Рось Анна: другие произведения.

Панна Марічка

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс "Мир боевых искусств. Wuxia" Переводы на Amazon!
Конкурсы романов на Author.Today
Конкурс Наследница на ПродаМан

Устали от серых будней?
[Создай аудиокнигу за 15 минут]
Диктор озвучит книги за 42 рубля
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    "Панна Марічка" - це історична п"єса, про козацтво, про часи Богдана Хмельницького. Головна героїня - молода козачка, травиця Марічка Лобода, яка після боїв знайшла пораненого польського шляхтича та покохала його. Батько Марічки хоче видати дочку заміж за славного козака Данилу Горицвіта. Долі головних героїв тісно пов"язані з долею батьківщини. Чи знайдуть вони своє щастя - читайте.


   Панна Марічка

Ганна Рось

   Історична п'єса в 4 діях
   Дійові особи:
   Сім'я Лободи:
   Тихон Лобода, козак, сотник, 43 роки
   Гликерія Лобода, жінка, травниця, 40 років
   Марічка Лобода, дочка, травниця, 16 років (1648 рік)
   Павло Лобода, козак, син, 22 роки
   Оляна, жінка Павла, 21 рік
   Тихон, син Марічки, 19 років (1671 рік)
   Дід Яким, старий козак.
   Баба Ганя, стара сусідка сім'ї Лободи
   Друзі-козаки, 19 років:
   Данило Горицвіт (стане осавулом)
   Трохим Лисиця (золотисто-руде волосся)
   Пахом Гордієнко
   Карпо Майборода, підосавул, друг Тихона Лободи, 46 років.
   Жінки-лікарки (подруги Гликерії):
   Баба Одарка Гримчук, травниця, 62 роки
   Василина, 42 роки
   Явдоха, костоправ, 26 років
   Дядько Іван, козак, 47 років, кульгає
   Микола, козак, наречений Явдохи, 26 років
   Катруся, донька Явдохи та Миколи, наречена сина Марічки, 20 років (1671 рік)
   Дівчата (подруги Марічки):
   Оксана Гримчук, онучка баби Одарки, наречена Трохима, 17 років
   Соломія Ступка, 16 років
   Хуторські козаки:
   Ігнатій Остроух, хуторський отаман, 55 років
   Кіндрат Тримбач, 35 років
   Василь Гуляйполе, січовик, 35 років
   Макар Вишняк, 29 років
   Остап Шмат, 26 років
   Михей Кучера, силач, 35 років
   Петро Кисіль, куховар, 26 років
   Хома Розум, кобзар, 60 років
   Олесь Гримчук, козак, син баби Одарки, 30 років
   Поляки-полонені, поранені:
   Велислав (Славко Шрам), шляхтич, командир драгунів, освічений, став козаком, 22 роки
   Радзимиш, жовнір, полонений, 20 років
   Ольгерд, жовнір, полонений, 40 років
   Счепан, жовнір, полонений, 22 роки
   Священнослужителі:
   Михайло, батюшка, Тарасій, диякон
   Фотинія, мати Явдохи, стара
   Старий дід та мати козака Пахома Гордієнко, 40 років
   Матері козаків (Кіндрата Тримбача, Василя Гуляйполе, Макара Вишняка), 50-60 років
   Полонені ясиру (жінка, хлопець, козак, інші)
   Кася, вдова, мати Оксани, невістка баби Одарки, 40 років
   Любава, жінка Олеся, невістка баби Одарки, 28 років
   Поляки-атакуючі, поранені, вбиті
   Дівчатка (подруги Марічки):
   Агаша, 14 років, Гануся, 15 років
   Парасковія, дочка Павла та Оляни, 13 років (1659 рік)
  
   П'єса включає події з 1648 до 1671 років. Дія перша - 1648 рік, дія друга закінчується початком 1649 року. Дія третя - з 1649 по 1652 роки. Дія четверта з 1658 по 1671 роки. Основні події відбуваються на козацькому хуторі Вільнім, недалеко від Запорізької Січі. Основна декорація: з одного боку - хутір(хати, здалеку млин), з іншого боку - галявина, ріка, дуб,кінь, вдалечині гай. Перед хатами міняються між собою декорації:
      -- хати, які можуть відчинятися, щоб показати внутрішній інтер'єр (сім'ї Лободи,баби Гані, Одарки, Фотинії. Відчинена хата Фотинії одночасно перетворюється в лазарет для козаків. Потім такий лазарет в хаті баби Гані). Між хатою Лободи та баби Гані сінник Лободи та тин. Коло хати Одарки калина,лавка. Між хутором та рікою декорація церкви, яка зображує поперемінно ззовні храм та іконостас. Ближче до церкви колодязь.
      -- Степ/поле бою, підводи.
  
