Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Капитан -Лев I БосI ДIвча

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Капiтан-Лев перемiг Моргана, але найзнаменитiшому пiрату вдалося втекти. I наступний план - це захоплення Ямайки. Але поки Павла Iвановича Рибаченка чекають дуже захоплюючi пригоди з красивими i босоногими дiвчатами.
  КАПИТАН -ЛЕВ I БОСI ДIВЧА
  АННОТАЦIЯ
  Капiтан-Лев перемiг Моргана, але найзнаменитiшому пiрату вдалося втекти. I наступний план - це захоплення Ямайки. Але поки Павла Iвановича Рибаченка чекають дуже захоплюючi пригоди з красивими i босоногими дiвчатами.
  . РОЗДIЛ No 1.
  Флагманський корабель-крейсер Морган був повнiстю захоплений i обшуканий. Але найголовнiшого пiрата не знайшли. Було потоплено майже всi кораблi англiйської, флiбустьєрської ескадри. I в Моргана зламанi роги, навiть якщо вiн i встиг сховатися.
  Дiвчата-пiратки розкупорили бочки з ромом i влаштували бенкет горою.
  Вони майже оголенi пiдскакували дригаючи босими, засмаглими, м'язистими нiжками.
  Павло Iванович Рибаченко випив явно зайвого i його нiби вдарило обухом по головi i вiн вiдтяв i став бачити сон:
  У травнi 1999 року Зюганов вирiшив не затверджувати кандидатуру Степашина, а йти на достроковi вибори на думу. Комунiсти та їхнi союзники ухвалили консолiдоване рiшення голосувати проти Степашина. Тим бiльше, їх образили i позбавили постiв в урядi. Таке рiшення якраз i було б найвiрогiднiшим в iсторiї, якби не був Зюганiв Троянським конем, у станi комунiстiв, який пiдривав i компрометував лiвi iдеї.
  Достроковi вибори до парламенту обiцяли комунiстам чимало вигод, у тому числi через меншу кiлькiсть конкурентiв та iмiджу мученикiв.
  Та й показало це те, що комунiсти за свої крiсла зовсiм не чiпляються, а важливiшi.
  Вдруге Єльцин знову внiс Степашина, а потiм узяв i Аксененка втретє. Дума знову не затвердила, i її взяли та розпустили. Новi вибори було призначено на вересень.
  Впертiсть парламенту дещо змiнила перебiг iсторiї. Бомбардування Югославiї тривали довше - оскiльки Мiлошевич сподiвався на допомогу з боку Росiї. А розпуск парламенту давав шанси на перемогу опозицiї.
  Комунiсти встигли знову поставити на голосування iмпiчмент Єльцину.
  I знову не вистачив зовсiм трохи, цього разу лише двох голосiв. Депутатiв турбувала близькiсть виборiв до парламенту, i небезпека в них не пройти.
  Думу було розпущено, а прем'єром затвердив Єльцин своїм указом маловiдомого Аксененка.
  Загалом надiї Зюганова, що вибори вiдбудуться, справдилися. Хворий та ослаблий президент не пiшов проти конституцiї. I не ризикнув, маючи два вiдсотки рейтингу перевищувати повноваження. Примаков бачачи, що його коалiцiя не встигає сформуватися та пройти реєстрацiю, пiшов на союз iз комунiстами. "Яблуко" та ЛДПР йшли на вибори. Блок "Єднiсть" не встигав сформуватися, а НДР ослабла.
  Тут ще вторгнення бойовикiв до Дагестану, i нерiшучiсть силовикiв пiд час виборiв.
  Комунiсти разом iз Примаковим та Лужковим здобули колосальну перемогу. Набрали понад п'ятдесят п'ять вiдсоткiв голосiв. Другим був блок "Яблуко", який теж виступив гiдно взявши вiдсоткiв п'ятнадцять. Несподiвано непогано виступила i, ЛДПР зiбравши понад дванадцять вiдсоткiв. НДР не взяв п'ятивiдсотковий бар'єр - повний розгром! Жириновський став єдиним прокремлiвським лiдером у думi. Щоправда, конкуренцiя була слабкою. За новим законом партiї не пiзнiше, нiж за рiк до виборiв мають пройти перереєстрацiю, i багато хто не встиг.
  У парламентi знову домiнувала лiва опозицiя i "Яблуко" з одномандатниками, i в меншостi ЛДПР.
  I звичайно ж виник конфлiкт... Вiдразу пiсля обрання спiкера Держдуми, вив винесений вотум недовiри уряду. I знову пiшла розмова про iмпiчмент. Цього разу двi третини зiбрати було б легко!
  Єльцин пiсля вагань вирiшив повернути на крiсло прем'єра Примакова i першого вiце-прем'єра Маслюкова.
  Лiва коалiцiя погодилася на це, але повноваження президента були тимчасово урiзанi. А до нових виборiв майже нiчого. Пiсля переговорiв усерединi коалiцiї у президенти було вирiшено висувати Примакова. Прем'єром ставав Лужков. А Зюганов отримував посаду голови законодавчої влади! Тобто Суперскiпера! Щодо нової мали навiть прийнятi поправки до конституцiї.
  Бойовикiв вибили iз Дагестану. Але до Чечнi не пiшли. Там запалала громадянська вiйна. Росiя пiдтримувала Масхадова та Кадирова, проти Басаєва та Радуєва.
  Примаков вибори президента Росiї зумiв виграти у першому ж турi. Уряд, втiм, отримав додатковi повноваження. Як i законодавча влада пiд контролем комунiстiв.
  У Росiї продовжувалося економiчне пiднесення, зростали цiни на нафту i газ, вiдроджувалася промисловiсть.
  Американцi, як i в реальностi, пiсля теракт 11 вересня влiзли в Афганiстан i загрузли в Iраку. Примаков був легко обраний i другий термiн. Але у 2008 роцi поступився крiслом дуже успiшному прем'єру Юрiю Лужкову.
  Новий президент продовжив колишню полiтику спiлки з комунiстами. Зюганов став прем'єром.
  Деякий час у зовнiшнiй полiтицi було партнерство iз Заходом та дружба з Китаєм. В Українi змiцнився режим Януковича. Так Лужков, на вiдмiну вiд Путiна, проводив бiльш проукраїнську полiтику i дорожив союзом слов'янських держав. Україна навiть 2016 року увiйшла до складу Євроазiатського Союзу. Лужков вiдбув два термiни та пiшов у вiдставку. Зюганов нарештi став президентом, теж досить легко вигрававши вибори. Жириновський брали участь уже всьоме, у всiх з 1991 року i знову програв.
  Восени 2015 року Росiя влiзла у вiйну в Сирiї i бомбила там. До влади у США прийшов Трамп. Зюганов, незважаючи на формальний комунiзм, продовжував в економiцi колишнiй курс. Росiя, незважаючи на формальне панування КПРФ, залишалася ринковою, демократичною та помiрно-авторитарною країною.
  Iз Заходом партнерство, та помiрна конкуренцiя. З Україною та Бiлорусiєю, i Казахстаном союз, але теж не надто тiсний. 2020 року Зюганов вибрався на другий термiн. Загалом трохи знизивши результат на межi другого туру. А в Українi пiсля вiдходу Януковича, несподiвано перемiг несистемний Зеленський. Пiшов i Назарбаєв.
  Зюганов повiдомив, що вiн не змiнюватиме конституцiю, i пiде пiсля другого термiну.
  Таким чином, лiдер КПРФ все ж таки встиг покерувати Росiєю, виявивши трохи бiльше смiливостi. А свiт виявився безпечнiшим i спокiйнiшим, нiж у реальностi.
  А хто такий Путiн? Як склалась його кар'єра? Пiсля того як Примаков став прем'єром, Путiна як надто близького до Єльцина вiдправили у вiдставку. Звинувативши зокрема в тому, що ФСБ пройшло вторгнення бойовикiв до Дагестану. Путiн ще деякий час крутився у полiтицi. Балотувався безуспiшно до Держдуми. Потiм i до мерiв Санкт-Петербурга.
  Але потiм пiшов iз полiтики, i влаштувався у службi охорони однiєї приватної фiрми. Тож його вже мало хто пам'ятав.
  Жириновський 2020 року, вже восьмого разу пiшов на вибори президента i знову програв зi скромним результатом. Але все ще має фракцiю в Держдумi. I навiть Зюганов пiсля виборiв 2020 року надав йому звання генерал-майора. Дональд Трамп несподiвано програв вибори молодому конкуренту з-помiж демократiв. Меркель пiшла достроково у вiдставку. А Лукашенку рiзко погiршило здоров'я.
  2021 року, нарештi, росiйськi космонавти злiтали на Мiсяць. I там встановили червоний прапор! Зюганов оголосив своїм офiцiйним наступником Афонiна. Ну, загалом життя прокрутилося ще раз по колу.
  Як бачимо, i без Путiна розвалу Росiї не сталося. I свiтло не перекинулося.
  Олег Рибаченко перебував у напiвдрiм... I в головi стрибало i стрибало. Немов пролiтали конi. I моторошний як не крути холод у камерi. Коли ти чекаєш, ну скiнчиться швидше це пекло.
  I знову думки на межi сну та видiння.
  У пустелi не буває, гуркiт, а лише звуки рiзної гучностi...
  Хе-123 майже безшумно несися до цiлей.
  З одного навiть полетiв униз букет паперових квiтiв
  Шелла (вона висунула голову з вежi i так вiдкрито i їхала, iнакше перебування в розжареному танку було катуванням) з подивом вiдповiла:
  - Ого, i цi дiдки тут?
  Марго, вказавши пальцем у небо, вiдповiла:
  - Ти знаєш бiплани, з двох паралельно розташованих крил створюють бiльший аеродинамiчний опiр, але краще зависають, i у них нижча швидкiсть при пiкiруваннi. Тобто як штурмовик, якщо близько немає винищувачiв, то вони дуже ефективнi. Ну, а пiсля розгрому Мальти та серiї наших ударiв, англiйцi не мають чим прикривати небо над Єгиптом. Тож рiшення використати i Хе-123 останнiй лiтак бiпланової конструкцiї, треба назвати рацiональним i загалом прагматичним. - Рудоволоса не втрималася вiд комплiменту. - Реально говорить про генiальнiсть цього фюрера!
  Шелла високо пiдстрибнула, спiймала паперовий букет i з радiстю помiтила:
  - Оце так! Все для фронту, все для перемоги!
  Фiлела наче тiльки прокинулася, позiхнула. Нарочито млявим тоном вiдзначила:
  - Однак, як спекотно в танку, у нього майже не працює вентиляцiя. Щось американцi не доглянули.
  Марго розважливо сказала:
  - Так i у наших танках не все передбачено. - скрививши пику додала з великою досадою, вiдбиваючи голою п'ятою по злегка подрашеному пiд цегляний колiр бронi.
  - У "Кромвелях" та "Матiльдах" ще є вентиляцiя, хоч i не у всiх, а тут танк явно не пристосований до пустелi. Ще дивно, як у нього двигуни не заклинило.
  Фiлела зневажливо пирхнула:
  - Школа автомобiлебудування у США найдавнiша. I звичайно, мотори самi по собi непоганi, тiльки ось їх п'ять, а не один.
  - Але ж це пiдвищує живучiсть танка в бою! - вiдзначила Шелла. - Хоча може сам танк через це збирати важче.
  Фiлела бажаючи показати свою ерудицiю, додала:
  - Але й ремонтувати складнiше. Хоча й можна їхати з однiєю чи двома поломками.
  Марго помiтила над лiнiєю вдалинi лiтак, причому витонченої форми i свиснула:
  - А це що за чудо?
  Шелла примружилася i сказала:
  - Спiтфайри, летять зi сходу на захiд, три штуки... Може, це навiть i нашi.
  Марго не погодилася:
  - Можуть бути i нашi, але... Дiзнатися англiйського льотчика, можна за манерою ведення лiтака. Ось глянь уважнiше. Адже це типовий британський стиль! Тож...
  Шелла з любов'ю помацала масивний кулемет. Погладила товстi кулеметнi стрiчки i вимовила з радiстю:
  - Це штурмовий калiбр 13, 7. Можна спробувати збити!
  Фiлела заперечила:
  - А чому стрiлятимеш саме ти! У мене бiльше досвiду!
  Марго люто, рикнула у вiдповiдь:
  - Хай краще палить Шелла! Вiн збиває з першого пострiлу i без жодних дослiдiв.
  Блондинка-термiнатор вiдкинула волосся i поцiлувала кулемет:
  - Люба, не пiдведи мене, будь ласка! Бий!
  Кулемет стрiляє... I не дивлячись на велику висоту "Спiтфайр" спалахує, Шелла продовжує курити, другий горить, а третiй як рвоне. Бабах i в небi спалахнула вогненна грудка, точнiше навiть невелика на такiй вiдстанi грудочка.
  Марго свиснула:
  - Вiртуозно! I як у тебе вийшло?
  Шелла скромно вiдповiла:
  - "Спiтфайр" це винищувач, а не штурмовик, у нього слабкий захист знизу. Якщо точно потрапити, то кулемет проб'є бензобак.
  Фiлела додала:
  - У цiєї моделi, до речi, двигун надто вже горючий, пожежонебезпечний. Пiдпалити не важко! Так що ту головне потрапити, наче у фюзеляж зi слабким черевцем. Нiякого дива, суцiльна математика та розрахунок!
  Марго, незважаючи на це, додала:
  - Все одно Шелла молодець.
  По рацiї почувся сердитий голос командира Гейли:
  - Як ви посмiли стрiляти без команди! Добре, що там справдi сидiли англiйцi. А якби це були нашi на захоплених лiтаках або тим бiльше дiвчата-вовчицi. Ви ж бачили як частину моєї роти села на трофейних крилатих коней!
  Шелла напiвжартома, але в кожному жартi завжди є частка правди, вiдповiла:
  - Я серцем наших хлопцiв - завжди чую! А хто чужий той не мiй!
  Марго зухвало особливо за тоном, пробоївши, додала:
  - А скiльки могли троє наших хлопцiв збити? Ви про це не думали?
  Капiтанка Гейла зло вiдповiла:
  - Коли буде пауза у битвах, ви за зухвалiсть вiдповiсте! А поки що борiться, якщо можете! А ви бачу, можете!
  Пейзаж навколо не блищав рiзноманiтнiстю, пустеля, бархани, пара вже покинутих блокпостiв. Ще трапилося арабське селище. Там знаходилася англiйська вантажiвка, чотири мотоцикли з коляскою. Цих закiнчили за п'ять секунд, не можна назвати навiть сутичкою, так просто рiзанина.
  Лише ближче до околицi порт-Саїда вони нарештi зустрiли ще не кинутий блокпост i навiть подiбнiсть двох дотiв. Один з них начебто навiть мармуровий та п'ять гармат.
  Марго хижо облизнула червонi губи:
  - Ось нарештi у нас серйозна робота! А то тiльки вишеньки зриваємо! Чи не вiйна, а карнавал - як би чорт не розiрвав!
  Шелла по-доброму пожартувала:
  - А рве зазвичай чи то вiд щастя, чи то вiд самогону!
  Марго єхидно, як самка тхора помiтила:
  - I самогону для розгону, потiм вiнця до кiнця!
  Втiм, i тут бiй виявився коротким, вистачило одне залпу, щоб вивести з ладу гармати, а кулемети викосили сотнi три пiхоти. Тiльки один англiєць встиг шпурнути гранату. Осколки вдарили по бронi "Кромевеля", а один розпоров негру, штани, вiдiрвавши гiднiсть. Дiвчата-вовчицi дружно розсмiялися, а Марго зiстрила:
  - Ось так ми виконуємо свою селекцiйну функцiю!
  Фiлела додала:
  - Каструючи неповноцiнних!
  Однiєю тiльки Шелле стало шкода солдатика. Та й взагалi цих хлопцiв, якi опинилися не в потрiбний час i не в потрiбному мiсцi. Ось дзот коли в нього потрапили снаряди, покоробився, наче старий черевик пiд час сушiння. Стiни розiйшлися широкими трiщинами, за якi хочеться зачепитися i в них потонути. А це ж страшно. Або гримаси вбитих хлопцiв, здебiльшого молодих, хай навiть вони переважно кольоровi. Такий виявився пiдсумок казна, ким розпочатої вiйни. Хоча так Британiя оголосила вiйну Нiмеччинi першою i за це розплачуватиметься. Але гинуть лише пiшаки, а Черчiлль, швидше за все, встигне втекти на катерi кудись у джунглi чи США. А матерi надриватимуться по своїх синах. Втiм, можливо настане час, коли люди не тiльки не вбиватимуть один одного, а переможуть старiсть, i...
  Шелла запитала Марго:
  - А ось ми розумна, багато фантастики прочитала. Вiдповiдай, як можна силою науки воскресити мертвого?
  Рудоволоса дияволиця єхидно сиронiзувала:
  - А ти вже у воскресiння Христа, який прийде i воскресить усiх мертвих, не вiриш?
  Блондинка-вовчиця-тигриця тут же знайшлася:
  - Бiльшiсть пророцтв у Бiблiї це найчистiша алегорiя. Тому кажуть, воскресить Христос, а насправдi люди воскресуть своїх братiв i предком через розум, через Iсуса. А що ж казали апостоли - святий дух проповiдує, насправдi мається на увазi, що проповiдую люди, що рухаються Святим духом!
  Фiлела хихикнула:
  - А що? Логiчно! Можна й так витлумачити!
  Марго демонстративно позiхнула:
  - I що ж обговорюватимемо казки? А ось-ось новий бiй...
  Шелла вдала, що здивувалася:
  - А ти що не хочеш знати, що на тебе чекає пiсля смертi? Чи влаштовує тебе тупе небуття?
  Вогнезарна войовниця пожвавилася:
  - А якщо ти так ставиш питання, то так, менi життя пiсля смертi також дуже цiкаве. Про це цiлком можна поговорити, хоча...
  Фiлела несподiвано перервала:
  - А чого хоч! Тема найцiкавiша. - Блондинка з фактурою бiльша за напарницю додала. Точнiше переклала розмову на iншу тему. - Ось, наприклад, багато хто, у тому числi й хоробри офiцери Вермахта, вважали, що розпочавши вiйну з союзниками, фюрер затiяв безнадiйну справу. У противника потужна лiнiя оборони, численнi колонiї та ресурси. А у нас немає багатьох сировинних ресурсiв, якi так необхiднi для вiйни. Та об'їденого розжирiла, на спинах негрiв супротивника значно бiльше технiки, нiж у нас!
  Шелла швидко додала:
  - Та я сама бачила, що нiмкенi плакали вiд горя, коли дiзналися, що Британiя оголосила нам вiйну. Це був, як сказати...
  Марго, знущаючи скеля усмiшку, пiдказала:
  - Начебто подiбнiсть тихої панiки!
  Шелла зрадовано закивала головою:
  - Ось саме, на кшталт цього!
  Фiлела продовжила, хитро посмiхаючись:
  - То чому б нам не припустити, що якщо наша велика нацiя на чолi з найбiльшим генiєм усiх часiв i народiв змогла створити те, що здавалося неможливим, то наука зможе взяти висоту!
  Марго вигукнула на всю горлянку:
  - Та це генiальне припущення! Ну що ж у мене є деякi з цього приводу мiркування!
  Фiлела вдала, що здивувалася:
  - Невже таки є? А я така наївна, бачте, не знала!
  Марго, пропустивши цю шпильку, повз вуха почала роз'ясняти:
  - По-перше, цiлком можливо, як це описували багато фантастiв, починаючи з Марка Твена, а то й ранiше подорож у часi. У цьому випадку можна взяти людину з минулого у момент, коли вона вмирає та забрати у майбутнє.
  Шелла тяжко зiтхнула:
  - Звучить красиво, але якщо не знайдуть труп, то це викличе великi, немає просто величезних пiдозр, особливо якщо це робити масово.
  Марго заперечливо похитала головою:
  - Нi в даному випадку, все можна зробити дуже чисто, а саме, залишити замiсть убитої i навiть померлої вiд старостi або хвороби людини бiомакет. Адже вiдтворити фiзичну копiю людини цiлком за силою науки майбутнього, причому я вважаю не надто вiддаленої!
  Фiлела зрадiло вигукнула:
  - А що? Це логiчно! Всi мої подруги, що загинули, насправдi не померли, а в момент смертi перенесенi в майбутнє. I зараз насолоджуються свiтом, точнiше свiтобудовою, де Третiй Рейх - мегавселенська iмперiя!
  Марго навмисне скривилася:
  - Ну-ну! Ви що думаєте можна перенести живу людину, в момент смертi так ось непомiтно для оточуючих?
  - А чому б i нi! - вигукнула Шелла. - Адже iснує мистецтво маскування. А в далекому майбутньому його доведуть ту досконалiсть. Тож непомiтнi для нас пересування у просторi цiлком можливi!
  Фiлела навiть додала:
  - А припустити iнше було просто цiлковитою вiдсутнiстю дiалектичного мислення. Тобто лише гнилий консерватор може думати iнакше!
  Шелла не вгамувалася:
  - А якщо вона людина померла вiд хвороби чи старостi?
  Марго приклала палець до губ i хитро шепнула:
  - Та нi! У тому й рiч, що не помер! Нiхто, принаймнi, з гiдних людей взагалi на мить не вмирає. Ми справжнi арiйцi, по сутi, безсмертнi та живемо навiть у разi загибелi. Якої по сутi немає! Ну, а омолодити, чи вилiкувати будь-яку, навiть найбезнадiйнiшу хворобу для науки майбутнього, тим бiльше науки арiйської нiкчемна, елементарна справа! Тобто нiхто нiколи не побачить смертi!
  Шелла нервово хихикнула:
  - Так, а тiла нашi будуть навiть не бiлковi!
  Марго з полюванням академiка пiдтвердила:
  - Звiсно ж, не бiлковi! Адже бiлок є найнестiйкiшим елементом у природi. Навiщо досконалому арiйцю складатися iз бiлка.
  Шелла знущально посмiхнулася:
  - А чого це справжньому арiйцю складатися, якщо не з бiлка. Може зi сталi, немає навiть краще за титан, тiльки ось незрозумiло як у цьому випадку згинати кiнцiвки.
  Фiлела припустила:
  - Може це буде рiдкий титан, або якась рiдкокристалiчна структура?
  Марго активно замотала головою:
  - Та нi! Гадаю, буде iнакше. Ви знаєте, що таке плазма?
  Фiлела випередивши Шеллу, майже кричала:
  - Так плазма буває рiзна; є плазма кровi, а є та плазма, що утворюється всерединi зiрок у результатi термоядерної реакцiї.
  Обличчя Марго набуло вигляду знавця-всезнайки:
  - Ну от! А ось уявiть собi надплазму, чи точнiше таку субстанцiю якої я вигадала оригiнальну назву: принцепс-плазма! I ось з її допомогою можна придбати такi чудовi властивостi тiла... Навiть не казковi, а гiперказковi!
  Шелла перепитала:
  - А чому назва така ось принцепс-плазма?
  Марго охоче пояснила:
  - Тому то принцепс латиною позначає головний чи головний! Було навiть поняття принципату. I подiбна субстанцiя, здатна на таке... Наприклад, мiняти розмiри i витягувати з одного атома енергiї бiльше, нiж тисячi метагалактик з усiма зiрками та планетами. Або ще крутiше...
  Мiркування причому дуже цiкавi перервав грiзний оклик Гейли:
  - Попереду вороги! Тепер буде справжня бiйка!
  Захопленi приголомшливою будь-якою уявою бесiдою дiвчата i не помiтили, як опинилися в Порт-Саїд, на той момент найбiльшому мiстi Єгипту та його опорному пунктi (Каїр поки що на других ролях!). Саме мiсто з достатком найдавнiших будiвель i пам'ятникiв усiх видiв, причому деякi настiльки вiдвертi, що дивуєшся, як їх не зруйнували вихованi араби, пуританськi, був дивовижний. Але дiвчатам було цього разу не до милування. I перед ними справдi були вороги, причому у великiй кiлькостi. Технiка всiх видiв, танки, самохiдки, вантажiвки, велика кiлькiсть пiхоти. Але видно, що англiйцi та їхнi численнi колонiальнi вiйська переляканi. Це була просто панiка. У мiстi мiсцями вже палали пожежi i валячись обгорiлi й зрiченi кулями рванi трупи. Було видно, що любителi вiвсянки готовi драпати хоч на Мiсяць, щоб позбавитися найжорстокiшого пресингу нiмецьких вiйськ. Але тут противник вже поруч, зокрема штурмовики, Ю-87 та Хе-123, бомбардувальники Ю-88 та До-217 молотили без перерви. Причому з приголомшливою точнiстю, не бажаючи помилятися. Англiйських лiтакiв навiть не було видно.
  Тисячi англiйських солдатiв i сотнi вантажiвок, десятки танкiв скидалися на зброд, або переляканий циганський табiр, який переслiдують безжальнi iнквiзитори. Хоча у "циган" якось надто багато металу. Але суєти i вереск понад будь-яку мiру.
  Гейла наказала:
  - Ще ближче! Вдаримо впритул. Насамперед потрiбно вивезти з ладу танки, вони єдинi, хто ще може подряпнути. Для пiхоти та вантажiвок пiдуть кулемети!
  Шелла раптом вiдчула, як сильно б'ється серце в неї. Наближається момент великого жнив, коли, нарештi...
  - Вогонь! - Реве командирка Гейла (що за погана звичка, так репетувати, треба вмiлому командиру привчати своїх пiдлеглих слухатись без крику).
  З невеликої дистанцiї промахнутися не можна, гримить залп, кормова та борова броня англiйських танкiв лопається, наче олiйнi бульбашки!
  Марго скрикує:
  - Ось так ми їм дали!
  I почалося... Англiйцi та їхнi найманцi виявилися й справдi у станi найсильнiшої панiки, у її найдивовижнiшому вираженнi. Частина солдатiв кинулася навтьоки, а багато хто навiть вiдкрив безладну пальбу, вражаючи один одного! Ось один i негрiв став розмахувати палашем, крiм найближчих напарникiв. А потiм в екстазi як рубанет, сам собi по нозi! Ось це i справдi жахiття. Брр... Деяких зовсiм нещодавно таких бравих i крутих бiйцiв Британiї вiд страху пiшла через рот кров, причому навiть без попадань з боку нiмцiв.
  Ну, а дiвчата часу, звiсно, не втрачали. Вони вели шалений вогонь, буквально заливаючи все свинцем. Шелла лупила вiдразу з двох кулеметiв i бачила, як пiд її ударами лягають скошенi шеренги. Причому порiвняння з ударами серпа надто слабке, тут з урахуванням агресивної роботи решти дiвчат, була робота тисячi силосозбиральних комбайнiв. Якщо хтось i хотiв тут навести хоч елементарний порядок, то не мiг! Просто не мiг, таке подiбне в такому хаосi було неможливо! А дiвчата трощили, випускаючи снаряди з максимально можливою швидкiстю, вони їх подавали i передавали швидко, так виявилися всупереч абсурднiй думцi про знiженiсть блондинок, привченi до всього. А тут ще з верху знову "Штуки" (принизливо прозванi на радянському фронтi лаптежниками Ю-87). При цьому ще й приголомшливе виття сирен, i музика Вагнера. Таке все це справляє враження на вiвсяникiв та їхнiх холуїв. А дiвчатам-термiнаторам залишається лише стрiляти та винищувати якнайшвидше. Збирай урожай i намагайся не запiзнитися зривати зi столу солодке. Коли б'ють iз танкiв, осколковi снаряди це вражає. Але коли луплять кулемети великих калiбрiв, розриваючи солдатiв на частини, це б'є по мiзках подвiйно.
  Ось ще й згори падають численнi, але при цьому невеликi за розмiрами бомби. У СРСР їх прозвали "рiздвянi яйця". Вони показали велику ефективнiсть в ударах по аеродромах, пошкоджуючи одразу безлiч лiтакiв i накриваючи їх саваном анiгiляцiї.
  Але в цьому свiтi вiйни з СРСР уникнути, як i чварi не вдалося, i вже Англiї потрiбно вiдчувати на собi диявольський винахiд, нiмецької науки. Зазнавати вкрай жорсткого впливу. У цих умовах вже не можна здатися, а можна лише загнутись. У головi дотепної Магди немов табуни коней оригiнальнi думки;
  Задум на вiйнi - прицiл, втiлення - пострiл, засоби - снаряд!
  Мистецтво просить жертв, вiйськове мистецтво їх вимагає!
  Вiйна це той натюрморт, що малювати неприємно, а милуватися гидко подвiйно!
  Смерть для людини, як тростина для слiпого, допомагає вiдчути перспективу, але приховує деталi!
  Рослина в'яне, без дощу так думка згасає без бунтiвних поривiв!
  Непорочний свiт подiбний до вакууму, то порожнiй ще бiльшою мiрою!
  - Фантазiя вирощує крила, сумнiв кує кайдани!
  Той, хто з гуркотом гарчить, той зi страху кине щит!
  Гучний голос це блеф - залякатися його грiх!
  Свiт без вигадки, що каша без олiї, лише вимога до свiжостi ще жорсткiша!
  Бiлий колiр волосся - символ чистоти, а поганi помисли завжди бруднi, дурна голова залита чорнилом пiдлостi!
  Раб не той, на кому залiзнi ланцюги, а той, хто має дубову голову!
  Релiгiя це чорне сонце: вiд якого в'яне розум, сохнуть думки, проростають забобони!
  Прохолодна полiтика, як штурвал лiтака, без стоп-крана нерiшучостi!
  Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки - не можна ланцi не надавати значення! Але циклитися на дрiбницях не можна - iнакше ланцюг огорне тебе!
  Чесний злодiй краще за брехливого детектива, вiдмичка iз золота, цiннiша за наручники з лайна!
  Байдужiсть не найкраща броня за захисними властивостями, але найдоступнiша у виготовленнi!
  Це, звичайно ж, круто, навiть занадто, ось винищуватиме всiх, i ще в головi в тебе таке навертається, але вбивати ворогiв подiбне нi крапельки не заважає. I пiд час бою стрибки афоризмiв лише прискорилися;
  Горобець може перечiркати орла, але не здатний заклеювати шулiку!
  Доброта м'яка, але зчiплює пiщинки особистої зацiкавленостi краще за будь-який цемент!
  Бiль це зворотний бiк задоволення, тiльки з куди бiльшим бажанням повернутися до тебе!
  Мучить тiло той, у кого духа не знаходити спокою, а характер змучений жорстокими випробуваннями!
  Вiдважному - доблесна смерть, боягузовi - позонна втеча, тим, хто не те не се - безкоштовна пайка в полонi
  Кровнi вороги вiдрiзняються вiд динамiту, лише вiдсутнiстю детонатора!
  Виявляти на вiйнi жалiсть, що солити торт, милосердя, що перчити тiстечко!
  Страшнi, не тi мишi, що спiвають, у лiричному залi, а тi, що пищать у головi!
  Особа людини, це як бездонна криниця, коли вона в центрi влади, може засмоктати всю країну!
  Вiйна це лотерея, тiльки виграш сплачений сльозами та кров'ю, i не передається в режимi онлайн!
  Усi країни готуються до вiйни, але нiхто не може запланувати перемоги!
  Навiть у пеклi потрiбнi зв'язки, а в раю дах!
  У пекла є свої переваги, змiна мiсця проживання не лякає!
  Слабкiсть сестра зради, зрада батько вiдплати!
  Брехня це тонка мотузочка, яка в залежностi вiд гостроти розуму здатна витягнути з прiрви або затягнуться на шиї!
  Рiзниця мiж обманом та твором, тiльки в мотивi i не завжди меркантильному!
  У пекла можна злякатися всього, окрiм вигнання!
  Все можливо, крiм неможливого, яке неможливо уявити!
  У мистецтвi пiзнання є лише двi безнадiйнi речi: намагатися пояснити людську дурiсть та зрозумiти логiку Всевишнього Бога!
  Розум розвивається як м'язи у процесi тренувань, тiльки розтягувань у нього не буває!
  Грошi паперовi, але насаджують залiзний диктат!
  Ввiчливий язик приховує поганi думки, краще, нiж овеча шкура iкла!
  Як не нiжна овеча вовна, їй не пом'якшити, гостроти вовчих iклiв!
  Алкоголь найдоступнiший кiлер, але вбиває, на жаль, не тiльки замовника!
  Хоробрий помирає лише один раз, а живе завжди: боягуз помирає завжди, а живе лише один раз!
  Найкраще заглушає голос розуму, брязкiт клинкiв, особливо якщо привiд не кричущий!
  Не можна перемогти без втрати, але можна втратити без перемоги!
  Поразка - це суддя, який вiдхиляє апеляцiю i не дає слова адвокату!
  Удар по повiтрю нерiдко найсмертельнiший, так вiн вiдбиває кисень, i трясе уяву!
  Бiль вiд грошей вiдрiзняється тим, що коли вiн є у чужого, немає бажання його привласнити, а коли в тебе - вiдмовити у розподiлi!
  Хороший правитель нових ворогiв не наживає, подiбно до того, як дбайливий господар зайвих блiх не розводить!
  Бити сволочiв, що забивати м'яч у ворота, лише суддя-закон невчасно призначає пенальтi!
  Хочеш стати Богом, не будь мавпою в науцi, яка слiпо наслiдує природу!
  Слабкiсть людства - невiгластво, сила - знання, могутнiсть - здатнiсть мислити нестандартно!
  Людина бреше завжди, навiть коли каже правду, тому що буття саме по собi є обманом!
  Усi не можуть бути лiдерами, бо лiдерство передбачає випередження найгiрших!
  Технiка пiд час вiйни, як хлопчик, що вступив до першого класу - треба зростати та вдосконалювати знання!
  Програють усi, перемагають одиницi, непереможний лише людський егоїзм, вiн надто вправно маскується пiд рацiоналiзм!
  Краще ховати пiд марсельєзу, анiж жити пiд похоронний марш!
  Лисиця в капканi може вiддати, тiльки свою шкуру, а людина в неволi лише шкiру та кiстки!
  Поразка як неповноцiнна дитина, нiхто не визнає своїм, але вiд нього нiкуди не подiтися!
  Неробство найнебезпечнiший вид зради, вiн не вимагає з боку супротивника нi мистецтва дипломатiї, нi фiнансових витрат!
  Воїн важливiший за хiрурга, вiн рятує мечем не тлiнне тiло, а зрубує тiлеснi пута з душi!
  Вiдмовивши жебраку, ти зберiгаєш кишеню, але грабуєш свою душу!
  Найстрашнiше на вiйнi, що завжди будеш розчарований її кiнцiвкою та втомлений її течiєю!
  Дурiсть найбiльша вада, особливо тому, що сильнi свiти її заохочують!
  Страх маленька смерть - перемагаючи, його ми наближаємося до безсмертя!
  Вiйськова хитрiсть вагомiша за золото, але легша за пух, бо полководець носить її в головi!
  Коли йдеться про коней i капцi; бiлий їхнiй колiр означає повну несумiснiсть!
  Влада як м'ясоїдна втеча, росте лише у бiк умертвiння!
  Чоловiча краса буває королiвською, але не буває коронуючою, а жiночу красу; корона лише псує!
  Свiт вiдрiзняється вiд шахiвницi; тим, що в ньому нiхто не грає за правилами, i подiбний, тим усi ми в ньому лише пiшаки!
  Росiйських можна злякати, але не можна змусити боятися!
  Боятися шкiдливо; остерiгатися необхiдно!
  Байки бувають лише в склепi, а в реальнi вiдкриття не дають загнати цивiлiзацiю до пiдвалу!
  Скорiше сонце стане фiолетовим, нiж росiйська людина пожовкне вiд зради!
  Красти грiшно, але залишити жебрака голодним, а багатiя битися з жиру, ще грiшнiше!
  Шелла бачила, як вiдбувається пекельна стрижка, як лягають пiд її ударами, наче знесенi кеглi, шеренги очманiлих вiд страху людей. А Марго стрiляючи, повертає босими нiжками важелi, давлячи на них i змушуючи танк рухатися i, безжально давити цей зброд. Кiстки хрумтiли пiд гусеницями, на ковзанки навiть почали намотуватися кишки. Тут навiть безжальна Фiлела попередила:
  - Та не дави ти їх так, гусениця заклинить!
  Марго буркнула у вiдповiдь, досить дотепну кралю:
  - Та гаразд, я з ними iнтелiгентно!
  Шелла в свою чергу раптом вiдчула, незважаючи на роль безжального ката, таке душевне пiднесення, що навiть заспiвала;
  Якщо мiцний у тебе кулак-
  Значить, ти будеш за життя першим!
  I тодi товариш не бiдняк,
  У нього iз злата серце та сталевi нерви!
  
  Але ще важливiше вiрте - це сильний розум,
  Тому що людина крутiша за животину.
  Якщо ж по життю ти - хмарою похмурий,
  То тебе веселий смiх зробить коханим!
  
  Автомат добавка знай - мiцнiсть до кулака,
  Тому що в ньому повно - знань Ноу-хау!
  Але спробуй силу дай - в руки дурню,
  То отримаєш тiльки бiль ти собi нагороду!
  
  Був час, що з дубом на полювання йшли,
  Цибуля, сагайдак зi стрiлами проти шкiри товстої...
  Але в червiнцi зробили там, де йшли грошi,
  I вже в галактику стрибнути дуже просто!
  
  Хоч освiта ця добре -
  Але до розуму вiдвагу взяти, теж цiкаво...
  I до багнета прирiвняно, стане долото,
  I Вiтчизнi-матiнцi служимо дуже чесно.
  
  Але насильство злобне - це тяжкий хрест,
  Кров'ю заливається поле наше лайка...
  Навiщо Всевишнiй Бог пiсля мук воскрес?
  Щоб крiпилося солдатське ратне зборище!
  
  Сльози дiва капає - упав коханий друг,
  Мати зi стогоном молиться, з криками у надрив...
  Ледить за вiкнами i вогнище погас,
  Ось гарний юнак пiд землею закопаний!
  
  Ох, доля кручинушка - що за зла доля,
  Дiва Богородиця - де твоя добра вдача?
  Стати швидше звуженим людина хотiла,
  А тепер пiд соснами жене вiтер порох!
  
  Життя прийде щасливе - буде добре,
  Чи стане медом маковим - яблучний пирiг.
  Супостата-изверга, в пил i порошок,
  Нехай удача вiрна переступить порiг!
  
  На Землi все зроблено i кидок на Марс,
  Зiрок гiрлянди повнi зберемо в кулак!
  I привiт дiтлахи, просто вищий клас,
  А в багаття закинуто було - моторошний вовкулак!
  
  Кулемет рiдним уже став - кулi ллють струмком,
  А противник видихнувся, що хотiв, то нуль!
  Здобувши перемогу ти, станеш багатiєм,
  У злиднях виявиться - хто пожежу роздув!
  Шелла спiвала i стрiляла, крапельки поту капали на розклеєне залiзо кулемета, схоже, дiвчата вже винищили не одну тисячу. Органiзованим опором нiколи i не пахло, а ось тепер почалася або втеча або бухання на колiна з викиданням бiлого прапора. Ось уже з бокiв з'явилися загони десантникiв iз пов'язками зi свастикою. Марго з несамовитою радiстю вигукнула:
  - Нашi вiйська у мiстi! Порт-Саїд тепер мiй!
  . РОЗДIЛ No 2.
  Олег Рибаченко дуже цiкаво писав про дiвчат. Благо в камерi нема чим iншим зайнятися. Але реально, звичайно ж, це кошмарно у в'язницi, ось так от сидiти. Хоч би на роботу якоюсь погнали, i їсти хочеться. Видно, що ти худнеш прямо на очах. Оце пекло, i ти в шкурi Едмонда Дантеса. Або навiть гiрше, так на пiвднi Францiї таких суворих зим, як у Санкт-Петербурзi, не буває.
  Хоча з iншого боку Едмонд Дантес страждав на чотирнадцять рокiв. А йому, мабуть, стiльки однаково не сидiти. Рано чи пiзно за нього вiзьмуться.
  Не може бути, щоб назавжди ув'язнили.
  Хлопчик проспiвав:
  - Сиджу за ґратами в в'язницi сирої, вигодуваний у неволi, орел молодий!
  I ледве втримався, щоб не розплакатися. Та його становище зовсiм незавидне. Та її холод, до якого звикнути, неможливо заїдає. Таке життя на нарах. Ех, якого, таким хлопчикам, як вiн ув'язненим у Сибiру? Напевно, зовсiм кошмарно!
  А тим часом Распутiн танцює на балу i є вишуканi страви i п'є добiрнi вина. Та уникнув вiн смертi. I його охорона за наказом царя посилена. I поки що змовники думають, про Распутiна Микола другий може спати спокiйно.
  Ось-ось у вiйну повиннi вступити США, i це має остаточно хитнути шальки терезiв у бiк Антанти. Готується до серiйного випуску танк, сконструйований сином Менделєєва. Мабуть, найкращий iз усiх у свiтi. Збiльшується випуск лiтакiв. Держава готова наступати.
  А Распутiн п'є собi та обжирається. I радiє життю святий старець. Цiлком забувши про долю рятiвника. Втiм, що йому до якогось хлопця. I так справ повно. I треба їх вирiшувати. Зокрема настав час формувати новий уряд. I тут свої побори.
  Григорiй Распутiн собi на думцi. Однiєю з думок це куди прилаштувати Колчака. Є плани висадки десанту у Стамбулi. I у Григорiя очевидно i тут свої види.
  Царська Росiя навеснi планує наступати. Очевидно, на пiвднi, де противник слабший i вже був побитий. Але й пiвночi свої плани є.
  Распутiн п'є коньяк i насвистує собi в нiздрi. Вiн веселий та задоволений. I грошi течуть потоком у кишенi, i авторитет перед царем змiцнився.
  I на жiнок ще байдуже дивиться. Укладаючи ще одну за одною їхнє лiжко. Такий тип вже врятований Олегом Рибаченком.
  А сам хлопчик тим часом знову вигадує.
  Iспити в МДУ здано. Снiжана Корольова, чарiвна натуральна блондинка, скинула туфлi на високих пiдборах i босими нiжками побiгла теплим асфальтом.
  Вона проста сiльська дiвчина, i дуже любила голою пiдошвою торкатися твердої поверхнi. I начхати їй, що на неї дивляться, як трохи не в собi, i одночасно милуються.
  Снiжана дуже гарна, її волосся трохи в'ється i трохи золотаве, а обличчя, навпаки, засмагле, з мужнiм пiдборiддям i виразним профiлем. Вона хоч i народилася в селi, але зовнiшнiсть має неабияку, нiби й справдi принцеса. Шанувальникiв у неї дуже багато, але Снiжана має практичний сiльський розум.
  Їй хочеться одружитися з олiгархом! I вона мрiє про це. Вона така юна, чудова.
  Шкода лише мiльярдери, навiть у Москвi, на вулицi не валяються. А ось Мишко за нею ув'язався. Симпатичний юнак, спортивний, м'язистий. Дiвчата вiд нього божеволiють. Але закохався у неї. А навiщо їй цей жебрак потрiбний? Ну, хай i не жебрак, а так, середнячок.
  Ведмедик тримає в руках квiти: бiлi троянди. Вони так приємно пахнуть. I йдуть до її волосся.
  Юнак пiдскочив до неї i, простягнувши троянди, промуркотiв:
  - Моя уява вразила,
  Передi мною з'явився твiй образ.
  Мене ти немов блискавка пронизала -
  Своєю неземною красою!
  Снiжана засмiялася, клацнула пальцями юнака по носi:
  - Наслiдуєш Пушкiна? Але ж це не головне!
  Юнак здивовано запитав:
  - А що головне?
  Снiжана зi смiшком вiдповiла:
  - Грошi! Ось це i є найголовнiше!
  Ведмедик зiтхнув i вiдповiв:
  - Ну, я закiнчу МДУ та вiдкрию свiй бiзнес. Я i зараз непогано заробляю, наприклад, сценарiї та iгри вигадую!
  Дiвчина хихикнула, тупнула босою нiжкою:
  - Знаю! Ти ще фантастику для журналiв пишеш. Тiльки все це така дрiбниця!
  Хлопець логiчно зауважив:
  - А навiщо мати надто багато грошей? З'їздити до Європи ми маємо, iнодi й у ресторан можна сходити. Ми молодi, здоровi, красивi - у нас будуть чудовi дiти!
  Снiжана заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Краса це дар богiв! I її потрiбно використати практично! Я вийду замiж тiльки за того, у кого не менше мiльярда доларiв статки!
  Юнак тихо спитав:
  - Без кохання?
  Снiжана жорстко заявила:
  - Кохання не iснує! Є лише брудна хiть самцiв i самок!
  Ведмедик заперечливо мотнув головою:
  - Нi! Я люблю тебе, i тiльки тебе! Я без тебе жити не можу!
  Дiвчина засмiялася i зухвало вiдповiла:
  - Зароби мiльярд баксiв, i тодi розраховувай на взаємнiсть, а так... Квiти, правда, нiчого, але я бiльше люблю червонi кольори кровi!
  Хлопець важко зiтхнув i заспiвав:
  - Не буває фальшивого кохання,
  Зiрки у небi сяють рубiнами.
  Ти кайдани сорому розiрви -
  Будьте почуття глибокими сильними!
  Снiжана хихикнула i вiдповiла:
  - Ну, пишай. Взагалi можеш пройтися зi мною. Ти розумний для своїх вiсiмнадцяти рокiв. Розкажи, якi ти на конкурс розповiдав?
  Ведмедик ще важче зiтхнув i вiдповiв:
  - Важко менi зосередитись. Увесь час про тебе думаю. Про твоє прекрасне волосся, i твоє... Юнак кинув погляд униз i ласкаво запитав:
  - Ти не боїшся наступити на уламок, та й пiдошви брудняться!
  Снiжана жорстко вiдповiла:
  - Я не така нiжка. У селi я ходила боса вiд морозiв i до морозiв, по шпильцi, камiнчиках, шишечках. А ви мiськi. Немає у вас реальної мужностi!
  Ведмедик помiтив:
  - Тобi йде босоногость, i все ж таки по вулицях мiста так ходити .... Занадто екстравагантно!
  Снiжана посмiхнулася, якi у неї великi перлиннi зуби. Куди бiлiша засмаглiй, шоколадної шкiри. Ведмедик навiть здивувався, що натуральна бiлявкам може настiльки засмагнути, наче арабка. Може, через те, що вона з дитинства перебувала на свiжому повiтрi.
  Дiвчина неохоче начепила на себе туфлi, i одразу стала вищою на зрiст Михайла. Адже Снiжана росла дiвчина. Це навiть її трохи бентежить i викликає досаду - не кожен захоче таку велику дружину. Тим бiльше багато мiльярдерiв маленького зростання.
  Снiжана мрiяла про грошi. Її уяву манили мiльярди доларiв. I хотiлося ще й владi. Щоб вiддавати накази та керувати свiтом. Або знiмати якiсь власнi фiльми. Що теж було б привабливо. Щось особливе озвучити та неповторне.
  У туфлях на високих пiдборах почуваєшся не так комфортно. Справдi, навiщо, доки не випав снiг, такiй гарнiй дiвчинi взуття? Але в Москвi справдi стрiмко ось так...
  Снiжана запитала юнака:
  - Ти мене кохаєш?
  Мишко вiдповiв iз жаром:
  - Усiм серцем та душею!
  Дiвчина хихикнула i попросила:
  - Напиши тодi розповiдь, у якiй Росiя перемогла б Японiю за Миколи Другого.
  Ведмедик зiтхнув i вiдповiв:
  - Це в мене вже було. Навiть був тематичний конкурс на цю тему!
  Снiжана посмiхнулася i запропонувала:
  - Ну тодi купи менi морозиво!
  Ведмедик кивнув:
  - Iз задоволенням, а яке?
  Снiжана заявила, скелячи зубки:
  - Полуничне у шоколадi!
  Хлопець пiдбiг до скриньки i придбав двi порцiї у склянках iз позолоченого паперу.
  Михайло простягнув склянку Снiжани. Дiвчина взяла його до рук i неквапливо лизнула своїм рожевим, чарiвним язичком. Пiсля чого, проворкувала:
  - Так, це непогано! Морозиво чудово! Коли його їж, на душi розцвiтають незабудки!
  Мишко кивнув i помiтив:
  - З тобою хоч на пiвнiчний Льодовитий океан!
  Дiвчина промовчала. Думки в неї тепер були про iнше. Дiвчисько сама пробувала заробити i написала фантастичну розповiдь про попадця у другу свiтову вiйну. Точнiше, про двох попадань - юнака та дiвчину. Вони намагалися попередити напад, але їм нiхто не повiрив. I вони опинилися у в'язницi. А 22 червня 1941 року все одно розпочалася Велика Вiтчизняна Вiйна. Хiд iсторiї змiнити не вдалося.
  Розповiдь Снiжани зiбрала кiлька лайкiв i переглядiв, але грошей за нього дiвчинка не отримала. Що дуже розчарувало меркантильну письменницю.
  Снiжана читала Мишка. Цей хлопець друкував просто на ходу у смартфон. I це робив успiшно. Взагалi грошi витрачаються легко. А видобути їх важко. Снiжана навiть думала про те, щоб пiти на панель. З її зовнiшнiстю це обiцяло великi грошi. Але втратити цноту не хотiлося, тодi шанс вийти замiж за мiльярдера рiзко падав. Чомусь олiгархи люблять незаймана. Так, ось такий розклад. Хотiлося Снiжани великих грошей. Тiльки конкретного плану, як осiдлати мiльярдера, у неї немає. Через Iнтернет олiгархи не знайомляться. Натомiсть там стiльки хлопцiв. I всi такi рiзнi. I тiло так хоче ласка i пристрастi.
  Снiжани коштувало великих зусиль не втратити цноту. Але вона трималася. Хоча ночами таке снила!
  Красуня спитала у Ведмедика:
  - А вам чоловiкам важко без дiвчат?
  Юнак чесно вiдповiв:
  - Дуже важко!
  Снiжана здригнулася i вiдповiла:
  - А я хочу мати чоловiком мiльярдера! Допоможи менi, будь ласка!
  Ведмедик засвистiв, хитаючи головою:
  - Я закоханий у тебе по вуха! I нiкому не вiддам, особливо пузатому олiгарху!
  Снiжана пiдморгнула i з лукавим виглядом вимовила:
  - А я тебе зроблю своїм коханцем! Будеш мене любити i пестити!
  Хлопець засмiявся i вiдповiв:
  - Олiгархiв треба шукати, там де вони водяться! Можливо, у найдорожчому ресторанi Москви!
  Снiжана вишкiрила зубки i агресивно зажадала:
  - Привези мене туди!
  Ведмедик помiтив:
  - Там немає жодної страви менше, нiж за тисячу доларiв!
  Снiжана грайливо вiдзначила:
  - Тим краще, хоч екзотики спробую. А в тебе, що, тисячi доларiв не знайдеться?
  Юнак охоче вiдповiв:
  - Для тебе знайдеться, але для нас двох потрiбно двi.
  Снiжана рiшуче заявила:
  - Та я сама пiду! I так буде найкраще!
  Ведмедик знiяковiв i промовчав. Дiвчина тим часом доїла морозиво. Кинула порожню склянку в урну. I засвистiла. Щось у неї грайливий настрiй.
  Ведмедик, навпаки, пожурився. Мрiї про шлюб зi Снiжаною виявилися iлюзiєю. Так, не щастить йому з нею. Адже, закоханий у дiвчину по самi вуха.
  Юнак заспiвав iз сумом:
  - Ти не ангел, але для мене, але для мене ти стала святою.
  Снiжана перебила юнака:
  - Мене слово "святий" дратує! Вiдразу ж вiдчувається в ньому лицемiрство та святенництво! Взагалi, як кажуть мудрi: якщо полiтик посилено хреститься, то його рука шукає ваш гаманець! - Дiвчина стукнула каблучками i розсмiялася, спiваючи. - Гаманець, гаманець, на мотузку. Бiля сяючої безоднi висить на краю! А доля за рогом причаїлася осторонь, i мотузку тримає невидиму!
  Дiвчина побачила ще одного парубка. Ось Славко йде. Теж симпатичний юнак. Ось у нього можна й зiрвати куш.
  Снiжана пробулькала Мишковi:
  - То даєш менi тисячу доларiв?
  Хлопець завагався. А Снiжана пiдстрибнула i побiгла до Славки. Юнак теж нiс у руках букетик квiтiв, тiльки цього разу червоних. Снiжана пiдскочила до нього i проторохтiла:
  - Привiт Славку! Може, зводить мене до ресторану "Iмператор"?
  Хлопець згiдно кивнув:
  - Звiсно!
  На руцi в нього блиснув перстень зi смарагдом. У Славика батько мiльйонер, i вiн завжди за грошi. Щоправда, надто вже любить руки розпускати, але Снiжана хлопцiв била. Вона, дiвка, дуже фiзично сильна i займалася єдиноборствами. Правда, вiддаючи перевагу безконтактному карате, побоюючись, як би хто не зiпсував її бездоганну красу.
  Але й сила, i розтяжка у неї на висотi. I кулаком рушити може, i нiжкою.
  Славко крикнув на Мишка:
  - Валяй звiдси!
  Ведмедик стиснув кулаки:
  - Тон знизу!
  Снiжана вискалившись, буркнула:
  - Так, Мишко, йди, потiм я тобi подзвоню!
  Славко насупився i прошипiв:
  - Як це подзвониш?
  Велика дiвчина рикнула:
  - А ти мене не надумай ревнувати! З ким хочу, з тим зустрiчаюся! А ти Мишко йди, твiй час скiнчився!
  Юнак iз зiтханням вiдступив. Снiжана пiдморгнула Славцi. Теж красивий юнак, руденький i великим успiхом користується у дiвчат. I в неї закохався по вуха. Славка за багатiєм, i його можна доїти. Але вiн, все ж таки, може i з iншого переспати - собаки цi чоловiки.
  Славко сказав:
  - Я тобi вiршi написав!
  Снiжана хихикнула i вiдповiла:
  - Вiршi? Щось вас усiх на лiрику потягнуло!
  Славко кивнув i заспiвав;
  Кохання небезпечне, прекрасний шлях,
  Про це знає кожен, хто...
  З неї не вирватися, нi зiскочити не можна -
  Отелло Дездемону задушив!
  Снiжана засмiялася i помiтила:
  - Дивно! Я б хотiла щось цiкаве послухати. I заразом перекусити!
  Славко зауважив iз сумнiвом:
  - Для ресторану "Iмператор", ти надто скромно одягнена, о чудова!
  Снiжана рiшуче заявила:
  - Так одягни мене!
  Славко кивнув своєю коханою:
  - Ходiмо! Там нас за поворотом мiй водiй з машиною чекає!
  Снiжана зi смiшком вiдповiла:
  - Оце диво з чудес, твiй шестисотий "Мерседес"!
  Славко поправив:
  - Вже восьмисотий! Взагалi, у нас чудовi марки!
  Снiжана пiдстрибнула i прокрутила в повiтрi вертушку, проспiвавши:
  - Дiвчата бувають рiзнi - жовтi, бiлi, червонi. Але всiм однаково хочеться - на тачцi навороченiй!
  Мерседес не дуже улюблена машина для великої фiгуристої дiвчини Снiжани. От би "кадилак", або щось ще бiльше. Вони сiли, шофер був чорношкiрий африканець, i задерикувато пiдморгнув господаревi.
  Дiвча по дорозi запитала:
  - А ти якимось бiзнесом не пробував займатися?
  Славко простяг їй дороге, пальмове пиво i пробулькав:
  - Пробував. Зокрема, на продажах комп'ютерних iгор можна розбагатiти!
  Снiжана iз цим погодилася:
  - Попит народжує пропозицiю! Ось Мишко всi розповiдi пише, а кому вони потрiбнi?
  Славка вiдповiдно кивнув:
  - Чи мало кому. Нинi не час книжок. Зараз панують iгри та кiно! I комп'ютерна графiка!
  Снiжана потягла пальмове пиво з кокосiв. Воно смачне та приємне. Не те що дешеве пiйло. Снiжана пива не любила, боялася погладшати. Вона i так м'ясиста. Десь на тiй межi балансує, що вже дiєта не зайва. Є Снiжана багато, але багато й тренується. У неї прес плитками та м'язи дротом.
  Славка намагається закурити, але Снiжана хмуриться i невдоволено бурчить:
  - Навiщо тобi ця гидота! Гробиш здоров'я!
  Юнак гасить сигару i зауважує:
  - Ти, на мою думку, трохи поповнiла! Ходиш на фiтнес?
  Снiжана огризнулася:
  - У мене не жир, а м'язи! А ось тобi, Славко, не завадило б пiдкачатись. Ведмедик би тебе вирубав, а ти його задираєш!
  Славко зневажливо пирхнув:
  - Ведмедик письменник i ботанiк!
  Снiжана заперечила:
  - Нi, у нього м'язи куди бiльшi i рельєфнiшi, нiж у тебе! Ти взагалi якийсь, худий!
  Славко серйозно вiдповiв:
  - Це вiд природи! Я їм багато. А взагалi, менi не подобається, що ти зустрiчаєшся i з Мишком, i з Володею, i з Сашком. Не личить дiвчинi гуляти з рiзними хлопцями!
  Снiжана скривилася i вiдповiла:
  - Всi вони гарнi юнаки, i деякi грошi водяться. Тiльки зi мною вони поводяться пристойно! Ось i ти теж можеш зi мною зустрiчатися.
  Славко жорстко помiтив:
  - Чорт забирай. Ну, може, хоч я тобi нiжку погладжу?
  Снiжана твердо вiдповiла:
  - Якщо звозиш у ресторан, то так i бути, дозволю!
  Удвох вони вирушили до магазину модної сукнi. Славка трохи нижчий за Мишку i, помiтно, худший. На тлi Снiжани вiн, взагалi, виглядає маленьким, дiвчина то в плечах широка, а груди якогось розмiру. Славка помiчає це, i весь час намагається витягнутися i стати на шкарпетки.
  Снiжана, навпаки, починає горбитися. Для дiвчини вона дуже висока, i це їй не подобається. Не всi чоловiки люблять великих дiвчат, особливо мiльярдери. Щоправда, яскрава краса її компенсує, у хлопцях вiдбою немає.
  Але iнодi починає Снiжана та комплексувати.
  Взагалi вона дiвчина вже бувала. Умудрилася у дванадцять рокiв потрапити до спецшколи за те, що зламала одному хлопчику носа, а iншому вибила око. Провела там майже рiк. Ну, нiчого особливо страшного там не було. Хiба що дiвчатка надто нервовi, вiдеокамер багато. Але годували добре, i для невибагливого сiльського дiвчиська сидiти нормально. I комп'ютерний зал є у спецшколi, i басейн, i на екскурсiї возять, i лише двi години на день трудотерапiї. У себе вдома Снiжана працювала значно бiльше.
  Її сiм'я влiзла у великi борги, i доводилося дiтям, попри всi закони, ковтати, як у царськi часи.
  Снiжана вiдбула термiн i навiть цим бравiрувала. Мовляв, я така крута. Дiвчинка вона була здатна i вступила до МДУ без блату. Її вiдрiзняла абсолютна пам'ять, i Снiжана, прочитавши один раз пiдручник, вiдповiдала без запинки.
  Але при цьому, дуже здатне дiвчисько не любило вчитися. Прогулювала лекцiї, i взагалi намагалася бувати якомога рiдше в унiверситетi.
  Останнiм часом Снiжана захопилася комп'ютерними iграми. А що? Айфон взяла та грай, хоч пiд час плавання.
  Славко сам пiдбирав їй одяг. Юнак знiмав iз картки грошi, обираючи модне, дороге, гарне.
  Снiжана милувалася собою у дзеркалi. Вона вирiзнялася красою войовницi. М'язисте тiло, вузька талiя та розкiшнi стегна з високим бюстом. Мабуть, надто вже широкi плечi та сильна шия - типова Амазонка.
  Обличчя з бездоганними рисами, як у статуї давньогрецької богинi. Напевно, такий зобразили б скульптори Еллади Артемiду, чи Афiну.
  Снiжана зiтхнула. На жаль, багато чоловiкiв люблять тендiтних та мiнiатюрних жiнок. Вона ж має красу войовницi.
  I не так просто пiдiбрати їй бальне плаття, щоб добре сидiло!
  Але ось, абияк, її все-таки одягли.
  А Славко навiть пiднiс їй кольє зi штучних дiамантiв. Ось чорт, жадiно, мiг би й iз справжнiх камiнцiв!
  Снiжана трохи помилувалася собою. Так, вона ще бiльше схожа на принцесу iз середньовiччя. Хiба, що личко надто вже смагляве.
  Славко зауважив:
  - Трохи побiлити обличчя тобi не завадило б! А то смаглява, мов азiатка!
  Снiжана заперечила:
  - У мене арiйськi риси обличчя. А косметикою я нiколи не користувалася i не починатиму!
  Славко зiтхнув i вiдповiв:
  - Гаразд. Тобi виднiше.
  На Снiжану бризнули дорогими духами, i вона така ошатна та розкiшна рушила за Славкою. Той теж переодягся у смокiнг iз метеликом i надiв цилiндр. Втiм, так вiн здавався її менш солiдним - хлопчик у костюмi джентльмена.
  Неквапливо вони покинули примiщення i сiли в гарну машину.
  Славко логiчно нагадав:
  - Найбагатша публiка у ресторанi буде значно пiзнiше, удень у них бiзнес. Може, поки що розважимося?
  Снiжана вiдповiла з невизначеним тоном:
  - Покатаємось по Москвi!
  I ввiмкнула айфон. Їй не терпiлося пограти. Ось дiйсно прогрес: будь-якi iгри скачуєш з Iнтернету i рiжешся собi. Щоправда, небезпека є. Затягує гiрше за алкоголь.
  Снiжана саме грає улюблене: вона королева, яка завойовує iншi держави. Звичайно, треба i армiю зробити, i економiку пiдняти, i таке iнше. А для цього потрiбнi грошi та ресурси. Але дякую Мишцi - пiдказав код шахрая. I тепер вона собi ресурсiв накрутила, i давай вiйська штампувати та переводити в iншi вiки.
  Ось, наприклад, проти тебе борються з рушницями на конях та архаїчними гарматами. А ти їх закидаєш атомними бомбами та величезними танками. Без жодних сумнiвiв та мiркувань.
  Особливо напружуватись Снiжана не любить. Кидає на армiї шiстнадцятого столiття армаду двадцять першого. I насолоджується побиттям. А що їй ще треба? Адже вона жiнка найвищого спортивного розряду.
  Снiжана скинула туфлi та попросила Славку:
  - Помасажуй менi ступнi, тiльки вище колiн не смiй руки пхати, врiжу!
  Славко вже потрапляв пiд гарячу руку Снiжани. У неї сила багатирська.
  I скромно масажує їй пiдошви.
  Дiвчина грає собi. Одягнула спецiальнi окуляри вiртуалки. Так куди кращi бої видно.
  Iлюзiя повної присутностi та тисячi юнiтiв. I твої вiйська просуваються. Ось скидаються атомнi бомби на позицiї ворога. Коли одна падає, тисячi воїнiв одразу обвугуються. Тут ще цiкава й хiмiчна зброя. Теж димиться i пiднiмається, такi ось демони танцюють.
  Снiжана розбиває супротивника. Сили нерiвнi, хоча кiлька танкiв i кiлька вертольотiв все ж таки примудрилися втратити. I бере штурмом столицю. Ось чергова держава захоплена.
  Снiжана iз задоволенням заспiвала:
  - Я ж iз тих королiв, що любить радiсть i смiх, тiльки зi звичайним блазнем, поцiлуватися є грiх!
  I знову грає. Ще одна держава для завоювання. I ось знову, як атомними бомбами довбає.
  А на винищувачi встановити лазери.
  Слава тим часом масажує жорсткi пiдошви дiвчини. Видно, що вона займається єдиноборствами i розбивала голою п'ятою цеглу. Славко подумав, що така дружина може й покалiчити чоловiка. Ух i б'ється собi.
  Але Снiжана юнаковi дуже подобалася. З нею почуваєшся надiйно захищеним. Така баба чоловiка образити не дасть!
  Славко подумав, а що коли Снiжану загiпнотизувати? Загалом, гiпноз, це така таємниця, що його завжди приваблював. Влада над свiтом - ось чого б хотiлося!
  Як в одному фiльмi: де генiальний, але трохи цокнутий вчений, намагався пiдкорити свiт, вiддаючи команди за допомогою уявних хвиль.
  Звичайно, знайшлися герої, якi йому завадили. Але Славка хотiв би так навчитися пiдпорядкуванню всiх поспiль.
  I стати всесвiтнiм iмператором! А що Снiжана - як багато вона про себе вважає!
  Снiжана поки що продовжувала грати. Вона захопила ще кiлька країн. Використовуючи свою технiчну перевагу. А потiм билася на морi. Що теж дуже здорово.
  Лiнкори з атомними знаряддями проти вiтрильникiв. I з дистанцiї йде побиття. Кораблi тонуть собi, горять сотнями.
  Зненацька Снiжани стало сумно. Згадалося поразка вiд японцiв за Миколи Другого. Та й настрiй зiпсувався. То тодi програли.
  I дiвчина рiшуче поставила гру на паузу та включала пошук в Iнтернетi iсторичних стратегiй.
  Що ж, зараз вона все виправить. Ось, наприклад, вона росiйсько-японська вiйна 1904-1905 року.
  Славко трохи вiдволiк її, поцiлувавши в голу, рожеву п'яту. Снiжана погрозила пальчиком:
  - Обережнiше пустуня! А то так зроблю!
  I дiвчина спритно схопила босими пальцями нiжок за носа Славку. Юнак простогнав:
  - Ой, боляче! Вiдпусти!
  Снiжана засмiялася:
  - Ну, ти й нiжок! Ех, не тi пiшли зараз мужики!
  Славко з цим погодився:
  - Так, не тi!
  Дiвчина вiдпустила нiс хлопця i розтяглася ззаду. Вона була задоволена та весела!
  Запропонувала:
  - Давай перекусимо!
  Славка, знаючи смаки Снiжани, замовив: заварнi тiстечка в шоколадi та молочний коктейль iз кокосами та ананасами.
  Дiвчина iз задоволенням стала їсти. Снiжана любила гарне харчування.
  Красуня, втiм, помiтила:
  - Ось цiкаво, якщо їжу робити iз вуглекислого газу?
  Славко посмiхнувся i вiдповiв:
  - Це фантастика!
  Снiжана логiчно помiтила:
  -I айфони фантастика, а ми цим добре користуємося!
  Славко вiдповiв, не надто охоче:
  - Прогрес, чи розумiєш. Прогрес!
  Снiжана мрiйливо промовила:
  - I на iншi планети полетимо?
  Славко рiшуче заявив:
  - До самого краю всесвiту!
  Снiжана розсмiялася i вiдзначила:
  - Так, про те, що свiтло вчення, зимою та навеснi, тверджу без винятку всiєї нечистi лiсової!
  Славiк пiдтвердив:
  - Дотепно. А що тобi зараз у нашому свiтi не подобається?
  Снiжана чесно вiдповiла:
  - Старi! Просто жах, до чого потворнi жiнки похилого вiку!
  Славик iз цим погодився:
  - Так, потворнi. Хоча, деякi в сiмдесят з гаком рокiв виглядають ще ого-ого!
  Снiжана блиснула зубками:
  - Хто, наприклад?
  Славко охоче вiдповiв:
  - Софiя Ротару!
  Снiжана засмiялася i логiчно помiтила:
  - Це пластичнi операцiї! Ось натурально виглядати на двадцять у вiсiмдесят, було б круто!
  Славiк погодився:
  - Так, круто. Безсмертя це взагалi чудова рiч Ось iнодi починаєш думати про старостi i тобi страшно стає!
  Снiжана пискнула i прошипiла:
  - Не будемо про сумне. Давай краще подумаємо, ось, наприклад, чи не зняти якийсь фiльм?
  Славко зiтхнувши, вiдповiв:
  - Дорого хороший фiльм зняти!
  Снiжана запропонувала:
  - Можна i не надто дорого. Наприклад, про жiночу в'язницю. Типу того, що дiвчину зґвалтував мiльярдер, а потiм, щоб вона мовчала, запроторив за ґрати!
  Славiк логiчно зауважив:
  - Не нова тема. Хоча, дiйсно, не так вже й дорого це коштує! А ти не думала сама в кiно знiматись?
  Снiжана чесно вiдповiла:
  - Поки що нi, а що?
  Славiк логiчно зауважив:
  - У тебе така зовнiшнiсть... Рiзних королiв та принцес-войовниць грати. Заодно б i грошi заробила! Ти так любиш грошi!
  Снiжана згiдно кивнула:
  - Бiльше, нiж хлопцiв! Хороша iдея, треба спробувати!
  Дiвчина представила себе у ролi войовничої принцеси. Або ватажки варварiв. Як вона пальцями босих нiг метає кинджал i прибиває до дошки чорного герцога. Так, це чудово. та iншi ролi.
  Славiк запропонував:
  - Може, вiзьмемо кредит та знiмемо фiльм? Якийсь недорогий. Ось, наприклад, про кохання. Романтичнi стосунки.
  Снiжана засмiялася i вiдповiла:
  - Звiсно ж, знiмемо! Це можна, взагалi, задарма зробити!
  . РОЗДIЛ No 3.
  Павло Iванович Рибаченко якийсь час плив кораблем.
  Там вiн робив рiзнi цiкавi речi. I насамперед дiлив скарби. Робив це круто.
  А потiм знову випив рому i заснув.
  - Нехай на короткий час, та все одно схилилися. Тож ти хочеш це виправити! Крутий хлопець!
  - Нехай навiть у такому свiтi як цей! Але змiнити iсторiю!
  Маруся вiдповiла:
  - У будь-якому разi, це буде лише iлюзiєю. Ти це розумiєш!
  - Розумiю, але барвиста iлюзiя краща за сiру реальнiсть!
  - Справа не лише в цьому! Може не варто надто спокушати ту расу, що дала нам шанс! Сам розумiєш - загрожує!
  Артем погодився:
  - Люцифер у Булгакова сказав: нiколи не просiть особливо у тих, хто сильнiший за вас. Самi запропонують! Дуже мудре зауваження, хоч i не нове!
  Маруся вiдповiла:
  - Як сказати! Богу молися, i чорта не гнiвай, така народна мудрiсть. Вiд себе висловлю таке, служи комусь одному, але не наживай при цьому ворогiв. Взагалi якби Гiтлер був гнучкiшим, нам би довелося складнiше.
  - Згоден, його брутальнiсть i дурiсть навiть колишнiх союзникiв налаштувала проти вермахту. Тi ж румуни та iталiйцi повстали проти Нiмеччини. Сталiн був хитрiшим!
  Навiть союзники капiталiсти допомогли йому! Уявiть собi головний потенцiйний противник США, СРСР посилала на мiльярди золотих доларiв допомогу, вiд їжi до танкiв i лiтакiв. Причому авiацiя США не була слабкою, особливо Б-29, вiн нiс не багато, десять тонн бомб, що дуже пристойно для тих часiв. Аналогiчний радянський бомбардувальник з'явився лише у сорок восьмому роцi i то не без копiювання.
  - А танки постачали?
  - Так "Шеврон" та "Першинг". Треба сказати, що всупереч думцi багатьох вiйськових "Шеврон" щодо сукупностi бойових якостей не поступався знаменитою Т-34. Зокрема якщо порiвнювати пiзнi моделi, то потужнiсть двигуна приблизно однакова. Правда гармата Т-34-85 мала бiльший калiбр 85 мiлiметрiв проти 76,2 у "Шеврона", але через те, що в американця бiльш висока початкова швидкiсть снаряда, рiзниця в забiйнiй силi була невелика. 100-мiлiметрову броню Т-35-85 брав з дистанцiї 1000 метрiв, а "Шеврон" з 800-мiлiметрiв. Натомiсть броня у "Шеврона" товща, 100-75 мiлiметрiв проти 90-40, у Т-34. Що стосується якостi, то в'язка сталь американцiв була як мiнiмум не гiрша, а може i краще за радянську, так корпуси Т-34, часто трiскалися вiд ударiв навiть не великих снарядiв.
  Крiм того, у "Шеврона" був гiдростабiлiзатор, який значно пiдвищував ефективнiсть при стрiльбi в русi. Такi на радянських танках з'являться лише п'ятдесятi роки. Та й оптика у "Шеврона" була кращою.
  - А чому його не любили!
  - Вибагливий був до якостi бензину, що пiд час вiйни суттєвий недолiк. Спробуй забезпеч!
  - Постачання це взагалi давня проблема! - погодилася Маруся. - Нiщо не викликає таких нарiкань як забезпечення органiзму кров'ю, а армiї давнiх часiв пальним. Зараз, коли вiдкритий термокварковий синтез, це вже не такий сильний головний бiль, але все ж таки!
  - Я гадаю, що й не слабка! Не все синтез може замiнити!
  - Якщо вiн сильнiший мiльйони разiв термоядерного процесу, то все! Хоча є й досконалiшi та безпечнiшi способи отримання енергiї. А що ти можеш розповiсти про iншi танки!
  - "Першинг" мабуть, найкращий американський танк Другої свiтової вiйни. У нього була потужна гармата калiбром 90-мiлiметрiв i початковою швидкiстю снаряда 900 метрiв за секунду! Велика забiйна сила. Були також знаряддя калiбру 105-мiлiметрiв. Вони успiшно билися з нiмецькими танками, особливо зi знаменитою "Пантерою". Лише "Королiвський тигр" мiг витримати влучення "Першингу". Втiм, танк Т-54 перевершив американський аналог. Загалом янкi допомагали непогано, хоч i зволiкали з вiдкриттям другого фронту.
  - А чому вiн не домовився з Гiтлером проти СРСР?
  - Причин було багато, а найголовнiша Гiтлер - агресивний антисемiт, а бiльшiсть капiталiстiв США та Британiї або євреї, або мають єврейське корiння. Так що антисемiтизм Гiтлера загнав цього людожера в кут, а точнiше в пекло.
  - У Бiблiї сказано: Хто стосується вас, то зiницi мого ока, так говорить Єгова! Тож євреїв краще не чiпати. Адже Бiблiю не даремно писали найрозумнiшi люди сучасностi, а диктував сам Бог.
  - Тiльки ось кохання застосували її часом дуже мерзенним способом. Iнквiзитори дуже любили цитувати Христа: якщо хтось спокусить одного з цих малих, краще такому камiнь на шию i у вир. Хоча Iсус зовсiм не мав на увазi, що з єретиками треба розправлятися фiзично. А полювання на вiдьом. I тут теж посилалися на Бiблiю.
  - А докази добувалися тортурами! Буває такий жах! - погодилася Маруся.
  Попереду замаячив пiвверстат, схоже, це було вже мiстечко пристойних розмiрiв.
  - Це Любань написано на дорожньому покажчику! - сказала Маруся.
  - Значить, до Мiнська залишилося менше двохсот кiлометрiв, ого ми майже пiв Бiлорусiї пробiгли. - здивувався Артем. - Скажеш комусь, не повiрять.
  - А навiщо базiкати аби кому, всяким пiдозрiлим особам. Потрiбно хитрiше пiдходити до добiрки друзiв.
  Численнi пiдлiтки та хлопцi по молодшi активно працювали, наводячи околицi мiста в порядок. Рiвняли дерева, укладали асфальт, пiдмiтали, пiдстригали кущi. Упорядковували мiсто. Артем взагалi наголосив, що бiлоруси пiдтримують певний порядок. Особливо це впадає у вiчi, коли в'їжджаєш до Бiлорусi з боку Росiї. Порядку в країнi явно не вистачає, хоча за Сталiна, швидше за все скрiзь дисциплiна. Хоч грузин, але характер не гум, навчив росiян працювати. А що робити, якщо без примусу не виходить. На насильствi тримається свiт, смолоскип гнiву вирує з розмахом - напруга вище сил прокидається болем i страхом.
  Маруся, закiнчивши пробiжку, пройшлася на руках, вона виглядала дуже сексуально зi своїми босими засмаглими нiжками. Людина у формi НКВС подивилася на неї i зажадала документи.
  Маруся сунула, лейтенант каральних вiйськ недбало ковзнув поглядом i повернув назад:
  - Спортсменка, комсомолка, дуже помiтна особа! - помiтив вiн. - А чому ходите на руках?
  - Треную їх, потрiбно бiльш рiвномiрно розподiляти навантаження. - сказала крута Маруся. - Може, бажаєте зi мною випити коктейлю!
  Лейтенант вiдмахнувся:
  - Не вживаю!
  - Тодi просто молока! Це буде кумедно.
  Офiцер НКВС махнув рукою:
  - Це можна!
  Пiдiйшовши до жiнки, що торгує свiжим козячим молоком, замовив двi склянки.
  Маруся i тут викинула "трюк", стоячи на руках, тобто вгору ногами схопила склянку пальчиками нiг i спритно звиваючись, цокнулася з офiцером.
  - За нашу перемогу!
  - Це ти про що? Чекаєш на напад нiмцiв!
  - Гiтлер як хижий шакал наточив зуби i просунувся ближче до нашого кордону. Ну, а вовча зграя завжди голодна розраховуючи завалити, мало пильного росiйського ведмедя.
  - Обережнiше з подiбними розмовами, бо одна бабуся нагадала, що нiмець ударить двадцять другого червня, то ми її пiд арешт. Стали активно допитувати, а вона взяла та копита вiдкинула. Нiмцiв передбачила, а що з нею буде, не змогла здогадатися.
  - Її били?
  - Гумовими шлангами, це для здоров'я абсолютно безпечно. Та й нiжки твої такi красивi, що дуже хочеться пройтися по них палицею. Почути, як ти кричиш вiд болю.
  - Так заарештуй мене!
  Офiцер мотнув головою:
  - Ти капiтане, вiйськова, а значить, тебе розстрiляють, не хотiлося таку красу губити. А ось якби цивiльна, отримала б термiн. Ти дiвчина видно одразу сильна, тортури витримала б. Але про всяк випадок взуйся, аж надто твої босi ноги спокушають. Ти знаєш, яке це задоволення бити по ногах жiнок, ось сама спробуй.
  - З чоловiками, краще з тобою! - Маруся схопилася, блиснувши очима. Її дратував офiцер садист. Вона подумала, що могла б вбити його одним ударом, але люди навколо. Хоча смерть може бути i вiдстроченою. Дiвчина згадала таємнi прийоми зiркового спецназу.
  Офiцер був iз молодих, близько тридцяти рокiв, вусатий iз приємними рисами кавказького обличчя. Тож бiлоруси надто добрий народ, тому в цю республiку вiддали пiд контроль бiльш жорстоким грузинам. Тим бiльше, що чужу кров вони шкодували. Особливою жорстокiстю уславився Цавана. Вiн стiльки народу занапастив, що його самого розстрiляли. Втiм, апарат залишився, щороку спускався план, скiльки треба посадити i розстрiляти. Система ГАУЛАГ вимагала нових в'язнiв, тим бiльше, що виробничi плани всiй країнi щороку збiльшувалися. I начхати на те, що переважна бiльшiсть людей, навiть тi, що гнили в таборах фанатично вiдданi партiї та Сталiну. План щодо репресiй буде виконано та перевиконано.
  Дiвчина нахилилася до нього:
  - А ти симпатичний!
  - А на Кавказi чоловiки усi орли.
  - Але ж є головний орел! - Дiвчина заспiвала:
  Сталiн орел над планетою
  Крила, розправивши, злетить!
  Ворог буде покликаний до вiдповiдi
  Буде повалений, розбитий!
  Офiцер погодився:
  - Гарно сказано! Серед кавказьких жiнок дуже рiдко зустрiчаються такi перлиннi, наче вершина Казбеку волосся. Подаруй менi поцiлунок мила, я хочу вiдчути твої губи.
  Маруся припала до нього. Вона вiдчувала дивне збудження, вуса кавказця лоскотали її губи. Як не дивно пахне виноградним вином, чоловiк викликав напад пристрастi, особливо сильний у дiва. Мiж нiг розцвiтала полум'яна квiтка, непорочне лоно Венери було готове вилити свої коштовностi i живу воду.
  Маруся вiдчула сором, i гнiв її пальцi стиснули сонну артерiю ката-офiцера. Через годину вiд цього у нього станеться iнсульт, i одним мерзотником стане менше.
  Вiдiрвавшись дiвчина вимовила:
  - Ну як?
  - Ти цiлуєшся як принцеса. Тим не менш, я вiдчуваю, що чоловiки ще жодного разу не торкалися твоїх вуст. Знаєш, я можу посадити тебе в камеру до карних злочинцiв, i ти вiдчуєш кохання вiдразу тридцяти "голодних" чоловiкiв.
  - Це сумнiвне задоволення! - заперечила Маруся. - Хоча може i є жiнки, якi мрiють про це.
  - Тридцять занадто багато, хоча якщо ти обслуговуватимеш одразу трьох, то за добу впораєшся. А може й швидше ти така гаряча. Хоча з незвички буде трохи боляче.
  Маруся вiдповiла:
  - Цiную твiй гумор! Але чи не надто це пiшло для офiцера того вiдомства, що має зберiгати вiрнiсть партiї, оберiгати народ вiд спокус?
  Кавказець помiтив:
  - А ти вже злякалася! Нi, я хочу лише тебе. Будь моєю, то не потрапиш у камеру, а про твої босi п'яти ми не гаситимемо сигарети. Навпаки, я буду як лицар Айвенго!
  Маруся заявила:
  - Останнє менi куди бiльше подобається! Це як у тому анекдотi. Генерал запитує дружину:
  - Кохання це заохочення чи робота!
  Дружина вiдповiдає:
  - Звiсно робота! Краще б ти замiсть себе взвод молодих солдатiв надiслав!
  Кавказець вiдповiв:
  - Дотепний анекдот, але теж вульгарний для такої юної дiвчини, та ще й капiтана зв'язку.
  - З тебе беру приклад! Щоб пара була пiд стать!
  Офiцер запропонував:
  - Тут є чудовий ресторан "Бармалей", сходимо вип'ємо вина.
  - Я не п'ю!
  - Яка росiйська не п'є та ще за чужий рахунок.
  - Я спортсменка!
  - Воно зовсiм слабеньке! Як сидр! Я й сам бiльше не хочу, бо пiдлеглi побачать, що я п'яний.
  Маруся думала про те, як їй вiдвернутися вiд кавалера. Якщо того кондрашка вистачить у ресторанi, коли вона питиме з ним, то це спричинить зайвi питання. Навiщо свiтитися, та й час дорогий.
  Становище врятував Артем. Хлопець пiдскочив до них i прокричав:
  - Потяг на платформу вже прибув, нас термiново викликають до штабу! Поспiшай!
  Маруся кивнула:
  - Дисциплiна та наказ понад усе! Поки що милий!
  Офiцер дiстав цигарку:
  - Хочеш закурити Бiчо? Ти такий гарний хлопець, у нас дуже люблять пороти гарненьких хлопчикiв.
  - Я спортсмен! Артем стрибнув, перекинувшись у повiтрi. Цигарка це отрута, свого роду наркотик?
  - Ось ти i попався негiдник! Я тебе заарештую! Назвав Сталiна наркоманом.
  Артем знайшовся:
  - Сталiн курить люльку!
  - Не має значення! Затримайте його!
  Хлопчик припустив з усiх сил, почорнiлi вiд залiзничного камiння п'яти замиготiли в полi. Двоє мiлiцiонерiв у бiлiй формi кинулися за ним бiгти, та куди їм! Артем буквально був олiмпiйський рекорд стометрiвки, та ще й з пристойним вiдривом. Потрапити в страшнi пiдвали НКВС, де дозволено застосовувати тортури до дiтей iз дванадцяти рокiв задоволення бiльш нiж сумнiвне. Крiм того, можуть вiдправити в камеру до карних злочинцiв, якi позбавлять чоловiчої гiдностi хлопчикiв. Навiть у сучаснiй Росiї нерiдко вибивають зiзнання, пiдсаджуючи в камеру до карних злочинцiв. Медведєв трохи поганяв полiцiю, тортури тепер застосовують рiдко, але спробуй, доведи, що мав мiсце тиск, коли ти в прес-хатi.
  - Стiй стрiляти будемо! - кричала мiлiцiонери. I справдi зробили два пострiли у повiтря. Артем взявся, як його вчили в армiї та у вiртуалцi бiгти по зламанiй лiнiї. Але це виявилося зайвим. Бiлоруськi мiлiцiонери не хотiли вбивати пацана, майже дитину.
  - Ось стерво! Ну, як швидкий!
  - Немов коник-горбочок! Здається, полетить.
  Нiхто не намагався допомогти у його ловi. На злочинця хлопчик не схожий, а неприємностi нiкому не потрiбнi. Потiм тягатимуть як свiдка, а там i посадять, якщо не те скажеш. Артем зник у перелiску. Вiн бiг довго, лише трохи знизивши темп у лiсi. Легкi це дозволяли.
  Офiцер захоплений погонею кричав, навiть сам спробував пiдстрелити хлопця, але був пiдданим i на великiй дистанцiї схибив.
  - У-у змiєня! Все ж таки зумiв пiти! Як швидко бiгає! Явний шпигун.
  Вiн озирнувся, Маруся зникла. Дiвчина вже була поїздом. Офiцер задумався, вiн хотiв спiймати гарненького хлопчика, вставити пальцi у дверний отвiр i стиснути. Пiдвести, на дибу насолоджуючись тим, як свiчки палять босi дитячi ступнi. Вогонь невеликої нiжки дитини повiльно покриватимуться пухирями. I запах свiжого шашлику, характерний для тортур вогнем. Оце кайф! Навiть не ясно, що краще, мучити чи любити! Але оголошувати маловiдомого хлопчика у розшук теж не дiло. Хто захоче солдатiв вiдволiкати вiд роботи заради босоногого хлопця. Нiхто не повiрить, що це диверсант. А якщо не зловлять, будуть тодi неприємностi.
  До нього пiдбiг iнший офiцер, трохи старший i пишнiшими вусами. Деяка подiбнiсть в обличчях показувала, що це брати.
  - Привiт Арбi.
  - А це ти брате Султане.
  - Ти бачу, кого кого пропустив!
  Арбi сплакав:
  - Якби тiльки одного змарнував! А так двох, хлопчика та бабу! I не знаю що прикрi!
  Султан засмiявся:
  - Звичайно, бабу впустити гiрше! Вiн бiлявка?
  - Блондинко, i така красуня, розуму незбагненно!
  - Не засмучуйся! Спiймаємо!
  В цей момент пролунав гудок, i потяг повiльно рушив з мiсця. Вiн плавно набирав темпу.
  Арбi вилаявся:
  - Ну от моя мрiя вiдлiтає!
  Султан потiшив:
  - Тодi спiймаємо Бiчо! Вiд моєї Палачки ще нiхто не уникав.
  Вiн показав на велике, як дворiчне теля собаку. Ця тварюка мала величезнi iкла, пес убивця, з потужними лапами. Сумiш кiлькох порiд спецiально натаскана на впiймання втiкачiв.
  - Палачка? Я особисто її вiддаю перевагу називати Баскервiлею, вона теж ростом з молоду левицю.
  - Пацан великий?
  - Рокiв чотирнадцяти, може, навiть тринадцяти, ще зовсiм соплi.
  Султан вишкiрився:
  - Найкращий вiк для катування. Так от слухай, я спущу собаку, вона його зловить, за ногу i притягне до нас. Хлопчика протягне лiсом, гiлками i вибоїнами, але вiн залишиться живим. А потiм ми його повiльно пiдсмажуватимемо як баранчик. Я ось дiстав заборонену книгу Маркiз де Сад, можна буде скуштувати кислоту, розтяжку, новi хитрi пристосування для тортур. Зокрема там описано кiлька видiв середньовiчних крiсел та пристроїв, у тому числi з нарiзними, змащеними розсолом та перцем болтами.
  У Арбi потекли слинки:
  - Це чудово! Заодно двох, немає чотирьох, молодих телиць сьогоднi заарештуємо, пройдуть через наш арсенал.
  - Струм це найчистiший спосiб катування, головне потрiбно знаходити правильнi точки, i доповнювати потрiбним кутом розтяжки.
  - Палачка взяти слiд i наздогнати стерво! Зауваж це унiкальний собака, скажеш убий випустить кишки будь-кому, нiкого не пошкодує.
  Грiзна тварюка безпомилково визначила за ким гнатися, незважаючи на безлiч голоногих пiонерiв трудящих навколо.
  
