Як вказував полiтолог, директор Центру полiтичних дослiджень "Пента" Володимир Фесенко, в кiнцi 1990-х ? на початку 2000-х рокiв в Українi склалася система корупцiйного симбiозу бiзнесу, державного апарату, правоохоронних i судових структур, а також полiтичного класу. Така ж сама система склалася i в бiльшостi пострадянських країн (звичайно, з певними нацiональними особливостями в кожнiй країнi). Суть такого симбiозу ? в перерозподiлi доданої вартостi (найчастiше, надприбутки) мiж учасниками системи. Бiзнес?структури, що входять до системи, за рахунок своїх особливих вiдносин з владою, правоохоронними та судовими структурами, отримують надприбуток, частина якої розподiляють мiж своїми клiєнтами i партнерами у владi. Але можливий i iнший варiант перерозподiлу додаткової вартостi ? плата за корупцiйнi послуги, яку бiзнес платить (добровiльно чи примусово, регулярно, або епiзодично) представникам державного апарату, правоохоронних i судових структур, а також полiтичного класу.
При цьому за оцiнками Держмитслужби 90 % всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi працюють в тiньовому секторi. Мова йде про 130.000 компанiй, якi забезпечують 22 млрд. грн. надходжень до держбюджету.
А за даними керiвництва Українського союзу промисловцiв i пiдприємцiв (УСПП), наприклад, у 2020-му роцi вiдтiк чистих прямих iноземних iнвестицiй з України склав $ 868,2 млн. i був найбiльшим за 20 рокiв. Про таку ситуацiю у державi ось що говорить президент УСПП Анатолiй Кiнах: "Нiчого дивного: iнвестори згоднi адаптуватися навiть до високих ставок податкiв в Українi, дорогим кредитним ресурсам, але незахищенiсть їх капiталiв, корупцiя i недосконала судова система ? руйнує будь?яке бажання iнвестувати в Україну.
Україна всiма силами намагається вступити Європейського Союзу (економiчного i полiтичного). Але для ЄС олiгархiчна система України є неприйнятною, оскiльки вона, як вважають експерти, антагонiстична країнам Європейського союзу. Вони також вважають, що звинувачення в олiгархатi в Українi вiдображають загальний ступiнь невдоволення ЄС. Європарламент в такому випадку не буде спiвробiтничати з Україною, а по?простiшому, не буде видiляти їй нiяких грошей.
Ось що говорить один iз експертiв: "На Українi iснують структурованi клани, що формують олiгархiчну систему. Євросоюз незадоволений, тому що це класова система. Дана модель структурована пiд пiрамiду двох полюсiв: це 1% олiгархату зверху i 85?90% ? бiдного населення. Для ЄС ця соцiальна структура України неприйнятна, оскiльки вона антагонiстична країнам Європейського союзу. Там середнiй клас є основним соцiально-економiчною силою. Олiгархат в Українi спрямований на одне ? це хижацьке i безмежне збагачення i знищення української держави. Мабуть, в ЄС проаналiзували ситуацiю на Українi на макрорiвнi i дали таку заключну характеристику".
Багато свiтових країн вже давно вирiшили питання, пов'язанi з олiгархатом. Наприклад, американцi на федеральному рiвнi взялися за своїх олiгархiв ще 130 рокiв тому, хоча такого слова не вживали. У 1890-му роцi конгрес одноголосно прийняв так званий Акт Шермана, названий на честь його iнiцiатора ? лiдера фракцiї республiканцiв в Сенатi Джона Шермана. Закон забороняв перешкоджання свободi торгiвлi шляхом створення монополiй (трастiв) i будь?яку змову мiж пiдприємцями щодо демпiнгу, преференцiй, витiснення конкурентiв. Такi дiї вважалися злочинними, за них передбачалися накладення штрафiв, конфiскацiя майна i висновок до 10 рокiв. Закон дiє до сих пiр. Скажiмо, в 80-х роках його застосовували для боротьби з монополiєю на ринку телекомунiкацiй США.
