Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

АлIса СелезнЄва Проти Лукашенка

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Пiсля фантастичних пригод у далекому майбутньому Алiса Селезньова потрапляє на початок двадцять першого столiття. Вона допомагає скинути диктатуру Лукашенку та вiдновлює СРСР. Пiсля вiдродження радянської iмперiї Людство чекає по-справжньому велике майбутнє.
  АЛIСА СЕЛЕЗНЄВА ПРОТИ ЛУКАШЕНКА
  АННОТАЦIЯ
  Пiсля фантастичних пригод у далекому майбутньому Алiса Селезньова потрапляє на початок двадцять першого столiття. Вона допомагає скинути диктатуру Лукашенку та вiдновлює СРСР. Пiсля вiдродження радянської iмперiї Людство чекає по-справжньому велике майбутнє.
   Союз непорушний республiк вiльних,
   Згуртувала не груба сила, не страх!
   Але добра воля людей освiчених,
   I мудрiсть, свiтло, розум i смiливiсть у мрiях!
  
   Народ України з Росiєю єдиний,
   Ми брати-слов'яни назавжди друзi!
   Нехай славиться Господа вище Iм'я,
   Усi нацiї свiту свята сiм'я!
  
   Слався Батькiвщина, наша вiльна,
   Дружби народiв опора навiки!
   Сила законна, воля народна,
   Адже за єднiсть проста людина!
  
   Ми людям усiм свiту шлях у космос вiдкрили,
   Фашизм знищено, пiднесено прогрес!
   Вiдмiряємо мiж зiрками славнi милi,
   За нас Всемогутнiй загинув i воскрес!
  
   Нi духу Росiї у всесвiтi сильнiше,
   Народ Український, нам до серця брат!
   Ми служимо Батькiвщинi, мiцнiше, вiрнiше.
   Хлопчик вiзьми в свiй кулак автомат!
  
   На танках дiйшли до Берлiна, стрiляючи,
   Хоч багато загинуло чудових людей!
   Сяє, свободу дару - росiйських прапор,
   I силою любовi - кинуто в пекло лиходiя!
  
   Вiр, Батькiвщину ми захистимо i розширимо,
   Дамо океан нескiнченний любовi!
   Пiд прапором безкрайньої, Великої Росiї,
   Нехай зi смiхом граються нащадки мої!
  
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Алiса Селезньова летiла космосом Аркашом Сапожковим. Звичайний невеликий кораблик iз кiнепросторовим двигуном. Щойно вони врятували галактику вiд агресiї роботiв. Хтось увiмкнув гiперструнне розмноження матерiї i запустив програму бойових iстот, якi накинулися на сусiднi планети. Алiса i Аркаша ризикуючи життям заразили машинки хробаком, спочатку паралiзувавши їх, а потiм i вiдремонтувавши зiпсований механiзм гiперструнного конвеєра. I загрозу вiд галактики було вiдсунуто.
  Алiса Селезньова та Аркаша Сапожков, були не один з ними команда Наташки Бiлої та Машки Бiлої, а також Олексiй Тетерєва.
  Нерозлучна п'ятiрка, хлопцiв. Вони вже давно дорослi, але досягнення людської науки кiнця ХХ столiття дозволяють мати абсолютно будь-яке тiло.
  Ось зараз Алiса та Аркаша, прилетiли з iншої галактики до системи Стрiльця. Це особлива Система людської iмперiї у центрi Галактики.
  Наташка Бiла та Машка, грали у бойову стратегiю. А Тереньтєв просто носився аукцiонами. I боровся з Маратом Казеєм на свiтлових мечах.
  З яким Маратом? Справжнiсiньким. Героєм Великої Великої Вiтчизняної вiйни. Пiсля того як на початку двадцять п'ятого столiття було вiдкрито iндивiдуальну рiчку часу - було переможено останню, i найголовнiша проблема людства - смерть!
  I тепер з'явилася можливiсть воскресити будь-яку померлу людину. Точнiше зробити так, що вiн i не вмирає. А потрапляє у майбутнє з минулого, а натомiсть залишається бiомакет. I хiд iсторiї не змiнюється, а людина залишається живою, стаючи мандрiвником у часi.
  Тобто людина стає реально безсмертною. I отримує особливе тiло iз майбутнього. Коли ти можеш бути будь-ким.
  Зараз Леха та Марат схожi на двох героїв зiркових воєн - Енакiна Скайуокера та Обiвана Кенобi. Вони б'ються з лютою люттю. Потiм раптово змiнюють, i знову два хлопчики. Леха свiтленький i м'язистий голий до пояса, Марат руденький, i в шортиках з оголеним рельєфним торсом, i обом на вигляд рокiв чотирнадцять.
  У майбутньому можна миттєво змiнювати тiло за власним бажанням. I це так здорово. Вiчним хлопчик набридло рубатися на свiтлових мечах, i вони тепер стали командирами.
  I посилають один на одного бойовi зорельоти ... А можливостi матрицi Гiпернета в iграх ще крутiше.
  Алiса пiдморгнула хлопчикам, одному з яких Лесi вже три сторiччя i проворкувала:
  - Ну, вистачить красенi! Скiльки можна воювати!
  У навколо них крутилися боротьба з голограмами, i роїлися бiй. Марат засмiявся i помiтив, блискаючи перлинними зубками:
  - Який чудовий свiт гiперкомунiзму! Тут однi розваги та задоволення!
  Леха кивнув з усмiшкою:
  - Та у нас чудово! Усi мрiї збиваються! Хочеш Гiтлера побити?
  Марат Казей згiдно кивнув:
  - Хочу!
  Перед ними постала людина середнього зросту i з вусиками. Хлопчик Марата вдарив його босою ногою в живiт. Людина схожа на Гiтлера зi стогоном зiгнулася. Марат сунув йому свою дитячу ногу в обличчя i ричав:
  - Цiлуй п'яту!
  Алiса Селезньова заперечливо хитнула головою:
  - Хоч Гiтлер i мерзотник, але це вже перебiр!
  Марат вдарив фюрера ще раз i проревiв:
  - Що ти знаєш? Ти хоч бачила, як села живцем спалювали? I як вили обгорiлi люди?
  Аркаша Чобiткiв брязнув не до мiсця:
  - Теоретично!
  Бiлобрисий хлопчик клацнув пальцями. Виникло у повiтрi кiлька нiмецьких танкiв. У Марата в руках виник бойовий бластер, i став лупити з гармати по ворогу. I нiмецькi танки вибухали фонтанами i з них зносило вежi.
  Знищивши за пару секунд дюжину машин, хлопчик прогарчав:
  - Як я фашистiв ненавиджу!
  Алiса зi смiшком вiдповiла:
  - I я їх не дуже люблю! Але ж не можна жити лише ненавистю минулого! Стiльки у цьому свiтi задоволення!
  Леха Тетерєв кивнув:
  - Звичайно! Може, збудуємо чогось?
  Марат Казей кивнув:
  - Та збудуємо комунiзм! Але спочатку по боремося!
  У небi з'явилися космiчнi кораблi. Точнiше це були голограми бойових зорельотiв. Вони були обтiчнi форми, скидаючи на глибоководних риб. Вони починали бiй.
  Зовнi це були надзвичайнi масштаби ескадри. Деякi зорельоти досягали трьохсот кiлометрiв у дiаметрi. I це виглядало просто дикою i страшно.
  Космiчнi кораблi мерехтiли наче поплавцi на водi. I стволи знарядь та антени випромiнювань, коливалися у хвилях вакууму.
  Марат Казей побачивши мiльйони зорельотiв разом, свиснув:
  - Оце так! Це просто колосально!
  Алiса Селезньова пiдморгнула i заспiвала:
  - Космосу рiвнина,
  Смертi покривало.
  Темна трясовина -
  Смачно засмоктала!
  
  Невже честi,
  У небi не знайти...
  Серце прагне помсти -
  Хоче свiт урятувати!
  I вiчне дiвчисько перетворилося на мультяшну бiлочку i пiдскочило, перевертаючись i звиваючись, махаючи помаранчевим i пишним хвостом.
  Леха Тетерєв теж перетворився на мультяшного зайчика. I заскакав, а його вушка оберталися, мов лопатi пропелера.
  Марат Казей свиснув i запитав:
  - Я теж хочу перетворюватися!
  Льошка-зайчик вимовив, посмiюючись:
  - Це просто! Ось дивись!
  Тетерєв клацнув пальчиками своєї заячої лапки. I Марат разом перетворився замiсть хлопця чотирнадцяти рокiв, виникла гарна дiвчина, з пишним, золотистим волоссям i в бiкiнi.
  Льошка облизнув губи, i вiдразу замiсть зайчика вийшов вовк з "Ну постривай!", такий ось худий, у джинсах, а в зубах стирчить цигарка.
  Алiска пискнула, крутнувши хвостом:
   - Вау!
  Вовк-хлопчик випустив кiльце диму, яке оточило дiвчисько в бiкiнi.
  Марат тих, що стали дамою, провизжав:
  - Не хочу бути бабою!
  Льошка хихикнув, i дiвчинка медова блондинка опинилася у величезному золотому фужерi з шоколадним морозивом. Її босi нiжки торкнулися крижаної поверхнi. Як не дивно це заспокоїло Марата, i вiн помiтив:
  - Я як Зоя Космодем'янська!
  Льошка-вовк охоче пiдтвердив:
  - У кожному тiлi є свої принади!
  Аркаша, який перетворився на двоногого тигра, показав на небо помiтивши:
  - Тут ви граєте у стратегiю?
  Льоша та Марат кивнули, головами прекрасної блондинки та вовка з iклами.
  I проворкували:
  - Так!
  Алiса вiдзначила зi смiшком:
  - Розважимося!
  З'явилася, мов чортик iз табакерки та ще одна дiвчина. Дуже красива i з семибарвною зачiскою.
  Аркашка пискнув:
  - Наташка i ти хочеш погратись?
  Дiвча з чудовим прiзвищем Бiла, хихикнула:
  - Це буде круто!
  I Наталка роздiлилася разом на мiльйон голограм. I в небi почався обстрiл зорелiтами один одного з великої дистанцiї.
  А ось червоним волоссям з'явилася i Машка Бiла. Таке чудове дiвчисько.
  I теж вступила в гру iз криком:
  - Раз, два, три - прожектори протрiй! Чотири, вiсiм, п'ять - на кварки розiрвати!
  Тож легендарна п'ятiрка вже у зборi. Вони зiбралися разом i розв'язали космiчну вiйну.
  I з ними Марат Казей, витягнутий з минулого хлопчик, який зараз у тiлi дiвчинки.
  Марат, Наташа, Машка з одного боку, i Аркаша, Льошка, та Алiса з iншого.
  Так що колосальних розмiрiв ескадри з двох сторiн трощать один одного.
  Марат це дiвчина з босих пальчикiв нiжок випустила пульсар, i гаркнула:
  - За велич СРСР!
  Це все виглядало дуже красиво. На зорельотах екiпажi складалися з одних лише дiвчат. Войовиць були мiльярди i всi без винятку красивi. З мiнiмумом одягу: тiльки бiкiнi, i засмаглi, точенi, босi нiжки.
  Як красиво i неповторно виглядає цей бiй. Потужний з триста кiлометрiв у дiаметрi лiнкор отримав пошкодження вiд попадання термопренової ракети. I спалахнув.
  Кiлька веж разом скосилося. I дуже гарнi дiвчата з рiзнобарвними зачiсками побiгли, миготивши голими, круглими п'яточками. А босi пiдошви дiвчат лизали оранжевi та фiолетовi язики полум'я.
  Екiпажi складалися з красунь, багато з яких фарбувалися i намазували собi губки помадою та рiзними притираннями.
  Зачiски у войовниць були найрiзноманiтнiшi та екстравагантнi. I дiвчата часом спалахували вiд полум'я i палали немов свiчки. I пожежi були величезнi на пошкоджених судах.
  Деякi з дiвчаток вили вiд болю, коли їх запалювало полум'я. I облазила засмагла, оксамитова шкiра. Дiвчата були чудовi.
  Одна вперлася босими нiжками i пальнула в ворога анiгiляцiйним снарядом, i це було вбивчо.
   Тиски армiї якої командувала Алiса Селезньова, невблаганно стискалися. Гiперплазмовi обiйми намагалися щiльнiше спресувати могутнього супротивника з армiї Марата Казея - дiвчата вирiшили трохи дати вiдрядити хлопчику, який зараз опинився в тiлi гарної дiвчини.
  Окрiм войовниць були синтезованi для бiльшого iнтересу та орки з ельфами. Так стало бойове розбирання ще багатшим i крутiшим.
   Мiльйони та мiльйони зорельотiв знаходили тут свою загибель. Часто героїчну, i iнодi безглузду. Гинули, з посмiшкою на вустах, розраховуючи з часом воскреснути. Кожна голограма мала свою штучну особистiсть, яка могла легко i вiльно вiдтворюватися.
  А рiзного роду сузiр'я та зiрки нависали химерними гiрляндами i теж билися.
  Хоча й виглядало це дуже моторошно ... Обтiканої краплеподiбної форми махiна палає особливим жуючим поля простору i вакууму вогником. Полум'я мчить коридорами i вентиляцiйними шахтами космiчного корабля. Дiвчата красивi та босоногi, дуже сексуальнi буквально надсаджуються бiлугами вiд страху. Мiльйони живих солдатiв як людей, так представникiв iнших рас з мiльярдами роботiв на борту намагаються уникнути всепожираючої спеки. Майже всi люди, що б'ються, найкрасивiшi дiвчата, розфарбованi з химерними, авангардистського стилю зачiсками, немовби зiбранi не жорстоку битву, а iмператорський бал - маскарад. Ось у однiєї з дiвчат загорiлася зачiска у виглядi млина з лопатями у формi крил павича, i вона несамовито загорлала. Бiль неймовiрно моторошний i скальп буквально зриває. Лопатi млина вiдриваються i далi вже крутяться в дев'ятипорядковому вихорi кiнепросторових викривлень.
  Приблизно на тисячу дiвчат припадає один хлопчик, зазвичай це пiдлiтки на вигляд рокiв чотирнадцяти i теж дуже гарнi. Але дiвчат набагато бiльше. I вона, наприклад, пiдпалила зачiску у формi пiвня, шахiвницi та самовару. I теж розплакалася.
  Це дуже дико коли вiдбувається вереск дiвчат, i стрибки їх немов породистих коней у стайнi, що охопила пожежу.
   Але особливо грiзно ревуть орки та ельфи, для них i справдi кошмарнiше не придумати, полум'я набуває тiєї чи iншої форми. То це вискалена фiзiономiя грiшного духу викликаного чаклуном-некромантом з найнижчих безодень пекла, то вогник, що танцює по каютах i кривить стовбури знарядь у виглядi страшного, гранично розлюченого хижака.
  Бiльшiсть ельфiв - це гарнi самки, якi вiдрiзняють вiд людських дiвчат лише формою вух. I вони теж пiдскакують, бо їхнi нiжки такi гарнi, босi, i витончений iз золотистою вiд помiрної засмаги шкiрою.
   А буває страшнiше, що сюрреалiстичне у малюнку руйнiвної та пекучої субстанцiї.
   I все це в масштабах зорельоту розмiрами, що не поступається Меркурiю... Втiм, за мiрками творця вiртуальних свiтобудов не так i багато. Сам же творець подiбної цiлком матерiальної реальностi вирiшив вiдiрватися за повною програмою.
  Нехай навiть це лише iлюзiя, ультраматрицi Гiпернета, вiдтвореної насправдi.
  Воскресений з мертвих Марат Казей тепер мiг вiдчути себе Господом Богом, у цiй грi гiперматрицi та такiй абсолютної iлюзiї, що не вiдрiзняється вiд справжньої.
  I Наталка з Машкою вирiшили йому дати можливiсть вiдiрватися на повну. А геройськи загиблий пiд час Великої Вiтчизняної вiйни пiонер тепер освоїв iгрову опцiю та iлюзiю всемогутностi та створення свiтiв.
  Бути дiвчиськом набридло i вiн знову хлопчик. Нехай навiть iз здiбностями супермена.
  Та це не жалюгiдний християнський рай, де ти ходиш строєм, i спiваєш псалми слави Бога! Тут ти сам себе можеш вiдчути Всевишнiм. I ще здавалася так недавно ти був босоногим хлопчиськом, голодним i в лахмiттi, що бився з фашистами.
  Марат Казей, який став нехай i у Великiй грi Всемогутнiм, вiдчував азарт i водночас задоволення: один нуль на його користь. Юний творець-термiнатор зробив розворот, пiшовши вiд пучка магоплазми i пiд шумок трiску гравiоядерних променiв, що колихали вакуум, всадив у спину iншому маголету.
  Той лопнув наче феєрверк вибухнув.
  Потрапити нелегко, бойовi машини скачуть як копита коней, пущених у галоп, та ще й пiдганяються шайтаном, що зiбрав усю силу пекла. I жодних законiв фiзики та космологiї звичних вiдсталим людям минулого. Поняття iнерцiї лише за бажанням творця. Зараз (Складний Гiпер-принцепс-маго-плазми такого незбагненного для людського сприйняття виду матерiї, то ти можеш набути будь-якої форми та модифiкацiї сущого, змiнюючи розмiри вiд ядра фотона, коли цiле свiтобудови в трильйони парсекiв у дiаметрi вiльно розмiщуєш у себе на долонi!) Марат вибрав у втiлення тiло бiологiчно модифiкованого хлопчика, якого в могутнiй i технiчно розвиненiй iмперiї Гордого Казейстану, тренували ще, коли вiн зародком дозрiвав у черевi iнкубатора-комп'ютера. З моменту зачаття йшло навчання увi снi, що переривається больовими iмпульсами, особливою космiчною вiйною. I все одно були промахи, оскiльки траєкторiї позбавлених iнерцiї маголетiв були абсолютно непередбачуванi.
  Але Марат дико граючи iз цього приводу не комплексiв. Вiн навмисно обмежив, щоб стало цiкавiше свої здiбностi. Адже Горда, що розкинулася на мiльярди галактик i квадрильйонний заселених свiтiв iмперiя Казейстан, це його створене пiдсвiдомiстю творiння.
  Типу щось те, що людина бачить чудовi свiти увi снi, теж будучи творцiв їх своїм мозком.
   А гра у космiчну вiйну має пiдкорятися правилам. Аби взагалi не було хаосу. Хлопчик-творець. збив ще трьох, промахнувшись двiчi. Магоiмпульси казкових по конструкцiї систем озброєнь розрiзали вакуум i навiть змушували його вiдшаровуватися, скибочками медового сирвеладу, вже на iншому рiвнi свiтобудови. Ось Марат знову пiрнув у ополонку простору виходячи на режим атаки. Хлопчик-Творець, колишнiй пiонер-герой, при цьому вибирав момент, щоб його не могли зафiксувати системи кiбернетичного спостереження, що дають повний огляд простору навколишнього рiзнi за модифiкацiєю маголети.
   - Магоматриця по кiнезфотону поглинає! - Фiлософськи, збиваючи черговий винищувач i, ухиляючись вiд разючих щупалець принцепс-плазми, промовив Творець-хлопчик i колишнiй пiонер вiдроджений з мертвих.
   Армiю, Юлiя Цезаря якому Марат доручив загальне командування продовжували користуючись чисельною перевагою тiснити, не залишаючи поки що безуспiшних спроб охопити її з флангiв. Ставник Алiси Селезньови Ганнiбал розпорошував все бiльше вiйськ, намагаючись розтягнути на кiлька парсекiв (парсек ця вiдстань яка промiнь свiтла проходить за два з половиною роки) величезну армаду, що знаходиться пiд своїм командуванням. Незлiченнi табуни дiвчат при цьому носилися, коридорами, i їхнi голi, кругленькi п'ята так i миготiли, i це було дуже красиво.
  Щiльнiсть побудови вiйськ знизилася i виросла роль iндивiдуальної майстерностi. Тут уже обидвi сторони виявилися гiдними, демонструючи вищий пiлотаж та мистецтво маневру. I дiвчата, i ельфи, i орки чарiвнi. Причому орки схожi на мультяшних ведмедикiв, i швидке симпатичнi та милi, нiж неприємнi та страшнi.
  А дiвчата та iншi iстоти - просто чарiвнiсть та диво у красi.
  Але втрати зазнавали колосальних, вже не один мiльйон зорельотiв згорiв у жадiбному факелi анiгiляцiї.
  А як дiвчата верещать, коли їх м'язовi i водночас нiжнi тiла охоплює полум'я.
   Марат раптом змiнив дiлянку сутички i виявився поруч iз чудовим дiвчиськом. Теж граюча Наташка, стала ще красивiшою i яскравiшою за розфарбування. Творець-хлопчик i Наташка Бiла стиснули один одному руки, iншi хлопцi i куди численнiшi дiвчата переморгнулися. I тупнули босими, точеними нiжками, i струснули розкiшними стегнами.
  Навели батареї та вiдкрили ураганне гiперплазмове торнадо по катерах, одномiсних маголетах, винищувачах, бригантинах, есмiнцях, мiноносцях та iнших судах невеликої величини. Марат Казей переможно блиснув очима.
  Хлопчик заспiвав:
  - На зорельотах мчимо хвилями,
  Пiняться кварки у вихорах ефiру.
  Я по рогах гiперплазмою дам,
  Дiти єдиного вiчного свiту!
   Загальний рiвень пiдготовки бiйцiв, яких натягували на вiйну, навiть коли вони плавали зародками у своєрiдному поживному середовищi, був дуже високий. Але вони через безлiч трiщин та вакуумних колапсiв у просторi не завжди потрапляли. У вiдповiдь i противник вiв свiй безжальний володар навiть особистiсною матрицею вогонь. Потiк гiперплазми пропалюючи ослаблений матричний захист i напiвпросторове поле встромлялися в броню.
  А у кiлькох дiвчат лопнули лiфчики i оголилися соски, що вiдливали рубiнами, з яких вивергалися блискавки.
   Ось вiн, магопространство не витримавши, трiснуло, рiзнобарвний потiк ультравогню, обрушився на пару, що стрiляла. Марат згорiв одразу ( це просто суперобладнане вiдчуття коли плоть анiгiлюється!), У дiвчини-напарницi випарувалася рука по плече, нога по колiно, тулуб до ребер. Красуня скрикнула i вiдсахнулася, її червоний сосок пустив блискавку вiд болю.
  Наташа Бiла скомандувала.
   - Увiмкнути кiбер-регенерацiю.
   Тiло дiвчинки (як iнших людей) вже давно не було бiлковим. Це особлива плоть iз гiперплазмовими включеннями, самi люди при цьому харчуються суперенергiєю. Отже, плоть пiсля поранення стала повiльно наростати. Щодо повiльно, сам процес видно неозброєним поглядом, швидкiсть наростання тканин по 0,9 сантиметрiв на секунду. Вiдбувається диво. I ось боса нiжка у войовницi знову витончена i з гострими, рiвно розташованими пiд правильним вигином пальчиками, i перламутровими нiгтиками. А рука сильна i чiпка, наче її й не випаровували. Ось це прогрес!
  Але найжорстокiший бiй дуже швидкоплинний, броню пропало ще в декiлькох мiсцях. Випарувалося двi гармати, загинуло шiсть солдатiв - усi войовницi-красунi, одного юнака спалило до половини, дiвчина тимчасово втратила скальп i пальцi. Марат Казей смiючись, повернувся назад, мовляв, чи багато ви досягли, вразивши носiя творця свiтобудов? Дивом вдалося уникнути детонацiї снарядiв. Але ушкодження колосальнi, повiтря сифонiт, викидаючись, спалахуючи у вакуум. Втiм, хлопцi гiдно вiдповiдають. Сам Марат за допомогою босих, дитячих пальчикiв нiжок, провiв фiлiгранний пострiл навскидку, пiдбивши тримiсний штурмовик. Наташа, це дiвчина чудової краси, її язичок подовжився, лизнула юного, дуже гарного хлопця в губи.
   - Мегаквазарно!
   - Давай гiперанiгiляцiйне (суперзнищувальне) плазмовиверження! - гаркнув юний, але дуже мускулистий Творець свiтобудов.
  Наташа Бiла босими пальчиками нiжок теж пальнула натиснувши на джойстик.
  Космiчна бригантина отримавши попадання розсипалася, а її уламки миттєво обвуглилися, наче вата в мартенiвськiй печi.
   Два маголети були збитi iншими гарматами, три стрiляючi вежi виявилися пiдстреленими у есмiнця. Але саме в цей момент ними навiв гармати ракетний крейсер. Дiвчата, миготивши голими, рожевими п'яточками пiдскочили до гармат. Хлопчик-творець-пiонер, не без задоволення, гострими вiдчуттями вiдчув дихання смертi в обличчя. Зла велетенських розмiрiв стара з косою пригрозила, i капiтан Марат наказав.
   - Гнучка ретирада! Рухатися змiйкою через їжака!
   Батарея рвонула назад, але трохи запiзнилася. Здавалося, що вакуум ниє вiд болю, пронiсся гiперплазмовий вихор. Страшний удар гравiоплазми зачепив батарею. Вiдразу п'ять гармат та дванадцять чоловiк команди, виявилося повнiстю випаровано. Марата Казея та iнших дiвчат вiдкинуло гравiтацiйною хвилею, замиготiли в польотi, з голi, золотисто-оливковi нiжки. Хлопчик-Творець перелетiв, вдарившись головою в прес атлетично складеною, але при цьому надзвичайно витонченою Наталкою Бiлою. А це жорстко, коли тiло, в яке довелося таранитися не бiлкове:
   - Ух, ти пульсарно-колапсова дiрка! - промимрив Казей. I посмiхнувся, коли ним пронiсся розряд гiперелектрики.
  Повнi груди Наташки принадно ворушилися пiд тонкою смужкою тканини.
   Бронею пройшлися великi трiщини. Вони прорiзали як яри бузкову поверхню металу, бiльш нiж мiльйон разiв мiцнiшого за титан. Яка колосальна мiць прихована в гiперплазмi або ще бiльш досконалого її рiзновиду принцепс-плазми, здатної зрушувати з мiсця зiрки, i гасити квазари. Адже всього лише шостий, сьомий i так далi стан матерiї. Цiлий океан гiперплазми можна отримати з будь-якої молекули. Теоретично (поки це людям недоступно) одна елементарна частка, вiдтворить весь всесвiт. Або знищити! Такi квазiбожественнi можливостi гiперплазми.
  Колишнiй пiонер Марат i сам був надзвичайно вражений: до чого сягнув прогрес.
   Батарея прослизає по гнучкому вiбруючому в кiнепросторi колапсу, солдат придавлює ослабленою силою iнерцiї. Потiм вiдбувається викид пружини, i батарея знову вiдкриває вогонь тiльки в iншiй точцi простору.
   Марат командує:
   - лупити вузьким променем, перевести знаряддя в режим концентрованого шомпола.
   Оскiльки комп'ютери вiдключенi - це доводиться робити вручну. Регулювати подачу гiперплазми барабаном. Але зробити подiбне дуже непросто, рятує те, що в програмi навчання передбачений i цей форс-мажор. Юнаки та дiвчата справляються з цiєю проблемою в режимi авто.
  Босi нiжки дiвчат, що бiжать, спокусливо миготять, а засмагла шкiра блищить.
  Марат ловить на прицiл ракетний катер, пострiл iз невеликою випередженням. Чується найтонший писк зруйнованого вакууму, катер розриває на шматки. Судячи з потужностi вибуху, вiдбувається детонацiя боєкомплекту. Свiтлова пляма розносить машину. Маголет також знищено, точний пострiл вiдтворила дiвчина.
  I струснула повними стегнами.
   Крила вiдлiтають окремо, заразом крутитися у вакуумi палаючих хвiст.
   Ворожа бригантина отримує додатковi ушкодження, але вiдповiдає масованим залпам. Крiзь трiщину проникає потiк, вiдкидаючи дiвчину, оголюючи повнi, немов стиглi динi груди золотистого кольору з кiноварними сосками, що дають люмiнесценцiю.
   Вже досить дорослий роками Марат, зрадiло верещить:
   - Ось бачите як кльово! Чорнодирно!
   Бойова Наташка шльопнула всемогутнього хлопця по покритiй шкiрою з магопластику колiна:
   - Принцепс-квазарно! Запульсар елiпсис! Пiднiми вище витязь булаву!
   Каплеподiбна бригантина наїжачилась залпами. Колючi росинки гiперплазми розбризкувалися по всьому бойовому простору.
   Марат свиснув:
   - Даєш фотон, у колапс безоднi!
   Збоку виринув фрегат, одночасно рвонула сусiдня батарея. Схоже хлопцям не пощастило, вони натрапили на важку ракету або Вiбро-поле, що стирає в порошок наймiцнiший метал.
   Хлопчик спробував закрутити платформу, щоб вижити за такого натиску. Але ж i противники професiонали високого класу, якi закiнчили практично одну i ту ж школу. Твориця Алiса Селезньова теж не лохотронщиця у Творiннi цивiлiзацiй!
   Зруйнувалася темропреоннова гармата. Її розкололо на купу блискучих запчастин. Голоногову дiвчину, реальну, а не iгрову особистiсть i Творця-хлопчика, що обслуговують зброю, вiдкинуло немов ударом битої. Вони колосальним прискоренням врiзалися броню, злегка вм'яли її, а самi сильно сплющившись, здригаючись вiд потрясiння своїми дуже пружними та мiцними тiлами. Потiм почали вiдлипати надмiцного, покриття, надаючи нормальну форму своїм гарним, рельєфним як статуї античним богам фiгурам.
   Марат вiдчув холод унизу живота. Щiльнiсть плазмовиверження супротивника посилювалася, схоже, у бiй втягнулися новi сили. Наприклад, ультра-лiнкор сам розмiром з пристойний астероїд, а формою масивний кинджал утиканий випромiнювачами, випустив цiлий багатий орнамент гiперплазмових струменiв. Вигнута, скривлена формою гiбрид матрьошки i гармошки субстанцiя, обрушилася на крейсер Гордої iмперiї Казейстану. Iншi потоки анiгiляцiї зiм'яли чотири краплеподiбнi, артилеристськi платформи.
   Марату по колiно випаровало праву ногу, i вiн не чекаючи поки вона, наросте природним шляхом, миттєво наростив собi кiнцiвку.
  Потiм пару дiвчат спалених наполовину - разом вiдновив.
   Юлiй Цезар, незважаючи на весь свiй талант, програвав бiй, чисельну перевагу за приблизної рiвностi технологiй, був на боцi супротивника. Єдине, що залишалося у такому важкому становищi робити - вiдступати, уникаючи оточення. Казей безсоромно слухав по принцепс-зв'язку, команди, що вiддаються роботам. Вони звучав необмежений оптимiзм, жага до швидкої перемоги. Фрегат Юлiя Цезаря отримав кiлька пошкоджень та його швидкiсть знизилася.
  Казей вiдчув лють, створена ним держава, схоже, програє, треба знищити якнайбiльше ворогiв. Тобто у нього вибiр чи перемогти чи померти. Хоча очевидно, що знищення кiлькох маголетiв; майже нiчого не змiнить, але це майже i є той безприкладний героїзм, окремих iндивiдiв який складається в потiк, що руйнує будь-яку перешкоду. Хлопчик i колишнiй партизан, використовуючи пам'ять носiя, а фактично свого власного твору (як йому вдається штампувати особистостi та такi складнi за структурою речi окреме питання!) швидко згадав, що йому вбивали на численних тренуваннях. Потрiбно, щоб тебе не помiтили, триматися в загальних лавах роботiв. Так потрапити куди важче, зате ймовiрнiсть викриття значно нижча. Але з iншого боку, чи має вiн право на цей критичний момент вiдсиджуватися? Адже солдат повинен: дбати про збереження життя, пункт два: винищувати якнайбiльше ворогiв. Що стосується протирiччя - така традицiя, робити вибiр на користь другого рiшення. Це американцi колишнiх часiв: бiльше думають про збереження власної шкiри. Тому американцi i програли, крiм того, у них слабка пропаганда. Їй не вистачало тотальностi та всеосяжностi. Якщо згадати давню iсторiю Землi: у тi часи, коли людство було прикуто до однiєї планети. Страшно, розколотий свiт, треба було зiбрати всi нацiї та народи у єдиний кулак. Декiлька iмперiй претендувало на це. Насамперед США, Китай, Iсламське суспiльство. Свiт ставав багатополярним i буквально розривався на частини, зростала кiлькiсть незалежних держав, сепаратизм дрiбних нацiй: перетворювався на нав'язливу iдею. Загальний будинок Земля палала, людство буквально падало у прiрву! За старих часiв були могутнi правителi, якi хотiли об'єднати людство. Це насамперед Олександр Македонський, один iз найвидатнiших полководцiв усiх часiв та народiв. Вiн був непереможний, але провидiння було завгодно, подарувати йому надто коротке життя. А так у нього були чималi шанси, вiн будував мiжнародну iмперiю, нiс до Азiї високу еллiнську культуру. Навiть Карфаген i стародавнiй Рим прислали велику данину Македонському, найвидатнiшому слов'янину, античної епохи! До Олександра Велика Персiя за кiлькох царiв, (особливо Кiрi) домоглася серйозних завоювань, вiд Iндiї до Єгипту, але доктрину: на весь свiт один iмператор, першим висунув саме вiн! У Римi на роль свiтового правителя претендував Юлiй Цезар, але i його життя виявилося недостатньо довгим.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Марат погладжував голу колiна Наталки. У своєму минулому життi вiн мав подругу, але не встиг стати справжнiм чоловiком у тiлесному планi слова. У новому свiтi такi можливостi. Секс доступний з легкiстю заповнення води з-пiд крана, а може бути навiть i легше.
  I будь-яка фантазiя, будь-яке збочення доступне в матрицi Гiпернета, або з бiороботом. Та й справжнi дiвчата дуже сексуальнi та розкутi. Їх не треба довго вмовляти, а багато хто навiть агресивний до чоловiкiв. Плюс ще можна безкоштовно собi цiлих гарем замовити з будь-яких бiороботiв, або вiдтворити iлюзiю.
  Але при всьому цьому така доступнiсть навiть лякала. А ось романтика iз дiвчиною.
  Наталя подобалася Казею, i вiн її любив, як вiчний пiдлiток. Марат цiлком освоївся у цьому свiтi, i, будучи в момент смертi рокiв чотирнадцяти, швидко увiйшов у нову реальнiсть. Хоча були тут серед воскреслених i люди солiдного вiку. Наприклад, Гете iз яким познайомився Марат. I ще один старий бiльшовик Єгор Лiгачов. Обидва перемiстилися по iндивiдуальнiй рiчцi часу у поважному вiцi. Але ставши юнаками, омолодивши тiла швидко звикли до нової реальностi.
  Хоча новий свiт i вражав уяву: це було навiть бiльше, нiж комунiзм. Тут людство стало космiчною iмперiєю на безлiч галактик i матерiальних проблем просто не iснувало.
  Навiть палаци будувалися через Матрицю Гiпернета. I межа мiж тим що реально i що iснує лише у виглядi енергiї Гiперпавутини, що обплутала всесвiт дедалi бiльше стиралася.
  Кожен мiг мати i палаци, i слуг, i рабiв, у тому числi бiороботiв будь-якої форми i зовнiшностi.
  I пiшов процес вилучення людей минулого. Як у однiй пiснi;
  У загравi зiрок, за тисячi рокiв - усi ми зустрiнемося на нашiй планетi!
  Мрiя, яку всi поколiння людей мрiяли: воскресiння мертвих, здiйснилася. Тiльки зрозумiло насамперед, переносилися через iндивiдуальнi коридори часу, найбiльш знаменитi та вiдомi, а також заслуженi люди.
  Марат далеко не перший, але й останнiй. I ось тепер пiд час короткої паузи в бою можна погладити дуже гарну дiвчину, навiть поцiлувати її пружнi груди, i трохи помiркувати.
   Пiсля Цезаря серед iмператорiв не було достатньо сильних полководцiв. Божественний Августин був болючим та фiзично слабким, харизматичний Нерон взагалi жахливий. Завоювання Трояна не утримав його прийомний син. Найбiльш знаменитi правителi Дiолектан i Костянтин билися бiльше за те, щоб зберегти статус-кво, не думаючи про серйознi завоювання. Були й iншi полководцi вже пiсля падiння Риму. З них найяскравiшi особи: Чингiсхан, Тамерлан, Наполеон, Адольф Гiтлер, Сталiн. Дуже успiшним був Чингiсхан. Вiн пiдкорив майже весь Китай, Афганiстан, Хорезм, передовi загони сягнули Стародавньої Русi. У нього були чудовi шанси перемогти, нiхто не мiг протистояти вiйськам цього хитрого i вмiлого полководця. Але навiть його досить довгого за мiрками середньовiччя життя не вистачило для свiтового захоплення. Чингiсхан заснував династiю, але такого великого як вiн, здатного згуртувати всiх кочiвникiв, вже не було.
  Погладжуючи засмаглу круглу колiна Наташки, Марат важко зiтхнув, хоча незрозумiло чи шкодував вiн про смерть Чингiсхана, чи думав, що краще такому й зовсiм не народитися. Якi красивi та сексуальнi нiжки у Наташки - вiд них не вiдiрватись.
  Щоб вiдволiктися, Марат продовжив мiркування.
  Так само, як i Тамерлан. Перемога за перемогою, величезна iмперiя, i розкол, руйнування Тимурату, гризня мiж синами та онуками. I тут не знайшлося гiдного наступника. Наполеон i Гiтлер, пiдкоривши Європу, зламали собi хребет про Росiю. На жаль, але й сама Росiя не зумiла домогтися свiтового панування. Воiстину великим правителем був Сталiн, який перетворив, безграмотну, що ходила в лаптях країну, в наймогутнiшу iндустрiальну державу.
   А далi вже в двадцять першому столiттi влада з початку над Росiєю, а потiм i над свiтом отримала загадкову пару, яка володiє неймовiрною гiперiнтелектуальною силою.
   Вони створили новiтню принцепс-магiчну зброю, i людство поступово розвинулося до стану фактичної всемогутностi.
  Хлопчик перестав гладити Наташку. Вона його босими пальчиками нiжок клацнула по носику. Вони розлетiлися i знову у бою.
   Але вiйна є вiйна, особливо космiчна, тут прорахунки та жертви неминучi. Вирiшив по-ризиковати воїну Марату поки щастило, вiн зумiв, не привертаючи до себе уваги анiгiлювати чотири бойовi машини.
  Симпатичний хлопчик, граючи м'язами преса, заявив:
   - Буде людям-маляткам каша березова! Точнiше принцепс-плазмова!
   Роботи-летуни випльовували немов трасуючi кулемети смертоноснi готелi (кожний енергiєю в тисячу атомних бомб скинутих на Хiросiму!), вони намагалися обiйти астероїд, зустрiчали залпами спецiальнi гармати. Деякi з знарядь були без стовбурiв i нiби змiшувалися з покриттям астероїда. Навiть голоногi дiвчата що сидiли за казенною частиною притихли.
   Тут Казеєвi доводилося бути обережним. Вiн став пересуватися, подалi вiд краю, вiддаляючись вiд анiгiляцiйних ударiв. Тут потрiбно дотримуватись синхронностi, щоб не зiткнутися зi своїми колегами, i при цьому вести вогонь. Роботи i є роботи, якi не розумiють, що їх використовують у виглядi живого щита. Не те що незлiченнi дiвчата з пишними грудьми i розкiшними стегнами. Хлопчик-творець i колишнiй партизан намагався бити таким чином, щоб квазiмагiчна гравiоплазма вивергалася методом перемiщення. Тобто йшла дугою, причому вигнутою не тiльки вгору, а й у бiк, i ще хиталася з боку в бiк немов австралiйський бумеранг.
  Вона обпалювала дiвчаткам, їхнi голi, смаглявi, дуже гарнi нiжки. I тi верещали. З деяких злазили лiфчики, оголюючи схожi на рожевi бутони соски.
   Крiм маголетiв, Казей став вибирати собi цiлi й пожирнiшi, престижнiшi. Зокрема гравiо-магiчний грос-катер. Теж можна збити, якщо пощастить.
  Видно, як по ньому гасають напiвголi дiвчата, i лише плавки, i дуже мускулистi. В однiєї зайнялася зачiска у виглядi сумiшi серця i будильника. I войовниця як заволає, як замиготують її голi, круглi п'ята.
   Але ось прийшов i його везiння кiнець. Силове поле бiльшої мети, витримало попадання, а система спостереження вирахувала, що залп було дано з боку роботiв-летунiв. Гросс-катер негайно розвернувся, до гущавини бойових машин було послано сигнал:
   - Чому супротивник пробрався, через ваш заслiн?
   Роботи вiдповiли:
   - Випадкiв проникнення не виявлено!
  Дiвчисько з оранжевою копицею як запищит:
  - У мене в лонi бджiлка!
   Потужна машина гаркнула, сильнiше, що барабаннi перетинки трохи продавило:
   - У такому разi проведiть зачистку поверхнi астероїда, проникнiть у щiлини.
   Загiн роботiв кинувся в пробитi на поверхнi кратери. Лихому Казею довелося в цiй ситуацiї розгортатися i рухатися за iншими машинами. Правда в цьому була й перевага, можна знищувати роботiв, використовуючи вигини коридорiв.
  Ну роботiв i не шкода, а ось дiвчат, таких живих i красивих, навiть знаючи, що це iгровi юнiти стрiмко. Вони чудовi.
   Що ж машина не людина, але теж коштує грошей, i використовується як бойова одиниця. Свого часу створена Казей, що розвивається, то прискорюючись, то сповiльнюючись за довiльно вибираним хлопчиком-творцем часу цивiлiзацiя пережила небезпечне повстання машин, що мало не занапастило людство.
  Тут Казей на ходу поцiлував дiвчина в полуничний сосок грудей.
  Iмперiю врятувало лише те, що її володарем був справжнiй генiй та ще й чарiвник, вождь Лев Всемогутнiй. Цей перший Росiйський iмператор сучасностi зумiв об'єднати Землю i створити досконалу систему. Спочатку це була обрана тисяча, а навiщо науково-формований мiльйон. Вiн передбачав бунт, що набирав сили штучного iнтелекту. Занадто могутнiм став комп'ютер. Але головного бунтаря гiперрозумну систему встигли вразити спецiальним, особливо небезпечним вiрусом типу дракончик.
  Знову майнула повнi диньки грудей, найпрекраснiших дiвчат, Марата буквально трясло вiд збудження.
   Новий рiзновид великої антикiбернетичної зброї: допомiг придушити бунт, але кiлька мiльйонiв людей було вбито, а також багато мiльярдiв комп'ютерiв, що назавжди вийшли з ладу. Пiсля чого було введено ряд обмежень у розвиток електронiки, зокрема робот, у жодному разi не повинен усвiдомлювати себе. Крiм того, для найпросунутiших моделей був придуманий iдеальний аркан - релiгiя. Тепер роботи стали вiруючими, а отже, слухняними людям. Ранiше релiгiя була опiумом для народу, а тепер стала гуманним наркотиком, який набирає силу рукотворного розуму.
  Марат, збив роботiв, i обсипав поцiлунками червонi, солодкi як мед соски дiвчинки.
   Бойовi якостi роботiв i здатнiсть до творчого мислення знизилася, зате вони стали значно безпечнiшими для людства. Тож цим, не грiх скористатися. Тим бiльше що людина сама багато перейняла вiд машини. Наприклад мiзки: пiсля того, як їх залили принцепс-плазмою, стали розумiти куди швидше. Адже принцепс-плазмовi частинки рухаються в квiнтильйони i секстильйони, раз швидше фотонiв i дiють у безлiчi вимiрювань. Це вiдкриває воiстину фантастичнi можливостi.
  Дiвчата перед Маратом то з'являються, то зникають. Чути, як їхнi босi нiжки тупотять коридорами, i голi, круглi п'ятки вибивають дрiб. А соски грудей, що нагадують бутони троянд, породжують сильне збудження.
   Лабiринти астероїда такi загадковi, кожен коридор щось фантастичне. Гра дорогоцiнного камiння, розкиданого по стiнах, деякi з них нагадують рiзнi слiпучi пики демонiв, може казкових добрих i злих джинiв. Здавалося, що духи живуть у цих пiдземеллях. Як, втiм, голограми, що постiйно виникають, дуже красивих дiвчаток в плавках, i дуже сексуальними фiгурами, м'язами преса викладеними шоколадними плиточками.
   Так, втiм, частково й було, особливi ефiрнi форми життя здатнi рухатися мiж зiрками. Iснувала легенда, що це душi безнадiйних грiшникiв викинутих у мiжсвiтнi простори.
  Хоча дивлячись на оголених дiвчат, думаєш, що пекло не таке вже й погане мiсце. Так вони й приреченi на вiчне поневiряння! Марат втiм, хлопець добрий i завжди давав усiм шанс, цiнував особистiсть кожного iндивiда, даючи можливiсть скуштувати рiзнi радощi буття.
   Хлопчик-творець узяв на прицiл машину. Вiн бачив як у нiй гасають дiвчата, або в бiкiнi, або в одних плавках. Такi красивi та сексуальнi дiвчата. Але, на жаль, доводиться їх вразити - писаних красунь. Хлопчик-партизан ретельно вивiрив та вистрiлив у мертву точку. У тилу напiвпросторових вимiрiв, що оточують роботiв, є спецiальний стик, який можна всадити вiдносно слабкий розряд i пробити захист, знищити машину. При цьому руйнацiя буде локальною, i iншi роботи нiчого не помiтять. Заодно i дiвчат у цьому випадку не вб'єш, i у них такi гарнi груди.
   Автоматично вiдпрацьований рух, точний пострiл та точно в яблучко!
   - Ви переконаєтеся - яка краса! Миттєво в робота потрапити - майже не цiлячись! - Хлопчик-пiонер пролетiв ще нiчого. Ось черговий "дроїд", ширяє красиво як у фiльмi "Зорянi вiйни", теж потрiбно пронизати магоматричну захист. Втiм, коротким принцепс-iмпульсом можна вразити i в лоб, тiльки iнтенсивнiсть має бути вище.
   Поки хлопчисько-партизан полював, бiй вступив у саму кульмiнацiйну фазу. Ганнiбал кинув у бiй останнiй резерв, вiн розраховував стягнути зашморг на горлi армiї Юлiя Цезаря. Вiд чого дiвчата завищали ще сильнiше. Цей руйнуючий удар ковшем, з метою зiбрати горох, що розсипався по тарiлцi, i знищити зосередженими залпами. Крiм того, вiдступати далi противнику було нiколи, позаду були населенi областi Гордої iмперiї Казейстану. Юлiй Цезар, не втрачаючи присутностi духу, прошепотiв:
   - Настав драматичний момент! П'єси пульсарнiв Шекспiра! Але не губiться, перелом близький.
  Засмагла дiвчина по праву руку воїна згiдно тупнула босою ногою i струснула грудьми з рубиновими сосками.
   Воїн Ганнiбал трiумфував:
   - Схоже, нам вдалося утворити великий котел. Це увiйде до iсторiї; як космiчнi Канни.
   Дiвчина-войовниця голонога красуня Алiса Селезньова з жаром вiдповiла:
   - Та це значно масштабнiше i грандiознiше!
  I одразу двi дiвчини за її плечима, тупнули босими, точеними нiжками.
   Ганнiбал зробив жест, у повiтрi з'явився блискучий келих. У ньому плескалося вино, кiбернетичний посуд видав голограму i проспiвав:
   - Вип'ємо за Батькiвщину, вип'ємо за Сталiна!
  Дiвчата в унiсон трясли розкiшними стегнами, ледь прикритими тонкими смужками тканини.
   - Вип'ємо i знову наллємо - Проспiв Ганнiбал, праве кiбернетичне око, висунув механiчне стебло.
   Рiдина в келиху змiнила колiр, стала рожевою, вiд неї пiшли блискучi коштовними камiнням бульбашки. Голограма над склянкою перетворилася на гарну оголену дiвчину, та струснула повними бронзовими грудьми з рубiновими кристалiчними восьмигранними сосками.
   - Милий менi дуже сумно було, я до зiрок шлях вiдкрила! Злетiвши вище гiрського орла! Символ - росiйської славної мощi! Святих стрiляють мощi! Ракета в пилюку квазар розiрвала! - Гола дiвчина-голограма танцювала, обертаючи стегнами та талiєю. Це було так сексуально, а червонi губи спокусливо грали.
   Ганнiбал у своєму новому тiлi, що не старiє, вiдчув приплив бажання. Ось це гетера, який чудовий свiт. Але i це ще не межа: разу десяток найреальнiших красунь, їх половина ельфiв матерiалiзувалися перед гiпермаршалом.
   Дiвчата стали повiльно танцювати, зображуючи релiгiйнi танцi, а мiж їхнiми босими нiжками струменiли полум'янi, що вiдсвiчували всi кольори веселки ланцюга-роботи. Це виглядало дивно. Колишнiй полководець першої Пунiчної вiйни, не встигав уражатись тому, наскiльки сучаснi жiнки сексуальнi i диявольськи красивi.
   Десяток дiвчат наполовину оголилися, залишивши лише тоненькi ниточки з коштовностей, що ледве прикривають розкiшнi груди та берда, а також блискучi браслети на кистях та кiсточках. Вони танцювали, граючи натуральними м'язами. Самки ельфiв були трохи тоншими i витонченiшими. А якi нiжки, щиколотки, стегна, мускулистi, пишнi в них стiльки сили, сексуальностi, тварини i водночас iнтелектуального еротизму. Гiпермаршал все бiльше заводиться, вiн немов у пекло Люцифера, який бажає переконати святого добровiльно вiдмовитися вiд раю! Раптом мрiї i вершину блаженства перериває лютий голос комп'ютера:
   - У нашому тилу спостерiгається небувале обурення енергiї. Вiдкриття порталу та викид фантомiв.
  Дiвчата рефлекторно тупнули босими нiжками i запищали.
   - Що? - Обличчя Рокосовського перекосилося. - Хто у нас тилу!
   - Армiя мульти-клонiв! Пантера iз Леопардовим! - пожартував магопроцесорний комп'ютер.
  Дiвчата завищали i закрутили стегнами ще сильнiше.
   - Квазарно! - викинув Ганнiбал.
  Красунi, писанi в плавках, завили i закрутили талiями. А їхнi босi нiжки вiдбивали чечiтку.
   - Йде скидання фантомiв iз субпростору.
   До села грайливий Ганнiбал зблiд: вiн знав що фантоми, незважаючи на те, що не цiлком матерiальнi, мають велику ударну силу. Що таке магоматерiя, це певний стан вакууму, енергiй, рiзних полiв зоряної магiї. Особлива змiшана природа магоматерiї, надає їй величезну руйнiвну силу. Це значить вони цiлком можуть знищити iстотну частину космiчної армади. Досвiдчений полководець, уже битий у минулiй iсторiї Стародавнiм Римом розумiв, якого це коли у тебе в тилу з'являються сильнi вiйська супротивника. Недарма досвiд античних битв показав ефективнiсть пiдсiкаючих ударiв.
  I дiвчата в одних плавках, подiбне активно пiдтверджують i їх рубiновi соски виблискують ще яскравiше.
   Що робити у цьому випадку! Резервiв не лишилося.
   Гiпермаршал Ганнiбал скомандував:
   - Здiйснюємо перегрупування вiйськ. Залишивши слабке прикриття, з усiх сил обрушимося на армiю фантомiв.
   - Слухаємось товаришу Ганнiбал! - Дружно оголосили iншi маршали та генерали.
  Причому практично всi вони або напiвголi дiвчата, або мускулистi хлопчики у плавках та погонах. Дуже комiчна армiя вийшла у цiй грi.
  Одна з дiвчат топаючи босими нiжками, закричала:
   - Тодi в атаку! Вмикаю вибiрковий режим комп'ютера. Нехай сам електронний розум, розставить прiоритети!
   Пiдкоряючись наказу, вiйська роздiлилися. Приблизно три чвертi рушили проти фантомiв, а решта блокувала прикриття.
   Ганнiбал був на сьомому рiвнi пекла. Спогади як римський полководець Скорпiон, обернувши на повальну втечу слонiв, якi потiм, своїми важкими ножицями разом затоптали армiю Карфагена. Видовище було те ще, кривава жижа буквально хлюпала, пiд товстелезними пiдошвами, загрожувала засмоктати трясовиною. I його брат Гранник iз як мiнiмум дюжиною стрiл у грудях. Вмираючий i вихiдний конвульсiями.
  I тiкають, смаглявi, мускулистi дiвчата. А потiм голi рабинi, що зiгнулися пiд бичем наглядача. Голi дiвчата, яким римляни припiкають полуничнi соски розпеченими щипцями.
   Всi цi думки миттєво пронеслися в гiперплазмовому мозку гiпермаршала. Мiльйони зорельотiв Грiзної iмперiї Селезневстана атакували армiю фантомiв. Тi рухалися з фантастичною швидкiстю. Ось передовий лицар ударив списом ракетний крейсер. Вiстря прошило i потiм розкололо корабель. Лучниця-ельф за допомогою витончених пальчикiв босих нiжок випустила стрiлу, слiдом за нею полетiли iншi гостинцi. Їхня швидкiсть багаторазово перевищувала свiтлову. Ультра-дредноут, отримавши кiлька десяткiв влучень, спалахнув як кинутий у дров'яний склад "коктейль Молотова". Мови полум'я були безлiчi кольорiв i вiдтiнкiв, це палала принцепс-магiя.
   Уявiть собi чарiвний вогонь, вiн не вимагає кисню, i пожирає матерiал у мiльйони разiв мiцнiше за титан. Все це чудово, важко вiдiрвати погляд. Князь Володимир Красно Сонечко наказав вести стрiлянину на дистанцiї, стрiли мчали швидше за ракети, у вiдповiдь зiрковий флот вiдкрив пальбу з усiх знарядь, випромiнювачiв i пускових установок. Найпотужнiшi термокрезоновi ракети вибухали, розбурхуючи мiнi-матерiю з якої складалися фантоми. Теоретично та майже безсмертного фантому можна знищити великою концентрацiєю суперенергiї. Але зробити це дуже непросто.
  Хоча красивi лучницi з оголеними мускулистими торсами, i на повнi груди, чудовi.
   Володимир Сонечко скомандував Олексi Поповичу та Балдаку:
   - Розходьтеся китайським вiялом! Нехай нашi вiйська маневрують i охоплять ворогiв iз флангiв.
  Дiвчата згiдно тупнули босими, точеними нiжками.
   Альоша iз сумнiвом похитав головою i запропонував:
   - А може просто розколоти супротивника навпiл?
  Дiвчата босими нiжками кинули гострi, вигостренi бумеранги, що зрiзали супротивникiв.
   Володимир Сонечко заперечив:
   - Не варто! У цьому випадку нам доведеться битися на два фронти. А ми супротивника не просто розколемо, а утворюємо класичний боксерський мiшок.
  Дiвчата знову трясли своїми мускулистими тiлами i грудьми, що такi спокусливi.
   Альоша Попович вiдбиваючись, вiд настирливо намагаються його вжалити термопреоннових ракет.
   - Противник, схоже, саме це намагається з нами зробити.
  Дiвчата на знак погодився затупати босими нiжками.
   Балдак громовим голосом запропонував:
   - Давайте комбiновану тактику, удар опуклою лiнзою, а в центрi "троянда". Така побудова буде дуже ефективною.
  Декiлька дiвчат одночасно голими п'ятами пiддали вогнянi пульсари мегаплазми, збиваючи супротивникiв.
   Володимир Сонечко погодився:
   - Що ж спробуємо пробурити. У центрi атаку поведе Святогор.
  Дiвчата вiд цих слiв заверещали вiд захоплення, їхнi засмаглi колiна тряслися.
   Начальник полку Святогiр бадьоро вiдповiв:
   - Є командир!
   Ганнiбал як неважко здогадатися втiм, сам прагнув охопити супротивника з флангiв. Вiн розумiв найкраще, причому з того й iншого боку, що таке бiйка в котлi. Одночасно обидвi армiї невблаганно зближалися.
  Дiвчата-фантоми тупотiли голими нiжками по вакууму, i м'язи перекочувалися пiд їх засмаглою шкiрою.
   Князь Володимир Червоне Сонечко вирiшив, що оптимальна тактика - це поєднання обстрiлу та рубки.
  Численнi дiвчата, зростаючи з Еверест, кожна була готова його пiдтримати в цiй битвi. I їхнi м'язи, цих красунь ходили ходуном.
   Святогор, як завжди, вирвався вперед. Вже в лiтах вiртуальний богатир потужними ударами мечiв, зарубав два лiнкори, вони розсипалися на палаючi уламки. Щоправда, силача самого обпалило гiперплазмовим батогом. Особливо були небезпечнi ракети та випромiнювачi; злизуючий простiр. Вони утворювали цiлi дiрки в обладунках, наносячи страшнi, часом смертельнi рани.
  Ось однiй дiвчинi навiть обпалило голi груди, i красуня як заохає вiд болю.
   Лицар-король Левине Серце, що бився поруч зi Святогором, обертав сокирою, спритно розрубав грос-есмiнець, а його скакун затоптав десяток ракетних катерiв. Потiм монарх-велетень розбив три крейсери спритним помахом. В лютi Святогор накинувся на величезний ультралiнкор. Вiдразу зарубати такого гiганта, було надто вже складно. Удари мечами не одразу доходять до мети. Вони розрубують броню, сiчуть вежi. Але величезний зорелiт вiдстрiлюється, завдаючи болю навiть загартованому Святогору.
  Допомагають тут i дiвчата, що рубають противника, мечами, але теж слабенько. Тим паче напiвголi красунi дрiбнiшi будуть Святогора, i це проблема.
   Левине Серце пiдказує:
   - Врiж по реактору. Побий його мечем.
  Дiвчата у вiдповiдь схвально хихикають.
   Святогiр чинить подiбним чином. Гiперреактор рвонув, величезний зорелiт, нiби обрiс блискучим, що змушує стогнати вакуум пiр'ям. Зрiлий богатир-фантом вiдсахнувся, кiлька пластинок бронi розплавилося, обпалило коня.
  Дiсталося i майже оголеним дiвчатам. Однiєю так запалило п'яточку, що вона у розпачi заволала на всю горлянку.
   - Огризається гад!
   Левине Серце прикриває щитом, термокреоннова ракета потрапляє в центр, виникає струс, схожу на сталь, поверхню злегка пропалило. Кiлька воєн, що билися поруч iз ними, отримали серйознi пошкодження, дехто навiть розсипався.
   Але найцiкавiшi та найпривабливiшi бiйцi це дiвчата.
   Напiвоголенi велетенськi дiвчата-фантоми пустили в хiд сокири i мечi, що розiйшлися на п'ять лез. Графiня де Лауфер довгими, спритними пальчиками своєї босої нiжки, схопила крейсер за нiс, зiм'явши вiдразу пiвсотнi стволiв зброї. У дзеркальну вiд вiдсвiтiв ступню створеної магiєю, златокудрою дiвчини вдарила термопреонова ракета, моментально випарувавши пiдлогу ноги. Графiня мало не збожеволiла вiд болю, її подрузi вразили груди, вiд чого в рiзнi боки розлетiлися шматки магiк-плоти. А сера Гамiльтона вразила такою мiццю, що щит розсипався, а груди виникла величезна дiрка. Отримала i босонога юна красуня Герцогиня де Бекiнгем, її ступнi покрилися пухирями вiд розлитої по вакууму магоплазмової пожежi.
  Iншим красуням теж дiставалося пiд горiхи. I їхнi рубiновi соски у розпачi вивергали блискавки.
   Втрати флоту Грiзної iмперiї Селезневстан також були величезнi. Особливо коли до бою вступили динозаври. Рiзних у тому числi гiбридних порiд, змiшаних з крабами, молюсками, або навiть видами горiхiв. Цi гiганти тiльки зовнi здавались незграбними, а насправдi виявилися грiзною силою.
  А ними керували гарнi, прикритi лише тонкою ниткою дорогоцiнного камiння на гусеницях дiвчинки. Вони сминали i розривали конструкцiї, намагаючись вибрати бiльш зорельоти. Їх обстрiлювали кораблi всiх мастей, але не могли звалити настiльки величезнi, розмiром iз планету середньої величини тушi. Єдине, що можна було зробити, це уникнути неминучої поразки динозавром-горiхом. Подiбного монстра i справдi майже неможливо зупинити, але зорельоти намагаються маневрувати, усуваючись вiд велетнiв.
  Дiвчата верещали, їхнi голi, рожевi, кругленькi п'ятки миготiли. А червонi соски грудей випльовували пульсари.
   Князь Володимир Червоне Сонечко впевнено командує:
   - Намагайтеся пiдiйти до них ближче. Затягуйте передовi полицi на динозаврiв. Розбiйтеся на невеликi зграйки i б'йтеся купково, позбавляйте їх маневру, нахабно пiдсiкайте!
   Воїни розбилися на групи: так винищувати зорельоти набагато ефективнiше. Святослав i Левине серце обрушилися на крейсера, що крутилися навколо, обидва богатирi були серйозно пораненi, але їх рухи, зберегли стрiмкiсть.
   А дiвчата не лише трощили мечами, але спритно пiдчепивши зорельоти нiжками, перекидали їх один вiд одного. Це було щось, вiд ножного гандболу, п'ята вiдбивались вiд безлiчi сонцiв, шкiрка босих, дiвочих пiдошв грала всiма кольорами веселки, хоча її обпалювали гiперплазмовi вибухи, зруйнованих кораблiв.
   Войовницi навiть скрикували вiд болю, пелюстки супервогню, палаючого полум'я пестощами їхнi багатостраждальнi нiжки.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Дiвчата агресивно гралися i реготали, граючи рельєфними м'язами. А якi у них чарiвнi обличчя та постатi, просто залюбуєшся!
   Мiльйони воїнiв у зорельотах, перекидало з боку на бiк. П'ятизiрковий генерал схожий зовнi на пiдлiтка рокiв чотирнадцяти, Максим Максимович Танколобий, милуючись на переливи сяючих колiн, кiсточок, ступнiв чудових дiвчат, i намагаючись утриматися на мiсцi у своєму крейсерi, який пiдхопила оголена нiжка найсвiтлiшої княгинi Єлизавети,
   - Красу не вбити - краса сама вбивча!
   Двi войовнички, як у велетенському балетi, скинули чудовi ножi помiстивши мiж ними крейсер i разом стиснули його. Метал у мiльйони разiв мiцнiший за титан, лопнув немов яйце пiд гусеницями танка. Смерть гiдна опису в поемах золотої доби!
   А бюст, що оголився, найсвiтлiшої княгинi Тараканови, з полунично-малинових соскiв вилiтають маговолни, що змушують деформуватися гармошкою зорельоти i зводять бiйцiв з розуму.
   Хлопчик-творець та колишнiй партизан Марат Казей вигукнув:
   - Людина може створити все, вона всього не може просто придумати!
   Досвiдчений Ганнiбал бачив, що магiчна сила зiткнулася з нанотехнологiями, i поки бере вгору!
   Полководець Карфагена наказав:
   - Перевести кораблi на максимальний за iнтенсивнiстю режим стрiльби та збiльшити швидкiсть маневру. У жодному разi не давати противнику, шансiв на успiшну контратаку.
   Дiвчина-ельф у форму, якою звернулася Алiса Селезньова, поправила:
   - Фантоми Гордої iмперiї Казейстан, якраз нас атакують i йдуть уперед, так що, швидше за все, можна вести мову про нашу контратаку.
   Хоча дiвчина i була маршалом, подiбнi заяви розлютили гiпермаршала: виходить, яйця вчать курку, а баба мужика.
  I дiвчисько сердито затупотiло босими, точеними, шоколадними вiд засмаги нiжками.
   Ганнiбал несамовито прорепетував:
   - Заткнися! Я посилаю тебе на ультра-дредноут: перехопити динозаврiв i успiшно розстрiляти їх. Адже в тобi такi сили та неабиякий потенцiал. Особливо жiночого розуму, дитя раси легковагої та велелюбної.
   Ельф-творець (насправдi це людина-самка!) iронiчно помiтила:
   - Ми на мiльйони рокiв давнiшi за людей. Ще мавпа, вiд якої походить людина, не взяла в руки камiнь, а ми бороздили простори космосу, i створювали шедеври.
  I босою нiжкою дiвчина випустила вбивчу силу пульсар.
   Ганнiбал, крутячи головою, як вiтер флiгелем дотримав мудру думку:
   - Суть у теперiшньому! Немає бiльш жалюгiдної нацiї, анiж та, чиї успiхи залишилися в далекому минулому! Немає бiльш пiднесеної iмперiї, нiж та, що живе сьогоденням, i з кожним роком ставати сильнiшим!
  Алiса у вiдповiдь босими пальчиками нiжок випустила гiперплазмову ляпку i збила зорелiт.
   Ельф-Творець iз сарказмом струсила зачiскою у виглядi гiбрида буддистського та Родоського храму з фонтами iз шипучих напоїв:
   - Ви земляни все ж таки традицiйно нехтували своїми предками. У вас родовiд був не в цiнi!
   Ганнiбал жорстко заперечив:
   - Я не просто землянин, а самородок! Мої предки були простими селянами, але я пишаюся ними!
   - Цим можна пишатися! - Алiса Селезньова на мить перенеслася до гущавини бою. Випарувала чотири дрiбнiшi винищувачi, i моментально повернулася назад.
   Ганнiбал жорстко вставив, помiтив:
   - Не зрозумiти вашої гламурної нацiї, що таке труднощi та бiль!
   Алiса Селезньова розреготалася, її навiть вдалося ляснути брата по грi Марата Казея, голою витонченою п'ятою по носику, а потiм повернутися назад. I нехай все палає ще крутiше, при цьому додавши:
   Сильний воїн навiть один приносить бiльше користi, нiж зграя слабакiв, подiбно до того, як один гострий серп зсiкає цiле поле колоскiв!
   Але iнодi i серед колоскiв слабкої ратi можна серпу-батиру наткнутися брукiвка неприємного виключення!
   Якщо мир, то щедрий бенкет, якщо вiйна, то нехай переможна чаша вина!
  Дiвчата у вiдповiдь схвально закрутили своїми пишними грудьми, iз сосками як полуниця.
   Ганнiбал як прореве:
   - Та вже вистачить дiстала своїми пульсарами красномовства!
   Вони розмовляли з дуже великою швидкiстю i тому за час дiалогу картина бою практично не змiнилася. Але армiя фантомiв вивергала потоки смертоносної енергiї. Вона давила, прагнучи зiм'яти всi перешкоди, по космосу розлiталися пучки енергiї, як знищених зорельотiв, i уражених фантомiв. Дiвчата крiм лукiв, нiжок i п'ятилезвенних мечiв, застосували батог з вплетеними в хвостики восьмигранними зiрочками. Вони особливо круто, трощили дрiбнiшi кораблi. Армiя Гордої iмперiї тим часом перейшла у контрнаступ. Вона намагалася розколошматити ворогiв i при цьому зберегти обличчя - не можна лаври всi перемоги вiддавати фантомам.
  I численнi напiвголi дiвчата носилися в битвi, i їхня вражаюча краса.
   Юлiй Цезар впевнено i енергiйно вiддаючи накази, зберiгав незворушний спокiй, близькiсть перемоги, робила ще бiльш розважливими великого полководця.
   - Використовуйте побудову бутон тюльпана брати. Ворожi щелепи ослабли i залишилося тiльки добре посунути по них i полетять зуби.
   Чаклунка Мальвiна послала голограму-передачу: її зображення чудової дiвчини постало перед полководцем:
   - Що Юлiй Цезар ти мiй король!
  I дiвчата струсивши грудьми, вклонилися на цi слова.
   Перший iмператор Риму, жартома римуючи, вiдповiв:
   - Ти добре зiграла роль!
   - Я виконувала твою примху! - Пiдспiвувала Мальвiна дiвчина з волоссям блискучим мiльйонами зiркових вiдтiнкiв.
   - Тепер отримаєш перший приз! - Iмператор Риму, а тепер i командувач незлiченної армадою пiдняв два магоатомних меча.
  А дiвчата з охорони скинули вгору клинки i затупотiли босими нiжками, кричали:
  - Вiва Цезарю!
   - Згодна я! - I Мальвiна в унiсон заспiвала. - Юлiй Цезар наша сила! Юлiй Цезар - наш прапор! Юлiй Цезар - завжди з нами!
  Дiвчата енергiйно тупотiли босими, дуже сексуальними нiжками та пiдтвердженням.
   Полководець Стародавнього Риму погрозив пальцем:
   - Не розквазар запас марно!
   Мальвiна, струснула розкiшними стегнами i жваво вiдповiла:
   - Тепер про головне! Потрiбно не дати вороговi вирватися з котла. Поява наших вiйськ у тилу ворога - це шанс перехопити iнiцiативу на тактичному рiвнi.
   Юлiй Цезар подумки позiхнув, погодився:
   - I не маленький шанс!
  Дiвчата у вiдповiдь навiть пiдскочили, i їхнi голi, пiдошви наче дзеркала випустили сонячнi зайчики.
   Мальвiна примружилася i заспiвала:
   Мавпи корчать пику,
   I сидять на гiлцi!
   Легковажнi все ж...
   -Були нашi предки! - Закiнчив, хихикнув Юлiй Цезар. - Хоча знаєш красуня, мiй батько був сам бог Сатурн, а також Юпiтер.
   Мальвiн реально вiд цiєї дуростi, стало смiшно:
   - Так у тебе, що два одразу батька?
  Дiвчата у вiдповiдь як притопнуть, босими пальчиками нiжок, вибивши iскристi блискавки.
   Юлiй Цезар обiрвав її:
   - Справа фотонь!
  Полуничнi соски у дiвчат блиснули, дорогоцiннi камiнцi.
   Мальвiна швидко i чiтко заявила:
   - Потрiбно розкинути пелюстки "троянди" якнайширше! I охопити супротивнику горло. Ти, мабуть, i сам розумiєш важливiсть моменту!
  Дiвчата випустивши за допомогою босих пальчикiв нiжок, вбивчi блискавки кричали:
   - Син Юпiтера та Сатурна ловить мить квазаром!
  Войовниця з волоссям кольору сусального золота, прокричала:
   - Так дiй боєць, наче Творець!
   Юлiй Цезар послав телепатичний магоiмпульс, щоб керувати своїми численними вiйськами.
  Скiльки тут дiвчат. Однi перемiщаються своїм ходом i миготять голими п'ятами. А iншi на однорогiв, i до їхнiх босих нiжок прикрученi алмазнi шпори. А якi у дiвчаток м'язи преса - просто чудовi та буквально шоколад. Тiла войовниць здатнi викликати у чоловiкiв сильне збудження. I це їхнi обiцянки.
   А дiвчина-командир також коригувала атаку фантомiв. Одночасно мiж собою почали рубатися маги.
   Взагалi, коли чарiвники борються це видовище, не для людей зi слабкими нервами. I водночас воно вражає. А якщо мiльйони зорельотiв з одного боку, сотнi тисяч велетенських вершникiв та динозаврiв з iншого, починають рубатися, то на таку баталiю любо, дорого подивитися.
  Особливо якщо б'ється колосальна кiлькiсть дуже красивих та фiгуристих дiвчат.
   Бiй розгортається на всю незмiрну лють. З одного боку атакують швидкi скакуни, вони лiтають, вгору вниз, сахаються в сторони. Динозаври махають крилами, плюються зубами, брикають копитами, хапають лапами. Дiвчата прискорюють змахи батогами, броня пiд їх ударами коробиться, i спалахує як бензин вiд кременю.
  Потiм б'ють супротивникiв голими, круглими п'ятами, руйнуючи вежi та перегородки. Святогор та Левине Серце прорвалися до флагмана, на якому знаходилася маршал Соколовський.
   Дiвчина-ельф наказала застосувати бiологiчнi магоснаряди. Войовницi пiддали їх босими, дзеркальними пiдошвами, своїх витончених нiжок. Вершника-фантома, що потрапив пiд їх удар, перекосило. Вiн зiщулився i перетворився на звичайний висохлий кленовий листок.
  Ще двi дiвчини схопили за одного з бiйцiв та за допомогою своїх босих нiжок, його буквально розiрвали на двi частини. Бризнула кров i крапельки завмерли в повiтрi, наче гiрлянди рубiнiв.
   Святогор i Левине Серце примудрилися ухилитися вiд поразки та вдарили мечами по бронi. До Машки Бiлої дiйшов сильний гуркiт. Дiвчина витягла гарне обличчя:
   - З мечами на зорелiт! Що може бути абсурднiше!
  I голою п'ятою направила на ворога пульсар.
   Юнак людської породи вiдповiв:
   - Що поробиш! Адже це могутнi фантоми! Страшна сила магiї! Проти них майже неможливо встояти.
  Топаючи босою нiжкою, Машка смiючись, вiдповiла:
   - Тодi маневруватимемо, переходимо на нову програму управлiння, "Хаотичний хаос"!
   Левине Серце, бачачи, що магоплазмовиверження посилилося, а зорелiт розвертається, послав бумеранг. Вiн пролетiв i зрiзав частину бронi супротивника, а також знiс вiдразу сiм бойових стрiляючих веж з дулами, що агресивно стирчать.
  Дiвчата в цих вежах схопилися i їх босi нiжки обпалювало. I засмаглi, мускулистi войовницi несамовито верещали i трясли оголеними грудьми.
   - Ось секс-секстант! - сказав прославлений зовнi юний лицар-монарх, вiдроджений до життя чарами, а точнiше Квазiбогом цiєї гри Маратом Казеєм. У його мозку почала прокидатися, ранiше блокована програма, битв iз зорельотами. Взагалi кожен фантом пройшов зовнi незриму, але чiтко зафiксовану в пам'ятi програму навчання. От i тепер Левине Серце розумiв, що треба позбавити величезний, схожий на черепаху зорелiт маневреностi.
  А голоногi дiвчата це активно пiдтверджували. I їх рубiновi соски випромiнювали променi подiбнi до лазерiв.
   Святогор, богатир, який отримав кiлька поранень, як i ранiше бадьорий, насилу тримався в сiдлi. Проте мужнiсть не залишила цього витязя.
  Вiн поцiлував дiвчину в полуничний, солодкий сосок i прохрипiв:
   - Давайте просто врiжемо хвостом. Цi зорельоти стандартнi, i двигуни у них розташованi однаково.
   Левине Серце iз занепокоєнням вимовив:
   - Важко пiдiбратися! Бачиш, як вiн маневрує!
   - А ти врiж за допомогою принцепс-бумеранга! - рикнув Святогор, блискаючи очима.
  Дiвчата пiдскочили i ревли, колихаючись пишними, спокусливими погруддями:
  - Та врiж!
   - Великий ризик схибити! - вiдповiв лицар-монарх.
  Дiвчата розчаровано забурчали, i стали негативно махати головами i тупотiти такими чарiвними та гострими нiжками.
   - Нiчого страшного! - Святогiр помахом меча перерубав есмiнець, з уламкiв почулися стогiн страждань людей, що гинули, iномiрян i роботiв. - Вiн не розлучена дружина, до тебе обов'язково повернеться, i ти спробуєш знову!
  Дiвчата подiбне енергiйно покручуючи стегнами, пiдтвердили, що їх м'язи перекочувалися пiд засмаглою шкiрою.
  - Все буде супер!
   Левине Серце трохи вiдсторонився вiд страшного розмiрами з Мiсяць зорелiта, i запустив свiй бумеранг:
   - Якщо довго мучитися! Щось отримати!
   - А якщо не вийде! - Цього разу пiдспiла Алiса Селезньова, i кинула в супротивника босою нiжкою вбивчий подарунок смертi.
   - Спробуємо знову! - автоматично вiдповiв лицар-король.
   Принцепс-Бумеранг зрiзав край хвоста i повернувся назад. Взагалi мiнi-матерiя, не дивлячись на вiдсутнiсть з'єднуються ланок, будучи спаяною магiєю, досить мiцна.
  Дiвчата при цьому блищали еротичною красою, i сяяли атласною шкiрою, i дуже гарними за формою нiжками.
   Пiд Левиним Серцем звалився, практично дематерiалiзувався єдинорiг блакитної мастi. Йому дiсталося надто багато влучень iз знарядь рiзного калiбру. Святогор тим часом рубався з крейсерами, що було набагато легше. Тут майже кожен удар був смертельний. Але спробуй впоратися з маголетами i колдолетами. Вони такi маленькi, як мошкара та їх дуже багато. Левине Серце змусив зупинитися скакуна, що втратив вершника коника i заскочив на нього!
   - Герої мчати вiд погонi! Нас принцепс-плазма не наздожене! - заспiвав лицар-король. - Нам треба лише почути лiру з балалайкою!
   Дiйсно легендарний воїн, що атакує за допомогою бумеранга, величезну, прикриту безлiччю полiв та магоматрицею машину. У цьому зорельотi було вiсiмдесят п'ять мiльйонiв бiйцiв i майже два мiльярди воїнiв. У ньому боролися представники майже двох ста двадцяти рас та видiв. Уявiть собi такий велетенський, практично незбагненний для роздумiв та сприйняття Ноїв ковчег. Ультрасучасний включають форми життя рiзних галактик.
  А в ньому ще й такi красивi, сексуальнi та мускулистi дiвчата, з бюстами що пишнi, а соски виблискують наче зiрки Кремля.
   I його атакує поранений вершник-фантом, на бiлому, теж у ранах конi.
   Така картина гiдна кистi Рафаеля чи Пiкассо, а може, навiть Леонардо Давiнчi. Зафiксувати момент: коли воїн кидає свiй бумеранг.
   - Я в азартi, як хлопчик, як шпана! З Магобомбою, або кришка та хана! - Проспiвав, щоб стало веселiше i краще зосередитись Левине Серце.
   А всерединi зорельоту теж живi iстоти, що хочуть жити! Народжувати дiтей та будувати мiста. Ось три симпатичнi схожi на норок з головами мультяшних свинок i схожi на крила метеликiв вушками iстоти, готуються висадцi як десант. Вони щойно, пройшли курс бойової пiдготовки та вiдпочиваючи, дiляться враженнями.
   Перший метелик-порося Вейча, висловився у своєрiднiй манерi:
   - Ви знаєте на моєму, круто миловидному ранчо я розводив медонесучий магострекоз, вони паслися на плантацiях дзвiночкiв, капустяних ромашок та липи. Але мафiя наказала замiнити посiви, на гримучий горошок, один iз найсильнiших наркотикiв. З одного боку, це набагато прибутковiше, але з iншого в мене виникли неприємностi iз законом.
   Друге порося-метелик Вiконт де Порке погодився:
   - Так! Ця влада Грiзної Iмперiї Алiси Селезньової стежить за поширенням наркотикiв. Особливу активнiсть виявляють магороботи, розвiдники. Серед них кажуть, з'явилися зовсiм крихiтнi розмiри з молекулу, вони, використовуючи енергiю зоряних фотонiв, активно перемiщуються по простору.
   Третiй наймолодший метелик-порося Камiн, попискуючи, зауважив:
   - Не знаю! Сучасна росiйська мова, яку нас змусили вивчити у школi, дуже складна. В iсторiї розвитку сказано, що в ньому спочатку було лише шiсть вiдмiнкiв, а тепер стало двадцять чотири.
   Вiконт де Порке посмiхнувся:
   - Що за життя шкiльне! - I далi не без прикольного шарму заспiвав. - Де щодня контрольна! Додавання, розподiл! Фотонiв виверження!
   Вейча по-доброму як метелик, а не свиня вишкiрився:
   - А для мене, коли я навчався у школi, найважчим предметом була принцепс-фiзика. Особливо, коли потрiбно було позначити заданi параметри гiперплазми. Хоча способи доведення матерiї до гiперплазмового стану дуже цiкавi. Сучаснi технологiї дозволяють помiстити термопреонновий i навiть магопреонновий реактор у запальничку.
   У цей момент сильно грюкнуло i зi стiн посипалися молекули та фотони. Все залило кривавим цвiтом.
  Переляканi дiвчата побiгли, їхнi босi, дуже спокусливi дiвочi п'ятки миготiли, наче пропелер.
   - Схоже на нас за фотонiї! - прогарчав, випаровуючись сержант-вiконт де Порк.
   Так само заверещали i переляканi дiвчата, такi гарнi та сексуальнi.
   Одна з них проревела обпалена на всю горлянку:
  -Ворог не пройде!
   Творець свiтобудов у цiй грi Марат Казей, ледь не загинув, коли вiйська Великої iмперiї Алiси Селезньової перейшли у наступ. Тепер уже бойовi роботи намагалися перебудуватися. Вони використали побудову "шило". Марат Казей, який не бажає використовувати надздатностi, змушений тепер так само вiдходити. Хлопчик-партизан, втiм, дiяв холоднокровно. Як завжди з крижаним спокоєм, щепленим виснажливими тренуваннями та усвiдомленням своєї значущостi.
   - Холоднокровнiсть для перемоги - що загартування для сталi! - сказав сам собi хлопчик-творець i колишнiй пiонер.
   Настирний Марат знову взяв на прицiл колдолет, але передумав стрiляти. Надто вже легко його могли помiтити. Хлопчик подумки перехрестився i почав здiйснювати плавний маневр вiдходу. Його колишнiй носiй це вже робив багато разiв, пiд час наполегливих тренувань у найрiзноманiтнiших середовищах.
   Тут на Творця-Воителя накотила хвиля радостi: адже не можна заперечувати те, що малюнок битви змiнюється. Щойно армiя Грiзної iмперiї Алiси Селезньової наступала, загрожувала затиснути в котел, а тепер її основнi сили вiдтягнутi до тилу. Там з'явилися магiчнi фантоми, зброя чаклунства. Як це спiвалося в однiй дитячiй пiснi старовини:
   - Треба буде, повернусь без дорослих! Обiйду крокуючи всю країну! Вступлю я до школи дiд-Морозов, де вчать чаклунству!
   Тепер збулася мрiя свiтлих, вельми прогресивних комунiстiв:
   Минуть столiття настане епоха,
   В якiй не буде, страждання та брехнi!
   За це дерись, до останнього подиху,
   Служи своє Батькiвщинi ти вiд душi!
  
