Рось Анна. Спогади старовинного мiста

СПОГАДИ СТАРОВИННОГО МIСТА

***УРИВОК 1

- А у нас гостя, - проговорилася Христя.

- Яка гостя? - запитав брат. - Чого ж її не пригощаєте?

- Вона на твоєму лiжку спить, - повiдомила дiвчинка.

- Спасибi, мамо, смачно, - подякував син, доївши борщ.

Григорiй встав з-за столу i пiшов до кiмнати, де стояло його лiжко.

- Красива, - сказав вiн, повернувшись. - А хто така?

- Чи не знаємо, - знизала плечима Христя.

- Пiд вiкно до нас сiла, - повiдомила Прiся.

- Рiчка її привела, - задумалась Полiкарiя, прибираючи посуд зi столу, - красу її Березiвка ??побачила i не вiдпускає.

- Дивно говорите, мамо, - сказав Гриць. - Я у сiнник.

***УРИВОК 2

Сутiнки насувалися швидко. Нас всiх, кого забрали сьогоднi, вели на околицю мiста.

- Куди ви нас ведете, нелюди? - раптово закричав старий зневiрений сухорлявий єврей.

- Iля, не треба, Iля, не треба, - вмовляла його дружина.

- Нi, Сара, ми не худоба, щоб нас вели на забiй, - кричав вiн. - Я далi не пiду! Куди ви нас ведете?

- Iля, пiдемо, - тягнула його дружина.

- Нi, Iлля Хананович Яффi не чекатиме, коли йому вистрiлять в спину, я зустрiну смерть лицем до лиця! Iроди, я викликаю вас один на один!

Пролунав пострiл.

- Iля! Iля, рiдний, вставай, пiдемо, - ридала Сара. - Що ви наробили! - прокинулася вона вiд горя i накинулася на конвоїра.

Пролунав другий пострiл. Почалося хвилювання серед заарештованих. Жiнки стали вiдчайдушно кричати i плакати.

В цей час мене хтось рiзко смикнув в сторону. Я виявилася за деревом.

- Тс, - приклав палець до моїх губ Григорiй.

Розстрiлявши кiлька людей, конвоїри повели iнших далi. У замiшаннi нiхто не помiтив мого зникнення.

- Iдiть за мною, - сказав Григорiй.

Ми йшли все далi вiд мiсця, де було скоєно вбивство. Вже досить потемнiло, здавалося, що Григорiй бачить вночi. При свiтлi мiсяця вiн тягнув мене вперед, тримаючи за руку.

***УРИВОК 3

- Чого панi притихла? - запитав Григорiй.

- Ваша мати права. Напевно, мене перенесла рiчка часу. Григорiй, я ж не просто з iншого мiста, я з iншого часу. Розумiєте?

- Я вiдразу зрозумiв, що ви панi освiчена, якась нереальна, неземна. I котлети смачно готуєте, - пожартував вiн.

- А ви їх майже не поїли.

- Двi все-таки спробував, пресмачнi.

Вiн замовк.

- Ох, панi Оксана, будь моя воля, я б нiколи не вiдпустив вас. Я одразу полюбив вас з першої митi, як побачив. Мати менi все говорить, чого не одружуєшся ... А я тепер розумiю, яка жiнка менi потрiбна. I нехай ви панна, а я простий хлопець, покрiвельник, але ви для мене - iдеал краси, розуму, доброти.

- Напевно, скоро я стану некрасивою, - припустила я.

- А по менi, хоч ви сто разiв будете некрасивою, але душа ваша красива.

- Дякую, Григорiй. Про душу менi ще нiхто не говорив.

***УРИВОК 4

- Дякую, молодиця. Бог менi сьогоднi ангела послав. А у мене для тебе теж подарунок є.

Вiн полiз у кишеню на грудях i дiстав згорнуту хустинку. Коли вiн її розгорнув, я побачила нитку бус з червоних коралiв.

- Вiзьми, молодиця, - сказав козак. - Матерi моєї, Марiї, намиста. У серця носив.

- Як же я можу взяти? Це ж пам'ять про матiр, - вiдмовилася я.

- Вiзьми, кажу. Старий я вже. Передати менi скарб нiкому. Як помру, хтось забере. А так я буду знати - ти берегиня. Може, коли свiчку поставиш за упокiй Трохима, Марiї та сина мого Олексiя i жiнки Уляни.

- Поставлю, - сказала я i взяла намисто. - Царство їм Небесне. А вам мiцного здоров'я. Спасибi вам. Оголошують мiй поїзд. Менi пора.

- Бувай, молодиця. Нехай тебе Бог береже.

Я поквапилася на свою платформу.

Увiйшовши в своє купе, я виглянула у вiкно. Менi здалося, що козак Мамай стоїть на платформi i осiняє мене хресним знаменням.

Оставить комментарий © Copyright Рось Анна (anna.ros@ukr.net) Размещен: 06/12/2019, изменен: 06/12/2019. 5k. Статистика. Рассказ: Фэнтези Українське фентезі - містичне, міське, християнське Иллюстрации/приложения: 1 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: "Спогади старовинного мiста" - мiське, мiстичне та iсторичне фентезi про українську Олександрiю. Ви перегортаєте сторiнки книги i вiдкриваєте для себе таємницi старовинного мiста, його спогади, переживання, iсторiї любовi, щиростi, вiдданостi. А iнодi мiста живуть лише одними спогадами.

Рось Анна : другие произведения.

Спогади старовинного мiста