До монополiзованих галузях Конгрес США вiдносив виробництво нафти i нафтопродуктiв, вугiлля, тростинного цукру, стали, залiзничних рейок, цинку, джуту, бавовняного масла, шкiри... У 1936-му роцi Конгрес прийняв третiй Антитрастiвський закон ? Акт Робiнсона?Петмана, який передбачав переслiдування за нанесення конкурентам якого?небудь збитку.
Стосовно України, то у цьому планi постає питання ? кого вважати в державi конкурентами. Навряд чи той же, наприклад, Ахметов буде заважати Льовочкiну або Коломойському. Але всi українськi олiгархи завдають величезної шкоди малому бiзнесу. А в Українi постiйно борються не просто з малим бiзнесом, а й з бабусями, якi хочуть заробити зайву копiйку, продаючи овочi, вирощенi на своєму городi. При цьому борються це на найвищому урядовому рiвнi, придумавши для таких продавцiв найстрашнiшу статтю закону ? торгiвля з рук у невстановлених мiсцях. А як же цi бiднi старенькi не платять до державної скарбницi так званий мiстовий торговий податок. Ось посадити б наших чиновникiв в Офiсi Президента i в Кабiнетi мiнiстрiв на ставку у 2000 грн. (мiнiмальна пенсiя в Українi становить 1854 грн.).
Що ж стосується системностi корупцiйного симбiозу бiзнесу, то вона проявляється в загальноприйнятiй i майже тотальнiй поширеностi корупцiйних практик взаємодiї мiж представниками бiзнесу, державного апарату, правоохоронних i судових структур, а також полiтичного класу. При цьому можливi наступнi базовi стратегiї полiтики щодо олiгархiв:
1) мирне спiвiснування з олiгархами на основi рiвних "правил гри" для всiх, з рiвновiддаленiстю президента вiд всiх олiгархiв;
2) активне залучення крупного бiзнесу для вирiшення найважливiших державних завдань (подiбна модель використовувалася в Японiї i Пiвденнiй Кореї), але без штучних привiлеїв для якоїсь однiєї бiзнес?групи;
3) довгострокова полiтика поступового обмеження впливу олiгархiв в економiцi (демонополiзацiя), медiйнiй сферi (через спецiальнi законодавчi обмеження) i полiтицi (через активну i жорстку боротьбу з полiтичною корупцiєю);
4) рiшуча, але гнучка i послiдовна боротьба з олiгархами (спочатку з одним, потiм з другим, третiм i т. д.).
5) реприватизацiя тих бiзнес?активiв олiгархiв, якi були приватизованi за заниженою вартiстю або з порушенням законодавства.
Яку саме стратегiю вiдносин з олiгархами обирати, залежить вiд полiтичних умов (i внутрiшнiх, i зовнiшнiх), цiлей керiвництва країни, готовностi i схильностi керiвництва країни до того чи iншого варiанту стратегiї. При цьому по кожному з цих варiантiв стратегiї можуть ще бути i рiзнi тактичнi лiнiї.
Але намiченi плани вступу України в ЄС керiвництво країни планує виконати. А тому настала черга вирiшувати (хоча, мабуть, дуже не хотiлося) i супутнє питання стосовно олiгархiв. I Офiс президента анонсував так званий "закон про олiгархiв". Текст законопроекту з'явився на сайтi Верховної Ради вранцi 3 червня. Iз заяв чиновникiв зрозумiло, що його метою має стати перетворення олiгархiв у звичайних великих бiзнесменiв. А головним критерiєм є визначення кордону критичної концентрацiї того чи iншого ресурсу.
Уже сама назва проекту закону - "Про запобiгання загроз нацiональнiй безпецi, пов'язаних з надмiрним впливом осiб, якi мають значний економiчний або полiтичний вага в суспiльному життi (олiгархiв)" ? свiдчить про те, що президент ставиться до олiгархiв, начебто, як до загрози, i хоче обмежити їх вплив.