   I стане тодi чарiвництво доступним,
   Будь-якому немовлятi, а старостi немає!
   I силу свою не використовую злочинно,
   З перемогою герої - вiтчизни привiт!
   Та тепер вiн i справдi, щось подiбне до чарiвника, тiльки от життя веде нелегке. Вiльного часу майже немає, все зайняте тотальною пiдготовкою до вiйни. Це вже стало даннiстю. Так було що подiбне у давнину, здається у Спартi. Там теж дiтей жорстоко тренували та били. Правда не з дитинства, i нанотехнологiй, при катуваннi не використовували. Але багато подiбного, витонченi методи пiдготовки, тренування. Теоретичнi знання правда у хлопчикiв i дiвчаток величезнi, немов закладенi в жорсткий диск комп'ютера. Вiн знає iсторiю всiх вiйн: що вело людство протягом тисячолiть. У тому числi тi, що проводила шумерська цивiлiзацiя та стародавнiй Єгипет. Першi вiйськовi побудови, бойовi колiсницi, типи стародавньої зброї. Особливо багату iсторiю вiйн мав давнiй Рим. Рiзних полководцiв сотнi, рiзноманiтнi хитрощi, стратеги предкiв, використання прийомiв у битвах. Особливу роль грали навички сутичок, зокрема вiртуальна їзда на колiсницях (останнє дуже сподобалося Марату Казею!). Взагалi було не погано повернутися в давнину, якою б великою людиною вiн тодi став би. Аве Марат! Особливо цiкаво: було б ще вкотре повоювати з Гiтлером. Вiн би iз сучасною зброєю весь вермахт самотужки розкидав, а чим не крутий!
  Ось i дiвчина босою нiжкою як вiзьме i жбурне дюжину горошин, з антиматерiї i розiрве тисячу танкiв та дюжину дивiзiй.
   Хлопчик-партизан бачив, що армiя Гордої iмперiї Казейстану знову зблизилася з ворогом, загони зорельотiв навiть частково змiшалися. У цьому був шанс.
   - Я вас просто не вiдпущу!
  Дiвчата схвально тупнули босими нiжками, i їх червонi соски взяли i блиснули наче сонячний захiд сонця. Це виглядало надзвичайно красиво та багато.
   Колдолет легко знищений, у ньому здається, був вiдважний хлопець на вигляд як хлопець рокiв чотирнадцяти, а так i витвiр Гiперматрицi. Ну що ж, дiвчат вбивати значно важче. Хоча їх спецiально психологiчно готували до того, що у вiйни немає вiку та статi. Ворог є ворог i його треба вбивати. Необхiдно забути про жалiсть та спiвчуття.
  Дiвчата струсили пишними як стиглi фрукти грудьми, iз сосками кольору перестиглої полуницi, i босими пальчиками нiжок запустили вбивчi подарунки смертi.
   - Вiд вiйни виходить крижаний холод, пiвбiди якщо вiн заморозить серце, бiда якщо вiдморозить мозок! - сказала якось їхня наставниця.
   Зiркова битва, що вона несе... Ось бригантини Грiзної iмперiї Алiси Селезньової виконують складний маневр. Наближаються, виходять на гострий кут. Дають залп. Вакуум обсипався, наче камiнь потрапив у дзеркало. У кожному уламку збитий зорелiт i розплавлений крейсер, есмiнець, лiнкор.
  А по їхнiх палубах гасають напiвголi, i дуже гарнi дiвчата.
   Роботи Грозноiмперiї Алiси зiштовхнулися з роботами Гордоiмперiєю Марата. Поєдинок електронних титанiв, тут справа навiть доходила до рукопашного бою електронних монстрiв.
  I звичайно дiвчата теж кидалися, пускали в хiд зуби, i вiдчайдушно гризли один одного. I дiяли дуже енергiйно. I їхнi босi витонченi нiжки у постiйному русi.
   Машини стикалися, безлiч щупалець ламалося, гiперплазмовi спалахи били майже впритул. Цього разу чисельна перевага була на боцi роботiв створеної Маратом Гордою iмперiї. Вони проривалися, намагаючись розсiкти позицiю, i максимально використати свою перевагу. Найбiльшi роботи, розмiрами з хмарочос, маневрували з витонченiстю балерин. Зовнi вони також скидалися на голеньких i мускулистих дiвчат з тонкими талiями та пишними грудьми, i дуже розкiшними, мускулистими стегнами.
   Вони то сходилися, то розходилися, намагаючись на мiцнiсть власний захист. Ось одна з машин рвонула, так що вгору було викинуто фонтан гiперплазми. Випадково потрапили два колдолети, просто злизав шалений жар, вогненним язиком. Рвонуло ще кiлька масивних машин. Здавалося, настав Армагеддон, наскiльки все було барвистим i запеклим.
  Дiвчата, що тут билися, були такими агресивно-красивими з оголеними червоними сосками.
   Воїн-термiнатор Марат намагався уникати вогняного контакту зi своїми дiтьми-пiдданими. Якби випадково: вiн би вбив бiйця своєї армiї, то мало того, що колишнiй власник тiла зазнав би найжорстокiшого покарання, але сам би собi цього не пробачив. Адже це така дурiсть. Свого часу нiмцi часiв Другої свiтової вiйни часто використовували хитрiсть: переодягалися в радянську вiйськову форму (благо, їм вдалося багато захопити трофейного обмундирування), а потiм повiдомляли, що це вiйська виходять з оточення. Часто особливо на початку: це давало ефект, а потiм радянська артилерiя навiть вiдкривала вогонь по своїх. Втiм, надалi стали обов'язково вимагати паролiв i використовувати цифровi коди.
  Що втiм не завжди виходило. Це Марат знав, хоч воював партизаня. Якось його впiймали взимку гiтлерiвцi. Роздiли та голого хлопчика вигнали на снiг. Босi нiжки в Марати огрубiли, i так були чутливi до холоду, але крижана завiрюха обдувала худi ребра, у прутом тебе пiдганяли. Поводивши п'ятнадцять-двадцять хвилин, заводили в теплу хату. Давали погрiтись, а потiм знову на мороз. Хлопчик тодi змiг втекти. Про його голову розбили пляшку, Марат упав i пiдхопив уламок. Потiм перерiзав мотузку. Його вiв лише один солдат, i хлопчик зумiв перерiзати пеньку. А потiм на околицi села рвонув. Нiмець у незграбних валянках зрозумiло наздогнав босоногого хлопчика. А в пiстолет-кулеметi застигло мастило. I Марат зумiв пiти. Хоча будучи голяка. I побитим ледь не захитався на морозi. Але зумiв добiгти до сусiднього села. I навiть вiдморозив на вiдмiну своєї сестри ноги. Добре, що Марат вiд морозу до морозу i навiть по зимовому порошi бiгав босонiж. I його дитячi ноги не пiддалися кучугурам, уникнувши обмороження. Гострi, очевидно, були тут вiдчуття. Ця iсторiя не увiйшла до хрестоматiї, як i деякi iншi пригоди i подвиги Марата. Але тепер вiн опинився в епосi гiперкомунiзму, в умовах абсолютного раю, коли виконується практично будь-яка твоя мрiя. Нехай i вiртуалцi Гiперматрицi.
   Юний Творець свiтобудов та колишнiй пiонер-партизан вибрав собi чергову мету. То була космiчна мульти-галера. Збити її безсумнiвно, набагато важче: чим маголет i хлопчик вирiшив, вдатися до хитрощiв. Тут розрахунок будувався на примiтивностi пастки.
  Марат ревнув:
   - Говорить робот класу Арго!
   З мульти-галери йому вiдповiли:
   - Ми слухаємо!
  Хлопчик крутячись дзигою i пограючи м'язами преса, помiтив:
   - Менi щойно на озброєння передали експериментальний "згортач" простору, але в мене не вистачає енергiї, щоб його запустити. Ви не могли менi допомогти?
   Командир мульти-галери гарна дiвчина тупнула босою, точеною нiжкою з нетерпiнням у голосi вимовила:
   - I яким чином?
  Марат рiшуче заявив:
   - Приєднайте до мене гiперплазмовий струмiнь iз реактора. Тодi зброя буде повнiстю готова i введена в дiю.
  Дiвчисько струснула оголеними грудьми з рубiнами соскiв i заявила:
   - Вiдмiнно здiйснюємо стиковку.
  . РОЗДIЛ Љ4.
   Розрахунок будувався у тому, що у момент стиковку величезний реактор мульти-галери залишиться без прикриття. В цьому випадку: по ньому можна буде завдати удару з найпотужнiшої гармати. Правда iснував чималий ризик загинути, як вiд детонацiї генератора, так i вогню багатьох знарядь мульти-галери.
   Зорелiт досить великий, екiпаж у двi з половиною тисячi бiйцiв - майже всi напiвголi дiвчата, крiм роботiв. Заради такого призу можна ризикнути життям. Нехай ти в невiдоме число циклiв загинеш, але станеш героєм. I не тiльки слава дiстанеться тобi, а потiм героя обов'язково воскреснуть. Того в героя в чиєму тiлi бореться Творець свiтобудов нехай i вiртуальних Марат Казей.
   Є наказ iмператорiв людської гiперкомунiстичної держави, що в майбутньому всi люди будуть воскресенi. Але вiдбуватиметься цей процес, залежно вiд цiнностi, яку кожен iз себе представляє. Що бiльше подвигiв, то швидше воскреснуть. Нiчого спiльного немає з пацифiстським християнством. Вдарили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву, полюби ворога свого: хiба можна придумати щось дурнiше!
   Перший iмператор Всесвiтньої Гiперкомунiстичної Росiї: написав своє Святе Письмо i придумав власну релiгiю. У нiй головний догмат, служи всiєю силою, усiєю фортецею, усiм розумом: Гiперкосмiчнiй Росiї. I якщо це вiдповiдає iнтересам твоєї Батькiвщини, то можна пiти на будь-яку жертву, будь-яке насильство, будь-яку хитрiсть. Мета виправдовує засоби!
  В унiсон цим думкам дiвчата агресивно тупнули босими, точеними нiжками i їх шоколаднi вiд засмаги грудей з полуничними сосками прийшли в рух i колихнулися.
   Що це було чесно! Бiблiю фактично заборонено. Йому й самому не зрозумiло, чому росiяни повiрили книжцi, написанiй лютими! Росiйська людина: стала рабом фiдiвського вчення! Це просто несусвiтня ганьба! Тi народи, що поклонялися Бiблiї, зрештою виродились i деградували, немає в Християнствi нiчого здорового, розумного. Правильна релiгiя має звеличувати культ сили! Недарма Iслам досяг таких успiхiв. Хоча Коран теж книга переважно пацифiстська, оскiльки написана пiд сильним впливом Християн. Немає справжня релiгiя: здатна згуртувати нацiю, не має бути беззубою.
  I дiвчата знову тупнули босими, витонченими нiжками, i знову розкiшнi стегна почали рухатися.
   Марат звичним i тепер не складним зусиллям волi придушив хвилювання, приготувавшись стрiляти по реактору. У головi спливли цитати першого iмператора:
   - Жалiсть подiбна до iржi, спiвчуття шашелю - очисти своє серце вiд цього i покрий бронею: нещадностi, лютi, гнiву!
   Золотi слова!
   Марат Казей певною мiрою дозволив поглинути себе настрою свого колишнього носiя.
   Всi цi думки шаленим калейдоскопом миготiли в принцепс-плазмовому мозку Марата. Найкрутiший явно вагався, натискати чи не натискати! Команда фiкс завмерла у мозку. I зростав ризик можливого виявлення, зокрема сканером, що робот має диверсанта всерединi.
   Практично всi люди в обох створених архiбратом i архiсестрою всесвiтiв красивi, дорослi високi, але й дуже. Мускулатура рельєфна, але як правило не масивна, шкiра, мiдна, або бронзова, у жiнок смагляво-золотиста. Незвичному гуманоїду: люди могли б здатися надто схожими, але це не так. Кожен по-своєму добрий та iндивiдуальний. Загальне це лише казармовий дух, який переслiдує кожного вiд народження, до смертi! Втiм, людина: тепер може жити практично вiчно, старiсть залишилася кошмаром минулого. Вона неприродна. Особливо страшно спотворює жiнок, вони стають настiльки огидними, що тягне на блювоту.
  А тепер вони всi дiвчата, а чоловiки такi юнi, як пiдлiтки без непотрiбної та огидної бороди!
   - Невже проклята старiсть, осквернила такi риси? (Здається слова Шекспiра.)
   Релiгiйнi вождi знали про вiчне прагнення людей: назавжди зберегти молодiсть. I експлуатували страх перед смертю. Всi цi казки про рай i пекло( Сучасна наука встановила, що це справдi казки-вигадка чистої води!), зрештою спрямованi, щоб вивудити у людей бiльше грошей. Адже що довше людина живе, то бiльше в нього грiхiв, але церковнi вождi давнини, прагнули максимально продовжити, своє iснування землi. Iшли заради цього на будь-якi пiдлостi та хитрощi. Тобто слова отцiв церкви розходилися зi справою та конкретною життєвою практикою!
  На пiдтвердження цим словам дiвчата агресивно тупнули босими нiжками проворкувала:
  - Слава Безсмертному комунiзму!
   Думки пролiтали як блискавка! Казки про рай, куди потрапляють правовiрнi чи християни, тепер не дiють. Але є надiя, що твоя Батькiвщина поверне тебе до життя. Знищити особистiсть, не може жодна найдосконалiша, сучасна зброя. Так що вiра в безсмертя душi не така вже й примарна. Тiло смертне, а душа поки що нi! Справа в тому, що особистiсть переноситься в простiр, де немає вимiру, верху, довжини, ширини. Тобто особистiсть: як би секстильйони вкотре ставати менше креону або навiть фретозолу, мiкрочастинки на процесi злиття якої роблять бомби в багато квадрильйонiв разiв потужнiших за водневi.
   Причому зараз розробляється зброя в квiнтильйони разiв сильнiша за однакової ваги, нiж термоядерна. Але навiть така зброя не може знищити особисту, складену в нульовий вимiр. Правда i видобути особистiсний файл дуже важко, але технологiї розвиваються i не далеко той час, коли це поставлять на масовий потiк. I можна воскресити, абсолютно всiх. До речi, чим знаменитiша людина, тим легше її витягти з небуття. Тут допомагає енергiя магобiогiперплазми!
   Адже i загиблих ворогiв: пiсля того, як би завоюємо Грiзну iмперiю Алiси Селезньови, можна витягти всiх загиблих i перетворити на рабiв. Рятiвна думка поклала край усiм ваганням.
  Хлопчик-пiонер проспiвав:
   - Не говорю вам прощавай, а говорю до побачення!
   Марат, подивившись своєї толерантностi до творiв, випустив концентрований промiнь i автоматично вiдскочив назад. Супермагореактор разом поринув у шалене торнадо гiперплазми!
  Голi постатi прекрасних дiвчат заскакали перед ним.
   Юного воїна вдарило гравiохвильою, та так що зiгнулися кiстки i сплющився мозок. Робота обпалила пекучi пелюстки i вiн розсипався як картковий будиночок.
   Обпалений Марат вилетiв з уламкiв, вiн одразу виявився вiдкритим та вразливим. Втiм, на щастя для юнака-партизана, вiйська Гордої iмперiї Казея, вже проривалися, стрiмко наступаючи, засинаючи супротивника вражаючими елементами всiх видiв.
  А дiвча билися i дуже ефективно один i одним. Пускали в хiд гострi зубки i вивергали потоки з червоних соскiв, i трощили ворогiв навiть блискавками.
   Хлопчик в принципi завдяки особливiй конструкцiї тiла мiг деякий час перебувати у вакуумi i лiтати. Втiм, тут йшлося про елементарне виживання. Найкраще, це пристати до уламку i спробувати злитися з ним, що робить дуже малою ймовiрнiсть, що його помiтять.
   Марат так i вчинив:
   - Боягузами нас робить роздум - трупами нерозсудливiсть!
  I оголенi дiвчата теж танцюють тiнями разом iз ним.
   Взагалi iнструкцiя каже, можеш вижити - виживай. Життя на вiйнi, як шпага в кулаку - кидати не можна, але й за спину не сховаєш! А уламкiв всiх видiв: безлiч. Ось уже видно власнi зорельоти. Хлопець вибрав уламок нерiвний i не дуже гарячий - кому хочеться палитися. Прилiг на нього, злившись iз поверхнею. тепер залишалося лише молитися, щоб випадково не зафiксували численнi скануючi прилади.
  I дiвчата тут такi гарнi та сексуальнi.
   В голову полiзли поганi чужi думки носiя: ти вбив двi з половиною тисячi дiвчат i кiлька десяткiв тисяч роботiв. Хоча останнi й мають штучний iнтелект, їхня розумнiсть дуже умовна. Не їх шкода! А що можна сказати про солдатiв Грiзної iмперiї Алiси Селезньової. Кожен iз них у перемогу вiрить гаряче. Адже вони багато в чому схожi - дзеркальнi свiтобудови.
  Щоправда, що бiльше йде вiйна, то сильнiшi розбiжностi у дрiбницях. А вiйна, це такий процес, схожий на горiння, тiльки кров iдеальне паливо, а вогнегасник перемога!
  А як розiрвало цих дiвчаток, буквально спопеливши i розфарбувавши на дрiбнi частини?
   Чи можна перемогти? Сама собою думка крамольна, солдат не повинен у цьому сумнiватися. Як казав перший iмператор: нехай моя країна не має рацiї, але це моя країна!
   Звичайно, вiн повинен вiрити в перемогу, особливо бачачи, як виграється: його перша в життi таких великих масштабiв вiртуальна битва. А воно справдi йде до перемоги. Щоправда хоч у ньому бере участь кiлька трильйонiв солдатiв - майже всi дiвчата: точної цифри рядовий не знає, але це лише епiзод, маленький мазок мiжвселенської баталiї.
  Багато цифр секретнi, у тому числi точну кiлькiсть зiрок у контрольованiй Гордої iмперiї Всесвiту Казея. Десь уривчасто, вiн знає їхню кiлькiсть бiльше двохсот секстильйонiв, але наскiльки бiльше невiдомо. Планет у свою чергу приблизно раз на десять менше, а придатна для життя, одна з тисячi. Щоправда. Останнiм часом багато суворих за своїми умовами планети обживаються. В принципi вiйна мiж двома всесвiтами: йде не за простори та ресурси.
  Вже iснують технологiї, що дозволяють навiть створювати, витягуючи матерiю iз зiрок iншi планети. Можливо, недалеко той час, коли люди подiбнi до Всемогутнiх Богiв, навчатися творити Всесвiт i розширювати простiр. Що ж мiсця поки що всiх вистачає з надлишком, розумне життя досить рiдкiсне явище, i на весь всесвiт лише кiлька сотень. (Може близько тисячi?) цивiлiзацiй, якi освоїли космiчнi польоти! Так що вести вiйну братам проти братiв: начебто немає сенсу. При цьому їх вчать: що саме Грiзна Росiя Алiси Селезньової напала на них вiроломно. А чого вчать у Грiзнiй Росiї iмперiї Алiси? Можливо, тому ж! Тут такий вийшов розклад, обидвi сторони колошматять один одного, щиро вважаючи себе правими, а результату немає й досi.
  А дiвчата все скачуть та пiдстрибують. I все бiльш активно заводяться, i скалять зубки. I з червоних соскiв викидають убивчу силу блискавки.
   Бiльшiсть хлопчикiв та дiвчаток про це не думають! Колишнiй до Марата носiй трохи вiльний час, вивчав iсторiю планети Земля i не тiльки те, що пов'язане з вiйною. Це можна робити, через мiжгалактичний Гiперiнтернет: у його мультикiнепросторi: можна навiть знайти суперфайли цивiлiзацiй, що iснують перш, нiж запалилося Сонце! (Щоправда, нехай будуть прекраснi оголенi дiвчата, йому поки що - це не вдалося!) Вiн знав, що далеко не завжди люди жили i виховувалися в казармах. Хоча, з iншого боку, якщо iншого не знаєш i звикаєш з дитинства, то це щастя. З одного боку Марат Казей любив армiю, але суворий спосiб життя, тотальна регламентацiя, вiдсутнiсть вiльного часу, його тяжiли. Крiм того, тренування та методи бойової пiдготовки: занадто рутиннi. Хочеться бiльшого! А так насильство, насильство i ще раз насильство! Занадто багато жорстокостi, що навiть три серця (а у людей їх три: правда маленьких), починають сумувати.
  
