Рыбаченко Олег Павлович
МафIя Безсмертна

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Типография Новый формат: Издать свою книгу
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Дiвчина Алiна Єлова працює кiлером мафiї i практично невловима. Але в якийсь момент у нiй прокинулися свiтлi почуття i вона врятувала дитину. Потрапила пiд арешт, i старший-слiдчий Петро Iванов перейнявся до неї спiвчуттям. Але тим часом великий бос влаштовує дiвчинi втечу i доручає їй нове завдання.
  МАФIЯ БЕЗСМЕРТНА
  АННОТАЦIЯ
  Дiвчина Алiна Єлова працює кiлером мафiї i практично невловима. Але в якийсь момент у нiй прокинулися свiтлi почуття i вона врятувала дитину. Потрапила пiд арешт, i старший-слiдчий Петро Iванов перейнявся до неї спiвчуттям. Але тим часом великий бос влаштовує дiвчинi втечу i доручає їй нове завдання.
  . ПРОЛОГ
  Кожен має свою мрiю, i дев'яностi роки у Росiї були часом найширших можливостей. Багато красивих дiвчат пiшли на панель, або влаштували стриптизерки, або, на крайнiй край, стали торговками. Але Алiна Єлова мала iнше обдарування. Вона була надзвичайно швидкою, вправною, спритною i вмiла надзвичайно влучно стрiляти. Дiвчина була дуже гарна та струнка. Трохи вище середнього зросту i зi свiтлим волоссям. Її зовнiшнiсть дуже безневинна, наче обличчя ангела.
  При цьому дiвчина володiла i єдиноборствами досконало. I навiть пiдробляла у боях без правил. Грошей у неї вже було багато.
  Але Алiнi дуже подобалася робота кiлера. Ось, наприклад, що їй доручили зараз? Вбити банкiра. Дiвча дала згоду. Вона використовуватиме при стрiльбi спецiальну цибулю, яка посилає стрiлу на два кiлометри.
  Дiвчина забирається на стiну. Цибуля у неї складна i саморобна. Вона ним користувалася вже неодноразово. I його легко заховати пiд одяг.
  Дiвчина-кiлер зняла туфельки i дерлася вгору, упираючись босими пальчиками нiг. I ними вона мiцно чiплялася.
  Алiна опинилася на вежi. Звiдси видно, як банкiр обiдає у ресторанi. Його охороняють. I бiля входу до ресторану стоять охоронцi у бронежилетах з рацiями, автоматами та нiмецькими вiвчарками.
  Алiна бачить, що закрито ресторан броньованим склом. Проти якого снайперськi гвинтiвки безсилi. Але спецiальна цибуля цiлком може пробити.
  I дiвчина нацiлилася на супротивника за допомогою зброї. I вона вистрiлила дуже влучно. Стрiла пролетiла, вдарила з прозору броню, прошила багатошарову стiну, пройшла далi i встромилася в жирну тушу банкiра. Почувся вибух i розiрвало одного з найбагатших бiзнесменiв Росiї на частини.
  Алiна хихiкнула i вiдзначила:
  - Оце удар!
  I дiвчина почала спускатися. Вона виконала завдання i, як завжди, блискуче. Але тут втрутилася випадковiсть. П'ятирiчний хлопчик вилiз на дах i не втримавшись ковзав. Алiна, у якої, як у будь-якої жiнки, були материнськi почуття, кинулася його рятувати. Це був її сильний хiд. Але вiн якраз i занапастив її. Поки вона витягала хлопчика, вежу вже почала штурмувати охорона. I вистрiлив один iз снайперiв голкою, у якiй був сильний психотропний засiб.
  У Алiни все помутнiло в очах, i вона вiдключилася.
  . РОЗДIЛ No 1.
  Алiна була пiд впливом апарату i дуже невиразно сприймала, як її везли в СIЗО, як рухалася вона коридорами Бутирки. Як зняли вiдбитки пальцiв i фотографували у профiль, в анфас та напiвбоку, а також ззаду. I лише в кiмнатi обшуку, коли величезна чоловiкоподiбна жiнка-наглядач дуже ущипнула її за груди, зi словами:
  - Ах, якi сисiчки!
  Алiнi раптом побачила, що вона гола, i три великi жiнки в гумових рукавичках мацають її оголене, м'язисте тiло. А ще у крiслi за столом ще майор мiлiцiї сидить та щось записує.
  Дiвчина вигукнула:
  - Що ви робите!
  Величезна жiнка посмiхнулася:
  - Тiтка мацає дiвчинку! Чи вона не ховає чогось вiд мiлiцiї.
  Майор зазначив:
  - Вона вбивця! Обшук має бути найретельнiшим.
  Громила-наглядач рикнула:
  - Стiй i не сiпайся!
  I її лапи почали розчiсувати густе, бiле, як снiг волосся. Кожне пасмо перевiряли. I це було не лише принизливо, а й боляче. Алiна здивувалася, коли її встигли роздягнути. Вона цього й не помiтила. Наглядачки заглянули їй у вуха та нiздрi. Але як гидко, коли лапи дебелої жiнки полiзли їй у рота. I в Алiни пiшли болючi спазми в животi та нудота.
  Ось справдi гидко. Гума пiд щоками, гума пiд язиком, i його смикає. Дивиться в рот, i все висмикує аж лишається смак гуми.
  Нарештi пальцi вийшли з рота, i Алiна важко задихала, навiть спiтнiла. Дiвчинi стало стрiмкiше. Але обшук тривав, їй почали мацати пiд пахвами. Вони у дiвчини поголенi.
  Громила-наглядачка запитала:
  - Ти лесбiянка?
  Алiна заперечила:
  - Я натуралка!
  Громила-наглядачка натиснула вказiвним пальцем на її пупок. Алiна здригнулася вiд болю i насилу стрималася, щоб не врiзати босою п'ятою у вiдповiдь.
  Обшук тривав. Збоку стояло гiнекологiчне крiсло. На нього запропонували лягти на спину Алiнi. Дiвчина зiтхнувши розсунула ноги. I ось наглядачка капнула вазелiну на рукавичку, щоб м'якше йшло. I її лапа увiйшла до лона Венери Алiни.
  I робила це досить брутально. Дiвчинi-кiлеру було i боляче, i гидко. Наче її ґвалтували. I це робила чоловiкоподiбна горила. А як глибоко її пальцi залiзли, здається ось-ось порвуть матку. Алiна застогнала, i її босi ноги, вдягненi в петлi, засмикалися.
  Громила-наглядачка хихикнула:
  - Терпи вже! Це тобi в'язниця, а ти особливо небезпечна!
  I ще глибше сунула, i здавалося, що лоно ось-ось лусне, навiть виступили крапельки кровi. Уявiть собi майже всю велику лапу засунула в лоно. I демонстративно в ньому колупалася.
  Алiна спробувала уявити щось приємнiше. Точнiше, героїчне. Наче вона партизанка, яку катують гiтлерiвцi. I, наприклад, босi ноги смажать за допомогою електричної плити. Дiвча зблiдло. Як це принизливо, як це виглядало пiдло та нахабно.
  Алiна взяла i заспiвала з люттю, щоб показати, що її не зламати:
  Я не здамся ворогам, сатани катам,
  Виявлю твердiсть духу пiд тортурами!
  Хоч палає вогонь, i батiг б'є по плечах,
  I провисла душа ниткою хисткою!
  
  Батькiвщино, я готова померти у кольорi рокiв,
  Тому що Господь дає сили!
  Подарувала вiтчизна менi ласкаве свiтло,
  Воскресивши, розiгнавши морок могили!
  
  Хто не вiрить, того охопила туга,
  Вiн страждає душею, тлiнним тiлом!
  I на трунi прибита цвяхами дошка,
  Не повстанеш повiк жовтою крейдою!
  
  Хто бився, забувши пiдлий низинний страх,
  Той помре, не пiзнавши порожнечi злих сердець!
  I нехай воїн був теж у грiхах,
  Бог простить i покладе священний вiнець!
  Наглядачка, нарештi, витягла лапу i гаркнула:
  - Ну гаразд! Добре спiваєш! А тепер повернiть її на живiт!
  I знову Алiнi довелося зазнати болю та приниження. Коли їй лiзли в анальний отвiр. I пальцi буквально її рвали. I наче на кiлок тебе садять.
  Алiна вигукнула:
  - Ну ти i збоченка!
  Наглядачка-горила вигукнула:
  - Тобi це i буде карою! Ти вбивала людей i була безжальною!
  I продовжила фактичне насильство. I це справдi було жорстоко. Втiм, Алiна подумала, а чи це кармiчною помстою? Адже вона вбивала людей. Так, бiльшiсть iз них були негiдники, деякi навiть ватажки мафiї. I вона добрих людей не чiпала, тим бiльше дiтей. Ось жiнки серед її жертв були.
  Майор мiлiцiї вигукнув:
  - Гаразд, вистачить її свердлити! У нас ще багато клiєнток. Давай мацай її ноги та випускай!
  Алiна вiдчула полегшення, коли великi пальцi вийшли iз заднього проходу, який мало не порвали. Пiсля чого його пiдняли з крiсла i помацали недбало пiдошви, перевiрили мiж пальцями нiг.
  Пiсля чого дiвчину-кiллера вiдвели до iншого примiщення. Там її знову сфотографували, цього разу голу та з рiзних бокiв.
  Далi пiдвели до столу. I зняли вiдбитки пальцiв i з босих ступнiв. Зробили це все дуже вправно. I на паперi залишили вiдбитки ступнiв дiвчинки.
  Далi її голу повели до клiтки. I кiлька дiвчат у бiлих халатах почали записувати прикмети її тiла. А тiло у Алiни таке м'язисте i струнке, добре. I заносили до блокнотiв i її родимки, i шрами та iнше.
  Алiна вiдчувала собi твариною, над якою ставлять експерименти. Отак i стояла. I до неї пiдiйшла молода жiнка у бiлому халатi. Вона взяла i поставила голову Алiну в отвiр, i вп'ялася рукою в пiдборiддя. Потiм полiзла пальцями до рота. До того ж, цього разу руки жiнки були без рукавичок.
  Алiна обурилася:
  - Без рукавичок не за iнструкцiєю! Тим бiльше, мене вже обшукували!
  Молода жiнка засмiялася i одягла тонкi, медичнi рукавички. Пiсля чого знову поткнулася до Алiни. I почала обмацувати порожнину рота. Робила це навмисне повiльно i досконало.
  А потiм iнша жiнка принесла пластилiн. I з зубiв дiвчата-кiллера зняли вiдбитки її кусаючих поверхонь. I це було дуже круто хоч i принизливо.
  Наприкiнцi Алiну просвiтили рентгеном. Насправдi перевiрили шлунок та iнше. Апарат спрацював добре i висвiтлив її нутрощi. I не дарма, в кишечнику Алина мала патрон з цiнностями.
  I його тепер слiд було витягти. Для цього Алiну вiдвели до спецiального кабiнету, де її кишечник мав промити за допомогою шланга та теплої води.
  Також дуже болiсна i принизлива процедура.
  Босi ноги Алiни вже стали стигнути, i це надзвичайно було неприємно. Ось це дiвчина потрапила в обiг. Втiм, вона й сама розумiла, що в'язниця не цукор. Але те, що її практично зґвалтували, i не раз. I промивання кишечника йде без жодних церемонiй та паузи.
  Алiна знову спробувала уявити щось приємне. Але коли тебе розриває на частини струмiнь води. А потiм жiнка рукою в гумовiй рукавичцi дiстає патрон. Усерединi його була дiаманти, якi там захованi.
  I вже їх вiдправили на експертизу. А Алiна тремтiла вiд болю та приниження.
  Потiм ще трохи її знiмали з рiзних кутiв. Далi її вiдправили ось так голу i в кайданках до душової. Алiна чудова блондинка i дуже красива i виглядає надзвичайно сексуально, коли її тiло оголено. Таке чудове дiвчисько.
  А у душi вже кiлька молодих жiнок миються. Алiна виглядає надто безневинно. Ангельське личко, жодної наколки. Те, що вона серiйний i страшний вбивця на її милiй фiзiономiї зовсiм не написано.
  I ось до неї пiдходить величезна, мускулиста баба в наколках i реве:
  - Що кролик, попалася? Тепер ти менi полишеш!
  Алiна посмiхнулася i вiдповiла:
  - Я збочення не заохочую!
  Велика лапа спробувала схопити бiлявку за волосся. Але дiвчина-кiлер ударила її колiном у сонячне сплетiння. Дуже швидко рухалася Алiна. I її противниця, отримавши нищiвний удар, зiгнулася i почала корчитися.
  Iншi зечки завищали вiд захоплення. Одна з них крикнула:
  - Ось це забiйна Бiлоснiжка!
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - За кожної невдачi, давати вмiйте здачi!
  Величезна зечка спробувала знову атакувати, але Алiна з розвороту довбала голою п'ятою їй у пiдборiддя. I та впала, реально вiдключившись. I знову всi так розсмiялися i реготали на всю горлянку.
  Алiна хихикнула i з люттю вимовила:
  - Пiд ангельською зовнiшнiстю пекельний дух!
  I показала мiцнi кiсточки куркулiв. Зiчки схвально загомонiли. Силу та прекрасну пiдлогу поважає. Пiсля чого Алiна почала митися. Їй навiть сунули до рук шампунь. Дiвчина iз задоволенням пройшлася пiд струменями.
  На виходi на неї чекала наглядачка та двоє великих мiлiцiонерiв. Вони на неї знову одягли кайданки. Алiна, очевидно, вважалася особливо небезпечною.
  Майор, який вийшов їй назустрiч, сказав:
  - У казенну робу її!
  Дiвчинi довелося начепити на себе подобу табiрної пiжами та грубi черевики не за розмiром. Пiсля чого її вiдправили до камери.
  Поки що, втiм, не в загальну, а в тiсний бокс. Видно красуню повинен допитати слiдчий перш, нiж обрати запобiжний захiд i визначитися з мiсцем перебування.
  I Алiну замкнули там, вона села за стiл. Потрiбно було сидiти пiд лампами та чекати. А лампи свiтили яскраво, i в повiтрi пахло озоном.
  Дiвчина сiла i розслабилася. Подумала, як вона безглуздо попалася. У Росiї жiнок, щоправда, не страчують i навiть довiчне не дають, але все за серiю вбивств їй свiтить тривалий термiн, причому в мiсцях не дуже приємних. Де взимку занадто холодно, а влiтку повно комарiв. Щоправда, з її навичками можна спробувати з будь-якої зони, особливо жiночої, втекти.
  Була правда побоювання, що її можуть i у в'язницi прикiнчити - надто багато вона знає. I багатьох сильних свiту цього повбивала. Цього, звичайно, з її бiографiї не вiдкинеш. Алiна не те, щоб зла дiвчина, але в неї iнстинкт мисливицi. I їй сам процес стеження видобутку подобався. Така ось вона чудова красуня. I термiнатор водночас.
  Вона ще в юнi роки зробила першу мокруху. I не просто так, саме за грошi. Ну хто запiдозрить дiвчинку з ангельською зовнiшнiстю, що вона кiлер. Тож загалом, якщо вже давати прикурити всiм давати.
  Алiнi раптом захотiлося затягнутися. Вона дуже рiдко курила, не мала в неї залежностi вiд тютюну. Але iнодi дорогою сигарою затягувалася. Їй подобалося так ковбойською виглядати.
  Та хiба їй дадуть дорогу гавайську сигару?
  А просити та принижуватися не хотiлося. Хоча її i так принизили, i навiть кiлька разiв згвалтували.
  Алiна також подумала, чи є Бог? I якщо є, то чому у свiтi такий бардак i право сильного? Справдi, у Iсуса Христа вся влада на Землi та Небi, то чому правлять свiтом не вiвцi, а вовки? I чому зло частiше трiумфує, нiж добро. Хоча це й вiдноснi поняття.
  Справдi, що таке добро i що таке зло? Це бiльш нiж вiдноснi поняття. Наприклад, Бог у Старому Завiтi творив справжнiй геноцид проти людства. I вважався добром. А наш свiт жахливий. Ось особливо якщо на старих подивитися, як можна так спотворити жiнок - прекрасна стать?!
  Дiвчина-кiлер вимовила з люттю:
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму...
  Яскраво свiтитиме сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Дiвчина зняла з себе грубi, зекiвськi черевики на кiлька розмiрiв бiльше. Згадалося, як її подруга Наташа, теж природжена вбивця, була не такою щасливою. Пiдпалила школу, тож були i обгорiлi, i жертви. I її зловили та вiдправили до спецшколи для важких дiвчаток. Там їх теж переодягнули в однотипнi комбiнезони та видали казеннi боти. I теж на кiлька розмiрiв бiльше. А це паскудно, натисне дитячi ноги дiвчаток. Доводиться пiдкладати папiр. А так дiвчатка в теплу пору намагалися ходити босонiж. I стригли їх дуже коротко, наче хлопчикiв. Годували, втiм, непогано, i ще була працетерапiя. Радостi у спецшколi мало. Живеш за режимом, чи працюєш, чи вчишся, чи в якомусь гуртку. I дiвчата теж досить паскуднi, але Наталка давала здачi. Загалом жити можна. I вона кiлька рокiв у нiй провела та вийшла. Якщо врахувати, що її противниця, якою вона мстилася пiдпалом, i ще кiлька дiтей i пара вчителiв були понiвеченi, i один навiть помер, то дешево вiдбулася.
  Наталя теж стала кiлером. Але траплялася частiше. На малолiтку загримiла за вбивство. I там теж вiдзначилася.
  Ну, якщо маєш кулаки, i голову на зонi не пропадеш. На малолiтку навiть простiше, побий морду найголовнiшою, i ти вже в паханах. На дорослому складнiше, там не тiльки кулаки потрiбнi, але слiд мати авторитет i злодiйськi заслуги.
  Алiна посмiхнулася... Так, вона вже не малолiтка, щоб так легко стати ватажком, але все одно, адже це дев'яностi, часи свавiлля i культу сили.
  Дiвчина взяла та видала експромт:
  Будь-хто, хто людина, той воїном народжений,
  Як повелося, взяла горила камiнь...
  Коли ворогiв без рахунку легiон,
  А в серцi палко палахкотить полум'я!
  
  Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Адже йому танк милiший за "Лiмузина"...
  Хто хоче грiшок перетворити на п'ятак,
  З народження розумiє, править сила!
  Алiна засмiялася... Справдi, настрiй пiднявся. I дiвчина труснула плечима. От би їй злетiти...
  Роздуми перервалися. Увiйшла жiнка у формi тюремної наглядачки та троє потужних мiлiцiонерiв.
  Почулося ревiння:
  - Руки!
  Довелося Алiнi сунути руки назад, i їй заклали наручники. Дiвчина здригнулася i її повели. Алiна залишила незручне взуття в камерi i пiшла босонiж. А чому б i нi? На вулицi травень, i без взуття навiть краще, тим бiльше такий грубий.
  Дiвчина йшла, хизуючи голими п'ятами. I вiдчуваючи себе Зоєю Космодем'янською. Та теж йшла босонiж, правда снiгом. I попереду на неї чекали тортури.
  А Алiну можливо теж намагатимуться. Вимагатимуть видати замовника i взяти на себе iншi, подiбнi до почерку злочину. I не подивляться, що вона дiвчина. I якщо справа обiйдеться лише лоскотанням голої, дiвочої пiдошви гусячим пером, то їй можна сказати пощастило. А так можуть i пальцi в дверi затиснути, i п'яти гумовими палицями бити, i ще запальничку в хiд пустять. А то, можливо, i протигаз застосують. I вона змагатиметься iз Зоєю Космодем'янською у стiйкостi та впертостi.
  Алiна взяла i заспiвала:
  На дибi гола, з плечей вириває суглоби,
  Вишу, пiд ударами рветься спина!
  I сипле з усмiшкою кат сiль на рани,
  Надерся веселий худоба хмiльного вина!
  
  А я ж не просто рабиня, а царська дива,
  Правителька та земна сестриця богiв!
  I якщо страждаю, то значить страждаю красиво,
  Не висловлю страху перед моторошним оскалом iклiв!
  
  До нiг моїх босих шматок розпечений торкнувся,
  Димок обпалений лоскоче гидливо нiздрю!
  За що я вiддала безневинну царську юнiсть!
  За що так страждаю, нiяк рок долi не зрозумiю!
  
  Але воїни-дiви, я знаю, поспiшають на допомогу,
  Мечами трощать злiсних монстрiв, кидаючи зло в багнюку!
  Знай, густо ми трупами мерзенними стелем дорогу,
  Адже з нами могутнiй воїн, сам князь!
  
  Противник позадкував, бачу, лайно вiдступає,
  Жорстокий кат, ти у бою не король, не художник!
  Зруйноване зацвiте вишнею у травнi,
  Хто псував i палив, усi отримають у п'ятак!
  
  А що ще є променистiшим i красивiшим за Вiтчизну,
  Що вище за неї, i покликання найпростiше честь?!
  За що я готова вiддати до кiнця роки життя,
  Кому перед боєм молитву святу прочитати!
  
  Звичайно, таке є слово, воно дорогоцiнне,
  Виблискує променисто, алмазiв свiтила затьмарив!
  Адже Батькiвщина, це поняття кохання, зовсiм,
  Воно безмежне, включаючи всесвiтнiй свiт!
  
  Адже заради її не стогнала вiд болю на дибi,
  Зламатися принцесi пiдмiсячного свiту грiшно!
  Вклонимося низько Вiтчизнi-святинi,
  Снiжок удома випав i став бiлим, як бiло!
  
  Тепер моє слово до майбутнiх нащадкiв,
  Не треба вам трусити, перемога завжди настає!
  Вiд усiх супостатiв залишаться лише уламки,
  I вилетять зуби того, хто вiдкрив жадiбний свiй рот!
  Мiлiцiонери були так зачарованi її чудесним голосом, що не намагалися заткнути дiвчинцi рота. I слухали її пiснi, якi чудовi.
  I ось її босоногу повели повз чоловiче вiддiлення. Як заревли самцi, справдi круто, ось це чудова блондинка. I дiвчина так i йшла.
  Один iз мужланiв хотiв її схопити за груди, але отримав сильний удар у вiдповiдь. I вiд сильного забиття завалився. А решта мужланiв заржали.
  Алiна зазначила, що самцi досить смердючi.
  I ось її ведуть до кабiнетiв, вже акуратнiших. I ось дiвчина опинилася бiля дверей. Там було написано: Старший слiдчий, полковник Петро Iванов.
  Алiна уявила собi сивого солiдного чоловiка. Її ввели до кабiнету i пахло дорогими духами.
  Сидiла секретарка. Алiну посадили на крiсло пригвинчене до пiдлоги. I пристебнули ззаду кайданки до гака. Вона вiдчула неприємне натягування.
  А ось i сам старший слiдчий. Несподiвано вiн виявився молодим, не бiльше тридцяти рокiв, i в дзеркальних окулярах iз погонами полковника. Через окуляри не видно очей i не зрозумiло, що вони позначаються.
  Секретарка поставила Алiнi черговi запитання. Iм'я, прiзвище, по батьковi, посада, освiта.
  Алiна охоче вiдповiла.
  Петро Iванов дивився на неї i дивувався. Ну, просто ангел у плотi. Такої вродливої дiвчини вiн i в кiно не бачив. А сiра роба особливо пiдкреслювала бiлу бiлизну волосся дiвчинки та її миле личко.
  Погляд упав на її витонченi, по колiна оголенi ноги, i вiн вигукнув:
  - А чому вона босонiж? Чи не порядок!
  Алiна вiдповiла:
  - Не треба! Менi босонiж набагато зручнiше. Казенне взуття огидне!
  Петро помiтив:
  - Ми можемо дозволити тобi одягатися у своє. Тим бiльше у вас такi очi.
  Алiна засмiялася... I вiдповiла з усмiшкою:
  - Не в брову, а в око!
  Петро поставив кiлька запитань на абстрактну тему. Якi фiльми любить дивитися Алiна. Хто її улюбленi кiногерої та актори, далi про те, чи не займається вона єдиноборствами.
  Алiна вiдповiла:
  - Так, займаюся!
  Петро помiтив:
  - А попрацювати фотомоделлю вам не хотiлося?
  Алiна зiтхнувши вiдповiла:
  - Я кiлька разiв знiмалася для журналiв. А так менi хотiлося знiматись у кiно. Ще у дитинствi мене взяли на роль дiвчинки-партизанки. Я пройшлася з кошиком кiлька разiв. Але кiнорежисер зауважив:
  - Надто арiйськi риси обличчя у партизанки. Їй би нiмецьку принцесу грати!
  I дiвчина розреготалася ще раз...
  Петро розгубився i раптом згадав, що ця дiвчина небезпечний кiлер. Зобразивши усмiшку наказав:
  - Знiмiть з неї кайданки!
  Мiлiцiонер зауважив:
  - Вона небезпечна!
  Полковник зауважив:
  - А що у свiтi не небезпечно? Навiть звичайна вода може бути отрутою!
  Алiна заспiвала:
  - I посмiхаючись криво,
  Крикнула в день суду...
  Губить людей не пиво,
  Губить людей вода!
  Мiлiцiонер зняв з неї наручники та пiшов. Алiна, розiгнувши руки, помiтила:
  - Боятися дiвчисько полковнику стрiмко!
  Петро спитав:
  - Ти вбивала людей?
  Дiвчина-кiлер кивнув:
  - Можна сказати i так, але бiльшiсть iз них, це не люди!
  Петро зазначив:
  - Тобi свiтить чималий термiн... Сердечне каяття пом'якшує провину.
  Алiна посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, цю локшину менi на вуха не варто вiшати. Тим бiльше що є й iншi шляхи.
  Петро спитав:
  - Якi?
  Дiвчина-кiлер вiдповiла:
  - Ну, наприклад, як у фiльмi Микита, зробити мене агентом ФСБ!
  Петро знизав плечима:
  - Це не моя компетенцiя. Але попереджаю, якщо ти не здаси замовникiв, то твою справу передадуть iншому слiдчому. А той не гляне, що ти жiнка!
  Алiна зневажливо пирхнула:
  - До смертi не вб'ють, а синцi загояться!
  Петро вкрадливо запитав:
  - Банкiра Мехiса ви вбили?
  Алiна заперечливо махнула головою:
  - Нi! Чи не я!
  Петро буркнув:
  - У несвiдомiсть граєте?
  Алiна логiчно помiтила:
  - А який менi сенс зiзнаватись? Зараз з'явилися суди присяжних, i я маю шанс на виправдання, а якщо врахувати скiльки на мене можуть повiсити, то нiякого сенсу йти на спiвпрацю зi слiдством немає. Крiм того, якщо я все заперечуватиму, то можливо зможу вижити.
  . РОЗДIЛ No 2.
  Бос мафiї Iрод Борисовський був дуже незадоволений. Треба було так безглуздо потрапити кiлеру, який пiсля себе не залишав слiдiв.
  Тепер був ризик, що краля Алiна, або, як її називали, лагiдна смерть, розколеться i всiх здасть. Що тепер робити? Забрати її або...
  Iрод вигукнув:
  - Роздiл таємної розвiдки до мене!
  На монiторi виникла щурова фiзiономiя чоловiчка в темних окулярах. Вiн пробулькав.
  - Слухаю вас, бос...
  Iрод вигукнув:
  - Чи можеш ти звiльнити з-пiд варти бiлого ангела?
  Глава таємної розвiдки вiдповiв:
  - Для профi нiчого неможливого немає! Потрiбно лише пiдтримувати з нею зв'язок через адвоката. А там два варiанти - чи пiдкуп суддi за великi грошi, i вiн її звiльнить пiд заставу, чи влаштувати втечу. Тут треба робити, i ми зробимо.
  Великий бос кивнув:
  - Дiй! Я не обмежую вас у засобах, але обмежую у часi!
  I вимкнув монiтор. Наказ вiдданий, i зайва балаканина нi до чого. Iрод ще має чимало цiлей, щоб їх продавити. I кiлер високого класу, безперечно, потрiбен.
  Часи зараз невиразнi, йде передiл власностi. Iде один клас i приходить iнший. Мафiю називають четвертою владою. I ця влада грiзна та сильна. Яка справдi здатна навести лад. Тiльки ця влада має велику ваду, надто багато диктаторiв. Насправдi, скiльки рiзноманiтних банд iснує. I кожен бос вважає себе пупом землi. I мiж ними йде постiйна, перманетна вiйна.
  Мафiя розпорошена, вона як спрут без єдиного центру, i не має головного боса. I Iрод хоче таким босом стати. Тiльки є iншi претенденти на роль iмператора злочинного свiту. I вони хочуть того ж таки Iрода вiдправити в могилу. I кiлер, це найпопулярнiша професiя пiсля повiї, зрозумiло.
  Iрод, подумавши про повiю, вiдчув збудження. Справдi, нiчна фея - це чудово. Це чудова жiнка.
  I натиснув кнопку виклику.
  З'явилася медова блондинка у короткiй спiдницi та на високих пiдборах. Рясно нафарбована косметикою та ефектна. Вона вклонилася босовi. Потiм пiдiйшла до крiсла i стала на колiна. Почала самовiддано працювати, i її це теж захоплювало, як хтиву самку приваблює сильний i авторитетний самець.
  Тим часом слiдчий Петро продовжував спiлкування з Альоною. Дiвчина виглядала, наче квiтка в оранжереї. Така зовнi невинна красуня.
  Петро вкрадливо промовив:
  - А коли ти вбила першу людину, що вiдчула?
  Алiна хихiкнула i вiдзначила:
  - А чи можна назвати бандита людиною? Вони поводяться часом гiрше, нiж фашисти!
  Iванов помiтив:
  - Зараз дехто каже: - Перемогли б нiмцi, пили б баварське пиво. А так божевiльнi цiни та пiвроку не платять зарплату!
  Дiвчина зневажливо пирхнула:
  - Але ж вам ментам платять.
  Петро буркнув:
  - Так, платять. Менш регулярно. Але iншi страждають...
  Алiна буркнула:
  - Я навiть думала, чи не гримнути Єльцина, вже за своєю iнiцiативою! Вважаю, Росiя б зiтхнула з полегшенням!
  Iванов посмiхнувся i зазначив:
  - Думаєш, це вирiшило б усi проблеми? А може, навпаки, стало б ще гiрше, i оточення Єльцина б перегризлося!
  Дiвчина-кiлер кивнула:
  - Ось тому я його й не вбила.
  Петро засумнiвався:
  - Єльцин має велику охорону.
  Алiна пискнула:
  - Великi шафи голосно падають.
  Слiдчий зробив паузу. Випив газування i далi зазначив:
  - Проти тебе серйознi докази. Зокрема, цибуля чудової конструкцiї. I тобi не вiдкрутитись навiть перед судом присяжних.
  Дiвчина-кiлер буркнула:
  - Подивимося! Тим бiльше, боротьба краще, нiж без боротьби. Та й умовний термiн у жодному разi не свiтить.
  Петро запропонував випити газування Алiнi. Дiвчина-кiлер заперечила:
  - Краще апельсинового соку.
  Слiдчий крикнув:
  - Соку нам!
  Алiна розсмiялася i вiдзначила:
  - А бути бандиткою по-своєму круто!
  Петро помiтив:
  - Вбивати людей, у будь-якому разi, бридко, навiть поганих! На це суд.
  Дiвчина засмiялася i вiдповiла:
  - Судна продажнi! А мiй лук i тим бiльше пiстолет, не купиш!
  Полковник запитав:
  - А ти й з пiстолета вбивала?
  Алiна кивнула головою:
  - Я багатьма способами карала поганих дядечкiв. I в цьому планi все можливе. Але подробиць я вам називати не буду.
  Петро спитав:
  - А як ви ставитеся до Михайла Боярського?
  Дiвчина-кiлер спокiйно вiдповiла:
  - Гарний артист та непоганий спiвак!
  Полковник уточнив:
  - А якби вам замовили вбивство Михайла Боярського?
  Алiна знизала плечима:
  - А кому вiн може бути потрiбний?
  Петро заперечив:
  - Чи мало кому. Конкурентiв вистачало!
  Дiвчина-кiлер спокiйно вiдповiла:
  - Я вiдмовилася б. Знайшла б привiд вiдмовитись. А що? Думаєте, я настiльки бiдна, що готова за грошi позбавити життя гiдної людини?
  Полковник посмiхнувся:
  - Це добре, що ви така! Хоча, менi здається, що можливо ви хочете здаватися краще, нiж є!
  Алiна взяла та заспiвала:
  Тендiтна квiтка пелюстки,
  Якщо вона зiрвана давно...
  Хоч свiт навколо i жорстокий,
  Хочеться робити добро!
  Петро спитав:
  - I при цьому ви вбивали.
  Алiна сердито помiтила:
  - Герої Великої Вiтчизняної вiйни також убивали. Вбивали фашистiв, вбивали посiбникiв гiтлерiвцiв, вбивали часом i помилково невинних людей. Але їх уважали героями. А тi, кого вбивала я, усi були покидьки. Багато з них продавали дiтям наркотики, ґвалтували жiнок, грабували сирiт, через них голоднi люди вiшалися! Можна сказати я вовчиця, санiтарка лiсу!
  Петро свиснув:
  - Ось як! Ти ось так ставиш питання? Мовляв, я вбиваю поганих людей i це виправдовує беззаконня?
  Дiвчина-кiлер помiтила, прочiрiкавши:
  Тримаємо в банках мiльйони...
  I плеванто на законо!
  I показала мову ... А вiн у неї був довгий i рухливий. Петро подумав, що можливо це дiвчисько не тiльки кiлером пiдробляло, а й нiчною феєю. Хоча, можливо, гонорари вбивцi i вищi, але панель безпечнiша. I може бути i приємнiше. Тут є рiзнi жiнки. Деякi дуже люблять професiю нiчної феї.
  Алiна взяла i босими пальчиками ноги жбурнула невеликий камiнчик, що лежав на пiдлозi. I спритно його зловила. I взяла проспiвала знову:
  Мiльйонами кидатися,
  Мiльярдами тягатися!
  Будемо злiсних тварюкiв бити,
  Щоб злочинцiв садити!
  Петро зазначив:
  - А ви грайливi! А чи не боїтеся потрапити в камеру?
  Алiна знизала плечима:
  - А чого менi боятися? Я вмiю битися краще за чоловiка. А здавання дати можу будь-кому!
  Полковник зауважив:
  - Але ж камери переповненi!
  Дiвчина-кiлер посмiхнулася:
  - Виживу! Ну i що, в тiснотi, та не в образi. Тим бiльше таки у жiнок краще, нiж у чоловiкiв. Нас i садять менше. Взагалi, є пiсня, де дiвчисько шкодувало, що не народилося чоловiком. А я навпаки задоволена, жiнцi i у в'язницi значно легше, нiж самцю. I нiчого менi не буде. А на зону пiду, то там втекти з моїми здiбностями простiше. А особливих зон на кшталт "Бiлого лебедя" для жiнок немає. Це мужики дурнi страждають!
  Петро зiтхнув:
  - Та на те ми й сильну стать, щоб нести основний тягар. I тягар влади, i ратний, i владний! Але не треба нас шкодувати!
  Алiна засмiялася i заспiвала з почуттям i пафосом:
  Є жiнки в нашiй Росiї,
  Що водять, жартома, лiтак!
  Що всiх у Всесвiтi красивiше -
  Що всiх супостатiв приб'є!
  
  Вони народженi для перемоги,
  Щоб Русь весь свiт прославляти!
  Адже нашi могутнi дiди,
  Для них збирали враз рать!
  
  Стоять бiля верстата велетнi,
  Їхня мiць така - всiх громять!
  Ми дiти Вiтчизни єдинi -
  Крокує солдатикiв ряд!
  
  Не зможе зламати нас кручина,
  Безсилий вогонь злий, напалм!
  Де ранiше горiла скiпка...
  Прожектор тепер запалав!
  
  У нас все в країнi - смолоскип свiтла,
  Машини, дороги, мости!
  I в пiснях перемоги оспiванi -
  Ми соколи свiтла, орли!
  
  Прославимо Вiтчизну ми смiливо,
  До вершин крутим поведемо!
  Ми в космосi, як пiонери
  I шиї фашистам звернемо!
  
  Дiстанемо ми i до Марса,
  Вiдкриємо до Центавра шляху!
  Нас буде хто хижак боятися,
  А хто добрий i чесний любити!
  
  Росiя країна всiх милiша,
  У нiй є чим пишатися, повiр!
  Не треба нести ахiнею...
  Ти будь людяний, не звiр!
  
  Дiстанемо кордон свiтобудови,
  Там збудуємо фортецю-гранiт!
  А хто програв покаяння,
  Хто прет на Батькiвщину битий!
  