Тiльки чи насправдi це так?.. Адже одразу кидається в очi той факт, що одним з ознак олiгархiв, згiдно iз законопроектом, є вплив останнiх на ЗМI. Та у той же час набагато менше уваги придiляється впливу олiгархiв на економiку, хоча, власне, саме цього в першу чергу очiкували експерти вiд iнiцiативи "будувати країну без олiгархiв".
I кого ж можна вiдносити до олiгархiв?.. Вiдповiдно до законопроекту, олiгархом вважається особа, що володiє такими ознаками:
1) бере участь у полiтичному життi;
2) має значний вплив на засоби масової iнформацiї;
3) є кiнцевим бенефiцiарним власником (контролером) суб'єкта господарювання, який в день вступу в силу цього закону являється суб'єктом природних монополiй або займає монопольне (домiнуюче) становище на загальнодержавному товарному ринку i протягом одного року поспiль пiдтримує або посилює це становище;
4) пiдтверджена вартiсть активiв особи (i осiб, бенефiцiаром яких воно є) перевищує один мiльйон прожиткових мiнiмумiв, встановлених для працездатних осiб на 1 сiчня вiдповiдного року (у 2021-му роцi ? 2,27 млрд. грн.). А чому саме 1.000.000 прожиткових мiнiмумiв?!.. Чому, наприклад, не пiв мiльйона прожиткових мiнiмумiв чи й того менше? До того ж ця норма є дуже красномовним фактом. Це означає, що на сумарнi статки якихось там 40 мiльярдерiв може прожити весь український народ! I мiльярдерiв не доларових, а усього лише за статками у гривнах. А така кiлькiсть гривневих мiльярдерiв в Українi точно набереться! Ось у якому питаннi потрiбно було б провести Всеукраїнський референдум - нехай би народ сказав своє слово. Та хто ж iз можновладцiв допустить таке?..
При цьому, щоб бути вiднесеним до категорiї олiгархiв, необхiдно вiдповiдати щонайменше 3-м критерiям з 4-х. Отож, наперед можна припустити, що таких олiгархiв виявиться небагато.
Участь мiльярдерiв у полiтичному життi визначається тим, що певна особа займає вищi державнi пости (вiд президента до депутата або мiнiстра, глави Нацбанку i Генпрокурора), або ж є "тим, хто пов'язаний з особою". Враховується також участь у керiвництвi полiтичною партiєю або її фiнансування.
Згiдно з проектом закону, медiйний вплив на ЗМI визначається тим, що пiдозрювана в олiгархiї особа є бенефiцiаром або контролером певного ЗМI, тобто отримує прибуток або управляє ним.
А ось про те, якими статками володiють українськi чиновники, можна побалакати. За офiцiйними даними зарплата у них (на самому високому рiвнi влади) складає усього 30.000?40.000 грн. Та то лише офiцiйна зарплата. А якi у них справжнi доходи?..
Наприклад, за вересень 2020-го рокуочiльник апарату Офiсу Президента Олексiй Днiпров (якого призначив ще п'ятий президент України Петро Порошенко) заробив бiльше, нiж будь?хто з керiвництва вiдомства - 113,9 тисячi гривень. I це при тому, що посадовий оклад чиновника за вересень склав 34,4 тисячi. Та керiвник апарату постiйно отримує, наприклад, сталу надбавку у 40,5 тисячi "за виконання особливо важливої роботи за посадою фахiвця з питань реформ". Яким чином надбавки до зарплати можуть бути вищими, нiж сама зарплата?! Крiм того, вiн отримує надбавки (приблизно такого ж рiвня) ще й за ранг держслужбовця, вислугу рокiв, роботу в умовах режимних обмежень... Що це за режимнi обмеження?,, Якщо це забезпечення режиму секретностi, то ранiше така надбавка до зарплати складала усього 10?15 % вiд суми зарплати. Та зараз своя рука владика, рука руку миє...