  Ех якi гарнi дiвчата, такi барвистi i босоногi по вакууму скачуть. I босими пальчиками нiжок зорельоти пiдкидають.
   - Навiщо руйнувати, коли можна творити та творити! - сказав сам собi хлопчик. - Але з iншого боку, уявити життя без вiйни...
   Юнак стежив за ходом бою, тримаючи на прицiлi випромiнювач. Колдолети Грiзної Росiї Алiси Селезньовi боролися, при цьому вiдступаючи. Тут з'являвся шанс. Можна пiдбити супротивника з кишенькового випромiнювача. Зробити це дуже складно, уявiть собi пiд час Другої свiтової вiйни збити винищувач iз пiстолета. Але теоретично таке можливе. Ось класичний комiк давнини: Рембо з лука гелiкоптери збивав!
  Хлопчик-партизан агресивно проворкував:
   - Маленький хлопчик - знайшов кулемет! Бiльше у селi нiхто не живе! Маленький хлопчик - ракету дiстав! Бушу прикладом пiд дупу дав!
   Згадали стародавнi частiвки. Загалом вiн уже дорослий, за календарними роками вже повнолiтнiй, з урахуванням часу, проведеного пiсля воскресiння у свiтi гiперкомунiзму. I тут вiн довгий час тiльки й робив, що винищував фашистiв. Але знищувати "Пантери", "Фердинанди", "Тигри", танки серiї "Е" не так цiкаво, як проводити реальну, космiчну битву.
   Взагалi безглуздо: що у давнину, вiрнiше в атомний вiк, пiдлiткiв всiляко обмежували: того не можна, цього не можна! Внаслiдок цього нацiя деградувала, дiти ставали iнфантильними, не пристосованими до дорослого життя, або навпаки агресивними вiдморозками.
  Марат Казей агресивно стиснув кулаки.
   Ось у них навiть кид-солдати можуть воювати! Вiн може цiлком стати офiцером, чи генералом! Втiм, про нагороди думаєш в останню чергу! Чи не цим потрiбно залучати солдата. Питання в тому, як пiдбити чаклун?
  Перед ним пронеслися голограми дуже гарних дiвчат у плавках, i полуничними сосками. А цi соски iскрили чимось дуже красивим.
   Потрiбно потрапити, як у хвостовий стик генератора, коротким пучком. У матричному захистi є свої вразливi точки, як i напiвпросторове поле. Що робити, якщо цю точку заздалегiдь прорахувати неможливо. Тут потрiбен або дуже досконалий бiосканер, або обчислити за допомогою магiї, та й ще не промахнутися: коли машина мчить на скаженiй швидкостi, не знаючи, що таке iнерцiя!
  А дiвчата тут такi чудовi та сексуальнi i, дуже грiзнi своїми мордочками, i коли соски у них вiдливають рубiнами, що сяють нiби очi тигра.
   Хлопчик спробував вiдкрити восьме око, використовуючи магiчнi навички. Це горезвiсна технiка восьми очей, своєрiдне чаклунство. Як його використати? Iснують рiзнi прийоми, зосередження, медитацiї. Марат Казей перехрестився, таким чином поєднуючи чакри. Це повинно допомогти. Потрiбно очистити свiдомiсть зробити його прозорим та ясним.
   Марат поринув у паранормальний транс i не практично не цiлячись, на знижку вистрiлив! Тiло зреагувало саме, енергiя вдарила - тетралет вибухнув.
   - Є ще одне очко на мою користь! - прошепотiв юнак-партизан. - Як спритно я б'ю, просто "бичара".
   Хлопчик знову пальнув i влучив! Цього разу без концентрацiї бачення було повним.
  А дiвчата стали ще кращими, i крутiше i їхнi соски такi блискучi i чудовi.
  Марат прорепетував:
   - Я вiрю у своє призначення!
   Юний пiонер-партизан бачив бiй: одразу у безлiчi кольорiв та дiапазонiв. Вiн був таким яскравим, розквiтленим, вакуум вiддавав срiблом, виглядає як по простору, наче розкинуте дорогоцiнне незрiвнянно яскравiше за природнi аналоги камiння. Здається, звучить чудова мелодiя!
  I такi красивi дiвчата, що вiдтворюють танцюючi рухи, i крутять своєю пружною талiєю. I яка є колосальна мiць.
   Хлопець заспiвав:
   Батькiвщина моя - я люблю тебе,
   Вiдобразимо зараз натиск злих ворогiв.
   Без тебе мрiя не можу i дня,
   За Вiтчизну-мати життя вiддати готовий!
   Марат навiть стало смiшним, адже Бог Творець Вiн! Але, не бентежачись, хлопчик вистрiлив ще раз за допомогою своєї голої, дитячої п'яточки. Колдолет набух i вибухнув уламками, як лопається стигла вишня.
  I шкода дiвчат, яких так фiгурально i порвало.
   - А що гарно! Вбити б бригантину!
   Пiсля знищення четвертого колдольоту; юнак вiдчув спустошення: крiм того, видiння раптово пропало. З ледве вловимою, для покращеного зору Творця Марата, швидкiстю кружляли i стрiляли один одного Маголети. Вони вiдрiзнялися у рукотворних державах вiдтiнком. У Грiзної iмперiї Алiси жовтий, у Гордої iмперiї Марата пурпуровий вiдблиск. А так формою вони схожi, у формi обтiчних хижакiв, морди машин, шокують своєю злiстю. Зброя що треба!
  А дiвчата такi класнi та голоногi, i колiна у них круглi та такi сексуальнi та чудовi.
  А якi й дiвчаток сильнi та мускулистi стегна, i так хочеться з такими зайнятися коханням.
   Бiй швидко змiщується, кульбiти позбавлених iнерцiї колдолетiв невимовнi, кiлька разiв справа доходила до тарана. Все це виглядало жахливим чином. Марат зi слабкою хвилею ретроградної ностальгiї, згадав старi фiльми з Великої Вiтчизняної та третьої свiтової вiйни. Незважаючи на всю рiзницю в озброєннi та швидкостi, у повiтряних битвах збереглося щось спiльне. А саме прагнення зайти в тил, спроба битися парами та трiйками. Загалом технологiї змiнюються, а тактика бою залишається майже колишньою. Сферо вже на автопiлотi пострiл ще кiлька разiв, але не досяг результатiв, кiнетичний вогонь натхнення у Творця Свiтобудов пропав.
  Хоча красивi i сексуальнi дiвчата продовжували бiгати, i їхнi тiла блищали немов змащенi олiєю, i дуже гарнi немов лита бронза.
   - Генiальний полководець, вiд генiального композитора вiдрiзняється тим, що його шедеври - завжди змушують проливати сльози! - Пальнул чергою афоризму Марат.
   Хлопчик зажурився, але тут же пiдбадьорився, адже його армiя наступала. Значить, ще не все втрачено.
   - Пересiчний Марат Казей на зв'язку! - юнак-переможець звернувся до своїх.
   - Ми тебе чуємо! - вiдповiли йому. - каже капiтан Машка Бiла. Голос офiцера-дiвчинки дуже чистий i приємний.
  А її голi засмаглi нiжки барабанили дрiб, за гiпертитановим покриттям.
  Хлопчик вiдважно вiдповiв:
   - Я тiльки-но вибрався з ворожого тилу, вiшу на уламку. Прошу дозвольте менi приєднатися до вас, видiливши зайвий маголет.
   Дiвчина весело вiдповiла:
   - I це буде! Я вже надiслала запит до центру розподiлу!
   Ерудований Марат Казей згадав у 1941 роцi, у радянському повiтряному флотi не вистачало льотчикiв. Це, безперечно, було великим мiнусом, а досвiдчених, добре пiдготовлених кадрiв i зовсiм дефiцит. Адже вiйну у Фiнляндiї, повiтряних боїв практично не було через слабкiсть авiацiї суомi. А в ходi Iспанської вiйни Сталiн направив у пекло в десять разiв менше льотчикiв, нiж Гiтлер. Та ще половину пересаджував та розстрiлював. Тож у якiсному вiдношеннi люфтваффе перевершувало радянськi вiйська. Нiмцi мали непоганi аси. Триста найкращих iз них знищили двадцять чотири тисячi радянських лiтакiв. Але це не могло врятувати вермахт вiд поразки! У сучаснiй вiйнi вiд початку був паритет. Багато льотчикiв мали досвiд космiчних битв з рiзними расами як гуманоїдного, так i негуманоїдного типу. Цi бої збагатили вiйськове мистецтво, пiдняли рiвень стратегiчного планування на небувалу висоту.
  Дiвчата затупали голими, i дуже гарними та сексуальними нiжками та засвистели.
   Обидвi iмперiї були мiлiтаризованi, мали казармову структуру управлiння. Все це було загальним, подiбнiсть великих держав. Звичайно, тому за тисячу рокiв нiхто не мiг, нiкого перемогти! Свого роду нескiнченна вiйна! Вiн юнак, за законом, зовсiм дорослий, тепер просто машина смертi! Чи влаштовує його подiбне? Бiльшiсть хлопцiв i дiвчат iншого життя не знали, але той, у кого вселився творець Марат, iнодi замислювався.
   Ось зараз, що є вбивство, анiгiляцiя тих, хто заважає розвиватися людству. А скiльки було з цього приводу лицемiрств та ханжських викрутасiв. Коли намагалися свiй бiк зобразити святого, а супротивника чорнильно-чорного.
  Дiвчата на пiдтвердження струснули своїми повними, i пишними грудьми з сосками кольору пралетарського прапора. А їхнє волосся з такими химерними зачiсками.
   Тепер стало чеснiше, Марата Казея самого навчали рiзним методикам фiзичного та психосоматичного впливу, щоб змусити супротивника видати iнформацiю. Хоча сучаснi технологiї: дозволяють її просто списати з гiперплазмового мозку, мiнi-комп'ютери в тiлi полоненого можуть її стерти. Це називається каналiзацiєю мозку. Тобто тортурам вчать, хоча користь вiд неї обмежена. Втiм, на боцi противника: воює безлiч значно вiдсталiших рас. Ось їх i треба катувати. Iнодi подiбний тубiльець може знати бiльше iншого генерала. Для кожного виду потрiбен свiй спосiб катування: зокрема метод м'якого погладжування, часом ефективнiший за удари гiперструмом або впливом ультрарадiацiї.
   Марат Казей, пам'ятаючи iсторiю, того свiтобудови, що було створено, точнiше сказати вiдчутно. Босоногий хлопчик-пiонер знав, що пiсля другої свiтової вiйни в Європi незабаром скасували страту. 1996 року Росiя також запровадила мораторiй на смертнi вироки. Тiльки в iсламських країнах: ще довгий час дiяли закони про тiлеснi покарання та катування. Втiм, iсторiя рухається спiралью. У тiй же Росiї в ходi чеченської вiйни катували i бойовикiв, i тих, кого пiдозрювали у зв'язках iз бойовиками. I, звiсно, не могли, не постраждати невиннi люди. На початку двадцять першого столiття, у Росiї склалася дивна система влади. Її не можна було назвати тоталiтарною диктатурою, але до демократiї їй було далеко. Щось середнє мiж анархiєю та деспотiєю. Поки трималися високi цiни на нафту, ця система погано працювала, але потiм, коли почалася депресiя, а всi зручнi нафтовi та газовi родовища закiнчилися... Почався розпад i катастрофа, спалахнула громадянська вiйна. А тим часом Китай пiд шумок окупував весь Далекий Схiд...
   - Оце твiй маголет! - сказала дiвчина Машка, i тупнула витонченою босою нiжкою, так що вiд голої, круглої, дiвочої п'яточки пiшли розряди блискавок. - Можеш на нього пiднятися, щоб лiтати, боротися. Адже ми перемагаємо.
   Марат iз в даному випадку зовсiм непотрiбним пафосом, заявив:
   - Я вiрю нашу справу праву!
  Дiвча струсило на повнi груди, якi сяяли рубiновими сосками, прокричавши:
   - Квазарно та пульсарно рядовий!
   Молодий король свiтобудов був вищим за те, щоб комплексувати з приводу не дуже завидного чину, того в чиє тiло вiн сам вселився. Хлопчик злетiв i увiйшов у конструкцiю Колдолета. Взагалi iснувало кiлька типiв такої машини. В даному випадку це був "Карате" - 13, одна з найсильнiших iз озброєння моделей.
   - Чудова машина! - вигукнув зрадований Марат Казей.
   Дiвчина-офiцер зойкнула, i струснула Машка своїми розкiшними, сильними стегнами:
   - Ти навчений нею керувати фотончиком?
   Юний термiнатор коротко вiдрубав:
   - Звичайно!
  Дiвча знову сердито тупнула босою, точеною нiжкою, i на всю горлянку прорепетує:
   - Так давай бiйся!
   Ось вiн знову в бойовому маґолетi. Вiдчуття найприємнiшi, особливо коли керуєш методом телепатiї.
   Хлопчик проспiвав:
   I коли наш iмператор, у бiй священний покличе!
   Ми пiдемо в атаку, у бiй одна сiм'я!
   Гiперплазмою супостата та фотоном швидким злiт!
   Знаю, що крутiший за смертнi стану я!
  Дiвчата на знак схвалення танцювали, i їх дуже гарнi, голi нiжки раз у раз тупали, а круглi колiна блищали, мов надрана бронза, свiтла корицi.
   "Карате"-13 управляється телепатично, у нього встановлено додаткову гармату. Вiн стрiляє снарядом, що роз'їдає вимiрювання. У цьому випадку при попаданнi, зорелiт ставати нематерiальним. Теж надзвичайно класна зброя, бачити, як ламаються контури та кришаться тiла. Правда цей снаряд чи точнiше сказати пучок енергiї порiвняно легко, нейтралiзувати iмпульсом певного дiапазону, але...
   - Завжди можна обдурити ворога! - сказав сам собi Марат.
  Дiвчата граючи м'язами преса кивнули своїми головками, з химерними зачiсками.
   Гармата, яка стрiляє "роз'їдачем" матерiї, теж управляється уявним наказом. Це зручно, тим бiльше, що мозок дисциплiнований як умiлий солдат. У самiй машинi хлопчик розташовувався лежачи, вiн отримав можливiсть спостерiгати практично все поле бою. Тепер видно, як б'ються фантоми, битва середньовiчного вiйська у космосi - це супер!
   Марат Казей дивиться, не вiдриваючись: це так! Зiркольоти i проти вершникiв та динозаврiв. Навiть забув, що вони самi з сестрицею подiбне вигадували.
   У багатьох свiтах є динозаври, крiм того вдалося клонувати численних представникiв найдавнiшої фауни на Землi. Рiзнi типи деякi довжиною до тридцяти п'яти метрiв повернули до життя. Але в iнших свiтах зустрiчалися звiрi куди дивовижнiшi. Величезнi їх рiдких металiв, кислот, а нерiдко одне лугу. Були динозаври з напiвтранзисторiв, катодiв, чистої ультраелектрики. I гiбриди з рослинами, зокрема фруктами, включаючи архiрадiоактивну флору. Але загалом домiнувала бiлкова форма життя. Як не дивно в еволюцiї у рiзних свiтах, було щось таке, що стимулювало отримання бiлка.
  Всупереч утвердженню креацiонiстiв, самозародження життя не виняток, а скорiше навiть правило.
   Хоча звiрi iз кремнiю чи лiтiю вражали. Ось цiкаво, з чого складаються динозаври-фантоми. Деякi з них схожi на земнi форми життя, iншi вiд них вiдрiзняються. А дiвчата-войовницi по п'ятсот кiлометрiв i висотою кожна i зовсiм супершик! Через безлiч шрамiв i опiкiв на напiвоголених тiлах, вони здаються ще сексуальнiшими, спокусливими i ... лякаючими! Але при цьому дивлячись на них чоловiчi досконалостi набухають до свавiлля, i погрожують луснути. I вiд витончених лiнiй досконалих дiвочих тiл не вiдiрватись.
   Дiвчина весело кричить, i барабанить по покриттi своєю витонченою, точеною, чудовою босою нiжкою, i її голосок немов дзюрчання струмка, або передзвiн дзвiночкiв:
   - Ну що герой буде, як шулiка боротися!
   - Давай як всесвiту свiти розмножувати! - жартома запропонував, вiдчуваю кипiння в собi гормонiв Марат. Вiн то в розмноженнi свiтiв розумiвся!
   Дiвчисько чиї повнi груди обрамленi немов торт вишенкою полуничними сосками, розсмiялася:
   - З таким славним воїном, як ти, я готова!
  . РОЗДIЛ Љ5.
   Зiркольоти Грiзної iмперiї Алiси, веденi мужнiми солдатами, борються героїчно. Армiя фантомiв теж рiдшає, хоч i завдає страшних втрат. Виглядає все це настiльки грандiозно, що споглядання баталiї, збиває з думок i заважає зосередитися на супротивнику. Взагалi кожен бiй таїть у собi певну небезпеку, особливо коли ставати рутинною справою. Втiм, хiба можна нудьгувати, коли бачиш таких красунь, чия пролита кров, наче найлегший бiсер, пурхає по космосу.
  А ось пропливають вiдiрванi груди велетенської дiвчини, i її сосок сяє нiби айсберг iз зiркою.
   Марат оглушливо свиснув, пiдспiвуючи:
   - Нас тягне за собою емансипацiя, що не бiй, знову сенсацiя!
   Дiвчина, пiдтримуючи грайливий тон, i барабаючи голими, круглими п'ята, вiдповiла:
   - Не ангел дiво, а дияволиця! Людей мучу - як дика левиця! Кожен вихiд, йду смiливо у бiй!
   - Семiрамiдо! Одна з перших жiнок войовниць, бiйся та перемагай - красуня! Менi твiй гонор подобається! - вiдповiв мене ритм хлопчика-партизан.
   Марат Казей жбурнув свою машину вгору, змiстився влiво. Це був певний, зламаний зигзаг, проти небезпечного ворога. (Особливiсть мислення гуманоїдiв - вони бiльш туго реагують на протиприродний рух, зламаними з гострими кутами лiнiями.)
   Його супротивником виявилася не людина. На тетралетi майнула емблема раси шаклi. Тобто сумiш лисиця, фрукта сливи та шакала. Досить небезпечнi типи, але надто самовпевненi. Досвiдчений хлопчик-партизан Марат Казей зрозумiло врахував це, муркочучи пiсеньку пiд нiс:
   - Ану карапузики! Скiнчились усi танцi!
   Дiвчина, пограючи м'язами преса, та розкiшними класними стегнами, пiдтримала його:
   - У труну вiдправ їх з музикою!
   - З принцепс-плазмою братики! - заспiвав король свiтобудов i кинувся в таран. Вiн знав, що шаклiслi боягузливi, i їм не спаде на думку загинути або прийняти таран.
   Так i виявилося колдолет вивернувся, i Марат Казей, що очiкував цього, зробив вiяло i всадив у винищувач заряд. Хлопчик-пiонер бачив, як енергетичний спалах, прокреслив ледь помiтну лiнiю у вакуумi:
   - На пульсарик отримуй!
   Дiвчина, тупаючи босими, гострими, дуже спокусливими нiжками, пiдхопила:
   - Нам залиши на чай!
   Марат голосно засмiявся:
   - Буде тобi та кава! Буде i какао iз чаєм! Помчали в труну! Квазарик здох!
   Дiвча, чиї червонi соски, вже стали викидати бойової та руйнiвної сили блискавки, вiдповiла:
   - Вибирай наступну мету.
   Поруч iз ним, щойно збили товариша. Просте, але дуже гарне дiвчисько, яке можна тiльки пошкодувати. На жаль, на вiйнi смерть, звична супутниця.
   Марат навскiдку пару разiв вистрiлив, у лоб, просто для того, щоб зняти напругу. Вiн знав, що таким чином вразити ворога неможливо, але й супротивник постiйно стрiляв, сподiваючись потрапити до мертвої точки. I така тактика нерiдко приносила успiх.
  Особливо якщо дiвчата тут стали натягувати тятиви своїми босими пальчиками точених нiжок.
   Святогор i Левине серце разом зi своїми бiйцями просвердлили в лавах супротивника дiрку. Вiконтеса де Лавальєр зайшла з голоногими дiвчатами з правого флангу, рухаючись навскiс i рiзко прискорившись. Вiйницi отримали пiдживлення, вiд заклинань-пiдсилювачiв. Вони проламали лад i бачили, що у лавах Грiзної iмперiї Алiси назрiває панiка. Втiм, усе це бiльш нiж умовне поняття.
   Лицар-король Левине Серце вперто бився з лiнкором. Той вiдчайдушно огризався, посилаючи заряди i без того пораненого бiйця. Спасибi Святогору, не юнак, а гiгант, але спритний, впоравшись з крейсером, прийшов на виручку, рубанув по допомiжному вузлi, розколовши велетенську машину.
  Я iнше дiвчисько як довбане голою п'ятою i розкришить крейсер, немов кувалда горiх.
   - Ну, як тримаєшся! - спитав вiн напарника.
   - Звичайно! Нам нiчого iншого не лишається! - вiдповiв Левине Серце.
   Святогор придивився до гущавини сутички:
   - Добре було б знищити командира!
   - Головного полководця Ганнiбала? - примружився король-лицар.
   - Ось саме його!
   Левине Серце, бризкаючи кривавим потом (його теж зачепило, спалило частину свiтле волосся на головi.) зiтхнув:
   - Не знаю! Чи це реально! Де його шукати?
   Святого невпевнено припустив:
   - Швидше за все, на найбiльшому флагманському ультра-дредноут. Зазвичай полководець на самому захищеному кораблi.
  Дiвча метнула босими пальчиками i рознесла супротивника.
  А тут рев у вiдповiдь:
   - Не обов'язково! Бо такi посудини найбiльш уразливi. Може краще пошукати на найшвидшому.
   - Ганнiбал полководець iз минулого, а вони зазвичай консервативнi.
  Дiвчина сердито тупнула босими пальчиками нiжок, i вакуум задзвенiв наче бронза.
   - Юлiй Цезар теж iз минулого, а що, вiн на наймогутнiшому зорельотi чи зовсiм навпаки?
   Пастухов замотав головою:
   - У будь-якому разi, потрiбно знищити найбiльший корабель.
   Вiконтеса де Лавар'єр пiдтвердила:
   - Флагман в ескадрi - треба зафотонити (замочити)!
   Флагманський ультра-дредноут розмiрами перевищував удвiчi планету Земля. Приблизно двадцять п'ять тисяч кiлометрiв у дiаметрi, з екiпажем п'ять з половиною мiльярдiв солдатiв, i сто шiстдесят сiм мiльярдiв роботiв. Це, звичайно, сила. Навiть воїни-фантоми на його тлi здавались зовсiм маленькими.
   Святогор iз тривогою помiтив:
   - Нi, цього хлопця мечем не вiзьмеш. Потрiбно динозаврами таранити.
   Левине Серце, вiдкидаючи крапельки кровi, запитав:
   - Як ми їх пiдженемо?
  Одна з дiвчат тряснувши оголеними грудьми, запропонувала:
   - Потрiбно до Олексiя Поповича звернутися!
   У Святогора була спецiальна липучка i вiн звернувся до виконуючого обов'язки полководця.
   - Альоша! Слухай у нас проблеми! Бачиш головного монстра флагмана.
   - Чай не слiпий!
   - Так його: ми знищити не в змозi! Пора надiслати на допомогу динозаврiв!
   Альоша вiдразу вiдповiв:
   - Це можна, але спочатку розчистимо пiдступи до головного флагмана. Це буде наше завдання номер один.
  Дiвча як запищит:
   - У цьому випадку намагатимемося допомогти.
   Тим часом головний флагман Грiзної iмперiї Алiси сам рвонув у гущу бою, його найпотужнiшi гармати трощили фантомiв.
   Один iз найсильнiших полководцiв усiх часiв i народiв Ганнiбал зрозумiв, що настав критичний момент, ввiв у бiй флагман, який до цього використав дуже обережно. Зрозумiло; двадцять п'ять тисяч кiлометрiв у дiаметрi: це не жарт для космiчного корабля. Адже це справжнiй витвiр мистецтва, вартiстю в квадриллiони росiйських рублiв. Не кажучи про п'ятнадцять з половиною мiльярдiв членiв екiпажу - рахуй населення цiлої планети. I кiлька трильйонiв бойових роботiв. Тепер треба змiсти цих чортових фантомiв, щоб вони не занапастили все вiйсько.
   Сам гiпермаршал знаходився на бiльш маневреному ракетному крейсерi. Звичайно його зорелiт уникав бою, не через боягузтво, а тому що загибель командира, катастрофiчно позначається на всiй армiї.
   Маршал ельф в якiй перебувала Алiса Селезньова, тупнула босою витонченою нiжкою, i запропонувала:
   - Давайте здiйснимо загальний вiдхiд нашої армiї, збудуємо систему цитадель.
   Ганнiбал, рiшуче махнувши рукою, вiдкинув:
   - В умовах оточення вiдходити: значить зазнавати величезних втрат. Крiм того, ми таким чином вiддамо противнику великi плацдарми.
  Дiвча пискнула на все горло:
  - I що робити?
  Юний зовнi полководець вiдповiв:
   - Потрiбно знищити головнокомандувача армiєю фантомiв. В цьому випадку, вона сподiваюся, розсиплеться.
   Маршал-творця заперечила:
   - Завжди знайдеться заступник. Адже й у разi вашої загибелi передбачено дубляж. Як говорив великий патрон усiх часiв та народiв Сталiн: незамiнних людей - не буває!
   Ганнiбал, опустивши блискавку оком, помiтив:
   - Є таке, але подiбне не завжди передбачене у середньовiчному вiйську. А загалом: не треба стояти на мiсцi. Атакуватимемо.
   Величезний зорелiт пiд назвою "Свята Вiтчизна": своїми надважкими гарматами буквально випалював весь простiр. Це було щось жахливе, гiперплазмове, зовсiм неймовiрне.
   Князь Володимир Сонечко спiшно збирав кулак iз динозаврiв. Зробити подiбне було дуже важко, в умовах, коли вiйська розтягнулися i борються широким фронтом. Втiм, зовнi вже бувалий полководець, не преминув застосувати хитрiсть. Вiн наказав надiслати сигнал, за допомогою якого динозаврiв-фантомiв звуть годувати. Це справило ефект. Щоправда, зазивали дiвчата-лучницi не голосно, щоби не захопити всiх монстрiв. Гола шкiра у їхнiх товарок: напiвоголених войовниць-мечникiв вже переливалася вiд напруги, наскiльки iнтенсивний був бiй. I босi пальчики нiжок натягують убивчої сили тятиву i запускають луки. Проти них теж пiшла сила. А так було вiдiбрано двi сотнi найбiльших тварин-монстрiв.
   Всупереч усiм законам фiзики, динозаври зi страшним гуркотом тупотiли по вакууму, злегка припилювали, дрiбнi уламки вiдбитих свiтлових хвиль i магiчної гiперплазми.
   А атаку їх повiв, пiдкоряючись наказу полководця сам Святослав, його шолом був розбитий, а волосся злиплося вiд кровi. Загiн, очолюваний витязем: був страшний, огиднi фiзiономiї, жахливi пащi, загнутi, нерiдко обламанi iкла. Безлiч шипiв, лез, голок, штопорiв, пухирцiв на панцирях, цих творiв пекла магiї, здавалося, нацiлилися як дула танкiв.
  А як контраст чудовi дiвчата, якi мають оголенi, мускулистi тiла, з рельєфними м'язами, i засмаглою бронзовою шкiрою.
   Пролунав розкотистий горн (гравiохвилi розiйшлися по вакууму), i лавина кинулася на супротивника. Величезна маса монстрiв прямувала до флагмана "Свята Вiтчизна".
   Динозаври надривно верещали, намагаючись зрушити все i вся!
   Великий флагман зустрiв їх, усiма знаряддями поразки. Почався безперервний, мега-каскадний обстрiл. У вакуумi наче прострiлили дiрки i з них полилися шаленi потоки енергiї.
  Дiвчата обпалювалися, i ревли ошпаренi i злегка пiдпаленi, зi шкiрою та ошпареними сосками.
   Князь Червоне Сонечко скомандував:
   - Набрати граничну швидкiсть та не зупинятися.
   Влучення завдавали бiль динозаврам-фантомам. У їхнiх тiлах утворилися глибокi вирви, а також рванi рани, в яких мiг розмiститися давнiй Нью-Йорк. Деякi з монстрiв просто розсипалися вiд численних поразок. Але зупинити потiк не вдавалося, навпаки вiн ставав сильнiшим i бурхливiшим. Флагман "Свята Вiтчизна" спробував повернути назад, але його наздогнала жива лавина фантомiв. Обрушившись на зорелiт, наче зграя собак на ведмедя, динозаври стали рвати його на частини. Великий корабель бив з випромiнювачiв всiх видiв практично впритул, але це мало допомагало. Рiзноманiтнi монстри, таких немислимих типажiв, що навiть залитi гiперплазмою мiзки закипають, з нього зривали броню, башти, опори, антени. Зорелiт азбучно гинув, причому щоб дивитися на це, потрiбно мати чималу мужнiсть.
   Ганнiбал, зусиллям приховуючи панiку, скомандував:
   - Усiм йти на допомогу!
   Маршал-творець Алiса Селезньова, тупаючи босими, точеними нiжками, єхидно поправила:
   - Усi не можуть, вiйська скутi боями!
  Дiвчата хором гаркнули, трясучись рубиновими сосками:
   - Тодi всi тi, хто вiльний!
   Звездолети армiї Грiзної iмперiї Алiси кинулися вперед. Тисячi тисяч кораблiв викинули мiльйони мiльйонiв смертельних посланцiв. Володимир Сонечко так само ввiв у дiю усi резерви.
   - Ми не за яких обставин не маємо допускати свободу маневру ворогам. Бити щiльнiше, змiшати лави! - кричав своїм пiдлеглим бувалий полководець. - Зiйдiть ближче, не давайте застосувати надпотужнi ракети.
   Справдi остання зброя була найбiльш вражаючою i небезпечною для фантомiв. Тому вони як справжнiй боксер, прагнули прорватися в щiльний контакт, де можна закидати супротивника серiєю ударiв i нав'язати рубки мечами. Деякi войовницi-фантоми пускали в хiд свої голi, витонченi колiнки (Дивовижно як разючим ефектом можуть володiти, такi сексуальнi частини дiвочого тiла!) Величезний зорелiт "Свята Вiтчизна" повiльно дрейфував, задкував, намагаючись вiдбитися вiд жорсткого пресингу ворога. А на нього викидали, динозаври пускали в хiд бивнi та iкла, розламували вежi, плющили сектори, ламали перегородки. Великий корабель гинув, але й монстри-фантоми дорого платили за тимчасовi успiхи.
  I дiвчинка несамовито верещали.
   Володимир Червоне Сонечко, бачачи; що супротивник пустився в усi важкi квазари, схрестив два своїх довгих меча, i разом з невеликим загоном добiрних ворогiв поскакав на ворога.
   Хоча його загiн мчав у вакуумi, iскри били з-пiд копит, тремтiла порожнеча i обсипався зоряний пил.
   Володимир Сонечко скомандував:
   - Сарин на кичку!
   Альоша Попович, ризикуючи життям, уже давно рубався на правому фланзi. Його вершники тiснили розсипаних, по простору зорельоти, але й самi зазнавали втрат. Особливо боляче було дивитися на страшнi рани, що завдавали дiвчаткам, найрiзноманiтнiшi знаряддя анiгiляцiї!
   Ступiнь Балдак рубався з юнацьким азартом. Вiн розумiв: що кидок може стати тiєю краплею, що розтрощила греблю. А його воїни як на пiдбiр, писанi красенi та красунi, половина дiвчини iз золотими косами. Обладунки вишитi золотом та дорогоцiнними камiннями. А борються вони доблесно. Ось один з юнакiв упав, пробитий ракетами, iншому коню вiдбили ноги, але забившись в агонiї, тягнувся пащею до зорельотiв. Вершник, що впав, у свою чергу боровся пiшо. Прекраснiй дiвчинi, вiдiрвало голову, золоте волосся яскраво спалахнуло, а личко войовницi спотворила гримаса болю. Iншiй жiнцi-солдатовi знесло нiжки, дiвчинка заревла в три струмки i могутня термокрезонна ракета - еквiвалентна квадриллiону бомб скинутих на Хiросiму, потрапила прямо в чутливий рот, з атласними губками. Квадрильйон (Мiльярд мiльйонiв) Хiросим разом гримнули в дiвочому ротi: гiперквазарна, сексуальна пригода!
   Громадини намагалися, мочити вершникiв поодинцi, тi у свою чергу групували.
   Нарештi один iз найбiльших динозаврiв, зумiв дiстатися реактора флагмана ультра-дредноута. Тут трапилося щось страшне. Альоша Попович ледве встиг, скомандувати:
   - Усiм убiк!
   Але вже було пiзно. Рвонуло з жахливою силою, спалахнув справжнiй квазар, вбираючи в себе сотнi фантомiв i тисячi зорельотiв. Пекельна наднова зiрка; хижою, вогненною пiранкою проковтнула простiр.
   Крейсер звiдки здiйснював командне гiпермаршал, по-звiрячому струснуло.
   Рокоссовський, пiднявшись, обтрусив пил з ультрапластику, що обсипався, вилаявся. Приклав долоню до чола, примружився
   - Вiтчизна загинула!
   - I п'ятнадцять iз половиною мiльярдiв солдатiв, разом iз нею! - сказала маршал-ельф, сердито i вкотре тупаючи босою витонченою дiвочою нiжкою. Твориця свiтобудов навiть випустила сльозу - Вiрнiше навiть бiльше!
   Гном запропонував:
   - Чи не час грати ретираду!
   Гiпермаршал насупився:
   - Загибель такого великого зорельоту, як "Свята Вiтчизна", дезiнтегрує всю оборону. Вiрнiше, вносить розлад у нашу армiю. Мабуть, нам доведеться вiдступати. Хоча нi, вiдступ у цьому випадку, стане повальною втечею. Потрiбно боротися стiйко, люто та фанатично.
   - Як частини вермахту? - Пiдколола маршал-ельф Алiса, яка не настiльки чутлива до теми Другої свiтової вiйни - бо це давня iсторiя.
   - Хто перемiг, той i бився краще! - вiдповiв Ганнiбал. - А фанатизм, фашистiв не рятував!
   - I нас може не врятувати! - Алiса Селезньова вже вiдчувала нудьгу i навiть знову агресивно тупнув босою, точеною нiжкою, а її голi груди колихнулися як буйки на водi.
   Ганнiбал, не дивлячись на трагiчнiсть моменту, жартома скомандував:
   - Раз, два, три - прожектори протрiй!
   Маршал-творець Алiса, у якого за рахунком раз тупнула босою нiжкою i запропонувала:
   - Давай роздiлимо армiю на двадцять частин i рвемо на всi боки!
   - I що це дасть? - Праве око Ганнiбала вiд подиву загорiлося прожектором.
   - Фантоми роздiляться! А коли п'ятiрня розчепiриться, легше поламати пальцi! - Зрадовано (свiтла головушка), сказала маршал-ельф Алiса, i знову це її фiшка гола, витончено вигнута пiдошва вдарила по вакууму.
   Ганнiбал випустивши з нiздрi промiнець (розрядка принепс-плазмового середовища в оновленому мозку), заявив:
   - А що ж, спробуємо розпорошити ворожi сили! У такому станi їм буде важче боротися!
   Гiпермаршал уривчастим телепатичним iмпульсом, вiддавав команди, призначаючи командувачiв загонами.
   До цього часу бiльше половини зорельотiв Грiзної iмперiї Алiси Селезньової було перебито. Одночасно сильно порiдшала армiя фантомiв. Жорстоко пошматованi були вiйська та Гордої iмперiї Марата Казея. Юлiй Цезар бачачи маневр противника: скомандував:
   - Негайно видiлiть у тилу сильний резерв! Битимемо ворогiв частинами!
   Маг Машка Бiла, теж тупнула босими нiжками, по гiпертитану, передала йому:
   - Наша перемога, лише питання часу! Тiльки не метушись!
   Бiй перейшов у нову фазу, де iнiцiатива повнiстю належала Гордої iмперiї Марата. Володимир Сонечко намагався узгодити дiї своїх вiйськ, але бiй вiдбувався вже стихiйно. Щоправда, вiдтiнки, що вiдкидаються силуетами, дозволяли уникати пальби один по одному. Але щiльному бою iнодi й вiд своїх дiставалося. Сам князь Володимир втратив одну руку, йому було боляче, але помiчник перев'язав кiнцiвку.
  Юний воїн-фантом пожартував:
   - Що ж Ганнiбал був одноокий, а я однорук!
   Маркiза Анжелiка де Плюссi пiдбадьорила (її обладунки повнiстю розсипалися, пiд ударами вражаючих випромiнювань. Лише коротка спiдничка ледве прикривала, розкiшнi стегна мускулистої, спокусливої, не дивлячись на поранення войовницi), як завжди дотепно:
   - втрата руки; просто велика втрата - втрата розуму - непоправна!
   - Маги зроблять другу! - вiдповiв, хитнувши головою Володимир сонечко. - Мене так просто не зламати! Швидку атаку проведемо. От аби вирахувати головного полководця. Де цей чортiв Ганнiбал?
   Машка Бiла струснула оголеними, на повнi груди з полуничками соскiв тривожно заявила:
   - Судячи з великої кiлькостi iнформацiї та рiзних гравiоперехоплень, вiн ось у тiй групi зорельотiв. Зараз ти її побачиш у коричневому свiтлi.
   Князь Володимир спробував зiбрати своїх воїнiв, розраховував придушити командира. Вершники збиралися, пiдтягувалися динозаври. Ось один iз двадцяти загонiв Гордої iмперiї Казея, потрапив пiд удар резерву Юлiя Цезаря. Його стрiмко перемелювали. Схоже, що тактика роздiльного бою себе не виправдовувала. Але як казав Капабланка: у поганому становищi всi ходи поганi!
   Полководець Ганнiбал вiддав черговий наказ:
   - А тепер знову згрупуватись!
   Немов окремi щупальця стиснулися, окремi групи стали сходитися на єдину систему. Подiбне маневрування дозволяло виграти час, але ситуацiю нiяк не могло переламати.
   Творець свiтобудов i колишнiй пiонер-партизан Марат, вийшов з депресiї i боровся, як i всi: спантеличено фанатизмом. Вiн i не думав, що може загинути. Точнiше, вже стiльки разiв дивився у вiчi смертi, що нiщо не могло його злякати! Бiй вигравався, вже накочувалась втома, бажання щоб, це якнайшвидше закiнчилося.
  А дiвчата носилися, трясучись своїми пружними бюстами, i тремтячи голими, засмаглими нiжками.
   Ось вiн вступив у бiй з другом еролоком, якийсь час вони маневрували, вiдстрiлювалися, а потiм розiйшлися.
   Хлопчик Марат кiлька разiв стрiляв, але через психологiчну втому, що накопичилася насамперед, потрапити не змiг. Противник теж був дуже виснажений. Взагалi не можна порiвняти "вiртуалку" iз реальним боєм. Все ж таки на навчаннях, як не було боляче, тебе не вб'ють, а в битвi можна загинути будь-якої митi. А значить стати марним для Батькiвщини.
  Що й пiдтверджують напiвголi дiвчата, якi голими колiнами миготять. I такi у них блискучi тiла, а шкiра бронзова i вiдливає перламутром.
  Ось це дiвча - до чого гарнi!
   Багато зорельотiв отримали пошкодження, бiльшiсть кораблiв втратили вежi, цiлi сектори та вiдсiки. Одних одномiсних тетралетiв було збито кiлька десяткiв мiльярдiв.
   Юнак-партизан увiмкнув голограму, намагаючись з'єднатися з напарникiв. Виникло гарне дiвчаче обличчя. Дiвчина, граючи бiцепсом засмаглої, оголеної руки, запитала Марата:
   - Чому ти такий сумний?
  Хлопчик-пiонер чесно вiдповiв:
   - У мене повний перебiр! Мабуть, лiмiт знищених ворогiв вичерпаний.
   Дiвчина сердито тупнула босою нiжкою, i дуже розлючено, i сяючи сапфiровими очима, вiдповiла:
   - Не журися! Стрiляй за убогими! Чи тобi їх шкода?
   - Не те щоб шкода, але якось стрiмко! Чорнодирно-вiдповiв хлопчик-партизан Марат, пускаючи з мови фiолетову блискавку. - Вiдчуття гiркоти магоплазми на губах!
   - Давай у цьому випадку воювати разом! Ось уяви: я i ти; одна компанiя! - запропонувала войовниця i вже вкотре покритий тупнула босою нiжкою.
   Хлопчик пiдспiвав:
   - Ти i я; одна компанiя!
   Голосочок дiвчини став набагато дзвiнкiшим:
   - У кожному морi чарiвностi!
   - У нас з тобою! - загарчав Марат.
  Дiвча босою нiжкою як уже в черговий раз вiзьме i тупне, i прокриче на всю горлянку:
   - Честь нашої Батькiвщини святе! Будемо трощити всiх ворога!
  Хлопчик-партизан пробулькал:
   - Я й не проти рубака! Хочеться з'їсти пирогiв!
   Хлопець та дiвчина розсмiялися; пiсля чого красуня з семикольоровою зачiскою (колiр веселки дуже модний) запропонувала, струснувши попередньо щiльними грудьми:
   - Давай атакувати в парi, у нас це краще вийде!
  Марат Казей погодився:
   - В парi! А отже, в ударi!
   Войовниця облизала губки, i знову як тупне босою, точеною нiжкою по порожнечi:
   - Квазарно! Чи не зафотонь у колапс!
   Удвох боротися завжди веселiше: Марат Казей погодився з вiршем стародавнього поета:
   Погано, коли ти один як сноб,
   Ти самотнiй, а ворогiв легiон!
   Навiть слона може з'їсти клоп,
   Якщо клопiв не один мiльйон!
  Дiвчина струсила розкiшними стегнами i додала:
  Чорний пояс, я дiвка спокiйна,
  I дуже я корова вiльна!
   Вони вступили в бiй, i спочатку все йшло добре, один за одним вони збили три колдолети. Робили це красиво, навiть витончено та з грацiєю. Марат Казей вiдчував натхнення поета-борця. Але ось сталося щось практично неминуче в подiбнiй вiйнi. Його напарницю вразили маго-преонновi заряди. Такий спалах, нiби кiнепростiр кольнув голка, i на мить виступила найяскравiша крапелька кровi. Потiм волога ганчiрка вакууму її безжально стерла. Найбiльша трагедiя за коротке життя юного бiйця! Гарну дiвчину, з якою хлопчик встиг потоваришувати, i навiть вдавався еротичним фантазiям: збили як муху! Та так, що вона навiть не встигла катапультуватись.
   Вразливому, i здавалося ще недавно всього лише босоногому, голодному пiонеру Марату Казею на мить забув свiй всемогутнiсть, дуже хотiлося кричати i плакати. Вiн важко придушив це в собi, але почуття виривалися назовнi.
  Хлопчик-партизан прорепетував:
   - Будь проклята вiйна! Погана тiтка та стерва вона!
   Хлопець у вiдчаї навiть пiшов на таран. Щоб закiнчити подiбно до Нестерту. Першому, хто виконав таран. Настав лютий випад. Але у противника, схоже, нерви виявилися слабшими. Ще раз доля зберiгала автора i молодого партизана Марата. Противник вiдхилився i був збитий. Подiбний успiх трохи заспокоїв хлопця.
   - А я думав, чорнодирно буде!
  Дiвчина-красуня Наташка тупнула босою нiжкою i прокричала:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога!
   Флот Грiзної iмперiї Алiси сильно притиснули, вiн явно гинув, здавалося, не буде, жодної надiї на порятунок.
   Ганнiбал клацнув пальцями: перед ним матерiалiзувався.
   - Що накажете командир! - Проспiла зброя.
   - Будь готовий будь-якої митi дезiнтегрувати тiло! - Наказ бувавий i вже один командир, що наклав на себе руки, на вигляд хлопчика, i вiдновлений у матрицi Гiпернета, точнiше вiдроджений в iндивiдуальнiй рiчцi часу. Та це Ганнiбал справжнiх, i тепер вiчно юний, i з двома очима з найгострiшим зором.
   - Слухаю! Хоча повинен попередити в цьому випадку, ви втратите здатнiсть здiйснювати командування! - Повiдомила немовби ця не зовсiм очевидна зброя.
   - Менi вже байдуже! -махнув Ганнiбал.
  У вiдповiдь з'явилася голограма дiвчини та пропищала:
   - А вiдповiдальнiсть?
   - Вiдповiдальнiсть? - Ганнiбал замислився: - Не знаю! Врятувати нас може лише диво, а чудес у всесвiтi не буває!
   Маршал-творець Алiса Селезньова розiгруючи святу простоту, помiтила:
   - У маговселенському просторi: iнодi бувають явища, що важко пояснити. Їх iнакше як дивом свiтобудови, не назвеш. Ви, певно, чули про таких?
   - Чув! Але ж на це розраховувати наївно! - вiдмахнувся Ганнiбал.
  Колишня Алiса логiчно помiтила, тупнула босою дiвочою нiжкою i проворкувала:
   - Хтозна! Ми ельфи дуже чутливi до магонормального впливу та рiзних катаклiзмiв. Ось я вiдчуваю, що щось: насувається на нас!
   Ганнiбал похитав головою:
   - Це, можливо, лише iлюзiя!
  Дiвча струсило оголеними грудьми i полуничними сосками, перевiривши:
   - Нi, дивись! Вже накотило!
   У цей момент справдi трапилося щось надзвичайне! Стрiлянина моментально стихла i невiдома сила пiдхопила зорельоти та фантоми. Пiдкоряючись невiдомому пориву кораблi i примари помчали в рiзнi боки. Це було незрозумiло, нiби незбагненно, велетенський Баба-Яга повела вiником, розкидавши армади, що б'ються, в рiзнi боки. Робилося це швидко, свiтло раптово померкло, але при цьому тиск вiд перемiщення був невеликий.
   . РОЗДIЛ Љ6
   Марат Казей та Алiса Селезньова виросли до розмiрiв у мiльярди свiтлолiт i уклали один одного в обiйми. Дiвчина зiтхнувши вимовила, цiлуючи в безбородий красивий личко хлопчика i її голосок був наче струмок:
   - Та ось так буває, проллєш океани кровi, а потiм вiдчуваєш, як до тебе невблаганно пiдкрадається совiсть.
  Марат Казей, який вбивав у минулому життi справжнiсiньких людей. Та хай фашистiв, хай навiть загарбникiв, жорстоких, як звiрi. Втiм, i партизани були ангелами. Вiн розумiв, що таке совiсть. I знав дiвчаток, яким гiтлерiвцi припiкали розпеченим залiзом босi п'яти, i ламали пальчики на ногах дiтей. I чого тiльки не встиг пережити за своє коротке минуле життя цей герой-хлопчик.
  Марат вiдповiдно кивнув:
   - Правильно сестра по зброї i побратимо по грi... Хоча ми будь-якої митi можемо все виправити i вiдмотати назад, але...
   Хлопчик змiнив свiй вигляд, припинившись у помаранчеву iстоту у виглядi мультяшки-мамонтенка, тiльки замiсть бивнiв буде квiтiв, а вуха начебто грамофонiв. Красиве i яскраве звiрятко Марат, розмахуючи маленьким хвостиком з напором вимовив:
   - Геть дорослiсть... Або ми збожеволiємо або провалимося в нiрвану! - Поки ми дiти за свiтовiдчуттям, то можемо все, а пробудження совiстi - перша ознака дорослiшання.
   Алiса Селезньова вiдiрвалася вiд колишнього пiонера-героя i блиснула очима, наче спалахнув секстильйон зiрок у кожному оцi. Могутня пара разом, перемiстилася опинившись на Землi.
   Тобто, що ранiше було планетою Земля. Люди, якi досягли всемогутностi, змiнили колишнiй свiт. По-перше, розмiрами планета стала кiлька сотень квiнтильйонiв парсекiв. По-друге, її структура вже багатошарова як у Кiндер-Сюрпризi. Тобто якщо ти входиш у планету, то перед тобою вiдкриваються новi створенi людьми свiтобудови. Кожне по-своєму чарiвне та неповторне. I так цi рукотворнi прошарки йдуть мiльйонами мiльйонiв безмежних вимiрiв.
   Алiса Селезньова зробила телепатичний запит сторожовому комп'ютеру:
   - У реальному минулому чи ще не перемiщенi в майбутнє особи?
   Машина, яка була скрiзь i нiде пронизувала разом все i нiщо, вiдповiла миттєво:
   - На жаль далеко не всi реальнi особи минулого вже перемiщенi в наше Надмиродання... Проте цей процес пiд суворим контролем. Але якщо вам цiкаво, можна вiдтворити абсолютно точний дубляж будь-якого земного та неземного iндивiда.
  Марат логiчно зауважив:
  - Я хочу зустрiтися зi справжнiми людьми! I не надто вiдомими, iз двадцять першого столiття.
  Гiперкомп'ютер охоче вiдповiв, срiблястим як передзвон дзвiночкiв голоском. А зверху навiть сяяли дiвчата-голограми, дивної краси:
  - Щойно вiдбулося перемiщення за iндивiдуальною рiчкою часу двох студентiв: юнаки та дiвчата загиблих внаслiдок бандитського розбирання. Хоча вони не прiоритетнi, дедалi частiше ми можемо дозволити собi отримувати не лише знаменитостi! Закон гуманiзму говорить: право на безсмертя маю всi люди, що колись жили на планетi Земля. I навiть можливо, будуть вiдродженi i зародки, якi стали жертвами абортiв, або викиднiв, або загинули разом iз матiр'ю!
  Марат вигукнув:
  - Колосально! Ще трохи i я зустрiнуся зi своєю сестрою Арiандою та мамою Ганною. Не можу дочекатися!
  Наташка Бiла вiдповiла:
  - Ну, тут процес такий, що треба встати в чергу! Першого за iндивiдуальною рiчкою часу витягли Юрiя Гагарiна, а потiм пiшли суперечки. Справдi, скiльки гiдних осiб. Ось наприклад я грала у пiдводну вiйну iз Жуль Верном. Вiн був вiдроджений ранiше за Олександра Дюма. Так цей Сашка, який активно використовує лiтературних негрiв i автор "Трьох мушкетерiв" образився:
  - А чому Жюль мене випередив?
  Маша Бiла вiдповiла:
  -На це була дотепна вiдповiдь - Жуль Верн просунув науку, а твої мушкетери опустили мораль.
  Марат, смикаючи вушками, запитав:
  - Їм довго летiти сюди?
  Наташка хихикнула i помiтила:
  - Через Гiпернет перемiщуються миттєво!
   Алiса Селезньова набула вигляду колосальних розмiрiв рояля з комп'ютерною клавiатурою i програла мелодiю.
   Перед ними постали юнак та дiвчина. Найзвичайнiшi студенти двадцять першого столiття, якi загинули внаслiдок бандитського розбирання. Причому цiлком випадково, хоча 2021 року кримiнальна обстановка в Росiї загострилася, а країною прокотилася небувала за масовiстю хвиля протестiв. Особливо бурхливих пiсля вкрай сумнiвних за результатами виборiв у Держдуму.
   Симпатичнi хлопцi - юнак та дiвчина зi свiтлим волоссям, розгублено оглядалися. Аж надто сюрреалiстично виглядало мiсце, де вони опинилися.
   Звичайно, мiсто, яке розкинулося перед ними з будинками, то у виглядi рiздвяних свiчок на тортi, то нiби старовинних люстр з дорогоцiнними вiзерунками i завитками, що неслися з сотнi тисяч кiлометрiв, вражало. А взагалi будiвля у виглядi вкритого сусальним золотом i чимось яскравiшим i фарбуючим дiамантiв ультрасучасного танка з десятьма дулами, з яких викидаються слiпучi феєрверки, здатне потрясти i авангардиста. Але найголовнiшим дивом було небо. Чого на ньому тiльки не було, замiсть звичного Сонця. Ось дiвчинка, що нюхає троянду, що сяє всiма квiтами, ось хлопчик ловить сачком метеликiв, ось юнак, що мчав на самокатi, а потiм самокат як наказ чарiвної палички разом звертається в гоночний з крильцями автомобiль. Причому колеса теж змiнюються кольору i форми, стаючи то крендельками, то пончиками. А ось видно, як покрита рожевими i блакитними квiтами жоржин i орхiдей, пантера полювати на лань готова пустити в хiд свої зуби, що дають свiтло. На небi цiла вистава: справжнє кiно, а саме мiсто химерне i по казковому прекрасне. Тут були будiвлi i у формi тортiв, тiстечок настiльки складних i химерних, що здавалося незбагненним дивом, як вони, всякого, роду архiтектурних локонiв i глянсових кучерикiв. Пiдвiснi зади, фонтани, що били всупереч законам природи на десятки кiлометрiв, феєрверки, що безперервно вивергаються, i багато iншого. Суцiльнi рiзнокольоровi каскади iз супердорогоцiнного камiння. Взяти, наприклад спорудження з матерiалу дорожче за рубiн, на його сяйво навiть дивитися боляче.
  Багато будинкiв взагалi не мали певної форми i були рослинного походження, а iншi не тiльки формою i зовнiшнiм виглядом, але й рухами тiла скидалися на тварин. У хлопцiв зарябiло вiд такого калейдоскопiчного достатку. Одна зi споруд поскакала як кiнь, потiм стрибнуло, вгору кинувшись як ракета в небо, зникла бездонному просторi. Потiм з'явилося ще десяток, газелей з широкими вiкнами-iлюмiнаторами на черевi, вони вистрибнули, як чортик iз батарейки потiм зiбралися в кiльце, сплели тiла, утворивши вiнок.
   У Марат Казей, що розвинувся, чиї здiбностi зростали в геометричнiй прогресiї, читаючи їх думки, заявив з iронiєю:
   - Та нi, це глюки... Одне з найазбучнiших мiсць, де дiти творцi свiтобудов втiлюють свої фантазiї.
   Нововiдроджена дiвчина безневинно посмiхнулася, i з придихом вимовила:
   - А ми вже дорослi... - Це що на кшталт раю?
  Наташа i Машка вважали за краще стати невидимими. А чим зайнялися два безсмертнi хлопчики Аркаша та Олексiй поки що не ясно. Може, ще не догралися у космiчну вiйну.
   Алiса Селезньова у своєму яскраво-алом iз золотими та алмазними блисками та прикрасi костюмi войовницi, приблизно, такої як мають виглядати принцеси з роду ельфiв, хихикнула:
   - Нi ти тривiально принаднiсть... Не рай, а наче Гiпер-раю... Зрозумiло, що казочки Бiблiйнi не для тебе!
   Дiвча знизала плечима i знiяковiла, тупнувши босою, точеною нiжкою по дiамантовому покриттю:
   - Та нi... Я якраз зi своїм другом хрещена в церквi Адвентистiв Сьомого Дня i менi здається бiс мене спокушає...
   Марат Казей, у минулому життi, войовничий атеїст, i затятий пiонер-богоборець, хихiкнув:
   - Якщо факти проти нашої вiри нехай гiршi для фактiв! - Хлопчик змiнив вигляд на грiзного архангела, але голос залишив колишнiм, дзвiнким. - Чудово! Дуже до кварку чудово!
   Юнак, озирнувшись ще раз i ущипнувши про всяк випадок себе, спокiйно промовив:
   - А я теж з чого нам так сильно вiрити, тому, чого навчає якась секта... На якiй пiдставi?
   Дiвчина машинально вiдзначила:
   - Бiблiя каже...
   Тут Марат весело перебив:
   - Бiблiя ... - Хлопчик прийняв образ чортяка-альбiноса, грюкнув у долонi. I всi четверо надали, бiля величезної, розмiрами, з десяток Еверестом книжки. Хлопчик-партизан вимовив, показавши на блискучу в зiрках обкладинку i прикраси книги, що горять гiперплазмовим полум'ям:
   - Ось це Бiблiя... Як щодо того, щоб вiдвiдати бiблiйнi свiти?
   Дiвчина здригнулася i шепнула:
   - Ви в натурi ангели?
   Тут уже засмiялася Арлекiнада:
   - Бери сестра вище! Ми творцi свiтобудов!
   Юнак вилупив очi:
   - Ви боги iнших свiтiв!
   Марат Казей змiнивши зовнiшнiсть, прийнявши вигляд кiношного Гаррi Поттера, в цилiндрi вiдповiв:
   - Нi! Ми люди далекого для вас майбутнього! - Юний чарiвник, випустивши потiк енергiї з чарiвної полички, вiд чого Святе Письмо виявилося, миттєво розкритим, запропонував. - Може, хочете побачити поєдинок мiж Давидом та Голiафом?
   Юнак несподiвано заперечив:
   - Не варто... У кiно дивився... Розкажiть нам краще про ваш свiт. Це так незвичайно.
   Алiса Селезньова цiлком резонно вiдповiв:
   - А навiщо балакати... - Краще показати!
   Пахнуло, на мить хлопцi виявилися залитi гiпер-принцепс-плазмою, навiть у нових тiлах вони вiдчули жар. Потiм усе швидко спало, i вони опинилися за реальнiстю. Втiм, новий був абсолютно порожнiм, було видно, що святяться зiрки i миготять планети. Але данi зiрки та планети швидше нагадували глибоководних риб, нiж реальнi небеснi тiла.
  Марат Казей, що перетворився на десятирукого, крилатого робота, вказав на десяток крихiтних, мляво блискучих, згусткiв матерiї:
   - Ось це вихiдний матерiал для створення принципово нових всесвiтiв.
   Алiса Селезньова звернулася до босоногої, золотоволосої феї, у бiлому платтi з блакитними волошки. Красуня тупнула голою п'ятою, вiд чого пiшли блискавки по вакууму, i цвiркнула впродовж:
   - Ви будете враженi, але й у вихiдному матерiалi, який конструює iнший свiт, абсолютно немає нiчого особливого. Така ж матерiя, як у iнших створених свiтобудовах.
   Марат Казей знову змiнив вигляд. Тепер це був хлопчик пастух, у ошатному нацiональному начебто українському святковому сiльському одязi. Його босi, засмаглi нiжки крокували напiвпрозорою травою, що розсипалася по порожнечi. Хлопчик виглядав як сiльський оголець на купальському святi з батогом у руках i коричнево-червоним обличчям, з чистою шкiрою, i бiленьким, блискучим волоссям. У руках усипаний рубiнами i смарагдами батiг, який зовсiм недоречно виглядав на фонi, босих, закочених по колiна нiг, простiй сорочцi та штанях на голе тiло.
   Хлопчик-Творець i колишнiй пiонер-партизан вказав батогом у порожнечу:
   -А ось це вибите лiмiтне мiсце на створення свiтобудов. - I усмiшка на весь рот. - Звичайно, жодних лiмiтiв у просторi, в принципi, бути не може, розширювати можна до нескiнченностi. I ще дещо. - Вiн вказав на дзеркальний багатогранник, що миттєво виник на його протягнутiй долонi. - мульти-гiпер-принцепс-плазмовий комп'ютер, який допоможе нам здiйснити перетворення.
   - Так у нього немає кнопок! - звернула увагу Дiвчина з числа вiдроджених студенток. Вона була приголомшена опинившись пiсля насильницької смертi, навiть не в Бiблiйному раю, а надлюдському Гiперраю.
   Пiсля цих слiв квазiвсемогутня пара голосно розсмiялася, i вони синхронним хором вiдповiли:
   - Всi накази вiддаються телепатичним шляхом, ми думатимемо творити матерiю.
   Хлопець глянув на себе. Вони виглядали як у момент катастрофи в дешевому молодiжному одязi, кросiвки, джинси-варенята. У хлопця ще не росла борода, вiд чого вiн здавався пiдлiтком, з гарними правильними рисами обличчя. А його подруга була теж дуже гарна. Мм-так, вона пiсля перемiщення взагалi стали писаною, красунею, хоч у кiно знiмайся. На будь-якому подiумi свiту за таку заплатять мiльйони. Тiльки ось кросiвки з її нiжок зникли, i її нижнi кiнцiвки босi, але вiд цього ще сексуальнiшi та спокусливi.
   Його напарниця iз захопленням помiтив:
   - А ти Гоша такий, прекрасний став... Не можу вiд тебе вiдiрватись очима.
   Юнак вiдповiв подрузi:
   - I я зiзнатися вiд тебе Людмила погляд вiдвести нема сил!
   Марат Казей з усмiшкою кивнув:
   - Трохи вас люди майбутнього пiдправили... - Хлопчик-Творець посмiхнувся, тож зуби свiтилися яскравiше за прожектори. - Ми любимо все гарне. Ось на вiдмiну вiд Єгови, який хоч i створював свiти з гарними квiтами, але спотворював самий колiр свiтобудови - людей!
   Людмила почервонiла i поспiшила перевести розмову в iншу площину:
   - Це все чудово, але розкажiть нам хоча б загалом, як вiдбувається сам процес. Ось цi згустки енергiї вони особливi?
   Алiса Селезньова скептично похитала головою:
   - Для вакуумноголових повторюю! Це звичайнiсiнька гiперплазма, iнший всесвiт можна створити з практично будь-якої матерiї.
   Хлопцi розгублено, наче зайцi в потоцi свiтла переглянулись i вигукнули:
   - Оце диво, не ймовiрно!
   Марат Казей негативно замотав головою:
   - Це ще не диво, i навiть не чверть дива! Ось зараз ми почнемо вiддавати уявнi накази, не так, звичайно ж, мислячи, як людина, але...
   Алiса Селезньова єхидно, помiтила:
   - Розмножити матерiю просто, структурувати її, зробити мислячою, живою, красивою, а не нагромадженням атомiв, незрiвнянно складнiше!
   - Саме так! - Студент Георгiй не особливо подiляв цей оптимiзм - з нiчого виникає матерiя, що може бути чудовiше. Навiть зрозумiти таке...
   Людмила пiдстрибнула, зависнувши повiтрi, i проспiвавши:
   Все неможливе, можливо у свiтi знань,
   Любити науку це найкраще покликання!
   А хочеш зробити з фотона сто всесвiтiв,
   Служи знанням ти з пристрастю незмiнною!
   Алiса Селезньова пiд блимнувши їй у вiдповiдь( наша людина, ось що означає молодiсть моментально перебудувалася!), вiддала уявний наказ, багатогранник прийшов у рух. Марат Казей здавалося б, як би зосередився, та заодно його вуста вивергали потоки слiв:
   - Насправдi в умiннi творити матерiю немає нiчого потойбiчного чи мiфiчного. Вже наприкiнцi ХХ столiття вченi на прискорювачах навчилися розганяти i зiштовхувати частки. Причому спостерiгався дивовижний феномен, вони розпадалися на уламки з ще бiльшою масою, нiж колишня речовина. Тобто ще бiльш давнi часи, нiж ви народилися, було встановлено, що енергiя народжує матерiю.
   - Але ж де взяти стiльки енергiї. - спитав, спантеличено моргаючи, Георгiю.
   Алiса Селезньова, заливаючись солов'ям, почала пояснювати:
   - Її можна витягти з атома, або навiть дрiбнiшої частинки. - Дiвчина-Богиня нехай навiть у можливостях вiртуалки, випустила зображення з безлiчi проекцiй рiзних кристалiчних ґрат. - Наприклад, при злиттi п'яти атомiв водню виникає один атом гелiю, а решта розлiтається на фотони. Це всiм вiдома термоядерна реакцiя.
   Хлопцi не втрималися вiд смiху.
   - Та пам'ятаємо, ми це у школi проходили.
   Марат Казей грайливо заспiвав:
   - Тiлi-тiлi, тралi-вали! Це ми не проходили, це нам не ставили!
   Алiса Селезньова раптом начепила на кожне дуло своєї голови-вежi пенсе, i вкрадливо продовжила:
   - Для свого часу термоядерна реакцiя видiляла велику енергiю, її ще називали сильною взаємодiєю. Вона в сто перевершувала наймасовiшу у всесвiтi електромагнiтну енергiю. Є ще енергетичнiше вигiдна анiгiляцiйна реакцiя. Це коли мiж собою стикаються атоми з рiзними зарядами, причому iснує закономiрнiсть, чим бiльша питома атомна маса речовини, тим значнiше видiляється енергiя. Якщо, наприклад, використовувати антизалiзо, то енергiї видiлитися бiльш нiж тисячу разiв бiльше, нiж при термоядернiй реакцiї, а фотони розлiтатимуться майже в п'ять разiв швидше за швидкiсть свiтла.
   - Колосально! - промовила Людмила.
  Танцюючi в космосi дiвчата в бiкiнi, люто тупнули босими нiжками.
   Марат Казей iз хитрою вiдзначив:
   - Але це ще залежить вiд напрямкiв векторiв у кiнепросторi... Думаю вам не варто лiзти в нетрi Надфiзики!
   Згустки енергiї тим набухали i переливалися, було видно, що там протiкає процес. Їхнi форми змiнювалися з калейдоскопiчною швидкiстю, але в той же час все одно здавалося, що маленьке звiрятко спить.
  А мiж ними танцювали напiвголi, дуже фiгуристi з розкiшними стегнами дiвчата.
   Алiса Селезньова i далi всаджувала:
   - Найголовнiшою для нас проблемою було те, що антиматерiю дуже важко отримати, але тут на допомогу прийшло найважливiше вiдкриття росiйських учених, а саме вони навчилися завдяки поєднанню, кiлькох радiацiйних з рiзними iзотопами та магнiтних з використанням надпровiдникiв полiв розкладати тривимiрний простiр на iншi вимiри. Спочатку їх було шiсть, потiм дев'ять, а потiм ставало все бiльше, головне тiльки для стабiльностi матерiї, щоб їхнє число було втричi. З їхньою допомогою було легко вiдтворити гiперкороткi хвилi i змiнити заряд у матерiї, майже не витрачаючи енергiї. Це був наш перший скромний крок на шляху до влади над силами природи.
   Десять куль стали розбiгатися один вiд одного, при цьому виростаючи в розмiрах i стрiмко змiнюючи променi, що вивергаються, багатоликого спектру. Сприймати їх незбагненно стрiмкi рухи вдавалося лише оскiльки воскреслi з мертвих самi мали гiпертiла.
   Слово взяв (розмовляючи хлопчик-творець i колишнiй пiонер-партизан не переставав керувати процесом) грайливий Марат Казей:
   - Коли людство оволодiло таємницею створення антиматерiї, у нього з'явилося нове потужне джерело енергiї, використовуючи рiзнi сумiшi та каталiзатори, вдалося створити випромiнювання, що розкладає простiр на дев'ять вимiрiв. I тодi ми, копнувши ядро атома глибше, вирiшили досягти розриву глюконних струн i злиття кваркiв. Це при використаннi дев'яти вимiрювань та спрямованої дiї надпотужного лазера було вже реальним. Нова реакцiя, подальша еволюцiя термоядерного процесу, богатир з дуже короткими руками. Ось тодi i з'явилася вперше гiперплазма - шостий стан матерiї. Два, а ще краще чотири кварки зливалися в один, i видiлялася енергiя в кiлька мiльйонiв разiв бiльше, нiж при термоядерному процесi. Але це було не все! Потiм коли було отримано вiсiмнадцять вимiрiв, вдалося розкласти кварк на складовi частинки преони i досягти їх злиття. Подiбна реакцiя перевищувала термоядерну у сто мiльярдiв разiв. Для наочностi один кiлограм подiбної речовини пiд час вибуху здатний розколоти земну кулю. Далi було вiдкрито тридцять шiсть вимiрiв i, розклавши преон, на оригоди, вдалося досягти їх злиття, це гiпербогатир видiляв енергiю вже в квадрильйон разiв бiльше, нiж вiд злиття атомiв водню. Потiм уже сiмдесят два вимiри злили фарццан, енергiя зросла ще десять тисяч разiв. Це вже стiльки, що один атом водню здатний пiдняти дорослу людину на сто метрiв нагору.
  Дiвчата на пiдтвердження таких слiв, дружно тупнули босими, витонченими нiжками.
   Людмила, округливши очi, вигукнула:
   - Ого, це як у матрьошку. Вiдкриваєш одну частинку, а за нею з'являється iнша ще дрiбнiша.
   Марат Казей у вiдповiдь зробив свої очi у виглядi залiзничного розмiрами зi стадiон (Як здавалося хлопцям-попаданцам, насправдi стало навiть бiльше!) Лужники, а за формою зiрка з десятьма гранями. А голос, взагалi жахливий, немов виття пса з каналiзацiйного люка:
   - Нескiнченнiй матрьошцi, кiлькiсть вимiрiв зростала в геометричнiй прогресiї, зростала й енергiя. Коли кiлькiсть вимiрiв перевищила мiльйон, один атом став видiляти енергiю подiбну квазару - зiрцi-гiганту в квадрильйон раз яскравiше Сонця.
  I напiвголi дiвчата струснули диньками грудей з полуничними сосками на знак пiдтвердження.
   - Ого, це неможливо! - Людмила сплеснула руками.
   - Але це лише енергiя, одна велика бомба, здатна пiдiрвати всесвiт! - вигукнув, сплющивши руками Георгiй. Вiд бавовни з'явилося кiлька метеликiв iз головами симпатичних змiйок. - А як ви структурували матерiю?
   У розмову знову вступила Алiса Селезньова:
   - О, дуже просто! Важливим винаходом було вiдкриття стабiльної гiперплазми. Уявiть матерiю її шостою, сьомою. А ще бiльш високий рiвень принцепс-плазма: восьмий, дев'ятий, десятий вид рухається квiнтильйони квiнтильйонiв разiв вище швидкостi свiтла. Ну, що з цього можна витягти. Виявляється, енергiю гiперплазми i принцепс-плазми можна приборкати як електрику, для цього знову потрiбно використовувати багатовимiрний простiр i гiпергравiтацiйнi поля - тобто природна сила гравiтацiї була незбагненна кiлькiсть разiв, збiльшена надсильною взаємодiєю.
  Дiвчата на пiдтвердження тупнули своїми босими, точеними, дуже спокусливими нiжками.
  Свого роду на суперконя знайшовся надiйний хомут. Нам вдалося запрягти надпотужну конячку, пiдкоривши її людинi. Завдяки цьому тепер рiзновиду гiперплазми, принцепс-плазми використовують i в комп'ютерах та машинах усiх рiвнiв i навiть у наших тiлах. Є стабiльна та ультрастабiльна гiперплазма, холодна, суперрухлива, багаторiвнева, з безлiччю вимiрiв, з практично нескiнченною кiлькiстю iпостасей. Ми отримали безсмертя завдяки контролю над гiперплазмою. А тепер навчилися розлогий простiр, перетворювати енергiю на матерiю. Причому будь-яку зберiгаючи розумний початок. Тут нема нiякої мiстики наука. Тепер з грiзною клекоче гiперплазмою i принцепс-плазмою впоратися дитина, навiть немовля. Ми дiти нової епохи маємо вроджену здатнiсть здiйснювати принцепс-гiперплазмокiнез. Тобто керувати всiма видами матерiї. Ось i тепер дивись, як мрiя втiлюється у реальнiсть.
   Справдi, здавалося, це виплеснувся потiк божественної сили, з якою незрозумiло величезною швидкiстю виросли кулi. Вони заповнювали все i вся, розкидаючись на трильйони парсекiв. У мiру розширення цi ультрам'ячики ставали дедалi прозорiшими, було видно, як створюються i структуруються зiрки, квазари, планети. Це вiдбувалося швидко, феєрично прекрасно, стрiмко, як у багаторазово прискоренiй кiнозйомцi, але з таким неймовiрним насичення рiзними випромiнюваннями та вiдтiнками, що не пiд силу вiдтворити жодну комп'ютерну графiку.
   - Неможливо собi уявити, одразу формувати стiльки свiтiв та ще й збалансувати всi константи! - Людмила грюкнула руками, ще при цьому нiгтики її кистей заблищали, яскравiше Чумацького Шляху.
   - Це для нас не важко, допомагає гiперкомп'ютер, вiрнiше навiть цiлi мiрiади надпотужних, але дуже крихiтних комп'ютерiв у наших тканинах. - Впевнено, до снобiзму. Як само собою зрозумiле сказала Алiса Селезньова. - Його швидкодiя виражається такою цифрою, що якщо подiбне її записувати прописом, де кожен знак розмiрами з мiкрон, двадцять п'ять разiв числа обiгнутий екватор такої планети як стародавнiй Юпiтер.
   - А чому десять всесвiтiв? - Хлопчику-студенту Георгiю стало цiкаво.
  Дiвчата струсили розкiшними стегнами, i їхнi голi п'ята, вибили iскри з атома.
   На цей пояснював, що вiчно нiс носа не в свої справи Марта Казей:
   - Тому що нашi створiння смертнi i пiсля загибелi їхньої душi перемiщуються в наступне свiтобудову, зберiгаючи пам'ять. Потiм пiсля чергової смертi в iнший всесвiт i лише в десятiй, у свiтобудовi, що втiлює все найкраще: найкращi з них знайдуть безсмертя.
   Студент зрадiв, i скеля зуби вигукнув:
   - Це спритно, так, мабуть, краще, нiж рай, пекло чи нiрвана. А тепер може, розглянемо твiр ближче.
   - Давай! Ми не проти, бiднi хлопцi! - хором вигукнули творцi свiтобудов.
  Дiвчата продовжували танцювати, граючи красивими м'язами своїх засмаглих тiл.
  Всесвiти продовжували структуруватися, перша з них нагадувала нормальну людську композицiю: круглi свiтила, цiлi планети, що нагадують кулю, трохи сплющену до полюсiв. Тiльки зiрки були ще молодi, бiльшiсть фiолетовi та ультрафiолетовi, але серед них зустрiчалися й жовтi, червонi, оранжевi, зеленi. Розташовувалися вони густо, мабуть, щiльнiше, нiж у людському всесвiтi. Були виднi окремi галактики їхнього скупчення i надскоплення. Видовище вражаюче!
  Причому i дiвчата, приголомшливi красивi, i у них зачiски надзвичайно химернi.
  . РОЗДIЛ Љ7.
   - Тут зiрок секстильйони, як гарно. Ось чи є на них життя? - Запитав, вiдчуваючи явний сумнiв Георгiй.
   Марат Казей зневажливо пирхнув, його тiло змiнилося i стало у виглядi лицаря в бiлих обладунках:
   - Звичайно, є, ми створили гiперноосферу. Вона вже зароджується.
   Людмила скептично свиснула:
   - I скiльки нам знадобиться рокiв? Мiльярди?
   Обидва творцi свiтобудов хором вигукнули:
   - Нi, значно менше! Ми господарi часу i можемо прискорювати або сповiльнювати його. Найпростiшi форми життя вже зароджуються вiдразу у багатьох свiтах. Ми, даючи телепатичнi команди, може коригувати тi чи iншi форми життя. Наприклад, цей свiт буде розумним, а iнший навпаки незайманим. Первинний всесвiт схожий на той, яким ще недавно був наш. У нiй i буде перший рiвень життя розумних iстот.
   - А в наступних? - Георгiй зробив крок по простору, що брязкає пiд м'якими кросiвками.
   Марат Казей, що став надмiрно самовпевненим, терпляче вiдповiдав, йому навiть подобалася роль вчителя:
   - Туди вони перейдуть пiсля смертi у першiй сферi. Тобто кiлькiсть народжених прямо пропорцiйна кiлькостi померлих.
   Людмила зауважила:
   - У цьому випадку багато родин можуть залишитися бездiтними.
   Тут уже подала голос Алiса Селезньова:
   - Ну, нiчого, я подумаю, спочатку ми хотiли ввести, як i давнi часи Землi, старiсть та хвороби, а потiм подумали, що це дуже неприємно та боляче. Тому живi iстоти помиратимуть, не старiючи i не хворiючи.
  Людмила сердито тупнула босою нiжкою:
  - Старiсть це жахливо, але вам не видно цього!
   - Це прогресивно! - пiдтвердила, ворушачи вiд радостi важкими золотими локонами волосся Алiса Селезньова. - Нас жiнок засмучують зморшки, менi якось снився страшний сон, наче я старенька. Ох, як це жахливо, я прокинулася в холодному потi, i менi здавалося, що менi все болить.
   - Погано, так з людей знущатися, я ось особисто мрiяв померти молодим, сповненим сил, бажано в бою. - З пафосом новобранця, що йде на фронт, сказав Георгiй. А потiм, трохи знiяковiвши, додав. - Але свiт, у якому однi дiти та юнаки нецiкавий.
   - Ну чому однi юнаки? Тут трохи гнучкiша, зовнi вони змiнюватимуться приблизно до тридцяти людських рокiв, а може трохи бiльше й у п'ятдесят. Якщо вони матиме таке бажання. Адже це ще не старiсть особливо при мiцному здоров'ї. - сказала, скеля iкла Алiси Селезньовi, що виросли з широких танкових дул. - Я ж знаю, не всi хочуть виглядати як дiти, але має бажання залишитися на вигляд пiдлiтком, то це його право. - Твориця свiтобудов замiнила iкла на паперовi валютнi купюри рiзних країн. - А кому подобатися солiдний вигляд з великою сивою бородою, то i йому ми не вiдмовимо. Зовнiшнiсть немов у косметичному залi - за бажанням!
   - П'ятдесят рокiв найбiльший розквiт чоловiка та державного дiяча. - вимовив з натугою Георгiй. - Я ось помiтив, що це зазвичай i розквiт полiтикiв. Зокрема, у цьому вiцi Петро Перший довiв Росiю до пiку могутностi.
   Людмила з хитрою помiтила:
   - А ось є цiкавий феномен, всi володарi, коли перебували при владi надто довго, пiд кiнець керували гiрше, нiж спочатку. Якось псує владу людини, робить її...
   Алiса Селезньова з хитрою росомахи помiтила:
   - Якщо ти маєш на увазi Творця нашого свiтобудови, то нам про нього нiчого невiдомо. Можливо, навiть нашої всемогутностi недостатньо, щоб вийти на зв'язок iз власним Батьком без Його згоди.
   -Давайте ближче подивимося iншi всесвiти! - Запропонував, змiнюючи темну розмову Георгiй, що стала слизькою.
   Взявшись за руки, вони полетiли. Iнше свiтобудова була несхожа на попереднi, але сильно скидалася на ультрасучасну землю. I якщо на другому всесвiтi все це обмежувалося трикутними та багатокутними зiрками та квадратними планетами, то в iнших свiтобудовах панував досконалий дурдом. Живi i розумнi зiрки гуляли самi по собi, свiтила-корови мукали, вовки за ними полювали, планети танцювали, птахи гасали за комахами, тобто панувала подоба хаосу. А якщо це були ще не птахи, а наприклад гiбрид шулiки та самоскида чи пантери, дикобраза з полуницею?
   Людмила несмiливо запитала Алiсу Селезньову:
   - А як можна жити за такою безладно рухомою планетою?
   Дiвчина-творця дуже образно пояснила:
   - А тому що блохи живуть на конi, що скаче. Адже не вмирають вiрно, так i розумнi iстоти: чудеса еволюцiї - використання гравiомагнiтiв.
   Кожен новий всесвiт вiдрiзнявся вiд попереднього все бiльшим розмаїттям
   форм зiрок, у тому числi навiть виникали акули i динозаври неймовiрних змiн. Увагу Георгiя привернув колючий слон iз чотирма рожевими хоботами та астрами на кiнцях. У кожному хоботi було затиснуто трубою, i що неймовiрно для вакууму вивергалася музика.
   - Слон грає на трубi, зате звуки пристойнi. - здивувалася в сотий за рахунком раз Людмила.
   - Тут i зiрка-ведмiдь на контрабасi ставить концентри. - вiдповiв Георгiй. - Та якби це просто ведмiдь, а то сюрреалiзм на сюрреалiзмi.
   Справдi ведмiдь iз тулубом самовару, мавпа всерединi якої крутилася платинова з топазами дзиґа, жираф iз пiр'ям павича та кiнцiвками краба, цап, змiшаний з кавуном квiткою петунню, влаштували квартет. У цьому вони постiйно змiнювали тембр мелодiї. Планети виконували повiльний еротичний танець. Багато хто з них випускав обручки, i це виглядало красиво.
   Численнi зiрки та планети нагадували цукерки з яскравими обкладинками. Iнодi з'являючись, страшнi хижаки з оскаленими пастями, що нагадують зубастикiв. Тiльки довгi плавцi, немов у пелюстках райських квiтiв. Великi iкла, шипи в ротi, вони нанизують цукерки i зi смаком жують їх.
   - А це вже зайве! - сказав, не перестаючи дурiти i змiнювати свої форми Марат Казей. - Таких виродкiв треба зачесати.
   У космосi разом з'являються рiзьбленi, наче огорожi королiвських палацiв клiтини, прикрашенi дорогоцiнними камiннями. До чого прикольно вони носилися за чудовиськами, наздоганяючи їх. Було видно, як витканi з павутини пастки, проковтують монстрiв, укладаючи їх пiд варту.
  Воскресенi з мертвих юнак i дiвчина вигукнули:
   - Не дамо пожирати iншi свiти.
  Дiвчата дружно прокричали, пограючи м'язами преса:
   - Це ж правильно разом з ними гинуть розумнi iстоти.
   В останньому десятому всесвiтi, бiльшiсть зiрок були у формi чарiвних дiвчат i прекрасних юнакiв. Вони виконували щось подiбне на "Лебедине озеро". Iншi грали у складну гру, завдавали ударiв ногами та мечами по круглiй субстанцiї. Гарний як безлiч тварин, квiтiв та рибок в однiй особi. Вона розлiталася, прямо у вакуум з'являлися кiльця, при попаданнi вони змiнювали колiр. I дiвчата, i юнаки грали у цю незрозумiлу гру з ентузiазмом. Здається, i так яскрава зiрка, а очi гравцiв горiли ще яскравiше.
   - Це магобофол! - пояснив i сам, переливаючись усiма кольорами вiдтiнкiв дiаманта пiд променями мiльйона Сонцiв Марат Казей. - Вiн набагато складнiший i зовсiм непередбачуваний - еволюцiя стародавнього футболу.
   - Не погано! - Георгiй наблизився до поля.
   Але тут його вiдвернули: дiвчата стали виконувати канкан, закидаючи голi чудовi, у досконалому еротизмi нiжки. Георгiй ще бiльше пожвавiшав, видовище блискучих красунь заворожувало.
   - Тобi подобатися? - запитала Алiса Селезньова.
   - Звичайно, це не забуто. - З придихом, настiльки вiд хвилювання важким, наче його опустили на дно океану, промовив юнак.
   - Тут i хлопцi чудовi. - пiдтвердила Людмила.
  Алiса Селезньова проспiвала, посилаючи на всi боки рiзнокольоровi пульсари:
  - Хлопцi, хлопцi - це в наших силах,
  Землю вiд пожежi вберегти.
  Ми за мир за дружбу, за посмiшки свiту,
  За сердечнiсть зустрiчей!
   Марат Казей раптом перестав калейдоскопiчно змiнювати вигляд, а обернувся на справжнього Геркулеса. Не такого, яким його зобразили в цiкавiй, але зовсiм неправдоподiбнiй Голлiвудськiй версiї, а саме гори жахливих за розмiрами м'язiв, що перекочують кулями. Тепер це вже був не хлопчисько, втiм, Сферо насправдi жив вiдразу в багатьох мiльйонах тимчасових потокiв, i його малолiтнi заскаки, пов'язанi не з вiком, а станом душi, що шаленiла з жиру вiд всемогутностi i вседозволеностi. I голос низький, немов у неосяжних багатирських грудях, прихований цiлий церковний хор:
   - А хочете з ними зайнятися коханням? Ми можемо це зробити.
   - Це так незвичайно. - сказала Людмила. - Треба подумати.
   Одяг i шкiра зiрок переливалася всiма кольорами веселки, вiрнiше їх спектр був ще багатшим за мiльйони неймовiрних вiдтiнкiв, описати яких не може не один художник. Потiм розбитi на пари свiтила повiльно роздягалися. Витонченими рухами вони скидали одяг. Космiчний стриптиз викликав змiшанi почуття: тремтiння i збудження, веселощi та сором. То таке масове видовище не могло залишити нiкого байдужим.
   Людмила млосно, густо червонiючи вiд сорому, простогнала:
   - Хiба це не грiх?
   - Iз зiрками немає! - громовим голосом проревiв Марат Казей. - Нiде немає заборони, у жоднiй з книг, що нашi предки вважали одкровенням небес, на секс зi свiтилами.
   - За буквою немає, а за духом. - ледь чутно прошепотiла Людмила.
   Тут у розмову мелодiйно вступила Алiса Селезньова. Вона говорила дуже переконливо, незважаючи на всю м'якiсть тону:
   - Згадайте слова Христа: Заповiдь нову вам даю - та любiть одне одного! Немає нiчого грiховного в чистому та непорочному сексi.
   - А моя цнота? - Особа Людмили стала червонiшою за стиглу вишеньку. Георгiй теж нервово здригався.
   - Вона вiдразу вiдновитись ти цього навiть не вiдчуєш, я маю на увазi неприємних вiдчуттiв. Адже це справжнiй гiпертрах! - Алiса Селезньова зробила нудотно-солодку фiзiономiю.
   Для юної незаймана спокуса була занадто велика. Тим бiльше, пiсля того як Марат Казей i Алiса Селезньова, граючи створили вiдразу десять велетенських всесвiтiв (а Єгова на одну Сонячну систему витратив шiсть днiв!), їхнiй авторитет став майже божественним. А сперечатися iз богами не хочеться.
   - Ну, що давайте! - дружно махнули руками вчорашнi студенти
   Оскiльки зiрки були величезнi четвiрка, вiдважних астронавтiв разом зросла в мiльйони i мiльйони разiв. Потiм хлопцi розлетiлися по парах. Марат Казей та Алiса Селезньова впевненi, для них уже немає таємниць нi в чому, що колись було вiдомо людству. Абсолютнi знання i сила всемогутнiй, лише один iз численних способiв доставити собi задоволення. Але невиннi, чистi незаймана Георгiй i Людмила, навпаки, дiяли дуже несмiливо. Спочатку їм хотiлося просто потанцювати. Юнак узяв зiрку за руку, вiн вiдчув жар її шкiри, хлопця разом пронизала еротична хвиля. Поклавши руку на її оголену талiю, Георгiй пустився в танець, вiн був так сильно збуджений, що в тiлi здавалося, що зароджується виверження вулкана в мiльярд Кракатау. А запах свiтила, всi цi випромiнювання, гравiоплазми, магоплазми, принцепс-плазми, кiнез-плазми та iнших ароматiв зiрки, навколо якої ще й оберталося пiвсотнi населених планет... Про це маготри! Незбагненно для тих, хто ранiше не вiдчував, людською мовою не пояснити. У цей момент Людмила вiдчувала ще сильнiшi еротичнi почуття. Дотик слiпучого космiчного хлопця її полонили, а коли вiн поклав їй руку на шию, дiвчина вiдчула гарячу хвилю, що здiймається груди i запалює небеснi почуття. Юнак усiм гiперплазмовим тiлом вiдчув її стан, його руки стали акуратно розстiбати сукню, лазернi застiбки розходилися, оголюючи груди. Хвилювання дiвчини все наростало, ось "зоряний хлопчик" розкривши рота з блискучими, як сонячний диск зубами припав до її губ. Людмилу вiдразу кинуло в жар, її вуста потекла нектар i стало надзвичайно солодко. Її здавалося, що легкi iскорки пробiгли волоссям, це гнучкий, але швидкий язик юнака проникнув їй за щоку. Вiн ковзав, викликаючи лоскоту, дiвчина повищувало, її очi розширилися. Здавалося, повноводна медова рiчка, з кисельними берегами вливається в горлянку, дiвчина явно балдела. Потiм юнак вiдсахнувся вiд неї, потiм зiгнувся, його довгий шорсткий язик торкнувся грудей. Ласкаве дотик енергетичної субстанцiї порушило рубiновi, припудренi по краях топазами соски. Вони разом набрякли, ставши твердiшим за камiнь. потiм зволожилися. Зiрка-хлопець активно заробив, його мова ковзала вiд правої грудини роблячи круговi рухи, до лiвої. Дiвчина смiялася вiд щастя, її серце билося все сильнiше i сильнiше. Барабан вiдбивав дрiб, жар розгорявся, Людмила навiть стала стогнати. Їй було дуже чарiвно, хотiлося ще й ще. Потiм по шкiрi стали пробiгати хвилi, а волосся пiднялося торчком.
   - А-аа! До чого славно! Гiперквазарно! - шепотiла блаженствуючи вона. Але її шепiт змушував, здригатися небеса i пiднiмав бурю в океан, що обертаються навколо її коханого свiтiв, з рiзними iномiрянами.
   - Зараз буде ще краще! - юнак з'їхав по долу, його язик ковзнув по животi, опускаючись дедалi нижче. Ось нарештi вiн намацав чутливий дiамант жiночностi, потiм заглибився у зволожений кораловий грот Венери. Жар, що розлився всерединi живота, став зовсiм нестерпним. Здавалося, в лонi разом викидаються тисячi вулканiв i перебирають лапками мiльйони комах. Це було болiсно i водночас неймовiрно приємно.
   - Ах! Який у тебе сильний язик! - прохрипiла Людмила. Її почуття настiльки загострилися, що вона стала кричати. Потiм все небо перед очима залив суцiльний вогонь, i дiвчина поринула у свiй перший у життi, неповторний сильний i хтивий оргазм. При цьому її тiло билося у конвульсiях, лоно виторгувало божественнi соки. Хлопець, мабуть, був дуже радий, що зумiв добитися такого вiд своєї напарницi, яку вважав богинею. Коли її крики змовкли, вiн почав працювати мовою, пробуджуючи i ворушачи багаття пристрастi. Полум'я швидко пiднiмалося, але тепер дiвчинi мало його мови, їй хотiлося бiльшого.
   - Вiзьми мене всю! Я хочу вiддатись повнiстю!
   Променистий юнак кивнув, його чоловiче досконалiсть величезне i водночас витончене почало рухатися. Будь вiн людиною можливо, Людмила i злякалася таких розмiрiв, але вiн був свiтилом, навколо якого навiть у момент найдивовижнiшої з усiх забав, яку тiльки можна прибумати, оберталося кiлька десяткiв планет. Дiвчина навiть подумала, що, можливо, мiльярди очей дивляться на них, ловлячи кожен рух розпалених тiл. Хоч як дивно подiбна думка викликала в неї не збентеження, а ще сильнiший порив пристрастi. Юна зiрка подалася вперед, наконечник списа увiйшов у скарбницю i викликавши легкий стогiн. Потiм хлопець акуратно, але енергiйно засовувався, Людмила подалася на зустрiч, активно допомагаючи йому.
   - Як не гарний, твоя мова, а так ще краще! - Сказала вона. - Який вiн у тебе величезний i водночас нiжний.
   Пiсля того як ритм рухiв прискорився, дiвчина почала кричати все сильнiше i сильнiше. Її вигуки викликали завихрення в атмосферi планет, а також сильний землетрус. Водночас хвиля найсильнiших оргазмiв затопила її з головою. Дiвчинi було настiльки дивно, в головi грали бравурнi маршi, а глибинi лона вирували урагани, що вона була готова вiддати життя, щоб ще довше продовжити такi солодкi митi пристрастi.
   Такий же безневинний ягня Георгiй вiдчував подiбнi почуття, i скiльки разiв вiн уже не розряджався, збудження з нього не спадало. Навпаки кожен новий оргазм був сильнiшим i тривалiшим за попереднiй. А якщо врахувати, що сексом вiн займався вперше, то й вражень у нього було вище за дах. Ось його облiпило вiдразу три дiвчини, вони впливали на нього разом, це було дуже приємно. Мабуть, i Людмилi дуже хотiлося, щоб її разом опанували троє чоловiкiв, але вона соромилася. Поступово пристрасть досягла своєї кульмiнацiї, i якщо мульти-гiпер-принцепс-плазмовi тiла були здатнi справлятися з подiбним навантаженням, то психiка вже була явно перевантаженою. За кiлька годин спарювання вони пережили не одну сотню, а то й тисячу оргазмiв, їм було дуже добре. Творцi свiтобудов безумовно перевершили нововоскресних смертних. У них це було в мiльярд разiв крутiше, тому тiла Супербогiв роздiлилися на мiльйони iпостасей i дарували радiсть свiтилам не тiльки людських форм. Нарештi Марат Казей та Алiса Селезньова має бути, отримавши повне задоволення, залишили гiперкосмiчну оргiю.
   А оголенi, прекраснi дiвчата кивали їм навздогiн, i посмiхалися перлинними зубками. I трясли голими диньками грудей iз полуницями соскiв.
   Молодi творцi свiтобудов не знали втоми, але розвага ввести в грiх вiруючих невинних незайманiв їм трохи набридло. Хотiлося ще чогось... Пограти, покуражитися. Тут Марат Казей, знову з вигляду найкрасивiшого Юпiтера-Геркулеса, розмноженого на цiлу армiю, обернувся, ставши нiби хлопчиськом у семибарвних шортиках i запропонував:
   - А знаєш... Ось коли читаєш i вивчаєш земну iсторiю, часто думаєш, адже все могло бути iнакше. Адже можна все це капiтально переграти!
   Алiса Селезньова, яка знову змiнила вигляд, тiло стало як у двоного тигра, а голови вежа танка IС-3, охоче погодилася:
   - Безперечно, можна! Навiть найцiкавiша з iдей!
   Марат Казей затягнувся трубкою, що випускає замiсть диму блискучi дiамантами бульбашки заявив:
   - Так ось однiєю з вiчних суперечок наших предкiв, чи був шанс у держав осi, виграти Другу свiтову вiйну, за бiльш правильної вiйськово-економiчної полiтики, оперативно-стратегiчного управлiння вiйськами?
  Алiса хихикнула i вiдповiла:
  - Для колишнього партизана i пiонера, тема зрозумiло дуже цiкава, хоча я думаю тобi гидко думати, що СРСР справдi мiг програти.
  I дiвчина сердито тупнула босою нiжкою.
   Марат Казей упевнено промовив:
   - Звiсно ж, був! Давай створимо свiтобудову дублiкат колишнього i там зробимо кiлька поворотних точок. Або наприклад...
   Алiса Селезньова перебила:
   - Нi! Так не пiде! - У голови вежi танка з'явилися додатково одразу три дули. Дiвча-Твориця продовжила. - Я придумала, щось краще i цiкавiше!
   Марат Казей одразу ж здогадався, таки вiн теж Творець Всесвiтiв. Всемогутнiй Юнак з усмiшкою припустив:
   - Хочеш уселити в тiло Гiтлера пападанца?
  Алiса Селезньова, збiльшившись у розмiрах, пiдтвердила:
   - Ти майже вгадав! Але не тiльки це.... Моя гра цiкавiша... Проста як партiя у шахи!
  Майнув силует Наташi Бiлої. Дiвчина пiдморгнула членам своєї команди i пискнула:
  - Будуть у нас i новi iгри!
   Марат Казей хитро зауважив:
   - Я не сказав би, як шахи. У традицiйнiй шахiвницi кiлькiсть фiгур звичайно, i може збiльшуватися. У цьому випадку успiх у вiйнi залежить як вiд мистецтва управлiння вiйськами, так i вiд економiки. Останнє може навiть бiльшою мiрою важливо. Адже рано чи пiзно тактичнi iнновацiї вичерпуються. Гiтлерiвцi перестали дивувати росiян та програли. I останнiй раз вони здивували союзникiв в Андерсi, але все одно там у них не було шансiв. - Запропонував хлопчик-творець усього, що тiльки можна придумати. - Ви хочете реалiзувати Progressor?
   Алiса Селезньова уточнила:
   - Двох прогресорiв! Двох влучникiв! Одного у тiло Сталiна, iншого у Гiтлера. Нехай буде взаємна фора. Приблизно зрiвнянi шанси. Що зробить гру непередбачуваною...
   Марат Казей раптово прийняв вигляд клоуна i вiдповiв:
   - Не передбачувано... - Бубончики тонюсенько задзвенiли. А голос хлопця-Творця став тоненьким. - Якщо обидва влучники будуть рiвнi, то... Гiтлер не має шансiв, знаючи, чого можна чекати вiд нього Сталiн буде готовий до вiдображення удару. Якщо в реальнiй iсторiї фюрер програв, але майже чотири роки прокинувся, то зараз вiн здує куди швидше. Тим паче спочатку державам осi протистояли нерiвнi сили. А якщо ще не буде Перу-Харбор... - Клоун прийняв рожевий вiдтiнок i плаксиво промовив. - Нi надто вже передбачувано.
   Алiса Селезньова почухала собi танковi дулища кiгтистими ластами щупалець i запропонувала:
   - У Гiтлера вселим бiльш розвиненого та технiчно пiдкованого нiмця. На Сталiнi буде звичайнiсiнький, пересiчний радянський генерал. Перевага попаданца в бiльш слабку сторону, наблизить шанси до динамiчної рiвноваги!
   Марат Казей дзвiнко як Соловей-Розбiйник свиснув:
   - Ультрапульсарно! Так це логiчно! Тепер результати боротьби не прорахувати!
   Алiса Селезньова охоче пiдтвердила, ще дула засяяли яскравiше за золото:
   - Попаданцi самi реальнi особистостi! Нiхто не знатиме їх подальших крокiв, а нам залишається тiльки робити ставки! Але спочатку виберемо iндивiдiв для попадання.
   Марат Казей запропонував:
   - Ставки зробимо ще до вибору! Я поставлю на Третiй Рейх!
   Алiса Селезньова з усмiшкою всадила сама:
   - А я на СРСР! - Так от баш на баш!
   Марат Казей запропонує уточнити правила:
   - Тепер я спiлкуюся зi Сталiним-попаданцем, а ти з Гiтлером-попаданцем!
   Алiса Селезньова погодилася:
   - Саме так! Тiльки не заважати та не допомагати! Нi фори, i додаткових труднощiв, все як насправдi!
   Марат Казей засмiявся:
   - Ось саме як! Адже жити i дiятимуть вони в тому всесвiтi, який ми з тобою зараз створимо. I що обов'язково буде не таким, як у первiснiй, у якiй жили нашi предки!
   Алiса Селезньова погодилася:
   - Звичайно буде! Старих i стареньких стане менше i їх число поступово зменшуватиметься, так щоб зрештою всi стали б молодими i красивими!
  Наташа Бiла, покручуючи талiєю, пискнула:
  - А я дiвчинка мила, з усiх бокiв гарна!
   Марат Казей скривив пику:
   - А чому не одразу?
   Алiса Селезньова охоче пояснила хлопчику:
   - Це вже буде не дубляж свiтобудови. Вiдразу ж кинутися попаданцам у вiчi. Омолодження буде вiдбуватися поступово, щоб не вплинути на хiд iсторiї. А потiм, коли влучники самi змiнять iсторiю, фактор омолодження, i зникнення практично всiх хвороб уже не так впадає в око... Та й мало що може статися. Може, Сонячна система влетiла в особливi поля Всесвiту, якi на бiологiчнi органiзми дiють так, що викликають омолодження. Адже може бути й таке наукове пояснення!
   Марат Казей пiдтвердив:
   - Це факт! I годi слiв! - Зробити всесвiт-дублiкат для нас справу кiлькох миттєвостей. Дуже рутинна робота, все одно, що дитинi шльопнути форму з пiску!
  Алiса Селезньова вiдповiдно кивнула i несподiвано помiтила:
  - Але це лише гра. А ось менi особисто належить значно серйознiша i небезпечнiша мiсiя!
  Наташа Бiла хихикнула i помiтила:
  - У матрицi Гiпернета, в принципi, не може бути нiчого небезпечного! Ми не можемо загинути, а якщо програємо, то тiльки навмисне!
  Алiса згiдно кивнула:
  - Правильно! Але я дiятиму не в матрицi!
  Марат Казей здивувався:
  - А де ти дiятимеш?
  Селезньова заявила з усмiшкою:
  - Менi доведеться стрибнути через кротовину часу в минуле планети Земля. I це мiсiя дуже важлива!
  Марат Казей знизав плечима i спитав:
  - А хiба можна вносити змiну до минулого? Що сталося, те вже сталося.
  Наташа Бiла з цим погодилася:
  - Якщо змiнити минуле, то й майбутнє змiниться. А це не дуже добре. Ми можемо чи зникнути, чи стати iншими!
  Алiса Селезньова важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Але ж у чому проблема - якщо я не втручуся, людство може загинути в ядернiй вiйнi. А це не є добре! Моє втручання, це шанс зберегти чудове майбутнє!
  Марат Казей погодився:
  - Я думаю, Алiса знає, що робить! А що тобi належить?
  Гостя з майбутнього чесно вiдповiла:
  - Менi належить примирити Захiд i Схiд. I насамперед запобiгти громадянськiй вiйнi в Бiлорусiї. А це дуже важливо!
  Марат Казей згiдно кивнув:
  - Це правильно! Врятуй свiт вiд загибелi!
  Алiса Селезньова логiчно запропонувала:
  - Я можу перемiститися туди без зброї, i без жодних технологiй. Але якщо перемiщуся, все одно я людина далекого майбутнього сильнiша i досконалiша за людину двадцять першого столiття. Тож побажайте мене успiху!
  Наташа Бiла агресивно вимовила:
  - А я бажаю тебе впевненої перемоги!
  Алiса Селезньова кивнула i пiдтвердила:
  - Я буду битися з противником, за майбутнє Бiлорусiї та Росiї!
  Тут з'явилася Машка Бiла. Дiвчина помiтила:
  - Тобi однiєї буде дуже важко Алiса! Може, я з тобою разом попрямую?
  Алiса похитала головою:
  - У мене є досвiд, перебуваючи в минулому. Пам'ятаєте мої пригоди та Колi Герасимова? А якщо вiдразу двi попаданки, то ми точно зiпсуємо минуле i змiнимо майбутнє!
  Марат Казей сердито заявив:
  - З нею має пiти чоловiк, тобто я!
  Алiса заперечливо хитнула головою:
  - Ти Марат людина з минулого. I якщо ти повернешся в минуле, то станеш найпересiчнiшим хлопчиком рокiв чотирнадцяти. Я хоч матимуть у минулому переваги людини майбутнього. I виявлюся нехай юнаковi дiвчиною, але крутою та дорослою, з досвiдом понад чотири сотнi рокiв життя! Кого б я взяла б iз собою охоче, то цього Аркадiя Сапожкова. Але на жаль, влучник у минуле може бути лише один чи один!
  Наташа Бiла з цим погодилася:
  - Ми i так ризикуємо всiм своїм iснуванням, зокрема майбутнiм. Може, краще й Алiсi не йти туди?
  Дiвчина з майбутнього заперечила:
  - Нi! Ось змiнити минуле i необхiдно заради майбутнього! I почати доведеться iз Бiлорусiї. У нiй назрiває загроза неабиякої громадянської вiйни i Алiса просто зобов'язана врятувати її народ. А далi й у Росiї будуть дiї!
  Маша Бiла погодилася:
  - Ну з Вищими силами Розуму Алiса!
  Марат i двi дiвчини вигукнули:
  - Та прибуде з нами Гiперсило!
  Алiса пiдтвердила:
  - Хай буде Гiперсила!
  I дiвчина зняла з себе пояс та решту одягу, залишившись лише у легкому бiкiнi. I босими нiжками зробила крок у коридор Гiпермартрицi. Її невблаганна сила понесла до кротовини часу.
  Алiсi здавалося що її охопила м'яка, тепла хвиля, i буквально хитається i вагається. I несе за течiєю.
  Алiса заспiвала з натхненням:
  Прекрасне далеко, не будь до мене жорстоко,
  Не будь до мене жорстоко, жорстоко не будь!
  Вiд чистого витоку, у прекрасне далеко,
  У красиве далеко, я починаю шлях!
  . РОЗДIЛ Љ8.
  Алiса Селезньова опинилася у мiстi двадцять першого столiття. Насамперед нiздрi лоскотали вихлопнi гази. А нюх у вiчно дiвчини дуже чутливий, краще, нiж у вiвчарки. Алiса чула також дуже добре. Була зимова нiч. Босi нiжки дiвчини ступали снiгом. Точнiше крижаної кiрки асфальту. Гули рiдкiснi нiчнi машини. Все здавалося таким спокiйним.
  Не надто схоже на мiсто, в якому вирувала революцiя. Хоча мiсцями було видно уламки, бите скло, попiл.
  Алiса зiщулилася i рушила. Вона не боялася застудитися, знаючи, наскiльки у неї все-таки досконале покращене бiоiнженерiєю тiло. Дiвчина йшла швидким, швидким кроком. Раптом їй назустрiч вискочили мiлiцiонери з мигалками та кийками. Недовго думаючи, вони накинулися на досить високу, з помаранчевим волоссям дiвчину. Алiса посмiхнулася i зробила крок їм назустрiч.
  Мiлiцiонери вихопили наручники i спробували заламати руки Селезневої, не надто виразно лаючись.
  Алiса скинула свої переднi кiнцiвки. I кiлька мiлiцiонерiв вiдлетiли вiд неї, наче вiдкинутi цунамi.
  Селезньова з посмiшкою промовила:
  - Я прийшла зi свiтом!
  Мiлiцiонери, лаючись матом, вихопили пiстолети. Алiса зрозумiла, що це серйозно. I вдарила босою ногою по руках. Вона провела стрiмку вертушку рухаючись удесятеро швидше за олiмпiйський чемпiон з бiгу, вибиваючи зброю.
  Мiлiцiонери кричали вiд болю, їм ламала кiстки, цi нiжки подiбнi до ударiв брухту. Алiса їх знешкодила i сказала:
  - Я прийшла зi свiтом!
  У цей момент її постарався таранити автозак. Алiса легко зiскочила i наказала:
  - Закрийте очi!
  Автозак втративши керування помчав, рiзко прискорившись i врiзався в стiну, розбиваючи кабiну. Пiсля чого затих.
  Алiса вiдiрвала замок i вiдчинила дверi. Дiвчина кричала:
  - Виходьте! Ви вiльнi!
  Люди - десяток молодих хлопцiв та дiвчат вискочили з автозаку. Дiвча вклонилася i проворкувала:
  - Все буде добре! Все буде добре, я це знаю!
  Полоненi мiлiцiєю люди почали розбiгатися. Одна дiвчина вклонилася i вимовила:
  - Ви богиня!
  Алiса з усмiшкою вiдповiла:
  - Можливо, що так!
  Мiлiцiонери насилу пiднiмалися. Вони кланялися Алiсi. Дiвчина взяла i засунула їм свою босу нiжку. Правоохоронцi ставали навколiшки i цiлували її голi пiдошви. Цiлували зi смаком та любов'ю.
  Алiса взяла i заспiвала:
  - У перемозi безсмертний iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнє нашої країни.
  I Червоному прапору, чистої Вiтчизни,
  Ми завжди будемо безмежно вiрнi!
  Мiлiцiонери почали танцювати гопак. А потiм побiгли, кинувши палицi та зброю.
  Алiса рушила далi, до неї причепилася дiвчина. Вона пiдморгувала, i питала:
  - Ви агент ЦРУ?
  Алiса розсмiялася i вiдповiла:
  - Нi я Джемс Бонд, тiльки у спiдницi!
  Дiвчина засмiялася i вигукнула:
  - А менi не сумно зовсiм, люблю агент нуль, нуль, сiм!
  Алiса пiдморгнула i запитала:
  - Як ваше iм'я дитя моє?
  Дiвчина вiдповiла:
  - Акулiна!
  Алiса хихикнула i вiдповiла:
  - Як у повiстi Пушкiна "Панянка-селянка".
  Акулiна з посмiшкою помiтила:
  - Ви на вiдмiну вiд цiєї панночки не боїтеся ходити босонiж.
  Алiса розсмiялася, i пiдстрибнула, перекрутилася в повiтрi i рушила голою п'ятою в русi лiхтарного стовпа i зламала його. Пiсля чого прочирiкала:
  - Босонiж, тiльки босонiж,
  Пiд липневий грiм та пiд шум прибою.
  Босонiж, тiльки босонiж,
  Танцювати лише нам з тобою!
  Акулiна з цим погодилася, i заспiвала:
  - Ти є дiвчина супер!
  Алiса знизала плечима i помiтила:
  - Взимку в бiкiнi я надто помiтна. Треба б одягнутись!
  Акулiна запропонувала:
  - Може бути сходимо до магазину. Наприклад, у Хiт?
  Алiса вiдзначила з посмiшкою:
  - Можна й у хiт.
  Почулося виття сирен i знову з'явилися мiлiцейськi машини. Їх було багато, i з ними кiлька автозакiв. Алiса хихiкнула i вiдзначила:
  - Це за мною!
  Акулiна запропонувала:
  - Може, змотаємось?
  Алiса похитала головою:
  - Нi... Я готова битися з ними!
  Акулiна помiтила:
  - Їх багато i в них автомати.
  Алiса знизала плечима. Справдi, битися з цiлою армiєю внутрiшнiх вiйськ резону не було. Що вона вбиватиме бiлорусiв? Хоча її ударна мiць це й дозволяла.
  Алiса схопила Акулiну за руку i потягла за собою. Одночасно Алiса вирiшила застосувати гiпноз. Її сильний, бiоiнженерiєю посилений мозок дозволяв це зробити.
  I мiлiцiонери перестали її бачити... I подругу також.
  Алiса бiгла собi i спiвала:
  - Дельфiн та русалка сюжет цiєї пiснi, своє пiдказав гiтара. Дельфiн та русалка вони якщо чесно не пара, не пара, не пара!
  Дiвчина не встигала за Алiсою та її ноги не встигали перебирати. Акулiна навiть спiткнулася.
  Алiса сповiльнила хiд i вiдзначила:
  - Поспiшати нам нiкуди!
  Акулiна, задихаючись, вiдзначила:
  - Обережнiше треба. Я не така швидка як ви...
  Алiса погодилася:
  - Та треба бути акуратнiшим.
  I дiвчина перейшла на крок. Все одно її мiлiцiя не бачила. Хоча один з полiцейських не настiльки чутливий до гiпнозу схоже став витрiщатися на неї.
  Алiса взяла i босими пальчиками нiжок вiдiрвала плитку i кинула в мiлiцейську машину. Скло лопнула, i полiцейський ослiп, вiд поразки осколками.
  Алiса показала нiс i вiдповiла:
  - Не дивись на мене!
  I розсмiялася ... Пiсля чого завмерла, змусивши машини промчати повз. Брови у мiлiцiонера розсiкло, але самi очi, судячи з усього, цiлi. Алiса навiть подумала, чи варто втручатися? Не покалiчити зайвих людей i будь непомiтною. Їй не варто доводити справу до костоломства. Але й беззубий залишатися не можна. Ось на цiй машинi їдуть менти, якi били жiнок.
  Алiса пiдморгнула, i мiлiцейська машина врiзалася у телеграфний стовп. I спалахнула.
  Дiвча з майбутнього пропiлу:
  - А жiнок бити не можна повiрте нi,
  Вам вiд Алiси вже надiйшла вiдповiдь...
  Хто битиме кийком,
  Пристрастю страждаючи палкою,
  Буде розбитий у пух порох,
  У бурхливих Алiси вiршах!
  I дiвчисько показало мову. Мiлiцiонери вискакували з машин та бiгли вулицею. Ось уже вертолiт у небi закрутився. Алiса засмiялася i заспiвала:
  - Самоваро-параходо-вертолiт, вiн пихкає, димить i чай дає!
  I дiвчисько з майбутнього шпурнуло в машину босими пальчиками нiжок шматочок плитки. Вона розумiла, що це не дуже добрий вчинок, але вiдчула в собi азарт.
  Вертолiт отримав удар по антенi i втратив керування. Йому, правда, вдалося приземлитися. Але вдарившись об асфальт м'ясорубки спалахнула. I мiлiцiонери з палаю наче свiчки на рiздво почали розбiгатися. Дiвча показала їм нiс.
  Акулiна пропищала:
  - Ну ти й даєш!
  Алiса зi смiшком вимовила:
  - Я все можу i все зумiю, залиште дурну витiвку!
  I дiвчина показала мову. I знову побiгла, її голi рожевi п'ятки миготiли. I ось Алiса перевернула ударами ноги ще двi мiлiцейськi машини, у яких сидiли тi, хто бив у СIЗО демонстрантiв.
  Пiсля чого Алiса заспiвала;
  У небi не тiльки жорстокiсть панує,
  Є в ньому повiрте мрiї справедливiсть.
  Принцип священного кохання не забутий,
  Править людьми благородство та милiсть!
  Дiвчина була дуже по-бойовому. Вiдтворила у стрибку удар, i ще одна ментiвська машина перекинулася. А потiм i спалахнула.
  Алiса заспiвала iз захопленням:
  - Весь свiт насильства ми розриємо,
  Вщент, а потiм ...
  Ми новий, новий свiт збудуємо-
  Хто був нiким, той стане всiм!
  Бойова скажемо прямо дiвчина ця Алiса... А мiлiцейський машин стає дедалi бiльше. I знову крутяться гелiкоптери. Ревуть сирени, будячи мiсто. Такi тут зiткнення.
  Але Алiсу мiлiцiонери не бачать. Вiн для них незбагненний. Але бачимо панiка серед полiцейських посилюється. Деякi мiлiцiонери кидаються один на одного та молотять палицями.
  Алiса баднула голою п'ятою i перевернула чергову машину, агресивно пропищавши:
  - Славитись свобода комунiзму!
  Дiвчина сповнена веселого азарту. Вона просто писана красуня. Алiса хихикнула i прочiрiкала:
  - Я вас розриваю на частини!
  I вiд її удару вже вкотре перекинулася мiлiцейська машина. I закрутилася лiктем.
  Потiм Алiса махнула рукою i... Два вертольоти зiткнулися разом, i спалахнули.
  Дiвча проспiла зi смiшком:
  - Я войовниця розумна, i всiх розiрваю!
  Пiсля цього в Алiса заскакали в головi крилатi афоризми;
  Будь хоч трохи спритною лисицею, якщо не хочеш стати заїждженим iшаком!
  Не вiр полiтикам, вони для виборця лише наждак, що здирає стружку з дубiв!
  Хто не круглий дурень, той грiш перетворить на важкий п'ятак!
  У полiтицi немає рiднi, але бажаючих подiлити твоє по-братанськи знайдуться!
  У життi багато гидот, але найгидкiше, що коли життя добiгає кiнця!
  Хочеш стати ближчим до Бога, прибий до хреста мавпу у своїй душi!
  Людина сталася якщо не вiд мавпи, то принаймнi перестала бути мавпою!
  Якщо ти розумом мавпа, то лисиця тебе проковтне, наче хижий удав!
  Немає нiчого нескiнченного, окрiм часу, який потрiбний полiтикам, щоб виконати обiцяне!
  Якщо багато гавкаєш, то скиглиш побитим псом!
  Не вiр у того, у кого червона мова, i вогонь червоного кольору здатний спалити!
  Навiть Бог не може переперечити жiнку i виховати мавпу до рiвня людської культури!
  Без кохання немає посмiшки, якщо тiльки якщо це не хижий вискалив полiтика!
  Занадто довго кручена в хмарах, безкрила полiтика пролiтає в трубу!
  Дрiбна душа, яка завжди має амбiцiї гiганта!
  У дрiбної душi, гiгантська зарозумiлiсть!
  Полiтик це злодюжка який пише собi закони, i вважають країну територiєю зони!
  У полiтика сiм п'ятниць на тижнi, але коли треба виконувати обiцяне - настає юдейська субота!
  Єднiсть це добре, якщо це не спарювання з полiтиком!
  Полiтик це така iстота, що хоче зробити iз тебе вiвцю свинськими методами!
  Свинськi методи полiтикiв перетворюють виборцiв на вiдбивну!
  За правителя-свиня життя не буває жирним!
  Зробити президентом свиню - надто жирно!
  Хочеш стати президентом, лови удачi моменти!
  Правитель, який вважає виборцiв баранами - типова свиня!
  Бог це не тiльки всемогутнiсть, а ще й готовнiсть пiти на хрест, заради ближнiх!
  Правитель, що довго сидить на тронi, викликає просiдання держави!
  Молодий лiдер, як свiжий кiнь, старий, наче з розбитими копитами кобила!
  У засобах досягнення Божественних висот полiтик сам Сатана!
  Полiтик Бог лише в одному, у вигадуваннi виправдань, чому його передвиборчi обiцянки були так по-диявольськи проваленi!
  Полiтик як пиво, гарний лише у холодному виглядi та на столi!
  Полiтик солодкий промовами, але гiркий осад вiд них зовсiм не пивний!
   У полiтика тiльки тодi з вуст правда, коли вiн перехитує сам себе!
  Полiтик, щоб хоч трохи заробитися Божеством розпинає виборця на повну!
  Навiть ведмежа сила не врятує, якщо ти розумом колода!
  Лисиця це такий звiр, що i з лева спустить три шкури!
  Полiтик тодi найсильнiший, його виборцiв слабкий розумом!
  Полiтик тому виходить медом, щоб виборець зовсiм не розплював!
   Мiцно отримає кийком, той, у кого в головi тирса!
  Дуб цар дерев, дубова голова перетворює на погано будь-якого пня!
  Дуб стiйкий до гнилi, дубова голова сповнена пилу!
  Якщо ти пень, то тобi хоч кiлок на головi чешi!
  Невiдомiсть лякає, але вiдоме, часом змушує просто боятися!
   Знання народжує впевненiсть навiть коли важко, незнання розгубленiсть, навiть коли легко!
  Боягуз не той, хто боїться, а хто хоробрiсть виховати в собi лiнується!
  Страх це слабкiсть, вiдвага сила, але побоюйся в собi дебiла!
  Хто дозволяє себе вести за нiс, ризикує заблукати серед трьох сосен!
  Примушує ходити по колу нескiнченна дурiсть, з обнуленою кмiтливiстю!
  Чи не бiда якщо не висохло молоко на губах, гiрше, якщо черствiсть у серцях!
  Черствий хлiб милостинi, гiрка сiль покаяння!
  Мед iз вуст полiтика приваблює тих, у кого молоко на губах не обсохло!
  Полiтик це не злодiй у законi, це злодiй, який видає закони!
  Полiтик обiцяє солодке життя, виливає мед iз вуст, але лапки у нього липкi, як у мухи!
  Промовистий полiтик, п'явок впивається в гаманець виборця!
  Чому мовчання золото, бо його сплачують!
  Яка найбiльша рiч у свiтi? Гора виданих полiтиком обiцянок!
  Полiтик хоче грошей та влади, готовий порвати будь-кого на частини!
  Полiтик це в першу чергу лисиця, не завжди яскраво зовнi, але завжди крутить хвостом!
  Полiтик радий наповнити ваш гаманець лише одними порожнiми обiцянками!
  Полiтик тiльки в одному чесний, коли каже - ми, то свого я в нього вже немає!
  Чого бiльше, нiж атомiв у всесвiтi? Личин та масок полiтикiв!
  Що полiтик робить найохочiше - очищає кишенi виборцiв!
  Полiтик не завжди став, але його обiцянки завжди пахнуть тухлятиною!
  Полiтик на тижнi має сiм п'ятниць, але слухати виборцiв завжди вихiдний!
  Хто був найперше? Полiтики, бо вони зробили хаос!
  Не вiр у крутiсть полiтикiв-пiвнiв, вони завжди спiвають iз чужого голосу лисицi!
  Якщо полiтик виливається солов'ям, то фонограму йому виготовила лисиця!
  Швидше рак на горi засвистить, нiж полiтик виконає обiцяне, не червонiючи!
  Полiтик схожий iз нiчною феєю, тiльки зазвичай обдирає клiєнтiв у денний час!
  Чим полiтик схожий на собаку, коли багато бреше, то точно ручний i має господаря!
  Тi за кого голосують серцем, часто опиняються у виборцiв у печiнках!
  Полiтик, як горiлка, виборець печiнкою вiдчує, що вона палена!
   Полiтик вивертає мiзки наче горiлка, тiльки на вiдмiну вiд неї повний каламутi!
  Полiтик любить напустити туман, з прозорою метою збагатитися!
  У полiтика багато обiцянок, але ще бiльше вiдмовок у разi їхнього невиконання!
  Полiтик це лисиця, але найчастiше сiрої мастi!
  Полiтик з дубiв знiмає стружку i збиває по-свинськи жолудi!
  Якщо полiтик балакучий як пила, то з виборця точно зробить пня!
  Полiтик любить говорити про Бога, бо вiн сам сатана!
  Полiтик хитрий як диявол, але ангел у роздачi обiцянок!
  Полiтик любить хреститись, але його руки завжди тягнуться до гаманця!
  Вiддавши голос промовистому полiтикану, ризикуєш потiм харкати кров'ю!
  Зазвичай люди вибирають мiж котами в мiшку, вовками в овечiй шкурi, i лисицею з протухлим сиром!
  Якщо полiтик виконав свою обiцянку, подивiться на гору, чи свистить на нiй рак!
  Легше повiсити колобка, анiж змусити полiтика виконати обiцяне!
  Тiльки в одному полiтик послiдовний - у пошуках вигоди у власну кишеню!
  Полiтик змiнює соратникiв як рукавички, тiльки руки вiд цього в нього стають ще бруднiшими!
  Полiтик це така тварина, що з виборця робить оленя!
  Полiтик якщо не вовк у овечiй шкурi, то типовий баран!
  Полiтик, який не лисиця, чи то баран, чи олень!
  Полiтик може наобiцяти гори, але пiсля нього лише розгрiбаєш завали!
  Не поспiшайте голосувати за пiвня, вас же вiн i заклює з тельбухами!
  Диктатор, це лисиця, на тронi лева, в оточеннi баранiв!
  Не хочеш виявитися оленем, будь сам хоч трохи лисицею!
  Виграє вибори той, хто задарма ворон не рахує!
  Голосувати можна i серцем, тiльки без розуму, вiдiб'є переможець мiзки!
  
   Полiтик це лисиця яка вiддає перевагу сиру зеленого як колiр долара кольору, вiд тих хто вважає ворон!
  Дружина не рукавиця, як рукавички мiнятимеш, то точно припинишся у вiдморозку, вiд спекотних пригод!
   Генiальнi хлопчики роблять набагато бiльше вiдкриттiв, нiж посереднi старi iнструкцiї!
   В юностi у серцi вогонь, у головi вiдкриття, а в результатi перемога!
   Шлях до успiху не завжди прямий, але не терпить зiгнутої у покiрностi спини!
   Полiтик згинається в уклiн, щоб вище задерти нiс!
   Полiтик кланяється, щоб потiм нагнути виборця!
  Полiтик готовий носом землю копати, щоб вiдповiдальнiсть перед виборцями поховати!
  Все неможливе, можливо в нашому свiтi, i жити повiрте дуже складно, немов у тирi!
   Iшак iз мiшком золота, краще проб'є фортечну стiну, нiж мамонт iз сталевим тараном!
   Полiтик iз золотими вустами, перетворює виборцiв на iшакiв, iз золотими мiшками пiдношень!
   Хто найсильнiший звiр? Звичайно вiслюк навантажений мiшком золота! Лисиця обпалить жовтий колiр зради та золотих монет пiдношень!
   Полiтики часто махають червоними прапорами, заради жовтого кольору монет, що беруть iз кишень виборцiв, не червонiючи!
   Червонi промови солодкозвучних полiтикiв проливають гiркi сльози матерiв, чиї сини загинули у кривавiй сiчi!
   Хто обiцяє золотi гори не вартий i ламаного мiдного гроша!
   Полiтик петляє як заєць, юлить як лисиця, але при нагодi перегризе виборцю горло як вовк!
  Полiтик любить рахувати грошi в чужiй кишенi, але розщедрюється як правило лише на хабарi!
  Полiтик хитрує з виборцем, як лисиця з колобком, тiльки з'їдає пiд оплески!
  Полiтик знiмає з виборця стружку золотим рiзаком срiблястих промов, солодкозвучних катiв!
  Дуб довго горить у вогнi, але швидко ламається вiд полум'яної мови полiтика!
  Деколи найбiльша проблема країни, малий розум правителя!
  Нiчтожество на тронi, величезна проблема для держави!
  Полiтик часто паперовий тигр, i iкласта лисиця, вiн народжений для пiдлих iгор, i на хитрощi годиться!
  Полiтик не завжди повний гаманець, якого всi люблять, але завжди кишеньковий гаманець, який сумлiння губить!
  Людина любить зелень у кишенi та мрiї на диванi, тiльки грошики у туманi, якщо ти живеш у нiрванi!
  Полiтик охоче буває, але охоче оре, хоча приорати виборця прагнути з усiх пристрастю бадливої корови!
  Полiтик що грає на ненавистi до блакитних, не почервонiє, коли затягне виборця в дупу!
  Полiтики пiд червоними прапорами не червонiють вiд сорому, проливаючи червону кров!
  У свiтi ти чи сiрий вовк чи бiла вiвця, чи сита лисиця чи з'їдений заєць, а в полiтицi недарма, тиран наводить демократiї глянець!
  У полiтика вовчi звички, лисий характер, але в глибинi душi вiн все одно шоколадний заєць, тiльки зовсiм неїстiвний для виборцiв!
  Чим iз великим запалом полiтик обiцяє, тим швидше виборець захитне вiд очiкування!
  Полiтик схожий на повiю, багато працює мовою, але може задовольнити лише iнтелектуального iмпотента!
  Чим вiдрiзняється полiтик вiд повiї? У повiї клiєнт завжди має рацiю, у полiтика виборець вiчно потрапляє в халепу!
  Полiтик криком пiвень, амбiцiями орел, хваткою шулiки, жадiбнiстю ворона, але все одно безкрилий!
  Полiтик часто розумом як чобiт, але взує виборця шалено!
  Взути полiтик може будь-кого, але пiсля цього виборець босяк у життi!
  Полiтик запускає руку у ваш гаманець, коли посилено хреститися, i ставить пiднiжку, стаючи навколiшки!
  Чому вiруючих називають вiвцями, їх стрижуть пройдисвiти, у яких немає нiчого святого!
  Якщо буде ти вiвцею, будеш повiк ходити босий, якщо ти будеш козлом, то залишишся ослом! Якщо розумом ти людина - то щасливою будеш вiк!
  Справжня лисиця в полiтицi здатна не тiльки вiвцю скоблити, а й з лева спустити три шкури!
  Чоловiк зобов'язаний жiнку пропустити, але там, де вона не потрапляє в ситуацiю, де вимагає не жiноче терпiння i чоловiчу мужнiсть!
  Самий непотоплюваний той, хто в ратнiй справi не незграбно вправний, i мiркуванням не полiно!
  Якщо жiнка хтива як кiшка, то у її чоловiка мишi в головi!
  Найсвiтлiшi iдеї похмурiють вiд тiньової полiтики, за їх втiлення!
  Жiнка хитра як лисиця, i кермує навiть левом, якщо у чоловiка мiркування пiвня!
  Бог може все, тiльки перевершити жiнку в запитах, Вiн безсилий!
  Жiнка, щоб не бути проковтнутим чоловiком як удавом, повинна мати жало кобри!
  Людина у всьому може бути подiбна до Творця, тiльки наслiдування по-мавпяче її не фарбує!
  Людина може перевершити Всемогутнього Бога, тiльки в зарозумiлостi, та й якщо iнтелектуально створений пiтекантропом!
  Жiнка не хоче бути куркою, але її iдеал чоловiка - пiвень!
  У жiнки-лисицi воiстину вовча хватка на чоловiкiв-бобрiв!
  У полiтицi як у лiсi, якщо ти дуб з'їсть свиня, якщо заєць зжере лисиця, якщо осел - спустять три шкури!
  Чим яскравiша жiнка, тим бiльше вона лисиця!
  У сiрих людей не вистачає сiрої речовини в мозку, яскравих особистостей, сiра в головi у великiй кiлькостi!
  Сiрий чоловiк як одинокий вовк, i як заєць не має спокою!
  Якщо полiтик великий лис, то левова частка йому забезпечена!
  Лисиця-полiтик у виборця-ворони забирає можливiсть кататися як сир у маслi!
  Менше зiрок на небi, нiж тлумачень Святого Письма!
  Кат у червоному балахонi, справедливiше, полiтика з промовистiстю!
  У ката загострена сокира, у полiтика гостре слово, перший зносить голову, другий капає на мiзки!
  Рубати голови часом гуманнiше, нiж капати на мiзки!
  Якщо дозволяти полiтикам капати собi на мiзки, рватимеш волосся вiд досади!
  Промови полiтика як вода, для промивання мозку!
  У чому полiтик найбiльший Бог у тому, що творить беззаконня!
  Полiтик завжди дивиться на виборця як на уславленого погляду, щоб приорати!
  Жiнка любить своє бiдне тiло оголювати, щоб одягнутись багатшим!
  Босонiж жiнка швидше взує чоловiка, навiть якщо вiн не зовсiм чобiт!
  Голою жiночою п'ятою, простiше розкрутити чоловiка на моднi чобiтки!
  Щоб добути собi моднi туфлi, жiнка повинна гарненько "взути" чоловiка!
  Жiнка, яка не вмiє вчасно оголити нiжку, залишиться "взутою" навiки!
  Занадто часто дивлячись на голi жiночi ноги, чоловiк ризикує "взути" себе до стану босяка!
  Щоб не залишитися навiчно босячком, треба вмiти вчасно скинути туфлi!
  Боса нiжка дiвчини, краще за кирзовий чобiт окупанта!
  Наймiцнiша броня не встоїть, перед нiжною шкiрою, чарiвною дiвочою пiдошвою!
  Жiнки дуже спритно лiзуть у гаманець чоловiка босими ногами!
  Найлiпша частина жiночого тiла для золотих монеток, босi нiжки та оголенi груди!
  Потрiбно жiнцi часом скинути взуття, щоб не стати навколiшки перед злиднями!
  Босою ногою простiше поставити чоловiка на колiна!
  Вчасно боса, повiк не босячка!
  Босонiж жiнцi простiше забратися на золоту вершину!
  Ти чоловiк чобiт, якщо не любиш жiночих нiг!
  Жiнка зi стрункими ногами, змусить зiгнутися чоловiка у повазi!
  Босi пальчики нiжок, спритнiшi за ручки, коли жiнка витягує монети з кишенi "взутого" чоловiка!
  Найкраще жiнка заштовхує чоловiка пiд каблук, босою нiжкою!
  Шлях до серця чоловiка простiше красунi протоптати босими ногами!
  Босi нiжки дiвчат, бiльш чiпкi при пiдйомi в Еверест чоловiчого серця!
  Роззувшись, жiнцi легше перетнути пустелю чоловiчої байдужостi!
  Будеш тупий як чобiт, потрапиш по пiдборах навiть босячки!
  Поки Алiса говорила подiбнi афоризми, мiлiцiонери остаточно побилися i близько сотнi їхнiх машин, згорiла i розбилася.
  Алiса заспiвала iз захопленням:
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу! Тих, що жадає пута розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо диктат перемогти!
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Поки Алiса хулiганила, караючи мiлiцiонерiв в одному з паралельних свiтобудов теж вiдбулися вiдхилення вiд реальної iсторiї.
  Мандрiвниця в часi Наташа Бiла випадково теж втрутилася. Одного молодого льотчика Люфтваффе пошкодувала i пiдхопила його силовим сачком, коли той випадково розбився вiд технiчної несправностi. I треба вийде, що ним виявився Ханс-Йоахiм Марсель, володар кiлькох рекордiв авiацiї. Включаючи шiстдесят один лiтак збитий на мiсяць, i сiмнадцять лiтакiв на день. I перший нiмецький льотчик, що перевищив бар'єр у сто п'ятдесят збитих лiтакiв.
  Причому його досягнення були пiдтвердженi англiйцями i нiхто стiльки лiтакiв союзникiв не збивав.
  Тож Наташа Бiла врятувала зовсiм неабияку особистiсть, яка вела реальнi бої та стала справжнiм феноменом. Але здавалося б що навiть такий феноменальний ас не в змозi самотужки змiнити хiд вiйни.
  Але справа не лише в кiлькостi, а й у якостi. А Марсель зумiв збити лiтак iз самим Монтгомерi, i прославлений англiйський генерал загинув. Це призвело до зриву операцiї "Смолоскип", яка була вiдкладена не невизначений час. Так само, як i висадка американцiв у Марокко. Що теж дуже суттєво. Але найголовнiше Гiтлер встиг вiдчути, що пiд Сталiнградом росiйськi замишляють наступ iз флангiв i встиг вжити превентивних заходiв. В результатi чого фрицi прикрили слабкi мiсця i змогли наприкiнцi листопада вiдобразити радянський наступ.
  I цим утрималися пiд Сталiнградом i Волзi. Досвiд Ржевсько-Сичовської операцiї показав, що, коли фашисти готовi, вони здатнi вiдображати настання переважаючих за чисельнiстю радянських вiйськ.
  Англiйцi стали наступати пiзнiше, коли вiйська Роммеля були вже готовi до вiдбиття атаки. I сам Роммель повернувся з вiдпустки. Внаслiдок чого атака англiйцiв тривала п'ятнадцять дiб i була вiдбита з колосальними втратами.
  
  Незважаючи на те, що нiмцi утримали фронт, Гiтлер оголосив тотальну вiйну та мобiлiзацiю. Випуск озброєнь у Третьому Рейху рiзко зрiс. А авiанальоти з боку союзникiв рiзко зменшились. Фрiци стали збирати сили нового наступу.
  Марсель перевищив кiлькiсть збитих лiтакiв у триста, i став першим льотчиком i воїном Люфтаффе, який отримав повторно Лицарський Хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. А в лютому 1943 року кiлькiсть збитих Марселем лiтакiв досягла п'ятисот, за що вiн був нагороджений спецiально затвердженою з цiєї нагоди нагородою: Лицарським Хрестом Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Ставши першим нагородженим цим орденом.
  Марсель став справжньою легендою та його боялися, як вогню. А може, навiть i сильнiше, нiж полум'я.
  У груднi Сталiнград був остаточно взятий нiмцями пiд контроль. I фашисти почали готувати новий наступ. В атацi мали взяти участь i "Тигри", i "Пантери", i "Фердинанди". Використовуючи робочу силу з Африки та працю ув'язнених у тому числi євреїв. Загрози програти вiйну у Третього Рейху поки що не було i євреїв масово не винищували. А значить i бiльшої робочої сили. I випускаються i танки, i лiтаки, та iнша технiка.
  Британiя та Америка фактично пустили вiйну проти Третього Рейху на гальма. Тим бiльше надто сильно їх дiставали пiдводнi човни. Якi полювали вовчими зграями i топили безлiч кораблiв.
  Гiтлер також посилив i Роммеля, танками та авiацiєю. I ось фашисти наприкiнцi квiтня розпочали наступ у Єгиптi. Цього разу успiшнiше, i в результатi його, англiйськi вiйська виявилися повнiстю розгромленими. I це була нищiвна поразка iмперiї лева.
  Фашистськi вiйська вступили до Палестини i прорвалися до Iраку. I заразом взяли пiд контроль Суецький канал. I просунулися, захоплюючи Кувейт. I iншi нафтовi свердловини. I це було дуже агресивно та круто.
  А наприкiнцi травня почався наступ вермахту на Волзi, з просуванням на пiвденному напрямку.
  Гiтлерiвцi намагалися прорватися до Каспiйського моря i захопити Астрахань. Гiтлер у разi вибрав найуразливiший напрям для Червоної армiї i найефективнiший.
  У боях взяв участь i танк "Лев". Але дана машина володiючи занадто великою вагою в дев'яносто тонн, не дуже добре собi показала. I її забракували. Проте непоганий був i Фокке-Вульф. Наприкiнцi червня на схiдний фронт прибули Марсель. Його поява була немовби пронеслася комета. I цiла маса збитих радянських лiтакiв. До кiнця липня Марсель довiв число збитих лiтакiв до тисячi i отримав за це Великий Хрест Залiзного Хреста, нагорода яка була до цього, тiльки Герман Герiнг, за Францiю i не дуже заслужена. Марсель дуже бойовий хлопець, i Гiтлер його любив. Такий льотчик виявився: просто незбагненний феномен.
  Гiтлерiвцi вийшли до Каспiйського моря, вiдрiзавши Кавказ по сушi. А Туреччина взяла та вiдкрила другий фронт у Закавказзi. I Червона армiя стала ще важчою.
  I нiмцi стали просуватися вздовж узбережжя Каспiйського моря. I фашисти просувалися з великим успiхом. I до кiнця вересня нiмцi вже вступили на територiю Азербайджану. I там такi бої закипiли.
  Сталiн наказав наступати в центрi, кинувши туди всi свої сили. Нiмцiв вдалося навiть потiснити, рiшуче прорвавши фронт. Довелося фашистам тимчасово призупинити наступ i кинути в бiй новi сили. Але перевага в силах далася взнаки.
  Гiтлерiвцi вiдбили наступ радянських вiйськ, i продовжили взимку наступати на Кавказi. I вони застосовували новiтнi реактивнi лiтаки, новi моделi.
  А Марсель уже перевищив двi тисячi збитих лiтакiв. За що був нагороджений, новою нагородою дiамантовою зiркою Лицарського хреста Залiзного хреста, зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  А пiд Баку вже такi бої дуже жорстокi.
  Бойовi дiї показали, що жiнки: зовсiм не слабка ланка i вмiють непогано битися. I зазнавати при цьому менше втрат, нiж чоловiки. Войовницi билися й у пiхотi, босими нiжками шльопаючи гарячими пiсками пустелi Сахара. I освоїли танки. Випробувавши "Тигр", у боях з Британiєю.
   Втiм, непогано б'ються i радянськi дiвчата на СУ-100.
   Хоча становище Росiї i здається безнадiйним. Але войовницi разом iз Єлизаветою борються немов орлицi.
   Катерина натискає босими пальчиками нiжок на важiль. Посилає снаряд, що пробиває гiтлерiвську машину Е-50 в борт i реве:
   - За великий червоний та багряний комунiзм!
   Олена теж лупнула з гармати використовуючи голу, витончену нiжку. Вона точно вразила танк супротивника.
   Дiвча прочирiкала:
   - За мою чудову Росiю!
   Єфрасiя агресивно помiтила, ведучи влучний вогонь:
   - Слава нашiй Вiтчизнi!
   I теж використовує босi, точенi нiжки.
   Радянська машина дуже сильна та бойова. А стрiляє майже влучно.
   СУ-100 здатна пробити Е-50 у борт. Але дiвчата навiть у лоб її пробивають потрапляючи в заману чи встик. I вражають метал наскрiзь.
   Єлизавета, використовуючи босi пальчики нiжок, вистрiлила у супротивника. I прочирiкала:
   - З блакитного струмка...
   Катерина теж пальнула, цього разу натиснувши на важiль червоним соском i проворкувала:
   - Починається рiчка...
   Олена, агресивно скалячись, i шипаючи, видала:
   - Ну, а дружба починається...
   I голою п'ятою теж натиснула на важiль.
   Єфрасiя проворкувала, ведучи вогонь по ворогу:
   - З усмiшки!
   Дiвчата працюють на СУ-100 дуже активно. I трощать ворожу технiку.
   А на пiдступах до Бака пiонери риють окопи. Тут хлопцi рiзних нацiональностей. Багато зокрема i свiтлих голiвок миготить. Є i рудi та чорнi та русявi дiти.
   Одне їх поєднує: вiра в торжество комунiзму та босi нiжки. Зрозумiло, що не всi пiд час вiйни мають взуття, i тому на знак солiдарностi всi дiти хизуються голими, круглими п'яточками. Зима в Закавказзi досить м'яка, i коли рухаєшся та працюєш лопатами холоду не такi й страшнi.
   Дiти працюють з ентузiазмом, i спiвають:
   Звiйтесь вогнищами, синi ночi,
   Ми пiонери - дiти робiтникiв...
   Наближатися ера свiтлих рокiв,
   Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
   Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
   I знову звучить сигнал тривоги. Хлопчики та дiвчатка стрибають на дно окопа. А згори вже починають рватися снаряди: працює ворожа артилерiя.
   Пашка з просила Машку:
   - Ну, ти думаєш, ми встоїмо?
   Дiвчинка впевнено вiдповiла:
   - Встоїмо хоч раз, у найважчий час!
   Пiонер Сашка логiчно зазначив:
   - Наш героїзм непохитний.
   Хлопчик постукав голою пiдошвою по камiнню. Мабуть, хлопчисько набив собi солiднi мозолi.
   Тамара дiвчинка помiтила:
   - Ми битися не вiдаючи страху,
   Ми рубатимемося не кроку назад...
   Нехай густо просякнута кров'ю сорочка -
   Побiльше ворогiв обрати витязь у пекло!
   Хлопчик Руслан, пiонер iз чорним волоссям, зазначив:
   - Минуть столiття, настане епоха,
   В якiй не буде страждання та брехнi.
   За це дерись до останнього подиху -
   Служи своїй Батькiвщинi, ти щиро!
   Хлопчик Олег, худенький i бiлобрисий прочирикав, вiршi:
   Нi не потьмянiє пильний,
   Погляд соколиний, орлиний...
   Голос народу дзвiнкий -
   Шепiт придавить змiїний!
  
   Сталiн живе у моєму серцi,
   Щоб ми не знали смутку,
   У космос вiдчинили дверцята,
   Зiрки над нами виблискували!
  