  Що далi - фантазiї мало,
  Але мертвих, повiр, воскресимо!
  У смертi ривком вирвемо жало,
  На славу безкоштовної Русi!
  Спiла своїм чудовим голосом. I це було таким променистим та чудовим.
  Петро розвiв руками i помiтив:
  - Чудовий голос та чудовi слова! Ти прекрасна, суперечки немає!
  Алiна знизала плечима i вiдповiла:
  - Так, я могла б i спiвачкою стати. Але мене вабить романтика кримiнального свiту!
  Полковник заперечив:
  - Яка там романтика? Суцiльний бруд та насильство!
  Дiвчина-кiлер зiтхнувши вiдповiла:
  - Так, романтики справдi мало, а насильства та бруду багато. Але ж i в мiлiцiї анiтрохи не краще. Цiлком перевертнiв у погонах!
  Петро не надто впевнено заявив:
  - Але все одно ми на вартi закону. I служимо саме закону. А ви на протилежнiй сторонi правилам, виробленим бiльшiстю. А значить, ми в будь-якому випадку бiльш правi, нiж мафiя!
  Алiна знизала плечима i вiдповiла:
  - Бiльшiсть та меншiсть, це арифметика. За бажання нашi боси можуть зiбрати гiгантськi натовпи народу. I заполонити всi вулицi Москви. А народ... Народ i мафiя єдинi!
  Полковник зi стомленим виглядом кивнув:
  - Так, ми знаємо, що ви можете. Але ж вам навiть влада не потрiбна! Ви хочете тiльки кров смоктати з народу.
  Дiвчина-кiлер заперечила:
  - Мафiя прагне справедливостi! Ми хочемо вiд кожного за здiбностями, кожному по працi!
  Полковник ледве стримав смiшок. Це йому щось до болю знайоме нагадувало.
  А Алiна подумала, що може захопити полковника в заручники i, використовуючи його, як живий щит, вибратися звiдси. Але виглядало надто авантюрно. Чи не краще втекти в iнший момент. Ось, зокрема, виникла думка, чи не симулювати серцевий напад i змотатися з лiкарнi. Як, наприклад, це було у фiльмi "Клiєнт". Чи дати свiдчення, що ти когось там убила i втекти пiд час слiдчого експерименту? Планiв могло бути дуже багато.
  У всякому разi, вона затримуватися не планувала. Хоча, звичайно, було цiкаво подивитися, як її зустрiнуть у камерi. Вона вирiшила, щойно, вiдразу ж голою п'ятою в пiдборiддя. Згадалося, як Сан Санич зеков будував. Там вiн їх спочатку побив, а потiм став їхню гуру. Може й їй у СIЗО створити свою банду. I влаштувати бунт. Справдi, чому не пiднятися зекам. Влаштувати велику, кримiнальну революцiю.
  А їй стати злодiйською принцесою - грiзною та неповторною! Або королевою Росiї.
  I Алiна подумки заспiвала:
  А в мене iнша пристрасть,
  Це влада, лише влада!
  Не треба золота та грошей,
  А треба, щоб передi мною,
  Стояли люди на колiнах,
  Стояли люди на колiнах,
  По всiй земнiй поверхнi!
  Петро спитав у дiвчини:
  - Ви про щось замислились?
  Алiна вiдповiла:
  - Про високi матерiї! I це буде цiкаво.
  Полковник знизав плечима i вiдповiв:
  - Високi матерiї. А ви вiрите у Бога?
  Дiвчина-кiлер розсмiялася:
  - У Бога? А ви вiрите?
  Петро знизав плечима i вiдповiв:
  - Складне питання... Коли дивишся на неподобства, що творяться у нашому свiтi, то, зрозумiло, виникають сумнiви щодо iснування Всевишнього. Думаєш, я б на Його мiсцi таке створив. Був би у свiтi просто Рай!
  Алiна засмiялася:
  - Так, я теж часом так думаю! Ось, наприклад, коли дивишся на старих i старих, то здається можна всiх зробити юними та красивими, що буде класно. I буде весело...
  Настала пауза. Дiвчина-кiлер подивилася у вiкно. Воно було броньованим, але без ґрат. Алiна прикинула, чи змогла б вона ударом у стрибку його розбити, чи нi? Дiвчина розбивала ногами брили льоду. Це, треба сказати, практично, особливо влiтку. Коли ти розбиваєш шифер, або дошки залишається багато смiття. А уламки льоду розлiтаються, i потiм тануть i стiкають цiвками. I випаровуються. I це полегшує утилiзацiю. Броньоване скло теж можна пробивати ударами з високою силою. Головне рiзкiше це робити.
  Петро її погляд витлумачив своїм:
  - Я можу дозволити вам пограти у футбол у тюремному дворику. Ви чарiвнi!
  Алiна хихикнула i заспiвала:
  Я сама досконалiсть,
  Я сама досконалiсть,
  Вiд посмiшки до жесту,
  Вище всяких похвал!
  Полковник запитав:
  - У шахи граєте?
  Дiвчина-кiлер кивнула:
  - Звiсно! Я навiть власнi шахи винайшла.
  Петро здивувався:
  - Власнi шахи? Це так цiкаво! Розкажи, що вони собою представляють.
  Алiна з полюванням почала розповiдати:
  Гiперчейз, то була гра, де була ще серiя фiгур. Лучники, скороходи, пращики, блазнi, кардинали, генерали, офiцери, колiсницi, два ферзи, прем'єр-мiнiстр, до речi, найсильнiша постать, капрал, вiз, гаубиця, катапульта, балiста, гвардiйцi та галера.
  Так, це велика армiя, i не так просто в таке i пограти.
  Так, правила запам'ятати нелегко. Наприклад, спритний блазень ходить як ферзь, а б'є як кiнь. Кардинали ходять як кiнь i ферзь, але б'ють тiльки як ферзь, а прем'єр-мiнiстр i ходить як кiнь, ферзь, i скорохiд (останнiй може перескакувати через свої i чужi постатi, але не збиваючи!), а б'є як ферзь, кiнь, i катапульта i балiста (перша, як слон i через свою фiгуру, через свою фiгуру вони також мляво як i король!) Скорохiд же гасає, як ферзь, перескакуючи через одну свою i чужу фiгуру, але ходить як король. Офiцер ходить як слон, але б'є, як кiнь, генерал ходить, як слон, але б'є як король. Гаубиця ходить як слон, але б'є як тура. Вiз ходить як кiнь, але б'є як король. Колiсниця ходить як кiнь, але б'є як тура. Лучник ходить, як звичайний пiшак, але б'є на два поля навскiс i вперед. Пращик ходить як пiшака i б'є як пiшака, i ще б'є перед собою.
  Капрал ходить як пiшак, але може бити i як лучник, i як пращик.
  Лучник, пращик, пiшак, капрал можуть перетворитися на будь-яку фiгуру, досягнувши останньої вертикалi супротивника. Дошка велика, прямокутна та фiгур багато. Перемога, як i у звичайних шахах - матом королю у якого такi ж правда. Тiльки рокiрування довша.
  Алiна дуже гарним голосом розповiла якi вона чудовi винайшла шахи. I її голос, наче солов'їна трель.
  Петро вiдповiв з натхненням:
  - Якi чудовi у вас шахи! I набагато складнiше та цiкавiше. Але пропоную зiграти у традицiйнi.
  Дiвчина-кiлер кивнула:
  - Це чудова iдея! Але я граю сильно, тому дивiться...
  Полковник вiдповiв:
  - Я ходив у секцiю в дитинствi i мав перший розряд! Тож можеш грати смiливо. Пропоную вам бiлоснiжний колiр.
  Алiна хихикнула:
  - Якщо я блондинка, то можна i бiлий! Бiле волосся - свiтла голова.
  Петро витяг iз-за шафи дошку. На нiй уже стояли шахи. До чого вони були не простi, а вирiзанi зi слонової кiстки. I сяяли крихiтнi дорогоцiннi камiнцi.
  Алiна свиснула:
  - Гарнi фiгурки! А що, вам добре платять?
  Полковник чесно вiдповiв:
  - Це подарунок iндiйського раджi, ми допомогли вiдшукати йому смарагд розмiром iз куряче яйце.
  Алiна хихiкнула i вiдзначила:
  - Чудово!
  Дiвчина взяла i зробила перший хiд - Е2-Е4, рушивши бiлу пiшака вiд короля. Петро у вiдповiдь пересунув чорну пiшака вiд слона С7-С5. Алiна кинула бiлого коня на F3 i у вiдповiдь на F6 кинув коня Петро. Виходив схожий Сицилiанський захист. Напiввiдкритий дебют, у разi варiант Рубiнштейна.
  Алiна, маючи сильну пам'ять, добре знала теорiю i грала легко. Петро трохи забув варiанти, i дiвчина-кiлер досить швидко захопила iнiцiативу. Почала бiлими атаку проти короля. Кидаючи в бiй i пiшаки, i фiгури. Петро почав замислюватися.
  Алiна запитала:
  - Неприємно програвати?
  Полковник вiдповiв:
  - Так, ти сильна! А як щодо того, щоб все-таки вступити на службу Батькiвщинi!?
  Дiвчина-кiлер запитала:
  - Ти можеш менi запропонувати таке?
  Петро зiтхнув i вiдповiв:
  - Дрiбний я для цього. Це, як мiнiмум, рiвень генерал ФСБ. Але з твоєю зовнiшнiстю та здiбностями, ти б стала чудовим агентом!
  Алiна хихикнула:
  - Як Микита... Звичайно, бути таємним агентом ФСБ краще, нiж на зону йти. Або, тим бiльше, у нашiй в'язницi сидiти у СIЗО роками. Але про це говоритимемо, якщо й будемо, то не з тобою!
  Полковник зазначив:
  - А якщо я рекомендую тебе звiльнити пiд заставу? Вийдеш на волю...
  Алiна помiтила:
  - Це рiшення має ухвалювати прокурор. А з огляду на тяжкiсть моїх звинувачень, то навряд чи ризикне. Сам розумiєш, менi стiльки приписують!
  Петро знизав плечима. I глянув уважнiше на дошку. Атака була сильною, i король опинився в матовiй мережi. Важко було йому звiдти вибратись.
  Алiна вiдзначила з посмiшкою:
  - Через чотири ходи мат! Краще здайтеся!
  Петро кивнув:
  - А ви добре граєте! Вперше бачу настiльки зiбрану ув'язнену. А на гiтарi ви грати вмiєте?
  Алiна кивнула:
  - Так, звичайно! Хоча цьому важко навчитися, але треба мати апетит iз дитинства.
  Петро зробив хiд. Алiна вiдповiла. Полковник, переконавшись, що мат неминучий, здався. Але запропонував ще раз зiграти лише цього разу бiлими.
  Алiна кивнула:
  - Давайте! Так воно буде куди цiкавiше!
  Петро зробив перший хiд, як i Алiна - Е2-Е4, дiвчина-кiлер вiдповiла С7-С5.
  Полковник помiтив iз посмiшкою:
  - Знову Сицилiанка.
  Алiна кивнула:
  - Так, це наймоднiша реакцiя зараз на хiд королiвським пiшаком. За чорних виходить багата гра, i в багатьох варiантах вони самi претендують на перевагу. Багато треба рахувати варiантiв, позицiї асиметричнi, i це, треба сказати, дуже цiкаво!
  Петро вже на другому ходi задумався, що обрати проти такої талановитої шахiстки. Зокрема, виникла думка, а чи не спробувати гамбiт Морро? Це коли в дебютi жертвуються вiдразу два пiшаки, у вiдповiдь бiлi отримують iнiцiативу. Втiм, за правильної гри чорнi легко зрiвнюють позицiю.
  Але якщо захочуть утримати матерiал, то тут виникають найцiкавiшi ускладнення.
  Але в тактицi Алiна, схоже, дуже сильна, i пiсля деякого вагання Петро зiграв: До b1- С3 закритий варiант, Чигоринська система. Дiвчина вiдповiла: Е-7-Е-6 i вийшов варiант Корчного.
  Почалася цiкава маневрена боротьба.
  Петро, щоб виговоритися, спитав у Алiни:
  - А що ви думаєте про Юлiю Цезаря?
  Дiвчина з усмiшкою вiдповiла:
  - Був такий диктатор, який перетворив республiку на монархiю. Хоча за нього продовжував функцiонувати сенат. Також вiн вiв важку вiйну у Галлiї. Багато народу вирiшив. Хоча зараз Юлiй Цезар i вважається втiленням генiальностi, але особистiсть неоднозначна, бiсексуальна, жорстока, могильник демократiї. Тож про нього можна говорити багато i поганого, i хорошого!
  Петро помiтив:
  - Як i про Олександра Македонського! Тож i жорстокий, i думав про себе багато, i сином Бога називав себе. Хотiв навiть зарахувати себе до вищих божеств.
  Алiна вiдповiла з усмiшкою:
  - Олександр Македонський не дожив навiть до тридцяти трьох рокiв - вiку Iсуса Христа. Це, погодьтеся, сумно! Хоча з iншого боку проживи вiн довше, свiтовою державою античностi була б Македонiя, а не Стародавнiй Рим!
  Петро вкрадливо промовив:
  - А якби ти могла, наприклад, запобiгти замаху на Юлiя Цезаря, ти б це зробила?
  Дiвчина-кiлер знизала плечима:
  - Можливо... Але навiщо iсторiя не має умовного способу. Менi ось теж один iз босiв якось запитав, якби я могла, чи вбила Горбачова?
  Полковник посмiхнувся:
  - I що ти вiдповiла?
  Алiна сказала:
  - Якби та якби, та в ротi росли гриби! Втiм, я йому сказала, заплати i я гримну Горбачова зараз. А бос на це вiдповiв: - А зараз це нiкому не цiкаво!
  Петро спитав:
  - А Єльцина боси не хотiли гримнути?
  Алiна впевнено вiдповiла:
  - Нi!
  Полковник запитав:
  - А чому нi? Можливо, це ще бiльше зробило б ситуацiю в країнi.
  Дiвчина-кiлер вiдповiла:
  - У цьому випадку надто великий ризик приходу до влади комунiстiв. А це гiрше, нiж нинiшнiй режим. Єльцин мафiю влаштовує!
  Петро засмiявся i помiтив:
  - Зараз це вже не тi комунiсти. Взяти, наприклад, мiльярдера Семаго та й багатьох iнших. Невже ви всерйоз вiрите, що вони повернуть Росiю у минуле?
  Алiна помiтила:
  - Можливо, й економiка залишиться ринковою, але можливе закручування гайок у полiтицi, як, наприклад, у Китаї. Там комунiсти допускають ринок та приватну власнiсть, але панує порядок i не дають розгулятися мiсцевiй мафiї!
  Петро зробив хiд i трохи розслабився. I тут же побачив, що чорнi перехопили iнiцiативу i знову атакують їхнi фiгури як звiрi, особливо слони. Все ж таки Алiна знайшла спосiб затiяти великi ускладнення.
  Петро вiдзначив, кинувши погляд на годинник:
  - Ого! Ми з тобою тут уже третю годину закiнчуються! Може, бути закругленим?
  Алiна вiдповiла:
  - Спершу я поставлю вам мат!
  I зробила рiшучий хiд конем.
  . РОЗДIЛ No 3.
  Глава таємної розвiдки Синдикату швидко вирахував,
  де знаходиться Алiна. Зараз вона розмовляла зi старшим слiдчим, точнiше, грала з ним у шахи. Останнє виглядало не зовсiм доречно. Справдi, яка тут може бути гра з серiйним вбивцею кiлером. Вiн її мав допитувати. При чому жорстко, наприклад, сунувши пальцi у дверi, або використовувати протигаз, пускаючи туди сльозогiнну отруту. Можна також i по босих п'ятах красунi бити гумовими палицями. Або ще крутiше, до червоних соскiв грудей приєднати електроди. Ось це справдi надзвичайно ефективний спосiб допиту. Ось уявiть собi, як пружнi груди у дiвчини набрякли вiд проходження струму - ось це справдi смак.
  Але цього таки не спостерiгалося. Вони грали у шахи, i дiвчина-кiлер почувала себе досить комфортно.
  Мало того, Алiна останнi ходи робила вже босими ногами. I поставила ще один мат. Вона дуже талановита дiвчина.
  Крихiтна камера показувала кабiнет де вони грали. Глава таємної полiцiї синдикату схоже i не знав, що робити. Але технiчно влаштувати втечу iз можливостями мафiї не проблема. Було побоювання - чи не розколеться Алiна. Як це робиться, лагiдний слiдчий швидше розколює.
  Або використовують гойдали: один дiзнавач добрий, а iнший злий. До чого ефективний, скажiмо так, прийом. Ось зараз її заспокоять, а потiм її босими п'ятами пройдуться палицями i полум'ям запальничок.
  Петро зазначив:
  - Вже пiзно. Мабуть, сьогоднi вже вистачить. Ти як би хотiла, поодинцi, чи у спiльну камеру?
  Алiна посмiхнулася i запропонувала:
  - А у двомiсну, можна, з гарною дiвчиною на пару?
  Полковник кивнув:
  - Звiсно можна! З повiєю, чи за економiчний злочин?
  Алiна вiдповiла:
  - Краще економiчна, можна про розумне поговорити! А маю культурний рiвень високий.
  Петро вiдповiв:
  - Є там одна натуральна блондинка за валюту сидить, iз вищою освiтою, вона хотiла собi iнтелiгентну напарницю.
  I полковник вкрадливо промовив:
  - Може, поцiлуємось на прощання?
  Алiна кивнула:
  - У губи? А у вас як iз зубами?
  Петро хвалько промовив:
  - Жодної дiрочки!
  Дiвчина-кiлер кивнула:
  - Ну, тодi можна!
  I вони зiйшлися губами до губ. I раптом Петро Iванов як заволає:
  - Боляче!
  I вiдштовхнув Алiну, i вiн вiдскочила, смiючись. По губi полковника текла цiвка кровi.
  Петро погрозив їй вказiвним пальчиком:
  - Ти кусача!
  Алiна вiдповiла з усмiшкою:
  - Це щоб ви, пане слiдчий, не думали, що я повiя! Ось насправдi я порядна жiнка, хоч i вбивця!
  Iванов зiтхнув:
  - Я так не думаю. Просто, менi здається, у мене кохання з першого погляду.
  Дiвчина-кiлер хихикнула:
  - То вiдпусти мене з-пiд варти?
  Петро зiтхнув i вiдповiв:
  - Це вже не я, а прокурор вирiшує. Але з огляду на тяжкiсть звинувачення - серiя гучних, замовних вбивств, вас звiльнити буде неможливо!
  Алiна кивнула i промовила:
  - Гаразд, я розумiю... - I тут же подумала: - Сама втечу.
  Полковник витер за допомогою серветки кров, бризнув на себе одеколоном i вiддав розпорядження.
  Алiнi знову одягли ззаду наручники i так босонiж повели коридорами великої будiвлi, що примикає до Бутирка. Бiльшiсть камер були спiльнi. Але для деяких, особливо небезпечних, були й одинаки. Ще й камери на два мiсця є - вважаються найкращими за комфортнiстю. За них платять грошi, щоби потрапити.
  Алiна йшла гордо розправивши сильнi плечi. Якийсь великий зек на її шляху спробував лаятися матом, але отримав голою гомiлкою тичок у пах. I впав iз ревом. А менти смiялися.
  У жiночому крилi не так смердiло - прекрасна пiдлога бiльш охайна, та й беруть пiд варту їх рiдше. По дорозi кiлька разiв потрапили кримiнальнi. Але вони вже чули про блондинку-термiнатора i кивали їй на знак поваги. Одна з них прошепотiла:
  - Головне нiкого не здавай!
  Алiна пискнула:
  - Не дочекаєтесь!
  I ось її пiдвели до камери та зняли наручники. Наглядачка передала бiлизну, в тому числi цiлком пристойний матрац, i помiтила:
  - Ви, мабуть, крута бандитка! Якщо вам такi привiлеї.
  Алiна впевнено вiдповiла:
  - Мафiя безсмертна!
  Пiсля чого вона увiйшла до камери. Справдi, всерединi було чисто, i бiлi стiни вкритi плиткою. Це справдi висновок з привiлеями. На животi лежала дiвчина приблизно двадцять п'ять рокiв на вигляд, i натискала на клавiшi комп'ютера. А лiжко стояло з iншого боку. Коли будували Бутирку, ще за царських часiв, зрозумiло, була iдея не лише камери для простого народу, а й знатних особ. Тому тут був i холодильник, i телевiзор iз великим екраном.
  Дiвчина повернулася i промовила:
  - Здрастуйте!
  Алiна кивнула i вiдповiла:
  - Мир вашому будинку!
  I постелила собi досить велике i широке лiжко. I помiтила з усмiшкою:
  - А в камерi навiть затишно!
  Дiвчина-блондинка вiдповiла:
  - Порiвняно з iншими, непогано, але у Швецiї було ще краще!
  Алiна здивувалася:
  - Ти мотала термiн у Швецiї?
  Дiвчина кивнула:
  - Так! Точнiше, я вiдсидiла за iншого. У мене такий був безневинний вигляд, що менi дали лише три мiсяцi! А суми викрали на десять мiльйонiв.
  Алiна хихикнула:
  - Ось тi на! На десятки мiльйонiв доларiв?
  Дiвчина-блондинка кивнула:
  - Звiсно ж доларiв! А не карбованцiв. Рубль - це взагалi не валюта. I дiвчина труснула своєю босою ногою. Вона була справдi гарна i фiгуриста. Алiна подумала, що з такою гарною дiвчиною непогано було б попеститись. Хоча вона, звiсно, i чоловiками не нехтує. Але робить це по-розумному. Щоб повiєю та безвiдмовною дiвчинкою не рахували. Однак, щоб використати i чоловiкiв, i жiнок у своїх цiлях.
  Дiвчина напевно багата i зi зв'язками, i у неї, напевно, i вихiд в iнтернет є. А поки що в дев'яностi роки iнтернет ще не такий швидкий, i ще не такий масовий. А iнтернет з радiозв'язку - це теж ще дуже рiдкiсне явище. I ноутбук, зважаючи на все, зовсiм непростий.
  По-перше, компактний i легкий, по-друге з досить великим екраном i кольоровий.
  Алiна пiдсiла до напарницi i запитала:
  - А щодо нього фiльми можна дивитися?
  Дiвчина-блондинка кивнула:
  - Так, звичайно, через флешку. I навiть через iнтернет, але поки що це пригальмовуватиме. Ще технiка швидкого iнтернету недостатньо розвинулася!
  I тут вона пiдвелася i додала:
  - Моє прiзвище Добровольська, а iм'я Нiколетта. Може, чули?
  Розумна Алiна засмiялася i вiдповiла:
  - Щось знайоме! А поганяло якесь?
  Нiколетта вiдповiла з усмiшкою:
  - Бiле золото!
  Дiвчина-кiлер посмiхнулася:
  - Непогано! Хоча не все золото, що блищить!
  Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - Ти займалася карате?
  Алiна пiдтвердила:
  - Не лише карате, а й рiзними єдиноборствами! А що?
  Нiколетта вiдповiла:
  - Тюремне начальство часом органiзує для мафiї бої без правил. I ти б могла виступати. Якщо, звичайно, добре вмiєш битися!
  Алiна засмiялася i вiдповiла:
  - Я вмiю добре битися! Маєш монету?
  Дiвчина витягла з кишенi нещодавно випущений карбованець. I кинула його Алiнi. Та легко впiймала його босими пальчиками ноги. I пiдкинула вище. I знову зловила. А потiм ще раз кинула, i впiймала цього разу зубами, i пiдморгнула.
  Нiколетта пискнула:
  - Оце так! Круто виходить!
  Алiна ще раз пiдкинула. Спiймала монету руба. I ось стиснула мiж великим i вказiвним пальцем своєї босої ноги. I монета взяла та сплющилася!
  Нiколетта свиснула:
  - Ну i силища! Я таке бачу вперше.
  Алiна хихiкнула i вiдзначила:
  - Природний талант та тренування! Мiй молодший брат також дуже сильний i знiмається в кiно.
  I одразу ж запнулася. Це був великий секрет. I брат мав iнше прiзвище, щоб у разi чого не постраждати. Навiть вiд рук мафiї.
  Нiколетта запитала:
  - А в якiй ролi?
  Алiна вiдповiла, намагаючись повернути все жартома:
  - У ролi Портоса! Думаю, вона найкраща для нього!
  I дiвчина засмiялася. Дивилося i чулося таке i справдi кумедно.
  Потiм вона спитала з посмiшкою:
  - Ви в якiсь iгри пробували?
  Алiна кивнула:
  - Так, бувало таке. Наприклад, у танчики!
  Нiколетта вiдзначила:
  - Можна грати в танки та один проти одного. Є новiтня версiя гри iз завантаженням параметрiв.
  Алiна свиснула:
  - Ось як? Цiкаво!
  На екранi спалахнула таблиця параметрiв. Як i належить у грi, що дорожче i довше будується, те й ефективнiше. I б'є з убивчою силою. Тут були параметри машин Другої свiтової вiйни та сорокових рокiв, включаючи проектнi. I можна було озброюватись i "Маусом", i IС-7, i легендарним Т-34, i маленькими Е-25. Останнi i зовсiм самохiдки, з низькими силуетами та дешевi у виробництвi.
  Алiна помiтила:
  - Так, непоганий я бачу набiр технiки. А тут можна вибрати пару дорогих танкiв, або дюжину дрiбнiше i дешевше.
  Нiколетта кивнула:
  - Так, тут їх повний подарунок. Машини звiрi. Менi особливо подобаються САУ - Е-25, вони дешевшi i швидше будуються, нiж Т-34, але ефективнiшi за них у бою. Можна за рахунок кiлькостi з ними виграти. Тим бiльше є САУ - Е-25, з гарматами калiбру 88-мiлiметрiв, i з ними будь-яке завдання пiд силу.
  Алiна вирiшила спробувати. Справдi, є Е-25 важче, на якi ставлять гармати, у тому числi 88-мiлiметрiв у 100 ЕЛ, i вони добре решту машин пробивають.
  Поки дiвчата грали, у мафiї проходили свої рухи. Iроду доповiли у якiй камерi знаходиться Алiна. I вже одразу почулися пропозицiї голови таємної полiцiї вивести її. У тому числi за грошi її могли конвоювати на медичнi огляди до лiкарнi, i там дорогою втекти простiше простого.
  Глава таємної полiцiї, пiдключившись до iнтернету, точнiше, це зробив хакер Колобок. I цей юнак iз татуюванням на обличчi в досадi зазначив:
  - Вона у танчики грає! Нi, щоб зв'язатися з нами!
  Голова таємної полiцiї Коршун рикнув:
  - Схоже, що вона сприймає в'язницю як будинок вiдпочинку чи якийсь санаторiй. Ось взяла i здiйснила на завадi м'яку посадку!
  Юнак буркнув:
  - У загальну камеру її тодi б i завила.
  Коршун буркнув:
  - Можна про це подумати.
  Рiзнi знаряддя у грi та машини коштували по-рiзному. Але ще треба вмiти керувати танками. Тут теж особливе мистецтво, щоб, зокрема, з борту чи корму, де броня тонша, а кути рацiонального нахилу бронi менше не влучили. I це мистецтво маневрування. Ось узяти, наприклад, рухому самохiдку Е-25, яка має й бiльшу швидкiсть, i робить двадцять пострiлiв за хвилину. Такою силою треба вмiти ще керувати. Тим паче машина легка, а отже, не надто броньована, хоча низький силует цiєї САУ гарний захист.
  Алiна подумала, що добре таки, що подiбна машина не надiйшла в серiю в реальнiй iсторiї. Були б проблеми. I так втратили скiльки народу менш нiж за чотири роки Великої Вiтчизняної Вiйни. А чи тривали вона довше? Що було б у цьому випадку?
  Ось уявiмо, що Е-25, маленька машинка в пiвтора метри заввишки i проста у виробництвi з гарматою "Пантери" з'явилася б на Курськiй дузi. I двигун "Пантери", при вазi в двадцять п'ять тонн при приблизно бронi, та ще з великими кутами рацiонального нахилу. Ось тодi був чималий шанс, що б перемогли фашисти. I в цьому випадку результат вiйни був би не зрозумiлий. I в сорок п'ятому роцi радянськi танки не були б у Берлiнi.
  Дiвчата почали грати. I це цiкаво. Е-25 хоч i самохiдка, але найефективнiша зброя за сукупнiстю характеристик, включаючи i вартiсть.
  Алiнi це подобалося. А з важких танкiв найкращий IС-7 та Е-75 у модифiкацiї "Тигр"-4. Чим вiн вiдрiзняється вiд "Тигра"-3? Меншою вагою, нижчим силуетом та газотурбiнним двигуном. Якщо "Тигр"-3 важить дев'яносто три тонни, при двигунi в дев'ятсот кiнських сил, при товщинi бронi спереду корпусу 200-мiлiметрiв, низ 150-мiлiметрiв, борти в 120-мiлiметрiв - нахили, приблизно як у "Тигра"-2, а вежа нахилом, та 160-мiлiметрiв з нахилами бортiв вежi. I гармата 128-мiлiметрiв 55 ЕЛ калiбр. У товщинi бронi башти i верхнiй частинi корпусу цей танк перевершує IС-7, гармати у танка 130-мiлiметрiв i 60ЕЛ приблизно рiвнi, радянська трохи лише сильнiша з порiвнянною скорострiльнiстю. Борт верх корпусу товщi у радянського, зате низ товщi у нiмця. Але в ходових якостях швидкiсть та маневренiсть радянської машини при двигунi 1050 кiнських сил за вагою 68 тонн. I силует куди нижчий, а у "Тигра"-3 борти зависокi. Тобто дана машина - це королiвський тигр, що добряче пiдрiс, з низкою проблем. А ось "Тигр"-4 - це бiльш досконала машина - i вежа вже й менша, компонувальна схема двигуна та трансмiсiя разом i на моторi коробка передач, що зменшило розмiри, i бiльш досконала i легка, i нижча ходова частина. I двигун потужнiший у пiвтори тисячi кiнських сил. Висота машини зменшилася, а кути нахилу бронi зросли. Борти корпусу стали товщi за рахунок екранiв 170-мiлiметрiв. Зброя стала потужнiшою за 128-мiлiметрiв у 80ЕЛ довжини i з потужною маскою. Зовсiм лоб вежi непробивний з маски.
  I вага машини всього сiмдесят три тонни, при бiльшiй товщинi бортiв корпусу, та й вежа по бортах стала в двiстi мiлiметрiв. А сiмдесят три тонни при двигунi тисяча п'ятсот кiнських сил i газотурбiнному, це означає вже "Тигр"-4 швидший i маневренiший, нiж IС-7.
  Алiна помiтила з усмiшкою:
  - Конструктори цiєї гри, я бачу, бiльше цiнують третiй рейх, нiж СРСР?
  Нiколетта вiдзначила:
  - Зараз моднiше схилятися перед Європою. Тим паче у нiмцiв у серiї Е справдi були чудовi розробки. Якi потiм використовували на "Леопардах". А ось танк IС-7 навiть у мирний час не пiшов у серiю. А якби йшла в цей час вiйна з Третiм Рейхом, то тим бiльше IС-7 у серiю не пiшов би. Так що "Тигр"-4 вийшов i потужнiшим за броню, i озброєнням, i ходовими якостями.
  Алiна кивнула головою натуральної бiлявки:
  - Звучить логiчно! Ну гаразд, я б хотiла...
  I тут дiвчина-кiлер понизивши голос, прошепотiла:
  - А в iнтернет вийти можна?
  Нiколетта пробурмотiла:
  - Все можна, якщо обережно.
  Алiна кивнула:
  - Щось менi треба передати.
  Дiвчина-мiльйонерка вiдповiла:
  - Це заборонено правилами. Якщо дiзнаються, можуть позбавити мене ноутбука.
  Дiвчина-кiлер запитала:
  - А як вони впiзнають?
  Нiколетта вiдповiла:
  - Якщо хмару перевiрять - то впiзнають! Щоправда, у керiвництва Бутирок може його й немає, але у ФСБ та найкращих вiддiлiв МВС - це точно є.
  Алiса помiтила:
  - Краще ризикнути. Тим бiльше, я впевнена, що мене вже збираються виручити.
  Дiвчина-мiльйонерка кивнула:
  - Ви важлива особа i вас виручатимуть. Але влаштовувати втечу невигiдно. Ось менi просто дадуть умовний термiн або з вiдстрочкою вироку. А там i амнiстiя настане. А так ти будеш у розшуку. Щоправда, можна зробити пластичну операцiю i помiняти особистiсть. У будь-якому разi подумай, чи варто тiкати? Чи не краще за допомогою доброго адвоката та пiдкупу суддi домогтися виправдання.
  Алiна свиснула i вiдповiла:
  - Виправдання? Це також непогана iдея! В принципi, можливо.
  I дiвчина хотiла щось сказати ще, але дверi камери вiдчинилися. З'явилася наглядачка у формi. Вона передала передачу Алiнi i помiтила:
  - Добре, що ви обидвi не палите.
  Нiколетта хихикнула:
  - А що, навiщо собi садити здоров'я? Тим бiльше, навiть хорошi сигарети не надто приємний мають запах.
  Наглядачки шепнула:
  - Малява у ковбасi.
  I блиснувши чоботами, пiшла. За звичаєм камери Алiна пригостила Нiколетту, хоча й мала багато передач i продуктових, i теж рiзних.
  Малява виявилася простою, шрифт досить примiтивний. I прохання одне: нiкого не здавати i обiцянка втечi. I далi ще й грошi їй обiцяли, i безпека.
  Ну перефарбувати волосся та змiнити обличчя та вiдбитки пальцiв, це можна зробити, сучаснi технологiї дозволяють. I що її швидше за все не вбиватимуть, тому що вона кiлер дуже класний i це цiнується, теж можливо.
  Життя в цiлому штука хороша. У матерiальному планi тим паче. I жодної ностальгiї за радянськими часами. Насправдi вона тодi була школяркою, i це нудно. Вчитися не дуже вона любила. Сидiти за партою болiсно. Добре ще, що її не ображали однолiтки та однолiтки - вона була чудовим бiйцем, i в її батькiв вистачило розуму, записати дiвчинку на єдиноборства.
  Насправдi, вмiння битися дуже корисно. Крiм того, заняття спортом пригнiчують потяг до алкоголю та сигарет. I цi шкiдливi звички серед дiвчат поширенi.
  Особливо багато тих, хто курить, часи стали вiльнiшi i цигарки пiдлiткам продавали, а дiвчата, як вiдомо, дуже комплексують iз приводу зайвої ваги. Так, нiкотин сушить, але надто дорогою цiною купуються втраченi кiлограми.
  Алiна помiтила:
  - Ну! Може, справдi, покинути цей санаторiй?
  Нiколетта хихикнула i вiдповiла:
  - У в'язницi добре, а вдома краще! Що ж, можеш бiгти, i це буде круто. Хоча залишишся тут, то можуть i витягти. Тут ще варiант - вiдпустять пiд заставу, а справу пустять на гальма, доки про неї не забудуть. Або його не втратять.
  Алiна посмiхнулася i заспiвала:
  Не треба голову втрачати,
  Не варто поспiшати...
  Не треба голову втрачати,
  А раптом та знадобиться,
  Ти запиши собi у зошит,
  На кожну сторiнку!
  Не треба голову, втрачати,
  Не треба голову втрачати!
  Не треба голову втрачати!
  Нiколетта вигукнула:
  - О, це класна пiсня з фiльму "Тiнь" iз Костянтином Райкiним. Чудово, не треба втрачати голову, i працює гiльйотина!
  Дiвчата, обидвi красунi бiлявки, взяли й ляснулися один одного долонями.
  Алiна помiтила з усмiшкою:
  - Чудово! Але що ти любиш хлопцiв?
  Нiколетта кивнула:
  - Тут можна замовити собi хлопчика, причому будь-якого вiку. Заплати наглядачку, i вона тобi приведе самця. А що?
  Алiна посмiхнулася i заспiвала:
  Хлопцi, хлопцi, це у ваших силах,
  Землю вiд пожежi вберегти,
  Ми за мир за дружбу,
  За усмiшки милих,
  За сердечнiсть зустрiчей!
  Дiвчата розсмiялися, наче мали привiд для радостi. Хоча насправдi чому б їм i не порадiти, що ще живi i на конi.
  Алiна оголила червоний сосок грудей i запропонувала Нiколетте:
  - Поцiлуй мене в цю полуничку!
  Та облизнулась i вiдповiла:
  - А ви принаднiсть!
  I губами припала до соска, i обидвi дiвчата попрямували до раю.
  А тим часом глава таємної розвiдки мафiї вже отримав низку пропозицiй про втечу. Зокрема, була навiть iдея просто пiдмiнити Алiну на дiвчину двiйника. I це всiх би влаштувало. I пагона формально немає, i суперкiлер на волi, i всi задоволенi, особливо мафiя. А мафiя, як вiдомо, безсмертна! I багато в чому зрощується iз державою. Ну, як тут не порадiти. Часи такi настали - веселi, що можливо все. I не все вирiшує навiть президент.
  Глава таємної розвiдки наказав пiдготувати двiйника. Тут не проблема: зробити пластичну операцiю бiльш-менш спортивнiй дiвчинi, пофарбувати волосся та вiдбитки пальцiв пiдробити. I все буде окей, чи хокей!
  Тобто дiвчина-кiлер буде у них, але нiхто її не шукатиме. I двiйника вже почали готувати. Iрод погодився сплатити витрати. I всi опинилися при справi.
  Найголовнiше не скупитися. Це дев'яностi роки, час убивств. Зокрема навiть Зюганова пропонували гримнути. Але це могло вiдкрити дорогу молодшому, харизматичному i здiбному лiдеру. Та й сам факт усунення комунiста номер один робив iз КПРФ партiю мученикiв.
  I це не дуже вигiдно. Тим бiльше сам Зюганов i зовнi не красень, i харизми в ньому майже немає, i середнiй оратор. Комунiстам взагалi не щастило на лiдерiв. Пiсля Сталiна, який теж був жахливий, якi нiкчемностi очолювали КПРС. Можливо, якби пiсля Сталiна Микола Вознесенський, то був би комунiзм!
  Що ж, цiлком можливо. Вознесенський на дев'ять рокiв молодший за Микиту Хрущова та академiк, а українець колгоспник не мав навiть вищої освiти, на вiдмiну вiд академiка та доктора наук Миколи Олексiйовича.
  Дiвчина трохи ще переглянула параметри танкiв... Тут у цiй грi були лише машини сорокових рокiв. Це типу Друга свiтова у бiльш тривалому варiантi. Свого роду це типу антиутопiї. За даними, якi вважаються майже офiцiйними, СРСР менше, нiж за чотири роки Великої Вiтчизняної вiйни втратив двадцять сiм мiльйонiв. А якби ВВВ тривала десять рокiв? Можливо, не залишилося б чоловiкiв.
  Щоправда, Алiна як дiвчина розумна та розвинена, не просто тупа вбивця, мала свою думку. Що насправдi загинуло не двадцять сiм мiльйонiв, а менше. По-перше, населення СРСР до вiйни швидше за все було на шiсть мiльйонiв менше. Так, данi перепису були фальсифiкованi пiд цифри Сталiна. Плюс ще кiлька мiльйонiв, як мiнiмум, викрадених на роботу до Нiмеччини та вiйськовополонених залишилися за кордоном, не бажаючи повертатися до тоталiтарного Сталiнського раю. Тим бiльше ризик потрапити до радянського концтабору був дуже великий. Тож швидше за все загинуло справдi близько двадцяти мiльйонiв, а може, навiть i менше.
  Перший перепис населення робився через десять рокiв пiсля вiйни. I можливо, що й цифри пiслявоєнного приросту завищенi. Наприклад, у Нiмеччинi пiсля Другої свiтової вiйни народжуванiсть була дуже низькою. А чому в розореному СРСР за гострої нестачi чоловiкiв i нестачi продовольства та матерiальних труднощiв прирiст був населення майже два вiдсотки на рiк? Аборти було заборонено? Та й у Нiмеччинi пiсля вiйни вони були обмеженi. Нинi ж у дев'яностi роки населення Росiї зменшується.
  Хоч жити в матерiальному планi не так уже й погано. I головне за Єльцина зник дефiцит. Полицi повнi товарами, достаток продуктiв, причому за доступними цiнами, i безлiч можливостей заробити. Ну i iнтернет з'явився, i алкоголь доступний i дешевий, хоч залийся, чого не було за часiв Горбачова, коли, щоб купити двадцять пляшок горiлки, слiд вiддати мiсячну зарплату.
  А народжуванiсть падає i абортiв багато, i населення зменшується.
  Тому реально пiсля вiйни народу могло бути i бiльше, нiж прийнято рахувати. Сталiн назвав офiцiйну цифру всiх загиблих i мирних жителiв та вiйськових у сiм мiльйонiв. Але це вже напевно заниженi данi. Ближче до iстини найiмовiрнiше i мирних i вiйськових втрат мiльйонiв п'ятнадцять.
  Алiна подумала, що вона надто замислена на цi теми. Сама вбивала людей, але це були, як правило, поганi чоловiки. Кiлька разiв зустрiчалися i жiнки, але теж далеко не ангели. Ось Єльцин вважається реформатором, але розв'язав вiйну проти Чечнi. До того ж, маючи в триста разiв бiльше населення, примудрився програти.
  Миколi Другому ввиняють, що вiн, маючи втричi бiльше населення, програв вiйну Японiї. При чому Японiї допомагали i Британiя, i США технiкою та позиками. А Єльцин примудрився програти у Чечнi проти фактично ополчення. До того ж, ще частина чеченцiв була на боцi Росiї. Тож якщо вважати дудаєвцiв, то Росiя має перевагу в населеннi в п'ятсот разiв. I треба примудритися при цьому залишити Чечню, i навiть залишити до вiйни контрольованi пiвнiчнi райони.
  Алiна буркнула:
  - Так, бувають такi ось дебiльнi правителi! I чого їм нема.
  Нiколетта помiтила:
  - Єльцин, звичайно ж, не ангел, але вiн дав нам такi фантастичнi можливостi, що...
  Дiвчина-кiлер поправила:
  - Скорiше, дав нам такi можливостi Горбачов. А Єльцин, це вже домальовування штрихiв, до чого дуже корова.
  Дiвчина-мiльйонерка розсмiялася i вiдповiла:
  - Можливо... Я навiть думаю, що Зюганов, швидше за все, не повернувся б у минуле. Це зовсiм не тi комунiсти, що були ранiше. Але неприємно, що вони ходять пiд портретами Ленiна та Сталiна.
  Алiна знизала плечима i помiтила:
  - Хрестоносцi несли прапор Iсуса Христа. А Iсус був за мир i проти воєн. Отже зовнiшнiсть одна, а реальний змiст iнший.
  Нiколетта засмiялася i помiтила:
  - Так! Як i Гайдар, використовує зображення Петра Першого i називає себе демократом. Але Петро Перший був деспотом i диктатором, можливо, найжорстокiшим iсторiя Росiї.
  Дiвчина-кiлер хотiла щось сказати, але тут вiдчинилися дверi i увiйшла наглядачка у супроводi двох мiлiцiонерiв i крикнула:
  - Алiна Єлова, на вихiд!
  . РОЗДIЛ No 4.
  Енрiке, молодший брат дiвчини-кiллера, справдi знiмався в кiно, що надзвичайно цiкаво. Справдi, якi тут можливостi, голова паморочиться. До того ж, тебе знiмають у кiлькох кiнокартинах одночасно. Ось ти, пiонер-розвiдник, iде лiсом. Його босi, дитячi ноги, дуже гарного хлопчика рокiв одинадцяти, шльопають стежкою. I дерн так приємно лоскоче голi пiдошви. I ось в iншiй сценi дитина строчить з автомата.
  Енрiке знiмають, як вiн веде вогонь босоногий, засмаглий хлопчик у шортах. I його шкiра шоколадна, а волосся навпаки свiтле i золотисте. Енрiке, брат Алiни, дуже гарний, i при цьому швидкий, рухливий, спритний, як шимпанзе, i займається дуже успiшно єдиноборствами. Для кiно вiн просто знахiдка. Ось зараз вiн в iншiй картинi, з ним хлопчик Вовка такий руденький, чорнявий Серьожка i дiвчинка Даша. Дiти босонiж скакали травою, вели вогонь з iграшкових автоматiв. До того ж, не зрозумiєш з ким вони воюють. Їхнi супротивники якiсь монстри з кабаньми головами. I потрапляють у них i iскриться, i ревуть цi тварюки. Вовка прочiрикав:
  - За Ельфiю до кiнця!
  Енрiке вигукнув:
  - Так, перемога буде за нами!
  I хлопчик дуже спритно босими пальчиками кинув ноги бумеранг. Той пролетiв i потрапив горлом свинолюбам, перерiзавши парi виродкiв горлянки. Що було показано крупним планом.
  Сергiй теж засвистiв. I перекрутився, i жбурнув у свино-людей.
  Камери засувками - знято.
  Дитяча команда непогано працювала на майданчику. Тут вони боролися проти вiйська царя свиней. I це було кумедно. I вони стрiляли дуже влучно. I iскрилися тут спалахи. I ось Енрiке жбурнув гранату високою дугою. I лунає вибух. I йде руйнацiя ворожої шеренги.
  Заодно горить танк, i сиплються ковзанки. Показують, як вони крутяться та розходяться.
  Енрiке проспiвав:
  Як жили ми борючись,
  I смертi не боячись...
  Ми свинорилих, вiрте, переб'ємо,
  Для бог Арес князь,
  Ворогiв затопчемо в бруд,
  Спалимо супротивника суцiльним вогнем,
  Спалимо оркшистiв лютим вогнем!
  Ось це справдi дуже гарнi бої. I дiти тут як тут. Працюють i без будь-яких забобонiв, i це запеклi зiткнення.
  Сергiйко вигукнув:
  - За Батькiвщину, за новi перемоги!
  I дiти як вiзьмуть i засвистять. Вони надзвичайно високi ставлять собi параметри. I їх знiмають iз рiзних ракурсiв. Ось так буде дуже весело, коли юнi воїни хлопчики та дiвчатка у бою.
  I танк спалахує, наче пiр'я виходить зi сталi, i з'являються фiолетовi та помаранчевi мови. I ось з нього вилазять обгорiлi рила. Пахне смаженою свининою.
  А дiти трiумфують. Деякi хлопчики та дiвчатка з юного батальйону носять червонi краватки. Тут тепло та лагiдна природа Кавказу. Дiти верещать вiд захоплення. Ось хлопчики та дiвчатка кидають босими пальчиками нiг убивчої сили горошинки. I вони вибухають i розносять свинячi рила, наче хлюпають хвилi з вогню та сталi.
  Енрiке тут змахує чарiвною паличкою i вимовляє заклинання. Зверху починаються падати цукерки. Свинячi рила хапають їх i засовують собi в роти. I в результатi потворнi свинi розквiтають пишними букетами квiтiв. Так це гарно виглядає. А деякi тварюки перетворюються на торти.
  Дiти верещать вiд захоплення. I цю частину картини знято.
  Пiсля чого, Енрiке та iншi хлопчики та дiвчатка, сяючи босими п'ятами, бiжать у басейн. I це їм таке весело. I Енрiке, Серьожка, Вовка, Сашка, Колька, а також дiвчатка починають кидатися м'ячиками. Як це весело. I звучить гарна музика. I пiдскоки.
  Потiм дiти трохи перекусили протеїновим коктейлем, i знову бiжать на зйомки.
  На цей раз Енрiке грає роль хлопчика-чарiвника. Ось вiн у камзолi принца розмахує чарiвною паличкою i перетворює стражникiв на бiлочок, чи гриби. А потiм сам стає шулiкою i злiтає вище. I вiд його крил виходять золотавi хвилi. Ось це справдi виглядає красиво. Потiм птах знову перетворюється на хлопчика. Той шепоче заклинання та його чепурнi чоботи з алмазними шпорами зникають, i далi дитина вже повзе по крутому даху босонiж. Його намагаються атакувати величезнi кажани з iклами.
  Хлопчик клацає босими пальчиками нiг. Вiдбуваються перетворення. I кажани стають, або кульками для пiнг-понгу, або перетворюються на золотi, курячi яйця. I тi падають на дах i скочуються. Ось одне з яєць упало просто у сиру землю. I з нього почали рости пагони височеної, наче хмарочос, пальми.
  I по нiй стали дертися хлопчик Сашка та дiвчинка Катька. У них у руках були чарiвнi палички. Але дiти взяли їх у зуби, самi полiзли, чiпляючись пальцями рук та босих нiг за кору. Ось це було чудово.
  Дiтей пробувала переслiдувати рись, але хлопчик-чарiвник Сашка жбурнув у неї крихiтне зернятко. I хижак перетворився на домашнього кошеня. Вiн замуркотiв i згорнувся клубочком.
  Дiвчинка Катька заспiвала:
  Котик, котик,
  Оксамитовий животик,
  М'якi лапки...
  Сашко додав:
  - Фу, який ти бридкий!
  I дiти-чарiвники, як вiзьмуть i розсмiяються. I продовжують дертися по пальмi.
  А Енрiке взяла та атакувала баба Яга. В даному випадку це була жiнка рокiв тридцяти вогненно-рудої мастi. Вона почала випускати по хлопчику вогнянi пульсари. Потрапивши в сталевий дах, вони змушували горiти метал i пiднiматися бульбашками.
  Баба Яга була в ступi та з мiтлою. Енрiке вiдповiв їй iз чарiвної палички. I вилетiв магоплазмовий мiхур. Вiн разом проковтнув бабу Ягу. Та стала у вiдповiдь викручуватися. I на хлопчика обрушилися згори фiолетовi жаби. Вiн вивертався i вiдповiдав. Жаби почали обертатися в троянди, якi пахли. Серьожка та Вовка наспiли на допомогу. Хлопчики-чарiвники промовили заклинання, i мiхур стиснувся. Руда, велика вiдьма перетворилася на дiвчинку рокiв п'яти. I та шльопнулася на дах i розплакалася. Ось це був пасаж. Можна сказати дике перетворення. Маленька баба Яга просипiла:
  - Ображають бiдну дiвчинку!
  I в кiно це було знято. А над Енрiке завис вертолiт. Дiвчинка Лара пискнула:
  - За чаклунство!
  I скинула хлопчику-чарiвнику драбинку. I гелiкоптер був дископодiбної форми. Хлопчик став босою ногою на сходи. I вже з неї почав пускати чарiвнi блискавки енергiї. I ось з рiзних бокiв лiзли воїни з вовчими головами, свинячими рилами, з хоботами слонiв. Ось це справдi була агресивна навала.
  Дiти з верху теж палили по них. Вони робили це влучно та смiливо. I кидати стали шкiрку бананiв. При її попаданнi вiдбувався вiдскок i п'ять-шiсть монстрiв перетворювалося на екзотичнi фрукти.
  I тi котилися просто дахом i пiдскакували. Ось це було здорово та круто.
  Енрiке вигукнув:
  Не спокушайте нас промовами,
  Ворог отримає вiдсiч...
  I знамення над мечами,
  I кривава сокира!
  I це теж знiмали зi спецефектами, i використовуючи комп'ютерну графiку. Енрiке став справжнiсiнькою зiркою. Як його любили у дитячих ролях. До речi, хто сказав, що в дев'яностi роки жилося погано? Дивiться, скiльки прем'єр. I навiть дитячого кiно.
  Потiм Енрiк зняли з iншими дiтьми на палубi корабля. Хлопчики переодяглися в матроски, але лишилися босонiж. I вони вели вогонь iз рiзних гармат. При чому робили це красиво та артистично.
  Але в повiтрi знову з'явилася баба Яга. Вже знайома нам руда красуня, її мiдно-червоне волосся майорiло в повiтрi, наче пролетарський прапор, з яким штурмують зимовий палац. I в руках у баби Яги чарiвна паличка розмiрами зi швабру.
  Вона нею махнула, i вилетiла цiла дюжина мiтелок. I вони атакували дитячий екiпаж, кинувшись лоскотати хлопчакiв. Вони кидалися на хлопчикiв у тiльниках, тi розбiгалися, миготивши босими, рожевими п'ятами. У вiдповiдь Енрiке, Вовка та Катька дiстали дудочку, флейту та губну гармошку.
  I дитячий оркестр заграв.
  Волотi закружляли в хороводi i почали танцювати гопак. А хлопчаки знову кинулися до гармат, i почали наводити гармати на ворожий фрегат. Багато хто з них скинув тiльники i хизувався оголеними, мускулистими торсами.
  Потужний удар налетiв на фрегат противник. Так довбало, що буквально зривало щогли. Вони з гуркотом i скреготом падали вниз. Потвори зi свинячими i вовчими рилами злякано верещали. Спалахували пожежi. Було моторошно i, водночас, весело. А Енрiке, граючи, направив волотi на бабу Ягу. Як вони взяли i почали її мутузити i лоскотати. Руда жiнка, як завищить i почне тiкати. Навiть ступа задимилась. Ось це, скажiмо так, вийшло чудово та красиво.
  I Баба Яга тiкає, а за нею волотi, i пiдхльостують злу чарiвницю. I чорний хвiст за нею буквально лишається. Ось це справдi уявлення.
  Але однiєї Баби Яги звичайно мало. З'явився справжнiсiнький Карабас Барабас. Його борода була довгою i розвiвалася за вiтром. I вiн як почне гуркотiти своїм оглушливим басом. Що навiть риба з моря повискакувала, а корабель почало кидати з боку в бiк по хвилях.
  Дiвчинка Катька пискнула:
  - Оце так! Ну i круто!
  Енрiке буркнув:
  Карабас, Барабас,
  Отримай копитом у око!
  I хлопчик махнув чарiвною паличкою. I справдi з'явився на мить велетенський кiнь i як довбає копитом у око. I Карабас вiд сильного удару, як вiзьме та перевернеться. I зареве. Але тепер його рик обрушився на пару фрегатiв, якi намагалися атакувати корабель iз хлопчиками та дiвчатками. I в обох посудин стали ламатися щогли, i зносити реї, що було дуже круто.
  Дiвчинка Ольга прочирикала:
  Пташка польку танцювала,
  На лужку в ранню годину...
  Хвiст лiворуч, хвiст праворуч,
  Але вдерся Карабас!
  I показала мову. Так, симпатична дитяча команда зiбралася. Багато хто володiв чарами i магiєю.
  Енрiке та Сашка, використовуючи кiльця на босих пальчиках своїх нiг, взяли та зiштовхнули Карабаса та Бабу Ягу. I як узяло i грюкнуло. I спалахнуло при зiткненнi двох злих чарiвникiв, наче наднова зiрка палає. I це знову знято з великим азартом.
  Хлопчики та дiвчатка застрибали та застукали босим, маленькими ногами та заспiвали:
  Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває,
  У всьому всесвiтi немає її красивiшого...
  Стисни мiцнiше витязь лучемет,
  Помри за Богом цю Ельфiю!
  I юнi воїни засвистiли... Пiднялася хвиля, i так пошкодженi фрегати почали тонути. I виглядало це, наче обдають потоки шампанського. Ось це справдi чудово. I можна сказати, неповторно.
  Енрiке зазначив:
  - Ось що свист животворний робить!
  Вовка хихiкнув i зазначив:
  - Ми ворогiв усiх просвистiмо!
  Сергiйко буркнув:
  - I буде у нас велика перемога!
  Сашко проспiвав:
  Нi прекраснiше Батькiвщини Ельфiї,
  Не заважають дитячi роки.
  У свiтобудовi немає країни красивiшої,
  З правдою свiту будемо назавжди!
  Хлопчик та дiвчинка дружно звернули шаблями. Ось це чудовий дитячий екiпаж. Бойовий корабель поплив далi.
  Дiти почали смажити рибу та шашлики з козуль та кабанiв. Прямо на палубi палали багаття, i переверталися рожнi. Було досить весело i грала музика. Дiвчата грали на волинках, а хлопчики били у барабани, було дуже весело.
  Енрiке та iншi дiти влаштували змагання iз лука. Вони стрiляли дуже влучно i вражали центр мiшенi. Але куди цiкавiше вести вогонь по метi, що рухається. Дiвчинка Свiтлана кидала тарiлочки, а решта дiтей вели по них вогонь. I теж вражали та потрапляли.
  Енрiко особливо виблискував влучнiстю. I це виглядало чудово.
  Дiти запускали стрiли вигнутою траєкторiєю. Потiм почали кататися на дисках.
  Вони крутилися i переверталися, i дуже шалено реготали. Так це виглядало прикольно. Коротше, розпустилися так, що з'явився водяний. Вiн був схожий на товсту людину з риб'ячим хвостом i вухами плавцями.
  З ним були чотири русалки iз срiблястою лускою та золотистими плавцями. Вони махали вiялами.
  Водяний пробулькал:
  - Щось ви дiти надто вже розшумiлися!
  Енрiке помiтив:
  - А коли гармати стрiляли, чи Карабас Барабас ревiв, то що, не чути було?
  Водяний посмiхнувся i вiдповiв:
  - Так до реву Карабаса, або гарматнiй пальбi ми звичнi, пiрати часто пустують. А ось дитячi витiвки збуджують глибиннi каламутi.
  Дiвчинка Катька взяла i заспiвала:
  Є сонечко та вiтер,
  I слон один для всiх!
  Буде мир на планетi,
  Веселий, дитячий смiх!
  Енрiке кивнув i заспiвав:
  Усi люди на великiй планетi,
  Повиннi завжди дружити...
  Повиннi завжди смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити!
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти,
  I у мирному, свiтi жити!
  Хлопчик Сергiйко кивнув:
  - Ось так водяний я тобi чудово зобразив? Так що повиннi смiятися дiти, так?!
  Водяний посмiхнувся i запитав:
  - Скажи хлопчику, тобi подобається смiятися?
  Хлопчисько-зiрванець заспiвав:
  Посмiхайся, посмiхайся,
  Навiть якщо не охота!
  Посмiхайся, посмiхайся,
  Щоб грошей нагромадити!
  Посмiхайся, посмiхайся,
  Щоб бiльше заробити,
  Посмiхайся, посмiхайся,
  Щоби менше заплатити!
  Водяний проревiв:
  - Здорово! Ну гаразд, як приємно чути дитячий смiх! Вiд нього все буквально оживає.
  Русалка проспiвала:
  - О, так! Вiд нього я сама молодшаю! До речi помiтили, як у триста тридцять рокiв виглядає Баба Яга - бiльше тридцяти не даси!
  Енрiке хихiкнув i зазначив:
  - Вибухнула Баба Яга! Сподiваюся, вона нам бiльше не нашкодить?
  Водяний помiтив:
  - Навряд! Її не випарувало, а лише перемiстило разом iз Карабасом Барабасом в iнше мiсце. Так що ця парочка ще напакостить!
  Хлопчик-воїн Сашко вигукнув:
  - Тим краще, пригоди продовжуються!
  I дитина встала на руки i задригала босими, спритними, як лапки мавпи ногами.
  Енрiке теж став на руки. Дiвчинка Катька пiдкинула кiлька кольорових кульок пiнг-понгу. I хлопчик пiдхопив їх i став жонглювати. I це в нього чудово виходило. Ось справдi пацан, що треба. I спритний, наче професiйний циркач.
  Водяний зазначив:
  - Спритний ти малий! З тобою не скучиш. Вгадай, хто на свiтi всiх мудрiший?
  Енрiке, продовжуючи жонглювати, запитав:
  - А що менi за це буде?
  Водяний вiдповiв:
  - Подарую тобi перлину розмiром iз кулак дорослої людини!
  Хлопчик хихикнув i вiдповiв:
  - Що ж, логiчно.
  I Енрiке заспiвав:
  Наймудрiший, це той,
  Хто за рахунок iнших живе...
  Але при цьому все йому,
  Шлють iз любов'ю похвалу!
  Водяний пробулькал:
  - Чудово! Доставити йому перлину! Нехай подарунок буде.
  Русалки блиснули хвостами i кинулися в глибину.
  А дiти дружно заплескали та затупали. Справдi, все виглядало як чудове свято юних воїнiв, якi шльопали босими ногами i спiвали:
  Кораблi лежать розбитi,
  Скринi стоять вiдкритi...
  Немов злива з рубiнiв,
  Льє догори кривавий дощ!
  Якщо хочеш бути ти сильним,
  Якщо хочеш бути щасливим,
  Роздави ворогiв, як муху,
  Роздави ворогiв, як воша!
  Роздави ворогiв, як воша!
  I всi взяли та затанцювали, скидаючи кулаки. I стаючи на руки. Видно було, як у хлопчикiв i дiвчаток блищать п'яти, а зверху аж три сонця. Одне справжнє та два штучнi. I це було знято.
  Як чудово. Потiм русалки принесли скриньку з перлиною. Скринька була кришталевою, i перлина дуже яскраво сяяла на штучних свiтилах i травневому сонцi. Ось так це було дуже здорово.
  Хлопчик-капiтал дiстав з скриньки перлину, зважив її i заспiвав:
  Перлина Богiв творiння,
  Любов до дiвчинки дорогий...
  Я присвячую пiснеспiви,
  З безмежною пристрастю, неземною!
  I спритно посунув її вгору, а потiм легко впiймав її босою пiдошвою. I знову пiдкинув.
  Катька зазначила:
  - Браво! Це просто супер!
  Водяний помiтив:
  - Перлина добре. Але, може, ви хочете до неї i мiшок iз золотом? Точнiше, скриня?
  Енрiке зазначив:
  - Два пiратськi кораблi затонули. Так що тобi одна скринька буде дрiбниця.
  Водяний кивнув:
  - Звичайно! Я пропоную зiграти у карти. Перлина проти скринi iз золотом!
  Енрiке уточнив:
  - Великої скринi iз золотом. I давай, тягли його прямо зараз.
  Цар водойми пiдтвердив:
  - Що ж, що буде, те й станеться!
  Русалки кинулися у морську гладь. З'явилися кiлька дельфiнiв та кальмар. Останнiй почав трубити i бити в барабани, i шльопати бронзовими тарiлками. Через що вироблялася моторошна какафонiя.
  Дiвчинка Ольга скривилася i пискнула:
  - Фу! Яка!
  Енрiке запропонував:
  - Давайте зiграємо ми самi!
  Така iдея дiтям сподобалася. I вони давай влаштовувати оркестр. I робили це з великим ентузiазмом. I полилася чудова музика.
  Хлопчик Сергiйко застукав у барабан i заспiвав:
  Дiти, це воїни крутi,
  Якщо воюватимуть, бiда...
  Швидкi ноги у хлопцiв босi,
  Нехай здiйсниться весела мрiя!
  I юнi воїни пiдхопили. I як це чудово виглядало. Неначе повернулося в море диво.
  I ось вiдразу вiсiм русалок i пара напiвлюдей i напiвриб i справдi витягли значних розмiрiв скриню. Водяник вiдкинув кришку, i там засяяло золото. Такi яскравi жовтi кругляшки. Сашко пiдхопив одну з них, перевiрив на зуб i заспiвав:
  Тiльки шкода нiхто не знає,
  Та й ми не знаємо самi...
  Злато мало не буває,
  Бракує, слабо дали!
  Дiти були веселi та виглядали дуже задоволеними. А водяний запропонував:
  - Давай зiграємо у карти. Виграєш, твоя буде скриня iз золотом - як бачиш вона велика, а програєш, то повернеш перлину назад!
  Хлопчик Сашко у вiдповiдь iронiчно заспiвав:
  Я водяний, я водяний,
  Нiхто не водиться зi мною.
  Всерединi мене водиця,
  Ну що з там водиться!
  Русалка захихотiли. А владика водойми насупився. I його видок був невеселим.
  Енрiке кивнув:
  - Давайте зiграємо! Це буде навiть цiкаво.
  Водяний взяв i дiстав iз-за пазухи колоду карт. Вони блиснули тузами та портретами.
  Сергiйко помiтив:
  - Зачарованi карти! Бережись!
  Енрiке пiдтвердив:
  - Береженого Бог береже!
  I додав, тупнувши босою ногою:
  - Давай! Тасуй!
  Водяний вiдзначив з милим виглядом:
  - Смiливо! Смiливо ти поводиться, хлопче!
  Енрiке засмiявся i помiтив:
  - А знаєш, слово, хлопчику, у моєму вiцi чоловiкам уже не подобається!
  Водяний похмуро заявив:
  - Менi вже триста рокiв, i я в будь-якому разi тебе старший. Тому можу назвати хлопчиком i людського старого. Дотримуйся поваги!
  Юний чарiвник кивнув:
  - Взаємно!
  Водяний розтасував карти та зробив перший захiд. А Енрiке взяв i перехрестив карти. Цей прийом спрацював. I портрети засвiтилися. Хлопчик-термiнатор спритно вiдбився. I це було дуже здорово.
  Дiти довкола принишкли i посвистували через носики. Ось це виглядало, як змова тiней. Енрiке ходив дуже впевнено. Перехрестивши, вiн позбавив карти чарiвної сили водяного i мiг тепер смiливо грати. I вiдбиватися, i пiдкидати самому.
  Дiвчинка Свiтка помiтила:
  - Найчастiше перемагає молодiсть, бо молодостi таланить.
  Петько, цей хлопчик-боєць, заперечив:
  - Бiльшiсть противникiв Чингiсхана були молодшi за нього, проте Чингiсхан перемагав. Те саме можна сказати i про бiльшiсть ратних суперникiв Олександра Суворова. Та й Сталiн був на десять рокiв старший за Гiтлера, а Черчiлль ще вiковiший.
  Тож...
  Енрiке згiдно кивнув:
  - Не завжди перемагає молодiсть! Але в даному випадку саме її перемога. Так, заразом, згадаємо Олександра Македонського!
  I хлопчисько дуже впевнено повiсив погони на водяного.
  Той смачно вилаявся, так що дiти навiть закрили вуха, i пробулькав з люттю:
  - Тобi пощастило, шкет!
  Енрiке заперечив:
  - Це не просто удача, а точний розрахунок! А як мiй стратегiчний план?
  Водяний буркнув:
  - Може, ще зiграємо?
  Хлопчик-чарiвник пискнув:
  - Спочатку я заберу скриню, а потiм ми зiграємо. Золото зайвим нiколи не буває.
  Цар водоймища проспiвав:
  Золотий, золотий,
  Чистим без обману...
  Повноважним золотом
  Набивай кишенi!
  Не махайте молотом,
  Не працюй лопатою...
  Хто володiє золотом,
  Той живе багато!
  I водяний зi стомленим виглядом промовив:
  - Хочеш зiграти на шапку-невидимку? Я поставлю її, а ти натомiсть скриню iз золотом, перлину i свою чарiвну паличку разом!
  Енрiке похмуро промовив:
  - А жирно не буде?
  Водяний помiтив:
  - Шапка-невидимка - дуже цiнний артефакт. Уяви, якi можливостi вона надає?
  Енрiке помiтив:
  - У звiролюдiв гарний нюх, як у хижакiв та собак. Краще б дали шапку, яка робить невиразним i запахи.
  Водяний знизав плечима i пробурчав:
  - На жаль, у мене такої немає! Та й цю шапочку я насилу виторгував у Кощiя.
  Дiвчинка Лара шепнули Енрiке:
  -Зiграй! Адже ти все одно виграєш, а нам такий артефакт стане в нагодi.
  Хлопчик-капiтан тупнув босою ногою i пискнув:
  - Що ж! Давай зiграємо. Я готовий!
  Дiти загомонiли, i Енрiке додав:
  - Але спочатку достав нам шапку-невидимку.
  Водяний кивнув:
  - Звiсно! Але тiльки давай чесно.
  Хлопчик-капiтан заспiвав:
  Я не люблю впевненостi ситої,
  Краще хай вiдмовлять гальма.
  Прикро менi, що слово честь забуте,
  I що в честi, наклеп за очi!
  Русалки кинулися дiставати шапку-невидимку. Їм водяник навiть кинув золотий ключик. Настрiй у всiх був мажорний, особливо у дiтей, котрi радiли, що у них такий капiтан. I це знiмали на камери. При чому, одразу з трьох рiзних точок, через що твiр був об'ємним. Що ж, надзвичайно це все гарно.
  Дiвчинка Катя вiдзначила:
  - А чи пристойно дiтям грати в карти та ще й на ставку?
  Енрiке впевнено вiдповiв:
  - Не пристойно не грати! Ось якщо ми програємо, це буде ганьбою! А якщо виграємо, доблестю!
  Хлопчик Сашка проспiвав:
  Швидкiсть ти не скидай на вiражах,
  Тiльки так навчишся перемагати!
  I дiти дружно скинули вгору мiцно стиснутi кулаки.
  . РОЗДIЛ No 5.
  Алiну вели коридорами такого похмурого закладу, як Бутирки - найбiльшої в'язницi Росiї. Пахло i хлоркою, i сечею. I дiвчинi навiть якось стало гидко йти босонiж. Хоча, в принципi, можна було щось своє надiти. А то вона нiби злиденна. А так дiвчисько, скажiмо так, гарне i навiть занадто. Чоловiки, що трапляються їй на дорозi, витрiщаються. I вигукують:
  - Оце так!
  Алiна хотiла запитати, куди її ведуть, але цiкавiсть карається. Крiм того, промайнула думка, а чи не втекти прямо зараз? Хоча було вiдчуття, що у цьому випадку вона пропустить щось цiкаве.
  I ось вона почала спускатися разом з охороною вниз. Так, Алiна знала, що пiд Бутирками є пiдземний Колiзей, де вiдбуваються бої без правил. I iнодi навiть iз холодною зброєю та смертельним наслiдком.
  Дiвчина посмiхнулася, вона не проти побитися i розiм'яти кiстки, та ще й при цьому заробити. I ось вона спустилася, i її привели до кабiнету начальника Бутирок. Виглядав цей чоловiк жирним, неприємним. Зустрiв вiн дiвчину похмуро.
  Пiд землею його кабiнет був досить присадкуватий. А сам половину обличчя прикрив дзеркальними окулярами. I з посмiшкою, пiсля чергових питань, сказав:
  - Хочеш заробити добрi грошi?
  Алiна посмiхнулася i вiдповiла:
  - Звiсно! Це краще, нiж байдикувати в камерi!
  Начальник Бутирок помiтив:
  - Я ще не сказав як. Можливо, тебе змусять робити мiнет негру.
  Дiвча з посмiшкою вiдповiла:
  - Я не розистка! Крiм того, я думаю, чиновник такого рангу не запропонує нiчого недостойного!
  Глава Бутирок вiдповiв:
  - Ну звичайно! Ти битися вмiєш?
  Алiна у вiдповiдь заспiвала:
  Звикала я вiдважно битися,
  Пляшок багатьох осушила дiвка дно!
  Але не траплялося менi закохуватися,
  Давним давно, давним давно, давним давно!
  Начальник кивнув i вiдповiв:
  -Приймеш душ i сьогоднi в бiй! Тобi, у разi перемоги, буде вiдсоток плюс ще ставки на тоталiзаторi. Але попереджаю, перемог по очках немає, i ви битиметеся до нокауту. I iнодi бої закiнчуються смертельними наслiдками. За що ми вiдповiдальностi не несемо!
  Алiна жартома прочирикала:
  На бiй кривавий, святий i правий,
  Марш, марш уперед, робiтничий народ!
  На бiй кривавий,
  Святий та правий,
  Марш, марш вперед,
  Робочий народ!
  Начальник Бутирок кивнув:
  - Домовилися! Розпорядниця тобою займеться.
  Алiна опинилися в руках рудої, високої жiнки.
  Розпорядниця крикнула:
  - Роздягайся!
  I надула щоки.
  Пiсля чого, одягла на руки тонкi, гумовi рукавички i почала мацати дiвчину. I навiть iнтимнi мiсця. Рудою явно подобалося м'язове, засмагле тiло натуральної бiлявки. Алина має iдеальнi пропорцiї, немов вона фотомодель. I м'язи не потужнi, але дуже сухi та рельєфнi. Руда жiнка зазирнула Алiнi й у рот. Немов обшукуючи, а частково так воно i було, залiзла пальцями за щоки та пiднебiння, перевiрила всi зуби, посмикала їх i вiдзначила:
  - Жодної дiрочки та цятки!
  Алiна помiтила:
  - Я ще молода! Менi й сам Бог велiв ще мати здоровi зуби. Ну якби менi рокiв сiмдесят, таке було б приємнiше почути!
  Руда сердито вiдповiла:
  - Ще буде, як не вб'ють!
  Пiсля чого помацала їй i груди. Було видно, що вона це робить iз задоволенням.
  Потiм перевiрила пупок, натиснувши на нього вказiвним пальцем, i сунула лапу в лоно. Алiнi було лоскiтно i досить приємно вiд цього i вона забурчала.
  Руда жiнка вiдзначила:
  - Я вiдразу зрозумiла, що ти повiя. I тобi подобається лягати пiд клiєнта!
  Алiна помiтила з усмiшкою:
  - Коли тебе гвалтують, краще розслабитися та отримати задоволення! А такий особистий огляд дуже скидається на зґвалтування.
  Руда розпорядниця кивнула:
  - Так, ти розумна. Ну гаразд, далеко пiдеш, як не зупинять!
  Пiсля чого наглядачка помацала їй i заднiй прохiд, а потiм спустилася до ступнiв. Погладила голi пiдошви, зазначивши:
  - Ти, я бачу, розбивала ногами цеглу!
  Алiна чесно вiдповiла:
  - Бiльше брили льоду! Вони менше смiття залишають. Розтопив i знову заморозив.
  Руда жiнка буркнула:
  - Коротше, придатна! Можеш iти у бiй. Тобi знайдеться гiдна суперниця. Чи ти хочеш iз самцем?
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - Якщо бiльше заплатять, то чому б i нi?
  Руда наглядачка та розпорядниця вiдповiла:
  - Нi, перший бiй самка зазвичай проводить iз самкою. Але я попереджаю - одразу не завалюй. Першi три хвилини - робота на публiку!
  Алiна кивнула:
  - Я це знаю! Можливо навiть дозволю їй себе кiлька разiв i посунути по обличчю. Щоб бiй був цiкавим!
  Вогненна розпорядниця буркнула:
  - Коротше кажучи, пiд душ i готуйся!
  Оголена Алiна вирушила до душової кабiнки. Там було кiлька досить великих та м'язистих дiвчат. Вони милися пiд наглядом наглядачок i тому поводилися тихо. Алiна зазначила, що разом митися в душi з дiвчатами, та ще мускулистими, приємно. I взагалi, яка у жiнок гладка, чиста шкiра. Такий стосуватиметься дуже мило. Втiм, i в самцях є своя краса. Навiть якщо вони волохати. Наприклад, волосся чоловiка так приємно лоскочуть жiночi груди та її соски кольору перезрiлої пшеницi.
  Пiсля душу дiвчатам видали махровi, явно не казеннi рушники та для пiдсушування волосся фен. Пiсля чого вiдвели у масажнi кiмнати.
  Алiна лягла на живiт. I її тiло почали масажувати двоє пiдлiткiв рокiв п'ятнадцяти-шiстнадцяти. Судячи з наколок i стрижених наголо голов, це були малолiтнi в'язнi. Видно такий був у хлопчикiв спосiб заробити грошей. Спосiб приємний, i видно, що в них горять очi i енергiйно рухаються руки. Проте далi за масаж вони не йдуть. Ну i ще мажуть її голе тiло вазелiном. I ходять босими ногами по спинi.
  Алiнi це було приємно, хоча з iншого боку її лапають незнайомi пiдлiтки та ще й малолiтнi злочинцi. Але спортивний масаж заряджає. I дiвчина вiдчуває приплив енергiї.
  На екранi видно, як вiдбуваються бої без правил.
  Першими б'ються найлегшi ваги. I вийшли хлопцi у плавках. Вони теж стриженi наголо, i в одного наколку спецшколи. Очевидно, вони ще не досягли вiку кримiнальної вiдповiдальностi. На вигляд взагалi рокiв по десять, i м'язи ще формуються, а тiла швидше худi, але жилистi.
  Проте хлопчаки стали агресивно сипати один на одного град ударiв. Легкi ваги такi рухливi. Незабаром у обох були розбитi носи i полилася кров.
  Алiна помiтила:
  - Хiба таким маленьким можна?
  Масажист пiдлiток вiдповiв:
  - А цi бої, в принципi, не легальнi! Просто влада заплющує на це очi. Вiдео з боями ув'язнених у Росiї розходяться у всьому свiтi. I на цьому багато прибутку. Ось це найменшi бiйцi з короїдки, але це також багатьом подобається.
  Алiна кивнула i промовила:
  Країна моя могутнiх велетнiв,
  У Росiї кожен воїн iз ясел...
  Ми не покажемо супостатам спину,
  У битву дикому нелюда убий!
  Дiти продовжували мутувати один одного. Потiм вони зчепилися, але руки, змащенi вазелiном, зiсковзували.
  А юнi масажисти продовжили м'яти Алiну. Хлопчаки зеки були м'язистi, ретельно вимитi i вiд них пахло навiть дешевим, але мiцним одеколоном. I вони були мускулистi, а наколки на молодих i засмаглих тiлах виглядали навiть красиво.
  Алiнi дуже хотiлося з ними зайнятися коханням, але за ними стежили наглядачки, якi не давали робити нiчого недозволеного.
  Хлопчики-гладiатори видихнулися i важко дихали, їхнi засмаглi тiла блищали вiд поту.
  Але поки що нiхто не мiг нiкого вiдключити, i бiй затягувався.
  Пiдлiток з наколкою у виглядi лева на грудях та зiрками на колiнах, помiтив:
  - Коли б'ються найменшi, то бої часом надмiрно затягуються. Але нiчого є стимуляцiя.
  Дiвчина в бiкiнi справдi взяла до рук смолоскип i пiднесла полум'я до босої ноги хлопчика. Той, як скрикне, i вдарить свого вiзавi головою в пiдборiддя. Хлопчик вiдключився. Обидвi дитини були в кровi та в потi. Переможець, скиглячи вiд болю, його боса дитяча пiдошва була у пухирях, поклав лiкоть на груди.
  Дiвчина-реферi шльопнула три рази бiля голови хлопця i, оскiльки вiн був нерухомий, зафiксувала нокаут.
  Алiна зазначила:
  - Як у реслiнгу!
  Юнак iз татуюванням дракона на грудях вiдповiв:
  - Так це i є майже реслiнг. Хiба що переможцiв наперед не визначають!
  Дiвчина-кiлер свиснула:
  - Та ну? Просто так усi чеснi?
  Пiдлiток-масаж хихiкнув:
  - Майже! Але з цим суворо, б'ються по-справжньому!
  Наступний бiй проводили маленькi дiвчата у бiкiнi. Тут трохи змiнили правила. Дiвчата мали першими вибратися з клiтки, що спустилася зверху. I це досить кумедне видовище, як вiн штовхається i збиває один одного.
  А вибратися можна лише через верх, а сама клiтка iз пластику. Порiвняно невелика, дiвчаткам теж рокiв десять. Крiм того, вони теж iз спецшколи з наколками та короткими тюремними стрижками.
  Хлопчик iз левом зазначив:
  - Можна нам малолiткам iз дiвчатками-зiчками зустрiчаються. Роби, що хочеш, тiльки без вагiтностей. А так воно й краще. Не розумiю тих, хто з пiвнями хитається.
  Хлопець iз драконом кивнув:
  - Так, я думаю пацану пацана петушити западло, хоча деякi й вважають, що це круто!
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - Так, правда. А вас за що сюди?
  Юнаки посмiхнулися i вiдповiли:
  - У нас i рекет, i розбiй, i наркотики. Ми вже, можна сказати, блатнi та живемо за поняттями!
  Дiвчина-кiлер запитала:
  - I чи багато дадуть?
  - Можуть взагалi не дати. Мафiя безсмертна! - хором вигукнули хлопцi.
  Дiвчатка спочатку поштовхалися. А потiм кинулися один на одного, тузячи. Вони в цьому нагадували хлопчакiв. Тiльки ще при зближеннi пускали зуби в хiд. Зрозумiло, що таке охоче дивляться. Бої без правил у в'язницi - це поширене шоу.
  Алiнi згадалися фiльми iз Ван Дамом. Той також у в'язницях, або в єдиноборствах бився. Ну Брюс Лi дуже мало прожив, щоб розкрутитися на бої за ґратами. Але є фiльми з акторами схожими на Брюс Лi, i там є навiть бої у в'язницi.
  Але щоб дiти за ґратами билися в боях без правил, таких фiльмiв Алiна не бачила. Хоча було б кумедно. I дiти - це воїни. I iнодi й кiлери.
  Ось її братовi Енрiке теж якось запропонували виконати замовлення - убити за грошi. I вiн справдi взяв i застрелив людину. Але хлопчиковi це не сподобалося, i вiн категорично вiдмовився вбивати. Тим бiльше, в кiно Енрiке заробляв пристойнi грошi, а малолiткам все одно за вбивство платять грошi. При чому, зрозумiло, ризик залишається, хоча хтось дитину з такою ангельською зовнiшнiстю пiдозрюватиме.
  Але одного разу Енрiке все-таки ще вбив, метнувши лезо босими пальчиками нiг, дуже вже великi грошi запропонували, та й йому самому було цiкаво, але пiсля цього пацан зав'язав.
  Дiвчатка штовхалися рiзними способами. I кусалися. Багато було вереску та шуму. Але поки що жодна не могла вибратися з клiтки.
  Публiка шумiла. Навiть чулися матюки лайки.
  Алiна зазначила:
  - Цiкаве видовище! Але сенс його якось не зрозумiлий. Вони так можуть i двi години штовхатися.
  Юнак iз татуюванням дракона вiдповiв:
  - Двi години не вийде. Тут є стимулятор.
  I справдi, на покриттi яким шльопали босi нiжки дiвчаток, з'явилися дiрочки. I з них як подує обпалююча пара. Та як полосне юних войовниць по голих, круглих, рожевих п'ятах.
  I тi обожених як кричать. Пiсля чого бiй пiшов енергiйнiше. I дiвчата полiзли з клiтки. I ось кусаючись i штовхаючись, обидвi вилетiли за межi. Втiм, вихованка спецшколи, яка була свiтлiшою, встигла трохи ранiше. I їй зарахували перемогу.
  Алiна з усмiшкою промовила:
  - Що ж, цiкаве видовище. Мафiя, як то кажуть, на службi прогресу!
  Хлопчик ув'язнений, з наколкою лева, трохи пiдправив:
  - Це прогрес на службi мафiї!
  Юнак-зек iз наколкою дракона додав:
  - Мафiя - це четверта влада, i найвпливовiша з влади!
  Алiна прочирикала:
  Вихори ворожi лунають над нами,
  Марш, марш уперед, фартовий народ!
  Вступимо ми смiливо в бiй з ментами,
  Марш, марш уперед, фартовий народ!
  Ось на арену знову вийшли хлопцi. Цього разу старшого вiку, одинадцяти-дванадцяти. Хоч юнi, але наколок багато i навiть зiрочки на колiнах. А також на руцi символ ходки до спецшколи. Їхнi свiтлi їжачки на головi вже трохи галузi пiсля стрижки наголо. Молодi воїни були дуже засмаглi, з рельєфною мускулатурою. I в руках тримали жердини. Було видно, чекає жорстка бiйка.
  Алiна здивувалася:
  - А де вони так встигли засмагнути? Що спецшкола - це солярiй?
  Хлопчик-зек iз наколкою дракона вiдповiв:
  - Саме тут при Бутирках є i солярiй, i басейн пiд землею, i навiть оранжерея. Крiм того, малолiтки в короїдку багато працюють на свiжому повiтрi. Тому такi здоровi, i общак мафiї покращує харчування дiтей ув'язнених.
  Алiна хихикнула i помiтила:
  - Ось так мафiя дбатиме про дiтей, а дiти наше майбутнє!
  Юнак iз татуюванням дракона запитав:
  - А коли ви, бiлий ангел, убивали у вас не було думки, що лишаєте дiтей сиротами?
  Дiвчина-кiлер розсмiялася i вiдповiла:
  - Людина смертна. I може для деяких краще померти до часу, менше мук буде в Пекло!
  Хлопчисько (йому було рокiв п'ятнадцять на вигляд) з татуюванням лева запитав:
  - А ви вiрите у Бога?
  Алiна впевнено вiдповiла:
  - На Бога сподiвайся, а сам не лишай!
  Тим часом, два хлопчики-гладiатори стали завдавати один одного удари. Можна було перед цим укласти ставку. I це надзвичайно круто. Як б'ються симпатичнi та м'язовi хлопчики.
  I ще намагаються один одного дiстати босими, сильними, з жилками вiд постiйних тренувань та важкої роботи ногами.
  Юнак iз драконом запитав у Алiни:
  - А як змогли пiдiрвати злодiя у законi Фантiка?
  Дiвчина-кiлер заперечила:
  - Я зазвичай до вибухiвки не вдаюся. Можуть постраждати невиннi люди.
  Малолiтнi злочинцi свиснули:
  - Ого! А ти торпеда iз поняттями! Зараз багато хто озвiрiв. Ось цей милий хлопчик, що зараз б'ється з жердиною, його поганяло Скорпiон, убив чотирьох людей!
  Алiна посмiхнулася:
  - Так, це схоже!
  Хлопчик iз левом на грудях вiдповiв:
  - I вбив не просто так iз п'яних очей. Його батько вiдсиджує довiчне за вбивство трьох людей. А синок вирiшив татуся перевершити та вбити чотирьох. Тож це мокрушник iдейний!
  Юнак iз татуюванням дракона помiтив:
  - На пайку спецшколи вiд'ївся, змiцнiв, i став шановною людиною. Мафiї потрiбнi безжальнi вбивцi. Тому на короїдку справжнiм малолiтнiм бандитам пiдiгрiв та гарне харчування!
  Алiна жартома заспiвала:
  - Сонячне опалення, мiсячне освiтлення, заочне харчування, тюремне виховання, умовна винагорода, безумовне знищення!
  Хлопчаки-масажисти та малолiтнi бандити розсмiялися.
  А бiй тим часом продовжувався. Скорпiон, i справдi, м'язистий, добре складений хлопчик з милою мордочкою не був би схожий на вбивцю, якби не наколки. У них вiн виглядав круто. Рухався хлопчик добре, але i його суперник непоганий. Хлопчики билися в самих лише плавках. Було видно, як на їхнiх тiлах при пропуску ударiв залишаються синцi та садна. Але поки що нiхто не отримав суттєвих пошкоджень. Навпаки, вони рухалися швидко i парирували удари.
  Алiна помiтила з усмiшкою:
  - Так, мило виглядає! А його конкурент, теж убивця?
  Хлопчик з татуюванням лева вiдзначив:
  - Вiн має цiлий набiр статей, у тому числi й нанесення тяжких, тiлесних ушкоджень. Але до вбивства поки що не дорiс.
  Дiвчина-кiлер хихикнула, зазначила:
  Вiдповiдь звичайно проста,
  Хлопчик не дорiс...
  Поставимо йому п'ять,
  Щоб легше керувати!
  Дiти продовжували боротися. Вони все бiльше пiтнiли. Синцi з'явилися не тiльки на тiлах, а й на обличчях. I ось вони один одному розбили носи. Потекли цiвки кровi. Що можна сказати? Бiй абсолютно рiвний.
  Алiна зазначила:
  - Ось Велика Вiтчизняна вiйна мiстить парадокс. Спочатку сильнiша Червона Армiя зазнавала поразки за поразкою. А потiм, ставши слабшими, почала перемагати!
  Хлопчик з татуюванням лева помiтив:
  - Так i у кiно так. Спочатку головного героя б'ють смертним боєм. А потiм вiн раптово, як карате навчиться, виносить бика.
  Хлопець iз драконом пiдтвердив:
  - Так! Це феномен Голлiвуду, спочатку позитивний герой програє, але потiм вiдбувається перелом. Хоча, наприклад, Брюс Лi якось i в кiно не дуже давав себе вдарити.
  Алiна взяла та заспiвала:
  До карате не доросли,
  Тож тренуйтеся краще дiти...
  Краще будемо, нiж Брюс Лi,
  Ми є чемпiонами на планетi!
  I пiдлiтки-бандити засмiялися. Алiна звернула увагу, що вони практично не говорили на фенi, i це говорило, що це хоч у справах i розбiйники, але не культури.
  А тим часом, обидва хлопчики втомилися, i їхнi рухи сповiльнилися. I ось iз дiрочок почало викидатися полум'я. I обом юним бiйцям узяло i припалило вогником босi круглi п'яти.
  Хлопчики скрикнули. I стали лупити один одного жердинами щосили. Скорпiоновi пощастило, i вiн потрапив точно кiнцем палицi в вiстрi пiдборiддя. Його суперник упав та розкинув руки.
  Юний убивця пiдiйшов до супротивника i поставив йому босу пiдошву на груди. Дiвчина-реферi вiдрахувала три удари. I було оголошено переможця. Хлопчику пiдняли праву руку. Ось це було чудово.
  Заграла музика i винесли бронзову медальку. Скорпiон повiсив собi i вигукнув:
  - Я викликаю чемпiона!
  I публiка зааплодувала, причому дуже бурхливо. I водночас чувся свист. А хлопчик вмочив босу ногу в кров, i залишив чiткий, витончений вiдбиток дитячої ступнi в червоному кольорi на грудях поваленого пацана.
  Пiсля з'явилося два пiдлiтки, вони поклали переможеного хлопця на ношах i забрали.
  Публiка знову зааплодувала.
  Вибiгла вродлива, майже повнiстю оголена дiвчина. Вона перекрутилася i заспiвала:
  Ми з ворогом будемо люто битися,
  Саранчi нескiнченна темрява...
  Не зiгнеться моя столиця,
  Сонцем свiтитиме Москва!
  Сонцем свiтитиме Москва!
  I сiла на шпагат. Ось це чудова дiвчина чудової краси. Потiм вона встала i пробiгла далi.
  Алiнi передав хлопчик рокiв десяти пачку морозива i шепнув:
  - Готуйся! Ще один бiй i твiй вихiд.
  I його босi, маленькi п'яти блиснули.
  Юнак iз драконом помiтив:
  - Ще один iз короїдки. Вони радi тут прислуговувати.
  Алiна помiтила:
  - Цiкаво, чому босонiж?
  Хлопчик iз левом вiдповiв:
  - Тому що у спецшколах дефiцит взуття малих розмiрiв, а тут тепло, от i заощаджують. Але ти, судячи з мiцностi пiдошви, сама не любиш взуття.
  Дiвчина-кiлер хихикнула i вiдповiла:
  - Як сказати... Без взуття є багато переваг, а я дiвчина загартована. Ось, зокрема, чiпляючись босими пальцями, можна дертися по стiнах будинкiв або дерев.
  Хлопець iз драконом кивнув:
  - Так, казенне взуття воно грубе i незручне. Але у в'язницi стiльки зарази та плювкiв, що якось гидуєш ходити босим. Iнша рiч якщо працюєш на свiжому повiтрi. Тодi це насолода. Тим бiльше останнiм часом як i весна, i осiнь теплi i можна без взуття обходитися бiльшу частину року.
  Алiна засмiялася i провела долонею малолiтньому злочинцю по м'язистих грудях. Той тремтiв вiд збудження i важко дихав. Видно, як важко пiдлiткам ув'язнення, особливо поряд з дуже гарною i майже оголеною дiвчиною. Вони були готовi на неї накинутись. Але правила забороняють - вони лише масажисти.
  Алiнi теж дуже хотiлося з цiєю парою одночасно зайнятися коханням. Вона дiвчинка темпераментна. I їй подобається секс у всiх формах.
  Вона кивнула, i хлопцi почали її енергiйно масажувати. Тим часом оголосили новий бiй.
  Цього разу було щось екзотичне. Першою на помiст вибiгла рись i навiть пiднялися прути клiтин. Рись була невелика, але досить хижа. А потiм на арену вийшла дiвчина-пiдлiток чотирнадцяти рокiв. У неї була вже дуже гарна i м'язова фiгурка в бiкiнi. Вона гарна, м'язова, i з наколками. Видно було, що вже встигла побувати i у спецшколi, а зараз i хода до колонiї-малолiтки. Але їй наколки йдуть, вона з ними ще гарнiша. Шкiра засмагла, а волосся свiтле, щоправда, видно фарбоване.
  У правiй руцi дiвчина-малолiтка та злочинниця тримала тризуб, а в лiвiй мережу.
  Її босi ноги ступали дуже швидко i майже безшумно.
  Здавалося, що саме дiвчисько було, мов пума.
  Юнак iз драконом зазначив:
  - Це i є Пума! Таке в неї поганяло. Класний боєць.
  Алiна свиснула:
  - Так, тут прямо, як у Стародавньому Римi!
  Хлопчик з левом кивнув:
  - Звiсно! Коли просто б'ються без зброї, це не так цiкаво. Але коли борються на мечах, то часто вбивають, або калiчать, i це породжує проблеми. Тому бiй проти тварини - оптимальний вихiд. Тим бiльше, навiть у нинiшнi часи свавiлля, не так просто списати загибель i серйознi калiцтва малолiтки.
  Юнак iз драконом помiтив:
  - Так, поки тобi немає вiсiмнадцяти, то твоє життя навiть для ментiв та для мафiї хоч щось варте. А якщо дорослий, тебе пускають у витрату, як ляльку.
  Алiна кивнула:
  - Так! Я теж ще нiколи в життi не вбивала неповнолiтнiх, хоча кiлька разiв замовлення й були. Але маю поняття.
  Дiвчина-пiдлiток умiла грати на публiку. Вона рухалася дуже спритно, дряпаючи голодну рись тризубом. Але не поспiшала кидати мережу. I вправно ухилялася вiд ударiв. Її навiть подряпнуло по голiй, засмаглiй, м'язистiй нозi. Дiвчина хихикнула, їй було видно боляче.
  Публiка ревiла вiд захоплення. Алiна зазначила:
  - Може, й проти мене випустять звiра?
  Юнак iз драконом заперечив:
  - Це твiй перший бiй на аренi Бутирок. Навряд чи нову випустять на звiра.
  Алiна заперечила:
  - Так, у Бутирках я не билася. Але в iнших мiсцях у пiдпiльних боях брала без правил участь. I мене непогано знають, хоч провела лише кiлька поєдинкiв.
  Хлопчика з левом вiдповiв:
  - I я теж на рингу бився. До чого в рукавичках. Все одно б'є досить боляче по головi. I нiс може розбити.
  Дiвчина-малолiтка нарештi, отримавши чергову подряпину вiд рисi, накинула мережу. I рись, уже закривавлена ударами тризубця, заплуталася в нiй. I крутилась, i завивала. Оце було видовище.
  Алiна помiтила:
  - Чудово! Менi подобається таке.
  Хлопчик iз левом вiдповiв:
  - Буває i крутiше! Звiрi, втiм, теж грошей коштують. Такi бої не такi вже частi.
  Юнак iз драконом зазначив:
  - Але iнодi й зi змiями б'ються, i можуть i лева спустити. Щоправда, це дуже важкий бiй. Зазвичай лева спускають, коли людину списали. I вiн його майже напевно порве!
  Алiна хихикнула i заспiвала:
  А кого в бою знайдемо, а кого в бою знайдемо,
  З тим жартувати не станемо!
  На частинi розiрвемо, на частинi розiрвемо,
  З води дiстанемо!
  Декiлькома ударами тризубця дiвчина-малолiтка з татуюваннями, нарештi добила рись, проливши калюжку кровi. Пiсля чого поставила на розбиту тушу босу ногу, пiдняла тризуб i прокричала:
  - Мiй ласкавий i милий звiр, тепер ти мертвий, у це вiр!
  Алiна тихенько свиснула, її тiло масажували молодi чоловiки.
  . РОЗДIЛ No 6.
  Не встигли ще Енрiке та Водянiй пiсля роздачi карт викинути свої першi презенти, як у небi щось загуло. До того ж рев був страшний, наче вiд важких реактивних винищувачiв.
  Сашко пiдняв цибулю, i натягнув тятиву.
  Ось з'явився Карабас Барабас. Видно минулого разу його не анiгiлювали повнiстю. Його чорно-руда борода майнула за вiтром. А сам монстр у виглядi страшної людини сидiв на триголовому драконi. I в однiй руцi тримав магобластер, а в iншiй батiг семихвiстку.
  I вiн ревiв на всю горлянку:
  Гей, ви хлопчики босi,
  За те, що ламаю добро...
  Гонiть вашi золотi,
  I не забудьте срiбло!
  Енрiке розквiт у дитячiй посмiшцi. Тряхнув чарiвною паличкою. I в руцi майнув меч, i юний воїн стояв босими ногами на скейтбордовiй дошцi. I вiн кинувся на дракона. I спалахнули вогнi, i немов спалахнули смолоскипи полум'я. Дiти також вихопили чарiвнi палички. I вони випустили блискавки драконом.
  I вогняне полум'я тут узяло та притухло. I меч Енрiке вiдтяв голову дракона, що була посерединi.
  I з горла ринув струмiнь жовтої кровi. Дiти у захватi заверещали. I знову вдарили блискавками з паличок. Енрiке взяв i наступним ударом вiдтяв клаптик бороди у Карабаса.
  Пiсля чого хлопчик-воїн ухилився вiд пострiлу магобластера. Бiй продовжився. Енрiке взяв i вiдтяв ще одну голову праворуч, i бризнула червона кров. I почала вона хльостати. I горiння стало бурхливим та жорстким.
  Хлопчик Сашко вигукнув:
  - Оце клас!
  Дiвчинка Катька босою нiжкою тупнула по палубi фрегата. I взяла та заспiвала:
  Дiти, це сила велика,
  I вони горою стоять за правду...
  Карабаса здуємо дурня,
  Таргану розчавити не впадло!
  Дiти є дуже магiчнi бойовi воїни. I вони такi, скажiмо так, гарнi i у них дуже милi лички.
  Хлопчик Сергiйко взяв i пискнув:
  - Карабаса бий!
  Хлопчик Петько вигукнув:
  - I дракона рубай!
  I Енрiке взяв i рубанув останню голову дракона. I захлипала зелена кров. I вона вирувала i пузирилась. I звiр, втративши всi голови, почав падати вниз. А Карабас ледве встиг зiскочити. I тут його вже падаючого пiдхопила Баба Яга. I знову руда жiнка тут. I вони знову удвох намагаються нашкодити дiтям. До чого, як кажуть, добро перемагає зло, але зло в реальному життi часом i бере гору над добром.
  Однак тут все ж таки кiно. I дiти давай лупити з чарiвних паличок по злодiях. Баба Яга та Карабас Барабас спiшно розiрвали дистанцiю. Вони вiдскочили. I руда жiнка витягла з-за пазухи чарiвну кулю. Вiн на вигляд здавався кришталевим i виблискував.
  I вона поклала його на долоню.
  Хлопчик Сергiйко свиснув:
  - Якийсь сюрприз назрiває!
  Енрiке заспiвав, смiливо дивлячись ворогам в обличчя:
  Сюрприз, сюрприз,
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз, сюрприз,
  Хай живе сюрприз!
  Баба Яга подивилася на кульку, там виникло свiчення. I раптом як вистрибне з нього вершник на блiдому конi, з черепом замiсть голови та з косою у правiй руцi.
  Дiвчинка Катька вiдзначила:
  - Оце сюрприз! Такого хотiли?
  Хлопчик Сашка пискнув:
  - А чого ти сам хотiв? Справжнє свавiлля!
  Вершник на блiдому конi, що розмахував косою, спробував атакувати Енрiке. Але хлопчик спритно пiдстрибнув, i гостре лезо пролетiло, мало не торкнувшись босих нiг хлопчака. У вiдповiдь дитина-зiрка довбала мечем по черепу. Почувся брязкiт, i черепок бiля скелета з косою задзвенiв.
  Дiвчинка Лара пискнула:
  -Батькiвщина наша проти Карабаса!
  Iнша дiвчинка Катя заспiвала:
  Пташка польку танцювала,
  На лужку в ранню годину...
  Хвiст лiворуч, хук праворуч,
  Бiт як шавка Карабас!
  Воїн-скелет був досить живучим. I вiд ударiв по ньому iскрило. Але схоже, що цей монстр справдi живучий. Ось це бiйцiвський ринг.
  Але скелет i не думав розсипатись, i махав косою. I мало не зачiпав хлопчика, що пiдскакує, своєю забiйною косою. Ось це справдi бойовий монстр.
  Руда вiдьма пробулькала:
  У Карабаса страшний бас,
  I моторошна гримаса,
  Страшнiше, нiж цей Карабас,
  Не знайдеш Барабаса!
  Тодi хлопчик-воїн пiдхопив босими пальчиками ноги бананову шкiрку з палуби та запустив нею у скелет. I сталося справдi диво. Монстр узяв i перетворився. Теж ставши безпорадною банановою шкiркою. I дiти знову з радiстю взяли та заволали. Справдi, це був найсильнiший перебiг. I несподiваний. Енрiке любив працювати босими нiжками. Вони в нього були витонченої форми, гарнi, засмаглi, м'язистi i спритнiшi за лапки шимпанзе. I вiн своїми дитячими пальчиками нижнiх кiнцiвок так спритно все кидав.
  Ось зараз Баба Яга спробувала знову з кульки щось випустити. I це пролетiло, наче метеорит. Нагадувала справдi кальмара зiтканого з полум'я.
  Дiвчинка Лара пискнула:
  - Оце так! Ну i супротивник!
  Хлопчика Саша прочiрикав:
  Противник жаркий, як вогонь,
  I проливає кров рiчкою...
  Але не пiддайся ти йому,
  I монстра поверни до темряви!
  Енрiке не розгубився, пiдхопив босими пальчиками глечик з водою i хлюпнув на вогняного кальмара. Точнiше там була сумiш води та вина.
  I вогняний кальмар, як здибиться, i рознесеться на всi боки тисячею iскорок. I потiм на палубу посипалися чорнi перлини.
  Хлопчик Петька заспiвав жартома:
  - Яке блакитне небо!
  Ми не прихильники розбою!
  А iнодi глечик вина,
  Веде до того, що матi тобi Яга!
  Карабас спробував щось начарувати. З його бороди вилетiло кiлька волосся, яке зашипiло i обернулося змiями. Але дiтей-войовникiв це не збентежило. I вони просто взяли i рубанули цих плазунiв мечами. I тi зникли, залишивши лише мокрi плями.
  Енрiке хихiкнув i зазначив:
  - Це все, на що ви здатнi?
  Баба Яга рикнула:
  - Дурний хлопчисько! Ти не маєш поняття якою немислимою демонiчною силою має ця куля!
  Хлопчик хихикнув i вiдповiв:
  Сильним бути непогано, що й казати,
  Але маємо ще й кульки варити!
  Кулi, кульки, кульки варити!
  Кулi, кульки, кульки варити!
  З кулi вискочили два кролики. Вони були звичайнiсiнькi звiрята на вигляд. Але раптом стали рости, i перетворилися на громил iз доброго бика кожен, i в руках, точнiше лапах, тримали моркви-дуби.
  I морди у них стали такi злiснi!
  Хлопчик Сергiйко пискнув:
  Чарiвний кролик,
  Малює нулик!
  монстри розмахнулися палицями i спробували обiгрiти Енрiке. Але хлопчик-воїн пiдстрибнув угору i кийки-моркви пролетiли повз. Та ще врiзалися один одному по мордах. I кролики-монстри впали.
  Дiвчинка Лара пискнула:
  - Гей, палицею охнемо!
  Енрiке проспiвав:
  Ми переможемо нiчний жах,
  Один стрибок - подвiйний удар!
  Вiд ударiв кийкiв-морокок у кроликiв монстрiв сплющились морди i полилася помаранчева кров. Дiвчинка Лара ступила маленькою босою нiжкою в цю рiдину. I вiдчула опiк. Пiсля чого, кинула на тих, хто намагався пiдвестися i почав ворушитися вухатих монстрiв, крапельки з вiяла.
  I кролики раптово взяли та стали шоколадними.
  Хлопчик Сашко жартома проспiвав:
  Ти шоколадний заєць,
  Ти лагiдний мерзотник...
  I солодкий на всi сто,
  О, о, о, iз плазми долото!
  Дiйсно, тепер були двi великi шоколаднi фiгури. Енрiке облизнувся i помiтив:
  - Якi апетитнi!
  Дiвчинка Катя тупнула своєю витонченою нiжкою i вимовила:
  - Виносьте шоколадки, де повно дiтей не бридких! Нехай буде їм добре, шоколад тече в русло!
  I ось статуї великих кроликiв iз шоколаду пiднялися в повiтря i розлетiлися в рiзнi боки. Попередньо, звичайно, роздiлившись на дрiбнiшi шматочки.
  Енрiке взяв i плюнув вогником по Баба Язi. Та взяла та пiдставила дзеркало. Воно було досить велике у золотiй рамi. Вогненний пульсар вдарився i розсипався. З'явилося багато вогняних чоловiчкiв. I вони кинулися атакувати дiтей.
  Енрiке клацнув босими пальчиками нiг i скомандував:
  - Граємо марсельєзу!
  Дiти на губних гармошках стали щось у класичному, французькому стилi виконувати.
  I численнi вогнянi чоловiчки кинулися в танець. Було дуже весело. I хлопчики, i дiвчатка теж, тупаючи босими, спритними нiжками, почали танцювати. I це виглядало дуже здорово.
  Хлопчик Вовка заспiвав:
  Не валяй дурня Оркландiя,
  Карабас Барабас не буянь...
  Напечемо пирiжки ми з оладками,
  I нагодуємо войовничий край!
  I нагодуємо войовничий край!
  Баба Яга завила:
  - Ну, ви i козли! Та щоб вам було порожньо!
  I з'явилося багаторуке чудовисько, воно було жахливим, i при цьому напiвпрозоре, немов це медуза. I воно як завиє...
  Дiвчинка Лара заспiвала:
  Вiдпустiть мене в Гiмалаї,
  Вiдпустiть мене назовнi...
  А то я завию, а то я залаю,
  А то я когось з'їм!
  I чудовисько порожньо як крутане, що дiти полетiли догори дригом. Енрiке вистрiлив iз чарiвної палички, i його енергетичний потiк потрапив у порожньо. I вiдлетiв, довбавши дитину босими п'ятами. Що було дуже боляче. Наче тобi припалили дитячi, хай i огрубiлi, але живi пiдошви вогником.
  Пусто накинулося на хлопця, а Карабас Барабас як заволає:
  - Я вас пригощу боляче батогом-семихвосткою!
  Енрiке, вiдскочивши вiд пусто, заспiвав:
  Хто тебе злий монстр послав,
  Буде мiцно битий, повiр...
  Притупи ти свiй оскал,
  Жертвою стань господар цей!
  I хлопчисько як засвистить... Пусто взяло й обернулося на сто вiсiмдесят градусiв. I як вiзьме та рвоне на Карабаса Барабаса.
  Той вiдчайдушно заволав. А це чудовисько схопило щупальцями за бороду доктора лялькових наук. I возме, i трусить. Так що Карабас застогне вiд дикого болю.
  Дiвчинка Лара пискнула:
  Карабас Барабас, отримуй швидше борошно,
  Карабас Барабас, задовбав терзаючи ляльок!
  Карабас Барабас , отримай ти п'ятою в око,
  Карабас Барабас, Карабас Барабас!
  Пусто й справдi взялося за лиходiя всерйоз. I струснула його ґрунтовно. Потiм почало душити. У вiдповiдь Карабас ревiв, наче поранений буйвол. Його й справдi погрожували задушити.
  Баба Яга взяла i навела на пусте дзеркальце, але в цей момент хлопчик Петька взяв i жбурнув кинджал, кинувши його з силою босою, дитячою ногою. У дзеркало вдарилося, i воно розсипалося. Потвора у виглядi порожня якраз у ньому i вiдбивалася. I в результатi розсипалися уламки i в них вiдбивались монстри. I тепер вони почали вилазити з них.
  Баба Яга засмiялася:
  - Ось як ти нам допомагаєш!
  Карабас, з якого зiскочило Пусто, завив:
  Хто людям допомагає,
  Той витрачає час дарма.
  Хорошими справами,
  Уславитися не можна!
  I маса монстрiв i Пусто, i iншi тварюки, що скидаються на iкластих гоблiнiв, заполонили простiр. I ось вони стали ревти i кидатися на дiтей.
  Дiвчинка Лара пискнула:
  - Що ти наробив?
  Хлопчик Петько вигукнув:
  - Чим бiльше ворогiв, тим цiкавiша вiйна!
  Баба Яга випустила ще одного монстра, який був, як ялинка, з пащею крокодила. Чудовисько клацнуло пащею i проревiв:
  Я вас забетоную,
  Я вам миттю проковтну, не помилую!
  Енрiке люто вимовив:
  Пишається зло могутнiстю своєю,
  I здається, весь свiт змирився з ним.
  Але з нами золотокрилий херувим,
  I злу потужну вiдповiдь дамо!
  I хлопчик-воїн узяв i як засвистить. Рiзнi тiнi Пусто i гоблiнiв змiстилися i як взяли i зiткнулися один з одним. Почулися розриви, наче вiд петард. I вони свiтилися та iскрилися.
  А хлопчики i дiвчатка стали лупити гоблiнiв своїми босими, спритними нiжками. Пiшла несусвiтня втiха. Просто жахiття, до чого круто. Тiнi Пусто i гоблiни остаточно розсипалися i на їхньому мiсцi з'явилися гори тiстечок, цукерок, шоколадок та iнших смакота немислимих форм i розмальовок, вкрай апетитних.
  I вони розсипалися по всьому пiратському кораблю, де плавали дiти, позитивнi флiбустьєри.
  А скiльки льодяникiв та мармеладин було тут розкидано. Хлопчики та дiвчатка веселилися казковому частуванню.
  Енрiке помiтив:
  - Дiтям обжиратися шкiдливо!
  Дiвчинка Лара пiдтвердила:
  - Солодке шкодить зубам!
  Баба Яга рикнула:
  - Я виб'ю твої зуби! I порву пащу, i виколю моргали!
  Дiвчинка-воїн вигукнула:
  - Як це грубо впасти - треба казати ротик!
  I юна войовниця пiдхопила жувальну гумку та кинула її собi в рот. Пiсля чого почала її надувати. I робила це дуже енергiйно. Гумка стрiмко зростала в розмiрах i перетворювалася на гiгантську кулю. Баба Яга спробувала довбати його пульсаром, але вогненний потiк вiдскочив вiд пружної поверхнi. Руда жiнка гаркнула:
  - Оце так!
  А дiти хором подули на неї. I мiхур жуйки накрив бабу Ягу, i немов губка воду всмоктав злу чарiвницю. I вона опинилася всерединi, вiдчайдушно заволав:
  - Карабас Барабас врятуй!
  Хлопчик Сергiйко у вiдповiдь вигукнув:
  Карабас Барабас буде скоро смертний час!
  Дiйсно, доктор лялькових наук i сам був переляканий i куди йому рятувати. Двоє хлопчикiв i двi дiвчинки з босоногого дитячого загону схопили Карабаса Барабаса за бороду. I як вiзьмуть його i смикнуть. Той вiзьме i полетить шкереберть.
  Пiсля чого дiти схопили в руки палицi та давай доктора лялькових наук бити. I робили це з великим ентузiазмом.
  Такi, треба сказати, хлопчики та дiвчатка борцi зi злом пiшли, що не дають спуску злу. Добро має бути з кулаками та палицями.
  Енрiке зазначив:
  - А що якщо Карабаса перетворити на торт?
  Хлопчик-воїн Вовка вигукнув:
  - Чудова iдея! Особливо в бiсквiтний торт iз вершками.
  Дiтям така iдея сподобалася. I вони навiть перестали бити Барабаса.
  Дiвчинка Лара прочирикала:
  - Продовжуємо грати - починаємо чаклувати!
  I дiти стали навкруги Карабаса. Того вже було неабияк побито.
  Але раптом почувся гуркiт. З'явився вершник на чорному конi та у фiолетових обладунках. У нього був закритий, рогатий шолом, а кiнь буквально ширяв у повiтрi. Хоча крил у нього не було. А на грудях вершника свiтилася горизонтальна вiсiмка.
  Енрiке свиснув:
  - Ого! Схоже, сам Кощiй Безсмертний завiтав. Що вам потрiбно, Кощеїч?
  Дiвчинка Лара нагадала:
  - Ви обiцяли зав'язати iз злими справами. А у вiдповiдь ми дали слова не ламати голку з вашою смертю!
  Кощiй кивнув, так що навiть сталь заскрипiла:
  - Я знаю! Є у нас такий договiр.
  Хлопчик Петько пискнув:
  - Договiр дорожчий за грошi!
  Карабас Барабас прохрипiв:
  - I у нас з тобою договiр Кощiй, що коли мене на щось перетворюють, ти цього робити не даєш!
  Кощiй Безсмертний рикнув:
  - А ти скриню iз золотом приготував? Просто так його Безсмертя нiчого не робить.
  Карабас пробулькал:
  - Звичайно, ваша величнiсть!
  Король темного царства зауважив:
  - Ти не вздумай менi фальшивого сунути. А то я знаю вашi з бабою Ягою штучки - мишей перетворювати на дiаманти, жаб на перли, а тарганiв на золото!
  Барабас, з носа якого текла юшка, вигукнув:
  - Та як я посмiю обдурити ваше безсмертя! Я розумiю, що у магiї та у володiннi мечем вам немає рiвних.
  Кощiй вигукнув:
  Не знайомi менi хвилювання,
  Здав я серце на зберiгання.
  Навiть водневою бомбою не вб'єш,
  А тим бiльше марнi меч i нiж!
  I прогримiв:
  - Ну що дiти, нехай Карабас менi передасть скриню iз золотом, а я вас не чiпатиму.
  Енрiке помiтив:
  - Барабас i нам має заплатити викуп! Просто так ми його не вiдпустимо.
  Кощiй кивнув i крутнув мечем:
  - Плати Карабас, плати!
  Доктор лялькових наук провiв:
  - Нема з чого!
  Безсмертний рикнув:
  - А для мене в тебе скриня iз золотом є? Щось ти темнiш бородатий.
  Дiвчинка Лара пискнула:
  - Карабасам не можна довiряти! Вони сумнiвна публiка.
  Енрiке тупнув босою ногою i промовив рiшучим тоном:
  - Раз у Карабаса немає викупу, то перетворимо його на величезний торт. Потiм роздiлимо його на шматки i вiдправимо голодним дiтям на всi куточки земної кулi!
  Хлопчики та дiвчата хором вигукнули:
  - Правильно! Це буде круто!
  Карабас благав:
  - Не треба! Та я буду добрiшим, полюблю дiтей. - Нехай сльози по бородi, доктор лялькових наук волав. - Та я буду, буду добрiшим.
  Кощiй хихiкнув i зазначив:
  - Якщо я iнодi потворюю, а iнодi й роблю добрi справи, такий ось iндивiд унiверсальний, то Карабас невиправний лиходiй!
  Енрiке кивнув:
  - Я теж так гадаю! Його мiсце у дитячих шлунках. Нехай хлопчики та дiвчатка переварять цю чорну душу.
  Тут Баба Яга все-таки вирвалася з мiхура жуйки. I розмахуючи чарiвною паличкою, вона спробувала атакувати Енрiке. Хлопчики та дiвчатка вдарили по нiй iз чарiвних паличок. Бабу Ягу обпалили блискавки, i вона знову залетiла в кульку зi жуйкою. I це виглядало чудово. Навiть запахло паленим.
  Кощiй помiтив:
  - Карабас Барабас хоч i лиходiй, але все ж таки жива людина, хоч i пiдла, з'їдати його, нехай навiть у виглядi торта, це якось перебiр. Може його перетворити краще на маленького хлопчика i вiдправити в дитячу, трудову колонiю на перевиховання?
  Дiти розсмiялися такiй цiкавiй пропозицiї. Справдi, щоб лиходiя виправити було б класно.
  Ось уявiть собi Карабаса у виглядi стриженого наголо хлопчика в шортах, що марширує босими ногами разом з iншими поголеними дiтьми в тюремних робах. Так, це виглядало б дуже здорово.
  Енрiке помiтив:
  - Що Карабасе, що вибираєш? Чи будеш хлопчиськом рокiв десяти, i в колонiю для важких дiтей на перевиховання, де на тебе чекатиме батiг i працетерапiя з навчанням, чи зробимо тортом i з'їмо?
  Карабас пробулькал:
  -Не треба мене в хлопчика. Краще зробiть юнакiв, i я тодi робитиму подвиги в iм'я добра!
  Енрiке заперечив:
  - Ми тобi не вiримо! Ти затятий лиходiй.
  Тут Карабас узяв i проскулив:
  Намальований у казцi сiрим кольором,
  Почитаєш, гiрше за мене нема,
  До чого ж мiй портрет непривабливий,
  Хiба гiрше я Кощiя, хiба гiрше Бармалея -
  Хiба я не чарiвний?
  Безсмертний рикнув:
  - Це ти даремно мене з собою порiвнюєш, нiкчемнiсть. Ось я тебе за це.
  I в руках Кощiя майнула чарiвна паличка. Вiн струснув нею i Карабас зморщився i прямо на очах перетворився на гидку з бородавками жабу. I вона злякано заквакала.
  Енрiке зазначив:
  - Фу, зовнiшнiсть адекватна змiсту!
  Дiвчинка Катя хихикнула i помiтила:
  - А хлопчиком вiн все-таки був би кращим! I мабуть кращим.
  I босою нiжкою тицьнула жабу пiд черево. Та взяла i сiпнулася. I як стрибне. У цей момент Баба Яга знову вилетiла зi жуйного мiхура. I в її руках майнула сумочка. Жабу, на яку перетворився Карабас Барабас, всмоктав вихор у мiшечок.
  Дiти знову вдарили iз чарiвних паличок. Але руда жiнка встигла ухилитися i рвонула навтьоки... I її мiтла навiть задимилася вiд перевантаження, i почувся рев, немов вiд мотоцикла без глушника.
  Енрiке помiтив:
  - Знову лиходiї вислизнули!
  У голосi хлопчика-воїна вiдчувалося прикрiсть.
  Але Сашко помiтив iз усмiшкою:
  - А я не хочу, щоб казка закiнчувалася. Тим бiльше, якщо Баба Яга та Карабас зникнуть, то можуть з'явитися казковi персонажi та гiршi!
  Кощiй засмiявся i помiтив:
  - Ось я, справдi, гiрший. Пам'ятаю, менi навiть ядеркою зарядили i хоч би хни!
  Енрiке запитав:
  - А перейти цiлком на добрi справи не хотiлося?
  У вiдповiдь Безсмертний заспiвав:
  - Хто людям допомагає,
  Той витрачає час дарма.
  Хорошими справами,
  Уславитися не можна!
  Дiвчинка Лара помiтила, жбурнувши босою нiжкою уламок плавця, що застряг у палубi:
  -Дограєш ти, потворна! Знайдеться добрий молодець, який тебе секвестує. Та й ми можемо за тебе взятися, якщо щось серйозне утвориш!
  Кощiй посмiхнувся. У нього з тулуба з чорною бронею виросли ще двi довгi руки з мечами, i ревiв:
  - А не боїшся?
  Дiвчинка засмiялася i вiдповiла:
  Скiльки ж трусити, я не зрозумiю,
  Сильний воїн для битви народжений,
  Страх, це слабкiсть i тому,
  Хто злякався, вже переможено!
  Тут iз морської гладi визирнула голова Водяного та чотирьох русалок. Видно вони вважали за краще вiдсидiтися пiд час розбирання.
  Кощiй буркнув:
  - Ну, що ще? Коли борг повернеш?
  Водяний пробулькал:
  - Ваша величнiсть... У мене форс-мажор!
  Безсмертний рикнув:
  - От у нього б i зайняв. А то перетворю тебе на медузу, чи ще краще на таргана!
  Дiвчинка Машка пiдказала:
  - Краще в бiсквiтний торт iз кремом, тодi поїмо iз задоволенням!
  Кощiй з кислою мiною вiдповiв:
  - На торти вже краще ви перетворюйте. А ось, наприклад, у чудовий кубок iз вином - це будь ласка!
  Енрiке жартома сказав:
  Могутньою силою славиться вино,
  Чоловiкiв могутнiх валить з нiг воно!
  Кощiй хихикнув i помiтив:
  - Ось якось я Iлля Муромця добре напоїв i вiн таке витворяв. Навiть залiз на дзвiницю i кричав пiвнем!
  Енрiке тупнув босою ногою, так що навiть палуба затрiщала, i хлопчик вигукнув:
  - Пияцтвi бiй, шкiдливий дiтям алкоголь!
  Водяний пробулькал:
  - Я ось якраз iз цiєю малечею хотiв у карти зiграти на iнтерес!
  Кощiй посмiхнувся, труснув мечами та своїми чотирма руками:
  - Iз дiтьми на iнтерес? Я думаю, що ти постiйно без грошей, все програєш. Будеш скоро щуром!
  Енрiке посмiхнувся i запропонував:
  - А як щодо того, щоб списати з Водяного борг?
  . РОЗДIЛ No 7.
  Алiна готувалася до виходу. Малолiтнi бандити енергiйно та з ентузiазмом розминали її тiло. Але перед нею було призначено ще один бiй. У цьому випадку вибiг хлопчик рокiв дванадцяти. Теж у плавках, i в нього були наколки зi спецшколи, i деякi говорять, що ця дитина бувала. I не останнiй у кримiнальному свiтi.
  У хлопця в правiй руцi був меч, а в лiвiй кинджал.
  Юнак iз татуюванням дракона помiтив:
  - Дуже грошовий бiй. По всьому свiту розiйдеться, як у стародавньому Колiзеї - битва на мечах та з кров'ю, а може бути й жертвами.
  Хлопчик iз татуюванням лева вiдзначив:
  - Я йому не заздрю! Видно суперник буде серйозний!
  I справдi, глашатай оголосив:
  - На ринг вийшов добре вам вiдомий боєць iз погонялом Вовченя. Поплескаємо його вiдвазi!
  Публiка зааплодувала. А Алiна вiдчула погане передчуття. Юнак iз татуюванням дракона помiтив:
  - Швидше за все вiн битиметься зi звiром. А це найгiрше.
  Дiвчина-кiлер запитала:
  - А чому гiрше?
  Малолiтнiй бандит вiдповiв:
  - З людиною, навiть якщо битися на мечах, можна домовитися, а зi справжньою твариною немає!
  Алiна хихикнула i заспiвала:
  Мiй ласкавий i нiжний звiр,
  Тебе вб'ю, ти в це вiр...
  Мiй ласкавий i нiжний звiр!
  Справдi, спецiальним коридором вели барса хижого i досить великого. Вiн був плямистий, з довгими i гострими iклами. I пазурi дуже великi. Впалий живiт казав, що хижака довго не годували, а його нервовi рухи, що вкололи щось збуджуюче. Тож Вовченя не позаздриш.
  Алiна уявила собi цього нещасного хлопчика. Його голова була з їжачком трохи вiдросло пiсля стрижки наголо волосся. Мускулатура розвинена, i мабуть дитину можна назвати гарною. Щоправда, очi у хлопця жорсткi. I дивляться виразно - ну типове вовченя.
  Юнак iз драконом помiтив:
  - Можливо, його змусили йти на такий бiй за якусь провину. Проти барсу мало шансiв. Крiм того, пацанчика схоже трохи помучили. Ось навiть пiдошви з пухирями, а це про щось говорить.
  Дiйсно, хлопчик у цей момент був показаний крупним планом i присiвши навпочiпки, щоб розiм'яти дитяче, жилисте тiло. I було видно, що його огрубiлi ступнi вкритi дрiбними пухирями, наче вiд жаровнi.
  Алiна знала, що є таке катування. Пiдошви босих нiг змащують олiєю, а потiм на вiдстанi ставлять жаровню. I полум'я пестить п'яти. Це i боляче, i водночас не калiчить. Тiльки невеликi пухирi з'являються, i за кiлька днiв можна повторити тортури.
  Алiна вiдчула спiвчуття до Вовченя, яке в чомусь завинило перед мафiєю, якщо йому пiдсмажили п'яти вогником.
  Барс, щойно його вивели з-за ґрат, кинувся на хлопця. Вiн ревiв i виблискували iкла.
  Алiнi здалося, що це монстр, що вирвався з пекла. Але Вовченя не розгубилося. Скочивши з лiнiї атаки, хлопчик ув'язнений рубанув по шкурi мечем. I схоже поранив барса, пройшла кривава смуга його плямистим тiлом.
  Публiка зааплодувала. Барс знову кинувся атакувати. Хлопчик спритно уникав ударiв. I у вiдповiдь колов i рубав мечем. Вiн, це Вовченя, був надзвичайно швидким i спритним. I при цьому його тiло було дуже рельєфним на м'язи та з наколками. За ними, як зрозумiла Алiна, хлопчисько вже вбивав людей, щоправда, обстоюючи свою честь. А не просто за грошi, чи з п'яних очей.
  Але противник у нього справдi небезпечний. Ось барс зумiв повалити хлопця, а його пазурi вп'ялися в голi м'язистi груди дитини. Але Вовченя не розгубилося. I зумiв спритно всадити кинджал в око лиходiю.
  Алiна пискнула:
  -Оце клас!
  Юнак iз татуюванням дракона помiтив:
  - Живучи хлопчисько!
  Але смертельно поранений барс, як вiзьме i вп'ється зубами в м'язисте, жилисте плече хлопчика. На щастя, хлопчик перед боєм змастився вазелiном i зумiв з надсиланням вислизнути. I весь закривавлений схопився. I з таким розпачом одразу двома руками завдав удару барсу мечем по головi, що в того трiснула кiстка. I кинджал ще глибше ввiйшов у мозок. Хижак кiлька разiв смикнувся i затих. А публiка шалено ревiла. Хлопчик був весь подряпаний, його руки i ноги тремтiли вiд напруження. Але тим не менше вiд перемiг, i пiдняв меч нагору.
  Алiна прокричала:
  - Оце так! Молодий гладiатор, герой!
  Хлопчисько з татуюванням лева, продовжуючи масажувати, хоча вже теж спiтнiло, м'язисте тiло дiвчини-кiллера, зазначив:
  - Не кожен дорослий гладiатор переможе барса.
  З Вовченя капала кров, але миле личко хлопчика свiтилося вiд щастя.
  Алiна iз захопленням вiдповiла:
  - Оце поєдинок! Найвищий рiвень! Буде дуже круто, коли я вийду!
  Справдi, наступний вихiд був у дiвчини-кiллера.
  Хлопчаки масажисти i разом з тим малолiтнi злочинцi перестали розминати її тiла. А новачок Алiна має виходити першою.
  Вона була лише в одному бiкiнi, але виглядала в ньому найкраще.
  I йшла пiд музику Чайковського. Така засмагла, м'язова дiвчина. У залi було повно народу, зокрема iноземцiв. I багато дiтей. Що дивно для такого кривавого видовища.
  До Алiни тяглися руки, намагаючись торкнутися чудової красунi.
  Дiвчинi кiлеру вже доводилося битися у боях без правил. I вона завжди перемагала. I тому почувала себе спокiйно. Їй навiть, навпаки, хотiлося з кимось зчепитися.
  Особливо з чоловiком було б круто. Крiм того масаж гарненьких i м'язистих з наколками бандитiв пiдлiткiв сильно порушив у нiй хiть. Як їй хотiлося чоловiка. Щоб це був справжнiй Геракл.
  Ось це їй надзвичайно було б до вподоби. А може навiть поєднатися при всiх. Це колосальна була б крутiсть!
  I вона, посмiхаючись, йшла в обгороджений акварiум битви. У ньому було безпечно. I як у реслiнгу не вибiжить хтось i не огрiє тебе стiльцем, чи сидiнням вiд крiсла.
  Так, реслiнг, безумовно, видовище, але бiльше iгрове, нiж спортивне. Але треба сказати, акробатичнi трюки виконуються в ньому талановито.
  Один з хлопчикiв все ж таки схопив її за жилисту, м'язисту кiсточку, але Алiна не звернула на це уваги. I пiшла далi, а хлопчик трохи забився. А його однолiтки засмiялися i корчили пики. Що ж, це частина шоу. А бiй буде справжнiсiньким. I видно Алiнi щось екзотичне приготували. Адже вона не зовсiм новачок. Можуть ще й лева спустити. Щоправда, у цьому випадку їй видали б зброю. Зазвичай зi звiрами одними голими руками та босими ногами не борються.
  Дiвчина вийшла в центр рингу, який був i клiтиною, i акварiумом, одночасно. Тут i дiрочки були, якими викидався вогонь, i водночас заливалася вода. Мiг спалахнути i пара.
  Дiвчата з наколками щойно стерли кривавi слiди босих ступнiв хлопця Вовченя. Вони були досить витонченими, i Алiна подумала, що якби молодий гладiатор трохи старший, що з ним вона отримала б масу задоволення.
  Алiна вклонилася залi та почала чекати опонента. Їй дуже хотiлося, щоб це був гарний чоловiк, чи хоча б пiдлiток. Також вона уявила, що тут розiгрується прямо на аренi оргiя. Ось це було б кумедно.
  Як це все виглядало б здорово i круто. Алiна уявила, як її червонi соски лижуть мови дуже прекрасних i добре складених юнакiв, i хтиво застогнала.
  I їй дуже хотiлося просто зараз, якнайбiльше сексу.
  Нарештi зазвучала музика - бравий марш, i на арену почала виходити її суперниця. Це була росла, велика дiвчина iз чорною шкiрою. Її груди були великi, наче вим'я найдобрiшої буйволицi, а стегна розкiшнi, як круп породистого коня. Волосся, як грива, довге i кучеряве - вороної мастi, i бiлозуба, немов у пантери усмiшка.
  Алiна дивлячись на неї, вiдчула бажання та збудження - ось це самка. I до цiєї негритянки так усi тягнуть свої руки. А її супроводжують четверо дуже мускулистих юнакiв iз мечами та щитами. До чого самцi бiлi i навiть блондини. I пiд босi ноги чорношкiрої самки кидають ароматнi та дуже яскравi, живi квiти. I це красиво, коли ебонiтовi зовнi та з рожевою пiдошвою ступають на пелюстки.
  Глашатай i оголосив:
  - У нас гостя з Америки, чемпiона з боїв без правила серед представниць прекрасної статi у важкiй вазi Нiколь Амстронг.
  Алiна трохи здригнулася. Вона ще не мала суперницi такого високого класу. Тим бiльше чорношкiра дiва була її набагато бiльшою. Ось вона вийшла на ринг - на цiлу голову над Алiною височить. I плечi у неї м'язистi, широкi, явно не жiночi.
  Нiколь подивилася на Алiну i облизнулася, її погляд став лагiдним i млосним:
  - А ти люба!
  Дiвчина кiлер вiдповiла:
  - I ти теж нiчого, розкiшна жiнко!
  Чорношкiра самка гладiатор рикнула:
  - Дивись у мене, битиму акуратно, але сильно!
  Полягали ставки. I приблизно один до десятої ставили на Нiколь. Вона була мускулиста, прес плиточками i набагато масивнiша за струнку, хоч i дуже рельєфну Алiну.
  Втiм, пiдлiтки масажисти закричали:
  - Виграй! Ми поставили на тебе!
  Не встиг пролунати гонг - сигнал до початку бою, як чорношкiра дама накинулася на Алiну i спробувала своєю босою, потужною ногою засадити бiлявцi у живiт, точнiше, у плитки преса. Але Алiна чекала подiбного i не тiльки ухилилася, а й ще виконала пiдсiчку, змусивши противницю впасти.
  Публiка буквально заволала вiд захоплення. Негритянка схопилася, її обличчя скривила гримаса i вона гаркнула:
  - Що, хорт? А якщо я прикрашу твiй личко?
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - Личко, личко, личко - краще у хлопця яєчко!
  Нiколь знову атакувала. Вона кидала удари. I провела трiйку кулаками.
  Алiна була дуже спритна та швидка. Вона надзвичайно стрiмко перемiщалася, i не давала масивнiшiй i шкурнiшiй, великiй, молодiй жiнцi завдати удару.
  Дiвчина кiлер взяла та змiстилася. Коли її супротивниця спробувала провести комбiнацiю. I махала кулачищами, а вони у не по-жiночому великi. Зрозумiло, на дiвчат тiльки тоненькi трусики i вузька смужка тканини на грудях. Так вони виглядають ще чарiвнiше. I Алiна рушила кiсточкою по скронi Нiколь. Досвiдчена вбивця могла б таким ударом i зовсiм вiдключити чорношкiру самку гладiатора. Але вона била з розрахунком пограти ще на публiку. Тому Нiколь впала, але трясучись головою, в якiй дзвенiли дзвони, пiднялася.
  I перекошена вiд лютi почала атакувати. I кидала удари i руками, i ногами. Алiна пропустила, причому навмисне, удар у груди i впала. Нiколь намагалася ще дома нижнiми кiнцiвками добити. Але дiвчина кiлер спритно ухилилася i виконала пiдсiчку. I знову величезна, чорношкiра жiнка впала.
  Пiднiмалася вона тепер повiльнiше, i Алiна провела комбiнацiю кулаками на думку. I розбила чорношкiрiй дамi нiс. З нього потекла червона кров.
  Та загарчала у вiдповiдь. I вишкiрила великi, як у вовчицi зуби. Ось це справдi дама.
  Алiна не поспiшала. Вона працювала на публiку, i кiлька разiв дозволила в себе потрапити. Навiть ногою у свiй викладений плиточками прес, завалившись на спину. Як то кажуть, треба попрацювати на публiку. Ось у реслiнгу, наприклад, бiй рiдко буває одностороннiм. Там один бере вгору, то iнший. I це додає видовищностi.
  Нiколь теж отримувала, в тому числi знову Алiна зарядила їй лiктем по носi, вiд чого кров ринула щедрiше. I публiцi таке подобалося. Справжнiй бої без правил, а не дитячий белькiт, або цирк реслiнгу.
  Видно було, що масивна американка вiд постiйних ударiв втомлюється, i дедалi бiльше потiє. Але Нiколь вдалося пiдняти на витягнутi руки Алiну i шпурнути її. Дiвчина впала. Щосили чорношкiра самка пiдстрибнула, щоб додати удар лiктем звiрку. Однак блондинка дiвчина вiдскочила. I Нiколь iз силою врiзалася лiктем у покриття, яке зовсiм не м'яке, i застогнала.
  А Алiна рушила її голою гомiлки по потилицi. Удар сильний, i чорношкiра жiнка вiдключилася.
  Дiвчина блондинка перевернула її на спину i поставила свою босу ногу на груди, якi важко здiймалися. Дiвчина реферi почала бити по покриттю до трьох - правила нокауту, як у реслiнгу.
  Але на третьому ударi, Нiколь таки сiпнулася. Не так просто її виявилося добити.
  Обидва пiдлiтки масажиста крикнули:
  - Зроби їй палю!
  Алiна посмiхнулася. Паля, це вiдомий у реслiнг прийом "Трубаря". Коли береш свого вiзавi, перевертаєш його вниз головою, i потiм рiзко згинаєш колiна i лупиш щосили по покриттю.
  I Алiна вирiшила так вчинити. Щоправда, спочатку ще раз рушила Нiколь своєю босою ногою по потилицi. Щоб спокiйнiше була i не смикалася. Ця жiнка важила кiлограм сто двадцять без крапельки жиру. Спробуй ще таку пiдiйми.
  Але Алiна сильна i ривком зiрвала чорношкiру даму-гiганта. Взяла її, перевернула та тримала за талiю. Приємно стикатися з таким мускулистим тiлом. Коли чорна та засмагла шкiра разом.
  Пiсля чого дiвчина зiгнула колiна i посунула Нiколь головою об покриття.
  У цей момент з дiрочок вирвалося полум'я, i воно обпалило Алiнi її голi, з витонченим вигином босої п'яти пiдошви. Дiвчина кiлер скрикнула - це було боляче. I вона, високо пiдстрибнувши, приземлилася колiном на обличчя чорношкiрiй дамi. I сiла на груди.
  Дiвчина реферi знову вiдрахувала, розмiрено завдаючи ударiв. Цього разу Нiколь була капiтально приголомшена i не сiпнулася.
  Алiнi пiдняли руки вгору. Перемога...
  Заграла музика та посипалися квiти. Чотири хлопчики з наколками та в плавках, винесли носилки та поклали на них Нiколь, i понесли до травмпункту. Так завершився цей бiй.
  А двi гарнi дiвчата вручили Алiнi пояс iнтер-континентальної чемпiонки з боїв без правил. Пояс був досить великий, гарний, iз зображенням земної кулi. Срiбло на золотому фонi.
  Алiна з радiстю взяла цей пояс i потрясла над головою. Так,
  це було чудово.
  I зашльопала босими, витонченими, дуже гарними, сексуальними, засмаглими i мускулистими ногами до виходу.
  I до неї енергiйно тяглися руки. I всi хотiли торкнутися богинi боїв без правил.
  Алiну в першу чергу пiд душ, а заразом її оглянув лiкар, все ж таки були на м'язистому тiлi красунi синцi. На щастя, жодне з ребер не зламано. Вона показала чудовий бiй. Злегка свербiли пiдпаленi пiдошви, на них була, втiм, лише пара невеликих пухирiв.
  Дiвчинi дали випити лiки i змастили ступнi маззю. Пiсля чого вона знову була вiдведена до масажу. Де два вже знайомi пiдлiтки з татуюванням лева i дракона стали її знову масажувати. Що досить приємно.
  Алiнi захотiлося їсти. I вона зробила такий жест. Хлопчик рокiв десяти принiс їй великий фужер iз протеїновим коктейлем. Дитина теж мала наколки, була в плавках, i злегка накульгувала - нещодавно били гумовими палицями по босих п'ятах.
  Алiна хотiла запитати, за що його так, але потiм згадала, що в кримiнальному свiтi не прийнято ставити зайвих питань. А взагалi дiтей карних злочинцiв якось багато, i це не надто приємно. Хто з них виросте?
  Дiвчина-кiлер занапастила коктейль. Вiн був солодким та приємним на смак. Видно, що тут i шоколад, i протеїн, дуже поживна i багата на бiлки сумiш.
  Хлопчик iз левом зазначив:
  - Можуть тебе ще викликати побитися! Тож не розслабляйся!
  Алiна помiтила:
  - А два бої за добу не перебiр?
  Юнак iз драконом зазначив:
  - Iнодi по кубковiй системi б'ються за кiлька годин чотири рази. Як то кажуть, хто платить, той i музику замовляє.
  Дiвчина-кiлер хихикнула i вiдзначила:
  - Що ж, ще подерусь! Якщо треба!
  На ринг вийшли два пiдлiтки рокiв чотирнадцяти. Обидва мали багато наколок. Навiть змiї виколоти. Один був чорнявий, iнший рудий. В одних лише плавках - синiх та червоних. Хлопцi билися на голих кулаках. Обидва вже досить вiдомi бiйцi.
  Хлопчик з татуюванням лева помiтив:
  - Вони приблизно рiвнi! Сильнi хлопцi. Але думаю бiй буде цiкавим.
  Юнак iз татуюванням дракона буркнув:
  - А я хотiв би подивитися, як б'ються дiвчата.
  I розсмiявся... Обидва пiдлiтки були, як то кажуть у юному соку - гарнi. Хлопчик з татуюванням лева рокiв п'ятнадцяти, а юнаковi з татуюванням дракона шiстнадцять. I вони, зрозумiло, мрiяли про дiвчат. А перед ними така красуня, якою вони лише роблять масаж.
  Ось зараз пом'яли дiвчинi i спинку, i ноги.
  А Алiна дивилася за боєм. Обидва хлопчаки спочатку пробували, як у тайському боксi завдавати ударiв руками та ногами. I навiть застосовували лiктi, бодаючись головою. I ось пацани взяли i врiзалися з усього розмаху лобами. Тож буквально iскри полетiли. I це було певною мiрою смiшно.
  Потiм хлопцi зiйшлися у боротьбi. I стали обiйматися i намагатися вивернути один одного. Тiла у них м'язистi, засмаглi, iстатуйованi.
  Хлопчик з левом помiтив:
  - Цi хлопцi з дев'яти рокiв спецшколами для важких дiтей. I скiльки разiв збiгали. Їх навiть у колонiї малолiтку направили iз тринадцяти рокiв за особливо жорстокi злочини. Ось це бiйцi.
  Юнак iз татуюванням дракона зазначив:
  - Так, тут народ гарячий! Тим хто за нас у вiдповiдi давно настав час зрозумiти... Ми монстри, а не дiти - полювання вбивати!
  Алiна з усмiшкою запитала:
  - Може, ви й мене хочете вбити?
  Обидва юнаки хором вигукнули:
  - Нi! Це западло! Ми вас любимо та поважаємо!
  Дiвчина кiлер засмiялася i заспiвала:
  Над нам сонце свiтить,
  Не життя, а благодать...
  Нехай будуть у щастя дiти,
  Не треба вбивати!
  Хлопчаки боролися, i дiвчина реферi, до речi дуже велика i мускулiста, кричала:
  - Брейк! Розходьтеся!
  I юнi воїни неохоче розiмкнули обiйми. В обох з них були коротенькi їжачки волосся, пiсля стрижки наголо пройшло лише кiлька тижнiв, i могли поголити хлопцiв заново.
  Це ще дiти, але вже запеклi бандити.
  Алiна дивилася на них i подумала про пiонерiв-героїв. Ось були колись хлопчики та дiвчатка, що вiдважно боролися за свою батькiвщину та свiтле комунiстичне майбутнє. А тут мафiя вирощує свою змiну, подiбну до хижих звiрят. Звiсно, органiзована злочиннiсть теж має власну структуру та поняття. I в мафiозному синдикатi є певна подоба квазiдержави.
  Але що може збудувати мафiя. Її молодший брат Енрiке вбив за допомогою кидка леза бритви свiй босою ногою злодiя в законi, тому що той продавав наркотики дiтям i ще їх ґвалтував. Енрiке покарав лиходiя там, де був безсилий закон. За Єльцина мафiя справдi стала четвертою владою. I навiть убивають i суддiв, i членiв їхнiх сiмей, i навiть мiнiстрiв. Та й сам президент може тому такий хворий, що його пiдживлюють пiдкупленi кухарi.
  Алiна важко зiтхнула - до чого йде країна. I продовжила повiльно пити протеїновий напiй та насолоджуватись масажем, який проводили вмiлi пiдлiтки бандити.
  А на рингу йшов бiй, хлопчаки знову зчепилися. I вже з дiрочок почало вириватися полум'я. Воно обпалювало хлопцям їх босi, огрубiлi вiд занять єдиноборствами пiдошви.
  Дiти справжнi монстри. I щипалися, i кусалися.
  Алiна уявила собi Мальчиша-Кiбальчиша. Його розтягли буржуазнi кати на дибi, вивернули суглоби, а потiм почали стiбати розжареним до червоного сталевого колючого дроту. Але вiдважний хлопчик не тiльки не заплакав i не просив пощади. Навпаки вiн заспiвав. I навiть коли смужки бiлого вiд жару металу торкнулися босих, огрубiлих, але живих пiдошви дитини, тож повалив дим, вiн продовжував спiвати.
  Iллiч прийде i стане щастя,
  Усiх безперечно воскресить...
  Порятунок у Всевишнiй владi,
  I вiра мiцний монолiт!
  