  Артем бiг швидко, але при цьому вiн весь день на ногах вiдчував сильну втому. Втiм, витривалiсть органiзму дозволяла мчати через не можу. Боровиков дякував долi, що вiн у тiлi колишнього раба, не посильну працю в каменоломнях багатьох убив, але його загартував. Тому, вiддаляючись iз пристойною швидкiстю, вiн мiг обмiркувати своє становище. Воно було не завидним. Зв'язок iз Марусею втрачено. Хоча чому вiн їде до Мiнська до Павлова i вiн її знайде. До столицi Бiлорусiї не так вже й далеко, шiсть-сiм годин бiгу, та з урахуванням що йому заважають дерева вiн домчиться. Чи витримає вiн такий темп?
  Мушу витримати iнакше не чоловiк.
  - Я виявляю мужнiсть i виграю бiй iз злою долею! - прошепотiв крiзь губи хлопчисько.
  I вiн утiк знову. Загалом його здивувало, звiдки беруться такi садисти. Хiба нормальнiй людинi принесе задоволення споглядання чужих страждань? Чи може комусь сподобатися, щоб дiвчина стогнала на дибi. Ух, збоченцi, покарати б їх! Швидше за все, Маруся вже щось вигадала. Мабуть, убила пiд час поцiлунку. Вона це може, недарма що вiруюча. А взагалi, якi всi церковники фарисеї, воiстину вовки у овечих шкурах. Недаремно у деяких лицарських орденiв символом була свастика. Хоча в самiй свастицi немає нiчого погано, давньослов'янський символ, що позначає кругообiг у природi: чотири кiнцi по чотирьох порах року. Забороняти свастику на тiй пiдставi, що її використовували фашисти так само абсурдно, як заборонити росiйський триколiрний прапор, на тiй пiдставi, що пiд ним воювали посiбники гiтлерiвцiв власiвцi.
  Артем свого часу навiть статтю у газетi написав, але не варто ставити знак рiзницi мiж iдеологiєю та її символом. До речi, наймирнiша релiгiя свiту Буддизм також використовує свастику одним iз своїх символiв.
  За собою Артем почув шум. Майнула тiнь. Вовк? Промайнуло в головi хлопчаки. Але те мчало, за ним було значно бiльше вовка. Жахливий пес iз iклами сунув морду. Пацан вiдчув такий страх, що мало не зробив струмок. Палачка стрибнула на нього, зуби клацнули ледь не вiдiрвавши голу п'яту. Хлопчик додав швидкостi. Будь Артем простим пацаном, великий собака його наздогнала, але вiн все ж таки генетично покращена дитина з бiльш розвиненого свiту. Деякий час вони бiгли на рiвних, вiдстань не скорочувалася i не збiльшувалася. Чулося надсадне дихання пса. Палачка явно не розумiла чому на вигляд проста дитина така швидка, i не бажає вiдставати.
  Артем несподiвано спiткнувся, успiх вiдвернувся вiд сопляка. Псина стрибнув йому на плечi. Втiм, падаючи хлопчик встиг увернутись убiк, лише лапа подряпнула, по голiй, спiтнiлiй спинi. Розвернувшись, Артем вихопив прихоплений у нiмцiв кинджал. Це була гарна нiмецька зброя. Воно додала впевненостi прогнавши страх. Палачка все одно стрибнула на нього, прагнучи загризти. Хлопчик, демонструючи чудову реакцiю, вдарив супротивника в око. Йому вдалося пробити i одночасно уникнути тушi. Майже смертельно поранений монстр дико заревiв i забився як проклятий.
  Артем раптом вiдчув iнстинкт пiранiї, кинувся добивати пса. Але наткнувся на удар лапою, а iкло боляче вкололо в плече. Щоправда, удар прийшовся зовсiм поруч iз серцем i псина забилася в агонiї. Вiдскочив Артем, кинувся тiкати, Палачка залишаючи кривавий слiд, мчала за ним. Але витривалостi псу вистачило не надовго, поступово сповiльнюючись, собака завмерла i застигла тушею.
  - Перемога! - крикнув Артем.
  Вiн, подолавши вагання, все вирiшив подивитися чи здохла стерва. Собака лежав нерухомо, хлопчик наблизився.
  - I що Полкан вiдгавкався!
  Вiн хотiв прикласти вухо до могутнiх грудей, як раптом пiвтора центнерова псина ожила i кинулася на хлопця. Iкла встромилися в голi груди, але мiцнi м'язи завадили їм надто глибоко впитися. Проте пацан, вiдлетiв, вiн несподiванки випустив кинджал. Монстр стрибнув на нього, але зробив це мало швидко. В результатi Артем приклав його ногою до щелепи.
  - Ну, ти просто як у кiно! В останнiй момент негiдник оживає.
  У вiдповiдь величезний собака завив i спробував продовжити атаку. Артем ударив ще раз кулаком, i зi спритнiстю спецназiвця вiдкотився до кинджала. Пiдiбрав його не вдало, порiзав пальцi, ще добре, що шкiра не така нiжна як у простих хлопчикiв. Нiмцi є нiмцi, нагострили гострiше бритви, та й якiсть стали хороша, все ж есе. Якось перехопив зброю.
  Псина стрибнула на нього, але вже мляво. Артур врiзав по другому оку, але схибив, зате морду розкорячив.
  - Брр! Блювотина твоя!
  Псина знову мляво атакувала. Хлопчик кинувся на неї, вiн вiдчував шалену лють. Найприкрiше що людину обдурив собака. А це дуже погано, приниження гiдностi справжнього володаря звiрiв.
  - На отримуй! Що мало! Ось тобi ще тварина! - казав Артем усаджуючи удари.
  Собака забився в агонiї i затих. Проте хлопчик ще кiлька разiв всадив їй у груди добиваючи:
  - Я не дозволю тобi пiдвестися i знову вбивати людей.
  Псина остаточно замовкла, мертвiше не буває. Хлопчик хотiв було зняти з неї шкуру, але подумав, що вiн i так забруднився її кров'ю, та й часу, щоб освiжити її одним кинджалом, займе занадто багато.
  - Гаразд, згниєш i так мразь. А я побiг!
  Втiм, втомленi ноги не дуже слухалися i хлопцевi, довелося перейти на крок, п'яти при цьому гули.
  - Знову я один i крокую, не вiдомо куди! - сказав сам собi Артем. - Точнiше знаю до Мiнська.
  На шляху пацан спробував упорядкувати думки. Що робити, якщо Павлов їм не повiрить. Дiстатися Жукова? Але кiношний образ найвiдомiшого полководця Другої свiтової вiйни та реальнiсть двi рiзнi речi. Дiйсно Жуков, будучи начальникiв Генерального Штабу, сiмдесят п'ять годин зустрiчався зi Сталiним. I при цьому не даним, щоб вiн попередив майбутнього генералiсiмуса про агресiю, що готується. Ну а твердження, що Жуков iдiот i нiчого не знав не пiдходити. Те саме ГРУ повiдомляло цiкавi вiдомостi, та концентрацiя нiмцiв бiля радянських кордонiв давно не була таємницею. Щоправда, можливий i такий варiант. Розвiдка значно перебiльшувала реальнi сили вермахту i, можливо, Жуков вважав, що бiля кордону дуже мало зiбрано вiйськ ворога. Подiбне припущення цiлком логiчно, Гiтлер, прагнучи вибити, якнайбiльше поступок у Сталiна був майстром блефа. Тим не менш, що заважала хоча б вiдвести вiйська з виступiв чи викопати окопи. Навiть якщо припустити, що радянська армiя готувалася сама перейти в наступ i завдати превентивного удару, то все одно це злочинна безтурботнiсть. Не можна було таке iгнорувати. Та й чи хотiв Сталiн розпочати вiйну першим. Адже у зовнiшнiй полiтицi вiн був дуже обережним. Взяти, наприклад, вiйну з Фiнляндiєю. Основна лiнiя Маннергейма оборони прорвана, мiсто-фортеця Виборг взяти, здається, котись собi на схiд, бери Гельсiнкi. Але нi Сталiн зупинив армаду вiйськ, якi цiлком заслужили вступити до столицi Фiнляндiї як переможцi. Щоправда ходили чутки про те Англiя та Францiя хочуть висадити стотисячний десант на узбережжi Фiнляндiї. Але то був вiдвертий блеф. Воюючи з Нiмеччиною на боцi, якою ось-ось могли виступити спiльники з антикомiнтернiвського пакту Iталiя та Японiя, воюватиме ще з Радянським Союзом чисте самогубство. Англiйцi прагматичнi люди i через порiвняно невелику Фiнляндiю не стали б створювати собi непотрiбнi проблеми. Мало того, вони навiть пристойних санкцiй не ввели проти СРСР. Ну, США оголосило моральне ембарго, але не реальну блокаду. Поставляло в СРСР рiзне обладнання та матерiали, яке потiм потрапляло до Гiтлера. Тобто Америка не надто старалася, а отже, i залежнi вiд США союзники не ворушилися.
  Чи хотiв Сталiн захопити Фiнляндiю? Звiсно, хотiв, було навiть створено ще 6 грудня марiонетковий прорадянський фiнський уряд. Але духу, щоб довести справу логiчного кiнця, не вистачало. У стратегiчному положеннi Фiнляндiя з великими запасами бокситiв i стратегiчнi рубежi Скандинавiї, що контролювала, була дуже важливою. Крiм того з огляду на можливiсть ймовiрної вiйни з Нiмеччиною слiд забезпечити пiвнiчний фронт вiд флангового удару Фiннов. Адже воювати з вермахтом, який пiдкорив Європу та ще з Фiнляндiєю безглуздо, вiдтягувати великi сили. У ходi великої Вiтчизняної вiйни не один десяток радянських дивiзiй, був зайнятий на фiнському фронтi, що простягся в тисячу з гаком кiлометрiв. Крiм того, Сталiн, схоже, хотiв повернутися до кордонiв 1914 року, а Фiнляндiя вже бiльше столiття входила до складу Росiйської iмперiї. Та й згiдно iз секретними протоколами Молотова-Рiбентропа територiя до плотi до Швецiї вiдходила СРСР чи Росiї. На жаль, через нерiшучiсть Сталiна чудова можливiсть розпочати вiйну з Рейхом iз бiльш вигiдних стратегiчних положень була втрачена. Сталiн пропонував фiнам досить вигiднi умови обмiну територiєю: дам вдвiчi бiльше землi! Вождь хотiв лише перенести кордон подалi вiд Ленiнграда.
  - Ось вони парадокси iсторiї! Такi можливостi втрачали! - сказав сам собi Артем.
  Тобто Сталiн зовсiм не був таким рубакою. Крiм того, вiн вiдмовився вiд можливостi окупувати Фiнляндiю в 1944 роцi, коли вже йому нiхто не заважав, i навiть США проковтнули б подiбну пiгулку. Шкода не наважився! Втiм, були й iншi приклади нерiшучостi Сталiна у зовнiшнiй полiтицi. Зокрема, пiд час повоєнного конфлiкту з Туреччиною. Згiдно з Версальським договором 1919 року, мiста та прилеглi областi Ельзерум i Тангор передавалися у вiчне володiння царської Росiї. Це було справедливо з огляду на яку важливу роль зiграла iмперiя у розгромi османiв. Крiм того, Британiя взяла пiд свiй контроль Iрак та Кувейт, а Францiя Сирiю та Палестину. Так що на їхньому тлi те, що отримала, Росiя не була надмiрною. Але в двадцять першому роцi плiшивий боягуз Ленiн пiдписав договiр, який не лише подарував Ельзерум i Тангор з прилеглими землями, але й вiддав навiть Карську область, що належить до чотирнадцятого року Росiї. Подiбний договiр був на межi зради, тим бiльше, що виснажена першою свiтовою вiйною Туреччина ледве трималася, а радянська армiя налiчувала понад п'ять мiльйонiв солдатiв. Тут будь-якому ясно - не варто поступатися стiльки османам. Сталiн цiлком справедливо вимагає цi землi назад. Турки занапастилися. Що робити? Звичайно вирiшити проблему силою зброї! Адже вiйськ цiлком вистачає, тим бiльше що армiя загартована Другою свiтовою вiйною i має вiдмiнну технiку. Але Сталiн потiм зненацька зняв усi вимоги, хоча саме це дозволило Туреччинi вступити до НАТО. Ех Коба - ти розмазня!
  . РОЗДIЛ No 4.
  Павло-Лев знову прокинувся. Трохи пострибав, потiм знову пiдскочив до бочки з ромом. Взяв i солодкого алкогольного пiйла випив. I знову взяв i вiдключився:
  Продовжуючи бiгти i нарощуючи темп, Олег Рибаченко, щоб розважитися, продовжував складати щось чудове на бiгу;
  Монтана де Шабля намагалася не надто видiлятися серед пiратської братiї. Звичайно, її здiбностi, навички, знання давали можливiсть створити власну iмперiю в доiндустрiальному свiтi i може навiть претендувати на владу над планетою, але... Навiщо створювати зайвий шум навколо себе. Ось, наприклад, до них iнодi вiдважнi купцi iнших свiтiв теж залiтають. I звiстка про надто знаменитий пiрат пошириться швидко i далеко.
  Нi Монтана тримаючи екiпаж у залiзних лапах, задовольнялася малим, i не виходила за рiвень звичайного в мiру щасливого капiтана бригантини.
  Людської раси в цьому свiтку не було, але кiлька людських капiтанiв - теж, напевно, бiгли, бороздили простори океанiв.
  Монтана намагалася рiдше заходити в порти, i менше вступати в контакти з iншими флiбустьєрами. Якщо тiльки справа не доходить до вiдвертих розбiрок.
  На планетi двi вiдносно розумнi раси вважаються аборигенами. Панцирнi, вiдносно рухливi молюски, що рахуються раками з людськими фiгурами, i ослячими вушками теплокровнi тварюки.
  Обидвi раси одна одною бiологiчно не ворогують. Вони подiленi на змiшанi держави, якi ведуть мiж собою вiйну. Пiратiв повно, свiтанок, який триває не одне столiття.
  Свiт, який зупинився у своєму технологiчному розвитку, на рiвнi епохи Моргана. Тобто приблизно початку сiмнадцятого столiття землi. Або навiть трохи нижче, тому що крем'янi пусковi механiзми для гармат не винайденi, i порох у мушкетах пiдпалюють ґнотами. Поки немає i мортир i стрiлянини картеччю. Такi гармати, що заряджаються зi стовбура, примiтивнi. Навiть на епоху Моргана не тягнуть.
  Зате з медициною краще - навiть антибiотики або точнiше схожi за впливом лiки з'явилися. У лiкуваннi ран завдяки щедрiй мiсцевiй природi такi зiлля вмiють варити, як i земна медицина двадцять першого столiття - позаздрить.
  Якщо не вбивають вiдразу, то пораненi протягом доби повертаються до ладу. Можуть так i вiдрубанi кiнцiвки зрости. Нехай i повiльнiше.
  Монтана де шабля навiть побоювалася, що наявнiсть чудових лiкарських рослин приверне до цього свiту зайвий iнтерес купцiв.
  Але затяжна вiйна спочатку з клонами, а потiм мiж повстанцями та iмперiєю ситхiв розiрвала колишнi торговельнi зв'язки. Та й лiкарськi препарати в мiру вiддалення вiд центру галактики швидко втрачали свої властивостi.
  Воїнки з космiчної iмперiї могла б пiдштовхнути розвиток прогресу, але вiддавала перевагу поки що ролi лисицi в глибокiй норi. Її, зрозумiло, шукають у цiй галактицi. Може навiть насамперед у хаотичному мiсцi зiткнення ситхiв та джедаєв.
  I, зрозумiло, вчорашнi подруги вiдстежуватимуть усi новини та чутки, про щось незвичайне.
  Недарма Монтана так часто з тривогою поглядає на небо, що не знає ночей.
  Плавача за ними плямиста акула спочатку не викликала особливого iнтересу у пiратiв - якщо пливе, то нехай собi i пливе. Але Олег Рибаченко мабуть вирiшив, що компанiя з пiратами, все одно краще за спробу шукати своє щастя на узбережжi.
  Чим бiльше, у хлопчика, навiть вундеркiнда, романтичний настрiй. Кому не хочеться, повторити подвиги Моргана, капiтана Блада (остання особистiсть суто лiтературна вигадка!), Ван Дрейка, Флiнта, Чорної Бороди. I прославиться у вiках!
  Крiм того, Олег розумiв, що голий хлопчик у будь-якому випадку на сушi повинен буде почати кар'єру з рангу слуги, а то й раба. Хто вiн тут - без роду, без племенi? Ще дивишся - за шпигуна приймуть!
  У пiратiв, можна зробити кар'єру! Вони тебе перевiрять, чи переконаються, що сильний боєць, i станеш рiвноправним членом зграї. А далi, буде у фантастичних романах його знаменитого батька: перемоги, абордажi, захоплення мiст i маса пригод!
  Звичайно з пiратами, в реальному життi зв'язатися не так вже й безпечно. I iнодi вони з гарненькими хлопчиками поганi речi роблять. Але Олег вiрив, що вiн вiдiб'є вiд пари-трiйки не навчених єдиноборствам чоловiкiв, а решта пiсля цього поважає!
  Все ж таки живучий штамп Голлiвуду: побий пару бандитiв i ти вже в авторитетi. Насправдi ж може виявитися, що тебе пресуватимуть до кiнця! Але з iншого боку i вибiр невеликий!
  Олег, пiдстрибуючи на хребтi великої та жирної акули, прокричав банальну фразу:
  - Я прийшов зi свiтом!
  Оскiльки на бригантинi не було Веселого Роджера, вона могла надати i не пiратської. Рибаченко-молодший також побоювався мовного бар'єру. Коли справи стосувалося попаданца, то в одних фантастичних творах вони знаходили чудовий дар розумiти тi свiти, в якi змогли перемiститися, а в iнших немає.
  Тож тут усе могло опинитися на тонкiй нитцi!
  Монтана, що має гострий слух, почула хлопчика. Їй здалося, що мова мiжпланетного спiлкування прийнята ще в колишнiй республiцi i добре вiдома в галактицi. Мiсцевий дiалект, войовниця вивчила швидко - завдяки генетичнiй модифiкацiї органiзму та бiоiнженерiї. У неї змодельованi можливостi, запам'ятовувати все з першого разу. Плюс ще навчання методом завантаження файлу у свою прекрасну головку - коли iнформацiя на мозок - записується, наче на вiнчестер комп'ютера!
  Войовниця рiзко схопилася i крадькома глянула за борт... Ще досконалi очi одразу захопили велику панораму. I Монтана лише виробленим на тренуваннях рефлексом придушила крик здивування, що виривається з горла.
  Голий, м'язистий хлопчик явище у цьому свiтi вкрай рiдкiсне. Хоча начебто б два-три капiтана-iзгоя все ще борознили цим свiтом або бiльше...
  Втiм, швидше за все, це були люди не з космiчної iмперiї, а з бiльш вiдсталих i диких свiтiв.
  На користь цiєї версiї говорило те, що нiхто з людиноподiбних капiтанiв не став великою знаменитiстю чи прогресором.
  А тут хлопчик - причому явно новенький, так не встиг покритися сильною засмагою вiд тутешнього сонця. Сама Монтана мала шкiру дуже еластичну та мiцну, а цей хлопчик ризикував згорiти... Хоча опiки на цих трьох сонцях спочатку непомiтнi.
  Войовниця дивуватися, точнiше, розтягувати здивування не стала, i наказала:
  - Скинути трап та прийняти пасажира! Без брутальностей!
  Молюски та раки виконували наказ без зайвих суперечок. У принципi є свої переваги у неагресивних та стабiльних у стагнацiї цивiлiзацiях. Вони переконалися, що Монтана найсильнiше - прийняли ватажком, i вже не заперечували.
  Однак нудно було з ними капiтану-космонавту. Надто вже емоцiйно збiдненi цi хлопцi та про що з ними можна говорити?
  Монтана навiть позiхала, вiд їхньої наївної тупостi. Правда заради справедливостi, команда була охайною, особливо молюски i не надто ненажерливою. Один вид холоднокровний, iнший хоч i теплокровний, зате з елементами анабiозу та економiї.
  Поки немає справи, частина членiв екiпажу, точнiше, майже весь екiпаж - просто дрiмає. Це i спокiйно, i економiя в їжi та водi. Добре ще аборигени не розучилися любити прикраси, золотi монети та iншi предмети розкошi. Iнакше пiратам зовсiм нiчого було тут робити.
  Однак веселощiв це не додавало!
  Олег Рибаченко дуже зрадiв, почувши юний жiночий голосок. Молода жiнка пiратiв триматиме в їжакових рукавицях, i дасть їм здiйснювати мерзеннi дiї щодо дитини. А може там взагалi однi амазонки? Так чудово!
  Вигляд мiсцевих аборигенiв - причому раки не дивлячись на спеку в кiрасах, та молюски в панцирях себе прикрасили стрiчками, змусив хлопчика-вундеркiнда вигукнути:
  - Вау!
  Майже гола, жiнка атлетичної краси виросла перед хлопчиськом, немов казковий джин iз пляшки:
  - Привiт пульсарний! - Дама простягла хлопчиковi руку.
  Олег обережно її знизав i заявив:
  - Ви просто як фата Моргана!
  Дiвча, пограючи м'язами, вiдповiла:
  - Я Монтана! Гроза морiв та океанiв! Найкрутiша войовниця на цiй планетi!
  Олег обережно дивився на дiвчисько-отамана. Вона була навiть надто мускулиста. Ну як професiйна культуристка, i це надмiрне нагромадження дротiв м'язу позбавляло Монтану деякої частки привабливостi - незважаючи на iдеально правильнiшi за риси обличчя. Втiм, розвиненi груди, зберiгала в нiй подобу жiночностi, а талiя на тлi розкiшних стегон тонка.
  Хлопчик простягнув руку i скромно промовив:
  - Я Олег Олегович Рибаченко! Учень десятого класу спецiалiзованої школи... Менi скоро виповниться дванадцять рокiв!
  Монтана зневажливо посмiхнулася:
  - Для людини в тебе ще надто юний вiк! Менi вже за вашими мiрками перевалило за сто циклiв!
  Олег без зайвого раболiпства вiдповiв:
  - А ви чудово виглядаєте!
  Монтана хихикнула у вiдповiдь:
  - А у нас усi такi! Нема старостi!
  Хлопчику-вундеркiнду стало цiкаво:
  - У вас не старiють! - Пацан озирнувся i, приклавши вказiвний палець до губ, спитав. - Це означає, що ви можете прожити мiльйони рокiв?
  Дiвча невпевнено знизала плечима:
  - А ось цього поки що нiхто не знає! Безсмертя окрили трохи бiльше тисячi двохсот циклiв тому. А за стандартами людей майже пiвтори тисячi рокiв. Тож поки що у нас немає "мiльйонерiв". Найстаршою - тисяча чотириста циклiв!
  Олег Рибаченко поставив питання, що напрошується:
  - А як виглядає старша?
  Монтана на це хихикнула:
  - Як i я... Може тiльки на нiй трохи бiльше м'яса!
  Хлопчисько-вундеркiнд постарався уявити собi м'ясистiшу жiнку, нiж Монтана, i його стало дуже смiшно! Олег розреготався i мало не полетiв за борт.
  Войовниця схопила хлопця за пiдборiддя, рiзко пiдтягла до себе i прошипiла:
  - У тебе вибiр - чи в мiй екiпаж юнгою, чи за борт!
  Олег двозначно вiдповiв:
  - Згоден!
  - Тодi слухайся!
  Монтана струсила хлопця, i жорстко наказала:
  - Пiдняти бизань-щоглу!
  Взагалi, якщо ранiше Олег представляв роль юнги дещо наївно та романтично, то тепер вiн переконався, що недаремно є такий кросворд. Що таке - "Морський бiй"? Вiдповiдь iз чотирьох лiтер - юнга!
  Пiд боїв мабуть мається на увазi хлопчик-раб!
  Втiм, Монтана бачачи, що рухливий хлопчик кинувся виконувати її наказ з ентузiазмом, згадала:
  - Ану стривай! Ти ж голий весь згориш! Iди до каюти, я тебе змажу!
  Олег i сам зрозумiв, що небезпечно з неприкритою шкiрою снувати при Африканськiй парилцi. Хоча, незважаючи на спеку, променi здавались лагiдними та приємними. Шкiра вже почала чорнiти, i помiрно шоколадного кольору, прагнучи ебонiту.
  У капiтанськiй каютi панувала варварська розкiш. На стiнах висiла рясно унизана коштовностями зброя. В основному холодна, але була пара маленьких гармат, i громiздкi пiстолети. Втiм, теж стрiляючi вiд ґнота.
  Крiм того висiла семикольорова, пишна шкура невiдомого звiрка - розмiром iз носорога. Каюта досить простора, може навiть занадто для такого невеликого посуду як бригантина.
  Але з огляду на невибагливiсть екiпажу, Монтана цiлком могла дозволити собi таку розкiш. Нехай iншi лежать собi як оселедцi у бочки чи палубу. Вона, то має право, насолодитися розкiшшю. Так, у Розанатi, система виховання казарменна. Нi, розкiш є в них. Жiнки таки є жiнки.
  Їх тягне до всього гарного! I розмалювати собi обличчя i тiла вони здатнi, i прикраситися.
  Хоча з iншого боку чоловiкiв немає, а лесбiйство вважається протизаконним та аморальним. При цьому, звичайно, статевий iнстинкт одними випромiнюваннями не придушиш. I дiвчата користуються у разi послугами самцiв пiдкорених рас. Таке ось Солонове рiшення!
  Олег почервонiв стоячи голяка перед майже оголеною дамою, а коли вона почала його розтирати i, зовсiм залився червоним свiтлом. Тим бiльше, нефритовий стрижень надувся i став пульсувати. А це так соромно, коли тебе пестить жiнка-богатир. А коли вона стала змащувати саму досконалiсть, при цьому з усмiшкою повiдомляючи:
  - Це чутливе мiсце потрiбно по-особливому берегти вiд сонячних променiв!
  Настав вибух... Хлопчик навiть скрикнув! Монтана жадiбно злизала бiленьку, солодку кашку i прочирикала:
  - Подарунку мiй! Який ти ще емоцiйно не стiйкий!
  Олега ранiше масажували жiнки, але зараз вiн уже став ставати справжнiм чоловiком. I вiдчував у жилах основний iнстинкт. Вiд чого хотiлося вити i кричати!
  Напевно, Монтана, яка знала, що в цiй галактицi є чоловiки одного з нею виду, зрозумiла стан пацана i прошепотiла:
  - Заспокойся! Я дбаю про твоє здоров'я! Потiм пограємо маленький жеребець!
  Але до iгор якраз i не дiйшло. Космiчна войовниця приступила до дресирування хлопчика. Крiм важкої роботи, вона почала посилено навчати Олега єдиноборствам i бiйкам на мечах.
  Хлопчик-вундеркiнд мав поняття про Кендо, вiн i в лабiринтi непогано фехтував, але ця мегера мала надлюдську швидкiсть.
  Вона могла перемогти цiлий загiн майстрiв спорту - бiоiнженерiя та швидкiсна реакцiя. Олег хоч i тренований з дитинства та з непоганою генетикою - все ж таки людина без модифiкацiй генiв i тiла. I якщо твiй вiзавi перевершує за швидкiстю гепарда, то що ти з ним зробиш?
  Монтана щоб справити враження на хлопця - пiдняла собi на плечi бiльш нiж тритонну носову гармату бригантини, i пройшлася з нею кораблем. Змусивши цим охати вiд здивування пiратiв. Потiм обережно поставила Великого Тома на мiсце.
  При цьому не можна сказати, щоб космiчна войовниця сильно напружилася. У неї м'язи справдi як дрiт. Втiм, Олег нагадав, що Портос теж пiд тонну ваги брав собi на плечi i пройшовся з такою скринькою шiсть разiв по залi.
  Але Портос не знав нi сучасних методик тренувань, нi хiмiї. Зате дiвка була самкою, а отже, могла й похвалитися!
  Олег обережно заїкнувся, що можна було б трохи покращити прицiльнiсть мушкетiв, але Монтана зло зикнула i прошипiла:
  - Не лiзь нi в свою справу юнга! Радуйся тому, що я тебе навчаю!
  Тренована воїнка пацана дуже жорстко. Наносила йому безпечнi, але болючi рани, ставила синцi, карала. Поводилася по-спартанськи.
  Рани втiм, швидко гоилися вiд мазей, але прикрашала їм космiчна войовниця дуже рясно i нiчого не прощала.
  Шрами теж безслiдно зникали вiд зiлля, i пацан ставав з кожним днем все чорнiшим i чорнiшим. Тiльки волосся бiле - як азбест, а шкiра негритенок - папуас. Зазвичай у США негри свiтлiшi.
  Поки Олег пiзнавала пiратську науку, i особливо не мiг похвалитися пригодами та подвигами, його рiдний брат Волька Рибаченко перемiстився у веселiше i цивiлiзованiше мiстечко.
  Хлопчик-каратист не знав, що планета Татуїн, широко вiдома на Землi, завдяки знаменитiй космiчнiй сазi - "Зорянi вiйни". Але те, що це не Земля, вiдразу ж зрозумiв по блакитному блиску пiску.
  Пiсля лабiринту, Волька прокрутившись у вогненному торнадо, з невеликої висоти плюхнувся на розпечений пiсок. У першу мить хлопчисько-каратист подумав, що вiн скова в арабськiй пустелi бiля Червоного моря.
  Пiсок був пекучий i карате-пацан поспiшно вилiз iз нього. Шкiра на животi, i тулуб чутливiший, нiж на грубих - вiчно босих пiдошвах.
  Волька енергiйно обтрусився, боки, i живiт неприємно кололо. Хлопчик-каратист кинув погляд на небо (щоб визначити по лiнiї горизонту, розташування свiтила!) i обiмлiв.
  Немов два вузько посадженi очi, сяяли в зеленому небi, свiтила пiщана планета. Вони виглядали напрочуд небезпечно i м'яко!
  Волька глянув на них через щiлинку в очах i сказав:
  - Я це десь бачив!
  Але оскiльки у фiльмi "Зорянi вiйни", особливого акценту на тому, яке подвiйне Сонце на Татуїнi не робилося, хлопчик просто вирiшив iти прямо. Орiєнтуючись на жовтi зiрки!
  Пустеля пiдступна, i можна на нiй закружляти. А от якщо дивитися на небеснi орiєнтири, то тодi може кудись прийти.
  Волька вирiшив пересуватися максимально ощадливим кроком. Невiдомо ще коли ти нарвешся на поселення чи оазис.
  Хлопчик ще не знав, що потрапив на дуже паскудну планету, де реально було зникнути в пустелi крутiше, нiж Сахара.
  Але й так становище неприємне - спека нестерпна, в тiнi не менше 65 градусiв, розпечений немов сковорiдка пiсок, пiд босими ногами дитини.
  Тут Волька щиро був вдячний своєму батьковi великому письменниковi i тому Олегу Рибаченку, що той прищепив йому спартанське виховання та ненависть до взуття. Якби у хлопчика пiдошва тверда i мозолиста, як баранячий рiг, то вiн би точно спалив би собi ступнi в такiй пустелi. Але навiть загартованого хлопчика йти не надто комфортно, все одно хоч приглушено, але обпалює.
  Втiм, бiгають арабськi дiтлахи по пiску, який трохи холоднiший за цей, протягом багатьох дiб, i не згоряють!
  Та й на зйомках у груднi, в арабськiй пустелi було теж не набагато прохолоднiше. Хоча рiзниця є! Тут здвоєне свiтило дає бiльше спека, i взагалi на цiй планетi, тiльки в одному регiонi температура прохолоднiша, i навiть бувають iнодi вночi заморозки.
  Але в цьому випадку Вольке не поталанило з регiоном. Тут спекотно та мiсця бандитськi.
  Хлопчик намагався вiдволiктися вiд припiкання п'ят. Дуже пустеля одноманiтна. Принаймнi поки що. Навiть барханiв не видно.
  Пацану згадався один iз романiв про влучникiв. Як представник космiчної цивiлiзацiї кольороельфiв став нiмецьким льотчиком асом. Цветоэльф схожий, на дуже гарного юнака з дiвочим личком та волоссям пелюстками. Але волосся можна i приховати! А так вiн опинився у ролi нiмецького аса. Почав воювати з жовтня 1941 року у Середземному морi.
  Спочатку, незважаючи на високу результативнiсть, його подвиги не впливали на перебiг другої свiтової вiйни. Поки не було збито лiтака з генералом Монтгомерi. Загибель найталановитiшого англiйського полководця призвела до поразки англiйцiв у битвi за Єгипет. До повстання в Iраку i з того, що туди увiйшли вiйська Роммеля.
  Сталiн, стривожений загрозою своїм пiвденним рубежам, особливо Баку з нафтоносними вежами кинув вiйська до Iраку. Ще вождь усiх часiв i народiв мав побоювання, що нiмцi використовують у вiйнi iракську нафту.
  Але тим самим вiн спровокував Туреччину i вiдкрився новий, пiвденний фронт.
  Зрозумiло, сил наступати пiд Сталiнградом не вистачило, але Ржевсько-Сичовську операцiю Жуков все одно розпочав 25 листопада 1942 року. Бої затяглися надовго. Навiть довше, нiж у реальнiй iсторiї, де радянське командування зупинило настання 20 грудня - коли прiоритет поповнень був вiдданий пiвденному флангу. Але 10 сiчня 1943 року, на цiй датi перервалася перша книга, якогось дивного альтренативника - вдалося домогтися, лише незначного вклинювання в позицiї нiмцiв. Причому втрати радянської сторони були у п'ять-шiсть разiв бiльшi, нiж нiмецьких частин.
  Наляканi розгромом у Єгиптi, та Iраку англiйцi та американцi поводилися пасивно i десант висаджувати в Марокко, не ризикнули. Навiть бомбардування трохи притихли.
  Квiтка-ельф до 10 сiчня 1943 року збила 1010 лiтакiв противника. Спочатку це були, як правило, англiйськi та американськi, але з жовтня мiсяця сорок другого року з'явилися i радянськi. Крiм того на його рахунку виявилося потоплено - крейсер, два фрегати, три есмiнцi i пара десяткiв морських цiлей дрiбнiшi. Плюс ще понад сто сорок танкiв i самохiдних гармат. Причому в останнiй мiсяць цей чарiвний стерв'ятник почав довбати радянськi машини на турецькому фронтi, а не лише атакувати лiтаки у повiтрi.
  Благо Фокке-Вульф останньої моделi був багатоцiльовою машиною та винищувачем та штурмовиком та фронтовим бомбардувальником одночасно!
  У поганий хлопець, такий красень, почав воювати за злочинну iмперiю - що прикро до слiз!
  I ще головне зумiв реально змiнити хiд вiйни, поставивши пiд сумнiв її можливий результат!
  Жодного разу прибулець зi свiту злої казки не був пiдбитий, не отримають пошкоджень та поранень. Зберiгав його оберiг могутньої магiї квiткоельфiв.
  За свої подвиги квiтка-ельф була нагороджена: усiма п'ятьма ступенями лицарського хреста, причому п'яту ввели спецiально для нього, орденом нiмецького орла з дiамантами, золотим у дiамантах кубкам Люфтваффе, i пiсля тисячного лiтака - Великим Хрестом Залiзного Хреста.
  Така нагорода була в Третьому Рейху тiльки до Германа Герiнга, i вважалася вищою за всi ступенi лицарського хреста!
  I це крiм численних ще дрiбнiших нагород, зокрема i морський орден, i хрест винищувача танкiв!
  Останнiм часом квiтка-ельф пересiла на Фокке-Вульф i стала все частiше атакувати наземнi цiлi!
  Нiмцi, як i в реальнiй iсторiї, вiдчайдушно штурмували Сталiнград. До кiнця листопада вони контролювали приблизно дев'яносто вiдсоткiв мiста. У радянських дивiзiях цитадель, що прикриває: залишилося по 500-700 солдатiв.
  Але фриця втратили до половини складу та їх частини знекровилися. Користуючись льодоставом, нiмецьке командування у груднi змiнило тактику. А атаки прямували на вузьких дiлянках, з великою концентрацiєю стволiв та авiацiйної пiдтримки.
  Так гiтлерiвцi зумiли повнiстю захопити завод "Барикади" та майже всi iншi квартали Сталiнграда. Але кiлька десяткiв зруйнованих вщент будiвель, все ще трималися. Гiтлер оголосив мiсто взятим на Рiздво. Сталiн наказав тримати, що залишилося вiд Сталiнграда за будь-яку цiну.
  Незважаючи на льодостав i обстрiли, до Сталiнграда перекидалися невеликi групи солдатiв, i йшла вiйна, що сковувала. Крiм того, на початку сiчня радянське командування вiдновило наступ з пiвночi Сталiнграда. Але нiмцi там встигли капiтально закрiпитись.
  Резервiв не вистачало обом сторонам, але незважаючи на величезнi територiальнi втрати, i вiдкриття другого фронту турками, СРСР продовжував формувати бойовi резерви швидше за Третiй Рейх вiд чого i результат вiйни продовжував залишатися неясним.
  На Кавказi настала зима, снiг завалив гiрськi перевали i битви застигли, наче вкрита iржею крижина. Фрiцi змогли вийти до Терека, окопалися на пiдступах до Грозного та Орджонiкiдзе.
  Пiд Ленiнградом теж затишшя. Наступ з деблокування поки що не планується, то всi резерви кинутi на вiдчайдушний тиск у центрi i пiвденний фронт.
  Поки що фашисти, незважаючи на те, що Жуков кидає в бiй дедалi новi резерви тримаються. Командувачем призначено Мобель, прозвану "левом оборони". Жуков у свою чергу теж упертий, i давитиме на ворога до останнього солдата.
  В Iраку i на пiвночi Туреччини радянськi вiйська досягли тактичних успiхiв, але через проблеми з постачанням, а також через завзятий опiр численних арабських i турецьких вiйськ наступ Червоної армiї пригальмувався.
  У самiй книзi багато гумору, але загалом дешевка - хоч i не типова. Зазвичай влучник сам молотить нiмцiв.
  Читати таке гидко, але є iнтрига. Наприклад, чи вiзьме квiтка-ельф бар'єр у двi тисячi лiтакiв. I як його нагородять вже в цьому випадку?
  Вольцi стало смiшно... Ось у СРСР була нагорода: орден "Слави" трьох ступенiв. Але не з'явилося четвертого ступеня з дiамантами. Лише полководцi здобули ордени "Перемога". Прикра несправедливiсть.
  Тут iнтрига в тому, що подальший хiд вiйни - не передбачуваний! Як поверне крива iсторiї?
  Волька й сам, чесно кажучи, про це не має поняття. Можна вигадувати, до нескiнченностi!
  Щось схоже було у серiалi вiд лева до кварка! Але й там кiнець вiйни був ще зовсiм не зрозумiлий!
  Хлопчик подумав про iнше - Дарт Вейдер цiкава фiшка. Якби цей герой залишився, би живий, то космiчна сага могла втiлитись у вiртуозний серiал!
  До речi, його брат Олег Рибаченко зумiв дiстати продовження зiркових воєн. Цю загадкову сьому серiю ще до виходу епопеї в прокат... На жаль - вона на жаль виявилася набагато слабшою за колишнi серiї!
  Залишися Вейдер живим - та й iмператор, то далi почало крутити!
  Можна уявити зухвалу атаку прибульцiв з повiтря! Наприклад, Дарт Вейдер починає скидати анiгiляцiйнi заряди на позицiї IДIЛ. I тодi все як вiзьме i запалає.
  А Дарт Вейдер лупитиме ракетами, i ось уже сотнi кiлометрiв мертва, випалена до краю i свавiлля, земля.
  Ось iз черева крилатих лiнкорiв починають виповзати кошмарнi лiтаючi тарiлки. Нова зброя космiчної iмперiї. Вони свiтяться з вишневим вiдливом. У повiтрi iскри. На тисячi кiлометрiв розходить задушливий запах озону.
  Бойовики IДIЛ Дамаск, що обклали з усiх бокiв, потрапляють пiд променi гiперлазерiв, що вивергаються з дисколетiв. Моджахеди приголомшливо ревуть вiд болю i перетворюються на блискучi наче алмази скелети. Ось i перетворилися на щось цiнне. Адже це гiперлазери, а не якiсь застарiлi боєприпаси, якi сипали на воїнiв Аллаха росiйськi лiтаки.
  Так що вiйна, що затягнулася, починає гаситися самим радикальним чином. Адже це Дарт Вейдер бомбардує нещадно IДIЛ. I скидає на них вогнянi шматки гiперплазми - палаючi та пекучi плями!
  А потiм космiчна iмперiя починає скидати на територiю Сирiї десантнi модулi та величезних бойових роботiв, якi трясуть сотнями гiперiонних та лазерних гармат на кожному, погрожуючи все розплавити та зiм'яти, розпорошити на фотони по всiй галактицi. I вiд гуркоту роботiв - по десять тисяч тонн кожен здригається i поверхня планети та атмосфера. Набагато тисячi кiлометрiв вилiтають вибитi шибки, i ревуть язиками гiперплазмовиверження!
  Не менш небезпечнi воїни-клони, якi висаджуються мiльйонами i пищать подiбно до комарильнi! I вiд їхнього несамовитого вереску немає закута на Землi, немає жодної щiлинки - куди могли сховатися воїни Аллаха.
  Або, наприклад, Дарт Вейдер б'ється на мечах з моджахедами. Проти нього цiлий полк. Противник вiдчайдушно i iзуверським натиском намагається завалити чорного лорда числом. Помахи свiтлового меча, змушують осiдати духи, що напирають.
  I маса, незлiченна маса посiчених кiнцiвок та гниючих трупiв. Свого роду пришестя Сатани з доброю метою!
  А ось i з'являються джини, що пiдтримують IДIЛ. Брат Хоттабича злiсний Омар.
  В руках у Омара величезний свiтловий меч зеленого свiтла, i вiн йде на зближення з Дарт Вейдером!
  Обидва джин i чорний лорд швидко схрестили мечi, вдарили, так що посипалися iскри.
  Омар як почне клопотати:
  - Трах-тибiдок-тибiдок!
  А Дарт Вейдер у вiдповiдь через маску - пореве:
  - Та прибуде з нами сила!
  Волька не встиг домислити, як почалося... I на його частку дiсталися пригоди!
  . РОЗДIЛ No 5.
  Павло Iванович Рибаченко злегка протверезiв пiсля сну. Тепер треба вирiшувати, що робити далi. А голова з похмiлля болить. Чому ще не поспати, але тiльки на тверезу голову. I взяв молодий чоловiк i захропiв:
  Олег Рибаченко почував себе втiленням японського героя анiме Наруто. Хлопчик махнув ногою i приклав гомiлки прямо в вiстрi пiдборiддя головному пахановi. При цьому очевидно крикнувши:
  - Кия!
  Великий пiдлiток, який єдиний носив ноги в це строкатiй, босоногiй компанiї склеїв ласти, i плюхнувся на купу тирси. Пiднялася хмара пилюки, i наступна жертва Рибаченка Олега отримала тичок чолом, iншому пацану пощастило отримати колiном у сонячне сплетiння.
  Хлопчик-маркiз хихикнув, поставивши блок пiд кулак, випалив кусаючим афоризмом:
  - Не те слабо, що на вигляд мало, а то слабо, що не в голову дано!
  Пiсля чого ребром долонi i по шиї .... На цьому бiй i закiнчився, троє огольцiв, що залишилися на ногах, вiдступили, i почали кричати:
  - Мамо! Ми бiльше не будемо так!
  Олег Рибаченко милостиво кивнув:
  - Знайте свого батька!
  Втiм, i пiсля цiєї сутички статус хлопця не змiнився. Вiн, як i ранiше, працював на будiвництвi, але харчуватися став значно краще. Тi родичi, що пiдгодовували iнших пацанiв стали приносити їжу та свiжоспеченому пахану-малолiтцi. Але Олег Рибаченко дiлився їжею з голодними i, зрозумiло Валентиною.
  Ну, а дiвчата-войовницi Августина та Маруся поки що немає вiйни, згадують i барвисто описують свої колишнi, теж дуже цiкавi та казковi подвиги;
  Усерединi було затхло i сиро, щоправда горiла сильна лампа, що вiддає неприємним для очей ультрафiолетом. Просторе примiщення видно якийсь склад, правда, форсована вентиляцiя зламана. В'язень, щоправда, серед живих людей виявився один, втiм, як зрозумiли дiвчата, навiщо арабам бiльше. Це був хлопчик зi схiдним, гарненьким обличчям, але свiтлiшою, нiж у арабiв шкiрою, а його волосся вiддавало жовтуватим розсипом на чорному тлi - ворона масть у позолотi. Одягнений у рвану робу та босий, вiн трясся вiд звичного холоду i не стояв на мiсцi. Ланцюг, що прикував шию, дзвенiв при кожному русi. Видно було дитину з хорошої сiм'ї, але важких життєвих обставин. Хлопчисько - на вигляд не старше чотирнадцяти сильно схуд i до обдурення втомився.
  А ще в камерi кiлька обгризених до перламутрового свiтiння кiстякiв, у так i не знятих ланцюгах.
  - Аллах Акбар! - вiтали його бородатi дiвчата-рейнджери. Яким поки що свiтити свої особистостi i нема до чого.
  - Аллах Акбар! Правовiрнi! - вiдповiв полонений, обiрваний, змучений хлопчисько. - Ви з якої країни?
  Августина ляпнула перше, що їй спало на думку:
  - Саудiвської Аравiї.
  Хлопчик зрадiло вигукнув, брязкаючи ланцюгами:
  - А саудин! Це вас послав мiй батько, щоб звiльнити з полону свого спадкоємця.
  Маруся, цiкавлячись, необережно запитала:
  - А хто твiй батько?
  У голосi хлопчика почулися гордовитi нотки:
  - Не знаєте ганебного емiра Сулеймана, iбн Омара! Великого та страшного повелителя правовiрних!
  Всезнайка Августина зрадiло вигукнула:
  - Я знаю його! Власник великого статку у двадцять чотири мiльярди доларiв. Перша дружина англiйка Еллен, така бiлява фотомодель.
  Хлопчик зрадiло вякнув:
  - Це моя мати!
  Августина iз задоволенням прицмокнула губками:
  - Бачу тому, ти схожий на європейця.
  - Я знаю англiйську, французьку, iспанську, китайську i росiйську! - Це тi країни, з якими нам доведеться воювати насамперед.
  - Ми теж знаємо багато мов! I не лише країн потенцiйного супротивника! - брязнула, не подумавши, бажаючи похизуватися невгамовна в марнославствi Августина.
  Юний принц насторожився:
  - А вам простим воїнам це навiщо?
  Маруся вiдповiла за неї:
  - Адже ми не простi стандартнi воїни, а елiта iсламського спецназу. Не всi Iзраїлю здобувати над нами гору. Щоб перемогти невiрного, потрiбнi мудрiсть i знання правовiрного!
  Хлопчик уже привiтно посмiхнувся i помахав їм рукою в ланцюгу, дзвiн металi перемiшався з його словами:
  - Правильно! Вас тiльки двоє, а ви всiх розкидали як кошенят!
  Августина зневажливо пирхнула:
  - Так! I бiльше не потрiбно!
  Хлопчик знову труснув ланцюгом, i скривився вiд болю, кiсточки натерли сталевi кiльця, i голос пацана звучав швидше шкода, нiж грiзно:
  - Звiльнiть мене! Я прибув з емiратiв спецiально, щоб боротися з Росiєю за легендарного Чорного султана.
  - А чому не зi США? - запитала з удаваним здивуванням Маруся i повела плечима, шкiра на спинi стала свербiти вiд не надто чистого одягу моджахедiв.
  Хлопчик мабуть осiдлав коханого коника i тому викладав арабською мовою з натхненням:
  - Сполученi штати Америки гниють та розкладаються. Демократична форма правлiння губить їх. Через двадцять-тридцять рокiв Великої Америки вже не буде. Росiя, навпаки, життєздатна країна. З кожним роком вона стає сильнiшою, а православ'я веде небезпечну експансiю i на iсламський свiт. Так краще зламати хребет молодому вовку, старий шакал i так помре.
  - Та США слабшають просто на очах! - Погодилася, насилу стримуючи хихикання Августина. - А теракти проти Америки лише пiдштовхують роздроблене захiдне суспiльство до консолiдацiї. Зокрема, Європа вже наполовину наше. Рокiв через двадцять-тридцять вона стане правовiрною. Ми отримаємо бiльшiсть у їхнiх парламентах i введемо iсламськi порядки. А тероризм здатний лише уповiльнити заселення цих земель.
  Хлопчисько надувся, намагаючись випнути схудлi, кiстлявi, просвiчуванi крiзь лахмiття груди:
  - Ось саме! Менi лише дванадцять рокiв, i через тридцять рокiв, я буду шейхом повним сил, спостерiгаючи всесвiтнiй трiумф Iсламу. Але ж є загроза, це Православ'я! Ось, здається чим попи сильнiшi за католикiв, але така його сила, що багато народiв перебувають пiд впливом восьмикiнцевого хреста. Адже по сутi це сумiш Юдаїзму i язичництва.
  Маруся хотiла мiцно та ерудовано заперечити, але не можна видавати свої емоцiї. Та й узагалi вона була прихильницею мирного спiвiснування всiх релiгiй. Адже Iслам та Коран проповiдують добро. Як говорив Магомед: якщо ти пробачиш свого ворога i змиришся, то будеш, пiднесений Аллахом! Є, звичайно, i куди войовничiшi висловлювання в сурах, але на цьому не варто загострювати уваги. Iсус також казав: Не свiт я принiс, а меч! Хоча Христос мав на увазi зовсiм не пропаганду, насильства! Але в писаннях беззаконники знайдуть все для своєї смертi. Ось i принц напевно читав багато релiгiйної та вельми агресивної лiтератури!
  Августина з непiдробним пафосом, i розставивши ноги у боксерськiй стiйцi, сказала:
  - Я проповiдуватиму автоматично, i благословлятиму мiцним гостинцем з пiдствольника!
  Маруся пiдтвердила:
  - Я теж! Та й загалом ми розговорилися: треба звiльнити вiд ланцюгiв юного бiйця.
  Дiвчина-рейнджер злегка пiдстрибнула i одним ударом кинджала розпорола ланцюг, взяла в руки нашийник натиснула, кайдани наче пластилiн роз'їхалися.
  - Так просто! - здивувався найсвятiший хлопчик-принц. - У вас чудовi навички.
  Маруся продемонструвала, що i вона здатна гарчати:
  -Для чоловiка немає нiчого важливiшого, ратного мистецтва - воно синонiм гiдного iснування! Смерть тигра краща за собаче життя! Життя не буває собачим, бо це не життя, а гiрше за небуття!
  Хлопчик теж хихикнув i, загортаючи посинiлi й задулi ноги в уривки целофану, перевiряв:
  - Розумно! Ви я бачу мудрi люди... - I вже важливiшим тоном спадкоємець емiра в лахмiттi додав. - Та я вам не представився принц Хаттаб iбн Сулейман.
  Маруся навiть пискнула вiд подиву:
  - Тебе звуть Хаттаб!?
  Хлопчик наспiв заспiвав:
  - На честь героя кавказького джихаду. А як син емiра, я принц. - Тонкий цiлований при першому ж кроцi лопнув, змусивши сановника в лахмiттi охнути. Хлопчик сором'язно почервонiв i знiяковiло пробурмотiв. - Та й тут десь має бути моя форма, то я схожий на жебрака. Та й загалом дуже холодно.
  Принц пошкреб посинiлою босою ногою найпересiчнiшого жебрака об пiдлогу.
  Маруся поблажливо посмiхнулася. З одного боку хлопчик був ворогом її Батькiвщини, з iншого боку обличчя пом'якшенi європейською кров'ю виявилися досить приємними. Навiть волосся не смоляне, а трохи кучеряве, золотаво-рудувате. Маруся подумала, чи змогла б вона, якби вимагали iнтереси Росiї вбити дитину. Тiєї ж Чечнi хлопчик рокiв десяти цiлком здатний пiдкласти мiну, а то пiдiрвати себе разом iз росiйськими солдатами. Але маленькому принцу блондинка-херувiм простягла руку дружби.
  Вони вибралися iз "зiндану". Пройшлися по примiщенню, заглянули до шаф.
  - Одяг дорогий? - Запитала, нервово ляскаючи очима жорстка i водночас своєкорислива Августина.
  Хлопчик-принц хвалькувато промовив:
  - Разом iз камiнчиками на мiльйон доларiв тягне!
  Очi рудої дияволицi запалали немов червонi вогники:
  - Тебе полонили коли?
  Принц автоматично вiдповiв:
  - Днiв п'ять тому! - Але подивившись на електронну дату циферблата, видужав. - Або вже напевно сiм.
  - Значить, ще не встигли продати! Потрiбно шукати у схованцi. - помiтила догадлива Августина.
  - Або в "схонi"! - пiдтвердила Маруся. - Та схованки у них швидше за все десь на пагорбi.
  - Знайдемо! Занадто далеко вiд лiгва вони не ховатимуть зброю. Крiм того, подивися! - Августина одним рухом дiстала зiм'яту карту. - Це в кишенях ватажка було, напевно, щоб пiсля оргiї не забути, вiн схрон помiтив.
  На картi багато чого виявилося коряво накреслено, її заляпали чорнильнi та маслянi плями, шматки жиру та пролитого коньяку.
  Руда дияволиця обурилася:
  - Ну i свиня ватажок! Жаль, що ми його не взяли в полон живцем, щоб "випрати".
  Хлопчик Хаттаб схвально кивнув, а потiм пiдiбрав упущений кинджал i кинув його в стiну. Той устромився глибоко прямо вiстрям у пелюсток дерев'яної квiтки.
  - Ви так можете? - спитав вiн Марусю.
  - Кинжал не завжди може бути пiд рукою! Набагато практичнiше пляшковий уламок! - Дiвчина-рейнджер, хвацько закрутивши шматок звичайного пляшкового скла глибоко увiгнала його в дошку, та ще й пробивши наскрiзь гiбрид рогатого клiща та сороконiжки.
  Хлопчаки вдавано скривився i непереконливо пробашив:
  - А точнiше, можеш?
  Войовниця-херувим пiдморгнула:
  - Будь ласка! Куди потрапити?
  Принц тицьнув пальцiв бiк настирливої комахи:
  - Ось на муху!
  - Складне завдання, але я спробую. - Дiвчина-рейнджер ментально прикинула вiдстань, потiм спробувала вiдчути себе частиною уламка. Уявляючи, що це уламок її палець його потрiбно тицьнути прямо в мушине вухо! Скло полетiло нечутно, з трiском уп'явшись у самий центр комахи.
  - Чудово! Таке навiть Саулу не пiд силу. - заявив хлопчика найяснiших кровей.
  Августина швидше ствердно, тим запитально запитала:
  - Це начальник охоронцiв твого батька?
  - Так! Саме вiн! Ви досить розумнi! - У дзвiнкому хлопчачому голосi почулося роздратування i непiдробна досада. - I чомусь не поголили бороди, i не прийняли європейську зовнiшнiсть. Так одразу видно моджахеди.
  Августина влаштувала хитру пику:
  - Ось саме! Прибуття респектабельних європейцiв буде надто помiтним, а правовiрних останнiм часом прибуває багато. Тож з'явимося без пiдозр.
  - Певно! Як кажуть росiяни: найкращий спосiб замаскувати дiда морозу приклеїти бороду ззаду. - Хлопчик-принц дуже навiть по-дитячому хихiкнув.
  - Я виявила схованку, це всього за кiлометр звiдси! - заявила на повному серйозi Августина.
  Утрьох вони вийшли iз розкинутого примiщення. На їхньому шляху було кiлька кам'янистих пагорбiв. В одного боку це було добре, на них рiдше зустрiчаються аномалiї, а iнший на "Ягуарi" не проїдеш.
  Маруся аналiтично помiтила:
  - Все ж таки бандити не сильнi розумом. Їм буде важко доставити сюди зброю.
  Августина роздратовано крикнула:
  - Давайте швидше!
  Двi дiвчини войовницi-рейнджери та хлопчик-спадкоємець бiгом пустилися через пагорби. Принц, як i ранiше, був лише у тюремнiй розiрванiй робi та босоногий, гидуючи начепити трофейнi чоботи. Його трясло вiд холоду, i хлопчик бiг з усiх сил - дуже хотiлося зiгрiтися i розiм'ятися пiсля ями. Ще дивно, як вiн не застудився. Втiм, на зонi можна було замерзнути та зледенiти, але застуда та вiруси, як правило, не липли. Навiть навпаки той самий грип майже одразу проходив. Були навiть проекти з будiвництва санаторiїв. Тож радiацiя та гравiорадiацiя з одного боку калiчила, а з iншого лiкувала!
  Вони бiгли по кручах, дiвчата-рейнджери не дуже старалися, спецiально пригальмовували, щоб принц не вiдстав. Кiлька разiв його високiсть дряпав босi ступнi об камiння, навiть виступила кров, але виду не подав. Коли вони наближалися до "схону", раптом з-пiд каменя вискочили двi змiї. Вони стрибнули на хлопчика, ледве не вжаливши в голу подряпану п'яту.
  Дiвчата-рейнджери синхронно кинули кинджали, вiд'єднавши голови. Змiї не особливо великi, приблизно як гадюки, з жовтими цятками, але дуже небезпечнi. Вiд дiї їх отрути тiло перетворювалося на желе, i його можна було черпати ложками.
  - Дивись пiд ноги бовдур! - сказала розлючена всезнайка Августина. - Вони здатнi звалити слона!
  Хлопчик-принц зневажливо скривився:
  - Цi?
  Руда дияволиця зашипiла коброю:
  - Гадюка змiнена! Перетворює людину на труп, та ще завдаючи бiль.
  Принц зробив спробу набутися:
  - Для моджахеду бiль корисне випробування!
  Августина красномовно промовила:
  - Смерть на вiйнi виправдана лише, коли противник купує її надмiрною цiною, а робити вороговi подарунки рiвнозначно зрадi.
  Дверi бiля входу в схованку добре замаскованi, на вигляд простий камiнь.
  - Потрiбно знешкодити розтяжку. - сказала, мимоволi чухаючи сверблячу вiд грубого арабського халата м'язисту спину Маруся.
  - Бачимо зараз, розрiжемо. - вiдповiла з роздратуванням, на непотрiбну пiдказку Августина.
  Дiвчата-рейнджери спрацювали чiтко, дуже спритно перерiзавши дрiт. Пiсля нетривалих манiпуляцiй дверi пiддалися, i розвiдницi-мутанти проскочили всередину.
  Схов виявився досить багатим: РПГ-9, РПГ-29, здатнi пробити броню танка, "мухи", дещо зi стрiлецької зброї, тi ж "абакани". Була навiть пара "стрiл", щоправда у кустарному виглядi. Загалом арсенал пристойний та патронiв маса.
  Серед гранат найновiших iз мiкроскопiчними добавками артефактiв - ФУ-12 досить велика кiлькiсть.
  - Мм-так! - Схоже, у цiєї банди є зв'язки у верхах. - припустила дуже задоволена Маруся.
  - У багатьох є! - вiдповiла як про самого себе Августина i навiть демонстративно роззявила рота.
  Маруся безпорадно розвела руками:
  - То що тепер робитимемо?
  Августина трагiчним тоном пiдтвердила:
  - Труднощi! - Руда дияволиця нервово хихикнула. - Стiльки нам не вiдвести!
  - Закриємо сховок i залишимо поки що на мiсцi. Нам. то не горить! - заявила з несподiваною холоднокровнiстю Маруся.
  - I це правильно! Скоро ми переможемо, i ця зброя стане нашою. - пiдтвердив хлопчик-принц Хаттаб.
  Августина вiдкинула плямисту, злегка проржавiлу плитку, так впала з гулом, а войовниця-диволиця гаркнула:
  - Дайте оглянемо ящики, може, що цiнне знайдеться.
  В результатi докладнiшого огляду знайшли ящик з награбованим, барахлом. Рiзними шмотками.
  Серед них виявився i одяг принца, включаючи посипанi дiамантами чобiтки з платиновими пiдковами. Вдягнувши на себе шати, Хаттаб набув царського вигляду!
  Хлопчик, постукуючи каблуками чобiт i пiдперши боки розв'язно як карикатурний боярин, проревiв:
  - Тепер я в'їду як король! Ви ж мене супроводжуватимете на зразок варти.
  Августина недовiрливо запитала:
  - А в тебе що не було охорони?
  Хлопчик з неприродною радiстю, скеля перлинного кольору зубки, проворкував:
  - Була! Але її отруїли! А може, приспали, а потiм вiдрiзали голови. З них нiчого не взяти, а з мене хотiли здерти сто п'ятдесят мiльйонiв доларiв.
  Августина, не приховуючи зневаги, розреготалася:
  - Круто! Як кажуть росiяни: велика ложка рот дере, а мала роздирає шлунок голодною виразкою!
  Маленький принц не на жарт образився i затрусив кулачками.
  - Не так це й багато, особливо з огляду на те, що долар падає, а нафта дорожчає. - Вихопивши кинджал, хлопчик демонстративно провiв їм собi по горлу, проревiвши. - Або ви мене так мало цiнуєте.
  Августина вiдповiла з пiдкресленим холодком у голосi:
  - Все залежить вiд вкладу у справу джихаду. А в цьому питаннi перед Аллахом усi рiвнi!
  Принц, незважаючи на пiдлiтковий вiк, зрозумiв, що сперечатися марно i безглуздо, по-дiловому запропонував:
  - Так от коротше, доїдемо машиною, до найближчого мiстечка, а там пiдкажуть, де шукати Чорного султана.
  Августина майстерно приховуючи радiсть, що переповнює її серце, зовнi недовiрливо зауважила:
  - Будуть вони знають!
  Хлопчику не зовсiм впевненим тоном вiдповiв:
  - Султан має свої розвiдники. Вони нас зустрiнуть.
  Розважлива войовниця-дивавиця Августина прокрутила в головi: крутi хлопцi та терористам потрiбнi. А взагалi це цiлком по-Голлiвудськи скоїти злочин i впровадитись у банду. Марiя теж була згодна. Їй згадалися слова директора ФСБ, вимовленi дуже емоцiйно.
  - Не важливо, скiльки людей ви вб'єте, хай навiть серед них будуть нашi агенти. - Генерал-полковник по-особливому жорстко наголосив. - Головне дiстаньтеся до цього виродка.
  Августина простягла спадкоємцю руку:
  - Що ж нашi бажання збiгаються! Принца охоронятимемо.
  Хлопчик найяснiших кровей легковажно похвалився:
  - Коли ми вiзьмемо столицю невiрних, то органiзуємо московський халiфат. Я зроблю вас своїми шейхами, дам пiд володiння по губернiї.
  Маруся поспiшила зобразити видимiсть найжвавiшого iнтересу:
  - З нафтою та газом!
  - Якщо добре воюватимете так! - Хлопчисько-спадкоємець почав тараторитися, наче заведений будильник iз сиреною та композицiєю Бетховена. - Загалом у Сибiру нафти бiльше нiж у Перськiй затоцi. Росiяни збiльшують нафтовидобуток i збивають цiни. Це одна з причин, чому Бен Ладен був не правий. Якщо залишити Америку без нафти вона сама збунтується i розколеться. Щоправда, взимку у Сибiру дуже холодно, не уявляю, як росiяни це переносять. - У принца знову затремтiли дрiбним тремтiнням руки. - Мене ось катували холодом.
  Августина златоголосо розреготалася:
  - Не так це страшно, а що Сибiру морозячи, то клiмат на Землi теплiшає i нам буде його легко освоїти.
  Хлопчика-спадкоємця подiбна перспектива дуже втiшила:
  - Ну й чудово! Бiльше не буде холоду. - Пацан ткнув рукою улiво. А тепер пробiжимося.
  Принц йшов легше, а дiвчата-рейнджери з важким вантажем. Прикривши маскуючи травою та гiлками схованки, вони рвонули слiдом за "царською" особою.
  - Щось боляче все гладко! - Помiтила трохи не довiряючи насправдi Августина. - Так граючи розiбралися з бандою. А тут i принц, як у казцi.
  Маруся крадькома вiд принца перехрестилася, i прошепотiла:
  - Допомога вищих сил!
  У машини на дiвчат-рейнджерiв чекав неприємний сюрприз. Залученi свiжими трупами приплелися п'ять мутантiв-кровососiв. Вони нагадували персонажi з фiльмiв жахiв, з щелепами, що корошаться з окремих суглобiв, шестигранними носами, i трьома блискучими очима. Згiдно з науковою гiпотезою, гени щура поєдналися з хромосомами комах, через що й виникла подiбна гидота. Втiм, достеменно нiхто не знає, вiдомо точно, що у кровососiв феноменальна живучiсть. Вiдсутнiсть у нормальному бiологiчному розумiннi мозку, робить їх важко вразливими. Найгiрше, що спосiб їх знищення науково не вивiрений, так що розвiдницям-рейнджерам доведеться битися практично наослiп.
  Принц вихопив прихоплений на складi пiстолет "Барс", еволюцiя кольта 45 калiбру з меншою вiддачею, бiльшою точнiстю та пальнув у око кровососа. Щоправда, трохи промахнувся, але видно навик стрiлянини є. Твар кинулась на принца, той вiдкрив вогонь, кулi встромляли в тiло i злегка затримували супротивника. У хiтиновому покривi з'явилися дiрки, бризнула отруйно-зелена кров. Дiвчата-рейнджери також окрили вогонь на поразку. Били зi звичних "Калашiв".
  Вурдалаки-мутанти, одержуючи у свинцевi гостинцi, не думали зупинятися. Тодi розвiдницi-мутанти застосували свої подовженi кинджали, з лазерною заточувальною здатнi розрiзати броню танка. Їм вдалося розпороти кiлька громiв, вiдсiкти кiнцiвки. Втiм, щупальця кровососiв навiть вiдокремленi вiд тiла продовжували копошитися.
  - Породження шайтана! - крикнула, не на жарт розлючена тварюками Маруся.
  - Перетвори їх на стружку! - запропонувала ледве встигаюча вiдбиватися вiд натиску Августина.
  Дiвчата-рейнджери, прикриваючи принца, пiшли вперед. Звичайно, їм не подобався агресивний хлопчик-сановник, але це поки що єдина надiя дiстатися законспiрованого султана. Тим бiльше, що зона велика, i має тенденцiю до зростання.
  Хлопчисько-принц вихопив свою шаблю. Може, вона не така ефективна як виточений до молекулярного рiвня кинжал, але все ж таки знаменита дамаська сталь.
  Вiн рубав досить умiло, видно тренували кращi вчителi, але все ж таки дорослий професiйний фехтувальник його без жодних сумнiвiв уклав би. Втiм, бiльшiсть солдатiв, навiть спецназiвцiв рубцi на мечах не навчено.
  Августина висловила непiдробне захоплення:
  - Ти добрий хлопець! Чи не нiжка! - Руда дияволиця скосила очi. - У вас у сiм'ї всi такi?
  Принц крикливо вiдповiв:
  - Не все! Старший брат став комп'ютерним щуром i захоплюється iграми невiрних.
  Августина на це дуже тонко заперечила:
  - Що ж треба знати зброю своїх ворогiв? - Зрiзавши чергову кiнцiвку, замасковане дiвчисько додало, дуже влучним афоризмом. Розвiданий ворог майже переможений, потрiбно лише самому не пускати шансiв на вiтер!
  Дiвчата-рейнджери з колосальним ентузiазмом рубали упирiв. Вони були спритнi, але розвiдницi-мутанти ще спритнiшi. Занадто жвавим кровососом збивали подих ударами нiг. Нарештi коли тiло перетворюється на смiття, навiть упир затихає. Щоправда, починають розповзатися черв'яки.
  Злого хлопчика-принца, щоправда, вкусили, рука вмить розпухла, до лiктя.
  - Ого! Це небезпечно! - Залишимо Августину добивати останнього упиря, Маруся швидко вiдсмоктала отруєну кров, гарячково спльовуючи. Вколола унiверсальний антидот. Хлопчика-принца перекосило, але вiн досить швидко прийшов до тями.
  - Отрута не встигла глибоко проникнути, ти виживеш! - сказала впевненим Маруся, посмiхнувшись великими, перлинними зубами. Хлопчик раптом вiдчув пiдозру аж надто зуби бiлi.
  Принц iз сильною пiдозрою в голосi запитав:
  - Добре чистиш?
  Маруся, скелячись сильнiше, вiдповiла:
  - Звiсно! Недарма всiх коней i рабiв, особливо рабинь, перевiряли по зубах.
  Хлопчик щиро випалив:
  - Правильно! Не люблю колись у ротi гнилизна.
  Кровососи затихли, їм удалося лише подряпнути одяг.
  - Тепер поїхали на базу "Орлан" - З роздратуванням вiд затяжної сутички, запропонувала Августина.
  Хлопчик-принц трохи засумнiвався:
  - Там де фартери тусуються!? Взагалi там можна знайти потрiбну людину, що вкаже нам шлях до султана.
  -Краще пiшки! - сказала Маруся. - "Ягуар" дуже багато приверне уваги.
  Августина охоче погодилася:
  - Бракувало ще розпочати перестрiлку з мiсцевими. Тачка класна, за неї можуть чергою покласти! Та й викрасти може статися, а такi подарунки робити безглуздо!
  - Так замiнуйте її! - запропонував хлопчик-принц.
  Маруся спробувала логiчно заперечити:
  - Якщо ми її висадимо в повiтря, то це не вiдшкодує нам втрат.
  Пацан-сановник, з пафосом випалив:
  - Зате будуть трупи невiрних. Труп ворога коштує дорого, але живий вiн все одно обiйдеться дорожче!
  Августина знову блиснула дотепнiстю:
  - Прихована якiсть переможця!
  Хлопчик навiть якось став вищим на зрiст вiд гордостi:
  - Не гiдно принцу йти пiшки! Та й взагалi, є поняття про гордiсть.
  Августина недовiрливо скривила губи, а хлопець продовжив.
  Справжнi моджахеди не приховуватимуть такого цiнного трофея, вiдбитого у невiрних. - заявив принц.
  . РОЗДIЛ No 7.
  Капiтан-Лев знову прокинувся, i голова в нього трiщала, нiби по нiй лупцювали дерев'янi палички. Вiн знову випив i знову поринув у важкий сон.
  Оленка, користуючись тим, що поки на фронтах панує перемир'я, пише свiй чудовий роман, або навiть цiлий серiал з романiв АI, i робить це успiшно.
  Босонога та в одному бiкiнi Марiя стрiляє, у супротивника. Вперше за тривалий час промахується, вiрнiше
  Сакаї вiдчуває її пострiл i, змiстивши свою машину, трохи правiше йде. А потiм лупить сам. Голонога Марiя гарчить у вiдповiдь:
  - Ти вузькоокий... - I так само ледве встигає пiти сама. Мда, їй це не надто приємно!
  А противник продовжує пiдтискати, прагнучи пiдсiкти. Пострiл у вiдповiдь дiвчинки i знову спритний догляд з вiдхиленням. Чути вигук:
  - Банзай! Каюк, тобi буде Раша!
  Босонога Марiя у вiдповiдь:
  - А ти ж промахуєшся панчер. Тобi не уникнути розплати!
  Сакаї лише зло хихикає i знову виконує маневр, вiдкриваючи пальбу. Летчиця бачить, що японцю не дуже звично лiтати на нещодавно випущеному винищувачi. Адже до цього не було подiбних крутих i по озброєнню i швидкостi машин.
  Дiвчинi стає спокiйнiше, її босi, дiвочi пiдошви вiдчувають i шорсткiсть педалей, i вiбрацiю машини. Вона не вiдповiдає, намагається вловити ритм. Японець починає скорочувати вiдстань, щоб вразити напевно. Вiн упевнений у собi. Скiльки потужних машин вдалося знищити, а що для нього якесь дiвчисько? Щоправда, вперта, швидка, здатна вiдхилятися вiд руйнiвних снарядiв.
  Сакаї знову стрiляє. Босонога Марiя iнтуїтивно чи не за допомогою живота йде, вивертаючись. I стримується вiд того, щоб вiдповiсти.
  Японський ас хихикає:
  - Що Раша, мабуть, усi патрони скiнчилися?
  Босоп'ята Марiя не вiдповiдає, а вдає, нiби злякалася i намагається уникнути переслiдування. Ну а японець стрiмко мчить за нею. Знову йдуть пострiли...
  Самурай, це особливий менталiтет та стан душi. Найменше такий воїн думає про власне виживання. Може тому, i втратили ВПС Країни Вранiшнього Сонця стiльки досвiдчених i кращих асiв вiд початку вiйни, проти американцiв? Адже янкi насамперед ставлять за приклад таку якiсть як виживання. Сакаї пройшов другу свiтову вiйну майже остаточно, виявивши цим небезпечний виняток.
  Його могутнiй реактивний лiтак як хижак зависає майже впритул до дрiбнiшого на його тлi Iл-2, трiщать кулемети i кулi стукають по обшивцi.
  Але в азартi погонi Сакаї забув про власну безпеку i босонога Марiя цього вiдчула. Два гармати разом майже впритул послали 37-мiлiметровi з високою початковою швидкiстю снаряди в утробi монстра. Добре новi радянськi знаряддя могли легко обертатися - раз i поворот навколо. А японське дещо модернiзоване пiсля нiмецького зразка чудовисько, зi стрiлоподiбними крилами, що надає винищувачу схожiсть iз хижаком розвалюється на шматки. А гордий Сакаї як належить самураю вiдмовився вiд установки в машинi системи катапультування.
  IЛ-2, на якому так успiшно лiтала голонога Марiя, отримав серйознi пошкодження. Летчиця-войовниця насилу дотягла на ньому до берега, а потiм була змушена посадити прямо на пiсок. Вибравшись iз кабiни, дiвчина повiдомила по рацiї про свою аварiю, а також успiх, пiсля чого плюхнулася в прохолодну морську гладь. Потрiбно було освiжитися та скинути напругу. Вода наприкiнцi серпня чудова, хоч лiто й кiнчається. Останнє мабуть варто сподiватися на вiйськове лiто. Але ставлення до швидкого кiнця вiйни складне. Що робити у мирний час та чим займатися? Хоча, звiсно ж, у найкращого аса СРСР часiв Другої свiтової вiйни попереду гарне майбутнє. Ось Хаффману пощастило набагато менше, вiн у таборi для вiйськовополонених i, швидше за все, отримає пристойний тюремний термiн, хоча не справедливо садити у трудовий табiр воїна. Якось не прийнято в цивiлiзованих країнах карати та вiддавати пiд суд тих, хто чесно виконував свiй вiйськовий обов'язок. Ну, може, навiть надто добре його виконував...
  Напiвгола Марiя плескалася в теплих лакових водах, уявляючи собi, що це руки коханого гладять її ладне, не по-дiвочому сильне тiло. Виникли легкi еротичнi фантазiї. Як її груди обсипають пристрасними поцiлунками.
  А внизу живота, наче сотнi шорстких бачок лоскочуть зволожений грот Венери... Як добре, ось так блаженствувати i мрiяти...
  Але по рацiї прибула пiдмога, гiдролiтач з двома пiлотами на борту. Вони пiдiбрали голоногу Марiю. Дiвчина тут прикинулася, що не має сил. Тодi молодий i сильний пiдхопив льотчицю на руки, вiднiс її у фюзеляж. Затримався бiля прекрасного в одному американському, розмальованому бiкiнi дiвчиська. Ледве лiтак злетiв дiвча раптом ожила, i притягнувши до себе льотчика почали цiлувати його щетинистi щоки. Потiм оголила соски, сунувши збентеженого чоловiка в обличчя. Шепнула: "цiлуй, цiлуй мiцнiше". У гарну Марiю нiби вселився бiс, прокинулася давня Єва, що промiняла рай на тiлесне кохання.
  А радянськi вiйська тим часом опанували останнi форти Порт-Артура. Японцi остаточно втратили залишки розуму. Вони кидалися в контратаки, просто пiд кулеметнi та автоматнi черги, всiяли всi пiдступи та вулицi трупами, хоча могли б затягнути опiр, перейшовши до глухого захисту.
  Нiжки Оленки, її чарiвної i моторошної напарницi вогняної Алли, а так само iнших войовниць-снайперш залишали красивi, рожевi, кривавi слiди з витонченим босим малюнком.
  Дiвчата вже переситилися кров'ю i майже не спали в останнi майже вже три тижнi.
  Але їм довелося витримати вiдчайдушну спробу японських дивiзiй повернути пiд контроль втрачене мiсто. В атаку пiшли танкетки, а за ними й легкi танки, далi пiхота...
  Вiйська країни Вранiшнього Сонця йшли, вишикувавшись у стрункi шеренги, пiд бiй сотень барабанiв. Спецiально офiцери одягли на себе параднi мундири i навiшували не лише всi реальнi, а й липовi нагороди. I командний склад був багато в чому помилковий, рядовi солдати переодяглися в пишну форму. Тут розрахунок будувався те що, що розмаїття орденiв, отже маса офiцерiв справить на психiку захисникiв осiли у градi-фортецi переважне враження.
  Але незрозумiло як могли японцi розраховувати на придушення таким примiтивним способом. Зламати морально загартовану у битвах радянську армiю?
  Дiвчата та прочитайте воїни, анiтрохи не знiяковiвши, зустрiли супротивника потужним вогнем, а небi, закружляли Iли-2 та Iли-10. Радянськi штурмовики обрушили на японськi машини дрiбнi, кумулятивнi гранати.
  У вiдповiдь пiдняли японськi винищувачi та штурмовики. Вони мчали на зустрiч радянськими машинами. Почався щiльний зустрiчний бiй. I знову це були "Зеро".
  Починаючи з переможного Перу-Харбора до останнiх трагiчно схожих на агонiю боїв з вiдображення нальотiв на Японiю американських В-29 вiдзначився цей винищувач.
  Користуючись втiм, його слабкою броньовою захищенiстю Оленка збила першу машину на великiй дистанцiї.
  - Це простiше, нiж "Саламандра".
  Босонога Алла єхидно вiдповiла:
  - Але ж "Саламандри" породження арiйської науки. - I в свою чергу дiвчисько скосило однiєю великою запальною кулькою наступний лiтак.
  Оленка тонко хихикнула, потрапивши без промаху знову:
  - А чим самурайська наука гiрша за арiйську?
  Босонога Алла логiчно вiдповiла, так само вражаючи свою мету i дивуючись влучної влучностi:
  - Тим, що власнi напрацювання у них були хоч i непоганi, але безнадiйно застарiли, а решту просто здерли у фашистiв!
  Оленка згадала цiкавi подробицi цiєї машини.
  Легендарний винищувач Мiцубiсi А6М Рейзеї (скорочено вiд "Рейсики зентоки" - "Винищувач нуль") брав участь практично у всiх повiтряних битвах Другої свiтової вiйни, якi проводили iмператорський флот. В принципi машина не така вже й погана, щоб з неї смiятися. У ходi битви на Халхiн-Гол самураї вийшли в плюс за кiлькiстю збитих лiтакiв над росiянами. Його вiдмiнна маневренiсть i висока дальнiсть польоту стали майже легендою, i, мабуть, на довгi часи "Зеро" залишиться символом японської авiацiї. Його свiтова слава була завойована у перших боях на Тихому океанi, коли протягом шести мiсяцiв вiн не знав серйозної вiдсiчi. Але в ходi Другої свiтової вiйни зазвичай такi винахiдливi японцi на вiдмiну вiд американцiв, що постiйно вдосконалюють технiку, -провалилися. Елементарно не зумiли забезпечити йому гiдну замiну - винищувача, здатного перевершити супротивника за швидкiстю, озброєнням i живучiстю. Тут пiдвела певна слабкiсть матерiально-технiчної бази Японiї, i як не дивно, вiрнiше закономiрно консерватизм вiйськових, який досить прохолодно ставилися до можливих змiн у озброєннi. I, починаючи з кiнця 1942 р, коли почали чинити новi американськi лiтаки, нести свiй хрест боїв для А6М, було все важче i важче. Незважаючи на те, що пiсля 1943 р. винищувач вже явно застарiв, японцi, мабуть iншого у них i виходу не було, продовжували випускати "робочого конячка" до кiнця вiйни. В результатi "Рейзен" став наймасовiшим японським лiтаком i одним iз найпоширенiших винищувачiв свiту.
  Дiвчат-снайперiв цей послужний список машини анiтрохи не бентежив. Якщо вже бити, то треба бити.
  Ось i радянськi машини дуже впевнено борються, контратакую. Зокрема, ЯК-11. Теж машина нiчого собi. Хоча може для Японiї вона була б у деяких випадках i не такою вже й страшною.
  Босонога Алла стрiляючи по вороговi, зiтхнувши помiтила:
  - От думаєш, закiнчиться вiйна, а далi що? Вийти замiж, а пiсля народжувати дiтей та жити з чоловiком? Брр! Навiть уявити собi таке гидко!
  Оленка заперечила:
  - А ти спробуй... Може це буде не так вже й погано?
  Голонога Алла тоненько засмiялася:
  - Спробувати? Звучить спокусою.
  Японськi винищувачi билися вiдчайдушно, не вiдступаючи доти, доки їх усiх не перебили. А ось iз танками довелося повозитися. Їх зустрiли влучнi пострiли гранатометiв, базукiв, i навiть трофейних фаустпатронiв. Ну а пiхота також бездоганно викошувалася.
  Оленку злегка зачепило осколком по ребру, японська машина всадила снарядом щасливiше, а кiлька радянських воїнiв i зовсiм загнули. В iншому бiлоснiжна войовниця нi крапельки не знiяковiла i ринула:
  - Та котитесь ви звiдси самураї! - Почала стрiляти ще частiше.
  Босонога Алла тут теж вставила:
  - Каракатицi бляшаний, та ну вас у пекло!
  I обидвi дiвчата заплескали, немов у долонi пiдошвами нiжок. А самураї лiзли та лiзли. У хiд пiшли кулеметнi САУ та радянськi винищувачi танкiв. Наприклад, i 76-мiлiметрiв калiбру цiлком достатньо, щоб цi танкетки Японiї пробити.
  А потiм ще й загартувати iкла.
  Оленка звернула увагу:
  - Дивно, що японцi так i не розробили сильних танкiв. Це їхня велика слабкiсть. В якiй може й не вiддають самураї звiту!
  Босонога Алла погодилася:
  - Звичайно, слабкiсть, але... Все в нашому свiтi несе на собi вiдбиток слабкостi та розкладання. На жаль, абсолютно все!
  Оленка, прицмокнувши губками, логiчно заперечила:
  - Окрiм, зрозумiло, нас самих!
  Голонога Алла прийняла жарт за правду:
  - Це бiльше, нiж правильно! Ми з тобою досконалiсть!
  Тодi бiла, ангелоподiбна войовниця заявила:
  - Там може й самого iмператора, чи вiзьмемо в полон?
  Босонога Алла люто рикнула:
  - Треба буде i Хiрохiто буде в полонi.
  Ту й вогняна дияволиця також отримала поранення, їй уламок досить глибоко розрiзав ступню, що огрубiла, то дiвчина тiльки розсмiялася у вiдповiдь.
  Оленка зi здриганням вiдзначила:
  - Ось прут на нас гади, i звiдки стiльки береться. Нiмцi таких самогубчих психiчних атак не проводили!
  Голонога Алла втiшила свою подругу:
  - А ти не бiйся! Все одно спливуть потвори кров'ю!
  Ззаду воїнок почувся дзвiнкий, бадьорий голос Максимки. Хлопчик натхненно спiвав. Його голос надихав своєю мiццю та чистотою на подвиги;
  Я по життю з посмiшкою марю,
  Менi дає наша партiя сил!
  Над кремлем помiстили зiрку,
  Що народ на вiки засвiтив!
  
