Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Олександр ТретIй I Туреччина

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Тепер царськiй Росiї доводиться воювати з величезною iмперiєю Османа. Втiм, це не бентежить Олександра Третього. Тим бiльше, пiдтримують красивi дiвчата - слуги Росiйських Богiв-демiургiв. Тож можна битися i перемагати.
  ОЛЕКСАНДР ТРЕТIЙ I ТУРЕЧЧИНА
  АННОТАЦIЯ
  Тепер царськiй Росiї доводиться воювати з величезною iмперiєю Османа. Втiм, це не бентежить Олександра Третього. Тим бiльше, пiдтримують красивi дiвчата - слуги Росiйських Богiв-демiургiв.
  Тож можна битися i перемагати.
  Росiя ти чудова країна,
  В якiй великий цар сидить...
  Вона навiки Родом нам дана,
  Щоб свiт став справжнiм свiтла раєм!
  
  Великий Олександр там монарх,
  З роду iмператорiв Вiтчизни.
  I вiрно вiн могутнiй при справах,
  За Русь б'ється, не шкодуючи життя!
  
  Все буде люди знаю добре,
  Романовi надiйнi хлопцi.
  Ти нагострив повiрте долото,
  I буде незабаром славна розплата!
  
  Не вiр тому, що топить Русь царiв,
  Не засмоктати Батькiвщину трясовинi...
  Орду зi сталi в боротьбi ти розбий,
  Щоб було славно ранiше й досi!
  
  Нi в чому ми не поступимося вiру вороговi,
  За Батькiвщину на крилах наступаємо.
  Зiгну я вiйсько немов кочергу,
  Нехай трiумфує Авель, а не Каїн!
  
  Не знаємо ми сумнiву люди в тому,
  Що свiтло сяяти таке яскраве...
  I зарядимо по пеклi кулаком,
  Вiдповiдь нехай буде люди справжня!
  
  Ось Батькiвщина моя сповнена любовi,
  Вона здатна зробити свiт красивiшим.
  Не можна успiх побудувати на кровi,
  Служiть краще витязi Росiї!
  
  Коли був простий селянський плуг,
  Потiм пiшов i трактор, культиватор.
  Хто за застiй той видно дуже дурний,
  А за прогрес йде мудрець-оратор!
  
  Ось стане наша Батькiвщина сильнiшою,
  Чи не програє в лайцi ви повiрте...
  Цар Олександр ти орду розбий,
  Сильнiше за супостатiв дiвки бийте!
  
  Коротше буде пiд п'ятою Марс,
  I полетимо ми крутiше до Венери.
  Адже наша школа просто найвищий клас,
  Ми яскравi, а злi звiрi сiрки!
  ПРОЛОГ
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова виконували чергове завдання Росiйських Богiв-демiургiв. Цього разу вони боролися з Девлетом Гераєм , який у 1571 йшов з величезною армiєю на Москву.
  У реальнiй iсторiї двохсот тисячне вiйсько Девлет Герая змогло спалити Москву i вбити десятки тисяч росiйських людей. Але тепер пара безсмертних дiтей, i з ними ще чотири гарнi дiвчата - дочки богiв, перегородили шлях кримським татарам. I вирiшили дати великий та рiшучий бiй.
  Олег Рибаченко був в одних лише шортиках, iз голим мускулистим торсом. Йому було на вигляд рокiв дванадцять, але м'язи у хлопчика вiдрiзнялися дуже рiзким рельєфом i глибоким промальовуванням. Пацан був дуже гарний, шкiра шоколадна вiд засмаги, вiн наче юний Аполлон, литий бронзою, а волосся свiтле, трохи золотисте.
  Хлопчик босими пальчиками своїх дитячих нiжок жбурнув убивчої сили бумеранг, i заспiвав:
  - Немає прекраснiшої за Батькiвщину-Росiю,
  За неї бiйся i не лякайся.
  Зробимо всесвiт щасливiшим,
  Свiтлання факел свiтло Русь!
  Пiсля чого Олег провiв мечами прийом млина, i впали зрубанi татари.
  Маргарита Коршунова теж була в минулому життi дорослою i навiть лiтньою письменницею. А тепер дiвчинка рокiв дванадцяти, босонога в тунiку. Її волосся Кучеряве i кольори сусального золота. Вона рухається як i Олег швидше за гепард, i рубає орди кримських степовикiв, немов лопатями вертолiтних гвинтiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок жбурляє сталевий, гострий диск, зрубуючи голови нукерам i пропела:
  - Раз два три чотири п'ять,
  Злих усiх вбиватимемо!
  Пiсля чого безсмертнi дiти взяли i як засвистiли. I оглушенi ворони завалилися в непритомнiсть, падаючи вниз, i пробиваючи дзьобами черепа наступаючим вiйськам орди.
  Девлет Гiрай зiбрав величезну рать. У походi практично всi чоловiки Криського ханства та ще багато ногаїв та туркiв. Так що бiй має бути дуже серйозним.
  Наташка дiвчина дуже гарна та мускулиста. Вона в одному лише бiкiнi, та її волосся блакитного кольору.
  Вона рубає ординцiв мечами, i її босi пальчики дiвочих нiжок метають диски, що зрiзають голови.
  А ось гола, засмагла колiна врiзала хану в пiдборiддя. I щелепа полетiла.
  Наташка заспiвала:
  - Будуть новi перемоги,
  Стануть новi полицi!
  Зоя також бореться, наче самий бойовий та агресивний термiнатор. I її босi пальчики дiвочих нiжок метають отруйнi голки. А також мечi рубають без жодних проблем голови.
  Зоя прочiрiкала, скелячи зубки:
  - У нашiй армiї все круто,
  Злобних перемагатимемо...
  У царя слуга Малюта,
  Щоб зраду розкривати!
  Августина також бореться з великим розмахом мечiв. I її зброя просто смертоносна i дуже руйнiвна. А босi пальчики нiжок кидають голки, якi вбивають масу татарських воїнiв.
  Августина проспiвала:
  - Малюта, Малюта, Малюта,
  Великий i славний кат.
  Дiвча на дибу повiсили круто -
  Батiгом отримуй, але не плач!
  I мiдно-червоне волосся у дiвчини майорить за вiтром, наче пролетарський прапор, з яким штурмують Зимовий палац.
  Свiтлана теж мечами бореться i зрубує голови нукерiв. I її босi пальчики нiжок жбурляють вибуховий пакет iз руйнуванням. I маса нукерiв падає роздертих та вбитих.
  Свiтлана проворкувала:
  - За росiйських богiв-демiургiв - слава!
  I знову босими пальчиками нiжок як вiзьме i жбурне цього разу гострi зiрочки.
  Шiстка воякiв взялася за вiйсько Девлет Гiрая дуже мiцно. I зрозумiло босi нiжки дiтей та дiвчат, що капiтально знищують орду.
  I мечi в руках також надзвичайно ефективнi.
  Але Олег Рибаченко розумiє своїм розумом вiчного хлопчика, що цього замало.
  I ось вiн разом з Маргаритою свистить, i знову отримують серцевий напад тисячi ворон. I вони падають приголомшенi та пробивають дзьобами голенi голови татарам.
  А Наталка рубала мечами. Босими пальчиками нiжок жбурнула горошинки з вибухiвкою.
  I розiрвала безлiч нукерiв.
  Потiм скинула лiфчик, i як з яскраво-червоного соска лупне блискавкою. Так пролетить i масу нукерiв спалитиме.
  I тому залишаться тiльки скелети на конях.
  Наташка заспiвала:
  - Я найсильнiша краля,
  Ворогiв до кiнця роздерти!
  Зоя теж бореться iз величезним розмахом. I її мечi рубають, наче це лопатi культиватора. I дуже рiзкi роблять помахи.
  I босi пальчики нiжок кидають леза бумеранга у виглядi свастик або зiрок.
  А потiм її лiфчик злетiв з грудей, оголивши малиновi соски.
  Пiсля чого дiвчина пропищала:
  - Моя колосальна сила,
  Всесвiт я пiдкорила!
  Августина б'ється з великим ентузiазмом. I її кладенцы показують швидкi обороти. I махає дiвка ними, мов лопатi млина пiд час урагану.
  А мiдно-червоне волосся майорить, наче щось вiд Ленiна. А коли гола п'ята пiдкине вибуховий пакет та всiх розриває.
  А дiвчисько ще й лiфчик скине. I її рубiновий сосок як вистрiлив вогненним пульсаром, i в'якне:
  - За бойовi пориви!
  Свiтлана бореться з величезним натиском. Ось вона мечами провела прийом, який взяв i знiс голови дюжинi нумерiв.
  Потiм босими пальчиками нiжок дiвчинка взяла i запустила щось схоже на лiтаючого змiя. I стiльки кочiвникiв разом повбивала i несла.
  А потiм її лiфчик лопнув, i оголилися полуничнi соски. I ось блискавки вiзьмуть i так довбануть.
  I стало дуже боляче.
  Свiтлана проспiвала:
  Саме за Божий дар,
  Отримав ксендз гонорар.
  У Пiдмосков'ї цiлий кокс гектар,
  Але ось вихопив його удар,
  I щоб уникнути грiзних автомобiлiв,
  Вiн диктує про татар мемуар!
  Олег Рибаченко цей заводний хлопчик, рубанув мечами наче це були лопатi гвинтового винищувача i пискнув:
  - Ой, вгамуйся туга,
  Душу менi не рви...
  Ми лише хлопчики,
  Боги попереду!
  I безсмертна дитина як метне босими пальчиками нiжок бомбу.
  Та, як рвоне, i масу кримських татар рознесе.
  Пiсля чого хлопчик як засвистить. У ворон очi взяли i викотилися.
  I ворони знепритомнiвши взяли i повалилися на стриженi наголо голови ординцiв.
  I протаранили дзьобами черепа.
  I це стало вбивчим впливом... Хлопчик заспiвав:
  - Чорний ворон, у виглядi смертi,
  Жертву чекає опiвночi!
  Дiвчинка Маргарита теж довбанула за допомогою голої, круглої, дитячої п'яти пiдкинула руйнiвний пакет з вугiлля.
  I той вiзьме та капiтально рвоне.
  Пiсля чого дiвчинка провела мечами прийом метелик. Теж зрiзала голови i зламала шиї.
  I заспiває:
  -Чорний воїн, у виглядi смертi,
  Бiля могили зустрiне вас!
  Пiсля чого дiвчинка взяла i теж засвистiла. I ворони виявилися оглушеними, i попадали буквально в непритомнiсть. I теж черепи пробивали наскрiзь ординцям.
  Оце взагалi гробовий розгром. I дуже вбивчо.
  Так це дiти - безсмертнi та дуже класнi дiти.
  Але, звичайно ж, це ще тiльки початок у бойовiй лайцi. Ось у бiй вступили ще дiвча.
  У разi грiзний танк ИС-17. У цiєї машини вiсiм кулеметiв, i цiлих три гармати.
  Оленка тут зi своїм екiпажем. Дiвчата лише в одних лише трусиках. Тим паче спекотно в танку. I мускулистi тiла дiвчат, буквально блищать вiд поту.
  Оленка пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, вибиваючи осколково-фугасними снарядами моджахедiв i заспiвала:
  - Слава росiйським Богам!
  Анюта теж вистрiлила за допомогою голої, круглої п'яти, i вразила супротивника забiйний снарядом, i прочирiкала, скелячи зубки:
  - Слава нашiй Батькiвщинi!
  Руда, вогняна Алла теж як вiзьме i босими пальчиками нiжок по нукерах довбає. I зарядить по ворогу забiйне.
  Пiсля чого прочiркає:
  - Слава найвищiй епосi свiту!
  А ось i Марiя влiпила по супротивнику босою, витонченою нiжкою. I теж як посиплють кулемети на ворога цiлi потоки струменiв кулеметiв.
  Ось Марiя взяла i прошипiла:
  - Росiйськi Боги - Боги вiйни!
  Олiмпiада дiяла дуже активно i стрiляла по ординцях. Вибивала їх з великою iнтенсивнiстю та забивала труни.
  I її босi, точенi нiжки, щоправда чималих розмiрiв натискали на кнопки джойстика i винищували вiйська Девлета. Ось це жорстка постановка забiйної та руйнiвної сили.
  Олiмпiада проспiвала:
  - За Русь Київську перемогу!
  Оленка поправила:
  - Не Київська тут Русь, а Московiя!
  I дiвчина взяла i натиснула червоним соском грудей на кнопку джойстика, i знову летить вбивчий, осколково-фугасний снаряд.
  Вiн включається до лав ординцiв, розриваючи татар десятками.
  Оленка заспiвала:
  - Комунiзм та цар - це сила!
  Анюта також бореться дуже оригiнально. I її малиновий сосок також силою викидає тиск на кнопку джойстика. I ось снаряд знову розбиває супротивникiв на смерть.
  I Анюта прочирикала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi!
  А ось i Алла ця дiвчина з рудим волоссям, як довбає по ворогу за допомогою свого рубiнового соска. Рознесе нукерiв i прореве:
  - За найвищий комунiзм!
  I ось б'ється Марiя, з великим ентузiазмом, i теж дуже цiкаво довбала за допомогою полуничного соска. Грiзно застрочили кулемети, i давай ворогiв трощити.
  Марiя прочирiкала:
  - Смерть дракона дощу!
  Ось i Олiмпiада теж показує свiй найвищий клас. А саме соском великим, як перестиглий помiдор, тисне на гашетку.
  I поливають струменi з кулеметних стрiчок, наче линем iз вогняних точок.
  Олiмпiада проспiвала:
  - На славу новiтньої епохи комунiзму!
  Ось це дiвчата на супертанцi!
  Ось це бої тут iз ординцями та чудова команда.
  А ось ще в небi борються гарнi та агресивнi дiвчата.
  Анастасiя Вiдьмакова теж бореться у винищувачi-штурмовику. I б'є по ординцях з повiтря.
  I б'є вбивчими ракетами. Тi летять та вибухають.
  Дiвчина використовує босi, точенi нiжки для стрiлянини, вражає супротивника дуже влучно.
  Хоча кiнних цiлей дуже багато. Зрозумiло, i шкода колосальна. I вiдривають цiлi шматки вiд кiнських орд.
  Анастасiя Вiдьмакова розсмiялася i вiдповiла:
  - За великий, росiйський дух!
  Мiрабела Магнiтна теж вступила у бiй. I давай винищувати супротивникiв.
  Ось ця Мiрабела дiвчина iз золотистим волоссям. I босими пальчиками нiжок шматує супротивника.
  Пiсля чого проворкувала:
  - За могутнiй подарунок!
  I дiвчина знову показала мову.
  Акулiна Орлова взяла i знову довбала по ворогу. I дуже сильно довбала по нукерах реактивними ракетами.
  Дiвчина теж стрiляла за допомогою босих, точених нiжок i наспiвувала:
  - Раз два три чотири п'ять,
  Усiх ординцiв - вбивати!
  Ось цей трiумвiрат починає велетенське знищення противникiв.
  Акулiна Орлова проспiвала:
  - Будуть новi перемоги,
  Стануть новi полицi.
  Ось воскреснуть нашi дiди,
  Нам боятися не з руки!
  Анастасiя Вiдьмакова теж лупне i при цьому використовуючи червонi соски грудей, натискаючи ними на кнопки.
  Дiвчина-вiдьма заспiвала:
  - Я не ангел, але для країни,
  Але для країни я стала святою!
  I блисне своїми смарагдовими очима.
  Потiм довбала Акулiна Орлова. I теж дiвчата застосувала при натисканнi на кнопку полуничнi соски грудей. I пiднялася цiла хмара пилюки, розриваючи цiлих ескадрон нукерiв на частини.
  Акулiна прокричала:
  - За царя Гороху!
  Анастасiя з подивом запитала:
  - А навiщо нам цар Горох?
  Пiсля чого дiвчина пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, наводячи вбивчу ракету. Яка пiдняла масу пилу та сталi та вогню.
  Мiрабела Магнiтна також вирiшила не вiдставати вiд подруг. I застосувала рубiновий сосок свого пишного погруддя.
  I обрушила колосальну силу сили на ординцiв. I стiльки в раз труну, або розiрвати на окремi запчастини.
  А потiм дiвчина голою п'ятою натисне. I пiднiме шквал вогню.
  I стiльки кровi розбризкалося по полю.
  Мiрабела в захватi заспiвала:
  - Я служу ангелу, я служу ангелу,
  I армiю велику вдало вирiшу!
  Анастасiя Вiдьмакова також випустила вбивче, своїми нiжками якi такi голi, засмаглi та спокусливi. Вiд них не вiдiрватись, ну нiяк!
  Анастасiя пискнула:
  - Ангели, ангели, ангели,
  Буде перемога за нами!
  Ось так уже дiвчинка розсмiялася на всi перлиннi зубки. Не встояти проти такої iскрометної кралi.
  Адже вiдьма Анастасiя має мiдно-червоне волосся. I любить чоловiкiв. Дуже любить, i навiть перед кожним вильотом дарує одразу кiлька самцiв одночасно своє тiло. Тому Анастасiя якої давно вже перевалила за сто рокiв, виглядає як дiвчина. I нiхто з нею не справиться.
  Анастасiя воювала в першу свiтову вiйну, i громадянську, i Iспанську i Велику Вiтчизняну. I у багатьох iнших вiйнах.
  Це жiнка, яку не можна не полюбити.
  Анастасiя взяла та заспiвала:
  - У космосi я лiтала як ангел,
  А вийшов як...
  I тут руда перервалася - на думку не спала пiдходяща рима.
  Анастасiя знову голою, круглою, рожевою, дiвочою п'ятою на педаль натисне i таку мiць пошле.
  Акулiна Орлова вiдзначила, довбаючи бойовикiв iз кримського ханства. I скiльки їх уже перебито.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова взяли i знову кинули отруйнi голки босими пальчиками дитячих нiжок, вражаючи нукерами.
  А потiм Маргарита вiзьме та засвистить правою нiздрею, а Олег Рибаченко лiвою. I оглушенi ворони взяли й повалилися неначе шматки лупи на голенi голови.
  I пробиваючи з великою капiтальнiстю, пiсля чого проспiвали, безсмертнi дiти хором:
  - Крихкий колiр пелюсток,
  Якщо вiн зiрваний давно ...
  Хоч свiт навколо i жорстокий -
  Хочеться робити добро!
  
  Думки дитини чеснi -
  Свiтло довести до пуття...
  Хоч нашi дiти чистi,
  У зло їх залучив Сатана!
  I знову рубають мечi, наче вони лопатi гвинтiв. I винищують численних нукерiв наче комарiв пекельна шалена пожежа.
  Наташа ревла, кинувши босими нiжками у стрибку, щось надзвичайно вбивче та руйнiвне. I цiлий полк iз нукерами пiднявся у повiтря зi знищенням.
  Августина вiдзначила, надiславши блискавку зi свого яскравого, рубiнового соска грудей та вереску:
  - Нi нiкого мене сильнiше!
  I показала свою мову. А її мова надзвичайно їдка.
  Танк IС-17 зi своїх кулеметiв та гармат всаджує. I робить це дуже ефективно. Снаряди безлiч уламкiв розкидають, бiльшими масами ординцiв винищуючи.
  I ось гусеницi ще коней, i вершникiв давлять.
  Анастасiя Вiдьмакова довбає з повiтря. Дiвчина-вiдьма вимовляє заклинання, i клацає босими пальчиками нiжок. I ось знову ракети оновлюються i з'являється додаткова i дуже колосальна i майже нескiнченна сила.
  Анастасiя, натиснувши полуничним соском на кнопку, i ракети полетiли з руйнiвною клоакою.
  I пiшла така непередавана руйнацiя i знищення.
  Акулiна Орлова теж сказала заклинання, оновлюючи ракети, i також застосувавши рубиновий сосок грудей.
  I як полетять цi неймовiрнi подарунки загибелi.
  Акулiна вiдзначила зi смiхом:
  - Ракета, ракета, ракета,
  Довбає безбожно!
  Ракета, ракета, ракета,
  Зрозумiти тебе складно!
  Мiрабела Магнiтна теж у бою демонструє оновлення, i потiм ще й рубiновим соском як натисне на кнопки. I стiльки ракет вiзьме та впаде.
  Мiрабела взяла i заспiвала:
  - Буде битва кенгуру,
  Менi спокiй не до вподоби!
  Мiрабела знову блиснула своїми перлинними зубками.
  Ось це дiвчисько - найбiльший сiк та яскравi показники iнтелекту.
  А ось ще й iншi войовницi.
  Альбiна та Альвiна вступили в бiй. Дiвчата очевидно прилетiли на лiтаючiй тарiлцi.
  Такий великий дископодiбний апарат. I ось Альвiна босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки джойстика i випустила потiк лазера.
  I стiльки зрiзала нукерiв.
  Пiсля чого проворкувала:
  - За перемоги над ворогом!
  Альбiна теж довбала по агресору з вiртуозною силою. I знову-таки використовуючи босi пальчики нiжок.
  I прочирiкала:
  - Пiсня про зайцiв!
  Альвiна заперечила з дуже великою iдеєю та своєю силою:
  - Не зайцiв, а вовкiв!
  I цього разу дiвчинка надiслала подарунок анiгiляцiї за допомогою червоних соскiв грудей.
  Войовницi просто чемпiонка зi свого пишного погруддя. А як приємно, коли твої розкiшнi груди цiлують чоловiки? Напевно, це дуже круто!
  Альбiна також давай шматувати ворога з великою часткою агресiї та нестримної сили.
  I її, полуничнi соски натискали на кнопки, i вивергали щось надзвичайно, до кольк у боцi забiйне.
  Альбiна взяла i розсмiявшись видала:
  - Я всiх сильнiший!
  I голою п'ятою натиснула те, що приносить надзвичайну i неповторну i дистрофiчну руйнацiю.
  Дiвчата та язики показують i весело спiвають:
  - Будемо всiх мочити в сортирi,
  А дракону-харакiрi!
  Такi ось войовницi крали бойовi та неповторнi. А й у них груди такi розкiшнi та засмаглi. I дiвчата смачнi. Вони люблять, коли все їхнє тiло обсипають поцiлунками.
  Альвiна заспiвала, посилаючи подарунки нукерам, i вбиваючи їх наче б'є велика мухобiйка.
  I войовниця прошипiла:
  - I цiлуй мене скрiзь,
  Вiсiмнадцять менi скрiзь!
  Альбiна з цим погодилася, скеля зубки прочирiкала:
  - Бiдолашний Луї, Луї! Бiдолашний Луї, Луї...
  Не потрiбнi менi твої поцiлунки!
  I войовниця як вакуумну бомбу з лiтака скине, i ось цiлий полк нукерiв порвався.
  I ноги, i руки знайшли по кутках!
  Анастасiя Орлова пiдбадьорила, i пiдморгнувши напарницям, скеля зубки взяла i пропищала:
  - Руйнування це пристрасть,
  Все одно яка влада!
  I дiвчисько як покаже свою довгу мову.
  I представила ця вiдьма як солодкi речi можна лизати язиком, льодяники, що пахнуть медом.
  I войовниця заспiвала:
  - Диявол, диявол, диявол - спаси,
  Краще дiвчина з маком соси!
  I знову новий розворот i розгромом, i смертю.
  I ось вже дуже гарнi дiвчата атакують нукерiв, наче орлицi полюють на гусей.
  А ось i ще з'явилися дiвчата. Алiса та Анжелiка. Вони лупили по нукерах iз снайперських гвинтiвок.
  Алiса вистрiлила, причому пробивши голови одразу трьом ординським воїнам i перевiряла:
  - За Батькiвщину велику!
  Анжелiка теж пальнула зi своєї гвинтiвки. А потiм кинула босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату i прочирикала:
  - За росiйських богiв-демiургiв!
  Алiса вiдзначила зi смiшком, вiдзначила:
  - Вiйна дуже буває кусачою.
  I знову войовниця жбурнула босими пальчиками нiжок анiгiляцiйної сили подарунок смертi.
  Ось це дiвчата - войовницi просто супер.
  Ось це справдi крута пара.
  Так Девлет Гiрай отримав тут розбирання. Мало того Алiса цього хана поклала точно як стрiли Робiн Гуда пострiлом зi снайперської гвинтiвки.
  Дiвчисько проспiвала, пiдморгнувши своєю рудою напарницею, яка i гарна i, мускулиста вiдзначивши:
  - Оце наша позицiя! Буде коалiцiя!
  Багато поклали дiвчата татарських воїнiв, зриваючи похiд i майбутнє знищення Москви.
  Олег Рибаченко, рубаючи мечами, якi то ставали довшими, то навпаки коротшими, дуже дотепно зауважив:
  - Я посланий до вас зовсiм не дарма,
  Нести в Русь благодать!
  Дiвчинка Маргарита, провела мечами прийом "каракатиця", i босими пальчиками нiжок жбурнула горошинку знищення i пропищала, пiдморгуючи напарнику:
  - Коротше кажучи, коротше кажучи, коротше кажучи -
  Мовчати!
  Безсмертнi дiти пiсля цього взяли i засвистiли у всi ковтки. I так це зреагувало, що ворони взяли та потрапляли у ступор мозку. I помчали оглушенi вниз, таранячи черепа своїми гострими дзьобами.
  I стiльки завалилося разом ворогiв, iз убивчою силою. I протаранило безлiч черепiв.
  Загинуло i двоє синiв Кримського хана i троє онукiв. Так сильно ворони вбивали нукерiв. Проти таких дiтей, що вiдрiзняються сказом, нiкому не встояти.
  Хоча в них сказ патрiотичне. Це дiти-термiнатори.
  Олег Рибаченко зазначив, голою п'ятою пiдкинувши горошинку з часткою анiгiляцiї:
  - Вiйна - це школа життя в якiй на заняттях позiхаючи, отримаєш кiлок тiльки не зошит, а дерев'яний ящик!
  Маргарита Коршунова з цим погодилася, i пальчики босих нiжок дiвчинки метнули круглий, тонкий диск. I дiвчисько прочирикала:
  - Як ми хотiли перемоги!
  I ось уже в бою Тамара та Аврора. Теж дiвчата в десантi росiйських богiв виявилися.
  Дiвча пiдняли вогнемет, i взяли зубами вчепилися в кнопки. I з шести стволiв полилося полум'я шаленого вогню. I воно змусило горiти орду.
  Тамара босими пальчиками нiжок жбурнула сiрникову коробку з отрутою. I той потроїв момент пару сотень нукерiв.
  Тамара заспiвала:
  - Двi тисячi рокiв вiйна,
  Вiйна без розумних причин!
  Аврора теж покинула, але в даному випадку коробочку з сiллю i той рвонув так, що обвалилася половина полку ординцiв.
  Аврора хихикнула i прочирiкала:
  Вiйна дiвчат молодих,
  Лiки проти зморшок!
  I войовницi як вiзьмуть i захочуть немов шаленi й дуже слизькi свинки.
  Хоча немає у красунь дуже рельєфна мускулатура. Проти них нiяк не попреш.
  Анастасiя Вiдьмакова взяла i теж запустила з лiтака вбивчу торпеду з колосальним руйнуванням та поразкою.
  Та, як рвоне, i пiднiме хмару вбивчого пилу.
  Вiдьма росiйських Богiв-демiургiв вiдзначила:
  - Є у нас ракети лiтаки,
  Найсильнiший дiвок у свiтi дусi...
  Вони сонцезарнi пiлоти,
  Будуть ворог розгромлений, на порох i пух!
  Акулiна Орлова пiдтвердила, пiдморгнувши своїй напарницi i випустивши з сапфiрових очей блискавку:
  - Буде розгромлений i в порох i, в пух!
  Мiрабела Магнiтна дотепно вiдзначила, довбаючи супротивника своїми колосальної руйнiвної та смертоносної сили:
  - Хто не сховався, я не винна!
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова як засвистять. I тисячi ворон стали падати немов градинки з неба.
  Останнi нукери були перебитi та продiрявленi. I двохсоттисячне кримське вiйсько перестало iснувати.
  Було здобуто гучну перемогу. I без втрат iз боку царської армiї.
  Наташа заспiвала:
  Зумiємо Русь святу захистити,
  I як би не був ворог жорстокий, пiдступний...
  Противника ми мiцно битимемо,
  I буде росiйський меч у бою прославлений!
  Олег Рибаченко пiдстрибнув, хлопчик-термiнатор перекрутився у повiтрi та видав:
  - Смiялася Русь i плакала, i спiвала,
  На всi вiки на те вона i Русь!
  . РОЗДIЛ Љ1
  Команда дiвчаток i вiчний хлопчик Олег Рибаченко завершила мiсiю i тепер працювала будуючи мiсто на пiвденному узбережжi Аляски. Вони були майже голi, i працювали немов у прискоренiй кiнострiчцi. Мiсто будувалося. Прибували все новi й новi робiтники iз центральних областей Росiї.
  Поки було лiто, працювалося непогано. Але вже настала осiнь, полилися холоднi дощi, повiяв крижаний, полярний вiтер. А багато робiтникiв: жiнки i дiти, все ще босонiж i в лахмiттi.
  Олег Рибаченко, який отримав безсмертя в обмiн на служiння росiйським Богам, та його п'ятьом напарницям холоду та вогкостi, i дощ зовсiм не страшнi. Їх вiчно молодi тiла не хворiють, i не старiють, i майже непробивнi, а рани майже вiдразу ж заростають.
  Що їм холод, дощi чи мокрий снiг? А ось простим людям?
  Правда дiти, шльопавши босими ногами по стужених калюжах, зазвичай навiть не кашляли. Селяни в юнi роки босi, вiд снiгу до снiгу, а часто й снiгу. Як i жiнки. Але деякi слабшi простиралися, а тодi без антибiотикiв i в вогкостi землянок майже вiрна смерть.
  Проте дiвчата-вiдьми зварили зiлля, i дали дiтям, що простолили. I тi одразу ж одужували.
  I продовжували знову шльопати босими нiжками по калюжах, якi зранку вже покривалися кiрками льоду, а дощ переходив у мокрий снiг.
  Олег Рибаченко, залишаючись на вигляд дванадцятирiчний хлопчик, з дуже рельєфною мускулатурою, майже не вiдчував вiд мокрого снiгу та морозiв, дискомфорту.
  Тiльки морально страждаєш. Нудно без комп'ютерiв, iгрових приставок, телебачення, iнтернету i так далi в ХIХ столiттi. 1970 року.
  Прусаки розбили французiв i полонили Наполеона Третього, пiдiйшовши до Парижа. Британiя дала великий кредит Туреччини i так набирає найманцiв та закуповує знаряддя для вiйни з Росiєю. Але поки що прямо вiйськовi дiї не почала.
  Китай начебто прийняв росiйськi умови. Але поки що теж тягне з переговорами, видно розраховуючи на вступ Туреччини у вiйну з Росiєю.
  Британiя також намагається i Австро-Угорщину нацькувати на росiян. Але там побоюються, i поки що лише збирають сили.
  Великобританiя взагалi розгорнула велику дипломатичну активнiсть. Навiть Японiю хочуть на Росiю нацькувати. Але поки що самураї слабкi i до великої вiйни не готовi. I їхня економiка тiльки починає виходити iз середнiх вiкiв.
  Немає поки що в Японiї вiтрильний флот i вона наступати не готова. Китайцi теж здобули дуже жорстокi уроки, i навряд чи захочуть продовження. Хоча начебто й збирають новi сили. Населення у Китаю таке велике, що з ним можна воювати багато рокiв, а вiн усе кидатиме i кидатиме на тебе мiльйони солдатiв.
  На це розраховує Британiя. Що Китай закидає трупами, але росiян зв'яже на сходi.
  Олег Рибаченко працює... Земля вже промерзла i стала твердою як лiд. Дедалi ближче морози з Арктики. Тут узимку, зрозумiло, дуже холодно. Натомiсть влiтку тепло i навiть спекотно. Видно, що вже босонiж можуть ходити лише безсмертнi, дiти та жiнки ризикують вiдморозити пiдошви. I доводиться їм термiново плести ноги зимової форми. А це непогане взуття, i якi дранi шуби та шапки вдягати.
  Безсмертному Олегу та дiвчатам морози не є небезпечними. У них такi тiла, що не вiдморозити кiнцiвки та в рiдкому гелiї. Тiльки морально страждаєш, коли все менше свiтла, i ти зайнятий роботою.
  Адже справдi, нудно лише працювати. А в мороз вже не раз битi англiйцi зрозумiло не ризикнуть поткнутися.
  Олегу дуже хотiлося, щоб у вiйну вступили чи турки, чи знову спробували б щастя китайцi.
  Працювати таки так нецiкаво. Хлопчик розважався лише пишучи на ходу щось круте i цiкаве.
  Ось наприклад, свiт у якому США запропонували у березнi 1943 року Гiтлер угоду: вiн припиняє переслiдування євреїв, натомiсть союзники оголошують безстрокове перемир'я. Фюрер програючи битву за Африку, i, будучи розгромленим пiд Сталiнградом, змушений погодиться. Ну, а США свiй розрахунок - нехай обидва диктатори та тоталiтарнi країни анiгiлюють одна одну. А то СРСР якось надто вже рiшуче настає.
  Дивись ще в Європi ранiше, нiж США виявиться. Британiя без Америки, одна воювати не хоче. Та й також Черчiлль теж, приходу червоних до Європи боїться.
  Коротше кажучи, домовилися. Гiтлер припинив переслiдувати та знищувати євреїв, а союзники згорнули з 1 квiтня всi бомбардування та бойовi дiї. Але це ще не все. Нишком дещо стали продавати i фашистам. А СРСР тепер не отримував безоплатної допомоги, а мiг купувати лише за золото.
  На Заходi настало повне затишшя. На сходi вiйна йшла переважно у повiтрi. На сушi теж поки що пауза. Нiмцi готували наступ на Курськiй дузi, Червона армiя стояла в оборонi та заривалася в землю.
  Але перемир'я на заходi дещо змiнило. По-перше, нiмцi стали значно сильнiшими в повiтрi, майже половину їхньої авiацiї до цього вiдволiкав Захiд.
  По-друге, Гiтлер тепер не так поспiшав наступати. Йому дуже хотiлося, щоб у боях пройшли випробування ще й Тигр-2, i Лев i особливо Маус.
  "Тигр"-2 став надходити в серiйне виробництво ранiше за всiх ще в травнi. Але в нього була легша, менш захищена вежа Порше. "Маус" лише у червнi пройшов випробування, якi показали задовiльнi результати. Роботи над танком "Лев" вiдновилися по-новому. Але потрiбно переробити машину, пiд потужнiший двигун вiд "Мауса", i посилити бронювання бортiв. "Маус" i "Лев" явно не встигали до наступу, а "Тигр"-2 ще потребував навчання екiпажiв та серiйного розгортання. Крiм того, в серiю запустили i " Ягдпантеру ", i спiшно розроблену "Пантеру"-2. Остання машина мала подiбне до "Пантери", озброєння, але бiльшу товщину бортової та лобової бронi, що й вага збiльшило. Але й "Пантери"-2 не встигали до початку битви.
  Терпiння Сталiна урвалося i 5 серпня 1943 р. Червона армiя сама перейшла в наступ.
  Цього разу перевага радянських вiйськ у чисельностi була меншою, нiж у реальнiй iсторiї. Нiмцi змогли вивести свої вiйська з Африки i бiльше сил перекинули з Європи. Особливо додалося зенiток. Та й танкiв було бiльше, i загальний випуск озброєнь, без бомбардувань союзникiв виявився вищим.
  I оборона сильна. Особливо сильнi нiмцi Пiвднi, де Майнштейн та його основнi сили. Там Червона армiя намагалася наставати, але без успiху. Її атаки практично вiдразу ж захлинулися. Та й нiмецькi "Тигри", "Пантери", "Фердинанди" дуже сильнi в оборонi, i гiрше в нападi.
  На орловському напрямку нiмцi були дещо слабшими. А Червона Армiя навпаки основного удару завдала саме там. Тож добитися вдалося бiльшого.
  Але все одно оборона у нiмцiв розвинена в iнженерному вiдношеннi, танки i самохiдки добре себе демонструють у захистi, та й що значно, в небi у росiян немає переваги. Швидше навiть навпаки, хоча Фокке -Вульф i не зовсiм виправдав собi, але Ме-109 модифiкацiї "Г", непоганий робочий кiнь, i головне його багато. I аси досить сильнi. Ось Хаффман став новою зiркою Люфтваффе. Та й iз пальним у нiмцiв легше, дещо з нафтопродуктiв продають США та Британiя. Та й Румунiю союзники не бомбять, та й заводи синтетичного бензину також.
  У повiтрi поки взяти нагору не вдається. Правда з Фокке -Вульфом радянськi аси борються непогано, тим бiльше машинi виявився явний дефект - баки з пальним не заповнюються iнертним газом та їх легше пiдпалити. Правда сама машина досить потужна озброєнням i за правильної тактики може бути небезпечна. I як фронтовий бомбардувальник непогана, удвiчi бiльше несе бомб, нiж ПЕ-2.
  Червона армiя просувалася повiльно. Гiтлерiвцi чiплялися за кожен населений пункт i мали глибокоешелоновану оборону. Та ще й новi сили пiдтягували в бiй. Ось i пара "Маусiв" взяла участь у битвi. Але через пiвтора мiсяцi Червона армiя оточила Орел, i нiмецькi вiйська покинули мiсто. Орловський виступ був зрiзаний, але на цьому поки що успiхи Червоної армiї i обмежилися. Надiї пов'язувалися iз зимою. Коли боєздатнiсть нiмцiв рiзко падала.
  Сталiн виступив зi зверненням, i зазначив, що нiмцям за лiто не вдалося захопити i п'ядi радянської землi, а Червона армiя вiдбила Орел i потiснила фрицiв, а в холодну пору на нас чекають новi перемоги.
  I справдi, нiмецька технiка та солдати взимку воювали слабше. Червона армiя змогли прорвати оборону фрицiв на пiвднi i просунуться до Днiпра. Успiху вдалося досягти i в центрi. Пiд Ленiнградом також фашистiв побили у сiчнi та деблокували мiсто. Щоправда, настала весна, i фрицi змогли зупинити Червону Армiю на Днiпрi.
  Погода стояла холодна, прилетiли красунi якраз двадцять п'ятого грудня. Йде снiг i накручує кучерi вiтер. Та й мiсце вони собi обрали не найтеплiше - просто пiд Ленiнград.
  Пiсля прибуття, дiвчата в бiкiнi влаштували собi пробiжку кучугурами. Справдi, справжнi арiйки повиннi показати, що їм не страшний нiякий, навiть лютий холод. Разом з ними бiг хлопчик-нiндзя, який прибув з Японiї, якого всi називали Карась.
  Цей хлопець прославився участю у спецiальних операцiях. Приємнi схiднi риси, разом зi свiтлим волоссям, успадкованим вiд невiдомого батька, робили хлопчика дуже гарним.
  Дiвчата навiть будували йому у вiдповiдь очi, хоча Карась, мабуть, їм поки що не пара. Але рельєф мускулатури, наче дрiт, i бiжить, що за ним не наздогнати навiть цим загартованим i все тигрицям.
  Дiвчата пiсля пологiв на тренувальнiй базi повнiстю вiдновили форму, але витримувати такий крижаний темп, не кожному супермену дано.
  Стелла, яка встигла, як i Магда фон Зiнгер побитися з росiянами, помiтила:
  - Морози та снiги їхнiй головний союзник. А так, нiчим не крутiший за англiйцiв!
  Магда слушно помiтила:
  - Я б так не сказала. Росiяни набагато сильнiшi, i їхнi пiдроздiли практично нiколи не вiдходять назад!
  Стелла, зробивши сальто пiд час пробiжки, хихикнув, помiтила:
  - Але це скорiше їх слабкiсть, нiж плюс. Я взагалi не розумiю, таких методiв управлiння вiйськами, як створення загороджувальних загонiв i розстрiлiв командирiв вiдступаючих пiдроздiлiв.
  Герда, сама перевернувшись пiд час бiгу i зробивши розтяжку, погодилася:
  - Звичайно, з-пiд палицi не вийде добрий вояк. - Тут дiвчисько-блондинка, правда, була змушена, скрипучи серце визнати. - Але добре росiяни воюють, якщо вже цiлих два з половиною роки протрималися. Нам би їхня живучiсть!
  Клара зневажливо пирхнула:
  - Нам, кажеш?
  Герда хихикнула, помiтивши:
  - Ми ж елiта! Особливо Марсель!
  Найкращий ас усiх часiв i народiв, не дивлячись на категоричну заборону Гiтлера, який хотiв, щоб цей символ непереможностi зосередився виключно на викладацькiй роботi - адже вiн все-таки генерал-лейтенант все ж таки вирвався на фронт.
  Точнiше, фюрер милостиво дозволив йому повернутися, якщо буде нiмцям десь погано.
  Фашисти, звiсно, про всяк випадок змiцнювали оборону i готувалися до зими, але дуже сумнiвалися, що з росiйських знайдуться ресурси для масштабних наступальних акцiй.
  Проте розвiдка працювала. Тобто iнформацiя про наступ, що готується, з метою звiльнення Тихвiна, все ж таки просочилася. Причому радянськi вiйська розпочали потужну артпiдготовку якраз на Рiздво.
  Лупили "Катюшi" i навiть пара перших реактивних пускових установок пiдвищеної потужностi "Андрюша". I гуркiт стояв вiд розривiв такий, що босоногi, напiвзамерзлi дiвчата вловили його.
  Благо слух у них чудовий i очi виблискують iскорками.
  Переглянувшись мiж собою, дiвчата дiйшли висновку:
  - Що ж, тепер поб'ємося, як слiд!
  А хлопчик-нiндзя Карась повiдомив:
  - Моє завдання буде увiйти до Ленiнграда i там все розвiдати. Ви надто гарнi для розвiдниць!
  Магда млосно нахилила вiї, вiдповiвши:
  - I ти теж. А якщо росiйським здасться дивним, то твiй акцент?
  Карась логiчно зауважив:
  - Коли говориш росiйською мовою надто правильно, це в тобi набагато сильнiше видає iноземця. Принаймнi я побiг, а ви, гарненько притиснiть їх на фланзi.
  Дiвчата помчали до свого танка. Вони ж танкiстки-випробувальницi. I вибрали собi щось нове. Точнiше навiть, одразу два танки-новачки, якi мають пройти обкатку на фронтi.
  А саме "Ласки", машини з двома членами екiпажу та дуже низьким силуетом. Найпершi моделi танкiв нового поколiння, де нiмцi i справдi серйозно зайнялися ущiльненням компоновочної схеми. I деякi цiкавi ноу-хау в управлiннi. Зокрема, електрична трансмiсiя та розташування коробки передач, вмонтованої у двигун. А самi танкiсти розташовувалися практично лежачи. При цьому трансмiсiю i двигун помiстили ззаду, а дiвчата зручно розташувалися на животах. I їхнi ноги давили передачi та кнопки ззаду, а руки, навпаки, при перемиканнi рухалися зручно. Найлежаче сидiння зроблено на замовлення i копiює форму їх тiл. Башти, щоправда, нi - вийшла САУ, причому таке низеньке, що ковзанки розкиданi назовнi.
  Звичайно, повертатися не може гармата, але трохи обертатися здатна. Ну, а сам танк хвацько розгортається навколо своєї осi, i компенсує, тим самим, вiдсутнiсть вежi.
  Магда пояснила дiвчаткам-напарницям:
  - Так без вежi танки виходять дешевшими i нижчими. Ось ми можемо регулювати висоту, опускаючи до 1,2 метрiв i пiднiмаючи до 1,5. Майже як партизани, повземо по-пластунськи.
  При вазi 12 тонн машина мала вiдмiнне лобове бронювання 82 - мiлiметри пiд кутом нахилу в 40 градусiв вiд горизонталi у верхнiй частинi. А нижня - зовсiм маленька. Борти захищенi гiрше, 60 мiлiметрiв, але ще прикривають самi ковзанки. Двигун 400 кiнських сил забезпечує вiдмiннi ходовi якостi. Плюс ще розташування коткiв i пiдвiска, дають можливiсть не тiльки знизити силует, але й, крiм того, забезпечують прекрасну прохiднiсть по заметах.
  Як не крути, але важчий звiринець, починаючи з "Пантери", куди важчий i незграбний. А на кучугурах i зовсiм труновiй.
  Герда, яка розташувалася зi своєю давньою напарницею Кларою, i мимоволi вiдчувала дискомфорт у тiсному, компактному i довгастому ящику танка. Хоча, звичайно, треба вiддати належне, що машина iз озброєнням Т-4 та найкращим бронювання вклалася у вагу 12 тонн. Блондинка-термiнатор помiтила:
  - Найкомфортнiшими танками були "Тигр" та "Лев". У цiй машинi навiть нам дiвчатам важко повернутися.
  Клара заперечила:
  - Зате захист. Як у новiтньої "Пантери", що тiльки з листопада i почала вступати до вiйськ з 60-мiлiметровим корпусом. Щоправда, лоб закритий краще за нашого зi 120 - мiлiметрiв, але в нього ще треба i потрапити. У такому вугiллi як у нас, 85-мiлiметрова гармата дасть рикошет i при стрiльбi впритул.
  Герда почухала собi ногою за вухом, але вiд цього руху все одно шкарпетка уперлася в похилий дах, i помiтила:
  - У росiян, якi нас попередили, можуть з'явитися танки з калiбром в 122 - мiлiметри. Розвiдка не спить!
  Клара впевнено вимовила, надуючи щоки i кривлячи в гнiвi рот:
  - Наша розвiдка, як завжди, на висотi. Тiльки нас замкнули в тiсному ящику.
  Новий двигун в 400 кiнських сил, як свiдчила iнструкцiя, мiг бути на короткий час форсований водометалонової або азотистої сумiшшю. У цьому випадку танк мiг кiлька хвилин промчати зi швидкiстю понад 100 кiлометрiв.
  Радянськi пiшли у прорив, перед тим, зрешетивши всi траншеї та дзоти фашистiв. Але гiтлерiвцi бiльшу частину вiйськ вiдвели на другий та третiй рубiж. Пiсля чого спробували зустрiти пiхоту артилеристським вогнем i кулеметними рядами.
  Попереду, ясна рiч, рухалися танки. Так як потужнiша Т-34-85 ще не надiйшла в масове виробництво, атакували бiльш дрiбнi та рухливi Т-34-76. Вони, не зважаючи на втрати, лiзли на лiнiю окопiв i користувалися своїми чудовими ходовими якостями на снiгу.
  А ось i нiмецькi машини намагаються вiдповiдати. Т-4 вже знято з виробництва, але кiлька таких танкiв ще перебувають у строю. Вони, як не дивно, краще рухаються по кучугурах, нiж новi монстри. Тих ще потрiбно завести, щоб очистити снiг, що забився мiж катками. Навiть смiшно, як фрицi кип'ятять у казанах воду, а потiм ллють її на гусеницi, щоб зiйшла ця мерзенна кiрка.
  Навiть найкращий нiмецький танк "Лев" i то мучиться з подiбними катками. Щоправда, у самих модифiкацiях вже французи це врахували, та й сама машина у них здатна й тридцятьчетвiрку обставити. Але це лише, умовно кажучи, так просто.
  Але пара нiмецьких танкiв таки зрушила. Але iншi, як сказати... У топi! Щоправда, зi "Лева" крутi танкiсти намагаються лупити Т-34-76 з великої дистанцiї. Треба вiдзначити, що з огляду на тендiтнiсть бронi бiля литої вежi радянської конструкцiї, шанс вразити, на жаль, є.
  Нестача легуючих елементiв настiльки гостра, що навiть 50-мiлiметровi знаряддя фрицiв небезпечнi. Втiм, вiд влучень маленької 37-мiлiметрової гармати теж трапляються обвали та обсипання бронi, або корпус iз вежею виходять трiщинами.
  Вiдносна вразливiсть "тридцятьчетвiрки" призвела до того, що iдею переозброєння "Пантер" потужнiшою гарматою вiдклали до кращих часiв. Або, точнiше, найгiрших - якщо до серiї пiдуть IС. Але поки що IС-1 не став масовою серiєю. Але на рахунок IС-2 iнформацiя вже просочилася. Оскiльки багато генералiв вже розумiли, що СРСР майже приречений, i не знаходили ганебним зрадити за грошi Батькiвщину. Отже, кiлькiсть шпигунiв, у тому числi i в генштабi, значно зросла.
  Ось важка модифiкацiя "Лева" зi 128-мiлiметровою гарматою. Намагається довжиною лапою дотягнутися до тридцятьчетверок. Але спробуй, потрап.
  Втiм, радянськi танкiсти вирiшують атакувати фрицiв самi. Нехай, навiть з огляду на скорострiльнiсть знарядь вермахту, це самогубно.
  Ось "Леву" вдалося вiдiрвати вежу, i четверо друзiв вiдлетiли голубами на той свiт. Але iншi танки ще активнiше пiдтискають. Ось нагострилися умiльцi якось форсувати дизельнi двигуни, що тi, хай на короткий час, але без усяких сумiшей розганяють танк до 70 кiлометрiв. Нехай двигун пiсля цього i ламається. Але тут в атаку iдуть вiдчайдушнi хлопцi, у яких повернення не передбачено. Ну що ж? Якщо iнакше не можна жити, то забудь про виживання.
  I ось, немов демон зi снiгового свiту, радянський танк, обравши собi найдорожчу жертву, таранить важкого та забiйного "Лева". Нiмецька машина тiльки-но почала виїжджати з ангару.
  Удар сильний, дуло радянської машини згинається. "Лев" досить низький, i корпуси обох машин сплющуються. А потiм вибухає розташований попереду нiмецький двигун. I починається пожежа i втеча гiтлерiвцiв через нижнiй люк.
  Не всi, звичайно, радянськi танки змогли прорватися на таранну дистанцiю. Зброї у фрицiв працюють i перемелюють. Але кому вдалося, той як урiже!
  Герда та Клара трохи випередили своїх подруг i опинилися в межах, коли вже видно радянськi машини. Що ж, стрiляти можна, але краще наблизитись. З п'яти кiлометрiв, навiть тендiтну броню тридцятьчетвiрки проблемно взяти.
  Вогняна Клара фiлософськи помiтила:
  - Ось завжди так. Не можна лупити на вiдстанi!
  Герда заперечила:
  - Можна якщо обережно!
  Але поки що ситуацiя не змушувала вiдкривати вогонь з великих дистанцiй. Та й їх, пофарбований у бiлий танк, навряд чи хтось помiтить. А як добре йде машина? Нiхто не дорiкне ходовiй частинi.
  Та й хiд плавний. Радянськi машини теж непоганi, i тут уже зламали першу лiнiю нiмецької оборони та прориваються через другу. А погода нельотна, пiднялася хуртовина, i численна авiацiя вермахту у вiдключеннi.
  Враховуючи чисельну слабкiсть червоної авiацiї, i найгострiший дефiцит пального, то найкращої погоди i бути не може.
  Нехай фрицi ховаються. Ось уже деякi з них навiть бiлими ганчiрками почали розмахувати. Буде Гiтлеру капут.
  Герда вистрiлила iз двох кiлометрiв. В принципi, це ще поразка не напевно, але бачачи, скiльки нiмцiв росiйськi встигли покалiчити, чого чекати. Тим бiльше, тридцятьчетвiрки ще менш живучi, нiж на початку вiйни, а розробити новi родовища поки що не встигли. Так що...
  Блондинка-термiнатор дуже хвилювалася, коли натиснула на курок гармати. Вже вiдвикла вiд бойової стрiлянини, хоча продовжувала i пiд час вагiтностi, а також перших мiсяцiв годiвлi, вправлятися у тирах та полiгонах. Але мабуть, у бiкiнi та босiй воювати легше, стаєш з машиною одним цiлим. Снаряд потрапив i перекосив вежу. Нi, не спалахнув, але все одно змушений був зупинитися, приятель. А тепер iншу жертву.
  Клара шепоче:
  - Хто звик за перемогу боротися. З нами разом у могилу зiйде. - Герда вистрiлила, а руда войовниця поправила. - Вiрнiше, ми всi разом ворогiв зведемо в могилу.
  Бiлоснiжка-термiнатор зло перебила:
  - Якщо немає натхнення, не вiдволiкай пiснею!
  Клара благаюче попросила:
  - Заспiвай сама! Адже ти така здатна.
  I Герда, ведучи вогонь, заспiвала;
  Батькiвщина та армiя- це два стовпи,
  На яких тримається планета!
  Грудьми захистимо тебе країна,
  Всiм народом твоя рать зiгрiта!
  
  Хмари прохолоднi, а свiтила спека,
  Автомат плече натер солдату!
  Назавжди вiтчизна ми з тобою,
  Вириємо могилу супостату!
  
  Так, часом жорстокий фортуни лик,
  Куля намагається пробити нам серце!
  Небагато вiдступився, i боєць загинув,
  Вiдкрий Господь герою дверцят!
  
  У небесах бездонних нам спокiй,
  Рай, блаженний воїновi не свiтить!
  Свiт на батькiвщинi ношу з собою,
  Плiд перемоги смакують нашi дiти!
  Герда поки що спiвала, побила ще дев'ять танкiв, помiтно покращивши свiй рахунок.
  Тодi i Клара заспiвала:
  Вабнi зорянi висоти,
  Ваблять у нескiнченнi дали!
  А наших людей свiту думки,
  Мрiя про Iкаря, що летить!
  
