Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Життя ПIсля СмертI ПутIна

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Пiсля того, як душа президента Росi¬ Володимира Путiна 5 квiтня 2022 року залишила тiло, стали вiдбуватися цiкавi подi¬. У тому числi й передвиборча кампанiя прийняла вельми несподiваний обiг i висунулося багато кандидатiв i справа дiйшла навiть до збройного протистояння.
  ЖИТТЯ ПIСЛЯ СМЕРТI ПУТIНА
  АННОТАЦIЯ
  Пiсля того, як душа президента Росi¬ Володимира Путiна 5 квiтня 2022 року залишила тiло, стали вiдбуватися цiкавi подi¬. У тому числi й передвиборча кампанiя прийняла вельми несподiваний обiг i висунулося багато кандидатiв i справа дiйшла навiть до збройного протистояння.
  . РОЗДIЛ ¦1
  А тим часом душi двох президентiв Джо Байдена та Володимира Путiна залишили тiла сво¬х власникiв якраз 5 квiтня 2022 року. I це дуже драматично.
  В Америцi смерть Джона Байдена, якому скоро маг виповнитися вiсiмдесят рокiв, не викликала особливого ажiотажу. Пост автоматично переходив до вiце-президента
  у цьому випадку Камалi, i так до наступних виборiв у 2024 роцi. А ось у Росi¬ набагато складнiше. За конституцiгю виконувати обов'язки президента маг прем'гр-мiнiстр.
  Але ось протягом трьох мiсяцiв мають обрати нового президента. I тут питання хто пiде? По iде¬ повинен йти виконуючий обов'язки президента Михайло Мiшустiн, але
  у Сергiя Шойгу зiграли амбiцi¬! Адже вiн очолював список "¦дино¬ Росi¬" на виборах до Держдуми i як це можна обiйтися без такого героя?
  Сергiй Шойгу, вже немолодий, сам хотiв стати президентом Росi¬. Михайло Мiшустiн у свою чергу мрiяв про трон. I теж рвався до престолу.
  Та й Медведгв також мав амбiцi¬. Сгчiн теж вiдчував, що наступник Путiна його так просто не залишить, i рвався до престолу. Тож виникли колiзi¬.
  З боку опозицi¬ теж розлад. Найсильнiшi це, звичайно ж, лiвi, якi помiтно додали на останнiх виборах до Держдуми. Але Зюганов вже не раз битий старуватий,
  Павло Грудiнiн себе скомпрометував. Так що за трон битися нема кому.
  Зюганов, втiм, побоюючись отримати ганебний вiдсоток та розумiючи вiдсутнiсть перспектив у Грудiнiна, висунув Андрiя Кличкова - губернатора Орловсько¬ областi.
  Така iдея, звичайно ж, не всiм сподобалася... Але робити нiчого. Володимир Жириновський, теж постарiлий i дещо здав позицi¬ на виборах до парламенту, також
  вiдчував вагання - йти чи не йти. З одного боку начебто час давати дорогу молодим. З iншого можна втратити частину ЛДПР. Вже був досвiд iз висуванням
  Малишкiна, який потiм вiдколов частину партi¬. Тобто довелося старому лiцедiгвi висуватися вже всьоме. Втiшаючи себе тим, що вiн встановлюг рекорди.
  На похорон Володимира Путiна прилетiла Камала, яка стала президентом США. I це, зрозумiло, у всiх викликало величезний iнтерес. T¬ зустрiв особисто Михайло Мiшустiн.
  Вiдносини iз Сергiгм Шойгом склалися напруженi. Мiнiстр оборони, який маг масу нагород та медалей, рвався до престолу. I у нього високий рейтинг. Плюс ще пiдтримка
  значно¬ частини ¦дино¬ Росi¬. У партi¬ влади взагалi настав розкол. Дмитро Медведгв також полiз у президенти. I разом iз ним i Сергiй Шойгу.
  А тут ще й Матвiгнко та Сечин рвонули в президенти.
  Володимир Путiн не залишив собi явного наступника i партiя влади роздiлилася. Однак i в опозицi¬, найсильнiшо¬ лiво¬ гдностi немаг. Ось Павло Грудiнiн iз частиною
  прихильникiв вирiшив спробувати щастя. Зрозумiло, що iншого шансу у нього i не буде. Тривiально забудуть. Геннадiй Зюганов явно здав за станом здоров'я i нiкуди
  не лiз. Зрозумiло, знову у бiй iде Максим Сурайкiн. на виборах Держдуму в нього ледь-ледь не вистачило на взяття п'ятивiдсоткового бар'гру. I, зрозумiло, полiзли знову
  Бабурiн, Явлiнський хоч i старий пень, Титов, якi вже програли. I, зрозумiло, Ксенiя Собчак - ну як без не¬!
  Проте справжнг сум'яття викликало висування у президенти Росi¬ Рамзана Кадирова. Ставши главою Чечнi, коли йому ще не було тридцяти, зрозумiло, Рамзан претендував
  на бiльше. Тим бiльше, термiн повноважень давно минув, а як складуться стосунки з наступником Володимира Путiна невiдомо. Так що давай - висувайся!
  Рамзану Кадирову скоро сорок шiсть. Вiн ще молодий i хоче влади, i дуже велико¬ влади. Шiстнадцять рокiв керував Чечнею - цього мало й набридло.
  А шанси на перемогу г. Зокрема, за рахунок мобiлiзацi¬ всiх мусульман, що живуть у Росi¬, та й узагалi всiх неросiйських. I ця заявка дуже серйозна.
  Плюс ще частина членiв ¦дино¬ Росi¬ пiшла за Рамзаном Кадировим. Отже, розкол у партi¬ влади ще бiльше поглибився.
  I якби у лiвих сил був сильний кандидат, то шанси комунiстiв на перемогу були б суттгвими.
  Ну, якщо навiть i не на перемогу, то принаймнi на другий тур. Втiм, це ще квiточки - ягiдки попереду. Михайло Мiшустiн взяв та помилував Андрiя Навального!
  I це спрацювало наче детонатор. Ще одного гравця було випущено на арену, i гравець скажемо прямо - серйозний. Отакий шурум-бурум виходив.
  Андрiй навальний багатьом сплутав карти.
  Отже, передвиборна кампанiя стала набувати характеру iнтриги та справжнього детектива. Такого в iсторi¬ Росi¬ ще нiколи не було. У дев'яносто першому явним
  Лiдером був ¦льцин. I лише вибори тисяча дев'ятсот дев'яносто шостого року були непередбачуванi, i нiхто не знав хто переможе. А далi вже була епоха Путiна.
  Ну i одного разу майнув Медведгв. але теж вiн був очевидним лiдером. Та iнтрига виявилася надовго вбита. А тут такий розклад та така боротьба! I навiть неясно хто
  вийде у другий тур. Якщо в дев'яносто шостому роцi, було два явнi фаворити Зюганов та ¦льцин, то зараз ¬х уже кiлька. Зрозумiло, i Шойгу, i Мiшустiн у якого
  адмiнiстративний ресурс, Медведгв, Сечин i Матвiгнко правда слабший. I дуже серйозний суперник Рамзан Кадиров. I гдиний кандидат вiд лiвих Андрiй Кличков. I зрозумiло
  кiт у мiшку, але надзвичайно розпиарений i мученик Андрiй Навальний. Iншi звичайно ж слабшi, але теж можуть щипати голоси. Це Ксенiя Собчак, i Грудiнiн який
  був минулого разу другим, i багато iнших. Додала iнтриги та висування Максима Галкiна. Один на кшталт нього зумiв стати президентом Укра¬ни. I це серйозно!
  Несподiвано у президенти Росi¬ пiшов i Дiма Бiлан. Справдi, колись найяскравiшу зiрку естради стали забувати. I вiн вирiшив засвiтитися за новою.
  Iдея звичайно ж не найоригiнальнiша, але чим чорт не жартуг. А там дивишся знову рейтинг зашкалити.
  Михайло Боярський також рвонув у президенти Росi¬. Теж зiрку велико¬ величини явно забули. А хочеться звичайно ж показати iкла.
  З новачкiв у полiтицi висунулась Наташа Соколовська - рокiв тридцяти п'яти - красуня та спортсменка. Тобто пiднялася команда. Найстарiшим кандидатом у
  президенти хотiлося бути, звичайно, Володимиру Жириновському. Але оновити рекорд йому не вдалося. Полiз у президенти Росi¬ Лев Лещенко. Йому теж хотiлося слави i зрозумiло
  себе засвiтити.
  Анатолiй Кашпiровський у президенти Росi¬ теж сунувся. Але йому вiдмовили у регстрацi¬, нiбито через наявнiсть ранiше укра¬нського громадянства.
  але Михайло Мiшустiн пiдтримав висування гiпнотизера та великого лiкаря-цiлителя. I Анатолiя Михайловича зарегстрували найстарiшим кандидом у президенти Росi¬.
  Так що iнтриги ще бiльше побiльшало. Ось так все пiшло та по¬хало.
  Михайло Мiшустiн очевидно намагався пiдняти собi рейтинг. Зокрема пiдняв одразу втричi мiнiмальну зарплату та пенсiю. Але це все призвело до рiзкого
  стрибок iнфляцi¬. Та й рубль почав рiзко падати. Тодi Михайло Мiшустiн вдався до доларових iнтервенцiй.
  I зумiв змiцнити рубль, причому помiтно. Створивши видимiсть благополуччя. I цей рiзкий у нього рух, наприклад, дати послаблення багатьом. Ось зокрема значно пом'якшити
  антитютюновий закон, що для курцiв вiдрада. Також було дозволено на телебачення рекламу пива. Крiм того, дозволялося розпивання слабоалкогольних спиртних напо¬в
  у громадських мiсцях.
  Крiм того, Михайло Мiшустiн зробив найголовнiше, зупинив вiйну в Укра¬нi i оголосив про виведення звiдти вiйськ. Тим самим вiн показав себе миротворцем.
  I це теж величезний плюс ново¬ полiтики, що настала пiсля смертi Володимира Путiна. А ця вiйна вже повнiстю втратила популярнiсть у суспiльствi. I бiльшiсть народу хотiла позбутися подiбного кошмару.
  Михайло Мiшустiн виявив себе миротворцем, що оцiнили позитивно свiтовi ЗМI.
  Щоправда, Рамзан Кадиров пiдняв страшний хай, що мовляв у Росi¬ вкрали перемогу. Так ситуацiя на виборах знову рiзко загострилася. Сергiй Шойгу теж пробував зiграти в яструба, хоча сам сильно нахлинався в цьому пеклi. Андрiй Кличков, який вважався головним кандидатом вiд лiвих сил, зайняв обережну позицiю. Геннадiй Зюганов намагався поводитися агресивнiше, i останнiй момент таки кинув заяву про участь у виборах президента Росi¬. А що якщо Лев Лещенко може, то чому бiльш матерому полiтику не спробувати? Хоча лiвий фланг ще бiльше розпорошугться. Але ж наука, як завжди, нiкому на користь не йде. I хочеться, якщо не перемогти, то зiгрiтись.
  Як, наприклад, Володимир Жириновський пiшов на вибори, будучи фiзично сильно ослабленим. Буквально в бiй з лiкарняного лiжка. I при цьому, маючи високий рейтинг.
  Як Олексiй Навальний пiшов у президенти, прямо з тюремних нар.
  Ось такi виявилися тут вибори - найбiльш, мабуть, конкурентнi та яскравi iсторi¬ Росi¬. Стiльки тут рiзних iмен. Анатолiй Михайлович Кашпiровський теж отримав дозвiл на участь у президентських виборах. Оскiльки конституцiйний суд витлумачив, що громадянство колишнiх республiк СРСР не г iноземним. Тож i знаменитий психотерапевт у виборах змiг взяти участь. I став вiковим кандидатом у президенти Росi¬, перекривши показник Льва Лещенка. Тож боротьба пiшла за всiма напрямками. I очiкувалося багато рiзного.
  Наприклад, Михайло Мiшустiн, який виконуг обов'язки президента Росi¬ i маг величезнi за конституцiгю повноваження.
  А отже, буде жорстока боротьба. Наприклад, на Сергiя Шойгу виплив компромат. Наприклад, що за ¦льцина вiн завищував кошторис шкоди заподiяно¬ стихiйними лихами, а рiзницю вкладав у кишеню. Плюс ще у нього виявили й великi рахунки за кордоном. Вiд чого спалахнув неабиякий скандал. I Михайло Мiшустiн наказав заарештувати Сергiя Шойгу. Пiд час арешту пiдкинули наркотики, i це вилилося у великi зiткнення. Почалася стрiлянина мiж вiйськовими та полiцiгю. Шойгу абияк скрутили. I вiдправили до Лефортова. Але збунтувалися генерали. Вони вiдмовилися пiдкорятися виконувачу обов'язкiв президенту Михайлу Мiшустiну.
  I рушили вiйська на наступ на Москву. Розгорнулися тяжкi бо¬. Частина росiйських вiйськ залишилися вiрними законному виконувачу обов'язкiв президента Росi¬ Мiшустiну. А тут ще Рамзан Кадиров кинувся в атаку на Кремль. I десятки тисяч чеченських солдатiв кинулися у наступ.
  Але Михайло Мiшустiн не такий простий. Взяв i одного з найвпливовiших польових командирiв пiдкупив. I той вдарив Кадирову в тил. Виникла жорстока та кривава битва. Мiшустiн пiдкупив ще пару генералiв iз команди Шойгу. Виникла вiдчайдушна рiзанина. Билося одне з одним вiдразу кiлька дивiзiй. Внутрiшнi вiйська, Росгвардiя та МВС разом iз ФСБ пiдтримали Михайла Мiшустiна. Бо вiн ¬м утричi збiльшив зарплати. Плюс ще зробив директора ФСБ та мiнiстра МВС у маршали. Медведгв був знятий з посади i заарештований.
  Йому теж звинуватили в корупцi¬. А Сергiй Шойгу був також звинувачений у змовi з метою захоплення влади. I це серйозно. А оскiльки на територi¬ Росi¬ йдуть справжнiсiнькi бо¬ i рясно ллгться кров, то було введено справжнiсiньке вiйськове становище.
  I зрозумiло за нього нiяко¬ зайво¬ демократi¬. Швидше навпаки - закручування гайок.
  Але вибори президента Росi¬ Михайло Мiшустiн скасовувати не став. Навпаки, мотивацiя навiть посилилася. Взяти i пiд шумок вибратися. Заодно жодних мiтингiв та жодно¬ зайво¬ демократi¬. I фальсифiкацi¬ масовi здiйснити. Щоб перемогти у першому турi. I великою перевагою залишивши у списку лише кiлька статистiв - типу Ксенi¬ Собчак. I це також для нового правителя Росi¬ шанс.
  Тут уже не до демократi¬.
  Проте Михайло Мiшустiн до конституцi¬ на референдум внiс кiлька правок: дозволити голосувати з чотирнадцяти рокiв, обиратися до Держдуми з вiсiмнадцяти, до губернаторiв з двадцяти одного року. Плюс ще дозволити голосувати i ув'язненим, якi перебувають у мiсцях ув'язнення за вироком суду, i право таким ув'язненим балотуватися до Держдуми та губернаторiв, якщо вони вiдбувають покарання за злочини, малу та середню тяжкiсть. Плюс ще кандидату в президенти Росi¬ достатньо проживати в нiй постiйно п'ять рокiв, i навiть дозволялося мати подвiйне громадянство та власнiсть з активами за кордоном. Мовляв, Росi¬ слiд вiдкрити себе свiтовi. I з Путiнiзмом маг бути покiнчено. Досить, Росi¬ з усiма лаятися та гризню влаштовувати. Як то кажуть - хлопцi давайте жити дружно!
  Крiм того, до конституцi¬ вносилася поправка, що дозволяг чиновникам мати власнiсть за кордоном, рахунки i активи, нерухомiсть. Що апарат чиновникiв сприйняв дуже позитивно. I на Заходi таке знайшло розумiння. I в США заявили, що ¬х новий правитель Росi¬ дуже влаштовуг.
  Михайло Мiшустiн зауважив:
  - Я все можу! I на Росiю чекають великi змiни!
  Пiдкупивши ще кiлька генералiв i польових командирiв, Михайло Мiшустiн розпочав рiшучий наступ на бунтiвних генералiв та загону Кадиров.
  Тепер вiн мав над ними перевагу. Плюс ще США надали допомогу авiацiгю. Натомiсть Михайло Мiшустiн пообiцяв вiддати Донбас назад Укра¬нi та виплатити компенсацiю за Крим. Це було сприйнято з великим ентузiазмом на Заходi та Укра¬нi.
  Михайло Мiшустiн попросив також допомоги у Держдуми. Зрозумiло, заплативши великi грошi депутатам. I Держдума, i рада федерацi¬ пiдтримали виконувача обов'язкiв президента Росi¬ Михайла Мiшустiна. Звичайно, як аргумент було збiльшення зарплат i премiальних депутатiв Держдуми та Ради федерацiй уп'ятеро.
  Також Михайло Мiшустiн оголосив про вiдмiну пенсiйно¬ реформи та зниження пенсiйного вiку до шiстдесяти рокiв чоловiкам. Щоправда, жiнкам встановили з п'ятдесяти восьми рокiв. Бо вони й так живуть довше за чоловiкiв.
  З iнших iдей - пiдвищення МРОТ, до ста тисяч рублiв, i до того ж розмiру мiнiмально¬ пенсi¬. То справдi був явний перебiр, що пiдхльостуг iнфляцiю.
  Але теж непогано ... Михайло Мiшустiн кермував i педалiл. Геннадiй Зюганов, як конкурент, зовсiм не лякав Михайла. Швидше навпаки куди зручнiший суперник, нiж Андрiй Кличков. I це очевидно.
  Старий голова КПРФ зручний та передбачуваний суперник. I з ним легко та зручно боротися.
  Михайло Мiшустiн все ж таки маг над Зюгановим двадцять два роки фори, i плюс ще досвiд управлiння. А що Зюганов? Вiн слабкий.
  Можна залишити серед кандидатiв у президенти. Як i хворого, старого та слабкого Володимира Вольфовича - це не конкуренти. А ось Андрiю Кличкову у регстрацi¬ вiдмовити. Нiчого йому будь-яку марення нести. Молодi конкуренти для Михайла Мiшустiна г небезпечними. А ось старi треба сказати не дуже. Мабуть навiть кориснi. Хоч г видимiсть демократi¬ та вiльних виборiв. Немов вiдбувагться реальна боротьба з ворогом, який навiть не страшний, не злий, а смiшний. Два старi Жириновський i Зюганов, зрозумiло, не конкуренти в боротьбi за посаду президента Росi¬ Михайлу Мiшустiну. А якби навiть i були конкурентами, то Михайло б вибори завжди в умовах вогнного стану може скоригувати. I це справдi серйозно. Тут боротьба йде зовсiм не жартiвлива. Але до участi допускаються лише старi блазнi. Зрозумiло, г й молодi - наприклад, Ксенiя Собчак. T¬ висунули очевидно заради веселощiв. Але це старий кiнь. А ось Максим Галкiн - це цiлком демократичний кандидат у президенти. I його участь - це супер. Анатолiй Кашпiровський також кандидат у президенти. Теж дуже старий, рекордсмен за вiком. А ось i Гаррi Каспарова як кандидат у президенти Росi¬ зарегстрували. I це також особливий знак довiри.
  I Михайло Мiшустiн випустив горiлку зi сво¬м портретом у половину лiтра, але цiною лише дев'яносто дев'ять рублiв. I це теж у народi сприйняли з розумiнням.
  Справдi, краще може бути горiлки, яка тепер сто¬ть як буханець хлiба. Ось Михайло наказав випустити i сигарети зi сво¬м портретом. I також дуже дешевi. Причому ¬х курити можна i в громадських мiсцях.
  Зрозумiло реклама алкоголю та тютюнових виробiв повернулася на телебачення. Кра¬нi потрiбнi грошi. Плюс Михайло Мiшустiн висунув гасло: бiльше свободи та демократi¬. I свободи розумiгться у всьому. Включно iз шкiдливими звичками. Крiм того Михайло запропонував оголосити повну та загальну амнiстiю жiнкам i тим, хто вчинив сво¬ злочини у вiцi до двадцяти одного року.
  Це також крок конструктивний. Лише бойовi дi¬ поки що затягували ухвалення рiшення про загальну амнiстiю.
  Та в США на цьому не наполягали. Розмова пiшла, про те, що мовляв настав час Росi¬ подумати про вступ до ¦С i НАТО.
  Мiшустiн повiдомив, що треба поки що подолати iнерцiю колишнього мислення холодно¬ вiйни. Але Росiя та Захiд обов'язково будуть разом.
  Валентина Матвiгнко пiшла у вiдставку з посади спiкера Ради Федерацiй, i взяла самовiдвiд на користь Михайла Мiшустiна. I це теж було сприйнято щодо позитивного суспiльства.
  Як i рiшення Михайла Мiшустiна посмертно нагородити зiркою героя Росi¬ i Сталiна, Берiю, Бориса Нгмцова, Анатолiя Собчака, Бориса ¦льцина.
  А Михайла Горбачова нагородили зiркою героя Росi¬ ще за життя. Зрозумiло, було сприйнято дуже позитивно за Заходi.
  Ну звичайно ж Михайло Мiшустiн не мiг нехай i iз запiзненням не нагородити англiйську королеву ¦лизавету другу орденом "Андрiя Первозванного". I це було дуже мудре рiшення. I англiйська королева вiддячила, у вiдповiдь вручивши Михайлу Мiшустiну знаки Золотого Руна. Що теж надзвичайно гарно щодо полiтичного жесту. Але, звiсно, Михайло Мiшустiн дiючи за принципом: i вашим i нашим, нагородив орденом Андрiя Первозванного та голови КНР. Той був дуже скривджений тим, що Володимир Путiн досi не дав йому цiг¬ нагороди. Загалом у Кита¬ назрiвали демократичнi змiни. Особливо хотiв демократi¬ бiзнес та нова буржуазiя. Та й чиновники розраховували, що у разi лiбералiзацi¬ ¬х не розстрiлюватимуть за хабарi. Це, зрозумiло, теж велика мотивацiя для Китаю пом'якшити внутрiшню полiтику.
  Смерть президента Росi¬ Володимира Путiна пiдштовхнула демократичнi змiни у всьому свiтi. Справдi, набридли всiм автократi¬. Хотiлося людям мати волю вибору.
  А що у Сирi¬? Там теж Асад усiм набрид. I народ почав виходити на масовi акцi¬ протесту, вимагаючи вiдставки диктатора. I в Бiлорусi¬ знову поновилися протести. Зрозумiло, люди хочуть змiн. Всiм набридла ця стагнацiя.
  Як сказала одна бабуся: слухаючи Лукашенком я молодею - вiн обiцяв п'ятсот доларiв на мiсяць ще двадцять рокiв тому!
  Михайло Мiшустiн поки що воював iз внутрiшнiм ворогом. Бунтiвнi генерали невдовзi здалися, ¬м пообiцяли амнiстiю. Але чеченцi перейшли до партизансько¬ вiйни. I розгорнули боротьбу у горах. У Дагестанi знову спалахнуло. Але в iнших республiках Кавказу вдалось утримати ситуацiю пiд контролем. Втiм, бiльшiсть чеченських командирiв отримавши грошi вирiшило, що воювати невигiдно. Щоправда, частина вiдмовилася вiд грошей i продовжила боротьбу в горах.
  Але сам Грозний та основнi мiста Чечнi росiйськi вiйська взяли пiд контроль, а партизанська вiйна могла вестись ще довго. Але загалом Мiшустiн кра¬ну утримав.
  Чим заслужив на повагу серед народу. Самого Володимира Путiна поховали з пошаною у золотiй трунi. Але разом iз ним поховали i його полiтику.
  Михайло Мiшустiн несподiвано вирiшив посмертно нагородити зiрками героя Росi¬ та Миколи Другого, i Олександра Другого, та Олександра Третього.
  Що було монархiстами сприйнято позитивно. Крiм того, Верховний Суд на пропозицiю виконуючого обов'язки президента також скасував заборону на дiяльнiсть i ранiше заборонених Свiдкiв ¦гови.
  Насправдi це цiлком невиннi люди, якi нiкому не шкодили. Тим бiльше, заборона на переливання кровi носити стала рекомендацiйною. Та й служба в армi¬ - швидше, питання вже совiстi, i не обов'язково виключати.
  Михайло Мiшустiн також несподiвано нагородив зiрками героя Росi¬ посмертно i Петра Першого, i Новодвордську, i Сахарова академiка, i царя Iвана Грозного. Тим самим показавши свою абсолютну все¬днiсть. I бажання догодити i вашим, i нашим.
  Також Михайло знизив вiк згоди до чотирнадцяти рокiв - мотивуючи це тим, що пiдлiткам треба вчитися, i проти природи не попреш. А досвiдчений, дорослий наставник кращий за малодосвiдченого однолiтка.
  Мiшустiн справдi показав себе лiбералом великого розливу.
  Зюганов пiдняв хай проти такого рiшення. А ось Володимир Жириновський таке саме пiдтримав.
  Михайло Мiшустiн зауважив:
  - Свободи хочуть розумнi, у неволю лiзуть дурнi!
  Геннадiя Зюганова активно критикували комунiсти. Справдi, який у них голова КПРФ? На дату виборiв у липнi вiн буде навiть старшим за Байден. Чи варто голосувати за дiда?
  Щоправда г ще один старший дiд: Анатолiй Михайлович Кашпiровський. Але вiн виглядаг як! Свог волосся, та ще й чорного кольору. I форма спортивна якась. Зокрема Анатолiй Михайлович заявив, що хоче побити свiй власний рекорд i сiсти двiстi шiстдесят кiлограм. Що для такого вiку - показник найвищий. Може навiть майже рекорд для ветеранiв у цiй ваговiй категорi¬.
  Але принаймнi були сумнiви - чи всто¬ть Зюганов якщо його навiть трапиться така фантастика i виберуть? I чи дотягне до кiнця шестирiчного термiну. У будь-якому разi i для Жириновського, i для Зюганова цi вибори будуть останнiми.
  Михайло Мiшустiн запропонував винести на референдум ще одну поправку до конституцi¬: президентом можна обиратися з тридцяти рокiв включно на дату виборiв, i не старше сiмдесяти включно. Мовляв, занадто старих обирати не слiд. Влада - це справа молодих, лiки проти зморшок.
  Це у народi сприйняли позитивно. Мудра позицiя. Також Михайло Мiшустiн запропонував закон про полiтичнi партi¬. Що партiю може голова очолювати не бiльше як три строки по п'ять рокiв. I це також крок до демократi¬.
  Також Михайло Мiшустiн взяв та нагородив Римського папу Франциска Першого орденом Андрiя Первозванного. I це теж дуже сподобалося.
  А до речi чомусь i двадцять п'яте грудня не зробити вихiдним днем у Росi¬. Весь свiт цього дня святкуг Рiздво. I це треба сказати, народ сприйняв з ентузiазмом. Ще один день вiдпочити та мати привiд випити - це чудово!
  Михайло Мiшустiн заявив:
  - Релiгi¬ свiту мають об'гднувати, а не роз'гднувати. Я вважаю, що Католицька та Православна Церква мають подолати розкол. Коли ми гдинi ми непереможнi! - I потiм виконуючий обов'язки президента додав. - I немаг нiчого дурнiшого та шкiдливiшого за релiгiйний фанатизм.
  Також у Росi¬ вирiшили взяти та скоротити термiн служби в армi¬. Михайло запропонував з одного року скоротити до шести мiсяцiв. I призовники i, матерi, очевидно, задоволенi. I на Заходi скорочення росiйсько¬ армi¬ було сприйнято позитивно.
  Михайло Мiшустiн заявив, що у найближчi чотири роки Росiя злiтаг на Марс. I це буде дуже крутим проривом. Заодно змiнили i главу Роскомоса. Дмитро Рогозiн повинен був замiнити хворого i Володимира Вольфовича Жириновського, який сильно здав, на посадi голови ЛДПР.
  Рогозiн погодився, то це цiкавiше, нiж бути держчиновником. А Павло Грудiнiн отримав посаду мiнiстра сiльського господарства у ранзi вiце-прем'гра i це дуже добре. Народ i це схвалив.
  А на Михайла Мiшустiна тепер усi свiтовi ЗМI працювали. Вони звеличували Михайла Другого. Який навiть народився 3 березня, якраз на день пiзнiше за Михайла Горбачова, що дуже символiчно.
  Олександру Лукашенку сказали: на обiцянку - конституцiя прийнята, треба йти. Може, посаду ще в Мiшустiна отримагш.
  Той погодився на листопад 2022 провести новi вибори президента, але в них вже не брати участь. Тим бiльше, у конституцi¬ у президента прописанi довiчнi гарантi¬. А крiм санкцiй Заходу, ще терпiти й санкцi¬ Росi¬ - це реально втратити голову.
  З Асадом було ухвалено рiшення обмежити президента Сирi¬ двома термiнами по п'ять рокiв, але без обнулення. Тож пiсля референдуму за конституцiгю одiозний диктатор вирушаг.
  У Венесуелi теж Мадуро подав прохання про вiдставку. Надто вже одiозною особистiстю вiн став. Та й хвилювання спалахнули з новою силою. А без Росi¬ та вiйськовi вже не хотiли стрiляти в народ.
  Отже, на Венесуелi теж змiни. Ну, ще в КНДР пообiцяли реформи. Справдi, пiсля смертi президента Росi¬ Володимира Путiна авторитаризм став не модним. I знову з'явилася мода на демократiю. Такою г вже свiтова тенденцiя. Маятник хитнувся в iнший бiк. I це говорило - що свiт змiнюгться. I що жити буде людям все краще та краще.
  У США ж править тепер жiнка, перша в iсторi¬ США представниця прекрасно¬ статi, та ще й темний колiр шкiри i це чудово.
  Михайло Мiшустiн впевнено йшов до перемоги на виборах президента Росi¬ в липнi 2022 року ще в першому турi, i всi були сповненi ентузiазму та вiри у краще майбутнг, для всього людства.
  
  ОЛЕКСАНДР ТРЕТIЙ I ПОРКА ЮНГI
  Олександр Третiй не постраждав внаслiдок краху по¬зда пiд Харковом i не отримав сильного забиття нирок. В результатi цей цар-богатир змiг пожити довше. I ось на престол поки що не зiйшов Микола Другий, а править Олександр Третiй.
  Йде будiвництво ТРАНСИБА, експансiя Росi¬ до Китаю, i насамперед до Манчжурi¬ та Коре¬. I теж назрiваг вiйна iз Японiгю. Але г й суттгва вiдмiннiсть. По-перше, Олександр Третiй бiльш вольовий i жорсткий цар, нiж Микола Другий i тому ТРАНСИБ побудували швидше, i в ньому не було дiрки на Байкалi. По-друге, в економiцi справи були кращими, нiж за Миколи Другого, i Балтiйську ескадру побудували на два роки ранiше. I крали набагато менше, нiж за м'якшого сина. I Олександр Третiй грошей Китаю не дав, i японська ескадра виявилася на шiсть великих кораблiв слабшою.
  Так що багато що змiнилося. I сам цар Олександр Третiй розумiв, що вiйна неминуча. Та й йому цього й хотiлося. Роки йдуть, цар старiг, а завоювання причому невеликi поки що лише в Середнiй Азi¬. Добре мати прiзвисько Миротворець, але Великий краще. I Олександр Третiй наперед призначив адмiрала Макарова командувачами Тихоокеансько¬ ескадри.
  I направив ¬й на зустрiч Балтiйську.
  Раптового нападу на росiйську ескадру в Порт-Артурi не вдалося. Навiть кiлька японських мiноносцiв було потоплено. I це було тому, що адмiрал Макаров був напоготовi.
  На морi Японiя не змогла здобути перевагу. Вiдбувся бiй Того та Макарова. Бiй був жорстокий. Обидвi ескадри не втратили кораблiв та розiйшлися. Крейсер "Варяг" не загинув, так його адмiрал Макаров вчасно разом iз канонеркою "Корегць" повiв у Порт-Артур. Отже, все було добре з початку вiйни.
  Потiм Макаров пiдлаштував хитру пастку, i два японськi броненосцi потонули, i пошарпана ескадра Того вступила в нерiвний бiй. Вовка взяв участь у цьому бою як юнга.
  Хлопчик у безкозирцi i тупаючи босими нiжками металевою нагрiтою палубою пiдносив снаряди матросам. I росiйськi кораблi палили по вороговi.
  Працювали навiть дванадцятидюймовi знаряддя. Вовка пiдскакував нiби засмажений загць.
  На лiнкорi, де хлопчик бився, було багато жiнок. Вони молоденькi, у матросках, i з босими нiжками закоченими по колiна. I пацан бореться з великим азартом.
  I ось видно, що росiйськi кораблi зосередилися на "Мiкасо". I стали потрапляти до нього бронебiйними снарядами. Особливо ефективними були удари дванадцяти та десяти дюймових знарядь. Японський флагман потрапив пiд удар одразу десяти росiйських кораблiв. Виникла паличка Натi. I це нищiвний удар.
  Хлопчик i колишнiй мiльярдер Вовка вiдчував, як розпалася сталева палуба та обпалюг босi нiжки юнги. Але шибеник не звертав уваги, i продовжував курити.
  Вовка навiть заспiвав:
  Як жили ми, борючись,
  I смертi не боячись.
  Так i вiдтепер жити тобi i менi,
  I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi,
  I в лютому, i лютому вогнi!
  I дiвчата в тiльниках стрибають поруч. Було вже досить сонячно та спекотно. Деякi красунi тiльняшки спустили та оголили сво¬ торси. I видно у дiвчат голi груди з червоними сосками. Ось це скажемо так - красунi.
  I вони красунi упруться голими п'ятами, i як iз дванадцятидюймово¬ гармати лупнуть. I помчить снаряд i як врiже в японський флагман. I той загориться. I буде надзвичайно жорстоко. I падаг щогла японського броненосця. А потiм влучний пострiл знiс половину труби. "Мiкасо", отримував пошкодження за пошкодженням. I його знаряддя перевертаються вiд розривiв.
  I ось дiвчата бiгом трясучися полуничними сосками грудей пiдтягли важкий снаряд в дванадцятидюймову гармату. I ось слiдуг влучний пострiл. I "Мiкасо" нахилягться, черпаг воду кормою та тоне.
  Дiвчата хором кричать:
  - Слава нашим гарматам!
  I тупають босими, витонченими нiжками.
  Ось це дiвки - просто красунi супер.
  Хлопчик Вовка, теж босими нiжками тупаг i пищить:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнг нашо¬ кра¬ни.
  I червоному прапору нашо¬ Вiтчизни,
  Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  Оце команда, i стiльки дiвчат. А японський флагманський корабель тоне. Адмiрал Макаров дуже агресивний та розумний флотоводець. Наразi вiн претендуг на роль другого Ушакова. Хоча Японiя i особливо авторитетний противник.
  А ось Куропаткiн, мабуть, не дорости до рiвня Суворова. Мабуть, це реально не дано. Та й японська армiя на сушi досить слабка.
  Хлопчик Вовка знову наводить зброю, палить i кричить:
  Слався Батькiвщина, наша вiльна,
  Дружби народiв опора на вiк,
  Сила законна, воля народна,
  Адже за гднiсть проста людина!
  I знову голi, круглi п'ятки дитини шльопнуть по металi. Ось це справдi круто.
  Пiсля того, як флагманський броненосець був виведений з ладу, японцi остаточно змiшалися. I ¬хнi кораблi вийшли iз гри. Що стало надзвичайно стрiмко. I тут уже не встояти. I дiвчата стали мелькати голими нiжками куди енергiйнiше.
  Прекрасна пiдлога взагалi не любить носити взуття. У цьому суттгва вiдмiннiсть жiнок вiд чоловiкiв. Вони вважають за краще бiгати босими. I це ¬хнiй особливий шарм.
  Вовка навiть заспiвав:
  - Босонiж, тiльки босонiж,
  Пiд липневий грiм,
  I пiд шум прибою.
  Босонiж, тiльки босонiж,
  З дiвчиною босою,
  Танцювати з коханням!
  Хоча у хлопчика i не все вийшло складно. Зате вiд щирого серця.
  А вiйна все йде i йде з великою iнтенсивнiстю i здатна довести до загибелi.
  Але японський флот несе все бiльшо¬ шкоди. Ось ще один броненосець тоне.
  Росiйськi снаряди бронебiйнi, та й точнiсть стрiльби ними вища, нiж у фугасних. Тож Японi¬ на море дiстагться.
  Тонуть i крейсера ... Дiвчата навели гармату, i зловили в прицiл японський мiноносець, i як лупнуть по ньому, дуже влучно.
  Ось такi вони бойовi та крутi войовницi.
  Хлопчик Вовка взяв i заспiвав, скелячи зубки:
  Динi, кавуни, пшеничнi булки,
  Щедрий, заможний край.
  А на престолi сидить у Петербурзi
  Батюшка-цар Микола!
  I дiвчата раптом як кричать:
  - Ти чого несеш! Цар зараз Олександре! Тебе випоре!
  Бiй триваг вже японцi вiдчайдушно намагаються пiти.
  I в результатi самура¬ втратили ще дюжину, iншу кораблiв i практичнi всi броненосцi та бронебiйнi крейсери. Пiсля чого iнiцiатива на морi повнiстю перейшла до Росi¬.
  Але хлопчика Вовка вирiшили покарати за дурнi пiснi. Мовляв на престолi вже немолодий, але дуже мiцний цар Олександр Третiй, i так спiвати означаг фактично бажати смертi царевi. Тим паче спадкогмець Цесаревич саме Микола.
  Який ще невiдомо, чи доживе до свого сходження на престол.
  Екiпаж броненосце майже повнiстю складагться iз жiнок. I хлопчика Вовку за цю пiсню поруть перед усiм строгм.
  I що найгiрше, вiд чого соромно - зовсiм голенького. I це зрозумiло не може тiшити. Навпаки...
  З Вовки зiрвали матроська, штани та труси. Залишили зовсiм голого. Наказали скласти ззаду руки i повели на розправу. Хлопчика супроводжували двi сильнi, високi жiнки. А на ешафотi вже чекав кат. То була жiнка, справжнiй богатир. Зростання за два метри, м'язи наче канати пiд шкiрою. Груди як два вiдра, а соски наче помiдори. Ось це жiнка, та ще й з голим, засмаглим торсом. T¬ можна було б назвати красивою, але надто вже широкi у не¬ плечi, а ноги та стегна як ломового коня. Вона важить добрих кiлограм двiстi, i ¬¬ руки товстiшi, нiж ноги у дорослого, великого чоловiка.
  Ось така вона жiнка кат. Торс оголений, вона в одних лише трусах, зате на великому обличчi велика маска. Крiм того жiнка-катувальник ще й чоботи важкi, розмiру велетня вiн начепив.
  А ось видно ступа i в нiй вимоченi лозини, для шмагання. Вовка мимоволi здригнувся. Його дитяча мордочка залилася фарбою вiд сорому, воно зовсiм голеньке перед сотнями жiнок. I його реально поруть. I це так стрiмко та погано, та ще й боляче.
  Ця жiнка-кат маг iм'я Олiмпiада. Вона така сильна, що сама повертаг дванадцятидюймову гармату. Адже Вовка з нею дружив, а тепер вона його пороть.
  Босi нiжки хлопчика ступають по металi, палуби. Вiн нахилив голову i хотiв прикрити руками сором. Але жiнки, що йшли за ним ззаду, схопили за руки i розвели.
  Вовка в досадi заскрипiв зубами. Це справдi паскудно. I ти ось так немов публiчна дiвка голий i босий. Хоча Вовка зазвичай на кораблях постiйно без взуття, навiть узимку. Хоча зими у Порт-Артурi досить суворi.
  А ось голому, перед жiнками - це надзвичайно стрiмко та паскудно.
  Ось хлопчик-юнга пiдiймагться сходами на ешафот.
  Жiнка-кат Олiмпiада тупаг чоботями i реве:
  - Лягай на плаху!
  Поруч нею двi дiвчини-помiчницi. Вони теж з оголеними торсами, але в чобiтках, масках, трусиках i на руках рукавички.
  Коли Вовка лiг, дiвчата-помiчницi закрiпили на його руках та ногах петлi.
  Потiм затягли зап'ястя та кiсточки хлопчика. I зробили це мiцнiше.
  Вовка тяжко зiтхнув. Ще одна дiвчина у вiйськовiй офiцерськiй, параднiй формi розгорнула пергамент i почала читати звинувачення.
  Вовку ставилося у провину побажання смертi чинному царевi, i недоречне виконання пiсень.
  Вирок - двiстi ударiв батогом i сто ударiв палицею по п'ятах.
  Олiмпiада кивнула.
  Вовка здригнувся, i закусив губу. Тут головне не зганьбиться i не кричати, а тим бiльше не заплакати.
  Олiмпiадi подали батiг. Вона взяла його у сво¬ сильнi руки. Мiцно змахнула i обрушила удар на спину Вовки. Вона била так сильно, що шкiра вiдразу ж лопнула. Вовка ледве стримав крик. Його дихання стало важким.
  Жiнка-кат ударила батогом знову, та так що лопнула знову шкiра.
  Вовка мовчав, стиснувши зуби. Потiм Олiмпiада взяла в руки цiпок. I обрушила удар на босi, круглi п'яти хлопчаки.
  Бiль пронизав Вовку вiд пiдошв до потилицi, i вiн сiпнувся. Проте титанiчним зусиллям стримався крик.
  Потiм Олiмпiада знову врiзала хлопця по спинi. I знову батiг буквально перетнув шкiру навпiл.
  Вовка мовчить i сiпагться. Новий удар батогом трохи нижче i по сiдницях. I знову лопагться шкiра. I потiм жiнка кат знову бере в руку палицю.
  I б'г хлопчика по босих, дитячих п'ятах. Той перекошугться вiд болю.
  I знову Олiмпiада за батiг, i по спинi. I знову лопагться шкiра, стiкаг кров. I пiсля двох ударiв по спинi, б'г по п'ятах.
  Яких титанiчних зусиль варто було хлопцевi стримати дикi крики, що виривалися з-за рота. Навiть кров виступила через губи. I Вовка судорожно ковтав.
  Олiмпiада ж чергувала удари i як ¬х ще багато. Ось пiсля чергового удару, голова у хлопця хитнулася i впала. Вiн вiдключився вiд больового шоку.
  Але наперед сто¬ть цебро з крижаною водою. I помiчниця ката виливаг його на хлопця. Свiтле волосся Вовки струшугться. I вiн приходить до тями
  Разом iз свiдомiстю повертагться i бiль. I знову Олiмпiада б'г i по спинi, i по сiдницях, а палиця обрушуг на посинiлi та опухлi ступнi хлопчика.
  Покарання суворе. Але це все ж таки краще, нiж отримати десять рокiв каторги в Сибiру. А так якщо не помре пацан пiд тортурами, то ще повоюг.
  Вовка знову втрачаг свiдомiсть, i знову його ведуть вiдром води.
  Хлопчик стримуг крики. Намагагться думати про щось iнше. Ось, наприклад, принцесу продають на аукцiонi рабинь. I з не¬ акуратно знiмають покривало за покривалом. I оголюють спочатку голову з чудовим свiтло-жовтим волоссям, навiщо плечi, i груди. А пiд кiнець стегна.
  I горда августiйша особа зовсiм гола перед сотнями чоловiкiв. Пiд кiнець з не¬ знiмають бiля черевичка, залишивши у чому мати народила. I за оголену до нитки дiвчинку дають цiлий великий мiшок золота.
  I Вовцi навiть стало смiшно, i вiн усмiхнувся через силу.
  А Олiмпiада його потер i б'г цiпками по босих п'ятах нiжок. I робить це з величезним ентузiазмом. I ¬¬ палиця так дубасить, голу, закривавлену, розпухлу пiдошву дитини.
  Але Вовка все одно не кричить i не виг. T¬ спина та сiдницi повнiстю розполосованi, i бiль притупився. А босi пiдошви зовсiм вiдбитi. Але Вовка цей хлопчик не боягуз, i всi тримаг удари.
  Олiмпiада жiнка-кат навiть спiтнiла, i ¬¬ бронзова вiд засмаги шкiра блищить наче змащена олiгю. Отака вона дiвчина-богатир. Tй хочеться, щоб хлопчик застогнав вiд болю, i заволав. Але хлопчик Вовка, запоротий майже до само¬ смертi, мов титан.
  Жiнка-кат знову вдарила i так пiдкрутила батiг, що удар припав по мошонцi.
  Вовка тоненько скрикнув i знову знепритомнiв. На нього вилили вiдро води, але хлопчик не приходив до тями. Дiвчина-помiчниця ката помацала хлопцевi пульс i запитала:
  - Чи багато ще залишилося?
  Олiмпiада впевнено вiдповiла:
  - Двадцять батогом i десять по п'ятах!
  Жiнка-офiцер заявила:
  - Дайте йому вiдпочити, потiм випоремо ще раз!
  Вовку вiдв'язали вiд лави. I понесли на ношах у корабельний лазарет. Хлопчик був по-звiрячому побитий. Але юний, здоровий органiзм брав свог, i на собацi все заго¬лося. Навiть шрами майже непомiтнi на спинi, боках та сiдницi залишилися, i здерта шкiра знову загорiла.
  Його ще раз вiдшмагали i врiзали по п'ятах. Але вже без присутностi жiнок.
  Та й Олiмпiада била в пiвсили, i Вовка кульгаючи на вiдбитих п'ятах зумiв пiти на сво¬х двох.
  А через день вiн уже пiдскакував i смiявся - дитина що вiзьмеш, не сумуг i швидко забуваг бiль.
  I на сушi японцi були розбитi. А згодом пiдiйшла ще й Балтiйська ескадра.
  Японiя попросила у Росi¬ свiту. Умови виявилися тяжкими. Японiя змушена була вiддати царськiй Росi¬ всю Курильську гряду та острiв Тайвань. I заплатити ще один мiльярд контрибуцi¬ золотом i вiддати всi сво¬ вцiлiлi вiйськовi кораблi.
  Росiя змiцнилася в Маньчжурi¬ та Коре¬. Так Олександр Третiй вiдносно малою кров'ю провiв переможну вiйну та змiцнив свiй авторитет. Котрий i так був високий. У царськiй Росi¬ розвивалася медицина, зростала кiлькiсть шкiл, смертнiсть знижувалася, а народжуванiсть залишалася високою. Зрозумiло, були проблеми з тим, що земельнi надiли дрiбнiшали.
  Столипiн провiв реформу i став заселяти Сибiр. Промисловiсть у Росi¬ теж пiднiмалася. Кра¬на готувалася до свiтово¬ вiйни. Олександр Третiй все ж таки вирiшив, що безпечнiший для Росi¬ союз iз Францiгю та Британiгю. Так нiмцi та австрiйцi пiсля перемоги на Заходi могли повернути на Росiю. Монголiя та Маньчжурiя стали Жовторосiгю, i добровiльно в результатi референдуму увiйшли до складу Росi¬. Так само, як i Корея.
  Населення царсько¬ Росi¬ стало ще бiльше, нiж була у реальнiй iсторi¬.
  А чисельнiсть армi¬ мирного часу три мiльйони солдатiв i тисяча полкiв. У Нiмеччинi армiя мирного часу всього шiстсот тисяч. Рiзниця у п'ять разiв! Зрозумiло, за таких умов починати вiйну - це самогубно. У царськiй Росi¬ з'явилися i танки, насамперед гусеничний "Мiсяць", який був i легкий i, швидкiсний у сорок кiлометрiв на годину. I бомбардувальники iз чотирма двигунами. Особливо "Iлля Муромець" несе двi тонни бомб, i вiсiм кулеметiв.
  Велика була силою i кiннота царсько¬ iмперi¬. У цiлому нинi до Першо¬ свiтово¬ вiйни царська Росiя цiлком готова. I артилерi¬ у не¬ вистачало й економiка на великому пiднесеннi навiть через вiдсутнiсть революцi¬.
  Тут, певна рiч, нiмцi задумалися, а чи варто проти царсько¬ Росi¬ i починати?
  Тим бiльше вже двадцяте столiття i тут якось нецивiлiзовано вступати у вiйну.
  ЗАНАДТО ХИТРИЙ ХIД СТАЛIНА
  Як би там не було, в одному з паралельних свiтобудов фюрер надiйшов розумно i вже в практично безнадiйному становищi прийняв сепаратний свiт Сталiна. СРСР без бою отримував контроль над дуже значною частиною свог¬ територi¬, а Вермахт вивiльняв основнi та найкращi сухопутнi сили, а також бiльше половини авiацi¬, та частина флоту.
  Крiм того, нiмцi тепер могли купувати в СРСР нафту та рiзну сировину, що було потрiбно для ведення вiйни. А окупованi радянськi землi надто вже насиченi партизанами, щоб давати прибуток. Швидше це навiть тягар, нiж збiльшення ресурсiв. Крiм, можливо, Захiдно¬ Укра¬ни, i окремих районiв Прибалтики.
  Звичайно, сепаратний свiт iз СРСР змушував нiмцiв подаватися на захiд, зате розв'язував руки.
  Здоровий глузд узяв нагору над амбiцiями. Тим бiльше хитромудрий Майнштейн, щоб переконати фюрера, навiв логiчний аргумент.
  - Ворогiв найкраще бити частинами мiй фюрер. А якщо ми розiб'гмо Захiд, що завадить нам повернутися на схiд та перемогти у свою чергу Росiю?
  На Гiтлера подiбний аргумент подiяв, i вiн наказав:
  - Даю згоду на почесний, мир iз порадами!
  З 1 жовтня 1943 року бойовi дi¬ повнiстю припинилися, i почалося поетапне вiдведення вiйськ. Нiмцi, зрозумiло, намагалися вивезти з окупованих районiв все цiнне та гнали робочу силу до Нiмеччини.
  На заходi картина бо¬в вiдразу змiнилася. Число нiмецьких лiтакiв зросло бiльш нiж удвiчi, з'явилися в повiтрi багато уславлених асiв. Втрати союзникiв рiзко зросли. I Iталiю стали перекидатися додатковi вiйська.
  Розгорнулися повiтрянi битви. Жовтень пройшов у хиткiй рiвновазi. У листопадi боротися стали "Фердинанди", "Пантери" та "Тигри". Пiдтягнулися нiмецькi танки нового поколiння. З'ясувалося, що "Шерман" зовсiм проти них не тягне. Найсильнiшим виявився "Черчiлль", але бiльше у захистi, нiж у нападi. "Пантера" показала свою перевагу над захiдною технiкою, як i "Тигр". А "Фердинанд" взагалi поза конкуренцiгю, але ¬х лишилося мало.
  Листопад пройшов у запеклих боях. У груднi пiдтягнувши великi танковi сили, i загартованi на сходi частини нiмцi перейшли у наступ. Погоднi умови погiршилися, що швидше виявилося на користь гiтлерiвцям, якi поки що не могли конкурувати з авiацiгю супротивника. Хоча нiмецькi аси були кращими за захiднi.
  Англiйцi та американцi пiд ударами нiмецьких вiйськ покотилися на пiвдень.
  Утворилося кiлька казанiв, у яких i згинули сотнi тисяч англiйських та американських солдатiв. Бразильський корпус, майже без бою бiг, покинувши бiльшу частину технiки.
  Пiвдень Iталi¬ знову захопили фашистами протягом трьох з половиною тижнiв. Залишки розбитих частин вiдiйшли на Сицилiю, де спробували прикрити кораблi союзникiв. Справдi, флот у союзникiв дуже потужний, i великi лiнкори обстрiлювали узбережжя, намагаючись не пропустити нiмцiв до Сицилi¬.
  Фашисти намагаються вибити флот за допомогою авiацi¬ та численних субмарин. Випуск озброгнь у Третьому Рейху зростав. У лютому Гiтлер зустрiвся iз Франком. Фюрер зажадав надати коридор для нiмецьких вiйськ i взяти штурмом Гiбралтар.
  Франко вагався. Гiтлер пригрозив окупацiгю. Вермахт все ще дуже сильний, i руки фашистiв розв'язанi. Натомiсть Адольф пообiцяв Iспанi¬ деякi територi¬ в Африцi. Крiм того, фюрер дедалi впевненiше говорив про нову зброю.
  Франко зважився нарештi пропустити нiмецькi вiйська, але у вiйну з Британiгю та США не вступати.
  У березнi двадцять чотири добiрнi нiмецькi дивiзi¬ за командуванням Майнштейна атакували Гiбралтар. Неприступна фортеця впала за три днi.
  Нiмцi здобули велику перемогу. Пiсля цього фашисти почали перекидання вiйськ у Марокко, прагнучи повернутися до Пiвнiчно¬ Африки.
  Чисельнiсть нiмецького пiдводного флоту зростала. Як зростали й втрати союзникiв. Можливостi для висадки у Францi¬ все скорочувалися.
  Нiмцi у червнi та травнi захопили з боями Марокко, i вступили до Алжиру. Наприкiнцi червня, все ж таки була спроба висадки в Нормандi¬. Нiмцi чи не вгадали мiсця висадки, чи навмисне вирiшили дати союзникам, бiльше спустити на континент вiйськ.
  Слiд зазначити, що Нiмеччина значно посилила свою авiацiю. У червнi у фашистiв вже було понад тисячу реактивних лiтакiв МЕ-262, з чотирма 30-мiлiметровими авiагарматами. Союзники зазнавали дуже великих втрат у повiтрi, i ¬хня перевага падала. Найдосконалiшим виявився i ТА-152, який прийшов на змiну Фокке-Вульфу. Випуск лiтакiв все у Третьому Рейху зростав.
  У липнi 1944 року нiмцi перейшли в наступ i завдали нищiвно¬ поразки вiйськам союзникiв. У боях знову з'ясувалося, що "Пантера" та "Тигр" мають перевагу. У битвах взяв участь i "Королiвський тигр". Така машина не мала собi рiвних i на французькiй рiвнинi показала себе дуже високо. Потужну броню не брали гармати союзникiв у чоло, а знаряддя пробивало всi танки з велико¬ дистанцi¬.
  У боях непогано показали себе i "Пантера", зi скорострiльною гарматою, i довгим стовбуром, i дещо гiрше вже знятий з виробництва та дещо застарiлий "Тигр". Розгром союзникiв у Францi¬ дозволив нiмцям активiзувати бойовi дi¬ в Африцi. У серпнi нiмцi вже увiйшли до Тунiсу, просуваючись на схiд.
  Якiсть нiмецьких бойових пiдроздiлiв була вищою, нiж у союзникiв, а постачання англiйських та американських вiйськ рiзко погiршилося з падiнням Гiбралтару.
  Нiмцi та iноземнi дивiзi¬ поступово просувалися пiвнiчною Африкою. Роммель командував досить вдало. Але бо¬ кипiли запеклi. Наприкiнцi вересня американцi та англiйцi спробували висадитись у Марокко, але виявилися розбитi та викинутi в море. До середини жовтня вiйська Роммеля увiйшли до Олександрi¬. А на початок листопада форсували Суецький канал.
  Англiйцi та американцi були змушенi залишити Сицилiю, оскiльки перервалося постачання ¬хнiх вiйськ. Одночасно фашисти обстрiлювали Лондон ракетами Фау-1 та Фау-2. Руйнування виявилися значними i зростала кiлькiсть жертв.
  Восени у нiмцiв з'явилася найкраще захищена модель "Пантери" типу F
  з 120-мiлiметрами бронi корпусу, i 150-мiлiметрами вежi, та 60-мiлiметрiв бортiв. Новий танк зовсiм невразливий навiть для сiмнадцятифутових гармат у лоб, i трохи краще прикривав борти. З'явилася i бiльш досконала модель "Тигра"-2 з двигуном 1000 кiнських сил, який вiдрiзнявся набагато бiльшою надiйнiстю та ходовими якостями.
  Успiх сприяв i Японi¬. При спробi США висадитися на Фiлiппiнах, десантнi кораблi, та пара авiаносцiв, виявилися потопленi лiнкорами кра¬ни Вранiшнього Сонця.
  Продовжуючи просуватися, гiтлерiвцi захопили у груднi Iрак та Кувейт. А в сiчнi та лютому 1945 року фашисти окупували Близький Схiд. Фашистська Нiмеччина поступово посилювалася. НЕ-162 став масовим i простим у виробництвi винищувачем, який завадив американцям здiйснювати масовi бомбардування. А субмарини на перекисi водню стали найкращими у свiтi.
  Ось виробництво ракет ФАУ почало скорочуватися. Занадто вже дорогi вони, а вже нiмцi мають реактивний, цiлком повноцiнний бомбардувальник "Арадо", i Ю-287. Реактивнi бомбардувальники могли тiкати вiд винищувачiв i ¬х майже неможливо збити зенiтками. I вони могли бомбити Лондон набагато точнiше i дешевше, нiж балiстичнi ракети.
  Вiйна тривала... Хоча пiсля смертi Рузвельта у квiтнi сорок п'ятого року, у США посилилися iзоляцiйнi настро¬. Нiмцi вели наступ у Суданi, i далi у напрямку пiвдня Африки. Наступали i на петлю Нiгера, i на Екваторiальну частину чорного континенту. До серi¬ почали надходити i танки "Е". Спочатку наприкiнцi сорок четвертого року надiйшли в серiю "Е"-10 i "Е"-25, що володiють для свог¬ ваги вiдмiнними ходовими та бойовими якостями. Згодом i "Е"-100. Втiм, останнiй танк все ще був надто важким, i його не пустили у великий тираж.
  Вдалiшою виявилася "Пантера"-2 порiвнянна в озброгннi та бронюваннi з "Тигром"-2, але куди легша i рухлива. I навiть американський "Першинг" для не¬ був не суперником.
  У Японi¬ теж стали з'являтися потужнiшi та досконалiшi танки, зробленi за лiцензiгю "Пантери".
  Поступово нiмцi потягували свiй рiвень. Але особливо небезпечними стали дисколети - невразливi, i стрiмкi. Втiм, ¬х було мало, зате вони не могли бути збитi зенiтками. Дисколети втiм, створюючи ламiнарний струмiнь, мали захист, але самi не могли вести вогонь. Зате збивали лiтаки, методом тарана.
  Втрати англiйцiв та американцiв у повiтрi рiзко зросли. Мiнiатюрнi пiдводнi човни теж активним чином вибивали англiйськi та американськi кораблi. У червнi та липнi сорок п'ятого року нiмцi вже перетнули екватор i стали з боями пiдходити до ПАР. У серпнi нiмцi посилили бомбардування Британi¬ з реактивною авiацiгю та дисколетами. А у вереснi впала ПАР. У жовтнi загинув Мадагаскар.
  У японцiв надiйшли в серiю лiцензiйнi МЕ-262 та ХЕ-162. Якi боролися iз американською зграгю. Поступово в серiю стали надходити i танки "Е"-50, новi машини виявилися добре захищеними, у порiвняннi з "Пантерою"-2 у них набагато товщi за броню. Новий нiмецький танк мав лобову броню 250-мiлiметрiв, а бортiв 150-мiлiметрiв пiд нахилами. Вага танка досягла шiстдесяти п'яти тонн, але це компенсувалося двигуном 1200 кiнських сил. Потiм з нового 1946 року став встановлюватися газотурбiнний двигун в 1500 кiнських сил.
  Похiд на Iндiю стався пiсля того, як Сталiн, дав дозвiл пропустити нiмецькi вiйська через Iран.
  Сам, втiм, генералiсимус i вождь усiх часiв i народiв у вiйну з Британiгю поки не вступав. Хоча Гiтлер i обiцяв подiлитися Iндiгю та Iраном. Але Сталiн, можливо, хотiв залишатися чистим. У всякому разi, нiмцi та ¬х дивiзi¬ пройшли Iран та увiйшли до Iндi¬. Там майже без опору окупували цю густонаселену територiю та з'гдналися з японцями.
  Наступного року новi нiмецькi реактивнi винищувачi остаточно завоювали панування повiтря. А ТА-400 та ТА-500 продовжували розвивати удари. У червнi 1946 року вiйська Третього Рейху здiйснили успiшну висадку у Британi¬. Бо¬ тривали трохи бiльше мiсяця. Останньою стала Шотландiя, де боролися американськi вiйська. Падiння Британi¬ призвело до переваг держав осi.
  Розробки атомно¬ бомби у США дещо сповiльнилися, через збiльшення витрат на вiйну та урiзання фiнансування. Потiм виникли коливання iз застосуванням.
  Авiацiя Третього Рейху виявилася сильною, а Японiя була занадто далеко, щоб ¬¬ дiстати з Тихого океану. Американцi спробували скинути атомну бомбу на узбережжi Францi¬, але втратили ¬¬ у збитому лiтаку. А пiсля захоплення Британi¬ зовсiм не зважилися на подiбну зухвалiсть. Та дiстати Берлiн ставало важко. У США ще й зростав вплив прагматикiв-iзоляцiонiстiв. Мовляв, нехай Нiмеччина, i Японiя у Схiднiй пiвкулi роблять будь-що. А навiщо нам стiкати кров'ю.
  Крiм того нова зброя Третього Рейху особливо стрiмкi дисколети, що досягають чотирьох-п'яти швидкостей звуку - викликало страх. Американська стрiлецька зброя була безсилою проти дискiв Белонцi. I нiчого не можна цьому протиставити.
  США почали намагатися домовитись iз Третiм Рейхом. Пропонували роздiл сфер впливу та навiть певну компенсацiю за бомбардування нiмецьких мiст.
  Втiм, Гiтлер уже знав, що в Америки г ядерна бомба. Трохи розкинувши мiзками, бiснуватий i пiдступний фюрер вирiшив, що не можна дозволити США поставити виробництво атомно¬ бомби на потiк.
  Нiмцi створили багато iноземних дивiзiй пiд командування етнiчних германцiв. I озбро¬ли ¬х чудовою технiкою. У сорок сьомому роцi з'явився найдосконалiший формою танк - "Гладiатор". Вiн став розвитком Е-50.
  Нiмцi та пiдневiльнi вченi створили машину пiрамiдально¬ форми. Це була форма, яка забезпечувала максимальний кут рацiонального нахилу бронi з будь-якого ракурсу. I крiм того захищала вгору машини вiд атак штурмовикiв та гармат.
  Зброя виявилася 105-мiлiметровою з довжиною ствола в 100 ЕЛ, i скорострiльнiстю в 10 пострiлiв за хвилину, автоматичною. Броня у першiй половинi машини у 250-мiлiметрiв великим рацiональним нахилом, та 200-мiлiметрiв у заднiй частинi. Вага ж уклалася у 65 тонн, i двигун у 1500-кiнських сил. Що забезпечувало чудовi ходовi якостi.
  Так з'явилася машина, яка мала собi рiвних. I нiмцi стали наступати. Насамперед вторгнення вiдбулося в Канаду. Нiмцi захопили спочатку Iсландi¬, а потiм i Гренландi¬. Аргентина передала бази Третього Рейху. Потiм Бразилiя перейшла на бiк Нiмеччину. Створивши там плацдарм, фашисти стали просуватися пiвнiч, вторгнувшись до Венесуели. Там частина вiйськових та мiсцевого населення перейшла на бiк Третього Рейху. Наставали i японцi, i коалiцiйна армiя Вермахту.
  Сорок сьомий рiк пройшов у запеклих битвах. Фашисти захопили схiд Канади та всю Латинську Америку. I ввiйшли до Мексики.
  Теж частина мiсцевого населення i вiйськ перейшла на бiк Нiмеччини. Американцi намагалися використовувати "Першинги" та "Шермани", але цi танки сильно поступалися нiмецьким. Навiть пiзнiший "Патон" не мiг нiчого певного дати.
  Нiмецькi лiтаки i танки значно перевершували американськi, як i автомат МР-54 перевершував пiстолет-кулемети. Нiмцi 1947 року пiдступили до безпосередньо¬ територi¬ США. Увiрвалися в Техас, Калiфорнiю та пiвнiч.
  1948 показав, що нiмецький пiрамiдальний танк, не маг собi рiвних. Фашисти просувалися територiгю США. Лiтаючi тарiлки розвивали швидкiсть у 8-10 разiв бiльшу за звукову i залишалися невразливими. Спроба застосування ядерно¬ збро¬ лише прискорила агонiю. Нiмцi взяли штурмом Нью-Йорк та Вашингтон. I 22 червня 1948 року США капiтулювали.
  Так був повалений черговий ворог Третього Рейху. Але, на жаль, Друга свiтова вiйна на цьому не закiнчилася.
  Гiтлер хотiв свiтового панування. I, природно, готував вiйну проти СРСР. Сталiн не добив Третiй Рейх. I фашистська Нiмеччина набрала чинностi, разом з Японiгю розчавив усiх союзникiв i поглинувши всi колонi¬, i безлiч рiзних кра¬н. Нiмцi винайшли найпотужнiшу зброю, дисколет яко¬ не був рiвним, пiрамiдальнi танки з газотурбiнними двигунами. Реактивну авiацiю.
  I ось 22 червня 1949 року фашистська Нiмеччина зi сво¬ми численними територiями вирiшила разом iз Японiгю напасти на СРСР. I завершувала пiдготовку. Нiмцi мали розвинений танковий парк. Основною машиною став "Гладiатор" чи Е-50. Але, звичайно ж, iснували машини i важчi й легшi, нехай менш численнi.
  У СРСР розгорнулося виробництво Т-54. Новий радянський танк був легшим за нiмецький i поступався у бронювання, особливо у захистi бортiв, i озброгннi, i навiть у швидкостi, нiмецькому "Гладiатору". Але був простiше i дешевше у виробництвi, нiж нiмецька. Проте фашисти поховали пiд себе ресурси майже всiг¬ планети. I це дозволяло ¬м, використовуючи рабську працю випустити десять тисяч нових танкiв.
  На Гiтлера та Хiрохiто працювали ресурси та робiтники США, Канади, Британi¬, всiг¬ ¦вропи, майже всiг¬ Африки, Iндi¬ та Азi¬, та Австралi¬. Вважай увесь свiт, об'гднаний нiмецькою та японською органiзованiстю та тоталiтарною дуже жорсткою та ефективною системою - виробляв масу збро¬. I сформував десять мiльйонiв колонiальних вiйськ. Величезна армiя зiбралася на СРСР. I найкращi реактивнi лiтаки готовi до наступу.
  Виробництво ж нового радянського винищувача МIГ-15 ще тiльки починало розкручуватися. Нiмецькi машини ХЕ-262, МЕ-362, МЕ-2010, ТА-283 перевершували радянську машину в озброгннi та швидкостi, а ХЕ-262 i в маневреностi. Але найголовнiше винищувачiв МIГ-15 було ще порiвняно небагато, так масове виробництво його почалося лише кiлька мiсяцiв тому i винищувачi з реактивними моторами, щойно освоювалися радянськими вiйськами. Iншi реактивнi винищувачi, наприклад ЯК-23 i Лагг-18, ще менше мали число, та й поступалися МIГ-15 у бойових характеристиках.
  Головним радянським винищувачем був ЯК-9, наймасовiший, але вже безнадiйно застарiлий. Трохи кращий за ЯК-3, але теж далекий, вiд реактивних машин, як i Лагг-7. З iнших лiтакiв найкращий бомбардувальник ТУ-4. Досить потужна гвинтова машина з вiсьма авiагарматами. Правда ¬й далеко до ТА-600 або ТА-500 i навiть давнiшо¬ ТА-400. Нiмецькi реактивнi бомбардувальники дуже сильнi. I серед них навiть величезнi, безхвостi машини.
  А IЛ-28 перший реактивний фронтовий бомбардувальник СРСР поки що тiльки проходить випробування i не пущений у серiйне виробництво. Нема чого протиставити реактивним машинам i штурмовикам Люфтваффе.
  Таким чином, у нiмцiв велика перевага як авiацiя, i мабуть танкiв. У СРСР у серiю надiйшов з важких машин лише IС-4. Бiльш потужний та перспективний IС-7 опинився поза серiгю. Частково цю машину забракували через великi розмiри та проблеми з перевезенням, пiд ймовiрними авiаударами бомбардувальниками Третього Рейху. Так що IС-4 зi сво¬м сильним захистом, все ж таки пробивався нiмецькими танками навiть у лоб. А самим радянським танком фашистський "Гладiатор" не пробивався.
  Бiльш потужний озброгнням IС-7 не пiшов у серiю, тож нiмцям поки що нiчого побоюватися. Числом танкiв СРСР майже не поступався Третьому Рейху, маючи шiстдесят п'ять тисяч машин проти вiсiмдесят тисяч. Але якiсть на сторонi нацистiв. Як i чисельнiсть пiхотних творiв. Сильнiша, i численна авiацiя Люфтваффе. А дисколетам зовсiм немаг рiвно¬ альтернативи.
  Протистояти подiбнiй збро¬, мабуть, у принципi поки що неможливо.
  Артилерiя у СРСР багато, але у ворога таки бiльше, особливо великих калiбрiв. Автомат АК тiльки-но з'явився, i ще був освогний радянськими частинами. Нiмцi ж осво¬ли новий МР-54, який прийшов на змiну МР-44. Поки що перевага у стрiлецькому озброгннi у Вермахту.
  Усi нiмцi вже бiльш-менш осво¬ли. I могли битися з Росiгю, маючи перевагу. Крiм того, розгорнула сво¬ вiйська i Японiя з колонiями i сателiтами. У походi проти СРСР брали участь усi кра¬ни свiту, крiм Монголi¬.
  Бразилiя, Аргентина, Португалiя, Iспанiя, Iталiя, Туреччини тощо вiдправили сво¬ вiйська. У Вермахта виникла велика перевага в пiхотi. Щоправда iноземна рать виявилася рiзномастною та строкатою, що дещо знижувало ¬¬ бойовi якостi. Зате число велике: тiльки в першому ешелонi Третiй Рейх розгорнув тридцять мiльйонiв солдатiв та офiцерiв i яких нiмцiв трохи бiльше п'яти мiльйонiв.
  Tм на спис Сталiн виставив у першому ешелонi всього десять мiльйонiв пiхотинцiв. Щоправда, вiйська СРСР спиралися на потужнi укрiпленi позицi¬. I це давало шанс затягувати вiйну. Фашисти розгорнули шiстдесят тисяч танкiв у першому ешелонi. Tм протистояло 45 тисяч радянських машин. Плюс ще десять тисяч нiмецьких самохiдок проти п'яти тисяч радянських.
  Але якщо брати важкi танки, то перевага фашистiв тут переважна. У Росi¬ в основному тридцятьчетвiрки, i швидко набирають темпи виробництв Т-54. IС-4 вироблягться у вiдносно невеликих кiлькостях. Бiльш масовий IС-2, дещо застарiлий у бронюваннi та бiльш захищений у лобовiй бронi IС-3. Загалом таких танкiв вироблено трохи бiльше чотирьох тисяч. Разом iз IС-4 близько п'яти тисяч. У нiмцiв важких машин дев'яносто вiдсоткiв всього парку. У тому числi понад половину новi - " Гладiатори " . Але г й застарiлi машини: починаючи вiд "Пантер", "Тигрiв", "Львiв" та серi¬ Е.
  Колишня серiя Т-4 знята з озброгння. "Пантери" практично не використовуються. Крiм ново¬ "Пантери"-3, але i цей танк сильно поступагться пiрамiдальному. Поки ще котиругться "Королiвський Лев", "Е"-100, з бомбометом i гарматами. Але "Гладiатор" став домiнуючим, введу свою живучiсть i велику ефективнiсть. Цей танк випускався i в штурмовiй моделi з гаубицею, мортирою, бомбометом. Став унiверсальною зброгю.
  Нiмецька якiсть робила становище СРСР незавидним. Ще гiрше спiввiдношення в авiацi¬ триста тисяч лiтакiв третього Рейху проти вiсiмдесяти тисяч радянських. За тотального домiнування реактивно¬ авiацi¬ Люфтваффе.
  Тож бережiться... Сталiн пiшов iз нiмцям на сепаратний свiт, а тепер Третiй Рейх повернувся щоб пiдкорювати Росiю.
  Виявилося, що Гiтлер вiддячив Сталiну, за те, що той Третiй Рейх не добив. Не дав Червонiй армi¬ пройтися Берлiном. Хоча всi шанси були на боцi СРСР. Фюрер перемiг союзникiв. I знову повернувся до вiйни з Росiгю.
  На що розраховував Сталiн? Може вiн думав, що вiйна мiж Третiм Рейхом та Заходом затягнеться? I скiнчиться все взагмною анiгiляцiгю? Але фашистська Нiмеччина виявилася сильнiшою, i виграла гонку озброгнь, протиставивши якiсть кiлькостi. Потiм, коли завоювала колонi¬, пiдiгнала i кiлькiсть!
  Британiя та США не змогли створити танкiв, рiвних нiмецьким, i вiдстали в реактивнiй авiацi¬. Пiдводний флот у Нiмеччини теж виявився досконалiшим, як i екраноплани. Вермахт зумiв обiйти захiдний свiт у технологiях, а сухопутнi сили прихопити колонi¬, позбавивши ворога ресурсiв.
  Розв'язавши на сходi двiстi дивiзiй, нiмцi отримали достатнi сили, для завоювання Африки та Близького сходу. А цi завоювання у свою чергу дозволили сформувати новi дивiзi¬ та побудувати кораблi.
  I Третiй Рейх, посилюючись з кожним днем, змiг пiдкорити Британiю, ¬¬ колонi¬, а потiм i США.
  Сталiн зумiв довести: що СРСР союзники не те що не змогли б перемогти Нiмеччину та ¬¬ союзникiв, а й зовсiм би програли. I поразка стала фактом!
  Сталiнська правота пiдтвердилася, але тепер один проти ресурсiв всього свiту. I технологiчна перевага Третього Рейху не лише над союзниками, а й Росiгю! I виявився Сталiн у власному капканi.
  Але така iронiя долi. I 22 червня 1949 року розпочалася друга Велика Вiтчизняна вiйна.
  Вiйська Третього Рейху перейшли у наступ на широкому фронтi. Зi сходу вдарила Японiя. I спалахнула нова грандiозна битва. Вже першi днi вiйська Третього Рейху змогли значно просунутися на територiю СРСР. Перший ешелон оборони було прорвано. Але радянськi вiйська, зазнавши шкоди, постаралися закрiпитися на Сталiнськiй лiнi¬ оборони, яку швидко вдалося вiдновити.
  Нiмецький пiрамiдальний танк "Гладiатор" показав свою повну перевагу над радянськими машинами, вражаючи ¬х з дистанцi¬ i сам залишаючись непробивним з усiх ракурсiв. Видно було, що озброгння IС-4 i Т-54 мало, щоб пробити високоякiсну цементовану сталь, що даг з-за великого кута рацiонального нахилу рикошет.
  Як машина прориву цей мастодонт теж дуже непоганий. А знаряддя вистачало для бронебiйностi навiть проти IС-4. Нiмцi 3 липня взяли мiсто Мiнськ i стали проривати радянськi позицi¬.
  Особливо небезпечними виявилися атаки дисколетiв, що використовують радiокерованi ракети та метод тарана ламiнарним струменем. Проти них був у Росi¬ протидi¬. Вермахт, який пiдкорив увесь свiт трiумфував - фрицi наступали, ковзанка зi сталi просувався.
  
  ВБИТИ ПЛЕШИВОГО ФЮРЕРА МУХОБОЙКОЮ
  АННАТОЦIЯ
  Адольфа Гiтлера було вбито в результатi змови генералiв. Але це лише погiршило для СРСР ситуацiю. Оскiльки союзники уклали перемир'я з Третiм Рейхом i стали допомагати Нiмеччинi. А новим верховним головнокомандувачем став Роммель. I це все надзвичайно ускладнило для радянсько¬ Росi¬. I результат вiйни став неясний. Зрозумiло, радянськi дiвчата як завжди на висотi, i кидають босими нiжками гранати, кинджали, уламки скла, i проти них навiть танки Шерман, проданi Третьому Рейху в кредит безсилi!
  . РОЗДIЛ ¦1
  20 квiтня 1944 року Адольфа Гiтлера було вбито в результатi змови генералiв. Були заарештованi та страченi, Гiммлер, Геббельс, Герiнг, Борман.
  Причому вдалося уникнути громадянсько¬ вiйни та серйозних бо¬в.
  Новим канцлером Нiмеччини з надзвичайними повноваженнями став Альберт Шпегр.
  А ось фюрером та верховним головнокомандувачем призначили Ервiна Роммеля. Це був великий талановитий полководець. Рейхстаг затвердив ¬х, i також скасував усi расовi та антисемiтськi закони Третього Рейху.
  Союзники одразу ж призупинили бойовi дi¬ проти Нiмеччини та ¬¬ союзникiв. I уклали перемир'я на час переговорiв.
  Iншою непригмнiстю для СРСР стало призупинення постачання пiд ленд-лiз.
  Альберт Шпегр заявив, що вiн прихильник захiдних демократичних цiнностей i вестиме вiйну за звiльнення СРСР вiд ланцюгiв бiльшовицько¬ диктатури та тоталiтаризму.
  Захiд - це схвалив i закликав Сталiна до демократичних реформ. На що була рiшуча вiдмова.
  Червона Армiя продовжила наступ у Криму. Незважаючи на активнiсть нiмецько¬, все ж Севастополь упав. I СРСР у Криму змiцнився.
  Альберт Шпегр запровадив загальну трудову службу. Нiмцi стали робити ставку новi види озброгнь.
  Особливi надi¬ пов'язувалися iз реактивною авiацiгю. Тут, звичайно ж, не все у Нiмеччини добре. Потрiбен час для перебудови. Але Роммель вирiшив заморозити проект ФАУ на користь реактивних бомбардувальникiв. Також у Третьому Рейху форсовано розроблялися танки серi¬ "Е" i швидко збiльшувався випуск винищувача МЕ-262.
  Але поки що обговоривши з фахiвцями перспективи реактивно¬ авiацi¬. А це вимагало i створення особливо¬ iнфраструктури, i подовження злiтно-посадкових смуг, i перенавчання льотчикiв i спецiальних видiв пального i так далi. Коротше кажучи, Роммель наказав наростити випуск ТА-152 досконалiшо¬ модифiкацi¬ Фокке-Вульф i запустити в серiю вже готовi гвинтовi винищувачi МЕ-309 i бомбардувальник Ю-288.
  Тепер нiмцям через припинення ударiв з боку авiацi¬ союзникiв стало легше. I вони швидко збiльшували випуск технiки. Зокрема, вже через мiсяць виробництво "Пантери" вийшло на необхiднi вiйськовими шестисот штук на мiсяць. На бiльшу кiлькiсть не вистачало пiдготовлених екiпажiв.
  Швидко збiльшувалося i виробництво "Тигр"-2, i звичайного "Тигра" в модифiкацi¬ "Е", з бiльш довгоствольною гарматою 88-мм ЕЛ-71. Це знаряддя легко побивало з велико¬ вiдстанi радянськi танки.
  У серiю пiшла i "Пантера"-2, щоправда з колишньою 75-мiлiметровою гарматою, але краще захищеною i вузькою вежею.
  Нiмцi також перекидали вiйська iз захiдного фронту та Iталi¬. Мало того, розпочався обмiн вiйськово-полоненими. I в авiацiю Люфтваффе почали повертатися льотчики. Та й багато пiхоти, втрачено¬ в Африцi.
  Тiльки в Тунiсi було взято в полон чверть мiльйона солдатiв i офiцерiв, ¬х половина добiрних, нiмецьких сил. I цi солдати теж почали повертатися.
  Сталiн опинився на самотi. З випуску лiтакiв нiмцi ще до перевороту наздогнали СРСР. А тепер i перегнали. Це при бiльш потужному озброгннi та швидкостi машин. А за кiлькiстю танкiв та самохiдок за мiсяць зрiвнялися. А потiм i вийшли вперед.
  Щоб не втратити кiлькiсну перевагу, Сталiн прийняв навiть рiшення вiдкласти зняття з виробництва морально застарiлого танка Т-34-76, незважаючи на його недостатньо сильне озброгння. Таким чином, Т-34-85 продовжував випускатися в невеликих кiлькостях. Втiм, у старого радянського танка були й сво¬ плюси - зокрема у маленьку вежу потрапити значно складнiше, плюс ерганомiка. Щоправда, у борт "Тигр"-2 стара тридцятьчетвiрка не могла пробити навiть поблизу. Зате могла таранити.
  У нiмцiв також у серiю у великих кiлькостях почала надходити i штурмова гвинтiвка МР-44. Вона була на той момент найкращим стрiлецьким озброгнням у свiтi.
  Плюс ще пiстолет-кулемети стали продавати у кредит американцi. А вони у них непоганi. I простi кулемети також.
  У Нiмеччинi також формувалися iноземнi дивiзi¬. Насамперед iз полякiв. Та й iнших гвропейцiв також. Але полякам Роммель обiцяв вiдродити Рiч Посполиту та швидко формувалися численнi частини.
  У Третьому Рейху до армi¬ призвати стали з чотирнадцяти рокiв. I бiльш активно використовували жiнок у виробництвi та як наглядачки.
  Крiм того, рiзко зросла кiлькiсть жiнок-льотчикiв, снайперiв i серед танкiстiв.
  I це також означало змiни. Третiй Рейх мав безлiч дивiзiй та ¬х кiлькiсть на схiдному фронтi зростала.
  У умовах Сталiна була дилема: чекати наступу чи вдарити першим? Час працював проти СРСР. Поява серi¬ "Е" могла дати нiмцям бiльшу перевагу як танки. Та й найновiша "Пантера"-2, через найкращий захист особливо бортiв могла стати проблемою. Тим бiльше, нiмцi змогли вагу машини утримати в межах сорока п'яти тонн, а двигун був встановлений новий у 900 кiнських сил. I нова "Пантера"-2, виявилася не лише краще захищеною, а й рухливiшою за стару.
  T¬ поки що тiльки-но стали освоювати нiмецькi танкiсти, але...
  I ось 22 червня 1944 року Червона Армiя таки розпочала операцiю "Багратiон" зi звiльнення Бiлорусi¬.
  Щоправда, цього разу нiмцiв застати зненацька не вдалося. Роммель як великих стратегiв передбачав, що основний удар буде завдано по балкону.
  Крiм того, у нього викликала пiдозра, що на пiвднi потяги йдуть вдень, а в центрi вночi.
  Слiд зазначити, що англiйцi та американцi також надали багато розвiдувально¬ iнформацi¬, щоб не дати Червонiй Армi¬ перемогти.
  США та Британiя також продали нiмцям у кредит кiлька танкiв i лiтакiв. Але нiмецька "Пантера" перевершувала у бойовiй якостi американський "Шерман", а кiлькiсть пiдготовлених екiпажiв була обмежена. Так що ця машина нiмцями не дуже вiталася. Лише англiйський "Челленджер", який можна порiвняти в бронi та озброгннi з "Пантерою", але на дванадцять тонн легше, сприйняли позитивно. А також дуже добре захищений iз 152-мiлiметровою бронею "Челленджер", але таких танкiв у нiмцiв все одно було куплено небагато.
  Однак з урахуванням власного виробництва у нiмцiв у танках та самохiдках все одно кiлькiсна перевага на схiдному фронтi. Вiн був i в реальнiй iсторi¬, але СРСР переграв нiмецьку розвiдку, зумiв отримати перевагу в центрi.
  Але зараз нiмцi напоготовi. Плюс у них бiльше випущено технiки з якiснiшою бронею. I не треба тримати десять танкових i п'ять есесiвських дивiзiй у Францi¬, плюс ще й вiйськ в Iталi¬, i Норвегi¬ i так далi.
  Сталiну довелося наступати, не маючи переваги в танках та авiацi¬, на заздалегiдь пiдготовлену потужну лiнiю оборони.
  Але виходу в нього не було.
  Порiвняно iз реальною iсторiгю СРСР мав трохи бiльше танкiв, за рахунок вiдмови вiд зняття з озброгння Т-34-76. Але очевидно гiрше якiстю.
  Натомiсть пiхоти набрали на кiлька мiльйонiв солдатiв бiльше. Пiдскребли резерви, поставили школярiв до верстатiв, навiть ув'язнених додали.
  I також призвали до армi¬ молодняк iз шiстнадцяти рокiв. А iншого виходу не було.
  Так-сяк збiльшили чисельнiсть вiйськ. Нiмцi також додали кiлькостi. Але й у них якiсть пiхоти не дуже.
  I тi, й iншi стали пiд рушницю i старих i, пiдлiткiв, i жiнок.
  Але все-таки в танках нiмцi мали перевагу. Причому не лише в кiлькостi, а й якостi. "Пантера" сильнiша за стару тридцятьчетвiрку, особливо у зустрiчному бою.
  I весь наступ Сталiна ставав авантюрою.
  Проте зволiкати теж резону не було. I Червона армiя рвонула вперед.
  Почалася операцiя "Багратiон". У СРСР невелика перевага в пiхотi, але менше танкiв i лiтакiв, а також перевага в артилерi¬.
  Але Роммель не такий простий, i вiдвiв резерви з-пiд ударiв радянських гармат.
  I нiмцi чинили опiр в оборонi значно ефективнiше, нiж у реальнiй iсторi¬.
  I ось наступ Червоно¬ Армi¬ розпочався. Воно було пiсля потужно¬ артпiдготовки.
  I ось у першi днi вдалося вклинитися в нiмецькi позицi¬. Заодно виступили i партизани.
  Але частину партизанiв нiмцi та американцi перекупили, записавши до бiло¬ армi¬ Центрально¬ Ради. Так що диверсi¬ виявилися ослабленими, i не завдали колишньо¬ шкоди.
  Та й нiмецька агентура почала дiяти ефективнiше. Багато полiца¬в, якi почали працювати пiсля перемог Червоно¬ Армi¬ на партизанiв, знову перекинулися до нiмцiв.
  Так що тут... палиця з двома кiнцями. Без США воювати з Третiм Рейхом нелегко не лише матерiально, а й морально.
  ¦лизавета та ¬¬ екiпаж бореться у машинi Т-34-76. Вона тiсна з маленькою вежею. Зате спритна. Лiто та спекотно.
  Дiвчата з великим задоволенням борються босонiж i майже оголенi.
  I це ¬м подобагться. ¦дине що машина реве немов сотня буйволиць на бiйнi, i дизельний двигун смердить. Легендарна тридцятьчетвiрка не комфортна для роботи екiпажу, зате в ¬¬ вежу не так просто потрапити, i непогана швидкiсть.
  ¦фросин натискаг босими пальчиками нiжок на педалi. I ¬¬ машинка ухилягться вiд пострiлу "Пантери".
  Пробити нiмець може з дистанцi¬ за два кiлометри. А його в лоб не взяти i впритул.
  Та застарiла радянська машина, зате проста у виробництвi, i з великим запасом снарядiв.
  Катерина стрiляг за допомогою босих пальчикiв нiжок. У русi тридцятьчетвiрку трясе, i майже неможливо потрапити до нiмця. Хоча "Пантера", навпаки, сто¬ть нерухомо.
  Фрiцi розумiють, що радянський танк може взяти ¬х тiльки в борт. Так що прагнуть тримати тридцятьчетвiрку на дистанцi¬. Неначе боксер з довгими руками.
  I стоячи на мiсцi намагаються потрапити. А "Пантера" небезпечна - робить п'ятнадцять пострiлiв за хвилину.
  ¦лизавета заспiвала:
  - Нашi танки бруду не бояться,
  Попрямували як стрiла в полiт.
  Ми повiр завжди вмiгмо битися,
  Усi фашистiв дiвка рознесе!
  Катерина пальнула, i теж використовуючи босi пальчики нiжок. I теж прочiрiкала:
  - За СРСР!
  Ось це бiй, у якому триваг перетягування каната. Точнiше "Пантера" палить, а радянська машина наближагться.
  I дiвчата-красунi спiвають:
  - А тiльки снiг стовпом до висоти,
  А тiльки скачемо ми по шляхаку ...
  А тiльки конi, конi додають рисi,
  Дiстаючи мiсяць на скаку!
  I ось вони спритно вразили "Пантеру" в борт. I нiмецький танк спалахнув.
  Але загалом прорвати фронт фашистiв зiрвалася. Вони теж з'явилися жiночi, танковi екiпажi.
  Ось, зокрема, Адала теж вела вогонь за допомогою босо¬, кругло¬ п'яти, i також насвистувала.
  I гармата "Пантери" пробивала росiйськi танки, причому дуже впевнено. I з велико¬ дистанцi¬.
  Червона Армiя не змогла розвинути наступ i зазнала величезно¬ шкоди.
  А нiмцi перейшли у контрнаступ. Вони завдали пiдсiкаючого удару з балкона, через Полiсся.
  I тут розгорнулися бо¬.
  У повiтрi нiмцi захопили панування. У них випускалося бiльше лiтакiв та кращо¬ якостi, нiж у СРСР. Крiм того, Захiд припинив постачання пiд ленд-лiз i радянсько¬ авiацiйно¬ промисловостi виник дефiцит алюмiнiю.
  I це також стало великою проблемою. I нiмцi стали пресувати.
  У повiтрi дедалi частiше били червону авiацiю ТА-152, який дуже багатоцiльовий лiтак. I в озброгннi i швидкостi набагато сильнiшi за радянськi машини.
  I нiмцi звичайно ж мають краще асiв. Крiм ново¬ зiрки Хаффмана, який перевищив уперше у свiтовiй iсторi¬ результат у триста збитих лiтакiв, ще й дiвчата-льотчицi у боях беруть участь.
  Зокрема, Альбiна та Альвiна. Вони такi класнi блондинки.
  I борються вiдважно у бiкiнi.
  Альбiна натискаг на кнопки джойстика за допомогою босих пальчикiв нiжок. Даг чергу з авiацiйних гармат. I тi збивають радянську ЯК.
  Дiвча реве:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Усiх замочу в сортирi!
  Альвiна теж палить за радянськими вiйськами. Збиваг ще одну,
  Росiйську машину i верещать:
  - Слава пекельним силам!
  I обидвi дiвчата як вiзьмуть i закричать:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  I мовами як ворухнуть, i дружно скинуть лiфчики, i червоними
  Сосками грудей натиснуть.
  Пiсля чого пара як заспiваг:
  Гарнi дiвчата,
  Пристойнi подруги.
  Ми просто поросята,
  У нас iдуть потуги!
  Пiсля чого войовницi взяли i проревiли:
  - Гав, гав, гав, гав, гав, гав -
  Виповзе з небес удав!
  I ця солодка парочка продовжуг лiтаки Червоно¬ армi¬,
  Молотити.
  Ось це баби... А потiм вони радянським полоненим пхають, в обличчя,
  Сво¬ босi, витонченi нiжки. I змушують лизати язиками,
  п'яти такi рожевi та круглi. I цiлувати жорстку, пiдошву,
  красивi дiвчата.
  У небi нiмцi захопили панування. I стали проривати радянськi
  Побудови. I так трощать ¬х.
  "Пантера" танк непоганий. У нiй гармата як добрий пiстолет.
  I швидкострiльна та точна одночасно. Проти не¬ не встояти.
  Втiм, Оленка, борючись iз гiтлерiвцями, заспiвала:
  Нас не взяти хворобi,
  Iспити на п'ять.
  Дияволу морському,
  Прийми барило рома,
  Йому не встояти!
  Анюта з цим погодилася, кинувши босими пальчиками нiжок, лимонку,
  - Нi, не встояти!
  Руда Алла захихотiла:
  - Гiтлеру в бiк!
  I ¬¬ гола п'ята пiдкинула пакет iз вибухiвкою.
  Ось це дiвки - просто супер!
  Оленка цiлком логiчно вiдзначила, скелячи зубки:
  - Тут для слабих мiсця немаг!
  Алла додала, строчачи по нiмцях:
  - Ти пiде нам на обiд!
  Марiя, стрiляючи по гiтлерiвцях, агресивною видала:
  - За перемоги найвищого класу!
  I войовниця взяла i пiдморгнула сво¬ми сапфiровими очима.
  Олiмпiада проревiла:
  - Чекаг на перемогу, чекаг на перемогу,
  Тих, хто бажаг фашистiв розбити...
  Чекаг на перемогу, чекаг на перемогу,
  Ми зможемо орду перемогти!
  I дiвчина-богатир як запустить босими нiжками цiле барило,
  з нiтроглiцерином.
  Той пролетить i вибухне, розносячи цiлий взвод на частини.
  Але все одно нiмцi долають. I пресують капiтально. I вибивають,
  Радянськi солдати.
  Червона армiя ввела в бiй резерви та зупинила нiмецьке просування.
  Поки що все було в станi динамiчно¬ рiвноваги.
  Роммель зробив ставку на бомбардування. Особливо реактивний,
  "Арадо". Але таких машин у нiмцiв поки що мало.
  Але вони ефективнi, i ¬хнi радянськi винищувачi наздогнати не можуть.
  Не зовсiм виправдався новий реактивний винищувач НЕ-162,
  Вiн виявився складним в управлiннi, хоч i легкий, дешевий,
  Маневрений лiтак. Хаффман на ньому показував найкращi результати.
  Альбiна та Альвiна i зовсiм дiвчата супер.
  Восени нiмцi вже всю використовували бiльш захищений,
  та швидкiсний танк "Пантера"-2, який буквальною, пробивав,
  захист Червоно¬ Армi¬
  Проте холоди та снiги змусили нiмцiв знизити активнiсть.
  А у сiчнi в центрi знову Червона Армiя наступала.
  I знову жорсткий захист, i застосування перших самохiдок,
  Класу "Е", якi були дуже низькi силуетом, рухливi та
  iз потужним озброгнням.
  Герда та Шарлота вдвох боролися у Е-10. Машина була легка,
  Вдалося вкластися в одинадцять тонн при двигунi 400
  кiнських сил. При цьому лобова броня в 82 - мiлiметри, а бортова 52. САУ зроблено з низьким силуетом в 1,2 метра, i лише з двома членами екiпажу, розташованими лежачи.
  Це так практично. Е-10 завдяки нахилу бронi практичнi непробивнi в лоб. I це ¬¬ робить дуже сильною машиною. IС-2 i то рикошетить снарядом вiд чола.
  Таким чином, створена дуже ефективна в бойовому вiдношеннi самохiдка. Яку так просто не пробити i в борт, так вона низька i потрапити не просто.
  САУ Е-10 доопрацювали найкращi конструктори Третього Рейху. Вони дещо змiнили у початковому проектi. Ще бiльше знизили висоту самохiдку, розташувавши екiпаж лежачи, а двигун i трансмiсiю не тiльки одним блоком, а й упоперек. А також скоротили кiлькiсть членiв екiпажу з трьох до двох.
  В результатi чого машина вийшла i добре захищена, i маленька, i дуже моторна i легка.
  У такий спосiб народилася самохiдка велико¬ ефективностi.
  А Герда та Шарлота воiстину дияволицi. ¦дине чого ново¬ САУ не вистачаг - це знаряддя "Пантери". На нiй поки що гармата вiд Т-4, але теж дуже непогана.
  Проте по радянських танках треба стрiляти через засiдку, пiдпускаючи ближче.
  Нiмецькi дiвчата ведуть бiй у бiкiнi. Tхня самохiдка пофарбована в бiлий колiр i практично невидима.
  I посилаг снаряди жалю наче плече.
  Ось Герда пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробила радянську тридцятьчетвiрку i заспiвала:
  - За хоробрих войовниць!
  Потiм теж вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок та Шарлотта. Вона вела вогонь надзвичайно влучно. I вразила радянський танк.
  Пiсля чого проспiвала, скелячи зубки:
  - Слава Батькiвщинi нашiй, слава дiвкам з кислим молоком!
  I обидвi войовницi як розсмiяються.
  Е-10 вдала самохiдка, хоча щойно стала надходити на фронт. Вона досить проста i дешева у виробництвi, здатна переламати перебiг бойових дiй.
  А поки що нiмцiв основна машина оборони це "Пантера", частково вже i "Пантера"-2 з кращим захистом i швидкiстю, i самохiдка "Ягдпантера". Остання машина була в реальнiй iсторi¬ у серiю, але недостатньо масова.
  А тут фашисти ¬¬ наштампували i вона ефективна в оборонi. А ось "Ягдтигр" - це теж машина потужна, але не ефективна. Хоча ще застосовугться. Але "Ягдтригр" - це чисто для понту. Насправдi ця машина вичинки не варта, i дуже важка. Роммель навiть не хотiв ¬¬ запускати у серiю.
  Так зрозумiло самохiдка сiмдесят п'ять тонн - це кошмар. А танк "Маус" ще гiрший. Роммель за порадою Гудерiана заборонив розробки танкiв важчих за сто тонн. Лише "Тигр"-2 поки що був у серi¬. Але й цей танк у новiй модифiкацi¬ модернiзували.
  Зокрема, уставлена менших розмiрiв i вужча вежа, що зробила машину легшою, а також двигун у 1000 кiнських сил.
  Пiсля чого "Тигр"-2 став бiльш прийнятним для вiйськових та задовiльним за ходовими якостями. I його теж застосовують у боях.
  Загалом нiмцi виявилися готовими i вiдобразили наступ Червоно¬ Армi¬.
  У лютому намагалися наступати i на пiвднi. Але там також не вдалося прорвати оборону.
  Лише частково Червона Армiя вклинилася, але контрударами нiмцi вiдновили оборону.
  Бо¬ тривали, подiбнi до перетягування каната. Фашисти мали бiльш ефективний рiвень оборонних споруд та впевнено трималися.
  Червона Армiя не мала плюсiв у повiтрi, навпаки Люфтваффе виявилися
  сильнiше. Складнiше виявилося i з пiхотою.
  Роммель i Шпегр вiдмовилися вiд дурно¬ iде¬ нацiонально¬ переваги i органiзували ¦врорейх. I в результатi використали вiйська з усiг¬ ¦вропи.
  I СРСР уже не було переваги в пiхотi. А штурмова нiмецька гвинтiвка МР-44 виявилася дуже ефективною i бойовою. I викошували наступнi частини.
  Не досягши успiхiв, Червона Армiя вiдiйшла на вихiднi рубежi.
  Нiмцi, зрозумiло, поки що накопичували сили. Насамперед ¬м був потрiбен сильний танк прориву. "Тигр"-2 лише частково влаштовував у цьому статусi вiйськових, як i "Пантера"-2. Велось створення "Тигр"-2 або Е-75. Дана машина повинна була мати набагато товщу броню, але бажано без значного збiльшення ваги i з низьким силуетом.
  Таким чином слiд за сiмдесят тонн запхати лобову броню в 250-мiлiметрiв, а бортову - 170-мiлiметрiв пiд нахилами. I зробити газотурбiнний двигун у 1500 кiнських сил. I це потребувало часу.
  Розумiючи, що "Тигр"-3 та "Пантера"-3 з бiльш досконалою компунувальною схемою поки не готовi, ставка була зроблена на "Тигр"-2 та "Пантеру"-2 у модернiзованих варiантах.
  I данi машини, нехай i недосконалi, все ж таки могли при великiй кiлькостi проривати радянський захист. Ходовi якостi вони були нормальнi, i лобова броня непогана, з пристойним озброгнням.
  У травнi зiбравши великi сили, зокрема й новiтнi американськi танк "Пеншинг", якi задовольняли нiмцiв. А також Нiмеччина закупила в кредит "Тортiлли" з Британi¬, вони також завдяки сильному захисту були затребуванi гiтлерiвцями.
  А "Шерман" нiмцям не потрiбен. У СРСР таки зняли Т-34-76 з виробництва i намагалися наростити Т-34-85 та IС-2. У травнi з'явився в серi¬ та IС-3 з гарним лобовим захистом.
  Т-44 виявився не цiлком вдалим, i замiсть нього вирiшено було розробити Т-54.
  Все це звичайно дуже здорово. Але за кiлькiстю танкiв поки що нiмцi були попереду. Особливо за самохiдками. У них промисловiсть усiг¬ ¦вропи та робоча сила. I Захiд фактично допомагаг.
  У технологiчному змаганнi СРСР програг: тому що у Третього Рейху бiльше робочо¬ сили та промислових потужностей. I найголовнiший уряд Шпегра ними ефективно розпоряджагться, на вiдмiну вiд Гiтлера.
  Так нiмцi мають бiльше i лiтакiв, i танкiв, i наздогнали до артилерi¬.
  Та ще й реактивнi бомбардувальники показали себе дуже ефективними. Насправдi - винищувач ¬х не наздожене, i з зенiтки потрапити за тако¬ високо¬ швидкостi польоту майже неможливо.
  Бомбардувальники "Арадо", собi показали непогано. Плюс ще до серi¬ пiшли й реактивнi штурмовики. Що також не слабко.
  ХЕ-162 непоганий винищувач, якщо на ньому льотчик високо¬ квалiфiкацi¬ та дуже спритний та маневрений.
  ТА-152, якi використовували i як винищувачi, i як штурмовики, i як фронтовi бомбардувальники показали себе добре в цих планах. СРСР таких не було.
  МЕ-309 також ефективний гвинтовий лiтак. У серiю пiшов i гвинтовий бомбардувальник Ю-488, який з чотирма моторами, i малою площею крила. I вiн на Червону армiю насидав.
  А ТА-400 iз шiстьма двигунами бомбив уже заводи на Уралi та за Уралом.
  Туго доводилось у небi.
  А на пiдходi створення бiльш досконалого винищувача МЕ-262 Х, який не мав собi рiвних, з крилами стрiлоподiбно¬ форми та швидкiстю 1150 кiлометрiв на годину.
  Ось це справдi мiць.
  Його поява мала дати нiмецьким асам велику фору.
  А поки що нiмцi пробують наступати на пiвднi. З боку Молдови, Захiдно¬ Укра¬ни та Полiсся.
  Але Червона Армiя маг сильну оборону. I поки що обидвi сторони зазнають великих втрат.
  Проте нiмцi все ж таки змогли прорватися i вклинитися в радянськi позицi¬.
  Просунулися на шiстдесят-сiмдесят кiлометрiв. I були все-таки зупиненi, запеклими контратаками Червоно¬ Армi¬.
  У червнi вже намагалися наступати радянськi вiйська. Але знову бо¬ були зустрiчнi, i нiмцi у повiтрi мали перевагу.
  Лiнiя фронту все вигиналася. Нiмцi в червнi вперше застосували "Пантеру"-3. Ця машина при вазi в п'ятдесят тонн була забезпечена двигуном 1200 кiнських сил, i гарматою 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ. Броня ж була як у "Тигра"-2, але з великими нахилами.
  "Пантера"-3 загалом показала себе гарною машиною особливо у швидкостi та лобовому захистi. Причому, лоб корпусу зовсiм непробивний виявився через великий рацiональний нахил.
  А гармата дуже точна i робила дванадцять пострiлiв за хвилину. "Пантера"-3 мала стати основним нiмецьким танком.
  Фрiцi основний удар завдавали вздовж Днiпра у напрямку Кигва. I ¬м хоч i цiною великих втрат вдавалося просунутися.
  Роммель використовував тактику нiчних атак та димовi завiси.
  До кiнця липня нiмцi пiдiйшли до Кигва з пiвночi, створивши серйозну загрозу.
  Сталiн наказав розпочати наступ у Прибалтицi. Але там натрапили на жорстку оборону фашистiв.
  Ситуацiя загострювалася. Несподiвано у вiйну за Третього Рейху вступила i Швецiя. Вони довго вагалися, але новий президент США Трумен продав у кредит шведам велику кiлькiсть танкiв та лiтакiв.
  Крiм того, нiмцi отримали вiд США в кредит ще й Б-29 гдиний бомбардувальник, який вони погодилися взяти, тому що решта нiмецьких лiтакiв у Третього Рейху куди краща за американськi.
  Швецiя вступила у вiйну. I тепер новi дивiзi¬ поперли iз пiвночi. I знову Ленiнграду загроза.
  Плюс ще наступ на Мурманськ.
  У серпнi нiмцi змогли обiйти Ки¬в, i знову в Укра¬нi досягли успiхiв, взяли Житомир.
  У вереснi через дуже важку ситуацiю Сталiн все ж таки наказав вiдiйти за Днiпро, i перейти до глухого захисту.
  Ситуацiю ускладнило i вступ Туреччини у вiйну. Тепер вiдкрився ще один фронт.
  Обстановка гранично загострилася. У жовтнi лiнiя фронту стабiлiзувалася. Але вже за Днiпром.
  Нiмцi повнiстю зайняли Правобережну Укра¬ну. I осiли намертво там.
  У серi¬ з'явився винищувач МЕ-262 Х, який перевершував радянськi лiтаки на голову. I реактивний бомбардувальник Ю-287, якому не було рiвних, та ще й з крилами зворотно¬ стрiловидностi.
  Ситуацiя стала критичною.
  З пiвдня наступають турки, якi взяли Батумi, i оточили ¦реван. А ще не забувати про Японiю.
  Самура¬ пiсля припинення бойових дiй Заходу з Третiм Рейхом опинилися у безнадiйнiй ситуацi¬.
  I iмператор все ж таки наполiг на свiтi. Трумен погодився вiдмовитись вiд формулювання капiтуляцiя. Але Японiя дуже багато була змушена поступитися.
  Зараз самура¬ зализували рани, i готувалися компенсувати втрати у Тихому океанi придбаннями пiвнiч вiд Сибiру та iнших землях СРСР.
  Становище здавалося таким вiдчайдушно безнадiйним. Хоча поки що нiмцi ще далеко до тих рубежiв, на якi вони вийшли в сорок першому чи сорок другому роцi.
  Настав листопад, i Сталiн прийняв рiшення, все одно доки снiгу та морози наступати. I спробувати переламати хiд вiйни за всяку цiну.
  . РОЗДIЛ ¦ 2.
  Тим часом тривало вiртуальне протистояння СРСР та Третього Рейху.
  Наприкiнцi листопада 1945 року почався новий наступ радянських вiйськ у центрi. Нiмцi, зрозумiло, готовi. I здатнi вiдбити тиск Червоно¬ армi¬, зi сво¬ми танками i особливо самохiдкою Е-10. Або ще бiльш захищеною зi знаряддям "Пантери", Е-15. Ця машина п'ять тонн важча, але з бiльш товстою бронею та двигуном у 550 кiнських сил. I ¬¬ знаряддя в 75-мiлiметрiв 70 ЕЛ значно ефективнiше i скорострiльне.
  Двадцять пострiлiв за хвилину - це круто.
  З радянських танкiв лише IС-3 мав достатнiй захист чола, але даних надто складний у виробництвi щоб бути масовим. Плюс ще у нього ходовi якостi, особливо снiгом неважливi.
  IС-3 важив сорок дев'ять тонн, при двигунi 520 кiнських сил, i ще вежа занадто великий перекiс давала на передню частину.
  Хоча цей танк якраз зброю "Пантери", не могло взяти в лоб навiть у упор.
  Але поки що основним танком у СРСР був Т-34-85, тому що Т-54 ще не був готовий до серiйного виробництва.
  Роммель взимку вiддавав перевагу оборонi. Нiмцi планували розпочати наступ навеснi. I бажано разом iз японцями.
  А на фланзi вже боролися турецькi вiйська. I вони навiть спробували взяти штурмом, обложенi ¦реван.
  У бiй рушили проданi османам у кредит американськi танки "Шерман" та "Першинг".
  Зрозумiло, ¬х зустрiв батальйон радянських дiвчат. Незважаючи на зиму дiвчата були в одному лише бiкiнi та босонiж.
  I ось вони смiливо борються.
  Наташа дала чергу по османах. Скосила ¬х.
  Потiм шпурнула босими пальчиками нiжок гранату i заспiвала:
  - За росiйський дух!
  Зоя ухилившись вiд кулi, зрiзала моджахедiв, випустила ¬м кишки, i голою, круглою п'ятою пiддавши презент смертi, в'якнула:
  - I буде велика перемога!
  Августина теж дала влучну чергу з османiв. Зрубала ¬х немов снiп соломи, i кричала:
  - За комунiзм!
  Свiтлана, куляючи по турках, i теж босими пальчиками нiжок жбурнувши вбивчу, видала:
  - За рiшучi перемоги!
  Але дiвчата в бiкiнi зазвичай на висотi.
  Анастасiя Вiдьмакова босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки джойстика, пiдбиваючи супротивника, i проворкувала:
  - Слава епосi комунiзму!
  Акулiна Орлова теж бореться вiдчайдушно та ефективно. I ¬¬ червонi соски завжди при справi.
  Дiвчата, втiм, великi майстринi у всьому. Зокрема дуже люблять чоловiкiв. I це ¬м дуже подобагться.
  А пiд час вiйни у Вiрменi¬ проти туркiв подiбне дуже важливо, для пiдняття свог¬ карми та аури. Тодi ти стагш дуже сильною жiнкою, увiбравши в себе енергiю чоловiкiв.
  Акулiна знову йде пiкiрування i посилаг ракети за допомогою босих пальчикiв витончених нiжок. Це так здорово ¬й iде.
  I ось тепер удари по османах завдаг радянська авiацiя i робить це швидко, з великим розмахом.
  Точнiше настiльки, наскiльки вистачаг у них лiтак. Iз цим треба визнати напруження.
  А туркiв дуже багато. I лiтаки у них пристойнi - американськi.
  Ось це справдi проблема. Особливо якщо б'гться "Аерокобри". Ця машина дуже грiзна.
  ¦ у туркiв та МЕ-309. У цiг¬ машини цiлих сiм вогняних точок. Три тридцятимiлiметровi авiацiйнi гармати, та чотири кулемети. Спробуй такий Мессершмiт здолати. Грiзна i дуже небезпечна вийшла у нiмцiв машина, але цього разу з нiмецьким екiпажем. Тож притиснули Червону армiю капiтально.
  Проте ¦реван таки утримали. Хоча частина мiста османила, цiною великих втрат захопили.
  Зима в самому розпалi, i йдуть спроби таки пробити, або хоча б розхитати нiмецьку оборону.
  I шiстка П'ятiрка дiвчат зi спецназу та хлопчик Льошка б'ються на сухопутному лiнкорi - експериментальному IС-6 особливий вид важкого, але водночас рухомого танка.
  Зараз - вирiшила трохи пограти у карти. Вшестером гра йде дуже швидко. I карти лiтають iз боку в бiк.
  Оленка кинула туза босими пальчиками нiжок i проворкувала:
  - Ну, все я вийшла!
  Льошка посмiхнувся. Гра справдi i проста, i вимагаг вмiння, а також запам'ятовування.
  Той, хто програв, робить десять вiджимань.
  Цього разу вiджиматися довелося Олiмпiадi. Вона найбiльше дiвчисько з п'ятiрки, i дуже мускулиста.
  Вiджимагться легко. Але Льошка хлопчик рокiв дванадцяти сiдати ¬й на спину.
  Що ж так куди цiкавiше. Бiлява дитина впирагться голими п'ятами дiвчинi в лопатки широко¬ спини.
  Олiмпiада посмiхагться i вiджалася разiв з двадцять. T¬ тiло дуже засмагле, а волосся свiтле, i м'язи сильнi.
  Льошка зiскочив зi спини i знову почав роздавати карти. Вони у свогму танку з дизельним двигуном трощили фашистiв капiтально.
  Льошцi довелося вiджиматися наступного разу самому. Анюта поставила свою босу нiжку на гострi лопатки хлопчика. Льошка вiджимався соп'ятий, дiвчина тиснула. За рахунку десять хлопчик встав, i пограючи плитками преса, видав:
  - Я росiйська не переможений,
  Ще не народжений.
  Хто мiг би мене зламати!
  Пiсля чого пацан знову сiв грати ... Руда Алла лоскотала хлопчику голу, круглу, огрубiлi, але дитячу п'яту i помiтила:
  - Скоро ти станеш чоловiком!
  Олексiй з усмiшкою вiдповiв:
  - А тобi що хочеться?
  Вогняна мегера хихикнула:
  - А ми за допомогою магi¬, тебе надовго залишимо хлопчиськом!
  Льошка хихикнув у вiдповiдь i вiдповiв:
  - Я хочу вирости та стати офiцером!
  Марiя ця дiвчина iз золотим волоссям, помiтила:
  - Тобi сподобагться бути дитиною!
  Але пауза завершилася, i шiстка заповзаг в танк. За штатом важку машину з дюжиною кулеметiв та 130-мiлiметрово¬ гармати маг обслуговувати шiсть осiб.
  Екiпаж спочатку мав би бути жiночим. Але Альошку втiк з дитбудинку, i мандрував усiм СРСР. I навiть дiстався Iрану.
  Там його й упiймала Алла. I запропонувала стати сином полку.
  Хлопчик погодився. I тепер вiн разом iз дiвками-термiнаторами.
  А як красунi взялися за талiбiв, i молотять гiтлерiвцiв iз колосальною, забiйною силою.
  Оленка натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика i проворкувала, скалячи зубки:
  - Слава Росi¬ i буде у нас комунiзм!
  Анюта енергiйно пiдтвердила, натиснувши на кнопку червоним соском грудей, i вразивши фрицiв ракетами:
  - Хай буде у нас комунiзм!
  Руда Алла, крушивши гiтлерiвцiв, енергiйно видала:
  - Слава славнiй епосi комунiзму!
  I голою п'ятою як натисне. I полетять газовi гранати.
  А ось Марiя полуничним соском натиснула на кнопки джойстика i лупнула блискавками. I вiйськам Третього Рейху довелося не солодко.
  I войовниця гаркнула:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Олiмпiада ця найбiльша з дiвчат, i немов зiткана з канатiв м'язи в'янула:
  - За Батькiвщину велику!
  I пальчиками босих нiжок на кнопки натисне i так по гiтлерiвцям довбало, з забiйною силою.
  I хлопчик Лгшка теж голою п'ятою натиснув на важiль... I по фашистах довбало електричним розрядом. Вбивчий надважкий танк радянсько¬ армi¬ у дi¬, i не даг фрицям пiти - мелячи ¬х сотнями!
  А хлопчик рокiв дванадцяти Льошка навiть заспiвав:
  Ми пiонери дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Нашестя проклятого фашизму -
  На якого чекаг лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi во¬ни рiдно¬ землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашо¬ столицi,
  Обрушив бомб без рахунку водоспад!
  Ми Вiтчизна навiть неба красивiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст та на жаль малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку подiлягмо на трьох!
  Нехай полiца¬ пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покараг ¬х люто!
  