   Вiрю весь свiт прокинеться,
   Буде кiнець фашизму.
   I засяє Сонце,
   Шлях осяявши комунiзму!
   Хлопчики та дiвчатка дружно зааплодували.
   Але вже летять реактивнi штурмовики i скидають бомби. I це агресивний захiд.
   Олег та Сашка пiдняли рогатку, та запустили презент смертi. I барило вразило гiтлерiвський штурмовик.
   Дiвчинка Наташка заспiвала:
   - Комсомол не лише вiк,
   Комсомол моя доля!
   Пiдкоримо я вiрю космос,
   Будемо живi назавжди!
   Ахмед хлопчик пiонер з Азербайджану з усмiшкою вiдповiв:
   - Ти ще не комсомолка Наташка!
   Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла, спiвуче;
   Поряд iз батьками, з пiснею веселою,
   Ми виступаємо за комсомолом.
   Наближатися ера свiтлих рокiв,
   Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
   Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
   Олег теж тупнув босою, дитячою нiжкою i проревiв:
   Мiцнiше молот стисни пролетарiй,
   З титану рукою ламаючи ярмо.
   Ми заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй,
   Причому свiтло нащадкам, добро!
   Дiти у захватi. I справдi, нiмцi вiдбомбили, i лише одна дiвчинка уламок потрапила в босу, круглу, рожеву п'яточку.
   Пiонерка скрикнула, але прикусила губу.
   I ось вони приготувалися вiдбивати атаку. I вже йдуть танки iз фашистами. Рухають грiзнi Е-100. Такi потужнi та небезпечнi машини.
   У них такий захист. Що не проб'єш з жодного ракурсу. Не пiд одним кутом не проб'єш. Єдиний шанс - це розбити гусеницi.
   Дiти готовi до бiйки i махають босими нiжками. Ось вони на дротi штовхають пiд гусеницi фашистам пакети iз саморобною вибухiвкою. Та спрацьовує та руйнує ковзанки танкам армiї Роммеля.
   I це грiзно виглядає.
   Сашка пищить:
   - Слава комунiзму!
   Хлопчик Пашка стрiляє разом з Олегом з рогатки i верещить:
   - Пiонерам слава!
   Хлопчик Руслан разом iз дiвчинкою Суфiр пiдтягує дротом мiну пiд нiмця i кричить:
   - Слава СРСР!
   Дiти з Азербайджану та росiйськi хлопцi борються. Засмаглi, худенькi, босоногi пiонери проти колосальної армади танкiв.
   Дiвчинка Тамара тупотить витонченою, маленькою, босою нiжкою i вимовляє:
   - Слава Росiї слава!
   Пiонер Ахмет пiдтверджує, ведучи вогонь по супротивнику:
   - Ми разом дружна сiм'я!
   Хлопчик Рамзан, руденький азербайджанець пiдтверджує, пiдбиваючи машину:
   - Зi слiв ми сто тисяч Я!
   Дiти дружнi... Ось i вiрменська дiвчинка Азатуї, теж спритно за допомогою дроту переводить вибуховий пакет пiд гусеницю фашиста, i пищить:
   - СРСР сiм'я народiв!
   Iнша вiрменська дiвчинка Агас, каже:
   - Не зiгнемося фашизмом:
   I босими пальчиками нiжок пiдтягло дiвчина дрiт. Багато азербайджанських i вiрменських дiтей мають свiтле волосся, i їх не вiдрiзнити вiд слов'янських дiтей, яких теж багато. Хтось вiд нiмцiв пiшов подалi, iншi росiйськi сiм'ї селилися в Азербайджанi ще й за царiв.
   На Кавказi багато слов'ян. Багато змiшаних пар. Та й дiти зазвичай свiтлiше волосся мають чим їх батьки. А слов'яни-хлопцi засмагли так, що не вiдрiзниш вiд мiсцевих. Тим бiльше що дiти зазвичай бiльш схожi, нiж дорослi.
   Так що мiжнародний радянський батальйон iз хлопчикiв i дiвчаток бореться, i всi вони єдинi, i дуже схожi. Їхнi голi п'ятки, миготять пiд час руху.
   I знову дiти посилають презенти смертi. Шамiль та Сергiйко обидва хлопчики-пiонери, тягнуть дрiт. I ось нiмецький Е-50 зупиняється iз пробитою гусеницею.
   Хлопчики хором спiвають:
   Союз непорушний, республiк вiльних,
   Згуртувала не груба сила, не страх...
   А добра воля людей освiчених,
   А дружба i розум, i смiливiсть у мрiях!
   I дiти у захватi. Усмiхаються бiлими, рiвними зубками. I вони щасливi, хоч їм i загрожує загибель.
   А нiмцi пруть. Пiдбитi танки стрiляють iз гармат, i строчать кулемети.
   Деякi нiмецькi машини забезпеченi гранатометами та дуже небезпечнi.
   Хлопчик Максимка i дiвчинка Зара з Азербайджану i вони, упираючись босими нiжками, пiдтягли мiну пiд супротивника i пiдбили фашистського мастодонта.
   I прокричали на всю горлянку:
   - За СРСР!
   Дiти такi веселi.
   Пiонери Аббас та Володимир теж використовую зброю. В даному випадку катапульту i гiтлерiвцю розбивають гусеницю Е-75. Пiсля чого хлопцi заспiвали:
   - За велич планети пiд покровом комунiзму!
   Олег i Абдула теж пiонери рiзних народiв, але з єдиним серцем теж запускають вибухiвку. Вражають Е-100 та спiвають...
   Ми вiдкрили нацiям планети,
   У космос шлях, до небачених свiтiв.
   Героїзму подвиги оспiванi -
   Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  
   Пiд Священним прапором Росiї,
   У свiтi, дружбi, щастя та коханнi...
   Стануть люди всiєї землi щасливiшими,
   Пекельний морок розвiється в далинi!
   Бойовi тут дiти...
   Абдуррахман i Свiтлана - азербайджанський хлопчик та дiвчинка з Бiлорусiї разом натягнули дрiт i пiдбили фашистський танк. I заспiвали:
   - Велике iм'я священної Росiї,
   Сяє над свiтом - як сонячний промiнь...
   Я вiрю в єдностi ми станемо щасливiшими,
   Вкажемо народам усiм правильний шлях!
   Дiти дуже вiдважнi. I гiтлерiвцi просто шокованi таким упертим, i лютим опором.
   Абудуррахман це пiонер, що отримав осколком у голу пiдошву. Пробило мозолисту поверхню дитячої нiжки.
   Хлопчик прошипiв:
   - А менi боляче!
   Свiтланi теж потрапило в круглу п'яту, i подряпало плече. Але дiвчинка прошипiла:
   - Пiонерiв не зламати!
   Азiм та Колька теж таранили нiмецьку машину.
   Хлопчики навели за допомогою дроту та пропелi:
   Противник пiдступний пiшов у наступ,
   Але вiрю не здригнеться, радянський народ...
   Ворога чекає розгром i забуття,
   А слава Росiї сильнiше розквiтне!
   Ворога чекає: розгром i забуття,
   А слава Росiї сильнiше розквiтне!
   Дiти вiдважнi та не згинаються. I вони хочуть виграти. I спiвають, i борються.
   Нiмцi зазнають великих втрат. Щоправда здебiльшого вони розбитi гусеницi i ковзанки. I це не смертельно.
   Гiрше пiонерам, якi потрапили в полон.
   Хлопчика Абдулхамiда, коли вiн потрапив у полон, гiтлерiвцi пiднялися на дибу. Вставили босi ноги пiонера в колодку i стали на гаки вiшати гирi. А потiм розпалив вогонь. I голi п'яти пацана лизав вогонь. А на спину звалився батiг. Били довго. А потiм стали фашисти ламати розпеченими щипцями ребра.
   Хлопчисько, помираючи пiд тортурами, коли йому розтрощило червоне вiд жару залiзо ребра, заспiвав:
   Берлiн уже майже пiд нашою владою,
   У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
   Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
   Який опишу у своїх вiршах!
  
   Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
   Вона сiм'єю стала людям усiм.
   Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
   I кров тепер фонтаном хлюпає з вен!
  
   Що фюрер забув у нас випадково,
   Хотiв добути земельки та рабiв!
   Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
   I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
   Простий хлопчина хлопчик босоногий,
   Нещодавно червона краватка пов'язала.
   Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
   Але з неба раптом викинувся напалм!
  
   Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
   Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
   Але впорався пацан-боєць у гвинтiвцi,
   Гiдним виявився шлях батькiв!
  
   Билися де i хитрiстю, i силою,
   А слабкiсть теж гiрка на жаль...
   Товаришам довелося копати могили,
   Строгати в мороз сосновi труни!
  
   Я пiонер тепер звик до страждань,
   У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
   Можливо за невiрство покарання,
   Що Iсуса знати я не хотiв!
  
   Але що таке три години Голгофи?
   Три роки з гаком пройшло вiйни!
   У кожному селi плачуть гiрко вдови,
   Як лягли в цвинтар країни сини!
  
   Я вижив, був контужений, поранений кулею,
   Але на щастя сам лишився на ногах!
   Нiмеччини ми чесно борг повернули,
   Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
   Я змужнiв, але все ще хлопчик,
   Вус не пробився, але вже титан!
   Так дорослий, i мабуть навiть надто,
   Адже серце стало твердим, як метал!
  
   Зiрка героя найвища нагорода -
   Сам Сталiн менi її повiр, вручив!
   Сказав: з таких, як ти приклад брати треба,
   Кують бiйцi до дверей у Едем ключi!
  
   Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
   Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
   Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
   I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  Але незважаючи на весь масовий героїзм пiонерiв та воїнiв Червоної Армiї, Баку впало. I фашисти захопили весь Кавказ.
  Сталiн був наляканий, i запропонував Гiтлеру перемир'я. Фюрер стурбований розвiдувальними даними, що США та Британiя розробляють атомну бомбу, i перемагають Японiю, вирiшив розпочати великий наступ на Заходi.
  Було укладено перемир'я. СРСР погоджувався повернути Третьому Рейху всiх вiйськовополонених, i постачати безкоштовно велику кiлькiсть сировини, на потрiбну Вермахту.
  Гiтлер iз цим погодився. I з весни 1944 року почався великий наступ фашистiв в Африцi. Гiтлерiвцi, вже контролюючи пiвнiч, просувалися на пiвдень. I водночас продовжували пiдводну вiйну. На пiвднi фашисти просувалися успiшно. Одночасно гiтлерiвцi рушили i на Схiд. Просунувшись, вони через Iран i майже без опору захопили Iндiю. I захопили небезуспiшно великi територiї. Тож фашисти реально тут досягли успiху.
  А 3 листопада 1944 року в дату виборiв президента США раптово висадилися у Британiї та її захопили. I це був успiшний перебiг. I це дуже виявилося круто. I лише за один тиждень захопили її. I дуже круто це вийшло. У боях взяв участь i танк "Пантера"-2, який був досконалiший i краще озброєний. Але ще сильнiшим виявився танк "Лев"-2. У ньому Порше вперше в нiмецькому танкобудуваннi розташував двигун i трансмiсiю одним блоком та поперек, а коробку передач розмiстивши на самому моторi. Висота корпусу знизилася, а вежа була менших розмiрiв i вужчою. В результатi вага машини зменшилася, а двигун навпаки був потужнiшим у 1000 кiнських сил.
  Так що танк "Лев"-2 виявився шоком для англiйцiв i найкращим на той момент.
  Британiя капiтулювала. I тепер фашисти перевели вiйну проти США. Американцi змогли в танкобудуваннi зробити, тiльки "Першинг", який був слабшим за нiмецькi машини. I тiльки "Надпершинг" ще мiг якось боротися з нiмцями. Але у фрiцiв вже могутня серiя "Е". I сили нерiвнi.
  Сорок п'ятий рiк пройшов у морських битвах. Гiтлерiвцi здiйснили операцiю "Iкар". I також захопили Гренландiю.
  Але не так i просто, дiстати Америку за океаном. Але нiмецькi вiйська використовують пiдводнi човни на перекисi водню. Якi дуже швидкi, формою схожi на глибоководних риб, i буквально вибивають американцiв на море. I це, зрозумiло, США не фарбує. А частина нiмецьких вiйськ зосереджена в Аргентинi та Бразилiї. I вони звiдти почали наповзати на пiвнiч. I це дуже круто. Фашисти затискають США. Новi танки серiї "Е" дуже сильнi i з ними неможливо впоратися. Новий танк серiї Е-50 при вазi в шiстдесят п'ять тонн отримав лобову броню в 250 мм товщини пiд нахилами, i бортiв в 170 мм i теж з великими нахилами. I гармата в 88-мiлiметрiв в 100 ЕЛ що винищує американськi танки без жодних проблем.
  Трушать фашисти США. I вже восени сорок шостого року захопили всю Канаду. А за осiнь була захоплена й Мексика. I США почалася панiка. I ось взимку сорок шостого та сорок сьомого року, вже й Аляска, i третину територiї Америки захоплено. Весна це вирiшальна стадiя добивання американцiв.
  Марсель був дуже успiшним льотчиком. I ось пiсля третьої тисячi збитих лiтакiв йому вручили Дiамантову зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  У Третьому Рейху затвердили ще й шосту ступiнь Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами, тому хто досягне тисячi збитих лiтакiв, або такої ж кiлькостi розбитих танкiв.
  У даному Лицарському хрестi мало бути начеплено не менше сотнi дiамантiв, i вiн був би бiльшим, нiж iншi Лицарськi хрести. Тож нагорода не лише виходила почесна, а ще й дорога.
  Альбiна та Альвiна летять по небу. Збивають собi лiтаки янки i наспiвують крiзь зуби:
  - Гарнi дiвчата,
  Великi подруги.
  Б грiзнi хлопцi -
  I класнi потуги!
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок навела авiацiйну гармату, лупнула по американцю i пискнула:
  - Вогники веселих очей!
  I пiдморгнула напарницi. Та зрiзала свого вiзавi. Рознесла супротивника в дрiбнi трiски, використовуючи босi пальчик нiжок, i прочирiкала:
  - За комунiзм та нашi славнi перемоги!
  Альбiна поправила напарницю, збиваючи лiтак американцiв:
  - За арiйський комунiзм!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  I вони отримали шостий ступiнь Лицарського хреста, збивши понад тисячу лiтакiв кожна.
  А Марсель збив ще чотири тисячi лiтакiв, i отримав Дiамантову зiрку Лицарського Хреста Залiзного хреста з платиновим дубовим листям отримав, i мечами та дiамантами. Американцi вiд нього буквально розбiгалися.
  Тим часом вiйна тривала. Американцi явно програвали, найкращому за технiкою i вишколом вороговi, що ще використовує iноземнi дивiзiї.
  Тiльки "Надпершинг" мiг пробити нiмецький Е-50 у борт. Благо гармата та калiбру в 90-мiлiметрiв i завдовжки стовбура в 73 ЕЛ. Зате скорострiльнiсть всього чотири пострiли за хвилину проти дванадцяти у нiмецького Е-50, i вага п'ятдесят тонн для двигуна в 500 кiнських завеликий. Та й броня недостатня. У лоб нiмецького основного мастодонту американцiв все одно не пробивав. А був у фрицiв ще й Е-75 з гарматою калiбру 128-мiлiметрiв i товщиною бортової бронi 210-мiлiметрiв пiд нахилами, з ще кращим захистом i двигуном 1500 кiнських сил.
  Тож iз самого початку США програвали. Лише танк Т-93, точнiше самохiдка вагою дев'яносто три тонни, i товщиною лобової бронi 305-мiлiметрiв i гарматою 155-мiлiметрiв могла боротися з нiмецькими мастодонтами в лоб.
  Але ходовi якостi цiєї самохiдки були неважливими, як i скорострiльнiсть. I нiмцi її знищували авiацiєю.
  Тож американцi загалом не процвiтали, i безнадiйно програвали.
  I нiмецькi вiйська пiдходили дедалi ближче до Нью-Йорка та Вашингтона.
  Трумен почав благати Гiтлера про мир.
  Але фюрер хотiв лише без жодних умов повної капiтуляцiї. Вашингтон був оточений. I гiтлерiвцi розпочали штурм столицi США.
  Марсель отримав за п'ять тисяч збитих лiтакiв особливу нагороду: Велика дiамантова зiрка Лицарського хреста залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. I це круто.
  Танковий екiпаж Герди боровся за свiтле завтра. I без зайвих проблем перемагав.
  Дiвчина навiть стала стрiляти не лише босими пальчиками нiжок, а й червоними сосками грудей. I це дуже допомагало.
  Шарлота теж пальнула натиснувши рубiновими сосками на кнопку джойстика i перевiряла:
  - Велич комунiзму в тому, щоб бути не рибою, а китом!
  Крiстiна, ведучи вогонь, натискаючи на кнопки джойстика, вiдзначила:
  - А ми нiмцi i збудуємо найбiльший iз комунiзмiв!
  Магда, стрiляючи малиновими сосками по супротивниках, агресивно видала:
  - Найсвiтлiший комунiзм! Тiльки нагору, нi кроку вниз!
  Герда босими пальчиками нiжок навiвши гармату, i перевернувши влучним пострiлом американську гаубицю, пiдтвердила:
  - За арiйський комунiзм!
  Пiсля падiння Вашингтона Америка незабаром капiтулювала. I сталося це 4 липня 1947 року.
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Алiса в тому паралельному свiтобудовi, зрозумiло, теж виконувала мiсiю. Але зараз вона у Бiлорусiї. I їй щось слiд робити. А Алiса дiвчина дуже хорт.
  Проблукавши нiч по Мiнську, взяла i недовго думаючи вирушила на вокзал. Де її також не бачили. I взяла i заснула, кручена в космiчних хмарах. Давно вже Алiса не спала i треба зiбратися з силами для боротьби. Тим бiльше, якщо увi снi до тебе прийдуть твої друзi.
   Алiса Селезньова спала як немовля. Їй снився такий чудовий сон, що вона прокинулася, шкодуючи про втрачену мить блаженства. Селезньова пiдтяглася i наче рибка випливла з кiмнати. Лiтати для неї стало настiльки природним, що вона вже не мислила iнакше свого життя. Наталка Бiла вийшла їй на зустрiч.
   -До занять ще двi години може, ти поповниш колекцiю своїх причиндалiв?
   Алiса сплеснула руками:
   -Так, я зовсiм забула, менi потрiбно придбати чарiвну паличку.
   Наташка Бiла здивувалася:
   -Паличку? А навiщо це твiй фетиш чи артефакт?
  Селезньова хихикнула, тупаючи босою нiжкою:
   -Нi! Чи не ти не читала Гаррi Поттера?
  Семиколiрна за зачiскою Наташка Бiла розсмiялася, i її зубки були як перли:
   -Вперше чую про нього. Хоча нi, один iз вчителiв та триголовий ведмiдь казали, що на Землi дуже популярна казка про маленького чарiвника. Але я її не читала.
   -Так знай, у нього була така ось! - Алiса Селезньова розвела руки - чарiвна паличка i за її допомогою вiн творив великi справи.
  Її пишна напарниця перевiряла:
   -А розумiю, тобi потрiбен акумулятор магiчної потужностi, разом iз чарiвним артефактом. Що ж, я допоможу тобi придбати його. Але у виглядi палички вiн трапляється рiдко. Зазвичай волiють кiльця. Це зручнiше i використовувати набагато легше.
   Наташа Бiла показала свою руку.
   - Цей перстень я купила в кредит, так як справжнi чарiвнi каменi дуже дорогi. Це казковий агат. Але я не найвидатнiша чарiвниця. Тобi я думаю, потрiбен чаклунський алмаз, а вiн стоїть цiлий стан.
   Алiса Селезньова зiтхнула:
   -А У мене немає нi цента.
  Наташка Бiла втiшила напарницю:
   -Не переймайся, по-перше, всiм новачкам дають кредити, а по-друге, нам платять стипендiю, а особливо обдарованим виплачують королiвський гонорар. З твоїми здiбностями я думаю, ти швидко досягнеш зiзнання та грошей.
  Алiса Селезньова здивувалася:
   -А що, тут у вас король?
  Наташка тупнула босою нiжкою i пiдтвердила:
   -Звичайно. Вiн живе приблизно за сто миль звiдси. Ви можете до нього смiливо пiдiйти, правда, вiн не в ладах iз сусiдами, але ми маги не даємо спалахнути масштабнiй вiйнi.
  Гостi з майбутнього стало цiкаво:
   -Якi сили король має?
  Напарниця з усмiшкою вiдповiла:
   -Не найменшими, у нього є дракони, величезнi динозаври та бронтозаври, леткi лебедi-мамонти та багато iншого. Але головна сила кожного короля - це бойовi маги.
  Алiса скептично помiтила:
   -А як же зорельоти, гармати, танки, лiтаки? Бiльш сучасна та ефективна технiка?
   Наташа Бiла важко зiтхнула:
   -Цiєю технiкою вони не користуються. На цiй планетi i в значнiй частинi всесвiту всю технiку замiнило диво.
  Селезньова погодилася:
   -Зрозумiло, потiм технiка, якщо за помахом руки можна зруйнувати мiсто чи побудувати палац.
  Наташка зi смiшком помiтила:
   -А Ти молодець, розумiєш. I все ж деякi учнi роблять технiчнi саморобки. Ось я, наприклад, мрiю спорудити гравiтацiйнi крила. Я не знаю, як у тебе так чудово виходить, але я лiтаю погано. А ось за допомогою антигравiтацiї можна розвивати субсвiтлову швидкiсть.
  Алiса посмiхнулася, вискалив зубки:
   -А Надсвiтлову?
  Подружка охоче вiдповiла:
   -Також, якщо конструкцiя буде важчою i досконалiшою. Але це дуже небезпечно, лiтати на таких швидкостях без виходу в гiперпростiр. Можна розплющити або згорiти. Щоправда, за допомогою заклинань подорожувати набагато швидше та безпечнiше. Але для цього потрiбний спецiальний медальйон, а його видають лише тим, хто закiнчив школу.
  Алiса з великою часткою досади в голосi, побулькала:
   -Шкода, я хотiла б вiдвiдати iншi свiти. Але вистачить розмов. Де можна отримати кредит?
  Наташка Бiла охоче вiдповiла:
   -У центральному казначействi воно знаходиться у верхньому пiдвалi шкiльного замку.
  Гостя з майбутнього проворкувала:
   -У верхньому пiдвалi, кумедно!
   Алiса Селезньова засмiялася. Повiтря було просякнуте чарами. Вона повiльно ширяла спочатку коридорами, потiм мiж сходами, вiтаючи руками забавних звiрят, зображених на портретах. Тi вiдповiдали їй веселими вигуками, статуї також прийшли до руху, наче живi кiборги. Це дуже нагадало, щось схоже на фiльм про Гаррi Поттера. Тiльки сам замок був набагато бiльший, барвистий, блищачи вишуканою розкiшшю i великою кiлькiстю золота з магiчним камiнням, а портрети та статуї рiзноманiтнiшi, химернiшi. У неї з'явилося не добре передчуття, нiби хтось за нею спостерiгає. Вона тiльки додала швидкостi, як її на зустрiч вилетiв Олексiй Тетерєв:
   -Марш вампiрiв! - Зi смiхом промовив вiн. Прокрутивши у повiтрi петлю, взяв юну фею за руку.
  Хлопчик проворкував:
   -Хочеш купити обручку?
  Алiса пискнула:
   -А Як ти здогадався?
  Леха цiлком логiчно зауважив:
   -Всi Новинки цього хочуть. Ще жодна дiвчина не вiдмовилася вiд такого артефакту.
   Тут Алiса помiтила на шиї у Олексiй Тетерєва значний медальйон срiблястого кольору.
  Дiвчинка проворкувала:
   -Ось яка класна у тебе рiч. З її допомогою ти можеш вiдвiдувати iншi свiти та планети.
  Льошка розсмiявшись, сказав:
   -Яка ти швидка Алiса. Лише двi хвилини повчилася у школi, а тебе так i тягне на подвиги. А ти знаєш, що на iнших планетах може бути дуже небезпечно. Страшнi монстри, що дихають плазмою чудовиська, а найголовнiше злi чаклуни i чарiвники вештаються свiтами та зiрковими системами. А ти ще така зелена, не вмiєш користуватись магiєю.
  Селезньова досить кивнула:
   -Зате здатна. Я хочу отримати кредит, чи допоможеш менi?
  Хлопчик крутнувся юлою:
   -Без проблем.
  I Льошка помчав, нiби пригорiлий горобець у повiтрi.
   Шкiльний банк зовнi був непомiтний, розташовуючись у пащi дракона. Зуби чудовиська виблискували, як алмази, а очi сяяли пекучими рубiнами. За столом у пересувному крiслi сидiла схожа на бджiлку банкiрка. Її смугасте черевце вiдливало коралом, бузковi смужки гарно виглядали на овальному тiлi. Правда, на вiдмiну вiд бджоли, її фiзiономiю вiнчала повнозуба посмiшка чеширського кота.
   -Ми радi вiтати нашого нового клiєнта. Бажаєте вiдкрити рахунок чи взяти кредит?
   Алiса потрясла порожнi кишенi:
   -На жаль, я не можу вiдкрити рахунок. Ось якби взяти кредит.
  Ласкавий голосок вiдповiв:
   -Ви учениця, отже, можете отримати кредит у тисячу монархiв. А якщо вас визнають елiтною феєю, то до п'яти тисяч. Яку суму ви хочете?
  Селезньова пропищала:
   -Давайте одразу тисячу!
  Дракон проревiв нижче голосом:
   -Добре! Повернете за три роки! Зi своїх ми не беремо вiдсоткiв.
   Алесей Тетерєв витонченим рухом нахилив голову.
  Хлопчик iз пафосом сказав:
   -Такiй здiбнiй дiвчинi потрiбен рожевий алмаз типу "фарсi". А вiн коштує три тисячi ченцiв.
  У вiдповiдь голос став суворiшим:
   -Дiамант "фарсi" тiльки для елiтних фей. Нехай принiс атестат.
  Олексiй агресивно сказав:
   -Але для цього їй треба чекати пiвроку. Тому оформiть i мене кредит. Як елiтному магу у три тисячi ченцiв.
  Дракон засумнiвався:
   -А Ви не вичерпали свiй лiмiт?
  Хлопчик впевнено заявив:
   -Чарiвне дзеркало покаже.-
   "Бджiлка" посмiхнулася.
   -Добре, я оформлю обох.
   У вiкнi з'явився казковий, дуже яскравий та барвистий змiй. Вiн розкрив свою пащу i з неї посипалися золотi монети.
   Леха Тетерєв пiдставив гаманець, майнув маленький язичок разом злизав монети. Алiса здригнулася.
  Хлопчик впевнено вiдповiв:
   -Не бiйся, це просто чарiвна рiч. У його шлунку всi нашi грошi згорнутi пакувальним заклинанням. Ось спробуй на вагу.
   Дiвчина взяла схожий на жабу мiшечок у руку. Вiн нiчого не важив.
  Хлопчик охоче пiдтвердив:
   -Дуже зручна рiч у нього можна запхати цiлий банк i сховати за пояс.
  Алiса агресивно пропищала:
   -Це чудово! А де продають перснi?
  Хлопчик впевнено заявив:
   -Тут недалеко є лавка, де купують усiлякi коштовностi. Але я тобi скажу, найцiннiшi речi можна придбати лише у столицi у старих чарiвникiв.
  Алiса iз сумнiвом помiтила:
   -У нас мало часу, ми не встигнемо до занять.
  Льошка зi смiшком заявив:
   -А Медальйон на що. Вiн перенесе нас миттю.
   Тетерєв повернув свiй талiсман i прошепотiв заклинання.
   Як швидко все змiнилося, зовсiм недавно вони стояли бiля пащi шкiльного банку, а тепер опинилися у великому мiстi.
   Алiса з подивом розглядала величну столицю. Тут були високi замки з бiлого мармуру та позолоченi дахи. Вражали уяву висячi сади i куполи в давньосхiдному стилi. Багато пишних палацiв з химерною архiтектурою, статуї богам, героям, жiнкам воїнам, iстотам настiльки дивним, що їм не можна навiть пiдiбрати аналоги на Землi. Дороги були рiвними iз зеленої або жовтої цегли, а в самому центрi столицi вони текли струмком, полегшуючи шлях перехожим. Одна з будiвель нагадувала формою ананас i повiльно оберталася, з неї били прожектори. Iнше було як помаранчевий апельсин, висiла у повiтрi. Алiса простягла руку наче дитина, вказавши пальцем:
   -Це силове поле чи антигравiтацiя?
  Льошка зi смiшком вiдповiв:
   -Магiя! Сила чаклунства просочує все мiсто. Ти знаєш, скiльки на службi у короля чарiвникiв?
  Селезньова зi смiшком вiдповiла:
   -Нi! Але я думаю, що найкращi не з ним.
  Льошка з цим погодився:
   -Вiрно, вища елiта вiддає перевагу свободi.
  Юна дiвчина, майже дiвчинка помiтила:
   -Палац у короля значний.
   Алiса знову по-дитячому ткнула пальцем. Справдi, споруда вражала, висота в три кiлометри, велетенськi куполи з яскравими гербами на вершинi. Найбiльший купол, звичайно вiнчав герб короля. Вiн зображував семиголовий дракон з мечами в шести лапах. Потiм слiдували емблеми васальних герцогiв, князiв та графiв.
   Яких тiльки звiрiв тут не було, грифони, дракони, акули. Виблискували триголовi крокодили, слони, тигри, ведмедi. А один герб був у формi оголеної дiви з усiяним шипами вiялом у руцi. Араге була вражена:
   -Грандiозно.- Прошепотiли червонi губи дiвчинки. - I яку треба технiкою володiти, щоб збудувати подiбне.
  Льошка, розсмiявшись, вiдповiв:
   -А Що ти думала, станеш феєю i не таке зможеш. Ось навчайся добре в школi i на тебе чекає велике майбутнє.
  Алiска пискнула:
   -Я сподiваюся, а тепер покажiть, де я можу придбати камiнь.
  Хлопчик кивнув їй:
   -Слiдуй за мною.
   Столиця була дуже великим мiстом, не меншим за Лондон i разом з тим дуже чистим. Хоча в мiстi було багато коней, по дорозi не зустрiлося жодного коржика. Багато екiпажiв були саморушнi i проносилися повiтрям. Карети, як правило, були рiзьбленi та надзвичайно розкiшнi. На вулицях було багато мальовничо одягнених дiтей, щоправда, переважно у юнацькому вiцi. Хоча бiльшiсть iз них мали минуле життя, вигляд у всiх був життєрадiсний, свiт здавався цiлком щасливим. Акуратнi магазини були сповненi товарiв, продукти були складенi в химернi гiрки, i виглядали дуже апетитно.
  Алiса згадала, що ще не снiдала:
   -Лiшенька, давай зайдемо куди не будь i купимо пирiжкiв.
  Хлопчик iз цим погодився:
  -Це можна.
   Вони пiдлетiли до скриньки. Олексiй Тетерєв кинув золоту монету i, отримавши жменю здачi, отримав двi пишнi апетитнi булочки.
   Вони були м'якi, як цукрова вата, а всерединi було м'ясо, яке вiддалено нагадує кальмара. Проковтнувши пирiжок, Алiса вiдчула себе гранично ситою, а тiло клекотiло вiд енергiї.
  Дiвчинка проворкувала:
   -Чудово, це чудова країна.
  Хлопчисько зiтхнувши, вiдповiв:
   -Не все те золото що блищить. Ти ще познайомишся з мерзенними пороками нашого суспiльства. Ось дивись.
   Вдалинi з'явилася гiгантська лiтаюча риба. На її спинi сидiла жiнка небаченої краси. Її пишне вогненно-руде волосся нагадувало блискучу лаву вулкана. Обличчя було злим i рiшучим, сукня вкрита алмазною кiркою, нiгтi довгi червонi, пальцi в перснi. Загалом вона справляла двояке враження, захоплювала i лякала одночасно.
   -Хто це? - Прошепотiла Алiса.
  Лешка Тетерiв
   -Верховна жриця королiвства. Особистий маг короля, її звуть Атiлла. Дуже сильна i, водночас, мстива жiнка, не прощає образ. Ходять чутки, що в минулому життi вона була чи царем, чи президентом. Краще вклонися i не пiдiймай очей, а то мало що.
   Проте Алiса не послухалася, i коли риба пролiтала повз, пiдвела очi. Їхнi погляди зустрiлися, i їй здалося, що смарагдово-кораловий погляд блиснув блискавкою. Слiдом за ними пройшла стража на крилатих чорних i бiлих конях з довгими гривами.
   Лєшка Тетерєв обернувся:
   -Вона Ти запам'ятала. I як знати, якi думки прийдуть їй на думку. Може, вона вже приготувала тобi паскудство.
  Селезньова з усмiшкою вiдповiла:
   -Але я ж їй нiчого не зробила, тiльки подивилася в очi.
  Хлопчик без охоти погодився:
   -Це схоже на виклик. Ну гаразд, тим швидше тобi треба обзавестися каменем. Для цього потрiбно потрапити до тринадцятого провулка.
   Мiсце куди вони прилетiли, було, мабуть, найпохмурiшим у столицi. Будинки вугiльного кольору, дерева сiрi, брукiвка фiолетова. На стоїть на тротуарi смугастому стовпi, було написано: "Тринадцятий провулок - туши свiтло". I справдi, одразу чотири свiтила померкли, наче зайшли за хмару. Алiса Селезньова вiдчула сильне поколювання в долонях. Лєшка Тетерєв взяв її пiд руку:
   -Тепер нам треба точно увiйти в стовп i тодi опинимося в магiчнiй лавцi. Уяви, що там дверi i не бiйся, все в тебе вийде.
   Алiса Селезньова заплющила очi i тут же вiдчула удар по головi, на лобi здулася шишка. Лєшка Тетерєв у свою чергу пройшов без проблем. Повернувшись, вiн з досадою промовив:
   -Не треба боятися. Це дверi, а не стовп. Ось уяви собi, що вищi сили зробили спецiально для тебе дорiжку. А це так, голограма, фантом нехай iз магiї.
  Алiса пискнула:
   -Добре я постараюся.
  Хлопчик-маг упевнено пiдказав:
   -I Тримай очi вiдкритими.
   Цього разу Алiсi зумiла стримати емоцiї. Вона вiдчула легкий удар електрики i опинилася на iншому боцi реальностi.
   Над нею було нiчне небо, одразу сiм мiсяцiв: одна у формi бублика, друга кренделя, третя вишнi, четверта чашки, п'ята тарiлки, шоста вази, а сьома скрипки мляво хлюпалися в чорному обрамленому перлами зiрок оксамитовi килимi.
   Алiса Селезньова зупинилася, милуючись краєвидом.
  Хлопчик-чарiвник логiчно помiтив:
  -Я згоден, гарно, але в нас мало часу. Ти хiба забула, навiщо ми прийшли?
   Дiвчина кивнула. Вони попрямували до рiзьбленого будиночка, що стояв на лапах дракона. Дверi розсунулися. Всерединi будинок був набагато просторiший, нiж здавався зовнi. Це була справжня крамниця чарiвних речей. Довгi полицi, маленькi дракончики в клiтинах, блискучi метелики та стелажi книг, безлiч предметiв: вiд таких традицiйних, як мечi, щити, чоботи-скороходи, килими-лiтаки, жорнiв, золота рибка в акварiумi та багато iншого, до найнезвичайнiших речей, на кшталт вогню в колбах, виючого вiтру, звичайного кленового листочка i навiть телевiзора з дубовим корпусом. Крiм цього, тисячi вузеньких коробочок з невiдомими предметами вишикувалися вздовж стiн вiд пiдлоги до стелi. Кiльця також були на вiтринi, вiд великих, їх можна було надiти на шию чи ногу слону, до маленьких, розмiрами з шпилькову голiвку.
   Алiса навiть розкрила рота вiд подиву, а пустотливий Льошка, судячи з його впевненого вигляду, встиг побувати в лавцi. Продавець був, пiд примiщенню, нагадуючи просте пiвтораметрове березове полiно. Три очi червоне, жовте i зелене надавали йому подiбностi зi свiтлофором. Маленький рот вишкiрив зеленi, як горошок зуби.
   -О, прибули маленькi друзi. Привiт Льошка-маг, як звати твою подругу?
   - Мене звуть Алiса Селезньова.- Злегка знiяковiвши, вродлива дiвчина зробила реверанс.
   -Чудово. - Полiно подало суху шестипалу руку. Впевнений Тетерав знизав її, потiм дiйшла черга Алiси. Її долонi вiд хвилювання стали вологими.
  Iстота проревiла:
   -Е-ех! Чи не треба так трясти, вам здається, що я схожий на полiно?
  Селезньова пискнула:
   -Так!
  Полiно кивнула:
   - Багато хто так каже. Ви, з якої планети?
  Дiвча гордо випроставшись, вiдповiла:
   -Земля!
  Кнур проворкував:
   -Ого, отже, вам потрiбен якийсь особливий камiнь.
  Олексiй впевнено промовив:
   -Вона дуже здiбна дiвчина, сама практично вiдразу навчилася лiтати, їй потрiбний алмаз "Фарсi".
  Алiса на знак пiдтвердження навiть тупнула босою нiжкою, прочiрiкавши:
  - Та потрiбен!
   Кнур зробив негативний жест:
   -Нi! Не людина, яка вибирає камiнь, а камiнь людини. Якщо мiж ними не буде повної згоди, то й чаклунства не буде. Ти пам'ятаєш, як довго ми вибирали твiй алмаз?
  Леха розсмiявся:
   -Так, менi цього не забути, трохи всю крамницю не рознесли.
  Голос став суворiшим:
   -Так Приступимо.
   Полiно, з несподiваною грацiєю пiдiйшло до прилавка i вклало смарагд у нiжну руку Алiси. Дiвчина вiдчула крижаний холод.
  Спокiйний голос промовив:
   -Постарайся вимовити бажання, наприклад, пiдняти ось цю вазу.
   Кнур вказав, на кшталт платинового горщика.
   Алiса сiпнулася, але нiчого не сталося.
  Досвiдчений продавець зазначив:
   -Ось бачиш, камiнчик тобi не пiдходить. Наступний.
   Потiм був великий рубiн, вiн знову вiддав у руку холодом. Цього разу, правда, ваза трохи зрушила, з'явилася не велика вм'ятина. Потiм був сапфiр, вiн трохи пошукав i тут же погас.
  Леха агресивно скелячись, заявив:
   -Я тобi говорю, потрiбен алмаз "Фарсi". Як у мене.
  Полiно неохоче погодилася:
   -Ну, Алмаз так алмаз.
   Кнур дiстав дiамант i вклав Алiсi Селезньовiй у руку. Дiвчинi камiнь здався гарячим.
   -А тепер акуратно пiдiйми ось це. "Полiно" вказало рукою на платинову, вже добряче прогнуту ємнiсть.
   Алiса стиснула камiнь сильнiше, спалах i вибух. Помешкання разом перетворилося на бедлам, всi чаклунськi речi виявилися перемiшанi, багато поламаних, клубився дим, пахло паленим. Кнур i то трохи почорнiв, а фiзiономiя Алiси Селезньової стала замурзаною, як у негритенка.
  Полiно зрадiло заволало:
   -Ось так! А ти казав "Фарсi". Немає повної гармонiї. Вiд того й трапляються катаклiзми. Нi, наступного разу я одягну протигаз iз бронежилетом.
   - Вибач Кнур, я i сам не очiкував такого ефекту, але нам потрiбен камiнь i без нього ми не пiдемо. А ось iкла подовжилися, вiн став дуже схожим на вампiра.
  Полiно вiдзначило:
   -А хто сказав, що вона не отримає камiнь, але вибираючи практично наослiп ми ризикуємо пiдiрвати всю лаву.
   Кнур пiдняв перстень, хитнув лапою, полилося бiрюзове свiтло i всi речi стали на мiсцi, а замурзана пика Алiси стала чистою як у немовляти.
   -От тепер ми займемося справою.
   Вiн пiдiйшов до дiвчини, поклав їй на голову фрукт. Наливне яблучко зробило оберт навколо голови, заiскрилося, потiм пройшло ще одне коло. Зазвучав мелодiйний голос.
   -Людина, цей предмет унiкальний, та його силi немає обмежень. Камiнь потрiбен особливий, астральний iз чарiвних меж.
  Кнур iз задоволенням облизуючи губки, сказав:
   -Ось у мене якраз є такий неповторний. Око дракона.
  Льошка обурився:
   -А що в оцi дракона неповторного, кожен десятий такий камiнь?
  Полiно гордо вiдповiло:
   -А те, що дивлячись, який дракон. Це око iмператорського, вкрай рiдкiсного та незвичайного звiра.
   -Iмператорського! - Льошка Тетерев пiдняв брови. - Але ж вiн непереможний, як ви його здобули?
  Кнур вiдповiв:
   - Iнодi звiр вiддає найцiннiше, що має, добровiльно. Я зараз його принесу.
   Кнур зник за стелажами, потiм почало бурмотiння, кiлька заклинань злетiло з його губ.
   Через кiлька секунд вiн з'явився вже в оновленому виглядi. На ньому був коричневий сюртук, а на головi бубонцi.
   -Ось, тобi.- Вiн простягнув фiолетовий на вигляд, мабуть, тьмяний камiнь.
   -Вiн Твiй, вiзьми його в руки.
   Алiса простягла долонi, око дракона одразу нагрiлося. Потiм почулася чудова музика, i вiн почав змiнювати колiр.
   Спочатку став, синiм, потiм блакитним, зеленим, пiсля жовтим, помаранчевим, i на кiнець червоним, яскравiшим за будь-який рубiн.
  Полiно досить пробурчало:
   -Чудово, вiн дiзнався тебе. Бути тобi вiчною господаркою. А тепер я зроблю вам обручку, помiщу коштовнiсть в оправу.
   Кнур вимовив заклинання, i на вказiвному пальцi правої руки Алiси виникло чудове колечко з артефактом, що постiйно змiнює кольори.
  Полiно стало задоволеним:
   -Ну, Тепер ти гаразд.
   -Скiльки з нас?
  Кнур впевнено заявив:
   -Тисяча монархiв. Насправдi цей камiнь не має цiни, але я не вимагатиму надто багато.
  Хлопчик полегшено зiтхнув:
   -Чудово. Бери їх.
   Леха Тетерев дiстав магiчний гаманець i, вiдрахувавши монети, простяг їх Кнуру. Пiсля чого сказав трохи сонним тоном:
   -Я хотiв би придбати у тебе медальйон, сподiваюся, що вибiр не триватиме багато часу.
  Полiно, понизивши голос, помiтило:
   -О! Я бачу, що ти хочеш повнiстю укомплектувати свою подругу. Однак тобi вiдомо, що учням першого курсу його не належить мати. А я правил не порушую.
  Льошка, благаюче склав руки:
   -Але заради цiєї дiвчини, зроби, будь ласка, виняток. Адже, можливо, вона обрана.
  Кнур впевнено заявив:
   -А Ти, я бачу, теж пам'ятаєш легенду. Коли вибухне велика вiйна, дiвчина з iншого свiту врятує наш всесвiт.
   Але це лише легенда. Насправдi бродить забагато чуток i казок, не всiм слiд вiрити.
  Льошка понизивши голос, помiтив:
   -А хiба ти не чув, що околицi свiтiв зазнали навали дивних прибульцiв, чия присутнiсть вбиває все живе. Не виключено, що вони прийдуть у наш свiт.
   Кнур знiяковiв:
   -Одразу два артефакти за раз. Це занадто багато. Крiм того, менi знадобиться час, щоб пiдiбрати потрiбний медальйон. Залиш, дiвчинко, пасмо твоє волосся i тодi я, можливо, зможу зробити правильний вибiр.
   Алiса взяла з полицi срiбнi ножицi та акуратно обрiзала тонке пасмо. Потiм простягла Кнуру, що вiдливало золотом волосся, той сховав їх у кришталеву коробочку.
  Турботливий Льошка глянув на годинник:
   -Тепер нам час, через пiвгодини заняття. Ми й так у вас затримались.
   -Летiть дiтки, летiть! - Кнур помахав було дерев'яною лапою, але Алiса Селезньова не утримавши цiкавостi, запитала:
   -Ким Ви були в минулому життi?
   "Полiно" хитнулося:
   -У мене Дiвчинка немає минулого життя. Я народився на цiй планетi десять тисяч рокiв тому. А скiльки житиму, i куди пiде мiй дух пiсля смертi, не знаю. Тут у нас рiзнi iстоти зустрiчаються, єдине, що я вiдчуваю, що тим, хто живе на вашiй планетi, доведеться зiткнутися з серйозним випробуванням.
  Селезньова зiтхнувши, вiдповiла:
   -Я Це, i сама вiдчуваю!
  I тупнула своє босою, точеною нiжкою.
   Вклонившись, Алiса i хлопчик-чарiвник пiшли до виходу. Хатинка на лапах дракона, пiсля просторого примiщення здалася маленькою та сiрою. Вона, також крякнувши, вiдважила уклiн, поряд пролетiв шестиголовий змiй. Олексiй Тетерєв машинально пiдняв руку з перстнем. Проте, гадина, покружлявши, пролетiла повз. Мабуть монстр був лише страшний на вигляд.
  Хлопчик-чарiвник тихо промовив:
  - Обережнiше!
  Алiса iз цим погодилася:
   -У цьому паралельному свiтi все по-iншому, нiж на нашiй планетi, можна натрапити на небезпечнi iстоти.
  . РОЗДIЛ Љ 11.
   Вони швидким кроком попрямували до стовпа, як несподiвано перед ним вирiс багаторукий павук iз корявими гiлками замiсть нiг.
  Льошка застережливо, сказав:
   -Це клiввер. Вже серйозно спробую його обiйти.
   Проте чудовисько раптом стрибнуло на них. Його зовнi незграбний рух був стрiмким i два юнi чарiвники ледве встигли зустрiти його променями. Кiльце Алiси Селезньової спрацювало автоматично. Вiдокремився пурпурний промiнь i практично вiдразу пропалив симбiоз рослини та тварини. Помаранчевий промiнь Лєшка Тетерєва, був слабший i, проте, теж завдав iстотних збиткiв монстру. Сумiш павука та пня заревiла, але продовжувала напирати. Хлопцi були змушенi розiйтися в рiзнi боки. Алiса Селезньова злетiла вгору i, спрямувавши потiк енергiї, спробувала спопелити нежити.
   Проте звiр виявився дуже стiйким, однi гiлки згоряли, i їхньому мiсцi з'являлися новi пагони. Тим часом вiн завис над Олексiєм Тетерєвим, у якого нiяк не виходило злетiти. У розпачi юнак дiстав медальйон та спробував створити подобу захисту. Навколо нього виникла перламутрова бульбашка. Цей захист, втiм, був не зовсiм надiйним i трiщав пiд натиском клiввера. Тодi Алiса Селезньова, несподiвано собi наважилася на таран. Зробивши мертву петлю, вона з усього розмаху врiзалася в монстра. Павучий пеньок гримнув, полум'я рвонуло до неба, висвiтливши похмурий краєвид. Коли вогонь спав, залишився лише попiл. Олексiя хлопчик-маг швидко пiднявся, його злегка подряпало, але, загалом, нiчого серйозного. А ось Алiса Селезньова постраждала сильнiше, на обличчi опiки та синцi, сукня у чорних плямах.
   -Ти могла загинути. Як ти необережна, моя дiвчинка. - Лешка Тетерев провiв пальцем по закопченiй щоцi.
  Алiса сердито тупнула, своєю босою, витонченою нiжкою, агресивно, жорстко кричала:
   -Я рятувала тебе хлопчик. Твiй захист довго не витримав би натиск клiввера.
  На цей пацан-маг погодився:
   -Ти маєш рацiю, з мене пiт так i хльосе. Але ось чому вiн розлютився? Зазвичай вони не є агресивними.
  Алiса логiчно припустила:
   -Може верховна жриця?
   -А, Ця вiдьма. Не думаю, що так скоро. Що, у iнших її немає справ, крiм як воювати з нами? - Хлопчик-маг Леха вiдкинув голову. - Хоча хтось її знає. Але в такому виглядi ти не пiдеш у школу - це стрiмко! Треба поринути у чарiвний струмок.
  Алiса охоче погодилася:
   -А поки що, пройти стовп.
   Цього разу в мiсто вони потрапили без сучка та зазору. Минули суворий квартал i вибралися на центральну площу. Як i ранiше, свiтили поступово пiдбираючись до зенiту, чотири сонцi. Це дуже гарне з багатими вiдтiнками робило небо. Мiсто виглядало ошатним i, хоча минуло трохи бiльше години, здавалося, що тут вони не були дуже давно. Алiса Селезньова сильно бентежилася свого обдертого вигляду, та ще й як жебра боса, на неї оглядалися перехожi i, вона з благанням звернулася до напарника:
   -А може, спробуємо заклинання вiдновлення? Ти ж досвiдчений маг i все вмiєш.
  Льошка знiяковiв:
   - Хто тобi це сказав, я лише на третьому курсi. Ну гаразд, спробую, хоча цiлюще джерело вiрнiше. - Ставши навпроти дiвчини, юний чарiвник скоромовкою прочитав довге заклинання. Повiяв сильний вiтер, синцi та подряпини на обличчi зникли, сукня стала свiжою навiть накрохмаленою. Тiльки одне погано, дiвчина стала напiвпрозорою.
  Селезньова розсмiялася:
   -Ну, Ти Льошенька, даєш. Я як привид.
  Хлопчик-маг знiяковiв:
   -Вибач Алiса. Я не дуже багато лiнивий i ймовiрно сплутав пару звукiв у заклинаннi, тому й виник подiбний ефект.
  Дiвча блиснула перлинними зубками:
   -Лiнь мати всiх порокiв. Що менi з'явитися в такому виглядi до подруг?
  Льошка негативно мотнув головою:
   -Нi, поринемо в цiлющий струмок.
   Вони пiдлетiли до скульптур богiв з оголеними мечами, що обрамляють великi ворота. Численний натовп людей зiбрався бiля джерела. Самовпевнений хлопчик-маг одразу обм'як.
  Льошка проскулив:
   -Схоже, тут черга. Гаразд, виправлю сам.
   Вiн знову вимовив заклинання. Навколо Алiси Селезньової спалахнув ореол i через мить вона опинилася знову у своїх лахмiттях.
  Дiвча з майбутнього кричало:
   -Ну, нiчого кращого ти придумати не мiг. Повернення на круги своя.
  Льошка негативно похитав головою:
   -Нi! Тепер я повторно вимовлю чарiвнi слова i дуже намагатимуся нiчого не наплутати.
   Хлопчик-маг справдi почервонiв вiд натуги, i йому вдалося провести магiчну операцiю iдеально. Навiть дим iз вух повалив, а нiздрi заiскрили.
   -Ну, Не варто так намагатися! Лопнеш! - Гучно, засмiялася дiвчина i тупнула босою, точеною, злегка запиленою нiжкою. Потiм пiдняла руку i випустила промiнь у помаранчевий струмiнь. Вода бризнула i обдала обох чарiвникiв з нiг до голови.
   - Ось тепер нам доведеться сушитися. - Хлопчик-маг знову вимовив заклинання i вiд них повалила пара.
  Алiса, знущально хихикнула:
   -А ти, я бачу, дуже багато чого не вмiєш. Ось коли я стану чарiвницею, то робитиму все.
  Хлопчик-чарiвник логiчно зауважив:
   -Абсолютно все знати, неможливо.
   Пара злетiла i, зробивши прощальний вiраж, покинула мiсто. Принаймнi iз заклинаннями перемiщень, Лешка Тетерєв умiв непогано звертатися.
   На урок, як i слiд, чекати вони запiзнилися. Їм поставили штрафнi бали та розвели за класами. Алiсу Селезньову викликали до дошки, вона прочитала напередоднi пiдручник i вiдповiдала правильно. Їй поставили дев'ятку та вiдправили на мiсце. Багато учнiв та учениць iз заздрiстю поглядали на її новий перстень. На перервi до неї пiдiйшла Наталка Бiла з подругами.
  Дiвчина розгойдуючи розкiшними стегнами, i сяючи дорогоцiнним камiнням, помiтила:
   -Який чудовий камiнь. Нiколи такого не бачила.
   - Це око iмператорського дракона.- З гордiстю вiдповiла Алiса i гранично випрямила спину.
  Наталя недовiрливо помiтила:
   -Iмператорського? Ого! I де народився лицар, здатний перемогти такого звiра?
  Алiса впевнено вiдповiла:
   -На Землi, я думаю.
  Наташка задерикувато хихикнула:
   -У вашiй славнiй iмперiї? Але ж ти знаєш, на цього звiра не дiє магiя.
  Алiса стиснула кулаки i ревла:
   -А навiщо магiя, якщо лазернi гармати, реактивнi гравiоракети, силовi поля?
   Наташа Бiла впевнено заперечила:
   -Тут iнша цивiлiзацiя, крiм того, менi здається, що цi монстри складаються з гiперплазми i їх неможливо вбити звичайною, навiть найсучаснiшою зброєю.
  Алiса зрадiло вимовила:
   -Тим Краще, значить, мiй перстень дасть менi багато сили.
  Наташка похитала головою:
   -Не особливо тiшся, це дуже важка ноша.
  Дiвчина рикнула:
   -Як не будь, знесу!
   Алiса Селезньова випустила блискавку, мало не збивши триголову сову. Птах, зробивши вiраж, перевiрив:
   -У тебе, що, дах поїхав? Так само на смерть убити можна.
   Дiвчина знiяковiла, i рикнула:
  - Вибач, а ти не повзай пiд променями.
  Сова ревла:
   -Ну, Я тобi це пригадаю.
  Алiса погрозливо струснула перстнем:
   -Хочеш ще!
   Сова поспiшно зникла в сусiднiй кiмнатi.
   -Ось так налякала. - Алiса розсмiялася.
   На наступному уроцi їй, як ще новенькiй, видали портфель. Туди вона й склала пiдручники. А коли вона на перервi полетiла до бiблiотеки, їй вдалося придбати два цiкавi, але дуже товстi томи у старовиннiй палiтурцi, а також п'ять менших книг. Портфель, втiм, так i залишився невагомим, це було дуже зручно, i Алiса Селезньова вкотре подякувала магiї, яка полегшує мiсцеве життя. Наступний урок видався дуже веселим. Їх тренували у стрiльбi вiртуальними блискавками, i вчили перетворювати одних тварин на iнших. Особливо цiкаво було перетворити муху на осла. За допомогою кiльця дiвчинi це вiдразу вдалося i вона навiть проїхала на спинi iшака.
  Алiса перевiряла:
   -От як цiкаво.
   Чергове заняття було присвячене магiчному трансу. Схожа на сумiш мишi та краба вчителька пояснювала їм:
   -За допомогою спецiального складного настою та заклинань можна поринути у магiчний сон. Там увi снi побачити надзвичайнi речi, деякi чарiвнi властивостi, а також цiлком звичайнi. За допомогою спецiальних прийомiв їх можна витягти зi сну та перенести в реальнiсть. Щоправда, наспати щось серйозне можуть лише досвiдченi i дуже просунутi маги, тому цей урок пробний. Якщо нiчого не вийде, прошу не засмучуватися.
   Наставниця розгорнула клешнi.
   Алiса Селезньова та iншi учнi приготували настоянку, прочитали заклинання, але через сильне збудження довго не могли заснути. Коли ж занурилися в подобу сну, перед очима дiвчата миготiли однi квiти та мильнi бульки. Незважаючи на всi зусилля, їй так i не вдалося зосередитись.
   Коли вона прокинулася, в руках у неї був букетик пом'ятих квiтiв. Iншим абiтурiєнтам пощастило ще менше, лише Наташа Бiла змогла увi снi отримати подобу пейджера, рiч у цьому випадку абсолютно марною.
   -Ну, нiчого, не засмучуйтесь. - Вчителька клацнула хвостом. - У мiру накопичення досвiду у вас виходитиме все краще i краще.
   Уроки магiї, Алiсу Селезньову, дуже захоплювали, вона поринула у незвичайний казковий свiт. Коли перша хвиля занять закiнчилася, i вони отримали домашнi завдання, дiвчина почала шукати Льошку Тетерєва. Їй чомусь дуже подобався цей загадковий хлопець. Крiм того, у глибинi душi вона мрiяла у вiльний час злiтати разом iз ним у мiсто.
   -Як до речi називається ваша столиця?
   Запитала вона Наташу.
  Бiла вiдповiла:
   -Ельвiра!
  Гостi з майбутнього це сподобалося:
   -На мою думку, дуже красиве iм'я для мiста! Сьогоднi я там.
   Алiса Селезньова помахала подругам рукою. Проте Олексiй Тетерєв затримався, на третьому курсi на один урок бiльше, i вона сiла в одне з численних крiсел i почала чекати. Щоб не гаяти часу вона вирiшила переглянути розкiшно оформлену велику енциклопедiю паранормальних явищ. Її особливо сподобалися рухливi картинки, як живий телевiзор на кожнiй сторiнцi. Тепер вона нарештi зможе почерпнути мудрiсть найдавнiшого мистецтва.
   Алiса пiдняла портфель i вже просунула в нього руку, як несподiвано, у нього з'явилися зуби, i вiн дуже вчепився їй у долоню. Дiвчина скрикнула - шкiльна сумка перетворилася на м'ясоїдну чудовисько. З оскаленого рота капала слина, насилу, обiрвавши шкiру, Алiсi Селезньов вдалося вирвати руку. "Звiр" пiдстрибнув i спробував вчепитися їй у горло, дiвчина зустрiла його ударом лiктя. Вона не багато володiла прийомами рукопашного бою, займалася у минулому, космiчному життi у секцiї, i це рятувало. Зустрiвши черговий стрибок монстра ногою, вона повернула обручку i послала блискавку. Однак промахнулася, мета недостатньо велика i, дуже рухлива. Вивернувшись, сумка вчепилася їй у голу, мускулисту кiсточку. Було дуже боляче, у Алiси Селезньової виступили сльози. Незважаючи на це, вона все ж таки пустила промiнь, потрапивши в округлу спину. Хватка ослабла, портфель вивалився, розтиснувши зуби, якi на очах розтанули, як крижинки.
  Дiвча прокричала:
   -От чорт!
   Алiса Селезньова кульгаючи, пiдiйшла до крiсла i впала в нього. Витончена рука була роздерта i набрякла, сукня порвалася, а на додачу до всього був розбитий нiс.
  Дiвча сердито вiдзначила:
   -Нiчого собi портфелi видають школярам.
   Дiвчина знову тицьнула ногою ненависну сумку. До неї пiдiйшла Наталка Бiла.
  Дiвчина з посмiшкою запитала:
   -Що сталося Алiса?
  Дiвча сердито заявила, тупнувши босою нiжкою, по красивiй, кольоровiй плитцi паркету:
   -Та ось скажений портфель спокусив, що i в тебе є такий?
  Наташа Бiла охоче пiдтвердила:
   -Звичайно! Треба ж кудись складати шкiльне приладдя. Але, на вiдмiну вiд твого, мiй не кусається. Тут щось не чисто. А тобi треба до лiкаря. Вiн миттю зцiлить усi твої ушкодження.
  Алiса сердито пробурчала:
   -Нi, я, як не будь сама!
  Бiльш досвiдчена у справi магiї, Наташа Бiла дуже навiть логiчно i розважливо помiтила:
   -Найнебезпечнiше! Портфелi просто так на школярiв не кидаються, отже, хтось його зачарував.
  Селезньова здивовано запитала:
   -I Хто це мiг зробити?
  Напарниця сердито гаркнула:
   -Розберуться. А поки що пiшли.
   Наташа Бiла подала руку, i Алiса Селезньова зробила крок, а потiм, не втримавшись, змахнувши руками, злетiла.
   Не дивлячись, на бiль вона заспiвала:-
   Як метелик фея над штормом пурхає,
   Врятувати рибалок вона таємно мрiє!
   А злий ураган все сильнiше шкаралупку кидає!
   Так i не завершивши куплету, вона мало не впала, ледь не зiткнувшись з дракончиком. Маленькi звiрята часто лiтали по замку, вони були швидше красивi, нiж жахливими, i багато школярiв прагнули мати маленького друга.
   Алiса Селезньова, втiм, не обурюватися, їй на зустрiч летiв нi хто iнший як Лєшка Бiлий. Хлопець усмiхався, його свiтле волосся майорiло за вiтром.
  Хлопчик побулькав:
   -Привiт Алiсо, ти мабуть знову побилася?
  Дiвча огризнулося:
   -А Ти вперше отримав десятку. Який у тебе квiтучий вигляд.
  Льошка енергiйно кивнув головою:
   -Ну, щось завжди трапляється вперше. Не хмурся Селезньова, якщо ти побилася, то це не привiд сумувати.
  Алiса сердито помiтила:
   - Так звичайно, особливо якщо це твiй портфель. Слухай, можеш мене вiдновити?
  Хлопчик-маг ласкаво просив:
   -У двi секунди, але чому вiн на тебе напав?
  -Не знаю .- Селезньова нетерпляче сiпнулася.
   Лєшка Тетерєв потер пальцями медальйон, потiм прошепотiв заклинання.
   Алiсу накрила бiла хмара, вона забилась у пiнi.
  Дiвча закричало:
   -Ти Що здурiв?
  Льошка стрiмко вибачився:
   -Зараз! Один два три!
   Хлопець-хлопчик знову повторив заклинання. Хмара зникла, зате з'явилися конвалiї, вони виросли в Алiси Селезньової прямо на головi.
   Щоправда, подряпини зникли. Дiвчина спробувала їх висмикнути, але зазнала лише сильного болю.
  Гостя з майбутнього кричала:
   -Прокляття, чим ти займаєшся?
  Льошка впевнено заявив:
   -Це магiя вiдновлення та життя. Бачиш, скiльки маєш позитивної енергiї, навiть квiти розпустилися.
  Дiвча агресивно прохрипiло:
   -Знущаєшся. Ось я тебе.
   Алiса вимовила щойно вивчене на попередньому уроцi заклинання. Лешка Тетерєв посмiхнувся i раптом вiдчайдушно засмикнув ногами. У нього виросли хвiст та ослячi вуха. В одному з величезних дзеркал вiн побачив себе.
  Хлопчик-маг закричав на всю горлянку:
   -Що ти наробила, безглузде дiвчисько. Був гарний хлопець, а тепер дублянка!
  Алiса агресивно заявила:
   -Не дотепно Льошка чарiвник, а як ти спотворив мене своїми квiтами?
  Юний маг прокричав:
   -Так Я не навмисне! До того ж, я знаю, як виправити заклинання, а ти нi.
  Селезньова заперечила:
   -Я також знаю! Трах тибiдох! Ух i ех!
   Алiса прочитала зворотну формулу. Вуха зникли, хвiст вiдпав.
  Льошка пiдтвердив:
   -А Ти талановита.
  Селезньова сердито рикнула:
   -Не хвали, а краще виправ свою помилку.
   Лєшка Тетерєв пробурмотiв чарiвнi слова. Проте знову, осiчка, замiсть конвалiї з нiздрiв i вух посипалися феєрверки.
  Хлопчик-маг прочирикав:
   -А Що, на мою думку, дуже красиво.
  Алiса сердито тупаючи босими, точеними нiжками, якi в неї не терпiли взуття, прокричала:
   -Якщо ти зараз же мене не розчаруєш, я з тебе навiть не осла, а козла зроблю.
  Лєшка Тетерєв пискнув:
   -А Я не боюся.
   У цей момент немов iз повiтря вирiс викладач Шолом Бонiфацiй. Вiн був схожий на людину, тiльки три червонi пiдпилянi роги i надмiрно як шафа, масивнi плечi видавали його не зовсiм гуманоїдне походження.
  Почулося ревiння:
   -Що це за розбирання мiж учнями. Пане Тетерєв, як вам не соромно знущатися з новенької.
   -Я не навмисне.- Робко заперечив юний маг.
  У вiдповiдь рев став ще голоснiше:
   -Тим бiльше. Такий невмiха, а ще носиш алмаз "фарсi". Елiта магiв, а не можеш впоратися з елементарним заклинанням.
  Хлопчик-маг пробурчав:
   -Та я зараз виправлю.
  Рев у вiдповiдь:
   -Вiдставити.
   Шолом махнув рукою. Феєрверки разом згасли.
  Грубий голос, трохи пом'якшав:
   -Перш нiж чаклувати, думати треба. I ще, штрафних балiв вам нараховувати не буду, але якщо зловлю ще раз, так просто не вiдбудетеся.
   -Ми бiльше так не будемо. - Пробурмотiв Льошка Тетерев.
  Алiса заперечила:
   -А чому ви його засуджуєте? Адже тi знання, що ми отримуємо у школi, не є корисними без практичного застосування. Ми тренуємось i часом необхiдно набивати шишки.
   Шолом провiв пальцем на пiдставi рогу:
   -От коли у тебе такi будуть, то ти зрозумiєш, як дорого обходитися кожна шишка. А тепер, хлопцi, я вас попереджаю, якщо будете в мiстi. а ви туди зiбралися, у жодному разi не пiдлiтайте до королiвського палацу.
   -А чому! - Лешка Тетерєв пiдняв голову.
  Викладач проревiв:
   -А цього вам знати не належить. Втiм, король не в дусi i злостивi пiдбивають його закрити магiчну школу.
   -Зрозумiло, але мiсто i без палацу велике! - З непримиренним виглядом, сказала Алiса.
  Тип з трьома рогами, сказав, що звучало за такої зовнiшностi бiльш, нiж двозначно:
   -Ну, Тодi з богом.
   Дiвчина подумала, до чого оманлива зовнiшнiсть. Ось Шолом, на вигляд такий похмурий i грiзний у глибинi душi м'який i поблажливий. А ось не зрозумiло, навiщо вiн пiдпилює роги? Напевно, вони не зiпсували йому зовнiшнiсть. Чи вiн боїться, що його приймуть за межу?
  Алiса промовила:
   -Ну Що Льошка. Рванемо!
  Юний чарiвник заявив:
   -Я поки вiльний на пару годин, але ввечерi у мене знову справи, тож не розраховувай на надто довге щастя.
  Алiса Селезньова тупнула босими нiжками i пискнула:
   -У нас сьогоднi вихiдний день i можна розважитися!
   Медальйон блиснув, на мить все померкло, а потiм вони опинилися в чудовому мiстi.
   Все було барвисто та велично.
   -Куди тепер? - З надiєю запитала Алiса Селезньова.
  Хлопчик-чарiвник приклав вказiвний пальчик до губ i прошепотiв у пiвголоса:
   -До королiвського палацу. Менi здається, за попередженням Шолома ховається якась таємниця.
  Тут Алiса Селезньова на найцiкавiшому мiсцi прокинулася. Вона пiд час сну стала видимою. I троє мiлiцiонерiв вчепилися в неї, одягнувши наручники. Менти ревли:
  - Бомжиха босонога, чого розляглася!
  Алiса рiзко сiпнулася. Наручники на її зап'ястях луснули. I дiвчина посунула мiлiцiонеру кулаком у пiдборiддя. Щелепа у мента полетiла i вiн вирубався. Iншому мiлiцiонери Алiса зарядила лiктем у скроню, вирубуючи полiцейського. А третiй потягнувся до пiстолета, але одержав сильний ударом колiном у пах. I одразу ж вiдключився вiд больового шоку.
  Алiса проспiвала:
  - Я не ангел, а дияволиця,
  Ну, а просто орлиця!
  Навколо були люди, i вони витрiщали на красиву, босоногу блондинку очi. Оце так. Уклала граючи трьох мiлiцiонерiв. Ось це дiвчисько круте з крутих.
  Алiса рушила з вокзалу. Її голi, рожевi п'ятки замиготiли. Вони легко могли розганятися кiлометрiв за триста, i змоталася з вокзалу, наче метеор.
  Двоє мiлiцiонерiв, що були на посту, впали, збитi стрiмким дiвчиськом.
  Алiса хихикнула:
  - А хто менi трапиться, той повiк не збереться! I показав мову!
  Пiсля чого дiвчинка трохи пригальмувала. Їй було не надто приємно ходити босонiж. Та й люди озираються. Справдi, що вона бомж?
  Алiса прочирiкала:
  - Я проста, росiйське дiвчисько -
  За кордоном нiколи не була!
  У мене коротка спiдниця,
  I ногою я зовсiм боса!
  Ну що ж вона може i щось крутiше витворити. Ось наприклад, чи не взути їй туфлi, i чи не вдягнутися по сезону? Досконале тiло Алiси не холодно, але занадто вже вона яскрава в такому виглядi.
  Алiса попрямувала до найближчого магазину. Вона знала, що потрiбнi грошi, але вирiшила застосувати гiпноз. Як гiпнотизувати це не таємниця i можна знайти в iнтернетi. А мозок у Алiси дуже сильний. I жоден iз людей двадцять першого столiття їй у силi гiпнозу не суперник.
  Алiса попросила продавщицю:
  - Принеси менi на мiй розмiр туфлi, джинси та шубу!
  Та покiрно кивнула у вiдповiдь. Магазин виглядав цiлком пристойним. Багато дзеркал.
  Алiса подивилася на себе. Вона дуже красива блондинка у купальному костюмi. Дуже атлетична та сильна, з рельєфними м'язами. Волосся якесь свiтло-оранжеве, i неприродного кольору. Але це якраз її Алiси натуральний вiдтiнок. I жодних наноботiв усерединi. Чиста структура генетично покращеного, вiчно юного тiла.
  Бiоiнженерiя творить чудеса. I тут вона i без технологiй приблизно в двадцять разiв швидше за добре треновану людину двадцять першого столiття i в сто разiв сильнiшу. А це справдi дiвчисько що треба!
  А тепер одягнулась i стала не так яскравою. Хоча у туфлях i не зручно. Алiса попросила чобiтки. I продавщиця їй принесла. Хоча такi нiжки як у Алiси босонiж куди привабливiше i сексуальнiше.
  Алiса навiть промовила кiлька афоризмiв на цю тему;
  Гола жiноча нiжка, змушує чоловiка впасти у босоноге дитинство!
  Найчастiше впадають у босоноге дитинство взутi чоботи!
  Якщо дiвчина має гарнi нiжки, значить вона не босячка по життю!
  Босiй дiвчинцi краще, нiж взутiй старiй, юнiй кiшцi, веселiше нiж старому леву!
  Найкраще жiнка добуває нагороду голими грудьми, а моднi туфлi босими ногами!
  Вiд колючок чоловiчої байдужостi, найкраще захищає жiнку гола п'ята!
  Наймiцнiший пiдбор для чоловiка вiд босої жiночої ноги!
  Боса жiноча п'ята, найзапаленiшого чобота взує з тельбухами!
  Не зможеш скинути вчасно туфлi - станеш босячком!
  Якщо ти розумом кийку, то зможеш гарненько обiгрiти лише самого себе!
  Добре мати палицю, погано бути палицею!
  Чавуннi кулаки можуть допомогти вижити, але дубова голова приведе до загибелi!
  Коли немає в царя в головi царя, в країнi панує анархiя, i продають даремно!
  Корона не для тiєї голови, що капелюх!
  На дубовiй головi та корона сидить немiцно!
  Як не мiцний дуб, але матерiал для голови з нього найнемiцнiший!
  Хто дубина головою, той отримує по головi дубиною!
  Полiтик тримає в руках гаманець та палицю, тiльки грошi у нього дерев'янi, а палиця паперова!
  Свiтла голова, в останню чергу вiдноситься до сивини!
  Блондинкою можеш ти не бути, але свiтлою бути душею красиво, дiвчата можуть злих бити, щоб iншим прожити щасливо!
  Чи не побудуєш мiцну оборону з одних дубiв на пнях!
  Якщо полiтик не дятел, то знiме стружку, не лише з виборця-пня!
  Хоч полiтик i не орел, але вважає виборцiв за ворон та дятлiв!
  Якщо дозволяєш з себе знiмати стружку полiтикам, то ти дятел!
  Полiтик з виборцями лисиця, а з сам iз собою, хом'як хом'яком!
  Розумний полiтик, як лисиця в курнику, а дурний, мов слон у посуднiй крамницi!
  Порядок наводять мовчки, бардак полiтик породжує розмовами!
  Багато бовтає полiтик, особливо коли хоче заткнути рота!
  Сперечатися з полiтиком, що товкти воду в ступi, хiба що м'яз язика розiрвеш, з вигодою збрешеш!
  Полiтик це сумiш лисицi та вовка, але дуже багато свинячить!
  Чим бiльше полiтик лисиця, тим бiльше вiн свинячить!
  У полiтицi суцiльний звiринець, вовки, зайцi, кури, пiвень та дятли, тiльки царем вибирають завжди лисицю!
  Диктатор, який робить iз себе лева - справжня свиня!
  Полiтик тiльки тодi зiйде за лева, якщо виборець - досконалий осел!
  Полiтик одягає овечу шкуру, але з вовком його рiднить лише кровожернiсть, а кмiтливiстю суцiльний баран!
  Краще коли правитель вовк у овечiй шкурi, нiж баран у виглядi лева!
  Полiтик як вiвця блищить про мир, але вовчi iкла брязкають вiйною!
  Полiтик, щоб отримати голос виборцiв, виливається солов'ям, але тримає їх за дятлiв!
  Якщо тобi мова полiтика здається треллю солов'я, не будь у цьому випадку вороною!
  Якщо полiтик спiває як соловей, значить, вважає тебе вiдповiдним дичиною!
  Полювання на виборцiв вiдрiзняє вiд лiсової, що мисливець робить якнайбiльше шуму!
  Полiтик на вiдмiну вiд кишенькового злодiя при розкраданнi створює багато шуму, а пiд час пограбування бере лестощами!
  Полiтик це теж у певному сенсi бог, але краще в нього не вiрити!
  Полiтик любить обiцяти виборцем Мiсяць, тiльки забуває додати, що крiм пiску там життя немає!
  Горе не вiд розуму, а вiд вiдсутностi практичної кмiтливостi!
  Всi бiди свiту не вiд грошей, а вiд їхньої вiдсутностi в потрiбнiй кiлькостi!
  Тут Алiса раптом зрозумiла, що у висловi афоризмiв надто вже розiйшлася. А час виконувати мiсiю.
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Акулiнi Терьохової пощастило набагато менше. Її зафiксувала камера, поряд з Алiсою Селезньовою. I дiвчину швидко заарештували.
  Слiдчий поставив кiлька запитань.
  Коли Акулiна почала говорити, слiдчий розсердився:
  - Досить дурницi молоти! Тобою iншi займуться, а поки що в камеру.
  Прокурор видав орден на її арешт та ув'язнення в особливому секретному iзоляторi КДБ.
  I йшла дiвчина-студентка, зберiгаючи видимiсть спокою коридору. Тут прозвучало її прiзвище, i заява:
  - Акулiна Терехова! Акулiна Терехова! Ласкаво просимо до кiмнати для побачень та прийому!
  Молода жiнка здригнулася. Тюремний коридор з товстими сiтками здавався нескiнченно довгим. Досить тепло i чомусь пахне морем та запахом дешевих парфумiв вiд наглядачок. Студентка Акулiна подумала, що треба уявити собi, що це просто, безкоштовний, недорогий, але цiлком стерпний для життя жiночий санаторiй, без набридливої компанiї чоловiкiв, i тобi буде легше. Не Бутирка таки, а цiлком пристойний заклад. Напевно, по сто людей у камерi не тримають, в особливому секретному iзоляторi.
  Щоправда, ось грати попереду на дверi, їх зi скрипом вiдчиняють жiнки у мiлiцейськiй формi. Ти йдеш далi, вони дивляться на тебе... Якось неприємно. Не те щоб з презирством, але наче на якусь псину, правда, не паршиву бродягу, а породисту.
  Повертаєш праворуч i пiднiмаєшся сходами. Входиш у хол. Теж дверi в шорках, запори, грати, далi за склом, наче банцi жiнки. Одна з них натискає на кнопки комп'ютера, друкує.
  Жiнка ввiчливо запитує бiлоруською:
  - Iм'я, прiзвище, по батьковi якщо є!
  Акулiна покiрно називає:
  - Акулiна Володимирiвна Терехова!
  Жiнка з посмiшкою запитала:
  -Стаття?
  Недурна студента Акулiна, вже дещо, бувала, по-розумному вiдповiла:
  - Звинувачення поки що не пред'явлено!
  Жiнка кивнула i спитала:
  - Речi якiсь є?
  Акулiна важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Мене на вулицi взяли, нiчого крiм того, що на менi немає!
  Жiнка кивнула i повiдомила:
  - У сусiдньому примiщеннi можете здати всi цiннi речi! А поки що розпишiться про своє прибуття!
  Акулiна подивилася текс добре їй знайомою бiлоруською мовою i впевнено поставила розпис. Все лише про ознайомлення iз правилами. Далi вона пiшла далi, проведена жiнками та мiлiцiонерами далi. Її попросили зняти все цiнне. Жiнка попередила:
  - Якщо що приховаєте, i це виявимо пiд час особистого огляду, то буде конфiсковано. Акулiна зняла з себе кiльця, ланцюжок та сережки, вiдчувши вже нiби оголеною. Подумала, чи не сховати обручку в ротi. Вона це бачила, як фiльму Банког Хiлтон схожа на неї дiвчина-блондинка сховала медальйон у ротi. Але мав ще й особистий огляд, i мало шансiв щось приховати, особливо в особливiй в'язницi КДБ.
  Акулiна мимоволi зiщулилася, при думцi про тюремного шмона. Спробувала себе заспокоїти. Це не боляче, а хiба її, наприклад, не оглядав ворог-гiнеколог. Навiть якось дивно, що у вiдомому фiльмi про жiночу в'язницю "Пiд примусом", так закричала юна француженка при спробi дослiджувати пiхву. Або це для надання бiльшого драматизму.
  Проте все одно неприємно, коли думаєш, що ось-ось почнеться процедура обшуку. Це нiби як пломбування зуба. Через заморозку i не боляче, але все одно чекаєш, коли це швидше закiнчиться.
  Ось її вiдвели до спецiального примiщення, де у всiх чотирьох стiнах дзеркала. Кiлька стiльцiв та вiшалок. Вiдразу ж увiмкнулися потужнi прожектори. Двi потужнi, чорнявi жiнки, i одна середнього зросту, немолода жiнка в окулярах увiйшли до примiщення. Мiлiцейськi чини залишилися за дверима, теж iз дзеркалом. Заробили вiдеокамери, а свiтло стало ще яскравiшим, нiби робили дуже важливу операцiю хiрурга, щоб не дати мети.
  Акулiна побачила i гiнекологiчне крiсло, i вiдчула, як холоне шлунок.
  Немолода жiнка в окулярах та бiлому халатi ласкаво запитала:
  - Це твоя перша хода дiвчинка?
  Студентка Акулiна тремтячим голосом вимовила:
  - Та перша!
  Жiнка у халатi кивнула:
  - Зараз ми проведемо твiй повний особистий огляд! Якщо ти не рiзко сiпатимеш, i кричати, то ми зробимо це професiйно i не боляче! Це в'язниця КДБ максимальної безпеки, i обшук має бути найретельнiшим! Тим бiльше нас попередили, що ви росiйська i може бути шпигунка!
  Акулiна негативно замотала головою:
  - Боже збав! Я студентка i трохи знiмалася у кiно, а не шпигунка!
  Жiнка кивнула:
  - Роздягайся! Повiльно та плавно! Тут тiльки жiнки, i не соромся!
  Акулiна нервово буркнула:
  - Мене знiмають на вiдео!
  Жiнка з посмiшкою кивнула.
  - Це оперативна зйомка, вона пiд час обшуку обов'язкова! Не бiйся її дивитимуться тiльки особи одного з тобою статi! Позбав себе зайвих страждань, не кусайся i не брикайся.
  Чорноволоса, велика жiнка витягла з-за пояса пакетик i почала натягувати на лапи тонкi медичнi рукавички.
  Жiнка з посмiшкою пiдтвердила:
  - Вони одноразовi все стерильно! Якщо читала роман "Якщо настане завтра", то такого в нас немає, у в'язницi максимальної безпеки слiдчого iзолятора мiста Мiнська все гаразд i дотримуються прав людини! Ну гаразд вистачить, базiкати, знiмай.
  Акулiна зi зiтханням стала розстiбати блузку. Хоч як дивно вона вiдчувала себе вiд таких слiв навiть бiльш приниженою.
  Наче вона справжня злочинниця, i це справжня в'язниця. I її обшукують не заради знущання, а просто виконують свiй обов'язок.
  Ось зараз чорнява жiнка промацує кожен шов її одягу, ретельно менi, дивиться на свiтло прожектора... Передає iнший, а та кидає у виварку вiд якої сильно пахне хлоркою та якоюсь ще дезiнфекцiєю.
  Акулiна почала розстiбати сукню. У неї виникли побоювання, чи не полиняє воно вiд прожарки? Або як його там? На неї дивляться уважно, стежать усi три жiнки за кожним рухом.
  Акулiна завершила розстiбання i рiзко скинула, залишившись лише у бюстгальтерi. Жiнка з цiкавiстю подивилася на тiло ув'язненої. Спортивне, м'язова, але не дуже. Засмагла... Приблизно, як Шина у знаменитому серiалi. Чи не культуристка, але пiдтягнута. Красива без жодних сумнiвiв.
  Жiнки уважно мацають i просвiчують сукню. Жiнка в бiлому халатi i окулярах робить жест, мовляв, поки не поспiшай. Перевiряють на совiсть. I сама жiнка дивиться чiпко та з пiдозрою. Акулiна вiдчуває, що її серце починає битися частiше. Намагається заспокоїтися. Не варто нервувати. Уяви, що це медсестра, тим бiльше в бiлому вона халатi, i тебе оглядають на предмет хвороб.
  Чорноволосi смаглявi жiнки закiнчили огляд сукнi i кинули її у виварку з хлоркою i трохи завадили. Жiнка в бiлому халатi скомандувала:
  - Далi!
  Акулiна, неквапливо розстебнула спiдницю. Тепер вона буде лише в трусах, колготках, туфлях, та бюстгальтерi. Вже не надто пристойно у такому виглядi з'явитися у громадському мiсцi. Хоча Алiса i з'являлася. А тут на неї ще й дивляться з такою пiдозрою. Особливо жiнка у бiлому халатi.
  I спiдницю уважно мацають та просвiчують. Потiм знову кидають у дезинфекцiю. Знову жерсть, продовжуй роздягатися.
  Акулiна скинула спочатку праву, потiм i лiву туфель. Жiнки цього разу не стали їх перевiряти, а поклали у спецiальний пакет. Мабуть, взуття дослiджуватимуть окремо, подумала Акулiна. Потiм вона почала стягувати колготки. Спотiла шкiра дiвчини чинила опiр.
  Жiнка в бiлому халатi ввiчливо поцiкавилася:
  - Вам допомогти?
  Акулiна вiдчайдушно замотала головою:
  - Не треба!
  Жiнка зазначила:
  - Обережнiше не порвiть!
  Акулiна абияк стягнула з правої ноги, зайнялася лiвою. Вiдчула, що тепер вона стала босою та беззахисною. I що її зараз знiмають з рiзних ракурсiв.
  Ось, нарештi, i колготки з лiвої кiнцiвки стягнула. Жiнки у рукавичках їх ретельно промацали, i просвiтили додатково лiхтариком.
  Юна дiвчина Акулiна стояла в бюстгальтерi i трусиках, i мимоволi червонiла вiд сорому. Хоча їй i доводилося бути такою в пляжi, але тут її оглядають i обшукують наче у звiринцi.
  А ще найстрашнiше попереду. Ось у жiнки у бiлому халатi пiд склом окулярiв блищать очi.
  Наглядачка, похмуро промовила:
  - А тепер лiфчик.
  Акулiна важко зiтхнула. Подумала, а як у вiдеокамери на неї дивляться чоловiки? I пожиратимуть поглядами її повнi, високi, пружнi груди. Адже її, напевно, пам'ятають лапами цi горили.
  Жiнка, бачачи її вагання, просипала:
  - Давай, знiмай! Чи тобi допомогти?
  Акулiна спробувала зняти лiфчик, але її пальцi не слухалися. Нiяк не хотiли розстiбати ... I було так соромно, обличчя дiвчинки залилося червоною.
  Жiнка у бiлому халатi наказала:
  - Допоможiть їй, акуратно!
  Великi чорнявi жiнки спритно схопили за петельки лiфчики, незважаючи на те, що їхнi лапи в тонких медичних рукавичках досить спритно розстебнули його, зiрвавши з грудей. Пiсля чого стали м'яти i просвiчувати його сильним лiхтарем, вишукуючи слiди дурi.
  Акулiна машинально прикрила свої пишнi, пружнi груди руками, але жiнка в бiлому халатi крикнула:
  - Стояти смирно! Ти так виглядаєш просто смiшно.
  Молода жiнка, червонiючи вiд сорому, витягла руки по швах. Їй було б ще соромнiше, якби вона знала, що вiдеокамери на неї дивляться чоловiки мiлiцейськi чини. I не просто дивляться, а роблять ще й фото на згадку. Дуже гарна Акулiна блондинка, i обличчям i фiгурою, спортивною та iдеальними пропорцiями тiла. Такою фотомоделлю працювати, i в рекламi журналiв для чоловiкiв знiматися. А те, що її мордочка кривиться i дiвчинi явно соромно додає цього шарму.
  Не якась повiя, у порядне дiвчисько пiд час процедури особистого огляду, у в'язницi максимальної безпеки КДБ.
  I в одних трусиках залишилася, боса, i беззахисна, мов Анжелiка пiд час аукцiону рабинь.
  I її висвiтлюють прожектори, i засмагла шкiра виблискує, наче змащена олiєю. Видно, вiд хвилювання i спеки дiвчина трохи потiє, вiд чого ще красивiше i сексуальнiше стає. А шкiра ну грудях трохи свiтлiша, так менше часу вона засмагала, але це ледь помiтно.
  Акулiна бентежиться, все сильнiше.
  Далi йде команда, на яку любителька детективiв Терехова чекала з трепетом:
  - А тепер трусики ... Ну чого кривишся, це останнє!
  Акулiна зi зiтханням укладає руки на стегна i стягує останню деталь туалету. Вона ковзає її мускулистими, золотисто-оливковими ногами.
  Потiм голi, витонченi ступнi дiвчини струшують трусики. Чорноволi наглядачки швидко пiдхоплюють, i знову починають їх м'яти та просвiчувати.
  Августина мимоволi знову притулилася руками. Жiнка в окулярах схопила її за руки i почала розводити. Бувала наглядачка була сильна, але й Акулiна неслабка. Виникла боротьба. Обидвi чорнявi, великi жiнки пiдхопили її i розвели руки.
  Наглядачка в бiлому халатi вимовила:
  - Пiд час обшуку потрiбно тримати руки по швах i виконувати команди. Тодi вам не буде боляче. Стiй спокiйно.
   Труси пiшли в кошик, i тепер Акулiна стояла перед наглядачками та камерами зовсiм гола.
  Витягла руки по швах, здригалася, щоб не розплакатися.
  Жiнка в окулярах скомандувала:
  - Нахили голову!
  Акулiна слухняно зiгнулася, свою сильну шию. Руки жiнки в тонких гумових рукавичках стали обмацувати її волосся. Вони у Акулiни довгi i густi, наглядачка промацувала i розчiсувала кожне пасмо. Вона це робила професiйно, майже не завдаючи бiль, але Акулiн це все було так принизливо, що хотiлося вiдштовхнути руки i закричати. Але це означає повести себе як дикуньцi. Акулiна спробувала себе втiшити, уявивши, що це лише медсестра, а не полiцейський.
  Ось бiлий халат, окуляри, навiть щось схоже на слухавчий прилад висить на грудях.
  I вона її просто оглядає на предмет вошей, а не обшукує, наче матеру злочинницю.
  Ну, що ти вважатимеш принизливою огляд лiкарем. Чи тим бiльше лiкаркою?
  Акулiна усмiхнулася, трохи лоскiтно... Пишну зачiску оглядають ретельно, i двi чорнявi жiнки допомагають, теж розчiсують, але акуратно, намагаючись не смикати. Але все одно коли у волоссi колупаються це неприємно, i трохи вiдчувається корiнням.
  Але ось вони закiнчили огляд зачiски, i зараз стали дивитись у вуха. Свiтлять лампами i якимось приладом розсувають барабанну перетинку.
  Трохи боляче i неприємно, коли розсувають вушка, i переглядають капiтально.
  Жiнка у бiлому халатi вiдзначила:
  - Ви там часто ховаєте недозволене!
  Вона оглянула вуха по черзi i їй чорнявi жiнки подали якийсь прилад. Вiн нагадував маленький зонд.
  Наглядачка, перехопивши розгублений погляд Акулiни, пояснила:
  - У нас був випадок, коли незважаючи на обшук з ретельним оглядом iнтимних мiсць, жiнка глибоко в нiздрi запхала крихiтну капсулу з отрутою, i примудрилася накласти на себе руки. Отже тепер просто подивитися через лiхтарик у нiздрю недостатньо. Тобi не сховати там недозволеного! Це тюрма максимальної безпеки КДБ!
  Акулiна затремтiла вiд приниження, вiдчувши себе ще бiльшою злочинницею. Ось як її ретельно обшукують. Ось спочатку оглянули нiздрi, трохи розсунувши, вiд чого багато боляче, i пiдсвiчуючи. Потiм сунули в мiнiатюрний зонд у лiву нiздрю. Стало дуже лоскiтно, i Акулiна чхнула. Зонд випав.
  Жiнка у бiлому халатi кивнула:
  - Спокiйнiше! Тримайся за руку Монтани, i дихай глибше...
  Одна чорнява простягла лапу в яку вчепилася Акулiна, а iнша мiцно зафiксувала її голову. I знову наглядачка в бiлому халатi засунула прилад. Вiн лоскотав нiздрю та дихальний прохiд, своїм хоботком, але було не боляче.
  Акулiна уявила, що її просто обстежують лiкарi. Щоправда, двi чорнявi смаглявi, майже двометровi баби у мiлiцейськiй формi та у фартухах псували враження. Насправдi вона лише ув'язнена, якою роблять на диво прискiпливий шмон. У росiйськiй в'язницi її маму так не шмонали. Тiльки роздiли, сунули пальцi рота, навiть не одягнувши рукавички i, п'ять разiв примусив сiсти. А тут її видно i справдi сприймають як шпигунку.
  Чи не до найлегших просвiтили, через хоботок. А жiнка уважно дивиться i каже:
  - Чистi у тебе дихальнi проходи! Мабуть, нiколи не курила! Посидиш тут рокiв двадцять, i мрiятимеш про зайвий обшук, щоб розважитися.
  Акулiна мукає у вiдповiдь, щось невиразне, їй страшно.
  Спочатку одну їй нiздрю просвiтили, а потiм i iншу. I так старанно це роблять.
  Нiздрi нарештi закiнчили, тепер обмацують повiки. Не дуже приємно, коли їх вивертають. Але це хоч швидко... Вийняла повiку на свiт, просвiтила i ввернула спритна професiоналка знову.
  А ось у рот...
  Пальцi наглядачки полiзли туди. Її мама теж побувала пiд арештом, розповiдала, що її мало не знудило, i вона навiть вкусила тюремницю. Та й гидко коли руками без рукавичок лiзуть у рот. Хтозна, що вона до цього робила. Можливо, вони там шукають гранату. Але наглядачка в росiйськiй в'язницi рукавички одягати не стала, i обшук був порiвняно короткий. А тут...
  Колупалася за щоками, до самих гланд, потiм пiд язиком, що майже не вирвало. А пiд кiнець їй чорнява жiнка подав прилад. Так, типу зонда, яким перевiряють шлунок, але бiльш компактний. Iнша чорнява сунула їй спецiальну губку, щоб не стиснула щелепами хоботок.
  I ось шнур увiйшов їй у горло i рушив далi в шлунок. Вiн був тоншим, нiж звичайний медичний зонд, i трохи зручнiше ковзав, нiж звичайний прилад при ковтаннi кишки. Але, звичайно, це неприємно, хоча не сказати, щоб було боляче.
   Жiнка в бiлому халатi зазначила:
  - У шлунках часто ховаєте коштовностi та ще частiше наркотики. Можна просвiтити i рентгеном, але так краще видно. Одна ув'язнена, наприклад, ховала в шлунку дiамант, i рентген просто не побачив. А ось, наприклад, новiтнiм зондом ми твiй шлуночок оглянемо. До речi, я ще й професiйний лiкар, i у скажуть у тебе надзвичайно здоровий шлунок. Тож у в'язницi ти простягнеш ще рокiв п'ятдесят... Якщо тебе не прирiжуть!
  У Акулiни пiсля таких слiв мимоволi стали сльозитись очi. Ось бiса, в такому мiсцi як в'язниця провести п'ятдесят рокiв. Єдине вiдчуття, що в Бiлорусiї та ще й пiдземному морi не буває холодних зим. I це певною мiрою санаторiй. Якщо ув'язненим дозволяють купатися у морi, то вже не так страшно. Ось її маму пiсля Бутирки могли вiдправити до Сибiру. Але до суду справа не дiйшла, i її просто викинули iз СIЗО через непотрiбнiсть, навiть не вибачившись. А ось у навiть за дрiбнi злочини часто дають дуже довгi термiни. Так що залишається лише важко зiтхати.
  О Боже, а може їй це все тiльки снитися?
  Закiнчивши обстеження шлунка, наглядачка в бiлому халатi наказала:
  - Витягни руки...
  I почала мацати, починаючи з шиї по плечах. Далi торкнулася голених пахв Акулiни. Молода, вiдчувши лоскоту, мимохiть хихикнула. Їй оглядали долонi та пальчики рук. Особливу увагу придiливши нiгтям.
  Жiнка у бiлому халатi кивнула, напарницям:
  - Нiгтi довгi, треба зiстригти!
  Двi жiнки-мiлiцiонери витягли нiжки, зi своїх фартухiв стали зiстригати, лакованi нiгтики.
  Августина, яку збентежила, втрата такої прикраси, пискнула:
  - Не треба!
  Наглядачка в бiлому халатi похитала головою:
  - Усiм жiнкам регулярно стрижуть, щоб ви не дряпалися. А будеш виникати, обрiєм i голову! У волоссi вам зручно заборонене ховати i вошi водяться!
  Августина здригнулася, уявивши, що вона позбудеться такого чудового волосся, i стиснула мiцнiше зуби.
  А наглядачка мiцними пальцями стала м'яти її груди. Вона перевiряла, чи є в нiй силiкон чи якiсь схованки. Дiяла професiйно, але намагалася не залишити синцiв. Акулiна важко дихала. Як їй було соромно - груди лапоть як у останньої повiї.
  Але ще соромнiше, знати, як за цим уважно стежать мiлiцейськi чини-чоловiки та знiмають на вiдео.
  Груди м'яла наглядачка ретельно i довго. Потiм її руки опустилися нижче i натиснули на пупок.
  Августина вiд болю скрикнула. А наглядачка посвiтила на її пуповину i, поколупавшись, вiдзначила:
  - I там ви часто проносите заборонене.
  Пiсля чого посмiхнулася i помiтила:
  - А ось зараз буде найпринизливiша для жiнок стадiя особистого огляду. Прошу не кричати, не чинити опiр i не влаштовувати iстерику. Якщо ми не сiпатиметеся, я постараюся зробити це максимально безболiсно.
  Августина здригнулася ... У захiдних фiльмах про жiночу в'язницю, таке практикується i в цьому треба змиритися i стримати сльози та крики, вiд болю та особливо приниження.
  Жiнка, бачачи її засмучене обличчя, м'яко вимовила:
  - На гiнекологiчне крiсло, будь ласка! I повiр, я лише виконую свiй обов'язок!
  Августина тяжко зiтхнула i пiдiйшла до спецiального крiсла. Обережно присiла i лягла в нього. Лежак був зручний покритий бiлим дерматином.
  Стояли спецiальнi гумовi петлi для нiг.
  Августина вiдчула у собi такий сором, що не могла змусити себе розсунути ноги та засунути у зашморги. Як це принизливо i гидко, ось так вчинити i стати ув'язненою на всi сто вiдсоткiв.
  Двi жiнки явнi за походженням азiатки взяли в свої лапи ноги i закрiпили їх у петлях.
  Жiнка в гумових рукавичках капнула на пальцi вазелiну i, посмiхаючись, промовила:
  - Розслабся i дихай глибше ... Це зовсiм не боляче!
  Акулiна, яка була червоною вiд сорому, зблiдла i прочирiкала, мимоволi стискаючи колiна.
  - Нi! Будь-ласка не треба!
   Жiнка вперлася в колiна. Двi наглядачки розсунули ноги... I наглядачка плавно увiйшла. Вона намагалася рухатися м'яко, та професiйно. Акулiна смертельно блiда вiд сорому та приниження, раптом вiдчула, що їй не боляче, а навiть майже приємно. I вона залилася яскраво-червоною фарбою, i спробувала вiдключитися вiд дiйсностi. Уявила , що вона партизанка в полонi у гiтлерiвцiв.
  I її пiддають рiзного роду катуванням... Гiтлерiвцi жорстокi... Або її катують американськi вiйськовi... Ганяють босою по снiгу, а на шиї записка - це росiйська терористка i її битимуть. I удари йдуть один за одним.
  Акулiна, коли пальцi увiйшли надто вже глибоко, вiдчула нестерпне бажання помочитися. I стиснула зуби i стало болючiше.
  Ну, коли нарештi в нiй перестануть лупитися. Що вона, туша яку потрошать.
  Жiнка в рукавичках сказала:
  - Вона чиста! Тепер перевiримо її п'яту точку!
  Чорноволi жiнки-мiлiцiонери повернули вставнi батоги i крiсло пiднялося вище...
  Жiнка знову пiдiйшла до шуфлядки, вiдкрила її i витягла зонд, промовивши:
  - Просто пальцi пхати мало! Потрiбно перевiрити зондом кишкiвник. Не бiйся, буде трохи боляче, але це терпимо!
  Акулiна зi стогоном вимовила:
  - О Боже! Краще б я сiла до росiйської в'язницi!
  Жiнка в бiлому халатi iронiчно посмiхнулася:
  - Там дуже холодно! I не бiйся, обшукують у нас щодня, не так скрупульозно, як зараз! Але раз на мiсяць при добрiй поведiнцi такого шмона тобi не уникнути! Так що змирись дитинко, i постарайся подумати про щось приємне!
  Акулiна зi стогоном прийняла хоботок зонда, якi наглядачка змастила вазелiном. Тут Акулiна подумала, що її п'ята точка не перша яку перевiряють зондом, i їй стало так гидко, i бридко... Акулiна засмикала i її за ноги знову схопили наглядачки, i намертво зафiксували своїми лапами.
  Акулiна закотила очi i спробувала згадати щось приємне. Ось, наприклад, вона на зйомках росiйського фiльму "Спартак", за Яном грала танцiвницю. У рванiй, сiрiй, тунiцi та босi на невiльничому торгу.
  Вона в злиденнiй сукнi здавалася ще ефектнiшою, так краса її обличчя куди краще вiдтiнялася, сiрою тунiкою, а волосся свiтилося яскравiше. Акулiна тодi знялася у другоряднiй ролi, але здалася чудовою. Але у варiантi фiльму це не пiшло. I замiсть неї показали актрису не таку красиву, але бiльш вiдому. I ще чорняву. Там вирiшили, що жiнка за книгою не була блондинкою.
  Так, вона боса по гострому каменю ходила, i було боляче, i камiння нагрiлося i голу пiдошву палили i кололи. Боляче на зйомках, але це навiть режисеровi здавалося й краще. Щоб не надто веселий був вигляд у рабинi. А потiм пiсля зйомок ступнi у неї буквально палали, i вкрилися подряпинами та пухирями. Адже зняли дюжину дублiв.
  Хлопчик, що грає Гету, теж збив ноги до кровi. Йому їх навiть заклеїли пластиром i мазали мазями, i кiлька днiв вiн не виходив. Та в Криму гiрськi кручi колкi, а влiтку розпеченi. А сучаснi хлопчаки босонiж ходять не часто.
  Нiжчим стало поколiння... Але хоч пацану дали зiграти роль Гету. Акулiна хотiла, щоб цiєї ролi, до речi, знявся її син, але вiн тодi ще був замалий. Втiм, її хлопчик iз чотирьох рокiв записаний на секцiю єдиноборств i старанно тренується. I вже кiлька дитячих ролей у кiно освоїв.
  Акулiна важко зiтхнула, до неї увiйшло кiлька метрiв хоботка, i переглядали буквально весь кишечник. Логiка у цьому була. Вона ще в дитинствi читала роман "Паппiон", як ув'язненi ховали цiнностi у дупi, i проштовхували в кишку. Тож просто сунути палець цього було мало. А її обшукують за повною програмою.
  Ось нарештi й зонд витягли... Зняли з петель ноги... У Акулiни вiд лежання в незручнiй позi навiть затекла спина i вона простогнала, пiдводячись.
  Жiнка в бiлому халатi втiшно промовила:
  - Найважче позаду, тепер простiше!
  Акулiна здригнулася, що ще? Їй помацали колiна, i перевiрили ступнi. Мiж кожним пальчиком проводили скрупульозно i, просвiчуючи. Акулiна вiдчула, що її п'ятi вiд таких дотикiв лагiдно. I пальчики згинали, що вже не так приємно.
  Нарештi обшук з голови, до п'ят закiнчився... Жiнка зняла зi своїх рук тонкi, гумовi рукавички i шпурнула їх у смiттєвий бачок.
  Акулiна вiдчула в собi радiсть: нарештi... Але не тут було. Її голу повели в наступне примiщення.
  Там на неї чекали жiнки у мiлiцейськiй формi та бiлих халатах.
  Там стали фотографувати iз рiзних точок. Спочатку сфоткали обличчя. У профiль, анфас, наполовину боком, ззаду. А потiм усе тiло.
  Знаменита любителька детективiв палала вiд сорому, а її обличчя стало червоним вiд збентеження та дикого приниження.
   Виглядали та виписували предмети, змушували повертатися та присiдати. Дослiджували її тiло капiтально. Сфотографували так i долонi, змусивши їх виставити i босi ступнi нiжок.
  Кожну родимку у дiвчини сфотографували i записали в журнал... I знiмали активно....
  Потiм вiдвели до наступного примiщення. Стали валиком мазати тушшю долонi, потiм друкувати їх на паперi. I робили це дуже акуратно та м'яко. Потiм змастили тушшю та губки. Потiм приклали до щiльного паперу, i теж надрукували. Далi змастили i вушнi мушлi, зробили вiдбитки та їх.
  Августина знову червонiла вiд приниження, все говорило, що вона ув'язнена i закiнчена для життя особистiсть.
  I зрозумiло у дiвчинки пiд кiнець стали мазати темною тушшю та ступнi, змастили всi пiдошву. I кожен пальчик вiдтиснули. У тому числi й малюнок витончених пальчикiв.
  Пiсля чого дiвчина стала бруднiшою, i її повели до душi. Августина вiдчула полегшення - нарештi принизливi процедури добiгають кiнця.
  Душова кабiна у в'язницi була бiла, струменi текли з гарячого та холодного крана. Три наглядачки не менш дивилися на Августину, яка милася. I вони милувалися її мускулистим, дуже пропорцiйним i з iдеальною фiгурою тiлом, з рiвною засмагою.
  Августина знiяковiвши, крикнула їм:
  - Ну чого ви дивитеся?
  Наглядачки, рикнула у вiдповiдь:
  - Мийся зечка! Бо зараз новий шмон влаштуємо!
  Думка, що її знову пiдвернуть скрупульознiй процедурi обшуку, була для Августини такою страшною, але вона зблiдла, i мало не впала. Але встояла на ногах, а наглядачки розсмiялися.
  Потiм крикнули:
  - Ну, годi митися!
  Августина вийшла iз тюремного душу. Їй кинули рушник. Дiвчина почала витиратися. I тут до неї дозрiла наглядачка i стала лiзти пальцями до рота. I це так принизливо та гидко. Августина стала чинити опiр i, жiнки схопили її i розкрили рота насильно. Вони були великi та сильнi. I знову пальцi нишпорили в ротi та небi. Цього разу Августина не витримала, у неї вирвало. Щоправда, шлунок був порожнiй, i пiшла тiльки вода.
  Дiвчинi врiзали по фiзiономiї та вилили води... Пiсля чого знову промили пiд душем i повели до сусiдньої кiмнати.
  Там на неї чекав лiкар чоловiк i двi жiнки в бiлих халатах. Нiколетта вже смертельно втомилася i не соромилася своєї тюремної наготи. Їй перевiрили зiр. Дiвчина швидко назвала латинськi лiтери. Потiм вимiряли тиск, пiдрахували пульс. Далi взяли кров i з вени та з пальця. Просвiтили рентгеном. Не зрозумiєш для огляду або в пошуках хвороб. Пiсля цього чоловiк знову оглянув зуби i вiдзначив:
  - Жодної цятки! Оце дiвка!
  Далi суспензiї i вимiряли чималий для жiнки зрiст Августини, метр вiсiмдесят.
  I її повели до сусiднього кабiнету.
  I знову ворог та медсестри. Задали купу запитань, перевiрили живiт i знову довелося сiсти гiнекологiчне крiсло.
  Але не для шмона, а перевiрки щодо гiнекологiчних захворювань. Лiкар зняв мазки i вiдправив її далi... Перевiрили у Августини i слух, i реакцiю, стукаючи молотками по колiна.
  Августина всiм бiльше втомлювалася вiд цих нескiнченних процедур. Справдi, та й бюрократи цi мiлiцiонери у в'язницi максимальної безпеки КДБ.
  Хотiлося, швидше, в камеру i лягти на лiжко. Добре було б самотужки. Ось, наприклад, Клер Вiньєн, у фiльмi "Пiд примусом", марно засмутилася. Порiвняно з цим у неї просто був курорт. I окрема камера, яка благодать. Так хочеться лягти на матрац.
  Ось Августину знову вели до примiщення викладеного кахлем. I як сипнуть iз мiшка хлоркою. Прямо очi виїдає i шкiру щипає. А тут три наглядачки прямо зi шланга, крижаною водою широким струменем, як лупнуть.
  I Августину буквально збило з нiг. Дiвчина впала i заволала. А її пiд струмiнь та як вимивають капiтально.
  Та й це вона у жiночiй в'язницi в кiно бачила, але не думала, що з нею так вчинять.
  А нiби собаку миють струменем i обмивають. I вiд цього дiвчинi реально так неприємнi. А ось холодний струмiнь змiнила гаряча, та така, що ледве шкiра не облiзла.
  Августина волає... Потiм знову холодним її обмили. Ну, як тварина миють.
  Але видно наглядачкам така гра швидко набридла. Вони вимкнули душ. Августина пiдвелася i пiдiйшла до них. Їй знову сунули рушник i примирливо вимовили:
  - Дезiнфекцiя закiнчена!
  Августина обтерлася... Вона тремтiла вiд страху та гнiву. I ось її знову повели. Цього разу повз ґрати, бiля яких стояли жiнки-мiлiцiонери. На неї чекала одиночна камера.
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Алiса одяглася i попрямувала Мiнськ гуляти. Вона не мала конкретних планiв. Справдi, як рятувати у такiй ситуацiї свiт? Чи не вийде ще гiрше? I недарма кажуть: добрими намiрами вимощена дорога до пекла! I Алiса таке розумiє. Дiвчина поки що без плану дiє. Згадалося паралельне свiтобудову.
   Здавалося, настав тривалий перiод свiту. Справдi, всi вiйни закiнченi, США захопленi i чого ще бажати? Але залишалася ще одна наддержава iз колонiями: Японiя. I Гiтлер хотiв i її пiдкорити.
  20 квiтня 1953 року розпочалася нова вiйна за передiл миру. СРСР усе ще iснував у усiченому виглядi. Вiйськовi, що прийшли до влади пiсля Сталiна, поставили формальним головою уряду Вознесенського. Цей лiдер зумiв частково вiдновити економiку Росiї. I запропонував Гiтлеру участь СРСР у вiйнi проти Японiї. Той погодився, але за умови, що Росiя поверне собi лише ранiше захоплене самураями Примор'я, острiв Сахалiн та Курильську гряду.
  Отже Вознесенський отримував новий шанс вiдродити СРСР i частково реабiлiтувати iмперiю.
  Бої розгорнулися на повну силу.
  Оленка та її команда билися на новому, експериментальному танку Т-11. Ця машина була важкою i добре захищеною. Її лобова броня досягала 300 - мiлiметрiв при вазi машини у шiстдесят вiсiм тонн та гарматi у 130-мiлiметрiв калiбром. А поки що в СРСР основний танк Т-54, який теж дуже непоганий.
  А Оленка зi своїми напарницями веде вогонь iз потужної зброї з великої дистанцiї. Японцi, звичайно ж, мають свої машини. Ось, зокрема, i Е-75, скопiйовану з нiмецької моделi за лiцензiєю. Але цей танк вже трохи застарiв.
  А Оленка його пiдбиває використовуючи босi пальчики нiжок. I вона посилає снаряд точно встик.
  Дiвчина цвiрiнькає:
  - Слава епосi комунiзму! Слава Ленiну у серцях!
  Справдi, це красуня найвищого зразка.
  Анюта теж стрiляє, використовуючи босi пальчики точених нiжок i пищить:
  - Я войовниця дуже крута, i така наче лялька заводна!
  Веде вогонь по черзi та Алла. Ця дiвчина лупнула по самураях i видала:
  - В iм'я свiтла, тепла та вiтру!
  I теж очевидно використовуючи босi нiжки.
  А потiм усадила i Марiя. Це дiвчина колосальної душевної сили. Розбила японський танк i перевiряла:
  - За могутнiй комунiзм!
  I пiддала голою п'ятою.
  А пiд кiнець пальнула за допомогою босої нiжки та Маруся. Дiвчина вразила супротивника i прошипiла:
  - Слава епосi кращого свiту!
  I як засвистить... Ось це справдi дуже крута дiвка.
  Радянський танковий екiпаж чудово працює та набирає рахунки. Дiвчата очевидно швидко виходять у лiдери. У них i машина найкраща з найкращих для Червоної армiї.
  А Герда бореться на пiрамiдальному танку. Ця машина вже бiльш досконала i в нiй лише два члени екiпажу.
  Вони разом iз Шарлотою ведуть вогонь японцями, i дiють гранично ефективно.
  Герда використовуючи босi пальчики нiжок натиснула на кнопки джойстика i вразила японську машину, прошипiвши:
  - I летiли додолу самураї пiд напором сталi та вогню!
  Шарлота ща нею теж пальнула, використовуючи босi пальчики своїх точених нiжок i прошипiла:
  - Але наш вермахт вiд тайги до британських морiв, всiх у мiльйони разiв сильнiший!
  В iншому пiрамiдальному танку борються Магда та Крiстiна.
  Дiвчата-термiнатори вкрай бойової та колосальної сили.
  I ось Христина стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок i пробиває японця.
  Пiсля чого верещить:
  - Наша епоха з перемогами попереду!
  Магда теж стрiляє по вороговi. Зносить iз самураю вежу i верещить:
  - I звершення чекають ще крутiше!
  I знову босими пальчиками нiжок наживає на систему, зносячи ворогiв.
  Та тут дiвчата, якi i коня на скаку зупинять i в хату, що горить, увiйдуть.
  Войовницi долали супротивника i поступово брали вгору.
  Японiя програвала. А нiмцi використали грiзну зброю - дисколети.
  Цi лiтаючi тарiлки не знали собi рiвних.
  Ось Агата та Адала борються на дисколетi. Вiйницi керують машиною за допомогою джойстикiв, i розгортають цей потужний агрегат. I так трощать супротивникiв. I луплять тепловими променями з повiтря. Буквально винищуючи мiць суперникiв.
  Агата ведучи вогонь по ворогу, реве:
  - Шалена моя пристрасть!
  I голою, круглою п'ятою як натисне.
  Адала стрiляючи по ворогах, впевнено заявляє:
  - Це лише влада!
  I теж босi пальчики нiжок використовує проти ворога.
  Дiвчата безпосередньо розiйшлися. I такi скажемо прямо бойовi красунi.
  Що вiд Японiї навряд чи залишиться.
  Країна Вранiшнього Сонця програвала. I на жаль, це здавалося майже безнадiйною справою.
  Самураї зiштовхнулися з технологiчною перевагою. I дуже серйозним противником щодо оперативного планування.
  Японiя свого часу перемагала Росiю, але зараз програвала коалiцiї.
  Пiд кiнець Третiй Рейх навiть завдав ядерного удару по островах, i країна вранiшнього сонця капiтулювала.
  Внаслiдок чого завершилося завоювання колосальних земель. Втiм, Третiй Рейх ще трохи повоював у Латинськiй Америцi та провiв додатковi захоплення територiї.
  Але коли весь свiт пiд Третiм Рейхом, поки що вiльний СРСР дражнить фюрера.
  I 20 квiтня 1957 року розпочинається агресiя проти Росiї. I колосальнi сили просуваються до СРСР.
  На що розраховувати у умовах Червоної Армiї? Сили вже дуже нерiвнi.
  Але певнi розрахунки у росiйських та iнших нацiональностей все-таки є.
  I вони б'ються дуже вiдчайдушно.
  Наташа, Зоя, Августина, Свiтлана борються iз гiтлерiвцями.
  Дiвчата за традицiєю босонiж та у бiкiнi. I це їхнє кредо. Вони б'ються з диким розлюченiстю.
  Наталя, ведучи вогонь з автомата, зауважує:
  - У чому ми добрi, що вмiємо битися!
  Зоя, стрiляючи по супротивнику, погодилася:
  - Вмiємо!
  I кинула босими пальчиками нiжок гранату.
  Августина писала по фашистам з кулемета, i великим азартом, проорала, кинувши голою п'ятою гранату:
  - Я винищувач зла!
  Свiтлана, теж ведучи вогонь по супротивнику, i влучно стрiляючи, викошуючи ворогiв i кинувши босою нiжкою пакет iз вибухiвкою через який перекинувся танк, задерикувато видала:
  - Я зiтру Третiй Рейх у порошок!
  I дiвчина знову показала мову.
  Ось це войовницi. З ними ти можеш битися практично проти будь-якого монстра. I навiть гiтлерiвського.
  Наташа, стрiляючи по гiтлерiвцях, i обороняючи Москву, заспiвала:
  - Нас тисне ярмо орди,
  Нас гне ярмо басурман...
  Зоя, ведучи вогонь по фрицях, i запускаючи босими пальчиками нiжок убивче просипало:
  Але в наших жилах кипить,
  Небо слов'ян...
  Августина стрiляючи по фашистам, i дiї дуже енергiйно, пiддаючи гранату голою п'ятою, продовжила:
  I вiд чудських берегiв,
  До берегiв Колими.
  Свiтлана з диким азартом наспiвувала, пограючи м'язами нiг, i плитками преса видала:
  Все це наша Земля,
  Все це ми!
  I тут дiвчата треба сказати були з великою зарозумiлiстю та колосальною агресiєю.
  Їх нiхто не зупинить, їх нiчого не переможе. Злi вовчицi давлять ворога, злi тигрицi - салют героям.
  Або може бути героїням. Ось це азартнi дiвчата найвищого польоту птаха.
  I якщо б'ються, то вже вiд душi.
  I Оленка зi своїм екiпажем на танку Т-13. Машина, яка готова протистояти нiмецьким, пiрамiдальним композицiям. Дiвчина стрiляє по супротивнику, i спiває:
  - Нашi танки, це просто диво,
  Вiд пустель до пiвнiчних морiв!
  Розiрвемо тебе повiр Юда,
  Буде знищено страшного звiра!
  Анюта пiдтвердила з люттю, теж пальнув по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Я ворога порву i зiтру в порошок.
  Алла по черзi зарядила в супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирiкала:
  - За велич комунiзму червоного кольору!
  Марiя теж лупнула по ворогу, зробивши влучний пострiл голою нижньою кiнцiвкою i ревла:
  - За гарнi перемоги!
  Маруся також за допомогою босих пальчикiв нiг рушила ворога, наче його вразивши i в'якнула:
  - За найвищi iдеї комунiзму!
  П'ятiрка билася з фашистами, мов термiнатори.
  А в небi боролися й радянськi льотчицi. Ось зокрема Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова.
  Вони билися немов билиннi богатирi-самки. Використовуючи босi пальчики нiжок, посилали авiацiйнi снаряди. Вражали ворогiв дуже влучно.
  Анастасiя натиснула червоним соском на кнопку джойстика, вразила фашиста i прочирiкала:
  - Слава iдеям комунiзму!
  Ведучи вогонь по супротивнику, використовуючи полуничнi соски, напiвгола Акулiна теж проворкувала:
  - Героям СРСР слава!
  Ось такi тут гарячi та сильнi дiвчата. Як вони борються, як справжнi звiрi. I в них надлюдський азарт та колосальна сила.
  Анастасiя, круша гiтлерiвцiв, заспiвала:
  - Над нещасною планетою зависла,
  Злiсних фрицiв кипляча пiтьма.
  Окупант свою сокиру ненависну,
  Заточив i рубай голову!
  