  Мiй погляд невiдривний вiд неба,
  До сфери доторкнутися важко.
  Вiд перших гвинтiв Архiмеда
  Зворушили їх довго i нудно!
  Тут дiвчина не втрималася i стала сама наводити та палити. Радянськi танкiсти не звертали на пострiли уваги, хоча приєдналася i самохiдка Магди. Все ж у завiрюху не сильно розглянеш, де, що i як б'є. Плюс ще обидва танки пiдсiли i стали майже невиразнi з кучугурами. Та й нова гармата була непомiтнiшою, i на кiнцi стояв глушник з вiдведенням вогника. Така ось пiдступна машина вийшла у фрицiв.
  У небi стало трохи гiрше. З'явився реактивний МЕ-262, який мав дуже високу швидкiсть, i його було дуже важко збити. Швидшим i найдосконалiшим став Фокке -Вульф, i особливо його модифiкацiя ТА-152.
  Та й з'явився МЕ-309, дуже непогана машина. Має чотири кулемети i три 30-мiлiметровi авiагармати при високiй швидкостi 740 кiлометрiв на годину. Але це не межа на тлi бiльш досконалих модифiкацiй.
  Влiтку Червона армiя намагалася наступати в центрi, але не змогла досягти успiху. Нiмцi змогли цього разу розкрити задум Сталiна. Та й Днiпро стало надiйним рубежем оборони. У боях з'явилася досконалiша "Пантера"-3 з 88-мiлiметровою гарматою, i двигуном 850 кiнських сил. Вона показала себе чудовим танком в оборонi, i непоганим у контрудара.
  Кiлькiсть збитих лiтакiв для лицарського хреста зросла до ста, так рахунки нiмецькi аси набирали лихо.
  Наступ закiнчився для Червоної армiї розгромом, i фашисти знову оволодiли Смоленськом. Щоправда, взимку Червона армiя повернула це мiсто назад. Лiнiя фронту завмерла на Днiпрi.
  Нiмцi розгортали випуск реактивної авiацiї та здобули перевагу в повiтрi.
  Сорок п'ятий рiк пройшов у позицiйних боях. Лiнiя фронту стала, як i в першу свiтову вiйну малорухливою. У фрицiв з'явилися танки серiї "Е", поки що досить сирi.
  У 1946 роцi на фронтi у фашистiв стали спостерiгатися дисколет. Але цi машини дуже дорогi, i досить вразливi, вiдрiзнялися лише дуже високою швидкiстю, i здатнiстю набирати бiльшу висоту. Їх використовували у розвiдцi та бомбардуваннях з вiдстанi.
  ХЕ-162 виявився складним в управлiннi та не виправдав надiй. Зате з'явилася досконалiша модель МЕ-262 "Х", яка показала величезну швидкiсть, кращу маневренiсть та грiзне озброєння.
  Фашисти поки що в небi зберiгали домiнування.
  Тут Олег Рибаченко спiймав себе на тому, що це не казка, а найреальнiший всесвiт. I що їхнiй шiстцi доведеться тут битися. Саме на новий 1947 рiк, щоб зламати рiшучим маневром хребет гiтлерiвцям.
  Незважаючи на снiг, чудова шiстка була майже оголеною, зате зарядженою бойовою магiєю.
  Олег Рибаченко рубав мечами, розсiкаючи гiтлерiвськi танки, потiм кинув босою, дитячою нiжкою гранату, розриваючи фрицiв та вимовляючи:
  - Слава великiй радянськiй Вiтчизнi!
  Маргарита Коршунова теж дала влучну чергу, зрiзаючи фашистiв, а потiм рубала мечами. Пiсля цього босою нiжкою запустила подарунок знищення.
  Дiвчинка прокричала:
  - Слава комунiзму!
  Наталя перейшла у наступ. Дала чергу з автоматiв, збиваючи фрицiв. Потiм рубала по їхнiх танках мечами. А пiсля босими пальчиками нiжок пiддала презент анiгiляцiї.
  А пiд кiнець її лiфчик лопнув i з червоних соскiв пролетiли блискавки.
  Наташка пискнула:
  - Я чемпiонка всесвiту!
  Зоя вела вогонь iз автомата. Вона хвацько скошувала фашистiв. Її мечi, подовжуючи, розрубували танки. А її лихо босi нiжки кидали послання смертi.
  А ось її лiфчик теж лопнув, i з малинових соскiв полетiли пекельнi пульсари.
  Зоя прочiрiкала:
  - Слава Вiтчизнi! Слава!
  Ось в атацi й Августина. Таке ось агресивне дiвчисько. Вона босими нiжками жбурнула те, що приносить загибель. А потiм дала чергу викошуючи ворогiв, а потiм провела мечами млин. Насамкiнець її лiфчик теж лопнув, i з рубiнових соскiв полетiли вбивчi, що не дають шансiв на виживання розряди. I нiмцям довелося дуже туго. Немов вогненна палиця пройшлась по їхнiх головах.
  Августина гаркнула:
  - Найсвятiший у нас комунiзм!
  Свiтлана провела мечами прийом - метелик. Зрiзала башти бiля танкiв. Потiм дiвчина взяла i надiслала дуже з автоматiв. Потiм її босi пальчики нiжок послали несучу руйнацiю та знищення. А далi лiфчик знову лопнув, i ось пекучi кульки обрушилися на фашистiв.
  Свiтлана проворкувала:
  - Я найсильнiша у свiтi! Ворогiв замочу всiх у сортирi!
  Олег Рибаченко, цей одвiчний хлопчик, рубанув мечами. Потiм дав чергу з автоматiв. Пiсля цього босими, дитячими нiжками жбурнув убивчий подарунок смертi розриваючи фрицiв. А пiсля пацан-термiнатор як засвистить... Тисячi ворон з переляку таранили нiмецькi лiтаки. Показавши найвищий пiлотаж.
  Маргарита Коршунова теж рубала мечами, зрiзаючи з фашистiв вежi. Потiм дiвчинка дала чергу з автоматiв, укладаючи гiтлерiвцiв. А потiм босi пальчики дитячих нiжок жбурнули дуже забiйний подарунок знищення. I розiрвали фрiцiв.
  А пiд кiнець дiвчисько як засвистить... I тисячi оскаженiлих ворон урiжуться у фашистськi лiтаки, звертаючи їх у уламки та попiл.
  Наталя теж не промах. I мечами рубанет, i босими пальчиками нiжок подарунок смертi вiдправить. А потiм як лiфчик лопне з червоних соскiв понесуться розряди смертi.
  I вибивають гiтлерiвцiв у смертельну катавасiю.
  Олег Рибаченко зазначив:
  - Це є наш росiйський привiт!
  Наталя пiдтвердила:
  - I безкоштовний покажемо прийом!
  Зоя теж рубає мечами гiтлерiвцiв. I не дає їм спустити курки. А мечi проводять прийом метелика. I зiрванi башти з танкiв летять. Зоя вигукує:
  - Слава Батькiвщинi!
  I її босi пальчики нiжок як жбурнуть руйнiвний подарунок реального та невблаганного знищення.
  А потiм iз малинового соска вилетить таке розпечене жало, що масу фрицiв капiтально замочить.
  А ось i з пупка пiддасть блискавкою.
  Зоя верещать:
  - Один два три!
  Августина рубала мечами, зрiзаючи голови з фашистiв, i пiдтвердила:
  - Локатора протрiй!
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Босими нiжками дiвчинка запустила черговий подаруночок анiгiляцiї. Розiрвала фашистiв. А потiм i рубiновими сосками пiддала пульсар розриваючий машини.
  А як її пупок викидає блискавки, що вбивають гiтлерiвцiв. I здатнi засмажити цiлий батальйон.
  А ось i Свiтлана фрiцев молотить, i дiє нiби справжнiсiнький бойовий робот. А її босi нiжки жбурляють чергову порцiю знищення.
  А малиновi соски викидають потiк магiчної плазми та цунамi. Що навiть бiльше, нiж смертельно.
  А як ще й пупок по гiтлерiвських армадах вiзьме i забiйне неповторне метне.
  Свiтлана реве на все горло:
  - Це мiй супер-хiт!
  Олег Рибаченко посмiхається. Ось, наприклад, нiмецький легкий танк Е-25. При вазi двадцять шiсть тонн, у ньому втiлилося озброєння та товщина бронi "Пантери". А всього, нiмцi розташували двигун i трансмiсiю разом i поперек корпусу танка. Висота "Пантери" скоротилася майже вдвiчi. I майже вдвiчi зменшилася вага. А захист навiть став ще кращим, через бiльший нахил бронi.
  Це, зрозумiло, неспроможна сподобається. При новiтньому двигунi дев'ятсот кiнських сил нiмецька машина дуже рухлива.
  Воно просто стрiмко пурхає.
  Хлопчик знову свистить. Ворони потрапляють у хвилю i вони трапляються серцевий напад, i вони падають на голови фашистам. I укладають супостатiв.
  Але ось звучить наказ, i чудова шiстка миготить босими, круглими, рожевими п'ятами, покидає радянськi позицiї.
  I одразу ж нiмцi переходять у наступ. I проривають оборону вклинюючись у радянськi позицiї, знову оточуючи Смоленськ. I це серйозна заявка.
  У полонi опинилося двоє пiонерiв рокiв тринадцяти Петька та Сашка. З хлопчикiв гiтлерiвцi зiрвали одяг i в одних трусах погнали снiгом. На кучугурах залишалися босi слiди босих нiжок полонених дiтей. Пiонерiв водили вночi по пiвгодини. Був лютий i ще морозно. Потiм їх майже голих вiдводили до хати вiдiгрiватися на п'ять-десять хвилин, а потiм знову на холод.
  Хлопчики сильно страждали i були червонi шкiри як раки. Нiчого не добившись гiтлерiвцi пiдняли їх на дибу. I пiд босими, дитячими нiжками розпалили багаття.
  Отак вони й лютували. Петька i Сашка, не витримавши мук, стали кричати. Але все одно нiчого певного не сказали катами. Хоча тi й сполоснули пiонерiв колючим дротом.
  Нiмцi також мучили i комсомолок, змушуючи їх босонiж i в одних трусиках ходити снiгом.
  Дуже грiзнi у нiмцiв з'явилися танки серiї "Е" i так просто не впоратися з ними. Особливо Е-75, який був вiдмiнно захищений з усiх ракурсiв, але досить рухливий.
  Ось здавалося, яких збиткiв можуть завдати двi машинки лише по дванадцять тонн кожна? Однак у цьому випадку кадри вирiшують усе. Дiвчата практично не промахувалися, хоч i не всi влучення виявлялися смертоносними. Три чи чотири рази похилена броня тридцятьчетвiрок давала рикошет, приблизно десяток пострiлiв призвiв до пошкоджень рiзного ступеня, але з тих, що легко виправити в полi. Але близько пiвсотнi, поганої за якiстю бронi радянських машин, постраждало серйозно.
  Ось, наприклад, командирську тридцятьчетвiрку почало рвати, коли детонував боєкомплект. Вежу далеко вiдкинуло, а дуло згорнуло бубликом. Загинули та люди.
  Радянськi танкiсти iз запiзненням зрозумiли, хто їх жалить, i спробували контр атакувати.
  Дiвчатам-тигрицям дуже тiсно, зате боєкомплект в 82 снаряди цiлком можна порiвняти з "Пантерою". Хоча боєприпаси упираються в нiс, i про них дiвчата обдирають лiктi. Але поки що є чим вистрiлити, а при зближеннi потрапити до росiйських простiше.
  Герда дуже швидко хреститься i, вiдправляючи ще один танк на металобрухт, шепоче:
  - Боже пробач! Це вiдважнi хлопцi, але хтось iз їхнiх командирiв круто збожеволiв!
  Клара помiтила, iстерично прошепотiв:
  - Якщо вони вийдуть нам у борт, то кiнець!
  Справдi, тридцятьчетвiрки стрiляли на ходу, огорнулися димом, здригаючись вiд струсу. Звичайно, їх попадання рiдкiснi, пострiли неточнi, але танк гуде.
  Лоб все-таки добре захищений i броня, як не крути, високої якостi, цементована. А це означає, що поверхня пiдвищеної твердостi дає вiдмiнний, просто як стрибки кролика, рикошет.
  Але все одно всерединi вiд цього стрiмко, все одно, що залiзти в барабан i по ньому лупитимуть важкими кийками.
  Правда, кабiна вiд влучень сильно нагрiлася, але коли ти в бiкiнi, це навiть приємно пiсля пiрнання в замети. Але куди неприємнiше, що радянський снаряд потрапив у правий фартух ковзанка. Це для ходових якостей машини як ломиком пiд око. Хоча якщо врахувати, що ковзанки не шаховi, а окремим вiзком, то танк ще може рухатися. Розвернутися та самим пiти. Ось це слiд робити ранiше. А так, захист корми слабший. I кут нахилу менший. Якщо потрапить, то може пробити. Не такi вже гармати у росiян слабенькi.
  Герда прошепотiла, знову випускаючи подарунок пекла з напiвавтоматичної гармати:
  - Але пасаране !
  Хоча це слово, точнiше, девiз iспанських комунiстiв, для нiмецьких тиражних войовниць виглядає зовсiм не доречним. Адже гiтлерiвцi воювали на боцi Франка. Хоча, часом солдати охоче переймають чужi прийоми.
  При стрiльбi Клара трохи повертала самохiдку "Ласку", розбивання снарядом правої ковзанки, створило їм проблему.
  Радянськi танки кучугурами мчали не так швидко, як по шосе, але все одно їх стрiмкi стрибки заважали i прицiлу, i були швидкi.
  Ось снаряди сиплють практично впритул.
  I Герда палить на граничнiй швидкостi, обливаючись згодом. Похила броня
  в лоб дає рикошет, але якщо по них влуплять в упор по бортах...
  Клара прокричала:
  - I навiть якщо потраплю я в товщi пекла - до колиски не повернусь!
  Дiвчата стрiляють до кiнця, але снаряди проносяться з бортiв i встромляються, ламаючи ковзанки. Броня трiскається, i машина спалахує.
  Герда приймає рiшення:
  - Пiдриваємо машини та йдемо!
  Клара з надривом вигукує:
  - Хочеш кинути залiзо?
  Герда рiшуче вимовляє:
  - Є речi важливiшi за метал, наприклад, кадри!
  Клара зриває невелику кiнокамеру i кричить:
  - Зате нашi подвиги будуть зафiксованi назавжди!
  Герда босими пальцями повернула важiль, що приводить у дiю вибухiвку, здатну рознести на основи експериментальний танк. Дiвчинi-тигрицi було дуже шкода знищувати подiбний витвiр мистецтва, але куди дiнешся, якщо iнакше радянськi воїни, яким не вiдмовиш у хоробростi, захоплять унiкальнi технологiї.
  Так що пiдiрвали "Ласку" i пiрнули в кучугуру, щоб урятувати свої унiкальнi життя.
  Магда фон Зiнгер i Стелла теж не хотiли вiдступати, i їхню машину розiрвали точнi влучення снарядiв. Ось така доля - нещадна Паллада будь-якої вiйни. Коли тобi доводиться ретуватися, залишаючи своє серце. Адже дiвчата билися вправно, i встигли витратити практично весь боєкомплект. Але тепер їм довелося зариватися, наче змiям у кучугуру i там намагатися вiдсидiтися вiд невблаганних радянських знарядь.
  Коли ти спiтнiла i в бiкiнi, то залiзти в глибини снiгу iдея не найприємнiша. Але хiба часто ти в нашому свiтi робиш те, що тобi приємно. У всякому разi, наприклад, вогонь серйозно встиг, що стрiляє до кiнця Стелле , обпалити пiдошви нiг. Але дiвчина вiд цього стала ще злiшою i кричала:
  - Честь i хоробрiсть на вагу не продаються!
  Магда, яку теж пiдпалило, ось навiть засмагла шкiра вкрилася пухирями, вигукнула:
  - Вогонь - це жар, а не пожежа!
  Радянськi танки, втiм, полегшили завдання. В лютi вони розстрiлювали покинутi "Ласки" без жалю, всаджуючи в розбитий метал багато десяткiв снарядiв. Заодно частина танкiстiв висунулася з люкiв i, немов каскад водоспаду, крила самi нiмецькi машини i тих, хто сидiв за кермом матом.
  Магда скривилася, помiтивши:
  - Вони, бiльшовики, звичайно ж, хоробри, але вкрай безкультурнi !
  Стелла, спльовуючи снiг, що лiз у рот, несподiвано проявила сувору справедливiсть:
  - А ти думаєш нашi воїни краще?
  Магда з приколом помiтила:
  - Звичайно ж краще, якщо перемагаємо. Кавказ уже наш, далi до Москви всього кiлька сотень кiлометрiв. - I медова блондинка суворо вишкiрила довгi iкла. - Чи ти хочеш вести мову зради?
  Стелла, яка встигла вже надивитися всього i всякого, тiльки пiдняла ногою фонтан снiгового пилу i хихикнула, вiдзначивши:
  - Часом мовчання, є найстрашнiший вид зради.
  Нiч, завiрюха та кучугури давали четвiрцi дiвчат хороший шанс на виживання. Тим бiльше, противнику не спало на думку прочiсувати снiги i шукати в кучугурах голоногих чортiв. Тож войовницi, закопавшись у кучугуру, вiдсиджувалися, а радянськi танки рушили далi, розвиваючи прорив. Хоча бiльше сотнi машин так i залишилися валятися розбитими, перекошеними внаслiдок дiй дiвчат-тигриць.
  В цiлому, радянськi вiйська в першi кiлька днiв досягли деяких успiхiв i зумiли помiтно вклинитися у ворожi побудови.
  Демiург-дублiкат особливо пiдкреслив Петру Дегтярьову:
  - Ну ось, у цьому випадку, ми ведемо гру чесно, i подiї розвиваються, як i мають розвиватися.
  Полковник-iнженер скептично помiтив:
  - На жаль... Це лише тактичний успiх.
  Справдi, щойно погода дозволила, налетiли численнi фашистськi стерв'ятники. Панування фрицiв у повiтрi стало воiстину слабкою ланкою для Червоної армiї. Фашисти мали змогу тепер гасити радянський наступ масованими авiаударами. I їм практично нiчого стало протиставити.
  Але героїчна Червона Армiя все ж таки продовжувала перемагати i в таких суворих умовах.
  Фрiци вiдiйшли до самого Тихвiна i постаралися закрiпитись у мiстi. Звичайно, будинки i житловi масиви, самi по собi вже досить серйозний захист вiд радянських вiйськ.
  Вiдважна четвiрка дiвчат-тигриць встигла вiдiйти до Тихвiна. Але їм довелося, взявши до рук пiстолет-кулемети обороняти мiсто. А для танкiстiв це не найприємнiше проведення часу.
  Клара, вiдстрiлюючись вiд пiхоти, що насiдала, вiдправляючи чергового червоного солдата на той свiт, висловилася:
  - Ну хiба ми не чудовиськи ? А ще хочемо отримати скарб!
  Тихвiн зазнав серйозних руйнувань ще при захопленнi мiста нiмцями.
  Зараз фрицi осiдлали барикади i розраховували побудувати неприступну лiнiю оборони.
  Герда вiдкрила вогонь одиночними - слiд берегти патрони. Радянськi вiйська втратили дуже багато танкiв, i тому в атаку пiшла пiхота.
  Звичайно ж, бронетранспортерiв радянських моделей не вистачало. Тому й перли солдатики на забiй. А їх зустрiчали кулемети та автомати. Четвiрка стрiляла непогано i спритно ховалась у барикадах.
  Герда уклавши чергового радянського воїна, заспiвала:
  - Нам треба ратний подвиг здiйснити - iнакше сенсу не отримаємо жити!
  Бiй кипiв у всьому мiстi. А зверху вже сипалися бомби, тим бiльше, що погода помiтно покращала, i фрицi отримали фору.
  Герда в лютi метнула свої витонченими босими пальцями кинджал i прокричала:
  - Наш бiй буде переможним, iнакше не можна!
  Клара, не гiрше стрiляючи, у вiдповiдь додала:
  - Перемога одна, але велика!
  Герда, зрiзавши короткою чергою кiлька бiйцiв, додала:
  - Але й поразка малим не буває!
  Радянськi самохiдки обстрiлювали Тихвiн, польова та облогова артилерiя пiдтягнулися трохи згодом. Фрiци посилили оборону та авiацiйний пресинг. Радянськi вiйська стягували новi лiтаки.
  Поява легендарного Марселя рiзко змiнила спiввiдношення сили.
  Великий ас лiтав на МЕ-309, дуже потужнiй по озброєнню машинi. I буквально зметав усiх на своєму шляху. Навiть у радянськiй армiї спецiально попереджали, що подiбний монстр з'явився у повiтрi.
  Сам Марсель у жодному разi не вважав себе злим, а тим паче жорстоким людиною. Вiн думав, що, борючись iз Червоною армiєю, лише виконує свiй священний обов'язок перед Батькiвщиною. Тим бiльше, що багато фактiв про звiрства фашистiв йому не були вiдомi. Та й надто багато списувалося на вiйну.
  Але перший, пiсля повернення, бiй суперасса . Летять радянськi бомбардувальники, штурмовики та винищувачi. Вони хочуть дати жорстокий бiй наземним частинам вермахту. Але Марсель усе це бачить i ще з дистанцiї за п'ять-шiсть кiлометрiв вiдкриває вогонь, та ще й насвистуючи, через нiс.
  Радянськi машини та вiдважнi аси ще до ладу i не розгледiли супротивника, як їхнi лiтаки почали вибухати, а крила розсипатися. Марсель стрiляв, не цiлячись, а iнтуїтивно. Вiн нiби заздалегiдь знав, куди кожен льотчик полетить i спрямує своє крилате чудовисько. Так ось виходило, що юнак iз дитячим обличчям змiтає крилатi армади.
  Новий рiк хоч i морозний, але видався спекотним. Радянськi вiйська, вiдчайдушно i завзято атакуючи, намагалися взяти Тихвiн. Фрiци ж завзято захищалися, намагаючись утриматися у мiстi, де лежала артерiя, яка живила неприступний Ленiнград. Крiм того, йшлося про престиж нiмецьких вiйськ, яким важко та соромно вiддавати великi мiста.
  Погода, як на зло, покращилася, i численнi бомбардувальники супротивника, особливо масовий Ю-288, жалили позицiї радянських вiйськ та бомбили комунiкацiї.
  Радянський лiтак ЯК-9 i Лагг-5 сильно програвали противнику у озброєннi та швидкостi. Зокрема, МЕ-309, немов дракон вибивав слабшi радянськi машини. Крiм того, нiмцi розробили тактику подвiйного веденого, яка дозволяла ефективно використовувати свою чисельну перевагу та знижувала деякi проблеми з маневренiстю у живучих, сильно озброєних, але важких нiмецьких машин новiтнiх Фокке та МЕ. Крiм того, на фронтах стали з'являтися i реактивнi МЕ-262, правда, ця машина поки що не цiлком технiчно надiйна, а також легка, маневрена та дешева модифiкацiя НЕ-162. Остання машина була простiшою у виробництвi i технiчно надiйнiшою за реактивнi месершмiти . Але для її управлiння були потрiбнi льотчики досить високої квалiфiкацiї. Що дещо знецiнювало такi позитивнi якостi даної розробки, як мала вага лiтака - всього 1,6 тонни в порожньому виглядi, дешевизну виробництва та найкращу у свiтi маневренiсть.
  Але тi нiмецькi аси, що освоїли цю машину, марнували їй похвали. Особливо досяг Хаффмана - льотчик номер два, пiсля Марселя, що залишається недосяжним. Перевершивши результат у 300 збитих машин, Хаффман отримав високу нагороду - Лицарський Хрест Залiзного Хреста, з дубовим листям, мечами та дiамантами. Його тактика зближуватися до мiнiмуму, а потiм бити i вiдлiтати назад максимально зручна на НЕ-162. Отже, Хаффман показав себе видатним майстром ближнього бою. Хоча результат Марселя в 3117 збитих лiтакiв все ще недосяжний.
  Тим бiльше, другого сiчня 1944 року цей льотчик-легенда з'явився в небi, все ж таки вламав Гiтлера, нагадавши, що нiмецьким вiйськам погано, а потужнiша нiмецька технiка явно пасує в снiгах. Тож слiд забезпечувати повiтряне постачання оточеному Тихвiну, де осiли нiмецькi вiйська та бомбили всi пiдступи до мiста.
  Першого ж дня Марсель здiйснив шiсть вильотiв i збив бiльше сотнi радянських лiтакiв. Щоправда, 4 сiчня погода рiзко зiпсувалась. Пiднявся буран, а радянськi вiйська пiшли на штурм мiста.
  Чудова четвiрка дiвчат-термiнаторiв волiла битися разом - плiч-о-плiч. Вони змушенi були через холод все-таки накинути на себе камуфляж i битися у бiлому.
  На допомогу прибув i хлопчик-нiндзя Карась. Безстрашна дитина-термiнатор не боялася холоду i билася в одних шортиках. Єдиним засобом зiгрiвання у нього був маскувальний крем, який зробив шоколадну вiд засмаги шкiру бiлої пiд снiг, який продовжував iти, засинаючи всi вулицi. Причому використовував у бою метальнi, дуже тонкi металевi диски та меч-катану. Але, зрозумiло, i стрiляв вiн чудово, причому з трофейної зброї. Втiм, дiвчата також не промахувалися, використовуючи автоматичнi гвинтiвки.
  Така зброя купнiше пiстолетiв-кулеметiв, а головне надiйнiше. Втiм, автомати МН-44 нiмцiв, як правило, не пiдводили. До третьої зими добре налагоджена нiмецька вiйськова машина була готова. Зокрема, навiть у хуртовину Фокке -Вульф i МЕ, використовуючи пiдiгрiв, умудрялися завдавати радянським вiйськам болючих, хоч i обмежених уколiв.
  Герда, стрiляючи навскiдку, намагалася не дивитись у тут бiк, де падали радянськi солдати. Багато бiйцiв були дуже молоденькi сiмнадцяти-шiстнадцяти рокiв. Пiхоту набирали обвалами, пiдгортаючи усi ресурси. Справдi, багато було втрачено.
  Але серед фрицiв повно iноземцiв. Зокрема, зi Швецiї, в якiй на недавнiх виборах перемогли нацисти, i вiд вiдкритого вступу у вiйну з СРСР утримує лише позицiя короля.
  До речi, на Колонтай саме на Рiздво стався замах. Радянський посол був поранений дуже важко, i лiкарi борються за її життя. Вже двi дивiзiї та чотири бригади зi Швецiї прибули у ролi добровольцiв. У самiй країнi вiдбуваються мiтинги та масовi ходи з вимогою вiйни. I носять портрети Гiтлера та Карла дванадцятого.
  Отже вступ Швецiї у пряму вiйну, питання часу. Iспанiя та Португалiя вже воюють, але посилають вiйська куди на пiвдень. А зараз узимку вони взагалi намагаються забратися кудись за Кавказький хребет. Бразильський корпус, мабуть, готовий зробити стрибок у Середню Азiю, де вже з новою силою спалахує рух басмачiв.
  Але це все деталi, що в Тихвiнi бореться i дивiзiй власiвцiв. Цi хлопцi б'ються зло, розумiючи, що в полонi на них чекають страшнi катування та неминуча петля. А що нiмцi? Їм теж доведеться несолодко, багато хто здохне в Сибiру, але все ж таки вiшати без розбору їх не будуть.
  Герда, змiнивши обойму i скошуючи одягнених у сiрi шинелi солдатiв, на всiх у росiян не вистачає маскувальних халатiв, уявила, що може чекати їх у разi полону. I посмiхнулася можливiй сексуальнiй, крутiй пригодi. Щоправда, потiм у Сибiру буде гiрше. Як цей мороз дiстає, вогнеметний жар i краще. Ось у пустелi вони швидко звикли до розжареного пiску i носилися босонiж, але тут так не вийшло. Через пару годин у бiкiнi на морозi, починало трясти i слiд було вiдiгрiватися у лазнi. Там їм юнаки з елiтного батальйону СС розiгрiвали тiла ударами ялинового вiника. Ну i не тiльки, зрозумiло, вiником,
  там хлопцi добiрнi, красенi-арiйцi, те, що треба!
  Вони вже зовсiм втратили колишню сором'язливiсть, а може, навпаки, набули розкутостi мачо жiночої статi. Але зараз їм доводиться трохи вiдступати - радянськi пiхотинцi, завалюючи пiдступи трупами, пiдiйшли на занадто небезпечну близькiсть i стали закидати гранатами.
  Потрiбно було розiрвати дистанцiю, щоб не потрапити пiд осколковий град.
  Магда отримала невелике розсiчення осколком i у вiдповiдь за три секунди випустила вiсiм куль. Радянськi солдати бiгли, майже не зриваючись, лише трохи пригнувшись i обойма знайшла собi жертви. Розрядила вiсiм патронiв та Стелла. Агресивна шатенка виразилася:
  - Безумству хоробрих, спiваємо ми пiсню!
  Але радянськi воїни, мабуть, вирiшили довести, що у цьому мудрiсть життя. Нiмецький штурмовий кулемет лупить щосили, а його пострiли немов iгноруються. Хоча солдати i падають, але тi, хто вцiлiв, продовжують бiгти i навiть гранати кидають майже впритул, хоча це можна робити i ранiше.
  Карась дуже спритно кидає диски, одним зрiзуючи двох трьох солдатiв. Потiм атакує своїм мечем, що розрубує автомати та гвинтiвки легко, наче сiрники!
  Хлопчик-нiндзя ще зовсiм малий, на вигляд одинадцять-дванадцять рокiв, але такий швидкий. У нього не встигають потрапити, нi захиститися. Дитину виховували i тренували з самого народження, жбурляючи в немовля мечi, змушувала розплутувати i розрубувати стрiчки, занурюючи в крижану ополонку, нацьковуючи спецiально навчених кiшок. Ну i багато iншого, перетворюючи генетично обдарованого хлопчика на справжню машину смертi. Його мати, нiндзя у двадцять п'ятому поколiннi, батько могутнiй сибiрський чародiй та iдейний ворог радянської, "совкової" влади. Чудова генетика i тренування з магiєю - зробили хлопчика найкращим серед ниндзей . I звичайно, iмператор Хiрохiто, щоб показати нiмцям, що не вони найкрутiшi надлюдини , а є i в Японiї крутi хлопцi, вiдправив хлопця на нiмецько-радянський фронт.
  I Карась (риба карась символiзує собою гордiсть та життєву стiйкiсть самураю!) виявився гiдним воїном.
  Ось, наприклад, вiн босими, злегка почервонiли вiд багатьох годин знаходження на лютому холодi пальцями, метає, тонший за волосся сталевий диск. А в руках одразу два мечi, щоб легше було рубати густi шеренги ворогiв. Якою страшною є ця дитина-термiнатор, що може, вперше радянськi воїни, будучи беззахисними пiд ударами мечiв i пусками дискiв, подалися назад, зазнавши реального страху.
  Дiвчата ж, змiнивши обойми, стали проходити ще швидше, а точнiше i нiкуди.
  Трупи пiхотинцiв нагромаджувалися курганами. Вони майже одразу ж застигали на морозi, i по них пiдiймалися новi солдати. Ось так лiзли i не зважали на втрати. Але бiй вступав нiндзя i знову, нiби хвилi страху.
  Майже цiлодобово вирував вiдчайдушний напад. Радянськi вiйська, цiною найбiльших втрат, зайняли кiлька кварталiв, потiснивши нiмцiв на рядi рубежiв. Але слабка пiдтримка артилерiї (нiмецька авiацiя в колишнi днi розбомбила залiзничнi колiї, позбавивши пiдвезення) i дуже багато жертв серед частин, що наставали, змусили тимчасово призупинити рух пiхоти.
  Незважаючи на ризик подiбної тактики, в бiй були кинутi танки. Потрiбно зламати супротивника пiд Тихвiном, поки фрицi, використовуючи свою перевагу в технiцi, не деблокують мiсто.
  I в цьому штурмi було прийнято досить ризиковане рiшення - використати танк IС-2. Машину спецiально розроблену, як танк прориву. Так як потужне знаряддя через низьку скорострiльнiсть i вiдносно слабку купчастiсть стрiлянини, погано пiдходить для боротьби з чужими танками, зате можна їм успiшно громити неброньованi цiлi.
  Так, хоч танки в мiських умовах смертники, але треба проламувати позицiї хай навiть лобом.
  Першими рушу тридцятьчетвiрки. Щодо легких i невеликих машин, мчали вузькою вулицею. З дахiв на них посипалися гранати та пляшки iз запальною сумiшшю. Потiм вибухнули замаскованi баки з бензином та напалмом. Але великих втрат не зупиняли танкiстiв СРСР. Вони, втрачаючи сотнями машини, проривалися в центр мiста, i там вступали в завзятий обмiн ударами. Навiть ефективнi фаустпатрони, що розбивали тридцятьчетвiркам слабку бортову броню, не лякали радянського солдата.
  У бiй було кинуто одразу три танковi армiї. Сталiн навiть вирiшив вiдмовитися вiд другого удару у напрямку Воронежа, заради рiшучої перемоги над Тихвiном та порятунку "Колиски революцiї". Нехай навiть пального видають за жорстким лiмiтом, на кiлька годин їзди на добу Кавказька нафта втрачена, а на розробки нових родовищ потрiбен час та грошi, людськi ресурси, яких радянськiй iмперiї, пов'язанiй вiйною на два фронти, катастрофiчно не вистачає.
  Але Тихвiн - це артерiя Ленiнграда i дороги життя, а головне - це знак того, що радянськi вiйська можуть i можуть перемагати численних i добре озброєних фашистiв. Отже, за цiною не постоїмо...
  Танк IС-2 виглядає переконливо, теж схожий на тридцятьчетвiрку, тiльки вежа ще сильнiше зсунута вперед. Звичайно, сам ствол товстий i довгий, не порiвняти з Т-34-76, яка поки що домiнує на полi бою. За весь сiчень титанiчними зусиллями Т-34-85 буде випущено не бiльше сотнi.
  Щоправда, впадає у вiчi вразливiсть чола вежi: пласкуватого i дуже товсто броньованого.
  Карась, який кидав у танки невеликi, але дуже потужнi розривнi гранати, пiдбiг до дiвчат i запропонував:
  - Давайте захопимо IС-2 i покатаємось на ньому?
  Магда потримала iдею:
  - Звичайно ж, прокотимося! Ми скучили за рубкою.
  Герда попередила хлопця:
  - У цього танк цiлих чотири кулемети!
  Карась пiдморгнув дiвчатам, помiтивши:
  - Так це добре. Скоро знову пiде на напад пiхота, а ви її покосите!
  Магда пiдштовхнула хлопця-нiндзя:
  - Поспiшай, термiнатор!
  Рожевi п'яти замиготiли, як крильця комара, карате-пацан бiгав швидше за олiмпiйський чемпiон зi спринту. Для початку, вiн жбурнув у грiзний IС маленький грудочок з димовухою- згортком. Спалахнула реакцiя, повалив густий дим. При цьому чорнi струменi розiйшлися в рiзнi боки, заслiпивши кулеметникiв.
  Зрубавши кiлька пiхотинцiв, Карась пролетiв, як брукiвка, випущена з балiсти, i видерся на вежу. Спецiальним гаком пiдчепив люк i вiдкинув важку кришку. Далi вже все просто: пара помахiв двома мечами i п'ятеро членiв екiпажу важкого танка розлучилися в головах. У слiд за ним заскочили i дiвчата, якi скинувши хутряний камуфляж, знову опинилися в бiкiнi. Що ж, у танку пiд час руху тепло. Дизель у 520 кiнських сил непогано прогрiває метал. Та саму машину босi дiвочi пiдошви вiдчувають набагато краще, нiж через спецiальнi зимовi чоботи з ребристою пiдошвою iз синтетичного каучуку. Нiмецька iнтендант-служба врахувала досвiд суворих зим i створила нову амунiцiю, коли ноги в мороз не так мерзнуть. А то, справдi ганьба, фрицi забирали у мiсцевого населення валянки та натягували їх на себе. Або куталися у хутрянi хустки.
  Карась цмокнув на прощання Магду в губи i сказав:
  - Ну, це танк для вас! Я битимуся, де куди краще вмiю вбивати.
  Герда в захопленнi поцiлувала хлопчика в слизьку пружну п'яту i вимовила:
  - Ти диво!
  Стелла додала:
  - Еталон арiйця!
  - Я знаю! - промовив шибеник i вискочив на мороз одним стрибком з напiввiдкритого люка. Потiм кришка, з гуркотом впала... I дiвчата отримали нагоду битися на зброї супротивника. А гармата, справдi, потужна. Сильнiше тiльки недавно Лев-3, або як його ще називали - "Королiвський Лев" з 128 - мiлiметровою гарматою. Але цей танк ще на фронтах у поодиноких екземплярах. Його показали пiд час святкування 8 листопада бiснуватому фюреру. Звичайно, поки що вiн ще не в серiї. Як i IС-2, що проходить свою першу обкатку.
  Ось поки навiть радянськi танкiсти не зробили жодного пострiлу з зброї, мабуть, вибираючи собi мету напевно.
  Стелла єхидно помiтила, повертаючи механiзм:
  - Ех, старiє... Тут немає автоматики i все треба робити вручну.
  Герда, яка у наведеннi собаку з'їла, помiтила:
  - I прицiл галимий , i оглядовiсть не має значення. Їм не надто добре наводити на цiль.
  Магда, торкаючись босою ногою передачi та повертаючи коробку, помiтила:
  - I все ж таки, порiвняно з тридцятьчетвiркою, є деякий прогрес. Зокрема, перемикати передачi легше. У кабiнi тiсно, але бiльш-менш рухатися можна. Боєкомплект, щоправда, замалий. Двадцять вiсiм снарядiв.
  Герда логiчно помiтила:
  - Для стрiлянини по обмеженiй кiлькостi дзотiв, може й вистачити, але для повноцiнного танкового бою, явно недостатньо.
  Клара знайшла в танку i гарне:
  - Зате кулеметне озброєння на висотi! Чотири кулемети можуть забезпечити непоганий захист. А то дивилася я на цей "Маус" - у ньому лише двi " плювалки " на таку машину.
  Стелла, розганяючи двигун, пiдтвердила:
  - Саме так! Хiба це озброєння для такого важкого в сто вiсiмдесят тонн танка?
  Магда, мов пантера, що завалила буйвола, рикнула:
  - Курам на смiх!
  Дизельний двигун важко розганяє танк. Видно, що IС-2 шосе ще їде, але при бездорiжжi його змiщений вперед центр тяжкостi позначиться. Але нiчого, поки що можна розслабитися i вибирати собi гiдну мету.
  Магда вiдкрила вежу танка, щоб краще бачити довкола.
  А ось ще один IС-2, це хороша iдея застосувати такi танки масажнiше. За ним ще три IСа , але один з легшою 85-мiлiметровою гарматою. До речi, найбiльш небезпечний, тому що здатний взяти машину в лоб, i б'є швидкострiльнiше.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Магда вирiшила всадити з дистанцiї за два кiлометри. Наказала мiнорним тоном:
  - Стрiляти точно в лоб башти... I... Вам зрозумiло!
  Машина зупинилася, тому що плавнiсть ходу була нiяка, i Герда, нарiкаючи на неважливу якiсть оптики, яку, напевно, шлiфували ненавченi пiдлiтки, навела стовбур. Дiвчата допомогли зарядити снаряд вагою пiвтора пуди. Войовниця-блондинка приклала до казенної частини щоку та постаралася вiдчути чужу машину. Адже вона нiколи ранiше не стрiляла з гармати, зразка 1931 року. Потужний, але морально застарiлий, з гострим, чутливим до рикошету снарядом. Взагалi, знаряддя, звiсно, не планувалося для танкiв. Але, мабуть, розроблена в 1940 протитанкова модифiкацiя 107 - мiлiметрової зброї виявилася занадто ненадiйною i вiд неї змушенi були вiдмовитися. А тут треба в умови поганої видимостi з дистанцiї 2000 метрiв вразити цiль. Та й противнику важко буде вiдповiсти, i потрапити, але...
  Герда поцiлувала казенну частину зброї, швидко визирнула з люка, пiдчепила язиком жменю снiгу, проковтнула, уперлася голими п'ятами в важелi i... вистрiлила!
  Вiддало так, що закололо зап'ястки та iкри та запахло димком.
  По довгiй дузi презент пролетiв i... IС-2, що йшов попереду, зупинився, задимив, а потiм почав рватися боєкомплект.
  Магда радiсно вiдповiла:
  - Ось ми їм дали! - I логiчно, точнiше, алогiчно сплутавши поняття, додала. - Не людина фарбує зброю, а зброю!
  Герда рикнула:
  - Перезаряджайте!
  I дiвчата напружилися. Звичайно, тут їм не "Тигр", доводиться попотiти, але так воно i веселiше, тим бiльше, що танк, що стоїть, швидко остигає. Залiзо, як хороший провiдник.
  Вдруге Герда вистрiлила швидше та впевненiше. IСи продовжували рухи, i, мабуть, там ще не розiбралися, звiдки б'ють гармати. Та й зупинятися над росiйському звичаї. Якщо є наказ... А другий снаряд уже впевнено лягає в цiль.
  Герда облизує губи i командує:
  - I третiй сюди.
  З великим запiзненням четвертий IС-1 вiдкрив на ходу вогонь. I, як не дивно, потрапив, хоча з такої дистанцiї з машини, що рухається, це майже неможливо, але кадри вирiшують все! Однак дистанцiя для 85-мiлiметрової зброї занадто велика, за межею пробивання. Але гримнуло у вежi капiтально, i лобова броня прогнулась. Герда послала у вiдповiдь четвертий "лист-бандероль" вагою пiвтора пуда... Лоб танка IС-1 розколовся i високо в небо злетiли помаранчевi мови. А ось ще один IС-2, це хороша iдея застосувати такi танки масажнiше. За ним ще три IСа , але один з легшою 85-мiлiметровою гарматою. До речi, найбiльш небезпечний, так здатний взяти машину в лоб, i б'є скорострiльнiше.
  Навеснi нiмцi взяли Смоленськ i пiдiйшли до Вязьми та Ржева. Потiм зненацька повернули на пiвдень до Донбасу. I це було дуже несподiваним та сильним ходом. Червона армiя не встигла зреагувати. I фашисти захопили всю лiвобережну Україну. А до кiнця лiта вийшли на закрут Дону. Лише восени радянськi вiйська важко змогли зупинити гiтлерiвцiв.
  Нiмцi також знову блокували Ленiнград iз пiвдня, перекривши кисень.
  А на пiвночi вже фiни намагалися наступати.
  Настала зимова пауза. У СРСР у серiю пiшов танк Т-54, краще захищений та сильнiше озброєний. А ось IС-4 та IС-7 запустити масово в серiю не вдалося. Хоча IС-7 машина здатна боротися з гiтлерiвськими мастодонтами, але надто вже складна у виробництвi, тим бiльше в умовах воєнного часу.
  Сорок восьмого року вiдзначився у лютому спробою Червоної армiї наступати в центрi, яка була вiдбита. Нiмцi, використовуючи iноземнi дивiзiї з усiєї Європи, були сильнi. Тим бiльше дисколет стали досконалiшими, i їх збити тепер не так просто. Та й реактивна авiацiя у фашистiв розвинулася. Дуже сильно. I новий винищувач МЕ-362 просто шокував радянських льотчикiв. А в серiї реактивної авiацiї СРСР не мав.
  У травнi почався великий наступ гiтлерiвцiв в обхiд Москви. Одночасно у вiйну вступила i Туреччина, вiдкривши пiвденний фронт у Закавказзi. I бої спалахнули з новою силою.
  Але є красивi дiвчата, що борються з люттю; зокрема екiпаж Єлизавети.
  Ось дiвчина в бiкiнi, натискає босими нiжками на спусковий гачок, i вилiтає снаряд iз 100-мiлiметрової гармати.
  Войовниця з СРСР послала його так спритно, що нiмецький танк Е-50, незважаючи на потужну броню, вражений.
  Катерина агресивно вiдзначила, скелячи зубки:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  I голою п'ятою як натисне на педаль.
  Олена теж вистрiлив у противника, рознесе "Пантеру"-4 i проворкує.
  - За СРСР!
  Єфросинiя оголить груди знявши лiфчик, i як довбане червоним соском, i проспiває, скелячи зубки:
  - Батьку Махну,
  Дивиться в вiкно...
  Надворi темним - темно!
  I дiвчата хором заспiвають, скелячи зубки:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi.
  Не вiрить Вiтчизна сльозам,
  А злому дракону дамо по мiзках!
  Ось - це дiвчата - просто класу гiпер.
  Ось уже лiто настало. I знову тяжкi бої. Нiмцi до кiнця серпня 1948 замкнули кiльце навколо Москви.
  Вiдчайдушно боролися i пiонери.
  Хлопчик Олежка, кинув босою, дитячою нiжкою гранату i заспiвав:
  - Ось перша проталина,
  Увi снi бачу Сталiна...
  I трупами завалено -
  Моя рiдна Русь!
  Хлопчик Петька, стрiляючи по фашистам, проспiвав:
  - Якби хлопцi всiх Землi,
  Разом дракону врiзати б змогли!
  I голою п'ятою дитина запустила вбивчу лимонку.
  Ще один пiонер у шортиках Серьожка, то стрiльне по фашистам уклавши гiтлерiвського офiцера. А потiм босий, дитячий жбурне анiгiляцiйний подарунок смертi.
  Ось це дiти - дуже бойовi.
  Хлопчик-пiонер Сашка довбаючи фашистiв, йому лише рокiв дванадцять, i викошуючи фрiцiв, проспiвав:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнє нашої країни.
  I червоному прапору - славної Вiтчизни,
  Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  I дитина голою, дитячою п'ятою пiдкине вибуховий пакет, розриваючи нiмцiв.
  Ось вони за справу i взялися дуже агресивно. I реально по-бойовому, що дуже виявилося круто.
  Дiти звичайно ж бiйцi найвищого класу, але Москва оточена вiдрiзаною.
  А гiтлерiвцi вже настають i на Кавказi. З пiвдня прет Туреччина.
  I таке вiдчуття, що реально проти ворогiв не встояти.
  Але дiвчата воюють, як i дiти наче великi героїнi.
  Особливо Олег Рибаченко. Цей хлопчик-термiнатор просто скажемо юний воїн та супермен.
  Хлопчик рокiв дванадцяти на вигляд, жбурнув убивчої сили гранату, розриваючи фашистiв, i заспiвав:
  - За Велику Росiю
  Хлопцi воюватимуть...
  Ми великi месiї,
  Чи зможемо фриця розiрвати!
  Маргарита Коршунова - теж дуже бойова дiвчинка, також дала чергу за фашистами.
  Потiм шпурнула босою, дитячою нiжкою презент анiгiляцiї, розриваючи на частини фрицiв та туркiв, пiсля чого проспiвала:
  - Слався Батькiвщина-СРСР,
  Людству ти приклад!
  Пiсля чого дiти як вiзьму i засвистять. Ворони, що злетiли, зомлiли i падаючи, пробивали голови гiтлерiвцям. I це виглядало дуже круто.
  А може, i не виглядало, а дiя витворювалася.
  Хлопчик i дiвчинка були дуже крутими.
  У них стiльки азарту та сили.
  Кавказ вже на межi падiння, i стає все драматичнiшим.
  А нiмцi лютують i застосовують тортури. Особливо люблять катувати нiмецькi дiвчата пiонерiв.
  Ось Герда та Шарлота хлопчика рокiв тринадцяти роздiли. I стали лоскотати пiонера. Сергiйко реготав i муркотiв. Потiм Герда пiднесла запальничку до голої круглої п'яточки хлопчика. Полум'я лизнула злегка огрубiлi пiдошву пiонера. Той скрикнув вiд болю. З'явилися пухирi.
  Дiвчата-нiмцi захихотiли:
  - Буде дуже здорово!
  I стали хлопця плескати батогами. Той стогнав i почав кричати. Особливо коли дiвчата стали пiдносити смолоскипи з вогнем до його босих нiжок. Потiм пiонери приклали до голих грудей розпечене залiзо i хлопчик знепритомнiв.
  Та нiмецькi войовницi на висотi. Помучити хлопця у них у порядку речей.
  Катування втiм не тiльки хлопчакiв, а й комсомолок. Дiвчат роздягали, i вели дибки. Там смикалися, змушували вигинатися i буквально корчитися вiд болю красунь. I пiд босими нiжками дiвчат запалили жаровню, погрожуючи обвуглити пiдошви.
  Як кричали вiд дикого болю комсомолки... Наскiльки це все було жорстоко. А фашисти вдихали в нiздрi запах паленого тiла i реготали, ляскали один одного по стегнах i кричали:
  - Хайль фюрер! Ми замочимо всiх!
  I знову тортури та катування людей. Особливо цiкаво катувати пiонерiв. Хлопчикiв б'ють смертним боєм, а потiм сiллю сиплють на їхнi рани i змушують стогнати. Так це дуже неприємно.
  А коли ще й застосовують розжарений дрiт. То виходить набагато болючiше.
  А фашисти вже забрали Махачкалу. I просуваються до територiї Азербайджану. I вже оточили та блокували Єреван. I штурмують з усiм розпач Батумi. I це агресивно.
  Маршал Рокоссовський сам мало не загинув. Вiдчувалося, що радянськi вiйська пiд пресингом i обвалюються. Зростає кiлькiсть тих, хто здався, i дезертирiв. I багато льотчикiв впадають у депресiю.
  Хоча Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова i уникають поки що поразки. Б'ються дiвчата хоробро i вiдчайдушно.
  Анастасiя перед боєм, з трьома хлопцями усамiтнилася, щоб зiбрати у собi феноменальну космiчну силу.
  I справдi зарядилася капiтально. I давай ворогiв вiдчайдушно збивати.
  I при цьому використовуючи босi пальчики нiжок.
  I пищала на всю горлянку:
  - Я велика чемпiонка свiту!
  I як голою п'ятою натисне на важiль.
  Акулiна Орлова теж у бою вiдчайдушна краля. I використовуючи босi пальчики нiжок, розбиває лiтаки вермахту.
  Ось вона збила МЕ-109 К. Ця машина вже застарiла, але пережила серiю модифiкацiй. I на нiй можна успiшно боротися.
  Акулiна Орлова дiючи з дикою люттю, заспiвала:
  - Слався великий комунiзм! Буде повалений фашизм!
  I знову голою п'ятою, та як натисне.
  Такi ось тут шаленi дiвчата.
  Але надто вже нерiвнi сили на Кавказi. Хоча вважається, що там чоловiки всi орли. Але проти росiйської баби нiхто не встоїть.
  А войовницi такi агресивнi та крутi. Палять лiтаки незважаючи на їхню якiсну перевагу.
  Акулiна Орлова проспiвала:
  Сонячне коло...
  I збила супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Анастасiя Вiдьмакова, давлячи на кнопки червоними сосками i збиваючи фашистiв, продовжила:
  - Нiмцi довкола...
  Акулiна пискнула, пiдрiзавши черговий нiмецький лiтак:
  - Гiтлер пiшов у розвiдку!
  Анастасiя впала фашистами продовжила:
  - У ямку впав...
  Акулiна, ведучи точний вогонь, хихикнула:
  - Нiжку зламав...
  Вiдьмакова iнтенсивно i точно паля, зазначила:
  - I на прощання сказав!
  I дiвчата хором проревiли:
  -Нехай завжди буде горiлка,
  Ковбаса i оселедцi.
  Помiдори, огiрки,
  От i Гiтлеру кiнець!
  Акулiна, знову пославши презент смертi у фашистiв, помiтила:
  - Взагалi треба спiвати; Роммелю кiнцi!
  Вiдьмакова босими пальчиками направивши гармату з авiаснарядами , погодилася:
  - Звичайно ж - Гiтлер - це вже пройдений етап!
  Там де немає особистого впливу бiснуватого Гiтлера радянськi вiйська намагаються органiзувати якийсь опiр. Але це дуже важко. Але все одно роблять все можливе та неможливе.
  I дiти, зокрема, борються. I в бiй iдуть пiонери. Якi зустрiчають супротивника пляшками iз запалювальною сумiшшю, i пострiлам iз рушниць.
  Хлопчики та дiвчатка, схудлi та подряпанi, як завжди, в бою. I б'ються вiдважно та вкрай вiдчайдушно.
  Скiльки їхнiх дiтей гине та залишається розiрваними на частини.
  Нiмецькi льотчицi Гертруда та Адала, шльопавши босими нiжками, залiзли у двомiсний ХЕ-328, у реактивну машину - це монстр iз десятьма авiагарматами.
  Щойно пройшов дощ i дiвчата залишили витонченi, дуже чiткi слiди голих нiжок.
  Вони були настiльки спокусливими, що пiдлiтки, що прислужували в аеродромi, жадiбно пожирали босi слiди очима, i навiть у хлопчикiв стали набухати досконалостi. Взагалi льотчиць було багато - бойовi дiї показали, що жiнки вiдрiзняються за рiвних умов удвiчi бiльшою виживання, нiж чоловiки. А отже, i ефективнi. А Гiтлер-Роммель, точнiше фельдмаршал-фюрер, зрозумiло не така особистiсть, щоб когось шкодувати.
  У самому Третьому Рейху офiцiйно введено багатоженство - право на чотири дружини. Це дуже практично. Але не дуже вписується в християнськi традицiї. Недарма фашизм шукає нової форми релiгiї. Фюрер-фельдмаршал наполягає на тому, щоб це був монотеїзм, але такий особливий - з пантеоном язичницьких, давньонiмецьких богiв. Звичайно ж, сам Гiтлер-Роммель у даному пантеонi поставлений найвище як вiсник i посланець Всевишнього Бога.
  Так що фюрер, звичайно дуже любить себе культивувати.
  Гертруда та Адала запускають у небо свiй багатоцiльовий штурмовик, який може грати роль i винищувача.
  Войовницi дуже впевненi у собi. У росiян немає реактивної авiацiї, i вони навряд чи зможе протистояти натиску тигриць неба.
  Гертруда прогарчала:
  - Я витязь пекучого потоку...
  Адала захоплено пiдтвердила, скелячи зубки:
  - I всiм поставлю матюку!
  Дiвчата, розреготалися. Вони натискали босими п'ятами на педалi i розкрутили реактивний штурмовик.
  Було ще темно, але трохи на сходi вже з'явилася свiтла смуга. Дiвчата засвистiли... Пiд ними вже попливли простори Росiї. Войовницi хихикали i пiдморгували один одному. Вони такi екстраповiтрянi , i гарнi.
  I босi, зрозумiло, не обтяжуючи себе такою непотрiбною для дiвчини рiччю на вiйнi, як взуття.
  I чутливiсть у лiтаку зростає вiд цього багаторазово.
  Ось їм назустрiч злiтають радянськi машини. Гвинтовий ЯК-9, мабуть, наймасовiша машина серед останнiх випускiв. Не надто озброєна, але вiдносно дешева та з невеликим бронюванням. МIГ-5, бiльш швидкiсна, з кулеметним озброєнням машина. МIГ-3 бiльш рання модель. ЛАГГ-7 ймовiрно найшвидший i озброєний птах. В останнiй модифiкацiї цiлих три 20-мiлiметровi гармати.
  Але все це гвинтовi машини - реактивних лiтакiв не створено. I нiмцi почуваються дуже впевнено.
  Гертруда стрiляє з десяти авiагармат. Луплять 30-мiлiметровi та двi 37-мiлiметровi знаряддя. Вони проносяться, наче вогненний смерч радянськими лiтаками. Проте червонi льотчики намагаються ухилитися та зайти у хвiст.
  Адала у цей момент маневрує. У лоб нiмецьку машину не вiзьмеш, але вихiд у хвости загрожує. Для вiйськ СРСР напад не є несподiваним. Вже запрацювали зенiтки. Свiтяться в темрявi снаряди, що розiрвалися.
  Нiмки вiдчувають певну нервознiсть. Здавалося, вже стiльки побачили, що нiчим не здивуєш, але... Радянськi льотчики вiдважнi й не бояться втрат. Їх нiчим не злякаєш. Але видно досвiду обмаль. Нiмецький лiтак легко виходить iз пiке, i збиває радянську машину. Розносить ще одну в трiски.
  Потужнiсть нiмецького озброєння дуже велика. Це компонент, у якому фрицi мають величезну перевагу над Росiєю. Але ще й швидкiсть у фашистiв колосальна.
  Адала прискорюється та проривається вперед. А Гертруда випускає реактивнi ракети за супротивником. Поради отримують по зубах. Деякi боєприпаси наводяться на тепло чи звук.
  Адала шепоче:
  - Вони нас не вб'ють!
  Дiвчата розкручують свою машинку... Вони намагаються бути холоднокровними. А тут радянський винищувач, як таранiт, сусiднiй нiмецький, реактивний штурмовик. I як почне рвати i розколюватися. I небо та повiтря.
  Гертруда прошепотiла:
  - Шалена смерть!
  Войовницi явно розгубилися, i їх можуть таранити.
  А до кордону рухаються танки. Легендарний екiпаж з Герди, Шарлоти, Крiстiни та Магда.
  Чотири войовницi встигли, покрити себе славою, борючись i англiйцями та американцями. У ходi бойових дiй з Америкою красунi освоїли танк "Пантера"-2. Добра машина перевершує " Шермани " i в озброєннi, i в лобовому бронюваннi. Пiзнiший "Першинг", практично не встиг повоювати. Та й вiн не суперник для "Пантери"-2.
  Тодi чотири дiвчата i завоювали легендарну славу. Хоча взагалi їхнiй славний шлях розпочався ще у сорок першому роцi. Гiммлер умовив фюрера спробувати у боях жiночi батальйони, iз спецiально пiдготовлених арiєк.
  Бойовi дiї показали, що жiнки: зовсiм не слабка ланка i вмiють непогано битися. I зазнавати при цьому менше втрат, нiж чоловiки. Войовницi билися й у пiхотi, босими нiжками шльопаючи гарячими пiсками пустелi Сахара. I освоїли танки. Випробувавши "Тигр", у боях iз Британiєю.
  Втiм, непогано б'ються i радянськi дiвчата на СУ-100.
  Хоча становище Росiї i здається безнадiйним. Але войовницi разом iз Єлизаветою борються немов орлицi.
  Катерина натискає босими пальчиками нiжок на важiль. Посилає снаряд, що пробиває гiтлерiвську машину Е-50 в борт i реве:
  - За великий червоний та багряний комунiзм!
  Олена теж лупнула з гармати використовуючи голу, витончену нiжку. Вона точно вразила танк супротивника.
  Дiвча прочирiкала:
  - За мою чудову Росiю!
  Єфрасiя агресивно помiтила, ведучи влучний вогонь:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I теж використовує босi, точенi нiжки.
  Радянська машина дуже сильна та бойова. А стрiляє майже влучно.
  СУ-100 здатна пробити Е-50 у борт. Але дiвчата навiть у лоб її пробивають потрапляючи в заману чи встик. I вражають метал наскрiзь.
  Єлизавета, використовуючи босi пальчики нiжок, вистрiлила у супротивника. I прочирiкала:
  - З блакитного струмка...
  Катерина теж пальнула, цього разу натиснувши на важiль червоним соском i проворкувала:
  - Починається рiчка.
  Олена, агресивно скалячись, i шипаючи, видала:
  - Ну, а дружба починається.
  I голою п'ятою теж натиснула на важiль.
  Єфрасiя проворкувала, ведучи вогонь по ворогу:
  - З усмiшки!
  Дiвчата працюють на СУ-100 дуже активно. I трощать ворожу технiку.
  А на пiдступах до Бака пiонери риють окопи. Тут хлопцi рiзних нацiональностей. Багато зокрема i свiтлих голiвок миготить. Є i рудi та чорнi та русявi дiти.
  Одне їх поєднує: вiра в торжество комунiзму та босi нiжки. Зрозумiло, що не всi пiд час вiйни мають взуття, i тому на знак солiдарностi всi дiти хизуються голими, круглими п'яточками. Зима в Закавказзi досить м'яка, i коли рухаєшся та працюєш лопатами холоду не такi й страшнi.
  Дiти працюють з ентузiазмом, i спiвають:
  Звiйтесь вогнищами, синi ночi,
  Ми пiонери - дiти робiтникiв.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  I знову звучить сигнал тривоги. Хлопчики та дiвчатка стрибають на дно окопа. А згори вже починають рватися снаряди: працює ворожа артилерiя.
  Пашка з просила Машку:
  - Ну, ти думаєш, ми встоїмо?
  Дiвчинка впевнено вiдповiла:
  - Встоїмо хоч раз, у найважчий час!
  Пiонер Сашка логiчно зазначив:
  - Наш героїзм непохитний.
  Хлопчик постукав голою пiдошвою по камiнню. Видно хлопчик набив собi солiднi мозолi.
  Тамара дiвчинка помiтила:
  - Ми битися не вiдаючи страху,
  Ми рубатимемося не кроку назад...
  Нехай густо просякнута кров'ю сорочка -
  Побiльше ворогiв обрати витязь у пекло!
  Хлопчик Руслан, пiонер iз чорним волоссям, зазначив:
  - Минуть столiття, настане епоха,
  В якiй не буде страждання та брехнi.
  За це дерся до останнього подиху -
  Служи своїй Батькiвщинi, ти щиро!
  Хлопчик Олег, худенький i бiлобрисий прочирикав, вiршi:
  Нi не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змiїний!
  
  Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали смутку,
  У космос вiдчинили дверцята,
  Зiрки над нами виблискували!
  
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Хлопчики та дiвчатка дружно зааплодували.
  Але вже летять реактивнi штурмовики i скидають бомби. I це агресивний захiд.
  Олег та Сашка пiдняли рогатку, та запустили презент смертi. I барило вразило гiтлерiвський штурмовик.
  Дiвчинка Наташка заспiвала:
  - Комсомол не лише вiк,
  Комсомол моя доля!
  Пiдкоримо я вiрю космос,
  Будемо живi назавжди!
  Ахмед хлопчик пiонер з Азербайджану з усмiшкою вiдповiв:
  - Ти ще не комсомолка Наташка!
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла, спiвуче;
  Поряд iз батьками, з пiснею веселою,
  Ми виступаємо за комсомолом.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Звати пiонерiв - завжди будь готовий!
  Звати пiонерiв - завжди будь готовий!
  Олег теж тупнув босою, дитячою нiжкою i проревiв:
  Мiцнiше молот стисни пролетарiй,
  З титану рукою ламаючи ярмо.
  Ми заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй,
  Причому свiтло нащадкам, добро!
  Дiти у захватi. I справдi, нiмцi вiдбомбили, i лише одна дiвчинка уламок потрапила в босу, круглу, рожеву п'яточку.
  Пiонерка скрикнула, але прикусила губу.
  I ось вони приготувалися вiдбивати атаку. I вже йдуть танки iз фашистами. Рухають грiзнi Е-100. Такi потужнi та небезпечнi машини.
  У них такий захист. Що не проб'єш з жодного ракурсу. Не пiд одним кутом не проб'єш. Єдиний шанс - це розбити гусеницi.
  Дiти готовi до бiйки i махають босими нiжками. Ось вони на дротi штовхають пiд гусеницi фашистам пакети iз саморобною вибухiвкою. Та спрацьовує та руйнує ковзанки танкам армiї Роммеля.
  I це грiзно виглядає.
  Сашка пищить:
  - Слава комунiзму!
  Хлопчик Пашка стрiляє разом з Олегом з рогатки i верещить:
  - Пiонерам слава!
  Хлопчик Руслан разом iз дiвчинкою Суфiр пiдтягує дротом мiну пiд нiмця i кричить:
  - Слава СРСР!
  Дiти з Азербайджану та росiйськi хлопцi борються. Засмаглi, худенькi, босоногi пiонери проти колосальної армади танкiв.
  Дiвчинка Тамара тупотить витонченою, маленькою, босою нiжкою i вимовляє:
  - Слава Росiї слава!
  Пiонер Ахмет пiдтверджує, ведучи вогонь по супротивнику:
  - Ми разом дружна сiм'я!
  Хлопчик Рамзан, руденький азербайджанець пiдтверджує, пiдбиваючи машину:
  - Зi слiв ми сто тисяч Я!
  Дiти дружнi ... Ось i вiрменська дiвчинка Азатуї , теж спритно за допомогою дроту переводить вибуховий пакет пiд гусеницю фашиста, i пищить:
  - СРСР сiм'я народiв!
  Iнша вiрменська дiвчинка Агас, каже:
  - Не зiгнемося фашизмом:
  I босими пальчиками нiжок пiдтягло дiвчина дрiт. Багато азербайджанських i вiрменських дiтей мають свiтле волосся, i їх не вiдрiзнити вiд слов'янських дiтей, яких теж багато. Хтось вiд нiмцiв пiшов подалi, iншi росiйськi сiм'ї селилися в Азербайджанi ще й за царiв.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  На Кавказi багато слов'ян. Багато змiшаних пар. Та й дiти зазвичай свiтлiше волосся мають чим їх батьки. А слов'яни-хлопцi засмагли так, що не вiдрiзниш вiд мiсцевих. Тим бiльше що дiти зазвичай бiльш схожi, нiж дорослi.
  Так що мiжнародний радянський батальйон iз хлопчикiв i дiвчаток бореться, i всi вони єдинi, i дуже схожi. Їхнi голi п'ятки, миготять пiд час руху.
  I знову дiти посилають презенти смертi. Шамiль та Сергiйко обидва хлопчики-пiонери, тягнуть дрiт. I ось нiмецький Е-50 зупиняється iз пробитою гусеницею.
  Хлопчики хором спiвають:
  Союз непорушний, республiк вiльних,
  Згуртувала не груба сила, не страх.
  А добра воля людей освiчених,
  А дружба i розум, i смiливiсть у мрiях!
  I дiти у захватi. Усмiхаються бiлими, рiвними зубками. I вони щасливi, хоч їм i загрожує загибель.
  А нiмцi пруть. Пiдбитi танки стрiляють iз гармат, i строчать кулемети.
  Деякi нiмецькi машини забезпеченi гранатометами та дуже небезпечнi.
  Хлопчик Максимка i дiвчинка Зара з Азербайджану i вони, упираючись босими нiжками, пiдтягли мiну пiд супротивника i пiдбили фашистського мастодонта.
  I прокричали на всю горлянку:
  - За СРСР!
  Дiти такi веселi.
  Пiонери Аббас та Володимир теж використовую зброю. В даному випадку катапульту i гiтлерiвцю розбивають гусеницю Е-75. Пiсля чого хлопцi заспiвали:
  - За велич планети пiд покровом комунiзму!
  Олег i Абдула теж пiонери рiзних народiв, але з єдиним серцем теж запускають вибухiвку. Вражають Е-100 та спiвають...
  Ми вiдкрили нацiям планети,
  У космос шлях, до небачених свiтiв.
  Героїзму подвиги оспiванi -
  Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  
  Пiд Священним прапором Росiї,
  У свiтi, дружбi, щастя та коханнi...
  Стануть люди всiєї землi щасливiшими,
  Пекельний морок розвiється в далинi!
  Бойовi тут дiти.
  Абдуррахман i Свiтлана - азербайджанський хлопчик та дiвчинка з Бiлорусiї разом натягнули дрiт i пiдбили фашистський танк. I заспiвали:
  - Велике iм'я священної Росiї,
  Сяє над свiтом - як сонячний промiнь...
  Я вiрю в єдностi ми станемо щасливiшими,
  Вкажемо народам усiм правильний шлях!
  Дiти дуже вiдважнi. I гiтлерiвцi просто шокованi таким упертим, i лютим опором.
  Абудуррахман це пiонер, що отримав осколком у голу пiдошву. Пробило мозолисту поверхню дитячої нiжки.
  Хлопчик прошипiв:
  - А менi боляче!
  Свiтланi теж потрапило в круглу п'яту, i подряпало плече. Але дiвчинка прошипiла:
  - Пiонерiв не зламати!
  Азiм та Колька теж таранили нiмецьку машину.
  Хлопчики навели за допомогою дроту та пропелi:
  Противник пiдступний пiшов у наступ,
  Але вiрю не здригнеться, радянський народ...
  Ворога чекає розгром i забуття,
  А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  Ворога чекає: розгром i забуття,
  А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  Дiти вiдважнi та не згинаються. I вони хочуть виграти. I спiвають, i борються.
  Нiмцi зазнають великих втрат. Щоправда здебiльшого вони розбитi гусеницi i ковзанки. I це не смертельно.
  Гiрше пiонерам, якi потрапили в полон.
  Хлопчика Абдулхамiда, коли вiн потрапив у полон, гiтлерiвцi пiднялися на дибу. Вставили босi ноги пiонера в колодку i стали на гаки вiшати гирi. А потiм розпалив вогонь. I голi п'яти пацана лизав вогонь. А на спину звалився батiг. Били довго. А потiм стали фашисти ламати розпеченими щипцями ребра.
  Хлопчисько, помираючи пiд тортурами, коли йому розтрощило червоне вiд жару залiзо ребра, заспiвав:
  Берлiн уже майже пiд нашою владою,
  У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
  Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
  Який опишу у своїх вiршах!
  
  Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
  Вона сiм'єю стала людям усiм.
  Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  I кров тепер фонтаном хлюпає з вен!
  
  Що фюрер забув у нас випадково,
  Хотiв добути земельки та рабiв!
  Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
  I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
  Простий хлопчина хлопчик босоногий,
  Нещодавно червона краватка пов'язала.
  Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
  Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
  Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
  Але впорався пацан-боєць у гвинтiвцi,
  Гiдним виявився шлях батькiв!
  
  Билися де i хитрiстю, i силою,
  А слабкiсть теж гiрка на жаль...
  Товаришам довелося копати могили,
  Строгати в мороз сосновi труни!
  
  Я пiонер тепер звик до страждань,
  У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
  Можливо за невiрство покарання,
  Що Iсуса знати я не хотiв!
  
  Але що таке три години Голгофи?
  Три роки з гаком пройшло вiйни!
  У кожному селi плачуть гiрко вдови,
  Як лягли в цвинтар країни сини!
  
  Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  Але на щастя сам лишився на ногах!
  Нiмеччини ми чесно борг повернули,
  Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  Я змужнiв, але все ще хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан!
  Так дорослий, i мабуть навiть надто,
  Адже серце стало твердим, як метал!
  
  Зiрка героя найвища нагорода -
  Сам Сталiн менi її повiр, вручив!
  Сказав: з таких, як ти приклад брати треба,
  Кують бiйцi до дверей у Едем ключi!
  
  Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
  Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
  Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
  I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  Як би там не було, але Червона Армiя битву за Кавказ програла. I це, зрозумiло, не пiдвищувало шансiв СРСР на виживання. Справдi, все було стрiмко.
  Кавказ упав i настала зима. Москва та Ленiнград у повному оточеннi та блокадi. Нiмцi та їх iноземнi дивiзiї сильнiшi i за кiлькiстю, якiстю. I фрицi, наприклад, дуже пристойнi автомати мають. I здається, що вже й шансом на порятунок у оточених радянських вiйськ немає.
  Але поки Сталiн ще не здається. Хоча пропозицiї про сепаратний свiт фашистам уже й надсилав.
  Москва мiсто велике, i в ньому величезна кiлькiсть бойових припасiв, снарядiв, куль i продовольства зосереджено. Так просто це мiсто не взяти. I вiн ще тримається незважаючи на обстрiли та масове скидання бомб.
  Проте нiмцi продовжували наступати. Особливо навеснi. Щойно пiдсохли дороги, фашисти рушили до Казанi. I їхнiх фашистiв багато.
  Але тут б'ються прекраснi радянськi i очевидно босi в бiкiнi дiвчата.
  Наталка погладила сама собi полуничний сосок. I з променистою усмiшкою промовила:
  - Я ти! Вiн, вона разом цiла країна!
  Вiкторiя пiдтримала:
  - Разом дружна сiм'я! У словi ми - сто тисяч я!
  Оксана хихикнула i, вказавши на мастодонтiв, помiтила:
  - Танк "Е" дуже низькорослий i присадкуватий. Його важко буде дiстати.
  Веронiка сумно прошипiла:
  - Хай допоможе нам Бог!
  Наташа хихикнула i прочiрiкала:
  - В Америцi для всiєї країни, Америцi для всiєї країни, в Америцi для всiєї країни - можливостi рiвнi!
  Вогнява Вiкторiя як хихiкне, i прореве:
  - Для рiзних верств суспiльства можливостi рiвнi!
  I як захоче. I зубки свої гарнi, як покаже.
  Оксана висловила думку:
  - Коли нiмцi вiдiрвуться, вiд своїх баз постачання їм буде дуже погано!
  Веронiка хихикнула i запропонувала:
  - Тодi помолимося!
  Наташа зневажливо пирхнула i похитала головою:
  - Нi! Ми комсомолки, а отже атеїстки!
  Вiкторiя агресивно попередила:
  - А я взагалi войовничий атеїст! I Бога нема - це медичний факт!
  Веронiка обережно помiтила:
  - Але ж ви не можете цього довести!
  Вiкторiя у вiдповiдь агресивно блиснула смарагдовими очима. I прошипiла з оскалом:
  - Я можу! Якщо iснує Бог, то вiн має бути вiдповiдальним. А отже, дбати про людей. - Руда дiвчина агресивно вдарила босою нiжкою по стовбуру сосни. - Чи можна собi уявити феноменальний космiчний розум, який не дбав би про своє творiння!
  I дiвчина босою, точеною нiжкою жбурнула гранату.
  Наталя охоче пiдтвердила:
  - Саме так! Адже ми для Бога, як дiти для Батька, а вiн про нас не дбати!
  Веронiка обережно помiтила:
  - Але ж i дбайливий батько карає своїх дiтей.
  Наташа хихикнула у вiдповiдь:
  - Але не спотворює їх!
  Вiкторiя сердито вiдзначила:
  - Оце вже справдi бувають дивнi у вашого Бога методи виховання! Вiн, наприклад, взяв i потопив все людство i навiть невинних тварин. Виникає питання, а що це за фашистськi методи?
  Оксана з усмiшкою додала:
  - I взагалi вiчнi муки в пеклi... Це теж явний перебiр, бо жоднi методи справедливостi не можуть виправдати тортур!
  Веронiка розгублено розвела руками, i зiтхнувши:
  - Я теж вважаю, що потоп Ноя - явний перебiр. Адже Земля наповнилася грiхом перед очима Бога.
  Вiкторiя зi смiшком помiтила:
  - Та дiти стали пустувати. Батько взяв у руки автомат i пристрелив тих, хто в'якав, залишив тих, що сидiли тихiше води, нижче трави. - Руда вишкiрила великi зубки. - Така виходить аналогiя!
  Веронiка знизала плечима, i тихо промовила:
  - Я не священик, щоб давати вiдповiдi на такi запитання. Але гадаю, на це у Бога були причини.
  Вiкторiя хихiкнула та вiдзначила:
  - Так... Через це потрапляли без причини, тiльки всiх i бачили наче згинули!
  Наташа припустила:
  - Може, Бiблiя це просто єврейська казка. Чому ми маємо в неї вiрити?
  Оксана висловила свою думку:
  - Потрiбно, принаймнi, дотримуватися своєї честi. I не надто розраховувати на посмертний рай!
  Вiкторiя хихикнула, i помiтила:
  - Так ... Священики люблять розповiдати казки! Причому, не надто привабливi!
  Веронiка тихо помiтила:
  - Але ж Iсус Христос цiлком привабливий образ!
  Вiкторiя хихикнула i хитнула головою:
  - Я б за такого пацифiста замiж не вийшла б!
  Наташа хихикнула i помiтила:
  - Та чоловiк повинен постояти за себе... А чому навчає Бiблiя? Вдарили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву!
  Веронiка хотiла сказати, але явно знiяковiла. А тут вставила Вiкторiя:
  - Справдi дивна мораль. То Бог учить любити ворогiв, то топить разом все людство. I як таке можна пояснити?
  Наталка вiдповiла сама:
  - Думаю, що Бiблiя написана талановитими фантазерами!
  Веронiка на це мляво заперечила:
  - Хто як дивиться... Але iнакше, нiж iснування Бога, неможливо пояснити появу Всесвiту. - Тут дiвчина пiдбадьорилася. Провела босою, точеною нiжкою по корi i продовжила. - Як не крути, але бiльш переконливої версiї походження Всесвiту, крiм як її створив Бог знайти чи вигадати неможливо!
  Наташа знизала плечима i запитала:
  - А причина появи Бога?
  Веронiка зiтхнула i вiдповiла, втрачаючи впевненiсть:
  - Це вже аксiома... Слiд сприйняти вiрою, що Бог iснує. I що вiн iснував вiчно i не має першопричини.
  Наташа заперечливо хитнула головою:
  - Прийняти вiрою споконвiчнiсть Бога? Але я можу запропонувати прийняти вiрою вiчнiсть всесвiту, але вже без Всевишнього.
  Веронiка логiчно помiтила:
  - Це виглядає алогiзмом. Як це вiчна матерiя, а звiдки вона з'явилася?
  Вiкторiя вiдразу парирувала:
  - А що логiчно - Бог вiчний... А звiдки вiн з'явився? Тим бiльше, вiдразу всемогутнiй i всезнаючий?
  Веронiка з вiдчаєм вiдповiла:
  - Iснував завжди... Ми приймаємо це вiрою! А як це можливо - незбагненно!
  Наталя тут помiтила:
  - Справдi, ми тут стоїмо на рiвних. Матерiя теж мала якось виникнути. А вiдбувається незбагненне. - Дiвчина посмiхнулася i впевнено вiдзначила. - Але все ж таки питання, чому на землi стiльки зла залишається вiдкритим.
  Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
  - Даремно...
  Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
  - Противник...
  Августина пiддала щось нищiвне i пискнула:
  - Вважає...
  Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
  - Що...
  Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'якнула:
  - Росiйських...
  Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
  - Зумiв.
  Августина запустила смертельне, пробурчавши:
  - Ворог.
  Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
  - Зламати!
  Наташа дала чергу i пискнула:
  - Хто...
  Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
  - Смiливий!
  Августина видала з напором та люттю:
  - Той...
  Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
  - У...
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - Бою...
  Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
  - Нападає!
  Августина довбанула i буркнула:
  - Ворогiв...
  Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
  - Будемо...
  Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
  - Яростно.
  Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
  - Бити!
  Августина знову пальнула, i в'якнула:
  - Яростно.
  Свiтлана прочирiкала, ведучи пальбу:
  - Бити!
  Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
  - Ми знищимо фашистiв!
  Зоя взяла i прочирiкала:
  - Майбутнiй шлях до комунiзму!
  I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
  Августина взяла i розкидала черги, i полетiли її голi нiжки iз руйнуванням по фрицям:
  - Ми розколемо супротивникiв!
  Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
  - Рознесемо фашистiв!
  I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький Е-75. Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляє собi.
  А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знову пруть танки. Рухається новий нiмецький "Леопард"-1. Дуже рухлива машина.
  Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли її на шматки.
  Наташка зi смiшком помiтила:
  - Ми дуже боремося!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Дуже здорово!
  Августина дотепно помiтила:
  - У нас буде перемога!
  I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
  Свiтлана теж пальчиками голої ноги запустила подарунок смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошки. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
  Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
  - За Русь святу!
  Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
  - Я войовниця того рiвня, що не згасає!
  Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала :
  - Я войовниця з великих амбiцiй!
  I вишкiрила перлиннi зубки!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Дуже великих амбiцiй!
  Дiвчата воюють дуже давно. I звичайно ж досягли успiху в ратнiй працi. Вони загалом класнi красунi. Визначний розум. I стрiляють першим ґатунком.
  Наташа, ведучи вогонь, подумала, що без Сталiна, якби його вбив фюрер. утворилася в душах людей якась порожнеча. Неначе померла близька людина.
  Хоча цей грузин i був жорстокий. I не все робив правильно. Навiть є iз цього приводу анекдот. Чому Ленiн ходить у черевиках, а Сталiн у чоботях? Тому що Володимир Iллiч вибирав дорогу, а цей вусатий все пре напролом.
  У цьому планi Сталiн був оптимальним iмператор. Справдi, як охарактеризував його Ленiн - надто грубий.
  Це кухар готує лише гострi страви. У планi жорстокостi це була палиця з двома кiнцями.
  З одного боку це допомагало тримати дисциплiну та стимулювало партiйний апарат. З iншого, вибивалися найцiннiшi кадри та здiбнi люди. Зокрема, пiсля вiйни втратили такого великого управлiнцi як Вознесенський. Якi мав найбiльшi заслуги перед Батькiвщиною.
  Вознесенський був, мабуть, iдеальним управлiнцем: як жорстким, а ще й розумним, освiченим. Наймолодший доктор наук у СРСР, академiк, видатна особистiсть. Без Вознесенського якось економiка Радянської Росiї неминуче у разi загибелi б розладналася. I перемогти фашистiв не можуть.
  Наташка кинула босою нiжкою лимонку i заспiвала:
  - З неба...
  Зоя теж жбурнула босими пальцями гранату i видала:
  - Зiрочка...
  Августина запустила голою ногою презент смертi та заспiвала:
  - Яскрава...
  Свiтлана теж кинула гранату за допомогою босої нiжки i видала:
  - Кришталiно !
  Наташа дала чергу i прошипiла:
  - Я вам...
  Зоя запустила босими пальцями подарунок смертi, прошипiвши:
  - Пiсеньку.
  Августина пiддала голою п'ятою, що несе смерть i пропищала:
  - Заспiваю...
  Наташка продовжила, агресивно спiваючи:
  - Про...
  Зоя кинула босонiжкою нiжкою вибух-пакет, розкидавши фашистiв i пискнула:
  - Рiдного...
  Августина пiддала голою п'ятою в'язку гранат, видала:
  - Сталiно!
  Дiвчата билися мужньо, але Казань, схоже, їм не втримати. Потрапили красунi пiд роздачу. Дуже вони бойовi крали. I доводиться вiдступати скрiпивши серце. А це неприємно.
  Наташка прочирiкала з досадою:
  - Ми довго мовчки вiдступали.
  Августина люто блищачи очима, погодилася:
  - Прикро було - бою чекали!
  Зоя взяла i заспiвала з люттю, а решта дiвчат з радiстю пiдхопила;
  Вставай, прокляттям затаврований,
  Весь Свiт голодних i рабiв! Кипить наш розум обурений I в смертний бiй вести готовий.
  
  Весь Свiт насильства ми зруйнуємо До основи, а потiм Ми наш, ми новий Свiт побудуємо: Хто був нiчим, той стане всiм.
  
  Досить кров смоктати, вампiри В'язницею, податком, злиднями! Для вас - вся влада, всi блага Свiту, А наше право - звук порожнiй.
  
  Ми життя побудуємо iнакше,I ось наше гасло бойове:
  Вся влада - народу трудовому,
  А дармоїдiв всiх - геть!
  
  Презренни ви у своєму багатствi, Вугiлля i стали королi! Ви вашi трони, дармоїди, На наших спинах звели!
  
  Заводи, фабрики, палати -Все нашим створено трудом.Пора! Ми вимагаємо повернення Того, що взято пограбуванням.
  
  Досить, королям на догоду, Дурманити нас у чаду вiйни! Вiйна таранам! Мир народам! Бастуйте, армiї сини!
  
  Коли ж тирани нас змусять У бою геройськи пасти за них, Вбивцi! У вас тодi направимо Ми жерла гармат бойових.
  
  Нiхто не дасть нам визволення: Нi бог, нi цар, i не герой. Доб'ємося ми звiльнення Своєю власною рукою.
  