   ДІЯ ПЕРША
   ЯВА І
   (1648 рік. Хата Гликерії, стіни розмальовані, у кутку ікони, на вікнах рушники, у вікна дивляться квіти. Вона порається у печі, варить суп).
   Г л и к е р і я. Марічка, принеси води, поквапся, мені треба тісто на галушки замішувати, бульйон майже готовий.
   М а р і ч к а (залишає сапку в городі). Зараз, мамо! (Пішла мити ноги).
  
   Г л и к е р і я. Ой, іще ноги миє, не можеш до криниці збігати, не взуваючись?
   М а р і ч к а. Мама, а раптом там козаки, а я боса (взуває червоні черевички).
   Г л и к е р і я. Куди там, козаки, рано тобі ще про козаків думати.
   М а р і ч к а. А вам же теж було шістнадцять, коли ви з батьком полюбили одне одного.
   Г л и к е р і я. Згадала, то коли було! Твій батько мені проходу не давав! Перший красень був, високий, спритний. А тепер, хоч і невисокий, але міцний, що дуб. (Сміється). Давай, біжи, біжи, та не мели там з козаками, неси воду скоріше.
  
   (Марічка поправила гребенем неслухняне волосся, пов'язала жовту стрічку, вставила під неї коло лівого вуха ніжну білу дібровну вітряницю і пішла, взявши коромисло і відра. Вона не йшла по вулиці, здавалося, пливла, як лебідка. Струнка, немов берізка, в білій вишитій блузці, червоній тонкого сукна спідниці. А на шиї - до десяти ниток різних бус, а ще хрестик на суворої нитці і образок Богородиці. Марічка бачить біля тину стару сусідку).
  
   М а р і ч к а. Здорові були, баба Ганя, і вам води принести?
   Б а б а Г а н я. Дякую тобі, Марічка, мені Тарас приніс. Ти мені краще допоможи курку загнати, перелетіла через паркан окаянна.
   (Марічка поставила відра, виламала лозину, шукає курку, гонить у двір).
   Б а б а Г а н я. От спасибі тобі, Марічка, компотом тебе пригостити?
   М а р і ч к а. Ні, дякую, баба Ганя, мені по воду поспішати треба, мати чекає.
  
   (Марічка поквапилася до криниці. Неподалік від колодязя під високим в'язом стояли молоді козаки, а поруч з ними на пеньку сидів старий дід Яким Чумак, притримуючи свою потерту тростину. Данило Горицвіт спритно махає двома шаблями).
   Д і д Я к и м. Козак молодий, а вправність стара. Молодець! Перший козак здав іспит, другий, готовсь.
   (Данило передав шаблю Пахому Гордієнко).
   Д і д Я к и м. Лях ошуюю, куди розвернувся! Я казав зліва, а ти одесную повертаєшся. Все, вже лежиш, немов поранений бирюк. Передавай шаблі наступному.
   П а х о м Г о р д і є н к о. Діду, ви можете просто виражатися? Ошуюю, ошуюю.
   Д і д Я к и м. Ти на рожен не лізь, молодий ишо. Ти учись у старої гвардії.
   (Набиває люльку тютюном).
  
   (Пахом передав шаблі Трохиму Лисиці, той спритно почав обмахуватися ними).
   Д і д Я к и м. Ні, ні, не годиться! Що ти, як дівка на виданні лозою від мух косно відбиваєшся. Треба темп дотримуватися. Співай зі мною. Бийся, бийся, за свободу бийся, а ти пісня вільна, ніби річка лийся. І швидше.
  
   (Співають разом)
   Бийся, бийся, за свободу бийся,
   А ти пісня вільна, ніби річка лийся.
   (Трохим вправно махав шаблями в такт пісні).
  
   Д і д Я к и м. О, зовсім інший кисіль. Пахомка, бери шаблі, друга спроба, ти вже потщися, не підведи, козак.
   (Козаки побачили Марічку, яка несла коромисло).
   Д і д Я к и м. Ти що, Данило, плямами зашарівся весь? Дивись, долоні спітніють, шаблю урониш. Так, не дівка - вогонь, ладна, руката, ліпша на хуторі, вся в матір, така ж травниця. І бабка їх була травниця. Ой, як я за нею, немов вуж увивався. Жаль, Уляна молодою загинула від руки османця.
  
   П а х о м Г о р д і є н к о. Данило, дружище, ти що обімлів? Ляхів в бою не боявся, а дівки злякався?
   Т р о х и м Л и с и ц я. Марічка, здорова була! (поправляє золоті пасма волосся) Куди йдеш?
   М а р і ч к а. Здоровенькі були козаки, доброго здоров'я, дід Яким.
   Д і д Я к и м. І тобі не хворіти. Ти би мені, Марічка, якесь розтирання дала для кісток.
   М а р і ч к а. Приходьте, дідусь, сьогодні на суп з галушками, мати варить, я вам і розтирання дам.
   Д і д Я к и м. Ой, спасибі, тобі, молодиця, уважила діда, прийду, обов'язково прийду.
   П а х о м Г о р д і є н к о. Як там Остап Шмат себе почуває?
   М а р і ч к а. Витримає, рана неглибока, вилікуємо. (Посміхається) Дайте часу.
   П а х о м Г о р д і є н к о. А мій наставник Кіндрат Тримбач як?
   М а р і ч к а. У Кіндрата гірше справи. Нога до кістки розрубана. Кажу йому полежати, а він в бій рветься, говорить, як там хлопці без мене обійдуться?
   Д і д Я к и м. Так, Кіндратка такий, бойовий хлопець, зане норовистий, що скакун.
  