  Що ми вирiшили? робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Буваг й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугура!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста втечуть смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрiцiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли розквiт!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна кра¬на!
  Танк вийшов хороший - цей IС-6 у надважкiй модифiкацi¬, але вiн лише один у Червоно¬ армi¬.
  А ось у нiмцiв вже на фронтi з'явився перший екземпляр "Пантери"-4 i ця машина дуже серйозна. I в нiй борються дуже бойовi нiмецькi дiвчата.
  Втiм, вони зрозумiло зi свог¬ гармати ефективно радянськi танки вибивають.
  I це не так уже й цiкаво.
  А в ¦реванi б'ються з турками дiвчата, з Червоно¬ Армi¬ i дуже добре.
  I Наталка теж дала чергу по османах. Скосила ¬х немов серпом пшеницю.
  Кинула босими пальчиками нiжок гранату i прочирикала:
  - Слава росiйським богам!
  Зоя, ламаючи армiю iмперi¬ пiвмiсяця, i вибиваючи кургани трупiв, видала:
  - I нашим героям слава!
  Пiсля чого ¬¬ гола п'ята, златоволосо¬ кралi пiдкинула вбивчий подарунок смертi.
  А ось руда Августина скосить османiв. Лупанет за допомогою червоного соска з базуки i свиснувши видасть:
  - За нашу Русь Сварога!
  Пiсля чого у бою Свiтлана. Ця дiвчина також великою агресивнiстю вiдрiзнягться.
  I вона трощить османiв з колосальною люттю. I ¬¬ босi пальчики нiжок, жбурляють колосально¬ забiйно¬ сили - подарунок смертi.
  Свiтлана вимовляг:
  - За Вiтчизну наша мати -
  Пекельних гадiв вбивати!
  Ось це четвiрка в бою, така агресивна та неповторна. I вони як за османiв взялися, i йде ¬хнг тотальне винищення.
  Не завжди Червона армiя перемагаг. Iнодi ¬¬ противники досягають успiхiв i мають сво¬ бойовi дiвчата.
  А зверху Альбiна як урiже ракетами по радянськiй армi¬. Що ж - це дiвчисько зовсiм не слабке. I як ворогiв трощить.
  Альбiна блондинка та красуня натуральна. I ¬¬ ракетнi удари з неба просто зносять у рiзнi боки брукiвки. I нiби посилаг кит iз фонтану масу палаючо¬ землi та металу. Це дуже круто.
  Альвiна теж босою, точеною нiжкою натисне на кнопку, i як пiсля цього рвоне. I безлiч вбивчих потокiв йде в небо.
  I дiвчина натуральна блондинка реве:
  - За славу вiтчизни та небес!
  Ось так дiвчата радянських солдатiв трощать.
  Але це поганi дiвчата, а г й добрi.
  Скiльки цих гарних дiвок на фронтах.
  На Т-44 вже знятому з виробництва борються ¦лизавета, Катерина, Олена.
  Три дiвчини на радянському танку дуже гарячi. I посилають у ворога снаряд по снаряд.
  ¦лизавета, скелячи зубки, промуркотiла:
  - I нiхто з початку свiту,
  Не бачив такого бенкету!
  Катерина кивнула, розносячи османiв:
  - Перемагагмо, ставлячи бан -
  Нам доля вiд Роду дано!
  Олена, стрiляючи по турецьких вiйськах, видала:
  - Славитись наша кра¬на,
  Чи не переможе Сатана!
  I трiада дiвчат дiг дуже енергiйно. Вони посилають снаряди з великою руйнiвною фугасною дiгю.
  ¦лизавета натискаг босими пальчиками нiжок на кнопки панелi управлiння, вибиваг супротивника та спiваг:
  - Ми живемо на батькiвськiй землi!
  Катерина натиснула червоним соском на гачок прицiлу, пiдбила цiлий взвод турецьких солдатiв i пискнула:
  - Онуки Сварога - славнi дiти!
  Олена довбала, натиснувши голою, круглою п'ятою на кнопку i в'якнула:
  -I летить на крилатому конi.
  I всi дiвчата хором проревiли:
  - Русь у далекi тисячолiття!
  Ось так танк Т-44 показуг свою колосальну силу та приголомшливу мiць.
  Ось як трiада дiвчат енергiйно дiг. Войовницi - це вищий пiлотаж, особливо коли вони майже голi.
  ¦лизавета дотепно заспiвала, натиснувши на кнопку червоним соском:
  - Смiялася Русь i плакала, i спiвала,
  На всi вiки, на те вона i Русь!
  Ось такi тут бойовi дiвчата... А османи не жартують.
  Потрапила ¬м у полон Веронiка. Так дiвчину спочатку роздiлили догола. А потiм стали з великим ентузiазмом пороти. Били ¬¬ не лише батогом по спинi, а й палицями по босих, круглих п'ятах.
  Веронiка навiть заволала, вiд дикого болю. I ¬¬ драли батогом та цiпками, до втрати свiдомостi. Потiм посипали рани сiллю. А босi, опухлi вiд побо¬в ноги, затиснули в колодку i розпалили пiд ними багаття. I смажили дiвчинi голi п'яти.
  Веронiка кiлька разiв непритомнiла вiд бойового шоку. T¬ приводили до тями. I заразом пiднесли смолоскип i до грудей, попередньо змастивши ¬¬ олiгю. I як палали червонi соски дiвчини.
  Веронiку довго катували. Пiдпалили вогнем i лоно Венери... Що вiзьмеш - османи в цьому випадку виявилися майже варвари.
  Насамкiнець Веронiку обмiняли на когось iз польових командирiв. I дiвчина поклялася помститися османам.
  А ось турками молотять ракетами. Сталенiда та Вiкторiя наводять заряди на цiлi.
  I руйнують у трiски гори...
  Сталенiда натиснула босими пальчиками нiжок, на кнопки панелi керування i проворкувала:
  - Вiрю весь свiт за нас!
  Вiкторiя натиснула червоним соском на кнопку казенно¬ частини гармати, i вiдповiла:
  - Та миру на нас наплювати!
  I справдi, свiтовi ЗМI були швидше на боцi фашистiв. I повiдомляли, смакуючи подробицi, про варварськi бомбардування яких нiбито пiддавали радянськi ВПС турецькi мiста.
  Звичайно, було не без цього. Вiйна взагалi мала надзвичайно жорстокий i кривавий характер.
  Сталенiда натиснувши знову рубiновим соском на цiль, пропищала:
  - За Батькiвщину мрi¬!
  I зiтхнула... Tй ось якось снився якийсь зовсiм безмежно нереальний i фантастичний сон. У СРСР нiбито вибори вiдбуваються головою ДКО. Основна боротьба мiж старим i явно нездоровим Йосипом Сталiним, i молодим наркомом важко¬ iндустрi¬ та держплану Миколою Вознесенським. I тут саме схоже саме молодий i обдарований комунiст виходить уперед.
  Сталенiда, Вiкторiя та Тамара знову наводять ракети на цiлi. Дiвчата борються в одних лише трусиках. Але це чудово.
  Сталенiда проспiвала:
  - Босонiж, тiльки босонiж,
  Пiд липневий грiм,
  I пiд шум прибою.
  Вiкторiя натиснула голою п'ятою на кнопку i продовжила:
  - Босонiж, тiльки босонiж,
  Танцювати нам дано iз тобою!
  Тамара тут теж босими пальчиками нiжок натиснула i прочирiкала:
  - За Вiтчизну - нашу сестру!
  Ось це дiвча - приголомшливий клас!
  Тут би добре, можна було б подолати вищу силу фашистiв Роммеля, але...
  А ось ще дiвчата з Японi¬ - найманцi-нiндзя. Оце серйозно.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям, взяла i з червоних соскiв запустила блискавку, i спалила масу радянських солдатiв.
  Потiм провела мечами млин зрубуючи бiйцям Червоно¬ Армi¬ голови.
  Пiсля чого ¬¬ босi пальчики нiжок жбурнули горошинку з вибухiвкою.
  Порвало на частини росiян, i дiвчина проворкувала:
  - За благо Японi¬!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям, теж довбала по супротивниках iз полуничних соскiв. Войовницi мали з одягу лише тоненькi трусики. А мечi вiдтворили прийом метелик, змушуючи падати голови у радянських касках. А потiм босi пальчики дiвочих нiжок запустили бумеранг, зрiзаючи голови червоним солдатам.
  Во¬тельки проворкувала:
  - За польоти нiндзя!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям випустила з рубiнових соскiв вбивчу силу пульсари смертi. А потiм мечi, подовживши зрубали радянським солдатам голови. А потiм босi пальчики нiжок кинули гострi, вiдточенi диски, що рiжуть голови, наче бритва.
  Войовниця проворкувала:
  - Нашi японськi боги атакують!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, теж довбала по ворогах вогняною грудкою, яка вилетiла з малинових соскiв. Пiсля чого проворкувала:
  - Нашi боги супер!
  I ¬¬ босi пальчики нiжок, жбурнули пакет iз вугiльно¬ вибухiвки, розриваючи на дрiбнi уривки радянських солдатiв.
  I ось мечi знову зносять голови. Ось це дiвчата - найвищого польоту птаха.
  Ось якi найманцi прибули з Японi¬. I давай молотити немовби вiдбивною битою радянських солдатiв.
  Але на поганих дiвчат противника знайдуться i добрi, росiйськi, або зовсiм росiйськi дiвчата.
  Алiса та Анжелiка теж ведуть свою вiйну. Вони використовують снайперськi гвинтiвки.
  Палять по османiв.
  Алiса за допомогою гвинтiвки вразила супротивника, який намагався дiстати радянський гелiкоптер американським, примiтивним, але вже небезпечним, "Стiнгером". Пiсля чого прочирiкала:
  - За нашу Вiтчизну, та прийде знову щастя СРСР!
  Анжелiка теж довбанула по супротивнику з великою влучнiстю, збила ворожий лiтак i буркнула:
  - За нашу Ладу!
  Лiтак в османiв втiм, лише саморобний аероплан. Вони самi кустарним способом виробляють велику кiлькiсть авiацi¬. I б'ються вiдчайдушно.
  Алiса ця блондинка дiвчина б'гться з великим ентузiазмом. Вона войовниця найвищого рiвня.
  I вбиваг чергового турецького солдата. Ось це красуня-краля. I верещать на всю горлянку:
  - Слава епосi комунiзму!
  Анжелiка ця руда та велика дiвчина в бiкiнi з цим погодилася:
  - Велика слава буде епосi комунiзму!
  I обидвi дiвчата ховаються за скелi. Вони дуже засмаглi та м'язовi красунi. Але при цьому спритнi спритнi.
  Алiса кинула босими пальчиками нiжок убивчо¬ сили на смерть i пискнула:
  - За свiт комунiзму!
  Анжелiка помiтила, стрiляючи:
  - А що магш на увазi пiд комунiзмом?
  Алiса рiшуче вiдповiла, голою п'ятою пiддавши вибух пакет:
  -Справжнiй рай на землi!
  Анжелiка iз цим охоче погодилася:
  - Ну рай - це й г рай!
  I руда дiвчина босими пальчиками нiжок, жбурнула цiлу зв'язку гранат.
  Отака тут у них агресивна вийшла бравада. А дiвчата на пару працювали. I посилали кулю по кулю.
  Tхнi голi, круглi п'ятки злегка запилилися. I дiвчата сполоснули нiжки в калюжах. I знову стали жбурляти в супротивника босими пальчиками, що приносить знищення.
  Алiса заспiвала з ентузiазмом:
  Безпросвiтний морок спокою,
  Занурив у вир дрiбних бiд...
  Тишу прорви ти полум'я бою,
  Розiрвi мовчання гул перемог!
  Анжелiка агресивно вiдзначила, збивши за допомогою червоного соска чергового злого османа:
  - До раю подають гарнi дiвчатка, а войовницi потрапляють у Гiперрай!
  Алiса iз цим погодилася:
  - Ми потрапимо туди, куди прагнуть усi патрiоти Вiтчизни!
  Во¬тельки виявилися налаштованi на реальну перемогу...
  I ось черговий османський солдат, що впав ними пробитий. Ось це дiвчата - очевидно вони ураган.
  Наташа тим часом упiймала мiсцевого командира. Усi чотири дiвчата поставили ватажка на колiна i змусили цiлувати його босi, огрубiлi пiдошви.
  Ватажок це робив покiрно. I це йому навiть подобалося.
  Зоя прочiрiкала:
  - Добре, що тебе полонили жiнки?
  Той, облизуючись, пробурчав:
  - Ви справжнi гурi¬!
  Августина запропонувала:
  - Може бути тебе пiдiбгати вогником?
  Ватажок по булькал:
  - Не треба!
  Свiтлана, агресивно вискалившись, рикнула:
  - Так кажи, поки ми не розсердилися.
  I генерал велико¬ iмперi¬ Османа став давати свiдчення.
  Втiм, зимова компанiя Червоно¬ Армi¬ не вдалася. I настала весна.
  Цього разу вже фрицi готовi наступати. А зi Сходу зiбрали армiю японцi.
  Для наступу в серi¬ вже приготували танки "Тигр"-3 у досконалiшiй модифiкацi¬, i крутi "Пантери"-3 i навiть першi "Пантери"-4.
  А в небi у нiмцiв вже повне панування та появи МЕ-363, та ТА-283 досконалiших реактивних винищувачiв. Плюс ¬¬ безхвостка МЕ-263 на ракетному реактивному двигунi, бiльш досконала та стрiмка. I вона завдяки малим розмiрам, майже вразлива.
  ¦ у нiмцiв i планери, i досконалiшi реактивнi бомбардувальники, включаючи ТА-500, якi можуть бомбардувати буквально всю територiю СРСР.
  Тобто вiйська Роммеля сильнi. I в них навiть автомат з'явився досконалiший МР-64, який буквально викошував Червону Армiю.
  Зросла кiлькiсть у фрицiв та транспортерiв. А також потужний газомет.
  Tхня армiя була ретельно пiдготовлена. I на цей у прорив провели на високому рiвнi.
  I гармат рiзних калiбрiв пiдiгнали безлiч. I удар був у центрi нищiвний.
  Позицi¬ Червоно¬ Армi¬ виявилися прорванi. I нiмцi просувалися, встилаючи свiй шлях трупами.
  Герда та ¬¬ екiпаж билися на експериментальному "Тигрi"-4. Ця машина була з потужною гарматою: 105-мiлiметрiв в 100 ЕЛ, i лобовою бронею 250-мiлiметрiв пiд нахилом 45 градусiв, i бортовий 170-мiлiметрiв також з нахилами.
  При цьому був новий газотурбiнний двигун у 1800 кiнських сил, а вага танка змогли втиснути у шiстдесят п'ять тонн.
  Так з'явилася бiльш досконала та грiзна машина. I на першiй з них жiночий екiпаж.
  Герда стрiляг за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробуг радянський танк i верескуг:
  - Шторми семи морiв,
  Я всiх ворогiв сильнiший!
  Tхнiй танк мчить на всiх швидкостях.
  Шарлота теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, прошибла радянський IС-2 i прочирiкала:
  - За дружбу та кохання!
  Потiм лупнула з гармати i Крiстiна. Пропалила дiрку в танку Червоно¬ Армi¬, вiдiрвала вежу i прочирикала:
  - За визначнi рубежi!
  Магда також довбала по супротивнику. I при цьому спустила лiфчик, використовуючи червоний сосок.
  Пiсля чого провизжала:
  - З нами нехай буде кохання!
  I дiвчата хором розсмiяються.
  Травень 1946 видався спекотним. I нiмцi проривають оборону.
  А тим часом Японiя раптово атакувала Владивосток. Удар був завданий практично всiма силами.
  В атацi взяли участь навiть льотчики-камiкадзе. I вони таранили радянськi кораблi.
  I тi буквально вибухали. Радянський флот у Владивостоку був сильний.
  Так що удару по ньому було завдано нищiвного.
  А радянськi прикордоннi вiйська атакували пiхотинцi та японськi танки.
  А також дiвчата-нiндзя.
  Оце справдi войовницi найвищого класу, з дуже гострими мечами.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям взяла i провела мечами млина зрубуючи голови росiйським солдатам.
  Потiм ¬¬ босi, точенi нiжки кинули вбивчо¬ сили на смерть, який укладав на смерть радянських во¬нiв, i зрiзав ¬м голови.
  Дiвча-нiндзя проспiвала:
  - Iдемо ми в атаку банзай!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям теж рубаг радянських солдатiв дуже гострими i забiйними мечами-катану. I одночасно ¬¬ нiжки кидають гострi зiрочки, якi пробивають росiйських во¬нiв.
  Дiвча кричить:
  - Слава епосi лицарiв самура¬в!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям, безупинно крутить мечами, наче лопатями вертольота.
  I ¬¬ босi пальчики нiжок кидають отруйнi голки. I красуня з Японi¬ репетуг:
  - Ми всi вбивагмо до кiнця! На славу Японi¬ запалимо серця!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям теж розрубуг росiйських солдатiв. Вона ¬х розтинаг навпiл. I бризкаг на всi боки червона кров.
  I ось ¬¬ гола, кругла п'ята потрапляг у щелепу радянському генераловi.
  I буквально вилiтають вибитi зуби.
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, реве:
  - Ми смерть ворогам Японi¬ несемо,
  I голови всiм витяям знесемо!
  Ось це дiвча.
  Втiм, з iншого боку Мальвiна та Фа¬на, борються.
  I це дiвчата стрiляють японцями з автоматiв.
  I заразом ще кидаю босими пальчиками нiжок убивчо¬ сили лимонки.
  Якi розривають самура¬в, що наповзають.
  Дiвчата-комсомолки спiвають:
  I знову продовжугться бiй,
  I серцю тривожно у грудях...
  I Ленiн такий молодий,
  I молодий Жовтень попереду!
  . РОЗДIЛ ¦3.
  Нiмцi наступали, рвалися у напрямку Москви. I ось вони вже оточили Смоленськ. I досягли великих успiхiв i на iнших напрямках.
  Ситуацiя все ускладнювалася. Бо¬ розгорнулися за мiсто Калiнiн. А це вже зовсiм поряд вiд Москви.
  Тут вiдчайдушно билися дiвчата. Вже лiто сорок шостого року. Дiвчата борються майже оголенi, але роблять це запекло.
  Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Владлени Стрельцова зайняв оборонну позицiю в ру¬нах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за ру¬нами.
  Сама Владлена у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiгю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Наташа воюг вже бiльше двох рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуваг найменшу вiбрацiю -рунту, попереджаг про близькiсть мiни, а сама мати-земля додаг витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню ру¬н, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Владлена тримаг в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Королiвський Лев", що поливаг вулицi з кулеметiв.
  Ця машина маг сто тонн ваги, i товщину бронi: чола в триста мiлiметрiв пiд нахилом, i бортiв двiстi мiлiметрiв теж з нахилами.
  Поруч iз нею повзе Нiколетта. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. T¬ курнi пiдошви точать, коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Нiколетти брудне, i довге... Трохи в'гться. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. T¬ можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здагться великою головою.
  Але Нiколетта пережила вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на ¬¬ дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що ¬й били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Нiколетта стрiляг... Солдат Третього Рейху, у разi араб падаг мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Владлена пiдсовуг в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Тигр"-4 та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказуг, що добре захищений танк зараз змiнюг позицiю. "Тигр"-4 маг 170-мiлiметрiв бортово¬ бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс г тiльки у важких IС-7 або цього типу. Але гусеницi - це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
  Блондинка Свiтлана даг чергу з автомата... Солдате, невiдомо яко¬ нацiональностi падаг. Нiмцi, одержуючи допомогу вiд бiльшо¬ частини схiдно¬ пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв i гвропейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i укра¬нськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Роммель пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Босонога Свiтлана спритно ухилягться вiд кулеметно¬ черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Нiколетта вiдстрiлюгться... Ще одна дiвчина Анжелiка - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiгю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
  Анжелiка веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще богприпаси i крапельку ¬жi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Анжелiка майже гола, ¬¬ ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву право¬ ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Анжелiка кривить свог гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляг:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзаг атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через ру¬ни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мамонти"-3 взагалi не можуть про¬хати...
  Як i передбачала Свiтлана, "Королiвський Лев" про¬хав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в ру¬ни. Блондинка-термiнатор Свiтлана, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Нiмцi та ¬х сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
  Нiколетта жбурляг гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриваг руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Нiколетта з посмiшкою вимовляг:
  - Що компас вказуг вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшуг з курно¬ п'яти, шматок прилипло¬ керамiки.
  Анжелiка теж обтрушуг пил, зi сво¬ми пружними, повними грудьми. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримаг позицi¬, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть радянських геро¬нь.
  Ось Свiтлана бачить, як проповзаг Пантера-3. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анжелiка почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежуг мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикагш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймагш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки. Анжелiка шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi Господи!
  Дiвчина прискорюг повзок i ось з розбiгу жбурляг гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунаг вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддагться. Нiмецький танк починаг горiти, детонуг бойовий комплект.
  Свiтлана з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривагться в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортово¬, нагадуг совок.
  Свiтлана, чи¬ очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляг:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Анжелiка дуже сексуальна, у сво¬х чорних трусиках, голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiг метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз свогю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Анжелiка залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Свiтлана.
  Красуня-капiтан, Владлена, зрубавши фашиста, прочирiкала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Нiколетта вистрiлила, розкро¬ла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Свiтлана, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Нiколетта точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Олiмпiада, теж дуже гарна, разом iз пiонером Владиславом приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули ¬¬... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий хлопчик Славко вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючо¬ покрiвлi.
  Олiмпiада погладила хлопчика по ши¬ та вимовила:
  - Ти дуже спритний!
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунаг неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Олiмпiада з досадою вимовляг:
  - Все ще нас намагаються залякати!
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiйський во¬н смертi не бо¬ться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Олiмпiада, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечами - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час бо¬в у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Владиславу всього одинадцять рокiв, що худне вiд недо¬дання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь, тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Олiмпiада на його фонi здагться великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому, голод здавалося, зовсiм не позначився на ¬¬ огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляг з важко¬ протитанково¬ рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а ось у гусеницi г шанс.
  I здоровенний "Королiвський Лев" отримавши важкою вибухiвкою в ходову частину, став, немов затятий курець пускати димок.
  Славко заспiвав з гхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'¬зду закурив! Вiн, звичайно, велику, непригмнiсть отримав!
  Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячею фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотно¬ шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i ¬¬ личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Свiтлана тим часом намагагться пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертагться, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Свiтлана тихо шепоче:
  - Мама тато пробач!
  Нiколетта кинула в "Тигр"-3 гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Анжелiка, розбиваючи прицiл фашистам i поливаючи ¬х чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Послiдував вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Свiтлана прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашо¬ не поступиться!
  Нiколетта зрубала кулею гiтлерiвського наймита i проспiвала:
  - А лиходiй не жартуг! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляг... Вiтчизну до дна випиваг!
  Свiтлана, хихикнувши, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривагться!
  Нiколетта пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкаг, посмiхагться!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнуг цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближагться. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Свiтлана бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи реактивно¬ модифiкацi¬. Одна з таких машин пiдлiтаг ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Анжелiка жбурляг гранату, i люто вимовляг:
  - У глибокiй смертi - прощення немаг!
  Пiсля чого дiвчина даг чергу з автомата. Швидко вiдкочугться. Швидко пiд'¬жджаг порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигаг i не в змозi повернутися.
  Анжелiка свиснула, прошипiвши:
  - Оце нова напасть! Tй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-4 огризнулася i вистрiлила зi свог¬ потужнiшо¬ збро¬.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
  Анжелiка хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язик вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Свiтлана, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Нiколетта на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф-490 отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно, гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Свiтлана, бачачи, як Фокке втрачаг висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Нiколетта чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Анжелiка знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та ¬хнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Славко розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус, що розриваг пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив ¬х розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-3, втративши рiвновагу, зiткнувся з "Королiвським Левом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Свiтлана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Славко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвча у вiдповiдь мотнула босою нiжкою.
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Олiмпiада лоскотала Славцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не бо¬ться бiгати по згарищах.
  Нiколетта на розспiв, сказала:
  - Юнiсть - це добре - старiсть - це погано!
  Анжелiка це не сумна рижуха погодилася:
  - Немаг нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Tй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтираг в ступi хну.
  I що ж iз струнким мо¬м станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Свiтлана блиснула очима, звалила нiмця влученням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi г така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
  - Фрiцам фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом, з усього розмаху, пролетiла в позицi¬ гiтлерiвцiв нехай навiть пiд командуванням Роммеля.
  Не давався ¬м Калiнiнград. Вже мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдагться. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Свiтлана вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, траплягться можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений крагвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан Владлена прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Нiколетта лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограгмо дикобраз!
  Анжелiка вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Нiколетта iгриво заспiвала:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Свiтлана, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Нiколетта люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Королiвський Лев", iз яким пов'язувалися надi¬. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Анжелiка збиваг камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидаг гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Королiвський Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз свог¬ потужно¬ пащi. Гуркiт, i обвал.
  Анжелiка, спльовуючи, вимовляг:
  - Росiйський во¬н вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляг. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюгться назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляг:
  - Даремно противник вважаг, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападаг, ворогiв будемо люто бити!
  I Анжелiка перекочуг м'язи преса, який у не¬ дуже рельгфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Сталенiда... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудрягться мазати ¬х якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельгфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувагться по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiляг, i фашист отримуг виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляг:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Анжелiка зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Анжелiка труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
  Анжелiка рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Анжелiка хихикнула:
  - I життя добру!
  Сталенiда побачивши, що нiмець падаг, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Анжелiка як заспiваг:
  - Чекаг на перемогу! Чекаг на перемогу... Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекаг на перемогу! Чекаг на перемогу! Ми зумiгмо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i ¬¬ голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Свiтлана тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала ¬м дулю, зiстро¬мо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Tй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Свiтлана, втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Свiтлана перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiйських фриц... У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан Владлена посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Свiтлана точно вистрiлила, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. T¬ весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Нiколетта зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника, звичайно, вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Анжелiка, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Олiмпiада поправила Анжелiку:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула сво¬ми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр"-3 отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти наче черепаха, яку застала пожежа.
  Свiтлана заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати, i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацi¬ з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Анжелiка найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицi¬ радянських вiйськ i вбивати червоних во¬нiв?
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Анжелiку, i дiвчина полетiла шкереберть. I ¬¬ перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в ¬¬ голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Анжелiка знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Свiтлану та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Нiколетта проспiвала з великою натхненням:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi ¦гови на небесному перекличку буду я!
  Анжелiка, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправлягмо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо зареготали, а Владислав з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Анжелiки!
  Олiмпiада, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадагш. Щось крутiше!
  . РОЗДIЛ ¦4.
  Нiмцi тепер розпочали штурм Тули. Залишилося нiби зовсiм небагато, але пройти останнг було неймовiрно важко. Навiть масове використання "Штурмтигрiв" не допомагало. Хоча руйнування реактивнi бомбомети завдавали величезних. Ще одним засобом стали напалмовi бомби.
  Батальйон з дiвчат порiдшав, але красунi все ще боролися. 20 жовтня 1946 повалив снiг, а красунi все босонiж. Залишають по бiлому покривалу витонченi слiди та ¬х круглi, голi п'ятки не мерзнуть!
  Гарнi дiвчата трохи повалялися в снiгу i стали чистiшими. Олiмпiада пiсля того, як полонили юного пiонера Владислава, не знаходила собi мiсця. Ще б пак втратити такого розумного i красивого хлопчика. I що його чекало у фашистському полонi? Спочатку тортури, а потiм i смертна кара!
  Хлопець i справдi був близьким до розстрiлу, але опинився у копальнях. Робота по шiстнадцятiй годинi на день, i мiзерна пайка, батiг наглядача чекала на дитину Славку.
  Точнiше хлопчик уже каменоломне, i працюг там, наче iшак. Зате там пiд землею значно теплiше, нiж на поверхнi. I войовницi, щоб не замерзнути, змушенi пiдскакувати, i бiгати. А дiвчата борються. Ось пре могутнiй танк "Королiвський Лев" у бiльш штурмовiй модифiкацi¬. Зброя у нього в 150-мiлiметрiв, куди бiльш ефективна i практична для бо¬в у мiстi. Фрiци люблять цей танк, тому вiн добре захищений з рiзних бокiв.
  Трохи позаду повзаг "Маус"-3. Нiмецька машина пiд двiстi тонн теж озбро¬лася 150-мiлiметровою гарматою i короткострiльною скорострiльною сiмдесятп'яткою. Так куди практичнiше. Кiлькiсть кулеметiв зросла до чотирьох, i до танка вже як ранiше, просто не пiдiбратися.
  Свiтлана, Нiколетта та Анжелiка намагаються роздовбати мастодонта втрьох. Старанно пiдбираються до нього.
  Свiтлана з натхненням заспiвала:
  - Як жили ми, борючись, i смертi не боячись... Так i тепер жити тобi i менi! I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi, у морськiй вiйнi та лютому вогнi! I в лютому, i в лютому вогнi!
  "Маус"-4 був останньо¬ модифiкацi¬, з цiлими шiстьма кулеметами, два спаренi зi стовбурами, а чотири крутилися на шарнiрах.
  Нiколетта пiдповзаючи снiгом, прошипiла:
  - Ми нiколи не здамося! Адже з нами Iсус Всевишнiй Бог!
  Дiвчина, пiдiбравшись ближче, шпурнула вибуховий пакет в гусеницю "Мауса"-4. Гримнуло пiд щитком i лопнув ковзанка.
  Дiвчата-босонiжки зрадiло проорали:
  - Отримуй фашист!
  I голими, трохи запиленими п'яточками замиготiли.
  Анжелiка замахнулася i шпурнула уламкову гранату у фриця. Фашиста пiдкинуло вибуховою хвилею, разом iз ним вiдiрвало голови двом чорношкiрим бiйцям iз колонiальних вiйськ.
  Руда красуня просвистiла:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Свiтлана знову жбурнула вибуховий пакет... Цього разу не так вдало, потрапило по бронi i розiрвалося на поверхнi сталевого панцира.
  Дiвчина в досадi вимовила:
  - Ех, я мазила!
  I поповзла за новою порцiгю саморобно¬ вибухiвки. Миготiли ¬¬ червонi вiд холоду круглi п'яти. Майже голе дiвчисько, повзало по снiгу, трохи не по собi. Але терпимо. Тим бiльше, коли проходять артобстрiли вiд зайво¬ спеки, снiг тане.
  Свiтлана навiть заспiвала:
  - Знаю, скоро згине холод,
  Струмок промчить дзвiнкий...
  I вже бiжать калюжами -
  Босоногi дiвчата!
  Дiвчина стрiляг, i араб iз колонiальних вiйськ завалюгться. Намагання противника дiяти невеликими групами призводять до серйозних втрат.
  Знову стрiляг уламковим коротка гармата "Мауса"-4. Снаряди рвуться десь у диму. I багато розривiв...
  Нiмцi вже майже захопили Тулу... Залишилося небагато. Але саме це i заважаг вермахту застосовувати великi бомби та важку артилерiю. Фрiци пускали вперед iноземцiв, яких не шкода.
  Нiколетта вистрiлила iз гвинтiвки. Фашистський найманець завалився i покотився по каменях ру¬н.
  Дiвчина потерла собi голi, з червоними сосками груди. Зовсiм вони войовницi обносилися - скачуть собi в одних трусах. Зате й попадань у них майже немаг. Мабуть, нагота, якось особливо захищаг красунь. Якщо вони здатнi вижити в подiбному пеклi!
  Анжелiка струшуг з себе сумiш снiгу та бруду, i знову стрiляг. Прямо в очi потрапила чорношкiрому бiйцю. Влучна стерва нiчого не скажеш.
  Трог дiвчат знову наближаються до "Мауса"-4. Важко пробити машину, яка маг таку товсту броню, з усiх бокiв. Але войовницi сповненi оптимiзму. Якщо не можна пробити сам панцир, то чому б не вiдiрвати ствол.
  Анжелiка, вiдкидаючи босими нiжками бруднi грудки, заспiвала:
  - Наша правда, наша правда... Немов сонечко променi! Буде свiтлим наше завтра, потечуть iз гiр струмки!
  Войовницi вже давно озбро¬лися трофейними МР-64. Цi автомати вiдрiзняються великою дальнiстю бою. Красунi впевнено ведуть вогонь. Знову падають чорношкiрi. Вони пускають фонтанчики червоно¬ кровi.
  Нiколетта стрiляючи, у не¬ на плечах i гвинтiвка та трофейний автомат, заспiвала:
  - Пiдступний павук ув'язнив свог жало,
  I п'г iз Росi¬ священну, росiйську кров!
  Йому супостату все мало i мало, уб'г той,
  Хто живить до Росi¬ кохання!
  До Росi¬ кохання!
  Дiвчина посилала кулi в рiзномасту "гвардiю", що лiзла зi щiлин. Красуня посмiхалася, ¬¬ личко хоч i схудло, але зберегло красу i чарiвнiсть.
  Взагалi в ¬хньому батальйонi всi дiвчата гарнi. Ось, наприклад, татарка Серафима. У не¬ батько татарин, але мати з Бiлорусi¬, i вiд не¬ Серафима успадкувала волосся кольору стигло¬ пшеницi. Теж красиве дiвчисько, босонога, i майже гола. I веде вогонь iз трофейного автомата, короткими чергами. На не¬ наповзають фашисти з iнших вiйськ.
  Серафима стрiляг досить влучно. Поруч iз нею лягла златоволоса Нiколетта. Обидвi дiвчата ведуть вогонь та спiвають.
  - Батькiвщина! - Почала Нiколетта...
  - I армiя! - продовжила, стрiляючи Серафима.
  Нiколетта прочирiкала:
  - Це...
  Ведуча вогонь та вражаючи кольорових, Серафима повiдомила:
  - Два стовпи!
  Нiколетта посмiхаючись, цвiркнула:
  - На...
  Серафима, пальнувши, додала:
  - Яких...
  Нiколетта, зрiзавши п'ятьох, продовжила:
  - Тримагться!
  Серафима, ведучи вогонь, козирнула:
  - Планета!
  Нiколетта, пострiлюючи, цвiркнула:
  - Грудьми...
  Серафима, пострiлюючи, промуркотiла:
  - Захистимо...
  Нiколетта розбила голову фашисту i видала:
  - Ми тебе.
  Серафима крою гiтлерiвцiв кулями, прошипiла:
  - Кра¬на!
  Нiколетта посилаючи влучнi кулi, прочiрiкала:
  - Усiм.
  Серафима, стрiляючи, все влучнiше додала:
  - Народом!
  Мiрабела вiдкидаючи з чола золоте, брудне волосся, проспiвала:
  - Рати...
  Серафима куля, i посилаючи пострiли, видала:
  - Твоя...
  Нiколетта потрапивши фашисту в горло, продовжила:
  - Зiгрiта!
  Татарка-блондинка, посилаючи пострiли, продовжила:
  - Хмари...
  Нiколетта точно стрiляючи, додала:
  - Прохолодно!
  Серафима, скалячись, цвiркнула:
  - Ну а...
  Нiколетта влучно вистрiливши, гаркнула:
  - Сонце!
  Серафима, б'ючи чергами, шикнула:
  - Спека!
  Нiколетта зi смiшком продовжила:
  - Автомат...
  Серафима, нiби ведучи вогонь, гаркнула:
  - Натер...
  Нiколетта додала влучних пострiлiв:
  - Плечо...
  Серафима зi смiшком, додала:
  - Солдату!
  Нiколетта захоплено заспiвала, стрiляючи:
  - Викопаю...
  Серафима, ведучи винищувальну стрiлянину, додала:
  - Могилу.
  Нiколетта зваливши африканця, продовжила:
  - Супостату!
  У дiвчат скiнчилися патрони. I вона змушенi були спритно бiгти в укриття. Постачання, через канал дуже утруднене. Постiйнi бомбардування та обстрiли. Ось пливе рота пiдкрiплення з того берега.
  Навколо човнiв закипають фонтани бризок i осколкiв. У небi ревуть штурмовики. Ось залiтають i реактивнi Фокке-Вульфи. I ¬х скидають бомби.
  Декiлька човнiв розкололося. Радянськi солдати тонуть i гинуть.
  Надто вже густий вогонь ворожо¬ артилерi¬. Але голоногих дiвчат цим навiть на цент, не залякагш.
  Навiть уночi фрицi усi тримають пiд обстрiлом. I гасають ¬х пiкiрувальники. У тому числi й дiдусь Ю-87. Хоча вже до серi¬ пiшли й реактивнi лiтаки.
  Ось легендарний радянський ЯК-9. Вiн бореться iз нiмецьким МЕ-609. Зiйшлися маневренiсть, проти швидкостi та озброгння. Нiмець намагагться вразити радянську машину з першого заходу. Але йому це не вдагться. Як у свою чергу прагнути зайти в хвiст, але гiтлерiвець iде за рахунок високо¬ швидкостi.
  Швидший нiмець, з найсильнiшим озброгнням, проти маневренiшого росiйського. Але ось стрiмкий полiт, продовжугться. Фашист використовуг сiм вогневих точок проти семи, i зачiпаг радянську машину. Та втрачаг швидкiсть i починаг падати.
  З не¬ виходять струмки диму. I горить двигун.
  Що це вiйна! Важко протиставити такiй потужнiй в озброгннi машинi, як МЕ-609, в якiй сiм вогневих точок компенсують зайву вагу та гiршу маневренiсть.
  Велика швидкiсть дозволяг фашисту пiти у пiкiруваннi, а лоб у нiмецького винищувача броньований непогано.
  Свiтлана знову намагагться пiдiрвати "Маус". Дiвчина ризикуг життям. Вона i так вся подряпана, повзаючи голяка по укрiпленнях. Вся красуня в подряпинах та писугах. Але ось кидаг гранату iз приробленим вибухом пакетом. T¬ навiть зачiпаг чергою з кулемета. Дряпаг красунi плече.
  Зате вибуховий пакет потрапив у дуло 150-мiлiметрово¬ гармати. I нiмець уже отримав суттгве пошкодження. Насилу машина зсувагться з мiсця, i вiдповзаг в розташування сво¬х вiйськ, щоб зализувати рани.
  У небi з'являються Фокке-Вульфи та кiлька ТА-152. Вони розпочинають обстрiл радянських позицiй. З'явилася пара нових НЕ-183, штурмових реактивних машин. Цi стерв'ятники розвивали швидкiсть до восьмисот кiлометрiв на годину, i майже неможливо було потрапити.
  Дiвчата стрiляють у вiдповiдь нiмцям. Шанс зачепити супротивника завжди г, незважаючи на потужний захист штурмовикiв вiд наземного вогню.
  Свiтлана та Анжелiка витягли трофейний Люфтфауст. Це зброя, що складагться з дев'яти пов'язаних мiж собою безвiдкаток двадцять мiлiметрiв.
  Можна стрiляти, наче з невелико¬ зенiтки.
  I войовницi наводять на супротивника. Плавно натискають на пуск... Обидвi красунi вперлися босими ногами на щебiнь, вiдчуваючи плавну вiддачу.
  Фокке-Вульф iз шiстьма авiагарматами, починаг димитися - його черево розпорото.
  Дiвчата захоплено ревуть:
  - Шайбу! Шайбу! Гол!
  Iншi нiмецькi лiтаки починають крутитися над головами дiвчат. Красунi юркають у пiдземну ходу, ухиляючись вiд реактивних снарядiв Фокке-Вульфiв.
  Свiтланi прийшло вогником огрубiлу круглу п'яту. Дiвчина пробурчала:
  - О пекельне полум'я!
  Пiдошва у дiвчинки вкрилася пухирями i болiсно занила. Хотiлося тицьнути в щось холодне.
  А на поверхнi розриви продовжуються. Шипить вiд полум'я снiг, розриваються ру¬ни. Нiмцi заливають позицi¬ вогнем, але користi вiд цього зовсiм небагато. Войовницi поховалися, наче мишки в норки. Нехай собi прасують.
  Анжелiка шепнула Свiтланi на вухо:
  - Думаю, що незабаром фашисти остаточно видихнуться. Сили в них багато, але у Сталiнградi вони не мають можливостi розвернутися!
  Дiвчина-блондинка гордо вiдповiла:
  - Ми тут, мов триста спартанцiв! Вiдбивагмо переважаючi сили супротивника!
  Руда Анжелiка хихикнула i пiдморгнула дiвчинцi-напарницi:
  - I нас не обминеш!
  Коли дiвчата вибралися на поверхню - налiт закiнчився. З'явилися новi чорношкiрi пiхотинцi. Вони лiзли вперед, i дiвчатам довелося вiдкрити вогонь, змушуючи супротивника рити носом землю.
  Знову в бiй пiшли "Королiвськi Леви" та "Тигри"-3. Нiмцi намагалися пресувати радянську армiю важкими танками. Раз у раз сипалися снаряди. Бiльш вразливий "Тигр" намагався не вiдриватися вiд сво¬х побудов. Гримкали i мiномети.
  Дiвчата стрiляли по нiмцях та ¬х найманцям. Вибивали супротивникiв. Анжелiка та Свiтлана вели вогонь парами. З'являлися ворожi морди та осiдали. Потiм новий шар, настаючих ворогiв.
  Дiвчата пiд час бою спiвали.
  Анжелiка почала, ведучи пальбу:
  - Перед...
  Свiтлана, стрiляючи, продовжила:
  - Тобою...
  Анжелiка, лупнув, додала:
  - Легiон...
  Свiтлана, зрiзавши трьох, шикнула:
  - Ворогiв...
  Анжелiка цвяха супротивникiв ляпнула:
  - Вони.
  Свiтлана, знiсши пiдлогу черепа арабу, продовжила:
  - Хочуть...
  Анжелiка, крушивши ворога, продовжила:
  - Тебе...
  Свiтлана, стрiляючи, прошипiла в лютi:
  - Скромсати...
  Анжелiка, пробивши арабу череп, прогарчала:
  - Знищити...
  Свiтлана, продовжуючи цвяхувати, прошипiла:
  - Але, ти...
  Анжелiка, нiби стрiляючи, свиснула:
  - Не бiйся...
  Свiтлана, зробивши точний пострiл, ринула:
  - Ворожих...
  Анжелiка, пальнув наче снайпера, продовжила:
  - Штиков...
  Свiтлана, паля далi, гаркнула:
  - Здатна...
  Анжелiка, не припиняючи пальби, прошипiла:
  - Сила...
  Свiтлана, люто ведучи вогонь, прогарчала, поправляючи подругу:
  - Смiливiсть...
  Анжелiка в жорсткому екстазi, прострiливши голови африканцям, гаркнула:
  - Силу...
  Свiтлана, стрибаючи стрiляниною, шикнула:
  - Примножити...
  Анжелiка, трясучись рудими кучерями, продовжила:
  - I супостатiв...
  Свiтлана, потрапивши арабу у живiт, видала:
  - Вiдразу...
  Анжелiка, ведучи вогонь усе калiбрами, гаркнула:
  - Знищити...
  Дiвчата перевели подих. I пострiлявши ще трохи, прокричали:
  - Ми витязi снайперсько¬ гвинтiвки, голосок убивства дзвiнкий!
  Хвиля напiрних, колонiальних вiйськ дещо спала. Фашисти знову посунули вперед танки. З'явилися "Тигри"-4 зi сво¬ми довгими дулами, i пускали снаряди по всьому, що встигали помiтити.
  "Тигр"-4 мав оригiнальну форму вежi та нахили броньових листiв з бортiв. Це його робило дещо живучим. Во¬нки знову обрали як мету гусеницi танка. Фашисту доводилося, як вужу на сковородi.
  Свiтлана кинула вибуховий пакет, зруйнувавши передню ковзанку "Тигра"-2 i пропела:
  - Я з гостинцем тебе зустрiла... Мiсце в трунi, звичайно, намiтила!
  Анжелiка прошипiла, iз задоволенням шпурнувши у фашиста великий, вибуховий пакет:
  - Але пасаране!
  I вiд вибуху довге дуло нiмецького танка скрутилося. I Королiвський тигр став повертати назад. Знову фашиста мiцно поранило. Анжелiка взяла i гаркнула, кинувши босими пальцями ноги уламок скла:
  - Бути тобi в дубовiй трунi!
  Скло, пролетiвши, потрапило прямо в горло iндусу, у складi колонiальних нiмецьких вiйськ.
  Свiтлана пiдморгнула напарницi i заспiвала:
  - Головою в цю дiжку окуну! Усiх окуну!
  Анжелiка дала чергу з автомата. Нiмцi знову лягли пiд ударом. Дiвча прошипiла:
  - Ми можемо все! I перемагатимемо!
  Свiтлана пальнула з гвинтiвки та видала:
  - Чекаг велика перемога! Нехай будуть у славi нашi дiди!
  Анжелiка зробила сальто i прокотилася, крутячись, мов ялинка. Дiвчина пiдморгуючи пропiлу:
  - Мiстер успiх, куди ж ви... Мiстер успiх - фашистам смiх...
  Нiмецькi танки, не заощаджуючи снарядiв, посилили вогонь. Сипали сво¬ розривнi презенти. I наближалися до радянських позицiй, намагаючись не допускати розривiв.
  Свiтлана, використовуючи дрiт, як ¬х навчав полонений Сергiй, пiдтягла важку мiну. "Королiвський Лев" неквапливо пiдповзав до радянських позицiй. Його 150-мiлiметрова зброя, раз у раз випльовувала снаряди. Дiвчата шипiли i пiдморгували.
  Свiтлана проспiвала:
  - Нiмцi-перцi, фашисти-нацисти... На вас чекаг кiнець пацифiста!
  Анжелiка з усмiшкою вiдзначила:
  - Пацифiзм... Навiть безглуздо говорити про пацифiзму, коли йдеться про гiтлерiвцiв!
  Свiтлана потрапила влучним пострiлом у перенiсся арабу з колонiально¬ гвардi¬ i прочирiкала:
  - А вони в мисленнi калiки... I в ратнiй справi не такi вже й сильнi! Скоро ми ¬х взагалi з лиця планети Земля зiтремо!
  Анжелiка дала чергову чергу, потерла голими грудьми про щебiнь i заспiвала:
  - Я росiйський витязь на колiна дикуни... Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця Землi!
  Дiвчата струсили дружно оголеними грудьми.
  Руда красуня пiдморгнула, глянувши на небо. Там крутилися "рами", нiмецькi лiтаки-навiдники.
  Пiдповзав, раз у раз, застряючи в буреломi нiмецький "Лев". I його гармата постiйно плювалась.
  Свiтлана, перемiстивши мiну пiд гусеницю нiмецького танка, прошипiла:
  - За Славку.
  Нiмець зупинився i знову пальнув. Снаряд розiрвався за спинами дiвчат.
  Свiтлана перевiряла:
  - Снаряди молоком, у кого мiзки немовляти!
  "Королiвський Лев" якийсь час стояв. Толi нiмецький досвiдчений екiпаж вiдчув попереду небезпеку, чи хотiв витратити бойовий комплект. Але " Королiвський Лев " деякий час простояв i плювався забiйними снарядами.
  Свiтлана зазначила, що нiмецький танк маг бiльш досконалу гармату i стрiляг частiше, нiж КВ-2. I це, зрозумiло, робить цю машину значно небезпечнiшою. Свiтлана перехрестилася i прошипiла:
  - Та звернуться безбожнi в пекло!
  Анжелiка пальнув фашисту в сонячне сплетiння, i гаркнула:
  - Наша перемога неминуча! I скiнчиться все добре!
  Свiтлана теж зрiзала турка, i заспiвала:
  - Хоч, здагться, що незабаром життя перерветься, коли бiда стукаг у свiй чорний рiг... Конi iржуть i кров ллгться рiчкою, i знову земля йде з-пiд нiг!
  Анжелiка, замочивши iранця, додала:
  - Але землi теж г свiй хранитель... I мiж зiрок протягнутi до нього... Незримi рятiвнi нитки, щоб Гiтлера заслати на Колиму!
  Дiвчата, ведучи вогонь, заспiвали в унiсон:
  - Зламагмо Адольфа, йому буде боляче! Я вiрю, фашизм переможемо! I в нашiй Росi¬, з'явиться месiя, народiв всiх кра¬н Пане!
  I войовницi продовжували стрiлянину. Але пiхота супротивника залягла, i почала стрiляти i жбурляти гранати. Фашистськi орди намагалися викурити дiвчат мiнометним вогнем. I кидаючи безлiч гранат.
  Анжелiка фiлософськи помiтила:
  - Числом можна взяти на виборах, умiнням на виборах без вiйни!
  Свiтлана хихикнула та вiдзначила:
  - Вiйна - це сфера, де якiсть б'г кiлькiсть, вибори, як правило, навпаки - i це анекдот!
  Войовницi злегка вiдступили, надто вже густо сипалися гранати та ¬х уламки. Анжелiка навiть перехопила ногою покинутий подарунок i шпурнула назад. Граната пролетiла та вдарила фашистiв по касках. I як рвоне...
  Наче десь детонувала ще одна зв'язка.
  Анжелiка фiлософськи вiдзначила:
  - Удача - друге щастя, успiх третг, але перше вмiння!
  Свiтлана хихикнула i вставила:
  - Удача нагорода за смiливiсть, але не за нерозсудливiсть!
  Анжелiка вибила око iндусу з колонiально¬ армi¬ i прошипiла:
  - Кому щастить, у того душа спiваг!
  Свiтлана посмiхнулася i перевiряла:
  - Добре, коли щастить, це означаг, що Бог врятуг!
  Дiвчата ще трохи загострили. Потiм нiмецький "Лев" таки рушив уперед, i пiдiрвався на мiнi. Гусениця на¬хала на вибуховий пристрiй, i його порвало.
  Поранений "Королiвський Лев" закрутився i встав...
  - Лев у мисленнi калiка, тигр джерело всяких бiд ... Цiкавiшо¬ людини нiчого на свiтi немаг!
  Свiтлана дала довгу чергу, як раз iноплемiнна рать пiднялася на штурм i заспiвала.
  ¦ у нас ракети лiтаки,
  Наймiцнiший росiйський у свiтi дух...
  За штурвалом найкращi пiлоти -
  Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  "Королiвський Лев", схоже, здорово пошкодився. Та й завмер, виплюнувши ще пару снарядiв.
  З'явилася спритна "Пантера"-3. Втiм, вона побоювалася заглиблюватися в позицi¬ радянських вiйськ, а пострiляти. Снаряди свистiли над головами дiвчат. I розбивали щебiнь та пожежi.
  Свiтлана приготувала для кидка гранату, готова пiдловити момент, коли фашистський танк наблизиться на доступну вiдстань. Але в "Пантерi" теж не дурнi сидять. Нiмцi стрiляли, укладаючи снаряди в шаховому порядку, намагаючись не пропустити жодного шматочка землi. I буквально вигрiбали кожен камiнчик.
  Анжелiка, поплескавши себе по оголених грудях, помiтила:
  - Тактика у фрицiв ущербна... Чи багато вони так досягнуть?
  Свiтлана дотепно помiтила:
  - Курочка по зернятку клюг, а набираг ваги куди швидше за свиню, що заковтуг великими шматками!
  "Пантера"-3 зробила понад вiсiмдесят пострiлiв, i витративши богкомплект, розгорнулася, попрямував назад у свог лiгво. На ¬¬ мiсцi з'явився новий мастодонт Штурмтiгр-3. Машина прикривала свiй широкий стовбур ковпачком. Видно, таким чином, розраховуючи себе заощадити.
  "Штурмтигр"-3, пальнув за позицiями радянських вiйськ з дистанцi¬. Гримнув реактивний снаряд. Пiднялася вгору земля, i вогняний фонтан вилив струменi полум'я.
  Дiвчата ледве вцiлiли, ¬х добряче присипало. Свiтлану навiть трохи оглушило. Дiвчина раптом побачила себе на конi. I що вона командуг дружиною, яка атакувала татарське вiйсько. А з нею на конях скачуть войовницi. Монголо-татари, не витримавши удару, вiдступають i тисячами гинуть пiд копитами.
  Свiтлана ж махаг двома мечами i рубаг ворогiв. Але бачення раптово перервалося.
  Анжелiка врiзала свог¬ напарницi по щоках, струшуг, промовляючи:
  - Ну все! Тепер досить тобi вiдлежуватися!
  Свiтлана сердито вiдповiла:
  - Я не вiдлежувалася, а боролася!
  Дiвчина люто схопилася i жбурнула гранату. Презент, пролетiвши, потрапив у дуло танку "Лев". Отримавши пошкодження, машина зморщила свiй важкий стовбур.
  Свiтлана на всю горлянку вигукнула:
  - Я г витязь Русi!
  Анжелiка дала чергу з автомата i прогарчала:
  - вiдповiв хлопчик, хмурячи брови,
  Хочу служити святiй Русi...
  Нехай проллгться море кровi,
  Але Бог зможе нас врятувати!
  Свiтлана впала на щебiнь голим животом та грудьми. Саме вчасно, бо сотнi автоматних черг промайнули над ¬¬ головою. Дiвчина показала мову i промовила:
  - Безумство хоробрих солдатiв - паличка-виручалочка розумних генералiв!
  Анжелiка погодилася:
  - Солдат хоробрий, генерал розважливий, супротивник пiдступний, успiх тiльки з мудрою вiдвагою солiдарний!
  Дiвчата знову вiдкрили вогонь i прочирiкали солiдарно:
  Над ним ескадриль¬
  Ревуть в унiсон,
  Адольф дурень сильний -
  Насаджуг Содом!
  З'явився ще один броньований "Королiвський Лев". Вiд нього вiдбiгли два солдати, судячи з смаглявих осiб - араби. Вони спробували накинути на гачок ланцюг, щоб витягти розвинений танк iз поля бою.
  Анжелiка та Свiтлана вистрiлили, одночасно уклавши технарiв. Во¬нки проспiвали:
  - Себе не губи та виручи товариша, iншим допоможи вийти з згарища!
  З'явилося трог чорношкiрих. Вони мчали з ланцюгом з усiх нiг, але теж були пристреленi дiвчатами. Причому Свiтлана зi рушницi стрiляла, натискаючи на собачку пальчиками босих нiг.
  I ¬й вдавалося вразити супротивникiв на рiдкiсть, немов у Робiна Гуда влучно.
  Анжелiка помiтила:
  - Мiток не той, хто влучаг успiшно, а хто промахугться з невдачею!
  Свiтлана жбурнула босою ногою гранату i прошипiла:
  - Найвлучнiший iз зором кинджала може схибити, але повз мету проскочити непробачно гострому розуму!
  Граната потрапила до мiномету i почали рватися, детонуючи мiни.
  Та нелегко давалася нiмцям Тула. Отримав вони у нiй жахливу цитадель смертi!
  
  
  ТАМЕРЛАН ЗАВОЮ¦ КИТАЙ
  АННОТАЦIЯ
  Красива i дуже сильна дiвчина з ХХ столiття потрапить у часи iмперi¬ Тамерлана i рятуг великого полководця Тимура вiд хвороби. В результатi Тамерлан починаг похiд на Китай. У боях бере участь цiлий десант попаданцев, i пiднебесна iмперiя внаслiдок чого зазнаг жорстокого поразки. I перебiг свiтово¬ iсторi¬ змiнюгться.
  . РОЗДIЛ ¦1
  Владлен зустрiлася в лютому 1405 року, з хворим на лихоманку Тамерланом. Дiвчина-попаданка прихопила з собою цiлий набiр антибiотикiв, i змогла, зробивши кiлька уколiв поставити великого полководця середнiх вiкiв на ноги.
  Тамерлан ще був у досить гарнiй формi i як завжди бадьорий та витривалий. Дослiдження мумi¬ Тамерлана показали, що вiн був ще досить мiцним, щоб продовжувати командувати армiями та здiйснювати походи.
  Владленi найважче було зустрiтися з цим полководцем, i пройти варту. Але чудова блондинка зi спортивною фiгурою представилася лiкарем. Причому лiкарем великим та знаменитим.
  Вона для жiнки двадцять першого столiття i то висока та велика. А для середнiх вiкiв i зовсiм велетня.
  I коли двох во¬нiв вирубала з одного помаху свог¬ босо¬, потужно¬ ноги, то ¬й безперечно повiрили i пропустили до володаря значно¬ частини свiту.
  Тим бiльше, становище Тамерлана вже виднi лiкарi визнали безнадiйним.
  А чому не повiрити жiнцi-богатирю i до того ж бiлявцi? Тим бiльше вiдважно крокуг босонiж снiгом? Не всяка жiнка на таке здатна, та ще маючи й сильнi, рельгфнi м'язи.
  Принаймнi виглядаг все дуже театрально та надзвичайно переконливо.
  Дiвчата треба сказати тут просто - супер!
  Точнiше, не дiвчини, а одна дуже крута дiвчина. I вона надзвичайно стала вбивчою. Але при цьому, зрозумiло, i здатна лiкувати. I лiкувати, i калiчити всiх пiдряд.
  Тамерлан ожив, i наблизив себе Владлену. I величезна армiя переважно з правовiрних мусульман та iндусiв рушила на схiд захоплювати Китай.
  Ця пiднебесна iмперiя вже звiльнилася вiд влади монголiв. А Тамерлан хотiв вiдновити колишню величезну iмперiю та перевершити свого предка Чингiсхана.
  I ось його армiя у походi. Вона виступила проти Китаю i рухагться немов сталевий каток. Який нiчим не зупинити. Хоча пiднебесна iмперiя зiбрала величезне вiйсько.
  У Кита¬ дуже велике населення. I вони були готовi. З усiх провiнцiй Пiднебесно¬ iмперi¬ прибули загони.
  I несподiвано виявилося, що во¬нiв Китаю втричi бiльше, нiж величезно¬, зiбрано¬ з усiг¬ iмперi¬ армi¬ Тамерлана.
  I сталася жорстока битва.
  Зрозумiло, увi снi Владлене на допомогу прийшли хлопчик i п'ять дiвчат з майбутнього. I так навiть цiкавiше.
  Во¬ни з ХХ столiття знову зчепилися з китайцями п'ятнадцятого.
  Дуже багато солдатiв у пiднебесно¬ iмперi¬. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко, рубаючи китайцiв мечами, проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босо¬ ноги хлопчик полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босо¬ нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи китайцiв.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I ¬¬ мечi пройшлися в млинi китайцями.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд ¬¬ босих нiжок розлетiлися новi голки. I що у око, що у горло китайським солдатам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубай жовтих солдатiв, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд ¬¬ босо¬ ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають жовтi бiйцi.
  Свiтлана рубаг мiрошнику, ¬¬ мечi як блискавка.
  Китайцi валиться як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метаг голки сво¬ми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Владлена теж рубала китайцiв за допомогою прийому метелик, розрубав ¬х на шматки. Потiм кинула босими пальчиками нiжок отруйнi голки, вражаючи ворогiв i пискнула:
  - За нових молодих лiдерiв Росi¬!
  Олег Рибаченко настаг проти китайцiв. Хлопчик-термiнатор рубаг жовтi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньо¬ Русi!
  I в русi розкроюг всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  T¬ босi нiжки так i миготять. Китайцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв китайських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi китайцiв i спiваг:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд ¬¬ босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла китайцям. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить жовтих солдатiв з обох рук. Плюг з трубочки. I метаг босими пальцями нiг убивчi голки.
  I при цьому спiваг собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи китайцiв i винищуючи жовтих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'г i слона.
  А потiм пропищаг:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, кромсаючи китайцiв. Босими нiжками на них запускаг презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I ¬¬ босi нiжки запускають смертельнi голки.
  Владлен знову рубанула, ¬¬ мечi подовжилися. А потiм дiвчина зiрвала з себе лiфчик i як довбане блискавкою з червоного соска i проворкуг:
  - За гднiсть людства!
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу китайцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсаг всiх ворогiв поспiль. T¬ мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищуг жовтих во¬нiв без церемонiй.
  I пiдскакуг раз у раз, i перекручугться!
  I летять вiд не¬ презенти анiгiляцi¬.
  А китайцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я г американський ковбой!
  I знову ¬¬ босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидаг, i з трубочки плюгться.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишагться лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмуг завал iз китайських трупiв. I теж вiд ¬¬ босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А жовтi во¬ни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голо¬ п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло китайцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить жовтi вiйська. T¬ мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься китайськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнг, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I ¬¬ босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. T¬ голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiваг:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворюг краса!
  I в русi дiвчини дедалi бiльше лютi.
  Владлен провела мечами вiсiмку. Зрiзала голови во¬нами пiднебесно¬ iмперi¬.
  Потiм голою п'ятою пiддала пакет iз вибухiвкою, що розриваг китайцiв, i проворкувала:
  - За росiйських дух та Богiв!
  Олег у наступi все пришвидшугться. Хлопчик б'г китайцiв.
  Його босi нiжки кидають гострi голки.
  Юний во¬н пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у сво¬й активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню китайцiв угору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубуг жовтих во¬нiв. I при цьому репетуг:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекаг.
  I давай винищувати китайцiв посиленими темпами.
  Наташа це дiвка-термiнатор.
  Не думаг зупинятися i сповiльнюватись.
  Зоя у наступi. T¬ мечi наче нарiзають м'ясний салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей iз пробитими горлами валягться курганами трупiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню китайцiв. Але все збiльшуг темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв нiжок вилiтаг горошинка. I три сотнi китайцiв розiрвав сильний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiгте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не даг нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубаг ворогiв та китайцiв винищуг. I маса жовтих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву. Точнiше навiть сiмка великих во¬нiв.
  Владлена як прореве. I з рубiнового соска лупне вбивчою блискавкою i спалюг цiлий батальйон.
  Пiсля чого проворкуг:
  - За Росiю та перемогу до кiнця!
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувагться махаг обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi китайцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику згадугться дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно круте i круте вийшло уявлення. А скiльки вбитих китайцiв. I перебили жовтих бiйцiв величезна кiлькiсть з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить жовтi армi¬ та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганягмо у труну!
  I ¬¬ мечi як рубають по китайцях. Маса жовтих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голо¬ п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбаг.
  I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв.
  А Наталя в авторитетi. I б'г супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки китайцiв перебила.
  А ¬¬ зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у не¬ всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу китайцiв зарубаг.
  Зоя рухалася i розкро¬ла багато жовтих во¬нiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиваг кiлькох китайцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настаг, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуваг прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свою зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкро¬ла безлiч черепiв. Войовниця, яка скеляг зубки.
  Показуг язичок. А потiм плюгться з трубочки. Пiсля чого завиваг:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд ¬¬ босих нiжок летять смертоноснi голки.
  Владлен дотепно, помiтила рубаючи китайцiв мечами, i жбурляючи босими пальчиками нiжок горошинки анiгiляцi¬:
  - За Батькiвщину мою святу Рода славу!
  Олег Рибаченко стрибаг та пiдскакуг.
  Босоногий хлопчик купу голок випускаг i спiваг:
  - Вирушагмо у похiд, вiдкриваг великий рахунок!
  Юний во¬н як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядаг дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фрагра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула забiйним каскадом голок по китайцях i продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча китайцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя пiднебесно¬ iмперi¬ тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибаг немов кобра. Вибухаг ворогiв. I стiльки гине китайцiв.
  Дiвчина ¬хня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настаг на китайцiв. Розрубуг ¬х на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метаг босими пальцями голки. Пробуг противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубаг.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiваг:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось ¬¬ мечi в дi¬ розрубують м'ясо.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немаг у цiг¬ дiвчини гальм. Як порубаг, так маса трупiв завалена.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд не¬ забiйна горошинка.
  Владлен провела мечами прийом каракатиця.
  I з полуничного соска взяла та всадила променем магiчного лазерами, розрiзала масу во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬ та пискнула:
  - За майбутнi перемоги!
  Олег знову сотню китайцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштуг у битвi.
  I срубаг масу жовтих бiйцiв. I прорубуг великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить китайцiв. Не дуже ¬м проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв жовто¬ армi¬ вiдкотилася.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнуг поголовно. I ¬¬ мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I ¬¬ босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають ¬м горло i роблять труни.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немаг води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиваг капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд ¬¬ голих нiжок як пролетить лезо. I вразить масу бiйцiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у сво¬й красi.
  Яке у не¬ яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубаг супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти бiйцям!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Владлен теж рубала на розмах, немов ¬¬ мечi - це лопатi вертольота. Зрiзала масу китайських бiйцiв.
  Потiм ¬¬ гола, кругла п'ята пiдкинула вбивчi подарунки тотально¬ анiгiляцi¬ i прочирикала:
  - Я найсильнiша у свiтi богиня!
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Аврора iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступагться супротивникам. Не дiвчина, а закiнчити полум'я.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, прочирiкала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи китайцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Владлена з малинових соскiв врiзала потоками античасток, спалила масу китайцiв i пискнула:
  - За новий росiйський порядок!
  Олег Рибаченко у бою виглядаг - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в китайцiв i пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи жовтих солдатiв, пробулькав:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбивагмо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу китайцiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд ¬¬ босих нiжок полетiли новi голки. I вразили багато бiйцiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула6
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи китайцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i видала:
  - Ми г вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Владлена провела мечами прийом павич хвiст. Зрiзала безлiч китайських солдатiв.
  А потiм довбанула блискавкою з пупка i прочирикала:
  - За новий айфон!
  Олег Рибаченко про булькав:
  - Ох рано, даг охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала китайцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немаг радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немаг сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наталя знову рубала ворогiв.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в китайцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить китайцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиваг.
  I з рубiнових соскiв, магiчно¬ плазми ляпки вилiтають.
  I рубаючи супротивникiв - спiваг:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'гться. I вiд не¬ китайцям дiстагться.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд не¬ кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд ¬¬ босо¬ нiжки полетiли бризки металу, що розплавляг черепи.
  - Слава Росi¬, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiя в червоних сорочках
  Вiтаг росiйський народ!
  Ось дiвчата взялися за китайцiв. Так ¬х розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Владлений на всю горлянку реве, жбурнувши босими пальчиками нiжок бумеранг з гострими гранями, i зрiзаючи голови во¬нам пiднебесно¬ iмперi¬:
  - За великi перемоги у нас!
  Олег у бою та атакуг китайцiв. Б'г ¬х без жалю i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи жовту армiю, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наталя взяла i провила, розрубуючи жовтих бiйцiв:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала китайцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме, i випустить зiрочку босою ногою.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд ¬¬ голо¬ нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша китайцiв, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босо¬ п'яти вiдлiтаг вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила китайцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбане головою по китайському генералу. Зламаг йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв вiдлiтаг дюжина голок. Як вона всiх пробиваг. I дуже навiть войовниця намагагться розрiзати, i перебити.
  А Владлен у вiдповiдь, довбаг за допомогою червоних соскiв грудей, викидаючи потоки вогняного вихору:
  - За перемогу над драконом!
  Олег Рибаченко пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидаг таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса китайцiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревучи про булькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд ¬¬ босо¬ нiжки вiдлетiла граната. I по китайцях як цвяхне. I рознесе.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла i про булькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по китайцях потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I безлiч завалися во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'гмо!
  I вiд ¬¬ босих нiжок, знову летить презент тотально¬ анiгiляцi¬!
  Владлен провела прийом - коло Конана, i зрубала масу солдатiв супротивника, в кривавий компот.
  Пiсля чого лупнула з пупка жорстким пульсаром i в'янула:
  - За нове поколiння полiтикiв!
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи китайцiв голими руками, рубаючи ¬х мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наталя, руйнуючи жовтих во¬нiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт г не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босо¬ нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу.
  Маргарита, рубаючи во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре вони попрацювали з китайцями... I iмперiя Тамерлана перемогла пiднебесну iмперiю.
  
