Хто ми? Для чого народжуємося на цю грiшну землю? Для чого живемо на нiй, любимо та страждаємо, радiємо та сумуємо, адже усе це вiдiйде у вiчнiсть.
Я розумiю небо та зорi, Сонце та Земля вони будуть завжди, навiть тодi , коли про нас вже забудуть. Свiтанки та заходи сонця будуть так само чарувати своєю безмежною та неповторною красою, адже вони не залежать вiд плину час. Але людина, хто вона? Чужа iстота, що на мить зазирнула до гордого свiту природи, чи господар, що навiки пiдкорив його? Людське життя- це мить у порiваняннi з вiчнiстю.
Для людини кожний день неповторнийта незабутнiй. Коли життя, що крапля в океанi, то жадiбно ти ловиш кожну його мить. Ти прагнеш вiдчути усе прекрасне, що може статися з тобою.Ти бачиш красу i ревниво прагнеш сховати побачине вiд усiх. Ти любиш це життя i кожна його мить для тебе особливо цiнна.
А що є вiчнiсть? То безкiнечнiсть нудних, холодних та чужих подiй. Люди завжди заздрили богам за їх безсмерття та прагнули бiльше завсе здобути владу над часом та смертю. Та не знали в своїх пошуках вони одного, що боги теж заздрили людям. Бо дiвчина нiколи не буде гарнiшою нiж тодi, коли любий освiдчився їй, бо кожний вчинок неповторний та незабутнiй, бо кожний день у життi єдиний.
Безсмерття робить байдужим та черствим i лише життя дарує вiдвагу, шляхетнiсть, доброту, кохання, дружбу. Людське життя - добрий вчитель, воно дарує найяскравiшi барви, дає можливiсть проявити себе. Справжня людина використає цей шанс, а не буде сумувати за химерним безсмертям.