Часом ми забуваємо хто ми є i для чого ми тут, проте чи дiйсно це так важливо, чи можливо все це не має сенсу? Безлiч запитань на якi немає вiдповiдi, проте це навiть краще. Йдучи вперед, рухаючись саме туди, де ти хоч бути i робить нас людьми. Ми вправi самi вибрати свою долю i як вона складеться, але головне не забувати про одну важливу рiч...
Велика сiмка
Сон 1
- Чому ти приїхав?
- Скучив за тобою i я знаю ти теж. Та i менi уже 18, а вiдсвяткувати не було з ким.
- Так, а чому не в гуртожитку? В тебе там би мали появитися друзi.
- Ну... Було б так не приїхав би. Ти сама знаєш яка там обстановка
- Нi - вона засмiялась
- Думав це не скiнчиться - я посмiхнувся у вiдповiдь
Такої напруги я не вiдчував ще вiд тодi як Джошуа бився з Кличко. Але я радий, що це був лише жарт i ми засмiялися ще сильнiше i обняв її, це була моя перша дiвчина. А iм"я? Воно на вiки втрачено, пропало без слiду, а в пам"ятi залишись тiльки моменти, якi не давали менi спокою довгими днями i мiсяцями.
Все продовжилось палким поцiлунком, який продовжувався не менш нiж 10 хвилин i плавно переходив в такий самий iз ще бiльшою тривалiстю. Часом це могло продовжуватися дуже довго, причиною була довга розлука. Тяжке лiто. Та i молодiсть вона така, хочеться всього i чим побiльше.
- Я знала, що ти приїдеш. Чекала i ось вiн ти. Вже такий дорослий, а ведеш себе дальше як дитина - скрикнула вона бо я вщипнув її в одне м"яке мiсце. Я любив коли вона злилася на мене. Настiльки милого створiння в такi моменти я ще не бачив. Хоча це можливо тому що i не уявляв бiльше нiкого в такому планi.
- Ну вибач, вибач. Це все гормони. 18 то менi вже є, але ...- i ми двоє знову зайшлися шаленим смiхом.
Я мав залишитися у неї на пару днiв так як її сусiдка поїхала до хати i квартира була вiльна. Але це був тiльки початок дня, тому ... Я не знаю чому, але той день пролетiв неймовiрно швидко. Ми гуляли в парку смiючись у весь голос, говорили дурницi на якi люди весь час звертали увагу, але нам було все одно. Ми просто жили, що не могли робити бiльшiсть людей у цьому свiтi. Ми жили один одним, насолоджуюсь кожним моментом. У нас були сварки i навiть такi через якi розходилися проклинали один одного, але в кiнцевому рахунку розумiли що не могли один без одного. Як казав великий український спiвак i просто надзвичайна людина : люди занадто багато думають, а треба просто жити.
- Ати мене кохаєш? - i її очi засвiтились. В цi моменти вона була схожа на маленького котика, який хотiв щоб його не тримали i не вiдпускали
Палкi обiймами та подальшi розмови про все на свiтi. Я вiдчув як насолода вiд заборонено яблука, яке з"їла Єва чим прирекла людей на вiчнi болi вiд смертi проника в мене i пливе по венах. Iнколи я проклинаю її, бо якби не це я б мiг кохати її вiчно.
- Звiсно що. Тебе одну - я обняв її i цей запах врiзався менi в обличчя. Її запах, який я не мiг сплутати нi з чим. Вiн не був подiбний нi нащо, тому що вiн належав їй. Це було щось невимовне. Вiд нього я немов п"янiв i ..
Роздiл 1
Моя iлюзiя iз спогадiв пропала i перед моїй заспаним обличчям стояла жiнка рокiв 30 з гарною зовнiшнiстю, яку звали Алiса. Це була моя секретарша, хоча вона вже стала менi як сестра або щось таке. У неї було темне, аж вугiльне волосся i голубi очi в яких я весь шукав надiю. Вона була красунею. Засмагле обличчя, нiби то регулярно лiтає на острова загоряти. Невеличкий носик який нiбито i мав псувати всю цю красу, але тiльки доповнював її. Також уваги гiднi губи, якi завжди були помальованi у червоний колiр, що додавало їй неабиякої сексуальностi, принаймнi про це не раз вже менi казали всi хто тiльки її бачить. I нiби все, але нi фiгуристе тiло в купi з строгим брючним костюмом робили з неї справжню модель. Проте вона не завжди була такою та i насправдi Алiса зовсiм звичайна. Зранку вона як всi з кучерявим вiд сну волоссям, у звичайнiй пiжамi та жалiється на недосип як i всi ми.
Я зустрiв її досить давно, її батьки померли i рiдних у неї не було. Ну i вiд тодi ми разом. Не в сенсi стосункiв, а тримаємося один одного. Це важливо, тому що це мене запитують кожен раз як бачать нас разом. У неї було жахливе дитинство, пройшло не мало часу поки вона менi щось почала щось розказувати, спочатку вона навiть не говорила зi мною.
- Так Алiса вибач, я не спав минулої ночi, бо хотiв уже закiнчити справу невiдомого в плащi, це виявився чоловiк, який переслiдував свою колишню дружину, щоб вбити її за зраду. Так як вiн ранiше служив у спецназi - це було не просто, проте ми справились. Ми трудились над цiєю справою бiльше нiж пiв року i нарештi злочинець впiйманий. Що ти хотiла, кажи. - я все ще подавав мало ознак життя i вона це бачила тож дала менi пару хвилин щоб я проснувся повнiстю, тому вона принесла менi кави i поки я її пив папери що я мав переглянути вже стояли у мене на столi. Це були рахунки за наш офiс. Та багато iнших менш важливих паперiв...