  Людина вона однак не пiшака,
  I не завжди ходити пiд ярмом ...
  Перетворить злих ворогiв на головешки,
  Володарем стане свiтiв!
  А тут ще й Єлизавета на танк Т-55. Машина з бiльш потужною, нiж у Т-54 гарматою в 105 мм i готова з ворогами боротися.
  Дiвчата в танку очевидно лише одному бiкiнi.
  Єлизавета натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика стрiляючи досить точно в ворога, i проворкувала:
  - За Росiю комунiзму!
  Потiм по черзi вистрiлила i Катерина, використовуючи для стрiлянини червоний сосок грудей.
  Вразила гiтлерiвський танк i проворкувала:
  - За успiхи у будiвництвi комунiзму!
  Олена також пальнула по супротивнику, використовуючи босими пальчики нiжок. Рознесла ствол пiрамiдального танка, все це зробила влучно.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Найсвiтлiший у нас буде комунiзм!
   Далi лупнула i Єфрасiя, хоча вона зазвичай лише водiй. Але дiвчина врiзала дуже влучно, вiдбиваючи бiля танка гiтлерiвцiв дуло.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Наш комунiзм яскравiший за сонце!
  Дiвчата на танку босi та у бiкiнi дуже красиво та харизматично виглядають. А у них груди з такими червоними сосками.
  Єлизавета заспiвала iз захопленням;
  Зламаємо ярмо повiр фашизму,
  Якщо треба гори згортаю.
  Буде ера, ера комунiзму,
  У небо я з пiснею полечу!
  I знову дiвчина яскраво-червоним соском натисне на кнопку джойстика i врiже по гiтлерiвцям.
  Тож фюреру мало не здасться.
  З такими дiвчатами зрозумiло, що СРСР ще живий, i не зламати його так просто Гiтлеру.
  I ось команда Алiси теж входить у рiшучий бiй. Сама Алiса Селезньова та її двi подруги та двоє друзiв. Вони розпочали наступ на резиденцiю Адольфа Гiтлера 22 червня 1957 року.
  Алiса жбурнула босою нiжкою гранату з анiгiляцiєю. Порвала фашистiв i прокричала:
  - Слава комунiзму!
  I довбала по гiтлерiвцям з бластера.
  Олексiй Тетерєв веде по супротивнику вогонь з лучеметiв i верещить:
  - Буде наша перемога.
  I нiмецький танк буквально розплавлений. А хлопчаки пускає блискавки з ока.
  Наташа Бiла теж веде вогонь по ворогу. I одночасно без зайвих слiв її босi нiжки жбурляють, колосальної важкої сили, забiйну гранату.
  Дiвчина вищить:
  - Слава нашим здобуткам!
  Аркаша Чобiткiв теж в атацi. Хлопчик сповнений азарту. Раз допустили в паралельному свiтi цю гидоту, отже, потрiбно виправляти.
  Юний боєць лупнув з лазерного автомата i заявив:
  - На славу iдей патрiотизму!
  Машка Бiла теж у бою гаряча. Дiвчина випустила потiк пульсарiв i вогняних мiхурiв проворкувавши:
  - Фашистам смерть!
  I босими пальчиками нiжок теж жбурнула горошинки анiгiляцiї.
  П'ятiрка розiйшлася, використовуючи в атацi проти цiлого мiста, побудованого для Гiтлера Версаля свої можливостi.
  I вони розрiзали, наприклад, могутнiй танк iз серiї Е-800 колосальних розмiрiв. I далi стали руйнувати пiрамiдальнi машини iз потужними стволами. Дiяли члени п'ятiрки з бойового. I дуже хоробро.
  Олексiй Сапожков застосував силове поле, яке вiдбивало, снаряди та бомби вермахту, i довбанув паралiзуючим променем. I тисячi фашистiв, маса танкiв та лiтакiв завалилася.
  Наташка пискнула, видавши:
  - Кожен у перемогу вiрить палко!
  Олексiй Тетерєв побулькал:
  - А менi будь-яке море, море по колiно! А менi будь-якi гори до плеча!
  
  Машка Бiла з цим погодилася:
  - Справдi по плече!
  Дiвчина виглядала по-бойовому, особливо коли довбанула потоком анiгiляцiї фашистами. I ось їхня команда дедалi ближче до палацу, де Гiтлер.
  I що з того, що на їхньому шляху пiрамiдальнi танки, та iнша фашистська мiць?
  Деякi нiмецькi машини такi величезнi, що нагадують справжнiсiньку єгипетську пiрамiду. Але проти променя лазера їм не встояти.
  А ось ще фашисти i застосовують дисколети. Але вони вiд снарядiв i куль невразливi, а проти гiперлазера - слабенькi!
  Алiса в атацi, i знову її босi пальчики нiжок викидають, щось дуже смертельне. Дiвчина кричить:
  - Прекрасне далеко, до фашистiв ти жорстоко,
  До фашистiв ти жорсткого, Алiса пре як танк!
  I кров пролiт потоком, до фашистiв ти жорстока,
  До фашистiв ти жорстока! Алiса б'є у п'ятак!
  Лєшка Тетерев, нападаючи, теж вищить, i гарчить. Хлопчик лупить з потужного лазера, зрiзуючи фашистiв дивiзiями, i спiваючи:
  - Ви сама досконалiсть, ви сама досконалiсть,
  Вiд усмiшки до жесту, вище за всякi похвали!
  Наташка Бiла ведучи дуже влучний вогонь по гiтлерiвцях, i босими пальчиками дiвочих нiжок викидаючи потоки смертi, агресивно пiдхоплює:
  - Ах яке блаженство, знати, що я досконалiсть,
  Знати, що я досконалiсть! Знати що я iдеал!
  Аркаша ведучи вогонь каскадними випромiнювачами, i даючи гiтлерiвцям безпосередньо по рогах, прошипiв:
  - Сталiн, ти товаришу Сталiн,
  Як завжди богатир в ударi!
  Машка Бiла, ведучи вогонь по гiтлерiвцям, заспiвала:
  У важку годину нас окрилив,
  Зробивши волю мiцнiшою стали...
  Вiд чуми визволив свiт
  Дорогий товаришу Сталiн!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок запустила бойову енергiю руйнiвний бумеранг. I величезний три тисячi тонн танк у формi пiрамiди перекинувся.
  Алiса, ведучи вогонь по фашистам, продзижчала:
  - У багатьох образах мiряв,
  У всесвiтi нескiнченної...
  Шлях нам вiрний ти вiдкрив
  Вказавши його навiчно!
  I її босi нiжки, знову дуже влучно жбурнули подарунок вбивчої смертi. Дiвча пiдтискало фашистiв i причому дуже енергiйно.
  Олексiй Тетерєв, бився з гiтлерiвцями, спiвав:
  - Плазмовий меч,
  Хоче тебе розсiкти...
  Пекельним багаттям палає,
  Лазера промiнь...
  Наташа Бiла, ведучи вогонь фашистами, i стираючи їх машини як на небi, так i на землi в порошок, прочiрiкала на пiдтримку:
  Але ти не думай,
  Як своє життя зберегти,
  Вiрним кохання,
  Ти до кiнця будь!
  I босими пальчиками нiжок, як метне подарунок тотальної смертi. I це справдi реально вбивчо. I стiльки руйнувань цих гiтлерiвцiв.
  Аркаша Тетерев, спалюючи коричневу нечисть, дедалi ближче пiдбирався до Гiтлера. Агресивний хлопчик, спiвав:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму.
  I гiтлерiвцi скошенi.
  Машка Бiла, ведучи точну пальбу i вибиваючи фашистiв, пiдтвердила:
  - Ми бачимо майбутнє нашої країни!
  I її босi пальчики нiжок кинули горошинки смертi.
  Алiса зминаючи фашистськi орди i застосовуючи бойове озброєння з далекого майбутнього, запищала:
  - I червоного знаку, нашої Вiтчизни!
  Олексiй Тетерєв, збиваючи гiтлерiвцiв, i вражаючи їх немов зайчикiв, проревiв на все горло:
  - Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  Наташа Бiла знову в дикiй атацi спалюючи полчища Третього Рейху, якi захопили практично весь свiт. Дiвчина дуже технiчно оснащена i проти неї гiтлерiвцям не встояти.
  Ось вона кинула босими пальчиками нiжок подарунок анiгiляцiї. Спалила масу фашистiв i проворкувала:
  - Слава Великiй Росiї!
  I знову дiвчисько в наступi.
  Аркадiй Сапожков довбанув потоком анiгiляцiї. Стер масу гiтлерiвських солдатiв. Розкидав їх, розриваючи на частини, та вiдламуючи руки та ноги. I вiдриваючи башти танкiв.
  Хлопчик прочирикав:
  - Слава епосi комунiзму!
  Машка Бiла в дикiй атацi зносить голови фашистам, вибиває масу технiки, i реве:
  - За велич планети!
  I босi пальчики нiжок дiвчина, запускають щось реальне та надзвичайно вбивче.
  Алiса в атацi i таке агресивне, i бойове дiвчисько. Усiх капiтально викошує. I будує пики i кричить. А дах палацу у Гiтлера, узяв i обвалився.
  Гостя з майбутнього провила:
  - За найсильнiший у свiтi комунiзм!
  I босi пальчики нiжок Алiси знову запустять щось настiльки руйнiвно, що фашисти починають розбiгатися. А сама Алiса як вiзьме i заспiває:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  Яскраво сяятиме Сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Лєшка Тетерєв пiдтримав дiвчат посилаючи вбивчий струмiнь руйнування.
  Хлопчик був у дикому азартi, наче звiр. Вiн вiдчайдушно атакував супротивника i верещав:
  - Слава країнi Рад!
  I лупив гiтлерiвцiв, нiби вони були вiдбивними.
  Наташа Бiла також в атацi. Стирає фрицiв у надзвичайному азартi. I викошує особисту охорону фюрера. Така чудова дiвчина. I бойова - зносить фашистiв капiтально.
  I босi її пальчики нiжок розсипають убивчi презенти смертi.
  Наташка реве:
  - В iм'я iдеї!
  Аркаш Сапожков, теж дуже агресивно дiє. I стрiляє, розплавивши Гiмлера.
  Пiсля чого пацан проревiв:
  - За нашу велич та перемогу!
  Машка Бiла теж дiє по-бойовому. I руйнує фашистiв за своєю суттю бiльш, нiж капiтально. I її лазернi променi просто настiльки бойовi, що фашистам вiд неї нiяк не врятуватися. Машка Бiла надзвичайно войовнича красуня.
  Босими пальчиками нiжок метає вбивчий подарунок смертi i пищить:
  - За новий комунiзм!
  Алiса ведучи вогонь по ворогах, скеляє зубки i пищить на всю горлянку, випускаючи iскри з очей:
  
  - У комунiзмi все нове!
  I ось нарештi вони оточили Гiтлера. Босими пальчиками нiжок дiвчина стиснула фюреру яйця, i той прорепетував вiд болю:
  - Здаюсь!
  П'ятiрка одразу ж примусила головного фашиста, припинити наступ на СРСР i вiдвести вiйська з територiї Росiї. Переляканий фюрер на це погодився.
  Третiй Рейх пiсля цього розпався, розпочалися великi розбiжностi мiж ватажками фашистської держави.
  А Гiтлера вивезли до Москви. Там його судили i 7 листопада 1957 повiсили фашиста номер один на Червонiй площi. Тут i Гiтлеру кiнець, а Алiса молодець!
  I весь свiт разом звiльнився вiд фашизму, i СРСР захопив увесь свiт, за нового глави Вознесенського!
  Слава комунiзму та СРСР!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Алiса показала свiй вищий пiлотаж у тих боях. Але тепер вона в шубi та капелюсi не настiльки помiтна. Та ще й темнi окуляри одягла. I менти її не ловлять. Навiть стало якось прикро дiвчинцi. Ходиш собi Мiнськ, i нiчого не робиш.
  Алiса зайшла в кафетерiй i замовив собi шашлик i мiсцевого борщу з капустою та грибами. I запила це порцiєю кави. Пiсля чого вiдчула у собi додаткову бадьорiсть.
  Дiвчина почувала себе заведеною. Хотiлося бiйки. У головi промайнула думка: а якщо випустити ув'язнених iз СIЗО? Адже справдi правильно буде!
  I Алiса рiшуче попрямувала до найближчого iзолятора. По дорозi дiвчинка для бiльшої бадьоростi прихопила двi дволiтровi пляшки "Кока-Коли" i випила їх буквально з горла. I це дiвчину капiтально пiдбадьорило.
  I вона, скинувши чоботи, що заважали їй, помчала немов ураган, мелькаючи босими п'яточками.
  Ось i СIЗО. Алiса пiшла на штурм, слiдчий iзолятор. I її босi пальчики нiжок кидали камiння. А кулаки обрушилися на щелепи мiлiцiонерiв. А ще войовницi з далекого майбутнього застосувала гiпноз, вiд чого полiцейськi почали розбiгатися. Дiвча розiйшлося з усiх сил. Її гола п'ята вибила броньованi дверi в'язницi. Потiм Алiса почала ламати дверi камер. Численнi ув'язненi почали розбiгатися.
  Алiса заспiвала iз захопленням:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо Луку перемогти!
  Ось її гола, кругла п'ята зламала щелепу. Справдi, що таке мiлiцiя? У всьому свiтi полiцiя, навiть у Росiї. А в Бiлорусiї мiлiцiя та КДБ - типова iмперiя совка.
  А совок якраз занапастив iдею комунiзму! Реальний комунiзм - це не совок!
  Ось дiвчина-термiнатор лупнула колiном мiлiцiонеру по щелепi, i розтрощила її як кришталь. Оце справдi кати, як знущалися з людей.
  Алiса в бою, i реве на всю горлянку:
  - Велич росiйських визнала планета,
  Ударом меча розтрощили фашизм.
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту
  Крокує народ усiх країною в комунiзм!
  I Алiса знову б'ється наче монстр. I всiх ув'язнених звiльнено. А мiлiцiонери або розбiглися i валяються непритомнi. Жартувати з гостею з майбутнього небезпечно.
  А Алiса побiгла до наступного СIЗО. Треба всiх ув'язнених у Мiнську звiльнити. А вона дiвчина бiльша, нiж бойова. А як трощить цих катiв свого народу.
  Войовниця навiть в азартi заспiвала, народну пiсню;
  Як важко народу матiнки-Росiї,
  Затиснута в лещата та ланцюги сира людина!
  Мрiє Русь, про витязi-мiсiю,
  Щоб дав свободу стражденним на вiк!
  
  Полювання спину розпрямити солдатам,
  I хлiбороб хоче , щоб орати за себе!
  Не для бояр пузатих давати плату,
  А утримувати з братiв своїх рать!
  
  Але ланцюг вiд року, грузне, важчає,
  I все сильнiше, рив гнiт, що запливли!
  Про що мучив багатiй Росiю,
  Перервав орлiв стрiмкий полiт!
  
  Але з'явився воїн Стенька Разiн,
  Козак лихий i доблесний боєць!
  Вiн став рубати голову все бридкою мерзенностi,
   Вождь для народу - батюшка Батько!
  
  Рабов не буде у святiй Росiї,
  Вiльним бути нам наказав Христос!
  Нам до Всевишнього, що ми й просили,
  В очах Господнiх людина зросла!
  
  Володiти багнетом, мечем i пiстолетом,
  Повинен кожен витязь та козак!
  Щоб закликати орду бояр до вiдповiдi,
  Щоб жирний кнур вiдразу отримай у п'ятак!
  
  Адже тiльки сильний - iстинно вiльний,
  А крилам потрiбен меч, спис i цибуля!
  Хто не в ланцюгах, душею благородний,
  Його не взяти, бандитам на переляк!
  
  А свiт повiрте стане Божим садом,
  У ньому буде ситiсть, молодiсть, азарт!
  Але за мрiю битися смiливо треба,
  Тодi настане у битвах результат!
  Поки спiвала, ще одне СIЗО було звiльнено. В'язнi отримали свободу. Декiлька з них пiшли за Алiсою. I в Мiнську став збиратися натовп. Люди йшли тисячами десятками тисяч.
  Мiлiцiонери задкували. Поява босоногого дiвча, вселяло страх.
  Все згадалося пророцтво Бабки Ванги, що дiвчина принесла свободу Бiлорусiї позбавивши країну вiд диктату!
  Люди спiвали на всю горлянку, кiлькiсть манiфестантiв зростала;
  Нашi брати, скутi в ланцюзi, Пiд замкненi терпите Ви в полонi. До Ваших бiд люди глухi, слiпi. Наша Русь перетворена на в'язницю!
  
  
  
  
  Скiльки Вас, соратникiв гiдних,
  Наших кровних братiв та сестер, Ми не в нове середньовiччя, За свою вiру сходять на багаття?
  
  
  
  
  Свобода слова, свобода зборiв,
  Свобода у нашiй кровi. Свободу, свободу, усiм нашим камератам, В'язням совiстi, в'язням вiйни!
  
  
  За ґратами та пiд конвоєм Пси системи Вас хочуть зламати. Тiльки не зламати їм нашу волю, Вашу честь та гордiсть не попрати!
  
  
  
  
  В'язницi, зони, тортури та прес-хати, Не почують тут хоч як кричи. Але одного разу впаде гнiть проклятий, I за все дадуть вiдповiдь Вашi кати!
  
  
  
  
  Свобода слова, свобода зборiв,
  Свобода у нашiй кровi. Свободу, свободу, усiм нашим камератам, В'язням совiстi, в'язням вiйни!
  
  
  
  Ваша честь, собi та братам вiрнiсть, Ваша мужнiсть боротиметься до кiнця, Ваш iдеалiзм та Ваша чеснiсть, Надихають нових воїнiв серця!
  
  
  
  
  Революцiя, що ви так чекаєте,
  Вас позбавить неволi мук. I свободи повiтря Ви вдихнете У день, коли впадуть кайдани з Ваших рук!
  
  
  
  Свободу слова, свободу зборiв,
  Свободу, що у самiй нашiй кровi! Свободу, свободу, усiм нашим камератам, В'язням совiстi, в'язням вiйни!
  
  
  
  Свободу слова, свободу зборiв,
  Свободу, що у самiй нашiй кровi! Свободу, свободу, усiм нашим камератам, В'язням совiстi, в'язням вiйни!
  
  
  Алiса та її друзi звiльнили усi слiдчi iзолятори столицi. Багато тисяч полiтичних ув'язнених, нарештi, розправили плечi. Та й хто за кримiнальними статтями приєднався до революцiї.
  Алiса була натхненна. А Мiнськ знову кипiв. Люди заповнили усi вулицi. I мiлiцiя цього разу зiбралася на околицях.
  У диктатора Лукашенка розпочалася iстерика, i вiн вимагав очистити всi площi вiд манiфестантiв.
  