   (Марічка поглянула на Данилу та, піймавши на собі його зосереджений погляд, посміхнулась).
   П а х о м Г о р д і є н к о. Марічка, а дозволиш тобі відра до хати віднести? А то ми тобі швидко проводжатого знайдемо (засміялися козаки).
   М а р і ч к а. Спасибі, нехай вас тут дідусь трошки навчить уму-розуму, а я сама донесу як-небудь.
  
   (Набравши в колодязі води, Марічка пішла. Дійшовши до тину, вона обернулася, почувши, як заспівали козаки).
   Славно бились з ворогом козаки в поході,
   Ходить слава по землі, чутка йде в народі.
  
   (Данило Горицвіт, взявши шаблю у друга, спритно рубав двома шаблями. Марічка посміхнулась та пішла по стежці).
   М а р і ч к а (тихенько підспівуючи).
   Бийся, бийся, за свободу бийся,
   А ти пісня вільна, ніби річка лийся.
   (Данило повернув шаблю Пахому).
   П а х о м Г о р д і є н к о (бере шаблю). Данило, не переживай ти так.
   Д і д Я к и м. Ото таку дівку ще заслужити треба. Козачка, вся в батька. Тихон Лобода лихий козак!
   Т р о х и м Л и с и ц я. Ага, Марічка минулого літа з братом Павлом наввипередки скакала, трохи коней не загнали, а вона йому не поступилась.
   Д і д Я к и м. Такій дівці справжній козак потрібен, сокіл сизокрилий. (дивиться в небо)
   Д а н и л о Г о р и ц в і т. Заради Марічки я осавулом стану!
   Д і д Я к и м. О, осавулом він стане! Та щоб осавулом стати треба попотіти добре, скільки верст проскакати, скільки ночей недоспати, скільки пороху понюхати, скільки ворогів порубати! А ви що? Тільки навчились шашкою розсікати, а вже - осавулом стане.
   Т р о х и м Л и с и ц я. Не кажи дід, ми вже пройшли іспит (махнув шаблею). Моя бабуся говорить: йди вгору й будеш на висоті.
   Д і д Я к и м. Що ви там пройшли, то ж під Жовтими Водами репетиція була, якби реєстрові козаки, котрі були на службі у Речі Посполитої, не стали на бік Богдана Хмельницького, то не була би легкою ваша перемога, багато би крові пролилося. Ну ж бо, Пахомка, бери шаблю. Пісню заспі-вуй!
   Т р о х и м Л и с и ц я.
   Бийся, бийся, за свободу бийся,
   А ти пісня вільна, ніби річка лийся.
   (Пахом вправно обмахується шаблями).
   Д і д Я к и м. Лях ошуюю, іще ззаду підступають, махай, махай, руби ворога! Так, так, молодець!
   ЯВА ІІ
   (Хата Гликерії. Вона порається у печі, помішує в казанку галушки та пробує на сіль, ріже зелену цибульку).
   Г л и к е р і я. Зараз вже суп буде готовий, поїж, Марічка, а потім підеш в балку.
   М а р і ч к а. Він ще гарячий, я зараз не хочу. Я на суп діда Якима запросила, якщо прийде, нагодуйте його і дайте йому це розтирання (дає пляшечку).
   Г л и к е р і я. Дам, дочка. Дід Яким добрий козак! А як він твою бабусю любив. Стільки битв пройшов дід Яким, скільки поранений був, а ось, Бог послав такий довгий вік, а мати моя, Уляна, молодою загинула, царство їй небесне (перехрестилась на ікони). Марічка, ти довго не ходи, скоріше повертайся.
   М а р і ч к а. Наберу збору і повернуся. Багато поранених козаків, та ще й ляхів полонених, багато трав треба. (Зітхнула).
   Г л и к е р і я. Ти усіх лікуєш, і наших, і полонених, добра твоя душа.
   М а р і ч к а. Вони ж хворі, немічні, собаку й ту жаль, а то людина.
   Г л и к е р і я. Якби вони так само вважали, то і не було би цієї війни. (Зітхнула).
  
   (Марічка взяла корзину, пішла до гаю, збирає трави).
   М а р і ч к а. Ось деревій, овечий язичок, нарву, стане в нагоді від кровотеч та для загоєння ран.
  