  Тодi хлопчики та дiвчата,
  Усi стануть юними на вiк.
  I голоси дiтей такi дзвiнки,
  I щаслива у Раї людина!
  
  
  А я всього босий хлопчик,
  I в рваних шортиках бiжу...
  Невелика, повiрте шишка,
  Але надеру нiс, знай вороговi!
  Так, весела виходила пiсенька. Хоча ти в моторошних муках. Отакi були ранiше пiонери. А тепер їм на змiну йде звiрина.
  Пiсля одного вдалого удару чолом у пiдборiддя, нарештi перемiг пiдлiток у синiх плавках. Вiн притиснув супротивника голими з коричневою шкiрою та татуюваннями лопатками до поверхнi i на рахунок три виконав утримання.
  Пiсля чого обох знесилених та побитих хлопчикiв буквально витягли з арени. Оце було справдi здорово - класний бiй. I можна сказати круто.
  Хлопчик з наколкою лева вiдзначив:
  - Непоганий був бiй, але...
  Юнак iз татуюванням дракона додав:
  - Реслiнг таки видовищнiший!
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - Зате тут справжнє!
  Пiсля того, як хлопчакiв витягли, а вони були з розбитими носами i в кровi з потом, i їх має оглянути лiкар. Ну, а переможцю вручили якусь блiшанку.
  Потiм на ринг вийшла дiвчина. Їй було на вигляд рокiв шiстнадцять-сiмнадцять, досить мускулиста зi свiтлим, кучерявим волоссям.
  Вона йшла легко та швидко. Пiд босi ноги кидали хлопцi-слуги пелюстки троянд. Так, дiвчина виглядала iдилiчно у своєму бiкiнi, стрункий та вузькiй талiєю. I ось вона вийшла в центр рингу i вклонилася. До неї пiдбiг хлопчик у спортивних трусиках, передав нунчаки. Це двi палицi з ланцюгом.
  Дiвчина посмiхнулася i заспiвала:
  Дивуються роззяви,
  Буде бiй, повiр крутий...
  Розкрутилися тут нунчаки,
  У дiвчинки босий!
  Потiм почулася музика, i на арену рушила дiвчина, теж приблизно такого ж вiку. I в бiкiнi, тiльки волосся чорне, як смоль. I вона несла на них золоту шпильку. Вихiд майже оголеної красунi супроводжувала музика. Така брава - це Вагнер. Хоча обидвi дiвчата були юнi, але у них були наколки, що свiдчать про авторитет у кримiнальному свiтi. I це були вже досвiдченi бiйцi, якi вже провели чимало поєдинкiв.
  Мелькаючи босими, злегка запиленими п'ятами, мускулистий хлопчик у спортивних трусиках i з оголеним, рельєфним торсом вручив нунчалi й дiвчинi чорної мастi.
  Блондинка i чорнява встали один проти одного. Вони були приблизно одного зросту i схожi на статуру. Обидвi засмаглi i з безлiччю наколок. Майже не прикритi одягом, дуже красивi.
  Там укладали ставки. Алiна теж вирiшила поставити на бiлявку. Вона її бачила у справi, i та була непоганою. В обох дiвчат нунчаки, але вони могли битися i кулаками, i ногами, i лiктями з iншими частинами тiла.
  Алiна подумала: ось це просто як у кiно. Дуже здорово. I все по-справжньому.
  Обидвi красунi за сигналом гонгу зiйшлися. Вони розкрутили нунчаки, а потiм почали махати голими ногами. Ось це чудово виглядало. I помахи, i розмахи. Пiшла колосальна гармидер.
  Дiвчата зiткнулися нунчаками, тож iскри посипалися. А потiм узяли i баднули один одного лобами. Ось це справдi поєдинок.
  Алiна ж вiдкинулася... Прекраснi тут тiла та стiльки татуювань. Ось вона одна тут якась без клеймо мастi. I це прикро. Згадалося, як вона одному неприємному хлопчику в школi пiдсипала в миску з миш'яковим супом. I той загнувся у муках. I нiхто не запiдозрив, що це зробила мила дiвчинка та ще й вiдмiнниця навчання та блондинка.
  Алiнi самiй було трохи стрiмко, що вона вбила дитину за таку дрiбницю, як щипок... Правда, цей хлопчик бив iнших дiтей, що слабшi були, i погано вчився. А одного хлопця публiчно принизив. Тож терпець Алiни урвався, i вона, стягнувши миш'як iз хiмiчної шкiльної лабораторiї, його й трав'янула.
  I треба сказати нiтрохи не шкодувала тодi - вона сама ще дитина.
  Але, ставши старшим, думала: а чи не перегин це? Може, цей хлопчик ще б виправився?
  Дiвчата з нунчаками продовжували махатись. I це було досить цiкаве видовище. Але обидвi вони мали добре майстернiсть захисту, i ударiв пропускали мало. I цiпки раз у раз стикалися. Потiм дiвчата то сходилися, то розходилися. Ось це справдi був запеклий поєдинок з малою шкодою.
  Алiна попросила:
  - Хочу пiцу! З сиром та грибами!
  Жвавий хлопчик у плавках приволок їй на пiдносi гарну порцiю. Тут була i ковбаса, i гриби, i сир. Протеїновий коктейль ще не допив, i Алiна його використала, щоб запивати пiцу. Настрiй у неї був веселий. Насправдi вона перемогла, отримала пояс. I навiть якщо найближчим часом не вийде на волю, її життя буде непоганим. Щоправда, можуть помститися мафiознi боси. Але жiнок рiдко вбивають навiть бандити. Алiна стала їсти енергiйнiше. I ось пiца зникла у її шлунку. Допит був i протеїн. Дiвчина-блондинка дуже важчала. А коли ти багато їси, тебе мимоволi тягне на сон. I писана красуня i вбивця в одному флаконi взяла i пiд лагiдними рухами юних масажистiв заснула. I її сон був надзвичайно бурхливий i багатий, у якому вiдчувався розмах фантазiї.
  . РОЗДIЛ No 8.
  Кощiй Безсмертний рикнув:
  - I з чого це я маю списувати борг? За гарнi очi?
  Енрiке хихiкнув i вiдповiв:
  - Нi! Але припустимо, Водяний тобi в чомусь послужить. Може, якусь рiч знайде.
  Король темряви буркнув:
  - А наперсток тишi може дiстати?
  Дiвчинка Маша пискнула:
  - Оце так! Круто! А що це за наперсток?
  Кощiй вiдповiв:
  - Той, який гасить будь-якi звуки на величезнiй дистанцiї. Дуже ефективна штучка!
  Енрiке помiтив:
  - А може Кощiй Безсмертний хоче зiграти в карти?
  Водяний пробулькал:
  - I не думай. Вiн у будь-кого виграє.
  Безсмертний кивнув:
  - А що хлопчик, хоче зiграти зi мною? I не боїться?
  Енрiке проспiвав:
  Свiт нас має поважати, боятися,
  Подвигам солдатiв не злiчити числа...
  Хлопчики завжди вмiли битися,
  Буде знищено Сатану!
  Кощiй зiщулився i пробулькав:
  - Не згадуй Месiра марно! Навiть я його боюся.
  Хлопчик Сашко помiтив:
  - А що ми тут розсiлися. Настав час доставити подарунки з країни Уявили в країну Скучляндiю. Бо там плачуть дiти!
  Енрiке скомандував:
  - Пiдняти вiтрила! Давайте хлопчики, що попливли швидше. Попереду у нас великi подвиги та звершення!
  Кощiй буркнув:
  - Ну у Водяного я скатертину-самобранку забираю в рахунок боргу!
  Морський король пискнув:
  - А скатертину-самобранку я вiддати не можу!
  Безсмертний гримнув:
  - Це ще чому!
  Водяний пробулькал:
  - Кiкiмора її викрала!
  Хлопчик Сашко вигукнув:
  - Так, Водяний тут не бреше! Тiльки це не його скатертина, а Єлизавети Премудрою.
  Кощiй прошипiв:
  - А це ще що за виверти? Водяний казав, що вiддав за неї перли.
  Дiвчинка Лара засмiялася i вiдповiла:
  - Спочатку у Єлизавети Премудрою вкрала кiкiмора. Потiм у кiкiмори стирав Водяний, а пiсля кiкiмора знову викрала скатертину-самобранку!
  Король морських глибин прошипiв:
  - Багато ви знаєте...
  Кощiй посмiхнувся:
  - Кiкiмора? Що ж, я з нею розберуся та заберу чарiвний артефакт!
  Енрiке заперечив:
  -Думаю, його краще повернути Єлизаветi. Вона справедливiше розпорядиться безцiнним даром.
  Дiвчинка пiдтвердила:
  - Так, лiтатиме на килимi-лiтаку i годуватиме голодних дiтей i дорослих!
  Водяний помiтив:
  - А килим-лiтак внучка баби Яги викрала, дуже шкiдлива руда дiвчинка.
  Хлопчик Сашка пискнув:
  - Ягуся? Ось вона як поводиться. А обiцяла бути гарною дiвчинкою i не брати приклад iз розбiйних предкiв.
  Кощiй буркнув:
  - Яблуко вiд яблунi недалеко падає! Тож Ягуся, схоже, це шанс зробити менi добру справу.
  Енрiке хихiкнув:
  - Треба ще спiймати Ягусю, вона спритна. Крiм того килим-лiтак та скатертина-самобранку слiд повернути законним господарям.
  Тобто господинi Єлизаветi!
  Водяний помiтив:
  - А вона ж не просила. Навiщо нам втручатися?
  Енрiке у вiдповiдь заспiвав:
  У мене закон простий,
  Перемагаю тих, хто злий...
  Хто ж слабкий, допоможу,
  Я не можу iнакше!
  Босi нiжки дiтей взяли та стукнулися. З усiєю енергiєю взяла i заспiвала дитяча зграя:
  Ми мирнi дiти, але наш бронепоїзд,
  До швидкостi свiтла встиг розiгнатися,
  За свiтле завтра ми битимемося,
  Як ангели свiтла, без кольору паяцю!
  I ось Кощiй i Водяний подивилися один на одного i зiткнулися лобами, тож навiть iскри посипалися з очей. Пiсля чого розреготалися.
  Безсмертний з добродушним виглядом сказав:
  - Даю тобi ще мiсяць на повернення боргу. I якщо нi, то тобi буде кiнець!
  Водяний пробулькал:
  - Ви такi добрi, ваше безсмертя!
  I король моря полiз у воду. Пiднявся вгору, пришпоривши коня, i Кощiй. Двi чарiвнi iстоти розминулися.
  Енрiке скомандував:
  - Додати вiтрил, повiсити скiльки можуть витримати щогли. Настав час доставити товар за призначенням!
  Мелькаючи босими, рожевими п'яточками, дiти кинулися виконувати наказ свого командира. Загальний настрiй був бадьорим. Енрiке теж натягував бизань та iншi щогли.
  Дiти були веселi... I дубль був вiдзнятий вiдеокамерами.
  Але знову зйомки, цього разу корабель вже розвантажується в Скучляндiї. Дiти переносять подарунки. А ще хлопчики та дiвчатка стоять на пристанi. Бiльшiсть з них босонiж i в лахмiттi, або напiвголi. Але є дiти i багатше одягненi. Ось один хлопчик у коронi та зi шпагою на боцi. Причому ефест зброї прикрашений дiамантами та рубiнами.
  Енрiке вийшов йому назустрiч. Обидва хлопчики потиснули один одному руки.
  I молодий мiсцевий принц сказав:
  - Сподiваюся, нарештi, жителi Скучляндiї весело смiятимуться!
  Енрiке вiдповiв:
  Так, не треба це забороняти,
  Смiх саме життя продовжує...
  Ми вчитися будемо лише на п'ять,
  А природа стане вiчним травнем!
  Пiсля чого робота пiшла веселiше. Голi п'яти замиготiли енергiйнiше. Втiм, коли тепло без взуття ходити це радiсть, особливо для дiтей. А в казковiй країнi були лише однi дiти без дорослих.
  Енрiке допомагав переносити вантаж. Хлопчик дiяв iз великою енергiєю. Йому подобалося рухатися, i молодi м'язи охоче отримали фiзичне навантаження.
  Мiсцевий принц, щоправда, помiтив:
  - Ти ж носиш титул герцога, а ходиш босонiж i в одних лише шортах!
  Енрiке вiдповiв, до чого логiчно:
  - Ось оскiльки я герцог, то можу ходити, як менi подобається! Без взуття при трьох сонцях куди приємнiше та зручнiше.
  Принц у коронi хихiкнув i вiдзначив:
  - Можливо! Але вельможi думають iнакше. I чобiтки вiдрiзняють нас вiд простолюдинiв та бiдноти. У цьому престиж!
  Енрiке вигукнув:
  - Престиж у мене в серцi, а не в голих п'ятах!
  Дiти розреготалися. I дiяли дружно. Але iдилiя виявилася знову порушена. У небi з'явилася тарiлка, що лiтає. Вона попрямувала прямо на порт. I в нiй, схоже, сидiли не добрi прибульцi. I ось вони наїжачилися трьома гарматами. I з гуркотом випустили пульсар.
  Мов бомба, вiн упав на поверхню, розламав пiрс. Двi дюжини дiтей опинилися у водi. Деякi з них дiстали подряпини та опiки.
  Хлопчик-принц iз короною вiдповiв:
  - Це фалiби. Досить злi комахи. Видно приперлися, щоб позбавити дiтей Скучляндiї радостi!
  Енрiке зазначив:
  - I за це вони матимуть!
  Дiвчинка Лара пискнула:
  Грiшний iндивiд своє отримає,
  Буде, як павук горiти у вогнi...
  Будуть у пекло бiси мучити,
  Хто жах сiє на землi!
  Енрiке взяв чарiвну паличку. Прибульцi спробували вистрiлити пульсаром i ним. Хлопчик пiдстрибнув. Йому трохи припекло босi п'яти. I вiдповiв блискавкою. Вона вдарила в дисколет i вiдбилася вiд дзеркальної поверхнi.
  Хлопчик Сашко зазначив:
  - Та в них є захист!
  Енрiке вигукнув:
  - Захист можна перевантажити! Ану дiти, давайте все дружно з чарiвних паличок по дисколету!
  Хлопчики та дiвчатка наїжачилися артефактами. I принц i дiвчинка в розкiшнiй сукнi та в туфлях на високих пiдборах теж вихопили палички.
  Енрiке крикнув:
  - Давайте все дружно!
  I десятки блискавок одночасно врiзалися в дисколет. I той засвiтився, наче наднова зiрка. Дiти завили вiд захоплення. Справдi, припiкає i з неабиякою силою. I раптом як рвоне.
  Дiвчинка Лара пискнула:
  - Ого! Та ми їх засмажили!
  Дисколет розлетiвся на уламки. Вони розлiталися на дрiбнi уламки, наче дзеркальце в "Снiговiй королевi". А ось три жуки з рiжками та крильцями вилетiли з вогняного вихору. Вони були обгорiлi й побитi. Та ще живi.
  Дiти накинули на них мережу i почали в'язати. Жуки, розмiрами з добрих телят, намагалися чинити опiр. Але дiти насiдали i їх запихали, у тому числi й босими ногами. А один хлопчисько з дворян навiть саданув вiстрям чобота. I жук завив.
  Енрiке вигукнув:
  - Легше! Ми добрi дiти! I пов'язаних не б'ємо!
  Хлопчик Петько помiтив:
  - Мене трохи зачепило! Може їм зробити прожарку?
  Дiвчинка Лара пискнула:
  - Мою п'яточку обпалило, ось якi пухирi!
  Жукiв заплутали у мережу. Серед дiтей були постраждалi, але без серйозних калiцтв. Настрiй у всiх здiйнявся. Тим бiльше, коли уламки дисколету перетворилися на шоколаднi цукерки та тiстечко.
  Почався дитячий бенкет, i багато було радостi та веселощiв.
  Енрiке вiдзначив iз посмiшкою:
  - Ну що ж, у всьому поганому є щось хороше! А поки що, нехай буде з нами добра i творча сила! I ми, я вiрю, збудуємо солценiзм i буде дiтям щастя, щастя на вiки. Ельфiнiзму влади - сила велика!
  Дiти пiсля цiєї маленької перемоги взяли i з великим ентузiазмом почали танцювати. I їхнi босi маленькi нiжки пiдскакували. I видно було, як миготять запиленi п'ятки хлопчикiв та дiвчаток.
  I вони почали спiвати з радiстю та ентузiазмом:
  Променисто, що ти створив,
  Благодать на людський рiд пролилася!
  Це ти Бог святий подарував,
  Душу, радiсть, сердечну ласку!
  
  Люцифер, звернувши нас до Содому,
  Породження грiха та гординi!
  Пiдняв меч на священний Господнiй престол,
  I вирiшив, що тепер вiн всесильний!
  
  Приспiв пiсля кожного куплета:
  Боже мiй, до чого ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя правота нескiнченна!
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi гiркота буде вiчно!
  
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла!
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  
  Далi йдуть куплети.
  Зло вирує у бунтiвних серцях,
  Сатана рве людський рiд пазурами!
  Але повалена смерть буде на порох,
  А Господь назавжди буде з нами!
  
  Диявол вiв проти Господа Бога вiйну.
  Ворог бився жорстоко, пiдступно!
  Але любов'ю Христос розтрощив сатану,
  На хрестi довiвши свою правду!
  
  Ми повиннi брати злитися в єдиний потiк,
  Серце, розум i почуття до Iсуса направити!
  Щоб Боже Великий спастися нам допомiг,
  I навiки вiкiв Господа славитимемо!
  
  Щоб душа назавжди знайшла свiй спокiй,
  Треба у жнивi Господнiй усiм свiтом трудитися!
  I на вiки Всевишнiй ми будемо з Тобою,
  Я хочу все сильнiше i стараннiше молитися!
  
  Якщо збив ноги ти - килим оксамитовим мохом,
  Зцiлить Iсус бiль будь-яку миттєво!
  Вiн же берег услав золотистим пiском,
  Вiн i Сонця господар iз безмежним всесвiтом!
  
  Своїм словом створив небеса
  Зiрки неба розкинув iз розмахом!
  Єгова любов, краса,
  Йому вiдданiсть, вiрнiсть без страху!
  
  Без Всевишнього немає друзiв,
  Променистих iкон добрих обличчя!
  Тому я хочу все сильнiше i сильнiше,
  Iсуса стати плотi часткою!
  
  Пощади Бог за наш грiшний обов'язок,
  Що Тобi ми, на жаль, не вiддали!
  Хоч i вийшов каяття термiн,
  I вже прiрва там, де квiтучi дали!
  
  Але Господь дав свою благодать,
  I сказав - я вас сирих прощаю!
  Знаю борг вам, на жаль, не вiддати,
  Але знайдеться i вам мiсце у раї!
  
  Передати неможливо який,
  Король всесвiту беззлобний!
  I своєю Православною рукою,
  Вводить нас безбожних у покої!
  
  Невже йому скаже нi?
  На прохання прийняти покаяння!
  Терпеливо чекає Вища Вiдповiдь,
  Нас пробачити, Його вiрте бажання!
  
  Ми вирiшили на тортуру пiти,
  Для того щоб дух змiцнити свiй!
  Немає нам полеглим iншого шляху,
  Бути на Вiчно Всевишнiй з Тобою!
  