  I розвiється похмурий морок,
  I не брешiть, що дух наш погас!
  Праця священа на заводах у полях,
  Я селянам кую зi сталi плуг!
  
  У зводi неба - блакитна гладь,
  Це край де - народився i рiс!
  Я хочу свою землю охопити,
  I вдихнути запах свiжих берез!
  
  До комунiзму лежить свiтлий шлях,
  Хоч перешкод - сарани океан!
  Потрiбно руки сильнiше зiмкнути,
  Водночас будуть народи всiх країн!
  
  I ще є мрiя у мене,
  Щоб дiва-краса покохала!
  Щоб разом сiдлали коня,
  Щоб нас не полонила могила!
  
  З нею разом ми гори звернемо,
  Що нам пiдступи фашистiв-ублюдкiв!
  Нас батькiвщина забезпечила мечем,
  Серед вовкiв свiт не повинен бути крихким!
  
  Ось кохана кинув погляд,
  Гаряче ми зiмкнулися губами!
  Жар у серцях, як палає багаття,
  Не затопче ворог пристрасть чоботями!
  
  Ми не дiти, дозрiли в боях,
  Загартувались сталь у пекельному горнi!
  Не хочемо на других бути ролях,
  Не потрiбне нам мiстечко спокiйнiше!
  
  З своєю милою крокуємо вперед,
  Перемагаємо загарбникiв лихо!
  Ось до моря дiйшли i в полiт,
  Пролетiвши наче птахи над рифом!
  
  Та довiрили юним штурвал,
  Став пiлотом пацан червоним асом!
  I фашистiв як вихор розкидав,
  Знищивши коричневих разом!
  
  Зi своєю дiвчиною разом дiйшли,
  До твердинi нацизму Берлiна!
  Будуть щасливi мої дiти,
  Наша армiя - непереможна!
  На завершальних словах зупинилися останнi пiдбитi танки шаленого противника. Ну а пiхоту докошувати було справою не найскладнiшою. Японцi продовжували перетися, а Оленка з милою усмiшкою боги добра вiдзначила:
  - Максимка людина з великим талантом спiвака та письменника. Чи може йому вигадати якийсь новий гiмн для радянської держави?
  Босонога Алла скептично труснула головою:
  - Не довiрять таке дитинi. Ти це й сама розумiєш. Хоча немає в нашому свiтi нiчого неможливого...
  Оленка, стрiляючи у ворогiв, додала:
  - Звичайно ж, нi!
  Атака самураїв остаточно захлинулась, i настала нiч. Дiвчата добре тепло заснули прямо в окопi. Оленцi снилося щось моторошне, пов'язане з колишньою битвою з фашистами, але в танках. Адже Бiлоснiжцi не доводилося бути танкiсткою, i вогняна Алла, що зовсiм схоже на диво бачила один i той же з напарницею сон;
  Войовницю знову вдарило iнерцiєю об залiзо, снаряд супротивника виплюнув з жерла гармати i зрикошетив з вежi, що обтiкає як щучий нiс. Оленка жадiбно поцiлувала босоногу Аллу чолом у лопатку, коли в навушниках пролунав трiумфуючий крик гламурної навiдницi. Так i не вистрiливши, радянська самохiдка сiпнулася, дещо важко з дизельним мотором завжди так, розганяючись з мiсця. Обмираючи серцем, босонога Алла обернулася влiво. Слава Богу (в якого вогняна диявол не вiрила!). А туї ще льотчиця (що чорт забирай вона в танку робить), ця златоволоса Марiя була цiла, отже, нiмець стрiляв не в неї.
  Ой що з тобою? Закоханий! У кого? У Маринку...
  Блондинка, вискочивши з вiдкритого люка башти, показала палець угору:
  - Перемога!
  Вони пройшли за десять метрiв вiд палаючого "Ягдмеведя" або може бути "Ягдгризлi", так i не згадала босонога Алла, справжнє iм'я цього дива iнженерного мистецтва. Крута Марiя, ось стерва якась, оголила на ходу свою праву грудину, блиснувши рубиновим соском. Мовляв, знай наших! Сто п'ять мiлiметрiв з початковою швидкiсть снаряда 1120 метрiв за секунду. Цi моторошнi хуки "машини-звiра" зумiли прошити його риловик в самому пiдставi рубки. Та ще довбавши гарненько збоку вiд зброї, залишивши шикарну дiрку, з якої тепер вибивалися язики полум'я. Швидконогi дiвчата, що бiжать за ними, вiд радостi стали робити сальто i кружляти. Ось одна найшвидша стрибнула в полум'я, i явно забалакала вiд того, що вогонь лизнув її рожевi, дiвочi п'ятки.
  Босонога Алла гаркнула:
  - Та обережнiшi ви чортовики! Ще може боєкомплект так рвонути, що кiсток не зберете!
  Батарея як хвиля перекотилася через пагорб, вирвавшись на перетнуту лiнiями окопiв i надолбiв рiвнину, густо переорану так само, як i попереднiй, багатостраждальний кiлометр. Кiлька куценосих броньованих машин горiли там i там, але танкова бригада розстрiляла краплi, що ще вцiлiли, i пiшла вперед на великiй швидкостi. Своєю важкою кавалькадою, слiдуючи за густим рядом снарядiв, що котилися на захiд. Клубки колючого дроту, на якi перетворилися загородження, досягали висоти людського зростання. Розчервонiлi босi ножi дiвчат, поранилися об колючки, але воїнки нi на мить не переривали свiй бiг. Хоча дехто вже почав накульгувати. Рванi воронки розташовувалися настiльки щiльно один до одного, що їх доводилося перескакувати, щоб не збитися з генерального курсу.
  Голонога Алла жартома кричала:
  - Марш! Марш! Лiвий, лiвий! Гусеницi пiдтягнути, башти пiдiбрати!
  Грайлива златоволоса Марiя пiдтримала:
  - Хто не боєць, той не мешканець! Прийде безславний тим кiнець!
  Войовниця пiдганяла полк, прагнучи втримати дистанцiю до дiвчат-танкiстiв. Навiть при цьому присвистуючи. Праворуч дзвiнко заклацало по бронi, якийсь дурень лупцював iз кулемета. Вiдьмакова навiть не став витрачати на нього снаряди та час. Просто гусеницi проїхалися нiмчурою, видавивши кишки, i перемелив кiстки. Наташка заспiвала:
  - Кiсточки, зiрочки збилися раптом у ряд! Мiцнiше стиснi в кулаках автомат!
  . РОЗДIЛ No 8.
  Коли Дарина перестала спiвати, Васька вiдповiв їй:
  - Та в тебе чудовий голосок, i гарнi слова! Але при цьому одним патрiотизмом ситий не будеш. Розкажи менi, як далi йшла вiйна у вашому свiтi.
  Дiвчинка, якiй було не дуже зручно сидiти на кiстлявих плiчках худенького, але дуже жилистого i витривалого хлопчика вiдповiла:
  - Як я вже казала, Курська дуга стала завершенням корiнного перелому пiд час Другої свiтової вiйни. Союзники посилили бомбардування Нiмеччини та контрольованих нею територiй. Одночасно розпочалася висадка в Iталiї. За допомогою захiдних спецслужб було iнспiровано вiйськовий переворот у ходi, якого заарештували Муссолiнi. Король знову повернувся у владу та оголосив вiйну Нiмеччинi. Там нiмцi втратили свого найголовнiшого i найсильнiшого союзника.
  Васька перервав Дарину:
  - Гарно виходить! Отже, Гiтлер втратив Iталiю. А що далi?
  Дiвчинка з деяким жалем сказала:
  - Iталiйська армiя втiм виявилася небоєздатною. Гiтлерiвцi досить швидко розгромили її, але значнi сили були абстрактнi вiд схiдного фронту. Радянська армiя вела наступ в Українi, причому дуже успiшно, естафету пiдтримав i центральний фронт. Фашисти, не бажаючи поступатися лiвобережною Україною, зволiкали з вiдходом за Днiпро, що дозволило ще до морозiв у кiлькох мiсцях форсувати цю водну перешкоду. Київ удалося взяти майже без бою. Нiмцi чомусь не прикрили це мiсто великим гарнiзоном. Розвиваючи успiх, радянськi вiйська також захопили Житомир та Вiнницю, але потрапили пiд черговий фланговий контрудар Майнштейна. Нiмцям навiть удалося на короткий час повернути собi Київ, але ненадовго, у СРСР вистачало резервiв!
  Васько невдоволено буркнув:
  - Ось цей Майнштейн! Все вiд нього неприємностi! До речi, може ти щось, по нiмецькiй технiцi нового скажеш. У них, чи не з'явилося якихось нових автоматiв?
  Дарина знизала плечима:
  - Я чула про потужний нiмецький автомат МР-44, але точних характеристик не пам'ятаю. Ще раз наголошую - я дiвчинка, а не вiйськовий експерт! МР-44 був найкращим на момент своєї появи автоматом у свiтi, але жодних технiчних подробиць я не знаю! I того в чому вiн конкретно був кращим, i наскiльки!
  Васько зауважив:
  - Ну, я б, напевно, теж вiдчував би труднощi, якби спробував розповiсти Iвану Грозному пристрiй танка! А лiтака тим паче... Ось вона дiалектика! А як це автомат вплинув на перебiг вiйни?
  Дарiя весело вiдповiла:
  - Та нiяк! Через занадто пiзно поставили на потiк, а також завдяки бомбардуванням союзної авiацiї випустили цих автоматiв небагато. Так, що нiмцi здули нам, маючи найкращу технiку, але незрiвнянно найгiрше командування!
  Васько фiлософськи зауважив:
  - Найкраща технiка - найгiршi мiзки! Це вже стало штампом! Ох уже цi нiмцi-перцi. Адже так!
  Дарiя погодилася:
  - Нiмеччина не перестає дивувати! З одного боку, дивно, що ми їх взагалi перемогли, з iншого, що билися так довго i великою кров'ю! Такою є дiалектика вiйни.
  Васька поморщив лобiк:
  - Дiалектика? Менi здається це улюблене слово в iнших ораторiв, коли вони не можуть дати чiткої вiдповiдi. Втiм, останнє дуже важко, i часом... Ну, годi, розповiдай далi!
  Дар'я неквапливо продовжила:
  - Настала зима, i нiмецькi вiйська послабшали. Могутню САУ "Елефант" взагалi стало не можна використовувати на радянських кучугурах i їх вiдправили до Iталiї, для вiйни з союзниками.
  Васько раптом запитав:
  - САУ "Елефант" - класна рiч, чи труна на колесах?
  Дарина, знизавши плечима, вiдповiла:
  - Якщо брати такi параметри як броня i озброєння, то краще за будь-яку з тiєї самохiдки, що зараз має СРСР. Хоча, я ось точно не знаю, у травнi 1943 року, вже є у нас САУ калiбру 152 - мiлiметра чи нi?
  Васька вiдповiв:
  - Є, але дуже мало, i переважно не в протитанковому варiантi! А щодо бронювання.... Скiльки лобова броня "Елефанта"?
  Дiвчинка, трохи скрививши лобик, вiдповiла:
  - Здається 200 - мiлiметрiв!
  Васько свиснув:
  - Потужнiсть, однак! Гарний захист, нiчого не скажеш! Ох вже цi "Елефанти"! Або точнiше слони! I що ми з ними воюватимемо?
  Дарина, сiпаючись на плечах хлопчиська, вiдповiла:
  - Скорiш за все, так! Така мабуть доля нашого солдата!
  Васько поправив:
  - Але не взимку, а лише влiтку! Так що поки що нам боятися нема чого. А взагалi ти б Дарина розповiла б щось про зброю майбутнього. Хоча нi спочатку, я хочу вислухати тебе як вiйна з нiмцями, у твоєму свiтi скiнчилася?
  Дарина зiтхнула:
  - Ну, як, сам розумiєш, ми перемогли! У сiчнi 1944 року радянськi вiйська розпочали наступ в Українi та майже одночасно пiд Ленiнградом. Незважаючи на розвинену в iнженерному вiдношеннi оборону, гiтлерiвцi швидко зламалися. За мiсяць i прогнали до самої Нарви, щоправда, саме мiсто вiдразу взяти не вдалося. А на пiвднi спочатку завдали удару в лоб нiмецькiй оборонi, а потiм провели операцiю вiдому як Корсунь-Шевченська. У ходi останньої вдалося оточити одинадцять нiмецьких дивiзiй. Щоправда частина з все ж таки змогла вирватися з котла, але таких було лише близько тридцяти тисяч. До речi пiд час цiєї операцiї вперше було застосовано радянський танк IС-2, свого роду "росiйський тигр".
  Васько радiсно вигукнув:
  - Ну, ось нарештi, ти заговорила i про нашу непереможну зброю, а то набридло слухати все про нiмецьку та про нiмецьку!
  Дарiя хихикнула:
  - I менi теж набридло!
  Васька поспiшив уточнити:
  - А якими є характеристики танка IС-2?
  Дар'я поморщила свiй гладкий лобик, згадуючи:
  - Я не впевнена, але калiбр гармати 122 мiлiметрiв, а лобова броня 160 мiлiметрiв. Такий потужний танк.
  Васько свиснув:
  - Пристойно, а вага в нього яка?
  Дарина не зовсiм впевнено сказала:
  - Здається в 47 тонн.
  Васько вигукнув:
  - Однак круто! Зумiти створити танк, що на одинадцять тонн легше тигра, але при цьому в пiвтора рази перевершує його в бронюваннi i на 32 мiлiметри в калiбрi гармати... Це чудовий танк!
  Дарiя погодилася:
  - Звiсно шедевр танкобудування! Фашистам це як кiсточка у горлi! Втiм, тодi цей монстр тiльки-но почав випускатися, перемогли не за рахунок його. Велику роль вiдiграло й полководницьке мистецтво радянських генералiв. Зокрема вiйська, незважаючи на весняну бездорiжжя, гнали супротивника до самої Румунiї. Єдине тактичне досягнення фашистiв - зумiли вирватися з котла, але це вже деталi, майже вся Україна, окрiм Галичини, стала радянською!
  Васько запитав:
  - А союзники?
  Дарина демонстративно хихикнула:
  - Вони труси! Тiльки, що змогли це Неаполь взяти, ще багато мирного населення Нiмеччини в ходi бомбардувань вбили! А так їхнi здобутки цим i обмежилися!
  Васько знову запитав:
  - А авiацiя як дiяла?
  Дарина швидко перепитала:
  - Чия авiацiя?
  Васька уточнив:
  - Насамперед нiмецька! Ось зараз вона дiстає нас, а як було у вашому свiтi? Мабуть, краще?
  Дiвчинка швидко вiдповiла:
  - Якщо ми перемогли, то, звичайно, краще! Знаєш авiацiя, це завжди цiкаво! Ось який радянський лiтак на твiй погляд найкращий Васько?
  Хлопчик серйозно сказав:
  - Це важке запитання Дарина. Сила лiтака це поняття вiдносне, грає роль i озброєння, i захист, i швидкiсть i маневренiсть! Щодо цього, мабуть, найкращими були б реактивнi винищувачi, яких у нас до речi немає! Ти щось знаєш про реактивнi лiтаки?
  Дарина швидко вiдповiла:
  - Я читала про те, що Нiмеччина щодо цього випередила СРСР та iншi країни. Є таке...
  Васька шморгнув носом:
  - Отож! А ми вiдстаємо i берегiв не видно!
  Дарина заперечила:
  - Це вiдставання тимчасове, i в моєму свiтi, технiчна перевага фашистiв в авiацiї не мала iстотного впливу на хiд вiйни. Не допомогли їхнi реактивнi лiтаки, були таки битi! Як втiм, виявились пустушкою i хваленi ракети ФАУ-1, i ФАУ-2.
  Васька перейшов на шепiт:
  - Я вперше чую про подiбну зброю. Точнiше про те, що у нiмцiв можуть ракети, чутки, хоч уже цiлий рiк, але нiчого конкретного невiдомо. Навiть про цих горезвiсних ФАУ...
  Дарiя хихикнула:
  - А що тут дивовижного? Ця зброя помiтно випередила свiй час. Знадобиться ще рокiв десять пiсля закiнчення вiйни, щоб перевершити в цьому нiмцiв!
  Васько зауважив:
  - Назва ФАУ... Схоже на Фауста з Ґете, це випадково чи нi...
  Дарина пискнула у вiдповiдь:
  - А менi знати! Говорять цей термiн, придумав Геббельс, для зброї вiдплати. А чи це стосується Фауста. Запитайте у мiнiстра пропаганди.
  Васька скривився:
  - Як спитати, вiн здох?!
  Дiвчинка вiдповiла:
  - А ви влаштуєте спiритичний сеанс! Як, наприклад, Папюс на прохання царя Миколи Другого викликав дух Олександра Третього. I ви знаєте, вiн з'явився, значить, якiсь феномени iснують!
  Васько хихiкнув:
  - Феномени чи фокусники? Тут є суттєва рiзниця! Швидше за все, Папюс талановитий фокусник...
  Дарина заперечила:
  - Як сказати! Iснування душi не доведено i не спростовано... З цього приводу можна довго сперечатися, але...
  Васька перебив:
  - I це буде пустою суперечкою! I матерiалiстична теорiя заперечує iснування душi в духовному розумiннi. Але ж саме у церковному! А якщо поглянути на проблему ширше, як сказати дiалектично, то особистiсть людини в принципi може зберiгатися в особливiй, за властивостями, близькими до легендарного ефiру субстанцiї. Тобто як би душа могла стати продуктом еволюцiї внаслiдок iснування особливих полiв або видiв квазiматерiї. Цiлком можуть бути якiсь поки невiдомi науцi види взаємодiй, типiв простору чи особливих вимiрiв. Тiльки самовпевнений дурень думає, що наука дiйшла до своєї межi i знає все!
  Дарина цього разу погодилася:
  - Звичайно... Душа як продукт еволюцiї i поки що невiдомих науцi сил! Цiлком логiчно, особливо якщо згадати польоти увi снi... Найчастiше полiт увi снi бачать у дитинствi, коли голова не так забита iнформацiєю, i рiзними знаннями, коли пам'ять незаймана i легше згадати свої попереднi втiлення. Навiть коли твоя особистiсть була ефiрним тiлом i лiтала, стрiмко перемiщаючись свiтами... Це чудово!
  Васько раптом змiнив тему:
  - Чесно кажучи, я вже втомився тебе нести! Може, сама пiдеш нiжками?
  Дарiя охоче погодилася:
  - Звiсно, пiду! У мене вже седалище болить! Та й ти аж нiяк не м'який!
  Дiвчинка зiстрибнула з плечей хлопчика i пробуркотiла:
  - Все ж таки пiшки ходити набагато краще... I чому люди так бояться смертi, адже тiло темниця душi. Коли вмираєш, твоя особистiсть виходить iз в'язницi i вже немає болю, втоми, страху за своє життя чи життя близьких, а також скорботи за померлими, то ти до них уже приєднався!
  Васько зауважив:
  - Лякає невiдомiсть i... Може навiть справдi очiкування вiчних пекельних мук чи небуття... Останнє вкрай неприємно: як це ти стiльки часу був, жив, думав, будував i раз... Може тому релiгiя така популярна: через слабкiсть людини чи те, що вона смертна!
  Дар'я помiтила:
  - Може навiть лякає людей не сама смерть, а старiсть, яка їх спотворює i мучить. До речi, дiйсно, що можна сказати про батька, який калiчить своїх дiтей, навiть якщо вони трохи пустують. А що хiба дiтям не можна трохи i побешкетувати, що всi повиннi виключно стрункою ходити i не допускати вольностей? Що людина повинна жити нiби в смиреннiй сорочцi.
  Васька кивнув:
  - Ну, так! Ось чому, власне, навчають у Бiблiї. Бiльшiсть людей буде кинуто в озеро вогняне, а решта буде рабами Бога! Тобто християнський вибiр - це вiчне рабство чи катування! Так ось такий по сутi, якщо вiдкинути весь пафос вибiр у Бiблiї. Християнство: чи рабство чи катування, а по сутi, i те й iнше!
  Дарина здивувалася:
  - Та правда! Ти говориш правда, але... Чому тодi християнство так поширилося свiтом? Невже це привабливо: рабство чи катування?
  Васька, зсунувши брови, промовив:
  - Тут можливо кiлька причин. По-перше, багатьох людей лякає свобода i їм навiть хочеться бути рабами, особливо якщо пан не надто суворий. Хоча в даному випадку, якщо Бог переважна бiльшiсть людей кидає в озеро вогняне, то вiн точно не добренький. Тобто назвати Христа добрим, якщо вiн дев'яносто дев'ять вiдсоткiв людства вiдправляє на вiчне борошно не можна. А решта вiдсотка вже не зможе грiшити... А значить або втратити свободу волi, або болiсно себе стримувати, щоб не потрапити в геєну вогненну. У будь-якому разi це рабство i життя у свiтi без грiха... Позбавлена радостi!
  Дарина кивнула:
  - Начебто логiчно! Але все ж християнство пiдкорило майже весь свiт, не дивлячись на вiдсутнiсть привабливостi. Тут не все так просто Василь. Наприклад, апостол Павло каже, що праведники рiвнi царям! Тобто не так однозначно!
  Васька примружив очi.
  - У чому рiвнi? Вони ж не можуть згрiшити, а цар може, причому безкарно! Тож уже не рiвнi! Праведник навiть м'яса скуштувати не може, чи жiнку любити, вiн менший за раба, а не цар! Просто апостол Павло так каже, бо iнакше нiхто в його секту не пiде. I при цьому не уточнює, що чекає саме на людину на тому свiтi!
  Дарiя погодилася:
  - I не бачив того очей i не чуло того вуха, що Господь приготував тим, хто любить його! Та може дiйсно, перспектива вiчного перебування у стерильному безгрiшному свiтi надто вже болiсна, щоб людина це прийняла! Та що таке грiх? У кожної людини своя мораль i мiряла грiховнiсть. Наприклад, фашисти не вважали за грiх вбивство єврея, i навiть думали, що це доблесть. У свою чергу, пророк Єлисей не вважав грiхом вбивство дiтей, хоча кожному очевидно, що це варварство. Або самi євреї: знищили амалiкянський народ, i жiнок, i дiтей, i свiйських тварин! Тобто i Бiблiя щодо грiха суперечлива. Начебто є заповiдь - не убий i в той же час у велику заслугу Аврааму ставилася готовнiсть вбити i принести в жертву невинну дитину. Тобто незрозумiло, у чому суть моралi? А той самий Iсус: то молячий Отця не звинувачувати катiв у провинi його смерть, то кидає мiльярди людей в озеро вогняне на вiчне борошно. Ось i питання: чи добрий Iсус чи злий? Вiн не вiдповiв на ляпаси, але зате з лишком вiдiгрався: кинувши в озеро вогняне i сiрчане бiльшу частину людства!
  Васько поправив:
  - Поки не кинувши! Це було лише бачення, хоч бачення яскраве!
  Дар'я уточнила:
  - Пророче бачення, це майже рiвносильно доконаному факту! Але ось, чесно кажучи, характер Христа загадковий: добрий чи злий? З одного боку доброта: перехiдна межi iнстинкту самозбереження з iншого злiсть, поза будь-якого розумного пояснення!
  Васько зауважив:
  - Вчення про нескiнченнi тортури для грiшникiв, робить Христа злiшим, нiж наприклад Гiтлера. Так що все це певною мiрою... А може вистачити Дар'юшка говорити про релiгiю. Розкажи менi краще, як розвивалися бойовi дiї у вашому свiтi!
  Дарiя охоче взялася, викладати:
  - У березнi на пiвднi настав тимчасовий затишок, i радянськi вiйська приступили до поповнення. Натомiсть на пiвночi бойовi дiї рiзко активiзувалися. Червона армiя спробувала прорватися до Прибалтики та взяти Псков. Бої затяглися надовго i коштували чималих втрат, зате змусили фашистiв перекинути частину сил iз центру. У квiтнi почався наступ у Криму, в ньому брали участь значнi сили, а нiмецькi вiйська зазнавали серйозних проблем особливо з постачанням. Румуни у свою чергу втратили бойовий дух i за першої ж нагоди кидали зброю. Крiм того, радянське командування обiцяло румунським вiйськовополоненим повернення на батькiвщину пiсля вiйни. Нiмцi ж боялися потрапити до Сибiру (треба сказати, що їхнi побоювання були не марними, скiльки фрицiв згинуло в полонi, досi не можуть пiдрахувати.) Проте без припасiв не надто повоюєш. Треба сказати, що фашистська Нiмеччина до лiта 1944 все ще була сильною. Випуск озброєнь зростав i гiтлерiвцiв була навiть кiлькiсна перевага за кiлькiстю танкiв i самохiдок 7,8 тисяч проти 7,1 тисяч радянських. Але в цьому випадку цим фашисти скористатися не могли. У них не вистачало пального, румунськi та угорськi свердловини зазнавали бомбардувань союзникiв та радянських бомбардувальникiв. У СРСР майже не було дальньої авiацiї, але лiнiя фронту наблизилася до основних джерел нафти та удари стали iнтенсивнiшими, точнiшими. Крiм того, союзники посилено бомбардували нiмецькi заводи, з виробництва бензину з бурого вугiлля. Тобто численна фашистська технiка була знерухомлена, у тому числi й авiацiя. Що користi було в реактивних винищувачах МЕ-262, якщо вони не могли навiть вiд поверхнi вiдiрватися! Крiм того, через брак легуючих елементiв якiсть бронi нiмецьких танкiв рiзко знизилася i могутнi "Тигри" i "Пантери" легко пробивалися снарядами, що вивергалися радянськими машинами.
  Васько пiдморгнув:
  - Звичайно, це клас: танк важкий, а пробити нiкого не може! Точнiше його самого пробивають.
  Дарiя продовжила:
  - Шостого червня 1944 року розпочалася масова висадка союзникiв у Нормандiї. Їм протистояли значнi сили фашистiв. Усього 58 дивiзiй iз них одинадцять танкових i моторизованих, i п'ять добiрних есесовських. При правильному використаннi вони в принципi могла перешкодити висадцi, але фашисти розташували їх вкрай невдало. Крiм того авiацiя союзникiв зазнавала масованих бомбардувань комунiкацiї гiтлерiвцiв, руйнуючи мости та залiзничнi колiї. Це також ускладнювало маневри та перекидання сил. Принаймнi нiмцi не змогли парирувати подiбний удар i грамотно розпорядитися самотужки. Висадка в Нормандiї, не зовсiм вдале застосування ракет Фау-1, створили сприятливi обставини для операцiї "Багратiон". Гiтлерiвське керiвництво вважало, що радянське командування в першу чергу захоче захопити Балкани, перш нiж тут прийдуть союзники. Крiм того, СРСР захоче позбавити Нiмеччину доступу до румунської нафти. Були й iншi мiркування, тож на пiвднi нiмцiв найбiльше потрiпали, i радянськi вiйська помiтно вклинилися в їхнi позицiї. Крiм того, рiвень бойового духу в уже битих нiмецьких частинах був вкрай низький, а румунське керiвництво посилено готувало зраду Гiтлеру. Навiть сам Антонеску обiцяв Сталiну вийти з фашистської коалiцiї та оголосити вiйну Нiмеччинi.
  Але радянське керiвництво вирiшило вдарити спочатку Бiлорусiєю, i лише потiм, на пiвднi! Тим бiльше що утворився своєрiдний балкон, який легко можна було б пiдрубати. Гудерiан навiть пропонував вiдвести нiмецькi вiйська за Березину, щоб зробити конфiгурацiю фронту зручнiшою для оборони! Гiтлер про це й чути не хотiв. Звичайно, повнiстю приховати перекидання вiйськ неможливо, але радянське командування гнало вiйська i на пiвдень, причому як справжнi, так i макети танкiв разом iз порожняком. I було пущено дезiнформацiю, що удар у центрi це блеф, щоб вiдтягнути фашистськi вiйська вiд пiвденних дiлянок фронту.
  Васько зауважив:
  - Гарний блеф, краще за погану правду!
  Дар'я додала:
  - Плюс ще й партизанський чинник, мiсцевi месники, коли 22 червня розпочалася операцiя "Багратiон", зруйнували майже всi залiзничнi колiї, в Бiлорусiї позбавивши фашистiв можливостi маневрувати вiйськами. Отже наступ особливо з боку болiт Полiсся розвивався успiшно, i вже 3 липня було взято Мiнськ. Фронт нiмецьких вiйськ на сходi впав, почався наступ i на пiвднi. Загалом гiтлерiвськi вiйська виявилися неготовими до ефективного опору. Та й румуни, болгари, словаки покинули Третiй Рейх. Втiм, режим Хортi в Угорщинi, щоб урятувати свою шкуру, теж хотiв оголосити вiйну Нiмеччинi, але Отто Скореллi заарештував регента Угорщини. Потiм на посаду фюрера мадяр був поставлений вiдданий Гiтлеру Салашi. Внаслiдок чого опiр Угорщини затягнувся до кiнця березня 1945 року. У центрi радянськi вiйська у серпнi пiдiйшли до Вiсли, але форсувати не стали. Дехто вважає, що Сталiн це зробив навмисно, так у Варшавi почалося повстання, органiзоване буржуазним урядом Крайкова, i червоний диктатор хотiв, щоб нiмцi втопили його в кровi. Iншi вважають, що радянська армiя зазнала надто великих втрат, крiм того вiдстало постачання, не кажучи про те, що партизани зруйнували в Бiлорусiї всi залiзничнi колiї. Спочатку це допомагало бити нiмцiв, але потiм негативно позначилося на поставках до радянської армiї.
  Васько тут погодився:
  - У рейковiй вiйнi легко перегнути цiпок! Ну а що союзники?
  Дар'я посмiхнулася:
  - До кiнця серпня вони зайняли майже всю Францiю i мали реальнi шанси увiйти до Нiмеччини, захопивши з ходу, майже беззахисний Рур, але знову далася взнаки їхня вiчна захiдна неузгодженiсть. Крiм того, можливо зiграла роль суперництво серед командирiв США та Британiї i може впливати прогерманськi олiгархи.
  Васька навмисне широко, позiхнув:
  - Досить! Менi набридла полiтика та вiйна! Краще заспiвай менi, що-небудь!
  Дарiя не стала сперечатися i заспiвала своїм чудовим, дуже чистим i дзвiнким голосом:
  Потiк хвилi - кришталь прибережної,
  Бриз свiжий, нiжний, заводний!
  А снiг так сипле бiлоснiжний,
  Над матiр'ю Землею сивою!
  
  Променi кучугури золотили,
  А пластiвцi падали, як пух!
  З душi скорiше скиньте гирi,
  Щоб запал вiдразу не згас!
  
  Я босонога дiвчина,
  Зараз злий месник-партизан!
  У латках драна спiдниця,
  На Батькiвщину фашист напав!
  
  Тепер помчала в безодню ситiсть,
  Сухарик черствий на обiд!
  Фашисти вiрю, будуть битi,
  I подвиг дiвчат оспiваний!
  
  Вибухiвку в рейки заклала,
  Хоч нiч була й холодна!
  Дощем немилосердно лило,
  Лихо здавалося, що до дна!
  
  Але поїзд iз нiмцями пiдiрвала,
  Фашистським танкам не пройти!
  Хоч немає у свiтi iдеалу,
  У серцях зберiгаю кохання мотив!
  
  Шлях дуже довгий, нiжки збила,
  Але зiбрала про нiмцiв усi!
  Отримає Гiтлер, вiрю в рило,
  За беззаконня своє!
  
  Не вiдомий героїзму вiк,
  Межi немає - не знає смерть!
  Ми вийдемо в безмежний космос,
  Щоб сльози скорботи враз стерти!
  
  Доб'ємося нової величi,
  Над усiєю планетою Червоний прапор!
  А ти свiй внесок: душевний, особистий,
  Неси i в прозi та вiршах!
  
  Причому не заради пустозвонства,
  Адже слово - молот, гострий серп!
  Без огидного мощам поклонства,
  А зi творенням росiйський герб!
  Вiдвоювали пiдлогу Європи,
  Звiсно, потрiбен новий свiт!
  Потоки кiнноти, пiхоти,
  Простiр Всесвiту пiдкоримо!
  