   (Зірвала оберемок зелених ніжних листочків і поклала в корзину).
   М а р і ч к а. Кропива, йди сюди, ух, пекуча, соком будемо рани лікувати.
   (Бачить голубку).
   М а р і ч к а. А ти що на стежці сіла, вчишся літати? (присіла) Вчись, вчись, мамка твоя, мабуть, спостерігає з гілки, переживає. Лети голубка сизокрила.
   (Співає).
   Сонечко сідає, ти лети в гніздечко,
   Сиза голубиця, лагідне сердечко.
   Де ж ти заблукала, зачекався милий,
   Він тебе кохає, голуб сизокрилий.
   Я не забарилась, діток годувала,
   Щоб вони заснули, їм пісні співала.
   А як сонце встане, їх навчи літати,
   А іще гніздечко собі будувати.
   І як сонце сіло вийшов місяць сивий,
   Обіймав голубку голуб сизокрилий.
   Відпочинь в гніздечку, прокидатись рано,
   Ти моя голубка, ти моя кохана.
  
   (Зупинилася).
   М а р і ч к а. Хвощик, незамінний помічник при лікуванні гнійних ран, лізь в корзину (побачила недалеко бабу Одарку). Доброго здоров'я, баба Одарка.
   Б а б а О д а р к а. Здорова була, Марічка, теж трави збираєш?
   М а р і ч к а. Вирішила поповнити запаси, багато поранених. Ви медуниці нарвали?
   Б а б а О д а р к а. Так, медунка помічниця, що загоює рани, йди, тут її ціла галявина, і подорожник там.
   М а р і ч к а. Дякую, баба Одарка, піду, нарву. Я йду в ялинник за живицею.
   Б а б а О д а р к а. А я не дійшла до ялинника, та і банку я не взяла.
   М а р і ч к а. Так я наберу, поділюся з вами.
   Б а б а О д а р к а. Спасибі, я не відмовлюся, коли принесеш. Ну, бувай.
   М а р і ч к а. Привіт Оксані.
   Б а б а О д а р к а. Передам, передам.
   ЯВА ІІІ
   (Марічка стелила постіль для сну, розчісувала волосся. Вона відкрила віконце, послухала солов'їну пісню, лягла в ліжко. Глибокий сон поглинув її свідомість. Марічка металася на білих простирадлах, але сон не відпускав її зі своєї влади. Нарешті, вона прокинулася і присіла на ліжку. Марічка встала, пішла в сіни, зачерпнула ківшиком прохолодної води з відра і залпом випила. Встала мати Гликерія).
  
   Г л и к е р і я. Що ти, дочка?
   М а р і ч к а (шепоче) Сон приснився. Снилося поле, лугові квіти, метелики, що перелітають з квітки на квітку, аромат літа, який зачаровував та п'янив. У мене віночок на голові, вишита маками сорочка, а поруч зі мною мужній красень в білій сорочці з тонкого льону. Ми тримаємося за руки, біжимо по полю, сміємося, кружимося, знову сміємося. Сонце ніжно гладить мене по волоссю, а потім красень проводить долонею по мої щоці. Я відчувала його ніжний, трепетний дотик і радість наповнює мою душу. Несподівано коло голови пролетів чорний ворон і торкнувся крилом мого волосся. Від несподіванки я присіла, закрилася рукою. Ворон, пролетів над головою, зробив круг і знову наближався до мене. Мені здається, що я до сих пір відчуваю дотик крила ворона (торкається волосся).
   Г л и к е р і я. Куди ніч, туди і сон. (Перехрестилася). Лягай, донечко, спи.
  
   (Марічка пішла, лягла. Вранці Марічка проснулася від шуму. Вона встала, одяглася, заплела косу).
   М а р і ч к а. Куди це батько і Павло збираються?
   П а в л о. Під Корсунь, йдемо по п'ятах за польським військом. (Збирає амуніцію).
  
   (Дружина Павла, Оляна, кинулася йому на шию і заридала).
   Г л и к е р і я. Чого ти його оплакуєш передчасно, перестань, повернеться він.
  
   (Оляна витерла очі платком і стала збирати вузол з провізією, поклала кусок сала, буханку хліба, сіль, редиску, цибулю і мішечок крупи).
   Т и х о н Л о б о д а. Ну, бувайте, розіб'ємо Потоцького і повернемося.
   Г л и к е р і я. Бережи вас Господь. (Перехрестилася, обняла чоловіка, а потім і сина).
   П а в л о. Оляна, дивись за дітьми, прощавай сестра, побачимося, дасть Бог.
  
   Г л и к е р і я. А ми з Марічкою приїдемо слідом за вами.
   Т и х о н Л о б о д а. Чого іще вам туди тягтися (мимоволі вирвалося).
   Г л и к е р і я. А як же! Як козаки без знахарок? А хто вам рани заліковувати буде? Козацька справа воювати, а наше діло - на ноги піднімати. Так що, ми з Марічкою обоз зберемо з трьох-чотирьох підвід і приїдемо.
   Т и х о н Л о б о д а. Ось невгамовна баба, а, роби що хочеш. (Махнув рукою).
  