  Ось вiн близький порятунку годину,
  Слово Бог нiколи не порушить!
  Що трапиться у нас,
  I злетять угору крилатi душi!
  
  Буде вiчно, що Ти створив,
  Нескiнченний i мудрий Владико Всесвiту!
  Ти потоками життя мене осяяв,
  I я вiрю, що наше кохання буде вiрним!
  Отак гарно заспiвали дiти. I в небi з'явилися три ангели. Це були дiвчата з волоссям кольору сусального золота. I вони засурмили в рiг. I зверху посипалися рiзного роду смакота, а також ще й одяг. Падали туфельки на високих пiдборах для дiвчаток i розкiшнi сукнi, чобiтки, i розкiшнi камзоли для хлопчикiв. Як це виглядало багато i красиво.
  Енрiке помiтив з усмiшкою:
  - Для жебракiв мати нарядний одяг непогано. Але менi в шортах набагато зручнiше.
  Принц помiтив:
  - Але на свято вбратися не завадить! Ось ангели дають нам дари. Дiти будуть красивими та ошатними!
  Дiвчинка Катя кивнула:
  - Так, саме! Ми, дiти, дуже крутi iстоти! I зможемо досягти багато!
  Ангели-дiвчата ще раз змахнули крильцями i зникли. I це був час дитячої радостi та веселощiв. I не було жодної сумної усмiшки. Крiм може бути трьох жукiв, посаджених у клiтку.
  Хлопчик Сашко зазначив:
  - Вони розумнi. I їх не слiд тримати в клiтцi, спершу зрадити справедливому суду. Або змусити працювати та робити щось корисне. Так буде найкраще!
  Енрiке кивнув:
  - Ми цим займемося. Як то кажуть - робота справа розумна, але любить дурня!
  Дiвчинка Катя вiдзначила:
  - Працювати теж треба з розумом. А так вийде дурiсть i не лопатою, а лапою!
  Несподiвано в небi з'явилася фiолетова хмара. Вона була невелика, але швидко наближалася. Дiти знову наїжачилися чарiвними паличками та луками. З'явився вже знайомий Кощiй Безсмертний на своєму конi, що лiтає.
  Вiн виник, наче демон iз темряви. I приземлився шiстьма копитами казкового коня.
  Тi навiть блиснули на трьох сонцях. Дiти хором вигукнули:
  - Новий гiсть прийшов сюди,
  А подарунки лише вода!
  Кощiй буркнув i прошипiв:
  - Ви, я бачу, накурили неабияк!
  Енрiке з посмiшкою вигукнув:
  - Та нi! Все йде добре! I навiть чудово!
  Кощiй заперечив:
  - Нi! Ви збили дисколет скоробiїв. I трьох членiв екiпажу посадили до клiтки. Тепер прилетить цiла зграя комах.
  Хлопчик Сашко вiдповiв:
  - А нам не страшний сiрий вовк!
  Дiвчинка Лара тупнула босою нiжкою i додала:
  - I рудий жук також!
  Безсмертний знизав плечима i вiдповiв:
  - Щось у менi добра сторона прокинулася. Вони мститимуть за товаришiв, застосовуючи променi техномагiї. Можуть бути жертви та скалiченi. А решту вiдведуть у рабство. I змусять дiтей працювати в каменоломнях, наче невiльникiв у стародавньому Римi.
  Хлопчик Сергiйко вигукнув:
  Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За Русь святу...
  I за неї проллємо,
  Кров молоду!
  Кощiй вiдповiв iз посмiшкою:
  - Вам проти їхнього цiлого флоту не встояти. Тому звiльнiть полонених скоробеїв i пiднесiть цiннi подарунки, раптом тодi все обiйдеться!
  Енрiке з посмiшкою, яка була така мила на його ангельському личку, прочiрикав:
  Якщо малюк посмiхнеться,
  Можливо все обiйдеться!
  Кощiй зазначив:
  - Скоробеї дуже люблять камiнчики. Але й вiд тортiв теж не вiдмовляться!
  Дiвчинка Катька пискнула:
  - Ми їм начаруємо, великий, превеликий торт. I прикрасимо його кремом iз комах - я думаю їм сподобається!
  Дiвчинка Свiтка тупнула босою нiжкою i пискнула:
  Усi хочуть сподобатися,
  Важко з ними впоратися...
  Героїнею вiрте нелегко,
  Загрiбає дiвчинка весло!
  Кощiй вигукнув:
  - Готуйте швидше величезний торт, i начаруйте яскравих камiнчикiв, вони вже летять сюди!
  Принц у коронi вигукнув:
  Ану карапузики,
  Скiнчилися всi танцi.
  Буде бенкет нам з музикою,
  Спiвайте братики!
  I дiти, скинувши не встигнувши паплюжити дороге взуття, замиготiли босими, рожевими, круглими п'яточками.
  I зi снопiв сiна почали робити торти. Тут, звичайно ж, допомагала i магiя. I з'являлися на очах кондитерськi вироби великої величини.
  Декiлька дiвчаток, миготивши голими, засмаглими нiжками, злетiли вгору. Вони розмахували чарiвними паличками.
  I виник торт розмiром iз трьох поверховий будинок. Вiн був прикрашений трояндочками, ромашками, пiвонiї, метеликами, бабками, рибками та павичами з крему, що сяє всiма кольорами веселки.
  Такий чудовий i блискучий на сонцi. А з дров та вугiлля дiти чарiвники начарували i гору дорогоцiнного камiння. Що дуже здорово.
  I ось в небi з'явилося безлiч крапок, що свiтяться. Це летiли скоробеї. Їх справдi було багато, наче сарани.
  Енрiке помiтив:
  - Що надто вже плiднi комахи. Потрiбно їх секвестувати!
  Дiвчинка Лара пискнула:
  - Нiчого, довго не полiтають!
  Хлопчик-принц просив:
  - А це ще чому?
  Босонога красуня пискнула:
  - Бо крем на тортi шевський!
  I дiти хором розреготалися. Ось численнi дисколет стали кружляти навколо торта. Вони зависли, мов мухи в павутиннi, i з них почали стрибати жуки. Один iз комах у сяючiй коронi пiдлетiв за допомогою скафандра до Кощiя i вигукнув:
  - Це ви, ваше безсмертя, пiдказали дiтям приготувати такий частування?
  Князь темряви вiдповiв:
  - А що, мабуть весело! I я ж не тiльки пустую, але граю ще роль миротворця!
  Жук у коронi хихiкнув i зазначив:
  - Торт просто чудовий! Я такого ще нiколи не бачив! А прикраси якiсь!
  Кощiй буркнув:
  - Тут не лише Скучляндiя, а й команда героїв. Вони всi босонiж, але з чарiвними паличками, якi луплять дуже сильно i блискавками, i пульсарами, i здатнi перетворювати.
  Жук у коронi гаркнув:
  - А ми вiзьмемо та пiдпалимо цих героїв!
  Iншi жуки, що вже облiпили торт, схвально загомонiли. Кощiй заперечив:
  - Ви в гостях, вас частують! Не годиться бити господаря, який винiс хлiб та сiль!
  Жук-король засмикав лапками i вiдповiв:
  - А ви ваше безсмертя на боцi дiтей?
  Кощiй кивнув:
  - Дiти такими милi, добрi, чеснi та щирi iстоти, що завдати їм зло, надто пiдло навiть для мене! Тим бiльше я намагаюся стати добрiшим i бiльше творити доброго, нiж поганого!
  Жук у коронi помiтив:
  - Якщо творити добро, то жити те на що?
  Безсмертний запропонував:
  - Може, з тобою у карти зiграємо!
  Жук-король енергiйно замахав головою:
  - Нi! Я з тобою не гратиму. Ти надто хитрий i заматiв за тисячi рокiв.
  Кощiй запропонував ще раз:
  - То зiграй з Енрiке на ставку. Сподiваюся, ти хлопчика не боїшся?
  Жук у коронi хотiв щось вiдповiсти, але... Море зненацька сколихнулося. I з нього виперло дуло. Став вилазити пiдводний човен iз колесами на гусеницях. Досить значних розмiрiв. I її стволи загрозливої рухалися. Жуки злякалися. Декiлька дюжин iз них заскочили в дисколети. А пiдводний човен узяв i вистрiлив. Дiти ледве встигли вiдскочити, миготивши босими, рожевими п'ятами. Але кiлька з них було пiдкинуто. Хлопчики та дiвчатка забилися i отримали опiки рiзних ступенiв. А однiй дитинi навiть вiдiрвало босу ступню, i вiн страшенно заревiв вiд болю.
  Енрiке рикнув:
  - Це свавiлля!
  I вся героїчна команда разом взяла та всадила чарiвними паличками, вдаривши i блискавками, i пульсарами. А дiвчинка Лара сказала:
  - Перевтiлення та частування!
  I пiдводний на гусеницях човен розсипався на льодяники, пончики, шоколадки, цукерки та порцiї морозива в пачках.
  I перед дiтьми знову постали вже знайома Баба Яга, Карабас Барабас, та ще якась молода жiнка iз зеленим волоссям.
  Кощiй буркнув:
  - Ось i кiкiмора завiтала! Це та, що свиснула наперсток тишi!
  Енрiке буркнув:
  - Ну i строката компанiя!
  А тим часом принцеса зi Скучляндiї з двома дiвчатками приєднала тяжко пораненому хлопчику вiдiрвану ступню. I вони прочитали заклинання, капнувши iз флакона живою водою. I вiдiрвана у дитини кiнцiвка знову зросла.
  А Карабас спробував атакувати з ревом:
  Знай борода, нiчний жах,
  Один стрибок - один удар...
  Я Карабас, жахливий бас,
  I вражаю просто в око!
  З фiрми Барабаса "Адiдас"!
  Кiкiмора тоненько, мов комарик, захихотiла. I на її вказiвному пальчику правої руки блиснув наперсток.
  I з бороди цього страшного лiкаря лялькових наук почали вивалюватися змiї. Вони шипiли, крутилися i намагалися вхопити за босi нiжки хлопчакiв та дiвчат.
  Дiти стали у вiдповiдь бити шпагами, чи чарiвними паличками. Все тут буквально закружляло. А баба Яга одразу обома мiтлами крутнула i проревела:
  Мiй наказ хлопцям дати,
  За командою всiм чхати!
  I справдi, не лише дiти, а й жуки стали голосно чхати.
  . РОЗДIЛ No 9.
  Алiнi снилася альтернативна iсторiя. У нiй Гiтлер напав на Радянський Союз не в сорок першому, а в сорок четвертому роцi, колись пiдкоривши i Британiю, i всi її колонiї. Реально це було зробити неважко. Фюрер вiрив у магiю, i йому ворожки арiйки Баба Яга та Кiкiмора передбачили, що СРСР все одно на Нiмеччину не нападе, i спочатку треба пiдкорити Британiю та замиритися зi США.
  Гiтлерiвцi спочатку завдали нищiвного удару по англiйськiй базi на Мальтi. Пiсля цього висадили десант. Англiйська база була повнiстю захоплена. I це викликало велике трiумфування. I вiдкрився шлях прямо для безперешкодного перекидання вiйськ до Лiвiї та Тунiсу.
  Крiм того, Баба Яга вимовила заклинання слухняностi для iспанського диктатора Франка. I той пропустив нiмецькi вiйська до Гiбралтару. Настав стрiмкий штурм, i фортеця впала.
  Пiсля чого гiтлерiвськi вiйська пiшли на чорний континент через Марокко по найкоротшiй вiдстанi, i захоплення Африки стало справою часу.
  Вiйська Роммеля, отримавши пiдкрiплення, взяли штурмом Толбук, а потiм розвинули наступ на Єгипет. Взяли Олександрiю та вийшли до Суецького каналу. Форсували його та розвинули наступ далi на Близький Схiд, Iран та Iндiю.
  Одночасно половини з тих ста п'ятдесяти дивiзiй, що були приготовленi для вiйни з СРСР, вистачило, щоб протягом року взяти пiд контроль усю Африку, включаючи Мадагаскар. Останнiй упав у травнi 1942 року. Нiмецькi вiйська значно перевершували у бойовiй виучцi та силi духу колонiальнi, англiйськi частини. А бельгiйськi, французькi та голландськi дiяли заодно. На Близькому сходi мiсцевi володiння шейхiв чинили опiр слабко. Iрак та Кувейт були англiйськими колонiями, а Сирiя французькою, так що мiсцеве населення зустрiчало гiтлерiвцiв, наче визволителiв. Iран теж упав швидко. А в Iндiї нiмцiв зустрiчали як трiумфаторiв. I сипаї здавались i переходили на бiк Вермахту пiд звуки оркестру.
  А Японiя вдарила з iншого боку, влаштувавши США розгром пiд Перл-Харбор. I захопила Iндокитай та бiльшу частину Китаю. I громила США на Тихому океанi. Битву при Мiдвей японцям допомогли виграти Баба Яга та Кiкiмора. Внаслiдок чого гавайський архiпелаг був захоплений. I США опинилися на межi поразки.
  А тут ще й Карабас Барабас пiдключився.
  Гiтлерiвцi розпочали повiтряний наступ на Британiю. У них з'явився досконалiший ю-188, який був обтiчної форми з гарною аеродинамiкою та потужними двигунами. I До-217 потужний бомбардувальник пiшов у серiю. У реальнiй iсторiї, ця машина навiть потужнiша, нiж Ю-88, випускалася малими порцiями через брак ресурсiв.
  Також i Фокке-Вульф швидко набирав обертiв - найпотужнiший винищувач, який також мiг бути i фронтовим бомбардувальником, який несе тонну вiсiмсот кiлограмiв смертельного навантаження, i штурмовиком завдяки потужному озброєнню та бронi.
  Нiмцi швидко захопили панування у повiтрi. I МЕ-209 з'явився, його змогли теж запустити, оскiльки ресурсiв було значно бiльше, нiж у реальнiй iсторiї.
  Пiдводних човнiв виробництво швидко нарощувалося. I вони були бiльш швидкi та досконалi, нiж англiйськi та американськi. Тобто гiтлерiвцi взяли США та Британiю у жорсткий обiг. А Сталiн дотримувався полiтики дружнього суверинiтету.
  I ось нiмцi зробили щось несподiване. Вони висадили десант у Британiї у листопадi. Коли англiйцi цього не очiкували, думали пiсля вересня, що вже надто холодно i загроза минула. Тим бiльше, нiмцi провели кiлька помилкових iмiтацiй.
  Але фашисти в операцiї "Морський лев" таки переграли Британiю та її розвiдку. Взяли та висадилися 8 листопада у рiчницю Мюнхенського путчу.
  I у висадцi взяла участь САУ Е-10, машина, яка важила дев'ять тонн та її могли пiдняти десантнi модулi, але при цьому досить добре захищена, озброєна та головне швидка, iдеальний засiб десантування. Над нею попрацювали найкращi конструктори пiд керуванням Карабаса Барабаса. Всього два члени екiпажу лежачи - двигун i трансмiсiя одним блоком поперек, i висота метр i двадцять сантиметрiв. При цьому броня у вiсiмдесят два мiлiметри лобова та п'ятдесят два мiлiметри бортова, плюс i ковзанки. I двигун у чотириста кiнських сил. I ще попереду дуже великий нахил броньового листа, що дає чудовий рикошет.
  Карабас використовував прийоми технiки пiдглянутi у гномiв, у результатi вийшла чудова машинка. I її гармата калiбру 75-мiлiметрiв 48 ЕЛ брала всi англiйськi машини зараз. А вага дев'ять тонн це означає, що можна скидати з лiтакiв, використовуючи десантнi модулi. При чому, у нiмцiв з'явилася досить пристойна лiтальна фортеця ТА-400 з шiстьма двигунами, i вона також могла перемiщати САУ.
  Тож фашисти здiйснили операцiю "Морський лев" без зайвих для себе проблем. За один тиждень Британiя капiтулювала. Але це ще не кiнець вiйни. У сiчнi, незважаючи на зиму, було проведено операцiю "Iкар" та захоплено Iсландiї.
  I тут допомогли Бабая Яга та Кiкiмора. До чого цi двi чарiвницi пiд час висадки у Британiї забезпечили хорошу погоду. I все минулося, як по маслу.
  Американцi затремтiли вiд страху i запропонували Нiмеччинi свiт. Вони погодилися виплачувати репарацiї, а також постачати технiку, особливо бомбардувальники Б-29, у яких десять тонн бомбового навантаження та дванадцять кулеметiв оборонного озброєння за системою Їжак. Спробуй проти таких встояти. Крiм того, США передали Нiмеччинi велику кiлькiсть золота. I надали їм свободу дiї по всiй земнiй кулi.
  Гiтлерiвцi разом iз японцями захопили ще й Австралiю. I плюс окупували i Канаду з Гренландiєю - теж дуже багатий на сировину регiон.
  Таким чином розпочалася пiдготовка до нападу на СРСР.
  I Карабас Барабас розробив новi САУ Е-25. Вони були озброєнi новими гарматами 88-мiлiметрiв 71ЕЛ, i мали лобову броню 150-мiлiметрiв пiд великим нахилом, i бортову 100-мiлiметрiв. I все це заввишки метр тридцять сантиметрiв, вагою двадцять п'ять тонн при двигунi, який при форсуваннi та пiддуваннi давав мiць у 1200 кiнських сил. Сама самохiдка легко поверталася, що компенсувало такий недолiк, як вiдсутнiсть вежi, що обертається. I уявiть швидкiсть на шосе до ста кiлометрiв. Майже непробивна, особливо в лоб, та ще й лiтаюча. I озброєння таке сильне, що не встояти навiть важкої серiї КВ. Нехай навiть у Сталiна з'явилися танки вагою понад сто тонн.
  Плюс ще гiтлерiвцi мають реактивну авiацiю. I ось у день народження фюрера 20 квiтня 1944 почалося вторгнення.
  Плюс ще зi Сходу вдарила i Японiя. Таким чином, у СРСР залишився лише один шанс - десант попадань.
  Алiна зi своїм дiвочим батальйоном стала на вiстря удару фашистiв.
  Дiвчата були майже оголенi, засмаглi та мускулистi. I для гiтлерiвцiв вони приготували сюрпризи. Першими в атаку
  полетiли штурмовики. Насамперед Фокке-Вульф i досконалiша його еволюцiя ТА-152. Це дуже грiзнi машини. Спробуй проти таких встояти.
  Але дiвчина-кiлер приготувала фашистам сюрприз - маленькi, але потужнi ракети, виготовленi з картону та вугiльного пилу. Вони наводилися за допомогою найпростiшого, розмiром з макове зернятко, пристрої на звук. I на фашистiв чекав неприємний сюрприз.
  Ракети за сигналом дiвчат, що миготiли босими, рожевими, круглими п'яточками, злiтали вгору. I вражали нiмецьких стерв'ятникiв.
  Ракети летiли майже беззвучно i залишали за собою майже невидимий блiдий слiд. I це виглядало красиво. I коли вибухали гiтлерiвськi машини, уламки розлiталися в рiзнi боки. I обсипалися, мов iз розбитих келихiв. Але увi снi почала дiяти особлива магiя. I замiсть уламкiв падали льодяники, шоколадки, тiстечка та пряники.
  Алiна заспiвала:
  - Солодкий летить повiтря снiв,
  Над безмежною стрiчкою будинкiв!
  Якщо фугас впаде,
  Шоколадку хлопчик смокче!
  Так, це було кумедно, як тут працювали чудовi та прикольнi дiвчата. Вони рубали i збивали лiтаки Люфтваффе за допомогою ракет розмiрами лише з куряче яйце. I це було дуже здорово.
  Дiвчина-комсомолка Наташа, запустивши вiдразу дюжину ракет з джойстика i, використовуючи босi пальчики нiг, заспiвала:
  Як жили ми борючись,
  I смертi не боячись...
  Напише ж у поемах i Шекспiр,
  Який рими князь,
  Змiшає фрицiв у бруд,
  Ми пiдкоримо звичайно цiлковитий свiт!
  Ось так дiвчата взяли та розбушувалися. I дiяли iз граничною енергiєю. Вони такi чудовi. Можна сказати просто диво. I давай ракети запускати.
  ТА-152 машини з шiстьма авiагарматами та вельми швидкiснi, їх покриває титанова броня. Ось спробуй з такими битися. Ось проти них i спрацьовують мiнiатюрнi ракети.
  I ось авiаатака захлинулась.
  Дiвчина-комсомолка Свiтлана заспiвала:
  З неба бомбочка впала,
  Прямо фюреру у штани...
  Йому щось вiдiрвала,
  Аби не було вiйни!
  I войовницi з голими, засмаглими, мускулистими ногами, як пiдстрибнуть. Iз повiтря їх не взяли. Але ж противник спробує з сушi. Ну що ж, красунi бойовi i готовi до цього. Їхнi високi, повнi груди перетягнутi лише тоненькою смужкою тканини, що ледве прикриває червонi соски.
  Наташа пискнула:
  Будь-хто, хто людина, воїн вiд ясел,
  Колись камiнь, ну а нинi лазер...
  Ворогiв фашистiв дiвчина убий,
  I розiрвiть фюрера на частини!
  I як трусить своєю талiєю з плиточками преса.
  Енрiке ж брат Алiни бореться з японцями. У планi технiки вони слабшi, зате воїнiв країни сонця дуже багато. I серед них є нiндзя. А це бiйцi, скажiмо так, серйознi.
  Але дитячий батальйон бореться смiливо. Хлопчики та дiвчатка застосовують проти японцiв чарiвнi палички. I показують свою вищу майстернiсть. Демонструють якiсть бiйцiв.
  Енрiке перетворив винищувачi "Зеро", якi вiдрiзнялися малою вагою та маневренiстю, на пластiвцi цукрової вати. I тi стали падати вниз. А самi люди, цi вiдважнi самураї, звернулися до шоколадних батончикiв. Ось це дiйсно смакота. I як дiти працюють iз магiєю. I хоча їхнi нiжки босi, але з їхньою допомогою вони теж можуть чаклувати, на пальчиках чарiвнi каблучки та амулети.
  I ось Енрiке й Сашка разом iз дiвчинкою Ларою, як випустять за допомогою босих пальчикiв дитячих нiг, величезний, вогняний мiхур. I той як пройдеться легкими японськими танками, влаштувавши їм покататися кулею.
  А дiти смiються та скеляться. I їхнi зубки буквально виблискують, наче перлини. Ось це справдi чудово. I дитячий батальйон
  махає чарiвними паличками. Ось це справдi клас!
  I японськi солдати розквiтають пишними кущиками. Ось показали юнi воїни магiю.
  Енрiке кричить:
  Ми покажемо всiм приклад,
  Вiдродимо СРСР...
  Я дитина супермен
  I вирiшувач усiх проблем!
  I хлопчик як вiзьме i чарiвною паличкою випустить потiк енергiї. А потiм додасть, використовуючи перснi на босих пальчиках своїх нiжок. Ось це справдi крутий хлопчик-чарiвник.
  Таке треба сказати витворяє. I не дає пощади самураям.
  А в бiй iдуть нiндзя з мечами та в чорних балахонах. Вони готовi показати свiй найвищий клас бiйцiв. I махають катана, зрубуючи всiм голови.
  Енрiке пискнув:
  - За комунiзм ми в лайку пiдемо, i супостатiв розiб'ємо!
  I дiти застосували особливу магiю проти нiндзя. I тi стали перетворюватися на метеликiв. I тi рiзнокольоровi почали пурхати. I було дуже гарно. Можна було сказати, що вiдбувається перетворення iз космiчною силою. I реально забiйне. Не зможеш проти таких встояти. I перетворюються нiндзя на комах конкретно.
  I з'явилися танки iз дизелями. I вони перетворилися на шоколадки. I вони були такi ароматнi та солодкi. Ось це виявилося чудово.
  Дiвчинка Лара пискнула:
  - Такi у нас перетворення!
  Кiкiмора, втiм, для японцiв зробила щось грiзне. В даному випадку дрони. I вони полетiли на радянськi позицiї. Але дiти-чарiвники були напоготовi. I замiсть примiтивних дронiв стали приземлятися золотi та пишнi фужери з морозивом. I юнi воїни у захватi. Ось так здорово все вiдбувається у дитинствi. Коли ти буквально твориш власнi свiти.
  Ось справдi дiти-генiї. I японцям несолодко.
  Проте бої на всiх фронтах продовжуються.
  Хоча в СРСР було зайвих три роки, щоб приготуватися до вiдображення вторгнення, але, як з'ясувалося, Червона Армiя до оборонної вiйни не цiлком готова. Здебiльшого командирiв вчили бити ворога з його територiї. I домiнував наступальний мотив. Тому незважаючи на те, що лiнiю Молотова i добудували, вона все одно сипалася. I це була велика неприємнiсть.
  Отже, дiвчатам доводилося пересуватися по всьому фронту, щоб замурувати дiрки. I вони були красивi, майже повнiстю оголенi. I у них плиточки рельєфу нiг та преса.
  Наташа, запускаючи супутник, iз забiйною силою заспiвала:
  Ах фюрер, ох фюрер, ох фюрер козел,
  Навiщо на Росiю полiз ти осел...
  Отримаєш вiд нас ти саме в п'ятак,
  Нарвешся на мiцний дiвча кулак!
  I войовниця метне босими пальчиками нiг убивчу горошинку смертi. Ось це справдi крутi та неповторнi дiвчата.
  А Алiна навiть скинула iз себе лiфчик. I з червоних соскiв грудей, як дасть блискавками. Ось це був реальний вбивчий вплив. Ну як проти таких дiвчат встоїш.
  Дiвчата, ще й магiю використовують босих нiг. I вони своїми нижнiми кiнцiвками таке витворяють. Що не в казцi сказати, нi пером описати. Ось це справдi писанi красунi.
  I босi пальчики викидають вогнянi пульсари. Якi сиплються градом на гiтлерiвськi вiйська. Пiшла така ось потiха та знищення. I танки у фашистiв буквально плавляться.
  А дiвчата ще вiзьмуть i засвистять. I прямо на гiтлерiвцiв, як посиплеться снiжок. I не простий, фашисти вiдразу ж перетворюються на морозиво у фужерах, або на паличцi.
  Наташа пискнула:
  Морозиво це клас,
  Реклама вам iмбир продасть!
  I войовницi взяли i розреготалися, показавши довгi, рожевi язички. I їхнi перлиннi посмiшки виблискували. I вони такi чудовi. I подзьмули знову... Наступнi бронетранспортери та самохiдки перетворилися на льодяники. Причому Е-25 ще й морозивом стали з ложечками. I стiльки дiтей взяли та набiгли з рiзних бокiв. Вони, незважаючи на те, що погода ще досить свiжа, були босонiж i легко одягненi.
  I багато смiялися i пiдскакували, сяючи милою посмiшкою.
  Окрiм танкiв, гiтлерiвцi кинули у бiй та авiацiю. Крiм грiзного американського Б-29 iз чотирма моторами, у фашистiв з'явився свiй Ю-488, дуже потужний бомбардувальник. I вiн буквально приголомшував i швидкiстю до семисот кiлометрiв на годину, на сто бiльше американської машини, i шiстьма авiагарматами захисту.
  Найменша площа крил зменшувала опiр повiтря, i машина буквально мчала кулею.
  Але ще небезпечнiшими виявилися ТА-400, якi могли бомбити по дальностi польоту практично всю територiю СРСР, включаючи i Сибiр i навiть бомбардували i Новосибiрськ. Що справляло вбивче враження.
  ТА-400 захищало тринадцять авiагармат та сiмсот кiлограм добiрної бронi. Таку машину так просто не зупинити. I вона сипала на радянськi заводи та мiста бомби.
  Але з ними дiвчата навчилися боротися. Вони використовували перснi на босих ногах. I перетворювали данi машини на тацi з осетрами та гарнiром. I це були осетри з iкрою та масою апельсинiв та персикiв.
  Ось це були смачнi. I такi чудовi та апетитнi.
  I чого тiльки дiвчата не витворяли, Наташа навiть пищала вiд захоплення. Ось чергова стрiмка та чарiвна атака.
  I шiстка вiчно юних воїнiв рвонула, миготивши босими, круглими п'яточками.
  Вони бiгли собi, i дiвчата дуже гарно та злагоджено спiвали. Їх червонi, нiби стиглi полуницi соски виблискували на шоколадних грудях.
  А голоси такi сильнi та повнозвучнi, що душа радiє.
  Дiвчата комсомолки, сiль Землi,
  Ми як руда та полум'я пекла.
  До подвигiв звичайно дорослi,
  I з нами Святий Меч, Дух Господнiй!
  
  Ми любимо дуже смiливо воювати,
  Дiвчата, що простiр гребуть всесвiту...
  Непереможна в Росiї рать,
  Своєю пристрастю у битвi незмiнною!
  
  На славу нашої Батькiвщини святої,
  На небi винищувач круто крутить...
  Я комсомолка бiгаю босий,
  Розбризкуючи лiд, що покрив калюжi!
  
  Не може дiвок ворог, знай злякати,
  Вони трощать усi ворожi ракети.
  Не суне пику до нас кривавий тать,
  У поемах стануть подвиги оспiванi!
  
  Фашизм напав на Батькiвщину мою,
  Вiн вторгся так кошмарно i пiдступно.
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  Єдинi комсомолки з Богом одно!
  
  Босi по кучугурi мчимо ми,
  Лихi, як стрiмкi бджоли...
  Ми дочки та лiта, i зими,
  Життя зробило дiвчисько загартованим!
  
  Стрiляти час, так вiдкривай вогонь,
  Ми влучнi та у вiчностi гарнi...
  I вразили прямо в око, не в брову,
  Зi сталi, що зветься колективом!
  
  Не здолати фашизму наш редут,
  I воля мiцнiша за мiцний титан...
  У Вiтчизнi зможемо вiдшукати затишок,
  I скинути навiть фюрера-тирана!
  
  Дуже могутнiй танк, повiрте, 'Тигр',
  Вiн далеко i влучно так стрiляє.
  Не час зараз для дурних iгор,
  Бо настає злий Каїн!
  
  Повиннi ми холоднечу, спеку подолати,
  I з шаленою ордою жартома битися...
  Розлютився обкладений ведмiдь,
  Душа орла не жалюгiдного паяця!
  
  Я вiрю, комсомолки переможуть,
  I вище зiрок свою країну пiднiмуть...
  Ми почали похiд з Жовтень,
  А нинi з нами Iсуса Iм'я!
  
  Люблю я дуже Батькiвщину свою,
  Вона всiм людям променисто свiтить...
  Вiтчизну не розтягнуть по рублю,
  Смiються на щастя дорослi та дiти!
  
  У радянському свiтi весело всiм жити,
  У ньому все легко i просто чудово...
  Нехай не перерве удача свою нитку,
  А фюрер сунув пащу свою марно!
  
  Я комсомолка боса бiжу,
  Хоча мороз згортає вуха.
  I спуску не видно, повiр вороговi,
  Котрий хоче нас взяти та зруйнувати!
  
  Для Батькiвщини прекраснiше немає слiв,
  Прапор червоний, наче кров у променях сяє.
  Не будемо ми скорiше ослiв,
  Прийде перемога, вiрю скоро у травнi!
  
  Берлiн дiвчата босi пройдуть,
  Залишать на асфальтi вiдбитки.
  Ми забули за людей затишок,
  I не доречнi на вiйнi рукавички!
  
  А буде бiй, хай гряне цей бiй.
  Усiх фрицем розмiтаємо на уламки!
  Вiтчизна, назавжди солдат iз тобою,
  Не знає, що таке самоволка!
  
  Загиблих шкода, це горе всiм,
  Але не поставити росiян навколiшки.
  Хоч пiдкорився фрицям навiть Сем,
  Натомiсть за нас великий гуру Ленiн!
  
  Значок ношу i хрестик заразом,
  Я в комунiзм i вiрю в християнство.
  Вiйна, повiрте, люди не кiно,
  Батькiвщина нам мати, а не ханство!
  
  Коли прийде Всевишнiй у хмарах,
  Усi мертвi воскреснуть у яскравому обличчi.
  Любили люди Господа у снах,
  Бо Iсус Творець столик!
  
  Ось ми зумiємо зробити щастя всiм,
  У всьому безкрайньому росiйському свiтобудовi.
  Коли будь-який плебей як пер,
  А головне у всесвiтi Творення!
  
  Хочу обiйняти Всевишнього Христа,
  Щоб нiколи не впасти перед ворогами...
  Товариш Сталiн замiнив батька,
  А Ленiн буде теж завжди з нами!
  Ось це справдi пiсня i такi чудовi голоси, i кидки босими пальчиками нiг, якi розривають на дрiбнi смуги шкiру супротивника. Алiна була на висотi, але боролися й iншi чудовi дiвчата.
  Маргарита та Оксана, двi дiвчини-комсомолки стрiляли з автоматiв i кидали босими пальчиками нiг гранати.
  Войовницi дуже бойовi красунi.
  Маргарита жбурнула вбивчої сили гранату i пiдморгнула:
  - Вiйна, це звiсно ж зла мачуха, зате її чоловiк героїчний патрiотизм!
  Оксана дала чергу, скосила масу фрицiв, кинула босими пальчиками ноги вибуховий пакет i пискнула:
  - Вiйна справа молодих, але додає мудрої сивини!
  Дiвчина iз золотим волоссям пiддала голою п'ятою презент знищення дуже вбивчий:
  - Свiтла голова не завжди сива, але не темнiть iз навчанням i обов'язково багато знає!
  Дiвчина блондинка, у якої вiдростало свiтле, ще недавно стрижене наголо волосся, помiтила:
  - Якщо в головi є цар, то вона буде свiтлою вiд блиску корони розуму!
  Дiвчата розiйшлися не на жарт i трощили армiю вермахту.
  Алiна мрiяла повоювати i в повiтрi, i її мрiя здiйснилася, i вона кидає свiй лiтак у бiй i строчить з авiацiйних гармат, точнiше за одну 37-мiлiметрову. Збиває найближчу нiмецьку машину.
  Зручна така авiацiйна гармата. Вона може вразити нiмця в лоб i з дистанцiї. Такої машини так просто не отримаєш. А Яловiй дали. Хоч вона й важча, зате забiйна.
  I молода жiнка натискає на педалi голими п'ятами. I як довбане з авiацiйної гармати.
  I лупнула по фашистах. Пропела:
  - I знову продовжується бiй,
  Кипить гiперплазми пожежа.
  I Ленiн такий молодий -
  Завдає мечами удару!
  I знову збиває гiтлерiвську машину. Їй тепер куди легше. А ось Алiна Єлова змушена маневрувати i заходити в тил. Має лише одну 20-мiлiметрову гармату. I зрiзає ворогiв активними вивертами. I дiвчина босими ногами, як натисне, i свiй винищувач поверне. I Фокке-Вульфу хвiст вiдiб'є. I зробить це вiртуозно. Пiсля чого заспiває:
  - Прапор СРСР
  Виблискує над свiтом,
  Ми всiй планетi приклад,
  Наш Сталiн iз кумиром!
  I Алiна Єлова пiдморгне сама собi.
  Ось ця велич iмперiї. Радянської iмперiї проти якої практично весь свiт.
  Алiна заспiвала, знову заходячи цього разу американцю Б-29 у хвiст:
  - А народ Росiї не здається,
  Його волю просто не зламати.
  Люто з ворогом фашистом б'ється,
  По рогах зможе фрицю дати!
  Отак вони дiвчата i взялися без зайвих церемонiй за фашистiв. I гiтлерiвцям доводилося бачити ще один не такий вже приємний собi сюрприз. Щоправда, треба сказати дуже ефектний.
  Герда дотепно помiтила:
  - Життя не кiно, але бере платню за кожен сеанс!
  Дотепна тигриця Шарлотта знову додала:
  - Кiно не життя, але сценарiй реального буття несе завжди бiльше за iнтригу!
  Зi сходу, як атакуючi сторожовi кобри з пекла, до неба рвалося шалене i пекуче. Герда дивилася i хрестилася, видно, що шалено крутилися, то розвиваючись, наче кобри пiд музику треш-металу, то навпаки, звиваючись у джгути, чотири жахливi вогнянi стовпи.
  Бiла войовниця-тигриця заявила:
  - Сценарiй будь-якого передбачає несподiвану кiнцiвку, але, на вiдмiну вiд реального життя, тiльки передбачає!
  Руда пасiя Шарлота все ж таки ризикнула доповнити:
  - Фiнiш у кiно завжди призводить до того, що ти встаєш, залишаючи крiсло, а в життi, що шанобливо встають iншi, бо вже залишив своє мiсце пiд сонцем!
  З пiвденно-схiдного боку передгiр'я лiс шалено палахкотiв, як просочена спиртом вата, або просмолена солома.
  А в небi знову з'являлися лiтаки... I починалося розiгрування чергового акту приголомшливої по жвавостi i темпераменту сцени... Ось уже з виттям, розсiкаючи атмосферу, мчать величезнi фугаси, що вивергаються велетенськими знаряддями важких лiнкорiв.
  I вони пiднiмають тисячi тонн глини, пiску, дерну.
  До трiумвiрату воїнiв, прямо на вершину з гулом велетенських барабанiв, доноситься частий трiск, що все перекриває.
  Сухi, нiздрi, що рвуть, спекотнi потоки атмосфери пiдкидали на величезнi висоти неба палаючi груди землi i гiлки, а там вiтер незримими ручищами пiдхоплював i крутив. А вдосталь награвшись, зло, нiби сердитий дитина , шваркав у глибину океану, що розгорявся все сильнiше.
  Сентиментальна тигриця Герда без вдавання сумно резюмувала:
  - Вогню у нашому свiтi повно, але, на жаль, не любовної пристрастi!
  . РОЗДIЛ No 10.
  Серiю досить дорогого блокбастера у стилi фентезi було знято. I в Енрiке новi тепер зйомки. Дуже красивий хлопчик моторошно затребуваний у кiно. Хоча, зрозумiло, i iсторiя з Кощiєм Безсмертним i Карабасом, i бабою Ягою не закiнчено.
  Але дедалi моднiшою стає патрiотична тематика, як її заповнити. Тим бiльше Енрiке має таку епiчну зовнiшнiсть - плакатний хлопчик-пiонер завжди босонiж. Ну, не подобається дитинi взуття. Адже вiн загартований i так йому набагато, повiрте, спритнiше.
  Тож давай нове кiно та серiї. I фiльм патрiотичний та крутий. Щоб у стилi бурхливих дев'яностих рокiв.
  У ньому було знято продовження "невловимих месникiв". Але билися дiти чудової четвiрки. Три хлопчики i дiвчинка. Вони були пiонерами i показували свiй вищий клас.
  Зрозумiло, дiти билися босонiж, правда, перша серiя почалася влiтку, i це було цiлком природно для пiонерiв, яким без взуття набагато спритнiше.
  Але це, зрозумiло, ще квiточки. Фiльм був знятий дуже хвацько для пiонерiв.
  Та ще й з пiснями, ну як без цього. I спiвав найбiльше, зрозумiло, суперхлопчик маестро Енрiке:
  Планета в шоцi, горе їй у спадок,
  Плямою чорнильним здається простiр!
  Бал править страшно беззаконня,
  Палає пекло морок жахливо!
    
  Але вiрю, промiнь надiї осяє,
  Мечом розрiже морок темряву!
  I в серцi бiль надовго зцiлить,
  Повiрте, люди моєму слову!
  
  Земля не буде в атомi горiти,
  Вона зможе захистити мрiю...
  Вовчиця виє i реве ведмiдь,
  Ну чому ти трусиш, не зрозумiю!
    
  За комунiзм бореться пацан,
  Вiн дуже хоробро може битися.
  Завдав ти голою п'ятою удару,
  Щоб не стати лише тiнню ранця!
    
  Я хлопчик, пiонер СРСР,
  Що з вермахтом б'ється, як чортеня...
  Ну що, отримаєш мiцно в морду сер,
  А я боєць уявiть iз пелюшок!
    
  За нами пiонерами Москва,
  Яку з космосу притиснули...
  Не переможе росiян Сатана,
  Побачимо скоро комунiзму дали!
    
  У чому Русь, повiр, сильнiший за Содом,
  У нiй кружляють дуже хвацько херувими...
  I чекає на фашистiв вiд меча розгром,
  Адже росiяни у боях непереможнi!
    
  Зауважте, наша Батькiвщина в кольорi,
  У нiй космосу безкраї простори...
  Батькiвщинi свiтло Сварога донесу,
  Згорну коли треба, як гiганти гори!
    
  Пiднестися Батькiвщина моя,
  Пiд прапором великого комунiзму!
  I буде дуже бурхливе життя,
  Хоч атакують орди реваншизму!
    
  Любов у Росiї, це Ленiн наш,
  Який вказав шлях у пiк комуни...
  I отримав дракон фашизму в око,
  А Сталiн зачiпає дух струни!
    
  Велич моєї святої країни,
  Яка без граней велична...
  Ми зламаємо потоки Сатани,
  I чекає на мою Росiю, вiрте, слава!
    
  Для росiян не поставить ворог межу,
  Оскiльки немає зовсiм у нас межi...
  Хоч буде всесвiт передiл,
  Коли пiонер береться за справу!
    
  Хоча вишкiрить зуби новий Рейх,
  I атакує з люттю джедая...
  За Батькiвщину бiйся i не дрейф,
  Царiв могутньою силою скидаючи!
    
  Не буде наша Батькiвщина у вогнi,
  Вона сама, як танк могутнiй у битвi.
  Що бачить та дiвчинка у вiкнi,
  Противник дуже дикий!
    
  Строчить з кулемета наш пацан,
  Вiн орди азiатiв хвацько трощить...
  Ну невже в жалобi Адам,
  Хотiв вiн яблук, вийшли грушi!
    
  Невтомнi у битвi молодцi,
  I летить iз забiйною силою граната...
  Пишаються пiонерами батьки,
  Строчить пацан крутий з автомата!
    
  Зауважте, наша Батькiвщина - краса,
  Велика безмежна держава...
  Ми створимо, повiрте, чудеса,
  I на пiонерiв чекає велика слава!
    
  За нашу Русь б'ється, як орел,
  Цiлком могутнiх, як титан хлопчакiв...
  Сварог свiй меч над фюрером простяг,
  Щоб не було в Батькiвщинi дурниць!
    
  В iм'я моєї доблесної країни,
  Ми комунiзм святої землi збудуємо...
  Хоч у наступ орди Сатани,
  Але стане пiонер, повiр, героєм!
    
  Ось чому нас любить ця Русь,
  Та тому, що на менi краватка червона...
  Я за тебе Батькiвщину б'ю,
  I з росiянами вести вiйну небезпечно!
    
  Безсмертя пiонери знайдемо,
  I зробимо країнi великий подарунок...
  Фашистiв ми граючи зметем,
  На Орду Китаю теж чекає недогарок!
    
  Коли великий Бог Сварог прийде,
  I наведе космiчний порядок...
  Перемогу вiдкриємо нескiнченний рахунок,
  Я пiонер, а отже, не подарунок!
  Три хлопчики та дiвчинка, всi гарнi та свiтловолосi, билися з нiмецькою армiєю. Але були й арабськi найманцi. Якi теж билися з великою жорстокiстю. Але дiти строчили по них з автоматiв, буквально викошуючи зграю.
  А потiм стали кидати в арабiв, що наступають, босими пальчиками нiжок колосальної, вбивчої сили гранати. I тi рвали моджахедiв на частини. М'ясо димiло i реально горiло. Оголювалися в буквальному поривi кiстки.
  Дiвчинка кинула босою, дитячою нiжкою гранату i прочирикала:
  - Я не здамся ворогам, сатани катам, виявлю твердiсть духу пiд тортурами!
  I всi четверо дiтей, i при цьому героїв, як вiзьмуть i плюнуть, i замiсть слини вилетiли вогнянi струменi i як довбали ними по арабами. I реально спалили до скелетiв.
  Та й у цьому патрiотичному блокбастерi неабиякi спецефекти, якi приємно знiмати.
  Пiсля чого хлопчики-герої знову заспiвали своїми дзвiнкими i дуже чистими голосами. Начебто голоси дитячi, але водночас повнозвучнi та променистi.
  Я хлопчик, комунiзму столiття син,
  Який у СРСР мрiї народився...
  I вiрю, що пiвсвiту пiдкоримо,
  Хоч якийсь чорт у пеклi розлютився!
    
  Хотiв я з мiзинця збити квазар,
  I лупнув по цiй зiрцi пульсаром...
  Такий жахливий я завдав удару,
  Адже перемагаю бiсiв, знай, недарма!
    
  I сила скорботи така,
  Що все буквально бурхливим вiтром зносить...
  Адже думка дитини - гостра голка,
  Хлопчик, як мечем бандитiв скосить!
    
  Не вiр тому, хто бреше, що слабкий Олег,
  Вiн руйнує Гiтлера мечами.
  Вiн найсильнiший у свiтi людина,
  Проб'є скелю пацан, знай, кулаками!
    
  У ньому сила, лють, радiсть на вiки,
  Як будуть Сатана в грудях розлютився ...
  Здiйсниться велика мрiя,
  Бо Iсус, повiр, народився!
    
  Знай, буде жорсткий вермахту розгром,
  Хоч у космосi повним повно фашистiв.
  Вiдправимо банду Гiтлера на злам,
  Настане час славетних комунiстiв!
    
  Велич Батькiвщини - наша мати,
  Яка мрiю, повiр, збудує...
  Ми всiх вбивати пiратiв,
  I стане, знай, пацан крутим героєм!
    
  Ми не зiгнемося, знайте, нiколи,
  I на колiна пiонер не стане...
  Пройдуть столiття, славнi роки,
  А наша воля буде мiцнiшою вiд сталi!
    
  Не вiр, що нiби фюрер супермен,
  Хоч за нього всi зорельоти свiту...
  Зламає його в боротьбi пiонер,
  I стане свiтобудови кумиром!
    
  Хлопчик босоногий i крутий,
  Зумiє бiса з зiрки зламати...
  Вiн пiонер, повiрте, завзятий,
  Пiднiме росiян у лайку негайно рати!
    
  Ми можемо це зробити раз на удар,
  Фашистiв обламати, махнувши сокирою...
  I буде дуже сильний, знайте, дар,
  I крила ангелiв ширяють над свiтом!
    
  Космiчна ера вiрно чекає,
  Яка веде нас, знайте, до зiрок...
  Перемог вiдкрили нескiнченний рахунок,
  Нам перемагати зовсiм не пiзно!
    
  Велика безкрайня країна,
  Радянська та червона Росiї...
  Ти вiдiйди вiд росiян Сатана,
  Ми зробимо чудову мiсiю!
    
  Ось чим народ Росiї, знай гарний,
  Його вам не поставити на колiна.
  Не продамо Вiтчизну ми за грiш,
  За нами Сталiн та великий Ленiн!
    
  Все в космосi лiтає високо,
  Як добре стати хлопчику великим.
  Строчить, наче дятел долотом,
  Ми скрушимо натиск репетування дикої!
    
  У нас є Пушкiн i боєць Дантес,
  Якi трощили супостата...
  Христос, великий Бог Русi воскрес,
  Нi духом мiцнiше за росiйського солдата!
    
  Ми Гiтлера з драконом переможемо,
  Хоча вони такi, знай, крутi...
  Розкинув крила яскравий херувим,
  I дiвчата бiжать у кучугуру босi!
    
  Вiн дуже потужний Бог Сварог,
  Що створив наше свiтобудову.
  Хоч нагострив лютий Диявол рiг,
  Але справа росiян, це творення!
    
  Все в космосi i краще на землi,
  Куди великий пiонер мчить...
  Ми русичi в однiй, вважай, сiм'ї,
  Сходить над Росiєю яскраво Сонце!
    
  Що фюрер забув, жартома в нас,
  Хотiв рабами Русь святою зробити...
  I отримав удар могутнiй у око,
  Ми будемо про кохання тепер розмову!
    
  Сходить над землею тепер квазар,
  Який над всесвiтом запалає...
  Завдає по Батькiвщинi ворог удар,
  Але ж Русь бурхливо розквiтає!
    
  Моя Росiя - батькiвщина слонiв,
  У нiй з'явився, знай, волохатий мамонт.
  Хоч багато ходить по землi ослiв,
  Ведуть вогонь хлопчаки з автоматiв!
    
  Не знає Гiтлер куди цiпок ткнути,
  А з ним дракон лютий ув'язався...
  Не зможуть нас у баранячий рiг зiгнути,
  I пiонер цiлком вiдважно бився!
    
  Нi, комсомолки теж крутiше за всiх,
  Зрiзають всiх фашистiв з автомата.
  Вiдсвяткуємо космiчний успiх,
  За Батькiвщину боротися хоробро треба!
    
  Вiйська Росiї хоробро в бiй iдуть,
  I гiтлерiвськi орди швидко косять...
  Знай, скоро буде фюреру капут,
  А лiсами бiжать газелi, лосi!
    
  Нi не впаде пiд бомбами Москва,
  Вона здатна пiд удар триматися...
  Хоча фашист вiн просто Сатана,
  Дракон грає доброго паяця!
    
  Ми зробимо Росiю вище за всiх,
  Народ i партiя завжди у нас єдинi...
  СРСР вiдсвяткує успiх,
  Ми росiяни у боях непереможнi!
    
  Ось це битва, славетний Сталiнград,
  Який назавжди у долю вписався...
  Отримає по рогах дракона гад,
  Яким могутнiм просто не здавався!
    
  Не вивчили фрицi, ви урок,
  Нас не нагнути, повiрте, i кувалдою,
  Щоб дракон фашизму в муках здох,
  А ми беремо гору доблестю та правдою!
    
  За нас народ i Божої сили Рiд,
  Якi не пiддалися бандитам...
  Корабель входить швидко в повний грот,
  А орди вiзантiйськi розбитi!
    
  Народилася вiра та, що крутiшої немає,
  Що на землi, повiрте, теж правда...
  I не пiде Вiтчизна на обiд,
  Ми знаємо, щастя буде просто завтра!
    
  На небi, або навiть на Землi,
  Величезнi нашi простори космосу,
  У СРСР у єдинiй ти сiм'ї,
  I можеш звернути дитину гори!
    
  Вигукне хлопчик з люттю краху,
  Ми перемогли у боротьбi супостату.
  Велика у славi росiйська душа,
  Нi мiцнiше за дух росiйського солдата!
    
  За нашу Русь, за класну весну,
  За те, що нам дає жити безперервно...
  Я фюрера без лютi сомну,
  I буде людина, повiрте сильною!
    
  За наше серце та великий рай,
  За Батькiвщину, любов i Русь святу...
  Дерiсь хлопчик просто, дерзай,
  А фюреру-дракону меч я вдую!
    
  За нашу вiру, росiйського Христа,
  Ми будемо, знай, сини Русi та Сварога...
  Адже з нами Сталiн, Ленiн до кiнця,
  Знайшли ми у комунiзмi мiсце Бога!
    
  Ми захопимося подвигом солдатiв,
  Бiйцiв великої сили без кордону...
  Такий у пiонера автомат,
  I над Росiєю пролiтають птахи!
    
  Ми знаємо, буде життя ключем вирувати,
  Яку народила у свiтлi Лада.
  I злий мисливець перетвориться на дичину,
  А це, знайте, найвища нагорода!
    
  За Русь святу скоро буде лайка,
  Яка, знай, перейде на космос...
  Ти лицар пiднiмися з любов'ю рано,
  Щоб не горiли вiд напалму сосни!
    
  У славi Русь космiчних епох,
  Що створила зiрки та комети...
  Дракон фашизму пiд Москвою здох,
  А подвиги росiйськi оспiванi!
    
  Росiї служить хлопчик пiонер,
  Вiн вiрний i прекрасний, знай, дитина...
  Показує доблестi приклад,
  I супостатiв трощить iз пелюшок!
    
  Коли прийде великий Бог Сварог,
  Ми зробимо переможний шлях до Берлiна.
  I приготує Лада нам пирiг,
  Перуне, Ярило, з ними херувими!
  Ось так вони спiвають i виявляють свiй колосальний ентузiазм. Ось такi тут бойовi та агресивнi пiонери - герої. I мають червонi краватки.
  А ось один пiонер, в iншому мiсцi теж знiмається Енрiке, потрапив до фашистiв у полон. I його гiтлерiвцi роздiлили, залишивши лише червону краватку на шиї. Потiм хлопця погнали по селi. I стегали по дорозi вербовими лозинами.
  Голенький хлопчик човгав босими ногами по курнiй дорозi. Нiмецька жiнка полiцейський запалила смолоскип.
  I вогонь приклала до голої п'яти пiонера. Хлопчик Енрiке скрикнув, було дуже боляче. Запахло нiжним м'ясом юного ленiнця. А нiмцi погано смiються.
  Повiдавши дитину по селi, i ще кiлька разiв пiдпаливши йому п'яти, гiтлерiвцi вiдвели її до тортури. I без зайвих церемонiй взяли i пiдняли хлопчика на дибу. Ну, що з них вiзьмеш.
  I жiнка-полiцейський почала бити хлопчика Енрiке батогом. Пiонер, стиснувши зуби, мовчав, виявляючи неабияку мужнiсть. Тодi велика, огрядна, нiмецька жiнка взяла в руку особливий батiг iз дроту, причому розпеченого в жаровнi, i почала шмагати дитину. I це очевидно страшно i боляче.
  I вiд ударiв палилася i здиралася шкiра.
  А до босих пiдошв хлопчаки ще взяли i приклали розпечене залiзо. I вiд цього було так боляче, що пiонер не витримав i заволав.
  Жiнка-кат пробурчала:
  - Скажеш, де партизани?
  Хлопчик-пiонер, що б'ється, гаркнув:
  - Нi! Не скажу!
  I тодi йому почали ламати пальчики на босих, дитячих ногах.
  I кiсточки пiонера так i хрумтiли, i дробилися.
  Але Енрiке продовжував терпiти. I раптом увiрвалася дiвчина-комсомолка i з автомата строчила гiтлерiвцями. Енрiке був звiльнений. А на її запитання, чи може вiн битися, вiдповiв:
  - Моя старша сестра вiдьма, вона будь-якi рани зцiлить граючи.
  I, зрозумiло, на наступному кадрi вiдважний хлопчик знову в бою.
  А четвiрка юних ленiнцiв боролася з люттю та жорстокiстю. I їхнi босi ноги кидали горошинки з вибухiвкою та рвали на частини вiйська.
  Ну i, звичайно, хлопцi гострили.
  Хлопчик Петько сказав, стрiляючи по арабах:
  - Краще бути молодим ленiнцем, нiж старим монархiстом!
  Хлопчик Васька, кинувши дитячою нiжкою гранату, пискнув:
  - Без боротьби не буває щастя, легко результату!
  Хлопчик Енрiке, ведучи вогонь, видав:
  - I пiонери вiрять у Бога, тiльки у Всевишнього у своєму розумi!
  Дiвчинка Катя жбурнула босою ногою чергову вбивчу гранату, вiдриваючи голови моджахедам, видала:
  - Людина, як паросток, тiльки розвинувшись не стане дубом!
  I дiти хором як розсмiяються. I потiм видадуть свiй афоризм, причому колективний:
  - Краще бути назавжди дитиною, нiж старим маразматиком на якийсь час!
  I дiти розсмiялися, вискакувавши свої, дуже не за вiком, великi зубки.
  I хлопчик Петка, кинувши в противника лимонку, прочирикав, скелячи рота:
  - Кожна дитина по-своєму генiальна, а от будь-який старий тупуватий з рiзних точок зору!
  Хлопчик Васька дотепно i з жаром додав:
  - Полiтик - це, звичайно ж, не дитина в умiннi хапнути, але коли йдеться про подарунки, то дитя!
  Хлопчик Енрiке, знову жбурнувши у ворога босими, дитячими пальчиками гранату, прошипiв:
  - У полiтицi багато бруду, але мало добрива для добрих справ!
  Дiвчинка Катя теж пiддала по вороговi бомбу голою, дитячою п'ятою i прочiрикала:
  - У полiтика багато масок та чистих костюмiв, але немає щирого бажання зробити добре для виборцiв!
  Пiсля чого дiти хором, з ентузiазмом взяли та засвистiли. До того ж, використовуючи босi пальчики своїх нiг. I свист вийшов пронизливий i приголомшливий. Ворони, що кружляли цiлими хмарами, отримали серцевi напади i зомлiли. I гострi черепи обрушилися на голенi, арабськi верхiвки, пробиваючи їх наскрiзь.
  Пiсля чого дитяча, бойова четвiрка видала черговий, дуже дотепний афоризм:
  - На вiйнi потрiбний i свисток, тiльки волю до перемоги не просвисти у свисток!
  I юнi, дотепнi пiонери взяли i знову заспiвали:
  Будуть новi столiття,
  Буде змiна поколiнь.
  Але нiхто й нiколи,
  Чи не забуде iм'я Ленiн!
  I ось їхнi босi, дитячi нiжки знову жбурнули дуже вбивчий подарунок анiгiляцiї. При чому це була саморобна вибухiвка зi звичайної тирси. Але з таким гуркотом i силою рвонула, що буквально розкидала на всi боки цiлий батальйон арабiв i перевернула два танки.
  Дiти герої знову видали:
  - Добре перти. як танк, тiльки не на мiни, i не задираючи дуло!
  Енрiке втiм цим не обмежився. Хлопчисько командир взяв i щосили тупнув босою ногою по землi. I поверхню струснуло. I маса танкiв гiтлерiвцiв разом iз арабами взяла та просiла. I перетворилася на мармеладинки посипанi цукром. I це було чудово.
  Енрiке злетiв у повiтря, розмахуючи чарiвною паличкою, i готовий творити чудеса. То був хлопчик-термiнатор просто супер. Здатний створити немислиме.
  А решта двох хлопчикiв i дiвчинка не вiдставали. I запалав iз запалом потужний вогнемет. Який все буквально пропалював.
  Дiти, i вони ж невловимi месники, заспiвали:
  Хоч здається, притиснули нас до яру,
  Настав жах жахливих страшний сон.
  Заспiвати зможу своїй подрузi сагу -
  В якiй демон пекельний воскрес!
  
  Звучить сиреною грiзна тривога,
  Наче палає тут пожежа...
  Не кожен може жити, повiр, без Бога,
  Але наростити реально, знай удар!
  
  Хлопчик теж воїн вiд народження,
  Оскiльки сталь та лава хлюпає в ньому.
  А попросити одне хочу прощення,
  Що не мiй кулак для супостата брухт!
  
  Хоча скорiше це просто доблесть,
  Битися справа потрiбна часом.
  Але не кидайте в урну совiсть,
  Не захоплюйтесь пекельною грою!
  