- Так Едварде я пам"ятаю, що це справа ми ж разом її розплутували пам"ятаєш? Не важливо , а i не забудь про посилку, яку принесли вчора ти так i не вiдкрив її. Вона в тебе на столi
Дiйсно я згадав, що вчора якийсь дивний листоноша принiс менi її. Вона була на моєму письмовому столi, невеличка коробочка розмiром з шкатулку, в яких зазвичай танцюють балерини.
- Через цю роботу взагалi про все забуваю. Як я мiг про неї забути. Добре, головне що я закiнчив важливу справу вчора. I так я пам"ятаю, що ми разом її вирiшили, я просто надзвичайно щасливий. Дякую, Алiсо ти найкраща - я їй всмiхнувся
Я почав її розпаковувати. На диво це зайняло багато часу, бо настiльки багато липкої стрiчки я ще нiколи не бачив. Проте хвилин за 10 ця коробочка менi пiддалась. В один момент я подумав що там щось скляне, але нi. Я з подивом i вiдкритим ротом тримав рiч що була там i менi вдалось щось сказати тiльки тодi, коли Алiса повернулась. Вона одразу забула що хотiла i пiдiйшла до мене.
- Едварде ця рiч неймовiрно дорога. Я читала про це, такi кишеньковi годинники носила знать у 18 столiттi i якщо взяти до уваги герб позаду циферблата, то вiн належав якiсь династiї - вона казала цi розумнi речi все одно продовжуючи з невимовним поглядом спостерiгати за цим скарбом.
- Так я знаю, але хто нам його прислав?
- На посилцi немає адресата. Тому спочатку я подумала, що це твоя колишня дружина знову робить пакостi або присилає якiсь казковi рахунки, якi ти все одно не оплачуєш. Прибила б її! - iз злiстю сказала вона
- Що ти кажеш Алiсо?
- Нi, нi нiчого - вона посмiхнулась
- Давай зробимо наступний чином. Я як вiдповiдальний начальник спочатку розберусь з цими паперами i потiм ми займiмося ось цим - я поклав годинника до шухляди мого стола i почав розбиратися з письмовою макулатурою. Це були безтолковi рахунки за свiтло, примiщення нашого офiсу, воду та багато iншого зовсiм не цiкавого матерiалу.
- О Господи як це нудно - я не мiг продовжувати тож я попросив Алiсу розiбратися з цим. Її нищiвний погляд при цьому мене просто вбивав. Тодi менi ставало дуже соромно, що я такий лiнивий. - Як закiнчиш приходи i займiмось тiєю рiччю. I її очi засвiтились. Через 5 хвилин вона вже була в мене. Не знаю чи вона закiнчила, але це вже не було важливо. Перед нами знову був цей годинник.
- Едварде, а це не пастка?
- Так я теж про це думав, але якби це була вона ми би вже з тобою так просто не розмовляли. Нам потрiбно довiдатися про це якомога бiльше, не попав ж нам в руки цей артефакт просто так. Не могла б ти розшукати що це за символ, а я буду дослiджувати сам годинник.
- Так звiсно Едварде
Довгi години ми дослiджували його, але я навiть не змiг його вiдкрити. Кнопка що вiдповiдала за це була зламана або це був якийсь шифр. Мене не покидало вiдчуття що ми щось не бачимо. Щось настiльки очевидного як нiс посеред обличчя, але не у випадку того кого не можна називати. Пройшло пару годин i я вже був на 100 вiдсоткiв впевнений що за нами хтось шпигує. Хтось хто купує каву у магазинi навпроти вже третiй раз. Це був чоловiк - невисокий, в чорних спортивних штанах та кофтою з капюшоном. Тому лице я не мiг розгледiти. Менi це здалося дивним тому що я сам виходив купити там кави i вiн дивився тiльки на мене i бiльше нi на кого, не вiдводячи погляду Я не придав цьому такої уваги. Ну дивився i дивився що такого. Але...
- Що?!! Де вiн? - я встав з крiсла i крикнув що моя помiчниця аж пiдскочила.
- Едварде що трапилось? З тобою все гаразд?
Вона пiдбiгла до мене i таким материнським поглядом спитала це ще раз, але не встиг я щось сказати як у дверi хтось постукав.
- Чекай мене тут!
- Але Едварде що трапилось?
- Без але!!! Я вiдкрию - я знав хто за дверима i у мене було дуже погане передчуття
***
Дощ, сильний дощ, злива. Що я робив у той день на дворi? Дай бог згадати. А точно. Я гнався за викрадачем того безцiнного годинника, який вкрав його у мене. Коли я вiдкрив дверi вiн вдарив мене по обличчю i вирвав його з руки. Я нiчого не зрозумiв але побiг за ним. Я не знаю що робила в цей час Алiса, я просто побiг.
- Стiй паскуда!! - кричав я йому в наздогiн. Не знаю чи вiн чув, але кричав. Я не мiг вiдпустити його. Я змок до нитки i це тiльки заважало бiгти. Я не взяв нi пальта i шапки.
- Потiм я буду вислуховувати за це, але що вже
Дощ посилювався i на небi появились блискавки i це не несло нiчого доброго. Я помiтив, що вiн почав сповiльнюватися i побiг так швидко як мiг. Але це було тимчасово за 1 хвилину грабiжник набрав шалену швидкiсть i я безнадiйно вiдстав вiд нього. Бiгаючи вузькими провулками я загубився i зрозумiв, що опинився в найнебезпечнiшому районi нашого мiста. Його називали Брудний Нiл так як ця вулиця тягнулася аж до кiнця мiста створюючи дуже довгу непереривну лiнiю. Як не дивно на вулицях було пусто хоча i це була тiльки 4 година дня. На щастя дощ закiнчився залишивши пiсля себе мокру та холодну погоду, яку доповнював неприємний вiтер.
- Потрiбно звiдси йти. Тiльки цих проблем менi не хватало - сказав було я , але не помiтив як за мою спиною появилась постать, я обернувся i побачив, що i був той самий чоловiк, який втiкав вiд мене - Хто ти?