   Г л и к е р і я. Доню, ти йди в балку, збирай побільше трав, суши, готуй зілля, настоянки, а я схожу до Василини, баби Одарки та Явдохи домовитися, коли рушимо.
   М а р і ч к а. Добре, мамо. (Бере кошик).
  
   (За хутором Марічка зустріла діда Якима. Він сидить на пеньку).
   М а р і ч к а. Здрастуйте, дід Яким.
   Д і д Я к и м. Здорова була, Марічка.
   М а р і ч к а. А що, допомагає вам розтирання, дідусь?
   Д і д Я к и м. Розтирання добре, але мені би такого, щоб рочків двадцять скинути. (Набиває тютюном люльку). Я би на коня і гайда з хлопцями воювати. А то сиджу тут на пеньку, комах кормлю.
   М а р і ч к а. Чи ви, дідусь, іще не навоювалися?
   Д і д Я к и м. Ех, і на мій вік випало, і Хотинську пройшов, і під Переяславом. Так, були часи, як польське військо під Цецорою програло у османів, так поляки звернулися до козаків за допомогою, обіцяючи нам права і привілеї. Ми ж з поляками пліч-о-пліч стояли, не дали Осману завоювати Україну і Польщу. Так, ми тоді в третій раз Петра Сагайдачного гетьманом обрали, але він був поранений в руку отруєною османською стрілою і незабаром помер, залишивши нас у великій печалі. Ось так. (Затягнув люльку). А ти куди?
   М а р і ч к а. В балку йду, за травами.
   Д і д Я к и м. Мабуть, Гликерія обоз збирає? Невгамовна твоя мати. Молодчина. Багато козаків на ноги поставила. Я коли під Переяславом поранений був, мене теж одна козачка лікувала, зеленоока, кров із молоком, коса до поясу. А я так і не зміг твою бабусю забути, Уляну. Ось так-то. Ну йди, козачка, збирай трави, доки сонечко-ведришко Господь дає. Слава тобі, Господи. (Перехрестився).
   ЯВА ІV
   (Жінки з обозом рухаються до місця битви. Вечір. В полі підводи, коло них жінки-лікарки, два козака).
   В а с и л и н а. Он місце гарне.
   Б а б а О д а р к а. Зараз, баби, куліш зваримо.
   (Двоє козаків запалили вогнище. Жінки сіли біля вогнища, готуються варити куліш, ставлять казанок на вогонь).
   В а с и л и н а. Як ти, Одарка? Вже третій день їдемо, важко, мабуть?
   Б а б а О д а р к а. Нічого. Та чи всиджу я вдома, коли мій єдиний син десь у поході. Дома залишила на господарстві двох невісток з діточками. Моєму синові Глібу було двадцять два роки, коли він загинув. Тепер молодшого не оставлю. А скільки тобі було, Василина, коли твій Назар загинув?
   В а с и л и н а. Мені було неповних двадцять п'ять. Вже вісімнадцять років вдова.
   Б а б а О д а р к а. До тебе ж сваталися козаки, що ж ти? Хоч би дитину народила би.
   В а с и л и н а. Я однолюбка, Одарко. (Нарізаючи хліб). А що, Гликерія, твоєї Марічки не видно?
   Г л и к е р і я. Спить на підводі, степне повітря зморило.
   В а с и л и н а. Може, розбудиш, нехай поїсть?
   Г л и к е р і я. Хай спить, вранці поїсть.
   Б а б а О д а р к а. Хлопці, ідіть куліш їсти. (Подає тарілки з кулешем).
   І в а н. Ой, пахне як, (сідає) спасибі, жіночки, за частування.
   Я в д о х а. Спасибі, дядько Іван, будете говорити, коли поїсте, Микола, а ти чого, сідай, не соромся, не вкушу. (Сміється).
   Г л и к е р і я. Ти би, Явдоха, не глузувала, а подала хлопцю хлібу, ось сало, їж, Микола.
   І в а н. І я кажу, все шуткуєш, Явдоха, так і в дівках засидишся (їсть).
   Я в д о х а. А ви мене, що, сватаєте, дядько Іван?
   І в а н. І сватаю, дивися, який козак! А як лозу на скоку рубає!
   Я в д о х а. Знаю, знаю я. Ось повернемося з Корсуня, весілля справимо (пирснула).
   М и к о л а. Знову смієшся, комедію ламаєш?
   Я в д о х а. Ні, я серйозно, засилай сватів (посміхається).
   І в а н. Дивись, дівка, обіцялася, договір дорожче грошей, як повернемося - прийду сватати за Миколу (радіє).
   Б а б а О д а р к а. От молодець, а то три роки хлопця мучиш.
  
