Аннотация: Ви думаєте людей зближує радiсть, успiх, щастя? нi! Справжнi друзi пiзнаються в бiдi.
Ви думаєте людей зближує радiсть, успiх, щастя? нi! Справжнi друзi пiзнаються в бiдi.
Страх
Коли моя мама познайомилась зi своєм чоловiком, моєм вiтчимом менi було 7, мама здавалася з ним щасливою. Та й я не була проти, в сiм я була єдиною дитиною, батько помер коли менi було 2, його я майже не памятаю. та й в принципi з рiдних у мене теж мало, тiльки моя Мама, i я нiкому не дам образити.
Частина 1 наш час
Сонце вже зiйшло i Ема скоро прийде мене будити, хоч так не хочеться вставати, я б вiчно наблюдала за сонцем як воно красиво грає своєми лучиками з деревами i зi всiм живим на вкруги. Нажаль таке буває тiльки на свiтанку i в сутiнки.
i сон поглинув мене
-Рейчал вставай-покликала Ема, з того часу як вона з Карлом я не називаю мамою, тому що ми дуже часто сварились.
-я вже встала Ем-казати це з кожним разом легше, особливо коли поруч не має Крiс i Лiлi, Крiс це Карлова дочка з першого шлюбу, вони з Ем як рiднi, а Лiлi це вже хня рiдна дочка й зараз 7 рокiв, вони люблять найбiльше хоча Крiс теж не дась себе в обiду. Хоча Емi моя мати та в мене таке враження що вже давно щось не так, що ми вже не сiмя.
-давай рухайся, ми зараз вижджаєм- сказавши пiшла вона
-звiсно ж- от i почався новий день, добре що менi тут ще тiльки рiк потрiбно бути i я вiльна вiд цього вього, хоча як би вони дiзнались що я про таке думаю то пiд домашнiм арештом просидiла б рокiв 10
-Рей, Мама каже щоб ти ворушилась а то лишишся без снiданку- фиркнула Крiс
-я тобi сто раз казала щоб ти не називала мене так!- лють переповнювала мене
-а що ти менi зробиш? може скажеш мамi чи татовi? ой, а я i забула що в тебе х не має- цi слова кожного разу одинаково болючi
-в мене є мати!!!- цього разу я це викрикнула, а вона розмiялась i пiшла. Може менi так боляче бо частково я розумiю що зовсiм сама. Хоч сльози текли я продовжувала вдягатись.
коли я вийшла з кiмнати на другому поверсi нiкого вже не було,а це означало що вони вже снiдають. Я завжди хотiла зрозумiти що сталось адже мати завжди була доброю i щасливою, нi я не кажу що зараз вона не щаслива, але вона зовсiм iнша, можливо вона просто не навидить мене, можливо я й просто мiшаю в цiй сiм.
-нарештi, а то ми думали що ти там вже заснула- сказала Ем а Карл техенько засмiявся
-як спалось Р-твоє день народження- хоч на кухнi була взборi вся родина та в цей момент замовкли всi i навiть Лiлi чка весь час щось говорить про школу- i я подумав що цього року ми справимо його- вiн все ж продовжував усмiхатись- не далеко з вiдси є один замок вiн належить мой родинi, ми подемо туди всi разом- вiн сказав це не як питання чи пропозицiю а як ствердження
ейчал?- не сподiвано поцiкавився Карл
-еее нормально- я просто не очiкувала, я вже привикла що мене нiхто не помiчає в цiй сiм, а таке з хнього боку дуж не сподiвано
-ти знаєш який завтрв день?- запитав Карл з усмiшкою на лицi, невже вiн памятає про моє день народження?
-еее нi сер, який?-