  . СТАЛКЕР ГРА БЕЗ ПРАВИЛ
  АННОТАЦIЯ
  Сталкера, цiлком пересiчного чоловiка, зустрiчають дiвчата - дуже непересiчнi. I в них надздiбностi i такi крутi закидони. Ось це дiвча - просто супер i гiпер.
  . РОЗДIЛ ¦1.
  Минуло, мабуть, секунд тридцять, перш нiж у вухах перестало гудiти. Рвонуло дуже сильно. Його вiдкинуло на кiлька метрiв тому, ближче до краю болота, де вiн вiдчув, як мерзенний сморiд почав проникати в його легенi.
  Пiдняв руку, поторкав голову, перевiряючи чи немаг в нiй чого недоброго у виглядi дiрки вiд кулi або осколка, що встромився. Але все було в порядку, якщо таке взагалi було застосоване до стану, коли ти не можеш пiднятися, а будь-який рух викликаг такий бiль, що мимоволi можна померти вiд больового шоку.
  Перед очима попливли круги, у грудях защемiло i рука одразу потяглася до кишенi, де лежала аптечка зi шприцем. Чи сил могло вистачити на бiльше, але на той момент це було хоч щось.
  Намацавши необхiдний препарат, сталкер з останнiх сил встромив голку i видавив весь вмiст, вiдчувши, як рiдина та сила розтiкагться по венах, проясняючи розум i наповнюючи м'язи енергiгю.
  Незабаром вiн уже мiг нормально бачити, бiль у грудях поступово сходив нанiвець i йому, нарештi, вдалося пiдвестися i побачити, що весь цей час вiн лежав посеред очеретiв, смуги i бруду. Зброя вiдкинула вибухом трохи далi. На тiлi не було видимих поранень i всi його спроби знайти хоч щось, що пiдтверджувало той бiль, що вiн вiдчував до уколу, не увiнчався успiхом. Вiн був цiлий, хоч i добряче пом'ятий.
  Повiтря було просякнуте смертю. Це вiдчувалося з кожним вдихом i тiгю порцiгю повiтря, що надходило в його легенi, коли вiн повз до свог¬ збро¬ i побачив крiзь стiну сiрих рослин i болотно¬ трави кiлька тiл сталкерiв, що валялися прямо перед очима. Неподалiк чулося виття псевдособак i ще якихось тварей, що гарчали за вiдчуттями зовсiм близько вiд цього мiсця. Чуючи кров i свiжу плоть, вони ось-ось мали з'явитися тут.
  Чоловiк судорожно перевiрив магазин - патронiв мало вистачити на пару хвилин, але тiльки якщо тварюки не налетять на нього гуртом, тодi йому доведеться туго.
  "Граната" - промайнуло в нього в головi. Це був останнiй аргумент у суперечках iз мутантами, але на жаль нiчого такого зараз у нього не було.
  "Може перевiрити тiла? У когось iз них повинна була бути хоча б одна."
  Вiн встав на ноги, зняв автомат iз запобiжника i акуратно, нiби йдучи мiнним полем, почала рухатися вперед, все ближче пiдходячи до того мiсця, де прогримiв вибух i були вбитi його бойовi товаришi.
  Тут. майже бiля вирви, де явно було закладено мiну, в нiс ударила сморiд вiд горiлого м'яса. Вiн трохи почекав, давлячи почуття блювоти, потiм зробив один крок, опустився на одне колiно i перевернув понiвечене тiло сталкера на спину.
  "Не пощастило" - подумав вiн, оглядаючи кишенi щодо гранат.
  Потiм пiдiйшов до другого, третього. Довелося зняти кiлька запасних магазинiв i вiдiйти у бiк старо¬ халупи, залишено¬ тут ще з часiв першого викиди i забарикадуватися, залишивши лише один вихiд, звiдки можна було вести вогонь по мутантах, якщо тi почують його i попруть прямо до будинку.
  - Чорт, - нарештi вирвалось у нього з грудей.
  Чоловiк дiстав рацiю, приклав до вуха i почав говорити давно завченi слова, сподiваючись, що його почути, перш нiж мутанти згризуть останнiй шматок його м'яса.
  - База, це "Сокiл", ми потрапили в засiдку, живим залишився тiльки я.
  Вiн повторив це ще кiлька разiв, прислухаючись до порожнечi ефiру. Потiм зробив це ще один раз, сподiваючись, що всьому виною недавнiй викид i цей вiн створюг перешкоди для радiозв'язку, але пiсля того, як на його заклик про допомогу не вiдгукнулися, вимкнув рацiю, притиснувши до грудей автомат.
  У бараку в цей час було тепло. Приблизно до дев'ято¬ вечора, коли розвiдзагони та мисливцi за артефактами поверталися на сво¬ звичнi мiсця ночiвлi, у примiщеннi ставало не проштовхнутися. Зал наповнювався людьми, гомоном, тру¬лися байки та анекдоти. Тi, кому вдавалося винести з походiв щось дорожче за розiрванi портки, миттю прямували до торговця, чия будка розмiщувалася на другому поверсi прямо за кабiнетом Борова.
  Старий неохоче йшов на контакт. Вiн взагалi був людиною мовчазною. Таких зазвичай уникають, вважаючи чокнутими чи не вiд цього свiту. Але оскiльки дiд (саме так його шанобливо називали всi мiсцевi сталкери за вiк та досвiд) був головним у санаторi¬, то потреба хоча б зрiдка до нього звертатися за допомогою, змушувала сталкерiв йти до нього на уклiн.
  - Повiрити не можу, що ми знову на нулi.
  Вiктор утомлено увiйшов до зали, окинувши поглядом ущерть набите примiщення, де, як звичайно, несло потiм, сигаретами, спиртним i смердючими iсторiями. Потiм пройшов трохи вперед, де подивився невеликий столик у самому кутку i пригднався до ще двох сталкерiв, якi допивали свог пиво пiсля походу.
  -Ну як? Iз чим повернувся, Вiтю? Судячи з твог¬ особи, справа погань.
  Вiн правда був виснажений довгою i небезпечною дорогою. Полiськi болота нiколи не були доброзичливими до чужинцiв, особливо якщо тi рвались у ¬¬ володiння за артефактами. З тiг¬ само¬ пори, коли Зона просунулась на пiвнiч i охопила частину брестсько¬ та гомельсько¬ областей, багато сталкерiв нахвалювали цi мiсця, виносячи звiдти незлiченну кiлькiсть хабара та рiдкiсних артефактiв. Цiлими караванами йшли в топи сталкери, поки джерело не стало пересихати. Багато тих днiв втекло води. Хабара стало значно менше, а ризик зрiс багаторазово. Комусь ще вдавалося вiдшукати кiлька рiдкiсних екземплярiв, за якi вченi готовi були рвати один одному ковтки, але раз на раз не припадав i на один вдалий похiд припадала дюжина абсолютно нульових. I добре, якщо обходилося без втрат. Адже бували випадки, коли з цiлком звичайного рейду поверталася половина загону, розповiдаючи як по дорозi до мiсць iнших розiрвали псевдособаки, або ще гiрше. Багато iсторiй ходило про тi мiсця, але сталкерiв це все одно не зупиняло. Жага наживи справа така. Складно утримати себе вiд великого ризику, коли куш може забезпечити безбiдне життя аж до старостi.
  - Все погано, - сказав Вiктор, дiстаючи з рюкзака останню банку тушонку, яка залишилася з походу. Швидко розкрив ¬¬, провiвши вiстрям ножа по кришцi, пiсля чого в мить з'¬в весь вмiст, проковтнувши бiльшу частину майже не розжовуючи-так сильно було почуття голоду у сталкера.
  -Ми пройшли всi, аж до Кратера.
  -Ти був там?-запитав один iз сталкерiв, що стояли поруч.
  Вiн тихо розсмiявся.
  -Можеш не вiрити, я нi до чого не зобов'язую.
  -I Яке там? Я чув бандоси облюбували тi кра¬. Зручно ловити жовтих - мiсця глухi. Як хтось пропаде, шукати вже немаг сенсу, от i шарошаться там цiлими натовпами.
  Обидва сталкери переглянулися. Вiктор зрозумiв, що ¬м вiдомо це не з чуток.
  -Багато всяко¬ поганi там i бандити менше iз лих, яке менi там зустрiчалося.
  До¬вши залишки свог¬ скромно¬ сталкерсько¬ трапези, вiн пiдняв рюкзак на плечi, подякував мужикам за компанiю i попрямував до торговця. На другому поверсi людей було трохи менше, але через невелику площу примiщення i вiдсутнiсть вiкон i гарну вентиляцiю, смердiло так, нiби щойно тут був убитий i витрощений псевдогiгант, чи¬ останки зараз смердiли прямо в нього пiд ногами. Добивали нюх Вiктора i сигарети, що тлiли на столi у торговця. Вiн не курив уже кiлька рокiв i, на вiдмiну вiд сво¬х колег, що димили, вiдчував всю мерзотнiсть тютюну при кожному вдиху.
  Стояла черга. Декiлька солдатiв з боргу, якi, мабуть, проходили цими мiсцями до свог¬ бази i зазирнули для поповнення богприпасами i провiантом, уважно оглядали викладений на стiл товар. Зброя. Богприпаси. Обладнання та обмундирування. Все це було в бiльш-менш належному станi, що викликало iнодi подив не менше, нiж бюрер у навколишнiх мiсцях, адже санаторний комплекс i прилеглi до нього житловi та господарськi будiвлi знаходилися дуже далеко вiд велико¬ землi, i добути таке виявлялося вкрай важко. Але Вiтольд на те й був торгашем, що вмiв знайти будь-який товар, а якщо до цього додавалися хорошi грошi, то за результат можна було не хвилюватися - все буде доставлено вчасно та вчасно. Ось i зараз, коли група боргiвцiв, нарештi здiйснивши покупку i наповнивши гаманець Вiтольда грiшами, вiдiйшла вбiк, на його обличчi запанувала усмiшка.
  -День прожитий недарма, коли клiгнт йде задоволений, а я отримую прибуток.
  -Радий, що в тебе все чудово, - сказав Вiктор, пiдходячи до прилавка.
  -Ну-с, мусьг, з чим завiтав? Давненько тебе не було. Я тут часом подумав, що ти це, все, помер, так би мовити, забрала тебе зона i перетворила на одного з тих чудикiв випалювача.
  -Але я тут i мозок у мене в порядку.
  -I мене це тiшить, значить у тебе г добрий товар.
  Вiктор промовчав. Вiдверто кажучи, запропонувати Вiтольду йому не було чого i визнавати це вiн не хотiв. З останнього рейду сталкер вийшов порожнiй i позбавлений сили, ледве дотягнувши до санаторiю. Проте дещо в нього все-таки було щось цiнне, що не можна було поторкатися або оцiнити вiзуально, щось, що мрiяв отримати навiть Боров.
  -У мене г iнфа, Вiтольд. Я знаю, куди пiшла гiгантська химера. Я можу показати.
  Торгаш пiдозрiло подивився на свого клiгнта, потiм глянув на iнших сталкерiв за його спиною, якi чекали свог¬ черги, пiсля чого трохи нахилився вперед, перевiвши свог тiльце через шкiльну парту, що служила Вiтольду робочим столом.
  -Ти про цю iржаву тварюку краще не згадуй. Востаннг вона загризла дванадцять людей на РУЕС. З того часу ¬¬ нiхто не бачив i краще б вона провалилася прямо в пекло, нiж лякала свогю присутнiстю мо¬х клiгнтiв.
  T¬ дiйсно багато хто називав iржавою через колiр грубо¬ вовни, що нагадувала намотаний на такий же грубий i мiцний шкiру iржавий колючий дрiт. Бiльше, нiж усi iншi особини подiбного типу, вона вiдiжралася на сталкерах до якихось неймовiрних розмiрiв, через що мiсцевi угруповання навiть призупинили ворожнечу, щоб об'гднатися та вбити ¬¬. Але пiсля нальоту на РУЕС, тварина безслiдно зникла i з того часу ¬¬ нiхто не бачив.
  -Отже ти не готовий платити за це?
  Вiтольд повернувся у свог колишнг становище, вiдкинувшись на спинку крiсла, що хрустiв пiд вагою свого власника. Клацаючи пальцями i потираючи широке чоло, вiн усiм сво¬м виглядом показував, як боролися всерединi нього жадiбнiсть i цiкавiсть.
  - Чорт, - протягнув вiн, ударивши по столу долонями. -Давненько мене не ставили в глухий кут такими пропозицiями.
  -Значить питання у цiнi?
  -Не тiльки, - вiн з секунду помовчав. -А Раптом ти брешеш? Що якщо ти отримагш грошi, а нiчого розумного не скажеш. Потiм шукай вiтру в полi. Зона велика, чорт знаг, куди тебе занесе.
  -Я тебе хоч раз обманював?
  -Нi, але все колись робиш уперше.
  -В принципi, менi зрозумiла твоя обережнiсть, - сказав Вiктор, закидаючи рюкзак за плечi.
  -Дуже радий, що ми знайшли порозумiння. Сходи краще до Борова. Вiн зараз якраз у себе. Старий прозорливий, брехня вiдразу розрiзняг, якщо зможеш його переконати, я чимось пiдсоблю у тво¬й полюваннi, а так - вибач. У мене тут кожен другий то примар бачив, то з богом спiлкувався, то мутантiв дивних на залiску в повнi бачив. I всiм потрiбнi грошi, зброя та спорядок.
  Вiктор пiшов, все ще чуючи старече буркотiння торговця. Бiля дверей вiн зупинився - хтось вiдчинив кiлька горищних вiкон, де ближче до ночi в цiлях безпеки розташовугться снайперська пара, i свiже повiтря, що пiдштовхугться вiтром, стало проникати в санаторне примiщення.
  Вiктор глибоко вдихнув. Йому було пригмно дихати нехай i не iдеально чистим, але свiжим повiтрям, що розбавило нудотну сумiш вони, що висiла весь цей час на другому поверсi. Роблячи крок за кроком, вiн дихав умi частiше, нiби в цьому повiтрi було все його життя i вiн не мiг наситити ¬м свiй органiзм перед зустрiччю з неминучим.
  У дверi вiн постукав по-старому: три короткi рази, пам'ятаючи про небагатослiвнiсть дiда, що вiдображалася майже у всьому. Звично¬ вiдповiдi на стукiт не було, але Вiктор чомусь подумав, що увiйти вiн уже мiг, пiсля чого прочинив важкi дерев'янi дверi i ступив у добре освiтлений кабiнет.
  Боров сидiв за великим столом, розглядаючи на екранi монiтора. Людина, що увiйшла, його зовсiм не цiкавила, лише один раз вона пiдняла погляд, щоб плсiотреть на гостя, пiсля чого знову потонула в рядках текстового документа.
  Вiктор пройшов ближче до столу, сiв на стiлець, що стояв поруч, i почав чекати. У старого бувало таке, коли вiн iгнорував те, що вiдбувагться навколо, пiсля чого знову повертався в наш свiт як нi в чому не бувало. Ось i зараз чекати на Вiктора довелося хвилин п'ятнадцять, перш нiж Боров вiдiрвався вiд комп'ютера i, нарештi, звернув увагу на сталкера.
  - Говори,-басом прогримiв дiд.
  -У мене г iнформацiя з приводу химери, тiг¬ само¬, що знатно пошматувала нам нерви пiвроку тому. Я бачив ¬¬ на межi брестсько¬ областi у районi Жадинi. Мiсцевi казали, що тварюка мотагться i далi: Столiн, Речиця, Воронi. Люди там дедалi частiше пропадають. Схоже, вона обживаг сво¬ новi мисливськi угiддя.
  Боров нiчого не сказав. Не встаючи зi свого крiсла, вiн повернувся до карти, що висiла на стiнi, i поглядом уперся в те мiсце, про яке говорив Вiктор.
  -Далеко залiзла.
  -Я зустрiв ¬¬ на шляху до кратера. Вона спала в низинi, прямо в очеретi, перечiкуючи полуденну спеку. Менi взагалi пощастило, потрап я ¬й трохи пiзнiше, коли б стало прохолоднiше, хто знаг чим би все це закiнчилося.
  Старий мовчав. Вiн нiби зважував усе За i Проти, як i Вiтольд, який мучився сумнiвами щодо iнформацi¬, вiн не поспiшав приймати рiшення, чим знатно вiдчував терпiння Вiктора. Вiн був уже готовий розвернутися i пiти геть, наплювавши на всi правила, набрати людей i самостiйно вирiшувати дивовижне тварюка i славитися легендарним мисливцем, як раптом старий ожив. Повернувся з кра¬ни роздумiв, де перебував весь цей час. Повернувся обличчям до сталкера i так само лаконiчно промовив.
  -Чого ти хочеш?
  -Менi потрiбна вiдповiдна зброя. Я тiльки сьогоднi повернувся з рейду та гол як сокiл. У мене немаг коштiв, щоб придбати все необхiдне, але якщо ти менi допоможеш iз цiгю справою, а в мене вдасться завалити тварюку, то сюди натовпом повалять сталкери i хабара буде не злiчити.
  Дiд за мить помовчав.
  -А якщо немаг?
  Тут Вiктор не знайшов нiчого. Правду кажучи, вся ця витiвка з полюванням на Iржаву була чисто¬ води безумством i самогубством. Вона загризла озброгних до зубiв людей на РУЕС, що ¬й варто зробити те саме з невеликою групою сталкерiв та ще й на сво¬й територi¬.
  -Я постараюся, щоб у мене вийшло.
  Нарештi вичавив iз себе Вiктор. Але Боров стояв свогму. Дiд повторив свог запитання.
  -А Якщо не впорагшся?
  Пiсля того, як Вiктор залишив питання без вiдповiдi, дiд мовчки вiдвернувся до комп'ютера i продовжив свог читання. Це означало, що розмова закiнчена. Рiшення старий прийняв i про жодну зброю мови бути не могло.
  Вiн вийшов у коридор, де, як i ранiше, смердiло, як на смiтнику, пройшов повз двох iнших сталкерiв, якi чекали свог¬ аудiгнцi¬ бiля Боровпа, пiсля чого спустився на перший поверх. Люди все перебували. Яко¬сь митi ¬х стало так багато, що не можна було зробити i кроку, щоб не зачепити когось плечем.
  Проте йому вдалося протиснутися до виходу i вибратися назовнi, де Вiктор змiг вдихнути на повнi груди. Тютюновий дим бiльше не здавлював його легенi - дихати стало значно легше, а нудотна сумiш поту та алкоголю залишилася за його спиною. Проржавiлi, але все ще мiцнi дверi зачинилися за його спиною i попереду перед очима вiдчинилася Зона.
  Коли вiн уперше сюди потрапив, тут мало що було обжито людьми i все в окрузi нагадувало тихий, мертвий хаос, що настаг, коли на горизонтi виростаг ядерний гриб i ударна хвиля зносить до чортово¬ матерi. Ось щось подiбне було тут. Проте якась сила: господь чи природа, кому як цiкаво, став наводити лад i незабаром тутешнi мiсця наповнилися живнiстю, яка якось пристосувалася до радiацi¬, а коли й ця напасть почала сходити нанiвець, вiднесена невiдомими силами все далi на пiвнiч, стали з'являтися i люди. За ними прийшли i мутанти. Мисливець i жертва (дивлячись з якого боку подивитися) раптом опинилися один перед одним, що змусило кожну групу суворо окреслити сво¬ володiння. Люди осiли в сарому будинку санатрiю. Комплекс часiв пiзнього СРСР, вiн страшенно добре зберiгся навiть пiсля всiх катаклiзмiв i десяткiв вибрлсiв, ставши рятiвною гаванню для сотень мандрiвникiв i бродяг, якi шукали в Зонi свог щастя. Невелика дiлянка навколо трьох клрпусiв санаторiю теж охоронялася людьми, але все, що було за ним - глуха мiсцевiсть, все це належало мутантам. Там дiяли iншi закони. Первiснi, тварини, коли iнстинкти, що дрiмали всерединi сталкерiв, прокидалися i тi перетворювалися на таких самих хижакiв, забувши про свог людське проходження.
  Ось i зараз, дивлячись перед собою, в глуху далечiнь, де останки колись велико¬ iмперi¬ потонули у високих чагарниках очеретiв, де багатоповерховi будiвлi перетворилися на розсадники мутантiв i невiдомих науцi iстот, Вiктор вiдчув, як усе його тiло напояглося, а руки машинально потяглися до збро¬.
  Свiт справдi змiнився. Не так швидко, як багатьом здалося, але кардинально, змiнивши не так ландшафт всiг¬ територi¬, як душi людей, якi вирiшили свящати свог життя iз Зоною. Вона поглинала людей, мала розум так сильно, як не мiг цього зробити жоден дурман. Одержимi чудесами, що творяться в цьому мiсцi, веденi мрiями збагатитися або просто пiзнати iнше життя, люди тодпами валили в цi мiсця, незважаючи на якусь небезпеку.
  Вiктор iшов довгою вулицею, що витягнулася, як удав у заростях, мiж колись житловими багатоповерхiвками. Вони померли. Дуже давно люди покинули свог житло, залишивши цегляних велетнiв доживати свог столiття вже у новому свiтi.
  Пiд ногами брязнув метал-трамвайнi колi¬ саме пролягали в цьому мiсцi. Правда тепер вони заiржавiли i нагадували вени, що здулися, давно позбавленi кровi, але вiд цього не менш страшнi.
  Порожнеча.
  Вiктор раптом побачив якiсь дивнi слiди. Вони були немов зайчi, але досить великi. При чому пазурi тут тигринi та дуже гострi. Навiть метал рейок був подряпаний.
  Вiктор насупився. Ще не вистачало натрапити на кролика-мутанта. Це тварина розмiрами з доброго лева, могло на дистанцi¬ плюватися отрутою. I його нелегко зупинити,
  навiть розривною кулею. Зрозумiло, що зустрiч iз таким кроликом i отруйним тигром одночасно не обiцяла нiчого доброго. Це справдi монстр.
  Вiктор звернув у провулок i мимохiть пригнувся. Вiн не шукав зайвих пригод.
  I дiстав пiстолет iз-за пояса. Прислухався. Такий великий звiр не може пiдкрастись непомiтно. Несподiвано сталкер побачив iз боку вiд себе скелет. Вiн був таким...
  Моторошно покрученим i обгризеним. А на кiстках висiли уривки форми, i явно вбили i мали недавно - стiкаюча кров не встигла застигнути.
  Вiктор лаявся:
  - Оце японський мiстовий!
  I завмер... Знову прислухався. Начебто все було тихо. Але iнту¬цiя пiдказувала, що найкраще було б повернутися в компанiю iнших сталкерiв, або ж вибрати собi будинок
  надiйнiше. Вiктор рухався, пригнувшись... I короткими перебiжками.
  I ось справдi почувся приглушений рик, i дряпання чи¬хсь потужних лап. Вiктор прискорився, вiн мчав до дверей. В ту ж мить за ним спалахнуло полум'я.
  I вогонь ударив по брудному костюмi. Вiктор озирнувся. За ним мчало чудовисько. Розмiрами з бика мчала сумiш кролика з вухами та лева, з потужними лапами.
  I ще це звiр палахкотiв вогнем.
  Вiктор чув, що мутанти-кролики вмiють плюватися отрутою, але не думав, що ця здатнiсть поширюгться i на дихання вогнем.
  Чоловiк мало не помер вiд страху. А звiр стрiмко скорочував вiдстань. Ось вiн уже наздогнав Вiктора i вдарив сталкера лапою. Удар звалив чоловiка з нiг.
  Туша настала на Вiктора зверху i притиснула. Потiм м'яко клацнула паща.
  Ще мить i кiнець. В цей момент блиснув промiнь, i якась невiдома сила вiдкинула кролика-мутанта. Наче його вразило блискавкою.
  Монстр спробував знову дертися, але його знову вразило на смерть. I величезна туша обурилася, затихнувши.
  Вiктор був у сильному шоцi. Вiн нiяк не очiкував такого. I щоб ще на зонi була така потужна зброя, щоб било променями.
  Одночасно чоловiка скував страх. А раптом i його самого закiнчать. Кому вiн потрiбен - ще один численний сталкер.
  Вже половину Бiлорусi¬ охопила аномальна зона i сюди з'¬жджаються в гонитвi за артефактами авантюристи з усього свiту. А хтось спецiально шукаг що
  можна пограбувати. У будинках ще можна знайти чимало цiнних. I мафiя також на зонi маг сво¬ iнтереси.
  Вiктор спробував вiдповзти. I тут несподiвано перед ним постала постать. Вiктор заморгав очима. Йому здалося, що вiн марить.
  Переднiм була дiвчина казково¬ краси. Вона була облягаючому комбiнезонi, не приховуючи фiгурку з вiдкритою головою, i було видно як майорять ¬¬ золотистi,
  пишне волосся. I личко мужнг i водночас прекрасне.
  Вiктор спробував був пiдвестися, як дiвчисько несподiвано взяло i схопило його босими пальчиками нiжок за нiс. Тут справдi було вiд чого по¬хати на даху.
  Босонiж казково гарне дiвчисько ходить по зонi. I так схопила.
  Вiктор вiдчув сильний бiль. Йому нiздрi стисло нiби клiщами. I такi сильнi були у цiг¬ прекрасно¬ дiвчини пальцi. А потiм вiн вiдчув i як щось схопило
  його i за загриво.
  Вiктор почув голос iншо¬ дiвчинки, вiн був дуже пригмний, i водночас зловiсний:
  - Ну, що Герда спiймала крысу?
  Дiвчина блондинка зi смiшком вiдповiла:
  - Як бачиш Шарлота! Правда дрiбний i не дуже симпатичний чоловiк!
  Вiктор знiяковiв. Справдi який вiн: триденна щетина, давно не митий, спiтнiлий, смердючий. Та й красою не блищить, i рокiв йому вже за тридцять.
  Вiктор взагалi мужик так собi... Найпересiчнiший. Зростання звичайне середнг, в лiжку теж нiчого особливого. Декiлька зубiв уже не вистачаг i нiчого вставити.
  Найпростiша людина, а не якийсь там герой Голлiвуду. А ось дiвчата. Перед ним з'явилося друге дiвчисько. Вона була вогненно-руда. I теж у облягаючому
  комбiнезони, що не приховуг фiгури. Причому було видно, що дiвчата дуже мускулистi i прес у них плиточками. Обидвi дуже гарнi, з мужнiми обличчями,
  та високi. Як мiнiмум у них метр вiсiмдесят п'ять i це босонiж. на високих пiдборах дiвчата й зовсiм були б здоровенами.
  Руда була озброгна якимсь навороченим автоматом, i на поясi в не¬ висiло ще чортзна що. Та й блондинка за повного арсеналу.
  Вiктор подумав, що дивно, що дiвчата босi. Адже на зонi стiльки зарази, i сам -рунт отругний, i повних рiзно¬ отруйно¬ цвiлi, грибкiв, кропиви, i
  рiзноманiтних насикомих.
  Насправдi цi дiвчата, сильно ризикували сво¬ми голими пiдошвами, якi як не дивно рожевi та чистi, слоно в ньому не липне бруд та пилюка.
  Взагалi, цi дiвки такi незвичайнi.
  Жiнок на зонi значно менше нiж чоловiкiв. I в нiй легко отримати безплiддя, i народження дитини мутанта. Хоча зустрiчаються i рiдкiснi авантюристки - панi-бандити,
  та повi¬. Хоча звичайно ж у проститки йдуть i баби, що зовсiм опустилися, багато з яких страшнi i спилися. Взагалi алкоголь на зонi популярний.
  Вважаг, що вiн нейстралiзуг хоч частково радiацiю та багато отрут. Але вiд пияцтва жiнки швидко старiють i втрачають свiй товарний вигляд. I це сумно.
  А цi дiвчата, такi юнi, свiжi, засмаглi та здоровi - просто диво.
  Вiктор пробурмотiв, схопивши руки за босу ногу Герди, яка продовжувала тримати його за нiс:
  - Вiдпустiть боляче!
  Дiвчина розсмiялася, зазначивши:
  - Та боляче... Але що скажеш крыса. Я ж тебе врятувала!
  Вiктор вiдповiв iз зiтханням:
  - Я мiг би вам заплатити, але майже нiчого не маю!
  Герда хихикнула i вiдзначила:
  - А що брати з такого жебрака як ти!
  Руда Шарлота вiдзначила:
  - Може, вiн нам полиже?
  Герда зневажливо пирхнула:
  - Вiд нього смердить!
  I вiдкинула Вiктора ногою. Чоловiк уловив на спину... Дiвчата хором засмiялися. Вони були такi секскуальнi, що Вiктор мимоволi збудився.
  Шарлота тим часом пiдiйшла до тушi кролика-мутанта i шльопнула його по шерстi, зазначивши:
  - Почесна особа! Але лише його хвiст цiнний!
  Герда кивнула i запитала Вiктора:
  - Якщо ти не хочеш, щоб ми тобi вiдрiзали голову, розкажи де знаходитися камiнь удачi!
  Вiктор розгублено пробурмотiв:
  - Та я... Хiба я був би таким, якби я мав камiнь удачi!
  Шарлота вiдрiзала у кролика-лева пишний хвiст. Поклала його в сумку, i ричала:
  - Вiн бреше! Старий йому розповiв, де камiнь! Давай вiдрiжемо йому голову?
  Вiктор розгублено пробурмотiв:
  - Навiщо йому це казати? Хто я для нього такий? Тим бiльше ви б у нього самi й дiзналися...
  Герда рикнула:
  - Не прокотить... Але я вiдчуваю, що вiн не такий простий як здагться. Може, вiдведемо його в пiдвал, i пiддамо тортурам за всiма правилами!
  Шарлота вiдповiдно кивнула:
  - Безперечно це i слiд зробити! Вiдвести його до пiдвалу i там спробувати!
  Герда хотiла що сказати, як почулася лайка i брудний мат.
  Дiвчата обернулися. Дюжина брудних i рваних чоловiкiв з'явилася на дорозi. Вони рухалися у напрямi дiвчат. I при цьому лаялися, причому досить брудно.
  Шарлота хихикнула:
  - Це банда куркулiв... Як повне свiтло критинами!
  I вихопила пiстолет.
  Герда вiдповiдно кивнула:
  - Будемо ¬х вбивати! На зонi отже надто багато бруду!
  I обидвi дiвчата взяли i вишкiрили мордочки. Вiктор затремтiв вiд страху. Стiльки гнiву здавалося в очах цих надзвичайних дiвчат. Цiкаво, хто вони?
  I якою феноменальною володiють силою! Чого вони тiльки не можуть.
  З пiстолетiв Шарлоти та Герди, вилетiли променi. Вони вдарили по чоловiк що рухалися в ¬хньому напрямку, явно бажаючи згвалтувати красунь.
  I ось пекельний жар i ... Кiлька людей разом виявилося перерiзане променями. Вони з завиванням завалилися. Iншi скинули автомати та обрiзи.
  Обидвi дiвчини: руда та блондинка перекотилися. I разом як вiзьмуть i всадять. То були смертельнi розряди. I ось знову завалюються, в
  масi чоловiка. Досить непригмна публiка...
  Герда вiдстрiлявшись пискнула:
  - Лялька фа!
  Шарлота наголосила:
  - Швидко ми з ними!
  Дванадцять чоловiкiв з банди кулакiв було прикiнчено. Tх забили якоюсь незвичайною променевою зброгю. Двог з них усе ще корчилися, i сiпалися.
  Герда прокричала:
  - Чорний ворон у лику смертi,
  Жертву чекаг опiвночi...
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Буде во¬нам безсмертно,
  Якщо врiжеш смiливо у око!
  . РОЗДIЛ ¦ 2.
  Дiвчата дiловито обшарили трупи. Забрали у них усi грошi з кишень та поясiв, прихопили кiлька дрiбних камiнчикiв-артефактiв.
  Далi пiдiбрали й зброю. I тут Вiктор не повiрив сво¬м очам. Всi цi ножi, пiстолети, автомати, обрiзи, влiзли у сумочки
  войовниць i там буквально розчинилися.
  Вiктор здивовано запитав:
  - Як це ви робите?
  Герда хихикнула i вiдповiла:
  - Тобi не зрозумiти людина!
  Шарлота логiчно заявила:
  - А так, надто довго пояснювати! Давай вставаючи i йди за нами! Ти ще пригодишся, якщо не хочеш, щоб i тобi вiдтнули
  голову!
  Герда хихикнула i вiдзначила:
  - Та й негайно!
  I схопила Вiктора за загривок. Легко вiдiрвала його вiд землi i понесла.
  Чоловiк завис i забився в повiтрi безпорадним. Шарлота босими пальчиками нiжок пiдхопила Вiктор пiстолет i жбурнула йому.
  Той машинально впiймав зброю.
  Руда схвально кивнула:
  - Непогана реакцiя!
  Вiктор зiтхнувши вiдповiв:
  -Iнакше не вижити!
  Герда поставила його на ноги та кивнула:
  - Iди з нами! I не надумай втекти. Ми рухагмося швидше за найшвидшу людину на свiтi.
  I штовхнула Вiктора автоматично.
  Той зiгнувшись попрямував разом з дiвчатами. Його вигляд був немов у побитого собаки.
  Дiвчина шльопали нiжками, залишаючи в пилюцi босi, витонченi слiди. Мало того Шарлота ще вмочила ступнi в кров.
  Таке вiдчуття, що обидвi крали нiкого не боятися. I такi вони сексуальнi - просто зухвало.
  Вiктор запитав у дiвчат:
  - Хто ви?
  Руда войовниця з усмiшкою вiдповiла:
  - А ти як думагш?
  Чоловiк розвiв руками:
  - Не знаю! Але ж ви такi незвичайнi!
  Герда кивнула, вискалив зуби:
  - Ми тi, що можемо тебе вбити... Але в разi чого й здатнi дати нагороду. це вже вiд тебе залежить!
  Вiктор скептично посмiхнувся:
  - Чим я можу бути корисним таким крутим бабам, як ви?
  Герда пiдняла ногу i знову схопила Вiктора босими пальчиками за нiс i стиснула куди сильнiше. I ревла:
  - Ми тобi не баби! Баби насiнням торгують на базарi!
  Шарлота кивнула:
  - Правильно! Але ж ти багато знагш! Ось наприклад, такий артефакт як камiнь омолодження!
  Вiктор здригнувся i вiдзначив:
  - Це дуже рiдкiсний камiнь. I маг побiчнi ефекти. Можна взагалi стати маленьким хлопчиком, якщо довго тримати в руках.
  Тим бiльше, що поза зоною, тi, хто отримав таку юнiсть, просто вмирають. А всерединi зони перетворюючись на дiтей, втрачають i дорослi
  сили та навички, а часто й дорослу пам'ять.
  Герда вiдповiдно кивнула:
  - Так ми чули про те, що камiнь молодостi маг побiчнi i не надто пригмнi властивостi. Однак у погднаннi з камнем удачi,
  i ще деякими артефактами вiн може зробити людину i поза зоною безсмертним i вiчно молодим суперменом. Так що...
  Шарлотта охоче пiдтвердила:
  - Хочеш жити допомагай нам!
  Вiктор зiщулившись, запитав:
  -А хто ви все-таки такi?
  Герда вiдзначила з посмiшкою:
  - Зайве знання тiльки вкоротить твог життя!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - У нас тiльки додатись причин тебе вбивати!
  Вiктор замовк... Вони пройшли повз смердюче смiттгзвалище. Якийсь бомж побачивши дiвчат кинувся до них iз став клянчити:
  - Подайте сиротинцi... скоринку хлiба!
  Шарлота пiдхвитали босими пальчиками нiжок уламок скла i метнула його. Бомж пiдскочив надто близько отримав вiстрям прямо в око. I шматок скла
  пробив стебло i вошльов мозок. Обiрванець завалився.
  Вiктор свиснув:
  - Добре! Дуже вправно!
  Герда вiдзначила:
  - Ми й не таке вмiгмо!
  Щарлота гаркнула:
  - Та замочила я мiкроба!
  Вiктор помiтив:
  - Це теж людина i вбивати так жорстоко!
  Шарлота засмiялася i помiтила:
  - А може, навпаки. Чим тут животiти на тому свiтi буде бомжу куди краще!
  Герда вiдзначила з посмiшкою:
  - Правильно! Навiщо вiдморозку жити... Для людства це невелика втрата!
  Руда додала:
  - А може й прибуток!
  Вiктор промовчав, подумавши, що i вiн для людства не такий значний екземпляр, i що красунi його зойк можуть прикiнчити. А вони крокують i ¬хнi босi, круглi,
  рожевi п'яти мелькають.
  Вiктор подумав, що чомусь вони не бояться ходити босонiж. Адже тут стiльки рiзного роду зарази та уламкiв та iншо¬ гидоти.
  Чоловiк не стримавшись запитав:
  - А чому ви... без взуття!
  Герда хихикнула i вiдповiла:
  - Босонiж легше жити i...
  Шарлотта додала:
  - Ти сам бачив, як я спритно цього бомжа опризодувала!
  Вiктор кивнув:
  - Так практичнiше. Але чому у вас нiжки не брудняться?
  Герда жорстко помiтила:
  - Нiщо так не вкорочуг життя, як довга мова. Тож краще ти промовчи!
  Шарлота вiдповiла iз серйозним тоном:
  - Тому що нашi нiжки бруд не сприймають...
  Ось вони дiсталися покинутого будинку. Там теж опинилася компанiя iз трьох п'ючих бомжiв. Дiвчата не стали витрачати на них променi. Шарлота стрибнула i в польотi
  схопила за загривки босими пальцями нiжок, що опустилися бичами, i як стукнула ¬х. Удар був сильний, i черепи трiснули. Полилася кров.
  Герда рушила третього суб'гкта голою, круглою п'ятою в пiдборiддя. у того полетiла щелепа. I вiн завалився замертво i затих.
  Тепер дiвчата вiдчули королевами.
  Руда схопила пляшку з чорнилом босою ногою i запустила ¬¬ в стiнку, розбивши. Пiсля чого проворкувала:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  Блондинка-термiнатор викинула у вiкно закуску i пропищала:
  - Бомжiв замочила у сортирi!
  I дiвчата розсмiялися на все горло. I войовницi були тепер просто дiвки - супер.
  Вiктор позадкував був до виходу. Але Герда знову впiймала його за багатостраждальний нiс i смикнула:
  - Спокiйно козлик! Ми тебе зараз допитуватимемо!
  Вiктор бробурчав:
  - Я нiчого не знаю!
  Шарлота блиснула смарагдовими очима:
  - Значить ти помреш!
  Чоловiк застряг... Дiвчина-блондинка пiдiйшла до нього i схопила за плече. Стиснула пальчиками рук i провила:
  - Говори що тобi говорив про атефакти Боров7
  Вiктор промимрив:
  - Нiчого конкретного! Вiн i сам на них полюг...
  Герда кивнула:
  - Можна допитати його. А тебе ми...
  Шарлотта запропонувала:
  - Може, поки не будемо його вбивати. ¦ одна iдея.
  Блондинка-термiнатор кивнула:
  - Вбити таргана ми завжди встигнемо. А iде¬ у нас рiзнi г!
  Руда войовниця запропонувала:
  - Давай тодi на ньому камiнь кулi, що вiдводить, спробугмо. I...
  Герда заперечила:
  - Ми вже куштували, а проти променiв це не дiг. Якi ще г iде¬?
  Шарлота запропонувала з посмiшкою:
  - Може розповiмо йому про нашi подвиги?
  Блондинка заперечила:
  - Не мечiть перли перед свинями. Не давайте iстину псам!
  Шарлота заперечила:
  - Може, вiн сам тодi щось згадаг! Намагатися марно. А нам потрiбний камiнь удачi. Тодi може вийде у погднаннi з iншими камiнням супер.
  Герда вiдповiдно кивнула:
  - Тодi йому розповiм! Нехай посидить послухаг.
  I блонiдинка-термiнатор почала плести розповiдь;
  Аномалiя, що казна-звiдки виповзаг, оточила дiвчат з усiх бокiв. Камiнь пульсував i бив iз частотою по руках. Навiть повiтря навколо нiби застигло i стало мертвим. Водночас дiвчата вiдчули зростання радiацi¬.
  Вона прошивала повiтря, викликаючи злиття ядер азоту та кисню. Вiд чого все просочувалося незвичайною свiжiстю, що мучить нiс.
  - Нам треба звiдси йти! - сказала Герда.
  Шарлота погодилася:
  - Приймемо гiперфiцу та спробугмо прорватися!
  Дiвчата миттгво вкололи рiдини, що знижуг радiацiйний вплив. Здавалося, що твою шкiру тиснуть тисячi радiоактивних бджiл.
  Герда пискнула:
  - Ходiмо вперед!
  Шарлота погодилася:
  - Так! Не хотiлося цю супераномалiю оминати ще раз. Раптом вона маг подобу iнстинкту хижакiв i нас оточуватиме.
  Блондинка-термiнатор вiдзначила:
  - Як правило, такi поля не суцiльнi та знайдемо лужок.
  Руда мегера нагадала:
  - Головне правильно визначити межi.
  Остання зробити не так просто. Деякi намагалися, наслiдуючи письменникiв, що не мали практично¬ навички, просто кидати болти i гайки.
  Чи не надiйно, залiзо може пролетiти, не уповiльнюючи, ходу i впасти, а ось органiку розiрве.
  Тут потрiбен тонший пiдхiд, насипагш тонкий наструганий пил зi звичайного свинцю, кидагш його, а потiм стежиш за найменшим вiдхиленням променя лiхтаря.
  Там де промiнець прямий перебувати щiлину мiж аномальними полями. Наука перевiрена вченими.
  Взагалi, чому раптом звичайна Чорнобильська зона такою крутою стала - порушивши закони природи.
  На це вченi не дали однозначно¬ вiдповiдi. А суперечок та дисертацiй написали багато сотень томiв. Добре ще дiвчата можуть читати зi швидкiстю комп'ютера, бо пожовтiли б над книгами.
  Для письменникiв-фантастiв зона теж дiйною коровою стала, але все ж таки дещо одноманiтно пишуть: пастки, фартери, артефакти, мутанти, бандити!
  Хтось кого вбиваг! А ось чистим непорочним коханням i жiнками навiть не пахне! Адже вiйна - жiночого роду!
  Дiвчата повiльно пробиралися, дiйшовши до вiбруючого повiтря. Тут ¬м несподiвано дало в обличчя жаром, наче хтось улаштував пiдiгрiв.
  Юнi розвiдницi мали спецiальне маленьке пристосування, а свинець чи залiзо на зонi знайти раз плюнути.
  Тоненький шар пилу мерехтить у точковому променi лiхтарика. Першi десять метрiв аномалiя була суцiльною.
  Потiм у мiру просування дiвчат стали з'являтися деякi трiщини в полi. Розвiдницi уважно стежили за викривленням.
  - ¦! - помiтила Шарлота.
  - Можна пройти.
  - Що ж спробугмо! - пiдтримала ¬¬ Герда.
  Дiвчата навшпиньки стали пробиратися по лiнi¬. Попереду виявилася подiбнiсть до трясовини, i довелося помiтно додати кроку, щоб не засмоктало.
  Раптом повiтря лягло, i розвiдниць огорнуло потоками бруду.
  - Вона нiби вiдчуваг наше проникнення. - помiтила Герда.
  Шарлота гаркнула:
  - Можливо! Говори тихiше.
  Дiвчата продовжили рух. Раптом розпорошений метал закрутився вихором. Потiм так жахнув, то лише завдяки гiмнастичнiй спритностi дiвчата не впали.
  Грати ферми, що стояли збоку, розiрвало на частини, а уламки згорнуло в химерне мереживо. Зате шлях попереду став трохи ширшим.
  Трава пожухла, земля виглядаг, наче пiсля сейсмiчного катаклiзму. Попереду проходу шлях несподiвано перегородив бетонний паркан.
  Перелiзь, його неможливо було, зверху дихала смертю аномальна зона.
  Шарлотта сказала посмiхаючись:
  - Назад повертати нема рацi¬. Ми дуже далеко пройшли i невiдомо знайдемо ще щiлину. Пропоную пiдiрвати гранатою.
  - Навiщо якщо можна поламати ударом рос-карате. - заявила Герда.
  Шарлота насупилася:
  - Ти впевнена, паркан досить товстий.
  Блондинка-термiнатор вiдзначила:
  - У бетонi г спецiальнi енергетичнi точки, якi дозволяють проламати всю конструкцiю. Та й ногам тренування не завадить.
  Руда войовниця жорстко вiдзначила:
  - Тодi я з тобою.
  Щоб не пошкодити взуття, дiвчата зняли чоботи, i сво¬ми витонченими як скульптур античних майстрiв ногами стали бити в бетон.
  Дивно, але ¬хнi засмаглi, босi ноги були настiльки добре натренованi, що здавалося, це б'ють сталевi ломики.
  З дитинства дiвчата отримували бойову пiдготовку, i що ¬м двадцять п'ять сантиметрiв бетону.
  Стiна вкрилася трiщинами, ще через кiлька секунд впала.
  Хоча нiжки вiд струсу трохи гули, по них пульсувала кров, розвiдницi були задоволенi.
  Шарлота в'якнула:
  - Прорвалися ми з тобою!
  Герда пiдтвердила:
  - Заодно й розiм'ялися! -
  Юним красуням стало весело, тiльки ось обличчя свербiли вiд душманських борiд i камуфляжу.
  Подальший шлях був легшим, дiвчата вже навчилися розрiзняти межi аномалi¬ лише з заломлення свiтла.
  Варто пустити промiнь лiхтаря i все видно. Щоправда, приблизно пiвкiлометра довелося йти, зiгнувшись, ризикуючи переступити небезпечну межу: прохiд знову звузився.
  - Ти колись випивала Герда? - запитала Шарлота.
  Блондинка вiдповiла:
  - Нi! Щоправда, менi кололи спирт, щоби перевiрити реакцiю органiзму на алкоголь.
  Руда прищирилася:
  - I як?
  Герда вiдповiла:
  - Голова болить, кишки вивертаг. Давали крихiтнi мiнi-капсули розмiром iз просо. Вони пiдвищували стiйкiсть органiзму до алкоголю.
  Хоч пияцтво грiх, але у розвiдцi без нього не обiйдешся.
  Шарлота хихикнула:
  - Знову грiх! Так i попи п'ють! Та й взагалi якщо ми потрапимо в аномалiю, то зазнагмо похмiлля, тiльки в тисячу разiв сильнiше.
  Вiстря автомата АКМ випадково увiйшло в аномалiю i трохи зiгнулося. Довелося на ходу випрямляти. Зверху полив дощ, iз великими краплями, досить теплий.
  Усерединi аномалi¬ вони просто шипiли та випаровувалися. Повз був навалений склад металобрухту: переверненi викрученi вантажiвки, трактори, фрагменти важко¬ сiльськогосподарсько¬ технiки, iржавi бочки.
  Бiля складу, не звертаючи уваги на смертельне тло, сидiла рептилiя, червона кристалiчна черепаха, з головою акули. Вона без особливих проблем пожирала метал, а ¬¬ лапи щось середнг мiж клешнi краба, кiгтями тигра.
  - Рифулик! - шепнула Шарлота.
  Герда пiдтвердила:
  - Не бiлкова форма життя сумiш кварцу та лiтiю.
  Руда войовниця буркнула:
  - Проти нього наша зброя можлива безсило.
  Блондинка знизала плечима:
  - Не знаю! Тi, хто в таку тварюку стрiляв, як правило, не виживали. Правда, навiщо йому наше бiлкове тiло, вiн швидше автоматом поласувати.
  Шарлотта попередила:
  - Не прискорюй руху, це рифулiка спровокуг.
  Дiвчата все ж таки плавно, але рухалися все швидше. Щоправда, незабаром натрапили на колючий дрiт. T¬ довелося перерiзати.
  Дiвчата впоралися з цим чудово, професiйно уникнувши скрипу.
  Через кiлька крокiв Шарлота шепнула Гердi на вушко: - Дивись мила ось наш перший приз.
  - Вона вказав камiнчик лимонного кольору.
  Блондинка-термiнатор вiдповiла:
  - Нiчого особливого це найпоширенiший артефакт "кулiш". Бiльше тисячi доларiв, ти за нього не врятугш.
  Руда кивнула:
  - Може навiть i менше, але це не погано.
  Аномалiя навколо дiвчат почала оживати, вона витягувала якийсь особливий писклявий звук, що б'г барабанну перетинку.
  Вiн був поза сприйняття людського вуха, але дiвчата його чули.
  - Хвилюгться чортiвня! - помiтила Шарлота.
  Герда пiдтвердила:
  - Хоч тут на краю прiрви не говори про нечисте.
  Руда войовниця пискнула:
  - Та гаразд!
  Шипiння та жар помiтно посилилися, краплi дощу випаровувалися, не долетiвши до землi, трава почала змiнювати кольори, а на кордонi виникла люмiнесценцiя.
  Загалом видовище i гарне та страшне. Дiвчата озирнулися на рифулiка, той був уже досить далеко, але схоже на¬вся, "хрумкання" не досягало ¬хнiх чутливих вух.
  Адже розвiдницi заспоко¬лися це марево врештi-решт закiнчитися.
  Герда логiчно помiтила:
  - Великими силами сюди перти не можна! Погубимо i людей, i технiку, ось дивись.
  Справдi, в небi з'явився вертолiт МI-8, помiтивши зону, вiн почав набирати висоту, але було пiзно. Розпливчастi щупальця кинулися до нього i обхопили машину.
  "Вертушка" захлинулась i почала падати. Гвинт перестав обертатися, але машина опускалася повiльно, наче у воду. По дорозi вона перетворилася на подобу гармошки.
  Дiвчата втiм, не так милувалися цим видовищем, як прагнули вийти з небезпечно¬ зони. Гаряче повiтря дуло ¬м в обличчя, здiймаючи вихором травинки, пил, камiнцi.
  Очi дiвчат, вiд природи сапфiровi у Герди, але зафарбованi пiд карi, i смарагдовi у Шарлоти сльозилися. Тут землею пройшов розряд, врiзало струмом.
  Дiвчата ойкнули. Трохи пробiгли. Потiм i зовсiм стало погано, -рунт раптом став як масло i прикле¬в чоботи.
  Потiм згори колихнула смертельна, зона придавила дiвчат до землi.
  - Схоже, нам загрожуг великий "килдик" - заявила Шарлота.
  Блондинка пропищала:
  - Покайся поки не пiзно!
  Руда зросла:
  - Нi Герда, не хочу вмирати духовно закрiпаченою. Крiм того, з чого ти взяла, що нас чекаг смерть.
  Блондинка погодилася:
  - Сподiваюсь, що нi! Небажання вмирати такий молодий. Я нiчого не встигла вдiяти для Батькiвщини.
  Шарлота зневажливо пирхнула:
  - Навiть не вбила! У мене на рахунку г хоч снайпер.
  Герда здивувалася:
  - А ти не брала участi у бойових операцiях.
  Руда охоче пiдтвердила:
  - Нi! Мене, як i тебе берегли, для найважливiших справ. Адже нас тiльки двi на всю кра¬ну.
  Блондинка-термiнатор кивнула:
  - От i менi потрiбний один, щоб вiд нього народжувати дiтей.
  Руда войовниця Хiхiкнула:
  - Я не знаю точно! Вiд просто¬ людини нам i завагiтнiти, мабуть, неможливо.
  Гелiкоптери остаточно опустилися до них пiдбiгли вже два рифулики. Вони, бачачи свiже залiзо, приступили до свог¬ хижо¬ трапези.
  - Яку страшну силу треба мати, щоб рвати таке мiцне залiзо. - помiтила Герда.
  - У них iнший метаболiзм iз ультрарадiоактивними вкрапленнями. - повiдомила Шарлота.
  Блондинка прочирiкала:
  - Втiм, як би вони не зжерли наше озброгння. Мiльйони доларiв викидати небажання.
  Дiвчата ножиком промацали нирку, кiлька разiв ножi прилипав, але його кiнчик вiддирали. Потiм, кинувши пластмасову кульку, виявили, що далi грунт став нормальним.
  - Добре, що на наших ногах простий камуфляж, не шкода рiзати. - сказала Шарлота.
  Герда взяла i пропищала:
  - Прийде правда рибкою пiрнути, але дострибнути.
  Руда активно помiтила:
  - Нас вчили стрибати з будь-якого становища, впорагмось.
  Блондинка агресивно вiдзначила:
  - На вiйнi гарна пiдготовка як повiтря для легень, погана сумiш газiв калечить та вбиваг!
  Дiвчата розрiзали чоботи, трохи зволiкали i рiзко стрибнули. Герда трохи знову не прилипла, подряпала ногу.
  Тепер прохiд став набагато ширшим i дiвчата могли з нього вибратися. Пересувалися розвiдницi, не поспiшаючи, поки, нарештi, аномалiя не перестала коливатися.
  Шарлота з довгим виглядом сказала:
  - Живемо сестро! А гадала, що всi влипли.
  Герда логiчно вiдзначила:
  - Тепер треба знайти чоботи, а то нашi ноги надто вже гарнi для бородатих моджахедiв.
  Руда з цим погодилася:
  - Це просто влаштугмо засiдку i когось прихлопнемо.
  Блондинка махнула прикладом:
  - Якщо знайдемо!
  Дiвчата не дивлячись на вантаж, вирiшили пробiгтися, не дуже поспiшно, так що не було б шуму. Tхня гостра чутка вловила стрiлянину праворуч.
  - Це вже дещо! Видно полювання або розбирання. - помiтила Шарлота.
  Дiвчата припустили кроку, минули пагорб, у звiдти вiдкрився вигляд, дорогу. По нiй почувся галас характерний для "Ягуара".
  Це потужна восьмимiсна машина вискочила через зарослий лiсом поворот. У нiй сидiв десяток типiв у шкiрянцi та бронниках.
  Нахабнi обличчя та голенi голови видавали бандитiв, у деяких на руках наколки. А у найбiльшого татуювання було на обличчi. Вiн нагадував негативного героя комiксiв.
  - Коли людина штучно надаг собi грiзну зовнiшнiсть, це вiрна ознака духовно¬ слабкостi. - помiтила Шарлота.
  - Мабуть, такий страшний вовк у овечiй шкурi, а не вiвця у шкурi вовка! - продовжила Герда.
  На озброгннi бандити мали ПКУ - кулемет Калашникова вдосконалений. Його 14,7 мiлiметровi кулi могли пробити спецодяг дiвчат.
  Втiм, по звичайнiй куртцi у дiвчат були легкi, але дуже мiцнi бронники, зробленi з гiдроводневого титану, втричi мiцнiше за природний у два з половиною рази легшi.
  Правда й коштувала така кольчуга, як цiлий танк Т-90. Але потрап у них така велика куля, навiть мiцнi кiсточки дiвчат могли не встояти.
  А ось "Калашников" чи "Абакан" не страшний iз будь-яко¬ дистанцi¬. Ватажок як завжди крив матом.
  - Тут нам зозуля передала, що два фартери повзуть. Потрiбно ¬х жухнути.
  Дике виття у вiдповiдь:
  - Воно не в падлу бос, але сенс г. Тiльки щось прибули i не розжилися взяткою.
  Теж гарчання в сумiшi з матом:
  - Це араби, а значить у них, напевно, г "зеленi" i дурниця.
  Шарлотта вирiшила стрiляти iз АКМ. Головний недолiк автомата вiдносно великий розлiт куль особливо на великiй дистанцi¬. Правда, якщо використовувати не калiбр 7,62, а 5, 45, то точнiсть пiдвищугться.
  Звiрячi голови у бандитiв вiдкритi. Шарлота вiдкрила вогонь, а Марiя, як завжди, почала молитися. Четверо бандитiв було вбито одразу. Один iз крикнув:
  -... Видець!
  Для бандитiв характерне iнстинктивне реагування. Звiдки стрiляють не ясно, краще пригальмувати i залягти, але ватажок не довго думаючи, схопив гранату ФУ-12 теж iз розльотом до двохсот метрiв, але урановими вкрапленнями на пластинах та потужнiшою вибухiвкою.
  I де вiдкапав, адже такi г лише на озброгннi росiйського спецназу. Герда вистрiлила, ¬¬ куля потрапила точно в центр гранати.
  Рвонуло страшно, ФУ-12 це не Ф-1. Бандитов вирiшило, а "Ягуар" втративши управлiння, поступово знижував швидкiсть. Шофер у смертельнiй агонi¬ натиснув на гальмо.
  Потужна марка-звiр зупинилася. Дiвчата на всiх швидкостях пiдбiгли до не¬. Трупiв разом iз шофером виявилося одинадцять. Вони виглядали страшенно посiченими.
  Шарлота почала оглядати мiшки. T¬ цiкавили насамперед артефакти. Вона ретельно оглянула ¬х. Крiм "кулеша" найпоширенiшого артефакту, що володiг властивiстю свiтитися в темно, i заряджати невеликий акумулятор.
  Причому цей камiнь втрачав сво¬ властивостi лише через рiк пiсля виходу зони. Серед iншо¬ цiнностi тут була пара "Рiзак" здатних прорiзати леговану сталь.
  Tх потрiбно обкладати шерстю, iнакше попалить метал автомобiля. Був тут рожевий камiнь "Любов", що значно пiдвищуг чоловiчу потенцiю, i дуже цiнний на зонi "Щит", що нейтралiзуг вплив звичайно¬ радiацi¬.
  - Не невже бандити, збирали все це? - запитала сама себе Герда.
  Шарлота заперечила:
  - Нi, швидше за все, у фартерiв взяли.
  Блондинка на¬вно запитала:
  - А з ними що зробили?
  Руда гаркнула:
  - Убили! Що ще! I добре якщо перед цим не обiйшлося без катувань. Деякi фартери мають схованки, очiкуючи, коли цiни на взятку пiднiмуться.
  Крiм того, адже i вченi не сидять, склавши руки. Шукають способи посилити властивостi артефактiв та особливо продовжити ¬х термiн придатностi поза зоною.
  - Я це знаю! - Очi Герди сповнилися сльозами. - Але ось зi мною щось трапилося. Я сама стала вбивцею, вiд мого пострiлу загинуло семеро людей.
  Нiколи собi цього не вибачу. В душi мо¬й нiби луснула струна.
  Шарлота вишкiрилася:
  - Ну, чому ти, яка дурна.
  Блондинка пискнула:
  - Церква проти насильства.
  Всезнаюча руда заперечила:
  - Хiба? Вбити лиходiя грiхом не г. Дослiвний переклад з iвриту заповiдi шосто¬ заповiдi не вбив: звучить: не чини злого вбивства!
  Тобто не добре вбивати лише добрих людей, а зло маг бути покаране.
  Герда несмiливо помiтила:
  - Але сам Iсус цього не слiдував.
  Шарлота заперечила:
  - Та нi! Втiлений Бог були пацифiстом. У старому заповiтi Христа порiвнювали з царем Давидом, а це був великий во¬н.
  Сам Iсус каже - не мир я принiс на землю, а меч. Погане джерело кров розпусникiв. Так, крiм того, до свого тiлесного втiлення, будучи обличчям ¦гови, Iсус виносив смертнi вироки, наказав винищити всiх Амялiкан, спалив Содом та Гоморру.
  Тобто справедливiсть потребуг покарання зла. А хто ж мiсцевi бандити. Вiдморозки з вiдморозкiв, втiкачi з мiсць ув'язнення, манiяки, якi перебувають у мiжнародному розшуку, просто терористи, яких ми ловимо.
  Тобто це зло, i заради добра його слiд знищити. Погане джерело кров розпусникiв - говорив Iсус.
  Сльози на очах у Герди висохли. Вона з подивом запитала:
  - А звiдки ти добре знагш писання.
  Шарлота вiдповiла:
  - Ну, як жити у формально Православнiй кра¬нi та не знати катехизму. Але знання треба застосовувати розумно, щоб не опуститися до печерного пацифiзму Свiдкiв ¦гови.
  Блондинка кивнула:
  - Знаю цю секту! Вони Христа не визнають Бога. Втiм, говорити про гретики нецiкаво не менi, не тобi.
  Руда погодилася:
  - Давай спочатку автомобiль полагодимо.
  Машина постраждала незначно, по ¬¬ краях були металевi пластини, що так i не встигли вистрiлити кулемет, був заряджений свiжою стрiчкою.
  - Я насамперед кулеметника вбила. - похвалилася Шарлота.
  - Логiчно! Тепер спробугмо завести. - Чоботи знайди потрiбнi. Гердi було гидко примiряти взуття пiсля смердючих бандитських нiг.
  Вона просто гидувала, як втiм, i Шарлота. Дiвчата пiдiйшли до струмка i ополоснули чобiтки. Вони були трохи завеликi, але трохи подумавши натягли онучi.
  Не дуже зручно, зате при здiйсненнi намазу ¬х принади не привернуть зайво¬ уваги. Тепер дiвчата, скинувши в канаву трупи, могла в'¬хати на колесах.
  Втiм, пострiли, приверни увагу iнших тварин: щурiв кроликiв. Це була зловiсна мутацiя сумiш звичайних гризунiв та зайцiв. Яким чином цим видам вдалося схреститися загадка, але вийшло дуже зловiсна помiсь з отруйними зубами.
  Пацюкiв вибiгали на дорогу. Tх було не менше пiвсотнi, великi розмiром iз собаку. Вони скалилися сво¬ми тонкими як голки зубами.
  Вони часто ламалися, але за кiлька днiв виростали новi. Саме тiло облiзле, тiльки зад i пишний майже лисий хвiст. За межами зони подiбне хутро цiнувалося.
  Особливо жiнками. Але самi тварини були дуже спритнi i живучi, не гидували падлом. Крiм того, вiд щурiв вони успадкували певну кмiтливiсть.
  Наприклад, мертве тiло може й не таке вже й смачне, проте безпечне, а на зонi мертв'якiв...
  - Ну, що з ними робити! - запитала Герда.
  Шарлотта рiшуче вiдповiла:
  - Пристрелимо i зрiжемо хвости! Буде що продати.
  Блондинка засумнiвалася:
  - А навiщо нам грошi? Нам у ФСБ видали готiвку та й у бандитiв по кишенях знайшли тридцять тисяч зелених.
  Руда засмiялася:
  - Так! Я помiтила, що терористи i мафiя вiддають перевагу долару гвро, не дивлячись на рiзницю в курсi.
  Лукавий долар по серцю бандитам
  Тим, хто Росiю хоче занапастити!
  Купюра мерзенна, валюта паразитiв
  Найманець отримуг, щоб убити!
  
  Притягуг кров до себе i гидоту
  Не дарма зелень кольору очей бiди!
  Нехай у серцi буде доброта та чеснiсть
  В реальнiсть втiлимо любов мрi¬!
  . РОЗДIЛ ¦3.
  Прочитала Шарлотта.
  - Чи¬ вiршi? - Запитала Герда
  - Сама написала! - вiдповiла руда дiвчина.
  Блондинка засмiялася:
  - Добре вигадала. I головне життгво та правдиво. Але ти магш право продаж зайво¬ взятки дозволить завести нам вигiднi знайомства серед продавцiв.
  Дiвчата взяли пацюкiв пiд прицiл, i дали залп. Стрiляти треба тiльки в голову, тому що тiло легко вiдновлюгться, навiть липка зелена кров майже не витiкаг.
  Пострiл пробили черепнi коробки десяти монстрам. Вони завалилися, iншi кинулися тiкати.
  - Ого, та й вони одразу оцiнили нашу бойову мiць.
  - Це не псевдоособаки що лiзуть напролом. Втiм, ¬х уже стiльки на вiдстрiлювали, теж хвости зрiзають лише трохи гiрше за кролячих. - помiтила Герда.
  - Найдорожче цiнуються хвости пацюкiв. За них платять утричi бiльше, нiж за соболiв. - буркнув Шарлота.
  Блондинка кивнула:
  - Говорять ¬хнг хутро, змiнюг колiр можливо.
  Дiвчата пристрелили ще десяток щурiв. Потiм спустилися вниз. Впевненими рухами зрiзали пишнi хвости.
  - Обережнiше iз зубами, на ¬хню отруту в принципi г антидот, але коштуг тисячу вiсiмсот доларiв за ампулу. - попередила Шарлота.
  Герда вiдзначила:
  - Мене iнструктували не гiрше за тебе. Крiм того, якщо зуби обламаються i залишаться в тiлi, буде не жартiвливий запальний процес.
  - Дуже болiсний, правда нашi тiла мiцнi i ¬х не так просто заразити. - Додала блондинка.
  Дiвчата вже попрямували до машини, як з'явилися псевдособаки. Небагато, штук п'ятнадцять. Теж мабуть привернула стрiлянина.
  - На них кулю витрачати шкода? - помiтила Шарлота.
  Герда пiдтвердила:
  - Хоч i не отруйнi, зате кусаються i заразити сказом можуть. Давай ¬х шугане пiстолетiв, щоб автоматнi патрони даремно не перекладати.
  -Тiльки умовляння хто промахнеться, отримаг щелбан, в лоб! - запропонувала Шарлота.
  Блондинка хихикнула:
  - А в тобi багато дитинства.
  Стрiляли дiвчата iз вдосконаленого ТТ-100. Розмiри, вiддача та калiбр меншi нiж у традицiйного ТТ, а забiйна сила та скорострiльнiсть вищi, завдяки особливiй конструкцi¬ дула.
  I запас патронiв двадцять на ствол. Не стрiлянина, а задоволення. Не витративши жодно¬ зайво¬ кулi, дiвчата розбили голови псевдособакам.
  Правда, згодом чувся наближаючись iнша зграя.
  - Знагш! - запропонувала Шарлота. - Не витрачатимемо на них патрони.
  Герда пiдтвердила:
  - У нас, на мою думку, i бандитсько¬ збро¬ вистачаг. Та й ТТ-100, майже будь-який патрон запхати можна.
  Шарлота проворкувала:
  - Все одно для нас це нецiкаво. Даючи, ризикнемо сво¬ми дупи i зустрiнемо ¬х з одними ножами.
  Блондинка перевiряла, скелячи зубки:
  - Звучить спокусливо, але чи магмо ми право на порожнiй ризик.
  Руда заперечила:
  - Коли ми тренувалися у школi ФСБ, нам не загрожувала смерть чи тяжке калiцтво. А тут хороша можливiсть перевiрити себе.
  Герда вишкiрилася:
  - Мiж iншим, укус у зад це улюблений прийом псевдоособу. Про це навiть у мемуарах перших сталкерiв, так вони спочатку називали описано.
  Шарлота кивнула:
  - Фартер звучить красивiше i за блатним! А тепер давай ножиками.
  Дiвчата стали спина до спини, псевдособак було не менше тридцяти. Бiй мав нелегкий.
  Несподiвано Шарлота кинула свiй кинджал у найближчого пса, вразивши його прямо в горлянку. I вiдразу залишилася беззбройною. Стрибок у бiк псiв, мiцний удар псинi по головi.
  Вражена тварина впала. Потiм випад, нiби носком у око, удар кулаком у щелепу. Дiвчина б'г нiби молотом, зуби розсипаються, мов сухi горошинки.
  Герда кидагться за нею, разючi ноги дiвчата вiдкидають собак. Собаки падають, перевертаються. Удар кинджалом зачiпаг глотки.
  - На сильний удар, потрiбний дар! - заявила Шарлота.
  - Хто не б'г, то пропаде! - додала Шарлота.
  Дiвчата розiйшлися не на жарт. Шарлотта високо стрибнула, зробила вертушку, перелетiвши через голови, збила трьох собак у стрибку. Полоснула однiгю по ши¬, зрубавши голову.
  Герда повторила маневр, уклавши чотирьох i завершивши ударом у серце. Правда псина змогла ¬¬ трохи подряпнути.
  Блондинка пискнула:
  - Паскудна стерва.
  Руда поправила:
  - Треба сказати сука.
  - Не культурно так називати навiть собаку.
  В'якнула Шарлотта:
  - Зате шалену.
  Пси справдi хотiли вкусити дiвчат за зад. Зазвичай куртки у фартерiв та бандитiв броньованi та ¬х так просто не прокусиш. А штани тоншi будуть.
  Герда всадила ножем у око, а Шарлота однiгю рукою пальцями в зенки, а iншою застосувала кинджал.
  Блондинка пискнула:
  - Отак, а тепер що?
  Руда вiдзначила:
  - Ми кидали ножi в голову, так може краще в груди.
  Дiвчата повторили маневр, тупi псевдособаки були зовсiм позбавленi хитрощiв та iнстинкту самозбереження. Вони йшли вперед, кидалися, ¬хнi стрибки були передбачуваними.
  I всi трохи подряпнули кiгтем i Шарлоту.
  Руда помiтила:
  - Нi, у нашiй пiдготовцi г прогалини. А раптом це були б тварюки з отруйними кiгтями.
  Блондинка пискнула:
  - Як щури?
  - Хай так! До речi ¬х голки мiцнiшi за сталевi. Дуже непригмнi тварюки.
  - А взагалi щось багато рiзних похiдних вiд щурiв.
  Шарлота на ходу зрубала ще одну голову i зламала псинi хребет. Герда нi чим не поступалася ¬й.
  Блондинка помiтила з посмiшкою:
  - Все тому що радiацiя щурiв не вбиваг, а робить ще сильнiшим i життгздатнiшим. Це як у антиутопi¬. Можливо, ядерна вiйна призведе до появи свогрiдно¬ щурячо¬ цивiлiзацi¬.
  - А як ти вважагш, щури зможуть вийти в космос. - Якщо зiллються приматами, то не виключено. - Кажуть, на зонi вже з'явилися такi.
  Герда рiзким ривком зламала собацi шию. Шарлота закiнчила останню тварюку.
  - Довелося нам пострибати.
  Блондинка пискнула:
  - Це ще не всi виродки, г й гiршi.
  Руда помiтила:
  - Знаю, але вiйна iз монстрами не наша компетенцiя.
  Дiвчата, уклавши три десятки тварин, акуратно зрiзали хвости. Тепер ¬м було що продавати. Тут сталося несподiване, один iз смертельно поранених бандитiв почав пiднiматися.
  Шарлота хихикнула:
  - Ого, дивись, здагться одного з них, не добили!
  Герда зi смiшком вiдзначила:
  - А може, це перетворення на зомбi.
  Руда вiдзначила:
  - Я чула про це, але щоб стати зомбi, треба загинути вiд аномалi¬.
  Блондинка пискнула:
  - Або вiд руки дуже грiшно¬ людини.
  Шарлота пискнула:
  - Не жартуй так!
  Бандит пiдвiвся i кинувся тiкати. Його швидкiсть не поступалася чемпiону свiту зi спринту.
  Шарлотта пропищала:
  - Ого, давай за ним.
  Герда вiдзначила зi смiшком:
  - Може, на "Ягуарi" у нього хороша прохiднiсть.
  Руда брякнула:
  -Подивимося!
  Ожив мертвий i справдi мчав дорогою. Отже, можна було за ним i машиною. Дiвчата помчали, не особливо розганяючись.
  Tм було цiкаво, куди бiжить бандит.
  Герда вiдзначила:
  - Це цiкава гра, але вiрогiдна засiдка?
  Шарлота пискнула:
  - А ¬¬ побачимо, для вiрностi пропоную одягти чудо-лiнзи.
  Спецiальнi контактнi лiнзи - ще одне з дорогих чудес росiйсько¬ науки. Вони дозволяли бачити в iнфрачервоному та ультрафiолетовому дiапазонi, у повнiй темрявi та пiд водою.
  Крiм того, вони дозволяли збiльшувати зображення як звичайних предметiв, так i використовувати лiнзи як мiкроскоп.
  Щоправда, винахiд поки що недосконалий, не можна довго користуватися: перегораг.
  Дiвчата одягли ¬х i майже вiдразу були здивованi:
  - Вiн бiжить, i не тiльки не нагрiвагться, а остигаг. Рiзниця мiж ним та навколишнiм середовищем не бiльше п'яти градусiв. - заявила Герда.
  Шарлота гаркнула:
  - Та це зомбi! Може якийсь артефакт його зробив таким крутим.
  Пробiжка тривала, бандит повернув убiк, вони були змушенi трястись. Горбики, вибо¬ни, купини загрожували перевернути машину.
  - Може йому розколоти голову? - запропонувала Шарлота.
  Марiя дотепно вiдзначила:
  - Подивимося, може вiн веде нас у свог лiгво.
  Руда дотепно вiдзначив:
  - Хочеш побитися?
  Блондинка шикнула:
  - А ти нi?
  Шарлота розреготалася:
  - Звичайно, але твог серце розiрветься вiд жалю.
  Герда логiчно вiдзначила:
  - У ¬хньому лiгвi можуть бути заручники! Хiба ти цього не знагш?
  Руда засумнiвалася:
  - Малоймовiрно! Ну, навiщо ¬м заручники?
  Блондинка логiчно вiдзначила:
  - Взяти викуп! Або змусити працювати на себе.
  Шарлота засумнiвалася:
  - Ну, за iноземця ще можуть дещо дати, а за росiянина, як би самi не пристрелили.
  Герда цiлком щиро помiтила:
  - Дивно, що за такого ставлення до вчених нас так добре забезпечили.
  Руда зi скептисом вiдзначила:
  - Вiйськовi дослiдження пристойно фiнансуються, США купуг вчених, а ми просто списугмо з них iнформацiю. - Шарлота посмiхнулася.
  - Точнiше сказати крадемо?
  - Збирагмо вiдомостi, оброблягмо та видагмо свог! Взагалi вся ця секретнiсть гальмуг прогрес. Не було б шпигунiв, ми були значно вiдсталiшими, я маю на увазi весь свiт.
  Герда видихнула:
  - I коли людство стане гдиним? -
  Шарлота вiдзначила з усмiшкою:
  Не знаю! Але для космiчно¬ експансi¬ потрiбне об'гднання зусиль.
  Блондинка зiтхнувши вiдзначила:
  - Але поки що все вiдбувагться навпаки. Якщо на початку двадцятого столiття було лише тридцять сiм держав, то зараз ¬х двiстi сорок. Куди котитись наш свiт, людству потрiбен великий вождь.
  - I де знайти такого! - помiтила Шарлота. - Швидше йде наростання хаосу. - Була феодальна роздробленiсть, тепер капiталiстична. Але рано чи пiзно це закiнчиться.
  Вiрю, буде ще загальне щастя та мир без зла.
  Гердо пискнула:
  - Коли прийде Христос?
  Шарлотта рiшуче заявила:
  - Коли людина, фiзично та духовно стане богом.
  Розмова перервалася, попереду з'явилася вежа. На нiй сидiли два типи з кулеметом, курили.
  - Погана звичка! - Дiвчата вистрiлили, знявши бандитiв. Броньований лоб "Ягуара" пробив паркан, i красунi увiрвалися у двiр. Там два дюжини бандитiв розпивали напо¬ та жерли шашлики.
  Кулемет запрацював, важко випльовуючи свинець. В умiлих руках ПКУ - надто страшна зброя, що в двi секунди перетворила тiла на трупи, вибиваючи фонтани кровi.
  Потiм кулi встромилися у веранду, пробивши дерев'янi стiни. Скло розбивалося, вiд колод летiли трiски. Було скрушно все поспiль, дошки зминали, сипалася кривава стружка.
  Рiдко буваг, щоб бiй так був схожий на бiйню. Але хтось може встояти, коли за хвилину вивергагться шiсть тисяч куль.
  За секунду приблизно сто, розривних калiбру 14,7, за п'ять сотень. Щоб убити двадцять п'ять бандитiв, що бенкетують у дворi, благо погода суха i ще п'ятнадцять на верандi вистачило п'яти секунд.
  Герда навiть Отче Наш не встигла прочитати, як усе було закiнчено.
  - Бiй виявився коротким! - Хоча ще двог у самiй будiвлi повзають.
  По дiвчатах вiдкрили вогонь у вiдповiдь, причому досить влучно, три кулi потрапили Шарлотi в бронежилет, але пострiл з пiдствольника покiнчив з обстрiлом.
  - Ого, я позiхала, вiдвернули думки з приводу глибоко не вiдповiдностi, воюгш i одночасно молишся.
  - Будь-який грiх маг бути викуплений! - заявила Герда.
  Шарлота логiчно заявила:
  - ¦ святi, що заступаються во¬нам. Наприклад, Георгiй Побiдоносець, архангел Михайло та багато iнших!
  Блондинка вiдзначила зi смiшком:
  - Правильно! Але все одно гидко! Тепер перевiримо будинок.
  Руда засмiялася:
  - А ще одного друга ми не вмирили.
  Бандит-зомбi стрибнув на розвiдницю Юлiану, але отримав удар чоботом у кадик. Вiдлетiв i дiвчата всадили в нього iз "Калашiв". Проте зомбi зупинився не вiдразу.
  Якийсь час гарчав i ревiв, по черзi з ПКУ остаточно не розсипався.
  - Повний копець тобi! Ну i живуча тварина! - здивувалася Герда. - Вiдразу видно породження диявола.
  Шарлота вiдзначила з усмiшкою:
  - Я чула, що зомбi можна зробити будь-яку живу людину. Те, що ми бачимо, це черговий поцiлунок зони.
  Блондинка скептично вiдзначила:
  - Ти знагш, у наших вчинках немаг нiчого геро¬чного. За допомогою кулемета ми викосили ворогiв, але не зробили нiкого кращим.
  Руда хихикнула:
  - Ти iдеалiстка Герда. Хочеш виправити весь свiт, навiть не знаючи, в який бiк.
  Блондинка висловила думку:
  - Думаю що в першу чергу, треба дотримуватися iнтересiв Батькiвщини.
  Шарлота зрадiло заявила:
  - Убивши пiвсотнi бандитiв, ми вже надали кра¬нi пристойну послугу. В'язницi i так переповненi i смерть ймовiрно гуманнiша.
  Герда дотепно додала:
  - Як сказати, живий завжди може покаятися, особливо засуджений до довiчного ув'язнення. Адже у спецтюрмi набагато менше спокус, i спонукань до грiха.
  Руда змiнила тему розмови:
  - Обстежугмо примiщення, може, пощастить на заручникiв, а заразом подивимося трофе¬.
  Дiвчата обнишпорили кишенi вбитих бандитiв. Вдалося витягти пристойнi суми готiвкою, доларами та гвро.
  А також кiлька артефактiв, у тому числi цiнну "Бiрюзу", здатну пiдвищити мiцнiсть металу.
  Щоправда, ¬хньому власнику досить великому, судячи з велико¬ кiлькостi купюр шишцi, це не допомогло. Куля розвернула не прикритий шлунок i проламала груди.
  Акуратно побоюючись мiн та розтяжок, дiвчата обстежили будинок. Як з'ясувалося, ¬хнi побоювання були безпiдставними. Довелося знешкодити три мiни та двi гранати.
  Втiм, мабуть побоюючись, щоб шари не пiдiрвалися з п'яних очей, замiнованi дверi помiтили хрестом.
  - До чого по-iдiотськи спорудили пастку! - здивувалася Герда.
  Шарлота пискнула:
  - Не невже вони так завжди воюють.
  Блондинка перевiряла:
  - Я думаю, що цi мiни небезпечнiшi для самих бандитiв. Ось подивися, i тут вибухи були все покорежено.
  Стiни справдi посiченi осколками, видно розбризкану кров. Забирали тут видно не часто.
  - Грязнули, цi бандюги, ось скiльки банок i пляшок навалено, розгрiбати треба. - Шарлота тицьнула скло ногою.
  Герда жорстко вiдповiла:
  - Такi мають моральнi принципи. Шукатимемо схованку, схрон i зiндан.
  Дiвчата обнишпорили будинок, скануючи мостини, а потiм спустилися до пiдвалу. Як i припускали, перша схованка з артефактами, грошима та награбованими цiнностями опинилася пiд мармуровою плитою у спецiальному ви¬мцi.
  Там була також цiла колекцiя золотих зубiв, сережок, ймовiрно, здертих разом з вушками, перснi, iнших прикрас.
  Були також i камiння, в тому числi й такi чи¬х назв дiвчата не знали, та й загадковi властивостi.
  Шарлота потерла один iз них, той спалахнув i почав палити руки.
  - Ого, це мабуть "Бiлл", кажуть, здатний зiпсувати будь-який комп'ютер на досить великiй дистанцi¬. Крiм того, виводить iз ладу вiдеокамери.
  Герда здивувалася:
  - Цiнний артефакт?
  Руда надувшись грiзно вiдповiла:
  - Куди цiннiше лише за межами зони сили втрачаг у два-три тижнi. Причому ефективнiсть впливу вiдразу падаг, варто залишити цю казку, ким заражену мiсцевiсть.
  Блондинка спохмурнiла:
  - А камiнь "Броня" десь. Кажуть, вiн даг кулям вiдворот.
  Шарлотта агресивно вiдзначила:
  - Так, це вiдомий артефакт. Викривляг трагкторi¬ не лише куль, а й гранатних уламкiв. Особливо дiг, якщо з'гднати кiлька каменiв.
  Його часто описують у спогадах, а поза зони дiг два-три мiсяцi.
  Герда засумнiвалася:
  - Щось на ватажку його не видно!
  Руда вiдзначила з посмiшкою:
  - Мабуть, все ж таки продали! Для найманця цей камiнь цiнний, ймовiрно, спокусилися цiною.
  Герда зi смiшком вiдзначила:
  - Або не знайшли, треба фартера лоха! "Кулешiв" багато, видно не так легко це камiнчик збути.
  Шарлота насторожилася, нагостривши вуха:
  - Я чую, хтось у пiдвалi бурмотить, тут таки г бранцi.
  Блондинка пiдтвердила:
  - Та я теж, схоже, це арабська мова.
  Руда войовниця вiдзначила:
  - Запам'ятай, чому нас вчили, особливо у пластицi рух. Для арабiв характернi рiзкi жести, чоловiки взагалi мають бути грубiшими.
  Герда кивнула:
  - Я знаю, як iмiтувати арабiв. У перспективi мiж Росiгю та iсламським свiтом можуть бути вiйни.
  - Особливо якщо з Персько¬ затоки та Афганiстану виженуть американцiв. Ми запрягли янкi в вiз примусивши ¬х прикривати нашi кордони! - засмiялася Шарлота.
  Блондинка стурбовано помiтила:
  - Але Чорний Султан, схоже, маг зуб саме на Росiю. Тим бiльше, що територiя США далеко до iсламського свiту, а наша поряд. Насамперед експансiя пройде росiйською територiгю. - Герда кивнула. -
  Подiбне викликаг занепокогння.
  Шарлота наголосила:
  - Поки поганi американцi виють з арабами, ми встигнемо створити таку потужну та технологiчно розвинену армiю, що буде не страшна вiйна з пiвденними ордами.
  Головне - виграти кiлька рокiв. - пошепки закiнчила руда войовниця.
  Дiвчата попрямували до "зiндану", коридор ввiв у бiк, де за цегляною кладкою мiстилися броньованi дверi.
  Вона була, як у пiдводного човна надiйно вмонтована та закрита на код.
  - Що ж спробугмо! - сказала Герда.
  Використовуючи мiнiатюрну подобу дiвчини стетоскопа, прослухали сейф. Легка рiзниця в звуках дозволила обчислити код, i вiдчинити товстi дверi.
  - А якщо ватажок забуде? - А в нього записано! - Шарлота дiстала листочок.
  Герда образилася:
  - I чого ти мовчала?
  Руда смiливо вiдповiла:
  - Хотiла перевiрити тво¬ здiбностi зломщика.
  - Дiвчата про всяк випадок говорили арабською мовою. Tм був вiдомий специфiчний схiдний жаргон.
  Герда перестала говорити, i вишкiрила мордочку:
  - Ну що? Тепер згадав де камiнь удачi?
  Вiктор зiтхнувши вiдповiв:
  -Цього я ... ну кажуть що вiн упустить однiг¬ з найманок чорного султана. I нiби це десь недалеко у болотах. Але знайти...
  Шарлотта жорстко вiдповiла:
  - Болотами хитатися у нас резону немаг! Ти нам марний так що...
  Вiктор стиснувся вiд страху.
  Герда схопив босими пальчиками нiжок чоловiка за вухо i труснула.
  У цей момент почувся дикий рев через мегафон:
  - Здавайтеся повi¬! Ви оточенi!
  Шарлота хихикнула:
  - Ну, ось нашi доброзичливцi у дi¬!
  Герда кивнула Вiкторовi:
  - Пiдеш iз нами! Якщо не вб'ють пiд час прориву!
  Дiвчата начепили камiння. А Шарлота накинула Вiкторовi на шию повiдець. Чув шум, над дахом явно завис вертолiт.
  Герда зi смiшком вiдзначила:
  - Немаг нiчого легшого, нiж збивати гелiкоптери!
  Шарлота взяла босими пальчиками нiжок горошику i кивнула:
  - Зараз його не буде!
  У вiкно вдарила черга великого калiбру. Посипалися шибки. Руда дiвчина жбурнула свогю босою засмаглою нiжкою горошинку.
  Зовнi був вибух. I велика туша гелiкоптера без церемонiй завалилася.
  Герда теж жбурнула босою нiжкою горошинку i заспiвала:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фрагра!
  I двi гарнi дiвчата: руда та блондинка рвонулися з оточення. Вони тягли на мотузку Вiктора. Той змушений був бiгти за ними з усiх сил.
  Герда аала черга з автомата. Кiлька бандитiв iз ревом завалилися.
  Шарлота лупнула з лазера. I ревла:
  -Ми ворогiв капiтально пiдрiжемо!
  Герда жбурнула босими пальчиками нiжок горошинку з вибухiвкою. Масивний танк, який був для маскування прикритий гiлками з гуркотом, перекинувся.
  З нього зiрвало ковзанки i вони полетiли полем, крутячись i пiдстрибуючи. Один iз них потрапив у голову бандиту розкошивши череп. Негiдники пробували безладно
  стрiляти. Але войовницi були невразливi. Вони у вiдповiдь палали з автоматiв та лазерiв. Вiктор тяжко дихав за ними.
  Здавалося, що петля яко¬ його охопили - ось-ось задушить.
  Герда хихикнула i вiдзначила:
  - Скоро вороговi стане погано!
  Шарлота помiтила:
  - Йому й досi не весело! А може, ти помолишся Герда?
  Блондинка хихикнула i вiдзначила:
  - Я розчарувався в Боговi i вiрю лише в силу!
  Дiвчата продовжували стрiляти i метати горошинки з убивчою вибухiвкою.
  Ось ще один танк вiд потужного розриву перекинувся i став до верху гусеницями. Це справдi вражало. Гердла рушила темному шкiрою бандиту в пiдборiддя i
  той, отримавши в щелепу, полетiв догори дригом. I збив ще трог атакуючих типiв.
  Шарлотта з агресiгю проспiвала:
  - Чорний ворон в особi смертi,
  Жерву чекаг опiвночi...
  Герда ведучи вогонь по бандитах, пiдхопила:
  - Будемо крутiше за всiх ми вiрте,
  Бiля могили зустрiнемо вас!
  Отакi вони бойовi войовницi. Банда, що вирiшила ¬х оточити, явно не розрахувала сво¬ сили. Три потужнi кулемети класу "Дракон" охороняли пiдступи до лiгва ватажка.
  Але дiвчата разом iз Вiктором раптом раптово зникли, а потiм з'явилися позаду потужно¬ та забiйно¬ збро¬. Ось герда прорвалась i до ватажка. Вона його схопила босими пальчиками нiжок
  за нiс i рiзко смикнула шпурнула через себе. Той полетiв потрапив на власнi кулемети. Його нiби барана шомполами пробили свинцевi струменi.
  Шарлотта проспiвала:
  -Один два три! Бандита розiрви!
  I сама як схопить кулемет i давай ¬м по ворогах шматувати. Герда увiйшла до такки. Бандитський кулемет несподiвано опинився бiля грудей та Вiктора.
  Чоловiк схопив за гашетки. I як лупить... Полився свинцевий дощ. Якась шалена сила пiдхопила бандитiв i розплющила ¬х нальоту. Вiктору вже
  доводилося вбивати. Але щоб одразу так багато. Вiн вiдчув у собi бойовий транс. I давай молотити супостатiв, котрi копошилися наче таргани. I видно було
  як кулi великого калiбру пробивають наскрiзь тiла та бризкають фонтанчики кровi.
  Герда кинула погляд на Вiктора i пискнула:
  - Термiнатор!
  Шарлота строчачи по бандитах, проспiвала:
  - Гiмн Батькiвщини у серцях до нас спiваг,
  Ми самi дiвчата г лихi...
  Стисни мiцнiше витязь кулемет,
  Бо чекають справи дiвчат крутi!
  На дiвчат пробував перти танк "Амбрамс", досить розкiшна машина для банди. I вiн поливав iз шiсть встановлених на даху кулеметiв простiр.
  Герда кинула свогю босою, точеною нiжкою чергову горщик. Та пролетiвши потрапила в гусеницю танка. Послiдував зiрвавши... Машина спочатку на бiк, а потiм Шарлота
  жбурнула ще горошинку. Мастодонт покотився, i його кулемети вдарив по бандитах. I стали косити ¬х десятками. Видно це вразило вцiлiлих бойовикiв.
  I вони з боягузливими криками, i брудними матюками стали розбiгатися!
  Дiвчата лупцювали ¬м у слiд.
  Шарлота навiть заспiвала:
  - Ти ¬х не шкодуй,
  Винищуй всiх гадiв...
  Як клопiв душi -
  Бий як тарганiв!
  Герда стрiляючи навздогiн, наспiвувала:
  - Немаг пощади, немаг пощади, немаг пощади вороговi!
  Девки з пекла, дiвки з пекла, всiх козлiв я пошибу!
  Вiктор теж палiл за iнерцiгю йому виходило дуже влучно.
  Шарлота помiтила:
  - Ого! А вiн не такий простий як здагться!
  Герда вiдповiдно кивнула:
  - Та зовсiм не простий! Може не вбиватимемо його?
  Шарлота наголосила:
  - Час терпить!
  I дiвчата пiдхопили Вiктора, потягли його за собою. Чоловiк покинув кулемет i ледве встигав перебирати ногами. Дiвчата на ходу продовжували стрiляти з кулетом "Драконiв".
  Вони прагнули добити всiх бандитiв i нiкому не дати пiти. Красивi войовницi та нещаднi. Tхнiй напiр просто божевiльний.
  Вiктор не мiг уже за ними встигати i впав. Його за шию поволкла петля. Як це було боляче. А Герда та Шарлота разом вдвох босими пальчиками нiжок запустили оскоками.
  скла вражаючи витiкаючих бойових в потилицю i шию.
  Герда i Шарлота разом заспiвали:
  - Любов i смерть, добро i зло,
  Що святе, що грiшне, зрозумiти нам судилося!
  I ось ще один гелiкоптер завис над ними. Крiзь туман сповитих очей Вiктоор невиразно бачив як Шарлота перевела кулемiнний струмiнь верх, а Герда вдарила голою п'ятою.
  бойовик у живiт, вiд чого в того вилетiла кров. Вертолiт вибухнув... I рознеслися по небу уламки. I Герда страхнула зi щоки смужку червоно¬ кровi.
  Вiктор раптом перестав це бачити. Дуже сильно петля стиснула шию. Перед очима у нього надзвичайно яскраво стали скакати видiння з дитинства, такого далекого
  щасливi. А також безлiч рiзноманiтних уявлень. Ось школа. I вiн з кимось битися. Йому ставлять двiйку. I лунаг останнiй дзвiнок. I лунаг чийсь смiх.
  А потiм усе раптово обiрвалося, i на мить свiтло померкло.
  . РОЗДIЛ ¦4.
  Вiктор прокинувся. Шия сильно хворiла натерта мотузкою. I взагалi вiн почував себе погано. Кiстки ломило. I хотiлося ¬сти та пити.
  Вiн лежав на чомусь м'якому. Послухався грубий голос Шарлоти:
  - Ну що прийшов до тями слабкий?
  Вiктор прохипiв:
  - Ви мене мало не задушили...
  Руда мегера хихикнула:
  - Трохи не рахугться!
  Бiльш м'яким i нiжним тоном Герда сказала:
  - Отямився чоловiк! Може, його годувати!
  Руда мегера сердито гаркнула:
  - Дай йому трофейний консерв! нехай поласуг!
  Блондинка вiдкрила банку з ведмежатиною з горохом i вiдповiла:
  - Можеш, спробувати... i молока випий!
  Вона сунула пляшку i в горло вiктора полилася тепла струмiнь. Йому стало набагато легше.
  Герда з усмiшкою помiтила:
  - Ти дуже влучно стрiляв. Може, служив у спецназi!
  Вiктор струснув головою:
  - Нi! Просто коли я сильно хвилююся у мене як дивом все починаг виходити!
  Шарлота з посмiшкою пiдтвердила:
  - цiнна навичка! Але бiгагш ти надто повiльно!
  Вiктор пiдтиснув плечима:
  - Я проста людина, а це ви супер!
  Руда засмiялася i вiдповiла:
  - Так простий! Але ми можемо зробити тебе краще. Зваримо зiлля, що омодолити органiзм i ти зможеш бiгати куди швидше i доводиш сили!
  Вiктор здивувався:
  - Ви це вмiгте?
  Герда пiдтвердила:
  - Ми данво на зонi! I тут г рослини-мутанти що у погднаннi з артефактами та особливою комбiнацiгю здатнi омолоджувати органiзм i робити його сильнiшим та швидшим.
  Вiктор свиснув:
  - Колосально! Чому ж ви всiм людям таке не зробите?
  Шарлота вiдповiла з усмiшкою:
  - Людям? Вони переважно худоби, щоб для них щось робити!
  Герда вiдповiдно кивнула:
  -I Ми не зовсiм люди!
  Вiктор запитуючи запитав:
  -А Хто ж ви?
  Шарлота всмiхнулася i вiдзначила:
  -Зiлля ще довго готувати Герда! Розкажи йому нашу iсторiю з самого початку!
  Герда знизала плечима:
  - З самого початку?
  Руда пiдтвердила:
  - Ну, з початку завдання! Бо ти почала йому розповiдати не зовсiм спочатку!
  Герда кивнула:
  - Та трохи не розрахувала. Ну гаразд слухай, чоловiк який не такий порожнiй!
  Бранець кивнув:
  - Можете звати мене витя!
  Блондинка-термiнатор кивнула:
  - Ну, слухай мене Вiтя!
  I поплела свою найцiкавiшу розповiдь.
  Несмiливе зимове сонце злегка позолотило пишнi снiги, даруючи короткi митi свiтла, такi рiдкiснi на крайнiй пiвночi.
  Панував суворий п'ятдесяти п'яти градусний мороз, коли плювок, долетiвши до землi, перетворюгться на льодяник.
  Тим бiльше несподiвано побачити, як майже оголена засмагла дiвчина в бiкiнi швидко як пiвнiчний олень бiжить по заметах.
  T¬ босi розчервонiлi ноги дуже швидко миготять майже не залишаючи слiдiв, а золотисте волосся схоже на свiтле полум'я.
  Бездоганна, мабуть, надто мускулиста постать iз iдеальними пропорцiями, справжня дiвчина-богиня, втiлення сили та еротизму.
  Рельгфнi м'язи колишуться немов бриж. Якщо придивитися уважнiше, то на ¬¬ тiлi видно крихiтнi датчики.
  Зробивши коло i завдавши в стрибку кiлька ударiв по соснам, вiд яких тi здригнулися, посипалася збита кора, дiвчина повертагться, до пофарбованого бiлою фарбою величезного, як "КАМАЗ", всюдихода.
  З бiчних дверей висовугться людина в шоломi. Його розумне та iнтелiгентне обличчя розпливагться в посмiшцi:
  - Чудово Герда. Твог тiло чудово справлягться з холодом, а приголомшлива швидкiсть: ти легко поб'гш всi свiтовi рекорди в бiгу!
  - Не тiльки в бiгу, а й у плаваннi i навiть у штанзi! - вiдповiла дiвчина.
  - Хвала Всевишньому, що вiн надiлив мене таким даром. - додав блондинка топаючи босою нiжкою.
  Послiдувала вкрадлива вiдповiдь:
  - Не зовсiм, над тобою працювали спецiалiсти-генетики та застосовували iнвазiйнi технологи, включаючи особливий тренiнг.
  Герда з натхненням вимовила:
  - Знаю програму "Досконалiсть" з метою створення людини майбутнього! Через не¬ я втратила дитинство!
  - Зате тепер ти можеш значно ефективнiше служити Великiй Росi¬!
  Дiвчина вклонилася i зробила потрiйне сальто, перекулившись у морозному повiтрi i з пафосом вимовила:
  - Батькiвщина це найдорожче, що г у людини, без не¬ життя не маг сенсу! Людина без батькiвщини, як тiло, без душi!
  Офiцер кивнув:
  - Гарнi слова Герда! Сподiваюся, у тебе буде нагода послужити кра¬нi!
  Tхнi слова перервалися появою в небi великого вертольота. Це була найновiша модель зi складними пропелерами та реактивними двигунами.
  Це дозволяло погднати всi позитивнi якостi швидкiсного винищувача та "Чорно¬ акули".
  Називалася машина "Вепр" - 2, перший у свiтi вертолiт iз надзвуковою швидкiстю.
  "Вертушка" зависла, два пропелери заверталися, опускаючи машини на гумовi присоски. Вертолiт був обтiчно¬ форми: нагадуючи кита.
  З нього вискочило кiлька десантникiв, вони вишикувалися в пiвколо. Потiм чинно вилiз чиновник iз погонами генерал-лейтенанта ФСБ. Вiн помахав дiвчиною рукою.
  Пiдiйшовши ближче, сказав:
  - Часу на розгойдування у нас немаг! Тож одразу до справи. Ти чула про безпрецедентний теракт у Москвi?
  Напiвнага Герда вiдповiла:
  - Так! Це жахливо!
  Генерал оглушливо проревiв:
  - Президент лютуг, ми навiть побоюгмося за його здоров'я. Оголошено десятиденну жалобу. Клятий терорист "Чорний султан" кинув виклик великiй кра¬нi!
  Нiколи такого не було, щоб гинув уряд у повному складi, а цього мерзотника навiть вистачило нахабства пред'явити ультиматум.
  Герда кивнула:
  - Вiн дав п'ятнадцять дiб!
  Генерал пiдтвердив:
  - Мабуть, i вже минуло вiсiмнадцяту годину. Тож ми магмо поспiшати.
  Блондинка iз занепокогнiстю запитала:
  - А заходи щодо посилення охорони президента?!
  Генерал зiтхнувши вiдповiв:
  - Прийнято безпрецедентнi, але якщо противник використовуг диявольськi, артефакти зони, то його буде дуже важко зупинити.
  Хiба прем'гра - справдi велику людину слабо охороняли. За ним давно полювали терористи особливо чеченськi, але не могли навiть пiдступитись.
  Тепер вся кра¬на пiд загрозою, не зламана i не залякана: вже призначено виконувача обов'язкiв прем'гра, i формугться новий кабiнет мiнiстрiв.
  - Таку велику людину як прем'гр замiнити нiкому. - помiтила Герда.
  - Вiн мав найвищий рейтинг за всю iсторiю Росi¬, нiкого народ так не любив.
  Генерал насупився:
  - I що ти робила?
  Дiвчина з сумною усмiшкою вiдповiла:
  - Молилася за його душу! Сподiваюся, церква зарахуг людину, яка врятувала Росiю до святих?
  Генерал струснув головою:
  - Я ате¬ст! I для мене головне зберегти стану, хоча прем'гр набагато гiдний канонiзацi¬, нiж Микола Другий. Тепер про дiло!
  Тебе доставлять до Москви, а звiдти перекинуть до зони чудес.
  Не приховую, тобi доведеться поринути в подобу пекла, але Чорний султан обов'язково маг бути знищений.
  Втiм, якщо ти захопиш його живим, то отримагш додатково 50 мiльйонiв ¦вро нагороди.
  Герда свиснула:
  - Ого! А якою г вся сума?
  Генерал гаркнув:
  - Двiстi мiльйонiв гвро за мертвого та двiстi п'ятдесят за живого!
  Блондинка з посмiшкою проворкувала:
  - Вражаг! Хоча я особисто розправилася з "Чорним султаном" безкоштовно, аби помститися за Святослава Володимировича!
  Генерал енергiйно пiдморгнув:
  - Чудово! У тебе буде напарниця! Теж покращена модель людини як ти!
  Герда з посмiшкою промовила:
  - Я здогадувалась, що не гдина. Але менi хотiлося б у парi з чоловiком.
  Генерал зiтхнувши вiдповiв:
  - Таких, як ти чоловiкiв, немаг! Всi хлопчики померли, на превеликий наш жаль. Наука ще така недосконала.
  Ось i ти, наприклад, ходиш крагм прiрви, ми навiть не знагмо, скiльки такi люди живуть. Може, ти не старiтимеш, а може, помреш через рiк.
  Герда впевнено заявила:
  - Мене це не дуже лякаг. Адже я така сама людина, як i всi iншi люди, а отже, маю безсмертну душу.
  - Релiгiя розрада слабких - будь-якi нещастя здаються не значними, якщо вони тимчасовi! - помiтив генерал.
  - А ти дiвчинка маг бути сильною, втiм, залишимо розмови не можна втрачати жодно¬ хвилини.
  За п'ять секунд дiвчина накинула камуфляж i заскочила у гелiкоптер.
  Машина легко розгорнулася, виявивши неабияку маневренiсть, а потiм рiзко злетiла вгору.
  Взагалi, iдея оснастити вертольоти реактивними двигунами з'явилася ще в п'ятдесятi роки, але реалiзувати ¬¬ нiяк не вдавалося.
  Тепер машина моментально перевищила швидкiсть звуку, вона майже не поступалася навiть Мiгу-35.
  Генерал похвалився:
  - Електронiка наша вiтчизняна, взагалi ми магмо вiдмiннi розробки, лише з впровадженням iнодi виникають проблеми.
  - Якщо технiка ангел-охоронець, то бойовий дух це Бог вiйни! - помiтила Герда.
  Генерал iз жалем у голосi вiдповiв:
  - На жаль, бiльшiсть призовникiв мають слабке здоров'я i менi здагться цьому потрiбно придiляти бiльше уваги.
  I потiм додав:
  - Потрiбно багато змiнити в природi людини, ось над цим ми i працюгмо. Ось ти вiриш, що Бог створив людину за образом i подобою свогю.
  Герда пискнула:
  - Цьому вчить Бiблiя!
  Генерал цiлком логiчно запитав:
  - Але чи не Всемогутнiй Бог такий слабкий i тендiтний як людина?
  Блондинка жорстко видала:
  - Це наслiдки грiха!
  Генерал не погодився:
  - Титан не iржавiг i образ божий не тьмянiг! Якщо, звичайно, людина, дiйсно образ.
  Герда рiшуче заявила:
  - Знагш легше вичерпати океан столовою ложкою, нiж переперечити ате¬ста! Тож я не хочу говорити на цю тему!
  Генерал розвiв руками:
  - А що ще робити у нас попереду цiлу годину польоту?
  - Полюбуюсь на природу! Тут можна увiмкнути чудовий кiбер-вiдiоогляд. - заявила Герда.
  Справдi цiкаво спостерiгати вiртуальний свiт. Комп'ютер посилюг зображення: показ барвистi рiчки, озера, лiси, гори.
  Все таке незвичайне можна наближати та видаляти зображення.
  Герда дивилася, раз у раз, змiнюючи кут зображення. Так все виглядало у електроному дiапазонi мерехтливому, що робить свiт схожим на гру.
  Зрештою попереду з'явилася Москва. Величезний мiсто, помiтнi новi хмарочоси, автобанки, пам'ятки мистецтва.
  Загалом вражаг, особливо для дiвчини, що провела свог коротке життя на полiгонах, тренуючись у мистецтвi вбивати.
  Втiм, в електронiцi Герда зналася краще, нiж академiя наук.
  - Антивiрусний захист у вас ненадiйний. - помiтила вона. Взагалi антивiрус Касперського застарiв, а проти хробака, або каракатицi вiн зовсiм безсилий.
  Генерал кивнув:
  - Так програмування трохи вiдстаг! Занадто багато талановито¬ молодi йде у бiзнес, а займаються наукою люди похилого вiку.
  А сама знагш комп'ютер як дiвчина - любить молодих та настирливих!
  Герда в'якнула:
  - Я можу переглянути програму.
  Генерал вiдрiзав:
  - Пiзнiше! У нас графiк розрахований на секунди.
  Вони приземлилися на пiдземний аеродром, а потiм на спецiально гоночному броньовику дiвчину доставили до пiдземного примiщення.
  Там на не¬ чекав новий директор ФСБ генерал-полковник Аполлонов. Буквально слiд у слiд з ними увiйшла iнша дiвчина у камуфляжi.
  Теж висока, потужна, чудово складена, але волосся на вiдмiну вiд свiтло-золотисто¬ Герди, вогняно-руде, схоже на червоний прапор.
  Вона мiцно потиснула руку сво¬й новiй напарницi, представилася:
  - Шарлота!
  Блондинка вiдповiла:
  - Герда!
  Руда хихикнула:
  - Будемо знайомi!
  Генерал-полковник був стислим.
  - Наразi над батькiвщиною нависла смертельна загроза. Отже, вам молодi дiвчата треба поспiшати! Детальнi iнструкцi¬ дасть Тихомиров.
  - Вiн тицьнув пальцiв у генерал-лейтенанта. - Поки що я вас скажу таке. Бiльшiсть зони розташована за кордоном на територi¬, кра¬ни з якою у нас i так загостренi вiдносини, точнiше двi кра¬ни.
  Крiм того, специфiка зони див така, що на нiй важко розгорнути великi сили. Так що крiм вас там дiятиме лише спецназ.
  Зрозумiло, ми магмо свою розвiдну мережу на зонi, але останнiм часом у нас сталися збо¬.
  Тихомиров подав слово:
  - Наших розвiдникiв стали вбивати. Навiть найзаконспiрованiших. ¦ навiть версiя, що терористи навчилися читати думки.
  Герда пiдтвердила:
  - Саме так! Деякi артефакти посилюють телепатичнi здiбностi. Те, що робили Вольф Мессiнг та iншi, стало доступним для простих терористiв.
  - Не зовсiм простим! - Коротше тi, хто залишився, забезпечать вам пiдтримку.
  Щарлота зауважила: - Степафанiя, мабуть, убили.
  - А ти звiдки знагш? - насторожився директор ФСБ.
  - Я iнодi вiдчуваю, iнодi нi! - помiтила дiвчина.
  Герда трохи безглуздо, додала: - Не засмучуйтесь! За вами немаг серйозних провин, а з секретаркою не спить тiльки лiнивий.
  Директор ФСБ розлютився:
  - То ви це можете читати думки!
  Блондинка-термiнатор кивнула:
  - Не завжди i не у всiх! Але якби не мали надздiбностi, то навiщо нас викликали.
  Глава тагмно¬ полiцi¬ кивнув:
  - Поважаю! Жаль буде якщо, ви не повернетеся, назад!
  - Смерть вiдрiзнягться вiд кохано¬ тим, що зустрiч iз нею завжди намагаються вiдкласти! - помiтила рудоволоса Шарлота.
  - Смерть вiдрiзнягться вiд коханого тим - що завжди приходить не пiд час, але нiхто не дорiкаг ¬¬ запiзненню! - продовжила думка Герда.
  Глава тагмно¬ полiцi¬ кивнув:
  - Ви дiвчатка магте високий коефiцiгнт iнтелекту, але тiло у вас таке ж бiлкове як i в мене. Так що куля в голову та кiнець.
  Ну гаразд у мене цiла купа невiдкладних справ. Не так важко буде вбити Чорного султана, як знайти. За його слiдами ми пустимо безлiч шукачiв. Знайте, що Батькiвщина з вами.
  Дiвчата ввiчливо вклонилися у супроводi, Тихомирова вирушили до виходу. Вiд Москви до зони приблизно тисяча кiлометрiв.
  Дорогою говорила переважно Шарлота:
  - Нiмецькi автомати сорок п'ятого калiбру UMP зi знiмними глушниками, я особисто розiбрала та зробила чудову гвинтiвку.
  Невеликi змiни у конструкцi¬ дозволили погднати переваги вiдразу кiлькох систем.
  - Я сама працювала над армалайтiвською гвинтiвкою АR 10 американський аналог гвинторiзу, а також на М-16. Незначно змiнивши параметри, менi вдалося ще бiльше пiдвищити початкову швидкiсть кулi та ¬¬ прицiльнiсть.
  А головне пiдняти надiйнiсть гвинтiвки. Адже вiдомо, що М-16 перевершуг "Калашников" у початковiй швидкостi кулi майже 300 - метрiв за секунду, а точнiстю стрiлянини вдвiчi. Але зате примхлива рiч.
  Якби американцi знали, вони менi велику премiю вручили б! Взагалi, мене дивуг тупiсть ¬хнiх конструкторiв.
  Тихомиров вiдповiв: - Це тому, що у них виробництво збро¬ у приватних руках. Ненадiйна гвинтiвка часто ламагться, отже ¬х можна бiльше продати, не кажучи про iндустрiю ремонту.
  Взагалi на США найкращi вченi з усього свiту працюють, але через те, що капiталiсти думають лише про прибутки, вiддача вiд ¬х роботи значно нижча, нiж у нас.
  Шарлота помiтила:
  - Я думаю, що капiталiзм погубить людство!
  Вони увiйшли до просторого кабiнету, там ¬х уже чекали iнструктори. Питання стосувалося окремих деталей.
  - У вас дуже помiтна зовнiшнiсть. - помiтив Тихомиров. - Одразу приверне увагу. Я думаю, буде краще, якщо ви загримуйтеся пiд чоловiкiв у лiтах.
  В цьому випадку ваше проникнення в зону буде цiлком природним.
  Герда здивувалася:
  - Як?
  - Зiйдете за звичайних сталкерiв. Адже це так просто, таких на зонi тисячi.
  - Можливо, але це не найкраща iдея. Ось якщо ми прибудемо як яскравi дiвчата, то це якраз минеться. - заявила Шарлота.
  Генерал вилупив зенки:
  - Серйозно!
  Руда мегера кивнула:
  - Цiлком! Ми можемо попрацювати повiями. На зонi таких вистачаг, а лiжка можна багато дiзнатися.
  Герда замотала головою.
  - Спати iз чоловiками це грiх.
  Шарлота агресивно помiтила:
  - А вбивати хiба не грiх. Взагалi ти черниця чи во¬н. Навiщо ¬й лише дали в руку Бiблiю?
  Блондинка несмiливо сказала:
  - Це коли священик благословляв проект, то лишив.
  - Велика помилка, треба вибирати мiж Христом та Батькiвщиною! - заявила Шарлота.
  - Правильно! - погодився Тихомiров. - Не можна служити кра¬нi виключно у бiлих рукавичках.
  Герда завагалася, а потiм видавила:
  - Я вибираю Батькiвщину!
  Генерал iз задоволеним виглядом усмiхнувся:
  - От i дивно! Вам, зрозумiло, доведеться на зонi використовувати сво¬ жiночi чари, без цього мiсiя безглузда, але проникнiть ви як звичайнi сталкери чоловiки.
  Справа в тому, що якщо ви з'явитеся на зону вiдразу у всiй красi, то вiд липнуть чоловiкiв доведеться вiдстрiлюватися.
  А жiнка, яка досконало володiг зброгю, вiдразу ясно агент ФСБ.
  Шарлота кивнула головою:
  - Я згодна! Може й не треба надто свiтитися.
  Генерал пiдтвердив:
  - Та й ще! Ви будете не росiянами, а захiдною Укра¬ною. Акцент можете скопiювати?
  Руда пiдтвердила:
  - Звичайно! Нам не звикати, але тодi чому б не мусульманки.
  Генерал хихикнув:
  - З вашою яскраво вираженою слов'янською зовнiшнiстю.
  - А хiба ви не можете ¬¬ змiнити, тим бiльше, що у нас шоколадна шкiра. - заявила Герда.
  Генерал знизав плечима:
  - Про це я й не подумав! - Все робиться надто поспiшно. Тiльки для мусульманок ви занадто мускулистi.
  Блондинка помiтила:
  - Тягаючи по горах гранатомети, не грiх собi м'язи накачати. А чеченською мовою ми магмо досконало.
  Генерал ухвалив рiшення:
  - Нi, краще вам бути, арабськими найманцями. Бороди зробимо, груди можна втиснути, а якщо запитають на рахунок сексу, скажете, що Коран забороняг любити поза шлюбом.
  - Так i вчинимо! Вимовили дiвчата хором.
  Генерал пiдтвердив:
  - Тiльки ось iз туалетом будуть проблеми, але вас навчимо.
  - Фалос i приробити можна! - помiтила Герда.
  Генерал гаркнув:
  - Чудово! Ви вже магте досвiд?
  Шарлота хихикнула:
  - Нас вчили, як мiняти iмiдж, а арабську мову ми знагмо.
  Генерал повчально сказав:
  - Говорiть краще росiйською з акцентом, на мiжнароднiй зонi, ця мова мiжнародна.
  Дiвчата в унiсон гаркнули:
  - Чудово ми зрозумiли!
  До зони ¬х доставили на швидкiсному винищувачi, це не викликаг пiдозри. Потiм через укра¬нський кордон перелетiли на "Стрекоз"-5.
  Це легкий моноплан зi спецiальним покриттям, невиразний для найсучаснiших радарiв.
  Крiм того, його крильця змiнюють забарвлення пiд колiр мiсцевостi, що робить машину практично невидимою.
  Перед вiдправкою iнструктор вручив дiвчатам спецiальнi ранцi. У них, зокрема, були захованi двi схожi на дитячi iграшки машинки.
  Iнструктор полковник ФСБ Руслан Iбрагiмов пояснював дiвчатам.
  - Це роботи-розвiдники. Коштують до речi десять iз половиною мiльйонiв доларiв кожна. Вони використанi новiтнi нанотехнологi¬.
  Зокрема комп'ютерне маскування, вони вiдбивають мiсцевiсть i переводять свiй вiдбиток на зовнiшнiй контур, роблячи машинку невидимою.
  Вона здатна лiтати на невеликi вiдстанi, стрибати до п'яти метрiв заввишки, стискати, щоб проникнути у щiлину дiаметром до трьох сантиметрiв.
  Крiм того, через очки передають будь-яку iнформацiю. Батарейки також особливi на радi¬. Можуть працювати дуже тривалий час, довше, нiж ви пробудете в зонi.
  Дiвчата оглянули машинки. - Шарлота помiтила: - Я бачила схожi розробки. Зокрема, робот-розвiдник у формi змi¬.
  - Це теж непогано, але програг у швидкостi. - сказав Iбрагiмов. - Бережiть ¬х! Таких на всi ФСБ поки що лише сiм штук. Та й автомати вам видали особливi.
  Герда подивилася на зброю. Зовнi це був простий "Абакан", тiльки з оптикою та приробленою коробкою.
  Iнструктор помiтив ¬х погляд:
  - Цей автомат маг електромагнiтний розгiн, i початкова швидкiсть його кулi - п'ять тисяч метрiв за секунду.
  - Ого! - здивувалася Герда. - А вiддача?
  - Вона пом'якшугться спецiальним шарнiром. Крiм того, калiбр куль незвичайний лише 3,15 мiлiметра.
  - Такий маленький з нього блоху не вб'гш! У жiночого револьвера i бiльше. - заявила Шарлота.
  Iнструктор пояснив:
  - Тут не простi кулi! У них використаний надважкий УРАН 435. Вiн абсолютно безпечний i не радiоактивний, але в два з половиною рази щiльнiший за звичайний уран, i вiсiм разiв вольфраму при набагато бiльшiй твердостi.
  Крiм того кулi забезпеченi вибухiвкою вдесятеро сильнiшими за тротил. Коштують вони поки що дуже дорого, я навiть не хочу називати скiльки, а то вам хочеться стрiляти.
  - Хто економить на безпецi - розоритися на похоронi! - сказала Герда.
  Полковник кивнув:
  - Мабуть, ви магте рацiю, але одна маленька кулька майже тисячу доларiв, це щось!
  Шарлота перевiряла:
  - Ого нас бачу цiнують!
  Iнструктор кивнув:
  - Дуже важливо схопити Чорного султана. У вас буде по двi тисячi п'ятсот таких патронiв. Крiм того, в автоматах вiсiм режимiв стрiлянини. Вiд тисячi двохсот куль за хвилину до одиночних, а також промiжнi режими.
  Герда пискнула:
  - Вражаг! Така зброя у всього нашого спецназу?
  Iнструтор заперечив:
  - Нi! Подiбних автоматiв трохи бiльше двадцяти. Звернiть увагу на мiнiатюрний комп'ютер. Йому можна вiддавати накази голосом, i вiн вiдповiдаг, може навiть музику включити.
  Крiм того, ця рiч буде слухатися тiльки вас.
  Шарлота логiчно вiдзначила:
  - Загалом це не погано, але чи не надто помiтно. Версiя, що ми просто, араби не пройде.
  Полковник погодився:
  - Ось саме, автомат складний: краще заховати його в рюкзак i користуватися принаймнi.
  Тут г ще два десятки особливо потужних гранат iз отруйними голками, але це небезпечно, можна й самому отримати.
  А взагалi генерал порадив не особливо перевантажувати вас технiчними ноу-хау. Тут головне хитрощi та кмiтливiсть!
  - Мабуть, природний розум здатний замiнити комп'ютер, але не один комп'ютер не замiнить природного розуму! - сказала Шарлота.
  Iнструктор кивнув:
  - А тепер послухайте ваш автомат, як вiн спiваг Дiму Бiлана. Пролунала музика та знайома пiсня.
  - Все неможливе, можливо, знаю точно... - А iншу мелодiю! - перебила Герда.
  Над автоматом виникла маленька тривимiрна проекцiя, що свiтиться:
  - Якi ви бажагте послухати мелодi¬! У нас три тисячi пiсень, як вiтчизняних, так i iноземних!
  Герда сплеснула руками:
  - Хочу орган iз Бахом!
  - Виконую!
  Музика була гарною, але Шарлота перебила.
  - А iгри у тебе г!
  Голограма пискнула:
  - Звичайно! Рекомендую тридцять дев'ять рiзних модифiкацiй "Сталкера" та вiсiмдесят п'ять "Фартер", зокрема нову модель "Свiтанок зони".
  - З глузду можна з'¬хати! Був автомат, що граг став стрiляючим. Ось до чого технiка дiйшла. - здивувалася Шарлота.
  Iбрагiмов посмiхнувся до кавказьких вусiв:
  - У ньому ще г навчальнi курси, допризовна пiдготовка та багато iншого. Це зброя майбутнього, сам автомат пояснюватиме курсанту, що робити.
  Зброя сама навчить, як iз нею поводитися.
  - Чудово! - заявила Герда.
  Iнстуктор пiдтвердив:
  - Шкода, що таку рiч доведеться сховати. До речi, як цей автомат називають?
  - "Рiзний" - 1, скоро з'явиться ще бiльш досконала модель. А згодом такi автомати надiйдуть на озброгння Росiйсько¬ армi¬.
  Блондинка кивнула:
  - Зрозумiло!
  Iнструктор додав:
  - Та ще й оптика теж комп'ютерна, даг таке збiльшення, яке хочеш, прицiльна дальнiсть дванадцять кiлометрiв.
  ¦ також коригована червона точка, тактичний лiхтар, лазернi цiлепоказники, штурмовi рукоятки, сумiщенi з компактними сошками.
  Але загалом коштуг цей автомат пiвтора мiльйона доларiв.
  - Iнодi менi здагться найбагатша людина у свiтi директор ФСБ. - виразила Шарлота.
  Полковник посмiхнувся:
  - Знагте, чому я чеченець за нацiональнiстю так вiддано служу Росi¬?
  Руда запитала:
  - Чому?
  Полковник охоче вiдповiв:
  - Це гдина кра¬на у свiтi, де вiйськовим не скупляючись, вiдпускають кошти. Повiрте, майбутнг належить нашiй кра¬нi, сита армiя - запорука процвiтання!
  - Якщо до влади не прийде дурень чи подонок. - погодилася Шарлота. А то були такi типи як Горбачов та ¦льцин, мало не знищили кра¬ну.
  - Гарантiй дати не можу, але народ став набагато мудрiшим, навiть якщо президента вб'ють перевибори мало що змiнять.
  - Наше завдання знайти чорного султана. - Тому залишимо розмови рикнув Шарлота.
  Iнструктор попередив:
  - Головне вiзьмiть це камiння, детектор аномалiй вони попередять вас про небезпеку.
  Герда насупилась i запитала:
  - А решта, наприклад камiнь Дiффа, що вiдводить кулi у просторiччя "Броня"?
  Iбрагiмов вiдповiв iз сумним виглядом:
  - На жаль, майже всi артефакти втрачають силу поза межами зони, нас навiть дивуг, як терористи змогли ними скористатися.
  Не виключено, що дiзнатися про це, навiть важливiше, нiж просто замочити Чорного султана.
  Шарлота кивнула:
  - Ми пiдтримуватимемо зв'язок i постарагмося дiзнатися секрет.
  Iнструктор кивнув на прощання:
  - До побачення, намагайтеся знайти Алi Масхадова. У нього буде щось цiкаве для вас.
  Дiвчата, що прийняли вигляд моджахедiв, пiдiйшли до краю зони.
  - Тут мiни! - зауважила Шарлота.
  Герда пiдтвердила:
  - Пройдемо акуратно!
  Скинувши армiйськi чоботи дiвчата, пробiгли снiговим схилом, ¬хнi босi нiжки майже не залишили слiду. Пiдскочивши до кордону, вони пiрнули напiвпрозору сферу.
  В обличчя пахло сильним запахом озону, потiм вдарило свiтло. Дiвчата перебралися, одягли чоботи на випадок, щоб не нарватися на випадкове стеження.
  Хоча всерединi зони взимку погода була осiнньою, приблизно градусiв десять, i жодного снiгу.
  Розвiдницi уважно вдивлялися в зону, таку тагмничу вiдому за розповiдями та iграми.
  Свого часу намагалися навiть зняти вiдеофiльми, але все зображення стиралося, неможливо було навiть зробити фотографi¬.
  На зонi багато було чудового, але ж вона була смертельно небезпечною. Стiльки у нiй було всього. Навiть дерева особливi, листя фiолетове i рожеве, сповнене колючок.
  Трава також виглядаг зловiсно, нiби вкрита кривавими плямами. По нiй стрибають дванадцятиногi помаранчевi в цятках коники.
  Ворушачи вусами, вони намагаються сiсти на дiвчат. Шарлота енергiйно зганяг ¬х, а Герда ловить ¬х пальцями.
  Нiгтi на ¬¬ руках зрiзанi, а грим з рукавичками зi спецгуми зробив пальцi товстiшими i грубiшими.
  Дiвчина-блондинка лагiдно гладить ¬х i каже.
  - Вони живi та вимагають ласки.
  Серед коникiв зустрiчаються екземпляри розмiрами з голуба. При погладжуваннi вони бурчали, вiдстрибували. Якi у коникiв щелепи укусивши, можуть бути небезпечними.
  - Та вони отруйнi! - помiтила Шарлота.
  - Ти багатьом ризикугш.
  - Можливо, i наша слина дещо для кого отруйна. Тут на зонi агресiя повертагться сторицею. - помiтила Герда.
  - А пацифiзм .... - Шарлота не знайшла вiдповiдного визначення. Камiнь замерехтiв, попереджаючи про аномалiю.
  Попереду, прямо по ходу ¬хнього руху, вiбрував повiтря. Як над камiном, тiльки замiсть тепла навпаки вiяло крижаним холодом.
  Шарлота зауважила: - Може, проведемо експеримент, посунемося в аномалiю.
  Герда здивувалася:
  - Хочеш ризикнути головою?
  Руда не погодилася:
  - Iнодi аномалi¬ надають додаткових здiбностей. Хiба ж ти не читала фантастики.
  - Але зазвичай з аномалiй виходили лише трупи. Ось подивись. - Дiвчина-блондинка вказала пальцем на скелет.
  - Труп належав чоловiковi, взагалi бiльшiсть "фартерiв" це самцi. Тут багато жiнок боятися, отримагш опромiнення i не зможеш народжувати дiтей. - помiтила Шарлота.
  - Фартер, це цiкавий термiн. - Свого часу намагалися впровадити термiн "сталкер", але блатнi переробили його на фартер, вiд слова фарт, що ловить удачу.
  Так що фартер це на зразок сухопутного пiрата. Пiрат це теж буквально означаг - мисливець за удачею. - продовжила дiвчина-блондинка.
  Розвiдницi пройшли повз цю майже невидиму пастки, але одразу ледь не натрапили на другу! У повiтрi висiв скелет, а окремо м'ясо та кишки.
  Нiжна Герда вiдчула нудоту, а ¬¬ зухвалiша напарниця зробила крок на зустрiч.
  - Нiчого особливого! Просто труп висить. - помiтила вона. Поруч валялася високовольтна опора, що впала i проiржавiла, пахло нафтою i гниллю.
  Запах розкладання був таким кислим, що зводило щелепи.
  - Щось у ньому дивне! Я вiдчуваю загрозу! - заявила Герда. Несподiвано скелет стрибнув на них. Дiвчата рефлекторно вистрiлили iз "Калашiв".
  Кулi рознесли черепок, збивши мертв'яка з нiг. Втiм, тут же пiднявся i спробував атакувати красунь. Важко вудити того, хто вже мертвий.
  Дiвчата перебили колiна влучними пострiлами колiна. Тим не менш, кiстяний палець подряпнув Шарлоту по щоцi, пошкодивши маску та пробивши шкiру.
  Та у вiдповiдь рубала його прикладом, зламавши кiлька ребер. Скелет упав i, отримавши ще кiлька влучних пострiлiв у кiнцiвки, затих.
  - Ми покiнчили з ним! - крикнула Герда. - Ти, здагться, поранена. Вона нахилилася i витерла у Шарлоти кров.
  - Дрiбниця, ти сама знагш, як швидко гояться на нас подряпини.
  Герда вiдзначила:
  - Камуфляж пошкодився!
  - Не бiда скле¬мо. - Дiвчина рудо¬ мастi полiзла в рюкзак.
  Гiперклей прибрав порiз, i перед ними знову виникло гидке арабське обличчя.
  - То чого це дурна рiч борода, вона старить чоловiка i травмуг жiнку! - сказала Шарлотта.
  Герда лаконiчно вiдповiла:
  - Так вирiшив Бог.
  Руда мегера помiтила:
  - А йому це навiщо треба! Якщо вищий розум iснуг, вiн не став надiляти людей непотрiбними якостями.
  Саме собою наявнiсть бороди i взагалi слабкiсть людського тiла змушуг засумнiватися iснування творця.
  Блондина-термiнатор помiтила:
  - Ти знагш Шарлота! Ось ми смертнi i цiлком можемо не повернутися iз зони, що в цьому випадку на нас чекаг.
  Шарлота дотепно помiтила:
  - Я читала фантастику, г теорiя математика. Душа складагться з iнформацiйних символiв. Значить, вона не може зникнути у нескiнченному всесвiтi.
  Просто змiнюг сво¬ якiснi характеристики. Або змiнить заряд.
  Герда посмiхнулася:
  - Так в душу, ти вiриш, а в Бога, що ¬¬ створив, немаг!
  Руда войовниця iз запалом помiтила:
  - У Православну чи Бiблiйну версiю Бога немаг, але в Суперрозумi, чому й не повiрити. А що стосугться душi, то ми ж лiтагмо увi снi.
  Це не пам'ять про наш духовний стан, коли ми свого часу складалися з особливо¬ iнформацiйно¬ субстанцi¬, здатно¬ мислити i вiдчувати без тiла.
  Блондинка насупилася:
  - Можливо, заважаг тобi повiрити в Бiблiю.
  Шарлота щиро вiдповiла:
  - Багато чого! Зокрема дивна для вищого розуму жорстокiсть, особливо у Старому Завiтi.
  Крiм того, якщо Бог любов, то чому його творiння не г абсолютно щасливим!
  Герда в'якнула:
  - Може, що не гiдно!
  Руда цiлком логiчно вiдзначила:
  - Ми дiти Всевишнього i нас треба виховувати, щоб ми були гiдними! Де виховання. Як поводяться з батьками, що запускають сво¬х дiтей?
  Блондинка пiдтвердила:
  - Tх позбавляють прав! Але ж не можна мiряти Бога людськими мiрками.
  Шарлота цiлком рацiонально вiдзначила:
  - Чому якщо ми образ i його подоба, то й мораль у нас подiбна. А поняття, що таке добре i що таке погано, у рiзних народiв однакове.
  А не давати дiтям свiтла та знань про себе хiба може бути добре? - запитала Шарлота. Герда хотiла вiдповiсти, як раптом зверху на них стрибнула i дiвчина ледве встигла вiдскочити вбiк.
  Це була дижж лiсова медуза, вона жила на деревах i полювала, нападаючи зверху. Оскiльки ¬¬ тiло майже прозоре помiтити важко.
  Втiм, дiвчата ще до вiдправки вивчали матерiали по зонi. Безлiч фартерiв, у тому числi представникiв спецслужб та вчених описали природу зони та iстоти-мутанти здебiльшого хижi та небезпечнi.
  Хто б, напевно, ¬¬ вбити, потрiбно потрапити в синю крапку посерединi желеподiбного тiла з кiгтями. Адже тварюка рухлива, не кожен фартер на це здатний.
  Дiвчата стрiляють на знижку i не цiлячись. Попадають, лiсовi медузи вибухають, випускаючи фонтанчики кровi та ¬дкою, наче кислота рiдини.
  Трава при попаданнi в не¬ почала жухнути.
  - Це як фiльм "Чужий" - зауважила Герда. - Чи не вода кислота.
  - На цiй зонi чудес з'явився особливий вид субгiперрадiацi¬. Вона випускаг iзотопи зi швидкiстю в двiстi разiв швидше за свiтлову, а проникаюча здатнiсть просто вражаг.
  - Вiдстрiлявши чотирьох кислотних медуз, Шарлота була задоволена.
  - Добре, що на очi вона не впливаг.
  Ще одна тварюка спробувала закопатись у землю, але отримала свог вiд Герди.
  Дiвчинi, втiм, не було соромно:
  - Скiльки вiд гидоти загинуло людей.
  Шарлота кивнула:
  - Не порахувати, але загалом рахунок загиблих на зонi йде на десятки тисяч.
  Блондинка запропонувала:
  - Тодi треба йти швидше, може, навiть пробiжишся. Камуфляж армi¬ НАТО зручний, чоботи майже не заважають бiгу, хоча велика спокуса ¬х скинути.
  Хмари, щоправда, почали розсiюватися, ще бiльше посвiтлiшало. Лiворуч повз дiвчат проплив старий елеватор ще радянських часiв.
  Пiсля Чорнобильсько¬ катастрофи його покинули. Втiм, на вершинi сидiв снайпер. Не довго думаючи, вiн вiдкрив вогонь.
  Дiвчата зняли його за секунду, а вiд кулi пiшли зигзагом.
  Шарлота i тут знайшла до чого причепитися:
  - Чому ти не стрiляла?
  Герда вiдповiла з усмiхом:
  - Це людина, та судячи з лиця, слов'янин.
  Руда агресивно заперечила:
  - Вiн був один i не встиг надiслати сигнал про наше наближення. Нерозумно свiтитися, але ще дурнiша поведiнка так одразу стрiляти.
  Вони пiдбiгли до трупа. Голова пiд шоломом брита, на руках блатнi "перснi", типовий браток.
  - Може це i росiйська, але не з нашо¬ команди.
  Герда розтрогно вимовила:
  - Все одно навiть злочинець маг право на покаяння.
  Шарлота покрутила пальцем бiля скронi: - Ти що, то нiкого не вб'гш!?
  Блондинка з пафосом вiдповiла:
  - Якщо iнтереси Батькiвщини вимагатимуть: я переступлю через совiсть.
  Руда агресивно вiдзначила:
  - Знагш Бiблiя - це книга, яку треба заборонити насамперед.
  - Вiд чого?
  Шарлотта жорстко заявила:
  - виховуг пацифiзм. А взагалi давай бiльше не говоритимемо про релiгiю.
  Герда сердито гаркнула:
  - Згодна! Не кидайте перли перед свинями.
  Руда набулася:
  - Ти що мене ображагш?
  Блондинка трохи м'якше сказала:
  - Нi! Це образне вираження.
  Шарлота заспоко¬лася:
  - Я так i зрозумiла! Ну гаразд, ходiмо, треба буде вступити з деким у контакт.
  Дiвчата не поспiшаючи, продовжили, обiйшли опору ЛЕП. На небi остаточно прояснилося, i Герда помiтила.
  - Це не може бути!
  Над ними справдi творилося неймовiрне, свiтило три сонця: Жовте, зелене, червоне. Щоправда, останнi два були маленькi i майже не давали тепла.
  Шарлотта вiдповiла:
  - Це ефект аберацi¬, насправдi Сонце лише одне.
  Герда пропищала:
  - А причина феномену не розгадана?
  Руда охоче кивнула:
  - Поки немаг! Але на клiмат усерединi зони це впливаг.
  Повз стрiмко пролетiла велика оса. Шарлота розрiзала на льоту кинджалом.
  - Це теж мутант i небезпечний.
  - "Жалик" я його впiзнала! - заявила Герда. - Отрута пережила мутацiю i може викликати тяжку алергiю.
  Руда кивнула:
  - Так що тут, що не отруйно, то збентежило.
  По дорозi ¬м кiлька разiв траплялися випатранi трупи. А на вигнутiй опорi ЛЕП, що вросла в розмоклу глину вiдростками дротiв, завис повiшений.
  - Ого, це вже дiяння людей! - помiтила Герда.
  - Людина найнебезпечнiша тварина на земнiй кулi. - погодилася Шарлота.
  Блондинка пискнула:
  - Чугш, шумить вертолiт, заляжемо.
  Руда насупилась:
  - Може, це нашi?
  Дiвча-блондинка буркнула:
  - Тим бiльше за легендою ми ¬х вороги.
  Дiвчата залягли й увiмкнули мiнiатюрний всечастотний радiосканер. Вертольотiв було двог, типовi, мабуть, застарiлi МI-8.
  Росiйський спецназ на таких уже не лiтаг. В ефiрi почутий мат i набiр кавказьких та росiйських слiв. Маскуватися дiвчата вмiли, але була спокуса, чи не стрiльнути?
  - Гей ти, фрагре! Тут нiчого цiнного нема! Дарем кружлягмо.
  Рев у вiдповiдь:
  - Тут можуть бути артефакти!
  Непригмне завивання:
  - Не будь лохом, у цьому районi фартери все вже давно обрали.
  - Може з'явитися знову. та зiграти блатну музику.
  Була велика спокуса збити ¬х мiнiатюрних пiдствольникiв, але це означало засвiтитися. Герда молилася, а Шарлота поринула у спогади. Як вона обiймалася i цiлувалася з хлопцем.
  Потiм пiшли. Вiдчуття гострi, дуже пригмнi, ось ¬¬ дурна подруга напевно ще незаймана, не знаг кохання. Особливо коли це рiзнi чоловiки, як правило, молодi та здоровi спецназiвцi.
  Вертушки, повернувшись, дали залп i покинули сектор. Видно i правду ловити ¬м було нiчого.
  - Зiграгмо до кордону, до розгону! - вiдповiв пропитий потiм зовсiм малозрозумiлий мат.
  Поки вертольоти кружляли, Герда розрiзняла не тiльки гасовий запах, а й давно не мити тiла пасажирiв. Таке вiдчуття, що пахне зоною.
  - I звiдки це взяли бандити! Адже гелiкоптер так просто не купиш.
  - Може хохли продали! У них дуже багато неподобств. Втiм, i в нас багато технiки списугться. - помiтила Шарлота.
  Дiвчата рушили далi, i друг трапилося рiдкiсне явище прозване "схлопка". У тих, хто потрапляв до не¬, шанс вижити був один iз ста!
  Герда тут зупинила i вiдповiла з усмiшкою:
  - А що було далi я вже тобi розповiдала.
  Вiктор несмiливо запитав:
  - А про той гучний теракт ви подробицi з'ясували?
  Шарлота кивнула:
  - Та дещо вдалося з'ясувати! Коротко я розповiм тобi про це!
  I цього разу стала говорити вже Руда мегера;
  Небеса плакали, викидаючи на землю потоки дощу змiшаного з непригмною снiговою крихтою.
  Величезна столиця Росi¬ Москва, в досвiтнiй час здавалася сiрою i похмурою, незважаючи на безлiч вогнiв, i незлiченнi веретеницi дорогих машин.
  Зульфiя Мадугва у пiдпiльнiй квартирi, орендованiй через пiдставних осiб, завершувала ритуал.
  Прямо в повiтрi палала вогняна заграва у виглядi надзвичайно потворного черепа.
  Смертниця-подруга в плямистому камуфляжi, з обличчям, прикритим зеленою вуаллю, читала подобу молитви. Кiлька блискучих камiнчикiв рiзно¬ форми лежали перед ними.
  Жiнка в камуфляжi стала одягати ¬х на сувору сукню Зульфi¬.
  - Вже свiтаг i починаг мiцнiти мороз. Це маг допомогти виконати найважче i найвiдповiдальнiше завдання!
  - Прохрипiв, дуже низький, немов виходить iз глибокого тунелю голос.
  - Я готова служити справi джихаду! - Як солдат на плацу, вiдрубала дiвчина, змахнувши тоненькою рукою.
  Страшний, булькаючий голос продовжив:
  - Хоч дехто вважаг, що у жiнок немаг душi, я з цим не згодна. Здiйснив подвиг по iм'я Аллаха здобуде безсмертя i незлiченний океан скарбiв!
  Дiвча-смертниця (¬¬ голосок був таким чистим i безневинним) вимовила вiдчагм:
  - Я готова навiть не стiльки заради безсмертя, скiльки через вiдплату! То зробили зi мною та мо¬ми близькими, вимагаг помсти!
  Вогняне заграва помiняло червоне свiтло на зелене, i стало ще яскравiше. Очi жiнки в камуфляжi, почорнiли, мов чорнi дiрки.
  Здавалося, в них може потонути весь всесвiт:
  - Я не люблю пафосних промов, вони, що перед магiгю правовiрного!
  Палець вiдьми в камуфляжi, жахливо подовжився i з нього забив, пухирцi, отруйно-жовтий фонтан.
  Зульфiя дивилася на нього як кролик на удава, не в змозi вiдiрвати погляду.
  Остаточно розвиднiлося, вдарив "морозик", небо стало прояснятися.
  - Ось вiн наш знак згори!
  Тепер здобутi на зонi артефакти набудуть сильно¬ сили. Голос вiдьми став громоподiбним, нiби говорила не одна жiнка, а цiлий хор басових чоловiкiв.
  Терористки завершили ритуал, Зульфiя за допомогою напарницi одягла всi камiнчики, а один iз них великий шестигранний затягнув на поясi з вибухiвкою.
  T¬ чорне волосся було з сивиною, на обличчi, коли здута вiтром вуаль трохи розплющилася, став видно рваний, чорно-червоний шрам.
  - Тепер ти готова! Iди до свог¬ мети!
  - Голос раптово став тоншим.
  Терористка зробила кiлька крокiв i раптом зникла, лише легкий рух показав, що вона поряд.
  - Камiнь Мюль, спрацював, ти тепер невидима, i майже не чугмо, навiть найдобiрнiшi щуки не вiзьмуть твого слiду.
  - Чаклунка в камуфляжi, стала на голову вище, а ¬¬ коротке волосся подовжилося.
  - Я це знаю! - коротко кинула смертниця.
  - А тепер iди! I нехай свiтло Аллаха осяг твог серце.
  - Чарiвниця-кiлер засвiтилася як дюжина газових смолоскипiв, а ¬¬ волосся перетворилося на виводок, жахливих, i при цьому надзвичайно огидних змiй.
  Зульфiя нiби не помiчала подiбних змiн. Смертниця вийшла, ¬¬ хода була легкою, навiть рухатися вона стала набагато швидше.
  Наближалася година пiк, з'явилися традицiйнi для Москви пробки.
  Вихлопнi гази, запах бензину, безперервний шум, що терзаг вуха, великого мiста, все це вже звичне, але ненависне уродженцi крутих гiр Зульфiг.
  Так що пiшки пересуватися було набагато зручнiше, нiж душитися у переповненому громадському транспортi.
  Щоправда, одного разу розмрiявшись, терористка збила перехожого. Той, упавши, вилаявся матюком, потiм, пiднявшись, погрозив кулаком у порожнечу.
  - Ось яке виховання у невiрних! - зауважила Зульфiя, щиро радiючи тому, що ¬¬ думка вкотре пiдтвердилася.
  - Вбивати ¬х найвища мета, яку можна вигадати на Землi.
  А ось бажана мета: будинок уряду в Москвi, який також називагться бiлим. Сьогоднi там буде важливе засiдання за участю прем"гра.
  Що це доля? Ось видна машина, посилена охорона, височенний паркан iз новiтньою сигналiзацiгю навколишнiй Бiлий дiм.
  Дiвчина просто пiдiйшла до ворiт разом iз мiнiстром фiнансiв. Той недбало сунув перепустку i пройшов пильну охорону.
  Собаки елiтно¬ породи ( сумiш кiлькох видiв, накачених стеро¬дами, зростанням з однорiчного теля i грудьми корпусу танка) мабуть все ж таки почули майже невиразний шерех м'якого взуття терористки, загарчали.
  Двох метровi охоронцi блиснули очима, собаки не дивлячись на тонкий нюх, не змогли розрiзнити найменшого запаху i заспоко¬лися.
  Зульфiя вiдчувала, як бити ¬¬ серце, здавалося, воно стукаг так голосно, що його можуть почути.
  Вони подолали чотири кiльця охорони на останньому рубежi: навiть ¬х навiть просвiтили подобою рентгенiвських променiв.
  Вiд нового скануючого випромiнювання смертницю захистив камiнь Ефа, набiр безцiнно¬ колекцi¬ артефактiв.
  Рух поверхами i коридорами здагться нескiнченним, на щастя лiфт просторий, але Зульфiг доводиться кiлька разiв повертатися, щоб уникнути зiткнення з рефератами мiнiстра.
  Нарештi вони прямують до центрально¬ зали. Засiдання закрите, журналiстiв немаг. Мiнiстр зайшов до зали, там уже стояли на витяжку урядовцi.
  А ось i сам прем'гр. Людина невисокого зросту з живими очима. Як завжди поводиться, ввiчливо тисне руки, але видно, що мiнiстри перед ним вiдчувають трепет.
  Засiдання вiдкрилося, i прем'гр велико¬ держави промовив, тихим, м'яким голосом:
  - Сьогоднi ми обговоримо ситуацiю у так званiй зонi чудес. Занепокогння викликаг те, що зона хоч повiльно, але зростаг.
  А також той факт, що там знайшли притулок багато терористiв. Зокрема, Чорний Султан.
  Хто ховагться пiд цим iм'ям невiдомо, ми не магмо жодно¬ фотографi¬ його фiзiономi¬. Тiльки безформний балахон та маска.
  Останнiм часом його поплiчники вчинили шiсть терактiв. Причому, як правило, проти високопоставлених державних чиновникiв, не шкодуючи i мирних жителiв.
  Навiть менi вони надiслали чорну мiтку!
  Слова взяв директор ФСБ. Вiн весь спiтнiв вiд напруження, вгодоване обличчя почервонiло, голос тремтiв:
  - Пропоную призначити за голову чорного султана нагороду у десять мiльйонiв гвро. А також надiслати в зону спецгрупи "Альфа" та "Вимпел".
  Нехай дiстануть султана живого чи мертвого.
  Прем'гр поправив, зробивши нетерплячий жест долонею:
  - Краще за живого! Оскiльки ми не знагмо, що за особистiсть, терористи завжди можуть оголосити його воскреслим.
  Глава ФСБ з театрального (треба показати стараннiсть) пiдвищив голос:
  - Нехай буде так! А тепер розглянемо данi щодо економiчних злочинiв.
  Зульфi це було вже не цiкаво. Вона востаннг прочитала молитву, звертаючись до Аллаха, потiм тремтячими руками повернула шестигранний камiнь Титра.
  Його властивiстю було тисячократне збiльшення потужностi заряду.
  Надяскравий нiби вiд атомного вибуху спалах, охопив усю будiвлю i за мить на мiсцi урядового корпусу, з'явився страшний ядерний гриб.
  Одночасно у Кремлi пролунав дзвiнок. Непригмний, корявенький голосок сказав:
  - Надайте привiт президентовi вiд чорного султана. Я даю вам рiвно п'ятнадцять днiв на те, щоб ви повнiстю вивели всi вiйська з пiвнiчного Кавказу i припинили пiдтримку американцiв в Афганiстанi.
  Якщо через п'ятнадцять дiб нашi вимоги не будуть виконанi, президент вирушить за прем'гром.
  Через половину години це повiдомлення облетiло весь свiт, викликаючи рiзнi почуття вiд спiвчуття до зловтiхи.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рабинi кохання
  Вчителька, що повернулася з вiдпустки, виявляг у сво¬й квартирi труп голо¬ дiвчини, а вранцi саму вчительку знаходять мертвою пiд вiкнами ¬¬ будинку. У тагмничiй незнайомцi впiзнають американську порноакторку. Виявилося, що остання зйомка покiйно¬ була в Росi¬ з дiвчиною, яку застали з ножем у руках на мiсцi вбивства ¬хнього режисера. Але на ножi виявлено вiдбитки пальцiв та невловимого тульського манiяка.
  