  Щоб скинути гнiт рукою вмiлою, Вiдвоювати своє добро, Здувайся, горне, i куйте смiливо, Поки залiзо гаряче!
  Красиво дiвчата заспiвали i змоталися. А вiйна йде.
  Грiзнi ТА-400 i ще потужнiшi ТА-500, що несуть до двадцяти тонн бомб, трощать радянськi позицiї. Але Червона Армiя намагається втриматись. Навiть пiснi спiвають iз великою мужнiстю.
  Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  У радянської влади -
  Сила велика!
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Олег Рибаченко працював i скакав паралельним всесвiтом. Але ось у хлопця було ще одне бачення майбутнього паралельного свiту.
  Тепер у стратегiї вирувала вiйна. Iшло взаємне, тотальне винищення.
  Горiли лiтаки та танки.
  Чебурашка запропонував Крокодилу Генi:
  - Може, поєднаємось зелений?
  Мультяшка заперечила:
  - Нi! Ти чув правила - кожен сам за себе!
  Мурзилка логiчно зауважив:
  - Так наша гра триватиме вiчно!
  Дiвчинка заперечила, тупнувши босою нiжкою:
  - Нiчого немає вiчного, навiть мультяшок радiсно чи пiзно забувають або вони йдуть iз моди!
  Золотий клубочок проспiвав:
  - Мода, мода, мода,
  До чого ти довела...
  Навiть бабуся Мотрена,
  ТБ пропила!
  I вся п'ятiрка засмiялася. I це надзвичайно спритнi мультяшки та дiвчинка-хулiганка.
  А танки з рiзних бокiв наповзають. I мчить кавалерiя, i пре пiхота.
  Частина дiвчат бiжить в атаку босонiж. Вони миготять рожевими круглими п'ята. Так куди спритнiше i практичнiше.
  Ось такi ось тут iгри з дiвчатами.
  А у небi карти перемiщуються лiтаки. I їхню велику кiлькiсть.
  I все новi авiацiйнi заводи будуються. I через вiйськову академiю можна прогнати i ще бiльше прискорити виробництво бомбардувальникiв усiх моделей, i штурмовикiв, винищувачiв, i легких розвiдникiв.
  Та тут назрiває колосальна мiць. I це вражає.
  Вони цi лiтаки, наче рої комах розлiтаються i жалять. Виглядає все надзвичайно ефектно. Або може бути навiть ефективним. Але однi машини стикаються з iншими.
  Дiвчинка-хулiганка логiчно помiтила, зробивши перестановку частин:
  - Тут сили та можливостi у всiх рiвнi. Тож вiйна може затягтися до нескiнченностi!
  Чебурашка згiдно кивнув:
  - Та це не зовсiм правильна гра. Може, щось iнше спробуємо?
  Крокодил Гена запропонував:
  - Може, в танки пограємось?
  Мурзилка знизав жовтими плечима i помiтив:
  - Можна провести танкову дуель i пiд час гри!
  Зелена мультяшка погодилася:
  - Спробуємо! Я випущу свою машину з екiпажем героїнь!
  Жовта мультяшка погодилася:
  - А я свою! Але щоби шанси були хоч рiвнi, але не зовсiм симетричнi!
  Дiвчатка хихикнула i вiдзначила:
  - Коли хтось сильнiший, то супротивник просто тривiально мочить того, хто слабший. А ось за рiвностi - вирiшити результат бою може будь-яка випадковiсть!
  Крокодил Гена запропонував:
  - На вибiр танки часiв Другої свiтової вiйни. З тих, що були в серiї.
  Мурзилка заперечив:
  - Це вже набридло! Найкраще танки часiв двадцять першого столiття! Це ще цiкавiше!
  Дiвчинка вiдповiдно кивнула:
  - Правильно! А то дивитися як б'ються "Тигр"-2 та IС-2 не найпродуктивнiша iдея! Тим бiльше, тигр у будь-якому випадку явно сильнiший!
  Мультяшки полiзли до архiву озброєнь. В областi танкобудування пройшла еволюцiя у двадцять першому столiттi до машини з однiєю людиною. Або зовсiм без людини з керуванням через радiо. Тут, до речi, i екiпаж не потрiбен.
  Крокодил Гена та Мурзилка можуть одразу один з одним боротися, без жодних посередникiв.
  Ось i вибiр двох танкiв: американський "Орлан"-10 та росiйський "Орел"-7.
  Обидвi машини мали форму пiрамiди i приблизну рiвнiсть характеристик. I їхня броня багатошарова, а гармата плазмова.
  Гена та Мурзилка тепер танками керували самi.
  А керування вiйною передали радникам. Тож бої безпосередньо протiкали.
  Дiвчинка демонстративно позiхнула, прикривши рот долонькою:
  - Так не дуже цiкаво! Може, спробувати щось стрiмкiше.
  Золотий клубочок запропонував:
  - Вiдгадай загадку: висота стовпа десять метрiв. По ньому повзе гусениця. За половину доби вона пiднiмається на шiсть метрiв, а за iншу спускається на п'ять. Скiльки їй потрiбно часу, щоб дiстатися до найвищої вершини!
  Дiвчинка хихикнула i вiдповiла:
  - Ну, це зовсiм для тупих. Тут вiдповiдь тривiальна - десять дiб!
  Клубочок захихотiв, i навiть застрибав:
  - Ого! Який математичний розум. А як ти до цього здогадалася?
  Дiвчинка смiливо вiдповiла:
  - Я вiд шести метрiв забрала п'ять i отримала один. I один помножила на десять i дiстала десять дiб!
  Клубочок хихикнув i помiтив:
  - Ось воно сучасне поколiння - двох слiв не може зв'язати! Точнiше трьох цифр скласти!
  Дiвчинка зневажливо пирхнула i пропищала:
  - Клубок ти хлопець хоч куди,
  Здатний справою знищити...
  Але це правда дурниця -
  Ти ж двох слiв зв'язати не можеш!
  Чебурашка радiсно вiдповiв:
  - Гусiницi треба четверо з половиною доби, щоб дiстатися вершини стовпа!
  Клубочок прочiрiкал:
  - Ось ти вухатий вгадав правильно. А ось iнша загадка.
  Дiвчинка хихикнула:
  - Ось уже у клубочка вiдьми загадки!
  Клубочок пропищав:
  - Що робив слон, коли прийшов Наполеон?
  Дiвчинка хихикнула i вiдзначила:
  - Тут може бути безлiч варiантiв. Наприклад, стояв осторонь, щоб його не викололи багнетами!
  Клубочок тоненько захихотiв i заспiвав:
  Ми всi дивимося в Наполеони,
  Людей звичайних мiльйони!
  Чебурашка вiдповiв iз безневинним виглядом:
  - Слон травку жував!
  Клубочок здивувався:
  - А чого ти це взяв?
  Чебурашка рiшуче заявила:
  - Тому що ти сказав: що робив слон, як прийшов на поле вiн!
  Золотий клубочок примхливо заявив:
  -Зрозумiло ... Ти всi дитячi загадки знаєш!
  Чебурашка кивнув:
  - Я ж дитяча мультяшка!
  Дiвчинка сердито вiдповiла:
  - Ми смiятися i дружитимемо!
  Тим часом танки на чолi з Мурзилкою та Геною вже загорiлися, отримавши влучення. I детонував бойовий комплект.
  Золотий клубочок зазначив:
  - Ну, i що цiкавого? Тiльки винищують одне одного!
  Гена та Мурзилка проревiли:
  - Танки на снiданок, танки на обiд,
  Танки на вечерю ось i весь секрет!
  I клацнули обидва звiрки зубками. Вони чудовi мультяшки з почуттям гумору.
  Чебурашка дотепно заявив:
  - Вiйна - це школа життя, яке краще прогуляти!
  Дiвчинка хихикнула i вiдповiла:
  - Я пограти на вiйськову тему дуже люблю!
  Крокодил Гена та Мурзилка знову повернулися до стратегiї. Тепер вiйна йшла у стабiльному варiантi. Тобто у динамiчнiй рiвновазi.
  Тiльки дiвчата з пiхоти бiжать, миготивши голими, круглими, рожевими п'ятами.
  I зiткнення красунь, включаючи удари багнетами. I колють вони одне одного.
  I животи в дiвчат розриваються.
  Це вже не так цiкаво, як гидко ...
  Дiвчинка, скелячи свої зубки, якi виблискувати стали немов алмази, дзвiнко прочiрикала:
  - Я хочу бути найсильнiшою у всесвiтi, щоб у морду врiзати мiцною кочергою!
  Чебурашка хихикнув i зазначив:
  - Це навiть трохи смiшно!
  Дiвчинка агресивно вiдзначила:
  - Тобi смiшно,
  А менi прикро...
  Тобi гiвно,
  А менi повидло!
  Крокодил Гена помiтив:
  - I повидло буває рiзне. Ось вiд одного конкретно дах зносить!
  Чебурашка пропищав:
  - Зриває дах iз петель!
  Тим часом у бiй стали вступати ще бiльшi танки. Вони будувалися повiльнiше i коштували дорожче, зате величезнi i їх так просто не вiзьмеш. I вони наповзають наче брили.
  Клубочок проспiвав:
  - Вибувай замок з коморою,
  Зметемо одним ударом!
  Рух сухопутних лiнкорiв виглядає жахливо. Але, зрозумiло, їх зустрiчають такi ж сильнi сухопутнi лiнкори. I йде обмiн ударами, i струс бронi.
  Чебурашка проспiвав:
  - Величезна строката дошка,
  На нiй гудуть мотори.
  Живi рухаються вiйська,
  I танки, i лiнкори!
  Вiйська всiх п'яти iмперiй знову збиваються i роблять взаємне та тотальне знищення.
  Мурзилка навiть з ентузiазмом, махаючи жовтими, волохатими лапами, проспiвав:
  Над нещасною планетою зависла,
  Злiсних монстрiв кипляча пiтьма.
  Окупант свою сокиру ненависну -
  Заточив i рубай голову!
  Дiвчинка-хулiганка з люттю пiдхопила:
  - Людина вона, однак, не пiшака,
  I не завжди ходити пiд ярмом ...
  Перетворити злих ворогiв на головешки,
  Чи стане новим владикою свiтiв!
  Потужнi танки пруть. Мiж ними проносяться бiльш легкi та спритнi машини. I мчать дiвчата на мотоциклах. I войовницi тиснуть босими, круглими п'ятами на педалi. Ось це бойова скажемо зграя дiвчат. I дiвчат просто не порахувати. Усi новi та новi заводи будуються. I стiльки потужних машин наповзає. I ось видно скiльки лiтакiв летить i крутитися наче дзиґа.
  I ось у небi летять реактивнi бомбардувальники. Вони хочуть лупити i їхнiй настрiй безсумнiвно агресивний. I бажання завдати поразки ворогам безумовно велике.
  Дiвчата-льотчицi, зрозумiло, у бiкiнi i посилають один одному повiтрянi поцiлунки.
  Вони вiдтворенi на комп'ютерах, але все одно чудовi. I дуже гарнi.
  Босими гострими нiжками натискають на педалi. I при цьому не забувають наспiвувати:
  - Мчимо в небо, мчимо в небо,
  Я дiвчисько знай гетера!
  Ось це баби, якi взагалi можна сказати - супер. I трощать у небi численнi лiтаки.
  Ось мiж собою борються двi дiвчини: Альбiна та Альвiна. Вони обидвi дiвчата-блондинки. I такi вони скажемо красунi i водночас легкi.
  Альбiна взяла i проревела:
  - За комунiзм у новому столiттi!
  Альвiна енергiйно пiдтвердила:
  - I в новому та майбутньому!
  Дiвчата стали посилати один одного потоки авiацiйних снарядiв. I сипали один на одного горошинки знищення.
  А потiм взяли дiвчата та запустили одна в одну ракети. Тi, залишаючи за собою бузковi шлейфи, раптово зiткнулися. Точнiше не раптово, а цiлком закономiрно. I так, взяло й грюкнуло.
  Немов наднова зiрка спалахнула i запалала всiма кольорами веселки.
  Ось це як смiшно виглядає.
  А ось тепер Чебурашка може висловити смiливу думку:
  - Це так негуманно! Гинуть живi люди!
  Крокодил Гена взяв i заспiвав:
  - Тьмянiє аксельбант вiд мирного життя,
  У неробство злиняв i колiр прапорiв.
  Дiвчинка з ентузiазмом пiдхопила, човгаючи своїми маленькими, дитячими, босими нiжками:
  -А той, хто говорить про гуманiзм,
  Шпигун, шпигун, шпигун!
  Клубочок пiдтримав цей пасаж:
  Коли снаряди рвуться вдень та вночi,
  Швидше йдуть чини та ордени!
  I вся п'ятiрка хором заревла, пiдстрибуючи i здригаючись:
  Нехай над свiтом люто гуркоче,
  Вiйна, вiйна, вiйна, вiйна!
  Ось у бiй пiшли важкi вогнеметнi танки. Вони посилають величезну, вбивчу силу струменя полум'я. I вогонь пiднiмається на сотнi метрiв у вiртуальному просторi, погрожуючи язиками, злизати небо.
  Мурзилка знову будує новi заводи i авiацiйними гарматами, ракетами, i вiдтворенням танкiв. I нарощує все у колосальних оборотах.
  Ось тепер шахти та копалень дуже багато. Їх поглибили i загнали багато робiтниць. Тож видобуток ресурсiв зрiс у колосальних кiлькостях.
  Отже, випуск озброєнь i не думає зупинятися. Навпаки, вiн усе вищий i вищий.
  Мурзилка помiтив, що дiвчата не втомлюються. Це очевидно дуже здорово. I їхнi босi, засмаглi нiжки миготять не зупиняючись.
  I не вiдчувається в мускулистих, рельєфних, дiвочих тiлах жодної втоми.
  Дiвчата вражають своєю працьовитiстю. Особливо на полях, де вони метушаться. А в грi ти робиш прогiн - вiчного вегетативного перiоду. I вже все - стало крутiше i поля безперервно дають колосальних розмiрiв урожаї.
  Але поки що на твої танки, противник кидає танки свої. На лiтаки летять iншi. А проти ракет - з'являється ПРО. I тут це нескiнченнi перегони. I ось уже гоночнi автомобiлi у бiй рвуться. I розганяються до бiльших швидкостей. I за допомогою вибухiвки без зайвих церемонiй таранять позицiї. I вже будують стiни та вежi. Зводять гаубицi колосальних розмiрiв та калiбрiв. А також встановлюють зенiтки, пiдводячи їх все ближче i ближче до лiнiї фронту.
  Чебурашка заворушив вушками i прочирикав:
  - Наша мультяшна iмперiя найсильнiша у всесвiтi!
  Дiвчинка-хулiганка заперечила:
  - Нi! Це моя iмперiя найсильнiша i не тiльки у всесвiтi та мега-всесвiтi!
  Крокодил Гена зневажливо пирхнув:
  - Ти як завжди перебiльшуєш!
  Золотий клубочок тут iз писком запропонував:
  - Може, перейдемо тривiально до атомного вiку?
  Крокодил Гена похитав головою:
  - Терпiти не можу ядерну зброю!
  Мурзилка iз цим погодився:
  - Атомна бомба - це варварство!
  Дiвчинка-хулiганка знову тупнула, босою, дитячою нiжкою i заспiвала:
  Чуєте громовi гуркiти,
  Це не гроза не ураган -
  Це вихрем атомним обiйнятий...
  Стогне океан, стогне океан!
  Це стогне, це стогне -
  Тихий океан!
  Чебурашка примхливо заперечив:
  - А чому тихий? Може бути, навпаки, буйний?
  Мурзилка вишкiрив мордочку i заспiвав:
  На вождя не доставило,
  Щоб бити без дурнiв.
  Справжнiх буйних мало
  От i немає ватажкiв!
  Дiвчинка-хулiганка тупнула босою, точеною нiжкою i ревла:
  - Я найбiльша у свiтi,
  Ворогiв замочу всiх у сортирi.
  Не вiрю я Гени сльозам,
  I врiжу тобi крокодил по мiзках!
  Крокодил Гена заревiв:
  - Ти що, кульки за ролики в тебе заїхали!
  Дiвчинка агресивно пискнула:
  - Не ти, по-перше, а ви. А по-друге, до жiнки треба звертатися з поклоном!
  Мурзилка кивнув:
  - У людей у головi вiчне дитинство! Так що не заводь Гена!
  Чебурашка зi смiшком вiдзначив, спiваючи:
  - А чому, чому, чому був крокодил зелений?
  А тому, тому, бо був вiн закоханий у життя!
  Тим часом фронт проти золотого клубочка почав прогинатися. Видно, тиснути стали сильнiшими. I плюс ще Мурзилка та дiвчинка стали дiяти синхронно. I дуже агресивно пресуючи в одному напрямi.
  I тут танки пiшли в однiй упряжцi.
  Клубочок загорлав:
  - Це не чесно! Кожен сам за себе!
  Дiвчинка iз цим погодилася:
  - Кожен сам за себе!
  I пiсля цього показала мову. I пiдморгнула сапфiровими очима.
  Мурзилка у вiдповiдь заспiвав:
  - Будь-хто, хто людина воїном народжена,
  Так повелося з часiв Адама, Єви...
  Коли проблем без рахунку мiльйон,
  Вирiшу мечем насущнi проблеми!
  Крокодил Гена зазначив:
  - Набридає така гра. Може бути iсторичну стратегiю спробуємо? Наприклад, кожну свою державу нехай заснує. Наприклад, Стародавнiй Рим проти iмперiї Олександра Македонського?
  Дiвчинка у вiдповiдь заспiвала:
  Мономах кашкет зняв,
  Почухав макiвку.
  Електричний заряд,
  Заганяє у гармату!
  Мурзилка пiдтвердив:
  - Оце справдi вищий клас. Це коли армiя Юлiя Цезаря в атаку йдуть замiсть слонiв танки! А ще краще навiть сухопутнi лiнкори!
  Крокодил Гена зiтхнув ... Йому вже набридла гра, в якiй тривiально йде взаємне винищення сил. I безлiч солдатiв гине. I рахунок знищених юнiтiв iде на мiльйони. Тут уже в пору заревiти немов вовк.
  I зелений алiгатор заспiвав:
  Воювати з ворогом погана штука,
  Нiкому не на свiтi не зрозумiти...
  До чого це велике борошно.
  Ах немислимо велике борошно,
  Дивно велике борошно...
  Без кiнця юнiтiв винищувати!
  Дiвчинка-хулiганка погодилася:
  - Щоб було цiкаво, слiд порушити динамiчну рiвновагу. Ось наприклад, так званий другий закон термодинамiки, насправдi у масштабах всесвiту не працює. Та й наука навчилася його оминати!
  Тим часом з'явилися новi танки, з бiльшими нахилами бронi та нижчими силуетами.
  Вони насувалися нiби лавина пiд час виверження вулкана. I все буквально гуркотiло.
  I вилiтали новi, вбивчi снаряди.
  Крокодил Гена помiтив:
  - Усi новi танки, i повно проблем!
  Дiвчинка iз захопленням проспiвала:
  - Хоч не вирiшити нам усiх проблем,
  Не вирiшити всiх проблем.
  Але стане радiснiше всiм,
  Веселiше стане всiм!
  Мурзилка тупнув жовтою лапою i проревiв:
  - Якби не було зими,
  У мiстах та селах...
  Нiколи не знали ми
  Цих веселих днiв!
  Дiвчинка в пику цьому заспiвала:
  Я так хочу, щоб лiто не закiнчувалося,
  Щоб воно за мною мчало,
  У моїй дiвки слiд,
  Щоб любити зовсiм не пiзно,
  Дивовижнi зiрки,
  Дарували свiтло!
  Мурзилка запропонував:
  - Може, ввiмкнемо зиму. I нехай у грi пiде снiг!
  Дiвчинка заперечила:
  - Тодi одразу випуск продовольства припиниться. I його доведеться закуповувати. Може, щось оригiнальнiше придумаєш?
  Чебурашка запропонував:
  - Давайте у карти зiграємо?
  Дiвчинка-хулiганка зневажливо пирхнула:
  - Це примiтивно! Давайте краще, зiграємо.
  Крокодил Гена кивнув:
  - У шахи! Я дуже люблю грати у шахи!
  Чебурашка хихикнув:
  - Особливо самому iз собою!
  Гена заперечив:
  - Я ще у школi грав iз пiонерами! Ось Чебурашка грав у шахи iз пiонерами?
  Мультяшка з великими вушками промовила:
  - Та грав... У домiно!
  Дiвчинка, вискалив зубки, прочiрiкала:
  - Ми грали у домiно,
  Вийшло, як у кiно!
  I знову виникла пауза. П'ятiрка включилася у гру. Тут були спроби вирiшити хiд вiйна тактично. Але танки, пiхота та авiацiя сходилися та ув'язали у взаємнiй анiгiляцiї. I втрати зазнали дуже вiдчутних. I гинули полицi та дивiзiї, а на їхнє мiсце створювалися новi.
  Вiйська лiзуть i лiзуть. I пiхота як скоситься, наче лезом бритви. Що виглядало смертоносним. Але як би при цьому навмисне. I це виводило iз себе.
  Проте фронт ставав дедалi бiльш звивистим. Втрати тут реально великi, зате заповнюванi.
  Дiвчинка знову подала голос:
  У мене велика думка,
  Ми влаштуємо винищення!
  I дiвчинка взяла i надула щоки i засвистить... Прямо маленький соловейок розбiйник.
  Крокодил Гена зазначив:
  - Це дуже смiшно!
  Дiвчинка заперечила:
  - Нi! Зовсiм не смiшно!
  Мурзилка нагадав:
  - Це гра iз симетричними можливостями. Ось, наприклад, є iгри асиметричнi. Наприклад, вiйна Японiї проти США. Тут правда формат один проти одного. Але можна вибрати рiзнi країни i буде все дуже асиметричним.
  Дiвчинка з натхненням заспiвала:
  - Америка, Америка, Америка,
  Багато в нiй лiсiв, полiв та рiчок.
  Америка, Америка, Америка -
  Де так вiльно дихає людина!
  Мурзилка iз цим погодився:
  - Америка дуже багато зробила для Науково-технiчного прогресу. Крiм того, американцi дуже любили скидати тиранiв!
  Чебурашка хихикнув i помiтив:
  - Дивлячись, як ще тиранiв... Втiм, так у них була така iдея - нести демократiю та свободу свiту. Але справжня свобода можлива лише коли є цар у головi!
  Дiвчинка iз цим погодилася:
  - Хочеш, здолати самодержавство - май царя в головi!
  Мурзилка заявив iз посмiшкою:
  - Тiльки цар у головi подарує свободу вiд самодержавної деспотiї!
  Крокодил Гена зазначив, скеля гострi та довгi зуби:
  - З царем у головi не завжди одягнеш корону, зате напевно не прошляпиш голову!
  Чебурашка дотепно додав:
  - Найжорстокiший деспот - голова, у якiй немає царя!
  Золотий клубочок погодився:
  - Царя на тронi важко прогодувати, але без царя в головi - наче опухнеш з голоду!
  Дiвчинка теж дуже дотепно заявила:
  - Буває розуму - палата, а царя в головi все одно немає!
  Мурзилка iз цим погодився:
  - Якщо немає у головi царя, то навiть парламент знань не допоможе!
  Крокодил Гена дотепно додав:
  - Найхитрiший парламентар не обведе навколо пальця, того, хто має царя в головi i тримає думки в кулаку!
  Чебурашка логiчно сказав:
  - Хто обирає вовка на престол у палацi, отримає собаче життя у будцi!
  Золотий клубочок кивнув:
  - Пустиш у владу свиню, вовком витимеш вiд прикростi!
  Дiвчинка помiтила з усмiшкою:
  - Коли полiтик свиня - виборець не отримає жирних шматкiв!
  Мурзилка теж вiдзначив iз посмiшкою:
  - Буде правитель свинi, народу стане не жирно!
  Крокодил Гена погодився:
  - Поступаючи по-свинськи, полiтикани собi виривають жирнi шматки!
  Чебурашка заявив:
  - Хоча полiтика брудна справа, не обов'язково бути у нiй свинею!
  Золотий клубочок погодився:
  - Поступаючи по-свинськи у полiтиканiв виходить надто жирно!
  Дiвчинка iз цим охоче погодилася:
  - Полiтик тому лютий вовк, що чинить по-свинськи!
  Мурзилка дотепно помiтив:
  - Бажаючи стати левом, полiтик ллє по лисячому хвосту, i пiдкладає свиню з пiдлiстю шакала!
  Крокодил Гена погодився:
  - Шакал прагне урвати жирнi шматки, використовуючи свинськi методи!
  Чебурашка охоче пiдтвердив:
  - Полiтик, який багато говорить про братерство, - вважає виборцiв братами-кроликами!
  Золотий клубочок погодився з цим:
  - У полiтицi лише одна рiдня: кермовi лисички-сестрички та виборцi брати-кролики!
  Дiвчинка погодилася i тупнула босою нiжкою:
  - Полiтик - це лисиця, яка на вiдмiну вiд втiшного звiра до кроликiв-виборцiв пiдкрадається, створюючи якнайбiльше шуму!
  Мурзилка дотепно помiтив:
  - Полiтик теж хижак, але свою жертву виборця знаходить, намагаючись бути якомога помiтнiшим!
  Крокодил Гена пiдтвердив:
  - Звiр пiдкрадається до своєї жертви безшумно хапаючи кiгтями, полiтик пiднiмаючи галас ловить здобич довгим язиком!
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Чебурашка засмiявся i помiтив:
  - Це стратегiя досить тупа i побита. Давайте щось цiкавiше i круте додамо!
  Дiвчинка показала мову i запропонувала:
  - Дайте влаштуємо вiйну мiж цигарками та алкоголем!
  Мурзилка згiдно кивнув:
  - Оце справдi буде круто!
  Золотий клубочок прочiрiкала:
  - Цигарки - це отрута,
  Правильно люди кажуть!
  Мурзилка з цим погодився, додавши:
  Гiрше нiкотину немає,
  У топку пачку цигарок!
  Крокодил Гена логiчно зазначив:
  - Але в будь-якому разi, нам добре побуянити i пограти не завадить!
  Дiвчинка тупнула маленькою, босою нiжкою. I все змiнилося.
  Тепер з одного боку з'явилося п'ять пачок "Бiломору", а з другого п'ять пляшок горiлки "Столична". I давай за роботу.
  Вона команда на однiй планетi - друга на iншiй.
  I пiшло активне будiвництво.
  Горiлка почала будувати горiлчаний завод, а цигарки тютюнову фабрику.
  I пiшла гра та поїхала.
  Дiвчинка зi смiшком вiдповiла, бачачи подiбне будiвництво:
  - Це, звичайно, найвищий клас свiту!
  Крокодил Гена у вiдповiдь пробурчав, клацаючи зеленим хвостом:
  - Росiйська горiлка, що ти наробила...
  Мурзилка ляскаючи жовтими лапками, пiдхопив:
  - Росiйська горiлка, ти мене занапастила!
  Чебурашка додав, його великi вушка закрутилися, наче лопатi пропелера:
  - Росiйська горiлка, ось би до неї оселедець!
  Золотий клубочок пiдскакуючи, додав:
  - Добре у веселощi -
  Тяжко в похмiлля!
  Ось це справдi бiльш нiж забавна вийшла команда.
  А ось уже заводи з виробництва алкоголю та цигарок збудованi. I ось виходять новi пляшки та пачки.
  I вони, у свою чергу, будують новi заводи. З'являються i новi види спиртного: "Пшенична", "Три богатирi", "Анiсова", "Зубрiвка". Так що пляшка розмножується.
  А заразом i наростають i види тютюнових виробiв. З'явилися "Ява", "Космос", "Мальборо" та iншi. Ось виповзають цi монстри iз гри.
  Чебурашка зазначив:
  - Яка гидота цi цигарки!
  Мурзилка логiчно зазначив:
  - А алкоголь анiтрохи не кращий!
  Заводи з виробництва цiєї гидоти будуються швидко. Але ще й цигарки з пляшками, риють копальнi, i вiдтворюють новiтнi технологiї з величезною, ударною мiццю. Ось, зокрема, таке виробляється.
  Заодно стали з'являтися сигари i види пива, з коньяком.
  Полiзли цигарки на алкоголь.
  Дiвчинка свиснула, i тепер у небо помчали космiчнi кораблi, що виникли в матрицi гiпернету за помахом чарiвної палички.
  I ось у космiчному вакуумi, найновiша грiзна зброя. Самi наче гриби пiсля дощу ростуть зорельоти.
  Назрiває грандiозна, зiркова битва. I пiдтягуються кораблi. Однi величезнi немов астероїди - грос-лiнкори, iншi дрiбнiшi, але теж втиканi стовбурами гармат.
  Крокодил Гена проревiв:
  - Ех хлопчики та ми грабiжники,
  А коли були кулеметники!
  Золотий клубочок промовив:
  - На абордаж!
  Тому першими в марево битви злiтають зграйки маленьких лiтачок з одним пiлотом. I вони мчати на зустрiч один одному. Пачки цигарок "Кемел" найелiтнiшi бiйцi, i їм протистоять пляшки коньяку "Наполеон". Тут на них такi кумеднi етикетки.
  Мурзилка промовив:
  - Ми дивимося в Наполеони,
  Боргiв набрали мiльйони!
  Що загалом здорово i надзвичайно круто, а може i просто гiпер. I ось ведуть вогонь лазернi та гiперплазмовi гармати - винищувачi нагадують скатiв, або глибоководних риб iз крилами. Променi розлiтаються, i потрапляють в машини, що стрiмко пересуваються.
  Золотий клубочок в'янув:
  - Машини, машини, машини,
  Вам вбивати знайте, немає зовсiм причини!
  Першi розбитi пляшки та запаленi цигарки у феєрверку багатобарвних розривiв. Немов пiротехнiкою бавляться пiдлiтки все рiзають промокашками.
  Зовнi це нагадує зiткнення двох морських хвиль. Вони перехльостуються. Декiлька винищувачiв навiть таранить один одного. Починають вибухи... Пляшка з-пiд мiцного ямайського рому, розлетiлася на уламки i запалала.
  Дiвчинка сплеснула руками i прочирикала:
  - Ямайка, Ямайка, я потужний всезнайка!
  Крокодил Гена заперечив:
  - Все знати неможливо!
  А разом з нею вибухнула i сулiя горiлки "Столична", i давай трощити немов вони зачарованi уламки навколишнi кораблi.
  Дiвчинка-принцеса, спостерiгаючи за цим та вiддаючи команди, провизжала:
  - Ми вам випустимо фотони!
  Мурзилка, посмiхнувся i вiдповiв:
  - Це ще лише початок!
  Винищувачi стикалися, намагалися зайти один одному у хвiст, крутилися наче у вирi. Пляшки зi спиртним лопалися, а пачки цигарок палали.
  Здавалося, шкiдливi та небезпечнi, особливо дiтям продукти знищуються, силою добрих, космiчних ангелiв.
  I в бiй вступали дедалi новi сили. Ось пiшли в хiд бiльш потужнi двомiснi та тримiснi машини. Вони теж мали обтiчну форму i були напiвпрозорими. Хоча дехто i свiтився всiма кольорами веселки, або розфарбований пiд колiр хакi.
  Крокодил Гена буркнув:
  - Куля кольору хакi,
  Будуть на снiданок раки!
  Цигарки нишпорили лапками по джойстиках, пляшки побрякували i теж перебирали кiнцiвками. Хоча звичайно дiвчата виглядали б значно красивiшими. Це все виглядало дуже криваво та жорстко.
  Бойовий Мурзилка теж кинувся в бiй на одномiсному винищувачi. У його машини цiлих шiсть лазерних гармат i вона забiйна. Однак у лоба так просто не прошибеш - вiбрує напiвпросторове поле.
  Мурзилка у своєму мультяшному тiлi, дуже спритний, i випереджає пачку цигарок у реакцiї. Звiрятко якi ще за часiв Хрущова, став суперзiркою, немов дзиґа кружляє свою прозору як скло машинку. Ось убивчий розворот, i супротивник буквально запалав, наче плеснули бензину.
  Навiть цигарки можуть безпосередньо кричати вiд болю. А що труять людей, то нехай потравлять i їх.
  Полум'я сумiш блакитного iз зеленим, нiби iгнорувало вакуум.
  Мурзилка заспiвав:
  - Не лякає нас вiйна,
  Ангел я - не Сатана!
  Дiвчинка теж у бою. Вона обрала винищувачiв iз двома iмпульсними гарматами, що посилають гравiтацiйнi променi. Дiвча в однiй тунiцi, немов рабиня в Стародавнiй Грецiї, яке прикриває тiло дитини-термiнатора.
  I це робить мускулисте i агресивне дiвчисько ще страшнiшим, i пустотливим. Її босi, з блискучими нiгтиками пальчики дуже спритно натискають на кнопочки.
  Юна войовниця верещить:
  - Я лицар Рима на колiна дикуни,
  Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця землi!
  I ось винищувач пачки "Бiломору" розколовся на двi рiвнi частини.
  I як запалає нiби облитий бензином.
  У юної войовницi виникла асоцiацiя iз серцем.
  Дiвча-принцеса заспiвала:
  - Моє бiдне серце готове-
  Розiрватись у грудях як снаряд...
  За коханого з ласкою слово,
  За променистий, блискучий погляд!
  Мурзилка з усмiшкою помiтила:
  - Тобi вже рокiв за двiстi, а ти ще дитина!
  Дiвчинка кивнула i промовила:
  - Дитинство скiнчиться, колись,
  Юнiсть буде завжди!
  Чебурашка збиваючи чергову пляшку, яка лопнула, наче кит випустив вогняний фонтан i пискнула:
  - Не дорослiшають знай хлопцi,
  Хай не скiнчиться року!
  У битву почали вступати вже й невеликi катери. Вони теж були формою немов морськi тварюки - дельфiни або акули. I густо втиканi знаряддями.
  Золотий Клубочок, зрозумiло, теж у бою. Тiльки цього разу вiн обрав собi роль командира ракетного есмiнця. Що це серйозний вибiр.
  Есмiнець нагадує акулу-барракуду з пiвсотнею знарядь рiзних калiбрiв, i стовбури в деяких дуже екзотичної форми.
  Золотий клубочок наспiвує:
  - Космосу простори -
  Смертi покривало.
  Темна трясовина -
  Жадiбно засмоктала!
  Дiвчинка-принцеса енергiйно збиваючи чергову ворожу машину, розколовши її iмпульсом, видала:
  - Невже честi
  У небi не знайти...
  Серце прагне помсти -
  Хоче свiт урятувати!
  З iншого боку б'ється Чебурашка... Вiн на винищувачi викидає рiзного роду пiруети, i його носить по вакуумi немов пiр'їнка.
  Ось це звiрятко-мультяшка голою, круглою п'ятою натиснув на рожеву кнопку i пискнув:
  - Наказ командира пiд час вiйни...
  Мурзилка енергiйно додав:
  - Коли шматки плазми летять!
  Чебурашка вякнув:
  - Сповнений любовi та величезної цiни!
  Жовте звiрятко додало:
  - Священний для зоряних солдатiв!
  Крокодил Гена пiдбиваючи чергову махину, його голчастий iмпульс пробив цього разу хвiст бiля катера, i змусив його палати. Як забiгали, зiштовхуючись та вибухаючи пляшки з алкоголем. Особливо коли рвалися тi, що бiльшi з коньяком та гаванським ромом.
  Смiшно дрижали людськими лапками та нiжками спиртнi напої.
  Юний розумом зелений воїн i крокодил, який став всесвiтньо вiдомим, заспiвав:
  - Хто ранiше людиною був,
  Той звернутись у нуль!
  Дiвчинка-принцеса, давлячи рожевою, голою п'ятою на гашетку пропищала:
  - Буль, буль, буль, буль! Буль, буль, буль, буль!
  Висаджуємо алкоголь!
  Ще одне дiвча, з паралельної мережi, теж вступило в бiй. Але вже як командир першого ракетного крейсера, що вийшов з ангарiв. Дiвча хоч зовнi скромне, але собi в головi.
  Вона проворкувала:
  - Пияцтвi бiй, пияцтвi бiй,
  Хто не п'є, той герой!
  I для пляшок зi спиртним настали важкi днi. А це фiгуральне побиття. Во вдарила могутня гармата крейсера. I з жерла викинувся вогняний з гiперполум'яним прокачуванням пульсар. Вiн нiс величезну силу руйнування. Неначе комета залишаючи за собою шлейф нареченої. I пролунав неначе кошмарний привiт.
  Дiвчинка з паралельної команди, на iм'я Стелла проспiвала, наслiдуючи iнших:
  Все буде добре на цьому свiтi,
  Щасливi на планетi немов дiти!
  Крейсер щось на зразок касатки. Серйозна бойова одиниця. I пачки цигарок вiддають бойовiй та агресивнiй Стеллi честь. I дiвчинка у вiдповiдь як довбає блискавкою з очей. Зовнi все виглядає комiчно, немов у пародiйному мультфiльмi для дорослих.
  Дiвчинка-принцеса пискнула:
  - Наша команда найсильнiша,
  А цигарка у битву безсила!
  Але ще пiдвали крейсера. Вони будуються повiльнiше, зате двi сотнi знарядь кожному i термокварковi ракети. I це очевидно серйозний аргумент.
  Дiвчинка-принцеса прочiрикала:
  - На виборах перемагають числом, а я б'ю вмiнням!
  I войовниця i водночас пустуня з найяснiшою кров'ю, вiддає команди. Так бували колотнечi. Начебто сутички з цiлим вiйськом поламаних роботiв. Але як кажуть: у свiтi трiумфує доброта.
  Дiвчинка-принцеса зi смiшком видала:
  - Мiй хлопчик iз цигаркою,
  Ти не маєш вибору...
  Тепер ти вiл колгоспний,
  Орав в диму на Гiтлера!
  Травмованого командира кiбернетичних гидотiв полагодили, i армiя машин повернулася до адекватного сприйняття реальностi.
  Заодно, зрозумiло, освiживши у пам'ятi три закони робототехнiки, якi продиктованi людинолюбством.
  Мурзилка ревнув:
  - Роботи, роботи, роботи,
  Наших мультяшок причина...
  Будуть перемоги здобутi,
  Адже ми завжди чоловiки!
  А тепер триває вiртуальна вiйна. I кожна пачка цигарок з нiжками, це i бойова одиниця-юнiт i водночас особистiсть.
  Дiвчинка-принцеса заспiвала:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  Фотон знiсши з орбiти.
  Лiнкори розiб'ємо -
  Вороги всi будуть битi!
  Пляшки, вибухаючи, дуже яскраво горять. Полум'я помаранчеве чи блакитне. Вони повно спирту. Навiть у тих, що мають утримувати пиво, виявилися дуже високi за градусом. Це, зрозумiло, для мультяшок теж дуже цiкаво i забавно.
  Стелла натиснула босою нiжкою на кнопку. Вилетiв забiйний у виглядi гiперплазмової ляпки що вiддає найбагатшим набором пульсар. I катер розкришився. Ось у бою та космiчнi фрегати. Вони досить зручнi та крутi машини, помiрно броньованi, з сильним озброєнням та потужнiстю сили.
  Дiвчинка з азартом вiдзначила, пiдморгуючи:
  - Наша сила велика,
  З титану куркуля!
  У бiй iдуть броненосцi. Ще бiльшi, нiж крейсера, вони мають надзвичайно потужнi гармати. I ще запускають ракети, що з надсвiтловою швидкiстю прямують до супротивника.
  Мурзилка, бачачи, як залишаються у вакуумi хвости, зазначив:
  - Дуже пристойна вiйна!
  Причина перемогти одна!
  I мультяшка яку любили дiти половини свiту (i не тiльки дiти!) вiдчув як пiшла вiд висадженої в повiтря ракети гравiтацiйна хвиля, i юного думками воїна струснуло.
  Вiн злетiв гребенем... Вiдчуття дуже гострi, навiть у животi лоскотало.
  А потiм рiзке падiння вниз.
  Мурзилка прошипiв з люттю, в якiй досада:
  - На зорельотах мчимо хвилями,
  Пiняться кварки у вихорах ефiру.
  Що я планетi своїй передам -
  Дiтям квазарного , чудового свiту!
  Дiвчинка-принцеса, яку теж струснуло з великою силою, скеля зубки вiдзначила:
  - Це цунамi?
  Бойовий Мурзилка вирiвнюючи винищувач, проспiвав:
  - Прямо голими руками -
  Розправлявся я з цунамi!
  Стелла босими пальчиками нiжок натиснула на важiль, довбавши розрядом, гiперплазми i додала:
  - А будь-який дев'ятий вал,
  Це вам, як Клод Вандам!
  Лiнкори - це грiзне з потужним захистом зброю, будуються найповiльнiше.
  I зрозумiло коштують всього дорожче.
  Але вони при цьому є найбiльш ефективними, i страшними iнструментами прориву. Зовнi скидаються на китiв i несуть на собi тисячi знарядь.
  Стелла з паралельного потоку через рятувальну капсулу перемiстилася, пурхаючи як поплавець пiд час шторму, на першому кораблi такого колосального класу.
  Мурзилка, в якому жив поет i має чудовий огляд iз винищувача, завдяки безлiчi об'ємних екранiв - пропел:
  - Величезна строката дошка,
  На нiй гудуть мотори.
  Живi рухаються вiйська,
  I танки, i лiнкори!
  Дiвчинка-принцеса пискнула, влучним пострiлом вразивши чергову мiшень, i змусивши пачки сигарет димитися:
  - Танки ти кажеш!
  Мультяшка i герой мультфiльмiв, спритно уникнувши важкого, випущеного з крейсерської зброї пульсара, пiдтвердив:
  - Та й танки теж!
  I додав, знову викручуючи прийом потрiйна бочка:
  - Танк теж має душу!
  Дiвчинка-принцеса кивнула:
  - Тут деякi пляшки вже почали сповiдатися бойовим бластерами. Це треба сказати дуже практично!
  I дiвчина жбурнула свою машину вправо. Промайнула соковита, трьох кольорiв блискавка. I це дуже серйозна руйнiвна субстанцiя.
  Чи може бути органом вiйни?
  Стелла, що стала бiльшою i дорослiшою, вже з лiнкора натискаючи босими, витонченими пальчиками своїх дивовижно красивих i витончених нiжок на кнопки джойстика. Гiперплазмова каракатиця спалахнула каскадом вивержень вулканiв саме вбивчим стовпом.
  Це коли летить пекельна неймовiрна за силою гiперплазма , розiгрiта до квiнтильйонiв градусом, то тут уже й чортам ставати страшно.
  Бойова i чарiвна Стелла прочирiкала, спостерiгаючи за тим, як розколюється пробитий крейсер з пачками дорогих i не дуже цигарок.
  Ось генерал пачка "Кемел", як отримає опiк вiд супервогню гiперплазми i почне катувати.
  I нiжки зачiпаються, такий дикий, несамовитий у нього голос.
  Та це тобi не банячи.
  Дiвка-термiнатор, що володiє надзвичайною неповторною i з нiг збиваючий силою, вiдзначила:
  - Є жiнки у наших селищах,
  Що водять жартома лiтак...
  I є дуже мудра думка,
  Що баба крутого приб'є!
  Зелений, i водночас iкластий Крокодил Гена, цiлком логiчно помiтив, скеляючи iкла:
  - Жiнка - це не слабка стать, а прекрасна!
  I водночас небезпечний!
  I наказав освоювати сусiднi планети i будувати пляшкам-рабам новi заводи. Мовляв, не тiльки пиячити треба, а й працювати. Так це стратегiя, i колосальна, нi з чим не порiвнянна битва.
  Дiвчинка-принцеса, збивши чергову машину з пафосом пропiлу:
  - Ми народженi що казку зробити буллю,
  А всiх ворогiв Вiтчизни - пилом!
  I додала, скелячи зубки i напиваючи:
  I стали воїн смертi не боїться,
  Нас гiперплазма смертi не вiзьме-
  З ворогом прогресу буде хоробро битися,
  I розрядивши найпотужнiший лучемет!
  I ось сигарети знову спалахують немов багаття, i палають у виглядi рiздвяних свiчок.
  Стелла ринула в скелi збиваючи зорелiт з пляшками, i змушуючи їх безпосередньо розбиватися;
  Зрозумiла, зрозумiла, зрозумiла я,
  Круче на свiт мультяшки-друзi!
  Крокодил Гена виконуючи пiдсiчку, гаркнув:
  - Ворогiв конкретно рознесемо!
  На кварки та фотони розiрвемо!
  Золотий клубочок знову вивернувся, i знову виконав на винищувачi прийом подвiйна бочки i пискнув:
  - Вища форма перемоги!
  Стелла прочiрiкала, скелячи зубки:
  - Тепер я чебурашка,
  Менi кожна двiрня -
  При зустрiчi, одразу лапу подає!
  Крокодил Гена прошипiв:
  - Я найкращий у свiтi крокодил!
  Ось знову горять лiнкор безкрайнього космосу. А в них б'ються та вибухають пляшки з одного боку, i цигарки з iншого. Вони стикаються з пiднiмаються, пiднiмаючись немов фонтани велетенських, зоряних китiв.
  Дiвчинка-принцеса цвiркнула, вискалив зубки, якi нiби ракетнi головки пискнули:
  - Я найсильнiша космiчна войовниця!
  Ось це бiй, який можна сказати породив колосальної, космiчної сили хвилю.
  Стелла босими пальчиками нiжок, тепер дорослої дiвчини, натиснула на кнопки джойстика. I гiперплазмова каракатиця вилетiла вiдразу з кiлькох стовбурiв. I понiсся вогняний смерч. А потiм вражає лiнкор разом з пляшками, i тi розриваються, лопаються, перетворюючись на капiтальнi уламки, i розливаються, по коридорах калюжi, що капiтально палають, блакитним полум'ям.
  Пляшка "Мартiнi" пiдпалена реве, i дзвенить немов дзвiночок, i з її ковтки викидається немов iз жерла вулкана вогняний струмiнь.
  Пляшка дзвенить, i розколюється.
  Дiвчинка-принцеса буркує:
  - Раз, два, три - процесор розжени!
  I пiдморгує своїми очима, якi стали немов смарагди. I сяють променистим свiтлом.
  Дiвчинка показала мову, а вiн у неї довгий, як батiг, i прочiркала:
  - Опiвночi настає час розплати, а у вас мiзернi зарплати!
  I знову красуня як розсмiяється.
  Крокодил Гена, тим часом кинув свiй винищувач убiк, викидаючи потоки гiперплазми. I зелена мультяшка, дiючи з усiєю стрiмкiстю, вiдзначила:
  - Гена, Гена, Гена,
  За етапом тягнеться етап!
  Гена, Гена, Гена, Гена,
  Вириватися гiперплазми,
  Лапких лап!
  Чебурашка з крейсера запустив забiйну ракету i заспiвав:
  - А з гiперплазмою - отримаємо маразми!
  Стелла вiдзначила, вискалив зубки, i пiдморгнувши очима, блискучими як сапфiри. А вiд її пострiлiв палав тепер i пачки цигарок. Вони спалахували, i вiд них йшов дим. I все буквально трiщало.
  Стелла прочiрiкала, завивала:
  - Давай закуримо товариш по однiй,
  Вiд цигарки лише у труну ногою!
  Мурзилка з цим погодився, довбаючи ведмежою п'ятою на педаль, i вражаючи ворогiв влучно:
  - За комунiзм у всьому всесвiтi!
  Золотий клубочок пiдскочив. Збив чергову команду з пачками цигарок, змусив їх палати i сказав:
  - У всесвiтi буде рай, ти скорiше боєць - дерзай!
  Чебурашка на своєму катерi став вирулювати по дотичнiй та похилiй. I його зорелiт пройшов спiраллю. Вуха у звiра були такi великi i ворушилися.
  Чебурашка взяв i прочирикав:
  - Бокс хлопцi - це бокс, кулаком палицею в нiс!
  I звiрятко невiдомої породи взяв i агресивно вивернув свiй зорелiт. I забiйний зробив виверт. I ось як спалахне пачка "Кемела", i як вiзьме i почне горiти.
  Мурзилка взяв i заспiвав:
  Плоть у бою вiд спеки знемагає,
  I час зрозумiти нам усiм давно...
  Той, хто вiри в розум людей не знає
  Потрапить пiд пекельне ярмо!
  Чебурашка взяв i стрибнув трамплiном. I давай скакати, наче це хвилi, а на них бики. А може бути буйки.
  Чебурашка прочирикав:
  - Антошка, Антошка,
  Ходiмо копати картоплю!
  Антошка, Антошка,
  Ходiмо копати картоплю!
  Крокодил Гена пiдпалює черговий корабель iз цигарками. Так, щоб горiв лiнкор у космосi яскравим полум'ям. I крокодил проревела:
  - Тилi, тилi, тилi, тралi , вали,
  Гiперплазмою ми всiх били,
  Кварком iз лазера пiддали!
  Мурзилка пiдтримав порив сечi сигарети, за допомогою вогника:
  - Тiлi, тилi, тралi , вали,
  З гiпербластер всадили ...
  На фотони розшматували!
  I всi мультяшки хором заспiвали:
  -Гiперлазер запустили,
  Усiх на кварки розшматували!
  I це виглядало дуже кумедно. I ось як стали палати iншi кораблi космiчної армади. I це так горiло, наче тисячi вулканiв вивергалися, i вся планета горiла вдень i вночi, якщо звичайно є у вiртуалцi нiч. А поняття "планета умовне".
  Мурзилка вiдзначив, вискалив свою жовту мордочку, i знiс зорелiт з пачками "Бiломору", i "Космосу". Вони спалахнули, це шкiдливi твори вiртуалки .
  I мультяшний персонаж заспiвав:
  - Сигарета - монстр пекла,
  Пекло - сторож ворiт.
  Нас тютюн збиває в череду,
  Той , хто курить, той помре!
  Дике свiтло багать,
  I могильне виття,
  Скинь сигар кайданiв,
  I Господь iз тобою!
  . РОЗДIЛ Љ7.
  Будiвництво тривало з помiрним ентузiазмом. Дiти працювали попри те, що вже пiшов снiг та були морози. Олег Рибаченко волiв працювати майже голим, в одних шортиках. I йому зручно було ось так iз голим торсом iшачити.
  Одночасно хлопчик продовжував писати...
  Але в нього це не надто виходило. Думки засмутилися. А ось знову звучить труба i новина про те, що Османська iмперiя зважилася атакувати Росiю.
  Турок давно нав'язували англiйцi, поставляючи їм i зброю, i сировину, i рiзноманiтнi припаси. I тепер мала бути вiйна з османами.
  Олег Рибаченко з радiстю залишив будiвництво, i кинувся бiгти, як звичайно босонiж, у шортах iз голим, мускулистим шортом. Хлопчик-термiнатор бiг i складав на ходу;
  Матвiй Абакан поки що перебував в iншому свiтi. Чому його сюди запхали i яку мiсiю слiд виконувати полковника не надто цiкавило. Є захоплююча пригода, то хай i буде. Хоча характер i змiнився. О i зараз попадає спитав сам себе:
  - Потрапити в халепу легше, нiж посiяти просо, посiяти добро просто, а сiяти добро не впадаючи в халепу, при неласковому ставленнi до власної простоватостi!
  А ось помiчник отамана запитав:
  - Чи не надто жорстоко так чинити через бабу?
  Король мiсцевого розливу грубим, якимось солом'яним голосом вiдповiв:
  - Справа не в самцi, а дотриманнi суворої дисциплiни. Отамана мають боятися. Крiм того, я сам випробуваю цих дiвчат. Тi, що ще цiлi коштуватимуть набагато дорожче. Особливо ось ця свiтлошкiра, за неї дадуть цiлий стан.
  Тут Полковник iз влучникiв вiдчув певну повагу до головного бандита. Вiн зможе тримати розбiйникiв у руках.
  - Правильно великий Кiтч. Хоча вона чудово приваблює щур- медуз, навiть не знаю, продавати її чи нi.
  - Щодо останнього, це дуже цiкаво. Невже свiтлi жiнки мають сильнiший дар?
  - Цiлком можливо. Пам'ятайте легенду, про дочок диявола та нiмф.
  - Та сатана настiльки бiлий, що його колiр рiже очi. Говорять, гулi слiпнуть вiд блиску рогiв.
  - Та й у нього безлiч дочок-красунь. Кажуть, що секс iз ними лiкує хвороби.
  - Можливо! Знай: якщо хочеш догодити Богу - не гнiвай Диявола!
  - Для нашої професiї зло це саме те, чому треба молитися. Тiльки ж i богiв i дияволiв багато, необхiдно вибрати з них сильнiшого.
  - Думаю, той, хто найзлiший i смертоноснiший i є найсильнiшим. Наприклад, Фтуфа , лютiшого за нього нiкого немає. Справдi Кiтч?
  - А ти дурний Морок. Надлишок агресiї вiдштовхує навiть демонiв. Найрозумнiшого треба вибирати собi в покровителi.
  Помiчник загострив свою пику:
  - I кого великий?
  Ватажок гаркнув, клацаючи зубами в щербатiй усмiшцi:
  - Мiтту? Вiн повiр, незабаром займе одне з перших мiсць серед злих, бiлих богiв.
  - Одне з перших?
  - А може, i перше! Адже розум найефективнiша зброя. Що порiвняно з ним спис, меч чи навiть катапульта.
  Тряснувши цегляним пiдборiддям, подiльник отамана вiдповiв, причому не зовсiм у той степ:
  - Тут я згоден з тобою король. Хоча удар кийком куди простiше.
  - Ну i йди " дубинник ". Та й чи скоро прибуде до нас чаклун?
  - Не довго лишилося!
  - Як вiн виглядатиме?
  - Прискаче на особливому звiрi. Це буде гiбрид, вирощений у пiдвалах ордена "Братство щит".
  - Гiбрид? Я не знаю такого звiра?
  - Гiбрид дурна твоя голова, коли одну породу схрещують з iншого. По науковому це називається селекцiя.
  Великий, але тупуватий корефан ляпнув:
  - Секрецiя у натурi?
  - Не секрецiя, а селекцiя! Iдiот! Не можеш запам'ятати слово.
  Прокричав величезний отаман, вiн i справдi схожий на Бармалея. Але не того мультяшного i смiшного з Айболiту, а найреальнiшого та найнебезпечнiшого. Помiчник прошепотiв:
  - Я вибачте, пане не з дворянського роду, як ви, а простий селянин. Де менi до вас.
  - Так мовчи i слухай тих, хто розумнiший.
  Ватажок i помiчник вирушили в розкинуту мiж чотирьох ялиць шиту срiблом намет. Абакану захотiлося вбивати ватажка. У всякому разi, тому що вiн звик, вiрнiше той у кого вiн втiлився i чию особистiсть частково сприймав, через засiдку подiбно до хижого звiра. Ось тактика стрибає барсу. Хоча, з iншого боку, розумний ворог, це найбiльша страшна загроза. Ось сам помiркуй, коли зламуєш скарбницю, що в нiй може чекати грабiжника? Щось неймовiрне! Безумовно небезпечне, причому загроза тим вища, тим бiльше куш I чим вищий куш, тим витонченiша пастка.
  Попаданець логiчно вирiшив, що найкраще поки що не поспiшати, а з'ясувати, що за чаклун повинен до них прибути. Тут можна i засiдку влаштувати, тiльки з якого боку. Адже вiн зовсiм один i не може роздiлитися. Тут, звичайно, прикро, що вiн сам у магiї повний дилетант, а то якi б можливостi вiдкривалися. Втiм, якщо немає сили, то потрiбний розум!
  Обiйти неабияк пiддатого караульного не складнiше нiж з'єднати вишеньку. Бандити, як правило, не турбують себе гiгiєною, бруднi чорнi обличчя важко розглянути. Сам Матвiй заздалегiдь зняв одяг з трупа, вимазався, i тепер мало чим вiдрiзняється вiд своїх спiльникiв. Взагалi, схоже, вiн переоцiнив отамана, теж свиня якщо дозволяє мочитися собi пiд ноги.
  Намагаючись зображати п'яного, вiн уповз у табiр. Його гукнули, вiд найближчого вогнища, де смажили щось подiбне до жирного пса, на карачках виповз тип у сiрiй чалмi. Та й з iнших частин табору, лунали крики та гам.
  - Ну, що треба! - спитав Абакан.
  - Випий з нами батир! - провили бандити
  - Тiльки на пнi! - сказав юнак.
  Бiля багаття зiбралося десяток гулiв. Зважаючи на все, вiн напився до чортикiв. Найбiльший iз них, справжнiй велетень iз потрiйним пiдборiддям, пiдняв над головою бочку i жадiбно хльоснув брагу. Його одяг був дуже багатим, шитим золотом, але жахливо брудним. Типовий бандит.
  - Ей ти! - Вiн тицьнув пальцем у спритного Абакана. - Здається, ти з новеньких.
  Хлопець знизав плечима:
  - Приєднався до вашої армiї нещодавно. Набридло злиднi.
  - Сам бачу! Ти сисунок. Може, бiймося на палицях! - Велетень безглуздо захихотiв.
  Попаданець-полковник окинув тушу зневажливим поглядом. Звичайно, вiн ще нiколи не бачив такого великого гуля, виникла навiть думка, чи не з породи гоблiнiв це чудовисько. Були такi типи, велетнi знають трохи бiльше двадцяти слiв i харчуються сирим м'ясом i корою дерев. Правда морда хоч i груба, але гуля чи фактично людину. Що стосується перспектив бiйки, то спритнiсть i швидкiсть завжди брала вгору над розмiрами та масою. Особливо, коли в тебе мечi. Але з iншого боку не час привертати до себе надмiрну увагу.
  - Що ж це можна, тiльки я ще пожив дуже мало, щоб ось так бездарно вмирати вiд руки свого. Може краще в iншому позмагаємось.
  Iсполiн вишкiрився, скрививши чоло iнтелектуала в лапках:
  - У чому коротун?
  - У бiгу! - гаркнув Абакан.
  Товстун-велетень пiдвiвся, його переповнений живiт бурчав, навiть трохи водило. Де вже бiгати, коли й важко ходити.
  - Ну, вже немає сморчок. Що я танцiвниця?
  Матвiй iз глузуванням словесно лягнув:
  - Нi, я бачу перед собою великого воїна.
  - Найбiльшого! Мене звуть Хiвi-мамонт!
  Вихваляння не ознака бiйця. I Абакан- переможець зрозумiв, що це його клiєнт на розправу чи нарiзку м'ясного салату. А вже нарiзати вiн щось зумiє.
  - Так чудово! Що я зможу зробити з таким, як ти!
  Колос з пузом мамонта вякнув:
  - Нi бiса! Хоча давай на руках поборемося. Тобi так бути двi руки, а я однiєї.
  - Так iз твоєї однiєї можна зробити п'ять моїх. - з удаваним переляком заперечив Матвiй.
  - А що ти припух?
  Iдея боротьби на руках Полковника з влучникiв не лякала, у нього з дитинства залiзнi жили. Але простота змагання, а особливо фора не дуже влаштовувала. Вiдмовити теж ризикована, з такою великою масою цiлком може повалити, якi потужнi лапи, бiцепс товщi за його грудну клiтину.
  - Так це дуже цiкаво. А як щодо чогось бiльш оригiнального?
  - Чого? - витяг носорiг на двох лапах.
  - Ну, хто голоснiше свисне. - пiдморгнув Матвiй.
  - А я що соловей? - Очi бегемота з казки "Тупий ще тупiший" розгублено захлопали.
  - А ти що не знаєш, що голосно свистiти привiлей богiв. - Абакан збудував рило з виглядом фахiвця у всьому.
  - Як? - не зрозумiв той.
  - Згадай приказку - Поки Фiнт не свисне чоловiк не вклонитися.
  - Ах та я про це просто забув. - Велетень почухав макiвку. - Та давай свистiти, тодi побачиш, хто подiбний до богiв.
  - Це цiкаве зауваження, особливо для тебе великий воїн. - промовив з iронiєю влучник.
  - Та саме для мене. Я великий та герой. А тому свищу перший.
  Бандит поклав у рота два пальцi, i видав квакаючий звук. Сп'яну громила розучився свистiти, i лише безглуздо булькав. Але Матвiй Абакан вдав, що захоплюється:
  - О так! Яка мiць! Просто б'є по вухах!
  - А чого ти чекав малявка! Коли свищу трясуть скелi, коли регочу, тiкають амбали! - Несподiвано невиразна мова склалася у риму.
  - Та в тебе бачу талант. Ну гаразд, давай зробимо так. Твiй палаючий погляд бентежить мене, у тебе такi страшнi очi! - Абакан вилупив, i сам свої зенки.
  Той постарався ще бiльше набутися:
  - Звичайно! Передi мною тремтять вороги!
  Матвiй ще бiльш лiвим тоном додав:
  - Так ось, що нам усiм не померти, тобi слiд зав'язати очi.
  - А це ще навiщо? - Велетень безглуздо заляпав столiттями.
  - Як ти не розумiєш! Тут довкола однi твої друзi. I їм страшно i боляче, бачити твiй погляд нестерпно так само. - Абакан завiвся як будильник. Загалом у тому, щоб рубати армiю супостатiв у капусту великого розуму не треба. А ось для того... Ось наприклад, як Лисиця i кiт Базiлiо розкрутили Буратiно, без будь-якого насильства, iнтелект потрiбен справдi високий. Або пiдлiсть нижче нема куди! Навiть високий розум не врятує вiд найнижчої пiдлостi, якщо мислення надмiрно пiднесене та позбавлене приземленостi!
  - Так Хiвi-мамонт зав'яжи! - стали жартувати його товаришi по чарцi. - Це ж занадто на тебе такого дивитися! - П'яницям хотiлося нової розваги крiм дехто вiдчував, що цей щiльний юнак готує чергову пакiсть, а велетень дiстав своєю грубiстю.
  - Ну добре! Якщо ви так наполягаєте, то iз задоволенням! - Громила трохи нахилився i попадаєць з легкiстю i витонченiстю накинув на нього хустку. Потiм узяв у руку важку палицю.
  - А тепер слухай свист бога!
  Мiцний, розгонистий удар кованою залiзом кийком припав встик мiж скронею i макiвкою. Велетень по регiт товаришiв по чарцi звалився мертве, вiдкинувши великi з пiдковами на чоботях ноги.
  Полковник Матвiй лише трохи не дотяг до вбивства, втiм, тут справа була не жалостi, а в гидливостi, не гiдна громила честi.
  - Ну як? Ви хоч щось зрозумiли?
  - Не така вже мамонта мiцна голова. - нерозумно икнув один iз люблячих бандитизм i розбiй п'яниць.
  - I це правильно! Гаразд, можете обшарити громилi кишенi, а я пiшов! - полковник Матвiй, розгойдуючись, пiшов. Вiн попрямував прямо до шатра отамана.
  Щоправда, бiля входу схилили голову i намагалися хоч якось надати собi видимостi бадьоростi, двох охоронцiв. Вони були тверезi, але втомленi, безуспiшно боролися зi сном. Щоправда, навiщо лiзти через вхiд, це зайве, можна просто притулитися вухом до намету i якщо пощастить почути щось цiкаве. Втiм, отаман мовчав, видно не в його звичках розмовляти з самим собою. Потiм, правда, його нiби прорвало, лаявся:
  - Це дiюча рана мене дiстала! Не варто так швидко стрибати на тарганах. Ось це воїн був справжнiй демон. Потрапив би в мою банду, зробив би правою рукою, а так поскакав. Дивно, звiдки вiн! Може бути найнятий емiром?
  Втiм, менi до цього. Приїде чаклун i приготує з щур- медуз таке зiлля, що мої солдати стануть непереможними. Ось тодi можна буде спалити пару-трiйку мiст у султанi. А то уявив себе великим, хоче правити! Не дам я йому!
  Останнi слова, змусили пападанца Абакана задуматися. Значить у них спiльнi вороги! Тож чи не запропонувати цьому ватажку союз. Адже Кiтч досить розумна бестiя! I запропонувати що бiльш круте та масштабне, нiж просто набiг на мiста.
  Думки перервало iнше зауваження.
  - Нi! Щось надто вже боляче. Допоможи менi Вiтту, прошу тебе! - Послiдувало гикання з додаванням, розливу Спiнози. - Втiм, байдужiсть до тих, хто страждає, перша ознака божественностi! Може принести жертви всiм богам пантеону як чорного доброго, так i бiлого злого!
  Тут його голос перервався. Вигукнув iнший караульний:
  - Нечистий у трансi...
  Ватажок тут як закричить:
  - Я ж забув у нас, є вродлива бiлошкiра дiвчина. Вона здатна вплинути на злих богiв та повернути менi здоров'я. - Його голос змiцнiв, потiм гримнув:
  - Привести до мене рабиню кольору молока.
  Варта кинулася виконувати наказ. Отаман, судячи з звуку, налив собi з великого глечика вина:
  - Дивно здається, кислить. Наллю краще за мускатний ром, кажуть, вiн дає силу.
  Полковник попаданець трохи вiдiйшов вiд намету i став вдивлятися у бiк табору, де мешкали нещаснi невiльницi.
  Полунагую дiвчину, вiдкували не вiдразу, було видно, красуня накульгує. Можливо, стала нiжкою на гостру колючку. Яка вона дивна, шкiра так i свiтитиметься. Але чому бiлий колiр є символом зла? Швидше вже червоний, що позначає кров, а це навпаки вносить душу умиротворення.
  Тут Абакана вколола цiлком зрозумiла ревнощi, що хоче зробити мерзенний розбiйник з такою тендiтною i водночас солодкою дiвчиною. Треба йому завадити.
  Рабиню ввели всередину, залишили в суспiльствi отамана.
  Хлопець нахилився i розрiзав намет, потiм непомiтно проникнув усередину. Руки вперлися в диван, сильно пахло спиртним та прянощами. Сам ватажок був також напiвголий, трохи вище втiленого попаданца. Цього разу його обличчя без хустки здавалося потворним. Опiки i шрами зiпсували тiло, надавши страшного i м'якого вигляду.
  Дiвчину ввели до намету, вона завмерла розгублено.
  - Iди до мене не бiйся! - сказав Кiтч.
  Похитуючи стегнами, рабиня наблизилася до отамана. Вона або не вiдчувала страху або добре володiла собою. Губи розтягнулися в посмiшцi, а гола з червоними гострими сосками груди стали ще вищими!
  - Що накажете пан?
  - У тебе така чудова постать, стiльки грацiї. Знаєш ти, не народжена рабинею, хто твої батьки? - Ватажка розбiйникiв раптово потягло на лiрику.
  - Не знаю! Я з раннього дитинства була пiдкидьком. Згодом стався жахливий набiг, i я ще маленькою дiвчинкою потрапила в полон.
  - Цiкаво, тебе не намагалися продати у сераль. - примружився Кiтч, що стирчать з-за рота, кривi iкла ворухнулися.
  - Чому пробували! Але я першої шлюбної ночi сильно злякалася i полоснула ножем емiра. Занадто ще маленька була дика. За це мене мали б убити, але характер мого володаря не такий, що позбавити мук. Тому мене вiдправили перемелювати муку на кухнi. Поруч зi мною працювали три хлопчики, ми безперервно крутили важке колесо, за найменшу зупинку нас били колючим дротом. Iшов час, хлопчики не витримували жорстокого практично без сну працi, поганого годiвлi недоїдками, знущань i вмирали, на їхнє мiсце приганяли iнших. Я ж чомусь витримала i навiть примудрилася вирости. Потiм я стала звичайною служницею, емiр забув про мене. Разом з iншими рабинями я вколювала як мурашиний понi. Так i безрадiсно i текло моє юне життя!
  Дiвча говорила спокiйно i навiть майже веселим тоном, явно не бажаючи щоб до неї прокинулась жалiсть. Вiдчувався характер - фортеця душi та тiла.
  - Менi це не цiкаво! Ти дуже гарна, щоб зберiгати невиннiсть, тепер будеш моєю. - Отаман кинувся на дiвчину. Не тямлячи себе вiд лютi, Абакан пiдскочив ззаду i з усього розмаху вдарив Кiтча долонею по шиї.
  Отаман загарчав як дикий звiр, шия товста, Але тодi Побєдоносцев всадив йому напiвзiгнутим кулаком у сонну артерiю, влучення виявилося точним, i його супротивник затих.
  - Що хотiв заковтнути надмiру. - огризнувся Матвiй
  Дiвчина пiднялася i обтрусила. Вона лише усмiхнулася у вiдповiдь, навiть здавалося, у поглядi читається певне спiвчуття.
  -Яка вона красуня. - промовив вголос Полковник у тiлi героя. - Чудова штучка. - Озирнувся, чи не зчинився шум, але мабуть розбiйникам не звикати, що отаман по-тихому з жiнками поводитися не може. I додав:
  Кiтча можна зрозумiти та пошкодувати.
  Рабиня пiдняла брови:
  - Менi вiд цього не легше. Втiм, якби не ти я впоралася б з ним i так.
  - Яким чином? - посмiхаючись, спитав Абакан.
  - задушила в обiймах, потiм колiном у "яблучко". - хихикнула дiвчина i промалювала зуби.
  - Яка ти спритна! Думаєш, що все тобi легко дасться? Особливо спроба втекти вiд численної свавiлля. - Матвiй дещо здивувався.
  - Тут є шанс! Треба впевнено вийти з намету, набути вигляду королеви та коханки отамана. Бiльше нахабства i вони тебе випустять.
  - Це також сильний хiд! Хоча, не бачачи поряд з тобою ватажка, можуть запiдозрити недобре. - помiтив Абакан.
  - А йому не обов'язково зi мною бути. Я її цiлком могла заїздити. Адже ми жiнки вiд кохання купуємо крила, тодi як чоловiки в'януть i опадають як огiрковий кульбаба. - хихикнула дiвчина. I грайливо подивилася на героя.
  - Дивлячись, яка жiнка. Iнша може так надихнути, що пiднесешся вище зiрок. Ось ти, наприклад, твої очi, горять як смарагди! Точнiше вони щось середнє мiж смарагдом i сапфiром. У них хочеться дивитися та важко вiдiрватися! - iз запалом промовив Абакан.
  - Я бачу, що ти щиро в мене закоханий. Але кохатися, коли тебе з усiх бокiв оточують сотнi ворогiв, це занадто. Тож давай спочатку покинемо табiр. - запропонувала горда рабиня.
  - Потрiбно звiльнити й iнших полонених дiвчат. Iнакше це зграя по-звiрячому розправитися з ними. - Лихий влучник зiрвав з морди ватажка i почав натягувати на себе кольорову пов'язку. - Я цього нiколи не пробачу.
  - Що ти задумав!? - здивувалася красуня
  - Пiдемо всi разом! Цiкавий у нього талiсман, чи комаха, чи рептилiя. - Попаданець пiдняв золотисту важку химерну форму рiч.
  Дiвчина-рабиня пояснила:
  - Це спецiальний символ, завдяки якому злi боги допомагають розбiйникам. Вiн кажуть, робить свого господаря невразливим. Принаймнi деякi цьому вiрять.
  - Ось один вiруючий лежить! - тицьнув пальцiв у бiк нерухомого тiла Матвiй.
  - Жерцi зазвичай продають такi продають, та тут може й не цiлком золотий. Подряпнi пальцем. - запропонувала хитра невiльниця.
  Попаданець так i зробив, уважно подивився на смужку. Зневажливо кинув:
  - Легше злiпити снiговика у пустелi, нiж знайти безкорисливого священика.
  - Гарна фраза, але краще замiни, пустелю на пекло. - запропонувала чудова незнайомка.
  - Та ще й прирiж Кiтча, вiдправ його до Вiрта. - додала вона.
  - Зарiзати байдужого, не цьому мене вчили лiс, поле та гори! Тим бiльше, що я не збираюся його жерти. - Несподiвано в Абаканi колишнiй власник пробудив Мауглi.
  - Не дури мiй лицар. Адже це наш спiльний ворог. Його щадити: це також безглуздо як не рiзати свиней. Здохне i поширить навколо себе сморiд. - У невiльницi несподiвано виявилося багато злостi.
  - Не говори так про гулях. Я дам йому шанс, а потiм буде видно. - огризнувся Матвiй.
  - Але убезпечиться, чи не забудеш? - Дiвчина погладила героя по чорному, мускулистому плечу!
  - На дивись! - Попаданець легенько вдарив у щелепу Кiтча. Мiцно зв'язав його, заткнув рот кляпом, звiв ззаду руки та ноги.
  - Тепер не розв'яжеться бандит! Тож мила перемогти почеснiше, нiж убити!
  - А може ти чистюля? - перехопивши гнiвний погляд, Матвiя Абакана дiвчина вiдразу погладшала, брязкаючи голоском, вимовила. - Я бачила тебе в бою, ти просто блищав.
  Попаданець суворо промовив:
  - Ось що коли ми вийдемо, ти маєш зробити вигляд що поза себе вiд щастя. А вдаю, що є отаманом. Його потворнiсть нам на користь.
  - А голос! - недовiрливо запитала невiльниця.
  - З раннього дитинства я навчився iмiтувати виття рiзних тварин. Це необхiдно, щоб успiшно полювати. А ух голос гуля пiдробити - тривiально, тим бiльше що цi п'яницi не особливо прислухаються.
  - Так упевнено промовив в Абаканi колишнiй носiй.
  - Тут заперечити особливо нiчого! - Дiвчина нахилилася i поцiлувала юнака в живiт, потiм почала пiднiматися до голови. Руки Полковника-попаданца пестили її пружнi груди, потiм вона з зусиллям вiдiрвалася вiд нього.
  - Нi, не час! Ну що батир, давай свою витiвку.
  Абакан вдало хитаючись, вибрався з намету i досить грубо вiдштовхнув охоронцiв.
  - Що стоїте як iдоли, менi щойно було одкровення богiв!
  - Та ми всi у увазi великий! - забелькотiли бандити.
  - Трубай збiр, пiдняти всiх незалежно хто п'яний, а хто тверезий. Нас попереду чекають казковi скарби.
  Бiла красуня також вийшла з намету: у неї був дуже задоволений вигляд, очi свiтилися.
  - Це просто божественно! Такого чоловiка нiколи не знало моє лоно! Вiн дав менi невiдому силу. - кричала дiвчина.
  Банда стрiмко збиралася. Звiстка про те, що попереду на них чекають нечуванi багатства, могла розбудити мертвого. Тут Матвiй Абакан зрозумiв, що вiн трохи помилявся, бандитiв зiбралося не менше пiвтори тисячi. Багато хто на тарганових равликах, iншi пiше.
  Те, що перед ними не отаман не могло спасти на думку. Адже на грудях горить i навiть ворушиться хитромудрий талiсман. Попадане i сам здивувався, як це метал може рухатися, може магiя. Правда дiвчина вдаючи, що цiлує героя, йому тихо шепнула:
  - Це бiсер усерединi.
  Юнаковi було трохи лоскiтно, вiн ледве стримував дурну усмiшку.
  - Так от армiя слухай мене уважно! На мене вилилася чорна благодать!
  Тепер я малюю складний iєроглiф, через який виливатиметься незмiрна мiць i сила духiв!
  Розбiйники радiсно завили. Почали лунати голоси:
  - Веди нас до скарбiв великий!
  - Ми всiх сумнiваємо!
  Попаданець вже давно зрозумiв, що вже час дiяти рiшучiше. Прорепетував на весь голос:
  - Сам я вас повести не можу! Я в центрi магiчної енергiї, але її можна передавати на дистанцiї. Поки що я зi злом чорнi боги подарують нам успiх. Морок ти мене чуєш?
  - Так пане. - Помiчник отамана вклонився.
  - Мiсто... - Тут Переможний влучник трохи зам'явся. Дiвчина пiдказала йому. Продовження ще рiшучiше - Смолоскип, з величезними багатствами має бути наш. Iдiть ордою до нього та вiзьмiть цитадель штурмом.
  - Слухаю! Але там високi стiни! - зам'явся помiчник.
  - Коли ви полiзете на штурм, вони впадуть до ваших копит! - Абакан випромiнював заразну впевненiсть, i iншi татi сповнювалися ентузiазмом.
  - Хай живе отаман! - гаркнули збудженi на подвиги, бандити. - Ми нiчого поступимося, розберемо фортецю по камiнчиках.
  - Тодi швидше, треба атакувати фортецю ще до свiтанку. Хто не має скакуна, нехай сяде за спину товариша. - жорстко наказав Матвiй i додав. - Швидше братва!
  - Слава мудростi повелителя! - загарчали всi разом.
  Морок упав навколiшки:
  - Я виправдаю покладену на мене честь!
  Абакана продовжував ораторствувати:
  - Ти пiдеш першим! Будьте непереможними драконами! Ми всiх сумнiваємо! Хто не опуститься навколiшки, буде знищений, а хто впаде, стане рабом! Наказую вперед!
  Величезна лавина прямувала у напрямку зазначеному лжеотаманом .
  Скакунiв було близько тисячi, так що "посадкових" мiсць вистачило всiм. Тепер бандити як завжди забобоннi та жадiбнi кинули стару здобич, щоб уловити нову.
  Влучник вдав, що молиться i шепоче заклинання. Потрiбно грати свою роль до кiнця. Втiм, коли орда зникла на вигляд, вiн пирснув, залившись нестримним смiхом:
  - Ну й умора! Такi простаки, особливо Морок. Вiн мабуть очманiв вiд щастя, що став таким крутим командиром.
  - Збулася мрiя iдiота - випередити отамана. - додала невiльниця i помацала синець на лiвiй вилицi.
  - Може це найпотаємнiше, що в нас є - прагнення панувати. Я пропоную - треба негайно звiльнити дiвчат. - Абакан сповнений ентузiазму.
  - Само собою! - У колишньої босоногої рабинi стрiмко стали виявлятися командирськi замашки. - Втiм, вони вже почали збивати ланцюги.
  Справдi красунi, почали лупити кайдани, намагаючись їх збити. Вони дуже намагалися навiть тiла стали блищати вiд поту.
  Хлопець пiдiйшов до них i закричав:
  - Дiвчата дайте я вам допоможу.
  У вiдповiдь почулися зляканi крики. Тодi в розмову вступила "Бiлоснiжка", вiн зiрвала з хлопця хустку.
  - Не бiйтеся його! Це наш хлопець!
  - Тодi допоможи нам! - заверещали красунi.
  Попаданець i в минулому життi, мав певну навичку, i справи пiшли на лад. Звiльненi дiвчата стрибали, розминали нiжки, занурювали кiнцiвки в струмок. Юнак, дивлячись на залишенi кайданами слiди, роздерту нiжну шкiру, загрозливо сказав:
  - I наважився настiльки попрати таку красу.
  - Це все дiється за наказом емiра, решта стрiлочникiв. - помiтила найросла дiвчина. - Вiн головний кат решта перед ним вислуговують.
  Бiла войовниця додала:
  - I намагаються перевершити! Не такий злий хан, як лютує хам.
  Попаданець погодився:
  - Вiрне спостереження.
  Настала пауза. Цiлком очiкуване утруднення. Матвiй невпевнено промовив:
  - Спробую я вас позбавити кайданiв, потiм...
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Поки Олег Рибаченко бiжить, а йому треба присiкти, босонiж по снiгу практично всю Росiю, вiд самої Аляски до Туреччини - османи штурмують фортецю Марiю. Сили дуже нерiвнi. Бiй iде бiля узбережжя Чорного моря i поки що там стоїть тепла погода.
  Турки зiбрали величезну в триста тисяч солдатiв армiю. Росiйськi вiйська всього тисяч сiм, i здається, що фортеця приречена. Але турки вкотре прорахувалися, хоча вони й небувала iсторiя армiя одному мiсцi зосередилася.
  Оскiльки Росiйськi Боги-демiурги вiдправили битися чудових дiвчат.
  Наталя вже стоїть на фортечнiй стiнi. Вона висока, широкоплеча i дуже мускулиста. Її гола п'ята потрапляє до пiдборiддя османському пашi. У того ламається щелепа, i вiн падає, збиваючи решту туркiв.
  Потiм Наташка проводить мечами млин, зрубуючи солдатiв Османа. I її босi пальчики нiжок жбурляють убивчим подарунком смертi.
  I безлiч ворогiв знищується.
  Дiвчина-богатир вигукує:
  - Цар Олександр наш король, в його очах туга i бiль!
  Зоя ця велика дiвчина з волоссям сусального золота, що йдуть хвилями, проводить мечами прийом метелик. I зрiзає волосся, наче гостра бритва волоска.
  Потiм її босi пальчики нiжок кидають отруйнi голки. I дiвчина заперечує:
  - У царя Олександра Третього немає в очах туги та болю! Ми я вiрю неодмiнно переможемо!
  Руда Августина бореться. Її зростання дуже значних для дiвчини, м'язи великi i рельєфнi, шия потужна, а мiдно-червоне волосся майорить за вiтром немов бойовий, пролетарський прапор, з яким матроси йдуть на штурм Зимового палацу.
  I її мечами проводять прийом хрест. I падають, i пiдлiтають вiдтятi голови.
  Августина жбурнула босими пальчиками нiжок, бумеранг смертi, що вiдриває голови османським солдатам.
  Пiсля чого дiвчина заспiвала:
  - Ми великi дiвчата, голосок у дiвчат дзвiнкий!
  Свiтлана також бореться б'ється немов велетенський богатир. I її мечi то подовжуються, то коротшають, винищуючи ворогiв.
  А ось її боса, витончена нiжка, як жбурне горошинку з анiгiляцiєю, i порве маса туркiв.
  Дiвчина проспiвала, скелячи зубки:
  - Все ворогом покладемо в раз,
  Це полька Карабас!
  Ось це справдi для османських вiйськ смертельнi та вбивчi мегери. Їхнi босi нiжки, вiдрiзняються витонченiстю форм, дуже рiзким промальовуванням м'язiв, i рухливiстю iкри, а м'язи немов дрiт, зi сталi. I самi красунi мають тiло немов лита бронза, i вражаючу мiць зносячи ворогiв з одного удару.
  Ось Наташа скинула лiфчик i оголила повнi, засмаглi груди. I з червоного соска взяла i запустила вбивчу блискавку по османах. Тi спалахнули, мов свiчки на Рiздвянiй ялинцi.
  Наташа заспiвала:
  - Вогняна Земля,
  Наша рiдна родина!
  Потiм, i Зоя позбулася вузької смужки тканини на своїх повних грудях. Пiсля чого дiвчинка взяла з малинових соскiв свого погруддя довбала вогняними пульсарами.
  А потiм i додала босими пальчиками нiжок кiлька голок iз отрутою.
  I перевiряла:
  - Перервалася нитка,
  Нам загрожує зла смерть.
  I щоб жити,
  Нам треба мiцно попiтнiти!
  Августина це дiвчисько, яке мало велику харизму, i її м'язи, немов у розлютованої пантери, особливо небезпечна, коли змахує мечами i зрубує голови туркам.
  А коли вона, оголивши груди, б'є з рубiнових соскiв, то пролiтають, надзвичайно руйнiвнi пульсари.
  Августина проспiвала:
  - До мене вiн кинувся на груди,
  Але в горло я змогла встромити...
  I там кинджал свiй повернути!
  Свiтлана теж б'ється вiдчайдушно. Її гола п'ята довбала в щелепу турецькому генералу, ламаючи кiстки обличчя.
  А потiм i вона оголила своє погруддя. I це виглядало дуже здорово. I войовниця-блондинка взяла i лупнула променями смертi з полуничних соскiв, зминаючи супротивника.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Ворог немов вовк завзятий завий,
  рвонувся з останнiх сил.
  I босi пальчики ножа дiвчинки метнули диск з гострими кiнцями, якi подiбнi до зiрочок.
  Ось це дiвча. У них стiльки сили та азарту. А ось їм мечi що рубають турецьких солдатiв, то стають що довшими, то навпаки коротшими. I подiбнi леза магiчних кладовищ твердiшi, i гострi нiж алмази.
  А ось дiвчата пiдняли своїх нiжки, продовжуючи рубати солдатiв Османської iмперiї, i босi пальчики засунули у свої роти, i як засвистять. I зроблять це пронизливо та оглушливо. Численнi ворони що злетiлися до поля, яким нiби мурахи наступали вiдважнi, смаглявi солдати, i пернатi стали падати, отримавши серцевi напади. Вона завалювалася немов оглушена хвилею атомного вибуху.
  А тим часом з дистанцiї по турецьких вiйськах стрiляли, та iншi войовницi, якi прибули на допомогу росiйським вiйськам, що обороняли фортецю Марiю.
  Алiса дiвчинка з бiлим волоссям, з легкою жовтизною - таких називають медова блондинка стрiляє зi снайперської гвинтiвки та пробиває з великою влучнiстю одразу чотирьох османських солдатiв.
  Потiм дiвчинка кидає на велику вiдстань босими пальчиками нiжок смертi, розриваючи десятки турецьких солдатiв.
  Пiсля цього дiвчина вимовляє:
  - Надiя мiй земний компас,
  Успiх нагорода за смiливiсть!
  Анжелiка - це дiвчина у якої волосся вогняно-руде, немов полум'я багаття, а сама вона бiльша i широкоплеча, нiж її напарниця.
  I обидвi дiвчини в одному бiкiнi, i дуже мускулистi та рельєфнi.
  Руда войовниця-богатир вистрiлила зi снайперської гвинтiвки та пробила одразу кiлькох супротивникiв.
  А потiм босими пальчиками нiжок шпурнула щось бiльше i важке. Яке рвоне з такою шаленою силою, що одразу половину батальйону османських вiйськ змете вогненним вихором.
  Пiсля чого ця дiвчина закiнчила:
  А пiснi досить однiєї,
  Щоб тiльки про бiй у нiй спiвалося!
  Обидвi красунi знову стрiляють. Вони це роблять дуже влучно, i їхнi кулi пробивають вiдразу кiлька солдатiв.
  Анжелiка зазначила:
  - Частiше впали Алiса!
  I жбурнула босими пальчиками нiжок вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Її напарниця-блондинка влучно пальнула. I теж босими нiжками свою не менш вбивчу шпурнула у ворога i вiдповiла:
  - Тихiше їдеш далi будеш!
  Руда дiвчина богатир вистрiлив з автоматичної снайперки , i уклавши турецького генерала, вiдповiла:
  - Як говорив Суворов: швидкiсть, окомiр, натиск!
  Алiса погодилася:
  - I швидкiсть, i окомiр i натиск у нас є!
  I обидвi дiвчата взяли одночасно босими, мускулистими нiжками, пiдкинули зв'язку з гранатами. I цi протипiхотнi гостинцi описавши дугу, як рвонуть.
  I вже цiлий батальйон турецьких вiйськ буквально розiрваний на шматки. I це, зрозумiло, найсильнiший хiд. У якому безлiч кращих стратегiчних думок незважаючи на зовнiшню простоту. I османськi солдати вмирають, хоч i виявляють вiдвагу.
  Але не лише на сушi борються бiйцi. Ось войовницi посланi росiйськими Богами-демiургами та лiтаками. А чому б не спробувати славним льотчицям показати свiй найвищий бойовий клас?
  Анастасiя Вiдьмакова зовнi виглядає юною, високою, мускулистою та свiжою дiвчиною та рудим волоссям. Хоча їй давно перевалило за сотню рокiв.
  Але якщо вiдьма пiд заступництвом Росiйських Богiв-демiургом, то може бути завжди молодою i прекрасною.
  I ось вона, борючись натискає босими пальчиками нiжок на кнопки. I ось летять османськими вiйськами реактивнi ракети. I одна як рвоне, i пари рот блискучої Порти немає. А коли рвонуть ще двi ракети, i вже цiлий батальйон туркiв вирушив до праотцiв.
  Анастасiя вимовляє:
  - Дiвчата рвуться у небеса,
  На них чекають дива!
  Акулiна Орлова теж була дiвчина. Їй уже теж за сотню рокiв. Хоча вона трохи молодша за Анастасiю. I воювала пiд час другої свiтової вiйни.
  Вiйниця звичайно ж смiлива, i розумна.
  Ось надiслала за допомогою голої п'яти чергову руйнiвну ракету.
  I знову кiлька сотень туркiв разом випарувалося.
  Звичайно, Акулiн було шкода людей. Бiльшiсть солдатiв молодi, а деякi зовсiм ще молодики не встигли й пожити. Що чекає їх на тому свiтi, i куди йдуть душi?
  Акулiна, знову пославши ракету за допомогою босих пальчикiв нiжок i заспiвала дзвiнким голоском:
  - Прагнула вгору душа твоя,
  Народишся знову з мрiєю...
  Але якщо ти жив як свиня,
  Ти залишишся босою!
  Мiрабела Магнiтна теж при дiлi та в бою. Вона дуже гарна i теж мускулиста i в бiкiнi.
  Ось вона натискає, голою, круглою, дiвочою, рожевою п'ятою на педаль, i приводить у дiю ударну та руйнiвну ракету.
  На залишаючи довгий шлейф мчить на позицiї супротивника. I ось вибухає в самiй гущавинi османських вiйськ.
  I одразу половина турецького полку разом згорiла у вирвi пекла.
  Дiвчина заспiвала з посмiшкою:
  - Ми подарунки смертi
  Люто кидаємо,
  Але душею повiрте,
  Я зовсiм не зла!
  Що ж льотчицi зовсiм не слабкi. Особливо коли з себе зiрвали бюстгальтери.
  I Анастасiя як натисне червоним соском на кнопку пускового пристрою.
  I вилетить iз колосальної, руйнiвної сили посланниця анiгiляцiї.
  I лупне по османах, вибиваючи капiтально їхнi лави.
  Анастасiя заспiвала, вискалив зубки:
  - Груди моя вся в орденах,
  Я крута не на словах!
  Акулiна Орлова, теж довбає по противнику за допомогою свого полуничного соска, i перевiрить:
  - Бойова моя слава -
  Я ще сильнiший за Садам !
  I дiвчисько човпає босою п'ятою по педалях.
  Мiрабела Магнiтна також може стрiляти дуже точно. I так палить по ворогу. Зрозумiло, якщо при цьому застосувати рубиновий сосок, то буде надзвичайно ефективно.
  I руйнування будуть колосальнi.
  Мiрабела заспiвала:
  Всi ми можемо захистити,
  Життя тендiтне як шовку нитку!
  Наташка, яка теж боролася i пускала зi свого червоного, як бутончик троянди блискавки, i проворкувала:
  - Дiвчата мої красунi, буде крутiше за всiх у пристраснiй п'ятницi!
  Зоя вiдзначила з усмiшкою, рубаючи наступаючих турецьких солдатiв, за допомогою прийомiв, i кинула босими пальчиками нiжок горошинку i пискнула:
  - За Русь!
  Августина провела мечами прийом "каракатиця", котилися зрубанi гострими лезами голови. А з рубiнових соскiв били цiлi цунамi блискавок.
  Руда войовниця прочирiкала:
  - Ми дiвчата переможемо,
  Iменем Сварога...
  Ось над нами херувим
  Пiд захистом Бога!
  Свiтлана також iз соска кольору маку, як випустить промiнь, що несе смерть, i прочирикає:
  -За Богиню Ладу та Росiю!
  Пiсля чого красунi взяли i знову босi пальчики нiжок вклали в червонi губи i засвистiли, пронизливою, багаторазово посиленою треллю. I вже вкотре приголомшенi ворони повалилися вниз. I їхнi дзьоби пробивали наскрiзь черепашки османських солдатiв. А коли ще чотири дiвчини з рубiнових соскiв грудей послали гiперплазмову хвилю цунамi, то й зовсiм сотнi османських солдатiв разом обвуглилися.
  Акулiна Орлова пiдморгнула дiвчатам, що б'ються, з повiтря. Вона войовниця колосальної сили та можливостей. Адже багато чого випробувала.
  Її теж, як Зою Космодем'янську, спiймали фашисти, i повнiстю роздiлили.
  Потiм в одних трусах, зi зв'язаними ззаду руками водили по морозу. Пекучi кучугури обпалювали її босi нiжки, а нiмець ззаду йшов за нею i бив з усього розмаху дiвчиськом батогом.
  Потiм Акулiне вивернули руки i пiднялися на дибу. З бокiв дiвчата встали полiцаї i стали бити з усього розмаху батогами. А пiд босими нiжками дiвчата розпалили багаття.
  I ще приставили до шиї та полуничних соскiв датчики та включили потужнi розряди струму. I той буквально пронизав голе тiло дiвчинки.
  Акулiна, втiм, не тiльки стримала крики i стогiн, i навiть заспiвала, виконуючи цiлу поему, будучи голою комсомолкою, що катується на дибi.
  Славитись Богиня пристрастi Лада,
  що створила покрив небес... Буде людям щедра нагорода, Бо Бог святий воскрес! Нема прекраснiших дочок Сварога, Що бiжать по снiгу босонiж... Будемо ми замовухою у Рода, Не топтати дiвчат чоботом! Адже в Росiї грiзнi дiвчата, Кожен хлопець воїн iз ясел... Голосок струмує такий дзвiнкий, Буде скручений у рiг кози лиходiй! За Вiтчизну ми боротимемося, Батькiвщина моя велика мати... Росiяни завжди вмiли битися, Проти них нiяк не встояти! За Росiю вiддавали серце, Буде вiрю славне життя... Ми вiдчинимо в космос незабаром дверцята, I знайдемо своє покликання! Нема гроза нехай зараз вирує,
  Але не здригнеться росiйська назавжди -
  Наш боєць перед лайкою не пасує, Хай здiйсниться його мрiя! Наша сила з мудрiстю дiвчата, Ви такими вiрно народилися... Будемо строчити з автомата, Щоб тiльки вгору жодного разу вниз! Дай країнi ти новi ресурси, Щоб вона цвiла як троянди пишний кущ ... I в Iм'я Бога Iсуса - Щоб не чути риса злiсних хрускiт! На вiйнi всi люди це брати, Але при цьому слуги Сатани... Ми готовi вiдкрити їм обiйми, Щоб Богу свiту всi вiрнi! Не поставив вермахт навколiшки, Ми змогли у битвах встояти... З нами Сталiн i великий Ленiн, Запиши собi пацан швидше в зошит! Зробимо ми Батькiвщину такою, Що вона сама збудує свiт... Хоч гроза сюди прийшла з косою, Наш Сварог великий пан! Ворог напав раптово i пiдступно, Був жахливий сорок перший рiк... Але бороли нашi дiди славно, Допомагає їм у битвi Рiд! Для Росiї вiддамо ми серце, Зробимо свою країну сильнiшою... Вiдкриваючи в космос хоробро дверцята, Без особливих вважай витiвок! Ось моя країна повiр свята, Вiдстоїмо ми витязi Москву... Дiвчина в кучугуру бiжить боса,
  Пробуджуючи давню мрiю!
  Нi ми в лайцi дiвки не зламалися, А боролися мужнiсть цiнуючи ... I часом так жорстко дiвки билися, Набiгла повна пеня! Знай нiхто нас росiйських не придушить, Чи зможемо гори ми жартома зрiвняти ... Богу присвячуючи свої душi, Ти складай iспити на п'ять! Бог Народився в лихi часи, Пiд Москвою коли гримить гроза... Накрутила Лада наша милi, I нехай покапає сльоза! Благороднi росiйськi дiвчата, У кожної дiви пресвященний вид... Голосок такий повiрте дзвiнкий, I кулак до девок монолiт! Все в країнi я вiрю буде класно, Все я знаю пишно розквiт... Хоч часом воювати небезпечно, Ми вiдкриємо лайки повний рахунок! У сорок першому дружно встояли, Утримали лицарi Москву... Незабаром комунiзму дали, Я Батькiвщини прапор принесу! Сталiнград став грiзною стежкою, Де двi грiзнi зiйшлися... Дiвчина бореться босою, Її чоловiк, звичайно, комунiст! Там противник кинув було "Тигри", Але йому зовсiм не допомогло ... Та дарма фюрер бубнив iгри, Ти планета тендiтне скло!
  Не давайте дiвчини ви блажи,
  Ми себе не смiємо розслабляти ... Ворог залишив занадто багато сажi, Все одно екзамен здаси на п'ять! Сталiнграда шлях звичайно славний, Це просто сонце над країною... Буде знищено злiсний Каїн, Вiн у геєннi разом iз Сатаною! Русь вона країна завжди свята, У нiй Перун та Iсус Христос... Хоч часом буває правда зла, Людина до щастя не доросла! Частка росiян воювати вмiло, I ворогiв Росiї перемагати... Хоч у фрiцiв сила Люцифера, Але могутня наша стала рать! У комунiзмi свiту є порятунок, Щоб гори трупiв здолати... Не попросимо у ворогiв прощення, Хоч лютує ведмiдь! Бог Перун Вiн блискавки кидає, Дуже любить злiсних вражати... I сильнiшими ми ворогiв буємо, Якщо тренується в бiй рать! Так Сварог великий свiтла воїн, Зможе зробити те, що не з руки ... Будеш слави ти тодi гiдний, Руськi повiр не дурнi! Ось все в нашiй славi перебуває, Що чудово немов кольором травень... Буде мiсце загиблим людям у раї, Що кричали люто - банзай! Не терпiти їм знайте приниження, Чи зможемо ми створити цiлком Едем...
  За Росiю буде фрицям помста,
  Хоч їм навiть допомагає Сем! Любувалися русичi заходом сонця, Що рубiном осяює шлях... Буде злим велика розплата, Нашу Русь домкратом не зiгнути! Захоплюватися ми крикливо, Влада великої Батькiвщини слонiв... Разом з променистим колективом, Найкращою Лади з синiв! Дiвчата бiжать взимку босi, Це їхня велика зiрка... Зайцi теж бiгають босi, З нами буде Лада назавжди! Бог створив iз атома планети, Створив простiр словом лише... Героїзму подвиги оспiванi, А супротивник отримує кукiль! Захоплення буде людину, Щоб завжди боротися i мрiяти... Так з митi, до кiнця столiття - Щоб їм велику в боротьбi! Вдалинi сяють Сонця лики, I сяє веселка повiр... А противник просто дуже дикий, Натуральний вiн по сутi звiр! Є в країнi прекраснi дiвчата, Що вмiють перемагати ворогiв... Голосок у них, звичайно, дзвiнкий, Найкращих у свiтi iз синiв! Пропадати ми русичi не будемо, Наша правда вiритись у всьому... Адже у нас такi стануть суддi, В трiски терористiв розiб'ємо!
  