Крiм того, хто може з упевненiстю сказати яка насправдi зарплата керiвникiв країни? Це вiдомо лише дуже обмеженому (одиницi) колу осiб. I це не пустi слова. Автор публiкацiї свого часу працював начальником навчального вiддiлу одного iз регiональних ВУЗiв країни. I на початку 90-х рокiв минулого столiття ректор цього ВУЗу отримував зарплату по окремiй вiдомостi, у якiй стояло лише його прiзвище - щоб нiхто не знав реального прибутку керiвника, бо рiзнi надбавки й премiї виписувалися тiєю ж рукою. Це було, на свiтанку, так би мовити, незалежностi України, а що вже можна говорити про нашi часи...
Та згадане вище стосується, все ж, окремого спiвробiтника Офiсу Президента, а якi ж статки у його керiвництва?
Керiвник Офiсу Президента Андрiй Борисович Єрмак почав свою роботу на цiй посадi у лютому 2020-го року. При цьому народний депутат вiд фракцiї "Європейська солiдарнiсть" Олексiй Гончаренко одразу заявив, що Єрмак порушив Закон не подавши свою декларацiю за минулий рiк. Вiн також нагадав про кримiнальну вiдповiдальнiсть за порушення закону про запобiгання корупцiї. "Такi дiї Єрмака пiдпадають пiд статтю 366 Кримiнального кодексу України та можуть каратися позбавленням волi на строк до двох рокiв з позбавленням права обiймати певнi посади до трьох рокiв", -- зазначив депутат.
Та Господь з нею, з декларацiєю. Можна й без неї визначити якi ж насправдi статки Єрмака. Його зарплата на посадi керiвника Офiсу президента склала 444,5 тисячi гривень (тобто на мiсяць зарплата Єрмака становить близько 37 тисяч гривень). Також Єрмак отримав 1,8 тисячi гривень зарплати з основного мiсця роботи у ТОВ "Мiжнародна правнича компанiя", 10,3 тисячi гривень зарплати в тiй же компанiї на посадi за сумiсництвом, 4,9 тисячi гривень зарплати вiд АО "Мiжнародна правнича компанiя", 5 тисяч гривень вiд вiдчуження цiнних паперiв та 8,9 тисячi гривень страхових виплат.
Але насправдi А. Б. Єрмак отримує прибуток не лише вiд зазначеної вище компанiї. Ось перелiк компанiй i товариств, до яких причетний Єрмак:
--
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Мiжнародна правнича компанiя";
--
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "ГАРНЕТ IНТЕРНЕШНЛ МЕДIА ГРУП";
--
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "МIЖНАРОДНА ФАРМАЦЕВТИЧНА ГРУПА";
--
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "ЕР ПI АЙ";
--
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "IНТЕРПРОМФIНАНС-БЕЗПЕКА";
--
Мiжнародна органiзацiя "УКРАЇНО-ГРУЗИНСЬКЕ СПIВРОБIТНИЦТВО В СФЕРI IНОЗЕМНОГО IНВЕСТУВАННЯ";
--
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "МIЖНАРОДНА ПРАВНИЧА КОМПАНIЯ";
--
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "ГАРНЕТ IНТЕРНЕШНЛ МЕДIА ГРУП";
--
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "МIЖНАРОДНА ФАРМАЦЕВТИЧНА ГРУПА";
--
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "ЕР ПI АЙ";
--
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "IНТЕРПРОМФIНАНС-БЕЗПЕКА";
--
ТОВ "Мiжнародна правнича компанiя";
--
АО "Мiжнародна правнича компанiя";
--
ТОВ "СIНЕМАДЕЙ";
--
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛIННЯ СПРАВАМ;
--
ТДВ "Експрес страхування";
--
АТ "ОТП БАНК";
--
Акцiонерне товариство "КОМЕРЦIЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК";
--
Акцiонерне товариство "ОТП Банк";
--
АТ "Альфа?Банк".