  Лихо закручений детективний сюжет переплiтагться з дивовижними iсторiями шокового та забороненого кохання геро¬нь. Вчительки, що зустрiчагться з учнем, рабинi БДСМ, яка прагне догоджати свогму господаревi, подруги серiйного вбивцi, готово¬ заради коханого взяти на себе провину.
  
  Увага! Суворо +18! Iсторi¬ кохання описанi гранично вiдверто, г сексуальнi сцени.
  
  Проду постараюсь викладати щодня, а книгу закiнчити наприкiнцi листопада. Щоб бути в курсi, будь ласка, додайте книгу у вибране.
  
  
  Ми попереджатимемо про небажанi глави та епiзоди тих, хто хоче стежити за детективним сюжетом, але не любить нетрадицiйний секс та жорсткi сцени
  
  , спецiально видiлятимемо небажанi глави та епiзоди Глави видiлятимуться так: ПНР (я глава, повнiстю, не рекомендовано). Епiзоди так: .НР (я глава, не рекомендований епiзод).
  
  До уваги читачiв ЛН! Прода викладатиметься в мiру готовностi. Постараюсь щодня. планугться раз на тиждень
  
  Щоб бути в курсi всiх змiн, будь ласка, додайте книгу до вибраного рекомендугмо натиснути "вiдслiдковувати автора"
  
  
  Чи знагте ви про шокове та заборонене кохання та його наслiдки? Про те, як може любити вiдома порноактриса, про що думаг вчителька, яка зустрiчагться зi сво¬м учнем, на що готова пiти заради улюбленого подруга серiйного вбивцi.
  
  нестандартнi iсторi¬ кохання iз залежнiстю, психологiчне та сексуальне рабство зi зйомками геро¬нь у жорсткому БДСМ, опис таких сексуальних сцен, про якi багато хто не знаг, плюс цiкавий детективний сюжет мають залучити читачiв свогю оригiнальнiстю.
  
  
  Було прибрати
  Вчителька, що повернулася з вiдпустки, виявляг у сво¬й квартирi труп голо¬ дiвчини, а вранцi саму вчительку знаходять мертвою пiд вiкнами будинку. Пiдозрюють ¬¬ молоденького коханця, але все виявлягться набагато складнiше! Виявлягться, остання зйомка покiйно¬ була в Росi¬ з дiвчиною, яку застали на мiсцi вбивства ¬хнього режисера з ножем, на якому виявили вiдбитки пальцiв невловимого тульського манiяка.
  
  
  
  Увага! Суворо +. У текстi присутнi вiдвертi сцени, у тому числi жорсткого сексу та нетрадицiйного кохання. Деякi геро¬ мають сво¬ реальнi прототипи.
  
  Для тих, хто хоче стежити за сюжетом, але не любить нетрадицiйний секс, попереджатиму про небажанi глави та епiзоди.
  
  
  Увага! Суворо +! Не рекомендугться особам iз слабкою психiкою. У текстi присутнi вiдвертi сцени, у тому числi жорсткого сексу та нетрадицiйного кохання. Багато геро¬в мають сво¬х реальних прототипiв.
  
  Для тих, хто хоче стежити за детективним сюжетом, але не любить нетрадицiйний секс та жорсткi сцени, спецiально видiлятимемо небажанi роздiли та епiзоди. Глави видiлятимуться так: ПНР (я глава, повнiстю, не рекомендовано). Епiзоди так: .НР (я глава, не рекомендований епiзод).
  
  До уваги читачiв ЛН! Прода планугться рази на тиждень. Проте за слабкого читацького iнтересу текст перестане викладатися на сайтi. Щоб бути в курсi всiх змiн, рекомендугмо натиснути на "вiдслiдковувати автора". На iнших ресурсах викладати роман не планугмо!
  
  
  Вчителька, що повернулася з вiдпустки, виявляг у сво¬й квартирi труп голо¬ дiвчини, а вранцi саму вчительку знаходять мертвою пiд вiкнами будинку. Пiдозрюють ¬¬ молоденького коханця, але все виявлягться набагато складнiше!
  У тагмничiй незнайомцi впiзнають американську порноакторку. Тiльки завдяки iнту¬цi¬ та осяянням талановитого детектива Василя Красiна вдагться розплутати загадковий клубок.
  
  Увага! Суворо +! У текстi буде кiлька iсторiй любовi, що щемлять душу, але присутнi i вiдвертi сцени.
  
  
  М
  Ana Cherie
  https://litnet.com/ru/ana-cherie
  
  РАБИНI КОХАННЯ
  (2-я книга циклу "ШОКОВА КОХАННЯ". Першу книгу "ВИГОРОВЛЕННА ДО СМЕРТI" можна прочитати на сайтi "Примарнi свiти")
  
  Глава 1.
  Вчителька фiзики Марiя Новiкова пiсля подорожi на море повернулася додому. У передчуттi вiдпочинку пiсля важко¬ ночi вона пiднялася сходами, дiстала ключi. Наразi можна буде прийняти душ, обов'язково поспати з дороги. А потiм вона зателефонуг до Павлушi. На них чекаг довгоочiкувана зустрiч: легка вечеря, приглушена музика, м'яка постiль.
  Дверi у квартиру вiдчинилися не вiдразу. Спочатку ключ за¬дав, наче замок був несправний. Це насторожило Марiю, але вона вiдiгнала поганi думки геть i увiйшла до передпокою.
  Раптом раптовий страх охопив ¬¬. Вчителька поставила речi на пiдлогу i зупинилася у нерiшучостi. Що не так? Дверi в кiмнату прочиненi! I якийсь слабкий стороннiй запах, ледве вловимий, водночас чимось знайомий. Але ж запах не ¬¬ квартири!
  У сильному хвилюваннi Марiя зазирнула до кiмнати. Речi начебто на мiсцях ознак пограбування немаг. Але покривало на лiжку... Воно звисаг до само¬ статi! Вона його так не лишала! Може, Павлуша заходив? Так, мабуть, вiн.
  Жiнка наблизилася до лiжка, вiдсмикнула покривало i... скрикнула з жахом, побачивши босi жiночi ноги! Марiя iнстинктивно затиснула рота рукою, щоб заглушити крик, рiзко вiдскочила назад i вперлася в стiну. Скотилася по стiнi, сiла на пiдлогу. Погляд ¬¬ пройшовся по голих ногах, вона чiтко бачила пiд лiжком оголене бездиханне жiноче тiло.
  Ледве стримуючи блювоту позиву, Марiя схопилася на ноги i кинулася в туалетну кiмнату. Нахилилася над унiтазом, ¬¬ знудило кiлька разiв. Спазми стискали горло, а голову свердлила лише одна думка: у не¬ в квартирi труп!
  Вчителька схопила мобiльний телефон, вискочила на сходи, сiла на сходинку. Вона важко дихала, вiдчуваючи шалений ритм свого серця. Пальцi тремтiли дрiбним тремтiнням, Марiя ледве набрала двi цифри "02".
  У полiцi¬ довго не знiмали слухавку, наче чекали, що той, хто дзвонить, передумаг i дасть ¬м спокiй. Нарештi на тому кiнцi дроту вiдповiли непривiтно:
  - Двадцять п'ятий вiддiл полiцi¬. Черговий Неглов. Слухаю вас.
  Невпевнено, тремтячим голосом, злегка за¬каючись вiд хвилювання, Марiя вимовила:
  - У мене в к-к-вартирi... к-здагться... т-труп!
  У вiдповiдь було холодне:
  - Ви що, панi, п'яна? Який труп? Говорiть нормально i виразно.
  Марiя простогнала:
  - Нi, нi, я не п'яна! У мене у квартирi мертва жiнка!
  - А чому вона мертва? - поцiкавився полiцейський.
  - Не знаю! Слово честi - не знаю! Я при¬хала з вiдпустки, а вона мертва пiд лiжком! I гола!
  - Ще й гола? - знову запитав цiкавий Неглов. - Як вона потрапила до вас пiд лiжко?
  - Та звiдки ж я знаю? - знову прокричала схвильована Марiя, - при¬жджайте швидше!
  - Говорiть адресу...
  Марiя не наважилася увiйти до свог¬ квартири. Вона так i сидiла на сходах, намагалася зрозумiти, що за жiнка пiд лiжком, чому вона мертва i як потрапила до не¬ додому. Вчителька була у розпачi: вона не знала вiдповiдi на цi запитання. Навiть не могла нiчого припустити.
  Полiцiя з'явилася зненацька. Якийсь офiцер i з ним двог людей у цивiльному. Увiйшли до квартири. Офiцер i повненький спiвробiтник вiдразу ж пройшли в кiмнату, а молодий чоловiк запропонував Марi¬ почекати на кухнi, пiсля чого сам пригднався до колег.
  Жiнка не знала, що дiялося у кiмнатi ¬¬ однокiмнатно¬ квартири. Швидше за все фотографували покiйну, знiмали вiдбитки пальцiв, шукали слiди. Все як належить за законом. Вчителька бачила подiбне у детективних фiльмах. Тепер таке в не¬ вдома.
  Незабаром пiдiйшов молодий спiвробiтник, щоб опитати Марiю. Спочатку поставив формальнi питання про прiзвище Марi¬, ¬¬ вiк, запитав, як було виявлено труп. Вчителька вiдповiдала лаконiчно, iнодi схлипувала.
  - Я тiльки прилетiла з моря, - пояснила Марiя, яка сидiла на стiльцi за кухонним столом i тремтячими руками нервово смикала волосся. - Розуму не докладу, як труп мiг опинитися у квартирi.
  Чоловiк поцiкавився:
  - Хтось може пiдтвердити, що ви були вiдсутнi у мiстi?
  Вчителька вiдразу кивнула i впевнено промовила:
  - Це можуть пiдтвердити багато людей, серед них моя подруга, ми з нею лише вранцi прилетiли лiтаком, у ¬¬ мами трапився iнсульт. Через це ми ранiше повернулися з пiвдня.
  - У кого ще були ключi вiд вашо¬ квартири?
  Марiя здригнулася, вiдповiла не вiдразу i невиразно:
  - Бачите, я жiнка самотня, нiкого до себе не запрошую, ключi не роздаю.
  Полiцейський пiдозрiло подивився на вчительку i сказав:
  - Так?! Не було нi в кого ключiв, чи ви не хочете говорити? Не хочете - а доведеться!
  - Сподiваюся, ви мене не пiдозрюгте? - злякалася Марiя.
  Чоловiк знизав плечима:
  - Квартира-то ваша. Зараз закiнчимо тут, про¬дьте з нами.
  - Навiщо? - Здивувалася вчителька.
  - Поспiлкугтеся зi слiдчим, який вестиме вашу справу.
  - Мог дiло? А ви хто?
  - Я дiзнавач. Не хвилюйтеся, гадаю, надовго вас не затримають, опитають i вiдпустять.
  З'явився повний чоловiк у цивiльному.
  - Що я можу сказати, Андрiйку? - звернувся вiн до дiзнавача. - Труп зовсiм свiжий, ще не остаточно охолонув. Швидше за все, смерть настала сьогоднi близько п'ято¬ ранку. Странгуляцiйно¬ борозни на ши¬ немаг, iнших ознак насильницько¬ смертi я не побачив. Але на тiлi г синцi рiзно¬ давностi. Свiжi синцi на лобку та грудях, застарiлi на стегнах. Жiнка цiкава. Струнка, зрiст близько ста вiсiмдесяти, татуювання на лобку у виглядi троянди розмiром близько семи сантиметрiв. Певно, повiя. Направляйте до нас у бюро, розтин покаже, що як.
  - Що ж, доведеться пройтися сусiдами, - задумливо промовив Андрiйко. I вiдразу звернувся до вчительки:
  - Коли все закiнчать, ви оглянете квартиру, можливо, якiсь речi покiйно¬ виявляться.
  Нi, нiяких речей, нiчого стороннього Марiя вдома не знайшла. Труп незнайомки вiдвезли спецiальною машиною, а вчительцi довелося взяти документи та про¬хати з офiцером полiцi¬. На той час спiвробiтники у цивiльному вже по¬хали.
  У машинi полiцейський мовчав, Марiя нервово розмiрковувала. Кому вона так досадила? Чому саме ¬й пiдкинули труп дiвчини? I хто? Найбiльше жiнку хвилювало питання дiзнавача про ключi вiд ¬¬ помешкання. Вони були у Павлика. Але вiн такий молодий! Тiльки шiстнадцять у вереснi виповниться.
  Якби Павлуша був старшим, можна було б розписатися, народити вiд нього дитину. Марiя хотiла мати дiтей. Останнiм часом вона дуже хотiла вийти замiж, ¬¬ мучила жiноча самота. I вона була рада тому, що у ¬¬ життi з'явився Павлик. Хто добре знаг душу жiнки, не засудить ¬¬ за кохання. Вона штука складна, непередбачувана, iнодi заборонена. Не знагш, коли нагряне, з ким пощастить...
  Марiя згадала першi обiйми з Павлушею, ¬хнi боязкi поцiлунки. Як билося тодi ¬¬ серце вiд пристрастi! Хоча вона вдвiчi старша за хлопця. I як болiсно жiнцi любити, коли над нею висить стаття Кримiнального кодексу. Доводиться приховувати свог кохання вiд усiх цiкавих очей, не можна подiлитися навiть iз кращою подругою. А що вона власне поганого робить? Павлик сам хотiв цiг¬ близькостi! Невже жiнку слiд садити за кохання, яке вона даруг пiдлiтку? За взагмне свiтле кохання. Чи це справедливо? Марiя вважала, що нi.
  
  
  РОЗДIЛ 2.
  Марiя Олександрiвна Новiкова сидiла в коридорi слiдчого комiтету, зрiдка дивилася у вiкно: високий паркан та колючий дрiт лише посилювали ¬¬ страх. Вчителька нервувала, ¬й наказали почекати, але минуло вже бiльше пiвгодини, а про жiнку наче забули.
  Несподiвано дверi вiдчинилися, слiдчий кивнув Марi¬, запрошуючи зайти до кабiнету.
  - Василь Красiн, - представився чоловiк, - дайте, будь ласка, паспорт.
  За столом у кутку кiмнати був ще один чоловiк у такому ж, як у Василя, темному костюмi.
  Красiн подивився паспорт, вiдклав його набiк i сказав:
  - Ну, розповiдайте, хто та жiнка i як труп потрапив до вашо¬ квартири.
  - Я не знаю! Слово честi, не знаю! - благала вчителька. - Дiзнавач уже питав.
  - Запитував... Суцiльна загадка, - скептично промовив Красiн i уважно глянув у вiчi жiнцi. - Адже бачу, обманюгте.
  - Посади ти ¬¬ в мавп! - несподiвано пролунав голос другого працiвника. - Посидить кiлька днiв, вiдразу все згадаг.
  - Мовчатимете, доведеться взяти вас пiд варту! - пiдтвердив Красiн.
  Проте Марiя iнту¬тивно вiдчула, що ¬¬ просто залякують. А ¬й нiчого боятися! Вона маг всi докази свог¬ невинностi. Вчителька спокiйно вiдповiла монотонним голосом:
  - Iнодi посидiти у в'язницi корисно. Це надаг мудростi. Але менi справдi нiчого вам сказати. Ось у мене i квиток г, я лише вранцi прилетiла.
  Красiн звернувся до колеги:
  - Опитування сусiдiв щось дало?
  - Як завжди: нiчого не бачили, нiчого не чули. Тiльки сусiдка по сходовому майданчику розповiла, що бачила, як ця фiфочка виходила з квартири обiйнявшись iз молоденьким хлопцем. I цей хлопчина недавно приходив до не¬ додому за ¬¬ вiдсутностi i вiдчиняв дверi ключем.
  - Ну що скажiть? - спитав Красiн i знову глянув на Марiю.
  - Так ця сусiдка - плiткарка, ¬й вiрити не можна, - почала виправдовуватися жiнка та звернулася до помiчника слiдчого:
  - Баба Марфа настукала, так?
  Помiчник не вiдповiв, а Красiн запитав:
  - Як прiзвище хлопця?
  - Це мiй учень. Я його з фiзики пiдтягую.
  - Влiтку на канiкулах? - не повiрив Красiн. - Говорiть iм'я, прiзвище та його адресу.
  - То Павлик Рибаченко його звуть, - Марi¬ довелося зiзнатися. - Живе у батькiв на вулицi Савушкiна.
  Красiн записав собi в блокнот i знову запитав:
  - Павло - хто вiн такий?
  Марiя через силу посмiхнулася:
  - Вiн ще дитина. Я його шкiльна вчителька! Ви ж не пiдозрюватимете в злочинi хлопця?!
  Слiдчий вiдповiв питанням на запитання:
  - Отже, вiн маг ключi вiд вашо¬ квартири?
  Марiя розвела руками:
  - Ну i що? Ви ж не думагте, що вiн пiдкинув труп.
  - Як знати, як знати! Пiдлiтки бувають часом такi жорстокi! - задумливо мовив Красiн.
  - Павло - прекрасний хлопчик, спортсмен, вiн мухи не скривдить! - почала захищати учня Марiя.
  - Коли ви востаннг бачилися з ним? - Запитав Красiн.
  - На початку серпня. Павлик проводжав мене на по¬зд. Це було... сьомого числа. Вiн просто допомагав менi нести речi.
  Красiн поставив ще кiлька запитань. Запитав, з ким дружить Павло, чи не було чогось пiдозрiлого в його поведiнцi, чи не виявляг жорстокостi до тварин. Марiя вiдповiла, що жодного разу не бачила, щоб Павлик погано поводився з тваринами. А ось постати за себе хлопчик умiв, займався гдиноборствами та хокегм.
  Раптом Василь Красiн поставив несподiване запитання:
  - У вас iз ним був секс?
  Марiя здригнулася i несмiливо вiдповiла:
  - Iз Павликом? Нi... Вiн ще дитина...
  Красiн уважно спостерiгав за реакцiгю жiнки. Марiя навiть зблiдла вiд такого питання, опустила погляд, заерзала на стiльцi, руки зчепила в замок.
  - Та НУ? - спитав слiдчий. - Щось менi не вiриться! Будьте зi мною вiдвертi. Ви розумiгте, що вам можуть надати пристойний термiн за зв'язок iз неповнолiтнiм?!
  Марiя пiдняла на чоловiка очi i зiтхнувши вiдповiла тремтячим голосом:
  - Менi нема за що давати термiн...
  Василь посмiхнувся i промовив:
  - А ми пацана допитагмо! Вiн нам все розповiсть.
  Марiя знову здригнулася i вiдповiла з надривом:
  - Хлопчаки так люблять складати та перебiльшувати. Але я впевнена, що вiн вам не скаже нiчого, що мене ганьбить.
  Слiдчий посмiхнувся i суворо промовив:
  - Ми можемо затримати вас та вiдправити до суду, щоб затвердили арешт на два мiсяцi. Тож не спокушайте долю. Говорiть номер телефону.
  - Чий? Мiй?
  - Давайте обог: ваш та Рибаченко.
  - I Павлика? Ну не знаю...
  - Не знагте, сказати чи нi? Може, менi у вас у смартфонi подивитися?
  - Я скажу, - кивнула Марiя та продиктувала телефони.
  Слiдчий дiстав iз папки фотографiю покiйно¬ дiвчини, поклав перед Марiгю i сказав:
  - Уважно подивiться ще раз, можливо, ви ¬¬ десь бачили ранiше.
  Марi¬ було важко дивитись на тiло тiг¬, яка виявилася мертвою у ¬¬ квартирi. Але це довелося зробити, вчителька змусила подивитися на фото. Гарне, але спотворене смертю обличчя. Нi, вона нiчого не знаг про не¬, вперше побачила дiвчину пiд лiжком.
  Красiн глянув на годинник i сказав:
  - Проте! Пора закiнчувати. Потрiбно лише вiдбитки пальцiв ще зняти та пiдписку оформити. Гаразд, поки вiдпустимо вас додому пiд пiдписку про неви¬зд.
  Незабаром Марiя вийшла з будiвлi слiдчого комiтету, дiстала виданий ¬й папiр, подивилася на друк, побачила пiдпис заступника прокурора мiста. Сховала папiр у кишеню, важко зiтхнула i почала думати про Павлика. Вона так хотiла порадувати коханого достроковим несподiваним при¬здом. Вiн сильно переживав, що доведеться розлучитися на три тижнi. Ось при¬хала ранiше, порадувала хлопця.
  Невже Павлуша навiв повiю за ¬¬ вiдсутностi? А одяг дiвчини куди подiв? Забрав iз собою? Ех, Павлику. Павлiк...
  Блiн, треба йому зателефонувати! Як одразу не здогадалася?!
  Марiя натиснула кнопку у смартфонi з iм'ям коханого. Чужий голос повiдомив: "Телефон вимкнено або знаходиться поза зоною дi¬ мережi".
  
  
  Роздiл 3.
  Горинович вiдчинив дверi квартири, впустив дiвчину та ¬¬ супутника, зайшов сам, увiмкнув свiтло i сказав:
  - Скромно тут у нас для таких дорогих гостей.
  - Нiчого, до ранку якось протримагмося, - сказав високий широкоплечий чоловiк, рокiв тридцяти, - давай перекусимо з дороги та до спальнi. Я за Люсиним тiлом скучив. Покажемо тобi справжнг кохання!
  Дiвчина посмiхнулася i лагiдно подивилася на очi супутника. Вони пройшли на кухню, Горинич поставив чайник i почав робити бутерброди, крадькома поглядаючи на дiвчину. Подобалася вона йому! Струнка, блакитноока пишногруда блондинка майже всю важку дорогу з пiвдня в жигуленцi мовчала, не просила зупинити машину або купити ¬й щось, не виявляла жодного невдоволення, не дорiкала за незручнiсть. Горинич не любив балакучих i примхливих жiнок.
  - Вчасно ми з Утрiша звалили, - сказав вiн, вiдкриваючи пляшку пива. - Там зараз шмон. Надьку забрали. Чого вона режисера ножем пiрнула?
  - Дуренька! Боляче було, не можеш терпiти, сказала б Ачинцеву, зйомку зупинили б.
  - Так вона його пiсля зйомки пiрнула.
  - Терпiла. А потiм дала волю емоцiям. Ачинцев сам винен - не можна так з дiвчат знущався! Бач, катування придумав. До мурашника ¬х притягли, шланги прозорi у пiхви вставили i знiмали крупним планом, як мурахи туди.
  - Так, Сашко, це жерсть, - погодився Горинич.
  - Моя нiчого, терпляча, а Надька - дурниця, - сказав Сашко i звернувся до супутницi:
  - Як у тебе там усерединi - не болить?
  - Все добре, любий, - вiдповiла дiвчина з легкою усмiшкою.
  - Добре подивимось.
  Вони перекусили та пройшли до спальнi.
  - Ти не проти того, щоб Люся роздяглася? - запитав у Горинича Сашко. - Менi подобагться, коли вона голою танцюг. Це так еротично! - Ми там у нас удома зовсiм без одягу ходимо.
  - Я люблю стриптиз! Жаль тiльки, що музики немаг, - вiдповiв Горинич. - Та й пiзно вже, сусiди можуть почути.
  - Нiчого, я зараз з телефону тихенько музику увiмкну, - сказав Олександр.
  Вiн пiдiбрав якусь бальну мелодiю, дiвчина розпустила волосся, що спадало трохи нижче плечей, кiлька разiв енергiйно струснула головою i стала повiльно, прогинаючись i пританцьовуючи, звiльнятися вiд сукнi. Лiфчика на Люсi не було. Потроху стягуючи сукню, вона кружляла в танцi, то вип'ячуючи сво¬ гарнi груди, то, прогнувшись, показуючи попу.
  Потiм стриптизерка сiла на шпагат, але одразу ж енергiйно схопилася на ноги, стягнула сво¬ трусики, трохи покрутила ¬х у руках i кинула у напрямку Горинича, що сидiв у крiслi. Вiн побачив татуювання на лобку дiвчини та збудився ще бiльше.
  Залишившись голою, Люся поплескала себе по сiдницях, розсунула ¬х руками, на шкарпетках вiдiйшла до дверей. Там опустилася на колiна, прогнулась так, що зад виявився помiтно вище голови, розвернулась i пружними рухами, злегка згинаючи i розгинаючи руки в лiктях, поповзла до Олександра, тицьнулася губами в ширинку його джинсiв, потiм висунула язик, потрясла ¬м i, посмiхнувшись. раз лизнула штани Сашка. Вiн розстебнув ширинку, звiльнив свiй злегка ерегований член.
  Дiвчина знову посмiхнулася кiнчиками губ, прийняла гiднiсть партнера в рот i почала пестити, намагаючись довести до потрiбно¬ кондицi¬. Потiм повнiстю заковтала вже збуджений, вражаючих розмiрiв член чоловiка, на кiлька секунд притулилася до лобка партнера i завмерла. Пiсля чого вiдсахнулася, але не випустила член з рота, а злегка посмоктала його голiвку, зробила кiлька мiнетних рухiв, знову прийняла член чоловiка в рот i завмерла секунд на десять, перепочила i продовжила сво¬ характернi рухи.
  - Не поспiшай, - скомандував Сашко.
  Дiвчина повернулася до нього боком так, що Горинич стало видно, як член приятеля уперся в губу Люсi.
  Олександр легенько поплескав подружку по щоцi, але потiм вiдсторонився вiд дiвчини, звiльнив член i махнув ¬й рукою.
  Люся розгорнулася, вiдповзла на пару крокiв, знову прогнулась так, що стали добре видно ¬¬ статевi органи, i почала трястись сво¬ми сiдницями.
  - Класно! - прошепотiв Горинич.
  - Ми й не таке можемо! - сказав Олександр. - Стрейк на членi бачив?
  Горинович навiть не знав, що це таке.
  А дiвчина зробила гурток на карачки по кiмнатi, призовно виляючи попою, потiм опустилася на лiктi i пiдповзла до коханця.
  Цього разу вона розстебнула застiбки на його сандалях i зубами почала акуратно стягувати з Олександра шкарпетки.
  - Гарна дiвчинка! - похвалив вiн.
  - Ай лав ю! - покiнчивши зi шкарпетками, вiдповiла Люся. Вона поцiлувала спочатку одну, потiм iншу ступню друга i язичком почала пестити пальцi його ноги, облизуючи ¬х i запихаючи вологий язик мiж пальцями.
  - Соси! - скомандував Сашко.
  Дiвчина взяла чотири пальцi ноги коханця у свiй рот.
  - Глибше, - наказав Олександр.
  Люся сiла на попу, пальцем руки вiдтягла собi щоку, втиснула в рот i великий палець ноги партнера, постаралася якнайглибше захопити ступню.
  - Розумничка, - похвалив Олександр. - Випрямися, дай попестити тебе.
  Не випускаючи ногу з рота, дiвчина пiдвелася i вигнулась у напрямку коханця. Вiн вiльною ногою став гладити ¬¬ по писку та лобку.
  - Лiжко низьке, - сказав Сашко, - незручно тягнутися.
  Дiвчина подалася вперед, ширше розвела ноги. Олександр пальцями ступнi погладив подружку по животу, потiм натиснув на одну груди, iншу, повiльно провiв вiд крапки мiж грудей через пупок у самий низ живота.
  Люся однiгю рукою, як i ранiше, притримувала праву ступню Олександра в ротi, другою взяла пальцi його лiво¬ ноги i вставила собi в пiхву.
  - Молодець, - знову похвалив Сашко. - Знагш, як я кохаю.
  Дiвчина зробила енергiйний рух тазом, намагаючись глибше увiгнати пальцi коханця у тiло. Але скрикнула та вiдсторонилася. На ¬¬ обличчi вiдобразилася гримаса болю.
  - Пiсля катувань Ачинцева щось не так? - Запитав Олександр. - Дуже боляче?
  - Терпимо, любий, - вiдповiла дiвчина.
  - Ти просто так кричати не будеш, - сказав Сашко i раптом звернувся до Горинича:
  - Хочеш подивитись, що в не¬ всерединi?
  - Це як? - поставив дурне запитання Горинич.
  - А-а-а! У мене г пристрiй. Водночас i генiтальний огляд проведемо. Люсенька, принеси у мене там, у портфелi, сама знагш що.
  Гола дiвчина вислизнула в передпокiй i незабаром з'явилася з лiхтариком, якимось тюбиком та прозорою круглою склянкою в руках. Втiм, Горинич побачив, що склянка виявилася без дна.
  Олександр звiльнив лiжко. Дiвчина сiла на його мiсце, повернулася в напрямку Горинич i широко розсунула зiгнутi в колiнах ноги. Сашко опустився бiля не¬ так, щоб Гориничу було все видно, енергiйно постукав долонькою по поголеному лобку подружки, потiм провiв пальцями по письку, легенько помасажував клiтор дiвчини, посмикнув за губи i розсунув ¬х, показуючи вхiд у лоно красунi. Пiсля чого пiдвiвся, дав дiвчинi облизати та посмоктати пальцi свог¬ руки.
  Горинич спостерiгав за коханцями у хтивому очiкуваннi продовження. I вона була! Олександр ввiв пару пальцiв Люсi у пiхву i став робити iнтенсивнi тремтливi рухи.
  Дiвчина тихо застогнала.
  - Дивись, не нароби йому лiжко, - усмiхнувся Олександр, витягнув сво¬ пальцi i знову дав ¬хнiй подружцi облизати i посмоктати.
  Потiм узяв склянку, змастив ¬¬ край без дна гелем iз тюбика i став акуратно вводити дiвчину в тiло.
  - Ай! - знову неголосно скрикнула Люся.
  - Боляче? - Запитав Саша. - Може, болезаспокiйливе потрiбно?
  - Нi, любий, все нормально. Терпiмо.
  Сашко вставив склянку майже повнiстю у пiхву дiвчинi, велiв притримувати його пальцями, а сам посвiтив усередину лiхтариком, уважно оглянув i сказав:
  - Все нормально! Запалення майже нема. Ось тiльки тут, на початку, слiд вiд укусу залишився. Сексом сьогоднi займемося? Боляче не буде?
  - Я потерплю, любий! - покiрно вiдповiла Люся.
  - Вона любить трахатись, особливо зi мною, - сказав Саша Гориничу. - Iди сюди, покажу щось цiкаве. I ручку дай.
  Горинович пiдскочив до дiвчини i вп'явся очима в клацання випнутого гiркою в склянцi маточного зiва.
  - Ну? Що витрiщився? - Досить запитав Олександр. - Не бачив ще такого?
  - Я не гiнеколог, - промимрив Горинич.
  - I я нi, - сказав Олександр. - Але подругу свою люблю ...
  Вiн дав Люсi облизати вказiвний палець i вставив його подушечку через склянку в клацання зiва дiвчини. Покрутив там трохи, витягнув i знову дав облизати. Пiсля чого взяв у Горинича ручку i увiгнав ¬¬ в матковий зiв майже по крiпильну скобу.
  - Тримай, - наказав вiн Люсi i знову запропонував приятелю помилуватися картиною.
  Тремтячими руками збуджений Горинич дiстав свiй смартфон i зробив кiлька знiмкiв.
  - У тебе клiзма в хатi г? - Запитав Олександр.
  - А клiзма тобi навiщо? - поцiкавився Горинич.
  - Розумiгш, я люблю анальнi iгри. Щоб не забруднитись, цим краще займатися пiсля клiзми.
  - А-а-а, - палко вимовив Горинич. - Не користугмося ми клiзмами.
  - Гаразд, тодi пляшку з-пiд пива давай. Вона сама собi все зробить. Iди, Люсичко, готуйся. Покажемо людинi справжнiй секс!
  
  
  Роздiл 4.
  - Класна телиця! - захоплено сказав Горинич, коли дiвчина зникла у ваннiй кiмнатi. - Менi б таку!
  - А то! - сказав задоволений Олександр.
  - Де ти знайшов ¬¬? - спитав Горинич.
  - Вiдбив у свого знайомого, одного з лiдерiв ¬хньо¬ громади. Люся виховувалась так, що найвищою чеснотою ¬й вбивали в голову прагнення догодити чоловiковi.
  - Яка вона сексуальна! Я таких ще не зустрiчав.
  - Вона школу чарiвностi пройшла в Огайо. Там ¬хньому послуху та всяким еротичним штучкам навчали.
  - Що за школа?
  - Секретна. Дiвчаток готують для розваги елiти та зйомок у порно. Люську туди по лiнi¬ Муна прибудували.
  - У порно вона часто знiмагться? - знову спитав Горинич.
  - Ранiше часто. Люся - жiнка гарна, попит був.
  - Цiкаво було б подивитись сцени за ¬¬ участю!
  - Ти ж казав, що порночку не дивишся!
  - На Люсю б глянув iз задоволенням.
  - Бачу, що збудився, коли спостерiгав за нами, - усмiхнувся Сашко. - Так i зняв би штани, ми ерегованих членiв побачили багато.
  - Не ревнугш, коли дивишся порно з ¬¬ участю, як вона з iншими чоловiками...
  - Нi... Чого ревнувати?
  - Розумiю, до роботи не ревнують, - примирливо сказав Горинич.
  - А ми i свiнг удома, буваг, практикугмо. Приятель мiй - Скотт. У нього телиця - одна iз найвiдомiших зiрок порно. Роксi Рей звуть. Не чув? Ах, так, ти ж не дивишся... Так ми iнодi зустрiчагмося разом. Знав би тiльки, що з телицями робимо! Змагання всякi влаштовугмо, хто з них далi з писки м'ячик викине, хто на дилдо краще скаче або в тiло собi бiльше тенiсних кульок запхаг. А на Рiздво нарядили подружок крутiше за ялинки. На соски i мiж нiг ланцюжкiв з грузиками начепили, тiла присосками та прищiпками з ялинковими кулями рясно прикрасили. А потiм користували ¬х у такому виглядi по черзi. Шаров побили багато, зате весело було.
  - Добре розважагтеся, - замрiяно сказав Горинич.
  - У тебе г бiлизнянi прищiпки? - Запитав Олександр.
  - Треба у матерi у ваннiй подивитися. А навiщо тобi?
  - Розумiгш, я люблю трахатись, коли у Люськи на сосках прищiпки бовтаються, це мене збуджуг, - сказав Сашко, знову подивився на вiдстовбурченi штани Горинича i запитав:
  - Ти МЖМ практикугш?
  - Це як?
  - Ну, коли дiвчина iз двома чоловiками.
  - Нi, ти що! Я тiльки вiч-на-вiч можу i без свiдкiв.
  - Ну i даремно. Тодi я спочатку з Люською розряджусь i спати завалюся, а ти можеш потiм з нею поспiлкуватися.
  - Ми можемо у тiй кiмнатi! - зрадiв Горинович. - У мене там лiжко г!
  - Гаразд, пiду руки помию i Люську покваплю, - сказав Олександр i пiшов геть.
  Незабаром вiн вивiв iз ванно¬ кiмнати свою подружку. На гарних грудях дiвчата стирчали прищiпки для бiлизни, прикрiпленi до соскiв. Виляючою ходою, спокусливо похитуючи стегнами, дiвчина неспiшно пройшла повз пожирав ¬¬ очима Горинича, присiла на лiжко, знову широко розставила ноги, але цього разу не стала згинати ¬х у колiнах, а витягла, немов балерина в розтяжцi, i пiдняла високо над головою.
  Олександр пiдiйшов до не¬ впритул, стягнув iз себе джинси з трусами. Дiвчина при цьому похитала призовно ступнями нiг i витягла шкарпетки. Але Сашко не вiдразу приступив до пестощiв. Вiн раптом витягнув з джинсiв ремiнь i досить сильно вдарив подружку по генiталiях.
  Люся скрикнула тихо i сказала:
  - Сiнью, сер! Ай лав ю!
  - Говори росiйською! Ми ж у Росi¬, - сказав Олександр i знову вдарив дiвчину ременем.
  - Ти чого? - спитав збуджений Горинич.
  - Це для розiгрiву, - вiдповiв Олександр. - Вона звична. Удома я ¬й iнодi ставлю помпу.
  Олександр простяг дiвчинi руку. Вона, не спускаючи витягнутих нiг, знову облизала пальцi коханця i взяла руку в рот.
  Через хвилину Сашко витягнув долоню з рота, пiднiс ¬¬ до пiхви подружки, сунув туди один палець, потiм iнший, але мастурбувати не став. Вiн потихеньку став уводити свою долоню у лоно Люсi. Вона не заперечувала, лише трохи стогнала.
  - Не боляче? - поцiкавився Олександр.
  - Терпимо, любий, - звично вiдповiла дiвчина i заплющила очi.
  Саша доклав зусилля, i вся його долоня опинилась у тiлi Люсi. Вона тихо скрикнула. Сашко завмер на кiлька секунд, потiм ще трохи просунув руку в тiло подруги i став акуратно крутити ¬¬.
  В цей момент Горинич, який спостерiгав за всiма манiпуляцiями, вiдчув, що кiнчаг: його насiння мимоволi вихлюпувалося назовнi, забруднюючи труси.
  А нiч тiльки-но починалася!
  
  
  Роздiл 5.
  У кабiнетi слiдчого Марiя дуже нервувала, але й на вулицi ¬¬ хвилювання не проходило. Тiльки тепер жiнку бiльше непоко¬ло не те, як потрапив у квартиру труп, а ситуацiя iз Павлушею. Чи не розповiсть хлопчик про ¬хнiй грiховний зв'язок? Чому телефон не вiдповiдаг?
  До будинку потрiбно було про¬хати кiлька зупинок на метро. Як багато у пiдземцi стало охорони! Тепер це почало дратувати Марiю. Tй здавалося, що ¬¬ ось-ось зупинять, одягнуть кайданки та вiдведуть до в'язницi. Потiм судитимуть за спокусу неповнолiтнього.
  Але ж охоронцi не звертали на Марiю уваги. Вчителька вийшла з метро та вiдчула полегшення. Зараз трохи пройдеться, буде ¬¬ хата. Ось i вранцi вона тут же йшла з речами, думала про Павлика, згадувала пляж, гарячi камiнцi пiд босими ногами, тепле море з хвилями, що пестять наче дотик кохано¬ людини.
  T¬ любов до Павлуша не охолола за кiлька тижнiв пiвденного вiдпочинку. Хлопець снився ¬й ночами, вчителька згадувала його рельгфне тiло, мужнг обличчя, свiтле, пострижене пiд напiвбокс волосся, блакитнi, дуже виразнi очi. Непересiчний, гарний хлопчик. З нього може вийти чудовий кiноактор, йому б на плакатi красуватися.
  Марi¬ хотiлося якнайшвидше побачити Павлушу, обiйняти i притиснути його до себе, вдихнути запах сильного юного тiла, обсипати поцiлунками обличчя, шию, гладкi, рожевi щоки. Вона знову i знову набирала номер його телефону, який, як i ранiше, не вiдповiдав.
  Вчителька заспокоювала себе: зараз лiто, у хлопцiв канiкули, Павлуша кудись по¬хав, не взяв iз собою телефону чи просто вiдключив його. Але навiщо вiдключати? Та й нiчого не казав ¬й коханець про можливу по¬здку, коли вона дзвонила йому з Сочi два днi тому. А потiм сталася ця жахлива iсторiя з мамою подруги, швидкi збори, передчасний вiд'¬зд.
  Може, Павлушу батьки все ж таки раптово вiдвезли за кордон? Вiн хотiв у Францiю.
  Сама Марiя з юностi мрiяла здiйснити весiльну подорож ¦вропою. Вiдвiдайте Прагу, Варшаву, Берлiн, Париж. Особливо хотiлося в Париж, мiсто мрi¬ та романтичного кохання. Вона розповiла про свог бажання Павлiку. Вiн вiдповiв, що iз задоволенням з'¬здив би до Францi¬, тому що французи з усiх гвропейських народiв найбiльше схожi на росiян i характером, i менталiтетом. Марiя сперечатися не стала, хоч подумала тодi, що не надто схожi нашi народи. Вона мала бажання повiнчатися з Павликом через кiлька рокiв, коли вiн стане повнолiтнiм, i по¬хати з ним у подорож.
  Зараз вчительцi не хотiлося навiть думати про те, що Павло зраджуг ¬й, що вiн наводив до ¬¬ квартири iншу дiвчину. Хiба Марiя не заслужила свого жiночого щастя? Ранiше в мрiях вона малювала собi солiдного забезпеченого чоловiка, проте закохалася в хлопчика, який виявився молодшим за не¬ на п'ятнадцять рокiв. Закохалася так, що розум втратила.
  Вчителька виглядала цiлком привабливо. Фiгура струнка, талiя тонка, красивi довгi ноги, шкiра чиста, обличчя свiже, зморшок немаг, шевелюра дуже пишна, волосся трохи кучеряве, свiтло-русяве до плечей. Останнiм часом вона перiодично сiдала на дiгту, мазалася кремами. Такi жiнки подобаються чоловiкам. На вигляд ¬й не давали понад двадцять п'ять, хоча вчительцi нещодавно перевалило вже за тридцять.
  Але Марiя була самотня, незважаючи на свою красу та непогану фiзичну форму. В юностi ¬¬ наречений, якого вона любила всiма фiбрами душi, потрапив до Чечнi та загинув там. В результатi дiвоче серце очерствiло i обмерзло на кiлька рокiв.
  На всi спроби залицяння з боку чоловiкiв вчителька вiдповiдала такою холоднiстю, що потенцiйнi нареченi вiдразу випаровувались. Марiя не закохувалась довгi роки, навiть не дивилася у бiк чоловiкiв. Вона вiдчувала дуже глибоко, свiт здавався ¬й чорно-бiлим пiсля трагiчно¬ смертi першого хлопця.
  I лише останнiм часом вчителька потроху вiдтавала, все частiше замислювалася про весiлля i народження дитини. Але з чоловiками Марiя була несмiлива, танцi та iншi мiсця, де простiше познайомитись, вона не вiдвiдувала.
  У жiнки з'явилася думка дати оголошення про знайомство з метою замiжжя до газети або на вiдповiдний сайт в Iнтернетi. Але тут у життi з'явився Павлик. I свiт заграв новими барвами.
  Цей красень видiлявся серед усiх учнiв свогю зовнiшнiстю та комунiкабельнiстю, гарненький хлопчик став серцевою пасiгю вчительки, Марiя на нього запала. Хоча й розумiла, що це неправильно, навiть небезпечно з погляду чинних законiв.
  Першого разу вчителька побачила Павлика майже рiк тому у себе на уроцi у новiй школi, куди влаштувалася, коли пере¬хала до Приморського району. Вiн майже одразу змусив тремтiти ¬¬ вiдтане серце, яке скучило по любовi. Павлуша пробудив у жiнцi спочатку неяснi мрi¬, а згодом i досить сильнi почуття.
  Марiя вирiшила шукати пiдхiд до цього хлопця, але боялася, що хлопець вiдкине ¬¬. Вчителька почала ретельнiше стежити за собою, сiла на дiгту. Вона намагалася добре виглядати i викликати прихильнiсть Павлика, завищувала йому оцiнки. Однак довгий час не робила жодних крокiв познайомитися ближче.
  У квiтнi стояла чудова сонячна погода, Марiя одяглася вiдповiдним весною чином, а на уроцi викликала Рибаченко вiдповiдати.
  Перший красень класу Павло стояв бiля дошки. Марiя пожирала його очима, а вiн з цiкавiстю дивився на свою вчительку, яка того дня була в досить короткiй спiдницi, з гарним макiяжем та шикарною зачiскою.
  З усмiшкою Павло сказав:
  - Закон Кiркорова каже...
  У класi пролунав смiх. Павлик трохи знiяковiв i ледь помiтно почервонiв. Вчителька ввiчливо поправила:
  - Киргофа... То про що цей закон?
  Марiя чула, що Рибаченко пiдказуг дiвчинка на першiй партi, але вдала, що нiчого не помiчаг.
  T¬ улюбленець, дивлячись вчительцi в очi, вiдповiв:
  - Сума струмiв у ланцюгу на входi дорiвнюг сумi струмiв у ланцюгу на виходi...
  Марiя вiдповiдно кивнула i сказала:
  - Сiдай, Павле, п'ятiрка!
  Учнi свиснули. Хлопець сiв i почав вiдверто розглядати вчительку.
  Потiм Павлик зiзнався Марi¬, що саме того дня в ньому закипiли почуття. Марiя подобалася йому й ранiше, але як учителька. А тодi вiн вивчав цю дорослу жiнку, ¬¬ гарне аристократичне обличчя, свiтле кучеряве волосся, спокусливi ноги. Розглядав i вiдчував, як його чоловiча гiднiсть зрадницьки набухаг, стаг гарячою i навiть пульсуг.
  Вiн подобався дiвчаткам, спiлкувався з ними, а з красунею Вiрою навiть цiлувався кiлька разiв. Але сексом нi з ким не займався, вiн бачив процес тiльки на вiдео, яке знайшов в Iнтернетi. Вiд такого вiдео вiн порушувався так само, як i зараз вiд одного виду вчительки, ¬¬ незаслужено¬ п'ятiрки.
  Павлику раптом захотiлося зайнятися з фiзичкою коханням. Як на вiдео. Але вiн розумiв, що це неможливо принаймнi найближчим часом. Проте болiсний стан вимагав виходу. Павлик вiдчував сильне здригання, перед очима застрибали зiрочки. Жар у паху у школяра ставав нестерпним. Хлопчик пiдняв руку i запитав, заливаючись фарбою:
  - У туалет можна?
  Марiя поблажливо дозволила:
  - Iди!
  Павлик припустив з усiх нiг. Тiльки в сортирi вiн змiг зняти напругу i вгамувати свою гiднiсть, що все ще стирчить.
  Потiм вiн зi смiхом розповiдав Марi¬ про свог несподiване збудження. А тодi вiн повернувся до класу якраз до дзвiнка. Довелося йти наступного уроку.
  Але образ учительки фiзики стояв перед очима. Вона змогла розпалити в хлопцевi вогонь сильних почуттiв. Йому знову хотiлося побачити Марiю Олександрiвну.
  Павлик ледве досидiв до кiнця урокiв. Ноги привели його до кабiнету фiзики.
  З серцем, що сильно билося, Павлик зупинився бiля дверей, набираючись смiливостi. Вiн не знав, що скаже, як поводитиметься з вчителькою, але все ж таки вiдчинив дверi.
  Вчителька пояснювала щось хлопцям iз випускного класу, урок закiнчився, але ще не пiшли. Марiя обернулася до Павла, що встав у дверях, чекаючи, що вiн пояснить причину свого вiзиту. Вона доброзичливо посмiхнулася, але навiть ця привiтна щира усмiшка не змогла зняти збентеження Павлика, вiн нiби втратив словниковий запас i лише тупо дивився на вчительку. I Марiя Олександрiвна дивилася на улюбленого учня, просто йому у вiчi.
  Пауза затягувалася, Марiя ласкаво запитала:
  - Ти що прийшов, Павле? Якiсь проблеми?
  У Павла нарештi прорiзався голос:
  - Я ... я хочу реферат написати з фiзики. Законам цим ... як його? Загалом, струму.
  - Почекай трохи, зараз я з хлопцями закiнчу, i все обговоримо з тобою, - сказала вчителька i знову посмiхнулася.
  I Павлик вiдчув, що вiд ¬¬ вигляду, ¬¬ доброзичливо¬ усмiшки його чоловiча гiднiсть знову мимоволi ворухнулась у штанах.
  Вiн вийшов у коридор, постарався вiдволiктися вiд хтивих думок i заспоко¬тися.
  Звичайно, йому було б простiше спiлкуватися з однолiтком, але зараз хлопчина сильно збуджувала ця доросла жiнка. Мабуть, ¬¬ потяг на iнту¬тивному рiвнi передався Павловi, i вiн не витримав, пiддався пристрастi у вiдповiдь, хоча i не знав, як поводитися з вчителькою.
  Павлик вiдчував, що його гiднiсть знову сильно виросла i помiтно вiдстовбурчила штани. Хлопчик вперше зiткнувся з такою пристрастю. Це було щось нове та незвичайне. Нiколи ще молодий Павлик так не заводився. Йому раптом захотiлося побачити вчительку голою, помацати ¬¬ стрункi ноги, оголенi груди.
  А Марiя? Вона була рада, що Павло зайшов, постаралася якнайшвидше вiдiслати iнших хлопцiв i покликати коханого хлопця. Вона мрiяла спiлкуватися з цим гарним хлопчиком, дивитись у його нiжнi виразнi очi. Марiя розумiла, що це лише пiдлiток. I з ним треба буде поводитися вiдповiдним чином. Вона не планувала спокушати школяра, ¬й хотiлося просто поговорити iз ним. Так, про життя, про навчання.
  А вiн увiйшов i дивився на ¬¬ ноги. Хлопець нiяк не мiг угамувати свiй потяг. Його штани... Вони були вiдстовбурченi!
  Марiя помiтила це, налаштувалась на жартiвливий лад, весело посмiхнулася i запитала:
  - Подобаються мо¬ ноги?
  Павлик насилу видавив iз себе:
  - Дуже ... Вибачте ...
  Марiя не втрималася i одразу поставила друге запитання:
  - Ти зустрiчагшся з дiвчатами?
  Хлопець вiдповiв не одразу, i вчителька уточнила:
  - З однолiтками зустрiчагшся?
  - Нi... Вони дурнi. А ви... така розумна... i гарна. Менi подобагться ви.
  Марiя знову посмiхнулася i тихо сказала:
  - Ти гарний хлопчик, але менi не можна зустрiчатися з учнями, якщо це не стосугться шкiльних справ.
  Павлик тяжко зiтхнув i прошепотiв:
  - Проклятi умовностi!
  Марiя знизала плечима:
  - Хлопець iз такою зовнiшнiстю, як у тебе, не може бути обдiлений жiночою увагою. Знайдеш ще собi дiвчину, що бiльше пiдходить за вiком.
  Павлик пробурмотiв:
  - Я не хочу... Мене тягне до вас.
  Марiя посмiхнулася:
  - Це мине!
  Ще кiлька хвилин вони говорили про шкiльне життя та однокласницi, потiм Павлик обережно позадкував до виходу, йому термiново знадобилося в туалет. Вiн поспiшав швидше полегшитися, скинути болiсне свербiння i надлюдське напруження.
  Фiзично сильний хлопець не мiг поки контролювати сво¬ бажання i вгамувати ерекцiю. Пiдсвiдоме прагнення любовi i сексу зi зрiлою жiнкою буквально переповнювало треноване тiло молодого атлета.
  Школяр втiк, Марiя не стала його чекати, вона пiшла зi школи. I Павлик пiшов додому. Батьки звернули увагу, що ¬хнiй син вкрай похмурий i майже не г.
  Мама запитала у сина:
  - Павлику, ти двiйку отримав?
  Школяр вiдмахнувся:
  - Яка нiсенiтниця!
  Батько посмiхнувся:
  - Вiн, мабуть, закохався, не чiпляйся з розпитуваннями, iнакше вибухне.
  Павло замкнувся у сво¬й кiмнатi. Щоб вiдволiктися i розрядитися, влiз до Iнтернету та ввiмкнув порно.
  Вночi хлопчик спав погано, весь час згадував вчительку, ¬хню останню розмову, соромився свог¬ поведiнки i мрiяв.
  Нерiдко учнi закохуються у сво¬х вчителiв, нехай i набагато старшi за себе. Вони люблять ¬х за мудрiсть та авторитет. Iнодi вчителi вiдповiдають взагмнiстю: ¬м подобагться молодiсть та краса. Буваг, вчителi самi намагаються закохати у себе учнiв. Марi¬ це вдалося. Вона пiшла зi школи, але потiм шкодувала, що не дочекалася хлопця та не продовжила спiлкуватися з ним того дня.
  
  
  Роздiл 6.
  Наступного ранку Павло був похмурим i замкнутим. Нагрубiянив батькам, у школi зовсiм не розмовляв з однолiтками, вчителям вiдповiдав невпопад. З хвилюванням вiн чекав останнього уроку - фiзики.
  Перед уроком поговорити з учителькою не вдалося: вона впустила хлопцiв у клас тiльки з дзвiнком i одразу почала пояснювати матерiал.
  Павло ловив ¬¬ погляди. Марiя Олександрiвна теж дивилася iнодi на улюбленого учня. Вона помiтила, що хлопчик блiдий i ¬й стало шкода хлопця.
  Коли урок закiнчився, хлопцi стали виходити з класу, а Павло набрався смiливостi, пiдiйшов i сказав учительцi:
  - Я вчора так i не дiзнався про реферат.
  Марiя запитала:
  - Чому ти втiк?
  - Менi треба було... до туалету.
  - Можеш зайти до мене пiсля урокiв, - дозволила вчителька.
  Павлик вiдчув себе окриленим! Вiн з нетерпiнням чекав на закiнчення занять. I одразу поспiшив до кабiнету фiзики. Марiя Олександрiвна була одна.
  - Щось ти сьогоднi виглядагш не дуже, - першою сказала вчителька. - Не захворiв?
  - Нi, - вiдповiв Павло, - не виспався просто.
  - Таке буваг. Ти дiйсно хочеш написати реферат? - спитала Марiя.
  Павло кивнув, хоч обидва розумiли, що це лише привiд. Вчителька почала пояснювати, як пишуться реферати. А Павлик раптом сказав:
  - Можливо, ми обговоримо деталi цiг¬ роботи в iншому мiсцi? Тут дуже людно... У нас г дача в Олександрiвськiй. Там нам нiхто не завадить.
  Вночi школяр мiркував про те, що говоритиме вчительцi пiд час зустрiчi, i видав заготовлену фразу.
  Марiя посмiхнулася, поклала руку на шию учня i вимовила:
  - А ти особливий, не такий як решта хлопчакiв...
  Павлик здригнувся вiд ¬¬ дотику. Вiн знову вiдчув зрадницьке ворушiння у штанах. Але цього разу не став нiкуди тiкати, а знову сказав про дачу:
  - Можна по¬хати будь-коли. У мене г ключi, батьки до Олександрiвсько¬ зараз не ¬здять.
  Марiя прибрала руку i вiдповiла:
  - Нiкуди я, звичайно, не по¬ду. Але ти можеш зайти до мене додому.
  - А коли можна зайти?
  Марiя знизала плечима i вiдповiла:
  - Та хоч сьогоднi.
  - Здорово! - Зрадiв Павлик. - Менi зараз потрiбно в секцiю з хокею, а потiм я можу прийти до вас.
  - Давай тодi запиши номер мого телефону, - запропонувала вчителька, - подзвониш, коли звiльнишся, я скажу куди пiдiйти.
  Хлопчик розквiтнув вiд щастя:
  - Дуже добре! Ви просто супер!
  - Тiльки прошу, нiкому, будь ласка, не кажи, що збирагшся до мене додому.
  Павлик кивнув, йому варто було вiдiрвати свiй погляд вiд грудей жiнки. На ватних ногах школяр вийшов. У найближчому кiоску хлопчик купив собi пачку чiпсiв та пляшку Коли. Жадiбно проковтнув куплене, вгамував нервове тремтiння i вiдчув себе впевненiше.
  На тренуваннi Павло був активним, грав грубо. Вiн першим вискочив з майданчика, примчав у роздягальню та зателефонував до вчительки. Марiя Олександрiвна назвала вулицю, номер будинку та квартиру.
  
  Вчителька вiдчинила дверi, посмiхнулася i сказала:
  - Я рада, що ти прийшов. Не соромся, почувайся як удома.
  Вона була в красивiй синiй сукнi до колiн, домашнiх капцях, з розпущеним волоссям i легким макiяжем. Марiя чекала хлопця, ¬¬ доброзичлива усмiшка допомогла Павлу зняти зайве хвилювання, але вiн все ж таки поставив досить дурне запитання:
  - А ми тут самi, нам не завадять... вашi чоловiки?
  - На жаль, я поки що самотня, - розвела руками вчителька. - Проходь.
  Павло зняв черевики, Марiя взяла його за руку, разом увiйшли до кiмнати. Тут стояв накритий столик. Марiя пiдготувалася до зустрiчi iз улюбленим учнем. Купила тортик, зробила бутерброди i навiть вiдкрила пляшку iз сухим вином. На столику був також фужер зi свiчками.
  - Про реферат я тобi розповiм потiм, - сказала вчителька. - Давай спочатку перекусимо ... при свiчках.
  Марiя вимкнула свiтло i запалила свiчки.
  Павлик з натхненням промовив:
  - Як романтично! Але при свiтлi ви виглядагте ще краще.
  - А менi хочеться романтики, я так самотня...
  - У вас г ми, вашi учнi, - заперечив Павлик.
  - А серцевого кавалера нема...
  - То я можу ним стати! - з ентузiазмом сказав хлопчик. Наразi вiн нервувався менше, нiж у школi, коли домовлявся про зустрiч iз вчителькою.
  Марiя знову посмiхнулася i запропонувала Павлику сiсти на диван бiля столика. Сама присiла поряд i шепнула:
  - Я вип'ю трохи вина, а ти ¬ж торт. Вiн iз горiхами. Не знаю, чи ти любиш солодке.
  - Люблю, - вiдповiв Павло.
  - Ось i добре.
  Павлик взяв ложкою шматочок торта i без ентузiазму проковтнув. Хлопчик iнодi ¬в торт та вдома. Але шоколад вiн любив бiльше.
  Марiя трохи занапастила вина i поставила келих назад. Однiгю пити здалося непристойним. А пропонувати пiдлiтку тим паче. Вона помилувалася учнем у полум'¬ свiчок, сказала Павлику, що маг фотогенiчне i виразне обличчя, а постать - немов у грецько¬ стату¬.
  Хлопчик вiдкрив рота вiд таких комплiментiв, а вчителька взяла в руку долоню Павлика, поклала собi на ногу i шепнула:
  - Можеш погладити.
  Хлопчик залився фарбою, його долоня тремтiла i вiдразу стала спiтнiлою. Павлик обережно провiв по нозi. Марiя посмiхалася: дотик гарного хлопця пригмний для жiночого тiла. Вчителька поклала свою руку на м'язистi груди Павлика i стала масажувати ¬¬. Хлопчика часто задихав, Марiя вiдчувала, як сильно б'гться серце пiдлiтка. Хлопець горiв вiд збудження. Вiн м'яв руками колiно жiнки, йому раптом схотiлося зняти з не¬ сукню, а з себе зiрвати одяг. Iнту¬тивне, сильне бажання.
  Але Марiя крагм свiдомостi зрозумiла, що слiд зупинитись, щоб не втратити контроль над собою. Вона вiдiрвала руку Павла вiд колiна, поцiлувала хлопчика в лоб i сказала:
  - Ну, все, годi! Повернiмося до реферату.
  Павлик прошепотiв:
  - Будь ласка... Реферат потiм. Менi спекотно. Можна, я знiму майку?
  Марi¬ хотiлося продовження iнтимного побачення, вона мрiяла побачити голий торс молоденького красеня, жiнка не стрималася, простягла руки i вiдповiла:
  - Давай, я допоможу тобi.
  I стягнула з хлопця майку.
  Рельгфний, витончений малюнок м'язiв хлопця ще бiльше розiгрiв усерединi живота жiнки жар, який погрожував стати нестерпним. Але й Павлик гранично збудився, його досконалiсть повстала, тiло почало блищати вiд поту. Тремтячим голосом хлопець промовив:
  - Можна, i я вам допоможу... зняти сукню...
  Марiя поблажливо кивнула:
  - Звичайно!
  Павлик нахилився i тремтячими пальцями розстебнув застiбки.
  Марiя залишилася в одних тонких трусиках та бюстгальтерi. Павло нарештi побачив тiло вчительки майже без одягу. Витончене, зворушливе, дуже миле та еротичне.
  Павлик цiлком щиро промовив:
  - Iз вашою грацiгю можна стати фотомоделлю.
  - Менi бiльше подобагться працювати вчителем, - вiдповiла Марiя Олександрiвна.
  Хлопчик провiв долонею по спинi кохано¬ вчительки. Марiя глибоко задихала. Дотики хлопця збуджували ¬¬. Хотiлося вiдкинути всi умовностi та злитися з юним красенем в захватi. I Павлика трясло вiд збудження великим тремтiнням. Вперше з ним вiдбувалося таке. Хлопця переповнювали емоцi¬, його розумом заволодiли iнстинкти.
  Марiя подалася на зустрiч хлопцевi. Вони стали обiйматися i цiлувати одне одного.
  Павлик вперше опинився на любовному ложi, вiн збудився i пiд кiнець побачення навiть знесилiв. Тiльки тодi Марiя подивилася на годинник i злякано закричала:
  - Ого! Вже одинадцята година! Тво¬ батьки турбуватимуться. Давай, швидше дзвони ¬м i одягайся.
  Стомлений Павлик рухався повiльно. Пiд його блакитними виразними очима з'явилися темнi кола. Порушення спало, але хлопчик почував себе спустошеним. Марiя заспоко¬ла його:
  - Пiсля першого разу завжди так, - жiнка поцiлувала Павлика у губи. - Ти приголомшливий хлопець! Менi з тобою було добре, але наша пристрасть г злочинною. Менi загрожуватиме в'язниця, якщо дiзнаються, що ми перейшли кордон.
  Павлик прошепотiв:
  - Клянусь, я нiкому нiчого не скажу. Даю слово честi.
  Марiя посмiхнулася i запитала:
  - I не будеш хвалитися приятелям?
  Павлик для переконливостi навiть перехрестився:
  - Нi! Ось вам хрест!
  - Нам не можна любити одне одного за законом. Ти ж не хочеш, щоб твог кохання посадили у в'язницю?
  Павлик упевнено вiдповiв:
  - Нi не хочу!
  Марiя кивнула i прошепотiла:
  - Мене можуть судити за спокусу неповнолiтнього.
  Павлик енергiйно замотав головою:
  - Нi! Ти не спокушагш мене, я сам тебе хочу.
  Марiя вiдповiла:
  - Це не маг значення. Звинуватить у розбещеннi того, хто старший.
  - Несправедливi закони!
  - Поганий чи добрий закон, але це закон, з ним доводиться рахуватися, - сказала Марiя. - А ти йди швидше додому. Що скажеш батькам?
  Павлик сказав:
  - Скажу, що затримався iз приятелем, грали у комп'ютернi iгри.
  - А якщо спитають iм'я приятеля? - поцiкавилася вчителька.
  Павлик упевнено вiдповiв:
  - Мо¬ друзi надiйнi, вони мене вiдмажуть.
  Марiя ще раз попросила:
  - Будь ласка, не кажи нiкому.
  Павлик знову перехрестився:
  - Клянуся мамою, нiкому не розповiм!
  Вчителька та учень поцiлувалися на прощання.
  Вдома хлопчисько швидко порозумiвся з батьками, впав на лiжко i вiдразу заснув.
  Наступного дня занять з фiзики у класi Рибаченка не було. Вiн вiдновився пiсля романтичного побачення, йому знову хотiлося бачити кохану жiнку, на перервi вiн зайшов до Марi¬ Олександрiвни.
  Щоб не викликати додаткових пiдозр i плiток, вчителька попросила Павла бiльше не приходити до ¬¬ кабiнету, коли немаг уроку фiзики, але дозволила знову зайти до не¬ додому.
  I знову була романтична вечеря при свiчках. Тiльки замiсть вина Марiя вiдкрила пляшку Кока-Коли. А потiм вчителька зробила учневi масаж. Павлик вiдчував себе спокiйнiше i впевненiше, нiж ранiше, був готовий продовжувати пiзнавати науку кохання.
  Вони розлучилися нiжними поцiлунками.
  Цього разу хлопчик прийшов додому задоволений i веселий. Мати, бачачи його щасливi очi, запитала:
  - Ти знайшов собi дiвчину?
  Павло здригнувся, почервонiв, та нiчого не вiдповiв.
  Мама запитала:
  - Цiлувалися вже?
  - Нi, - збрехав Павло.
  - Будьте обережнiшими, не пустуйте. Адже ви такi молодi...
  Хлопець не хотiв слухати настанови, вiн роздягнувся, лiг у лiжко. Уявив, що поруч з ним лежить Марiя, i поринув у солодку дрiму.
  Вчителька та учень стали тагмно зустрiчатися. Формально хлопчик ходив до вчительки, щоби писати реферати. Але це було лише прикриттям ¬хнього романтичного кохання, яке розвивалося гармонiйно. Закоханi планували згодом погднуватись законним шлюбом. Марiя намагалася не думати про те, що ¬хнiй тагмний зв'язок до повнолiття Павлика може розкритися, а ¬¬ звинуватить у розбещеннi учня. Проте, сьогоднi така перспектива стала реальнiстю.
  Ну чому чомусь манiяку спало на думку пiдкинути труп дiвчини в ¬¬ квартиру? Марi¬ не хотiлося вiрити, що таке мiг зробити Павлик. Але телефон коханого мовчав.
  Вдома вчителька залiзла у ванну i продовжила думати про пiдкинутий труп i сво¬ стосунки з Павлом. Нi, у них був не порочний зв'язок, а справжнг кохання! Без брудних думок та поганих намiрiв. А чому? Можливо, все негаразд. Можливо, Павлик не зраджував ¬й, за ¬¬ вiдсутностi нiкого не приводив у квартиру. Але хто ж тодi пiдкинув труп? Загадка...
  Марiя зробила теплу воду, сподiваючись заспоко¬тися. Жiнка терла себе мочалкою i знову думала про те, що розповiсть Павлик у полiцi¬.
  Раптом пролунав дзвiнок у дверi.
  "Павлуша?! - подумала вчителька. - Нарештi! Але чому так пiзно i без попередження?
  Вона накинула халат i поспiшила до передпокою.
  
  
  Роздiл 7.
  Вранцi Красiн зустрiв бiля кабiнету свого помiчника Андрiя Ковальова.
  - Васю, у нас ще один труп, - сказав Ковальов.
  - Добре хоч що не два, - автоматично вiдповiв Красiн.
  - I знагш хто? Вчорашня дамочка, яку труп у квартиру пiдкинули.
  - Що? - перепитав Красiн.
  - Ну та, яку ввечерi опитували.
  - Так, час вiд часу не легше!
  - T¬ пiд вiкнами вдома знайшли мертвою, випала з вiкна, - пояснив Ковальов.
  - Випала? - Запитав Красiн. - З чигюсь допомогою?
  - Можливо. На нас i труп повiсять.
  - В одну справу доведеться об'гднувати, - зiтхнув Красiн.
  Офiцери пройшли до кабiнету.
  - Знову буде потрiбно опитування сусiдiв, - сказав Ковальов.
  - Ще й особистiсть тiг¬, що пiдкинули у квартиру Новiково¬, треба якнайшвидше встановити, - нагадав Красiн.
  - Те саме мороку, - махнув рукою Ковальов. - Сусiди стверджували, що нiколи ¬¬ ранiше не бачили.
  - Там татуювання у пiдкидька на лобку, г в нашому районi фахiвець з тату? Дiзнатися треба, може, скаже, хто робив цю троянду. Такi рiдко трапляються.
  - Треба б цього, як його, Рибаченку, насамперед опитати. Швидше за все вiн щось знаг. Або причетний.
  - Правильно, ось iз нього i почни, - сказав Красiн.
  - Давай телефон, подзвоню йому.
  Телефон Павла мовчав.
  - Дивно, - сказав Ковальов, - телефон поза зоною мережi.
  - То з'¬зди на адресу, там i опитагш на мiсцi, - наказав Красiн.
  Ковальов по¬хав, а старший слiдчий Василь Красiн, чекаючи даних посмертно¬ експертизи, розмiрковував. Навiть йому, слiдчому з десятирiчним досвiдом роботи, справа здавалася дуже складною та заплутаною. Не було вiдомо нiчого про дiвчину, яка опинилась у квартирi вчительки. Симпатична, на вигляд не бiльше тридцяти, з оригiнальним татуюванням на iнтимному мiсцi. Ще й синцi на попi та грудях. Не схоже, щоб неповнолiтнiй хлопець так ¬¬ "пестив".
  Результати експертизи скоро будуть. Вiд чого померла незнайомка? Дуже схоже на ядуху.
  Звичайно, сумнiвно, щоб хлопчик привiв цю даму в квартиру свог¬ вчительки, але в нашому свiтi все можливо.
  Красiн зателефонував до дитячо¬ кiмнати полiцi¬. Матерiалу на Павла Рибаченка у них не було. Чи не залучався, у дитячiй кiмнатi на облiку не перебував. Але хлопчик, судячи з усього, жвавий. Раз iз учителькою зустрiчався, навiть ключi вiд ¬¬ квартири мав.
  Василь Красiн не любив малолiтнiх злочинцiв. Вони самi нахабнi, жорстокi та цинiчнi. Впевненi у сво¬й безкарностi. У багатьох немаг нiчого святого. Особисто йому малолiтня шпана псувала машину, проколювала шини. Дiти зараз грамотнi, знають, що до чотирнадцяти рокiв ¬м майже нiчого не буде. Та й пiсля чотирнадцяти треба дуже серйозний злочин вчинити, щоби вiдправили до спецшколи або, тим бiльше, до колонi¬. I термiни дають малi, а самi зони схожi на дитячi табори. Возять хлопчикiв-зекiв на екскурсi¬, комп'ютерний зал г басейн.
  Нi, нинiшня зона-малолiтка зовсiм не каторга. Пацани хитаються i працюють. Виходять пiсля зони навченими спецiальностi. Гуманiзм щодо неповнолiтнiх негiдникiв розлучили, а вони цим користуються. Нiчого не бояться.
  Якщо пiдлiток ско¬в вбивство, а потiм, можливо, усунув i вчительку, його можна буде засадити на десять рокiв. Хоч суспiльство вiд такого нелюда на якийсь час позбавимо. Але чи маг Павло вiдношення до цих злочинiв?
  Професiйна iнту¬цiя нагадувала Красiну, що Рибаченко вбивств не робив. Проте допитати хлопця було потрiбно.
  Принаймнi Василь Красiн вирiшив Павла гарненько притиснути. Цiкаво, якi у нього були стосунки iз покiйною вчителькою?
  Симпатична жiнка. А чому самотня? Нема нi чоловiка, нi дiтей. Хоча зовнiшнiсть у не¬ дуже приваблива. Така жiнка може закрутити голову будь-якому сексуально стурбованому пiдлiтку. Якщо захоче.
  Чи не пов'язуг ¬хнг кохання, можливо, навiть i секс? Налякалася вчителька вчора, коли натякнули, що можемо посадити за спокусу неповнолiтнього. Гарну жiнку пресувати та садити пiд арешт шкода. Вiдпустили пiд пiдписку, а воно як вийшло. Навiть почуття провини г. Ковальова треба було до Павла вчора надвечiр послати. Або самому з'¬здити. Хоч нам за переробку й не доплачують. Може, й не було б другого трупа.
  