  Дiвчата нашi п'ятами сяють, З голої кольору троянди пiдошвою... I кучугури пiд ногами тануть, Жарко видно красi босiй! Проворкуйте славнi дiвчата, Зламаючи граючи ворога... Хоч струмок грає дуже дзвiнкий, Настає в полум'ї орда! Всi ми можемо зробити дуже круто, I добитися вiрностi у мрiї... А противник атакує тупо, Двинь йому мечем по бородi! Нашi знаю витязi зi сталi, Мiцнiшi їх повiрте не знайти... По рогах фашистам мiцно дали, Хоч на вигляд не бiльше двадцяти! Дiвчата, що смiються, Скаллять зубки славою своєю... I очi в них такi блюдця, Голосок - променистий соловейко! Тренування дiвчат крутi, I вони уявiть в лайцi жах... Так красунi прямо заводнi, Хоч часом навив каламут! Мир такий уявiть люди буде, Комунiзм народження вищих сил ... I тебе красуня не засудить, Хоч буває людина дебiл! Ось iде вiйна вже зi сходу, Атакує пекельна орда... З нами сила вiр бiйця Сварога, Девка хана залпом рознесла! Захопитися можна знаю кожним,
  Хто б'ється за Вiтчизну знай...
  I воїн народжений вiдважним, Потрапляючи пiсля смертi в рай! Ми зумiємо зробити Русь щасливою, Уславляючи Рода на вiки... Заради матiнки святої Росiї, З силою великого кулака! Батькiвщина моя повiр прекрасна, В заполяр'я яблунi цвiтуть... Наш народ великий, православний, Втiлив у реальностi мрiю! Чи зможемо ми будь-яку зробити хмару, I ворога божевiльного розбити... Наш загiн бiйцiв такий летючий, Перетворює хижих гадiв на дичину! Ось у Росiї все таке круто, В нiй Творець серце доклав ... Буде скорботний садист Малюта, У мрiї пристойно буде сил! Ось Христос прийде i воскресне свiт, Будуть люди в славi на вiки... За Росiю ми б'ємося чесно, I сталева знай у нас руку! Захоплення викликають дiвки, Що здатнi пiдкорити космос... Розiрвуть вони будь-якi сiтки, Ланцюг для них всього лише шовку нитку! Нiколи ми вiрте не здамося, Нiколи не ляжемо пiд ворога... Якщо фюрер просто розлютився - Обламаємо ми йому роги! Людина ти станеш всiх сильнiшою, Зможеш край всесвiту пiдкорити... Не неси ти слабкий ахiнею,
  Нас слов'ян повiрте на зломити!
  Чи стане з нами сила мiльйонiв, Ми доб'ємо противника повiр... Безлiч дiвочих легiонiв, Дуже тiльки вражають у цiль! Ось уже перемога настає, Ми увiйшли з трiумфом знай у Берлiн... Хто загинув то в насолоду раю, I ширяє священний херувим!
  . РОЗДIЛ Љ 10
  Хлопчик-термiнатор Олег Рибаченко бiг льодом Берингової затоки. Його босi, дитячi, але дуже спритнi, сильнi нiжки без проблем шльопали по льоду.
  Хлопчик був в одних шортах, i його рельєфним м'язом торс був оголений.
  I йому було легко втекти. У цьому стояла полярна нiч, але було ясно.
  I хлопчик записував у зошит, чергову розповiдь.
  Дiвчата агресивно гралися i реготали, граючи рельєфними м'язами. А якi у них чарiвнi обличчя та постатi, просто залюбуєшся!
  Мiльйони воїнiв у зорельотах, перекидало з боку на бiк. П'ятизiрковий генерал схожий зовнi на пiдлiтка рокiв чотирнадцяти, Максим Максимович Танколобий , любуючись на переливи сяючих коленок, кiсточок, ступнiв чудових дiвчат, i намагаючись утриматися на мiсцi у своєму крейсерi, який пiдхопила оголена нiжка найсвiтлiшої княгинi Єлизавети.
  - Красу не вбити - краса сама вбивча!
  Двi войовнички, як у велетенському балетi, скинули чудовi ножi помiстивши мiж ними крейсер i разом стиснули його. Метал у мiльйони разiв мiцнiший за титан, лопнув немов яйце пiд гусеницями танка. Смерть гiдна опису в поемах золотої доби!
  А бюст, що оголився, найсвiтлiшої княгинi Тараканови, з полунично-малинових соскiв вилiтають маговолни , що змушують деформуватися гармошкою зорельоти i зводять бiйцiв з розуму.
  Хлопчик-творець та колишнiй партизан Марат Казей вигукнув:
  - Людина може створити все, вона всього не може просто придумати!
  Досвiдчений Ганнiбал бачив, що магiчна сила зiткнулася з нанотехнологiями, i поки бере вгору!
  Полководець Карфагена наказав:
  - Перевести кораблi на максимальний за iнтенсивнiстю режим стрiльби та збiльшити швидкiсть маневру. У жодному разi не давати противнику, шансiв на успiшну контратаку.
  Дiвчина-ельф у форму, якою звернулася Алiса Селезньова, поправила:
  - Фантоми Гордої iмперiї Казейстан , якраз нас атакують i йдуть уперед, так що, швидше за все, можна вести мову про нашу контратаку.
  Хоча дiвчина i була маршалом, подiбнi заяви розлютили гiпермаршала : виходить, яйця вчать курку, а баба мужика.
  I дiвчисько сердито затупотiло босими, точеними, шоколадними вiд засмаги нiжками.
  Ганнiбал несамовито прорепетував:
  - Заткнися! Я посилаю тебе на ультра-дредноут: перехопити динозаврiв i успiшно розстрiляти їх. Адже в тобi такi сили та неабиякий потенцiал. Особливо жiночого розуму, дитя раси легковагої та велелюбної.
  Ельф-творець (насправдi це людина-самка!) iронiчно помiтила:
  - Ми на мiльйони рокiв давнiшi за людей. Ще мавпа, вiд якої походить людина, не взяла в руки камiнь, а ми бороздили простори космосу, i створювали шедеври.
  I босою нiжкою дiвчина випустила вбивчу силу пульсар.
  Ганнiбал, крутячи головою, як вiтер флiгелем дотримав мудру думку:
  - Суть у теперiшньому! Немає бiльш жалюгiдної нацiї, анiж та, чиї успiхи залишилися в далекому минулому! Немає бiльш пiднесеної iмперiї, нiж та, що живе сьогоденням, i з кожним роком ставати сильнiшим!
  Алiса у вiдповiдь босими пальчиками нiжок випустила гiперплазмову ляпку i збила зорелiт.
  Ельф-Творець iз сарказмом струсила зачiскою у виглядi гiбрида буддистського та Родоського храму з фонтами iз шипучих напоїв:
  - Ви земляни все ж таки традицiйно нехтували своїми предками. У вас родовiд був не в цiнi!
  Ганнiбал жорстко заперечив:
  - Я не просто землянин, а самородок! Мої предки були простими селянами, але я пишаюся ними!
  - Цим можна пишатися! - Алiса Селезньова на мить перенеслася до гущавини бою. Випарувала чотири дрiбнiшi винищувачi, i моментально повернулася назад.
  Ганнiбал жорстко вставив, помiтив:
  - Не зрозумiти вашої гламурної нацiї, що таке труднощi та бiль!
  Алiса Селезньова розреготалася, її навiть вдалося ляснути брата по грi Марата Казея, голою витонченою п'ятою по носику, а потiм повернутися назад. I нехай все палає ще крутiше, при цьому додавши:
  Сильний воїн навiть один приносить бiльше користi, нiж зграя слабакiв, подiбно до того, як один гострий серп зсiкає цiле поле колоскiв!
  Але iнодi i серед колоскiв слабкої ратi можна серпу-батиру наткнутися брукiвка неприємного виключення!
  Якщо мир, то щедрий бенкет, якщо вiйна, то нехай переможна чаша вина!
  Дiвчата у вiдповiдь схвально закрутили своїми пишними грудьми, iз сосками як полуниця.
  Ганнiбал як прореве:
  - Та вже вистачить дiстала своїми пульсарами красномовства!
  Вони розмовляли з дуже великою швидкiстю i тому за час дiалогу картина бою практично не змiнилася. Але армiя фантомiв вивергала потоки смертоносної енергiї. Вона давила, прагнучи зiм'яти всi перешкоди, по космосу розлiталися пучки енергiї, як знищених зорельотiв, i уражених фантомiв. Дiвчата крiм лукiв, нiжок i п'ятилезвенних мечiв, застосували батог з вплетеними в хвостики восьмигранними зiрочками. Вони особливо круто, трощили дрiбнiшi кораблi. Армiя Гордої iмперiї тим часом перейшла у контрнаступ. Вона намагалася розколошматити ворогiв i при цьому зберегти обличчя - не можна лаври всi перемоги вiддавати фантомам.
  I численнi напiвголi дiвчата носилися в битвi, i їхня вражаюча краса.
  Юлiй Цезар впевнено i енергiйно вiддаючи накази, зберiгав незворушний спокiй, близькiсть перемоги, робила ще бiльш розважливими великого полководця.
  - Використовуйте побудову бутон тюльпана брати. Ворожi щелепи ослабли i залишилося тiльки добре посунути по них i полетять зуби.
  Чаклунка Мальвiна послала голограму-передачу: її зображення чудової дiвчини постало перед полководцем:
  - Що Юлiй Цезар ти мiй король!
  I дiвчата струсивши грудьми, вклонилися на цi слова.
  Перший iмператор Риму, жартома римуючи, вiдповiв:
  - Ти добре зiграла роль!
  - Я виконувала твою примху! - Пiдспiвувала Мальвiна дiвчина з волоссям блискучим мiльйонами зiркових вiдтiнкiв.
  - Тепер отримаєш перший приз! - Iмператор Риму, а тепер i командувач незлiченної армадою пiдняв два магоатомних меча.
  А дiвчата з охорони скинули вгору клинки i затупотiли босими нiжками, кричали:
  - Вiва Цезарю!
  - Згодна я! - I Мальвiна в унiсон заспiвала. - Юлiй Цезар наша сила! Юлiй Цезар - наш прапор! Юлiй Цезар - завжди з нами!
  Дiвчата енергiйно тупотiли босими, дуже сексуальними нiжками та пiдтвердженням.
  Полководець Стародавнього Риму погрозив пальцем:
  - Не розквазар запас марно!
  Мальвiна, струснула розкiшними стегнами i жваво вiдповiла:
  - Тепер про головне! Потрiбно не дати вороговi вирватися з котла. Поява наших вiйськ у тилу ворога - це шанс перехопити iнiцiативу на тактичному рiвнi.
  Юлiй Цезар подумки позiхнув, погодився:
  - I не маленький шанс!
  Дiвчата у вiдповiдь навiть пiдскочили, i їхнi голi, пiдошви наче дзеркала випустили сонячнi зайчики.
  Мальвiна примружилася i заспiвала:
  Мавпи корчать пику,
  I сидять на гiлцi!
  Легковажнi все ж...
  -Були нашi предки! - Закiнчив, хихикнув Юлiй Цезар. - Хоча знаєш красуня, мiй батько був сам бог Сатурн, а також Юпiтер.
  Мальвiн реально вiд цiєї дуростi, стало смiшно:
  - Так у тебе, що два одразу батька?
  Дiвчата у вiдповiдь як притопнуть, босими пальчиками нiжок, вибивши iскристi блискавки.
  Юлiй Цезар обiрвав її:
  - Справа фотонь !
  Полуничнi соски у дiвчат блиснули, дорогоцiннi камiнцi.
  Мальвiна швидко i чiтко заявила:
  - Потрiбно розкинути пелюстки "троянди" якнайширше! I охопити супротивнику горло. Ти, мабуть, i сам розумiєш важливiсть моменту!
  Дiвчата випустивши за допомогою босих пальчикiв нiжок, вбивчi блискавки кричали:
  - Син Юпiтера та Сатурна ловить мить квазаром!
  Войовниця з волоссям кольору сусального золота, прокричала:
  - Так дiй боєць, наче Творець!
  Юлiй Цезар послав телепатичний магоiмпульс , щоб керувати своїми численними вiйськами.
  Скiльки тут дiвчат. Однi перемiщаються своїм ходом i миготять голими п'ятами. А iншi на однорогiв, i до їхнiх босих нiжок прикрученi алмазнi шпори. А якi у дiвчаток м'язи преса - просто чудовi та буквально шоколад. Тiла войовниць здатнi викликати у чоловiкiв сильне збудження. I це їхнi обiцянки .
  А дiвчина-командир також коригувала атаку фантомiв. Одночасно мiж собою почали рубатися маги.
  Взагалi, коли чарiвники борються це видовище, не для людей зi слабкими нервами. I водночас воно вражає. А якщо мiльйони зорельотiв з одного боку, сотнi тисяч велетенських вершникiв та динозаврiв з iншого, починають рубатися, то на таку баталiю любо, дорого подивитися.
  Особливо якщо б'ється колосальна кiлькiсть дуже красивих та фiгуристих дiвчат.
  Бiй розгортається на всю незмiрну лють. З одного боку атакують швидкi скакуни, вони лiтають, вгору вниз, сахаються в сторони. Динозаври махають крилами, плюються зубами, брикають копитами, хапають лапами. Дiвчата прискорюють змахи батогами, броня пiд їх ударами коробиться, i спалахує як бензин вiд кременю.
  Потiм б'ють супротивникiв голими, круглими п'ятами, руйнуючи вежi та перегородки. Святогор та Левине Серце прорвалися до флагмана, на якому знаходилася маршал Соколовський.
  Дiвчина-ельф наказала застосувати бiологiчнi магоснаряди . Войовницi пiддали їх босими, дзеркальними пiдошвами, своїх витончених нiжок. Вершника-фантома, що потрапив пiд їх удар, перекосило. Вiн зiщулився i перетворився на звичайний висохлий кленовий листок.
  Ще двi дiвчини схопили за одного з бiйцiв та за допомогою своїх босих нiжок, його буквально розiрвали на двi частини. Бризнула кров i крапельки завмерли в повiтрi, наче гiрлянди рубiнiв.
  Святогор i Левине Серце примудрилися ухилитися вiд поразки та вдарили мечами по бронi. До Машки Бiлої дiйшов сильний гуркiт. Дiвчина витягла гарне обличчя:
  - З мечами на зорелiт! Що може бути абсурднiше!
  I голою п'ятою направила на ворога пульсар.
  Юнак людської породи вiдповiв:
  - Що поробиш! Адже це могутнi фантоми! Страшна сила магiї! Проти них майже неможливо встояти.
  Топаючи босою нiжкою, Машка смiючись, вiдповiла:
  - Тодi маневруватимемо, переходимо на нову програму управлiння, "Хаотичний хаос"!
  Левине Серце, бачачи, що магоплазмовиверження посилилося, а зорелiт розвертається, послав бумеранг. Вiн пролетiв i зрiзав частину бронi супротивника, а також знiс вiдразу сiм бойових стрiляючих веж з дулами, що агресивно стирчать.
  Дiвчата в цих вежах схопилися i їх босi нiжки обпалювало. I засмаглi, мускулистi войовницi несамовито верещали i трясли оголеними грудьми.
  - Ось секс-секстант! - сказав уславлений зовнi юний лицар-монарх, вiдроджений до життя чарами, а точнiше Квазiбогом цiєї гри Маратом Казеєм . У його мозку почала прокидатися, ранiше блокована програма, битв iз зорельотами. Взагалi кожен фантом пройшов зовнi незриму, але чiтко зафiксовану в пам'ятi програму навчання. От i тепер Левине Серце розумiв, що треба позбавити величезний, схожий на черепаху зорелiт маневреностi.
  А голоногi дiвчата це активно пiдтверджували. I їх рубiновi соски випромiнювали променi подiбнi до лазерiв.
  Святогор, богатир, який отримав кiлька поранень, як i ранiше бадьорий, насилу тримався в сiдлi. Проте мужнiсть не залишила цього витязя.
  Вiн поцiлував дiвчину в полуничний, солодкий сосок i прохрипiв:
  - Давайте просто врiжемо хвостом. Цi зорельоти стандартнi, i двигуни у них розташованi однаково.
  Левине Серце iз занепокоєнням вимовив:
  - Важко пiдiбратися! Бачиш, як вiн маневрує!
  - А ти врiж за допомогою принцепс-бумеранга! - рикнув Святогор, блискаючи очима.
  Дiвчата пiдскочили i ревли, колихаючись пишними, спокусливими погруддями:
  - Та врiж!
  - Великий ризик схибити! - вiдповiв лицар-монарх.
  Дiвчата розчаровано забурчали, i стали негативно махати головами i тупотiти такими чарiвними та гострими нiжками.
  - Нiчого страшного! - Святогiр помахом меча перерубав есмiнець, з уламкiв почулися стогiн страждань людей, що гинули, iномiрян i роботiв. - Вiн не розлучена дружина, до тебе обов'язково повернеться, i ти спробуєш знову!
  Дiвчата подiбне енергiйно покручуючи стегнами, пiдтвердили, що їх м'язи перекочувалися пiд засмаглою шкiрою.
  - Все буде супер!
  Левине Серце трохи вiдсторонився вiд страшного розмiрами з Мiсяць зорелiта, i запустив свiй бумеранг:
  - Якщо довго мучитися! Щось отримати!
  - А якщо не вийде! - Цього разу пiдспiла Алiса Селезньова, i кинула в супротивника босою нiжкою вбивчий подарунок смертi.
  - Спробуємо знову! - автоматично вiдповiв лицар-король.
  Принцепс-Бумеранг зрiзав край хвоста i повернувся назад. Взагалi мiнi-матерiя, не дивлячись на вiдсутнiсть з'єднуються ланок, будучи спаяною магiєю, досить мiцна.
  Дiвчата при цьому блищали еротичною красою, i сяяли атласною шкiрою, i дуже гарними за формою нiжками.
  Пiд Левиним Серцем звалився, практично дематерiалiзувався єдинорiг блакитної мастi. Йому дiсталося надто багато влучень iз знарядь рiзного калiбру. Святогор тим часом рубався з крейсерами, що було набагато легше. Тут майже кожен удар був смертельний. Але спробуй впоратися з маголетами i колдолетами . Вони такi маленькi, як мошкара та їх дуже багато. Левине Серце змусив зупинитися скакуна, що втратив вершника коника i заскочив на нього!
  - Герої мчати вiд погонi! Нас принцепс-плазма не наздожене! - заспiвав лицар-король. - Нам треба лише почути лiру з балалайкою!
  Дiйсно легендарний воїн, що атакує за допомогою бумеранга, величезну, прикриту безлiччю полiв та магоматрицею машину. У цьому зорельотi було вiсiмдесят п'ять мiльйонiв бiйцiв i майже два мiльярди воїнiв. У ньому боролися представники майже двох ста двадцяти рас та видiв. Уявiть собi такий велетенський, практично незбагненний для роздумiв та сприйняття Ноїв ковчег. Ультрасучасний включають форми життя рiзних галактик.
  А в ньому ще й такi красивi, сексуальнi та мускулистi дiвчата, з бюстами що пишнi, а соски виблискують наче зiрки Кремля.
  I його атакує поранений вершник-фантом, на бiлому, теж у ранах конi.
  Така картина гiдна пензля Рафаеля або Пiкассо, а може навiть Леонардо Давiнчi . Зафiксувати момент: коли воїн кидає свiй бумеранг.
  - Я в азартi, як хлопчик, як шпана! З Магобомбою , або кришка та хана! - Проспiвав, щоб стало веселiше i краще зосередитись Левине Серце.
  А всерединi зорельоту теж живi iстоти, що хочуть жити! Народжувати дiтей та будувати мiста. Ось три симпатичнi схожi на норок з головами мультяшних свинок i схожi на крила метеликiв вушками iстоти, готуються висадцi як десант. Вони щойно, пройшли курс бойової пiдготовки та вiдпочиваючи, дiляться враженнями.
  Перший метелик-порося Вейча, висловився у своєрiднiй манерi:
  - Ви знаєте на моєму, круто миловидному ранчо я розводив медонесучих магострекоз , вони паслися на плантацiях дзвiночкiв, капустяних ромашок та липи. Але мафiя наказала замiнити посiви, на гримучий горошок, один iз найсильнiших наркотикiв. З одного боку, це набагато прибутковiше, але з iншого в мене виникли неприємностi iз законом.
  Друге порося-метелик Вiконт де Порке погодився:
  - Так! Ця влада Грiзної Iмперiї Алiси Селезньової стежить за поширенням наркотикiв. Особливу активнiсть виявляють магороботи, розвiдники. Серед них кажуть, з'явилися зовсiм крихiтнi розмiри з молекулу, вони, використовуючи енергiю зоряних фотонiв, активно перемiщуються по простору.
  Третiй наймолодший метелик-порося Камiн, попискуючи, зауважив:
  - Не знаю! Сучасна росiйська мова, яку нас змусили вивчити у школi, дуже складна. В iсторiї розвитку сказано, що в ньому спочатку було лише шiсть вiдмiнкiв, а тепер стало двадцять чотири.
  Вiконт де Порке посмiхнувся:
  - Що за життя шкiльне! - I далi не без прикольного шарму заспiвав. - Де щодня контрольна! Додавання, розподiл! Фотонiв виверження!
  Вейча по-доброму як метелик, а не свиня вишкiрився:
  - А для мене, коли я навчався у школi, найважчим предметом була принцепс-фiзика. Особливо, коли потрiбно було позначити заданi параметри гiперплазми. Хоча способи доведення матерiї до гiперплазмового стану дуже цiкавi. Сучаснi технологiї дозволяють помiстити термопреонновий i навiть магопреонновий реактор у запальничку.
  У цей момент сильно грюкнуло i зi стiн посипалися молекули та фотони. Все залило кривавим цвiтом.
  Переляканi дiвчата побiгли, їхнi босi, дуже спокусливi дiвочi п'ятки миготiли, наче пропелер.
  - Схоже на нас за фотонiї ! - прогарчав, випаровуючись сержант-вiконт де Порк.
  Так само заверещали i переляканi дiвчата, такi гарнi та сексуальнi.
  Одна з них проревела обпалена на всю горлянку:
  -Ворог не пройде!
  Творець свiтобудов у цiй грi Марат Казей, ледь не загинув, коли вiйська Великої iмперiї Алiси Селезньової перейшли у наступ. Тепер уже бойовi роботи намагалися перебудуватися. Вони використали побудову "шило". Марат Казей, який не бажає використовувати надздатностi, змушений тепер так само вiдходити. Хлопчик-партизан, втiм, дiяв холоднокровно. Як завжди з крижаним спокоєм, щепленим виснажливими тренуваннями та усвiдомленням своєї значущостi.
  - Холоднокровнiсть для перемоги - що загартування для сталi! - сказав сам собi хлопчик-творець i колишнiй пiонер.
  Настирний Марат знову взяв на прицiл колдолет , але передумав стрiляти. Надто вже легко його могли помiтити. Хлопчик подумки перехрестився i почав здiйснювати плавний маневр вiдходу. Його колишнiй носiй це вже робив багато разiв, пiд час наполегливих тренувань у найрiзноманiтнiших середовищах.
  Тут на Творця-Воителя накотила хвиля радостi: адже не можна заперечувати те, що малюнок битви змiнюється. Щойно армiя Грiзної iмперiї Алiси Селезньової наступала, загрожувала затиснути в котел, а тепер її основнi сили вiдтягнутi до тилу. Там з'явилися магiчнi фантоми, зброя чаклунства. Як це спiвалося в однiй дитячiй пiснi старовини:
  - Треба буде, повернусь без дорослих! Обiйду крокуючи всю країну! Вступлю я до школи дiд-Морозов, де вчать чаклунству!
  Тепер збулася мрiя свiтлих, вельми прогресивних комунiстiв:
  Минуть столiття настане епоха,
  В якiй не буде, страждання та брехнi!
  За це дерись, до останнього подиху,
  Служи своє Батькiвщинi ти вiд душi!
  
  I стане тодi чарiвництво доступним,
  Будь-якому немовлятi, а старостi немає!
  I силу свою не використовую злочинно,
  З перемогою герої - вiтчизни привiт!
  Та тепер вiн i справдi, щось подiбне до чарiвника, тiльки от життя веде нелегке. Вiльного часу майже немає, все зайняте тотальною пiдготовкою до вiйни. Це вже стало даннiстю. Так було що подiбне у давнину, здається у Спартi. Там теж дiтей жорстоко тренували та били. Правда не з дитинства, i нанотехнологiй, при катуваннi не використовували. Але багато подiбного, витонченi методи пiдготовки, тренування. Теоретичнi знання правда у хлопчикiв i дiвчаток величезнi, немов закладенi в жорсткий диск комп'ютера. Вiн знає iсторiю всiх вiйн: що вело людство протягом тисячолiть. У тому числi тi, що проводила шумерська цивiлiзацiя та стародавнiй Єгипет. Першi вiйськовi побудови, бойовi колiсницi, типи стародавньої зброї. Особливо багату iсторiю вiйн мав давнiй Рим. Рiзних полководцiв сотнi, рiзноманiтнi хитрощi, стратеги предкiв, використання прийомiв у битвах. Особливу роль грали навички сутичок, зокрема вiртуальна їзда на колiсницях (останнє дуже сподобалося Марату Казею!). Взагалi було не погано повернутися в давнину, якою б великою людиною вiн тодi став би. Аве Марат! Особливо цiкаво: було б ще вкотре повоювати з Гiтлером. Вiн би iз сучасною зброєю весь вермахт самотужки розкидав, а чим не крутий!
  Ось i дiвчина босою нiжкою як вiзьме i жбурне дюжину горошин, з антиматерiї i розiрве тисячу танкiв та дюжину дивiзiй.
  Хлопчик-партизан бачив, що армiя Гордої iмперiї Казейстану знову зблизилася з ворогом, загони зорельотiв навiть частково змiшалися. У цьому був шанс.
  - Я вас просто не вiдпущу!
  Дiвчата схвально тупнули босими нiжками, i їх червонi соски взяли i блиснули наче сонячний захiд сонця. Це виглядало надзвичайно красиво та багато.
   Колдолет легко знищений, у ньому здається, був вiдважний хлопець на вигляд як хлопець рокiв чотирнадцяти, а так i витвiр Гiперматрицi. Ну що ж, дiвчат вбивати значно важче. Хоча їх спецiально психологiчно готували до того, що у вiйни немає вiку та статi. Ворог є ворог i його треба вбивати. Необхiдно забути про жалiсть та спiвчуття.
  Дiвчата струсили пишними як стиглi фрукти грудьми, iз сосками кольору перестиглої полуницi, i босими пальчиками нiжок запустили вбивчi подарунки смертi.
  - Вiд вiйни виходить крижаний холод, пiвбiди якщо вiн заморозить серце, бiда якщо вiдморозить мозок! - сказала якось їхня наставниця.
  Зiркова битва, що вона несе... Ось бригантини Грiзної iмперiї Алiси Селезньової виконують складний маневр. Наближаються, виходять на гострий кут. Дають залп. Вакуум обсипався, наче камiнь потрапив у дзеркало. У кожному уламку збитий зорелiт i розплавлений крейсер, есмiнець, лiнкор.
  А по їхнiх палубах гасають напiвголi, i дуже гарнi дiвчата.
  Роботи Грозноiмперiї Алiси зiштовхнулися з роботами Гордоiмперiєю Марата. Поєдинок електронних титанiв, тут справа навiть доходила до рукопашного бою електронних монстрiв.
  I звичайно дiвчата теж кидалися, пускали в хiд зуби, i вiдчайдушно гризли один одного. I дiяли дуже енергiйно. I їхнi босi витонченi нiжки у постiйному русi.
  Машини стикалися, безлiч щупалець ламалося, гiперплазмовi спалахи били майже впритул. Цього разу чисельна перевага була на боцi роботiв створеної Маратом Гордою iмперiї. Вони проривалися, намагаючись розсiкти позицiю, i максимально використати свою перевагу. Найбiльшi роботи, розмiрами з хмарочос, маневрували з витонченiстю балерин. Зовнi вони також скидалися на голеньких i мускулистих дiвчат з тонкими талiями та пишними грудьми, i дуже розкiшними, мускулистими стегнами.
  Вони то сходилися, то розходилися, намагаючись на мiцнiсть власний захист. Ось одна з машин рвонула, так що вгору було викинуто фонтан гiперплазми. Випадково потрапили два колдолети , просто злизав шалений жар, вогненним язиком. Рвонуло ще кiлька масивних машин. Здавалося, настав Армагеддон, наскiльки все було барвистим i запеклим.
  Дiвчата, що тут билися, були такими агресивно-красивими з оголеними червоними сосками.
  Воїн-термiнатор Марат намагався уникати вогняного контакту зi своїми дiтьми-пiдданими. Якби випадково: вiн би вбив бiйця своєї армiї, то мало того, що колишнiй власник тiла зазнав би найжорстокiшого покарання, але сам би собi цього не пробачив. Адже це така дурiсть. Свого часу нiмцi часiв Другої свiтової вiйни часто використовували хитрiсть: переодягалися в радянську вiйськову форму (благо, їм вдалося багато захопити трофейного обмундирування), а потiм повiдомляли, що це вiйська виходять з оточення. Часто особливо на початку: це давало ефект, а потiм радянська артилерiя навiть вiдкривала вогонь по своїх. Втiм, надалi стали обов'язково вимагати паролiв i використовувати цифровi коди.
  Що втiм не завжди виходило. Це Марат знав, хоч воював партизаня. Якось його впiймали взимку гiтлерiвцi. Роздiли та голого хлопчика вигнали на снiг. Босi нiжки в Марати огрубiли, i так були чутливi до холоду, але крижана завiрюха обдувала худi ребра, у прутом тебе пiдганяли. Поводивши п'ятнадцять-двадцять хвилин, заводили в теплу хату. Давали погрiтись, а потiм знову на мороз. Хлопчик тодi змiг втекти. Про його голову розбили пляшку, Марат упав i пiдхопив уламок. Потiм перерiзав мотузку. Його вiв лише один солдат, i хлопчик зумiв перерiзати пеньку. А потiм на околицi села рвонув. Нiмець у незграбних валянках зрозумiло наздогнав босоногого хлопчика. А в пiстолет-кулеметi застигло мастило. I Марат зумiв пiти. Хоча будучи голяка. I побитим ледь не захитався на морозi. Але зумiв добiгти до сусiднього села. I навiть вiдморозив на вiдмiну своєї сестри ноги. Добре, що Марат вiд морозу до морозу i навiть по зимовому порошi бiгав босонiж. I його дитячi ноги не пiддалися кучугурам, уникнувши обмороження. Гострi, очевидно, були тут вiдчуття. Ця iсторiя не увiйшла до хрестоматiї, як i деякi iншi пригоди i подвиги Марата. Але тепер вiн опинився в епосi гiперкомунiзму , в умовах абсолютного раю, коли виконується практично будь-яка твоя мрiя. Нехай i вiртуалцi Гiперматрицi.
  Юний Творець свiтобудов та колишнiй пiонер-партизан вибрав собi чергову мету. То була космiчна мульти-галера. Збити її безсумнiвно, набагато важче: чим маголет i хлопчик вирiшив, вдатися до хитрощiв. Тут розрахунок будувався на примiтивностi пастки.
  Марат ревнув:
  - Говорить робот класу Арго!
  З мульти-галери йому вiдповiли:
  - Ми слухаємо!
  Хлопчик крутячись дзигою i пограючи м'язами преса, помiтив:
  - Менi щойно на озброєння передали експериментальний " згортач " простору, але в мене не вистачає енергiї, щоб його запустити. Ви не могли менi допомогти?
  Командир мульти-галери гарна дiвчина тупнула босою, точеною нiжкою з нетерпiнням у голосi вимовила:
  - I яким чином?
  Марат рiшуче заявив:
  - Приєднайте до мене гiперплазмовий струмiнь iз реактора. Тодi зброя буде повнiстю готова i введена в дiю.
  Дiвчисько струснула оголеними грудьми з рубiнами соскiв i заявила:
  - Вiдмiнно здiйснюємо стиковку.
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Штурм фортецi Марiя був вiдбитий для туркiв iз величезними втратами. Десятки тисяч солдатiв Османа загинули. I армiя могутньої iмперiї вiдiйшла до укрiпленого табору.
  Натомiсть iз моря пiдвалив турецький флот. Бiльшiсть його кораблiв було зроблено в Британiї та продано англiйцями, османам у кредит. Отже флот виявився величезним, у кiлька разiв бiльшим за Росiйський, Чорноморський. Сили нерiвнi, i компанiя дiвчаток войовницi прийняла цiлком розумне рiшення розiбратися з турецькими кораблями. Серед них було багато найсучаснiших - на паровому ходу. I це очевидно досить серйозно.
  Були й великi лiнiйнi кораблi.
  Самi дiвчата зрозумiло всi розумiють, i хочуть битися. Пiд час вiдбитого штурму їм вдалося захопити кiлька сотень полонених чоловiкiв. Їх поставили на колiна i змусили цiлувати босi, курнi пiдошви дiвчат. Ступнi у красунь були пружнi, жорсткi, мозолистi, але при цьому дуже витонченi за формою. Рожевого кольору шкiра, трохи припилена. А пахнуть їхнi нiжки так приємно i збудливо, що чоловiки божеволiють.
  Так що цiлували османськi солдати та офiцери, що потрапили в полон iз величезним ентузiазмом.
  Наташа вiдзначила з посмiшкою, що свiтилася рубiнами:
  - Жiнка голими п'ятами вiрнiше взує чоловiкiв, i залишить їх без порткiв!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Чоловiк взутий босими жiночими ногами типовий чобiт!
  Руда Августина, ця пустотлива дiвчина-богатир, якiй цiлують босi нiжки турецькi солдати, видала:
  - Жiнка, скинувши взуття, з будь-якого чобота-чоловiка зробить босяка!
  Свiтлана чиї голi п'яти, обсипали поцiлунками полонених чоловiкiв, цiлком логiчно зауважила:
  - Оголивши груди i оголивши п'яти, жiнка здере з чоловiка три шкури i залишить його лаптем!
  Наталя кивнула. Схопила одного з турецьких офiцерiв босими, чiпкими пальчиками за нiс i мiцно стиснула. Той загорлав вiд нестерпної бої, просто надриваючись.
  Наташа зазначила:
  - Щiжучи голими п'ятами, жiнка отримає багатий одяг, а оголивши груди вдягне чоловiка на повну!
  Зоя теж стиснула своєму вiзавi нiс, причому дуже сильно i вiдзначила, скелячи зубки:
  - Змушуючи чоловiка носити роги, жiнка виляє хвостом як лисиця, спокушаючи лева, жiнка просто цариця!
  Руда Августина теж стиснула босими пальчиками нiжок нiс османському офiцеру, змусивши того ревти вiд болю.
  Воїтелька зазначила:
  - Вовка годують спритнi ноги, жiнку голi ноги ще й одягають, а чоловiка капiтально взують!
  Свiтлана продовжила, теж мучичи бранцiв. Втiм, босi нiжки обсипали поцiлунками з ентузiазмом.
  Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - Якщо чоловiк роздягне жiнку руками, то жiнка вдягне чоловiка ногами!
  Пiсля чого дiвчата трохи побили чоловiкiв своїми босими нiжками. Наташа навiть у радостi вiдзначила:
  - Голий ентузiазм у чоловiкiв будить оголенi жiночi груди, а перетворює на ногу боса нiжка дiвчинки!
  I войовницi заспiвали з ентузiазмом:
  Страшна звiстка, на жорстокiй вiйнi,
  Дiвчина, та, що навiк сподобалася!
  Кинута в пащу, нелюду-сатану,
  Де ж Господь: справедливiсть та милiсть?!
  
  Дiва Наташа пiшла босонiж,
  Але по пильних дорiжках стукали!
  Адже за грiхи, що лилися джерело,
  Їй довелося марш у заморськi дали!
  
  Провесною вирушила в дорогу,
  Нiжки вiд холоду так посинiли!
  М'яса не можна нi частинки куснути,
  Тiльки кивають в iнеї ялинки!
  
  Так по дорозi повного камiння,
  Ступнi дiвочi в кришку збила!
  I по Росiї повз людей,
  Сторону граду царiв Єрусалиму!
  
  Кавказькi гори, в снiгу хребти,
  Гострi камiння колють пiдошви!
  Але ти харчувалася силою землi,
  Вибравши нелегкий хадж у мiсто Боже!
  
  Лiто пустеля, злий сонцепек,
  Як у сковорiдцi дiвочi нiжки!
  Мiсто священне стало недалеко,
  Кожен несе безмежну ношу!
  
  Там бiля могили Бога-Христа,
  Дiва колiна з благанням схилила!
  Де ж великий мiра грiха,
  У чому ж черпаю у праведнiсть сили!
  
  Боже сказав їй, хмурячи чоло,
  Тiльки молитвою цей свiт не змiниш!
  Правити Росiї у столiттях судилося,
  Вiрно, служи їй, не вимагаючи грошей!
  
  Дiва кивнула: вiрю Христу,
  Ти ж вибрав Русь рятiвником свiту!
  Правду про це все рознесу,
  Звiстка Iсуса: Бога-кумира!
  
  Шлях був зворотний легкий i швидкий,
  Нiжки босi мiцнi стали!
  Длань з благодаттю Боже простяг,
  М'язи i воля, немов iз сталi!
  
  I вступила до армiї ти,
  Летчицею стала, била Люфтваффе!
  Там виявила гору краси,
  Нiмцiв есмiнець рвонув на фугасi!
  
  Воїн - лихий, смiливий боєць,
  Вiддана партiї - справi порад!
  Вiрю в переможний над мерзотою кiнець,
  Зграю бiсiвську до стiнки, до вiдповiдi!
  
  Ну, чому винищувач пiдбитий,
  Ти не встигла випустити лямки!
  I виявився з дефектами щит,
  А злий фашизм побратався з янкi!
  
  Стала нерiвною, жорстокою вiйна,
  Я хоч чоловiк: реву гiрко плачу!
  Немов у бiдi донурити нам до дна,
  Адже вiд Вiтчизни вiдпала удача!
  
  До Бога мiй вигук: Всевишнiй за що!
  Ти розлучив мене з дiвою коханої!
  Навiть у мороз не носила пальта,
  I за трьох супостатiв била!
  
  Хiба вона не варта того,
  Зустрiти зi мною iз квiтами перемогу!
  Щедро на свято спекти пирогiв,
  I на парад я з Наталкою приїду!
  
  Похмуро вiдповiв суворий Господь:
  Хто у свiтi щасливий, кому добре?
  Страждатиме, i стогнатиме з болем тiло,
  Адже людство бридке, грiшне!
  
  Ну, потiм коли у славi прийду,
  Кину в геєнну хто жити, не вартий!
  Дiву твою i тебе воскрешу,
  Кращiй тодi не захочеться частки!
  Звичайно, вони показали, що й вокальнi данi у них на висотi.
  А тепер, ясна рiч, слiд атакувати турецький флот. Дiвчата можуть не завертатися. Їхнiй настрiй явно нацiлений на перемогу.
  Ось четвiрка просто побiгла босими, точеними нiжками морською водою. Їх не потрiбнi жоднi плавальнi засоби. Вони можуть обiйтися i без цього.
  Наташка бiгом мчала, махаючи мечами i спiвала:
  - А хвилi кидають дiвчата-лихi,
  Морська стихiя, боса стихiя!
  I дiвчисько як вiзьме i пiдскочить, та вище.
  А ось лiтаками летять: Анастасiя Вiдьмакова, Акулiна Орлова, Мiрабела Магнiтна. Ця бойова трiада дiвчат, здатних за свiтле завтра вперто боротися.
  I ось на реактивних лiтаках, вiсницi росiйських богiв мчати, обганяючи босоногу четвiрку бiжить хвилями.
  I ось Анастасiя натиснула босими пальчиками нiжок, на кнопки джойстика та забiйної сили ракета, залишаючи димовий шлейф, обрушилася на турецький крейсер.
  Вiд потужного удару палубу проломило, i корабель iмперiї Османа став тонути. Смаглявi воїни стрибали за борт.
  Акулiна Орлова теж лупнула, використовуючи босi пальчики нiжок, i її ракета потрапила в лiнкор. Той, отримавши смертельний удар, i величезну пробоїну, сьорбнув води. I став реально тонути. Точнiше, як це можна тонути неможливо? Може бути вiртуально? Принаймнi цьому кораблю недовго жити.
  Мiрабела Магнiтна вирiшила пальнути ракетою. Тiльки замiсть босої нiжки використовувала червоний сосок грудей. I як полетить колосальна, руйнiвна сила ракета.
  I як вона опише дугу i обрушиться смертельним фонтаном вогню та стали на супротивника.
  Анастасiя Вiдьмакова, теж пальнула за допомогою полуничного соска грудей i з натхненням проспiвала:
  - Ми мирнi люди, але наш бронепоїзд,
  Реально вiд п'яти босий розiгнався!
  Акулiна Орлова довбанула рубiновим соском грудей. Рознесла значну частину ворожого есмiнця та проспiвала:
  Я нiби кошмарний i в спiдницi Чак Норiс ,
  Котрий на дiвку голу нарвався!
  I войовниця взяла та пiдморгнула своїм вiзавi.
  Мiрабела Магнiтна вiдзначила, скелячи зубки, якi сяють наче перлинки, i агресивно проворкувала, натискаючи малиновими сосками на кнопки i посилаючи чергову ракету:
  - Про цю дiвчину босий,
  Склали гiмни колi стали...
  Здавалося камiння брукiвки,
  Нiжнiше шовку, м'якше стали!
  Ось це дiвчата - рiвня супер.
  Втiм, тут усi крали найвищого класу.
  Ось Наташа на бiгу взяла i оголила собi груди. I з її червоного соска як довбає блискавкою. I прямо по лiнкори турецького флоту.
  Дiвчина проспiвала, скелячи зубки:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  I можемо жартома довести...
  Що два множини на два не чотири-
  А рiвне, цiле п'ять!
  Зоя теж оголила свої груди. Але перед цим босими пальчиками нiжок кинула горошинку з античастинкою. I з її малинового соска, як вiзьме i довбає якимось розрядом, який надзвичайно вбивчий. I фрегат османського флоту горить, наче свiчка.
  Зоя хихикнула i вiдзначила:
  - До певної мiри - двiчi двi п'ять!
  Августина взяла i пiдстрибнула, перекинулася в потрiйне сальто. I теж як прореве. I босими пальчиками голку з вибухiвкою жбурне. А потiм з її рубiнових соскiв як виплеснеться потiк плазми у виглядi плями. У броненосець турецька встромляється.
  Августина пiсля чого проспiває:
  - Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  Адже у Бога влади,
  Сила велика!
  Свiтлана теж як довбає з полуничного соска електричним розрядом. Або точнiше магiчним. I ось горить полум'я пекла, i справжньої геєни. Ось це дiвчина. I її босi пальчики нiжок жбурнуть, дуже навiть забiйну порцiю анiгiляцiї.
  Свiтлана помiтила:
  - Треба уточнити, що у Бога Рода сила велика! Бо Богiв багато!
  Наташа змахнула мечами, вони подовжилися i зрiзали носа крейсеру iмперiї Османа. Дiвчина прочiрiкала, скелячи зубки:
  - Бог тiльки Один, i водночас Богом-демiургiв багато!
  Пiсля чого дiвчисько взяло босими пальчиками нiжок кидали бумеранг, який пролетiв, i вдарив у борт.
  Пробив наскрiзь, i випустив великий струмiнь.
  Пiсля чого Наташа взяла i з червоного соска як лупа, потоком пекучої та шаленою енергiї.
  I то змушує горiти турецькi судна.
  Дiвчина вiдзначила зi смiшком, i скелячи зубки, якi у неї немов перлини.
  Воїнка Зоя в бою розумiється звiр, i звiр iкластий. I її мечi теж гранично подовжуються i рубають кораблi. Метал пiд магiчною сталлю кришиться немов пластилiн.
  А потiм її босi пальчики нiжок взяли та шпурнули подарунок реальної руйнацiї.
  А потiм малиновi соски як вiзьмуть i випустять такi пульсари, що кораблi разом розриваються.
  Войовниця з волоссям кольору сусального золота, теж взяла i заспiвала, дотепно заявивши:
  - Слава космiчним кораблям,
  Слава великої Росiї коханої...
  Ми басурман знай зведемо по нулях,
  Дiвчата у битвi - непереможнi!
  Ось вони справдi красунi найвищого класу. I може навiть унiверситету!
  Августина чиї мечi рубають, як справжнi крила орла. I всiх розтинають наче до сiдла.
  Августина цiлий лiнкор пошкодила та посiкла. Руда, адже войовниця, яка має величезний бойовий потенцiал.
  I її босi нiжки такi заводнi, i кидають все вбите, i колосальної сили руйнiвне та згубне.
  Августина прочирiкала:
  - Нiжки мили мої,
  Босi дiвчата нiжки!
  Скiнчитися рахуй нулi,
  Побiгли стежкою!
  I руда войовниця вiдзначила, зi смiшком i скелячи зубки:
  - А зможу зламати хребет колгоспному коневi, i дракону дощу! З не знищити нi Русь, нi людство загалом!
  I войовниця взяла i з рубiнових соскiв як запустить одразу кiлька блискавок, якi разом спалюють, i вибивають гробовi заклики.
  Августина вiдзначила зi смiшком:
  - Слава палацам комунiзму!
  Наташа погодилася:
  - Комунiзму росiйських царiв слава!
  Свiтлана теж довбала по вороговi використовуючи соски грудей, якi були наче перестигла полуниця. I з правого соска лупнула про османському броненосця, з лiвого по крейсеру, i теж все як запалає.
  А ще босi точнi нiжки як довбануть по ворогу за допомогою леза, яке виросло в розмiрах, i розпиляло есмiнець.
  Войовниця навiть заспiвала:
  - Я дiвка пiд назвою пила,
  Пилю, що в океанi трапиться.
  I скоро броненосець навпiл,
  Пiд вiдстроєм пилкою розпадеться!
  I ось дiвчата та мечами по турках як лупе. I розрубає саме з справжнiм вбивством.
  Наташка кивнула i вiдзначила, продовжуючи рубати величезний турецький флот, який нiби безпорадна дитина в iклах вовка.
  Воїтелька зазначила:
  - Бог Великий Рiд створив людей,
  Хотiв вiн зробити рай i процвiтання.
  Звiдки взявся Сатана-лиходiй,
  Напевно, людинi в покарання!
  Зоя, рубаючи супротивника i знову з червоного соска пiддавши пульсаром, заперечила:
  - Чорний Бог - це не Сатана! Це оборотна медаль Бiлого Бога!
  I босi пальчики нiжок красунi жбурнули щось, що має колосальну руйнiвну силу.
  Наташа iз цим погодилася:
  - Якщо є свiтло, то є тiнь!
  Августина iз цим цiлком погодилася. Її босi, точенi нiжки жбурнули руйнiвну горошинку смертi. Так пролетiла та вдарила по кораблях.
  Потiм з рубiнових соскiв дiвчата як лупе диявольське руйнування.
  I справжня у нiй пристрасть.
  Августина помiтила з посмiшкою, i цiлком логiчно:
  - Без Чорного Бога не було б i Бiлого Бога! Так це все взаємно врiвноважує.
  Свiтлана рубала мечами. Вiдсiкла голови вiдважним турецьким морякам. А ще пiд її ударами впали i щогли. Їх зрiзало немов променями лазера. I войовниця ще й босими нiжками теж виконала танець смертi. Як полетять диски iз гострими лезами. I скiльки руйнувань завдали її нищiвних ударiв.
  Свiтлана взяла та заспiвала:
  - Це знає кожен,
  Мудрi слова...
  Вiдданi собаки,
  Немає iстоти!
  Битва, очевидно, тут пiшла пiд диктовку красунь. I дуже добре пiшла.
  Багато кораблiв було потоплено.
  Дiвчата навiть заспiвали хором i з натхненням;
  Ми вiримо у Всевишнього Батька,
  Якого прозвали люди Родом...
  Йому вiрнi ми будемо до кiнця,
  За Батькiвщину, за щастя та свободу!
  
  Нехай буде у вiчнiй славi комунiзм,
  Що всесвiту дарує щедро щастя...
  I не пройде жорстокий реваншизм,
  Розвiємо хмари i пiде негода!
  
  Хай буде слава Рода назавжди,
  В iм'я нашої Батькiвщини...
  Виконатися велика мрiя-
  Коли прийде Христос Месiя!
  
  Ми пiонери хоробри бiйцi,
  Нехай буде з нами вiчно Лада...
  Пишаються нами матерi, батьки,
  За Русь кохання боротися хоробро треба!
  
  Великий з нами буде Бiлий Бог,
  Христос, Сварог, пречиста Марiя...
  Усiх супостатiв скрутимо прямо в рiг,
  Бо на Русi панують арiї!
  
  Творець Землю лихо створив,
  Розкинув жваво космосу простори...
  Адже в нього повiр неабияких сил,
  Творив моря, пустелi, гори!
  
  В Iм'я Iсуса славний Рiд,
  Бажання граючи виконує...
  I скоро буде рай - настане термiн,
  Коли цвiте все променистим травнем!
  
  Дiвчата босоногi бiжать,
  Вони кучугур лютих не бояться...
  Влаштують скоро Гiтлеру капут,
  Адже росiяни завжди вмiли битися!
  
  Перун допоможе виграти нам бiй,
  А рани зцiлить Богиня Лада.
  Ми буду вiчно Батькiвщина з тобою,
  Русь мрiї боротися хоробро треба!
  
  Ми пiонери дiти-смiливцi,
  В атаку пруть на нелюдiв-фашистiв.
  Хлопчаки та дiвчата молодцi,
  Продовжать справу славних комунiстiв!
  
  
  Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  Як заповiв великий славний Ленiн...
  Над нами златокрилий херувим,
  Прийдемо я вiрю до найбiльшої мети!
  
  Нiхто нас перемогти повiр не може,
  На шансiв на реванш у пекельних орд...
  Ми смiливо рушимо фюрера по пицi,
  Росiя супостата розiб'є!
  
  Хлопця якось у полон фашисти взяли,
  Вогнем iз залiзом п'яточки припалили.
  I цiлий мiсяць хлопця катували,
  Але вирвати навiть стогiн не змогли!
  
  Iшов на розстрiл хлопець роздягнений босий ,
  Мороз сильний, ступнi як пожежа.
  Дув вiтер i гойдалися бурхливо сосни,
  А десь лiтак завдав удару!
  
  Але хлопчик до кiнця повiр тримався,
  Хоча свистiла дуже моторошно батiг.
  I пiонер з Вiтчизною розпрощався.
  Не треба слiз i не личить ревти!
  
  Вiн на останок у морду фрицю плюнув,
  I кулю в груди голу отримав...
  Шепнули - в рай iду хлопчаки губи,
  Впав на кучугуру вже без сил!
  
  Але за нього солдати помстилися,
  Розбили фрицiв наче тi скло...
  I опинилися росiяни у Берлiнi,
  Хоч воювати з фашистом тяжко!
  
  Пройшлися дiвчата кроком босоногим,
  Їхнi п'яти потемнiли вiд трави...
  I де пройшли красунi руських ноги,
  Злата сходи колоскiв зiйшли!
  
  Коротше ми фашистiв перемогли,
  Нам Лада сильно в цьому допомогла.
  Закiнчили бiй у Берлiнi -
  Але фюрер це сила - Сатана!
  Пiд кiнець дiвча потопив останнiй турецький фрегат. Пiсля чого рушили до берега.
  Наташа помiтила, тупаючи босими, витонченими нiжками по хвилях:
  - Добре, ми скажемо прямо пройшлися?
  Зоя згiдно кивнула:
  - Пройшлися дуже добре. Я б сказала навiть чудово!
  Августина зневажливо пирхнула:
  - З нашими здiбностями та магiєю, можна i весь свiт завоювати. А щоб ми робили, якби були б звичайними дiвчатами?
  Свiтлана зi смiшком вiдповiла, скелячи зубки:
  - Напевно, займалися б любов'ю з чоловiками!
  Наташа хихикнула i вiдповiла, скелячи зубки i заявила:
  - Любов'ю займатись? Це добре. Жаль щойно не всi чоловiки такi прекраснi i гладкi тiлами як ельфи!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Неприємна у чоловiкiв волохата шкiра!
  Августина з цим охоче погодилася, i пiдстрибнувши вище i прокрутившись навколо своєї осi, видала:
  - Чоловiки, це щось потворне!
  Свiтлана iз незадоволенням вiдзначила:
  - Могла б про чоловiкiв сказати й у риму. Справдi, коли цiлуєш мужика, i вiн коле щетиною, стає гидко!
  Наташа, пiдстрибуючи хвилями, вiдзначила:
  - А коли цiлує босi нiжки, то це приємно!
  Августина вiдзначила, скелячи зубки:
  - Приємно, якщо рот не слинявий!
  Зоя помiтила iз жорсткiстю:
  - Чоловiки часом так неприємно пахнуть!
  Августина зi смiшком помiтила:
  - Пахнуть, це ще м'яко сказано ... Бiльш правильне вираження - смердять!
  Свiтлана прочiрiкала:
  Чоловiка просто не зрозумiти,
  Як це можна не смердiти...
  Чоловiк, який не смердить -
  Свою гiднiсть втрачає!
  I дiвчата дружно розсмiяються цьому такому веселому та iронiчному куплету.
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Олег Рибаченко продовжував бiгти Сибiром. Вiн минув уже рiчку Лена i продовжував на бiгу складати, з великим ентузiазмом;
  Розрахунок будувався у тому, що у момент стиковку величезний реактор мульти-галери залишиться без прикриття. В цьому випадку: по ньому можна буде завдати удару з найпотужнiшої гармати. Правда iснував чималий ризик загинути, як вiд детонацiї генератора, так i вогню багатьох знарядь мульти-галери.
  Зорелiт досить великий, екiпаж у двi з половиною тисячi бiйцiв - майже всi напiвголi дiвчата, крiм роботiв. Заради такого призу можна ризикнути життям. Нехай ти в невiдоме число циклiв загинеш, але станеш героєм. I не тiльки слава дiстанеться тобi, а потiм героя обов'язково воскреснуть. Того в героя в чиєму тiлi бореться Творець свiтобудов нехай i вiртуальних Марат Казей.
  Є наказ iмператорiв людської гiперкомунiстичної держави, що в майбутньому всi люди будуть воскресенi. Але вiдбуватиметься цей процес, залежно вiд цiнностi, яку кожен iз себе представляє. Що бiльше подвигiв, то швидше воскреснуть. Нiчого спiльного немає з пацифiстським християнством. Вдарили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву, полюби ворога свого: хiба можна придумати щось дурнiше!
  Перший iмператор Всесвiтньої Гiперкомунiстичної Росiї: написав своє Святе Письмо i придумав власну релiгiю. У нiй головний догмат, служи всiєю силою, усiєю фортецею, усiм розумом: Гiперкосмiчнiй Росiї. I якщо це вiдповiдає iнтересам твоєї Батькiвщини, то можна пiти на будь-яку жертву, будь-яке насильство, будь-яку хитрiсть. Мета виправдовує засоби!
  В унiсон цим думкам дiвчата агресивно тупнули босими, точеними нiжками i їх шоколаднi вiд засмаги грудей з полуничними сосками прийшли в рух i колихнулися.
  Що це було чесно! Бiблiю фактично заборонено. Йому й самому не зрозумiло, чому росiяни повiрили книжцi написаної лютими ! Росiйська людина: стала рабом фiдiвського вчення! Це просто несусвiтня ганьба! Тi народи, що поклонялися Бiблiї, зрештою виродились i деградували, немає в Християнствi нiчого здорового, розумного. Правильна релiгiя має звеличувати культ сили! Недарма Iслам досяг таких успiхiв. Хоча Коран теж книга переважно пацифiстська, оскiльки написана пiд сильним впливом Християн. Немає справжня релiгiя: здатна згуртувати нацiю, не має бути беззубою.
  I дiвчата знову тупнули босими, витонченими нiжками, i знову розкiшнi стегна почали рухатися.
  Марат звичним i тепер не складним зусиллям волi придушив хвилювання, приготувавшись стрiляти по реактору. У головi спливли цитати першого iмператора:
  - Жалiсть подiбна до iржi, спiвчуття шашелю - очисти своє серце вiд цього i покрий бронею: нещадностi, лютi, гнiву!
  Золотi слова!
  Марат Казей певною мiрою дозволив поглинути себе настрою свого колишнього носiя.
  Всi цi думки шаленим калейдоскопом миготiли в принцепс-плазмовому мозку Марата. Найкрутiший явно вагався, натискати чи не натискати! Команда фiкс завмерла у мозку. I зростав ризик можливого виявлення, зокрема сканером, що робот має диверсанта всерединi.
  Практично всi люди в обох створених архiбратом i архiсестрою всесвiтiв красивi, дорослi високi, але й дуже. Мускулатура рельєфна, але як правило не масивна, шкiра, мiдна, або бронзова, у жiнок смагляво-золотиста. Незвичному гуманоїду: люди могли б здатися надто схожими, але це не так. Кожен по-своєму добрий та iндивiдуальний. Загальне це лише казармовий дух, який переслiдує кожного вiд народження, до смертi! Втiм, людина: тепер може жити практично вiчно, старiсть залишилася кошмаром минулого. Вона неприродна. Особливо страшно спотворює жiнок, вони стають настiльки огидними, що тягне на блювоту.
  А тепер вони всi дiвчата, а чоловiки такi юнi, як пiдлiтки без непотрiбної та огидної бороди!
  - Невже проклята старiсть, осквернила такi риси? (Здається слова Шекспiра.)
  Релiгiйнi вождi знали про вiчне прагнення людей: назавжди зберегти молодiсть. I експлуатували страх перед смертю. Всi цi казки про рай i пекло( Сучасна наука встановила, що це справдi казки-вигадка чистої води!), зрештою спрямованi, щоб вивудити у людей бiльше грошей. Адже що довше людина живе, то бiльше в нього грiхiв, але церковнi вождi давнини, прагнули максимально продовжити, своє iснування землi. Iшли заради цього на будь-якi пiдлостi та хитрощi. Тобто слова отцiв церкви розходилися зi справою та конкретною життєвою практикою!
  На пiдтвердження цим словам дiвчата агресивно тупнули босими нiжками проворкувала:
  - Слава Безсмертному комунiзму!
  Думки пролiтали як блискавка! Казки про рай, куди потрапляють правовiрнi чи християни, тепер не дiють. Але є надiя, що твоя Батькiвщина поверне тебе до життя. Знищити особистiсть, не може жодна найдосконалiша, сучасна зброя. Так що вiра в безсмертя душi не така вже й примарна. Тiло смертне, а душа поки що нi! Справа в тому, що особистiсть переноситься в простiр, де немає вимiру, верху, довжини, ширини. Тобто особистiсть: як би секстильйони вкотре ставати менше креону або навiть фретозолу , мiкрочастинки на процесi злиття якої роблять бомби в багато квадрильйонiв разiв потужнiших за водневi.
  Причому зараз розробляється зброя в квiнтильйони разiв сильнiша за однакової ваги, нiж термоядерна. Але навiть така зброя не може знищити особисту, складену в нульовий вимiр. Правда i видобути особистiсний файл дуже важко, але технологiї розвиваються i не далеко той час, коли це поставлять на масовий потiк. I можна воскресити, абсолютно всiх. До речi, чим знаменитiша людина, тим легше її витягти з небуття. Тут допомагає енергiя магобiогiперплазми !
  Адже i загиблих ворогiв: пiсля того, як би завоюємо Грiзну iмперiю Алiси Селезньови, можна витягти всiх загиблих i перетворити на рабiв. Рятiвна думка поклала край усiм ваганням.
  Хлопчик-пiонер проспiвав:
  - Не говорю вам прощавай, а говорю до побачення!
  Марат, подивившись своєї толерантностi до творiв, випустив концентрований промiнь i автоматично вiдскочив назад. Супермагореактор разом поринув у шалене торнадо гiперплазми!
  Голi постатi прекрасних дiвчат заскакали перед ним.
  Юного воїна вдарило гравiохвильною , так що зiгнулися кiстки i сплющився мозок. Робота обпалила пекучi пелюстки i вiн розсипався як картковий будиночок.
  Обпалений Марат вилетiв з уламкiв, вiн одразу виявився вiдкритим та вразливим. Втiм, на щастя для юнака-партизана, вiйська Гордої iмперiї Казея, вже проривалися, стрiмко наступаючи, засинаючи супротивника вражаючими елементами всiх видiв.
  А дiвча билися i дуже ефективно один i одним. Пускали в хiд гострi зубки i вивергали потоки з червоних соскiв, i трощили ворогiв навiть блискавками.
  Хлопчик в принципi завдяки особливiй конструкцiї тiла мiг деякий час перебувати у вакуумi i лiтати. Втiм, тут йшлося про елементарне виживання. Найкраще, це пристати до уламку i спробувати злитися з ним, що робить дуже малою ймовiрнiсть, що його помiтять.
  Марат так i вчинив:
  - Боягузами нас робить роздум - трупами нерозсудливiсть!
  I оголенi дiвчата теж танцюють тiнями разом iз ним.
  Взагалi iнструкцiя каже, можеш вижити - виживай. Життя на вiйнi, як шпага в кулаку - кидати не можна, але й за спину не сховаєш! А уламкiв всiх видiв: безлiч. Ось уже видно власнi зорельоти. Хлопець вибрав уламок нерiвний i не дуже гарячий - кому хочеться палитися. Прилiг на нього, злившись iз поверхнею. тепер залишалося лише молитися, щоб випадково не зафiксували численнi скануючi прилади.
  I дiвчата тут такi гарнi та сексуальнi.
  В голову полiзли поганi чужi думки носiя: ти вбив двi з половиною тисячi дiвчат i кiлька десяткiв тисяч роботiв. Хоча останнi й мають штучний iнтелект, їхня розумнiсть дуже умовна. Не їх шкода! А що можна сказати про солдатiв Грiзної iмперiї Алiси Селезньової. Кожен iз них у перемогу вiрить гаряче. Адже вони багато в чому схожi - дзеркальнi свiтобудови.
  Щоправда, що бiльше йде вiйна, то сильнiшi розбiжностi у дрiбницях. А вiйна, це такий процес, схожий на горiння, тiльки кров iдеальне паливо, а вогнегасник перемога!
  А як розiрвало цих дiвчаток, буквально спопеливши i розфарбувавши на дрiбнi частини?
  Чи можна перемогти? Сама собою думка крамольна, солдат не повинен у цьому сумнiватися. Як казав перший iмператор: нехай моя країна не має рацiї, але це моя країна!
  Звичайно, вiн повинен вiрити в перемогу, особливо бачачи, як виграється: його перша в життi таких великих масштабiв вiртуальна битва. А воно справдi йде до перемоги. Щоправда хоч у ньому бере участь кiлька трильйонiв солдатiв - майже всi дiвчата: точної цифри рядовий не знає, але це лише епiзод, маленький мазок мiжвселенської баталiї.
  Багато цифр секретнi, у тому числi точну кiлькiсть зiрок у контрольованiй Гордої iмперiї Всесвiту Казея. Десь уривчасто, вiн знає їхню кiлькiсть бiльше двохсот секстильйонiв, але наскiльки бiльше невiдомо. Планет у свою чергу приблизно раз на десять менше, а придатна для життя, одна з тисячi. Щоправда. Останнiм часом багато суворих за своїми умовами планети обживаються. В принципi вiйна мiж двома всесвiтами: йде не за простори та ресурси.
  Вже iснують технологiї, що дозволяють навiть створювати, витягуючи матерiю iз зiрок iншi планети. Можливо, недалеко той час, коли люди подiбнi до Всемогутнiх Богiв, навчатися творити Всесвiт i розширювати простiр. Що ж мiсця поки що всiх вистачає з надлишком, розумне життя досить рiдкiсне явище, i на весь всесвiт лише кiлька сотень. (Може близько тисячi?) цивiлiзацiй, якi освоїли космiчнi польоти! Так що вести вiйну братам проти братiв: начебто немає сенсу. При цьому їх вчать: що саме Грiзна Росiя Алiси Селезньової напала на них вiроломно. А чого вчать у Грiзнiй Росiї iмперiї Алiси? Можливо, тому ж! Тут такий вийшов розклад, обидвi сторони колошматять один одного, щиро вважаючи себе правими, а результату немає й досi.
  А дiвчата все скачуть та пiдстрибують. I все бiльш активно заводяться, i скалять зубки. I з червоних соскiв викидають убивчу силу блискавки.
  Бiльшiсть хлопчикiв та дiвчаток про це не думають! Колишнiй до Марата носiй трохи вiльний час, вивчав iсторiю планети Земля i не тiльки те, що пов'язане з вiйною. Це можна робити, через мiжгалактичний Гiперинтернет : в його мультикiнепросторi : можна навiть знайти суперфайли цивiлiзацiй, що iснують перш, нiж запалилося Сонце! (Щоправда, нехай будуть прекраснi оголенi дiвчата, йому поки що - це не вдалося!) Вiн знав, що далеко не завжди люди жили i виховувалися в казармах. Хоча, з iншого боку, якщо iншого не знаєш i звикаєш з дитинства, то це щастя. З одного боку Марат Казей любив армiю, але суворий спосiб життя, тотальна регламентацiя, вiдсутнiсть вiльного часу, його тяжiли. Крiм того, тренування та методи бойової пiдготовки: занадто рутиннi. Хочеться бiльшого! А так насильство, насильство i ще раз насильство! Занадто багато жорстокостi, що навiть три серця (а у людей їх три: правда маленьких), починають сумувати.
  
  Ех якi гарнi дiвчата, такi барвистi i босоногi по вакууму скачуть. I босими пальчиками нiжок зорельоти пiдкидають.
  - Навiщо руйнувати, коли можна творити та творити! - сказав сам собi хлопчик. - Але з iншого боку, уявити життя без вiйни...
  Юнак стежив за ходом бою, тримаючи на прицiлi випромiнювач. Колдолети Грiзної Росiї Алiси Селезньовi боролися, при цьому вiдступаючи. Тут з'являвся шанс. Можна пiдбити супротивника з кишенькового випромiнювача. Зробити це дуже складно, уявiть собi пiд час Другої свiтової вiйни збити винищувач iз пiстолета. Але теоретично таке можливе. Ось класичний комiк давнини: Рембо з лука гелiкоптери збивав!
  Хлопчик-партизан агресивно проворкував:
  - Маленький хлопчик - знайшов кулемет! Бiльше у селi нiхто не живе! Маленький хлопчик - ракету дiстав! Бушу прикладом пiд дупу дав!
  Згадали стародавнi частiвки. Загалом вiн уже дорослий, за календарними роками повнолiтнiй, з урахуванням часу, проведеного пiсля воскресiння у свiтi Гiперкомунiзму . I тут вiн довгий час тiльки й робив, що винищував фашистiв. Але знищувати "Пантери", "Фердинанди", "Тигри", танки серiї "Е" не так цiкаво, як проводити реальну, космiчну битву.
  Взагалi безглуздо: що у давнину, вiрнiше в атомний вiк, пiдлiткiв всiляко обмежували: того не можна, цього не можна! Внаслiдок цього нацiя деградувала, дiти ставали iнфантильними, не пристосованими до дорослого життя, або навпаки агресивними вiдморозками.
  Марат Казей агресивно стиснув кулаки.
  Ось у них, навiть кид -солдати можуть воювати! Вiн може цiлком стати офiцером, чи генералом! Втiм, про нагороди думаєш в останню чергу! Чи не цим потрiбно залучати солдата. Питання в тому, як пiдбити колдолет ?
  Перед ним пронеслися голограми дуже гарних дiвчат у плавках, i полуничними сосками. А цi соски iскрили чимось дуже красивим.
  Потрiбно потрапити, як у хвостовий стик генератора, коротким пучком. У матричному захистi є свої вразливi точки, як i напiвпросторове поле. Що робити, якщо цю точку заздалегiдь прорахувати неможливо. Тут потрiбен, або дуже досконалий бiосканер , або обчислити за допомогою магiї, та й ще не схибити: коли машина мчить на скаженiй швидкостi, не знаючи, що таке iнерцiя!
  А дiвчата тут такi чудовi та сексуальнi i, дуже грiзнi своїми мордочками, i коли соски у них вiдливають рубiнами, що сяють нiби очi тигра.
  Хлопчик спробував вiдкрити восьме око, використовуючи магiчнi навички. Це горезвiсна технiка восьми очей, своєрiдне чаклунство. Як його використати? Iснують рiзнi прийоми, зосередження, медитацiї. Марат Казей перехрестився, таким чином поєднуючи чакри. Це повинно допомогти. Потрiбно очистити свiдомiсть зробити його прозорим та ясним.
  Марат поринув у паранормальний транс i не практично не цiлячись, на знижку вистрiлив! Тiло зреагувало саме, енергiя вдарила - тетралет вибухнув.
  - Є ще одне очко на мою користь! - прошепотiв юнак-партизан. - Як спритно я б'ю, просто " бичара ".
  Хлопчик знову пальнув i влучив! Цього разу без концентрацiї бачення було повним.
  А дiвчата стали ще кращими, i крутiше i їхнi соски такi блискучi i чудовi.
  Марат прорепетував:
  - Я вiрю у своє призначення!
  Юний пiонер-партизан бачив бiй: одразу у безлiчi кольорiв та дiапазонiв. Вiн був таким яскравим, розквiтленим, вакуум вiддавав срiблом, виглядає як по простору, наче розкинуте дорогоцiнне незрiвнянно яскравiше за природнi аналоги камiння. Здається, звучить чудова мелодiя!
  I такi красивi дiвчата, що вiдтворюють танцюючi рухи, i крутять своєю пружною талiєю. I яка є колосальна мiць.
  Хлопець заспiвав:
  Батькiвщина моя - я люблю тебе,
  Вiдобразимо зараз натиск злих ворогiв.
  Без тебе мрiя не можу i дня,
  За Вiтчизну-мати життя вiддати готовий!
  Марат навiть стало смiшним, адже Бог Творець Вiн! Але, не бентежачись, хлопчик вистрiлив ще раз за допомогою своєї голої, дитячої п'яточки. Колдолет набух i вибухнув уламками, як лопається стигла вишня.
  I шкода дiвчат, яких так фiгурально i порвало.
  - А що гарно! Вбити б бригантину!
  Пiсля знищення четвертого колдольоту ; юнак вiдчув спустошення: крiм того, видiння раптово пропало. З ледве вловимою, для покращеного зору Творця Марата, швидкiстю кружляли i стрiляли один одного Маголети . Вони вiдрiзнялися у рукотворних державах вiдтiнком. У Грiзної iмперiї Алiси жовтий, у Гордої iмперiї Марата пурпуровий вiдблиск. А так формою вони схожi, у формi обтiчних хижакiв, морди машин, шокують своєю злiстю. Зброя що треба!
  А дiвчата такi класнi та голоногi, i колiна у них круглi та такi сексуальнi та чудовi.
  А якi й дiвчаток сильнi та мускулистi стегна, i так хочеться з такими зайнятися коханням.
  Бiй швидко змiщується, кульбiти позбавлених iнерцiї колдолетiв невимовнi, кiлька разiв справа доходила до тарана. Все це виглядало жахливим чином. Марат зi слабкою хвилею ретроградної ностальгiї, згадав старi фiльми з Великої Вiтчизняної та третьої свiтової вiйни. Незважаючи на всю рiзницю в озброєннi та швидкостi, у повiтряних битвах збереглося щось спiльне. А саме прагнення зайти в тил, спроба битися парами та трiйками. Загалом технологiї змiнюються, а тактика бою залишається майже колишньою. Сферо вже на автопiлотi пострiл ще кiлька разiв, але не досяг результатiв, кiнетичний вогонь натхнення у Творця Свiтобудов пропав.
  Хоча красивi i сексуальнi дiвчата продовжували бiгати, i їхнi тiла блищали немов змащенi олiєю, i дуже гарнi немов лита бронза.
  - Генiальний полководець, вiд генiального композитора вiдрiзняється тим, що його шедеври - завжди змушують проливати сльози! - Пальнул чергою афоризму Марат.
  Хлопчик зажурився, але тут же пiдбадьорився, адже його армiя наступала. Значить, ще не все втрачено.
  - Пересiчний Марат Казей на зв'язку! - юнак-переможець звернувся до своїх.
  - Ми тебе чуємо! - вiдповiли йому. - каже капiтан Машка Бiла. Голос офiцера-дiвчинки дуже чистий i приємний.
  А її голi засмаглi нiжки барабанили дрiб, за гiпертитановим покриттям.
  Хлопчик вiдважно вiдповiв:
  - Я тiльки-но вибрався з ворожого тилу, вiшу на уламку. Прошу дозвольте менi приєднатися до вас, видiливши зайвий маголет .
  Дiвчина весело вiдповiла:
  - I це буде! Я вже надiслала запит до центру розподiлу!
  Ерудований Марат Казей згадав у 1941 роцi, у радянському повiтряному флотi не вистачало льотчикiв. Це, безперечно, було великим мiнусом, а досвiдчених, добре пiдготовлених кадрiв i зовсiм дефiцит. Адже вiйну у Фiнляндiї, повiтряних боїв практично не було через слабкiсть авiацiї суомi. А в ходi Iспанської вiйни Сталiн направив у пекло в десять разiв менше льотчикiв, нiж Гiтлер. Та ще половину пересаджував та розстрiлював. Тож у якiсному вiдношеннi люфтваффе перевершувало радянськi вiйська. Нiмцi мали непоганi аси. Триста найкращих iз них знищили двадцять чотири тисячi радянських лiтакiв. Але це не могло врятувати вермахт вiд поразки! У сучаснiй вiйнi вiд початку був паритет. Багато льотчикiв мали досвiд космiчних битв з рiзними расами як гуманоїдного, так i негуманоїдного типу. Цi бої збагатили вiйськове мистецтво, пiдняли рiвень стратегiчного планування на небувалу висоту.
  Дiвчата затупали голими, i дуже гарними та сексуальними нiжками та засвистели.
  Обидвi iмперiї були мiлiтаризованi, мали казармову структуру управлiння. Все це було загальним, подiбнiсть великих держав. Звичайно, тому за тисячу рокiв нiхто не мiг, нiкого перемогти! Свого роду нескiнченна вiйна! Вiн юнак, за законом, зовсiм дорослий, тепер просто машина смертi! Чи влаштовує його подiбне? Бiльшiсть хлопцiв i дiвчат iншого життя не знали, але той, у кого вселився творець Марат, iнодi замислювався.
  Ось зараз, що є вбивство, анiгiляцiя тих, хто заважає розвиватися людству. А скiльки було з цього приводу лицемiрств та ханжських викрутасiв. Коли намагалися свiй бiк зобразити святого, а супротивника чорнильно-чорного.
  Дiвчата на пiдтвердження струснули своїми повними, i пишними грудьми з сосками кольору пралетарського прапора. А їхнє волосся з такими химерними зачiсками.
  Тепер стало чеснiше, Марата Казея самого навчали рiзним методикам фiзичного та психосоматичного впливу, щоб змусити супротивника видати iнформацiю. Хоча сучаснi технологiї: дозволяють її просто списати з гiперплазмового мозку, мiнi-комп'ютери в тiлi полоненого можуть її стерти. Це називається каналiзацiєю мозку. Тобто тортурам вчать, хоча користь вiд неї обмежена. Втiм, на боцi противника: воює безлiч значно вiдсталiших рас. Ось їх i треба катувати. Iнодi подiбний тубiльець може знати бiльше iншого генерала. Для кожного виду потрiбен свiй спосiб катування: зокрема метод м'якого погладжування, часом ефективнiший за удари гiперструмом або впливом ультрарадiацiї .
  Марат Казей, пам'ятаючи iсторiю, того свiтобудови, що було створено, точнiше сказати вiдчутно. Босоногий хлопчик-пiонер знав, що пiсля другої свiтової вiйни в Європi незабаром скасували страту. 1996 року Росiя також запровадила мораторiй на смертнi вироки. Тiльки в iсламських країнах: ще довгий час дiяли закони про тiлеснi покарання та катування. Втiм, iсторiя рухається спiралью. У тiй же Росiї в ходi чеченської вiйни катували i бойовикiв, i тих, кого пiдозрювали у зв'язках iз бойовиками. I, звiсно, не могли, не постраждати невиннi люди. На початку двадцять першого столiття, у Росiї склалася дивна система влади. Її не можна було назвати тоталiтарною диктатурою, але до демократiї їй було далеко. Щось середнє мiж анархiєю та деспотiєю. Поки трималися високi цiни на нафту, ця система сяк-так працювала, але потiм, коли почалася депресiя, а всi зручнi нафтовi та газовi родовища закiнчилися... Почався розпад i катастрофа, спалахнула громадянська вiйна. А тим часом Китай пiд шумок окупував весь Далекий Схiд...
  - Ось твiй маголет ! - сказала дiвчина Машка, i тупнула витонченою босою нiжкою, так що вiд голої, круглої, дiвочої п'яточки пiшли розряди блискавок. - Можеш на нього пiднятися, щоб лiтати, боротися. Адже ми перемагаємо.
  Марат iз в даному випадку зовсiм непотрiбним пафосом, заявив:
  - Я вiрю нашу справу праву!
  Дiвча струсило на повнi груди, якi сяяли рубiновими сосками, прокричавши:
  - Квазарно та пульсарно рядовий!
  Молодий король свiтобудов був вищим за те, щоб комплексувати з приводу не дуже завидного чину, того в чиє тiло вiн сам вселився. Хлопчик злетiв i увiйшов у конструкцiю Колдолета . Взагалi iснувало кiлька типiв такої машини. В даному випадку це був "Карате" - 13, одна з найсильнiших iз озброєння моделей.
  - Чудова машина! - вигукнув зрадований Марат Казей.
  Дiвчина-офiцер зойкнула, i струснула Машка своїми розкiшними, сильними стегнами:
  - Ти навчений нею керувати фотончик ?
  Юний термiнатор коротко вiдрубав:
  - Звичайно!
  Дiвча знову сердито тупнула босою, точеною нiжкою, i на всю горлянку прорепетує:
  - Так давай бiйся!
  Ось вiн знову в бойовому моголетi . Вiдчуття найприємнiшi, особливо коли керуєш методом телепатiї.
  Хлопчик проспiвав:
  I коли наш iмператор, у бiй священний покличе!
  Ми пiдемо в атаку, у бiй одна сiм'я!
  Гiперплазмою супостата та фотоном швидким злiт!
  Знаю, що крутiший за смертнi стану я!
  Дiвчата на знак схвалення танцювали, i їх дуже гарнi, голi нiжки раз у раз тупали, а круглi колiна блищали, мов надрана бронза, свiтла корицi.
  "Карате"-13 управляється телепатично, у нього встановлено додаткову гармату. Вiн стрiляє снарядом, що роз'їдає вимiрювання. У цьому випадку при попаданнi, зорелiт ставати нематерiальним. Теж надзвичайно класна зброя, бачити, як ламаються контури та кришаться тiла. Правда цей снаряд чи точнiше сказати пучок енергiї порiвняно легко, нейтралiзувати iмпульсом певного дiапазону, але...
  - Завжди можна обдурити ворога! - сказав сам собi Марат.
  Дiвчата граючи м'язами преса кивнули своїми головками, з химерними зачiсками.
  Гармата, що стрiляє " роз'їдачем " матерiї, теж управляється уявним наказом. Це зручно, тим бiльше, що мозок дисциплiнований як умiлий солдат. У самiй машинi хлопчик розташовувався лежачи, вiн отримав можливiсть спостерiгати практично все поле бою. Тепер видно, як б'ються фантоми, битва середньовiчного вiйська у космосi - це супер!
  Марат Казей дивиться, не вiдриваючись: це так! Зiркольоти i проти вершникiв та динозаврiв. Навiть забув, що вони самi з сестрицею подiбне вигадували.
  У багатьох свiтах є динозаври, крiм того вдалося клонувати численних представникiв найдавнiшої фауни на Землi. Рiзнi типи деякi довжиною до тридцяти п'яти метрiв повернули до життя. Але в iнших свiтах зустрiчалися звiрi куди дивовижнiшi. Величезнi їх рiдких металiв, кислот, а нерiдко одне лугу. Були динозаври з напiвтранзисторiв , катодiв, чистої ультраелектрики. I гiбриди з рослинами, зокрема фруктами, включаючи архiрадiоактивну флору. Але загалом домiнувала бiлкова форма життя. Як не дивно в еволюцiї у рiзних свiтах, було щось таке, що стимулювало отримання бiлка.
  Всупереч утвердженню креацiонiстiв, самозародження життя не виняток, а скорiше навiть правило.
  Хоча звiрi iз кремнiю чи лiтiю вражали. Ось цiкаво, з чого складаються динозаври-фантоми. Деякi з них схожi на земнi форми життя, iншi вiд них вiдрiзняються. А дiвчата-войовницi по п'ятсот кiлометрiв i висотою кожна i зовсiм супершик ! Через безлiч шрамiв i опiкiв на напiвоголених тiлах, вони здаються ще сексуальнiшими, спокусливими i ... лякаючими! Але при цьому дивлячись на них чоловiчi досконалостi набухають до свавiлля, i погрожують луснути. I вiд витончених лiнiй досконалих дiвочих тiл не вiдiрватись.
  Дiвчина весело кричить, i барабанить по покриттi своєю витонченою, точеною, чудовою босою нiжкою, i її голосок немов дзюрчання струмка, або передзвiн дзвiночкiв:
  - Ну що герой буде, як шулiка боротися!
  - Давай як всесвiту свiти розмножувати! - жартома запропонував, вiдчуваю кипiння в собi гормонiв Марат. Вiн то в розмноженнi свiтiв розумiвся!
  Дiвча чиї повнi груди обрамленi немов торт вишнею полуничними сосками, розсмiялася:
  - З таким славним воїном, як ти, я готова!
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Дiвчина знищила флот iмперiї Османа повнiстю. Але поки що була у туркiв велика сухопутна армiя. До неї навiть пiдiйшли пiдкрiплення.
  Але поки що османи втративши пiдтримку флоту не наважувалися йти на штурм.
  Дiвчата теж поки що не рвалися у наступ. Настала пауза. Або як кажуть у цих випадках - оперативна пауза.
  Наташка, Зоя, Августина та Свiтлана вирiшили поки що трохи розвiятися.
  Вони побiгли по гiрських кручах, тупаючи босими, точеними нiжками.
  Вже похолодало й гостре, камiння молдавських гiр вкрилося iнеєм. Вже пiзня осiнь на узбережжi Чорного моря, i ось-ось повалить снiг.
  Августина на бiгу помiтила:
  -Все-таки зима теж потрiбна, хоч бiдним босоногим дiтям i неприємно в мороз!
  Наташа погодилася:
  - Неприємно... Але в будь-якому разi - це краще, нiж одвiчна осiнь. А так вiдбувається чергування: то осiнь, весна, то зима, то лiто!
  Зоя проти цього не заперечувала:
  - Так воно краще, куди краще!
  I дiвчата хором заспiвали;
  
  У природи немає поганої погоди - Кожна погода благодать.
  