Вiн нiчого не вiдповiдав. Десь 2 хвилини ми дивилась один на одного та стояли непорушно. I раптом тиша порушилась звуком мотору. Ми двоє подивились у вузьку вуличку крiзь яку їхала доволi знайома менi машина. Так, це була моя старенька машина, яка дiсталася менi пiсля смертi батька. Я вже знав хто мчить менi на допомогу, але я знов вернув погляд на того чоловiка, але було пiзно його величезний кулак наближався до мого обличчя i я не встиг зреагувати i получив сильного удару прямо по носi. Це надзвичайно порушило мою рiвновагу проте я встояв i ударив у вiдповiдь, з нього злетiв капюшон.
- Зря ти в це вплутався детектив. Ти не зможеш нам помiшати - вiн сказав це i зник десь мiж будинками якраз як пiд"їхала Алiса.
- З тобою все добре?
- Так - але я не усвiдомив що удар був надто сильний - Алiса ! - перед очима поплило i я впав на тiльки политий дощем асфальт в серединi найгiршого району мiста Маєрсi - А звiдки тут асфальт ?
Я знав той район як нiхто. Тому що вирiс там. Ми з мамою та татом жили там, коли вони тiльки но одружились. Це життя було надзвичайно бiдним, але дуже щасливим. Пам"ятаю як сьогоднi. Кожного ранку мама смажила на сковородi яєчню i ми їли її з самим хлiбом. Хоч цього було й замало батьки не жалiлися, але я ще був надто малий щоб розумiти щось, тому без перерви плакав. Пiсля цього тато завжди кудись йшов, постiйної роботи в нього не було, але вiн знаходив щось щоб кожного дня чимось дивувати мене та маму. Нiколи не забуду як одного разу вiн принiс цiлий кошик яблук. Мама старанно їх нарiзала i ми цiлий вечiр їли їх. Звiсно мої зуби ще не були достатньо сильними для цього, але все одно мама знаходила кожен раз спосiб щоб я змiг поїсти.
Коли я прокинувся то вiдчув нестерпний бiль в головi та раптово повiв рукою в протилежну руцi сторону i через це конструкцiя до якої я був приєднаний тонкою трубкою повалилась на пiдлогу. Для моєї голови, яка тiльки-но прокинулась це було досить неприємно так як це створила неабиякий шум.
- Довбана плитка! Хто взагалi ставить в лiкарнях плитку? - роздратовано сказав я та повалився на лiжко - дивно чому нiхто не прибiгав? - але це було хибне судження одразу в той момент до палати забiгла медсестра та двоє дуже знайомих менi людей Алiса та Бенi, iнспектор полiцiї та мiй давнiй, та хороший друг. Не раз помагав менi у справах хоча мiг позбутися роботи через це.
- Що трапилось? З вами усе гаразд? - спершу обiзвався персонал лiкарнi, яку знав як свої п"ять пальцiв, бо вже неодноразово потрапляв сюди
- Так, так все добре. Просто ця довбана штука, яка називається капельниця чуть не розбилась i якби так сталось менi б потрiбно було платити за неї - я з цим критичним поглядом щодо цього неприємного випадку глянув на цих двох, якi все ще стояли у дверях i дивились на мене як на малу дитину - Ну що? Це ж випадково?
***
Iнспектор Бенi. Дивне iм"я для такого бугая як вiн. Хоча це нiяк не впливало на нього в цiлому. Я познайомився з ним ще зовсiм малим, коли ходив до тата на роботу. Навiть тодi вiн не вирiзнявся великими заслугами, проте мав добре серце. Не думаю, що це допомогло йому зайняти таку посаду i всi знали що цей слуга закону був дурачок ще той, але блiн колись я точно дiзнаюсь як саме вiн це зробив. Сам вiн був гладкий та не дуже повороткий, проте на дивно бiгав вiн досить таки швидко. Саме ця людина постала в моїй головi коли я думав про непоєднуванi речi. Завжди ходив у розтягнутому пiджаку та бiлiй сорочцi защепленiй пiд комiр, що свiдчило про невпевненiсть та схоже вiн дальше думав, що якщо вiн не защепить цього ґудзику то його жiнка з якою вiн розлучився рiк тому насварить його.
Голос в нього був повiльний i тихий так як вiн не вимовляв пару лiтер алфавiту, проте на диво всi його розумiли.
- I ви не бачили нi його обличчя, нi волосся? Взагалi нiчого?
Я хотiв вбити його за це питання.
- Так, саме так! Послухай Бенi зав"язуй з цим я тобi вже все розказав - я сердито лiг i кинув погляд на Алiсу, яка читала сьогоднiшню газету
- Ти сам знаєш, що мiй бос не має знати, що я тобi допомагаю
- Але вiн все одно знає - я знизив плечима
- Добре, добре Едварде вибач за це. Коли одужаєш приходи я зроблю все що буде в моїх силах - вiн похлопав мене по плечу i вийшов
- Не злись на нього - Алiса пiдiйшла ближче - вiн всього лиш боїться втратити роботу. Давай краще розкажи чи ти маєш пропозицiї хто це мiг бути. А потiм я розкажу тобi що менi вдалося дiзнатися поки ти спав i те що я найшла це не найцiкавiша новина.
- Розкажи краще що пишуть сьогоднi в газетах
- Звiдки ти знаєш, що це була сьогоднiшня ? - вона здивувалась
- Так, Алiсо давай тiльки ти не починай. - я трохи заспокоївся, бо не хотiв на неї кричати - Коли ти читала, то кусочок газети зiгнувся i я побачив дату. Дай я теж почитаю, а ти поки розкажи менi що ти дiзналась поки я тут без дiла лежав. Скiльки я пролежав?
- Приблизно 8 годин
Я хотiв зiрватися з лiжка, але вона мене зупинила.
- Як 8 годин! А годинник? Ми повиннi його вернути! - медичне обладнання дало сигнал, що мiй пульс посилився , прибiгла медсестра. Ми двоє своїми поглядами дали їй знати, що це всього лиш припадок моїх нервiв i вона пiшла.
