Ройко Александр: другие произведения.

Українські референдуми

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Конкурсы романов на Author.Today
Творчество как воздух: VK, Telegram
 Ваша оценка:


Олександр Ройко

Українські референдуми

Останнє слово завжди залиша?

ється за громадською думкою.

Наполеон I-й Бонапарт

  
   Думка (винесена в епіграф публікації) величного французького державного діяча, полководця, імператора Франції звичайно має право на існування. Та ось чи завжди народне волевиявлення має значний вплив на правителів країн? І в першу чергу це стосується нашої неньки України.
   8 квітня 2021-го року Президент України Володимир Зеленський підписав Закон "Про всеукраїнський референдум" N 1135-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 26 січня 2021-го року. Цей закон був ініційований Главою держави, щоб надати народу право самостійно та безпосередньо, без участі політиків, вирішувати державні питання. 
   Відповідно до ст. 3 Закону, предметом всеукраїнського референдуму можуть бути питання:
   1) затвердження закону про внесення змін до розділів І, ІІІ, XIII Конституції України;
   2) загальнодержавного значення;
   3) про зміну території України;
   4) про втрату чинності законом України або окремими його положеннями.
   При цьому Закон передбачає, що рішення, ухвалене на всеукраїнському референдумі, може бути змінене виключно шляхом всеукраїнського референдуму не раніше, ніж через 3 роки з дня його ухвалення. А новий референдум з питань, що раніше не були підтримані на всеукраїнському референдумі, може бути проведено не раніше, як через один рік з дня оголошення результатів відповідного всеукраїнського референдуму.
   Як відомо, першим загальнонаціональним референдумом незалежної України був референдум щодо проголошення саме незалежності нашої держави, який було проведено 1 грудня 1991-го року. На референдум було винесено лише одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31.891.742 особи ? 84,18 % населення України. З них 28.804.071 особа (90,32 %) проголосувала за незалежність країни, відповівши "Так". І результати цього референдуму були тут же втілені в життя. Щоправда, ще до того, 17.03.1991-го року у Івано?Франківській, Львівській і Тернопільській областях відбувся місцевий Галицький обласний референдум (одночасно із Всесоюзним референдумом про збереження СРСР.  На нього було винесено питання "Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої і зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадянам, незалежно від національної та релігійної приналежності?". Відповідь "Так" дали 88,3 %. Та це й зрозуміло, бо питання практично ідентичні. А ось далі...
   Наприклад, одночасно із Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991-го року у Закарпатській області відбувся загальнообласний референдум, на якому ставилося питання "Чи бажаєте Ви, щоб Закарпаття отримало статус автономної території, як суб'єкта у складі незалежної України і не входило в будь-які інші адміністративно-територіальні утворення?". Ствердну відповідь дали 78,6 % виборців області. І що, має Закарпатська область статус автономної?..
   А ще до того, 17 березня 1991 року (під час так званого "параду суверенітетів") в країні було проведено референдум щодо збереження СРСР як держави. Він виявився єдиним всесоюзним референдумом за всю історію існування СРСР. Але що це був за референдум?.. У XV-му столітті (1491?1556 рр.) жив такий собі Ігнатій Лойола ? римський католицький святий, який в 1534-му році заснував орден єзуїтів і з 1541-го року став його генералом. Цей "святий" в своєму творі "Духовні вправи" виклав систему єзуїтського виховання, метою якого поставив придушення індивідуальної волі людини. Так ось, питання, винесене на всенародний референдум, був сформульований, мабуть, у кращих традиціях послідовників Ігнатія Лойоли: "Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних республік, в якій повною мірою гарантовані права і свободи людини і будь-якої національності?". Відповідей на поставлене запитання передбачалося два: "Так" і "Ні". Ну, і як же можна було відповісти на таке питання? Невже сказати: "Ні"? Зрозуміло, що така обтічне формулювання означала спробу реанімації вмираючого державного створення.
   При цьому несхвально зустріли рішення про проведення референдуму влади Грузії, Литви, Молдови, Латвії, Вірменії, Естонії ? вони, так чи інакше, перешкоджали проведенню на своїй території всесоюзного референдуму. У Грузії, наприклад, в деяких округах голосування так і не було організовано. Але, в цілому, 76% тих, хто голосував висловилися за те, щоб країна залишалася неподільною. Але це і зрозуміло ? якщо запитати у людини, чи хоче вона розвалити ту державу, в якій живе, то вона, звичайно ж, відповість "Ні".
   За часів незалежної України у нас в країні відбувся (до 2014-го року) лише один референдум. 16 квітня 2000-го року пройшов Всеукраїнський референдум з приводу реформування системи державного правління. Про нього згодом забули звичайні громадяни, та набагато гірше (і не зрозуміло) було інше ? про нього геть забули можновладці.