  А вам час служити Росiї,
  Нащадки мили мої!
  Щоб свято було пiд синiм небом,
  Щоб стрiлою вгору голуби!
  Ну цi дiти, схоже, знайшли своє щастя. Або точнiше корисне заняття.
  Рештi так не щастило. Зокрема вiдома партизанка Лара Мiхейко, як i ранiше, нудилася i мучилася в каменоломнях. Спроба втечi закiнчилася затриманням. Дiвчину-пiдлiтка за це висiлки розпеченим дротом. Навiщо на плечi випалили тавро. I вiдправили до штрафного блоку табору. Там працювати змушували по вiсiмнадцять годин на добу, i постiйно лупцювали батогами. Лара, проте, виявила живучiсть i вперто не хотiла згасати. У цьому пеклi, дiвчина працювала, працювала кувалдою, киркою, i перетягувала важкi валуни. При цьому роботу виконувала у ланцюгах, i будучи голою. Справжнiй жах.
  Але дiвчина терпiла i змогла вижити. Але термiн перебування у штрафникiв не обмежений.
  Так що на неї чекала постiйна батiг, безперервна робота, ланцюги, i мiзерна пайка. Проте дiвчина все ще трималася. I мрiяла про втечу, що здавалося практично нереальним. Бiдолашна Лара Михейко, яку нiби голу рабиню б'є бичем наглядач!
  . РОЗДIЛ No 9.
  Олег Рибаченко мчав до Монголiї. Вже була осiнь i в Сибiру хлопчика-генерала зустрiв мокрий снiг. А це не надто приємно, коли на пiвднi Сибiру, де ще недавно було так тепло, тебе зустрiчає снiжок.
  Та ще змiшаний iз дощем. Не надто приємно. Але хлопчик-герцог бiжить собi та бiжить. Заодно не забуваючи писати i дуже красиво прямо на ходу;
  У центрi Радянсько-нiмецького фронту все ще тривало оперативне затишшя. Гiтлерiвцi поки що тiльки вели вогонь iз артилерiї та посилено бомбили. Мабуть, Гiтлер вирiшив почати повiтряний наступ на СРСР.
  Так що поки що у Оленки був час писати, чим красива i дуже сексуальна дiвчина i користувалася.
  У неї в АI все набагато краще, нiж насправдi. Ось уже й Японiю безпосередньо прищемили.
  Оленка трохи вiдiрвалася вiд своєї подружки. Поки що вони бiльше билися проти пiхоти i, iнодi лише зустрiчалася авiацiя. Поки не надто вони могли вiдзначитись i перспектива здобути новий орден "Перемога" поки не загрожувала. Щоправда, був певний шанс обзавестися новими зiрками героя СРСР.
  Радянська армiя швидко наступала... Почавши дев'ятого, а шiстнадцятого серпня вважай, оборона країни Вранiшнього сонця повнiстю дезорганiзована, а до дев'ятнадцятого, їх частини з'єдналися з тими, що рвалися з боку Монголiї. Ось тут, нарештi, Оленка зустрiла японськi САУ.
  Легка, поки потрапила САУ на базi танка "Чi-Ха".
  У головi Оленки промайнуло iнформацiйне забезпечення цiєї операцiї;
  У стратегiчних вигадках японського командування досi було мiсця для самохiдних артилерiйських установок. З низки причин пiдтримка пiхоти покладалася на легкi та середнi танки, i навiть на польову артилерiю. Проте, починаючи з 1941 року, японськi вiйськовi кiлька разiв iнiцiювали створення самохiдних артилеристичних установок. Великого майбутнього цi проекти не отримали, i самохiдок було зовсiм небагато, але вони все ж таки Оленцi попалися. Так що отриманi про цi машини знання дуже знадобилися.
  Оленка пiдкрадалася непомiтно, тримаючи в руках посилену модифiкацiю протитанкової гранати.
  Першою була установка "Тип 1" ("Хо-Нi I"), призначена для боротьби з бойовими машинами та змiцнення противника. На шасi середнього танка "Чi-Ха", на мiсцi вежi, було встановлено броньовану рубку з лобовим листом завтовшки 50 мiлiметрiв. Ця конструкцiя рубки застосовувалася усiм наступних японських САУ на той час. Змiнювалися лише гармати та системи їх встановлення. У рубцi 14-тонної бойової машини поставили польову гармату "Тип 90" калiбру 75 мiлiметрiв. Грубе наведення гармати по горизонталi здiйснювалося поворотом усiєї машини. Тонкий - поворотним механiзмом, в межах сектора шириною 40?. Кути зниження/пiднесення - вiд -6? до +25? Потужностi такого озброєння вистачило для поразки всiх американських танкiв на дистанцiях вiд 500 метрiв. У той же час, атакуюча японська САУ сама зазнавала ризику обстрiлу у вiдповiдь. Починаючи з 1942 року, було збудовано лише 36 одиниць САУ "Тип 1". Незважаючи на невелику кiлькiсть, цi артилерiйськi установки активно використовувалися в бiльшостi операцiй. Декiлька одиниць дожило до вже очевидного кiнця вiйни, коли вони стануть трофеєм СРСР.
  А цей теж увiйшов до числа трофеїв. Оленка пристрели у стрiлку. А потiм, коли японцi спробували видертися з машини, зрiзала парою пiстолетних пострiлiв. А останнього приколола ножем. Найважче це було, звичайно ж, дiстатися i потрапити пiд обстрiл кулемета. Але тут прибрати погано прикритого стрiлка, що вiдважно висовує, було вже пльовою справою. Босонога Оленка навiть зробила, нiби була шибеником-хлопчиськом нiс у бiк японських островiв:
  - Вам шишечка на головi, я жовтеньким лимончикам гарантую!
  На захоплену САУ потрiбно повiсити червоний прапор i повести її до своїх позицiй. Так буде i для неї найбезпечнiше, щоб ненароком не знищили... З огляду на як мало подiбних самохiдок у країни Вранiшнього Сонця, вона ще крiм ордену, що належить у таких випадках ще й медаль вiд вiйськово-iсторичного музею отримає, з грамотою.
  Але ось i голоногою Аллi так само у боях щастило. I вона натрапила на власну самохiдку.
  Звичайно ж, теж вважала за краще захопити її тепленькою. Кинула димову шашку, так само застрелила кулеметника, але на вiдмiну вiд Оленка волiла не стрiляти з пiстолета.
  Навiщо витрачати кулi, коли можна застосувати чудовi багнет ножi. А рукопашної сутички з японцями голонога Алла анiтрохи не боялася. Навпаки ця так приємно коли твоя голенька по колiнцi нiжка всаджується противнику в пах, змушуючи останнього загнутися вiд больового шоку. А потiм ти з цiєї машинки ще й парочку самурайських дотiв розмолотиш. А що параметри цiєї САУ це цiлком дозволяють.
  Наступною серiйною самохiдкою японського виробництва стала "Хо-Нi II", вона ж "Тип 2". На шасi з рубкою, повнiстю взятi у "Типу 1", встановлювалася 105-мм гаубиця "Тип 99". Ця самохiдка насамперед призначалася для ведення вогню iз закритих позицiй. Однак часом, зважаючи на обстановку, доводилося стрiляти i прямим наведенням. Потужностi зброї вистачало для знищення будь-яких американських танкiв на вiдстанi близько кiлометра. На щастя для американцiв, у 1943-45 роках було збудовано всього 54 такi артустановки. Ще вiсiм переобладнали iз серiйних танкiв "Чi-Ха". Через малу кiлькiсть САУ "Хо-Нi II" не змогли вплинути на хiд вiйни.
  Вогняна Алла радiла, що в неї самохiдка з такою потужною гаубицею в 105 мiлiметрiв калiбру. Вона може вдарити з її допомогою по укрiплених кулеметним вогником, що огризається, точках противника.
  Голонога Алла навiть хихикає:
  - Раз, два, три! Усi танки розiрви!
  Але й третього героя Максимка вдалося вiдзначитися. Хлопчик, як i ранiше, виконував функцiю розвiдника, але при цьому i не гидував, вiрнiше навiть пристрасно бажав битися.
  Влучно стрiляючи, вiн уже встиг пiд час наступу прикiнчити понад тридцять японцiв.
  Але це максимум тягнуло на орден, а хлопчик хотiв зiрки героя СРСР, ордени в нього цiлих чотири, п'ятий менш iстотний. Тим бiльше йому вже незабаром чотирнадцять рокiв, а значить вступати до комсомолу. А отримає золоту зiрку героя, коли ти ще носиш червону краватку куди приємнiше. Наприклад, можна буде крикнути надто нахабним старим:
  - Ну, що ви ерихонитесь! Я ще пiонером золоту зiрку отримав!
  От i попалася пацану самохiдка, та ще й досить рiдкiсного типу. То чому б її не захопити. Тим бiльше що це Хо-Нi 3.
  Подальшим розвитком "Типу 1" став "Тип 3" чи "Хо-Нi III". Головною зброєю цiєї самохiдки була танкова гармата "Тип 3", розроблена для "Чi-Ну". Боєкомплект гармати у 54 снаряди теоретично дозволяв САУ "Хо-Нi III" стати серйозним бойовим засобом. Однак усi збудованi три десятки самохiдок були переданi 4-й танковiй дивiзiї. Зважаючи на специфiчнi цiлi цього пiдроздiлу - воно призначалося для оборони Японського архiпелагу - всi "Хо-Нi III" майже без втрат дочекалися кiнця вiйни, а потiм увiйшли до складу японо-квантудської армiї на територiї Маньчжурiї.
  Так ось хлопчик i пiдбирається до цiєї машинки повзком. У треба обдурити японцiв. Змудритися...
  I ось Максимка надує красиву повiтряну кульку. Який зображає собою фiзiономiю iмператора Хiрохiто.
  Правильно саморобна ця кулька, але треба було з мистецтвом i любов'ю її розмалювати. Щоб портретна подiбнiсть стала абсолютною. Хлопчик-розвiдник, майже чорний вiд бруду та засмаги з одних шортикiв, ловив на гачок екiпаж самохiдки. Нехай навiть i трохи по-дитячому.
  Виверт, як не наївно це виглядало, спрацював! САУ зупинилося, а всi п'ять членiв екiпажу вискочили i, впавши на колiна, закотили за чоло очi. Пiонер-герой вистрiлив одразу з обох з невеликих пiстолетiв у чоло. Йому знадобилася секунда, що швидко натискаючи на плавнi курки, зброї спецiально призначеної для розвiдникiв прибрати їх. А потiм i заскочити у розкриту САУ. Повiсивши зверху червону ганчiрку, вiдвести до своїх.
  Дорогою, до речi, у хлопчика з'явилася ще одна можливiсть вiдзначитись.
  Танк артилерiйської пiдтримки морських десантних загонiв, озброєних 120-мм короткоствольною гарматою. Випущений малою серiєю на базi "Чi-ха" i з трьома кулеметами притис радянських пiхотинцiв до землi, а радянськi бойовi машини запiзнилися.
  Максимцi довелося зупинити свою машину, тож одному хлопчику хай навiть такому досвiдченому в технiцi як вiн неможливо одночасно їхати i стрiляти. Навiв на корму японського великого танка зброю i як бабахне. Снаряд чудовий, протитанковий. Вiдстань невелика та знищення пройшло на ура. Та ще й коротке дуло у броньованого самураю вiдвалилося.
  Максимко вигукнув:
  - Ось вона наша перемога! Отак i треба битися!
  I повiв свою полонену самохiдку далi при цьому, насвистуючи веселу пiсеньку, ну може й не надто веселу, зате бойову;
  Сонечко в небi як озерце,
  У ньому вiдображення нашої планети!
  Вийдемо гуляти ми з тобою на ганок,
  Буде кохання всi пориви оспiванi!
  
  Але для гуляння - немає годин,
  Злiсний фашист атакує Вiтчизну!
  Преється навала - з пекла ослiв,
  Хочеться зробити смерть комунiзму!
  
  Але ми згуртувалися - Сталiн веде;
  Мудрiсть його, вiрю, я нескiнченна!
  Як за Росiю батьки з мечем,
  Тож радянський союз битися - вiчно!
  
  Б'ють бiй куранти, свiт вражений,
  Крейсер "Аврора" вартує ескадри!
  Жали серпами ми м'який льон,
  Адже хiд битви вирiшують - знай кадри!
  
  Ленiн дав землю, всiм без проблем,
  Сталiн колгоспи розширив, пiднявши!
  Хочеться у свiтi всiм змiн,
  Щоб попрямувати в космосу висоти!
  
  Кожен у Союзi - дорiвнює богам,
  Може мати хмарочоси та яхти!
  А програємо, буде нам, сором,
  Палкою бамбука лупитимуть п'яти!
  
  Так що бiйся, ти не знаючи того;
  Що куля-дура, а життя канарка!
  Вiрю, досягне воїн всього,
  I не оцiнить свiтло на копiйку!
  
  Але є, звичайно - моторошний бар'єр,
  "Тигри" могутнi, з дулом "Пантери"!
  А за спиною дядько злий жадiбний Сем,
  Хоче з росiйських баб зробити гетери!
  
  Але порахується нелюд-фашизм,
  Росiяни це - Вiтчизна героїв!
  Буде побудований, вiр комунiзм,
  Ми свiт насильства - жваво розриємо!
  
  Партiя, Сталiн та комсомол,
  Це Трiада, опора Росiї!
  Буде ударом ворог розбитий,
  А сонм народiв стане щасливiшим!
  
  Нацiї свiту чекають нас скрiзь,
  Стогнуть робiтники всiх країн пiдмiсячних!
  Нема їм притулку, тут на Землi,
  Жорнiв на шиї - тисне чавунний!
  
  Але Сталiн твердий - дав нам наказ;
  Дайте свободу, мир, людям радiсть!
  Виконаємо цей мудрий наказ,
  З лику планети вичистимо гидоту!
  Хлопчик вiдвiв машину i передав, досвiдченим танкiстам. Сам же бiгом помчав у бiй, вiн почував себе на висотi. Крiм того, душевне наснагу часто пiдвищує чуття до найвищого рiвня. I Максим зрозумiв, що тут не так далеко ховається ще одна самохiдка.
  Причому велика i пацан навiть зумiв, як вiдчути її клас.
  Окрiм сiмейства "Хо-Нi" iснувала ще одна самохiдна артилерiйська установка на базi танка "Чi-Ха". Це була САУ "Хо-Ро"/"Тип 4". Вiд iнших японських самохiдок вона вiдрiзнялася конструкцiєю броньової рубки, i навiть озброєнням. "Хо-Ро" була найпотужнiшою САУ Японської iмперiї: 150-мiлiметрова гаубиця "Тип 38" могла забезпечити знищення майже будь-яких цiлей. Щоправда, самохiдки "Тип 4" також не стали масовими. Уся серiя обмежилася лише 35 машинами. Декiлька перших серiйних "Хо-Ро" встигли взяти участь у битвi за Фiлiппiни. Однак пiзнiше всi наявнi самохiднi гаубицi були переданi 4-ї танкової дивiзiї. У складi цього пiдроздiлу самохiдки "Тип 4" встигли повоювати лише на Окiнавi, де кiлька одиниць було знищено ударами американських вiйськ, а тепер одна з них виявилася i Маньчжурiєю. Що ж за це йому нарештi дадуть золоту зiрку. I краще не як знаменитому Голiкову посмертно, а за життя. А потiм ще здiйснити безлiч великих подвигiв. Доки комунiзм не переможе в усьому свiтi.
  Але ж i пiсля цього ще далеко не скiнчиться свiтова iсторiя. Будуть битви та походи до iнших космiчних свiтiв. А так, напевно, теж iснують хижi фашистськi iмперiї, межi якої простягаються на цiлi галактики. Безлiч рiзних ранiше небачених типiв озброєнь, уявити повне розмаїтiсть яких може лише поет, причому рiвня щонайменше Леонардо Давiнчi.
  Хлопчик утiк у бiк передбачуваного знаходження самохiдки, найбiльшої з масових класiв на даний момент. Потрiбно було ще деякий час, щоб добiгти цим колком степу, з безлiччю обвуглених пнiв i колючих каменiв.
  Що попереду - вiйна! Що позаду? Бiда! Надiя є, що сорок перший рiк бiльше не повториться! А вiн придумає якусь нову чудову зброю чи спосiб отримання енергiї.
  Щось особливе неповторне... Наприклад, можна використовувати для отримання електрики гравiтацiю. Адже гравiтацiйнi хвилi це як той самий прибiй, можна їх використовувати в будь-якому мiсцi i в будь-який час на нашiй планетi Земля. Тiльки потрiбно постiйну гравiтацiйну складову розкласти на змiнну, наприклад, за допомогою просторового трансформатора i тодi сила матерi переможе над слабкiстю духу!
  Максимко вiдразу вивiв афоризм:
  - перемога науки; торжество сили матерiї, над слабкiстю людського духу!
  Хлопчиковi це раптом так сподобалося блищати дотепнiстю, що крилатi афоризми з нього так i попрели;
  Твоє око-алмаз! Коли око-алмаз, вiн, на вiдмiну вiд природного каменю, завжди пiд рукою i його не потрiбно вiдкопувати!
  Навiть корова потребує штанiв, якщо вони на роздорiжжi пасовища та водопою!
  Жiнка цiнує на собi одяг, чоловiк її вiдсутнiсть, а податкiвець кiлькiсть латок, яких можна настрогати з чужої сукнi латаючи бюджет держави!
  Заради мистецтва йдуть на добровiльнi жертви виконавцi, заради вiйськового мистецтва примушують жертвувати слухачiв!
  Публiка завжди хоче бiс при шедеврi мистецтва, вiд публiки не залишається бажаючих повтору при шедеврi вiйськового мистецтва!
  Концерти маестро мистецтва, за квитки платять великi грошi, i ще бiльшi платять, щоб уникнути концертiв маестро вiйськового мистецтва!
  Краще вбити одного негiдника, нiж викрити сотню - останнє мерзотники i так роблять самi!
  Вiйна це найазартнiша гра, тiльки в нiй стан програє на вiдмiну вiд покеру, той, хто не може пiдкорити себе азарту!
  Атака на вiйнi, як стрибка на конi, тiльки iподром має значно бiльше перешкод i продажних жокеїв!
  Це афоризм не точний! На кiнських стрибках можна пiдкупити жокеїв, пiд час атаки бiжить усвiдомлює, що життя не продається!
  Довгий ствол револьвера компенсує короткий розум, тiльки при вербальному спiлкуваннi!
  Вiйна це дружина яка нiколи не кидає, але народжує виключно мертвих!
  Якщо пiдданi хочуть солодко їсти i м'яко спати, то повиннi вибрати правителя iз солоним гумором та жорсткою хваткою!
  Жорстокiсть рiшень тирана компенсується лiбералiзмом їх виконання у вiльнiй економiцi!
  . Людина звикає до всього, тiльки рутинi не може звикнути, так як остання, триватиме лише до першого сонного позiхання, а потiм слiдує окрик новизни, що пробуджує!
  Друзi пiзнаються лише в тiй ситуацiї, яку ти готовий уникнути навiть цiною наживи смертельних ворогiв!
  Хто недооцiнює супротивника, знижує власне життя!
  Хто непомiрно цiнує себе, в мiру продешевить в очах решти!
  У стрiльбi тiльки холоднокровнiсть не дає охолонути пальцям, i згаснути запал!
  Холоднокровнiсть полководця запалює смолоскип трiумфального вогню!
  Дружба тендiтна, ворожнеча мiцна, але дружбу може загартувати лише розчарування ворожнечi! Гартує характер палкий ентузiазм, змiшаний з холодним розрахунком!
  Хто смiється, той не вмирає, бо при смiхi не буває похоронного настрою!
  Не буває ганебної працi, буває лише пiдле використання її результатiв!
  Мрiї солодкi, але на хлiб не мажуть, хоча чудово приваблюють мошкару!
  Можна промахнутися, стрiляючи, але якщо в тебе мiток не тiльки очей, а й розум, ти нiколи не пролетиш повз успiх!
  Вiдсутнiсть вiд природи влучного ока може компенсувати оптика, але вiдсутнiсть з-за лiнощiв точного розуму не заповнить жодна лiчильна машинка!
  Мова меле швидко, але хлiб мудростi, випечений з такого перемелу: не зачерствiє у вiках!
  Хлiб знання, випечений з борошна перемеленого язиками наймудрiших, теж може заплiснiвнiти, якщо їм нехтує пустомеля!
  Хто мало ризикує, той не п'є шампанського, хто забагато взагалi задовольняється чифiром на нарах!
  Золота мова зазвичай у тих, у кого зовсiм заiржавiло почуття вiдповiдальностi!
  Костюм прикрашає людину, не бiльше нiж сукню вiшалку, якщо в нього iнтелект манекена, i освiта Буратiно!
  Добре мати такого доброго та чуйного Батька як тато Карло, але дуже погано мати при цьому голову з полiна та юшку у виглядi натюрморту!
  Краще, будучи сильним чемпiоном, виснажувати себе тренуваннями, нiж опустившись до аутсайдера, насолоджуватися вiд кайфу власного безсилля!
  Людина, вища за тварину саме тим, що нiколи не встановить для себе останнього рубежу i не дiйде до межi задоволеного честолюбства!
  Весь свiт складається з голок, тiльки тим, хто живе нам здається прилизаним, через взутий свiдомостi!
  Правитель, при якому все дорожчає - не варто й дохлої мухи!
  Правителi, якi хочуть безмежних просторiв, отримують строго за лiмiтом грошi на свою могилу!
  Нiщо так пронизливо не кричить про втрати, як вiйськове затишшя!
  Звуки бою оглушають, але по-справжньому глухим стаєш, коли не помiчаєш закiнчення канонади!
  До поганого правителя народ ставиться як пиво, хоче бачити холодним i на столi, тiльки готовий за це заплатити не лише папiрцем!
  - Коли правитель поганий, вiн чудово котирується в анекдотах! А коли багато анекдотiв, то i життя стає веселiшим! А смiх продовжує життя! Тобто, при нiкчемних вождях: життя як суцiльний анекдот: довге, веселе, страшне, але завжди хочеться знати продовження!
  У того, хто курить цигарки, будiвництво життєвих успiхiв, занадто часто ставати на перекур!
  Ось так завжди в бiзнесi, шукаєш скарб, а знаходиш снайпера, останнiй, втiм, вiдливає кулю iз золота партiї!
  Смерть все поспiшає для тебе, запiзнюється для тещi, але точно вчасно для легковажного сприйняття свiту!
  Померти люди завжди встигають, а в життi тотальний цейтнот!
  Втiм, пiд час вiйни стрiлка циферблата швидше пропелера Мига, коли спиш, i повiльнiше равлики, коли риєш траншею!
  Можна спiзнитися з помстою, можна поспiшити з нагородою, але почуття рутини прийде неминуче!
  Бог виправдовує надiї тiльки в одному, нiколи не залишає людина без випробувань i проблем - збiльшення слова наодинцi при цьому зайве!
  Не буває троянд без шпильок, дороги, без перешкод, життя, без випробувань i тiльки шлях до могили як гладкий асфальт без трiщини!
  Не куля - дурепа, дурень той, хто кулю влучно не кладе!
  Безвихiдних положень не буває, для того в кого не виходять думки, через заднє мiсце!
  Найкоротший шлях перемозi, звивистий маневр плутаючий розрахунок ворога!
  Заплутати супротивника, може тiльки клубок, змотаний хаотичними нитками на точному розрахунку!
  Швидкiсть гарна скрiзь, крiм поспiшностi та старiння!
  Невпевненiсть, сестра зради, причому старша i проникаюча всюди!
  Перемога вимагає вiри, але, на вiдмiну вiд релiгiї, обґрунтування має пiдтверджуватись практикою!
  Велика людина нiколи не величатиме себе сама, нiкчемної людини нiколи не величатимуть iншi!
  Безсмертя нехтують, життям не дорожать, вiд смертi хочуть вiдкупитися, ось за можливiсть поспати на вiйнi готовi вiддати все!
  Б'ють у пах часто, але вiдбиває розум найвiрнiше саме хiть!
  Росiяни iнодi програвали, втрачали голови, але зрештою завжди залишали ворога з носом!
  Останнiй афоризм настiльки сподобався Максимка, що вона навiть зробив кiлька разiв сальто, а потiм пройшовся на руках. I тут раптом упав на черево, вiдкотившись у кущi. Ось вона найважча САУ Японiї з тих, що випускалися серiйно, неспiшно повзе у бiк радянських позицiй.
  Або нi, навiть не повзе, а змiнила позицiю, волiючи мабуть не атакувати переважаючi сили в лоб, а дiяти через засiдку.
  Ну що це розумно! Зрозумiло, що кидатися пiд пряме наведення танкiв Т-34-85 це самогубно, так краще дiяти через засiдку подiбно до горезвiсного "Королiвського тигру", небезпечного винищувача радянських танкiв.
  Хлопчик знову дiстав свою кульку, хотiв спробувати жарт з iмператором ще раз, тим бiльше самохiдка якраз почала забиратися в чагарник густiше, щоб його не помiтили. Планував зiграти номер на бiс, як у нього виникли сумнiви - якщо танкiсти в цiй машинi настiльки розумнi, що додумалися дiяти через засiдку, то, можливо, вони й не купляться на одну кульку. А отже, потрiбно буде зiграти партiю складнiше. Наприклад, у польотi не тiльки обличчя iмператора, до речi, дуже iнтелiгентне та розумне. А ще й надувного дракона для посилення ефекту намазаного фосфором. У цьому випадку виглядатиме все дуже велично.
  Максим пiдповз по чагарниках, ближче. Вiн був зелений вiд трави, маленький i непомiтний. Пiсля чого почав надувати кульки, цiлком закономiрно розраховуючи справити приголомшливе враження:
  - Пастка повинна бути простою для того хто її будує i незбагненною для тих, для кого її влаштовують! Генiй любить простоту, тiльки не у вiдгадках своїх загадок!
  Вiд САУ виходить важкий запах паленої олiї та смердючого дизельного палива. Вона велика, дуже схожа на нiмецький танк "Тигр". Тiльки дуло коротше, зате й товще. Крiм того японський зразок все-таки трохи нижчий, що робить його зручнiшим для маскування. Бiйцi Вранiшнього Сонця сидять у засiдцi, i чекають свого шансу. Один вибрався з люка, нервового запалив. Обличчя дуже зле, взагалi навiть на вiйськових плакатах агресорiв, що показують, подiбне звiряче вираження не часто зустрiнеш.
  Але вигляд зображення iмператора, що пурхає, i дракона, що блищить поруч iз ним, розчулює...
  I ось япончики вискочили з САУ. Рушили до кульок, перебиваючи, хихикаючи i, вiдштовхуючи один одного, намагаючись зловити чудовi зображення.
  Максимцi навiть стало шкода вбивати їх, але борг є борг. Так на вiйнi, як на вiйнi...
  Членiв екiпажу шiсть i на них достатньо i по три залпи з двох пiстолетiв. Саме по пулi на кожного. Щоб довго не мучилися так у лоба. Хлопчик сприймав себе одним цiлим iз пiстолетами, i не мiг з близької дистанцiї дозволити собi таку розкiш як промах.
  Ну, а пiсля цього римовано заявив:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки - не можна ланцi не зраджувати значення, але циклитися на дрiбницях нiяк не можна, iнакше ланцюг огорне тебе!
  . РОЗДIЛ No 10.
  Пiсля чого хлопчик впевнено забрався i в цю "королiвську самоходу". Там вiн витратив деякий час на те, щоб розiбратися за якi тут важелi слiд смикати. Все-таки складна система. Але всi танки та САУ у японцiв на один мотив. З ними справлятися легше, i з метою спрощення поводження екiпажiв iснує певна унiфiкацiя. Начебто гiтлерiвцi унiфiкували ковзанки та форми корпусу у "Королiвського тигра" та "Пантери".
  Максимко трохи забив собi пальчики ноги, коли смикав за педаль, вiд чого вилаявся:
  - Та я й зовсiм тут клишоногий... Тiльки от не гризли...
  Мотор у САУ ревiв, гусеницi трохи пробуксували по чагарниках, з мiсця рушила важко. I рушила... Максимко заспiвав:
  - Я граю на балалайцi це найкращий iнструмент! Тiльки в Москвi краще, нiж на Ямайцi, а бананiв хочете до буфету!
  У САУ ще було аж чотири кулемети з пневматичним управлiнням... I лобова броня в 125 - мiлiметрiв пiд нахилiв 35 градусiв вiд вертикалi. Саме з розрахунку на непробивнiсть гарматою "Шермана" калiбру 76,2 мiлiметра з початковою швидкiстю снаряда 810 метрiв за секунду. Видно, що це модифiкацiя САУ бiльш сучасна, з великою кiлькiстю кулеметiв та посиленим бронюванням. Щоправда, з рухливiстю слабенько. Адже винищувач танкiв за iдеєю повинен мати пристойнi ходовi якостi, щоб встигнути до мiсця прориву хижих машин супротивника. Втiм, ця гармата дозволяла ще й ефективно обстрiлювати неброньованi цiлi.
  Начебто як знаменитий танк КВ-2, для боротьби з рухомими машинками противника слабенький, спробуй з його повiльної гаубицi потрапи. У японського аналога зi скорострiльнiстю трохи краще, але також не супер. Але Максимку цим не збентежити i вiн навiть трохи пiдспiвав:
  - Нашi гармати це не iграшки! Вони б'ють як пекельнi хлопавки!
  Хлопчик згадав як йому розповiдь командир, що в американському штатi Техас заборонено робити стоячи понад три ковтки пива. Тодi Максимко помiтив:
  - А хто це рахувати буде?
  Командир вiдповiв:
  - Американськi полiцейськi звикли бити, а не рахувати!
  Пiсля цих нiби якось розхотiлося вiрити в демократiю США, але з iншого боку i в СРСР могли розстрiляти за зберiгання власiвської листiвки, що, звiсно ж, на думку Максимки, перебiр. Адже йому й самому цiкаво було почитати, що пишуть власiвцi. Та й сам генерал Власов, дуже пристойний командир викликав певний iнтерес. Ну що його посунуло зрадити Батькiвщину? Тим бiльше пiсля поразки нiмцiв пiд Москвою, i вступу у вiйну США стало очевидно, що шанси антигiтлерiвської коалiцiї незрiвнянно вищi, нiж у держав осi.
  Хоча, звичайно, важко пiдрахувати точний коефiцiєнт, та й ймовiрнiсть зради з боку союзникiв досить висока. Крiм того, в якийсь момент фашисти знову почали перемагати i здавалося, що висить на межi. Але спочатку Японiї американцi добре дали по зубах у битвi за Мiдвей, потiм радянська армiя була переможною. Гiтлерiвська орда була розпорошена у битвi за Кавказ i звичайно ж пiд Сталiнградом.
  Максимка деякий, вiрнiше, пристойний час пробули на окупованiй територiї. У партизани йому захотiлося пiти одразу, як тiльки фашисти зайняли Житомир поряд iз яким i перебував його рiдний колгосп.
  I наступним кроком був похiд у партизани... Точнiше не зовсiм одразу, спочатку вони з хлопцями вiдзначилися, реквiзувавши дещо цiнне з гiтлерiвського складу. Далi вiн став розвiдником, так пам'ять мав вiдмiнну, гострий зiр, кмiтливiсть сильну. Та ще й у технiцi розбирався, наче iнженер найвищої квалiфiкацiї. Наприклад, чи багато хлопчикiв знають тi чи технiчнi характеристики фашистських танкiв?
  Максимка, наприклад, може розповiсти напам'ять;
  За умовами Версальського мирного договору, яка зазнала поразки у Першiй свiтовiй вiйнi Нiмеччини, було заборонено мати бронетанковi вiйська, за винятком незначної кiлькостi бронеавтомобiлiв для потреб полiцiї. Але, незважаючи на це, вже з 1925 Управлiнням озброєнь рейхсверу в таємницi велися роботи зi створення танкiв. До початку 1930-х рокiв цi розробки не заходили далi будiвництва прототипiв, як через недостатнi характеристики останнiх, так i через слабкiсть промисловостi Нiмеччини того перiоду. Тим не менш, до середини 1933 нiмецьким конструкторам вдалося створити перший свiй серiйний танк - Pz.Kpfw.I i протягом 1933-1934 рокiв почати його серiйне виробництво. Pz.Kpfw.I, з його кулеметним озброєнням та екiпажем iз двох осiб, розглядався лише як перехiдна модель на шляху до будiвництва досконалiших танкiв. Розробка двох iз них почалася ще в 1933 роцi - бiльш потужний "перехiдний" танк, майбутнiй Pz.Kpfw.II та повноцiнний бойовий танк, майбутнiй Pz.Kpfw.III, озброєний 37-мм гарматою, призначеною в основному для боротьби з iншою бронетехнiкою.
  Через початковi обмеження озброєння Pz.Kpfw.III, було вирiшено на додаток до нього створити танк вогневої пiдтримки з бiльш далекобiйною гарматою з потужним осколковим снарядом, здатним вражати протитанкову оборону за межами досяжностi iнших танкiв. У сiчнi 1934 року Управлiнням озброєнь було органiзовано конкурс проектiв створення машини такого класу, чия маса не перевищувала б 24 тонн. Оскiльки роботи з бронетехнiки в Нiмеччинi в той перiод все ще велися в таємницi, новому проекту, як i iншим, було присвоєно кодове найменування "машина командира батальйону" (нiм. Bataillonsführerwagen, зазвичай скорочується до BW). С самого начала разработкой проектов на конкурс занялись фирмы "Рейнметалл" и "Крупп", позднее к ним присоединились "Даймлер-Бенц" и MAN В течение последующих 18 месяцев свои разработки представили все фирмы, а проект "Рейнметалл" под обозначением VK 2001(Rh) был в 1934-1935 годах даже изготовлен в металле в виде прототипа.
  Всi представленi проекти мали ходову частину з шаховим розташуванням опорних каткiв великого дiаметра i вiдсутнiстю пiдтримуючих коткiв, за винятком все того ж VK 2001 (Rh), що в цiлому успадкував ходову частину з попарно опорними котками малого дiаметра i бортовими екранами вiд досвiдченого тяж. Найкращим iз них у результатi було визнано проект "Крупп" - VK 2001(K), але Управлiння озброєнь не задовольняла його ресорна пiдвiска, яку вони вимагали замiнити на бiльш досконалу торсiонну. Однак "Круп" наполягла на застосуваннi ходової частини зi зблокованими попарно котками середнього дiаметра на ресорнiй пiдвiсцi, запозиченої у вiдкинутого прототипу Pz.Kpfw.III її ж розробки. Щоб уникнути неминучих пiд час переробки проекту пiд торсiонну пiдвiску затримок з початком виробництва гостро необхiдного армiї танка, Управлiння озброєнь було змушене погодитися на пропозицiю "Круп". Пiсля доробки проекту, "Крупп" отримала замовлення на виробництво передсерiйної партiї нового танка, який на той час отримав позначення "броньована машина з 75-мм гарматою" (нiм. 7,5 cm Geschütz-Panzerwagen) або, за наскрiзною системою позначень, прийнятих в той час, або Vs.Kfz.618). З квiтня 1936 року, танк набув свого остаточного позначення - Panzerkampfwagen IV або Pz.Kpfw.IV. Крiм цього, йому було присвоєно iндекс Vs.Kfz.222, який ранiше належав Pz.Kpfw.II.
  Роздуми Максимки були перерванi розкотистим пострiлом i в лобову броню САУ з гуркотом порався снаряд. На щастя, калiбр у 85-мiлiметрiв вiдрикошетив, але... По вушках хлопчику дуже неприємно дало...
  Тут Максим i зрозумiв, що не виставив поверх червону ганчiрку. Ось дурник, а ще треба було йому про технiку нацистську думати. Добре ще, що броня у японцiв гарної якостi, цементована, вмiють робити самураї. Може вона й сiмнадцятифутову англiйську гармату витримає?
  Червоної ганчiрки пiд рукою як на зло не виявилося, i Максимко вискочив iз вежi сам, але до цього в лобову броню ще двiчi потрапило... Добре ще, що СУ-100 почали випускати тiльки пiд кiнець вiйни i тут не виявилося... Така бандура прошила. У СУ-100 за потужнiстю приблизно еквiвалентна знаряддя "Королiвського тигра". Якщо слабше, то тiльки трохи, так що...
  Максим дуже свiтлий волоссям i вiдразу видно, що не японець. Чистокровний житель країни Вранiшнього сонця взагалi не може бути блондином. Якщо у нього, що буває рiдко свiтле волосся, значить, вiн має домiшку європейської кровi.
  Вогонь одразу ж припинився, а Максимко перехрестився, струсивши стiкаючу з щоки крапельку кровi.
  - Ух, захоплює дух! Вдаю, що нiби глухий. Хоч би в класi колiр згас! У-у-х!
  I хлопчик зiскочив з даху. Вони стрибали спритнiше барсу...
  Сам Маршал Василевський оголосили про клопотання, вручити дiвчинцi-термiнатору цiлу низку високих нагород. А що це маршал, а не сявка!
  Красунi Марiї обiцяли вручити другу золоту зiрку... Це вже належало за статутом. Двадцять п'ять лiтакiв - одна зiрочка... Але дiвчина ще й встановила своєрiдний рекорд для Червоної армiї. Вiрнiше навiть два рекорди - з винищення танкiв i лiтакiв... А це вимагало якось ще по-особливому вiдрiзнити... Василевський задумався... У принципi є орден вище зiрки героя СРСР, це "Перемога" її вручили як виняток з правил Алiсi та Анжелiцi пiсля полону фюрера та його почту.
  Але саме як виняток, тому що "Перемога" це нагорода насамперед для полководцiв. Вiрнiше вона заснована саме, щоб вiдрiзняти видатних воєначальникiв, тим бiльше, що кiлькiсть нагороджених золотою зiркою героя значно зросла, а отже, треба було чимось вищим нагороджувати. А то золотi зiрки героя навiть пiонерам давали, а нагороджувати однаково дитину та маршала несолидно.
  А голонога Марiя без зайвих забобонiв знову летить до берегiв Японiї. Вона отримала завдання промацати територiю метрополiї. Прямо її навперейми летячи вiдразу сiм винищувачiв. Причому досить сучасних та потужних Кi-61.
  Войовниця-блондинка вже автоматично входить у стан бойового трансу - треба знищити ворожi лiтаки, якнайшвидше i на дистанцiї, iнакше в маневреному бою її Iлу буде кiнець.
  Голонога Марiя вже не бачить самого бою, однi енергетичнi рисочки, пальцi в автоматичному режимi натискають на гашетки. Згадуються данi японського лiтака;
  Винищувач Ki-61 "Хiєн" ("Ластiвка") серед японських бойових лiтакiв Другої Свiтової вiйни був унiкальною машиною. Вiн оснащувався iнвертованим V-подiбним поршневим двигуном На-40, який був лiцензiйною версiєю нiмецького двигуна Даймлер-Бенц DB-601A.
  Босоногая в бiкiнi Марiя згадала досвiдчений зразок Кi-61 був виготовлений у груднi 1941 року i успiшно пройшов льотнi випробування, показавши в повiтрi хорошу маневренiсть та керованiсть. Щоправда, порiвняно з Кi-43 винищувач мав досить високе питоме навантаження на крило (146 кг/м2), але цей недолiк повнiстю компенсувався потужним озброєнням, протектованими бензобаками та бронезахистом машини. Максимальна швидкiсть Кi-61 на висотi 6000 м становила 591 км/год. На той час дуже пристойно! Для проведення вiйськових випробувань фiрма "Кавасакi" збудувала ще 11 прототипiв, але ще до їх закiнчення було отримано замовлення на серiйне виробництво винищувача.
  На озброєння японської армiї Кi-61 надiйшов наприкiнцi 1942 року i вiдповiдно до японської системи позначень отримав найменування "армiйський винищувач тип 3 модель I", а також назву "Хiєн" (Ластiвка). До кiнця року завод у Кагамiхарi випустив 34 серiйних винищувача у двох варiантах: Кi-61-i (4-113 фюзеляжi).
  Золотоволоса Марiя помiтила, коли розлетiвся на уламки остання сьома японська машина:
  - Слабкувате у неї озброєння. Не дає вам жодних шансiв! Ось взяла я вас та дистанцiї збила.
  У навушниках пролунав схвальний вигук знаменитого аса Кожедуба:
  - Ну, ти й снайпер. Без промаху, на такiй дистанцiї зрiзала... Воiстину найкраща з найкращих войовниця.
  Голонога Марiя скромно вiдповiла:
  -Немає такого, хто кращий, а хто гiрший! Ми всi разом робимо спiльну святу справу!
  . ЕПIЛОГ.
  Але до Монголiї Олег Рибаченко не добiг. Людина припускає, а Бог має. I ось хлопчисько-герцог та його команда знову кинутi на боротьбу з пекельними коронавiрусами i борються у всесвiтi царя-бацили.
  Тож над Росiєю згущуються хмари. I тут багато залежатиме, наскiльки ефективний урок викладуть Коронавiрусу-Всесвiту!
  Наташа, ця вiдьма з блакитним волоссям добила останнiх у цьому мiсцi заразних воїнiв, шпурнувши босими пальчиками нiжок чергову гранату i пискнула:
  - За Святу Росiю!
  I з червоних соскiв лупнула вбивчими блискавками. Ось така вона крута з дiвчат.
  Пiсля чого шiстка вирiшила порадитись. Олег Рибаченко як наймолодший за вiком отримав першим слово та запропонував:
  - Думаю, слiд рушити в глиб територiї Коронавiрусу-Всесвiту i винищити ту резервну армiю, що вони формують у себе в заразному мiсцi. Пiсля чого у них вiдiб'ється полювання з нами воювати!
  Маргарита з цим погодилася:
  - Та не дамо вторгнутися i переб'ємо! Посiємо страх i жах!
  Наташа заперечила:
  - А чи варто? Може бути коронавiруси i самi одумаються?
  Августина рiшуче заявила:
  - Нi! Потрiбно ворога добити! А взагалi є поняття превентивна вiйна!
  Хлопчик Олег Рибаченко iз цим погодився:
  - Але ж правда! Якби Сталiн напав би першим на Гiтлера, то це була б дуже переконлива перемога!
  Зоя прочирикала, скелячи зубки:
  - За Батькiвщину та Сталiна! I перша проталина!
  Свiтлана пiдтвердила зi смiшком:
  - Увi снi я бачу Сталiна,
  I трупами завалено...
  Моя рiдна Русь!
  Августина запропонувала, скелячи зубки:
  - Давайте перейдемо до голосування! Хто за те, щоб iти в глибину Коронавiрусу-Всесвiту?
  Олег Рибаченко згадав, як вiн босими нiжками метал гранати, яким нiколи не приходить кiнець, i гаркнув:
  - Я готовий до походу! Тим бiльше, й iншi країни проти нас виступати побояться!
  Августина прокричала:
  - Наша сила, наш кулак! Нехай у Вiтчизнi править страх!
  Наташа кивнула i рiшуче, тупнувши босою ногою, заявила:
  - Бити так, бити!
  I дiвчина з червоного соска випустила iскру. Вона пролетiла з версту, i потрапила в голову коронавiросiвському розвiднику. I в того голова розiрвалася на частини.
  Зоя це схвалила:
  - Якщо бити, то бити до кiнця! А то знову ворог, немов бур'янка на полотому дiлянцi вiдродитися.
  Олег Рибаченко як проорет:
  - Ми знову в бiй пiдемо,
  За владу царизму...
  I всiх легко зiтремо,
  Цiль комунiзму!
  I хлопчик голою, круглою п'ятою пiдкинув камiнь, i той, пролетiвши, потрапив у коронавiросiвського солдата. Той, завалившись, своїм же багнетом, проткнув iншого бiйця.
  Августина ця руда дiвчина взяла i рикнула, струсивши оголеними грудьми:
  - Ось тримати хлопчика!
  Олег, соромлячись, зауважив:
  - За календарними роками, я не зовсiм хлопчик!
  Свiтлана, запустивши босими пальчиками нiжок гострий камiнчик, i зваливши ще трьох коронавiрусiв, помiтила:
  - Вiк визначає iнтелект, а не календар, i тим бiльше зовнiшнiсть!
  Олег Рибаченко надувшись, зазначив:
  - У своєму минулому життi я написав бiльше тисячi романiв, не рахуючи дрiб'язку! Тож з iнтелектом у мене все гаразд!
  Августина хихикнула i запропонувала:
  - А давай перевiримо це! Вiзьмемо та зiграємо у...
  Олег Рибаченко вигукнув:
  - У шахи!
  Августина похитала негативно головою:
  - Нi! Ми гратимемо у стратегiю!
  Олег, вискалившись, вiдповiв:
  - Та це чудово! Ну, що спробуємо розiм'ятися!
  Наташа запропонувала:
  - Давайте спочатку потанцюємо!
  Олег Рибаченко погодився:
  - Я готовий!
  Маргарита кинула босою нiжкою шматочок скла, то пролетiв i перерiзав горлянку коронавiрусiвському вершнику.
  Дiвчинка проревела:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I всi шiсть бiйцiв почали танцювати. А коли з'явився черговий полк коронавiрусiв, то маленький загiн почав метати босими нiжками осколки скла та голки.
  Пара тисяч жовтих воїнiв виявилася разом завалена i знищена.
  Маргарита заспiвала:
  - Русь - велика країна,
  Чи не зламає Сатана!
  Августина випустила з рубiнового соска блискавку, що спалила разом пiвсотнi воїнiв, пiднебесної iмперiї i в'янула:
  - А тепер перевiрятимемо iнтелект.
  Босоногий хлопчик з рельєфною мускулатурою гаркнув:
  - Будемо по-справжньому!
  Пiсля Олег та Августина стали грати у стратегiю друга свiтова вiйна. Августина за Гiтлера, Олег за Сталiна.
  Тут уже вiдбувався обмiн реальними ударами. Августина використала код шахрая та маса танкiв серiї "Е", прорвалася до Москви. Того та Олег застосував код шахрая та IС-7 як довбануть по нiмцях. I зiйшлися коса на камiнь. I безлiч трун. Нехай i вiртуальнi.
  Олег Рибаченко грає зi смаком i його вiйська проривають нiмецьку оборону. Створюють казани. Августина знову пускає код шахрая. Йде дуже дикий обмiн ходами.
  Хлопчик-генiй заспiвав:
  - Десь на Камi - ми не знаємо самi,
  Десь на Камi - матiнки рiчки!
  Не дiстати руками, не дiйти ногами,
  Ну, а якщо треба рушимо кочергами!
  I радянськi танки громять фашистiв. Круче IС-7 нiчого немає. I можна смiливо битися з "Маусами" та "Е"-100. Радянський танк таких монстрiв не боїться.
  Вони важчi, але не означає, що сильнiшi.
  I Олег настає, стрiмко перемiщається iз машинами. I в ньому наче тисяча чортiв.
  Хлопчик-вундеркiнд спiває:
  - Будемо фрицiв громити, чики-чики-чики-та!
  I ось черговий бар'єр узяли радянськi вiйська. Вони наче генiї боїв i бiйок!
  Августина, втiм, також не проста. I дiє з агресивним тиском. Кидає новi й новi сили пiд колеса Червоної армiї.
  I руда воївка спiває:
  - Не зупинять мене вороги! Я пiдкорю простiр всесвiту!
  I в бiй iдуть новi, i новi полки.
  Олег Рибаченко з радiстю заспiвав:
  Бувають у сказi фрицi,
  Рухнув уперед ворог полки...
  Але божевiльних арiйцiв -
  Росiяни зустрiнуть у багнети!
  У свинячу шкiру вп'ються,
  Буде повалений ворог у порох -
  Росiяни люто б'ються,
  Мiцний солдатський кулак!
  I хлопчик здiйснює черговий обхiдний маневр, i бере вiйська Августини у кiльце.
  Та хлопець спритний, слiв немає.
  Августина булькнула:
  - Нi, не здаватимуся я, а завжди вмiла битися!
  Олег Рибаченко погодився:
  - Здаватися не будемо! Ми вас просто знищимо!
  I ось радянськi вiйська знову настали. I вже код шахрая фрицям не допомагає.
  Тодi Августина хитро змiнює опцiю. I у вiйну на її боцi вступають Британiя та США. Воїни цiєї армади у битвi помчали. I давай пресувати ворога.
  Але радянськi танки IС-7 iз ще бiльшою легкiстю знищую "Шермани" та "Першинги" США, а також англiйський танк "Черчiлль".
  Самi при цьому не отримуючи пошкоджень.
  Августина прогарчала:
  - Ну, ти i чортеня маленьке!
  Олег Рибаченко, натискаючи на джойстик босими, дитячими пальчиками нiжок вимовляє:
  - Маленький, але вiддалений!
  Наталка вiдповiла досить суворо:
  - Давайте швидше дiвчата! Потрiбно на Росiю не напали турки розбити Коновiросов-Всесвiту!
  Августина вискалившись, агресивно помiтила:
  - Нехай спробують напасти! Ми їх розiрвемо на шматки!
  Олег кивнув:
  - Звiсно! I вiзьмемо реванш за поразку у Кримськiй вiйнi!
  Наталка посмiхнулася i вiдповiла:
  - Але все одно бiгти на супротивника треба швидше!
  I шiстка вiчно юних воїнiв рвонула, миготивши босими, круглими п'яточками.
  Вони бiгли собi, i дiвчата дуже гарно та злагоджено спiвали. Їх червонi, нiби стиглi полуницi соски виблискували на шоколадних грудях.
  А голоси такi сильнi та повнозвучнi, що душа радiє.
  Дiвчата-комсомолки сiль Землi,
  Ми як руда та полум'я пекла.
  До подвигiв звичайно дорослi,
  I з нами Святий Меч, Дух Господнiй!
  
  Ми любимо дуже смiливо воювати,
  Дiвчата що простiр гребуть всесвiту...
  Непереможна в Росiї рать,
  Своєю пристрастю, у битвi незмiнною!
  
  На славу нашої Батькiвщини святої,
  На небi винищувач круто крутить...
  Я комсомолка бiгаю босий,
  Розбризкуючи лiд, що покрив калюжi!
  
  Не може дiвчат, ворог знай злякати,
  Вони трощать всi ворожi ракети.
  Не суне пику до нас кривавий тать,
  У поемах стануть подвиги оспiванi!
  
  Фашизм напав на Батькiвщину мою,
  Вiн вторгся так кошмарно i пiдступно.
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  Єдинi комсомолки з Богом одно!
  
  Босi по кучугурi мчимо ми,
  Лихi, як стрiмкi бджоли...
  Ми дочки та лiта та зими,
  Життя зробило дiвчисько загартованим!
  
  Стрiляти час, так вiдкривай вогонь,
  Ми влучнi, i у вiчностi гарнi...
  I вразили прямо в око, не в брову,
  Зi сталi, що зветься колективом!
  
  Не здолати фашизму наш редут,
  I воля мiцнiша за мiцний титан...
  У Вiтчизнi зможемо вiдшукати затишок,
  I скинути навiть фюрера-тирана!
  
  Дуже могутнiй танк повiрте 'Тигр',
  Вiн далеко i влучно так стрiляє.
  Не час зараз для дурних iгор,
  Бо настає злий Каїн!
  
  Повиннi ми холоднечу, спеку подолати,
  I шаленою ордою жартома битися...
  Розлютився обкладений ведмiдь,
  Душа орла не жалюгiдного паяця!
  
  Я вiрю, комсомолки переможуть,
  I вище зiрок свою країну пiднiмуть...
  Ми почали похiд з Жовтень,
  А нинi з нами Iсуса Iм'я!
  
  Люблю я дуже Батькiвщину свою,
  Вона все людям променисто свiтить...
  Вiтчизну не розтягнуть по рублю,
  Смiються на щастя дорослi та дiти!
  
  У радянському свiтi весело всiм жити,
  У ньому все легко i просто чудово...
  Нехай не перерве удача свою нитку,
  А фюрер сунув пащу свою марно!
  
  Я комсомолка боса бiжу,
  Хоча мороз, згортає вуха...
  I спуску не видно повiр вороговi,
  Котрий, хоче нас взяти та зруйнувати!
  
  Для Батькiвщини прекраснiше немає слiв,
  Прапор червоний, наче кров у променях сяє.
  Не будемо ми скорiше ослiв,
  Прийде перемога, вiрю скоро у травнi!
  
  Берлiн дiвчата босi пройдуть,
  Залишать на асфальтi вiдбитки.
  Ми забули за людей затишок,
  I не доречнi на вiйнi рукавички!
  
  А буде бiй, хай гряне цей бiй.
  Усi фрицем розмiтаємо на уламки!
  Вiтчизна назавжди солдатiв з тобою,
  Не знає, що таке самоволка!
  
  Загиблих шкода, це горе всiм,
  Але не поставити росiян навколiшки.
  Хоч пiдкорився фрицям навiть Сем,
  Натомiсть за нас великий гуру Ленiн!
  
  Значок ношу i хрестик заразом,
  Я в комунiзм i вiрю в християнство.
  Вiйна повiрте люди не кiно,
  Батькiвщина нам мати, а не ханство!
  
  Коли прийде Всевишнiй у хмарах,
  Усi мертвi воскреснуть у яскравому обличчi.
  Любили люди Господа у снах,
  Бо Iсус Творець столик!
  
  Ось ми зумiємо зробити щастя всiм,
  У всьому безкрайньому росiйському свiтобудовi.
  Коли будь-який плебей як пер,
  А головне у всесвiтi Творення!
  
