Менi здається, що собi
Я вже належати не буду.
Я провiдник - лиш провiдник
Чужої волi звiдусюди.

Те, що менi приходить в снах, 
Менi навiяне... Богами?
Теперiшнє... майбутнє... страх?
I порожнеча помiж снами...

В кiмнатi темнiй метушилась,
I в стiни стукала в надiї,
Що десь знайдеться вихiд звiдти,
Крiзь чорне скло дивилась мрiї.

Когось чужого... чи свого?
Свiти збирала до долоней.
В пiтьмi шукала довго щось
I сльози не буди солонi.

Торкнулась сивого вiкна.
За ним безмежжя i дорога.
Я маю, мушу бути там,
Бо зве мене туди тривога

6.10.06