- Будь ласка вiдпочивайте вам не можна напружуватися, я принесу вам чаю
- Краще кави - менi здалось, що на цих словах вона дiстане з халата пiстолета i застрелить мене
Алiса подала менi газету i на першiй сторiнцi йшлося про смерть останнього графа якоїсь великої династiї i що все майно дiсталося дворецькому. Проте чуть правiше була зображена зовсiм знайома рiч. Це i був годинник, який я отримав сьогоднi зранку.
ЗВЕРТАЮСЬ ДО ВСIХ ЖИТЕЛIВ, ЯКI ТIЛЬКИ ЦЕ ПРОЧИТАЮТЬ. ЦЕЙ ГОДИННИК Є СIМЕЙНОЮ РЕЛIКВIЄЮ РОДУ МОГО ПОКIЙНОГО ГОСПОДАРЯ, ОСТАННЬОГО ГРАФА СIМ"Ї МАЙН. ЯКЩО У ВАС БУДЕ ЯКАСЬ IНФОРМАЦIЯ ЗВЕРАТЙТЕСЯ ЗА НОМЕРОМ НИЖЧЕ.
Я знов хотiв зiрватися з лiжка, але цього разу зупинила мене зовсiм не Алiса це був ремiнь з її класичних штанiв.
- Алiсо, ти чого? Що це таке?
- Я ж знаю, що ти маєш вибуховий характер
- Хмм, ладно вже можеш зняти я буду спокiйний - вона навiть не поворушилася, тiльки знищуючий погляд змусив мене лягти назад.
- Цi жiнки страшнiше диявола - добре, що я це сказав тихо один раз вона бiгала за мною з ножем по всьому офiсу за подiбнi слова
- Але як це? Це не може бути збiг - я подивися на неї
- Так, але глянь сюди - вона нову подала менi газету, але зараз вона була розгорнута на iншiй сторiнцi.
Я був шокований. Там була стаття, яка критикувала наше бюро i людина, яка його написала пригрозила його закрити, а нас посадити за грати. Звiсно це була анонiмна стаття, але те що вона попала на другу сторiнку свiдчило про зацiкавленiсть преси у цьому або простому пiдкупi.
- Кому це потрiбно? Треба швидше їхати до офiсу! - я чуть не пригнув, але забув про ремiнь - зараз вона навiть не глянула i тихо сказала.
- Я не знаю ,але потрiбно бути обережними - i зняла з моєї руки ремiнь
- Дякую
Спочатку я не сприйняв це як щось серйозне i не послухав Алiсу, але я не мiг подумати, що наслiдки можуть бути такi жахливi.
***
Ми вийшли з лiкарнi, на дворi було холодно i сильний вiтер. Люди були з iз зонтиками, якi нiяк не могли захистити їх вiд цього. Справа вiд нас з Алiсою йшла пара, проте люди вже були старшi. Чоловiк зняв плащ i завернув свою жiнку в нього. На ньому був гольф гарного пошиву, я розбирався в цьому ,бо мама деякий час працювали швеєю та навчила мене дечому. Ця картина викликала в мене як i хорошi так i болючi емоцiї, але тут..
- Едварде, ти чого? Дощ падає, ходи машину - вона схопила мене за рукав мого до нескiнченостi перелатаного пiджака. Я мiг собi дозволити кращий, але навiщо. Треба радiти тому що маєш
- Так, так йду - але коли я це сказав, то сидiв в моїй маленькiй машинi в яку мене Алiса запхала , iнакше не скажеш
- Що з тобою? - вона все знала, але це звичне питання переживання, вона завжди задавала його. Хотiла щоб я сам казав що таке
- Та нi, все добре, поїхали - да брехати було не моїм , але моя секретарша змовчала
Ми проїхали хмурим мiстом. Вiд дощу воно здавалося ще темнiшим нiж завжди. Старi будинки, сумнi люди i все це доповнював монотонний голос радiо, який як i всi зараз розказував про дворецького та маєтки сiмейства Майн
- Едварде обережно!!! - я задумався i не помiтив, що на дорозi де повно машин, якi їдуть вискочила людина. Я не встиг повернути, тiльки би зробив гiрше. Тому я на досить великiй швидкостi збив його i затормошив тiльки через 50 метрiв, де був з"їзд з дороги. Ми швидко вибiгли з машини, Алiса сварилася на мене, але я не звертав уваги, попри нас їхали машини взагалi не помiчаючи що тут щось сталось.
- Та тихо вже Алiс я i сам бачу що зробив. Заспокойся вже! - я крикнув i вона замовчала, махнула головою i ми нарештi добiгли до нього.
Це було жахливо, його лице було знiвечене i покалiчене. Нiс був обрiзаний, що виднiвся череп i це точно не через наше зiткнення. Його зламана нога було тому доказ, її вивернуло в iншу сторону, але це було ще не найгiрше, але це стало зрозумiло пiсля розтину. Бенi звiсно що повiрив нашiй розповiдi i нас не приволокли до кiмнати допиту в якiй Бенi сказав, що це не перший випадок i що вона начальниця хотiла б з нами поговорити. Бенi такого вислухав вiд мене, але все ж за пару хвилин ми з Алiсою сидiли в її кабiнетi. Порiвняно з попереднiм власником кабiнету зараз вiн був набагато охайнiший i чистiший. Це i не дивно.