  Почалася бiйка та зiткнення. У бiй пiшли водомети та гумовi кулi. Iшла справжня битва. Мiлiцiю та ОМОН та спецназ знiмали з рiзних мiст намагаючись придушити хвилювання у Мiнську. До мiста також рушили й танки.
  Люди будували барикади. Алiса з усiх сил пустила в хiд гiпноз. I численнi частини стали зупинятись i вiдмовлятися йти на штурм.
  Дiвчина напружувалася з усiх сил намагаючись запобiгти кровопролиттю. I численнi частини спецназу зупинялися та завмирали. I гелiкоптери втрачали висоти, i квапливо приземлялися.
  На Заходi вже показували картинку. У Москвi теж були дуже стривоженi подiями Бiлорусiї. Мiнськ опинився пiд повним контролем революцiонерiв. Навiть деякi мiнiстри виходили перед народом i ставали навколiшки, вибачалися. Генерали теж переходили на бiк повсталого народу.
  У мiстi вперше не залишилося ув'язнених. Ось i Акулiна здобула свободу.
  Її пригоди у в'язницi КДБ були також дуже цiкавими.
  Ось вони проходять дворик та входять до в'язницi. Камери всi вiдритi з ґратами, i в них все видно. Чотири лiжка в тiснотi немов у купейних вагонах поїзда та зi столиками.
  Жiнок-в'язнiв не видно, камери порожнi.
  Прийняла Акулiну бувала наглядачка пояснила:
  - У штрафному секторi жiнки працюють десять годин i чотири години навчаються. Ти новенька поки що можеш вiдпочити. Зранку пiдеш навчатися, а потiм працювати.
  Перелякана Акулiна з вдихом запитала:
  - А їсти, менi дадуть?
   Наглядачка кивнула:
  - Увечерi повечеряєш! Їжа проста, але достатня, щоб ви не хворiли. Америка не має проблем iз продовольством! Смартфони та телевiзори у штрафному секторi забороненi. Але можна книжки, щонедiлi. А так часу читати не буде.
  Акулiна з ще бiльш сумним зiтханням i тупаючи босою, точеною нiжкою, попросила:
  - Можна, поспати?
  Наглядачка вiдповiла зi строгим поглядом:
  - Взагалi-то не належить! Але ти вродлива дiвчина, i я бачу iнтелiгентна. Поспи поки що не прийшли ввечерi з роботи iншi зечки. Ти їх не бiйся. Вночi за вами стежать вiдеокамери та постiйне спостереження, i тобi нiчого не зроблять. Тут у нас суворий контроль, чистота та порядок.
  Перейдеш у звичайний сектор, стiльки працювати не доведеться, як i вчитися!
  Акулiна помiтила:
  - А навiщо менi вчитися? У мене вища освiта?
  Наглядачка розсмiялася, вiдповiла:
  - Вас вчать урокам доброти, щоб ви дiвчата виправилися i стали кращими! Адже ти тут не за гарнi очi!
  Акулiна, сердито тупнувши босою ногою, вимовила:
  - Я невинна! Я став жертвою манiякiв!
  Наглядачка потрiпала Акулiну Терехову по плечу, помiтивши:
  - Двi третини жiнок абсолютно невиннi. На словах, звичайно! Хоча за своїм досвiдом знаю, вiдсоткiв двадцять справдi сидять нема за що.
  Акулiна, обережно ступаючи босими нiжками, пiдiйшла до камери, її вiдчинила наглядачка чiпом. I сказала:
  - Тут чорношкiра Нiгрета, наша гостя з Африки сидить. Баба зла, але справедлива. З нею циганка, романтична душа, i юна зовсiм ще Монiка, руденьке дiвчисько. Думаю, ти тут уживешся. А поки що можеш поспати на верхньому вiльному лiжку.
  Розгублена Акулiна помiтила:
  - Немає нi лiжка, нi матраца, нi ковдри?
  Наглядачка сердито помiтила:
  - Навiщо це вам? Тiльки грошi витрачати. Тут тепло, навiть жарко вiд багатьох жiночих тiл вночi, а дерматин, досить м'який, i є пiднесення для голови. Спати зручно i ти незабаром звикнеш. Одне погано, одна захропе, i всiм чути. Але тут ти будеш настiльки змучена важкою роботою, що заснеш без працi!
  Акулiна здивовано запитала:
  - Важкою роботою? А нам хоч платять за неї?
  Наглядачка розсмiялася:
  - Звичайно, нi! Ви там або крутите лопатi динамо-машини на електрику, а це копiйки, або переносите камiння з мiсця на мiсце, або перемелюєте муку в ручних жорнах, але це простiше зробити машинi.
  Є ще й польовi роботи. Але площа полiв на островi в центрi Мiнська мала i там штрафники не працюють. Ось там ще хоч щось та заплатять.
  Так що ти була жебрак до цього, жебрак i босий i вийдеш!
  Акулiна заперечила:
  - Я не жебрак! Я студентка досить вiдома i навiть у кiно знiмалася!
  Наглядачка надулася i вiдзначила:
  - Так? Може ти ще й письменниця? Ну, скажи менi розповiдь, на тему продовження "Зоряний воєн", якщо сподобатися, то ананасiв та бананiв на снiданок та обiд отримаєш. А може, писатимеш для журналiв оповiдання. Це все-таки краще, нiж динамо-машину крутити!
  Акулiна Терехова вiдповiла з посмiшкою:
  -Постараюсь! Але поки що просто посплю!
  I дiвчина легко заскочила на верхню полицю. Витяглася. Ну, так як приблизно в поїздi, на верхнiй полицi, досить м'яко. А загалом у в'язницi максимальної безпеки жити можна.
  I дiвчина зi здоровим тiлом, стомлена та переповнена емоцiями, практично одразу ж i заснула. I їй снилося таке вражаюче i круте, що просто дах їде;
  Акулiна Терехова побачила себе у битвi... Вона тепер войовниця та ватажка не слабкої армiї.
   Гарнi дiвчата: у них лише груди та стегна прикритi легкими броньованими пластинами. А руки, ноги та живiт голi, засмаглi.
   I шльопають цi дiвчата босими нiжками. Їх зiбралося тисячi сто. I всi дiвчата, жодного чоловiка! I всi гарнi, стрункi, спортивнi, мускулистi, засмаглi, iз перлинними зубками!
   Наче амазонки... Вишикувалися когортами. У руках мечi, а позаду луки. Шитiв немає - войовниця вважає, що меч вiрнiший за щит.
   I над дiвчатами гордо майорiють прапори. Вони готовi битися i хочуть впевнено перемагати!
   А ось здалеку рухаються орди оркiв. Волохатi, неприємнi ведмедi. I приблизно в сто разiв менша кiлькiсть тролiв, якi є у них командирами.
   I ось це орда рухається на дiвчат.
   Акулiна Терехова вiддає команду:
   - Стрiляти з лукiв, високою дугою!
   Дiвчата, використовуючи босi пальчики своїх витончених нiжок, натягують тятиви. I випускають убивчi стрiли.
   При цьому войовницi скалять зубки i ревуть:
   - Хай будемо чемпiонками!
   I летять на супротивника густим роєм стрiли. Вони втикають супостатiв, наче їжачка голками.
   Орки та тролi падають, ураженi вбивчим та жорстоким.
   А бойова Акулiна, ревучи, вимовляє:
   - За новi рубежi iмперiї!
   Войовницi дiю синхронно. Їхнi засмаглi тiла, такi чудовi i блискучi. I босi нiжки миготять засмаглими кiсточками. I пальчики такi у нижнiх кiнцiвок чiпкi. I летять собi презенти знищення, вражаючи супротивникiв.
   Орки та тролi падають пробитi. I в них перекошенi звiринi пики вiд болю.
   Войовницi ж просто захоплення викликають. Вони з тонкими, мускулистими талiями та жилистими ногами. Як випустять одразу тисячi стрiл.
   I вразять масу оркiв. I проспiвають:
   - За нашу велику честь,
   Будемо, бандитiв є!
   I знову масу стрiл та й випустять. I всiють трупами всi пiдходи до пагорбiв, де вони розмiстилися.
   Та це чудовi войовницi. У яких такий дикий оскал i розвороти тiл у потрiбному напрямку зi винищенням супротивникiв.
   Миготлива голими п'ята Акулiна сама стрiляє з лука. Вона натягує тятиву босими пальцями нiг, i вражає дуже влучно.
   При цьому дiвчина собi спiває:
   - На насильствi, тримається мир,
   Вулкан лютi хлюпає з розмахом!
   Напруга вища сил,
   Прокидається з болем та страхом!
   I знову летить пущена босою нiжкою воїнки стрiла. I пробиває одразу трьох оркiв.
   Тi захлинають вiд фонтанiв кровi. I напiвгола Акулiна як запище:
   - Слава моїй магiї!
   I знову випустить босою нiжкою стрiлу. Ось це дiвчина - найвищого класу у неї i тiло, i все iнше.
   Перша хвиля атаки оркiв i тролiв захлинулась. Тiльки лишилася маса трупiв. Але ось з'являються новi загони волохатих тварин.
   Бойова Августина знову стрiляє, i робить це влучно, i при цьому гарчить:
   - Слава нашому свiтовi!
   I вiд її босої нiжки вiдлiтає блискавка. I маса оркiв пiдпалена, i розiрвано на шматки.
   Так це войовниця-принцеса та письменниця. З нею будь-який чоловiк почуватиметься надiйно захищеним.
   А iншi сто тисяч дiвчат нiчим не гiршi. I дуже влучно стрiляють. I головне швидко.
   Їхнi голi, мускулистi нiжки тiльки й встигають мелькати.
   Ось вони хором вимовляють:
   - Даємо активний пас,
   Ворогу б'ємо прямо в око!
   I знову випускають босими нiжками новi подарунки смертi. Це взагалi їхнiй запуск бойової енергiї.
   Ось навiть крута Акулiна заспiвала:
   - Орки ревуть - скорботнi особи,
   Знайте, друзi, я є вбивця!
   Всiх переб'ю, всiх знищу,
   I розiб'ю, хто мохнатий пику!
   Так дiвчина дiйсно дуже бойова. I ось коли орда оркiв пiдбiгла ближче, вона по них як урiже пульсаром. I одразу пiвсотнi тварюкiв розiрвало на дрiбнi частини з м'ясом.
   Бойова Акулiна гаркнула:
   - За великi iдеї, щоб усi тварюки згорiли!
   Войовниця пiсля цього взяла та випустила зi свого пупка блискавку. I пара дюжин оркiв, виявилася, наче барани, пробитi шампуром. Їх майже миттєво засмажило.
   I решта дiвчат проревела:
   - За Святу Землю!
   I теж вiзьму i з голих п'ят скинуть згустки енергiї! I розiрвали масу волохатих бiйцiв.
   Агресивна Акулiна, продовжуючи вести вогонь, цього разу натягуючи тятиву лука руками, пропищала:
   - За нашу магiю!
   I теж з голої п'яти струсила розряд блискавки... I так довбала, що цiла сотня оркiв i тролiв обвалилася. Немов промокашки, що потрапили у вогнемет.
   Боса Акулiна проревела:
   - Я велика чарiвниця!
   I знову як довбане по супротивнику. I її очi блиснули. А дiвчата з її великим азартом метають у оркiв та тролiв стрiли.
   Зростають кургани з трупiв. Вони всi нагромаджуються та нагромаджуються. I дедалi бiльше вбитих.
   Бойова Акулiна взяла i з смiхом помiтила:
   - Що робити, якщо в головi є цар?
   Тодi йому палац створи!
   I знову принцеса босою нiжкою запустить вбивчий подарунок анiгiляцiї.
   Ось це дiвчина - просто втiлення смертi. Але при цьому променистi її очi такi добрi.
   А решта дiвчаток, що винищують масу тварин тварин, такою хвилею цунамi, що наповзає на них, це взагалi супер. I так люто обсипають супротивника стрiлами. Пробиваючи часто зовсiм наскрiзь.
   Войовнича Акулiна кричить:
   - Я народилася в такi часи,
   Що мене пам'ятає люба країна!
   I войовниця стала на руки, покрутила над головою босими нiжками, закрутила величезну, вогненну грудку. I як жбурне це потiк енергiї в супротивникiв.
   I одразу тисяча оркiв вибухнула. I їхнi шкури запалювалися, i разом розшарувалися.
   Акулiна прокричала:
   - Я войовниця класу Джi!
   I як зареготає.
   Потiм iз мови випустить блискавку. I спалить масу ворогiв.
   Пiсля чого дiвчина-принцеса проревела:
   - За мене весь свiт!
   I з зелених очей красунi посипалися блискавки... I як вони вражали всiх цих незлiченних тварин.
   Агресивна Акулiна навiть заспiвала:
   - Мiльярди шакалiв, чортiв! А моє гасло просте - всiх убий!
   I босими пальцями дiвчина-принцеса випустила черговий, дуже забiйний пульсар.
   I як усiх порве...
   А iншi дiвчата їй не поступаються. Всi тиснуть i тиснуть супротивникiв, своїми стрiлами. Використовуючи, зрозумiло свої дуже спритнi, без непотрiбного взуття нiжки.
   Орки явно видихаються. Але їх так багато. I наповзають все новi й новi полицi тварин.
   Однак дiвчат подiбне збентежити або похитнути не в змозi. Вони якщо вже взялися битися, так i б'ються. I не знають, що можна злякатися. А точнiше не хочуть знати.
   Ось їхнi босi нiжки запускають убивчi подарунки смертi. Якi розколюють оркам лоби.
  Особливо ефективно вони це роблять босими пальчиками своїх витончених спритних нiжок.
   Ось це дiвча - реально вони супермени в дуже коротких спiдницях. А такi привабливi та красивi.
   I сто тисяч дiвчат - це колосальна сила! Проти якої нiщо не справиться!
   Пiднявши настрiй, Акулiна прочирикала:
   - Слава нашому феномену!
   I вiд голої п'яти знову випустила пульсар знищення. I безлiч оркiв, став мешканцями пекла.
   А що хiба таких кудлатих пустять до раю?
   Крута Акулiна реве на всю горлянку:
   - Буду абсолютною чемпiонкою свiту!
   I знову дiвчата босими пальчиками нiжок випустить розжарений та забiйний пульсар.
   Усiх перепалить i змусить згорiти.
   Бойова Акулiна iз задоволенням проспiвала:
   - Я дiвчина не проста,
   I корона золота!
   I знову з пупка красунi вилетить блискавка. Врiже по волохатих тварях i обгорить, немов спаленi дрова.
   Жорстка Акулiна реве:
   - Вас я спалю, вас я в попiл перетворю!
   I з пупка знову надiшле блискавку...
   I маса оркiв засмажилася, наче котлети на сковородi.
   Весела Акулiна взяла i заспiвала зi смаком:
   - Орк важить собi у петлi,
   Жар його ти на вогнi!
   I ось вiд голої п'яти дiвчинки як полетить щось дуже жорстке та вбивче. Вiд чого не можна захиститись.
   I знову сотня оркiв разом знялася. I перетворилася недогарки, i попiл з шерстю.
   А дiвчата як пропищать:
   - За велику Вiтчизну!
   I знову їхнi голi п'яти презенти смертi метають iз пекельною швидкiстю. Це дiвчата, яких не зупинять бурi, шторми, перешкода!
   Ось це дiвки-термiнатори!
   Войовницi не дають оркам нав'язати ближнiй бiй та тримають супротивника на дистанцiї.
   Але все одно волохатi тварюки вiдчайдушно намагаються прорватися ближче. Але їм войовницi не дадуть точно.
   Акулiна Терехова знову на руках, i босими нiжками вiдтворює вiсiмку. I з'являється вогняна хмара. I воно обрушується диким потоком на оркiв.
   I кiлька тисяч волохатих тварин, разом узяла i згорiла.
   Бойова Акулiна проревела:
   - Чорнi тварi кричать як мухи! Що не зганьбиш з голоду!
   I ось войовниця вiдразу три стрiли випустить, натягнувши тятиву босою ногою, i дюжину оркiв шибе!
   Ось це дiвчина-термiнатор. I в нiй така дика та шалена енергетика.
   Акулiна Терехова взяла та заспiвала:
   - Дiвчата бувають рiзнi,
   Тiльки вони не заразнi!
   Якщо вже трапиться,
   То й у пеклi не врятується!
   I вiд голої п'яти дiвчинки мчить вбивчий пульсар. I розкидає на всi боки кудлатих ведмедiв.
   Бойова Акулiна в дикому азартi вимовляє:
   - Я їхнього племенi такого, що вб'ю i вас заради Бога!
   I знову войовниця випустить стрiли, якi пробивають будь-яку броню, i рване, кудлате м'ясо орка.
   Її напарниця Алiса Селезньова, дуже гарна дiвчина, в цьому снi, з рудим волоссям, проревела:
   - За могутню дружбу!
   I теж пошле пекельний пульсар руйнування!
   I маса забiйна противника задавить.
   Акулiна Терехова пискнула:
   - За мiй демонiчний свiт!
   Пiсля чого дiвчина-принцеса, як запустить, що кiстки перекроїть у пiсок. Войовниця церемонiй не знає.
   Руда напарниця, княгиня Алiса де Селезньова верещить:
   - Майбутнє за нами!
   Бойова Акулiна пробулькала у вiдповiдь, перед цим кинувши дикий розряд, вбивчого пульсара:
   - А минуле тiльки допоможе нашим прийдешнiм перемогам!
  . РОЗДIЛ Љ 15.
   I ось дiвчата всi сто тисяч, як вiзьмуть i босими пальцями нiг випустять дикi блискавки.
   I вiйсько оркiв вiзьме та запалає. Та страшно потрапити пiд роздачу подiбних войовниць.
   А вони ще й скеляться, i показують зубки, що вiдбивають променi зiрок.
   I ось дiвчата вiзьмуть i босими п'ятами як тупнуть, i по землi пройде хвиля, i цiлу армiю оркiв накриє. I закопає!
   Воїнки зi слiпучих зубiв випустять сонячнi зайчики, i заслiплять ряди волохатих солдатiв.
   Дуже красиве i дуже круте дiвчисько Акулiна Терехова, оглушливо, пропищала:
   - За моє рiшення та поведiнку!
   Дiвчата борються з дедалi бiльшим натиском. I ось як вiзьмуть i кинуть босими нiжками диски. Тi пронесуться, i маса оркiв лягла.
   Принцеса проревела на всю горлянку:
   - Я вас зарiжу, я вас зарiжу, я скоро вас усiх перерiжу!
   Я вас зарiжу, я вас зарiжу, я вас зарiжу!
   I ось войовниця голою п'ятою вiдобразить сонячний промiнь i наче лазером по орках.
   I вирiже цiлу, волохату шеренгу. А орки верещать i розкочували на фекалiї цю армiю.
   I знову орки в дикiй атацi, i метають у них дiвчата босими нiжками предмети смертi.
   I груди ходять ходуном. I ось i кожнi груди, це цiла вежа танка!
   I ось взяли дiвчата та з пупкiв випустили блискавки. Усi сто тисяч дiвчат пупками рiзанули лазернi променi.
   I цiлих пiвмiльйона оркiв була разом засмажена. I їх перетравити мiг лише простiр.
   Агресивна Акулiна заревiла:
   - Я вас порвала i спалила,
   Я дiвка - просто Сатана!
   I знову з пупка випустить блискавку. А це б'є вбивчо. I потiм як полетять стрiли. I всi стали ґратами.
   I тепер орки як дiрявi ґрати.
   А дiвчата як лупнуть з бюста магiєю, i скосять масу смердючих оркiв. I тi були вибитi.
   Знову Акулiна заспiвала:
   - Ми всiх порвемо!
   Ти така дiвчина - просто принцеса!
   Войовниця її напарниця Алiса де Селезньова, теж дуже знатна та родовита особа, проревела:
   - Я вас порву i не помилую!
   I ось як трусить своїм бюстом. I знову випустить, щось приносить реальну смерть.
   Орки намагаються буквально закидати позицiї ворога трупами. I вони йдуть уперед i падають, i падають. Ось зростають новi гори вбитих. Але орки не поступаються.
   Вони рухаються все далi, i надалi. I гинуть, без жодної пощади. Але войовницi обсипають оркiв, наче градом стрiлами. I войовниць не зупинити це мерзоти. Але пре собi волохата хвиля. I рухається це iкласте море.
   Дiвчата в дикiй азартi. I м'язами грають. А орки рухаються собi, немов пiшла чергова хвиля цунамi. Але це нiкого не бентежить.
   Незламна Акулiна навiть заспiвала, перед цим натягнувши босими пальцями нiг, одразу у п'яти лукiв тятиву, i випустивши магiчнi стрiли:
   - Прямо голими руками,
   Розправлялася я з цунамi.
   Я будь-який дев'ятий вал,
   Мiй коханець розiрвав!
   Войовниця навiть як пiдскочить, i одразу з пупка розряд випустить. I роздере супротивника.
   I прореве:
   - Моя армiя сильна,
   Пiдкорює свiт вона!
   Миготивши голими, круглими п'ятами Акулiна зовсiм розiйшлася. Вони та iншi дiвчата - це, звичайно ж, блискучий клас войовниць. Якi нiкому не дадуть жодної пощади.
  А їхнi розкiшнi стегна так i трясуться. Миготять голi, засмаглi кiсточки, а також рельєфнi м'язи преса, у найкрасивiших i навiть сексуальних дiвчат.
  Алiса де Селезньова верещать:
  - Захистимо союзних людей ельфiв!
  I босими пальчиками нiжок, як запустить щось абсолютно вбивче i руйнiвне!
   Вони просто лютi звiрi. А може навiть щось на кшталт оркiв! Тiльки гарнi, а не потвори.
   Нещадна Акулiна як випустить блискавку зi свого ротика. I спалює сотню оркiв, i заспiває:
   - За мою милу душу!
   I пiдморгне на ворога!
   Пiсля чого її босi пальчики скинуть пульсари. I порвуть усю зграю на дрiбнi, рванi частини.
   Чарiвна Акулiна Терехова пiсля цього, трусить оголеними грудьми з червоними сосками i пропищить:
   - Вбивство моє кредо!
   Її руда напарниця княгиня Алiсi де Селезньова, голою п'ятою пiддасть подарунок смертi i гаркне:
   - I моє теж i у квадратi!
   Акулiна випустила каскад руйнування i проревела:
   - А моє взагалi в кубi!
   I обидвi войовницi як тупнуть босими нiжками. Пiднялася нова хвиля з магiї.
   I ось вiд оркiв знову трiски та рване м'ясо летить. А потiм вони смажаться на сковорiдцi.
   Непереможна Акулiна вискнула:
   - Ставимо новi рекорди!
   Руда напарниця Алiса пiдтвердила ревом, пускаючи босими пальцями нiжок вогнянi пульсари:
   - Щоб виросла земля!
   Акулiна Терехова, вивергла з червоного соска пульсар i, довбала по орках i пискнула:
   - Вдвiчi, втричi вище за норму!
   Руда войовниця, Алiса де Селезньова, агресивно взяла i пiддала голою п'ятою мiхур чарiвної енергiї та з азартом скелячи зуби, i показавши мову, додала:
   - Щоб цвiла моя країна!
   Так дiвчата й розiйшлися, причому дуже капiтально. I трощать цю армiю кудлатих тварин з великими для себе придбаннями.
  Алiса де Селезньова пищить:
  - Слава росiйському духу!
   Непереможна Акулiна знову з пупка викинула магiчний лазер, i в'якнула, сяючи очима.
   - Я є кобра та гюрза в одному флаконi!
   I як випустить по ворогу новий пучок того, що спалює оркiв живцем.
   Руда напарниця княгиня Алiса де Селезньова, випустила пульсар iз червоного соска. Дуже красива i сексуальна, мускулиста дiвчина, яка заявив раптом:
   - Тепер мене звуть де Лавальєр!
   Неповторна Акулiна Терехова метнула босою нiжкою забiйний пульсар i охоче пiдтвердила:
   - Де Лавальєр, то де Лавальєр! Так навiть гарнiше! Хоча я чесно думала, що тебе звати Алiса Селезньова!
   Руда войовниця княгиня Алiса де Селезньова, агресивно проревiвши, пискнула:
   - Я лицар свiтла на колiна дикуни,
   Я цих оркiв, всiх кошторис iз лиця землi!
   I як рушить по них своїми босими, точеними нiжками... I решта дiвчат, уся армiя в сто тисяч солдатiв, вiзьме, вiдкриє роти i випустить iз них вогонь.
   I знову на оркiв обрушиться каскад полум'я, спопеляючи без жодного сорому i не даючи шансiв.
   Вiдразу три мiльйони кудлатих тварей спалахнули разом. Неначе їх облили напалмом. Або ще фосфором разом iз сiркою. I спалахнуло все наче мiльярд сiрникiв разом.
   I як спалахне ця маса. I скiльки воя i крику, i прокльонiв вiд цього разом.
   Непереможна Акулiна, пiддала голою п'ятою, пекельний подарунок смертi i гаркнула:
   - Оркiв не шкодуй,
   Винищувати їх гадiв...
   Як клопiв душi -
   Рви як тарганiв!
   I вiзьме своїми босими пальцями ноги випустить блискавки. I догоди дуже великого троля. Той вiзьме i рвоне. Уявiть, що динозавра пiдiрвали.
   Руда напарниця пискнула:
   - Оце вурдалак!
   Знову Акулiна Терехова у вiдповiдь, голою п'ятою подавши мiхур магоплазми, в'якнула:
   - На вурдалакiв у нас вою вiдповiдь!
   Вогняна войовниця, Алiса де Селезньова, агресивно скалячись, проревела:
   - I буде йому й труна, i з вiнком привiт!
   Непереможна Акулiна, послала з рубiнового соска блискавку, скелячи зубки, вiдзначила:
   - Вiнок може бути i похоронний, i лавровий! Так що не надто заводьтеся!
   Руда княгиня Алiса де Селезньова ринула, теж, але цього разу прямо з пупка випустила блискавку, що збила небагатьох уцiлiлих оркiв, вiд чого запахло шашликом:
   - Ми їм щось бiльш важке, нiж вiнок приготували!
   I ось войовницi, всi сто тисяч дiвчат, вiзьмуть i за командою непереможної Алiси пiдстрибнуть угору, i закрутять голими, мускулистими нiжками у повiтрi. В результатi як здiйметься буря, i справжнiй магiчний шторм. I пiде колосальної сили хвиля, i мiльйонний вал чарiвного цунамi.
   В результатi чого останнi орки знищенi, i повнiстю розплющенi.
   Засмаженi та стали котлетами.
   Непереможна Акулiна, теж босими нiжками таке забiйне метне, з пафосом вимовляє:
   - Гiмн Батькiвщини в серцях, у нас спiває,
   Ми зробимо все у всесвiтi щастя...
   Добудемо легендарних плазмомет,
   I небо, i земля у великiй владi!
  Молода жiнка, точнiше дiвчина, прокинулася вiд лоскоту. Розплющила очi. Перед нею стояла чорна панi в помаранчевому комбiнезонi. Їй на вигляд близько тридцяти, хоча у африканок вiк визначити важче. Баба жорстка поглядом, не надто приємна, але в нiй було видно природженого лiдера у спiдницi. Поруч циганка, досить гарна, i бiльше схожа на iндiанку, теж тридцять рокiв. I юна руда дiвчина, така з нiжним личком, i схожа на школярку з кiсками, i теж у помаранчевому комбiнезонi. Дивиться досить несмiливо.
  Чорношкiра вимовила з ревом:
  - Розляглася тут! А хто парашу виноситиме!
  Перекiрлива Акулiна зiскочила з лiжка, вона була вище чорношкiрої, i це її заспокоїло. Поетеса i студентка, ринула:
  - Я парашу не нашу!
  Чорна вдарила її головою в нiс. Акулiна Терехова не чекала такого прийому та сiла на спину. Але тут схопилася. Бiль додав їй лютi, i вона вiдповiла ударом у пах. Чорна була видно досвiдченим бiйцем i блокувала. Акулiна, що вмiє битися, як її вчили в секцiї, заспiвала трiйку кулаками. I зачепила чорну у пiдборiддя.
  Та заревiла, i кидалася не зухвала блондинка. Обидвi жiнки зчепилися. Вони були сильнi, обидвi у спортивнiй формi. I боролися з дикою люттю. Акулiна Терехова переконалася, що чорношкiра напарниця дуже сильна, i загартована важкою роботою. Перебороти її навряд чи вдасться. Але на дистанцiї, студентка Акулiна, яка займалася єдиноборствами, i особливо добре вмiла датися ногами, з чудовою розтяжною на танцях, могла отримати перевагу.
  Вiдштовхнувшись ногами, свiжоспечена войовниця та її чорношкiра пасiя вилетiли з клiтини-камери.
  Дистанцiя розiрвалася i Акулiна Терехова стала стiйкою. Її противниця стиснула кулаки. Мабуть, вона вмiє битися, але розтяжки в ногах нiякої. Неповторна Акулiна не сказати, щоб великий боєць, але багато танцювала, i її пластика дивовижна. I студентка вiдскочила вiд дикого кидка чорношкiрою i врiзала їй ногою в голову. Та поставила блок i похитнулася. Непереможна Акулiна влiпила з iншого боку з розвороту. I зачепила супротивницю. Потiм знову врiзала, та ще й з розвороту.
  Та ревла й хиталася... Жвава Акулiна врубала бiчний, потiм зiгнула ногу в полiнi, i рушила прямою. Перший удар чорношкiра парирувала, але другий виявився несподiваним i кругла п'ята дiвчина Акулiни точно потрапила до пiдборiддя.
  Чорношкiра похитнулася i опустила руки. Настирна Акулiна з розвороту врiзала їй у голову. Вiдчула бiль у гомiлки, яка не надто вже в письменницi набита. Чорношкiра мало не впала, але встояла на ногах. Нiколетта вдарила, перекрутившись п'ятою, що не так боляче.
  Знову влучила... Нiгрета впала на колiно, i ловила ротом повiтря.
  Непереможна Акулiна знову перекрутилася i п'ятою в нiс. У блондинки нiс розбитий у кров, нехай i цiєю буде. Немов iз помiдора, що лопнув, хлюпнула червона рiдина.
  Чорношкiра лаялася, спробувала пiднятися i пiшла вперед.
  Наполеглива Акулiна немовби в танцi перекрутилася, i додала у стрибку своєю сильною ногою. Її п'ята потрапила точно в пiдборiддя. Нiгрета якраз прискорилася у стрибку на ненависну суперницю. Швидкостi склалися.
  Не надто жорстка i набита п'ята студентки Акулiни вибухнула болем. Але й щелепа у Нiгрети, не витримала, луснувши.... I чорношкiра бандитка вiдключилася, розкинувши руки.
  Непереможна Акулiна теж упала, схопилася за п'яту, яка в неї сильно посинiла. Немов по нiй завдали пару дюжин ударiв бамбуковими цiпками, виконуючи фалаку.
  Почувся свист. З'явилася старша, грiзна наглядачка Лоджiя. Вона велика, чорношкiра, i зi злим обличчям у виглядi полковника мiлiцiї.
  Проорала:
  - Нова! Ти що очманiла! Тiльки прилетiла, та одразу щелепи ламати! Дев'яносто дiб карцера максимум не хочеш?
  Вiдважна Акулiна, якої перемога в рукопашнiй сутичцi надала нахабства, вiдважно вiдповiла:
  - Якщо залишать спiльний зошит та ручку, я не проти!
  Наглядачка прокричала:
  - У карцер її! Голу!
  I Акулiну повели сходами до пiдвалу. Голою були взимку в пiдвалi, це означає ризикувати смертельно застудитися. На щастя, дiвчину-студентку встигли вчасно звiльнити.
  Молодець Алiса Селезньова знає, що робить!
  Серед звiльнених в'язнiв був i Сергiйко хлопчик рокiв тринадцяти. Йому були омоновцi цiпками по п'ятах, потiм лили зi шланга в рот воду. Мало не порвали живiт. А насамкiнець навiть пустили струм. Серьожку так змучили, що винесли на руках.
  Звичайно ж нелюди, i багатьох пiддали тортурам. Але сам диктатор сховався в резиденцiї пiд Мiнськом i багато там кричав i бризкав слиною.
  I знову змiнив усiх генералiв, що викликало черговi смiшки в оточеннi.
  Президент Росiї Путiн заявив, що росiйська армiя у внутрiшнi справи Бiлорусiї не втручатиметься.
  У вiдповiдь Лукашенко понiс вiдверту нiсенiтницю. Потiм заспокоївся i бiльш логiчно запитав:
  - Ви що Тиханiвську хочете?
  Володимир Путiн знизав плечима i зазначив:
  - Вона нам не потрiбна. Але воювати з бiлоруським народом нам резону немає. Тим бiльше, за нашими даними, там керує якась Алiса. А це новий козир!
  Лукашенко, посмiхнувшись, зауважив:
  - У нас країна чудес, ось i Алiса з'явилася!
  Путiн запропонував:
  - Вступати треба вам до складу Росiї, тодi мiсто Мiнськ стане нашою проблемою!
  Лукашенко потер плешиву голову i зазначив:
  - А що лишається менi?
  Путiн вiдповiв iз усмiшкою:
  - Можу запропонувати посаду голови Держради Росiї. I це дуже почесно!
  Лукашенко невдоволено буркнув:
  - Я можу погодитись лише на посаду прем'єра Росiї!
  Путiн заперечив:
  - Росiя не колгосп. У нас i так у економiцi проблеми. Керувати Росiєю у бiлоруському стилi не можна!
  Лукашенко вкрадливо промовив:
  - Росiя завжди для нас була старшим братом i найвiдданiшим, палко улюбленим союзником, i ми розраховуємо на братню допомогу з боку найбiльшого полiтика сучасностi...
  Путiн жорстко вiдповiв:
  - Полiтик що любить солодке лестощi - має iнтелект мухи!
  Умовний президент Бiлорусiї зауважив:
  - Якщо ви втратите Бiлорусь, то потiм упаде i Москва!
  Президент Росiї жорстко сказав:
  - Чи готова Бiлорусiя стати другим Кримом!
  Лукашенко жорстко вiдповiв:
  - Патронiв та солдатiв у нас i так вистачить! Закiнчуватимуться камери - будуть стадiони!
  Путiн холодно вiдповiв:
  - Ну подивимося... А я поки що спробую поговорити з Алiсою!
  Лукашенко почав щось невиразне ревти. Президент Росiї кинув слухавку. Поки що домовитися не вдалося.
  Диктатор Бiлорусiї зiткнувся з незвичним страшенно нервував. Справдi, хто ця Алiса вселяє страх i зупиняє цiлi армiї? Звiдки в неї така величезна сила!
  Може, це iнопланетяни? Ось це виходить улипли. Може, самому розпочати переговори з Алiсою?
  А Путiн таки хитра лисиця. Наприклад, зрадив Вiрменiю в Карабаху. Вчинив пiдло зi своїм союзником. Звичайно, Путiн зрадить через вигоду будь-кого. I Асада, зрозумiло, i Мадуро. Останнiй, до речi, теж намагається загравати з Європою. Ось, зокрема, запропонував легалiзувати одностатевi шлюби.
  Брудний i слизький тип цей Мадуро. На все готовий задля того, щоб утриматися при владi. Взагалi цей Путiн найпiдступнiший диктатор, i можливо, вiн i послав цю Алiсу, щоб узяти Бiлорусь тепленькою. Цiлком логiчне припущення. Тим бiльше простi люди такими здiбностями не мають. А це дiвчисько явно володiє.
  Взагалi багато вiд випадковостi залежить. Якби пройшла мiна, на якiй пiдiрвався броненосець "Петропавловськ" на п'ять метрiв лiвiше, i був би Китай Росiйською губернiєю, а на престолi перебували б Романови.
  Чи навпаки. Скiльки нiмецьких агентiв провалилося через скребку.
  Навiть була така розповiдь в одному журналi.
  Взагалi, як не дивно, але в бiльшостi паралельних всесвiтiв перебiг другої свiтової та Великої Вiтчизняної Вiйни був для Росiї ще гiршим, нiж реальностi. Можливо тому, що фашистський режим, який взяв пiд контроль Європу мав куди бiльший потенцiал, нiж зумiв реалiзувати. Поєднання жорстокого тоталiтаризму та ринкових елементiв економiки - це ефективнiше, нiж лiберальний капiталiзм Заходу, i надмiрно централiзована, зрiвняльна, бюрократична Сталiнська модель. На щастя з низки причин, як об'єктивного, i суб'єктивного характеру. У тому числi й великому везiнню сил, що протистоять нацизму: фашисти не змогли використати свої численнi козирi.
   Ось скiльки нiмецьких шпигунiв було провалено лише тому, що нiмцi використовували в документах скрiпку з нержавiючої сталi, а росiяни з простого залiза? I як така дрiбниця вплинула вирiшальним чином на хiд вiйни?
   У всякому разi, iснував паралельний всесвiт, де вже в жовтнi 1941 року, один дуже в'їдливий розвiдник випадково виявив цей факт. Справжнi радянськi документи та фальшивi нiмецькi промокли та... На радянських документах скрiпка заiржавiла i це помiтно, а на нiмецьких немає.
   Ось дрiбниця, а її вплив на хiд Великої Вiтчизняної Вiйни виявився дуже суттєвим.
   Уникнувши провалiв та роботи пiд контролем нiмецька агентура, виявила суттєвi докази пiдготовки радянськими вiйськами наступу пiд Сталiнградом. Настiльки переконливi, що впертий Адольф Гiтлер iз цим погодився i наказав перегрупувати нацистськi вiйська, що стоять на Волзi. I це мало значення.
   Якщо пiд час Ржевсько-Сичовської операцiї, Червона армiя маючи бiльш нiж удвiчi бiльше сил, нiж Вермахт не змогла прорвати нiмецьку оборону, то пiд Сталiнградом спiввiдношення сил було для гiтлерiвцiв сприятливiшим.
   Та й погода на 19 листопада 1942 року не сприяла наступальним дiям. Авiацiя, особливо штурмова не змогла злетiти, а артпiдготовка мала лише вкрай обмежений вплив на розвинену оборону супротивника. Радянськi вiйська, перейшовши в наступ, ув'язнули. Навiть введення в дiю танкових корпусiв не змогло проламати пролом у гiтлерiвськiй оборонi.
   Запеклi бої розгорнулися i на Ржевсько-Сичiвському напрямку. Вони продовжувалися Нового року. Лише тодi зазнавши серйозних втрат, радянськi вiйська на обох напрямках призупинили свiй наступ. Гiтлер утримався на Волзi, натомiсть нiмцiв стали бити в Африцi. Черчiлль назвав наступ Монтгомерi в Єгиптi: кiнцем початку. А також заявив, що тепер союзники лише перемагатимуть.
   Дiйсно Роммелю, незважаючи на перекидання в Африку великих сил не щастило i його армiя зазнавала поразки за поразкою. Щоб забезпечити ведення вiйни на два фронти, Третьому Рейху довелося у лютому 1943 оголосити тотальну мобiлiзацiю.
   Тим бiльше, що основнi цiлi операцiї "Блау" виявилися не виконаними. Проте взимку 1942-1943 Вермахт на вiдмiну вiд реальної iсторiї, зумiв уникнути серйозної поразки на сходi. Наприкiнцi сiчня радянськi вiйська вiдновили наступ у центрi: третя Ржевсько-Сичовська операцiя та пiд Сталiнградом. Але пробити противника, що сидить у мiцнiй оборонi, не завзятий. Бої нагадували тепер першу свiтову вiйну. Затяжнi, позицiйнi. Коли бiльше втрачав той, що наступав, нiж той, хто оборонявся.
   Операцiю "Iскра" по деблокадi Ленiнграда було вiдкладено. Сталiн хотiв якнайшвидше зрiзати Ржевський виступ, i розбити супротивника пiд Сталiнградом. Нiмцi, пам'ятаючи уроки минулої зими, активно боронилися. I їм поки що вдавалося вiдобразити натиск радянських вiйськ. Як з'ясувалося, коли фрицi готовi, їхню оборону пробити непросто. Та й якiсть нiмецьких збройних сил все ще на висотi.
   Настання радянських вiйськ тривало до кiнця лютого, але так i не досягло успiху.
   На початку березня радянське командування зробило спробу наступу на Воронезькому напрямку. Пiсля початкових успiхiв Червона армiя потрапила пiд контруадар Майнштейна. Великi радянськi сили опинилися в оточеннi i змушенi були прориватися з боєм. Втрати особливо у технiцi виявилися великi, i нiмцi зi своїми союзниками, змогли змiцнитися цьому напрямi i повнiстю захопили Воронеж та її передмiстя.
   Пiд час контрудара Майнштейна у бою вперше взяли участь "Пантери" та масово "Тигри". Новi танки частково виправдали покладенi вiн надiї. При грамотному використаннi вони перевершували радянськi машини у зустрiчному бою.
   Настала весняна бездорiжжя i на схiдному фронтi запанував затишшя. Запеклi бої лунали в Тунiсi.
   Фюрер намагався за всяку цiну утримати плацдарм в Африцi. Для цього фашисти навiть зважилися на безпрецедентний крок. Поставили Франко ультиматум: або вiн пропускає нiмецькi вiйська до Гiбралтару, або скидають його, як i уряд Вiшi. Генералiсiмус злякався i дав згоду. При цьому вiн звернувся до урядiв Британiї та США зi слiзним благанням: не оголошувати Iспанiї вiйну, так це сталося не з його волi!
   15 квiтня 1943 року нiмцi приступили до штурму Гiбралтару, кинувши туди й новi "Тигри" з "Пантерами". Фортеця впала пiд ударами сотень танкiв за два днi. Командував штурмом вiдкликаний зi схiдного фронту Паулюс. За iронiєю долi нiмцi змогли захопити останнi квартали, будинки Сталiнграда та Сталiнградських заводiв лише до 1 квiтня 1943 року. Таким чином Паулюс частково реабiлiтував себе i отримав звання фельдмаршала та мечi до дубового листя лицарського хреста на додачу.
   Взяття Гiбралтару заблокувало доступ англiйцям та американцям iз заходу до Середземного моря. I крiм того, самi фашисти змогли вторгнутися по найкоротшiй вiдстанi в Марокко, вiдволiкаючи частину сил союзникiв вiд Тунiсу.
   Натиск на Тунiський плацдарм ослаб, i знову перекинули Роммеля. Гiтлер вирiшив поки що заморозити вiйськовi дiї на Сходi, i спробувати взяти пiд контроль Середземне море.
   Радянське командування теж почало дотримуватися вичiкувальної тактики. Так Сталiн вчинив i в реальнiй iсторiї, так вирiшив дiяти й досi. Нехай капiталiсти спливають самi дурнi кров'ю. Нехай молотять один одного, а ми пiдкопаємо сили i вдаримо, коли остаточно видихнуться.
   Нiмцi поки що утримували пiвнiч Тунiсу, а вiйська пiд командуванням нового фельдмаршала Паулюса наступали на Касабланку. Американцi зiткнулися з "Тиграми" та "Пантера". Виявилося, що їх "Шерман" проти таких танкiв, а також модернiзованого Т-4 слабкий.
   А Черчiлль пiсля трьох мiсяцiв коливань все ж таки оголосив Iспанiї Вiйну. Проте на той час нiмцi вже захопили цiлком Марокко i вторглися до Алжиру. Тому для Франка це не стало шоком. Двадцять п'ятого липня нiмецькi вiйська захопили столицю Алжиру i завдали нищiвної поразки англiйцям. Успiху сприяв контрудар з боку Роммеля, i раптовий розгром та висадка Кiссильрiнга на Мальтi.
   Схiдний фронт був стабiльний та спокiйний. Сталiн, чиї вiйська зазнали у попереднiх боях великих втрат, поповнював Червону Армiю. Нiмцi теж формували новi дивiзiї i перекидали їх через Гiбралтарську протоку з Середземне море.
   Активнiсть нiмецьких пiдводних човнiв призвела до того, що тоннаж американського та англiйського флоту став скорочуватися. I це теж не сприяло успiху у боях за найбiльше пiвденне море у Європi.
   Погрозливе становище у Середземному морi призвело до того, що 6 серпня Черчiлль зважився на висадку у Францiї. Але операцiя пройшла за несприятливих погодних умов та була погано пiдготовлена.
   10 серпня Роммель та Паулюс з'єдналися, утворивши на сходi Алжиру здоровенний котел. А 19 серпня вже Майнштейн, пiдступний майстер пасток вiдтяв вiйська союзникiв вiд узбережжя.
   Успiху фрицiв сприяла нерiшучiсть американцiв, якi вважали висадку у Францiї в 1943 передчасною, гостра нестача десантних засобiв. Затишшя на схiдному фронтi. Крiм того, випуск авiацiї в 1943 роцi в Нiмеччинi бiльше, нiж подвоївся, перевищивши тридцять двi тисячi лiтакiв за рiк - благо нiмцi мали бiльше робочої сили i пiдконтрольно територiї, нiж реальностi. I новi машини Фокке-Вульф iз сильною бронею та озброєнням, а також 30-мiлiмеровими гарматами завдавали надто великої шкоди союзнiй авiацiї.
   Катастрофа в Алжирi та у Францiї зробили для союзникiв воiстину чорним серпень 1943 року.
   Сталiна навiть порадували такi успiхи. Але терпець Черчiлля урвався. На Сходi навiть повiтрянi бої практично припинилися, i знизилася активнiсть партизанiв. Нiмцi формували все новi i новi корпуси з колишнiх радянських громадян i навiть створювали подобу марiонеткових мiсцевих урядiв. Так що окремi бригади з мiсцевих нацiоналiстiв зi сходу вже билися в Африцi.
   Болгарський цар Борис теж направив три найкращi дивiзiї до Тунiсу, розраховуючи мабуть отримати собi деякi колонiї на чорному континентi.
   У вереснi Роммель розпочав великий наступ у Єгиптi. Йому вдалося, використовуючи кiлькiсну та якiсну перевагу сил вже через тиждень пiсля сигналу до атаки захопити Трiполi.
   Англiйцi та американцi зазнавали у Лiвiї поразки за поразкою. У цих умовах Черчiлль оголосив про припинення постачання до бiльшовицького СРСР будь-якої допомоги i зажадав негайної активiзацiї бойових дiй. Сталiн вдав, що iгнорує ультиматуми. Хоча, звичайно, пiдготовка до наступальних дiй i велася. Але Коба хитрував i навiть намагався промацати ґрунт для сепаратного свiту. Одна до кiнця вересня нiмцi захопили Лiвiю цiликiв, у тому числi i Толбук, i навiть прорвалися до Єгипту до Олександрiї.
   Паулюсу вдалося обiйти найголовнiший англiйський укрiплений пункт i вийти пiвденнiше на Нiл. Фактично це означало катастрофу для Британiї у Єгиптi. Далi нiмцi могли вийти до Суецького каналу та йти на Iрак, а там i до Баку недалеко.
   Зволiкання ставало небезпечним, i Сталiн наказав вiдновити наступати на Ржев, а як i вiдбити Сталiнград, i водночас тиснути ворога на Пiвнiчному Кавказi.
   Тобто у жовтнi бойовi дiї вiдновилися одразу ж на трьох напрямках. А в листопадi ще й на Ленiнградському.
  . РОЗДIЛ Љ 16.
   Проте прорвати противника, що добре окопав i має потужнi важкi танки "Пантера" i "Тигр", було непросто. Радянськi вiйська зiткнулися iз глибокою позицiйною обороною. А в оборонi новi нiмецькi танки та САУ дiяли добре.
   Тож iстотних поступiв у жовтнi та листопадi не було. Хiба що наступ нiмцiв вдалося призупинити на Суецькому каналi. I то лише тимчасово... Втiм, Паулюс та Роммель повернули свої вiйська на Судан. I почали захоплювати Африку.
   Вермахт поки що не готовий наступати взимку.
   Крiм того, фрицi великi надiї пов'язували з "Пантерою"-2 як бiльш досконалою машиною i "Тигром"-2 i "Львом".
   Зима пройшла у спробах Червоної Армiї прорвати оборону фрицiв. Але нiде не вдавалося досягти великих успiхiв. Якщо навiть вiдбувався прорив, то ворог вiдновлював становище контрударом.
   А ситуацiя все загострювалася. У Британiї на тлi вiйськових поразок виникла полiтична криза. Кабiнету мiнiстрiв Черчiлля було винесено вотум недовiри. А як iнакше, якщо порозумнiлий Паулюс, вибив Англiю з Судану та Ефiопiї.
   Новий уряд запропонував Нiмеччинi сепаратний свiт. Враховуючи бiльше втрат США вiд нiмецького пiдводного флоту, не заперечував i Рузвельт. Тим бiльше, його становище в Америцi похитнулося. Та й японцям вдалося здобути пару-трiйку невеликих перемог, уповiльнивши американський поступ. Так, що думка - наша хата з краю перемогла.
   Втiм, Гiтлер висунув спочатку надмiрнi умови. Потiм компромiсом стали французькi Землi та Єгипет, а також ранiше належить Iталiї повертається. Судан теж вiдходить у володiння Третього Рейху, зате Суецький канал експлуатується спiльно.
   Таким чином, розв'язавши руки на Заходi, фюрер кинув усi сили на Схiд. Наступ фашисти розпочали у травнi на Москву. Нафти завдяки французьким та англiйським колонiям, i Лiвiї вже вистачало, а Гiтлер хотiв перемогти якнайшвидше.
   Плюс ще другий фронт вiдкрила Туреччина.
   Проте вже Червона армiя виявила у битвах за радянську столицю неймовiрну стiйкiсть та героїзм. У середньому темп нiмецького поступу не перевищував одного кiлометра на день. До кiнця серпня гiтлерiвцi змогли просунутися щонайбiльше на сто кiлометрiв шириною прориву трохи бiльше трьохсот.
   Вони наблизилися до Москви, але вперлися до Можайської лiнiї оборони. То були скромнi результати. Крiм того, радянськi вiйська постiйно контратакували противника. У битвах брали участь новi радянськi танки Т-34-85 та IС-2. Не можна сказати, щоб нiмцi повнiстю втратили свої переваги, але й Червона армiя не стояла дома, як i наука!
   З'явилися новi радянськi винищувачi ЯК-3 та ЛА-7, здатнi конкурувати з нiмецькою гвинтовою авiацiєю. Щоправда, у ворога натомiсть дуже сильнi реактивнi козирi. МЕ-262 та НЕ-162 не мали собi аналогiв у свiтi. Гiтлер також прийняв рiшення заборонити виробництво та розробку танкiв легше за п'ятдесят тонн. В результатi на Т-4 та "Пантерi" було поставлено хрест. "Пантера"-2 вийшла вагою 50,2 тонни i потужною гарматою при двигунi 900 кiнських сил. "Королiвський тигр" i "Лев" вимахали монстрам пiд 70 тонн. Радянськi машини за вагою не перевищували вiдповiдно до партiйної постанови 47 тонн.
   Не зумiвши взяти Москву, фашисти переключили основну увагу на Ленiнград. Надто вже їм це мiсто дiставало. У вереснi розпочалися масованi артобстрiли. У них брали участi та знаряддя калiбру у 1000-мiлiмерiв та крилатi роботи-снаряди.
   Гiтлер наказав взяти Ленiнград за всяку цiну.
   Мiсту вдалося вiдбити у вереснi жовтнi три штурми. Проте нiмцi змогли просунутися вiд 10 до 20 кiлометрiв, а також захопить Петергофський плацдарм. Мiсцями їхньої частини увiйшли до мiста погiршивши оперативне становище угруповання. У листопадi 1944 року пiсля перемоги на парламентських виборах фашистiв Швецiя теж вступила у вiйну проти СРСР.
   У нiй активно рекламували гасло: реванш за поразки вiд Петра Першого та Олександра. Новi шведськi дивiзiї прибули на фронт i разом з фiнами почали наступ на мiсто з пiвночi. А гiтлерiвцi вiдновили атаки використовуючи у тому числi "Штурмтигр" i ще потужнiший "Штурмаус", а також танк Е-100 - перший у свiтi серiйний монстр, що перевищує вагу в сто тонн.
   Незважаючи на масовий героїзм i стiйкiсть радянських солдатiв i ополченцiв, а також вiдчайдушний контрнаступ на Новгород, врятувати мiсто не вдалося. Проте останнiй квартал упав лише 27 сiчня 1945 року, показавши приклад безмежної стiйкостi. А саме мiсто протрималося у блоку цiлих: 1270 днiв! Напевно, рекордна за тривалiстю блокада мiста у сучасних вiйнах.
   Хоча нiмцi та їхнi союзники зазнали величезних втрат, проте мета частково виявилася досягнута. Друге за величиною i значимiстю радянське мiсто впала, i виявилися розв'язанi руки у найпотужнiшого угруповання супротивника.
   Взимку бої мали запеклий характер. Нiмцi використовували серiйну, реактивну авiацiю. Проти них у СРСР був паритетної сили. Це заважало досягти переваги у повiтрi. Навпаки, ворог там домiнувала. Так само як поки що нiмецькi танки зберiгали свої переваги. I навiть збiльшили їх iз появою серiї "Е".
   У порiвняннi з "Тиграми" та "Пантерами" танки серiї "Е" мали бiльш щiльне компонування, низький силует, i внаслiдок цього набагато товстiшу пiд нахилом броню.
   Вiдповiдь радянської науки поки що була лише IС-3, сильнiшим захистом чола вежi. Т-54 ще тiльки розроблявся, а Т-44 вийшов не повнiше вдалим.
   Гiтлер втiм, у травнi 1945 змiнив плани. I, обмежившись окремими випадами, основний наступ провiв на Кавказi. Там вести бої було зручнiше. Так пiсля взяття Сталiнграда постачання радянського угруповання виявилося утрудненим. Крiм того, в лютому радянськi вiйська завдали османам у Закавказзi сильну поразку, змусивши туркiв втекти вiд Єревана, i звiльнивши Карську область.
   Нiмцi прорвали оборону i, пройшовши вздовж Волги, вийшли до Каспiйського моря. Грозний упав 15 червня, пiсля завзятих боїв, Сухумi 23 червня, Зугдiдi в 29 того ж мiсяця. Тбiлiсi був узятий наприкiнцi липня разом iз Кутаїсi. У серпнi остаточно захопили фашистськi стерв'ятники Дагестану, а також Потi i вийшли з пiвночi до Вiрменiї. У вереснi вони поєдналися з турками, i почався штурм Баку. Ключове мiсто протрималося до 6 листопада 1945 року. Окремi бої в горах, особливо в Єреванi тягнулися до кiнця грудня.
   Запеклi битви йшли й у центi. Нiмця змогли впритул пiдiйти до Тулi i навiть узяти Калiнiн, але далi виявилися зупиненi. Тим не менш, лiнiя фронту наблизилась, i вже залишилося мiсцям не бiльше вiсiмдесяти кiлометрiв вiд столицi.
   1946 рiк почався зi спекотної зими. Радянське командування, бажаючи запобiгти нiмецькому наступу, вiдчайдушно кидалося на ворога.
   На жаль, у повiтрi перевага супротивника тiльки зростала. Реактивна авiацiя Люфтваффе, на жаль, все вдосконалювалася. З'явилися новi модифiкацiї МЕ-262, у тому числi надшвидкiсна. Також сильний реактивний винищувач ТА-183, бiльш досконалий зi стрiлоподiбними крилами НЕ-262, та справжнiй шедевр лiтакобудування МЕ-1010 з крилами стрiловидностi.
   А СРСР основним винищувачем залишався ЯК-9. Колись нова, але зараз уже явно морально застарiла машина.
   А в Люфтваффе є ще й Ю-287, i проявився реактивний бомбардувальник Ю-387, ТА-400, ТА-500. I штурмовики реактивнi. I НЕ-377 реактивний та НЕ-477, теж реактивний та багатоцiльовий.
   I серiя Е-70 з танками вагою як "Королiвський тигр", але з набагато сильнiшим захистом.
   А справжнiм шедевром став показаний у металi до дня народження фюрера 20 квiтня 1946 пiрамiдальний танк. Йому Гiтлер особисто привласнив iм'я "Iмператорський лев".
   Машина була форми подовженої плескатої пiрамiди, з маленькими катками, що закривали все дно танка. Таким чином, у нього не було пiддону, що значно пiдвищувало прохiднiсть. Крiм того танк не мав даху, а його броня з усiх ракурсiв мала високий кут рацiонального нахилу. При вазi в 99 тонн, машина була озброєна 128-мiлiметровою зенiтною гарматою довжиною ствола в 100 ЕЛ, мав двигун у 1800 - кiнських сил i лобову броню в 300 мiлiметрiв. Причому плити пiд великими кутами рацiонального нахилу, у першiй лобовiй половинi та 250 - мiлiметрiв у другiй похилiй половинi. Таким чином, це вийшов найпотужнiший танк у свiтi, непробивний з усiх точок стрiлянини та при атацi бомбами зверху.
   Фюрер негайно наказав, якнайшвидше запустити його в серiю i в той же час створити ще штурмову модифiкацiю з гаубицею та бомбометом.
   Так що фашисти затарилися їх слiд розбити. Але, на жаль, дуже впертий i технiчно сильний ворог попався. I наприкiнцi травня за традицiєю, коли пiдсихають дороги, почався наступ.
   Фрiци намагалися обiйти Москву та Тулу. Бої кипiли небаченi за напругою та розмахом. Але радянськi вiйська були гiднi називатися непереможними. За три мiсяцi безперервних битв гiтлерiвцi змогли лише оточити Тулу та вийти до Кашини та пiдiйти до Москви з пiвночi, частково перерiзавши комунiкацiї. Бої точилися вже на вулицях самого мiста.
   Сталiн залишив столицю та евакуювався до Куйбишева. Але гiтлерiвцi розпочали у липнi наступ на Саратов. Це мiсто впало 8 серпня. Оскiльки Куйбишев опинився тепер у небезпечнiй близькостi до фронту, той Верховний головнокомандувач перенiс свою ставку до Свердловська. Бої у Москвi тривали i у вереснi. 18 числа впала Кашира. На початку жовтня столиця СРСР виявилася майже оточена, а 29 пiсля завзятих боїв упав i Куйбишев. Крiм того, нiмцi захопили Гур'єв i Уральськ.
   Листопад йшов у страшних боях. 7 Листопада фрицi прорвалися до Кремля, але вiдчайдушною контратакою виявилися вiдкинутi. I в ходi цього бою загинув виконувач обов'язкiв коменданта Москви маршал Рокоссовський!
   А знаменитий радянський льотчик Кожедуб збив сотий нiмецький лiтак, став першою радянською людиною - удостоєним звання чотири рази героя СРСР. I також на 7 листопада 1946 року.
   4 грудня кiльце блокади навколо Москви остаточно замкнулося. Але столиця та залишки її героїчного гарнiзону боролися до Православного Рiздва 7 сiчня 1947 року.
   Штурмом столицi керував Майнштейн. За це його нагородили другим пiсля Германа Герiнга орденом Великого Хреста Залiзного Хреста.
   Але вiйну ще не закiнчено. Сталiн iз Свердловська обiцяв продовжити боротьбу. Нiмцi теж добряче вимоталися. На пiвднi їхнi вiйська пiдiйшли до Пензи та Ульяновська та зупинилися. У березнi радянськi робили контратаки. Але у квiтнi все ж таки змушенi були залишити Рязань. А у травнi гiтлерiвцi оточили мiсто Горьке, а пiвдня прорвалися до Казанi. У червнi фрицi захопили i Оренбург i пiдiйшли до Уфи. Опiр Червоної армiї ослаб, бойовий дух впав i пiшли масовi дезертирства. Вони втiм були завжди, але пiсля падiння столицi посилилися багаторазово. Вже нi в кого не лишилося бажання вмирати за Сталiна. Але люди билися проти фашизму за свою Батькiвщину.
   Авторитет радянської влади також упав. У липнi нiмцi увiрвалися до Свердловська. Сталiн та його оточення подалися до Новосибiрська. На Уралi кипiли бої до серпня... Нiмцям заважала розтягнутiсть комунiкацiй та активнi дiї партизанiв. Але подальша вiйна вже втратила сенс.
   Втiм, Сталiн ще на щось сподiвався. Нiмцi у вереснi увiрвалися до Тобольська. Але виявилися затриманi зливами осiннiми дощами. Близькiсть зими призупинило наступ у Сибiру, проте фашистам вдалося захопити всю Середню Азiю. Взимку вони не ризикнули йти на Новосибiрськ. Але й Сталiну захворiло, i вiн переселився в теплiший Владивосток.
   Настав 1948 року. На озброєннi у фашистiв були дисколети. Крiм того, з'явилися бiльш компактнi танки на турбореактивних двигунах. Фактично їм пiсля того, як потеплiшає, залишилося рухатися переможним маршем i займати мiста.
   Але Берiя доторкнувся вже й так важко хворого Сталiна i, запропонував Третьому Рейху капiтуляцiю, за умови збереження радянської влади у Сибiру.
   Гiтлер, який сам страшенно втомився вiд вiйни, майже погодився, але для початку все-таки в травнi 1948 захопив Новосибiрськ. А капiтуляцiю пiдписали 22 червня 1948 року в символiчну дату - рiвно сiм рокiв з моменту нападу на СРСР. Так закiнчилася друга свiтова вiйна. США ще 1945 року розгромили Японiю та провели випробування атомної бомби. Так що за океан фюреру лiзти нiчого.
   Втiм, Берiя правил недовго. Найславетнiший радянський ас, маршал авiацiї, семиразовий герой СРСР Кожедуб зможу здiйснити вiйськовий переворот i повалити непопулярного голови ДКО. Берiю та ряд його спiльникiв розстрiляли. У самому Третьому Рейху у березнi 1953 року патрiоти закiнчили Гiтлера. А Герiнг помер вiд зловживання наркотиками трохи ранiше, Гiммлер був розстрiляний через пiдозри в змовi.
   Розгорнулася жорстока боротьба мiж СС на чолi з Шелленбергом i збройними силами з генералiсимусом Майнштейном. Це все вилилося у громадянську вiйну. В результатi Третiй Рейх розпався. А урiзаний СРСР став потроху вiдновлювати свiй вплив. Iсторiя знову пройшла спiралью. Фантастичне пiднесення Нiмеччини, що набухало крутiше, нiж iмперiя Чингiсхана, потiм смерть головного лiдера - хаос i згасання.
   I поступове збирання князiвств тiльки столицею стало мiсто Байкальськ. СРСР, роздiлений на безлiч губернiй з марiонетковими поставленими нiмцями провiнцiями, об'єднувався знову. Найбiльшою перемогою стало, приєднайте Москви, що скинула нацистське ярмо. Щоправда Україна, Бiлорусь та Прибалтика, а також Грузiя, Вiрменiя, Азербайджан зберегли свiй суверенiтет. Пiсля розпаду Третього Рейху свiтовим гегемоном стала США. У Китаї також встановився проамериканський уряд.
   Але поступово пiднебесна iмперiя ставала все бiльш самостiйною. У СРСР пiсля фактичної диктатури Кожедуба встановилася по сутi президентська, але з обмеженням на два термiни при владi конституцiя. Вибори проходили на альтернативнiй основi, а пост президента називався iнакше: народний голова.
   Країна мала змiшану економiку, що бурхливо розвивалася.
   Але як змiнилася iсторiя вiд однiєї скрiпки. Другу свiтову вiйну програли, хоча билися й доблесно. I результат виявився плачевним. Причому i Нiмеччина змогла лише на якийсь час отримати велич.
   Та й США поступово втрачали вплив, свiт ставав багатополярним, а отже, i бардаку в ньому все бiльше й бiльше. А порядку навпаки менше. I приблизно як у теперiшньому двадцять першому столiттi.
   Ну, чому людство так i тягне до роздробленостi та хаосу?
  Лукашенко провiв безсонну нiч.
  А ось Алiса Селезньова витративши на сильний гiпноз багато психiчної енергiї взяла та заснула.
  Вона логiчно вважала, що штурму найближчими годинами не буде. Так Лукашенко спочатку має доручити добро вiд Росiї та Китаю.
  А вони йому таке добро не дадуть.
  Отже потрiбно провести вiдпочинок та вiдновлення. Крiм того, противнику ще потрiбен час для перекидання вiйськ iз захiдного кордону до Мiнська.
  У будь-якому випадку хороший, здоровий сон Алiсi Селезньової дуже потрiбний.
  I вiчнiй дiвчинi знову снилося.
   Як i слiд було очiкувати, мiсто вирувало, незвичайне пожвавлення вражало. Алiса Селезньова та Олексiй Тетерєв заплуталися серед незлiченних поклажiв, пiдвод, возiв. Усюди було розвiшано килими, на площi перед палацом грав справжнiй оркестр. Танцювали та танцiвницi, як люди, так i найекзотичнiшi звiрi та екстравагантнi iстоти. По небу лiтали килими-лiтаки, саморухливi екiпажi, велетенськi метелики та сови. Iскрилися височенi до пiвкiлометра фонтани, наповнення багатобарвною водою. Було явно якесь свято. На куполi стояв чаклун, вiн надував щоки i махав тростиною. Тiєї ж митi за сигналом небо загороджувала густа чорна хмара. Ставало темно i в чудовiй темрявi спалахували феєрверки. Алiса Селезньова пожвавилася:
   -Пiд покровом ночi можна проникнути у палац, нiхто не помiтить.
   Олексiй Тетерєв заперечливо хитнув головою.
   -Можна i самим заплутатися, я пропоную використати закляття невидимостi.
  Алiса засумнiвалася:
  -А Ти зумiєш? Адже це тонка робота накласти такi чари.
  Хлопчик-маг упевнено вiдповiв:
   -Мiй медальйон впорається. А я не настiльки тупий.
   Тетерєв взяв свiй скарб у руку i почав вимовляти заклинання, iншою рукою вiн тримав теплу долоню Алiси.
   Пiсля кiлькох пасiв свiтло навколо них трохи помутнiло, додавши фiолетового вiдтiнку, а в повiтрi вiдчувався запах бузку.
  Хлопчик-маг зрадiло вигукнув:
   -Ну Тепер можна смiливо летiти до палацу.
  Алiса логiчно запропонувала:
   -Можливо, спочатку пройдемося по ярмарку, перевiримо нашу невидимiсть?
  Олексiй кивнув:
   -А Що, логiчно.
   Вони попрямували мiж столиками i лавками, народу було чимало, i Тетерєв нетерпляче розштовхував їх плечима. Люди лаялися, вiдштовхувалися i смикалися, багато хто не розумiє дивилися в порожнечу. Було видно, що вони дивуються. Несподiвано вiн спiткнувся, впав i збив з нiг худорлявого. Вiн загорлав, i тут же спалахнула не жартiвлива кулачна бiйка. Королiвська варта кинулась рознiмати тих, що б'ються. У кiрасах зi сталевими надраєними шоломами вони нагадували iмпровiзованих лякав. Розмахуючи списами та короткими палицями, стражники абияк приборкали натовп, а кiлькох найзавзятiших вiдправили до в'язницi. Їх тягли, безцеремонно i грубо штовхаючи, кiлька людей було легко поранено, одне досить серйозно. До нього пiдлетiв маг iз сачком у руках i в червонiй, вишитiй перлами чалмi, вiн почав лiкувати. Через хвилину страшна рана на животi стала затягуватися, поранений розплющив очi. Досвiдчений Льошка схопив Алiсу за руку i поспiшно злетiв. Вже в польотi вiн прошепотiв:
   -Це сильний чародiй i вiн може нас побачити, незважаючи на заклинання.
  Дiвчина розреготалася:
   -Ось як. А я думала, що вiн сачком метеликiв ловить. А ось ти Льошка даремно спровокував бiйку, треба бути уважнiшими.
  Хлопчик-маг, вибачаючись, вiдповiв:
   -Вибач, я ненароком. Слухай, я зголоднiв, давай прихопимо щось перекусити.
   Пiд ними миготiли рiзнобарвнi намети, вони то переливалися в променях чотирьох сонцiв, то занурювалися в темряву. Лешка Тетерєв зробив коло, потiм, прокрутивши петлю, прихопив два апетитнi шашлики. Зважаючи на все, їх смажили з крокодилячого м'яса. Хазяїн навiть не помiтив маневру, коли м'ясо пропало, вiн тупо витрiщився на жердинки i безглуздо протирав очi, намагаючись усвiдомити собi, було чи не було. Юний маг, тим часом набравши швидкiсть, знову спiймав за руку Алiсi i прошепотiв:
   -Це лiсардськi триголовi крокодили, їхнє м'ясо дуже корисне i продовжує молодiсть. А яка соковита приправа!
   Алiса спробувала, i справдi було дуже смачно, а сил начебто побiльшало. Вона звiльнила руку, прокрутила вiсiмку, потiм вiртуозно виконала прийом, названий льотчиками як подвiйна бабка. Хлопчик-маг зробив знак рукою:
   -Будь обережна i не вiдривайся вiд мене надовго, бо може пропасти поле невидимостi.
  Дiвчина погодилася:
   -Я зрозумiла.
   Все-таки як вiн гарний, Олексiй Тетерєв. Чимось нагадує зiркового хлопчика або переодягну дiвчину, зi свiтлим злегка припудреним золотом волоссям. Будь вона фiзично старша за те... А так поки вона сама юна дiвчина, то й сприйняття стало якимось дитячим. Тягне на жарти, помiдор пiдкласти або кнопку. Нiби й не було минулого життя, хоч усi спогади як на долонi. Деякi хвилюючi, iншi лякаючi. А який палац пiд ними!
  Вона ще в дитинствi побувала на екскурсiї в Зимовому палацi, де була вражена чудовою пишнiстю. Доводилося бувати й у музеях Кремля. А зараз вона наяву побачила скульптури заввишки вiд ста до двохсот п'ятдесяти метрiв, навiть американська статуя Свободи тьмянiє перед ними. Їх рiвно сто двадцять вiсiм. Вони розташованi поруч iз золотими, покритими алмазами куполами, утворюючи своєрiдний ансамбль. Деякi з монументiв присвяченi богам, iншi героям, третi прекрасним жiнкам, є також екзотичнi звiрi, єдинороги, грифони, шаблезубi чотирихвости тигри, триголовi леви та багато iншого.
   Є навiть хижi троянди, що тримають у руках спис. Алiса з придихом промовила:
   -Цiкаво, вони насправдi iснують чи це вигадка скульпторiв?
   Хлопчик-маг лагiдно вiдповiв:
   -Все, що тут зображено, iснує насправдi. Чарiвники, що створили подiбну композицiю, не включали своєї фантазiї, а брали приклади з життя. Якщо ти вiдвiдаєш iншi свiти та планети, то й не таке побачиш.
  Алiса Селезньова помiтила:
   -Однак дивно, минулого разу статуї зображували герби королiвства. Нинi ж скульптури стали зовсiм iншими i з'явилися алмазнi куполи.
   -Це магiя! Чарiвники час вiд часу змiнюють композицiю палацу, щоб було цiкавiше. Щоразу при вiдвiдуваннi, ти знаходитимеш палац трохи змiненим. Тут не будують, а чаклують.
   Алiса подарувала йому саму слiпучу усмiшку:
   -Скоро ми вiдвiдаємо знову магiчну лавку, i менi пiдберуть медальйон.
   Дiвчинi й ранiше доводилося бачити свiтлову гру на золотих куполах, але щоби куполи покривали алмази, такого ще не було. А ще уявiть собi, у ньому грає не одне сонце, а цiлих чотири. Такi незвичайнi переливи, гру фарб, калейдоскопiчнi змiни спектру неможливо описати бiдною людською мовою. Це просто мiльйони вiдтiнкiв, очi сльозяться вiд вiдблискiв. Алiса мимоволi залюбувалася куполами, як казково вони виглядали зблизька, вона нiби зачарована могла ще довго насолоджуватися подiбним видовищем, але Олексiй пiдхопив її, помчав у глибини палацу.
   -Ми з тобою ще не раз помилуємося цiєю пишнiстю, а поки давай дiзнаємося про таємницю, чому нам не можна спускатися в палац. Може вона набагато цiкавiша.
   Дiзнатися таємне, що може бути привабливiше для феї-початкiвця. Вони прослизнули повз купол, стрiмко залетiли в одне з вiдкритих широких вiкон. Було жарко, добре, що на цiй планетi були вiдсутнi комахи паразити. Всерединi палац, звичайно також блищав розкiшшю. По стiнах були розвiшанi обладунки, багато статуй були повнiстю вирiзанi з дорогоцiнного камiння. Лешка Тетерєв помацав гладку поверхню, йому стало весело.
   - Маленькi, але дуже цiннi. Може викрасти одну та розколоти? Буде цiлий стан.
  Дiвчина заперечила:
   -Не смiй Льошка! Я не потерплю, щоб моїм другом став злодiй.
  Хлопчик-маг заперечив:
   -Це зветься iнакше, експропрiацiя! Грабуй награбоване!
   - Тодi на зворотному шляху. - Алiсi стало смiшно, вона представила, як це виглядало б.
   По такому великому замку тинятися можна було не одну годину. Хоча слуг не було, все виглядало з голочки, нi пилу, нi бруду.
  Дiвча спитала:
   - Хто ж тут прибирає?
  Олексiй висловив припущення:
   -Скорiш за все, магiчнi слуги. Є такi, невидимi та дуже швидкi. Коли не будь, ми самi собi таких начаруємо.
  Дiвча погодилася:
   -Неодмiнно.
   Алiса додала кроку, пiднявши руку з каблучкою, вона вiдштовхувала дверi. Хлопчик-маг притримував її, закликаючи бути обережнiшою.
   -Я включу магiчне прослуховування, може тодi, що будь цiкаве, зумiємо дiзнатися.
   На цей раз, Лешка дуже постарався, i Алiса почула шепiт. Потiм чийсь виразний голос.
   Вони пiдлетiли ближче, стало чути набагато краще. Схоже, вони наблизилися до покоїв короля, оскiльки коштовностей на стiнах стало ще бiльше, вони перетворилися на багатi ювелiрнi крамницi. Бiгом, перлинними i кораловими сходами, прямував високий широкоплечий, але дуже смiшний чоловiчок. Вiн був одягнений яскраво навiть розкiшно, обвiшаний коштовностями як новорiчна ялинка. Голову суб'єкта, щоправда, вiнчав ковпак iз золотими бубонець, вiн явно нагадував блазня, i по сутi, i був ним.
   -Ваша величнiсть, лечу на семи крилах.
   Блазень справдi мав крильця за спиною. Бiля дверей королiвських покоїв стояла варта. Це були голi до пояса воїни дуже могутньої статури. В руках ятагани, крiзь нiздрi просунуто обручку. Коли блазень пробiг повз, i вони вiтали його ревiнням, з рота вирвалося смарагдове полум'я.
   -Це iфрити. -
   Ледве чутно прошепотiв Хлопчик-маг. - Не пiдемо далi, слухатимемо на вiдстанi.
   Дорогоцiннi дверi зачинилися за блазнем, i лише завдяки магiчному заклинанню почули королiвський голос. Вiн був низьким та глибоким:
   -Що, дурень! Якщо у тебе що-небудь нове?
   Слуга веселощiв випустив смiшок:
   -Все нове, кленове. По-перше, король Лiхе уклав союз iз ультрагерцогом Бiда. Вони домовилися разом дiяти проти нашого королiвства, тому вторгнення слiд очiкувати з хвилини на хвилину. У найкращому разi з дня на день.
   -От як, дурень! Адже вони зазвичай ворогували один з одним. Хто зумiв помирити заклятих ворогiв?
  Хрип у вiдповiдь:
   -Є тут один страшний чаклун Алiбаса. Ось вiн давно вже зуби на наше царство точить.
  Глухо було помiчено:
   -Я давно чув про Алiбас, кажуть вiн некромант, i п'є таємну силу в iнших чарiвникiв.
  Впевненим голосом пiдтвердження:
   -Так, це чорна душа, може навiть найкошмарнiша на цiй планетi.
  Пропищало:
   -А що наша верховна жриця, адже у боях вирiшують не лише списи, а й сила магiв.
   -Ледi Атiлла, слiв немає, сильна, але бiльше волiє будувати фортецi та палаци, нiж боротися на полi лайки. Я думаю найкраще звернутися до вищої школи магiї, там готують найкращих спецiалiстiв на планетi.
   -Я знаю, але бiльшiсть викладачiв дотримується полiтики нейтралiтету. Та й взагалi блазень, вiд куди в тебе такi думки?
   -У минулому життi я служив у розвiдцi i звик прораховувати рiзноманiтнi варiанти розвитку подiй. Якщо на нас нападуть, то у ворога буде полуторна перевага в людях. Щоправда, у нас високi стiни та мiцнi вежi, але якщо противник зажене нас у фортецю, то на його боцi можуть виступити й iншi народи. Особливо мене непокоїть iмперiя Заїр. Вона наймогутнiша на планетi i вiд її слова багато залежить.
   Король важко зiтхнув:
   -Це справдi могутня iмперiя, але зазвичай вона у справи iнших країн не втручається. А взагалi, надай стратегiчне мислення менi. А то, як то кажуть, не по вершнику кiнь. I що б ти менi порадив?
   Явно суперечивши собi, пробурчав король.
   -Насамперед оголосити загальну мобiлiзацiю, поставити пiд спис всiх, хто здатний носити зброю. Друге, мати союзникiв. Золота, у нас багато, можна найняти найманцiв серед iногоросiв i мервiнiв. Вони мають не лише сильнi воїни, а й могутнi чаклуни. Причому нам треба поспiшити, перш нiж нас не випередили вороги. Так, ще й могутнє королiвство Заїр, ось там теж можуть надати нам вiйськову допомогу. За грошi iмператор охоче вiддає свої вiйська.
   -Так Блазень! А потiм вимагатимуть за це частину нашої територiї.
   -Але ми можемо це компенсувати, захопивши пiд свiй контроль, королiвства Бiда та Лiхе. В цьому випадку ми матимемо могутню iмперiю, i в майбутньому ми розберемося iз Заїром.
   -А якщо Заїр пошле свої вiйська та магiв проти нас?
   Блазень кашлянув:
   -От це нам i слiд запобiгти. Дiйте рiшуче, надсилайте послiв.
   -Ти, Дурань не радий менi що робити. Втiм, вигорить дiлок, зроблю тебе графом. Був блазень, а тепер граф. Ха-ха-ха!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
   Голос у короля був громовий i, хоч його самого не видно, вiдчувалося, що це дуже сильна людина, правда, не найвидатнiшого розуму.
   Почулася надривна, наче когось рiжуть музика. Король охнув, i прямо перед ним виникла пiд кришталевий дзвiн бурульок, що розбиваються, ледi.
   -Ледi Атiлла, ти як завжди раптово i пiд музичний супровiд. Може, репертуар змiниш i зiграєш щось веселе?
   Голос верховної жрицi звучав владно та колюче:
   -Не До веселощiв менi. Я щойно дiзналася про змову.
   Найяснiша особа навiть поперхнулась:
   -Змова? Це так цiкаво. Не томи Атiлла.
   Жриця рипнула кистями рук:
   -Вiдомi країни Бiда та Лiхе прислали шпигунiв не лише до столицi. Їхнi люди впровадилися також до школи чарiвництва. Як називають цей заклад - академiя Доллароса! I їм вдалося декого перевербувати на свiй бiк.
   Алiса i Хлопчик-чарiвник затремтiли, адже йшлося про їхнiй навчальний заклад. Дiвча навiть нервово шльопнула босою нiжкою. Невже завiвся там зрадник? Або це блеф.
   Блазень спробував заперечити:
   -Я знаю цю школу, там вчать, найкращих i здiбних з числа перемiщених, магiї та багатьом чудовим речам. Зрештою, це вони збудували цей чудовий палац.
   Зла фея ворухнула пасмами волосся:
   -Нiхто не заперечує їхнi заслуги. Особливо у минулому. Але зараз справжнє, а тепер ми стоїмо на порозi вiйни. А ворог хоче послабити нас, засилаючи своїх агентiв. Я вважаю, треба ретельно перевiрити отриману iнформацiю i направити до школи наших емiсарiв. Зокрема, мiй учень Макс Доуел цiлком здатний провести ретельне розслiдування. Пiдозрюваних у зрадi ми вiдправимо до в'язниць, де нашi дiзнавачi швидко змусять їх говорити.
  Почулося веселе хихикання:
   -Звичайно, пiд тортурами вони змусять будь-кого зiзнатися.
  Голос феї випромiнював упевненiсть людини, що прожила не одне столiття:
   - Є ще й магiчнi методи дiзнання. Вони виключають самозастереження.
   Король ляснув у долонi:
   -Все вирiшено. Даю дозвiл на найретельнiше розслiдування. Справдi, змова магiв, це справа серйозна.
   -Та ваша величнiсть. I, крiм того, треба особливо ретельно перевiрити новачкiв, тих, хто недавно реаркарновався.
   Саме таких найчастiше й вербують.
   Льошка стиснув Алiсi руку:
   -Це випадково не про тебе?
  Дiвчина пошепки вiдповiла:
   -Цiлком можливо. Та й мстива змiя, але я не вiрю, що все це через один погляд. Тут ховається щось iнше.
   Атiлла прошурхотiла сукнею по пiдлозi.
   -Все буде ретельно перевiрено.
   -А чи не краще, - вставив блазень, - що ви особисто викликали б на дуель i билися з Алiбасою? Тодi ми могли б зараз запобiгти грiзнiй небезпецi, прибравши основного пiдбурювача.
   -Алiбаса не буде битися зi мною. Вiн може сховатися i вiдсидiтися в горах, забравшись у найглибшу печеру. Ось якщо хоче, нехай його дурень i викликає, мабуть, якийсь маг.
  Блазень пропищав у вiдповiдь:
  -Я ще тiльки початкiвець чаклун i моя професiя смiшити короля, а також небагато шпигувати.
  Наслiдував сердитий рик:
   -От i посмiши!
   Жриця поперхнулася, почувся дзвiн келиха. Вiддавалося розбудженим кришталем.
   Блазень зiпсував страшну пику, потiм витрiщив очi. Король хихiкнув:
   -Воiстину твої жарти плоскi, а гумор потворний. Що ж, залишайся шпигуном.
   Алiса пригорнулася до вуха Хлопчика-чарiвника:
   -Менi здається, що зараз вони скажуть щось важливе. Зусиль, що пiдслуховує заклинання.
   Олексiй тихо зашепотiв, зробив пару пасiв руками. В цей момент iфрит сiпнувся, наче щось почув. Його напарник обернувся.
   - Ти чув, я вiдчуваю тут чужу магiю.
   Iфрит потягнув носом: - Безперечно. Давай перевiримо напрямок iз зали.
   -А Як же дверi?
  Упевнений рик у вiдповiдь:
   -її стереже охоронне заклинання. Нiхто чужий не пройде.
   Два монстри попрямували до кiмнати, де залягли Хлопчик-чарiвник та Алiса. Юнi чарiвники не стали чекати розв'язки, битися з такими могутнiми воїнами було чистим безумством, а кинулися тiкати. Добре ще, що обидва чудово лiтали. Втiм, на лихо їм, iфрити теж вмiли чудово розрiзати повiтря, без жодних крил. Немов двоє собак, що взяли слiд, вони помчали за ними. Вигляд мускулистих тiл, що розмахували двометровими ятаганами, викликав жах. Алiса на льоту пiдняла перстень i хотiла послати розряд, але Тетерєв зупинив її:
   -Не варто їх дражнити. Вони надто сильнi, i їх бояться навiть магiстри.
  Дiвчина злякано пискнула:
   -Тодi додамо швидкiсть.
   Розкiшнi кiмнати та зали палацу залишилися позаду. Хлопцi пролетiли над блискучим куполом. Замiсть статуї жiнки знову почав проявлятися королiвський герб. Семиголовий дракон випустив вогняний феєрверк iз пащi. Алiса ледь не потрапила пiд струмiнь. Iфрити їх явно помiтили, стрибки стали дикими, здавалося, що повiтря розгойдується. Лiтаючи праворуч, кинув вогняний струмiнь, на коротку мить юнi чарiвники стали видимими i їх зачепило. Хлопчик-чарiвник обпiкся i люто повернув обручку. Запалила вогненна кулька. Iфрит його просто розiтнув одним помахом меча.
  Тодi в бiй вступила Алiса. Вона спрямувала на ворога око дракона. Її пульсар виявився дiєвiшим, вiд удару ятаган чудовиська розплавився. Iфрит сiпнувся вiд опiку, потiм схрестивши пальцi, надiслав суцiльний енергетичний потiк. Здавалося, що це колода з вогню, Алiса ухилилася вiд нього, а ось Хлопчика-мага серйозно обпалило. Хлопець звалився вниз, зачепившись за гребiнь п'ятиголового пiвня. Його обличчя перетворилося на суцiльний опiк. Алiса Селезньова скрикнула, її переповнювала лють. Цього разу туго довелося iфритам. Вони потрапили пiд шалену атаку, вогнянi пульсари обрушилися на них. Воїн, що ширяв праворуч, був пiдбитий, на широких грудях проступили кривавi плями, закапала блакитна кров. Той, що лiворуч, запустив у вiдповiдь вогненним павуком, розставивши лапки, спробував заскочити Араге на шию, але був збитий чистою енергiєю. Алiсi не вистачало теоретичних знань, i вона всаджувала свої розряди, пiдкоряючись iнстинкту i пам'ятаючи лише малу частину чарiвної книги. Iфрит тим часом атакував, зробивши кульбiт, як реактивний винищувач, спробував зайти в тил Алiсi.
   Фея-початкiвець була напоготовi, зустрiвши ворога потоком полум'я. Правда i монстр не залишився в боргу, випустивши кулеметну чергу з розпеченого павутиння. Алiсу злегка зачепило, на нiжному личку здулися пухирi. Чудовисько пiдбадьорилося, посиливши натиск, посилаючи заряд за зарядом. Ось на чарiвницю обрушилася мережа, вона почала невблаганно стискатися, намагаючись її задушити. Дихати ставало все важче i важче, трiщали кiстки, вогнянi смуги вп'ялися в шкiру, пропалюючи сукню. Бiдолашна дiвчина зовсiм несподiвано для себе згадала одне потужне заклинання. Як воно дiє на iфритiв, не вiдомо, але в цьому її єдиний шанс. Насилу прошепотiвши, запеклими губами, вона послала вольовий iмпульс, намагаючись дiяти через кiльце.
   Першi пiвхвилини нiчого не вiдбувалося, навпаки, хватка посилилася, i вона вже почала втрачати свiдомiсть. Iфрит дико зареготав, вискакувавши великi зуби. Раптом його смiх припинився, вiн завмер i почав завалюватися. Алiсi стало легше дихати, прути опали, в цей момент вона побачила, що породження злої магiї закам'янiло i впало вниз. Вiд падiння на мармур iфрит розколовся. Його вцiлiлий напарник, побачивши таку страшну долю, кинувся тiкати, сховавшись у глибинах палацу i вiдчайдушно волаючи про допомогу. Алiса зрозумiла, що треба поспiшати, ще небагато i сюди злетяться, новi магiчнi iстоти, i тодi їй зовсiм ще зеленої чаклунки не впоратися. Пiдлетiвши до Хлопчика-чарiвника, вона взяла в руки його медальйон i ласкаво грюкнула по щоках: - Льошко, прийди до тями. Нам треба якнайшвидше йти звiдси.
   Льошка розплющив очi, вони були запаленi:
   -Ти Хочеш швидше? Тодi обiйми мене мiцнiше.
   Алiса виконала це.
   -А тепер поцiлунок.
   Дiвчинка натомiсть ледь не силою впхнула йому медальйон.
  Шльопане голою пiдошвою дiвчина проворкувала:
   -Зачарую швидше, iнакше нам кришка.
  Льошка перевiряв:
   -Це не спрацює, доки ти мене не поцiлуєш.
   Як не хотiлося цмокнути такого хлопчика-красуна Алiса, вирiшила залiпити йому ляпас, але потiм зусиллям, волi вона стрималася i несмiливо цмокнула його в щiчку.
  Льошка сердито гаркнув:
   -Нi. Не так цiлують того, кого люблять.
   Дiвчина здригнулася, потiм, пересиливши збентеження, поцiлувала його в губи. Хлопчик-чарiвник порозовiв i, схопивши обома руками свiй талiсман, прошепотiв:
   -Аугоро лющера.
   Їх разом перенесло, свiтло на мить померкло, i вони опинилися на рожевому лужку. Великi пурпуровi квiти прикрашали м'яку траву. Хлопець-чарiвник зiрвав пучок i протер свої палаючi губи i пiдвiвся. Поруч тiк блакитний струмок, плескалася прозора вода. Алiса, сама обпалена, зробила крок до дзеркальної гладi. Скинувши одяг, вона поринула, стало прохолоднiше i приємнiше, бiль вiд опiкiв стихла. Хлопчик-чарiвник теж iз задоволенням хлюпався. Викупавшись, вони вибралися на берег. Алiса помiтила, що пухирi на обличчi її партнера стали розгладжуватися i зникати. Це втiшило дiвчину, але з iншого боку її власний вигляд вселяв побоювання:
   -Ти знаєш Льошка, нас можуть покарати за самовiльне вiдвiдування палацу та сутичку з iфритами.
  Тетерєв iз цим погодився:
   -Можуть. Але зараз спробую забрати всi слiди. Так, i ще не клич мене "Льошка", якщо тобi не подобається моє прiзвище, то називай мене просто Чинганчук.
  Алiса розсмiялася:
   -Або дракон. Що ж я зватиму тебе драконом.
  Льошка охоче пiдтвердив:
   -Ця iдея менi подобається.
   Хлопчик-чарiвник вiдкинувся i спробував зосередитися, потiм набравши в рот повiтря, прошепотiв заклинання.
   Нiчого, однак, не змiнилося, повiяв тiльки легкий вiтерець, свiтле злегка обпалене волосся розпалося, коливалося.
  Алiса сердито тупнула босою нiжкою:
   -Ти Що, знову переплутав наголоси?
  Хлопчик-чарiвник вiдповiв:
   -Нi! Просто розумiєш як це важко, ось так iз запалу з жару розкрутити повноцiнне чаклунство.
   Перехопивши повний недовiри погляд, юний чарiвник наче поперхнувся.
   -Коротше, дiвчинка не заважай зосередитися, а краще допоможи. Дай менi свiй перстень.
  Алiса сердито проричала:
   -Ще чого, щоб ти пiдiрвав мене. Нi, обходься самотужки.
   Хлопець сильно напружився, на лобi виступив пiт, проте губи продовжували шепотiти. Цього разу навколо Алiси засяяло яскраве заграва, потiм була бавовна, i раз, дiвчина виявилася зовсiм голою. Щоправда, усi пошкодження зникли.
  Дiвча пискнула:
   -Ну, А тепер що ти робитимеш?
  Льошка досить протер руки:
   -А що, заклинання вдалося.
  Алiса сердито пробурчала:
   -А хто поверне одяг?
  Юний чародiй вигукнув:
   -Я!
   Хлопчик-маг знову закрутив чари. Алiса дивилася на нього з явним скепсисом, мабуть, чекаючи, що зникне шкiра. Проте все сталося не так трагiчно. Пiсля того як нахлинула хмаринка, небо заiскрило, i одяг повернувся. Вона була чиста i навiть злегка вiдпрасована.
  Дiвчина була дуже задоволеною:
   -Ось так воно краще. Тепер рванемо до школи чи ще подорожуємо?
  Льошка щиро промовив:
   -Що у школi ми забули? Не знаю як тобi, а менi вона набридла, як гiрка редька. Пропоную, вiдвiдати якусь iз ворожих столиць. Наприклад, королiвства Лiхе. Я там ще не був, а ось у нашiй столицi нам краще тиждень не з'являтися. У разi чого ми можемо i Бiду вiдвiдати.
  Алiсi стало цiкаво:
   -Звучить iнтригуюче. Ти там не був?
  Юний чарiвник впевнено вiдповiв:
   -Був. Мiстечко не таке вже й страшне, але особисто для мене там приємного мало. Ти знаєш, вони танки та лiтаки роблять, а це серйозно.
  Дiвча здивувалося:
   -Як, справжнiсiнькi?
  Хлопчик-чарiвник охоче пiдтвердив:
   -Ну так! Чому це ультрагерцогство назвали Бiда? Свого часу там було справжнє полювання на чарiвникiв. Колись там правила династiя Юл, але потiм було здiйснено вiйськовий переворот. Короля та його сiм'ю повнiстю знищили i до влади прийшов президент, колишнiй генерал Жучу. Але правил вiн не довго. Незабаром i його змiстило угруповання "вiдбiйнi молотки", це були вкрай лiвi. Але свою владу вони знову не втримали, тодi привалила нова напасть в особi чорних левiв. Це був дуже жорсткий тоталiтарний режим, але навiть йому не вдалося надовго встояти. Нарештi, до влади прийшов Бiда, з чуток червоний злий чаклун i некромант. А ти знаєш, що у нас наркоманiя заборонена, адже вона перешкоджає нормальному обороту душ i не дає їм реаркарнуватися до iнших всесвiтiв?
  Алiса трохи здивувалася:
   -А що, Бiдо, небезпечнiше, нiж Алiбаса?
  Льошка не надто впевнено вiдповiв:
   -Цього нiхто не знає, але йому вдалося перебити всiх чаклунiв у своєму королiвствi. Потiм вiн оголосив себе ультрагерцогом. Поки що його режим стабiльний. У горах, щоправда, є повстанцi, але вони слабкi i їхнi основнi сили вже перемеленi пiд час зачисток. Бiда, на вiдмiну вiд iнших королiв першим усвiдомив усю силу та могутнiсть сучасної технiки. Iншi царськi особи або не мають минулого життя, або прийшли iз вiдносно вiдсталих свiтiв. Ось яка панує думка: навiщо прогрес, якщо є магiя. Моя цивiлiзацiя була дуже високо розвиненою, але навiть ми не володiли миттєвою телепортацiєю i не могли так швидко будувати величнi палаци. Та ти сама бачила. До речi, я знаю ваш технiчний рiвень i те, що ти наплела Аемоно про тисячу захоплених галактик очевидний блеф.
  Алiса, яка увi снi з Льошкою Тетерєвим хитрила, примхливо i з образою пискнула:
   -А Ти звiдки можеш це знати?
  Хлопчик-чарiвник впевнено заявив:
   -Учитель Кром у минулому життi був людиною, якось ми з ним розмовляли, i вiн менi докладно розповiв про свою планету, а також про вiйни, що на нiй гримiли. Нiщо не символiзує науково-технiчний прогрес, як хороша вiйна.
  Алiса приклала пальчик до губ i помiтила:
   -Ось як? А може вiн навмисне, як досвiдчений розвiдник принижує наш потенцiал.
  Льошка впевнено вiдповiв:
   -Не думаю, крiм того, я вiдчуваю, коли менi брешуть.
  Селезньова сердито вiдповiла:
   -Особистi вiдчуття можуть дурити. Я ось, наприклад, теж багато чого вiдчуваю.
  Хлопчик-чарiвник запитав:
   -Що конкретно?
  Алiса з веселим виглядом вiдповiла:
  -А Те, що скоро здолаю Атiллу. Занадто багато думає про себе верховна жриця!
  Льошка охоче погодився:
   -Оце вiрно! Може, твої почуття тебе й не пiдводять.
  Алiса набула:
   -Я знаю, чому вона проти мене. Вiдчуває мою силу i боїться конкурента.
  Тут хлопчик-маг погодився:
   -Це цiлком можливо. Щоб учень першого курсу здолав iфриту! Тобi повиннi нарахувати додатковi очки.
  Селезньова розсмiялася:
   -А що, у вас теж є змагання, як у Гаррi Поттерi.
  Льошка насторожився:
   -Я вже кiлька разiв вiд тебе чув це iм'я. Це кiногерой?
  Алiса впевнено сказала:
   -Можно i так сказати. Хлопчик i сильний маг. Є аж сiм книг, де описуються його подвиги.
  Тетерєв розчаровано промовив:
   -Сiм, це не багато! У нас теж є кiногерої чарiвники, наприклад, перловий Кусторо, так про нього зняли десять тисяч п'ятсот двадцять одну серiю!
  Алiса пропищала:
   -Ого! Круто!
  Льошка чесно вiдповiв:
   -А ти знаєш, я хотiв би прочитати цi книги.
  Селезньова знизала плечима:
   -Але це неможливо. Вони залишилися в моєму всесвiтi.
  Хлопчик-маг помiтив:
   -Ти їх прочитала, отже, запам'ятала.
  Дiвчина розгублено пробурмотiла:
   -Я не можу все згадати до коми.
  Льошка впевнено заявив:
   -Зате твоя пiдсвiдомiсть пам'ятає. Не бiйся, ми введемо тебе у стан трансу, i ти згадаєш. Твої спогади запишуться у чарiвнiй книзi, i кожен зможе їх прочитати.
  Алiса зрадiло пропищала:
   -Чудово! Менi самiй хотiлося ще раз прочитати цi книги.
  Хлопчик-чарiвник ревiв iз радiстю:
   -Немає проблем, коли ми не багато просунемося в магiї, то зможемо начарувати кiнофiльм з такими спецефектами, що навiть гiперплазмовий комп'ютер згорить вiд заздрощiв.
   У кущах зашарiло. Алiса напружилася i пiдняла перстень. Не розбираючи толком дороги, до струмка пробирався помаранчевий вовк. Вiн був поранений, дихання з шумом виривалося з грудей, кров не була особливо помiтною в рожевiй травi, але коли вiн дiстався води, вона вiдразу забарвилася в червоний колiр. Звiр упав, захлинаючись у струмку. Двигуна, невiдомо яким поривом, Алiса пiдбiгла до нього i приклала перстень до вiдкритої рани.
   -Сiлезнява! Зупинися, це самогубство! - крикнув Хлопчик-чарiвник. Але дiвчина продовжувала гладити сплутану, в плямах шерсть.
   Тодi Тетерєв пiдбiг до неї. Тварина зовсiм не виявляла агресiї, навпаки, бiль в очах зник, i вони стали добрими, майже людськими. Кров перестала струмувати, рана прямо на очах затягувалася.
  Дiвча махнула долонею в повiтрi:
   -Ти бачиш. Вiн також може вiдчувати.
   В очах звiра свiтилася подяка. Тодi Алiса цмокнула його в нiс. Наступної митi зi звiром стали вiдбуватися метаморфози. Шерсть опала, розсипавшись i розтаявши мов снiг, лапи i пащу пiдтяглися, i через пiвхвилини перед ними виявилася гарна дiвчина, на вигляд рокiв вiсiмнадцяти. Вона була чорнява i смаглява зi схiдними рисами обличчя. А ось очi, всупереч кольору шкiри, були блакитнi, вони, як сапфiри, горiли на її обличчi.
   -Вiн з перевертнiв, а може бути анiдак. - Здивовано сказав Хлопчик-чарiвник.
   -Хто ви? - З зiтханням спитала дiвчина.
   -Ми Чарiвники. - вiдповiла Алiса. - Випадково опинилися тут. А хто вас поранив?
  Дiвча-перевертень розвела руками:
   -На жаль, я не пам'ятаю. Тi днi, коли я втiлююсь у вовка, минають як поганий сон. У такому станi я можу вбити маму, вiдсутня повнiстю контроль над собою.
  Алiса неохоче пiдтвердила:
   -Я це знаю. Оборотнi, на вiдмiну вiд анiдакiв, себе не контролюють. Це все вiдбувається спонтанно, як удар блискавки.
   Хлопчик-чарiвник простяг руку:
   -А тепер давайте познайомимося, мене звуть Олексiй Тетерєв.
  Дiвча перевiряла:
   -Я Перламут. Менi треба сховатися, мене переслiдує страшний мiсцевий чаклун Абаз, вiн i нацькував на мене жителiв села. Пiдозрюю, що саме вiн i наклав на мене страшне закляття.
  Алiса сердито тупнула босою нiжкою:
   -Ми розберемося з цим чарiвником. Веди нас до нього!
  Дiвча з зiтханням заперечило:
   -Але ж ви ще такi юнi. Вiн вас просто спалить пекельним полум'ям.
   -I не таких бачили! - Хлопчик-чарiвник зробив грiзний вигляд.
   Алiса насупилася:
   -Мабуть цей старий монстр не однiєї тобi завдав горя. Ми маємо рацiю, позбавивши планету такого лякала. Вкажи нам шлях.
  Дiвча кивнула:
   -Як не дивно, я вам вiрю. Йдiть за мною.
   Шлях був досить довгим, дiвчина миготивши голими, рожевими п'ятами, йшла швидко, але для тих, хто вмiє лiтати Олексiя й Алiси, час йшов болiсно повiльно. Зрештою, не витримавши, вони пiдхопили її пiд руки i злетiли над блакитними соснами. Так було набагато швидше. Ось i село. Вона досить велика i багата на вигляд, мiцнi будинки, чепурно одягненi люди. Побачивши трiйку, що летiла, вони здивовано скрикували i вказували пальцями.
   -Де будинок чаклуна? - Прошепотiв Хлопчик-чарiвник.
   - Ось цей, з чорного каменю, найбiльший. - Ледь чутно прошепотiла Перламут.
  Льошка гаркнув:
   -Якщо вiн там, йому кiнець.
  Дiвча попередила:
   -Обережнiше, у нього охорона.
   Два залiзнi боввани з кривими сокирами перекрили вхiд. Вигляд у них був грiзний i одночасно смiшний, носи як гвинтики, руки в пухирцях, потвори, одним словом. Розмiри, щоправда, вселяли повагу, по п'ять метрiв.
   Хлопчик-чарiвник, як i належить хлопцю, першим послав промiнь зi свого перснi. Удар вразив стражника в ногу, вiн сiпнувся i завалився на спину. Натхненний успiхом, Льошка вистрiлив iншому боввановi в око. Розряд пролетiв повз i вдарив у камiнь, вибивши снiп iскор. Будинок чаклуна був страшний, зловiсно поблискуючи, вiн формою вiн нагадував давньоруський князiвський терем, макiвку якого вiнчав бiлий череп з яскраво поблискуючими червоними очима. Алiса вогненною кулею вистрiлила в череп, несподiвано вiн ударив у вiдповiдь чимось схожим на автоматну чергу. Багатостраждальна сукня знову прошила наскрiзь, на щастя не зачепивши тiло, i це розлютило дiвчину. Вона в лютi, створила цiлу грудку з бурхливого полум'я. Закрутивши його над головою, Араге, подiбно до досвiдчених баскетболiстiв, запустила потiк смертi в цiль. Цього разу вибух був настiльки потужним, що знесло весь верх будинку. Жителi села, що спостерiгали за ними, онiмiли вiд страху, а потiм стали розбiгатися, лише цiкавi дiти виявилися бiльш хоробрими i залишилися стежити за сутичкою. Громили тим часом пiдняли свої сокири i почали незграбно пострибувати.
  Алiса посмiхнулася i випустила свiй "лазер". Пахнуло жаром, металевi чудовиська почервонiли i стали плавитися. Їхнi постатi поступово втрачали форму, а ноги пiдпалювали траву. Сизий дим пiднiмався в повiтря, клубився i лоскотав нiздрi. Дiти дружно скандували, пiдтримуючи юних чарiвникiв:
   -Дави! Гасi! Абаз - жаба!
   -А у нас є вболiвальники. - Хлопчик-чарiвник помахав дiтворi рукою. Тi засвистiли у вiдповiдь. Алiса засмiялася, тупнула босою нiжкою, потiм повернулася i прошепотiла:
   -Крижана кому.
   I прокреслила долонями у повiтрi. Олексiй обернувся до неї:
   -Нi Алiска, ти робиш неправильно. Це заклинання вимовлятися так.
   Видавши чергову порцiю тарабарщини, хлопчик-чарiвник запустив кулю льоду.
   Вдарившись, вiн розлетiвся, вразивши на половину розплавлених бовванiв. Разом зiщулившись, вони розсипалися в iржавий пил.
   Алiса Селезньова, посмiхаючись, видала:
   Повалений ворог на землю так гарно
   Противник упав, розсипався у потерть!
   Перемога наша - це справедливо
   Змiя розчавлена - орли ж на вершинi!
   -Ви не орли, а курчата. -
   Прохрипiв неприємний голос. Небо закрила свинцева хмара, перед хлопцями постала величезна тiнь, вона тягла до них хижi клешнi. Алiса глянула вниз. Чаклун, що спускає пiтьму, не дуже вражав. Товстий, жирний з потрiйним пiдборiддям, вiн бiльше нагадував перегодованого абата, нiж грiзного чарiвника.
   -Що хочеш з нами потягатися? - Хлопчик-чарiвник ухилився вiд жадiбної лапи. - Так отримай.
   Льошка прошепотiв заклинання, потiм махнув перстнем. Загорiлося яскраве золотисто-зелене свiтло. Тiнь потрапила пiд променi i тут же зiщулилася i опала. Чорнокнижник напружився, товсте обличчя почервонiло. Розчепiривши пазурi руки, вiн вистрiлив вогняною сiточкою.
   -Це вже було.- Хiхiкнула Алiса. I не чекаючи, коли її схоплять ведмежi обiйми, сплела рукою ножицi i рубала на розмах.
   -Ну ти даєш. - здивовано вигукнув хлопчик-чарiвник, коли створена з полум'я зброя розтрощила мережу.
  Послiдував рев:
   -А Що ти думав, що одними лише кульками балуюся. Зараз ми цього монстра випатрати.
   Ножицi рвонули до великого живота, намагаючись його пропороти. Чарiвник люто гаркнув i зусиллям волi увiгнав їх у землю i, розкривши пащу, виплюнув цiлий вулкан бурхливого полум'я. Льошка та Алiса легко ухилилися. Зробивши метелика, Тетерєв прокричав:
   -Ти знаєш, на жаль, я поки не можу начарувати лазерну гармату, зате спробую меч.
   I вiн видав скоромовку. В руках майнула блискавка. Немов застигши, вона звернулася до меча.
   -Тепер чаклун тобi кiнець.
   Сердитий маг також пiднявся в повiтря, по прозорiй поверхнi потекли хвилi каламутної енергiї.
   -Я пiдстрижу тобi голову.- У його руках грiзно блиснула сокира.
   Вони зiйшлися вiч-на-вiч, очi в очi! Почалася битва. Обидва супротивники спочатку обмiнювалися ударами, сипався дощ iскор та заклинань. У Абаза був мабуть великий досвiд володiння клинком, вiн виписував складнi постатi - потрiйний гвинт, подвiйний кiнь, шаблезуба кобра та багато iнших. Тим не менш, хоча чаклун чудово фехтував, молодший i стрункiший Олексiй, уникав всiх випадiв i досить спритно, а головне швидко наносив удари у вiдповiдь. Ось один такий випад i живiт Абаза забарвився кров'ю. Вiдскочив назад, чародiй постарався створити фантома. Примара майнула i з розбiгу атакувала Олексiя. Хлопець парирував удар i пронизав привид наскрiзь, пiсля чого вiн розтанув, як дим. Абаз заверещав, вiдкинув сокиру, i з його шорстких долонь полився цiлий потiк шкiдливих рiзнокольорових фантомiв, лiтаючих змiй та iнших потворних тварин. Вони оточили, насилу вiдбивається, Тетерєва. Вiн практично вiдразу був поранений, зовнi безтiлеснi чудовиська були здатнi вражати i жалити. Щоб уникнути загибелi, Льошка спробував налаштувати захист. Але його заклинання не давали великого ефекту. Алiса зрозумiла, що її друговi доводиться туго i обрушила на чаклуна зоряний дощ. Абаз завищав i поставив захист, але його фантоми втратили силу i стали тьмянiти. Енергiйно обертаючи мечем, хлопчик-чарiвник розiгнав тварюк, порубав на шматки. Тепер уже чаклуновi довелося туго, вiн потрапив пiд подвiйний удар.
   Проте лиходiй ще не виклав усi свої козирi. Зiрвавши з шиї ланцюг, вiн шпурнув її вниз. Вона розсипалася, на землю впали ланки. Прямо на очах вони стали перетворюватися на псiв перевертнiв i погано пахнуть упирiв з довгими iклами. Дико завиваючи, цi страшнi чудовиська кинулися на дiтей. Хлопцi кинулися в розсипну, в пилюцi замиготiли голi п'яти, але виснаги пекла наздоганяли їх, рвали на частини, проковтуючи цiлi частини тiла. Алiса скрикнула i перенесла вогонь на породження пiтьми.
   -Я маю врятувати дiтей. Бороться один.
   Хлопчик-чарiвник завмер. Скориставшись, що його подруга абстрактна, Абаз усiма силами обрушився на юнака.
  . РОЗДIЛ Љ 18
  Алiса Селезньова добре виспалася. I знову на трибунi. Алiса виступила з короткою промовою. Пiсля чого люди довго аплодували i скандували:
  - Алiсо наш президент!
  - Ти просто генiй!
  Алiса Селезньова енергiйно оголосила:
  - Будуть новi вибори президента та парламенту!
  I натовп ревiв:
  - Слава Алiсi Селезньовiй!
  Дiвчина була вже досвiдчена по життю i розумiла, що диктатор так просто не здається. I треба якось встановити в країнi мир та спокiй. I найголовнiше ще вирiшити проблему з Росiєю. Щоб нарештi закiнчився розкол людства, i люди стали б єдиними.
  Алiсi цього дуже хотiлося. Потрiбно закiнчити iз конфронтацiєю. Тим бiльше через коронавiрус свiт збожеволiв. А якщо людство врятувати та об'єднати, то його в майбутньому чекає щастя та безсмертя!
  I тут слiд уникнути громадянської вiйни у Бiлорусiї!
  I в усьому свiтi та Росiї теж. Головне - це примирення.
  Алiса заявила з посмiшкою:
  - Слiд зiбрати Палату Представникiв та Раду Республiки, щоб працювали конституцiйнi збори. I обидвi палати та конституцiйний суд мають оголосити iмпiчмент президенту, а потiм провести вiльнi вибори!
  Дiвчина тупнула босою нiжкою i пiдтвердила:
  - Все має бути в рамках конституцiї та абсолютно законно!
  I з цим були всi згоднi.
   Пiсля чого Алiса знову поринула у медитацiю. У її головi заскакали крилатi афоризми;
  Мова дана полiтику приховувати свої думки, але не якою красномовнiстю полiтик не приховає своє сiре убожество!
  Якщо залiзо пiде на ланцюги, його не залишиться для мечiв, якщо срiбло розливається в промовах, то не буде платити зарплату!
  Чи має полiтик даремно виконувати обiцянки? Має, але не дарма!
  Слон накладає велику купу лайна, а полiтик-лисиця, ще бiльшу гору словесного проносу!
  Полiтик виливає рясно солодкий мед промов, топячи виборцiв у словесному проносi!
  Солодка мова полiтика як медовий струмок, тiльки по ньому запливаєш у смiтник!
  Полiтик може виконати обiцяне лише для того, щоб виборець повiрив у нездiйсненне!
  Багато полiтикiв на виборах, а вибирати нема кого, хто пень, хто колода, що лисиця, хто свиня, хто ведмiдь - вiд досади одне залишається - ревти!
  Полiтику, що часто дере горло, слiд добре надерти вуха!
  Полiтик на вiдмiну вiд солов'я, нiколи не спiває задарма, i має лисячий дар!
  Полiтик хоче стати орлом, але виборець у нього завжди не має пташиних прав!
  Чому ти на пташиних правах, бо дятел розумом!
  У полiтика багато рiзних пiсень, але все лише на один мотив: вибери мене!
  Виборець як колобок, уникає зайця, вовка, ведмедя, але до полiтичного лисиця, його все одно пожирає!
  Полiтик розрахує солодкими промовами на iнтелект мухи, треллю солов'я, на мiркування дятла, але свиняча його сутнiсть видно соколиному оку!
  Жiнка теж хороший полiтик, причому, принаймнi, дарує шанс, що обiцянку вiрностi виконає, i задоволення подарує!
  Солдат повинен мати фортецю дуба, але не дубову голову!
  У кожному дубi є дупло, у кожнiй дубовiй головi дiра, звiдки випливають мiзки!
  Якщо ти розумом як дуб, то зiгнешся як осика!
  Якщо в тобi немає лисиної хитростi, то з тебе спустять три шкури!
  Будеш тупий як дуб, обдертий як липку!
  Юний солдат, краще за старенького генерала!
  За кожен свiй новий костюм полiтик дiрить iз виборцiв три шкури!
  Будеш розумом як дуб, обдеруть як липку та зайцi!
  Хитра лисиця навiть зi лева спустить три шкури, якщо вiн розумом баран!
  Не хочеш, стати лисицею скиглиш як голодний пес!
  Полiтик це лисиця, то потрошить виборцiв-кур при денному свiтлi!
  Будеш тупим, як пень, обдеруть як липку, не тiльки хитрi лисицi, а й боягузливi зайцi!
  Навiть орла хитра лисиця, може виставити мокрою куркою!
  Людина мрiючи про роль лева, часто стає iшаком приораний лисицею!
  У людини левинi амбiцiї, осляча впертiсть, неповороткiсть ведмедя, грацiя слона, але його лисиця завжди здатна зареготати!
  Лисиця рудого кольору, полiтик кривавої мастi!
  Жiнка перемагає сильних чоловiкiв, граючи на їхнiх слабкостях, полiтик переконує слабих виборцiв, явно переграючи!
  Жiнка це найхитрiший полiтик, їй не треба вчитися, щоб бути лисицею, але треба вмiти взувати, залишаючись босою!
  Жiнка теж любить юнiсть, але зелень долара їй милiша за зелений вiк патрона!
  Зелень юностi дiвчини, приваблює зеленi купюри чоловiкiв, що розжирiли вiд баксiв!
  Не женись за зеленню долара, у лиха очi теж зеленi, i оболонка хрумка!
  Вiруючи в Бога, не опустися до рiвня тварини: людина не покiрна вiвця, i не смердючий цап!
  Робити на вiрi людей грошi, все одно що на золото сипати гнiй, проросте недовiра!
  Вiруючи у недiлю, не докотись до семи п'ятниць на тижнi!
  Вiра у вiчне пекельне полум'я кип'ятить молоко забобонiв, з якого знiмають пiнки, пройдисвiти вiд релiгiї!
  В пекельне багаття вiчного полум'я вiрять лише пнi та дуби, що дозволяють обдерти себе як липку!
  Чим блищить полум'я вiчного пекельного вогню? Блиском золотих монет у кишенях пройдисвiтiв вiд релiгiї!
  Пройдисвiти використовують Бога, щоб набити кишенi, i пiддаються обману не лише з порожньою головою!
  Пройдисвiти вiд релiгiї здирають з овець три шкури, козлам ламають роги, їм тiльки прибуток дорога, а вiра для халтури!
  Чесний священик як вовк-вегетарiанець, тiльки вiра завжди чесна, а її використання корисливе!
  Будь-яка релiгiя казка, тiльки прибутки витягують вiд цiєї фантастики воiстину у казкових розмiрах!
  Хто дозволяє вiшати локшину на вуха, буде завжди голодним!
  Не будеш ситий вiд локшини на вухах!
  Локшина на вухах страва останньої свiжостi, що викликають нудоту!
  Якщо Бог це нiкому невiдомо, але постiйно розпинають людину, наче вона подоба Христа!
  Людина прагне опанувати Божу силу, але поки що отримує розп'яття не по Божески!
  Серцем людина прагне до добра, розумом до вигоди, а шлунком до обжерливостi, i зрештою заплiтаючись ноги, тягнуть у яму!
  Якщо у людини iнтелект горили, то оратиме як кiнь, i харчуватиметься як пес!
  Людина дозволяє на себе одягати хомут, але щоб проорати, його слiд обiгрiти батогом примусу!
  У полiтика велика кишеня, але вона лише нiкчемна кишенькова злодiя!
  Полiтик, який обiцяє виборцям мiсяць з небес, прийшовши до влади, залишає мiсячний краєвид, i скиглення вiд голоду на свiтило!
  Вiн у кожному полiтицi спонукає зайняти мiсце Всевишнього Бога, лише таланту у полiтикана зовсiм небагато!
  Людина прагнути стати всемогутнiм, але його мораль прогрес не робить кращим!
  На вiйнi як у хорошому театрi, наступна дiя непередбачувана, сльози будуть проливати обов'язково!
  На вiйнi як у кiно: дiя захоплює, нудно не буває, тiльки на жаль цiлком реально вбиває!
  Якщо ти не легкий на пiдйом, то на вiйнi буде земля тобi пухом!
  Кат любить зi зброї сокиру, але в лайцi у нього незграбна вправнiсть!
  З сокири ще можна зварити суп, але написане героїчним пером, не вирубати катiвною сокирою!
  Безмежнi можливостi того, хто не ставить для себе рубежiв!
  Найсильнiша людина не потягне непiдйомнi амбiцiї!
  Далеко людинi до Бога, бо недалеко пiшов вiд макаки у своєму наслiдуваннi природи!
  Полiтик у амбiцiях бог, у методах особи, а у користуваннi результатами вiдверта свиня!
  Хто по життю не вовк, з того спускають три шкури, хто розумом не лисиця, того потрошать немов курку!
  Вовк завжди голодний, людина завжди незадоволена, а полiтик не може сказати слова правди!
  У лисицi цiнне хутро, а ось лисячi запевнення полiтикiв нiчого не вартi!
  З козла бiльше молока, нiж користi з полiтика, який розумом баран!
  На виборах полiтиках, як мiж чумою та холерою, хоча полiтикани набагато заразнiшi у своїй шизофренiї!
  У полiтика вовчий нюх на поживу, але сам вiн готове порося на потрошення!
  Полiтик це баран що рветься до левового трону, а дiставшись вершини, перетворюється на лисицю, що потрошить виборцiв-куриць!
  Полiтикам не вiрять, але голосують, музику не розумiють, але охоче слухають, локшину не їдять, але охоче чiпляють на вуха!
  Золото тiльки на вигляд красиве, насправдi цього металу, людство завжди страждало, ставало пихато!
  Оголивши груди, жiнцi простiше здерти з чоловiка три шкури!
  Босi ноги дiвчат, садять чоловiкiв у калошу!
  Якщо чоловiк розумом чобiт, то завжди сiдати в калошу!
  Вчасно оголена нiжка жiнки, посадить у калошу будь-якого чобота!
  Чоловiк, що часто дивиться на голi, жiночi нiжки, сiдати в калош!
  Боса жiноча нога, добре заганяє пiд каблук i чудово садить у калош!
  Чоловiк готовий вивернутися навиворiт, заради того, щоб зiрвати з дiвчини туфлi!
  Голою жiночою п'ятою вивернеш будь-який чобiт навиворiт!
  Боса нога жiнки виверне навиворiт будь-якого чоловiка, навiть якщо вiн останнiй чобiт!
  Хочеш вивернути чоловiка навиворiт - скинь туфлi, хочеш посадити його в калошу, оголи п'яту!
  Чому дитинство босоноге, боса жiноча нога змушує втрачати чоловiкiв голову, немов вони хлопчики!
  Бажання побачити жiнку оголеною, змушує чоловiка вивертатися навиворiт!
  Щоб жiнку роздягнути, треба спочатку її гарненько взути!
  Роздягнувшись у потрiбний час, дiлова жiнка здере з чоловiка три шкури!
  Жiнка, яка вчасно оголюється, не стане босячком i капiтально взує чоловiка!
  Боса жiнка чоловiка-чобота i взує, i в калош посадить, i навиворiт виверне i останнiм босяком зробить!
  Чоловiк подiбний до гiбона, тiльки на жаль частiше iнтелектом, нiж потенцiєю!
  У чоловiка осляча впертiсть, амбiцiї лева, але насправдi вiн козел!
  Чоловiк для жiнки як вiдстiйне мiсце для корови, не обiйтися, але пiдходити гидко!
  Що спiльного мiж чоловiком та унiтазом у жiночому туалетi - тим, що жiнки на чоловiкiв тiльки блеють!
  Жiнка це хитра лисиця, яка будь-якого лева здатна зжерти як кролика!
  Чоловiк потрiбен жiнцi, як хлопчик для биття, йому чоловiка не бити, то не буде життя!
  Жiнцi чоловiка потрiбнi, як свиня роги, тiльки шуба подарована чоловiками - дорога!
  Не все, що золото блищить, не весь скарб, що заслiплює!
  Але кiт у мiшку, все-таки краще, нiж лисиця в овечiй дублянцi!
  Найсильнiшого лева, може тримати на повiдку хитра лисиця!
  Навiть маючи сил як у кота, побореш лева хитрiстю лисицi!
  Щоб не бути дятлом, не рахуй ворон!
  Легше змусить ворону спiвати солов'ям, анiж полiтика виконувати передвиборчi обiцянки!
  Сперечатись iз полiтиком, що вважати ворон i бути останнiм дятлом!
  У лисицi не найбiльшi iкла серед звiрiв, але найбiльше жертв серед людей!
  Непроханий гiсть гiрше за кота в мiшку!
  Якщо ти розумом полiно, то будеш працювати як тато Карло, i не знайдеш золотого ключа!
  Якщо ти не хочеш вчитися, як Буратiно, то залишишся на все життя поленом!
  Якщо ти кмiтливий як Буратiно, то розумом зовсiм не полiно!
  Розум як у полiна, у того, хто як Буратiно замiсть школи бiжить до театру!
  Зариваючи золото в землю, ти стаєш пiдданим країни дурнiв!
  Якщо ти золотi таланти зариєш, пропадеш за мiдну грiш!
  Золотi гори срiблястих промов i грошi ламаного не вартi!
  Якщо полiтика зносить дах, то виборець вилiтає в трубу!
  Майстерний майстер може зробити з полiна Буратiно, але хто розумом палено, i iз золотим ключиком забреде в трясовину!
  Щоб народ дозрiв до демократiї, йому потрiбне сонце свободи, а в умовах мороку деспотiї вiн назавжди залишиться полiтично зеленим!
  Дорогi чобiтки, жiнка добуває голою нiжкою!
  Полiтик часто буває, щоб надiти на виборцiв хомут!
  Пiваючись полiтик, тисне виборцiв наче курей!
  Полiтик мрiє в'їхати на бiлому конi, щоб вдягнути на виборця хомут!
  Лисиця невелика iклами, i бажаючи проковтнути їх взагалi ховає!
  Полiтик, який багато розголошує про людинолюбство - типовий людожер!
   I ведмедя можна заколисувати солодким як мед промовами!
  Для алкаша гiрка горiлка солодша за мед!
  Кравець бреше i не почервонiє, полiтик "почервонiє" i бреше!
  Жiнка, скинувши туфлi, взує чоловiка, до рiвня босяка!
  У вiйни не жiноча особа, але фiзiономiя, що приваблює любителiв гострих вiдчуттiв!
  Жiнка це голубка, яка впивається в чоловiка-дятла шулiкою!
  У жiнки завжди сiм п'ятниць на тижнi, а без недiльного подарунка вiд подружнього обов'язку завжди вихiдний!
  Бог не в усьому всесильний, жiнку переперечити вiн безсилий!
  Бог хоч всемогутнiй, але не в силах заткнути жiнцi рота, а полiтику впасти!
  У полiтика немає совiстi, у жiнки почуття мiри, а у жiнки-полiтика всi почуття без мiри!
  Жiнка це квiтка, колюча як троянда, але солодкий її аромат, приваблює козлiв та трутнiв!
  Впадає в дитинство виборець, голосуючи за остогидлих старих дубiв iз дуплами!
  Росiйського солдата можна змусити впасти як скошену колоду, але не поставити на колiна, i змусити трястись немов осину!
   Не хочеш дотримуватись вiйськової дисциплiни, будеш як полонений гнути спину!
  У нашому свiтi багато бруду, лише рiдкiснi у ньому князi!
  У полiтика мова довга, але виконати їм намолочене - руки короткi!
  Полiтик швидкий на обiцянки, повiльний на виконання, просить милостиню, i за обман прощення!
  Коли жiнцi не вистачає на туфлi, вона взує чоловiка босонiж!
  Жiнка це насамперед лисиця, яка хоче заарканити лева, але зазвичай у її ласо потрапляють вiслюки!
  Жiнка це курка, яка обожнює золотi яйця, завдаючи їх носiю тiльки збиток!
  Жiнка це курка, тiльки золотi яйця може принести тому чоловiковi, що справжнiй лис!
  Справжня лисиця та пiвня змусить нести золотi яйця!
  У лисицi кiгтi не левовi, але три шкiри вона здере i з царя звiрiв!
  Хто розумом не лис, той i статтю не лев!
  Жiнка лисиця здатна переконати будь-якого чоловiка, що вiн лев, розвiвши як простого вiслюка!
  Жiнка левиця лише з лисячим розумом та вовчою хваткою!
  Лев не той, хто реве, а хто багато зеленi б'є!
  Коли полiтик не лисиця, то з нього здирають три шкури i пускають на комiр!
  У полiтика широка дупа, щоб сидiти на двох стiльцях, але широтою душi вiн має тiльки на словах!
  Танк пробивають снарядом iз урановим сердечником, полiтик пробивається нагору без серця, але iз золотим гаманцем!
  Босими нiжками жiнка може завести i мiльярдера в нетрях розорення до рiвня босяка!
  Полiтики люблять, i босi нiжки жiнок та виборцiв взувати!
  Полiтик жiнок роздягає, а чоловiкiв "взує"!
  Полiтик мрiє оголити жiнкам ноги, а чоловiкiв взути до вух!
  Полiтики хочуть роздягнути жiнку в лiжку, а чоловiкiв взути бiля скриньок голосування!
  Для полiтика боса нiжка дiвчинки для пiдйому гiдностi, а ось рейтинг пiднiмається, взуючи виборцiв!
  У полiтика в головi голi п'яти жiнок, а виборець для нього тупий чобiт!
  Полiтик любить жiнок зовсiм без одягу та виборцiв, взутих за повною програмою!
  Жiнка, вчасно скинувши туфлi, зажене пiд каблук полiтика, навiть якщо вiн затятий чобiт!
  Полiтик, якого жiнка здатна загнати пiд каблук босою ногою, тупою валянкою!
  Люби голi жiночi нiжки, але не будь валянком!
  Якi не красивi голi нiжки жiнок, дозволити їм тебе загнати пiд каблук огидно!
  Любуйся голими ногами дiвчат, але не дозволяй їм себе взути як валянок!
  Жiночi голi нiжки зроблять iз звиклого взути виборцiв полiтика повний валянок!
  Жiнка, скинувши взуття, здатна поставити на колiна не тiльки валянок!
  Удар вiд жiнки мiцнiший, коли вона його проводить, скинувши взуття!
  Полiтик круглий валянок, якщо його заганяють пiд каблук босi нiжки жiнок!
  У босих ногах дiвчат така сила, що вона зажене пiд каблук найзапеклiший чобiт i капiтально взує найзапеклiший валянок!
  Жiнку не переконаєш оголити нiжки, якщо ти повний валянок!
  Пiсля чого Алiса Селезньова змушена була перерватися: на Мiнськ насувалися вiйська.
  Дiвчина покинула примiщення для медитацiї та рушила назустрiч супротивникам.
  Генерали не дуже охоче гнали вiйська на штурм. Президент Росiї фактично вiдмовив бiлоруському диктатору на пiдтримцi, i це знижувало бойовий дух вiйськ. Крiм того, поява Алiси Селезньової надихнула народ - з'явився таки новий, реальний лiдер. А отже, набридлiй нацiї диктатурi - є альтернатива!
  Алiса Селезньова вибiгла, миготивши босими п'яточками, i прочирикала:
  - Немає прекраснiшої за Батькiвщину-Росiю,
  За неї бiйся i не лякайся.
  У свiтобудовi немає країни красивiшої -
  Всесвiту смолоскип свiтла Русь!
  Дiвча у супроводi багатьох тисяч людей вибiгла надвiр i простягла вперед руки. Вивернула долонi i звернулася до солдатiв, заспiвавши;
  Гiмн Батькiвщини пiднесеної святої,
  У серцях спiває у нас босих дiвчат...
  Товариш Сталiн найдорожчий,
  I голосок красунь дуже дзвiнкий!
  