   Ідея проведення Всеукраїнського референдуму і винесення на нього ряду питань, що змінюють державний устрій України, вперше була висловлена ??президентом Леонідом Кучмою в ході президентської виборчої кампанії 1999-го року. Після перемоги Кучми на виборах 7 грудня 1999-го року ініціативна група громадян України вже конкретно виступила з пропозицією проведення всеукраїнського референдуму і винесення на нього ряду питань, що змінюють державний устрій України. Почався збір підписів, і до середини січня наступного року було зібрано понад 4-х мільйонів підписів. З огляду на волевиявлення народу, Президент Леонід Кучма 15 січня 2000-го року видав указ N 65/2000 про проведення 16 квітня всеукраїнського референдуму за народною ініціативою про внесення змін до Конституції України.
   Це був Всеукраїнський референдум щодо реформування системи державного управління шляхом внесення змін до Конституції України. На референдум були винесені наступні питання:
   1) про надання президентові права розпускати Верховну раду, в разі якщо протягом місяця вона не сформувала парламентську більшість або протягом трьох місяців не затвердила представлений урядом бюджет;
   2) про скорочення загального числа депутатів Верховної Ради з 450 до 300;
   3) про необхідність формування двопалатного парламенту;
   4) про скасування депутатської недоторканності. З Конституції пропонувалося вилучити ч. 3 ст.80, відповідно до якої без згоди Верховної Ради депутатів можна притягати до кримінальної відповідальності, затримувати і заарештовувати.
   Пізніше зі статистичних даних стало відомо, що в референдумі взяли участь 29.728.575 громадян, що склало 81,15 % від загального числа громадян, що мали право брати участь в голосуванні.
   Так, напевно багатьом депутатам і можновладцям не сподобалися питання референдуму, вони б хотіли залишити все, як є. Але їх був мізер у порівнянні з тими ж майже 30-ма мільйонами голосуючих громадян, а тому вони залишаться в меншості.
   В результаті всі питання референдуму були схвалені виборцями, з великою перевагою голосів громадяни України дали позитивну відповідь на всі 4 питання, винесених на референдум, але Верховна Рада відмовилася затверджувати результати народного голосування.
   Однак, незважаючи на легітимність його результатів, рішення цього референдуму залишилися нереалізованим, що і стало причиною недовіри громадян України до цієї форми демократії. Потрібно віддати належне Президенту Леоніду Кучмі, який стверджував, що Верховна Рада зобов'язана прийняти результати даного народного голосування, а міністр юстиції Сюзанна Романівна Станік стверджувала, що навпаки, не зобов'язана ? ці результати, мовляв, можуть бути затверджені або не затверджені. У підсумку відповідні зміни в законодавство так і не були внесені Верховною Радою України, що було ігноруванням владою країни волевиявлення населення. Референдум відбувся, але залишилося без відповіді питання балансу влади в державі після оприлюднення його результатів. Хоча пізніше Конституційний Суд у своєму рішенні N 6-рп / 2008 від 16 квітня 2008-го року підтвердив обов'язковість затвердження Верховною Радою винесених на референдум законів, в тому числі і Конституції (пункт 5).
   А у країні тим часом велись дебати про керівників держави, обраних народом депутатів, а також про =про дурість і мудрість окремих високопосадовців. Висловлювалася така думка: "Мудрість не завжди приходить з віком. Буває, що вік приходить один". Так, вона воно і стосувалося конкретних осіб в, але в цілому це була не дурість. Скринька розкривалася досить просто ? можновладці творили те, що було вигідно саме їм, а не народу незалежної України.
   Повертаючись до Закону (2021 р.) про Всеукраїнський референдум, залишається лише гадати, чи в майбутньому не повториться ситуація року 2000-го?..
   Так у Законі про референдум вказується, що референдум не підмінятиме роботу Верховної Ради щодо ухвалення законів, але громадяни отримають інструмент прямого впливу на ухвалення рішень у державі. Референдум дасть змогу народу говорити вирішальне слово без посередництва політиків, через що багато хто з них втратить свій вплив у суспільстві. Те, що референдум не підмінятиме роботу Верховної Ради, зрозуміло. А ось із зворотною підміною теж так все просто?..