- Алiсо що ми тут робимо? Там треба труп оглянути, а ми тут сидимо i не знати чим займаємось
- Ой не переживай Карема. Я тобi обiцяю вiн нiкуди не втече - вона стояла позаду мене i поклала руку на плече - я вас на довго не затримаю якщо вiдповiсте на всi мої питання
Це була нова начальниця вiддiлку Софiя Фокс. Не досить висока, але з хитрим та проникливим поглядом, що робило її грiзнiшою. Сiвши на край столу, вона запалила сигарету i пильно вдивлялась на нас обох. При цьому поправляючи своє темне як сажа волосся. Бенi якось розказував менi за неї. Закiнчила юридичний та пiшла в полiцiю, де дослужилась до вищих звань буквально за пару рокiв, справжнiй професiонал своєї справи. Але не була такою строгою начальницею, бiльше розумiючою, яка при нагодi могла i вiдпочити разом iз офiцерами, якi п'янi до безпам'ятства починали розпускати руки до її тiла, яке по його розказах снилось йому не один раз. Але в момент розповiдi до нього задзвонив телефон i вiн зник витираючи слину. А тепер я i сам розумiю чому вiн був в такому станi. Ноги, незважаючи на її зрiст були не такi малi, а навпаки робили загальну картину ще кращою, переходячи в талiю, яка була нiбито бритва, заточена вiд бiлої як снiг сорочки, яка трималась на Божiй волi тримаючи ...
- Едварде! - Алiса помiтила що я захопився аналiзом i дала менi про це знати стукнувши лiктем мiй бiк
- Тут ж заборонено курити
- Менi тут все можна. I так Карема Едвард i Алiса .... Як ваше прiзвище юна ледi
- Теж Карема - вона нiколи не казала цього в слух. Я кинув на неї здивований погляд, але вона чiтко дивилась на неї. Здається її щось тривожить, треба вести себе акуратнiше
- Зрозумiло. Ви що одруженi? - вона повiльно викурювала сигару i чуть тремтячими пальцями стряхнула попiл у попiльничку. Вiд її погляду в мене були мурашки по шкiрi
- Так - Алiса сказала це достатньо голосно i чiтко. Але я зберiгав спокiйний вигляд обличчя
- Зрозумiло, тодi все буде легше - дальше тримаючи сигарету в ротi, вона продовжувала говорити - ця вся справа з трупом насторожує мене. Ви вже ходили до Френка? Не треба прикидатися, що ви не знаєте хто це, хоч я тут недавно, але про вас багато що знаю, особливо про тебе хлопче. Це вже другий випадок смертi таким образом, тому я i закликала вас. Менi потрiбна допомога, мiй найкращий працiвник зараз у вiдпустцi, тому єдина надiю на вас. Не подумайте мої працiвники хорошi спецiалiсти, але цей випадок надто особливий, щоб доручати його будь-кому. В моргу вас вже чекає Френк та Бенi, спитаєте в когось з них мiй номер i в разi необхiдностi ми допоможемо вам всiма доступними силами. Не робiть такi квадратнi обличчя в мене на це є свої причини. Все ви вiльнi, чекаю новин в скорому часi.
В мене було безлiч запитань на якi я хотiв отримати вiдповiдь, але ..
- Так ми зрозумiли - i все, з цими словами Алiса витягла мене з кабiнету
- Не чiпай її Едварде! Йдемо у нас гора роботи чи ти забув? - тож буквально за пiв години Алiса, Бенi та я стояли перед накритим трупом.
- Ну що ж вам сказати? - це був Френк, мед-експерт. Родом з Америки i вiн судячи по розказам всiх знайомих, яких я знаю, дiвчата по ньому з розуму сходять. Ну вiн дiйсно мав феноменальну зовнiшнiсть. Засмагле та красиве обличчя з русявим волоссям i плюс добре обiзнана у професiї робили його не тiльки красенем, але й хорошим спецiалiстом.
- Що з ним Френк кажи, бо я не можу вже чекати! - я був надто у великiй нетерплячцi, бо я був впевнений що лице це не найгiрше що з ним насправдi є
- У нього немає бiльшостi органiв, таких як мигдалеподiбних залоз, проте це не є аж таким страшним, бо вони втрачають свою вагомiсть приблизно у 3 роки
- Нiколи би не мiг подумати, що таке є - Бенi був таким здивованим i це було надто помiтно на його обличчi
- Так так Бенi це ще вчать в школi на бiологiї. Френк продовжуй. Чого ще немає?
- А так, ще немає апендецита - вiн показував мiсце де розташовувався даний орган на трупi, у правiй нижнiй частинi живота i Бенi вийшов - ви уж вибачте менi так легше та i вам зрозумiлiше. Шлунок, жовчний мiхур, нирка, репродуктивнi органи, тобто статевi та селезiнка. Якщо узагальнити, то в нього вiдсутнi всi 7 органiв без яких людина могла б жити, але без них всiх це надто важко, не назвеш життям. А i всi цi хiрургiчнi операцiї по вирiзаннi органiв були виконаннi надто блискуче, це був професiонал, не вiрю щоб хтось без належного обладнання та навичок мiг це зробити - вiн нарештi закiнчив свiй розказ i я хотiв спитати його, але Алiса мене випередила
- Крiм цього є ще щось? - її голос як завжди був переповнений стiйкостi, на вiдмiнно вiд Бенi, чоловiка за 40 ця дiвчина не боялась таких розказiв та сцен, бо дитинство змусило бути її сильною
- Так є, ось це - вiн дiстав з карману свого бiлого халату маленький пакетик, який зазвичай використовують для доказiв. В ньому були нитки
- Нитки? А, ними вiн був зашити. Взяли вже ДНК ?
- Так, але крiм його клiтин на них немає бiльше нiчого. Кажу ж профi - вiн нiбито вiдчув заздрiсть - Вам ще щось потрiбно?
- Нiбито все, але ви можливо знаєте чия це робота? По ваших словах мало хто би мiг це зробити - я наблизився до нього майже впритул - Френк це би дуже допомогло
- Вибач, Едварде, але це все що я знаю - вiн вiдвiв погляд та вiдiйшов
- Добре тодi, якщо буде якась додаткова iнформацiя дзвони, ти маєш мiй номер i Софiя казала взяти її номер - я швидко записав цi 10 цифр та ми з Алiсою вийшли з моргу та попрямували до виходу
- Едварде, вiн ...