  Хто знає якщо життя на свiтi цьому,
  Все у нашому свiтi вiрно: тiнь, мiраж.
  Злочинцiв ми закликаємо до вiдповiдi,
  Коли зумiємо вмить спiймати кураж!
  . РОЗДIЛ No 11.
  Алiна прокинулася, коли на неї вилили зi шланга крижану воду. Дiвчина злякано схопилася. Руда розпорядниця оголосила:
  - А зараз твiй вихiд, красуня!
  Вiдпочивши i посвiжiла дiвчина рушила на арену. Двоє пiдлiткiв масажистiв їй махали слiдом. Алiна почувала себе героїнею. Ось як їй спалося i було чудово. I вона, i справдi, є дiвка крута. I їй належить вперто боротися.
  Цього разу її супроводжували двоє хлопчикiв у шортах i вони несли пояс за нею. А пiд босi ноги Алiни кидали пелюстки троянд. Вона була вже дiвчиськом в авторитетi. I йшла з колосальною силою та енергiєю. I залишала слiди голих дiвочих пiдошв.
  I до неї тяглися руки, бажаючи торкнутися нової яскравої зiрки.
  Дiвчина кiлер пустотливо простягала свої босi, витонченi ноги, даючи себе торкатися, i бурчала вiд задоволення. Вона має чутливу шкiру, i коли її торкаються руки чоловiкiв, а також жiнок i дiтей, це приємно.
  Алiна одним стрибком подолала вiдстань до рингу та перебралася в акварiум iз прозорої бронi. Стала в самий центр i вклонилася спочатку в один бiк, а потiм ще в три. I стрибнула, провiвши заднє сальто.
  А ось настала пауза. I на арену має вийти її суперник. Заграла схiдна музика. Стулки вiдчинилися, i величезна людина азiатської раси виступила з них. Глашатай оголосив:
  - Виходить боєць великого Єкозуна!
  Справдi, пiд прапором країни Вранiшнього сонця виходив знаменитий боєць реслiнгу Екозуна. То справдi був найвiдомiший герой єдиноборств. I незважаючи на велике зростання i вагу досить спритний i рухливий.
  Московська публiка бурхливими оплесками вiтала гостя з Японiї. Який мав величезну популярнiсть у всьому свiтi, особливо в США.
  Алiна посмiхнулася - бiй буде грошовим. I зробила ставку на себе.
  А грошей у неї багато. I дiвчисько зробило онлайн-ставку.
  Вiдразу поставивши три мiльйони рублiв.
  Єкозуну добре всi знали, i вiн був фаворитом. Правда, не безперечним, так як i дiвчинка справила враження. I вона така гарна - прес плиточками, а японець жирний та пузатий.
  Тим не менш, i до нього публiка тягнеться. За ним iде сухенький дiд з прапором. Яким вiн дуже спритно в реслiнгу завдає ударiв нишком.
  Ось не встиг сумист вийти, як узяв та накинувся на Алiну. Ну в реслiнг це стандартний прийом. Але дiвчисько було досвiдченим i чогось подiбного чекало. I врiзавши японцю кулаком у око, спритно вiдскочила. Вiн спробував її атакувати, але Алiна знову виконала пiдсiкання, i громила пляснувся об покриття.
  Воїтелька прокричала:
  Нi прекраснiше битися за Росiю,
  Батькiвщина моя ти найсильнiша...
  Свiтобудова немає країни красивiша,
  Патрiот щасливiший за всiх людей!
  I знову дiвчина зустрiла японця, що реве, врiзавши цього разу своєю босою пiдошвою з розвороту. I противник отримав удар прямо в нiс голою дiвочою п'ятою. I потекла кров. Вона сочилася, наче юшка.
  Алiна вигукнула з люттю:
  - Я послана зовсiм не дарма,
  Нести вам благодать...
  Коротше кажучи, коротше кажучи,
  Коротше кажучи - усiм спати!
  I дiвчина, стрибнувши вiд японця, знову його вдарила. Ось це справдi була войовниця. Єкозуна мчав за нею i намагався атакувати. Кiлька разiв сумист робив захоплюючi рух, щоб укласти дiвчину в обiйми. I щоразу вона вислизала i завдавала супротивниковi сильних ударiв. То по мордi, то з пуза. I бiй був активний.
  Алiна хихотiла над своїм опонентом i спiвала:
  Пурхає як метелик дiвка,
  Крута, як яйця сороки...
  По мордi бiйця б'є влучно,
  Йому обламає, знай роги!
  I знову б'є. Ось уже пiд очима величезного японця величезнi гематоми. Але ж треба попрацювати i на публiку. Алiна пропускає вiд пузатого самурая тичок у груди i падає. Японець, блиснувши пiдбитими очима, розбiгається та стрибає. Плескається на голову росiйської дiви. Але та в останнiй момент йде.
  I зад у сумиста зазнає нищiвного удару. А дiвчисько знову лупить п'ятою в нiс.
  Дiдок з прапором радий би допомогти Екозунi, але ж вони в акварiумi i з ними тiльки росла дiвчина-реферi.
  Ну що ж, так i цiкавiше. А Алiна продовжує свого опонента бити. Вона це робить iз величезним ентузiазмом. Ось це дiвчина-кiлер справжня суперменка i рухлива, як ласка. Чи не встояти проти такої диви. Єдине Алiнi не вистачало маси, щоб звалити такого монстра одним ударом. Але це компенсувалося швидкiстю та реакцiєю. Дiвчина продовжувала завдавати ударiв. I била iнодi й животом. Але це все одно, що довбати в боксерську грушу.
  Бiй йшов пiд контролем Алiни. Японець намагався атакувати, а дiвчина ловила його на контратаках i била з усiєї сили. I його морда вже перетворилася на подобу шашлику. Але Екозуна, треба вiддати йому належне, виявляв витривалiсть реслера-професiонала. I продовжував уперто йти вперед. I навiть дуже швидкi удари дiвчини-кiллера його не бентежили.
  Хоча було видно, що японцю боляче. Алiна в якийсь момент розслабилася. I Єкозуна захопив її в обiйми. I стиснув з ведмежою силою. А потiм узяв i шпурнув дiвчисько на покриття. Удар був такий сильний, що Алина перехопила подих, i вона стала задихатися.
  Японець пiдвiвся. З нього стiкали i пiт, i кров. Але, зiбравши мужнiсть i волю, вiн пiдстрибнув. I вдарив Алiну ногами пiд час падiння. Дiвчина хотiла вiдскочити, але тiло її не слухалося. I був страшний удар чоботами реслера по головi. I Алiна справдi втратила створення.
  Проте вже в темрявi вона спромоглася сплести канат у хаосi думок i вибратися назовнi.
  Єкозуна вже розгойдувався на канатах, щоб стрибнути на дiвчину, чи точнiше на її груди своїм масивним задом. Але Алiна надзусиллям волi змогла напружити прес i вiдскочити. Японець впав з усього розмаху i завалився.
  Алiна, чия свiдомiсть каламутилася i все навколо оберталося, проте на автопiлотi взяла i захопила японську ногу. I дiвчина-реферi, пiдскочивши, завдала трьох ударiв. Так за правилами боїв без правил, запозичених iз реслiнгу, зафiксувала перемогу.
  Пiсля дiвчина сама завалилася, у неї все гуло. I до неї пiдскочили двоє хлопчикiв у плавках. Вони шльопали її по щоках i щипали груди. Почуття сорому i незручностi дiвчину змусило пiдвестися. I вона схопилася на босi, точенi ноги.
  I їй вручили пояс чемпiона Євразiї серед чоловiкiв у надважкiй вазi. А це шiстнадцять кiлограмiв золота 995 проби. Уявiть, якщо переказати на долари скiльки буде.
  Алiна казково розбагатiла. Щоправда, щоб отримати це золото, потрiбно утримувати титул протягом тисячi днiв. I тодi цей пояс у тебе вже назавжди i вiдливають новий. Судячи з усього, Єкозуна тисячу днiв не змiг протриматися.
  На обличчi Алiни, щоправда, залишилися синцi вiд потужного удару, коли ця туша ногами врiзалася в її голову. Та й у мозку трiщало i паморочилося. Справдi, тривожно було. I неприємно. I в головi паморочилося, наче били дзвони. Уявiть на вас двiстi сiмдесят кiлограмiв бухнулося.
  Алiна вiдзначила, намагаючись зберегти самовладання:
  Слово на вiтер ти не кидай,
  Реслерiв могутнiх дiтей перемагай!
  Пiсля чого обсипана пелюстками квiтiв вирушила вiдпочивати.
  Їй справдi було погано. I в головi, мов била артилерiя, а по тiлу "Пантера" проїхалася.
  Дiвчина йшла собi похитуючись i почуваючи себе спустошеною та побитою.
  Насилу дошкандибала до лежбища. Двоє гарненьких пiдлiткiв почали масажувати з великим ентузiазмом її спiтнiле тiло. Перед цим, правда, Алiну облили зi шланга, змив i пiт i кров. Так що вона не зовсiм спiтнiле.
  До неї пiдiйшла жiнка у бiлому халатi. Вона подивилася в очi Алiнi i вiдзначила:
  - У тебе струс мозку. Потрiбно добре поспати!
  Дiвчина зiтхнувши вiдповiла:
  - Я так збуджена, що мабуть не зможу заснути.
  Молода жiнка в бiлому халатi вiдповiла:
  - Не бiйся, я тобi зроблю зараз два уколи. Один на вiдновлення мозку, а другий - для сну. I ти спочиватимеш сном немовляти.
  Алiна вiдповiдно кивнула:
  - Тодi скорiше!
  I пiдставила руку пiд уколи. Медсестра вколола їй у вену. Спершу одну ампули, а потiм iншу.
  У головi у Алiни все перекосилося i вона поринула у глибокий сон.
  I їй снилося таке надзвичайно бурхливе.
  Алiна та її давня подруга за кримiналом Анжелiка знову у пеклi вiйни. Маньчжурiя, лiсостепова смуга, безлiч сопок з ярами. Рослиннiсть досить мiзерна, а перед готовими до рiшучого кидка радянськими вiйськами ще й укрiпленi обороннi смуги самураїв. Ось такий виходив чудовий i навiть трохи божевiльний сон.
  Дiвчата на кiлька годин спiзнилися до битви, тож головна роздача щедрих свинцевих iз вибуховою сумiшшю "подарункiв" уже пройшла...
  Пiсля масованої артпiдготовки, на позицiї радянських вiйськ дме наповнений гiрким гаром вiтер. Земля поранена снарядами, здається, з неї виходять стогiн болю.
  Навiть трава сльозиться, пригнiчена важким вантажем.
  Сопки скривленi i сильно перекошенi, рiдкiснi дерева все ще палають, над ними гасають стерв'ятники... Швидше нещаснi, нiж моторошнi, бо їм доводиться їсти гiрку їжу.
  Вiйська вже перейшли в наступ, i дiвчата, блискаючи голими, трохи запиленими п'ятами, кинулися бiгом наздоганяти своїх. Польовi квiти дуже блiдi, багато колючок... Огрубiлi, босi ступнi дiвчат вiдважно тиснуть їх по чагарниках, безперервний рух амазонок пришвидшується...
  Попереду розбитi японськi дзоти, чутна перестрiлка, розлючено плюються кулемети.
  А в клубах диму в небо вiдносяться душi вбитих японцiв та в меншiй кiлькостi радянських солдатiв. Що чекає на полеглих самураїв? Кому з них вдасться стати богом, а хто взагалi опиниться в пеклi?
  Сувора до грiшникiв Земля та Небеса сповненi загрози, наш свiт не добра сiм'я - шипи мають навiть троянди!
  Навiть найпотужнiша артпiдготовка не здатна повнiстю придушити всi вогневi точки супротивника. I вони, наче змiї, випльовують злi свинцевi жала.
  От уже й солдатики мертвi валяються. Санiтари та санiтарки тягнуть назад поранених... Бiй, це не жарт.
  Пара танкiв прориву, вiдомi IС-3, застрягла, провалившись у рокаду. Машина все ж таки розроблена в найкоротшi термiни i ще далеко не досконала. Змiщена перед башта перекошує, i центр тяжiння створює великий тиск на переднi ковзанки, що в умовах, коли грунт пiсля дощу розмокли, веде до того, що танк застряє.
  Це, з одного боку, безперечно погано. Але з iншого в Iсов хороше бронювання бортiв вежi i корпусу, що робить машину непробивною для японських гармат калiбру 47-мiлiметрiв - наймасовiшого, i 75 - мiлiметрiв.
  IС-3 до того ж хороший, завдяки потужному озброєнню у руйнуваннi неброньованих цiлей. Ось тiльки скорострiльнiсть пасує.
  Дзоти, як уламки шиферу, з них виринають голови маленьких японських солдатiв. Дiвчата стрiляють з автоматичних гвинтiвок на бiгу.
  Вони не простi солдати ... Увi снi, зрозумiло, можна мати i альтернативну пам'ять про колишнi подвиги. Як часто буває, ми згадуємо колишнi сни, де теж творили неймовiрнi чудеса. Пiсля того, як Алiна та Анжелiка полонили самого фюрера Нiмеччини, а саме Адольфа Гiтлера, який намагався втекти на Марсi за допомогою колосальної по бойовiй потужностi та розмiрiв лiтаючої тарiлки, вони стали єдиними стройовими бiйцями, якi отримали цей найвищий орден "Перемога".
  Наскiльки висока подiбна нагорода свiдчить той факт, що i стоїть "Перемога" майже цiлий стан - триста грамiв платини та ще триста двадцять дiамантiв.
  Але для мiсцевого командування подiбна iнформацiя прихована, i дiвчата, як i ранiше, борються, наче рядовi. Ризикують загинути, але при цьому смiливо б'ються самi.
  I як з'ясувалося не дарма. Кулi босоногої, стрункої, фiгуристої дiвчини Алiни без промаху вражають самурайських снайперiв. Та й Анжелiка стрiляє значно точнiше, нiж ранiше. Дiвчат не бентежить стрiлянина на ходу зi своїх гвинтiвок. Вони б'ють одиночними, навскiдку, не беручи, щоб не витрачати час, прицiла.
  Ось японський полковник у широких окулярах, що з пикою скидається на потворного кита, вiдкидає копита. Впав за уламок дзоту, а чоботи так i майнули в отворi. Так навiть ще смiшнiше.
  А зламана снарядом сосна, обвуглена, як сiрник у попiльничцi, навiть примудряється схвально кивнути дiвчатам, своїм єдиним уцiлiлим гiлочкам.
  Алiна навiть заспiвала:
  - I летiли додолу самураї пiд натиском сталi та вогню!
  На першiй лiнiї прориву не так i багато вцiлiло японських бiйцiв. Як вiдомо, солдати країни Вранiшнього Сонця за рiдкiсним винятком поганi стрiлки. Ось вони намагаються вести вогонь, кiлька куль встромляються в землю бiля дiвочих нiг.
  Вiйницi, швидко вставляючи обойми, вiдповiдають значно дiєвiше.
  А ще босими пальчиками нiг жбурляють забiйну силу горошинки вибухiвки. Яка перевертає японськi машини та розриває на дрiбнi уривки самурайських солдатiв. Дiвчата майже оголенi та зi спортивними фiгурами не такi простi.
  У них багатозаряднi автоматичнi гвинтiвки новiтньої конструкцiї, якими можна бити i чергами, i одиночними. Тож дiвчатам є чим вiдповiдати.
  Алiна i Анжелiка, втiм, маючи швидкi пальцi вважають за краще лупити одиночними, але дуже часто. I разом завалюються по п'ять-шiсть супостатiв.
  Втiм, перша лiнiя i так продавлена артпiдготовкою, особливо такою жахливою зброєю, як "Андрюшi", вже й без того нагадує спалене село, i з першою лiнiєю оборони швидко покiнчено.
  Ось затихають останнi вузькоокi супротивники. Дiвчата сповненi азарту, i бiжать мелькаючи босими, рожевими, блискучими круглими, спокусливими п'ятами далi.
  I ведуть вогонь на ходу, пробиваючи черепи японським солдатам та офiцерам. А якщо трапляються генерали, то дiстається i їм.
  Земля горить вiд залпiв радянських пускових реактивних установок. Але войовницi мчать по нiй босонiж, дозволяючи полум'ю лизати рожевi п'ятки, яких нiяк не пристане бруд.
  Ну якщо йоги i багато iспанських танцiвниць можуть ось танцювати по вогнику, то росiйським, загартованим життям i суворими морозами, бабам по плечу i не тiльки подiбнi подвиги.
  Алiна згадала подругу Наташу, льотчицю IЛ-2. Вона їй порадила скинути чоботи з онучами, що мучать ноги, i битися босою. Як з'ясувалося порада, виявився вельми продуктивним. Не дивлячись на те, що Наташа побувала в справжньому пеклi, її лiтак не разу не отримав серйозного пошкодження, зате сама льотчиця збила в повiтрi чотирнадцять машин (для горбатого застарiлого штурмовика велике досягнення), вiсiм танкiв (два "Королiвськi тигри"), дев'ять сорок п'ять i бiльше вантажiвок, безлiч гармат, дзотiв, i справжнiй шедевр - фашистський новiтнiй есмiнець i мiноносець. Плюс ще шiсть лiтакiв, знищених на землi.
  Босонiж дiвчисько куди краще вiдчувало стару машину (новачкам, особливо дiвчаткам, сплавляли всяку старiсть - цей Iл був ще одномiсної модифiкацiї, його дали льотчицi з-помiж навчальних), нiж знаменитi радянськi аси новi. А якщо врахувати, що дiвчинка досягла такого за якихось вiсiм з половиною мiсяцiв вiйни, коли загалом не так багато часу було для подвигiв, а на завдання її не особливо спочатку пускали, наприклад, змушували перекидати тi чи iншi вантажi, то досягнення визначне.
  I їй вручили за сукупнiстю зiрку героя СРСР i також ордена Слави, крiм першої. Плюс ще ордени "ВВВ" та спецiальнi морськi нагороди...
  Дуже красива i юна бiлявка Наташа, її можна також на плакатах справжнiх арiй малювати.
  Цього разу, як елiтна льотчиця, бореться проти Японiї. Лiтак, все ще справний Iл-2, тiльки двигун їй змiнили на бiльш потужний i гарматне озброєння оновили на бiльш досконале та унiверсальне.
  Ось i сама Наташа в небi ... У кабiнi спекотно i дiвчина в одному отриманому пiд ленд-лiз бiкiнi. Фiгурка у льотчицi атлетична, вона багато бiгає та тренується. Але при цьому i еротична, як у античних, грецьких статуй войовниць. Бiльш тонка талiя з пресом i широкi стегна з м'язами, нi, не масивними, але рельєфними.
  Хмари поодинокi, i вона на своєму першому вильотi операцiї "Бiлий лелека". Чому Сталiн вибрав таку назву?
  Мабуть вважав, що якщо лелека приносить дiтей, то радянський бiлий лелека принесе свободу та комунiзм країнам Азiї.
  Ось якi лагiднi хмари, як долонi казкової феї, або як борода Дiда Мороза. Її можна акуратно пiдстригти, вiрнiше... А ось i чотири японськi винищувачi замиготiли вдалинi.
  Нова 37-мiлiметрова гармата з пневматичним прицiлом i рухома, здатна бити, як по наземних, так i повiтряних цiлях. Наташа голими ступнями вiдчуває шорсткiсть педалей, її чудова дiвоча плоть оптимально вiдчуває малюнок простору... Початкова швидкiсть снаряда авiагармати 890 метрiв на секунду, можна всадити з великої дистанцiї. Крiм того, знаряддя цiлком по-сучасному за прикладом нiмцiв мають фотоелементи високого дозволу... Спецiально зробили, щоб не було зайвих суперечок про збитi лiтаки. Деякi, наприклад, сумнiвалися у досягненнях Наташi.
  Але нiчого, ми беремо i збiльшуємо рахунок... Пiсля пострiлiв через вiддачу Iл-2 трясе, але пара японських машин збита. А що, чи багато треба майже суцiльно дерев'яним винищувачам країни Сонця, що сходить? Якщо 37-мiлiметрова гармата пробиває верх башти танка i найброньованiший i найпотужнiший по озброєнню Фокке-Вульф.
  Ось тiльки дульне гальмо в цiй машинi поки не дуже, потрiбен деякий час для вирiвнювання... Але японськi льотчики, не змiнюючи курс, йдуть на зближення... Вони вiдважнi самураї i не ведуть вогню, розумiючи, що IЛ-2 занадто живучий для їх кулеметiв, хочуть зблизитися i всадити напевно.
  Форма цих японських машин виглядає дещо архаїчно зi своїм прямим крилом. Ось навiть у цiєї старої моделi Iл-2 елептичнi крила. Наташа знову стрiляє, самурайська фанера розсипається, наче розбита склянка, летять дошки. Спалахає вогненна грудка вiд запаленої солярки.
  Дiвчина з посмiшкою вимовляє:
  - Три, чотири! Мочим зграю злих у сортирi!
  Ось так перша стiнка бита, а внизу рухаються на обгiн радянськi танки. Сильна їхня мiць, Т-34-85 це не жарт, все здатний зiм'яти. А попереду у японцiв видно лише гармати, кулемети, розпушенi дзоти.
  Але навiть пiхотинцi борються смiливо, ось пара самурайських пiхотинцiв, пiдпустивши радянський танк ближче, зi зв'язкою гранат кидаються йому пiд гусеницi.
  Взагалi, Наташа чудово знає, то це тiльки в кiно так легко кидаєш гранату, i поранений "Тигр" похитнувся i став... Смiшно... Чи можна 800-грамовою гранатою пробити броню, яку не мiг пробити снаряд вагою 6,5 кiлограма.
  Але зв'язка гранат здатна розiрвати гусеницi i пошкодити ковзанки. Японцi не щадять своїх життiв.
  Добре, що в них поки що не налагоджено серiйне виробництво фаустпатронiв, якось не надто їх наукова думка працювала на протитанкову боротьбу.
  Наташа пролiтає трохи далi, ось тилова смуга, куди не докотилися руйнiвнi "подарунки", що посилаються снарядами великокалiберних гармат. Ось саме тут її i головне роздолля.
  Можна, здiйснюючи пiкiрування, кидати невеликi бомби. Нi, такi маленькi, кумулятивнi, що пробивали дахи танкiв, гарнi вони i проти лiтакiв, що стоять на злiтно-посадковiй смузi, а трохи бiльше для руйнування бойових точок.
  Маленькi "бомбошки" свого часу допомогли виграти бiй на Курськiй Дузi. Вони розбивали дахи нiмецьких "Пантер" та "Тигрiв", якi перевершували радянськi танки у зустрiчних битвах. Але вiдзначити, що в битвi лоба в лоб, танки проти танкiв навiть "старий" Т-4 у модифiкацiї 1943 був сильнiшим за радянськi Т-34-76 i КВ. Але бомби поредили ряди панцвалi. Поки що гiтлерiвцi не знайшли простий спосiб нейтралiзацiї - встановлення мереж на дах. Це дозволило викликати детонацiю гранат- та бомб на безпечнiй для бронi дистанцiї.
  Але запiзнення з реакцiєю на цю зброю теж вплинуло на перебiг лiтньої битви. Курська Дуга була переломною, пiсля цього гiтлерiвцi, максимум, на що були здатнi, то це короткi, але жорсткi контрудари.
  Пiд час цiєї поворотної лiтньої битви юна Наташа ще не була льотчицею. Але вже працювала у санчастинi та мала пару медалей.
  Зокрема, як партизанська розвiдниця та зв'язкова. Партизани знали, що фрицi ловлять i пiдозрюють дорослих, що самотньо болтаються, i дiти, особливо дiвчатка, не викликають у них сильних пiдозр. Особливо з огляду на важливе небажання керiвництва Третього Рейху посилати жiнок на фронт, внаслiдок чого вони консервативно вважали, що й у росiйських самки грають суто допомiжну роль.
  Втiм, навiть розумiючи це, партизани не надто охоче пускали на завдання дiвчат, а ризикованiшу вибухову та диверсiйну роботу i зовсiм не довiряли.
  Тож свого першого фашиста Наташа знищила саме у небi!
  Як стала льотчицею, чому витягла щасливий квиток, у такi юнi роки сiсти за штурвал лiтака...
  Адже бути льотчиком престижно, це ще й пайок, вважай, рiвноцiнний генеральському. Тут треба сильно пощастити, щоб потрапити... Хоча втрати бiльшi, "найтруннiший" лiтак саме штурмовик IЛ-2.
  Тут Наталцi допомiг випадок... Вона, маючи великий досвiд, зголосилася пiти в розвiдку i перетнути лiнiю фронту.
  Босонога в рванiй ситцевiй сукнi i з кошиком у руках, вона швидким кроком рухалася сходовою стежкою. Була нiч, ще й сонце не зiйшло, i до сходу дуже далеко, було холодно, товстий шар iнею, з бокiв вiд стежки ще лежав снiг, але швидкий крок зiгрiв дiвчисько.
  Добре було йти рiдним лiсом, намагаючись ступати на шишечки i гiлочки, котрi зiгрiвають легенькими уколами кочiвнi на морозi дiвочi ступнi. За зиму вони ще не встигли знiжитися, Наташа ходила боса навiть пiсля випадання першого снiгу, i корiння, сучки дерев лише викликають приємне лоскотання.
  Наташа була веселою, тому що вже їй вдалося майже все розвiдати, вона поверталася, розраховуючи встигнути, поки стоїть благодатна темрява, пристойний нiчний морозець, що змушує фрицiв i, особливо теплолюбних румунiв, ховатися в нори.
  Останнiми днями Наташа майже нiчого не їла, щоб надати собi природного для жебрака, босоногої дiвки худого, неминучого вiд окупацiйного безкорми виду.
  А їсти зростаючому органiзму хотiлося, тому запах смаженого м'яса, що вловили чутливi нiздрi Наташi, виявився дуже спокусливим.
  Дiвчина не помiтила навiть, як перейшла на бiг прямо на заметах, залишаючи ногами гарнi слiди. Живiт навiть зводило з голоду.
  Вискочивши на узлiсся, вона вигукнула вiд подиву... Кiлька перекосившись стояв ширококолiйний штурмовик IЛ-10, якоїсь новаторської модифiкацiї зi стрiлоподiбними крилами та посиленим озброєнням.
  Красивий, алюмiнiєвий з потужною бронею птах був сильно покручений. Заднє крiсло розбите, мабуть вiд попадання реактивного снаряда, або зовсiм грiзного Люфтфауста, що зовсiм недавно з'явився.
  I саме вiд неї i куриться димок iз запахом паленого м'яса... Мабуть, стрiлець-радист згорiв живцем. А в самiй кабiнi... Наталя схопила велику, присипану снiгом гiлку, бiгом схопилася на крило i почала гасити вогонь, що пiдбирається до кабiни. Потрiбно врятувати вiд полум'я льотчика, вiдважного радянського пiлота!
  Розпач надало дiвчинi сили, i вона зумiла таки цього досягти, завдаючи запеклих ударiв мокрою гiлкою, i навiть ляскаючи ногами. Пiсля кiлькох годин ходiння морозом, вогонь майже не вiдчувався, i навiть викликав блаженнi почуття.
  Невелика пожежа не хотiла упокорюватися, але встояти перед натиском росiйської баби i йому слабо. Отруйно-жовтi змiйки полум'я вщухли i Наташа, вiдчинивши кабiну, не легко витягла льотчика. На щастя в авiацiю, як i в танкiсти, не беруть, як правило, великогабаритних хлопцiв.
  Втiм, це б не хлопець, чоловiк рокiв за тридцять, iз погонами полковника, i тому вже не надто легкий. Втiм, Наташа будуть сильною вiд природи ще, i пiдхиталася, пiдтягуючи поранених.
  Хоча льотчик i не дихав, дiвчина, вiдчуваючи, що ще є шанс, притулилася своїми кораловими вустами до губ офiцера i почала робити йому штучне дихання. Поєднуючи з масажем серця.
  Наташа працювала дуже енергiйно i з великим ентузiазмом ... Врятувати життя ближньому, це здорово.
  Ось серце полковника забилося, i вiн важко задихав... Наташа вигукнула:
  - Все-таки є Бог, нехай навiть нездатний через могутнiсть Сатани допомогти кожнiй людинi!
  Офiцер важко вiдповiв:
  - Ти наївна душа... Бог у кожному з нас... - Полковник зробив паузу.
  Наталка сунула йому витягнуту з кабiни флягу, в якiй була налита кава з шоколадом i невеликою домiшкою коньяку. Такi ось зiлля для пiдняття тонусу бiйцiв.
  Офiцер зробив кiлька ковткiв i, трохи пiдбадьорившись, представився:
  - Полковник Юрiй Пєтухов.... А хто ти?
  - Єфрейтор Наташа Орлова. - Заявила просто дiвчисько. - Зараз повертаюся iз завданням гла...
  Пiвень перебив:
  - Ми зараз на окупованiй територiї?
  Наталя важко зiтхнула i пiдтвердила:
  - Поки що! Ми знаходимося на територiї, тимчасово окупованiй противником. Але дуже скоро.
  Полковник знову перебив:
  - Не треба пафосу... Не треба...
  Настала пауза, обличчя Пєтухова судомно смикалося, а пальцi на руках якось не узгоджено ворушилися, причому самi кiнцiвки лежали, як петлi мотузки.
  . РОЗДIЛ No 12.
  А її брат Енрiке знiмався тепер в iншiй кiношнiй картинi, цього разу дiя вiдбувається за часiв Iвана Грозного. Ця картина називалася - "Пiонери Лiвонської вiйни".
  Ось зараз хлопчик-актор зобразив задум.
  Роздуми Енрiке перервало раптове посилення гарматної пальби, новi вигуки поранених. А також гул вiд безлiчi труб ... Босонога дiвчинка Машка смикнула хлопчика за плече i вимовила iз захопленням:
  - Ну, тепер, схоже, прибув сам король ляхiв. Що зараз буде?
  Енрiке розважливо вiдповiв:
  - Дiсталася, нарештi, сюди та iнша частина польського вiйська. - Хлопчик труснув своєю гвинтiвкою. - Перемога наша буде. I додав. - Ось ви це побачите ще за цього життя.
  Машка єхидно вiдповiла:
  - А якщо бачив смерть ворога ще за цього життя, в iншому тобi буде дароване вiрне, пильне око.
  Енрiке помацав прицiл снайперки i впевнено промовив:
  - Та в мене i зараз очi не косi!
  Польськi та iноземнi вiйська, що знову прибили, намагалися впорядкувати неабияк порiдiлу, яка намагалася довбати через засiдку армiю.
  А вже за кiлька годин вони один одного трощили, навiть свiтанок почав на сходi спалахувати, i дощ стих. Через густий трав'яний покрив дороги не дуже розмокли...
  Андрiй прошепотiв Енрiке:
  - Дiй снайпер... Забери короля, i буде тодi ой-ля-ля!
  Хлопчик-попаданець вдивлявся у ворожi лави. Тим часом пацан-злодюжка пiдскочив до нього i показав зовсiм ще нову срiбну монетку:
  - Ось бачиш профiль... Та й король Польщi гордий, вiн буде з пишним почтом i займе мiсце... Више, я думаю.
  Енрiке ретельно вдивлявся, шукав мету, як знову загуркотiли гармати i почулися шаленi крики, по рядах i найманцiв, i ляхiв пронiсся хвилями прибiй людського хвилювання.
  Андрiй, пiдвiвшись iз гiлок, нiби вже не побоюючись, що його помiтять, вигукнув:
  - То це вже, схоже, Петро Шуйський вдарив! Нарештi буде все серйознiше, нiж було.
  Машка не на жарт образилася:
  - А ти хочеш сказати, що до цього було несерйозно? Бачиш, половина iноземної армiї небоєздатна!
  - А незабаром i iнша половина вiдлетить у каземат архангелiв! - Заявив Енрiке.
  I дiти шльопнули босими ногами.
  Бiй вже почався, росiйськi гармати лупили по ляхах, а вiйська, зокрема стрiльцi, органiзовано пiдтискали противника.
  А в таборi польського короля був неабиякий галас. Хлопчик-попаданець бачив розкiшну почет на невеликому пiднесеннi. Мабуть, у тому числi й король. Ось тiльки вiдстань дуже велика, не розглянути, навiть її гострим, крутiшим за орлиний зiр профiлю... Хоча, є ж трофейний нiмецький бiнокль.
  Енрiке дiстав його... Збiльшення дванадцятикратне... Нормально, хоча, звичайно, важко на такiй вiдстанi пiдiбрати рiзкiсть. Хоча ну трохи можна...
  Зiр хлопчика-актора i ранiше був вiдмiнним, а пiсля перемiщення та вiдпочинку вiд вiдео та iнтернету, вiн i зовсiм став класним. Тiльки от дистанцiя, звичайно, майже гранична для влучення зi снайперки. Добрих два кiлометри, хоч високосна гвинтiвка i має взяти... Ну хай навiть при точному влученнi в обличчя.
  Профiль схожий був у одного з великих вельмож ... Але Енрiке засумнiвався було, молодий якийсь. Сигiзмунд був, здається, з iсторiї старший.
  Але iнших цiлей не було ... Хлопчик-попаданець перехрестився i постарався, як це в нього вже було ранiше, побачити енергетичний малюнок простору ... Спокiйнiше дихаючи, через рот, поглинай чудове повiтря ...
  Палець натискає на м'який спуск, кiлька секунд поки долетить гостинець, здаються Енрiке вiчнiстю ...
  Тьху ... однi з вельмож падає задираючи вгору чоботи зi шпорами. А хлопчик лаявся пiд нiс:
  - Ось роззява!
  Нi, вiн, звичайно ж, потрапив, але не в того, в кого цiлився. Потрiбно швидше перезарядити i знову палити.
  Службовцi росiйських татар обсипають противника стрiлами i вiдходять. Вiд кримських найманцiв їх вiдрiзняють заплетенi у гриви червонi стрiчки. З ними разом i козаки. Самi степовики стрiляють своєрiдно, рiзко випрямляючи праву руку. I тятива з вереском викидає смертоносний гостинець. Ляхи вiдповiдають.
  Ще не перебудованi, вiйська, що недавно б'ються, атакованi i мушкетною пальбою тiсного ладу стрiльцiв, при чому росiяни рухаються шеренгами, а потiм будуються i вилiтають козаки, i кiнне дворянське ополчення.
  Останнi також одягненi красиво, не гiрше шляхти, а шабельки гострi, грають на висхiдному сонечку. Навiть зайчики пускають. Дивно, на скаку кавалеристи тримають подобу ладу, грають горнистi. У ролi барабанщикiв (одна з останнiх нововведень царя Iвана Грозного), зеленi, босi хлопчаки, деякi i молодшi за влучникiв. Але при цьому б'ють у барабани, немов градинки по склу, пiдбадьорюючи свої вiйська та залякуючи ворога. Козаки теж строкатi, однi в бобрових шапках, а iншi з голеними головами i трясуть довгими чубами. А шаблями махають навiть надто багато, витрачаючи сили на зайвi рухи. I скачуть наввипередки, ладу не тримають... Але зате в сутичцi на шаблях i рейтари, i драгуни, i пихатие пани проти них безнадiйно пасують. Ну може, крiм тих випадкiв, якщо їх п'ятеро на одного.
  Енрiке знову стрiляє i знову косить не того... Хлопчик швидко перезаряджає снайперку та ба-ба-бах...
  Стрiльцi використовують нову тактику, атакуючи, прикрившись гуляй мiстом. Це знижує втрати вiд мушкетного вогню та стрiлянини з лукiв. Адже лучникiв багато, i не лише татари.
  Стрiляють мушкети того часу не часто, зате стрiльцi чергуються, однi, пiдвiвшись на колiно, перезаряджають, iншi палять, пiсля чого знову перезаряджають, а наступнi встають.
  Iноземна та польська кавалерiя намагається атакувати, зiм'яти стрiльцiв, але їх зустрiчають лучники, копiйники, а то й гарматний бiй.
  Скiльки кровi та рваного м'яса. Iноземна рать починає метатися, втрати зростають.
  Група вельмож психує, вона явно хоче пiддатися назад, все новi сановники падають, як їм на зустрiч вискакує п'ятiрка вершникiв, четверо гiганти в позолочених обладунках, один менший, зате на його головi, щось яскраво сяє в променях сонця, що сходить.
  Хлопчика-актора губи шепнули:
  - Король. Ну, отримай гад.
  Злiсть та лють дозволили побачити енергетичний малюнок, як нiколи чiтко. I куля встромилася прямо в центр чола. Вiд точного пострiлу злетiла корона, по рядах вельмож промайнув крик жаху. А Енрiке промовив громовим голосом:
  - Здiйснилося! Сигiзмунд мертвий!
  Андрiй закричав на все горло:
  - Сигiзмунду капут!
  I всi хлопцi хором пiдхопили.
  - Геть! Геть! Польського Дьюка вбито!
  Енрiке, вже не ховаючись, ще пальнув не цiлячись, але руки та iнтуїцiя самi знайшли собi жертву. Молода модифiкацiя короля Сигiзмунда спитала, пiсля чого вцiлiлi вельможi помчали на весь опор.
  Хлопчик-попаданець пiдморгнув небу i, чухаючи прикладом собi пiдборiддя, кинув погляд на величезний королiвський намет... Окремо вiд нього майорiв войовничий прапор iз фамiльним штандартом будинку Сигiзмундiв.
  Мозолистi та збитi пальчики хлопчаки самi вклали в казенник патрон, i пострiл.
  Древко було досить товстим, але попадання збiглося з рiзким поривом вiтру, i не довелося знову стрiляти. Величезний королiвський прапор впав, лицарi-гвардiйцi опинилися пiд ним i затрiпалися. Виючи i вiдчайдушно рубаючи полотно, гвардiйцi повернулися тилом. Знатний пан Лiсовський хотiв їх зупинити, але куля Енрiке невблаганно знайшла його, майже наскрiзь пронизавши бичачу шию.
  А слiдом за ними, розгубленими i пошарпаними гвардiйцями, понеслося i все ще численне, хоч i пошарпане польсько-нiмецьке вiйсько.
  Армiя ринула, нiби повiнь прорвала греблю, кидаючи зброю i не звертаючи уваги на погрози супротивника, нещадного супротивника. Перекошенi вiд жаху особи найманцiв, що втрачають сiдла i пани, що падають з ошатних коней. А скакуни ж у них царськi, одне сiдло, як цiле село з холопами стоїть. Деякi кнехти навiть вiд страху буквально пiд землю лiзуть або зариваються пiд трупи. Аби пiти, i до бiса всi цi гармати i прапори...
  Ось кiлька важких, викованих iз бронзи гармат iз колесами в пiвтора людських зросту, виявились захопленi витязями-русичами. А з ними ще чотири десятки менше. Скинувши чобiтки, юний хлопчисько горнист вилiз по лафетi i протрубив. У звуку горна було стiльки молодецького запалу, що росiйська рать почала битися з ще бiльшим розлюченiстю i запалом. Деякi безусi юнаки стрiляють з таких великих лукiв, що їх майже на аршин вище. I потрапляють дуже влучно, хоч не велика честь пiдстрелити смертоносно перелякану курiпку.
  Сам воєвода Петро Шуйський вирвався наперед. О! Ось як це могутнiй князь, богатир, навiть за мiрками акселерацiї двадцять першого столiття. Так i розрубує наздогнутих iноземцiв навпiл. Гора.
  Хлопцi так само зiскакують i бiжать разом з усiма, кричачи росiйською:
  - За царя та По батьковi!
  Благо покинутих коней вистачає, i огольцi жваво заскакують на них. Навiть дiвчинка Машка... Але, втiм, у дiтей-попаданцiв є досвiд свiтських роз'їздiв на елiтних скакунах, а хлопцi-пiонери освоїли пiд час пiдготовки до пiдготовки до коней. Як вважалося, за радянською вiйськовою доктриною, перехiд до механiзацiї має бути поетапним. А значить i кiнноту використати не грiх.
  Та й для душi коня, як ладан...
  Енрiке б'є коня босими п'ятами по крупу. Тварина перелякана i не намагається брикатися, тим паче худший хлопчик легший за дорослого в кiрасi.
  Незважаючи на всi розмови про акселерацiю, сучасники Iвана Грозного лише на десяток сантиметрiв нижче за середнiй показник двадцять першого столiття. Тож хлопцi все ще виглядають хлопчиками. Лише один Андрiй на зрiст майже як дорослий... Ну, як iнакше, якщо йому вже п'ятнадцятий рiк.
  Ось перед Енрiке вискочив не звiстка як уцiлiлий польський пан. Хлопчик, не витрачаючи часу на пристрiлку, рефлекторно пiшов вiд розгонистого шабельного удару, рушив "кабану" гранатою у скроню.
  Без висмикнутої чеки, граната, щось на кшталт невеликої палицi, а удар був назустрiч, i бугай, пролетiвши ще за iнерцiєю, вiдключився.
  Правда Енрiке ледь не вивихнув собi практично дитячу пензель, але зумiв уникнути падiння, вирiвнявся i сказав:
  - Падають усi - пiднiмаються тiльки пiднесенi духовно!
  Пацани намагаються теж бути лицарями; пострiлюють тiльки в тих, хто ще намагається чинити опiр, або знаний видом. Машка навiть змiнила свою тактику i без будь-якого глузування запитує тих, кого їй вдається наздогнати нiмецькою, або польською:
  - Жити хочеш?
  Якщо вiдповiдь так, то наказ руки нагору та черевом у землю, але якщо нi... То за законами воєнного часу.
  Ось один iз нiмецьких князiв iз невеликим загоном кнехтiв кинувся в контратаку. У вельможi червоне спiтнiле обличчя i довжелезнi, наче у героя комiксу, рудi iз завивкою вусищi. Вiн реве у стилi гiтлерiвцiв:
  - Руссiш кiндер зер швайн!
  Енрiке автоматично всадив i потрапив йому в груди, пробивши фактично навилiт кiрасу. Бризнув зi срiбної кольчуги фонтанчик кровi, а потiм бiльш, нiж центнерова туша хлюпнулася вниз. I решта хлопцiв не остогидла. Викосили бур'яну, втiм, разом iз козаками. Так i без церемонiй iз цим впоралися, давлячи комашок.
  А воєвода теж крутий, рубає довгим мечем, немов билинний богатир. Волосся у нього пiдiбране золотим, прикрашеним алмазами вiнком, а голос громовий, немов хор церковний, так, саме цiлий хор у широких грудях витязя прихований. I удари такi, що ще подумаєш, чи не з нього списали Iллю Муромця?
  Хлопчаки, втiм, дедалi рiдше можуть показати своє геройство. Солдати-iноземцi падають i просять пощади. Здаються табунами, натовпами... На черевах повзаючи, собi жалюгiдне життя вимолюють. Навiть пани зi своїм уславленим на весь свiт гонором, так i лихварять. Ось i битва вже перейшла в стадiю, подiбну до зривання вишень з дерева, що низько росте.
  Гнали верст тридцять, доки майже всiх не перебили, або не взяли в полон. Повна була перемога, навiть куплена ще не надмiрною цiною. Майже стотисячне вiйсько майже суцiльно найманцiв, перестало iснувати.
  А полонених зiбралося мабуть-невидимо...
  Дiмка привiв хлопчакiв-попаданцiв до брата Шуйського Семена i, низько вклонившись, сказав:
  - Ви вже вибачте брати, що одразу не розкрився. Посланий був пiд виглядом жебрака шпигуном у землi ляхiв. А тепер, як ви бачите, нас називають, i вiрю, вiдзначать за подвиги.
  Семен запитав пацанiв:
  - Та хто ви такi, огольцi?
  Андрiй вправно збрехав:
  - Нашi батьки з Русi були повнi кримських татар уведенi. I занесло їх iз невiльничим торгом у далекi землi китайськi. - Пiдлiток розкинув руки ширше, i зробивши ними сонечко, продовжив. - Далi нас, як найбiльш тямущих дiтей рабiв, вчили рiзним наукам, дивним i складним. А також мистецтву стрiлянини.
  Семен здивувався:
  - З Китаю? Адже страшно далеко вiд нас Китай.
  Андрiй з усмiшкою пiдлiтка кивнув:
  - Так, далеко ... Нам було там i непогано, але ми знали, що є сини великого росiйського народу. А тому змогли втекти, та ще й прихопивши з собою найкращу їхню китайцiв зброю. А оскiльки чутки донесли, що бiй тут пiд Оршею буде, то одразу ж до вас попрямували i вчасно наспiли.
  - Вони ще короля Сигiзмунда, гетьмана Ходкевича та багато iнших ратних та знатних вельмож убили...
  Князь Семен зненацька злякався i приклав палець до губ:
  - Про героїчне усунення короля краще не поширюйтесь, нiкому, прошу вас юнаки, не говорiть...
  Тут Енрiке не витримав:
  - А це ще чому? Нас за таке нагородити маємо по-царськи. Особливо мене, тому що саме я зняв Сигiзмунда i дав вам перемогу!
  По рядах воїнiв пройшов зiтхання, а потiм вигуки:
  - Ура! Слава юному бiйцю!
  Князь зробив жест бiйця - мовляв, замовкнiть. А сам iз сумною усмiшкою вiдповiв:
  - Наш наймудрiший i найбiльший пане Iване Васильовичу, нехай святиться iм'я його у вiках... Дуже трепетно ставиться до осiб царського роду... Хоч i ворог йому лютий Сигiзмунд, може наказати страчувати вас жорстоко за це... Сховайте юнаки, досить з вас iншої слави. Сам Петро Шуйський завiтає до вас.
  Андрiйко вклонився нижче:
  - А ми про нагороди i не думаємо навiть. Служiння святе Батькiвщинi - це головна нагорода. I те, що ми перемогли, теж!
  Семен важким тоном заперечив:
  - Нi! Вам буде винагорода щедра, i насамперед платня дворянського титулу, а там i вотчину цар вам дасть. Не личить таким як ви, воїнам сильним у ранзi холопiв ходити. А станете дворянами, то кар'єра пiде в гору. Цар наш милостивий i знатнiсть роду не дивиться.
  Воїни знову загомонiли. До них пiд'їхав у супроводi охорони бiлому i сам князь Петро Шуйський. Рiд Шуйських почесний, вiд Рюриковичiв ведеться. Сам воєвода i багатий не мiряно, i пiднявся над усiма iншими.
  Через густу i довгу бороду князь здається значно старшим, нiж є насправдi, йому всього тридцять один рiк. Але досвiду вистачає з часiв Казанi.
  Очi молодi та дивляться на огольцiв ласкаво. Розпитування князь повiв неквапливо, особливо його цiкавила зброя пацанiв-пiонерiв.
  Шуйський навiть попросив:
  - Ну, покажи влучнiсть! - Пiдкинув вище каштан.
  В одних шортах, Енрiке, вiдчувши пiдйом, пальнув не цiлячись. Куля потрапила прямо в середину i ... Князь не втримався вiд спокуси, зiскочив з коня i пiднiс пробитий каштан до лиця. Свиснув у стилi соловейки:
  - Оце так! Прямо в центр, немов просвердливши... Влучна куля.
  - I мушкет не треба пiдпалювати! - додав князь Семен. - Оце хлопцi! Нашi росiйськi стрiлки!
  Князь знову пiднявся на коня i вказав песцем на птаха, що ширяв високо в небi:
  - А на великiй вiдстанi вiзьмеш?
  Енрiке охоче кивнув:
  - Без запитань, товаришу князю!
  I знову виплюнула рушниця патрон, i ворона випустила потрухи.
  Шуйскому i цього було мало, вiн зажадав:
  - А тепер двi вiдразу збий!
  Тут хлопчик-попаданець вирiшив показати характер:
  - Все стрiляй i вас тiш! А що менi буде за це?
  Петро серйозно сказав:
  - Потрапиш, цiлу шапку срiбла вiд мене особисто у подарунок. Промахнешся... Двадцять батiгiв по спинi, i ще двадцять ударiв палицями по босих п'ятах.
  Енрiке з сумнiвом похитав головою:
  - Одна шапка срiбла проти сорока ударiв... Нi, чотири шапки та одна з них золотом!
  Блакитнi очi Шуйського люто i суворо блиснули:
  - Добре! Отримаєш чотири шапки, у тому числi й золоту... Але у разi промаху, по спинi та п'ята буде по сотнi ударiв. - Князь труснув важким кулаком. - Це тобi буде наука за жадiбнiсть.
  Енрiке посмiхнувся i пробурмотiв:
  - По сто ударiв... Що ж, це навiть цiкаво, витримаю я їх без стогонiв та крикiв... По руках!
  Хлопчисько-попаданець i знатний сановник шльопнули долонями. В Енрiке долоня спалахнула, зате впевненостi додалося.
  Тим бiльше, що досвiд стрiлянини по подвiйним мiшеням у стрiлялках-вiртуалках ще до влучення в нього був. Так що береш рушницю i головне не зволiкати з пострiлом!
  Небо вже темно-червоне, сонце вмирає, начитають проступати зiрки... Ну чому вiн не влучає у космiчнi свiти? Палець сам собою натискає на собачку, а думки вже далеко.
  Двi прострiленi ворони впали на землю. А князь у досадi сплеснув лопатами-руками:
  - Ну, ти бачу, вмiєш бити. Молодець...
  Шуйському було прикро за поразку, але грошей не шкода, адже вiн i так багатий, а зараз ще й здобичi захопили понад усяку потребу. Енрiке все ж рикнув:
  - Давайте виграш!
  Князь коротко наказав:
  - Мiшок сюди та вiдсипати повну чашу.
  Монети мiряли невеликою шапкою, але все ж таки золота набралося кiлограмiв п'ять, а срiбла в трьох дванадцять...
  Пристойнi грошi, хоча для Енрiке, колишнього спадкоємця мiльярдiв Бога Нептуна, вони зовсiм не такi вже й суттєвi. Тримав у руках i бiльше... Хоча зараз це не мала пiдмога.
  Князь же виявив щедрiсть, зняв зi своєї руки перстень iз великим смарагдом i простягнув Енрiке:
  - Вiзьми хлопця! Це понад тобi за молодецтво i холоднокровнiсть. Рука не здригнулася, хоч ти й багатьом ризикував. Сто батогiв можна i не витримати.
  Хлопчик-попаданець гордо заперечив:
  - А я витримаю! Хочете, посперечаємось?
  Шуйський вiдмахнувся рукою:
  - Нi, про таку дурiсть я i сперечатися не буду! Та й досить на сьогоднi суперечок. Краще розкажи, чи можуть нашi майстри подiбну до вашої зброї викувати?
  Енрiке тут розгублено заляпав очима ... Так, цiкаве завдання, хлопець потер гомiлка об зламаний кущ, кров засохла i викликала свербiння роздертий шкiри. Андрiйко ж вiдповiв простiше:
  - Ми намагатимемося їм допомогти. Але моя думка, може краще багнет до стовбура мушкета приставити.
  Шуйський здивувався:
  - Багнет, а це що?
  Андрiйко витяг iз свого ранця найдавнiше пристосування i показав князевi:
  - зброї розвинених країн. Може один стрiлець бути i копiйником та мушкетером. Велика економiя в чисельностi армiї, все можна зробити i одним мушкетом, рiзати, колоти та стрiляти!
  Петро Шуйський раптом широко позiхнув i дав вiдмашку:
  - Вже нiч. Людям настав час вiдпочити i вам теж пiсля такої лайки. А завтра увiйдемо до Оршi, там i покажете свої дива ковалям мiсцевим.
  Енрiке, схрестивши на грудях руки, скептично зауважив:
  - А якщо Орша не вiдчинить ворота?
  Князь-полководець упевнено вiдповiв:
  - Вiдкриє! Найкращi люди мiста обiцяли, хто переможе на Солов'їному полi, тому й володiтиме мiстом. Так... - Шуйський покликав зброєносця та боярського сина Микиту Бикова. - Вiдведи їх у найкращий намет i нагодуй заморськими стравами. Це нашi найпочеснiшi гостi.
  Биков вклонився князевi i наказав попаданням:
  - Слiдуйте за мною, юнаки.
  Без суперечок тi рушили, мов хвости за вовками, хлопчакiв самих хитало вiд втоми...
  Намет i справдi виглядав розкiшно, а лiжка викладенi шитим шовком периною, але для влучникiв схоже вже байдуже. Так i бухнулися не роздягаючись, поринули в сни.
  Що мрiялося, Енрiке не вдалося прокинувшись згадати, та й реальнiсть, куди краща за будь-який сон. Пiсля пробудження увiйшли прислужницi i принесли дiжки з пiдiгрiтою водою. Пiсля чого запропонували хлопчикам помитися з їхньою скромною допомогою.
  Андрiйко здивувався:
  - А я думав, що у вас пуританськi вдачi!
  Дiвчата не зрозумiли, а просто наказали:
  - Мийтеся вельможнi бояри, бо у свiт йдемо.
  Мило дали особливе, зроблене за давнiми рецептами. Допомогли милити спини, сильно бентеживши хлопчакiв. Особливо ретельно дiвчата вiддраювали почорнiлi п'яти, що вже добрих пiвроку не знали взуття нiг. Одна навiть здивувалася:
  - У вас пiдошви, як у селянських дiтей. Хоча кажуть, ви знатнi союзники iноземцi!
  Енрiке вiдразу ж знайшовся, згадавши Спарту:
  - А у нас не прийнято у пiдростаючого поколiння нежити ноги взуттям. Ми повиннi загартовуватися та звикати до фiзичних труднощiв.
  Ось їм видали ошатний, характерний для Русi шiстнадцятого столiття одяг дiтей боярських. Сап'яновi чобiтки та шапки бобровi, тiльки не такi високi, як у думських бояр.
  Всупереч побоюванням хлопцiв, чоботи опинилися вчасно. Вадик припустив:
  - Може нашi слiди вимiряли i за нiч пошили!?
  Андрiй погодився:
  - На Русi завжди були умiльцi, якi могли i фортецю за один день побудувати. Або може зняли мiрку увi снi.
  Енрiко перебив:
  - А яка рiзниця. Все одно босонiж i бiгти, i битися спритнiше, та й днi стоять теплi, чоботи один тягар.
  Андрiйко охоче погодився:
  - Звичайно, вони тiльки заважатимуть, доки снiгу не випадуть, це зайве, але... Мабуть, таким чином хочуть надати нам шану. Адже на Русi недарма слово босяк звучало зневажливо.
  Машка тут додала:
  - I саме з п'ятнадцятого, чотирнадцятого столiття. Але для дiтей босоногiсть i тодi була природною, аж до середини ХХ столiття.
  Енрiке надувся:
  - Може, нас уже недоречно вважати дiтьми. Принаймнi морально i з свiтовiдчуття ми майже старцi.
  Машка не погодилася:
  - Та нi! Фiзiологiя грає роль. Тож ми мислимо за особливим промiжним варiантом.
  Дiвчинка так само одягла на себе хлопчачий костюм. Через коротку стрижку i худорлявiсть, у її личинi не було майже нiчого дiвочого, а постать поки що незграбна, без жiночностi. Тож Машка теж вирiшила побути хлопцем. Тим бiльше на той час жiнка воїнка була немодною. А щоб полководцем стати зовсiм фантастика. Окрiм Семiрамiди, легендарної особистостi в реальнiсть якої багато iсторикiв i не вiрять, кого обиватель може назвати з-помiж жiнок-полководцiв?
  Ну Жану Дарк, та її роль загалом була мiнiмальною. Вона лише надихала своїм прикладом вiйська, а стратегiчнi та тактичнi плани становили iншi.
  Правительки королеви рiдко коли командували армiєю особисто, ну якими вiйськами, наприклад, керувала Катерина Друга? Хоча за неї i було досягнуто великих завоювань. А ось царi Петро Перший, Iван Грозний, Iван Третiй, Василь Залiзний та iншi найчастiше самi здiйснювали командування.
  Останнiм таким царем, який особисто взяв на себе роль Верховного Головнокомандувача, був Микола Другий. Щоправда, вiд цього стало ще гiрше, бездарнiший Нiколашка полководець.
  Хлопчакам-попаданцям вручили також дорогих i доглянутих скакунiв iз багатою збруєю, i вони разом iз князем Петром Шуйським, а також його численною свитою вирушили до Оршi.
  Мiсто саме вiдкрило визволителям ворота, їх зустрiли хлiбом-сiллю... Колишнього жадiбного i пихатого воєводу втопили самi ж городяни. А решта воїнiв, крiм невеликого загону ляхiв, перейшла на бiк русичiв.
  Юнi огольцi спромоглися честi їхати разом з князем, якого всi звали про себе великим.
  Мiсто Орша було типовим середньовiчним мiстом, але виглядало досить охайно, а жебраки хатини бiднякiв були сусiдами з розкiшними кам'яними будинками багатiїв.
  Перед князем кидали квiти, грали музиканти. Вели скутi ланцюгами полонених. В цiлому, це скидалося на в'їзд до Риму трiумфатора. I трiумфуючих натовпiв городян, якi вибiгли зустрiчати переможцiв, вистачало. I тут посад одягався на все найкраще, у багатьох навiть сукнi виглядали м'ятими, а чоботи були непропорцiйно великi для хлопцiв.
  Священики вiдслужили молебень, причому робилося все якось поспiшно. Князь явно хотiв якнайшвидше закiнчити церемонiї i рушити далi. Та й нудний погляд зелених очей казав, що Шуйський швидше хреститься для простого люду, а сам не надто вiрить.
  Пiонери також перехрестилися машинально i не зовсiм правильно. Їм це взагалi нецiкаво.
  Далi була мiська лазня... Прямо в нiй, до речi, справили й обiд, а ледь прикритi напiвпрозорими полотнами дiвчата енергiйно хльостали вимоченими в квасi та пивi вiниками по спинах.
  Пiсля чого за столом вiдкрилася вiйськова рада.
  Бенкет пiсля пропарки був щедрим: оленина, кабани з гарнiром, осетри, курiпки, рябчики... Правда, ананасiв до них не було, як i бананiв. Ще не навчилися доставляти їх iз Африки та теплих країн. Натомiсть були кавуни, динi, яблука та апельсини. Останнiх, зрештою, небагато - теж екзотика, i бiльше для князя. Iнжирне та фiнiкове варення, знову ж таки розкiш, для багатих.
  Пацани вперше за довгi мiсяцi могли їсти розкiшно iз золотими столовими приладами. Щоправда, не надто тонка робота. Хоч i захопили їх у королiвському обозi.
  На радi першим виступив сам князь. Його мiркування були простi:
  - Зараз ляхи розбитi та враженi. Потрiбно негайно йти на Менськ, а далi Вiльно. Взяти цi мiста, поки противник не оговтався. А потiм i на Кракiв дорогу вiдкриємо прямо в центр iмперiї. Виступимо негайно.
  Князь Семен iз сумнiвом промовив:
  - Мiсто Вiльно, столиця князiвства Литовського багато витримало облогу, у тому числi й хрестоносцiв. Вiн добре укрiплений, пiд ним можна реально зав'язнути.
  Петро насупився, густi, чорнi брови зрушили:
  - Ну, i що ти пропонуєш?
  - Вiдразу пiсля Менська йти на Кракiв. Брест можна i не брати, а йти маршем.
  Шуйський головний не погодився з братом:
  - I залишити столицю Литви у тилу непокореної. Безглуздо це. Тим бiльше, не взявши Вiльно, ми й у Лiвонiї не зможемо мiцно встати.
  Князь Кирило погодився iз Шуйським:
  - Якщо хтось i може нам протистояти пiсля загибелi короля Сигiзмунда, то це Велике князiвство Литовське. Вони не звикли жити ще пiд владою шляхти. Тож можуть i пiд Русь не захотiти. А Вiльно ми з великим гарматним боєм вiзьмемо. Хрестоносцi i п'ята частина не мали того, що є у нас. Тож ми зламаємо i цей хребет. А ляхи... Їм дай час, то вони ще бiльше перегризуться. Чи їм зараз швидко обрати короля? Та й племiнник Сигiзмунда i багато знатних панiв впали на поле бою.
  . РОЗДIЛ No 13.
  Дивний сон, приголомшений останнiм поєдинком iз сумистом, Алiни тривав. Вона тiльки перекинулася на iнший бiк.
  Нарештi Полковник Пєтухов зi скорботою сказав:
  - Я не вiдчуваю свого тiла... Зовсiм! Адже менi треба доставити важливу iнформацiю, та й не можна, щоб новiтня модифiкацiя IЛ-10, що тiльки-но надiйшла на фронт, потрапила в руки фашистам.
  Наташа спокiйно, нiби це само собою зрозумiло, запропонувала:
  - Хочете, я пiднiму лiтак до неба i доведу його до аеродрому?
  Пєтухов iз сумнiвом подивився на дiвчину, майже ще дiвчинку, iз загостреними з-за посту рисами милого личка i промимрив:
  - По-перше, я не знаю на ходу мiй крилатий кiнь, а по-друге, ти впевнена, що зможеш вести та посадити лiтак?
  Наташа впевнено кивнула:
  - Я обслуговувала лiтаки i була в кабiнах пiлотiв, вони мене здорово навчили... - Тут дiвчинi стало соромно через привид, i вона уточнила. - Менi показали панель управлiння i роз'яснили, як це робиться ... - Тут Наташа, перехопивши скептичний погляд полковника, знову вигадала - Я їх умовила, i вони дали менi полiтати i виконати посадку, так що є досвiд.
  Пiвень попросив Наташу:
  - Подивись менi в очi, єфрейторе Орлова.
  Дiвчина витримала пронизливий погляд полковника, напевно вже бувавого аса, хоча в радянських вiйськах не надто активно тиражували героїв, що живуть. Полковник наважився:
  - Єфрейтор придатний! Приступай!
  Тут спогади Наташi, яка надто захопилася, скидаючи при цьому бомби точно i холоднокровно, перервала чергова зграя, що виринули майже впритул японських винищувачiв.
  При чому один iз льотчикiв-самураїв, судячи з усiх iмператорський ас. Забили кулеметнi черги, а Наталка вiдповiла їм з авiагармат.
  Як часто буває стрiлянина навскiдку найефективнiша, перш нiж її штурмовик вiдвело вiддачею, як картковi будиночки розсипалися вiдразу три винищувачi Країни Вранiшнього Сонця. У навушниках почулася ламана мова уцiлiлого аса. Треба ж, залишився цiлим найнебезпечнiший супротивник, i ще один, судячи з блакитної з коричневими хвилями розмальовки крил, iз числа тайцiв.
  - Лусиш, поганий льотчик... Банзай!
  Наталка намагалася пiти, не дати противнику вразити себе iз задньої пiвсфери, де в її машинi i не було стрiльця. Хоча, звичайно ж, у цьому є певнi плюси - найкраща аеродинамiка та друга кабiна з фюзеляжу не випирає. Але вiдсутнiсть кулеметного озброєння iстотний мiнус.
  Наташа уникає поразки густих кулеметних смуг i валить штурмовик на бiк, на мить їй повернулося почуття вiзерунка простору, i вона стрiляє... Два снаряди з 37-мiлiметрових авiагармат встромляються в японську машину. Уламки розлiтаються так близько, що пара, на щастя дрiбних, потрапляє у лiхтар кабiни... Добре, що бронi скло завтовшки в 60 мiлiметрiв, та ще пiсля невеликої перебудови його зробили обтiчним, а значить дає добрий рикошет. Наталя вiдповiдає:
  - Хто жорстокий з людьми, сам стане кисiльним желе, що пожирається чортами в пеклi!
  Залишився останнiй тайський пiлот ... Але цей хлопець явно не ас, розвертається, хоче пiти ... Але росiйська воїнка його збиває, навiть не роздумуючи та цiлячись ...
  Знову уламки, i душа, що летить... До Будди напевно? Навiть дивно, що буддисти, звичайно ж не вели релiгiйних воєн, але на рахунок простої вiйни, то будь ласка.
  Ще один японський винищувач, вiрнiше навiть штурмовик, iз тих машин, що атакували американський флот у Пер-Харборi.
  Як його прозвали янкi? Здається крилатий шакал. Наташа розслаблює тiло, щоб вiдчути ескiз атмосфери та її завихрень. Тим бiльше, що шакалiв уже двоє, i потрiбно їх зрiзати одним або парою залпiв, оскiльки на бiльше вже немає снарядiв.
  Наташа шепоче:
  - Влучний льотчик-снайпер найчастiше промахується при посадцi на найширший аеродром пекла!
  Пiсля чого натискає на кнопки ... Якусь мить здається, що нiчого не вiдбувається, i навiть свiдомiсть свердлить неприємна думка - невже промахнулася?
  Але потiм обидвi хлопавки рвуться i ба-бах! Штурмовики-шакали країни Вранiшнього Сонця розсипалися, немов скинутий з великої висоти кульок цукерок.
  Дiвчина вигукує:
  - Браво! Десятий та одинадцятий! Є союзний рекорд!
  Звичайно, Наташа пам'ятає, що офiцiйний рекорд найкращого асу в СРСР - це дев'ять нiмецьких машин. До того ж усi знищенi лiтаки фрицiв були Ю-87. Найзнаменитiшою "лаптежник", або ще нiмцi його називали "Штука". Машина, яка ще в 1940 роцi видалася конструктору Яковлєву безнадiйно застарiлою, стала найефективнiшим бомбардувальником Другої свiтової вiйни, що пiкiрує.
  Не надто швидкiсна, вона могла завдяки закрилкам крил зависати при пiкiруваннi i завдавати разючих ударiв.
  Альтернативою, вiрнiше гiдною вiдповiддю їй став радянський IЛ-2, який теж до вiйни не надто високо котирувався радянськими вiйськовими фахiвцями.
  Довгий час, вiрнiше, на жаль не надто довго гiтлерiвцi не могли знайти гiдної вiдповiдi на IЛ... Але з'явився люфтфауст, дев'ятиствольна безвiдкатка, вона стрiляла в шаховому порядку на кшталт "Катюшi" i переносилася одним бiйцем на плечi. Небезпечне знаряддя, саме ним через засiдку пiдбили майже невразливий для зброї, здатної переноситься однiєю людиною, IЛ-10.
  Наташа розрядилася i повертається ... Сьогоднi її трiумф, i є надiя, якщо не зараз, то через кiлька днiв заслужити орден "Слави" найвищого першого ступеня.
  Хоча найдорожчий Орловий саме перший - "Мужностi". Вона отримала його, коли таки зумiла пiднятися i вилетiти за лiнiю фронту з Пєтуховим... Полковником двiчi Героєм Радянського Союзу.
  Найважче тут було стартувати, оскiльки IЛ-10 отримав серйознi пошкодження, один мотор досконало вийшов з ладу. Але нiчого, вона впоралася, тим бiльше, що ця модифiкацiя була розрахована на асиметричне водiння.
  Наталка довела машину i приземлилася.
  Перший лiтако-вилiт.
  Але не останнiй... Швидко дозаправили машину, змiнили ударними темпами боєкомплект та погнали знову.
  Радянськi вiйська вiд початку взяли високий темп наступу. Ну, звичайно ж, японцi припускали, що Червона армiя до них прийде. Рили траншеї, мiнували поля, пiдтягували ударнi сили. Та й мiсце напрямку ударiв передбачити не так вже й важко, на оточення та створення котлiв.
  Але все ж таки те, що на них вiдразу ж обрушиться така мiць, вони цього явно не очiкували.
  Другий вилiт здебiльшого обмежився ударом по наземних цiлях, якi не накрили радянських знарядь. Лише одного крилатого шакала Наташа на дистанцiї встигла збити...
  А ось третiй вилiт на дальшу вiдстань вiд лiнiї фронту виявився куди цiкавiшим.
  Наташа в прекрасному бiкiнi добре почувається, але в кабiнi i спекотно. Дiвчина посмiхається i вимовляє:
  - Яке тут чудове сонце! Але якщо країна Сонця капiтулює, то буде ще чудовiше. Здається, до речi, цiлi з'явилася.
  Дiвчина трохи нахилила носик, щоб покращити огляд зi своєї машини. Ось ближче до лiнiї фронту пiдтягуються й бронетанковi колони Японiї. Так званi змiшанi бригади - кавалерiя та танки. Багато у країни Вранiшнього Сонця жеребцiв, на них можна скакати i грiзними катанами махати.
  А ось танки гiршi.... Наймасовiший їх легкий Чи-ха-ха. Вага шiстнадцять тонн, гармата калiбру 47 мiлiметрiв. Не надто страшна машина, з двома кулеметами. Нiмецький Т-3 у сорок першому роцi був страшнiшим. Зате, щоправда, спритна з дизельним двигуном. Є ще й дрiбнiшi танкетки, п'ять тонн кожна... I це взагалi клас, зразок технiки Японiї... Звичайно ж подiбна зброя небезпечна лише пiхотi. Хоча пробити Т-34-85 в борт теж реально.... З близької дистанцiї довгоствольний варiант 47-мiлiметрової зброї може з пiдкалiберним снарядом пробити до 75 мм бронi. Тож краще вiд грiха подалi цю легку "махину" збити.
  Про всяк випадок Наташа знижується i починає чухати п'ята по педальках штурмовика. Потрiбно зосередившись, вiрнiше, поринувши у свiт просторового малюнка, намацувати танковi цiлi. Адже це машини, по них краще бити одиночними, пробиваючи гору.
  До чого дiвчинi хочеться здiйснити атакуючий маневр саме з горизонтальної площини.
  Ось повзуть японськi колони, немов стадо овець до водопою, i на появу кречету - IЛ-2 навiть не реагують. Хоча нi, начебто намагаються пiдняти дулища кулеметiв нагору.
  Наталя стрiляє першою. Вона вже бачить паранормальним поглядом, що потрапила... Ну так, пробитий дах першого танка... Коли б'єш одиночними, то вiддача зовсiм не така сильна.
  Друга мета...
  Наташа шепоче:
  - Напад завжди ефективнiший за захист, тому що морда вiд кулака поганий блок!
  I знову розриви, пробитi дахи, рваний метал. Детонацiя боєкомплекту, пожежi бензобакiв.
  Дiвчина сплеснула руками i дала по педалям:
  - Ось так! Це розкид осколкiв асфальтом!
  Третiй танк, четвертий, п'ятий....
  Коли вибухають танки, навiть легенi, це видовище, гiдне нарису на полотнi Пiкассо. Наталя в трансi, їй згадується перша в життi посадка з тяжко пораненим полковником Пєтуховим на борт. Їм тiсно удвох у кабiнi, крiм того, Юрiй марить. У якийсь момент машина втрачає керування i зривається в штопор.
  Саме тодi Наталка i побачила вiзерунок простору, i на пiдсвiдомому рiвнi змогла натиснути пальчиками руки та нiг на потрiбнi важелi.
  Ось i зараз вона бачить, що їй треба робити i як стрiляти, потрапляти!
  А ось i iншi штурмовики, у тому числi й IЛ-10, вступають у "жнива". Акуратно ось так пiдстригають супротивника.
  Вiсiм легких танкiв та двi танкетки, це аж нiяк непогано. Якщо зважити, що налетiли товаришi конкуренти. Можна привiтати себе.
  Лейтенант Гончар кричить їй через рацiю:
  - Ну ти й стерво! Так усiх молотиш, мов ланцюгами!
  Наташа парирує:
  - Широкими ланцюгами вдаримо дружно в снiп! Не лiнуйся, буде користь - буде восени пирiг!
  Капiтан Горячев пiдтверджує:
  - Звичайно ж, встигнемо! Сажемо врожай ще до осенi!
  Наталя киває:
  - Ну, вiд гвинта! Усiх спалимо! I в порошок зiтремо!
  Танк Чи-ха-ха, схожий на Т-3, лише нижчий за силует. Непогано броньоване чоло, є кут рацiонального нахилу. Недолiки теж є ... Втiм, до чого про них зараз говорити, коли колони вже немає.
  Рослиннiсть у Маньчжурiї мiзерна, i це ускладнює пристрiй засiдок i рiзнi хитрi обхiднi маневри, зате дозволяє набагато ефективнiше бомбардувати i бомбардувати...
  Наталя повертається i через деякий час вилiтає знову, адже треба битися.
  Ось що бачила дiвчина-кiлер увi снi, таке незвичайне i круте, i чудове.
  Але це чужi пригоди, показанi наче в кiно, а ось тепер свої власнi.
  А Алiна разом iз Анжелiкою б'ються на сушi...
  Ось бiйцi армiї Вранiшнього Сонця намагаються контратакувати. Дещо незграбно бiжать вперед, розмахуючи шаблями. Ось дурниця, i на що вони таким чином розраховують?
  Алiна та Анжелiка, присiвши на колiно, зустрiчають супротивника частою стрiляниною. Все одно дистанцiя до них велика, i тi нiяк не дiстануть войовниць. Дiвчата поблажливо дивляться на численних, як мурахи, що бiжать япошок. Ось зараз пiдповзуть танки IС-3 та почнуть їх мiсити своїми чотирма кулеметами. Алiна, хихикнувши, киває свiй скуйовдженою головою подрузi:
  - Нi, а який сенс подiбної атаки?
  Анжелiка логiчно вiдповiдає:
  - Щоб показати, що японська армiя завжди йде лише вперед!
  Алiна на це вiдповiла:
  - Тiльки вперед i завжди у могилу!
  Справдi, запрацювали потужнi кулемети Iсов, а тут ще в бiй настигли СУПП.
  Такi легкi, але дуже рухливi САУ призначенi для боротьби з пiхотою противника.
  Мотор у них потужний, карбюраторний, у шiстсот кiнських сил, озброєння чисто кулеметне, зате одразу десять вогняних точок. I це дуже круто! Як почнуть цi кулемети стругати зi своїх 12-мiлiметрових стволiв. Самураї ноги вгору, навiть харакiрi робити не треба, кишки i так назовнi. Навiть ще крутiше!
  Алiна посмiюється:
  - Але розвiдка доповiла точно, i пiшов, атакою сильний! Бiля рiдної землi Далекосхiдної броньової ударний батальйон!
  Анжелiка сама, стрiляючи вже майже без промаху, зазначила:
  - Тьху! Ми можемо ось так всю вiйну провоювати i навiть не отримати шансiв на вчинення того чи iншого подвигу.
  Але ось дiвчатам i пощастило... З'явилися в небi японськi штурмовики - крилатi шакали. А чого вони хочуть навiть важко зрозумiти. Контратакувати наступнi радянськi колони?
  То хто їм дасть!
  Алiна, вставивши бронебiйно-запальний патрон i перевiвши гвинтiвку в режим високої стрiльби, хихикає:
  - Ну от тепер i у нас є мiсце для подвигу!
  Анжелiка, розмазуючи ногою кров убитого самураю, додає:
  - Для сотнi подвигiв нiяк не менше!
  Бiла воїнка Алiна, пальнувши в крилатого шакала, пiдтверджує:
  - Звичайно, на менше ми не згоднi!
  Пострiли снайперiв-дiвчат, як завжди, точнi. Ось перша японська машина, залишаючи за собою палаючий хвiст, мчить до землi. А ось за нею i друга... Анжелiка намагається брати приклад iз подруги та стрiляти по наїтi. Без довгих вицiлювань, щоби потрапив, так потрапив.
  Алiна ж веде стрiлянину впевнено, всi рухи плавнi, але швидкi, i красиве, як принцеси личко осяє промениста посмiшка. У двадцять першому столiттi вона величезнi мiльйони заробляла б на рекламi. Така ось чудова дiва.
  Анжелiка так само анiтрохи не розгублена, хоча так чiтко бачити просторовий вiзерунок, як загадкова бiлявка Алiна, їй не дано. Зате в Анжелiки волосся не те що снiг, а пекуче, наче полум'я напалму. I вона здатна спалити пристрастю чоловiкiв i навiть своїх ворогiв.
  Якщо японський штурмовик, падаючи, залишає за собою шлейф метеорита, то ... Це означає, що влучення, як нiколи, точнi, а рука тверда.
  Крилата армiя самураїв намагається пошкодити, кидаючи бомби вагою двадцять п'ять, п'ятдесят кiлограм, на танки СРСР.
  Їм це не особливо вдається, тим бiльше, що в бiй вступають Ла-7. Масивнi машини з гарматним озброєнням - знаряддя 37 мiлiметрiв одне i два з 20 мiлiметровими. Така важка модифiкацiя Лагга. Але є ще дещо й серйознiше: Ла-9 iз двома форсованими моторами, Так у цiєї махини озброєння взагалi найпотужнiше, її й створили за спецiальним, особистим наказом Сталiна, щоб перекрити вагу хвилинного залпу i нiмецького Фокке-Вульф, та американського Р-47 iз вiсьмома кулеметами. ЛА-9 "Т" озброєний трьома 37-мiлiметровими гарматами та чотирма 20-мiлiметровими. Ось це мiць, та ще й при цьому машина здатна i завдавати бомбових ударiв.
  Алiна шепоче:
  - Оце красень! Справжнiй винищувач, володар повiтряного океану!
  Анжелiка у вiдповiдь недбало махає рукою:
  - А ти ще подивися, якою буде вона, якщо встановити до такого монстра реактивнi двигуни!
  Алiна, змусивши горiти точним пострiлом ще одного крилатого шакала, додала:
  - I реактивнi ракети Земля-Повiтря, що самонаводяться на цiль!
  Обидвi дiвчата грюкнули один одного ногами, ступня до ступнi.
  Ла-9, за всiх своїх переваг, важким i сильним бронюванням. Через що його вага завелика, зате пайка вирубує всiх. Так боксер супертяж ганяє суперникiв ваги мухи. I валяться, як пiдкошенi японськi винищувачi, штурмовики, фронтовi бомбардувальники.
  Анжелiка тут брязнула:
  - Прилiтала я якось на Таїтi... Ви не були на великiй Таїтi?
  Алiна перебила подругу, що не в мiру розбушувалася:
  - Ти переплутала Таїтi та Токiо... Ось туди на Токiо ми подружки та полетимо. Так цих фрiцiв...
  Анжелiка, невдало стрiльнувши, мало не врiзала бiлоснiжнiй подрузi в нiс:
  - Та не фрицiв... Коли ти нарештi навчишся їх розрiзняти! Самураїв, японцiв чи вузькооких!
  Алiна погрожувала вогнезарнiй дияволицi пальцем:
  - Нас просили японцiв вузькоокими не називати через полiткоректнiсть. Адже на цих островах також ми будуватимемо комунiзм!
  Повiтряна атака японцiв захлинулась у вогненно-свинцевому морi. При чому один з Ла-9 буквально спалахнув самураями з вогнемету. Дерев'янi лiтаки спалахнули, i тим самим бiй хитнувся в iнший бiк ... Та й хитнувся. Очевидно, країна Вранiшнього Сонця спочатку зазнавала одностороннього побиття ... Радянськi вiйська, загартованi чотирирiчною вiйною з найсильнiшою армiєю капiталiстичного свiту, подiбно до досвiдченого боксера найвищого класу, тримали вiдважну японську армiю на дистанцiї i одночасно довбали її своїми довгими джебами.
  Алiна, вiдкинувши хльостким ударом ноги камiнчик, в'якнула:
  - Ми дiйдемо до Токiо, як i до Берлiна!
  Анжелiка, пiдiбравши кимось упущений автомат i всадивши з нього чергу по жовтих бритих головах, що виринули з-за пагорба, виразилася:
  - Швидко йде до успiху, хто не зволiкає давати здачi!
  Алiна єхидно додала:
  - До касирiв подiбне не вiдноситься!
  Тепер битва змiстилася на пiвдень, i дiвчатам довелося попрацювати ногами, та й ще на всю спритнiсть. Хоча у тилу знову виникла стрiлянина. Потрiбно вiддати належне японцям, вони дуже не люблять здаватися в полон. Навiть харакiрi вважають для себе найкращим результатом. Хоча подiбна смерть, дуже болiсна. Ось спробуй встроми меч собi в живiт i поверни.
  Алiна пiд бiгом пiдхоплює пальчиками босих нiг гранату i кидає її в осередок-окоп, де причаївся пiдступний самурай. Вiдразу двох японцiв викидає з цього ненадiйного укриття, i вони летять повiтрям догори дригом. Дiвча скелiться перлинними зубками:
  - Ось це я розумiю картковий розклад!
  Анжелiка також не може утриматися вiд дотепностi:
  -Перемагати можна i грубою силою, але без тонкої дипломатiї не втримаєш плодiв перемоги!
  Алiна в такт їй додає афоризмом:
  -На вiйнi є двi проблеми, знайти ворога, що сховав, i уникнути спокуси самому закопатися головою в пiсок!
  Але японцi, схоже, такої спокуси i не вiдчувають. Не бажаючи ховатися у бункерах, переходять у контратаки. Вiдчайдушнi, що змушують захлинатися кров'ю, але не бажаючи йти на найменший компромiс.
  Тiльки вперед, на кулемети та снайперськi пострiли. Трава горить, сопки виритi та димляться, трупи, зрiдка пiдбита радянська технiка, бiля якої завзято працюють ремонтнi бригади.
  Частина радянських танкiв Т-34-85 екранована по бортах, що знижує втрати, але ходовi якостi, особливо пiд час пiдйому, гiршi. Втiм зниження ергономiки не таке вже й суттєве. Крiм, хiба що, надто крутих пiдйомiв. I танки орють, а дiвчата бiжать дедалi швидше.
  Але з далеко видно чотири танкетки ... Ось це вже здорово.
  Алiна стрiляє в оглядову щiлину цього дива, а потiм збиває антену, привiтно посмiхаючись:
  - Ось уже наш розклад! Важкий, але вимагає кмiтливостi!
  Анжелiка погоджується:
  -Людина все любить складати в купу, крiм тих неприємностей, про якi готова забути! Втiм, найчастiше неприємностi навалюються купою саме на забудькуватих!
  Алiна бачить праворуч вiд себе стовбур сосни i пiдбiгає до нього, швидко використовуючи i руки, i ноги, забирається. Потiм зi зручного положення палить танкетцi в бак. Машина спалахує, блакитно-зеленим полум'ям солярки.
  Японцi кидалися в шаленi контратаки, багато кричали, часто мазали пiд час бою i взагалi билися неорганiзовано.
  Втрат радянськi вiйська також зазнавали набагато менше, нiж у ходi берлiнської операцiї, чи аналогiчних наступальних операцiй проти фашистської Нiмеччини. Та й стрiлки з солдатiв Сонця, що сходить, неважливi.
  Не було в них вiртуозної влучностi арiйських танкiстiв... Лише на п'ятий день змученi дiвчата зустрiли нарештi перший японський середнiй танк.
  Це була машина на зразок Т-34-76, тiльки трохи важча i ширша. I гармата у японцiв була, як у "Пантери", довга 75 - мiлiметрова. Танк щось був середнiм мiж "Тигром" i Т-34-76, i важив тонн тридцять вiсiм.
  Алiна хотiла розбити влучним пострiлом оптику, але в цiй машинi замiсть перископа використовувалася звичайна оглядова щiлина з дзеркалами, яку так легко, навiть влучними пострiлами заслiпити.
  Зате можна було спостерiгати поєдинок мiж японським дивом та радянською тридцятьчетвiркою.
  Бiй йшов сам-на-сам, iншi танкiсти Червоної Армiї мабуть вирiшили дати самураю шанс i не мочити колективно.
  Алiна таке благородство схвалила:
  - Правильно! Не добре було б мати надмiрну фору в кiлькостi машин та ще й перевершуючи якiстю!
  Анжелiка навпаки заперечила:
  - А я думаю, навпаки, неправильно! Навiщо ризикувати своїми танкiстами та давати супротивниковi шанси!
  Алiна хитро хихикнула:
  - А тому що це по-лицарськи! Дуже навiть по-рицарськи, один проти одного, як у середньовiчних романах!
  Анжелiка жартома заспiвала:
  - На турнiрах, на базарi, на полюваннi! Ходять чутки про вiдважного Дон Кiхота! Але тiльки у спiдницi вiн! Але тiльки у спiдницi вiн! Алiсою iз Задзеркалля просто наречений!
  Войовниця-блондинка хихикнула у вiдповiдь, показуючи язичок i промовляючи:
  - Краще бути Алiсою, а ще краще кiлером Алiною, нiж тiєю вороною, що куща писемного боїться!
  Анжелiка поправила свою чудову подругу:
  - Не куща, а столу... Та й узагалi цей вираз. Так гарнiшi. Краще побачимо дуель.
  Японський танк iз двигуном 320 кiнських сил i вагою 38 тонн не виглядав особливо рухомим. Зупинившись, вiн намагався зловити тридцятьчетвiрку, що йшла на зближення. Послiдував пострiл... Сильно повз... Потiм другий, знову молоко...
  Радянський танк також пальнув. Снаряд трохи скосив поверх вежi.
  Алiна впевнено зауважила:
  - На Т-34-85 сидить досвiдчений танкiст, зараз вiн його накриє.
  Анжелiка зазначила:
  - Лобова броня у цього танка 102 мiлiметра i кут нахилу 30 вiд вертикалi ... Може i зрикошетити!
  Алiна захихотiла, демонструючи рожевий язичок, що звиває змiйкою:
  - А мене це анiтрохи не бентежить!
  Японець знову мазав, хоч швидкiсть радянського танка трохи знизилася i вiн знову всадив. Снаряд вагою майже дев'ять кiлограмiв з дистанцiї у вiсiмсот метрiв ударив японця в чоло. Вежу танка струсило i дуло з'їхало на бiк. Анжелiка в досадi рушила кулаком по травi:
  - Ось померла! Знову промазали! Така ось невезуха!
  Алiна втiшила:
  - У цiй машинi тридцять шiсть снарядiв боєкомплект. Вона ще зможе його розрядити!
  Анжелiка пирснула смiшком:
  - Так, може! Але ось тiльки кожний промах це...
  Снаряд тридцятьчетвiрки знову таранив японську машину в лоб, i цього разу, змусивши її задимити.
  По рядах радянських солдатiв пролунали вигуки радостi, ще б такого монстрика забили.
  Нi, на тлi гiтлерiвських танкiв, цей типаж виглядає зовсiм нестрашно, але порiвняно з тим, що було... Якщо звалиться палац, то сiльська дзвiниця стане найвищою будiвлею в країнi. А якщо звалиться дзвiниця? Ефект уже не той, хоч i можна вважати успiхом.
  Пiсля третього влучення, почали рватися снаряди японської машини, що детонували... Ось вона перемога!
  Алiна навiть позiхнула, прикривши рот:
  - Так, це вже у певному сенсi слова рутина суперрутини!
  Анжелiка запропонувала:
  - Ну що, побiжимо далi, чи поспимо?
  Алiна вирiшила:
  - Краще трохи пару годин вiдключимося. Тут, схоже, вирiшують i без нас!
  Руда дiвчина-гiгант зi смiшком вiдповiла:
  - Якщо вакуумною бомбою накриє, тодi й вимкнемося.
  I обидвi дiвчата взяли i заспiвали:
  На кордонi хмари ходять похмурi,
  Край суворий тишею обiйнятий...
  Дiвчата бiйцi, повiрте чудовi,
  Тiльки п'яти босi блищать!
  I юнi вродливi войовницi як вiзьмуть i розсмiяються. Насправдi, дуже смiшно все виглядає. I босими ногами жбурнуть японцями гранати руйнiвної, колосальної сили.
  У небо злiтають цiлi фонтани уламкiв i розiрваних тiл i зброї.
  Дiвчина кричать на все горло:
  Як жили ми борючись,
  I смертi не боячись...
  Нехай комсомолки Сталiна живуть,
  Тепер нам Арес князь,
  Ворогiв затопчемо в бруд,
  I буде злому фюреру капут!
  I буде злому фюреру капут!
  . РОЗДIЛ No 14.
  А в Енрiке, цього хлопчика великого актора, тривали веселi та райдужнi зйомки, в яких вiн брав участь.
  Iншi воєводи та стольники схвально загомонiли. Загалом вони теж схилялися до плану щасливого князя. Тим бiльше, що улюбленець царя Шуйський довiв, що вiн вмiє брати фортецi i здатний перемагати, майже нiколи не помиляючись у своїх розрахунках.
  Князь Семен також нахилив голову, вiн розумiв, що загалом Петро має сенс, не залишати в тилу дiр. Але поступатися не хотiлося i вiн права рука полководця запропонував:
  - А нехай iноземнi юнаки висловляться. Що їм мовчати, може порадять.
  Андрiйко встав, облизнув жирнi вiд оленини губи i промовив:
  - Моя думка нiчого не варта, тому що я мало знаю сучасну Русь та Європу. Але якщо Вiльно столиця Литви, а Кракiв Польщi, то треба володiти ними обома. Тож може роздiлити армiї, i одна вiзьме Кракiв, а друга Вiльно.
  Петро Шуйський з ревом вiдкинув iдею:
  - Роздiлити сили? За двома зайцями поженешся, жодного не спiймаєш. Моя думка тверда, йдемо на Вiльно i досить обговорень ... - Тут голос князя раптом став тихiше. - А ти Андрiйко покажи, як ковалям робити багнет. Вже пора за обiд, а виступати краще на свiтанку. Тож встигнеш.
  Андрiйко впевнено пiдтвердив:
  -Я Вам ще й схему намалюю! Адже це так просто, та й зразок потрiбний є.
  Хлопчик зробив крок. Адже недарма в кiно вiн грав роль попадання-пiонера.
  Енрiке не втримався i встрiв:
  - А я можу вам пiдказати, як балiстику стрiл, дальнiсть та точнiсть польотiв покращити, а так само, як отрути для змочування їхнього вiстря виготовляти.
  Петро Шуйський вигукнув:
  - Ого! Та ви, я бачу, багато в китайцiв навчилися. Такi розумнi хлопцi, чудово!
  Андрiйко з усмiшкою помiтив:
  - I це ще не все! Можна порох зробити бездимним, а по пiхотi стрiляти картеччю. Ми багато чого знаємо. Як, зокрема, гармати iз казенної частини заряджати та...
  Енрiке заявив:
  - А також особливi бомби напалмовi. Їх можна з мортири метати.
  Князь Шуйський перебив:
  - Не всi одразу хлопцi! Давайте частинами свої iноземнi знання скидати... Спочатку багнет освоїть, а отрути? Не знаю, як Iван Васильович, царство йому на вiки, поставиться, якщо ми його варитимемо. Що ж до стрiл, то чи не складно виготовляти їх?
  Енрiке, ударяючи себе в груди, запевнив:
  - Думаю, нi! Тiльки оперення стрiлоподiбне потрiбно зробити i ближче до вiстря. Тут, гадаю, це не займе багато труднощiв у порiвняннi зi старим.
  Князь наказав: - Все слiдуйте за мною.
  Оршанськi кузнi вже димiли. Курились i неслися в небо сизi баранчики, стукали молотки, кувалди. Голi до пояса ковалi посилено працювали, серед них були i як старi, так i багато хлопчикiв учнiв. Останнi працювали босоногими i мали чимало опiкiв на ступнях та жилистих тiлах.
  Пiонери-попадцi йшли кульгаючи, новi чобiтки розтерли ноги i здавалися способом витонченого борошна. I спекотно було, трохи каламутило пiсля вина, скуштованого за столом. Хоча Шуйський завбачливо i наказав сильно розбавити хмiльнi вина водою, адже попереду ще багато справ. Але все одно з незвички вiдчуття неприємнi. Енрiке насилу стримувався, i намагався глибше дихати через нiс, щоб не зганьбити себе мерзотним зригуванням.
  Андрiйко, втiм, тримався молодцем. Показав багнет, i потiм, скинувши майже весь одяг, почав показувати, як прилаштовувати цю штуковину в дулу мушкета. Заодно i позбувшись чобiт.
  Енрiке та iншi хлопцi також скинули чобiтки i теж вирiшили допомогти ковалям. Зокрема Вадик почав малювати їм нову схему плуга. I навiть розповiв про трипiлля та багатопiлля. Iншi хлопцi також дiлилися знаннями. Зокрема, щодо культиваторiв та форм лопат для сiльського господарства.
  Енрiке також їх у чомусь просвiтив. Звикли до спеки, хлопцi ожили...
  Ковалi дивилися на схеми, почали щось робити, але князь Шуйський грубо втрутився i стукнув кулаком по ковадлi:
  - Мене лише ратна справа цiкавить! А сiльськогосподарським iнструментом пiзнiше займемося, коли довгоочiкуваний свiт прийде на нашу землю. I гармати по-новому робитимемо, але... Це ви вже коли до Тули приїдете нам докладнiше перекажете. Адже це секретом має стати!
  Хлопцi погодилися i стримали запал... Енрiке раптом знiяковiв, кинувши на погляд на свої босi ноги.
  Шуйський пiдбадьорив огольцiв:
  - У походi можете i своє одягтися. Тим бiльше, що менi сподобалася ваша форма, у лiсi її майже непомiтно.
  Машка по крутому набула:
  - Звiсно ж! Адже це хакi. Колiр захисту, i мабуть ви хочете...
  Князь Шуйський пiдтвердив:
  - Правильно! Я хочу i свою армiю так само переодягнути... Не всю, а поки що розвiдникiв. Адже вас на деревi, гадай, ляхи й не помiтили.
  Енрiке хихiкнув:
  - Звiсно ж! Тiльки ви не зовсiм тут маєте рацiю князь.
  - Це чому! - Наслiдуючи Iвана Грозного, Петро Шуйський зсунув брови. Намагаючись надати собi вигляду квестора Стародавнього Риму.
  Хлопчик-попаданець вiдважно вiдповiв:
  - Тому що вони нас як помiчали... Помiчали, але не бачили....
  Шуйський перебiльшено голосно засмiявся i пiдбадьорив огольцiв:
  - Ви з почуттям гумору у ладах хлопцi.
  Так дотемно працювали, вчили, повчали та збиралися. Потiм короткий перед походом сон. Перед виступом, на свiтанку,
  Енрiке переповненому емоцiями та враженнями, дещо встигло наснитися.
  I цей сон, зрозумiло, теж був вiдзнятий у кiно, на просунутi кiнокамери.
  Тiло жбурляло з боку на бiк, здавалося, що ти пливеш у суцiльному вогненному океанi. Потiм океан згас, i все стихло, нi оглушального гуркоту, нi болю, що припiкає. Перед очима легкий iскристий туман i вiдблиски, немов вiд спалахiв, загалом дрiбниця. Туман розвiявся дуже швидко, ожили, швидко схопившись з поверхнi, i його напарники i напарницi. Пролунав чийсь глузливий, немов при цьому змiнений електронiкою голосок:
  -Ласкаво просимо, схоже ви на новiй планетi у космiчних iмперських свiтах.
  Машка Скворцова гордовита, наче принцеса з роду Вiндзорiв, вiдкинула витонченою нiжкою гострий камiнчик.
  -Планета, як планета. Навiть сiра... Пiсля того, як снами сталася катавасiя, тут зовсiм небагато вражень.
  Свiт навколо був i справдi небагатий, невисокi гори, боязкi, як сiрники, що пiдгорiли, подiбностi дерев, пара не особливо яскравих свiтил. I не видно фауни, навiть не чути сверблячки комах, ґрунт пiд ногами кам'янистий, вкритий шаром попелу. Наче земля вигорiла вiд сильнiшої пожежi.
  -Так, трохи суворо.
  Потягло прохолодним, болiсно свiжим вiтерцем. Андрiйко i Петро були також поруч (Ведмедик i Вадик кудись зникли), вся четвiрка виявилася зовсiм голою, магодракони дотрималися обiцянки - не дати їм технiчних переваг у чужому для себе свiтi. Енрiке пiдняв руки вгору i, вiдчуваючи смаглявою оголеною шкiрою бадьорi пориви iнопланетного зефiру, весело прокричав:
  -Квазарно! Абсолютна свобода! Казарма закiнчилася, тепер нас лише четверо i ми, як Робiнзони космiчного масштабу!
  Машка повернулася, вона стала вищою i бiльшою, з майже сформованою дорослою фiгурою, безглуздо мигнувши довгими вiями.
  -Не люблю порiвняння з Робiнзоном! Вiн проста по сутi людина, та ще досить боягузливий. Ледве зi страху не окосел, побачивши лише один слiд!
  Енрiке образився на незрозумiлiсть дiвчини:
  -Це ти, що не зрозумiла - сленг? Я хотiв сказати... Що ми подiбнi до пiонерiв, тiльки iзольованих вiд основної метрополiї.
  Андрiй зробив кiлька крокiв i озирнувся. Блискучi, майже дзеркальнi сопки, з волошково-фiолетовим вiдливом трохи тремтiли, немов у них жила жива органiка.
  Найбiльша з гiр була напiвзруйнованою, сильно перекошеною у зламаних щiлинах та смужках.
  -Цей свiт пастка! Вiн дуже небезпечний, звернiть увагу на зловiсну тишу.
  Енрiке насупився, тиша була й справдi надто мертвою. Як на цвинтарi, у Замогiлля, у надрах сирої землi.
  -Дiйсно, де комахи, птахи, навiть черв'яки зникли.
  Машка спробувала вирити позбавлену взуття ногою ямку, раптом вона скрикнула, вiдсмикнувши голу ногу.
  -Пiкає!
  Енрiке пiдскочив, накривши вiдстань легким стрибком гiрського барсу (вразившись своїм сили, що казна-звiдки вiдкрився), у ямцi тьмяно мерехтiв зловiсний зеленувато-фiолетовий чад.
  -Обережнiше, вiн радiоактивний. Це, зважаючи на все, похiдна вiд транс-плутонових елементiв!
  Хлопчик Петро зiщулився.
  -У нас можуть бути великi неприємностi! Навiть дуже великi.
  Енрiке впер руки в боки i, випнувши груди, з розстановкою промовив:
  -Хочеш сказати, що ця планета є радiоактивними хижаками?
  Телепат (А Петро в цьому снi i справдi знайшов здiбностi читати думки) здавався вкрай розгубленим. Немов кошеня в оточеннi хижих щурiв:
  -Майже вгадав! Цi магодракони обiцяли нам веселе життя. - Хлопчик нервово хихикнув, забив ногами, так як п'ятки припiкав грунт, що святиться. - Подумай сам, атмосфера киснева, свiтла вистачає, а тут лише однi чахлi напiвспаленi кущики. Свiт, позбавлений фауни iз мертвим повiтрям.
  Енрiке потягнув повiтря носом i кивнув:
  -Сильно пахне озоном бiля анiгiляцiйного реактора, аналогiчний процес спостерiгається. Тодi ми маємо одну превентивну мету, термiново знайти зброю. Де воно може бути?
  Петро, схоже, впорався з хвилюванням, хоч з гладкого чола i скотилося кiлька крапель поту.
  -Я дещо зрозумiв! Григорiю, ти маєш велику силу, але я теж телепат, i дракони вiд мене не так сильно блокували свої думки, боятися тебе. Зброя у найвищiй точцi планети, там i наш одяг.
  Хлопчик, який став тут головним, вигукнув:
  -Тодi це спрощує справу!
  Ялиновий-молодший, який зараз став офiцером зiркового флоту, вмостився в позу лотоса. Вiн згадував уроки, отриманi в магiчнiй школi Тибету ( коли це було i скiльки йому зараз рокiв, адже вiн досi виглядає хлопчиськом), елементарнi ази бачення третiм оком. Однi вiдчуття, тяжiння сили та маси. Ось видно ментальний силует великої гори, вона далеко, тисячу миль звiдси. А ось це вже серйозно, тисячi злiсних, дурних iстот оточують їх. I головне, навiщо ж не їдять цi радiоактивнi бiлкової їжi, а думки, точнiше, суцiльнi тупi емоцiї, розiрвати, спалити, вбити!
  -Так, нам буде жарко! Голими руками їх не вiзьмеш, пекучi, хоч... Каменi готуйте, дамо їм урок i прорвемося до верховної гори!
  Чотири бiйцi СС (супер солдати позначає подiбна абриватура) - не так уже й мало. Але скiльки у них ворогiв, монстрiв десятки тисяч, вони насуваються майже безшумною лавою, килимовою зграєю. Ось вони виповзають з-за пагорбiв, сяючи багатобарвним покривалом. Запах озону стає значно сильнiшим, вiн буквально мучить нiздрi, адже у великих кiлькостях це отруйний газ. Температура повiтря також пiднiмається, цi вогнянi iстоти схожi на рiдкий розплав рубiнiв, смарагдiв, сапфiрiв, топазiв та iншого камiння, та ще зi штучним пiдсвiчуванням. Їх форма: четверо з'єднаних нестабiльних кулi. Кулi то витягуються в елепсоїд, то в прямокутник, або ромбдоїл, i тоненькi щупальця з чотирипалими клешнями дряпають базальтову поверхню. Енрiке з силою метнув камiнь, удар був сильний i точний, одна з кульок на тiлi монстра лопнула, бризнули напiврiдкi кольоровi уламки.
  -Один - нуль! Рахунок вiдкритий!
  Машка не втрималася вiд зауваження i, зробивши вдалий кидок, безтурботно продовжила.
  -Два - нуль! Лiдуємо з вакуумним рахунком!
  Зовнi сухуватий, але жилистий Петро, метал камiння з методичною холоднокровнiстю катапульти, iншi бiйцi кидали з буянням шалених тигрiв.
  Однак зупинити радiоактивний потiк було неможливо, та й велике камiння закiнчилося. Лютий стрибок, i майже по вертикальнiй дзеркальнiй поверхнi вдалося видертися на сопку. Добре, що вони так чудово натасканi, навiть кiшцi не пiд силу видертися i втриматися на стiнi, що ковзає. Хлопцi залiзли на майданчик та стояли на смерть, юлiнги не здаються! Монстри намагаються взяти сопку штурмом, вони дерються, зриваються, i всi лiзуть i лiзуть. Вiн несе їх радiоактивним жаром, доводиться збивати їх блискавичними ударами рук, нiг i камiння, iнакше вони просто засмажать своїми розпеченими тiлами.
  -Тримайтеся, чудовиська повиннi видихнутися!
  Проте їхнє становище, як i ранiше, виключно небезпечне. Монстри з транс-плутонових елементiв усi прибувають, їх уже мiльйони, стає спекотно, немов у пеклi. Скеля починає сильно нагрiватися, припiкаючи босi ноги, а зваленi в купи багатобарвнi чотири складовi iстоти, що пiднiмаються все вище i вище.
  Машка Скворцова першою з бiйцiв (дiвчисько, що вiзьмеш) втрачає холоднокровнiсть:
  -Енрiке, ти наш герой, ну зроби, що не будь!
  -Точнiше? - Хлопчисько попадане Яловий зробив вигляд нiби нiчого не зрозумiв.
  Андрiй Соколовський крикнув у розпачi.
  -Використовуй надсилу! Якби ж я мiг сам!
  Андрiй рiзко рушив рукою, i маленький камiнчик застрибнув у долоню.
  -Вийшло! Я на новому рiвнi!
  Енрiке й сам розумiв, що лише можливостi гiперенергiї можуть їх урятувати. Потужний телекiнетичний удар i сотнi найближчих монстрiв розлетiлися в рiзнi боки.
  -Працює! Всаджуй сильнiше.
  Енрiке, концентруючи силу, завдає удару за ударом, деякi з монстрiв, стикаючись, вибухають феєрверками. У повiтрi стає все спекотнiше i жаркiше, цей кошмар нагадує планету "Вогненна трясовина". Райдужний пил виїдає очi, забивається в нiс, радiоактивнi елементи роз'їдають носоглотку, викликаючи напади задушливого кашлю. Личик Машки Скворцової став пурпурно-зеленим, густi радiоактивнi iзотопи випалюють легенi, дiвчинку схоплюють судоми i починають бити конвульсiї. В iнших вигляд i справи не набагато кращi, а монстри все насiдають i насiдають, таке вiдчуття, що вони навмисне зiбралися з усiєї планети. Так воно i є, адже проклятi гiперплазмовi мiжзорянi летуни обiцяли скинути в безодню Ада, звiдки з живих нiхто не повертався. Андрiй також вкрився плямами i пухирями, шкiра почала облазити, спекотний жар пожирав залишки кисню, у розпачi зiрковий хлопчик скрикнув:
  -Ми горимо, живцем! Гришка, ти анти-дракон, збий пекельний ураган!
  Колишнiй син олiгарха, задихаючись i стiкаючи потiм, промовив:
  -Їх дуже багато, у мене не вистачає сил.
  Машка, хитаючись, вiдкинула ослаблiшою рукою важкий камiнь, i вже непритомнiючи, прошепотiла.
  -Водоспад, водоспад зливи! Використовуй...
  В лютi Енрiке вирвав сильну психо-кiнетичну хвилю, збивши шари нападникiв. Частина монстрiв спресувалась, але пил вiд цього став ще густiшим, легенi буквально розривало, тим бiльше що транс-плутоновi елементи буквально пропалювали тканини. Злива, дощ, тiльки це здатне зупинити десятки мiльйонiв отаманiлих "плутоникiв". Викликати шторм, водяне торнадо, загасити сатанинське полум'я повзучих реакторiв! Ось як цього досягти!? Вмiють це людськi гуру, присвяченi найвищого рiвня. Невже вiн, зоряний принц слабший за людей Землi. Збери всю силу, впливай на простiр, тодi потоки води, що зависли в стратосферi, конденсуються i бурхливим потоком обрушаться зi страшною силою на опалену поверхню радiоактивної планети. А чудовиська всi лiзуть i пруть суцiльною плутоновою лавиною, як важко стримувати їх i водночас збирати хмари на цiй майже пустельнiй територiї. Останнiй iз команди ЗПР-СС, Петро Лисичкин вийшов iз ладу, забившись на кшталт епiлептичного нападу. А бiднi дiвчатка, їхня оксамитово-золотиста шкiра практично повнiстю злiзла, мiцнi, цiлком повнозрiлi тiла, перетворилися на суцiльну виразку, та й вiн сам виглядає не набагато краще. Лише стан гiпербоєвого трансу не дає знепритомнiти i здатнiсть до пересування. Як жахливо тиснуть вони своєю масою, десятки мiльйонiв озвiрiлих атомних гусениць. Стовiдсоткова концентрацiя уявної енергiї, тиск наростає. Навiть камiння починає червонiти, температура - анiгiляцiйна пiчка, у його бойових друзiв опадає спалене м'ясо, оголюються кiстки. Давай, збери всю силу розуму ще трохи!
  В головi Енрiке промайнула бойова пiсенька:
  Куди бiжиш ти дiва молода,
  Адже видно шлях до порятунку далекий!
  А осiнь на деревах пишних золота,
  Ти втратила поспiхом черевичок!
  