  Хочу обiйняти Всевишнього Христа,
  Щоб нiколи не впасти перед ворогами...
  Товариш Сталiн замiнив батька,
  А Ленiн буде теж завжди з нами!
  . РОЗДIЛ No 11.
  Павло Рибаченко прокинувся i трохи полежав пiд вiтрилами. Було прохолодно i весело. I вiн у своїй уявi намалював:
  Сватка мiж iспанським герцогом i Ратибором виявилася запеклою до крайностi. Противники тричi ламали списи, але вчетверте, застосувавши бiльш потужну зброю i товсту колоду, де Беф все ж таки вибив
  Свого супротивника з сiдла.
  Незважаючи на величезну вагу, ворог все ж таки, досить рухливий i з ним важко порозумiтися.
  У Григорiя в головi виникла асоцiацiя з братами Кличками, коли габарити поєднуються iз пристойною швидкiстю. На момент коли хлопчисько залишив свiй час розмови про можливий бiй Володимира Кличка та Олександра Повєткiна ще тiльки велися. Попаданцi не могли знати: чи вiдбувся бiй взагалi, i чим закiнчився. Втiм, на тлi герцога де Бефа Володимир - Сталевий молот виглядав би зовсiм хлопчиськом.
  Але нiчого страшного... Може, з вельможею не рятує Iлля.
  Втiм, сьогоднi поєдинки на списах закiнчилися. Лицарям теж треба вiдпочити.
  Почався звичайний бокс. Звичайно повертати до традицiї гладiаторських боїв часiв античностi не було сенсу. Та й країна вже не та, щоб це влаштовувати.
  Але бокс це не зовсiм цiкаво i, Григорiй, заклювавши мiцно носом... заснув.
  I знову вперше за багато рокiв перед ним постало бачення iншого паралельного свiту.
  Урочисто вiдзначалося сiмдесятирiччя Сталiна. Були численнi гостi, включаючи i фюрера Третього Рейху.
  Одночасно зi святом вiдбувся i спiльний полiт на Мiсяць. Два Великi генiя конструктори Браун i Корольов отримували вищi Нiмецькi та Радянськi нагороди.
  Урочистiсть чудова - вперше людство вступає своєю ногою на iншу планету.
  Фон Браун пояснив Сталiну:
  - Найважче у цьому проектi не долетiти до Мiсяця, а повернутися назад. Вже нашi двигуни дозволяють досягти за допомогою супутника та Марса. Але якщо ми хочемо зберегти життя космонавтам, то необхiдно... nbsp; - Ну, ти, звичайно, крутий хлопець. Зумiв перемогти пекельного монстра чемпiона, але навiщо слiд так напиватися. - промовив одноокий капiтан.
  Корольов роз'яснив:
  - Зробити ракету п'яти ступенiв i з особливою капсулою, що вiдстрiлює! nbsp; Варнава тряс пацана за плече, Шомпол уже прийшов до тями i стояв поруч:
  & Вона стартує на поверхню Мiсяця i повертається назад.
  Великий вождь усiх часiв та народiв схвалив:
  - Хитро, але ефективно - молодцi хлопцi!
  I Сталiн затягнувся своєю знаменитою, виточеною з бивня мамонта люлькою.
  Фюрер Третього Рейху зробив зауваження вождевi:
  - Даремно ти куриш Коба. Вiд цiєї отрути легенi нагадують єврейський смiтник!
  Пiсля цих слiв усi дружно розреготалися. Сталiн з усмiшкою помiтив:
  - А чому саме єврейську, а, наприклад, не грузинську?
  Гiтлер з лютою люттю, що почала закипати, вiдповiв:
  - А тому, якщо i є щось гiрше за єврея, то це тютюн!
  Шпеєр примирливо заявив:
  - Але великий фюрер, адже й у ракетному проектi та у створеннi атомної бомби брали участь євреї.
  Гiтлер єхидно зауважив:
  - Коба вiдмовив мене вiд каральних акцiй щодо цього народу, але все одно за ними потрiбен - око за око!
  За стартом можна спостерiгати через величезний кольоровий екран телевiзора. Точнiше вiдразу дев'ять екранiв показує мiсячний полiт у всiх деталях.
  Сталiн зауважив:
  - Ось зараз увесь свiт пiд нашим загальним контролем, а попереду мiльярди мiльярдiв зiрок та населених свiтiв. - I суворо додав. - Частина, з яких пiсля нашого наступу стане безлюдною.
  Цей жарт сподобався всiм без винятку. А ось i показують старт корабля - двоє чоловiкiв та дiвчина. Пiдiбрано з розрахунком на фотогенiчнiсть. Вольовi, красивi обличчя їх показують крупним планом. А потiм наказують...
  Фюрер, скелячи зуби, помiтив:
  - Все ж таки дисколети, з якими ми пов'язували стiльки надiй, себе не виправдали. Насамперед у планi кошти для космiчних перельотiв.
  Шамбургер негативно мотнув косматою, сивою головою:
  - Ви не з усiм маєте рацiю найбiльший. Насправдi дисколети у сенсi освоєння космосу значно ефективнiшi, нiж стандартнi ракети з принципом реактивної тяги.
  Сталiну стало цiкаво:
  - А чому ефективнiше?
  Великий конструктор пояснив:
  - Тому що в дисколiтах використовується принцип керованого термоядерного синтезу. Це дозволяє лiтаючим тарiлкам лiтати навiть до iнших свiтiв!
  Ракета з п'ятьма ступенями зовнi не поспiшаючи стартувала. Вогонь вiд її рудого хвоста висвiтлив усi околицi. I чим це ознаменувалося? Перекинулася чергова сторiнка людської iсторiї. Полiт на Мiсяць, що може бути цього чудовiшим? Хоч на цю тему пиши хвалебнi оди.
  А ракета летить, прагне донести людину до першого пiдкореного небесного тiла.
  Сталiн запропонував тост:
  - За наших радянських людей, якi налагодженi як гвинтики, але мiцнi наче болти!
  Стукали келихи, i лилося шампанське iз соком. А з космосу долинуло послання:
  - Вихiд на навколоземну орбiту завершено - всi системи в нормi!
  I ось у небi починають спалахувати сотнi наднових зiрок, що символiзують барвистi салюти з приводу фантастичної подiї. Причому складнiсть та неповторнiсть кожного штриха феєєричної гами вражає. Тут цiлi прикраси на чорному тлi. I безлiч кольорiв.
  Вiдомий конструктор Порше зауважив:
  - Ось зараз ми працюємо над машиною, яка одночасно буде i автомобiль та лiтак!
  Сталiн схвалив подiбний порив, найзнаменитiшого магната, творця непереможного "Мауса", супертанка, що дозволило пiдкорити здавалося неприступну Британську метрополiю.
  - Танк та лiтак в одному флаконi - чудово!
  Порше поправив вождя всiх часiв та народiв:
  - У даному випадку не танк, а автомобiль... Пiсля капiтуляцiї Японiї весь свiт об'єднався у союз соцiалiстичних держав планети. У нас єдиний уряд, що контролює Землю... Заради чого штампувати новi танки?
  Сталiн логiчно зауважив:
  - Зброя, як i нерухомiсть завжди в цiнi. Ось ви Порше, звичайно ж, сильний конструктор, але непереможна "Королiвська пантера" нiколи б не вийшла без Кошкiна та Цвейна.
  Порше логiчно зауважив:
  - Але без мене та Адерса з iншими хлопцями теж. Ми створили вiсiм основних класiв танкiв iз унiфiкованою формою. Коли захист та кут нахилу бронi був доведений, до максимально можливого рiвня, а конструкцiя стала безбаштовною. Такий танк було неможливо перевершити американцi. Їхнi "Шермани", "Першинги" та iншi виявилися безсилими.
  Сталiн зiтхнув:
  - Але ось завзято билися янкi. Я ось не думав, що країна ковбоїв i гангстерiв буде настiльки завзято захищатися проти вищих сил, включаючи пiдроздiли вважай всього свiту. Якби не застосування фактично невразливих дисколетiв, можливо нам i не вдалося добити iмперiю орлана!
  Фюрер сердито кивнув чубком.
  - А ось чортос-два! Нiкуди б вони не подiлися. Є ще реактивна авiацiя. Наприклад, бомбардувальники класу ТА їх усiх змiшали! Та й взагалi друга свiтова вiйна закiнчилася добре, i сподiваюся, що третьої вже нiколи не буде!
  Сталiн iз захопленням заявив:
  - Зате буде перша зiркова!
  Це припущення викликало шквал бурхливих оплескiв. I вигуки:
  - Даєш Варшаву, даєш Берлiн! Адже Червона армiя зайняла Крим!
  Одним iз нових видiв розваги стала постановочна зi стрiляниною фарбою вiйна. Тут боролося одразу кiлька команд. Фельдмаршал класу грос Гудерiан поскаржився:
  - Шкода, що з танками стрiлянина фарбою не така ефектна.
  Берiя на це помiтив:
  - Придумаємо ще щось. Ось, наприклад, бойовi дiї зможуть скоро вести роботи i тодi...
  Шпеєр охоче пiдтвердив:
  - Вже нами створено першi комп'ютери на транзисторах. Вони набагато компактнiшi, нiж ламповi. Отже, можна буде згодом i бойовi роботи створювати. Задати їм заздалегiдь розписану програму...
  Сталiну це також цiкаво:
  - А тiлоохоронцi електроннi теж можуть... Тобто ви можете зробити кiбернетичну охорону?
  Шпеєр впевнено заявив:
  - Не виключено... Але ще знадобляться роки кропiткої роботи для цього. Ми ще тiльки по сутi робимо першi кроки. Роботи з можливостями людини або вище за людськi поки фантастика!
  Фюрер цiлком логiчно зауважив:
  - I реактивна авiацiя, а також атомна бомба колись були фантастикою. Але минуло кiлька рокiв i сталося практичне застосування. Моя думка не буває не можливою. Тiльки от вченi часом надмiру лiнивi.
  Сталiн пiсля цих слiв голосно засмiявся:
  - А я тому й саджаю своїх на шарашки. Там вони мають всi умови для наукового пошуку. I водночас вiд роботи не вiдволiкає нi сiм'я, нi розваги, нi iншi дурницi!
  Шпеєр охоче пiдтвердив:
  - Та великий вождь! Нiчого не вiдволiкає вiд соцiалiстичної працi!
  Сталiн посмiхнувся i додав:
  - Так такий метод був пiд час вiйни, а зараз мирне будiвництво i що людству потрiбно?
  Шпеєр з дiловим виглядом повiдомив:
  - Спочатку його треба нагодувати... Загалом це завдання успiшно вирiшується. Культура сiльського господарства все зростає. Успiхи у селекцiї дуже солiднi. Плюс ще дослiдження в галузi генетики дають обнадiйливi результати.
  Сталiну стало ще цiкавiше:
  - А якi результати?
  Шпеєр пояснив:
  - Можна схрещувати гени рiзних рослин чи тварин один з одним. У цьому випадку результати чудовi. Сiльськогосподарська культура набуває комбiнованих якостей вiдразу кiлькох форм життя.
  Вождь посмiхнувся:
  - Ого! Це рiч!
  Гiтлер хвалькувато помiтив:
  - I людську породу ми тепер покращуємо методом заплiднення. - Тут фюрер вирiшив похизуватися. - Але не лише. Тепер уже експерименти i щодо створення сурогатних матерiв проводяться. Отже, виробництво надлюдини буде поставлене на потiк!
  Сталiн втомлено кивнув:
  - Ну, мовляв! Комунiзм потребує iншого народу. Скорiше навiть народу з двома знаками якостi!
  Фюрер вiдповiдно кивнув:
  - Ось саме! Тому можливо цього разу людство, нарештi, здобуде стабiльну владу i бiльше, нас не буде трясти як брязкальце в руках немовляти, що справило потребу.
  Всi знову дружно розсмiялися над неповторним, нехай часом i чорним гумором фюрера.
  А стрiлянина йшла зi змiнним успiхом. I цю битву зi справжньою вiйною не порiвняти. Справдi реальна вiйна i страшнiша i цiкавiша. Про неї вже знято чимало фiльмiв, тож тут переглядати сурогат. Коли просто червоною фарбою плюються один в одного.
  Сталiн переклав розмову iншу тему:
  - А от, наприклад, чи зможуть вченi зробити хай мене одного безсмертним?
  Борман на це вiдповiв, нервово жуючи губами:
  - Ми запросили цiлу армiю фахiвцiв з окультних наук та йоги. Усi цi чаклуни та маги обiцяють, що зможуть перемогти смерть. - I людина з зовнiшнiстю гангстера люто вишкiрилася. - Тiльки ось чому всi цi чарiвники або самi вмирають, або вiдкидають копита їхнi предки!
  Сталiн зiтхнув:
  - Чи знаєш, i Ленiн помер, але справа його живе. Хоча багато хто казав, що бiльшовики пiсля Ленiна перегризуться i партiя загине! А насправдi вийшло зовсiм навпаки!
  Гiтлер єхидно зауважив:
  - А що ви бiльшовики хiба не перегризли?
  Сталiн гордо сказав:
  - Нi! Ми не гризлися один з одним. Просто було проведено велике чищення. Все смiття прибрали, залишилися найкращi та пiдготовленi кадри. Тож пiсля Ленiна комунiзм не помер, а став ще сильнiшим...
  Фюрер запропонував:
  - То за те вип'ємо...
  Тут Гiтлер зробив собi виняток:
  - I менi теж налийте шампанського!
  Обидва великих диктатор цокнулися келихами. I перекинувши вмiст у себе, затягнулися пiснею...
  Григорiй прокинувся вiд поштовхiв, пiд бiк з боку Леї. Дiвча сердито заявило:
  - Та вже скiльки, то можна спати. Пора серйозною справою зайнятися! А то вже можна втратити вправнiсть.
  Лея обурено вигукнула:
  - Та ти вже годин десять спиш. Це свого роду реальне свавiлля сновидiнь!
  Григорiй з посмiшкою Будди, що прокинувся, погодився:
  - Та сон розуму часом народжує чудовиськ. А в моєму випадку...
  Воєвода-воїн не знайшов чого сказати.
  Вже настав iнший день i на ристалищi стали знову прибувати лицарi. Втiм, за цим уже не стежила. Голуб-посланець, повiдомив несподiвану новину. На територiю пiдконтрольної Росiйської iмперiї Ефiопiї вторглися зулуси. Воїни-попаданцi давно отримували вiдомостi про те, що в Африцi утворилася велика держава, яка об'єднала весь пiвдень i бiльшу частину центральних областей.
  Проте iнформацiя iз чорного континенту йшла вкрай суперечлива. Крiм того i це, на жаль, традицiя - прийнято недооцiнювати можливостi негрiв.
  Такий ось зневажливий стереотип, бо чорномазi взагалi можуть? Хоча багато вчених схили вважати, що людство зародилося саме в Африцi. Але на жаль, всi ми немiчнi в зазнайствi. Тому несподiвана поява могутньої iмперiї за площею в чотири Європи, а щодо населення як два таких континенти залишилася непомiченою.
  Найтривожнiше полягає в тому, що якщо ще можливiсть вторгнення при маньчжурiв, що повнiстю завоювали Китай, у розрахунок приймалося, i великi сили з танками i авiацiєю стояли напоготовi, то Ефiопiя майже беззахисна. Нiхто не очiкував, що величезна (скiльки точно поки не вiдомо!) армiя вторгнеться з пiвдня.
  Взагалi в Ефiопiї поки не було телеграфного та радiозв'язку. Тому послання донiс до Судану голуб, а вже звiдти надiслали термiнову депешу.
  Лея повiдомила про це Григорiя. I той, не чекаючи закiнчення турнiру, запропонував:
  - Помчимо удвох. А там на мiсцi розберемося!
  Лея iз цим охоче погодилася:
  - Правильно! Ми двоє цю проблему вирiшимо i самi. А якщо iншi воєводи нам пiдсоблять.
  Коротко повiдомивши своїх друзiв про форс-мажору бойова пара суперменiв покинула стадiон.
  Вони помчали на допомогу пiдданим царя Iвана Васильовича в Ефiопiї. Сiдає на лiтак сенсу, не було жодного. Адже вони бiгають куди швидше швидше за будь-яку машину. Швидкiсть навiть вища за звукову, так що причин використовувати, щось iнше крiм своїх, що перебирає стрiмкiше лопатей пропелера нiг немає. Хлопцi мчати босонiж, щоб не рвати чобiтки i виписують кренделi та стрибки. Так вони розганяються, але не в повну швидкiсть у пiвтори тисячi з гаком кiлометрiв на годину, а поменше. Щоб не так швидко припадати пилом i не припiкати вище мiри собi п'яти. Та обговорити не заважало, що можуть приготувати їм непередбачуванi африканцi. Теж можуть бути iдеї.
  Лея припустила:
  - Можливий варiант, що окрiм знаменитої магiї Вуду проти нас застосують щось несподiване.
  Григорiй, пiдстрибуючи i виробляючи в польотi сальто, змушений був у разi погодитися:
  - Звичайно, вони нам щось не надто приємне без жодних сумнiвiв готують. Але ж ми як завжди будемо готовi, наче пiонери сталiнських часiв до будь-якої несподiванки!
  Лея запитала:
  - Яка рiзниця мiж пiонером та крутим яйцем?
  Григорiй одразу ж вiдповiв:
  - Круте яйце треба варити п'ятнадцять хвилин, а пiонер завжди готовий!
  Воїтелька з легким смiхом заперечила:
  - Та нi! А тим, що до прiзвиська - крутого яйця, йому ще слiд дорости!
  Григорiй голосно засмiявся. Коли мчиш лiтньою пустелею це так весело. Юнак поставив питання Леї:
  - А як ти гадаєш, в iншому свiтi пiсля перемоги над Японiєю перша свiтова вiйна буде?
  Юна войовниця рiшуче заявила:
  - Звiсно ж, буде. Адже Нiмеччина виявилася скривджена при роздiлi колонiй, а Австро-Угорщина їх i зовсiм немає. Туреччина була кiлька разiв бита Росiєю i втратила значну частину територiї. Всi мають достатньо причин для вiйни!
  Григорiй цiлком логiчно зауважив:
  - Ти назвала причини лише з одного боку. А як Антанта?
  Лея з усмiшкою хихикнула:
  - Францiя програла Нiмеччинi вiйну 1870-1871 року. Там жадають реваншу за втраченi землi та зневажену честь. Францiя має причини вимагати вiйни-реваншу. У Британiї та Росiї, загалом, особливих спонукань битися, начебто й немає.
  Григорiй для рiзноманiтностi побiг на руках, а ногами заходився пiдкидати чарiвнi мечi. Вiчний хлопчик навiть серйозно пошкодував, що вiн не має третьої руки. А також, що вiн з Лей, хоча можуть стрибати у висоту на сотнi метрiв i навiть з особливими крильцями лiтати, але все одно в магiї, поки що майже нульовi. Якщо виходять окремi заклинання, лише спонтанно. Начебто у Гаррi Поттера до навчання в особливiй чарiвнiй школi.
  Та й маги побоюються давати парi знання - i такi сильнi, за передiлами людських уявлень.
  Григорiй висловив свою особливу думку:
  - З одного боку, у Британiї i так вистачає колонiй, якi не так легко переварити. Але, по-перше, їм хочеться послабити Нiмеччину як потенцiйного ворога, а по-друге, наприклад, Намiбiя з її алмазами ласий шматочок. Та й часто державам все мало й мало!
  Лея теж перейшовши в пробiжцi з нiг на руки, ще додала:
  - У Росiї також є причини воювати з Нiмеччиною. Зокрема Галичина колись входила до складу Київської Русi i цар Микола, ймовiрно, мрiє, увiйти в iсторiю як збирач усiх давньоруських земель, а також позбудеться потенцiйного конкурента.
  Григорiй логiчно доповнив:
  - I ще приєднати всi польськi землi, завершивши збирання царства Польського. Тодi i Микола вiдзначиться в iсторiї. Зараз уже, мабуть, у нього пiд крилом Жовта Росiя, а ще й збирачем слов'янства стане.
  Лея тут висловила iншу думку:
  - А союз iз нiмцями проти Антанти у Росiї можливий?
  Григорiй, жонглюючи мечами, помiтив:
  - Такi можливостi в принципi є. Взагалi, якби Микола Другий не порвав пiдписану з Вiльгельмом угоду про вiйськовий союз, то можливо i революцiї не було б. I тут хiд першої Першої свiтової був зовсiм iншим.
  Лея, чиї витонченi дiвочi нiжки хвацько пiдкидали мечi, помiтила:
  - Якщо прикинути зразкове спiввiдношення сил, то Нiмеччина воюючи на один фронт, могла б розгромити Францiю за пiвтора мiсяцi. Як до речi, це й сталося в сороковому роцi двадцятого столiття. У цьому випадку три корпуси, якi були вiдкликанi до Схiдної Пруссiї, могли б вирiшити результат битви.
  Гришко уточнив:
  - Ще шiсть корпусiв було знято у вереснi в розпал битви на Марнi. У цьому планi роль схiдного фронту важко переоцiнити. Напевно, удар усiх сил, краще готової до вiйни Нiмеччини в умовах, коли Британiя ще тiльки-но почала перекидати вiйська на континент, мiг би вирiшити результат вiйни.
  Вiчний хлопчик знову кiлька разiв пiдкинув мечi, додавши до них ще й пару брукiв, скелячи зуби, продовжив:
  - З розгромiв Францiї та взяттям Парижа англiйськi вiйська були б приреченi на розгром. Їх би перемололи. Росiя навiть можливо не встигла вступити з французами та англiйцями в реальну битву. Мабуть, довелося б вести наступ на пiвднi, прихопивши собi Iндiю та Iран.
  Лея хоч це й незручно кивнула головою i продовжила за напарника:
  - З боку англiйцiв найрозумнiше опинившись на самотi укласти з Нiмеччиною свiт. В iншому випадку Великобританiя приречена на втрату своїх колонiй, а то й зовсiм на знищення як держави.
  Iталiя, звiсно, не зважилася б на самогубний крок - вступати у вiйну з Вiльгельмом. Вона як член Потрiйного союзу прийняла б саме логiчне рiшення; напала б Британiю, щоб поживитися її колонiями. Туреччина тим паче, вона й справжньої iсторiї була разом iз нiмцями. А в цiй ситуацiї почала разом iз росiйськими вiйськами наступ на Єгипет. Звичайно, нечисленнi англiйськi вiйська розбитi, Єгипет, а потiм iншi землi Африки та Азiї для Британiї втраченi. Напевно, i Японiя оголосила б Британiї вiйну, проковтнувши в неї колонiї.
  Григорiй щоб не мовчати додав:
  - А США, якi на той момент ще не були сильнi у вiйськовому вiдношеннi, напевно, не наважилися вступати у вiйну з таким суворим супротивником, як цiла коалiцiя країн Старого Свiту. Зрозумiло пiди англiйцi дорогою мiстера Черчiлля, чекали б їх тiльки черепа та кiстки, втрата всього!
  Хлопцi бiгли на руках, не надто поспiшали i можна було б виговоритися пiд зав'язку.
  Ось Лея якраз мова пiшла про Черчiлла, висловила власнi мiркування:
  - ось що здається найдивнiшим в iсторiї Другої свiтової вiйни, що Британiя, залишившись без континентальних союзникiв; Францiї, Бельгiї, Голландiї рiшуче вiдхилила навiть саму можливiсть переговорiв iз Третiм Рейхом та його союзниками. Ось подiбна поведiнка Черчiлля виглядає дуже дурною i зовсiм не схожою на менталiтет холодних i, як правило, розважливих англiйцiв.
  Григорiй зазначив:
  - Логiчно поведiнку Черчiлля справдi важко пояснити. Навiть якщо не йти на свiт, виграти час шляхом переговорiв виглядало логiчно. Метрополiя мала вкрай слабке сухопутне прикриття, нiмцi могли захопити Британiю, використавши всього тридцять-сорок дивiзiй. Не говорячи про те, що колонiї в Африцi та Азiї майже беззахиснi. Нiмцi могли, розгромивши базу на Мальтi встановити свою гегемонiю в Лiвiї, забезпечуючи вiйська Роммеля, а падiння Гiбралтару взагалi позбавляло їх - англiйцiв надiй у боротьбi за Середземне море. Тобто Черчiлль, який у метрополiї мав не бiльше тридцяти дивiзiй з боєздатностi рiвних дев'ятнадцяти штатним, не мав шансiв вiдбити назад Європу. Та йому б самому вцiлiти. Розраховувати на США? Але користi мало. Вони не полiзуть у бiйню з таким сильним супротивником. Принаймнi, поки той не загрузне, це було з походом на схiд, або поки той сам їм не оголосить вiйни. До речi, не оголоси Гiтлер 11 грудня 1941 року вiйни, можливо США так би i не виступили проти Третього Рейху. Чи розраховувати на напад Сталiна? Що СРСР вiдкриє фронт Сходi?
  Але, по-перше, Сталiн мiг i сам оголосити Великобританiї вiйну. Справдi, вiн мав три варiанти дiї. Перший, як хотiв Черчiлль i як любовно розписав Суворов-Резун у "Льодоколi", визвольний похiд до Європи.
  Але в цьому випадку Червонiй Армiї довелося бити з дуже сильною та боєздатною армадою Третього Рейху та його союзникiв. Лише Нiмецькi збройнi сили налiчували 7, 2 мiльйонiв солдатiв. Причому ще слiд додати до цього i цiлком боєздатну полiцiю, а також частини Гiтлер-югента та iншi молодiжнi органiзацiї, якi мають бойовi навички. Плюс ще вiйська сателiтiв Нiмеччини: Румунiї, Угорщини, Словаччини, Хорватiї, Болгарiї, Фiнляндiї, Iталiї. Можливо також i Iспанiї з Португалiєю, та Швецiя, де був дуже сильний вплив нацистiв у разi наступу на столицю Фiнляндiї Гельсiнгi, могла порушити нейтралiтет.
  Тобто перший варiант: вiйна з усiєю Європою, з армiєю, яка довела свою боєздатнiсть, окупувавши чотирнадцять країн з меншими втратами, нiж вийшло у Червоної армади з Фiнляндiєю. Яку, до речi, не змогли захопити.
  I заради чого? Густонаселенi землi з буржуазним духом iз вiдносно бiдними ресурсами i напевно сильною п'ятою колоною. Нелегко було б СРСР перетравити навiть у разi перемоги Європу, країну, де люди жили набагато краще, нiж у Червонiй iмперiї. У реальнiй iсторiї так i не вдалося асимiлювати Схiдну Європу. А якби ще й Захiдну довелося б вивчати марксизму-ленiнiзму?
  Крiм того, коли Червона армiя прийшла до Європи, вона виявилася неабияк розорена i зруйнована. I народу, що звикли до злиднiв, виявилося простiше перетравити бiльшовицькi порядки. Крiм того, соцiалiзм у Схiднiй Європi був значно пом'якшений. I цi країни набули певного суверенiтету та свободи приватної власностi. Вони так i не стали вотчиною СРСР.
  А захопи їх ще не розореними вiйнами i насаджуй там бiльшовицький устрiй, то було б...
  У будь-якому випадку - перший варiант - величезний ризик програти вiйну, сумнiвнi придбання. Взагалi асимiлювати культурнiший i численнiший пiдкорений народ як вчить iсторiя практичнi неможливо. Швидше за все, чи контроль над ним втрачається, чи асимiляцiї пiдлягає нацiя-загарбник. Не кажучи про те, що Сталiнськi розвiдники швидше завищували силу Вермахту, анiж занижували.
  Другий варiант Сталiна приєднатися до держав осi та самому оголосити вiйну Британiї. До речi, Гiтлер саме це йому i пропонував. СРСР у разi мiг би отримати Iндiю, а може й iншi колонiї в Азiї. Безперечний плюс цього варiанта це те, що Iндiю та iнше можна було б захопити майже без бою. Вiйська з сипаїв i колонiальнi частини, швидше за все, не помирали б за корону, а англiйських формувань в Iндiї дуже мало. Отже, Iндiя, Пакистан, Бангладеш та Iран вiдходили майже без боротьби. Ну, зрозумiло, ризику програти вiйну практичнi не було. Тiльки в Iранi могла бути партизанська вiйна, але там, швидше за все, поставили б уряд марiонеток. А самi колонiї змiнили б одну владу на iншу, гасла бiльшовикiв у злиденнiй, забитiй Iндiї та Пакистанi дуже популярнi.
  Втiм, Сталiн, схоже, зажадав ще й Близький Схiд, а також контроль над Румунiєю, Болгарiєю, Югославiєю. Ну, ясно, що нiмцi потребували нафти на Близькому Сходi, багато поступитися не могли.
  Варiант був реальним i на перший погляд куди безпечнiшим i вигiднiшим за перший.
  Але був ризик, що пiсля розгрому Британiї Гiтлер нападе на СРСР. I тодi доведеться битися, вже не маючи союзникiв вiч-на-вiч, або навiть отримавши другий фронт вiд Японiї.
  Хоча, звiсно, навiщо Нiмеччинi нахопивши стiльки земель воювати з СРСР? Можливо, роздiливши Схiдну пiвкулю чотири iмперiї: Нiмеччина, СРСР, Iталiя, Японiя та заспокоїлися.
  Але хто його знає? Вiйна могла вибухнути через вiчнi побоювання, що твiй союзник тебе зрадить i нападе першим. Або, навпаки, через надмiрну довiру, коли хтось стане надто слабким.
  . РОЗДIЛ No 12.
  Павло-Лев знову взяли та випив. Цього разу не рома, а солодкого вина, i знову задрiмав, i йому снилося.
  Свято 23 лютого 1945 року виявилося напруженим i не надто радiсним. А фрицi теж не дрiмали i щось своє пiдступне майстрували.
  Олег Рибаченко встиг розглянути полiт величезного шестимоторного ТА-400.
  Найбiльший бомбардувальник у свiтi мав навiть не шiсть, а дванадцять двигунiв. Крiм гвинтових пiд ними ще й реактивнi, що дозволяють розвивати швидкiсть понад 720 кiлометрiв на годину. На той випадок якщо слiд уникнути атаки ворожих винищувачiв. Дальнiсть лiтака на гвинтових двигунах звичайно вища. Понад 8000 кiлометрiв - де Б-29 з його 5000. ТА-400 мiг бомбити радянськi заводи на великiй глибинi. А тринадцять авiагармат давали можливiсть обходитися i без винищувального прикриття.
  Нiмцi намагалися пiдiрвати радянську оборонну мiць. Однiєю з найбiльш спокусливих цiлей був Новосибiрськ iз найбiльшим у СРСР заводом iз виробництва Якiв. Але проблема дуже далеке розташування вiд лiнiї фронту. Фактично на межi граничної дальностi навiть ТА-400. Є у нiмцiв ще й Б-18 розробка без хвоста, але вона не дiстане такої дальностi.
  Тодi фрицi трохи схитрили завдали бомбового удару з Британської бази на Iндiйському океанi. Так цiлком реально дiстати. А лiтакiв зiбрали для масованого удару. Розрахунок завдати величезної шкоди. Тим бiльше виробництво поки що нiхто не заганяв пiд землю - думали фрицi все одно не дiстануть.
  Але вчорашнi союзники вже дiйшли до останньої стадiї зради i не хотiли зупинятися на пiвдорозi.
  I ТА-400 один за одним перетинають пiвденний радянський кордон. Навколо нiч i зимова похмурiсть.
  Олег Рибаченко прокинувся i широко позiхнувши, пробурмотiв:
  - Це мiсце перетворюється на пекло!
  Щоб хоч якось вiдволiктися вiд астральних чи ментальних видiнь захотiлося написати якусь фантастичну розповiдь. Ось наприклад про Алiсу Селезньову. Або Арбузiка та Бебешку. Останнє здалося простiше, тому що пригоди хлопчикiв не закiнчено i взагалi тривали лише двi вiдносно невеликi повiстi. А Алiса Селезньова навпаки занадто багато про неї написано, навiть якось неправдоподiбно - коли ця дiвчинка все встигала зробити i в стiльки мiсцях побувати. Хоча звичайно ж космiчна тематика, та ще з домiшкою фентазi теж робила розповiдь цiкавою, але... Олег Рибаченко давно мрiяв продовжити твiр з не розкритими до кiнця героями. А Алiсою таки i так все переїли. Та й менталiтет хлопця куди йому ближче, нiж дiвчатка. Так легше вiн примiряти.
  Четвiрка кораблiв на чолi з "Визволителем" розрiзаючи пiнисту, морську гладь поспiшала до великого острова, де розташовувалася країна, в якiй колись правив король Дулярiс. Дув теплий, вологий вiтер у тропiчних водах невiдомих свiтiв. Корабель побудований дiтьми зi звичайного свiту СРСР 1960 року (а чому саме ця дата? Ну явно ще часи описанi занадто примiтивнi для пiзнього застою (телевiзори практично не згаданi!), I великою вiрою в краще майбутнє. Але при цьому куди бiльш розкутi сталiнських ... Але про полiт Гагарiна! Але про полiт Гагарiна.
  I хлопцi на парусному кораблi сповненi радостi пiсля нелегкого трiумфу в країнi блакитних туманiв. Якщо врахувати, що нiхто з них не загинув, то...
  Але вiтерець стає свiжiшим, i в морi починаються пастися баранчики.
  Арбузик раптом вiдчув деякий занепокоєння. Справа не тiльки в тому, що барометр показував падiння тиску, а й у тому, що вiн немов упустив щось важливе. То без чого справу не можна вважати закiнченою.
  Капiтан корабля такий же, як i всi майже вся команда одинадцятирiчний хлопчик Бебешка, наказав:
  - Пiдiбрати вiтрила та закрiпити щоглу.
  Колишнiй досвiд, коли їх ледь не втопила буря, пiдказував, треба зменшити площу на яку тисне вiтер. А хвилi стали плавно, але невблаганно пiдростати, вiтер швидко мiцнiв, i ставало холоднiше.
  Хлопцi, звикнувши до тепла, або навiть тропiчної спеки, спiшно натягували черевики на зябкi ноги. Лише Арбузик, який звик до прохолоди пiдземного пiдвалу, залишався босоногим, справедливо вважаючи, що так куди спритнiше i легше триматися на слизькiй палубi. Небо вже заволокли хмари й почало гасати.
  Мухоморчик тривожно озирнувся i пропищав:
  - Зараз литиме i кидатиме...
  Бебешка холоднокровно вiдповiв:
  - Боротимемося з бурею - як i належить пiонерам!
  Немов кобра з засiдки вирвалася хвиля i дрiбнi бризки, що колють, обдали хлопцiв. Дiвчинка Веронiка вигукнула:
  - Петергофськi фонтани!
  Бебешка посмiхнувся i помiтив:
  - Не менш красивi, але бiльш пiдступнi! А головне багатоликi немов Фабрео!
  Арбузик нарештi згадав i голосно вигукнув:
  - Хлопцi! Мушу вас засмутити - головне зло попереду!
  Бебешка розумiючи, що його друг просто так базiкати не буде, тривожним голосом спитав:
  - Ми щось упусти?
  Кавун логiчно вiдповiв:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки, не можна ланцi не надавати значення!
  Бебешка теж в унiсон вiдповiв на цей пасаж:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна - iнакше ланцюг огорне тебе!
  Веронiка активно замахала руками:
  - Ой хлопчики... Коли ви висловлюєтеся немов сивочоливi професори, то стаєте такими нудними!
  До босих нiг Арбузика впала срiбляста рибка. Хлопчик вiдразу ж жбурнув її назад у море i перекриваючи шум хвиль прокричав:
  - А якщо простiше, то в якiй країнi Фабрео дiстав таку потужну бомбу, яка здатна пiдiрвати зовсiм не маленький острiв?
  Бебешка на це згiдно кивнув i пiдтвердив:
  - Точно... Зеленохвостi, бомба, ракетний катер... Це ланки одного ланцюга!
  Арбузик вiдразу пiдтвердив:
  - Включаючи шестиствольнi пiстолети. Вони зовсiм новi, хоча збройових заводiв на островi Дулярiса не спостерiгалося!
  Скласти мозаїку в єдину картину завадила чергова хвиля, що налетiла. Буря рiзко посилилася. Хлопцi змушенi були вчепитися в щогли, використовуючи колишнiй досвiд, прив'язавши себе мотузками. А Бебешка бiля штурвала пробував тримати корабель, носом до хвиль... Гуркiт хвиль i пронизливий свист вiтру зливався в оглушливу, що вибивали вушнi перетинки канонаду.
  Сусiднi вiтрильники розкидало в рiзнi боки i вони зникли з поля зору. А багатьох хлопцiв, як минулого разу в таку бурю замутило. Близько третини юних матросiв звалилися на морську хворобу. Їх нудило i вивертало, обличчя блiдли. Одному хлопчика сильно забило ударом об щоглу. Кiстка мабуть трiснула i плече моментально опухло. Дiвчата Лариса, Наташа та Веронiка моментально обмотали пораненого.
  Враховуючи минулий досвiд, Бебешка розпорядився посилити корпус корабля. Але хлопцi з радощiв забули це виконати. Крiм того, надто вже поспiшали з вiдпливом. Хотiли побачити країну Бомбоко i водночас скорiше повернутися назад - щоб не надто хвилювати батькiв.
  Хоча лiтнi канiкули довгi та деякий запас у них був. Кавун у сильнiй досадi помiтив:
  - Тут бурi зазвичай рiдкiснi, особливо влiтку, але нам капiтально не пощастило!
  Бебешка вiдповiв по Суворову:
  - Пощастити може раз, два - без умiння удача йде!
  Немов на пiдтвердження слiв хлопчиська, велика хвиля накрила вiтрильник, а отруйнi бризки проломили гору кiля. Хлопчаки кинулися закладати, використовуючи заздалегiдь приготовлену мiцну фанеру. Однак гвинтовi цвяхи входили в сире дерево туго i корпусу загрожував тривiально розiрватися вiд струсу.
  А води проникала крiзь дiрку немов посланi отруйником змiї до шахського палацу. Вона гидко шипiла, i булькала.
  Кавун з хлопцями навалився, i навiть матроська лопнула вiд напруження. А латка нарештi зафiксувала бурхливий потiк. Хлопцi, що втрачають силу, кинулися вичерпувати ось. Сам корабель обтяжений i зламаний нагадував спущену автомобiльну шину.
  Бебешка скрипучи серця наказав:
  - Руби щоглу!
  Павлик кинув iз бензопилою на дерево... Одного разу вона вже врятувала їх. Тут прорубавши половину, зубаста "акула", несподiвано заїла. Полу спиляна щогла зiгнулася, i зловiсно заскрипiла. Арбузик у розпачi вдарив сокирою по канатах, його пальцi нiмiли вiд втоми. Канат не пiддавався, i хлопчика закричав вiд лютi, i рушив сильнiше... I отримав удар подiбний до кiнського копита в пiдборiддя. А щогла нарештi з трiском лопнула i плюхнулася у фiолетовi хвилi.
  Отримавши полегшення корабель засувався набагато легше. Втомлений Арбузик пiдповз до Бебешки, юний капiтан вiдчайдушно бився зi штурвалом. А обличчя Арбузика наполовину запливло синiм, вигляд у хлопця побитий i знесилений. Проте вiн знайшов у собi сили досить голосно шепнути:
  - Є людина небезпечнiша за Фабрео... I їм слiд зайнятися доки той не наробив великого лиха!
  Бебешка з тривогою запитав:
  - I хто це?
  Кавун ледь чутно шепнув:
  - Божевiльний вчений... Вiн обiцяв зробити багато тисяч таких як Фабрео...
  Бебешка не встиг вiдповiсть, знову почала в носову частину прибувати вода i Арбузик зiбравши залишки сил разом iз хлопцями кинувся на амбразуру пiдступної води... У головi вiд колосального напруження стукали молотки, а м'язи буквально рвало швами. Навiть програлася якась дивно знайома пiсенька: "Рiки, моря, протоки - скiльки вiд них шкоди! Губить людей не пиво, губить людей вода!".
  А вода справдi згубна стихiя не дарма i алмаз здатна стерти на порошок. Дiти вiдчайдушно билися, у них вiдкривалося спочатку друге дихання, а потiм i третє. Воду вiдкачували, дiрки штопали, але блакитна рiдина все одно примудрялася прибувати i просочуватися. Мало того й без того темне, нiчне небо накрили безпросвiтнi хмари, вiд чого стало ще страшнiше в цей дикий ураган. А потiм раптово чорнильнi небеса розкололися i вдарили блискавки.
  Спочатку одна блискуча нитка, потiм трохи й посипався слiпучий каскад. Вiд чого все набуло якогось мiстичного, неповторного вiдтiнку. Немов ворота антисвiту вiдчинилися i до них потяглися хижi мови з пекла.
  Бебешка задихаючись вiд надлюдського напруження прокричав:
  - Це лише розряд електрики! Не треба бояться!
  Але насправдi хлопця буквально вивертало вiд страху. Ще б пак якщо така потрапить, то дерев'яний корабель може спалахнути або зовсiм розсипатися. Здається дерево просочене морською водою не горить, але через внутрiшнi випари руйнується. Ех чому вони не взяли з собою громовiдводу, хоча можливо за такої кiлькостi блискавок вiд нього було б мало толку.
  Сергiй отримав сильний удар вiд чергового накату, i втратив створення. Дiвчата кинулися його обгортати... На лобi здулося одразу три шишки, а з нiздрiв текла червона кров.
  Бебешка прийняв вiдчайдушне рiшення, прокричавши. Його охриплий голос насилу перекривав рев океану i громовий струс повiтря:
  - Павлику, рубай другу щоглу!
  Звичайно, це означало взагалi залишитися без щогл i втратити хiд. Але до великого острова зовсiм недалеко, та й три сусiднi кораблi при нагодi допоможуть.
  У Павлика не вистачало сил перерубати щоглу, а бензопила схоже розгубила бензин, її забули дозаправити. Бебешка закрiпив кермо, просто сунувши пiд рiг скриню, намертво його заклинивши i кинувся на допомогу Павлику. Сокира здалася слизькою i стомлюючою. Довелося стиснути зуби та гранично стиснути пальцi, щоб не впасти. Черевики не надто зручнi для палуби, пiдошва зiсковзує, хоча до неї догадливий юний капiтан i приробив прокладку з шипами. Удар болiсно вiддавався в лiктях i спинi... Бебешка намагався викликати в собi лють, згадував картини руйнувань мiста пiсля бомбардувань, якi зазнали столицi острова за наказом Фабрео.
  Ще удар, i ще... Головне потрапити вже в колишню пробиту гострим лезом улоговину. Але не виходить. Дерево на палубi мiцне - добiрний дуб i не пiддається сокирi, що вже злегка притупилася.
  Павлик раптово сигає з палуби... Бебешка в досадi шепоче:
  - Боягуз...
  I це надає йому злостi. Знову йдуть безуспiшнi удари. То мимо, то не вдається взяти точку опори i пiсля чергового струсу хвилi хлопчисько-капiтан падає... I вдаряється об палубу носом... Вишнева юшка фарбує сосновi дошки, i дерево ображено трiщить.
  Бебешка насилу встає i знову кидається з сокирою на щоглу. Вискакує Павлик. У його руцi здається горить, пускаючи iскри свiчка. I вiн побiгає, закладаючи її в щоглу.
  Бебешка здогадується:
  - Динамiт! Будь обережнiшим!
  Павлик вiдстрибуючи вiд щогли проспiвав:
  - Пiонер знай вiд болю не стогне, його ядерний вибух не лякає! Вiн у безоднi морськiй не втопиться, у плазмi зiрок його дух не згорить!
  I спалах, що спалахнув, вiдкинув щоглу, а так само одну з добре закрiплених рятувальних шлюпок. На щастя сама палуба вцiлiла, тiльки вкрилася кiптявою. Сам вибух здавався тихим на фонi реву та стогiн розбуденої стихiї.
  Корабель скинувши з себе баланс трохи пiднявся, i вичерпувати воду стало набагато легше. I ось потроху кiль вирiвнявся...
  Настав свiтанок i хвилi стали стрiмко, наче цукор у окропi розчинятися в дзеркальнiй морськiй гладiнi. Втомленi хлопцi провалилися в глибокий сон...
  Прокинувшись Бебешка вiдразу вiдчув бiль у руках, i скутiсть у тiлi. Розлiпив повiки та охнув. У тiснiй каютi виявилося звалено п'ятнадцять мiцно пов'язаних хлопчакiв i три дiвчинки. Тобто вся їхня команда. Лампочка в стелi мерехтiла зеленим свiтлом, вiд чого все здавалося ще зловiснiшим i страшнiшим. Хлопцi, посипаючись, скрикували i поверталися, намагаючись розплутатися.
  Арбузик схоже прокинувся одним iз перших, i вже маючи досвiд в'язницi Фабрео встиг звiльнити вiд мотузок лiву руку, i вiдчайдушно намагався звiльнитися весь.
  Бебешка трохи безглуздо запитав його:
  - Ну от i знайшли собi притулок...
  Кавун з пафосом вiдповiв:
  - Людина завжди вiльна, поки не злякалася неволi!
  Павлик подав голос, припустивши:
  - Нас увi снi пов'язали, поки ми вiдпочивали вiд шторму!
  Бебешки iронiчно вiдповiв:
  - Ваша проникливiсть мене вражає. Менi для такого висновку знадобився б мiсяць роздумiв!
  Кавун дотепно помiтив:
  - Жарт хороший до мiсця, ложка в обiд, а допомога до бiди! У цiй ситуацiї гумор нам не завадить!
  Бебешка резонно запропонував:
  - Дайте спочатку все розплутаємось!
  Iдея припала до душi i хлопцi вчепилися зубами за мотузки, або почали синхронно розтягувати прути, допомагаючи один одному.
  Але раптом у камерi посвiтлiшало i дверi з гулом розсунулися. Перед очима дiтей майнули м'ясоїднi пащi хижакiв. Деякi з хлопцiв ще жодного разу не бачили зеленохвостих i злякано витрiщили очi. Вони й справдi були схожi на крокодилiв з тулубом горили. Найвищий був набагато вищий за два метри, а в його пащi виблискували три ряди довгих i гострих зубiв. При цьому голову вiнчала титанова каска з емблемою короля Дулярiса. I ще двоє громив у мундирах темно-зеленого кольору та касках прямували за ним. Напоготовi зеленохвостi тримали шестиствольнi пiстолети, а їхнi очi недобре свiтилися.
  Старший член команди м'ясоїдних хижакiв проревiв:
  - Уся команда у зборi та ватажки? Рiдкiсний успiх!
  Арбузик зневажливо пирхнув i вiдважно вiдповiв:
  - Все одно вашому королю Болдуїну не правити островом Блакитних туманiв. Народ не пiдтримає повернення до деспотiї!
  Ватажок зеленохвостих чудовиськ єхидно посмiхнувся i проревiв:
  - Я думаю пташенята скоро зрозумiють, що на них чекає i втратить своє нахабство!
  Почувся стрекiт вiдчинених дверей, i перед хлопцями нiби за помахом чарiвної палички виник... Фабрео!
  Голова таємної полiцiї та колишнiй диктатор острова блакитних туманiв блищав у своєму парадному мундирi i виглядав з голочки. Переможним поглядом король шпигунства окинув хлопцiв i прогугняв:
  - А ви думали, що я загинув... А жовтота дрiбниця?! А насправдi ви бачите мене здоровим та повним сил!
  Дiти розгубилися, а Лариса злякано заплакало. Деякi хлопчаки стали злякано задкувати. Воскреслий Фабрео здавався страшнiшим, тисячi зеленохвостих з гарматами. Тим бiльше, що багато людей бачило як лопнув диктатор, не залишивши по собi нiчого, крiм мокрого мiсця. А тут з'явився як привид, але на привид явно не схожий.
  Кавун безстрашно прийняв виклик:
  - Зло повне сил, коли добро знесилено страхом! Не бiйтеся лиходiя, вiн сам злякається вас!
  Фабрео подивився на зухвалого наполовину пов'язаного хлопця з погордою. Високопарно помiтив:
  - Менi вас боятися! Та зараз я накажу вас усiх гарненько висiкти i тодi ви будете в сльозах просити про помилування!
  У зеленохвостих у руках з'явилися важкi батоги, а хижi пащi вишкiрилися в усмiшках. Схоже, вони з радiстю готовi виконати наказ колись жалюгiдного людського шпику. На кiнчиках батогiв сталевi колючки, i якщо така встромиться в шкiру...
  Низький голос несподiвано оглушливо проревiв з динамiка на стелi:
  - Поки не чiпай їх Фабрео. Нехай почуваються почесними гостями!
  Диктатор струснув орденами, один iз пустив iз золотого черепа сонячнi зайчики по титанових стiнах камери. Пiсля чого вiн вiддавши комусь невидимому честь пiшов. За ним пiшли й iншi зеленохвостi.
  Броньованi дверi камери зачинилися i знову хлопцi опинилися в напiвтемрявi.
  Бебешка прислухався до своїх вiдчуттiв. Камера вiбрувала, наче вони пливли в пiдводному човнi. Але це було малопомiтно. Юний капiтан висловив свою думку:
  - Напевно, лiтаючий корабель зеленохвостих, може ще й плавати пiд водою... Сильна технiка!
  Кавун енергiйно позбавляючись мотузкiв, погодився:
  - Так воно мабуть i було. Принц Болдуїн врятувався, заодно забравши всi скарби королiвства.
  Павлик з надiйною промовив:
  - Але якщо зеленохвости всього троє, плюс ще король i головний шпик, то нас людина дев'ятнадцять i ми можемо...
  Бебешка пошепки попередив:
  - Без рiзкостей! Зеленохвости дуже сильнi фiзично, у них в руках дуже небезпечнi гармати.
  Кавун обтрушуючи з себе мотузки, запропонував:
  - У будь-якому випадку слiд розв'язатися!
  Поява живого Фабрео справдi лякала, але... Арбузик згадав, як це мерзотник казав, що вiн тепер безсмертний i з клiтки мiзинця можуть створити тисячi таких, як негiдникiв. Начебто Фабрео заселять увесь свiт i правитимуть усе людством.
  Схоже, вони трохи запiзнилися i зло встигло розмножитися, дорости до страшних меж.
  Пил вiд мотузок залiз у носик Арбузику, примусивши чхнути. Пiсля чого хлопчик остаточно звiльнившись, кинувся допомагати iншим. На руках i кiсточках залишилися слiди вiд тугої пеньки. Судячи з усього, їх зеленохвостi пов'язали, тим що їм попалося пiд руку.
  Бебешка також розплутуючи припустив:
  - Якщо Фабрео живий, то у нього, напевно, iснує база, звiдки вiн готує своє повернення.
  Кавун поправив друга:
  - Може навiть не його, а тiєї країни, з якої шпик привiз бомбу.
  Бебешка пiсля цих слiв зiщулився i шепнув:
  - Тодi поганi нашi справи!
  Кавун нiби не зрозумiвши запитав:
  - А це чому?
  Бебешка неохоче пояснив:
  - Нам доведеться мати справу з цiлою країною, причому технiчно розвиненою. А це зовсiм не те, проти чого ми боролися!
  Кавун допомагаючи звiльнитися черговому хлопчику, логiчно зауважив:
  - У них є люди незадоволенi режимом, свої власнi Алi та Бомбоко, i вiрю ми будемо не однi!
  Бебешка важко зiтхнув. Вiн ще не встиг вiдновитись пiсля бурi i виглядав млявим. Та й взагалi настрiй зiпсувався. Ось коли ти перемагаєш зло, i воно зникає назавжди це одне. А коли воно повертається i з'ясовується, що жодної перемоги не було, то розчарування спустошує серце.
  Виходить, що вони... Даремно билися? Хоча немає Острiв Блакитних Туманiв вiльний, там уже новий президент Алi, i в рабство народ не повернеться. А вони скоро знайдуть спосiб покiнчити з останнiми лиходiями казкового свiту.
  Щойно хлопцi встигли повнiстю звiльнитися, як рух гiбрида субмарини та космiчного корабля припинився. Знову засвiтилося яскраве свiтло i вiдчинилися дверi, але вже з iншого боку. Пролунали грiзнi вигуки:
  - На вихiд козявки!
  Дiти рушили коридором, i несподiвано перед ними опинився трап i широко бетонне поле. I одразу ж неприємне вiдкриття. Декiлька десяткiв великих, схожих на черепах, але з дулами танкiв машин збудувалося в рiвнi колони на смугастому покриттi. А бiля них метушилися зеленохвостi. Безлiч цих страшних iстот iз iкластими пащами i якоюсь химерною зброєю. Броньованi черепахи вiддалено скидалися на танки "Тигр", їхнi дiти якось бачили в музеї, коли їх привезли на екскурсiю в Новгород. Правда тут твори войовничої думки були бiльшими i здавалися страшнiшими.
  Бебешка як найрозумнiший iз усiх дiтей пробурмотiв:
  - Мамочко ... народи мене назад!
  Кавун спритно шльопав голими пiдошвами по нагрiтому на сонцi металу трупу, зберiгаючи невичерпний оптимiзм вiдповiв:
  - Не дури друг! Технiка все одно не страшна, коли немає негiдникiв, що нею керують!
  Бебешка щоб вiдволiктися почав вважати танки. Кавун ж смiшно пiдстрибував, сталь встигла сильно розжаритися на лiтньому сонцi, i припiкала босi п'яти, вiд чого хлопчик пiдскакував i спускався швидше, намагаючись зiскочити на свiтлiший, а отже, не такий гарячий бетон. Iншi хлопцi поспiшили на себе знову одягнути промокле взуття, що не надто приємно, але куди без небезпечнiшого.
  Крiм танкiв над аеродромом кружляли ще чотири вертольоти. Дуже правда у них страхiтливi форми - корпус у виглядi хижої пiранiї з майстерно намальованими зубами. Настiльки правдоподiбно, що в якийсь момент здалося, що вони живi. I коли вертолiт пронiсся над ними, дiвчата злякано скрикнули, а хлопцi зупинилися, пiднявши кулаки.
  Далi за аеродромом виднiлися джунглi. Не зовсiм звичайнi, тому що на деревах росли дуже великi та пишнi квiти. Але не дивлячись на всю яскравiсть фарб, i витонченiсть форм, щось у цих бутонах зловiсне, що вiддає льодом диханням старої з косою.
  Поблизу Бебешка розгледiв прихованi пiд бронею гусеницi приземкуватих танкiв, що закривали всi дно. Броня ж товста, i викладена плиточками.
  Думка про шоколад викликала болючi спазми в животi. Вони вже давно не їли, крiм того завзята боротьба зi штормом забрала багато енергiї та калорiй.
  Супроводжуючi хлопцi зеленохвостi збудували їх на зеленiй лiнiї, i сухо наказали:
  - Будуватися за зростанням!
  Це як завжди викликало затримку. Так зазвичай дiти люблять вважати себе довше за iнших. Бебешка i Арбузiк стали поруч. Похмуро глянули один на одного.
  Промовчали, то загалом сказати поки що нiчого. Лише Павлик шепнув їм:
  - Тут сильна армiя!
  Бебешка сердито вiдповiв:
  - А ми чого не бачимо? Як цю армiю перемогти?
  Арбузик коротко вiдповiв:
  - Мовчки!
  Зеленохвостi продовжували крутитися бiля своїх машин i, здавалося, не звертали на бранцiв уваги. Лише дюжина вартових хлопцiв тварин не зводила очей i тримала своїх з широкими дулами автомати напоготовi.
  Двоногi крокодила в плямистiй формi, щось на кшталт хакi i в касках, час вiд часу починали гарчати, а потiм замовкали i ляскали очима. Очiкування ставало нудним. Що ще задумали зеленохвостi? Яку хочуть викинути гидоту?
  А ось з'явився ще один крилатий монстр. На зразок триповерхового вертольота з чотирма величезними гвинтами. Потужнi лопатi здiйняли сильний вiтер. Хлопчаки i дiвчатка мимоволi заплющили очi, повiтря било їм у вiчi.
  Машина приземлилася на гусеничне шасi i з неї пiд музику виїхав широкий трап.
  Пiвсотнi зеленохвостих у ногу маршируючи стала спускатися трапом. Вони навiть заспiвали:
  - Король його величнiсть,
  Величезна кiлькiсть!
  Чим нас повнiше живiт,
  Тим бiль цар зжере!
  I ось нiби по ескалатору на рясно усiяному дiамантами крiслi спустився, сам його величнiсть король Болдуїн Перший. Жирний, з дуже гидким i в'ялим обличчям пузатий хлопчисько. Неприємний тип з надзвичайно дурним обличчям i якийсь зарослий, через що взагалi мало схожий на людину.
  Тронне крiсло на колiщатках i з мотором пiдкотила найгустiшого ненажеру до шеренги дiтей. I Болдуїн безглуздо икнув пропищав:
  -Бум-Бах!
  Король мабуть захотiв їсти, i пiд виття серени до нього пiдлетiла капсула з їжею. Коли напiвпрозорий верх вiдкинувся, повiяло запахом смаженого м'яса, часнику та соусу. Цiлий кабан в обрамленнi жаб'ячих лапок i освiжена овечка нагромаджувалися на столi. Болдуїн заходився зi смаком пожирати їжу, запиваючи це якимось каламутним пiйлом.
  Вiтька Ушастик якому стало нетерпляче дивитися на ненажерливiсть несподiвано брякнув:
  - Може, ваша величнiсть, щось дасть i нам?
  Король несподiвано складно вiдповiв:
  - Хто не працює, той є!
  I зеленохвости хором вигукнули:
  - Золотi слова ваша величнiсть!
  - То подавитеся ви! - зухвало вигукнув Мухоморчик.
  Король мабуть не зрозумiв, i брязнув:
  - Як мене не хвали, все одно їсти не дам!
  Пiсля цих слiв дiтлахи дружно розсмiялася. За ними почав реготати й ескорт зеленохвостих. Мабуть, це виглядало вкрай весело особливо прикручена позолоченими бинтами до волохатої, нечесаної голови монарха корона - маленька i несмачна.
  Бебешка iронiчно зауважив:
  - Бути посмiховиськом не весело, змушувати пускати сльози iнших не нудно!
  Кавун з несподiваним пафосом продовжив:
  - Коли боги хочуть себе розсмiшити - людство плаче!
  Мухоморчик на це весело вiдповiв, демонструючи тоненький язичок:
  - А богiв не буває! Пiонери в Бога i бiса не вiрять!
  Бебешка майже серйозно вiдповiв:
  - Ну от якраз бiса я перед собою бачу!
  Справдi забрудненi в жирний соус, розмазавши по щоках гарнiр з бананiв, король Болдуїн ще бiльше втратив людську подобу. А коли принесли на солодке величезний у трояндочках торт, то...
  Поява Фабрео виявилася раптовою, наче вiн вискочив iз бетонного покриття. Негiдник безцеремонно прорепетував на короля:
  - Пора на вилiт вашу величнiсть!
  Той затрусився наче желе вiд мухи, що застрягла, i прокудахтав:
  - А торт?
  Фабрео недбало кинув йому батистову хустку i рикнув:
  - На вертольотi дожреш... - I кинувши лютий погляд на Арбузика додав. - Цього партизана вiзьмемо iз собою!
  Король Болдуїн злякано затарахтiв:
  - Але пан командувач, навiщо нам це небезпечний хлопчисько?
  Фабрео люто вiдповiв:
  - Вiн потрiбний нам щоб зловити Алi! I взагалi йди за мною i не питай!
  Зеленохвостi схопили Арбузика пiд лiкотки i потягли до триповерхового палацу-вертольота. Хлопчик вiдчував свою безпораднiсть у їхнiх сильних руках. Звичайно пiдтягуватися п'ять разiв i десять вiджиматися вкрай мало для справжнього солдата Вiтчизни. Потрiбнi бiльш систематичнi та завзятi тренування i краще у секцiї. Хоча i це, можливо, не допоможе: сила у зеленохвостих звiрина.
  Двоє громили тiльки заважали один одному i стукали пастями. Нарештi залiзли на трап i ескалатор потяг їх нагору. Фабрео провiв Арбузiка вже байдужим поглядом. Головний шпик зробив першу частину свого плану i кинув сердитий погляд на ряд хлопцiв.
  Злий коброю прошипiв:
  - Найкраще та безпечнiше для мене розстрiляти вас на мiсцi!
  Зеленохвостi тут же наїжачилися широкоствольними автоматами. Бебешка вiдчув у животi тугу порожнечу, а до серця пiдповз страх. Ось-ось їхнє життя перерветься i вони пiдуть... Як пiонер-вiдмiнник Бебешка не повинен був вiрити в пекло чи рай, але абсолютна порожнеча неiснування лякала куди бiльше казанiв iз киплячою смолою. Наче тебе взагалi немає: нi свiтла, нi звуку, нi повiтря, нi думок... Страшно це...
  Дiвчата теж почали тихо плакати, а хлопчаки схлипувати. Не вони не труси, але коли ти ось так стоїш перед м'ясоїдними хижаками з пiдступною зброєю, а сам не маєш пiд рукою навiть палицi. Бебешцi раптом згадалася одна книга. На обкладинцi також стояли пiонери-герої перед гiтлерiвцями. На вiтрi майорiли червонi краватки, а очi дiтей дивилися прямо, безстрашно. Нi вони не здригнуться перед ворогом.
  Бебешка вiдважно вигукнув, скинувши руку в салютi:
  - Пiонер завжди готовий померти за Батькiвщину!
  Хлопцi дружно повторили салют, вигукнувши:
  - Завжди готовi!
  . РОЗДIЛ No 13.
  Павло-Лев знову прийшов до тями... Босi дiвчата стали ходити по його спинi. I це було весело. Наташка кивнула i проревела:
  - Ти ж супер чоловiк!
  Павло-Лев кивнув:
  - Та я ще й гiпер!
  Пiсля чого знову випив рому, i з великою силою захропiв:
  Володимир Рибаченко вiн же Фрiдрiх Бiсмарк продовжував свiй важкий i ганебний шлях зради. Вiн опинившись у порочному колi, вже не мiг зупинитися. I зiзнатися азарт бою та винищення його захоплював. Тим бiльше, що вiн у Нiмеччинi вже встиг зробити животи трьом жiнкам, одна з яких дружина номер один Герiнга. А може i чотирьом, то його дiвки люблять - плакатний арiєць, хай навiть поки що хлопчисько.
  Володимир-Фрiдрiх за сiм днiв наступу довiв кiлькiсть збитих лiтакiв до чотирьохсот вiсiмдесяти, а танкiв i САУ накрив чотириста п'ятдесят гармат усiх калiбрiв, включаючи катюшi майже тисячу. Тим самим попрацював немовби був цiлою армiєю. Вiн стрiмким орлом лiтав майже цiлодобово, не вилази з кабiни. I стiльки енергiї та лютi було в цьому на вигляд чотирнадцятирiчний хлопчик. Вiн чудово бачив малюнок бою та всiх противникiв, iнтуїтивно вiдчував засаднi батареї iнше. Недарма нiмцi так швидко рухалися вздовж Волги, пройшовши за сiм дiб понад двiстi кiлометрiв i вирвавшись на оперативний простiр.
  Такi великi успiхи на схiднiй дiлянцi фронтi, при в'язкому, встилаючому, шлях трупами проривi в центрi Московського та Рязанського напрямiв. Володимир вiдчув, що себе нiби розчинився з демонською силою, що прокинулася в ньому. Йому навiть не хотiлося спати. Але на восьмий день, додав з ранку в скарбничку ще двадцять сiм лiтакiв, i тридцять два танки, з п'ятдесятьма гарматами, пацан заснув.
  I знову йому снилося, що дивне та дивне.
  Хлопчик-ас розкидав на шляху ще одну купку псiв-лицарiв. Раз вiйна, так i дiй як на вiйнi.
  Ось у нього кидають кинджали, удари мечами проходять, але рани майже вiдразу ж зникають, що дуже пiдбадьорило Володимира-Фрiдрiха. Адже вiн i справдi став суперменом хоч iз плотi. Або чимось на кшталт Вiтязя-Клона. Як вiн обстригає залiзнi чагарники, якби не було в нього таких чудових кладенцев, мечi б не витримали такого темпу. Навiть Оленi стало прикро, вона втрачає лiдируючу роль у парi. Адже тепер Володимир-Фрiдрiх безперечний лiдер серед влучникiв. Як вiн добрий, особливо коли б'є ногами. Ось це вершка нога викидається i правою ногою у польотi трьох, а при приземленнi лiвою як лiгне. Найсильнiшi четвiрку, що складається зi Стiфа Одноокого, Андерса Ширака, Балу Борки та одного з найсильнiших у Скандинавiї чаклунiв-друїдiв.
  Останнiй навiть перед боєм навiть вибраним випити бойового вiдвару пiдвищує швидкiсть витривалiсть. Швидкiсть реакцiї теж. Хоча занадто часто таке зiлля пити небезпечно, пiсля нього три чи чотири днi спиш наче мертвий. Та й треба поспiшити, поки зiлля не перестало дiяти. Напевно найсемижильнiшi ратоборцi-вiкiнги заздалегiдь подумали цей план, що вже вчотирьох вони запросто переможуть свого надприродного супротивника.
  Втiм, Володимир-Фрiдрiх мчав i далi, оглушуючи спiвом, ворога;
  Хоч здається, притиснули нас до яру,
  Настав жах жахливих страшний сон.
  Заспiвати зможу своїй подрузi сагу -
  В якiй демон пекельний воскрес!
  
  Звучить сиреною грiзна тривога,
  Наче палає тут пожежа...
  Не кожен може жити, повiр без Бога,
  Але наростити реально знай удар!
  
  Хлопчик теж воїн вiд народження,
  Оскiльки сталь та лава хлюпає в ньому.
  А попросити одне хочу прощення,
  Що не мiй кулак для супостата брухт!
  
  Хоча скорiше це просто доблесть,
  Битися справа потрiбна часом.
  Але не кидайте в урну, немов совiсть,
  Не захоплюйтесь пекельною грою!
  
  Хто знає якщо життя на свiтi цьому,
  Все у нашому свiтi вiрно: тiнь, мiраж.
  Злочинцiв ми закликаємо до вiдповiдi,
  Коли зумiємо вмить спiймати кураж!
  
  А якщо щось битвi втратили,
  I розгромити покидькiв не зможи...
  То все одно вiдкриємо, вiрте дали,
  I закреслимо провальнi нулi!
  
  Добитися кожен у боротьбi точно може,
  Коли є сила i розуму!
  I дасть дощ зла навiть мiдний грiш,
  Прославить у гiмнах смiливця країна!
  Увi снi Володимир-Фрiдрiх уже так розбурхався, що капiтально осiдлав ковзана, бiлого кольору.
  Але на нього все пер i пiр ворог. Пiдбадьорюючи приятель товариша, вони нiби не помiчали, як нещадно їх розбивають мечi, чи стрiмкi босi ноги хлопчика. А як могло бути тут iнакше? Адже трусiв чи слабких до змагань такого рiвня не допускають. Тут якраз колiр лицарства. Ось одне виття встигло поставити меч, парируючи удар ногою. Надрубав хлопчику шкiру. I що? Той навiть не вiдчув болю, вже настiльки звик до поранень. Рухнув ще раз i вже повна вiдключка. Тож доводиться вiдповiдати гарчанням та сопiнням. Вiд цього навiть смiшно до запаморочення! А чи в дошку забитi вороги? Але вони прискорили бiг, лише краще натикаються на мечi. Два велетнi гаркнули, наче ведмедi-пiдранки i скоротили вiдстань до хлопчика-войовника. Той їх нiби пошкодував. Та пiд ноги щоб обидва зiткнулися лобами, iскри буквально посипалися, щоправда, не з очей, а з шоломiв. Але смикнулися олухи i затихли. Наскiльки виявилася насиченою кров'ю дистанцiя близько ста сорока метрiв. Це має бути у кожного воїна мати велике серце, але малий страх i величезне почуття вiдповiдальностi!
  Та трохи нечесно, битися, будучи безсмертним, але, на жаль, честь вiдносне поняття на вiйнi. Логiчно: адже два ведмедi не живуть на одному барлозi, зате двi моралi вiдмiнно уживаються в однiй людинi з мисленням хижака! Кращi з десятки, що залишилася, тепер мало не навмисне вiдставали, розраховуючи на вимотування противника. Так реально вони й могли чинити сильний опiр при сутичцi. Саме в цей момент четвiрка посилених зiллям магiчної сили "королiв ристалищ" явно хотiла пiдгадати iз нападом.
  Володимир-Фрiдрiх це, звичайно ж, розумiв, але не боявся. Чим би дитя, не тiшилося, аби не вiшалося. А ще й якi стерв'ятники в небесах з'являються. I не земних типiв, хоч i на планетi Земля вiдбувається битва. А тут, наприклад тварюка: тулуб перша третина з голками великого їжака, друга як луска риби, третя з пелюстками волошок. А крила, знизу як у метелика, а зверху, наче карти гральнi. Ух та викидони пiшли.
  Втiм, не залякати його. Та й про змову генiїв не йшлося, типова тактика наполеонiвського маршала Даву. Взяти та стрибнути, якщо противник - лох. Втiм, хлопчисько подумав, а може даремно вiн про них так погано - розрахунок був, але на вiйськовий вишкiл, удачу та природну взаємодопомогу.
  Олена, навiть пiдказуючи, вигукнула:
  - Тигр у засiдцi небезпечний поки не згорне iклами... а людина безпорадна поки не блисне яскравою вигадкою! - Закiнчив за подругу фразу Володимир-Фрiдрiх! .
  Може вони на щось, i будували свої краєвиди, але ж попаданець став справжнiм воїном. Нехай навiть увi снi!
  Та тiльки-но вони спробували будувати пiдступи, молодий влучник знову зробив як снiг на голову. Вiн рiзко, хоч здавалося подiбне в принципi неможливо, форсував бiг, а мечi вже лупили так що кiлька лицар впали, хоча навiть клинок їх i не торкнувся. Ось на його шляху став пiрат, теж накачаний зiллям дон Сезар де Базан. Вiн мiг би особливо пiд впливом магiчного дурману чинити серйозний опiр. Морський розбiйник кинув у Володимира-Фрiдрiха кинджал, але хлопчик перехопив клинок босими пальцями ноги одразу жбурнув назад. Кинжал пролетiв складною траєкторiєю i громила не зумiв його парирувати, коли вiстря встромилося прямо в сонячне сплетiння. Покинута булава також виявилася перехоплена. Хлопчик наздогнав чаклунiв, що зупинилися, i ще на вiдстанi почав тактично раптову лиху атаку, метнувши трофейну палицю, над якою не довелося довго сопiти. Адже всi, напевно, спочатку насмiхалися, що битися їм доведеться з жебраком. Убивча зброя мала особливiсть, що теж зачарована, i її полiт полiт легко i не помiтити. Вийшло, з такою силою обрушилося "снарядом" по корпусу противника, що виставив перед собою щит, що потужна металева пластина лопнула, а самого зачарованого воїна вiдкинуло на п'ят метрiв тому, заваливши як бика на бiйнi.
  Оце класичний клас!
  В iнший момент наступний опонент з криком впав додолу зi зламаним пензлем i ребрами, що трiснули вiд удару другим мечем. Якби зброю не загартували чарiвним способом, то могутнiй боєць виявився б найелегантнiшим чином, розрубаним на частини.
  Та тут i Бiлан їм не допоможе. I все неможливе - можливо!
  А Володимир-Фрiдрiх пiд захоплений рев публiки мчав ще швидше. Не можна сказати, що вже перемiг. Навiть не поринув на вiдмiну вiд горезвiсних берсектiв лайка транс. Допомагаючи прасувати собi мечами дорогу, вiн гранично прискорив свiй бiг. Хоча це може вважатися межею. Швидкiсть свiтла всупереч помилковiй теорiї Ейнштейна i теж змiнюється, пiдкоряючись закону складання. Але вiн розiгнався скорiше фотона. Навiть здавалося, перестав торкатися найгострiших каменiв. I одним махом наздогнав наступну групу, в якiй Чародеї спробували органiзувати гiдний опiр.
  Звичайно, у всiх бiгунiв, що залишилися, майнула певна думка: переднiм трохи вiдстати, а заднiм натиснути i вже всiм гуртом задавити надмiру жвавого юного ангела. Але навiть совiсть не до чого. Вiдчувалося, як присутня, сама Богородиця, що нiколи дозволила б їм так вчинити. Та й так битися можуть тiльки Божi люди. Чоловiковi подiбне не пiд силу!
  Окрiм цього, що суттєвiше правда всього, їх зупинила й iнша думка: адже всi поки що просто бiгли, а бiлявому чортяковi або янголятко доводилося i по черзi i оптом, боротися з цiлою армiєю, найсмачнiшими супротивниками. Хоча хлопчик узяв гору над ними досить легко, але кожен справжнiй професiйний воїн чудово знає, що це таке - переключитися з бiгу, що виснажує, на запеклу сутичку, навiть не зупинитися, а без заднiх нiг, знову продовжувати погоню. Тобто вони мали шанс здолати дияволенка з ликом ангела.
  Володимир-Фрiдрiх, так природно, не вважав:
  - Втомлюються всi, здаються втоми тiльки ледарi, не кидають росинок поту лише померлi!
  Тому вiн i рвався швидше закiнчити зварювання. Навiть не чекаючи неминучого кiнця, лицарi злякано цокали зубами. I не треба команди до бою, Бажано отримати вiдмазку вiд принца про здачу.
  Князь де Ареголла зупинив свою виснажену групу i спробував розставити їх розгонистим мiшком, нiби залучаючи жертву в шипастий i залiзний котел.
  Втiм, Володимир-Фрiдрiх, не дав у стилi атак Суворова, їм побудується.
  Та були люди в наш час, не те що нинiшнє плем'я! Багатiї не ви! Ось тiльки жертви з Москви вже не буде. Наполеона задавлять ще й у Європi, генiальнiсть не допоможе. Та революцiї для його висування щоб i не виявилося.
  Браво! Не допустимо Бородiнської битви! Замiсть неї закiнчимо вiйни тут! Ось примчав Володимир-Фрiдрiх Рибаченко-Бiсмарк, стрибнув убiк, вiдбиваючи мечi супротивника i валячи його корпусом на ґрунт. Потiм був неймовiрно навiть гепарду не пiд силу тривалий стрибок вперед. Так Володимир-Фрiдрiх отримав нехай i iз запiзненням удар мечем по плечу. Але саме iз затримкою, вклався сильно i ось уже сам Де Ареголла, незважаючи на зiлля, отримав нищiвний удар у грудок, вiд якого впав на спину. Спроба схопитися, i мечем по головi. Хоч i магiчний транс огорнув, та так i не змiг самостiйно стати до кiнця "священного бою". А Володимир-Фрiдрiх вивiв Голлiвудський прийом "бочка", що вiдволiкає, i справжнiй удар ногою больову крапку. Єдиний у групi теж з друїдiв бурмочучи заклинання, пiшов у таку глуху оборону, що просто проґавив момент, коли Володимир-Фрiдрiх пацан-термiнатор зробив стрiмкий випад убiк, i п'ятий боєць перекинувся - ошелешений, зi зiм'ятим як школярем промокашка шолом. Хлопчик пiдлетiв до чаклуна. Той намагався закритися особливим прообразом чаклунської матрицi. Пiсля цього поля у ротi з'явився сильний присмак гiркоти. А чародiй, що захищається, атакований тiєю ж магiчною булавою. Тривiально варварськи втоптаний зарядженим на чарiвнiсть загартованим залiзом. Отримавши пошкодження, друїд почав занурюватися в розкопаний металевими пiдошвами гравiй.
  Володимир-Фрiдрiх дотепно заявив:
  - Можна вважатися переможцями варварами, але це краще нiж бути балакунами Варварами, що програли!
  Пiдбiгаюча четвiрка "царiв поєдинкiв" роздратована до крайностi. Пацан виблискуючи багряними вiд кровi п'яточками йде вiд них. Їм залишається перебувати з гострою злiстю та тупим роздратуванням у своєму безсиллi. Неначе смерть проводила їх на бiйню. Ось побачивши тонкий хребет креслення Володимира-Фрiдрiха, що набирає швидкiсть. I з жалем мрiючи, щоб батiг пройшовся цими жилистими ребрами! Головний чаклун наче потер поглядом по тiлах по-звiрячому повалених нерозлучних приятелiв. Групове єдиноборство хоч гарне, але ним програється. Магiя, звичайно, може бути в наявностi, але користi вiд цього мало. Весь свiтовий уклад неймовiрно жорсткий. Ця судна баталiя неймовiрна, але цiлком мiг увiйти в iсторiю вiйськових легенд i казок, затьмаривши облогу Трої. Тож зараз їм надзвичайно хочеться поставити в ньому переможну точку.
  Володимир-Фрiдрiх, вiдчуваючи їхнiй настрiй, знову видав:
  - Мужнiсть як нiжка стiльця; добре, коли поєднується з умiнням та розрахунком, а якщо до неї додати удачi, то перемога закрiпитися на мiцному фундаментi!
  - Досить ухльостувати вiд гадюки! - Похмуро i вагомо скомандував Стифар Одноокий. - У контактний бiй! Готуємось перемогти!
  Олена тут висловилася:
  - Перемога вимагає пiдготовки, але готуватися можна не до самої Вiкторiї, а до того плану, що дає надiю її забезпечити!
  Але вони на це не зреагували. Навiть тривiально перейшли на швидкий крок, вiдновлюючи, збите дихання i тремтячими руками поправляючи амунiцiю, що сплуталася на бiгу.
  Володимир-Фрiдрiх i на це зробив резюме:
  - Поправляти можна перекошений будинок, пiдiрване здоров'я, але репутацiю, що похитнулася, вiдновлюють не правки, а радикальна перебудова стилю життя!
  Олена Прекрасна дуже на тему заявила:
  - СРСР намагалися перебудувати, не завдаючи незручностей мешканцям, а в результатi всi зручностi без причини засмутилися!
  Володимир-Фрiдрiх Рибаченко-Бiсмарк помiтив їхню невпевненiсть. Ще одного воїна хлопчик вирубав хитрим прийомом, спочатку нiби пробиваєш бiчний, але нога повертається i п'ята входить у пiдборiддя супротивника. I той у того хрумтить щелепу вилiтаючи зуби. Вони хоч зупинку? Чортос два! Вам це буде невiдкладно, а лише пiсля того як ви знепритомнiвши затихнете на камiннях.
  Володимир-Фрiдрiх бачить перед собою воїнiв з магiєю, особливою якимось дивом, що збереглася на задвiрках Європи, незважаючи на все засилля iнквiзицiї.
  Християнство з вiри проти воєн, але найбiльше виють пiд прапорами християнської вiри!
  Не буде другого повороту, вона їх рознесе, рахуй "пацаки" вiдразу! А якщо й буде те й хай, чи довго вони зможуть витримати пiд щитом чарiвного допiнгу?
  Головний чаклун, щось бурмоче i робить паси руками. Вiд чого i виникає iскристе марево. Хлопчик теж не простий. Взяв i перейшов на холоднокровний розважливий крок. Ще один кидається з кинджалом.
  Ловок, попався стерво, навiть перевернувся через спину. Пробує з iстеричним вигуком атакувати, метає зброю. Ось пiд час чергового вiдтвореного сальто i отримує ногою в лоб. Так ще назустрiч, тож i шолом вгинається, i кiсточки смуток! На ходу не дають пацану нудьгувати. Ну що? Тепер вiн став реально крутим велетнем. Хоча й немає потреби пiдбирати розкидану дорогою зброю, але чому б i не зробити битву цiкавiшою. Адже багатьом мiльйонам людей свiт видається досить тривiальним.
  Свiт непередбачуваний до банальностi, але тривiально прораховується!
  Добре ще в середнi вiки не надто дозволяли битися жiнкам. Але будуть, мабуть, i такi у них битви. Ось першою у нього справжньою бойовою подругою стала рiдна сестра Олена... Навiть дещо моторошно стає раптом вони й залишаться дiтьми? Звiсно, в руках сили з надлишком вистачає.
  Але й пiдлостi у ворогiв теж...
  Ось якийсь найманий сарацин порушивши правила, вистрибує з шаблями на арену. Починає їх шалено крутити i хитруючий викид бумеранга з лезами. Але Володимира-Фрiдрiха вже не зупинити: свастика з лезами для голiння виявилася не так вдало кинутою, хлопчик її ловить злегка правда, пiдрiзавшись пальчиками смертоносних нiг. I жбурляє назад... Коричневе обличчя найманця-сарацина по-звiрячому перекошується i вiн з криком кидається навтьоки. Але бумеранг у виглядi п'ятикутної свастики невблаганно його наздоганяє.
  Якоїсь митi арабу здавалося, вдалося пiти, метальна зброя пiшла трохи вбiк. Той уже встиг видавити: Аллах Акбар! Але бумеранг, нiби позбавлений iнерцiї, дисколет iномiрян повернув лiворуч. I великою аорт, що лопнула, ринула червона кров, змусивши стiкати невдаху найманця.
  Втiм, навiть символiчно ось так померти правовiрному вiд того, кого вважають святим чи демоном.
  Володимир-Фрiдрiх машинально та правильно - трьома песцями перехрестився.
  Потiм був атакований ще одним з лицарiв, невiдомо, на що той розраховував. I ранiше Володимир-Фрiдрiх не давав приводу недооцiнювати себе. Ось його вiзавi, схоже, вирiшив використати чудо-булаву. Навiть на карачки пiдвiвся, щоб вiрнiше доповзти. А ще один єгипетський найманець спробував вiдвернути увагу юного влучника. Закричав благим матом i почав робити непристойнi жести. Володимир-Фрiдрiх жбурнув у нього гострий камiнчик, вибравши повагу i пiдчепивши снаряд пальцями багряної вiд кровi ноги. Удар вибив сарацину очей, а больовий шок вiдключив свiдомiсть.
  Олена Рибаченко вiд захоплення ляснула в долонi. Але iншi лицарi зберiгали мовчання.
  Ось диверсант у обладунках взяв у руку рукоять, вiдчуваючи пульсуючу в палицi магiю.
  I тут же удар по потилицi, шолом злетiв, i лицар, облитий кров'ю, затих.
  Ось ще два вцiлiлi бiйцi i пара, що прибули вiрнiше прибiгли, причому добряче захекалися на допомогу, що в даному випадку як мертвому припарку сарацин.
  Володимир-Фрiдрiх у вiдповiдь пiшов на супротивника каскадом сальто - мовляв, поламаю ворогiв кроликiв.
  Сарацин, що стояв праворуч, не встиг завести арбалет, як його пронизало наскрiзь кинутим мечем. А другого невiрного Володимир-Фрiдрiх ударив ногами так, що той вiд поштовху налетiв на оголенi мечi гвардiйцiв. З ляпасом пробилася плоть i заструмувала кров. Пробитий кладенцом влучника сарацин виявився щасливцем - помер одразу. А от того, кого нанизали на мечi, можна навiть пошкодувати, як корчиться миленький, i спливає багряний...
  Володимир-Фрiдрiх iз присвистом заявив:
  -Кров людська не вода - вiд часу не тухне, вiд поливу врожай вигоряє, спрагу лише розпалює, але все одно все одно рiд людський проливає!
  Олена Рибаченко кричить на всю горлянку хлопчику:
  - То чого ти став! Добий їх!
  Володимир-Фрiдрiх пожалiв вiзавi, якi приголомшенi настiльки, що навiть зробили спроби пiдняти мечi, коли крутий пацан провiв удар двома ногами в стрибку i розтяжцi притому проспiвав, ламаючи щелепи.
  - Я не Клод Вандам! Але все одно подвiйний удар!
  Вирiшили мабуть проти не битись до кiнця. I вiд останнiх чотирьох супостатiв вiяло особливою бойовою магiєю. Навiть друїд щось бурчав. I тряс талiсманом, розраховуючи створити особливий рiзновид магоматрицi.
  Володимир-Фрiдрiх вирiшив, що йому дозброїтися не завадить! Тим бiльше вiд противникiв занадто велика сила почала виходити, навiть у повiтрi запахло озоном.
  Пiсля чого хлопчик прокинувся. Знову повернення з героїчної битви у похмурий кошмар зрадницької реальностi! Як це бридко i пiдло. Але босi ноги гарненького, засмаглого хлопчика шльопають по мерзлiй землi до МЕ-362, i вiн знову вбиватиме росiян. Пiдло, злочинно, бридко. Володимир, навiть при думцi, що вiн знову стане м'ясником, вiдчув нудоту. I зблiднувши, опустився на карачки.
  До нього пiдскочили нова нерозлучна подружка Альбiна. Вона сунула сумiш молока i меду в пластиковiй, американськiй пляшцi до обличчя Володимира, прошепотiвши:
  - Милий малюк випий!
  На Володимира-Фрiдрiха це вплинуло наче удар електрики. Нi, вiн зовсiм маленький хлопчик. Йому завжди не подобалося, коли натякали чи казали, що вiн ще малолiтнiй. Володимир схопився, i агресивно замотав головою:
  - Нi, все гаразд! Я повнiстю готовий до бою i здатний битися.
  I миготивши босими п'ятами, хлопчик заскочив на своє виготовлене пiд спецiальне замовлення зi збiльшеним боєкомплектом Мессер.
  Машина плавно вiдiрвалася вiд залiзобетонної смуги. Пацан помчав на пiвденний схiд. Йому було дуже душевно погано, але генетично досконалий органiзм працював добре. Ось вiн безпомилково вгадує, звiдки летiтимуть радянськi лiтаки. Довгоствольнi знаряддя М-103 вiдкривають вогонь на поразку.
  Щоб вiдволiктися вiд гидоти у скоєннi вбивства Володимир проспiвав;
  У Росiї президент Великий,
  Пишатися Путiним країна...
  Зупинив навал вiн дикий,
  Вiтчизна знову розцвiла!
  
  До нас Крим з'явився добровiльно,
  Утихомирився Кавказ...
  Летить Росiйський сокiл вiльно,
  У нас чудово без прикрас!
  
  Адже стiльки стало нових будiвництв,
  Згуртувався потужний колектив!
  Не буде у хлопчикiв двiйок,
  Ми лiньки i боягузтво переможемо!
  
  Коли такий у нас правитель,
  Русь як орел та супермен!
  Ви демократи пси не брешете,
  Не раз уже був побитий Сем!
  
  Ми пiднялися - гордiсть планети,
  Триколiрний майорить всюди прапор.
  Нам скоритися незабаром космос,
  I на Землi велика кiлькiсть благ!
  
  Для Батькiвщини святої Росiї,
  Володимир наймудрiший цар...
  Росою алмазної оросили,
  До нас не прийде з ордою Мамай!
  
  Батькiвщина як смолоскип у серцi,
  Його ти завзято бережи...
  До успiху прочинили дверцята,
  Розтоптанi в ганьбу вороги!
  
