Ронни : другие произведения.

Iсторiя людскої тупостi

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Технологiї, розвиток, iлюзiя демократiї, природа дала нам все що потрiбно для щастя, але натомiсть ми обiймаємо власнi телефони, кохаємо собi i людям, якi нам дорогi мозок, замiсь того аби просто обiйняти їх, чи себе, усвiдомити, що все в наших руках та з фанатичним запалом змiнювати не людей, життя, суспiлство, а вмiст черепної коробки, власний спосiб мислення, адже, всi проблеми, вони зароджуються в нашi головi, поки люди намагаются достукатись до нас, а ми не хочемо привiткрити дверку до власної душi, замикаємось в собi, монотонно повторюючи фразу: "Менi нiхто не потрiбний, я все зможу сам, а люди тварi", наче мантру.
   Втома окутує м"яким покривалом тотального пофiгiзму, дає нам подушку витворену з апатiї, дарує спокiй та бажання виспатись, прагнення бути щасливими.
   Невже для того, аби перестати брати на себе, бiльше нiж ми в змозi зробити потрiбно заганяти себе до стану байдужого овоча, марiонетки, яку розтерзав скажений пес? Невже, аби зрозумiти, що сенс життя в тому, щоб бути щасливими, на потрiбно дiйти до межi(терпiння, вiри, болю, тощо.)? Чому, для усвiдомлення того,що ти нормальний, ми маємо пройти всi кола пекла Данте?! Чому, так важко перестати вiд себе вимагади надто багато? Невже, неможливо просто заспокоїтись, випити чашку чаю, взяти себе в руки?
   Так, важко, я завжди думала, що нiколи цього не скажу, але це дуже важко, iнодi просто неможливо.
   Справдi, неможливо, коли ти стаєш куском м"яса, вагою приблизно в 50 кг., порожньою, нiкчемної iстотою, в якої немає нiчого, навiть самоповаги. Тодi, весь, оцей вантаж вiдповiдалностi, вимог до себе, нереалiзованостi, здається непiдє"мним,в таких ситуацiях нам потрiбнi люди, котрi обiймуть i яким абсолютно буде абсолютно пофiг на причину нашого ниття та самокопання, але не буде байдуже те, що в тебе настрiй -3 км. над рiвнем моря, а не свiтло монiтроа i повiдомлення на кшаталт:"Я тебе розумiю","Життя несправедливе", "Могло бути й гiрше" i.т.д
   I з усього цого, виникає питання, невже людство так довго розвивалось, робило помилки та удосконалювалось, лише бля того аби ми продовжували шкодувати себе, займались самовдосконаленням, продовжували нити, що нас таких хороших нiхто не любить? Замiсь того, щоб переступити через власнi сереотипи, почати довiряти людям i спробувати бути щасливими.
   Саме черз, данну ситуацiю i розумiння того, що я нiчим не вiдрiзняюсь вiд бiлшостi людей, з впевненiстю можу сказати, що люди таки iдiоти, бо лише ми могли вигадати страждання, бiль, голод, вiйни i нудьгу на планетi повнiй див. Лиш ми змогли витворити палку селфi, посудумийку та прачку, яка видає задану мелодiю поки миє речi, але не дослiдити i 30% океану, знайти лiки вiд раку,проте, то все не так страшно, набагато гiрше те, що ми провалили основну мiсiю, так i не навчились сповна насолоджуватись життям.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"