Аннотация: Две противоборствующие натуры человеческой души
Я прагну щастя на землi...
Життя - це дивовижна рiч. Що зорi в небi, що квiти на землi, та все однаково тобi. Твоє життя- то шлях, що в далечiнь сягає, i неба вiн не досягає, бо ти дитя землi, вона тебе зростила i вiддала тобi свiй чорний талан.
Я в темрявi блукаю, але до свiтла прагну; бо темрява та - це безвихiдь, а свiтло то пряма дорога. Я хочу щастя на землi, та все однаково тобi.
Хоч чуєш ти, як шелестять гаї, а їм вiдповiдають очерети, що у ставках шумлять. Проте я бачу, як чарiвно свiтить мiсяцьу темнiм небi, як йдуть зiрки у танок, i що сонце ясне нам сказати хоче я знаю!
Твiй дiм долини i лiси. Ти маєш щастя живучи укупi з тою, що волю до життя тобi дала.Ти лiсовик. I ти, мiй друже, природi -дiвчинi слуга. Навiки...
А я людина i не можу життя своє вiддати лиш землi. I маритиму я завжди зiрками, що угорi є недосяжними менi. Такий мiй фатум: шукати щастя на землi, а мрiяти про небо.