  
  Роздiл 8.
  Ковальов знайшов квартиру Рибаченка швидко. Вiдчинила матiр Павла. Андрiй представився, сказав, що хоче поставити хлопцю кiлька запитань.
  - Вадим таки заяву написав? - Запитала жiнка. - Дуже прошу, не чiпайте хлопчика! Вiн у сильнiй депресi¬.
  - Скажiть, що у вас трапилося, i яку заяву написав Вадим, - попросив Ковальов.
  - Та на училку. Хiба ви не про не¬ розпитати Павлика хочете? - Здивувалася жiнка.
  - Саме про вчительку менi й треба отримати iнформацiю.
  - Поки не турбуйте сина, будь ласка! - благала мама Павла. - Вiн вiдходить вiд ... Чи бачите, Павлик хотiв руки на себе накласти, вже петлю зробив. Добре Вадим побачив... Зараз Павлик трохи заспоко¬вся, нi з ким не хоче спiлкуватися. Давайте краще я вам розповiм усе, що знаю, ходiмо на кухню.
  - То що у вас сталося? - спитав Ковальов, сiдаючи бiля кухонного столу.
  - Павлик сильно посварився з батьком. Через цю саму училки. Я ж винна. Куртку вiн кинув у передпоко¬. Я пiдняла, а з не¬ ключi якiсь не нашi випали телефон сина. Чи не втрималася, подивилася, з ким Павлик спiлкугться. I знайшла листування любовне...
  - З учителькою? - здогадався Ковальов.
  - З нею самою. Я цю тiтку бачила у школi. Вона старша за сина вдвiчi. Павлик зовсiм ще дитина. А там таке... Я в шоцi була, чоловiковi показала. Вадим розсердився, вiдiбрав у Павлика ключi та телефон, обiцяв iз тiткою поговорити. У хлопчика iстерика.
  - А де Вадим був цiг¬ ночi? - продовжив питати Ковальов.
  - На роботi. Вiн охоронцем на базi працюг. Доба через три.
  - Коли пiшов iз дому?
  - Вчора ввечерi, йому до восьмо¬.
  - А до цього, позаминуло¬ ночi, чоловiк удома був? - Запитав Ковальов.
  - Так, був удома. З Павликом посварився, ми весь вечiр стежили, щоб Павлуша нiчого з собою не нако¬в. Зараз у Павлика депресiя, не чiпайте його, дуже прошу.
  - Гаразд, я зрозумiв, повiстку залишу, як тiльки син вiдiйде трохи, нехай зайде до нас до слiдчого комiтету. I Вадима опитати те саме треба буде.
  - Добре я передам.
  - Скажiть, а ключi, що ¬х Вадим забрав, де? - поставив важливе запитання Ковальов.
  - Так у нього, - знизала плечима жiнка, - мабуть, iз собою носить.
  - Зрозумiло. Скажiть, будь ласка, а в нiч пiсля сварки з Павлом Вадимом точно з дому нiкуди не виходив?
  - Думаю нi. Я спати лягла, вiн доглядати за Павликом залишився.
  - Зрозумiло! Значить, ви точно не знагте. А на якiй базi працюг Вадим?
  - На нашiй овочевiй базi приморського району. Увечерi маю додому прийти, я передам, що ви приходили.
  Ковальов вийшов iз квартири i одразу ж зателефонував до слiдчого комiтету Красiну:
  - Вася! ¦ пiдозрюваний! Термiново слiд ¬хати на затримання.
  - Кого затримуватимемо? - Запитав Красiн. - Школяря цього?
  - Зi школярем потiм розберемося. Його батько! Вiн при справi i ключi вiд квартири вчительки маг, - пояснив Ковальов.
  
  Вадима Рибаченка привезли до слiдчого комiтету прямо з робочого мiсця. Допитували його вдвох Ковальов та Красiн. Iнiцiативу взяв у руки Ковальов.
  - Ну, розповiдайте, що ви робили у квартирi вчительки, - наказав Ковальов.
  - Яко¬ вчительки? - Запитав Вадим, невдоволений тим, що його доставили до слiдчого комiтету.
  - Тiг¬ само¬, яка милувалася з вашим сином, - уточнив Ковальов. - Нам усе вiдомо!
  - Ах, ви про це стерво. Не був я в ¬¬ квартирi жодного разу.
  Ковальов стукнув кулаком по столу:
  - Не бреши! Довiчне отримагш за подвiйне вбивство! ¦дина можливiсть полегшити вину - розповiсти нам усю правду.
  Пiдозрюваний витрiщив очi:
  - Подвiйне вбивство? Кого вбили? Ви що? Я нiчого не знаю!
  - Моя хата з краю, нiчого не знаю, - скептично сказав Ковальов. - А хто ключi у сина вiд квартири вчительки забрав, з цiгю дамою обiцяв розiбратися?
  - Я... я не був у не¬, - сказав схвильований Вадим, - близько до не¬ не пiдходив.
  - Брешеш! Тебе сусiди бачили! - Збрехав Ковальов. - Хочеш очну ставку?
  - Не був я там! Чесне слово! Павло сказав, що вона у вiдпустку по¬хала. Я лише поговорити з нею хотiв. Потiм, коли повернеться.
  - Ну, i як поговорив? - зло запитав Ковальов. - З вiкна ¬¬ викинув? Не розкажеш нам правду, почнемо вживати заходiв фiзичного впливу!
  Чоловiк зовсiм поник, руки його затремтiли, вiн знову сказав:
  - Правда, мужики, не був я там...
  Красiн простягнув пiдозрюваному фотографiю покiйно¬ незнайомки i досить чемно сказав:
  - Подивiться, будь ласка, на фото. Що вам вiдомо про цю жiнку?
  Вадим взяв фотографiю до рук i вiдповiв:
  - Нiчого не вiдомо. Ми не знайомi.
  - А якщо добре подумати? - Запитав Ковальов. - Подивiться уважнiше.
  - Точно ¬¬ не знаю! - Наполягав Вадим. - Вперше бачу.
  - Що ви робили вночi двадцять першого серпня? - Запитав Красiн.
  - Позавчора? Всю нiч удома був. Ми iз сином посварилися, я нiкуди не виходив.
  - А цiг¬ ночi куди з роботи вiдлучалися? - поцiкавився Ковальов.
  - Я нiкуди не вiдлучався! Весь час був на робочому мiсцi. Колеги можуть пiдтвердити. У чому ви пiдозрюгте мене?
  - Бачите, - сказав Красiн, - у квартирi вчительки виявлено труп жiнки, а цiг¬ ночi саму вчительку викинули з вiкна. У вас були ключi вiд ¬¬ квартири та мотив: розiбратися з коханкою вашого сина.
  - Але ж я не був там! Клянусь!
  - Давай вiдправимо його до суду, щоби затвердили арешт на два мiсяцi. Нехай посидить, подумаг, може, згадаг, що й розповiсть нам, - продовжив лякати пiдозрюваного Ковальов.
  Але Красiн вiдчував, що чоловiк насправдi не був у тiй злощаснiй квартирi. Вадима Рибаченка вiдпустили пiд пiдписку про неви¬зд.
  А ситуацiя не прояснилася. Пролити свiтло на такий загадковий злочин могло з'ясувати особи пiдкинуто¬ дiвчини. Треба було розпитати повiй, що працюють у районi, ще раз опитати сусiдiв, вивчити зведення зниклих безвiсти. Але ранiше Красiн вiдправив Ковальова до фахiвця з татуювання.
  Андрiй повернувся, загадково посмiхаючись.
  - Васю, ти впадеш, - сказав Ковальов. - Татуювання на тiлi нашо¬ незнайомки - знак секс-рабинi секти ордена Iлюмiнаторiв.
  - Що? - перепитав здивований Красiн. - Секс-рабинь нам тiльки не вистачало.
  - Такi нiжнi троянди на зап'ястi та лобку роблять у сектi дiвчатам, яких використовують для сексуальних втiх, - пiдтвердив Ковальов.
  - З'ясував хто саме робить такi татуювання? - Запитав Красiн.
  - Iмен фахiвець не назвав. Вiн не знаг, хто у нашому мiстi займагться подiбними малюнками.
  - А що це за секта?
  - Дуже велика. У США ¬¬ штаб, а в нас фiлi¬ у кiлькох мiстах.
  - Це не та секта, яку описав у свогму гучному романi Браун? - Запитав Красiн. - Читав?
  - Нi, не читав i фiльм, знятий за книгою, не дивився, але менi про роман Брауна вже фахiвець з тату казав. Iлюмiнатори побудованi за аналогiчним принципом, але у них бiльша секта, в нашiй кра¬нi г фiлi¬ у Москвi та ще десь. У Пiтерi фiлi¬ начебто немаг.
  - Взагалi-то жiнка могла зробити собi троянду на зразок, не вдаючись у подробицi того, що таке татуювання може означати, - припустив Красiн.
  - Цiлком може бути таке, - погодився Ковальов. - У мого покiйного батька на руцi були залишки виведеного татуювання. Прийшов вiн з армi¬ i десь на пляжi побачив у чоловiка татуювання у виглядi сонечка з промiнчиками на тильнiй сторонi долонi. Захотiв таку саму. А в нього друг тату добре бив. Вiн i батьковi зробив за описом. Пiсля цього помiтив мiй батько, що мужики, на вигляд зеки бували, стали пiдходити до нього зi словами: "Привiт, братан!" Якось ¬хав вiн електричкою, пiдсiв до нього урка татуйований i запитуг: "У якiй зонi ти сидiв?" Батя не сидiв нiколи i не любив урок. Так i сказав йому, що вiн несудимий. "А татуювання тодi навiщо зробив?" Виявилося, що ¬¬ назва у кримiнальному середовищi означаг: "Привiт злодiям" Таку роблять на зонi засудженi за великi крадiжки. Вирiшив батько татуювання звести. I бiльше ¬х не робив.
  - Буваг таке, - усмiхнувся Красiн. - I все ж таки версiю про належнiсть нашо¬ незнайомки до секти потрiбно ретельно перевiрити.
  - Добре, я займуся, по Iнтернету полазити, - сказав Ковальов.
  
  
  Роздiл 9.
  Експертиза показала, що незнайомку було задушено шляхом здавлювання сонно¬ артерi¬. Як i передбачав Красiн. Залишилося з'ясувати особистiсть загибло¬.
  Ковальов з'явився знову iз загадковою усмiшкою.
  - Слухай, друже мiй Васю! Впiзнав я, здагться. нашу незнайомку. Нiколи не здогадагшся, хто вона.
  - Ну i хто ж? - Запитав заiнтригований Красiн.
  - Давай розповiм усе по порядку. Став я шукати матерiал по сектi та ¬¬ фiлiям у нашiй кра¬нi. Натрапив на повiдомлення, що в Анапi за вбивство режисера БДСМ нещодавно заарештовано жiнку.
  - БДСМ - це збочене порно з елементами насильства? - уточнив Красiн.
  - Воно саме, жорсткий секс iз примусом, заподiянням болю, приниженнями, - пiдтвердив Ковальов. - Так от, арештована в Анапi жiнка теж належить до секти Iлюмiнаторiв, вiрнiше, вона з ¬хньо¬ фiлi¬ у мiстi Сочi. В Анапi брала участь у зйомках, а потiм пiрнула ножем свого режисера.
  - Наша жiнка, вбита в Пiтерi, яке вiдношення маг до анапського вбивства? - Запитав Красiн.
  - Може, й не маг, - вiдповiв Ковальов. - Просто я зацiкавився тим, що знiмав покiйний режисер. Ачинцев його прiзвище...
  - Хочеш сказати, що наша жiнка знiмалася в нього? - припустив Красiн.
  - Якраз покiйну у фiльмах Ачинцева я не побачив. Але в iншiй аналогiчнiй зйомцi американсько¬ студi¬ Кiнг, що спецiалiзугться на БДСМ, Вася, я впiзнав ¬¬! Зовнiшнiсть, татуювання... Наша покiйна жiнка - американська порноактриса.
  - Ти нiчого не плутагш? - здивувався Красiн. -Як американка могла виявитися абсолютно голою у звичайнiй пiтерськiй квартирi?
  - Доведеться з'ясовувати. А ось iм'я покiйно¬ актриси, пiд якою вона знiмалася, Люсi Старр.
  - Це вже хоч щось, - сказав Красiн. - Все ж таки треба дiзнатися, як вона опинилася в Пiтерi.
  - Найiмовiрнiше, прилетiла у зйомках брати участь, - припустив Ковальов.
  - Цiлком можливо, - погодився Красiн. - Дiзнайся, хто в Пiтерi спецiалiзугться на БДСМ, де i коли Люсi знiмалася востаннг.
  Нелегке завдання чекала Ковальова. Знову довелося копатися в Iнтернетi, спiлкуватися з найвiдомiшим дiячем порнобiзнесу в мiстi, шукати iнформацiю по Люсi та ¬¬ сектi. Жодних вiдомостей про те, чим займалася покiйна Люсi Старр у Санкт-Петербурзi, знайти не вдалося. Але порнороб повiдомив Андрiю, що, за чутками, Люсi дiйсно знiмав у Росi¬ порнорежисер Володимир Ачинцев, якого кiлька днiв тому вбили в Анапi.
  Ковальов зв'язався з Анапою, запросив iнформацiю щодо вбивства Ачинцева i знову поринув у нетрi Iнтернету.
  Наступного дня вiн доповiдав Красiну:
  - Вдалося встановити справжнг iм'я дiвчини - Людмила Старкова. Як я вже казав ранiше, в порно вона знiмалася пiд iм'ям Люсi Старр. T¬ вивезли дитиною з Укра¬ни, разом iз батьками вона перебувала у сектi Iлюмiнаторiв. ¦ припущення, що дiвчинка з дитинства зазнавала жорстко¬ психологiчно¬ обробки, ¬¬ змушували займатися порно, а потiм зробили секс-рабинею.
  - А що насправдi в Америцi поширене сексуальне рабство? - Запитав Красiн.
  - Так, поширене. I педофiлiя г. Все це замовчугться, тому що використовугться та покривагться американською правлячою елiтою, так чи iнакше пов'язаною з Iлюмiнаторами. Знайдений мною матерiал навiть став для мене шоком. З раннiх рокiв примус, брудний секс.
  - Що у нашiй справi? - Запитав Красiн.
  - Потрiбно вивчити останню зйомку Ачинцева. Можливо там ключ до розгадки. Не виключено, що покiйна знiмалася в нього, а потiм перемiстилася до Пiтера.
  - Запроси матерiал iз вбивства режисера, зв'яжися з Анапою, - наказав Красiн.
  - Вже запитав. Як буде щось цiкаве, одразу повiдомлю.
  
  
  Роздiл 10.
  Виявилося, що у слiдчому комiтетi Анапи г остання зйомка покiйного Ачинцева. Ковальов подивився надiслану копiю файлу та матерiал iз вбивства. За кiлька хвилин вiн дiлився iнформацiгю з колегою:
  - Наша покiйна Люся Старкова знiмалася безпосередньо перед убивством режисера у нього в Анапi разом з iншою акторкою, тiгю самою, яка зараз затримана за вбивство ¬хнього режисера.
  - Ой, сподiваюся, що Люся хоч не замiшана у цьому вбивствi, - сказав Красiн.
  - Як знати, як знати, - вiдповiв Ковальов.
  - З порнорежисером нам ще розбиратися не вистачало, - зiтхнув Красiн.
  - Ти лаятимешся, але там не тiльки порнорежисер, там i манiяк у справi фiгуруг.
  - Ану докладнiше, - попросив Красiн.
  - Розкажу, що з'ясував. Виявлягться, остання зйомка нашого загадкового пiдкидька Люсi була якраз у день вбивства режисера. Знiмали моторошну хрень iз садизмом дiвчат на природi. Пiсля зйомки друга актриса начебто пiрнула режисера ножем. T¬ застали дома злочину.
  - На мiсцi злочину застали? - уточнив Красiн.
  - Так, з ножем у руках. Там колишнiй прокурор був у вiдпочинку. Вiн усе органiзував, не дав пiти пiдозрюванiй, слiди на стоянцi режисера затоптати та його речi розтягнути. Полiцiю викликали, пiдозрювану забрали, зараз вона у слiдчому комiтетi Анапи. Дiвчина мовчить, взагалi нiчого не хоче говорити. Але найнесподiванiше дала експертиза. Щойно повiдомили: на ножi крiм пальчикiв пiдозрювано¬ актриси було виявлено також вiдбитки пальцiв тульського манiяка, якому приписують п'ять убивств пiд Тулою та кiлька у мiстi Сочi. Але особистiсть серiйного вбивцi досi не встановлена.
  - А по нашiй експертизi пальчикiв розшукуваного манiяка в квартирi вчительки не виявлено? - знову уточнив Красiн.
  - Так, не знайшли. Але непогано було б перевiрити ще раз.
  - Доведи iнформацiю до експерта, - наказав Красiн. - Хоча я не думаю, що вiдбитки знайдуть пiсля повторно¬ перевiрки.
  Ковальов пiшов, а Красiн поринув у роздуми. Слiдчий не вiрив у те, що вчителька сама з добро¬ волi викинулася з вiкна. Вiн спiлкувався iз цiгю жiнкою. Такi на су¬цид не здатнi!
  У ¬¬ квартирi слiдiв перебування анi Вадима Рибаченка, анi тульського манiяка не виявлено. Навряд чи вони причетнi до загибелi актриси, та був i вчительки.
  Дивно, але думки Красiна раптом зосередилися на тульському манiяку. Десь у глибинi душi, iнту¬тивно, вiн вiдчув, що вирахуг цього манiяка, iм'я якого не було вiдоме органам. Василь вирiшив вивчити всю iнформацiю, яка була в базi даних iз серiйного вбивцi. Привiд був: манiяк перетинався з покiйною актрисою на Утрiшi, не виключалася його причетнiсть до справи, що розслiдугться Красиним.
  Iнту¬цiя. Tй Василь користувався ще у школi. Iнту¬тивно вiн знаходив вiдповiдi на питання, що хвилювали його, iнодi передбачав несподiванi результати футбольних матчiв. Вiн не знав, як це працюг. Потрiбно було просто замислитися, "прогнати" в мозку iнформацiю, що була, i рiшення приходило само собою, як осяяння. I на роботi багато в чому завдяки сво¬й професiйнiй iнту¬цi¬ Красiну вдалося розкрити вже кiлька заплутаних справ. Вiн був на хорошому рахунку у слiдчому комiтетi.
  От i тепер Красiн уважно вивчив отриманий матерiал i вiдчув iнту¬тивний сигнал-осяяння: зниклий хлопчисько i г тульський манiяк!
  Тодi пiд Тулою протягом кiлькох днiв убили одразу чотирьох людей. I зник школяр, труп якого не знайшли. Цю пропажу приписали на рахунок не встановленого вбивцi. Але чомусь нiхто не став як слiд перевiряти неповнолiтнього на той час хлопця на причетнiсть до вбивств. Потiм пальчики вбивцi, що наслiдили в Тульськiй областi, спливли в Сочi, а недавно ось i на Утрiшi пiд Анапою.
  Але ж вiдбиткiв пальцiв зниклого Бориса Солнцева немаг у картотецi. Цiлком можливо, що хлопчик i г той самий тульський манiяк.
  Все ж таки це було лише припущення, яке треба було перевiрити. А ось як гола американка опинилася у пiтерському панельному будинку iнту¬цiя Красiна поки що мовчала. Вiн зосереджувався знову i знову, але вiдповiдi не надходила. Була лише впевненiсть, що тульський манiяк до вбивств у Пiтерi не причетний.
  Красiн вирiшив знайти фотографiю зниклого безвiсти школяра. Ще потрiбно було оформити вiдрядження до Анапи, щоб допитати затриману там дiвчину на предмет знайомства iз загиблою в Пiтерi акторкою. Швидше за все, пiдслiдна знаг i тульського манiяка, коли вiдбитки пальцiв обох г на одному ножi.
  Красiн попросив Ковальова зв'язатися з Тулою i термiново зажадати фотографiю зниклого там пiдлiтка, будь-яку, яка г, нехай шкiльну, аби хлопець був добре впiзнаваний. Сам слiдчий став готуватися до по¬здки до Краснодарського краю. Вiн хотiв взяти з собою Ковальова, але вiдпустили лише Красiна, Андрiй обiцяв допрацювати до кiнця тижня, взяти короткострокову вiдпустку та пригднатися до свого начальника. Заодно побути на морi кiлька днiв: наприкiнцi серпня на пiвднi добре, вода тепла, вiдпочиваючих не так багато.
  Ковальов зателефонував до Анапи, попередив про майбутнiй вiзит Красiна.
  - Васю, я про все домовився, - сказав вiн слiдчому. - Лiтак нiчний, завтра вранцi будеш в Анапi. З десяти на тебе чекають у слiдчому комiтетi. Готель можеш не знiмати, з житлом тобi обiцяли допомогти. Справу веде капiтан Бергман. А я в суботу постараюсь прилетiти.
  
  
  Роздiл 11.
  Нiч була безсонною, але очiкування зустрiчi з морем, а також бажання розплутати клубок складно¬ справи наповнили душу Василя передчуттям чогось радiсного та значущого. З аеропорту вiн одразу про¬хав на автовокзал, закинув речi у камеру схову та поквапився на найближчий пляж. Благо знав, що пляж знаходиться поруч iз вокзалом, пiшки лише кiлька хвилин. У дитинствi Вася з батьками вiдпочивав у Анапi. Скiльки йому було? Рокiв дванадцять. Вони зупинилися в Джеметi, у приватному секторi, неподалiк залiзничного вокзалу. Вася пiшки ходив берегом до центру мiста з батьками, а якось i один, вiн купався навiть на пляжi бiля автовокзалу. Гостро бажання знову побачити знайомi мiсця заволодiло Красiним. Тим бiльше часу до десяти було достатньо.
  Той дитячий вiдпочинок Василь пам'ятав i досi. I приватний сектор з дерев'яним туалетом на вулицi, i цiкаву бабусю-господарку рокiв сiмдесяти, яка любила розпитувати хлопця про Санк-Петербурзi, його шкiльнi справи. Цiкаво, чи старенька? Скiльки ¬й зараз? Близько дев'яносто рокiв не менше. Але на пiвднi довше живуть. Можна буде якось навiдатися, подивитися чи зберiгся ¬¬ будинок, хто там зараз живе.
  Василь любив море, i в Анапi йому сподобалося. Шкода, що не вдалося при¬хати сюди ще хоча б раз. З батьками вiн був згодом у Криму, у студентськi роки ¬здив до Адлера у спорттабiр вiд унiверситету. А потiм робота, ще за мамою хворий довелося доглядати i батька, який пiсля смертi матерi зовсiм здав. Не до пiвдня було.
  I ось нова довгоочiкувана зустрiч. Сам пляж змiнився мало. Все той же пiсок, той самий пейзаж. Стало тiльки бiльше торгових наметiв при входi i сильнiше пахло тиною.
  Легкий свiжий морський вiтерець наздогнав хвилi. Деякi вiдпочиваючi, переважно хлопчаки, купалися. Василевi теж захотiлося викупатися. Але вiн залишив у камерi зберiгання сво¬ плавки. Встигне ще зануритися, зараз можна просто помочити ноги у водi та ¬хати у справах, скоро десять, на нього чекатимуть. А з житлом вiн потiм визначиться.
  На автовокзалi Красiн ще раз уточнив адресу слiдчого комiтету та прiзвище слiдчого, пiсля чого сiв у мiський автобус.
  Справу про вбивство на Утрiшi вiв Бергман. I. ¦. його iнiцiали. У школi Красiн був вчитель фiзики Бергман Юхим Борисович. Чи не родич? А ще г дуже вiдомий режисер iз таким прiзвищем...
  Народу в автобусi було багато, Красiн стояв неподалiк заднiх дверей. На зупинцi у салон увiйшла дiвчина. I погляд Василя одразу ж сфокусувався на нiй. Висока, струнка блондинка у суворому дiловому костюмi вирiзнялася свогю красою в натовпi курортникiв та мiсцевих жителiв, що заповнили автобус цiг¬ ранково¬ години.
  Василь любив дивитись на гарних жiнок. Iнодi, коли вiн про щось думав, його погляд нiби сам собою фiксувався на якомусь милому личку. Ось i зараз вiн думав про майбутню розмову з Бергман i нiби в медитацi¬ дивився на дiвчину. Вона змiряла незадоволеним поглядом чоловiка, що дивився на не¬. Цей погляд красномовно говорив: "Чого витрiщився? Не наближайся до мене, дивися в iнший бiк! Я не збираюся з тобою знайомитись!"
  А Красiн i не думав знайомитись, заводити розмову. Вiн взагалi не вмiв знайомитися з дiвчатами, був не закоханим i сором'язливим iз протилежною статтю. Напевно, тому у сво¬ тридцять п'ять не отримав сiм'ю. У студентськi роки у нього з'явилася подружка, яка йому подобалася. Але справа до загсу не дiйшла. Дiвчина знайшла собi якогось пiдпригмця, а Василь не став боротися за не¬. Потiм стався млявий роман iз сусiдкою по параднiй, який поступово зiйшов нанiвець. Красiн був вiльний, його серце i розум любовнi переживання не позичали.
  Виразний погляд незнайомки збентежив Василя. Вiн вийшов зi свог¬ мiнi-медитацi¬ i почав дивитись у вiкно. Красiн трохи нервувався: не знав, як його зустрiнуть колеги i як розвиватимуться слiдчi дi¬.
  Дiвчина у дiловому костюмi вийшла перед ним на його зупинцi. Красiн пiшов за нею, за кiлька крокiв позаду: йому треба було йти в тому ж напрямку.
  Раптом незнайомка обернулася i зупинилась. Знову в ¬¬ поглядi читалося невдоволення, навiть злiсть: Чого прив'язався, мужик?! Вiдчепись негайно!" Красiн навiть злякався, що жiнка скаже йому якусь грубiсть. Але дiвчина нiчого не сказала, розвернулась i прискорила крок.
  Василь пiдiйшов до газетного кiоску, почекав, поки незадоволена панночка зникне з поля зору.
  У слiдчому комiтетi Красiн звернувся до вахтера:
  - Менi до Бергмана.
  Чоловiк вiдповiв:
  - Зараз пiднiмiться сходами на другий поверх, там лiворуч пройдете коридором в кiнець. Кабiнет двiстi дванадцятий.
  Бiля кабiнету Василь зупинився в нерiшучостi, намагаючись вгамувати свог хвилювання. Вiн - слiдчий iз солiдною репутацiгю, а все одно чомусь хвилюгться. Як у дитинствi хвилювався, коли треба було вiдвiдувати незнайомих людей. Ще й не виспався.
  Василь уже зiбрався постукати, як раптом дверi перед його носом вiдчинилися. З кабiнету визирнула та сама дiвчина з автобуса! Вона закричала на Василя у сильному збудженнi:
  - Ви?! Що ви собi дозволягте?! Хто вас сюди пропустив?
  - Я... Менi треба до слiдчого Бергмана...
  - Ну, я Бергман. А хто ви такий?
  - Я слiдчий iз Санкт-Петербурга. Ось у мене i посвiдчення iз собою, - Красiн дiстав свог посвiдчення. - Вас мали попередити про мiй при¬зд.
  Дiвчина здивувалася:
  - То ви з Петербурга?
  Василь пiдтвердив:
  - Так, я з Петербурга. Слiдчий слiдчого комiтету. Красiн мог прiзвище. Хiба вас не попередили?
  - Петров казав... Вибачте, але начальник сказав, що при¬де гроза пiтерського розшуку, фанатик роботи, треба пiдготувати для нього всi матерiали слiдства щодо вбивства режисера на Утрiшi. Отже, це ви?
  - Я не гроза i не фанатик, але, справдi, мене цiкавить вбивство режисера, - вiдповiв Красiн. - Менi потрiбно опитати вашу пiдслiдну. T¬ подругу вбили у нашому мiстi.
  - Думала, ви по-iншому виглядатимете, - усмiхнулася Бергман. - I в автобусi ми зненацька зiткнулися. Я поспiшала на роботу, мене начальство накрутило. Хтось iз ваших дзвонив Петрову.
  - Ковальов дзвонив, не знаю, що вiн наплiв про мене. I менi не сказав, що ви жiнка. Я гадав, що справу веде чоловiк.
  - Iнною мене звуть, прiзвище знагте, - представилася дiвчина. - Проходьте до кабiнету. Коли ви хочете допитати пiдслiдну?
  - Бажано сьогоднi, - вiдповiв Красiн. - Тiльки менi треба ще оселитися десь на кiлька днiв. Сумку з речами я поки що у камерi зберiгання залишив на автовокзалi.
  - Так, Петров питав мене про житло. У нас вiльно, запрошую до нас, ми з мамою живемо неподалiк моря в приватному будинку. Влiтку здагмо кiлька кiмнат вiдпочиваючим, зараз народ уже з'¬хав. Якщо влаштуг - ласкаво просимо. Грошей я з вас не вiзьму.
  Красiн згадав свого спiвробiтника i сказав:
  - Пiслязавтра повинен ще мiй помiчник Ковальов прилетiти, той, який дзвонив Петрову.
  - I йому мiсця у нас вистачить, - вiдповiла гостинна Iнна. - Як до Вас звертатися?
  - Можна просто на iм'я. Мене звуть Василь.
  - А по батьковi?
  - Краще без по батьковi, - сказав Красiн i додав:
  - У нас вчитель у школi був Бергман Юхим Борисович. Я колись сюди ¬хав, думав, чи не родич ви його. Може, навiть син. А ви виявились дiвчиною.
  - Нi, Юхим Борисович не наш родич. Мого батька ¦вгеном звали. Так, трохи кумедно вийшло. Я подумала, що ви ловелас, переслiдувати мене збирагтеся.
  - Вибачте, але я не збирався переслiдувати нiкого, вийшов за вами на сво¬й зупинцi. I не ловелас я зовсiм, не виспався просто сьогоднi, погано розумiв.
  Тодi, бiля зупинки, Iнна раптово вiдчула дискомфорт, рiзко зупинилася i озирнулась. Спортивний хлопець у бiлiй сорочцi та темно-синьому пiджаку, що нахабно розглядав ¬¬ в автобусi, тепер йшов за нею. Iнна поспiшала на роботу, ¬й зовсiм не хотiлося спiлкуватися з пройдисвiтами. Вона могла б у грубiй формi послати переслiдувача, але хлопець швидко вiдвiв погляд убiк i вiдстав. Тепер вiн, досить симпатичний молодий слiдчий, скромно стояв перед нею, i Iннi було трохи нiяково.
  - Бачу, що ви не ловелас, - примирливо сказала дiвчина. - Можете до нас прямо зараз по¬хати. Вiдпочиньте з дороги кiлька годин. Я мамi зателефоную. Вона буде рада. Запишiть адресу...
  - А коли iз пiдслiдно¬ попрацювати можна буде?
  - Давайте години о третiй сьогоднi. Вас влаштуг?
  - Цiлком.
  - Добре. Я все пiдготую. Надiю доставлять сюди.
  - Менi б ще вiдрядження вiдзначити, - сказав Красiн.
  - Це будь-коли в канцелярi¬ на першому поверсi.
  
  
  Роздiл 12.
  Василь з'¬здив за сумкою на автовокзал, потiм знайшов вказану Iнну адресу. Пiтерський слiдчий познайомився з привiтною мамою Iнни, вселився в запропоновану кiмнату, трохи поспав i по¬хав на допит дiвчини, яку пiдозрюють у вбивствi.
  T¬ звали Надiгю. Вона практично не реагувала на запитання. З склянiлим байдужим поглядом, спрямованим у стiну, пiдслiдна нiби не чула про що ¬¬ запитують.
  Ось i на запитання Красiна, чи знайома вона з Люсi Старр чи Людмилою Старковою, дiвчина навiть рота не вiдкрила, навiть бровою не повела.
  - Вона так завжди, - сказала Iнна, що була присутня в кабiнетi. - Мовчить, нiчого не каже. Втупиться в одну точку на стiнi, хоч танцюг перед нею - нiякого толку.
  - Ну, це ¬¬ право, - доброзичливо вiдповiв Красiн. - Не хоче розповiдати, обiйдемося i без ¬¬ свiдчень. А в мене для цiг¬ дiвчини г сюрприз.
  Слiдчий поклав перед пiдслiдною шкiльне фото Бориса, яке надiслали iз Тульсько¬ областi. Але Надiя продовжила тупо дивитися на мур.
  - Ви все ж таки погляньте, будь ласка, - ласкаво сказав Красiн. - Ваш друг мiг змiнитися, але ви магте його дiзнатися.
  Василь пiднiс фотографiю до обличчя дiвчини. При цьому вiн уважно спостерiгав ¬¬ реакцiю.
  Надiя знехотя подивилася на фото. I одразу здригнулася! Вона точно здригнулася, Красiн це добре вловив. Блiдi щоки дiвчини стали на очах наливатися рум'янцем вiд хвилювання.
  Слiдчий трiумфував: реакцiю органiзму не приховагш! Його здогад виявився вiрним: Надiя чудово знаг манiяка.
  "Треба дотискати", - подумав Красiн i запитав:
  - Скажiть, за що Борис убив режисера.
  - Вiн ... через мене, - прорiзався нарештi голос у пiдслiдно¬.
  - Я так i думав, - сказав Красiн.
  - Нi, вiн не вбивав! - схаменулась Надiя. - Це я.
  - А я знаю, що ви не до чого, - сказав Красiн. - На ножi вiдбитки пальцiв Бориса. Заради чого ви його покривагте?
  Дiвчина не вiдповiла.
  - Добре, давайте поки що не будемо про Бориса, - м'яко сказав Красiн. - Давайте поговоримо про Людмилу Старкову, яка знiмалася разом з вами в Ачинцева. Ви ¬¬ добре знали?
  Марiя знову не вiдповiла. Вона знову замкнулася.
  - Чи знагте ви, що Людмилу вбили у Санкт-Петербурзi? - Запитав Красiн.
  Дiвчина з тремтiнням глянула на Красiна, але потiм мовчки перевела свiй погляд на стiну.
  - T¬ задушили, - пояснив Красiн. - А я намагаюся зрозумiти хтось i за що.
  Надiя не вiдреагувала на цi слова слiдчого. Продовжувати допит було марно.
  Пiдслiдну вiдвели, а Красiн пояснив Iннi:
  - Вважаю, режисера вбив тульський манiяк, його вiдбитки г на ножi.
  - Таке можливо, я думала про це, - сказала Iнна. - Дiвчина могла витягнути нiж iз тiла Ачинцева якраз у той момент, коли з'явилися вiдпочиваючi.
  - Прiзвище серiйного вбивцi Сонцiв. Вiн дуже молодий хлопець.
  - Як вам, Василю, вдалося вирахувати цього тагмничого манiяка? - поцiкавилася Iнна.
  - Давай на ти, - запропонував Красiн. - Факти зiставив, iнту¬цiя пiдказала. У нас г шкiльна фотографiя Солнцева, залишилося лише затримати його та допитати. Хоча хлопець i вважагться зниклим безвiсти.
  - Ти впевнений, що це точно вiн?
  - Думаю, не помиляюся. Пiсля допиту Надi¬ я утвердився у свогму припущеннi, що саме вiн убив у вас режисера. Поки не знаю, чи пов'язаний Борис Солнцев iз вбивствами у Пiтерi. А ось у Сочi цей манiяк наслiдив. Там схоже на ритуальнi вбивства з множинними ножовими та вiдрiзанням вух.
  - Покiйний Володимир Ачинцев якраз iз Сочi. Вiн досить вiдомий фотограф та порнорежисер, - нагадала Iнна.
  - Так, я знаю, - пiдтвердив Красiн. - Можливо, фотограф заважав комусь, i Борис вирiшив його усунути. У Брауна у романi описаний штатний кiлер секти. Не виключено, що тульський манiяк виконуг такi функцi¬.
  - Допустимо, - вiдповiла Iнна. - Тiльки чомусь вiн убив режисера не в Сочi, а у нас на Утрiшi?
  - Тут зручнiше було. Мене бiльше цiкавить, навiщо Надя вигороджуг хлопця.
  - Мабуть, кохання, - припустила Iнна. - Такi дамочки можуть дуже любити! I заради кохано¬ людини жертвувати собою.
  - Не знаю, не знаю, - скептично сказав Красiн. - Щось менi не вiриться в жертовне кохання.
  - Вам, чоловiкам, це важко зрозумiти. Бiльшiсть чоловiкiв здатнi почуватися закоханими то в одну, то в iншу дiвчину. Така властивiсть самця.
  - Однолюби зустрiчаються i серед чоловiкiв, - заперечив Красiн.
  - Я ще не зустрiчала. Чоловiк - iстота рацiональна. Вiн думаг: а що в тiй чи iншiй жiнцi особливого, щоб вважати ¬¬ гдиною та неповторною? Хоча, по-свогму, кожна людина унiкальна... А от жiнка може закохатися як у кiно: по-справжньому, до труни, щоб божеволiти, не спати ночами, вважати ¬¬ гдиною, бути готовою вiддати життя за коханого, вирушити за ним хоч на край свiту.
  - Все ж таки рiдко буваг таке...
  - Не так рiдко, як тобi здагться, - наполягала Iнна. - Цiлком можливо, Надiя з таких жiнок. Вона ще й сектантка.
  - У сектантiв з мiзками не в порядку, - погодився Красiн.
  Але Iнна заперечила:
  - Чому ж? У релiгiйних сектах часом зустрiчаються люди освiченi та безглуздi. Tм подобагться перебувати у згуртованому, дружньому колективi, де проповiдують кохання. У секти часто йдуть меланхолiки, люди скривдженi життям, самотнi. Вони радiють спiлкуванню у братствi. Деякi секти мають зовнi досить логiчнi вчення, якi можуть залучати багатьох людей.
  - Надiя не здалася менi розумною та освiченою, - сказав Красiн. - Втiм, замкнута вона. Важко з такою працювати. Розумiю, чому в тебе проблеми.
  - Що думагш робити далi? - Запитала Iнна.
  - Треба б чоловiчка нашого в ¬хнг середовище впровадити. T¬ взяли на Утрiшi? Що за таке мiсце?
  - На околицi мiста за селищем Сукко. Вiдомо нудистськими пляжами та наметовими стоянками дикунiв. Там кожний зброд збирагться. Хiпi, панки рiзнi, алкоголiки, любителi пошумiти далеко вiд очей нормальних громадян. Нашi клiгнти, карнi злочинцi i перебувають у розшуку, буваг, при¬жджають. Сектанти iнодi збираються.
  - Так, треба впровадити туди спiвробiтника для збору iнформацi¬, - пiдтвердив свою пропозицiю Красiн. - Щоб з мiсцевими аборигенами поговорив, дiзнався що i як там насправдi...
  - Впровадити? Хороша iдея! Якщо тiльки тебе, - сказала Iнна i пояснила:
  - Анапа - мiсто маленьке. У нас працiвникiв небагато. Будь-якого нашого дiзнатися можуть. Публiка з Утрiша - частi гостi у РУВС. Полiцiя та держнаркоконтроль там рейди регулярно почали проводити. Пiдозрювальних до мiста привозять для з'ясування. Мiсцевi також на Утрiш ¬здять. Особливо у вихiднi. Якщо запроваджувати, то не нашого спiвробiтника. Ти, можливо, пiдiйшов би, поки не засвiчений.
  - Бачиш, Iнно, я все-таки кабiнетний хробак. Аналiтик, слiдчий. Оперативна робота - не мог. Але маю пропозицiю. Мого помiчника, Андрюха Ковальова, туди послати. Жартiвника, який дзвонив вам. Я його одразу хотiв iз собою взяти. Начальство вiдрядження йому не схвалило. Але вiн збирагться прилетiти сюди вже в суботу.
  
  
  Роздiл 13.
  Андрiй Черкасов не схибив. Тепер вiн знав iм'я тульського манiяка. Поки що тiльки iм'я прибитого життям хлопця.
  Борис був iзгогм iз раннiх рокiв. У школi однолiтки iгнорували тихого, забитого хлопця. Вiн був замкнутий, самотньо сидiв за останньою партою, у спiльних iграх не брав участi. Але якби тiльки школа, його не любила i зневажала власна мати, яка зненавидiла отця Борi i пiдсвiдомо мстилася синовi за зраду колишнього чоловiка i свог невдале життя.
  Хлопець перебував пiд жорстким контролем та диктатом матерi. А пiсля чергово¬ сварки з нею вiн i зовсiм втiк iз дому в лiс, де, доведений до вiдчаю, хотiв вчинити самогубство. Але виявився не здатним на такий вiдчайдушний крок. Переслiдуваний голодом i холодом, пiдлiток iде в селище, щоб зробити крадiжку ¬жi, проте, зненацька захоплений, у поривi гнiву робить безглузде вбивство. Це випадкове вбивство наче робить переворот у його свiдомостi. З тихого, заляканого хлопця вiн перетворюгться на серiйного вбивцю.
  
  *** Iсторiю Бориса можна прочитати у книзi мого спiвавтора Олексiя Большакова "Iзгою".
  
  Але якщо перше вбивство було спонтанним, то потiм Борька смакуг i починаг вбивати свiдомо. Життя зробило школяра манiяком.
  А ще хлопець мрiяв - побачити море. У будинку вбито¬ ним бабусi Борька знайшов велику суму грошей. Вiн при¬хав у Сочi i знову вийшов на полювання.
  Манiяк вiдчував себе голодним вовком, що шукаг здобич. Йому знову хотiлося побачити жiноче тiло, що тремтить вiд страху, встромити в нього нiж так, щоб пiшла соковита кров. Коли Борка вбивав, вiн вiдчував свою перевагу, вiдчував себе сильним i крутим. Позбавляючи життя iншо¬ людини, манiяк вихлюпував i закладену в його душi сумiш люто¬ ненавистi та образи на весь цей жорстокий свiт. Вбиваючи, вiн довiв свою здатнiсть до руйнування, уявляв себе вершителем доль людей. Борис мстився суспiльству за свою вiдданiсть, при цьому забрав продукти у перших двох жертв, лiтнiх жiнок i чоловiкiв, потiм убив стареньку заради того, щоб заволодiти ¬¬ заощадженнями. Пiсля чого вийшов на полювання на молоде жiноче тiло.
  I вiн знайшов собi нову жертву - симпатичну дiвчину, схожу на ту, в яку був безнадiйно закоханий, а вона грубо вiдкинула Бориса. Вiн убив незнайомку без сумнiву. У манiяка не було каяття, сильного жалю з приводу того, що вiн позбавив життя безневинно¬ людини. Борис не мучився безсонням, жертва не приходила до нього увi снi. Хлопець бiльше шкодував про те, що не змiг вчинити з красунею статевий акт i досi так i не пiзнав плотського кохання.
  У Сочi Борька винайняв кiмнату в приватному секторi. Але жадоба кровi не покидала юнака. Вiн прихопив свiй нiж i знову пiшов убивати.
  Манiяк присiв на лавку в пролiску бiля стежки, що веде до моря, почав чекати. У нього не було чiткого плану, вiн вирiшив дiяти спонтанно, за обстановкою, i поки що просто сидiв, спостерiгав.
  Саме початок квiтня, народу поки що мало, рiдкiснi перехожi не звертали уваги на самотнього хлопця. А вiн чекав досить довго. I побачив потрiбну жертву! Довгоногу блондинку в короткiй сукнi. Сплетений iз раннiх весняних квiтiв вiнок прикривав ¬¬ пишне, до плечей, волосся.
  У рослiй, симпатичнiй дiвчинi Борька вiд початку помiтив дива. Вона неквапливо йшла босяком стежкою, часто зупинялася i торкалася сво¬ми пальцями гiлок i стволiв дерев. При цьому красуня щось тихо бурмотiла.
  "Чокнута," - подумав Борис. У серцi манiяка несподiвано прорвалася хвиля жалю, але разом iз нею бажання вбити не вiдступило. Виникла думка: прикiнчити божевiльну буде морально легше. Навiщо такий мучитися? Хоча вона гарна! T¬ босi голi ноги збудили Бориса: вiн вiдчув сексуальне бажання. 333
  Юному манiяку нещодавно виповнилося сiмнадцять. Вiн ще нiколи не займався сексом, навiть не цiлувався iз дiвчатами. Борис трохи вiдставав у сексуальному розвитку вiд однолiткiв, але в мiру дозрiвання входив у звичний для пiдлiткiв пiк. Хлопець хотiв згвалтувати свою останню жертву. Нiчого не вийшло. Але зараз йому хотiлося не просто вбити, а спершу опанувати дiвочу красу.
  Борис приготував ножа i мовчки дивився на дiвчину. Вона змiряла самотнього незнайомця задумливим поглядом i повiльно пройшла повз нього.
  Манiяк озирнувся: крiм них близько нiкого не було. План дозрiв миттгво: пiднести ножа до горла, торкнувся ним ши¬, потiм, погрожуючи, вiдвести дiвчину глибше в лiс, де завалити на землю i опанувати. Борис був високий i досить сильний, принаймнi для того, щоб впоратися з дiвчиною.
  Намагаючись рухатись безшумно, Борька став наздоганяти красуню, але чомусь забарився: серце у юного манiяка билося так, нiби ось-ось вирветься з грудей назовнi.
  А незнайомка раптом обернулася i змiряла Бориса пронизливим поглядом. Очi цих двох нещасних зустрiлися. Дiвчина прочитала у поглядi хлопця безмiрну тугу та... бажання. Вона зiткнулася з поглядом iзгоя, знехтуваного суспiльством хлопця, але вловила в цьому поглядi щось близьке, рiдне. Дiвчина сама була iзгогм iз дитячих рокiв. Звичайно, вона нiкого не вбивала, навпаки, намагалася нiкому не завдавати шкоди. Вона була доброю, але замкненою, страждала вiд насильства вiтчима та нерозумiння з боку рiдно¬ матерi.
  I Борька остовпiв, вражений поглядом незнайомки. Цей погляд вразив його в серце. У ньому вiдчувалася незвична для Бориса доброта i з нею такi знайомi йому туга i самотнiсть...
  Очi дiвчини, що спочатку здалася Борису божевiльною, набули осмисленого виразу. А на манiяка напав правець, бажання здiйснити задумане випарувалося, вiн просто стояв i мовчав.
  Дiвчина запитала:
  - Навiщо тобi нiж? Може, хочеш мене убити?
  Борис сунув ножа у свiй пакет i продовжив мовчки дивитись на незнайомку. Вона певний час чекала, що хлопець вiдповiсть ¬й, але, не дочекавшись, сама запитала знову:
  - Скажи, навiщо ти пiшов за мною з ножем?
  Борис насилу видавив iз себе боязкi слова:
  - Просто так.
  - А я подумала, що ти хочеш мене вбити, - сказала дiвчина, зняла вiнок i струснула головою. На ¬¬ гарнiй ши¬ блиснули амулети.
  Борис продовжував вiдчувати у собi хвилюючий страх, який зазвичай вiдчувають невпевненi у собi юнаки перед гарними дiвчатами. Цей страх заважав казати, Борис знову нiчого не вiдповiв. А дiвчина сказала:
  - Знагш, свого часу я хотiла накласти на себе руки, але менi завадили.
  - Я теж хотiв, коли мене мати вигнала з дому, - прорiзався голос у Борьки.
  - А я сама пiшла вiд вiтчима та матерi...
  Дiвчина трохи помовчала i представилася:
  - Мене звуть Надiя, а тебе як?
  Хлопець вiдповiв:
  - А мене Борька. Борисе...
  I знову повисла важка пауза. Манiак, який вбив кiлькох людей, продовжував боятися перед скромною дiвчиною, яку кiлька хвилин тому вибрав собi в жертву.
  Надiя знову сказала сама:
  - Знагш, це великий грiх, вчинити самогубство. А ось допомогти пiти з життя... може бути добрим виходом.
  - Чому так? - спитав Борис, набравшись смiливостi.
  - Бачиш, ми тут, на землi, як у в'язницi вiдбувагмо свiй термiн. Кожному вiдмiряно певну кiлькiсть рокiв. Не можна скорочувати те, що належить. Самогубство - це як втеча iз в'язницi. Воно карагться там на небесах. Буде новий, жорсткiший термiн, бiльш болiсне iснування у наступному втiленнi. З фiзичними калiцтвами, у дуже неблагополучнiй родинi. Навiть тут, на землi, самогубцiв зневажають. Православнi ¬х не спiвають. Ранiше ховали за межами цвинтарiв. А якщо смерть вiдбулася не з твог¬ провини, тодi iнший пiдхiд.
  - Хто тобi таке сказав? - поцiкавився Борис.
  - Я зараз живу у братствi. Там у нас настоятелька близька до Бога. Вона вчить нас, нерозумних.
  - Але ж усi чiпляються за життя, - заперечив Борис. - Я хотiв пiти, не змiг. Хоча багато страждав.
  - Наша доля - страждати. Що бiльше страждагмо, то швидше прийдемо до Нiрвани. Або наступне здiйснення буде бiльш успiшним.
  Ще нiколи Борис не говорив iз дiвчатами про життя. Його спiлкування обмежувалося лише загальними фразами. Але тепер йому подобалося розмовляти, нервова напруга потихеньку слабшала, ставало комфортно з Надiгю, всяке бажання завдати ¬й шкоди зникло. Борису хотiлося ще поспiлкуватися з цiгю дiвчиною, вiн боявся, що вона пiде, i щоб продовжити розмову, запитав ¬¬:
  - А як ти потрапила до братерства?
  - Коли я пiшла з дому, при¬хала стопом сюди. Грошей не було, знайомих те саме. Тут до мене пiдiйшли двi жiнки, розповiли про братерство, я пiшла з ними. Прийняли мене добре, так i лишилась у них жити.
  - А ти чому втекла з дому? - спитав Борис.
  - Мене вiтчим -валтував, - чесно вiдповiла Надiя. - Мати, закохана в нього дурниця, нiчого про це не хотiла. Коли я розповiла, вона не повiрила, накричала на мене, нiби я складаю, щоб зганьбити ¬¬ чоловiка.
  - I в мене зла мати, - сказав Борис. - Зовсiм мене не любить.
  У хлопця все ще сильно калатало серце. Проте тепер це було провiсником агресi¬. Та й iнстинктивне болiсне скиглення страху, характерне для Бориса при спiлкуваннi з незнайомими людьми, поступово вiдступало. Блакитнi очi Надi¬ м'яко ковзали по обличчю пiдлiтка. Вона не поспiшала йти i запитала:
  - Ти звiдки?
  Борис не одразу вiдповiв. Вiн думав сказати, що мiсцевий. Назвати свог рiдне селище не хотiлося, все, що пов'язано з ним, залишилося в минулому. Але збрехати цiй дiвчинi хлопець не змiг. Вiн взагалi не вмiв складати. I назвав найближче до його селища мiсто:
  - Я з Тули.
  Надiя посмiхнулася:
  - Ти так морщив лоба, що я подумала, нiби не можеш згадати. Ну що ж, гарне мiсто. Недалеко вiд Москви. Я ще з батьком при¬жджала до вас на екскурсiю. Сама - корiнна москвичка. Точнiше, була ¬й. А як ти тут опинився?
  - При¬хав подивитись на море, - чесно вiдповiв Борис.
  - Я теж люблю море. Нинi поки що купатися холодно. Але вже незабаром лiто. Ти стопом при¬хав?
  - Це як? - спитав Борис.
  - На попутних машинах безкоштовно.
  - Нi, я купив квиток на по¬зд. У мене г грошi.
  - А тут десь зупинився? - поцiкавилася Надiя.
  - Зняв кiмнату у бабусi. Тут недалеко.
  Борис несподiвано вiдчув у собi смiливiсть i запропонував:
  - Хочеш, ходiмо до мене в гостi.
  Надiя замислилась. Бачачи, як у нетерпiннi сiпаються у хлопця губи, запитала:
  - А в тебе г дiвчина?
  - Нi, - вiдповiв Борис.
  - Я так i подумала. I в мене постiйного хлопця нема. А ти менi симпатичний.
  Очi Надi¬ при цих словах дивилися прямо в обличчя Борису i буквально свердлили юнака. Йому дуже хотiлося, щоби дiвчина пiшла з ним. Нi, Борька не мав бiльше бажання вбивати, просто внутрiшня iскорка закоханостi вже проникла в його змучене серце i вимагала рiшучих дiй. Страх майже пройшов, поступившись мiсцем цiкавостi та природному iнстинктивному чоловiчому прагненню бути поруч iз гарною самкою, спокусити ¬¬. Тихим голосом Борис знiяковiло почав умовляти:
  - Я тут зовсiм недалеко живу. Ходiмо, покажу. Якщо не сподобагться, одразу зможеш пiти.
  - Що ж, можна й пiти, - погодилася дiвчина. - Тiльки я зголоднiла. Хотiлося б трохи перекусити.
  - Так я куплю по¬сти прямо зараз! - випалив Борис. - Я грошi взяв. Он там продуктовий, зайдемо i купимо все, що захочеш.
  Вони зайшли до магазину. Борис купив варено¬ ковбаси, кiлька тiстечок, булку бiлого хлiба, банку згущеного молока, пару плавлених сиркiв i два пакети соку. Надiя схвалила покупку:
  - Смачно зараз по¬мо. Тiльки ковбасу я давно не ¬ла. У нас, у громадi, не прийнято ¬сти м'ясне. Загальний стiл готують для всiх. Макарони, кашi, iнодi овочеве рагу.
  Вони присiли на лаву.
  - Я можу купити ще продуктiв, - сказав Борис.
  Йому дуже хотiлося сподобатися Надi¬. I вона похвалила його:
  - Бачу, що ти не жадiбний. Спасибi тобi!
  При цих словах дiвчина злегка нахилила юнака до себе i поцiлувала сво¬ми вустами в пацанову щоку.
  Борька аж здригнувся вiд несподiванки. Вперше знайшлася дiвчина, яка не погребувала поцiлувати його! Красива дiвчина. Хлопець був у захватi. У кровi активнiше заграли любовнi гормони, якi, немов добiрний дрiб, лупили барабаном по мiзках, вимагаючи нових поцiлункiв та iнтимного побачення. I це затьмарювало всi iншi думки та емоцi¬ iзгоя.
  
  
  Роздiл 14.
  Хлопцi перекусили i попрямували до кiмнати Бориса. Там дiвчина взяла iнiцiативу до сво¬х рук. Вона присiла на колiна хлопця, розстебнула гудзики на його сорочцi та акуратно зняла ¬¬. Потiм почала обсипати тiло ошаленого, оголеного до пояса хлопця легкими поцiлунками. А потiм скинула i свою сукню! I виявилася без спiдньо¬ бiлизни, що ще бiльше порушило Бориса. Вiн як заворожений дивився на голi груди красунi.
  - Я тобi подобаюся? - Запитала Надя.
  - Дуже! - Видихнув iзгой.
  Дiвчина опустилася на диван бiля Бориса i поцiлувала його в губи, в засос, наче вампiр, i Борька сп'янiв вiд цього. Бiдолашний юнак тремтiв усiм сво¬м тiлом, вiн пiддався iнстинкту i не заперечував, смакуючи п'янкий поцiлунок. Якi ж солодкi у дiвчини вуста!
  Але Надiя вiдсторонилася i нахилилася до стегна юнака. T¬ спритнi руки вже розстiбали ширинку його штанiв. Досить велика збуджена перевага Бориса вирвалася назовнi.
  Дiвчина без попиту взяла в руку нефритовий стрижень, поцiлувала його i почала самозабутньо працювати язиком. Чоловiча досконалiсть iзгоя вперше вiдчула дотик шорстких дiвочих губ i язика. Яскравi губи Надi¬ жадiбно пестили хлопця, ¬¬ сильний i гарячий язик працював дедалi енергiйнiше, дiвча стало важче дихати, демонструючи досвiд i мистецтво в цiй справi, намагаючись зробити найбiльше задоволення партнеровi.
  Борька був на сьомому небi, але швидко вiдчув наближення оргазму. Вiдчайдушним зусиллям волi вiн намагався стриматися, продовжити процес, але пожадливiсть i безсоромнiсть ситуацi¬ були настiльки великi, що вiн вивергся потужним вулканом. Дiвчина не висловила жодного подиву з приводу прискореного оргазму, навпаки, вона апетитно злизала бiлий струмок Борькиного секрету.
  Борисовi стало чудово, навiть блаженно. Вiдчуття незручностi пройшло. Вiн почував себе справжнiм мачо.
  А дiвчина заковтнула всi крапельки, облизалася, посмiхнулася i сказала:
  - Смажена...
  Борис iз сумнiвом запитав:
  - Невже подобагться?
  Надiя кивнула.
  - А де ти навчилася цього? - Запитав Борис i вiдразу знiяковiв свог¬ нетактовностi.
  Але дiвчина анiтрохи не розсердилася, вона щиро промовила:
  - Мене вiтчим змушував.
  - Ось гад! - обурився Борис.
  - Ти не уявлягш, скiльки приниження я вiд нього натерпiлася.
  - А навiщо ти це зробила менi? - спитав Борис.
  - Щоб принести тобi задоволення. Менi й самiй було пригмно. Не те, що з вiтчимом. Велика рiзниця, коли робиш сама, а коли пiд примусом.
  Борис iз сумнiвом вiдповiв:
  - Хлопцю таке, може, й пригмно, але дiвчинi...
  Надiя посмiхнулася:
  - Це ж насолода - зробити милому партнеровi задоволення. Адже тобi сподобалося?
  Борис щиро вiдповiв:
  - Божественно... Був найвищий клас!
  - Ось бачиш! - Дiвчина поправила свог волосся, вiдкинувши його за спину, i сказала:
  - Ти, я бачу, не досвiдчений у амурних справах. Нiчого, я тебе навчу!
  Борис задумався, хотiв щось вiдповiсти, але вiдчув руки Надi¬ на сво¬й досконалостi: Вона стала масажувати член хлопця. I вiн збудився знову, його гiднiсть стало швидко набухати.
  Борис не вiдчував бiльше страху та незручностi. А Надiя подалася стегнами вперед i нанизалася на що стирчить член. Божевiльна дiвчина вiдверто осiдлала недосвiдченого хлопця i почала скакати на ньому. Вона рухалася самовiддано, з великим ентузiазмом, приносячи масу задоволення партнеру.
  Юний незаймана не витримав напруги i пiсля кiлькох рухiв знову скiнчив, його насiння знову вирвалося iз залоз. Але це не збентежило бiса. Вона стала працювати ще енергiйнiше, так що перезбуджений пацан зберiг ерекцiю. Надiя ж стогнала все голоснiше i голоснiше, ¬¬ накривала хвиля оргазму.
  Далi було i божевiльно, i боляче, i хтиво. У хлопця паморочилося в головi, дiвчина продовжувала запалювати. Жилистi тiла закоханих сплелися, вони пережили кiлька оргазмiв. Борис видихся першим i вiдключився.
  Коли вiн прийшов до тями, Надiя сидiла бiля нього у сво¬й простенькiй сукнi. Вона посмiхнулася i сказала:
  - Менi було добре з тобою. Але зараз треба йти. Якщо хочеш, пiдемо зi мною, я познайомлю тебе з нашим братерством.
  Пiсля того, що сталося, Борис готовий був пiти з цiгю дiвчиною хоч на край свiту. За кiлька годин вона змiнила його, надала хлопцю впевненостi, з кровожерливого iзгоя, який прагне вбивати i помститися суспiльству, вiн перетворився на цiлком нормального юнака. Йому подобалася доброта Надi, ¬¬ вiдкритiсть та сексуальнiсть. Вiн дуже хотiв бути з нею, хоча все ще соромився бути нав'язливим.
  Борис чемно, з придихом запитав:
  - А чи варто йти до вас? Я там нiкому не заваджу?
  Вiн дуже хотiв, щоб Надiя розвiяла його сумнiви, i вона знову виправдала його очiкування.
  - У нас добрi люди. Вони будуть радi тобi. Я познайомлю тебе зi сво¬ми друзями.
  Борис не хотiв нi з ким знайомитись. У цьому свiтi його цiкавила тепер лише одна людина - Надiя. Йому вистачило б спiлкування лише з нею. Але дiвчина зiбралася йти, Борис швидко одягнувся i пiшов за Надею.
  
  
  Роздiл 15.
  Вони йшли i жваво розмовляли, Надiя розповiдала про Москву та себе. T¬, як i Борьку, ображали однолiтки. Але вона закiнчила середню школу i лише пiсля цього втекла з дому. З матiр'ю не спiлкугться, про вiтчима чути нiчого не хоче. Все це було близьким i зрозумiлим Борисовi. Ох, як подобалася йому ця дiвчина! Iскра кохання, що прорвалася в серцi iзгоя, розгорялася все бiльше.
  Захопленi розмовою, закоханi прийшли до дiлянки на околицi мiста, обгородженому високим, метрiв зо три, парканом.
  Надiя натиснула кнопку, i пiсля нетривалого очiкування пiд вiдеокамерою почувся клацання замку, що вiдкривагться. Дiвчина вiдчинила дверi i провела Бориса на територiю братства. На дiлянцi розмiром майже половину гектара знаходився триповерховий особняк, близько десятка дерев'яних будиночкiв, якийсь ангар, а також майданчик з лавами пiд навiсом. По дiлянцi ходили люди. Деякi махали Надi¬ i Борису руками, вiтаючи пару, що з'явилася. Схоже, Надя мала у адептiв авторитет.
  - Треба уявити тебе нашiй настоятельцi, - сказала Надiя Борисовi.
  Вiн не заперечував подрузi, хоча знову вiдчував боязкiсть перед незнайомими людьми.
  Дiти пiдiйшли до особняка. Надiя натиснула на кнопку домофона. Через пару хвилин до них вийшла повна руда дама, рокiв сорока, з пишними грудьми та розкiшними стегнами. Очi у жiнки були хитрi, що вивчали свердлiння. Але жiнка привiтно посмiхалася, оголюючи ряд бiлих зубiв.
  Надiя сказала:
  - Я вирiшила привести цього хлопця до нас. З ним лише сьогоднi познайомилася. Вiн iз дому пiшов.
  - Зовсiм покинув батькiвський будинок? - Запитала настоятелька.
  У вiдповiдь Борька буркнув щось невиразне через сильне хвилювання.
  - Хлопець нормальний? - Знову запитала настоятелька.
  - Цiлком, - вiдповiла Надiя. - Вiн хороший, тiльки сором'язливий.
  - Це можна пробачити. Як його звати?
  - Боря.
  - Так, отже, Борисе. Гарне iм'я. А я - Альбiна. До нас, Боря, вирiшив податися? Вiрне рiшення. Тiльки де тебе розмiстити?
  - У мене в кiмнатi лiжко вiльне г, - нагадала Надiя.
  - То одразу в твою кiмнату хлопця пiдселити? - Здивувалася Альбiна.
  - Ми з ним добре знайомi, вiн менi як брат, - пояснила Надiя. - Ми чудово порозумiгмося.
  - Гаразд, я не заперечую, - дозволила настоятелька. - Нехай поки що зупиниться у тебе, а потiм видно буде. Приходьте обог на проповiдь за двадцять хвилин.
  - Так Так звичайно. Я пам'ятаю про проповiдь.
  Настоятелька зникла за масивними сталевими дверима, а Надiя сказала без докору:
  - Треба було ¬й бодай руку поцiлувати. Альбiна тут у нас найголовнiша. Але все вдало вийшло. Вона навiть дозволила тобi залишитись у мене. Я ранiше iз подружкою жила. Але вона нещодавно покинула нас... Ходiмо, я покажу тобi свою кiмнату.
  Надiя привела Бориса до одного з дерев'яних будиночкiв. У ньому був вузький коридор i три кiмнатки. Дверi в них не замикалися, принаймнi у Надi¬ не було навiть замку. Вiн штовхнув дверi i провiв Бориса в примiщення, де знаходилися два пружиннi лiжка, одне застелене, очевидно, Надi¬, iнше без бiлизни. Впритул до лiжок стояли невеликi тумбочки, а мiж лiжками ледве мiстився маленький столик. Стеля була низька, по ньому легко можна було провести долонькою, Борис ранiше не бачив таких низьких стель: двометрова людина не змогла б стояти тут на повний зрiст. Навiть люстри або хоча б лампочки на стелi не було.
  Борис не втримався вiд запитання:
  - А свiтло у тебе г?
  - У мене свiтильник г у тумбочцi. А взагалi ми тут зазвичай лише спимо. Усi заходи у нас вiдбуваються на територi¬. Там спiлкугмось, готугмо. У нас спiльний казан, спiльний стiл. На обiд ми вже запiзнилися, але зараз буде пообiдня проповiдь. Ти сам усе побачиш i почугш.
  Вони вийшли надвiр i пiдiйшли до майданчика бiля невелико¬ сцени. Там стояли лавки. Надiя з Борисом зайняли мiсце у першому ряду. Потроху збиралися й iншi люди, якi посмiхалися та вiтали один одного вигуками: "Доброго здоров'я!"
  Якийсь юнак запитав у Надi, кивком вказавши на Бориса:
  - Це хто?
  - Мiй новий друг, - з усмiшкою вiдповiла Надiя, - Альбiна дозволила йому влитися у наше братерство.
  Борис, як i ранiше, мовчав i з напругою спостерiгав за тим, що вiдбувагться.
  Незабаром на сценi з'явилася ефектна рудоволоса Альбiна. Пiд схвальнi вигуки тих, хто зiбрався, вона почала свою промову:
  - Всi ми повиннi бути готовi до кiнця свiту. Врятуються i залишаться жити на Землi лише тi, хто веде праведний спосiб життя i вiрить у нашого бога Вiшну. На всiх ¬х чекаг Просвiтлення i наступний вхiд у нiрвану. Iншi будуть мучитися.
  Борис не слухав проповiдi. У нього сильно болiла голова, але вiн намагався осмислити те, що сталося, згадував свог бурхливе побачення з Надею.
  Проповiдь виявилася не тривалою. Незабаром заграла музика. Проста мелодiя, яка повторюгться через кожнi пару хвилин. Але пiд цю мелодiю люди пiшли танцювати. Вони забиралися прямо на сцену i корчилися один перед одним у такт музицi. У центрi сцени всiх заводила Альбiна. Tй, очевидно, подобалося танцювати та бути лiдером у цiй громадi.
  Надiя витягла на сцену Бориса i почала танцювати в колi адептiв поряд iз Борею. Вiн просто стояв i милувався дiвчиною. Раптом Альбiна прокричала: "А тепер вип'гмо з чашi згоди!"
  Бородатий чоловiк винiс здоровий рiг iз якимось напогм. Рiг пустили по руках, кожен робив з нього пару ковткiв пiд схвальнi вигуки оточуючих i передавав людинi, що стояла поруч. Всiм, мабуть, було добре. Дiйшла черга i до Надi¬. Вона з усмiшкою сьорбнула напiй i вiддала рiг Борису. Хлопець злегка забарився, так що подружка навiть поквапила його: "Пий швидше i передай рiг сусiдовi!"
  Пiсля того, як у горло Бориса потекла кисло-солодка рiдина, вiн вiдчув у собi душевний пiдйом. Його страх зник остаточно, свiт бiльше не здавався похмурим i ворожим. От i люди довкола зовсiм не звiрi, а цiлком нормальнi i навiть веселi. Дiвчат симпатичних багато. А його Надя - найкраща! Борис навiть пiдморгнув коханiй.
  Музика ще грала, але Альбiна та деякi сектанти стали покидати сцену i кудись прямувати. Борис спитав у Надi¬:
  - Куди вони йдуть?
  Дiвчина вiдповiла з незмiнною посмiшкою:
  - Для них г рiч. Розумiгш, адепти повиннi iнодi трудитися та приносити користь братерству.
  Борис iз цим погодився:
  - Правильно! Так i маг бути.
  - Якщо не працювати, то збожеволiти, - сказала Надiя. - Але я сьогоднi не зайнята. Ходiмо до нас, до вечерi ще встигнемо поспiлкуватися.
  I вони пiшли. I знову зайнялися коханням! Прямо на пiдлозi кiмнати! Скрипуче вузьке лiжко Надi не надто пiдходило для любовних втiх.
  Справжнiй секс марафон вийшов у недавнього незаймана i iзгоя цього знаменного для нього день. Здорово Надiя розпалилася i буквально за¬здила Бориса. Пристрастi вирували, свiт палав, оргазми проносилися ураганом. Здавалося, вивергаються сотнi вулканiв, йде задушливий жар.
  Щоб не привертати увагу, Борису i Надi¬ доводилося стримувати крики вiд оргазмiв, що накочували на них. Борька забув i про бiль голови, i про сво¬ комплекси. Нiхто ¬м не заважав, тiльки час невблаганно прагнув вечерi, та й коханцi стали потроху втомлюватися.
  Нарештi вони остаточно втомилися. Надiя натягнула сукню i сказала:
  - Ти розумниця! Я люблю тебе!
  - I я тебе! - вiдповiв вичавлений Борис.
  - Скiльки тобi рокiв? - Раптом запитала Надiя.
  - У березнi вже виповнилося сiмнадцять! - чесно вiдповiв Борька.
  - Треба ж! Я думала, ти старший, думала, повнолiтнiй. А менi у червнi виповниться двадцять три. Стара вже для тебе. У нас цiлих шiсть рокiв рiзниця у вiцi.
  - Нi, нi, ти не стара! - майже закричав Борис. - Я дуже дуже люблю тебе!
  А потiм була скромна сектантська вечеря. Але Борисовi сподобалася спiльна вегетарiанська трапеза. Вiн бiльше не вiдчував себе iзгогм. Хлопець був щасливим, як нiколи ранiше в життi.
  Пiсля вечерi Борис покинув секту, але тiльки для того, щоб вiдiспатися, набратися сили пiсля такого виснажливо яскравого дня, розрахуватися з господинею за зняте житло i знову повернутись до свог¬ кохано¬ Надюшi.
  
  
  Роздiл 16.
  Безумовно, буваг кохання з першого погляду. А у знедолених суспiльством людей вона може бути найбiльш яскравою, всепоглинаючою. Як можуть любити один одного двi самотностi, двi колишнi iзго¬? Нiжно, вiддано, самозабутньо. Свiт змiнився для них, наповнився новими фарбами, життя набуло свого сенсу. I цей сенс полягав у взагмнiй турботi одне про одного. Не було для Бориса i Надi¬ у свiтi нiчого важливiшого за ¬хнг кохання. Почуття близько¬, рiдно¬ людини окриляло. Вони знайшли одне одного. I були щасливi.
  При цьому улюблена Бориса вiдрiзнялася великою екстравагантнiстю. Любила ходити босяком, вiдвiдувала нудистський пляж. Гарна Надюха! Тiло гнучке, сексуальне. Вона i Бориса привчила засмагати i купатися голяка.
  А ще дiвчина носила прикраси iз чеського скла, не пропускала сектантськi проповiдi та проповiдувала Борису сама.
  Якось на пляжi вона знову почала наставляти коханого:
  - Нам треба жити праведно, прагнути Просвiтлення, почитати Альбiну та iнших наших лiдерiв. Через них ми стагмо ближчими до Бога. Адже тiльки Бог може ввести нас у Нiрвану, i пiсля смертi залишити у кращому зi свiтiв, де ми зможемо насолоджуватися безлiччю заборонених насолод.
  Борис вiдповiв так:
  - Я маю уявлення про Православну релiгiю, навiть прочитав на цю тему кiлька книжок, коли навчався у школi. Святе Письмо вчить, що на тому свiтi не буде заборонених насолод. Ми, у разi праведного життя, перебуватимемо в раю у виглядi безстатевих ангелiв.
  - Нi! Альбiна каже правильнi речi! Наша вiра краща. Надто нудний рай у християн.
  - Це ще чому? - поцiкавився Борис.
  Дiвчина охоче вiдповiла:
  - Я не хочу бути безстатевим ангелом, вони не мають навiть сексу. А наш Бог Вiшну зовсiм не засуджуг сексуальних стосункiв.
  Борис глянув на засмаглi красивi нiжки подруги, посмiхнувся i сказав:
  - Так, i я не хотiв би бути поруч з тобою подiбно до ангелiв на небесах. Добре, що в нашiй громадi вшановугться заохочуючий секс Бог.
  - Людинi треба вiрити в Бога! - Сказала Надiя переконано. - А Вiшну - справжнiй Бог.
  Борис вирiшив не сперечатися iз подругою. Вiн також розумiв, що без вiри важко жити. Будучи iзгогм серед однолiткiв, хлопець ще у школi тягнувся до релiгi¬, намагався знайти в нiй втiху. Вiн читав церковнi книги i дiйшов висновку, що Христос був пацифiстом, який молився за сво¬х катiв. Борис терпляче зносив всi приниження та образи, виправдовуючи свою поведiнку тим, що чинить за Христом: вдарили тебе по правiй щоцi, пiдстав лiву. Йому ставало легше терпiти приниження, нiби вiн робив це за вiрою. Хлопчик намагався знайти втiху в Боговi, який всемогутнiй i справедливий. Вiра могла дати йому не тiльки смиреннiсть, а й можливiсть змiнити свою поведiнку, свог життя. Але Борисовi не пощастило зустрiти духовного наставника, проповiдника Божого слова. Вiн не повiрив у Iсуса i став убивцею. А вбиваючи, манiяк вiдчув свою силу i дiйшов висновку, що Православ'я - добре вчення для слабких людей.
  I все ж закономiрно, що Надiя i вiн сам за нею опинилися в сектi. Тут вони не почувалися iзгоями. Сектанти знайшли ¬х душi, що загубилися в цьому жорстокому свiтi, i зробили адептами свог¬ вiри.
  Надiя пояснювала Борисовi:
  - Я думаю, ти скоро зрозумiгш, що наш Вiшну - Всевишнiй Бог. Вiн Творець Всесвiту, який надихаг всiх нас i даг свiй дух для викладу вiровчення, здатного примирити людство. Вiн наш люблячий Батько, який не хоче, щоб ми, дiти його, вiчно ковупалися в пiсочницi. А хоче вiн, щоб дiти виросли, здобули самостiйнiсть i досягли успiху. Ми повиннi жити за його завiтами. Найслухнянiшим i найуспiшнiшим з нас вiдкригться шлях до Нiрвани. Тих, хто не дозрiв або маг провини перед Богом, вiдправлять на виправлення на Землю в нових втiленнях.
  Але Бог не ставить собi за мету просто покiнчити з грiхом, як уявляють це православнi священики всiх мастей. Мета Всевишнього - виростити i виховати сво¬х дiтей так, щоб вони змужнiли i стали Просвiтленими, подiбними до самого Бога. При цьому зовсiм не забороняються сексуальнi стосунки. Це не вважагться грiхом, скорiше, чеснотою.
  Борис усмiхнувся i сказав:
  - Але й Iсус казав: "Плодiться i розмножуйтесь". I нашi керiвники вважають, що для зростання iнтелектуальних здiбностей слiд займатися сексом. Мабуть тому нашi брати практикують безладнi статевi зв'язки мiж собою i знiмаються в порно.
  Юнак, звичайно, пожартував. На його думку, безладний секс зовсiм не сприяг праведному життю та Просвiтленню, до якого ¬х вели керiвники секти. Але Борис тримав свою думку при собi. Сам вiн зберiгав вiрнiсть Надi¬, кохана його теж не шукала зв'язкiв на сторонi, ось тiльки ¬¬ зобов'язали брати участь у колективних оргiях, якi знiмав наближений до секти фотограф.
  Борису не подобалася обов'язок кохано¬, вiн ревнував, але був змушений миритися, переконував себе, що зйомки в порно - лише робота, обов'язок, який г у кожного в братствi, що допомагаг заробляти грошi для адептiв на ¬жу та утримання громади. У самого Бориса особистi грошi швидко закiнчилися, багато витратив на Надiю, купив ¬й кiлька нарядiв i прикрас.
  Сам колишнiй iзгой брати участь в оргiях не хотiв, вiд нього поки що не вимагали цього, хоча вiн перетворився на симпатичного хлопця. У його обов'язок входив лише лов риби. Разом з декiлькома молодими хлопцями вiн час вiд часу йшов у промисел на баркасi, що належить сектi.
  У принципi, Бориса таке життя влаштовувало. Вiн був ситий, здоровий, жив iз коханою дiвчиною, нiхто не принижував i не дорiкав йому. Минуло вже бiльше року вiдколи вiн зустрiв Надю i оселився в сектi. Весь цей час Борис насолоджувався пристрастю, яка захопила всю його iстоту.
  Хоча взимку вiн трохи нудьгував. Нi телевiзора, нi комп'ютерних iгор, нi книг, крiм спецiально¬ сектантсько¬ лiтератури, у сектi не було. Ранiше, поки навчався у школi, Борис любив читати. Сектантськi ж брошури швидко набридли, з розваг залишився тiльки секс iз Надiгю, ритуальнi молитви та лекцi¬, якi колишнiй манiяк, на вiдмiну вiд Надi¬, не завжди вiдвiдував. Прогулянки в мiсто з подругою взимку були рiдкiсними, i в якийсь момент у Борьки виникло бажання вийти на полювання i знову вбити когось. Втiм, вiн стримався, зумiв погасити в собi цей звiриний бiсiвський потяг.
  Нарештi настало довгоочiкуване лiто. Всяка нудьга пройшла. Тепер Борис частiше виходив у море, а у вiльнi днi вiдвiдував iз Надiгю пляж.
  Зараз його подруга затiяла розмову про Вiшну та сексуальнi стосунки. Але Борис не надто уважно слухав ¬¬. Вранцi його зустрiла Альбiна i звелiла зайти до не¬ ввечерi для важливо¬ розмови. Хлопець розмiрковував, що це могло бути. Вирiшив, що швидше за все i його тепер зобов'яжуть знiматися в порно.
  Сектанти дотримувалися здорового способу життя. Дiгта, в основному рис, овочi та морепродукти, а також регулярнi фiзичнi тренування, що практикуються в братствi, зробили тiло Бориса дуже рельгфним, схожим на статую Аполлона. Хлопець виглядав ефектно, вiн бiльше не був схожий на колишнього, кiстлявого i зацькованого пiдлiтка, який ховався вiд суспiльства. Борис добре виглядав би на екранi. Але вiн не хотiв брати участь у сектантських оргiях, навiть просто трахатись з ким би там не було, крiм Надi¬. А з нею - тiльки наодинцi.
  
  
  Роздiл 17.
  Альбiна зустрiла черговою усмiшкою, запросила до вiтальнi свого особняка i одразу перейшла до справи:
  - Боря! Ти магш принести жертву нашому Богу Вiшну. Для цього тобi доведеться брати участь у ритуальному вбивствi. Вiшну вибрав тебе як виконавець його волi.
  У Бориса ноги одразу стали ватяними. Вiн не очiкував такого повороту подiй. Альбiна, схоже, вiдчула замiшання хлопця i сказала:
  - Я бачу: на тобi вже г безневинна кров, але менi не потрiбно вiд тебе покаяння. Вишну пробачив тебе за колишнi грiхи. Все те, що стосугться минулого твого життя, нас не цiкавить. Але зараз ти магш виконувати накази Вiшну, якi вiн передаг через мене. Наш Бог вимагаг вiд тебе жертвопринесення!
  Борисовi справдi стало страшно. Ця владна жiнка звiдкись дiзналася, що вiн уже вбивав, хоч нi з ким, крiм Надi, вiн не дiлився свогю страшною тагмницею. Хлопець роздумував, як вiдмовитися так, щоб вiд нього вiдстали з такими вимогами, але Альбiна нiби читала його думки. Вона грiзно попередила:
  - Не здумай вiдмовлятися! Iнакше Вiшну покараг тебе! Твог призначення - бути виконавцем волi Вiшну, усувати тих негiдних людей, якi шкодять нашому братерству.
  Борис мовчав. Альбiна, бачачи, що хлопець збентежений, продовжила психологiчну обробку:
  - Зрозумiй, ми одна сiм'я. Наш Бог точно знаг, що потрiбне кожному з нас. I ми зобов'язанi виконувати його волю. Тiльки тодi в нашому братствi буде мир i спокiй, а люди знайдуть просвiтлення.
  Борис не знав, що сказати, а Альбiна зажадала:
  - Вiзьми нiж зi столу! Зараз ти пiдеш зi мною i вчиниш сакральну жертву.
  Наче пiд гiпнозом Борька корився. Вони спустилися до пiдвалу. Там був прикутий ланцюгом до стiни молодий чоловiк. Борис дiзнався про Андрiя, який жив у сусiдньому з ним будиночку. Три днi тому вiн зник. А до того розповiдав знайомим, що хоче покинути братерство.
  - Ось цей гад вирiшив втекти вiд нас, - голосно промовила Альбiна. - Рутиннiсть, каже, набридла, у Просвiтлiння перестав вiрити. Але вiд мене просто так не втечеш!
  Щоправда, полягала в тому, що Андрiй справдi покинув секту, але ви¬хати з мiста не змiг. Двог хлопцiв, якi грали за Альбiна роль ¬¬ охоронцiв, швидко виявили втiкача i привели його до керiвницi секти. А вона вирiшила позбутися адепта i заразом пов'язати Бориса кров'ю. Вона мала на Борьку сво¬ плани.
  - Ми карагмо втiкачiв, - продовжила свою промову Альбiна. - Так вимагаг наш бог Вiшну.
  - Неправда! Жодного Вiшну немаг. Ти обманюгш усiх нас! - хлопець злiсно плюнув у бiк Альбiни.
  Глава тоталiтарно¬ секти пiдiйшла до бранця i сильно вдарила його кулаком по животi. Андрiй скорчився вiд болю. Але це було лише початком смертельно¬ кари.
  Альбiна схопила батiг i почала хльостати ¬й хлопця. Так сильно, що розсiкала до кровi шкiру. Андрiй стогнав вiд болю.
  Зробивши пару десяткiв ударiв, Альбiна передала батiг Борису i жорстко наказала:
  - Тепер ти!
  Борька знову корився. Вiн був у зацiпенiннi, майже в шоковому станi i не мiг заперечувати Альбiнi. Колишнiй iзгой хльостав по напiвголому, iз залишками пiдiрваного одягу, тiлу свого знайомого. I йому це подобалося робити! Видно бiс, що засiв у Борку, пожвавiшав знову.
  - А тепер вiзьми кочергу бiля камiна i вдар його йому! - Скомандувала Альбiна.
  - Чи не надто ми його? - вирiшив спитати Борис. - Все-таки це наш товариш!
  Глава секти зневажливо пирхнула:
  - Колишнiй! Як каже наш Бог Вiшну: жорстокiсть, жорсткiсть та ще раз жорстокiсть.
  Борис з подивом запитав:
  - Це точно слова Вiшну?
  Альбiна тоном, що не терпить заперечень, вiдповiла:
  - Точно! Жорстокiсть цементуг братерство. Виконуй, що велю, чи опинишся на його мiсцi!
  Борис, пiдкоряючись, узяв у руки кочергу i вдарив хлопця. Хлопець видав стогiн, хоч Борис бив зовсiм не сильно. Все-таки йому було шкода сусiда.
  - Треба лупцювати як слiд! - обурилася Альбiна i наказала знову:
  - Тепер сунь кочергу в камiн i вдар його ще раз!
  Борис на кiлька секунд поклав кочергу в камiн, потiм замахнувся, але... випустив зброю на пiдлогу. Руки його тремтiли, юнак погано розумiв.
  - Слабак! - зневажливо кинула Альбiна.
  Вона пiдняла кочергу i вдарила прикутого до стiни хлопця розпеченим виробом. Андрiй видав несамовитий зойк. Але i цього диявола здалася мало, вона знову сунула кочергу в камiн i стала тицяти ¬й у оголенi мiсця тiла свог¬ жертви. Не зупинили садистку навiть рев, стогiн Андрiя та запах паленого м'яса, що поширився по пiдвалу. Хлопець корчився вiд дикого болю, а садистцi, очевидно, це приносило задоволення.
  Вона розреготалася i знову наказала Борьку:
  - Тепер ти! Сунь кочергу у вогонь i гарненько грiй його!
  - Може не треба? - iз сумнiвом запитав Борис.
  - Треба! Виконуй! Або ми зробимо таке з тобою.
  Борис слухався. I знову удар вийшов не сильним. Руки у серiйного вбивцi тремтiли, серце шалено калатало, з очей сипалися iскри.
  Альбiна вирвала кочергу з рук Бориса, знову вдарила Андрiя сама, потiм почав водити сво¬м улюбленим знаряддям пiд пахвами i по тiлу жертви, смакуючи сильний бiль хлопця, який перебуваг в ¬¬ повнiй владi.
  Вдосталь знущавшись над Андрiгм, Альбiна наказала Борисовi:
  - А тепер вiдрiж його вуха, пусти йому кров!
  
  
  - Я... Я не зможу... вiдрiзати вуха... живiй людинi, - лепетав шокований тим, що вiдбувагться Борис.
  - Гаразд, тодi прикiнчи його спочатку. Ну! Або зараз викличу охорону, i ти опинишся на його мiсцi!
  Борис взяв зi столика нiж. I застиг.
  - Бий! - Вимагала Альбiна. - Покарай його за зраду! Бий, тобi кажуть!
  I Борька корився знову. Цього разу вiн сильно вдарив. Нiж устромився Андрiю в груди, пробив грудну клiтку. Хлопець видав черговий зойк i незабаром затих. Кров жертви рясно стiкала на пiдлогу. А Альбiна зажадала вiд Бориса, щоб вiн витяг з тiла ножа i вiдрiзав трупу вуха. Борька, який продовжував перебувати в шоковому станi, виконав i цей наказ.
  Перед тим, як вiдпустити хлопця, пов'язаного кров'ю, садистка велiла, щоб вiн нiкому нiчого не розповiдав про вбивство. Навiть сво¬й коханiй Надi. За розголошення тагмницi Альбiна погрожувала розправою.
  Борис залишив лиходiйку на мiсцi злочину бiля трупа, а сам вискочив з особняка на вулицю i поспiшив у свiй будиночок, де плюхнувся на лiжко.
  На щастя, Надiя була вiдсутня. Борько було не до пояснень, хотiлося забути увi снi. Але сон не йшов. Хлопець почував себе неначе вбивця, засуджений до розстрiлу. Вiн боявся, що будь-яко¬ митi кровожерна Альбiна може послати до нього сво¬х охоронцiв, а вони усунуть його як непотрiбного свiдка та спiвучасника або вiдведуть до садистки на мiсце Андрiя як чергову жертву...
  Навiщо Альбiнi потрiбне було таке садистське вбивство? Цього Борис було зрозумiти. Який взагалi сенс у такiй жорстокостi? За що вони так вчинили з Андрiгм? Тiльки через те, що вiн вирiшив пiти з братства? Це безглуздо та нещадно!
  Так мiркував серiйний убивця, який сам позбавив життя чотирьох безневинних людей. Вiн думав про те, чи варто спробувати втекти iз секти. Але Борис не думав тепер свог життя без Надi. Може, розповiсти все коханiй та вмовити ¬¬ покинути братство? Але куди ¬м тiкати? Та й Альбiна навряд чи допустить ¬хню втечу, як не допустила втечi Андрiя. Майнула думка: а чи не краще вбити саму Альбiну? Ну, а що далi?
  Запитань було бiльше, нiж вiдповiдей, Борька вирiшив поки що нiчого не робити. Вiн залишився в сектi, нiкому не став розповiдати, як загинув Андрiй, навiть iз Надiгю не подiлився сво¬м болем, хоча ранiше у нього не було вiд кохано¬ тагмницi.
  
  
  Роздiл 18.
  Пiсля того випадку життя Бориса не змiнилося. На найближчiй проповiдi Альбiна як завжди говорила про Вiшну i про те, як поводитися, щоб не обтяжувати карму. Сама вона, схоже, не вiдчувала докорiв сумлiння i не дбала про те, що вбивство може пiдiрвати ¬¬ власну карму. Можливо, це було не перше вбивство, в якому безпосередньо брала участь ¬х секти. Вiд Бориса вона якийсь час не вимагала нiчого.
  Потяглися рутиннi буднi. Сектантськi молитви, лов риби, робота на грядках, чергування на спiльнiй кухнi, iнодi прогулянки на пляж з iншими сектантами пiд наглядом когось iз охоронцiв Альбiни. Лiто швидко скiнчилося. I осiннi мiсяцi пролетiли. Щоб чимось зайняти адептiв Альбiна привезла цiлу скриньку книжок про Бога Вiшну, про майбутнiй кiнець свiту та щасливе життя на небесах. Глава секти наказала заучувати лiтературу, погрожувала влаштувати iспити. Адепти уважно читали брошури, оскiльки вiльного часу було достатньо. Борька теж читав iнодi. Хоч i не дуже вiрив у написане.
  
  
  У груднi Альбiна наказала Борису зайти до не¬ в особняк у важливiй справi.
  Пiдступна жiнка одразу заявила:
  - Наш Бог Вiшну незадоволений тим, що ми не принесли йому свогчасно чергову жертву. Через це у нас виникли неабиякi проблеми. Вишну вимагаг помсти, а помста вимагаг жертв!
  Борис розумiв, що все це марення, але не заперечував, i Альбiна продовжила:
  - Щоб за всяку цiну вiдвадити вiд Бога Вiшну злих духiв, якi зводять його та всiх нас з розуму, потрiбно принести в жертву солiдного чоловiка. Я тобi покажу його фотографiю, скажу як його знайти.
  - Але я не зможу по фотографi¬ вбити людину! - благав Борис.
  Альбiна ненадовго задумалася i сказала:
  - Добре. Я пiду з тобою, щоб вказати на жертву та проконтролювати виконання.
  - Вiн хто? - поставив непотрiбне запитання Борис.
  - Не твоя справа! - Злiсно вiдповiла Альбiна, але тут же схвалилася i пояснила:
  - Це пiдлий чоловiк, який у всьому винен. Вiн - вселенське зло, вiн - наше прокляття. Ми вб'гмо разом iз ним зло i порадугмо нашого Бога Вiшну.
  I знову довелося Борису вийти на полювання. Тепер не за покликом власного демона, а за велiнням кривавого чортiвника, що керувала його сектою. Хлопець йшов за Альбiною, вiдчуваючи в собi боягузливе озноб. Вiн не знав, кого саме вони йдуть вбивати, йому не хотiлося бiльше брати участь у вбивствах, але вiн не мiг протистояти волi цiг¬ жiнки.
  Вони прийшли в якийсь парк i посiдали бiля входу на лаву. Грала музика - поруч свiтився вогнями ресторан. Темнiло, на мiсто спускалися сутiнки.
  Альбiна сказала:
  - Вiн маг пiти додому через парк. Аби був один.
  
  
  Чортiвка спостерiгала за людьми, що виходять з ресторану. Вона чекала. I дочекалася: невдовзi iз закладу вийшов повний високий чоловiк iз дипломатом. Було видно, що вiн був п'яний. Борис вiдчув, як напружилася Альбiна, вона схопила хлопця за руку та вiдтягла у темний кут парку. Злегка хитаючись, чоловiк попрямував у ¬хнiй бiк.
  Чортiвка дiстала з пакета нiж, простягла Борису i шепнула:
  - Iди! Вiн твiй!
  Борис забарився. Чоловiк уже пiдходив до кущiв, за якими прича¬лися Альбiна та ¬¬ сектант. Чортiвка м'яко пiдштовхнула Борьку. Хлопець затиснув мiцнiше в руцi гостро оточений жертовний нiж i вискочив на стежку.
  Чоловiк п'яний, але потужний, зрiст пiд два метри. I важить набагато бiльше за свого вбивцi. Борис вiдчував страх: з таким зустрiтися носа до носа ризиковано. Борьцi потрiбно було завдати удару, поки мужик його не бачить, вбивця пiдкрався до жертви навшпиньки, зiбрався з силами i спробував вкластися в удар, вразити в шию. Але цього разу рука здригнулася, лезо пройшло по дотичнiй, тiльки надрiзало шкiру, але не завдало вiдчутно¬ шкоди.
  Чоловiк же скрикнув вiд несподiванки i розвернувся. Борис вiдчайдушно тицьнув його ножем у живiт, але водночас отримав кулаком на свог вухо. Удар потряс юнака, безлiч iскор затанцювали перед очима. Чоловiк потужний, а доза прийнятого ним алкоголю була все ж таки далека до тiг¬, при якiй валяться на землю вiд легкого поштовху.
  Борька знайшов у собi сили вiдстрибнути убiк, у темряву, вiн позадкував назад, а чоловiк випустив свiй дипломат i iстерично молотив повiтрям важкими кулаками.
  Почувся тихий, але вимогливий голос Альбiни:
  - Добий його! Або я тебе уб'ю!
  Загроза надала Борису рiшучостi. Вiн наблизився до супротивника на вiдносно освiтлену слабким свiтлом далеких лiхтарiв майданчик. Було видно, що чоловiк у кровi. Кров несподiвано порушила Борьку. Вiн кинувся до громили i завдав удару ножем по кулаку мужика. Той заревiв вiд болю, але Борис одразу всадив нiж йому в живiт. I вiдразу отримав кулаком по ребрах. Мiцнi кiстки хлопця витримали, проте було дуже боляче, перехопило подих.
  Борис ледве зумiв устояти на ногах. Але чоловiк не змiг скористатися затримкою вбивцi. Паралiзований больовим шоком та втратою кровi, вiн став осiдати на землю з ножем у животi.
  
  
  Такий поворот подiй додав Борьку сил та злостi. Щойно дихання вбивцi трохи вiдновилося, вiн кинувся до супротивника, висмикнув нiж i вдарив ¬м знову. А потiм ще раз i ще. Борис завiвся i з люттю завдавав ударiв у тiло, що вже билося в агонi¬. Вбивця буквально кромсал свою жертву.
  - Досить! - почувся владний голос Альбiни.
  Борька залишив тiло супротивника, зробив пару крокiв стежкою у напрямку дияволицi. Вона вийшла зi свого укриття, попрямувала до трупа, переконалася, що чоловiк мертвий, пiдняла його дипломат i сказала втомленому спiльнику:
  - Добре все пройшло. Тихо, жодних випадкових перехожих.
  Борис не вiдповiв. А Альбiна велiла вiдрiзати у трупа вуха.
  - Навiщо? - здивувався Борька.
  - Для ритуалу потрiбнi, - вiдповiла дияволиця. - Поспiшай, поки нiкого немаг, вiдрiж обидва вуха, i валимо звiдси.
  Знову, незважаючи на гидливiсть, Борис пiдкорився. Вiн був у владi цiг¬ жiнки, виконував ¬¬ накази наче пiд гiпнозом.
  Потiм несуча смерть парочка покинула безлюдний парк. По дорозi Альбiна iнструктувала хлопця, який погано розумiв. Вона наказала нiкому нiчого не казати. Якщо запитаг Надiя, вiдповiсти, що ходив рiзати барана до друзiв Альбiни, там забруднився кров'ю тварини. Чортiвка велiла вiдразу переодягтися i принести до не¬ одяг для прання.
  Вдома довго порозумiтися iз спiвмешканкою не довелося. Борис сказав так, як наказала Альбiна. Надiя повiрила йому, або вдала, що повiрила. Вона не мала звички розпитувати, якщо бачила, що коханий не хоче викладати подробицi.
  Борис сказав подрузi, що в нього болить голова, лiг на свог лiжко i почав розмiрковувати. У моральному планi завалити п'яного хлопця простiше, нiж дiвчину, яку вiн убив пiд Тулою. П'яниця - витратний матерiал, який не викликаг симпатi¬. Водночас велика рiзниця: коли вибирагш жертву сам, а коли дiгш за наказом. Цього разу вбивати його змусила Альбiна. Як i у випадку з Андрiгм.
  Але заради чого вiн взагалi вбиваг? Борис iз жалем згадував сво¬ колишнi вбивства. Найбiльше йому було шкода дiвчину. Навiщо вiн ¬¬ прирiзав? Ну, сусiдку вперше вбив - зрозумiло, його зловили на вимушенiй крадiжцi, дiяв вiн спонтанно, у станi афекту. Бабку потiм убив тому, що дуже потрiбнi були грошi. Крiм того, старiй у будь-якому випадку трохи залишилося, певною мiрою вiн позбавив ¬¬ тiлесних мук повiльного згасання. Лiтнiй чоловiк загинув, бо полiз сам.
  Але дiвчину навiщо вбив? Та ще й гарну... Що за мерзенний садизм був у нього на душi та в головi? Як вiн наважився обрушити прекрасне створення? У той же час до сорому свого Борис повинен був визнати, що вiдчував тодi задоволення, навiть сексуальне збудження вiд такого мерзенного, безглуздого вбивства. Хоча така радiсть i г протиприродною.
  Потiм уже тут, у Сочi, вiн знову вийшов на полювання. На щастя, не здiйснив свiй задум. Однак i сьогоднi, жорстоко вбивши п'яницю, вiн вiдчув задоволення. Нi, диявола в душi якось треба позбавлятися остаточно.
  Тут Борис згадав, що нiж вони залишили дома злочину. Чому Альбiна не забрала його разом iз дипломатом? У кровi не захотiла бруднитися? Але подiбний доказ може ¬х спалити.
  Одна рiч, коли пропав безвiсти Андрiй, якого не шукатимуть. Але зараз виявлять труп, по ньому порушать кримiнальну справу та займуться пошуками вбивць. Втiм, вiн же вбивав ще до того, як потрапив до громади. I нiхто його не знайшов.
  У той же час Борис знову не на жарт побоювався за свог життя. А що якщо Альбiнi цього разу спаде на думку прибрати його? Пiдiшле охоронцiв. I того ... Дивно, що для вбивства Андрiя, а потiм i мужика вона задiяла саме його, а не сво¬х хлопцiв.
  
  
  Втекти б кудись далеко-далеко, покинути секту разом з Наденькою. Вона говорила, що хоче завiтати до Парижа, романтично¬ столицi Францi¬ з ¬¬ легендарним Версалем. Але хiба туди потрапиш без грошей та документiв?
  Борис розумiв, що вiн не в силах протистояти впливу Альбiни. Тiльки пiд ранок юнак поринув у важкий сон. На щастя, його не переслiдували кошмари. Вiн проспав майже до обiду i прокинувся бiльш-менш бадьорим.
  