Назви окремих товариств чи компанiй повторюються. Та це ще й не всi повтори. А тому можна добавити ще з п'яток подiбних фiрм (скорiш за все, фiлiали). Та те, що до них причетний Єрмак видно iз рiзних дат придбання майна (набуття права) та рiзногокоду в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань. Але ж фiлiали товариств i фiрм також дають реальний прибуток особi, яка причетна до них!
Отож, можливо, й керiвника Офiсу Президента за якимось iз пунктiв Закону про деолiгархiзацiю також можна прирахувати до олiгархiв?.. Та нехай, це, все ж таки, один iз керiвникiв країни.
А нехай пересiчний громадянин поцiкавиться, яка зарплата у iнших чиновникiв - не керiвникiв держави i не мiнiстрiв. Це зараз дуже просто зробити, бо в Iнтернетi є електроннi декларацiї. За прикладом не потрiбно далеко ходити, можна взяти столичних чиновникiв. Вiзьмемо для прикладу комунальне пiдприємство "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", яке забезпечує столицю України теплом та гарячим водопостачанням. Пiдприємство здiйснює лiцензiйну дiяльнiсть з виробництва, транспортування та постачання теплової енергiї мешканцям мiста Києва. Тепловi мережi є майном територiальної громади мiста Києва (комунальної власностi). Дiяльнiсть КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" супроводжується та контролюється Департаментом житлово-комунальної iнфраструктури (ДЖКI) та КМДА. Так ось, у директора КП "Київтеплоенерго" В'ячеслава Євгенович Бiнда [не хочу його образити ? це просто статистика] рiчний дохiд (заробiтна плата, отримана за основним мiсцем роботи) становить 1.233.966 грн. (згiдно з декларацiєю). Це не рахуючи 2-х машин та нерухомого майна. А це означає, що його мiсячна зарплата становить 102.830 грн. Кому з простих трудящих снилася така зарплата? Ось вони європейськi зарплати чиновникiв i жебрацькi ? у простого народу! До того ж це директор рядового пiдприємства, а не мiнiстр...
Йдемо далi... Оскiльки видали Закон про деогiгархiзацiю, то потрiбно пiдготувати в першу чергу народнi маси до того, що будуть за цим Законом робити. Отож, потрiбно роз'яснювати позицiю керiвництва держави, i краще за все це робити на одному iз телеканалiв країни. I кiлька днiв тому колишня прессекретарка президента України Юлiя Мендель повiдомила, що вона долучається до команди щотижневої пiдсумкової програми "Велика деолiгархiзацiя", яка буде виходити в ефiр на телеканалi "Україна 24" (створений 1,5 роки тому Рiнатом Ахметовим на базi телеканалу "Эскулап TV"). I такий вибiр телеканалу є дуже красномовним! Наперед можна сказати, що деолiгархiзацiя саме Ахметова не зачепить. А статки Рiната Леонiдовича Ахметова оцiнювалися не в 2?3 млрд. грн., а у 7,6 мiльярдiв доларiв США (за станом на середину березня 2021-го року)! Ось такi сподобання у Президента України. Та й чи лише тiльки сподобання?..
До речi, Ахметов (та його оточення) олiгархом себе взагалi не вважає. Вiн вважає себе просто українським iнвестором. Мовляв, його компанiя SCM вже понад 20 рокiв iнвестує в Україну, i є найбiльшим роботодавцем та платником податкiв. "Це без урахування благодiйних програм Фонду Рiната Ахметова", -- додає речниця Ахметова Анна Терехова.
Сам же Ахметов свої вiдносини з Офiсом Президента та президентом Володимиром Зеленським характеризує так: "Я сподiваюся, що в нас iз президентом, - одна мета: сильна, незалежна, цiлiсна, демократична й успiшна Україна". Ось тiльки iснують сумнiви: чи зв'язує Ахметова та Президента саме одна мета чи щось iнше?..