  Настане час i Росiя,
  Простiр всесвiту пiдкорить...
  А цар Володимир: вождь-месiя,
  Назавжди буде: меч i щит!
  А в iншому мiсцi дiвчата з Росiї: Наташка, Катерина, Августина, Мiрабела та Олiмпiада - билися з гiтлерiвцями.
  Дiвчата агресивно кидали гранати, використовуючи свої босi нiжки. I пiдспiвували.
  Наташка, покинувши подарунок смертi, гаркнула:
  З нами Ленiн...
  Катерина теж жбурнула пальчиками голої ноги гранату i продовжила:
  - Сонце...
  Руда дияволиця Августина пiддала, використовуючи босi, точенi нiжки, що приносить смерть i в'якнула:
  - I весна!
  Мiрабела теж жбурнула голою нiжкою послання смертi по гiтлерiвцям, i прочирикала:
  - Ми несемо...
  Олiмпiада взяла i босими пiдошвами, як закине цiлу зв'язку гранат, перекинувши нiмецький бронетранспортер i видала:
  - Перемогу комунiзму!
  . РОЗДIЛ No 14.
  Фашисти поки що в цiй альтернативнiй реальностi перемагали. Їм удалося оточити Тихвiн i 4, 5 жовтня бої йшли за Волхов. Мiсто впало 7 жовтня. Тим самим змiцнилося подвiйне кiльце блокади. "Штурмтiгри" руйнували оточений Тiхвiн. У битвi брали участь i потужнiшi "Штурммауси" з 650-мiлiметровими бомбометами. I Тихвiн поступово перетворювався на гробовий цвинтар... Мiсто вiдчайдушно чинило опiр до 15 жовтня 1944 року. Нiмцi розширили розрив, з Ленiнградом, але зазнали серйозної шкоди в живiй силi та технiцi. I через погiршення погоди та зливи були змушенi, зупиниться.
  Осiнь вже перевалила за макiвку. Пiшов мокрий снiг, i, вийшовши в Бiломорському каналi, фрицi заривалися глибше в землю.
  Радянськi танки, в тому числi i новiтнi Т-34-85 i застарiлий, але все ще серiйний IС-2 i менш масовий IС-3 намагалися контратакувати на 7 Листопада 1946 року. Раз погоднi умови сприяю - так i не стiй на мiсцi.
  Через вкрай важку ситуацiю на фронтах i нестачу робочої сили, значнi радянськi машини тi ж самi, що воювали з самого початку вiйни Т-34-76.
  Гiднiсть такого танка чудова енергономiка, дешевизна у виробництвi, маленька вежа в яку важко потрапити, та вiдмiннi ходовi якостi. У тому числi i прохiднiсть у брудi та кучугурах.
  Хоча, звичайно, у вежi Т-34-76 тiсно й умови роботи екiпажу некомфортнi. Але хiба росiйським танкiстам не звикати до труднощiв? Багато бореться пiдлiткiв та жiнок. А вони посiдають менше мiсця.
  Найголовнiший недолiк Т-34-76 - це його гармата. Зараз її можливостi при початковiй швидкостi снаряда 660 метрiв в секунду явно недостатнi. Нiмцi дещо переглянули прiоритети. Танки серiї "Е", якi розробляються з 1942 року, отримали перевагу.
  Але "Пантера" - 2 ще не знято виробництва i радянська машина може її пробити в борт. Як i ранiше " Пантери " . "Королiвський тигр" та "Лев", серiя Е для Т-34-76 невразливi з будь-яких ракурсiв. Але ж це не масовi танки.
  Нiмецькi конструктори намагалися вiдтворити невразливу машину, але не таку важку i незграбну як "Маус". Розробки iз серiї "Е" зокрема "Е"-25 були вiдносно успiшними. Але вийшла фактично САУ, iз потужним бронюванням та низьким силуетом. При вазi в 30 тонн машина виявилася з вiдмiнно лобовим захистом в 150 мiлiметрiв i нехилою бортовою в 100 мiлiметрiв, а також довгоствольною 75-мiлiметровою гарматою з довжиною стовбура "Пантери".
  Як показала бойова практика - цього цiлком достатньо, враховуючи зниження загартованостi та мiцностi бронi радянських машин.
  Магда i Герда, якраз наважившись вiд чергової дитини, залiзли до цiєї САУ. Цi генетично змiненi дiвчата вже настiльки загартувалися, що боролися в бiкiнi i при зимових заметах чи нехай Листопадових.
  Воїтельки хотiли випробувати себе знову. Вiд перших реальних битв на "Тигрi" у Францiї до нинiшнього Е-25.
  Красунi-рейнджери розгорнули свою машинку до супротивника. Радянськi танкiсти намагаються хитрощами прорватися на ближнiй бiй. Вони запалили гнилу солому i зношенi покришки, створивши тим самим димову завiсу.
  Магда вже давно через повторну вагiтнiсть не брала участi у справжнiх боях. Так що медовiй блондинцi дуже цiкаво i свiжiсть, новизна вражень.
  Вiйницi i з животами пiдтримували форму i бiгали босi снiгом. Коли гола пiдошва тисне на важелi, вiдчуття неповторнi. Зброя "Пантери" напiвавтоматична та автоматична i одна дiвчина може його наводити i стрiляти. Герда ж у свою чергу керує танком. Втiм, ця снiгова блондинка з iм'ям iз знаменитої казки Андерсена - снайпер неперевершений.
  Але й Магда - командир танка, у стрiльбi ас. I ось її боса нiжка натискає на прицiл. Пальчики червонi вiд холоду, але дуже спритнi i перший снаряд прослизнув по повiтря i вдарив у радянський танк, що виривається з клубiв диму.
  Магда звично прочiрикала:
  - Свiтло вiдкрите: один - нуль!
  Наступний пострiл зробила Герда i босими пальчиками. Тридцятьчетвiрка знову спалахнула. Тендiтна броня радянських танкiв пiддавалася довгоствольнiй гарматi з великої дистанцiї. Досвiдченi в ратнiй справi дiвчата вели пальбу босими нiжками i, не цiлячись.
  Найжахливiше полягало в тому, що у них, все, як не дивно це звучить - виходило. Мабуть прицiлювання та вогонь з мiсця - це ефективно.
  А лоб 150-мiлiметрову броню та ще й пiд рацiональним нахилом пробити майже неможливо. А 76-мiлiметрова гармата тридцятьчетвiрок не є небезпечною i при стрiльбi в борт.
  Магда i Герда почувалися дуже впевнено. Їхнi тiла зiгрiвалися вiд стрiлянини, i самiй самохiдцi ставало жарко. Цi дияволицi практично не промахувалися. I їхнi пострiли розбивали маленькi вежi радянських танкiв.
  При цьому слiд зазначити не всiм нiмцям так щастило. Зазвичай фашисти навiть волiли стрiляти в корпус, тож у маленьку вежу дуже важко потрапити.
  Слiд зазначити, що малий калiбр Е-25 забезпечував солiдний, бойовий комплект. Цiлих сто пострiлiв! Так що голоногi кралi могли знущатися на всю бiсiвську мiць.
  А ось перший радянський танк Т-34-76, таки порвався на ближнiй бої i...
  Недовго думаючи, пiшов на таран. Могутнiй "Лев", який не ожив такої зухвалостi, не встиг пiти. Вiд зiткнення броня обох танкiв урвалась i почали рватися боєприпаси.
  Магда i Герда ще енергiйнiше заробили своїми нiжками: п'ятнадцять пострiлiв за хвилину, пристойна скорострiльнiсть. Ось навiть вогненно-медова блондинка Магда змусила перевернутися радянський танк i зiткнутися зi своїм вiзавi.
  Майже всi машини в атацi легкi тридцятьчетвiрки. Т-34-76 залишається основна модифiкацiя, i ця машинка проривається як маленький боксер до довгорукого громила. У ближнiй бiй та робота у нижню частину корпусу.
  Якби не такi видатнi аси як Магда i Герда втрати гiтлерiвцiв були б значно вiдчутнiшi. Але фрицi вже досвiдченi, i на жаль встигають розстрiлювати крихкi через брак радянських машин, що легують елементiв, ще на дистанцiї.
  Крiм того i базука з фаустпатроном, досить ефективний засiб у руках досвiдчених пiхотинцiв. А фаусники були напоготовi. Але все одно палають i фашистськi танки. Нiмцям просування по радянськiй землi, вартує все бiльших втрат.
  Пара радянських снарядiв потрапила в лобову броню Е-25 за якою ховалися двоє дiвчат-барракуд. Трохи брязнуло у вухах i пiшло в рикошет.
  Грайлива Магда жартiвливо пiдвела пiдсумок:
  - Ми пiдбили шiстдесят п'ять танкiв i пропустили двi шайби в штангу!
  Герда поспiшила уточнити:
  - Не ми, а наш танковий екiпаж! Загалом Нiмеччина впевнено веде у рахунку!
  Ось iз невеликим запiзненням з'явилися i важкi машини: IС-2. Вони мають потужну зброю. I хоча 150-мiлiметрiв пiд нахилом, повиннi, i це вiдобразити, але тут уже можуть вiд двадцяти чотирьох кiлограмових снарядiв бути вiдчутнi ушкодження.
  Магда стрiляє ногою. Снаряд потрапляє до радянського кулака IС-2, але йде в рикошет. Дистанцiя ще надто велика.
  Тодi цiлить Герда. Важливо намацати вразливе мiсце у бронi. Танк IС-2, як правило, має бiльш якiсне зварювання та загартований метал. Недарма "Лев" вiддав перевагу бiльш потужнiй 105-мiлiметровiй гарматi, щоб мати над радянською машиною перевагу на дистанцiї.
  Нiмецька, вродлива, але ненависна всьому прогресивному людству дiвка-барракуда натискає босими пальчиками на гашетку.
  Презент анiгiляцiї з завиванням летить до мети... I обидвi вовчицi наче блохи на пружинах пiдскакують i мало не б'ються головою об броню. Точнiше навiть вдарилися: висота Е-25 всього 1,4 метра та войовницi-нелюди у лежачому положеннi.
  На жаль, снаряд досяг мети, броня танка розкололася i, IС-2 запалав, розриваючи бойовий комплект.
  Герда на всю горлянку реве:
  - Пускаємо ми ворогiв у витрату! I це не останнiй хiд!
  На жаль дияволицям, першим жiнкам Третього Рейху нагородженим Дубовим листям до Лицарського Хреста, i навiть мечами до Дубового листя i ще крутiше дiамантами поки що вдається все. Вони, на жаль дияволицi та з дияволиць!
  А тепер i Магда змогла без зайвих антимонiй запалити черговий танк iменi Сталiна.
  У небi ж спалахнула сутичка мiж нiмецькими та радянськими лiтаками. Незважаючи на значну чисельну перевагу i кращу якiсть фашистських машин, радянськi льотчики йдуть на таран, i нiколи не вiдступають.
  12 Листопада 1946 стомлений Сталiн переглядав карту битв. Очевидно, було одне: Ленiнград зараз у повнiй блокадi. Розрив мiж мiстом Ленiна та Великою землею склав уже понад 350 кiлометрiв i продовжував розширюватися. Налагодити постачання повiтрям абсолютно неможливо. Ворог тотально панує у небi. I виходило, що друге мiсто СРСР тотально вiдтяте вiд артерiї.
  Звiсно, у самому Ленiнградi було створено значнi запаси продовольства та боєприпасiв. Але неможливо в умовах, коли вся країна Росiя фактично голодує, а пiвнiчна Пальмiра в жорсткiй блокадi, а постачання здiйснюється лише Ладозьким озером, зробити цi запаси величезними, щоб вистачило на кiлька рокiв.
  Та й витрати бойових комплектiв, як правило, дуже швидкi. У самому Ленiнградi є вiйськовi заводи, але... Вони теж потребують сировини. Таким чином, пiд сумнiвом, чи зможе друга столиця СРСР пережити зиму. А з її падiнням у противника вiдкриється шлях до Москви з пiвдня.
  Нинi нiмцi наступати остерiгаються. Бої точаться лише на рiчцi Урал. Фашисти хочуть наблизитися до уральських заводiв, а може навiть i з'єднаються з японськими ордами.
  Є загроза втратити Середню Азiю, де й так активiзувалися басмачi та iсламiсти. Червона армiя зазнає втрат, якi поповнювати вдається насилу. Та й Вермахт вже на двi третини складається iз iноземцiв.
  Але радянська вiйськова машина виснажується. Територiї пiд контролем стає дедалi менше. А доводиться воювати та два фронти.
  Фашисти кинули на Червону армiю, вважай за все Європу, i значнi сили Латинської Америки, Африки, арабських країн.
  Ворог бiльший, i його впевненiсть у перемозi зростає. У той час як у Червонiй армiї дедалi бiльше дезертирiв i зрадникiв. Але вона все одно стримує вермахт i чинить опiр.
  I СРСР навiть поодинцi здатний зупинити i перемолоти всiх своїх супротивникiв.
  Сталiн наказав - продовжувати атаки на нiмецькi позицiї, на пiвночi країни, i не допустити прориву Вермахту та захоплення ним Архангельська. Хоча це мiсто й так уже у майже повному оточеннi.
  Ще одним наказом стала пiдготовка наступу на Японiю. Сил хоч замало, але взимку в Сибiру самураєм надто важко воювати, так що може i вигорiти дiлок.
  Вождь усiх часiв i народiв випив мiцної кави, i продиктував:
  - Зiбрати всi резерви ставки. Мiсто Оренбург тримати за всяку цiну, не бояться, на нашому боцi погода! Ми переможемо!
  Справдi, зима давали нехай i примарнi, але шанси на окремi тактичнi успiхи.
  Ну, а далi розрахунки будувалися на диво зброю та iншi досягнення радянської наукової думки. Може щось вигадають i бiльш вдале, нiж той, хто вимагає велику кiлькiсть якiсного дюралю ЯК-3, або IС-3, теж складний у виробництвi.
  ЛА-7 поки що не серiї, не вистачає ресурсiв для запуску, а противник насiдає з повiтря дедалi сильнiше. Наприклад, з'явився у фрицiв ТА-400 справжнiй шестимоторний монстр. А кажуть, що нiмцi не люблять великих розмiрiв.
  Сталiн випив ще сумiшi червоного вина та кави i почав диктувати свої багато в чому генiальнi афоризми;
  Червона мова, краще засiб вiд пролиття червоної кровi!
  Найжорсткiший метал, це м'який свинець, з якого вiдливають кулi!
  Найнебезпечнiший свинець не той, що в кулях, а якщо вiн заливає мозок!
  Найкраще у свiтi це те, що нiколи не скажеш - гiрше бути не може!
  Що у свiтi погано, на вiйнi якраз, а пiсля перемоги краще не буває!
  Милосердя на вiйнi на вiдмiну вiд публiчної дiвки коштує дорожче, а задоволення дати не може!
  Тiльки людина по-справжньому пiднесена духом, не соромиться милостi до полеглих!
  Говорити можна про що завгодно, але базiкати тiльки у справi, тому що вiд порожньої балачки, суп виходить кривавим проносом!
  Мовчання золото, яке дає корозiю при замовчуваннi свавiлля!
  Слова срiбло, яке не дає згаснути джерелу живої води знання та iстини!
  Країна iз сильною авiацiєю нiколи не залишиться у прольотi!
  Найбiльше горе вiд мiзерної кiлькостi розуму!
  Вiд молока, що походить iз промахiв стрiльцiв, виростають лише дiти бiди та страждань!
  Фiзкультурна зарядка потрiбна, щоб батарея життя сiдала лише у твого опонента!
  Пiдколювати iнших, люблять володарi тупого розуму i носiї почуття гострої власної неповноцiнностi!
  Гострi язики, на вiдмiну вiд кинджала, разять, навiть через кольчугу тупизни!
  Добре казка каже, погано реальнiсть виконується!
  Все в свiтi добiгає кiнця, крiм людського iдiотизму та тваринної конкуренцiї!
  Життя дуже схоже на обручку, кiнець стражданням видно, але його нiколи не зможеш вiдчути!
  Все в свiтi добiгає кiнця, крiм людського iдiотизму та тваринної конкуренцiї!
  Життя дуже схоже на обручку, кiнець стражданням видно, але його нiколи не зможеш вiдчути!
  Влучне око найкраще дозволяє вiдкосити вiд призову в армiю покiйникiв!
  А влучне настанова не дозволить промахнутися повз дорогу, що веде точно до мети!
  У пеклi лише одна перевага над раєм, немає страху перед вигнанням!
  У християнському раю найнеприємнiше, що найкращого не захочеться й бажати!
  Христос єдине ягня, при якому зайчик набуває левових рис у вовчому свiтi!
  Вмирають лише тi, хто не зумiв убити у собi страху!
  Безсмертя знаходить той, у кому страх i не живе!
  Хто боїться великої кiлькостi противника, обрахується iз союзниками!
  Хвилина, витрачена на розвiдку, економить вiк життя та мить трiумфу!
  Хто не розбирає дороги, той надто часто не збере кiсток!
  Найбiльших збиткiв ворогу завдає той, хто не втрачає почуття мiри!
  Людина не знає заходiв у своїх амбiцiях, зате її завжди обмiрюють можливостi!
  Програти i праву справу може кожен, зате в неправедних справах переможцiв не буває!
  Можна обдурити долю, але не можна обдурити очiкування доленосних рiшень!
  Є вихiд iз будь-якого лабiринту, тiльки не з того, що складається iз заплутаних звивин дурня!
  Заплутати можна лише того, хто плутається у виборi шляху!
  Росiяни бувають, пiдкоренi великому, але нiколи не поступаються нiкчемностi!
  Пiдкоряться гiдному не в падлу, так i наслiдування компасу не є приниженням!
  Починати бiй треба тiльки тодi - коли воно вже виграно! Але вiдмова вiд битви вже схожа на програш!
  Програвати можна лише в одному випадку, коли перемога можлива лише випадково!
  Цiннiший за переможний фiнiш, лише старт непереможностi!
  На Бога сподiвайся, але запобiжник перевiрити не забувай!
  Бог найсильнiший i найбагатший поручитель, вiн i самий безвiдповiдальний!
  З Всевишнього людина голосно не може вимагати нiчого, а пошепки попросити, можливо, все, але тiльки без шансу бути почутим!
  Перемагати можна завжди, зазнати поразки лише один раз, тому що повторний програш свiдчить саме про вiдсутнiсть терпiння у викладаннi урокiв вiд осiчки!
  Мовчання саме той рiзновид золотого самородка, що не потребує шлiфування!
  Таланти рiдкiснi, але розставленi природою, так "вмiло", що трапляються завжди не до мiсця!
  У пеклi змiн не бояться, хоча саме страх змiн i призводить до пекла!
  Шлях до вершин перемоги тодi легкий, коли тяжкiсть поразок занурена в трясовину з праху твоїх ворогiв!
  Вибачити ворога не кожен може, але вiдмовитися вiд незаслуженої пощади, слiд будь-якому справжньому солдатовi!
  Сподiватися не шкiдливо, але втратити надiю найбiльш згубно!
  Випробування це ланцюги, що не дають зникнути надто легким думкам!
  Вантаж вiдповiдальностi важкий, але легковажнiсть призводить до ще тяжких наслiдкiв!
  Надiя вмирає останньою, людина, яка не має надiї мертвою спочатку!
  Матерiя може бути сильною, але справжнє всемогутнiсть має лише дух!
  Гидке завжди поруч, зате досконале вiчно недосяжно!
  Хто творить неподобство той негiдник, хто творить мерзенне, той злочинець... То все-таки хто тодi Бог-Творець?
  Мотузка на шиї теж надiйна пiдтримка, причому без жодних умовностей!
  Слабкий платить золотом, сильний розплачується сталевим булатом!
  Технiка компенсує вiдсутнiсть iнтелекту, лише за наявностi розуму який керує похороном невiгласа!
  Є двi речi на "С", вiд яких не можна втекти: совiсть i смерть! Щоправда, останню, на вiдмiну вiд першої, можна довго водити за нiс!
  Не бiйся сили - можна стати сильнiшим за сильний, не бiйся розуму - можна перехитрити i найрозумнiшого, але бiйся малодушностi - бо воно не дає застосувати найбiльшу силу i розум!
  Чужий розум може бути кращим за свiй, чужi землi привабливiшi за власнi, чужi грошi бажанiшi за свiй доход, але нiколи чужа влада не виглядає привабливiшою за власну!
  Хоча чужа влада в тому випадку краща за свою, якщо свої зовсiм i не свої, а тiльки для своїх своякiв!
  Дух по-справжньому безсмертний i життєдайний, матерiя смертна i смертоносна!
  Плоть дурна, вона хоче обжерливостi, розпусти, задоволень та насолод, часто за рахунок iнших, а це породжує вiйни та суперництво!
  У кожнiй людинi є частка Бога, i кожна людина здатна до Всемогутностi розвинути в собi цю частинку. Але якщо при цьому вiн є моральним злидням, ця сила створює демона. Демонiчне початок веде до руйнування та незлiченних лих!
  Людина, що висмикнула їх стiльця гострий колючий цвях, куди бiльше заслуговує на повагу, нiж виявляє тупе терпiння шафи!
  Хоча гавкiт Моськи може лише розсмiшити слонiв, не варто пускати на смiх армiйську пiдготовку!
  Мене жодного разу не кусали комахи, зате боляче поранили люди iз серцями крокодилiв, iнстинктом пiранiї!
  Можна легко лити крокодилячi сльози, вити вовком, трiщати сорокою, але вiдвагу лева виховати можна лише копiткою роботою!
  Тiлесне рабство веде до втрати життя, духовного безсмертя!
  Перед тобою легiон ворогiв, рiзних тварин темрява велика множин!
  Але бiльше бiд йде вiд дурнiв - тупих порад, усiляких нiкчем!
  Найбiльш схильний до впливу середовища, той, у кого сiм п'ятниць на тижнi!
  Баласт на дно - капiтановi все одно!
  Час суддя та прокурор в однiй особi. Вони прийдуть не чути - все свiтобудова спить. Керують людьми як дишлом, хто проти - буде, бито!
  Можна вiдкладати будь-яке рiшення, крiм єдиного здiбного без якого неможливе виживання!
  Коли Бог хоче пожартувати - творiння ридає! Коли Всевишньому не до жартiв - творiнню залишається тiльки смiятися!
  Чим мертвий вiдрiзняється вiд сплячого? Тим, що мертвому, на вiдмiну вiд сплячого, все одно з ким лежати!
  Меч як член, сiм разiв подумай, перш нiж сунути!
  Мiцно тримати, значить тиснути так, щоб долоня змокла!
  Однак, не все, то золото, що блищить, але все блискуче можна обернути золотим потоком у свою кишеню!
  I один у полi воїн, коли має багато вiдваги!
  Витримка сильного, найкраще стримує азарт безсилої лютi ворога!
  Можна все в життi зганьбити, не можна тiльки жити поганкою!
  Хитрiсть мати перемоги, якщо за неї ще й кавалер щасливого випадку!
  Вiйна вiчна незаймана - не може закiнчити без кровi!
  Вiйна з жадiбною хваткою блудниця - нiколи дає перемогу задарма!
  Кожна людина подiбна до пiщинки в пустелi, але на вiдмiну вiд найбiльшої пустелi має межi, у цiєї пiщинки немає меж самовдосконалення!
  Коли боги смiються, смертнi плачуть, коли смiх богiв стає громовим, кiнець слабких труновим!
  Найдосконалiша технiка, безсила при примiтивному її використаннi та витонченiй бездiяльностi!
  Що може зiрвати з петель зiрковий килим? Астероїд людського тупоумства!
  Без батога репресiй неможливий стрибок до досягнень, що несуть звiльнення всьому людству!
  Чим крутiше "наворот" мiзкiв, тим сильнiше їх викручує форс-мажор!
  Жебрак не той, хто бос тiлом, а хто не бос духом!
  Нелюбов до сексу, породжує нездорову мораль!
  Гумор на похоронi доречний, як бальне плаття в окопi!
  Хто б'є байдики, не досягне успiху, хто розбиває iлюзiї, досягає iстини! Переможець завжди правий, навiть якщо успiх досягнутий лiвими прийомами!
  Найкращий подарунок вiд ворога, коли вiн вручає могутнiсть iдiоту!
  Хто терпить хомут, нiколи не стане коханим жiнками жеребцем!
  Свобода приваблива подвiйно, тому, хто зумiв поневолити власне почуття лiнощiв i безвiдповiдальностi!
  Хто часто недооцiнює можливiсть ворога дати решту, i можливiсть потиснути цiнну перемогу отримувати буде рiдко!
  Хто любить плюватися, того плюва справа змусити обгадатись!
  Про Бога можна багато говорити безплiдних фраз, але дiянь корисних буде вiд цього з гугулькиного носа, що не виросте вiд поливання рiкою словоблуддя!
  Переможцiв судять за досягненнями та трофеями... програли просто судять! У переможця суддя свiтовий, у того, хто програв кримiнальний! Можна поставити пiд сумнiв цiннiсть та потребу перемоги, але поразка завжди i безперечно нiкому не приносить користi!
  Користь поразки лише в тому, що вона вчить вивчати уроки i рости посiву успiху вiд пролитих слiз гiрких помилок!
  Хочеш обдурити ворога, будь i друзям загадкою!
  Якщо задум полководця ворога подiбний до розкритої книги, то її сторiнки неминуче забруднюють кровi твоїх товаришiв!
  Переможцi, судять самi, поєднуючи в собi i прокурора та адвоката, тiльки вирок таки виносять не вони, а iсторiя!
  Чим хитрiсть простiше, нiж складнiше ворога виплутатися з наслiдкiв її застосування!
  Момент удару, як нота в мелодiї, продзвенить трохи ранiше чи пiзнiше, i буде фальш! Тiльки навiть свисту розчарованої публiки не почути з могили!
  Коли знаєш, хто твiй ворог, то й друзiв у бiдi пiзнавати не доведеться!
  Не втрачай iнiцiативу, втратиш солодкий мед перемоги, i здобудеш гiркоту втрати! Коли боксер похитнувся, його треба бити ще сильнiше, iнакше у самого пiдкосяться кiнцiвки!
  Пливе противник, вiтер анiгiляцiї йому в вiтрило!
  Хто, попливши в бою, потоне в калюжi i згорить!
  Брудне диво, як мильна пiна, щипає очi, але тiльки не вороговi!
  Смiттєва трава росте добре, коли погано зi зменшенням тупих забобонiв садiвникiв!
  Найприємнiший навчальний процес - це секс! I головне, нiхто не вiдмовиться вiд повторного перездачi!
  Секс єдиний предмет, де кожен прагнути, поставити бiльше колiв!
  Загальне мiж сексом та навчанням, що трiйка краща за двiйки!
  А тiльки тверда кол-одиниця найзадовiльнiша оцiнка!
  Хто стоїть, коли треба наступати, то не встоїть i до могили спати!
  Мат викидає той, хто по життю завжди в патовому положеннi!
  Ходить першим iз козирiв, той лише посмiховисько людей!
  Хто хоче встигнути до роздачi нагород, той має сам щедро розсилати гостинцi у виглядi тумакiв!
  Вакуум не лусне, Сонечко не пукне!
  Куля не дура, а дурень той, що стрiляючи, повз б'є!
  Хто людям вiдмовляє у допомозi, той даремно витрачає час вiдпущений Господом на викуплення грiхiв i покаяння!
  Смерть нiколи не забуває, хай навiть зрiдка забудькуватих!
  Сильний воїн навiть один приносить бiльше користi, нiж зграя слабакiв, подiбно до того, як один гострий серп сiче цiле поле колоскiв!
  Але iнодi i серед колоскiв слабкої ратi можна серпу-батиру наткнутися брукiвка неприємного виключення!
  Якщо мир, то щедрий бенкет, якщо вiйна, то нехай переможна чаша вина!
  Хто незграбний у ратнiй справi, незграбний труп у лiжку!
  - Гарний воїн рiвно настiльки шпигун - наскiльки це допомагає вишити та перемогти! Гарний шпигун настiльки воїн, настiльки це - не заважає вбивати та уникнути програшу!
  Пропасти в запалi сутички легко, коли втрачаєш холоднокровнiсть вчень!
  Перемагати можна i грубою силою, але без тонкої дипломатiї не втримаєш плодiв перемоги!
  На вiйнi є двi проблеми, знайти ворога, що сховав, i уникнути спокуси самому закопатися головою в пiсок!
  Не сiдай жебрак у царську карету, не тобi тисячi з дибою до вiдповiдi!
  Жорстокiсть потрiбна, щоб був результат - ворога не шкодуй, як би вiн не був слабкий!
  Краще не впiзнавши зайвого вижити, нiж загинути, пiзнавши те, що все одно тобi не стане необхiдним!
  Людина все любить складати до купи, крiм тих неприємностей, про якi готова забути! Втiм, найчастiше неприємностi навалюються купою саме на забудькуватих!
  Коли кажуть подобається, не треба поспiшати, одразу вирiшити, бо може горло подавиться!
  Програвати теж треба вмiти, але особливо необхiдно не вмiти програвати!
  Атака як попутний вiтер у вiтрилi, тiльки посилившись, ламає чужi щогли!
  Капiтуляцiєю не купиш життя, а ганебне iснування i так вам подарують задарма!
  Хто жорстокий з людьми, сам стане кисельним желе чортами, що пожираються в пеклi!
  Влучний льотчик-снайпер, найчастiше промахується, при посадцi на найширший аеродром пекла!
  Напад завжди ефективнiший за захист, тому що морда вiд кулака поганий блок!
  Швидко йде до успiху, хто не зволiкає давати здачi!
  Безглуздiше i даремно забирають час розваги, але якщо на них немає часу, плата за корисне дiяння вже перевищує розумнi межi!
  Усього безглуздiше у життi розваги, але без розваги i життя не має сенсу!
  Пастир повинен розумiти овець, але не думати по-овечому!
  Правитель має бути своїм для блага пiдданих, але чужим для слабкостей та забобонiв натовпу!
  Падають усi - пiднiмаються лише пiднесенi духовно!
  Хто снаряди не рахує, той у битву пролiтає!
  Кожен пострiл на пiдрахунку, бiля удачi знати в пошанi!
  Дитинство це як дебют у шахiвницi формує гру в цiлому, але на вiдмiну вiд шахiв, кожному хочеться повернутися i нiколи бiльше не виходити з дебюту!
  Холод не страшний, якщо серце палає, а в головi панує крижаний спокiй!
  Можна вижити, заморозивши проблеми, чи емоцiї, але не можна жити, якщо охолонули почуття!
  Шакал може перемогти тигра, якщо той шакалiт у бою, тигрит у виборi супротивника!
  . РОЗДIЛ No 15.
  Павло-Лев проспався, i позiхнув... Пiсля чого побавився пару годин з гарними дiвчатами. З ними багато чого наробив. Пiсля чого видихнувся i заснув:
  У пустелi не буває, гуркiт, а лише звуки рiзної гучностi...
  Хе-123 майже безшумно несися до цiлей.
  З одного навiть полетiв униз букет паперових квiтiв
  Шелла (вона висунула голову з вежi i так вiдкрито i їхала, iнакше перебування в розжареному танку було катуванням) з подивом вiдповiла:
  - Ого, i цi дiдки тут?
  Магда, вказавши пальцем у небо, вiдповiла:
  - Ти знаєш бiплани, з двох паралельно розташованих крил створюють бiльший аеродинамiчний опiр, але краще зависають, i у них нижча швидкiсть при пiкiруваннi. Тобто як штурмовик, якщо близько немає винищувачiв, то вони дуже ефективнi. Ну, а пiсля розгрому Мальти та серiї наших ударiв, англiйцi не мають чим прикривати небо над Єгиптом. Тож рiшення використати i Хе-123 останнiй лiтак бiпланової конструкцiї, треба назвати рацiональним i загалом прагматичним. - Рудоволоса не втрималася вiд комплiменту. - Реально говорить про генiальнiсть цього фюрера!
  Шелла високо пiдстрибнула, спiймала паперовий букет i з радiстю помiтила:
  - Оце так! Все для фронту, все для перемоги!
  Фiлела наче тiльки прокинулася, позiхнула. Нарочито млявим тоном вiдзначила:
  - Однак, як спекотно в танку, у нього майже не працює вентиляцiя. Щось американцi не доглянули.
  Магда розважливо сказала:
  - Так i у наших танках не все передбачено. - скрививши пику додала з великою досадою, вiдбиваючи голою п'ятою по злегка подрашеному пiд цегляний колiр бронi.
  - У "Кромвелях" та "Матiльдах" ще є вентиляцiя, хоч i не у всiх, а тут танк явно не пристосований до пустелi. Ще дивно, як у нього двигуни не заклинило.
  Фiлела зневажливо пирхнула:
  - Школа автомобiлебудування у США найдавнiша. I звичайно, мотори самi по собi непоганi, тiльки ось їх п'ять, а не один.
  - Але ж це пiдвищує живучiсть танка в бою! - вiдзначила Шелла. - Хоча може сам танк через це збирати важче.
  Фiлела бажаючи показати свою ерудицiю, додала:
  - Але й ремонтувати складнiше. Хоча й можна їхати з однiєю чи двома поломками.
  Магда помiтила над лiнiєю вдалинi лiтак, причому витонченої форми i свиснула:
  - А це що за чудо?
  Шелла примружилася i сказала:
  - Спiтфайри, летять зi сходу на захiд, три штуки... Може, це навiть i нашi.
  Магда не погодилася:
  - Можуть бути i нашi, але... Дiзнатися англiйського льотчика, можна за манерою ведення лiтака. Ось глянь уважнiше. Адже це типовий британський стиль! Тож...
  Шелла з любов'ю помацала масивний кулемет. Погладила товстi кулеметнi стрiчки i вимовила з радiстю:
  - Це штурмовий калiбр 13, 7. Можна спробувати збити!
  Фiлела заперечила:
  - А чому стрiлятимеш саме ти! У мене бiльше досвiду!
  Магда найлютiшим чином, ринула у вiдповiдь:
  - Хай краще палить Шелла! Вiн збиває з першого пострiлу i без жодних дослiдiв.
  Блондинка-термiнатор вiдкинула волосся i поцiлувала кулемет:
  - Люба, не пiдведи мене, будь ласка! Бий!
  Кулемет стрiляє... I не дивлячись на велику висоту "Спiтфайр" спалахує, Шелла продовжує курити, другий горить, а третiй як рвоне. Бабах i в небi спалахнула вогненна грудка, точнiше навiть невелика на такiй вiдстанi грудочка.
  Магда свиснула:
  - Вiртуозно! I як у тебе вийшло?
  Шелла скромно вiдповiла:
  - "Спiтфайр" це винищувач, а не штурмовик, у нього слабкий захист знизу. Якщо точно потрапити, то кулемет проб'є бензобак.
  Фiлела додала:
  - У цiєї моделi, до речi, двигун надто вже горючий, пожежонебезпечний. Пiдпалити не важко! Так що ту головне потрапити, наче у фюзеляж зi слабким черевцем. Нiякого дива, суцiльна математика та розрахунок!
  Магда, незважаючи на це, додала:
  - Все одно Шелла молодець.
  По рацiї почувся сердитий голос командира Гейли:
  - Як ви посмiли стрiляти без команди! Добре, що там справдi сидiли англiйцi. А якби це були нашi на захоплених лiтаках або тим бiльше дiвчата-вовчицi. Ви ж бачили як частину моєї роти села на трофейних крилатих коней!
  Шелла напiвжартома, але в кожному жартi завжди є частка правди, вiдповiла:
  - Я серцем наших хлопцiв - завжди чую! А хто чужий той не мiй!
  Магда зухвало особливо за тоном, пробоївши, додала:
  - А скiльки могли троє наших хлопцiв збити? Ви про це не думали?
  Капiтанка Гейла зло вiдповiла:
  - Коли буде пауза у битвах, ви за зухвалiсть вiдповiсте! А поки що борiться, якщо можете! А ви бачу, можете!
  Пейзаж навколо не блищав рiзноманiтнiстю, пустеля, бархани, пара вже покинутих блокпостiв. Ще трапилося арабське селище. Там знаходилася англiйська вантажiвка, чотири мотоцикли з коляскою. Цих закiнчили за п'ять секунд, не можна назвати навiть сутичкою, так просто рiзанина.
  Лише ближче до околицi порт-Саїда вони нарештi зустрiли ще не кинутий блокпост i навiть подiбнiсть двох дотiв. Один з них начебто навiть мармуровий та п'ять гармат.
  Магда хижо облизнула червонi губи:
  - Ось нарештi у нас серйозна робота! А то тiльки вишеньки зриваємо! Чи не вiйна, а карнавал - як би чорт не розiрвав!
  Шелла по-доброму пожартувала:
  - А рве зазвичай чи то вiд щастя, чи то вiд самогону!
  Магда єхидно, як самка тхора помiтила:
  - I самогону для розгону, потiм вiнця до кiнця!
  Втiм, i тут бiй виявився коротким, вистачило одне залпу, щоб вивести з ладу гармати, а кулемети викосили сотнi три пiхоти. Тiльки один англiєць встиг шпурнути гранату. Осколки вдарили по бронi "Кромевеля", а один розпоров негру, штани, вiдiрвавши гiднiсть. Дiвчата-вовчицi дружно розсмiялися, а Магда зiстрiла:
  - Ось так ми виконуємо свою селекцiйну функцiю!
  Фiлела додала:
  - Каструючи неповноцiнних!
  Однiєю тiльки Шелле стало шкода солдатика. Та й взагалi цих хлопцiв, якi опинилися не в потрiбний час i не в потрiбному мiсцi. Ось дзот коли в нього потрапили снаряди, покоробився, наче старий черевик пiд час сушiння. Стiни розiйшлися широкими трiщинами, за якi хочеться зачепитися i в них потонути. А це ж страшно. Або гримаси вбитих хлопцiв, здебiльшого молодих, хай навiть вони переважно кольоровi. Такий виявився пiдсумок казна, ким розпочатої вiйни. Хоча так Британiя оголосила вiйну Нiмеччинi першою i за це розплачуватиметься. Але гинуть лише пiшаки, а Черчiлль, швидше за все, встигне втекти на катерi кудись у джунглi чи США. А матерi надриватимуться по своїх синах. Втiм, можливо настане час, коли люди не тiльки не вбиватимуть один одного, а переможуть старiсть, i...
  Шелла спитала Магда:
  - А ось ми розумна, багато фантастики прочитала. Вiдповiдай, як можна силою науки воскресити мертвого?
  Рудоволоса дияволиця єхидно сиронiзувала:
  - А ти вже у воскресiння Христа, який прийде i воскресить усiх мертвих, не вiриш?
  Блондинка-вовчиця вiдразу знайшлася:
  - Бiльшiсть пророцтв у Бiблiї це найчистiша алегорiя. Тому кажуть, воскресить Христос, а насправдi люди воскресуть своїх братiв i предком через розум, через Iсуса. А що ж казали апостоли - святий дух проповiдує, насправдi мається на увазi, що проповiдую люди, що рухаються Святим духом!
  Фiлела хихикнула:
  - А що? Логiчно! Можна й так витлумачити!
  Магда демонстративно позiхнула:
  - I що ж обговорюватимемо казки? А ось-ось новий бiй...
  Шелла вдала, що здивувалася:
  - А ти що не хочеш знати, що на тебе чекає пiсля смертi? Чи влаштовує тебе тупе небуття?
  Вогнезарна войовниця пожвавилася:
  - А якщо ти так ставиш питання, то так, менi життя пiсля смертi також дуже цiкаве. Про це цiлком можна поговорити, хоча...
  Фiлела несподiвано перервала:
  - А чого хоч! Тема найцiкавiша. - Блондинка з фактурою бiльша за напарницю додала. Точнiше переклала розмову на iншу тему. - Ось, наприклад, багато хто, у тому числi й хоробри офiцери Вермахта, вважали, що розпочавши вiйну з союзниками, фюрер затiяв безнадiйну справу. У противника потужна лiнiя оборони, численнi колонiї та ресурси. А у нас немає багатьох сировинних ресурсiв, якi так необхiднi для вiйни. Та об'їденого розжирiла, на спинах негрiв супротивника значно бiльше технiки, нiж у нас!
  Шелла швидко додала:
  - Та я сама бачила, що нiмкенi плакали вiд горя, коли дiзналися, що Британiя оголосила нам вiйну. Це був, як сказати...
  Магда, знущаючи скеля усмiшку, пiдказала:
  - Начебто подiбнiсть тихої панiки!
  Шелла зрадовано закивала головою:
  - Ось саме, на кшталт цього!
  Фiлела продовжила, хитро посмiхаючись:
  - То чому б нам не припустити, що якщо наша велика нацiя на чолi з найбiльшим генiєм усiх часiв i народiв змогла створити те, що здавалося неможливим, то наука зможе взяти висоту!
  Магда вигукнула на всю горлянку:
  - Та це генiальне припущення! Ну що ж у мене є деякi з цього приводу мiркування!
  Фiлела вдала, що здивувалася:
  - Невже таки є? А я така наївна, бачте, не знала!
  Магда, пропустивши цю шпильку, повз вуха почала роз'яснювати:
  - По-перше, цiлком можливо, як це описували багато фантастiв, починаючи з Марка Твена, а то й ранiше подорож у часi. У цьому випадку можна взяти людину з минулого у момент, коли вона вмирає та забрати у майбутнє.
  Шелла тяжко зiтхнула:
  - Звучить красиво, але якщо не знайдуть труп, то це викличе великi, немає просто величезних пiдозр, особливо якщо це робити масово.
  Магда заперечливо похитала головою:
  - Нi в даному випадку, все можна зробити дуже чисто, а саме, залишити замiсть убитої i навiть померлої вiд старостi або хвороби людини бiомакет. Адже вiдтворити фiзичну копiю людини цiлком за силою науки майбутнього, причому я вважаю не надто вiддаленої!
  Фiлела зрадiло вигукнула:
  - А що? Це логiчно! Всi мої подруги, що загинули, насправдi не померли, а в момент смертi перенесенi в майбутнє. I зараз насолоджуються свiтом, точнiше свiтобудовою, де Третiй Рейх - мегавселенська iмперiя!
  Магда навмисне скривилася:
  - Ну-ну! Ви що думаєте можна перенести живу людину, в момент смертi так ось непомiтно для оточуючих?
  - А чому б i нi! - вигукнула Магда. - Адже iснує мистецтво маскування. А в далекому майбутньому його доведуть ту досконалiсть. Тож непомiтнi для нас пересування у просторi цiлком можливi!
  Фiлела навiть додала:
  - А припустити iнше було просто цiлковитою вiдсутнiстю дiалектичного мислення. Тобто лише гнилий консерватор може думати iнакше!
  Шелла не вгамувалася:
  - А якщо вона людина померла вiд хвороби чи старостi?
  Магда приклала палець до губ i хитро шепнула:
  - Та нi! У тому й рiч, що не помер! Нiхто, принаймнi, з гiдних людей взагалi на мить не вмирає. Ми справжнi арiйцi, по сутi, безсмертнi та живемо навiть у разi загибелi. Якої по сутi немає! Ну, а омолодити, чи вилiкувати будь-яку, навiть найбезнадiйнiшу хворобу для науки майбутнього, тим бiльше науки арiйської нiкчемна, елементарна справа! Тобто нiхто нiколи не побачить смертi!
  Шелла нервово хихикнула:
  - Так, а тiла нашi будуть навiть не бiлковi!
  Магда охоче академiка пiдтвердила:
  - Звiсно ж, не бiлковi! Адже бiлок є найнестiйкiшим елементом у природi. Навiщо досконалому арiйцю складатися з бiлка.
  Шелла знущально посмiхнулася:
  - А чого це справжньому арiйцю складатися, якщо не з бiлка. Може зi сталi, немає навiть краще за титан, тiльки ось незрозумiло як у цьому випадку згинати кiнцiвки.
  Фiлела припустила:
  - Може це буде рiдкий титан, або якась рiдкокристалiчна структура?
  Магда активно замотала головою:
  - Та нi! Гадаю, буде iнакше. Ви знаєте, що таке плазма?
  Фiлела випередивши Шеллу, майже кричала:
  - Так плазма буває рiзна; є плазма кровi, а є та плазма, що утворюється всерединi зiрок у результатi термоядерної реакцiї.
  Обличчя Магди набуло вигляду знавця-всезнайки:
  - Ну от! А ось уявiть собi надплазму, чи точнiше таку субстанцiю якої я вигадала оригiнальну назву: принцепс-плазма! I ось з її допомогою можна придбати такi чудовi властивостi тiла... Навiть не казковi, а гiперказковi!
  Шелла перепитала:
  - А чому назва така ось принцепс-плазма?
  Магда охоче пояснила:
  - Тому то принцепс латиною позначає головний чи головний! Було навiть поняття принципату. I подiбна субстанцiя, здатна на таке... Наприклад, мiняти розмiри i витягувати з одного атома енергiї бiльше, нiж тисячi метагалактик з усiма зiрками та планетами. Або ще крутiше...
  Мiркування причому дуже цiкавi перервав грiзний оклик Гейли:
  - Попереду вороги! Тепер буде справжня бiйка!
  Захопленi приголомшливою будь-якою уявою бесiдою дiвчата i не помiтили, як опинилися в Порт-Саїд, на той момент найбiльшому мiстi Єгипту та його опорному пунктi (Каїр поки що на других ролях!). Саме мiсто з достатком найдавнiших будiвель i пам'ятникiв усiх видiв, причому деякi настiльки вiдвертi, що дивуєшся, як їх не зруйнували вихованi араби, пуританськi, був дивовижний. Але дiвчатам було цього разу не до милування. I перед ними справдi були вороги, причому у великiй кiлькостi. Технiка всiх видiв, танки, самохiдки, вантажiвки, велика кiлькiсть пiхоти. Але видно, що англiйцi та їхнi численнi колонiальнi вiйська переляканi. Це була просто панiка. У мiстi мiсцями вже палали пожежi i валячись обгорiлi й зрiченi кулями рванi трупи. Було видно, що любителi вiвсянки готовi драпати хоч на Мiсяць, щоб позбавитися найжорстокiшого пресингу нiмецьких вiйськ. Але тут противник вже поруч, зокрема штурмовики, Ю-87 та Хе-123, бомбардувальники Ю-88 та До-217 молотили без перерви. Причому з приголомшливою точнiстю, не бажаючи помилятися. Англiйських лiтакiв навiть не було видно.
  Тисячi англiйських солдатiв i сотнi вантажiвок, десятки танкiв скидалися на зброд, або переляканий циганський табiр, який переслiдують безжальнi iнквiзитори. Хоча у "циган" якось надто багато металу. Але суєти i вереск понад будь-яку мiру.
  Гейла наказала:
  - Ще ближче! Вдаримо впритул. Насамперед потрiбно вивезти з ладу танки, вони єдинi, хто ще може подряпнути. Для пiхоти та вантажiвок пiдуть кулемети!
  Шелла раптом вiдчула, як сильно б'ється серце в неї. Наближається момент великого жнив, коли, нарештi...
  - Вогонь! - Реве командирка Гейла (що за погана звичка, так репетувати, треба вмiлому командиру привчати своїх пiдлеглих слухатись без крику).
  З невеликої дистанцiї промахнутися не можна, гримить залп, кормова та борова броня англiйських танкiв лопається, наче олiйнi бульбашки!
  Магда скрикує:
  - Ось так ми їм дали!
  I почалося... Англiйцi та їхнi найманцi виявилися й справдi у станi найсильнiшої панiки, у її найдивовижнiшому вираженнi. Частина солдатiв кинулася навтьоки, а багато хто навiть вiдкрив безладну пальбу, вражаючи один одного! Ось один i негрiв став розмахувати палашем, крiм найближчих напарникiв. А потiм в екстазi як рубанет, сам собi по нозi! Ось це i справдi жахiття. Брр... Деяких зовсiм нещодавно таких бравих i крутих бiйцiв Британiї вiд страху пiшла через рот кров, причому навiть без попадань з боку нiмцiв.
  Ну, а дiвчата часу, звiсно, не втрачали. Вони вели шалений вогонь, буквально заливаючи все свинцем. Шелла лупила вiдразу з двох кулеметiв i бачила, як пiд її ударами лягають скошенi шеренги. Причому порiвняння з ударами серпа надто слабке, тут з урахуванням агресивної роботи решти дiвчат, була робота тисячi силосозбиральних комбайнiв. Якщо хтось i хотiв тут навести хоч елементарний порядок, то не мiг! Просто не мiг, таке подiбне в такому хаосi було неможливо! А дiвчата трощили, випускаючи снаряди з максимально можливою швидкiстю, вони їх подавали i передавали швидко, так виявилися всупереч абсурднiй думцi про знiженiсть блондинок, привченi до всього. А тут ще з верху знову "Штуки" (принизливо прозванi на радянському фронтi лаптежниками Ю-87). При цьому ще й приголомшливе виття сирен, i музика Вагнера. Таке все це справляє враження на вiвсяникiв та їхнiх холуїв. А дiвчатам-термiнаторам залишається лише стрiляти та винищувати якнайшвидше. Збирай урожай i намагайся не запiзнитися зривати зi столу солодке. Коли б'ють iз танкiв, осколковi снаряди це вражає. Але коли луплять кулемети великих калiбрiв, розриваючи солдатiв на частини, це б'є по мiзках подвiйно.
  Ось ще й згори падають численнi, але при цьому невеликi за розмiрами бомби. У СРСР їх прозвали "рiздвянi яйця". Вони показали велику ефективнiсть в ударах по аеродромах, пошкоджуючи одразу безлiч лiтакiв i накриваючи їх саваном анiгiляцiї.
  Але в цьому свiтi вiйни з СРСР уникнути, як i чварi не вдалося, i вже Англiї потрiбно вiдчувати на собi диявольський винахiд, нiмецької науки. Зазнавати вкрай жорсткого впливу. У цих умовах вже не можна здатися, а можна лише загнутись. У головi дотепної Магди немов табуни коней оригiнальнi думки;
  Задум на вiйнi - прицiл, втiлення - пострiл, засоби - снаряд!
  Мистецтво просить жертв, вiйськове мистецтво їх вимагає!
  Вiйна це той натюрморт, що малювати неприємно, а милуватися гидко подвiйно!
  Смерть для людини, як тростина для слiпого, допомагає вiдчути перспективу, але приховує деталi!
  Рослина в'яне, без дощу так думка згасає без бунтiвних поривiв!
  Непорочний свiт подiбний до вакууму, то порожнiй ще бiльшою мiрою!
  - Фантазiя вирощує крила, сумнiв кує кайдани!
  Той, хто з гуркотом гарчить, той зi страху кине щит!
  Гучний голос це блеф - залякатися його грiх!
  Свiт без вигадки, що каша без олiї, лише вимога до свiжостi ще жорсткiша!
  Бiлий колiр волосся - символ чистоти, а поганi помисли завжди бруднi, дурна голова залита чорнилом пiдлостi!
  Раб не той, на кому залiзнi ланцюги, а той, хто має дубову голову!
  Релiгiя це чорне сонце: вiд якого в'яне розум, сохнуть думки, проростають забобони!
  Прохолодна полiтика, як штурвал лiтака, без стоп-крана нерiшучостi!
  Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки - не можна ланцi не надавати значення! Але циклитися на дрiбницях не можна - iнакше ланцюг огорне тебе!
  Чесний злодiй краще за брехливого детектива, вiдмичка iз золота, цiннiша за наручники з лайна!
  Байдужiсть не найкраща броня за захисними властивостями, але найдоступнiша у виготовленнi!
  Це, звичайно ж, круто, навiть занадто, ось винищуватиме всiх, i ще в головi в тебе таке навертається, але вбивати ворогiв подiбне нi крапельки не заважає. I пiд час бою стрибки афоризмiв лише прискорилися;
  Горобець може перечiркати орла, але не здатний заклеювати шулiку!
  Доброта м'яка, але зчiплює пiщинки особистої зацiкавленостi краще за будь-який цемент!
  Бiль це зворотний бiк задоволення, тiльки з куди бiльшим бажанням повернутися до тебе!
  Мучить тiло той, у кого духа не знаходити спокою, а характер змучений жорстокими випробуваннями!
  Вiдважному - доблесна смерть, боягузовi - позонна втеча, тим, хто не те не се - безкоштовна пайка в полонi
  Кровнi вороги вiдрiзняються вiд динамiту, лише вiдсутнiстю детонатора!
  Виявляти на вiйнi жалiсть, що солити торт, милосердя, що перчити тiстечко!
  Страшнi, не тi мишi, що спiвають, у лiричному залi, а тi, що пищать у головi!
  Особа людини, це як бездонна криниця, коли вона в центрi влади, може засмоктати всю країну!
  Вiйна це лотерея, тiльки виграш сплачений сльозами та кров'ю, i не передається в режимi онлайн!
  Усi країни готуються до вiйни, але нiхто не може запланувати перемоги!
  Навiть у пеклi потрiбнi зв'язки, а в раю дах!
  У пекла є свої переваги, змiна мiсця проживання не лякає!
  Слабкiсть сестра зради, зрада батько вiдплати!
  Брехня це тонка мотузочка, яка в залежностi вiд гостроти розуму здатна витягнути з прiрви або затягнуться на шиї!
  Рiзниця мiж обманом та твором, тiльки в мотивi i не завжди меркантильному!
  У пекла можна злякатися всього, окрiм вигнання!
  Все можливо, крiм неможливого, яке неможливо уявити!
  У мистецтвi пiзнання є лише двi безнадiйнi речi: намагатися пояснити людську дурiсть та зрозумiти логiку Всевишнього Бога!
  Розум розвивається як м'язи у процесi тренувань, тiльки розтягувань у нього не буває!
  Грошi паперовi, але насаджують залiзний диктат!
  Ввiчливий язик приховує поганi думки, краще, нiж овеча шкура iкла!
  Як не нiжна овеча вовна, їй не пом'якшити, гостроти вовчих iклiв!
  Алкоголь найдоступнiший кiлер, але вбиває, на жаль, не тiльки замовника!
  Хоробрий помирає лише один раз, а живе завжди: боягуз помирає завжди, а живе лише один раз!
  Найкраще заглушає голос розуму, брязкiт клинкiв, особливо якщо привiд не кричущий!
  Не можна перемогти без втрати, але можна втратити без перемоги!
  Поразка - це суддя, який вiдхиляє апеляцiю i не дає слова адвокату!
  Удар по повiтрю нерiдко найсмертельнiший, так вiн вiдбиває кисень, i трясе уяву!
  Бiль вiд грошей вiдрiзняється тим, що коли вiн є у чужого, немає бажання його привласнити, а коли в тебе - вiдмовити у розподiлi!
  Хороший правитель нових ворогiв не наживає, подiбно до того, як дбайливий господар зайвих блiх не розводить!
  Бити сволочiв, що забивати м'яч у ворота, лише суддя-закон невчасно призначає пенальтi!
  Хочеш стати Богом, не будь мавпою в науцi, яка слiпо наслiдує природу!
  Слабкiсть людства - невiгластво, сила - знання, могутнiсть - здатнiсть мислити нестандартно!
  Людина бреше завжди, навiть коли каже правду, тому що буття саме по собi є обманом!
  Усi не можуть бути лiдерами, бо лiдерство передбачає випередження найгiрших!
  Технiка пiд час вiйни, як хлопчик, що вступив до першого класу - треба зростати та вдосконалювати знання!
  Програють усi, перемагають одиницi, непереможний лише людський егоїзм, вiн надто вправно маскується пiд рацiоналiзм!
  Краще ховати пiд марсельєзу, анiж жити пiд похоронний марш!
  Лисиця в капканi може вiддати, тiльки свою шкуру, а людина в неволi лише шкiру та кiстки!
  Поразка як неповноцiнна дитина, нiхто не визнає своїм, але вiд нього нiкуди не подiтися!
  Неробство найнебезпечнiший вид зради, вiн не вимагає з боку супротивника нi мистецтва дипломатiї, нi фiнансових витрат!
  Воїн важливiший за хiрурга, вiн рятує мечем не тлiнне тiло, а зрубує тiлеснi пута з душi!
  Вiдмовивши жебраку, ти зберiгаєш кишеню, але грабуєш свою душу!
  Найстрашнiше на вiйнi, що завжди будеш розчарований її кiнцiвкою та втомлений її течiєю!
  Дурiсть найбiльша вада, особливо тому, що сильнi свiти її заохочують!
  Страх маленька смерть - перемагаючи, його ми наближаємося до безсмертя!
  Вiйськова хитрiсть вагомiша за золото, але легша за пух, бо полководець носить її в головi!
  Коли йдеться про коней i капцi; бiлий їхнiй колiр означає повну несумiснiсть!
  Влада як м'ясоїдна втеча, росте лише у бiк умертвiння!
  Чоловiча краса буває королiвською, але не буває коронуючою, а жiночу красу; корона лише псує!
  Свiт вiдрiзняється вiд шахiвницi; тим, що в ньому нiхто не грає за правилами, i подiбний, тим усi ми в ньому лише пiшаки!
  Росiйських можна злякати, але не можна змусити боятися!
  Боятися шкiдливо; остерiгатися необхiдно!
  Байки бувають лише в склепi, а в реальнi вiдкриття не дають загнати цивiлiзацiю до пiдвалу!
  Скорiше сонце стане фiолетовим, нiж росiйська людина пожовкне вiд зради!
  Красти грiшно, але залишити жебрака голодним, а багатiя битися з жиру, ще грiшнiше!
  Шелла бачила, як вiдбувається пекельна стрижка, як лягають пiд її ударами немов знесенi кеглi, шеренги очманiлих вiд страху людей. А Магда стрiляючи, повертає босими нiжками важелi, давлячи на них i змушуючи танк рухатися i, безжально давити цей зброд. Кiстки хрумтiли пiд гусеницями, на ковзанки навiть почали намотуватися кишки. Тут навiть безжальна Фiлела попередила:
  - Та не дави ти їх так, гусениця заклинить!
  Магда буркнула у вiдповiдь, досить дотепну кралю:
  - Та гаразд, я з ними iнтелiгентно!
  Шелла в свою чергу раптом вiдчула, незважаючи на роль безжального ката, таке душевне пiднесення, що навiть заспiвала;
  Якщо мiцний у тебе кулак-
  Значить, ти будеш за життя першим!
  I тодi товариш не бiдняк,
  У нього iз злата серце та сталевi нерви!
  
  Але ще важливiше вiрте - це сильний розум,
  Тому що людина крутiша за животину.
  Якщо ж по життю ти - хмарою похмурий,
  То тебе веселий смiх зробить коханим!
  
  Автомат добавка знай - мiцнiсть до кулака,
  Тому що в ньому повно - знань Ноу-хау!
  Але спробуй силу дай - в руки дурню,
  То отримаєш тiльки бiль ти собi нагороду!
  
  Був час, що з дубом на полювання йшли,
  Цибуля, сагайдак зi стрiлами проти шкiри товстої...
  Але в червiнцi зробили там, де йшли грошi,
  I вже в галактику стрибнути дуже просто!
  
  Хоч освiта ця добре -
  Але до розуму вiдвагу взяти, теж цiкаво...
  I до багнета прирiвняно, стане долото,
  I Вiтчизнi-матiнцi служимо дуже чесно.
  
  Але насильство злобне - це тяжкий хрест,
  Кров'ю заливається поле наше лайка...
  Навiщо Всевишнiй Бог пiсля мук воскрес?
  Щоб крiпилося солдатське ратне зборище!
  
  Сльози дiва капає - упав коханий друг,
  Мати зi стогоном молиться, з криками у надрив...
  Ледить за вiкнами i вогнище погас,
  Ось гарний юнак пiд землею закопаний!
  
  Ох, доля кручинушка - що за зла доля,
  Дiва Богородиця - де твоя добра вдача?
  Стати швидше звуженим людина хотiла,
  А тепер пiд соснами жене вiтер порох!
  
  Життя прийде щасливе - буде добре,
  Чи стане медом маковим - яблучний пирiг.
  Супостата-изверга, в пил i порошок,
  Нехай удача вiрна переступить порiг!
  
  На Землi все зроблено i кидок на Марс,
  Зiрок гiрлянди повнi зберемо в кулак!
  I привiт дiтлахи, просто вищий клас,
  А в багаття закинуто було - моторошний вовкулак!
  