  Ми народженi фашистiв перемагати,
  На не поставить Вермахт на колiна.
  Iспит дiвки здали всi на п'ять,
  Хай буде в серцi променистий Ленiн!
  
  А Iллiча захоплено люблю,
  Вiн у думках разом iз добрим Iсусом...
  Ми переб'ємо фашистiв на коренi,
  I зробимо все це так майстерно!
  
  На славу нашої Батькiвщини святий,
  Ми за Вiтчизну будемо хоробро битися.
  Бiйся ти з комсомолкою босою,
  Такi святi бувають обличчя!
  
  Ми дiвчата вiдважнi бiйцi,
  Повiр, завжди вмiємо хоробро битися.
   Пишаються комсомолками батьки,
  Ношу значок у своєму вiйськовому ранцi!
  
  Боса по морозу я бiжу,
  Б'ється комсомолка на кучугурi...
  Хребет зламаю вiрно, я ворогу,
  I оду пропою вiдважно трояндi!
  
  Я зроблю Вiтчизну привiт,
  Дiвчисько у всесвiтi баб усiх гарнiше...
  Мине ще чимало правда рокiв,
  Але буде мiжсвiтня вiра наша!
  
  Для Батькiвщини дорожче немає слiв,
  Служи Батькiвщинi ти боса дiвка...
  В iм'я комунiзму та синiв,
  Увiйдемо в покрив ми свiтла свiтлий!
  
  Чого я тiльки в битвi не змогла,
  Гоняла 'Тигри', жарила, жартома 'Пантери'...
  Доля моя як гостра голка,
  Настануть у свiтобудовi змiни!
  
  Ось я жбурнула зв'язку тих гранат,
  Що хлопчики голоднi кували...
  За нами буде грiзний Сталiнград,
  Побачимо комунiзму невдовзi дали!
  
  Всi ми зумiємо правильно, здолати,
  Нас не зламають 'Тигри' та 'Пантери'.
  Пiднiме рев росiйський Бог-ведмiдь-
  I довбати - не знаючи навiть мiри!
  
  Забавно по морозi босонiж,
  Красi дiвчинцi дуже швидко бiгати ...
  Не треба волочити на фронт силомiць,
  Неабияк веселитися в полi нежити!
  
  Фашист боєць дуже сильний,
  Вiн може рушити навiть ракетою...
  Цiлком у комунiстiв знай iмен,
  Адже героїзму подвиги оспiванi!
  
  Потрапила дiвка, було в страшний полон,
  Її босу по кучугурi гнали...
  Але не торкнеться комсомолки тлiн,
  I не таку холоднечу, ми бачили!
  
  Дiвчисько стали нелюди катувати,
  Залiзом, розпеченим до босих п'ят...
  I батогом на дибi катувати,
  Адже фашистам комсомолку не шкода!
  
  Вiд жару червоний затятий метал,
  Касався, до пiдошви дiвчинки босий...
   Кат красу голу катував,
  Пiдвiшував побиту за коси!
  
  Крутили руки, ноги моторошно менi,
  Вогонь пiд пахви дiвчинi пхали.
  Я неслася в думках, знай до мiсяця,
  Пирнала в комунiзму, свiтла дали!
  
  Зрештою i видихнувся кат,
  Мене нагую женуть фрицi до пласки...
  I лунає чую дитячий плач,
  Ревуть i баби з жалем до дiвчини!
  
  На шию роки кинули петлю,
  Її мiцнiше нелюди затиснули.
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  Хоча покидьки Батькiвщину стоптали!
  
  Ось ящик вибитий з-пiд босих нiг,
  У петлi дiвчисько голе крутнулося...
  Нехай прийме душу Всемогутнiй Бог,
  У раю назавжди буде радiсть, юнiсть!
  При цих словах солдати та офiцери склали зброю та оголосили про перехiд на бiк народу. Фактично вiдбулася капiтуляцiя. Лукашенка був повалений. Навiть елiтний спецназ оголосив про перехiд на бiк повсталого народу. I це було чудово.
  Багато тисяч солдатiв складали зброю i йшли брататися з народом.
  I це було красиво та романтично.
  Алiса заспiвала iз захопленням:
  -Коли ми єдинi! Ми непереможнi! Коли ми єдинi! Ми непереможнi!
  I натовп людей iз захопленням прорепетував:
  - За СРСР! За Радянський Союз!
  I люди хором, у всi горлянки заспiвали;
   Я ти вiн вона! Разом - цiла країна,
  Разом - дружна сiм'я! У словi "ми" - сто тисяч "я",
  Великооких, бешкетних, чорних, рудих i лляних,
  Сумних та веселих - у мiстах та селах!
  
  Над тобою сонце свiтить, батькiвщина моя.
  Ти прекраснiший за всiх на свiтi, батькiвщина моя!
  Я люблю, країна, твої простори,
  Я люблю твої поля та гори,
  Соннi озера та вируючi моря.
  
  Над полями вигне спину веселка-дуга.
  Нам вiдкриє сто стежок синя тайга.
  Знов настане час стиглих ягiд,
  А потiм знову на землю ляжуть
  Бiлi, величезнi, розкiшнi снiги,
  Наче свято!
  
  Приспiв:
  Будуть на тебе зiрки здивовано дивитись,
  Будуть над тобою добрi свiтанки горiти на пiв-неба.
  У синiй висотi птахи будуть радiсно спiвати
  I буде пiсня дзвенiти над тобою у хмарах
  На крилатих твоїх язиках!
  
  Я ти вiн вона! Разом - цiла країна,
  Разом - дружна сiм'я! У словi "ми" - сто тисяч "я"
  
  Над тобою сонце свiтить, ллється з висоти.
  Все на свiтi, все на свiтi зможемо я та ти!
  Я пригорнуся, земля, до твоїх берез,
  Я гляну в очi веселим грозам
  I, смiючись вiд щастя, впаду в твої квiти.
  
  Обняла весна кольоровий широк твоїх степiв.
  У тебе, країно, я знаю, сонячно у долi!
  Немає тобi кiнця i немає початку,
  I течуть свiтло i величаво
  Рiчки неосяжнi, як пiсня про тебе,
  Наче свято!
  
  Приспiв:
  Будуть на тебе зiрки здивовано дивитись,
  Будуть над тобою добрi свiтанки горiти на пiв-неба.
  У синiй висотi птахи будуть радiсно спiвати
  I буде пiсня дзвенiти над тобою у хмарах
  На крилатих твоїх язиках!
  
  Я ти вiн вона! Разом - цiла країна,
  Разом - дружна сiм'я! У словi "ми" - сто тисяч "я"
  Я, ти, вiн, вона! Разом - цiла країна,
  Разом - дружна сiм'я! У словi "ми" - сто тисяч "я"
  Я, ти, вiн, вона! Разом - цiла країна,
  Разом - дружна сiм'я! У словi "ми" - сто тисяч "я"
  Я, ти, вiн, вона! Разом - цiла країна,
  Разом - дружна сiм'я! У словi "ми" - сто тисяч "я"
  Прибула сенсацiйна новина - генерали та силовики в оточеннi Лукашенка, перейшли на бiк повсталого народу.
  Злочинний диктатор у страху втiк iз бункера, прихопивши пару валiз iз дiамантами.
  Хоча, за деякими даними, ще в окремих мiстах були його прихильники.
  Бачили i Кiльку з загоном озброєним молокососом. Але його напарники розбiглися, коли їх атакував натовп.
  Люди вийшли на вулицi у всiх майже мiстах, з букетами квiтiв. Кольорова революцiя, схоже, вiдбулася.
  I було весело та барвисто.
   . РОЗДIЛ Љ 19
  Алiсi Селезньової знову довелося вiдволiктися на одну з мiсiй у паралельному свiтобудовi. Потрiбно було рятувати СРСР вiд фашистiв. Ну що ж у добрий.
  Дiвча та її команда i там попрацювати встигла.
   Дiти продовжували боротися, але Ульяновськ уже не втримав. I довелося пошарпаному батальйону пiонерiв йти з оточення.
   Хлопчики та дiвчатка, втiм, проривалися.
   I вже фактично вийшли iз оточення.
   Дiвчинка Лара кинула босою нiжкою вбивчий подарунок смертi. Розiрвала фашистiв i пискнула:
   - Наймiцнiший росiйський у свiтi дух!
   А тим часом на радянсько-нiмецькому фронтi було дуже спекотно. Їхали гiтлерiвськi танки росiйською землею.
   Герда вела вогонь по радянськiй батареї за допомогою босих пальчикiв нiжок i наспiвувала:
   - Шалений штрумотряд, лютий штурмотряд! В серцi моїх дiвчат, силомiць вогнi горять!
   I ось росiйська гармата розбита.
   Шарлота ведучи вогонь iз оскалом зубiв вiдзначила:
   - Ми маємо перемагати, бо ми нiмцi.
   Танк Е-50 стрибав i пiдскакував. Вiн просто загрожував перевернутись. А бiй кипiв iз великим таким розлюченiстю. I чаша терезiв вагалася з боку в бiк.
   Танк Е-50 вiдображав снаряди, якi в нього потрапляли. Пальнула i Христина використовуючи босi пальчики нiжок i перевiрячи:
   - Слава iдеям комунiзму!
   I тут же, додала, розбивши радянську гармату:
   - Звичайно на арiйський лад!
   Магда, стрiляючи в супротивникiв, рикнула:
   - Ну, вiд гвинта!
   I пiдморгнула подругам. Адже вона дiвчина вкрай бойової агресiї. Але при цьому на вигляд справжнiй янгол.
   Дiвчата катували радянських пiонерiв. Смажили їм п'ята за допомогою паяльної лампи. Як цi гарненькi хлопчики при цьому верещали. А нiмецьким вiдьмам велика насолода. I вони вiд цього тривiально заводилися.
   Герда навiть пiдняла смолоскип до волосся пiонера, i це було дико.
   Але войовницi зрозумiло будуть за це покаранi. А поки що бiй iде. I проти них Т-34-85 танк дещо застарiлий. Але з вiдважним екiпажем, який йде на таран. Але дiвчата встигли його пiдбити i прокричали:
   - Капiтошки це ми, дiвчата повнi орли!
   Герда пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, проти чергового радянського танка i прошипiла:
   - I пiсенька моя звучить,
   I пiсенька моя звучить...
   Як дзвiнки струмки!
   Шарлота вiдзначила, скелячи зубки:
   - Ну, вiд гвинта!
   I пiдморгнула приятелькам.
   Магда дала чергу з кулемета i видала:
   - Буде у нас Третiй Рейх!
   Христина пiдморгнула, лупнув:
   - Я сказала не дрейф!
   Ну, фашисти тут завелися капiтально. Але й радянськi дiвчата, як правило, в ударi. I б'ються вiдважно.
   Сталенiда просто принаднiсть i завжди в ударi. Але якщо рубанет, то мало не здасться нiкому.
   Дiвчина та її батальйон борються iз гiтлерiвцями. I несуть самi втрати, але й завдають шкоди та вороговi.
   Валентина, ведучи вогонь по супротивнику, пищить:
   - Слава епосi комунiзму та найкращим часам!
   I босими пальчиками нiжок як вiзьме та жбурне гранату.
   I iншi дiвчата завжди в ударi;
   Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
   - Даремно...
   Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
   - Противник...
   Августина пiддала щось нищiвне i пискнула:
   - Вважає...
   Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
   - Що...
   Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'якнула:
   - Росiйських...
   Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
   - Зумiв.
   Августина запустила смертельне, пробурчавши:
   - Ворог.
   Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
   - Зламати!
   Наташа дала чергу i пискнула:
   - Хто...
   Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
   - Смiливий!
   Августина видала з напором та люттю:
   - Той...
   Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
   - У...
   Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
   - Бою...
   Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
   - Нападає!
   Августина довбанула i буркнула:
   - Ворогiв...
   Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
   - Будемо...
   Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
   - Яростно.
   Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
   - Бити!
   Августина знову пальнула, i в'якнула:
   - Яростно.
   Свiтлана прочирiкала, ведучи пальбу:
   - Бити!
   Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
   - Ми знищимо фашистiв!
   Зоя взяла i прочирiкала:
   - Майбутнiй шлях до комунiзму!
   I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
   Августина взяла i розкидала черги, i полетiли її голi нiжки iз руйнуванням по фрицям:
   - Ми розколемо супротивникiв!
   Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
   - Рознесемо фашистiв!
   I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький Е-75. Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляє собi.
   А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знову пруть танки. Рухається новий нiмецький "Леопард"-1. Дуже рухлива машина.
   Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли її на шматки.
   Наташка зi смiшком помiтила:
   - Ми дуже боремося!
   Зоя iз цим погодилася:
   - Дуже здорово!
   Августина дотепно помiтила:
   - У нас буде перемога!
   I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
   Свiтлана теж пальчиками голої ноги запустила подарунок смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошки. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
   Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
   - За Русь святу!
   Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
   - Я войовниця того рiвня, що не згасає!
   Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала:
   - Я войовниця з великих амбiцiй!
   I вишкiрила перлиннi зубки!
   Свiтлана пiдтвердила:
   - Дуже великих амбiцiй!
   Дiвчата воюють не дуже давно. Але звичайно ж досягли успiху в ратнiй працi. Вони загалом класнi красунi. Визначний розум. I стрiляють першим ґатунком.
   Там також боролися дiвчата. Зокрема красивi Анна та Алiса. Обидвi дiвчата стрiляли з гвинтiвок та спiвали.
   Ганна пальнула, збила нiмця i прочирiкала:
   - В iм'я Батькiвщини святий!
   Алiса цвiркнула:
   - Ти Гiтлер просто блакитний!
   Дiвчата билися, i належить войовницям в одних чорних, тоненьких трусиках i босi. Це дозволяло їм потрапляти весь час i не схибити.
   Вони войовницi, якi нiколи не схилять голову, не складуть крила i не повзуть у раковину.
   Анна зрубала фриця i прочирiкала:
   - Ленiн молодий!
   Алiса зрiзала фашиста. Кинула босою нiжкою гранату i пискнула:
   - I найкрутiший!
   Обидвi дiвчини фiгуристi, сильнi, блондинки. З особами мужнiми та красивими. I звичайно ж, вони люблять чоловiкiв. Хоча, здається, як можна такого виродка як самець любити?
   Але дiвчата все ж таки заряджаються.
   Анна стрiляє i мрiйливо помiтила:
   - Шкода, що царя скинули!
   Алiса збила фашиста i запитала:
   - А чому шкода?
   Ганна знову пальнула i пояснила:
   - Добили б тодi Нiмеччину, i Гiтлер не насмiлився б сунутись!
   Алiса вразила фриця i пискнула:
   - Так може бути але...
   Дiвчина застрелила ще одного чорношкiрого воїна з-помiж Африканських дивiзiй вермахту i помiтила:
   - Могло бути й гiрше! Якби Гiтлер пiшов би проти царської Росiї.
   Ганна свиснула i рикнула:
   - Ми я вiрю, переможемо!
   Втiм, дiвчата ще не цiлком були впевненi. Надто сильнi фашисти. Чим їх зупинити?
   Буквально трупами закидає ворог. Але має багато людських ресурсiв. I араби, i африканцi. Спробуй з такою напастю впорайся. Але войовницi впевненi, що Вермахт рано чи пiзно вимотається.
   Алiса пальнула, збила фашиста i пискнула:
   - У жодному разi ми не поступимося нi п'ядi землi!
   Ганна iз цим погодилася:
   - Помремо, але не здамося!
   I знову лупнула по фашистах. Вона боролася хоробро i несамовитою люттю.
   Алiса цвяхнула i пискнула:
   - Вiчно житиме комунiзм!
   I жбурнула босою нiжкою подарунок смертi!
   Ганна спритно пiдсiкла фашиста, i пробулькала:
   - Ми у всьому пануватимемо!
   I знову довбає. А її боса нiжка, як запустить гранату. Як отримувати фашисти по самi гланди. I стiльки в них, у гiтлерiвцiв рiзних трун та смертей.
   Алiса з оскалом зубiв взяла i запустила чергову лимонку. Розкидала фашистiв i пискнула:
   - Свобода чи смерть!
   Ганна хихикнула, i лупнула, зрiзала гiтлерiвцiв i пискнула:
   - У всьому будемо ми першими!
   I знову босi пальчики жбурляють убивчу гранату.
   Алiса палить по супротивнику. Збиває фашистiв i цвiрiнькає, показавши перлиннi зубки:
   - Я дiвчина, яка прямо скажемо супер!
   I вкотре летить кинута босою нiжкою граната.
   Ганна збила фашистiв точним пострiлом. I знову запустила гранату. Теж за допомогою босих пальчикiв. Ось це дiвчина, всiм дiвчатам дiвчина.
   Просто супер та гiпер!
   Войовницi тут красою блищать. Алiса згадала, як її лапали за босi нiжки одразу три юнаки. Це так чудово. Шiсть спритних рук гладять тобi i пiдошви, i гомiлка, i колiна, i кiсточки. А потiм i пiднiмаються вище. До дiвочих стегон i стегон. Звичайно ж, це приносить задоволення. Дiвчина темпераментна.
   Алiса вистрiлила по фашистам i пискнула:
   -Хай буде з нами сила духу!
   I голою п'ятою пiддала смертi лимонку.
   Ганна теж довбанула. Влучно вразила супротивника. I пропищала з ентузiазмом:
   - В iм'я Росiї та братiв слов'ян!
   I знову кинутий босою ногою гостинець летить, зминаючи фашистiв.
   Алiса влучно поклала полковника нiмецької армiї i гаркнула:
   - За Вiтчизну болить моє серце!
   I показала свою мову. I знову боса, точена нiжка при дiлi.
   Дiвчина згадала, як вона боса бiгла снiгом, щоб доставити листа до штабу. Кiлометрiв двадцять дiвчинка, мчала бiлою, колючою, пекучою кiркою. Добре, ще, що її нiжки були такi нiжнi, весь час вiд морозiв i до морозiв боса. А то iнвалiдом залишилася б.
   Але донесла все-таки листа, з важливим шрифтом.
   А як п'яти пече снiг. Вони в неї такi червонi, мозолистi, подряпалися. Потiм i назад Алiса бiгла боса. Її запропонували, правда, одягнути валянки, але дiвчинка сказала, що їй так спритнiше. Та й узагалi їй згадалася Герда зi Снiгової королеви. Так та дiвчинка таки виявилася не зовсiм мужньою. Попросила таки пару черевикiв, щоб шукати названого братика Кая. А ось Алiса вперто заявила - що обiйдеться. Адже вона нiколи не хворiла, не кашляла, не отримувала нежить. А раз так то за годину бiгу з нею нiчого не станеться. I взагалi можна босонiж ходити цiлий рiк.
   Коротше кажучи, Алiса з того часу остаточно розлучилася з взуттям i жодного разу не чхнула.
   Те саме i Ганна.
   Наталя дала чергу. Збила пару дюжин фашистiв. I ревла:
   - Русь за часiв була...
   Зоя теж дала чергу i пiдтвердила:
   - Є i буде!
   Пiсля чого дiвчина босою ногою жбурнула гранату. Розкидала нацистiв i пропищала:
   - Дух Сталiна з нами!
   Августина теж стрiльнула по гiтлерiвцiв. Звалила їх iз дюжину. I прочирiкала з гнiвом:
   - Славься наша Русь!
   I босими пальцями ноги запустила смертоносну гранату. I здобули гiтлерiвцi дуже щедро по рогах.
   Свiтлана теж лупнула, i перевiряла, немов вовченя, що вхопило шматочок м'яса:
   - Слава Русi та царю!
   Наташа дала чергу i заспiвала:
   - Героям слава!
   Згадалася дiвчинi Бородiно. I масовий героїзм росiйських людей. I що змогли зупинити Наполеона. I показали себе непереможними. I найвищий клас вiйни.
   Зоя теж запустила гранату i пискнула:
   - Слава Росiї! I найкращим росiйським воїнам!
   Августина прогарчала з люттю:
   - Найкращим воїнам слава!
   I як жбурне босою нiжкою гранату.
   I Свiтлана також вiзьме i запустить лимонку смертi. I розкидає фашистiв, пропищавши:
   - Рiчка смертi нас не здолає!
   I знову летить пущена босою нiжкою граната.
   Дiвчата з гiтлерiвцями борються наче велетнi.
   Гiтлерiвськi танки горiли. I вибухали, мов гранати. I такi гарнi войовницi тут були. Повнi захоплення та грацiї. У них така гарна пригода.
   Наташка жбурнула гранату.
   Прочiрiкала:
   - Зламаю всiх фашистiв!
   I як жбурне босою нiжкою черговий шедевр смертi.
   Зоя теж викосила гiтлерiвцiв.
   Шпурнула босою нiжкою те, що вбиває.
   Пискнула з люттю:
   - За святу Русь! I великi змiни на краще! I знову летить пiдданий голою п'ятою презент смертi.
   Ось i в небi льотчицi. Теж борються. Зокрема, Маргарита. Дiвчина зазвичай вилiтає на бiй в одних лише трусиках. Зате, як збиває. Чоловiки-аси так не можуть.
   Маргарита дуже гарна, волосся у неї, як променi сонця. I постать супер. А для дiвчини фасон дуже прикольний бути в одних лише трусиках. А трусики ще й червонi з бiлим серпом та молотом. Таку дiвчину може цiлий батальйон разом любити.
   Таке ось симпатичне дiвчисько.
   Маргарита збила фашиста, який мчав на МЕ-462 i змусила гiтлерiвця димитися хвостом. А дiвчина iз золотим волоссям, дивною красою. I дуже червоного рота.
   Маргарита зрубала ще фриця i в'якнула:
   - Без вiйни можна прожити, а без миру немає!
   Та войовнички героїчнi i хоробри до крайностi божевiлля.
   . Нiмцi все ще дуже сильнi у повiтрi. Особливо небезпечнi вони дисколети. Цi машини просто невразливi та розвивають швидкiсть до десяти звукових. Найбiльша проблема, з якою не можуть впоратися МIГ-15.
   Двi нiмецькi дiвчата Альбiна та Альвiна якраз на дисколетi полюють на радянськi машини.
   Красунi, звичайно ж, у бiкiнi та босонiж. I дуже сексуальнi.
   Керують дисколетом за допомогою джойстика.
   Альбiна вивертає машину, збиває радянський винищувач i пищить iз захопленням:
   - Та славитись наш кровожерливий Рейх!
   Альвiна взяла i теж запустила потужний удар по росiйськiй машинi. Збила i прочирiкала:
   - Генiальний експрес!
   Обидвi дiвчата ляснули босими нiжками. Вони блондинки такi симпатичнi. I прес у дiвчат дуже рельєфний. Йде плиточками.
   Альбiна знову зносить радянський лiтак. I пiдморгує, i реве:
   - Слава вбивчому пасажу!
   Альвiна теж лупнула по росiйських. Сплющила їх, i свиснула:
   - Хай буде з нами фюрер!
   Дiвчата у самому апломбi! I стiльки у них шарму. А зубки такi сяючi. Наче перли здобутi капiтаном Немо.
   Альбiна таранила машину i пискнула:
   - Отак i хлопця осiдлаємо!
   Альвiна роздробила винищувач i прогарчала:
   - I дюжину хлопцiв!
   Альбiна хихикнула i помiтила:
   - Великий секс, коли жiнка знiмає чоловiка за грошi!
   Альвiна погодилася:
   - Це клас, тiльки грошей шкода!
   Альбiна вразила ще один радянський лiтак i пискнула:
   - А що заради задоволення та грошей не шкода. Незабаром переможемо росiян i отримаємо собi за маєтком!
   Альвiна збила чергову червону машину i проревела:
   - На жаль, вiйна затягується! Цi росiяни такi завзятi. Немов кулаками лупиш по гумi!
   Альбiна з досадою заперечила:
   - Якби ще по гумi. Швидше залiзобетон. I кiсточкам рук дуже боляче!
   Альвiна прочирiкала, збила радянську машину, i проревела:
   - Ми будь-який бетон проб'ємо!
   Альбiна звалила з розгону винищувач МIГ-10:
   - I зламаємо метал, i випаруємо!
   Альвiна з цим погодилася:
   - Зламаємо та розплавимо! Незабаром у нас з'являться лазери! I тодi росiйським буде точно кiнець!
   Альбiна iз цим була в гармонiї:
   - Проти лазера не встоять!
   Альвiна хихикнула з люттю:
   - Вiзьмемо Москву, а потiм i Лондон!
   Альбiна в досадi помiтила:
   - Лондон давно час взяти!
   Дiвчата вивернули дисколет. Скiльки не стрiляють машиною гiтлерiвцiв авiагармати радянських Мигiв, нiчого путнього зробити не можуть. Потужний, ламiнарний струмiнь збиває всi снаряди та уламки.
   Альвiна зрубуючи росiйський винищувач, пискнула:
   - Не пройде у ведмедя танець метелика.
   Альбiна за допомогою босих пальчиком навела свою машину i проревела:
   - Та ведмiдь... Ти дуже добрий звiр. Особливо на ланцюгу i коли з тебе здерти шкуру!
   Дiвчата працюють з люттю тигриць. Ех, у лiжку вони теж темпераментнi. Дуже люблять бути активною стороною. I не терплять сталостi. У цьому вся планi просто акули. I полюбляють експерименти. I ротик у них дуже велелюбний.
   Альвiна вразила радянську машину i пискнула:
   - За змiни у вiйнi до нашої перемоги!
   Альбiна з досадою та люттю помiтила:
   - Та вiйна затяглася... Це просто фабрика кошмарiв та кухня Сатани. Скiльки наших хлопцiв та дiвчат загинуло!
   Альвiна зi зiтханням проспiвала:
   - Скiльки наших братiв нудиться в могилах... Бродять тiням свiтом тому... Не збагну, що до чого.
   Альбiна, плотоядно скалячись, i руйнуючи росiян, пробулькала:
   - Як ти думаєш, подруго, а Бог є?
   Альвiна теж вбиваючи, прошипiла:
   - Великi сумнiви у мене є. Стiльки рокiв триває вiйна. I що Всевишнiй не любить Нiмеччину, якщо дозволяє, щоб стiльки її найкращих синiв та дочок гинули!
   Альбiна припустила:
   - Може, у цих випробуваннях є якийсь глибинний сенс?
   Альвiна хихикнула i рикнула:
   - Змiст? Щоб бiльше помучити людей i особливо нас нiмцiв?
   Альбiна висловилася з ентузiазмом вовчицi, що наздогнала ягняти:
   - Тодi ми гострiше сприйматимемо принади свiту! I мирного кохання!
   Альвiна оскалившись, буркнула:
   - А вiйськове кохання все-таки набагато краще!
   Альбiна iз цим погодилася:
   - Звичайно, особливо з хлопчиками. Вони пахнуть юнiстю, i не такi волохати як дорослi чоловiки! З ними приємно мати справу!
   Альвiна руйнуючи радянськi лiтаки пискнула:
   - А ще процес навчання дуже приваблює. Подобається брати вiн роль наставницi! Адже це так здорово!
   Альбiна iз цим погодилася:
   - Здоровiше не буває!
   Дiвчата, загалом, веселi, але повiї. I звичайно роблять те, про що читати не дуже приємно.
   Дiвчата скачуть вiд нетерпiння. Хочеться їм якнайбiльше ласки! I щоб гладили їх щодня. А ще краще по три рази на день. Нi по двадцять разiв на день!
   Альвiна звалила, черговий винищувач i пискнула:
   - Нi, Бог є! Вiн дозволяє нам винищувати радянських воякiв!
   Альбiна теж лупнула i проревела:
   - Ех, я чого нам не вистачає? Розваг навалом, а ризику загинути немає! То навiщо нам закiнчення вiйни?
   Альвiна з цим охоче погодилася:
   - Власне кажучи, i нема до чого! Битимемося до кiнця!
   Альбiна прошипiла в деякiй досадi:
   - А вiйна це те, що пiсля закiнчення, ти почуваєшся не дуже спустошеним.
   Альвiна дуже любила, коли її мацають за груди. Адже це так чутливо та еротично. А поцiлунки ще краще. I коли мацають тебе одразу кiлька темпераментних чоловiкiв. Особливо якщо це хлопчаки, i ще збудженi.
   Коротше кажучи, дiвчата, взагалi супер та антигерої!
   Дуже красивi, сексуальнi, та чудово накаченi дiвчата. Засмаглi, голоногi.
   Наташа зрубала фрицiв i пискнула:
   - Ми дiвчата дуже гордi!
   Зоя також свиснула i прогарчала:
   - Прагнемо тiльки в першi ряди!
   Августина, це руда дияволиця, заспiвала:
   - Ми просто прими та балерини!
   Пiсля чого запустила босою ногою гранату.
   Свiтлана взяла та стрiльнула. Шпурнула лимонку:
   - Чисто битися! У нас не розум паяця!
   Дiвчата працювали на славу. Вони стрiляли i кидали своїми такими спокусливими нiжками гранати. А що фюрер...
   Наташка оголила груди, i червоним соском пiддала гранату. Та пролетiла, i потрапила до лав фашистiв, пискнула:
   - Хай буде великий кiнець свiту!
   Зоя цвiркнула:
   - I Сварог Великий Бог прийде!
   I теж, як босими пальчиками, запустить гранату.
   Августина хихiкнув, вiдзначила:
   - Все ж таки цiкаво. У християн є пацифiст Iсус. А у нас великий зброярiв Сварог! Видно рiзниця!
   I теж пiдкине голою п'ятою вибух пакет.
   Потiм i Свiтлана босою ногою довбає по вороговi гранатою. I проспiває, скелячи зубки:
   - Наш Бог це Бог вiйни! А не пацифiзму!
   Пiсля чого дiвчата запустили снiжком одне в одного. Наташа хихикнула i помiтила:
   - Добре ще, що вистачило розуму Володимиру не приймати юдаїзм. Втiм, я думаю, краще було б своє розвивати! Ну, навiщо нам чужi вiри?
   Дiвчина взяла та запустила босою ногою гранату. I розкидала фашистiв.
   Зоя, стрiляючи, додала:
   - Нi, справдi зробити вiру пацифiстською! Адже можна i свiй Iрiй придумати!
   I теж босими пальцями нiг як запустить подарунок смертi, i рознесе пару дюжин фашистiв.
   Тут i Августина теж довбала по гiтлерiвцям. I знову босими нiжками пiддала вибуховi пакети.
   Розкидала фашистiв i пискнула:
   - Стара казка на новий лад!
   I показала мову!
   Свiтлана всадила чергу. Скосила фрицiв i пискнула:
   - I великi змiни до майбутнього!
   I голою п'ятою запустила, ламаючи хребти фюрерам.
   Наташка взяла i ревла з вiдчайдушною мiною:
   - Я найкрутiша дiвка! Усiх разом кошторис!
   I босi пальцi нiжок метають смерть та хаос.
   Зоя теж лупнула. Збила купу фашистiв.
   I гаркнула:
   - За честь та Батькiвщину!
   Потiм знову її боса нiжка щось та запустить.
   Тут i Августина як вiзьме i довбає гаряченьким. Сумнiває фашистiв. Розкришить їх на частини.
   Пiсля чого вiзьме i заспiває:
   - Слава Батькiвщинi та Честi!
   Свiтлана теж презент смертi запустить, i в'якне:
   - I ми будемо разом!
   I голi нiжки як запустять руйнування.
   Наташа теж як вiзьме i цвяхне... Викосить фрiцiв.
   Потiм вiзьме i чергу дасть.
   Проспiла, скелячи свою пащу:
   - Я дiвчина не проста! Шевелюра золота!
   Наташка, звичайно ж, дiвчина собi на умi. Все може i готова. Як стрiляє, просто залюбуєшся. I косить ворогiв, наче культиватор.
   I пищить:
   - Любов веде до смертi!
   Зоя також стрiляє. Голою нiжкою пiддає гранату, i шипить:
   - Генiальний акорд!
   I додає:
   - Усiх фашистiв у витрату!
   Августина теж стрiляє по вороговi. Винищує фрицiв. Викошує гiтлерiвцiв i пищить:
   - Ще трохи i ми станемо сильнiшими!
   I босi нiжки красунi знову метають смерть, що несе.
   Свiтлана теж палить по гiтлерiвцях. I запускає гранату за допомогою пальчикiв босої ноги. I цвiрiнькає:
   - Не знали ми лиха, та прийшов сусiд!
   I теж смiється.
   Дiвчата такi чудовi. А грудастi. I так люблять коли їх смикають за цицьки.
   Ось це красунi. Ось це вищий пiлотаж кохання та поезiї! Та славляться чудовi дiвчата! Та хай буде з ними дуже добре!
   Наташка довбанула свинцевим струменем по фашистам, i пискнула:
   - Точнiше нас повiрте нi!
   I голою нiжкою знову запустить смертоносне!
   А тут i Зоя як лупе. Впаде фашистiв. I пискне:
   - На нас управи не знайти!
   Августина, теж як лупне, за допомогою босих пальцiв нiжок, виб'є масу фрицiв i пискне:
   - I майбутнє столiття стане нашим!
   Пiсля чого її зубки блиснуть наче дзеркало!
   Свiтлана теж взяла та запустила босою ногою гранату. Збила фашистiв. I пиляла з апломбом:
   - Вiчна перемога! Сварог iз нами!
   Наташка запустила босими пальцями нога уламок скла. Перерiзала їм ковтки фрицям i пискнула:
   - I Iсус буде з нами!
   Пiсля чого додала:
   - Як Росiйський Бiлий Бог!
   Зоя теж пiддала гранату i прокричала:
   - Слава Великiй Росiї!
   I голенькою п'ята пiдкине вибух-пакет.
   Августина труснула соском, схожим на полуницю. Всадила чергу за фашистами.
   Потiм босою ногою кинула у фрицiв смерть i в'якнула:
   - Та нехай у нас не буде проблем!
   I показала мову.
   Свiтлана теж усадила чергу. Розшматувала фашистiв... I потiм граната пущена босонiжкою нiжкою летить.
   Дiвчина-блондинка репетує:
   - Хай буде з нами сила Рода!
   I всi чотири дiвчата заволали:
   - Слава Всемогутньому, Всюдисущому, Всезнаючому, Вiчному i Предвiчному Роду!
  . РОЗДIЛ Љ 20
  Повiдомлення про втечу диктатора Лукашенка викликало велику наснагу в народi. Але Алiса стiльки витратила телепатичної та гiпнотичної енергiї, що її знову потягло на сон.
  Дiвчина з майбутнього вирiшила розслабитися, i зарядитися, щоб боротися з новими силами. Войовниця космiчної епохи поринула у смаження обiйми Морфея.
   Вже в польотi Абаз роздiлився на кiлька частин i атакував з рiзних бокiв. Поранений Олексiй Тетерєв вiдчайдушно вiдбивався, з нього гроном капав пiт, змiшаний iз кров'ю. А лiтаючi чудовиська продовжували насiдати. Алiса Селезньова тим часом збивала своїми блискавками монстрiв i її босi пальчики точених нiжок вивергали пульсари всiх кольорiв веселки. Дiти верещали, тi, хто потрапляв у страшнi зуби, сiпалися болiсно вмираючи. Щоб послабити тиск, Льошка став вiдступати, виписуючи у повiтрi вiражi. Атакуючий чарiвник посилав хвилю за хвилею, але нiяк не мiг потрапити в рухливу мiшень. Тодi чародiй дiстав iз кишенi мережу та спробував накинути її на хлопця. Перша спроба не вдалася.
   Хлопчик-чарiвник легко ухилився, а ось другий кидок був бiльш дiєвим. Зважаючи на все, мережа була самонаведеною. Вона накрила Льошку, сповили його як немовля. Абаз оскалив у посмiшцi:
   - Попалося, щеня! Тепер iз тебе буде бараняче сiдло.
   Прути стиснули хлопчика-мага, та так сильно, що ребра затрiщали. Юний чарiвник засмикався. Старий чаклун знову викинув сильне полум'я, з якого утворилося велике спис.
  Почувся дикий рик:
   -Тепер я насаджу тебе на рожен.
   Олексiй Тетерєв зрозумiв, що це не жарти, i незабаром йому доведеться дiзнатися, яке це шматок м'яса на гаку бiля м'ясника. У душi боролися гордiсть та бажання жити. Перемогло життя. Ще раз у дикому розпачi сiпнувшись, вiн прокричав:
   -Алiсо, врятуй мене!
   Дiвчина тим часом продовжувала знищувати породження диявола. Ось їх уже залишилося небагато, лише два. Почувши крик свого напарника, вона випустила два сонячнi зайчики. Вони вдарили в спину страшним тваринам, розсипавши монстрiв у пилюку, потiм розгорнулася. Чарiвник кинув спис, i Алiса ледве встигла парирувати, вiдхиливши вiстря вiд мети. Воно кинулося вниз, пролетiвши, глибоко встромилося в землю.
   Тепер дiвчина виявилася вiч-на-вiч з чаклуном.
   -Ось як ти поводишся, старий хрич.
   Абаз напихався, вiн не любив, коли його називали старим. Випустивши заряд, вiн i кiлька його iпостасей кинулися на Алiсу. Дiвча пiдняло перстень. У ньому свiтилася така мiць, що навiть палило руку.
   -Амбра кадабру! - промовила Алiса Селезньова заклинання.
   Густий свiтловий потiк обрушився на злого чарiвника. Удар неймовiрної сили просвiтив його наскрiзь. Було видно навiть чорнi ребра. Чаклун спробував поставити захист, але вся його енергiя зникла. Алiса Селезньова увiйшла у раж. Побачивши плаваючий меч хлопчаки-чарiвника, вона пiдхопила його i кинулася з ним на чаклуна. Фехтувати Алiса не вмiла, але Абаз настiльки ослаб, що ледве повертав мечем.
  Швидке й спритне дiвчисько вiдтворило пiдглянуту у Хлопчика-чарiвника постать i вiдсiкло кисть. Абаз похитнувся i спробував пiти, але його швидкiсть була як у черепахи, вiн ледве рухався. Алiса наздогнала його i приставила меч до горла:
   -Здавайся чаклун чи тобi доведеться вiдповiсти за все зло, що ти вчинив.
   Абаз простогнав:
   -Пощади мене хоробрий фея. Я бiльше не буду.
  Дiвча розреготалася:
   -Ну, Ти прямо дитина. А хто вiдповiсть за трупи?
   Алiса кивнула у бiк закривавлених дитячих тiл.
  У вiдповiдь переляканий писк:
   -Да я! Я ж не хотiв.
   Абаз пустив слини, явно косячи пiд божевiльного. Хлопчик-чарiвник скинув iз себе мережу, зорянi уламки обсипалися. Знову прошепотiв заклинання, вiн начарував меч i змахнув їм:
   -Досить церемонiя з некромантом. Краще вбий його!
  Селезньова впевнено заявила:
   -Нехай вiн спочатку скасує свої заклинання, а потiм можливо, ми збережемо йому життя.
   Абаз не виразно промимрив. Тодi Алiса натиснула мечем на шию. Виступила рожева роса.
  Вiчно юна войовниця, ревла:
  -Не коси пiд дурня, а то лiквiдуємо, а потiм самi знайдемо спосiб упоратися з ворожою магiєю. Не вийде, старшокурсники допоможуть.
  Злякане булькання у вiдповiдь:
   -Я все зроблю. Тiльки збережiть менi життя.
   Абаз молитовно склав руки.
  Алiса строгим тоном промовила:
   -Починай i будь конкретний i короткий. Пам'ятай, твоє життя на волосинi.
   Абаз чудово пам'ятав. Вiн шепотiв заклинання, знiмаючи наведенi чари або псування, а то й закляття перевертнiв, навiть дiти, пошкодженi вурдалаками, були в основному пораненi, а не вбитi i їх вдалося вiдновити. Тi, хто загинув зовсiм недавно i душа ще не встигла полетiти в iнший свiт, воскрес. Життя дорожче, i Абаз намагався на всю. Оскiльки сили його були виснаженi, то Алiса допомагала йому. Чаклун казав їй, якi заклинання треба вимовити, а вона мала свою магiю. Коли все, що можна гарного зробити, було виконано, Алiса i Хлопчик-чарiвник задумалися над долею бранця.
   Вбивати його розхотiлося, а от потенцiйної небезпеки в його обличчi слiд позбутися.
  Олексiй Тетерєв як бiльш досвiдчений сказав:
   -Я вважаю, що тебе треба позбавити чаклунства. Ти надто небезпечний.
   -I я так думаю. - додала Алiса. - Одним злим чаклуном буде менше.
   Абаз прогулив:
   -Не треба! Як я житиму простою людиною?
  Селезньова прогарчала у вiдповiдь:
   -А Так, мовчки. Як усi живуть. Працюватимеш, але якщо ти вiддаєш перевагу смертi...
  Злякано чаклун побулькав:
   -Я згоден. З двох лих треба вибирати менше.
   Хлопчик-чарiвник розгубився, заклинання, що позбавляє iншого чарiвництва, було складним, його взагалi вивчають тiльки на останньому сьомому курсi. А вiн простий третьокурсник таємно пiдслухав заклинання i хотiв застосувати на кривднику. Щоправда, згодом вони помирилися. Дивно, але вiн вiдчував тремтiння в колiнах. А що, як не спрацює? То ганьби буде над дахом.
   Алiса спохмурнiла:
   -Якщо не впевнений у своїх силах, перескажи його менi, а вже я щось зумiю!
   У Хлопчику-магу заговорила гордiсть:
   -Нi, Я сам! I у мене вистачить сил, але спочатку знерухомлюй його.
   Алiса надiслала додатковий заряд. Абаза пересмикнуло, вiн витягнув язик.
  Льошка пискнув:
   -А Тепер приступаємо.
   Хлопчик-чарiвник прочитав довгу мантру, потiм надiслав з'єднаний iмпульс вiд медальйону i персня. Чаклун задимився i обм'як, знепритомнiвши.
   -Це все? - Здивовано пропищала Алiса.
  Льошка проворкував:
   -В принципi все!
   Хлопчик-маг ляснув у долонi.
   -Готово!
   Абаз заiскрився i став прозорим. Його жирне обличчя тремтiло, погляд склiвся. Алiса свиснула:
   -Схоже, що ти його заморозив.
  Льошка невпевнено сказав:
   -Оттает.
   Чаклун так i залишився стояти з висунутим язиком та кам'яним поглядом. Хлопчик-маг постукав по застиглiй руцi, вона, вiддавалася кришталевим дзвоном.
  Льошка впевнено заявив:
   -Як би то не було, вiн тепер не шкодитиме. А тепер куди, може, назад до школи?
  Алiса пропищала у вiдповiдь:
   - Спочатку розберемося з нашими шанувальниками.
   Численнi хлопцi обступили їх як медiа-зiрок i наввипередки вимагали автографи.
   Хлопчик-чарiвник дiстав магiчну ручку i почав розписуватися. Вiн робив це iз задоволенням, вiдчуваючи себе суперменом. Алiса була скромнiшою, але все ж таки вирiшила розписатися. Їй це вдалося з усiєю властивою їй грацiєю. Якi витонченi вийшли закорючки.
  Льошка був веселий i товариський, коли його дуже ввiчливо попросили розповiсти про минулi подвиги, вiн почав безсоромно у впевненим тоном прибрехати:
   -Я лiтав на планету Оххела, де живуть велетенськi дракони. Негативнi тварюки, що здiйснюють набiги на iншi свiти, що пожирають дiтей. Вони мали свою власну iмперiю з лазерними гарматами та плазмометами. Коли я прилетiв, проти мене було цiле вiйсько. Тодi я запропонував дуель мiсцевому царевi. Вiн погодився i прихопив iз собою гiперплазмову установку. У мене ж був лише медальйон та каблучка. Але я не злякався варвара. Спочатку встановив потужний магiчний захист, потiм вiдбив його вогнянi залпи i сам перейшов у наступ. Викидаючи салюти з магiчної енергiї, я перебив йому крила, потiм схопив меч i вiдтяв усi сiм голiв. Пiсля чого розпочалося. Тисячi кошмарних створiнь кинулися на мене, вони наче гiрська лавина знищували все на своєму шляху. Тодi я застосував нове закляття - леза крижаного вiтру. Лава застигла, стала крихкою як фарфор. Тодi я вдарив променем по нiй i розбив на дрiбнi уламки. Драконяче вiйсько було повалено, а я очистив вiд загарбникiв цiлу планету.
   -Ви маєте бути дуже багатi?-
   Запитав один iз хлопчикiв.
  Льошка набрався:
   -Так, мабуть, не бiдний.
  Хлопчик шльопавши босими нiжками, прочiркав, широко розвiвши руки i витрiщивши блакитнi очi.
   -Нi, ви не просто не бiднi, а жахливо розбагатiли, адже у вас мають бути скарби драконiв. Навiть у одного звiра, що довго живе, це цiлий стан, а вже у тисяч...
   Тут Хлопчик-чарiвник, звичайно ж зрозумiв, що забрехався, але зупинитися не мiг:
   -Я все роздав людям, адже на великiй кiлькостi планет у всесвiтi стiльки злиднiв. Багато дiтей голодують, а ви бачу цiлком ситi i задоволенi.
   -У мене, наприклад, взуття немає.
   З досадою вимовила босонога дiвчинка.
   -А У таку спеку, навiщо вам взуття. Босонiж ходити набагато зручнiше. А якщо на пару днiв випаде снiг, то для вас щось знайдеться.
   Хихiкнув Хлопчик-чарiвник. Дорослiшi люди закивали. Босоногий хлопчик навiть демонстративно настав на кропиву, демонструючи, що йому не боляче.
  Iншi хлопцi запищали:
   -Дякую, що ти позбавив нас вiд чаклуна. Обклав iрод данину, гiрше не куди.
  Льошка впевнено заявив:
   -От давно б так. А то вас рятуй, то вони ще й грошей вимагають.
   Сердечно потиснувши руки, Хлопчик-чарiвник та Алiса, теж дуже юнi на вигляд пiдлiтки, чемно розкланялися. Хлопцi потерли медальйон i покинули село. Але, мабуть, надто багато було витрачено магiчної енергiї i вони знову не долетiли до школи. Медальйон гидко зашипiв - аварiя, не бачити вам удома!
  Натомiсть вони приземлилися туди, де вiдбувалося щось, що нагадує великий збiр. Цiла армiя марширувала, карбуючи крок. Тисячi солдатiв на оленях i лосях iз загостреними рогами, воїни, закутi у важкi лицарськi лати, пiший стрiй могутнiх бiйцiв у легких обладунках i кольчугах з довгими списами, всi вони вишикувалися у фалангу. Щоправда, частина воїнiв за плечима має мушкети зi багнетами. Тобто вогнепальна зброя на цiй планетi вже є.
   -Дiкарi.- З презирством вимовив Хлопчик-чарiвник. - Тут мешкає дуже багато переселенцiв, але нiхто не зумiв вiдтворити досить потужну зброю. Навiть простих автоматiв немає, не те що лазерних. А цi списи, фаланга, пiсля того, як винайшли вогнепальну зброю, стали кам'яним вiком.
   Алiса заперечила:
   -Тут прогрес пiшов магiчним шляхом. Замiсть технiки диво. Отже, головна сила, це не гармати, а бойовi маги.
  Льошка цiлком впевнено заявив:
   -Навiть магiї потрiбний лазер. От того самого чаклуна можна було б зрiзати одним пострiлом. А так довелося повозитися. Якби не твiй могутнiй перстень, то дiсталося б менi.
  Алiса логiчно заявила:
   -Це зайвий раз говорить про те, що потрiбно вдосконалюватися в чаклунському мистецтвi. Ходити до школи не пропускати уроки. Набирати форму, зрештою.
   Хлопчик-чарiвник посмiхнувся:
   -Ми цим займаємося щодня. О! Ось подивися, гармати якiсь не звичайнi.
   Справдi, дорогою пройшли гiгантськi сороконiжки. Вони тягли за собою величезнi багатоствольнi гармати. Деякi мали три дули, iншi сiм, а окремi екземпляри пiвсотнi, щоправда, не дуже великих стволiв. Такi знаряддя тягли на спецiальних широких колесах, щоб пружинити i пом'якшувати хiд. Дули були довгi чорнi i виглядали жахливо.
   Алiса була, злегка, приголомшена їхнiм виглядом:
   -Вiн виглядають як знаряддя судного дня. Яка в них прихована мiць!
  Олексiй упевнено вiдповiв:
   -Ой, Алiсо, не смiш мене, примiтивна зброя. Я бачив багато битв, а також документальних фiльмiв про вiйну i там було таке... Тисячi зорельотiв та мiльйони ракет збивались у космосi. Цiлi зiрковi системи вигоряли, нiби по них пройшовся тайфун анiгiляцiї. Iсторiя нашої цивiлiзацiї це суцiльнi космiчнi конфлiкти, в одному я навiть брав участь. Щоправда, як слiд, повоювати не довелося, супротивник виявився технiчно слабким i був швидко розбитий. Про що це каже? Що треба насамперед нарощувати науково-технiчний потенцiал. Як говорив Великий Iрки: - Технiка, у перiод вiйни вирiшує все!
  Гостя з майбутнього заперечила:
   -А як казав один наш вождь Сталiн: - технiка без духа мертва! Ми маємо бути iдеалiстичною iмперiєю i вiрити в духовний початок, його панування над матерiєю.
  Льошка логiчно зауважив:
  -Алiсо, я розмовляв з учителем iз планети Земля. Вiн казав, що Сталiн кривавий i жорстокий тиран. А ти його цитуєш.
  Алiса у вiдповiдь, знову сердито тупнула, своєю босою, витонченою нiжкою, i прогарчала:
   -Не знаю, ким вiн був у минулому життi, може бути дисидентом, але Сталiн великий правитель. Вiн зробив нашу Батькiвщину найсильнiшою країною на Землi, ми виграли вiйну, нас цiнував та поважав увесь свiт. А щодо жорстокостi, то великий правитель i має бути жорстоким. Iнакше не буде порядку, i тобi сядуть на голову бридкi тварюки.
  Льошка спокiйно промовив:
   -Жорстокiсть має бути розумною. А загалом, я з тобою згоден - сильна влада - жорстка влада. Але ж ми мали демократiю, i народ мав виборче право.
  Селезньова почала впертись:
   -У нас теж була демократiя та народна виборна влада. Поради найдемократичнiший iнститут у свiтi.
  Льошка iронiчно посмiхнувся:
   -Тодi я згоден, у вас непогана iмперiя. Хоча надлишок демократiї, гiрший за його нестачу!
   Тим часом армiя стала шикуватися в кружечки. Попереду замаячили стiни фортецi. Хлопчик-чарiвник вiдволiкся вiд дискусiї:
   -Ого, Алiсо. Схоже, що зараз буде штурм.
  Селезньова прочирiкала, скелячи зубки:
   -От тiльки, що вони братимуть на напад? Як ти думаєш, чия ця фортеця?
  Льошка струсив кулаками:
   -Розберемося!
   Фортеця, що стоїть на дорозi, була темно-вишневого кольору. Куцi вежi з товстими зубцями тьмяно вiдсвiчувалися в променях чотирьох сонцiв. Досить велика цитадель з глибоким ровом, наповненим багряною лавою. Вона здавалася живою, вiд неї тяглися довгi щупальця. Коли найзухвалiший iз вершникiв пiдскочив до неї, його схопило розпеченою лапою. Лось завищав i трiпнув ногами, а сiдок випарувався у вогнi. У вiдповiдь армiя почала розбудовуватися. Переднiми рядами пройшли вогнянi смуги, це захисники почали стрiляти.
  Льошка насторожився i мимоволi втиснув голову у свої сильнi, але не надто широкi хлопчачi плечi i проворкував:
   -Схоже на трасуючi кулi. Може захисники мають кулемети?
   Алiса простягла руку:
   -Це навряд, тодi було б протирiччя мiж технiкою та загальним рiвнем прогресу. Iнша рiч, що звичайнi рушницi могли посилити магiєю.
  Льошка охоче погодився:
  -Оце набагато зрозумiлiше.
   Вiйська, що марширували пiд прапором каракатицi, розвернулися назад, вiдводячи солдатiв. Головний генерал, вiн був у чорних латах, не розгубився. Його вид навпаки став пихатим i гордим. Надувшись, наче жаба, вiн скомандував:
   -Розгорнути артилерiю.
   Гармати почали рухатися, їх розташували таким чином, що вони були недосяжнi для пострiлiв з фортецi i, в той же час, могли розбивати наповал. Пiд колесами ламалися невеликi деревця, вiд вiддачi сталевi тушi подавалися назад. Навiть на вiдстанi було страшно, вiд їхнього гуркоту закладало вуха.
  Льошка злякано прорепетував:
   -Ого, Алiсо! Схоже, що це глушилка.
  Селезньова злякано проскулила:
   -Нi, це грiм. Он i градини.
   Тяжкi ядра з гуркотом врiзалися в вежi та стiни. Чулися розриви, злiтала в небо земля, уламки камiння та цегли. Вага окремих ядер досягала трьох пудiв, i вони пробивали великi проломи.
   Генерал пижався i щось репетував, через гуркiт його не було чути. У вiдповiдь заговорили крiпаки, вони були невеликi i били на меншу дистанцiю. Щоправда, часом вони дiставали облогову артилерiю, завдаючи їй ушкоджень.
   Командир знову наказав i в хiд пiшли бомби. Вони з виттям летiли повiтрям, а потiм вибухали, розкидаючи уламки. Алiса Селезньова пильно дивилася на стiну. Одна з бомб упала поряд iз сивоусим солдатом у той момент, коли той набивав трубку. Холоднокровно пiдпаливши тютюн, вiн сунув її в рот. А коли поряд упала ще одна бомба, просто сплюнув.
  Дiвча хихикнула, прочiрiкавши:
   -Не ефективно, зате ефектно.
  Льошка гаркнув iз люттю:
  - Курити шкiдливо, i це зовсiм неестетично!
   -Тобто не естетично, зате практично.-
   Засмiялася Алiса i знову вкотре її боса, дуже гарна, засмагла нiжка тупнула.
   Обстрiл посилився, одна з гармат стрiляючої фортецi була збита, вона полетiла в рiв, плюхнувшись у червону жижу. Мiсце падiння зашипiло. Генерал досить потер руки. Артпiдготовку було доведено до свого максимуму.
   Проте залишалися резерви. Зокрема, якась людина в жовтому халатi пiдходила до гармат i вимовляла заклинання, пiсля чого вони били набагато частiше i їх снаряди набули руйнiвної сили. Ось вежа, що стоїть на торцi мiж стiнами, розкололася, потiм її залишки обвалилися. Стiни теж покрилися спочатку великими трiщинами, потiм у них виникли великi проломи. Все це супроводжувалося вiтальними криками i радiсним люканням. Нарештi, вогонь перенесли i на сам рiв. Бомби та ядра ще бiльше розiгрiли вогненну рiдину, змусивши її битися фонтаном. Пiсля чого стрiлянина ще бiльше посилилася, впала iнша вежа, а потiм остаточно обвалилася стiна. Пострiл у вiдповiдь помiтно послабшав.
   Руйнування ставали дедалi значнiшими, сили захисникiв танули.
   Генерал - його звали Джакопо, скомандував:
   -Вперед! На штурм, на злам!
   Кiлька десяткiв тисяч солдатiв прийшли в рух, ринули сiро-жовтою масою. Тi, що бiгли попереду, несли з собою туго зв'язанi фашини. Вони намагалися сховатись за ними вiд рiдкiсного рушничного вогню. Ось жива рiчка, що ощетинила багнетами, досягла пiдлоги засипаного, скуйовдженого ядрами рову, кидаючи змоченi у водi зв'язки, засипала лаву. Швидко здолавши перешкоду, солдати рвонули в пошматований шматками залiза коридор. Раптом їхнi трiумфуючi вигуки перервав здавлений крик, уже зруйнована в потерть стiна, знову стала в них на шляху. Атака захлинулась, багатьох солдатiв придавило. А з перешкоди, що виросла на їхньому шляху, полилася запалена смола i подiбнiсть напалму.
   -От тi рази! - здивувався Хлопчик-чарiвник. - Навiть метал горить, мов промокашка.
   -Магiя! - глибоко зiтхнувши, пробурчала Алiса Селезньова. - Причому великої сили.
   Воїни ревли та горiли, лава у ровi спалахнула з новою силою. Не витримавши такого знущання, вони подалися назад. Це був навiть не вiдступ, а повальна втеча. Армiя, гнана немов стадо баранiв, кидала зброю.
   Джакопо кинувся на зустрiч ордi, що вiдступала. Звучним голосом вiн наказав зупинитись i перебудувати ряди. Добiрнi вершники кинулися йому на допомогу, з великими труднощами зупинивши пiхоту. На ходу вiйська перебудувалися клином, а гарматний вогонь досяг своєї межi. Проте вiн був марний, ядра потрапляли у стiни, пробиваючи дiрки, але вони вiдразу вiдновлювалися. Багато гармат уже розкололися, одна з найбiльших трiснула, iншу взагалi розiрвало. Покалiчених воїнiв вiдтягували до медичних наметiв. Так-сяк вiдновивши свої ряди, вiйська королiвства Лiхе, належнiсть армiї хлопцi визначили по гербу на прапорi, вiдiйшли на безпечну дистанцiю. Незабаром вогонь змовк, переконавшись у марностi обстрiлу, канонiри дали знаряддям вiдпочинок. Подальше протистояння обiцяло затягнутися, i Алiса Селезньова запропонувала забратися назад до школи.
  Дiвча прочирiкала:
   -Нам Пора вже укладатися спати. Незабаром перевiрка i нас вистануть.
  Льошка iз сердитим тоном заявив:
   -I ти хочеш, щоб ми пропустили таке цiкаве видовище?
  Алiса з натхненням помiтила:
   -А що тут такого цiкавого? Вiйська стануть у правильну облогу, i вона триватиме не один мiсяць. Ти ж бачиш, що фортеця захищена магiєю та практично неприступна.
  Юний чародiй логiчно зауважив:
   -Та бачу. Але вiйна, це явище динамiчне i нiхто не дозволить цiлiй армiї стояти довгi мiсяцi. Швидше за все, вони або знiмуть облогу або зроблять якусь хитрiсть. Повинен же знайтись у них козир у рукавi.
   Алiса Селезньова з сумнiвом подивилася на "сонця", чотири свiтила вже почали трохи тьмянiти. Замiсть ночi на цiй планетi лише легкi сутiнки, але й цього цiлком достатньо для короткого освiжаючого сну.
  . РОЗДIЛ Љ 21.
  Юна учениця магiв, покрутивши головою зi своїми яскравими зачiсками, цiлком логiчно помiтила:
   -А якщо у них не виявиться козиря? Тодi ми залишимося в дурнях. Крiм того, верховна жриця надiшле ревiзорiв. А їм здається дуже пiдозрiлим, що ми так довго затрималися.
  Льошка прокричав на всю горлянку:
   -У нас вихiдний день, i це наше право!
   Хлопчик-чарiвник був упертий. З iншого боку, i вiн розумiв, що вони затрималися в гостях.
  Льошка прочирикав:
   -Добре, давай домовимося так. Якщо мине пiвгодини, i нiчого не змiниться, то ми рвонемо назад. А якщо будуть новини, то переглянемо їх до кiнця.
  Алiса дотепно помiтила:
   -Дивлячись, що ти маєш на увазi пiд кiнцем та новинами. Ми сьогоднi вже досить ризикували життям, i я особисто вирiшила не втручатися.
  Льошка прогарчав:
   -Ах, Ти вирiшила. Це егоїзм.
   Хлопчик-чарiвник скривився.
   -Але я тобi прощаю. Слухай Алiса. А от якби ти була полководцем, що б зробила на мiсцi тих, хто облягав?
  Селезньов пiдняла нiжку, i почухала босими, витонченими пальчиками нижнiх кiнцiвок за вухом, пiсля чого пробурмотiла, причому не надто впевнено:
   -Хто я? Треба подумати. Атака по сушi захлинулась. Логiчно застосування авiацiї, але де її взяти, не той технiчний рiвень. Крiм того, моя думка, що якби в мене й були лiтаки, то їх слiд пускати в хiд одразу. Раптовий авiаудар мiг би вирiшити справу.
  Льошка реально засумнiвався:
   -А якщо вони мають заклинання проти авiацiї? Наприклад: "Повiтряна блокада".
  Дiвча з сумною усмiшкою помiтила:
   -Тодi це погано. Але лишається ще шлях пiд землею. А чи взагалi така важлива ця фортеця, чи не краще її обiйти.
  Юний чарiвник помiтив:
   -Обхiдний маневр типовий для ударної стратегiї примiтивних i дуже примiтивних столiть. Що ж, дерзай.
   Алiса Селезньова посмiхнулася. Небо стало свiтло-рубiновим, по ньому пройшлися зеленi хмарки. Придивившись, уважнiше, вона пiдстрибнула i засмiялася:
   -Он дивися, i дракончики прилетiли. Якi вони гарнi.
   Хлопчик-чарiвник подивився вгору:
   - Бачу, вони справдi дуже гарнi, рiзнокольоровi немов метелики. А головне їх багато. Ось тепер фортецю "пiдшерстять".
   Дракони i справдi були величнi, справляючи враження розмiрами та витонченiстю лiнiй. Вони мали вiд однiєї до трьох голiв, i лише один iз них, мабуть найголовнiший, налiчував цiлих сiм. Це була велика армада, в польотi, вони вишикувалися в правильнi фiгури, стрункi лiнiї, i химернi завитки, i з ходу атакували фортецю з повiтря. З пащ викидалися вогнянi язики та клуби диму, це нагадувало рiй метеоритiв. Удар стратегiчної авiацiї був страшний. Башти та стiни зрiвняло iз землею, а фортечну артилерiю просто розплавило у червонi струмки з рiдкого металу. I все ж цитадель не вiдразу здалася, її споруди вiдразу вiдновлювалися, здавалося, що вали не порушнi.
  Проте удари йшли за ударами, ґрунт планети кипiв i горiв, немов политий бензином. I якщо стiни ще й могли вiдновитись, то воскресити захисникiв, магiя була мабуть не в силах. Фортеця поступово пустiла, воїни гинули, а мирного населення у нiй практично не було. Ось дракони приземлилися, дали крилами сигнал. Армiя почала рухатися, кинувшись на черговий штурм. Монстри так старанно махали крилами, що лава в ровi швидко згасла.
   Солдати, закидавши рiв в'язаннями, знову пройшли ним, для них тепер не iснувало перешкод. Вiйська стрiмко заповнювали фортецю, почалося повальне мародерство.
   Здавалося, що вже скiнчено. Алiса Селезньова смикнула за руку Хлопця-чарiвника i проворкувала:
   -Непогане було видовище, а тепер по хатах. Чи ти хочеш, щоб у нас теж були неприємностi?
  Льошка з усмiшкою помiтив:
   -Та я вже теж наситився. Явний перебiр. Хоча глянь уважнiше, що цi солдати роблять?
   Декiлька солдатiв тягли за волосся молоду i дуже гарну дiвчину в розкiшнiй сукнi. Вони настiльки вiдверто мацали i задирали їй спiдницю, що не залишалося жодних сумнiвiв у їхнiх брудних намiрах. Ось вони стали зривати з неї одяг, оголивши високi груди. Цього, природженого джентльмена Олексiя Тетерева, витримати не мiг i немов комета пронiсся, диким шулiкою обрушившись на ґвалтiвникiв. Його меч майнув, мов блискавка, зарубавши п'ятьох воякiв, що розгубилися. Потiм пiдхопив дiвчину на руки. Алiса Селезньова не вiдразу зреагувала, а, прийшовши до тями запустила в солдатiв пульсаром.
  Гарячий удар розкидав їх убiк. Рiдкiснi пострiли не могли завдати шкоди, а дракони наче впали в сплячку i, витрачавши вогонь, блищали благодушнiстю. Хлопчик-чарiвник, не дивлячись на зайву вагу, легко пiднiмався, оголена дiвчина мiцно припала до нього, її золотисте волосся лоскотало обличчя, а губи незграбно цмокнули в рожеву, безволосу щоку.
   -Ти, Мiй лицар.
  Льошка пискнув у вiдповiдь:
   -Так! Я нащадковий солдат.
   Хлопчик-чарiвник гордо випростався. Його погляд i щоки горiли, вiн явно знiяковiв. Будучи фiзично ще зовсiм юним, вiн мав розум дорослої людини i тим не менше вiдчував себе незайманим. Його пасiя втiм, нагадувала невинне ягня. Дивлячись у її глибокi смарагдовi очi, важко було утриматись вiд мирських спокус. Алiса Селезньова одразу вiдчула ревнощi:
   -Не забувай, що в нас дуже мало часу. Треба доставити її у безпечне мiсце та повертатися, сам знаєш куди.
  Льошка у вiдповiдь, агресивно заявив:
   -Я то розумiю. Але не ввiчливо кинути її ось так одну, не розпитавши до пуття.
  Оголена, прекрасна дiвчина, дуже гарним, срiблястим голоском проворкувала:
   -Я принцеса Наварро з країни Буцефал, вона знаходиться за триста миль звiдси. Я приїхала сюди погостювати, як на фортецю напали представники королiвства Лiхе. Не виключено, що мiй батько оголосить їм вiйну i зiтре ворогiв у тополиний пил!
   Хлопчик-чарiвник зло вигукнув:
   -Давно пора. А кому належала фортеця?
  Красива дiвчина охоче вiдповiла:
   -Королiвству Цвєтандо, яким править король Цвєтанд, ви його знаєте?
   Олексiй Тетерєв усмiхнувся:
   -Так, це наш король. Ми його вже добре знаємо.
  Красива дiвчина скелячи зубки, вiдповiла:
   -А Ви маги зi школи Долларроса? Ще мабуть учнi?
  Алiса вкрадливо запитала:
   -Так! А ти ким була у минулому життi? Може бути детективом?
  Принцеса зi смiшком вiдповiла, її голенькi, витонченi нiжки тремтiли вiд хвилювання:
   -Нi! Я була балериною, а потiм цiлком випадково була обрана депутатом парламенту. Ось на цiй посадi мене й убили.
  Селезньова сердито помiтила:
   -Зрозумiло, депутатiв часто вбивають.
   Алiса згадала iсторiю своєї країни. Їй стало соромно, що вона брехала про тисячу галактик. Хоча не брехала, людство навiть не одну тисячу, а вже мiльйони галактик освоїла та продовжує освоювати.
   - Менi здається, в цивiлiзованих країнах вбивств не повинно бути. - Пробурчав хлопчик-чарiвник.
  Юна принцеса зiтхнувши вiдповiла:
   -А Ми були не дуже цивiлiзованi. Наприклад, король, вiн у минулому життi належав до бiльш високорозвиненого свiту, проте вiдмовився вiд науково-технiчного прогресу, за винятком лише водопроводу та електростанцiї. Звичайно, i магiя може все висвiтлити, але так надiйнiше.
   -Це яснiше ясного! - Алiса все ще не довiряла чарiвним штучкам. Хлопчик-чарiвник насупив чоло:
   -До твого будинку триста миль, це багато. Найкраще скористатися заклинанням перемiщення.
  Дiвчисько гаркнула:
   -Так користуйся швидше.-
   Алiса в нетерпiннi тупнула босою ногою, вiд чого несподiвано вилетiв фонтанчик смарагдових бризок.
  Льошка розгублено пробурмотiв:
   -Але я жодного разу там не був, можу помилитися.
   Дiвчина з майбутнього простягла руку:
   -Дай менi свiй медальйон. Не бiйся, я був схожий, я давно навчилася ним користуватися.
   Хлопчик-чарiвник мимоволi подивився на оголенi груди принцеси, його дитяча мордочка стала червоною вiд збентеження, хоча звичайно ж Олексiю Тетереву рокiв вже дуже немало. Хiба тiло дуже юне i при цьому красиве.
   Потiм вiчний хлопчик знiяковiло пробурмотiв:
   -Ви чудовi, але якщо у такому виглядi прибудете до палацу, нас не правильно зрозумiють.
  Алiса пiдтвердила побоювання, на пограбованiй принцесi тепер були лише кришталевi черевички, навiть дивно, що солдати не встигли здерти подiбну коштовнiсть. Хоча може бути тому, що дiвчинка була тiльки боса, i туфельки набули матерiальну форму, прямо зараз. Ось Алiса одягнена досить розкiшно, але умовно босонiж. Її туфельки теж можуть втiлитися будь-якої митi.
  Та й iншим людям здається, що Селезньова взута.
   Дiвчина найяснiших кровей знiяковiла, i поспiшно прикрила груди. Хлопчик-чарiвник став у позу:
   -Зараз прочитаю заклинання i начаклую сукню. Щоправда, зiткане з чистого чаклунства вiн проiснує лише кiлька годин, але його буде достатньо, щоб вам у гiдному виглядi постати перед батьком.
   Наварро перестала бентежитися, її очi засмикалися. Отримавши схвалення, Хлопчик-маг промовив заклинання.
   Воно начебто не надто складне та римоване.
   Алiса Селезньова здригнулася, почулося дзижчання бджiл, вони кружляли навколо Наварро, правда не кусали.
   -От чорт! Знову ти наплутав. - Алiса Селезньова була в лютi i сердито затупала босими нiжками.
  I прокричала сердито:
   -О Боже, коли я, нарештi, зможу сама опанувати всю повноту магiї.
   Втiм, принцеса не розгубилася:
   -Ну i що! Виникла помилка. Наш придворний маг Чихалiно, живе вже скоро триста рокiв i це його життя тiльки у цьому всесвiтi, а все одно часом помиляється. Ось цi бджiлки такi лагiднi i зовсiм не кусаються. Нехай спробує ще раз.
   Хлопчик-чарiвник сильно напружився, навiть закапав пiт. Потiм не легко видавив чергове заклинання.
   Цього разу, частково вдалося, на Наварро виникла повiтряна напiвпрозора сукня. Щоправда чергова колiзiя, туфельки зникли, i принцеса виявилася босою. Втiм, її нiжки вiдрiзнялися красою та витонченiстю.
  Вона чимось нагадувала подорослiшала i стала незрiвнянно красивiшою Герду.
   -Ти Що Алiса! Навмисне! - Алiса обурилася, i вiд її голенької, круглої п'яточки, пiшла у повiтрi, хвилi гнiву та магiчного цунамi, помаранчевого та блакитного кольору.
  