  
  Роздiл 19.
  Життя у сектi продовжилося. На щастя, не виправдалися побоювання Бориса, що його можуть усунути як непотрiбного учасника вбивств. Вiн так i не дiзнався, навiщо треба було вбити саме того повного чоловiка i що було в його дипломатi, який Альбiна забрала з собою. Втiм, хлопця це не дуже хвилювало. Вiн боявся, що його знову змусять убивати.
  I не помилився, Альбiна знову зажадала жертв. На Православне Рiздво чортовка викликала Бориса та повiдомила, що ¬м доведеться принести Богу Вiшну чергову сакральну жертву.
  Хлопець благав Альбiну не змушувати його це робити. Але глава секти була невблаганна. Вона сама виявилася серiйною вбивцею. Tй подобалося вбивати та спостерiгати, як за ¬¬ наказом позбавляють життя чоловiкiв. Вбити мужика для чортiвки не було грiхом.
  Пара манiякiв, атлетично складена жiнка i гарненький з непоганим рельгфом м'язiв юнак, знову вирушили на смертельне полювання.
  Довго шукати жертви не довелося. На пустирi за мiстом Альбiна побачила, як двог чоловiкiв п'ють iз двох лiтрових пляшок самогон. По черзi, iз горла. При цьому лаються матом. Альбiна дала команду: "Вони!"
  Борис подивився на бiса з подивом: "Tх же двог!" Але Альбiна пiдтвердила: "Йдемо!"
  Вони разом пiдiйшли до пиякiв. Борис мовчки пiдскочив ззаду i вдарив ножем пiд лопатку того, хто був ближче до нього. Чоловiк обернувся i одразу отримав удар по яйцях вiд Альбiни, яка при цьому прокричала:
  - На славу нашого Бога Вiшну!
  Удар вийшов такою силою, що мужик ригнув кров'ю, потiм осiдав на землю. Борис, побачивши багряну рiдину, знову злетiв з гальм. Вiн накинувся на другу людину. Той закричав: "Що ви робите?!", - i намагався було схопити сук для захисту, але не встиг. Молодий манiяк вже завдав йому ударiв ножем. I бив доти, доки чоловiк подавав ознаки життя.
  Альбiна теж увiйшла в раж, у нiй палахкотiв диявольський азарт. Вона займалася першим нещасним, що впав на землю. Той хотiв пiднятися, але отримав вiд чортiвки удар гомiлом масивного жiночого чобота по головi. Потiм фурiя продовжила бити ногами чоловiка по частинах його тiла. Пiсля чого схопила пляшку та вдарила ¬й свою жертву по головi.
  Чоловiк затих, а Альбiна наказала Борьку:
  - I цього доби ножем!
  Борис всадив нiж у горло нещасного, випустивши фонтанчик яскраво-червоно¬ кровi. I переможно сказав:
  - Готовий! Мертвiше не буваг!
  - Нашi боги прагнуть кровi! - вiдповiла Альбiна. - Змивагмось!
  Борис був радий пiти з мiсця вбивства. Дорогою додому вiн все ж таки поставив бiса незручне питання:
  - За що ми ¬хнi?
  - Бачиш, - спокiйно вiдповiла Альбiна, - нашi боги - боги вiйни! Вони вимагають жертви. Тепер я зможу нарештi вiдзвiтувати перед вищими силами: ми зробили серйозну роботу. I таким чином досягли дуже багато чого.
  Борис нiчого не вiдповiв, вiн подумав, що бестi¬ просто не вистачаг адреналiну, у не¬ г спрага вбивати, шматувати, терзати для того, щоб почуватися надлюдиною.
  Вдома хлопець знову довго не мiг заснути. Знову хотiлося втекти з секти, щоб бiльше не бачити i не чути психопатки Альбiни, не виконувати ¬¬ накази.
  
  
  Роздiл 20.
  За кiлька тижнiв Альбiна викликала Бориса i сказала:
  - Тепер ти сам магш вибрати собi жертву та позбавити людину життя. Я з тобою не пiду. Вибери чоловiка, а як доказ виконано¬ роботи принеси менi його вiдрiзанi вуха.
  - Кого обрати? - Вирвалося питання у приголомшеного серiйного вбивцi.
  - Ти повинен знайти ту жертву, у яко¬ зiпсована карма, i яка внаслiдок цього маг понести заслуги, - туманно пояснила Альбiна. - Знайди жертву цiг¬ ж ночi! Багам потрiбна наша жертва.
  - Але чому я? А в тебе г iншi люди.
  - Ти, на вiдмiну вiд iнших, не бо¬шся кровi. Ти вже вбивав, тобi це звично! Тому я довiряю таку делiкатну справу тобi. Цього разу ти магш дiяти самостiйно.
  Борис невпевнено сказав:
  - Усi цi вбивства... адже це грiх! Вони такi важкi для душi i псують менi карму.
  У дияволицi загорiлися шаленим блиском очi. Вона невдоволено вiдповiла:
  - Це менi вирiшувати, що грiх, а що не грiх! Ти повинен слухатися мене, адже я виконую волю нашого Бога Вiшну.
  - Але навiщо Вiшну вбивства? - нiяк не мiг збагнути Борис.
  - Навiть у Бiблi¬ сказано, що без пролиття кровi немаг прощення. Безневинна кров очищаг Всесвiт i дозволяг врятувати безлiч життiв. Здiйснивши сакральне вбивство одного, ми врятугмо тисячi iнших. Богам потрiбнi жертви, без жертв людство знищить саме себе в ядернiй вiйнi, - голос дияволи звучав дедалi бiльш загрозливо. - Тiльки наша органiзацiя здатна запобiгти ядернiй вiйнi та врятувати людство. Але без жертв цього зробити не вдасться. Не хвилюйся: убито¬ людини чекаг нове втiлення або Нiрвана на небесах. Вбитий буде тiльки вдячний тобi за те, що ти вирвав його з цього суворого, нiкчемного життя i вiдправив на небеса.
  
  
  Борис згадав, що щось схоже на подяку вбивцi йому вже говорила Надiя пiд час ¬хньо¬ першо¬ зустрiчi. У хлопця паморочилося в головi, вiн вiдчував, що не здатний бiльше чинити опiр волi Альбiни. Але все ж таки запитав:
  - Може, не треба вiдрiзаних вух?
  Чортiвка сердито вимовила:
  - Треба! Я наказую тобi бiльше не зволiкати! Бери нiж i вирушай!
  Борис безпорадно розвiв руками:
  - Я намагатимусь вбити...
  Альбiна нагадала знову:
  - I не повертайся без вух!
  Борис нiчого не мiг iз собою вдiяти. Наказ Альбiни для нього - як закон, який пiдлягаг чiткому виконанню. Жодних вiдхилень, жодних бунтiв i заперечень!
  I вiн вирушив на майже традицiйне "полювання". На нього начепили маску ката, чужа воля гнала його. Вiн блукав у спальному районi на околицi мiста, що засипаг, як божевiльний самотнiй вовк. Думка про те, що доведеться знову вбити людину або постати перед Альбiною, не виконавши ¬¬ наказу, гризла Бориса.
  Почалася перша весняна нiч. Напрочуд тепла для початку березня. Як здорово - прогулятися пiд ясним зоряним небом, як все чудово зараз у природi, що оживатиме пiсля зимово¬ сплячки. А йому треба нести бiль та смерть. Скiльки можна! I як iз цим жити, доки обманювати Надiю?
  Борис жалкував зараз, що не палить. Добре було б затягнутися папироскою. Це допомогло б скинути душевну напругу, бо трясеться кожна клiтинка його тiла. I душа болить.
  Йому самому потрiбно було вибрати ритуальну жертву, а вiн гадки не мав яку. Рiдкiснi перехожi поспiшали додому. Борис окидав ¬х поглядом i думав: чи заслуговуг на цей смерть? Вiдповiдi не було. Вiн хотiв зустрiти п'яницю чи бомжа, але таких на очi чомусь не траплялося. Незабаром район практично практично спорожнiв.
  
  
  Борис проходив без толку майже всю нiч. Почало потроху свiтати, але небо затягло хмарами. Серiйний вбивця вже думав повертатися назад, з тривогою чекаючи на реакцiю Альбiни на не виконаний наказ. Але тут юнак почув пронизливий жiночий крик iз лiсосмуги. I з усiх нiг побiг на крик!
  Вiн кинувся на допомогу i побачив, що напiвголий повний чоловiк притискаг до дерева оголене дiвоче тiло. Насильник уже майже опанував дiвчину. Вона вiдчайдушно вiдбивалася, але сили були рiвними.
  - Облиш ¬¬! - заволав Борис i, не роздумуючи, кинувся до -валтiвника.
  Досить потужний тип середнього вiку не очiкував, що йому завадять. Вiн повернувся до хлопця, що пiдбiг. Чоловiк був помiтно важчий за юнака. Але Борька весь нiби свiт з м'язiв, вiн пiдскочив i рiзко провiв удар ногою по животу. Чоловiк мав деяке поняття про бiйку, але не встиг повнiстю заблокувати удар, який частково був все ж таки пом'якшений запiзнiлим блоком. Насильник похитнувся, проте встояв на ногах i пiшов на Бориса.
  
  +
  Юнак зустрiв його сильним несподiваним ударом ноги в пах. Противник скрикнув i почав падати обличчям уперед. Удар по яйцях Борис запозичив у Альбiни. Вiд такого не одразу вiдiйдеш.
  Дiвчина натягувала на себе сукню.
  - Бiжи звiдси швидше! - Прокричав ¬й Борис, йому не хотiлося вбивати при свiдку. - I про все забудь!
  Чоловiк у цей момент спробував пiднятися, але одержав вiд Борьки сильний удар ногою по головi. Незнайомка, симпатична дiвчина рокiв двадцяти, чомусь не поспiшала пiти геть.
  - Валi швидко звiдси, - знову наказав Борис. - Але в полiцiю не звертайся i про мене нiкому не говори!
  - Добре! Спасибi тобi! - Вiдповiла дiвчина i швидко пiшла, а потiм побiгла у напрямку найближчого будинку.
  Борис дiстав з пакета ножа, пiдскочив до чоловiка i з розмаху всадив зброю вбивства в горло -валтiвника. Той захрипiв, почав захлинатися кров'ю. Вмирав у душних тiло конвульсiях.
  "Справа зроблена, такого не шкода", - подумав Борис, але згадав, що -валтiвниковi треба ще вiдрiзати вуха. Серiйний вбивця раптом вiдчув у собi прилив бiсiвсько¬ лютi, вiн витяг з горла нiж, ударив ¬м з несамовитою силою ще кiлька разiв по тiлу вже мертву людину, потiм вiдрiзав одне вухо, потiм iнше.
  Тiльки пiсля цього вбивця злегка прийшов до тями, помiтив, що вiн весь забруднений кров'ю. Теплi крапельки потрапили навiть на обличчя манiяка, який урятував дiвчину.
  Бориса занудило, вiн важко дихав. Але гидлива нудота i холодний дощ, що обрушився на Сочi, допомогли йому заспоко¬тися.
  Потрiбно було термiново валити з мiсця вбивства. Проте Борис не поспiшав, на нього накотила байдужiсть. Манiяк раптом упiймав себе на думцi, що Альбiна - чудовисько, чище його самого. Напевно, вона г психопаткою. Навiщо ¬й вуха вбито¬ людини?
  У хлопця сльозились очi, стало холодно, дощ посилювався, погрожуючи перейти в зливу.
  
  -
  Не любив Борка холоднi дощi. На дощ у нього псувався настрiй. Взимку тут дощi часто йшли. Вже краще б снiг, Борис все ж таки звик, що взимку лежить снiг, який створюг вiдчуття чистоти та спокою. А тут снiг випадав за зиму всього кiлька разiв i того ж дня танув.
  Серiйний убивця йшов додому i тихо плакав. Вiн знову вийшов на полювання та вбив, знову виявив слабкiсть характеру, пiшов на поводу у Альбiни. Жахливо, звичайно, але на чолi секти укладена якась диявольська сила, якiй Борис не може чинити опiр. Нехай цього разу вiн урятував дiвчину, але ж вiдрiзав у трупа вуха, несе ¬х тепер як доказ свого злодiяння, не в змозi викинути цю гидоту.
  Знову манiяк згадав людей, занапащених ним. I знову з колишнiх жертв Борис найбiльше жалкував за молодою дiвчиною, вбитою ним пiд Тулою. Вона була сповнена сил, могла народжувати дiтей, приносити радiсть сво¬й коханiй людинi.
  Все ж таки, з iншого боку, не погано, що йде дощ. Хоч почасти змиг слiди злочину. Нести вiдповiдальнiсть за вчинене Борису не хотiлося. Незабаром його повнолiття, пiсля чого на знижку перед законом бiльше розраховувати не варто. I те, що його досi не впiймали i не вiдправили до в'язницi, не надавало драйву новим злочинам.
  Все ж таки вiд природи Борис був добрим хлопцем. I ця доброта пробуджувала в ньому совiсть та нотки каяття. Вiн переживав тепер, що став убивцею, що вдарив свою рiдну матiр перед тим, як втекти з дому. Можливо, вiн сам винен у тому, що до нього погано ставилися. Пiдлiткам властиво знущатися з тихих, скромних хлопчикiв. Таких намагаються принизити, образити. Все ж таки слiд було б з дитинства бути бiльш товариським, доводити свою спроможнiсть кулаками. А вiн поводився як страус. Образи поступово накопичувалися в душi i, зрештою, виплеснулися у вбивства. Його можна зрозумiти, а ось Альбiна - наче втiлення демонiчних сил, без сорому та совiстi.
  Але прикiнчити бiса або втекти з секти Борька був не в змозi. Вiн звик до секти, вiдчував себе тут як у рiднiй родинi, жив у мирi та злагодi з коханою дiвчиною та з усiма iншими адептами, був рiвним серед рiвних, i лише Альбiна височiла над усiма iншими. I Борис розумiв, що на керiвницю секти в нього не пiднiметься рука. Проте останнi вбивства допомогли Борьцi почасти прозрiти. Вiн одразу пiшов до Альбiни, кинув ¬й вiдрiзанi вуха i рiшуче заявив:
  - Не треба мене нiкуди посилати! Я не можу грати роль ката. Це не мог! Спалюсь сам i тебе спалю.
  Альбiна нiчого не вiдповiла. Звелiла тiльки зняти заляпаний кров'ю одяг i вирушати додому.
  Коли Борис увiйшов до свог¬ кiмнати, Надiя не стала питати, де вiн провiв нiч. Вiд того, що не треба нiчого вигадувати i пояснювати, Борисовi одразу полегшало на душi.
  Надя дуже любила його i, схоже, не ревнувала. Вона довiряла милому, говорила, що ревнощi - це почуття людей неповноцiнних, слабких розуму. Борис був вiльний вiд зобов'язань та пiдозр, вiн мiг любити, кого хотiв. А вiн хотiв лише ¬¬, свою Надiю. I вона дорожила його коханням, не шукала зв'язкiв на боцi. T¬ знiмали, щоправда, у порно. Але це не вважагться зрадою, адже вона не мала жодно¬ душевно¬ близькостi з партнерами. Надiя розумiла, що Борис сам розповiсть, де був, якщо захоче подiлитися та спитати поради.
  Зараз молодик мовчав, вiн не хотiв нiчого пояснювати, просто поцiлував кохану, а вона вiдгукнулася на його поцiлунок. У них легко та невимушено зав'язався секс. Досить швидко Борис вiдчув сильне здригання, настав оргазм, надзвичайно сильний, такий же потужний, як i при першiй ¬хнiй зустрiчi з Надiгю. Ймовiрно, виплеснувся адреналiн, накопичений органiзмом пiд час убивства.
  А потiм вони пiшли на спiльний снiданок до ангару. Сектанти створили ритуальну молитву i приступили до трапези. Все ж таки смачно тут готують вегетарiанський плов!
  Несподiвано з'явилася бiса Альбiна. Вона включила ритмiчну музику i розпочала виконання ритуального, енергiйного танцю, чимось схожого на танець живота. Зазвичай Альбiна не була присутня на спiльнiй трапезi. Борис подумав, що ¬¬ поява, швидше за все, пов'язана з принесеними вухами.
  Скачок керiвника поступово пiдхоплювали сектанти, що по¬ли, стало весело. Але Борис iз Надiгю пiшли до себе, щоб знову зайнятися коханням. Tжа знову розбудила лiбiдо. Чому б знову не попустувати, якщо г сили i бажання? Все-таки вбивства, коли вiн вибирав жертву сам, збуджували у Борисi потужну сексуальну енергiю. Щодо Надi¬ така енергiя була не агресивною, доброю, з бажанням догодити партнеру, принести ¬й задоволення. Борька не мiг зрозумiти, чому так вiдбувагться, але пiсля злодiянь вiн був особливо ввiчливий i чуйний, нiби це могло загладити його провину за кривавi злочини.
  Незважаючи на безсонну нiч, Борис показав себе потужним мачо. По тiлах коханцiв раз у раз пробiгали розряди, що викликали сильне захоплення. Там обрушився смерч оргазму, м'язи виходили конвульсiями. Голова Бориса кружляла, а тiло спiвало i тремтiло. Надiя стогнала вiд захоплення.
  Борис зупинився лише тодi, коли вiдчув себе повнiстю вичавленим. Вiн залишив кохану пiсля пари годин сексу цiлком задоволеною.
  
  
  Роздiл 21.
  Надя росла замкненою, нетовариською дитиною. З раннiх рокiв iгор з однолiтками вона волiла усамiтнення. Любила посидiти десь осторонь, почитати казку або просто подивитися картинки в книжцi. Батькiв не дуже таке непоко¬ло. Дiвчинка була слухняною, легко вiдгукувалась на прохання помити посуд, сходити в магазин або посидiти з молодшим братиком.
  Ще бiльше замкнулася дiвчинка, коли раптово поме𠬬 батько. Надюше, як називав ¬¬ тато, тодi тiльки виповнилося одинадцять. Батько був найближчою ¬й людиною. Тiльки батьковi вона могла розповiсти про сво¬ шкiльнi проблеми та переживання, мати ж бiльше любила сина, вона не розумiла власну дочку, могла накричати на не¬ з приводу, iнодi принизити, образити.
  Почасти тому Надя росла закомплексованою, невпевненою у собi. Вона не мала друзiв, не складалися стосунки з однокласниками. Дiвчата дивилися на не¬ зверхньо, а хлопцi не звертали уваги, вважали нетовариську задумливу школярку ненормальною. Але у чотирнадцять рокiв вона вперше закохалася у хлопчика Сашка з десятого класу. Хлопець був старший за не¬ на два роки, вiн ловив на собi захопленi погляди "дурочки", а одного дня пiдiйшов на перервi i запропонував прогулятися пiсля школи. Сашко завiв тремтячу вiд страху, але слухняну Надю в якийсь занедбаний сарай, там стягнув трусики i позбавив невинностi.
  На цьому все кохання мiж ними закiнчилося. Надiя дiстала чергову душевну травму, хотiла навiть накласти на себе руки. Проте мати вчасно зупинила спробу, не дала доньцi наковтатися пiгулок.
  
  +
  Пiсля того випадку вiдвертi знаки уваги падчерицi став надавати ¬¬ вiтчим.
  Мати Надi Валентина поховала чоловiка, пожурилася кiлька рокiв, потiм вирiшила влаштувати свог особисте життя, привела до будинку Антона. Вiн мав славу ловеласом i гульвiсою, був молодший Валентини на п'ять рокiв. Але вона вирiшила будь-що вийти замiж за цю людину, нiби вiн був ¬¬ останнiй шанс. Валентину вiдмовляли подруги, але на всi заперечення мати Надi вiдповiдала: Я його люблю!
  Вони розписалися, вiтчим оселився у маминiй кiмнатi. Працювати вiн не любив. Перiодично влаштовувався сторожем чи охоронцем, але довго одному мiсцi не затримувався.
  З незайманою Антон зв'язуватися побоювався, але нерозумна фраза Валентини про те, що Надьку зiпсували, розв'язала вiтчиму руки.
  
  
  Мати працювала вдень, Антон тинявся по квартирi без дiла, а коли приходила зi школи Надя, намагався бути у не¬ на очах. Спочатку, неначе ненароком, стикався з дiвчинкою в коридорi або на кухнi, при цьому мiг доторкнутися ¬¬ волосся, сказати, яке воно красиве, iнодi несподiвано притискав до стiни i цiлував у щоку або шльопав легенько долонькою по попцi. Поступово Антон почав дозволяти собi ще бiльше. Мiг схопити за груди, засунути руку падчерицi в трусики.
  Надiя не звикла скаржитися. Та й подружок у не¬ не було, а довiрчi стосунки з рiдною мамою не склалися. Валентина приходила додому втомлена, донька все частiше використовувалася як засiб зiрвати на нiй агресивнiсть.
  Одного дня Антон увiрвався в кiмнату Надi, розстебнув перед нею ширинку, витягнув свiй ерегований член.
  - Ти ж любиш смоктати льодяники, - сказав вiтчим ошелешенiй падчерицi, - дивись, який класний г у мене. Його потрiбно лизати, лизати i ще раз лизати i злегка покусувати голiвку сво¬ми перлинними зубками.
  Надя любила льодяники, але смоктати член чоловiка вона вiдмовилася.
  - Це ж чудово вiдчувати, як пульсуг нефритовий стрижень у ротi, як солодка його голiвка, наче вона i г льодяник. Ти зараз вiдчугш невимовний кайф, - з такими словами вiтчим схопив Надю однiгю рукою за голову, в iншу взяв свiй член i став водити ¬м по стиснутих губах дiвчинки.
  Надя чинила опiр: вiтчим намагався розтиснути ¬¬ губи i протиснути крiзь них свог багатство. Вiн не стримався i дав ляпас дитинi. А перестав знущатися тiльки пiсля того, як у Надi виник блювотний рефлекс.
  - Нiчого, я навчу тебе робити мiнет, - сказав Антон i пiшов геть.
  Наступного дня вiн знову прийшов навчати падчерку оральному сексу, його домагання стали постiйними. I через пару тижнiв вiтчим опанував дiвчинку як жiнку за повною програмою. I знову Надiя не смiла поскаржитися матерi.
  Тим бiльше, вiтчим загрожував ¬й розправою, якщо вона комусь вiдкриг "¬хню тагмницю". Приходити до пiдлiтка за вiдсутностi дружини стало звичкою Антона.
  Надя терпiла, вона насилу закiнчила школу i одразу втекла з дому. Пiсля кiлькох тижнiв мандрiвок дiсталася Сочi, де прибилася до секти. Спочатку ¬¬ оточили турботою та любов'ю, потiм стали залучати до роботи на грядках та знiмати як модель для еротичних фото. Мiсцевий фотограф Володимир Ачинцев знайшов дiвчину фотогенiчною, зробив iз нею чимало сесiй. Потiм фотограф перейшов на зйомки порно, де також використав Надiю та iнших адептiв секти. Альбiна торгувала порнографiгю.
  Час йшов. Легкi вiльнi сексуальнi зв'язки з членами секти та секс пiд час зйомок не приносили Надi¬ задоволення. Tй хотiлося справжнього кохання, чуттгвого, всепоглинаючого.
  Того весняного дня обов'язкiв у громадi Надi не мала, ¬й дозволили сходити на море. Вона любила море, воно заспокоювало, полегшувало душевний бiль, давало вiдчуття свободи. Надя годинами могла спостерiгати морський пейзаж, стежити за хвилями, що б'ються в кам'янi кручi, що розстилаються по березi i йдуть назад у безмежнi морськi глибини. У морi вiдчувалася велика сила природи, що гасила бурхливi людськi пристрастi.
  
  +
  Надя пiшла на найближчий до громади пляж. Тут вона хотiла втопитися, коли при¬хала з Москви пiсля наруги вiтчима та сварки з матiр'ю, тут зустрiла двох жiнок, якi вiдмовили ¬¬ та залучили до братства.
  З громади до моря можна дiйти за двадцять хвилин. Але Надiя не поспiшала. По дорозi вона сплела вiнок з весняних квiтiв, що росли на галявинi, потiм зняла босонiжки, вирiшивши пройтися босяком: вона любила вiдчувати пiдошвами нiг землю.
  У лiсочку неподалiк пляжу дiвчина iнодi зупинялася i вiталася з деревами, якi вважала сво¬ми старими знайомими. Вона так часто робила ранiше, коли одна ходила на море.
  Раптом на лавi Надя побачила юнака, на вигляд рокiв вiсiмнадцяти. Високий худорлявий хлопець здався ¬й симпатичним, вiн дивився на не¬. Надя вiдвела свiй погляд, повiльно пройшла повз незнайомця, не обертаючись, але звернулася слухом у його бiк. I вiдчула, як хлопець устав i пiшов за нею.
  Надiя рiзко обернулася. Tхнi погляди зустрiлися, i дiвчину раптом накрило теплою хвилею. Щось близьке, рiдне вона вловила у незнайомому. Майнула думка, що з цим красенем можуть вийти глибокi стосунки. Надiю навiть не збентежило, що хлопець ходить iз ножем. Вона запитала, скорiше, заради проформи, навiщо йому нiж i задовольнилася не надто зрозумiлою вiдповiддю. Дiвчина сказала щось сама, перше, що спало на думку, щось про вбивство i самогубство, при цьому вона не думала серйозно про те, що хлопець i справдi може бути вбивцею. Потiм, коли вони стали близькими людьми, Борис все ж таки проговорився, що на його рахунку г кiлька вбивств. Надiя спробувала розпитати докладнiше, але Борька не хотiв говорити на цю тему, сказав тiльки, що змушений був убивати, тому що в нього не було iншого виходу. Закохана в хлопця Надiя не чiплялася бiльше з розпитуваннями.
  А того пам'ятного дня Надя вiдразу зрозумiла, що хлопець не досвiдчений у спiлкуваннi з жiнками i тому сильно бентежиться i хвилюгться. Але ¬й так сподобалося. Вона й сама ранiше була дуже сором'язливою. Надiя вирiшила познайомитись та поспiлкуватися з хлопцем. Проте незнайомець мовчав, пауза затягувалася. Надя теж не знала з чого розпочати розмову. Все ж таки вона дiвчина, найпершою заводити знайомство з хлопцем не надто зручно. Але Надя наважилася зав'язати розмову, з яко¬ зрозумiла, що хлопець страждав у життi, можливо, не менше, нiж вона, що вiн теж був iзгогм.
  Iскорка, що пронизала серце при першому поглядi вже потихеньку розпалювала багаття того самого кохання, про яке мрiяла дiвчина. I вона вирiшила не прогаяти свiй шанс, захопити хлопця, спокусити. По сутi, ¬й хотiлося простого жiночого щастя: любити само¬ та бути коханою. У громадi вiд не¬ вимагали лише секс, вона була досить досвiдчена у сексуальних стосунках. Але вiдчувала себе iнодi повiгю, злягаючись за вказiвкою режисера. I кавалера у не¬ постiйного не було. У громадi практикувалися вiльнi стосунки, мужики грубо робили свою справу та йшли. А з цим хлопцем ¬й захотiлося закрутити справжнiй роман.
  Надiя залишила свiй вiнок iз квiтiв разом iз планами трохи позагорати. I пiшла до Бориса в гостi, щойно вiн запропонував. Вони залишилися наодинцi. Дiвчина намагалася бути сексуальною i незабаром побачила, що юнак збудився, його гiднiсть починаг випирати iз шортiв. Це Надiю втiшило: хлопець хоче ¬¬! Вона приваблива та зваблива.
  Дiвчина вирiшила дiяти, бо розумiла, що Борис молодший за не¬ i зовсiм не досвiдчений в амурних справах. Вона була активною стороною, позбавилася одягу сама i звiльнила юнака. Надiя хотiла зробити хлопцевi максимальне задоволення. I знала, як це зробити. У них вийшов чудовий секс!
  А потiм вона покликала парубка з собою. I Борис пiшов! Вони стали жити разом у громадi, впиваючись свогю любов'ю. Tхнi серця наповнилися щастям, здавалося, це триватиме вiчно.
  Надiю не хвилювало минуле Бориса, вона не чiплялася з розпитуваннями навiть тодi, коли коханий приходив у одязi, забрудненому кров'ю. Вона вiрила, ¬й хотiлося вiрити в те, що ¬¬ Борька лише допомагаг рiзати тварин. Вони нiколи не скандалили, майже не сперечалися один з одним. Звичка поступатись i не прагнути до лiдерства грала хорошу службу у спiльному життi.
  
  
  Роздiл 22. +
  Борис так i жив у сектi, хоча не раз у його головi виринала думка - втекти. Вмовити Надiю i разом з нею по¬хати кудись, щоб не було в ¬хньому життi Альбiни, вбивств, зйомок у порно. Перешкодою була вiдсутнiсть грошей та документiв. Навiть за зйомки надi¬ не платили. Альбiна могла у виглядi заохочення звiльнити ¬¬ з iнших обов'язкових робiт по кухнi або на присадибнiй дiлянцi, але на руки бiльше ста рублiв "на морозиво" не видавала. I Борька за вбивства нiчого не отримав. Добре, що пiсля -валтiвника Альбiна не вимагала вiд нього нових жертв.
  Борису не подобалося, що ¬¬ кохану знiмають у порно. Десь раз на мiсяць при¬жджав режисер та учасникiв зйомок збирали в ангарi.
  Борису хотiлося дiзнатися, як вiдбуваються зйомки, i одного разу йому дозволили бути присутнiми на них. Вiн стояв осторонь i спостерiгав за процесом, насамперед за свогю коханою. До не¬ пiдiйшов голий засмаглий хлопець рокiв двадцяти. Борис знав його по громадi, працював iз ним на грядках. Молоду людину звали Колей. Вiн допомiг Надi¬ роздягнутися, вiдвiв на диван пiд софiти.
  Борис вiдчув ревнощi, виникло бажання пiдбiгти i вiдвести свою дiвчину, але вiн не змiг наважитися зiпсувати зйомку. Противний внутрiшнiй голосок заспокоював його: це всього лише робота, ти ж не ревнуватимеш до роботи?! Не влаштовуй скандал, будь iнтелiгентною людиною. Нехай дiвчина розслабиться i отримуг задоволення.
  
  
  Надя з Колею дедалi бiльше порушувалися. Почався процес зйомки. Тiла молодих сплелися разом. Надя застогнала, а в Бориса болiсно набухнула гiднiсть. Дивно, ревнощi раптово минули. Чорт забирай, його кохана трахкаг з хлопцем прямо на його очах, але це викликаг збудження, стогiн Надi пестять слух.
  Микола енергiйно скакав на сво¬й партнерцi, блаженно посмiхаючись. Iншi учасники зйомок, ще три пари, те ж таки стали спаровуватися. Адепти награно хтиво стогнали i посмiхалися.
  
  +
  Режисер тодi махнув Борисовi рукою: роздягайся та пригднуйся до них. Мовляв, будеш другим iз Надею. Але Борька вискочив iз зали, де вiдбувалася вся ця непотрiбнiсть.
  А потiм вiн чув, як Альбiна скаржилася режисеровi, що продажi вiдео впали, а той сказав, що зараз мають попит зйомки в стилi жорсткого БДСМ. Борис не знав, що таке. Запитати, звичайно, посоромився. I Надiя не змогла йому до ладу пояснити.
  А влiтку сектантiв вивезли на Утрiш, тихе вiддалене мiсце з малолюдними пляжами та мальовничими лiсовими масивами, що пiдходять у лагунах майже до само¬ води. Тут намiчалися сеанси Просвiтлення як членiв секти фiлi¬, яким керувала Альбiни, а й адептiв iз Москви.
  При¬хав i Володимир Ачинцев, той самий лисий фотограф та порнорежисер, який працював у Сочi.
  Борис зрозумiв, що очiкуються зйомки на природi. Вiн не схибив. Незабаром Надiю та кiлькох хлопцiв вiдвели до лiсу. Борис прокрався за знiмальною групою.
  Те, що вiн побачив, шокувало Борьку. Його кохана обслуговувала компанiю одразу з п'яти мужикiв! Така груповуха нагадувала "собаче весiлля" пiд час течки бiля сучки, коли по черзi лiзуть на одну. Бiльше того, мужики потiм почали дiяти i водночас! Чарiвний рот Надi, ¬¬ витонченi дiрочки заповнювалися збудженими нефритовими стрижнями хлопцiв.
  Те, чим займалася Надiя, пiшло й огидно. Але Борис знову не знайшов у собi сил втрутитися. Вiн ревнував i водночас шкодував свою кохану. Пiсля зйомки у них вiдбулася серйозна розмова.
  
  
  Надя виправдовувалася, запевняла: так треба було за сценарiгм, Боря не повинен ревнувати та обурюватися, любить вона лише його одного. Борис це знав. I вiн любив свою Наденьку, тому прощав ¬й все. Вони змирилися. На цьому знiмати Надю не припинили. Через пару днiв ¬¬ та ще якусь незнайому Борису жiнку повели до лiсу.
  Того фатального дня Борис i Надiя прокинулися, коли сонце вже вийшло з-за гiр i зiгрiло нудистський пляж, на якому збиралися голi люди, щоб викупатися в спокiйному ранковому морi. Борис поглянув на нудистiв кiлька хвилин, але на пляж не пiшов. Пiсля сну вiн вiдчув у собi бажання, повернувся до Надi¬, що лежить у наметi, привернув ¬¬ до себе. Дiвчина широко посмiхнулася, вiдповiла на поцiлунок. Молодi люди зайнялися коханням. Tхнi тiла горiли вiд пристрастi.
  Борис цього разу дiяв брутально, вiн ще остаточно не пробачив коханiй за ¬¬ непотребу в останнiй зйомцi, а Надiя була ласкава та запобiжна. Закоханi грали, стримуючи стогiн, щоб не привертати до себе увагу цiкавих.
  Коли Борис скiнчив, вiн потяг Надiю з намету у воду. Море було теплим, як i повiтря, яке встигло прогрiтися майже до тридцяти градусiв. Справжнг пiвденне лiто!
  У водi майже гола Надiя здавалася особливо гарною, ¬¬ золотаве волосся блищало на сонечку.
  Закоханi довго хлюпалися. Коли вибралися на берег, Борис пiшов на джерело за водою, а Надiю за вiдсутностi вiдвели на зйомку. Борька, що повернувся, не знав куди: утриський лiс великий. Вiн чекав на кохану i проклинав режисера.
  А потiм Надя з'явилася, ¬¬ привiв помiчник Ачинцева, дiвчина ледве трималася на ногах i без сторонньо¬ допомоги не могла пересуватися. T¬ лобок та стегна були в кровi.
  - Що трапилося, люба? - напружено спитав Борис.
  Надiя з плачем вiдповiла:
  - Вони просто збоченцi якiсь...
  - Зараз я йому покажу, вiн вiдповiсть за все! - сказав Борис, схопив кухонний нiж, що лежить на столику, i кинувся шукати режисера.
  Надiя крикнула: "Не треба!" - I пiшла за Борькою. Передчуття того, що ¬¬ коханий створить лихо, надало дiвчинi сил.
  Володимир Ачинцев уже повернувся пiсля зйомки на стоянку. Вiн почув кроки Бориса i обернувся в його бiк:
  - Тобi чого?
  Борька не вiдповiв. Вiн у два стрибки дiстався негiдника, тицьнув його ножем у живiт i тiльки пiсля цього сказав одне лише слово: "Мразь!"
  Чоловiк прикритися не встиг. Нiж увiйшов у тiло глибоко. Шокований режисер не кричав, не чинив жодного опору, тiльки спантеличено запитав:
  - За що?
  Борис знову не вiдповiв. Вiн висмикнув нiж iз живота, завдав ще удару. На цей раз у ключицю режисера. Кров плескала, а Борька в лютi колов мужика ще й ще.
  Надiя, що пiдiйшла, кинулася до юнака зi словами:
  - Не треба! Припини!
  Дiвчина вихопила ножа з рук Бориса. Режисер звалився на землю, а Борька вiдчув наближення людини. Позбавлений природно¬ мужностi юнак iнстинктивно кинувся тiкати до лiсу. Надiя пiсля садистських зйомок не могла бiгати. Вона зробила кiлька крокiв за коханим, але зупинилася з ножем у руках. Дiвчина була розгублена, шокована.
  З'явився якийсь чоловiк, вiн перегородив Надi¬ дорогу. Потiм пiдiйшли ще люди. Хтось викликав полiцiю. Але Надю не чiпали, цiкавi громадяни тiльки дивилися на труп режисера та дiвчину, забруднену кров'ю.
  А Борис зник у лiсi. Успiх не залишив юного вбивцю i цього разу, нiхто не попався йому на шляху, нiхто не звернув на нього уваги.
  Борька пiшов глибоко у гори. Вiн почував себе погано: його кохана залишилася на мiсцi злочину, ¬¬ можуть затримати та допитати. Але повернутись назад i здатися хлопцевi не дозволяла душевна слабкiсть.
  Все ж таки вночi Борька спустився до моря. Сектанти по¬хали, ¬хнi стоянки спорожнiли. Надi¬ не було, але намет, у якому вони жили, залишився на мiсцi. Борис здогадався, що його кохану забрали до Анапи на допит.
  
  +
  Роздiл 23.
  Надiю вiдвезли до слiдчого. Вона виявилася жiнкою. Втiм, Надi було байдуже, хто ¬¬ допитуг. Пiсля контрольних питань: прiзвище, iм'я, по батьковi, слiдчий перейшло до справи.
  - Ваша ситуацiя, Надiя Петрiвно, менi видагться так: до вас полiз мужик, ви захищалися, схопили нiж i вдарили його. Я права?
  Надiя кивнула.
  - Зрозумiти вас, в принципi, можна. Але вибачити не можна, за вбивство доведеться вiдповiсти.
  Надiя сумно зiтхнула i пiдтвердила:
  - Я готова...
  Слiдчий уважно подивилася на дiвчину. T¬ очi були червонi вiд слiз, вона не вiдiйшла ще вiд шокового стану.
  - Так, за вбивство свiтить термiн, але я хочу тобi допомогти, - слiдча перейшла на ти.
  Надiя подивилася на даму, яка допитувала ¬¬. Молода жiнка з пронизливими, хитрими, свердлiлими очима. Вона не сподобалася Надi¬. Навряд чи така допомагатиме!
  А спiвробiтник слiдчого комiтету продовжила:
  - Ми оформимо тобi явку з повинною, це пом'якшить твог становище. Якщо визнають, що вбивство скогно у станi афекту, то можеш отримати не бiльше чотирьох рокiв. Ймовiрно, що умовно. Все залежить вiд тебе. Докладно розкажеш як убивала, я запишу та оформлю. Експертизи, звичайно, проведемо, щоби пiдтвердити тво¬ слова.
  Надiя схлипнула, часто блимаючи почервонiлими очима. Дiвчина не знала, що вiдповiсти. Вбивство ско¬ла не вона, але ¬й не хотiлося видавати Бориса, та й нiж, прямий доказ, був у не¬ в руках. Доведеться щось писати. Слова слiдчого про експертизи теж напружили. Хотiлося все добре зважити.
  Надiя невпевнено запитала:
  - Можна подумати?
  Слiдчий вiдповiла:
  - Гаразд, думай! Але поки побудеш у СIЗО, там добре думагться.
  Пiдслiдну повели довгим коридорам у пiдвал. Там ¬¬ зустрiли чоловiк iз погонами майора та двi молодi жiнки у бiлих халатах. Одна висока, iнша нижче за середнiй зрiст. Майор вiддав дамам розпорядження:
  - Вiдповiсти громадянку в кiмнату, знiмiть вiдбитки, ретельно огляньте та обшукайте.
  Висока жiнка кивнула:
  - Зробимо!
  Майор сердито повторив:
  - Врахуйте, обшук маг бути найретельнiшим! Вона небезпечна вбивця.
  Низька жiнка зi зрослими на перенiссi яскраво нафарбованими вузькими бровами вiдповiла:
  - Зрозумiло, зробимо все, що треба!
  Надiю вiдвели до примiщення з бiлими стiнами, прожекторами та великим дзеркалом. Висока жiнка включила додаткове свiтло, яке рiзьбою вдарило по очах Надi¬. Tй дали дощечку та наказали стояти прямо. Клацнули у профiль, в анфас. Пiсля чого намазали руки фарбою та зняли вiдбитки пальцiв. Надiя акуратно тиснула на папiр, кожен палець окремо, потiм долоню.
  Потiм пiдслiдну провели у бокс для огляду, пiд яскравi лампи, що свiтили з усiх бокiв i не давали тiнi. У боксi був медичний столик з необхiдним приладдям, у кутку стояло пригвинчене до пiдлоги гiнекологiчне крiсло.
  - Роздягайся! - наказала висока панi. - Знiми весь одяг i забирайся в крiсло.
  Надiя знiяковiла. Вона зрозумiла, що ¬¬ тiло почнуть обшукувати, можливо, пхати пальцi в iнтимнi мiсця. А у не¬ пiсля зйомок запалилося i свербiло пiхву. Вона спробувала себе подумки заспоко¬ти: нiчого страшного, постався до цього як до звичайного медичного огляду.
  Загальмована Надiя повiльно зняла iз себе сукню, лiфчик, колготки, босонiжки. Висока жiнка брала ¬¬ одяг i обмацувала кожен шов, кожну складку. Низька наглядачка складала одяг у купку i iронiчно поглядала на пiдслiдний. Обидвi жiнки були вiдносно молодi та симпатичнi. Це трохи заспоко¬ло Надiю. I все ж таки зняти трусики ¬й здалося незручним.
  Проте висока голосно сказала:
  - Боягузи теж знiмай!
  Низька жiнка доповнила:
  - Поспiшай! Iнакше ми допоможемо тобi. I забирайся в крiсло, почувайся як на прийомi у гiнеколога.
  Але жiнки почали огляд з голови, розчесали довге густе волосся Надi¬, розтрощивши кожне пасмо.
  - Гарна у тебе грива, - сказала висока. - Тiльки в душу треба. Поводься тихо, а то поголимось!
  Наглядачки подивилися вуха пiдслiдною, використали навiть збiльшувальне скло. Вони зазирнули й у нiздрi, обережно розширивши ¬х пiнцетом. Жiнки майже не завдавали болю, але Надiя вiдчувала себе пiддослiдним кроликом. Було принизливо, особливо коли рука в рукавичцi увiйшла до рота, стала шаркотiти за губами, доторкнулася до неба, легенько смикнула за язик.
  Надiю занудило, у ротi вiдчувався присмак гуми. Вона не розумiла, навiщо потрiбний такий ретельний огляд.
  А наглядачки пом'яли ¬й груди, помацали пiд пахвами. Потiм одна з них завдала першого серйозного болю, натиснувши на пупок. Надiя охнула i сiпнулася.
  - Це ще квiточки, - сказала висока панi. - Зараз ми звичагм тебе в iнтимних мiсцях. Будь ласка, розсунь ноги, ми ¬х зафiксугмо. I розслабся. Така процедура не надто пригмна, але вона потрiбна при повному оглядi. Я намагатимуся заподiяти мiнiмум незручностей.
  Надiя важко зiтхнула, розсунула ноги i невдовзi вiдчула рух жiнки, яка вводила свiй довгий вказiвний палець у лоно Венери.
  Надя заволала. Стало дуже боляче! Бiль, завданий грубою рукою в медичнiй рукавичцi, наклався на бiль, що дрiмав, зароблений пiд час зйомок.
  Твердий як дерево палець ткнувся Надi¬ глибоко в пiхву, викликавши болiсне бажання помочитися.
  Надя ледве стримала свiй позив, а дама, що ¬¬ обстежила, сказала:
  - О, та тут непригмностi! Запалення. Потрiбно б мазь накласти.
  - Це не наша турбота, - вiдповiла низька наглядачка. - Скажи лiкаревi, нехай подивиться потiм.
  Висока ввела другий палець, та так жорстко та глибоко, що Надiя вiдчула спазми. Tй було i боляче, i лоскiтно, i нестерпно хотiлося писати. Дiвчина не витримала, струмок сечi кинувся назовнi.
  - Ось зараза! - Вилаялася висока, але пальцi з пiхви не витягла. - Пiдмочила менi халат.
  - Нехай проситься, - зi смiхом вiдповiла низька. - Сухих халатiв повно.
  
  
  Висока наглядачка зробила паузу, потiм дiсталася сво¬ми пальцями до само¬ матки i почала крутити ними там. Надя стогнала вiд болю та сорому, ¬¬ стало трясти. А наглядачка посмiхалася i продовжувала крутити пальцями. Вона не поспiшала, робила це не без задоволення. Схоже, ¬й подобалося завдавати бiль у найiнтимнiшому жiночому мiсцi. При цьому жiнка пальцями вiльно¬ руки розсунула Надi¬ статевi губи та натискала на клiтор. Пiдслiдна стогнала, обшук перетворювався на знущання. Висока наглядачка оглядала пiхву довше i ретельнiше, нiж слiд робити при доглядi. Таке робилося навмисно, щоб принизити ув'язнену та завдати ¬й болю.
  Низька жiнка не заперечувала, вона сказала Надi¬:
  - Лежи смирно, красуне! Коли чиниш опiр - болючiше.
  Нарештi висока жiнка витягла руку з iнтимного мiсця, але Надiю не вiдпустили. Наглядачка замiнила рукавичку, капнула трохи вазелiну на палець i рiзко увiйшла в анальний отвiр дiвчини. Обличчя у пiдслiдно¬ стало ще червонiшим вiд сорому. Але наглядачка ввела i другий палець.
  Зафiксована на крiслi Надiя охнула вiд обурення, а висока панi тiльки посмiхнулася, додала третiй палець i заглибилася у пряму кишку. Як це гидко i принизливо, коли в тебе копаються у задньому проходi!
  Надiю трясло вiд болю та безсилля. Низька наглядачка заспокоювала ¬¬:
  - Ми магмо подивитись. Не сiпайся, зараз усе закiнчиться.
  У Надi потекли сльози по щоках, а висока жiнка все глибше i глибше проникала в анальний отвiр, наче хотiла розiрвати його.
  Низька осадила подругу:
  - Не порви ¬¬...
  - Вона бувала, у не¬ очко розроблено, - сказала висока наглядачка, але послабила натиск, трохи покрутила в анусi пальцями i сказала:
  - Треба ¬й туди зонд всадити.
  Низька вiдповiла:
  - Колишнiй зонд порвали, а нового не принесли... I взагалi, кiнчай з не¬ знущатися. Ми ¬¬ й так достатньо травмували.
  Висока наглядачка заперечила:
  - Майор велiв, щоб обшук був найретельнiшим!
  Низька пояснила:
  - Вiн так щодо всiх пiдозрюваних у вбивствах наказуг, щоб зламати волю пiдслiдних.
  Висока наглядачка витягла руку з ануса i сказала:
  - I тут, схоже, чисто.
  Потiм звернулася до Надi¬:
  - Ну гаразд, живи!
  Пiсля чого зiрвала рукавички та кинула ¬х у утилiзатор. Надiя з полегшенням видихнула: нарештi обшук закiнчено. Але наглядачка витягла iншу пару гумових рукавичок i знову одягла ¬¬. Пiдслiдну знову затрясло: розправа триваг?
  Низька заспоко¬ла ¬¬:
  - Не бiйся! Зараз вона перевiрить тво¬ нiжки та й годi!
  Висока наглядачка помацала м'язи тренованих нiг Надi¬, ¬¬ колiна, натиснула на iкри. Спустилася до пiдошв, обмацала кожну ступню. Розсунула навiть пальцi нiг. Нiби нiчого болючого. Але все одно, гидко, соромно, страшно. Навiщо все це?
  Нарештi низька жiнка оголосила:
  - Обшук закiнчено. Тепер тебе треба помити в душi та в камеру.
  Надi¬ видали рушник, шматок господарського мила, провели коридором у душову. Настрiй був огидним, сильно хворiла на пiхву, паморочилося в головi. Чому з не¬ так знущалися? Навiщо така жорстокiсть? I наглядачки дивилися на не¬ з презирством.
  Надiя ухвалила рiшення: вона мовчатиме! Будь-що - мовчати. Вона жодного слова не скаже про Бориса. Взагалi не скаже жодного слова! Не буде жодних щирих зiзнань, жодно¬ iнформацi¬ слiдчому. Нiчого!
  Вона поводитиметься як глухонiма i вiдмовиться пiдписувати будь-який протокол.
  
  
  Роздiл 24.
  Ковальов прилетiв у суботу вранцi. Оселився у кiмнатi разом iз Василем. Вирiшили вiдправити його на Утрiш вже наступного дня. Iнна обiцяла дати намет брата, пiдiбрати хипову одежу, а ввечерi зробити спiвробiтнику зачiску, привести його у вiдповiдний вигляд, щоб не вiдрiзнявся вiд постiйних мешканцiв Утрiша i не викликав у них недовiру.
  Майбутнг завдання тiшило Ковальова. Вiн був веселий, сипав жартами, видавав комплiменти на адресу Iнни.
  Василю Красiну подобалася ця жiнка. Але через свою природну скромнiсть, зазвичай не властиву полiцейським, вiн не робив жодних крокiв до бiльш тiсного зближення. Iнна та ¬¬ мама були ввiчливi з постояльцем. Вони разом обiдали, але з Iнною Василь обговорював переважно робочi моменти.
  Ковальов одразу повiвся з дiвчиною розкуто. Розповiдав смiшнi iсторi¬ та анекдоти, а ввечерi взагалi пiшов у кiмнату до Iнни.
  Василь ревнував: з-за стiнки чувся смiх i жвавi голоси, але пригднатися до весело¬ парочки Красiн не наважився, хоч i переживав: у нього намiчалися плани щодо Iнни. Але вона яка, вiдразу з Ковалгвим... Вiн же бабник, у нього не серйозно, тiльки секс на умi.
  У сусiднiй кiмнатi все стихло. "У лiжко попрямували, - подумав Красiн. - Легковажна жiнка, а я хотiв з нею подружитися".
  Ковальова довго не було, вiн з'явився глибоко¬ ночi.
  - Як Iнна в лiжку? - зло запитав Василь, який так i не змiг заснути.
  - Не було у нас нiчого! - вiдповiв Ковальов. -Ми навiть не цiлувалися.
  - Цiкаво, чим тодi займалися пiвночi? - не повiрив Красiн.
  - Зачiску менi робили, а потiм я книжку читав про Утрiш та його мешканцiв. Щоби зрозумiти, що там вiдбувагться.
  - Обов'язково було читати, тут не мiг?
  - Так там книгу можна було читати лише з комп'ютера. Про Утрiш у Iнни тiльки "Формула свободи"* була завантажена файлом в Iнетi. Я читав, а вона спати пiшла. Поглянь краще, як менi ерокез зробили?
  
  *Мова про книгу Олексiя Большакова "Формула свободи. Утрiш"
  
  Спiвробiтник слiдчого комiтету Андрiй Ковальов виглядав дуже кумедно зi свогю новою зачiскою. Але Красiн навiть не посмiхнувся, вiн сказав:
  - Добре! На пiвня став схожим.
  Ковальов не образився, вiн завалився спати напередоднi майбутньо¬ роботи.
  Наступного дня спiвробiтник ви¬хав на Утрiш для збору iнформацi¬ про покiйну актрису та ¬¬ оточення.
  Вiд автобусно¬ зупинки до третьо¬ лагуни, де сталося вбивство, треба йти чотири кiлометри по березi моря. Можна було до¬хати i катером, який возив вiдпочиваючих за грошi, але Ковальов вирiшив iти пiшки, як це робили мiсцевi аборигени.
  Попереду вiн побачив дiвчину в коротенькiй сукнi з рюкзаком i наметом за плечима. Ковальов крадькома розглядав незнайомку. Трохи худенька, середнього зросту, але довгонога, струнка, вона вiдразу здалася Андрiю симпатичною: T¬ довге волосся було скатане в косички, що стирчали в рiзнi боки, що видавало ¬¬ приналежнiсть до неформалiв.
  Ковальов вирiшив дiяти. Вiн наздогнав незнайомку i сказав:
  - Вiтання! Я тут вперше, менi друзi розповiли про Утрiш. Кажуть, найкраще на третiй лагунi зупинитись.
  - Доброго ранку, - з усмiшкою вiдповiла дiвчина, хоча день перевалив уже за екватор. - Так, там класне мiсце. Я сама там, на четвертiй лагунi, стою.
  Високi груди, овальне миле обличчя, пригмна посмiшка. З такою хотiлося познайомитись ближче. Ковальов сказав:
  - Ходiмо разом, раз нам дорогою.
  - Можна i разом, - погодилася дiвчина. - У тебе водички питно¬ не знайдеться?
  Ковальов мав трохи мiнерально¬ води, куплено¬ в Анапi. Його проiнструктували, що воду можна брати на джерелi, i вона не стала запасатися, щоб менше було нести.
  
  
  
  - Трохи лишилося, - сказав Андрiй. - Зараз дiстану, видiлю тобi пiвсклянки зi свог¬ убого¬ заначки. Менi сказали, що вода г на джерелi у щiлини за третьою лагуною. Хочу сьогоднi там набрати.
  - Можна взяти й на водоспадi. Вiн на шляху буде.
  - А водоспадну воду пити можна? - поцiкавився Андрiй.
  - Ту, яка внизу, треба кип'ятити, але можна пiднятися вище за водоспад, там, у горах, джерело виходить. Вода чиста, я хочу туди сходити, щоб спецiально з лагуни не йти, - мило посмiхнувшись, сказала дiвчина.
  - I я б сходив, щоб вiд спраги не страждати, - з ентузiазмом сказав Ковальов.
  - Ну що ж, ходiмо, я покажу тобi джерело, - вiдповiла дiвчина. - Тебе як звуть?
  - Андрiю. А тебе як?
  - Мене Нiмфа.
  - Насправдi Нiмфа? - здивувався Ковальов.
  - Це тут. Тут прийнято на прiзвисько. А в минулому життi мене Оленою звали.
  - А мене Каль кличуть. Але менi на iм'я бiльше подобагться.
  Андрiй дiстав пляшку з водою, кухоль, налив дiвчинi.
  Вона теж зняла свiй рюкзак, скинула сукню, залишившись лише в одних маленьких трусиках, поклала сукню в рюкзак i запитала:
  - Ти палиш?
  Нi, Андрiй не курив.
  - Треба буде стрiльнути. I баклашки знайти для води. Перед водоспадом смiття маг бути. Там побачимо.
  Вони посидiли кiлька хвилин на березi, i Олена запропонувала викупатися у морi. Вона скинула сво¬ мiнi-трусики i смiливо пiрнула в хвилю, що набiгла. T¬ приклад наслiдував i Ковальов. Вiн уперше купався без плавок, але це йому одразу сподобалося! До звичних вiдчуттiв додалося ще й почуття безмежно¬ свободи, заради якого нудисти власне i знiмають iз себе одяг.
  Ковальов i Нiмфа запливли далеко, Андрiй нiколи ранiше не запливав так далеко, але при симпатичнiй попутницi йому було зовсiм не страшно. Вiн навiть не думав про те, що ¬хнi речi можуть прихопити люди, що проходять повз.
  Трохи обсохнувши, хлопцi взяли сво¬ рюкзаки i неквапом пiшли до водоспаду. Андрiю дуже подобалося йти з голою дiвчиною та розмовляти з нею. Ковальов на ходу вигадував про себе, сказав, що вiн художник, але тимчасово пiдробляг у Пiтерi двiрником. Дiвчина повiдала йому, що любить подорожувати автостопом i про¬хала таким чином уже пiвкра¬ни. Вона розповiла, як добиралася сюди з Алтаю, як чекала на сильну грозу на трасi бiля Воронежа. Ковальов запитав, чи не страшно ¬й подорожувати однiгю, чи не чiпляються мужики.
  - А навiщо? - Здивувалася дiвчина. - На трасi завжди можна знайти повiю.
  Втiм, був у не¬ випадок iз далекобiйником, який став хапати за ноги, приставати, зупинив навiть машину i став завiшувати шибки. Олена запропонувала йому сто п'ятдесят карбованцiв за те, що вiз ¬¬, i хотiла вийти з машини. "Менi грошей не треба, я хочу сексу", - сказав стурбований мужик. Але Олена знайшлася, заявила, що до сексу не готова, бо маг мiсячнi. "Зроби хоча б мiнет", - попросив далекобiйник. "Гаразд! - Сказала Олена. - Менi тiльки треба вийти пописати". Водила вiдчинив дверi, дiвчина схопила сво¬ речi та вистрибнула з машини.
  - Так i залишився чоловiк без грошей i без сексу, а я по¬хала на iнший попутцi, - весело сказала Лена-Нiмфа i додала, що взагалi-то вона вiрить у зумовленiсть долi i свого ангела-охоронця, який врятуг ¬¬ у скрутну хвилину.
  Андрiй поцiкавився, чи довго стоятиме Олена на Утрiшi, вона вiдповiла, що певних планiв у не¬ немаг, але якщо зустрiне друзiв, то посто¬ть довше.
  Ковальов розглядав стрункi ноги дiвчини, гарнi груди i думав про те, що його подрузi в Пiтерi варто зайнятися собою. Спорт-зал, чи що, вiдвiдувати.
  При цьому Ковальов не забув про справу. Вiн обережно сказав, що чув, нiби цього року на Утрiшi вбили режисера, який знiмав порно.
  Про вбивство Олена нiчого не знала. Вона майже все лiто провела на Алта¬.
  Бiля водоспаду супутники викупалися знову, потiм обсохли на березi, спостерiгаючи за людьми, якi приймали душ, знайшли пару порожнiх пляшок i пiднялися вгору стежкою. Олена показувала дорогу до джерела, що живить водоспад. Андрiй смiливо йшов за дiвчиною, слухаючи ¬¬ розповiдь про те, як минулого року вони з друзями облазили весь Утрiш.
  На зворотному шляху гола Олена, жалкуючи, що не взяла мило, смiливо встала пiд водоспадний стовп прохолодно¬ прiсно¬ води, що обрушугться зi скелi на пляж. Андрiй приймати душ не став. Вiн милувався дiвчиною. Вона все бiльше подобалася йому. T¬ безпосереднiсть, легкiсть у спiлкуваннi, бажання говорити з ним на будь-якi теми пiдкуповували працiвника слiдчого комiтету. Ось i на лагуну вони йшли i розмовляли як старi добрi друзi, якi завжди мають теми для пригмного обговорення.
  У третiй лагунi Андрiй одразу знайшов гарну стоянку на березi. Олена хотiла пiти далi, але Ковальов запропонував дiвчинi тимчасово зупинитися поряд з ним i по¬сти, доки не стемнiло. Олена одразу погодилася: Оперативник допомiг дiвчинi поставити ¬¬ намет, i вони пiшли в лiс за дровами.
  У лiсi вони не стiльки збирали хмиз, скiльки милувалися красою тутешньо¬ природи, величними багатовiковими дубами i ще давнiшими ялiвцевими деревами. Вибравши один iз наймогутнiших дубiв, дiвчина спробувала вимiряти його ширину i ледве вклалася в три обхвати.
  - Так, - захоплено сказала Олена, - цей дуб стояв тут задовго до нашого народження, ще в середнi вiки, i, швидше за все, стоятиме i пiсля нас, радувати наших дiтей та онукiв.
  Андрiй, зачарований дiвчиною, не мiг вiдвести вiд не¬ захопленого погляду. Вони повернулися на стоянку, розклали багаття i зробили гречану кашу. Ковальов хотiв заправити ¬¬ тушонкою, але Олена вiдмовилася ¬сти його консерви, пославшись на те, що вона вегетарiанка. Ну що ж, i вегетарiанська вечеря у присутностi симпатично¬ дiвчини виявилася дуже смачною.
  Олена сказала, що тут г особлива енергетика дико¬ природи. Тому приготована на багаттi найпростiша ¬жа, навiть звичайна каша без молока, маг пригмний смак, насичуг органiзм i засвоюгться краще, нiж мiськi делiкатеси.
  Ковальов уважно слухав Оленку, вiн зовсiм забув про свог завдання.
  Помилувавшись заходом сонця, Олена послалася на втому i пiшла спати, а Андрiй ще довго сидiв бiля моря, думав про дiвчину, розмiрковував про життя.
  Тут йому було добре та спокiйно. Благодатне все ж таки це мiсце - утрiшський заказник. Шматок кавказько¬ iдилi¬. Повна вiдсутнiсть автомобiлiв та цивiлiзацi¬, чисте свiже повiтря, лагiдне море. Сиди, балдей вiд насолоди, вдихай на повнi груди морське повiтря, милуйся навколишньою красою. Особлива благодать цих мiсць даг заспокогння та умиротворення, зачiпаг деякi добрi струни в душi, якi починають спiвати, а потiм тягнуть сюди знову. Вiдчуття спокою та умиротворення, безпеки, неквапливостi та доброти викликають приплив позитивних емоцiй, почуття щастя, гармонi¬ з навколишнiм свiтом, бажання творити добро, робити життя кращим та радiснiшим.
  Андрiй навiть не знав ранiше, як пригмно помилуватися мiсячною дорiжкою i яскравим сяйвом зiрок, поспостерiгати за супутниками, що рухаються по небосхилу, велично бороздять безкра¬ простори, або падаючими зiрками i метеоритами, що стрiмко мчать у безодню.
  У такi хвилини не до роботи, хочеться думати лише про вiчне. Жаль, що Оленка пiшла до себе в намет. Добре було б посидiти з нею пiд зоряним небом, поговорити про життя та кохання, поплавати по мiсячнiй дорiжцi без одягу. Ну, нiчого, ще час буде.
  
  
  Роздiл 25.
  Наступного ранку Андрiй прокинувся з твердим намiром зробити Оленцi щось пригмне. Його тягло до цiг¬ дiвчини, суворе серце опера наповнилося солодким трепетом у передчуттi спiлкування з милим серцю чоловiчком.
  Сонце тiльки зiйшло, Утрiш ще спав. По березi, бiля кромки води, самотньо йшов худий, кудлатий, високий, трохи сутулий молодий чоловiк у бруднiй осiннiй куртцi та джинсах, що було незвичайно для Утрiша.
  "Який дивний юнак, - подумав Ковальов. - Тепло, а вiн так одягнений".
  Tхнi погляди зустрiлися. Андрiй завмер. Вiн нiби остовпiв: холодок льодяний мурашками пройшовся по всьому тiлу опера. Щось звiряче, страшне було в цьому юнаку. Ковальов побачив чимало злочинцiв, але, мабуть, ще не зустрiчався з таким зловiсним поглядом.
  Вiн уже знав, який ураган ховагться, часом, в очах злочинця. Доводилося бачити, як вони сяяли металевим блиском. Погляд просто¬ людини, не схильного до пристрастей, зовсiм iнший, спокiйний, доброзичливий.
  Опер сидiв деякий час немов у зацiпенiннi. А незнайомець нiби й сам чогось злякався. На найближчiй стежцi вiн повернув у лiс i почав швидко вiддалятися. Ковальов схаменувся, згадав, навiщо вiн тут, i поспiшив за хлопцем. Але його слiд застудився.
  Андрiй повернувся i вмостився на стоянцi. У роздумах вiн навiть не помiтив, як iз намету вилiзла Лена.
  - Доброго ранку! - радiсно посмiхаючись, сказала дiвчина.
  - Доброго ранку, - насилу видавив iз себе усмiшку Ковальов.
  - Купатись пiдеш? - Запитала Олена.
  Ще кiлька хвилин тому Андрiй би з радiстю. Але зараз вiн був засмучений тим, що упустив незнайомця.
  - Я пiзнiше, - сказав Ковальов. - Щось не хочеться поки що.
  - Гаразд, як хочеш, - вiдповiла Лена спустилася до моря, скинула сукню i попливла вздовж берега, акуратно розштовхуючи хвилi та рiдкiсних медуз, що траплялися на ¬¬ шляху.
  Щаслива усмiшка не сходила з обличчя дiвчини. Андрiй знову залюбувався ¬й, думки його стали впорядковуватися.
  Андрiй вирiшив подати Оленцi рушник, як дiвчина вийде з води. Проте на пляжi з'явився високорослий, майже двометровий бородатий мужик, рокiв тридцяти, у дiрковiй майцi. Замiсть штанiв вiн був обв'язаний рушником. Чоловiк вiдразу впiзнав Олену.
  - О, Нiмфа з'явилося! - голосно промовив вiн. - Якi люди без охорони!
  - Добриню, чи це ти?! - Зрадiла дiвчина, вискочила з води i легким пiдтюпцем побiгла до мужика.
  Добриня широко розкинув руки. Гола Олена повисла в нього на ши¬, задерши ноги над землею. Добриня обiйняв ¬¬, протримав кiлька секунд, потiм нiжно поставив на землю.
  - Що цього року пiзно? - спитав Добриня гучним голосом: схоже, у нього була звичка так казати.
  - Я ж на Алта¬ була.
  - Ну, тебе занесло. У нас краще. Тепло, море поряд, тусовка класна.
  - Там теж хлопцi цiкавi. Юрку Лохматого пам'ятагш? Я стояла з ним. Але тут, ти магш рацiю, краще. Тож сюди тягне...
  - Стопом дiставалася? - Запитав Добриня. - Довго?
  - Чотири днi. Пiсля Новосибiрська дуже успiшно. До Москви з однiгю пересадкою. Там легковик спiймав до Воронеж. У Воронежi до зливи потрапила, зате до Анапи без пересадок до¬хала. А спочатку, уявлягш, один козел мало не з-валтував мене. Страшний, старий, весь у кримiнальних наколках. В Iркутську зупинила його. "До Москви, - каже, - ¬ду". Я зрадiла, трохи про¬хали, побалакали про те, про це. Раптом вiн з головно¬ дороги завернув, зупинився. Фiранки на фурi засмикнув, "Сексу, -каже, - хочу". Tли вiдбилася. Козлище! Ще й без презервативу намагався...
  - Ти з ким встала? - Запитав Добриня i глянув у бiк Андрiя.
  - Одна. Он, бачиш, жовтий намет мiй, - вiдповiла Лена i додала, понизивши голос:
  - Iз тим хлопцем учора познайомилася. Андрiй - художник, вперше тут.
  Ковальов мав чудовий слух. Вiн уважно стежив за розмовою.
  - А що на прохiдному мiсцi зупинилася? - знову запитав Добриня. - Ходiмо до нас, на вертолiт.
  - Там мiсце звичайне для стоянки г?
  - Ну, так, учора хлопцi краснодарськi з'¬хали. Мiсце звiльнилося. Ростовськi тiльки залишилися, п'ять людей, i Рада з подружкою.
  - Я пам'ятаю Раду минулого року, - сказала Олена. - Дивна вона. Навчила нас чаклувати.
  - Так! Вона справжня чаклунка! Як трави покурить, так iз чортами спiлкугться, - пожартував Добриня.
  - I з ангелами теж, - усмiхнулася Лена. - Вчора щось вас не було.
  - А ми весь вечiр у лiсi Даньку, сина Аньки, шукали. Уявлягш, у червнi дiвчинка зникла, а вчора Данька зник. Вранцi краснодарськi з'¬жджали, Аньку почастували. Вона п'яна заснула, а коли прокинулася - сина нема нiде. Хтось бачив, як вiн у лiс пiшов. Ми всi там облазили - не знайшли. Сьогоднi знову пiдемо.
  - Пам'ятаю я Даньку, - сказала Олена. - Терорист натуральний!
  - Ось, ось, цього року мало Мамая зi свiтла не зжив! - усмiхнувся Добриня. - Спочатку побився з ним, нiж у дупу мужика намагався встромити. Мамай пiшов на нього. Так Анька чайник об голову дурня розбила. ¦диний добрий чайник був на стоянцi. Уявлягш, чайником з окропом Мамаю по головi!
  - Весело тут у вас, - сказала усмiхнена Лена.
  - Ну так! А потiм ще веселiше було. Анька iз сином зi стоянки Мамая з'¬хали, недалеко вiд нас встали. А Мамай кiшок пристрасть як бо¬ться.
  - Бо¬ться? Котiв? - перепитала дiвчина. - З чого б це?
  - Ну, у нього лишай кiлька рокiв тому був. Каже, тут пiдчепив, насилу лiкував. Грошей безлiч угрохав. Тепер вiн як кiшку побачить, одразу жене, камiнням у не¬ кидаг. А жiнок кохаг. Познайомився тут на пляжi Мамай iз жiнкою з Анапи. Матрацниця, вся розфуфирена, нафарбована. Блондинка з африканськими кiсками до пояса. Загорiвся, значить, Мамай до цiг¬ баби. Випили вони, поспiлкувалися. Коротше, вiн ¬¬ в намет затяг. А Данька побачив, схопив на пляжi кота, пiдкрався до намету Мамая, раптом блискавку на наметi прочинив, кота туди закинув i одразу застебнув намет.
  Добриня зареготав непригмним грубим смiхом. Разом з ним засмiялася i Оленка.
  - Уявлягш, у наметi процес у самому розпалi, а тут влiтаг кiт переляканий прямо на Мамая голого. Кiгтями його зi страху. Потiм африканськi кiски зачепив, з тiтки стягнув. Вона на очах Мамая перетворилася з довговолосо¬ блондинки на коротко стрижену брюнетку.
  Добриня зареготав знову. Трохи розсмiявшись, вiн продовжив:
  - Жiнка в шоцi, Мамай те ж саме. Весь жах у тому, що Мамай багатство свог витягти нiяк не може: даму заклинило з переляку, ¬м не розчепитися, не розвернутися, кота не впiймати, намет не вiдкрити. Ха-ха-ха!
  Гучно смiялася i Лена.
  - Коротше, наробив там кiт дiл, - продовжив крiзь смiх Добриня. - Мамаю всю спину роздер, дамi личко подряпав. Але найсмiшнiше, що Мамай вiд стресу гази пустив, а разом iз ними нежданчик вискочив. Гарний такий несподiванок! Сам забруднився, поки вони не могли розчепитися, даму забруднив, намет. Ха-ха-ха! А кiт вiд нежданчика ще бiльше озвiрiв. Ха-ха-ха!
  "Тут плакати треба, а не смiятися", - подумав Ковальов, спостерiгаючи за парочкою, що реготала.
  - Ой, померла! - Смiялася Оленка. - Вiчно з Мамагм щось вiдбувагться...
  - Це ще не все, - продовжив свою розповiдь Добриня. - Сяк-так вони звiльнилися, кота випустили. Бiдолашна дама пiшла вiдмиватись. А Мамай у туалет побiг - сильно йому закортiло. Незабаром чугмо ми зойк на весь лiс: "Вiдпусти мiй член, зараза!". Ха-ха-ха! Уявлягш, Мамай, як був у презервативi, так з ним i до ями побiг. Сiв велику потребу справляти, вiдчуваг: член його хтось схопив i в яму за член тягне. Ха-ха! Чорт йому, чи що, в ямi здався, що тягне. Уяви, як це писати з добре натягнутим презервативом.
  - Ой, шкода бiдолашного Мамая, - смiялася Лена.
  - Вiн через пару днiв пiсля чайника додому звалив у Пiтер. Якраз на день вбивства. Уявлягш, у нас тут мужика зарiзали. Фотографи iз Сочi.
  - Нiчого собi! - сплеснула руками Олена.
  Почувши, що мова зайшла про вбивство, Ковальов пiдiйшов до Добрини з Оленою i представився:
  - Мене Андрюхою звуть. Кличка - Каль.
  - А мене Добринею, - мужик простяг руку.
  - Чула твоя розповiдь, - сказав Ковальов. - А ще менi сказали, що мужик, якого тут убили, порно знiмав. За це його й грюкнули.
  - Хто тобi таке сказав? - Запитав Добриня.
  - Знайомий, що був тут у день вбивства.
  - Так, шмон був тодi здоровий. Менти при¬жджали, дiвчину забрали.
  - Це вона його зарiзала? - Запитав Ковальов. - Може, помiчник у не¬ був?
  - - Ай, - вiдмахнувся Добриня. - Там своя iсторiя, але це не наша справа. Не хочу нiчого про це знати. Нехай менти самi розумiються.
  - Намет менi переставити допоможеш? - Запитала Олена у Добринi.
  - Допоможу, звичайно, - пообiцяв Добриня i спитав Ковальова:
  - Ти звiдки?
  - Пiтерський я, - вiдповiв Ковальов.
  - То це Мамай тобi про вбивство розповiв? - Запитав Добриня.
  - Нi, я з ним не знайомий, - вiдповiв Ковальов. - Де вiн у Пiтерi живе?
  - Звiдки я знаю! - невдоволено сказав Добриня. - Не був у нього жодного разу.
  - Тут багато людей iз Пiтера, - сказала Лена.
  - Так, одна Катя Вогник чого варта, - вiдповiв Добриня.
  - Катька тут зараз? - Запитала Олена.
  - Так! Неподалiк нас сто¬ть.
  - А ми перебирагмось в iнше мiсце, - сказала Олена Андрiю. - Там стоянка г гарна у лiсi, неподалiк Лотоса. Вертолiт називагться. Пiдеш iз нами?
  - Мене там добре приймуть? - Запитав Ковальов.
  Добриня оцiнювально подивився на Андрiя i сказав:
  - Якщо вести себе добре будеш. Мiсця всiм вистачить. Не сподобагться у нас, будь-яко¬ митi можеш пiти. Народ вiд'¬жджаг, вiльнi стоянки г. У тебе буде курити?
  - Нi, я не курю, - вибачився Ковальов.
  - Нiчого, з нами посто¬ш, навчишся, - промовив Добриня. - Гаразд, збирайся, якщо пiдеш iз нами.
  
  
  Роздiл 26.
  Ковальов пiшов, потягнувся болiсний годинник очiкування, прикрашений для Василя Красiна недiльною прогулянкою з Iнною по Анапi.
  Красiн важко сходився з дiвчатами, був несмiливим у спiлкуваннi. Вiн соромився знайомитися i вiдчував незручнiсть спочатку пiсля знайомства. Багато в чому у нього не складалося з протилежною статтю. Його постiйно душили комплекси, дiвчата не звертали на нього уваги. Але Iнна якось одразу розташувала Василя до себе, з нею йому було комфортно. Iскорка, що спалахнула симпатi¬ до красиво¬ жiнки, потроху розпалювала в суворому серцi Красина любовне вогнище.
  Все подобалося йому у колезi. I зовнiшнiсть, i виразнi очi, i постать. А ще вона вмiла цiкаво розповiдати про свою роботу, себе. I несмiливий iз жiнками Красiн цього разу охоче спiлкувався з Iнною.
  Вони не могли наговоритись у той лагiдний, теплий тихий вечiр. На пляжi Iнна, майстер спорту з плавання, розповiла про свою зустрiч зi зграгю дельфiнiв у вiдкритому морi:
  - Запливла я якось особливо далеко у море. Дивлюся, мiж мною та берегом з'явилася зграя дельфiнiв. Вони iнодi пiдходять досить близько до берега. Напевно, ¬м цiкаво подивитися на двоногих загадкових iстот, яких так багато на прибережних теренах. ¦ якийсь давнiй мiстичний зв'язок мiж людьми та цими морськими тваринами.
  Дельфiни пливли не поспiшаючи, лiниво перемовляючись сво¬м характерним писком, який був виразно чутний у водi.
  Я зупинилася, майже припинила всякий рух, лише злегка погойдувалася на хвилях i спостерiгала за зграгю, що рухагться. Я слухала ¬хню розмову, яка ставала чомусь дедалi бiльш активною. Дельфiни обговорювали щось свог. Цiкаво, що!
  I раптом зграя повернула до мене. Вони роздiлилися на двi групи. П'ятеро стали обминати мене по колу. Але трог пiшли просто на мене! Я застигла, здивовано спостерiгаючи ¬хнг наближення. ...
  - Ох, скiльки людей хотiли б зустрiти у морi дельфiнiв! - Вставив у розмову свою фразу Василь.
  - Але всi спроби вiдпочиваючих пiдпливти до них закiнчуються невдало. А цi дельфiни самi пливли до мене! Я бачила, як вони дихають, з шумом випускаючи повiтря, бачила ¬х маленькi очi, плавники, що наближаються. Я згадала iсторi¬ про дружбу дельфiнiв та людей. I менi захотiлося потоваришувати з цими красенями, погладити найближчого з них. Тим бiльше, плавник дельфiна, який очолював трiйку, був зовсiм близько, буквально за три метри вiд мене!
  - Ти смiлива дiвчина, - сказав Василь.
  - Я зробила акуратний рух у ¬хнiй бiк. Але зграя одразу пiшла пiд воду...
  - Налякала? - Запитав Красiн.
  - Схоже на те, - вiдповiла Iнна i продовжила свою розповiдь:
  - Я попливла до берега на спинi, сподiваючись побачити, де спливуть дельфiни. Tх дуже довго не було видно. Потiм вони ледь помiтно з'явилися в далечiнь i знову пiшли пiд воду. А мене охопила досада, змiшана з цiкавiстю. Що це було? Навiщо дельфiни пiдпливли до мене?
  - Кажуть, дельфiни допомагають людям, якi опинилися в морi далеко вiд берега, - припустив Василь.
  - Так, я чула iсторi¬ про те, що дельфiни рятують людей, що тонуть.
  - А ще вони iнодi чомусь викидаються на сушу, - сказав Василь.
  - Говорять, втрачають орiгнтацiю, але менi здагться, що припливають вмирати.
  - Це у них самогубства чи що? - спитав Василь.
  - Схоже на те. Може, й родичi примушують такого. Бачиш, дельфiни, як i люди, дихають повiтрям i схильнi до вiрусних захворювань. Отже, здатнi заражати один одного. Коли хтось хворiг один, щоб не заразити всю зграю i не забруднювати сво¬м трупом море, вiн змушений викидатися на берег.
  - Логiчна версiя, - погодився Красiн.
  - Одного разу я бачила дельфiна, що приплив помирати. Глибоко¬ осенi це було. На пляжi нiкого, всi вiдпочиваючi роз'¬халися, а я вирiшила сходити до скель. Люблю там гуляти.
  Дивлюся: на березi лежить дельфiн. Живий! Його легенi iз шумом випускали повiтря. Дельфiн важко дихаг, очi його заплющенi. Хвiст i нижня частина черева у водi, але основна маса тiла на березi. Дельфiн великий. Я пiдiйшла, уважно оглянула його. Анi кровi, анi ушкоджень не виявила. Обережно ляскаю мешканця морських глибин долонькою по спинi. Дельфiн у вiдповiдь слабко ворушить плавниками. Вiн вiдчуваг мо¬ дотики! Але не може чи не хоче рухатись.
  Намагаюся вiдтягнути у воду. Але дельфiн тяжкий. Менi не зрушити його з мiсця. Але вiн сам не хоче в морi. Це видно по його плавникам, що ледве рухаються. Дельфiн гребе ними до сушi! А я не знаю, що робити, я не можу йому допомогти. Тiльки гладжу бiдолаху по головi.
  I тут дельфiн розплющуг очi, дивиться на мене сумним поглядом. Я показую рукою: пливи, мовляв, у море. У вiдповiдь дельфiн лише слабо ворушить плавниками. Я намагаюся пiдштовхнути його у воду. Марно! Раптом бачу, як велика сльоза виходить iз ока дельфiна. Вона не така прозора, як у людини, швидше за каламутна, кольори сильно розбавленого молока. За першою сльозою повiльно скочугться друга, потiм третя... Дельфiн плаче. Маг трагедiю.
  До нас пiдходить якась жiнка. Ми разом ще раз оглядагмо дельфiна. Нi, вiн не поранений.
  Жiнка каже: "Я зайду на базу вiдпочинку, повiдомлю про дельфiна", - i йде.
  А я лишаюся. Сиджу бiля вмираючо¬ тушi. Плачу разом iз ним...
  А потiм прийшли рятувальники та вiдтягли бiдну тварину в море. Я намагалася пояснити, що дельфiн хворий, йому потрiбна медична допомога, але мене не послухали. Тодi ще у школi навчалася, пiдлiтком була...
  
  
  Роздiл 27.
  Розповiдь Iнни зворушила Красiна, а пригмний вечiр, проведений з дiвчиною, привiв Василя в захват. Наступного дня вiн бiльше думав про Iнну, а не про роботу. Втiм, ще раз намагався допитати пiдслiдну. Але без толку.
  Надiю слiд було б вiдпустити та встановити за нею наружку. Вона мала вивести до манiяка. Ось як у лiсi простежити за дiвчиною? Залишалося чекати вiдомостей вiд Ковальова.
  Вiн з'явився у вiвторок увечерi збуджений.
  - Слухай, Васю, я так настраждався! Мене там телиця одна страшна мало не з-валтувала.
  - Тобi треба було розслабитися i отримувати задоволення, - пожартував Красiн.
  - Кажу ж: iз такою насолодою не отримагш. Якщо тiльки хвороби венеричнi.
  - Ти давай одразу до справи, - попросив Красiн.
  - Почекай, не поспiшай. Потрiбно розповiсти тобi все по порядку, - Ковальову не терпiлося подiлитися сво¬ми враженнями. - Прибув я, отже, на Утрiш. До лагуни, де режисера вбили, кiлометра чотири ще топати треба. Озирнувся на всi боки, дивлюся: дiвчинка йде одна, речi тягне. Нiчого собi така, симпатична, правда з дредами татуюванням на нозi, але приваблива. Я з нею познайомитися вирiшив, сказав, що вперше на Утрiшi, хочу на третю лагуну, бо знаю про не¬ вiд друзiв. Дiвчина Нiмфою назвалася, а насправдi ¬¬ Оленою звуть. Сказала, що при¬жджаг сюди вже вп'яте, розповiсть менi що до чого. Ми разом пiшли...
  - Щойно казав, що телиця страшна, - вклинився в розповiдь Красiн.
  - То це я не про не¬! Ти слухай, не перебивай.
  - Мене тво¬ сексуальнi пригоди не дуже хвилюють, - сказав Красiн. - Ближче до справи.
  - Ось я й розповiдаю у справi. Загалом, привела мене Нiмфа до сво¬х. Вписався до них на стоянку. До Нiмфи залицяльник вiдразу прикрiпився, знайомий ¬¬ за колишнiми роками. Добринею звався, на вигляд рокiв двадцять п'ять. Мужичок iз мiзерним iнтелектом. У таборi хiпповому вiн головним авторитетом був. Про себе я його вiдморозком назвав. У нього на руках кiлькох пальцiв немаг i на ногах те саме. Вiн усiм розповiдав, що воював у Чечнi. I в нього нiбито в руках граната розiрвалася. Прикинь, жодного шраму на тiлi немаг, тiльки пальцi вiдсутнi. Це треба було гранату руками та голими ступнями одночасно тримати, при цьому бути у касцi та потужному бронежилетi, щоб отримати такi пошкодження. Але товаришi по чарцi йому вiрили. У таких ось довелося вивiдувати iнформацiю. Я його про сектантiв питаю, а вiн менi розповiдаг, як плавати вчився у дитсадковому вiцi. При¬хали вони з мамою до Сочi, мати його до iнструктора з плавання вiдвела. Дали йому та iншим дiтлахам матраци надувнi та сказали, як руками рухати, щоб плисти. Ну, вiн i поплив. Та так, що зупинили його лише за десять кiлометрiв вiд Туреччини.
  - А навiщо ти менi хрень про нього розповiдагш? - Запитав Красiн.
  - Так знав вiн про все, що на лагунах дiгться. Довелося з ним спiлкуватися, А потiм ми мало не побилися.
  Почулися кроки в передпоко¬. Ковальов пiдскочив до дверей i прочинив ¬х.
  - А ось i Iнночка прийшла! - Зрадiв Андрiй. - Заходь до нас!
  - Вiтання! - Привiталася Iнна. - Чи г цiкава iнформацiя?
  - Я якраз Василевi розповiдаю, чого натерпiвся. I все заради справи. Так ось, розповiв менi той вiдморозок, що манiяк наш зараз на Утрiшi. У нього лiгво десь у горах. Де конкретно нiхто не знаг. Але вiн iнодi спускагться до моря.
  Знагте, я манiяка цього, схоже, бачив першого ранку на лагунi. Вiн проходив берегом, потiм у лiс звернув. Я кинувся за ним, але вiн наче випарувався. Там стiльки лiсових стежок.
  Я потiм у нових знайомих про хлопця цього спитав. Дивний вiн: нi з ким не спiлкувався, окрiм свог¬ подруги. Дiти пiдтвердили, що саме вiн з Надiгю дружив, а зараз, схоже, ¬¬ чекаг. Хiпi вважають, що вiн убив режисера, а його подружка взяла провину на себе.
  - Це й ми так вважагмо, - сказав Василь. - Цiкаво, чи харчугться манiяк чим? Краде, чи ¬ду зi стоянок, поки вiдпочиваючi сплять?
  - Про крадiжки продуктiв нiчого не чув. Може, запаси в нього г, може, в лiсi щось знаходить.
  - Як я й думав: манiяк чекаг на свою подружку, - сказав Красiн. - А про нашу порноакторку щось дiзнався?
  - Вона на Утрiш зi сво¬м хлопцем при¬хала. У день вбивства з ним же, якимось Мамагм i Гориничем на машинi Мамая вони в Пiтер звалили.
  - Злякалися? Але чого? - Запитала Iнна.
  - Мамай по-любому збирався того дня ¬хати. Не склалося в нього цього року. Актриса з хлопцем сусiдами його були стоянкою. А тут якраз убивство. Мамай запропонував iз ним ¬хати. Вони швиденько зiбралися i ще до при¬зду полiцi¬ звалили через Малий Утрiш. У Мамая там машина була припаркована у наметовому мiстечку дикунiв пiд наглядом знайомих.
  - Що за дiвчина? - Запитав Красiн.
  - Акторка наша покiйна? - уточнив Ковальов. - I вона дивна, не товариська. Там до не¬ Добриня намагався пiдвалити. Я про нього Васi вже розповiдав. Так вона чемно вiдшила: "Вибачте, я не вiльна. Мiй чоловiк не дозволяг менi спiлкуватися з iншими чоловiками без його вiдома". На Утрiш вони начебто зi Штатiв прибули. Але росiйською мовою говорили вiльно. Обидва.
  - Як хлопця акторки звуть? - Запитав Красiн.
  - На Сашка вiдгукнувся. Бiльше нiчого про нього дiзнатися не вдалося.
  - З чого це вони до нас в Анапу завiтали? - Запитала Iнна.
  - Кажуть, у Сашка чи то знайомий, чи то родич у керiвництвi секти г. А у сектантiв на Утрiшi збирання було.
  - Треба буде ще про Мамая i Горинича докладно дiзнатися, - сказав Красiн. - Tхнi справжнi iмена, адреси...
  - Я питав у ¬хнiх знайомих. Нiчого конкретного сказати не могли.
  - Потрiбно перевiрити ще раз список мешканцiв парадно¬, де вбили акторку. Аж раптом що спливе, - сказав Красiн Ковальову.
  - Як з Надiгю запропонуйте вчинити? - Запитала Iнна.
  - Випускати треба, - вiдповiв Красiн. - I гарну зовнiшню установку, дiвчина повинна вивести до манiяка.
  - У лiсi складно буде за нею прослiдкувати, - сказала Iнна. - Перекрити всi стежки не вдасться.
  - Андрюха допоможе. Вiн на лагунi вже майже свiй, - сказав Красiн.
  - Знову мене на розшматування хiпi посилагте? - Запитав Ковальов. - Я ледве ноги вiд них забрав. Спочатку Катя Огонек чiплялася, голим ходити змушувала, а потiм прийшла за писку мене вхопила. Я говорю: "До сексу не готовий i презервативу в мене немаг". "Нiчого, - вiдповiдаг, - у мене полiетиленовий мiшок г, з ним можна замiсть презервативу". Страшна, смердюча телиця - жах. Насилу вiдв'язався. Сама вона iз Пiтера. Розповiла менi про землякiв сво¬х, Мамая та Горинича. Мамай попутникiв шукав, щоб веселiше було додому ¬хати i трохи грошей на бензин пiдкинули. Катi пропонував, але вона до осенi вирiшила на Утрiшi стояти. А Горинич погодився. I наша акторка зi сво¬м бойфрендом до них пригдналася...
  - Де живуть Мамай та Горинич Катя вона точно не знаг? - Запитав Красiн.
  - Кажу ж: не знаг, як i справжнiх прiзвищ цих мужикiв. Хiпi швидко зрозумiли, що я не з ¬хнього середовища. Добриня став чiплятися: що ти все тут випитугш. Ледве не побився зi мною. Довелося сказати, що ¬ду до Анапи до свог¬ баби за бухлом. За кiлька днiв обiцяв повернутися, але намет довелося залишити.
  - Нiчого, - з усмiшкою сказав Василь. - Я по¬ду з тобою. I намет заберемо, i лiгво манiяка знайдемо. Шанс взяти його добрий, упустити нiяк не можна.
  - У тобi прокинувся iнстинкт мисливця, - вiдповiв Ковальов. - Нам би свою справу розплутати.
  - Розплутагмо, - запевнив Красiн. - Думаю, розгадка близька.
  
  
  Роздiл 28.
  Надiю вiдпустили за кiлька днiв. Iнна повiдомила приголомшенiй дiвчинi, що вдалося затримати справжнього вбивцю, а вона тепер, пiсля формального пiдписання необхiдних паперiв, може бути вiльною.
  Як i припускали слiдчi, дiвчина одразу попрямувала на Утрiш.
  Ковальов, Красiн та ще кiлька омоновцiв у цивiльному чекали ¬¬ на третiй лагунi. Попри очiкування, вiдстежувати Надiю довго не довелося. Борис нiби передчував повернення кохано¬ i сам спустився до моря.
  Надя побачила його на стежцi, що веде до пляжу
  - Борисе! Ти не заарештований? - Закричала зрадiла дiвчина i стрибнула на коханця, як кiшка. Обiйняла, обхопила руками, ногами, почала цiлувати.
  Але вже за хвилину на руках манiяка заклалися наручники.
  Надiя билася в iстерицi. Борис, навпаки, здавався зовнi спокiйним.
  - Любий, пробач менi! - кричала дiвчина. - Я не хотiла! Я нiчого не сказала ¬м про тебе! Я буду чекати тебе!
  - Рокiв двадцять п'ять у кращому разi чекатиме, - сказав Красiн Ковальову. - А то й довiчне йому дадуть.
  - Якби я вибирав собi дружину, то вибрав би таку, як Надя, - вiдповiв Ковальов. - Вiддана, ласкава. Кинути б службу i прокидатися вранцi в лагiдних обiймах такий, як вона, наче ти в нiрванi. Жаль, що дiвчина вiддана свогму манiяку. А то я познайомився б iз нею ближче.
  - Так, з тако¬ може вийти гарна дружина, - погодився Красiн. - Але нам не до нiрвани. До Пiтера треба ¬хати, iз вбивствами розбиратися.
  - Iнформацiю отримали не дуже, - нагадав Ковальов. - Тiльки iм'я бой-френда актриси дiзналися, та ще й клички ¬хнiх попутникiв. Як знайти на прiзвисько людину у величезному мiстi? Якщо вони причетнi до злочинiв, швидше за все, звалили з Пiтера.
  - А в мене передчуття, що швидко розкригмо цю справу, - вiдповiв Красiн.
  Пiсля оформлення всiх необхiдних паперiв, детективи замовили квиток до Санкт-Петербурга i по¬хали додому до Iнни.
  - Завтра вранцi вiдлiтагмо, - сказав Василь хазяйцi вдома. - Вже взяли квитки на одинадцяту годину.
  - А менi на роботу завтра, - сказала Iнна. - Часом якраз встигну провести вас до автобусно¬ зупинки.
  Наступного ранку видалося сонячним, теплим i тихим. День обiцяв бути спекотним.
  - На морi б зараз, - мрiйливо сказав Ковальов бiля хвiртки. Вiдпочити б тиждень.
  - Оксамитовий сезон - чудовий час для вiдпочинку, - погодилася Iнна.
  - Ти вiдпочив кiлька днiв бiля моря на Утрiшi, - нагадав Красiн. - А ось з Iнною шкода розлучатися.
  - То при¬жджайте до нас ще, - вiдповiла Iнна. - Ми з мамою будемо радi.
  - Ось якщо вiдпустку дадуть - при¬ду неодмiнно, - пообiцяв Красiн.
  Дорогою Андрiй зупинився бiля квiткового кiоску, купив букет гвоздик i подарував Iннi.
  - Спасибi! Дуже мило та красиво! - Зрадiла Iнна i закопалася в квiти обличчям, з насолодою вдихаючи ¬х аромат. - Як пахнуть добре!
  Дiвчина присунулась до Красiна i шепнула йому на вухо:
  - Я буду чекати тебе.
  Василь радiсно посмiхнувся i сказав:
  - Я обов'язково зателефоную тобi з Пiтера.
  - Я чекатиму, - повторила Iнна.
  
  
  Роздiл 29.
  У Санкт-Петербурзi Красiн насамперед запросив у паспортному столi вiдомостi про мешканцiв парадно¬, де проживала Марiя Новiкова.
  - Дивись, Андрюха, у квартирi навпроти покiйно¬ Марi¬ Новiково¬ прописана якась Гориничева Тетяна Олександрiвна. Опитували ¬¬? - Запитав Красiн.
  - У нiч убивства вона була у лiкарнi, - вiдповiв Ковальов.
  - А про родичiв ¬¬ не питали?
  - Ти думагш... Горинич... Той самий, з Утрiша? Це може бути!
  - Так, покiйна актриса по¬хала з Гориничем, - сказав Красiн. - Потрiбно термiново опитати Тетяну Олександрiвну та Горинича, якщо вiн там мешкаг.
  - Зрозумiло, - погодився Ковальов. - У день убивства ми його не бачили. Але, можливо, Горинич причетний... Тiльки як вiн потрапив до квартири вчительки?
  - Ось i треба все з'ясувати.
  - Добре! - сказав Ковальов. - По¬ду до Тетяни Олександрiвни.
  
  Вже ввечерi Горинич сидiв у кабiнетi Красiна. Ковальов привiз його на допит. Василь Красiн одразу поставив каверзне запитання.
  - За що ви, В'ячеславе Анатолiйовичу, вбили Люсi Старр?
  Всупереч очiкуванням, Горинич не став вiдпиратися.
  - Я не винен! Вона сама! - майже закричав пiдозрюваний чоловiк. - Зрозумiйте, я не хотiв зробити ¬й нiчого поганого. Люся менi дуже подобалась. Так вийшло. Зовсiм випадково. Я подушку прибрав, дивлюся: задихнулася. Сама вже не дихаг. Ми з Сашком намагалися ¬¬ вiдкачати. Не вийшло.
  - Хочете сказати, що жiнка сама задушила себе подушкою? Без вашо¬ допомоги? - Запитав Красiн. - Це як таке можливе?
  - Я з нею сексом займався. Подушкою для гостроти вiдчуттiв ¬¬ обличчя прикрив. Так i Сашко до мене робив. Вона не заперечувала. А я в екстаз увiйшов, скiнчив, а коли подушку прибрав, дивлюся: Люся вже не дихаг.
  - Що ж це за гра така, душити дiвчину пiд час статевого акту?! - грубо спитав Ковальов.
  - Так це вид сексу такий. Кажу ж: вона була не проти.
  - Чи не проти того, щоб ти ¬¬ задушив? - Напирав Ковальов.
  - А що Сашко? Як його прiзвище? - Запитав Красiн.
  Горинович замислився.
  - Вiдповiдай, коли питають! - наказав Ковальов.
  - Не пам'ятаю... Не знаю я його прiзвище. Чесне слово! Вiн щось розповiдав про себе, але прiзвище не називав.
  - Хiба Сашко не був проти того, що ти перекрученим сексом з його дiвчиною займагшся? - не вiрив Ковальов.
  - Вiн сам запропонував менi з Люсею розважитися, поки спатиме. Вона не заперечувала.
  - То я тобi й повiрю, що вiн сам запропонував. Щось не надто складно в тебе брехати виходить, - сказав Ковальов.
  - Я не брешу, слово честi! Сашко спокiйно ставився, коли його дiвчина з iншими чоловiками... Люся зiркою порно була.
  - Допустимо, дiвчина задихнулася зовсiм випадково, але навiщо ви ¬¬ труп сусiдки пiдкинули? - Запитав Красiн.
  - Ми хотiли лише до вечора сховати. Саша, коли все трапилося, побив мене, потiм каже, що йому свiтитися немаг жодного сенсу, зажадав вивезти Люсю та поховати. Я Мамаю зателефонував, вiн тiльки увечерi мiг пiд'¬хати. А на таксi везти труп, самi розумiгте...
  - Я ще раз повторю питання Василя: навiщо ви труп Люсi сусiдки пiдкинули? - Знову втрутився в допит Ковальов.
  - У нас у квартирi труп залишати не можна було. Мама моя того дня з лiкарнi виписувалася. Вони з сестрою мали пiд'¬хати.
  - Як до сусiдки у квартиру потрапили? - Запитав Красiн.
  - Так ключi вiд ¬¬ квартири були у мог¬ мами.
  - Чому вони нам нiчого не сказала? - здивувався Красiн. - Нi мама, нi вчителька.
  - Вчителька могла навiть не знати про ключi, - вiдповiв Горинич.
  - Як так? - поцiкавився Ковальов.
  - Чи бачите, до не¬ в квартирi жив старенький дiдусь, моя мати допомагала йому по господарству. Вiн мамi довiряв, ключi дав про всяк випадок. А потiм дiдусь помер, i невдовзi вчителька та вселилася. Племiнниця вона йому, чи що. А ми про ключi забули. I з учителькою дружнiх стосункiв не склалося.
  - Скiльки вона вже у вашiй оселi живе? - Запитав Ковальов. - Точнiше, жила.
  - Рокiв зо три. Нi, навiть чотири. Менi незабаром пiсля смертi дiда чотири роки за наркотики дали. Я тiльки недавно по УДВ звiльнився. Лiто на Утрiшi провiв, я там i до вiдсидки бував. А мати мене виписала, я не мiг залишити у нас у квартирi труп Люсi. Мама мене б не зрозумiла i вигнала б одразу.
  - Звiдки дiзналися, що вчительки вдома нема? - Запитав Красiн.
  - Я колись почав думати, як позбутися трупа, на вулицю вискочив. Там зi знайомою розговорився. Вона була подругою вчительки. Сказала мiж тим, що Марiя у Сочi вiдпустку проводить. А я про ключi згадав. Tх там два було. Я ¬х у свiй стiл ще до вiдсидки кинув. Пiдвiвся, подивився: ключi збереглися.
  - А мати що? - Запитав Ковальов. - Про ключi не питала?
  - питала. Давно вже перед могю вiдсидкою. Я сказав, що викинув ¬х. Потiм вона про ключi забула, а вони, виявлягться, збереглися в могму мотлоху.
  - Хочете сказати, що вчителька обох замкiв пiсля смертi родича не спромоглася за всi цi роки помiняти i ключi пiдiйшли? - Запитав Красiн.
  - Так! Саме так. Я спробував, дверi вiдчинилися. Ну, ми з Сашком Люсю у квартиру вчительки i вiднесли.
  - Чому пiд лiжко труп запхали? - Запитав Ковальов. - На лiжко могли покласти чи у передпоко¬ залишити.
  - Я не знаю. Ми не розумiли. У кiмнату занесли, а там так вийшло.
  - Ясно, - сказав Красiн. - А от забрати труп не вийшло. Вчителька завчасно повернулася. I ви вирiшили ¬¬ з вiкна викинути як непотрiбного свiдка.
  - Нi, не так. Не зовсiм так. Ми прийшли, а вона погрожувати стала, що викличе полiцiю. Ображала нас. Ось Сашко i розлютився, допомiг ¬й вийти з вiкна.
  - Де зараз Сашко?
  - Вiн полетiв до себе в США.
  - Це точно? - Запитав Красiн. - Хто може пiдтвердити?
  - Мамай. Вiн його до аеропорту вiдвозив.
  - Як прiзвище Мамая, де мешкаг?
  - Десь на Камишово¬ вулицi, не знаю точно номер будинку, чесно! Не був я в нього, ми тiльки телефонували.
  - Давайте номер його телефону, - наказав Красiн. - Перевiримо, що ви сказали. I про квартиру те саме.
  Василь записав телефон, передав папiр Ковальову i сказав:
  - Залишилося допитати Мамая, дiзнатися, в який саме день i яким рейсом вiдлетiв Олександр, далi за списком пасажирiв вирахувати паспортнi данi нашого клiгнта. I в нас буде ще один фiгурант iз вбивства вчительки.
  - Зрозумiло, - вiдповiв Ковальов. - Займуся цим.
  