- Так я бачив, був надто нервовий. На скiльки я знаю вiн одружений, так?
- Так, приблизно рiк
- Ну то з цього i почнемо, щось вiн приховує, навiдаємося до його дружини , задамо кiлька запитань, можливо вона щось знає. Вона росiянка здається ?
- Так, вiдома балерина, Вiкторiя Мижогалова.
- Звiдки ти це знаєш?
- Так ось досьє тримаю - вона посмiхнулась
- А як ти? - вона мовчки пройшла попри мене i невимушено посмiхнулась - а не важливо - обiгнав її та вiдкрив дверi - Пiсля вас
На то момент я вже деякi застереження щодо цих всiх подiй i о Боже яким я був дурнем, що тратив свiй безцiнний час замiсть того щоб повернути рiч яку вкрали у мене сьогоднi.
Роздiл 2
Це її квартира?
Так, ну пише у справi, що саме за цими дверима проживає наша вельмишановна
Нiколи не розумiв цього твого сарказму, ну окей - пiсля мого стуку я почув дуже сильний шум i приблизно за хвилин п"ять, нам з Алiсою все ж вiдкрила дверi ця балерина. Досить красива на вигляд, зеленi очi та волосся зiбране у клубок, мiшки пiд очима, яка робота може бути в ночi у балерин? Та домашнiй халат, можливо вона тiльки проснулась та вже була третя дня - Доброго дня, це ви Вiкторiя Мижогалова? Ми приватнi детективи i нас до вас кiлка запитань. Якщо вам стане вiд цього легше ми добре знайомi з вашим чоловiком
Чоловiком? Ах так Френк, заходьте. У мене були концерти недавно i я нiяк не можу виспатися. А що ви хотiли запитати? У мого чоловiка якiсь проблеми?
Нi, я так не думаю, сiдайте ми на довго не затримаємось - у квартирi був безлад i то страшний, не знаю як Френк будучи одруженим мiг таке позволити. Безлiч книжок стояли на столi та пiдлозi, розкиданий одяг та багато фото на сервантi, але нi на однiй не було його. Тiльки вона, напевно з сiм"єю. - Ну що ж - я присiв на великий стiлець, при цьому скинувши з нього весь зайвий одяг - почнемо. Ви нервуєте?
Нi - проте у неї виразно тряслись руки, можливо лiки? Її чоловiк все ж лiкар
Що ви менi можете розказати про Френка мiс. Мижогалава. Я правильно сказав?
Мижогалова. Через о. Нiчого страшного. Залежно вiд того що вам потрiбно. Ми одружились вiдносно недавно та i наша зустрiч це така собi випадковiсть. Вперше ми зустрiлись на одному з моїх концертiв на якому я отримала травму i вiн єдиний лiкар в залi котрий змiг допомогти, вiд того часу ми активно вели переписку i одного разу вiн зробив менi пропозицiю i ось я тут. Переїхала з Росiї i живу тут вже приблизно пiв року. Трохи незвично, але нiчого.
Я зрозумiв, а що скажете щодо його лiкарських навичок? Ви добре в цьому ознайомленi?
Вибачте мiстер детектив, але я нiчого не розумiю. Чому ви самi його не спитаєте?
Вiн менi не скаже тещо потрiбно та i схильний думати, що близьке оточення краще знає людину нiж будь-хто, тому я вас слухаю
Менi починати переживати? - її руки затряслись з новою силою - мiй чоловiк хороша людина i вiн не мiг зробити чогось погано, ви його в чомусь пiдозрюєте? Навiть якщо так це не правда, вiн дуже добрий - вона сказала це все на одному диханнi i я думав що вона зараз задихнеться - щось менi погано - її очi закрились, вона втратила свiдомiсть
Йомайо Едварде, що ти з нею зробив - ми iнстинктивно пiдбiгли до неї - пульс є я викличу швидку, а ти поки оглянься тут, не зря ж м прийшли.
***
- Ти щось знайшла? - я косим поглядом глянув на Алiсу, не вiдводячи очей вiд автомобiля швидкої допомоги, який тiльки - що поїхав i по невiдомих причинах забрав нашу єдину зачiпку - Алiса? Ти мене слухаєш?
- Так Едварде заспокiйся, все я чую. Задумалась - вона не часто буває такою, хоча i часто про щось думає, в неї добре розвинута iнтуїцiя. Це не раз допомагало нам у якiсь бiдi - Менi потрiбно поїхати в одне мiсце, зачекай мене в нашому кабiнетi
- Що? Ей Алiса, ти куди? - один момент i її чарiвне волосся розвивав вiтер, коли вона вiддалялась вiд мене i крокувала в невiдомому менi напрямку. Я їй довiряв, але куди дiнуться переживання
Я йшов мiстом в якому бурлило життя, кожен був зайнятий чимось своїм i його не хвилювало що про це думають iншi. Зазвичай люди в таких мiстах не мають уявлення про щось таке як доброта, але чи є це погано? Так їм легше жити, їх не мучить совiсть, у них немає причин вiдволiкатися вiд своїх справ. Можливо всi ми такi?
Наш кабiнет був не так i далеко, але поки я йшов менi це здавалось вiчнiстю. Хмурi та сiрi будинки в яких жили такi ж люди. Чорнi вулички мiж цими будинками в якi ти один раз зайдеш i можливо не вийдеш. Страшно напевно так жити.
Я повiльно пiдiйшов до дверей на яких був надпис "Детективне агентство Елда", встромив ключа в отвiр та повернув його. Зайшовши я побачив лютий безлад, здогадувався ,що так i буде, все ж я потрапив на територiю Нiлу, а це викличе пiдозри щодо мене
- Ну хоч дверi назад закрили, при зустрiчi подякую
Переступаючи через висунутi шухляди та розкиданi листи з податкової, роботу над якими я так i не закiнчив та, i Алiса також. Розвернув своє крiсло, налив у стакан трохи вiскi, яке стояло, на чудо не випите, у барi збоку вiд столу та сiв у крiсло. Я зробив один ковток, другий, стакан пустий. У мене не було сил вставати тож залишив все як є.