  Вiдлуння душевної негоди, В серцi самотностi друк, I безсоння сумнi сходи
  Треба вдячно приймати, Треба вдячно приймати.
  
  Смерть бажань, роки та негаразди -З кожним днем все непосильнiше поклажай.
  Що тобi призначено природою, Треба вдячно приймати.
  
  Змiну рокiв, заходи сонця I любовi останньої благодать, Як i дату свого догляду, Треба вдячно приймати, Треба вдячно приймати.
  
  У природи немає поганої погоди, Хiд часiв не можна зупинити. Осiнь життя, як i осiнь року, Треба, не
  
  скорботи, благословити .
  Августина, втiм, демонстративно вiдмовилася i спiвати i, проурчала, сердито тупаючи босою нiжкою:
  - Нi, менi такi пiснi зовсiм не подобаються. Вони немає спраги боротьби i змiн. Потрiбнi абсолютно iншi пiснi!
  Наташа, посмiхаючись спитала, голою п'ятою збивши на льоту, якась млява комаха:
  - А якi б ти хотiла спiвати пiснi?
  Августина надула щоки i з великим ентузiазмом заспiвала;
  Зречемося старого свiту!
  Отряхнем його порох з наших нiг!
  Нам ворожi золотi кумири;
  Ненависний нам царський чертог! Ми пiдемо в ряди стражденних братiв , Ми
  до голодного люду пiдемо;
  
  Уперед!
  
  Багачi, кулаки жадiбною зграєю Розкрадають важку твою працю. Твоїм потiм жирiють обжори; Твiй останнiй шматок вони рвуть. Голодуй, щоб вони бенкетували!
  
  Вставай, пiдiймайся, робiтнику народ! Вставай на ворогiв, брат голодний! Пролунай крик помсти народної! Вперед!
  
  Тобi вiдпочинок - одна лише могила! Щодня недоїмку готуй; Цар-вампiр з тебе тягне жили! Цар-вампiр п'є народну кров! Йому потрiбнi для вiйська солдати: Подавай, а сюди синiв! Йому потрiбнi бенкети та палати: Подавай йому кровi твоєї!
  
  Вставай, пiдiймайся, робiтнику народ! Вставай на ворогiв, брат голодний! Пролунай крик помсти народної! Вперед!
  
  Чи не досить вiчного горя? Встанемо, браття, всюди зараз!
  Вiд Днiпра i до Бiлого моря,
  I Поволжя, i Далекий Кавказ! На злодiїв, на собак - на багатих! Та на злого вампiра царя! Бий, губи їх, лиходiїв проклятих!
  
  Вставай, пiдiймайся, робiтнику народ! Вставай на ворогiв, брат голодний! Пролунай крик помсти народної! Вперед!
  
  I зiйде за кривавою зорею Сонце правди i братства людей. Купимо свiт ми останньою боротьбою : Купимо
  кров'ю ми щастя дiтей .
  
  робiтничий народ! Вставай на ворогiв, брат голодний! Пролунай крик помсти народної! Вперед!
  Волосся у дiвчини-богатиря пiд час бiгу й справдi майорiло немов прапор Ленiна, наскiльки воно було вогненно-червоним. Ось це дiвчисько богатир i лицар у бiкiнi.
  Наталя та iншi дiвчата це пiдхопили. I спiвали буквально в унiсон. Ось це дiвчата.
  Наташа вiдзначила зi смiшком:
  - Та це справдi пiсня найвищого класу. I вона менi дуже подобається!
  I дiвчата хором проревiли:
  - Вставай прокляттям затаврований,
  Весь свiт голодних i рабiв...
  Кипить наш розум обурений,
  На смертний бiй iти готовий!
  
  Весь свiт насильства ми розриємо,
  Вщент, а потiм ...
  Ми новий, новий свiт збудуємо,
  Хто був нiким, той стане всiм!
  Пiсля чого дiвчата бiгли якийсь час мовчки. За ними ув'язався вовк.
  Августина трохи зменшила хiд. Пiдпустила хижака ближче i знесла йому голову. Вийшло дуже здорово.
  Пiсля чого руда дiвчина заспiвала:
  - Намальований у казцi сiрим кольором,
  Почитаєш гiрше вовка нема!
  Наталя заперечила:
  - Є фольклорi та позитивнi приклади вовкiв. Наприклад, у казцi та мультику: "Iван Царевич та сiрий вовк".
  Августина посмiхнулася i вiдповiла:
  - Так правильно! Сiрий вовк там просто душка!
  Зоя ще вважала за потрiбне додати:
  - Вовки санiтари лiсу. А взагалi вбиваючи людей - безглуздо шкодувати вовкiв!
  Августина кивнула i вiдзначила:
  - Та вкрай нерозумно! Але, з iншого боку, такi сентименти!
  I руда мегера не зовсiм у тему заспiвала:
  - Весь свiт у нас у руках,
  Ми зiрки континентiв.
  Розбили по кутах -
  Проклятих конкурентiв!
  I дiвчисько-богатир як пiдстрибне. Причому високо та голою п'ятою зiб'є ворону. I та розлетiлася на шматки.
  Дiвчата тепер мчали вчотирьох i вiдчували себе чудово. Їхнiй настрiй здавався найбiльш бойовим та агресивним. I водночас якi вони нiжнi та водночас мускулистi. А рельєф м'яза у дiвчат дуже рiзкий, i глибоке промальовування, наче це статуї стародавнiх i дуже крутих богiв-воїнiв.
  Наташа, скелячи зубки, вiдзначила:
  - А Олександр Третiй як не крути дуже сильний цар!
  Зоя з усмiшкою додала:
  - Навiть у прямому розумiннi слова!
  Августина взяла i заспiвала:
  -Боже, Царя бережи,
  Сильний державний...
  Царюй на славу,
  На славу нам...
  Царюй на страх ворогам,
  Цар Православний,
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  Свiтлана у вiдповiдь пiдскочила, i у стрибку провела вертушку, зазначивши:
  - Цар-батюшка - це просто супер!
  I теж взяла i заспiвала:
  Ти там Олександр, де б'ється,
  Найсильнiше серце Росiї...
  Я вiрю Вiтчизна врятується -
  Вибравши тебе Божої мiсiї!
  
  Я знаю в єдностi зiллються,
  Потоки слов'янського роду.
  Могучi витязi б'ються,
  За щастя, за честь, за волю!
  
  Адже ти наша гордiсть та слава,
  Цар мудрий як рiдна земля.
  Змiцнiла Росiя-держава,
  Помазавши монархом тебе!
  
  Здiйняв ти Русь над планетою,
  Мудрiше за тебе не зустрiчав...
  Твої досягнення в поема оспiванi,
  Для свiту наш цар iдеал!
  
  Виблискує зiркою променистою,
  Крiзь темряву безпросвiтного мороку....
  Великий герой Олександр,
  Не знає нi болю, нi страху!
  
  Вороги перед тобою вiдступають,
  Радує народ натовп...
  Росiя тебе пiдносить,
  Могутня править рука!
  
  Наймудрiший Романов-володар,
  Очолив найсильнiший народ...
  Крiзь бурi та шторми Батько-переможець,
  До братства та щастя Росiю веде!
  Дiвчата виконували цю пiсню про царя Олександра Третього з величезним ентузiазмом. I їхнi голоси були такi дзвiнки та пронизливi. Ось це справдi було щастя для людей.
  Наташа помiтила з усмiшкою:
  - Ось так у нас є цар, а в нього на службi дочки росiйських богiв-демiургiв!
  Зоя зi смiшком помiтила, скелячи зубки i наспiвуючи:
  - Батькiвщина моя свiтобудов темрява,
  Незабаром Русь зiрки пiдкорюватиме...
  Життя тонке як нитка - гостра голка,
  Але поставить Рiд нам зошит п'ять!
  I войовниця iз золотим волоссям як пiдскочить вище...
  Августина пiдморгнула напарницям i вiдзначила, вискалив зубки:
  - Цар - це дуже добре!
  Наташа агресивно вишкiрила мордочку i заявила:
  - А ми дiвчата ще кращi!
  Пiсля чого войовницi продовжуючи тiкати, знову заспiвали;
  Вiк двадцять перший дуже бурхливий вiк,
  У ньому вiруси вирують, терористи...
  Але все-таки на пiку життя людина,
  I люди це знай не пацифiсти!
  
  Ми зможемо вiрю я злiтати на Марс,
  Простiр Венери просто вiдбудувати.
  Все буде просто знаю вищий клас,
  I кожна людина народжена героєм!
  
  Та наша справа розвивати прогрес,
  Щоб було людству чудово...
  Хоч атакують просто пекельних бiс,
  Зв'язатися з дiвкою босою небезпечно!
  
  Ми комсомолки дочки Землi,
  Ворога без усякої боязкостi уроєм.
  Народи на планетi цiєї сiм'ї,
  I стане людина зараз героєм!
  
  Не буде злоба правити це знай,
  Пiд прапором святого комунiзму...
  Колись був генсек, а колись цар,
  Ми разом вiдбили меч фашизму!
  
  Покажемо людям щастя ми приклад,
  Все зможемо зробити до вершини свiту.
  Була Росiя - став СРСР,
  I став Христос любовi кумиром!
  
  Iдуть столiття бурхливi роки,
  Ми Сiрiус так лихо облетiли.
  Збудували на зiрках мiста -
  Пiднялися з планети-колиски!
  
  Адже з нами Лада, i могутнiй Сварог,
  Що створили свiт такий зоряний...
  Нехай буде найбiльший Бiлий Бог,
  Вчитися знайте просто не пiзно!
  
  Воскреснуть скоро мертвi ти знай,
  Рай на планетi стане враз побудований.
  Погода це просто вiчний травень,
  Масштаб у будiвництва просто величезний!
  
  Ми створимо польоти до кiнця,
  Досягнемо краю всесвiту.
  Сварог великий замiнив батька,
  Своєю славою у битвах незмiнною!
  
  Так було важко, знаю важко,
  Вороги на Русь ордою наступали.
  I хуртовиною колючою мело,
  Але пробивалися комунiзму дали!
  
  Господь Сварог нам мiцний молот дав,
  Щоб ворогiв Росiї їм трощили...
  I завдамо такому вважай удар -
  Противника ми просто вiдшили!
  
  В очах дiвчинки комсомол пожежа,
  Горить каскадом пекельним видно полум'я.
  Я Батькiвщинi таке знайте дам,
  Пiднiмемо ми вище сонця прапор!
  
  Ти людина вважай тепер орел,
  Злiтаєш вище зiрок суцiльного всесвiту.
  Над свiтом яструб кiгти простяг,
  I зарядив свiдомiстю нетлiнною!
  
  Не можна Росiю просто вбити,
  Як супостат пiдступний не намагався.
  Мисливець перетвориться скоро на дичину,
  З Вiтчизною воювати вороговi небезпечно!
  
  Дiвча рушить босою ногою,
  I вилетять фашиста, знайте зуби...
  А якщо баба рушить кочергою,
  Тобто заграли смертi труби!
  
  Все у нашому свiтi буде позитив,
  Будь-яка справа сперечається хлопцi.
  Покажемо безперечний креатив,
  I будемо строчити з автомата!
  
  Ворогiв легко повiрте рознесемо,
  Травою курною скоса без сумнiву ...
  Росiю вiд лиха великий врятуємо,
  Нехай буде в серцi - Iсус та Ленiн!
  
  До найвищих у свiтi зiрок,
  Здатнi долетiти до суду земнi.
  Всю силу мови нам поет донiс,
  В iм'я нашої матiнки-Росiї!
  
  Богиня Лада прославляє Русь,
  Вона покрив великий розстилає.
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Крутiше за нас звичайно не буває!
  Билися колись дiвки пiд Москвою,
  Билися фiгурально велетнi.
  Але Гiтлер адже в союзi з Сатаною,
  А ми зi Сварогом - знай непереможнi!
  
  Хоча стояв мороз, що холоне кров,
  Дiвчисько мчало по кучугурах босiй.
  Країнi подарує щастя i будь-хто,
  Її iз злата срiбляться коси!
  
  Господь Всевишнiй знає всi серця,
  I дiвчат так сильно, Боже кохає...
  Вони будуть боротися до кiнця,
  Iнакше супостат країну загубить!
  
  Ось чому все у свiтi є обман,
  Коли окуляри ви троянди колiр одягнули.
  I навiює ворог суцiльний туман,
  Сiм п'ятниць супостату на тижнi!
  
  Ми викуємо собi рахуй броню,
  I меч найгострiшої знай булатної сталi.
  Вiтчизну не розтягнуть по рублю,
  Ну чому ви конi втомилися?!
  
  Зауважте все чудово стане раптом,
  Коли ми з силою Божою зберемося...
  Ти сокiл правди, а не брехнi пiвень,
  Я вiрю в комунiзм у бою прорвемося!
  
  За нашу силу, i в шанi Русь,
  За червоний прапор та милу Росiю...
  За Україну та за Бiлорусь,
  Виконаємо найбiльшу мiсiю!
  
  Ми будемо у славi Ладу прославляти,
  Любити Сварога, Бога мати Марiю.
  Оцiнка буде, безумовно, п'ять.
  Бо вiра силу подарувала!
  
  Що нам Батий i злобний Чингiсхан,
  Що й Гiтлер, рать Наполеона.
  Не здолає жоден нас хан,
  Нi орди хай їх навiть мiльйони!
  
  У Росiї ми дiвчата народилися,
  На славу Iллiча та Iсуса...
  Тепер летимо орлицi тiльки вгору,
  Щоб показати велике мистецтво!
  
  Москва столиця миру та кохання,
  Ми космосу простори пiдгортаємо.
  Хоч не збудуєш щастя на кровi,
  Набiги басурман усiх вiдбиваємо!
  
  Хай не прощає слабкостi нам ворог,
  Йому хочеться дiвкам п'яти смажити.
  Часом агресивний вурдалак,
  Здатний роздерти i зло вдарити!
  
  Але вороговi рубiж не вiддамо,
  Досягнемо рубежiв будь-якого всесвiту.
  Над нами златокрилий херувим,
  Своєю силою у битвах незмiнною!
  
  Так що перемозi дiвчат близька,
  Ми Султаната знайте не боїмося,
  Любов до Вiтчизни мила i чиста,
  I якщо треба з армiєю воюємо!
  Добре, зрозумiло, спiвали дiвчата своїми повнозвучними i чистими голосами. Вони спiвачки очевидно такого рiвня, що кожна примадонна вдавиться вiд заздрощiв.
  Августина з посмiшкою, яка сяяла наче рубiни, запитала:
  - А ось у реальнiй iсторiї, на жаль, Олександр Другий продав Аляску!
  Наталя рiшуче заявила:
  - Зате насправдi ми Аляску не тiльки не продали, але навiть вiдстояли!
  I дiвчина блиснула сапфiровими очима.
  Зоя взяла i заспiвала, пiдстрибуючи:
  - Не валяючи дурня Америка,
  Вiддай нам Аляску назад...
  Алеути - якути два береги,
  А ворогiв звертаємо ми до пекла!
  А ворогiв звертаємо ми до пекла!
  Свiтлана захихотiла i вiдзначила, скелячи свої великi, перлиннi зубки, i ворушачи язичком:
  - А довкола як на парад,
  Вся країна крокує до пекла!
  I дiвчисько схопило босими пальчиками нiжок шишку. I як жбурне її, збиваючи ворону. Ось це дiвчина - просто супер.
  Наташа, захихикавши, помiтила проспiв:
  - Людина в безвiр'ї нещасна,
  Жити в грiховнiй похотi не можна...
  Тому що Божий гнiв жахливий,
  Бо суворий Бог суддя!
  Августина продовжила, скелячи зубки, i пiдморгуючи смарагдовими очима:
  Плоть у пеклi вiд спеки знемагає,
  I час нам усiм зрозумiти давно...
  Той, хто вiри в Господа не знає
  Потрапить пiд Сатани ярмо!
  I її смарагдовi очi як блиснуть. I з вилетить блискавка.
  А згори пролетiла Анастасiя Вiдьмакова. Її лiтак цього разу був прозорим, i його в небi майже не видно. Дiвчина натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, i агресивно скалячись взяла i заспiвала:
  Завдання важке перед нами чекає,
  Час служити своїй святiй Вiтчизнi.
  Адже наша дружба мiцний монолiт,
  На пошкодуємо для Росiї життя!
  
  На славу нашої Батькiвщини святий,
  Який всесвiт дарує щастя...
  Дiвча ось у мороз бiжить босий,
  Не злякає красу негоду!
  
  Бої такi жорсткi тут йшли,
  Билися ми пiд Москвою ригаючи кров'ю.
  Але знову у славi росiяни прийшли,
  I змогли завоювати весь свiт коханням!
  
  Не правда, ми не слабкi бiйцi,
  Нас не поставить Вермахт на колiна.
  Нехай, пишаються витязем батьки,
  I Сталiн довершить, що робив Ленiн!
  
  Чим Русь свята страшна ворогам
  Росiя дуже люто б'ється.
  Ворога ж чекає один розгром i сором,
  А над Вiтчизною сходить Сонце!
  
  Нi не звернемо зi святого ми шляху,
  Ми будемо правити Iм'ям Сварога.
  Прекраснiше Росiї не знайти,
  Вона країна Велика у Бога!
  
  У Вiтчизнi видно яблунi цвiтуть,
  I медом явно наливались бруньки.
  I буде скоро Гiтлеру капут,
  Iдуть в атаку i сини та доньки!
  
  Дiвчата комсомолки босонiж,
  Мчать по кучугурах як пантери.
  Не гонять знай в атаку їх силомiць,
  Вони такi завзятi гетери!
  
  Коли велися битви пiд Москвою,
  Дiвчата тi атаки вiдбили...
  Роздавлений фриц радянську п'ятою,
  I будуть скоро росiяни у Берлiнi!
  
  Не знаю хто у битву переможе,
  Але росiйська i узбек у боях єдинi.
  Коли наточений меч i мiцний щит,
  То витязi у боях непереможнi!
  
  Уславлений вiчно росiйський Сталiнград,
  Який ми з боями вiдстояли.
  Перемозi славний витязь буде радий,
  Побачимо комунiзму невдовзi дали!
  
  Ну до чого у Вiтчизнi добре,
  I серце в бурхливiй пiснi у височi рветься...
  Гвоздить вiд дятла бачу долото,
  А над Росiєю палає Сонце!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик продовжував бiгти, миготивши босими, дитячими нiжками. На кучугурi дитина залишала витонченi слiди голих пiдошв.
  I хлопчик уже перевалював уральський хребет.
  I зрозумiло, продовжував на ходу складати;
  Владлена Шаманова - гарне дiвчисько в кiмоно посилено тренувала хлопцiв прийомам росiйського ударного бою. Її бiле волосся було сплетене в три кiски. У кожну кiску вплетений кинджал. Дiвчина пiдстрибує, розбиваючи одним ударом кiлька товстих дощок.
  Розлiтаються уламки... Це цiкавий рiзновид росiйської боротьби - дуже багато ударної роботи ногами, i при здачi нормативiв обов'язкове розбивання предметiв.
  Щось спiльне з Тхеквондо, лише у поєднаннi з кидковою технiкою та ударами кулаками.
  У групi Шаманової займаються хлопчики та дiвчатка до одинадцяти рокiв. Серед них вирiзняється Волька Рибаков. Дуже здатна дитина, велика i гнучкий, одночасно.
  Ось зараз дев'ятирiчний хлопчик повинен виконати вправу - крiп-страж. Це цвяхова вправа при присвоєннi чорного пояса. Незабаром вони поїдуть на змагання з карате-до. Хлопчик дуже хоче спробувати виконати там програму на чорний пояс бiльш вiдомого єдиноборства i вiдзначитись новим рекордом. Стати наймолодшим володарем чорного пояса.
  Стрiмко миготивши голими п'ятами, бiлобрисий хлопчик з криком - Ооом ! Пiдскакує i перелiтає через шiстьох хлопчакiв. Його дитяча, мозолиста i збита вiд тренувань нога, встромляється у складенi дошки. Лунає трiск, i сипляться тирса.
  Хлопчик, пролетiвши ще трохи за iнерцiєю, спритно приземляється на пiдошву правої ноги. Волька скрикує:
  - Трах- тибiдох - тибiдох ... Ух!
  Iншi хлопчики та дiвчатка смiються i ляскають у долонi. А Волька пiднiмається, робить сальто та йде на руках.
  Владлена свистить i наказує хлопчику-каратисту:
  - А тепер устань у стрiй. Попереду ще багато вправ.
  Пацани та дiвчата розбивають предмети та виконують ката.
   Вольке це вже нудно. Вiн систематично займається єдиноборствами з трьох рокiв, а якщо брати тренування зi стрибками та перевертаннями, то й ранiше. I вже багато досяг. Ось куди б цiкавiше побитися з дорослими, або зробити якийсь подвиг. Наприклад, як у фiльмi: "Три нiндзя". Допустимо, терористи захоплюють Кремль, i вiдважний i непереможний Волька Рибаков проходить iз коридору до коридору. Великi дядечки в чорних масках падають iз одного його удару.
  Хлопчику нудно, i вiн пронизливо верещить:
  - Я хочу спаринг!
  Владлена спокiйно вiдповiдає:
  - Всьому свiй час. А тобi за порушення правил п'ятдесят вiджимань!
  Волька презирливо присвистує:
  - Усього...
  - З дiвчинкою на плечах! - додає Владлена.
  Хлопчик мимоволi червонiє i хмуриться. Це виглядає принизливим, коли тебе нiби жеребця осiдає дiвчинка. Власниця третього дана Шаманова , зрозумiло, вибирає для вправи найбiльшу та товсту.
   Вольку обдає запахом дешевої, але мiцної парфумерiї - товста дiвчинка гидко хихотить. Кiлограм сiмдесят на плечах, i босi дiвочi п'яти, нiби навмисне наступають на руки.
  На плечах нiби груша висить, i Волька, не чекаючи на команду, починає швидко вiджиматися. По його дитячих руках перекочується брижi мускулатури. Хлопчик дуже рельєфен. Вiн не знає, що зараз його вiджимання знiмають на електронний носiй, i хтось хижо дивиться на хлопчика-каратиста.
  Владлена жорстко командує:
  - За те, що почав вiджиматися без команди - ще сто!
  Волька дуже виразно кривиться. Закiнчивши вiджимання, грає пресом, засмагла шкiра стала блискучою вiд поту. А очi прямо, як у вовченя.
  Пiсля занять Вольку Владлена викликала до тренерського кабiнету. Там сидiли троє рослих, вгодованих чоловiкiв у дзеркальних окулярах, що закривали половину обличчя.
  Найтовстiший з них був у бiлому костюмi та червонiй краватцi. Двоє iнших у чорному.
  Перебираючи тростину, бос у бiлому костюмi сказав:
  - Ти i є Волька Рибаков, син вiдомого письменника та поета Олега Рибакова?
  Волька набрид i зухвало промовив:
  - Я є сам по собi, i багато чого стою!
  Бос, постукуючи тростиною з дорогого сандалового дерева, ввiчливо помiтив:
  - Ось як! Нам якраз i потрiбний такий!
   Вольке згадався пригодницький фiльм, i вiн прогарчав:
  - Мафiя вербує юного термiнатора!
  Всi троє суб'єктiв у чорних окулярах розреготалися, а потiм головний погрозив хлопчику пальцем. М'яким тоном бос сказав:
  - Майже. Але в даному випадку все законно та безпечно.
  Волька посмiхнувся i здивовано спитав:
  - Що, законно?
  Владлена тупнула своєю витонченою ногою i вiдповiла за боса:
  - Тобi пропонують знятися у кiно. Причому фiльм iз великим бюджетом, i в головне ролi.
  Волька свиснув i пiдвiвся на шкарпетки. Потiм махнув ногою повiтрям i промовив:
  - Фрiвольно. Суперквазарно !
  Бос у бiлому спокiйно вiдповiв:
  - Нам, саме, потрiбен хлопчик рокiв одинадцяти-дванадцяти, який чудово володiє бойовими мистецтвами i яскравою зовнiшнiстю, що запам'ятовується. Ти пiдходиш нам iдеально.
  Волька несподiвано для себе брякнув:
  - Менi лише дев'ять.
  Бос вiдмахнувся:
  - Ти виглядаєш старше. I дуже у тебе виразне обличчя, погляд справжнього лiдера. - Ватажок у бiлому пiдняв до верху палець. - Ти iдеально пiдходиш для кiнокар'єри!
  Волька скинув сорочку кiмоно та показав гострий бiцепс. Хлопчик дуже пишався рельєфом своєї мускулатури. Тим, що вiн сухий, i нi краплi жиру. Прямо, як Брюс Лi. Тiльки, зрозумiло, куди гарнiше цього азiату. Свiтле волосся острижене пiд напiвбокс, i симпатична дитяча мордочка, нордичного типу голова, з трохи товстою шиєю.
  Цiлком здатний зiграти хлопчика-героя.
  Владлена Шаманова зовсiм не здивувалася такою пропозицiєю. Природна сила хлопчика, помножена на виснажливi з дитинства тренування, дали сплав величезної сили. Отже, цiлком можливо, що когось могло й зацiкавити.
  Хоча, в сучаснiй Росiї, образ крутого хлопця-героя, якось не став популярним. Чи багато фiльмiв у стилi хлопчик-каратист? А якi фiльми взагалi набули популярностi? Ну може тiльки - "Сволочi" i то там карате i не пахло.
  Можливо, хтось i вирiшив спробувати пробити таку тему!
  Сам Волька почував себе буквально на сьомому небi вiд щастя. Ще б пак - вiн герой i суперзiрки. I де Гаррi Поттеру! Той якийсь жалюгiдний очкарик, а проти нього - супермен! Ось вiзьме i зараз полетить.
  Рибаков молодший вiдчуває у вуха гул симфонiї Вагнера, i йому здається, що навколишня обстановка стрiмко зменшується i пiрнає вниз.
  А сам хлопчик скаче на крилатому Пегасi.
  Владлена, як i всi дiвчата, цiкава:
  -А Який сценарiй ви запланували?
  Джентльмен у бiлому байдужим тоном вiдповiв:
  - А що зараз наймоднiше? Зрозумiло, що темою номер один буде тероризм i боротьба з ним.
  Волька пiдскочив i заверещав, прокручуючи вертушку:
  - А я зачищатиму Кремль вiд терористiв i звiльнятиму президента Росiї!
  Цього разу бос, який претендує на роль продюсера, не став стримуватись i голосно розреготався. Владлена теж хихикнула. Такий сценарiй здавався дуже кумедним.
  Бiлява дитина бореться з цiлим полком терористiв i виносить президента з-пiд обстрiлу. Завдає ударiв, вiд яких падають, немов стиглi снопи пiд серпом, моджахеди. А може, навiть вибухають гелiкоптери, танки. А над Кремлем димиться, наче вiд веж-близнюкiв.
  Волька, все-таки, на вигляд не старший за одинадцять-дванадцять i його героїзм буде виглядати таким, незвичайним!
  Це може забезпечити рекордну аудиторiю.
  Хлопчик-термiнатор!
  Рибаков молодший представив у своїй бурхливiй, дитячiй уявi, як вiн завдає нищiвного удару по бронi "Королiвського тигра". I летить, покоробившись, велика, зiрвана вежа.
  Навiть хлопцевi здається, що броня пузириться.
  Бос-продюсер, грюкнувши себе по жирному пiдборiддi, досить серйозним тоном промовив:
  - Нi, я думаю, що це вже надто смiливо. Може не пропустити цензуру. Мабуть, буде набагато краще, якщо ми оберемо масштаб скромнiшим. Наприклад, атомну електростанцiю та базу з ядерною зброєю.
  Хлопчик-каратист iз цим не погодився. I навiть затупав мозолистими, круглими п'ята по пiдлозi:
  - Нi! Захоплення електростанцiї або ядерних об'єктiв терористами вже були. А ось щоб Кремль - це новинка та супер!
  Владлена, пiдiгруючи дитинi, пiдтвердила:
  - Супер! Гiпер! Ультра! Пупер!
  Бос-продюсер ще серйознiше, хоча пiд дзеркальними окулярами i не видно, як вiн зсуває брови, вiдповiв:
  - Нас може просто не пропустити цензура. Хлопчик-каратист, який рятує президента, сильно скидається на знущання з влади! Ну, а ядерний об'єкт, якраз. Тим паче на морi.
  Владлена, навмисне сумним тоном, помiтила:
  - А це вже було. Стiвен Сiгал грав роль кока-термiнатора. Вас звинуватить у плагiатi, навiть ще карикатурної якостi.
  Бос, анiтрохи не знiяковiвши, вiдповiв:
  - Можна банальну iдею показати цiкаво, що й не вiдiрватись. А можна оригiнальне, так запороть, що всi просто плюватимуться!
  Волька Рибаков пiдскочив вище, i знову прокручуючи вертушку, прорепетував:
  - Хай тiльки спробують плюнути на мене! Я їх битиму руками та ногами!
  Пацан надув ширше груди, як заспiває:
  - Ви чули, як дають...
  Владлена, розумiючи, що зараз диво-дитина ляпне жахливу вульгарнiсть. Зiпсує про себе враження. Так i взагалi...
  - Я пропоную варiант - терористи захоплюють експериментальний пiдземний лiнкор, iснування якого є важливою державною таємницею. I на цьому лiнкорi знаходиться така потужна зброя, на тлi якої ядернi бомби, що рiздвянi свiчки перед прожектором.
  Бос зрадiло грюкнув руками, вигукнувши:
  - Браво! Точно, браво!
  Волька захоплено заспiвав:
  У щасливу народився нiч,
  I попадаю прямо в крапку!
  В удачi будеш щедро доньку -
  I меду вип'єш - одразу бочку!
  Владлена ввiчливо поправила хлопця:
  - Постарайся, все-таки не корявити риму!
  Син поета Олега Рибакова здорово образився:
  - Та тут рима на висотi... Чий би бластер верещав, а ваш мовчав би!
  Дiвчина хотiла вiдповiсти хортовому мальку, але бос перебив її:
  - Вирiшено, секретний лiнкор... Але, зрозумiло, спочатку будуть знятi сцени зав'язки i так далi... Не втрачатимемо часу i приступимо до зйомок сьогоднi ж!
  Волька зрадiв i заволав на всю горлянку:
  -Не треба голову втрачати - настав час поквапитися ... Їй можна цвяхи забивати - iнше не годиться! Ти запиши собi у зошит - на кожну сторiнку! - Тут хлопчик, як пiдскочить i перестрибне собi через голову. А тому, як гаркне: - Держдуму треба розiгнати!
  Владлена ж поставилася до цього проекту дещо скептично:
  - Навiщо така квапливiсть!
  Бос, теж наслiдуючи грайливостi хлопчика-каратиста, вiдповiв:
  - Час грошi! Коли бачиш грошi - не гай часу! Куй залiзо не вiдходять вiд каси!
  Рибаков молодший додав:
  - Хлiбай вермут - не вiдходять вiд вiдходняку!
  Владлена, непiдробно сердячись, насупила свої густi, чорнi брови:
  - А це ще до чого?
  Хлопчик-каратист знiяковiло, але дотепно вiдповiв:
  -Гостряка мова на вiдмiну вiд спецiй, притуплює почуття голоду у того, кому вiшають за вуха локшину!
  I хлопчик розреготався, по-дитячому показуючи мову. Владлена позаздрила дитинi - щаслива пора дитинства. Не треба ставитися до всього занадто серйозно.
  А в неї стiльки турбот: треба виховувати трiйню! I це ж не кожен зрозумiє!
  А Волька, зараз уже подумки штурмує Кремль iз космiчної орбiти!
  - Iди за нами. - лаконiчно запропонував бос.
  Хлопчик переодягнувся в шорти та квiтчасту майку, i вискочив надвiр. Хоча у Москвi грудень - неприємна погода з мокрим снiгом. Босоногий хлопчик у лiтньому одязi здається чокнутим, але Волька звик ходити та бiгати саме так.
  Вiн практично не страждав вiд холоду, тим бiльше, перебував у русi, а його босi ступнi були мiцнiшими i твердiшими, нiж пiдошва будь-яких чобiт. Хлопчик i справдi готувався на супермена - загартовувався!
  Ось i зараз вiн, високо пiдстрибуючи, чекав на боса. Вже темнiло, i на душi ставало не так весело.
  Втiм, у темрявi Москва розфарбовувалася рекламними щитами та безлiччю рукотворних вогнiв - стаючи ще красивiшими.
  Бос жестом наказав хлопчику застрибнути у свiй розкiшний "Кадиллак".
  Пацан опинився на задньому сидiннi, дуже м'якому та пишному. По обидва боки вiд нього сидiли громили в плямистому камуфляжi та з автоматами.
  Волька пiдморгнув їм i прочирикав:
  На зорельотах - мчимо хвилями...
  Пiняться кварки у вихорах ефiру!
  Охорона подивилася на нього настiльки суворо, що у хлопця разом зiпсувався настрiй. Втiм, лише на кiлька секунд. Потiм вiн став уявляти себе викраденим бандитами суперменом. Ось щастить його мафiя у своє лiгво. Там приготовленi бузувiрськi тортури.
  Пацан уявив себе на мiсцi пiонера-героя.
  Владленою , що перетворилася на дiвчинку .
  Руки Олега Рибакова працювали швидко, наче хлопчик-пiонер все життя щойно ковтався у схемах французьких танкiв. Б-33, мабуть, найкращий витвiр капiталiстичної вiйськової думки, правда мiдна трансмiсiя танка пошкодилася, i вiн втратив бiльшу частину своєї бойової сили.
  Волька Рибаков iз тривогою запитав у брата:
  - А якщо не вдасться цього монстра запустити, що робитимемо?
  Рибаков Олег холоднокровно вiдповiв:
  - Знаєш, пiд час вилазки, стародавнi спартанцi спалювали за собою переправу, щоб їхньому вiйську шляху назад не було. - Брат-вундеркiнд струснув кулаком. - Вважалося, що воїн має або перемогти, або померти!
  Дiвчинка-каратистка Владлена рiшуче заперечила:
  - I безглуздо! Найкраще програвши вижити, щоб мати шанс на реванш.
  Волька з несподiваною для себе фiлософiєю помiтив:
  - Для вiйни людина, це розмiнна монета, яка знецiнюється швидше, нiж надходить у витрату.
  Владлена погодилася лише частково:
  - Життя людини на вiйнi схильна до iнфляцiї i, разом з тим, безцiнна!
  Рибаков Олег зауважив:
  - Вiйна, це як водяний потiк, лайно виринає, цiнне осiдає, а безцiнне пiдносить.
  Волька запитав:
  - Гаразд, вистачить змагатися в афоризмах, коли нарештi ми матимемо можливiсть бити фашистiв?
  Олег усмiхнувся:
  - Коли полагодимо. Танк без механiка, як кiнь без збруї. Повiрте, лишилося зовсiм небагато.
  Владлена Шаманова , яка стала дiвчинкою в цiй уявi, теж не втрачала дарма часу, а посилено допомагала своєму друговi. Волька, хоч i був наймолодший iз них, але був не дуже корисним. Молодший карате-пацан ставив безлiч, часом безглуздих i кумедних питань своїм вiзавi.
  - Чому у Б-3 двигун не дизельний? З дизельним було б краще!
  Владлена швидко вiдповiла:
  - А чому у бджоли не три жали? У цьому випадку її виживання рiзко зростала б. Одне жало використав, потiм нехай у хiд iнше!
  Волька розсмiявся:
  - Це мабуть так природа вирiшила! Процес еволюцiї не досконалий. Хоча, якщо переможе комунiзм...
  - Що? - запитала, звузивши губи Владлена.
  - Боротьба всiх видiв за iснування пiде у минуле. - радiсно вiдповiв Волька.
  Олег витер краплинки поту з чола i тоном молодого рибалки, що витягнув велику рибку, сказав:
  - Готово! Тепер можна запускати танк. Вiн поїде, як я сподiваюся, швидко i змете всiх ворогiв.
  Владлена трохи пiдтягнула провiд:
  - Ну ось, тепер я думаю, досить!
  Через двi хвилини, захоплений дiтьми-термiнаторами, танк загудiв. Товстi гусеницi дозволяли величезнiй машинi досить непогано рухатися, а два потужнi двигуни надавали швидкiсть близько сорока кiлометрiв на годину. Баки були сповненi пальним, i бойова трiйця вiдчувала себе на пiдйомi.
  Олег зауважив:
  - У цiєї машини вiдразу п'ять гармат, це велика сила, але нас тiльки троє! Треба щось придумати, щоб лупити одразу з п'яти дул.
  Владлена логiчно запропонувала:
  - У кабiнi є мiдний дрiт, може його пристосувати?
  Олег зауважив:
  - Автоприводiв , на жаль, немає. Ми не можемо нею скористатися.
  Дiвчинка-каратистка швидко запропонувала:
  - Так може просто переробити допомiжний мотор, що крутить башту для пiдштовхування снарядiв, а закладати в дуло ми можемо самi!
  Олег погодився:
  - Це iдея, зараз зроблю! Ти, Волько, поки порулi, великої швидкостi не давай, тому що витрата палива при цьому зростає!
  Дев'ятирiчний, уявний курсант, ображено шморгнув носом:
  - Я що, без поняття!
  Владлена солодкозвучно заспiвала:
  - Немає бiльшого ворога, нiж пуста голова!
  Олег фiлософськи додав:
  - Порожнеча особливо небезпечна, коли мешкає у своїй головi. Потрiбно буде з цим якось боротися.
  Владлена гарно заперечила:
  - Порожнеча в головi зазвичай заповнюється маренням, у серцi - злiстю, у гаманцi - краденим.
  Хлопчик-вундеркiнд перебив:
  - Краще допоможи налаштуванню, а то...
  Дiвчинка-каратистка, витрiщивши блакитнi очi, запитала:
  - Що!
  - Найчервонiша мова, безбарвнi особи! - заявив Олег, злегка вiдтягнувшись . - Зараз, ще одну мить.
  Хлопця-вундеркiнда вдарило струмом. На щастя, пацан встиг рефлекторно вiдсмикнути руку, i його врiзало зовсiм не сильно, але чутливо. На вказiвному пальцi здувся невеликий пухир. Владлена Шаманова пiдколола:
  - Довгий язик зазвичай поєднується з косими руками, коротким розумом та прямою звивиною в мозку!
  Олег не вiдповiв, вiн продовжував чаклувати i, схоже, не без успiху. Ще п'ять хвилин титанiчної працi та хлопчик-вундеркiнд вигукнув:
  - Готово! Терпiння i труд все перетруть.
  Владлена логiчно запропонувала:
  - Давайте виготовимо нову суперзброю. На кшталт Гiперболоїда Гарiна. Мабуть, лазер би пробив навiть такий танк.
  Олег постукав кулаком по бронi, хлопчик-вундеркiнд досить посмiхнувся.
  - А що, 80-мм бронi, це на п'ять бiльше, нiж у КВ-2. Хороший танк, ймовiрно, найкращих з усiх захiдних зразкiв.
  Владлена Шаманова поправила:
  - експериментальна модель. У Францiї ще не встигли запустити у виробництво цього монстра. Та й танкiв Б-2, не так i багато, iнакше б нiмцям ввалили.
  Волька дзвiнко свиснув:
  - Один комунiст, вартує десяти капiталiстiв. Пiд час громадянської вiйни, на територiю СРСР вторглися чотирнадцять держав i всi були битi!
  - Не СРСР, а Радянської Росiї! - поправила Владлен.
  Волька з пафосом заперечив:
  - Радянський союз, народився разом iз словом свобода!
  Олег хитнув свiтлою головкою:
  - Нi, так просто не звалили б французи. Тут причин кiлька, але пiд час першої свiтової вiйни билися до кiнця. Адже Гiтлер не канцлер, це звiр.
  Владлена логiчно поправила:
  - Гiрше за звiра. Це просто тварина.
  Олег проспiвав, пiд простонародний мотив:
  - А кощiй безсмертний - груба тварина! Наказав iз пляшкою приймати! Але своє нещасне та лагiдне! Рознесли танкетку i в лiжко!
  Владлена, весело смiючись, промовила:
  - А ось ти бачиш справжнiх грубих тварин. Обережнiше Олежка-вiзок! I не наклади у шорти.
  Олег, жартома, заспiвав:
  - Нехай тi бюргери гладшають, нехай їм не залiзти в штани! Хай запишуться в євреї, аби не було вiйни!
  Зменшена в розмiрах, Владлена висунула голову, потрясла своїми свiтлими кучерями. Її гарненька мордочка виглядала стривоженою. Дiвчинка-каратистка повернула голову назад i цвiркнула:
  - Ось завжди так! Нiмцi, як клопи, всiх не передавиш, знову розплодяться.
  По дорозi рухалися шiсть гiтлерiвських солдатiв, судячи за формою - есесiвцi. Вони гнали собi приблизно дюжину дiтей вiком вiд шести до десяти рокiв. Фашисти при цьому не соромилися у висловлюваннях, крили нiмецьким матом.
  - Шнель , шнель , шнель ! - кричали вони.
  Дiти поспiшали, мелькаючи маленькими, голими п'ята, що позеленiли вiд трави. Шаманова Владлена звернула увагу на переляканi та зацькованi погляди хлопцiв. Дивно, навiщо здалися фашистам цi дiти? Навряд чи з них вийдуть добрi працiвники.
  Товстий гiтлерiвець махав бичем i досить майстерно завдавав ударiв, метя по босих п'ятах дiтей. Жирна пика гидко посмiхалася, коли хлопчики i дiвчатка вищали вiд болю. Iнший фашист, навпаки, нацьковував на дiтей собаку, не даючи їм втекти. Псина була досить великою, як теля, з широкими грудьми i кривими iклами. З пащi тварини-вбивцi капала жовта слина, очi горiли зловiсним вогнем.
  Владлена рiзко свиснула:
  - Ось, виродки!
  Олег поправив:
  - Ублюдки, ще надто м'яко сказано! Ну що, вб'ємо нiмцiв?
  Дiвчинка-пiонерка вiдповiла:
  - Чотирьох наповал, а двох пiдстрелимо так, щоб не одразу зiтхнули! На мою думку, так буде краще.
  Упираючись голими ногами, Владлена нацiлила кулемет, скорострiльний французький Шекель-2, потiм передумала i взяла в руки трофейний пiстолет-кулемет з оптичним прицiлом. Висунулась iз вежi, взяла гiтлерiвцiв пiд прицiл.
  Фашисти бачили прапор iз свастикою, i не звертали на величезний танк жодної уваги. А ось дiти радiсно загомонiли, вони кинулися до танка, але тут же були зустрiнутi моторошним гарчанням собаки невiдомої породи. Одночасно фашист ударив дитину, бiляву дiвчинку з червоною стрiчкою у волоссi прикладом. Та впала. Борза Владлен зреагувала автоматично, дала чергу з автомата. Хоча дiвчинка спочатку хотiла залишити двох найжорстокiших фашистiв живих, щоб потiм вiддати народному суду, миттєвий спалах гнiву привiв до того, що всi шiсть есесiвцiв було знищено.
  Дiвчинка-каратистка єхидно пискнула:
  - Фашистське лайно, ви як коров'ячi коржi, на якi гидко ступати.
  Дiти на мить розгубилися, а потiм кинулися тiкати. Вигукувавши Владлена, вискочивши з танка, крикнула гучним голосом:
  - Стiйте, товаришi!
  У її дзвiнком, дитячому, i водночас, твердому голосi було стiльки впевненостi, що хлопець разом зупинився i повернувся до танка. Гнучка дiвчинка Владлена зiскочила з бронi.
  Вона була дуже гарною дiвчинкою, хоча зашарпане плаття i подряпанi ноги надавали їй подiбнiсть з дикуном. Пiонерка пiдбiгла до збитої прикладом дiвчинки. На бiгу вона встала своєю босою ногою в струмок кровi, що виплив з розбитої голови великого фашиста, але не звернула на це уваги. На травi залишилися витонченi кривавi слiди маленької дитячої ступнi дiвчинки. Бiлява Владлена, пiдскочивши до поваленої дитини, почала масажувати її вiскi та шию. Дiвчинку була у вiдключеннi i не дихала.
  Владлена працювала енергiйно, та був швидко вколола дитинi препарат власного приготування. Адже незважаючи на одинадцятирiчний вiк, Владлена та Олег на всю винаходили в рiзних сферах. Так, це справжнi дiти-вундеркiнди, якi приголомшують своїм талантом та iнтелектом.
  Дiвчинка застогнала, i вiдкрила очi, в них читалася сумiш болю та радостi. Дiти радiсно загомонiли. Спритна Владлена помасажувала долонями личко дитини i ласкаво, м'яким голоском запитала:
  - Як настрiй?!
  Дiвчинка рокiв семи вiдповiла:
  - Настрiй бадьорий!
  Владлена вигукнула, схопившись i пiдстрибнувши:
  - Служу Радянському Союзу!
  Дiти дружно крикнули:
  - Слава партiї та товаришу Сталiну, за наше щасливе дитинство! Ура!
  З танку вискочили брати Рибакови - Волька та Олег. Хлопчаки дружно вигукнули:
  - Росiяни в боях непереможнi,
  Чи не потерпить росiйський витязь сором!
  Росiйськi сильнi, сильнi - коли єдинi,
  На удар буде удар!
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Дiвчата атакували турецький табiр лише коли пiдбiг Олег Рибаченко.
  А до туркiв пiдiйшли значнi пiдкрiплення.
  Але вони вирiшили атакувати iмперiю Османа, рознести противника.
  Наташа зазначила:
  - Нарештi ми дочекалися тебе синок. Ось тепер буде справдi справжнiй та славний бiй.
  Тодi Олег Рибаченко та дiвчата знову вступили у бiй допомагаючи Росiї.
  Тут до них приєдналася босонога дiвчинка Маргарита. Теж доросла жiнка письменниця стала дiвчинкою рокiв дванадцяти в обмiн на безсмертя та виконує мiсiю.
  Воїни з ХХ столiття знову зчепилися з османами дев'ятнадцятого.
  Дуже вже багато солдатiв в iмперiї Османа або Блискучої Порти. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко, рубаючи османiв мечами, проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопчик полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи турецьких солдатiв.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися до млина по османах.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що у око, що у горло турецьким солдатам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубай смаглявих солдатiв, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають смаглявi, вiдважнi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
   Турки валяться як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти османiв. Хлопчик-термiнатор рубає смаглявi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Османськi солдати гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв османських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi османiв i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла османам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить турецьких солдатiв з обох рук. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг убивчi голки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи османiв i винищуючи смаглявих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, те, що вб'є i слона.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край османiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик-термiнатор у сальто. Порубав масу османiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i про булькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує османських воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А османи собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз османських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А жовтi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi просто в горло османам впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить турецькi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься османськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi дiвчини дедалi бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є османiв.
  Його босi нiжки кидають гострi голки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню османiв догори пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує турецьких воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати османiв посиленими темпами.
  Наташа - це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватись.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей iз пробитими горлами валяється курганами трупiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню османiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi османiв розiрвав сильний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та османiв винищує. I маса турецьких бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувається махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi османи.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно круте i круте вийшло уявлення. А скiльки вбитих османiв. I перебили турецьких бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить турецькi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубануть по османах. Маса турецьких бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки османiв уже перебила.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу османiв зарубає.
  Зоя у русi i розкроїла багато турецьких воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлька османiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свою зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла безлiч черепiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки.
  Олег Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула забiйним каскадом голок по османах i продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча турецьких солдатiв пiдлетiла у повiтря. I армiя iмперiї Османа тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине турецьких солдатiв.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на османiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi в дiї розрубують м'ясо.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег знову сотню османiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу турецьких бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить османiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв турецької армiї вiдкотилася.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку смагляву армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить масу бiйцiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Аврора взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти бiйцям!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Аврора iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а закiнчити здатна чоловiка в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, прочирiкала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи османiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в османiв i пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи смаглявих солдатiв, про булькав:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу османiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили багато бiйцiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, круша османiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко про булькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала османiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наталя знову рубала ворогiв.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку до османiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить османiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  Її рубiновi соски випромiнюють блискавки, каскадом.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї османам дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiя в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за османiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою i атакує османiв. Б'є їх без жалю i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи смагляву армiю, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла i провила, розрубуючи турецьких бiйцiв:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала османiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме, i випустить зiрочку босою ногою.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша османiв, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила османiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбане головою по турецькому генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса османiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревучи про булькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по османах як цвяхне . I рознесе.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла i про булькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по османах потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв iмперiї Османа.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босих нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї!
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи османiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи турецьких воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу.
  Маргарита, рубаючи воїнiв iмперiї Османа, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Та вони врiзали турками капiтально. А пiд кiнець вся шiстка як дружно засвистить. I у величезної маси ворон разом трапився серцевий напад, i вони посипалися наче градинки на голови останнiх солдатiв Османа.
  То була вражаюча перемога.
  Пiсля чого нечисленнi, вцiлiлi полоненi цiлували дiвчатам, їх босi, гострi, дуже витонченi i спокусливi нiжки. Що просто реальне диво такi дiвчата.
  Потiм шiстка сiв i стала грати в карти. Вшестеро це робити куди цiкавiше.
  Дiвчата та хлопчик тримали карти босими пальчиками нiжок. I кидали з великої енергiї.
  Наташа побила козирною шiсткою туз i помiтила:
  - Гра порiвняно проста! У шахи цiкавiше!
  Августина у вiдповiдь взяла i заспiвала:
  - Час мчить - доля оре грядки,
  Значить, дружба, кохання барахло...
  Але для карти в руках у циганки -
  Не мають вони нiчого!
  Свiтлана кинула трефового вольта, i заспiвала:
  Ну що сказати, що сказати,
  Влаштованi так люди.
  Бажають знати, бажають знати,
  Бажають знати, що буде!
  I показала язик, покинувши бубнову даму, причому використовуючи свою босу, засмаглу, дуже спокусливу нiжку.
  Хлопчик Олег жбурнув пiкового вольта i помiтив:
  - Релiгiя теж може приносити втiху!
  Наташа кинула трефову вiсiмку i заперечила:
  - Не релiгiя, а вiра!
  Августина жбурнувши сiмку, видала:
  - Фанатична вiра у будь-яку iдею, навiть найсвiтлiшу - звертається у фашизм!
  Свiтлана, кинувши босими пальчиками нiжок карту, вiдзначила:
  - Йдеться про фашизм у широкому розумiннi - цього слова! Хоча, фанатизм, наприклад, iнодi корисний!
  Хлопчик, Олег кивнув:
  - Так, щоб у спортi чогось досягти, слiд фанатично тренуватися. Хоча вiд спортсмена не все залежить.
  Зоя з цим охоче погодилася, кинувши босими пальчиками нiжок червового короля:
  - Правильно! Далеко, звичайно, не все залежить! Успiх теж, зрозумiло, потрiбний!
  Августина дотепно додала, скелячи зубки:
  Надiя наш компас земний,
  Удача нагорода за смiливiсть.
  А пiснi досить однiєї,
  Щоб тiльки про дiвки в нiй спiвалося!
  Свiтлана погрозливо промовила, кидаючи трефового короля:
  - Ти що, лесбiянка?
  Августина у вiдповiдь заспiвала, махаючи босими, сильними нiжками:
  - Звичайно ж нi,
  Я охоче хлопцевi зроблю мiнет!
  Ось вона руда така бойова красуня. I грає дуже здорово.
  Маргарита похмуро помiтила:
  - Потрiбно бути культурно-дамочкою!
  Августина у вiдповiдь кинувши босою, дуже витонченою, з сильним жилками нiжкою карту i заспiвала:
  - За кордоном iнша культура,
  Але нам на неї наплювати...
  У росiян така натура,
  Що нi слова, то яблука рвати!
  Зоя зi смiшком помiтила:
  - Рудий колiр здається зловiсним!
  Августина буркнула:
  - Якщо здається - хреститися треба!
  Олег запропонував, iз азартом:
  - А може бути краще, замiсть суперечок заспiваємо?
  Наталя погодилася, i дуже охоче:
  - Зрозумiло заспiваємо!
  I агресивна i водночас приваблива шiстка заспiвала;
  Ти Богородиця свята, неземна,
  Нам благодать свою небесну пiшли!
  Нехай як сапфiр виблискує рiчкова гладь,
  Простори матiнки улюбленицi-Землi!
  
  Нехай у серцi риє натхнення,
  У поривi полум'яному дiвчат душi!
  Недбалим пензлем насолоди,
  Менi друга серця та мрiй напиши!
  
  Зберiгати красу в невинностi чарiвної,
  Не наша доля - все ризикуємо втратити!
  Хоча часом повiрте - чесно,
  Мрiє про обiйми юних кралiв рать!
  
  Ось стрiчки куль обвили табори,
  На спинах ранець, а у руках гранатомет!
  Вороги як жирнi повiр барани,
  Їхнє вiйсько хоробрих Амазонок розiрве!
  
  Нiч чорний оксамит небо покривало,
  I вiд хвилювання здавило мої груди!
  Нiби тисне хутряне покривало,
  Що навiть важко слово казати i зiтхнути!
  
  Ось тягаря любовi сором'язливої,
  На цiй сумнiй вiйнi!
  Але вiрю стану я щасливою,
  I послужу рiднiй країнi!
  
  Дiвчата скинули чобiтки,
  Бiжать снiгом босонiж!
  Червонiють на морозi нiжки,
  Їх немов шпарить окропом!
  
  Але швидкiсть лише зростає,
  Ось попереду редут мерехтить,
  Свинцем плюється кулемет!
  Не шукаємо мiсце собi в раї,
  Кидок куди Господь пошле!
  
  Мелькаючи п'ятами босими,
  По дротах колючим мчимо!
  Дiвчата росiйськi, простi;
  Ми неодмiнно переможемо!
  
  Ось узятий редут, суцiльнi трупи,
  Верх здiйнявся гордий, червоний прапор!
  Амбiцiї пiндосiв здутi,
  Ми як орли ширяємо у вiршах!
  Пiсля цього пiснi шiстка вирiшила пробiгтися. Справдi, це круто. Так от босонiж бiгати по гiрських кручах.
  А саме повалив снiжок. I було все таким гарним. Немов всю розсипали срiбло i перлини, якi сяють нiби дiаманти. I наскiльки це все чудово.
  Ось це дiвча як помчали i двоє вiчних дiтей. Вони бiжать i миготять їх босi, рожевi вiд холоду та блискучi п'яти.
  Олег Рибаченко пiд час бiгу помiтив:
  - А чому дехто вважає, що наш свiт - це пекло?
  Августина пiдскочила, пiдскочила вище. Перекрутилася, збиваючи босою нiжкою ворону i вiдповiла:
  - Тому що не всi такi молодi, мiцнi та здоровi як ми! Нас мороз не лякає!
  Свiтлана прочiрiкала:
  Настав час - першi морози,
  I вiддаленi - сивої зими погрози!
  I блондинка-термiнатор показала мову. Ось це справдi дiвчисько колосального розмаху.
  Втiм, тут усi войовницi один одного коштували. А войовницi колосальної сили та стрiмкої швидкостi!
  Вони бiжать i знову з великим ентузiазмом спiвають;
  Ми вiримо у Всевишнього Батька,
  Якого прозвали люди Родом.
  Йому вiрнi ми будемо до кiнця,
  За Батькiвщину, за щастя та свободу!
  
  Нехай буде у вiчнiй славi комунiзм,
  Що всесвiту дарує щедро щастя...
  I не пройде жорстокий реваншизм,
  Розвiємо хмари i пiде негода!
  
  Хай буде слава Рода назавжди,
  В iм'я нашої Батькiвщини...
  Виконатися велика мрiя-
  Коли прийде Христос Месiя!
  
  Ми пiонери хоробри бiйцi,
  Нехай буде з нами вiчно Лада.
  Пишаються нами матерi, батьки,
  За Русь кохання боротися хоробро треба!
  
  Великий з нами буде Бiлий Бог,
  Христос, Сварог, пречиста Марiя...
  Усiх супостатiв скрутимо прямо в рiг,
  Бо на Русi панують арiї!
  
  Творець Землю лихо створив,
  Розкинув жваво космосу простори.
  Адже в нього повiр неабияких сил,
  Творив моря, пустелi, гори!
  
  В Iм'я Iсуса славний Рiд,
  Бажання граючи виконує...
  I скоро буде рай - настане термiн,
  Коли цвiте все променистим травнем!
  
  Дiвчата босоногi бiжать,
  Вони кучугур лютих не бояться.
  Влаштують скоро Гiтлеру капут,
  Адже росiяни завжди вмiли битися!
  
  Перун допоможе виграти нам бiй,
  А рани зцiлить Богиня Лада.
  Ми буду вiчно Батькiвщина з тобою,
  Русь мрiї боротися хоробро треба!
  
  Ми пiонери дiти-смiливцi,
  В атаку пруть на нелюдiв-фашистiв.
  Хлопчаки та дiвчата молодцi,
  Продовжать справу славних комунiстiв!
  Ось це пiсня, яка справдi здатна надихнути будь-кого, на найкрутiшi та неповторнi подвиги.
  Олег Рибаченко помiтив, скеляючи перлиннi зубки:
  - Комунiзм - це гарний устрiй. Але чи вiн не є казкою?
  Маргарита Коршунова, дiвчинка-термiнатор зауважила:
  - А що у свiтi не казка?
  Августина прочирiкала:
  - Казка брехня, але в нiй натяк, навiть хлопцям урок!
  Наташа запитала безсмертну дитину:
  - А тобi бути хлопцем не набридло?
  Олег усмiхнувся i вiдповiв:
  - Та нi! Бути дитиною менi навiть подобається. Можна говорити будь-що, i нiхто тебе не засудить!
  Зоя кивнула i вiдзначила:
  - Так це вiрно! Коли ти доросла, то дуже багато несеш вiдповiдальностi!
  Свiтлана взяла та заспiвала:
  А я хочу, хочу, хочу знову,
  По дахах бiгати голубiв ганяти.
  Дражнити Наташку смикати за косу,
  На самокатi мчати двором!
  Наташа агресивно гаркнула, на блондинку:
  - Я тобi смикну краля!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Ой, ви коси, коси,
  А дiвчата боси!
  I дружний смiх у вiдповiдь.
  Потiм войовниця знову стали спiвати;
  По кришталевому дзеркалу озера;
  На ковзанах, наче ластiвка мчу!
  Я серце своє не морозила -
  Вiддала тобi славна Русь!
  
  А весною дерева зеленi;
  I вирує життям юне джерело!
  Там паростки ростуть оновленi,
  Там листя смарагд шелестить!
  
  Якi прекраснi ви води глибокi;
  Вiдображається Сонечко свiтло!
  Зерна в полi налилися соками,
  Їх у рубiни пофарбував свiтанок!
  
  Бути безневинною Архангели вимагають;
  Чистоту всiм до весiлля зберiгати!
  I працювати, стопи стиснути враз хлiбнi,
  Прясти з шовку найтоншу нитку!
  
  Але не те я покликання вiдчуваю,
  У моєму серця орава чортiв!
  Чим вести життя подiбне, сумне;
  На вiйну краще - там зло убий!
  
  Ось перед нами простори заморськi;
  Пiд копитами цукор пустель!
  Немає прохолоди, що нежить пiд соснами,
  То дивись, що проковтне упир!
  
  На вiйнi я пiзнала страждання,
  Виносячи вбитих своїх!
  А якi бувають ридання,
  Плач дiточок-сирiток босих!
  
  Але з iншого боку пригоди,
  Багато ризику, ти живеш!
  А дарує Всевишнє прощення?
  Та не потрiбен нам рай - де ти воша!
  
  Адже людина таке створення -
  Що гине йому тихий спокiй!
  Будує потiм своїм свiтобудовою,
  Насаджуючи порядок крутий!
  
  А Вiтчизна Велика матiнка;
  Ти Росiя Свята країна!
  Немов оксамит твої гальки, камiнцi,
  Якими бiгла боса!
  
  Але настав час, сутнiсть пiдступна,
  Пiдкралося iз засiдки кохання!
  Спокусилася, знайшла себе хлопця я,
  Ось така продажна плоть!
  
  Будь, звичайно, вiн вiдданий Батькiвщинi:
  Не трапилося б пiдлого лиха!
  Але така доля людства,
  Що ми люди, насправдi худоби!
  
  Вiн шпигун виявився, безжальний,
  Плани нашi без честi здавав!
  Адже це не дитячi витiвки,
  Якщо вас супостат зраджував!
  
  Вийшли справи поганi,
  Ось дивiзiя наша у казанi!
  I зловили фашисти за коси,
  От стала я в кабалi!
  
  День i ночi гола працюю,
  Вiдвантажую та щебiнь руду!
  I зимою i влiтку я боса,
  А за тачкою пiдтюпцем бiжу!
  
  Плетiння мучить мене i не милує,
  I насильство пiзнала сповна!
  Ох, якi ми стали голi сирi,
  Скалить зуби лиходiй Сатана!
  
  Нiколи ви нащадки раджу,
  Не йдiть країну зраджувати!
  Не замiнiть серце монетою,
  Наша Батькiвщина; Бог, Совiсть, Мати!
  I дiвчата разом iз безсмертними дiтьми закiнчили спiв на високiй нотi.
  Бiгати, звичайно ж, приємно, коли у вас досконалi тiла. I дуже веселий та пiдвищений у всiєї команди настрiй. I бажання рухатися вони мають i спiвати.
  Олег Рибаченко рiзко прискорився i хлопчик рушив голою п'ятою у товсте дерево, i то вiд удару трiснуло та зламалося.
  Хлопчик проспiвав, скеля зубки:
  - Ой дуби, дуби, дуби -
  В органiзмi негаразди!
  Августина заперечила:
  - В органiзмi в порядку -
  Дякую зарядцi!
  Наташа розсмiялася, i заявила, скелячи зубки:
  - Дотримуйся дня режим,
  Роби штангою жвавий жим!
  I босими пальчиками нiжок схопила за крильце ворони. I його жбурнула, пiдкидаючи вище. Пiсля чого проспiвала:
  - I цю непiдйомну громаду,
  Ворогу не забажаю свого...
  Я пiдходжу до важкого снаряду.
  Зi свинцевим почуттям - що не пiднiму!
  Августина вiдзначила з люттю:
  - Краще про горiлку б заспiвала!
  Свiтлана, пiдскочила вище i прочирикала:
  - Росiйська горiлка що ти наробила,
  Росiйська горiлка - ти мене занапастила!
  Росiйська горiлка до неї пiде оселедець,
  Гарна у веселощi - тяжко на похмiлля!
  Дiвчата i справдi повнi енергiї та темпераменту. I їхнi голi, засмаглi нiжки сiпаються i пiдскакують.
  Потiм вони знову заспiвали, i хором. Люблять войовницi наспiвувати;
  За Росiю б'ються лихi дiвчата,
  Вони дуже гордi i Сварога сини....
  Лупить наша красуня влучно так з автомата,
  Не зможуть зламати слуги нас Сатани!
  
  Воювали ми хоробро, з фашизмом билися,
  Переможемо злiсний вермахт хоч супротивник сильний.
  Скоро вiрю побачимо комунiзму ми дали,
  Золотитись листям, яскравим з дерева клен!
  
  Немає країни нашої кращої, комунiзму прекраснiшої,
  Щоб наша Вiтчизна променисто цвiла...
  На планетi наступити легкокриле щастя,
  I здiйснитися незабаром кращого життя мрiя!
  
  Вiрте наша Росiя, стане щастям великим,
  Правитиме Марiя, Лада мати Богiв...
  Зупинимо ми натиск пекельний вермахту дикий,
  I не треба зайвих та завчених слiв!
  
  Не зможе супротивник вирвати серце дiвчат,
  Ми бiйцi загострили гострий, скажений меч.
  Голосочок красунь дуже навiть знай дзвiнок,
  I фашистськi орди ми зумiємо розсiкти!
  
  Знайте ми комсомолки нiколи не здамося,
  Всiх фашистiв покладемо, найгострiшим мечем.
  Наших дiвчат златом нехай засвiтяться обличчя,
  А фашисту по пицi саданем кулаком!
  
  По кучугурах суворим дiвка боса мчить,
  З автомата активно громом блискавка...
  Вам фашистам залишилося тiльки втопитися,
  Тому що Вiтчизна мiцнiстю монолiт!
  
  Ми розгромимо фашистом хоч у них сила свiту,
  Дядько Сем вирiшив фрицям у битвi сей пiдiграти.
  Зробили собi з Адольфа кумира,
  А тепер отримав проти них росiйську рать!
  
  Ось киплять злi лайки, в битвi цiєї комсомолки,
  Вони трощать нацистiв нехай у нерiвнiй боротьбi.
  Голосочок дiвчинки зi срiбла такий дзвiнкий,
  Не пiддасться красуня Гiтлеру-Сатанi!
  
  Наша росiйська частка - перемагати безперервно,
  Хоч фашистiв армада i не знає...
  А ми Адольфу крутому в щелепу врiзали сильно,
  На пiддалася наскоку трудова Москва!
  
  Намело вже кучугури, а дiвчата босi,
  Голою п'ятою миготять, наче зайчиком слiд...
  Комсомолки такi, у битву лихi,
  Що противник повiрте не побачить свiтанку!
  
  Не давайте фашистам ви в бiй пощади,
  Буде в пеклi їхнє вiйсько, немов чортик горiти.
  Ми отримаємо з рук Iсуса нагороди,
  Буде дуже лютим, росiйських дiвок ведмiдь!
  
  Якщо треба звернути, всi заснiженi гори,
  I постоїмо у всесвiтi свiта рай комунiзм...
  Нам вiдкривши пострiл на щастя зi знарядь "Аврори",
  I скинутий був у пекло жорстокий фашизм!
  
  Сталiнград не пiддався, ми пiд ним устояли,
  Хоч зi сталi та пекла увiрвалася орда.
  Дiвки нiжкою босої гранати кидала,
  Тому що Вiтчизна комсомолок одна!
  
  Вiрю будемо в Берлiнi хоч доводиться туго,
  У фашистiв "Пантери", "Тигри", "Леви", "Фердинанд"!
  Натягнула дiвчисько на плече кольчугу,
  Тому комсомолки в лайцi лютої таланту!
  
  Дiвчата юному серцю вiддано Iсусу,
  Також Ленiн та Сталiн у пристраснiй вiрi живуть...
  Щоб не було бiльше сумнiвiв вправних,
  Скажiмо, твердо i сильно, що Адольфу капут!
  
  Президента-дракона зламаємо ми мечами,
  I зруйнуємо його банду ми на вiки.
  Ми затопчемо фашизму орди дiвки ногами,
  Нехай здiйсниться свiтла, свята мрiя!
  
  Дайте люди свободу, своїм думкам та почуттям,
  Щоб сяяла як Сонце комунiзму зiрка.
  Тому нам буде кашi з олiєю так густо,
  Чи стане вiчна юнiсть сестри нам назавжди!
  
  Ось прийде свiтла, засяє Вiтчизна...
  Буде у славi Батькiвщина нам на вiки...
  Ми постоїмо вершини ти повiр комунiзму,
  Сила Руського духу, знай боєць велика!
  
  Ось Росiя готова стати добрiшою i красивiшою,
  I допомогти всьому свiту на щастя раю йти...
  Ми здатнi всесвiту пiдкорити гранi навiть,
  Свiтобудова без краю на щастя сил привести!
  
  Але не буде Росiї пiд п'ятою Рейху злого,
  Тому що має до лайки вiрний талант.
  У танцi нашому дiвчата, до того заводного,
  Що отримає красуня вiр будь-який результат!
  
  Скоро ера настане променистого сонця,
  Коли слава Вiтчизни буде пишно цвiсти.
  Наша армiя хвацько з пекельним вермахтом б'ється,
  I зумiє орду злiсних фрицiв змiсти!
  
  Слався Лада свята, Богородиця наша,
  Перуна ти народила, i Ярiлу столiть.
  Не отримає вiри безпросвiтна каша,
  Якщо багато витратиш ти без утримування слiв!
  
  Найголовнiший правитель це Сталiн великий,
  Йому Ленiн наймудрiший шлях в Едем заповiв...
  Тому що Йосип це свiтло володар,
  I в якийсь момент для людей iдеал!
  
  Не зможуть фашисти обдурити Вiтчизну,
  I вiдрiзати вiд Волги, вiд Сибiру Москву.
  Житимуть у це вiрю - росiяни за комунiзму,
  А Адольфа державу - я дiвчисько зiтру!
  
  Незабаром буде перемога, це вiрно як Сонце,
  Скоро стане сяйво, як квазар променi.
  I Росiї повiрте, комунiзм розвинеться,
  Ну, а якщо не вiриш краще ти помовчи!
  
  Воскреслять незабаром мертвих комунiзму наука,
  Її мудрiсть без граней, як велика квазар.
  Переможемо ми фашистiв своєю бадьорiстю духу,
  На спокусу не дамо золотого мiшка!
  
  Ну коротше мине, це пекельний час,
  Ми дiвчата у Берлiн у червоному кольорi увiйдемо...
  I скiнчиться наш, безмежний тягар,
  Тому що своє щастя iз боєм вiзьмемо!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Пiсля пробiжки, шiстка заснула. Вони спали прямо на соломi, в звичайнiсiнькому хлiвi. Насправдi великим воїнам Русi не потрiбнi кам'янi палати та лiжка iз золота. Їм достатньо i звичайного сiна, яке таке запашне, i пахуче.
  Дiвчата сплять та бачать сни.
  I Олегу Рибаченку снитися теж, одне, дуже специфiчне, i досить круте дiвчисько;
  Спогади про оповiдання, а може, навiть i невеликої повiстi перервалися.
  Анжелiка пiдлетiла до чергової скриньки. Недовго думаючи, взяла хлопця босими пальцями нiжок за гриву i нахилилася його, вимагаю, щоб той подав їй пару великих пiц, i кiлька хот-догiв та трилiтрову ємнiсть iз "Кока-Колою".
  Пiсля чого дiвчина вдарила своєю, голою, круглою п'ятою юнаковi-продавцю у пiдборiддя. Той вимкнувся.
  Анжелiна зi смiшком вигрiбла виручку скриньки, сховавши її у свiй пояс, що висiла на короткiй спiдницi.
  Алiса вiдзначила:
  - Цей кримiнальний злочин - пограбування iз застосуванням насильства!
  Руда у вiдповiдь заспiвала:
  - Ах, як вiдомо ми народ гарячий,
  I нестерпний нiжностей телячих.
  Любимо ми зате телячi тушi,
  I величезна жiнка з вогняною зачiскою заскакала, спiваючи:
  - Любимо бити людей,
  Любимо бити людей,
  I бити байдики!
  Алiсi стало весело, i вона теж прихопила з кiоску, кiлька порцiй полуничного та ананасового морозива.
  I обидвi дiвчата рушили далi. Група пiдлiткiв схвально свистiла, бачачи, як вони порадували, таким видовищем. Втiм, шоу тривало.
  Двоє приватних охоронцiв кинулися за Анжелiкою. Та навiть не поверталася, а лягнула голою п'ятою одне в сонячне сплетiння. А iншого одразу в пiдборiддя. Той i окосел.
  Один iз громил став корчитися вiд болю, а iнший просто вiдключився. Причому щелепа конкретно полетiла. Здавалося, нiби кувалдою рушила, такi ось у рудої мегери вбивчi нiжки. При цьому вона ще й диявольськи гарна, i агресивна.
  Алiса свиснула:
  - Ти рiдкiсний боєць!
  Анжелiка заперечила:
  - Унiкальний! Навiть чоловiки з "Альфи" не можуть менi без зброї протистояти!
  Блондинка кивнула.
  - Тому тобi багато що прощається!
  Руда дияволиця перевiряла:
  - Все неможливе можливо знаю точно! Ворогiв сечi своє дiвчисько голою силою!
  I знову смiшок.
  Алiса Селезньова рушила далi i жувала морозиво. За ними нiхто не гнався. Тiльки один хлопчик пiдбiг до рудої та попросив автограф. Та на листiвцi креслила.
  I пiдняла пацана рокiв тринадцяти за шкiрку, наче кошеня. I пiдкинула його, а потiм упiймала. Пiсля бачачи що хлопчик смiється, дала тисячу рублiв з тих, що вилучила в кiоску i кивнула:
  - Молодець! Ти не злякався!
  Хлопчик заспiвав:
  - Хоробрим стане той,
  Хто тричi на рiк...
  Косить шашкою,
  Вночi Трин -траву!
  Дiвчата побiгли знову до палацу олiгарха. Залишилося вже не так багато.
  Алiса подумала, що в неї напарниця за своєю красою. Хоч i часом здається, що божевiльна. А взагалi життя хороше, коли ти ще юне. От i вони такi задоволенi та веселi.
  Анжелiка тим часом кiлька разiв пiдстрибувала i крутилася в повiтрi. Вона дiвчина такої комплекцiї, що її не пробити i кувалдою. I справжня баба-богатир.
  Руда теж знiмалася у кiно. Гра рiзного роду дияволиць i самок-вампiрiв. Особливо їй подобалася роль злої Богинi, наприклад, Калi. Її зовнiшнiсть така яскрава, а у бойових мистецтвах природженi здiбностi.
  Її батько професор причому явний психопат хотiв зробити монстра, i це йому вийшло.
  Анжелiка багато чого встигла нагородити за своє бурхливе життя. Але що не вбиває, те робить сильнiшим.
  Ось як пiдскочить, i на льоту ворону пошибе своєю голою нiжкою. Тiльки пiр'я у рiзнi боки летять.
  I зрозумiло що й не заспiвати;
  Я Чорнобога, злого Бога дочка,
  Творю i хаос, сiю руйнування...
  Неможна моя велич перемогти,
  У душi горить лише запекла помста!
  