  Кулемет рiдним уже став - кулi ллють струмком,
  А противник видихнувся, що хотiв, то нуль!
  Здобувши перемогу ти, станеш багатiєм,
  У злиднях виявиться - хто пожежу роздув!
  Шелла спiвала i стрiляла, крапельки поту капали на розклеєне залiзо кулемета, схоже, дiвчата вже винищили не одну тисячу. Органiзованим опором нiколи i не пахло, а ось тепер почалася або втеча або бухання на колiна з викиданням бiлого прапора. Ось уже з бокiв з'явилися загони десантникiв iз пов'язками зi свастикою. Магда з несамовитою радiстю вигукнула:
  - Нашi вiйська у мiстi! Порт-Саїд тепер мiй!
  . РОЗДIЛ No 16.
  Павло-Лев знову прокинувся протверезiвши. I знову почав гуляти iз дiвчатами. Вiн став язиком їм лизати босi, витончено вигнутi пiдошви. I робив вiн це дуже енергiйно, i дiвчата реготали. I ось вдосталь насмiявшись, i напiдстрибу, бiйцi знову стали пити.
  I Павло Лев напився, i знову захропiв, i бачив сни:
  Ланцюг на нозi Артема трохи пiдсвiчував i вiддавав помiрним теплом батареї. I взагалi тут клiмат м'який, i хлопчик струсив з лоба стiкаючi краплинки поту. Дiвчинка, чия боса нога теж скута, торкнулася свого ланцюга, i попросила:
  - Не тисни так сильно, залишаться синцi!
  Окови вiдповiли:
  - А ти хитра хочеш втекти?
  Дiвча безпорадно хiба руками, помiтивши:
  - А куди навiть якщо змотатися дiнешся?!
  Рудий хлопчик пiдтвердив:
  - Тут все харчування та товари за iндифiкацiйним кодом!
  Окови лаконiчно вiдповiли:
  - Пiдказки не даємо. Затискач небезпеки здоров'ю не становить.
  Схоже, їх не поспiшали вести до мiсцевої в'язницi. Когось ще збирали. Ось вштовхнули старшу дiвчину. Гарну, хоча тут схоже всi люди виглядають як у Голлiвудi - нi зморшки, нi вади. Взуття у неї забрали полiцейськi-трутнi та дiвчисько, ставши арештантом сильно почервонiло. Артем у якого з голови вилетiв остання вiдповiдь хлопчика-рижика, раптово згадав, що це дивина. I знову спитав:
  - То звiдки ви знаєте росiйську... Та iврит теж?
  Хлопчик-в'язень вiдповiв не одразу, у нього на зап'ястях ще й кайданки висiли. В iнших же скували лише одну з нiг. Артем звернув на це особливу увагу: може, цей пацан небезпечний злочинець?
  Вiдповiдi не було, тiльки дiвчинка тихо шепнула:
  - Тут кожне слово... - I приклала пальчик до губ.
  Артем зрозумiв, що їх прослуховують. I його настрiй остаточно зiпсувався. Космiчна подорож закiнчилася арештом. Те, що ранiше не доводилося вiдчувати. Хоча кiно вiн, звичайно, дивився. Згадався фiльм "Клiєнт", коли хлопчика заарештували, щоб вибити з нього iнформацiю. Тодi вiн дешево вiдбувся - лише вiдпочивши в просторiй одиночцi. А тут таким комфортом не пахло. Ось закинули ще двох хлопчакiв та дiвчинку. На лавцi трохи покритою пластиком вже тiсно. Але як би крилата машина стала набирати швидкiсть i тодi рудий тихо промовив:
  - Тут у нас пекло. Тiльки багато хто вважає - що це порядок. Оступився i ти вже злочинець, який потребує перевиховання!
  Бiленький хлопчик згiдно кивнув:
  - Тут усе за дрiбницю, окрiм Йосипа. I вiн кивнув на рудого.
  Дiвчина, що старше, важко зiтхнула:
  - Я йшла знову не в ногу. Тепер мене змусять тупотiти босонiж по пустелi i лазер палитиме за найменшу помилку.
  Хлопчаки, що затримали, теж провили:
  - Ми лише трохи переплутали дорожнiй знак. Тим бiльше, зображення постiйно змiнюються!
  Артем поплескав очима i помiтив:
  - А люди в рабствi у бджiл?
  Рудий обережно труснув кулаком:
  - Не надовго!
  Наручники на хлопчику тихо брязнули, i несподiвано його обличчя спотворилося вiд болю. Пройшлися по руках iскорки - мабуть, застосували шоковий розряд. Пацан похитнувся i велика дiвчина його притримала, прошепотiла на вухо:
  - Не дражни їх... Ми не можемо перемогти систему, то краще їй пiдкоритися!
  Рудий заперечливо мотнув головою, засмагле обличчя зблiдло, але вiн нiчого не сказав. Може навiть не так через страх.
  Артема теж таке обурило: усiх змушують ходити строєм i в ногу. Це нiби Пiвнiчна Корея чи щось ще гiрше. А потiм биття лазером?
  Але що найнеприємнiше, схоже цим свiтам правлять мускулистi i великi бджоли, а на ними хтось сильно скидається на антигероя з "Зоряних воєн". Навiть iм'я схоже на Джабба правда Труп. Нiчого собi iмечко для диктатора.
  I броньований катафалк влетiв у тюремне подвiр'я. Плавно зупинився, їх майже не струснуло. Тут Артема обпiк страх - що можливо чекає висновок i зустрiч iз запеклими карними злочинцями на нарах. Хлопчик спробував собi навiяти, що сидiти йому доведеться з однолiтками, а пацани мiж собою якось та порозумiються. Але ноги все одно тремтiли. Розумнi або, можливо, з кiбернетикiв усерединi ланцюга самi звiльнили ноги, i слiдом за гумовими шпильками пiдошви кросiвок Артема, замиготiли босi, але чистi п'ятки решти затриманих.
  У дворi було кiлька бджiл, а також ще пiвтора десятка заарештованих. Новеньких тут побудували за зростанням у загальну колону, i бджола начальник гаркнула:
  - Стояти смирно!
  Ув'язненi витяглися немов солдатiв у фрунт. Треба стояти нерухомо, не рухаючись нi рукою нi ногою! Лiворуч бiля Артема завмерла дiвчина в однiй майже прозорiй сорочцi, через яку просвiчували позбавленi лiфчика грудей i коротку спiдницю. Хлопчисько пожирав поглядом красуню, особливо її бездоганнi голi ноги з рiвною засмагою i чистою бронзовою шкiрою, розкiшнi стегна, i зрозумiло яскраво-червонi трояндочки соскiв.
  Раптом бджола махнула кийком i електричний розряд, що вилетiв, потрапив Артему в чоло... Немов важкою палицею шарахнули, з очей посипалися iскри, i полонений хлопчик не впав тiльки тому, що пара полiцейських трутнiв його пiдхопила пiд руки поставила на мiсце. I грiзний окрик:
  - Я ж сказала вам смирно!
  Артем нетвердо стояв на ногах, перед очима iскрило, але зусиллям волi намагався не хитатися. У головi промайнула думка: як же, напевно, ось так болiсно перебуває солдатам у вартi. Адже вони нещаснi терплять i в мороз. А тут тепло градусiв трохи бiльше тридцяти. Немає виснажливої спеки.
  Артем, щоб хоч якось вiдволiктися, спробував, не повертаючи голови, розглянути тюремне подвiр'я. Загалом нiчого особливого: довкола високi стiни - правда без колючого дроту, але на верху мерехтить поперемiнно то рожевим, то блакитним якесь тло. Може це як у фантастицi силове поле, чи щити iз ВЧ, подумав хлопчик.
  I стало ще поганiше: суспiльство тут високо розвинене, крутiше земного. Ось у цих трутнiв, на руках година вiд яких висвiчуються голограми. Ого щось на зразок еволюцiї мобiльного телефону з пiдключенням до мiсцевого Iнтернету. Втiм, адже й у ХХ столiттi цим не здивуєш. Тут рiзниця, що замiсть монiтора, пiднiмається вiд браслета тривимiрна кольорова проекцiя. Але й Землi таке вмiють. Та й кийок, що з дистанцiї в кiлька метрiв лупцює струмом, теж не рiдкiсть. Є ж електрошокери. Нехай вони зазвичай i всаджують на бiльш короткiй дистанцiї. Але напевно далекобiйний хай i дорогi вирубують кийки i у людей є. Iнша справа лiтаючi без гвинтiв i реактивних пускових струменiв екiпажу. Ось це справдi прогрес.
  Пацан, трохи зрушив хребет, щоб було зручнiше стояти i продовжив мiркування. Тим бiльше ще один краплеподiбний, трохи жахливий, лiтаючий лiйок приземлився у дворi. Хлопчик звернув увагу, що пiд час польоту повiтря на частку секунди стало свiтлiшим. Значить, тюремна машина проходила якесь поле. Це на мажорний тон не налаштовувало. Технiка тут у...
  Ех якби вiн потрапив на планету, технiчно вiдсталу i середнi вiки: як би тодi розвернувся б! Зi своїми не найвидатнiшими вiдмiтками, показав би всiм як виробляють бездимний порох, чи роблять автомати. А коли б встановили системи залпового вогню - "Ураган", то iмперiя царя Артема Великого займе всю поверхню земної кулi. А потiм найбiльший з iмператорiв пiднiме свiй погляд до небес i почнеться пiдкорення космосу!
  Хлопчик дав волю своїй уявi. Ось вона перша мета Мiсяць, де живуть описанi бароном Мюнхгаузеном триногi люди. Вони використовують як знаряддя спецiальнi гранатомети, що стрiляють маковими головками. I ось вiдкидається такий струмiнь, а земляни на лiтаючих тарiлках зустрiчають вогнем альфа-лазерiв... I ударна потужнiсть випромiнювань, змушує триногих... Вiдкидають вони свої копита, перекинулися, брикають ногами, а пiдошви пiдкованi платиною. I особливо чудово коли ручною ракетою знесли вежу танку, бiля якого замiсть ствола, крутився рiзак. I тепер вона вже мiсячних мешканцiв перетворює на коржики. А це круто!
  Поява ще трьох особин - два високих, i стрункiших трутня, i рясно розрядженої бджоли - посилюють напругу. Строй виструнчився ще дужче у фрунт, а в Артема занила спина. Ось це ще новi типи!
  Бджоли-вбивцi окинули розгорнуту шеренгу в'язнiв. Тут уже полонених представникiв людського роду зiбралося понад пiвсотнi.
  Рiзного вiку, але на вигляд нiхто не був старший шiстнадцяти. У тюремнiй формi, коли змушують одягати шорти та позбавляють взуття. Але саме Артем не мiг не звернути уваги своїм нестандартним.
  Головна бджола недбало прямуючи раптом зупинилася бiля юного посланця землi i дивилася на хлопця. У неї три очi, схожi на рванi дiрки - зелене в пухирцях фон i провал у чорноту. Це по-справжньому страшно: здається, що ось-ось i тебе втягне у цей провал.
  Артем мимоволi заплющив очi i вiдступив назад. Йому тут же мiж лопатками встромив охоронець кийком, а бджола-генерал холодним тоном промовила:
  - Хлопчик одягнений не формi!
  Трутень низьким голосом вiдповiв:
  - Це iномiрець обраний Джаббою...
  Бджола-генерал прикрикнула:
  - Тодi його слiд перевести до холодного вiддiлення в'язницi!
  Трутень труснув лапою, почувся пронизливий писк i невловиме ласо мiцно обвило шию Артему. Пацана струснуло, а бджола-генерал жорстко наказала:
  - Ведiть його! Нехай його розберуть як новачка по кiсточках.
  I зашморг потягнув хлопчика в бiлу з синьою смужкою будiвлю. Броньованi дверi розсунулися в рiзнi боки немов дверi в лiфтi - тихо пропищала музика. Ось вони увiйшли до примiщення, звiдки пiсля вуличної спеки дунуло прохолодою. I взагалi здавалося i гравiтацiя змiнилася - це виявився iнший свiт i пiдмир'я. Щоправда, невелика схожiсть з полiцейськими дiльницями з Голлiвудських фiльмiв залишалася.
  Рослий охоронець-трутень схопив хлопця за вухо, вивернув його, другий вiд'єднав нашийник.
  Потiм ще можна сказати i дитину сильно штовхнули прикладом.
  Артем знову завив, здавалося, що вухо вiдривають, його повели спочатку сходами, потiм коридором. У нiздрi вдарив рiзкий запах хлорки. Далi йшли дверi з прозорої бронi. Його ввели в примiщення з дзеркалами на стiнах, мiцний удар обрушився мiж лопаток, i хлопчик полетiв головою, ледь не розбивши її об пiдлогу. Бавовна та iскри сяють перед очима. Двi товстi, високi схожi на бегемотiв тiтки-бджоли, смугастi та брюхастi з пластиковими, точнiше гумовими рукавичками на лапах уже чекали на нього.
  -Вiн ваш, можете його каструвати! - зареготали охоронцi-трутнi.
  -Роздягайся! Швидше щеня! - "Горилоподiбнi" дiви-бджоли пiдняли його за волосся.
  -Схоже, хлопчик не в собi! - Давай допоможемо йому! - I почали грубо зривати одяг. Приголомшений Артем лише мляво чинив опiр, майку порвали, черевики зiрвали разом iз шкарпетками, а коли спробували стягнути труси, вiн ривком вирвався i кинувся бiгти. Кiлька охоронцiв кинулися йому навперейми, хлопчик пiдринув i прослизнув мiж нiг. Пiсля додав спритностi, але далеко пiти не вдалося, на зустрiч йому вискочила велика вискалена свиня-бульдог. Артем не витримав i повернув назад. Тут на нього i налетiла зграя наглядачiв. Вони почали мiсити ув'язненого пацана пластиковим, зi сталевим стрижнем палицями. Можливо, вони б забили його, якби грiзний окрик не зупинив:
  -Цей клоп ще може стати в нагодi для слiдства, припинити!
  Хлопчика пiдняли, плюхнули в обличчя холодною водою, потiм повернули, кинули на живiт. Трутень ревiв:
  -По п'ятах його щоб не бiгав, тiльки не покалiчити!
  Дитинi-в'язню врiзали босими п'ятами, кiлька разiв з вiдтяжкою. Артем скрикнув i заскулив, по рожевих щоках лилися сльози.
  Замiсть спiвчуття отруйне шипiння:
  -Це ще квiточки, а коли тебе допитає слiдчий, ти ще не так заспiваєш.
  Хлопчика пiдняли i пiддали принизливому i прискiпливому обшуку. Натиснули пальцем на пупок, вiд чого у животi виникли судомнi спазми. Зазирнули в рот, вуха, нiздрi, обшукали з голови до п'ят, грубо обмацавши навiть соромiцькi мiсця. При цьому ще ввiмкнули лiхтарi, хоча й так било чотири яскравi прожектори з рiзних мiсць. Артему зрозумiло було соромно i страшно, а коли колупалися в тiлi, вставляючи зонди та шланги: гидко i дуже боляче. Мимоволi харчуєш у цьому тюремному пеклi.
  Вiн перестав рахуватися за людину, все говорило, що вiн арештант, безправна особистiсть. Його кидало то в жар, то в холод: обличчя блiдло, як мертвий, i тут наливалося вишневим цвiтом. Потiм ось голяка його повели до перукаря. Декiлька босоногих дiвчат, у смугастих робах i легких кайданах, захихикали, бачачи як пацан червонiє i намагається вкрити сором, але руки живий дрiт тримає ззаду. Зап'ястя нiмiють вiд напруги.
  I обов'язковi портрет Джабби Трупа, нудотного виродка, реальної усипаної бородавками жаби на кожному розi. Сама перукарня, в дзеркалах, i з прожекторами, нагадує зал обшуку, а крiсло зуболiкарське, та ще й затискачi.
  Людиноподiбна бджола в чорному костюмi i липкими крилами, грубо притиснула голову, як барана зiстригла тупуватою машинкою, було боляче, лезо зачепило, свiжу шишку. Хлопчиковi здавалося, що з кожним клаптиком зрiзаного свiтлого волосся вiдлiтає його душа i частка власної iндивiдуальностi. А грубий перукар-садист безцеремонно, наче по живому топче їх. Коли закiнчили, наглядач-трутень врiзав кийком по свiжовиголенiй головi.
  -Отримуй ляща лисий!
  Артем ледь не загубився, свiдомiсть померкла, ноги пiдкосилися. Схопивши за багатостраждальнi вуха, його пiдняли, потягли до душової. Там його поставили в центр кабiни i замкнули, попередньо сипавши хлоркою на обличчя та плечi. Хлопчик завмер, чекаючи чергової капостi тривожно прислухався. Загуло, i на нього обрушився потiк гарячої води, що обпалює. Пiшла пара, шкiра почервонiла, пекельний бiль здавалося, згораєш.
  -Допоможiть! - закричав полонений пацан.
  У вiдповiдь окроп припинився, i обрушилася студена вода. Вiд її потокiв почало зводити зуби. Артем почав замерзати i тремтiти, як раптом на нього знову обвалилися пекучi хвилi. Потiм крижаний холод. Пацан, що потрапив у пекло, впав, було в iстерику, але катування водою припинилося. Червоний, як рак, вiн вийшов з кабiни, ступати доводилося на шкарпетки, п'яти посинiли вiд хльостких палиць.
  Тепер його повели iншу залу. Там його голого фотографували з рiзних точок, вимiрювали, зважували, брали кров iз вени. Переписували прикмети та родимки, шукали шрами, опiки. Потiм був смiшок.
  -А тепер на пiанiно пограємося.
  Це було зняття вiдбиткiв пальцiв, причому зняли не лише з рук, а й з нiг, акуратно змастивши збитi ступнi чорною фарбою. Потiм вимазали i губи - було дуже гидко, голову грубо притиснули до бiлого листочка. Хлопчик спробував плюнути, але йому врiзали кулаком по обличчю. Голова сiпнулася, брязнули зуби. Просвiтили рентгеном, сфотографувавши внутрiшнi органи. Потiм пiдвели до дзеркала. Артем приголомшено дивився на себе. Стулився лисий хлопчисько з фiнгалом пiд оком, розпухлими чорними губами, на головi кiлька шишок, на голому мускулистому тiлi синцi та слiди вiд палиць.
  -Ну що малюк, зрозумiв, що означає виступати проти законної влади!
  Грiзно крикнув покритий бородавками бджолиний начальник вiддiлення.
  -А Тепер тебе слiд помiтити. Цей знак ти носитимеш реально вiчно.
  Людиноподiбний трутень у масцi та в зеленому халатi вийшов з-за дзеркал. Вiн дiстав трубку подiбно до друку.
  - Зараз зробимо тобi пуансування. Цi цифри твiй номер - 1379598500. Пiд ним ти i проходитимеш як ув'язнений. Дай сюди свою руку.
  Переляканий Артем, дивлячись на розпечене залiзо, навпаки, сховав її за спину. Тодi двоє верзил-трутньою силою вивернули кiнцiвку i простягли кату. Той капнув на руку спирту, а потiм запалив її. Хлопчик кричав i смикався, але його тримали в залiзних лещатах. Нарештi палаючу сталь вiдiбрали, i вiн обм'як ледь, не знепритомнiвши вiд болю.
  -Пiд крижаний душ його нехай вiдiйде.
  Артема крижаною водою сполоснули. Пробрало так що стали вiдбивати барабанний дрiб зуби, але стало трохи вiльнiше. Здаються нескiнченними процедури оформлення, добiгли кiнця.
  Бджола в бiлому халатi пообiцяла:
  -Тепер тобi видадуть казенний одяг.
  Хлопчик зiтхнув з полегшенням - неприємно весь час ходити голим особливо у присутностi бджолиних самок, та й трясе вiд холоду.
  Ось вони люди в чорних мундирах принесли, грубо жбурнувши робу. Короткi вище колiн брудно бiлi з синю смужку штани, точнiше шорти, пiдперезанi мотузкою i така ж типова для кiношних зекiв смугаста сорочка рукавами по бiцепс. I таке рване вбрання, можливо навiть зняте з трупа з видертими ґудзиками.
  У Артема вистачило мужностi запитати:
  -I це все?
  Масивна бджола в бiлому халатi, гидко хихикнула:
  -Звичайно все! А бiльше малолiтньому злочинцю не належить.
  Артем нервово потер один об один сверблячi, рожевi п'яти:
  -А Черевики? Я що босонiж буду.
  Бджола поблажливо пояснила:
  -Ти злочинець i повинен каятися, а згiдно iз законом усi неповнолiтнi правопорушники зобов'язанi ходити босими, незважаючи на пору року. - I комаха пiдморгнула. - А на цiй планетi ви всi люди на вiки вiкiв залишаєтеся неповнолiтнiми!
  Ноги у хлопчика-пiдлiтка вже почали стигнути, тут уже iнший клiмат i вiн з тривогою запитав:
  -А якщо я простираю?
  -Дубiнка вилiкує! - I вже охоронець-трутень знову з вiдтяжкою врiзав по голiй попi. - Одягайся швидше за шкет.
  Артур смикнувся, стогнувши, шкiру саднило, абияк одягнувся, затягнув пояс. На хлопчика одягли наручники, потiм його вiдвели до кiмнати очiкування. Там Артура поставили на колiна, руки завели назад, приєднавши зап'ястя до кiсточок. Так вiн i сидiв у незручнiй позi, чекаючи на остаточне вирiшення своєї долi. Колiнки хворiли вiд бетонної пiдлоги, напiвголi ноги задубiли.
  Тепер пацан тихо ридав, йому було сумно i гидко, все говорило, що вiн арештант, закiнчений для нормального життя чоловiк. Йому вже нiколи не повернутися на Землю i не вирватися з божевiльного свiту. Правильно рудий хлопець сказав: це пекло! Тепер уже нiяк - безпросвiтний глухий кут! Вся його Артура особистiсть була розчинена та знищена у скрупульозних тюремних процедурах. Нарештi, начальниця вiддiлення бджола з срiблястими погонами, зрештою дiсталася його папки i вимовила.
  -До дитячого вiддiлення група No 9, камера дванадцять.
  З босих, майже дитячих, з рiвними пальчиками нiг Артема зняли кайданки i пристебнули до руки вартового. Пiдштовхуючи палицями, пацана повели. Хлопчику знову стало страшно, як зустрiнуть його iншi в'язнi. Про в'язницi розповiдали багато страхiтливих речей, адже там не просто дiти, а злочинцi.
  Ось вони вийшли у двiр, гострi камiнцi вп'ялися в босi ноги, полонений пацан крокував на носочках i, йому було особливо боляче. Капав дощ - сиро та холодно. Бiля входу в сусiднє примiщення, обгороджене високим парканом, ревуть, сiдаючи кабани-бульдоги. Коридори похмурi з безлiччю ґрат, навiть прорiзи на поверхах заставленi ними, а стiни пофарбованi в чорний та сiрий колiр. Це жахливо тисне на психiку дитину, i дитяче серце знову б'ється сильнiше, вiн боляче вдарився босими пальцями об слизьку бетонну сходинку, злегка сповiльнив рух, охоронець врiзав прикладом по спинi.
  - Не спи салага!
  Хлопчик закопався головою в розведену кров'ю - когось уже допитали калюжу, його грубо пiдняли за вухо, що розпухло. Нарештi Артура пiдвели до масивних дверей, охорона з трутнiв гидко посмiхнулася. Почулися сверблячi рики:
  -Ось ми прийшли, але спочатку прописка у камерi.
  -Це як! - безглуздо запитав хлопчик.
  Трутнi поблажливо пояснили:
  -А так ти ще малий, ми тебе пошкодуємо. Десять ударiв палицею по м'якому мiсцю та все.
  Артем хотiв було заскулити, але зрозумiв по вовчих очах, що буде ще гiрше. А так можливо обiйдеться. Його повернули, спустили штани та з усього розмаху врiзали. Хлопчик ойкнув, потiм закусив губу. "Будь чоловiком - майнула думка". Наступнi удари були ще болючiшими. Артем тихо стогнав, але зумiв стримати гучнi вигуки. Нарештi кати закiнчили, зняли наручники та вiдчинили дверi камери. Потiм був сильний удар ногою, з розмаху пацан влетiв у неї. Сплячi прокинулися, протираючи очi. Дивлячись на них, Артем заспокоївся.
  Це були дiти вiд десяти до чотирнадцяти рокiв, старших та молодших утримували окремо. Вони були худi, обiрванi, босонiж, iз синцями й саднами вiд батогiв i палиць. Але при цьому несхожi на страшних карних злочинцiв, яких малювало уяву. Обличчя худi, засмаглi, але з усмiшками, людей, якi не втратили людських образ. Хлопцiв було понад вiсiмдесят, вони лежали на дерев'яних нарах, без ковдр, матрацiв та подушок. Кожного тримала, когось за праву, а когось за лiву ногу довгий ланцюг-кобра, схожий на тi, що використовували полiцейськi-трутнi у фургончику. Але спекотне, тропiчне мiсто, на жаль, залишилося в минулому. Тепер було прохолодно, крiзь густi в кривих шипах грати вiкна вдирав холодний вiтер.
  Артем розгубився. Вiн взагалi не крутий пацан, i не малював в уявi, як поведеться опинившись за ґратами. Нi, звичайно, корефани розповiдали, причому часто зовсiм протилежне про в'язницю-малолiтку. То зображуючи це мiсце подiбним жахливому пеклу - де панує моторошне свавiлля або навпаки дитячим санаторiєм, де справжня малина i куди цiкавiша i вiльнiша, нiж нуднiй школi. Але тут на санаторiй точно не схоже i мабуть гiрше реальної каталажки. Артур прикроюючись на себе, що не спромiгся дiзнатися як слiд вiтатися входячи в камеру, не зовсiм вдало брякнув:
  -Здрастуйте хлопцi! Я прийшов iз добром.
  Старший по камерi, найвищий i найбiльший хлопчик пiдвiвся на зустрiч. Довгий ланцюг волочився за ним брязкаючи, об мармурову плитку, а сам пахан, був зростом приблизно з Артема, i помiтно худший. Крiм таборового номера, у нього були вiдсутнi наколки, вiд чого схожiсть iз розбiйником не котила. Так що Артур, розмiривши сили, заспокоївся. А той весело спитав:
  -I тобi Кент здорово! За що тебе?
  -Не знаю! - Артур вiдповiв щиро, хоча здогадувався, що його швидше за все прийняли за шпигуна. А цей фраєр, що його приволок iз надсвiтловою швидкiстю, на планету-застiнок. Потрапся вiн тiльки!
  Той, хто дивився по камерi, поблажливо помiтив:
  -Майже всi не знають, за що сидять. Умови у нас суворi, ми маємо жити дружно, не доносячи i, не здаючи один одного. Запам'ятай донощикам смерть.
  -А Я i нiколи, не був шiсткою! - Правдиво вiдповiв Артем.
  -Правильно, запам'ятай деякi правила.
  Хлопчик вiдступив на крок i почав перераховувати.
  -В парашу потребу не справляти. - Вiн показав пальцем на корито. - Для цього є спецiальна яма.
  -Де? - Артем озирнувся.
  -Коли нас поженуть на роботу, а це буде на розквiтi i до пiзнього вечора, ми будуватимемо дачi генералам. Там дорогою бiля в'язницi i є яма з м'якими лопухами. Там i справиш потребу. А тут псувати повiтря не слiд. Друге, якщо будуть продуктовi передачi - вони формально забороненi, але за хабар у нас усiляко, подiлишся з усiма.
  Третє вiд роботи не вiдливати i без серйозних причин не битися. Бо всiм влетить. - Хлопчисько-невiльник продовжував загинати пальцi. -
  I, нарештi, по-четверте, не намагайся втекти. За це всю камеру суворо покарають. Якщо твої батьки не заарештованi, нехай дадуть хабар, тодi може полегшать умови утримання, видадуть нам ковдри.
  -А Скiльки треба заплатити? - Пацан тут подумав, що iз Землi все одно не дiйде.
  Пахан невиразно сказав:
  -Багато - полiцаї жадiбнi!
  Артем затремтiв, його батьки не мiльярдери, то вони вiк не розрахуються.
  -Та ти я бачу, зовсiм здригнувся, це у тебе нервове.
  Пацан-старiйшина глянув уважнiше на Артема. Звернув увагу на побої та шишки, червону вiд пари шкiру.
  -Ось як тебе вiдпрацювали. Судячи з усього, ти полiтичний, якщо над тобою так знущаються. Гаразд, приляг з нами, завтра в тебе буде важкий день, i трохи поспи. Юний "пахан", злегка вiдступив, зробивши запрошення.
  -Будемо знайомi, мене звуть Садам.
  -А мене Артем.
  -Гарне iм'я. - Вiн звернув увагу на рельєфнi бiцепси. - Займаєшся спортом?
  Хлопчик тихо вiдповiв:
  -Культуризм та ушу-боротьба.
  Пацан-старiйшина погодився:
  -Ушу-боротьба непогано для бiйки.
  Артем скромно помiтив:
  -Я ще не опанував їх досконало. Та й стиль у нас скорiше як гiмнастика!
  Садам поблажливо посмiхнувся:
  -Нiчого тут усi посереднi бiйцi! Але якщо будемо разом карати беззаконникiв i тих, хто кривдить маленьких.
  -Замiтано! - Артур iз подiбною iдеєю цiлком погодився.
  Хлопчаки вдарили по руках. Потiм Артем залiз на нари, хлопцi притулилися плечима, збилися до купи. Так як стало теплiше i. Артем вибрав зручне становище, i пiдiбгавши холоднi ноги, спробував заснути. Хоча голену голову i ломило вiд переживань, а кiстки нулi вiд побоїв, свербiло випалене тавро, здоровий дитячий органiзм виявився сильнiшим. Сновидiння прийшли рванi та тривожнi, виспатися не вдалося. На розквiтi їх розбудила сирена. Дверi камери вiдчинилися i їх погнали на роботу. Щоправда, спершу дали трохи сполоснути руки та вiдвели на снiданок. Годували не дуже, шматок капусти в кропив'янiй жижi та хлiб. Мабуть тiльки, щоб не померли з голоду.
  Потiм їх збудували в колони по сто чоловiк i погнали на роботи. Садам задерикувато пiдморгнув i двозначно промовив:
  -Якщо будеш добре працювати, дадуть додаткову пайку.
  Артем зiтхнув, якщо начальник камери такий худий, те, що говорити про решту. Особливо шкода тих, хто молодший за тебе. На тлi маленьких худих тiл їхнi голови здаються великими, вони виглядають плачевно - сумнi та виснаженi.
  Ось їх прикували за руку ланцюжком i, змушуючи карбувати крок, конвой розгорнув асфальтовою дорогою. Природно з пiснею прославляє мудрiсть великого ультраiмператора Джабба iбн Трупа( Та щоб вiн i справдi здох!). З бокiв, брязкаючи важкими чоботами, марширували наглядачi-трутнi, мiж ним бiгали кабани-бульдоги. Ще темно i шлях висвiтлюють лiхтарики. Було холодно, пройшов дощ, i доводилося босими ногами шльопати по студених калюжах, розбризкуючи крижанi бризки. Добре ще завдяки двом сонцям клiмат м'якший - снiгiв та морозiв не буває. Мимо пройшла колона, таких, як вони обiрваних босоногих дiвчат, їх вiдвели убiк, мабуть, теж на важку роботу. Бiдолашнi дiвчата були обритi наголо i отримували по спинах не менше хлопцiв.
  Артем крикнув їм.
  -Тримайтеся красунi! - I вiдразу отримав спочатку кийком, а потiм i батогом по спинi.
  Ледве не впавши, вiн утримався i продовжив свiй шлях скорбот. Хоча їх активно пiдганяли, та й холод кусав за голi п'яти, йшли довго - майже двi години. Якщо врахувати, що ступнi були вiдбитi кийками, це велике навантаження. Та й ковтка охрипла, вiд пiсень, що постiйно кричать. I в такому втомленому станi їх пiд ударами бичiв змушували носити i стругати дошки, мiсити бетон, викладати кладку. З-за хмар випливло одне червоно-червоне свiтило, потiм iнше зовсiм маленьке волошково-фiолетове. Стало теплiше, заспiвали птахи, одна з них схожа на квiтку ромашки, сiла на край крана, i затягла надривну пiсню. У Артема з незвички нила спина, i йому здавалося, що вiн ось-ось втратити силу.
  Але вiдкривалося друге дихання, ставало легше i робота текла веселiше. Хлопчакiв намагалися чергувати, пiсля десятихвилинної перерви на обiд, де їм видали такi сухi скоринки хлiба, що довелося їсти кидати у воду, їх помiняли мiсцями. Артему дiсталося мiсити бетон, дуже важке та стомлююче заняття. Якщо до цього в нього на руках були мозолi вiд гир та гантель, тепер з'явилися вiд лопати.
  Добре замiсивши субстанцiю, вiн акуратно поклав її на цеглу. Iншi викладали стiну. Дачi у генералiв-бджiл держбезпеки, або планетарної небезпеки всьому живому - значнi, на три, чотири поверхи, тому трудитися треба багато. Багряне "сонце" сховалося за обрiй, але фiолетовий диск нi як не хоче йти, хоча його свiтло тьмяне. Хлопцi настiльки втомилися, що вже ледве рухаються, навiть батоги не допомагають. Нарештi лунає сигнал вiдбiй i їх женуть назад. У цей момент тюремний барак здається рiдною домiвкою, а жорсткi нари периною.
  -А Ти молодець. - Садам дружньо грюкнув по подряпаному плечу. - Витримав перший крок iз гiднiстю. А багато новачкiв розкидали.
  Артем накульгуючи i хитаючись вiд утоми, скромно вiдповiв:
  -Я i сам на межi, ще треба дiйти до "хати".
  -Ну, це ми зробимо, звичка друга натура. - Садам сам подряпаний i мокрий пiдморгнув.
  Дiти-в'язнi додали кроку. В спину вiяв вiтер, прискорюючи рух. Тiльки погано, знову наглядачi змушують спiвати. I без того вкритий бородавками Джабба ненависний, а тут хочеться перегризти йому горлянку зубами.
  -Нiчого терпи, головне вижити iнакше нас заб'ють. - пiдбадьорював Садам.
  Терпи! Таке палке слово. А якщо нi, не сил, нi бажання зносити приниження.
  Ось уже вдалинi показалися ворота в'язницi. У цей момент їх зустрiчає веселий смiх та свист.
  -Дивiться, "їжачок" ведуть.
  На вулицях свято та дiти багатих бджiл затрималися довше, справляючи новий цикл пульсара. Ошатнi в гарному одязi з крильцями вони вигiдно вiдрiзняються вiд жебракiв арештантiв. У в'язнiв летять порожнi пляшки, стрiляють iз хлопавок та вогнiв петард. Артема неприємно, обпалюють iскри, вiн хоче дертися i кинутися на своїх кривдникiв, але заважає ланцюг.
  Охорона смiється i навiть заохочує бджiл ряжених на безсовiснi витiвки. Так триває пiв години.
  -Гей ви, босяки! Спробуйте нас наздогнати.
  Пiдбiгаючи та вибираючи малюкiв - так безпечнiше, їх б'ють чоботями або намагаються вiддавити пiдбором пальцi босих нiжок.
  Артем пiдловив момент i спритно врiзав одного товстого пацана-бджолу подряпаною ногою пiд жирний зад.
  Той пiдлетiв i заверещав свинею. Iншi у вiдповiдь запустили кiлька десяткiв повних лимонаду та пива пляшок. Одна потрапила Артему в голову, iнша побила колiна. Хлопчик перехопив на льоту "снаряд" i точно послав у казанок. Попадання та "барчук" повалений.
  Охорона зрозумiла, що заходить надто далеко, втрутилася. Енергiйно, але акуратно вiдганяючи одних дiтей-бджiл i по-звiрячому побиваючи iнших людських. Дiсталося й невдаху пацану-попаданцу, йому ледве не зламали ребра, а на лисiй головi знову здулися новi шишки. Потiм їх пiдняли та погнали до камери, продовжуючи штовхати дорогою.
  Артем дiстався до нар трохи живий, цього разу їм навiть не дали повечеряти. Повалившись, вiн, як i бiльшiсть дiтей, вiдразу заснув.
  . РОЗДIЛ No 17.
  Павло-Лев прокинувся i знову накинувся на дiвчисько. I став їм лизати язиком червонi соски грудей. I добре нализавшись до краю. I ще випив велику порцiю рому. Випив так що мiзки перекосилися, i вiн знову впав i заснув. I йому снилося таке круте:
  Пацан-термiнатор прокинувся. Схопився i одразу помчав, миготивши голими круглими п'ятами.
  Вiн просто на ходу снiдав. Це навiть круто. Ти кидаєш собi в рот пирiжки з м'ясом i п'єш молоко з термоса.
  Так i рюкзак за плечима легше, i мчати не так уже й важко.
  Хлопчик-полковник заспiвав:
  - Хто на свiтi найшвидший,
  Нi, хлопцi не олень...
  Нi дiвчата не коза,
  I не блискавки гроза!
  Пiсля чого хлопчик-полковник знову показав мову.
  Пiсля цього став складати продовження роману. Це так здорово i весело.
  Коли думки йдуть самi, i течуть гладко, як рiчка олiєю.
  Авнер першу половину дня несли по черзi на плечах Петька i Васька. Потiм кам'яниста дорога закiнчилася, i хлопчаки-невiльники вишили на Балканський шлях, викладений рiвною плиткою.
  Княжич охоче злiз iз плеча пацана-холопа. I так весь собi зад вiдсидiв. Збитi пiдошви вже почали пiдджувати, хоча йти все ще боляче, але по гладенькiй плиточцi цiлком терпимо.
  Княжич крокував i милуючись Балканською красою думав. До чого ж мiнлива i примхлива Паллада. Вiн зараз напiвголий раб, який кульгає на збитих ногах, i зi зв'язаними руками рухається у пiвденному напрямку.
  Цiкаво, що б подумали його знатнi однолiтки побачивши Авнера в однiй лише бруднiй пов'язцi на стегнах? Напевно, стали б смiятися i тикати в княжого сина пальцями.
  Ось так крутиться колесо удачi!
  Увечерi Авнер уже не погрожував черствою коржом i фiнiком. Пiдошви горiли, i хлопчик-княжич спочатку остудив їх у струмку, а потiм задер вище щоб вiдринула кров. Нили вiд кiлькох годин безперервного ходу гри.
  Раб... Вiн тепер лише босоногий, нещасний раб, якого будь-якої митi може обпекти батiг.
  Авнер заснув...
  Йому здавалося увi снi, щось зовсiм немислиме, i навiть фасмогорiї таке важко назвати;
  Першими надiйшли високi кам'янi стiни Царгорода - Константинополя. Потiм була цiла кавалькада, значних i розкiшних палацiв i будiвель, найбiльшого i розкiшного мiста середньовiччя. Особливо яскраво сяяли на сонцi сотнi золотих куполiв православних церков. Навiть великий Київ не був таким чудовим, як цей цар усiх градiв. Картина показувала минуле, було лiто i все цвiло, пальми, лiани, дуби, клени та срiбнi ялинки все змiшалося в дивовижному мiстi. Порти Царгорода були переповненi суднами, барвистi кораблi заповнювали гавань. Деякi з них були величезнi, обшитi залiзом борти, з кожного боку по сотнi веслярiв. Тяжкi воїни їм напiвкруглими щитами стирчали з бокiв, на носi встановленi катапульти та труби для грецького вогню. Вiйськовi кораблi ромеїв великi - дромони, меншi за скондiю прикривали шлях у гавань i насамперед у протоку Босфор. У майбутнiй час перший великий князь Русi Олег вiддасть наказ половинi росiйського флоту з невеликих човнiв пристати до берега i встановити кораблi на колеса. Обiйшовши суходолом грiзний вiзантiйський флот, росiйськi воїни пiд покровом ночi вдарили з тилу. У ближньому бою, дромони втратили перевагу, багато хто з них просто взятий на абордаж, не допомiг i легендарний грецький вогонь, настiльки стрiмко зiйшлися в ближньому бою уруси. Пiсля кривавої баталiї весь флот Вiзантiї загинув, Босфорськi ворота впали, i чванливi вiзантiйцi змушенi були погодитися на ганебну капiтуляцiю, виплативши величезну данину. Тодi великий князь Вiщий Олег i вивiз престол вiзантiйського iмператора. Якби не фатальний укус iндуської (явно привезеної якимось iноземним чарiвником!) гадюки затаїлася в кiнському черепi, як знати не став би князь Олег росiйським Чингiсханом. За минулi з часiв Костянтина столiття, сяйво Вiзантiйської слави трохи потьмянiло, але град, як i ранiше, вражає. Особливо великий собор Святої Софiї, справжнє диво тодiшнього свiту. Константинополь величезний пiвостров видається в море. Височенi бiлi стiни з чотирьох та шестикутними вежами, здавалося, виростають iз скелястого гранiтного берега. А Золотий рiг прикрашений велетенським маяком, ночами, сяючим як сорок мiсяцiв i фортецею-палацом, що неслася у висоту. З лiвого боку, на краю пiвострова, над самим морем виднiлися мiж стрункими кипарисами рiзноманiтнi асамблеї палацiв iмператорiв - Другого Риму, їх прикрашали численнi фонтани та статуї колосальних розмiрiв, особливо багато позолочених грифонiв. Все це вилося химерними завитками. Собор святої Софiї здавалося, висiв у блакитному небi, настiльки незвичайною та легкою була його конструкцiя. I кiлька рядiв бiлих стiн, за переказами римлян, їх допомагали зводити Аполлон i Посейдон. Багато вiзантiйцiв i тепер нишком шанують найдавнiших античних богiв. Скiльки десяткiв, а може й сотень тисяч рабiв, полегло на будiвництвi, розповiдає лише один Всевишнiй Господь. Далi вiд палацiв мiсто виглядало iнакше, теж кам'яне, але сiрiше, хоч i квiтуче. Будiвлi немов пiднiмаються сходами, все вище i вище. Вони тягнуться до самого горизонту, зливаючись iз темно-васильковими хмарами. Будiвля верховного Судна нагадує золотий рiг, увiнчаний грiзною левовою мордою. В цей час, коли сонце вже перемахнуло зенiт, i трохи послабило свiй жар, вiд незлiченних кораблiв, що припливли з усього свiту, скинули якiр та вiдпочиваючих у спокiйних водах, не видно води. Тут були судна, що пройшли довгий i важкий шлях Росiйським морем - на них їхали купцi з держави Шахарменов, з Ширвана, Багдада, розореного Хорезма, Кашкара i Китаю та багатьох iнших країн. Були тут i з Iндiї, Аравiї, Єгипту з Ганзи та Європи. На кораблях чулися рiзнi голоси та рiзноманiтнi мови. Заморськi торговцi постiйно обмiнювалися, купували, продавали затято торгуючись. За золотим рогом блiднув Берег Перу, вiн нагадував трохи прикрашений град Володимир. Мiсцями височiли церкви та вежi, найбiльша вежа Христа зависала над морем. А вдалинi, у променях сонця нiжного голубiли i вiдливали перлами гори.
  -Краса! - вигукнула красуня-княгиня Долгорука, i округлила волошки. - Який чудовий вигляд! Але я не хочу милуватись красою Царгорода, а хочу побачити своїх дiтей.
  Страва змiнило зображення, перемiстившись на невiльничий торг. Мiсце, вiдведене пiд рабовласницький ринок, було великим i обгородженим залiзним парканом. Тисячi невiльникiв виведенi на загальний огляд. На торгищi опинилися представники всiх народiв вiд гiперборейських до пiвденноафриканських. Тут продавали i китайцiв, i нiмцiв, i негрiв. У цьому дикому збiговиську княгиня Мiрабела насилу змогла розглянути своїх дiтей. Їх продавили разом iз ще пiвсотнею багатоликих огольцiв, як хлопчикiв, так i дiвчаток.
  В основному тут представленi слов'яни, але є жовтi, вузькоокi азiати, i чорнi кучерявi негринятi. Дуже голенькими виставленi її нащадки, смажись на полуденному Сонцi i лише колiна були змащенi крейдою, вони стояли на присипаному канарковим пiском подiумi. Раз у раз їх змушували танцювати, спiвати, пiднiмати камiння та крутити палицi.
  Вона бачила, вирощувала їх у минулому, i з моменту розлуки минуло всього кiлька мiсяцiв. Її дiти три хлопчики та двi дiвчинки незважаючи на сумну рабську долю, виявилися веселими та енергiйно виконували росiйський народний танець. Вони трохи пiдсохли i схудли, шкiра вкрилася гарною коричневою засмагою, але вигляд загалом був цiлком здоровим i доглянутим - перед торгом годували непогано. Ситий товар краще йде.
  А розум i почуття дитини куди еластичнiшi, нiж у дорослої. Ось вони забули розлуку, i що нещодавно маялися в кайданах, вiд кайданiв ще можна на зап'ястях i кiсточках розгледiти ледь помiтнi слiди. Величезне мiсто, дивне не те, що їх глухо хутiр викликає найжвавiшу цiкавiсть. I хлопцi б'ють горлянки, намагаються показати своє вмiння. Часи ще язичницькi i нiхто не привчений соромитися своєї наготи, або поринати в ханжеський ритуал. Здається, що це не раби, а хлопцi на пляжному ранку.
  Однак продати бранцiв не вдавалося. Якийсь купчина в багатому малиновому розшитому перловому халатi прискiпливо оглядав живий товар, змушував вiдкривати рота, мацав зуби.
  -Купуй!
  Затремтiв продавець, що скидався на пiрата, в кольоровiй чалмi. Похмурим, голосом почав розхвалювати свiй "товар":
  -Вони здоровi, мiцнi i у них чудовi зуби.
  Купчина заперечливо мотнув головою, гаркнув баритоном:
  -Вони надто маленькi!
  Корсар з пов'язкою на лiвому оцi, з жаром вимовив:
  -Тим краще, ти зможеш, на вiдмiну вiд тупих дорослих, навчити їх ремеслам. Вони здатнi i вiд них пiде чистий прибуток.
  Але цей аргумент не подiяв.
  -Ось саме. Спочатку навчити, не один рiк праць, не знаючи кiнцевого результату! Ринок i так забитий чудовими дорослими майстрами. Пiсля монгольських набiгiв ринки переповнилися невiльниками.
  Купчина навмисне зневажливо плюнув i вiдiйшов, поважно трясучи значним животом.
  -О! Великий Аллах! - пробурчав пiрат, небезпечно поглядаючи на маршуючий преторiанцiв. Їм треба буде вiдстебнути, а поки що прибутку з гугулькиного носа. - Допоможи продати цих "карасiв", хоч за ту цiну, що окупить витрати!
  У головi майнула думка, а якщо не вдатися їх збути що краще - продати собi на збиток чи просто прирiзати?
  Невеселi думки перервала поява ще одного потенцiйного покупця.
  Зовнi вiн виглядав не дуже вибагливо, у шкiряних сандалях та скромнiй тунiцi. Довга кучерява борода мочалкою спускалася на груди. Але багато хто побачивши його шанобливо вiталися i поступалися дорогою.
  -Це Самуїл, великий скульптор та художник.
  Шептались у натовпi. Самуїл пiдiйшов до торжища, щось привернув увагу його зоряних очей. Княгиня сама уважно придивилася, наблизивши до зображення впритул своє свiже личко, ледь не проткнувши носом блюдечко.
  Її середнiй син, Авнер на жовтому пiску виводив прутиком малюнок. Наглядач клацнув батогом кiнчик дряпнув кiстляву, шоколадну спину хлопчика, але той не звернув на це укусу уваги. Iзувер хотiв додати сильнiше, але був зупинений виразним жестом Самуїла. Знаменитий художник наблизився, уважно вдивляючись у зображення - на пiску застигли i водночас нiби струменiли двi персони: юнаки та дiвчата, а зверху пурхав голуб. Витонченi фiгури здавалися живими з напрочуд чiтким промальовуванням окремих деталей. Самуїл тицьнув хлопчика пальцем, у худеньке зi свiжим здутим вiд удару смужкою плече.
  -Як твоє iм'я дитя! - Художник запитав чистою росiйською мовою з м'яким латинським акцентом.
  Хлопчик чiтко вiдповiв, випроставши спину i намагаючись показати, що на його тонких руках є якiсь м'язи дико напружуючи їх.
  -Авенiр! - I вiдразу одужав. - Тобто Авнер Долгорукий!
  -Так ось Авнер, я беру тебе! - Самуїл рiшуче промовив. - Скiльки вiн коштує?
  Торгаш з усмiшкою вiдповiв:
  -Такi люди на вагу золота...
  Прокинувшись княжич мимоволi зiщулився, хоч лiтня нiч на Балкан тепла. Вiн вiдчув себе безмежно приниженим. Невже його наче якусь худобу виставлять на торг. Треба обов'язково тiкати.
  Проте сказати легше, нiж зробити. По-перше йому навряд чи вдасться далеко пiти на розбитих у кров ногах, а по-друге за ними йде леопард, який уважно стежить за невiльниками.
  Пiсля скромного снiданку Авнер наступного дня йшов сам. Болiло звичайно, але плоска бiла плитка не така вже й болiсна ногам. Крiм того, колiр крейди не дуже жарко грiється.
  Однак сил вистачило лише на половину дня. Потiм iкри у княжича так розболiлися, що вiн знову попросився на спини. Добре ще що два його ровесники-холопи спецiально вiдiбранi з числа наймiцнiших i найвитривалiших крiпакiв. Якби знiжений Авенiр один, то може й не дiйшов би.
  Рабський перехiд поступово ставав рутиною. Авнер швидко покривався засмагою, розбитi ноги гоїлися, як собацi, а витривалiсть додавалася з кожним днем. Ось тiльки їсти дуже хотiлося.
  Харчування було мiзерним i колись вгодований хлопчик, швидко худнув. Ребра вже стали випирати, а шкiра через спалений жир стає все тонше i тонше.
  Балканський шлях тривав верст триста, а потiм пiшли гори. I тут знову для босих, дитячих нiг справжнє катування. Правда пiдошва заживши вiд порiзiв помiтно огрубiла, та й вiд того, що княжич схуднув питомий коефiцiєнт тиску значно зменшився.
  Але все одно довго йти великим гравiєм i камiнчиками Авнер поки ще не мiг. Його пiдошви хворiли, трiскалися та кровоточили. Навiть деяким загартованим, мiсцевим хлопчакам доводилося не так легко - огрубiлi пiдошви сильно саднiли. Втiм, Петька i Васька терпiли, i не вiдмовляли пiднести Авнера. А сам княжич намагався якомога бiльшу частину шляху проходити пiшки.
  Вони пiднiмалися все вище i вище в гори: ночами ставало прохолодно. Щоб не замерзнути хлопчикам доводилося спати притулившись один до одного. Спочатку княжичу було це гидко, торкатися голим тiлом плебеїв. Але ковдр жадiбнi османи не видавали, а в горах навiть улiтку, ночами нестерпно холоднiшає. З голим торсом та кiнцiвками нiяк не виспишся.
  Доводилося лежати всiм, обiгрiваючи один одного.
  Щоправда, за нiч надто вже остигали босi ноги. Першi кiлька кiлометрiв вони сильно хворiли, а тим кров розтiкалася по них, але все одно в дорозi дзвенiла кожна жилка.
  Гiрська дорога петляла, i тортури затягувалися. Голод постiйно дошкуляв хлопчикiв, i вони навiть пощипували траву, i обгладували будь-якi, бiльш-менш придатнi ягоди. Не гидували i сирими грибами. Петька кiлька разiв ловить у струмку руками рибу i передавав видобуток своєму господаревi-княжичу. Той егоїстично лопав лускатих сам.
  Пацани навiть земляних черв'якiв пожирали, або сарану, якщо вона потрапляла на шляху. Авенiр вiдчуваючи, як неприємно бурчить у животi, згадував розкiшнi бенкети, маму, i свiй багатий будинок.
  А тут вiн тремтить голяка вiд холоду...
  Пiсля пiвтора мiсяця переходiв подивився колишнiй княжич у струмок... I не впiзнав себе. Шкiра вiд бруду i засмаги стала зовсiм чорною, волосся i брови навпаки вигорiли на сонцi, як перестигла пшениця, пишнi щоки спали, очi на схудлому обличчi провалилися. Вгодоване, сильне тiло, тепер уже скидалося на єгипетську мумiю. Авенiр такi бачив у Кунц-камерi та в Зимовому палацi.
  Щоправда засмагла шкiра, йому подобалося бiльше блiдої. Але якою мiрою вiн став схожий на невiльника? Щоправда, били княжича рiдко - отримавши наказ османи берегли хлопця. Iншим батогом дiставалося ще частiше i виглядали вони аж нiяк не краще.
  Щiльний з не по роках широкими грудьми i плечима Петько сильно здав. У нього виступили ребра, а богатирськi груди стали кiстлявими, прес плитками провалився, i живiт майже прилип до хребта.
  В останнi днi Авнер вже йшов виключно сам. Босi пiдошви вкрилися мозолистою кiркою, i майже не хворiли вiд гострого камiння та гiрських насипiв. Тiльки ночами свербiли сильно, i їх доводилося сильно бити про щось гостре, щоб угамувати свербiж.
  Витривалостi Авнер додав, i княжич був тепер впевнений, що зможе пережити рабство, i дочекатися, коли росiйська армiя його виручить з полону. Або з укладання миру, вiдбудеться обмiн. Все-таки вiн почесна особа, i цар обов'язково включить його до списку.
  Якщо тiльки вiйна ще бiльше не затягнеться i за туркiв не виступить грiзний Наполеон.
  А вiйна справдi затягувалася. Великий вiзир Осман-паша весь липень провiв у зайнятiй фортецi, чекаючи на пiдхiд армiї Iзмаїл-Пашi.
  Кутузов намагався зiбрати свої нечисленнi сили, i чекав переходу туркiв за Дунай. Iснував ризик, що османи взагалi не ризикнуть поткнутися за природну водну перешкоду, а чекатимуть наступного року, i наполеонiвського вторгнення до Росiї.
  В принципi вiзир знаючи, рiвень бойової пiдготовки турецької армiї i справдi схилявся до думки, вiдстрочити наступ на Румунiю. Або зiбрати ще бiльше сил.
  Над самим Кутузовим також нависла загроза опали, за непотрiбну, як тодi, здавалося, здачу Рущука. Але iмператор вагався, i це дозволило легендарному полководцю зберегти за собою пост. I навiть вимагатиме перекидання ще двох дивiзiй на пiдкрiплення сил.
  Пiсля вiдступу Кутузова на лiвий берег вiзир зайняв Рущук, але протягом усього липня не рушав звiдти, вичiкуючи результатiв дiй Iзмаїл-бея. Данi полководець тiльки в серединi липня прибув до Вiдiна i 20 липня почав переправляти свої вiйська (близько 20 тисяч) через Дунай. Зайнявши Калафат i, сильно в ньому окопавшись, вiн рушив проти загону Засса (близько 5 тисяч). Османи атакували з усiєю своєю люттю, але не змогли оволодiти малодоступною росiйською позицiєю.
  Коли 24 липня приєдналися до Засс загони О"Рурка i графа Воронцова i, крiм того, пiдiйшла до Дунаю росiйська флотилiя, то Iзмаїл-бей був позбавлений можливостi увiрватися в Малу Валахiю.
  Час минав, уже настав i серпень. Справдi, сама собою думка уникнути зайвого ризику, i дожитися наступного з гаданим походом Наполеона до Москви виглядала цiлком здоровою.
  Тим часом пiд тиск султана вiзир наважився переправитися на лiвий берег, щоб, користуючись величезною перевагою своїх сил, розбити Кутузова. Ну i, погрожуючи повiдомленням Засса, змусити його вiдкрити дорогу Iзмаїл-бею. Приготування вiзира тривало довго, так що тiльки в нiч на 24 серпня почалася переправа його вiйськ, за 4 версти вище Рущука. До 2 вересня вже до 36 тисяч осман було на лiвому березi, де вони, за своїм звичаєм, негайно окопалися.
  Але це ще не все; на правому березi залишено було до 30 тисяч. Замiсть того, щоб негайно атакувати Кутузова, який мав пiд рукою не бiльше 10 тисяч солдатiв, вiзир залишався на мiсцi. Завдяки його бездiяльностi головнокомандувач встиг притягнути до себе загiн генерала Ессена, що стояв на рiчцi Ольтi. Вiн його використав, (як резерв для Засса), i, усвiдомлюючи, що настав критичний момент вiйни, не став вичiкувати наказiв з Петербурга щодо 9-ї та 15-ї дивiзiй, але власною волею розпорядився ними.
  Хоча в цьому був i ризик: першою вiн послав наказ поспiшати до Журжi, а другий - до Обiлештi, для прикриття лiвого крила армiї з боку Туртукая та Силистрiї, звiдки також загрожувала поява ворога.
  Княжич Авнер та його друзi не знали про цi подiї. Турецький конвой i сам заблукав у горах, i тому партiя невiльникiв пробовталася так довго, за два з половиною мiсяцi вiдбивши босими ногами не одну сотню льє, i лише в серединi вересня прибувши до Стамбула.
  Пiсля гiрських круч рух по рiвнинi був уже схожий на приємну прогулянку. Харчування для юних невiльникiв покращало, бо треба було їх пiдготувати до торгiв.
  Тут уже пiшли освоєнi турками землi - багатi та квiтучi. Iнодi навiть на дорогах з'являлися танцiвницi в прозорих накидках i в одних трусиках. Вони пiд музику виконували танцi, змушуючи плескати очима хлопчикiв-невiльникiв.
  Але вже на пiдступах до Стамбула османи про всяк випадок зводили додатковi пiдкрiплення. Невелику групу пацанiв що називається: приорали.
  Розпорядник, у якого зривалися роботи, заплатив за оренду невелику суму грошей. Ватажок загону спокусився можливiстю покласти дещо собi в особисту кишеню. Тим бiльше, осiнь це якраз час напливу невiльникiв, i на них падають цiни. Краще продавити нових рабiв, коли пiсля зими настає їхнiй дефiцит, i вони коштують найдорожче.
  Пацанов перед насипом, i наказали скинути пов'язки стегна i поринути в море...
  Авнер iз задоволенням плюхнувся у воду. Пiсля палючого сонця морська вода, така нiжна i бархатиста. Якоїсь митi хлопчик-княжич опинився на самiй вершинi блаженства. Плескаєш як рибка в океанi. Змученi переходом м'язи розслабляються, а свербiж у мозолистих, потрiсканих п'ятах вщухає. I ти вже лягаєш на спину, i хитаєшся.
  Ти тепер у затишнiй колисцi. Хвилi повiльно i вiрно вагалися, в тихий вир неслися вдалину без мети...
  Але грiзнi окрики яничарiв, i навiть пострiли над головами змушують повернутися.
  Далi їх усiх голять наголо. Без мила, але досить вмiло майже без порiзiв. Процедура не найприємнiша. Пишна зачiска княжича, шматками падає на велику гальку. I хлопчику здається, що в кожному свiтлому, вигорiлому на сонцi волоссi, вирвана з коренем частка його душi.
  Пiсля голiння їх обливають крижаною водою i видають новi пов'язки на стегнах. I все... Якщо дорослi невiльники ще носять якiсь грубi дерев'янi черевики й дерюги, то хлопчакам належить гарувати до зими голяка.
  Тiльки ще до правої ноги приковують ланцюжок iз ядром... Ядро, правда, невелике, дерев'яне, щоб не заважати ходити, але з ним не дуже швидко побiгаєш.
  Пiсля чого хлопчикiв вiдправили до трудової топки. Потрiбно вантажити тачки з камiнням, потiм тягнути їх нагору i висипати. А ще видовбати камiння скибочками, мотиками, кирками.
  Робота органiзована непогано... Хлопчаки працюють окремо вiд дорослих, i їх чергують у рiзних операцiях. Але все одно тяжко.
  Вiд природи сильний Авнер, насилу зрушив тачку з мiсця. Тим бiльше напарником був не Петя, а якийсь хлопець дрiбнiший за княжича.
  Двоє хлопчикiв тягли пiвтори дорослi тачки. Їм доводилося впиратися у гострi, розкиданi повсюди камiння, що жорстко впивалися в мозолистi пiдошви. Навiть через грубу шкiру Авенiр вiдчував уколи. А потiм ти штовхаєш цю тачку нагору.
  Не всi справляються iз цим. Багато хто падає i їх пiднiмає жорстокими ударами батогiв. Авенiру, коли вiн зволiкав, обпалило батогом лiвий бiк. Гордий княжич, заскреготiв зубами i додав ходу. Ось, нарештi здається нескiнченним шлях добiгає кiнця, i ти вивантажуєш тачку.
  Назад її котити легко i Авнер щиро посмiхається. Поки не слiд окрик. I ти маєш взяти в руки лопату i допомогти навантажувати брукiвки iншим хлопчакам.
  I знову волочити нагору ... Для пацанiв норма в день не менше тридцяти тачок, i це не рахуючи iнших робiт. Княжич уже вiдчував, що бiльше не може, штовхати, як несподiвано тут їх перервали. Напевно для нових iснував якийсь особу робочий ритм. Засвистели батог i новачкiв погнали швидше до купи складених iнструментiв. Княжичу Авенiру видали молот iз загостреними кiнцями та кошик для збору. Вiдвели до хлопчакiв, що ковталися в камiннi. Наглядач суворо наказав:
  - Розбивай камiнь у щебенi i неси разом з рештою хлопчакiв до тачок. I дивiться, працюйте жвавiше!
  Авнер, взявши мiцнiший у руки важкий молот, з розмаху завдав по камiнню удару. Вiдчув вiддачу в мишах, у нiздрi полiз кам'яний пил. Бiльш досвiдчений напарник хлопчика рокiв чотирнадцяти, з рiзкими дротиками сухожилля, що проступили, пiдказав:
  - Не вкладайся в удар. По-перше, тебе надовго не вистачить, по-друге, здiймаєш купу пилу. Бий, розслаблено розраховуючи лише на тяжкiсть молота.
  Авнер мляво кивнув:
  - Ми за царським етикетом! Голеними наголо були тiльки новачки, в iнших хлопчикiв-рабiв лише недбало пiдстрижене волосся, чорне, руде, свiтле. У тi часи Османська ще не зазнала етнiчних чисток, повна невiльникiв з усiєї Європи, i свiтловолосих хлопчакiв дуже багато.
  Авенiр працює, змахуючи молотом, варто трохи зупинитися i свистить батiг. Потiм навантаживши кошик, вiн майже бiгцем мчить до далекого кута, де це все завантажують на вiз. Широкий ремiнь кошика вiдтягує плечi. А потiм знову колись камiнь.
  Авнер намагається уявити, що вiн просто Iлля Муромець, i таким чином тренується. Босi, збитi в кров, ноги хлопчаки ступають по гiрському камiнню, а зверху ще й тисне вантаж.
  Тяжко i з кожною годиною ставати все важче. З Авнера стiкає пiт, йому дуже хочеться, їсти i особливо пити.
  Молот здається дедалi важчим. Нi, це не зона-малолiтка, де по сутi нiхто як слiд, не працює, та й не можна за законом змусити працювати пiдлiтка бiльше чотирьох годин. Це рабство, жорстоке рабство Османа.
  Щойно княжич уповiльнює роботу, як свистить батiг i боляче обживає шию, подряпнувши i свiжоголену голову. Але втома вiд цього вiдступає. Ось один iз новачкiв падає в повнiй знемозi. На нього обрушується батiг. Наглядач бугай майже два метри на зрiст, б'є худенького хлопчика, на вигляд рокiв одинадцяти, вкладаючись удари. Хлопчик вiдчайдушно волає вiд болю, надзусиллям пiднiмається з нього стiкає кров. Робить ще кiлька крокiв iз вантажем i знову падає. I знову дзижчить важкий батiг.
  Княжич Авнер поблiд:
  - Так вiн уб'є його на смерть!
  Напарник ледве чутно попередив:
  - Не лiзь! Якщо заступишся на тебе, чекає хрест! Крiпися з усiх сил, iнакше впавши, не зможеш пiдвестися.
  Хлопчик, що б'ється, затихає. Щоб остаточно переконатися, що вiн готовий, до огрубiлих, босих п'ят пацана пiдносять запалений факел. Повалив димок i почав розноситися виразний запах паленого.
  Авнер мимоволi ковтнув, у животi почалися болючi, голоднi спазми. Палене м'ясо, викликає спогад про полювання, де вони смажили шашлики з дикого кабана. Ось їх зупиняють i наказують широкими шуфлями вантажити щебiнь. Хлопчики-бранцi пiдкоряються та приступають до роботи.
  Авенiр кидає щебiнь i камiнцi лопатою, намагаючись не видати болю, у нього не тiльки болiсно ниє кожен м'яз тiла, але ще й садять i свiжi мозолi на руках. А це погано. Рукавиць сволоти не видали, i рукам треба пройти таку саму пекло, як розбитим по кам'янистих дорогах, босих ногах княжича.
  У ротi сухо, навiть ковтати болiсно, а живiт буквально провалюється вiд напруги. Але хлопчик вантажить, намагаючись стримати стогiн, порiз на головi щипає стiкаючий солоний пiт. Хлопчаки-раби важко дихають, але намагаються. Нарештi вагонетки навантаженi та штовхають уже iншi невiльники.
  Авенiра з десятком пацанiв знову женуть до камiння. Пагони плескають по голих ногах, змушуючи пiдскакувати, немов кенгуру. Хлопчаки, тремтячи вiд жаху б'ють з усього розмаху, навiть крапельки каштанового вiд пилу поту розлiтаються вiд темно-коричневих тiл. Деякi з молодих невiльникiв стають вiд болю, що зводить стомленi м'язи.
  Авенiр крiпиться, намагається дихати глибше, щоб легенi краще вентилювалися повiтрям. Та робота може бути мукою, добре, що вже темнiє, може їх поведуть на вiдпочинок.
  Немає все-таки не так вiн витривалих, як вважав княжич пiсля двох з половиною мiсяцiв переходу через рiзнi перевали. На каторзi все iнакше. I жили брязкають як струни пiд пальцями вправного музиканта. Адже йому доведеться так працювати не один мiсяць i чи доживе вiн взагалi до звiльнення.
  На заклик до вечiрнього намазу наглядачi не вiдгукуються, у них є справи i важливiшi за цей ритуал. А Авнер, подумки кляне всiх басурманських богiв, i намагається не дати чергового приводу для удару.
  Хлопчик трохи прорахувався, роботу припинили лише, коли по небу розсипалися зiрки. М'язи нили, тiло страйкувало, не хотiлося нiчого, впасти i не ворушитися.
  Хлопчакiв, нарештi, погодували, давши перед цим змити в струмку пiт i з рук пилюку. Точнiше навiть наказавши це зробити. А що османи прагматики, вiд бруду виникають моторошнi епiдемiї, що капiтально викошують рабiв, а це збиток...
  Саму вечерю роздали порцiями, це була фруктова каша, змiшана з рибою i часником (остання ще й має бактерициднi властивостi!). Їжа пахла апетитно, але втомлений княжич-раб уже не розрiзняв смаку, вiн уже благав Бога, швидше б упасти на пiдстилку i провалитися в обiйми Морфея. Пiсля їди рабiв повели спати.
  Авенiр ледве пересував нiг, наче вони припали до великого, колкого гравiю. Звичнiший з раннього дитинства Петька виглядав бадьорiше, i спiвчутливо кивнув княжичу:
  - Тримайте ваше сяйво! Хай буде росiян дух з нами!
  Пiсля цих слiв спина Авнера згорнулася, а каламутнi вiд втоми очi блиснули люттю.
  Вiн князь, потiм стародавнього роду, i не змирився з рабською часткою.
  Ночували хлопчаки у спецiальнiй печерi, де лежали погано обструганi дошки та кайдани. Взагалi як звернув спочатку увагу Авнер, на хлопчакiв кайданiв зазвичай не надягають, хiба що на деяких хто завинив. Ланцюги в iсламському свiтi досить дорогi, а в роботi лише заважають. Але княжичу i десятку ще не таврованих новачкiв усе ж застебнули ланцюжок з гирею на правiй нозi. Тепер так просто не втечеш.
  Авенiр втiм, уже нi на що не звертав уваги, вiн просто впав i вмить заснув. Сон хлопчика був важким, багато хлопцiв стогнали увi снi.
  Авенiру снилося, що вiн потрапив у середньовiччя i його впiймали, i допитують, разом з iншими вiдьмами за звинуваченням у чаклунствi. Як тортури застосовують колесо, i розтягування суглобiв у спецiальному верстатi. Жах, а потiм уколи гострими голками у м'язи, у нервовi закiнчення, капання на тiло розпеченого залiза та запаленої олiї.
  Хлопчик скрикнув i прокинувся. У печерному бараку було темно, тiсно i душно вiд багатьох тiл юних невiльникiв. Добре, що в цьому бараку сплять однi малолiтки, якi не так сильно i неприємно пахнуть як дорослi. Тiльки багато їх, голi тiла буквально лежать одне на iншому... Ось вона неволя, рабство i ланцюг скувала дитячу, босу ногу спадкоємця мiльйонiв та гiлки царського роду!
  Олег Рибаченко навiть свиснув i прокричав:
  - Гiлка царського роду та велика порода!
  I хлопчик скинув шорти i поринув у рiчку. Купувався в нiй. Як це приємно.
  Взагалi добре бути юним та безсмертним. Незабаром вiн i жiнок матиме. Ось як виросла у нього чоловiча досконалiсть. Що ж, можливо, йому доведеться виконувати мiсiї i спокушати при цьому жiнок. I так цiлком закономiрно - iнструмент має бути досить великим, щоб дам спокушати. А сама ще ростом i тiлом дитина.
  Ну, нiчого, вiн уже граф i полковник. А в перспективi хочеться стати генералом, а ще краще генералiсимусом.
  Ось дослужився до генералiсiмусу Суворов. Якого, багато хто вважає найкращим полководцем усiх часiв та народiв. Жаль, тiльки його генiй не виявився повною мiрою, через не надто рiшучих царiв на Росiйському престолi.
  Якби Наполеон був би непереможним як Олександр Суворов i прожив би вiн сiмдесят рокiв, то весь свiт би завоював!
  Олег Рибаченко гарненько наплавався. I повернувся на берег. Натягнув шорти i вирiшив, що краще не робити паузи на сон, а бiгти швидше.
  Хотiлося битися, i зiзнатися чесно, здобути ще й генеральськi еполети.
  Тому що наступна велика вiйна буде не скоро... Щоправда, ще залишається Японiя.
  Потрiбно буде взяти реванш за поразку вiд самураїв! Що ж у добрий шлях!
  Ось як добре, що царя Миколу Другого не скинули.
  Взято i Стамбул, i Вiдень, i росiйський багнет спрямований на Берлiн.
  Олег прочiрикав:
  - Ми крокуємо на Берлiн,
  Комунiзму бачимо...
  Пiдкорює росiйський свiт,
  Пiд командою Миколи!
  Та якою б могла бути славною росiйська iсторiя. Взагалi стiльки було втрачено. Цар Микола Другий мiг вийти в Середземне море i завершити збирання слов'янства, повернувши всi землi до Росiї, якi ранiше належали Київськiй Русi.
  Взагалi за царя все йшло на краще. I щодо полiтичних i релiгiйних свобод, i демократiї та економiки. I в двадцять першому столiттi в царськiй Росiї Романових було б бiльше демократiї та свободи, нiж президентської Росiї Путiна.
  Справдi, хiба Путiн не має царської влади? Практично у Росiї абсолютна монархiя.
  А за Миколи Другого вже є парламент: Держдума! Хоча, звичайно, чи може її цар скасувати?
  Деякi резони у вiдновленнi самодержавного абсолютизму є.
  Втiм, Олег Рибаченко вирiшив поки не давати царевi порад. Так серцем авторитаризм йому остогиднув через Путiна та Лукашенка, але й Держдума була б вiчним розсадником бунтiв та революцiй.
  . РОЗДIЛ No 18.
  Павло Лев прокинувся i зробив зарядку. Пiсля чого пiратський флот уже був у Торузi. Ну i на радощах пiсля такої перемоги це уславлений флотоводець знову напився як свиня. I почав хропiти i бачити сни.
  Офiцер, що продовжував прискiпливий обшук, важко задихав, голос сипiл:
  - Ну чого зупинилися шпигунки. Труси та лiфчики теж зняти.
  Августина покiрно кивнула:
  - Розумiємо перевiрку.
  Вона, а за нею i Маруся розстебнули лiфчики, акуратно оголили спочатку одну. Таку спокусливу схожу на шоколадне морозиво з червоною полуничкою-соском посерединi груди, потiм iншi, не менш чудовi. Бюст у Марусi був високий, трохи кирпатий, iдеальна форма, еротично збуджувала, а соски блищали. Дiвчата-мутанти динамiчно вiдчували себе стриптизерами i злегка покрутили тонкою талiєю, прогнувши плитки преса, що рiзко видiляють.
  Офiцер-тюремник прикрикнув:
  - Чого зупинились? I труси теж знiмайте.
  Маруся почервонiла. Їй здавалося, що це занадто. Ну, як можна, хоча це i зрозумiло, що обшук.
  - Може, не треба! - пискнуло дiвчисько.
  Офiцер прокричав:
  - Що ти сказала! Може запросити воїнiв охоронцiв хай вони тебе потримати i заразом пощиплють.
  - Ну гаразд Маруся. Iди до кiнця! - заявила Августина i стала скидати з себе трусики.
  Маруся пiдкорилася їй, а може навiть швидше за каталожну систему, все ж таки не варто доводити справу до рукоприкладства. Хоча це так соромно, очi чоловiка офiцер таємної полiцiї, до речi, наполовину татарина, наче лазери свердлять її. Руки немов ватянi, пальцi не гнутися, спортивнi труси нi як не хоч стягуватися.
  Августина пiдбадьорює її:
  - Ти маєш бути психологiчно стiйкою. Ну що тобi проста процедура особистого огляду. Або тебе жодного разу не обстежили вченi, зокрема й чоловiки.
  Маруся згадує:
  - Та обстежили! I чого я ламаюсь.
  Дiвчина-мутант мало не порвала труси, скинувши їх на пiдлогу. Тепер обидвi красунi були зовсiм голi. Грот Венери у них був покритий тоненьким волосиком, стегна пишнi i нi краплi жиру, навiть сiдницi складаються з єдиних м'язiв. Вiд хвилювання жилки у дiвчат здригаються, i вiбрую немов сiтка павутиння на вiтрi.
  Офiцер повеселiшав:
  - Ну, ось шпигунки i скинули свою штучну шкiру, показавши, якi ви є реально. Мушу сказати дуже вражаючi. Може, вас прислали спокусити маршала Василевського.
  - Такого лицаря, пiдкорити справу честi! - сказала без вдавання Августина.
  - А поки вас повiї ретельно оглянуть.
  Одяг дiвчат-рейнджерiв тут же схопили та вiднесли до сусiдньої кiмнати. Зокрема, почали розпарювати комбiнезон i спробували розрiзати пiдошву чобiт. Але тут i виникла проблема мiцний гiперпластик не рiзався. Тож довелося бiгти за алмазним свердлом. До оголених дiвчат-мутантiв пiдiйшли три спiвробiтницi. Особистий обшук вони почали з волосся. Розкудлавши красуням пишнi зачiски їх почали розчiсувати спецiальним гребенем, одночасно змусивши вiдвести руки подалi в сторони, i розчепiрити пальцi. Гребенi були досить грубi i дiвчатам-рейнджеорам було трохи боляче. Маруся навiть вимовила з подивом.
  - Ну що можна сховати у волоссi?
  Наглядачка, що обшукує дiвчинку, пояснила:
  - Все, зокрема, закодований шрифт. Крихiтну записку цiлком можна приховати в подiбнiй шевелюрi. Та й взагалi я можу наказати вас негайно обрити, але шкодую таку красу.
  - Та наше волосся це багатство. - Блондинка-рейнджер не на жарт злякалася.
  Справдi, якi чудовi кольори у Марусi та Августини. Саме волосся трохи в'ється i йде хвилями. Марусi кольори свiтлого золота та сонця. Августина як шалене полум'я, або пiд колiр червоного прапора. Справдi цiлий скарб, ну яким варваром треба бути, щоб їх обрiзати. Тим не менш, обшук вимагає часу, щоб прочесати кожне густе пасмо. На допомогу трiйцi службовцiв прийшло четверте дiвчисько, i робота пiшла швидше.
  - Що з гривами шпигунство закiнчили? - запитав тюремний офiцер.
  - Та пане майоре. - вiдповiли наглядачки.
  - Давай далi. - махнув начальник.
  Наступними були вуха, за допомогою слухових приладiв обстежили барабаннi перетинки, саму раковину погнули та прослухали. Не оминули й носи, ретельно промацали кожну нiздрю i навiть продули за допомогою мiнiатюрного хутра. Змусили вiдкрити, вiдсунути язик i просвiтили лiхтариком рота. Маруся почувала себе приниженою.
  - Яке у них свiже дихання! - захопилася одна з дiвчат-службовцiв. - Пахне травами та ягодами. - не втримавшись, вона цмокнула медову блондинку Марусю в губи. Офiцер-тюремник прикрикнув:
  - Не можна цiлуватися iз затриманими.
  Дiвчат-рейнджерiв змусили висунути назовнi мову, а потiм його кiлька разiв смикнули, повели з боку в бiк. Досить неприємно, коли за таке чутливе мiсце тримає рука в слизьких гумових рукавичках. Твердий з присмаком вазелiну палець стосується гланд i шкребе небо. Знову змусили прокашлятися. Нарештi закiнчивши обстеження пишних головок, панi-служани спустилися на груди та плечi. Особливо ретельно вони обстежили пахви, якi виявилися чистими без волосся, потiм пройшлися по руках, покрутили пальцi, зазирнули пiд нiгтi, навiть тицьнули туди голками. Але прилад, що водить сироватку правди, не виявили, настiльки майстерно їх сховали вжививши в мiцнi кiсточки дiвчат-мутантiв. Обшук зовсiм не чиїсь забаганки, шпигунки реально ховали у собi в тiлi чимало сюрпризiв.
  Ретельним дослiдженням зазнали груди, її досить грубо обмацали, видно пiдозрюючи, що в таку красу можна щось сховати або влити силiкон. Обстеженню пiддався також пупок, пальцi поколупалися в ньому, одна з наглядачок навiть взяла схожий на зубний свердло прилад i пiдколупнула шкiру, завдаючи дiвчатам бiль. Погляд офiцера став суворим:
  - А тепер повiї розсуньте ноги. Ми перевiримо вашi найiнтимнiшi мiсця.
  - А може, не треба! - запитала тремтячим голосок, що густо почервонiла Маруся.
  Офiцер-наглядач ще бiльше зрадiв:
  - Ага, та саме там ви найчастiше щось ховаєте. Ану швидше!
  Августина слухняно розсунула ноги i трохи нахилилася, щоб служникам було зручнiше. Руда дияволиця навiть посмiхнулася, бурчачи вiд задоволення. Терпелива Маруся спробувала повторити за нею, але коли рука в рукавичцi встромилася їй мiж нiг, вп'явшись твердими як дерево пальцями в найчутливiше мiсце жiночого тiла, вiдчайдушно вирвалася i вiдбiгла.
  Офiцер скомандував:
  - Узяти шпигунку в неї щось є!
  Кiлька потужних спецiально навчених солдатiв з палицями кинулися на неї. Маруся невловимим рухом руки збила одного з них з нiг, iнший звалився головою вiд поштовху.
  - Не смiй чинити опiр, це наказ! - вiдчайдушно прокричав офiцер.
  Дiвчина-рейнджер завмерла i отримала пару мiцних ударiв по головi, якi б нормальну людину вiдправили нокаут, а також по голих плечах i спинi.
  - Досить! - скомандував офiцер. - Катування на них чекають пiзнiше, а поки якщо будуть покiрнi, ми їх пощадимо.
  Старша iз службовцiв пiдiйшла до дiвчини-рейнджера, яку тримали за руки. Чоловiк наглядачка ласкаво промовила:
  - Нахилiть її, щоб було зручнiше.
  - Будь ласка, акуратнiше, я ще незаймана. - сказала, мало не плачучи Маруся, по рожевiй щiчцi прокотилася сльозинка.
  Офiцер грiзно гаркнув:
  - З такою зовнiшнiстю, та ще й цiла. Брехня - шпигуни не бувають невинними.
  Службовець тюряги акуратно перевiрила Марусю, сунувши руку мiж нiг, та тремтiла вiд сорому, дiвчину кидало то в жар, то в холод.
  - Та вона справдi незаймана! - здивовано вигукнула наглядачка.
  Майор тюремної охорони скептично зауважив:
  - Зараз хiрургiя дозволяє тривiально заштопати плевну, а всередину вкладе мiкрофiльм. Отже, розкрий її, ми, схоже, дiзнаємося про таємницю.
  - Слухаю командира! - крикнула наглядачка.
  Це було боляче i неприємно, тим бiльше, що незаймана полону не пiддавалася впливу тренованої на обшуках руки. Зрештою її розрiзали бритвою. Процес був увесь болiсний, Маруся навiть застогнала. Кровi, правда, вилилося не надто багато, пiсля чого її промацали до матки. Вiд чого виникло болiсно бажання помочитися. Досить грубо обстежили заднiй прохiд, розсовуючи його кусачками. Невинна дiвчина-рейнджер була в напiвнепритомностi, не стiльки вiд болю, скiльки вiд страшного приниження, з нею чинили не бiльше нiж пiддослiдним тваринам. Так ретельно обстежують лише терористок.
  Наступним етапом був огляд, нiг та ступнiв. Гумовi рукавички пройшлися мiж пальчиками, що було лоскiтно i навiть кумедно. Залiк дiвчат змусили пiднявши ногу згинати та розгинати ступню. Хоча пiдошва у дiвчат жорстка i пружна, але явних мозолiв не видно. Наглядачки тиснуть товсту, рожеву шкiру, колють гострими голками, що вже не так приємно. Заглянули пiд нiгтики, незважаючи на вiдсутнiсть лаку, природний колiр немов внутрiшньої сторони морської раковини. I теж голка проходив проколюючи шкiрку.
  Пiсля чого наглядачами дiвчат-рейнджерiв було дослiджено з голови до п'ят. Пiсля чого тонкi рукавички з мiцної, прозорої гуми були кинутi в окроп, для дезiнфекцiї. Службовець з великим досвiдом особистих оглядiв, помiтила:
  - У них дуже грубi навiть голка зi спецiальної сталi скривилася ступнi, видно займалися бойовими мистецтвами та багато бiгали босонiж.
  Майор прокричав на всю горлянку:
  - Для шпигунок це типово! I подивiться, як вона збила потужного солдата, який явно володiє карате. Може, навiть це японськi шпигуни?
  - Тепер просвiтимо їх шлунки та кишечник рентгеном. - нагадав iнший офiцер.
  Майор про всяк випадок пiдтвердив i перепитав:
  - Правильно, можуть ховати таємницю всерединi. Що виявили в одязi?
  - Якусь плямисту машину з крихiтною антеною та цифрами. - неквапливо промовила наглядачка. - Але на вибухiвку не схоже.
  - Вiддамо експертам. = Вирiшив майор.
  - Це портативнi комп'ютери. - сказала Августина. - Якщо хочете, вони можуть поговорити з вами. Я їх увiмкну.
  Майор прокричав, i навiть машинально вихопив двоствольний револьвер:
  - Анi з мiсця пiдслiдна, ти можеш знищити данi. А взагалi, як його вiдразу не виявили?
  Наглядачка розгублено розвела руками:
  - Вiн дуже щiльно стикався з тiлом, крiм того, нас була надiйна, хоч i тонка броня.
  - Так пiд форму надiта подоба кольчуги, яку не може розрiзати алмаз. - заявили перевiряючi дiвчата.
  - Секрет виготовлення розкажете? - спохмурнiв майор, його недобрий погляд обiцяв жорстокi тортури.
  Дiвчата хором вiдповiли:
  - Звiсно, для нашої Батькiвщини нiчого не шкода!
  - Що ви сказали? - Тюремник-офiцер визвiрився.
  Воїтелька пафосно продовжили:
  - Ми не з вашого свiту, але теж народилися в Росiї i готовi на все заради Батькiвщини!
  Майор скривив свою прищаву фiзiономiю ще сильнiше:
  - Пiд дурня косите, але коли вашi тiла задимляться вiд струму ви менi, сподiваюся все скажете.
  Маруся якої зовсiм не хотiлося перевiряти мiцнiсть власної мутованої плотi струмом високої напруги залепетала:
  - А хiба у вашiй цивiлiзованiй країнi тортур не заборонено?
  Майор уже без гнiву вiдповiв:
  - Проти шпигунiв: за умов воєнного часу закон дозволяє заходи фiзичного впливу. - I єхидно додав. - А вже ваша країна, а не Батькiвщина, значить ви точно не нашi!
  Поки офiцер-тюремник розмовляв, дiвчат-мутантiв пiдвели до великого рентгена, змусили пiдняти руки, затримати i стали просвiчувати. Тут пролунав здивований вигук:
  - Це неймовiрно!
  - Що неймовiрно! - Тюремний офiцер пiдхопився з чорного, шкiряного крiсла.
  Наглядачки вказали пальцями:
  - Подивiться самi майор!
  - Сподiваюся, ви знайшли шрифт. - Майор пiдскочив до екрану. Мiж ребер у кожної дiвчини билися одразу два серця. З правого та з лiвого боку. Вони перестукувались в унiсон. Розмiри цiлком звичайнi для людей i, мабуть, серця навiть бiльш плоскi та компактнi.
  - Оце так! Унiкальнi люди! Вже є про що доповiсти начальству. - зрадiв несподiванiй знахiдцi тюремний офiцер. - А бiльше нiчого не виявлено?
  - Шлунок трохи iнший, як форма кишок. Тобто дiвчата мають трохи iншi органiзми, нiж ми! - заявила лiкар, що їх обстежила.
  - Це добре. - Майор двозначно промовив. - Так ми краще розберемося з ними.
  Закiнчивши просвiчування дiвчат-мутантiв, войовниць вiдвели до iншої зали! Там їх вимiряли, зважили, i почали переписувати прикмети з голих тiл. Родимки у Марусi та Августини зрозумiло були, але маленькi ледь помiтнi, всього кiлька штук. А ось опiкiв i шрамiв не виявилося жодного, все миттєво гоилося, не залишаючи навiть слiдiв на оливковiй шкiрi. Як їх тiльки не оглядали, навiть спецiальнi набiр луп виносили, свiтили прожекторами та навiть розглядали окремi дiлянки шкiри пiд мiкроскопом. I фотографували з рiзних ракурсiв, намагаючись докладно зафiксувати всю поверхню їхнiх чудових тiл.
  Пiсля вiдвели їх "грати на роялi", списувати вiдбиток пальцiв та всiх площ долонi. Процедура для дiвчат-рейнджерiв є звичною. Потiм те саме проробили iз зубами та губами. А це вже не приємно, коли фарбою мажуть соковитi губи i змушують кусати пахучий скипидаром пластилiн. Пiсля цього змусили зробити вiдбитки-злiпки босих нiжок - причому пiд рiзними кутами, колiн, лiктiв i точених вушок.
  Дiвчата-мутанти вiдчули себе брудними та вивченими як розвiдана фортеця. Завершивши їх огляд, вiдвели спецiальне примiщення. Маруся та Августина перевели, було духу, як на них обрушився каскад крижаної води. Струменi були з рiзних точок. Потiм майже вiдразу полився окрiп, та такий, що пiшов пар. Шкiра загула.
  - Схоже, проти нас уже застосовують тортури. - сказала пихкаючи вiд густої пари Маруся.
  - Терпи i будь ввiчливою. I взагалi менi соромно за тебе. Росiйська розвiдниця, а пiд час обшуку розплакалася. - Августина швидко покрутила пальцем бiля скронi. - А що буде, коли тобi засунуть розпечене залiзо пiд нiгтi.
  Маруся справдi була готова розплакатися:
  - Ти хоч знаєш, як боляче коли тебе позбавляють невинностi?
  Руда дияволиця посмiхнулася вiд хтивих спогадiв:
  - Зовсiм не боляче. Просто ти не хотiла цього, тому й зазнавала страждань. А от якби хотiла прийняти чоловiка, то вiдчула б блаженство.
  - Читаючи, я в книгах. - Маруся не могла приховати свого розладу. - Так у нас може спостерiгатися ефект Брижанино, коли тканини пiд впливом сили волi стають мiцнiшими.
  Августина натужно розсмiялася:
  - Ось бачиш дурненька, адже можливий i зворотний ефект.
  - Тепер усi мене прийматимуть за повiю. - блондинка-термiнатор сплакала.
  - Ой, я впевнена, що навiть у цьому свiтi незайманiсть не модна. Та й взагалi в сучасному свiтi невиннiсть ознака того, що дiвчина або надто гидка i її нiхто не хоче, або боязка i сама нiкого не хоче! Вагiтнiсть фарбує жiнку i завжди безневинна, незайманiсть насторожує i завжди хибна! - авторитетно заявила бувала Августина.
  Маруся iз цим не погодилася:
  - А менi здається, що твоя логiка хибна. Крiм того невиннiсть цiнуватися не тiльки в Християнствi, а й в Iсламi, Буддизмi, Iндуїзмi, майже в усiх релiгiях, крiм перекручених сект.
  Августина безапеляцiйно заявила:
  - Релiгiя синонiм слову пута, не стiльки для тiла, скiльки для розуму!
  Розмова вiдволiкала дiвчат-рейнджерiв вiд болючих вiдчуттiв. Майор хотiв, мабуть, перевiрити наскiльки легко можна буде подiбнi жертви зламати. Результат розчарував, дiвчата-мутанти виявили невимовну стiйкiсть. Тiльки почервонiли, як раки.
  Майор наказав їх вивести i знущаючись спитав:
  - Ну як вам наша росiйська банька?
  - Вiникiв не вистачає, кропив'яних, i ялинових! - жартома, вiдповiла Августина.
  - Та й пар холоднуватий! - пiдтримала жартiвливий тон Маруся.
  Майор пригрозив:
  - Буде ще й крутiший. Як на рахунок того щоб занурити вас у вируючу олiю?
  - Оливкова чи соняшникова? - Августина намагалася здаватися байдужою, хоча тортури могли стати реальнiстю.
  - У чудове, машинне. - серйозним тоном промовив майор.
  - Тодi iз задоволенням! - Маруся широко посмiхнулася. Найстрашнiше з нею вже сталося, вона втратила невиннiсть.
  Ретельно обмитих дiвчат-рейнджерiв пiдвели до дзеркала. Офiцер-тюремник скомандував:
  - Руки вперед i сiсти! Ось так! А тепер пiдвестися i знову сiсти. Повернутись, пiднятися на шкарпетки, пройтися. Чудово! Скувати руки!
  Дiвчат-мутантiв посадили навколiшки i прикували кiсточки до зап'ясток. Так у незручнiй позi залишили сидiти.
  - Скiльки нам так паритися? - обурилася Августина.
  - Мовчати мегери, на вас чекає камера. Там i дочекаєтеся прийому генерала.
  Минуло хвилин двадцять, вже стали свербiти голi колiна вiд щербатого бетону. Прийшли службовцi-наглядачки i на запитання про вiзит начальства заперечливо похитали головою.
  - Ну гаразд! - сказав майор. - У спiльну їхню камеру.
  - А одяг видати? - запитала наглядачка.
  - Так - штрафний.
  - Зрозумiло! - Наглядачка недобро посмiхнулася.
  Дiвчат-рейнджерiв розкували i кинули їм коротку, схожу на сiру сукню сукню.
  Одяг був у дiрках i запраний з потьмянiлим номерком на грудях. Але ноги дiвчат залишилися голими, босими. Маруся зi спiвчуттям подумала, якого штрафника взимку.
  - Ось ви й ходитимете такими, поки не випаде снiг. Тодi якщо будете добре поводитися, змiнимо форму. - Чоловiк наглядачка химерно посмiхнулася.
  Августина з упевненим виглядом, досвiдченої воительки, посмiхнулася:
  - Мене морозом не залякаєш.
  Наглядачка набула:
  - Що хочеш побувати в крижанiй камерi, голiй та при яскравому свiтлi.
  - Якщо вам нема чого робити, то потерплю. -Августина намагалася здаватися веселою. - Нi, не так це й страшно.
  - Вiдвести їх у камери, та й попереджаю дiвчатка, там сидять запеклi мерзотники. - Останнє попередження видалося дiвчатам-рейнджерам смiховинним. - Але не крутiше за нас! - посмiхнулася Августина, а слiдом за нею i Маруся.
  На це приємнi спогади рудої дияволицi перервало довгоочiкуване сповiщення. Попереду вже на територiї пiдконтрольної Росiї велике селище Бекi-Сарай з мiсцевим гарнiзоном що складається переважно з османiв. Перша частина плану успiшно виконана i тепер залишалося лише змусити бека наказати до штурму.
  Розграбування чималого села вже цiлком достатнiй привiд для вiйни. А совiстi Августина не хотiла знати. Точнiше її кредо: чудово все те, що веде до перемоги. Взяти вгору над ворогом, ну а кошти не береться до уваги!
  Беку не обов'язково виходити з намету, достатньо прокричати його голосом, а диявола чудово вмiла iмiтувати будь-яку тональнiсть. I тодi почнеться справжня рiзанина.
  Пiсля iстеричного реву лжебека прогримiли труби i десятитисячний корпус пiшов на штурм. Стукали тисячi копит, а за ними мчала пiхота. Навiть ударили з дистанцiї перськi єдинороги. Їм вiдповiли двi маленькi гармати мiсцевого гарнiзону. Так почалася неабияка бойка.
  Августина дуже хотiла, навiть мабуть надзвичайно з мечами кинутися в гущавину сутички i посiкти iранцiв, але розум пiдказував - поки не час!
  А вони - вся четвiрка ще встигнуть нарубатись до самих колькiв, слонiв та алкоголiкiв!
  Османський загiн налiчує всi п'ять сотень бiйцiв. Вони опустили рушницi i сховавшись за частоколом, приготувалися дати залп. Iранськi вершники, не доїхавши до острожка кiлька сотень крокiв, почали кидати заздалегiдь запасенi горщики з вуглинками i смолам у дерев'янi будинки селище. Десяток цiкавих хлопчакiв уже зарубаний, їхнi сiрчанi голови наче футбольнi мечi котяться бiля копит перської кавалерiї. А в спiйманої дiвчини зiрвали сукню, без сорому накинувшись на красуню.
  Солом'янi дахи спалахнули швидко, i пiд прикриттям густого диму кавалеристи кидаються до частоколу. За ними бiжить пiхота, що наспiла. Багато реву та погроз, часто звучить - Аллах Акбар!
  Вершникiв зустрiчають недружнi пострiли. Хтось iз них упав, iншi пiдскакують до острожка i намагаються видертися на частокiл. Османи активно використовують пiки. Мiж ними та персами давня ворожнеча - сунiти проти шиїтiв, Iран проти Османської iмперiї.
  Перси намагаються взяти числом, на мiсце заколотих, дерються iншi. А пiхотинцi пiдбiгаючи жбурляють гранати. Зброя не надто потужна i досить проста, але покалiчити може.
  Летять цi гостинцi, а турки нiяково вiдстрiлюються. Але ж потрапляють. Ось спiвуча картач хльоснула по пiхотних шеренгах персiв. Немов вибитi зуби полетiли поваленi iранцi. В i не надто ефективнi залпи у вiдповiдь.
  Перси беруть числом, їх набагато бiльше, i в кiлькох мiсцях вони вже перехлеснули частокiл. На однiй iз веж закипiв рукопашний бiй.
  Перс i туркiв вчепилися в один одного зубами, i полилася з товстих ший кров. Одночасно крики стали ще несамовитiшими i переходили в кудахтання.
  I водночас гримнули бочки з порохом. Мабуть, одна iз запалених стрiл пущених перським нукером виявилася надмiрно влучною.
  А ось одразу три воїни примудрилися насадити один одного на вершини. I їх смiла лавина персiв, що прориваються.
  Багато бородатих воїнiв у каптанах, виявилося зарубано i затоптано своїми.
  У селищi розросталася пожежа, почалися пограбування та насильства. Хоча бiй у острожцi все ще кипiв. Окремi турки намагалися чинити опiр, але гинули пiд нещадними ударами шабель та палашiв.
  З розкроєним черепом упала дiвчина, а слiдом за нею впав обезголовлений старий. Азiати нiкого не щадили, окрiм жiнок жертвами сексуально стурбованих манiякiв ставали хлопчики. А це взагалi така мерзота, що Августина не витримала i зiрвалася:
  - Ах ви мерзеннi содомiти, та я вас усiх!
  I руда дияволиця витягла своїм чарiвнi, здатнi рубати будь-яку загартовану сталь мечi та прихопивши метальнi диски рвонула в бiй. Все одно в диму та гару перси не зможуть орiєнтуватися.
  Августина спочатку накинулася на охорону намету. Залишилася лише одна дюжина рослих нукерiв, iншi кинулися грабувати. Воїтелька чотирьох зрiзала метнувши диски, а решта лягла пiд мечами, наче колоски пiд серпом. Схоже, моджахеди навiть не встигли зрозумiти звiдки на них обрушилася напасть.
  Руда дияволиця заспiвала:
  Над нещасною планетою зависла
  Зоряних монстрiв численна темрява.
  Окупант свою сокиру ненависну -
  Заточив i рубай голову!
  