  
  Роздiл 30.
  Федiр Семенович Орлов прокинувся бадьорим, напрочуд бадьорим для старого, обтяженого численними болячками людини. Не нила звично спина, не турбували нi печiнку, нi ноги. Без палички вiн пiдiйшов до вiкна i вiдсмикнув фiранки. Кiмната наповнилася радiсним свiтлом! Яке щастя знову бачитиме сонце, блакитне небо, легкi пухнастi хмари. Ще один день подарувала йому доля!
  Настала довгоочiкувана весна, за вiкном стояла чудова погода, Федiр Семенович загорiвся бажанням. Вiн мрiяв довгими зимовими вечорами з'¬здити до рiдного селища, вiдвiдати до болю знайомi мiсця. Вiн благав небеса, щоб з'явилася така нагода. Можливо, сьогоднi, можливо зараз?
  Кожна людина маг мiсця, до яких вона прив'язана найбiльше. Для Федора Семеновича таким мiсцем був дикий пляж у селищi Лiсiй Нiс. Чому? Вiн сам пояснити не мiг. Напевно, дитячi спогади, але саме цей пляж снився йому iнодi ночами.
  У старого сильно болiли ноги, постiйно крутилася голова. Майже всю зиму Федiр Семенович не виходив iз дому. Добре хоч Лiдочка iз Соцзабезу та племiнниця Машенька iнодi вiдвiдували його. Але зараз пенсiонер почував себе чудово! Вiн вирiшив ¬хати i тремтiв вiд передчуття.
  Федiр Семенович узяв паличку, довго спускався з третього поверху свог¬ хрущовки. Коли дверi парадного грюкнули в нього за спиною, дiдок усiма грудьми вдихнуло весняне свiже повiтря. Щебетали птахи, набрякли бруньки на деревах. На мить Федiр Семенович вiдчув себе молодим, сповненим сил. На подвiр'¬ грали дiти, на лавцi сидiли сусiди i щось розмовляли. Яке задоволення вдихати аромати весни, здорового, безтурботного життя. Яка радiсть бути серед людей, спостерiгати за ними!
  У скверику за будинком Орлов знайшов вiльну лаву на сонечку i присiв вiдпочити перед тяжкою дорогою. Горобцi, синички, голуби, ворони займалися тут сво¬ми справами, iнодi перекидаючись радiсними вигуками. Кiшка по сусiдству залiзла на дерево i нiжилася у променях сонця. Собаки гуляли з господарями, одна з них пiдбiгла до Федора Семеновича, понюхала, завиляла хвостом, але господиня гукнула ¬¬, i дружелюбний пес втiк.
  "Як багато сьогоднi птахiв, як багато тварин та людей! - подумав Федiр Семенович. - I всi радiють веснi. Яка благодать!
  Але Федiр Семенович мав особливий настрiй, йому хотiлося здiйснити подорож i посидiти на березi Фiнсько¬ затоки.
  Пенсiонер пiшов до автобусно¬ зупинки. Маршрут на Зеленогiрськ якраз iде через Лiсiй Нiс. Tхати не бiльше пiвгодини.
  Автобус чекати майже не довелося. Федiр Семенович вилiз у салон без сторонньо¬ допомоги. Народу було пристойно. Усi сидячi мiсця були зайнятi. Федiр Семенович сперся на поручень, але молодий чоловiк на ближньому сидiннi сказав йому:
  - Сiдай, батю! - I поступився мiсцем.
  "Гарна у нас молодь", - з вдячнiстю подумав Федiр Семенович. Йому пригмно було звернення - "батя". Чемно, просто.
  Орлову не вистачало спiлкування, йому хотiлося заговорити з кимось iз пасажирiв, але вiн не наважився. Щоденна боротьба за життя загострювала усi почуття. Але зараз Федiр Семенович був щасливим. Вiн дивився у вiкно, спостерiгав за людьми, що входять i виходять з автобуса. Ось воно життя! Кипить i вируг. I цi простi спостереження примушували битися його слабке серце.
  У Лисого Носа Федiр Семенович вийшов на ближнiй зупинцi i неквапом пiшов стежкою на дикий пляж. Як радiв вiн! Неначе повернувся на Батькiвщину пiсля тривало¬ вiдсутностi. Рiдкiсний мандрiвник вiдчуваг такi яскравi вiдчуття, як Орлов у цi митi.
  Але поступово хвиля спогадiв накрила старого. Життя свог вiн прожив скромно, намагався не видiлятися, бути подалi вiд публiчностi, очей начальства, тещi та нерозумних сусiдiв. Працював слюсарем на вiйськовому заводi. Мав таку саму, як i вiн сам, скромну дружину. I син його, Володя, був простим радянським хлопцем.
  На схилi рокiв Федiр Семенович лишився сам. Володя загинув в Афганiстанi, дружина пiсля цього лягла i не змогла одужати вiд хвороби. Федiр Семенович часто шкодував, що не змогли вони з дружиною народити синовi братика чи сестричку. Жили у маленькому будиночку з того боку селища. Вп'ятьох у двох кiмнатках з його батьками. I я думали: "Куди ще одну дитину? I так син спить у кутку на скриньцi, бо лiжечко поставити нiде".
  Потiм Федiр Семенович по службовiй лiнi¬ видiлили квартиру. Але дружина вирiшила, що вiк i здоров'я вже не тi, щоб народжувати та пiднiмати дiтей: "У всiх дитина одна, i у нас нехай буде одна". А потiм надiйшло повiдомлення про смерть сина...
  Федiр Семенович йшов лiсовою, до болю знайомою з дитинства дорiжкою. Тут ще до вiйни мати водила його на берег затоки. Баби носили бiлизну полоскати, а хлопцi хлюпалися поруч на дикому пляжi. Кожен такий похiд влiтку на затоку викликав у душi Федi вiдчуття свята. От i зараз Федiр Семенович згадав тi далекi часи i вiдчував, як грудка пiдступила до горла.
  У дитинствi здавалося: все величезне життя попереду. Скiльки можна встигнути, скiльки зробити!
  Не став Федя нi космонавтом, нi льотчиком. I життя виявилося не таким вже й великим.
  Колись ¬хнiй сусiд, дядько Федя, якому не було й сiмдесяти, здавався давнiм старим. Дiтлахи дражнили його: "Дядько Федя з'¬в ведмедя!"
  А зараз самому Федоровi Семеновичу перевалило вже за вiсiмдесят п'ять рокiв. Але не дражнить його хлопцi. Та й майже нiхто з мiських хлопчакiв не знаг, як звати старого. Tхнiй будиночок у Лисичому Носi давно знесли. На його мiсцi збудували дитячий садок, а поряд - будинки вiд Пiвнiчного заводу. Немаг тепер i садка. Продали землю приватнику. Тяжко, завжди серце щемiло, коли Федiр Семенович приходив до мiсця чогось будинку. Сьогоднi вiн туди не пiде, сьогоднi вiн насолоджуватиметься природою.
  Добре у весняному лiсi! Пролiски пригмно тiшать око. Там, за поворотом, повинен бути дубовий гайок. Так i г. Стоять дуби! Iз петровських часiв стоять.
  У цьому лiску Федя знайшов величезний бiлий гриб. У голодному сорок шостому роцi. Немов був надiсланий подарунок згори! Федiр Семенович був непоганим грибником. Поки дозволяло здоров'я, щолiта ви¬жджав на тихе полювання в улюблений Лiсiй Нiс, iнодi на Левашiвське шосе. Але нiколи бiльше Орлов не знаходив таких величезних грибiв! Кiлограма два виявився гiгант. Червивий, правда. Але мати будинку випарувала черв'якiв i була смачна вечеря: гриби з картоплею, вирощеною на власнiй дiлянцi.
  Федiр Семенович вийшов на берег i сiв на лавку. Поруч - нiкого. Буднiй день та й перестали люди сюди приходити. Давно вже жiнки не стирають у затоцi, а пляж зовсiм зарiс очеретом пiсля того, як було збудовано дамбу. Зараз тут заказник, територiя, що охоронягться.
  Федiр Семенович звик бути один. Вже давно вмерла дружина. Ще ранiше - його батьки. Батько повернувся з вiйни iнвалiдом, без обох нiг. Мати няньчилась з ним, як з дитиною. Пiшли вони один за одним через кiлька рокiв пiсля того, як сiм'я пере¬хала до мiста.
  При згадцi про батькiв сльози ринули з очей Орлова. Вiн часто плакав останнiм часом. Вiд цього легшало на душi. Але на людях дiдок намагався не показувати сво¬х слiз.
  Федоровi Семеновичу раптом стало шкода й себе. Ну, що хорошого вiн бачив у цьому життi? Жив тихо, працював як усi. Нiкому не заважав, нiкого нi про що не просив, намагався бути добрим до людей, але його доброту наче не помiчали. Чи правильно вiн жив? Чи мiг би, мабуть, якось сина вiд Афгана вiдмазати? Ну та Бог iз ним.
  Його роздуми перервав шум велосипедних шин. Федiр Семенович квапливо витер сльози. Але людина про¬хала, не звернувши на дiдка уваги.
  А Орлову згадалося, як вiн тут купався хлопчиськом. На руках пересувався дном, тiльки голова стирчала над водою. По-справжньому Федiр Семенович плавати не навчився. I на морi жодного разу не був...
  Одного разу вiн мало не потонув. Побудували вони з другом Олегом плiт i вийшли в плавання геть з того пролiску, що впритул пiдступаг до води. Спочатку пересувалися вздовж берега. Потiм погналися за зграгю чайок углиб затоки. У згра¬ було одне пташеня, яке борсалося у водi i не могло злетiти. Далеко запливли у поривi дитячого азарту. Але пташенята наздогнали i пiдняли на борт. I тут вся зграя, птахiв двадцять, не менше, почала атакувати хлопчакiв. Чайки кружляли над ¬хнiми головами, кричали, гадили, деякi птахи буквально волосся намагалися драти сво¬ми лапами. Плiт захитався i перекинувся, друзi опинилися у водi.
  Ох, i злякався тодi Федя! Адже мiг вiн тодi потонути, мiг! Води нахлинався, але дружок витяг його, потихеньку хлопчаки допливли до берега. Майже сiмдесят п'ять рокiв минуло, а пам'ятагться, начебто було минулого тижня.
  Ех, коротке людське життя! Чи давно був молодий? Iз синочком порався, дружину любив. Пiшло все. Скоро i вiн пiде. Зовсiм пiде, безповоротно, у вiчнiсть. А дуби вiковi залишаться i цей пляж. Знову щороку весна радуватиме людей теплом та новими надiями. Тiльки от не побачить вiн бiльше весняно¬ пишноти, не насолоджуватиметься природою.
  Цiкаво було б хоч одним оком глянути, що там, пiсля смертi. Чи г iнше життя? Може, не погано буде, може, справдi рай?
  Ось по сутi, навiщо вiн жив? А птахи навiщо живуть? Очевидно, заради нащадкiв, для продовження роду. Що ж, виходить, що вiн даремно прожив свог життя? Нi, не дарма! Вiн жив скромно, але гiдно. Не ловив, не принижувався. На таких людей i тримагться земля. Не всiм же бути полiтиками та артистами.
  Так, багато не вдалося, багато вiн зробив би по-iншому, якби почав життя з початку. Але був сенс у його iснуваннi! Для дружини та сина, для батькiв, рiдно¬ кра¬ни. Нi, вiн може померти зi спокiйною совiстю!
  Легкий вiтерець iз затоки змушував лiниво шелестiти очерет i донiс пригмну прохолоду Балтики. Федiр Семенович вдивлявся в дорогу, що петляла i йде вглиб лiсу, оточували його дерева, намагався розглянути контури iншого берега, прислухався до стрекотiння коникiв та iнших звукiв лiсу. Старий нiби намагався запам'ятати, зафiксувати все це у сво¬й поки що досить мiцнiй пам'ятi. I раптом знову заплакав. Цього разу вiд розчулення, бо зумiв при¬хати, здiйснити свою мрiю.
  Орлов з насолодою вдихав на повнi груди чисте морське повiтря. Вiн вiдчував свог гднання iз улюбленою природою. I був щасливим.
  Федiр Семенович ще довго сидiв на лавцi, нiжився у променях весняного сонця. Але поступово свiтило почало ховатися за деревами, i Орлов вирушив у зворотний шлях. Вiдчувалася втома. Але вона швидше була пригмною. Ноги, щоправда, знову болiли. Дiдок потихеньку дiйшов до зупинки, дивуючись, що не зустрiв по дорозi нiкого. I на зупинцi було пусто.
  Автобус пiдiйшов швидко, пенсiонер зайняв вiльне мiсце в салонi i знову став жадiбно вдивлятися у вiкно на пейзажi, що проносяться. На зупинках заходили люди. Переважно молодь. Пригмнi, спокiйнi люди. Вони мають все життя попереду, можна радiти веснi, будувати плани на майбутнг.
  На однiй iз зупинок до автобусу зайшла лiтня жiнка. Переконавшись, що вiльних мiсць немаг, вона стала бiля Орлова, що сидiв бiля дверей. Було видно, що ¬й тяжко стояти. Федiр Семенович запропонував ¬й свог мiсце.
  - Нi, що ви, що ви, - вiдмовилася незнайомка.
  - Сiдайте, я зараз все одно виходжу, - наполягав дiдок.
  - Велике спасибi!
  Орлов не обдурив, йому справдi треба було виходити на наступнiй зупинцi. Вiн глянув на жiнку i побачив на ¬¬ обличчi полегшення i вдячнiсть.
  Федiр Семенович забув про сво¬х хворих ногах, вiн був гордий собою. Виходить, вiн ще чоловiк! Йому першому спало на думку поступитися мiсцем стомленою жiнцi.
  Коли дверi автобуса вiдчинилися, Орлов насилу спустився на тротуар i крикнув наостанок водiю та пасажирам:
  - Щасливо¬ дороги!
  А сам подумав:
  Нiчого, я ще поживу! I у вiсiмдесят п'ять життя триваг. Завтра ось Лiдочка прийде, а в суботу Машенька маг при¬хати. Добре!"
  Потроху дiдок побрiв у свою квартиру. Вiн був вдячний долi за цей день i щиро бажав усьому свiтовi добра.
  
  
  Але старiсть бере свог. Все лiто Федiр Семенович хворiв, а восени злiг остаточно. Племiнниця Марiя доглядала старого. Останнi кiлька мiсяцiв його життя вчителька переселилася до його квартири, а пiсля смертi дiда так i залишилася в нiй жити.
  Федiр Семенович багато розповiдав племiнницi про себе, пляж, який так любив з раннiх дитячих рокiв. Вiн пишався тим, що в такому похилому вiцi змiг здiйснити свою мрiю - побачити рiднi серцю мiсця, попрощатися з рiдними дубами, пляжем, болю знайомою лiсовою стежкою. Дiдусь помер тихо увi снi. З усмiшкою на обличчi.
  
  
  Роздiл 31.
  Доповiдати начальству про виконану роботу, швидше, формальнiсть, нiж нагальна потреба. Справа, власне, розкрита, що ще сказати начальнику слiдчого комiтету? Але розбiр польотiв передбачено службовими обов'язками.
  Красiн доповiдав Володимиру Черкасову.
  - Вдалося розкрити не лише нашi вбивства, а й попутно вбивство режисера в Анапi, а також тульського манiяка затримали з нашою допомогою.
  - Що за манiяк? - Запитав Черкасов.
  - Звати Борис Солнцев. Молодий хлопець iз Тульсько¬ областi. Нинi даг свiдчення. Пiсля щонайменше чотирьох убивств на батькiвщинi, де вiн залишив сво¬ пальчики, хлопець бiжить у Сочi, де знайомиться з дiвчиною-сектанткою та примикаг до секти. Задушена у нас дiвчина теж мала вiдношення до цiг¬ секти.
  - Що за секта?
  - Росiйська фiлiя секти Iлюмiнаторiв.
  - Ви не одразу встановили особу задушено¬ дiвчини, - нагадав Черкасов.
  - При нiй не було нi документiв, нi одягу. Взагалi нiчого! Потiм за татуюванням з'ясували, що вона - актриса жорсткого американського БДСМ. Дiвчину звали Людмила Старкова, знiмалася в порно пiд назвою Люсi Старр. Пробили iнформацiю щодо не¬, виявилося, що ¬¬ вивезли ще дитиною з Укра¬ни до США, де вона потрапила з батьками до секти Iлюмiнаторiв. На Утрiш при¬хала зi сво¬м бойфрендом. Там ¬¬ зняли в порно з подружкою Бориса, упiйманого нами манiяка. Борис успадкував i в Сочi, саме вiн ско¬в також недавнг вбивство на Утрiшi.
  - До нас це вбивство маг якесь вiдношення? - Запитав Черкасов.
  - Опосередковане. Наша покiйна знiмалася разом iз подругою манiяка.
  - Доповi, як вирахував манiяка.
  - На Утрiшi були дуже жорсткi, садистськi зйомки. Манiяк, побачивши, як знущалися з його кохано¬, у поривi лютi вистачаг нiж, убиваг режисера, а сам тiкаг до лiсу. Його подругу iз закривавленим ножем застають на мiсцi злочину, здають у полiцiю, садять у СIЗО. T¬ пiдозрюють у вбивствi режисера. Але дiвчина мовчить, а на ножi знаходять вiдбитки пальцiв манiяка. Особа його не встановлена, г лише пальчики. Я зажадав фотографiю зниклого безвiсти Бориса, якого самого вважали за жертву манiяка i не пов'язували вбивства з ним. А в Анапi висунув його фотографiю пiдслiднiй дiвчинi.
  - Дiзналася? - здогадався Черкасов.
  - Так! Але нам нiчого про Старкову не розповiдала. Довелося самим усе з'ясовувати.
  - Маньяка затримали без проблем? - поцiкавився Черкасов.
  - Так, спокiйно! Лiсом бiгати не довелося. Взяли на пляжi. Для вiдпочиваючих небезпеки не було. Вiн жодного опору не намагався вчинити. Подругу Бориса випустили iз СIЗО, встановили наружку. I ми з Ковальовим чекали на лагунi. Манiяк сам на пляж вийшов, наче знав, коли його подруга прийде.
  - Повернiмося до наших убивств, - сказав Черкасов. - Як потрапив труп до вчительки, i хто викинув ¬¬ з вiкна?
  - Вбивство Люсi Старково¬ вийшло випадково, пiд час сексу. А у нашого пiдслiдного Гориничева був ключ вiд квартири вчительки, вiн та його поплiчник Олександр, бойфренд Люсi, вирiшили залишити труп у чужiй квартирi до вечора, щоб вивезти його та поховати у лiсi. У себе Гориничов залишити не мiг. Але вчителька повернулася ранiше вiдпустки.
  - Зрозумiло, - сказав Черкасов. - А вчительку прибрали як непотрiбного свiдка.
  - Так. Гориничiв стверджуг, що Олександр допомiг вчительцi вийти iз вiкна. Але Олександра допитати не вдалось. Вiн - колишнiй наш спiввiтчизник, зараз американський пiдданий, пiсля вбивства вчительки вiдлетiв до США.
  - Ясно, - сказав Черкасов. - Як на Гориничева вийшли?
  - Завдяки iнформацi¬, отриманiй Ковальовим на Утрiшi.
  - Варто було б вас зiгрiти за те, що не опитали сусiдiв як слiд i не розкрили вбивства по гарячих слiдах. Але затримання тульського манiяка компенсуг вашу прогалину. Доведеться тобi подяку оголосити.
  - Володимире Миколайовичу, менi б краще вiдпустку взяти зараз. Дуже хочу набратися сил перед важкою зимою, на морi трохи вiдпочити. Оксамитовий сезон ще не закiнчився.
  - Вiдрядження в Анапу виявилося замало?
  - Так там я працював, не покладаючи рук. Не до моря було.
  - Гаразд, пиши заяву, я пiдпишу. Тiльки вiдпустка свiй розбий мiнiмум на двi частини. Решту потiм вiдгулягш, коли роботи буде менше.
  - Добре! Треба б i мого помiчника Ковальова якось заохотити. Завдяки йому було розкрито цi злочини. Вiн дуже ризикував у лiгвi неформалiв, видобуваючи iнформацiю.
  - Скарга на Ковальова вiд Вадима Рибаченка надiйшла. Погрожував безневиннiй людинi довiчно, змушував до самозастереження. Поки ви в Анапi прохолоджувалися, довелося особисто менi з Вадимом спiлкуватися та вибачатися. Обiцяв Ковальова покарати.
  - Вiн дуже цiнний спiвробiтник, - сказав Красiн.
  - Гаразд, йди, пиши заяву, поки я добрий...
  
  
  Епiлог.
  Увечерi того ж дня Василь замовив квиток на лiтак i одразу зателефонував до Iнни, повiдомив, що йому дали вiдпустку.
  - Здорово! - вiдповiла Iнна. - При¬деш до нас, як обiцяв?
  - Я вже квиток взяв! Завтра вдень вилiтаю.
  - Прекрасно! Я тебе чекаю. У нас погода чудова, у вихiднi на пляж сходимо, поплавагмо.
  - Що манiяк наш, даг свiдчення? - поцiкавився Красiн.
  - Так, про все докладно розповiдаг. Iз ним легко працювати. Подружка його до мене приходила, благала дати побачення. Вона обiцяла чекати на хлопця все свог життя, хоче розписатися з Борисом i народити вiд нього дитину.
  - А йому довiчне може свiтити.
  - Нi, довiчне йому навряд чи дадуть. У Тулi вiн убивав, коли був неповнолiтнiм, у Сочi вчинив ритуальнi вбивства за наказом, а режисера пiрнув ножем у станi сильного нервового збудження, коли дiзнався, як знущалися з його кохано¬. Плюс зi слiдством спiвпрацюг, кагться. У нього складна доля, багато пом'якшуючих обставин.
  - Все одно, багато дадуть, - сказав Красiн.
  - Я вiрю, що Надiя дiждеться його.
  - Менi не зрозумiла така жiноча вiдданiсть...
  - Якщо дiвчина любить, значить, г за що...
  - Добре, при¬ду, поговоримо й на цю тему, - сказав Красiн.
  Василь сам перебував у станi закоханостi. Вiн розумiв, що подобагться Iннi, i збирався зробити ¬й пропозицiю.
  
  
  
  
  
  ОЛIВЕР ТВIСТ - РЕАЛЬНА IСТОРIЯ
  АННОТАЦIЯ
  Iсторiя Олiвер Твiста бiльш реальна i правдоподiбна, нiж у Чарльза Дiккенса, i, зрозумiло, драматичнiша. Тут все, як i маг вiдбуватися насправдi, без прикрас.
  . РОЗДIЛ ¦1
  Олiвер Твiст у реальнiй iсторi¬ виявився не таким щасливим як у Чарльза Дiккенса. Та й взагалi Чарльз Дiккенс, схоже, погано знав англiйськi суди. Справдi, суддя вже стукнув молотком i винiс вирок: три мiсяцi каторжних робiт хлопчику. I це досить м'яко, за мiрками англiйського правосуддя.
  Тому педантичний суд повiдомив доброму дядечку який напросився у свiдки захисту, що вже винесений вирок слiд оскаржити в установленому законом порядку. А поки що Олiвера повиннi вiдвести у виправну в'язницю для неповнолiтнiх. А апеляцiю розглянуть лише наступного тижня... I то якщо дiйде черга!
  А якщо пан виникатиме, то його заарештують за неповагу до суду!
  Що ж логiчно... I схоже на правду... Тiльки з однiгю вiдзнакою: три мiсяцi каторжних робiт якось замало за спiвпрацю зi злодiями. I суддя вляпав Олiверовi чотири роки. I ще добре, що вже не середнi вiки, бо могли й повiсити, хоч ти будь тричi дитиною.
  Олiверу грюкнули по щоках, i хлопчик прийшов до тями. Що ж вiн живучий. I повели до мiсця виконання покарань. Олiвер iшов, опустивши голову, i йому було дуже соромно. Вiн би прикував ланцюгом наче цуценя до полiцейського.
  I брязкали кайдани на руках...
  Олiвер вiдчував себе злочинцем, арештантом i кiнченою людиною, або дитиною. Втiм, вiн уже був у робiтному будинку, i намагався втiшити себе, що в'язниця не надто вiдрiзнягться вiд притулку.
  Але виходило погано - уяву малювало запеклих злочинцiв, якi розмахували кинджали.
  Втiм, Олiвера вiдвели до в'язницi для хлопчикiв, до вiддiлення, де сидiли дiти до чотирнадцяти рокiв. Це для нього добре i безпечнiше.
  Олiвера на приклад три тiтки-наглядачки змусили роздягнутися, i облили спочатку холодною, а потiм i гарячою водою з насоса. Потiм поголили голову. Навiть не намилило волосся, але пiсля гарячо¬ води бритва в руцi тюремно¬ наглядачки ковзала легко, i навiть не порiзала хлопцевi голову. Потiм Олiверу видали смугасту пiжаму з номером. I оскiльки лiтнiй час залишили босонiж, обiцявши взуття видати тiльки в морози.
  Потiм Олiвера злегка висiкли, нiби прописки i вiдвели до камери. В'язниця була похмурою з -ратами та злими полiцейськими. У камерi були жорсткi лiжка та голi дошки, з ковдри. Приблизно, як у притулку. I Олiверу вiдвели лiжко, на другому ярусi, i дали по¬сти вiвсянки, повiдомивши на роботу, вiн пiде завтра.
  Олiвер лiг на дерев'яне лiжко без подушки, як це було й у робiтному будинку, i вкрився грубою ковдрою. Тiльки головi непригмно бути голою. Втiм, iнодi дiтей голили наголо i в робiтному будинку, так що для Олiвера це було не в новинку. Хiба що -рат на вiкнах не було. I ходили вони босими до морозiв, ¬х обували лише так, щоб дiти не застудилися на смерть.
  Олiвер вiдчув себе, що нiби повернувся в рiднi стiни робiтного будинку. I заспоко¬вся.
  I заснув мiцнiше, i йому снилася увi снi мама, яку вiн нiколи не бачив, i пишнi булки та шматки м'яса.
  Дiти повернулись iз роботи. Вони були втомленi, i ¬х облили холодною водою i дали по¬сти вiвсянки з хлiбом. Розбудили i дали по¬сти Олiверу. Загалом усе як у робiтному будинку, хiба що годують у дитячiй в'язницi не те щоб краще, але дають ¬жi бiльше. I хлопцi не такi виснаженi, як у притулку. Але i працюють вони теж бiльше i ще ¬х ще вчать у школi.
  Олiвера вони скупо вiтали i спитали, за що вiн. Олiвер вiдповiв:
  - Нiзащо!
  I це викликало дружнiй смiх.
  I слова що всi вони нема за що!
  Хлопцi, якi були втомленi, за сигналом наглядачки швидко помолилися, зняли пiжами i лягли пiд одяг. Непригмно спати до голих дошок, але звично й Олiвер заснув.
  З ранку ¬х розбудили, знову змусили молитися, вимити руки та повели на снiданок. Пiсля чого пара годин навчання, i дванадцята година роботи. Вколювали дiти на верстатах. Олiверовi доводилося штовхати полотно, перебираючи босими нiжками. Дiти були ще малого вiку, i ¬х поки що не вiдправляли на шахту. А ось пiсля чотирнадцяти можна i потрапити на копальнi. Утiм, у шахту можуть i зараз за провину вiдправити. Або, наприклад, у колонi¬, на плантацi¬.
  Коли Олiвер спитав, де гiрше: дiти однозначно сказали, що копальнi. Там страшний сморiд вiд того, що справляють потребу прямо в щiлини, i вiд смолоскипiв. I не сонця з отруйними випарами. А на плантацi¬, хоч свiже повiтря та тепло. А в Iндi¬ та тропiках вiчне лiто, i пригмно. Хоча б'ють багато, але на плантацiях бувають перiоди, коли майже немаг роботи. А ось шахтi, важче нiкуди.
  Олiвер у перший же день так стомився, що ¬¬ доповз до лiжка. Доводилося пересуватися ногами, штовхати руками веретено. I ноги забилися капiтально, та й пiдошви свербiли збитi про бите.
  Втiм, дiтей чергували. Наступного дня вже була робота, сидячи, i нiмiли руки, але ноги трохи вiдiйшли.
  Дванадцяту годину працi сильно вимотували. Але годували тричi на день i краще притулку, а по недiлi було м'ясо, а тричi на день риба. Тiло сильно хворiло в першi днi, але потiм Олiвер втягнувся i бiль притупився.
  Молодий органiзм звикав до навантажень. У недiлю було додаткове навчання та молитви, i майже не було роботи.
  Тяжко у дитячiй в'язницi королiвства Британiя, але жити можна. I вiд роботи тiло стаг мiцнiшим, i м'язи сильнiшими. А проста, але здорова ¬жа покращуг органiзм.
  Олiвер поступово звикав до цього життя... Навiть щось намагався подумки уявляти пiд час роботи, щоб не так нудно було.
  Апеляцiю, зрозумiло, суддя весь час переносив пiд тими та iншими приводами, справа Олiвера Твiста не переглядалася. Зрештою добрий пан плюнув, i вирiшив, що йому якась справа до невiдомого хлопця. Тим бiльше дитячiй в'язницi непогано годують, вчать, i г дах над головою. I це краще, нiж тинятися вулицями.
  А самому собi брати бiльше собi дорожче ...
  Але якщо добрий пан уже махнув на Олiвера рукою, то Шахрай про нього не забув.
  Спершу всi боялися, що хлопчик ¬х видасть. Але час минав i страхи розвiялися. I ¬м теж начхати на Олiвера. Тiльки ось Плут, хотiв повернути свого жовтого друга в банду.
  Але в'язниця хоч i для дiтей, але з не¬ так просто не втечеш. I грати, i стiни високi та охорона, все як у дорослих злочинцiв. Хiба що жiнок серед наглядачок багато, на вiдмiну вiд старших ув'язнених.
  Одна з них була знайома Плута. I той вирiшив спробувати влаштувати втечу до Олiвера.
  I ось хлопчик-злодiй вирiшив пiдiбратися до не¬. Наглядачка запитала Плута:
  - Як я його виведу?
  Хлопчик-злодiй помiтив:
  - Дуже просто! Скажеш, що роботи в сусiдньому цеху знадобився хлопчик для приватного виробництва та виведеш за ворота!
  Наглядачок заперечила:
  - Менi за це влетить! Не пiде!
  Шахрай запропонував:
  - То передай йому записку вiд мене!
  Наглядачку кивнула:
  - За це з тебе золота гiнея!
  Хлопчик-злодiя заперечив:
  - Багато вистачить i шилiнгу!
  Наглядачка гаркнула:
  - Це заборонено!
  Шахрай логiчно помiтив:
  - Нiхто не дiзнагться! Така маленька записка. I цiлий срiбний шилiнг! За це монету ще недавно злодi¬в вiшали!
  Жiнка знизала плечима i запропонувала:
  - Два шилiнги!
  Шахрай знизав плечима i зазначив:
  - Олiвер менi не настiльки дорогий, щоб давати за одну записку цiлих два шилiнги!
  Наглядачка почухала чоло i помiтила:
  - А навiщо тобi взагалi треба!
  Хлопчик-злодiй логiчно вiдповiв:
  - А вам яка рiзниця? Шилiнг хочете отримати, майже задарма!
  Жiнка погодилася:
  - Та я передам записку! Це дрiбниця!
  Шахрай накидав на аркушi паперу, кiлька рядкiв i передав наглядачки. Та взяла це iз собою ховавши у лiфчик.
  Все просто...
  Шахрай передав ¬й шилiнг, i тут же пошкодував. Справдi, хто для нього цей Олiвер. Та й не ясно чи це допоможе.
  Шахрай i сам був пiд загрозою арешту будь-яко¬ митi. Грошi добувалися iз ризиком для свободи. А iнодi ще траплягться, що хлопчикiв i вiшають за крадiжки або вiдправляють у шахти. А на рудниках бiльше п'яти рокiв майже нiхто не простягав, а часто ще й ранiше загиналися.
  Може, бути для Олiвера i краще чотири роки провести i дитячу в'язницю, здобути освiту та професiю, i потiм вести чесне життя. Адже всi злодi¬ рано чи пiзно кiнчають у петлi, а то й гiрше. Рiдко хтось iз злочинцiв доживав до старостi, а щоб не ловили таких i зовсiм не було. Рано чи пiзно всi трапляються.
  Ось ¬х господар сам не краде, а лише командуг малолiтнiми злодюжками. Але рано чи пiзно його хтось та здасть.
  Шахрай важко зiтхнув, i постарався не думати, що буде пiсля його затримання. А як там Олiвер - чи його часто порють?
  Олiвер був тихiший за воду i нижче трави. Тут були в камерi дiти десяти-одинадцяти рокiв, якi в основному сидiли по дрiбницях, i досить спокiйнi. Так що життя у в'язницi було нудне, розмiрене i досить тихе. На пустощi не було сил i часу. Бунтарiв у цьому загонi не було. Вночi чергував полiцейський котрий дивився з-за -рат та пив каву, або наглядачка. Отже, дiти були змушенi не шумiти i спати. А так вони постiйно пiд наглядом.
  Нудно звичайно, але з iншого боку нiхто з хлопцiв тебе не тероризуг. Все йде за статутом, як у армi¬ без дiдiвщини. Хiба що багато роботи... А часу на сон не вистачаг, але до цього теж звикагш. Зате пiсля фiзичного навантаження засинагш легко. Як дерева валимося на нари, не знаючи безсоння вождiв.
  Олiвер фiзично вiд постiйно¬ важко¬ роботи за два з половиною мiсяцi змiцнiв i майже не страждав. До кiнця термiну ще дуже далеко, i рахувати днi рано. Благо хоч дах над головою, i достатня кiлькiсть ¬жi - робiтник це приватний заклад де на дiтях економлять. А тут казенна ¬жа i поки що у Британi¬ голоду та неврожаю немаг в клiтцi годують за нормою, щоб краще працювали. Юнi злодюжки виснаженими не виглядають. Iнодi вони гартують i на свiжому повiтрi, мiтуть двiр, крутять жорна млинiв, качають насоси.
  Якщо немаг роботи в цеху - вже склад забитий, то дiтей змушують просто переносити камiння з мiсця на мiсце, або мелити борошно ручними жорнами. Iнодi навiть якщо у наглядачок гарний настрiй - грають у футбол.
  У всякому разi, Олiверу в'язниця пiшла на користь. Вiн став здоровiшим, мiцнiшим, спокiйнiшим, i частiше посмiхався.
  Наглядачки вiдвела його в кут, як була бесiди i передавши записку шепнувши:
  - Це вiд Шахрая!
  Олiвер вiдчув мiшанi почуття. Добре, що його не забувають, але з iншого боку вiн уже звик до такого спокiйного та вiдносно ситного мiсця, як дитяча в'язниця. I знову повертатися у злодiйський свiт не хотiлося.
  Олiвер не знав з дитинства материнського тепла та сiм'¬, i для нього камера з -ратами не була пеклом, а чимось звичним вiд народження. I нари досить сухi, i подушку йому дали iз соломи за хорошу поведiнку. I сховався ковдрою i спи. Хлопчики майже не хропуть, i ти бачиш простi, але пригмнi сни. Можна й почитати у недiлю у тюремнiй бiблiотецi. I з роботи якщо склад забитий, вiдпускають iнодi ранiше.
  Немаг у дитячiй в'язницi ще не саме дно. На день народження королеви, навiть тiстечка у шоколадi обiцяли дати. А тi, хто добре поводився на Рiздво, отримають подарунки.
  Олiвер тому завагався. Шахрай радив йому зомлiти пiд час роботи, i трястися як у лихоманцi. Дитину вiдправлять у дитячий лазарет. Вiн для найменших за межами в'язницi, тому що ¬х шкодують i лiкують найкращi лiкарi. Адже у тюремному лазаретi i лiкарi найгiршi, i лiкiв немаг. А дiтей нехай навiть злочинцiв ще розраховують виправити, i лiкують краще, нiж дорослих.
  А з лiкарнi для вiльних можна втекти через кватирку, то -рат немаг. Хоча й бiля ходу чергуг полiцейський.
  Олiвер це все зрозумiв, але вагався. Знову стати злодiгм? Iншого йому побiжному каторжнику не залишагться. Але тодi у разi упiймання, за рецидивiзм точно вiдправлять до шахт або повiсять. У кращому разi чекають на плантацi¬. Плюс ще й за втечу додадуть.
  Але що? Йому можуть як малолiтку якому лише дев'ять рокiв пiд час арешту, i першою ходкою, рiк в'язницi скосити. Вiн вийде у дванадцять рокiв, i йому дадуть роботу - влаштуг полiцiя, буде вже учнем ремiсника. А там життя може бути i не таке цiкаве, але безпечнiше. Британiя на пiдйомi, робiтники живуть вже не так уже й погано. Зарплати зростають, робочi днi з розвитком технологiй скорочуються. Скоро вже й фiльми знiматимуть...
  Чи треба йому бути злодiгм?
  Але чортик каже Олiверу - бiжи - свобода це рай! I чого не зробиш заради волi!
  Та часом бiжать i дорослi ув'язненi за тиждень до визволення. А тут дитина!
  I Олiвер вирiшив - тiкати!
  Дiлитись з iншими дiтьми iдегю не став...
  Втечу вирiшила зробити наступного дня. Вночi хлопчику снилися кошмари. Навiть як його спiймали, i спочатку вiдшмагали. А потiм повели на шибеницю... Олiвер прокинувся в холодному потi. У головi промайнуло, що в камерi пiд ковдрою досить тепло. Навколо стриженi, але досить спокiйнi хлопчики соплять носиками. I що на нього чекаг снiданок з рибою, i нормальним хлiбом. I що завтра ¬х вiдпустять ранiше часу з роботи, i можна буде почитати у тюремнiй бiблiотецi Блаженного Августина, або "Робiнзона Крузо".
  А що вiн отримаг?
  Олiвер перекинувся на iнший бiк, i як це буваг в юному вiцi заснув легко.
  Наступного дня його рiшучiсть втекти змiцнiла. Хоч трохи романтики. Красти це так цiкаво... А влiзти в чужий будинок зi скарбами.
  Пiсля снiданку на дiтей чекало коротке навчання. Потрiбно було писати гусячим пiр'ям диктант. А потiм i математика, i Закон Божий. А пiсля цього - робота.
  Дiти йшли... Було вже прохолодно, i за мiсяць мали видати зимовий одяг та взуття. Олiвер на роботi знову штовхав висувну частину верстата, це навантаження чимало, особливо якщо це робити дванадцять годин поспiль. I ще головне нудно.
  Рiшучiсть Олiвера виросла, i вiн насилу почекав ще години чотири, щоб виглядало правдоподiбнiше, втратив свiдомiсть i забився в припадку.
  Розрахунок виправдався повнiстю. Олiвера пiдняли, загорнули i понесли до дитячого вiддiлення мiсько¬ лiкарнi. Хлопчика вiднесли до палати, де було ще два пацана. Палати на чотирьох, досить просторi з високою стелею. I вiкна без -рат, з кватиркою на верху. Для хлопчика, якому ще немаг десяти, вилiзти не проблема. Олiвер досить спритнi, i змiцнiли на каторзi.
  Два пацани в палатi, не злодюжки, але лежали. Один зламаний ногу i в гiпсi, iнший видно сильно застудився i марив. Олiвер вилiз на пiдвiконня i пiдтягнувся на руках, опинившись у отворi.
  Хлопчик у гiпсi запитав:
  - Ти куди!
  Олiвер вiдповiв:
  - До свог¬ мами! Не бiйся, я за годину повернуся, тiльки лiкарям не кажи!
  Хлопчик помiтив:
  - Тут високо стрибати!
  Справдi було зависоке. Олiвер спустив тiло на руках. Потiм зачепився босими нiжками за карниз, а потiм стрибнув. Спритно приземлився, хоч вiдчув п'ятами бiль i струс.
  Але нiчого... У лiкарнi Олiвера перш нiж покласти вимили, i видали жовту пiжаму та капцi. Хлопчик, звичайно, тапочки залишив, i залишився в пiжамi. Вона лiкарняна, але хоч не тюремна. I, можливо, все обiйдеться.
  Про всяк випадок Олiвер поринув у брудну, осiнню калюжу. I став бiльше схожий на пересiчного юного бродягу. I не так пiдозрiло.
  Шахрай несподiвано вискочив йому назустрiч i пискнув:
  - Молодець швидко вчишся, йди за мною!
  Олiвер миготливо швидко запилявся в брудi, грубими, дитячими п'ятами мчав за куди багатше одягненим хлопчиськом у пристойних майже нових туфлях.
  Вони виглядали досить контрастно, блискучi туфлi, i босi, бруднi ноги хлопця, що втiк з дитячо¬ в'язницi, точнiше з лiкарнi, але фактично з-пiд варти.
  За одну втечу могли влiпити Олiверу рокiв iз десять. У Британi¬ суди до дiтей дуже суворi, iнодi навiть суворiшi нiж до дорослих. Вони у двадцять першому столiттi суворi, а тодi...
  Олiвер про це, звiсно, не думаг. Йому пригмне вiдчуття свободи, i надихаг. I босонiж незважаючи на осiнню прохолоду бiгти пригмно. Тим бiльше коли бiжиш, то зовсiм не холодно. I навiть навпаки голим, мозолистим пiдошвам хлопчика лоскiтно.
  Навiть вiдчувагш гордiсть, що ти побував за -ратами. I ти змiг втекти, i гори воно все вогнем. Нас не наздоженуть.
  Пiсля чистоти дитячо¬ в'язницi в лiгвi старого Фейгiна Олiверу здалося брудно. Натомiсть йому дали смаженого м'яса. Хлопчика зустрiли як героя. Вiн нiкого не видав i втiк iз в'язницi. А це подвиг. Ще немаг тако¬ жорстко¬ паспортно¬ системи, так що ховатися можна довго, особливо хлопчику. I вiдбиткiв пальцiв не взяли. Що взагалi супер. Олiвера занадто дрiбним вважали злочинцем, i не переписали прикмети, i можливо не надто шукатимуть. I ще тодi не фотографували злочинцiв, то фотоапарати ще такi рiдкiснi й недосконалi.
  Так що Олiверу загубитися простiше в такому великому мiстi, як Лондон.
  I хлопчик знову пiшов на дiло. Йому дали пристойний одяг та новi черевики.
  Все ж таки в Англi¬, навiть дiтям босонiж ходити - не зовсiм пристойно, i говорить про крайню бiднiсть. Хоча ногам хлопчика трохи i некомфортно, зате значно бiльше гордостi i почуття власно¬ гiдностi.
  Олiвер i Шахрай крали хустки. Хлопчик дiяв спритно i безшумно. То був уже другий вихiд. I Олiвер знайшов спокiй i холоднокровнiсть.
  Але справжня справа його чекала попереду.
  Бiлл Сайкс вбивця i грабiжник вирiшив взяти хлопчика як помiчник на справу. I це серйозне випробування. Сам Бiлл виглядав як розбiйник з рудою бородою i досить мерзенним обличчям.
  Олiвер очевидно не дуже виявляв iнтерес. Тим бiльше для справи йому довелося переодягнутись у лахмiття та пiти босонiж. А вже особливо вночi холодно.
  Бiлл заявив, що костюм маг бути простим i зручним. А босонiж хлопчик ступатиме безшумно, що в будинку важливо. Однак голою пiдошвою по холоднiй, покритiй iнегм брукiвцi йти Олiверовi було непригмно, i час вiд часу прискорювався, щоб зiгрiтися.
  Вночi в Лондонi горiли газовi лiхтарi, з кольоровим склом, i досить гарно виглядаг багате мiсто, особливо в центральних кварталах.
  Олiвер дивиться на це багатство i ляскаг очима.
  Все б добре, але в лахмiттi холодно, i дубiють босi, дитячi нiжки.
  Але вже вони дiйшли до мети, i Олiвера пiдштовхують у вiкно. Вiн повинен пролiзти в кватирку i вiдкрити вiкно бiльшому i дорослому грабiжнику.
  Хлопчик пiдтягугться на руках i обережно влазить усередину. Усерединi теплiше, i коли босi нiжки Олiвера торкнулися махрового килима, то вiдчули блаженство. Хлопчик став обережно вiдкривати вiконницi. Його серце стукало вiд хвилювання, як барабан. I ось справдi тут як пролiзе ця руда морда Бiлла так страшно стаг.
  I ось уже розбiйник у кiмнатi i скрипить чоботями. Олiверу стало прикро, що його залишили босим, але робити нiчого. Почався пошук поживи, i Бiлл кинувся до шафки з грошима. Очевидно, тут було наведення, когось iз слуг i розбiйник знав, чого шукав.
  Олiвер теж вiдчув азарт i скинув зi столу кiлька блискучих предметiв. I сховав ¬х у мiшечок. У тому числi й позолочений песик. А Бiлл порався з броньованою шафкою, працюючи над замком. Олiвер же ступаючи босими нiжками перейшов до сусiдньо¬ кiмнати. Там вiн теж знайшов кiлька дрiбних брязкальцiв i нашi ще й срiбнi виделки на столi.
  Крати виявилося несподiваним легко та цiкаво. Олiвер усмiхався i був дуже задоволений. Але вiд долi на жаль не втечеш. Тiльки цього разу куля знайшла Бiлла. Вiн значно шумнiший i господар викликав полiцiю. Вбивця був поранений i не встиг втекти зi здобиччю. А легший i маленький Олiвер якраз встиг вислизнути, хоча в нього теж пальнули. Але хлопчик спритний i встиг пiти з лiнi¬ пострiлу примiтивного пiстолета.
  I майнувши голими п'ятами, вискочив з вiкна, з мiшечком видобутку. Як воно за iдегю i мало б бути i у Дiккенса. Справдi чому потрапили в дитину, а не у бiльшого та незграбного бандита?
  Перебування у в'язницi, i деякий злодiйський досвiд пiшли на користь Олiверу, його чуття загострилося, i так просто в нього не потрапиш. I полiцiя, як завжди припiзнилася, i хлопчик встиг пiти та ще й з видобутком.
  Авторитет Олiвера серед злодюжок ще бiльше зрiс. I вiн уже сам став лазити у будинки, i займатися крадiжкою активнiше.
  Хлопчику виповнилося десять рокiв. За зиму вiн встиг зробити кiлька набiгiв на будинки i вкрасти безлiч хусток, або кiлька разiв бiльш важких гаманцiв. А крадiжка ще одного гаманця з дiамантами виявилася справжнiм шедевром.
  Один з дорослих бандитiв навiть змiг перевести в готiвку i вексель, який стягнув хлопчик.
  Настала весна... Олiвер знову полiз до одного з будинкiв. Хлопчик був надто самовпевненим. Можливо, йому i зараз вдалося б пiти. Але Бiлл Сайськ вiдiйшов вiд рани, i видав свого юного напарника, повiдомивши, що той ще й утiк iз в'язницi. I повiдомив, де його можна впiймати.
  Полiцейськi влаштували засiдку. I зловили Олiвера бiля самого лiгва при його поверненнi.
  Та й усю банду малолiтнiх злодюжок накрили. I це був успiх полiцi¬.
  Олiвер ще хлопчик, зовсiм дитина, але вже запеклий рецидивiст i бiглий зек. Його пiсля затримання вiдвезли до в'язницi для особливо небезпечних i вiдправили до одиночно¬ камери. Цього разу Олiвера подiли й обшукали ретельно, зазирнувши й у рот i заднiй прохiд. Вимiрювали, зважили. Переписали з голого всi прикмети до журналу. Обрили наголо, i вимили, замкнувши в окрему камеру. Олiвер знову був у тюремнiй пiжамi, стрижений i босонiж, i досконалою один.
  I наодинцi куди страшнiше i непригмнiше. Та й у камерi навеснi ще прохолодно, на вiдмiну вiд дитячо¬ в'язницi. Та й годують гiрше, одна порожня вiвсянка. Тепер Олiвер судять як дорослого, i на шию одягли ланцюг.
  Паскудно i нудно, щойно б'ють кийками.
  Полiцейськi справдi врiзали десятирiчному хлопчику цiпками по п'ятах i це лише початок.
  У камерi пищать щури, i спиш ти на каменi, що куди холоднiше, нiж на дерев'яних нарах.
  I годують тiльки раз на день i дуже малою порцiгю, аби ти не помер з голоду. Тут ти, як смертник.
  Втiм, Олiвера ще й змушували працювати: крутити жорна, що коли босi п'яти вiдбитi дуже важко. I ти ще голодний, i тебе пiдхльостують ударами.
  У Британi¬ ще тортури не скасованi i Олiвера можуть допитати i з пристрастю. Щоправда для цього потрiбне рiшення суду.
  Накульгуючи i брязкаючи важкими кайданами Олiвер увiйшов до суду. З синцем пiд оком, голений наголо, за пару тижнiв ув'язнення схудлий, десятирiчний хлопчик виглядав шкода. Оскiльки на ньому висiло вже багато крадiжок та пограбувань будинкiв iз зломом, то суд очiкувався довшим, i про Олiвера вже писали в газетах. Хлопчику реально загрожувала шибениця.
  Але це було не все. Олiвер уже встиг сколотити капiталець i приховав схованку.
  Суддя запитав Олiвера:
  - Де ти сховав грошi?
  Хлопчик став негативно мотати головою:
  - Я нiчого не ховав, я не маю!
  Суддя подивився на i оголосив:
  - Даю дозвiл на катування, тiльки без заподiяння калiцтв, вiн повинен видати куди ховала заначку.
  Олiвер здригнувся i повiдомив:
  - Я нiчого не крав!
  Хлопчика вiдвели до тортур. Там палали жаровнi та смажили iнструменти досвiдченi кати. Оскiльки Олiвер ще дитина, його катувала руда мучениця Маргарет - фахiвець iз тортур дiтей, у яко¬ ще не один клiгнт не помер.
  Олiвера катували голяка... Маргарет приклала долоню до грудей хлопчика, послухала пульс i видала:
  - Здорова та живуча дитина!
  Пiсля чого хлопчика помiстили у верстат, i закрiпили руки та ноги у затискачах. I стали дуже повiльно викручувати. Пiд командуванням рудо¬ це робили пiдлiтки. Дiтей зазвичай катував руда з потомственими катами, якi вчилися. Причому, повертали завдаючи жахливого болю, але не калеча.
  Олiвер Твiст стогнав, але вперто стояв на свогму. Хоча йому так вивернули по неприродних кутах руки, що й казати було боляче. Хлопчика перекосила у верстатi, вiн важко дихав i з нього капав пiт.
  Тодi руда вирiшила спробувати жаровню. Хлопчик-кат пiднiс ¬й пляшку з оливковою олiгю. I Маргарет змастила Олiверу огрубiлi, дитячi пiдошви, щоб тi не пiдгорiли.
  Хлопчик запитав:
  - Ви мене палитимете?
  Маргарет кивнула:
  - Та якщо ти нiчого не скажеш!
  Олiвер простогнав:
  - В мене нiчого не маг!
  Жарiвня працювала на газi, i спалахнула спочатку невеликим полум'ям. Маргарет дуже любила хлопцям смажити п'яти. Катування могло тривати до пiвгодини завдаючи сильного болю. I при цьому пiдошви хлопчикiв лише покривалися невеликими пухирями, якi сходили за кiлька днiв i можна було повторювати тортури по-новому.
  Олiверовi було дуже боляче, вiн важко дихав i стогнав, але не видавала заначки. Там була сума чимала, навiть тi дiаманти що хлопчик не захотiв продати.
  Крiм того, пацани часто впертi, i часом перевершують у стiйкостi дорослих. Звичний страждати з пеленою Олiвер терпiв. I намагався подумки вiдволiктися вiд болю.
  Ось вiн провiдник дитячого походу хрестоносцiв. Вони вже прорвалися у землi сарацинiв. I його беруть у полон. Гарячi пiски Галiле¬ випалюють босi ноги дiтей. I це дуже боляче, коли пече пiдошви хлопцiв. I ¬х ведуть у рабство, i свистять батоги.
  Вогонь стаг сильнiшим. Маргарет стежить, щоб полум'я не спалило шкiру на ногах. Треба щоб було боляче, але не покалiчило хлопця. Нехай у нього ще будуть сили, працювати в шахтах чи плантацiях. Оливкова олiя розм'якшуг грубу пiдошву молодого в'язня, i вона стаг чутливiшою i не так пiдгораг. Олiвер уявляг, що його як Айвенго катують сарацини... Потiм як роман, що вiн прочитав у дитячiй в'язницi, веде на страту босу Ребекку. I дiвчина збиваг об камiння сво¬ нiжнi ступнi.
  I також вогонь. А там вiн Олiвер скаче на конi з списом, i збиваг супротивника, наче снiп сiна. I падаг сам...
  Пiвгодини минуло, i пiсочний годинник минув. На останок Олiвера вiдшмагали батогом, що теж боляче, але хлопцевi звично. I бризнули на рани солоною водою. Олiвер навiть вiдключився вiд моторошного болю, на кiлька хвилин знепритомнiвши.
  Маргарет зiтхнула:
  - Досить! Нехай вiдпочиваг!
  Олiвера вiднесли назад у камеру. Тiльки цього разу на каменi поклали дошки i видали ковдри, щоб не дiстав хлопчик смертельно¬ застуди.
  Попереду Олiвера чекали ще двi тортури. Так звичай вимагав тричi питати. А потiм ще й вирок та страта.
  Змучений хлопчик заснув, i йому снилося щось моторошне й болiсне.
  . РОЗДIЛ ¦ 2.
  Наступного дня Олiверу дали по¬сти трохи бiльше, нiж у минулi рази, зокрема й риби. Видно, щоб хлопчик швидше вiдпочив i вiдновився для наступних тортур. Олiвер був у депресi¬, але й плакати не лежала душа. Хотiлося жити i рухатися.
  Виникла думка, що буде пiсля страти? Рай, пекло чи зовсiм небуття? Останнг лякало якось найбiльше. Безпросвiтна темрява, коли навiть немаг думок. Це страшно... Хоча i болю, i страху теж немаг... Або може бути все-таки г душа.
  У снi ти лiтагш париш часом над дахами... Може, це спогад про те, як ти був духом? I теж ширяв, на поверхнею землi. А десь у небi г зiрки, мiж ними iншi свiти, населенi людьми, або iншими розумними iстотами.
  Може, пiсля смертi твоя душа полетить на iншу планету, i ти вже там знайдете iншу сутнiсть? Наскiльки це може бути в принципi.
  А як i до втiлення в тiло, твоя душа була i жила в комусь з iншого свiту?
  I це теж дуже цiкаво... А раптом у минулому життi ти був царем чи ханом? Чи може великим во¬ном чи знаменитим ученим? Ти мiг бути будь-ким.
  Олiвер Твiст заспiвав:
  - Напевно у наступному життi,
  Я стану iмператором усiг¬ землi...
  I послужу прославленiй Вiтчизнi,
  Ми люди всiг¬ однiг¬ сiм'¬!
  Так це справдi здорово в наступному життi стати iмператором, чи ханом. Начебто Чингiсхан пiдкорився пiвсвiту, а колись був простим рабом.
  Iсторiя Чингiсхана, це щось подiбне до казки. Адже була така людина насправдi, i багато чого встиг зробити. Але його iмперiя канула в небуття. Ось зараз Британiя переживаг пiдйом i ¬¬ сонце сходить. Всi новi i новi колонi¬ входять до iмперi¬, яка може стати найбiльшою в iмперi¬ Землi. I це серйозно. А десь у ¦вропi був Наполеон, великий полководець та правитель. Який мiг пiдкорити весь свiт, але занапастив шестисот тисячну армiю в Росi¬. А потiм був битий у Ватерлоо. I той бiй був особливим. Наполеон мiг перемогти, але кiлька випадковостей йому завадили.
  Особливо напад пiд час атаки на англiйськi вiйська. Тодi французи могли б перемогти, якби кинули б атаку пiхоту. Але маршал Ней це змарнував.
  Олiвер повертався. На дитячiй спинi, яку полосував батiг, лежати незручно. Вболiвали та вивернутi плечi, ключицi, руки та ноги. Саднили пухирi на пiдошвах. Рани вiд катувань вже став пiдджувати i свербiння. Хотiлося ¬х почухати, але це небезпечно.
  Олiвер намагався вiдволiктися вiд сверблячки i болю думками. Зокрема питання, яке вiн ставив, читаючи книги. А тюремна бiблiотека досить багата - там багато конфiсковано¬ у злочинцiв лiтератури. А злочинцi це не тiльки розбiйники з кинжалами, серед них i вченi г i полiтичнi, i священики, i багато iнших.
  Так що Олiвер, який читав швидко, встиг у дитячiй в'язницi прочитати чимало iсторично¬ лiтератури. Плюс ще й на волi вiдвiдував бiблiотеки i також багато встиг прочитати та запам'ятати.
  Зокрема й iсторiю Риму: про двох братiв вигодованих вовчицею, що й заснувала мiсто. Велике мiсто!
  Римська iмперiя iснувала довго, i стала найвiдомiшою в античностi. Про не¬ писали найбiльше i лишилися численнi iсторичнi документи. Але досягнувши пiку, iмперiя виявилася i спаду. А потiм взагалi розвалилася зникнувши. I залишившись лише в iсторичних книгах. Багато у нiй було iмператорiв. Серед них i Нерон, i Калiгула - жорстокi кати, великi полководцi. Юлiй Цезар та Троян, багато iнших. Включно з Помпегю.
  Хоча останнiй i став iмператором... Але ще цiкавiше це повстання Спартака. Коли простий гладiатор, струсив iмперiю i перемагав консулiв. Це була нiби казкова iсторiя.
  Про Спартака було написано кiлька книжок. В однiй iз них вiн уже у дев'ять рокiв потрапив у каменоломнi. I там працював iз усiма рабами. Ось цей мускулистий хлопчик тягне важкий кошик з камiнням, яке важить бiльше за нього самого. I у дитини навiть живiт провалюгться вiд напруження. I капаг градинами потiм, з темного вiд засмаги та бруду, жилистого тiла хлопця.
  А наглядач ще пiдганяг його удар батог. I нiжки босi хлопчика скриплять вiд мозолiв. Потiм дитина-раб до кiнця дня машинально ¬сть юшку з кашi, може трохи доданою рибою i хлiбом, а потiм валитися на каменi i спить в обiйми з iншими хлопчиками, незважаючи на жорсткiсть лiжка. Взимку в каменоломнi холодно, а юнi раби зовсiм голi та босi. I ночами в кращому разi прикрита уривками тканини, i тиснуться тiлами, щоб зiгрiтися.
  А влiтку пекуча спека пiвдня Iталi¬, що вимотуг робота. Робота в каменоломнях за принципом: раб або працюг або спить. Зрозумiло, багато хлопчикiв померло, але Спартак дуже мiцний вiд природи пiдрiс i змiцнiв. I йому пощастило отримати шанс на свободу та бути проданим до школи гладiаторiв.
  Там i почалася його кар'гра, славна та геро¬чна. Гладiатор, який пережив сотню бо¬в за звичагм Стародавнього Риму, отримував свободу, i вже бився за грошi. Спартак мiг жити порiвняно непогано, але влаштував повстання. Загинули десятки тисяч людей з обох бокiв i справа закiнчилася розп'яттям полонених рабiв.
  В одному романi Спартак був порубаний. В iншому його не видали раби, але вiн помер на хрестi. У третьому творi Спартака завило трупами, але вiн зумiв вибратися i пiшов, вирiшивши зав'язати з боротьбою. Одружився i розстелив собi дiтей.
  Спартак справив враження на Олiвера, але виявився невдахою. Хоча його iм'я залишилося у столiттях та навiть тисячолiттях. Спартак це очевидно знак, i про нього написанi рiзнi художнi книжки. Давнiсть часу та суперечливiсть iсторично¬ iнформацi¬ даг простiр для фантазi¬.
  Ось в однiй книзi Спартак це син знатного, але заборгував величезнi грошi патрiцiя Крассу. I ось цiлу сiм'ю заарештовують i за борги продають у рабство. Спартак ще зовсiм хлопчик, але гордий. Його разом iз матiр'ю та сестрою ведуть на невiльничий торг. У матерi забрали дорогий одяг у взуття, i воно лише в однiй рванiй тунiцi не голе тiло та боса. T¬ нiжки збитi в кров та обпаленi об камiння, а шкiра обгорiла на сонцi. I вона дуже страждаг, змушена танцювати перед покупцями.
  Спартак бронзовий вiд засмаги, теж позбавлений багатих одягiв, босий i голий, все ж таки дивиться звiрятком.
  I коли покупець намагагться залiзти йому в рот, то кусаг за пальцi. За що отримуг батогом. Далi хлопчика i мати купуг один господар, а сестра розлучагться... Мати у Спартака гарна й освiчена, ¬й дiстагться робота служницi в хатi. А ось хлопця зайве гордого в покарання змушують крутити двi-три доби млинове жорно. Незважаючи на заковування в ланцюгу, хлопчик все ж таки перебиваг залiзо i втiкаг.
  Але його ловлять i таврують. Потiм господар його вiдправляг у каменоломнi. Але i там зухвалий хлопчик, i син патрицiя та знатного роду вiдзначився. Його хоч розiп'ять, але у розпачi юний во¬н виривагться з хреста. I це бачить головний розпорядник гладiаторiв. Йому дуже подобагться бойовий, хоч юний роками хлопчик i вiн його купуг. I знову кар'гра гладiатора.
  Спартак хоч i потiм знатних римлян воюг з iмперiгю. I навiть лишагться живий, i в нього спiльнi дiти в рабинi з Фракi¬. Далi вже онук Спартака стали iмператором Риму. Що вже взагалi фантазi¬ автора.
  Цi книги не дiйшли до двадцять першого столiття, але Олiвер ¬х ковтав i згадував зараз. Вiдпочиваючи та вiдновлюючи сили пiсля тортур. Це дозволяло забути про шкiру, що садить, i рани, що сильно свербiли вiд солоно¬ води, яку побризкали юнi кати.
  Олiвер зробив кульгаючи кiлька крокiв по камерi - заважав ланцюг на ши¬. I подумав, добре, що на нього ще не вдягли колодку. Хоча, можливо, й основнi муки ще попереду.
  Окрiм банально¬ петлi, хоч i рiдко ще стратили колесуванням, а це дуже боляче. Тебе буквально розривають на частини, i руки та ноги у рiзнi боки тягнуть мотузки.
  Олiвер свиснув i заспiвав для бадьоростi:
  Якщо дощ - ей-хо, а парасольки немаг,
  Якщо вiтер - ей-хо - свистить тобi вслiд, Якщо холод - ей-хо - пробрав до кiсток, А з дому немаг добрих звiсток - Не здавайся, не здавайся, не здавайся! би не було, не плач i не боязнi! Посмiхайся, посмiхайся, посмiхайся! Ти в дорозi, - значить, буде все о'кей!
  
  Якщо далi - ей-хо - не можеш йти, I розбiйник - эй-хо - сто¬ть на шляху, Якщо ворон - эй-хо - над вухом кричить, Якщо серце вiд страху стукаг - Не здавайся, не здавайся, не здавайся! не було, не плач i не боязнi! Посмiхайся, посмiхайся, посмiхайся! Ти в дорозi, - значить, буде все о'кей!
  
  Не здавайся, не здавайся, не здавайся! Що б не було, не плач i не бiйся! Усмiхайся, посмiхайся, посмiхайся!
  Пiсля чого Олiверу Твiсту стало веселiше... Йому знову принесли по¬сти i хлопчик лiг на бiк, пiдiгнувши ковдру, знову заснув. I йому снилося таке...
  У снi у хлопця вiдбулося роздвогння особистостi. Коли це i вiн нiби згадуг минуле i не зовсiм вiн дивиться на себе збоку. А, наприклад, носить iм'я Джеймс Морган. Найвiдомiший до речi пiрат. I водночас i хлопчик.
  Хоча останнг твердження i могло зiпсувати настрiй, але увi снi бояться i знати, що це лише сон безглуздо. Сон правда реальний, наприклад завеликi черевики натерли ноги, i бiль пiсля удару в пах алкашу став виразнiшим. Може Олiвера i впiймали, що вiн побоюючись, щоб дороге взуття не злетiло пригальмовував. Та й розбита пiд час затримання губа знову нагадала про себе. Зуби на щастя цiлi, але ось шишка на лобi вiд удару утворилася чимала i так гидко свербить.
  Джеймс Морган увi снi щось дотепне видав: потiм змусив смiятися. Так вони ще три години тремтiли про рiзне i ... Морган звичайно ж став складати i розмiрковувати про сво¬ подвиги. Мiркувати у планi - мовляв, ви так не зможете: потрiбен розум.
  Красти - це мистецтво. Хоча, звичайно ж, Морган Джеймс переказував детективнi iсторi¬. Хоча дещо тягти йому доводилося. Особливо коли вiн втiк, а потiм шукав спосiб пристати до яко¬сь партизансько¬ частини.
  В даному випадку йому довелося не краще за Олiвера. Хiба що укра¬нське лiто даруг теплi ночi i можна, наприклад, пiдкрiпитися ягодами чи люди ще не настiльки очерствели, щоб не дати голодному хлопцевi по¬сти.
  Але ось i кiлька крадiжок
  вiн зробив... Крав стати не ¬ду. Але це взагалi iнша iсторiя.
  Коли нарештi оголосили йти до суду, Джеймс-Олiвер не здригнувся. Чим усе скiнчилося вiн чудово знав, та й навiть у всiх екранiзацiях (яка хибна пам'ять увi снi, про чудеса далекого майбутнього!) Твiста виправдовували. Хоча, звичайно ж, мимоволi дивлячись фiльм дуже хочеться, щоб було цiкавiше, а значить не так, як у книзi, а непередбачено.
  Суд проходив досить незграбно i зрозумiло слiд було вiдстояти чергу. А ноги вже втомилися, так у бруднiй та заплюванiй камерi Джеймс уперто не хотiв сiдати.
  Щоб легше хлопець притулився до стiни i знову задумався про абстракт. Точнiше згадав, що вiдчував Олiвер.
  За перший день хлопчик пройшов понад двадцять миль, що досить багато для дитини. Найгiрше, що грубi черевики на дерев'янiй пiдошвi сильно розтерли ноги. Та й запас ¬жi мiзерний. Хоча пенi вистачило на буханець хлiба, а воду в Англi¬ знайти не проблема: чай не Сахара.
  Нiч виспатися добре не вдалося, тому що весна ще холодна. Натрудженi iкри зранку хворiли, а на ногах здулися пухирi. Хлопчик вирiшив далi йти босонiж. Йому це не здавалося страшним, так у ранньому дитинствi вони носилися босими до морозiв. Втiм, одна справа пасти гусей або доглядати корови, або виконувати якусь роботу на фермi, а iнша тупотiти десятки миль кам'янистою дорогою. Це не м'яка трава луки, куди ти разом з iншим безпритульником виганягш качок та iншу живнiсть (велику рогату худобу пасуть старшi хлопцi!).
  Олiвер спочатку вiдчував лише непригмне поколювання i час вiд часу сходив з дороги на узбiччя, намагаючись ступати по травi. Але потiм пiшли чагарники i хлопчик знову вийшов на дорогу. Кiлька годин ще було бiльш-менш терпиме, але коли вiн нарештi знесилений зупинився - збитi пiдошви буквально палали. Довелося шукати струмочок i занурювати ¬х у воду.
  Пiсля чого хлопчик Олiвер зробив простий, але не зовсiм правильний висновок - уникаючи дорiг пiти по галявинах i ... Ну лiсiв у Пiвденнiй Англi¬ навiть на той час залишилося вже не так вже й багато, а що було швидше за га¬, часто висадженi прямокутником.
  Але заблукаг все одно реально ... Так що шлях до Лондона зайняв куди бiльше часу i породив непогано страху. Для Олiвера, якому дитяче уяву малювало вовкiв, сов, або навiть загадкових тигрiв з пекельними лева. Бо найстрашнiший ангел i майже всемогутнiй ворог Бога сатана - ходить рикаючий лев. I якщо пiд подряпаною п'ятою хруснула гiлочка, то...
  Шлях до Лондона виявився довшим, а люди, що траплялися трохи краще, нiж зображував Дiккенс. Схудла, зi збитими ногами, свiтловолоса дитина могла цiлком розраховувати на скоринку хлiба i теплий кут. А одного разу Олiвер i справдi мало не залишився - шанс на усиновлення був реальним, але якась сила його спричинила далi.
  До речi, i напарник, про який Дiккенс не писало, але цей
  смаглявий хлопчик, показав як лазять у чужi городи та секвеструють сади задовго до знайомства з "Шахрагм".
  Всi вже Олiвера хотiли зробити позитивним герогм, не розумiючи, що хлопчик повинен бути хлопчиком. Точнiше, що у життi дещо iнакше нiж у дитячому творi.
  Перше лазiння в город пройшло досить проза¬чно, i Олiвер загалом не надто переживав iз цього приводу. Хотiв ¬сти - забрав трошки. Не збiднiють господарi! А чи це добре? Порожнiй шлунок говорив - що йому особисто вiд цього добре.
  З напарником, мабуть циганком, вони досить швидко розлучилися. Напевно смугляк не знайшов Олiвера цiкавим спiврозмовником, щоб з ним довго тусуватися.
  Пiсля чого сам Твiст ледь не виявився поранений собакою при черговiй спробi здiйснити "рейди". Мабуть, юний циган краще знав, куди слiд лiзти, щоб потiм не сiсти. А Олiвер так ще не досвiдчений.
  Заодно сво¬ грубi черевики посiяв. Ну до цього часу вiн уже звик обходитись i без них, але видок звичайно ж став жебрачний, та посбивалися дитячi ноги страшно. До речi, Шахрай виглядав не як у книзi, а куди респектабельнiший. Ну зрозумiло у злодюжки набагато бiльше шансiв зiрвати пiнки, якщо на нього не дивитимуться, як на жебрака. Стереотипи живучи - i якщо злодюжки так довго не траплялися, що саме через те, що зовнi виглядали цiлком пристойно i не бiдно.
  Чому вони взяли з собою Олiвера? Може через ангельського обличчя Твiста, розраховуючи, що той найменше викликатиме пiдозри. А може, Шахрай i справдi пожалкував, бо вигляд у Олiвера: схудлого, в подряпинах, з розбитим i брудними нiжками викликав найжвавiше спiвчуття. А злодi¬ теж люди, особливо коли юнi i не встигли зачерствiти душею.
  В усякому разi Твiст отримав над головою дах i не мерз ночами, годували в цiлому непогано, особливо якщо порiвнювати з робiтничим будинком.
  Iдучи на справу хлопчику, упорядкували костюм, надали подiбнiсть iз добропорядним слугою.
  I не будь Олiвер таким дурнем, що дав стрекача, а чини розумнiше - сам кричи тримай злодiя або просто стiй i дивись нiби милуючись у вiкно, хто б про нього подумав?
  Може тому й виправдали його так швидко, а джентльмену
  одразу ж сподобалося його обличчя. Хоча начебто це його родич?
  Джеймс сплюнув крiзь зуби i зло помiтив:
  - Чого цей суддя немов тупа сонна черепаха?!
  Полiсмен оскаженiв вiд зухвалостi i тупо дивився на хлопчика, а пацани голосно заржали. Цiкаво, що молодий злодюжка не бо¬ться представникiв влади.
  Нахабство мабуть i справдi друге щастя i полiцейський став значно ввiчливiшим. Може й майнула думка - раптом це син дуже впливово¬ особи чи...
  Джеймс Морган на знак довiри отримав понюшку тютюну вiд одного з чистих бродяг. Хотiв прикурити, але в останнiй момент зрозумiв, що грубий сорт тютюну змусить кашляти i тодi весь його показний блиск злiзе наче змi¬на шкiра.
  Суддя Фенг видно не в настро¬ - жовтий з червоними плямами на обличчi, начебто злий... А вигляд хлопця який i дерев'яному загонi почував себе неначе король на тронi.
  Погляд зухвалий i навiть зневажливий, руки демонстративно захованi в кишенi i груди надулися. Ось чорт забирай, анi найменшого страху i такий видок що...
  Джеймс увi снi альтернативного сприйняття, пам'ятав книгу напам'ять, але в цьому випадку лiтнiй джентльмен виявився не зовсiм добрячком. Так сталося накладання з фiльмотекою. Напевно, роль добро¬ палички-виручалочки мав зiграти iнший свiдок. Той, що бачив, як Шахрай та Колi крали...
  Хлопчик не дуже, то прислухався до того, що говорив суддi пан у фраку. Але суддя нарештi звернувся до нього:
  
  - Як тебе звати закостенiлий ти негiдник? - спитав з отрутою в голосi мiстер Фенг.
  Джеймс-Олiвер зухвало вiдповiв:
  - Хто негiдник, так це ти! Не смiй мене дiдуся називати закостенiлим!
  Суддя навiть поперхнувся вiд подиву. Навiть матерi бандити не дозволяли себе так зухвало i нахабно поводитись щодо людини, якою може i на шибеницю спровадити. Хоча взагалi не зовсiм - для смертного вироку зазвичай збирагться суд iншо¬, вищо¬ iнстанцi¬ за участю призначеного адвоката. Хоча вiд такого захисника користi, як вiд дерев'яного стiльця. Але, звичайно, до смертi в Англi¬ засудити без видимостi законностi не можуть. У всякому разi, вже на дворi не середнi вiки.
  Але якщо розбирагться кишенькова крадiжка, та ще скогна хлопчиком можна i без адвоката обiйтися.
  Фенг киплячи гнiвом кинув грiзний погляд на хлопчика i вловив ... Зневага нiби вiн не людина одягнена владою, а купа гною. Виносити подiбне - виносимо! (Каламбур!)
  Суддя коротко, вiрнiше скоромовкою кинув:
  - За скогння кишенькового крадiжки за попередньою змовою хлопчик засуджугться до трьох рокiв каторжних робiт, i ще до двох за ставлення до суду, що викликаг зухвалiсть!
  Джеймс-Олiвер зневажливо плюнув у бiк дзьоба:
  - Та пiшов ти! Взагалi сам злодiй у законi ... Точнiше я злодiй, яких свiтло не бачив!
  Джентльмен спробував втрутитися:
  - Хлопчик явно хворий пан суддя. Пощадiть дитину!
  Фенг стукнув молотком по столу:
  - Введiть паршивця! П'ять рокiв каторги - це максимум, що я можу дати, але суддя вищо¬ iнстанцi¬ йому впаяг шибеницю.
  Олiвер вдарив полiцейського... Теж у пах - навряд чи не натреноване тiло дозволяло б йому дiстатись до пiдборiддя рослого суб'гкта. Щоправда, противник був тверезий i досить досвiдчений, щоб трохи змiстити i вiд чого удар виявився болiсним, але зовсiм не шокуючим. А ось i сам полiцейський рушив кийком у вiдповiдь. Олег пом'якшив випад, але все одно у нього забрязкотiло у вухах i трохи помутнiло. А другий помах досяг мети.
  Душа хлопчика вiд струсу вилетiла з тiла... Добре хоч кийок еластичний, та й досвiдчений страж розрахував силу правильно... Iнакше б Олiвер точно вбили б... А так п'ять хвилин у вiдключеннi i холодний освiжаючий душ...
  Тепер колишнiй хлопчик повернувся i справи в нього пiшли незрiвнянно гiрше, нiж у книзi. Зрозумiло, свiдок захисту спiзнився та й слухати його нiхто не збирався. Суддя сухо помiтив:
  - Всi вирок винесено, а хочете нового слухання звернiться до прокурора i клопотайте про перегляд справи за нововиявленими обставинами! Тодi нехай цю тварюку повiсять!
  Джеймс Морган чий дух витав поруч раптом подумав - а й справдi, пiсля винесення вироку суддя мiг змусити свiдка писати прокурору... За законом так воно i г. Вирок уже винесеним можна скасовувати лише у передбаченому спецiальною процедурою порядку.
  Так що тут Олiверу Твiсту дуже пощастило... Вiрнiше в книзi... До речi, що не вiрилося в якомусь фiльмi суддя винiсши вирок повiсити хлопця так швидко пiшов би назад через не дуже авторитетного свiдка. Та й сам свiдок мiг злякатися суддю... Що було реальнiше.
  Але тут уже й зал не спiвчував нахабному Олiверу i джентльмен, який кинув заяву.
  Джеймс Олiвер пiзно схаменувшись спробував повернутися назад у покинуте ранiше тiло, але... Проскочив його наче порожнечу або стовп диму... Мабуть, в одну рiчку двiчi не входять. Тепер там знову Олiвер i... новi пригоди.
  Джеймс Морган все ще мiг спiвпереживати та читати думки. У хлопця ж вони пiсля струсу вкрай сумбурнi. Наручники застебнулися туго - в Англi¬ дiтей заарештовують часто i вiдповiдний розмiр пiдготовлений заздалегiдь. А зухвалого хлопця треба провчити. Зовсiм обiрвав - шакаленок!
  Вiдчувши бiль у кистях маленький Олiвер знiтився i з очей проступили сльози.
  Каторжна в'язниця нагадувала старовинну фортецю, з вежами та бiйницями. Похмура сторожа, зуби на стiнах та сторожовi бульдоги.
  Олiвер все ще розумiв з натуго i наглядач навiть пiдхльоснув хлопчика батогом, щоб той ворушився швидше. Хлопчик ойкнув i сказав:
  - Як вам заманеться сер!
  У спецiальному вiддiленнi в'язницi утримувалися хлопчаки та дiвчата не старше чотирнадцяти рокiв. Олiвер уже прийшов до тями i з цiкавiстю оглядав в'язницю. Зокрема за товстими -ратами бачив двiр каталажки, де дорослi каторжники в робах i сабо рубали i перетягували колоди, щось стругали. Полiцейськi та наглядачi люто покрикували на них.
  Дитяча половина розташовувалась окремо i вiдрiзнялася трьома, що по товстих сирих стiнах провели блакитну лiнiю.
  Сам дворик теж окремий був майже порожнiй, тiльки на вiдстанi марширували... Олiвер, дивлячись на ¬х наголо стриженi головки, подумав було, що це хлопчики, але... Хлопчаки не ходять у сiрих схожих на рясу черницях сукнях. Тiльки ряси короткi, майже повнiстю вiдкривали голi, позбавленi в теплу пору, худi та збитi ноги дiвчаток.
  Деякi з них були ще молодшi за Олiвера i, хоч вiдстань заважала докладно розглянути ¬хнi худенькi обличчя i вловити страшну скорботу в очах, але хлопчик вiдчув вiд них страшний потiк страждання та горя!
  Вiн Олiвер у в'язницi! Зрозумiло вiн злочинець: в очах усiх убивця та злодiй! Слово вбивця не зовсiм зрозумiле, але воно вперто звучить у головi i б'г дзвонами по скронях!
  А в'язниця ¬¬ товстi в трiщинах i мiсцями в цвiлi стiни здаються живими, i маленьких дiрочок здавалося лунаг сипле i важке дихання каталажки.
  Тяжкi, кованi залiзом дверi зi скрипом вiдчинилися i полiцейський передав заздалегiдь складений секретарем суддiвства папiр. Iм'я Олiвера Твiста не вказано, а натомiсть був проставлений номер. Ну-так якщо це якийсь зухвалий злодюжка або останнiй бродяга, що опустився, то iм'я не маг значення. Достатньо i номери - нехай буде безликим i слухняним... А нi i не таких ламала тюремна система!
  Пара наглядачiв з хижими усмiшками поглядали на Олiвера. Хлопчик виглядав тепер уже переляканим i страшенно блiдим. Страх, сильний страх якого вiн не вiдчував навiть пiсля того, як попросивши добавку кашi, вiн був вiдшмаганий наглядачами робiтного будинку.
  Це вже iнший свiт - мiсце цiлком порiвнянне з пеклою i недаремно всi так прагнуть будь-якою цiною уникнути неволi ... Ноги в Олiвера пiдiгнулися i вiн повалився вперед ... Досвiдчений тюремник спритно пiдхопив хлопця за волосся i смачно шмякнув по бiло-рожевих щоках пацана-зека.
  - Тут у нас такi трюки не прокотять! Будеш iшачити як усi або...
  I здоровило красномовно провiв ребром долонi по горлу.
  Олiвер Твiст прокинувся. У камеру увiйшли три наглядачки, вiдчинивши зi скрипом замок. Вони начепили шкiрянi рукавички i стали мацати хлопця i дивитись на його рани, чи не потрапили в них клопи, чи якась гидота. Потiм стали терти спиртом.
  Олiвер заскреготiв зубами вiд пекучого болю в сухих ранах. Зате майже одразу пройшов зуб i перестало свербiти. Хлопчик дали випити бульйону, шматок крильця з хлiбом.
  Одна з наглядачок помiтила:
  - Як не дивно, але багатьом тебе шкода, не страчують!
  Олiвер з надiгю запитав:
  - А може, тортур не буде?
  Наглядачка похитала головою:
  - Катування будуть! Попит до трьох разiв велить звичай!
  Олiвер тяжко зiтхнув i вирiшив, що вiн це витримаг... А сон йому наснився маячний...
  Хоча книгу про Джеймса Моргана вiн також читав. Причому так Джеймс був хлопчиськом, якого отру¬ли на каторгу на Ямайку. Там вiн працював на плантацiях цукрово¬ тростини. Потiм пiд час набiгу, пригднався до пiратiв, ставши у них для початку юнгою. А потiм вiдзначившись помiчником капiтана, а далi самим капiтаном. Джеймс Морган награбував багато i, зрештою, став i губернатором Ямайки.
  Така загалом iсторiя. Спочатку жебрак-злодюжка, потiм юний каторжник, який мало не задихнувся в трюмi. Далi раб що пiд батогом наглядача голий на плантацiях.
  Олiвер подумав, що напевно i на нього чекають плантацi¬. Видно страчувати не будуть. У пiвденних колонiях тiло не буваг зими: це плюс. Але можна пiдхопити iнфекцiю. Годують неважливо, але можна жити. Роботи багато, iнодi бувають i вiдносно вiльнi днi. Б'ють рабiв часто. Iнодi каторжники набувають волi i самi стають плантаторами.
  Хлопчик зiтхнув, i подумав, що добре йому стати як Морган пiратом, а потiм i губернатором.
  Щоправда, вже не тi часи. Пiратство не зникло, але дуже придушене. I на Ямайцi вже не так це масово. Як i iнших мiсцях. Хоча в Африцi ще пiрати активнi i на Тихому океанi також.
  Олiвер уявив атаку галеона. Як численнi хлопчики стрибають на iспанських солдатiв, мелькаючи голими, круглими п'ятами. I рубають ворогiв шаблями.
  I вперед, Олiвер. T¬ зовсiм хлопчик, але жилистий i мiцний. Який двома мечами проводить млин i кричить;
  - Наш найсильнiший екiпаж,
  Iдемо стрiлою на абордаж!
  I падають зрубанi матроси та солдати Кастильсько¬ iмперi¬. I це так здорово та весело.
  Олiвер розкриваг скринi зi скарбами i занурюг вкритi кров'ю руки в золото.
  I хлопчаки-пiрати спiвають, човгаючи дитячими, босими, засмаглими нiжками по палубi;
  Нас трясе вiд лютi та злостi
  Але злодiйства нашi тут же, тут же припинимо Якщо тiльки золота найвищо¬ проби Нам доля вiдвалить стiльки, скiльки ми хочемо.
  
  Ех - та по океану, ех - так пiд вiтриламиЕх та за багатством казковим летимо,Тiльки шкода, нiхто не знаг, та й ми не знагмо самiСкiльки золота нам треба, ех та скiльки ми хочемо.
  
  Грабугмо всiх, але ми не виннi I сiм'ю годувати нам треба, треба i рiдних. Адже нiхто не думаг нам платити зарплату I без вiдпусток живемо ми i без вихiдних.
  
  Ех - та по океану, ех - так пiд вiтриламиЕх та за багатством казковим летимо,Тiльки шкода, нiхто не знаг, та й ми не знагмо самiСкiльки золота нам треба, ех та скiльки ми хочемо.
  
  Ех - та по океану, ех - так пiд вiтриламиЕх та за багатством казковим летимо,Тiльки шкода, нiхто не знаг, та й ми не знагмо самiСкiльки золота нам треба, ех та скiльки ми хочемо.
  . РОЗДIЛ ¦3.
  Хлопчик деякий час знову пробував ходити камерою. Але в нього це виходило не надто добре. Правда пухирi з пiдошв уже трохи зiйшли, i ступати було не так боляче. Олiвер Твiст насвистував у нiздрi пiсеньку. I йому було вiд цього якось стрiмко, що вiн у в'язницi. Про графа Монтекристо поки що Олiвер ще не читав. Роман напишуть трохи згодом. Але дещо не таке вiдоме у нього вiдклалося в пам'ятi.
  Наприклад, хлопчик вкрав яблуко вiчно¬ юностi та опинився у Бастилi¬. Людовiк Чотирнадцятий спочатку хотiв стратити дитину. Але потiм вирiшив хай пацан сидить у секретнiй камерi Бастилi¬ вiчно. I дитина знайшовши вiчну юнiсть, опинився в одиночнiй, пiдземнiй камерi... I провiв у одиночному ув'язненнi сiмдесят рокiв. Поки що його не звiльнили, просто не повiривши, що хлопчик на вигляд рокiв дванадцяти повинен сидiти в секретнiй камерi Бастилi¬ як особливо небезпечний злочинець.
  Вiчну дитину добре вiдшмагали, i вiдпустили на всi чотири сторони. Пiсля хлопчик тинявся дорогами ¦вропи, у нього були пригода. Вона в армi¬ Наполеона Бонапарта стала сином полку.
  Досить цiкавий був роман. Сiмдесят рокiв, однак вiдсидiти - це погодьтеся круто! I страшно! I це майже у повнiй темрявi, скутiй за шию ланцюгом. Як i вiн Олiвер. Бiдолашний хлопчик... I як вiн ще не збожеволiв. Втiхою йому були лише сни. Вони були довгi i дуже цiкавi.
  У снi хлопчик наприклад бреде по гiрських стежках i натикагться на скарб, або щось цiкавiше. I босими нiжками стаг в купу золотих монет.
  Олiвер уявляг собi жовтi, металевi кругляшки, i це здагться що так здорово. I ти ¬х перебирагш, i трясеш у кулачках. I вони так привабливо переливаються. I таке золото тут гарне, вiддаг червоним вiдтiнком.
  Олiвер навiть подумки спробував жовтий кругляш на зуб. I з задоволеним виглядом посмiхнувся. За золото воно смачне - i дуже пригмне, вiддаючи запахом меду... I ось тобi здагться, що в камерi гудуть бджоли, i настаг лiто з лагiдним промiнням.
  Хлопчик усмiхнувся. I знову став ходити по камерi ... Босi, нiжки дитини швидко гояться i хочеться рухатися. Невже його повiсять? Не хотiлося б бовтатися у петлi.
  Олiвер представив як його голi, дитячi п'яточку бовтатимуться, коли петля затягнеться на тонкiй шийцi. А потiм босу пiдошву запалять розпеченим залiзом, щоб переконатися, що хлопчик мертвий. I спалять його труп у печi - що дуже непригмно.
  Олiвер заспiвав, щоб себе пiдбадьорити пiратський романс:
  Даремно багатiг зачинив дверi,
  Адже жебракам дорога замовлена на порiг!
  Там у клiтцi пiд замком нудьгуг перi,
  Tй хочеться, щоби лицар ¬й допомiг!
  
  А я пiшов хлопцем у пiрати,
  Що б уклiн сановнику не бити!
  Тепер усiм лихоiмцям час розплати,
  Мисливець перетворився на ¬жу на дичину!
  
  I великi мо¬ хлопчики сили,
  Коли в руках меч я почав крутити!
  Вiдправлю злих ворогiв нудьгувати в могили,
  Мiсяць на небi яскраво свiтить мiдь!
  
  Клокоче в серцi люто вiдвага,
  Зелений юнга пре на абордаж!
  Схрестився з офiцером я на шпагах,
  Увiйшовши до бою в дикий, буйний раж!
  
  Суперник високий, немов бик зi стiйла,
  Вiн хоче дикою масою розчавити!
  Але юнак бореться гiдно,
  Клинок плете невидиму нитку!
  
  Ось випад - пузо прокололи,
  Завив громила, шпагу впустив!
  Вiн жив у роздоллi i не вiдав болю,
  Тепер утратив кiнських сво¬х сил!
  
  Мiй перший абордаж так був успiшний,
  Жменя золота насипана в кишеню!
  I ми пiрати спiвагмо пiснi,
  Дiлячи в бою здобутий на честь дуван!
  
  Звичайно, завтра може бути гiрше,
  Фрегат i крейсер гармати ощетинив!
  Прибулiй менi стрибати босонiж по калюжах,
  По кровi, що пролив злодiй противник!
  
  Зовсiм хлопчик, вусикiв тих немаг,
  Але немаг юнге в битвi поблажливостi!
  Якщо судилося загинути в кольорi рокiв,
  То це добровiльне рiшення!
  Пiсля того Олiвер вiдчув собi трохи бадьорiше, i навiть почав терти ланцюг. Одна металева ланка про iншу. Хоча навряд чи вiн встигне, але хоч якийсь шанс.
  Хлопчик дiяв енергiйно i спiвав з люттю;
  Сиджу за -ратами в в'язницi сирий .
  Вгодований у неволi орел молодий,
  Мiй сумний товариш, махаючи крилом,
  Криваву ¬жу клюг пiд вiкном,
  Клюг, i кидаг, i дивиться у вiкно,
  Начебто зi мною задумав одне;
  Зве мене поглядом та криком сво¬м
  I вимовити хоче: "Давай полетимо!
  Ми вiльнi птахи; пора, брат, пора!
  Туди, де за хмарою бiлiг гора,
  Туди, де синiють морськi кра¬,
  Туди, де гулягмо лише вiтер... та я!.."
  I хлопчик босою нiжкою вдарив по нарах. А потiм узяв i знову заснув. I йому снилося теж щось навiяне прочитаними ранiше романами. Зокрема про Юлiана Вiдступника. Що було б проживи Юлiан довше!
  I цей сон цiкавий;
  У снi ж хлопчик побачив щось не звичайне...
  Ось вiн виявився поруч iз Юлiаном Вiдступником. Вiдомий римський iмператор у битвi з парфянами потрапив у скрутне становище. Але спадкогмцi Цезаря билися мужньо i вiдкинули парфян. Але сам iмператор потрапив iз невеликим загоном в оточеннi вiдчайдушно намагався прорватися до сво¬х.
  Олiвер Твiст вискочив на гарячий пiсок. Хлопчик-термiнатор вiдразу ж зрозумiв, що це не зовсiм сон, тим бiльше занили ще пухирцi на пiдошвах, що ще не зовсiм заго¬лися. Але мiркувати нiколи - слiд рятувати iмператора!
  Пацан-рейнджер одним ударом у стрибку збив п'ятьох парфян, якi вже обклали iмператора. Потiм, Олiвер Твiст, дуже спритно пiдхопив обидва мечi й ступив у лайку. Першi чотири во¬ни-перси впали зi зрубаними головами. Потiм хлопчик метнув кинджал босими пальцями, i той у польотi перекрутився i, перерiзав горлянки трьом лучникам.
  Олiвер Твiст радiсно вигукнув:
  - Це чоловiча битва!
  Пiсля чого перейшов у рiшучий наступ. Його помахи мечiв були немов газонокосарка. Вони рубали всiх пiдряд, i розтинали кiнцiвки персiв. Ось великих начальник парфян, що пробуг дiстати iмператора, сам втратив кисть руки. А потiм голову.
  Олiвер Твiст кинув з вертушки ногами одразу п'ять кинджалiв, i викосив цiлу шеренгу лучникiв. Пiсля чого прорепетував:
  - Година удачi! Настав час пограти!
  I його мечi влаштували стрижку парфянсько¬ армi¬. Провiдник армi¬ цар Персi¬ Iндемон вилупив зенки. Напiвголий, м'язистий хлопчик зрубував усiх поспiль i всiяв всi пiдступи до Юлiана трупами. Нiколи ще володарю Парфi¬ не доводилося бачити настiльки лютого бiйця. I те, що це всього лише безбородий молодик вселяло серйозний страх.
  Раптом справдi язичницькi Боги вирiшили допомогти Стародавньому Риму i замiсть вiдступу Юлiан повернув на Землю релiгiю предкiв! I зараз це або Геркулес, або син Геркулеса бореться iз парфянською армiгю.
  А Олiвер Твiст усе бiльше входив у раж. Вiн метал важкi та гострi предмети. Колов i розбив ворогiв Стародавнього Риму, а його мечi здавалися чарiвними блискавками. Хлопчик-термiнатор надихнув та iнших римлян. З криками: Геркулесе! Геркулес iз нами! Вони кидалися на парфян, подво¬вши втрьох сво¬ сили. Воював i сам iмператор.
  Юлiан був лише трохи вище середнього зросту, але чудово складний, i гарний. У момент загибелi йому було всього тридцять два роки, i не вiдомо, що чекало б Римську iмперiю далi проживи вiдступник бiльше. Але зараз, схоже, парфяни подали назад, i почали задкувати.
  I решта римського вiйська додало спеки. Цар Iндемон спробував переламати хiд битви, i з добiрною тисячею безсмертних рушив у лайку. Але це полягала його фатальна помилка.
  Олiвер Твiст звернув увагу на дуже великого - вище Валугва на зрiст людини, в коронi i плечима, наче шафа в золотiй кольчузi. I хлопчик, бачачи, як слухають накази цього володаря зрозумiв: час дiяти. I пiдхопив упущений персом лук. Швидко натяг його ногою, так що ледь не луснула тятива. А потiм випустив стрiлу, подумки супроводжуючи ¬¬ полiт.
  I промчавши, колюче жало, встромилося в царя Парфi¬ в шию, розiрвавши сонну артерiю. I величезний вагою пiвтора, а то й у два центнери король впав з ломового слона.
  Загибель царя, звичайно, нищiвний удар по вiйську. Тим бiльше, коли молодший спадкогмець спробував взяти командування на себе, як Олiвер Твiст i в нього послав стрiлу. В результатi i цей противник виявився проколотим скорпiоном. Римляни, побачивши iмператора, що рветься в бiй, тепер кричала: Аполлон, Аполлон з нами!
  А Олiвер Твiст лупцював парфян руками та ногами.
  I це варварське вiйсько звернулося в повальну втечу. Тепер римляни переслiдували Парфiю i в цiй гонцi вовкiв не могло бути й мови про прощення i пощаду. Горе тiкаг, i горе тiкаг вiд римлян подвiйно.
  Схiдне вiйсько тануло на очах, а латинськi полки, легiони та когорти невблаганнi. Залiзнi та мiцнi вони ламають i шматують все поспiль, i вбивають вельмож.
  Хлопчик же мелькав голими, рожевими п'ята, i провiв мечами млин, зрубавши вiдразу п'ятьох супротивникiв.
  Повна перемога. Уцiлiлi парфяни падають навколiшки i благають про пощаду.
  Олiвер Твiст пiдiйшов за покликом iмператора. Той лагiдно глянув на нього. В античнi часи люди трохи нижче, нiж у пiзнiшi столiття, та й увi снi хлопчик уявляг себе старшим за вiком. Так що на вигляд Олiверу за Римськими мiрками рокiв чотирнадцять, п'ятнадцять. Тобто вже можна вважати за чоловiка, нехай i без бороди. Юлiан подивився на його подряпини та забитi мiсця i з широкою посмiшкою запитав:
  - Ти Бог?
  Олiвер Твiст чесно i справедливо вiдповiв:
  - Я людина!
  Юлiан важко зiтхнув i теж щиро вiдповiв:
  - Шкода, дуже шкода!
  Хлопця - термiнатора це розлютило, i вiн жорстко вiдповiв:
  - Нема чого шкодувати! Людина це звучить гордо!
  Юлiан схвально кивнув i поплескав пацана по плечу:
  - Вiдмiнно сказано! Людина це i звучить гордо, i вона повинна бути гордою, а не глиною в руках горщика!
  Вiйсько схвально зашумiло. Похiдний жрець почав готувати язичницький молебень з нагоди перемоги. Юлiан вирiшив вiдродити колишнi культи. Один iз них це поклонiння Юпiтеру, Марсу та Мiтрi. Хоча зрозумiло, що язичницька вiра потребуг модернiзацi¬. Тут пропонували рiзнi iде¬. Адже вже г вчення про ¦лисi¬вськi поля раю для во¬нiв та геро¬чних людей, учених чоловiкiв. Тож чому б i не зробити це офiцiйною доктриною. Будеш пiдкорений iмператору, зумiгш вiдзначитися на службi i отримагш собi на тому свiтi гарем, i справлятимеш там знатнi бенкети, будучи вiчно молодим i сильним! То навiщо елiтi тодi вчення про Христа?
  Олiвер Твiст, який теж не дуже любив традицiйне християнство, дводушне та жорстоке, зауважив:
  - Людина сама коваль свого щастя, i сама горщик свого успiху!
  Юлiан простяг хлопчику руку, мiцно потиснув ¬¬ i з усiгю щирiстю запропонував:
  - Будь мо¬м сином та спадкогмцем! Ти не за роками мудрий, i в тобi надлюдська сила!
  Пiсля чого iмператор вивiв з-за пояса перстень цезарiв. Це перстень, зазвичай одягаг iмператор тому, кого вибираг сво¬м наступником, i це зазвичай знак усиновлення.
  Олiвер Твiст надiв собi перстень на вказiвний палець i з натхненням промовив:
  - Я сподiваюся стати гiдним долi стати сином iмператора...
  Юлiан розбив Парфянське вiйсько i знову обложив ¬х добре укрiплену столицю. Поява Олiвера Твiста була зустрiнута з радiстю. Римський iмператор, розцiлував хлопця i пiдняв його сильним руками над собою, промовивши:
  - Слава Богам! Я вже думав, чи ти не загинув!
  Олiвер, розумiючи, що правду не так легко пояснити, вiдповiв:
  - Чесно кажучи, ваша величнiсть мiй реальний батько, це Аполлон i вiн iнодi забираг мене на Олiмп та до iнших свiтiв, щоб я не надто звикав до людей!
  Iмператор, прозваний у реальнiй iсторi¬ вiдступником, здивувався:
  - Ти бачив Олiмп?
  Олiвер Твiст, як i всi iнтелектуально розвиненi хлопчики, любив писати i тому охоче пiдтвердив:
  - Так!
  Юлiан захоплено вигукнув:
  - I бачив Юпiтера!
  Хлопчик-вiтязь, широко посмiхаючись перлинними зубами, вiдповiв:
  - Мiй дiдусь Юпiтер передаг тобi привiт! I бажаг успiхiв!
  Iмператор на всю горлянку вигукнув:
  - Слава богам! Та принесуть вони перемогу!
  Хлопчик-спадкогмець тут же запропонував не зволiкати зi штурмом, так мiсцевiсть, навколо розорена i римським вiйськам надто складно добути собi ¬жу та питво.
  Олiвер, озбро¬вшись найкращою римською цибулею, яку ще й удосконалив, вирушив на полювання. Краще все обмiрковувати план штурму, бачачи саму фортецю i заодно вбиваючи ворогiв.
  Олiвер Твiст вистрiлив з дистанцi¬ у во¬на з червоним пiр'ям на шоломi. У вiдповiдь у хлопця полетiли цiлi хмари стрiл. Але юний во¬н не звертав на них жодно¬ уваги: все одно не долiтають, i холоднокровно вибивав супротивникiв, а сам швидким кроком, переходячи на бiг, прямував навколо стiни.
  Мiсто i справдi було великим, що трохи поступагться Риму i оточене з високими стiнами. Його не змiг взяти в свог i Траян Великий, i багато iнших завойовникiв. Адже тут фактично головна сила Парфi¬. Пiдкори ¬¬, i тво¬ володiння Рим можуть простягатися аж до Iндi¬.
  Олiвер звернув увагу, що стiни мiста майже всюди великi, товстi та зуби. Для взяття такого мiста потрiбно багато довгих сходiв i не факт, що ти ¬х знайдеш. Дещо слабший захист, де мiсто омиваг рiчка, там бурхливий потiк. Вiдвести рiчку можна, але часу це займе не менше двох мiсяцiв наполегливо¬ працi. Так що залишаються якi ще способи?
  Наприклад, пiдiрвати стiну та прорватися у пролом! Найпростiший спосiб, але потрiбна вибухiвка. Але неподалiк мiста г значних розмiрiв лiс. I при деякiй вправностi вибухiвку можна зробити з... тирси, додавши до них найпростiших мiнералiв i солей. А босими п'ятами хлопчик вiдчув, що такого роду мiнерали та солi в -рунтi г.
  Пiдiрвати найкраще найвищу частину стiни, де зiбралося найбiльше ворожих во¬нiв. Тепер парфяни пошкодують, що наважилися взагалi пiти проти Риму.
  Олiвер Твiст розстрiляв чотири сагайдаки, повернувся назад у табiр i радiсно повiдомив Юлiану:
  - Боги пiдказали менi, яким чином можна взяти фортецю! Але нехай тво¬ во¬ни слугуватимуть нашому ритуалу!
  Римський iмператор жорстко наказав:
  - Слухайте мого сина, як менi самому!
  I вiйсько, яке бачило Олiвера Твiста у справi, гаркнуло у вiдповiдь вiтання. А пацан-цесаревич активно роздавав накази. Потрiбно безлiч тирси змiшати з мiнералами, i тодi вийде потужна бомба античних часiв. Вона повинна спрацювати куди ефективнiше за порох, i не гiрше за нiтроглiцерин. Ось це справдi хлопчик-термiнатор задумав. Причому Олiвер сам особисто рубав лiс, i перемелював колоди на щити та тирсу.
  Вiрячи у волю богiв, римське вiйсько працювало дуже дружно, злагоджено та енергiйно. Тирса i потужнi дерев'янi щити швидко будувалися. Щоправда, парфяни спробували здiйснити вилазку.
  Олiвер Твiст з радiстю помахав двома мечами, а через засiдку вдарила кiннота. Пара тисяч персiв потрапила до оточення. Хлопчик-вiтязь довбав ¬хнiй ватажок ногою в щелепу, змусивши втратити масу зубiв. А потiм його пара мечiв запрацювала, нiби були приладом для голiння. I парфяни опинилися в мiшку, i оточеннi найдоблеснiшо¬ армi¬ свiту.
  Та багато в римськiй армi¬ билося тепер варварiв, але вiд цього вона стала сильнiшою, увiбравши в себе i свiжу кров, i новi бойовi прийоми.
  Олiвер Твiст бiльше, iнших досяг успiху в рубцi. I спецiально пацан плескався у великi калюжi кровi, щоб оббризкати римських воякiв. А ¬м це подобалося, виходило, що вони вiд сина самого Аполлона отримують божественну благодать, силу та удачу.
  Подiбно до того, як багато хто в Римi зрадiли поверненню колишнiх язичницьких культiв. I з великим задоволенням молилися Фортунi. Християнство ж здавалося надто ворожим життгвим насолодам i внаслiдок цього непривабливим. Тим бiльше, чи буде ще рай? Та й чи бачив хто з тих, хто живе в четвертому столiттi воскреслого Христа?
  А сво¬ боги простi, зрозумiлi, людськi... I нiхто не чинив серйозного опору вiдродженим культам!
  А ось i зараз рисськi во¬ни, хай iз них половина не латиноси, а варвари з ентузiазмом виконують накази iмператора та його Сина та Сина Аполлона.
  Вночi досить кiлькiсть тирси та мiнералiв вже приготовлена. Олiвер Твiст не став дожити свiтанку, а наказав посунути вiзок у центральному пунктi ворожо¬ оборони негайно.
  I помчали трофейнi парфянськi конi, разом зi смертоносним вантажем до вежi царiв. Iз пiдганяли, припiкаючи бабки та ноги запаленими смолоскипами та ударами довгих бичiв. I хоча перси i окрили безладну пальбу в нiчну iмлу, було вже пiзно.
  Олiвер Твiст щоб пiдсилити свiй голос, через величезний мiдний рiг прорепетував:
  - Так вiдбутися iм'я Богiв! Хай буде Юпiтер на допомогу!
  Рвонуло так, що за пару верст з голiв римлян збивало з голiв шоломи. Але парфянам дiсталося у тисячу разiв сильнiше. Головне укриття вiд вибухово¬ хвилi пiдкинуло вище, i стiни здибилися. Багато сотень перських во¬нiв було вбито на мiсцi, а ще бiльше покалiчилося...
  Олiвер Твiст, якого теж штовхнуло вибуховою хвилею, впав на колiна, але тут же схопився. Пацан-вiтязь знову гаркнув:
  - А тепер у атаку друзi! На славу нашого Бога Аполлона!
  I кинувся першим, миготивши босими, з налиплим на кров пилом хлопчачими п'ятами. А за ним мчала i вся римська, незлiченна, принаймнi, у нiчному кошмарi армiя.
  Олiвер першим досяг позицiй парфян i жваво пiднявся пiд обваленою стiною. Пацан-термiнатор перебував у найсильнiшому азартi. Вiн рубав усiх пiдряд, хоча вже було видно, що парфяни втратили здатнiсть реально чинити опiр. У них упав бойовий дух, i випарувалося будь-яке бажання чинити опiр римлянам. Але все одно винищення тривало, i точилася реальна рiзанина.
  Олiвер Твiст розмахуючи мечами, i прорубуючи чергову просiку, заспiвав цiлу баладу:
  Я лицар Риму та меча...
  Господь покликав мене на лайку!
  Свiт отримав враз ката,
  А ти Сварога краще слави!
  