  Хотiла в дитинствi дiвчинка добра,
  Вiршi писала та котiв годувала...
  Стала ранiше самого ранку,
  Над нею пурхали, крила херувимiв!
  
  Але ось пiзнала, що таке зло,
  Що у цьому свiтi робить нещасним...
  А що ти скажи добро?
  Ось руйнування полюбила пристрасно!
  
  I показала свiй дiвочий запал,
  Що блискучою стала Бога донькою...
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Покажемо силу, дуже потужно!
  
  Батько Великий цей Чорнобог,
  Вiн вносить хаос, вiйни у свiтобудовi...
  Ти молишся Сварогу, щоб допомiг,
  На дiлi отримуєш вiдплату!
  
  Ось я сказала, Господа бережи,
  Нехай клекоче в твоєму серцi злiсть...
  Побудуємо щастя вiрю на кровi,
  Наповнитись нехай до країв утробу!
  
  Люблю я хитрiсть, пiдлiсть та обман,
  Як провести i Сталiна-тирана.
  Не вдасться виставити на сором,
  А скiльки багато у свiтi том туману!
  
  Ось запропонувала зробити сильний хiд,
  Одними ударом знищити злiсних...
  Але полюбився дуже чорний Бог,
  У всiх справах i цих та загробних!
  
  Як виявилася я звична злу,
  I в серцi лють, шалено живила...
  Зникла потяг до радостi, добра,
  Як тiльки злiсть проникла з п'єдесталу!
  
  А що ж Сталiн - адже вiн теж злий,
  Про Гiтлера, так тут уже немає мови.
  Був Чингiсхан бандит такий крутий,
  I скiльки душ зумiв вiн скалiчити!
  
  Так говорю до чого зберiгати добро,
  Якщо в ньому найменшої немає i користi.
  Коли ти дятел - розум твiй долото,
  I зникли колись дурнi, думки!
  
  Так говорю себе та iншим,
  Служiть силi як чорнило чорною...
  Тодi простiр всесвiту пiдкоримо,
  Свiтлою розлетяться хвилi!
  
  Ми зробимо таке сильним зло,
  Воно подарує лютi безсмертя,
  Хто слабких духом, тих уже рознесло,
  А ми найсильнiше в це люди вiрте!
  
  Коротше станемо всiх скрiзь сильнiшими,
  Пiднiмемо меч кровi над свiтобудовою.
  А наша лють буде теж iз нею,
  Отримаємо повне долi покликання!
  
  Коротше Чорнобогу я вiрна,
  Служу всiм серцем цiй темнiй силi...
  Моя душа як крила у орла,
  Хто з Чорним Богом - тi непереможнi!
  Алiса розсмiялася i вiдзначила:
  - Чудова поема!
  Анжелiка з цим погодилася.
  Ось вони пiдбiгають i палацу Мойсея Стерлiнгова . Палац i справдi навiть зовнi виглядає велично. Величезний, високий, та пишний.
  I статуї та фонтани.
  Алiса навiть свиснула:
  - Скiльки це коштує!
  Анжелiка погодилася:
  - Це коштує багато кровi, поту та слiз!
  Дiвчина-блондинка помiтила з посмiшкою:
  - Iнодi попотiти навiть корисно!
  Руда хихикнула. Палац мав ще й позолоченi куполи, щоправда без хрестiв, i розмiрами площею не поступався Пiтерському зимовому, а висотою був бiльше.
  Коштував такий новодiл як мiнiмум кiлька мiльярдiв доларiв, i Алiса просто насвистувала собi пiд нiс.
  Ось це живуть люди.
  Бiля входу дiвчат зустрiла охорона. Величезнi хлопцi в бронежилетах, з автоматами та рацiями. Навколо ширяли нiмецькi вiвчарки. Правда, вони швидко притихли, коли на них подивилася Анжелiка. I злякано заскулили.
  Видно, руда дiвчина-гiгант їм була вiдома, тож пропустили без проблем.
  Тiльки попросили протерти їх босi, запорошенi, витонченi, дiвочi нiжки об вологе покриття з ароматною губкою.
  Пiсля чого дiвчата увiйшли за огорожу. Рiс багатий сад, з дуже великими та пишними квiтами. Били у висоту фонтани iз золоченими статуями. А в центрi красувалася статуя Самсона - теж позолочена типу тiєї, що в Петергофi, але втричi бiльша. I струмiнь бiля фонтану бив утричi вище - його пiдкачував електронний насос. Плюс ще й у статуї i Лева та Самсона очi були зi штучних алмазiв. I це дуже красиво.
  Алiса дивилася на всi очi. Тут такий каскад водоспадiв та дика розкiш. Явно Мойсей не чистий на руку, їсти стiльки зумiв нахопити.
  А пiд босими нiжками дiвчат позолочена плитка.
  Анжелiка крокувала впевнено й кидала чiпкий погляд, прагнучи все пiдiбрати та захопити у свiй гаманець.
  У самому палацi теж багато позолоти та рiзного роду портретiв - цiла галерея i не одна. Тут i Пiкассо, i Сальвадор Далi, i стародавнi майстри, Ван Гог. I безлiч рiзних дiячiв епох. Все виглядало дуже круто та спортивно.
  I пiдлога з рiзнокольорової мозаїки та безлiч слуг. Алiса звернула увагу що пiдлога мiлини або дiвчата або хлопчик не старше п'ятнадцяти, як прислуговували. Причому пiдбирали гарних пiдлiток, чи дiвчат.
  Кiмнат дуже багато. Високi стелi, i сiм поверхiв, крiм пiдвалу, який теж йшов на кiлька ярусiв углиб i також вiдрiзнявся розкiшшю. Вартiсть палацу i все, що в ньому знаходилася, вже тягла на десятки мiльярдiв.
  I Алiса з подивом пробурмотiла:
  - А як податкова полiцiя?
  Анжелiка зазначила:
  - Це не одного Мойсея грошi! Тут цiла родина та корпорацiя кланiв. А взагалi тут сам чорт ногу зламає. Олiгархiя що зросла з владою, так що замовник може бути найрiзноманiтнiший.
  Мойсей Стерлiнгов зустрiв дiвчат у тронному залi. Може, це i не найкраща iдея. Лисенький, у темних окулярах та фраку вiн бiльше нагадував пародiю на короля. Алiса яка була метр сiмдесят п'ять ростiв, виявилася вищою за Мойсея коли вiн став, сантиметрiв на п'ятнадцять. А Анжелiка зовсiм гiгант зi своїми двома метрами та парою сантиметрiв ще й верхи.
  Вiн небезпечно покосившись не став простягати руку Анжелiцi. Мабуть, уже був знайомий iз рудою. Зате потис руку Алiсi i ласкаво промовив:
  - Ви дуже красивi!
  Блондинка-слiдчий єхидно вiдповiла:
  - А ви напрочуд багатi!
  Мойсей вiдповiдно кивнув:
  - Я найбагатша людина у свiтi. Хоча вiшу на гачку!
  Анжелiка сердито запитала:
  - Ви замовили Романа Абрамова?
  Олiгарх заперечливо мотнув головою:
  - Звичайно ж нi!
  Руда логiчно помiтила:
  - Але ж ви були другим, а тепер перший! I ви з ним уже рокiв двадцять бодаєтеся!
  Мойсей логiчно вiдповiв:
  - Вирiшувати справи вбивством на такому рiвнi не прийнято! Виключено, щоб я чи Роман щодо мене пiшли на таке!
  Анжелiка гаркнула:
  - То хто вбив?
  Олiгарх знизав плечима:
  - Це справу слiдства встановити!
  Алiса помiтила з посмiшкою:
  - Цiкаво... Ви одруженi?
  Мойсей теж усмiхнувся явно не своїми зубами:
  - Я вдiвець!
  Дiвчата посмiхнулася:
  - А якщо вбивця прикiнчить вас?
  Олiгарх знизав плечима:
  - Значить, на те воля вищих сил!
  Алiса вкрадливо запитала:
  - Ви Православний?
  Мойсей посмiхнувся:
  - Я агностiк!
  Анжелiка кивнула з єхидною посмiшкою:
  -Правильно! Вважати Бiблiю словом Бога, безглуздо!
  Мойсей, пiднявши брови, спитав:
  - А чому безглуздо?
  Руда мегера логiчно помiтила:
  - Тому що в нiй небеса мають твердiсть дзеркала!
  Олiгарх розреготався i зазначив:
  - Правильно! Небеса мають жорсткiсть дзеркала, а дзеркала тодi робили з металу! Зрозумiло, що йшлося!
  Анжелiка зi смiшком вiдзначила:
  - А взагалi, чому ви не атеїст?
  Мойсей вiдзначив iз посмiшкою:
  - Я не настiльки розумнiший i кращий за iнших, щоб не розумiти, що своїм багатством, я зобов'язаний багато в чому й вищим силам!
  Алiса згiдно кивнула:
  - Успiх у бiзнесi - дев'яносто вiдсоткiв удачi та десять працьовитостi та таланту!
  Олiгарх вiдзначив iз посмiшкою:
  - Можливо! Але за будь-якої удачi розум потрiбен. Iнакше все пiде повз пальцi!
  Анжелiка з усмiшкою помiтила:
  - А може, перекусимо? Щось це говоритимемо б на голодний шлунок!
  Мойсей натиснув на кнопку джойстика, що тримав у руках. З'явилися чарiвнi дiвчата та гарненькi хлопчики в чешках та шортах. Дiвчата теж мали голi ноги, чешки в яких ступали майже безшумно. I тут же з пiдлоги вилiз стiл, що сяяв чорним сандаловим деревом. I на нього стали слуги та служницi ставити золотi тацi з їжею та платиновi посудини з напоями.
  Алiса, трохи знiяковiвши, запитала:
  - А чому у вас усi хлопчаки такi юнi, шкiльного вiку i немає дорослих, та й дiвчата теж як студентки?
  Мойсей вiдповiв:
  - Юнi тiла створюю ауру, яка омолоджує. Знаєте, я став мiльйонером ще за Брежнєва, так що рокiв менi чимало!
  Анжелiка кивнула:
  - Вам скоро сiмдесят! I ювiлей ви хочете вiдзначити iз розмахом!
  Олiгарх кивнув i помiтив:
  - Можливо навiть iз одруженням хоч...
  Руда помiтила сердито:
  - Бери за дружину мене! Я тебе завжди зможу захистити!
  Мойсей похитав головою:
  - Ти мене закатуєш у лiжку! А взагалi, як вас звати молода напарниця?
  Блондинка вiдповiла:
  - Я Алiса! А прiзвище Селезньова!
  Мойсей енергiйно кивнув:
  - Вiдмiнне iм'я та прiзвище. Нiколи навiть на конкурсах та шоу не бачив таких гарних дiвчат як ви. Може, хочете за мене замiж?
  Алiса знiяковiла i почервонiла:
  - Але ж ми ледве знайомi!
  Мойсей засмiявся i помiтив:
  - А заради грошей? Будь-яка б ухопилася за таку можливiсть!
  Алiса знизала плечима i вiдзначила:
  - Я ще в дитинствi знялася в купi фiльмiв, i видала масу оповiдань та повiстей у журналах. I у мене грошi для того, щоб наприклад подорожувати свiтом i є делiкатеси є. А палац? Навiщо менi особистий палац, якщо є хороша квартира в Москвi?
  Олiгарх зазначив:
  - Багатство дає багато переваг та можливостей, але воно народжує i геморой!
  Анжелiка зi смiшком проспiвала:
  Якщо хочеш бути багатим,
  Якщо хочеш бути щасливим.
  Залишайся хлопчик з нами,
  Будеш нашим королем,
  Будеш нашим королем!
  Мойсей кивнув головою з лисиною:
  - Ти просто сирена! Хочеш, щоб тобi хлопчаки зробили масаж нiжок?
  Анжелiка кивнула:
  - Та хай помасажують менi пiдошви!
  Мойсей полiз за пояс i дiстав пачку грошей. Купюри в тисячу доларiв блиснули в руцi унизаною перстнями.
  Олiгарх запропонував:
  - Дай Алiса я поглажу твої нiжки, а ти за це отримаєш сто тисяч доларiв!
  Блондинка образилася:
  - Що я повiя?
  Руда вiдразу встряла:
  - Ти що здурiла! Лише нiжки погладити i сто тисяч! Може, ми на цi грошi знiмемо кiно!
  Алiса, яка не проти свого фiльму зняти i давно про це мрiяла вiдразу ж погодилася:
  - Гаразд, але тiльки нiжки!
  Мойсей передав їй пачку. Алiса її засунула в сумочку. I ось її босi пiдошви стали м'яти руки чоловiка не першої молодостi. А в Анжелiки два юнаки рокiв п'ятнадцяти зi свiтлим волоссям теж масажували кiнцiвки.
  Руде це дуже подобалося i вона посмiхалася. Милi хлопчики i у них спритнi пальчики.
  Алiсi не так приємно, але заради ста тисяч доларiв можна й потерпiти. Тим бiльше, щось ще розповiсти олiгарх може.
  Блондинка запитала:
  - Ось хто вважався у Романа Абрамова пiсля вас головним конкурентом?
  Мойсей знизав плечима:
  - На рахунок суперника номер два, тут одразу дюжина претендентiв. Але я порадив би почати з Йогану Коха.
  Алiса здивувалася:
  - Чому з нього?
  Олiгарх по-своєму логiчно зауважив:
  - Для нього Роман Абрамов не лише небезпечний конкурент. Свого часу вiн у Йогану подружку вiдбив. Втiм, Кох зазвичай до вбивства не вдається. Але вiн має додатковий мотив!
  Анжелiка пiдморгнула та вiдзначила:
  -Хочеш знайти вбивцю - шукай мотиви! Тiльки надто багато бажаючих тут йому Роману - кишки випустити!
  Мойсей зiтхнув:
  - I менi не менше!
  Анжелiка запропонувала:
  - А якщо спочатку знайти кiлера? Все одно довести провину замовника поки що не спiйманий кiлер - майже неможливо!
  Олiгарх знизав ще раз плечима:
  - Тут повний туман! Особа кiлера не встановлена!
  Анжелiка хихикнула i вiдзначила з смiхом:
  - Так це цiкаво. Втiм, особи кiлерiв убитих Листьєва теж не встановленi!
  Мойсей вiдзначив зiтхаючи:
  - Те вбивство так i залишилося не розкритим. I може тому, що вбивцi були талановитi дилетанти. I тут кiлер, можливо зовсiм не профi, але природжений вбивця!
  Алiса вiдзначив iз хитрiстю в голосi:
  - Кiлер це не вбивця. Це людина, яка у такий спосiб заробляє грошi. Його професiя жорстока, але йому зовсiм нема сенсу був природженим убивцею!
  Анжелiка хихикнула i вiдзначила:
  - А я мiг провести пальцями по шиї i людина помре вiд iнсульту. I жодна експертиза не доведе, що це було вбивство, вважають, що це природна причина!
  Мойсей мимохiть вiдсахнувся вiд Анжелiки, помiтивши:
  - Ви жахлива жiнка!
  Дiвчина-гiгант хихикнула i вiдзначила:
  - Я диявол у тiлi!
  Алiса тут висловила думку:
  - А якщо припустити, що замовник iз родини Романа Абрамова?
  Мойсей i тут кивнув:
  - Так можливо... Його донька повiя i мiняє як рукавички бонфрейдiв ... Сина кiлька разiв вiдмазували вiд спецшколи та колонiї. Колишня дружина - наркоманка. Остання молодша за дочку та сина. Тут багато мотивiв. I брат у нього теж ще той тип. Колишнiй злодiй у законi, а тепер заступник мiнiстра. Теж у нього могли бути мотиви. Тут така ось сiмейка у олiгарха... Хоча моя не найкраща.
  Анжелiка кивнула зi смiшком:
  - Онук Мойсея потрапив до спецшколи. Дiд заборонив вiдмазувати i це не смiшно!
  Стерлiнгов зауважив:
  - Це дуже хороша спецшкола, хоч людиною стане, а не наркоманом!
  Алiса свиснула i вiдзначила:
  - Та справа ускладнюється капiтально!
  Мойсей вiдповiдно кивнув:
  - Тут i профi розсипалися у безлiчi версiй. Немає вам це дiло не розкрити!
  Анжелiка сердито рикнула i заспiвала:
  - люто рвуться в битву спортсмени,
  Кожен у перемогу, вiрить гаряче!
  Адже менi будь-яке море, море по колiно!
  Адже менi будь-якi гори, гори, до плеча!
  Алiса хотiла щось сказати. Але руда кивнула i простягла руку в баранячiй нозi.
  - Поїмо спочатку!
  Блондинка кивнула:
  - Поїдемо!
  Їй згадалися зйомки, коли вона грала дiвчинку зi сiрниками. Теж босонiж, правда снiг бутафорський. Найгiрше, щоб вона краще увiйшла в роль, їй давали в день тiльки шматок чорного хлiба та кухоль молока, i змушували багато ходити. I Алiса тодi сильно схудла. Але й справдi це цiлком за роллю.
  Але реалiстичнi зйомки нiчого не скажеш. Добре, що зйомки були на чорному морi, i снiг не справжнiй. I так нiжки вона об камiнцi свої сильно збила. I вони в неї огрубiли, що вкрилися твердою кiркою, i мозолi так свербiли. Доводилося їх мазати кiлька разiв на день, щоб трiщини не кровоточили.
  I почуття голоду таке болiсне. Її мама пiсля зйомок навiть учинила скандал, що дiвчинку мало не втомили. Хоча цього разу критика була задоволена. Страждала i голодна дiвчинка, зi збитими нiжками вийшла на славу.
  Алiса, звичайно ж, це оцiнила. Але справдi робота в кiно колосальна праця i часом доводиться по-справжньому страждати.
  Ось наприклад хлопчика Славку, голого до пояса, i босонiж ганяли по справжньому морозу. Тiльки нiжки змастили пiонеру спиртом, щоби не вiдморозило. I теж тримали на голоднiй дiєтi, щоб пiонер не виглядав пiсля гiтлерiвської в'язницi вгодованим.
  Мойсей помiтив:
  - Ти про що думаєш Алiса?
  Дiвчина-блондинка вiдзначила:
  - У свiтi багато страждань!
  Олiгарх кивнув:
  - Та багато ... Але зате i розваг чимало! Хочете подивитися, як хлопчики б'ються на рукавичках?
  Анжелiка зневажливо пирхнула:
  - Я на хлопчикiв i дiвчаток у рукавичках надивилася... От якби бiй як у давнi часи зi справжнiми мечами та кинжалами!
  Мойсей посмiхнувся:
  - Бажаєте цього? Я можу влаштувати! Тим бiльше, ви Анжелiка в боях зi зброєю брали участь. Адже так?
  Руда кивнула:
  - Та й не раз! За це багато платять, хоч такi бої забороненi законом!
  Олiгарх iз посмiшкою зазначив:
  - Але в цьому i чарiвнiсть! Нам закони не написанi!
  Анжелiка сердито гаркнула:
  - Це менi закони не написанi!
  I дiвчина стала, є тримаючи нiж та виделку пальчиками босих нiжок. Що виглядало дуже кумедно.
  Мойсей вiдзначив iз посмiшкою:
  - Ти спритна, як мавпочка!
  Анжелiка у вiдповiдь як метне босою нiжкою ножик, i зрiже лампочку на люстрi. Пiсля чого заспiває:
  - ламати, трощити i рвати на частини,
  Оце життя, ось це щастя!
  Алiса вiдзначила з посмiшкою:
  - Оце клас! А ви з якого племенi!
  Анжелiка кричала на все горло:
  - Нашi iдоли вкритi кров'ю,
  Нашi Боги - Боги вiйни!
  Тут Мойсею зателефонували... Трель була термiновим викликом. Олiгарх вклонився дiвчатам i чемно сказав:
  - Можете, поки погостювати в мене! Вас розважать, а в мене термiнова дiлова зустрiч!
  Анжелiка вiдзначила з усмiшкою:
  - Я не поспiшаю! Давайте я поки повчу битися хлопчикiв, а ви можете куди хочете втекти!
  Мойсей кивнув i пiдтвердив:
  - Так звичайно! Тiльки не вбивай їх! Я скоро повернусь!
  Алiса Селезньова кивнула:
  - Ми не скучимо повiр!
  I дiвчина пiдморгнула олiгарху!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Вiйна, зрозумiло, ще закiнчилася. Турецька армiя, що вторглася в Росiю, знищена, як i численний флот. Це справляє, зрозумiло, враження всiх без винятку бiйцiв i воїнiв всього свiту.
  I дуже серйозне враження.
  Але, очевидно, росiйська армiя має звiльнити вiд османського ярма Балкани.
  I збираються значнi сили. Ось велика армiя поки що лише формується.
  I готується до кидка до Румунiї. Невеликий корпус, правда, вже рухається в дельту Дунаю. Там солдатiв лише тридцять п'ять тисяч. I вони пiдходять у прикордоннiй турецькiй фортецi.
  Олег Рибаченко та його команда пiшли на штурм. Бiй йшов швидкоплинний.
  Хлопчик провiв мечами млин, зрубуючи голови османським солдатам. А потiм кинув босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi.
  Пiсля чого пацан взяв i засвистiв.
  Знову падають ворони на турецьких солдатiв.
  I дiвчинка Маргарита рубає османiв. Вона надзвичайно бойова i спiває на всю горлянку:
  - Я найсильнiша дiвчинка свiту,
  Менi Пеппi повiрте велика рiдня.
  Пливу хвилями я крутого ефiру,
  Не дам вам спокою, нi години, нi дня!
  I її босi пальчики нiжок кинуть убивчi та дуже отруйнi голки.
  Пiсля чого дiвчинка теж засвистить, i ворони завалявшись, протаранив черепа.
  Та безсмертнi дiти взяли за османiв круто.
  Наташка, втiм, теж i рубає мечами. I босими пальчиками нiжок такi подарунки знищення метає.
  Якi безлiч туркiв знищують.
  I ось Наташа взяла i з червоних соскiв як довбає блискавкою. I стiльки туркiв разом згорiло. Дуже вже вона круте дiвчисько. У нiй багато енергiї.
  Дiвча проспiла:
  - Завiрюха вам спiвала пiсеньку,
  Спi Туреччина, бай, бай, бай!
  Збудувала драбинку,
  I трупiв через край!
  Зоя зi смiшком заявила, руйнуючи ворогiв мечами. I дiвчина теж босими пальчиками нiжок кидає диски, якi ворогiв убивають. I голови вiдрiзають.
  А потiм малиновi соски дiвчата як ворогу довбати. I особливо коли мчать забiйнi, i надзвичайно руйнiвнi пульсари. Тож проти такої войовницi нiяк не встояти.
  Зоя прошипiла:
  - Я вас у труну зажену!
  I її гола, кругла п'ята взяла i османському генералу взяла i довбала в пiдборiддя.
  Августина теж бореться у величезних запеклiстю. I дiвчина теж рубає мечами, якi дуже довгi у потрiбний момент. А потiм коротшають.
  Потiм дiвчина з рубiнових соскiв як надiшле, цiлi потоки гiперплазми якi всi спалюють.
  А босi пальчики нiжок узяли й випустили бумеранг у виглядi п'ятикутної зiрки, який зрiзав голови османським солдатам.
  I Августина заспiвала:
  - Слава Росiї, Слава,
  Царю Олександре ти наш...
  Велика Рода Держава,
  А ти що скилиш алкаш?
  Свiтлана також бореться з запеклим натиском. I розрубується безлiч османських солдатiв. I потiм її босi пальчики нiжок кинули щось надзвичайно забiйне.
  I стiльки туркiв буквально втратили голови.
  А потiм полуничнi соски як випустять дуже великi ляпки з руйнiвною та неповторною енергiєю. I що вони фiгурально спалили до кiстякiв цiлий батальйон.
  I проворкувала:
  - Боже, Царя бережи,
  Буде вiн славним.
  Цар Олександр,
  Романов наш...
  Ти всiх ворогiв порви,
  Сильний державний,
  Цар Сина Рода,
  Перемогу даси!
  Лихо взялася шiстка за туркiв. Швидкими ударами та помахами мечiв, i кидками босих нiжок, а також блискавками з червоних соскiв очистила фортеця.
  Пiсля чого полоненi турки вже вкотре цiлували дiвчина босi нiжки.
  Олег Рибаченко насупився. Йому це не подобалося. А дiвчат, коли цмокали їхнi голi пiдошви - це заводило. I вони буквально воркували вiд захоплення. Щоправда, двi молодi жiнки - турецькi полонянки теж стали на колiна i запропонували хлопцевi свої поцiлунку.
  Олег дозволив їм цмокнути губами у свою дитячу, круглу п'яту. Це було трохи делiкатно i досить приємно.
  Потiм хлопчик наказав i встати, i сказав, що вони можуть iти, куди хочуть.
  Жiнки заявили, що їхнi чоловiки вбитi i їм нема куди йти. I що вони хотiли б, щоб юний витязь взяв їх за дружину.
  Олег заявив, що поки що за законом вiн їх взяти не може, але знайде їм добрих наречених серед росiйських солдатiв.
  А може, й офiцерiв. Жiнки погодилися.
  Олег пiдiйшов до Наташi i помiтив:
  - Непогано було б у Росiї заснувати багатоженство!
  Дiвчина згiдно кивнула:
  - Звiсно, це гарна iдея!
  Августина скалячи зубки, заперечила:
  - Краще багатошлюбнiсть! Для мене та десяти чоловiкiв мало!
  Дiвчата, зрозумiло, захихотiли. I Свiтлана схопила босими пальчиками своїх чiпких нiжок османського офiцера за носа. Той заволав вiд болю. Тиснула дiвчисько сильно.
  Олег хихiкнув i зазначив:
  - Ви своїх чоловiкiв маєте до смертi!
  Августина iз цим погодилася:
  - Та не до смертi, а повної анiгiляцiї в лiжку!
  Наташа кивнула з усмiшкою:
  - Чоловiкам доведеться попрацювати на совiсть, щоб нас задовольнити. I войовниця захихотiла.
  I дiвчата дружно схопили босими пальчиками нiжок за носи i мiцно стиснули їх. I так затиснули, що буквально обплили їхнi складовi. I стiльки було крику та виття.
  Втiм, це ще не все. Августина обрала з полонених кiлька гарненьких хлопчакiв-пiдлiткiв. Майже до нага їхнього роздiлу i прив'язавши до стовпiв, почала бити їх батогом. Їй це сподобалося.
  Iншi дiвчата теж стали бити смаглявих пiдлiткiв. Їх заводило це. У хлопчикiв ще шкiра була чиста, шоколадна, i вони гарненькi, ледве тiльки вусики стали пробиватися. А їх сiчуть без жалю, тож шкiра луснула i полилася кров. А потiм до босих нiжок пацанiв пiдносили дiвчата-термiнатори смолоскипи з вогнем, i змушували їх ревiти вiд болю.
  Олег Рибаченко обурився:
  - Що ви робите? Чому, ви знущаєтесь з пiдлiткiв!
  Зрозумiло, Олег, будучи в дитячому тiлi не мiг назвати дiтьми, тих хто виглядав старшим за нього самого.
  Наталя чесно вiдповiла:
  - Ми так заряджаємось силою Чорного Бога!
  Августина пiдтвердила, скелячи зубки:
  - Так, щоб мати могутнiсть анiгiляцiї, слiд проявити садизм. I це головне!
  I руда войовниця стала спiвати, люто, тупаючи при цьому своїми, босими, сильними нiжками;
  Я Чорнобога, злого Бога дочка,
  Творю i хаос, сiю руйнування...
  Неможна моя велич перемогти,
  У душi горить лише запекла помста!
  
  Хотiла в дитинствi дiвчинка добра,
  Вiршi писала та котiв годувала...
  Стала ранiше самого ранку,
  Над нею пурхали, крила херувимiв!
  
  Але ось пiзнала, що таке зло,
  Що у цьому свiтi робить нещасним...
  А що ти скажи добро?
  Ось руйнування полюбила пристрасно!
  
  I показала свiй дiвочий запал,
  Що блискучою стала Бога донькою...
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Покажемо силу, дуже потужно!
  
  Батько Великий цей Чорнобог,
  Вiн вносить хаос, вiйни у свiтобудовi...
  Ти молишся Сварогу, щоб допомiг,
  На дiлi отримуєш вiдплату!
  
  Ось я сказала, Господа бережи,
  Нехай клекоче в твоєму серцi злiсть...
  Побудуємо щастя вiрю на кровi,
  Наповнитись нехай до країв утробу!
  
  Люблю я хитрiсть, пiдлiсть та обман,
  Як провести i Сталiна-тирана.
  Не вдасться виставити на сором,
  А скiльки багато у свiтi том туману!
  
  Ось запропонувала зробити сильний хiд,
  Одними ударом знищити злiсних...
  Але полюбився дуже чорний Бог,
  У всiх справах i цих та загробних!
  
  Як виявилася я звична злу,
  I в серцi лють, шалено живила...
  Зникла потяг до радостi, добра,
  Як тiльки злiсть проникла з п'єдесталу!
  
  А що ж Сталiн - адже вiн теж злий,
  Про Гiтлера, так тут уже немає мови.
  Був Чингiсхан бандит такий крутий,
  I скiльки душ зумiв вiн скалiчити!
  
  Так говорю до чого зберiгати добро,
  Якщо в ньому найменшої немає i користi.
  Коли ти дятел - розум твiй долото,
  I зникли колись дурнi, думки!
  
  Так говорю себе та iншим,
  Служiть силi як чорнило чорною...
  Тодi простiр всесвiту пiдкоримо,
  Свiтлою розлетяться хвилi!
  
  Ми зробимо таке сильним зло,
  Воно подарує лютi безсмертя,
  Хто слабких духом, тих уже рознесло,
  А ми найсильнiше в це люди вiрте!
  
  Коротше станемо всiх скрiзь сильнiшими,
  Пiднiмемо меч кровi над свiтобудовою.
  А наша лють буде теж iз нею,
  Отримаємо повне долi покликання!
  
  Коротше Чорнобогу я вiрна,
  Служу всiм серцем цiй темнiй силi...
  Моя душа як крила у орла,
  Хто з Чорним Богом - тi непереможнi!
  I дiвчата всi чотири пiдстрибнули, смикнули босими, витонченими нiжками в повiтрi i ревли:
  - З Чорним Богом непереможнi!
  Хлопчакiв засiкли i засмажили дiвчата майже до смертi. Потiм вiдв'язали i бiдних, сполосованих та обпалених юних турецьких бiйцiв вiднесли на ношах вiдновлювати сили.
  Августина вiдзначила з посмiшкою великої конячки:
  - На жаль, бути таким ось - звiрами!
  Олег Рибаченко логiчно зауважив:
  - Людина перемагає звiра. Звiр жорстокий, а людина розумна!
  Зоя з цим погодилася, її волосся було як весняний кульбаба, яскраво-жовтого кольору.
  А самi дiвчата в одних лише тоненьких трусиках.
  Зоя взяла i прочирiкала:
  - Звiром бути непогано,
  Що й казати!
  Але належнi ще й,
  Кульки варити!
  Кулi, кульки, кульки,
  Кульки варити!
  Кулi, кульки, кульки,
  Кульки варити!
  Ось - це дiвчата.
  Олег Рибаченко поки що вирiшив трохи розвiятися вiд цих думок. I став у зошит накидати цiлий блокнот крилатих афоризмiв. Це те, що вiдволiкало вiд гидоти i розчарування в таких, ще недавно здавалося прекрасних i милих дiвчат;
  У кожнiй людинi живе звiр, але далеко не в кожному саме лев!
  Добре пробудити в собi звiра, погано оскотинитися!
  Непогано стати звiром, тiльки не смердючим цапом, боягузливим зайцем i тупим вiслюком!
  Недарма рудий колiр схожий на золото, лисяча звичка притягує грошi!
  Лисиця красива, а дурень завжди радий червоному, навiть якщо доводиться випорожнюватись кров'ю!
  Найчастiше звiр у людинi прокидається через ослячу впертiсть i стадне почуття!
  У людинi звiр найчастiше подiбний до удава в бажаннi заковтнути, i страусу в спразi уникнути проблем!
  
  Страх пробуджує в людину реального звiра, тiльки заячої породи та ослячої мiркування!
  Хто пробудить у собi звiра в бою, може стати левом, тiльки з здертою шкiрою, якщо не виявить кмiтливостi лисицi!
  Навiть iз хитрою лисице може здерти шкуру, той, хто залишається у будь-якiй зграї людиною!
  Всi хочуть стати царями звiрiв, але левова хоробрiсть доля обраних, i тiльки осляча мiркування зустрiчається повсюдно!
  Справжня лисиця завжди в овечiй шкурi, i косить пiд барана!
  Хто розумом баран, пiде на шашлик!
  Не хочеш, щоб твоя шкура пiшла на комiр - стань лисицею!
  Хто справжня лисиця, той приховує яскравiсть розуму i пишнiсть шкiри!
  Лисиця звiр дрiбнiша за лева, але куди смертоноснiша!
  Серед правителiв лисицi зустрiчаються частiше за левiв, але зате в бiльшостi випадкiв з ослячою марнославством i баранячою мiркуванням!
  Хто не може пробудити всiх звiрiв, звертається з благанням до богiв!
  Хочеш стати ближче до Бога по силi, стань хоч трохи лисицею з мiркувань, i левом з вiдваги!
  Хочеш жити по-людськи, перейми кмiтливiсть лисицi, i працьовитiсть коня!
  Будь-яка звiр здатна насититися, але людина така тварина, що їй завжди мало!
  Чавунний кулак добре, чавунна голова гiрша, а мiзки з бетону зовсiм погано!
  У того досягнення мають мiцнiсть бетону, у кого i мозок не каша!
  Сталевий кулак у поєднаннi iз золотим серцем перетворює солдата на скарб!
  У кого сталева воля та золоте серце, не покриється iржею лiнощiв, i корозiєю самовпевненостi!
  Наука - це найбiльше свiтло, яке може заслiпити невiглас, але у слiпого викликає прозрiння!
  Наука вимагає жертв, але компенсує, на вiдмiну вiд шахiв, не тiльки матом!
  Не хочеш, важко орати, навчися ходити конем!
  Хто не вмiє ходити конем, тих запрягають у чужi сани!
  Хто має iнтелект коня, той не вмiє ходити конем!
  Будь-яка кобила досягне успiху, навчившись ходити конем!
  Найчастiше ходять конем - темнi конячки!
  У кого на душi весна, а кого суцiльне перше квiтня!
  Червона мова не для тьмяних мозку, але частенько приховує чорну душу!
  Хто не вiрить у магiю, той подiбний до слiпого, що не вiрить у свiтло, але постiйно вiдчуває тепло!
  Найдивовижнiше у свiтi, що вiн iснує в умовах вiйни всiх проти всiх!
  Все у свiтi за своїм чудово, адже навiть у жаби лощена шкiра та чудова професiя винищувача комарiв!
  Якщо Бог не доведено наукою, але чи iснує Сатана, про це говорить щоденний практичний досвiд!
  Важко в Бога повiрити, але ще важче без Нього обiйтися, тож давайте вiрити в те, що самi можемо стати всемогутнiми i здобути впевненiсть!
  У молодостi людина сповнена енергiї та сили, старiсть енергiю акумулює у досвiд, а якщо сила є, то й розум не в'яне!
  Християнство м'яке, але хватка подiбна до сталi, особливо якщо твоя голова як камiнь!
  Релiгiї, якi приваблюють продовженням життя в раю пiсля смертi, але здатнi перетворити реальнiсть на пекло!
  Можна вiрити будь-що, але з легковiрного i здерти можна будь-яку рiч!
  Вiрувати можна, але краще не вiрити в те, що не можна переконатися!
  Свiтло вiри, як свiчка перед прожектором знання!
  Не хочеш отримати харакiрi, буде в душi самураєм!
  Самурайська гордiсть, без самурайської мужностi, часто обертається харакiрi!
  Будь вiдвагою самураєм, але не доводь нерозсудливiстю до харакiрi!
  Солдат маскується - щоб вижити, полiтик - щоб нажитися!
  Полiтик завжди пiдлий, не завжди щасливий, але обов'язково брехливий!
  Не буває не взятих фортець, не битих полководцiв, але непрохiднi нетрi людської дурницi!
  Сталевий кулак добре, мiзки з бетону погано, а розум без фантазiї зовсiм провал!
  Краще бути вiчним хлопчиком, нiж вiчним невдахою!
  Юнi роки - краще за старе тiло!
  Сталевi м'язи - краще за чавунну голову!
  Фортеця дуба добре - дубова тупизна гiрша, але ще гiрше бути повним пнем!
  Триматися мiцно за землю - отже, не бути повним пнем!
  Наймiцнiше тримають землю в руках зовсiм не пнi!
  Щоб не бути викорчуваним, не опускайся до мiркування пня!
  Подорослiшати завчасно краще, нiж постарiти до пори!
  Добре мати бичаче здоров'я, але не варто дозволяти себе запрягати!
  Дитинство чудова пора, тiльки не тодi, коли в нього впадає!
  Хто рано дорослiшає, той довше береже молодiсть душi!
  Добре бути вiчно юним, гiрше впасти у дитинство!
  Чудово дивитись на свiт дитячими очима, але не варто бути iнфантильним!
  Зберiгати юнiсть надовго, значить впадати в дитинство назавжди!
  Здiбний хлопчик винахiдливiший за генiального старого, тому що чистий лист краще пiдходити для шедевра!
  Сила приваблює, розум вiдлякує, але лише у парi народжується перемога!
  Якщо ти не лисиця, то, що здеруть шкуру на комiр!
  Вiйна мачухи солдату, але з нею на вiдмiну вiд матерi можна отримати сексуальне задоволення!
  Не хочеш залишатися ослом, навчися лягати!
  Не навчиш бодайся, залишишся навiки бараном!
  Баран не той, хто твердолобий, а хто не вмiє бодайся!
  Бути бадьорим добре, бараном стати погано!
  Бадливий може бути i козел, але твердолобiсть завжди змушує залишатися в баранах!
  Тверде чоло характерне для баранiв, якi не вмiють бодитися!
  Найкраще бiдять, у кого немає твердолобостi барана!
  Найчастiше спускають шкуру з твердолобих баранiв!
  Не бачиш тобi золотого руна, якщо ти баран!
  Твердiсть чола, не додає безпеки, золоте серце - фiнансового благополуччя!
  Найбiльший скарб - золоте серце!
  Золоте серце не принесе тiлесних багатств, але дасть скарби для душi!
  До розумної голови пiд стать сильнi м'язи, але i дурiсть, на жаль, з важкими кулаками!
  Золото м'який метал, але як запекло серце!
  Золото м'яке, але добре кується в егоїзм, що не пробивається!
  Золото м'яке, але руйнує будь-якi фортецi вiрнiше за титан!
  Золоте серце м'яке, золоте руно привабливе, а золота куля найвбивчiша за все на свiтi!
  Золотi уста, точнiше збирають золотi монети, а червона мова викликає кровопролиття!
  Червона мова притягує кров вiрнiше, нiж залiзо магнiт!
  Сталь тверда, але вимагає м'якостi у використаннi!
  Золото м'яке, але без твердого характеру швидко зменшується!
  При всiй м'якостi золото любить жорстких людей з твердим характером!
  Золото яскраво виблискує, але прибуває до кишенi, частiше вiд темних справ!
  Темна душа швидше збирає яскравi, золотi монети, нiж повна свiтлих помислiв золотого серця!
  Темна сторона приваблює яскравим блиском золотих монет!
  Найяскравiше золото видобувається темним шляхом та чорним душами!
  Пiд яскравим сонцем у когось монети жовтого кольору!
  Порожнiй гаманець по-справжньому тяжкий, але повний вимагає тяжкостi на душi!
  Порожнiй гаманець легко пiдняти, але з нею неможливо пiднятися!
  Без нiчого, без цiнної поклажi не пiдкориш вершину успiху!
  Золото хоч i важкий метал, але неймовiрно полегшує пiднесення до вершини!
  Щоб злетiти на гребiнь успiху, треба обтяжити себе золотим запасом!
  Золотi крила важкi для лiтака, але легенi для людини!
  Золота броня приваблива на вигляд, мiцна на дотик, легка для носiння, не береться iржею, але заслiплює!
  Золотi обладунки не зносяться, зате зносять голову вiд зазнайства!
  Жовтий колiр золота красивий, але колiр зради при цьому огидний гною!
  - Миша перемагає слона, а хитрiсть силу! Тiльки хитрiсть дається не з мишачими мiзками!
  Хитрiсть лисицi народжує яскраву перемогу, i чудову шубу у трофей!
  Чим дрiбнiша мета, тим важче потрапити, чим бiльше амбiцiї, тим легше потрапити!
  Хто розмiнює себе на п'ятаки - лишається без ламаного гроша!
  Не мiняй жити на п'ятаки - знецiниш iснування до ламаного гроша!
  Хто продається за ламану грiш - отримує по п'ятаку!
  Посули золотих гiр, не вартi й ламаного гроша!
  Купившись на обiцянки золотих гiр, залишаєшся без ламаного гроша i з битим п'ятаком!
  Золотi гори найнедоступнiшi з вершин!
  Золотi гори видобуваються мечем зi сталi, пiд командуванням того не змiнює розум на п'ятаки!
  Якщо розум не вартий i гроша, вуста вивергають золотi гори!
  Спочатку полiтики обiцяють золотi гори, потiм посилаю помирати за ламанi грошi!
  Полiтик, який обiцяє золотi гори, не приносить золотi яйця!
  Полiтик любить обiцяти мiсяць, але собаче життя гарантовано отримує ласий на дармову кiстку!
  Не обiцяй полiтик золотi гори, i тебе здадуть за мiдний грiш!
  Хочеш, щоби тебе не продали за п'ятак, не сули золотих гiр!
  Пiшак проходить у ферзi, полiтик не проходить без обiцянки кар'єри, рахуючи тебе за пiшака!
  У полiтицi як у шахах, тiльки цейтнот iз самого початку, а матюк лунає постiйно!
  Поведешся на промову тих, що обiцяють золотi гори, потребуватимеш золотих зубiв!
  Золото цiнний метал, доки його не переводять на гори обiцянок!
  Як часто людей приваблює не реальне золоте серце, а уявнi золотi гори!
  Золотий обiцянок - ненадiйний стiлець!
  Не бiсися з жиру, пiдеш на пiдливу!
  Вiйнi всi вiки слухнянi, але на цьому вся подiбнiсть її з любов'ю i закiнчується!
  Вiйна не мама, але може прогодувати вмiлого та щасливого!
  Вiйна не мати, але вигодовує мужнiсть!
  Поразка погана особливо якщо програти своїм слабкостям, але можна програвши, позбутися баласту, що тягне на дно!
  Письменник у творiннi Бог, з диявольською уявою, i людською недосконалiстю!
  Прогрес вимагає не роздумiв, а дiї обдуманого, але не розумного бездiяльностi!
  Хоч прогрес, але часу все одно в обрiз!
  Найзабiйнiший снаряд золотий, хоча метал м'який!
  Золото, незважаючи на м'якiсть, надає сталевої твердостi мечу!
  Меч найбiльш смертоносний меч iз м'якого, золотого металу!
  Золото недарма жовтого кольору, породжує зраду зi смаком лимона!
  Зрада жовта, бо породжена тягою до жовтого металу!
  Жовтий колiр злата спокушає до зради, меч сталевий булат зрадникам по шиї!
  Золото гарне на вигляд, але схиляє до потворних вчинкiв!
  Не все, то золото, що блищить, але все обходиться дорого, що схиляє до зради!
  Золотий хомут наймiцнiший - його одягають добровiльно!
  Золота клiтка приваблює тих, хто вiддається за мiдний грiш!
  Золотi гори обiцяють тi особи, що не коштують i ламаного гроша та мiдяки-пiвшоти!
  Золотий ланцюг мiцний, але не надто надiйний, якщо господар розмiняв себе на п'ятаки!
  Золото важкий метал, але полегшує життя, м'яке, але серця робить твердiшим!
  Золото настiльки м'яке, що в ньому пов'язують по вуха, настiльки яскраве, що робить слiпими!
  З золота куються найнадiйнiшi пута, i найпродажнiшi мечi!
  Немає металу яскравiше, нiж золото, i похмурiших вчинкiв через золотий метал!
  Нема вiд золота лиха, а вiд вiдсутностi золотих сердець!
  Монета золота, кругла, як нуль, i обнуляє, кому не дається!
  Не зумiвши добути золотого руна, сам перетворюєшся на барана!
  Золотi крила, незважаючи на тяжкiсть металу, найвантажнiшi!
  Який золото не важкий метал, але набагато важчий, коли його немає за душею!
  Порожня кишеня найважча, порожнє серце опускає як прес у помислах!
  Золото важить багато, але й вага зраджує чималий!
  Хто не навантажить себе золотим баластом, не злетить до фiнансового процвiтання!
  Часто багатiють тi, хто немов жовтiє вiд зради, але засихають осiннiм листком вони ще вiрнiше!
  Золото як осiнь жовтого кольору i символiзує в'янення совiстi!
  Золотий меч може перебити все, окрiм дубового егоїзму!
  Тiльки абсолютний дуб не впаде, перед золотим мечем!
  Золоте серце не притягне багатства, окрiм скарбiв душi!
  Золотий гачок не потребує додаткової наживки та маскування!
  Золотий гачок важко викувати, зате ловиться їм легко, i видобуток жирний!
  Хто не несе золотих яєць, не вартий i мiдного гроша!
  Дзвiн золотих монет, приваблює, краще, срiбного голосу примадонни!
  Золоте серце не дає покритися iржi душi, i задубiти совiстi!
  Золото липкий метал, але при цьому легко втiкає мiж пальцями!
  Золото добре пристає до брудних душ, але у проточнiй водi тягне на дно!
  Золотом нагороджують, але воно ж причина всiх воєн та чвар!
  Золото дає життя, сталь безпеку, а дубовi мiзки позбавляють i того, й iншого!
  З дубовими мiзками дають дуба!
  Золото любить мiцне тiло, але не з дубовою головою!
  Потрiбно бути мiцним тiлом, але не дубом головою!
  Дубова голова не додасть тобi мiцностi!
  Потрiбно бути мiцним солдатом, а не дубовим солдафоном!
  Отримують кийком по мiзках дубовi голови!
  Найслабша голова як не дивно, з наймiцнiшого дуба!
  Дубовi голови, завжди з дiркою розмiром у дупло!
  Дубова голова забезпечить жорстку посадку i вiдправку до свиней як жолудь!
  Якщо ти розумом дуба, пiдеш як жолудь на корм для свиней!
  Задубивши мiзками, станеш як жолудь свинячим кормом!
  Дубова порода - добре, дубове мiркування - гiрше!
  Дуб порода великої мiцностi, якщо не зачiпає мiркування!
  Дубовий солдафон, наймiцнiших солдатiв змушує дати дуба!
  Дуба дають насамперед вiд дубових мiзкiв!
  Золото воно любить мiцних людей, але не дубiв мiзками!
  Успiх приносить золото, це настiльки важкий метал, що ще питання - чи пощастило тобi!
  Розум i удача народжують успiх у парi та почуття гiркої досади окремо!
  Удача нагорода за смiливiсть у поєднаннi з розважливiстю ... Але i незаслужено може прийти зухвалому авантюристу!
  На жаль, золото не ллється до золотого серця, а успiх до благородства, зате i за мiдну грiш не пропаде душа!
  У кого золоте серце не розмiнюється на п'яти, i не виливає марно срiбло з вуст!
  Сила золота над блиску, а блискучої магiї спокуси яскравiстю багатства!
  Золото любить мiцнi скринi, а не дубовi голови!
  Наймiцнiший ланцюг золотий, але ж вiн i самий руйнiвний!
  Якщо хочеш мати достатньо сталi для мечiв, запасай золото!
  Золото метал важкий, але зате з ним не впадеш у вир злиднiв!
  Золото важкий метал та й знайти його непросто!
  Найсильнiша i найпiдступнiша звiр людина, тiльки тварина в нiй призводить до слабкостi та самообману!
  Тварин можеш ти не бути, а людиною стати зобов'язаний!
  Людина тiльки тодi найсильнiша звiрина, якщо розумом не тварина!
  Тварина може бути тiлом сильнiшим за людину, але звiр у душi завжди слабкiсть!
  Золотий ланцюг не для собачого життя!
  Золотi гори з вуст полiтика, спокушають, на жаль, не лише чавуннi голови!
  Солодкi промови полiтикiв приваблюють виборцiв з iнтелектом мухи!
  Коли в промовах полiтикiв багато меду, значить вони розраховують на виборцiв з iнтелектом комах i працелюбнiстю трутнiв!
  Гiркий мед, коли вiн виливається з вуст полiтиканiв!
  Золотий ланцюг з м'якого металу, але мiцної спокуси!
  Золото важке i тоне, зате робить непотоплюваним!
  Бик сильний, але легко потрапляє пiд ярмо, хто розумом не осiв!
  Золото важче за свинець, i б'є серця вiрнiше!
  Золота монета смертоноснiша за гострий кинжал, бо проливає кров, кому грошей мало!
  Сильний не той, хто тiлом слон, а розумом iшак!
  Золото може спокусити своїм блиском i блискучий розум!
  Золото важко нести, але без нього життя нестерпне!
  Любов це свiтло, що приваблює метеликiв, але дає плоди не з умами комах!
  Метелики зовнi прекраснi, але розум комах штовхає людей до огидних вчинкiв!
  Будь спритний як джмiль, працьовитий як бджола, але опускайся розумом до рiвня комахи!
  З розумом комахи далеко не вiдлетиш!
  Розум комахи робить безкрилим!
  Найкраще прилипають грошi до золотих рук!
  Найбiльша цiннiсть - золотi руки!
  Найбiльшi сталевi кулаки мають тi у кого золотi руки!
  Золотi руки велика цiннiсть, особливо плюс до сталевих кулакiв!
  Золотi руки не приставиш до дубової голови!
  Якщо ти не короткозорий, знайдеш золотi руки!
  Золото не iржавiє, золотi руки не ледарять!
  I золотi руки можуть стати iржавими вiд неробства!
  Золотi руки мають сталеву хватку!
  Як не манить золотий гачок, на нього теж потрiбна наживка, якщо ти ловиш не дубову голову!
  З дубовою головою, грiшнеш як сосна!
  Золота рука мiцнiша за титан i теж будує на вiки!
  Чавуннi кулаки не замiнять золотих рук, зате можуть розфарбувати дубову голову!
  Золотi руки кують сталевi клинки, а дубовi голови тягнуть у залiзну клiтку!
  Наймiцнiшу клiтку можуть зламати золотi руки!
  Золото м'який метал, але з нього наймiцнiшi ґрати i надiйний ланцюг!
  Золотий щит наймiцнiший, золотий меч найрiзноманiтнiший!
  Золото блищить як дзеркало, у якому вiдбиваються ницi почуття душi!
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Олег Рибаченко добрi афоризми собi записав у спiльний зошит за допомогою саморобної кулькової ручки.
  Пiсля чого команда поспала кiлька годин i знову побiгла. Тепер вони прямували до фортецi Софiї на Дунаї. Яка мала великий гарнiзон та була найбiльш укрiпленою.
  Олег Рибаченко на бiгу, ще взяв i почав писати нову розповiдь, або частину повiстi;
  Калiостро продовжував завдавати лютих ударiв i навiть впав у несамовитiсть, йому, мабуть, здавалося, що перед ним лютий ворог. Адмiрал перетворився на бекон, що обробляється м'ясником, потiм крики стихли, i вiн знепритомнiв.
  - Привести його до тями, я ще не скiнчив.
  Бума-бум сунув йому пiд нiс синього перцю, адмiрал розплющив очi безглуздо заплескав. Знову були удари, Калiостро лупцював, поки Гiнвок остаточно не впав безпам'ятство. Капiтал сильно спiтнiв, навiть у тропiчну спеку не хотiв знiмати мундир.
  - Ну що робитимемо з цим падлом, розпиляємо ланцюгом по пiдлогах, протягнемо по кiлю або просто пiднямося?
  - По кiлю протягнемо! - зашумiли пiрати.
  - Ну, нi, ми не побачимо, як вiн мучиться. Краще повiсимо нагору ногами i перепиляємо ланцюгом. Ну хто хоче менi допомогти?
  Боцман Грiн-сток зголосився першим, щойно вiн втратив у бою вухо i був дуже злий:
  - Звичайно я!
  - Натрiть адмiралу обличчя перцем, щоб довше не знепритомнiв. Ми отримаємо масу насолоди.
  Бума-бум прихопив перець жменями, i своїми волохатими руки обхопив обличчя катованого. Вже це саме по собi було звiрячим тортуром, особливо коли кiгтi орка розiбрали чоло i щоки, якi почали палити спецiї. Адмiрал хрипiв, йому виїдало очi. Потiм його перевернули, розтягнувши ноги, пiднявши голову вниз.
  - Ось так кров до мiзкiв! - вишкiрився Грiн-стiк. - Тепер йому буде погано!
  Взявши в руки ланцюг iз загостреними краями, два морськi садисти почали безцеремонно пиляти. Для них крики людини були дивною музикою, багато огрубiлих пiратiв жартували i залицяли , кидали огризки в адмiрала. Бризнула кров, чувся скрегiт, руки нещасної людини також були скутi, i вiн був абсолютно безпорадним. Ланцюг опускався повiльно, розрiзавши спочатку дупу, потiм таз, а потiм пропилив живiт до пупка.
  - Отак був один, паскудний хлопець, тепер милих буде два! - Зiстряв Калiостро.
  Пiрати уклали парi, коли крики припиняться, однi ставили, що це станеться, перш нiж перерiжуть пупок, iншi пiзнiше. Перемогли останнi, процес муки затягнувся, шлунок був повнiстю розрiзаний, потiм сталася затримка з ребрами, вони чинили опiр i вкрай туго подавалися ланцюги. Калiостро сильно втомився, нили руки, йому було вже не радiсть пиляти, але вiн не хотiв особливо перед боцманом виявити слабкiсть. Лише коли кати дiсталися легенiв, адмiрал затих.
  - Ось i скiнчилася твоя кар'єра. Бума-бум допоможи йому допиляти! - крикнув капiтан, вказавши у бiк Грiна.
  Орк згiдно кивнув, робота тепер пiшла швидше, жертва бiльше не сiпалася i не заважала, а волохатий громила був набагато сильнiший за капiтана. Коли нарештi вони закiнчили мерзенну справу, тiло було розпиляно майже рiвно навпiл.
  - За борт залишки, на корм акулам, та муромам! - Калiостро зробив нетерплячий жест. - Та й наш кораблик може, слiд полагодити.
  Втiм, те, що залишилося вiд пiратського розбитого судна, не пiддавалося ремонту, довелося скинути гаки i потопити останки. Зрозумiло, перенiсши перед цим усе цiнне. У товстому днищi корабля було виявлено текти, i капiтан наказав пристати до найближчого острiвця для невеликого ремонту. Тепер пiрати могли розслабитися, вливаючи в глотки захоплений ром високої якостi i звiсно б'є по мiзках. Тим часом Калiостро задумав обман своїх товаришiв. Йому не хотiлося дiлитися зi збродом, який тiльки й мiг, що пустити багатства за вiтром. Найцiннiшi коштовнi каменi пiрат вирiшив сховати на безлюдному островi. За одне можна було позбутися декого з оточення. Хитрий
  Калiостро зовнi показував дедалi бiльше схильностi до боцмана Грiн-стоку. Вiн знав, що цей брудний прощiп, готовий удавитися за ламаний динар. Тому вiн i зробив йому пропозицiю.
  - Слухай Грiн заради чого нам дiлитися з усякими неповноцiнним збродом. Давай краще в темний час спустимо шлюпку i на нiй переправимо найцiннiшi скарби. Острiвець не малий, але абсолютно пустельний, на ньому можна буде ховати багатства.
  Боцман вiдповiдно кивнув у вiдповiдь.
  - Тiльки третина прихованого моя!
  - Як умовимося! - проявив несподiвану поступливiсть Калiостро. - Тут чудове камiння на мiльйони динарiв, нам усiм вистачить.
  - Потрiбно забрати якнайбiльше скарбiв, я прихоплю двох оркiв, вони тупi, але дуже сильнi i заберуть багато. - запропонував боцман.
  - Це непогано, але орки не вмiють тримати язика за зубами.
  - А хто сказав, що вони повернуться! - На пiвсловi впiймав думку Грiн-стiк.
  - Тодi в дорогу.
  Нiч видалася досить темною, на небi з'явилися густi хмари, закривши кiлька мiсяцiв та численнi великi зiрки. Перед власним вiдплиттям Калiостро оголосив:
  - Ви виграли славну битву, i я дозволяю вам добре вiдзначити перемогу!
  Того, хто не нап'ється до упору, буде пристрелено!
  Пiрати з ентузiазмом вiдгукнулися на пропозицiю. Ром i пальник полилися в широкi ковтки i до ночi тi, хто не валявся як колода, мляво спiвали пiснi. Потiм сон зморив, i їхнiй капiтан пiдмiшав у бочку сонного настою. Прийом простий, але дiє безвiдмовно. Потiм вони вчотирьох переклали коштовностi в сiтцевi мiшки, щоб легше було нести, занурили на шлюпку i попрямували до берега. Човен, на якому вони пливли, плавно ковзав по водi, занурений у темряву велетенський корабель здавався пiдступним i таємничим. Прибiй був слабким i тому причалили без особливих проблем. На коротку мить настав просвiт, з-за хмар виглянув бузковий мiсяць.
  - Здається, тринадцять вищих божеств обожнюють нам. - прохрипiв Грiн-стiк.
  Бандити повiльно рухалися, заважали чагарники, орки зваливши на себе великий вантаж, пихкали протяжно стогнучи. Боцман також важко пересував ноги, а ось Калiостро йшов легко, себе вiн берiг, взявши лише невеликий мiшечок з алмазами. Таким чином вони йшли через джунглi. Альфмiр i Жульєта рухомi цiкавiстю йшли за ними. Юнак i дiвчина ще здалеку помiтили човен i бачили важкi мiшки.
  - Я думаю це пiрати вирiшили сховати на безлюдному островi скарби. - Зробила пропозицiю Жульєта .
  - Звучить дещо банально! - посмiхнувся Альфмiр .
  - А що ще?!
  - Може, вони хочуть пiдiрвати острiв.
  - Навiщо їм це треба?
  - Як сказати, можливо, у цьому випадку з нього бризне розплавлене золото. Уявiть собi мiцний кам'янистий панцир, який не пробурить вибухає, вiдкриваючи доступ до скарбницi. Пiрати виявляють винахiдливiсть, дiстаючись неабияких багатств.
  - Це оригiнальна версiя, але в даному випадку, ти, швидше за все, не маєш рацiї. Та й навряд чи у них є така потужна бомба, а порохом чи багато вибухнеш.
  - А звiдки ти можеш знати, яка у них зброя? Може у них термоварпсова бомба, здатна пiдiрвати галактику?
  - А плавають при цьому на вiтрильних судах. Це не логiчно, гiператомнi бомби за вiдсутностi парового двигуна. Прогрес має проявлятися у всьому.
  - Цього разу, ти мислиш розумно, а що ми робитимемо?
  - Вистежимо, а там вирiшимо.
  Корсари продовжували нести вантаж у напрямку гiр.
  - Найкраще сховати десь у печерi. - запропонував Калiостро. Завалимо зверху камiнням, i сам чорт не знайде.
  - Що ж капiтан, так чинив багато ваших попередникiв.
  - Крiм того, в джунглях знайти буде нам самим важче, це може вийти дуже безглуздо, сховали i втратили.
  - Тодi до печери капiтан.
  На зустрiч пiратам вийшов колючий лев, вiн був голодний i до того ж зазнавав прикростi, що його прогнали двоногi чоловiчки. Ось вiн наблизився, готовий до стрибка, але тут побачив орка. Бiльшi i масивнi тварюки мали бiльше м'яса, що робило їх вельми спокусливою здобиччю, але чим бiльший звiр тим важче з ним впоратися, а всього їх четверо. Своїм чутливiшим носом орк вiдчув колючого лева.
  - Хазяїне, а там, у засiдцi лев сидить.
  - Нiчого страшно пристрелимо. - Калiостро пiдняв рушницю i взяв прицiл. Нерви у лева не витримали i вiн, зiрвавшись, кинувся тiкати. Капiтан вистрiлив - звiр завалився.
  - Навiщо вiн нам це дикобраз має надто погану шкуру? - сказав Грiн-стiк.
  - Щоб усi тремтiли - щоб поважали!
  Орки схвально хрюкнули у вiдповiдь. Калiостро перезарядив рушницю, перевiрив два двоствольнi пiстолети i додав кроку. Вони пiдiйшли до гор, тепер треба було вибрати печеру. Капiтан спробував ногою пружний камiнь.
  - Тут у нас буде вибiр.
  Печер виявилося кiлька i з них вибрали з вузьким входом, куди важко могли протиснутися орки. Мiсце, що складається з гранiту, обране пiратами, було сухим i зручним для складування. Корсари занурили мiшки у нову скарбницю. Потiм вибралися на поверхню, вони тепер мали завалити вхiд каменем. Валун був важкий, боцман та орки навалилися на нього, намагаючись зрушити з мiсця. Калiостро став ззаду, торкнувся пiстолетiв. Вiн планував пiдстрелити своїх спiльникiв, як тiльки камiнь займе своє мiсце, закривши дiрку. Але незадача, валун не рухався, тодi орки стали поступово його розгойдувати. I все одно робота просувалася повiльно, корсари обливалися потiм, нiч була теплою, i сильно ширяло. Нарештi Грiн-сток не витримав i пролепетав.
  - Допоможи капiтане.
  - Самi впораєтеся!
  - А хiба це справедливо бiльша частина видобутку тобi, а попрацювати разом iз нами не хочеш. - Орки схвально хрюкнули.
  - Ну гаразд чорт з вами. - Капiтан скинув сурдут i навалився на камiнь. Робота одразу пiшла швидше i, сковзавши, вiн завалив комiрку.
  - Ось так треба ледарi! - гаркнув Калiостро. У цей момент його талiю охопили, i пiстолети разом виявилися зiрванi. Капiтан постарався врiзати лiктем, але боцман сам усадив кулаком. Вiн був явно бiльшим i бiльш тренованим, Калiостро в останнi роки помiтно полiнувався, вiдростив живiт.
  - Що капiтане, хотiв нас обдурити, застрелити в спину, а самому потiм за сприятливих обставин забрати скарб?
  - Та нi, я завжди граю чесно! - застогнав Калiостро.
  Навiть орки захрюкали вiд обурення - надто очевидна брехня.
  - Можеш розповiдати свої байки немовлятам, а не менi. Зараз ти пiдеш зараз у тартар.
  - Одна доля людинi та худобi, вони вiдходять до померлих, але якщо ти думаєш, що, вбивши мене сам станеш капiтаном, то помиляєшся. Я залишив на борту надiйну людину, яка пристрелить тебе, якщо ти повернешся один.
  - Дякую за попередження. Я, здається, знаю хто це риб'яча голова Цулуга .
  - Нi не вiн, а той, про кого ти нiколи не подумаєш.
  - Навряд чи хтось захоче убити мене i бути роздертим командою, тим бiльше що мiй авторитет серед матросiв дуже великий. Так що твоя пастка, якщо ти навiть не блефуєш, нiчого не варте. А поки що встань на колiна i помолись.
  - Стривай Грiн-стiк. Так не по джентльменськи. Давай бiймося на шпагах, адже ти такий великий сильний, напевно мене покладеш.
  - Що обдурити хочеш. Крiм того, ти хоч i розжер, але руки у тебе швидкi, визнаний майстер фехтування. Я не маю жодного бажання ризикувати. Бачу, що ти молитися не хочеш, отже, все одно, душа зникла.
  - Нi, почекай, я хочу звернутися до Юпiтера.
  - Пiзно, я дорахую до трьох i вистрiлю. Один два три! - Грiн-стiк пiдняв пiстолети.
  - Що ти стоїш, бачиш, людину вбивають. - прошепотiла Жульєта .
   Альфмiр узяв у руки камiнь.
  - Хоч ця людина негiдник, але я її врятую. Крiм того, орки чеснi та наївнi створiння, а цей тип i їх уб'є.
  Грiн-стiк збирався вистрiлити, як скрикнув i забився. Страшний монстр схожий на жабу пробив його голову та тулуб ударом потрiйного язика. Найдивовижнiше, що вiн матерiалiзувався раптово, i нiхто навiть пильнi Альфмiр i Жульєта його не помiтили. Рефлекторно сiпнувшись, бандит розрядив револьвери.
  - Це гiбо , звiро -демон, досить злому духу вселитися в просту жабу, i вона звернутися в чудовисько.
  - Я це зрозумiла.
  Калiостро i орки кинулися навтьоки. Страшна вкрита бородавками тварюка зжувала великою, як у акули, пащею боцмана, i кинулася за ними. Звичайно, бiльшi м'язовi орки були привабливiшими не надто фотогенiчного капiтана. Наздогнавши одного з них, звiро -демон почав рвати тiло, розкидаючи шерсть.
  - Це жахливо, зупини його! - сказала Жульєта .
  - Як я це зроблю!
  - Ти ж боже! Творець всесвiту!
  - Втiлившись, я став такою самою людиною, як ти i мої можливостi не бiльше нiж у людей.
  - Так напружи свою порожню голову i придумай щось.
  - Гаразд, я спробую його вiдвернути.
  Тварина тим часом упiймала другого орка, вона прошила його наскрiзь, її язик був, що потрiйний меч, а вiсiм перетинчастих лап покритi вельми гострими кiгтями. Вона ковтала тiло великими шматками, шiсть рядiв зубiв перемелювали кiстки. Причому ковтав звiро -демон швидко, навiть дивно, як вiн ще не закiнчив всю живнiсть на островi.
  - Цi демони зазвичай прокидаються поруч iз скарбами, приховавши багатства, пiрати спровокували його появу. Це природна реакцiя грошi-виверження субпростору .
  - Можна сказати викид темних свiтiв.
  - Я їх сам створив, своєрiдна iмiтацiя людського епосу. Зокрема ангели та молодшi боги iснують у всiх створених мною та Ельфiадою всесвiтiв.
  - Гаразд, врятуй хоч одну людину.
  Твар наздоганяла Калiостро поваливши, вона занесла над ним свою мову-меч. Капiтан верещав:
  - Помилуйся, я вiддам тобi всi скарби!
  - Вiзьму сам! - перевiряв загробним голосом демон.
  У цей момент пролунав переливистий писк. Тварина завмерла, потiм повернулася. Писк повторився.
  - Я тебе з'їм пiзнiше, а зараз на мене чекає крихта. - Звiро- демон помчав немов ураган, тут його вже чекав з списом Альфмiр .
  - Що хлопчик хоче сексу? - пiдколов його юнак.
  - Ах ти, зухвалий молокосос, я вб'ю тебе!
  - Сумнiваюся, ти надто слабкий i незграбний для цього.
  Демон не став вiдповiдати, вiн просто стрибнув зухвалого пацана. Той вiдскочив убiк, примудрившись нальоту пiрнути списом i побiг вiд нього. Твар почала переслiдувати, вона була швидкою, але з-за великої маси мала надмiрну iнерцiю, i крутий юнак раз у раз обходив її. Тим не менш, це нагадувало кориду юного тореадора з гiгантським розлюченим биком. Альфмiр грав, захоплюючи демона, той лютував. Ось один з моментiв юнак трохи запiзнився, i пазурi пройшлися по ребрах, розпоривши шкiру, залишивши вiдразу шiсть глибоких борозен.
  - Ти отруйний чорт! - сварився юнак.
  Демон захрюкав, вигляд кровi порушив його ще бiльше. Погоня тривала, Альфмiр явно нервував, вiн розумiв, що дуже ризикує, кинувши виклик такому гiганту. Хлопець спробував було вразити його списом у око, але товстий прозорий футляр, схоже, здатний тримати автоматну чергу. Тим часом звiр почав плюватися кислотою, обпалив голi ноги. Потiм заiскрило i спалахнув вогонь, випалення п'яти молодого бiйця. Той навiть трохи скрикнув вiд болю, на ногах з'явилися опiки. Потiм його знову зачепило мечем-мовою, прорiзавши до ребер. Альфмiр вiдчув холодний подих смертi.
  - Ну, що з тобою треба кiнчати.
  Вони вибiгли на мiсцевiсть, де було повно гострих пiк та ущелин. Щоб остаточно роздратувати демона, юнак знову випустив, кликати дикої самки. Потiм ухилився, зробив сальто i став бiля загостреної слизької щiлини. Альфмiр проорав мовою зрозумiлою лише демонам найприкрiше для них лайка.
  Гiгантська розмiрами з мамонта жаба несамовито стрибнула, вiдштовхнувшись усiма вiсьма лапами. Юнаковi ледве встиг вiдскочити, його зачепило вiстрям по дотичнiй, пробивши плече i розполосувавши груди, але головне було зроблено, туша потрапила в ущелину i там застрягла. Особливiсть цього виду камiння була така, що вони були одночасно i слизькi i шорсткi, потрапивши в пастку, звiр уже нiяк не мiг вискочити, крихiтнi зуби тримали його дуже мiцно. Рев був жахливим, з рiдкiсних дерев сипалося листя та голки, Альфмiр щоб не оглухнути, прикрив собi вуха, вiн досить болiсно вiдчував усiх шкiрою звуковi хвилi. Коли нарештi звiр видихнувся, юнак пiдiйшов до нього.
  - Хочеш здобути свободу!
  - Вiд тебе нема! - пробурчав монстр.
  - Як хочеш, але скоро зiйдуть чотири сонця, вони висушать твою горбку шкiру i буде дуже боляче. Хочеш у жаб'ячому тобi зазнати сонячного удару.
  - Нi!
  - Крiм того, якщо ти загнеш, та ще таким дурним чином потрапиш у прiрву, а це дуже погане мiсце для демонiв. Я думаю, що це тебе не влаштує.
  - Ти маєш рацiю чужинець, але що ти хочеш на замiну.
  - Дай клятву, що будеш служити менi, будучи за першим моїм покликом.
  - Тобто ти пропонуєш менi рабство.
  - А що болiсна смерть i безодня краща. Крiм того, просто так я тебе смикати не буду, а будь-який виклик це додатковi розваги та їжа.
   Звiро- демон напружив свiй примiтивний мозок, тому виходила пряма вигода.
  - Добре, але давай домовимося, не бiльше як три рази!
  - Так мало, та ти збожеволiєш, особливо на цьому безлюдному островi. Можливiсть служити людям не покарання, а подарунок долi.
  - Дай подумати!
  З верху закапав дощ, Альфмiр не стояв на мiсцi, його порiзи сильно хворiли, обпаленi ноги свербiли, i вiн iз задоволенням сприймав краплi, що падали.
  Потiм дощ скiнчився, стало свiтлiшим.
  - Поспiшай, скоро свiтанок, а променi сам знаєш яке в такому тiлi мука.
  - Гаразд, згоден.
  - Тодi дай клятву, адже у вас демонiв, на вiдмiну вiд людей, вона не рушима.
  - Добре клянуся богами, що створили нас iз кiнчика полум'я, буду вiчно служити тобi.
  - Як твоє iм'я?
  - Камбоджа!
  - Ось так воно краще, але я, якщо чесно говорити не збираюся надто довго затримуватись у вашому свiтi, так що свободу ти здобудеш дуже скоро.
  - А тепер звiльни мене вiд захоплення. Та й який дурень, ти надто маленька слабка людина, щоб розтрощити скелi, навiть я цього не можу. - з досадою вимовив Камбоджа.
  - Зате маю розум. - Альфмiр вирушив до того, що залишилося вiд оркiв. Хоч як дивно Жульєта вже чекала його там.
  - Ти видно за порохом? - Сказала вона.
  - Так звичайно.
  - Ось я вже зiбрала бомбу. - Дiвчина простягла йому вмiст, ссипане з кiлькох мiшечкiв.
  - А ти я бачу ясновидця.
  - Нi, просто я подумала, що можна виготовити гранату та пiдiрвати демона.
  - Ну, якщо чесно говорити шкiра цiєї жаби настiльки мiцна, що потрiбна як мiнiмум анiгiляцiйна вибухiвка.
  - Хiба жаби такi мiцнi!
  - Залежить вiд демона, що у неї вселився, а це iстота вищого рiвня, вона впливає на структуру живих механiзмiв.
  - Ах, Альфмiре , навiщо ти створив таку гидоту?
  - Ангели, за iдеєю, повиннi контролювати демонiв, перевиховувати їх, але тут мабуть стався прокол.
  - Ангели сильнiшi?
  - Та й їх бiльше, адже я хочу добра витвору. Моя мета, щоб усi стали щасливими якщо не зараз трохи пiзнiше.
  - В наступному життi?
  - А чому нi! Адже перший всесвiт найважчий i грiховний ось у ньому i має бути бiльше гидоти, а в кожному наступному все бiльше ангелiв i добрих демонiв.
  - Ну що навiть боги часом помиляються, але ти коханий, сподiваюся, має рацiю.
   Альфмiр пiдiйшов до ущелини, де стогнав затиснутий демон, i почав простукувати камiнь, приставляючи до нього вухо.
  - Навiщо ти це робиш.
  - Шукаю найслабшу точку. - пояснив Альфмiр . - Скеля треба акуратно пiдiрвати.
  Нарештi, намацавши з'єднання силових лiнiй каменю, юнак заклав вибухiвку.
  - Це буде квукен-квакен !
  Вибивши iскру, вiн пiдпалив порох i вiдскочив на безпечну вiдстань. Пролунав сильний вибух, Жульєту обдало хвилею, а уламок залишив глибоку подряпину на вилицi дiвчинки.
  - Ай, як боляче.
  - Треба було лягти, iнакше потрап у око. - Почав Альфмiр .
  - Залишилася калiкою. - Закiнчила Жульєта .
  - Ну не зовсiм так, можливо змогли б знайти мага, який зцiлив тебе, але це зайва морока.
  Звiльнений демон завив i вклонився новому господарю.
  - Ти i сама людина хороша, важко сказати хто з вас кращий, така чудова дружина.
  - Поки немає! Швидше кохана. А ти я бачу, розумiєшся на красi.
  - Свого часу, рокiв двiстi тому, я сторожив гарем, досить приємна робiтка.
  - I навiщо покинув її?
  - Як сказати, що може занапастити чоловiка? Жiнка! А демона чаклун. Ось один з таких магiв навчив мене, як набувати людського вигляду, пiсля чого я зачастив у гарем. I знаєте, якi хтивi там виявилися самки. Адже їхня тисяча людей, а султан вiдвiдує рiдко. При цьому їх тiльки й учать ублажувати пана, природно пробудження жiночої хтивостi. Ось я i став гуляти вiд однiєї самки до iншої. Насолода вище даху, сила в мене природно нелюдська. Ну, коротше кажучи, перепсував весь гарем, у тому числi багатьох незаймана. Коли це сховалося, мене хотiли у вогненну геєнну запроторити. Спасибi чаклуновi, вiн ще був молодий, мабуть, не до кiнця зiпсований, допомiг сховатися. Ось тепер я тут кантуюсь , вiдрiзаний вiд свiту людей, та й демони трапляються лише найнижчого рiвня. Не поговорити, хiба що побитися.
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  - Буває таке. Ну гаразд хлопче, можеш перенести нас на сушу.
  - Не знаю, треба у щось крилате переселитися. Крiм того, на сьогоднi i ще кiлька днiв я нi на що не придатний. Занадто багато енергiї витратив, коли мене затиснуло, вичерпався.
  - А ти не брешеш?
  - Пов'язанi клятвою служiння, демони не брешуть.
  - Гаразд, iди, вiдпочинь, ми можемо i почекати, у цьому свiтi голодна смерть нам не загрожує.
  - А чому б вам не поплисти на моєму кораблi? - Накульгуючи до них, пiдiйшов капiтан Калiостро.
  - На пiратському кораблi. - здивувалася Жульєта .
  - А чому нi! - перервав її Альфмiр . - Я, наприклад, не знаю якого це вiдчувати себе пiратом.
  - Ти вiдважний i сильний юнак, можу записати тебе в команду, тим бiльше, що зобов'язаний юному воїну життям.
  - Я цього для себе не виключаю! - сказав Альфмiр .
  - Ну i чудово, можете вважати себе прийнятими до нашої морської родини.
  - Стати флiбустьєром!
  - А що це непогано. Ти дiвчина сильна i я сподiваюся, швидко навчишся володiти мечем.
   Жульєта на хвилину уявила себе напiвоголеною заляпаною в кров, поруч валяються трупи солдатiв i пiратiв. А вона махає одразу двома шаблями, зминаючи ворогiв.
  - Так, це було б чудово. Звучить дуже привабливо. - Обличчя Жульєти почервонiло.
  - Ну i чудово брати, а тепер пора на корабель, свiтає i якщо матроси прокинуться i побачать, що немає капiтана, таке виття буде.
  - Що ж ми це розумiємо!
  - Так поспiшайте. Мiй кухар приготує вам чудовий снiданок, на захопленому кораблi багата їжа.
  - Ми вдячнi вам.
  - Бути тобi як, до речi, вас звати юнак?
  - Альфмiр !
  - Альфмiр красиве iм'я, будеш боцманом замiсть загиблого Грiн-стоку. Я думаю, ми захопимо великi багатства.
  Юнi створiння йшли попереду, а капiтан ззаду. Судячи з того, як вони впевнено йшли до захованої шлюпки, вони стежили за ними з самого початку, - подумав Калiостро. - Отже, бачили, де я сховав скарби.
  - Що робити? - Iнстинкт пiдказував, що найкраще позбутися свiдкiв. - Ну що вони врятували його, подяка не входить до доброчесностi затятого пiрата.
  Капiтан продовжував дивитись на своїх рятiвникiв, напiвголi, юнак в одних плавках i подряпинах, дiвчина ледве прикрила тiло пелюстками, а чудовi ноги голi. Вона дуже гарна i вбивати таку шкоду. Може краще продати на аукцiонi, своїми скарбами вiн ще не скоро скористається, а грошi потрiбнi зараз. Та й юнак гарний, цiкаво скiльки йому рокiв, на вигляд не бiльше шiстнадцяти i обличчя гладке, чисте як у дiви, жодної волосинки, тонкi риси милого обличчя, та вiн майже дитина. Ось i його можна продати в гарем, чоловiковi чи жiнцi все одно! Хлопчик, правда, сильний i спритний, з нього цiлком пристойний мiг би пiрат вийти, але такi, як вiн живi енергiйнi розумнi - найнебезпечнiшi. Того й дивись душею матросiв i виб'ється в капiтани, а його пристрелить. А може краще самого пристрелити в потилицю, дiвчину що, зважаючи на все, небезпечна реалiзувати? Калiостро коливався мiж iнстинктом самозбереження та жадiбнiстю. Зрештою жадiбнiсть перемогла.
  - Ось i шлюпка милi мої. - вказав капiтан на морськi заростi. - Витягнемо її i на борт.
   Жульєта та Альфмiр легко витягли шлюпку i сiли за весла i попливли. Втiм, несподiвано човен закрутився.
  - Що знову демони! - Калiостро вистрiлив у воду, вiн був у панiцi, нерви за останнi години розхиталися.
  - Та нi, це Альфмiр дуже сильно загрiбає! - сказала Жульєта . - Давай разом зi мною рухайся у такт - синхронно.
  - Я постараюся.
  Дiйсно гарячий юнак, вперше вiдчувши в руках реальне весло, почав працювати їм настiльки завзято, приклавши весь корпус, що загрожував перевернути шлюпку.
  - Не поганий iз тебе вийшов би весляр на галерах.
  Хлопець скривився, рiзкi рухи iз запiзненням порушили бiль. Калiостро звернув увагу на рану.
  - Можуть залишитися шрами.
  - Вони лише прикрашають чоловiка.
  - У мене є чудовий бальзам, виготовлений чаклунами, дуже дорогий, то зараз iнквiзицiя надто жорстоко переслiдує вiдьом i магiв. Звичайно його я бережу для себе, але заради нашого знайомства я змажу тобi плече, навiть шраму не залишиться.
  - Спасибi. Ти видно благородний пiрат типу Пiтера Блада .
  - Я не знаю хто це, але флiбустьєри як вовки i повиннi триматися всi разом у єдинiй зграї. Це називається берегове братство.
  - Звучить гарно, а нам доведеться вбивати?
  - Тiльки в бою, полонених ми вiдпускаємо з викупом стiльки метушнi, що рацiональнiше їх просто позбутися.
   Жульєта не дуже вiрила пiрату, але перспектива жити на безлюдному островi її зовсiм не приваблювала.
  - Гаразд, поживемо, побачимо.
  Екiпаж ще спав, коли вони залiзли на палубу. Сам корабель виглядав ошатно i багато в ньому були, рiзьбленi з дорого симадiйного дерева поручнi, королiвськi емблеми, правда сама палуба ще не до кiнця вiддраєна вiд кровi, хоч i вкрита лаком.
  - У вас був бiй! - Запитав Альфмiр .
  - Не без цього! У нашому морi так просто не поплаваєш.
  - Треба палубу ретельно вiдмити.
  - Ось iз цим я згоден, але екiпаж був надто виснажений, тому я його не сильно навантажував.
  - Що ж брудна палуба - ознака поганої дисциплiни.
  Калiостро ледь не натиснув на курок - якесь щеня його вчить, але дотримавшись свого пориву, пiрат видавив найсолодшу усмiшку.
  - Ласкаво просимо до столу, мої любi гостi. Хоча нi, у вас занадто дикунський вигляд, треба одягнутися.
  - У таку спеку, голому воїну ходити набагато зручнiше.
  - Правильно, але я призначаю тебе не просто боцманом, але моїм першим помiчником, а значить, тобi не личить бути схожим на раба. Тим бiльше , навiть простi матроси носять штани. Тут ми маємо цiлий набiр морського одягу.
  - А для жiнок? - Запитав Жульєта .
  - Для дiвчат теж! Ну гостi дорогi не соромтеся.
  Пiрат вiдвiв їх у гардероб. Вiн справдi був надзвичайно багатий. Крiм морської форми, у тому числi мундира з тонкого шиття, тут у скринях був густо прикрашений коштовностями одяг грандiв та перiв.
  - Ну, це зайве, хоч вас мадам я хотiв би бачити у сукнi герцогинi. Хоча така як є напiвоголена i прикрита, наче ельф пелюстками ви виглядаєте набагато краще.
   Жульєта почервонiла, напiвпрозорi пелюстки не приховували її пишних, пружних грудей, талiї з плитками преса, розкiшних стегон, а її волосся навiть без будь-яких коштовностей здавалося бурхливим смолоскипом або слiпучим снiгом.
  - О так! Ти гарна! - промовив капiтан.
  - Я одягну сукню, не хотiлося такою голою стояти перед зграєю пiратiв.
  - Тодi дерзай, а я поки що розбуду кухаря.
  Сукнi княгинь, графинь, герцогiнь, баронес, були настiльки чудовi, що дiвчина не могла вибрати найкраще, раз у раз мене, вбрання. Вона дуже намагалася виглядати якомога ефектнiше. Альфмiр прийшов їй на допомогу. Правда Жульєта не дуже прислухалася до порад. Нарештi вона вдягла на себе найбагатшу королiвську сукню i тут же вiдчула себе перевантаженою. Крiм того, зробленi зi шматка цiлiсного алмазу черевички були на надто високому пiдборi, i в них незручно було ходити. Великi сапфiровi, рубiновi, арафiтнi , зокировi свiчки боляче вiдтягували волосся. Тiльки сережки Жульєта так i не наважилася собi проколоти, але натомiсть вона використовувала хитре пристосування, що сильно вiдтягло вуха.
  - Тобi хiба не боляче! - Запитав Альфмiр .
  - Звичайно, боляче, але краса потребує жертв. - Ельфiада видерла на голову корону.
  - Iнодi я жалкую, що не народився жiнкою. Хоча втiлитися в дiвочу плоть для мене дрiбниця. - юнак стукнув пiдборами. Надто новi чоботи жали, не
  говорячи вже про те, що костюм був трохи вузький у широких грудях i плечах, а коли стискав рельєфнi гострi битки, сорочка погрожувала луснути. Юнак подивився, примiряв капелюха з пером, на своє свiтло-золотисте волосся.
  - Та тепер я справжнiй офiцер, непоганий початок кар'єри, як ти думаєш?
  - Це можна сказати чудово, але ти командуватимеш не солдатами, а зграєю розбiйникiв.
  - Це цiкавiше, рiзноманiтнi вiльнi особистостi, а не те, що скутi дисциплiною i схожi на бiороботи вояки.
  - Тодi здайся їм.
  Коли, нарештi, вони вийшли пiрати, вже почали прокидатися. Побачивши нового бравого офiцера та слiпучу красуню, вони стали терти очi. Деякi з них пiдбiгали, прагнучи торкнутися сукнi. Буму-бум попередив оркiв.
  - Це наша нова королева не чiпайте її iнакше капiтан пристрелить всякого, як шалений собаку.
   Цулуга пiдтвердив:
  - Нiкому не буде пощади. Ви бачите першу красуню королiвства.
  Корсари забурчали:
  - Ну гаразд ми розумiємо!
  - Зараз ми попрямуємо до берега в мiсто Румосс , i ви зможете задовольнити свою тугу за жiночим тiлом. А ось це новий боцман, старий пропав безвiсти, прошу любити та шанувати. Водночас вiн i перший помiчник капiтана.
  - Щось вiн надто молодий для боцмана. А для заступника чим бiльше. - скептично вимовив схожий на китайця здоровила. - Та й чи вмiє вiн битися? Бiльше пiдiйшов бути юнгою.
  Очi Альфмiра блиснули блискавкою, вiн був злий, пiд сорочкою терлася i нила рана, новi чоботи при ходьбi натирали сильнiше. У досадi хлопець вихопив кинджал i люто метнув, цiлячи в голову, проте схибив, прицвзявши косу.
  Той ойкнув i пригнувся.
  - Якщо хочеш побитися, я готовий.
  Бачачи що юнак настiльки спритно кидає кинджали, а також зрозумiвши що Калiостро випадкову людину не суне морський розбiйник проскулив:
  - Визнаю свою помилку, отамане.
  - Той я тепер подай клинок.
  Не без зусиль висмикнувши з мiцного дерева, пiрат простяг Альфмiру . Хлопець почував себе на сьомому небi вiд щастя, грiзнi флiбустьєри визнають його авторитет. Цулуга зник у каютi, потiм вибiг звiдти з дуже солодким обличчям:
  - Званий обiд ваш чекає.
  У цей момент до Альфмiра пiдскочив хлопчик рокiв чотирнадцяти, смаглявий як негр вiд засмаги, в одних коротких штанцях, вiн труснув шевелюрою, що вигорiла як кудель на чотирьох сонцях.
  - Чи не бажаєте чоботи почистити. - Хлопчик сунув щiтку, густо намащену ваксою.
  - Гаразд, потрiй!
  - Що юнга вислуговуєш. - пiдколов його матрос. Олександр подивився на хлопця уважнiше. На голiй худiй спинi видно численнi слiди вiд побоїв. Є свiжi порiзи, що пронизують гострi лопатки, що обходять, рубцi, є вже загоєнi, але, судячи з усього, хлопчика пороли на раз. На ногах крiм слiдiв вiд батога i дроту, багато опiкiв, на босих п'ятах вони зовсiм свiжi, не зiйшли цiлком пухирi. Хлопчик помiтив це погляд i шепнув:
  - Господар дуже жорстокий, та й iншi матроси не кращi, не довiряйте йому.
  - Навiть не знаючи, що вiн пiрат, видно, що слизький тип, надто вже голос солодкий, але я сподiваюся, що пiсля того як стану його першим помiчником, встановити справедливiсть на кораблi i тебе без причини нiхто не каратиме.
  - Сумнiваюся, що вам це вдасться!
   Цулуга пiдiйшов до них:
  - Чого шепочемо, або тобi сподобалося, коли джгуть п'яти.
  - Краще побийте мене батогом.
  - Е немає розпечене залiзо куди болючiше.
  - Але менi незручно було битися, пiд час абордажу менi доводилося стрибати на шкарпетках.
  - Бився ти непогано, але мусиш сказати, що одного цього мало, щоб стати повноцiнним пiратом. Ти занадто зухвалий, але оскiльки капiтан має гарний настрiй, я прописую тобi тiльки десять батогiв.
  - А я риба, твоє покарання скасовую. Адже я помiчник капiтана i в мене влада.
  Луска на обличчi Цулуга посiрiла, вiн пробурчав:
  - Капiтан не дуже любить, коли скасовують його покарання. Крiм того, цей юнга не добровiльно потрапив до пiратiв, його програли в кiстки як раба, ось ставлення до нього вiдповiдне.
  - Тим бiльше хлопчик заслуговує на спiвчуття, i головне раб не раб, а битися вiн вмiє.
  Невiдомо чим скiнчилася суперечка, якби не з'явився Бума-бум. Масивний ревiв:
  - Капiтан утомився вас чекати, треба вiдзначити наше знайомство.
  - Пiшли Жульєта , а ти запам'ятай риба, поки я живий, цього хлопчика нiхто не скривдить.
  Юнак та дiвчина увiйшли до адмiральської каюти. Вона була акуратно прибрана, на пiдлозi розстелений пишний килим, на стiнах розвiшана дорога з камiнцями зброя. Стiл великий високий, нiжки у формi фiгурок, серед прислужникiв сам кок у ковпаку та товстий, а також двоє членистоногих, схожих на скорпiона типу. Вони розносили їжу на золотих тацях. Снiдь i справдi була розкiшною, вiн орел iз золоченими крилами в повному опереннi чого коштував. У зубах вiн тримав лаврову гiлку. Потiм був дикий кабан iз шерстю прикрашеною дрiбним розсипом перлiв. Пiсля цього пiшли дрiбнiшi птахи з гарнiром i фруктами. Так на це планетi було вiдразу чотири сонця, кiлькiсть цитрусових було куди рiзноманiтнiше, нiж на Землi, та й самi вони були яскравiшими, бiльшими i довшими зберiгалися.
  - Щедра до нас грiшникам земля, але боги зло дивляться з неба! Достатньо тiшитися сiм'я, досить м'яса нам i хлiба! - ковтнувши рому, заспiвав Калiостро. - Пийте гостi дорогi!
  - Нам щось не хочеться. - сказала Жульєта .
  - Але пiрати повиннi пити ром або ви хочете дорожчого вина. Принесiть вiльфандського .
  Вино свiтилося i грало у дорогоцiнному кубку. Жульєта занапастила його:
  - Чудовий смак. - Сказала вона.
   Альфмiр також пригубив, потiм залпом випив келих.
  - Щось схоже бургундське, але не порiвняно приємнiше. Тут фрукти чудовi i краще, нiж на стародавнiй землi. Правда в мульти - гiперплазмовому тiлi менi доводилося щось пити i краще, але в бiлковiй плотi зовсiм iнше вiдчуття. Я, наприклад, вiдчуваю, що бiль у плечi пропадає, настрiй пiднiмається.
  - Тодi додайте ще, я накажу вам принести мадричного вина.
  Нове питво нагадувало чорничний сiк, коли юнак i дiвчина випили, їхня ейфорiя посилилася:
  - Це вже ближче до токайського. - сказав Альфмiр . - Скiльки тут сортiв фруктiв та ягiд використано?
  - Багато не менше десяти! Але ви пийте ще. Принесiть дагерiвського .
  Зелене вино влилося хлопцям у ковтки, хоча градус i не вiдчувався, воно було мiцнiше за чорнило, i пiсля трьох великих келихiв у спеку хлопцi прийняли алкоголю рiвносильного пiвтора лiтрiв сурогату. А якщо врахувати, що вони не мали досвiду пияцтва, Жульєта не пила навiть пива, це багато. Пiсля четвертого келиха лiвретськi хлопцi, завалившись у крiсла, i захропiли. Калiостро пiдiйшов до них ляснув по губах, юнi створiння не прокидалися, а лише сипiли носом. Капiтан усмiхнувся:
  - Внесiть кайдани! - скомандував вiн.
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  Ось уже й фортеця Софiя перед чудовою шiсткою. I тi її з ходу атакують. Нехай там i стотисячний гарнiзон, з безлiччю знарядь.
  I войовницi наче на чарiвних крилах перемахнули через стiну.
  I ось Олег Рибаченко взяв та мечами провiв млин, зрубуючи мечами голови османам.
  Пiсля чого хлопчик жбурнув босими пальчиками нiжок, вiдразу дюжину голок з отрутою. I пробив масу турецьких солдатiв.
  I дитина-термiнатор проревiв:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець пантурцизму .
  I засяє сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  Маргарита Коршунова заявила, скелячи зубки, i рубаючи мечами своїх супротивникiв. I її босi дитячi нiжки як кинуть горошинки з вибухiвкою. I розiрвуть на дрiбнi шматки масу турецьких солдатiв.
  Пiсля чого дiвчинка заспiвала:
  - У мiру спека i снiгопад,
  Пiонер завжди багатий.
  З нами навiть жебрак радий,
  Комсомольський наш загiн!
  Пiсля чого безсмертнi дiти взяли i як засвистять. I ось ворони, отримавши серцевi напади, взяли i завалилися. I пробили черепи османським солдатам.
  Олег Рибаченко рубав турецьких солдатiв мечами, якi то ставали довшими, то коротшими i рiзали будь-який метал i плоть.
  I хлопчик був хворий на азарт.
  I з великим ентузiазмом безсмертна дитина, якiй уже багато рокiв заспiвала:
  Я звичайно ж Майстер,
  I чекаю на Маргариту...
  Раптом вона посмiхнеться серед метушнi.
  Але зустрiчаються лише однi маргаритки,
  А вони, на жаль, лише квiти!
  I його напарниця безсмертна дiвчинка з азартом пiдхопила:
  Майстер i Маргарита,
  Жили у Москвi колишнiй...
  Майстер i Маргарита,
  Таємниця легенди...
  Майстер i Маргарита,
  Вiк настав iнший.
  Майстер i Маргарита,
  Свiтло є любовi земної!
  Безсмертнi дiти знову засвистiли, збиваючи ворон, якi кромсали турецьких солдатiв i спiвали:
  - Майстер i Маргарита,
  Маргарита!
  Наталя теж рубала з величезним натиском i агресiєю. I взагалi вона жбурнула босими пальчиками нiжок потужний пакет анiгiляцiї, i порвала безлiч османських солдатiв.
  Войовниця трощила ворогiв i її червонi соски як довбали каскадами блискавок.
  Войовниця прочирiкала:
  -За короннi розряди,
  Ми будемо радi!
  Зоя теж боролася з люттю справжньої кобри. I рубала мечами ворогiв, не даючи їм пощади. I її мечi то ставали довшими, то коротшими, то звивалися наче змiї.
  А босi пальчики нiжок кидали гострi голки, просоченi отруйними розчинами.
  Зоя прочiрiкала:
  - Син землi ж у вiдповiдь стане нi,
  Я рабом цигану не залишусь.
  Вiрю буде свободи свiтанок,
  Освiжить вiтер свiжу рану!
  I з її малинового соска як довбали i спалили масу османiв пульсари.
  I войовниця прочирiкала:
  - За комунiзм уперед лети,
  На Марсi зупинка!
  Августина теж рубала ворогiв мечами, зносила їм голови i перепилювала навпiл. I її босi пальчики нiжок кидали шматки з плазмою, притиснутою магнiтною пасткою.
  I вiдбувалися колосальнi сили, розриви.
  I дiвчина-термiнатор як iз рубiнових соскiв вiзьме i лупне. I щойно турки не гинуть.
  I вiд них навiть скелетiв не лишається.
  Августина взяла та дозрiла:
  -Iншого немає у нас шляху,
  В руках у нас гвинтiвка!
  Свiтлана теж билася нiби бойова i не знаю жалю кобра. Хоча вона така гарна, i бойова, i боса.
  Її пальчики голих нiжок, метають диски, якi розтинають супротивникiв.
  I Свiтлана заспiвала:
  - Вiрю буде щастя,
  Щастя на вiки...
  Дiвчата у владi,
  Мочать кулаком!
  I ось її полуничнi соски як довбали розрядами вбивчими блискавок, i пара сотень османських солдатiв разом згорiла!
  Ось це дуже суворi й неповторнi у своєму азартi та натиску мангустiв кобри.
  I войовницi разом заспiвали:
  - Ми дiвки дуже гарнi,
  I всiх вас у сортирi замочимо!
  Олег Рибаченко продовжує молотити османiв. Хлопчик, зрозумiло, мечами працює як космiчний, феноменальний термiнатор.
  I босими пальчиками нiжок, дитина-кiлер кидає забiйнi подарунки смертi.
  Ось це хлопчик - просто найвищий у свiтобудовi воїн i майже демiург.
  I Олег заспiвав:
  - Слава нашiй Вiтчизнi,
  Битиме пiонер.
  Не пошкодуємо життя,
  Усiм ми покажемо приклад!
  I хлопчик як засвистить. I приголомшенi ворони посиплються на голови османських солдатiв.
  Маргарита схвально кивнула, i пiдморгнувши, вiдповiла:
  - У свiтi буде все чудово,
  У це свято вiрю я...
  Ми у ворогiв покладемо класно,
  Водночас дружна сiм'я!
  I войовниця-дiвчинка взяла i мечами як прокрутить дугу, зрубуючи голови, якi котяться, немов качани.
  I босi пальчики нiжок жбурляють i вбивчi презенти подають зi знищенням та загибеллю.
  Маргарита теж як свисне. У ворон одразу ж серцевий напад. I вони валяться в низ, мов градинки.
  I дiвчинка-термiнатор вiдзначила:
  - На вас чекає зла смерть!
  Олег Рибаченко з iронiєю зауважив:
  - А що смерть буває не зла?
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Так буває. Як писав Апостол Павло - смерть для праведника придбання!
  I хлопчик теж рубанув мечами, зрiзаючи голови османським солдатам.
  I в повному ентузiазмi дитина-воїн взяла i заспiвала;
  Я пiонер пишаюся своєю країною,
  Вона вiдкрила космосу простiр...
  Хоч атакують орди iз Сатаною -
  Зовсiм не прохiдним буває двiр!
  