  Людина не недогарок, не пiшака,
  Вiр не завжди ходити пiд ярмом!
  Перетворить злих ворогiв на головешки-
  Чи стане новим владикою свiтiв!
  I удар у стрибку збиваючий вiдразу чотирьох вершникiв. Руда войовниця додавши мечами гаркнула:
  - Але пасаране!
  Насамперед вона почала рубати прихильникiв Содома. Нехай знають збоченцi, що це їм даремно не минеться! Не смiти чiпати хлопчикiв, та й дiвчаток теж!
  I войовниця рухалася немов газонокосарка з ядерним реактором замiсть двигуна. I її вогняне, червоне волосся нагадувало бiльшовицький прапор.
  I ось першi чотири сотнi персiв, що оглянулися, виявилися перемолоти наче зерна в хутрi. А босi ноги дiвчини-термiнатора iз задоволенням хлюпали калюжi кровi.
  Августина проревела, розганяючись все сильнiше i сильнiше:
  - Вам не врятуватися вiд гнiву Перуна, ми вас зарубаємо до ранку!
  I у вiдповiдь несподiваний дзвiнкий голосочок Марусi. Золотоволоса воїнка заспiвала:
  Воїни темряви,
  Справдi!
  Зло править свiтом, не знаючи числа...
  Але вам сини Сатани -
  Чи не зламати мiць Христа!
  Блондинка-термiнатор несподiвано забувши вiд свого пацифiзму врубалася у ворожi розкиданi ланцюги, i круша ґвалтiвникiв та мародерiв закручувала свої мечi у танцi анiгiляцiї.
  Августина пiдтримала порив напарницi i навiть запропонувала Марусi:
  - Ну, що красуня? Давай спiвай! Буде веселiше битися!
  I блондинка термiнатор заспiвала справжню поему;
  У селi бiдному та простому,
  Народився хлопчик Святогiр...
  Вiн бiгав восени босий,
  Але не хворiв iз билинних пiр!
  
  Набiг татар, а вiн молодик,
  Але сили, сили як титан...
  Ось супостат став кiнець,
  Залишився без голови тиран!
  
  Нелегкий шлях вiв богатир,
  Бої, битви - кров рiчкою...
  Ось замiсть мiста пустир,
  Спалив Батига Київ мiй...
  
  Але Святогiр мечем за Русь,
  Не дасть вiн нелюдам добра...
  Девiз один - нiде не боягуз -
  Не спалити Вiтчизну їм вщент!
  
  Воїн росiйський кинув клич-
  Все рiд росiйський зберися!
  Ми зможемо багато досягти,
  Коли мрiєю з Марiєю вгору!
  
  Наш воїн свiтла Святогiр -
  Змете нашестя татар...
  Росiї вище слава гiр,
  А на супостата чекає Тартар!
  
  Батий смiється, скеля лигти:
  Ти русич просто слабок!
  Зумiв я Київ весь спалити
  I отримаєш Святогiр у п'ятак!
  
  Наш богатир не став балакати.
  Не для нього такий розклад.
  Коли прорвався з пекла тати,
  То треба нам їх кинути пекло!
  
  Зiйшлися воїни, iскряться...
  Мечi та дзвiнкий трiск щитiв.
  Батий вилив з горлянки ял -
  Позбавився дюжини зубiв!
  
  Ну що монгольський грiзний хан,
  Землi хотiв, до бiлих крижин?
  Тепер порубаний пiдлий хам -
  Йому чорт у безоднi пан!
  
  Iншi витязi кричать:
  На славу Рода та Христа!
  Ти думав хан - що дуже крутий:
  Втрат нукерiв нема числа!
  
  Земля очистилася, цвiте,
  Наречена пишна краса.
  I п'ємо бенкетуючи солодкий мед,
  Лоскоче щоки менi коса!
  
  Народилися дiти, i бiгом -
  Їм добре трава, як пух!
  Нестись по лузi босонiж,
  I гартувати в кучугурах дух!
  Але знову вiйни, блиск клинкiв,
  Iдемо на лайку ми з синами...
  Наставимо мiцно синцiв,
  Шеренги з рiллю зрiвняємо!
  
  А час буде, i тодi -
  Воскреснути загиблi хлопцi!
  Не буде граней знати року,
  Завжди ми немов лошата!
  . РОЗДIЛ No 19.
  Павло-Лев трохи погуляв. I з гарними дiвчатами переспав. I з ними зайнявся коханням, дуже агресивно. Так вiн узяв i пожвавився ще. Далi пострибав, посмикався. Потiм ще трохи з дiвками сексу. Потiм ще взяти i поспати, пiсля рясної випивки, i тодi буквально перекосило мiзки.
  I Павло Лев взяв i заснув, i бачив дивовижний сон.
  Сталенiда зробила спробу схопитися, але їй досить спритно просунули жердину мiж руки i вона лише охнула вiд болю. Ватажок степових розбiйникiв, рубанув шашкою по гiлках, i мабуть залишився задоволений:
  - У нас у ногайцiв є звичай, норовливих, але гарних жiнок пороти лозинами по п'ятах. I краса не постраждає, i боляче! Ну, що як тебе звуть гличанка? Чи задоволена таким рiшенням?
  Дiвчина невдоволено морщачись, вiдповiла:
  - Мене звуть Сталенiда i я не бажаю, щоб мене пороли. Адже жiнок треба пестити, а не бити.
  Ватажок хитро посмiхнувся ротом, у якому половина зубiв була залiзними, навiть покритими iржею:
  - Нi! Ласка тобi не буде! Ми не псуємо жiнок, яких виставляємо на продаж, хоч ти можеш бути i не свято. Як Правовiрнi: ми маємо своє поняття про обов'язок та честь. I ось покуштуєш батог.
  Сталенiда вiдповiла:
  - Тiльки не боляче.
  Ногаєць iз голеною головою та широкими плечима запропонував:
  - А може краще це чудовий ясир, вiдшмагати вогненною травою! Так i бiльше, i шкiра на ступнях пошкодиться менше!
  Ватажок вишкiрився i спробував зрубати на льоту метелика, але схибив. З досади досить брудно вилаявся:
  - У сором! У злi шайтани з мерзенними урусами (росiянами)! I це баба бiльше схожа на... Хоча нi, не звичайна слов'янка. Добре вогненна трава, то вогненна трава, буде веселiше!
  Сталенiда почервонiла, ось зараз її поруть, лупитимуть по дiвочих п'ятах. Це i боляче i принизливо. Потрiбно уникнути, але як! Навiть якщо порвати мотузки, вiн iз дюжиною здорових озброєних чоловiкiв не впорається. Адже це не журнал з комiксами, а жорстока реальнiсть. Тут не цирк зi спецназом. Головне це зберегти гiднiсть i витримати прочуханку без крику i стогiн. Вона звичайно, здатна терпiти, не стогнати i не ламатися! Хоча її нiколи не пороли.
  Ватажок наказав:
  - Приступайте!
  Широкоплечий (як шафа) ногаєць, надiв хутрянi рукавицi. Сталенiда здивувалася: навiщо йому ця надмiрнiсть у теплий травневий день. Зрозумiла коли добровiльний кат, попрямував до кущiв, де росла кропива. Вiн почав зривати величезний пучок. Двоє iнших ногайцi пiдняли її босi ноги i закрiпили у спецiальному пристосуваннi, який зняли з коня. Мабуть, таке покарання часто практикувалося на сходi.
  Сталенiда згадала: Фаллака! Найдавнiший спосiб покарання Сходi. Коли того, хто провинився, б'ють по голих п'ятах. Мабуть, це робилося тому, що ходити пiсля цього було дуже боляче, i покарання було особливо болiсним. Треба сказати, що його особливо часто застосовували щодо дiтей i часом це закiнчувалося трагiчно. Не кажучи вiд того, що в давнi часи дiти зазвичай ходили босонiж (на пiвднi цiлий рiк), i могли отримати зараження кровi, вiд пошкодження заподiяного цiпками або батогом, цiєю мерзенною фалакою.
  Ногаєць помацав її п'ята, зробивши лоскiтно, посмiхнувся:
  - Не простий люд, але й не бояриня! Щось середнє!
  Ватажок уточнив:
  - Одне слово баба-воїн! Ну що приступайте!
  Босi п'яти надзвичайно гарної дiвчини, спокусливо блищали в променях сонця, та така особливiсть красунi, її ступнi могли вiдбивати свiтло майже як дзеркало. Сталенiда вся стиснулася, внизу живота немов заворушився черв'ячок, як це все неприємно i мерзенно. Вона нiби середньовiчна школярка, що нагрубила священиковi i її луплять черницi, тiльки бородатi i ще страшенно смердючi. Навiть не ясно що гiрше: випробувати опiк кропиви або нюхати подiбну сморiд.
  Здавалося рука з цiлим кущем, великої, степової кропиви, пiднiмається надто повiльно. Брита голова катувальника-ногайця викликає асоцiацiю з чортом, готовим катувати гарну, хтиву грiшницю.
  Посмiшка ката, кущ падає вниз, з тихим почетом. Сталенiда вiдчула голими ступнями нiби приземлилася на стрибку на траву, але не встигла здивуватися (чому немає болю). як її накрило, нiжки немов сунули в окрiп. Дiвчина вiдчула, нiби їй не вистачає повiтря, вiдчайдушно вчепилася зубами в губу. Живiт провалився, Сталенiда видихнула, i стало трохи легше. Настав другий удар, катуваль лупив умiло, намагаючись накрити кожен мiлiметр дiвочої шкiри. Степова кропива була якоюсь особливо пекучою, може через здоровий клiмат пiзнього середньовiччя, або певний набiр солей та мiкроелементiв у мiсцевих ґрунтах. Дiвча звивалося, нестерпно страждаючи, але при цьому намагаючись, стримати стогiн. Особливо чутливими були удари, що сипалися, на довгi пальчики i внутрiшнiй бiк стопи, а також коли дiставалася з бокiв i вище. Кат працював розмiрено, видно йому подобалася його робота, тому що з обличчя не сходила задоволена i вкрай неприємна усмiшка.
  Поступово гострота болю стала спадати, i Сталенiда навiть знайшла в собi сили пiдколоти катувальника:
  - Твої руки слабкi! Хто не здатний викликати стогiн у жiнки, той не чоловiк.
  Кат почав бити швидше i сильнiше, але пук кропиви розлетiвся i посипалося порване листя.
  - У шайтан! Пiду ще зiрву!
  Ватажок пiдiйшов до дiвчини, ляснув її по позеленiлiй вiд кропив'яного соку ступнi:
  - Джiгiт! Джигiт-баба! Зазвичай при цьому покараннi чуви ревуть, а ти навiть не застогнала! Нехай Байран ще один пук кропиви на тебе виведе та вистачить!
  Байран втiм прихопив стразу два пуки, вiн захитав вище трико i заходився лупити по гомiлки i щиколотки нещасної дiвчини. Сталенiда почервонiла, її гладкого, нiжного обличчя стiкали краплини поту, важко було дихати, але вона терпiла. Мужньо боролася з болем, тому не хотiла доставити радостi цим немитим, смердючим ногайцям. Хоча це й коштувало жахливих, вольових зусиль.
  Кропива збилася i Байран затряс головою як кiнь, струшуючи пiт:
  - Я зробив усе, що мiг!
  Ватажок заспокоїв помiчника:
  - А бiльшого я й не вимагаю! Все на коней i пострибаємо в аул.
  Пару нукерiв запитала:
  - А хто пощастить ясир!
  Отаман ногайцiв надув груди i гаркнув:
  - Я! Звiсно ж я! Я найсильнiший i смiливiший!
  Вiн був i справдi сильний, у цьому Сталенiда переконалася, коли її велику дiвчину закинули на круп коня. Скакун був дуже великий, мабуть з-помiж гiбридiв, вогненно-рудого кольору. Пахло вiд нього, порiвняно ватажком майже приємно. Дiвча мало не вирвало вiд аромату нiколи не митого, могутнього чоловiчого тiла. До чого ж дикi тодi були ногайцi, та ще мазали баранячим салом. Таке поняття як росiйська лазня їм не вiдомо. Взагалi на Русi, особливо до прийняття Християнства: велику увагу придiляли гiгiєнi тiла, загартуванням, фiзичним вправам. Вважалося що добрi духи, не люблять грязнуль або тих хто огрядний i лiнивий. На Сходi теж цiнувався догляд за тiлом, але степовики багато перейняли вiд язичникiв монголiв, якi переконали, що той хто змиває з себе бруд, змиває своє щастя, та й загальний культурний рiвень низький. До речi можливо однiєю з причин, чому при Катеринi через непорозумiння прозваною великою, була така безпрецедентна масова епiдемiя чуми стала загальна деградацiя населення, викликана реакцiйним крiпацтвом...
  На щастя степ був рiвним, коня майже не трясло, i якщо не рахувати сморiд вiд наїзника до якого дiвчинка притулилася, було не так уже й погано. Сталенiда голосом мученицi попросила:
  - Може, даси менi коня i пострибаємо разом!
  Ватажок перебiльшено голосно розреготався:
  - Ясире, та отримає коня... Цього нiколи не бувати! Лежи собi тихо, поки батiг не пройшовся по твоїй спинi.
  Дiвчина безстрашно заявила:
  - Та ти просто боягуз! Боїшся жiнки!
  Отаман дiстав кинджал, i вiстрям торкнувся потилицi Сталенiди:
  - Ще одне слово i я змирюся з неминучою шкодою, але не дозволю бабi, взяти над собою!
  Сталенiда вiдчуваючи, як вiстря дряпає їй шкiру, вiдразу зникла. Адже життя полонянки в цьому жорстокому свiтi нiчого не варте. Тим бiльше, схоже на її занадто високу i мускулисту аж нiяк не вважають, писаною красунею. Свого часу одна хохлушка стала великою султаншею, але чудеса не люблять повторiв. Ось у вiдомому романi: "Неприборкана Анжелiка", знатна маркiза потрапила до гарему султана Менкеса або сучасного Марокко. Там їй пощастило, султан розгорiвся пристрастю i хотiв її пiдняти. Дурна маркiза кольнула правителя кинджалом... Навiщо питається, невже їй не дороге було життя... Та й чоловiк був молодий, гарний, охайний, здатний дати насолоду стомленому стриманiстю тiлу. До речi Анжелiка була навiть старша за Iзмаїл бея, i могла пишатися такою партiєю.
  Ось i це дуже великий в порiвняннi з сучасними чоловiками хлопець, не зовсiм позбавлений привабливостi, але змащений баранячим салом, так "промерзав", що...
  Сталенiда намагається думати, про щось приємне, що не так смердiло. Ось її вiддадуть купцю, вiдвезе її до Стамбула. Османська iмперiя на пiку могутностi, бiльша за територiю з урахуванням колонiй тiльки в Iспанiї, але ця країна переживає свiй пишний i водночас трагiчний захiд сонця.
  Чому, до речi, така могутня iмперiя, населена мужнiм народом, який зумiв перемогти i вигнати арабiв, невеликими загонами пiдкорити безкраї землi Америки, Iндiї, Фiлiппiн переживає захiд сонця. Свого часу Пiсаро всього з двома сотнями солдатами розгромив iмперiю iнкiв, армiю яка була бiльш нiж у сто п'ятдесят разiв (!).
  Цим навiть Суворов було похвалитися. I не треба говорити, про переважну перевагу iспанцiв у озброєннi. Мушкети на тi часи були важкi, заряджалися з дула, точнiсть i дальнiсть не висока, а скорострiльнiсть взагалi нульова.
  Iндiанська цибуля била набагато далi, незрiвнянно частiше i швидше, нiж незграбний iспанський мушкет. Ну, а в рукопашнiй сутичцi iндiанець куди рухливiший, незграбного закутого в обладунки конкiстадора. Крiм того, iнки використовували у стрiлах отруту кураре, i достатньо було найменшої подряпини, щоб звалити воїн.
  Єдиною перевагою мушкету, правда була його гучнiсть. Б'є так, що вуха закладає i моральний вплив на забобонних та вiдсталих iндiанцiв дуже сильний.
  А де хвалений дух червоношкiрих?
  В обличчя дiвчинi подув свiженький, благодатний вiтерець, наближається гроза. Тим краще може хоч сморiд стане слабшим. Сталенiда ввiчливо запитала ватажка розбiйникiв-ногайцiв:
  - А чи не скажеш батир, що зараз править бiля урусiв!
  Отаман навiть скосив пику вiд подиву:
  - А ти що не знаєш?
  Дiвча схитрило:
  - А в мене пiсля падiння з конячки всю пам'ять вiдбило. Я хрест даю i не пам'ятаю, що як було...
  Головний бандит поблажливо пробурчав:
  - Царю Олексiю Михайловичу, забери шайтан його душу! I вже давно править: 25 зим! I не бере його нiщо!
  Сталенiда здивувалася:
  - Ого! Так може бути 1670 рiк. Час повстання Стеньки Разiна. Ну, я влипла, хоч...
  Ватажок нахилився:
  - Стiньки Разiна?
  Дiвчина кивнула:
  - Стiньки Разiна. Ти ж сподiваюсь знаєш, козачого отамана?
  Величезний бандит пробурмотiв:
  - А хто його не знає! Найвiдомiший козак на Русi. У Персiї воював, величезний дуван захопив, ханiв та баїв бив. Яїк неприступну фортецю обманом взяв, i Астрахань царський заслiн пройшов. А тепер на Дону Верховний отаман, гроза воєвод та голiв. Шайтан одним словом!
  Сталенiда запитала:
  - А що Стенька зараз робить?
  Ватажок прокряхтiв:
  - Чутки рiзнi ходять! Начебто вiн на Азов зiбрався, а iншi бають що бачили, нiби козача орда прет до Царицина. Козаки народ зухвалий, кажуть нiби сам цар Стеньку на службу кликав, а вiн...
  Сталенiда пiдколола:
  - А тобi мабуть завидно, що вiн тебе вусатого не покликав.
  Отаман бандитiв прогарчав:
  - Заткнися! Я не повинен, чухати мови з ясиром.
  Сталенiда замовкла, п'яти й обпаленi ноги продовжували свербiти, а розмовляти з смердючим чоловiком нижче її гiдностi. Тож вона опинилася у 1670 роцi. До приходу до влади Петра ще... Формально правлiння вважають з 1682 року, але це суто символiчно фактично... Та ну Петра в будяки! Жорстокий тиран раболепствующий перед Заходом не викликає в неї найменшої симпатiї. Тим бiльше й Петро взаємно вiв шинки i буквально нав'язав шкiдливу звичку курити. А Сталенiда не переносила тютюну. А що можна сказати про Стенька Разiна? Особистiсть складна та неоднозначна. Як i Сталiн, про якого не можна сказати однозначно: святий чи чорт! У радянськi часи Разiна канонiзували, у реформаторськi навпаки шельмували та зображували бандитом. Стенька жив у жорстокий час, коли тортури були поняттям звичайним, десятки тисяч людей стратили без вини, або їх вина була нiкчемною. А цар Олексiй хiба мало пролив росiйську кров. I катував людей наказуючи катам ламати розжареними клiщами ребра. Є iсторичнi свiдчення, що цей цар любив бути присутнiми пiд час тортур, особливо якщо катували гарних жiнок. Як i Петро Перший особисто брав вiн функцiю ката. Навiть Iван Грозний нiколи особисто не стратив людей, лише пiдписував укази.
  Втiм Iван Васильович часом виявляв поблажливiсть до простого люду, i на зорi свого царства часто прощав i знатних зрадникiв.
  Впали першi теплi крапельки, вдарив грiм. Ногайцi забобонно кланялися, щось тужно бурмотали. Розiбрати складно, окрiм лише словосполучення Аллах Акбар.
  Сталенiда як переконана атеїстка дуже не любила прояви релiгiйностi. Справдi, навiщо їй вiрити у Бiблiю чи Коран. Що обiцяє Святе християнське писання людству? Для переважної бiльшостi людей нескiнченна, жахлива, не порiвнянна навiть iз печами Освенцима борошно, а меншостi вiчне рабство. Без сексу, без м'ясної їжi, без азартних iгор, без комп'ютерiв та Iнтернету, скорiше та без iнших благ прогресу. Весь час славити Бога, служити йому на вiки вiкiв, i бути покiрною вiвцею, пiд залiзним жезлом Христа. I кому потрiбна така вiчнiсть, коли тебе ось-ось в огняне озеро кинуть.
  Дощ полив сильнiше струменя води приємно омивали пухирi на нiжках, свербiж почав вщухати, та й сморiд послабшав. Якщо це Бог послав дощик, то йому дякую, але ...
  Ось дiйсно навiщо Всевишнiй якщо вiн, звичайно, є, так спотворює людей? Особливо жiнок, якi з вiком стають страшними, моторошними, жахливо мерзенними... Але ось погодьтеся, що Батько, який став би таким чином знущатися з своїх потомств, був би покликаний останнiм психопатом i збоченцем. Загалом принципи гуманiзму свiдчать, що жоднi вимоги справедливостi не можуть виправдати тортури. Ну, а якi грiхи, а тим бiльше злочини можуть бути у нещасних стареньких, що пережили голод, вiйну, ударнi будови, рабську працю. Та й у старих теж, як можна катувати свою дитину, яка за незнанням, зовсiм мимоволi завинила в справжнiй дрiбницi? Ну, якщо за життя! А далi жорстокi тортури пiсля смертi, коли люди хотiтимуть померти, що позбутися нестерпних страждань, але не можуть!
  Як уявити таку жахливу несправедливiсть? Ну що тут скажеш? Як це узгоджується з образом люблячого Батька?
  Рiзнi богослови, теологiї, намагалися поєднати - несумiсне: слова Христа - Бог це є любов i сувору реальнiсть життя та Священного писання. Вже вчення про вiчнi пекельнi муки, суперечить догмату про люблячого i досконалого правителя: так очевидна невiдповiднiсть покарання. Адже для того, щоб потрапити до геєни, не потрiбно бути злочинцем, досить просто не пережити народження згори! I народження не гарантiя, так Господь просто може не вписати в книгу життя. Ну природно, треба вiрити у Христа. Отже правовiрний мусульманин, i благочестивий буддист, моральний атеїст приреченi, на вiчне катування. Але, наприклад, у багатьох iсламських країнах, особливо в Саудiвськiй Аравiї, мiсiонерська робота заборонена, часом навiть пiд загрозою смертi! У Саудiвськiй Аравiї, якщо ти перестанеш сповiдувати Iслам - смертна кара! Навiть у СНД, наприклад, в Узбекистанi та Туркменiстанi, дiють заборони на мiсiонерську дiяльнiсть. Так що вiдправляти на вiчне муку, тих у кого навiть шансiв не було почути слово боже - це... Ну бiльш нiж свавiлля, i супернасильство! Причому тут Бог жорстокiший, нiж усi тирани планети Земля. Наприклад, навiть гестапiвцi катували людей, щоб дiзнатися iнформацiю... Це був мабуть навiть вимушений захiд - спрямований на власне виживання.
  А який сенс Богу нескiнченно довго мучити грiшникiв? Яку вони можуть становити небезпеку для Всевишнього та Всемогутнього. Це все одно що катувати немовля - мотивуючи це тим, що вiн згрiшив своїм дитячим криком. Причому мучити дитину i ставити ж крики вiд болю йому у провину? А ось саме цьому i вчить Бiблiя...
  Чи не вчить? Принаймнi спостерiгати за тим як витвiр стоїть i корчиться в муках ми можемо самi, вже безпосередньо на Землi. Тут навiть не треба Бiблiї...
  Iншою альтернативою може бути атеїзм та природний вiдбiр як супердвигун еволюцiї.
  Ось тут звичайно не слiд, розмiрковувати надто прямолiнiйно. Вселенська еволюцiя чи навiть Гiпереволюцiя - це не просто виживання найсильнiшого чи бiльш пристосованого... Адже в цьому випадку швидше за все виживав би найпростiший органiзм i високоорганiзованi тварини нiколи не з'явилися б. Адже навiть проста молекула - куди стiйкiша за складну, а найстiйкiший у природi - атом водню, хоча i його можна за допомогою процесу злиття звернути в гелiй, або щось ще структурнiше.
  Нi Гiпереволюцiя ускладнює природу, пiдвищує рiвень упорядкованостi та органiзованостi. А яким чином чому подiбне вiдбувається? Вченi не мають єдиної точки зору. Якщо фiзичнi закони, зумовлюють наростання рiвня впорядкованостi, то чого у Всесвiтi не видно наших братiв за розумом, причому природно братiв старших? Адже це було цiлком природним, i навiть неминуче, явищем суперприродних сил. Як i розвиток Надцивiлiзацiй, здатних стати подiбними до Бога.... Один з великих, сучасних письменникiв висунув версiю, що наш людський всесвiт лише крихiтна пiщинка, з того по справжньому грандiозного, що створюють гiперцивiлiзацiю iснуючих квiнтильйонiв рокiв у квiнтилiонному ступенi. Може навiть щось на зразок тiнi...
  Правда в цьому випадку виникає питання, а чому Гiперрозум створив систему речей при якiй людина, будучи розумним творiнням, так страждає! Знову запитання? Зрозумiло, що Розум, якщо вiрити в Бога як особистiсть, не може бути настiльки жорстоким, що нескiнченно довго катувати своїх дiтей, а меншу частину тримати потiм у вуздi.
  Щоправда тут є якесь зручнiше пояснення: людям дають шанс у результатi Гiпереволюцiї сам розвинутися до Всемогутностi i навчиться воскресати мертвих.
  У цьому випадку по-перше, нiкого вiчно катувати не будуть, по-друге, у всiх навiть злочинцiв є шанс на воскресiння, а потiм i подальше виправлення, а отже, щастя отримає все людство. А головне безсмертя буде дiяльним, дуже активним, з усiма благами прогресу, причому такими: якi зараз здаються фантастикою i абсолютно немислимi. А якщо так, то якось легше переносити страждання за життя i головне є сенс iснування: служiння людству.
  Всемогутнiсть неспроможна i має поєднуватися з егоїзмом. Дати людинi Всемогутнiсть залишивши його з душею егоїста - це все одно, що прив'язати до iкла вовка, детонатора вiд водневої бомби!
  Так що рiзниця мiж вiрою в Бiблiю або Гiпереволюцiю, в тому що перша це вибiр мiж поганим i дуже поганим рабством, а друга це можливiсть набути радiсного i дiяльного безсмертя зi здiбностями до саморозвитку.... Адже межi до досконалостi в будь-якiй iндивiдуальностi немає. Свого роду рух сходами, до нових досягнень. А там як знати, попадання у свiт гiперультасущностей, у те, що навiть уявити собi не можна в нiкчемнiй людськiй уявi. Ти вже! Але взагалi, все це стане можливим лише в тому випадку, якщо людство виживе i розвинеться.
  Гроза в степу трохи довша, нiж у звичнiй зонi проживання Сталенiди, але все одно не надто довга. Конi човгають копитами по величезних калюжах, а Сонечко вже визирнуло.
  Ватажок зрадовано, буркнув:
  - Ось i до аула недалеко! Я поки що поп'ю кумису.
  I справдi почав лакати з бурдюка. Сталенiда теж захотiлося ковтнути, але вона гидувала куштувати пiсля смердючого рота, такого ублюдка. Дiвча навiть знайшла в собi сили пiдколоти:
  - Кiнське молоко, це для того, щоб не спитати!
  Отаман прицмокуючи вiдповiв:
  - Та й нi!
  Дiвчина здивувалася:
  -Як?
  Ватажок розбiйникiв гаркнув:
  - Воно дає менi чоловiчу силу!
  Сталенiда засмiялася:
  - Тобi видно не вистачає власної, ось ти i взявся до жеребця. А чи не пробував щось мiцнiше й апетитнiше?
  Отаман схопив дiвчину за шию i боляче стиснув м'язи, що тримають голову:
  - Дивись ти в мене - "добрешешся". Ну, i ось кобила, я можу наказати тебе голою викупати в вогнянiй травi! А пухирi за три днi зiйдуть.
  Байран помiтив:
  - Купець на той час поїде! Потрiбно їй чимось нiжки змастити!
  Ватажок насупив чоло:
  - Не зупини я тебе iдiота! Приїдемо в аул отримаєш сотню батогiв! Я крiм п'ят вище бити не наказував!
  Байран не сперечався, а лише опустив голову на знак покiрностi. Ступняки люди простi i якщо потрiбно випробувати бiль, то приймають батiг з тiєю неминучiстю, з якою весна змiнює зиму.
  Сталенiда насилу втрималася вiд того, щоб врiзати своєму "володарю" кулаком у пах. По-перше, зi становища лежачи, зi зв'язаними попереду руками, важко завдати досить сильного та акцентованого удару, щоб напевно вiдключити, а друге - їй це треба! Ну, i якщо її продадуть купцю. Це напевно гарем та можливiсть постiльної кар'єри. Сталенiда любила секс, її сильне, юне тiло дуже чуйне до ласкавостi, а сором'язливiсть як i бiльшостi однолiткiв невiдома. Адже секс це задоволення, причому сильне та рiзноманiтне на вiдмiну вiд партнерiв. У неї немає комплексiв вiрностi одному, або поняття, що є заборони: головне випробувати бiльше задоволення, i якщо можливо чогось заробити. Вона читала романи про схiднi гареми i розумiла, що життя наложницi набагато легше, нiж рабинi на плантацiї, або дружини простолюдина.
  Втiм i пiвденний теплий клiмат, куди привабливiший за помiрну смугу Росiї з її суворими зимами. Адже в часи Стеньки Разiна, зими на Русi були незрiвнянно морознiшi за нинiшнi, а в Пiдмосков'ї ще в травнi лежав снiг. Але звичайно тут у приволзьких степах куди спекотнiше. Але ось уявити собi зимувати в селянськiй хатi, де й скляних вiкон немає, а кути вкритi iнеєм... Брр! Нi, краще за Туреччину, де зима триває два мiсяцi, а снiг випадає тiльки в горах. Ну, а на пiвднi Персiї, на узбережжi Iндiйського океану взагалi Клондайк! Тут загалом не до патрiотизму!
  Сталенiда трохи повернулася на бiк, щоб не вiдлежати живiт, на аж нiяк не м'якiй крупi. А якщо її гарну замiсть гарему вiдправлять працювати в полi? Ну звичайно каменоломнi малоймовiрнi - це не для жiнок, хоч i тут були винятки, а стати робочим конячком? Тодi вона неодмiнно втече i спробує зайнятися чимось iнтелектуальнiшим, використовуючи свої чималi знання, почала двадцять першого столiття!
  Сонце вже свiтило на всю i сморiд вiд мокрого тiла наїзника стала нестерпною. Сталенiда закашляла її навiть трохи вирвало (добре що вона ще не снiдала).
  Господар лаявся:
  - Ти чого погань!
  Дiвчина благала:
  - Дозвольте пан менi злiзти з коня i пройтись пiшки, а ще краще дайте iншого коня, ось два порожнi скачуть.
  Ватажок сварив:
  - Посадити ясира на коня! Цього нiколи не буде! Але якщо ти кривиш пику i гидуєш скакати, зi мною з великим батиром, то будь ласка прогулятися бiгом. Ну злазь падла!
  Сталенiда зiскочила. Ноги в неї були вiльнi, а руки їй привели до мотузки, таким чином, щоб можна було тягнути паскудну дiвку. Господар зло пригрозив:
  - Дивись якщо впадеш, ми тебе потягнемо на животi!
  Дiвчина запинаючись попросила:
  - Тiльки будь ласка, не женiть сильно, я добре бiгаю i постараюся вас надмiрно не затримувати!
  Ватажок пригрозив батогом:
  - Ти сама напросилася, а тепер бiжи! - I пiдхльоснув коня.
  Щоб не впасти Сталенiдi довелося тiкати щосили. Босi дiвчачi нiжки шльопали по калюжах, здiймаючи бризки, свiжа травнева трава лоскотала голi ступнi.
  Спортивна здорова дiвчина намагалася пiдiбрати дихання таким чином, щоб максимально вистачило сил. Хазяїн спочатку гнав не кiнь не надто швидко, звичайна рись. Сталенiда бiгла, радiючи змоги порозiм'яти ноги i нарештi вiдв'язатися вiд огидної смуги. Нiколи вона не думала, що чоловiк може так мерзенно пахнути. Цiкаво, як на це дивляться дружини кочiвникiв, або вони теж грязнули i давно принюхалися...
  Дiвчина не мала в собi зайвого жиру, мабуть його в неї було навiть набагато менше за середню жiночу норму. Сухе, мiцне тiло з iдеальними пропорцiями та майже баскетбольного росту. Сталенiдi подобалося розглядати свої оголенi телеси в дзеркалi, граючи м'язами. Тепер їй дуже знадобилося спортивне загартування, особливо пiсля того ногайцi пiдкоряючись господаревi поскакали швидше.
  Тепер дiвчисько мчало повнiстю використовуючи силу легкий i максимально викладаючись.
  Людина здатна в середньому ритмi пробiгти кiлька годин, а деякi феномени безперервно "чапали" до двох дiб, не зупиняючись нi на секунду. Але коли ти мчиш у спринтерському режимi, то надовго навiть олiмпiйських чемпiонiв не вистачає.
  Сталенiда трималася на волi, самолюбствi, бажаннi продемонструвати ногайцям росiйський дух. Але пiдступний, жорстоко-сердечний господар i не думав знижувати темп, йому мабуть дуже хотiлося, щоб горду й гордовиту златокудру бiлявку протягнути на мотузцi животом по землi. Тим бiльше що м'яка трава змiнилася чагарниками колючих "чаклунiв" та iншi гидоти. I хоча чаклуни це не кактуси, але все одно недостатньо огрубiлi дiвочi нiжки, та ще вкритi пухирями вiд кропиви зазнавали моторошного болю.
  Щоправда цей бiль був ще стимулом, що змушує бiгти швидше.
  Сталенiда вiдчувала почуття, нiби її чарiвнi босi п'ятки лижуть язики полум'я. Бiг затягувався, i органiзм надривався, м'язи наче зводило судомою. Перед очима стало темнiти, дiвчина непритомнiла. Вони нiби валились у бездоннiй, без жодного просвiту провалля.
  Сталенiду охопив страх i вiн ухопилася пальчиками за тоненьку ниточку, сплела з неї канат, i почала пiднiматися нагору - ближче до свiтла. У головi зазвучала пiсня: складена окремою частиною мозку дiвчинки на ходу:
  Я бiжу по гострих, злих колючках,
  Випробування моторошнi в долi!
  Ось менi випала жереб-випадок,
  Носиш ланцюги рабства на собi!
  
  А була нещодавно така вiльна,
  Був до послуг класний "Мерседес"!
  Я пишалася благородною кров'ю,
  А тепер куди весь лиск зник!
  
  Босонiж по каменях i пустелях,
  I майже голе тiло видно!
  Хто тепер - нiкчемна рабиня,
  I яка в тому моя вина?
  
  Все мала, мужикiв мiняла,
  Хто багатий, той найкращий iз друзiв!
  А тепер у пеклi часiв застрягла,
  Хоч розплачся i себе вбий!
  
  Плетiти спину нагую опалила,
  Гей ти дiвка швидше бiжи!
  Пiдчепити хотiла дворянина,
  А довкола смiються лише вороги!
  
  Б'ють батогом невiльницю стьобають,
  Розiгнутися на полях не можна!
  Невже стану я сива,
  Вiчно в муках, скорбота в таїй душi!
  
  Нi, не дарма народилася в Росiї,
  У тiй країнi, де дух долi сильнiший!
  Зжерти мрiю пiд синiм небом,
  Не сподiвайся, лютий гад, злодiй!
  
  Батькiвщина дає i в рабствi сили,
  Нiколи вiтчизну не зламати!
  Треба вийду навiть iз могили,
  Меч виблискує, пре свята рать!
  
  Ось тепер я воїн - у прiрву ланцюга,
  Брати поряд, у бiй несуся орлом!
  Буде в славi Русь моя навiки,
  Орди бiсiв - хоробро розiб'ємо!
  Слова чiтко вiдбилися в головi Сталенiди, у неї вiдкрилося вже якесь дихання i дiвчина навiть додала швидкостi.
  Ногайцi трохи знизили темп, схоже, що їхнi конi теж трохи втомилися. Стало легше, та й Сонце почало схилятися до заходу сонця. Дiвча в досадi подумала, як вона таки пропотiла, краще було скинути спортивний костюм i мчати голою. А що хитається чоловiкiв, то їй соромитися цих дикунiв. Тiльки дурна, обтяжена комплексами жiнка бентежиться оголитися перед тваринами. Ти вже був хороший крос, нiколи вона стiльки не пробiгала, в такому високому темпi.
  Ось уже видно сторожовi вежi степового селища. Хоча ногайцi та кочiвники, дещо їм вдалося побудувати, зокрема частокiл, оглядовi вежi. Перед частоколом смердюча канава. Загалом селище: приблизно як середнє сучасне село. Не вдома правда, а юрти, а довкола пасуться табуни коней та овець, є також корови.
  Пастухи зазвичай дорослi нукери, але з кожним обов'язково пара хлопчикiв: босоногих, обiрваних пiдпаскiв з цiпками в руках. Побачивши прив'язану до мотузки Сталiнiду, що бiжить, пацани засвистели i тут же отримали потиличник вiд старшого.
  У самому селищi досить брудно, тiсно, гамiрно. Дiти жахливо обiрванi, часто зовсiм голi, верещать, жiнки не кращi. Така ось класична злиднi: на кшталт iндiйських чи африканських нетрiв. I головне всi такi бруднi, за рiдкiсним винятком.
  Сталенiдi вкрай неприємно, мiсити такий, перемiшаний з покидьками бруд, босими сколотими та обпаленими ногами. Але як не намагалася наступила все ж таки на кiнський "коржик". Почала трясти ногою, i тупотiти, щоб збити фекалiї. Ну, як її так попало, ось вона дурниця!
  Пристойний теремок стояв на пiднесеннi в центрi аула. Бiля входу пара воїнiв у чалмах та досить пишному одязi. Ватажок прогнусував:
  - А що купець Алi-Бей ще не поїхав?
  Воїни гаркнули:
  - Нi батир Абаї!
  Головний бандит смикнув за мотузку:
  - Ось для нього подаруночок! Чудова буде наложниця!
  Воїни замичали як бики:
  - Дуже добре! Яке у неї волосся, яскравiше за золото!
  На зустрiч їм вибiгла жiнка в паранджi, але судячи з голосу та струнких статкiв ще зовсiм молода:
  - Ти навiв ясир Абаї!
  Громила гаркнув:
  - Дуже мало! Проклятий Стiнь коливає степ. Купцi боятися їхати до Царицина. От би я його...
  Дiвчина пiдiйшла до Сталенiди, вона виявилася нижче полонянки на голову, погладила їй волосся:
  - У неї дуже красиве обличчя та чудове волосся. Тiльки надто висока, i плечi як у юнака. Чи не знаю чи погодиться купець заплатити за неї гiдну цiну. Хоча така...
  Абаї гаркнув:
  - Не тобi мiркувати про цiну ясиру! Наведи її в порядок i приготуй до огляду!
  Дiвчина вклонилася:
  - Слухаюсь пане!
  Сталенiду вiдвели всередину, терема. На її подив вони опинилися в кiмнатi з невеликою викладеною мармуровою плиткою басейном, де сидiли ще чотири дiвчини. Вони оголенi до пояса, з трохи пiдфарбованими сосками, у шароварах та туфлях, а обличчя закритi вуаллю. Сталенiда подумала: як це безглуздо, голi груди i прикрите обличчя.
  Дiвчата спритними звичними рухи зняли з полонянки вже неабияк запилений одяг i почали мити, заздалегiдь пiдiгрiтою водою з рiзними настойками.
  Однi з них вигукнула:
  -Яке у неї сильне тiло! Справжнiй батир!
  Та дiвчинка, що привела Сталенiду, ретельно вiдмивала їй нiжки, протираючи кожен поранений пальчик. Його голос звучав як сумна пiсня:
  - Тебе покарали!
  Сталенiда кивнула:
  - Як бачиш!
  Невiльниця важко зiтхнула:
  - Вогненна трава це так боляче! Нею часто сiчуть по п'ятах, щоб не пошкодити нiжну шкiру! Ти бачу дуже сильна, у тебе на ногах i руках видно кожну жилку! Що дивно!
  Сталенiда заперечила:
  - Та нi! Цiлком природно! У нашiй країнi жiнка-воїн, це скорiше правило, нiж виняток.
  - Невже! Хiба так буває?
  Сталенiда зрозумiла, що вона вже загнула. У Росiї на всю армiю лише одна жiнка-генерал, самка-воїн аж нiяк нетипова! Тому вона замовкла, насолоджуючись лагiдними дотиками красивих та юних дiвчат до її тiла. Тут Сталенiду i вiдмивали, i масажували. Пухирi навiть змастили якоюсь пахучою маззю i свербiж майже повнiстю зник.
  Дiвча здивувалося:
  - Невже ногайцi так добре лiкувати вмiють?
  Невiльницi одразу ж пояснили:
  - А ми не ногайцi! Ми рабинi купця Алi-Бея з Блискучої Порти, i знаємо рецепти трав, вiд яких швидше гоїться шкiра наложниць, що зазнали покарання.
  Сталенiда кивнула:
  - Я взагалi так i думала!
  Почувся брутальний крик:
  - Швидше господар чекає!
  На Сталенiду накинули кiлька покривал: прикривши груди та плечi, а нiжки одягли шитi саф'яном та перлами гостроносi черевички. Ще не загоєнi ноги вiдчули сильне, тим бiльше що взуття було набагато менше нiж її нiжки.
  Сталенiда пишалася своїми ногами, але вони були цiлком пропорцiйнi високому зростанню i аж нiяк не Попелюшки.
  - У вас бiльше немає!
  Дiвчата-невiльницi опустили голови, вони на її тлi здавались майже дiтьми:
  - На жаль, нi, цi найбiльшi! Але знiмати не треба, то пухирi куди менш помiтнi.
  Товстий чоловiк з жiнкоподiбним, дуже жирним обличчя тицьнув її в плече:
  - Швидше тупай рабиня!
  Сталенiда вiдповiла:
  - Не будь ти вже євнухом, я б тобi десь куди б врiзала!
  Євнух щось буркнув, але бити не став. Раптом ця колона сподобається купцевi та стане його фавориткою. Тодi вже йому не "присмачувати".
  Постукуючи кованим срiблом каблучками Сталенiда увiйшла до головної зали. Купець пузом до верху лежав на диванi i курив кальян. Побачивши дiвчину, що увiйшла в покривалi, крякнув:
  - От i дивно! Ну, давай показуй!
  Євнух скинув одне, а потiм i iнше покривало обличчя, що зривало. Несподiвано Сталенiда вiдчула збентеження. Вона нiколи не соромилася свого тiла, але їй чомусь стало гидко. Купець пожвавiшав i одразу пiдвiвся цмокаючи мовою:
  - Яке у неї чарiвне волосся! Аллаха ще нiколи не творив такої краси! Далi раб!
  Сталенiда вiдчула руки євнуха у себе на плечах i по грудях, немов ласкава рука коханця ковзнули покривала. Її груди, трохи кирпатими, яскраво-червоними як пелюстки троянд в райському сосками, були еталонної форми, вкрита золотисто-оливковою засмагою. (Сталенiда завжди засмагала без лiфчика). Купець затрусився:
  - Ого! Оце так! Рiдкiснi динi, мабуть мед!
  Алi-Бей обережно торкнувся соска, потер. Груди майже вiдразу ж затвердiли. Сталенiда вiдчула сором i бажання, хоча бородатий купець з животом, i ледве дiстав їй по плече не викликав симпатiї. Євнух не чекаючи нагадуючи оголив: стегна i ноги дiвчина, залишивши її в одних, жахливi тiсних туфлях.
  Купець провiв рукою по стегнах дiвчини, по животу, натиснув сильнiше на кiсточку, i глибоко зiтхнув, вогонь у маленьких очах швидко згас:
  - О врятуй Аллах! У цiєї жiнки тiло отрока-батира! Зiгни руку.
  Сталенiда охоче стиснула, її гострий бiцепс агресивно випирав. Купець його помацав, перевiрив прес, мускулистi стегна. Потiм його пустотлива рука ковзнув у лоно дiвчини. Сталенiда перехопила надто вiльну руку i машинально стиснула її.
  Купець скрикнув вiд болю i насилу вирвав свою спiтнiлу кисть. Забурмотiв:
  - Це шайтан, а не жiнка! Її пальцi як клiщi.
  Дверi вiдчинилися, бiля порога з'явився Абаї, вiн радiсно вишкiрився:
  - Ну, як гарний скарб?
  Алi-Бей згiдно кивнув:
  - Так! Нiколи такої жiнки не бачив!
  Абаї посмiхнувся i пiдiйшов ближче:
  - Ну i скiльки ти заплатиш за цю зiрку гарему?
  Купець запинаючись, вiдповiв:
  - У каменоломнях Батумi не вистачає мiцних рабiв! Я думаю цю кобилу слiд вiдправити туди, з її м'язами та силою, там їй саме мiсце. Заплачу як за дорослого, здорового чоловiка раба. Ну, а волосся зстрижемо i продамо на перуку, зараз у Стамбулi це стало модним!
  Ноги у Сталенiда похитнулися: замiсть корони султаншi...
  . ЕПIЛОГ
  Павло-Лев нарештi вiдiйшов вiд п'янки та сну. I ось вiн вийшов на променад. Голова трохи шумiла. Настрiй був не найкращим. Так Морган розбитий, але в полон не взято. I це справдi не найкрутiша перемога. Хоча всi кораблi вдалося потопити чи захопити. Але англiйцi збудують новi та загрожуватимуть. Тож треба буде захопити Ямайку. Крiм того Павло Рибаченко поки що лише маркiз - не герцог. I це прикро. Хочеться очевидно бiльшого.
  Втiм, герцог у середнi вiки менш щасливий i має менше можливостей розваги, нiж школяр у двадцять першому столiттi!
  Ось це справдi було б круто. Ех ось бути б герцогом у двадцять п'ятому столiттi. Тодi, може, вiн мав би ще й власну планету, у володiннi.
  Павло заспiвав:
  Планета, крутиться, планета крутиться...
  Одна дрiбниця! Одна дрiбниця!
  Що ж вiн добре попрацював... I дiвчата з ним разом ходять, i при цьому красунi босими, гострими нiжками пiдстрибують. I вони такi гарнi, стрункi, засмаглi. А м'язи у дiвок якiсь потужнi, рельєфнi, просто воїнки класнi. Та й чудовi красунi.
  Павло-Лев заспiвав:
  Розтопило сонце холоднечу,
  Струмок струменить дзвiнкий...
  I вже бiжать по калюжах,
  Босоногi дiвчата!
  I молодий маркiз-командор як вiзьме та розсмiється. Що було дуже чудово. Можна сказати просто супер. А дiвчата звичайно ж будь-якого запалять!
  Павло-Лев узяв i заспiвав знову:
  Є жiнки в нашiй Росiї,
  Що водять, жартома лiтак!
  Що всiх у Всесвiтi красивiше -
  Що всiх супостатiв приб'є!
  
  Вони народженi для перемоги,
  Що Русь на весь свiт прославлятиме!
  Адже нашi могутнi дiди,
  Для них збирали враз рать!
  
  Стоять бiля верстата велетнi,
  Їхня мiць така - всiх громять!
  Ми дiти Вiтчизни єдинi -
  Крокує солдатикiв ряд!
  
  Не зможе зламати нас кручина,
  Безсилий вогонь злий напав!
  Де ранiше горiла скiпка...
  Прожектор тепер запалав!
  
  У нас все в країнi - смолоскип свiтла,
  Машини, дороги, мости!
  I в пiснях перемоги оспiванi -
  Ми соколи свiтла - орли!
  
  Прославимо Вiтчизну ми смiливо,
  До вершин крутим поведемо!
  Ми в космосi як пiонери.
  I шиї фашистам звернемо!
  
  Наздоженемо всiх iз Марса,
  Вiдкриємо до Центавра шляху!
  Нас буде хто хижак боятися,
  А хто добрий i чесний любити!
  
  Росiя країна всiх милiша,
  У нiй є чим пишатися, повiр!
  Не треба нести ахiнею...
  Ти будь людяний не звiр!
  
  Дiстанемо кордон свiтобудови,
  Там збудуємо фортецю-гранiт!
  А хто програв покаяння,
  Хто прет на Батькiвщину битий!
  
  Що далi - фантазiї мало,
  Але мертвих повiр - воскресимо!
  У смертi ривком вирвемо жало,
  На славу безкоштовної Русi!
  Ось так розспiвався Капiтан-Лев. Ось це справдi надзвичайно здорово i круто. Ось справдi агресивнi пiснi. Що покажуть рiвень сили просто супер та гiпер.
  Наташка хихикнула i заспiвала:
  Капiтане, капiтане, посмiхайтеся,
  Адже посмiшка - це прапор корабля.
  Капiтане, капiтане, пiдтягнiться,
  Тiльки смiливим пiдкоряються моря!
  Павло Iванович зазначив, демостративно позiхнувши:
  - Я не капiтан, а командор!
  Наташа розсмiялася з усмiшкою вiдповiла:
  - Ми смiливо за Францiю битимемося! Тьху, щось не виходить римувати!
  Дiвчина боєць Аврора помiтила:
  - Весь час римувати складно. Так, тут є деякi проблеми!
  Дiвчина боєць Анфiса пискнула:
  Хоч не вирiшити нам усiх проблем,
  Але ж ми купимо квитки МММ!
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Всi проблеми будуть вирiшенi! А мiй чоловiк може набагато краще Пушкiна римувати!
  Павло-Лев зазначив:
  Був президент-дракон плiшивий,
  Вiн дуже пиво любив...
  I голосок його фальшивий,
  У нас щоб урiзати багато сил!
  I засмiявся капiтан. У супроводi дiвчат вiн увiйшов у таверню. I так вони замовили бичачу нiжку, рому розбавленого водою, та iндичку.
  Пiсля чого стали це їсти. Та й бананiв очищених принесли. А вони апетитнi. I дiвчата з молодим чоловiком стали їсти. Що гарно виглядати.
  Наташа помiтила з усмiшкою:
  - Ми маємо все-таки захопити Ямайку. Вони мають трохи пiдконтрольної територiї.
  Капiтал-Лев кивнув i додав:
  - I Майямi слiд захопити! Щоб не дати англiйцям там закрiпитись. Вони висять над iспанцями. I лiзуть на континет на пiвнiч.
  Аврора помiтила:
  - I в Канадi ми дiятимемо енергiйнiше. Правда там холодно, i босонiж не так приємно бiгати!
  Маргарита хихикнула i заспiвала:
  Заснiженою дорiжкою,
  Босi дiвчата нiжки...
  Набридли пустелi спека,
  Я хочу щоб завiрюха була!
  I за нас спiватиме Сатана!
  Марiя заперечила:
  - Не Сатана, а Богородиця!
  I як вiзьме та розсмiється. Ось це дiвчисько, i таке гарне.
  Один з пiратiв, будучи сильно п'яним, кинувся до них. I отримав босою дiвочою п'ятою у пiдборiддя. I його щелепа була зламана.
  I вiн упав i затих.
  Наташка прочирикала:
  - удар, удар, удар ще удар,
  Такий забiйний буде дар!
  I дiвчисько взяло i розсмiялося... I ось дiвчата почали танцювати i робили дикi стрибки.
  Павло-Лев взяв i заспiвав:
  Ми дияволькою силою здатнi зламати,
  I може вбити навiть найкрутiших...
  А десь в атаку пiде затятий танк,
  Не треба тут робити поступок тупих!
  Наташка хихикнула i вiдзначила:
  - А не доладно! А не доладно! У тебе в трусах прохолодно!
  I смiшки... Як вони люблять смiятися?
  Ну ще один пiрат сунувся. I йому Маргарита посунув гомiлом у пах. Той пiдлетiв i затих. I навiть кров'ю ригнувся.
  Аврора взяла i заспiвала:
  Лисий ублюдок,
  Зарослий щетиною...
  Тиснить прищi на зморшкуватiй шкiрi,
  Це ведмiдь - вона худоба,
  Ану врiжте йому по пицi!
  Марiя хихикнула й посунула кулаком по скронi ще одному збурiлому пiрату. I заривала з люттю:
  Пiратам не потрiбнi науки,
  I це ясно чому...
  У нас i ноги є i руки,
  А думати дурним нi до чого!
  Капiтан-Лев рикнув i проревiв:
  - Будуть новi столiття, буде змiна поколiнь. Але нiхто й нiколи не забуде iм'я Ленiн!
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"