  Вiдповiла менi юна красуня:
  Напав на нашу Землю лютий ворог!
  Залила супостатам горлянку горiлка -
  Зазнає, вiрю, Вермахт жорсткий крах!
  А менi не буде так на серцi гiрко!
  
  Вiдповiв їй я юнак iз душею,
  Ми переможемо, ми знаємо це твердо!
  Не правити над планетою Сатаною,
  Виблискувати, пестячи свiт нам яскравим зiркам!
  
  Для цього порука гострий меч,
  До нього граната, лучемет та бомба!
  Ми не дамо наш будинок худобам пiдпалити,
  Нехай простоїть будову вiчно, довго!
  
  Дiвчисько менi у вiдповiдь в губки шльоп:
  Подарунок поцiлунок, що меду солодший!
  Мене нагорода пiсля сiчi чекає,
  А супостат зiграє у темну скриньку!
  
  Що космос, а що лицарський турнiр-
  Одне порiвняння та одне покликання!
  Ми свiтобудови силу пiдкоримо,
  Нехай буде злiсним це в настановi!
  Вже перестаєш вiдчувати матерiальний свiт, все стало суцiльною енергiєю, тiло сяє, як лампочка. I ось виблискують блискавки, спочатку одна, потiм iнша. Грозовi розряди пронизують густою сiткою все небо, зламанi свiтловi лiнiї перетворюють чорнильно-попелясто-сiре небо на суцiльний океан шаленого полум'я. Чути приголомшливий гуркiт, i величезнi маси води нестримним водоспадом обрушуються на поверхню. Шалена стихiя колосальних, все пожираючих потокiв сплiтається на живий самокольоровий килим радiоактивних монстрiв. Вони настiльки розпеченi, що мiльйони парових гейзерiв, тисячами вулканiв вивергають слiпучу сумiш радiоiзотопiв та пари. Бурхливе газо-плазмове торнадо пiдкидає вгору тлiннi останки наполовину спаленої четвiрки. Бiдолашнi юлiнги, вони й так уже наполовину перетворилися на скелети. Гришка продовжував усе сприймати у прискореному ритмi, вiдчуваючи простiр усе нейтронами мозку та ритмами серця. Сила левiтуючого польоту, вже знайома i все ще незвичайна, здається, що силою думки тримаєш у повiтрi пошкодженi тiла, не вiдчуваючи густих, крижаних струменiв, що бентежать навколо тебе. Вони рухаються зграєю птахiв, розсiкаючи запорошену атмосферу швидше за реактивний лiтак. Потрiбно поспiшати, ще трохи й почнеться незворотна ланцюгова реакцiя. Хоча вона й буде ослабленою, але десятки мiльйонiв транс-плутонових бойовикiв рвонуть iз силою еквiвалентною тисячам ядерних бомб, якi впали на Хiросiму. Поверхня з'являється з зростаючою швидкiстю, i ось вона велика скеля, найвища точка цiєї планети. Верхiвка покрита перловою сумiшшю крижаної та вуглекислої шапки. Вона вражає бiлизною, боляче рiжучою запаленi очi. Вже перебуваючи в пiдлозi коматозному станi, Енрiке зарулив у ледь помiтний вхiд, сьоме почуття пiдказувало, що саме там захованi бойокостюми та зброя з аптечкою. Тим бiльше, навiщо тодi ставити товстi дверi iз невiдомого металу. Останнiм зусиллям волi Енрiке змусив її розкритися, подальшi спогади набули уривчастого характеру. Вже на автопiлотi вiн ввiв врятованим братам по зброї сильнi лiки-регенератори. Це жахливо, бачити, що у пiдлiткiв, майже дiтей, замiсть кiнцiвок обвугленi кiсточки. Потiм стало темно i спокiйно, i лише черговий жахливий сон отруйною голкою мучив душу.
  Йому снилася рiдна Земля з її величезними розкiшними лiсами, дерева, густо обвiшанi соковитими плодами, у яскравих кольорах. Рiдне село, акуратнi хатини, його здоровi, веселi колишнi друзi, жiнка, що замiнила рiдну матiр. Адже коли вiн немовлям смоктав її груди, хiба вона не була йому мамою! Бiдолашнi членистоногi ритококи, вирощенi у своїх iнкубаторах i з дитинства, помiщенi в казарму. Вони нiколи не впiзнають тепло материнських грудей, не почують биття серця, що любить, не пiзнають елементарної людської ласки. Їхнє життя суцiльна муштра, навчання ненавидiти, вiра у вбивство, як у вищу доблесть, свiт-казарма, iмперiя-застiнок. Ритококи нещаснi та ущербнi вiд народження, ось знову чується гуркiт їхнiх каральних винищувачiв. Вони навмисне випускають такi звуки, що лопаються перетинки, розсипаються шибки i навiть зриває дахи. Ось i бойовi кiборги скидають маскування та матерiалiзуються. Багаторукi металевi гоблiни вiдключають камуфляж, виростаючи жахливими привидами iз кристального, прозорого повiтря. Тим, кого спалив вогонь, вважатимуться пощастило. Хоча це так болiсно горiти, як смолоскип i крутитися, завиваючи диким дзиґом, безуспiшно намагаючись збити невблаганне полум'я. Жителiв вбивають безжально, витончено, вагiтних жiнок пiдвiшують догори ногами, потiм мiнi-винищувач злiтає i, приземляючись, ударяє їх головою та животом об землю. При цьому вони настiльки розраховують рухи, що жертва помирає не вiдразу, а попереднiй укол психотропних речовин не дає знепритомнiти. Багатьом селянам проколюють загостреним тросом животи, нанизуючи людей, як м'ясо на шашлик, зверху на тiла сиплють iзотопи, i вони повiльно пiдсмажуються у радiоактивному випромiнюваннi. Тiла жертв мляво тремтять, а винищувачi та фланери неквапливо планують над сусiднiми селищами, демонструючи свою збочену жорстокiсть.
  Найстрашнiше, його рiдна мати. Позбавлена прикрас, вона тепер гола, майже чорна вiд кiптяви з молочним волоссям, тiкає вiд страшних механiчних скорпiонiв i ще бiльш жахливих звiрiв з обличчями перекачаних гарненьких людей. I її наздоганяють, грубо валять на високу пишну траву та помаранчевими квiточками, що це вже здається театральним, надуманим кошмаром. Величезний кiборг вистачає її руки, пiдкреслено повiльно ламає їх, судячи з конструкцiї, це пiлотований термiнатор "Катафалк"-17, з цiлим катуючим арсеналом на борту. Ось його кабiнка розкривається, i вiн бачить задоволену хлопчачою пику. Так, це до нервового тику остогидлий проклятий Петро - косить очi i пiдморгує.
  -Дивися Енрiке, якi лапки у цiєї членистоногою макакi, висмикнемо їх з тiла i пришиємо крильця.
  В однiй iз рук кiбор-жаху i справдi видно прозорi крильця величезної бабки.
  -Ноги їй нi до чого!
  Променi лимо-лазерiв зрiзають стрункi ноги ще молодої та гарної жiнки. Енрiке реве, як бик i в дикому стрибку дострибує до неприємної фiзiономiї, всмоктуючи кулак, i iз задоволенням вiдзначаючи, як ламається шия i хрумтять суглоби хлопчика-кiллера. Вiдламана голова вiдлiтає, очi спалахують вогнем пекла, з очних ям вивалюються змiйки. Чується громовий смiх, вiд якого трясе всю поверхню.
  -Смертi немає! Ти що, забув? Я став сильнiшим, пiднявшись вгору по ступiнчастiй пiрамiдi. I ось голова росте, випущенi змiї множаться. Ось вона розмiрами з Арарат, як скеля пiднiмається потворне змiїне тiло, а iкласта кiлометрова паща заковтує Ялового. Енрiке смикається, б'є, у щось потрапляє i остаточно прокидається.
  Iдiотизм якийсь - сон увi снi!
  Точнiше сказати всi сюжетнi фiльми i знiмаються на кiнокамеру.
  Мабуть рiзким рухом хлопчисько-попаданець потрапив бiдному реальному, хоч i в сновидiннi, Петру в щелепу, хлопчик лежить непритомний зi скошеним пiдборiддям. Машка кидається до нього.
  -Енрiке, навiщо ти його так! Вiн i так ледве отямився, костолом, "анiгiлятор", вiрнiше, як на вашу думку - садист!
  Схилившись над Петром, вона третє хлопчику обличчя, пiсля регенерацiї вiн виглядає ще тендiтнiшим i схудлим, та й вона злегка зменшилася, скинувши добрi п'ятнадцять кiлограм.
  -Ти тварина, Като-мастодонт!
  Енрiке i сам обгорiв не набагато менше їх, i це вже починає дратувати, тим бiльше йому i самому соромно.
  Хтось плескає йому по щоках i Ялиновий прокидається по-справжньому. Схоплюється з соломи i швидко накидає камуфляж. Пiсля чого хлопчики виступають.
  Андрiйко вiдмовився сiсти на коня, мотивуючи це тим, що вони не повиннi втрачати форму.
  - Ноги повиннi мiцнiти вiд переходiв, а одне мiсце, якщо цiлий день провести в сiдлi, болiтиме.
  Машка отруйно вiдзначила:
  - Так, якщо ти маєш на увазi саме зад, то й так болить вiд твердих сiдел.
  Кавалерiя рухалася неквапливо, щоб не вiдкриватися вiд пiхоти, а самi хлопчаки додали кроку i вийшли в авангард. До них пiд'їхав сам Шуйський i почав ставити запитання:
  - Ось, наприклад, є у китайцiв рiзнi зiлля, що дозволяють воїнам стати в сто разiв сильнiшими i бути велетнями?
  Енрiке скривив рота:
  - Подумай княже, якби у них таке, коли б вони сидiли в себе в Китаї? Та весь свiт був би вже пiдкорений раттю в сто разiв сильнiший за людську!
  Петро здивувався вiд такої вiдповiдi i замовк. Гришка ж озирнувся, уважно розглядаючи росiйську рать, що йшла.
  Тут було близько вiсiмдесяти тисяч бiйцiв - сила на той час величезна. Щоправда, начебто збирали й великi ратi, наприклад, Iван Васильович Грозний пiд Казань зi ста п'ятдесятитисячним пiдступив.
  Але це була загальна кiлькiсть росiйських вiйськ, до якої їх довели перед останнiм Казанським походом. Насправдi пiд саму Казань прийшло тисяча дев'яносто, що втiм теж чимало. Що стосується нiбито мiльйона татарських вершникiв хана Батия, якi вторглися на Русь, то сучаснi дослiдники вважають, що їх було не бiльше ста сорока тисяч, а деякi називають i меншi цифри, не вище вiсiмдесяти, i сумарно їм протистояли не меншi росiйськi сили. Хоч i розкиданi за рiзними гарнiзонами.
  Так що армiя, що йде велика. I чудова ... Попереду всiх легка татарська кiннота. Є навiть калмики, черкеси. Козаки з окремими куренями. У своїх бурках, незважаючи на спекотний Август. Запорожцi з чубами, причому, наче завитими, донськi з шапками, а ще яєцькi. Останнi взагалi мають головнi убори, наче пiлотки.
  Дворянська кавалерiя трохи позаду. Воно дуже строката, зiбралися воїни з територiї за середньовiчними мiрками величезною, та й зараз також. У царя Iоанна вже землi бiльше, нiж у всiй Європi, навiть якщо вважати європейськi споконвiчно росiйськi землi поляками та литвинами.
  Чоботи у дворян так надраєнi, що свiтяться на сонцi, як i шабельки. У багатьох шоломи прикрашенi пiр'ям, у найзнатнiших бояр павичi. Попони на конях та чепраки з розкiшною вишивкою, у багатьох золотi. Вiйсько, наче казкове.
  Стрiлецька пiхота теж у каптанах бiлих та червоних, мушкети, шабля за поясом. Мiж ними йдуть копiйники, озброєння, звичайно ж, списами та алебардами. У деяких ще й цибулi за спинами. Поки ще мушкети важкi, заряджати їх довго, точнiсть теж не дуже. Так що хороша цибуля може бути i краще. Хоча моральний вплив сильний.
  Може саме з цього Пiссаро зумiв розбити сили iндiанцiв, якi стократно перевершували, хоча поки з мушкета вистрiлиш, у тебе дюжину iндiанських стрiл всадять. А от якщо ще стрiлу отрутою кураре просочити, взагалi кiнець з одного влучення.
  Але луки все ще в ходу ... Як i рiд вiйськ копiйники. Енрiке подумав, що винахiд багнета дозволить поєднати функцiї копiйника i мушкетера, що в свою чергу пiдвищить ефективнiсть росiйської армiї. Взагалi Iван Васильович, перемiгши в цiй битвi, може i всю Польщу завоювати. Сили у них вистачить i розуму теж.
  Мiсцями калюжi ще не встигли висохнути, i Грицько iз задоволенням шльопає по них звiльненими вiд чобiткiв ногами. Натерли йому "копити" добряче, не розношенi ще... Хоча босонiж у походi тiльки хлопчики не старше рокiв шiстнадцяти, старшим хлопцям, мабуть, стрiмко. Та й їм ще можна.
  . РОЗДIЛ No 15.
  Алiна прокинулася пiсля довгого та бурхливого сну. Вона вiдчувала себе набагато бадьорiше i їй захотiлося їсти. Обидва пiдлiтки-масажисти кудись пiшли. Поруч сидiли хлопчик i дiвчинка теж видно з блатних, якщо судити по наколках. Але з бiлими пов'язками на рукавах.
  Хлопчик, бачачи, що дiвчина прийшла до тями. вигукнув:
  - Лежiть спокiйно, ми зараз покличемо лiкаря!
  Алiна заявила, граючи бiцепсами:
  - Я собi добре вiдчуваю! I якщо треба, то й у третiй бiй пiду!
  Дiвчинка з наколками помiтила:
  - Я знаю, що ви тiтка крута, але слiд обережнiше ставитися до свого здоров'я.
  Хлопчик натиснув кнопку виклику i зазначив:
  - Лiкар, якраз, дуже добрий.
  Алiна зневажливо пирхнула, але не стала сперечатися. Незабаром з'явилися три представницi прекрасної статi. Однiєї було рокiв тридцять, двом iншим не бiльше на вигляд двадцяти. Вони начепили на свої руки тонкi медичнi рукавички i почали ретельно обмацувати дiвчину-кiллера, нiби обшукуючи. Оглянули їй рота, перевiрили очi, вiдстовбурчивши повiки.
  Нарештi жiнка в бiлому халатi промовила:
  - У неї чудове здоров'я! Через кiлька днiв може битися.
  Алiна посмiхнулася:
  - За кiлька днiв? Гаразд, зачекаю, а що робити зараз?
  Жiнка в бiлому халатi холодно вiдповiла:
  - А це вже не наша справа.
  I вони покинули кабiнку. Дiвчина-кiлер почувала себе виспалою i хотiла зараз скупатися в басейнi, i запитала:
  - Ну, чи можу я...
  Хлопчик-кримiнальник вiдповiв:
  - Нi! Нинi вас слiдчий викликає на допит. Так що поки що розваги вiдкладаються.
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - Слiдчий? Що ж, це дуже приємний полковник. Я прийду до нього. Це навiть цiкаво буде.
  Дiвчина перевдяглася в робу i зашльопала босими ногами. На неї навiть не стали надягати наручники i супроводжувала лише одна наглядачка. Чомусь була впевненiсть, що Алiна не втече. Можливо, захоче ще на рингу заробити. Та й умови тут змiсту цiлком нормальнi.
  Перш нiж пiти, дiвчина-кiлер випила капучiно та закусила шоколадними пончиками. Вона була у гарному настрої. Вiрила, що мафiя сильнiша за закон. I що в жодному разi їй нiчого не загрожує.
  Жити було весело навiть у в'язницi.
  Алiна тупала, пiднiмаючись нагору. Стадiон розташовувався пiд землею, як i всi iншi споруди. Пiд Москвою перебуває чималих розмiрiв мiсто, яке зберiгає безлiч таємниць. I переважно його контролювала мафiя. Як кажуть:-Рiшення мафiї в життя!
  I ця влада справдi сильнiша i за закон, i про думи, i навiть про президента.
  Алiна прочирикала:
  - На великому каретному, мафiя безсмертна!
  Згадалося, що навiть у фантастичних романах про майбутнє теж iснує мафiя. Хоча, наприклад, у Стругацьких та Єфремова була iнша думка про майбутнє людства. Без мафiї та злочинностi взагалi. Хоча питання, чи не буде такий свiт нудним? Ось, наприклад, який кайф поставити свiй стан у казино. А може навiть суму, що перевищує стан. I при цьому, ясна рiч, виграти!
  Одна з жiнок-зечок перервала її думки, крикнувши:
  - Оце бiла смерть!
  Алiна набридла i вiдповiла:
  - Дивлячись для кого! Хай буде у славi епоха панування мафiї!
  Пара зекiв вигукнула:
  - Рiшення мафiї у життя!
  Алiна продовжила свiй рух. Вона вже у роздiлi, де засiдали слiдчi та проводилися допити. Звiдкись чути був жiночий голос, видно було щось болюче.
  Але ось броньованi дверi. I її вводять до кабiнету. Петро сидить на колишньому мiсцi. Перед ним чашки кави з молоком та ватрушки.
  Алiна з усмiшкою кивнула:
  - Мерсi!
  Полковник зазначив:
  - Ви чудовi! Видно неабияк освiжилися.
  Дiвчина-кiлер кивнула:
  - Так, правда! Освiжилася до першого числа. I розiм'яла собi м'язи та щелепу!
  Iванов посмiхнувся i вiдповiв:
  - Проте на вас висять серйознi звинувачення. I вас вiдправляти за межi Росiї незаконно.
  Алiна хихiкнула i вiдзначила:
  - Закон, що дишло, куди повернеш, туди й вийшло!
  Петро заперечив жорсткiше:
  - З такою логiкою ти з в'язницi нiколи не вийдеш!
  Дiвчина-кiлер розсмiялася i помiтила:
  - Пiсля виборiв дев'яносто шостого року, коли було порушено та попрано всi мислимi та немислимi закони, якось говорити про право, влада втратила моральнi можливостi!
  Петро помiтив:
  - Росiя пройшла тривалий та важкий шлях реформ та демократизацiї. I що все це пустити на смарку?
  Алiна зазначив:
  - Це не тi комунiсти, що були ранiше. Вони б продовжували ринковi перетворення. А Зюганов кращий за Єльцин хоча б тим, що здоровий!
  Полковник зазначив:
  - Про полiтику можна говорити довго, багато годин. Ото краще вiзьми вiд мене подарунок!
  I старший слiдчий з-пiд столу дiстав букетик квiтiв. До чого вони були дiйсно красивi та рiзнокольоровi.
  Алiна свиснула:
  - Ого! Ти мабуть на них мiсячний оклад викинув.
  Петро з усмiшкою заперечив:
  - Не перебiльшуй! У нас службовий оклад дуже хороший.
  Дiвчина-кiлер рикнула:
  - Тому тобi й подобається нинiшня влада!
  Полковник похитав головою.
  - З чого ти взяла, що нинiшня влада менi подобається? Просто, що маємо, маємо. Тим бiльше президента обираємо лише на чотири роки та на два термiни. Тож незабаром буде новий глава держави i подивимося, як за нього...
  Алiна понюхала квiти i помiтила:
  - Менi також не хотiлося б повернення комунiстiв. Вони правили понад сiмдесят рокiв i раю не збудували. Хотiлося б чогось нового.
  Петро кивнув з усмiшкою:
  - Я розумiю! Змiн вимагаю нашi серця. Змiн вимагають нашi очi. У нашому смiху та наших сльозах, i пульсацiї вен! Змiн, ми чекаємо на змiни!
  Алiна свиснула:
  -Ого! А ти ще й спiвати вмiєш! Багато талантiв.
  Iванов запропонував:
  - Може, в шахи пограємо? Цього разу я в тебе точно виграю.
  Дiвчина-кiлер заявила:
  - Безкоштовно грати я не люблю. Може, зробимо ставку у тисячу доларiв?
  Петро вiдповiв:
  - А пограти просто заради розваги?
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - Давай так! Якщо ти програєш, то поцiлуєш менi голу, круглу п'яту правої ноги. А якщо виграєш, я поцiлую тебе прямо в губи!
  Полковник зрадовано вигукнув:
  - А що? Так iде!
  Дiвчина-кiлер розсмiялася i помiтила:
  - Я босонiж йшла тюремними коридорами, i пiсля цього ноги не мила. Не думай, що тобi це буде приємно!
  Петро у вiдповiдь прошепотiв:
  Про цю дiвчину босий,
  Я забути нiяк не мiг...
  Здавалося камiння брукiвки,
  Терзають шкiру нiжних нiг!
  