  Льошка вибачившись, i його мордочка продовжувала червонiти, проворкував iз хвилюванням:
   -Нi! Але це було не багато iншого заклинання. Мабуть, замiсть чистого чарiвництва, на сукню пiшла матерiя з туфель. Хоча так навiть гарнiше! Чи можна я виправлю?
   -Я думаю, i так зiйде. - Продзвенiла солов'ям Наварро. Адже не може ходити босонiж, титулована особа, не плебейка все-таки.
  Алiса у вiдповiдь розсмiялася:
   - Тодi нам пора! Вiзьми медальйон i промов чарiвну фразу. А то Льошка знову щось наплутає.
   Дiвчина акуратно взяла чарiвний артефакт. Вiн блиснув жовтим кольором. Наварро зашепотiла в нього, її червонi губи наче пелюстки троянд, потiм зупинилася:
   -Та вiн зовсiм холодний, треба його пiдзарядити. У вас є перснi, так збризкайте в нього енергiї.
   Алiса хотiла кивнути, тож раптом її голос обiрвався. Дiвча тицьнула пальцiв у небо:
   -Дивiться, дракон.
   Справдi, триголове чудовисько з'явилося через сплетенi в мережива хмар. Вiн був величезний i палахкотiв полум'ям.
   Принцеса скрикнула:
   -А Вiн агресивний. Час швидше йти!
   Алiса пискнула:
  - Розумно!
   -Зараз я з ним розберуся. Здається, я знаю одне заклинання проти драконiв, - розхребрився Хлопець-чарiвник.
   -Не треба!-
   Закричала Алiса i рiзко смикнула його за руку.
   -Вiн ще сплутає полярнiсть i ми самi станемо драконами або чимось гiршим! - Дiвчисько тупнула, босою, дуже витонченою нiжкою. - Давай, переноси нас швидше.
   Наварро мiцно стиснула медальйон i зашепотiла. За мить, знову, як завжди буває при переносах, стало темно. Потiм морок розвiявся. Перед ними виникло дивовижне мiсто. Вiн був блакитний. Високi вежi кольору небесної лазурi, що на баштах лунають прапори, все це займало лише частину спектра.
   Побачивши здивованi обличчя друзiв, Наварро теж тупнула босою нiжкою, їй це подобалося i пояснила:
   -Тут все блакитне тiльки з зовнi. Не зовсiм задарма це мiсто називають Блакитною посмiшкою.
   -Чудово! - Вигукнула Алiса. -Всерединi, за високими стiнами у нас безлiч кольорiв, одноманiтнiсть втомлює. Можете пiти за мною.
   Солдати, що стояли на вежах, а це були в основному срiбнi ведмедики, вiдсалютували Наварро. Кiлька волошки драконiв, що кружляли над стiнами, також пiдняли вгору свої хижi пащi. Проте, незважаючи на грiзний вигляд, вони були доброзичливi. На спинi у кожного з них сидiв воїн iз позолоченою цибулею. Ось один iз воїнiв вистрiлив угору, стрiла розсипалася витонченим феєрверком. Саме мiсто, що лежить у низу, виглядало багато, його вулицi були широкi i прямi, будинки барвистi i трохи химернi.
  Народу на вулицях багато, бiльшiсть з них, як i очiкувала Алiса, одягненi в блакитний одяг, але є також багато iнших фарб невичерпної палiтри. По небу ковзало кiлька крилатих екiпажiв, чимось це нагадувало вже покинуту столицю королiвства Цвєтандо. Тим не менш, мiсто вiдрiзнялося своєрiднiстю, куполи, i дахи були в основному вкритi срiблом та алмазним пилом. Крiм того, було багато будiвель, схожих на мiнарети, увiнчанi великими рубiнами. Лише чотири сонця колишнi, i променi переливаються рiзними фарбами. Алiса Селезньова, i навiть пересичений видовищами Олексiй Тетерєв, мимоволi залюбувалися. Споруди оберталися навколо осi, оживляючи переливи свiтлової гами. Задивившись, Алiса мало не врiзалася у флюгер, зачепила його босою нiжкою, вiд чого було боляче.
   Розвернулась i ледь не вилаялася. Мiсто велике, не менше Санкт-Петербурга, а, мабуть, i бiльше. Але королiвський палац видно здалеку. На колосальних куполах видно величезнi, немов литi з платини рибки з десятьма плавниками, косатки, акули, триголовi тюленi. А ось i найголовнiший символ, особистий герб короля - великий богатир з риб'ячим хвостом i тризубом. Йому належить усе пiдводне царство.
   -Нептун! - З подивом вимовила Алiса, надуючи рожевi щоки. - Приголомшувач Землi.
   Хлопчик-чарiвник показав себе грамотнiшим:
   -Нi, це бог космiчного вiтру Сомон!
  Алiса здивовано запитала, потираючи одну свою босу, засмаглу нiжку, об iншу:
   -Чому тодi з риб'ячим хвостом?
   На цей раз, вiдповiла Наварро:
   -Тому що це символiзує єднiсть космiчної та планетарної природи.
  Алiса Селезньова розреготалася, i її вiї блимали, а очi свiтилися вiдразу трьома кольорами спектру:
   -Ось як! Буває. А ось у мене виникла асоцiацiя iз русалкою.
   Принцеса засмiялася:
   -З русалкою? Чудово. Однi з них, до речi, з iншої планети гостюватимуть у мого батька. Я вас познайомлю iз батьками. Вони вам, обов'язково, що будь подарують на подяку за мiй порятунок. Прошу не вiдмовляти їм, це буде кровна образа.
   Хлопчик-чарiвник залюбувався нею:
   -Ти захоплююча. Особливо волосся. Чим ти їх миєш?
  Принцеса iз захопленням проворкувала, i провела по пасмi, своєю голою, витонченою пiдошвою:
   -Сльозами єдинорога та соком лотоса. А що ти хочеш спробувати? Ще красивiший хлопчик станеш!
  Льошка згiдно кивнув:
   -Нiчого соромного немає в тому, що чоловiк доглядає за своїм волоссям. Я особисто вiддаю перевагу магiчнiй шампунi "Лiстрол", вона надає їм колiр зiрки.
   Хлопець струсив короткими пишними локонами.
   -Так, ти гарний, я не сперечаюся. - Принцеса пiдморгнула. - Але ти ще такий молодий для шлюбу хлопчик!
  Льошка вкрадливо промовив:
   -А ти знаєш, це вiд iндивiда залежить, деякi ростуть, немов на своїй планетi, а iншi швидше, хоча найчастiше зустрiчається, коли процес дорослiшання йде повiльнiше, мабуть, це пов'язано з тим, що пропущено фазу раннього дитинства.
   Хлопчик-чарiвник зiтхнув. Наварро смiючись i скелячи зубки агресивно, вiдповiла:
   -А Хiба погано бути довше юним? Якщо ти i вiдчуваєш якийсь дискомфорт, то це все через спогади про минуле життя. У мене теж були подiбнi проблеми, але я перехворiла на це. Не засмучуйся, а краще пiднiми вище голову, мiй батько не любить песимiстiв.
   У Алiси Селезньової теж, що дуже навiть по юному виглядала, крутилося мовою питання:
   -А Як ви з ним ладнаєте? Адже i в нього i в тебе було минуле багате життя. Отже, ви абсолютно рiзнi особи пов'язанi лише умовним актом народження.
   Наварро хитнула головою:
   -Я принцеса не за фактом народження, а тому, що це зумовлено магiєю. Чарiвна сила визначила мене бути принцесою, як свого часу вирiшила долю короля. Та дiвчинка, кому правити, а кому орати, вирiшують чарiвники. Ось i ти знайшла такий потужний камiнь не без втручання найвищих сил.
   Поки тривала розмова, вони пiдлетiли впритул до головного банi палацу. Звiдти, немов за помахом руки, випливли сходи. Четверо стражникiв з обличчями добрих касаток, тримаючи в довгих плавцях мечi i списи, вiдсалютували мандрiвникам, що наблизилися. Рукоятки мечiв були позолоченi, а вiстря копiй було з алмазiв, що свiтилися разом на трьох сонцях.
  Льошка впевнено сказав:
   -Ось тепер ми всi разом. Iдаємо!
   Три постатi приземлилися. Сходи були наче викладенi з кришталю. Алiса i Хлопчисько-чарiвник дзвiнко шльопнули черевиками (Селезньова вирiшила взутися, щоб не виглядати занадто вже жебраком, i не скидатися на сiльську дiвчину), а Наварро була майже безшумною. Охорона знову вiдсалютувала їм. Алмази блиснули на кiлькох сонцях i пустили навiть яскравi iскри.
  Дiвчина махнула рукою, а потiм босою нiжкою. Хлопцi приземлилися, i вони попрямували до розкiшних покоїв.
   Тут усе, як i в попередньому палацi було пишно, чудово, нагадувало палаци Петергофа, тiльки було ще величнiше, бiльше розмiрами з великою кiлькiстю коштовностей. Найпрекраснiшим твором мистецтва був, зрозумiло, тронний зал. За своїми розмiрами вiн скидався на стадiон, а його стiни були прикрашенi чудовими картинами. Штучна магiя давала свiтло, яке ще бiльше посилювало враження. Пiдлога була дзеркальною i в нiй вiджалися викладенi мозаїки та картини. Алiса показала палець, вiн вiдбився i став довшим, нiгтик злегка вирiс.
  Гостя з майбутнього радiсно вимовила:
   -Тож чаклунство.
   Дiвчина вiдкинула волосся i, поборивши боязкiсть, глянула на трон, розраховуючи побачити там великодержавного владику. Вiн їй представлявся в шитiй золотому горностаєвiй мантiї, весь обвiшаний коштовностями, немов новорiчна ялинка. Але, на її подив на височенному потрiйному тронi, нiкого не було. Сам престол був чудовий, справжнiй витвiр мистецтва. Щоправда, замiсть очiкуваних левiв чи грифонiв пiдлокiтники пiдпирали нарвали з крилами. Вони виблискували яскравiше за золото i невiльно приковували погляд, а очi типу рубiнових зiрок, що сяють наче квазари далекого космосу. А ось i сам король, вiн стоїть перед ними, мабуть, заздалегiдь зiйшовши з трону. Не в мантiї, а в чорному суворому костюмi вiн бiльше нагадував не монарха, а лорда у британському парламентi. На головi солiдний цилiндр, чорне волосся, бакенбарди. На грудях стрiчка з блискучим у формi алмазної зiрки орденом. Особа велична i водночас дружня.
   - Мабуть, вiн бiльше схожий на президента Захiдної держави часiв дев'ятнадцятого столiття, нiж на найяснiшу особу.
   Хлопець-чарiвник збентежений, вклонився, вiн вперше заслужив аудiєнцiї у монарха i з цього нервував. Наварро рiшуче пiдтримала його за руку:
   -Тато, цей скромний юнак i ця дiвчина, - вона кивнула в бiк Алiси Селезньової, - врятували менi життя i найголовнiше, честь, коли iзуверськi воїни iмперiї Лiхе намагалися мене зґвалтувати.
   Король усмiхнувся, його вуста були широкi, як море:
   -Я вдячний вам. Особливо тобi хоробра дiвчина. Наскiльки я бачу у тебе на пальцi, виблискує перстень ока дракона?
   -Так, государ.- Алiса Селезньова знiяковiла i тупнула каблучками (босий перед монархом зрозумiло навiть гостi з майбутнього незручно!). - Я його придбала у лавцi.
  Монарх засумнiвався:
   -Та НУ! Такi речi на лавках не валяються. Розкажеш менi докладнiше.
   Король пiдiйшов i ляснув Олексiй Тетерєв по плечу.
   -А Ви хоробрий юнак. Сподiваюся, не злякалися?
   Наварро вимовила з докором:
   -Фактично, вiн мене й урятував. Покажи батьковi шаблю, на нiй мають бути плями кровi.
   Льошка дiстав з-за пояса магiчну зброю, на вiдмiну вiд звичайної, її можна було скласти в кишеню.
   Монарху було досить мельком подивитись, щоб оцiнити подвиг лицаря.
  Почувся громовий, схвальний голос:
   -Та ти боєць! До того ж маг. Що ж, ти гiдний нагороди, а поки що, прошу до столу.
   Тiльки-но король вимовив цi слова, як страшно загуркотiло, наче сталося колосальне за масштабами виверження вулканiв, можливо навiть падiння астероїда. Стелi затремтiли, тиха музика змокла, у залi стало темно.
   -Якого бiса! - прокричав монарх.
   Гуркiт посилився, стiни стали розпливатися, зазвучала тужлива заможна музика. У повiтрi запахло грозою. Алiса втягла голову у плечi. Король, втiм, повеселiшав.
   -Це наша сирена Вiльчiдо повернулася.
   -Сiрена!? - перепитав хлопчик-чарiвник.
  Король буркнув:
   -Ти здивований?
  Льошка проворкував у вiдповiдь:
   -Нi, я взагалi-то чув про них, але так ось, в отчую не бачив.
   Знову струснуло, зашипiв сизий дим, i до зали вповзла не зрозумiла iстота. Найбiльше воно нагадувало русалку з фiолетовим волоссям та чотирма хвостами.
   Алiса втiм, не дуже здивувалася. Її волошковi очi здивовано моргнули. Вiльчiдо розвернулась i недбало вклонилася королю. Її довге волосся вилося як змiї, а голос надривно рипiв:
   -Я щойно прилетiла з планети Епселон. Там була неабияка катавасiя. Багато трупiв та кровi.
   Сирена випустила зеленуватий промiнець, вiн вдарив у дзеркало i кiлька разiв вiдбившись, облетiв примiщення.
   Хоча вигляд у Вiльчiдо був далеко не безневинний, Наварро посмiхнулася i простягла їй руку. Хлопчик-чарiвник наслiдував її приклад, пальцi сирени були мокрi i липкi, вiн мимохiть скривився. Несподiвано сирена поклала йому руку на плече.
   -Чарiвний юнак i мабуть сильний маг.
   Льошка похитав головою:
   -Я Ще третьокурсник.
  Голос виливався срiблом:
   -Але твої здiбностi великi i в тебе чудовий медальйон. З ним можна вiдвiдувати як iншi планети, а й всесвiти.
   Алiса здивувалася:
   -Але це доступно лише небагатьом обраним. Проникнути в iнший вимiр складнiше, нiж перестрибнути з однiєї планети в iншу.
   Вiльчiдо блиснула блакитно-блакитним свiтлом:
   -Я вiдчуваю магiчнi здiбностi, якщо хочете, я вас навчу.
   Алiса, хотiла було вiдповiсти, але Льошка несподiвано заперечив:
   -Нам Час у школу. Ми й так уже надто затрималися.
   Король розцвiв у променистiй посмiшцi:
   -Ви бачу стараннi учнi. Але я не дам вам без подарунка. За визначнi заслуги вам скаржаться титули. Маркiза тобi, - монарх кивнув Олексiю, - i графинi вам мадам...
   -Алiсi де Селезньова.
  Король пробулькал:
   -Сiлезнява! Яке чудове прiзвище. Погостуйте у мене пiв години, вам виправлять документи та грамоти. А поки що пообiдаємо.
   Зал, де його величнiсть влаштовував обiд, не поступався пишном тронному. Це була звичайна трапеза, а не бенкет горою i тому людей було небагато. В основному це були найзнатнiшi дворяни королiвства. Величезний стiл у формi лiтери "П" мав спецiальне пiдвищення там, де розташовувалися коронованi особи. Вiн був вирiзаний вiдразу з кiлькох цiнних деревних порiд i iнструктований золотом та дорогоцiнним камiнням. Зверху на стелi горiли магiчнi вогники. Чудовi дiвчата в легких костюмах, що не приховують фiгури, розставляли розкiшнi наїдки i пахучi напої.
   Хлопчик-чарiвник мимоволi залюбувався ними. Серед страв видiлявся олень iз платиновими гiллястими рогами, а також великий дикобраз iз алмазними голками. Багато було й iншого. Зокрема подавали хлiб у формi фортець або вiтрильних кораблiв, покритий хрусткою скоринкою. Пiдноси зi срiбла та золота були величезнi, i при цьому дуже майстерно зробленi. Алiса також наголосила на витонченостi роботи столових приладiв.
  Дiвча проворкувала:
   - Навiть важко повiрити, що таке можна зробити без високих технологiй.
  Льошка зазначив:
   -Це чари. Нi чого не дивуйся.
  Селезньова весело заперечила:
   -Якi дурнi слова, адже навпаки, якщо ти людина, то весь свiт навколо тебе має бути свiтлим та дивовижним.
   Хлопчик-чарiвник засмiявся:
   -Якщо гарненько налити себе вином, то й не те здасться. Я ось, наприклад, уявляю себе супервоїном. Тож вип'ємо за це.
  . РОЗДIЛ Љ 22.
  Наступного дня палата представникiв та Рада Республiки оголосили про скинення та iмпiчмент бiлоруському диктатору Олександру Лукашенку.
  Пiсля чого де-юре було повалено тиран. I можна було оголосити за конституцiєю новi вибори.
  Путiн заявив, що це внутрiшня справа Росiї. Вiйськовi та силовики заявили про пiдпорядкування конституцiї.
  Лукашенко у страху на президентському лайнерi полетiв до Китаю. Отже Алiса змогла вiдволiктися виконання важливої мiсiї в паралельному свiтобудовi.
   Оскiльки становище СРСР i всього свiту проти дiвчат-клонiв практично безнадiйне, то на пiдтримку Росiї вiдправлений десант попаданцiв.
   I в цьому випадку це вiчний хлопчик Олексiй Тетерєв, який рiшуче готовий боротися. I дiвчинка Алiса Селезньова, яка теж у строю.
   Нехай навiть iз самураями, якi намагаються наступати зi сходу.
   Тодi хлопчик i дiвчинка, теж босоногi та напiвголi в мороз залягли бiля кулеметiв.
   Коли ти босонiж у мороз, то росiйськi боги дають тобi феноменальну силу i ти здатний на великi чудеса.
   Хлопчик i дiвчинка стали стрiляти з кулеметiв по японцям, що насуваються. I робили це надзвичайно влучно. Що не пострiл, то попадання. Таке диво творили напiвголi, босоногi дiти на мороз. I саме завдяки холоду i тому, що босi ноги стикалися зi снiгом, росiйськi боги-демiурги прийшли на допомогу.
   Олексiй Тетерєв, стрiляючи i, викошуючи японцiв, прочирикав:
   - Вiрна Лада ти нам допоможи!
   Алiса Селезньова ця вiдважна, златоволоса дiвчинка винищуючи фашистiв, теж продзвенiла:
   - Будуть поваленi злi вороги!
   Хлопчик Лєшка жбурнув босою ногою гранату, розкидавши японцiв, прошипiв:
   - Слава Вiтчизнi - матерi нашiй!
   Алiса Селезньова теж запустила босою нiжкою гранату i пискнула:
   - Вороги будуть стирчати бiля парашi!
   Хлопчик i дiвчинка боролися iз колосальним запеклiстю. У них було стiльки волi, сили та характеру, що можна було тiльки дивуватися.
   Олексiй Тетерєв ведучи вогонь, заспiвав:
   - Слава Сварогу!
   Алiса Селезньова стрiляючи, видала:
   - I Всемогутньому Роду!
   Юнi воїни були великими та чудовими!
   Олексiй, посилаючи без промаху кулi з кулемета, видав:
   - За нами Вiтчизна, зi мною Бiлий Бог!
   Алiса Селезньова прочирiкала з ентузiазмом:
   - Щоб Батькiвщини ворог у тяжких муках здох!
   I показала дiвчина свiй довгий язик.
   Олексiй, крушивши японцiв, вискнув:
   - Хай буде слава на землi!
   Алiса Селезньова iз цим погодилася:
   - Хай буде слава!
   I косила собi японцiв.
   Дiти викошували японцiв сотнями та тисячами. Тi лiзли i буквально закидали всi пiдступи трупами.
   Олексiй хихiкнув i помiтив, винищуючи японцiв:
   - I Чорний Бог у лайцi допомагає!
   Алiса Селезньова з ентузiазмом погодилася:
   - За нас i Чорнобог!
   I босою нiжкою як запустить гранату.
   Олексiй хлопчик, проспiвав:
   - Тисячi тисяч...
   Алiса Селезньова, крушивши фрицiв, додала:
   - Полк за полком...
   Хлопчика-термiнатор винищуючи, пискнув:
   - З кулемета японця приб'ємо!
   Дiвчинка-термiнатор захоплено додала:
   - Нашi герої - це краса!
   I знову вiд босої нiжки летить граната.
   Хлопчик Олексiй пискнув:
   - Дiвчинка вiрно, красуня боса!
   I хлопчик теж кидає босою ногою гранату.
   Дитина треба сказати красива, i дуже м'язова. А як бореться?
   Алiса Селезньова вигукує, винищуючи самураїв:
   - За Русь святу!
   I летить кинута босою нiжкою граната.
   Олексiй додає:
   - За росiйських богiв!
   I теж граната пущеної босою ноженькою хлопчика пролiтає. I розкидає супротивникiв.
   Алiса Селезньова, винищуючи японцiв, шепоче:
   - На славу Батькiвщини!
   I показує мову!
   I знову граната, кинута босою ногою дiвчинки, розправляється з японцями. А кулемети все пишуть.
   Олексiй, рубаючи ворогiв, цвiрiнькає:
   - Героїв Вiтчизни збирає сполох.
   I знову дає чергу.
   I летить кинута хлопчиком граната.
   Алiса Селезньова теж трощить супротивника i шипить:
   -За святу Русь!
   I ось летить вiд кидка босої нiжки дiвчинки граната. Розкидає на всi боки ворога.
   Олексiй, стрiляючи, i майже кожна куля летить у цiль, спiває:
   - Батькiвщина моя...
   I знову босою нiжкою гранату по японцях.
   Алiса Селезньова, винищуючи самураїв, пискнула:
   - Горда та мила!
   I вiд босої ноги дiвчинки мчить граната.
   Хлопчик Олексiй куляючи по ворогу, додає:
   - Батькiвщина моя...
   Дiвчинка, з люттю ведучи вогонь, додає:
   - Ти вiнець розуму!
   I знову вiд босої ноги дiвчини летить забiйна граната.
   Гора Висока буквально завалена трупами самураїв. Японцi її дуже рясно зрошили кров'ю.
   Хлопчик i дiвчинка тодi осяяли тьмяну славу, але гору Висока не вiддали.
   Накат вiдбувається хвилi цунамi. Яка обрушується на позицiї росiйських вiйськ. Але тi вiдважно вiдбивають натиск противника. I показують свiй героїзм.
   Олексiй стрiляє, i цвiрiнькає:
   - Вiрними будемо завжди!
   I вiд його босої ноги знову летить граната. I розносить японцiв.
   Алiса Селезньова також стрiляє. Причому робить це дуже i надзвичайно влучно, промовляючи:
   - Русь не зiгнеться!
   I теж пущена босою ногою граната попадає по самураях.
   Дiти-термiнатори кермують i змiнюють супротивника.
   А вже гiтлерiвцi 1 вересня 1947 року вiдзначають вiсiм рокiв початку другої свiтової вiйни.
   Сам Адольф Гiтлер сидить на тронi, усипаному коштовними камiнцями. Великий завойовник, що тримає пiд окупацiєю Європу, Африку, Близький Схiд, Iндiю та частину СРСР.
   У фюрер почало рiдшати волосся на лобi i кiлька з'явилося сивина на скронях. Але поки що виглядає досить бадьоро. Рухи енергiйнi. Здаватися iдол Великої Нiмеччини не збирається.
   Як завжди перед Гiтлером овочi, фрукти, кашi та супи. Вегетарiанець. Крiм того, фюрер ще тримає форму розминаючись на тренажерах. Принаймнi розрахунки недругiв Третього Рейху, що Гiтлер сам здохне, поки що не виправдовуються. Фюрер все ще керує великою iмперiєю. I готує добити СРСР.
   У Третього Рейху достатньо дивiзiй з чорношкiрих та арабiв, а також дiвчат-клонiв, щоб це зробити. У всякому разi, фрицi впевненi, що закiнчать цю майже нескiнченну вiйну.
   Фюрер запитав Майнштейна:
   - Коли, нарештi, ми перейдемо в рiшучий наступ?
   Рейхмаршал впевнено вiдповiв:
   - Думаю 1 жовтня мiй фюрер. До Москви вже менше двохсот кiлометрiв. I її падiння не за горами. З вiйною настав час кiнчати, i маса чорношкiрих бiйцiв вже набрана i навчена. Росiяни пiдскребають останнi резерви i вiйну на виснаження, безсумнiвно, буде виграно нами про найбiльший з найбiльших.
   Гiтлер невдоволено буркнув:
   - Стiльки рокiв ви обiцяєте менi перемогу! А її все немає! Стає реально стрiмко!
   Майнштейн впевнено вiдповiв:
   - Але мiй фюрер... Росiяни дуже глибоко закопали.
   Фюрер ревнув:
   - То розкопайте їх! Ми зобов'язанi припинити страждання нiмецького народу та припинити вiйну!
   Майнштейн вкрадливо промовив:
   - Росiяни не проти свiту... Тут є про що подумати!
   Гiтлер рiшуче вимовив:
   - Немає миру в жодному разi не буде! Тiльки перемога! Потрiбно покiнчити з бiльшовицькою заразою раз i назавжди!
   Майнштейн iз цим погодився:
   - Та треба покiнчити мiй фюрер! Ми намагаємося максимально берегти кров арiйцiв. I наступаємо зазвичай у тепло, щоб попереду йшли араби та негри. Таке у нас кредо!
   Фюрер жорстко наказав:
   - Наступайте вздовж рiчки Дон... I водночас, було б непогано взяти й Тихвiн i задушити Ленiнград у подвiйному кiльцi блокади!
   Майнштейн згiдно кивнув:
   - Це було б непогано мiй фюрер! Навiть дуже непогано!
   Гiтлер, скелячи зуби, прошипiв:
   - Битимемо розкосо!
   Тим часом пролунав горн. З нагоди свята розвага: гладiаторськi бої.
   Фюрер побулькал:
   - Ми народженi, щоб казку зробити буллю! I ще треба бути ощадливими!
   Справдi, на арену вийшло три дiвчини чорного кольору шкiри, в пов'язках на стегнах, з голими грудьми i босоногих. Озброєних тризубцями та кинжалами.
   Проти них вивели трьох красунь з бiлої, але смаглявої шкiри. В даному випадку єврея.
   Теж майже голих, лише в тоненьких трусиках. Озброєних мечами та маленькими щитками.
   Гiтлер дуже любив, коли б'ються дiвчата. Але йому неприємно, коли гинуть дiвчата з бiлої раси. Тому на ринг виводили чорношкiрих, євреїв, циганок - тих, кого не шкода пускати у витрати. Iнодi билися i росiйськi бранки.
   Взагалi фюрер дещо змiнив своє ставлення до слов'ян. Свiтловолосi та красивi слов'янки стали видаватися замiж нiмцям. Причому, як другi, третi та четвертi дружини.
   У Третьому Рейху узаконили багатоженство. Тим бiльше, що виник рiзкий дефiцит чоловiкiв. Крiм того, беручи в дружини красивих блондинок iнших нацiй, фюрер розраховував збiльшити кiлькiсть Фолькдойче. Взагалi нiмцiв надто мало, щоб керувати свiтом. Тому доводилося брати всiх поспiль.
   Багато полякiв набули нiмецького громадянства. Слов'ян з арiйськими рисами теж записували в нiмцi.
   Активно використовувалося штучне заплiднення, генетично обдарованими самцями. I це робилося дуже активно.
   Гiтлер i сам думав про мир на сходi. Але виявляв упертiсть. Тим бiльше у США та Британiї вже є атомна бомба i так просто проти них i не втечеш.
   Босоногi та стрункi дiвчата: чорношкiрi та бiлошкiрi зчепилися. Почалася битва.
   Фюрер запитав у Шпеєра:
   - От скажи менi мiнiстр, чому рабiв вистачає, а перемоги нема?
   Головний зброяр чесно вiдповiв:
   - Тому що квалiфiкацiя у робочої сили низька. Африканцi роботящi, нехай i з-пiд палицi, але погано навченi. Тому не все так просто з технiкою.
   Гiтлер наказав:
   - Навчати рабiв треба! I не шкодувати на них батогiв та печей. Взагалi, давно настав час покiнчити з росiянами. Що там у вас не виходить?
   Шпеєр вкрадливо повiдомив:
   - Нова гармата високого тиску, дає нам переважну перевагу на полi бою. У цьому планi ми сильнi, як нiколи. Плюс iще пiрамiдальнi танки нового поколiння. Технiка вдосконалюється мiй король. I перемога близька!
   Фюрер кисло помiтив:
   - Дай Боже... Але це ви менi кажете не перший рiк!
   Шпеєр помiтив:
   - Росiяни пiдскребають останнi резерви. У них майже не лишилося чоловiкiв. У нас є Африка i араби, i зрозумiло Європа. Ми їх вiзьмемо iзмором. Вони тривiально не вистачить населення проти нас. Тож перемога неминуча i час працює на нас!
   Майнштейн вважав за потрiбне додати:
   - Ще Туреччина активiзує бойовi дiї, отримавши вiд нас багато зброї в кредит!
   Фюрер промовчав i глянув на сцену бою. Єврейки билися бiльш злагоджено. Одна чорношкiра вже була вбита. Друга отримала кiлька поранень i ось-ось мала впасти. Ух, краще було б випустити на них левiв чи крокодилiв.
   Гiтлер досить жорстко помiтив:
   - Турки недостатньо активнi. Це факт. Потрiбно їх простимулювати. I взагалi чому немає якихось стратегiчних проривiв?
   Майнштейн запевнив фюрера:
   - Кавказ цього року буде наш великий. А з ним разом i вiйна пiде по-iншому. I Сталiнград буде взято нами. Я в цьому впевнений. Ми створили дуже потужнi газомети, якi вирiшать, чи виходить битва.
   Фюрер ревнув:
   - Не вийде - дайте вiдповiдь головою!
   А японцiв радянськi дiвчата дуже активно й агресивно тиснуть i викошують влучними пострiлами.
   Дiвчата спiвали i кидали у японцiв гранати.
   Ось жбурнула лимонку босою ногою Вiкторiя i заспiвала:
   - У Росiї дiвчата бiйцi!
   Тут i Веронiка запустила голою кiнцiвкою смертельний подарунок i видала:
   - I ми войовницi класу супер!
   I дала чергу з кулемета. Викосила кiлька шеренг японцiв.
   Юлiана вродлива дiвчина теж дала чергу. Зрiзала самураїв... I скеля зубки заспiвала:
   - Велич росiян пiзнає планета!
   I блисне гострими зубками!
   Вродлива й вогняна Ганна теж запустила гранату. Розкидала самураїв i пискнула:
   - За новий свiт! Ти тепер мiй кумире!
   I боса нiжка як майне!
   I чудова Ангелiна теж як вiзьме та запустить гранату. I розкидає всiх супостатiв.
   Дуже здорова ця дiвчина-воїн. I просто справжня богиня. У нiй така енергетика.
   I войовниця проревела:
   - Слава Батькiвщинi, i нам!
   Вiкторiя взяла i прошипiла, ведучи вогонь навскiдку:
   - Хай буде наша Батькiвщина на самому пiку успiху!
   I боса нiжка жбурляє гранату. Яка летить та всiх знищує.
   Веронiка теж стрiляє, i дуже вдало вбиваючи генерала серед знатних самураїв.
   I летить кинута босою нiжкою граната. Падають японцi.
   Дiвчина кричить:
   - У величi Росiї сумнiваються лише покiйники!
   I покаже перлиннi зубки!
   Юлiана охоче пiдтверджує:
   - Ми всiх сильнiшi! Були вчора, є й сьогоднi!
   Руда Ганна iз захопленням додає:
   - I будемо завтра!
   Кинута босою нiжкою граната розриває супостатiв.
   Ангелiна цiлу скриньку зi снарядами запустила босими ногами i видала:
   - Майбутнє за нами!
   Наташка використала останнi спокiйнi днi для знищення фашистiв. Строчила, тримаючи собi перо босими пальцями нiг.
   Попереду йшли хлопчик та дiвчинка: Олег та Маргарита.
   Дiти винищували японцiв i просувалися до iмператорського палацу. Мiкадо урочисто оголосив, що не залишить столицю i залишиться там назавжди.
   Олег дав чергу по самураях i жбурнув босою ногою гранату, пропищавши собi:
   - Русь нiколи не здасться!
   Маргарита теж запустила босою ноженькою лимонкою i просипiла, скелячи зубки.
   - Переможемо чи помремо!
   I батальйон дiвчат проривається до палацу мiкадо. Всi дiвчата у форменому одязi залишилися тiльки в трусиках. I такi майже оголенi борються як героїнi.
   Вiкторiя жбурляє босою нiжкою гранату i пищить:
   - Миколо ти мiкадо!
   Веронiка теж запустила голою кiнцiвкою презент смертi i перевiряла, скелячи зубки:
   - Наш цар крутiший за всiх!
   I перлами як блисне! I таке слiпуче дiвчисько.
   Юлiана теж щебече iз захопленням, i запускає босою ногою гранату:
   - Я психологiєю переможниця!
   I показала мову.
   Крушить собi самураїв.
   Стрiляє i Ганна, ця руда дияволиця. I так влучно це робить. Викошує японцiв.
   I реве на всю горлянку:
   - Славитись моя країна свята!
   I скеляє свої зубки!
   Ангелiна теж жiнка-богатир як вiзьме i цiлу скриньку з вибухiвкою запустить.
   I японцi на всi боки полетiли.
   Дiвчата йдуть у наступ, змiнюючи супротивникiв. Досягаючи вiдчутних успiхiв. Вони вiдчувається грiзна грацiя, i невтомний натиск, i вiдсутнiсть слабкостей. А голi груди найкраща гарантiя непереможностi та непотоплюваностi.
   Вiкторiя, зрiзуючи японцiв, щебече:
   - Руки з дуба, голова зi свинцю!
   I босою нiжкою кидає гранату. Розкидає самураїв.
   Валентина також веде вогонь.
   Зминає японцiв. I розносить їх на уламки.
   Все ближче та ближче до палацу. I боса нiжка кидає гранату.
   Здаються зляканi японцi. Розколюються на частини.
   Дiвчина-термiнатор вимовляє:
   - Перун нехай буде з нами!
   Юлiана чудова дiвчина-термiнатор стрiляє собi i трощить мiлiтаристiв. Вишкiрила зубки.
   Дiвчина просипiла:
   - Ми витязi найбiльшої Росiї!
   Дiвчина кинула босою ногою гранату. Розкидала ворога.
   Юлiана взяла i знову заспiвала:
   - Навчав Суворов вперед дивитися! А коли встали, стояти на смерть!
   I вишкiрилася в усмiшцi.
   Вогняна Ганна теж заспiвала i гаркнула:
   - За новi рубежi!
   I додала з оскалом:
   - А ми завжди попереду!
   Ангелiна дiвчина-богатир теж довбала по ворогу. Розкидала iмператорську гвардiю i пискнула:
   - За досягнення епохи!
   I знову кинутi босi нiжками гранати летять.
   Дiвчата пресують ворога. Пам'ятають героїчну оборону Порт-Артура, яка не забудеться у вiках.
   Ех, ну як така армiя могла в реальнiй iсторiї програти та ще й японцям?
   Ось це ганьба.
   Вiкторiя кидає босою нiжкою гранату i свистить:
   - За Росiйський рубiж!
   Веронiка теж запустила щось смертельне босою ногою i вiдчайдушно пискнула, вискалив зубки:
   - За новi успiхи!
   I дала чергу по японцях.
   А тут Юлiана теж як вiзьме i б'є. А тут ще босою нiжкою взяла та й пустила гранату.
   I пiсля цього проспiвала:
   - Ми не пiддамося ворожому диктату!
   I вишкiрила собi мордочку!
   Красива молода дiвчина з фiгурою спортсменки. I дуже вiдважна.
   I Ганна як довбає по японцях. Крушить їх, i босою нiжкою гранату дуже спритно кидає.
   I розкидає ворогiв, наче пляшки вiдлетiли вiд кулi.
   Дiвчина реве:
   - Шоколад, це по-нашому!
   Анна справдi дуже любить шоколаднi цукерки.
   Войовницi тут найвищого врожаю та бойової комплекцiї.
   Бої на схiдному фронтi йдуть у млявому виглядi, i не надто активно. Нiмцi не поспiшають. Гiтлер розтягує насолоду.
   Нiмцi наступали вздовж Дону. Одночасно намагалися таки взяти Воронеж.
   Четвiрка дiвчат вiдважно боролася, i виявляла героїзм.
   Вони стрiляли влучно.
   Ось Наташка кинула босою ногою гранату, розкидаючи фашистiв. I прогарчала:
   - Слава героям Росiї!
   Красива, дуже фiгуриста четвiрка дiвчат. Вони зняли бюстгальтери i оголили груди. А соски такi полуничнi, апетитнi.
   Веде дуже влучний вогонь та Зоя. Викошує фашистiв, i попискує iз захопленням:
   - Я чемпiонка свiту!
   I теж як босою нiжкою жбурне гранату. Фашисти розлiтаються в рiзнi боки, наче хвилi вiд падiння метеориту.
   Так Зоя любить убивати!
   А тут ще вогонь веде Августина. Теж стрiляє дуже влучно. Винищує фрицiв.
   I знову вiд її босої ноги летить граната. Розбиває на трiски фашистiв.
   Свiтлана теж цвяхить фрицями. I ще спiває:
   - Я дзвiнка дiвчина! Сумнiву в ганчiрку всiх!
   I її босi пальцi нiг кидають руйнування.
   Дiвчата звичайно навiть дуже! Чудовi, квiтучi, зухвалi.
   I нiмцi пригальмовують поступ. Хоча артилерiя активно працює. Що взагалi супер! Просто самий пiлотаж гросмейстера.
   Наташа веде вогонь... I перед очима проноситься сцена тортур.
   Нiмцi впiймали дiвчину-комсомолку. Роздiли її догола. I засунули в казан з водою. Розпалили пiд ним багаття. Стали варити живцем. Дiвчина заволала вiд нестерпного болю. Фашисти дозволили їй вискочити з казана.
   Потiм остудили воду, i знову її жбурнули i почали нагрiвати. Так варили дiвчисько кiлька разiв.
   Ось нелюди... Потiм повiсели дiвчину на дибу i припiкали розпеченим прутом. Замордували красунi до смертi.
   Ну як таким не мститись.
   Наташа жбурляє босою ногою гранату, розкидає фрицiв, i посмiхається собi з усмiшкою.
   Така чудова краса.
   Дiвчина вимовляє:
   -Це буде круто!
   Зоя теж дала чергу. Викосила фашистiв. Зрiзала гiтлерiвцiв та їхнiх найманцiв.
   Потiм знову метнула босою ногою гранату i прочирикала:
   - Чудова четвiрка та воротар!
   Далi бiй продовжувався, з натиском та образами.
   Руда Августина запустила босою ногою гранату. Розкидала фашистiв, замочила масу народу гранатою. I всiх цих фрiцiв.
   Пiсля чого проревела:
   - Я втiлення Батькiвщини!
   I дiвчина уявила себе зґвалтованою. Як це приємно та круто! I вона молотить собi фашистiв. Дiвча просто супермен. Найкрутiша з усiх i постiйно заряджена на перемогу.
   Свiтлана теж чарiвна дiвка. Дала влучну чергу i викосила фашистiв. А потiм як метне босими пальцями нiг гранату. Як розколошматит фрицiв.
   I таке блондинка влаштує. Усiх покосить з одного пострiлу. I прочiркає скеля зубки:
   - Буде вiчне свiтло i свiтанок!
   Дiвчата тут такий пасаж. Чудовi войовницi - найвищого пiлотажу.
   Наташа свиснула. Кинула босою ногою гранату i прошипiла:
   - Я велике дiвчисько!
   Хоч ця нескромна заява, але частково вiрна. Такi тут войовницi симпатичнi.
   I дуже красивi. З блискучими очима, i зубками перлами.
   I б'ються славно, кидаючи босими нiжками разючi предмети.
   Але перемогти фашистiв надзвичайно складно. Це як кулаком бити у стiну.
   Зоя взяла i пустила чергу за гiтлерiвцями. I викосила їх, немов був копитом велетенський кiнь, вибиваючи траву.
   Пiсля чого дiвчина кинула босою ногою гранату i проворкувала:
   - Я така мрiя мiльйонiв!
   I показала мову. Ось це дiвка - реальний термiнатор. Усiх запiарить i роздере. I пиляє без жодного сумнiву з великою швидкiстю.
   Зоя взяла i заспiвала:
   Солдат завжди здоровий,
   Солдат на все готовий!
   Августина теж кинула босою ногою гранату. Розкидала фашистiв i видала з апломбом:
   - I пил, як з килимiв, ми вибиваємо з дорiг!
   Свiтлана, стрiляючи, доповнила:
   -I не змiнити ноги! Сяють нашi обличчя! Виблискують чоботи!
   Вiйницi як ми бачимо при повному парадi. I взуття дiвчатам не потрiбне. Вони здатнi всiх стерти в пилюку або в порошок, такого ось сiрого кольору.
   Наталя, ведучи вогонь по фашистам, замислилася. Справдi, чому неможливо досягти успiху без обману? Ось Сталiн, наприклад, взяв та обманом захопив владу. Обiцяв Зiнов'єву та Камiньєву золотi гори, а сам їх розстрiляв.
   Чи логiчно подiбне? Точнiше якраз логiчно - не обдуриш не проживеш!
   Наташа кинула босою нiжкою гранату i проворкувала:
   - Я зiрка великого розмiру!
   Зоя теж вистрiлила. Потрапила i прочiрiкала:
   - I я теж супер!
   I летить кинута босими пальцями нiг граната. I як фашистам дiстається. По найбiльшi гланди.
   I Августина стрiляє. I потрапляє дуже здорово. I розгромила фрiцiв, наче ударом кувалди.
   I боса нiжка теж кидає гранату дуже хвацько.
   Августина пискнула:
   - Не буди лихо, поки тихо!
   I знову дала влучну чергу.
   Свiтлана знову лупнула. Зрiзала фашистiв. I промимрив:
   - Я дiвка взагалi супер!
   I блисне очима i пискне голоском!
   Та це такi дiвки, що з ними палець у рот класти не слiд - вкусять!
   Наташка стрiляючи, промовила:
   - Почали говорити, все про довголiття.
   Зоя, жбурнувши босою нiжкою гранату, додала:
   - Кров поки смоктати вирiшили погодити...
   Августина кинула гранату, i прочирикала:
   - Смачне на третє!
   Свiтлана босими пальцями нiг запустила подарунок смертi i провизжала:
   - Ех та я крута!
   У жовтнi 1947 року нiмцi майже зайняли Воронеж i зупинилися. Настало тимчасове затишшя.
  . ЕПIЛОГ
  Алiса Селезньова iз цiєї героїчної мiсiї повернулася. Мали бути новi, цiкавi подiї. Зокрема, до Бiлорусiї поверталася Свiтлана Тихановська. Її визнали тимчасовим виконувачем обов'язкiв президента.
  
  Алiса Селезньова заявила, що Бiлорусiєю мають керувати бiлоруси, а її цiль вiдновити СРСР. I це головний критерiй. А як буде вiйна? Алiса повiдомила, що народ усiх країн сам вiдновить СРСР. Але комунiстам потрiбний новий лiдер. I насамперед у Росiї, де КПРФ вже практично згнила. А Зюганов став її фактичним могильником. Щодо Путiна, то вiн явно не хоче вiдновлювати СРСР. А треба!
  Алiса Селезньова заспiвала;
  Ми зможемо Русь велику з колiн пiдняти,
  Росiя стане наддержавою знову...
  I над планетою росiйський прапор сяятиме,
  Подаруємо свiтовi - щастя, мир, кохання!
  Дiвчина з майбутнього заявила Путiну короткому телефонному розмовi, що пора Бiлорусiї та Росiї об'єднатися i вiдродити СРСР. I це найголовнiше. Без СРСР не буде у свiтi стабiльностi та порядку.
  Путiн вiдповiв ухильно. Алiса нагадала про зраду з боку Путiна вiрмен, i що вiн взагалi є наступником Єльцина i продовжує його згубний курс в економiцi. I що Китай швидше нагадує свiт iз роману Єфремова: "Година бика", а зовсiм не соцiалiзм iз людським обличчям. I що в СРСР потрiбнi були змiни, але багато що робили неправильно.
  I не лише Горбачов у цьому винен. Тим бiльше, радикальне омолодження керiвництва в СРСР можна тiльки вiтати!
  Лукашенко втiк у Китаї. Розумiючи, що у Росiї його становище ненадiйне.
  А повернулась Свiтлана Тиханiвська. День стояв сонячний, вiдносно теплий. I Свiтлана була у простiй, селянськiй сукнi. Босими нiжками молода жiнка спустилася трапом лiтака. Вона виглядала дуже зворушливо. Нагадуючи Ребекку, яку теж у бiлiй сукнi та босонiж вели на багаття.
  Свiтлана, втiм, йшла гордо. Вона швидше нагадувала не скромну єврейську дiвчину, що вели на багаття, а принцесу, яка йшла на ешафот i зберiгає гiднiсть.
  Десяти тисяч людей ставали навколiшки i цiлували слiди босих нiжок Свiтлани Тихановської.
  Це був справжнiй трiумф, i повернення реального лiдера нацiї. I наскiльки це все було чудово.
  Люди аплодували та скандували:
  - Слава Свiтланi!
  Зазвучала пiсня, написана Великим Письменником i Поетом усiх часiв i народiв Олегом Рибаченком, про найбiльшого лiдера країни;
   Була така чудова країна,
   Звалася вона iмперiя порад...
   Зруйнував її пiдлий Сатана,
   Давно настав час закликати його вiдповiдь!
  
   У нiй правил Ленiн - просто iдеал,
   Який зробив Батькiвщину великою...
   I Сталiну правлiння передав...
   Той розтрощив пориви орди дикої!
  
   Хай буде наша Батькiвщина в кольорi,
   Берiзки, тополi, дуби, горобини...
   Я армiю фашизму рознесу -
   Адже росiяни у боях непереможнi!
  
   Росiя буде сонцем над Землею,
   Її променi та зiрки та комети...
   Ти станеш найкращою країною,
   У нiй героїзму подвиги оспiванi!
  
   СРСР, коли пишно цвiла,
   I вiв країну за руку до комунiзму.
   Але лисий розвалив його осел,
   Вiддавши на вiдкуп пiдла фашизму!
  
   Але вiрю нашу Русь не здолати,
   Вона як сонце над Землею сяє...
   Могучий росiйський, Бiлий Бог ведмiдь,
   I буде мiсце у благородному раї!
  
   Любiть ви Росiю серцем усiм,
   Вона є наша Батькiвщина велика...
   Хоч роззявляє пащу на землю Сем,
   I атакує монстр тисячолiкий!
   Свiтлана наша свiтла зiрка,
   Що обiцяє щастя та свободу...
   Виконатись велика мрiя -
   Побудуємо комунiзм, повiр народу!
  
   Нiхто не зможе зруйнувати країну,
   Яку звуть, повiр Росiя...
   Ти прибери вiд влади Сатану -
   Христос прийде велика месiя!
  
   I з нами буде Лада назавжди,
   I комунiзм практичний збудуємо...
   Пройдуть столiття та хвилин року,
   Ми будемо iз справедливим самим строєм!
  
   Велика наша Батькiвщина мрiя,
   Свiт зробити найбурхливiшим i найкрасивiшим...
   У нас є гори, рiчки та лiси -
   Все буде дуже чистим, справедливим!
  
   Столиця наша Батькiвщина Москва,
   Але Київ, Мiнськ столицi теж будуть...
   Розгромлено монгольську орду,
   Нам перемогти допомiг Всевишнiй Боже!
  
   Нi, ви повiрте росiян не зламати,
   Єдинi стануть брати всi слов'яни...
   Мисливець перетвориться скоро на дичину,
   А ми бiйцi завжди повiрте в ударi!
  Потiм босонога красуня Свiтлана Тихановська пiшла до президентського палацу.
   Пiсля чого реально полегшало всiм. А скiльки закордонних журналiстiв. Повертаються вони буквально як мухи.
  I постiйно знiмають. А Алiса Селезньова тут. I обiцяє вiдновити СРСР у найближчi роки.
  I це не пустi слова. Свiтлана Тихановська запропонувала першим кроком провести референдум щодо приєднання Бiлорусiї до Росiї. Це викликало велике схвалення парламентарiїв. Палата Представникiв та Рада Республiки одноголосно схвалили проведення референдуму щодо приєднання до Росiї. I це очевидно багатьом сподобалося.
  Алiса Селезньова заявила:
  - Тiльки повернення до комунiстичної форми правлiння нас може врятувати!
  В Українi iдею вiдродження СРСР сприйняли дуже позитивно. Там теж народ втомився вiд хаосу, бардаку, злиднiв, безробiття та коронавiрусу! I це очевидно робила iдею вiдродження радянської iмперiї ще бiльш популярною.
  Азербайджан втративши десятки тисяч убитими пiд час вiйни з Вiрменiєю, теж розчарувався у сiмействi Алiєвих. Люди реально дуже хотiли змiн та змiн на краще.
  Та й Середня Азiя мрiяла про колишнi, комунiстичнi часи. Iдея Алiси: СРСР вiдродити в оновленому, демократичному виглядi, виявилася дуже популярною.
  I не лише серед народу, а й навiть елiти. I люди вимагали вiдродження Червоної iмперiї. Народ розумiв, що краще за радянську економiку, коли цiни не мiнялися двадцять рокiв нiчого бути не може.
  Алiса Селезньова запропонувала провести вибори президента СРСР.
  I народ Росiї та України та Бiлорусiї це рiшуче пiдтримав.
  Алiса Селезньова рiшуче висунула у президенти Свiтлану Тихановську.
   Вибори президента СРСР - союзу вiльних слов'янських республiк наближалися наче ураган. Путiну виповнилося сiмдесят три роки, i вiн сприймався як минуле, а зовнi юна Тихановська символiзувала майбутнє.
   А коли вона босими, витонченими нiжками ходила листопадовим снiгом, то люди захоплювалися нею непiдробно. Вона була символом чистоти, миру та процвiтання.
   I все новi й новi шанувальники приєднувалися до Тиханiвської. Путiн же захворiв i злiг. I майже не з'являвся на публiцi. Тож Тихановську весь час тепер показували, i все про неї говорили. А вона немов яскраво сонце надiї вставало над країною. Багато кандидатiв навiть стали знiмати на її користь свої кандидатури. I було ясно, що настає, причому неминуче - нова епоха! Народ Росiї прокидався. Олег Рибаченко теж брав участь у агiтацiї та брав рекорди. Генiальний хлопчик був просто супер. I такий славний пацан. Особливо коли збивав, кидаючи босими, дитячими нiжками ворон.
   Ось вибори президента все ближче та ближче. Настає 25 листопада 2025 року.
   I почалося голосування з Далекого Сходу та, рухаючись на Захiд. Пiшло хвилею вибуховою, що загрожувала всiх накрити.
   Свiтлана Тихановська як завжди вийшла голосувати у простiй, бiлiй сукнi i цiлий квартал пройшла босонiж по снiгу. Зовсiм без охорони, лише у супроводi одного босоного у шортах хлопчика Олега Рибаченка. Люди, побачивши її, ставали на колiна i цiлували слiди босих нiжок красунi, i хлопчика, що йшов за нею. Ось Олег Рибаченко помiтив снайпера, який бере на прицiл Свiтлану Тихановську. I хлопчисько взяли, i кинув босими пальчиками своїх босих нiжок шматочок льоду. Прозоре вiстря пробило око супротивниковi, i снайпер схибив. Куля пiшла повз.
   Свiтлана посмiхнулася i вiдповiла:
   - Нас не зупинить i куля!
   I знову рушила далi. I за нею йшов босоногий хлопчик-термiнатор, який перебив масу коронавiрусiв та iнших ворогiв Росiї. Свiтлана йшла, i люди цiлували її босi, витонченi, жiночi сльози на снiгу, i це було дуже символiчно.
   I ось вона зiйшла на дiлянку i чиркнула на найдовшому бюлетенi, i опустила в скриньку.
   Пiсля цього сказала:
   - За майбутнє та Велику Русь!
   Де голосував Путiн, не показали. Схоже, президент Росiї вiд титанiчних навантажень захворiв i остаточно злiг. Ситуацiя склалась напружена.
   Голосували й iншi кандидати у президенти. Їх ще лишалося багато. Анатолiй Кашпiровський голосуючи, заявив:
   - Я можу таке, що вам i не снилося!
   Алла Пугачова голосуючи, видала:
   - Я жiнка, яка спiває!
   Вiталiй Кличко в останнiй момент знявся на користь Свiтлани Тихановської, i заявив, що, можливо, спробує побити на рингу рекорд Хопiнса. I також проголосував. Ломаченко теж знявся, а ось Усiк залишився i заявив, що пiде до кiнця. До речi, i Кличко, i Усiк, i Ломаченко отримали вiд Путiна золотi ордена Iллi Муромця i дуже цим пишалися.
   Нагородили також Повєткiна, який свiй черговий бiй на професiйному рингу зумiв-таки виграти. Олександр Повєткiн повiдомив, що вiн залишається, щоб побити рекорд Формана, а якщо треба, то й Хопiнса. Сергiй Ковальов теж вiдмовився знятися, i навiть заявив, що вiн може вiдновити кар'єру заради бою з Бiволом, якому покаже, де раки зимують. I що вiн зовсiм не слабкий. Денис Лебедєв знявся на користь Путiна, за що отримав золотий орден Iллi Муромця i зiрку героя Росiї. Повєткiн та Ковальов пройшли до кiнця дистанцiю та проголосували самi за себе. Ксенiя Собчак теж пройшлася до виборчої дiльницi, босонiж наслiдуючи Тихановську, але в неї це круто i природно не вийшло.
   Голосували та iншi.
   Максим Сурайкiн повiдомив, що тiльки комунiзм врятує Росiю, що треба голосувати за нього. А Свiтлана Тиханоська збудує капiталiзм. I що взагалi все у Росiї погано й винен у цьому Путiн.
   Багато було й iнших кандидатiв... Все йшло чинним чином. Олег Рибаченко також проголосував. Адже вiн тiльки виглядає дитиною, а за паспортом дорослий.
   I ось усi проголосували, лишилося тiльки чекати, коли результати виборiв оголосять.
   I ось минуло вiсiм годин, i розкрилися урни. Пiшли першi результати Далекого Сходу. I тут сенсацiї не було, Свiтлана Тихановська впевнено лiдирувала. Єдине, що виявилося несподiваними: друге мiсце не у Путiна, а Максима Сурайкiна. А так поки що Свiтлана перемагала у першому ж турi. I це було цiкаво. Серед iнших кандидатiв слiд зазначити Демушкiна. Цей кандидат випередив Жириновського i став головним нацiоналiстом у Росiї та Київськiй Русi. Поки що iнших сенсацiй не було. Результати швидко надходили з усiх регiонiв.
   Свiтлана Тихановська впевнено лiдирувала, мала понад п'ятдесят вiдсоткiв голосiв. Щоправда, ближче до центру Росiї Володимир Путiн випередив Сурайкiна, але безнадiйно програвав.
   Олег Рибаченко зазначив:
   - В один тур перемогти краще! Найменше витрат!
   Наталя логiчно помiтила:
   - Iнодi економiя дуже марнотратна!
   А вибори тривали. Коли почали надходити результати з України та Бiлорусiї, лiдерство Свiтлани Тихановської почало тiльки зростати. I вона вже набирала понад шiстдесят вiдсоткiв голосiв. I дiяло дiвчисько вкрай впевнено.
   Зоя з посмiшкою вiдзначила:
   - За такої конкуренцiї у першому турi перемогти - круто!
   Лiдерство Свiтлани продовжувало наростати. Якщо врахувати, що кандидатiв у президенти залишалося ще 79 осiб, то це великий результат Свiтлани Тихановської. I її показник перевищив сiмдесят вiдсоткiв.
   Олег Рибаченко зауважив:
   - Оце перемога! I головне чесно у конкурентнiй боротьбi! Ну чому, Путiн нiколи не проводив вибори повнiстю чесно? А Лукашенко тим паче! А ось тепер справдi вибори найчеснiшi та прозорiшi у свiтi! I конкуренцiя на них найбiльш рекордна i це приголомшливо i круто!
   Наташа вiдзначила з посмiшкою:
   - Але найголовнiше попереду, пiсля перемоги! Чи то ще буде? Чи то ще буде! Толi ще буде - ой, ой, ой!
   Дiйсно розслаблятися поки що рано i, СРСР поки що не вiдновлено.
   Ось пiдрахувала електронiка остаточну цифру: 74,5 вiдсоткiв за Свiтлану Тихановську у першому ж турi. Оце гучна перемога!
   Свiтлана Тихановська стала новим президентом Росiї та Київської Русi та СРСР. Тепер залишилося лише скласти присягу.
   А Свiтлана Тихановська зi своєї iнавгурацiї влаштувала чергове шоу. Як звичайно барвисте з феєрверками, та пiдскоками. У день iнавгурацiї Вiталiй Кличко на стадiонi в Києвi провiв бiй iз Майклом Тайсоном. Iменитий американський боксер погодився на поєдинок через великi проблеми з грошима. Кличко домiнував усi дванадцять раундiв, але до нокауту Тайсона дипломатично не вiдправив.
   Формально розiгрувалась одна з другорядних версiй чемпiона свiту.
   Пiсля чого Вiталiю Кличку вручили дiамантовий пояс.
   Свiтлана Тихановська отримала вiтання вiд усiх країн свiту - включаючи i Китай. Причому у Пiднебеснiй iмперiї народнi заворушення посилилися. Не хлiбом єдиним жива людина. Людям хотiлося демократiї та свободи. Деспотiя комунiстичної партiї Китаю набридла, усiм хотiлося волi.
   Зеленський став саме таким ось символом. Символом демократичної сили пiсля падiння диктатури спецслужб при Путiнi.
   Свiтлана Тихановська багато говорила про змiни, економiку та новi звершення. У Росiї та СРСР вже проходив конкурс на посаду прем'єр-мiнiстра. Кiлька тисяч було претендентiв. Дуже напружений проходив вiдбiр. I це виглядало чудово.
   Поки що все йшло досить гладко. Свiтлана Тихановська навiть зробила сальто у своїй iнавгурацiї. Зiрвала оплески. Згодом продемонструвала свої знання iноземних мов. Дiяла дуже активно i жваво.
   Нарештi, Свiтлана Тихановська взяла i промовила ще кiлька промов.
   Далi пiсля iнавгурацiї були кадровi рiшення. Безлiч перестановок та нових осiб в урядi.
   Йшов реальний вiдбiр "залiзних наркомiв". У Росiї її вiдбувалася кадрова революцiя.
   Свiтлана Тихановська у першi днi видала багато указiв. Дозволила продаж алкоголю в нiчний час та роз'їзних точках. Запровадила новi податки на багатих. Зняла недоторканнiсть iз депутатiв та суддiв. Збiльшила випускати продукцiю. Ввела мита на торгiвлю з Китаєм.
   У Казахстанi пройшов референдум про об'єднання з Росiєю та СРСР. I це теж пiшло на заслугу Свiтлана Тихановської. Бiльшiсть казахстанцiв пiдтримали об'єднання з Росiєю та СРСР.
   Свiтлана Тихановська нарiкала, що Володимир Путiн перед виборами надто задер латки, але пообiцяв, що iнфляцiя заспокоїться. I що нiчого страшного не станеться.
   Справдi, скоро зростання цiн призупинилося. А економiка Росiї та СРСР та Київської Русi пiшла в зрiст. I на Кавказi виступи бойовикiв якось затихли. Стало куди спокiйнiше.
   Свiтлана Тихановська нарештi запропонувала i кандидатуру на посаду прем'єра Росiї. Нею стала тридцятидворiчна доктор наук Ангелiна Большакова. Вона впевнено перемогла на конкурсi. I стала прем'єром, наймолодшою в iсторiї Росiї. Володимир Путiн вiдiйшов вiд хвороби i вiдлетiв у вiдпустку на Канари, i отримував пенсiю колишнього президента просто розважаючись. Поки що у нього не було проблем. А ось Шойгу заарештували, звинувативши у спробi державного перевороту. А що вiн хотiв?
   В Америцi перемогла сорока однорiчна жiнка-демократ. Таким чином, змiнилася влада. I прийшла до влади i жiнка та наймолодший кандидат за всю iсторiю США. Закiнчилася епоха Байдена та Трампа. Але дружба з Росiєю лише почала розквiтати. Природно проти диктаторського Китаю тепер дружили США i нова Росiйська iмперiя.
   Свiтлана Тихановська навiть провела референдум, i запровадила iншу назву: замiсть, Росiя - Київська Русь - СРСР. Що теж говорила багато про що. Бiлорусь та Україна та Казахстан увiйшли до федерацiї. I почалося вiдродження iмперiї... На демократичних засадах.
   Нова жiнка - президент США, успадкувала вiд Трампа неприязнь до Китаю, i створення коалiцiї присвятила себе. Київська Русь - СРСР економiчно розвивалася за Тихановської успiшно. Росiя дещо стримувала Китай. Потiм вступила до НАТО. Незабаром у Казахстанi остаточно прийшов до влади проросiйський уряд та утворилася союзна держава. Середню Азiю росiяни вiджимали вiд Китаю. Протиборство все наростало.
   Свiтлана Тиханоська провiв антисталiнську та антипутiнiвську кампанiю. Позбавила Сталiна та Путiна всiх нагород, що дав їм iз популiзму.
   Але нiчого все обiйшлося мирно. Хоча комунiсти й протестували. Ходили на мiтинги.
   А там i Ленiна нарештi винесли з Мавзолею. Така собi радiсть, для багатьох. А Православна церква зарахувала до лику святих Олександра Другого та Iвана Грозного - росiйських царiв. Зросла кiлькiсть пам'ятникiв Миколi Другому.
   Став якось модним царизм i захiдництво. З Європою зблизилися, багато посад стали отримувати iноземцi. Росiя стала частиною захiдного свiту, а пiсля вiдходу Трамп процес глобалiзацiї посилився. А Китай потрапив в iзоляцiю i зiткнувся з внутрiшньою смутою.
   Водночас Свiтлана Тихановська у слов'янськiй iмперiї збiльшила народжуванiсть. Вiдбувся нарештi давно обiцяний полiт на Мiсяць. I все виходило якось чудово.
   Мiж Росiєю та США встановилися союзницькi вiдносини, точнiше мiж Київською Руссю-СРСР та Америкою.
   I конфронтацiя пiшла у минуле. Свiт став дедалi бiльше ставати глобальним i безпечним. Хоча були вiйни. Київська Русь - СРСР разом iз США провели операцiю в Лiвiї, де покiнчили з iсламiстами. Далi розiбралися i з Близьким сходом, створивши там разом iз Америкою бази. Київська Русь-СРСР та США разом стали нахиляти свiт i витiсняти Китай з Африки. А тут без вiйн не обiйтись. I сухопутних операцiй теж.
   I авiаудари Київська Русь-СРСР та США завдавали спiльно.
   Поступово китайцiв витiснили з усiх куточкiв свiту. I пiднебесна iмперiя впала у глибоку економiчну та полiтичну кризу.
   А Київська Русь-СРСР дедалi бiльше процвiтала.
   Таких темпiв економiчного зростання Росiя ще нiколи не знала. А що Китай обвалився - Київська Русь-СРСР пiднялася. I стрiмко зростала.
   У рекорднi термiни було збудовано залiзницю до Чукотки. Що саме собою дуже круто.
   I рився тунель пiд Аляску. Американцi теж почали будувати залiзницю, що зв'язатиметься з Росiєю. Будувалася i залiзниця до Делi... Одночасно рилися канали iз Сибiру, щоб зрошувати Середню Азiю.
   Проти Iрану було проведено США та Київською Руссю-СРСР спiльну операцiю. I був поставлений осудний свiтський режим. Пiсля чого стали рити канал вiд Каспiйського моря до Перської затоки.
   НАТО розширювалося, включаючи арабськi країни. У Саудiвськiй Аравiї виник парламент. Жiнки почали знiмати паранджу. Почалося будiвництво свiтської держави.
   У Росiйських ЗМI всi лаяли Путiна за екстремiзм i поливали брудом, що мало зробив Росiю колонiєю Китаю. Хотiли заарештувати, але вiн слава Богу вчасно помер. Говорили й порiзче слова. А на Медведєва таки порушили кримiнальну справу. I не одне.
   Сталiна винесли iз Кремлiвської стiни. Ленiна набагато ранiше з мавзолею.
   Багато змiнилося i державнiй символiцi. З'явилося кiлька нових видiв прапорiв. У Росiйський прапор додав жовтого кольору i синiй колiр замiнив блакитний.
   Це також було цiкаво. Герб змiнився... Вiдбулася й фiнансова реформа. Обмiняли грошi за спiввiдношенням: до тисячi. З'явився золотий стандарт карбованця Київської Русi. Заодно виникли й новi, старi грошi - грiш - пiвкопiйки, i пiвшка - чверть копiйки.
   Все чинним чином...
   Стали вiдроджуватися i титули... З'явилися князi, барони, графи, маркiзи, i навiть герцоги. Зокрема, герцогом став чоловiк Свiтлани Тихановської. Звання герцога одержав i Олег Рибаченко. Молдавiя також увiйшла до складу Київської Русi. Ось уже пiшла розмова про виборнiсть царя.
   Але Свiтлана Тихановська повiдомила, що президента Київської Русi-СРСР обиратиме лише народ. I не бiльше нiж на два термiни.
   Причому Тихановська скоротила термiн повноважень росiйського президента iз шести рокiв до п'яти. Щоправда, свiй перший термiн Свiтлана Тихановська пробула шiсть рокiв.
   На той час вона завершила приєднання Середню Азiю до складу Росiї. I вiдновила межi СРСР. Залишилася тiльки незайманою Прибалтика.
   Але її поки що не хотiли вiддавати американцi. А так Середню Азiю та Кавказ вiддали.
   На Кавказi спалахнула нова вiйна мiж Вiрменiєю та Азербайджаном. I вона йшла дуже жорстоко. Отже, Росiя-СРСР змогли зайняти цi республiки i провести в них референдуми щодо приєднання.
   Таким чином Свiтлана Тихановська повернула собi Кавказ, розширивши Київську Русь. Велика скажемо прямо вона завойовниця. Причому й демократка... Її iмперiя розширювалася й надалi...
   Ось i Афганiстан вже пiд час другого термiну правлiння вiчної дiвчини-вiдьми Свiтлани Тихановської, частина Iрану стали частинами Росiї.
   У США жiнка-президент пройшла на другий термiн. Вона поки що була успiшною в економiцi, i головне зумiла нокаутувати Китай. Що велика перемога. Та й Київська Русь-СРСР тепер союзник на чолi зi Свiтланою Тихановською.
   Але, звичайно ж, мiць Росiї надто швидко зростає. Вона вже й пiвнiч Iраку до себе приєднала.
   Борзо поводиться. Київська Русь-СРСР за темпами зростання, перша країна свiту! I населенням вона випередила США. I вже в Америцi з тривогою дивляться - чи не надто посилилася Росiя-СРСР?
   Тим бiльше що iмперiя Київської Русi-СРСР, стрiмко розширюється. Ось уже й Прибалтика опинилася пiд її контролем. Так це справдi велика проблема для американцiв. Свiтлана Тихановська зiбрала вже всi колишнi територiї СРСР.
   I продовжує подiбно до росiйського царя експансiю на пiвдень. Ось уже Iран та Iрак повнiстю увiйшли до складу Київської Русi. А на другий термiн Свiтлана Тихановська обралася легко i в першому ж турi набрала понад дев'яносто вiдсоткiв голосiв.
   Хоча кандидатiв у президенти було багато, а вибори вiдбулися демократично.
   Свiтлана Тихановська повiдомила, що вона не збирається брати приклад iз Лукашенком та правити довiчно. Причому обставини зникнення Лукашенка так i були нез'ясованi. Можливо, вiн просто не потрiбен i Росiї та Заходу. I зник... А ось Свiтлана Тихановська тiльки набирає сили. I справдi його правлiння за успiшнiстю затьмарює попередникiв, i Петра Першого.
   Насправдi - вiдновити територiю СРСР, плюс Афганiстан, Iран, Iрак не кожен здатний i не кожна цариця така успiшна.
   Адже Свiтлана Тихановська на цьому не зупиняється. Ось уже i Польща, i Фiнляндiя пiд прицiлом - теж колись входили в царську iмперiю. I справдi проходять у цих країнах референдуми, i вони добровiльно входять до Київської Русi-СРСР.
   Є успiхи на науковому фронтi. Пройшов давно очiкуваний полiт на Марс. Росiйськi космонавти висадилися там. Взяли ґрунт i залишили прапор, що стало великим трiумфом.
   Одночасно Київська Русь-СРСР забрала у Китаю споконвiчний Порт-Артур. I скориставшись тим, що в Китаї почалася громадянська вiйна, взяли пiд участь i Манчжурiю.
   Заодно Київська Русь-СРСР приєднала до себе частину Туреччини. Тi землi, що вiдiйшли Росiї за Версальським договором. Що також було дуже сильним ходом. Свiтлана Тихановська ще бiльше розширила Київську Русь як iмперiю. А по економiцi вона вийшла на перше мiсце - обiгнавши США.
   Ну, а Китай занурений у жах громадянської вiйни, i його вже почали дiлити.
   Київська Русь-СРСР стала наймогутнiшою країною. А популярнiсть Свiтлани Тихановської всерединi країни настiльки виросла, що люди стали на колiнах благати вiчну дiвчину-вiдьму - щоб вона не йшла. Збиралися сотнi тисяч людей.
   Свiтлана Тихановська як виняток провела референдум, який дозволяє їй балотуватися ще на один третiй термiн голови Київської Русi-СРСР.
   У США змiнився лiдер. Ним став уже республiканець. I вже не такий уже й молодий - старший за Свiтлану Тихановську. Отже, вiдносини мiж Київською Руссю-СРСР та США знову стали погiршуватися. Вже дуже Росiя Свiтланi Тихановськiй посилилася. Пригадали, що разом iз українським та бiлоруським правлiнням, це вже четвертий термiн Свiтлани Тихановської.
   Що, мовляв, повноваження українського президента так i не були зменшенi. Єдине, що Свiтлана Тихановська зробила: це внесла поправку до конституцiї, згiдно з якою Держдума має право двома третинами голосiв вiдправити окремого мiнiстра у вiдставку, або простим бiльшiсть двiчi винесла вотум недовiри.
   I то це поправка не така iстотна, оскiльки президент i свiтла вiдьма зберiгала за собою право призначати всiх мiнiстрiв i визначати структуру уряду. Та й Держдумi у прихильникiв Свiтлани Тихановської є конституцiйна бiльшiсть.
   Найбiльш суттєвим стало запровадження прямих виборiв до Ради Федерацiї, i навiть дозвiл ув'язненим голосувати.
   Але загалом на цьому обмеження повноважень президента i скiнчилося. Право знiмати губернаторiв збереглося. А у законодавчiй сферi навiть розширилося.
   У США стали звинувачувати Свiтлану Тихановську в Авторитаризмi i про те, що партiя - "Отчизна мати народу", контролює практично всi посади в державi. ЛДПР та КПРФ, припинили своє iснування. Виникла партiя - "Справедливий свiт" iз лiвих. Замiсть ЛДПР з'явилися Патрiоти Росiї. Але партiя "Отчизна мати народу" тотально домiнувала.
   Певнi реформи торкнулися церкви. Православ'я узаконило право мати чотири дружини, наблизившись до Iсламу. Дещо змiнився пiдхiд до iкон, зближення з протестантизмом. Почали бiльше говорити: що Бог є Один, i що простi смертнi Божого поклонiння не вартi.
   Заодно було скасовано Трiйця, як i бiблiйний символ, i незрозумiлий простим смертним.
   А ввели: що Бог є Один, Бог Батько. А термiна Бог-Син немає у Бiблiї. А тим бiльше немає термiна: Бог - Святий Дух. Тож чому б релiгiю не спростити.
   Тим паче бог, що висить на хрестi - довiри не викликає. Якщо Вiн захистити себе не мiг, то, як Вiн захистить людей. Коротше кажучи, перейшли до монотеїзму. А саму Бiблiю змiшали iз давнiми слов'янськими мiфами. Виникло Євангелiє вiд Велеса.
   Посилився i атеїзм - мовляв, вистачить казками людськими захоплюватись. У нас одна планета, i їй не потрiбно, щоб люди вiрили в диво i особливо в кiнець свiту.
   Нiякого кiнця свiту не буде i не повинно бути. А людству слiд стати космiчною iмперiєю i дiйти до краю галактики. А що галактики? Швидше за всесвiт. А дiйшовши до краю всесвiту, перейти в iншу частину свiтобудови. Адже всесвiтiв безлiч. I так можна перелiтати i одного всесвiту в iнший. I згодом навчитися творити самим! I будуть новi, незмiрнi всесвiти, по всьому практично просторi.
   I планета Земля лише колиска людства. I буде в майбутньому iмперiя на секстильйон у секстильйонiй мiрi всесвiтiв, i не припиняючи далi розширюватися i завойовувати простiр.
   А глава та президент Київської Русi-СРСР Свiтлана Тихановська, немов яскраве сонце надiї над планетою встає!
   I її майбутнє i майбутнє Київської Русi-СРСР - нехай буде свiтлим!
   Славi Великої Росiї та її генiальному президентовi-дiвчинi Свiтлана Тихановськiй!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"