*  *  *
Я почав писати вiршi,
Прославляя твою вроду,
Може краще пишуть iншi,
Та кохають принародно,
Я ж у серце, як в крамницю,
Щоб нiхто не бачив зовнi,
Заховаю таємницю - 
Свiй кохання скарб коштовний.
Бо кохання наче свято.
Тихе свято. Свято серця.
Вiрне, мовчазне, завзяте
I прозоре, як джерельце.
Джерело води живої,
Щастя райського бажання...
Та залишиться зi мною
Скарб безглуздого кохання.

1989 р.