  Такi нiжки та взути,
  У сап'ян i перли швидше...
  Щоб красунi славний шлях,
  Не знав печалi та скорбот!
  Алiна вигукнула з усмiшкою:
  - Непогано сказано! Ну гаразд, давай зiграємо. Але цур, я буду бiлими.
  Петро кивнув з милим виглядом:
  - Жiнцi завжди поступаємося!
  Дiвчина-кiлер хихикнула i заспiвала:
  Не здавайся, не здавайся, не здавайся,
  У сутичцi зi смiттям дiвчисько не бiйся...
  Посмiхайся, посмiхайся, посмiхайся,
  Знаю буде все чудово та окей!
  Пiсля чого шахи були розгорнутi, i почалася гра. Алiна цього разу зiграла Д-2 Д-4, це напiвзакритi дебюти. Петро вирiшив у вiдповiдь обрати Староiндiйський захист - вiн вiдкриває багатi можливостi.
  Алiна вiддала перевагу варiанту чотирьох пiшакiв, захопивши центр. I отримавши перевагу у просторi. Гра йшла активно. Дiвчина-кiлер знову захопила iнiцiативу та розвинула сильну атаку на ворожого короля. Петро почав надовго замислюватися, щоб вiдобразити подiбний, шалений натиск.
  Алiна помiтила:
  - Все-таки мафiя колосальна сила. З нею змушенi i полiтики зважати.
  Петро вiдповiв iз розгубленим виглядом:
  Воїни темряви, вiрно сильнi,
  Зло править свiтом, не знаючи числа...
  Але вам сини Сатани -
  Не зламати силу Христа!
  Дiвчина-кiлер захихотiла. Дивилося й справдi дуже кумедно. Ось така дивна у них партiя вийшла.
  Алiна швидше вважала варiанти, i в тактичних ускладненнях отримала переважну перевагу, i її атака стала чарiвною.
  Дiвчина-кiлер вiдзначила:
  - Четверта влада була, є i буде найголовнiшою!
  I поставила полковниковi матюк... Той почервонiв вiд збентеження. Але це слово треба виконувати. I Петро Iванов став навколiшки i з ентузiазмом поцiлував босу пiдошву дуже гарної дiвчини.
  Та привiтно посмiхнулася i прочирикала:
  - Ось так, мiй хлопчику! Це здорово та круто.
  Пiсля чого взяла та босими пальчиками нiг схопила Петра за нiс. Той сiпнувся i гаркнув:
  - Не треба так!
  Алiна розреготалася i вiдповiла:
  - Є зараз така новiтня комп'ютерна гра - "Цивiлiзацiя". Ось вона скажемо так, цiкава!
  Полковник зауважив:
  - У мене досить потужний комп'ютер є. Ми можемо зiграти "Цивiлiзацiю" один проти одного. I це може бути чудово та круто!
  Дiвчина-кiлер вiдзначила:
  -А ще кажуть, що наша мiлiцiя бiдна! А вона буквально з жиру бiситься.
  Петро помiтив з милим виглядом:
  - Так, коли виводиш на полювання пса, йому краще бути голодним, нiж обжерлим.
  Алiна погодилася:
  - Я теж волiю йти на справу з порожнiм шлунком, голова в цьому випадку краще працює!
  Iванов засмiявся i вiдповiв:
  - Краще й не скажеш - мудрi думки!
  Пiсля цього старший слiдчий увiмкнув монiтор величезного комп'ютера. I побiгли символи. Потiм з'явилися контури гри. Запускалася "Цивiлiзацiя".
  Алiна заспiвала:
  Нехай не за правилами гра,
  Ми вас замочимо опера!
  Петро помiтив:
  - Ви дуже грайливе дiвчисько. А чого б вам хотiлося найбiльше?
  Дiвчина вiдповiла з смiхом:
  - Стати володаркою всесвiту. Це було б дуже здорово.
  Iванов розсмiявся у вiдповiдь:
  - Цiлком зрозумiле бажання. I чому б його не виконати! Особливо у грi.
  Алiна пiдтвердила:
  - Так, кажуть є гра, де ти можеш завоювати всесвiт i стати Всемогутнiм Богом. Щоправда, я її поки що не бачила. Але чула, нiби японцi таку зробили.
  Петро помiтив:
  - Подiбне та росiяни можуть зробити. Так що хочеш пограти? Було б цiкаво.
  Алiна з оскалом зубiв вiдповiла:
  - Ну, давай зiграємо! Тiльки у разi поразки, ти менi не тiльки ноги цiлуватимеш, але ще й кицьку язиком вилижеш!
  Полковник скривився:
  - Ну ти й гидоти кажеш! Це вже збочення!
  Дiвчина-кiлер жорстко вiдповiла:
  - А служба в мiлiцiї це вже саме по собi збочення! А от бути круто бандиткою!
  I потiм запропонувала з милим виглядом:
  - Добре, якщо ти не хочеш кицьку, то поцiлуєш менi обидвi пiдошви у разi поразки, i мої червонi соски грудей! То пiде, мiй хлопчику?
  Петро буркнув:
  - А якщо виграю?
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - Тодi вимагай вiд мене будь-якої послуги. Я навiть можу мовою...
  Полковник буркнув:
  - Ну ти i розпусне дiвчисько. Вiдразу видно, бандитка за покликанням!
  Дiвчина-кiлер розсмiялася i вiдповiла:
  - На те я й мафiя! А мафiя полюбляє порушувати закони.
  Петро буркнув:
  - Ну що ж, пограємось!
  Цивiлiзацiя передбачала вибiр... При чому можливостi рiзних нацiй були приблизно рiвними. Алiна обрала за нiмцiв собi розвиток, а Петро за росiян.
  Почалося велике будiвництво - поки що без вiйни. Тому що слiд спочатку створити собi економiчну базу перед тим, як битися. I зробити велику армiю.
  Алiна також розумiла, як важливо розвивати науку. I це, можливо, i є найголовнiше. Але, звичайно ж, i ресурси для цього потрiбнi. Але науковi вiдкриття якраз i дозволяють отримувати дуже значнi ресурси для майбутнiх перемог.
  Дiвчина-кiлер вiдзначила:
  - От якби Єльцин у цю гру потренувався, можливо результат його правлiння був би набагато кращим!
  Петро кивнув i додав:
  - Єльцин, це за вдачею руйнiвник. У ньому якийсь комплекс Гiростату. Вiн, як кажуть, слон у посуднiй лавцi.
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - Та я б Єльцина гримнула. Навiть безкоштовно. У ньому кiнетичний вогник палає смертi та загибелi!
  Полковник зiтхнув i вiдповiв:
  - Так, у Росiї не спокiйна доля. Навiть за Леонiда Iллiча Брежнєва ми примудрилися влiзти в Афганiстан.
  Дiвчина-кiлер додала:
  - А за Єльцина повоювали в Чечнi. Та так що покрили себе великою ганьбою! Як можна так опростоволосиця.
  Петро помiтив у вiдповiдь:
  - Тут зiграв роль не вiйськовий розгром, а вiдсутнiсть полiтичної єдностi. У цьому випадку вiдбулася насамперед моральна поразка.
  Алiна заперечила:
  - I з суто вiйськової точки зору, росiйськi вiйська билися огидно. Це була якась дивна вiйна, наче гра в пiддавки!
  Полковник iз цим погодився:
  - Так, вiйськова тактика i планування були, в даному випадку, нижчими за плiнтус. Але слiд зазначити також бажання армiї i народу воювати. А якщо армiя не хоче... Ось як у росiйсько-японську теж суспiльство не хотiло вiйни, десь там за обрiєм.
  Дiвчина-кiлер рикнула:
  - Не вмiєш - навчимо! Не хочеш - змусимо!
  Далi гра на комп'ютерi пiшла веселiше. Почалися першi бойовi сутички. Та й природно були й iншi країни, якi розвивав комп'ютер. I з ними слiд було встановлювати дипломатичнi вiдносини.
  А це особливе мистецтво, як, зокрема, обiцяти золотi гори та грати на тонких нотах чутливостi. Хоча iз комп'ютерною програмою це й простiше.
  Алiна зазначила, їй дуже хотiлося поговорити:
  - Народ вiн схильний до того, щоб бiгати за популiстами. Ось Єльцин займався дешевим популiзмом i за ним люди повелись. Втiм, як вони потiм погналися i за Жириновським.
  Петро помiтив:
  - Жириновський не просто популiст. Вiн мiг би навести лад. Але можливо даремно народ за ним не пiшов...
  Дiвчина-кiлер помiтила:
  - На Жириновського дуже схожий бiлоруський Лукашенко. Але останнiй не створив економiчного дива, а й не провалився. А так, лiг пiд Єльцина... Отакi вони всi самостiйнi!
  Полковник запитав:
  - А що, мафiї хiба дрiбнi боси не лягають пiд великих?
  Алiна на це вiдповiла:
  - Це iнакше у нас називається. Але реальний злодiй у законi нiкому не пiдпорядковуватиметься.
  Дiвча-кiлер у грi поступово захоплювала iнiцiативу. Мабуть, у неї було краще розвинене iнтуїтивне чуття. Вона войовниця та снайпер високого розряду.
  Згадався їй, як вона вбила одного бiзнесмена. До того ж, зробила це пiд виглядом нещасного випадку. I так спритно, що навiть замовники не хотiли їй платити, мотивуючи це тим, що вона його нiбито не вбивала, а от випадково вийшло.
  А так людину можна вбити i промокашкою. Що по-своєму логiчно.
  Один раз був випадок, коли семирiчний хлопчик за невелику суму грошей штовхнув зi сходiв товстого бiзнесмена. I теж начебто випадково.
  А кажуть, що дiти не можуть убивати. У цей невиразний час рано дорослiшають. I часом таке можуть...
  Ось її брат Енрiке... Якось змiг обчистити банкомат, пiдробивши картку. При чому, використовував як хибну картку фантик вiд цукерки. Здiбний хлопчик. Не лише у кiно може знiматися. Вiн може навiть у стратегiї грати з легкої руки.
  Петра пiдтискали вiйська Алiни дедалi сильнiше. А у стратегiї дуже важлива зав'язка бою. Хто перемагає спочатку, зазвичай фiнiшує i наприкiнцi енергiйно.
  Дiвчина вже кинула у хiд танки. При чому досить практичнi, не надто важкi, але iз пристойним озброєнням.
  Алiна, якiй хотiлося поговорити, спитала Петра:
  - А як щодо генерала Лебедя?
  Полковник рiшуче заявив:
  - Це лише сплоєр! Його розкрутили, щоб вiдтягнути голоси вiд Зюганова та Жириновського та передати їх Єльцину!
  Дiвчина-кiлер кивнула:
  - Я це одразу ж зрозумiла. Оскiльки ЗМI замiсть того, щоб обливати брудом Лебедя, його хвалили. А так генерал був тупуватий. Але й Жириновський також мене розчарував. Зокрема коли його вдарив Марк Горячов, йому не вистачило смiливостi вiдповiсти.
  Петро заперечив:
  - Ми не знаємо, як там було... До речi, Марк кудись зник без слiду. Можливо, жиринiвцi йому помстилися.
  Алiна прочирикала:
  Двi кулi по тiлу пустили,
  На землю впав прокурор...
  Злодiї за злодiя помстилися,
  Такий був у них договiр!
  Стратегiя тривала. Алiна захопила серiю панiвних висот та низку родовищ. Становище росiян у грi стало безнадiйним. Але Петро продовжував запеклий опiр. I його вiйська все ще трималися. Але опiр у них спливав.
  Алiна вiдзначила iз задоволеним виглядом:
  - Ми здатнi цiлком перемагати... - I вiдразу перевела розмову на iншу тему. - Але ж нашi генерали осли. Чи змогли так провалитися у вiйнi з чеченцями. Виявилися безсилi перед жменю ополченцiв iз крем'яними рушницями.
  Петро заперечив:
  - Ну, не зовсiм там жменька ополченцiв, а досить серйозна, хоч i невелика армiя. Але бездарно дiяли - це точно. Не змогли чи не захотiли навiть Грозний оточити. I в результатi Шамiль Басаєв звiдти вийшов.
  Алiна свиснула:
  - Вау, Шамiль Басаєв... Який гарний чоловiк i борода у нього чорна, густа!
  Полковник узяв i у вiдповiдь заспiвав:
  Шамiль Басаєв, Басаєв козел,
  Навiщо на Росiю полiз ти осел...
  Отримаєш вiд нас ти саме в п'ятак,
  Нарвешся на мiцний, солдатський кулак!
  Дiвчина-кiлер розсмiялася i вiдповiла:
  - Це чудово! Можна сказати - чудово! I в принципi чудово!
  Натиск на позицiю росiйських вiйськ у грi "Цивiлiзацiя" все посилювався, i зрештою ними обрушилися удари бомбардувальникiв. I реально це килимовi бомбардування. Що виглядало надзвичайно страшно.
  Петро вiдзначив iз розгубленим виглядом:
  - А ти безстрашна дiвко!
  Алiна засмiялася i вiдповiла з єхидством:
  - Я дiвка сучасна, як комп'ютер! I таке, треба сказати, вiзьму та влаштую!
  Пiд бомбами залишки цивiлiзацiї гинули, i так i недобудована Москва звернулася до попелу. Гра йшла до капiтуляцiї, або тотального знищення.
  Коли останнi юнiти були анiгiльованi, Алiна вiдзначила з єхидною посмiшкою:
  - А тепер, хлопче, виконуй обiцяне. Спершу поцiлунок кожну мою нiжку. При чому не тiльки ступнi, а й пальчики, i не надумай пацан плюватися!
  Петро кивнув з розгубленим виглядом:
  - Я готовий, панi!
  Алiна пiдколола зi смiхом:
  - Вiйська готовi, панi, ми всiх знищуватимемо!
  Стоячи навколiшки, полковник обсипав поцiлункам босi пiдошви, а потiм i пальчики дiвчини. I видно було, чудовiй вбивцi це дуже подобалося.
  Алiна продовжила наказ:
  - А тепер давай соски!
  I оголила свої повнi груди. I Петро її блискучi, мов рубiни, сиськи обсипав поцiлунками. I йому це дуже подобалося. Як це чудово виглядало.
  I обидва самець i самка заводилися...
  Алiна подумала, чи не пiти їй на панель? Адже це була б чудова iдея. I грошей багато, i задоволення, i щоразу рiзнi клiєнти, серед яких багато збоченцiв. А це все так збуджує та розвиває фантазiю. Ну, чому б i нi?
  Хоча кiлером працювати теж непогано. Ось одного разу вона навiть не вбила. А просто, щоб злякати, збила з капелюха перо. I це справило цiкавий i жахливий ефект.
  Таке ось воно дiвчисько. I можна сказати - термiнатор.
  Коли цiлування закiнчилося, Алiна запропонувала з милим виглядом:
  - А тепер може бути на руках поборемося? Чи у стрiльбi позмагаємось?
  Петро заперечливо мотнув головою:
  - Нi! У мене також є свiй обов'язок. Ти випадково замовника здати не хочеш?
  Дiвчина-кiлер обурилася:
  - Що я, зрадниця?
  Полковник посмiхнувся:
  - Я, звичайно, розумiю... Може, поїдемо на слiдчий експеримент?
  Алiна кивнула з приголосним виглядом:
  - А я не проти на свiжому повiтрi розвiятись! А що це можна?
  Петро хотiв ще щось сказати. Але тут задзвонив телефон. I довелося пiднiмати слухавку. Iванов трохи поговорив. А Алiна тим часом пожувала шоколадну ватрушку, запивши її капучино. Їй, втiм, зараз бiльше хотiлося чогось жирного, наприклад, шашлику з дикого кабана. Або може бути ковбаси з часником, або ще чогось смачного.
  Петро перервався i зазначив:
  - Ну гаразд, тебе зараз вiдправляють на медичну експертизу. Перевiрятимуть нормальна ти, чи нi!
  Алiна хихикнула i помiтила:
  - Усього... Але ти знаєш, у в'язницi краще, нiж у психлiкарнi!
  Полковник зауважив:
  - У кого є зв'язки, тому й у дурнi непогано. А поки що, до побачення, сподiваюся твою справу в мене не заберуть.
  Дiвчина-кiлер вiдзначила:
  - У разi чого, я будь-якого мужика зможу закадрити. Ось вiдгадай загадку: - Що пiднiмається вручну, а падає автоматично?
  Петро буркнув:
  - Рейтинг у полiтика!
  Алiна розсмiялася i поправила:
  - Нi, прибутки вiд рекету! Поки кулаком не рушиш, вони пiднiматися не стануть!
  Наостанок вони потиснули руки. Алiна досить болiсно стиснула долоню полковника. Вона дуже сильне дiвчисько. I непомiтно стягла позолочену ручку зi смарагдовим камiнчиком.
  Пiсля чого покинула примiщення.
  На неї не стали одягати наручники, i супроводжувала таке небезпечне i сильне дiвчисько лише одна наглядачка. Але Алiна йшла неквапливо. Вона вiдчувала, що їй дають втекти, але спочатку слiд вибратися за межi Бутирок.
  Дорогою їй попався хлопчик рокiв чотирнадцяти, худенький i стрижений наголо, з кайданками за спиною у супроводi двох вусатих мiлiцiонерiв. Хлопчик крикнув:
  - Це нова зiрка!
  I отримав досить сильний удар палицею мiж лопаток. Вiд цього юного в'язня похитнуло.
  Алiна вигукнула:
  - Ви сволоти, б'єте дiтей!
  Мiлiцiонери вишкiрилися... Наглядачка крикнула їм:
  - Не звертайте уваги! Це важливий птах!
  Видно для правоохоронцiв дiйшло, що дiвчина їм не по зубах, i вони рушили далi. Шльопав босими ногами i хлопчисько, видно так берегли казенне взуття, а сама дитина була в робi. Алiна подумала, що з дiтей знущатися не можна, щоб вони не накохали. Тим бiльше, самi менти нiчим не кращi. Згадати бодай Чечню, про це багато писали журналiсти.
  Дiвчина-кiлер далi йшла мовчки. I її ввели до тюремного дворика.
  Там на неї вже чекала машина швидкої допомоги. Алiна сiла в неї, i там були досить високi санiтари в бiлих халатах i чорних окулярах.
  Дiвчина-кiлер звернула увагу, що окуляри були дорогi та дзеркальнi. Зазвичай такi мафiя використовує. Машина плавно зрушила з мiсця.
  Наручникiв на Алiнi не було. I дiвчина загалом була веселою, i шепнула хлопцям:
  - Привiт, братва!
  Тi промовчали. Бiля ворiт показав водiй перепустку, i вони залишили межi слiдчого, величезного за розмiрами, iзолятора Бутирки.
  Машина прискорила хiд. Вони набирали швидкiсть.
  Алiна вiдзначила з посмiшкою:
  - Схоже, це ескорт!
  Справдi, до них приєдналися кiлька мотоциклiстiв. I вони продовжили рух ще швидше.
  Дiвчина-кiлер запитала у водiя:
  - I куди ми їдемо?
  Той вiдповiв з милим виглядом:
  - У райське мiсце, краще за в'язницю!
  Алiна хотiла щось сказати, як вiдчула легкий укол пiд лопатку. I на неї одразу ж навалилася важка дрiмота. Видно через шприц ввели снодiйне, так майнуло в дiвчини-кiллера в головi. I свiдомiсть провалилася...
  А кортеж попрямував до величезного розкiшного палацу.
  . РОЗДIЛ No 16.
  А в Енрiке в цей час свої пригоди та масштабнi зйомки . Хлопчик, як водиться, як пострiл - скрiзь встиг. Вiн справдi юний генiй, який одного разу промокашкою вирубав трьох дорослих покидькiв. А зараз вiн знову знiмався цього разу вже у модному блокбастерi, де Росiя воює iз США та НАТО.
  Реактивний планер "Свобода" плавно ковзав небесним склепiнням. Пiд цим легким витонченим, виготовленим з легкого пластику птахом ласкаво хлюпалося оксамитово-смарагдове море. Сонце, що сходить на горизонтi, iскрило хвилi якимось особливим свiтлом. Це нагадало рiзнокольоровi зiрки калейдоскопа, збитi на мiксерi. Завдяки своїй надзвичайно легкiй конструкцiї, малому розмiру та особливiй формi крил планер був невидимий для радарiв та iдеально пiдходив для розвiдувальної дiяльностi. Однак за пультом машини сидiв не американський ас, а звичайний росiйський хлопчик Енрiке Яловий. Якась невiдома сила знову змусила його сiсти за штурвал планера та направити лiтак у бiк Росiї. Можливо, це було природне бажання, якнайшвидше побачити Батькiвщину, але не тiльки це рухало їм. Пiсля того, як загiн кораблiв Тихоокеанської ескадри збунтувався i вiдмовився пiдкорятися режиму Єльцина, революцiйний порив охопив весь Тихоокеанський флот, а потiм всю армiю. I ось, нарештi, прибула звiстка, що кримiнально-окупацiйний режим у Росiї повалено, i кораблi повертаються у Владивосток. Шлях назад, однак, досить довгий, а пального на дорогу назад i не було. Звичайно, затримка має тимчасовий характер, але чекати не хотiлося. I взагалi, хлопчик-термiнатор (у якого в кiно перетворився Енрiке) вiдчував у собi якусь дивну дику енергiю. Почуття було не переданим. Полiт мав довгий, i Енрiке поринув у спогади, якi вiдразу знiмалися на екранi за допомогою комп'ютерної графiки. Пiсля нищiвного удару в обличчя, отриманого вiд негра-гiганта, грубої мавпи, здатної лише бити беззахисних людей, вiн надовго знепритомнiв. Вiд удару зламалося кiлька кiсточок. До того ж вiд удару вiн так врiзався в метал, що три-чотири ребра, напевно, зламалися. Травми, отриманi внаслiдок удару, були на межi сумiсностi iз життям. До вiйськового шпиталю вiн потрапив у коматозному станi. Лiкарi його вважали майже безнадiйним, вiрнiше, їм було начхати на якогось дохлого росiйського. Його просто кинули на лiжко i залишили вмирати. Американцi цiнують грошi та їхнiй грiх викидати на чужих дiтей. Спочатку вiн був у несвiдомому станi, потiм почалися видiння. Галюцинацiя була кольоровою та надзвичайно яскравою. Вiн бачив велику золоту драбину, що йшла високо в небо. Поруччя на сходах сяяли самокольоровими вiзерунками. Сходи рухалися вгору сама собою, наче ескалатор метро. Бiля пухнастих хмар цвiли чудовi квiти чудовi за розмальовками, величнi за розмiрами. Ось мiж дивовижних квiтiв з'явилися маленькi янголятка з арфами. Напевно, я помер i потрапив до раю. - подумала дитина.
  -Нарештi закiнчаться всi страждання, пройде бiль.
  Попереду з'явилися величезнi, як гори височенi ворота. Вони виблискували, як сяє золото на яскравому тропiчному сонцi, їхнє блискуче свiтло зiгрiвало душу. Раптом перед грандiозною брамою з'явився величний i прекрасний ангел з великим вогненним мечем. Вiн був надзвичайно великий, як статуя воїна визволителя у Сталiнградi.
  -Куди йдеш, маленька людина?
  - Ангел прогримiв густим, як сотня дзвонiв, голосом.
  -Я, мабуть, помер i тепер i йду туди, куди менi приготоване Богом.
  - несмiливо, побоюючись ангела, пошепотiв Енрiке.
  -А ти вiрив у Нього? Нi, не вiдповiдай, ти нiколи не думав про це. Ти не ходив до церкви, нi коли не молився i намагався жити на втiху. Хоч ти i не пив, i не курив, але цього мало, щоб заслужити порятунок, i тому на тебе чекає пекла! Iди в смерть i гори вiчно!
  Зробивши виразний жест, ангел скинув хлопця зi сходiв. У низу було видно вогненно-рудi мови пекельного полум'я. Вiн валився вниз у страшну безодню пекла прямо в її браму. Ось вона голова Везельвула, гiгантська паща з грiзними зубами кашалоту. I вiн падає туди, не маючи жодного шансу ухилитися. Голова починає шалено реготати, викидаючи при цьому язики полум'я, вони падають i болiсно обпiкають шкiру. В останнiй момент голова, що скидається на рило дракона, перетворюється на тупу негроїдну фiзiономiю того самого бiйця, який завдав удару по обличчю. Потiм обличчя буквально на очах вибухнуло, i язики полум'я пронизали невиносним болем. Хлопчик Енрiке прийшов до тями. Його пробудження супроводжувалося запеклим болючим криком. Вiн прийшов до тями i навiть схопився з лiжка. Серце шалено калатало, удари вiддавалися в грудях, як важкий ковальський молот. Проте слабкостi не вiдчувалося, навпаки, здавалося, що все тiло сповнилося силою. Вiн вiдчував крайнє збудження, голова ще хворiла вiд удару, а мозок уже працював у гарячковому темпi. Хоча, за iдеєю, пiсля перелому ребер будь-яке зiтхання має завдавати дикого болю. Енрiке не вiдчував мук пiд час руху. Навпаки, тiло здавалося таким легким, як пушинка. М'язи стали якимись пружними, енергiя била через край. У палатi було темно i порожньо, вiн був один, санiтарам до нього не було жодної справи. Дубовi зi сталевою обшивкою дверi були зачиненi на ключ. В iншiй ситуацiї Енрiке не ризикнув би йти на таран, але зараз вiн вiдчував себе настiльки сильним, що спробував пробити дверi ударом ноги. Одна дива не трапилася, i дверi встояли, зате гуркiт розбудив санiтарiв, що мирно дрiмали. Енрiке почував себе дуже сильним, наче вiн герой серiалу супермен. Як справжнiй каратист вiн лупцював з усього розмаху в броньованi дверi, чергуючи ноги. Босi ноги не вiдчували болю, навпаки, вiн вiдчував себе другим Брюс Лi. Хлопчик почував себе, як у грi нiндзя-черепашки звалили перешкоду серiєю ударiв. Декiлька здоровенних санiтарiв, всi професiйнi вiйськовi зi спецпiдготовкою ввалилися в палату. Вони були злi i цiлком готовi безпосередньо врiзати порушнику сну. Може в нормальному станi Енрiке злякався б великих, в основному чорних хлопцiв, але зараз йому вони здавалися не страшнiшими за вiртуальнi монстри в дитячих iграх. Вiн зустрiв їх серiєю ударiв, що завдавалися руками та ногами. Як i багато хлопчакiв (а в цiй кiнокартинi Енрiке був цiлком сучасною дитиною!), вiн не мало переглянув фiльмiв про карате та бойовi мистецтва. Навiть у якихось альтернативних спогадах ходив пiвроку до секцiї Тек-Ван-До, але прийоми умiв виконувати слабо, не вмiло, можливо, на рiвнi бiло-жовтого поясу. Однак тепер прийоми та удари проходили. Вiн рухався швидко i вмiло, а санiтари здавалися сонними. Одному вiн встиг провести удар ногою в щелепу, iншому дав кулакiв по сонячному сплетенню. Удари були смертельними, i швидкiсть, i маса ще доходили до забiйного рiвня. Але для пацана, якому не було ще в кiно та життя дванадцяти, а вага ще, не досягала 40 кiлограмiв, це були гiднi удари. Пiсля точного удару колiном у сонячне сплетiння, один iз нападникiв обм'як. Вiд удару в щелепу iнший санiтар майже впав у стан грогу. Iнтуїтивно вибравши цiль, Енрiке зарядив удар точно по соннiй артерiї. Удар був призначений найздоровiшому iз санiтарiв, до того ж iз важкою пластиковою палицею в руках. Жоден iз санiтарiв не зумiв потрапити до нього, а цей все ж таки зумiв дiстати по ребрах. Було дуже боляче, тим бiльше, що переломи ледь загоїлися, а опiки ще не до кiнця зникли. Бурмила-санiтар упав мертво, а з його горла хлинула кров.
  Я вбив його, майнула шалена думка. Коли ти вбиваєш перший раз, завжди вiдчуваєш дискомфорт, навiть якщо вбив лайно. Тому маленький каратист, замiсть добивання своїх ворогiв, просто кинувся тiкати. Геть, якнайшвидше тiкати звiдси. Залишити Американську базу. По лiкарняному коридорi, сяючи босими п'ятами, хлопчик мчав може навiть швидше за олiмпiйський чемпiон зi спринту. Дверi в кiнцi коридору так само були замкненi, але на щастя вони не були броньованими, в самому центрi дверей був намальований герб США. Гарний, скопiйований у Брюса Лi удар у стрибку, вибив рiзьбленi дверi. На другий бiк дверей сперся вартовий з автоматом. Удар звалив його з нiг, пролетiвши кiлька крокiв, вiн впав на бетонну пiдлогу, а автомат спрацював автоматично. Кулi трохи зачепили ще двох охоронцiв, а ззаду вiдкрили стрiлянину з пiстолетiв битi Енрiке санiтари. Не втрачаючи швидкостi, хлопчик рвонув через контрольний пункт. Охорона була надто розвинена, попереднi подiї могли i бегемота довести до серцевого нападу. Якийсь босоногий хлопчик не мiг викликати такого переполоху, отже, вiн просто боїться i тiкає вiд страху. А на шпиталь напали серйознi, дорослi терористи. Тому на бойового Енрiке нiхто не звертав уваги, всi вискочили з броньованих будок i, стрiляючи на ходу, кинулися всередину будiвлi, тим часом завила сирена. Зовнiшнiй вихiд iз досить масивної будiвлi закривала товста та прозора броня. А самi дверi були блокованi комп'ютерним кодом. У кабiнi залишився лише один охоронець i можна було ризикнути. Безшумно пiдiйти, поставити дурне питання, прикидаючись сильно переляканим, а потiм рiзко, як розбивають дошки, дати по шиї. Потiм якось розшифрувати код. Щоправда, як це зробити, вiн не знає, але тiло вже дiє. Однак у той момент, коли вiн уже готовий був ударити, до ворiт пiд'їхала машина з бiйцями "Дельта", охоронець сам вiдкрив вихiд. Прозора, трохи синювата броня роз'їхалася в сторони, пропустивши велику камуфляжного кольору машину. Великi бiйцi добiрного спецназу зiскочили на ходу. Дуже чiтко, як юнiти в комп'ютерi, залягли i вiдразу розповзлися красиво вiдкочуючись. Вони рухалися дуже синхронно та правильно, зберiгаючи послiдовнiсть у своєму русi. Однак милуватися було колись, подiбно до стулок лiфта, ворота знову почали зачинятися. Вдаривши охоронця по шиї ребром долонi, це дасть виграш у часi, хлопчик стрiлою вискочив з охоронної будки, буквально, ледве встигнувши, проскочив щiлину мiж ворiтьми. Бiйцi загону "Дельта" вiд туди нi кого не чекали, та й не хлопчика вони шукали, тим бiльше, що свiтле волосся говорило, що це швидше за все свiй хлопець. Енрiке бiг, як справжнiй спринтер. Вiтер буквально свистiв у вухах, кiлька сторожових собак кинулися за ним. Звичайного хлопчика вони легко наздогнали б i повалили. Потiм взяли за горло i почали чекати на пiдхiд господарiв. Пiсля iнциденту у шпиталi, навряд чи можна було розраховувати на поблажливiсть. До суду справу доводити нiхто не стане, просто вб'ють та спишуть на нещасний випадок. Тому собакам траплятися однаково, що померти. У розпачi вiн викладався щосили, i заливистий гавкiт поступово почав затихати. Мабуть, вiд таких великих вiвчарок навiть дорослому чемпiону не вiдiрватися, а тут все легко вдається, наче пiд тобою скакового коня. Американськi солдати не його особливо не вирячаються, ну мчить якийсь хлопчик, швидше за все мiсцева, американська дитина боса i напiвгола бiгати не буде. Аеродром захищений, охороняємо не погано, i також охоронний пункт. Здоров'янi охоронцi на чолi з офiцером Ганном Фрейзером чергують бiля входу. Охорона репетує по-англiйськи.
  -Гей ти, Тумба юмба, куди преш?
  Хоча у вiртуальнiй пам'ятi за сценарiєм кiно Енрiке до цього знав англiйську небагато вище за рiвень середньої шкiльної програми, але цiєї незвичайної ночi все давалося напрочуд легко, i ця для нього, колись важка мова здалася простою i рiдною. Вiн вiдповiдав, нiби все життя говорив англiйською. Акцент, звичайно, був, але для американцiв характерно говорити англiйською з акцентом, крiм того, Енрiке вже не мало спiлкувався з американцями i багато слiв розумiв, навiть не знаючи конкретного перекладу.
  -Вибачте мене дядечки, у мене велике горе. Тут служили мої батьки, а тепер вони лежать паралiзованi чи мертвi. Моя бабуся тяжко хвора i просить, щоб я якнайшвидше вилетiв у Нью-Йорк, вона боїться померти, не побачивши мене. Дядечки, будь ласка, допоможiть, допоможiть покинути цей страшний острiв i потрапити до нашої улюбленої країни. Енрiке навiть заплакав.
  Офiцер охорони глянув на росiйську дитину допитливо, що оцiнює поглядом. У минулому досвiдчений розвiдник, та й зараз не любитель, вiн намагався зiставити слова. Мова була трохи дивна, але й пацан дивний. У рваних шортах з плямами кровi, в рванiй i обгорiлiй майцi дiрки такi, що майже все тiло видно. На тiлi та на обличчi все ще видно i синцi, i садна. Глибокi подряпини та опiки так само ще не зiйшли. Енрiке так само напружено думав, що навколо аеродрому високi стiни, над ними вежi та дрiт пiд струмом. Хоча б усередину проскочити. Офiцер дав знак, iди за мною. Це не мiсцеве, судячи з кольору очей i волосся, хоча населення зараз перемiшане. Може, це i наш хлопчик, як вiн постраждав i обгорiв бiдний. Усерединi аеропорту в будiвлi знайдеться мiстечко, а потiм з ним розберуться. Вiн вирiшив довести хлопчика один, йому навiть захотiлося втiшити дитину, як вiн схожий на його сина, американця з нiмецьким корiнням. Iдучи по злiтно-посадковiй смузi, вiн вказав хлопчику на низку лiтакiв. Одна з машин, реактивний пластиковий планер, стояла окремо вiд iнших.
  -Не хвилюйся малюк, ми скоро знищимо цього монстра зоряного вампiра. Он у нас якась чудова технiка. Цей планер не має аналогiв у свiтi, вiн iз пластику i невидимий для радарiв. Але вiн унiкальний не тiльки цим, вiн має таке класне маскування, що пiд час польоту його й очима не побачиш. Може злiтати вертикально, сiдати теж вертикально. Вiн унiкальний, iдеальний розвiдник, це його зараз видно, поки кiбернетична маскування не активована. У Росiї немає нiчого подiбного, класна машина.
  -Так, класна, але про неї i я, i ви можемо лише мрiяти та плескати очима, вона не для нас.
  -Ну чому, я офiцер АНБ i саме у мене ось цей електромагнiтний ключ запуску цiєї дивної машини. Менi персонально доручили її опiкуватися.
  Хлопчик пискнув:
  -Покажiть його ближче.
  -Будь ласка, можеш навiть доторкнутися.
  Енрiке взяв до рук кiбернетичний стрижень iз пусковою програмою. Потiм, з жалем, шкода бити загалом непогану людину, вдарив ногою у скроню. Офiцер Ганс стояв без шолома, трохи нахиливши голову, а удар був дуже швидкий i рiзкий. Завдяки несподiванiй траєкторiї та швидкостi, офiцер не встиг зреагувати i, пропустивши "паяння", звалився як дерево. Енрiке швидко вiдчинив дверi дельтаплана i, дiючи iнтуїтивно, автоматично запустив машину. Планер керувався просто, а автоматичне маскування включалося ще простiше. Планер злетiв вертикально i безшумно, охорона вогонь не вiдкрила, як знати, машина розвiдувальна, можливо так i потрiбно. Навiть прикро, що обiйшлося без стрiлянини та погонi, було б цiкавiше. Цiкава все ж таки машина, теж з вiдео оглядом, тiльки звичного скла немає. Кабiна не прозора, весь огляд дають рiдкi кристали, якi розташованi навколо рухомого крiсла. Ти бачиш не сам пейзаж, а екранне зображення та ще й оброблене комп'ютером. Хочеш, i вночi видно, як удень, хочеш, i видно все в iнфрачервоному дiапазонi, а захочеш i рух можна вирахувати. Комп'ютер може збiльшити зображення, може зменшити, може. Класна машина, одне погано, озброєння слабке. Натомiсть є невеликий лазер. На базi все ж таки пiдняли тривогу, зенiтнi гармати били десь вдалинi, в слiпу. Ракети ж марнi, наводити нiкуди. Винищувачi, щоправда, пiдняли в повiтря, але вони нишпорять у слiпу. Дуже хитра система маскування, рiдкокристалiчний екран сканує зображення, яке дає заднiй пейзаж. Дорога рiч, проте ефективна. Щоправда, одне влучення i все маскування летить до бiса. Правда, планер i сам по собi мало помiтний i на теплове випромiнювання його не зловиш. Винищувачi молотять у слiпу, але успiх поки не на їхньому боцi. Куди пiти вiн уже давно вирiшив. Треба врятувати батька, як вiн сам поки не знає, але вiдчуває i в ньому зростає впевненiсть, що це йому по плечу. А ось i тюремне судно "Дракон". Точнiше, це величезний вiйськовий корабель, тiльки в екiпажi цього росiйського крейсера, американцiв чи не бiльше, нiж росiян. Росiйських морякiв загнали в каюти, але в палубi лише солдати Янки. Чудовий лiтальний апарат цей пластиковий планер, недаремно на Америку, найкращi вченi свiту працюють. Посадка на палубу крейсера "Дракон" пройшла спокiйно, без жодної подряпини. Дивно, не маючи жодного досвiду керування лiтаками, вiн так впевнено посадив на палубу цю машину. Щось у ньому змiнюється, i змiнюються на краще. Здоров'яний, широкоплечий спецназiвець стояв у пiдлозi бойової позi. Його великий з довгим дулом автомат був хижим чином спрямований на планер. Здавалося, що машина наче матерiалiзувалася в повiтрi, з'явившись нi звiдки. Боєць, судячи з емблеми, спецгрупи "Дельта" був готовий до подiбної зустрiчi i зберiгав зовнiшнiй спокiй. Його автомат класу "Скорпiон"-7 був готовий всадити весь бойовий магазин. Бойовий автомат був грiзною зброєю, вiн мав бiльший калiбр патрона, нiж Калашнiков, i величезну початкову швидкiсть вильоту кулi. Патрон мав урановий сердечник i багатошаровий пiр'яний наконечник. Навiть броня БТРа не могла витримати його пробивної сили. Ця зброя мала кiлька режимiв стрiлянини, вiд одиночного пострiлу, до 15 пострiлiв за секунду. Спецiальний гiдроамортизатор пом'якшував вiддачу. Оптичний прицiл був змонтований разом iз комп'ютером та приладом нiчного бачення. Комп'ютер посилював зображення, крiм того, у прицiлi спалахувала крапка на тому мiсцi, куди лягала куля. Траєкторiю обчислював сам комп'ютер, враховуючи всi мiсцевi особливостi, у тому числi тиск, вологiсть, швидкiсть вiтру та iн. Завдяки великiй щiльностi патрона прицiльна дальнiсть перевищувала 3 кiлометри. Одна були й недолiки цiєї авто-гвинтiвки. По-перше, цiна, по-друге, громiздкi розмiри, по-третє, самi кулi важкi, носити важко, одна 25 грам. Проте на спецназ та бiйцiв командос нiчого не шкода.
  Енрiке легко, як метелик, вистрибнув iз реактивного планера. Болтати було не коли, треба вирубати негра. Двометровий гiгант також був негр i дуже здоровий. Вага десь на 140 кiлограм. I дуже вiн схожий на недавнього кривдника i пикою, i шкiрою. Така ж дебiльна усмiшка, всерйоз Енрiке, як супротивника, вiн не сприймає. Подiбно до кiшки, хлопчик рiзко i швидко пiдстрибнув i з усього розмаху зарядив колетом по яйцях. Спецназiвець стояв дуже зручно для удару, вiн навiть полiнувався блокувати, думаючи збити бiлого хлопчика одним фофаном. Удар змусив заволати i зiгнутися, наступного удару було завдано iншим колiном. У момент удару босоногий хлопчисько своїми тонкими, але сильними руками схопив бiйця "Дельти" за волосся, броньошлем спецназовець давно зняв, кого тут побоюватися. Це посилило удар, дозволивши вкласти у нього всю масу тiла. Потiм пара ударiв кулаками по мордi, теж щосили з поворотами корпусу з включенням нiг. Негр ревiв, як бик, йому було боляче, проте не падав, навiть намагався iз замахом зарядити у вiдповiдь. Енрiке рухи спецназiвця здавалися млявими, нiби загальмованими, вiн легко уникав ударiв. Завдавати ударiв по корпусу було марною справою, бронежилет гасив усi удари, а до обличчя можна було дiстати лише в стрибку. Дуже досвiдчений боєць гурту "Дельта" вмiв ставити блоки. Американець все бiльше i бiльше звiрiв, маючи чорний пояс з карате та звання майстра спорту з боксу, не зумiти вразити якогось босоногого хлопчика, це ганьба для одного з найкращих бiйцiв США. Взявши до рук свiй здоровенний "Скорпiон," негр зробив люте замах, збираючись ударом прикладу пригвоздити ворога до палуби корабля. Витонченим, колись баченим по телевiзору прийомом, Енрiке впiймав рух супротивника. Використовуючи вагу та швидкiсть противника, вiн прийомом дзюдо перекинув свого ворога. Рухом легким i невимушеним, немовби вiн протягом довгих рокiв тренував цей кидок. Американець iз жахливим гуркотом врiзався у сталеве покриття палуби. Автомат залишився в руках у Енрiке, i вiн швидко i щосили врiзав титановим прикладам у важку тупу щелепу негра. Вiд удару вилетiла цiла жменя зубiв, а сам Нiгер затих, уже не в силах ворухнутися. Пара вартових теж з-помiж бiйцiв американського спецназу пiдняли автомати, i тiльки-но супротивник хлопчика впав, вiдкрили вогонь. Рiзко пiшовши убiк, юний боєць Енрiке розгорнув автомат i всадив коротку чергу. Обидва бiйцi спецгрупи "Дельта" впали пронизанi кулями грiзного "Скорпiона"-7. Важкi кулi з урановим сердечником легко прошили потужнi бронежилети, навiть одна така куля була смертельною i викликала миттєву смерть. Пострiли у вiдповiдь американцiв прошили броньованi дверi каюти i замочили ще одного бiйця армiї США. Хлопчик умiв збирати i розбирати автомат, але стрiлець iз нього був середнiй, проте зараз вiн почував себе Робiн Гудом. Перевiвши автомат у режим стрiлянини одиночними патронами, вiн попрямував до капiтанської каюти. Це був ризикований хiд, але як iнакше знайти батька на такому величезному крейсерi, коли не знаєш нi плану в'язницi, нi схеми розташування солдатiв супротивника. Бiйцi спецназу зi всiх щiлин вискакували на палубу. Проте всi вони чекали на реальний напад, i нiхто не звертав уваги на напiвголого хлопчика, автомат вiн розсудливо запхав у мiшок з миючим порошком. Кiлька таких мiшкiв заздалегiдь перебували на палубi, щоб у разi раптового вiзиту керiвництва швидко надiрвати палубу. Каюту прикривали важкi титановi дверi, а замом був кодованим, але не цього разу сам капiтан вискочив на палубу, бiйцi стрiляли абияк, у темрявi нерви у всiх на межi, а ворога не видно. Енрiке юркою мишкою встиг заскочити в каюту. Не гаючи часу, вiн спiшно увiйшов до центрального комп'ютера. Можливо через лiнощi капiтан-тюремник полiнувався поставити захист, i всi данi надходили без жодних проблем. Виявилося, що за його альтернативними спогадами сну батько тут сидить не один, а з цiлим полком Росiйських морякiв. Моряки Росiйської Тихоокеанської ескадри не хотiли вмирати заради якихось мiжпланетних розбiрок. Нехай Америка сама виплутується, багато хто вiдкрито висловлював невдоволення тим, що їх безпосередньо пiдкорили натовському, а точнiше, американському командуванню. Таких i хапали пачками, саджаючи на тюремний крейсер iз символiчною назвою "Дракон". Зрозумiло, слiд було звiльнити росiйських людей, якi потрапили в тюремнi ланцюги. Але як досягти цього, поодинцi немає шансiв прорватися. Через комп'ютер можна зняти автоматичне блокування дверей мiж камерами, але вiд тюремного вiдсiку люк закривався на звичайнi металевi ключi. Вiн звiльнить їх. Але цього мало, що можуть зробити беззбройнi матроси у сутичцi iз озброєними до зубiв американськими коммандосами. Треба захопити насамперед арсенал зi зброєю, тодi шанси дорiвнюють, крiм того, треба вiдволiкти супротивника. Пострiлявши, бiйцi спецназу заспокоїлися, наче противник втiк. Могутнiй гелiкоптер "Апач" робив розворот, кiлька американських солдатiв застрибнули у розвiдувальний планер. Американська емблема їх заспокоїла. У каютi капiтана було кiлька базук, а також люк аварiйного виходу. У комп'ютерi вдалось знайти докладний план тюремного судна. Залишилося проникнути усередину. Взявши до рук досить значну базуку, Енрiке обережно прочинив дверi каюти, бiйцi спецназу в цей момент напружено вдивлялися в морську гладь. Базука була в пiвтора рази важчою за росiйського хлопчика, але йому вона здавалася цiлком посильною ношею. Вiн вибрав мiсце, де бiйцi "Дельти" стояли густiше, i всадив 50-кiлограмовий заряд. Вiддача вiдкинула його у кабiну каюти. Це врятувало йому життя, оскiльки кiлька професiйних бiйцiв про всяк випадок спостерiгали i за тилом. Автоматнi черги прошили важку броньовану майже наскрiзь, але до кiнця пробити покриття титану їм не вдалося. Вибух розкидав солдатiв, багатьох повбивав, iнших покалiчив, iншi вiдкрили запеклу стрiлянину на поразку. Поставивши базуки, що вцiлiли, в бойове положення, Енрiке акуратними поворотами вiдкрив нижнiй люк. Вiн вiв прямо в черево крейсера. Вiн мав шанс, користуючись метушнi, звiльнити полонених. Прихопивши базуку та "Скорпiон" босоногий хлопчик легко спустився сходами, пробираючись до тюремного вiддiлення. Бiля входу до тюремного вiддiлення чергували лише двоє бiйцiв. Через важку базуку Енрiке трохи забарився, i охорона встигла вiдкрити вогонь.
  Однак, чи доля зберiгала Енрiке, чи спецназ рефлекторно стрiляв, розраховуючи вразити ворога важче i вище, але кулi пронеслися поверх голови, а два пострiли у вiдповiдь виявилися по снайперськи точними. Охорона була покладена, проте її вогонь не пропав даремно, пара куль зрикошетила, поранивши спину та ногу. Незважаючи на бiль, хлопчик все ж таки встояв на ногах, базука так само була важка, якщо її пронести довше, довелося зняти з плеча i покласти на метал. За товстеними броньованими дверима був чути невиразний шум i приглушенi удари. Як вiдкрити дверi, з базуки палити всерединi корабля небезпечно, а ключiв вiд головного тюремного входу охорона не мала. Зате у них були рацiї, i якщо...
  -Хелло, це кажемо ми, бiйцi охорони сектору "Клоака". Терорист заклав у той сектор, де перебувають ув'язненi, пластикову бомбу. Вiн хоче пiдiрвати корабель i посварити нас iз Росiєю. Надсилайте допомогу!
  Може, щось i могло порушити у них пiдозри, але прибули вони на мiсце виклику зi швидкiстю кобри. Енрiке ледве встиг сховатись у малiй протипожежнiй скриньцi. Бойовики командос влетiли в коридор, професiйно притиснувшись до стiни коридору. Двоє вiдокремилося вiд загальної маси, i швидкими чiткими рухами вiдкрили замок. Потiм кiлька бiйцiв заскочили усередину, решта вiдкрила вогонь по ув'язнених. На щастя матроси не були простаками, i бiльшiсть iз них залягли у своїх камерах, кулi просвистели тюремним коридором, вбиваючи тих, хто був надто смiливий. Енрiке не пам'ятав себе вiд лютi, на ходу переключивши "Скорпiон" на форсований режим вогню, вiн вiдкрив вогонь по Янкi, що нахабнiла. Американцi не очiкували подiбного, але зреагували швидко професiйно. Однак бiй в обмеженому просторi тим i скрутний, що дуже важко вести вогонь на поразку, не зачiпаючи своїх. Хлопчик впав у стан дикого несамовитостi, стрибаючи вiд одного солдата до iншого, вириваючи автомати та змiнюючи точки обстрiлу. Дуже важко його вбити, не зачепивши вогнем своїх, i спочатку якогось пацанчика намагалися просто завалити ударами. Але швидкiсть Енрiке вже перевищувала людськi рамки. Крiм того, в бiй втрутилися полоненi Росiйськi матроси, вони не мали зброї, але їх було бiльше, i вони боролися за власну гордiсть i свободу. В американцiв летiли подушки, матраци, стiльцi, їм заважали навести прицiл, створюючи новi цiлi. Та й бiльшiсть бiйцiв спецназу все ще перебували на палубi, чекаючи звiдти раптового удару. Групу бiйцiв американського спецназу було знищено, а трьох уцiлiлих пов'язали звiльненi матроси. Енрiке отримав пiд час бою ще кiлька подряпин, проте уникнув прострiлу кiсток. Порушення було настiльки велике, що вiн не вiдчував болю та втрати кровi. Росiйськi моряки спiшно озброювалися захопленою зброєю. Бiльшiсть матросiв, як i ранiше, була беззбройною. Хлопчик чiтким командним голосом наказував повстанцям.
  -Нехай найсильнiшi, i вмiлi надягнуть бронежилети i форму американських командос i йдуть за мною до арсеналу, решта нехай iдуть слiдом, захоплена зброя вiдразу надiйде у ваше розпорядження.
  Може здатися дивним, але нiхто не заперечував таку iдею. Навiть старшi офiцери її дружно пiдтримали. Проте, старший за званням капiтан 1 рангу Колосков заявив:
  -В умовах воєнного часу керiвництво бере на себе старший за званням. Тому я повторюю наказ iти на штурм арсеналу. Цей хлопчик допомiг нам звiльнитись, i я його призначаю своїм помiчником. Його накази вiдтепер рiвнi за моїми силами. А тепер ми починаємо те, що мали почати набагато ранiше, вбивати цих поганих, брудних янкi.
  Матроси схвально репетували у вiдповiдь i кинулися в битву. Енрiке першим кинувся до арсеналу. Декiлька матросiв, переодягнених пiд американських бiйцiв, ледве встигали за ним. Декiлька солдатiв США, якi випадково попалися на шляху, застрелили на мiсцi. Чотирьох вартових бiля арсеналу так само було вбито протягом часток секунд. Вбитi ранiше штатiвськi спецназiвцi мали ключi вiд усiх примiщень крейсера "Дракон", а комп'ютерний код Енрiке вiдключив ще в центральнiй каютi капiтана. Американцiв пiдвела зайва самовпевненiсть, вони абсолютно не готовi до серйозного бою на кораблi, який вважали своїм. Тепер i їм довелося битися у невигiдних для себе умовах. Полонених матросiв було бiльше, нiж американських тюремникiв. Крейсер був також Росiйський, лише злегка переобладнаний пiд американцiв. Бiй охопив практично весь корабель. В арсеналi зброї було з надлишком, а агресiї на американцiв накопичилося понад будь-яку мiру. Повсталi матроси стрiляли з усiх щiлин, кидалися в рукопашну. Не якi пускали у хiд зуби. Частина бунтарiв переодяглися в американську форму i активно цим користувалися. Енрiке був повнiстю п'яний i охоплений дивним захопленням кривавого бою. Стрiлянина i ходiння численними звивистими коридорами, нагадувала комп'ютерну гру. Але тут все було набагато яскравiше та гучнiше, i натуральнiше. I кров була справжня, i трупи цiлком реальнi, пострiли цiлком могли вбити. Незважаючи на рани i втрату кровi, Енрiке зберiгав блискавичну реакцiю i швидкiсть, i завжди, коли траплялися на завадi солдати американського спецназу, встигав вразити ворога першим. Однак результат бою був усе ще сумнiвним, не такi американцi слабаки, щоб просто так вiддати перемогу. Матроси так само гинули, i чаша терезiв продовжувала вагатися.
  . РОЗДIЛ No 17.
  Алiнi, тим часом, снилося в наркотичному мареннi таке...
  Ось вона разом iз слiдчим Петром Iвановим у якомусь казковому свiтi. Тiльки тепер вона лише босонога дiвчинка рокiв дванадцяти i з нею хлопчик Петька теж приблизно її ровесник.
  I вiн у шортах i на шиї червона краватка, бiла сорочка, правда ноги засмаглi та босi. I в себе на шиї Алiна намацала червону краватку. Тепер вони пiонерка та пiонер. У якомусь незрозумiлому свiтi, в якому тепло, як улiтку в тропiках, але дерева по краях такi незвичайнi. Нагадують скрипку встромлену в помаранчеву траву, або велетенськi папоротi, або пальму з квiточками.
  Свiт навколо типу казкових джунглiв, i лiтають метелики з рiзнокольоровими метр розмах крилами i срiблястi бабки, розмiрами, як птах альбатрос.
  Алiна хихiкнула i вiдзначила:
  - Яким маленьким ти став Петько, колишнiй полковнику!
  Хлопчик у шортиках образився:
  - Чому колишнiй? Я й зараз полковник. Побуду трохи дитиною i повернуся до свого колишнього вигляду.
  Дiвчинка-кiлер хихикнула i вiдзначила:
  - Ну що ж, коли ми дiти, то давай пробiжимося!
  I юна пара помчала по дорiжцi з фiолетової цегли, миготивши босими, круглими п'яточками.
  I ступнi дiтям неабияк припiкало, бо в небi горiли одразу три сонця. Одне було червоне, iнше - жовте, третє - зелене. I променi посилалися такi яскравi.
  Петько iз захопленням заспiвав:
  Лiто, лiто,
  Сонце свiтить високо, високо!
  Лiто, лiто,
  До урокiв далеко, далеко!
  Алiна розреготалася i хотiла щось сказати. Аж раптом перед ними постали двоє суб'єктiв. Вони вискочили на дорогу раптово, наче гриби пiсля дощу. Зовнi вони нагадували качкiв, один iз головою носорога, а другий кабана, i в руках вони тримали круто накрученi автомати.
  Алiна i Петько пригальмували, ойкнувши вiд подиву.
  Громила з головою носорога гаркнув:
  - Куди це ви цуценята зiбралися!? Мчiться босоп'ятi!
  Громила з головою кабана теж рикнув:
  - Наш бос дуже вже вами зацiкавився!
  Петько запитав:
  - Ваш бос? Хто вiн?
  Громили захихотiли i вiдповiли:
  - Спочатку ми служили Шредеру, але вiн виявився невдахою. I тепер у нас новий шеф Кощiй Безсмертний!
  Алiна зi смiшком заспiвала:
  Всiм по секрету правду скажу,
  Хто бiльше платить, тому й служу!
  Обидва громили взяли i заспiвали в унiсон:
  Тепер для мене слова шефа закон,
  I немає тут без жодних сумнiвiв...
  Я тiльки в одному до кiнця переконаний.
  Не треба мати переконань!
  Петько з посмiшкою запитав:
  - I чого треба вiд нас Кощiю?
  Громила з кабаною головою вiдповiв:
  - Вiн хоче, щоб ви здобули для нього чоботи-скороходи!
  Алiна запитала з усмiшкою:
  - А ви знаєте, де вони?
  Обидва бандити хором вигукнули:
  - Знаємо!
  Петько спитав з усмiшкою:
  - А чому самi не дiстанете?
  Громили рикнули:
  - Там Соловей-розбiйник сидить. I якщо вже засвистить, то навiть таких здорових, як ми, збиває з нiг!
  Алiна засмiялася i кинула погляд на небо. Зелене сонце якраз прикрила хмара i стало трохи прохолоднiше. А так жарко, наче на екваторi опiвднi. I босi ноги дiтям пече, боляче стояти на мiсцi, i вони постiйно пiдстрибують.
  Дiвчинка запитала:
  - А ми як iз Солов'єм упораємося?
  Громили хором рикнули:
  - Це ваша справа! Вважайте, що отримали наказ!
  Петько заперечив, притупуючи босими, дитячими ногами:
  - А нам до того яка справа? Нехай Кощiй сам знається на Солов'ї!
  Громили ще голоснiше проревiли:
  - Якщо ви чоботи-скороходи не дiстанете, то Кощiй скине на Москву Магоядерну бомбу!
  Алiна свиснула:
  - Ого! I як дiє магоядерна бомба?
  Тут з'явився ще один чоловiчок великого зросту i з головою щура:
  - А так! Там де була Москва буде болото, а населення перетвориться на комарiв та жаб!
  I громила з щуром бешихою труснув хвостом.
  Людина з головою носорога вiдзначила:
  - Так, i це щурий король, вiн теж може влаштувати вам Армагеддон!
  Алiна кивнула Петьцi:
  - Ну що ж, доведеться дiстати чоботи-скороходи. Iншого виходу, мабуть, немає.
  Хлопчик-полковник прочирикав:
  Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За Русь святу...
  I за неї проллємо -
  Кров молоду!
  Щурячий король i носорiг зi свинею гаркнули:
  - Ось вам пiр'їнка, куди вона полетить, там буде дерево з чоботами-скороходами!
  I бандит з щурою головою дiстав iз-за пазухи пiр'їнку, що нагадує на вигляд гусяче. Подув на нього, i воно полетiло вбiк, на дорiжку з помаранчевої цегли. Дiти-попаданцi, миготивши босими п'ятами, кинулися на ньому. I бiгти довелося з усiх нiг.
  Носорiг та свиня крикнули:
  - Скатертиною дорога!
  Бандит з щурою головою додав:
  - До бiса! До бiса!
  I дiти бiгли за гусячим пером. На помаранчевiй дорозi пекло голi пiдошви юним мандрiвникам трохи слабше.
  Петько запитав у Алiни:
  - Чи маєш у тебе план?
  Дiвчинка зi смiшком вiдповiла:
  - Як здолати солов'я-розбiйника? Звiсно ж, нi!
  Хлопчик-полковник зауважив:
  - У мультфiльмi "Три богатирi" Сольв'ю-Розбiйнику бабка зуб журавлиною вибила! I в кiно йому кулаком свистовий зуб висаджували! То що може бути каменем?
  Алiна засмiялася i вiдповiла:
  - А ще краще зi снайперської гвинтiвки! От я б у нього вибила зуб iз вiдстанi напевно!
  Петько пискнув:
  - А де ми дiстанемо снайперську рушницю? Ми ж майже голi та босi.
  Дiвчинка-кiлер взяла i пропищала:
  - Перишко-суденько, напрямок помiняй,
  Де зброя повний вiз,
  Шлях туди нам вiдкривай,
  Щоби не проливали слiз!
  I пiр'їнка струснуло в повiтрi i помчало в iншому напрямку. Дiти, човгаючи босими ногами, перебiгли на дорогу iз зеленої цегли.
  I знову помчали...
  Петько з подивом зазначив:
  - Як тобi вдалося так спритно впоратися з керуванням пiр'їною?
  Оленка хихикнула i помiтила:
  - Треба в риму говорити, то до чарiвних артефактiв краще доходить.
  Хлопчик-полковник зазначив:
  - Це менi одну дитячу казку нагадує. Там теж усi говорили римами.
  Алiна взяла i прочирикала:
  Я римую абияк,
  Просто вибилася з сил...
  Толку у вiршi видно мало,
  I над нами херувим!
  I дiвчинка взяла i пiдскочила, якийсь час пройшовся на руках. Але якщо її ступнi нiг мозолистi, огрубiлi вiд довгого ходiння босонiж, то долонi гарячi цеглини припiкали куди сильнiше. I було боляче, i Алiна знову схопилася на ноги. I побiгли вони разом.
  Петько запитав:
  - А ти думаєш, що зброя ось на деревах у цьому свiтi росте?
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  Слон вухатий риє у хмарах,
  Кiт вусатий ходить у чоботях,
  Шоколад на деревi росте,
  I спiває для нас бегемот!
  I дiвчинка розреготалася. I вони продовжили бiг. Такий досить спокiйний. Тим бiльше вони були в тiлах дiтей, якi дуже багато ходили, а тому витривалi, i тiкати їм було легко. Навiть чулося, як стукають про цеглу набитi на дитячих пiдошвах мозолi на сотнi миль шляху.
  Петько взяв i на бiгу спитав:
  - Як ти думаєш, якби не було лютневої революцiї, чи виграли б ми першу свiтову вiйну?
  Алiна вiдповiдно кивнула головою:
  - Думаю, однозначно, так. Нiмеччина програла цю вiйну навiть без Росiї, яка уклала сепаратний свiт, а якби царська армiя продовжувала битися, то перемога над нiмцями була б ще швидшою!
  Хлопчик-полковник зауважив:
  - Але в цьому випадку царськiй Росiї довелося б виплачувати великий зовнiшнiй обов'язок i її могли б обдiлити при розподiлi територiй!
  Дiвчинка-кiлер впевнено вiдповiла:
  - Я думаю, вiдсотки за боргами списали б, враховуючи вiйськовий внесок царської Росiї, а решта боргу пiшов би в результатi репарацiй Нiмеччини. Тож було б добре. Царська Росiї приєднала б собi Галичину, Буковину, Кракiв, Познань, можливо ще й Чехiю, плюс i турецькi територiї, i завершила б процес збирання слов'янських земель, i нарештi здобула б вiкову мрiю, пiдкоривши собi Царгород!
  Петько хихикнув i помiтив:
  - Якби так аби, та в ротi росли гриби. Ще краще було б вiйну проти Японiї виграти, тодi б i першої свiтової не було б!
  Алiна хихикнула i заспiвала:
  Фашист напав на Батькiвщину мою,
  Зi сходу нахабно лiзуть самураї...
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  Хоч гнiв часом серце розриває!
  I дiтям стало набагато веселiше.
  Петько помiтив:
  - Вдарили б японцi в сорок першому, то нам було б дуже важко вiдбитися! Не виключено, що Москва впала.
  Дiвчинка-кiлер iз пафосом проспiвала:
  Ми з ворогом будемо люто битися,
  Сарани нескiнченна темрява...
  Вiчно стоятиме столиця,
  Сонцем свiту свiтитиме Москва!
  Дiти ще пробiгли трохи, миготивши босими, трохи запиленими, мозолистими пiдошвами.
  I ось попереду з'явилося дерево. Велике, що скидається на дуб, тiльки листя у виглядi обойм. I на його гiлках росли рiзнi види озброєнь. Тут були шаблi i автомати, i снайперськi рушницi, i навiть гранатомети.
  А пiд дубом сидiв величезний кiт у окулярах, i щось муркотiв. Також на гiлках була дуже мускулиста русалка.
  Алiна свиснула:
  - Оце фасмагорiя!
  Петько кивнув:
  - Так, у Лукомор'я дуб зелений,
  I стрiчка автомата в дубi тому...
  А кiт боями загартований,
  Той, хто дивиться за вiйною!
  Величезний кiт помiтив двох дiтей, що бiжать до нього. У його лапах тут же з'явилися два крутонакрученi автомати. I вiн прошипiв:
  - Куди прє нове поколiння?
  Алiна взяла i пискнула:
  - Вибачте, але нам потрiбна снайперська гвинтiвка!
  Кiт Баюн хихикнув i вiдповiв:
  - Снайперська гвинтiвка? А платити вам є чим?
  Петько вигукнув з ентузiазмом:
  - Ми вiдпрацюємо! Даю слово!
  Кiт буркнув:
  - Вiдпрацюємо? Та вам за це сто рокiв шукати треба! Ось якщо хочете, давайте парi: вiдгадаєте три мої загадки, отримаєте гарну снайперську гвинтiвку, а нi - помилитеся, то будете мною проданi в рабство. Дiтей охоче у невiльники купують!
  Оленка вигукнула:
  - Свободу двох за одну гвинтiвку?
  Кiт Бают кивнув:
  - У казковому свiтi вогнепальна зброя дорого цiнується. Тож дiти будьте обережнi. Якщо хочете, можете вiдмовитися!
  Петька запитала Алiну:
  - Ти впевнена у своїх силах?
  Дiвчинка-кiлер вiдповiла:
  - Цiлком! Хто не ризикує, не п'є шампанське!
  Хлопчик-полковник кивнув:
  - Ми приймаємо виклик!
  Кiт клацнув хвостом, поряд з ним з'явився пiсочний годинник, i промуркотiв:
  - Даю на обмiрковування одну хвилину! Питання перше: - На берег вийшли двоє людей. Бiля берега човен, який здатний перенести лише одну людину. Проте обоє переправилися. Як це могло бути?
  Кiт пискнув, пiсочний годинник перекинувся:
  - Час пiшов!
  Петько почухав потилицю:
  - Двоє людей? I човен лише одного? Це, як загадка, про козу, вовка та капусту... Може, треба висадитись на третьому мiсцi та пiти пiшки.
  Алiна зневажливо пирхнула:
  - Нi! Тут все набагато простiше. Вони були на протилежних берегах! Чуєш кiт мою вiдповiдь?
  Казковий Баюн буркнув:
  - Правильно... Ну це занадто легко. Загадки для дiтей. Друга буде серйознiшою.
  I кiт промуркотiв:
  - Що швидше за ураган i повiльнiше черепахи?
  I знову перевернув пiсочний годинник!
  Петько посмiхнувся:
  - Так, це парадокс. Що справдi i найшвидше, i найповiльнiше!
  Алiна впевнено вiдповiла:
  - Час! Воно, справдi, з одного боку проноситься ураганом, i не помiтиш, а з iншого, повзе болiсно повiльно! Так що Баюне, цей час!
  Казковий кiт буркнув:
  - Бач якiсь освiченi на мою голову попалися. Так, це правильно. Але третю загадку вам нi за що не вiдгадати!
  Петько помiтив:
  - У мене подруга така розумна, що все здатна зрозумiти та освоїти. I на будь-яке запитання дасть вiдповiдь.
  Кiт Баюн буркнув:
  - Добре! Ось вам i третя загадка. Чого не знає найрозумнiший i знає останнiй дурень!
  Петько свиснув:
  - Оце так! Та й питання!
  Кiт перевернув пiсочний годинник. Посипалася подоба бiлої муки. Алiна вiдчула розгубленiсть. Це запитання застав її зненацька i дiвчина намагалася напружити мiзки, щоб придумати вiдповiдь.
  Петько помiтив з милим виглядом:
  - А чого може не знати найрозумнiший? I що при цьому знає водночас останнiй дурень? Може бути ганьби?
  Алiна знизала плечима:
  - Ну i найрозумнiший може зганьбитися. А дурень... Що дурень i його ганьба. Нi, тут вiдповiдь має бути тоншою.
  Кiт Баюн пiдтвердив:
  - Так, у цьому випадку не все так очевидно. Я думаю, у казках ви вiдповiдi на таку загадку не знаєте!
  Дiвчинка-кiлер кивнула:
  - Так, у мультиках я такої загадки не зустрiчала. Тут щось таке... Типу того, чого не знає Бог?
  Петько зазначив:
  - Бог все знає! Хоча, коли манiяк гвалтує дитину, не зрозумiло, чи Бог цього хоче чи слабкий, щоб подiбне запобiгти?
  Алiна буркнула:
  - Так, це парадокс монотеїзму. У язичникiв Боги не так проникливi та всезнаючi.
  Хлопчик-полковник здригнувся:
  - До рабства доведеться йти? Сподiваюся, хоч не в каменоломнi!
  Кiт Баюн прогарчав:
  - Ну, час минув! Чи буде правильна вiдповiдь?!
  Вiдчувши натхнення, Алiна випалила:
  - Найрозумнiший не знає питання, на яке не дав би вiдповiдi, а для останнього дурня, будь-яке питання таке, що не дасть вiдповiдi!
  Казковий кiт пiдстрибнув i вигукнув:
  - Ось як! Ну ти й даєш - правильно! На це запитання сам Кощiй Безсмертний не змiг дати вiдповiдi i заперечив менi скриню золота!
  Баюн надувся i промуркотiв:
  - Ну гаразд, дiти! Ви заслужили чудову казкову гвинтiвку. А кого вбиватимете?
  Алiна прочирикала у вiдповiдь:
  - Це наш великий секрет, чи вiриш ти, чи нi?
  Казковий кiт кивнув:
  - Це ваша справа!
  I клацнув хвостом. Пiд босi ноги дiтей впала дуже наворочена снайперська гвинтiвка з оптичним прицiлом.
  Алiна нахилилася до неї i помацала. Прочiрiкала:
  - Гарна зброя!
  I пiдняла його, подивившись у прицiл, вигукнула:
  - Класно!
  I прицiливши в шишку, натиснула на курок. Сухо клацнуло - снайперська гвинтiвка була незаряджена.
  Дiвчинка-кiлер розчаровано промовила:
  - А патрони?
  Кiт Баюн єхидно посмiхнувся:
  - А щодо цього ми не домовлялися. Тiльки на гвинтiвку сперечалися. Якщо сперечаються на скриню, треба заздалегiдь обговорити, що в ньому золото!
  Алiна хихiкнула i вiдзначила:
  - Гаразд! Можеш заради пачки набоїв ще одну загадку загадати, або навiть двi!
  Казковий кiт зневажливо пирхнув:
  - Нi! Ви надто розумнi! Хочете я вам пачку патронiв до цiєї гвинтiвки дам, якщо ти менi заспiваєш гарну пiсеньку!?
  Дiвчинка-кiлер кивнула:
  - Iде! Я готова!
  Баюн зазначив:
  - Тiльки вона має бути досить довгою i казковою! I ти зрозумiла?
  Алiна кивнула:
  - Чудово! Я її можу просто на ходу написати!
  I босонога дiвчинка-кiлер заспiвала:
  На морi бригантина, як орел,
  Стрiмка, грайлива, велична...
  Сварог великий кладенец просторий,
  Хай буде з нами сила, мудрiсть, слава!
  
  Ми, дiвчата, боротися народженi,
  Разити ведмедiв мерзенних, волохатих...
  В iм'я Рода та Його країни,
  Щоб уздоровити убогих i горбатих!
  
  Ми любимо Бога Господа Христа,
  Сам Бiлобог йому в працях товариш...
  Нам Рiд Всевишнiй замiнив батька,
  Не буде бiльше темряви, могил та цвинтарiв!
  
  Коли Всевишнiй Бог Сварог прийде,
  Всi орди оркiв одразу, вiрю згинуть...
  Перемогу вiдкриємо нескiнченний рахунок,
  Хто був за злiсть вiд меча, загинуть!
  
  Хорошi з дiвчат бiйцi,
  Стрiмкi в русi красунi.
  Войовницi просто молодцi,
  Лудженi красунь у крику глотки!
  
  На бригантинi мчать хвилями,
  I розсiкають гладь води морську...
  Ми швидкi зовсiм не по роках,
  Дiвча нiжку поверне босу!
  
  Я каратистка - крутiше не знайти,
  Мечем битися теж менi звично...
  На вигляд не бiльше дiвки двадцяти,
  I б'ється дуже з пацаном пристойно!
  
  Нiчим мою красу не втримати,
  Її аршином загальним не вимiряти...
  Коли я перемагаю оркiв рати,
  То змушую на свою силу вiрити!
  Бог красою мене не обдiлив,
  Блондинка натуральна, як сонце.
  I надi мною ширяючий херувим,
  I карате не вотчина японця!
  
  Я босонiж люблю розсiяти снiг,
  I врiзати в пiдборiддя голою п'ятою.
  Вiдсвяткую космiчний успiх,
  Оскiльки поразка помилка!
  
  Адже навiть, якщо хлопець дуже крутий,
  Його знесу одним, повiр ударом...
  Ти надiрвеш зi мною боротися пуп,
  Я обiлю сенсея скипидаром!
  
  У якiй тепер невiдомiй країнi,
  Ми крутi дiвчата живемо...
  Хребет зламаємо навiть Сатанi,
  Нехай буде знищений злий Каїн!
  
  Ось чому, дiвчата не зрозумiю,
  Люблю я бити хлопцiв люто...
  Кулак по пицi подобається йому,
  Ти був чоловiк, а тепер калiка!
  
  Ось буде на планетi Солценiзм,
  Вiра в Бога свiтла Родовiр'я...
  Навiщо нам будувати довго комунiзм,
  Адже просто дурiсть, марновiрство!
  
  Ми можемо потопити будь-який фрегат,
  На дно вiдправити оркiв легiони.
  Коли був на картi Петроград,
  Щоб збудувати гинули мiльйони!
  
  Оскал є людських iклiв,
  Хоч i не вовчий, але цiлком зрозумiлий.
  Надiйних отримай боєць тилiв,
  Улов, повiрте, буде дуже знатний!
  
  Дiвча справжнiй флiбустьєр,
  Пограбувати може навiть супермена.
  Був жебрак, а тепер ти знатний сер,
  Подiбна настала змiна!
  
  Ось знову штурм - йдемо на абордаж,
  Дiвчата в дуже шаленiй атацi...
  Такий у нас трапився екiпаж,
  Що жадає змiн i нової бiйки!
  
  Коли ми зламаємо ворогiв мечем,
  I голови оркшистам посрубаємо...
  Будь-якi бiди будуть нi за що,
  Планета стане справжнiм раєм!
  
  Ну, до чого Господь Сварог добрий,
  З ним веселяться дiвчата, хлопчаки...
  Не продамо Вiтчизну ми за грiш,
  Хоч набиваємо неодмiнно шишки!
  