   (А Марічка, дрімаючи на підводі, прокинулася від сну. Відкрила очі, спочатку не зрозуміла, де вона. Над головою - синє небо з розсипами зірок. Цвіркуни співають. Неподалік біля вогнища баби снідають з козаками. Марічка потягнула кожух, укутавши ноги, і задрімала).
   ЯВА V
   (Пісня кобзаря Хоми, сидить під дубом).
   Час минає, знов неправда і дім, сповнений скорбот,
   Ой, закрили небо тучі, стогне, плаче весь народ.
   Чуєш, сумно пісня ллється, над рікою спів журний,
   Не тужи, мій кінь буланий, кінь відважний, швидкий мій.
   Ну ж бо, гетьмане, Хмельницький, в руки булаву бери
   І за волю, за свободу уперед полки веди.
   Налякаймо супостата, ніби нас багато тут,
   І, затиснуті болотом, вороги у нім помруть.
   На стрімких високих кручах всі вози униз летять,
   З ними коні, з ними люди, панікують і дрижать.
   Так вступили в бій кривавий учорашні друзяки,
   Один одного вбивали, ніби справжні вороги.
  
   (Після бою під Корсунем сотник Тихон Лобода підбіг до обозу, організованому Гликерією. Навкруги вбиті та поранені, переважно польські жовніри).
   Т и х о н Л о б о д а. Ну, що, жіночки, святкуйте перемогу славних синів землі нашої. (Стирає сліди пороху зі свого обличчя). За чотири години армія Речі Посполитої розгромлена. Ех, переживав Хмельницький, що поляки не можуть підійти для рукопашного бою, що його козаки використовують занадто багато пороху.
   Б а б а О д а р к а. То вам свято, а нам робота - поранених шукати.
   Т и х о н Л о б о д а. Наші втрати повинні бути невеликі, хорошу засідку придумав Хмельницький, славний гетьман!
   Г л и к е р і я. Ти Павла не бачив?
   Т и х о н Л о б о д а. Він увірвався в середину польського стану, коли один з польських полковників зі своїм загоном у дві тисячі абияк пробився і пішов. У польського війська стався страшний розлад, бігли врозтіч. А звідусіль із засідки вискакували наші козаки, стріляли, кололи, рубали. Я там і Павла бачив.
   Г л и к е р і я. Та де ж він? Марійка, баби, гайда, шукати поранених.
  
   (Жінки розбрелися. Марічка шукає поранених. Поруч застогнав козак. Дівчина оглянула рану, змочила тканину настоянкою, наклала пов'язку).
   М а р і ч к а. Зараз, козаче, допоможу тобі, вставай, сідай на підводу (тягне козака).
  
   (Посадивши його на підводу, вона йде далі. Посадила на підводу іще пораненого жовніра, Радзимиша. Біля гаю вона знайшла ще одного пораненого козака з їх хутору, Макара Вишняка).
   М а р і ч к а. Хоч би Павло був живий. Ой, чи то обезголовлений польський офіцер (дивиться вдалину, втрачає свідомість, падає).
   (Прийшовши до тями і відкривши очі, Марічка побачила поруч з собою обличчя польського шляхтича).
   М а р і ч к а. Прямо точнісінько, як той, котрий мені приходив уві сні. (Підвелася і підійшла до нього). Ледь дихає. На спині глибока рана від шаблі, не рахуючи безлічі ран на грудях. Удар шаблею прийшовся іще і на шию.
   (Змастивши рани, вона потягнула непритомного драгуна до воза).
   М а р і ч к а. Ух, важкий (ніяк не може затягти його на віз).
   П о р а н е н и й п о л я к. Позвол мі помоч, пані.
   М а р і ч к а. Допоможи, і сам сідай на підводу.
  
   (Немолодий жовнір допоміг підняти драгуна і сів поруч з ним).
   ЯВА VІ
   (Вечір. В полі підводи, коло них жінки-лікарки, два козака. Дядько Іван клопоче біля вогнища, а баба Одарка кидає пшоно в похідний куліш).
   Б а б а О д а р к а. Скільки у тебе поранених, Марійка?
   М а р і ч к а. Восьмеро, один сильно важкий.
   Г л и к е р і я. Зараз рани почистимо, відпочинемо, коні попасуться, а завтра рано-раненько рушимо додому. Поранених усіх розібрали, я бачила тут жінки з підводами ходили з Яблунівки, Кам'янки, Березняків.
   М а р і ч к а. А Пашка знайшовся?
   Г л и к е р і я. Він сам мене знайшов, цілий, неушкоджений, слава Богу. Пішли, подивимось твоїх поранених.
  