- Надiюсь в Алiси все добре. Так багато сьогоднi сталось подiй i у мене передчуття, що це не кiнець
Очi повiльно закрились, я вiдчув легкiсть, вперше за день, всi думки полишили мене окрiм одної. Кожен раз закриваючи очi я бачив її. В надiях не бачити ще один сон, я постарався не думати взагалi нi про що.
Сон 2
- Як думаєш коханий, а чи дiйсно iснує справжнє кохання? - вона дивилась на мене своїми чудовими очима та не вiдводила погляду
- Думаю так. Не зря ж всi поети та письменники зображають її. Не вiрю, що таке можна самому придумати i впхнути у величезну книгу. Якби його не iснувало свiт давно б загинув
- Хм, цiкаво ти говориш, але ж iснують люди, яким не може допомогти кохання або вони в ньому розчарувались. Що їм тодi робити?
- Думаю головне не здаватися. Кожному є хтось присуджений, головне не промахати цей момент, не бути дурачком у вiдповiдний момент i все що ти хочеш збудиться
Ми сидiли бiля колодязя, де на кiнець могли залишитися на одинцi i забути про всiх. Легенько дув вiтер, вона сидiла в моїх обiймах i я не хотiв її вiдпускати. Я думав, що так буде завжди. Безкiнечнi розмови до пiв ночi, час проведений разом, я думав все це мало хоч якийсь сенс, але чи це є так?
- Коханий? Що з тобою? Все добре?
- А так, просто задумався - але чи дiйсно щось буває просто?
Проснувшись я вiдчував холод та неспокiй, зазвичай е не свiдчило про щось хороше. Встав з крiсла та вiдкрив шафу, взяв з неї старого халата в якому ще ходив мiй батько та вдягнув його. Стало трохи теплiше, але не настiльки, щоб я вiдчув себе бiльш комфортно. Вернувшись до столу я вiдкрив досьє нашого Френка, яке Алiса поклала менi до пiджака пiд час прощання та почав читати.
- Ну i що ж ти нам розкажеш? - я гортав сторiнку за сторiнкою, де розписувались всi непотрiбнi менi деталi, дата народження, школа та безлiч iншого - ага ось. Премiї, попереднi роботи, я так бачу ти у нас не тiльки красунчик, але й вiдмiнник. Дивно це все. Закiнчив унiверситет на червоний диплом, брав участь у рiзних конференцiях та конкурсах. А ось i робота. Ану що тут Працював на мiському кладовищi, але був звiльнений по невiдомих причинах. Здається я знаю нашого злодiя
Я машинально скинув халат з плечей на стiл, тримаючи в руках досьє та хотiв навiдатися до теперiшнього могильника. Пробiг через весь безлад, вже був готовий вiдкрити дверi як почув звук дзвiнка та стуку.
***
- Френк... Френк. Що ти зробив? Будь ласка забери мене
- Мiс. Вiкторiя? З вам все добре?
На мене розвернувся лiкар у довгому бiлому халатi, тримав в руках щось подiбне на скальпель, проте мав приємне i гарне обличчя. Чоловiк середнiх рокiв. На бiльше мiй мозок був не спроможний зчитати бiльше iнформацiя i я знову заснула. В моїх думках був Френк, наша перша зустрiч. Це було як у казцi. Всi обставини склались так, щоб ми зустрiлись. Велика сцена, я виконую те що вмiю робити найкраще в життi, але чому? Моя нога раптово втратила рiвновагу i я повалилась на пiдлогу. Мiй крик почув весь зал, почалась панiка. Люди почали шептатися, моя кар'єра зруйнувалась в один момент, нiбито хтось клацнув пальцями i це сталось. Напевно всi колись стикаються з цим, чи нi? Думаю в той момент це мене не цiкавило. I з'явився вiн. Я пам'ятаю його слова
- Дiвчино що з вами сталось? Яка саме нога болить? Хтось подзвонiть швидку!
Але моя iлюзiя розвiялась, я вiдчула раптову бiль в нозi. Цього разу бiль проникла у все тiло i це допомогло менi прокинутися повнiстю. Я роздивилась навколо i в примiщеннi було дуже темно, не було видно практично нiчого. Здалека було чути звук дощу та його стуку по даху. Легенько дув вiтер, що робив моє перебування тут бiльше неприємний нiж було до цього. Здалеку з'явилась постать, яка тримала в руках факел та йшла просто до мене. Я вже не могла розпiзнати хто це або що це. На ньому була маска та каптур. Пiдiйшовши ближче вiн зняв каптур та витягнув з кишенi скальпель, наклонився над моєю ногою та глянув на мене поглядом спiвчуття. Я вiдчула бiль в його очах. Але вiн доторкнувся лiкарським спорядженням моєї шкiри по якiй одразу побiгли "мурашки", моє серце забилось швидше, дихання пришвидшилось, вiн занурив скальпель у мою ногу як крiзь масло i тремтячим голосом запитав
- Мiс. Вiкторiя що таке?
Я вiдчувала цей бiль i невимовно кричала та вiн раптом зупинився. До нього пiдiйшла ще одна особа в такому ж плащi i масцi обняла його
- Ти молодець. Йди, брати тебе чекають, а тут я закiнчу - вiн в останнє глянув на мене i я побачила як по його щоцi потекла сльоза
- Що таке мiс. Вiкторiя? Нога не сильно болить? На жаль швидкої ми викликати не можемо
- Надiюсь Едвард не буде злитися. Я так рiзко пропала, ну хоч досьє вiддала
На дворi був дощ. В головi я прокручувала всi подiї, якi стались за сьогоднiшнiй день, їх було надто багато. А скiльки ще має статися. Помалу пiдходячи до мiсця свого призначення я готувалась до гiршого, нiколи не любила такi мiсця, тим бiльше пiсля ...