  Ось ми здобич знатну несемо,
  Повнi у нас тепер кишенi злата...
  I голову, знай, гоблiну знесемо,
  Рядить по орках дощ з автомата!
  Дiвчинка спiвала своїм повнозвучним голосом. I Петько навiть пiдспiвував.
  Кiт Баюн зазначив:
  - Ну, ви чудово спiваєте! Заслужили коробку набоїв.
  I махнув своїм пишним хвостом. I позолочена коробка опустилася перед босими ногами дiвчинки. Та її швидко розкрила, побоюючись чергової каверзи. Але патрони лежали дома. Алiна вклала кулю в казенну частину гвинтiвки та поцiлувала позолоту.
  Пiсля чого вклонилася i вiдповiла:
  - Дякую вам! Було приємно мати з вами справу!
  Кiт Баюн кивнув у вiдповiдь:
  - Взаємно!
  Алiна прочирикала:
  Перишко-суденце вiдведи нас до солов'я, я тобi вiддячу!
  I воно полетiло, показуючи шлях до мiсця, де зберiгалися чоботи-скороходи!
  Дiти бiгли, човгаючи босими, засмаглими ногами. А за плечима Алина мала гвинтiвку.
  I вона пiдскакувала на спинi дiвчинки пiд час бiгу.
  Петько зазначив:
  - У тебе я бачу багато талантiв. I стрiлка, i спiвака, i вiдгадування загадок!
  Алiна прочирикала:
  Ми великi таланти,
  Але зрозумiлi та простi...
  Ми спiваки та музиканти,
  Акробати та блазнi! Так дитяча пара бiгла дорiжками. По дорозi їм попався вовк з кривим кинджалом. Але побачивши снайперську гвинтiвку на спинi дiвчинки, iкластий вважав за краще ретируватися.
  I провiв сiрий:
  До чого ж мiй портрет не привабливий,
  Хiба гiрше я Кощiя,
  Хiба гiрше за Бармалея?
  Хiба я не чарiвний!
  Дiти продовжували тiкати. I ось попереду розкинувся дуб, на якому сидiв Соловей-Розбiйник. Зовнi вiн виглядав страшним i з вусами, а пальцi з довгими кiгтиками. Побачивши юних воїнiв, що наближаються, Соловей-Розбiйник сунув пальцi в рот. Алiна зупинилася, пiдняла гвинтiвку i, практично не цiлячись, вистрiлила. Вона вмiла так стрiляти iнтуїтивно. Куля потрапила прямо в свистовий зуб i вибила його. Соловей-розбiйник вiд несподiванки та страху злетiв з гiлок.
  Алiна вигукнула:
  - З точнiстю до мiлiметра. Точнiсть, ввiчливiсть королiв!
  Петько кивнув своєю свiтлою головою:
  - Так, це ти спритно провернула!
  Соловей-розбiйник спробував пiдвестися i розпрощав свої пазурi. Алiна перезарядила гвинтiвку i крикнула:
  - Якщо ворухнешся, виб'ю мiзки!
  Соловей-розбiйник зашипiв, що став щербатим ротом:
  - Чого тобi дитинко треба?
  Дiвчинка-кiлер буркнула:
  - Чоботи-скороходи вiддай!
  Соловек-розбiйник буркнув:
  - Якщо це Кощiя, то не вiддам!
  Петько запитав iз посмiшкою:
  - А чому?
  Казковий птах вiдповiв:
  - Тодi вiн подорожуватиме багатьма країнами, i такої сили набуде, що жахливим тираном стане!
  Алiна запитала:
  - А як щодо магоядерної бомби?
  Соловек-розбiйник впевнено вiдповiв:
  - Та немає в нього цiєї бомби, це блеф!
  Алiна зазначила:
  -А якщо ми їх вiзьмемо для себе?
  - Нi чорта ви не вiзьмете! - почувся рев. I виникли три громили з головами носорога, кабана та щури.
  Петько вигукнув:
  - З'явилися не запилилися!
  Чоловiк-щур проревiв:
  - Ану карапузики, скiнчилися всi танцi!
  Алiна, скинувши гвинтiвку, вигукнула:
  - Помирати так з музикою, спiвайте братики!
  I дiвчинка вистрiлила в щурячого короля. Потрапила йому в ногу та так, що той пiдскочив i завалився на громилу з головою носорога!
  Алiна жбурнула босою ногою камiнчик i боєць з головою кабана, той послизнувся i залетiв на щурячого короля.
  Алiна швидко перезарядила i знову вистрiлила. Трьох мордоворотiв огорнула мережа.
  Дiвчинка-кiлер вiдзначила:
  - Та тут є патрон, що стрiляє сiтками!
  Пiсля чого повернулася до Солов'я-розбiйника i ринула:
  - Ну, давай чоботи-скороходи, поки цiлий!
  Казковий птах узяв i прохрипiл:
  - Слухаюсь i слухаюсь!
  . РОЗДIЛ No 19.
  Енрiке тим часом продовжував знiматися в рiзних кiнокартинах. Ось, зокрема, у ось такий. Де була альтернативна iсторiя вiйни з Китаєм часiв Брежнєва. Це круто, Брежнєв проти Мао.
  Енрiке Яловий знову вже в iншiй мiсiї, точнiше кiнокартинi. Як кажуть, жодної хвилини спокою. На цей раз це часи Брежнєва. У березнi 1969 року Китай напав на СРСР. Вже старому Мао Цзедуну захотiлося слави великого завойовника, набуття територiй для Китаю, де швидко росло населення, та й взагалi старому i великому керманичу нудно. Хочеться великих дiянь. То чому не напасти на СРСР? Тим бiльше, у добряка Брежнєва була доктрина - СРСР нiколи не застосує ядерну зброю першою. А це означає воюватиме сухопутнi сили без страшної ядерки. Дата нападу була обрана символiчна - 5 березня, у день смертi Сталiна. Мао вважав, що з СРСР смерть Сталiна велика втрата. I тому цього дня успiх буде на боцi ворогiв Росiї.
  I ось мiльйони китайських солдатiв на величезнiй територiї перейшли у наступ. I те, що ще не зiйшли снiгу i стояли морози в Сибiру та Далекому сходi, не лякало китайцiв. Хоча технiки у них обмаль, а та що i є застарiла. Але Мао розраховував на допомогу США та країн Заходу та на багаторазову перевагу воїнiв пiднебесної iмперiї в пiхотi. У Китаю та населення бiльше, нiж у СРСР, та ще радянської Росiї слiд перекидати вiйська з європейської частини до Сибiру. Що дуже непросто.
  I пiшла сухопутна армiя.
  Напрямком особливо масового удару було мiстечко Далеке на виходi з рiчки Амур. Тобто там, де ця повноводна рiчка на кордонi мiж СРСР i Китаєм закiнчувалася. I могли орди пiднебесної iмперiї пересуватися суходолом, не зустрiчаючи водних перешкод.
  Ось там i було завдано наймасовiшого удару iз застосуванням танкiв.
  Енрiке Єловий та Маргарита Коршунова вивели дитячий батальйон iз мiсцевих пiонерiв на позицiї.
  Незважаючи на те, що ще не зiйшов снiг, мiцнi сибiрськi дiти, бачачи, що командири Енрiке i Маргарита босонiж i в легкому одязi, теж роззулися i роздяглися.
  I тепер хлопчики та дiвчатка шльопали босими, дитячими ногами по снiгу, залишаючи витонченi слiди.
  Для боротьби з китайцями юнi воїни, пiд керiвництвом Енрiке та Маргарити, виготовили саморобнi ракети, зарядженi тирсою та вугiльним пилом. Причому за вибуховою потужнiстю вдесятеро перевершують тротил. I цi ракети можна запускати як по повiтряних цiлях, так i сухопутних. А тут китайцi зiбрали велику кiлькiсть танкiв та авiацiї.
  Крiм того, хлопчики та дiвчатка спорудили спецiальнi гiбриди з арбалетiв та кулеметiв, якi стрiляють отруйними голками. I ще дещо. Наприклад, дитячi пластмасовi машинки оснастили вибухiвкою та керували ними по радiо. I це також зброя.
  Енрiке та Маргарита також пiдказали дiтям виготовити спецiальнi ракети, якi стрiляли отруєним склом та накривали велику площу, з метою знищення ворожої пiхоти.
  Головна сила Китаю, це м'яснi штурми та незлiченний особовий склад, який компенсує нестачу технiки. У цьому планi цiй країнi немає у свiтi рiвних.
  Вiйна з Китаєм вiдрiзняється, наприклад, вiд вiйни з Третiм Рейхом тим, що у противника СРСР переважна перевага в людських ресурсах. I це, зрозумiло, створює дуже велику проблему, якщо вiйна затягнеться.
  Коротше кажучи, Мао зробив азартну ставку гравця. I розпочалася епiчна битва. Радянськi вiйська зустрiли китайськi залпами Градiв. I ще били новi системи "Ураган". Красива дiвчина Олена керувала ударами батареї, що тiльки-но прибула. I вiд китайцiв полетiли шматки рваного м'яса.
  А дiвчата, миготивши голими, рожевими п'ятами, трощили вiйська пiднебесної iмперiї.
  Хоча переважно теж били по пiхотi, вибиваючи особовий склад. Ось так енергiйно i з розмахом дiяли дiвчата.
  А ось китайцi розпочали наступ i на позицiї дитячого батальйону. Першими полетiли не надто численнi штурмовики. В основному це були ще радянськi IЛ-2 та IЛ-10, якi сильно застарiли. Деякi штурмовики теж iз СРСР новiшi, i мала кiлькiсть випущених у Китаї, але знову за росiйською лiцензiєю.
  А своїх розробок Мао не має.
  Тобто, з одного боку, технiчно вiдсталий, але дуже численний населенням Китай, а з iншого менший за кiлькiстю людських ресурсiв, але технологiчно розвинений СРСР.
  Дiти ж герої запускають ракети по штурмовиках. Вони розмiрами маленькi - менше шпакiвень, зате їх багато. I крихiтний пристрiй, розмiрами з горошинку, винайдений Енрiке та Маргаритою наводиться на звук.
  Ось це справдi диво-зброя. Дiти-воїни його запускають, пiдпалюючи запальничками чи сiрниками. I тi пiднiмаються у висоту i таранять китайськi штурмовики. I пiдривають їх разом iз льотчиками. На бiльшостi машин пiднебесної iмперiї навiть катапультуючих пристроїв немає. I вони вибухають з дикою руйнацiєю та розлiтанням уламкiв.
  I багато осколкiв спалахують у повiтрi, нагадуючи феєрверки, з колосальним розкиданням. Ось це справдi рознесення.
  Енрiке вiдзначив iз задоволеним виглядом:
  - Китай отримує по рогах!
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Як завжди, б'ємо по Китаю пристойно!
  I дiти дружно розреготалися. I iншi хлопчики i дiвчатка, човгаючи босими, дитячими ногами, розсмiялися i почали запускати ракети ще енергiйнiше.
  Атака китайських штурмовикiв захлиналася. Вони падали розбитi й розплющенi з палаючими болванками. Ось це була руйнiвна мiць.
  Хлопчик Сашка хихикає i зазначає:
  - СРСР покаже Китаю кузькину матiр!
  Дiвчинка-пiонерка Лара пiдтверджує:
  - Чи буде наш вбивчий вплив! Всiх i зламаємо i перевiшуємо!
  I юна войовниця тупнула босою ногою по маленькiй калюжцi.
  Бої справдi кипiли по всiй лiнiї фронту. Китайцi перли, немов таранна машина. Точнiше, безлiч машин.
  Перша хвиля штурмовикiв була юними ленiнцями вiдбита.
  Хлопчик Петько помiтив:
  - Ех, був би живий Сталiн вiн би нами пишався!
  Дiвчинка-пiонерка Катька помiтила:
  - Але Сталiна немає, i зараз при владi Леонiд Iллiч!
  Олег помiтив зiтхаючи:
  - Найiмовiрнiше Брежнєву далеко до Сталiна!
  Справдi, часи правлiння Леонiда Iллiча назвуть застiйними. Хоча країна i продовжувала розвиватися, нехай не так швидко, як за Сталiна. Але будувався БАМ, газопроводи вiд Сибiру до Європи, було збудовано Солiгорськ та iншi мiста. Не все лише погане було пов'язане з Брежнєвим. Тим бiльше, у шiстдесят дев'ятому роцi Леонiд Iллiч ще не старий, йому всього шiстдесят два роки, i вiн не маразматик. I команда має сильну, особливо прем'єр-мiнiстр Косигiн.
  Країна на пiдйомi, i її ядерний потенцiал майже зрiвнявся з американським, а, по звичайним видам озброєнь, сухопутнi сили СРСР значно перевершують США, особливо у танках. У Америки перевага лише у великих, надводних кораблях та бомбардувальнiй авiацiї. А в танках у СРСР перевага майже п'ятиразова. Та й мабуть i як. Радянськi танки меншi за розмiри американських, але краще броньованi, озброєнi та спритнiше.
  Так, правда, американськi танки комфортнiшi для екiпажiв, i у них зручнiша система управлiння. Новi машини управляються джойстиками. Але це не так суттєво. Бiльший обсяг мiсця для екiпажiв збiльшував розмiри машини та знижував її броньовi властивостi.
  Але пiсля того, як авiацiйна хвиля атаки захлинулась, i десятки китайських штурмовикiв, точнiше, бiльше двох сотень були збитi i знищенi, в атаку пiшли танки. Здебiльшого це були старi радянськi. Серед них навiть зустрiчалася Т-34-85, кiлька Т-54 i зовсiм трохи Т-55. Пiзнiших радянських машин Т-62 i Т-64 взагалi немає у Китаю. Є скопiйованi Т-54, але їх мало i якiстю бронi вони набагато гiршi за радянськi, та й не тiльки захистом, а й надiйнiстю дизельного двигуна, i оптикою, i багатьом iншим.
  Але особливо слабкiсть китайцiв, це кiлькiсть танкiв та автомобiльної технiки. Так що вони, як у давнину, йдуть великими масами пiхоти. Щоправда, треба вiддати належне: китайцi хоробри i своє життя не шкодують. I подекуди прориваються.
  У районi мiста Далекий, до речi, зiбрали командири пiднебесної iмперiї угруповання броньованих машин та пустили її клином.
  Дiти, зрозумiло, на це чекають. Пiонерський батальйон у зборi. Деякi хлопцi вже почали мерзнути. I хлопчики, i дiвчатка стали натягувати валянки та теплий одяг.
  Енрiке та Маргарита, як безсмертнi дiти, i в кiно залишилися босоногими. Деякi хлопчики та дiвчатка терпiли i залишалися в шортиках та легких, лiтнiх сукнях iз голими ногами. Справдi, навiщо їм одяг та взуття? Можна й так. Крiм того, в кiно снiг не справжнiй, а камуфляжний.
  Енрiке, як безсмертний горець, зрозумiло невразливий, i його ноги i тiло вiдчувають лише легку прохолоду вiд снiгу та крижаного вiтру. Типу, як холодок вiд морозива, який неприємним не назвеш. Або коли ходиш босонiж снiгом увi снi. Начебто є якийсь холодок, але зовсiм не страшний.
  У будь-якому випадку чути брязкiт гусениць i рух танкiв. Першими йдуть IС-4 старi радянськi машини. Їх лише п'ять штук. Це важкий танк СРСР повоєнних рокiв. Непогано захищений навiть iз бортiв, але морально застарiлий. Важить шiстдесят тонн, i його 122-мiлiметрова гармата теж не найкраща новизна та скорострiльнiсть. Але це найважчi танки i за традицiєю на вiстря клину.
  За ними рухаються Т-55 найкращi машини, якi є на озброєннi Китаю. Потiм Т-54 радянського виробництва i далi танки, що вже виробленi в пiднебеснiй iмперiї. Але вони якiстю очевидно гiршi. I в самому хвостi найслабшi з бронювання та озброєння машини - Т-34-85.
  Ось насувається ця рать.
  Але у дiтей є i безлiч машинок маленьких, але з потужними зарядами, i ракет, якими можна бити як повiтряними, так i наземними цiлями.
  I ось жорстока битва починається. Енрiке i Маргарита бiгом, миготивши босими, червоними вiд холоду п'ятами, запускають ракети. Те саме роблять i iншi хлопчики та дiвчатка. I полiт iз убивчою силою вiдбувається. I летять ракети, вражаючи танки.
  Першими потрапили пiд роздачу колишнi радянськi, а нинi китайськi IС-4. Вони враженi ракетами, начиненими тирсою та вугiльним пилом, тривiально розривалися на дрiбнi уламки i вiдбувалася детонацiя.
  Машини були досить великi, присадкуватi, i на вигляд скидалися на нiмецькi королiвськi Тигри, хiба що стовбур коротший, зате товщий.
  I всi п'ять машин було моментально розбито ракетами з дистанцiї.
  I горiли, i димились їхнi уламки.
  Потiм юнi воїни взялися за досконалiшi та небезпечнiшi Т-55.
  I теж стали довбати їх ракетами. Дiяли дiти швидко. Деякi з них навiть зняли валянки, i тепер миготiли босими п'ятами.
  Голi ступнi у дiтей стали червоними, наче лапки гусей. I це було досить кумедно.
  Енрiке, запускаючи черговi ракети китайськими машинами, якi послав проти СРСР Мао, зазначив:
  -Ось найбiльшi соцiалiстичнi країни б'ються одна з одною на потiху американцям.
  Маргарита сердито тупнула босою ногою, запустила вiдразу три ракети i вiдзначила:
  - Це амбiцiї Мао. Хочеться йому слави великого завойовника.
  Справдi, глава Китаю дуже комплексував. Йому хотiлося величi, а роки йдуть. Так, Мао начебто i так великий, але до слави Сталiна чи Чингiсхана йому ще як далеко. А в його роки вже Чингiсхан i Сталiн померли. Але вписали себе найбiльшими у свiтову iсторiю. I Мао дуже хочеться їх перевершити. А як це найпростiше зробити?
  Звiсно ж перемiгши СРСР. Тим бiльше зараз, коли ним керує Леонiд Брежнєв, який доктрину прийняв не застосовувати ядерну зброю першим. Тож є шанс у Мао, як мiнiмум, вiдтяпати радянськi землi до Уралу. I тодi його iмперiя стане найбiльшою у свiтi.
  I вiйну розпочато. I кинуто в бiй багато мiльйонiв солдатiв. А їх навiть не просто мiльйони, а десятки мiльйонiв. I треба сказати, бiльшiсть китайцiв життя не шкодують. I пруть на радянськi позицiї, як солдати у грi "Антанта".
  Але й росiйськi вiйська були готовi. Але все одно така велика перевага в кiлькостi просто не стримати. Буквально кулемети клiнiт. I потрiбнi якiсь особливi боєприпаси проти такої кiлькостi пiхоти.
  Енрiке та iншi дiти поки що знищують танки. I ракети спалили, i зруйнували все Т-55, i взялися за гiршi машини. I б'ють по них.
  Енрiке, який мав знання майбутнього, подумав, що бiльш проблемними були б атаки на багах та мотоциклах. Але цього у Китаю зараз навiть менше, нiж танкiв. I це полегшує оборону.
  А танки повзуть не надто спритно по снiгу. I власне китайськi машини вiдстають вiд куплених чи переданих радянських.
  Проте дiти запускають новi ракети. Також у бiй йдуть i машинки з дитячого садка, злегка переробленi у бойових камiкадзе.
  Бiй розгоряється з новою, шаленою силою. Рахунок знищених китайських танкiв перевалив уже за сотню. I їхня кiлькiсть продовжувала збiльшуватися.
  Енрiке вiдзначив з милим виглядом:
  - Передовi технологiї, кращi за передову iдеологiю.
  I запустили хлопцi новi машинки. Ось два Т-54 зiткнулися лобами i почали вибухати. Власне китайськi машини значно повiльнiше рухаються, нiж радянськi. Битва йде просто наростаючою.
  Маргарита теж босими пальчиками нiжок видала щось надзвичайно забiйне. I вибухають машини iз вiдiрваними вежами.
  Дiвчинка заспiвала:
  Вермахту хребет у боях зламали,
  Бонапарт усi вуха вiдморозив...
  По рогах ми мiцно НАТО дали,
  I Китай затиснули мiж сосен!
  I знову босими пальчиками натиснула на кнопки джойстика зi своєю неймовiрною силою. Ось це справдi дiвчинка-термiнатор.
  Отакi тут чудовi дiти. I знову палають китайськi танки. I розриваються на частини. I снiгом котяться розiрванi ковзанки. Випливає, палаюче, пальне, таке полум'я. I снiг реально плавляться. Ось це справдi вплив юних бiйцiв. I вже рахунок знищених танкiв iде на третю сотню.
  Енрiке, борючись, подумав... Ось Сталiн, звiсно, був звiр. Але в листопадi сорок другого року в нього залишилося людських ресурсiв, з урахуванням втрати населення на зайнятих фашистами територiях менше, нiж у Путiна у двадцять другому роцi. Проте Сталiн за два з половиною роки звiльнив територiї ушестеро бiльше, нiж вся Україна разом iз Кримом. А Путiн, розпочавши вiйну першим i володiючи iнiцiативою, за п'ять рокiв - вдвiчi довше, нiж Сталiн пiсля Сталiнградського перелому, не змiг навiть Донецьку область повнiстю взяти пiд контроль росiйських вiйськ. Так що хтось сумнiватиметься, що Сталiн генiй, i Путiну до нього ще як далеко.
  Але Леонiд Iллiч Брежнєв, прийнято вважати, що вiн м'якотiлий, безвiльний, не блищить iнтелектом i якими-небудь здiбностями. Чи зможе вiн встояти проти Мао та його найбiльшої за населенням країни свiту?
  Плюс ще є побоювання, чи не надасть китайцям допомогу США та захiдний свiт насамперед зброєю. Навiть зараз перевага противника в пiхотi позначається не найкращим чином.
  Ось, щоправда, рахунок знищених лише їхнiм дитячим батальйоном танкiв пiшов на четверту сотню. Далi вже видно i самохiдки.
  У китайцiв вони також застарiлi. Намагаються вести вогонь на ходу. Що небезпечно. Але дiти-воїни волiють бити їх з дистанцiї. I це дає свої плоди.
  Горять новi китайськi машини.
  Енрiке з усмiшкою зазначив:
  - Мао починає та програє!
  Маргарита заперечила:
  - Не так це й просто, надто багато у великого керманича пiшакiв!
  Юний горець кивнув:
  - Так, пiшаки це не горiшки - майбутнi ферзi!
  Дiти знову застосували в бою босi пальчики своїх маленьких, але дуже спритних нiжок.
  Хлопчик Сергiйко зазначив:
  - Ми даємо Китаю по перше число!
  Маргарита поправила:
  - Ми воюємо не з китайським народом, а з його правлячою авантюрною верхiвкою.
  Енрiке згiдно кивнув:
  - Навiть якось неприємно вбивати китайцiв. Це, можна сказати, стрiмко. Вони ж непоганi хлопцi!
  I юний воїн отруїв в атаку ракету самохiдками.
  Хлопчик Сашка, натиснувши пальчиками на кнопку, що запускає ще одну. дитячу машинку з вибухiвкою, зазначив:
  - Ну, у них i дiвчата теж непоганi!
  Серед китайських самохiдок були i зi сто п'ятдесяти двома мiлiметровими гаубицями. Вони намагалися обстрiлювати дiтей iз дистанцiї. I деякi хлопчики та дiвчата навiть отримали невеликi подряпини вiд розривiв осколкових фугасiв. Але тут теж був захист - камiння-обереги, що зменшують ймовiрнiсть влучення осколкiв та снарядiв по дiтях. I треба сказати, це спрацьовувало.
  I юний батальйон практично не зазнавав втрат.
  Енрiке з милою посмiшкою зазначив:
  - Ось так ми i працюємо...
  Китайських танкiв i самохiдок вже було знищено понад п'ятсот, i це справляло враження. Так, розiйшлися юнi воїни.
  Ось це реальний танець смертi.
  Маргарита пiддала голою, круглою п'ятою i вiдзначила:
  Горе тому хто битиметься,
  З росiйським дiвчиськом у бою...
  Якщо противник розлютився,
  Я його гада вб'ю!
  Нарештi броня у китайцiв закiнчилася, i далi пiшли пiхота. I це найбiльша сила. Її дуже багато, i вона йде густою лавиною, наче саранча. Ось це справдi битва титанiв.
  Дiти-герої застосували проти особового складу спецiальнi ракети зi скляними уламками, просоченими отрутою. I вони справдi вибивали масу солдатiв Мао. Але тi продовжували перти, наче жаба на корч.
  Енрiке запустив за допомогою босої ноги i зазначив:
  - Ми в будь-якому разi маємо встояти!
  Маргарита вiдзначила:
  - I не таких били!
  Хлопчик-термiнатор згадав комп'ютернi iгри. Як там викошували ворожу пiхоту. Робили це дуже ефективно. Ось в "Антантi" навiть найагресивнiший м'ясний штурм не зможе подолати суцiльну лiнiю дзотiв. I йде вбивча дiя на пiхоту.
  I ти її викошуєш навiть не тисячами, а десятками тисяч. I це реально спрацьовувало.
  I дiти запускали уламково-фугаснi ракети. А потiм у хiд йшли i дитячi машинки iз вибухiвкою.
  Енрiке подумав, що нiмцi пiд час другої свiтової вiйни не могли собi дозволити подiбного. Вони не мали стiльки живої сили. Втiм, i з танками у гiтлерiвцiв були проблеми.
  Але Китай особлива країна, i в нiй з людським матерiалом не зважали нiколи. I пускали без проблем у витрату.
  Ось i зараз пiхота все йде та йде... I дiти-герої її вибивають.
  Енрiке згадалося, що в Антантi немає лiмiту на витрати боєприпасiв. I будь-який танк може вести вогонь буквально вiчно. Або дзот. Тож у цiй грi можна й мiльярд пiхотинцiв скосити.
  Але в реальнiй вiйнi боєприпаси не є нескiнченними. I чи не закидають їх китайцi трупами?
  А вони всi лiзуть та лiзуть. I справдi ростуть кургани трупiв. Але хлопчики та дiвчатка продовжують вогонь вести. I роблять це дуже влучно.
  Ну i, зрозумiло, ще в хiд пустили гiбриди арбалетiв та кулеметiв. Давай китайцiв косити. Працюють iз великою активнiстю.
  На iнших дiлянках також бої не жартiвливi. Працюють по ворожiй пiхотi та Градi та кулемети. I серед них, наприклад, застосовують дракони, якi по п'ять тисяч куль за хвилину випускають. Проти пiхоти таке дуже ефективно. А особового складу китайцi не бережуть. I зазнають колосальних втрат. Але все одно лiзуть та штурмують.
  Наташка, наприклад, зi своїми подругами працює з драконiв з пiхоти Китаю. Ось це справдi невгамовний натиск. I валяться цiлi гори трупiв. Просто жерсть якась.
  Зоя, ще одна войовниця, зазначає:
  - Це найхоробрiшi хлопцi, але в них керiвництво явно з'їхало з глузду!
  Вiкторiя, ведучи вогонь iз кулемета "Дракон", зазначила:
  - Це просто пекельне вплив!
  Свiтлана, натиснувши на кнопки джойстика босими пальчиками ноги, помiтила:
  - Ми всерйоз ворогами та займемося!
  Дiвчата тримали оборону дуже стiйко. Але кулемети "Дракони" почали перегрiватися. I їх охолоджувала спецiальна рiдина. I пострiли йшли надзвичайно мiтки. Кулi знаходили собi цiлi у цiй густiй ордi.
  Наташа зазначила, викошуючи китайцiв:
  - Як ви думаєте дiвчата, якщо це свiтло?
  Зоя, продовжуючи вести вогонь, вiдповiла:
  - Можливо, i є! У всякому разi, щось iснує окрiм тiла!
  Вiкторiя, яка веде нещадний вогонь, погодилася:
  - Звичайно iснує! Адже лiтаємо ж ми увi снi. А що це таке, як не спогад про полiт душi?
  Свiтлана, довбаючи по китайцях, погодилася:
  - Так, швидше за все так воно i є! Тож ми, вiддавши кiнцi, не вмираємо зовсiм!
  I дракони продовжили свою спустошуючу дiю. А воно справдi було, можна сказати, смертоносним.
  У небi з'явилися радянськi штурмовики. Вони почали скидати уламковi ракети для поразки пiхоти.
  Авiацiя у китайцiв слабка, тож радянськi лiтаки можуть бомбити майже безкарно.
  Але деякi винищувачi все ж таки у пiднебесної iмперiї є, i вони вступають у бiй. I вiдбувається ударний вплив.
  Акулiна Орлова збиває пару китайських лiтакiв i спiває:
  Небо та земля в нас у руках,
  Нехай комунiзм перемагає...
  Сонце розвiє страх,
  Промiнь нехай засяє!
  I дiвчина знову взяла i пiддала босою, круглою п'ятою. Ось така й пiшла тут мiць.
  Анастасiя теж бореться. Вона на вигляд не старша за тридцять, але воювала ще пiд час Кримської вiйни, пам'ятаючи правлiння Миколи Першого. Так, така ось вона чарiвниця. I збила рекордну кiлькiсть нiмецьких лiтакiв пiд час Другої свiтової вiйни. Щоправда, її подвиги тодi гiдно не оцiнили.
  Анастасiя збиває спочатку китайськi лiтаки в небi, а потiм завдає ударiв реактивними ракетами по пiхотi. Справдi, надто багато у противника особового складу. I вiн отримує колосальну шкоду, але все одно пре i пре.
  Анастасiя вiдзначила iз сумним виглядом:
  - Доводиться вбивати людей i у величезних кiлькостях!
  Акулiна погодилася:
  - Так, це неприємно, але ми виконуємо обов'язок перед СРСР!
  I дiвчата, скинувши останнi бомби на пiхоту, полетiли перезавантажуватись. Вони, войовницi такi активнi та крутi.
  По китайськiй пiхотi працювали з усiх видiв знарядь. Використовували i вогнемети. Що дуже вiдчутнi завдавало втрат противнику. Точнiше, китайцi гинули сотнями тисяч, але й далi лiзли. I показували свiй видатний клас у хоробростi, але мiнус у технiцi та стратегiї. Бої, проте, киплять агресивнi.
  Енрiке знову застосував ноу-хау, ультразвукову установку. Вона була складена iз звичайних пляшок з-пiд молока. Але вони чинили на китайцiв просто вбивчий вплив. Так їхнi тiла перетворювалися на потерть i купу протоплазми. I перемiшалося разом i метал, i кiстки, i м'ясо.
  Здається ультразвук пiдсмажує китайськi вiйська живцем. I це дiйсно дуже страшно.
  Маргарита облизнулась i вiдзначила:
  - Чудовий хет-трик!
  Хлопчик Сергiйко помiтив:
  - Це просто жахливо виглядає! Вони наче бекон!
  Енрiке засмiявся i вiдповiв:
  - З нами зв'язуватись смертельно небезпечно. Хай буде комунiзм у великiй славi!
  I дiти тупнули дружно босими, точеними ногами.
  А китайцями стали бити стратегiчнi бомбардувальники СРСР. Вони скидали важкi, бомби з напалмом, що накривали разом багато гектарiв. I це виглядало просто жахливо. Ось дiя, скажiмо так, вкрай агресивна.
  I коли така бомба впаде, i вогником буквально величезний натовп заллє.
  Енрiке з натхненням заспiвав:
  Ми не здаватимемося, повiр нiколи,
  Хоробрiсть у боротьбi, повiрте виявимо...
  Адже за нас Бог Сварог - проти нас Сатана,
  I ми Рода Всевишнього славимо!
  Маргарита кинула великої вбивчої сили горошинки смертi i пискнула:
  - Хай буде прославлена Мати Руських Богiв Лада!
  I знову вдарила ультразвукова установка i полетiли в китайцiв ракети. Били по них i за допомогою скла та голок. I ось уже воїни пiднебесної iмперiї не витримали значних втрат i стали пiддаватися назад. Десятки тисяч обвуглених та облiзлих трупiв залишилося лежати на полi.
  Хлопчик Сашка дотепно прочирикав:
  - Поле, поле, поле - хто тебе засiяв мертвими кiстками?
  Енрiке i Маргарита хором вигукнули:
  - Ми! Слава СРСР! Комунiзму та свiтлому майбутньому слава!
  . РОЗДIЛ No 20.
  Алiна прийшла до тями. Вона напiвлежала у крiслi. Воно було досить м'яким. Але при цьому, коли дiвчина-кiлер кинула погляд униз, то побачила, що її босi ноги скутi кайданами, як i руки. Дiвчина взяла i свиснула:
  - Ось тi на! Це круто!
  Вона була оголеною i за нею спостерiгали. Почувся хрипкий голос мафiозного боса Iрода.
  - Ну що, люба пташка, оклемалася?
  Алiна буркнула:
  - Можна й так би мовити, тiльки в ротi сухо! Що це ви менi вкололи?
  Iрод вiдповiв:
  - Нiчого особливого... одну iз вiйськових розробок. Але вона на тебе так сильно подiяла, що ледве привели даму до тями!
  Дiвчина-кiлiр кивнула:
  - Я чекала на щось подiбне, але не так грубо. Можна було втечу та тонше органiзувати!
  Мафiозний бос пiдтвердив:
  - Все можна, якщо обережно! Але поки що маємо, те й маємо.
  Алiна буркнула:
  - Знiмiть з мене канали. Це зайве!
  Iрод помiтив:
  - Ти дуже сильна та технiчна жiнка, i можеш принести великi неприємностi.
  Дiвчина-кiлер вiдповiла:
  - Я дам слово добре поводитися.
  Мафiозний бос посмiхнувся:
  - Слово честi вбивцi? Я не такий наївний!
  Алiна з жаром вiдповiла:
  - Я просто так намагаюся слово не давати. Крiм того, менi здається, ви зробите таку пропозицiю, вiд якої неможливо буде вiдмовитися!
  Iрод посмiхнувся i вiдповiв:
  - Саме так, я не терплю вiдмов!
  Дiвчина-кiлер хихикнула i помiтила:
  Всiх ворогiв замочимо вiдразу,
  За великим наказом!
  Мафiозний боса примружився i, понизивши голос, промовив:
  - Навiть бiля стiн бувають вуха. Тож я тобi напишу з ким слiд розiбратися! А ти записку спали.
  Алiна вiдповiла:
  - Але все-таки знiми з мене кайдани!
  Iрод зробив жест. Пара невiльникiв у масках iз ключами зняла кайдани i з рук, i голих, мускулистих нiг. Як чудово тепер виглядала Алiна.
  Дiвчина пiдморгнула та вiдзначила:
  - Тепер ми однаковi!
  Бос перед її записку. Алiна прочитала i свиснула:
  - О го, го! А скiльки гонорару?
  Iрод вiдповiв:
  - Десять мiльйонiв доларiв.
  Дiвчина хихикнула вiдповiла:
  - Круто! Хоча я вiддала б перевагу одинадцятiй!
  I записку стала спалювати у вогнi свiчки. Так, тут у великому кабiнетi було все пiд старовину, i горiли свiчки, немов у середньовiчному замку.
  Iрод похмуро помiтив:
  - Можна i одинадцять, але на виконання наказу дається лише один тиждень!
  Алiна посмiхнулася i проворкувала:
  - Це, звичайно ж, не моя справа, але чим вiн вам не догодив?
  Мафiозний бос жорстко вiдповiв:
  - Будеш багато знати, скоро постарiєш! За тиждень упораєшся?
  Дiвчина-кiлер запитала:
  - А спосiб який? Може бути просто серцевий напад?
  Iрод проревiв у вiдповiдь:
  - Нi! Потрiбно, щоб був явний замах. Краще вибух, але й снайперська куля, чи навiть стрiла згодяться.
  Алiна посмiхнулася i помiтила:
  - У нього дуже велика за чисельнiстю охорона, але великi шафи голосно падають. Я думаю, якраз надто багато людей в охоронi це слабкiсть.
  Мафiозний бос кивнув:
  - Я впевнений у вашому генiї! Що ж, ви можете отримати будь-якi види зброї на вашу думку.
  Дiвчина-кiлер вiдповiла:
  - А грошi, коли будуть данi?
  Iрод впевнено вiдповiв:
  - За фактом виконання замовлення.
  Алiна заперечила:
  - Не пiде! Вам i так вигiдно прибрати зайвого свiдка та виконавця, а тут ще такий мотив не платитиме одинадцять мiльйонiв. Нi, ви менi оформите iменну картку з грошима, якi можу отримати тiльки я.
  Мафiозний бос зауважив:
  - Але в цьому випадку ви вже мене, точнiше, нас можете кинути i змотатися.
  Дiвчина-кiлер пискнула:
  - Замовлення колективне?
  Iрод пiдтвердив:
  - До певної мiри, так!
  Алiна буркнула:
  - Мафiя, здається, зробила високу ставку. Ну це не моя справа. Менi потрiбний iменний чек на одинадцять мiльйонiв доларiв. I все буде зроблено. А я, як вiдомо, якщо справу брала, то завжди виконувала i жодного разу не кинула замовника.
  Мафiозний бос зауважив:
  - Ти оголена та беззахисна зараз!
  Алiна хихикнула i махнула рукою. Iрод вилетiв iз крiсла i збив двох невiльникiв. Дiвчина виявилася поряд з ним i вiдзначила:
  - Я можу вбити, натиснувши пальцем на сонну артерiю!
  Iрод злякано прохрипiв:
  - Ну гаразд, буде тобi iменний чек. Тiльки дай слово честi, що протягом тижня впораєшся!
  Алiна вiдповiла з усмiшкою:
  - Даю слово честi... Лицарськiй честi. Я, як ти знаєш, за деякi заслуги присвячена лицарям Мальтiйського ордена!
  Мафiозний бос прохрипiв:
  - А знаєш, я тобi вiрю! Добре, ти чудовий професiонал та майстер справи.
  Дiвчина-кiлер посмiхнулася i вiдповiла:
  - Поцiлуй мене в сосок грудей. Я знаю, тобi цього хочеться!
  Iрод узяв i обережно цмокнув її в сосок.
  Алiна посмiхнулася:
  - Давай, смiливiше!
  Знову пiшов поцiлунок. I Iрод присмоктався до соску, наче немовля.
  Дiвчина-кiлер рикнула:
  - Досить! А тепер настав час менi одягтися.
  Мафiозний бос запитав:
  - А покуштувати трапези зi мною не хочеш?
  Алiна кивнула:
  - Якщо їжа буде розкiшною, то iз задоволенням! Давай попиваємо!
  Iрод пiдвiвся i ляснув у долонi:
  - Одяг дiвчинцi найрозкiшнiший!
  З'явилися служницi в бiкiнi. Вони принесли сукню типу бального та прикраси.
  Алiна помiтила:
  - Це не практично!
  Мафiозний бос зауважив:
  - Ви моя принцеса i будете за столом блищати! Це справдi стане супер.
  Дiвчина-кiлер одяглася, без особливого задоволення натягла туфлi на свої чiпкi та спритнi ноги з набитою пiдошвою майстра єдиноборств.
  I вони вирушили до сусiдньої зали. Там справдi починався бенкет. За столами сидiли почеснi гостi, як правило, з жiнками, i стояло у великiй кiлькостi спиртне. Дiвчата-служницi в бiкiнi розносили розкiшнi страви на золотих тацях. Це сильно скидалося на бенкет часiв античностi в Стародавньому Римi.
  Навiть розваги були схожi. Хлопчики-пiдлiтки приблизно чотирнадцяти рокiв в одних плавках билися на мечах. Щоправда, зброя була дерев'яною, але вiд синцiв та подряпин юнi бiйцi не були застрахованi. Було видно, що засмаглi тiла хлопчакiв блищать вiд поту та олiї. Оце бiй.
  На пiдлозi ристалища були дiрки, i iнодi їх вивергалося полум'я, обпалюючи пiдлiткам босi пiдошви.
  Алiна вiдзначила з посмiшкою:
  - Видовище цiкаве, але не нове!
  Вона сiла на почесне мiсце праворуч Iрода. I ось поки що було що дивитися. Крiм хлопчакiв-бiйцiв танцювали три дiвчини, якi плавно i витончено позбавляючись майже всього одягу, залишаючись лише в тоненьких трусиках.
  А ще дiвчата в бiкiнi, до яких на грудях вузькi смужки тканини прикривала лише соски, розносили рiзноманiтнi страви. Тут були хоботи слонiв i змiїнi сосиски, i жарке з жирафу, i котлети з бегемота, осетри та соми з гарнiром. Ну, зрозумiло, ще й лебедi, i гуси, i качки по-пекiнськи, i гори чорної iкри в золотих фужерах, рiзного роду екзотичнi фрукти та багато чого ще.
  Алiна запитала:
  -А Яке зараз свято!?
  Iрод вiдповiв:
  - Сьогоднi день великого Креза! Точнiше тут класний сабантуй.
  Дiвчина-кiлер заспiвала:
  На сабантуї музика грає,
  А я сама стою на березi...
  Машина пре, а серце завмирає,
  Я нiчого вдiяти не можу!
  Iншi гостi озирнулися на неї. Хтось крикнув: Браво!
  Iрод зазначив:
  - Наша гостя має безлiч талантiв!
  Алiна посмiхнулася i заспiвала:
  У бiзнесi виявити, чи слiд нам таланти,
  Найкращi друзi дiвчат - дiаманти!
  I як вiзьме та розсмiяється. I iншi зааплодували. Хлопчаки-гладiатори втомилися i стали рухи пiдлiткiв млявими. I їх погнали зi сцени ударами батогами. Замiсть них вискочили двi дiвчини: блондинка та руда. Одна була у червоних плавках, iнша у жовтих. Бiльше нiякого одягу на дiвчат не було. I вони билися з оголеними торсами, засмаглi з рельєфною мускулатурою. I обидвi дiвчата тримали в руках по дерев'яному мечу. I боролися дуже енергiйно.
  Алiна облизнула губки.
  - Дуже гарно!
  Iрод засмiявся i помiтив:
  Невже направлю гармату,
  На свою дружину-хохлушку,
  Буду мiцнiше її любити!
  I поклав руку на колiно Алiнi. Дiвчина-кiлер посмiхнулася. Вона вiддала б перевагу комусь молодшому i красивому. До речi, до гостей пiдходили гарнi юнаки та дiвчата. I дозволяли себе мацати та щипати. Деякi жiнки навiть залазили юнакам у плавки, поводилися безсоромно, як утiм i чоловiки, що щипали дiвчатам повнi груди. Також грала музика, спiвали i чоловiки, та примадонни. Такий ось гомiн.
  Алiна подумала, що це нагадує бал Сатани. На який, до речi, з'явилися в одному кiно ще живi Сталiн та Гiтлер. I з ними панi, що дуже кумедно.
  Двоє юнакiв дуже гарненьких пiдлiткiв рокiв шiстнадцяти пiдiйшли до Алiни i стали на колiна, стали масажувати дiвчинi-кiлеровi ноги. Та погодилася i наказала зняти туфлi та розiм'яти їй ступнi. Юнаки-красенi виконували це з ентузiазмом.
  Алiна спробувала тим часом фiле iз чорної акули, просочене соком манго, що дуже смачно. Хлибнула i супу з черепахи. Але особливий делiкатес, це хобот слона, рясно просочений спецiями. Так, у мафiї чого тiльки не було. Адже на дворi дев'яностi роки i багато людей просто бiднi, i не отримують по пiвроку зарплату.
  Алiна також спробувала динi з медом - це чудово, i плоди iнжиру з ананасом.
  Тим часом обидвi дiвчини-гладiатора набували масу синцiв i подряпин вiд дерев'яних мечiв. А пiд їхнiми босими ступнями раз у раз спалахували вогники. Що досить болiсно i кумедно.
  Алiна зазначила:
  - Гарне вчинення! А чому не зробити його кривавiшим?
  Iрод вiдповiв:
  - Є й такi. Де вбивають, i навiть просять не залишати суперникiв у живих. I там навiть використовують вогнепальну зброю. Хочеш подивитися?
  Дiвчина-кiлер вiдповiла:
  - Я це бачила! До речi, навiть брала участь.
  Мафiозний бос запитав:
  - I когось завалила?
  Алiна кивнула:
  - Так, Щур! Вiн був надто жорстокий, i навiть справив потребу пораненого. Це вже свавiлля, i я вийшла проти нього, щоб покарати пiдонка!
  Iрод пiдколов:
  - I заробити грошi?
  Дiвчина-кiлер кивнула:
  - Звiсно ж!
  Мафiозний бос зауважив:
  - Ти дуже багата?
  Алiна вiдповiла чесно:
  - Не так, як хотiлося. Крiм того, я люблю допомагати бiдним, особливо дiтям-сиротам!
  Iрод свиснув:
  - Ого! А ви виявляєтесь чесноти! Рiдкiсна якiсть у кiлера!
  Дiвчина-вбивця вiдповiла:
  - Щастя та удача супроводжують щедрим!
  Мафiозний бос зазначив:
  - Так це ти завалила самого Щура... Значить, ми не помилилися, обравши тебе!
  Алiна посмiхнулася i помiтила:
  - Свого часу Лев Толстой зробив дуже мудре спостереження щодо помилок у шахiвницi. А саме, вся гра є суцiльними помилками, але тiльки ми помiчаємо їх, коли противник ними скористається.
  Iрод зазначив:
  - Так, ти мою красу... Хотiв би я тебе зробити своєю дружиною!
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - Старуватий ти для мене.
  Мафiозний бос пробулькал:
  - Зате я багатий, i буду лопатою веслувати грошi величезну, з моєю нареченою скромною!
  Тим часом дiвчат замiнила змiшана бригада. Цього разу билися чотири жiнки проти двох дорослих чоловiкiв у обладунках. Гладiатори сильної статi були, як середньовiчнi лицарi i виглядали дещо незграбно. А дiвчата майже зовсiм голi в плавках. I вони стрiмко перебирали босими, спритними ногами.
  Бiй проходив смiшно i дiвчата били чоловiкiв дерев'яними сокирами, а тi вiдмахувалися жердинами.
  А бенкет тривав. Ось уже гостi добре поїли i їм стали пiдносити десерт. Цього разу торти, причому рясно прикрашенi трояндочками i завитками. Крiм того, дiвчата-прислужницi несли i купи тiстечок, i цукерки, i пончики, i шоколадки з льодяниками.
  Окрiм дiвчаток у бiкiнi серед слуг, що пiдносили, зрiдка зустрiчалися i хлопчики рокiв тринадцяти-чотирнадцяти в плавках. Вони теж були, як на пiдбiр, красивi та м'язистi, а прес плиточками.
  Усi служницi i слуги були босонiж iз мiнiмумом одягу, немов пiд час античностi. I то Алiна згадала, що здається домашнi раби босими не ходили, тому що в цьому випадку про господаря йшла погана слава, що вiн недостатньо багатий, щоб взути домашнiх слуг. Так, тут щось ближче до Єгипту, нiж до Стародавнього Риму.
  Алiна вiдрiзала собi шматок вiд торта у виглядi трикутника Наполеона. Прожувала солодкий бiсквiт. Розмазала собi язиком по губах. Здорово це було. Потiм шоколадне тiстечко заковтнуло. Теж, треба сказати, смачне.
  I далi пончик у цукровiй пудрi. Вона їла без остраху. Навряд чи поки вона не виконала завдання її труїть. Крiм того, такий кiлер найвищого рiвня, як вона завжди в цiнi. I в будь-якому випадку її послуги ще не раз знадобляться мафiї, а можливо, i владi.
  Ось є в неї талант вмiло вбивати i бути привабливою лисицею. I вона дiвчисько, скажiмо так, рiвня супер.
  Iрод пробулькал:
  - А скажи, пiдеш за мене замiж?
  Алiна посмiхнулася i хитро помiтила:
  - А не боїшся?
  Мафiозний бос рiшуче заявив:
  - Вiд такої чарiвної руки й померти не грiх!
  Дiвчина-кiлер заспiвала у вiдповiдь:
  I знамення над рiчкою,
  Кольори пекельної рiчки...
  Стала дiвчина героєм,
  Фортеця стали руки!
  I вона знову з'їла шматок торта, цього разу вiдрiзавши вiд фрегата з трояндочками.
  Гладiаторський поєдинок добiгав кiнця. Видно було, що воїни втомилися. I все частiше босi пiдошви дiвчат пiдпалювали цiвки полум'я. I вони пiдскакували, верещачи. Ось це виглядало здорово та смiшно.
  Юнаки-красенi Алiнi масажували ступнi та iкри, пiднiмалися руками все вище. I це їй подобалося.
  Iрод помiтив iз посмiшкою:
  - Я тобi надам у шлюбi повну свободу. Матимеш коханцiв скiльки хочеш!
  Алiна пискнула:
  - А тобi що, не гидко вiд цього? Не скривдить, що твою дружину хтось лапатиме, а може бути й того гiрше?
  Мафiозний бос зi смiхом вiдповiв:
  - Лапають же тебе молодики за голi нiжки i менi це навiть подобається!
  Дiвчина-кiлер буркнула:
  - Збоченець!
  Iрод посмiхнувся i спитав:
  - А ти що не читала маркiза де Сада? Яке задоволення знаходиш у збоченнях!
  Алiна з усмiшкою вiдповiла:
  - Дивилася я фiльм - "Звiрячi iнстинкти". Там чоловiк-полiцейський вiдправив дружину на панель. А коли вона вiддавалася, то вiн на це iз задоволенням дивився та збуджувався.
  Мафiозний бос зазначив:
  - Та тут ще й чоловiка Еммануель можна згадати. Що ж, це було чудово!
  Дiвчина-кiлер хихикнула i прочiрикала:
  Ми дивилися збочення до обiду щодня,
  I мультфiльм про Чебурашку крутiший, нiж Еммануель!
  I їй стало справдi смiшно. Так, Еммануель, це класна жiнка, сексуально розкута, як i герої та героїнi маркiза де Саду. I це так надихає. Добре та мало. Якби ще й серiали про це знiмали.
  Алiна взяла та заспiвала:
  Якi люди в Голлiвудi
  Суцiльнi зiрки, а не люди...
  Принесемо себе на блюдi,
  I навiть ангел не засудить!
  Тим часом, схоже бенкет добiгав кiнця. Гладiатори залишили зал. Замiсть них почали танцювати дiвчата-стриптизерки. Вони витончено скидали з себе одяг. При чому цього разу навiть трусикiв позбавлялися. I це було ще крутiше.
  Алiна з милим виглядом вiдзначила:
  - Оце стриптиз! А я хотiла б хлопця!
  Iрод кивнув з усмiшкою:
  - Буде тобi хлопець.
  Дiвчина-мафiозi заспiвала:
  Гарний хлопець,
  Король завжди в ударi!
  Пiсля чого запустила в одного з хлопчикiв-слуг тортом i потрапила до мордочки. Той облизнув крем i вклонився у вiдповiдь, вигукнув:
  - Дякую панi!
  Iрод зазначив:
  - Дуже приємно гарненьким хлопчикам припiкати босi п'яти.
  Алiна з цим погодилася:
  - Так, правда! Пам'ятаю фiльм "Острiв скарбiв", як там кричали пiрати, що юнга ми тобi пiдсмажимо п'яти! Але на жаль не пiдсмажили.
  Мафiозний бос зауважив:
  - То був не хлопчик, а дiвчина. Хоча так навiть краще. От мучити красунь i ламати їм пальчики на босих нiжках, це так приємно!
  Дiвчина-кiлер хихикнула i вiдповiла:
  - Так, насолоди багато.
  Стриптиз продовжувався. Музика постiйно змiнювала свiй ритм. Свiтилися рiзнокольоровi прожектори. I було все чудово. I така мирна ситуацiя.
  А навколо сидiло i навiть лежало всяке звiр'я. Втiм, багато мафiозi виглядали цiлком свiтськи. I це вiдчувалося.
  Алiна взяла та клацнула босими пальчиками ноги одного з юнакiв по носi. Той вiдскочив i вклонився.
  Дiвчина-кiлер прочiрикала:
  Новий росiйський, ти мiй iдеал на вiк,
  Нова росiйська, впливова людина...
  Але на тебе знайдеться, знай, мафiє,
  Кулю в лоб отримаєш здоров'я!
  I ось Алiна пiдскочила i шльопнула босими ногами... Ось така вона чудова краля.
  Всi вже наїлися i багато хто запитав у туалет. Дiвчина-кiлер була задоволеною. Ось i вона пiшла на вихiд. Трохи зайнялася спортом, вiджимала вiд мармурової з кольоровою плиткою пiдлоги. Потiм упiймала одну з дiвчат за голу ногу i повалила її. Сильно вщипнула за груди i прочiрикала:
  - Ах, якi цицьки! Якi гарнi! Ти не бiйся кицьки - телефон запиши!
  Та вигукнула:
  - Що накажете, панi?
  Алiна заспiвала:
  - Вiйська готовi, панi - ми всiх знищуватимемо!
  I взяла та схопила дiвчину-стриптизерку босими пальчиками ноги за нiс. Та навiть завила вiд болю. Сильнi пальчики нижнiх кiнцiвок Алiни надто сильно давили на носик.
  Iрод засмiявся i помiтив:
  - Ось це гарно! Крутизна так i пашить!
  Алiна вiдпустила дiвчину. Та вiдскочила i вклонилася. Вийшло все фiгурально чудово.
  Воїтелька була, скажiмо так, супер.
  Пiсля чого бенкет остаточно догорiв i гостi стали розходитися. Анiна вирушила пiд душ. Її терли мочалка двоє дуже гарних та фiгуристих юнакiв.
  Потiм вона поїхала вiдпочивати... Їй вiдвели спальню в особливому залi-басейнi. Там Алiна усамiтнилася на кришталевому острiвцi у лiжку у виглядi золотого бутона, а зверху сiтка вкрита дiамантами.
  Дiвчина-кiлер заснула... Їй снилося...
  Ось вона лiтає на мiтлi, ставши вiдьмою. Таке ось красиве, а її бiло-золотисте волосся майорить за вiтром, немов полум'я олiмпiйського смолоскипа.
  Алiна в руках тримає чарiвну паличку. Перед нею з'явився Кощiй Безсмертний, який реве:
  - Де мої чоботи-скороходи?
  Сам цей кiстлявий чоловiк невизначеного вiку, на конi матово-блiдого кольору, а в правiй руцi тримає гострий блискучий меч.
  Алiна хихикнула i знущально заспiвала:
  Жаль у рiчки немає броду,
  А у вiтру немає слiду,
  Шкода, що ноги-скороходи,
  Швидкоплиннi, як вода!
  У вiдповiдь Кощiй-Безсмертний змахнув мечем i з його кiнчика злетiв пульсар. Алiна на мiтлi зробила "мертву петлю" та ухилилася вiд згустку енергiї. Потiм сама вiдповiла з його Безсмертя з чарiвної палички.
  I цього разу точно потрапила до Кощiя. I це чоловiчок загадкового вiку взяв i затрясся, наче його бив напад. I потiм спалахнуло, наче маленька наднова зiрка. I на мiсцi Кощiя з'явилося маленьке, чорненьке кошеня.
  Вiн падав униз через хмари i репетував:
  - Мамо, врятуй!
  Алiна кинулася за ним услiд i пiдхопила звiрятка, зi смiшком вiдзначивши:
  - Не мама врятуй, а тiтка пробач засранця! I дай слово, що бiльше бешкетувати не будеш!
  Кощiй, що став кошеням, нявкнув:
  - Даю слово, що буду добрим хлопчиком!
  Алiна труснула своєю чарiвною, з жилкою серця дракона всерединi, паличкою i пискнула:
  - Так вирушай у школу, хлопче!
  I вдарила його пульсаром. I справдi Кощiй перетворився на хлопця рокiв десяти зi свiтлим волоссям та в акуратнiй шкiльнiй формi. I його понесло у напрямку, де дiти здобувають знання.
  А Алiна заспiвала, хихикаючи:
  Що за життя шкiльне,
  Де кожен день...
  Додавання, подiл,
  Таблиця множення!
  Пiсля чого вирiвняла мiтлу i проворкувала:
  - Менi тiльки чоловiка б знайти,
  А вже його я виховаю!
  Щоб не пив, не курив,
  I квiти завжди дарував...
  Щоб зарплату вiддавав,
  Тещу мамою називав,
  Був до футболу байдужий,
  I в компанiї не з'їсти,
  I до того ж, щоб вiн,
  I гарний, був i розумний!
  . ЕПIЛОГ.
  Алiна, як завжди, до будь-якої справи пiдходила творчо. Треба когось убити, то вона й уб'є. Нехай навiть їй доручили гримнути самого президента Росiї Єльцина. А чому б i нi? Щоправда, не зрозумiло, чим заважав мафiї цей вiчно хворий маразматик. Чи не отримають вони натомiсть щось гiрше?
  Але це їхнi проблеми. А так, одинадцять мiльйонiв доларiв на дорозi не валяються. Тим бiльше, в дев'яностi роки, це колосальна сума. Так, i вона не любила Єльцина, старого мазарматика, що розвалив СРСР, що привiв Росiю до депопуляцiї, та ще й програв вiйну в Чечнi. Ось царевi Миколi Другому ставили у провину, що вiн програв вiйну Японiї, яка мала втричi менше населення. Але Єльцин примудрився здути Чечнi, яка має населення в триста разiв менше. Так що це ганьба у квадратi, або навiть кубi.
  Алiна взяла та заспiвала:
  Надiя, мiй земний компас,
  Удача нагорода за смiливiсть...
  А пiснi досить однiєї,
  Щоб тiльки про силу в нiй спiвалося!
  Справдi, можливо, пiсля Єльцина буде й краще, кого б на його мiсце не поставила б мафiя. I якщо диктатор, то хай буде й диктатор!
  Алiна ж отримала iменний чек i перевiрила, що вiн справжнiй. А це говорить про те, що мафiя їй довiряє i, можливо, не грохне як непотрiбного свiдка та виконавця.
  А поки що Алiна проводить роботу. Ось узяти резиденцiю Єльцина у Барвiху. На перший погляд її охороняє цiла армiя, i спробуй сунься з нальоту. Але з iншого, як спiвав солдат в однiй росiйськiй казцi: -Якщо фортеця на дорозi,
  Ворог збудував...
  Потрiбно з тилу обiйти,
  Взяти її без пострiлу!
  Ось, i справдi, Алiна проникла в резиденцiю, що сильно охороняється, дуже навiть просто. Пiд виглядом медсестри. Замiнила схожу на себе блондинку i трохи пiдгримувалася.
  I тепер усерединi президентської резиденцiї. Бачить яка в нiй розкiш, що кричить. Ермiтаж просто блiдне. I Алiна вiдчуває ще бiльшу ненависть до Єльцина та його режиму, що нищить Росiю.
  Алiна зазначила, що найпростiше було б зробити Єльцину укол навiть без отрути, а просто вбити його повiтряними бульбашками. Це вона може. Але тодi Єльцина оголосять просто померлим вiд серцевого нападу, що нiкого не здивує, знаючи, який у нього стан здоров'я. А треба, щоби це було явне вбивство.
  Ну що ж, це теж не проблема, хоч i ускладнює завдання. Можна видобути зброю i в охорони, або навiть виготовити вибухiвку. Зокрема, вибухнути може навiть мука на кухнi.
  Алiна у цiй справi майстер. Та й просто ткнути вказiвним або середнiм пальцем у шию. I перекинулася сторiнка iсторiї.
  Вона почувається сильною i вершником долi всiєї Росiї. I краще змiнити сьогоднi. Хоча зрозумiло, у будь-якому разi Єльцину недовго залишилося. Але комунiсти при владi також мафiї не потрiбнi. Хоча багато дiтей Ленiна вже обуржуазилися, i самi стали капiталiстами, а багато хто навiть зв'язався з мафiєю.
  Тож мафiя, справдi, безсмертна. I змiна президента її швидше за все лише змiцнить.
  Алiна подумала, що пiдiрвати Єльцина та частину його резиденцiї за допомогою борошна та спецiй було б дотепним i сильним ходом. Однак у цьому випадку загинули iншi люди. А Алiна не безмежниця. Вона дiвчина та вбивця з поняттями. Дарувала персональнi комп'ютери та вантажiвки iз фруктами дитячим будинкам. Давала милостиню калiкам. Допомагала тим, хто на мiлинi та постраждалим вiд стихiйних лих.
  Нi, вона не вбиватиме невинних людей. Отже є варiант - це або столовим ножем, або, використовуючи зброю охорони, Єльцина пристрелити. Або варiант - пiдiрвати гранатою.
  Так, це був спокусливий шлях. А вже з її зовнiшнiстю та диявольською чарiвнiстю спокусити якогось офiцера охорони, простiше простого.
  А там справа технiки не надто складна, заволодiти зброєю, i з неї гримнути Єльцина. При чому не обов'язково натискати на курок, все можна провернути просто автоматично. Так зробити пристосування та пiти заздалегiдь, щоб не потрапити у капкан.
  Загалом Алiна зазначила, що незважаючи на величезну охорону, у системi Кремля такий самий панує бардак, як i по всiй країнi. I що справдi дiючого "царя" можна взяти голими руками i босими ногами.
  Алiна навiть здивувалась, чому комунiсти цим не скористалися. Але видно у них рабська психологiя. Не змогли видавити iз себе: - Приватна власнiсть, - i з трiском програли вибори. Хоча рiч не тiльки в цьому. Надто вже були свiжi спогади народу про довгi черги, порожнi полицi, талони, картки, вiзитки. Та й були побоювання, що не лише хлiб втратять, а й видовища. Зокрема, КВК закриють, Ляльки та багато iншого.
  Звичайно, навiть дивно, як комунiсти за таких поганих спогадiв про своє правлiння змогли виграти вибори до Держдуми. Втiм, тут є вина i Жириновського, не треба було дурника будувати i погоджувальну полiтику проводити. Так вiн втратив довiру до народу. А Олександр Лебiдь був надто тупий, а Григорiй Явлинський м'якотiлий. Коротше кажучи, так уже вийшло, що вибiр мав мiж поганим минулим i не найкращим сьогоденням. Але якщо люди ще й вiрили у свiтле майбутнє за Єльцина, то за комунiстiв пiсля сiмдесяти рокiв розчарування вже на побудову щастя не розраховував нiхто. Ну, можливо, крiм невиправних оптимiстiв.
  Тим бiльше, вiйна в Чечнi, якось пiд час передвиборчої кампанiї пiшла на лад. Був або вбитий, або пiдкуплений i зiмiтував свою загибель Джохар Дудаєв. Поранений i зник Салман Радуєв. Взято неприступний Бахмут. I виникло вiдчуття, що вiйна ось-ось переможно закiнчиться. Хоча Алiна не подiляла такого оптимiзму.
  Вона не вiрила нi Єльцину, нi комунiстам, та й у Жиринiвському зневiрилася, слабак. Ну, а Лебiдь тупий i найiмовiрнiше сплоєр, щоб вiдтягнути голоси вiд ЛДПР та комунiстiв його використовують.
  Але потiм майже вiдразу пiсля виборiв чеченцi як ударили. I змогли захопити бiльшу частину Грозного та Аргуна, а Салман Радуєв воскрес. I потiм Хасавюрт та фактична капiтуляцiя. Росiя примудрилася програти, маючи в триста разiв бiльше населення крихiтної Чечнi. Ось це була ганьба.
  Пiсля чого Алiна i сама думала, чи не розiбратися з Єльциним? Щоправда, президентом мiг стати Лебiдь - малоосвiчений примiтивний солдафон та вельми агресивний. I кому це потрiбно?
  Ну гаразд, настав час братися за справу. I чого тягнути, коли грошi в неї вже є. I дiвчисько без зайвих церемонiй притискає до стiни офiцера президентською охороною та лiзе йому у штани.
  Той, зрозумiло, збуджується, i в нього пливе перед очима. А уста у Алiни такi м'якi та солодкi. I вiд них буквально навколо йде голова.
  I ось вiн розм'якає, i заволодiти зброєю це справа технiки, причому не дуже складною. А далi буде чудово...
  Алiна зробила часовий механiзм, щоб, напевно, чинний глава держави Росiя не вцiлiв.
  Алiна Єльцина не любила. Зокрема, за його правлiння населення Росiї зменшувалося та вiдбувалася депопуляцiя. I економiка падала, i армiя деградувала. Хоча було щось хороше. З'явилася можливiсть заробляти великi грошi i зник товарний дефiцит. Та й видовищ додалося: на Держдуму подивися - цирк та й годi. Але хотiлося звичайно чогось кращого, нiж i кримiнально-мафiозний режим Єльцина, i комунiстичний совок. Щоб було щось третє.
  Алiна закрiпила автомат, вiн повинен спрацювати та зрешетити Єльцина. Тодi безперечно буде вбивство. Але все-таки є шанс, що може вiдчинити дверi хтось iнший, а цар залишиться живим, а постраждає невинна людина. Але тут Алина мала спецiальний пристрiй, який дозволяв спостерiгати з вiдстанi i вистрiлити в кого треба, типу смартфона, за мiрками дев'яностих рокiв дуже просунута технологiя.
  I вона пiдключила це вiдеоспостереження. Тепер здається все зроблено i механiзм прилаштований, i контроль є. I Єльцин має ось-ось з'явиться. I залишилося саме, можливо, особисто для Алiни, головне, вчасно покинути резиденцiю, щоб її не спiймали.
  Ну, це потрiбно зробити неквапливо, без зайвої метушнi, щоб все виглядало природно i не викликало пiдозри.
  I дiвчина, немов на побачення з хлопцем, вiдпросилася i почала вiддалятися вiд резиденцiї.
  Точнiше, спочатку покинула ворота та вийшла. А потiм поїхала дорогим таксi. Її настрiй був веселим.
  Несподiвано почувся знайомий голос:
  - Що, мила Алiна, щось знову напортачила!?
  Дiвчина-кiлер обернулася. На задньому сидiннi розташувався до болю знайомий кавалер полковник i старший слiдчий Петро Iванов.
  Алiна хихикнула i вiдповiла:
  - Та ось вирiшила змiнити масть та почати чесно жити!
  Полковник зауважив:
  - Щось маю сумнiв. До нас надiйшли вiдомостi з розгалуженої мережi iнформаторiв, що частина мафiї вирiшила позбутися президента. Так я маю цiлком стiйке припущення, що цю справу доручили тобi!
  Алiна засмiялася i вiдповiла:
  - А потiм це потрiбно мафiї? Краще за президента для них немає i не буде. I старий, i хворий, i повний маразматик, при такому дуже легко робити темнi справи!
  Петро Iванов кивнув:
  - З одного боку вiрно, але з iншого... Видно боси мають свої мiркування. А поки, давай голубонько, зiзнавайся, що затiяла?
  Алiна логiчно помiтила:
  - Може для Росiї, це шанс змiнити життя на краще. Тож не заважай. Це перший обраний президент, а перший млинець, як завжди, знаєш, комом!
  Петро дiстав iз кишенi пiстолет:
  - Мiй обов'язок велить запобiгти вбивству глави держави!
  Дiвчина-кiлер зневажливо пирхнула:
  - Цiй мерзотi, яка примудрилася програти вiйну крихiтнiй Чечнi i зганьбила Росiю! То хочеш сказати?
  Полковник вигукнув:
  - Кажи, що ти зробила? Або я тебе пристрелю!
  Алiна хихикнула i помiтила:
  - Ось як? А я думала, що ти став моїм другом! Точнiше, закохався!
  Петро вигукнув:
  - Закохатися в дияволу?
  Дiвчина-кiлер вiдзначила:
  - То дияволиця теж ангел! Хiба ж не так?
  Полковник зауважив:
  - Ти хоч знаєш, який серйозний злочин чиниш?
  Алiна чесно вiдповiла:
  - Так, уявляю!
  Петро з переконанням промовив:
  - За це тебе вб'ють! Такий небезпечний i дуже багато знаючий виконавець мафiї не потрiбен.
  Дiвчина-кiлер логiчно помiтила:
  - Така талановита вбивця, як я, завжди в цiнi! I раптом знадобиться прибирати наступника. Адже вiн також може не влаштувати мафiю.
  Iванов вигукнув:
  - Не дури! Це надто вже небезпечно!
  Алiна зло вiдповiла:
  - Небезпека... Я завжди звикла дивитися на небезпеку в очi. I якщо що, ну що ж, значить така доля!
  Петро важко зiтхнув... I ворухнув пiстолетом, промовив:
  - Ну гаразд, ми всiх евакуюємо з резиденцiї, включаючи i президента, хай вiн навiть упертий, як баран!
  Дiвчина-кiлер заявила:
  - Все одно його дiстануть. При iснуючому бардаку це неминуче. А ось ти подумай, що на тебе чекає?
  Полковник буркнув:
  - У мене вже п'ять разiв стрiляли, i я готовий до смертi!
  Алiна зi смiшком вiдповiла:
  - Але ж не за iдiота ж помирати! Який занапастив Росiю i розвалив СРСР-велику країну. Я б його й задарма гримнула такого мерзотника!
  Петро замовк... Його обличчя почервонiло, i вигляд став розгублений. Справдi, яку вiн дилему потрапив. Зрадити любов заради президента-мерзотника.
  Вiн вiдчував вагання, i Алiна теж мовчала, щоб не збити з думок та настрою.
  Дiвчина-кiлер крадькома подивилася на смартфон. Треба б ворога, у разi Єльцина, укласти. I тодi буде все хокей. Так, вона стане небезпечним свiдком, який дуже багато знає. Але вона знала, на що йде. I хоче знищити мерзотника.
  Петро, зiбравши волю, пiдняв пiстолет i вiдповiв:
  - Єльцин звичайно ж мерзотник, але ... Службовий обов'язок менi важливiше. Давай колись, iнакше почну стрiляти!
  Алiна прочирикала:
  -Сiсти - встати, сiсти - встати, коли ми не згоднi, починаємо стрiляти! Око за око - кров за кров, i так по колу все знову!
  Полковник буркнув:
  - Давай, вивертай кишенi! I роздягайся!
  Дiвчина-кiлер хихикнула:
  - Ось цього ти хочеш - зрозумiло! Хочеться дiвочого тiла?
  Петро вистрiлив... Куля пролетiла над головою дiвчини i вдарила у броньоване скло. Вiдскочила i потрапила по босiй пiдошвi (вона, як завжди, у серйознiй ситуацiї позбавляється взуття!). I дiвчина вигукнула:
  - Що ти робиш, боляче!
  Петро вигукнув:
  - Буде ще болючiше! Хочеш ще отримати?
  Алiна взяла та заспiвала:
  I в кожнiй ментiвськiй палицi,
  Я Єльцина бачу усмiшку...
  Його п'яний, шалений погляд,
  Росiї кошмарний захiд сонця!
  Полковник ще раз вистрiлив. Куля пролетiла бiля самого вуха дiвчинки. I вдарила у металеву обшивку. Шофер розвернувся. I в його руках теж майнув пiстолет. I вiн вистрiлив у полковника. Але Алiна штовхнула його пiд руку. I куля пролетiла повз. Петро вистрiлив у вiдповiдь. Куля влучила шоферу в голову i розбила його череп. Вiн розлетiвся, нiби розбилася ваза з чимось м'яким.
  Алiна пискнула:
  - У тебе що, дах їде!
  Петро вигукнув:
  - Цей шофер мафiозi, i вiн би тебе пристрелив одразу пiсля усунення Єльцина.
  Дiвчина-кiлер побачила щось цiкаве. Пузатий сивий президент Росiї вiдчиняє дверi... I автомат спрацьовує.
  Алiна бачить, як заливає кров'ю. Правда, не розiбрати деталей, надто вже зображення сiпається, немов поплавки пiд час шторму.
  А полковник безуспiшно намагається дотягнутися до керма.
  Таксi з броньованим склом рiзко смикнулося i врiзалося в лоб машинi, що йде назустрiч.
  I обидва Петро та Алiна зiткнулися. Врiзалися один в одного, ламаючи кiстки. I свiдомiсть у обох, полковника та дiвчини-кiлера, згасла.
  Алiна вiдчула, що її душа вилiтає з тiла, i в головi її засвiтилася мелодiя, така романтична.
  Пофарбований космос у чорне похмуре свiтло,
  I, здається, що зiрки потьмянiли на орбiтах!
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую - нi,
  Серця закоханих у брязкiт розбитi!
  
  Молю тебе, мiй принц, до мене прийди,
  Я виплакала у горi океани слiз!
  Всi ланцюги забобонiв розiрви,
  Хочу, щоб народу правду ти донiс!
  
  Любов важливiша за обов'язок i корон,
  Якщо треба тобi - я зраджу вiтчизнi!
  I посаджу коханого на трон,
  Адже для мене мiй принц дорожчий за життя!
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"