   Закон також передбачає, що результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі з предметів, передбачених згаданими п. 1, 3 та 4, не потребують додаткового затвердження будь?яким органом державної влади та є обов'язковими. Та чи це насправді так?.. Адже у його статті 4 говориться, що результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі з предмета, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 3 цього Закону, є обов'язковими для розгляду і прийняття рішення у порядку, визначеному Конституцією та законами України. А згідно з Конституцією єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент ? Верховна Рада України. То що, близько 30-и мільйонів громадян дадуть ствердну відповідь на якесь питання референдуму, а далі усього лише якісь там 200 з лишком маріонеток?депутатів (яким накажуть прогодувати проти прийняття підсумків референдуму) знову?таки підуть наперекір волевиявленню народу?.. Чому, приймаючи Закон про Всеукраїнській референдум, не було чітко записано, що результати референдуму обговоренню не належать, не виносяться на затвердження будь?яким органом (чи особою) країни і у певні строки мають бути втілені в життя?!..
   І це вже не говорячи про інші недоліки Закону про референдум.
   Адже процедура його проведення настільки ускладнена, що провести його в дійсності практично неможливо ? посилання на те, що зібрані 3 млн. підписів спочатку повинні пройти перевірку в ЦВК, а остаточне слово про те, чи оголошувати референдум, потім залишиться за президентом. Тому процедура проведення референдуму мало реалістична, а сам закон ? це лише, так би мовити імітація народовладдя.
   Крім того, щоб ініціювати всеукраїнський референдум, потрібно зібрати 3.000.000 підписів, а Конституційний суд повинен перевірити конституційність питання, яке виноситься на референдум. Тільки після цього президент може призначити його проведення. Та до цього, скоріш за все, справа не дійде. А тому інструменти референдумів в Україні, скоріше, будуть просто використовувати політики і партії для піару та політичних маніпуляцій.
   А чому на Всеукраїнській референдум не можна виносити фінансові питання?!.. Ні в якому разі, борони, Боже! Українська влада мабуть, вважає, що питання грошей мають розглядати лише ті, у кого їх не міряно... ? так чи що? А з розподілом фінансів у країні є якраз дуже багато питань. А з цього приводу є ще одне досить цікаве питання. Яке мають право депутати встановлювати самі собі зарплати (голосуючи за подібні питання на Верховній раді)?.. Їх вибирав народ, ось нехай народ і встановлює їм зарплати! А ні, то давайте дозволимо на державних виробництвах давати право робочим самим встановлювати собі зарплати.
   Крім того, окремі дуже вже "розумні" особи із владних структур планують винести на референдум питання про подвійне громадянство. Але це сама що не є необдумана дур! Багато чиновників у владних структурах і так мають закордонні паспорти. Ось і планують це узаконити. Але це дасть можливість узаконити російські паспорти на Донбасі, чого робити ні в якому разі не можна! Крім того, чому не можна виносити фінансові питання?! ... Яке мають право депутати встановлювати самі собі зарплати? ... Їх вибирав народ, ось нехай народ і встановлює їм зарплати!
   А що стосується ініціатив проведення референдуму. Чому саме потрібно збирати саме 3 мільйони підписів? Адже це понад 10 % громадян, які за віком можуть брати участь у референдумі. Така кількість підписів стосовно проведення референдуму є набагато більшою, ніж у будь?якій країні Європи! З яких упевнених міркувань та беззаперечних підстав виникла ця кількість підписів?.. Робилося все, щоб таку кількість підписів зібрати було неможливо.
   Наприклад, в Росії, з населенням утричі більшим ніж в Україні, референдум ініціюється двома мільйонами громадян. В Італії, де виборців майже в 1,5 рази більше, ніж у нашій країні, референдум проголошується за волею 500 тисяч громадян.
   Така ж саме картина в Іспанії, з кількістю населення майже такою, як в Україні, де подібна народна ініціатива чиниться також 500 тисячами громадян. А також у Польщі з населенням усього менше на 15 % від України. Там для проведення референдуму за волею народу достатньо згоди також 500 тисяч виборців.
   Отож, ініційований Президентом Закон про Всеукраїнський референдум - це дійсно чистісінької води піар. Просто В. О. Зеленський хоче, щоб він хоча б чимось запам'ятався народу України... Те, що у найближчі роки ніякого референдуму в Україні не буде, зрозуміло всім.
   Пару місяців тому Президент України Володимир Зеленський заявив, що питання ситуації на Донбасі може бути винесене на загальнодержавний референдум. Про це він сказав на пресконференції за результатами двох років своєї роботи на посаді (у 3-й декаді травня 2021-го року). Та вже в червні Голова Верховної Ради Дмитро Разумков заявив, що "зміни, які нестимуть із собою зміну територіальної цілісності держави, навряд чи будуть розглядатися і тим більше прийматися українським народом".
   А, можливо, й варто було б провести референдум по Донбасу?.. Народ України точно підтримає лозунг цілісності й унітарності України. А результати референдуму остаточно показали б усьому світові позицію України у цьому питанні. Та це був би ще один великий камінь в горо?д Путіна та всієї Кремлівської влади.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

4

  
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"