  Ми хлопчики воїни лихi,
  Бiжимо в атаку прямо на ворогiв...
  Мороз кучугура, а ноженьки босi,
  На обличчях багато видно синцiв!
  
  Хлопчакiв, втiм, ворог не зупинить,
  Вмiємо битися дуже хоробро ми...
  I фюрера повiрте так уроєм,
  Прийде вiдплата слугам безоднi-темряви!
  
  В iм'я променистої Вiтчизни,
  Ми будемо прямо смiливо воювати...
  Постоїмо ми вершини комунiзму,
  I розiб'ємо будь-яку рать!
  
  Ми пiонери просто ще дiти,
  Наша краватка червона - кольори кумача.
  Але країну свою повiр у вiдповiдi,
  I славитиме справу Iллiча!
  
  Та наша Батькiвщина повiр зовсiм прекрасна,
  У нiй у заполяр'ї яблунi цвiтуть.
  I хлопчиками в лайку йти небезпечно,
  Вони фашистiв у трiски розiб'ють!
  
  Ми будемо захоплюватися комунiзмом,
  Який будуємо у щастя та коханнi...
  I зможемо порахуватись ми з фашизмом,
  Що проливає океан кровi!
  
  Не вiрте пiонером бути не слабо,
  Я хлопчик, але боєць такий крутий.
  Для повiрте навiть свiту мало,
  Шпурнув гранату босою ногою!
  
  Строчу я фашистами дуже влучно,
  I став дуже активно влучати...
  I не рятує навiть знайте сiтка,
  I отримую я стабiльно п'ять!
  
  Не вiрте, що фашизм непереможний,
  Я з ним боровся хоробро пiонер...
  Над нами крила реють херувими,
  Покажемо iншим зараз приклад!
  
  Билися в Iм'я Бога Iсуса,
  I з нами великий Бог Сварог...
  Впiзнали ми перемоги слави смаку,
  Адже з нами сила Бiлий, Мудрий Бог!
  
  Так Батькiвщина моя найдорожче,
  Я пiонер за Русь зараз б'юся...
  I рушу прямо фюрера по пицi,
  Так ось хлопчисько бийся i не лякайся!
  
  Потрапив я якось у полон до ворога випадково,
  Дитинi фрицi п'ята припалили...
  Вогонь пiд пiдошвами палить нещадно,
  Зламали пальцi хлопчика ноги!
  
  Поролi дуже сильно до смертi,
  До грудей залiзо з жаром пiднесли...
  Фашисти це нiби з пекла чорти,
  Ледве голову хлопчику не знесли!
  
  Вони мене вели до петлi босої,
  Хоч я ще зовсiм рахуй хлопець...
  I багато чув слова знайте злого,
  Але Сталiн ти менi батько!
  
  В момент останнiй пострiл партизана,
  Шеренгу злiсних нелюдiв скосив...
  Ворогам тодi не здалося мало,
  Хоч хтось у дикому страху голосив!
  
  Я знову у свiй загiн хлопець повернувся,
  По снiгу босонiж пацан бiжу...
  I верби пiд кучугурами трясуться,
  Не дам пощади видно я вороговi!
  
  Нехай славиться епоха комунiзму,
  I Сталiн найславетнiший знай батько...
  Розвiємо в попiл орди ми фашизму,
  Хто з нами той назавжди молодець!
  
  Та наша Батькiвщина не знає мiри,
  Ми фрiцiв завзято винищуватимемо...
  Позбавимо край вiд лютої холери,
  Щоб зумiти собi призи забрати!
  
  Я хлопчик пiонер великий вояк,
  Лiпка повiрте немов велетень...
  А Гiтлер це просто знайте бяка,
  А менi Сварог лише з Родом пане!
  
  I якщо потрiбен час комунiзму,
  Настане у славi витязiв країни...
  Зламаємо ланцюги злого реваншизму,
  I вiдобразимо потоки темряви орди!
  
  Ось ми в Берлiн рахуй бiйцi вступаємо,
  Беремо на напад бункери, палаци...
  Прийшла перемога в променистому травнi,
  Пишаються нами онуки та батьки!
  Хлопчик i спiвав i рубає османських солдатiв зi своїм вiдчайдушним та грiзним ентузiазмом.
  Маргарита Коршунова йому пiдспiвувала. I це було величезним проривом безсмертних дiтей.
  Туркiв винищували i дiвчата-войовницi. Вони рубали їх найрiзноманiтнiшими способами, не знаючи жалю та сумнiвiв.
  Наташа теж пальнула по супротивнику зi своїх яскраво-червоних соскiв, i полетiли вбивчi пульсари.
  Августина вiдчуваючи в собi дуже войовничий настрiй заспiвала:
  Ми дiвчата вступаючи до комсомолу,
  Давали клятву вiрностi Росiї...
  Хоча часом iз проблемою пантеон,
  Поля все кров'ю густо окропили!
  
  Просторi Вiтчизни береги,
  Де сонечко так яскраво свiтить людям...
  Не страшна нам Баба знати Яга,
  Над смiються, скелячи зуби дiти!
  
  Ми дiвчата б'ємося як орли,
  Ворогiв босими ногами збиваючи...
  Ми дочки Сварога та сини,
  Не терпимо лише породу папуги!
  
  Ми вiримо вiдродитися незабаром Русь,
  Вiтчизна правитиме над всесвiтом...
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Наш Бiлий Бог iз мрiєю смiливою!
  
  Та вiрю скоро в комунiзм прийде,
  I повiрте новий ми збудуємо...
  Фашистiв злiсних у трiски розiб'ємо,
  Нехай стане людина повiр героєм!
  
  Могутня, прекрасна країна,
  Безкрайня в моєму коханнi Росiя...
  Не здолає злiсний Сатана,
  Ми про перемогу панове просили!
  
  За Батькiвщину боротиметься наша доля,
  Нехай буде людина душею молодою...
  Хоча панує криваве беззаконня,
  У нас є серп, iз забiйною силою молот!
  
  Ми захистимо величезну країну,
  Якої немає прекраснiшої у свiтобудовi...
  I зламаємо мечами Сатану,
  Щоб була наша справа творення!
  
  Для комунiзму свiт вважає вiдкритий,
  У ньому нескiнченно сонце славитиме...
  У нас весь активний вигляд,
  I знищено пекельний, злий Каїн!
  
  У всi Росiя найкраща країна,
  Прекрасна у споконвiчному свiтобудовi...
  Вона надовго Родом нам дана,
  Ми в нiй дiти найкращi створiння !
  
  Ми доньки та сини рахуй Богiв,
  Що народженi їдять у свiтi щастя...
  Не витрачайте ж на суперечки дурних слiв,
  Вiд них i з лiтнього дня панує негода!
  
  Повiрте, справа Ленiна живе,
  I здiйсниться мрiя кохання Сварога...
  Перемогу вiдкрили нескiнченний рахунок,
  Та першими з нагородами у Бога!
  
  Що нам фашизм що Русь атакував,
  Ми це дуже хоробро пережили...
  Солдат Вiтчизни просто iдеал,
  Закiнчив шлях iз перемогою у Берлiнi!
  
  А якщо треба, ми пiдемо в Нью-Йорк,
  Дiйдемо до самих зiрок всесвiту краю.
  Хоч рок часом дуже вже жорстокий,
  Але нам прийшла перемога у теплому травнi!
  Пiсня у войовниць, зрозумiло, вражаюча. I вони буквально очистили бiльшу частину стiн. Турки почали розбiгатися. Дуже суворi тут i бойовi войовницi.
  Наташа знову випустила блискавку з яскраво-червоних соскiв грудей i прочирiкала, скелячи перлиннi зубки:
  - Слава менi! Велика слава!
  Зоя додала, розрубуючи людей на частини, i показуючи свою величезну досконалiсть у боротьбi. I босими пальчиками нiжок кидаючи голки, що пробивали ворогiв.
  I з її малинових соскiв вилетiли великi, руйнiвнi сили пульсари.
  Ось це дiвчина-термiнатор просто дама супер.
  I вона наспiвувала, скелячи мордочку:
  - А на вiйнi як на вiйнi,
  Дiвчата бачать хлопця увi снi.
  Його хочуть вони мучити,
  Iспити складати на п'ять!
  I знову падають розсiченi вороги.
  Августина крушив останнiх османських солдатiв, i махаючи мечами, що зрубали голови, немов лезо волоски, пискнула:
  - За перемогу росiйських богiв!
  I її босi, точенi нiжки кинули забiйний подарунок анiгiляцiї.
  А потiм дiвчина як довбає з рубiнових соскiв блискавкою.
  I спалює останнiх туркiв.
  А ось у бою i Свiтлана. Теж дiвча дуже красива i бойова. У нiй просто шторм на Тихому океанi. I зрозумiло, мечi ворогiв трощать без жодного жалю сумнiви.
  А босi пальчики нiжок метають дуже отруйнi голки, що пробивають наскрiзь ворогiв.
  А як полуничнi соски вiзьму, i вогняними пульсарами лупнуть. I вогнем усi тривiально зметуть.
  Свiтлана проспiвала:
  - Нашi iдоли вкритi кров'ю,
  Але Сварог прийде повiр iз любов'ю!
  I взялися красунi добивати туркiв капiтально.
  Олег Рибаченко, крушивши османських солдатiв, разом iз дiвчинкою-термiнатором Маргаритою знову засвистiв.
  I як упали приголомшенi пернатi на туркiв, добиваючи останнiх солдатiв Османської iмперiї.
  Безсмертнi дiти проревiли:
  - Росiйськi Боги - завжди перемагають!
  А Наташка, i її напарницi разом заспiвали, причому дiвчина виливалися голосками наче солов'ї;
  Славитися Богиня пристрастi Лада,
  Створила покрив небес.
  Буде людям щедра нагорода,
  Бо Бог святий воскрес!
  
  Немає прекраснiших дочок Сварога,
  Що бiжать по снiгу босонiж...
  Будемо ми запазухою у Роду,
  Не топтати дiвчат чоботом!
  
  Адже в Росiї грiзнi дiвчата,
  Кожен хлопець воїн iз ясел...
  Голосок струмує такий дзвiнкий,
  Буде скручений у рiг кози лиходiй!
  
  За Вiтчизну ми будемо битися,
  Батькiвщина моя велика мати...
  Росiяни завжди вмiли битися,
  Проти них не встояти!
  
  За Росiю вiддавали серце,
  Буде вiрю славне життя...
  Ми вiдкриємо в космос незабаром дверцята,
  I знайдемо своє покликання!
  
  Нi гроза нехай зараз вирує,
  Але не здригнеться росiйська назавжди -
  Наш боєць перед лайкою не пасує,
  Нехай здiйсниться його мрiя!
  
  Наша сила з мудрiстю дiвчата,
  Ви такими вiрно народилися.
  Будемо строчити з автомата,
  Щоб тiльки вгору жодного разу вниз!
  
  Дай країнi ти новi ресурси
  Щоб вона цвiла як троянди пишний кущ...
  i в Iм'я Бога Iсуса
  Щоб не чути чорта злiсних хрускiт!
  
  На вiйнi всi люди це брати,
  Але при цьому слуги Сатани...
  Ми готовi їм вiдкрити обiйми,
  Щоб Боговi свiту всi вiрнi!
  
  Не поставив вермахт на колiна,
  Ми змогли у битвах встояти.
  З нами Сталiн i великий Ленiн,
  Запиши собi хлопець швидше в зошит!
  
  Зробимо ми Батькiвщину такою,
  Що вона сама збудує свiт...
  Хоч прийшла гроза сюди з косою,
  Наш Сварог великий пан!
  
  Ворог напав раптово та пiдступно,
  Був жахливий сорок перший рiк.
  Але бороли нашi дiди славно,
  Допомагає їм у битву Рiд!
  
  Для Росiї вiддамо ми серце,
  Зробимо свою країну сильнiшою...
  Вiдкриваючи в космос хоробро дверцята,
  Без особливих рахуй витiвок!
  
  Ось моя країна повiр свята,
  Вiдстояємо ми витязi Москву...
  Дiвчина в кучугуру бiжить боса,
  Пробуджуючи давню мрiю!
  
  Нi ми в лайцi дiвки не зламалися,
  А боролися мужнiсть цiнуючи...
  I часом так жорстко дiвки билися,
  Набiгла повна пеня!
  
  Знай нiхто нас росiян не придушить,
  Зможемо гори ми жартома зрiвняти.
  Богу присвячуючи свої душi,
  Ти складай iспити на п'ять!
  
  Бог Народився в часи лихi,
  Пiд Москвою, коли гримить гроза.
  Накрутила Лада наша милi,
  I нехай покапає сльоза!
  
  Благороднi росiйськi дiвчата,
  У кожнiй дiви пресвятий вигляд...
  Голосок такий повiрте дзвiнкий,
  I кулак до дiвок монолiт!
  
  Все в країнi я вiрю буде класно,
  Все я знаю пишно розквiт...
  Хоч часом воювати небезпечно,
  Ми вiдкриємо лайки повний рахунок!
  
  У сорок першому дружно встояли,
  Утримали лицарi Москву...
  Скоро будуть комунiзму дали,
  Я Батькiвщини прапор принесу!
  
  Сталiнград став грiзною стежкою,
  Де двi грiзнi зiйшлися...
  Дiвчина бореться босою,
  Її чоловiк, звичайно, комунiст!
  
  Там противник кинув було "Тигри",
  Але йому зовсiм не допомогло...
  Та дарма фюрер бубонiв гри,
  Ти планета тендiтне скло!
  
  Не давайте дiвчата ви блажи,
  Ми себе не смiємо розслаблювати.
  Ворог залишив дуже багато сажi,
  Все одно iспит здаси на п'ять!
  
  Сталiнграда шлях, звичайно, славний,
  Це просто сонце над країною...
  Буде знищено злiсний Каїн,
  Вiн у геєннi разом iз Сатаною!
  
  Русь вона країна завжди свята,
  У нiй Перун та Iсус Христос...
  Хоч часом буває правда зла,
  Людина до щастя не доросла!
  
  Частка росiян воювати вмiло,
  I ворогiв Росiї перемагати...
  Хоч у фрiцiв сила Люцифера,
  Але могутня наша стала рати!
  
  У комунiзмi свiту є порятунок,
  Щоб гори трупiв здолати...
  Не попросимо у ворогiв прощення,
  Хоч лютує ведмiдь!
  
  Бог Перун Вiн блискавки кидає,
  Дуже любить злiсних вражати.
  I сильнiше ми ворогiв буємо,
  Якщо тренується у бiй рати!
  
  Так Сварог великий свiтла воїн,
  Чи зможе зробити те, що не з руки...
  Будеш слави ти тодi гiдний,
  Росiйськi повiр не дурнi!
  
  Ось все в нашiй славi перебуває,
  Що чудово немов кольором травень.
  Буде мiсце загиблим людям у раї,
  Що кричали люто - банзай!
  
  Не стерпiти їм знайте приниження,
  Чи зможемо ми створити цiлком Едем...
  За Росiю буде фрицям помста,
  Хоч їм навiть допомагає Сем!
  
  Любувалися русичi заходом сонця,
  Що рубiном освiтлює шлях...
  Буде злим велика розплата,
  Нашу Русь домкратом не зiгнути!
  
  Захоплюватися ми крикливо,
  Влада великої Батькiвщини...
  Разом з променистим колективом,
  Найкращої Лади iз синiв!
  
  Дiвчата бiжать взимку босi,
  Це їхня велика зiрка...
  Зайцi теж бiгають босi,
  З нами буде Лада назавжди!
  
  Бог створив iз атома планети,
  Створив простiр, словом, лише...
  Героїзму подвиги оспiванi,
  А противник отримує кукiль!
  
  Захоплення буде людиною,
  Щоб завжди боротися i мрiяти.
  Так з митi, до кiнця столiття -
  Щоб їм велику в лайку!
  
  Вдалинi сяють Сонця лики,
  I сяє веселка повiр...
  А противник просто дуже дикий,
  Натуральний вiн, насправдi, звiр!
  
  Є в країнi чудовi дiвчата,
  Що вмiють перемагати ворогiв...
  Голосок у них, звичайно, дзвiнкий,
  Найкращих у свiтi iз синiв!
  
  Пропадати ми русичi не будемо,
  Наша правда вiриться у всьому...
  Адже у нас такi стануть суддi,
  У трiски терористiв розiб'ємо!
  
  Дiвки нашi п'ятами сяють,
  З голого кольору троянди пiдошвою...
  I кучугури пiд ногами тануть,
  Жарко видно красi босий!
  
  Проворкуйте славнi дiвчата,
  Зруйнувавши граючи ворога...
  Хоч струмок грає дуже дзвiнкий,
  Настає у полум'ї орда!
  
  Всi ми можемо зробити дуже круто,
  I здобути вiрнiсть у мрiї...
  А противник атакує тупо,
  Двинь йому мечем по бородi!
  
  Нашi знаю витязi зi сталi,
  Мiцнiше їх повiрте не знайти...
  По рогах фашистам мiцно дали,
  Хоч на вигляд не бiльше як двадцять!
  
  Дiвчата якi смiються,
  Скалять зубки славою своєю...
  I очi у них такi блюдця,
  Голосок - променистий соловей!
  
  Тренування дiвчат крутi,
  I вони уявiть у лайцi жах...
  Так красунi прямо заводнi,
  Хоч часом навив каламут!
  
  Свiт такий уявiть люди,
  Комунiзм народження вищих сил.
  I тебе красуня не засудить,
  Хоч буває людина дебiла!
  
  Ось iде вiйна вже зi сходу,
  Атакує пекельна орда...
  З нами сила вiр бiйця Сварога,
  Дiвчину хана залпом рознесла!
  
  Захопитися можна знаю кожним,
  Хто б'ється за Вiтчизну знай...
  I воїн то народжений вiдважним,
  Потрапляючи пiсля смертi до раю!
  
  Ми зумiємо зробити Русь щасливою,
  Прославляючи Рода на вiки...
  Заради матiнки святої Росiї,
  Iз силою великого кулака!
  
  Батькiвщина моя повiр прекрасна,
  У заполяр'ї яблунi цвiтуть...
  Наш народ великий, православний,
  Втiлив у реальностi мрiю!
  
  Зможемо ми будь-яку зробити хмару,
  I ворога божевiльного розбити...
  Наш загiн бiйцiв такий летючий,
  Перетворює хижих гадiв на дичину!
  
  Ось у Росiї все таке круто,
  У нiй Творець серце доклав...
  Буде розбитий садист Малюта,
  У мрiї пристойно буде сили!
  
  Ось Христос прийде i воскресне свiт,
  Будуть люди у славi на вiки...
  За Росiю ми б'ємося чесно,
  I сталева знай у нас руку!
  
  Захоплення викликають дiвки,
  Що здатнi космос пiдкорити...
  Розiрвуть вони будь-якi сiтки,
  Ланцюг для них лише шовку нитку!
  
  Нiколи ми вiрте не здамося,
  Нiколи не ляжемо пiд ворога.
  Якщо фюрер просто розлютився -
  Обламаємо ми йому роги!
  
  Людина ти станеш усiх сильнiшою,
  Зможеш край всесвiту пiдкорити.
  Не неси ти слабкий ахинею,
  Нас слов'ян повiрте на злом!
  
  Чи стане з нами сила мiльйонiв,
  Ми доб'ємо противника повiр...
  Безлiч дiвчачих легiонiв,
  Дуже тiльки вражають у цiль!
  
  Ось уже перемога настає,
  Ми увiйшли з трiумфом знай у Берлiн...
  Хто загинув то в насолоду раю,
  I ширяє священний херувим!
  . РОЗДIЛ Љ 21
  Пiсля взяття Софiї безсмертнi дiти та дiвчата взяли паузи i трохи вiдпочили вiд ратних справ. Олег Рибаченко, як завжди, вирiшив трохи покласти, чогось руйнiвного та екзотичного.
  Причому писав хлопчик, використовуючи босi пальчики своїх дитячих нiжок;
  Пропозицiя Верамона була спокусливою, але важко реалiзованi вони були в ланцюгах. Крiм того, не варто було iгнорувати охорону. Крунушки закружляли, головний чаклун дiстав талiсман, що перетворився на струмок диму. Дракони спробували його зiм'яти, але їхнi вогнянi згустки розбилися об невидиму стiну, яка оточувала чарiвника. Гробовий, вiн видiлявся кривiшими, пофарбованими в червоний колiр iклами, випустив кинджали. Вiстря здавалося, проникло крiзь сферу, але продовжувало рухатися, обiйшовши чаклуна, врiзалося в землю.
  Iнший дракон атакував варту, баки намагалися вистрiлити з арбалетiв, але не точно били. Крилатий звiр зумiв таранити їх, збиваючи з коней. Втiм, шестиногi конi злякалися самi, ще б такi страшнi чудовиська їх таранять. Було видно, як вони несамовито iржали, задирали копита, перекидалися.
   Крупеньки вiдкрили вогонь, викидаючи великi вогнянi стрiли, при попаданнi вони пробивали шкуру, драконiв завдаючи їм болю. Тодi тварюки кинулися у рукопашну. Демони оголили вогнянi мечi, дракони подовжили пазурi, пiшла м'ясорубка.
  - Зараз саме час втекти! - крикнула Верамон . - Бiжiть за мною. Дiвчина вiдтворила виразний жест бранцям.
  До жердинi було прикуто двадцять чоловiк, кiлька хлопчакiв, а решта молодих юнакiв та дiвчат. Вони кинулися, було бiгти в рiзних напрямках, внаслiдок чого жердина закружляла.
  - Що ви робите краще за мною. - У розпачi вимовила дiвчина.
  - А хто ти така соплива стерва, щоб ми тебе слухалися. - огризнулися хлопцi.
  - Ми так усе загинемо.
  - Та краще за ним, якщо ми всi дружно не рвемо в один бiк, то на нас чекає приниження.
  - Все одно зловлять i покарають. - Вставив, високий хлопець. Вiн був, прикував поруч iз Ельфiадою . - Так краще скористаюся моментом.
  Громила кинувся на прекрасну дiвчину, вiд запаху його немитого тiла Ельфiадi стало погано. Його товстi руки порвали лахмiття на грудях втiленої богинi i схопили за соски. Олександр трохи вiдволiкся, спостерiгаючи бiй. Демони та дракони таке не часто навiть у блокбастерi побачиш. Не менше двох десяткiв бакiв було вже вбито, спалено, пробито кинджала. Троє трупiв зовсiм розiрвано навпiл. Демони- крунушки у свою чергу активно працювали мечами, один дракон втративши всi голови впав. Iнший втративши хвост i кiгтi намагався пiти, але вогнянi стрiли пошкодили йому крила i вiн врiзався в дерево. Третiй звiроящер застосував хитрiсть, пiдрубавши вогненним потоком дерево, вiн спробував обрушити його на демона, але вчасно вiдскочив i всадив меч у живiт. Дракон вивергнув iз себе вогонь, ведмежа пика породження пiтьми граючи прийняла на себе вогонь. Потiм паща демона виросла i, вчепившись мертвою хваткою, вiн перекусив шию.
  Почувши крики дiвчини Олександр, нiби прийшов до тями, затиснувши в руцi ланцюг, вiн твердою залiзною ланкою вдарив ґвалтiвника у скроню. Той обвис як презерватив, що лопнув, потекла кров.
  - Що робиш! - крикнула Ельфiада . - Ти вб'єш його!
  - Вiн хотiв позбавити тебе честi!
  - Це не поганий екземпляр самця, мабуть бiльший за тебе, може я згодом сама б йому запропонувала.
  - I тобi не соромно?
  - Я жодного разу не кохала в бiлковому тiлi, хотiлося спробувати.
  - Ось вирвемося на волю, i я тобi влаштую.
  - Мабуть, сам незайманий, крiм зiрок нi з ким?
  - Не твоя справа!
  У битвi настав перелом. Головний чаклун притис до землi Гробового, той просив пощади.
  - Великий Серим, не губи мене.
  - Що б завжди мати такого ворога як ти! Краще покiнчити разом.
  - У цьому випадку ти станеш лютою небезпекою для драконiв, а я мiг би замовити слiвце.
  - Ви сильнi, але не дружнi, крiм того, ти сам iзгой i зiбрав вiдморозки, менi нiчого не буде.
  Серим, пiдняв меч, що вирiс як корабельна щогла, плануючи завдати останнього удару, в цю мить один з драконiв повернувшись, спробував атакувати мага в тил. Той повернув свою зброю, вiд чудовиська вiдлетiли одразу двi голови, i вiн почав втрачати висоту. Серiм розсмiявся!
  - Ну, нi, рептилiя, надто це легко i просто! Хочеш жити?
  - Звичайно, вiдпусти!
  - Тодi визнай мене своїм богом!
  Звiр завагався!
  - Ну, що ти замовк? Чекати не буду! - Меч наблизився до горла, почулося шипiння, закапала кров.
  - Визнаю тобi богом!
  - От i дивно! - Парагело , Синовiороло , Кальканте ! - Вимовив чаклун заклинання.
  Дракон моментально зiщулився, ставши маленьким i бiлим. За мить вiн перетворився миленьку мишку.
  - Ось так, ти виявив свою сутнiсть. - Серим, схопив звiрка за хвiст, зробив пальцями знак, у руцi з'явилася золота клiтка. - На посидi поки, коли ти менi знадобишся, я тебе викличу невiльник.
  Бранцi побiгли з великим запiзненням, а вирубаного Олександром хлопця несли на руках. I все спочатку їх нiхто не переслiдував. Баки помчали на збожеволiлих конях, демони добивали, переслiдуючи вцiлiлих драконiв.
   Крунушки переслiдували не довго, мабуть, цим рептилiям не вистачало швидкостi, а демони здавна славилися акулячими звичками. Потiм настала черга збирати Вiльфабаков . Полоненi пересувалися природно повiльно, а дерева були рiдкiсними, i втекти серед них було, безумовно, дуже складно. У таких умовах вони не змогли вибратися на оперативний простiр, як над ними завис демон:
  - Куди зiбралися нiкчемнi люди? - прошипiв вiн.
  - Та просто злякалися. - вiдповiв Олександр.
  - Йдiть за мною. - Крунушка випустив вогненний трикутник, вдаривши в лiтеру, що росте, з дерева.
  Рабов не довелося довго вмовляти. Лише дiвчисько Верамон спробувало заартачитися:
  - Ми вiльнi люди, вiдпусти нас великий демон, потiм вiддячимо тобi. - Тварина з ведмежою головою розсмiялася, регiт був моторошний, здавалося, що катують бика.
  - Нi, щеня, чим ти можеш вiддячити демону.
  - У мене спадщина є, адже ти працюєш за грошi, тобi все одно вiд кого отримувати.
  Монстр завагався, як типовий найманець вiн думав, чи не прийняти пропозицiю дiвчинки. Тут до нього пiдлетiв iнший крунушка .
  - Що ти возишся, веди швидше за рабiв. Господар буде незадоволений.
  - Один iз них намагався купити мене.
  - Хто?
  - Ось цей! - Демон вказав на Верамона .
  - Розберемося.
  Пiд'їхало кiлька бакiв, що вiдправилися вiд шоку. Вони, пiдганяючи бранцiв кийками, вигнали їх на дорогу. Тут блискаючи очима, пурхав Серим.
  - Ну, раби що вирiшили втекти?
  Хлопцi опустили голови.
  - Тодi на вас чекає батiг.
  - Ось того особливо.
  - Я вже знаю, твоє щастя, що ти не прийняв пропозицiї. А тепер всипте, як слiд.
  Невiльникiв били помiрковано, мабуть берегли. Ельфiада терпiла, її лупили i по спинi, i по ногах, оберiгаючи вiд розсiчень шкiру. Тiльки iнодi чулися не довiльнi стогiн. Олександр пiд час порки пiдбадьорював її. Найгiрше дiсталося Верамону , з хлопчика зiрвали дiряву заляпану сорочку i били одразу в чотири руки. Всi груди, спина, i ноги пацана виявилися покритi червоними пiцугами , лилася кров. Його бичували, поки вiн не знепритомнiв.
  - Ну що отримали урок, а тепер кроком марш, за спробу втечi ляжете спати голодними.
  Хлопчика облили крижаною водою, поплескали лапою по щоках, i вiн прийшов до тями, його поставили в стрiй, перевiривши ланцюг. Полоненi побрели остогидлою дорогою. Вiльфабаки зазнали втрат i були наляканi, намагаючись, свiй страх, згань на беззахисних людях. Олександр тiльки посилав у кривдникiв повнi ненавистi погляди. Здавалося, стало ще спекотнiше, хотiлося пити, у ротi було гiрко й сухо. Ось по дорозi їм трапилося селище гномикiв. Їхнi будинки були схожi на яйця, з пiрамiдальним кiнцем. Пiдбiгаючи бранцям, вони прагнули помацати дiвчат, хапаючи їх за ноги. Ельфiада вiдбивалася, на її тiлi були виднi синцi, залишенi батогом. Найбiльш пронизливий гном схопив дiвчину за пальчики, i вона мало не впала.
  - Назад дрiбне плем'я! - скомандував Серим. Баки завдали кiлькох сильних ударiв, вiдiгнавши дрiбне плем'я.
  Олександр запитав Ельфiаду :
  - А ти не знаєш, гноми вони добрi чи злi?
  - Як i люди рiзнi! Втiм, адже й людина багато в чому залежить вiд соцiуму, що його оточує.
  - А як ти припустила, що у твоєму всесвiтi iснує ганебне рабство?
  - Вiльна воля, вона веде до збочень. Всi розумнi iстоти можуть чинити, як їм заманеться, я не створювала бiороботи.
  - Ото б менi меч, я б їм показав!
  - Ще встигнеш сьорбнути ратної частки.
  Старший гном з довгою сивою бородою пiдiйшов до Серiма, вiн простяг йому складний арбалет, з сiмома стрiлами, що стирчали. Маг уважно оглянув його:
  - Магiя?
  - Технiка! Використовується стиснене повiтря, камiнь Iжжея вiн витягує безлiч енергiї, i стрiла летить десять верст.
  - Скiльки десять?
  - Та про могутнiй.
  Арбалет був компактним, нагадуючи товстий обрiз. Сiрим, зважив його на руцi i звернувся до гнома.
  - I скiльки ти за нього хочеш.
  - Мiшок золота вагою у центнер.
  - Багато! Забагато за таку рiч. Адже я магiєю б'ю не гiрше.
  - А якщо ти використовуєш заговоренi стрiли, то зможеш вразити свого ворога на несподiванiй дистанцiї.
  Маг задумався, вiн розумiв цiннiсть подiбної зброї, але й золота було шкода.
  - Пiв центнера!
  - Сiмдесят п'ять! - сказав гном.
  - Шiстдесят п'ять!
  - Сiмдесят i не грама менше!
  - Iде!
  - Дивно, що вони використовують кiлограми! - шепнув Олександр.
  - Це у програмi комп'ютера так закладено для полегшення торгiвлi. Творцi думають, про майбутнє, коли прогрес розвинеться, а свiти зiллються!
  - А камiнь Iжжея чарiвний?
  - Нi, швидше за мега-радiоактивний! У ньому енергiї з двiстi разiв бiльше, нiж в уранi, i водночас вiн абсолютно безпечний. Я сама розробила цiлий набiр таких елементiв.
  - А навiщо?
  - Звичайна радiацiя шкодить та викликає мутацiї. Крiм того мега-радiацiя пiдживлює чаклунство. Адже в магiї немає нiякої мiстики, просто змiненi закони природи, енергiя паралельних свiтiв та духiв рiзної природи, що включає пiдвиди субгiперплазми .
  Хоча Ельфiада говорила дуже тихо, баки почув i врiзав спочатку їй, а потiм Олександру батогом:
  - Чого шепотiть гола шкiра.
  Удар настiльки сильний, що луснула шкiра. Дiвчина скрикнула. Тим часом Серим дiстав гаманець, висипав монети гному в ковпак. Здавалося неймовiрним, що стiльки золота може в такому невеликому мiшечку i кумедному кумеднику. Оглянувшись, Серим крикнув:
  - Не смiй їх так бити свиня! Ти зiпсував власнiсть i за це тобi самому врiжуть!
  Баки арканом стягли з коня, зiрвали кольчугу i стали пороти. Не дивлячись на богатирську статуру, вiн кричав як кастрований кiт. Лупцювали не довго, монстр обвис.
  - Фу падаль прив'яжiть його до коня, щоб не впав.
  Баки так i зробили, пiдганяючи жеребця лозинами. Ельфiада , незважаючи на бiль, тихенько смiялася кришталевим голоском. На неї крикнули, але бити остерiглися.
  Бранцi знову були змушенi плестись. Олександр подумав, що за такого тривалого дня у тубiльцiв має бути зовсiм iнший метаболiзм або вони сплять свiтлий час доби. Ельфiада наче вгадала його думки.
  - Вони практично, такi як люди давнини та їм потрiбен денний вiдпочинок. - Сказала вона.
  - Якщо нас i в рабствi так навантажуватимуть, то надовго не вистачить душевних сил.
  - зазначив Олександр.
  - Нiчого виживемо, у мене є деякi мiркування.
  - Може, подiлишся?
  - На привалi!
  Бiльше пригод на шляху не було. Правда кiлька розбiйникiв чекало в засiдцi, але побачивши значний загiн i головне демонiв волiло забратися подалi. Адже в принципi набагато простiше знайти легший видобуток. Сiрим, втiм, ударив по них закляттям каменю. Бандити перетворилися на гранiтнi брили, завмерши у виразних позах.
  - Це дуже сильний чаклун, якщо здатен проводити такi трансформацiї матерiї. - помiтила Ельфiада . - I ще, мабуть, вiн перебуває в якомусь орденi.
  - Та не створювала ти нам проблем, навiщо зайва магiя?
  - Я спецiально не плодила чарiвникiв, а лише заклала потенцiйну можливiсть подiбного. Втiм, для цього довелося створювати паралельнi перемiщення та субпростори . Та добре зрозумiти все це можна лише практично.
  Говорити ставало все важче, горло пересихало, сонця здавалося, побiльшало, розмивалася атмосфера, виростали протуберанцi.
  Пара невiльникiв упала, цього разу, їх не стали добивати, Серим прочитав заклинання, i хлопцi встали.
  У небi стали збиратися хмари, цього разу вони були помаранчевi, пролився благодатний дощ. Бранцi намагалися вiдкрити ширше рота i заковтнути бiльше вологи. Олександр вiдчував, як стiкає вода по запаленому потрiсканому язику i поступово йде бiль. Збитi в кров, обпаленi ступнi, також потрапляючи в теплу воду, пом'якшувалися, i страшне свербiння ставало тихiше. Потiм знову визирнули три сонця, i стало ще гiрше запарило, а довершення до всього з'явилися комахи. Вони болiсно кусали змучених людей, правда, їхнiй натиск був недовгим. Варто зменшитися вологостi та хлопцi вiдчули полегшення. Потiм почався довгоочiкуваний захiд сонця, було, як i ранiше, спекотно, але не так як у пустелi, а бiльш терпимо. Олександр вiдчув, що цiлком зможе дiйти, а ось на рахунок дiвчини вiн не був певен. Ельфiада шкутильгала на обидвi ноги, припадала, але трималася. Коли вона знову похитнулася, Серим випустив по нiй рожевий квадратик. Олександр iнстинктивно стрибнув i прикрив дiвчину, побоюючись її життя. Несподiвано в нього вдарив потiк енергiї, спина хлопця розiгнулася, втома разом зняло, зацiпенiлi м'язи налилися силою, навiть спрага перестала мучити.
  - Е нi красень, так не пiде, це не тобi. - У руках у мага блиснув меч.
  - Але якщо я буду, виснажений, мене нiхто не купить. - знайшовся Олександр.
  - Гаразд, живи козявка. А тепер твоїй дiвчинi.
  Квадратик був дуже доречним. Iнших рабiв пiдганяли стусанами, кiлька разiв потрапило Верамону i без того, побитий хлопчик отримував по перше число.
  Нарештi, коли навiть конi вкрилися пiною i захиталися, а три сонцi сховалися за обрiй бранцям, дозволили перепочити i вгамувати спрагу. Потiм їм дозволили лягти на великi лопухи та поспати. Серим, махнув долонею, розсипався пил. Полоненi заснули майже одночасно, тiльки Олександр i Ельфiада бадьоростi, що отримали заряд, шепотiлися, i побитий Верамон повертався .
  - Ну, що є пропозицiя.
  - Менi це набридло, я створила їх, а вони з мене знущаються. Набридло ходити на ланцюгу як собачка.
  - Ну, тобi нiчого страшного, скоро продадуть у гарем, житимеш у достатку. Може, сам король вiзьме, просунешся.
  - Але ж з ним спати...
  - А що хiба вам бабам страшно? Ось я не хотiв би, щоб менi дупу порвали!
  - Якi ми нiжнi, ну гаразд я дещо придумала. - Ельфiада вирвала з голови волосину. - Давай перетрьом ланцюг.
  - Ти що серйозно волоссям.
  - Вони у мене мiцнi як дрiт, а залiзо в ланцюгах не найвищої якостi.
  - Зате заговорене! - сказав хлопчик. - Тут магiя така, що не розiрвати, вогонь безсилий проти них i немає, молота здатного розтрощити чари.
  - Що ж, а ми таки спробуємо, тут є закляття проти вогню i сталi, а на рахунок волосся нiхто не додумався. Ну, кому спаде на думку проти такої дрiбницi ставити захист.
  Пацан моргнув очима:
  - Що це думка, давайте ризикнемо.
  Дешеве залiзо i справдi було податливе, незабаром хлопцi помiтили, що сиплеться тонка стружка. Тим не менш, терти довелося довго i вперто. Щоб скрасити нудну працю, хлопцi перемовлялися. Верамон , як i належить хлопчику, виявився дуже цiкавим:
  - Я вiдразу зрозумiв, що ви здалеку, можливо, не з нашого свiту. Розкажiть трохи про себе.
  - Чому ти так вирiшив?
  - Справа в тому, що у вас дуже блiда шкiра, а всi мiсцевi жителi дуже смаглявi.
  - Але може до нас просто не пристає засмага.
  - Нi, ви вже зараз майже такi шоколаднi, як i я. Ви просто були пiд iншим свiтилом. Висновок або це якийсь iз потойбiчних свiтiв, де мешкають демони i нежити або з сусiдньої планети. Але вигляд у вас не похоронний як у темних свiтах, та й виглядаєте хлопцi не як покiйники.
  - Ти здогадливий, але що ти знаєш про темнi сфери. - Запитала Ельфiада .
  - Дещо знаю, я був одним iз найкращих учнiв магiчної школi Лумумба, деякi з чаклунiв найвищого рiвня проникали за кордон простору, спiлкувалися з духами, демонами, вампiрами, перевертнями, пекельними тiнями. Це дуже небезпечно i самому потрапити в полон. Там є такi мiсця, де у грiшникiв катують душу.
   Ельфiада перебила:
  - Це тiльки у тих, хто зовсiм втратив совiсть чи з метою набуття могутностi продався духам пiтьми. Буває таке, коли частинами продають душу чи власне я, а часом демони бунтують i змiнюють ролi, вiшають магiчний хомут на господарiв.
  - Так правильно, мабуть, ви теж обiзнанi в магiї. - спитав хлопчик.
  - Почасти дещо теоретично знаю, але рiзноманiтнiсть прийомiв вiддано вiльнiй волi живих iстот. Коли будемо вiльними, покажеш.
  - Дивно ти створила їх, а не знаєш, як вони чарують. - здивувався Олександр.
  - Я не Гiтлер iз батогом, щоб стежити за кожним подихом секстильйонiв живих iстот.
  - Так звичайно Адольф смердiло, а вiд тебе дивовижно приємний запах. - сказав юнак.
  - Гiтлер вселяв моральне огиду, тому здавалося, що вiн смердить, а насправдi це була дуже охайна людина, яка приймала ванну двiчi на день. - заперечила Ельфiада .
  - Я не знаю, про що ви говорите, але в нашому свiтi не все гаразд iз темними силами. - зiтхнув Верамон . - Все частiше з'являються привиди та перевертнi, а також iстоти не зрозумiлої породи. Наш вчитель говорив, що демони нижнього рiвня вселяються у звичайних риб i молюскiв, виробляють у них мутацiї, перетворюючи на монстрiв, а потiм розмножуються, наповнюючи водойми мерзотнiстю. За великими рiчками плисти не безпечно.
  - Можливо, це просто мультипростiровi бурi. Всi цi тварюки не такi страшнi i скоро це минеться.
  . РОЗДIЛ Љ 22
  - Дай Боже! А то церква стає все бiльш агресивною, королi, царi, султани, все пiдпадаю пiд все бiльший вплив катiв у султанi. Це теж магiя, але дуже специфiчна.
  - А це цiкаво. - Олександр нахилився до хлопчика. - У що вони вiрять?
  - Ну, як сказати з одного боку у безлiч богiв, а з iншого є єдиний творець усього всесвiту, який їх створив.
  - Це здорова думка. - Ельфiада посмiхнулася. - I ангели служать йому.
  - Так воно i є! Якщо є злi духи, повиннi iснувати й добрi. Якщо є тiнь, то є свiтло. Але поводяться священики, дуже жорстоко мало вiдрiзняючись вiд найчорнiших чаклунiв. Зокрема, перший мiнiстр мегакардинал Лойхама дуже любить катувати, особливо хлопчикiв. Iнодi вiн навiть купує спецiально дiтей для тортур i творить iз ними страшнi гидоти. Втiм, не часто такий монстр жертв i без нас вистачає. Сподiваюся, коли вiн помре, демони вiчно мучать його душу.
  - Довго, але не вiчно! Так влаштовано творцями, що кожен навiть останнiй мерзотник повинен отримати шанс, але помучитися доведеться. - Ельфiада випадково зачепила спиною гiлочку, розсiчення пiд впливом магiї майже зникло, але болючi вiдчуття залишилися. Дiвчина ойкнула i впустила волосся, довелося видерти новий. Хлопчику доводилося ще гiрше, на його кривавi подряпини сiдали комахи, вони злизували кров. Ельфiада кiлька разiв вiдганяла паразитiв.
  - Нiчого страшного, цi тварюки не заразнi. Але знайте їсти членистоногi одержимi демонами, ось це мерзота. Руки та ноги розпухають, потiм починає гнити шкiра.
  - Не треба розповiдати жахи. Скажи краще, ланцюг пiддається?
  - Цiлком! Я нiколи не думав, що жiноче волосся може давати таку силу владу над кайданами.
  - I нiякої мiстики, згадай воду, вона така нiжна, а точить камiнь.
  - Я чув це сльози Всевишнього, є легенда правда вона вважається єретичною, що творцю властиво також любити i страждати. Що навiть всемогутнiй здатний упускати сльози i породив разом iз жiнкою, i в нього теж є сильний ворог - антибог, який породив зло та муки.
  - Рiвновеликий?
  - Так! Iнакше творець давно його позбувся, наприклад, убив.
  - Ну, тут ти помиляєшся, зло не настiльки сильне, i я тебе запевняю, скiльки б не було суворих випробувань всi створенi рано чи пiзно стануть абсолютно щасливими.
  - Менi б ваш оптимiзм. - сказав Верамон .
  Нарештi одна ланка виявилася перепиляна, хлопцi взялися за другу. З верху пролетiв шулiка, що нагадує розмiрами винищувач. Вiн покружляв бранцями, але нападати не став.
  - Цей птах тiльки на вигляд грiзний, але поки в нього не вселився злий дух зовсiм невинний. - зауважив хлопчик.
  - I це менi вiдомо! - вiдмахнулася Ельфiада . - Краще давайте терти швидше. Нiч коротка та й надто свiтла. Справдi на небi грало п'ять мiсяцiв чотири круглi, вiдрiзняючись небагато вiдтiнками, а п'ята нерiвна немовби пляшковий уламок. Та й зiрок не приклад Землi i всi такi рiзнокольоровi.
  - Цiкаво, що вигадують поети в цьому свiтi. - поставив собi питання Олександр.
  - Те, що i в iнших свiтах, вiйна, любов, релiгiя. - А ось ельфи схоже захоплюються зiрками. - вiдповiла Ельфiада
  - Гаразд, у мене вже пальцi нiмiють. Все трьом та трьом. Нарештi перепилянi ланцюги розсипалися, юнi невiльники зiтхнули з полегшенням.
  - Ну, а тепер нам треба поспiшити! - Верамон побiг уперед i вiдразу пiдстрибнув, вгору вступивши на траву. Трохи вкрита iнеєм, вона виглядала сивою та зловiсною. I це коли навiть уночi температура була не нижче за тридцять градусiв. Ельфiада зупинилася. Хлопчик кульгав, судячи з перекошеного обличчя, вiн ледве стримував стогiн.
  - Дуже палить, наче розплавлене залiзо.
   Ельфiада подивилася на голу ступню хлопця, вона вкрилася суцiльним опiком.
  - Схоже, зачарували!
  - Давайте сплетемо канат, перекинемо на дерево i перескочимо, як Тарзан. - запропонував Олександр.
  - Тут немає потрiбних дерев. Ось чому не поставили вартових, Сiрий прикрився чаклунством. - сказав Верамон . - Ну, що ж доведеться терпiти побої. Сподiваюся, тебе не поголиться, таке дивне волосся прикраса гарему.
  - А якщо обмотати ноги лопухами? - Запропонувала Ельфiада .
  - Не думаю, що допоможе, не такий чаклун дурень, щоб його так просто можна було провести.
  - А я спробую! - Ельфiада насилу вiдiрвала товстий лист i обернула ноги. Потiм теж саме зробив Олександр i скептично налаштований Верамон . Розбiгшись вони ступили на "замiновану" поверхню. В ту ж мить лопухи спалахнули i розпалися, а Олександр мало не впав, йому на спину стрибнув Верамон . Голi ноги обпалило травою, але юнак i дiвчина не розгубилися i кинулися вперед. Бiгти було важко, п'яти палило, а в Олександра на спинi сидiв досить великий хлопчик, вiн вiдчував його мiцнi м'язи та схожi на дрiт жили. Потiм смуга перешкод скiнчилася, i хлопцi вiдчули блаженне вiдчуття.
  - А ну злазь! А то прилип як лазневий лист! - Олександр струсив хлопця.
  - Ого, ви дужi хлопцi, а мене мало не пропалило наскрiзь.
  - Може згусток енергiї на нас ще дiє, або тiла трохи вiдрiзняються, але нiби великих опiкiв немає. Дай я огляну твої нiжки.
   Ельфiада простягла, її почорнiлi ступнi були сильно порiзанi об камiння, але вже пiдживали i кровоточили, крiм того, з'явилися мозолi, шкiра швидко грубiшала, при цьому опiкiв не було видно.
  - Мила! - Олександр поцiлував п'яту. - Ти вже звикаєш до трудових навантажень.
  - Годi йти.
  Трiйця рушила спочатку швидким кроком, а потiм повiльним бiгом. Дерева то рiдшали, то навпаки ставали густiшими, мiж корiнням миготiли змiйки. Одна навiть тяпнула Олександра за великий палець ноги, але хлопець не зупинився. Так вони мчали, доки не вперлися в рiчку.
  - Треба переплисти, сподiваюся, за нею нас не переслiдуватимуть. - Запропонував Верамон .
  - Давай ми всi вмiємо плавати.
  - А тварини монстри. Треба сказати хоча б заклинання.
  - То кажи.
  - Тут є проблема, пiсля того, як мене продали в рабство, то позбавили доступу до свiтiв субпростору . Без амулетiв нiчого не можу. Ось ви, наприклад не пiддавалися закляттю, може у ваших вустах магiя подiє.
  - А як же ти?
  - Я попливу посерединi, мiж вами, сподiваюся, це мене закриє.
  - Добре, вмовив. Читай.
  - Я прихоплю це! - Олександр з силою зiштовхнув два каменi, що лежали на березi, посипалися уламки, i вiдколовся невеликий шматок. - Це можна використати як нiж.
  - Це краще нiж голяка. - пiдтвердила дiвчина.
  Юнак та дiвчина все ретельно повторили i, пiдхопивши Верамона , стрибнули у воду. Майже одразу Ельфiада вiдчула, як її схопило ногу щупальце. Дiвчина скинула слизьке тiло i попливла далi. В серединi рiчки їх зустрiла риба-пiрання, з довгими плавниками, вона накинулася на Верамона , вибираючи найслабшу жертву. Хлопчик намагався вiдбитися, пiднiмаючи хмари бризок. Вона випустила пучок полум'я, вода зашипiла. Олександр ударив рибу каменем по оцi. Втiлення демона вiдстрибнуло, i спробувала атакувати юнака:
  - Не бий його! - крикнув Верамон . - Вiн виростає вiд цього.
  - А що робити?
  - Постарайся погладити.
  Хлопець простяг руку, зуби монстра брязнули, ледь не вiдкусивши руку. Потiм риба, рiзко збiльшившись у розмiрах, кинулася на Ельфiаду . Дiвчина скрикнула i пiрнула. Та пройшла повз. Олександр у розпачi вхопив тварюку за хвiст. Вона вирвалася, вдаривши юнака по обличчю. Свiдомiсть помутнiла, хлопець став осiдати, з розсiченої щоки полилася кров. Побачивши, що Олександра поранено, гiгантська пiранiя кинулася на нього. Той, усвiдомивши загрозливу смерть, машинально перехрестився. Твар раптово зупинилася, наче наткнувшись на невидиму стiну. Її морда спотворилася, i вона почала опливати, зменшившись у розмiрах. Через кiлька секунд перед ними плавав жирний короп.
  - Ось як такий невинний! - Здивувалася Ельфiада .
  - Це тварина одержима злими духами. - сказав Верамон . - Найнешкiдливiшi тварюки стають монстрами. А ось цей жест, що вiн вiдтворив, доступний лише найвищим магiстрам. Як правило, таких слабких чаклунiв як ми, духи не слухаються.
  - Це наш Православний хрест. - вiдповiв Олександр. - Свята вiра його висвiтлює та дає силу.
  - Так iнодi буває. - Вимовила Ельфiада . - Якщо людина у щось вiрить, це може замiнити магiю. Принаймнi факт воскресiння Христа пiдтверджує особистi спостереження. Правда є версiя, що вiн втiлення тiєї супернадцивiлiзацiї , що створила наш людський всесвiт.
  - Це ми вже обговорювали! - сказав Олександр. - Але, чесно кажучи, мене дивує Iсус стiльки часу жив на Землi цiлих тридцять три роки, знав, як страждає та мучиться все людство, i нiчого не змiнив!
   Ельфiада м'яко заперечила:
  - А може вiн i змiнив, пробудить творче мислення, прогрес почав бурхливо розвиватися i ми досягли великої могутностi.
  - Ви кажете чудовi речi. Може ви чаклуни чи вченi мужi. - спитав Верамон .
  - Нi, просто ми люди з iншого свiту. - Ельфiада не хотiла ранiше часу розкривати таємницю, та ще не знати кому. - У нас своя релiгiя, можливо, дивна i не зрозумiла для вас.
  - Та я ще помiтив, вiн прикладає три пальцi, а магiстри всю руку.
  - Так належить за Православним звичаєм, в iм'я Отця, Сина та Святого духу. На честь Великої Трiйцi.
  - Потiм ви менi розкажете, а зараз попливли.
  - Ми й так пливемо, розмовляючи!
  Хлопцi дружно розтинали воду. Ближче до берега, Ельфiаду за ногу схопило щупальце i потягло дiвчину на дно. Олександр цього разу не став хреститися, а пiрнувши. Рука намацала схожу на гуму кiнцiвку i рiзким ударом вiдтяв його. А ось Верамон наклав на себе хресне знамення, але не побачив реакцiї. Хлопчиковi, правда, здалося, що сил побiльшало, вони перебралися на берег бiгцем. Дiвчина скинула з себе мокре лахмiття, вiдчувши негу оголеним тiлом. Хлопцi трохи вирiшили перепочити на пишнiй травi. Розтяглися, втома разом навалилася, м'язи нулi. Ельфiада обняла Олександра i поклала голову на груди, волосся лоскотало шкiру. Юнак машинально гладив її, пестив, вiдчуваючи блаженство. Сон набiг на них, накривши лавиною. Олександру та Ельфiадi снилося одне й те саме, нiби вони пливуть хвилями, потiм їх тiла розчиняються у водi, перемiшуються, проникаючи один в одного. Потiм, роздiлившись на безлiч тiл, вони кохали, чергуючи рiзноманiтнi пози i включаючи безмежну фантазiю. Вони були i ласкавi i наполегливi, пристрасть була бурхливою i надзвичайно нiжною. Тим грубiшим виявилося пробудження:
  - Гей ви голi примати, ви надто схожi на рабiв-утiкачiв. - ревiв злий голос.
  Олександр розплющив очi i озирнувся. Поруч стояло троє бешкетникiв, двоє поблизу з оголеними мечами, а третiй дуже дивний тип схожий на вiник i худий приголомшував арбалетом. Ельфiада сором'язливо прикрила груди та спробувала натягнути робу. Баки врiзав їй по обличчю:
  - Ти оголена куди краще за повiю.
  Дiвчина сплеснула руками i впала мертво.
  - Що ви робите, крикнув Олександр.
  - Нiчого раб, цiй шльондра буде тiльки на користь. Ти її часто драв?
  - Вона ще дiвчина!
  - Не вiримо!
  Олександр намагався збагнути, що робити. Повертатися в рабство та отримувати нову порцiю батогiв йому не хотiлося. Баки були великi, але не незграбнi хлопцi, одного з них можна було прикласти каменем, але як бути з рештою? Особливо з арбалетником, який викликав найбiльше занепокоєння. Та й сам звiр-вiник найбiльш уважно стежив за Олександром. Мабуть, подертий батогами стояв на колiнах i тремтячий вiд страху хлопчик не викликав особливих занепокоєнь. Ось один iз монстрiв пiдiйшов до дiвчини ущипнув за груди. Ельфiада не реагувала.
  - Ось чорт, що вона вiдкинулася?
  - Нi, дихає.
  - Так трахну її швидко прийде до тями.
  Пропозицiя видно сильно пiдбадьорила вiльфабака . Вiн загарчав i кинувся на дiвчину. В цей момент Верамон на колiнах пiдповз до арбалетника, вiн скиглив.
  - Будь ласка, не вбивайте мене, я все зроблю.
  - Не чiпайте її! - Олександр вихопив камiнь-нiж. В той же час вiник зреагував, вистрiлив, але хлопчик встиг стрибнути, вiдштовхнувши арбалет, внаслiдок чого стрiла пролетiла повз. Миттєво скинувши штани, навалився на Ельфiаду . Вiн забув про все i тут же поплатився, висмикнувши з-за пояса хтивої свинi кинджал, дiвчина зi швидкої кобри всадила його в живiт. Як люто заревла тварюка, а Ельфiада виблискуючи очима i скориставшись, що звiр схопився за черево, полоснула кинджалом по горлу.
  - Ось так його гаси! - Олександр зачерпнув ногою, пiсок жбурнув його в пащу баки. Той iз мечем кинувся на Олександра, юнак ледве встиг пiти, зiгнувши прес. Той продовжив атаку. Ельфiада жбурнула йому меч поваленого супротивника. Олександр спритно впiймав його, ухилився вiд випаду вiстря, лише злегка подряпало живiт, i схрестив клинки. Тут, однак, юнак вiдчув себе не у своїй тарiлцi, меч був тяжкий i дiяти їм так спритно, як мушкетери у творах Дюма не вдавалося. А всi знання Олександра у фехтуваннi обмежувалися фiльмами з Михайлом Боярським. Баки перейшов у наступ i став тiснити, юнак вiдступав, маневрував i нiяково замахувався. Його рятувало те, що юне тiло було швидше громiздкого здоровила з обличчям-протигазом. Верамон спритним ударом колiна в пах змусив зiгнутися вiника, потiм продовжив, довбавши кулаком у невелику круглу щелепу. Було видно, що хлопчик був дуже професiйно коротко, рiзко. Голова вiника тремтiла, i коли пацан врiзав йому лобом, полилася важка вишнево-лимонна кров.
  - Готовий! - крикнув хлопчик, вiдкинувши обм'яклi тiло.
  Бiй продовжувався. Баки все наступав, але потрапити не мiг, але було видно, що вiн досвiдчений боєць. Ось звiр застосував, хибний випад, юнак вiдсахнувся, той моментально перекинув клинок i рубанув по грудях. Олександр зреагував пiдсвiдомо, i його лише злегка розрiзало шкiру, проте кров виступила густо:
  - Ну, чого ви вартi, допоможiть! - крикнув вiн.
  - Нападати зi спини пiдло! - вiдповiла Ельфiада .
  - А прирiзати!
  - Вiн би мене зґвалтував.
  - А ти Верамон !
  - Тобi буде корисно впоратися з ним самому. - сказав хлопчик. - А то у фехтуваннi ти круглий нуль.
  - Нi, не це ти нуль! - образився Олександр i шалено контратакував, але його рух був надто передбачуваним. Баки вiдбив випад i того рiзко врiзав пiд рукоятку, що рука в юнака онiмiла. Ще один випад i Олександр випустив меч.
  - Отак, раб помири!
  Баки закрутив мечем, було ясно, що Олександр приречений, але саме розпач пiдказала йому вихiд. Хлопець пiрнув, як в'ють, пiшовши вiд клинка, i врiзав головою здоровенну пах. Той заревiв i Олександр схопився, вчепився зубами в зап'ястя. Наступної секунди баки обрушив удар йому по ребрах, ледь не зламавши їх. Хлопець стиснув щелепи, меч випав, Олександр не шкодуючи ноги так дав супротивнику в уже розбитий пах, що той зiгнувся. Пiдхопивши випущений меч, юнак обома руками з повного розмаху врiзав йому по головi. Череп вiн не розкроїв лише тому, що голову прикривав шишок. Звiр втiм, став завалюватися i Олександр послизнувшись, пробив ворога.
  - Ось так! Зло повалено, чеснота перемогла. - крикнула Верамон .
  Хлопець скривився, вiн ледве не зламав пальцi ноги i нив побитий бiк, розплився синець.
  - Вiн мало не вбив мене, я вже розпрощався з життям, а ви стоїте, моргаєте.
  - Я не хотiла порушувати лицарськi правила, їх троє та нас троє, кожному по одному поєдиннику . - заперечила Ельфiада .
  - А знаєш у тебе гарнi данi чудова реакцiя, швидке тiло, загартованi м'язи, з тебе вийшов першокласний боєць. От тiльки видно, що ти зовсiм не тренований, якби баки було двоє, вони б тебе вбили.
  - На жаль, супермени бувають лише у кiно. Насправдi i тебе зарубали.
  - Баки такi незграбнi! Я мiг зчепитися одразу з п'ятьма. - похвалився хлопчик.
  - Тобi рокiв тринадцять не бiльше, а кожен iз них важить пiд два центнери. - заперечив Олександр.
  - У моїй школi дуже добре навчали володiння холодною зброєю, особливо ефективно, якщо пiдсилити себе магiєю. Тобi маля цього не зрозумiти. - Верамон вдав, що вiн старший.
  Олександр хотiв дати йому щелбан, щоб провчити малолiтку за зухвалiсть, але Ельфiада втримала його:
  - Якщо вiн говорить правду, можна взяти пару урокiв фехтування.
  - Давайте тiльки не тут, раптом це лише передовий роз'їзд великого загону.
  - А трупи сховаємо в кущах, щоб не одразу знайшли.
  - Краще у водойму, одержимi бiсами тварюки з'їдять, вiн навiть кiстки здатнi перемелювати. - Запропонував Верамон .
  Так баки були важкi, їх довелося переносити втрьох. Несподiвано Ельфiаду перекосила, дiвчина зблiдла, i в неї перехопило подих.
  - Що живiт сильно стисло! - Сказала вона.
  - Дихай глибше, а то вирве. Це тому, що ти вперше торкнулася трупа вбитої тобою iстоти.
  - Мабуть, i в тебе нудить! - пiдтвердив Олександр.
  - Ось як, я й справдi вiдчуваю погано. Нiколи не вбивала живих надiлених розумом iстот, всякi вiртуалки не рахуються. А зараз не знаходжу собi мiсця. Адже кого зарiзала монстра, ґвалтiвника. Невже так важко вбивати?
  - Звикнеш! - Верамон здавався дуже веселим. - Нас вчили, що з кожним убивством тобi передається частина сили знищеного супротивника. Принаймнi бойовi маги так дiяли.
  - Це помилка, нi хто на насильствi не набув всемогутностi. А вам хлопцi ось що скажу, втекти не важко, iнше куди питання.
  - Найпростiше до сусiднього королiвства, де править султан База-баз! - сказав Верамон . - У нього навiть є легiон, який складається iз дiвчат войовниць. Тобi тiльки треба навчитися стрiляти з лука та арбалета.
  - А пробувала ранiше, збивала зiрки! - посмiхнулася Ельфiада .
  - То це були гiперплазмовi стрiли! А що буде iз звичайними невiдомо. - посмiхнувся Олександр.
  - А що зiрки, можна збити, адже вони величезнi, нашi чаклуни чудово знають, що навколо них обертаються планети.
  - Я пожартувала! - дiвчина впевнено зiштовхнула труп у воду. - А стрiляти ще спробую!
  Хлопцi активно замiтали слiди, крiм того знову пiшов срiблястий дощик, змиваючи кров.
  . РОЗДIЛ Љ 23
  Ось тепер команда дiвчат та двома безсмертними дiтьми зустрiла нову турецьку армiю.
  Османи зiбрали великi сили i з гарматами, i з англiйськими рушницями.
  Вони вишикувалися в прямокутник i поперли в атаку.
  Олег Рибаченко взяв i рубанув мечами, розтинаючи турецьких солдатiв. I покотилися зрiзанi голови.
  Хлопчик кинув босими пальчиками дитячих нiжок горошинку анiгiляцiї, розриваючи османських воїнiв.
  Пiсля чого проспiвав:
  - Велич Росiї у дiвчатах босих,
  Оскiльки голою п'ятою дiвка ратi трощить...
  I комсомолок як не втримати крутих,
  У них такi, мов сонце душi!
  Маргарита Коршунова з цим погодилася, рубаючи турецьких солдатiв, iз величезним настроєм на перемогу.
  I її босi пальчики нiжок жбурнули голки анiгiляцiї, i розiрвали масу османiв.
  Маргарита проворкувала:
  - Батькiвщина наша прекрасна!
  Пiсля чого безсмертнi дiти знову засвистiли. Та з таким забiйним апломбом.
  I їхнiй свист був просто приголомшливий. I ворони отримали серцевi напади i падали наче градини на голови.
  Олег заспiвав жартома:
  - Маргарита - вiкно вiдчинене...
  Адже ти не забула,
  Ти ж пам'ятаєш, як це було!
  Наталя теж билася її мечi всiх били. А жодна куля чи уламок снаряда не могли потрапити.
  Наташка теж босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчий образ смертi, всiх розриваючи на дрiбнi частини.
  I руки, i ноги у рiзнi боки розлiталися.
  А ось з яскраво-червоних соскiв дiвчата як вилетять пекучi i дуже руйнiвнi пульсари.
  Наташка заспiвала:
  - боролася я з напастю,
  За щастя для людей.
  Дiвча все в нещастi-
  I кров ллє iз грудей!
  Зоя хихикнула, i вiдзначила, пiдморгнувши сапфiровими очима, i ворухнула волоссям кольору сусального золота:
  - Ми сильнi крали!
  I з малинового соска як рiже жорсткою, i дуже агресивною, i руйнiвною блискавкою.
  А потiм її босi пальчики нiжок, ось вiзьмуть, i покинуть отруйну голку. Так прокрутитись, i всiм глотки порве.
  Августина ця руда краля iз зачiскою кольору полум'я. I теж вiзьме та мечами прокрутить, зрiзаючи голови турецьким солдатам.
  А потiм босими пальчиками нiжок вiзьме i метне те, що приносить загибель i смерть.
  А потiм з рубiнових соскiв як урiже по вороговi каскадами та потоками найбiльшої руйнацiї.
  Пiсля чого Августина заспiвала:
  - За найкращi нашi призи -
  Поб'ємо супостатiв у рази!
  Свiтлана теж рубала супротивникiв, немов її мечi то подовжувалися, то коротшали.
  I пальчики голих нiжок кидали презенти смертi з силою не жартiвливою.
  I дiвчина заспiвала:
  - Сюрпризiв казковий повний повний всесвiт,
  А я дiвчинка знай дуже звичайна,
  Але Боги Руськi дали менi грiзну силу,
  I я почала гру повiр серйозну!
  I з її полуничних соскiв як лупнуть найпотужнiшi блискавки. I спалять масу солдатiв Османа, так що залишилися тiльки оплавленi чоботи.
  Ось це дiвча суперклас, i найвищий i, залiтний порив i космiчна сага.
  А от коли четвiрка заспiває, то стає все так гарно i дуже круто;
  Вище зiрок ми злетимо над планетою,
  Яскраве сонце свiтитиме...
  Героїзм комсомолок оспiваний,
  Перетворює мисливця на дичину!
  