А на запитання про те, чи готовий Рiнат Ахметов позбутись своїх бiзнес? чи медiаактивiв, аби не потрапити до реєстру олiгархiв, та ж Анна Терехова зазначила, що усi вони "придбанi законним шляхом i працюють прозоро". Та ще й додала, що є, мовляв, i благодiйнi програми Фонду Рiната Ахметова. Благодiйними програмами в Українi вихваляються багато олiгархiв чи крутих бiзнесменiв, якi мають свої власнi телевiзiйнi програми. Але жоден канал не вихваляє свої благодiйнi програми, таким єдиним каналом є лише саме канал "Україна", власником якого є сама Рiнат Ахметов. У кожному випуску режисери та менеджери цього каналу постiйно й довго рекламують дiяльнiсть Ахметова. А що таке благодiйнi програми в Українi зрозумiло кожному українцю: допоможуть на 1-у копiйку, а вiдмиють коштiв на 1000 грн.! Хто у цьому ще не впевнився, зробiть просту рiч: попросiть у будь?кого з українських олiгархiв допомоги. А потiм напишiть яку допомогу Ви отримали. Скорiш за все, Ви навiть вiдповiдi не отримаєте, а не те що допомогу...
Та мова, все ж, не стiльки про олiгархiв, скiльки про тих, хто має їх хоча б дещо стримувати. А влада займається здебiльшого звичайним популiзмом. Той же Президент країни в першу чергу намагається робити хоча б щось, щоб вiн запам'ятався з позитивного боку нащадкам. Адже вiн увiйшов, як то кажуть, у смак i бажає залишитись на другий термiн президентства. Як ото iз Законом про Всеукраїнський референдум, якого за його влади точно не буде. Та цього мало... Ось тому, мабуть, Президент вирiшив створити в Українi "Президентський унiверситет" (указ N 217/2021).
За словами президента, унiверситет готуватиме фахiвцiв "по дуже важливим, прiоритетним i найактуальнiшим напрямками", а саме:
• з iнформацiйної безпеки i кiбербезпеки;
• зi штучного iнтелекту;
• з нанотехнологiй;
• аерокосмiчним, енергетичним i бiотехнологiям.
"Це - заклад вищої освiти, який буде готувати людей майбутнього. Який збере в одному мiсцi найкращих викладачiв i навчатиме спецiалiстiв, що зможуть вирiшувати важливi завдання для захисту нашої держави в дуже важливих, прiоритетних, найактуальнiших напрямках - напрямках сьогодення i завтрашнiх викликiв", -- розповiв Володимир Зеленський пiд час пiдписання указу.
Зеленський додав, що в унiверситетi будуть безкоштовно навчатися кращi учнi з усiєї України, якi потiм будуть працювати на державу. Президент прямо на сценi пiдписав указ про створення цього ВУЗу. Попередньо планується розмiстити Президентський унiверситет на територiї великого парку ВДНГ, I на створення цього унiверситету за словами мiнiстра освiти i науки Сергiя Шкарлета, знадобиться 7,2 млрд. грн. на три роки. Та й сам Президент дуже довго розповiдав про майбутнiй унiверситет.
Iдея, на перший погляд, дуже цiкава й позитивна. Є лише одне маленьке "АЛЕ". А що, не можна вiдкрити подiбнi факультети вже в iснуючих ВУЗах?! Звичайно ж, можна. Та це зовсiм не цiкаво Володимиру Зеленському. Йому потрiбно, щоб говорили, що саме вiн створив такий ВУЗ. I чому про це його не питали численнi журналiсти, якi були присутнi на зустрiчi з Президентом? Та тому, що все заздалегiдь вiдрепетирувано. Автор публiкацiї має й такий сумний досвiд. У 90-х роках у ВУЗi (про який йшла мова вище) чекали на офiцiйний вiзит Президента країни. I, звичайно ж, готувалися до приїзду Президента. I одним iз аспектiв такого готування був наказ (спущений, напевно, вище) заготувати Президенту країни 3?4 запитання. Це також зрозумiло. Але тi запитання повиннi були мiстити ще й обґрунтованi вiдповiдi, з якими Президент мав ознайомитись заздалегiдь. То що, хтось може сказати, що зараз такого бути не може?.. Ще й як може! Саме тому й було гострих питань вiд журналiстiв. Дивує iнше - чому мовчать редактори i власники телеканалiв, якi не згоднi з теперiшньою полiтикою Зеленського?!