   (Гликерія, Явдоха і Марічка пішли до підводи. Хтось з поранених стогнав).
   Я в д о х а. От дівка, одних поляків понаходила (сміється). Двоє козаків, шестеро поляків.
   Г л и к е р і я. Зараз усіх лікувати будемо, потерпіть милі, хто може встати, йдіть до вогнища, зараз і нагодуємо вас, а що ж ти, соколе, блідий такий, ледь живий.
   М а р і ч к а. Він, мамо, багато крові втратив, рана на спині глибока, я кров зупинила (дівчина підклала сіна під голову драгуна).
   Я в д о х а. Красунчик, але не видужає, марний клопіт, треба його залишити, не доїде.
   Г л и к е р і я. Не каркай, будемо виходжувати, не таких на ноги підіймали.
   Я в д о х а. Ну, ну, лікуйте (обняла пораненого в ногу жовніра Радзимиша і допомогла йому дійти до вогнища).
   І в а н. Микола тільки на випас коней повів, а вона вже козака обіймає, непостійна ти, Явдоха, дівка.
   Я в д о х а. А що мені, я молода, а хлопців - чимало, хочеш козака вибирай, хочеш жовніра. Он Марічка собі драгуна пригледіла, лежить на підводі весь білий, ледь живий.
   І в а н. Зараз він не ворог, Явдоха, він зараз повержений ворог, значить, будемо його лікувати за законами військового часу, як військовополоненого. Сідай, хлопець, сідай зручно на кожух, зараз тобі жінки рани намажуть. Лікувати. Розумієш?
   Р а д з и м і ш. Джьенкуе, (сідає) ай!
  
   (До нього підійшла Василина).
   В а с и л и н а. А ну, покажи рану (розірвала штанину), так, осколок в нозі, операцію тобі будемо робити, терпи поки, як звуть тебе? Твоє ім'я?
   Р а д з и м і ш. Мам на ім'є Радзимиш.
   І в а н. Скільки ж тобі років? Лят скільки?
   Р а д з и м і ш. Мам дваджьешьчя лят (показав двічі обидві долоні).
   Б а б а О д а р к а. Двадцять, який молодий, а моєму Олесю буде тридцять, а серце матері болить.
   В а с и л и н а. Що ж з тобою діяти? Зараз самий раз операцію робити, сонце сідає, муха спати відлітає.
   І в а н. Ось тобі й маєш, ось і поїли кулешу.
   В а с и л и н а. На ранок залишати - втрата часу, і запалення може піти, а там біди не оберешся. Будемо доставати, терпи, хлопець. Іван, неси дошки, давай, лягай на дошки. Явдоха, потримаєш його. Гликерія, дай йому пиття, баба Одарка, дайте йому щось в рот, щоб зціпив зуби.
  
   (Гликерія налила жовніру макового відвару, а баба Одарка піднесла стакан горілки).
   Б а б а О д а р к а. На, випий, легше буде, пий залпом, не замислюйся.
  
   (Радзимиш ковтнув і обпік горло).
   Р а д з и м і ш. Горжки.
   Б а б а О д а р к а. Пий, пий, до дна.
  
   (Хлопець випив і відкинувся на дошках. Баба Одарка дає палицю в рот. Василина пронесла ніж над вогнищем. Гликерія в цей час перетягувала ногу жовніра джгутом).
   В а с и л и н а. Ну, з Богом, Гликерія, тримай його, щоб не втік (розрізає рану).
  
   (Марічка на підводі обробляла рани на грудях драгуна. Підходить дядько Іван).
   І в а н. Ти ба! Командир, мабуть, бач, яке оздоблення, напевно оберст драгунського полку, бачив я таких. Плащ дорогий, рукавички і штани шкіряні, бандолет загубив, видно, в битві.
   М а р і ч к а. Дядько Іван, а чого їх драгунами називають?
   І в а н. У них прапорці з драконом, звідси і назва. Драгуни наближаються до противника вершки, потім спішуються і воюють, як піхота.
   М а р і ч к а. Рана у нього на спині глибока.
   І в а н. Що ж він кірасу не надів? Вберігся би.
   М а р і ч к а. Мабуть, не встиг, дуже швидко наші наступали (протирає рани і змащує їх мазями).
   І в а н. Так, наші соколи молодці! А Богдан Хмельницький - славний гетьман, так я скажу. Сміливу операцію затіяв, розумну, козаків полягло мало, а ворог повержений. Іще і всю лядську верхівку в полон взяли. Їхні жовніри відбивалися, а Потоцький з панами сиділи в своїх каретах, так їх усіх тепленьких і привезли в козацький стан. Перев'язала? Ну, нехай спить, накрий його кожухом. Пішли до вогнища. (Марічка накриває драгуна кожухом).
  
   (Гликерія і Василина вже закінчують операцію, баба Одарка та Явдоха перев'язують інших поранених. Серед поранених Василь Гуляйполе з опіками).
   Г л и к е р і я. Глянь, ще й викотили кулі, (показує Івану) зашивай, Василина, кінське волосся встав.
   І в а н. А до чого волосся?
   Г л и к е р і я. То дренаж, щоб із рани сукровиця вийшла.
   В а с и л и н а. Ну, все, Радзимиш, жити будеш, тепер йому до ранку спати не давати (витирає піт з чола жовніра), дядько Іван, будете його байками розважати.
   І в а н. Спершу нагодуй, Василина, а потім і байки підуть.
   Б а б а О д а р к а. Зараз перев'яжемо і будемо їсти, тяжких більше немає, крім Маріччиного драгуна, зараз усіх полікуємо, нагодуємо, он вже у казанку куліш настоявся.
  