  Стане час лихий,
  Де сяє над свiтом гроза...
  Яблучко ж цвiте наливне,
  Настає, звiсно, весна!
  
  Буде ера повiр комунiзму,
  Де будь-яка людина демiург.
  Змиємо з обличчя пляма ми фашизму,
  Якщо треба пропасти i плуг!
  
  Стануть росiйськi боги над свiтом,
  Принесуть людям радiсть та смiх...
  Ми помажемо волосики миртом,
  Щоб був у славнiй справi успiх!
  
  Так Росiя країна свiтова,
  Комунiзм свята країна...
  Побiгла дiвчина боса,
  Вона Родом наречена дана!
  
  Так любите красунi Росiю,
  Що створила з каменю метал...
  Стануть люди повiрте щасливiше,
  Нехай з неба i, ллється напалм!
  
  Не шукайте ви щастя без Роду,
  Вiн подарує назавжди кохання...
  Пiд п'ятою у бiй Сварога,
  Проливається нелюд кров!
  
  Немає прекраснiшої країни велетнiв,
  У нiй є ельфи та гноми у строю.
  Ми на вiки з Вiтчизною єдинi,
  Переможемо у будь-якому знайте бою!
  
  Так чого людина така сумна,
  Ти ж силу Сварога пiзнав...
  Викликають пристойнi почуття,
  Наша Лада кохання iдеал!
  
  Стане краще всесвiту повiрте-
  Якщо правити почне комунiзм...
  Ми Сварога щасливi дiти
  Розкидаємо на кварки фашизм!
  
  Скоро стане Земля променистою,
  Незабаром буде великий успiх.
  А Ярило зiйде сонцем славний,
  i обдарує сяйвом усiх!
  
  За Батькiвщину вип'ємо хлопцi,
  Щоб вiчно Русi процвiтати...
  Щоб була нескiнченною зарплата -
  Про яку не соромно мрiяти!
  
  Нехай пiднiметься Русь над всесвiтом,
  I покаже всiм Божий оскал...
  Своєю силою в битвах нетлiнної,
  Ми розкриємо найхитрiший обман!
  
  Скоро сонце засвiтить яскравiше,
  Стане космос, як внутрiшнiй двiр.
  Так палите багаття ви по жаркiй,
  Нагострiть зi сталi сокиру!
  
  I тодi з пiснею Лади великої,
  Що народила могутнiх Богiв...
  Ми зможемо зрубати плем'я диких,
  Православних iз мечами синiв!
  Анастасiя Вiдьмакова теж у небi бореться. I ось вiн узяла i стала ракети скидати зi штурмовика. I тi летять i розриваються.
  I луплять цi подарунки смертi, що посилаються пальчиками босих, точених нiжок дiвчинки.
  Войовниця заспiвала:
  - Ми зметемо ворога одним ударом,
  Славу пiдтвердимо сталевим мечем.
  Туркiв перемагали ми не дарма,
  У трiски всiх османiв розiб'ємо!
  Акулiна Орлова довбаючи за допомогою босих пальчикiв точених нiжок, i додаючи натисканням полуничних соскiв на кнопки, проворкувала:
  - Є у нас ракети, лiтаки,
  Найсильнiший босих дiвок дух...
  I Мiрабела Магнiтна натиснула за допомогою рубiнових соскiв на важелi.
  Надiслала гостинець анiгiляцiї. Порвала масу солдатiв Османа. I пiдкинула їх вище, просто пiд небеса.
  Мiрабела пров'якала:
  - За штурвалом найкращi пiлоти,
  Буде ворог розгромленi в порох i пух!
  Ось це трiада дiвчат на лiтаках. Дуже бойова та агресивна трiада.
  Проти таких красунь не встояти.
  Навiть якщо проти них кинули армiю.
  Анастасiя Вiдьмакова довбала по супротивнику за допомогою червоних соскiв грудей. Розiрвала цiлий батальйон османських солдатiв i видала:
  - Вища форма комунiзму - цар Олександр Третiй!
  I всi три дiвчата хором заспiвали:
  Ах Олександр ти наш король,
  В очах дiвчат - туга та бiль!
  Алiса i Анжелiка сидiли в засiдцi i вели дуже зi снайперських гвинтiвок турецькими вiйськами.
  Алiса кинула босими пальчиками нiжок, убивчої сили гранату i пропищала:
  - За царськi перемоги!
  I як натисне дiвчинка червоним соском грудей на пусковий гачок рушницi. I проб'є наскрiзь масу солдатiв Османа.
  I промуркотить :
  - У царях нам розбиратися знай дано,
  Щоб свiт граючи перетворити на кiно!
  Анжелiка продовжуючи вести вогонь, i пробиваючи турок, що напирає, дуже агресивно вiдзначила:
  - Наша сила - незмiрна!
  А потiм її рубiновi соски як лупнуть по супротивнику, з убивчою руйнацiєю.
  А потiм i босими пальчиками нiжок войовниця вiзьме, i подарунок анiгiляцiї колосальною силою метне.
  I стiльки османських трупiв розлетiлося.
  I дiвчата стали хором спiвати з величезним ентузiазмом;
  Слава країнi, що цвiте у висотi,
  Слава великої священної Росiї...
  Нi не бувати у вiчностi тишi
  Зiрки поля перли зрошили!
  
  З нами великий Всевишнiй Сварог,
  Син Всемогутнього грiзного Роду...
  Що в бiй цей Воїн допомiг,
  Потрiбно уславити росiйського Бога!
  
  Немає у дiвчат сумнiвiв повiр,
  Люто дiвки орду атакують...
  Буде роздертий скажений звiр,
  А ворог отримає в нiс дюлю !
  
  Нi, не намагайтеся ви росiйських зламати,
  Ворог не поставить нас на колiна.
  Ми здолаємо тебе злiсний тять,
  З нами великий дiдусь Ленiн!
  
  Нi нiколи не пiддатися ворогам,
  Дiвки босi билися пiд Москвою .
  Ми не покажемо слабкiсть i сором,
  Порозумiємося з великим Сатаною!
  
  Так Бог закiнчити битви свої,
  I рознести орди Вермахта лихо...
  Щоб не мали в результатi нулi,
  Щоб не було на цвинтарi тихо!
  
  Дай дiвчатам ви волю бiйцi,
  Тож фашистам таке влаштують...
  Гордитимуться нами батьки,
  Нас як корiв супостат не подоїть!
  
  Правильно, що скоро настане весна,
  Колосся в полях золотиться...
  Вiрю здiйснитися наша мрiя,
  Якщо доведеться за правду битися!
  
  Бог це означає всi люди любов,
  Вiрна мiцна, в радостi вiчна.
  Хоч проливається бурхлива кров,
  Часто буває дiвчисько безтурботне!
  
  Ми журимося в битву ворога,
  Справи щось таке повiтряне...
  Хоч над свiтами вирує гроза,
  I настає затемнення душне!
  
  Нi люди будуть до труни стояти,
  I не поступатись фашистам нi крапельки...
  Ви запишiть хлопчаки в зошит,
  I наточiть для лайки всi шабельки!
  
  Так вiрно буде без меж свiтанок,
  Кожному радiсть повiрте дiстанеться...
  Ми вiдкриває iнший повiр свiтло-
  У височину рука у дiвчинки тягнеться!
  
  Зможемо ми зможемо, таке повiр,
  Те, що про що i мрiяти не смiємо...
  Ми бачимо ясно найсвiтлiшу мету,
  Нi несiть бiйцi ахiнею!
  
  А треба полетимо жартом на Марс,
  Вiдкриємо там поля рахуй рубiнiв...
  I зарядимо фашистам прямо в око,
  Парят над нами орди херувимiв!
  
  Та славитися радянська країна,
  Що подарувала комунiзм народам...
  Вона на вiки Родом нам дана -
  За Батькiвщину, за щастя, за волю!
  
  У Росiї кожен воїн iз ясел,
  Немовля тягне ручку до пiстолета.
  Тому ти тремтiш лиходiю,
  Ми закликаємо нелюда до вiдповiдi!
  
  Та наша буде дружна сiм'я,
  Що комунiзм побудує у свiтобудовi...
  Ми будемо знати вiрнi друзi,
  А нашою справою - стане творення!
  
  Адже комунiзм надовго Родом дано,
  Щоб у щастя були дорослi та дiти...
  Ще читає хлопчик за складами,
  Але полум'я демiурга в очах свiтить!
  
  Хай буде радiсть людям назавжди,
  Що разом б'ються за справи Сварога?
  Побачимо скоро Волги берега,
  I будемо ми в почесному мiсцi Бога!
  
  Так Русь ворогам Вiтчизни не зламати,
  Вона мiцнiшою буде навiть сталi...
  Росiя ти рiдна дiтям мати,
  А нашому повiрте мудрий Сталiн!
  
  Немає для Вiтчизни повiр перешкод,
  Воно йде вперед без зупинки.
  Отримає король пекла скоро мат,
  Хоч у нього в руках татуювання!
  
  За Батькiвщину ми серце вiддамо,
  Пiднiмемося всiх гiр повiрте вище...
  У нас дiвчат дуже багато сил,
  Деколи навiть зносить дахи!
  
  За Русь пiдписку теж хлопчик дав,
  Сказав, що люто боротиметься...
  А його очах блискучий метал,
  I РПГ заховавши мiцно в ранцi!
  
  Так що не будемо дурня валяти,
  А краще все стiною дружно станемо...
  Iспити складаючи лише на п'ять,
  Щоб правив Авель, а не злий Каїн!
  
  Коротше буде щастя для людей,
  I влада Сварога над священним свiтом...
  Фашистiв ти граючи розбий,
  Хай буде Лада щастям та кумиром!
  Ось це справдi руйнуюча мiць у дiвчат, що б'ються за свiтле завтра. Втiм, у Росiї i зараз непогано. Населення швидко зростає. I будуються залiзницi, фабрики, заводи, церкви, храми та школи. Селянин отримав волю. Звичайно , не все гаразд, але країна на пiдйомi. I цар Олександр Третiй намагається пiдняти країну якнайвище.
  А ось турецьку армiю практично розiрвали на частини.
  А тут ще Єлизавета зi своєю командою на вогнеметному танку приспiла. I давай османiв палити.
  I це її дiяння дуже ефективне. I вогнемет палає немов це жаровня.
  Єлизавета пропищала:
  - Це космiчна сага!
  Катерина босими пальчиками нiжок пальнула по супротивнику i вiдзначила:
  - А до чого тут космос?
  I ось Олена натиснула червоним соском грудей на кнопку. I вистрiлив потiк вогника, який випалював солдатiв Османа.
  Войовниця заспiвала:
  Iз зеленню рiвнина,
  Смертi покривало.
  Темна трясовина -
  Жадiбно засмоктала!
  Єфросинiя, давлячи босими нiжками на педалi, i випускаючи по ворогах свинцевий дощ iз кулеметiв, пискнула:
  Невже честi,
  У життi не знайти...
  Серце прагне помсти -
  Хоче свiт урятувати!
  Ось так вогнеметний, радянський танк трощив ворожу армiю. Турки потрапили пiд загибельний пресинг.
  Хоча в них армiя й велика. Там вiйська i з Єгипту, Судану, Ефiопiї, Лiвiї та Iраку. З яких земель вони не зiбралися.
  Єлизавета пальнула за допомогою червоних соскiв грудей. I її вогняний струмiнь як пролетить, i цiлий турецький полк буквально наче потiк напалму вивергся з жерла вулкана, дiвчисько спалить.
  I пiсля чого заспiває:
  - Я найкрутiша,
  У мороз бiгу боса.
  Чоловiкiв ох як люблю,
  Тож їх б'ю!
  I Єлизавета вiзьме та покаже свiй довгий язик. А вiн у неї наче батiг рожевого кольору.
  Олег Рибаченко, борючись iз турками, пiдстрибнув. I його боса, дитяча п'ята потрапила прямо з пiдборiддя головнокомандувачу османської армiї, i розтрощила йому щелепу.
  Хлопчик-термiнатор рубанув мечами, сiкаючи голови, i заспiвав:
  - Кохання - це те, кохання - це те,
  Що буває у дорослому кiно!
  Маргарита теж рубала мечами, розтинаючи османських солдатiв, i зносячи буквально їм голови, i пискнула:
  Ми Росiї ворогiв вбивати,
  За це, за це поставимо нам п'ять!
  I дiвчисько показало свою довгу мову...
  А потiм хлопчик i дiвчинка як засвистять. I знову оглушенi й наче ошпаренi ворони падають на голови османських солдатiв.
  I дiти заспiвали:
  -Яскравiше сонця виблискують всесвiту променi,
  I тобi людина над планетою злетiти треба пристрасно.
  Адже серця у людей, молодi, гарячi,
  Адже прагнення постити свiтобудову, чудово!
  Наташа дорубаючи мечами маси турецьких солдатiв, i перетворюючи їх на труби, i вiдсiкаючи голови, вiдзначила:
  - Ви справжнi дiти монстри!
  Олег Рибаченко, кинувши босими пальчиками нiжок бумеранг, що прокрутившись, вiдрубав голови останнiм турецьким солдатам, вiдповiв:
  -Ми не зовсiм дiти, але зовсiм монстри!
  I хлопчик-термiнатор узяв i голою п'ятою довбанув у стрибку, прямо по лобi слона. I величезна махина впала, придавивши одразу дюжину османських солдатiв.
  Августина свиснула i вiдповiла:
  - Це чудово мiй хлопчик!
  I руда мегера взяла i мечами зрубала масу голiв. I дiвчина вона дотепна та бойова.
  I гола, кругла п'ята красунi теж слона довбанула в лоб. I навiть така велика тварина завалилася без жодних проблем.
  Августина проспiвала:
  - З мухи роблять слона,
  Я дiвчина завжди боса.
  I якщо врiжу кулаком,
  I по морозу босонiж!
  Свiтлана кивнула, i з полуничного соска знову довбала блискавкою, спалюючи супостатiв i видала:
  - Дiвчата бувають рiзнi,
  Хоча всi чоловiки жахливi.
  Але з ними все-таки хочеться,
  Хоч би закрутитися!
  Зоя теж з малинового соска як довбає блискавкою, i спалити вже останнiх турецьких солдатiв i прочiркає:
  - Нам дiвчатам посмiхатися немає причин,
  Ми красиво замочили всiх чоловiкiв.
  Захотiлося правда ласки та цукерок,
  Без самцiв живуть дiвчата багато рокiв!
  . РОЗДIЛ Љ 24
  Пiсля перемоги, дiвчата та безсмертнi дiти трохи вiдпочили. I вирiшили трохи поспати.
  Увi снi Оле Рибаченко побачив чергову казку;
  Гладiаторська вистава тривала вона, звичайно ж, незрiвнянно цiкавiша, нiж боксерськi поєдинки. Особливо коли б'ються панi-войовницi. Ось, наприклад, барвисте шоу, з виходом на арену дiвчинки.
  Руденька войовниця, з тонкими блакитними смужками тканини, що прикривають груди i стегна, йде по аренi. Коричнева вiд засмаги шкiра, прекрасно гармонує з блакитними бiкiнi i волоссям кольору Везувiю, що випускає лаву. I точенi розкресленi майстерним майстром нiжки, без непотрiбного взуття, що впевнено прямують колючою галькою ристалища.
  Талiя у войовнички тонка i висувається немов пружина, а обличчя, усмiшка задоволеної кобри. Озброєння меч i кинджал, якими вона орудує дуже спритно.
  Проти неї висувається i супротивник. Чоловiк богатирської статури, чорношкiрий з дуже низьким, зате з масивними надбровними дугами лобом. Справжня горила з мечем i в обладунках, що безглуздо сидять. Побачивши жiнку кривить неприємну усмiшку, а довгий з людський зрiст меч у руках виглядає кийком.
  Марат одразу зробив висновок:
  - Проткнув чорного, як качан!
  Князем iз сумнiвом помiтив:
  - Так негритянський воїн утричi її важчий!
  Марат холодно доповнив:
  - Саме тому й проткнуть... - Хлопчик вигукнув. - Тут можна зробити ставку?
  Кiлька одягнених у пiд африканок дiвчат, голоногих, зате зi скельцями з напiвдорогоцiнного камiння пiдскочили приймати ставки. Робити це можна купуючи чотири види фiшок - срiбнi, золотi, платиновi та платиновi з крихiтними дiамантами.
  Марат зробив ставку на "Хитру лисицю" так звали дiвку з рудою шевелюрою. Втiм, виграш свiтив невеликий, схоже на "Товстий Бук", що вийшов проти дiвчинки, незважаючи на два центнери ваги не надто котирувався в середовищi мафiї.
  Взагалi, велика вага не завжди дає ефективнiсть бойового застосування. Ось наприклад "Королiвський тигр", найкращий за захищенiстю танк Другої свiтової вiйни, хоча у зустрiчному бою перевершував решту танкiв не виключаючи навiть i IС-2 з його калiбром 122-мiлiметра, але половину часу проводив у ремонтi. Хоча машина й показала себе ефективною, живучою, що навiть пробиває "Черчiллi" з великої дистанцiї машиною. Про "Маус" який обiцяв стати серiйною моделлю i говорити нiчого. Великою тягарем виявився б такий звiринець на панцвалi . Навiть з огляду на його броньовi якостi, i те, що крiм 152-мiлiметрової гаубицi "Звiробою" i то виключно в борт його жодний протитанковий засiб не мiг пробити!
  Але ось громила протистоїть теж досить великої для жiнки красунi не був непробивним. При першому ж випадi, досвiдченiша i швидша вогняна диявола дряпнула його по кистi. Вона била не на повну силу, так щоб текла кров, але гiгант не втратив, можливо, атакувати. Але тут вже з самого початку Марат бачив, що iнiцiатива у Лисицi, i суперник вважай її. Проте, зрозумiло, швидкої перемоги нiчого очiкувати. Це як тактика братiв Кличкiв грати з супротивником, неначе кiшка з мишкою. I дати можливiсть прокрутити рекламнi ролики пiд час телетрансляцiї.
  Марата втiм, iз задоволенням дивився за цим боєм. Дiвчина кiлька разiв врiзала по щиту, який, судячи з усього, покритий кварцем або якимось iншим сплавом, щоб висiкали максимальну кiлькiсть рiзнокольорових iскор.
  А як гарно вона, борючись, виставляє ножа? Поезiя в її чудових рухах, i перекочуються пiд засмаглою шкiрою м'язах. Те, що важко передати словами i здатна висловити лише флейта.
  А може й музичний iнструмент помасивнiший i гучнiший.
  Гострий слух хлопця розрiзняв i переговори на ложi. А в даному випадку генерал-полковник Череп розмовляв з арабом, чию голову прикрашала чалма, здатна за кiлькiстю нанизаних на нiй коштовностей конкурувати зi схiдною ювелiрною лавкою.
  Знатний шейх заявив, роблячи млявий позiхання:
  - То ви хочете, щоб група диверсантiв була як би за допомогою вашого синдикату знешкоджена за кiлька днiв до вiдкриття Зимових Олiмпiйських iгор?
  Череп пiдтвердив енергiйним кивком голови:
  - Саме так! - Жорстко додав. - Причому у групи обов'язково має бути в арсеналi, i хiмiчна та бактерiологiчна зброя терору.
  Шейх набрид i промичав арабською, який генерал за обов'язком служби вiдмiнно знав:
  - Менi не шкода, тих правовiрних iз Кавказу, що фанатично вiдданi джихадi. Хай буде воля Аллаха здобути нам перемогу. - Голос знатного араба став трохи нижчим, погрожуючи перейти в тембр контрабаса. - Але ж ви хочете при цьому захопити ще одного з наших емiрiв?
  Череп з усмiшкою кивнув:
  - Звичайно! Iнакше велика перемога наших спiльних зусиль над тероризмом буде неповною!
  - I якщо на те буде воля Аллаха, згнойте його у в'язницi! - вигукнув шейх, втiм, для досвiдченого погляду, награнiсть гнiву араба королiвської кровi очевидна. Як факт, що трава стає мокрою пiсля дощу.
  Череп спокiйно вiдповiв:
  - За емiра надiсланого пащi терористiв цiлком зiйде найпересiчнiший карний злочинець з будь-якої арабської країни. Тож не треба розiгрувати комедiю. - Генерал люто зсунув чорнi, як крила яструби брови. - Бiльше зазвичай такси ми не заплатимо, тим бiльше, що достатньо й iнших вiдморозкiв, якi провернуть цю справу. - Череп, дражнюючи шейха, закiнчив - Якщо на те буде воля Аллаха!
  Марат звернув увагу на арену. Войовниця вiдтворила вражаючий випад глибоко проколiв свого опонента встик мiж плитками лат. Вона i так рухалася куди швидше за амбалу, а так той i зовсiм став, важко дихаючи сповiльнюватися. Хлопчик iз цього приводу висловився:
  - Часто пихкають тi, хто волiв пампушки халяви, черствого хлiба самозречення!
  Батькiвщина - наша мати, але герої над нею носять прапор, а не хапають за спiдницю!
  Що ж до шейха, то куди той подiвся? Звичайно ж, погодився на умови Черепа, тим бiльше, напередоднi скасування санкцiй з Iрану, майбутнє загрожує обвалом нафтових котирувань.
  Марат i з цього приводу висловився:
  - Нафта чорна золото, бо очорнює мораль тих, хто за неї бореться i покриває золотухою породжене нею благоденство!
  Князєв пiдтвердив свою думку про юне дарування:
  - А ти герой крилатих виразiв! Так тримати...
  Рухи чорношкiрого гiганта все сповiльнювалися i бiй почав втрачати свою гостроту. Деякi з представникiв мафiозi дрiбнiшого рангу почали надривно свистiти. Хитра лисиця зрозумiвши, що вже свого часу вона вiдiграла, рiзко накинулася, i сильним ударом iз пiдключення корпусу перерубала кисть. А потiм рушила гомiлом у третю точку громили. I нарештi, коли той упустив щит, що завершують свiнг по шиї... Але тут не вийшло. Занадто вiн у амбала-африканця товста, бик позаздрить. Але артерiю надрубала, змусивши обливаючись червоно-багряною кров'ю вмирати велетня, якою мiг стати в племенi зулусiв богом, а так перетворився на м'ясо, що кинуть крокодилам або у кращому разi левам.
  Рана смертельна, але ритуал Хитрою лисице слiд виконати до кiнця. А саме поставити на груди, босонiжку , швидку ноженьку i пiднявши меч добиватися рiшення. Як повернути пальцi вгору - життя, вниз смерть!
  Втiм, зрозумiло, що пощади не буде, чи не заслужив африканець своїм боєм шансу на виживання. Всi дружно кричали добiй, i войовниця встромила меч, по саму рукоятку, видавивши ще один значний фонтанчик кровi з масивних грудей.
  Перемога, на яку чекали, але не надто вже хотiли!
  Негра потягли гачами, а арену вийшли новi гравцi. Цього разу команда змiшана. Пара юнак i дiвчина проти пари дiвчини i юнака. Воїни молоденькi, навряд чи старшi за шiстнадцять, тiла змащенi маслом, ледве прикритi як втiм, i прийнято серед гладiаторiв смужками тканин. Але зброя рiзна. Юнаки з мечем та невеликим щитком, а дiвчата - мережа i тризуб.
  Симетричнi пари, на зрiст, тiльки тi, що в червоних трусах темнiшi i чорнявi араби, а синi свiтлi блондини-європейцi. Мечi довжиною пiвметра i хлопцi судячи з м'язiв i тому як впевнено, тримають досить досвiдченi. Та й шрами, нехай не зовсiм помiтнi пiд шаром олiї та гриму, можна розрiзнити. Це трохи здивувало Марата:
  - А що тут є школа гладiаторiв?
  Князєв з полюванням пiдтвердив:
  - Так, звичайно, є! У нашому свiтi є все, крiм миру в душi, всього, що душа бажає!
  Марат на це пiдтвердив:
  - Людина зумiла переперечити Бога в одному, довiвши, що i Всемогутньому Творцевi не пiд силу поставити бар'єр людським амбiцiям i бар'єр честолюбним помислам!
  Князєв, щоб перервати змагання в гостротах, просто вiдповiв:
  - Наша мафiя володiє цiлою мережею iндустрiї iмперiї розваг. I забороннi закони радше допомагають, нiж заважають. Адже що робить поєдинки гладiаторiв особливо цiкавими? Саме те, що це заборонено!
  Марат вiдповiв на це гiдно:
  - Заборонений плiд солодкий, але гiркий осад викидня дозволеного ханжами!
  Бiй почався за сигналом, юнаки зiйшлися, i стали рубатися лоба в лоба, а дiвчата навпаки стали маневрувати. Такий ось вийшов розклад. Враховуючи рiвнiсть сил, поєдинок мiг i затягнутися надовго i вирiшитися будь-якої митi випадковим ударом.
  Марат дивився на це i думав... Все ж таки нинiшнiй полiтичний режим у Росiї надто вже ханжеський. Справдi, звiдки виник стереотип, то пiдлiток, якi мають здiбностi реального, а не блатного академiка, не може i недостойний навiть галочку поставити у бюлетенi, а реальний iмбецил , але пiсля вiсiмнадцяти це може. Або заборони дивитися еротику, якi загалом нiхто нiколи не виконував i виконувати не буде. Причому заборона абсолютно iдiотська говорить про повний маразму того, хто його наклав.
  Адже секс настiльки природний для людини як їда, i вводити тут заборони рiвносильно заборонi снiдати, обiдати i вечеряти! Марат не розумiв логiки того, хто це робив. Зрозумiло коли влада тиснути на опозицiю, але який сенс пригнiчувати сексуальнiсть пiдлiтка, що також неможливо як привчити людину дихати i вживати їжу. А може, навiть ще нереальнiше. Адже з часом людина здатна буде заповнювати енергетику, куди бiльш ефективним способом, нiж екзотермiчна реакцiя окислення, а тодi дихальна функцiя перейде в рудиментарну.
  Але нiхто не вiдмовиться вiд еротики, навiть якщо розмножуватися стануть в iнкубаторах, просто все буде як у античних богiв-демiургiв красиво i приємно.
  Та й у тому, щоб пiдлiток трохи культурно випив дорого вина чи пива поганого немає. Ось за Сталiна в п'ять рокiв шантрапа купувала горiлку, а такої алкоголiзацiї i на двадцяту частину як зараз не було!
  Марат дивився на бiй, вiн хворiв, звичайно, за свiтлiших бiйцiв. Так як європейський тип, для свiтлого слов'янина ближчий за арабський. Хоча б на чисто генетичному рiвнi. Невiдомо наскiльки має рацiю Бiблiя з приводу трьох синiв Ноя, їхнiй слов'янський рiд - Яфет , а арабський Сiм.
  Ось що Марату не подобалося в Бiблiї, так це звеличення Авраама. Хоча це тип i дружиною торгував, i був двоєженцем... Не разу не сказано, щоб Авраам, якому хороша, стало через дружину Сари допомiг, хоч однiй людинi. Зате готовнiсть вбити беззахисну i нi в чому винну дитину зводитися у найбiльше дiяння. Вiд цього дуже неприємно, i зникне бажання вiрити i служити тiй версiї Бога, що дано в Бiблiї. Особливо у Старому Завiтi.
  Але є iнша Вiра в Творця свiтобудов, неабияк забута, але водночас цiкава, з того одкровення, що дано русо-слов'янам. Вiра в те, що Всевишнiй не звеличує окремi народи i оголошує всiх незгодних невiрними. Коли саме собою поняття брехнi i невiрного неприйнятне. Бо Бог собi ворогiв не створює. Родовiр'я передбачає, що шлях онукiв Сварога i Рода до досконалостi демiургiв i має на увазi загартування випробуваннями та болем. Зате нагорода на небесах перевершить усi найсмiливiшi фантазiї.
  Марат тут помiтив, хто бiлобрисий гладiатор починає промахуватись i слабшати. У нього бiльше подряпин, а противник накручує обороти. Не хотiлося, програвши свою людину. Потрiбно допомогти, а як?
  Рiшення народилося в частки секунди - надiслати в опонента випромiнювання, яке змусить його сповiльнитися та послабшати. I тодi можна взяти араба голими руками. А це неважко, потрiбно лише змiнити тональнiсть, щоби впливало на органiку. Думка здорова та хитра!
  Пальцi вже автоматично перебудовують режим, а сам Марат перевiв увагу дiвчат. Тут рiвна боротьба. Смаглява арабська войовниця гарячiша вже кiлька разiв кидала, нехай i без успiху сiтку. Його противниця холоднокровна i незважаючи на невисоку думку про розум блондинок, дiє досить розважливо. Але знову тризубцями вони лише трохи подряпали собi нiжки та боки. Тож поєдинок ще не визначив лiдера жодного з групи.
  Якщо не брати до уваги того, що смаглявий юнак несподiвано захитався i попустив удар клинка по горлу. А це вже кiнець, слiдує швидке добивання i стрибок на допомогу в коханiй. Арабка в розпачi рушила з усього розмаху тризубом, так що навiть розлетiвся на уламки щиток, що прикривав лiву руку молодика. На шкiрi залишилися три кривавi цятки, зате зброя блондинки-термiнатора встромилася прямо в живiт противницi. А потiм i юнак рубанув арабку про ключицю. Так спробувала пiти, або захиститися, але поранення надто вже серйознi i тризуб випав iз ослаблих рук. Вона впала на колiна i отримала сильний удар ногою в пiдборiддя. Впала, пiсля чого на неї стали правою ногою вiдразу обидва гладiатори, випустивши переможний клич!
  Цього разу, мафiя виявилася налаштована благодушнiше. I повалену смуглянку помилували, обидва Череп i Магнат пiдняли великi пальцi вгору.
  Але загалом шоу ще тiльки набирало обертiв. Зокрема, чекали поєдинки i бiльш видовищнi. Ось на арену вийшло одразу три гладiатори. Один двометровий гiгант з безлiччю шрамiв, що видавало досвiдченого бiйця i з ним двi войовницi в пов'язках на стегнах i з трояндочками зi скель на грудях.
  Озброєння у чоловiка двi великi шаблi плюс ще чоботи з гостро заточеним носом. Молодi жiнки босонiж, але в однiєї кинджал та сокира, iнша в руках тримає тризуб та ласо. Ось таке химерне трiо. I мабуть досвiдчене, i досвiдчене.
  Поки що вони ходили по гравiю, а опоненти не з'являлися. Князєв же попросив у хлопця показати новий список крилатих виразiв. Пацан iз задоволенням надав таку можливiсть;
  Рух - ось справжнє щастя!
  Батькiвщина це найдорожче, що є у людини, без неї життя не має сенсу!
  Людина без батькiвщини, як тiло без душi!
  Релiгiя розрада слабких - будь-якi нещастя здаються не значними, якщо вони тимчасовi!
  Якщо технiка ангел-охоронець, то бойовий дух - це Бог вiйни!
  Легше вичерпати океан столовою ложкою, нiж сперечатися атеїста!
  Комп'ютер як дiвчина любить молодих та настирливих!
  Смерть вiдрiзняється вiд коханої тим, що зустрiч з нею завжди намагаються вiдкласти!
  Смерть вiдрiзняється вiд коханого тим - що завжди приходить не пiд час, але нiхто не дорiкає її запiзненню!
  Хто економить на безпецi - розоритися на похоронi!
  Сита армiя - запорука процвiтання!
  На вiйнi гарна пiдготовка як повiтря для легенiв, погана сумiш газiв калiчить та вбиває!
  Коли людина штучно надає собi грiзну зовнiшнiсть, це вiрний ознака духовної слабкостi.
  Страшний вовк у овечiй шкурi, а не вiвця у шкурi вовка!
  Для чоловiка немає нiчого важливiшого, ратного мистецтва - воно синонiм гiдного iснування! Смерть тигра краща за собаче життя!
  Смерть на вiйнi виправдана лише, коли супротивник купує її надмiрною цiною, а робити вороговi подарунки рiвнозначно зрадi.
  Розвiданий ворог майже переможений, потрiбно лише самому не пускати шансiв на вiтер!
  Труп ворога коштує дорого, але живий вiн все одно обiйдеться дорожче!
  Прихована якiсть переможця!
  Взагалi життя без труднощiв, як суп без приправи, багато - гiрчить, нема - не лiзе в горло!
  Чоловiкiв має хоч раз у життi когось убити та врятувати! Причому, якщо перше як пощастить, то друге неодмiнне випробування мужностi!
  Комп'ютер кращий за атомну бомбу, вiн найвiрнiший спосiб завоювати народи i змусити працювати на переможця! Крiм того, я не боюся спокус! Будь-яка вiра тодi чогось варта, якщо вона вмiє захищатися!
  У юностi i кров тече швидше, i "котелок" варить спекотнiше!
  Повiльний iшак, гiрший за свиню, теж смердить, але не дає м'яса!
  Автоматна черга та гуркiт снаряда - найкраще вiдбивають добру пам'ять!
  Вiра без доказiв: що сокiл, без крил, може подряпатись, але не дасть здiйнятися!
  Релiгiйна дискусiя найбезплiднiша - тому що обидва сперечаються не мають жодного уявлення про той предмет, про який сперечаються!
  У гонцi мiж науково-технiчним прогресом та моральнiстю, останнє приречено на роль аутсайдера! Хоча людство ризикує провалитися у прiрву мiж наукою та мораллю!
  Хто економить на науцi - грабує своїх нащадкiв, а грабує нащадкiв назавжди залишиться жебраком!
  Грабуючи нащадком можна збити капiтал, але не можна розбагатiти!
  ! Полiтика брудна справа, що вiдбувається в чистих костюмах!
  Iстина завжди багатолика, а помилка одноманiтна!
  Краса поняття дiалектичне, - тiльки потворнiсть унiверсальна!
  Сучасна зброя, на вiдмiну вiд вина, любить молодiсть!
  Пощадити ворога, що сiсти на кинджал - сталь не знає почуття спiвпереживання!
  Найкраща зброя це кмiтливiсть, не потребує витрат, але дорого коштує!
  Коли число трупiв бiльше одного, вони з трагедiї перетворюються на статистку!
  Вбивство як втрата цноти вперше i тобi боляче, потiм iз кожним новим актом все бiльше задоволення!
  Поганий той розвiдник, що не може передбачити вихiд у разi провалу!
  У будь-якiй iншiй сферi помилка може коштувати життю, здоров'ю i лише помиляючись у релiгiї, ризикуєш позбутися безсмертя!
  У звiра iкла в людини рушниця, тварина робиться ставку на м'язи, а людини на розум! Випробування туплять зуби, але загострюють розум - тому розум безсмертний, прогрес, немов вiчний двигун, приведе до благоденства!
  Навiть найстрашнiша звiстка вiд багаторазового повторення стає звичайним!
  Коли агент працює на двi розвiдки, пiдряджаючи дитинi, що намагається запхати в рот двi соски, вiн ризикує порвати собi рота!
  Рух це дощ, пiд яким виростають квiти здоров'я, i мотика, що викорчує бур'яни хвороб!
  Слiпий слiпих не бачить погляду - вони йдуть куди хочуть!
  Не може вивести слiпий - дорогий вiрнiй прохiднiй!
  А зрячий мандрiвник не тягни - слiпим бiдолахам допоможи!
  Людина, легко ламає, насилу пiдпорядковує, i дуже рiдко добивається любовi вiд природи!
  У картах удача приходить свiтлiй головi, спритним пальцям, спокiйному серцю!
  Взагалi кримiнал це не шоколад, забруднивши солодко жити, не станеш, а от ожирiння серця отримаєш точно!
  Нестача сили здатна компенсувати надлишок розуму, але жодний надлишок сил не компенсує нестачi розуму!
  Талант здатний замiнити нестачу освiти, але нiяка освiта не замiнить нестачу таланту!
  Алмаз i без шлiфування коштовнiсть, але нiяке шлiфування не перетворить вугiлля на дiамант!
  Чужа смерть весело, а вiд своєї кончини лопається серце i душа йде в п'яти!
  Грошi, як бруд, пристають до кривавих рук i слизьких душ!
  З усiх форм фанатизму релiгiйний найiррацiональнiший i егоїстичнiший, так спрямований насамперед задля досягнення особистого безсмертя!
  Кохання вiд згвалтування вiдрiзняється лише формою оплати - за останню дiю розрахунок натурою!
  Краще втратити у праведностi, нiж придбати у грiху!
  Втрата праведника придбання на небесах, придбання грiшника пограбування душi!
  Заперечуючи Бога, комунiсти звалили на плечi людини непомiрну ношу! Бажаючи зайняти мiсце Всевишнього, людина не витримала болю Голгофи та спокус диявола!
  Не володiючи силою Iсуса люди, замiсть того, щоб побудувати царство добра i справедливостi впали у вир пороку!
  Незлiченнi скарби в душi людини, тiльки якщо почати грабувати їх швидко вичерпаються, не принiсши багатств!
  Кожен статевий акт, коштовнiсть якого ви подiляєте на двох i жоден злодiй не вкраде її з серця!
  Кожен чоловiк має щось спiльне з приматом, добре, якщо потенцiю, адже найчастiше iнтелект!
  Було б смiшно, якби не було правдою!
  На жаль живих анекдотiв, у нас бiльше нiж порядних чоловiкiв та чесних полiтикiв!
  Хто пройде душу завжди залишається у збитку - вiддає безсмертне за смертне!
  Перемога над сильним суперником зазвичай коштує дорожче, але її ти, не вiддаси за безцiнь!
  Вбивство не може виправдати користь i вигода - лише честь, свобода та Батькiвщина адвокати насильства!
  Добро має бути з автоматом
  Разити як люта сталь!
  Щоб лилася кров водоспадом
  Зло не щади всiх убивай!
  З усiх творiв мистецтва саме вiйськовi шедеври наймiцнiше закрiплюються в народнiй пам'ятi та викликають найбiльше слiз!
  - Картина, написана кров'ю: яскравiша за олiйну i вигоряє куди повiльнiше!
  Порядна людина ставить правосуддя - вище сiм'ї та приятельських стосункiв! Закон для ворогiв та друзiв має бути один як чоловiк у дружини!
  Наявнiсть рiзних законiв перетворює правосуддя на повiю!
  Сильний супротивник, загартовує тiло i волю, робить тебе сильнiшим - слабкий розбещує душу i послаблює тiло, робить слабшим!
  Так що важкий шлях дає значно бiльше легкої перемоги!
  Руки солдату дано, щоб стрiляти, а мiзки, щоб вчасно зупинитися!
  Вбити дурня: це все одно, що вколоти голкою, пристрелити розумного - що довбати снарядом!
  Природа - мати людини, а мама великого винахiдника не може бути повною дурницею! Хоча практичної кмiтливостi їй не вистачає!
  Куля найефективнiший виховний метод у спiлкуваннi з молоддю, як i зi старими!
  Тiльки ефективнiсть дiї падає! Часто мазати впаде авторитет, а влучиш, доведеться виховувати зомбi!
  Релiгiя опускає гордої людини до рiвня тварини - надаючи вибiр мiж вiвцею та козлом!
  Краще подiбно до вiвцi вiддати свою шкуру людям - нiж вiчно шипiти змiєю!
  Загалом поняття працювати головою передбачає не лише буквально тлумачення, навiть коли йдеться про єдиноборства!
  Хочеш розбагатiти похреститися в євреї, хочеш розоритися вiзьми в єврея в борг!
  Свинець сприяє травленню, особливо якщо пiгулка у формi патрона!
  Чиновник, який не бере хабарiв - як незаймана повiя!
  Зазвичай, щоб врятувати одного доводиться убити iншого! Це, безперечно, жорстокий закон, але вiн вiдновлює природну рiвновагу видiв!
  Немає на свiтi кращого бiйця - нiж росiйський солдат, i бiльшого самодура - нiж росiйський генерал!
  Надмiрна розкiш ознака легковажностi, легковажнiсть передвiсник швидкого руйнування!
  Мудрi слова з вуст пiдонка, що фонтан iз смiтника!
  У тебе перевага в довжинi, а в мене в головi!
  Вбити iнодi можна, вiдiбрати надiю нiколи не можна!
  На вiйнi, проґавивши секунду - можна втратити вiчнiсть!
  Звичайний терем жалюгiдний серед хмарочосiв, але величний серед хатин!
  Людина пiдкоряється силi, поважає жорстокiсть, зневажає м'якiсть i цiнує доброту!
  Секс найкращi лiки вiд усiх душевних хвороб, але на жаль дорогi i важко доступнi!
  Хто не любить сексу, той не любить життя i не цiнує радостi тiла!
  Поезiя, що має спiльне з вином, що його цiннiсть, зростає з часом, але навiть столiття не дозволяють рядкам протухнути, а iскор погаснути!
  У солдата як у комп'ютера - той вважає одиниця-нуль, а воїн друг-ворог!
  Людина вiдрiзняється вiд тварини гуманiзмом, i здатнiстю чинити всупереч iнстинктам!
  Вiд насильства над жiнкою iнодi з'являються здоровi дiти, а вiд насильства над природою лише монстри!
  Смерть як хороший фокусник - загадкова, лякаюча, таємнича i не видає своїх секретiв!
  Солдат у протигазi подiбний до слона в пiдгузниках, i погано i заперечити не можна!
  Повiр, не вимагаючи доказiв - коронний пропагандистський хiд будь-якої релiгiї - вбивчий у простотi як брукiвка!
  Найкращий спосiб послабити зло - винагородити добро. Людина вiдрiзняється вiд тварини тим, що здатна творити добро безкорисливо навiть на шкоду собi!
  Еволюцiя не вчить людину безкорисливостi - це вчить лише Господь! У кожнiй чеснiй i шляхетнiй людинi крихта Божа - доказ його сутностi!
  Людина найнепередбачуванiша тварина - iнстинкт стереотипенний, а розум оригiнальний!
  Комунiзм рiднить з iдеями християнство - велика кiлькiсть пролитої кровi та повна вiдсутнiсть реалiзму
  У громадянськiй вiйнi наступ удесятеряє сили, а оборона рiвносильна вiдступу, а вiдступ - капiтуляцiї!
  У сучасному свiтi безневиннiсть ознака того, що дiвчина або занадто гидка i її нiхто не хоче, або боязка i сама нiкого не хоче!
  Вагiтнiсть фарбує жiнку i завжди безневинна, незайманiсть насторожує i завжди хибна!
  Релiгiя синонiм слову пута, не стiльки для тiла скiльки для розуму!
  Зло має отримувати ляпаси вiд добра - щоб добро не втратило почуття гiдностi, а зло почуття страху!
  Одягнути жiнку дорого, роздягнути ще дорожче!
  На жаль коли у добра кулаки, цiнують саме їх, а не саме добро - хоча боятися треба не автомат, а того, хто з нього стрiляє!
  Терор на вiдмiну пастуха здатний i вiвцю зробити вовком! Немає нiчого страшнiшого за розлючене ягня!
  Генiальне завжди просто - тiльки бездарнiсть усе ускладнює!
  А поки що Князєв читав протягнутий листок почалося справжнє шоу. На арену вийшли опоненти трiумвiрату: африканський лев та бенгальський тигр. Суперники досить серйознi - все ж таки великi кiшки, яких не просто зарубати ударами мечiв.
  Втiм, особи у бiйцiв трiумвiрату випромiнюють упевненiсть: мовляв i не таких бачили, та й крутiше за представникiв сiмейства котячий били. Князєв з посмiшкою зазначив:
  - Буде добрий бiй, цiкавий!
  Марат висловив логiчне припущення:
  - Те, що цiкавий я згоден, але найшвидше i швидкоплинний, до крайностi!
  Князєв як той, хто має в цiй справi досвiд, заперечив:
  - Ти думаєш, що звiрам не властива розважливiсть, i вони одразу викладуться на повну котушку, у сенсi перемоги чи помри?
  Марат охоче пiдтвердив, здогад боса мафiї:
  - Ну звичайно! А як може бути iнакше?
  Князєв iз хитрою помiтив:
  - Як сказати, сучаснi технологiї дозволяють використовувати деякi секрети. Те, що робить бiй, реальною видовищним!
  Марат глянув на звiрiв уважнiше. Лев обраний на бiй, зрозумiло, i представницький породи, кiлограм пiд триста. Тигр трохи легший. Ймовiрно, краще пiдiйшов у цьому випадку варiант уссурiйський, найбiльших хижих кiшок свiту. Але або такого не знайшлося пiд рукою або його приберегли для пiзнiшого випадку.
  Мафiя є мафiя, її боси немає нормованого робочого дня й можуть дозволити собi розважати кiлька дiб поспiль. Марат знав про це, тому що читав i дивився про це матерiали в Iнтернетi. Тут задiянi ресурси та таємне заступництво рiзних спецслужб з усього свiту.
  А в даному конкретному випадку, швидше за все, пiд шкiру тварин введенi електроди, i далi йде управлiння за допомогою радiо. Це дозволяє вести поєдинок за сценарiєм режисера. Як бiльшiсть версiй знаменитої боротьби реслiнг. I звичайно ж це розважання навмисно.
  Iнтерес Марат у бою зник, а думки пiшли у бiк таємниць гiперядерної фiзики. Ось зокрема справдi, якщо реальна можливiсть крiм енергiї порожнечi та вакууму використовувати i силу атомного ядра - iмпульси преонiв та кваркiв?
  Особливо як це здiйснити практично. Адже обґрунтування фiзичного ефекту вiд процесу злиття та перекладу гiперструни кварка з дванадцятивимiрного у просторi у тривимiрне у нього є, а ось практика?
  Адже справдi немає нiчого простiшого
  Ось яким чином людинi вдалося витягти енергiю з кваркiв? Преони, у тому числi складаються кварки, мають певну структуру зв'язку мiж собою, що у такий спосiб структурує їх колосальнi iмпульси. Тобто, якщо простiше уявiть собi жахливо швидких, але дуже маленьких коней на колосальному просторi. Причому цi конi ще й крилатi. Їхнi рухи настiльки стрiмкi, що з боку, здається, що коней дуже багато i вони заповнюють весь простiр, навiть створюючи видимiсть, нехай рухомий, але в той же час цiлком певний кристалiчний ґрат. А насправдi коней, дуже мало i вони займають лише мiзерну частку простору, i лише осягнуто колосальна швидкiсть i жахливий iмпульс створюють iлюзiю щiльної i мiцної суцiльної когорти скакунiв, що тримає матерiю. Можна назвати цю систему гiперструною , коли конi начебто незлiченнi, але насправдi їх разiв, два й усе.
  У свою чергу подiбна гiперструна не дає розвалу ядру, i є стрижнем електромагнiтних зв'язкiв в атомi. Iмпульс преону та зв'язкiв мiж ними надзвичайно великий, як i швидкiсть руху цiєї частки. Тiльки вона прихована в особливому десятимiрному (як вважали вченi на початку двадцять першого столiття) або що вже сучаснi уявлення дванадцятимiрному просторi, такiй мiнi -гiперструнi . У нiй це фантастична багаторазово перевищує свiтлову швидкiсть суперкрихтової частки з колосальним iмпульсом настiльки помiтна. Однак якщо перевести струну з десятивимiрного стану в тривимiрне, крихiтна частка преон набуде гiпершвидкостi , що настiльки перевищує свiтлову, що це призведе до миттєвого розпаду надшвидкiсної кульки. Виникне безлiч iнших частинок, iз меншою швидкiстю, але бiльшою масою. Тобто скакун, що як би вирвався з десятимiрного пробiгу, немов у струм високої напруги в трансформаторi змiнюється на безлiч не настiльки швидких скакунiв. Як при розмiнi однiєї десяти тисяч рублевого папiрця вийде тисяча копiйок. Свого роду вiдбудеться народження гiперплазми, здатної виявляти найрiзноманiтнiшi властивостi. Як за швидкiстю поширення, так i за масою особливого шостого стану матерiї. Адже кожна копiйка, що вийшла вiд розмiну десяти тисячної купюри, начебто й менш цiнна, але реально може бути й важчою за колишнiй папiрець.
  Теоретичнi розрахунки показують, що вже чотиривимiрний простiр має об'ємну та енергетичну ємнiсть уже у вiсiм разiв бiльшу, нiж тривимiрний.
  Як це показати вам наочно?
  Тривимiрний простiр куб, а чотиривимiрний тессеракт . Тобто в чотиривимiрному просторi там, де в тривимiрному скакунi обскаче куб, буде заповнений тессеракт , яких у вiсiм разiв бiльше за обсягом куди. Отже одна й та сама частка в чотиривимiрному у вiсiм разiв сильнiша за iмпульс i швидкiсть, нiж у тривимiрному. А для п'ятивимiрного та трьох мiрного простору рiзниця становитиме шiстдесят чотири рази. Тобто тессеракт ще й у кожнiй своїй окремiй кубiчнiй частинi вiдтворює собi подiбне. А шестивимiрне матиме вiдмiнностi у 512 разiв. А десятимiрне має ємнiсть бiльшу в 2097152 рази, в порiвняннi з тривимiрним. Тобто при термокварковому синтезi звiльняє енергiї бiльше, нiж у два мiльйони разiв бiльше, нiж за повної анiгiляцiї. Тобто маленький, але надзаряджений iмпульсами кiнь перетворюється, вискочивши з бар'єру в два мiльйони iнших скакунiв. А якщо взяти аналогiю ще простiше. Цiннiсть копiйцi в десятимiрному свiтi зростає бiльш нiж у два мiльйони разiв. I повернувшись назад, замiсть того, щоб знецiнитися iз диво автомата, висипаються гори монет.
  Але в даному випадку це не монети, саме потоки звiльненої енергiї.
  Але звичайно далеко не завжди можна i повну анiгiляцiю зробити, i вичавити всю енергiю преону . Так само як i воднева бомба, далеко не всю свою мiць при злиттi ядер водню звiльняє. Але принцип перекладу мiжпреонової струни, схожий на термоядерний. Цей процес ще називають гiперядерним . Як свого ламаєш дванадцяти мiрний вольєр для коня, щоб при зламi з одного коня виник табун зi ста тридцяти чотирьох мiльйонiв скакунiв. I вiн мав вирiшальнi значення i для створення нової зброї та вирiшення енергетичних проблем людства. Тим бiльше, що термокварковий синтез цiлком можна зробити керованим, звiльняючи iмпульси преоннов малими порцiями контролюю масу отримуваних частинок. Тобто випускаючи жвавих коней, що штовхають вiз, виконують певну роботу окремими косяками. Такi ось з'явилися термокварковi ректори.
  Принцип термопреоннової реакцiї, загалом, схожий, тiльки в ньому в надструнах заховано ще бiльше вимiрiв, з ще бiльш казковим за допомогою iмпульсом. Струна в струнi, як матрьошка i цiлком можливо, що подiбна матрьошка структурно нескiнченна. Тобто для спрощення аналогiй вольєр у вольєрi. Коли конячка однинi, множитися до сутi нескiнченної кiлькостi разiв. В аналогiчнiй системi може бути вилучено енергiї з урахуванням дванадцятивимiрної пастки, вольєра iмпульсу в 134 мiльйони разiв бiльше ... надструнi . Так, а дванадцять кратно i трьом, чотирьом фундаментальним поняттям матерiї, а сама звiльнена енергiя при переходi в тривимiрний простiр зростає в цифру 8 ступеня три помноженого на три, тобто бiльше, нiж 134 мiльйони разiв при повному видобуваннi корисної енергiї.
  Втiм, серед фiзикiв надатомного столiття iснує думка, що гiперструна межпреонных зв'язкiв дванадцятимiрна , а чи не десятимiрна (як вважалося за застарiлими вiдомостями), поки синтез i термокварка i термопреонна не дозволяє повнiстю використовувати всi можливостi прихованi в ядрах атома. Через недосконалiсть процесу розширення струни з безлiчi вимiрювань до трьох стандартних. Через це гiперплазма або бiльш енергетично заряджену їй субстанцiю, що називають принцепс-плазмою. Цi шости, сьомi, i далi стани матерiї, настiльки рiзноманiтнi з усiх точок зору.
  Теоретично термопреоннова бомба може перевершувати анiгiляцiйну майже в 18 квадрильйонiв разiв. А анiгiляцiйна у бiльш нiж чотириста разiв сильнiша за досконалу термоядерну. Тобто бiльше семи квiнтильйонiв разiв термопреонновий синтез ефективнiший за повнiстю використаний термоядерний.
  Ось теоретично, яким жахливим може бути термопреонновий заряд, але поки що його потужнiсть всього в сто, двiстi або трохи бiльше мiльярдiв разiв перевершує аналогiчний за масою термоядерний.
  Чому так? У надатомнiй епосi вольєри з нано-мiкро-частинками свого роду скакунами ламають дуже примiтивно, а саме методом стиснення. Тобто взяти найпростiшу аналогiю, то тиснуть кварк як яблуко пресом, але замiсть соку витiкає енергiя скакунiв, що вирвалися i зламаних вольєрiв. Тобто коли конструкцiя гiперструни вiд сильного стиску руйнується, тесеракти змiнюються, то й вiдбувається груба поломка їхнiх структур та вимiрiв. Але, безумовно, не повна i абсолютна, як хотiлося людям певному етапi цивiлiзацiї. Крiм того, чим сильнiше ти стискаєш, тим бiльше вольєрiв ламається i вивергається енергiї з гiперплазмою.
  Хоча вже робляться подiбної зброї, та ще бiльш нiж грiзною, як при космiчних битвах, так i при обстрiлi планет-фортець!
  Але ж не обов'язково грубо давлячи ламати вольєри зi скакунами, здатними виконувати будь-яку, найважчу i потрiбну роботу. Можна куди акуратнiше просто вiдкривати дверцята i навiть... Заганяти у вольєри, вже розмножених скакунiв, i виганяти їх знову отримуючи додаткову енергiю.
  Тобто за аналогiєю: береш копiйку скидаєш її з тривимiрного в дванадцяти мiрний простiр. Її цiннiсть зростає у вiсiм, у мiрi дев'ять, тобто близько ста тридцяти чотирьох мiльйонiв разiв. Потiм ти повертаєш її назад у розмiняв на сто тридцяти чотири мiльйони звичайних монет. Потiм скидаєш цi моменти назад у дванадцяти мiрний простiр... i отримуєш близько вiсiмнадцяти квадрильйонiв колишнiх монет.
  Або з одного коня або зарядженої енергiєю частинки вiсiмнадцять квадрильйонiв точно таких же частинок.
  Або якщо простiше перехiд частинки з тривимiрного поля в дванадцяти мiрне збiльшує iмпульс сто тридцять чотири мiльйони рази, а при поверненнi назад вже з'являються сто тридцять мiльйонiв колишнiх частинок, з розмiном iмпульсу.
  Подiбна теоретична передумова дозволяє людям вашого двадцять першого столiття, не в такому далекому майбутньому, лiтати в iншi свiти. А якщо ви освоїте i термокреонну реакцiю i так далi по нескiнченнiй матрьонi, то це дасть нам можливiсть творити й iншi всесвiти.
  . ЕПIЛОГ
  Ось команда дiвчат штурмує Стамбул. А чого тут ще церемонитися? Вони можуть швидко покiнчити з цим конфлiктом. Та ще взяти переконливий реванш за поразку у Кримськiй вiйнi. Тож бiй буде жорстокий.
  Турки встигли зiбрати все, що можна, i приготувалися стояти на смерть. Так що шiстцi доведеться попрацювати на совiсть.
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик, на вигляд рокiв дванадцяти, бореться наче великий термiнатор.
  Її мечi провели млин i зрубали кiлька голiв. Потiм хлопчик босими пальчиками нiжок метнув отруйнi голки, пробиваючи солдатiв Османа, i вiдправляючи на той свiт.
  Юний воїн заспiвав:
  -Слава часом царiв,
  Рати османську розбий!
  Маргарита Коршунова теж рубала турецьких воїнiв. I її мечi наче лопатi культиватора, але при цьому ще й подовжуються.
  Дiвчинка кинула отруйнi голки босими пальчиками точених нiжок. I поклала масу османiв.
  Пiсля чого проспiвала:
  -З нами всемогутнiй Рiд,
  Дiвчина зовсiм не виродок!
  I безсмертнi дiти вкотре взяли та засвистели на всю горлянку. I їхнiй свист такий пронизливий i вбивчий. Ворони приголомшуються i падають мертво. I пробивають голенi, османськi черепи.
  Такий ось заскок надзвичайно вбивчий.
  Маргарита заспiвала, скелячи зубки:
  - Вiкно вiдчинене, адже я не забула!
  Олег Рибаченко, рубаючи османiв, агресивно додав:
  - Ти ж пам'ятаєш, як це все було!
  Наташка продовжувала рубати ворогiв, своїми агресивними помахами мечiв.
  Воїтелька вiдзначила, зрiзуючи ворогiв, немов олiю ножем.
  I вона така чудова краля.
  Наташка хихикнула i заспiвала:
  - Вiрю весь свiт прокинеться!
  I босi пальчики нiжок дiвчинки жбурнули лимонку колосальної, руйнiвної сили.
  А потiм iз червоних соскiв грудей, як лупе, пекучий каскад блискавок. I горять, руйнуються, перетворюючись на попiл бiйцi Блискучої порти.
  Падають воїни з рiзних континентiв, i величезна iмперiя бореться проти Росiї.
  Але як встояти проти такої шiстки з дiвчатами, якi наче пантери.
  Зоя зрубала османiв, i дуже рухливе дiвчисько.
  I войовниця дуже мускулиста. I її мечi зрубують туркiв наче лопатями млинiв.
  I дiвчина взяла i босими пальчиками нiжок як метне руйнування та загибелi.
  А ось малиновi соски взяли i довбали пульсарами, якi всi спалять без жодної жалостi та сумнiву.
  Зоя прочiрiкала, скелячи зубки:
  - Моя еротична сила!
  Августина теж бореться iз дикою люттю. Її мечi рубають османських солдатiв нiби полюють селера. Войовниця дуже старається.
  А босi пальчики нiжок кидають руйнiвнi подарунки смертi.
  А з рубiнових соскiв такi сильнi згустки енергiї летять, що практично всi без сумнiву в правотi дочок росiйських Богiв спалюють.
  Ось це дiвчина - просто супер!
  Августина прочирикала, пiдморгуючи:
  - Моєї сили немає меж!
  Свiтлана також боролася з великим натиском та ентузiазмом. Її мечi носилися, мов ракети в повiтрi. А босi пальчики нiжок так запускали руйнування, що проти них турецьким батальйонам не встояти.
  А ось iз полуничних соскiв як лупанет. I саме масу бойовикiв рознесе.
  Хоробрi воїни цi турки - вартi до смертi. Але все одно гинуть пiд натиском дiвчат-красунь i безсмертних дiтей.
  Войовниця-блондинка заспiвала:
  - Сила духу та сила волi,
  Зробить дiвчисько - героєм!
  Анастасiя Вiдьмакова також у небi бореться, з великим азартом та колосальним ентузiазмом.
  I її босi пальчики нiжок натискають на пусковi гачки i посилають ракети по османах.
  Войовниця хихикає та вимовляє:
  - Цього разу у нас iнiцiатива!
  Пiсля цього як рiже по ворогу за допомогою червоного соска грудей. Ось це справдi руйнування вiдтворює, далi нiкуди.
  Акулiна Орлова також б'ється на величезних вiражах. Вона дiвчина справжнiй велетень.
  I рокiв їй багато, бiльше сотнi, а виглядає зовсiм молодою. Втiм, Анастасiя Вiдьмакова ще старша. Руда вiдьма боролася у першу свiтову. А Акулiна Орлова та Мiрабела Магнiтна у Велику Вiтчизняну. I час швидко йде.
  Але дiвчатам не страшнi миготiння днiв та рокiв. I це треба сказати дуже здорово.
  Акулiна натиснула кнопку джойстика за допомогою полуничного соска грудей. Випустила вбивчий подарунок смертi i прочирикала:
  - Моя лють колосальна, як вогонь,
  Беззахисних ти дiтей негiдник не чiпай!
  I знову войовниця пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Ось це дiйсно краля якого показує зростаючий пiлотаж.
  Мiрабела Магнiтна продовжує боротися з войовничими заскоками та розворотами.
  Дiвчисько, зрозумiло, майже гола, в одних лише трусиках.
  Спочатку за допомогою босих пальчикiв нiжок пальне по вороговi.
  А потiм рубiновим соском на кнопку натисне, i полетять величезної руйнiвної сили ракети. Вони буквально зносять османiв разом iз вежами.
  Мiрабела взяла i заспiвала:
  - У нас стiльки лютi та гнiву,
  Що можемо дорубати до неба!
  Алiса та Анжелiка теж штурмують Стамбул. Вони використовують при стрiльбi по супротивнику снайперськi гвинтiвки.
  Алiса вистрiлила, пробивши кiлька османiв з одного влучення.
  Потiм дiвчина кинула босими пальчиками нiжок убивчу лимонку.
  Порвала безлiч туркiв, на найдрiбнiшi уривки.
  А потiм прочiрiкала:
  - У моїй великiй силi,
  Слава царської Росiї!
  Анжелiка сама в агресивнiй атацi. Стрiляє по османських солдатiв, буквально забиваючи їх у труни. I така влучна краля це руде дiвчисько - просто супер!
  I босими пальчиками нiжок кидає гранати. I з одного пострiлу укладає половину дюжини османiв.
  I її рубiновi соски викидають ударнi блискавки.
  I дiвчина реве:
  - Слава епосi космiчної мрiї,
  Будемо трощити всiх без суєти!
  Очевидно, i Єлизавета на танку, який не тiльки вогнеметний, але ще може лiтати, в цьому бою безпосередньо досягла успiху.
  Дiвчина натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки i послала струмiнь полум'я до османських солдатiв.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Бiй iде!
  Потiм Єлизавета пальнула, натиснувши червоним соском грудей на кнопку. I це теж спричинило виверження вулкана.
  Войовниця прочирiкала:
  - I прийде наша армiя до перемоги!
  Катерина теж боролася. Її босi гострi нiжки тиснули на кнопки джойстика i посилали вогнянi струменi, що спалюють османiв наче метеликiв у факелi.
  I малиновi соски грудей теж натискали на кнопки, i запускали агресивнi потоки анiгiляцiї.
  Катерина проспiвала:
  - I в гiрськiй тишi, i зорянiй висотi,
  Морський хвилi i лютий вогонь,
  I в лютому, i лютому вогнi!
  Олена довбала османських солдатiв. I її рубiновi соски тиснули на кнопки. I теж вивергали потоки, мов хвилi цунамi з вогню шаленого полум'я.
  Дiвча вискочило:
  - Роки повернути нам нескладно,
  Будемо про славу мрiяти!
  Єфросинiї теж боролася з величезним ентузiазмом. I довбала супротивникiв за допомогою як полуничних соскiв, так i босих пальчикiв дуже витончених та спокусливих нiжок.
  I при цьому войовниця спiвала:
  - Карабас Барабас -
  Пообiдаю зараз!
  А Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова знову засвистять. I обрушать масу смертельно переляканих ворон на турецькi полицi.
  Ось безсмертнi дiти-термiнатори пiдбiгли до султанового палацу. I продовжували всiх розрубувати, без зайвих церемонiй та сентиментiв.
  Владика Туреччини тим часом намагався змотатися. I це була його вiдчайдушна спроба.
  Що ж ти хочеш втекти владика iмперiї Османа.
  Олег Рибаченко провiв прийом - восьминiг, зрубуючи мечами голови османським солдатам i заспiвав:
  - Якщо потрiбнi гострi вiдчуття,
  Можемо зробити тобi задоволення.
  Сам тiльки в ролi блазня опинитися будь ласка!
  Маргарита Коршунова, зрiзаючи турецьким солдати голови, взяла i прочирiкала, скелячи зубки:
  - Будеш роздертий король!
  I дiвчинка босими пальчиками нiжок кинула бумеранг смертi.
  Пiсля чого знову безсмертнi дiти, як засвистять, на голови османських солдатiв посиплються ворони. Яким нiби кувалдою довбали по мiзках, i вони падають, прискорюючись наче комети.
  I пробивають будь-якi черепи.
  А турецький султан дедалi ближче. Вiн намагається втекти. Численнi охоронцi кидаються на молодих воїнiв. Але тi безстрашно їх рубають. I кидають босими пальчиками нiжок маленькi та тонкi голки, просоченi отрутою. I зрубують ворогiв, неначе в руках у дiтей чарiвнi кладенцы.
  Наташа допомогла тим, хто бореться, випустивши блискавку вбивчої сили. Так спалила пару дюжин охоронцiв султана.
  Войовницi з ентузiазмом заявила:
  - Наша сила - правдi та мощi!
  Зоя iз цим погодилася. Її малиновий сосок викинув пульсар, який убив пару турецьких генералiв, i дiвчина буркнула:
  - Ми ворогам не поступимося!
  Августина яка трощила туркiв. I її мечi - просто кати. I ось рубiновi соски випустили потоки магiчної плазми. I спалили масу солдатiв Османа.
  Августина проспiвала:
  - Царюй на страз ворогам,
  Цар силою славний!
  Свiтлана продовжуючи довбати супротивникiв. I рубати їх немов вони тiло i капуста, заявила:
  - За святi перемоги!
  I з її полуничного соска як вилетить блискавка. I спалити сотню добiрних охоронцiв султана.
  Нарештi Олег Рибаченко наздогнав iмператора Туреччини. Рухнув його, намагаючись робити це пом'якше п'ятою по потилицi. Потiм провiв причому "Коса кобри", i уклав уцiлiлих охоронцiв.
  Маргарита також провела млин, зрiзуючи османiв i проворкувала:
  - За Велику Київську Русь!
  Наталя поправила:
  - Зараз у нас Московiя Олександра Третього, якого вже можна назвати i великим!
  Войовниця пiдморгнула напарницям. Турки бачили, що султан у полонi. А великий вiзир, згорiвши в блискавцi, що випустила з рубiнового соска Августина.
  Тож столиця фактично вже впала. А разом iз нею i вся Османська iмперiя.
  Уцiлiлi турецькi солдати стали падати навколiшки. I цiлувати дiвчатам їхнi босi, курнi, покритi чужою кров'ю ступнi.
  Вiйницi були сповненi ентузiазму та сили. Їхнi душi i серця спiвали, сповненi радостi, i вiрою в краще майбутнє.
  I ось вони хором заспiвали, виконуючи поему i пишучи буквально на ходу;
  Ми комсомолки дiвчини-орли,
  Якi кольори сонця на планетi...
  I нашi обличчя так осяянi,
  Немає кращого за нас на цiлому бiлому свiтi!
  
  Б'ємося ми з величезною ордою,
  Яка Русь хвилею прагнути...
  Хоча противник нiби i крутий,
  Нам сумувати дiвчата не годиться!
  
  Все зробимо чудово ми повiр,
  Нам битися, битися просто звично.
  I буде знищений з пекла звiр,
  Складемо iспит дiвки на вiдмiнно!
  
  Росiя - це Батькiвщина мрiї,
  Де комунiзм так яскраво свiтить людям...
  Перед країною витязi чеснi,
  I будемо крутiшими на будь-якiй планетi!
  
  Хочемо стати вище пiдкорюючи край,
  Всiх перемогти у суворiй битвi.
  Щоб побудувати на планетi рай,
  Порядок отримуючи явно новий!
  
  Що нам дiвчата зла вiйна,
  Ми перемагаємо за будь-якого розкладу...
  Нехай атакує росiйських Сатана,
  Я вiрю, що завжди увiйдемо в парадi!
  
  Мiй рiд нiхто не зможе здолати,
  Ми народженi, щоб казку зробити буллю.
  Наш найсильнiший русичiв ведмiдь,
  А супостати обернутися пилом!
  
  Хоча часом суворий росiйський рiд,
  Росiя - це полум'я поколiнь.
  У нас славний Бiлий, свiтла Бог,
  I дещо залишив дiтям Ленiн!
  
  У чому Русь прекрасна - дивна країна,
  У нiй Бог Христос поставив трон великий.
  Хоч пре потоком бурхливим темряви орда,
  Але Рiд Великий, Вiн Бог Тисячеликий !
  
  Билися ми хоробро дiвки пiд Москвою,
  Хоча кучугури нiжки холодили.
  Не страшно дiвцi бути в мороз босий,
  Оскiльки ми закiнчимо вiйну в Берлiнi!
  
  I брали хоробро, воїни Стамбул,
  Хоча Царгород на вигляд i неприступний.
  Але нам султан битва мiцно здув,
  I воїн росiйський у лайцi непiдкупний!
  
  На Марсi будемо - твердо вiрю я,
  Все пiдкоримо без тiнi знай сумнiвiв.
  Богиня Лада, людям усiм рiдня,
  Сповненi ми пристрастi, яскравi враження!
  
  I Чорний Бог - нам росiяни не ворог,
  Вiн оживляє кров великою боротьбою.
  Борiться - тодi буде результат,
  Перед iконою пам'ятаємо лики!
  
  Прийде я вiрю нова хвиля,
  Сварог побудує нам палаци титану.
  I вiдбiжить розбита орда,
  Ми скинемо в пил вусатого тирана!
  
  Ось наша вiра, наш перший обов'язок,
  Пiдняти країну у великiй вершинi...
  Адже з нами Рiд Всевишнiй Славний Бог,
  Якi вiчний насамперед у славi нинi!
  
  Що буде скоро - мертвих воскресимо,
  Ми будемо насолоджуватися свiтлом раю...
  Над нами златокрилий херувим,
  I якщо треба - знову битимемося!
  
  У Росiї все чудово розквiтне,
  Коли прийдуть iз походу молодi люди.
  Перемогу вiдкрили нескiнченний рахунок,
  А дiвчата будь-який мороз босi!
  
  Не зупинить нас i сильний ворог,
  Перемоги вiрю - хоробро ми досягнемо...
  Отримаємо багато нескiнченних благ,
  До демiургiв вiрю розвинемося !
  
  Тодi настане найславетнiший рай,
  Всi будуть у щастя, i великому блаженствi.
  За те бiйся юнак дерзай,
  Не можна загинути - вiрi та надiї!
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"