- Ви хто? - до мене звернувся чоловiк, який стояв за брамою цвинтаря. Невисокий, з чорним волоссям та приємним голосом
- Мене звати Алiса i я приватний детектив. На прохання полiцiї я розслiдую одну справу i менi потрiбно поговорити з господарем цього мiсця
- З полiцiї кажете, хм. Багато я знав таких, що так казали, а потiм в мене без слiду пропадали свiжi трупи. Нi, дамочка без доказiв я вас не пропущу!
- Все в порядку Вiкторе, вона з наших - i той кого я нiяк аж не очiкувала тут побачити - Бенi
Могильник глянув на мене з пiд лоба та вiдкрив дверi. Напевно, йому пора мiняти мiсце роботи.
- Що ти тут робиш Бенi? Думала ти не любиш такi мiсця
- Так, але новий капiтан попросила нас провiрити всi можливi варiанти i ось я тут. Поведiнка Френка менi здалась дивною i я вирiшив провiрити, а так як досьє забрав хтось з вас двох - вiн скоса глянув на мене i менi стало соромно
- Бенi ти сам розумiєш це наша з Едвардом робота
- Наступного разу посвятiть мене в неї добре? Алiса ти була права це мiсце не для мене, тому прошу тебе набери до мене як покинеш його. Я мшу здати рапорт
- Звiсно Бенi, вибач за незручностi. Едвард менi багато про тебе розказував, дякую тобi
Ми попрощались i вiн своїм ведмежим кроком пiшов скорiше всього в якусь бургерну, щоб поки що не появлятися у вiддiлку. Сторож закрив за мною ворота та провiв мене до будинку сiм"ї Лейт. Одної з найбагатших, проте їхнiй рiд майже зник. Останнiй член сiм'ї, який залишився це донька Мiстера Лейта з якою менi потрiбно поговорити.
- Ось i дiм, надiюсь ми бiльше не побачимось - вiн сказав це i зник десь в темрявi вечора, яка панувала на вулицi не так давно. Я вдала вигляд, що не почула та розвернулась, щоб оглянути будинок. Старий та чуть не обвалений, сiмейне гнiздо як нi як. Його iсторiя тягнеться вiд сивої давнини, ще коли на дворi палили вiдьом, ще тодi цей цвинтар, величезний цвинтар взяв свiй початок. Я постукала в дверi i почула швидкий крок наближення.
Роздiл 3
Перед моїми очима стояла дiвчина рокiв 23 з короткою кучерявою стрижкою та червоними як кров губами. В свiтi останнiх подiй i не знаєш чи це помада, чи кров. Поки я стояла та розглядала її, вона грацiйно спустилась по трьох сходинках, якi вiддiляли нас. Щось в нiй було, що не давало менi спокою, але кожен раз як я дивилась в її карi очi бачила доброту з вiдблисками пустоти.
- Доброго дня вам щось потрiбно? У мене немає багато часу, я запiзнююсь на зйомку - вона глянула на годинник i чуть не зблiдла - Можливо ви мене тут почекаєте, я буквально на секунду?
- Доброго так, ем мiс...?
- Мiс. Вiкторiя Лейт. Вибачте, але давайте я покличу свою сестру. Заходiть, не стiйте на холодi
Коли я кивнула їй, вона з полегшенням побiгла i лишила мене на порозi одну. Зайшовши до будинку, я вiдчула тепло, хоча i воно розташоване в такому не благополучному мiсцi. Антикварiат та рiзного роду картини створювали антураж закинутого, проте охайного будинку. Я роззулась та зняла своє пальто. Дивлячись на вiшалку, яка трималась хiба що на вiрi i надiї, я взяла пальто iз собою та зайшла до будинку
- Так як вас звуть - я почула голос. Який спускався зi сходiв. Вiн наближався все ближче i що це? Чамкання? - Ви уж вибачте, але я вiд самого ранку так не їла - ця молода особа тримала в своїх руках печеня невiдомої менi марки.
- Мене звуть Алiса. Я приватний детектив. Розслiдую одну справу. Ви би не могли допомогти менi вiдповiвши на декiлька запитань?
- Так звiсно - вона ще раз надкусила печеня та вказала менi жестом руки на вiльною
- Дуже вам вдячна. А можна дiзнатися ваше iм"я? З вашою сестрою я вже знайома. Ви також Лейт?
Ми сiли на дорогий диван з червоною оббивкою та продовжили свою розмову, проте цей старий будинок в якому, на мою думку, в якому все могло розвалитися в будьякий момент, невимовно лякало мене. I ця дiвчина, вона не складала враження спадкоємицi такого маєткiв, вона була бiльш простою нiж її сестра
- Нi, ми не рiднi сестри. Моя мама, вийшла замiж за її батька. Ось так ми опинились в цьому величезному i пустому будинку. Моє iм"я Понтiя Флафi. Так я знаю надто дивне, за це треба дякувати моєму батьковi, розкопки та iсторiя були його покликанням
Вона при кожному словi вiдвертає свiй погляд вiд мене, нiби ховаючи його. У мене не було варiантiв крiм того, що вона лiтає десь далеко звiдси i нашої розмови, хоча ...
- Мiс. Флафi ви надзвичайно красива. Вiдкладiть це печеня та послухайте мене. Немає чого мене соромитися. Так ми не знайомi, але ж я бачу, що ви нервуєте. Вашi очi одразу зачарували мене, ще би побачити вашу посмiшку, думаю це було б неймовiрно. Знаєте як каже мiй близький друг?
- Що вiн каже? Хто це?
- Вiн менi дуже дорогий. Так ось. Посмiшка - це найкраща прикраса для жiночого обличчя. А якщо вона ще й щира, то рахуйте, що в цей момент ви найкрасивiша у свiтi - вона пiдняла голову та посмiхнулась менi прямо в обличчя - зробите менi чаю? I ми поговоримо, домовились?