I наостанок кiлька слiв вже не про зарплати, а про пенсiї. Автор в однiй iз своїх публiкацiй писав, що в Українi ведеться полiтика, так званої, зрiвнялiвки, коли перiодично пiднiмають мiнiмальну пенсiю (на яку прожити неможливо). Це розумiє i влада, а тому також iнколи "щедро" додає щось i пенсiй середнього рiвня. Та що означають тi копiйки ? 10?30 грн.? Потрiбно, мабуть, порекомендувати нашому президенту пiднiмати на таку суму пенсiю його батькам. Цiкаво, як вiн поставиться до такої пропозицiї?.. Цiни на все (товари, послуги) ростуть щоденно. Вже нiхто, як то було ранiше, й не намагається пояснити чому цiни постiйно зростають. А пенсiї що, також щоденно зростають? Влада України вже давно забула (або не хоче чути) про таке слово, як калькуляцiя. Цiни (що встановлюються здебiльшого олiгархами) нiким в державi не контролюються. За часiв Л. Д. Кучми в Українi всi (включаючи й прибиральниць) стали мiльйонерами. Тому що за зростанням цiн (страшенна девальвацiя) одразу зростали зарплати й пенсiї. Ото було справедливо!. А яка справедливiсть пiд час правлiння Зеленського?.. Цiни на все поступово встановлюються на рiвень європейських. "А як же, адже ми йдемо у Євросоюз". У самих наших чиновникiв зарплати точно європейськi! Чого до нещодавна коштувала зарплата керiвника НАК "Нафтогаз України" А. В. Коболева, яка була у136 разiв (!) бiльша, нiж середня зарплата у державi... Мало того, вона була навiть вища, нiж зарплати керiвникiв подiбних закладiв у розвинених європейських країнах. Хоча у нинiшнiх керiвникiв НАК "Нафтогаз України" вона не небагато менша. Як держава, як той же Президент України дозволяє встановлювати самим собi такi зарплати?! Ось вона справжня "боротьба" української влади з олiгархами та їм подiбними.
А тому вкрай необхiдний Закон про пропорцiйнiсть мiнiмальної, середньої та максимальної зарплат в Українi. Iнакше народ України ще 20 рокiв буде животiти в убогостi, а чиновники купатися в маслi. I також вкрай необхiдний контроль цiн. Ось тут на перше мiсце й повинна вийти калькуляцiя. Антимонопольний комiтет, та iншi подiбнi установи, повиннi вимагати вiд олiгархiв калькуляцiї на свiй представлений товар. А потiм цим калькуляцiям необхiдно зробити щось подiбне до, так званого, незалежного аудиту. Саме незалежного (можливо, й представниками iнших країн), бо в України до сих пiр дiють так званi вiдкати. А калькуляцiї олiгархiв (iз баснословними прибутками) гарантовано будуть липовими. Щоправда, спробуйте домогтися у олiгархiв тих калькуляцiй... А тому Закон про деолiгархiзацiю має мiстити не популiстськi заяви, а конкретнi засоби боротьби iз тими, кого цей Закон стосується!
А в цiлому досить чиновникам України жити за рахунок злиденного народу України. Вони дочекаються вже не чергового Майдану, а справжньої революцiї, яка змете їх як негодне сухе осiннє листя... А тому цiлком вiрно описує дiяльнiсть подiбних людей куплет з пiснi гравцiв КВН (1989 р.), студентiв Уральського полiтехнiчного унiверситету:
"Речи не раз уже слышали модные,
Мол, перемены грядут...
Только по-прежнему слуги народне
лучше народа живут...".
Отож, враховуючи все вище написане, можна сказати, що за всi часи незалежностi України в державi не було такої недолугої й непрофесiйної влади, яку турбують не народнi, а лише власнi iнтереси.