   (Після їжі дядько Іван підтримував багаття. Хтось з поранених пішов спати на підводи, хтось приліг поруч з багаттям і задрімав).
   І в а н. Не спи, хлопець, тобі не дозволено (штовхає жовніра), Явдоха, ти куди зібралася?
   Я в д о х а (тримає глечик). Віднесу Миколі поїсти, мабуть, зголоднів.
   І в а н. Віднеси, віднеси. Можеш зігріти його там, замерз, либонь.
   Я в д о х а. А ну вас, дядько Іван, шуткуйте тут, з Радзимишом, може він щось зрозуміє.
  
   (Марічка встала, підійшла до підводи і прислухалася до дихання драгуна. Підійшла Гликерія).
   М а р і ч к а. Погодувати би його.
   Г л и к е р і я. Нехай спить, сон для нього зараз і ліки, і їжа. Лягай поруч, поспи трохи, рано вранці рушимо додому.
   М а р і ч к а. А ви, мамо?
   Г л и к е р і я. Я біля багаття посиджу, за Радзимишом поспостерігаю і лали Івана послухаю. Накривайся, вночі свіжо.
   (Дядько Іван клопоче біля вогнища, поруч Гликерія, Радзимиш і поранені. Гликерія укрила жовніра тілогрійкою. Іван набив люльку тютюном і закурив).
  
   І в а н. Осман другий відчув силу, коли розбив ляхів під Цецорою. Тим часом він склав карту завоювання і України, і Польщі, ось так (підкинув поліно у вогонь). Зібрав Осман до вересня наступного року військо величезне - сімдесят тисяч турецької і двадцять тисяч татарської армії супроти тридцяти п'яти тисяч війська Речі Посполитої. Не могли ляхи поодинці вистояти проти тьми-тьмущої і звернулися вони за допомогою до козаків, залучаючи їх запевненнями і обітницями. Погодилися козаки, повірили. Беху довірливі. Вислали в чорне море чайки, утопили вони двадцять турецьких судів з гарматами і напали на Стамбул. І висунули ультиматум здати фортецю в руки православних. А сорок тисяч козацького війська рушило до фортеці Хотин для з'єднання з військом Речі Посполитої. Мені тоді як раз двадцять рочків стукнуло.
   Г л и к е р і я. Ти теж там воював, Іван? Ти ходив під Хотин?
   І в а н. Воював, була справа (курить люльку). Молодий султан Осман привів під Хотин армію, зібрану від усіх країв своєї безмежної імперії. Були там і молдавани, і боснійці, і сирійці, кого там тільки не було. Обклали вони нас під Хотином. Будував проти нас Осман бойові ешелони в формі півмісяця.
  
   (Здалеку пісня кобзаря Хоми, сидить під дубом).
   Бачиш, конику буланий, тут ворожий був редут,
   Ось, змикаючи півмісяць, люті вороги ідуть.
   Значить, треба вигравати найзапекліші бої,
   Не за славу, за свободу скласти голови свої.
   Від турецької як шаблі виживемо, не вмремо,
   Коли, кінь мій, повернемось, в поле вільне підемо.
  
  
  
  
   Вік героїв на 1648 рік
   Жовнір - солдат польської армії
   Бирюк - ведмідь
   Косно - повільно
   Потщися - постарайся
   Зане - тому що
   Лях - поляк (устар).
   Дякую
   20 років
   Гірка
   Оберст - Полковник -- посада, чин, військове звання офіцерського або командного складу 
   Бандолет - укорочений карабін
   Кираса - лати, металевий панцир на спину й груди
   Лядська, ляська - польська
   Лали - балаканина
   Беху - вони були
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com В.Соколов "Мажор 2: Обезбашенный спецназ "(Боевик) А.Черчень "Счастливый брак по-драконьи. Догнать мечту"(Любовное фэнтези) В.Пылаев "Видящий-5"(ЛитРПГ) А.Ардова "Жена по ошибке"(Любовное фэнтези) А.Дашковская "Пропуск в Эдем. Пробуждение"(Постапокалипсис) В.Василенко "Статус D"(ЛитРПГ) Ю.Кварц "Пробуждение"(Уся (Wuxia)) С.Нарватова "4. Рыцарь в сияющих доспехах"(Научная фантастика) Л.Лэй "Пустая Земля"(Научная фантастика) К.Федоров "Имперское наследство. Вольный стрелок"(Боевая фантастика)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Время.Ветер.Вода" А.Кейн, И.Саган "Дотянуться до престола" Э.Бланк "Атрионка.Сердце хамелеона" Д.Гельфер "Серые будни богов.Синтетические миры"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"