  Вирiшили вiдродити велику мрiю,
  Що людина подiбною до Бога сильною стала!
  I полюбили, мудрiсть, красу,
  В якiй втiлено порив сердець у метал!
  
  Нi не язичник, Цезар був,
  Вiн у ратi рiвного не знав собi...
  I променистою славою Рим,
  Кидаг виклик страху-сатану!
  
  Все звернутися на порох,
  Але лише безсмертний дух!
  Знайдемо силу ми в словах,
  Яких не сказати нам у слух!
  
  Повiрте людина не труп,
  У ньому найкраще, живе завжди...
  Промiнь слави не згас.
  У серцях кохання зiрка!
  
  I що таке кров,
  Вона даг нам життя.
  З болю г кохання,
  I за не¬ тримайся!
  
  Повiр, що ти не слабкий,
  I сильним був душею!
  Нехай гине в тiлi раб,
  Ми впорагмося з вуздечкою!
  
  Коли ти боягузтво переможеш,
  I гине жах дикий...
  Тодi париш ти вище за дахи,
  Богiв рахуючи лики!
  
  Прийде Олiмп, запалить вогонь,
  I буде свiтло променисте...
  Але слабкого герой не чiпай,
  Клiгнта окулiста...
  
  Хто топче дрiбного хробака,
  Той сам мiзерний серцем!
  А пристрасть моя велика,
  Пiд хвiст двi трiски перцю!
  
  Коротше Бiлобог прийди,
  Я стану Аполлоном.
  Ми закреслимо, пером нули,
  За нами мiльйони!
  Столиця Парфi¬ впала, i з не¬ тепер розвивався Римський прапор. Олiвер Твiст узяв у сво¬ сильнi руки ключ вiд Азi¬ i пiдiйшов до iмператора Юлiана. Той подякував спадкогмцю i передав йому назад, сказавши: "Слава Аполлону".
  Юлiан будуг нову столицю. Олiверу теж почало снитися... Ось вiн знову зустрiвся iмператором Юлiаном. Парфянське царство, вiд якого у римлян було стiльки проблем повалено, i Юлiан якого вже називали Великим вирiшив вiдновити Вавилон.
  Поява Олiвера Твiста названого сина iмператора i того вважали за сина Аполлона було сприйнято римлянами як знак богiв.
  Перед хлопчиком вiсталки сипали рожевi пелюстки. Олiвер топтав ¬х босими ногами, i гордо випнувши груди, ходив немов трiумфатор. Голi п'яти пригмно лоскотали пелюстки, i настрiй вiд цього здiймався. Юлiан потиснув хлопцю його мозолисту вiд ратних праць руку, промовивши:
  - О мiй сину! Я звелiв зi скарбiв, захоплених у парфян вiдлити тобi золоту статую, вставивши смарагди замiсть очей! Раз ти син Аполлона то подiбний до самого Бога краси та ратного мистецтва!
  Олiвер Твiст скромно вiдповiв, схрестивши руки на м'язових грудях, сильного пiдлiтка:
  - Я всього лише подiбний до Бога, будучи людиною!
  Юлiан кивнув хлопцю i оголосив:
  - У твою частину та честь початку вiдродження Вавилону влаштугмо гладiаторськi бо¬!
  Олiвер щиро промовив:
  - Менше кровi! Нашi боги вимагають не жертв, а мужностi та вiдваги!
  Юлiан iз цим погодився:
  - Нехай буде так! Але тi парфяни, якi не змирилися, повиннi загинути в битвах гладiаторських, щоб не заподiяти нових бiд Риму!
  Олiвер Твiст-молодший вiдповiв на це:
  - Нехай ¬хню долю вирiшать боги! Тiльки нехай у цих не беруть участь жiнки та дiти!
  Юлiан двозначно вiдповiв:
  - Тi, хто не небезпечний нам брати участь у танцi смертi не будуть!
  Статуя вiдлита Олiверу Твiсту був навiть вище, нiж натуральна величина, а смарагдовi очi горiли. У руках хлопчик-божество тримав два мечi зi сталевими лезами i з ручками прикрашеними рубiнами. Рельгфнi м'язи цiлком вiдповiдали оригiналу.
  Потiм був розкiшний бенкет i вже пiд час бенкету влаштували перший гладiаторський бiй. Билося двог ретельно вимитих i змащених олiгю парфян. Вони накинулися один на одного iз мечами. Бiльший пропустив кiлька ударiв меча в груди i живiт, звалився на пiсок. Сутичка виявилася швидкоплинною i майже всi римляни незадоволенi подiбним результатом нахилили палець вниз - добий його! Олiвер утримався. Йому не хотiв виглядати нi жорстоким, нi милосердним.
  Парфянин безсоромно заколов свого спiввiтчизника. На цьому, власне, гладiаторськi уявлення i закiнчилися. Лише до кiнця бенкету, коли Юлiан подiбно до Нерона виконав пiсню, знову викликали на ристалище во¬нiв. Цього разу билися два пiдлiтки.
  Вони билися досить довго, заподiявши один одному безлiч ран. I пiд кiнець, зовсiм знемагаючи, пробили мечами один одному груди i завмерли.
  Олiвер Твiст, тупнув босою ногою, невдоволено помiтив:
  - Ти батько обiцяв, що не буде у гладiаторських погдинках дiтей!
  Юлiан рiшуче вiдповiв, стукнувши кулаком по столу:
  - А це й не дiти! Tм уже по чотирнадцять!
  Подiбний результат викликав певне розчарування римлян, i вони освистали померлих погдинникiв.
  Олiвер не став заперечувати. Вiн i сам не вважав чотирнадцятирiчних дiтей. Якщо пацан вже може з жiнкою, то вiн не дитина!
  Гладiаторськi бо¬ розпочалися наступного дня.
  Парфяни билися один з одним. Вони були лютi, кидалися i кололися. Багато проливалося кровi та поту.
  Вже в першому бою з кожного боку билося по двадцять чоловiк. Тi хто вийшов першими iз зеленими пов'язками на стегнах, а другi з жовтими. Битва протiкала зi змiнним успiхом. Перемогли зелений з яких на ногах залишилося лише трог, та й тi тяжко пораненi.
  Другий погдинок видався трохи не менш кривавим нiж перший.
  Цього разу билося по п'ятнадцять людей з кожного боку. Однi у помаранчевих пов'язках, iншi у синiх. Стукають важкi чоботи, об пiсок. Самi гладiатори напiвголi, багато волохатих, так що видовище цiлком варварське i напружене. Помаранчевi схоже виявилися сильнiшими, хоча загалом бiй видався конкурентним. Iшов наполегливий обмiн ударами, капала кров.
  Обидвi сторони колихалися, мов бриз хвилi.
  Помаранчевi виявилися сильнiшими, з них п'ять во¬нiв устояло на ногах. А тi синi, котрi завалися, але були вбитi, ¬х милувати римляни не стали.
  Бо¬ кипiли з розмахом. Ось, наприклад, трог левiв i п'ятеро парфян iз тупими мечами. Кривава вийшла банька... Цього разу левам усмiхнулася удача, крiм теж звiрiв шкодували i мечi видали бранцям короткi, iржавi й давно не гострi.
  Потiм на ринг вийшли пiдлiтки, яких озбро¬ли одними кинджалами. Стiльки було вереску, крику, кусань. Вони сплелися в обiйми i кололи вiстрями один одного, бодалися, лягали. Хлопчаки настiльки розлютилися, що навiть не дивилися хто в якiй командi. Просто вбивали одне одного, калiчили та добивали на мiсцi.
  Один iз них навiть вирвав iншому досконалiсть, змусивши останнього вмирати вiд жорстокого больового шоку.
  Як це i жорсткого i огидно, але водночас по кривавому цiкаво. Коли ти вiдчувагш сумiш азарту, задоволення i в той же час гидко, коли голi, спiтнiлi, у кровi та розрiзах пiдлiтки терзають зброгю i кусають один одного.
  А в античнi часи дiтей народжугться багато, i в гладiаторських боях бере участь велика кiлькiсть хлопчакiв. Вони менш цiннi товар i ¬х не так шкода. Найчастiше молодi раби борються дуже голяка, i завжди босонiж.
  Жiнки гладiатори теж майже завжди босi, крiм найзнаменитiших з них. Такi дiвчата, щоб пiдкреслити свiй бiльш високий статус, надягають наряднi сандалi.
  Рабам до повнолiття взуття взагалi не покладено, тiльки морозом ¬м видають грубi дерев'янi черевики, щоб цiнна худоба не загнулася вiд холоду. I якщо дитина вiд природи мiцна i може витримати снiг, волiють ¬¬ залишати без тунiки. Дiти вiльних римлян i особливо патрицi¬в, щоб бути менш схожими на рабiв, носять сандалi або шльопання, а в холодну пору чоботи.
  Олiвер Твiст звичайно як син бога Аполлона вище за подiбнi забобони. Але деякi парфянськi бранцi, дивлячись на хлопчика в одних шортиках, що сидiв поруч iз iмператором, мабуть, приймали його за почесного нашкiрника i шепотiлися.
  А слух Олiвера дуже гострий, i непригмно, коли про тебе так думаю. Двi напiвголi рабинi пiдiйшли до принца i почали робити пригмних масаж, для босих нiг хлопчика. Так добре, коли тебе торкаються дiвчата-азiатки. Мабуть, теж захопленi рабинi в пiдкоренiй Парфi¬.
  На ногах залишився тiльки один з пiдлiткiв, який, втiм, теж не мiг триматися прямо через численнi рани i стояв рачки.
  Наступний бiй виявився трохи екзотичнiшим. Чотири крокодила проти двох десяток парфян iз цiпками. I тiльки в одного опинилася в руках сокира. Алiгатори кидалися на полонених, а тi били палицями у вiдповiдь. Деякi парфяни тiкали. Надто вже страшна тварина крокодил. Як клацне паща, так перекушений парфянин здох у таких зубах.
  А iнший во¬н уже втратив ноги, а iнший руки. А жеруть крокодили гладiатор дуже навiть зi смаком.
  Рослий перс iз сокирою рубанув алiгатора сокирою. Той навiть не зреагував: така вийшла мiцна шкiра. I все вiдбиваг поспiль i кидагться пожирати всiх, хто попався пiд iкла.
  Криваве мiсиво з'явилося. I стало розтiкатися по пiсках та гравiю.
  Олiвер Твiст почав загравати з дiвчатами рабинями... I прокинувся!
  . РОЗДIЛ ¦4.
  Олiвера Твiста пiсля сну знову годують i оголошують:
  - Ну тепер хлопчик на тебе чекаг друге катування.
  Спочатку до камери увiйшла наглядачка i з нею жiнка-лiкар у бiлому халатi. Вона велiла зняти Олiверовi робу i оглянув кивнула:
  - Як на собацi швидко го¬ться! Пора влаштувати другий допит iз пристрастю!
  Хлопчик побулькав:
  - Я ще дитина, може, не треба?
  Жiнка у бiлому халатi кивнула:
  - Не бiйся тебе не покалiчить. А потiм залишиться лише одне катування. Закон забороняг калiчити пiд час тортур дiтей до чотирнадцяти рокiв!
  Олiвер важко зiтхнув.
  Його помили теплою водою, навiть не пошкодували казенного мила. I хлопчик став чистим i готовим до тортур.
  Увiйшло ще кiлька стражникiв. Вони вiдчепили нашийник вiд шийки хлопчика, i начепили кайдани. I повели його брязкiтним ланцюгами в катувальне вiддiлення.
  Олiвер нервувався, ноги тремтiли, голi пiдошви вiдчували холодну вогкiсть каменю. Вiн ще дитина, а його жорстоко катуватимуть, i це викликало здригання.
  Його вже чекала в залi для катувань жiнка-кат, з рудим волоссям. Вона посмiхнулася великими, перлинними зубками.
  - Ну, що миле курча прийшло? Зараз ми тебе обскубугмо!
  З Олiвера зiрвали смугасту пiжаму i вивели голяка. Рудiй допомагали кати пiдлiтки. Це була спецiальна команда з тортур дiтей.
  Олiвера поклали у спецiальне крiплення з шипами, якi стали болiсно колоти шкiру спини та сiдниць.
  Потiм його руки та ноги стали згинати пiд неприродними кутами. Олiвер застогнав вiд болю. Зв'язки розтяглися, i з плечей та стегон буквально виривалися руки та ноги.
  Руда усмiхнулася:
  - Ну, що боляче? Може, розкажеш, де сховав заначку?
  Олiвер замотав головою.
  Пiдлiтки-кати повернули важелi, i руки та ноги у хлопчика вивернулися сильнiше. Олiвер застогнав, але стиснувши зуби, змусив собi замовкнути.
  Руда кивнула:
  - Змастiть йому п'ята! Вони вже пiдпалили!
  Молодi кати з ентузiазмом приступили до роботи. Вони мазали, вiдмитi вiд пилюки пiдошви хлопчисько, ще досить жорсткi, його рiвнi дитячi пальчики. Руда дивилася на дитину та облизувалася. Tй подобалося катувати маленьких хлопчикiв.
  Нарештi пiдошва змащена i закрiплюють жаровню, подаючи газ. Висоту полум'я можна регулювати, i воно лиже м'ясо¬дною мовою дитячу п'яту. Одночасно кати продовжують викручувати руки та ноги хлопчика, буквально його вигинаючи дугою.
  Бiль був жахливий i Олiвер стогiн i скрикував. Вiдчайдушно намагався вiдволiктися, але цього, але в нього погано виходило. I немовби по всьому тiлу вивергалися вулкани i текла лава.
  Миготiла думка: чим терпiти такий бiль - краще може бути i сказати. Тим бiльше, що скористатися захованим багатством навряд чи вдасться. Але впертий чортик у головi вимагав опору насильству. I Олiвер мовчав наче юний пiонер на допитi у фашистiв. Хоча з губ iнодi зривалися стогiн i навiть крики.
  Жарiвня пекла хлопчиковi п'ятки, i вони почервонiли, але завдяки оливковiй олi¬ не пiдгоряли не обвугливались. I пухирi проступали повiльно, це було тривале катування. I водночас зв'язки руки i ногу i лопаток у Олiвера Твiста виверталися, так що трохи залишалося до розриву.
  Руда хихотiла i святилася вiд щастя. Олiвер був гарний, м'язистий хлопчик i катувати його було для мегери великою насолодою. Але вiн не давав свiдчень. Чиновник, що стежив за тортурами, перевернув пiсочний годинник. За законом тортури дiтей до чотирнадцяти рокiв обмеженi часом. I вiн тiльки стогне i скрикуг, а переписувачам нiчого записувати.
  Тодi руда взяла в руки довгу голку, чий кiнчик був розпечений у камiнi, пiдiйшла до Олiвера.
  Вона почала колоти голого, мускулистого хлопця в нервовi закiнчення. Олiвер заволав вiд дикого болю... Руда повiльно колола i спiвала:
  - Який бiль, який бiль!
  Братанiя б'г Iспанiю! П'ять - нуль!
  I розсмiягться вискалив перлиннi зубки. I знову уколи, якi додають хлопчику страждань.
  Олiвер намагагться вiдволiктися вiд болю ... Дивиться на руду, i вона йому здагться не страшною. На вигляд ¬й не бiльше тридцяти, симпатична, але злi смарагдовi очi. Олiвер чув, що г жiнка кат, яка зазвичай катуг маленьких злодюжок. I рiдко хто мiг встояти на тортурах. Згадався i Олiвер роман про Робiн Гуда.
  Маленький Джо хлопчик рокiв чотирнадцяти потрапив якось у полон. I його катували на дибi вогнем та батогом. Маленьких Джо був змучений, але де знаходиться лiгво розбiйникiв не видав. Потiм ката викрали, i натомiсть з'явився сам Робiн Гуд. I Маленького Джо спали. Хоча його босi п'яти i палили розпеченим залiзом, вони у хлопця заго¬лися, i вiн знову бiгав.
  Так нiчого страшного. Це тiльки боляче, але не стане iнвалiдом i ще за себе помститься.
  Руда зробила дюжину уколiв у рiзнi частини тiлi, i опустила охололу голку.
  Взяла в руки батiг i стали бити Олiвера по грудях i животi. Удари сипалися твердо, i лягали поступово. Хлопчик чия голова вже неабияк каламутилася вiд моторошного болю, вiдключився.
  Пiдлiтки кати вилили на нього крижано¬ води. Олiвер прийшов до тями.
  Руда взяла з камiна шматок розпеченого залiза i пiднесла до грудей хлопчика.
  Тут чиновник втрутився:
  - Можна пошкодити грудний м'яз! Дiтей не калiчать!
  Руда агресивно гаркнула:
  - Тодi сiллю!
  I сунула лапу в фужери i сипнула на рану Олiвера цiлу жменю. Хлопчик закричав i засмикався.
  Англiйський чиновник кивнув:
  - Весь час минув! Закон забороняг катувати далi!
  Руда лаялася i рикнула:
  - Чорт забирай! Вiн мiцний горiшок! Може, продовжити?
  Чиновник заперечливо хитнув головою:
  - Нi! Закон г закон! Хлопчикiв його вiку довше катувати не можна! Залишилося ще одне катування! I придумай щось витонченiше!
  Пiдлiток-кат запропонував:
  - Пальцi йому на ногах зламати!
  Чиновник вiдмахнувся:
  - Калечити не можна!
  Руда в досадi кивнула:
  - Нехай вiдпочиваг! Втретг я йому приготую щось бiльш витончене та дiгве!
  Олiвера звiльнили вiд затискачiв та козлiв. Жiнка-лiкар помацала пульс хлопчику i iз задоволенням вимовила:
  - Вiн дуже живучий! I може витримати багато!
  Чиновник зазначив:
  - У шахти його! Нехай працюг! Там такi маленькi, але мiцнi, як вiн потрiбнi!
  Руда хихикнула:
  - Тим краще! Може, вiн ще раз потрапить у мо¬ руки!
  Олiвера обмили крижаною водою та понесли до камери. Катування закiнчилося i хлопчик зiтхнув з полегшенням.
  Двi третини шляху пройдено, i залишилося зовсiм небагато, i скiнчиться жах.
  Щоправда потiм його напевно через малi роки не стратять, а вiдправлять до шахт. А це найгiрше! Там жахливий сморiд i напiвтемрява, i робота на якiй довго не живуть.
  Краще на плантацi¬ Ямайки чи Iндi¬, чи островiв. Там тепло та сонечко та пригмне, свiже повiтря. У ньому запах тропiчних рослин.
  А босi нiжки хлопчакiв лоскоче пригмна трава, i працювати навiть веселiше.
  Олiвер, змучений тортурами, лежав на спинi, яка постраждала менше, тiльки сiднула вiд тупих голок крiсла, i намагався заснути. Добре було б забути у зцiлюючому снi.
  Нашийник на дитячiй ши¬ майже не заважав, i не тиснув. Але було моральне приниження ось так собачка на повiдку. Добре ще пошкодували i не стали вставляти нiжки в колодку.
  Ось Маленького Джо, пiсля тортур тримали в кайданах i вiн не мiг навiть повернутись. А що таке бiль Олiвер Твiст уже знав. Втiм, у робiтничому будинку його неодноразово пороли. I батiг це вже не так страшно.
  Вогонь та вивертання суглобiв болючiше. А голки у нервовi закiнчення. Тiло болить, особливо розтягнутi зв'язки.
  Дверi камери вiдчинилися. Увiйшла наглядачка i принесла в глечики молока, i м'якого хлiба, промовивши:
  - Пий i набирайся сил!
  Олiвер спитав тихим голосом:
  - Мене не страчують?
  Наглядачка зауважила:
  - Тебе багато хто шкодуг крiпись!
  Олiвер попив молока, по¬в бiлого хлiба. Його шлунок важчав. I коли наглядачки пiшла, хлопчик, лiг на спину i практично вiдразу заснув.
  I йому снилося.
  У тiлi дорослого чоловiка Олiвер Твiст ¬хав на вороному конi. Щойно вiн розлучився зi сво¬ми супутниками i виявився зовсiм один. Настрiй зiпсувався, i в головi з'явився туман, як це зробити, щоб було максимально ефективно. Це цiкаве слово вигадали греки - ефективно! Ти сам хоч сьомий син у родi, але вже почесна особа, наближена до iмператора. Але тут якраз треба помiряти свiй статус i стати непомiтнiшим. Проникнути в лави змовникiв, що хочуть спалити до тла найбiльше мiсто свiту.
  Слiд розплутати складний клубок.
  Олiвер Твiст зупинив свого скакуна. Надто вже добрий i породистий у нього кiнь. Вiдразу видно, що це буде знатна особа i розкрутити сектантiв не вдасться.
  Олiвер Твiст злiз iз жеребця i замислився кудись прибудувати. Чи просто прив'язати до дерева? Вiдведуть, а втрачати такого знатного коня не хочеться. Здати до найближчо¬ вiлли? Мовляв, чи не ризикнуть праву руку префекта iмператорсько¬ гвардi¬ обдурити?
  Не дуже подобався Олiверу Твiсту такий варiант, але, схоже, iншого виходу не було. Але що, повертатись назад? А потiм iти пiшки? Теж виглядало не надто привабливо. Може, взяти i обзавестися скромнiшим скакуном, або навiть пересiсти на осла?
  Останнiй варiант все-таки виглядав трохи бiльш логiчно i не так утомливо, як повзати пiшки.
  Довелося, проте, знову залiзти на жеребця i рушити кам'янистою дорогою. Навколо росли мiзернi пальми i вид не найбагатший. I це у квiтучiй Iталi¬. Якiсь тут мiсця. Ось, щоправда, дуб гiллястий та обламаний. На вiдстанi засмаглий, напiвголий хлопчик-пастух пiдганяг кiз.
  Олiвер Твiст пришпорив коня, щоб пiдбадьоритися самому, i додав ходи.
  Ось вiн вiдчув у собi приплив сил i заспiвав;
  Хтось сiг, хтось оре
  Ну а хтось просто скаже-Набридло були боронитьХочу щастя злегка подражнитиЕх, вiдведу в заставу коня i удача чекаг мене!
  
  Занесло Ех, занесло куди то Занесло мене! Занесло Ех, занесло куди то Занесло знову Занесло Ех занесло куди то Занесло мене
  
  ! мене!
  
  Занесло Ех, занесло куди то Занесло мене Занесло Ех, занесло куди то Занесло знову Занесло Ех, занесло куди то Занесло мене ЗанеслоЙ ех занесло куди то Занесло знову!
  
  Занесло Ех занесло куди то Занесло мене ЗанеслоЙ ех занесло куди то Занесло знову!
  Тут Олiвер Твiст раптом замовк i злякано заморгав. Перед ним постала дiвчина небачено¬ краси. Вона була майже оголена, тiльки пишнi груди прикритi нитками намиста з блискучим усiма кольорами веселки каменiв, а стегна обгорнутi гiрляндами перлiв, великих алмазiв i смарагдiв. Фiгура при цьому чудова, дiвчина високого зросту, густе волосся, що спадаг хвилями кольору сусального золота, i три шпильки: одна рубiнова у виглядi метелика, сапфiрова у формi рибки, i смарагдова у виглядi тигрицi.
  При цьому, незважаючи на багатство вбрання, дiвчина була босонiж, тiльки на кiсточках браслети з дорогоцiнних квiтiв. А ¬¬ постать дуже мускулиста i дихала звiриною силою, красою та еротизмом. Плиточки преса, що перекочуються пiд шоколадною шкiрою кульки м'язiв.
  Олiвер Твiст вiдчув, як його чоловiча досконалiсть набрякла, в тiлесах закипiла кров, а серце забилося, наче барабанний дрiб.
  Нiколи вiн ще не бачив такого прекрасного, чудового й збуджуючого дiвчинки.
  Кiлька днiв у помилковiй пам'ятi сну в Олiвера Твiста не було жiнок, i вiн вiдчував, як у нього закрутилася голова i прокинулися звiринi iнстинкти. Вiн, особа, якiй довiряг сам iмператор, i в кишенi папiр скрiплена печаткою i пiдписом Кесаря. А папiр каже: - Що не зробив подавач цього листа, зроблено для блага Риму i за мо¬м наказом! Отже, якщо що, якби вона була хоч королевою варварiв, Олiвер виправдагться.
  Коли права рука префекта зiскочила з коня, то несподiвано, дiвчисько виявилося вище зростанням збудженого тваринною пожадливiстю римлянина. Олiвера Твiста це не збентежило, i вiн кинувся на не¬. Але гола, засмагла, мускулiста нога дiвчини майнула, i босi пальчики мiцно схопили за носа. Бiль вдарив, наче кувалда по черепу, i Олiвер Твiст заволав:
  - А-а-а-а! Ви вбивагте мене!
  Дiвча в коштовностях розсмiялася, пiдняла центурiона гвардi¬ над землею i жбурнула немов кошеня.
  Той шмякнувся на спину i застогнав. Дiвчина з королiвською статтею спокiйно промовила:
  - Твоя реакцiя мачо зрозумiла менi i навiть лестить! Але коли магш справу з богинею, то не можна кидатися, наче кабан пiд час течки. - Голос красунi став суворiшим. - Встань на карачки i повзи. Потiм поцiлугш вiдбитки мо¬х ступнiв на пiску. Доторкнутися до тiла ти не вартий.
  Олiвер Твiст почував себе нiби боксер пiсля нокауту. В головi шумiло, нiс пульсував болючим болем. Сяк-так гвардiйський центурiон пiдвiвся на четвереньки i поповз до росло¬, казково гарно¬ дiвчини.
  Порушення, незважаючи на бiль, не проходило. I Олiвер Твiст з жаром тицьнувся в босий, витончений вiдбиток ноги дивовижно¬ красунi.
  Вiдчув губами пiсок i цмокнув. В той же момент йому на шию стала гола п'ята, натиснула.
  Олiвер Твiст пробухтiв:
  - Помилуйся!
  Красуня вiдповiв iз гхидним оскалом зубiв:
  - Заслужи!
  Олiвер Твiст зi стоном вiдповiв:
  - Вимагай, о велика, все зроблю!
  Дiвчина розсмiялася i вiдповiла:
  - Добре. Ти гордий римлянин та права рука iмператора. Стань тепер дiвкою, будь ¬й поки що я не передумаю!
  Центурiон Олiвер Твiст хотiв було щось в'якнути, так почув себе нiби зануреним у розплавлену олiю. Його охопив дикий жар, а потiм кинуло у холод. Блискнули блискавки, почувся нищiвний удар грому, i все закрутилося перед очима чоловiка. А за мить все стихло. Олiвер Твiст тепер уже не вiдчував болю в носi, а тiлi бадьоростi. Вiн схопився i кинув погляд на себе. Перед ним колихалися повнi дiвочi груди, ледь прикритi смужкою тканини. Далi виднiлося засмагле жiноче тiло, розкiшнi стегна, ледь прикритi трусиками, сильнi стегна, рельгфнi гомiлки, босi витонченi ступнi. Волосся стало довгим, i коли Олiвер прихопив ¬х пальцями, то вiдчув нiжнiсть шовку i вирiшив подивитися на нього. Перед очима у колишнього центурiона i злодюжки виникли блакитнi, кучерявi пасма.
  Свого обличчя не видно, але тiло здорове, юне, ладне, тiльки без прикрас, смагляве вiд засмаги, майже голе прес плиточками i чудова форма.
  Олiвер Твiст почував себе навiть сильнiше i бадьорiше, нiж ранiше. I свиснувши, помiтив:
  - Оце так! Я що, дiвко?
  Красива войовниця в коштовностях кивнула:
  - Так, ти тепер самка i маг служити менi!
  Олiвер Твiст зiтхнув i вiдповiв:
  - Мiй обов'язок служити особисто iмператору та будь-якому начальнику, якого вiн поставить надi мною.
  Дiвчина сердито тупнула босою ногою i заявила:
  - Я вищий за iмператора. Я Богиня iз богинь! I ти повинен менi пiдкорятися, iнакше замiсть дiвчинки я з тебе зроблю таргана!
  Олiвер-дiвка здригнулася i стала на колiна, смиренно промовивши:
  - Воля ваша, найбiльша з найбiльший. Але iмператор дав менi завдання, i я повинен його виконати.
  Богиня агресивно помiтила:
  - Без мог¬ волi не те, що Рим не спалять, а й жодна муха не пролетить. Тож ти не бiйся.
  Олiвер Твiст у вiдповiдь задерикувато проспiвав:
  - Скiльки ж трусити я не зрозумiю,
  Сильний во¬н для битви народжений.
  Страх це слабкiсть, i тому,
  Хто злякався вже переможений!
  Богиня люто топнула ногою i заспiвала:
  - Нафарбований стiл та пiдлога,
  Iмператор той ще цап!
  I тут вона пiдморгнула Олiверу i повiдомила йому вкрадливим тоном:
  - Юна, будь дiвкою юною,
  I дорослiшати не поспiшай.
  Перемагай натиском шумним,
  I з фашистами бiйся!
  Нiколи не знай спокою,
  Плач i смiйся невпопад,
  Я сама була такою,
  Мiльярди рокiв тому!
  Олiвер Твiст свиснув:
  - Нiфiга собi! Мiльярди рокiв тому. I хто такi фашисти?
  Богиня пiдморгнула i вкрадливо промовила:
  - Дiзнагшся ще. Доведеться зустрiтися.
  Олiвер Твiст провiв босою, дiвочою ногою по гравi дороги. Вiдчула шпильку свогю пружною пiдошвою i логiчно помiтила:
  - Цiкаво, а я хто? Вiн або вона?
  Богиня з усмiшкою вiдповiла:
  - Душою ти сто вiдсоткiв чоловiк, тiлом на всi сто сильна i прекрасна дiвчина. Не засмучуйся, я навчу тебе магi¬, i ти будеш служити менi ще вiдданiше i вiрнiше, нiж iмператору.
  Красуня в коштовностях гордо сказала:
  - Я дозволяю тобi поцiлувати пiдошви мо¬х нiг.
  Олiвер Твiст хотiв заперечити, але погляд Богинi його спалював. I колишня права рука начальника преторiанцiв впала ниць. I покiрно поцiлувала босi ступнi величезно¬ красунi на землi. Губи вiдчули солодку, немов мед шкiру i дуже пригмний, немов сумiш тисячi райських квiтiв аромат вiд витончених, точених, сексуальних нiжок богинi.
  Та ще невiдомо чи нагорода таку красу поцiлувати, чи спроба принизити.
  Богиня поблажливо промовила:
  - Скоро до тебе прибудуть подружки, адже один у полi не во¬н!
  Олiвер Твiст ще раз жадiбно чмокнула босу, точену, солодку як амброзiю, яку п'ють римськi боги, нiжку богинi i хотiв продовжувати обсипати поцiлунками далi. Але отримав голою п'ятою в нiс, вiд чого навiть потекла тоненька цiвка червоно¬ кровi, розтiкаючись по засмаглiй шкiрi.
  Богиня строгим тоном вимовила:
  - Вставай та йди! Якщо ти хочеш щось дiзнатися про пожежу, що готугться в Римi, то з такою зовнiшнiстю це зробити найпростiше. Дивлячись на тво¬ груди, стегна, ноги чоловiки будуть божеволiти!
  Олiвер Твiст знiяковiв:
  - Як так? Я буду для них спокусою?
  Богиня хихикнула та вiдзначила:
  - Повiр менi, жiнка вiдчуваг куди бiльше задоволення вiд кохання, нiж чоловiк, i ти навiть не захочеш знову стати самцем!
  Олiвер Твiст буркнув:
  - Це жахливо!
  Богиня заперечила:
  - Навпаки, чудово! Така у жiнок чутлива шкiра, один дотик викликаг насолоду.
  Дiвча пiдморгнула Олiверу Твiсту i додала:
  - А щоб ти не думав, що я тебе залишила в гордiй самотi i ти гдиний чоловiк у жiночому тiлi, я тобi дружка перекину.
  Богиня пiдстрибнула, прокрутила вертушку та випустила з голо¬ п'яти блискавку. I перед вкотре здивованим Олiвером Твiстом виникла майже гола теж дуже мускулиста i красива дiвчинка рудо¬ мастi.
  Вона стояла i розгублено моргала.
  Богиня з виглядом великого переможця вiдповiла:
  - Це центурiон Цiцерон. Був не надто молодий i симпатичний чоловiк, а тепер бачиш, яка вогняна красуня стала!
  Олiвер Твiст свиснув, дiвчисько i справдi принаднiсть. Тiльки може бути занадто мускулиста, як i вiн сам. Зазвичай такi м'язи мають дiвчата-гладiатори або тi, що працювали у каменоломнях.
  Але при цьому високi груди та розкiшнi стегна зовсiм не позбавляли красунь жiночностi.
  Дiвчина Цицерон розгублено озиралася. Потiм поклонилася Богинi-демiургу i пробурмотiла:
  - О найбiльша, зроби мене знову чоловiком!
  Богиня вигукнула, струсивши розкiшними стегнами:
  - Нi! Ти такий у жiночому тiлi менi потрiбнiший. А тепер обидва встаньте на колiна та поцiлуйте менi голi п'яти.
  Дiвчина Цицерон та дiвчина Олiвер Твiст стали на колiна. Вони слухняно поцiлували ступнi богинi. Але потiм майнула тiнь i виник хлопчик у шортах. Дiвчина-демiург кивнула:
  - I хлопчику теж ви повиннi цмокнути у босi пiдошви.
  Хлопчик був бiлобрисий i гарний, на вигляд рокiв дванадцяти. I цiлувати його ноги здавалося принизливим. Якийсь шмаркач, а тут два римськi, аж нiяк не останнi громадяни.
  Олiвер-дiвчина рiшуче заявила:
  - Не сморкачу ноги цiлувати!
  У вiдповiдь хлопчисько вдарив гомiлом по обличчю гарну блондинку з голубуватим волоссям i гаркнув:
  - Вас перетворити на черв'якiв?
  Цицерон-дiвчина зiтхнувши припустила:
  - Це теж Бог! А не просто хлопчик. А богу це не так принизливо.
  I цмокнула дiвчина хлопця-демiурга у п'яту.
  Пацан-творець кивнув i заявив:
  - Я теж Бог! I Олiвер вiдмовився вiд велико¬ честi. Проте я йому це прощаю. Але якщо хочете жити, то вам доведеться боротися проти тих, кого ми накажемо Боги-демiурги. Iнакше лихо незлiченне прийде на Рим.
  Богиня грiзно блиснула очима та заявила:
  - Хлопцi, хочете ви цього чи нi, але вам дiвчата доведеться боротися проти Риму та допомогти перемогти Спартаку.
  Олiвер i Цiцерон, цi дiвчата з серцями справжнiх чоловiкiв, вигукнули на всi горлянки:
  - Нiколи! Нiколи ми не повернемо проти Риму!
  Богиня грiзно тупнула босою витонченою ногою. Блондинка з блакитним волоссям i вогняно-руда дiвчина опинилися на дибi. З'явилося кiлька оголених засмаглих дiвчат, обличчя яких були закритi червоними масками.
  Вони почали мучити дiвчат-центурiонiв. Спочатку босi ноги красунь були затиснутi в колодки i стали пiдвiшувати вантажi. Це дуже боляче, зв'язки розтягуються та вивертаються.
  Олiвер-дiвчина заскреготiла зубами i проскулила:
  - Все одно я проти Риму не пiду!
  Цицерон-дiвчина прошипiла:
  - Не бувати Римському центурiону зрадником!
  Дiвчат-римлян продовжували катувати. Пiдвiшували вантажi, вириваючи iз плечей суглоби. Потiм стали кати-дiвчата, оголенi, але в масках, з волоссям рудо¬ мастi, бити батогами по спинах розтягнутих красунь. Удари спочатку завдавали помiрно¬ сили.
  Богиня наказала, сердито тупнувши свогю витонченою босою ногою:
  - Бiйте сильнiше!
  I ось пiшли залiзнi батоги, якi розпороли жiночу шкiру. Олiвер i Цiцерон стиснули зуби, але вiд ударiв, що трясли розтягнутi тiла, з горла виходили здавленi стогiн.
  Ось за наказом богинi пiд босими ногами катованих дiвчат запалали жаровнi. Вогонь самки-кати регулювали за допомогою подачi газу. Спочатку вiн був малий, але потiм посилювався. Щоб одразу не спалити шкiру, мученицi мазали голi пiдошви дiвчат рослинною олiгю.
  I це був такий жахливий бiль, що Олiвер i Цiцерон, цi дiвчата, заволали. Але одразу ж стиснули зуби, тож навiть iз куточкiв рота потекла кров.
  Але яких надлюдських зусиль це вартувало. Дiвчина-кат тицьнула розжареним прутом Олiверу Твiсту пiд пахву. Той охнув i знову скрикнув. Тепер обох дiвчат-центурiонiв стали бити сталевими, розжареними в камiнi, що тут же виникло, прутами. I бiль став ще страшнiшим i жахливiшим.
  А ще кати-самки взяли в руки щипцi з розпеченими зубцями i почали рвати груди. Що дуже боляче. Немов блискавки тебе пронизують вiд п'ят до потилицi. Олiвер подумав: - Може, вистачить? Чим терпiти такi страждання, сказати: вибiр ясний, на все згоден! Але допомагати затятому вороговi Риму Спартаку i зрадити свою Батькiвщину - нi! Римлянин повинен бути твердiшим за алмаз.
  Коли Цицерон-дiвчина заволала:
  - Ой матусi! Не треба, все скажу та зроблю!
  Олiвер-дiвчина кричала:
  - Мовчи! Не зраджуй Батькiвщину!
  I в цей момент йому вiдiрвали червоний сосок грудей. I бiль змушував захлинутися.
  Втiм, це ще була не межа. Ось з'явилася пiсля того, як Богиня-демiург тупнула босою ногою, динамо-машина з проводами. Мучницi стали вставляти дiвчатам на дибi електроди в лоно Венери, п'яту точку, рот i мiж пальцями рук i нiг. Це справдi вкрай жорстоко.
  Ось оголене дiвчисько в червонiй масцi закрутило колесо динамо машини. I через тiла катованих войовниць-центурiонiв пiшли руйнiвнi розряди струму.
  Бiль перевищив усi можливi межi. Олiвер i Цицерон не втрачали свiдомiсть вiд болючого шоку тiльки тому, що ¬х пiдкрiплювала магiя Богинi-демiурга. Бiдолашнi дiвчата-центурiони зазнавали просто незбагненних страждань, здавалося, кожну клiтину тiла залили розжареним металом, а по нервових закiнченнях скачуть табуни ломових коней зi сталевими копитами.
  Олiвер-дiвчина i Цицерон-дiвчина здригалися вiд неймовiрного болю. Бiль був скрiзь, не залишилося нi кровинки, нi жилки, нi клiтини в тiлi не зворушеним болем. I це було схоже на занурення в найдикiше коло пекла.
  Обидвi дiвчата-центурiони були настiльки паралiзованi, що навiть не могли кричати. Вони задихалися, мов риби, викинутi на сухий берег.
  Олiвер отримував розряди за розрядами, як та його напарник. Ось i друга дiвчина-кат i третя стали крутити колеса динамiчно¬ машини.
  А тим часом iншi мучительки почали ламати пальцi босих нiг дiвчат-центурiонiв, що висять на дибi.
  Хоча й так болю вже було стiльки, що не переварити це розумом i не сприйняти.
  Хлопчик-демiург наказав, скеляючи перлиннi, не по роках великi зуби:
  - За волосся ¬х!
  Вiдразу по двi катувальнi схопили старих дiвчат i потягли за волосся, погрожуючи зiрвати скальпи. I бiль додався.
  Ось широкi смуги розпеченого залiза торкнулися животiв дiвчат. Запах паленого м'яса став значно чутливiшим. Слова смажили цiлу череду баранiв.
  Богиня-демiург iз пекельною усмiшкою запитала:
  - Ви згоднi служити менi та воювати з Римом?
  Незважаючи на найжахливiший бiль, незважаючи на неймовiрнi страждання, обидвi дiвчини-центурiони дружно ринули:
  - Нi! Ми не зрадимо свог¬ батькiвщини!
  Богиня спалахнула сама блискавкою, змахнувши чарiвною паличкою, що раптово виникла в руках. I по ним, мученим дiвчаткам-центурiонам, пройшли такi потужнi розряди електрики, що шкiра спочатку задимилася, а потiм обидвi намагаються дiвчата спалахнули немов смолоскипи.
  Вiд болю Олiвер i Цiцерон буквально захлинулися. I мiра страждання перевищила всi межi, i ¬х свiдомiсть провалилася в морок небуття.
  Хлопчик-демiург вiдзначив iз кошмарною усмiшкою:
  - Вони молодцi, добре трималися!
  Богиня-демiург у досадi вiдзначила:
  - Для виконання низки мiсiй, менi потрiбнi саме Олiвер та Цiцерон. Адже вони, вибранi! Я все можу навiть створити всесвiт, але людська воля не пiдвладна найсильнiшим Богам.
  Хлопчик-демiург зауважив:
  - Ми можемо помiняти людинi зовнiшнiсть, тiло, але не можемо змiнити ¬¬ особистiсть та "Я", у чому г наша слабкiсть!
  . РОЗДIЛ ¦5.
  Олiвер Твiст прокинувся... Скривився вiд страху перед тим, що на нього чекало. Але поки що рани вiд колишнiх тортур не заго¬лися, а значить на нього чекала вiдстрочка в покараннi...
  Хлопчик почав терти ланки ланцюга, одне про iнше. Це хоч якось вiдволiкало, та й непригмно сидiти на повiдку наче ти собачка. Олiвер тер ланка про сталеву ланку. I спiвав собi... Час минав... Йому принесли по¬сти. Окрiм звичайного тюремного паяння ще й молочка. Щоб хлопчик швидше вiдiйшов вiд катувань, жiнки, якi працюють у в'язницi, розщедрилися. Жаль, коли пацана рокiв десяти катують англiйськi кати. I два тортури вiн уже витримав, залишився останнiй - третiй.
  Втiм, ще й сама в'язниця тисне. Хоча дивитися на -рати вже досить звично.
  I пiдошви пiдпаленi на жаровнi болiсно сверблять, i реально садять, i на них пухирi набряклi. Але вже почали спадати. I це вже не так можна сказати боляче. Напевно босi п'ятки хлопчика ще пiдсмажать, адже калiчити не можна, а пiдошва чудово го¬ться, особливо якщо ¬¬ змастити оливковою олiгю.
  Олiвер вiдчув у собi хвилювання i добив великий кухоль молока. Йому лише десять рокiв, а його вже катують, прагнучи видати тагмницю. I пiд час тортур лiкар слiдкуг, щоб не покалiчили, а спецiальний чиновник вiдмiряг час тортур, визначених англiйським законом для дитини якiй ще немаг чотирнадцяти.
  Хлопчик по¬в, i вiд монотонно¬ нудьги, взяв i задрiмав.
  I йому снилося.
  Немов прибiй вийшла в повiнь з берегiв рiчки, величезна орда варварiв кинулася до свiжо¬ фортецi. На окремiй вежi нiтрохи не побоюючись стрiл, стояв високий чоловiк, у легких, бронзових обладунках, i мечем у сильнiй, мускулистiй руцi. Кучеряве волосся, на великiй головi, вже добряче зворушене сивиною, i стягнуте срiбним обручем. Погляд зовнi спокiйний, тiльки те, що звужуються, а потiм зiницi, що розширюються, видають сильне хвилювання! Незвичайно високий i широкоплечий чоловiк, що стояв праворуч, прогримiв потужним басом:
  - Нас атакують, великий! З усiг¬ Галлi¬ зiбралися ворожi нам племена. Велич Риму пiд загрозою!
  Чоловiк спокiйно вiдповiв, пограючи кинджалом iз дорогоцiнною рукояттю:
  - А ти що Антонiй вирiшив, що ми прийшли сюди грибочки збирати, а не жорстоко битися?
  Марк Антонiй розгублено промовив:
  - Але чи був сенс Юлiй дозволити варварам галлам зiбрати всi сили, сотнi сво¬х племен, замiсть того, щоб використати просту та надiйну тактику: бити, бити частинами!
  Цезар з усмiшкою вiдповiв:
  - Олександр Македонський дав Дарiю два роки, щоб той зiбрав величезну армiю з усiг¬ свог¬ велико¬ iмперi¬ та розгромив його у вiдкритому бою. Ми вже воюгмо восьмий рiк. Якщо й надалi вести кампанiю колишнiми методами, то на не¬ не вистачить нашого життя!
  Римськi лучники влучно стрiляли через зуби розташованi на стiнi, втiм, галлiв було так багато, i вони бiгли настiльки густим натовпом, що в них було незрiвнянно важче промазати, нiж потрапити. Тi варвари, що падали, пронизанi стрiлами, безжально затоптувалися сво¬м одноплемiнниками. Копити коней i грубi чоботи на дерев'янiй пiдошвi, гидко човкали, сумiшшю бруду та кровi. Цезар не втримався i сам випустив стрiлу, метя в молодця, що гарцював на бiлому скакунi. У галлiв ватажкам кланiв прийнято ¬здити на конi саме бiло¬ мастi, що символiзуг чистоту та заступництво свiтлих духiв.
  Цезар стрiляв чудово, його навчали стрiльбi з лука, ще коли вiн був маленьким хлопчиком. Суворий вчитель за кожен промах, прописував п'ять ударiв лозою по дитячiй спинi. Втiм, маленького Юлiя не лише пороли, але ще й вчили концентруватися, правило дихати, пригнiчуючи втому. Ось зараз Цезар, намагагться настро¬ти дихання, контролюючи частоту пульсу.
  А варвари вже атакують мури. Галли не такi вже дрiмучi варвари, з безлiчi довгих дерев, ними виготовленi сотнi рiзних, часом настiльки широких сходiв, що навiть може про¬хати колiсниця.
  Галли ревуть, нiби не ¬ли цiлу зиму ведмедi. При цьому б'ють мечами об меч i присвистують. Римськi лучники палять майже впритул, бiйцi за допомогою рогаток зiштовхують сходи вниз. Але ¬х багато i галли повзуть вгору немов гусеницi, не зважаючи на втрати. Навiть на вiдстанi вiдчувагться, що вiд варварiв вражаг спиртним, схоже представники кельнського народу прийняли на груди неабияку кiлькiсть стародавнього самогону.
  На верху ¬х зустрiчають сильними ударами гострих римських сокир i коротких мечiв. Ось першi втрати серед римлян, паде пробитий рогатиною центурiон, розгнiванi галли рвуть його тiло, на частини, ось завалилося ще одразу двог римських во¬нiв.
  Цезар коротко кинув:
  - Лити на варварiв смолу!
  Киплячi котли встановленi на спецiальних пристроях. Tх пiднiмаг примiтивний кран, вони перевертаються та ллють галлам на голови. Кипляча лава обпалюг варварiв, вони буквально божеволiють. До верху пiднiмагться задушливий запах паленого м'яса. Ослiплi й обпаленi галли подалися назад, але списи й сокири великого вiйська, що наступало ззаду, не дають ¬м вiдступити. Кровi i без того ллгться багато, але коли змiшана, зi смолою, це так страшно.
  Марк Антонiй кричить:
  - Пiдпалюй!
  Вниз летять смолоскипи, смола спалахуг. Галли горять i рвуться назад. Tх топчуть заднi ряди, прогинаються сходи. I знову, i знову падають варвари. Але атака, незважаючи на жахливi втрати, i не думаг зупинятися.
  Великi горни галлiв, у яких дмуть не губи, а важкi во¬ни топчуть ногами спецiальнi мiхи з буйволинно¬ шкiри. Вiд чого гул незвичайний, тягучий, вiн дiг по-особливому на психiку галлiв, немов звуки, що кличуть до звершень темних богiв.
  Цезар, як i ранiше, спокiйний, з посмiшкою кажучи:
  - Варвари, для них звуки важливiшi за душу!
  Антонiй вiдповiв:
  Жрець Клавдiй принiс щедру жертву Юпiтеру та Марсу, i боги сказали, схвалюгмо вашi починання i подаругмо перемогу!
  Цезар вiдповiв у вiршованому стилi:
  Олiмпiйськi боги сильнi,
  Але ж вони не допомагають слабким!
  Якщо Юпiтеру будемо вiрнi,
  Свiтову збудугмо державу!
  Для перемоги потрiбна нам солдатам,
  Зi сталi рука i розуму кмiтливiстю багато!
  Вiд удару розсиплеться зла орда,
  А потiм на нас ще чекаг велика дорога!
  Антонiй схвалив:
  - Та прославиться сяйво Юпiтера!
  Незважаючи на тисячi вбитих, лавина галлiв знову почала рухатися, вона нагадувала пораненого вепря, який ще не встиг спливти кров'ю i, як i ранiше, лютий i небезпечний кидагться на мисливця. Крiм того, галли стали метати в стiни дротики, i камiння. Tхнi варварськi племена ще не навчилися досконало володiти луком, стрiли надто важкi, щоб вести ефективний обстрiл iз основно¬ маси во¬нiв, але на випадок вилазки вони ще можуть зiграти свою партiю.
  Варвари-гали йдуть по трупах, не звертаючи уваги на вогнища, що палають пiд ногами. При цьому вгору летять списи, а один iз варварiв так спритно кинув сокиру, що вона знесла голову легiонеровi.
  Хоча втрати римлян, як i ранiше, порiвняно невеликi, але галли зберiгають переважну чисельну перевагу, а з лiсу вибiгають новi натовпи, що завивають.
  Марк Антонiй ще дуже молодий, хоч плечi у нього широкi, вони здатнi пронести на собi цiлу дюжину високих легiонерiв, або навiть пробiгтися з ними. Будучи ще безвусим юнаком, вiн зумiв винести пiд час пожежi з публiчного будинку, вiдразу шiсть напiвоголених гетер, потiм ще й задовольнити ¬х. Марк славився не тiльки, як великий во¬н, який не бо¬ться вступати в бiй iз чемпiонами-гладiаторами, а й як майстерний коханець. В армi¬ Цезаря вiн перший iз перших, мечiв, готовий iти, куди накаже великий.
  Галли знову лiзуть на стiни, а смола у римлян скiнчилася, i доводиться зустрiчати супротивника ударами мечiв, а також сокир та копiй. Ось уже в одному галли пiд проводом Жанна Безстрашного вже осiдлали одну з веж. Сам Жанн не дивлячись на величезний зрiст, дуже швидкий i спритний. Плечi широкi, а талiя вузька. Вiн бореться оголеним до пояса, i при цьому орудуг двома мечами. А мускулатура в нього, що позаздрив Геракл.
  Марк Антонiй теж нетерпляче перекидаг з рук до рук мечi:
  - Дозволь менi вдарити великий!
  Цезар, не поспiшаючи, спокiйно заклав стрiлу в лук, вiн хитро примружив очi, вiдповiв:
  Наказ командира пiд час вiйни,
  Коли навколо стрiли брязкають!
  Сповнений любовi та величезно¬ цiни,
  Священний для римських солдатiв!
  Незважаючи на те, що Жанн швидко рухагться, Цезар передбачаг його руху, точнi пострiл i стрiла розсiкаючи повiтря, встромлягться в м'язистi груди, прямо пiд серце. Безстрашний падаг, з повних великих кiнських зубiв рота хлиг кров. Варвар захлинагться, швидко вмираючи.
  Цезар шепнув:
  - Шкода в нашiй армi¬, я довiрив би йому когорту!
  Марк видихнув:
  - Ти як завжди мудрий Цезарю!
  Цезар вище скинув голову:
  - Правитель, що любить солодку помсту, маг iнтелект мухи! Можливо, знай Жанн хитрi прийоми нашо¬ армi¬, вiн зумiв би опанувати фортецею. А поки що стеж за ходом бою.
  Римський полководець знову цього разу куди швидше зарядив лук i вистрiлив, потiм повторив пострiл, вибираючи вождiв галлiв.
  На щастя для римлян, бiльшiсть сходiв бiля галлiв згорiла, i вони не могли одразу жбурнуть на римлян усi сво¬ сили, а зiбралося ¬х тут понад двiстi п'ятдесят тисяч. Нiколи ще не протистояло Риму стiльки солдатiв в одному мiсцi. У Цезаря всього два легiони у фортецi, дванадцять тисяч легiонерiв. Спiввiдношення сил, понад двадцять галлiв, на одного римлянина.
  Цезар теж хвилюгться, та його обличчя зберiгаг непроникнiсть маски. Пам'ятагться ще в молодi роки, вiн потрапив у полон до пiратiв. Вони запросили за ще безбородого юнака великий викуп двадцять золотих талантiв. А талант - це шматок золота, трохи менше розмiром, нiж куряче яйце. Хоча Цезар i племiнник Марiя (легенди гдиного патрицiя, що зумiв сiм разiв бути обраним консулом Стародавнього Риму), але здагться для юнака, який ледь набув вiку частково¬ дiгздатностi i отримав право на шлюб. (Для хлопчикiв з 14 рокiв) це величезна сума, i нi хто не захоче ¬¬ платити. Отже смерть чи рабство.
  Цезар у вiдповiдь розсмiявся пiратам в обличчя. Вiн сказав, що його дуже низько цiнують, а вiн про себе думаг набагато краще i сам призначаг за себе викуп - 50 талантiв. Зарослi, смердючi пiрати зрадiли, загомонiли. Один iз них навiть на радощах розпоров собi живiт про сокира морського брата. А Цезар продовжив:
  - Але пiсля того як отримаю, свободу, то переслiдуватиму вас, доки ви не будете спiйманi, i не заболтагтеся на реях! У ватажка розiпнутий на хрестi.
  Пiрати приголомшили вiд подiбного нахабства, а отаман морських розбiйникiв з жахливою усмiшкою запитав:
  - А чи не бо¬шся ти зухвалий юнак, що ми тебе самого розiпнем! Ти ж пов'язаний i в наших руках!
  На це юний Цезар вiдповiв:
  - Життя не така велика цiннiсть, щоб заради не¬ впустити честь i зрадити гiднiсть! Честь i гiднiсть це два крила, без яких птах життя може лише утримуватися у неволi!
  Навiть огрубiлий ватажок морських братiв здивувався:
  - Ти мужнiй ворог, i ми збережемо тобi життя. Крiм того, нам ще нiколи не доводилося бачити вiдразу 50 талантiв.
  Цезар презирливо пирхнув:
  - Якщо ви мене розв'яжете, то я так i бути замiню тобi розп'яття, на менш болiсний спосiб розлучення з життям: петля!
  Отаман трохи натужно розсмiявся, але все ж таки наказав розв'язати. Цезарю не сподобалося, що рот у ватажка щербатий, а зуби погано доглянутi. Хлопець вимовив з великою зневагою.
  - У кого мова йде у розгул, той завжди залишагться з носом! Ну, брудний рот притулок розбещено¬ мови!
  Ватажок розгубився, але Цезар замовк i пiрати, схоже, швидко забули про загрозу.
  Друзi юнака, що швидко зiбрали необхiдний викуп, вiдправили 50 талантiв. Цезар дотримав слово в одному, i не збирався надовго вiдкладати друге. Хоча завдання перед ним стояло складне, не так легко, знайти i виловити пiратську галеру, особливо серед багатьох островiв, заток i бухт Середземного моря. Та й пiратiв дуже багато, i кораблi Риму поки що проти них безсилi. Але Цезар ще в пiдлiтковому вiцi вiдрiзнявся великою винахiдливiстю.
  Поки вiн перебував на пiратському кораблi, йому вдалося потоваришувати з хлопчиком-юнгою. Йому Цезар пообiцяв посаду в римськiй армi¬, i можливу завоювати свiй пекулiй з рабами. Хлопчику ж вiн залишив листа, про те, що з Сицилi¬ прямуг галера наповнена срiблом. А оскiльки в Римi почалася смута, то охорона галери суто символiчна. Сам лист хлопчик-юнга мав, нiби випадково виловити в морi, для цього його навiть трохи зiпсували морською водою. План не був складний, жадiбнi та недалекi пiрати не могли не потрапити у пастку.
  Пiд час абордажу несподiвано пiдлога палуби пiднялася, i римськi во¬ни обрушилися на пiратiв. А з тилу, благо нiч, ще пiдiйшли два човни з во¬нами. Ошелешенi пiрати, майже не чинили опiр. Вони лише просили не вiшати ¬х, а лише продати в рабство. А ватажок, щоб викупити собi життя, розповiв, де вони ховають сво¬ скарби, у тому числi ще не встигли пiти у прорву, загули п'ятдесят талантiв.
  Але Цезар на це вiдповiв:
  - Викупити собi життя можна, пiдкупити честь не можна! Вiшай!
  Так про Цезаря i пiшла чутка, хоча йому тодi ледве виповнилося п'ятнадцять, а через рiк вiн одружився, нiжно¬ Аквалерi¬. Але то вже iнша iсторiя!
  Цезар наказав вступити у бiй Антонiю, iз сильним резервом. Римляни застосували будову типу фаланги. На вузькiй стiнi це було дуже ефективно. Хвиля пружних галлiв захлинулась. Деякi з них були проткнутi, одразу двома-трьома списами.
  Юлiй Цезар помiтив:
  - Фаланга македонцiв може бути ефективним прийомом. Не даремно вони пiдкорили всю Азiю, вiрнiше майже всю! Коли ми закiнчимо з Галлiгм, то я вирушу в Перськi землi, а там i в Iндiю. Клеопатра збере менi новi легiони, зокрема арабську кiнноту.
  За Цезаря залишився лише юний зброгносець Олiвер Твiст. Ходили чутки, нiби то хлопчик його син. I це було правдою, з тим лише застереженням, що мати Олiвера була проста рабиня з нiмецьких земель. Красива, але зухвала бiлява дiвчина, зi слов'янських земель, не захотiла стати наложницею i гетерою, i тому була вiдправлена працювати на плантацi¬ конопель i льону. Але й там зухвало, через що потрапила в каменоломнi. Вона, однак, зумiла там вижити та змiцнiти. T¬ навiть взяли в гладiатори, де на аренi Цезар полонився нею. Пiсля чого вони усамiтнилися, Ерастелла як звали рослу слов'янку рабиню, теж полюбила його.
  Вони пiзнали радiсть в обiймах один одного. Потiм гладiаторка завагiтнiла. I в них народився хлопчик Брут. Незабаром Ерастелла довела кiлькiсть сво¬х перемог на рингу, до ста i вiдповiдно до звичаю здобула свободу. Але Цезар не мiг одружитися з нею, хоч i овдовiв. У нього з'явилася iнша пасiя, дочка найвпливовiшого римського во¬на, першого полководця Помпея. На нiй вiн i одружився, а Ерастела вiдправилася воювати у схiднi землi. Цезар ще деякий час був поряд iз нею, пригнiчуючи спробу ггиптян вiдокремитися вiд Риму. Там i познайомився з Клеопатрою, яку поставив на найдавнiший престол.
  Незабаром ця любов витiснила колишню, а Цезар не постiйний. У Клеопатри народився син, а ось дочка Помпея незабаром померла пiд час пологiв, пiсля чого Цезар зненавидiв i Клеопатру, розв'язавши вiйну на пiвнiчний захiд вiд Iталi¬, подалi вiд сво¬х, колишнiх коханок. Щоправда, Олiвера, не визнаючи за сина, все ж таки залишив при собi. Хлопчик був не по роках великий i розвинений, який успадкував вiд матерi-слов'янки свiтле волосся, високий зрiст i неабияку фiзичну силу. Вiн був трохи схожий на батька, але при цьому був набагато красивiший, сильнiший i бiльший, нiж Юлiй Цезар у його вiцi. Хоча хлопчику всього не повнi дев'ять рокiв, вiн уже здагться пiдлiтком i легко обертаг двома призначеними для дорослих елiтних легiонерiв. Цi мечi приблизно в пiвтора рази довшi за стандартнi.
  Олiвер Твiст несмiливо просить:
  - Дозволь менi великий (Цезар нiколи не називав його сином, i природно заборонив хлопчику, так себе називати), кинеться в бiй, я хочу напо¬ти свiй клинок кров'ю!
  Юлiй iз посмiшкою вiдповiдаг:
  - Я в цьому випадку залишусь один, а хто тодi охоронятиме свого Цезаря?
  Хлопчик щиро посмiхнувся:
  - Найкращий захист це напад, тому що вiстря завжди сильнiше за шкiру!
  Цезар поплескав хлопчика по мiцному плiчку:
  - А ти молодець! Ну гаразд, йди, порубай мечем! Нехай це стане тобi загартуванням.
  Сталь гартують у водi, хлопцiв зi сталi в кровi!
  Хлопчик Олiвер зрадiв i, блиснувши босими п'ятами (не дивлячись на прохолодну восени погоду, Цезар, загартовуючи свого сина, залишив йому з одягу однi шортики). М'язи юнака: сина римсько¬ легенди i гладiатора-рабинi колихалися як бриж на водi.
  Ось вiн рубав мечем волохатого варвара по головi. Той упав, перекинувшись догори дригом.
  Цезар зазначив:
  - Якщо старiсть не завжди знаг, зате молодiсть завжди може! Ех, чесно кажучи, я трохи заздрю цьому хлопцевi.
  Цезарю вже за сорок, i особливо холодною, галльською восени так болiсно ниють старi шрами, а напади пiдступно¬ епiлепсi¬ стають болiсними i частiше. У нього навiть було побоювання, чи не успадкуг трясучу хворобу його син Олiвер, i син Клеопатри Олександр. Про останнiй у нього давно не було звiсток, а Твiст вiд природи дуже здоровий, жодного разу не чхнув, хоча голяка бiгаг снiгом i взимку купагться в ополонцi. Схоже, у ньому перемогла кров матерi-слов'янки, з постiйними мiжусобними вiйнами та суворими зимами росiв!
  А коли ти розмiняв п'ятий десяток, настав час уже задуматися про мету в життi. Вона у Цезаря була проста, ще, будучи юнаком, вiн дiйшов висновку, що республiканська форма правлiння, з нескiнченними дебатами, плебiсцитами на догоду, натовпу, рiзними пiдкилимними iнтригами, пiдкупом виборцiв недостатньо ефективна i вже не може служити далекою метою: пiднесення римсько¬ iмперi¬. !
  Республiка - чому в Рим мало не в гдинiй кра¬нi землi республiка, а навколо сусiдiв суцiльнi монархi¬. Потрiбно i в Римi, затвердити принципат, з владою iмператора, що передагться не виборним шляхом, а у спадок, або у виняткових випадках спецiальною конституцiгю iмператора. Останнг може бути необхiдним у разi, якщо спадкогмець, м'яко кажучи, не генiй. Звичайно, на престол може вступити слабкий цар, але принаймнi вiн матиме владу i можливiсть приймати самостiйнiше рiшення.
  Та й довгострокову програму стане куди простiше здiйснювати, на вiдмiну вiд консулiв, що обираються всього на один рiк, i вдвох! А якщо ще мiж ними зварювання.
  Нi, Риму потрiбна монархiя, та якщо з кiлькох синiв Цезар завжди зможе вибрати гiдного. Правда i йому доводиться йти на компромiси, у цьому довгому шляху. Зокрема зробивши союзником, та ще й старшим партнером Помпея. Ось його Цезар не дуже шанував. Будучи правою рукою диктатора Сулли, Помпей, пiсля смертi цього хворого на гонорею старого, мiг би стати повновладним повелителем Риму. У Помпея була в руках армi¬, у тому числi елiтний легiон охороняючих Сенат. Але вiн залишився вiрним республiцi, повернувши колишнi порядки. Вiн Цезар на мiсцi Помпея не прогаяв би
  Сво¬ шанси. Взагалi, Помпей, схоже, i буде головним ворогом Цезаря, який мрiг про престол. Був ще й Красс, але вiн загинув у парфянськiй вiйнi. До речi, подiбно до Цезаря вiн пройшов усю Парфiю, i потрапив у пастку, опинившись замкненим iз виснаженою армiгю у фортецi. Iнша рiч, що Цезар, навмисно дозволив зiбратися проти себе ордам варварiв. Галли фаталiсти, i втративши останню надiю, що ¬х урятуг гднiсть, остаточно i на вiки пiдкоряться Риму.
  До речi, Олiвер молодець, така ще, по сутi, дитина, а володiг зброгю нирки, як сам Геркулес. З нього може вирости во¬н сильнiший за Марка Антонiя. Мабуть, вiн буде гiдним царем та наступником Цезаря. Але... Надiюсь, ще дуже нескоро, бо попереду у велико¬ людини багато справ.
  Поступово натиск галлiв слабшав, тисячi вбитих i понiвечених, цiлi кургани трупiв пiд стiнами. Римляни також знемагали, вiн нелюдського напруження. Тодi Цезар, що розрядив уже цiлий сагайдак, дiстав, другий меч помiтивши:
  - Полководець, який вступаг в бiй, подiбний до соломинки верблюду, що ламаг хребет. Верблюд, якому соломинка зламала хребет, подiбний до вогначальника, що уникав сутички!
  Багато римських во¬нiв отримали поранення, валялися трупи, причому серед полеглих був i квестор Стефа, вiдомий тим, що збив з коня самого Гранника. А де, до речi, сам Гранник, його б Цезар зняв загартованою стрiлою. Та в планi володiння мечем Вiн Цезар непоганий, але далеко не найсильнiший у римськiй армi¬, але стрiльбi з лука один iз найкращих. Причому вiн натягуг тятиву за допомогою спецiального гачка, одягненого на обладунки та розпрямляючи праву руку. Таким чином, можна натягувати куди тугiшу тятиву, нiж звичайним способом i вражати на бiльшу вiдстань!
  - Але ж i меч потрiбен! - Цезар зрубав найближчого галла.
  Радiснi крики:
  - Аво! Цезар iз нами!
  - Слава Цезарю! Усiх переможемо!
  Римляни помiтно пiдбадьорилися. Присутнiсть Цезаря - цього талiсмана перемоги надихнула бiйцiв. Потужний удар i галли, завагавшись, стали вiдступати. Бурхливий шторм почав стихати, хвилi вiдринули. Втiм, галли вiдходили досить органiзовано, не втiкаючи. Мабуть, ¬хнiй вiйськовий запал, ще до кiнця не згас. Юлiй Цезар, пiдозрюючи пастку, i розумiючи, що у вiдритому полi, римляни будуть задавленi бiльшою кiлькiстю, скомандував:
  - Всiм стояти! Вiдпочивати!
  Змученi, спiтнiлi во¬ни Риму почали пiдбирати поранених. Нечисленнi лiкарi та жерцi змащували рани зiллям i перебинтовували кiнцiвки. Iншi солдати почали розводити багаття, готуючи ¬жу.
  Синець Олiвер Твiст був дуже задоволений, хоча його мускулистi, схожi на два складенi щитки груди i розрiзала довга подряпина вiд галльсько¬ сокири. Хлопчик вигукував:
  - Ось як ми ¬м мiцно дали! А наш Цезар краще за всiх! Слава великому Цезарю!
  Солдати також, хоча бiльш стримано трiумфували:
  - Слава великому Цезаревi!
  Олiвер Твiст, розмахуючи мечами, заявив:
  - Коли гали сунуться ще раз, я ¬х розрубаю в гiркi яблука! Бо син Великого Риму!
  Цезар покликав хлопця, ласкаво кажучи:
  - Ти показав себе славним во¬ном! Тепер я роблю тебе сво¬м почесним зброгносцем i на знак вдячностi, дарую тобi це...
  Знаменитий полководець зняв у пальця обручку зi смарагдом, розмiрами з голубине обличчя.
  Хлопчик Олiвер знiяковiв:
  - Та я недостойний, носити подiбну коштовнiсть!
  Цезар усмiхнувся:
  - А ти й не носи! Схавай його куди-небудь, чи нi, нехай це кiльце вважагться тво¬м, але поки що побуде в мене. А ти хлопчик бiйся, i отримагш, коли досягнеш чотирнадцяти рокiв свiй пекулiй. А поки що, займися фехтуванням з Марком Антонiгм.
  Величезний помiчник Цезаря, хоч i був набагато бiльшим за прославленого полководця, пiдходячи до свого начальника, мимоволi горбився, намагаючись пригнутися. Сам Цезар був лише трохи вище середнього зросту, кремезний, з орлиним носом. Марк похмуро запитав:
  - Чому ми не переслiдували галлiв?
  Цезар ще раз повторив афоризм:
  -Полководець, який вступаг в бiй, подiбний до соломинки верблюду, що ламаг хребет. Верблюд, якому соломинка зламала хребет, подiбний до вогначальника, що уникав сутички! Адже це вiрно, але час для перемоги поки не прийшов. Гранник наш головний ворог, некоронований король бунтiвно¬ Галлi¬ поки що виклав усi козирi. Та й сам вiн не здався! Чекатимемо противника, ще раз крiм того у мене г ще деякi iде¬!
  Марк Антонiй пожвавився:
  - I цiкаво, якi це iде¬? - I тут же знiяковiв. - Я весь у увазi великий.
  Цезар поблажливо почав пояснювати:
  - У фортецi багато сухо¬ соломи, приготовлено¬ для коней. Але ми не будемо занадто довго сидiти в засiдцi, а просто вимочивши солому в масло, смолу та жир розсиплемо на пiдходах.
  Антонiй буркнув:
  - А навiщо?
  Цезар усмiхнувся:
  - А потiм пiдпалимо! У найкритичнiший момент штурму. Вдруге галли кинуть у бiй усi резерви, крiм того, станеться ще щось!
  Помiчник постарався здогадатися сам:
  - Чи пiдiйдуть новi, сильнi пiдкрiплення?
  Цезар, хитро примруживши очi, кивнув:
  - Саме так! Новi сильнi пiдкрiплення! Але треба, щоб вони вдарили в той момент, коли всi сили Галлi¬ будуть кинутi на штурм:
  Антонiй розвiв руками:
  - Ми не можемо послати звiстку про велику. Нас обклали з усiх бокiв!
  . РОЗДIЛ ¦6.
  Хлопчик прокинувся... Став вiдчувати собi бадьорiше... Ось уже в Олiвера Твiста опiки з голих пiдошв сходять. I слiди батогiв рубаються ... Але г надiя, що сьогоднi його ще допитувати з пристрастю не будуть.
  Все ж таки наступна катування остання i обмежена за часом.
  Хлопчику принесли ¬жi. Вiн по¬в вiвсянки з кухлем молока. I розслабився. Вiдчув у собi нудьгу.
  Олiвер зробив зарядку, як його навчав Шахрай. Таку спецiальну для камери. Трохи заважав нашийник та повiдець на ланцюзi. Але все одно розминання. I розтягнутi жилки вже не так ниють.
  Зокрема, ще й кут для преса робить хлопчик. Пiсля зарядки Олiвер почав терти одну ланку ланцюга про iнше. Щоб можливо зайняти себе, або дiйсно все ще сподiвався втекти.
  Трохи мерзли босi ноги i хлопець ¬х закопав у солому. Тер собi й думав.
  Про те, що в'язнi страждають у в'язницi. I куди краще було б у камерi з iншими хлопцями. У компанi¬ куди веселiше. Ось у робiтному будинку та дитячiй в'язницi, спiвкамерники розважали...
  Олiвер тер, тер ланцюг i не помiтив, як знову заснув.
  Йому снилося, що вiн став могутнiм i сильним, дорослим чоловiком i правою рукою великого полководця.
  Цезар поблажливо поплескав богатиря по плечу:
  - Де не пройти леву, прослизне миша. Хоча звичайно, роль зв'язку з Катонном, що йде менi на допомогу, грають не мишки, а голуби.
  Олiвер Твiст з непiдробним захопленням вигукнув:
  - Це генiально великий!
  Цезар несподiвано вiдверто вiдповiв:
  - Мене це навчила Ерастелла. У слов'ян голубинi посилки використовуються давно. А ти не знав про це.
  Олiвер Твiст розгублено пробурмотiв:
  - Мене завжди дивувало як тво¬ полководцi: так завжди спритно i вчасно встигають, але я не думав, що справа в голубах. Я вважав, що ти син неба перебувагш пiд особливим заступництвом Юпiтера!
  Цезар помiтив:
  - Заступництво богiв рiч не надiйна, вона не замiнить, нi мужностi, нi кмiтливостi.
  Повiр один винахiд: краще тисячi молитов!
  Олiвер вклонився:
  - А мудре слово Цезаря коштуг тисячi ударiв грому!
  Полководець вирiшив поскромничати:
  - Не перебiльшуй мо¬ здiбностi! Якби пiд мо¬м початком не було, таких доблесних во¬нiв, а римськi солдати найкращi бiйцi у свiтi, то навряд чи менi вдалася б навiть десята частина скогного. Так що йди та виконуй те, що наказано. Та й, до речi, не забудь змiшати солому з опалим листям, що б не було так помiтно!
  Олiвер Твiст вклонився ще нижче:
  - Слухаю мiй повелителю!
  Цезар похитав головою:
  - Поки що, на жаль, нi! I не кличте мене так часто великим, я ще не так уже й багато зробив, щоб мене таким чином славили на кожному кроцi. До речi, коли закiнчиш iз соломою, не лягай спати, а пофехтуй трохи з Брутом. Ще кiлька рокiв i цей хлопчик зможе вкласти навiть такого громила, як ти!
  Олiвер поспiшив вiдповiсти:
  - Не маю сумнiву великий Цезар!
  Пiсля чого пiшов, його руху не дивлячись на велику м'язову масу, не були, що характерно для багатьох гiгантiв скутими, але все таким стрiмким як Брут Олiвер, що став дорослим богатирем, не був.
  Цезар кивнув, попросив:
  - Зварити менi медову настойку! I зараз подати вина зi свининою!
  У вiдповiдь босонога в однiй поношенiй тунiцi рабиня принесла тацю. Вона одна з небагатьох жiнок у таборi, миловидна свiтловолоса. Сам Цезар хоч i брюнет бiльше любив блондинок, хоча Клеопатра в цьому вiдношеннi був виняток, вогняно-руда стерва! Та чудова дiвчина, причому з чуток, ¬¬ батько зовсiм не фараон, а один з римських легiонерiв, серед тих, що громили армiю Епiфана п'ятого.
  Рабиня, поставивши тацю, стали чистити чоботи Цезарю. Юлiй звернув увагу, що засмагла шкiра рабинi вкрилася пухирцями, витонченi пальчики босих нiжок посинiли. Справдi, сонце вже майже пiшло за лiнiю горизонту i помiтно похолодало. Рабинi в самому Римi так зазвичай i ходять напiвголi, хоча на зиму ¬м iнодi i дають якесь ганчiр'я. Але в сонячнiй Iталi¬ снiг взимку випадаг раз на десять рокiв, а тут зими часом суворi. Що ж нехай сьогоднi ця красуня зiгрiг лiжко, i можливо ¬й дозволять одягтися теплiше.
  Свiтле кучеряве волосся рабинi, а також юне нiжне обличчя нагадують Цезар його першу дружину i друге кохання (першою була одна з гарненьких дiвчат рабинь, правда пiсля того, як вiн завагiтнiла, пристрасть майбутнього полководця зникла. А рiдна дочка, зараз одружена з одним, з числа приятелiв Юлiя!) Аквалерiю. I заради цiг¬ дiвчини вiн наважився вiдмовити самому диктатору Суллi!
  Що можна сказати про цього правителя Риму? Спочатку Цезар захоплювався Суллою. Йому iмпонувало, що це полководець став наводити лад i боротися з корупцiгю, розбогм, намагався змусити багатих поважати бiдноту та дiлитися з нею доходами. З'явилися навiть безкоштовнi лiкарнi, зросла кiлькiсть розважальних уявлень. Подейкували, що Сулла готуг великий похiд на схiд. Але це хтивий правитель пiдхопив погану хворобу, причому навiть не вiд жiнки, а вiд хлопчика негритенка. В результатi диктатор став гнити живцем, а на тлi фiзичних страждань у нього розвинулася пiдозрiлiсть i манiя переслiдування. Почалися масовi репресi¬, проскрипцi¬ тортур та вбивства. Сулла спочатку наказав перебити всiх негрiв, але через деякий час, навпаки, розпорядився привести з Африки, велику партiю рабiв, i сформувати чорну гвардiю. Мiж ним та Марiгм почалася вiйна. Багато тисяч римлян внаслiдок цього було розiп'ято на хрестах.
  Ось викликали до Сулли та Юлiя Цезаря. Тодi вiн був ще молодий, чорна борiдка, щойно пробивалася на пiдборiддi. Нещодавно вiдбудований палац Сулли блищав розкiшшю, був сповнений статуй, картин i тако¬ ще щодо ново¬ прикраси, як фонтани.
  Деякi зi скульптур зображували огиднi у сво¬й вiдвертостi оргi¬ та акти злягання. Юному Цезаревi було гидко на це дивитися, особливо якщо спарювався чоловiк з чоловiком. Хоча у Стародавньому Римi вважалося цiлком нормальним використовувати чоловiка-раба, як жiнку, але... Цезарю це здавалося неправильним i мерзенним. Ну i тим бiльше негiдним, щоб найкращi скульптори Риму зняли подiбне в статуях, та ще й олiмпiйських богiв.
  Сам Сулла виглядав огидно, весь у наривах, виразках, бородавках, з облiзлою головою, вiн справляв вiдразливе враження. Дiйсно бiсексуальний диктатор гнив живцем. Що б полегшити його страждання, чотири невiльники: два гарненькi хлопчики i двi гарнi голi дiвчата, втирали в чудовисько рожеве масло. Крiм того за порадою жерцiв, Сулла тричi на день випивав по великiй чашi пекельно¬ сумiшi: кровi щойно зарiзаних немовлят та грудного молока. Раз на три днi Сулла приймав ванну, з чисто¬ кровi дiтей i незаймана. Втiм, хвороба це монстра, що втратив людську подобу, продовжувала прогресувати, i весь римський народ благав, щоб пекла скорiше забрала свог породження.
  Цезар, долаючи огиду, вклонився, трохи зiгнувши голову:
  - Я радий вiтати диктатора Суллу.
  Монстр хрипко гаркнув:
  - I як ти кланягшся менi пройдисвiт! Якщо Юльцi лiньки зiгнути спину, то я накажу посадити тебе на палю, щоб вже нiколи не змiг розпрямитися!
  Цезар просто вiдповiв:
  - Колосся низько кланяються вiтру, проте це лише повiтря, а значить нiщо! Низькi поклони не пiднесуть правителя, якщо той не маг великих дiянь!
  Сулла, несподiвано пом'якшившись, спитав:
  - А я маю великi дiяння?
  Цезар без хитрощiв вiдповiв:
  - Якщо зле великим, то так!
  Диктатор пiсля коротко¬ паузи, вiн погладив по щоцi бiлявого хлопчика i гаркнув:
  - Ти щирий i менi це подобагться! Ти ж знагш, я будь-яко¬ митi можу наказати тебе кинути в клiтку з левами, або розiп'яти на хрестi. Тим не менш, у тебе г шанс залишитися живим, i навiть стати мо¬м другом!
  Цезар, видавивши усмiшку, вiдповiв:
  - I якою цiною, я можу купити дружбу самого Сулли?
  Диктатор вiдповiв:
  - У тебе г дружина Аквалерiя?
  Юнак Юлiй вiдповiв:
  - Так, диктатор!
  Сулла обережно нiби боявся обпектися, погладив голi груди дiвчини-рабинi i не повнiше виразно пробурмотiв:
  - Так розлучися з нею!
  Цезар, долаючи боязкiсть, запитав:
  - Я вас не зовсiм зрозумiв!
  Сулла раптом рiзко гаркнув, вдаривши хлопця по губах, то охнув вiдскочивши:
  - Не прикидайся дурнем! Ти чув! Я наказую тобi, кинь свою дружину Аквалерiю!
  Юнак Юлiй нахилив голову. Вiн вiдчував, що вiдмовити Суллi це все одно, що зайти голяка в клiтку з голодними левами, але зрадити Аквалерiю, заради цiг¬ гниючо¬ потвори - нi, нiколи!
  Цезар, намагаючись надати голосу твердостi, вiдповiв:
  - Не можу це зробити диктатор!
  У голосi Сулли зазвучало подив:
  - А це ще чому! З тебе вимагають здiйснити подвиг Геракла, або просто сказати та найбiльшому з людей на Землi!
  Цезар на це вiдповiв:
  - Iнодi вищий прояв добра, просте слово немаг злу, особливо в тому випадку, якщо це пов'язано з ризиком для життя!
  Покрита виразками фiзiономiя Сулли витяглася:
  - То ти кажеш менi нi?
  Пересилуючи цiлком природний страх, Цезар вiдповiв:
  - Так, диктатор! На жаль немаг! I ще раз нi!
  Сулла спокiйним голосом вiдповiв
  -Але ти цим пiдписав собi смертний вирок! Адже неможливо сказати дикторовi немаг, i залишитися живим!
  Цезар глибоко зiтхнув:
  - Що ж так, я готовий iти до тартару! Хоча як знати, може боги визнають мене гiдним глiсейських полiв!
  Сулла зсунув облiзлi брови:
  - Так просто ти не помреш! Тебе будуть катувати, i не тiльки тебе, а й твою кохану дружину Аквалерiю. Я думаю, тобi буде дуже пригмно дивитися, як кат припалить дiвчинi розпеченим залiзом нiжнi п'ята, потiм щипцi стануть рвати ¬й голi груди.
  Цезар рушив до Сулли, як раптом iз фiранки вискочила шiстка рослих чорношкiрих во¬нiв. Крiм них, з'явилася ще одна людина. На вигляд йому було не бiльше двадцяти п'яти, а сам вiн був справжнiм велетнем. Цезар вiдразу дiзнався вже став легендарним Помпея, праву вiйськову руку Сулли. Ходили, правда чутки, що Помпей, будучи в дитинствi дуже гарним хлопчиком, сподобався Суллi i нiби спокусив його вiд чого i пiшла в них дружба. Але Помпей дуже швидко набув авторитету, показавши себе дуже здiбним вогначальником, i хоробрим, дуже фiзично сильним солдатом. Зокрема вiн до цього моменту зумiв зробити дуже гучний подвиг, а саме вбити царя Парфi¬. Цезар завжди вiдчував ревнощi до Помпея, хоча через те, що сам ледве дотягував цьому здоровенному верзилi до плеча. Але це була не гдина причина.
  Помпей оголив меч:
  - Слухаюсь i корюся пане!
  Сулла вiдповiв:
  - Що скажеш, синку з приводу, це сисунка посмiливого вякнути на живого бога, тобто мене!
  Помпей несподiвано вiдповiв:
  - Вiн щирий i це добре!
  Сулла мляво з лiнню в голосi прохрипiв:
  - Ну, перевiримо, його щирiсть! Скажи Юлiй, якби була можливiсть убити мене, ти це зробив би?
  Цезар, задихаючись вiд хвилювань, запитав:
  - Щиро вiдповiсти?
  Сулла проревiв:
  - Так!
  Цезар видихнув:
  - Убив! Я би вбив прямо зараз!
  Диктатор сторопiв, давно йому не доводилося спостерiгати подiбну нахабнiсть:
  - Ось так! Вбив! Не знаю, що менi з ним робити Помпей i яку смертну кару, для нього i його дiвчата придумати.
  Помпей твердим голосом вiдповiв:
  - Хто чесний i каже, що думаг, небезпечний. Справжнi зрадники та вороги хитро лестять!
  Сулла насупився:
  - Як i ти, менi лестиш! А? Я ж вiдчуваю, що ти хочеш зайняти мог мiсце, i чекагш не дочекагшся мог¬ смертi! Що вiдводиш погляд!
  Помпей глянув прямо в очi Суллi:
  - Я неодноразово демонстрував вам свою вiдданiсть! Бажагте я...
  Диктатор перервав:
  - Не треба цуценя! Слухай мiй наказ, вiдвести цього сопляка в темницю, а так само i дружину. Помiстити ¬х в одну камеру, а потiм я сам придумаю смертну кару! Це буде щось витончене та болiсне.
  Помпей низько вклонився:
  - Слухаюсь i корюся найбiльший!
  Диктатор додав:
  - Проведи до каземату сам! Якщо втечуть, сам висiтимеш на хрестi.
  Помпей вклонився ще нижче:
  - Я нiколи не пiдбивав вас найбiльший з найбiльших!
  Цезаря забрали. Юнак подумав, звичайно, даремно вiн був такий вiдвертий iз Суллою. Фiзичного болю Цезар не боявся, але думка про подорож у похмуре царство Плутона не тiшила. Крiм того, i його улюблену дружину мучитимуть. Останнг i зовсiм погано, терпiти свiй, бiль ще можна, але полегшити чужий не можна.
  Сулла пiсля повернення запитав Помпея:
  - Може, ти сам менi пiдкажеш, яку кару, пiддати цього зухвалого цуценя? Чи може його втопити в лайнi? Як це принизить горде!
  Помпей заперечив:
  - Вiн хоробрий i сильний во¬н. Такi люди потрiбнi Риму! Якщо вiн не хоче, служити тобi не мимоволi, а вiдпусти на волю пташку!
  Диктатор кашлянув:
  - Марiй порiвняно зi сво¬м племiнником немовля! У цьому хлопчику г лев i лисиця, тiльки остання ще не встигла пiдрости! А тому я наказую спалити цього бунтаря на багаттi! Спалити його так, щоб не залишилося нiчого, крiм попелу!
  Помпей згiдно кивнув головою:
  - Якщо така ваша воля, то я виконаю великий король!
  - I негайно! Принесеш менi ту жменьку попелу, що лишиться вiн ¬х!
  Помпей клацнув каблуками чобiт i вирушив виконувати наказ.
  До томного Цезаря привели його дружину Аквалерiю. Обличчя дiвчини було заплаканим, i на ньому красувалася широка синяка. Тюремники забрали у знатно¬ патрицiанки всi прикраси, а також зiрвали верхнiй одяг та прикрашенi коштовностями сандалi¬. I тепер представниця знатного прiзвища залишилася лише в однiй бiлiй тунiцi. У Римi рання весна, щойно набирала обертiв, ночами холодно, особливо в кам'яному казематi. Босi i беззахиснi нiжки дiвчата мерзнуть, Аквалерiя мерзлякуг перебираг ¬х. Цезар зняв iз себе тунiку та чоботи, зажадав:
  - Одягни це!
  Аквалерiя гордо заперечила:
  - Нi! Я не хочу, щоб мерз ти мiй коханий!
  Цезар хмурячись, вiдповiв:
  - Але ж я, чоловiк! А чоловiк повинен терпiти поневiряння, заради панi!
  Аквалерiя важко зiтхнула:
  - Мо¬ служницi рабинi за винятком наближених до мене, цiлий рiк ходять в однiй тунiцi i босонiж. Тепер я бачу, вiрнiше, вiдчуваю, як ¬м це було болiсно. I взагалi скоро нас страчують, i може, випробувавши холод катiвнi, я не так сильно злякають крижаного мороку Гадеса!
  Юлiй погладив сво¬й дружинi нiжку, почав терти холоднi пальчики, при цьому намагаючись втiшити:
  - Для невинних душ та геро¬в iснують спецiальнi ¦лисейськi поля. Вони красивi, повнi казкових дерев та барвистих квiтiв. Там пануг вiчне лiто, i всi фрукти стиглi i солодкi, дощ все ллгться повз людей, а що таке кусачi комахи i жалiючi змiю давно забули, що там живуть. Такi напастi як старiсть, згорблений стан чи гнили зуби не вiдомi мешканцям цього щасливого свiту! Це рай!
  Аквалерiя гладячи, чорну, кучеряву голову Цезаря вiдповiла:
  - Банани там г?
  Юнак Юлiй вiдповiв:
  - Звичайно, г й ананаси та банани.
  Аквалерiя зiтхнула:
  - Як я хотiла б по¬сти свiжих, стиглих бананiв. На жаль, поки що пробувала тiльки сушенi, але вони менi дуже сподобалися!
  Цезар впевнено, нiби зовсiм недавно сам побував там, заявив:
  - На глiсейських полях г такi види фруктiв, яким немаг назви. Крiм того багато хорошо¬ смачно¬ ¬жi та розваг.
  Аквалерiя пожвавилася:
  - А секс у раю г?
  Цезар, посмiхаючись, кивнув:
  - Так звичайно! Адже Геркулес займався любов'ю, зi свогю першою дружиною, що мешкаг на глiсейських полях.
  Аквалерiя зрадiло посмiхнулася:
  - А у нас будуть дiти?
  Цезар рiшуче стукнув кулаком по каменi:
  - Будуть багато! Це я тобi обiцяю! Ми виростимо славних во¬нiв!
  Юнак i дiвчина спочатку жарко поцiлувалися, а потiм почали пестити друга. Адже хто його знаг, що чекаг на людину, там за бар'гром, за це лякаючою гранню. А попереду ще жорстокi тортури, придуманi збоченим розумом Сулли. I треба ¬х витримати, зiбратися з силами, вистояти до кiнця.
  Адже ще мучитиме й Аквалерiю, як обiцяв диктатор: розпечене залiзо припалить нiжнi дiвочi п'яти, потiм знатнiй патрицiанцi вирвуть нiжнi груди...
  Нi, це вже просто вище за його сили. Майнула думка, а якщо проявити мужнiсть i самому позбавити дiвчину вiд мук. Наприклад задушити ременем... Але вбити свог справжнг i всепоглинаюче кохання це вище за його сили. Це все одно, що придушити власну дитину, тим бiльше, що змiй спокусник шепочем: як знати, а може, примхливий диктатор передумаг i збереже життя, хоча б Аквалерi¬?
  Цезар цiлуг свою кохану дружину з ще бiльшим жаром, ¬¬ вуста солодшi за мед i вигукуг:
  - Ти знагш ми сидимо в катiвнi, а разом тим вiльнiше нас не знайти у всьому бiлому свiтi!
  Аквалерiя здивовано запитала:
  - А чому так?
  Цезар впевнено вiдповiв:
  - Тому сильний духом - цар у в'язницi, слабкий духом - раб на тронi! Важливо зберегти мужнiсть i не розплакатися навiть на дибi. Винести тортури, мовчки з усмiшкою на вустах!
  Дiвчина важко зiтхнула, погладила долонями задубiлi ступнi. Вона нащадок iз роду царiв, раптом вiдчула себе жалюгiдною рабинею. Жива уява намалювала картину, як вона зовсiм гола з вивернутими суглобами висить на дибi, а батiг смердючого ката б'г ¬¬ по голiй спинi. А iнший катувальник, розпеченими щипцями ламаг ¬й пальчики.... Дiвчина, навiть вiдчула печiння в мiзинчику, який став обламувати мучитель.
  Аквалерiя гiрко заплакала. По ¬¬ рожевiй щiчцi i нiжнiй шкiрi, як у немовля, потекли перлиннi крапельки слiз. У вiдповiдь Цезар став цiлувати кохану в щiчки, злизуючи солоненькi сльози, втiшаючи:
  - Ти ж римлянка, дочка того мiста, якому судилося правити над свiтом! Не плач, а щоб тобi було легше, думай про щось пригмне.
  Валерiя зi стогоном вiдповiла:
  - А не можу нi про що iнше думати, крiм як про страшнi тортури, що мене чекають! I безпросвiтнiй безоднi тартару!
  Цезар на це фiлософськи вiдповiв:
  - Немаг сильнiшого муки, нiж уява слабко¬ духом людини! Найстрашнiше пекло, у поданнi труса, перед випробуванням!
  Дiвчина образилася, сльози перестали обличчя:
  - Я не боягуз! Не треба мене принижувати! I взагалi, якщо ти мене любиш, то чому так говориш?
  Цезар iз змученою усмiшкою вiдповiв:
  - Кохання на вiдмiну вiд хмари хоч i ллг сльози, але сонце, правда, не затуляг! Не засмучуйся красуня!
  Аквалерiя заперечила:
  - Коли кохання подiбно до хмари виливаг сльози, вгору йдуть пагони нудьги i розчарування!
  Цезар хотiв на це щось вiдповiсти, але почувся скрип дверей i обидва коханих схопилися. Залiзнi з шипами дверi вiдчинилися, i через не¬ увiйшов Помпей у супроводi двох легiонерiв. Цезар знайшов собi сили посмiхнутися:
  - Не кожен здатний похвалитися, що останнiй шлях його проводить такий ескорт!
  Помпей, струсивши мiшком за спиною, похмуро кинув:
  - Я прийшов не вбити, а врятувати!
  Цезар здивувався:
  - I ти повернув проти Сулли?
  Помпей похитав головою, дiстаючи з мiшка обладунки:
  - Нашi особистi стосунки iз диктатором нiкого не стосуються! Краще переодягнiться пiд римських легiонерiв. Зi мною два мо¬ вiрнi товаришi: Гай i Лексин, вони допоможуть вам вибратися з мiста. Знай, Цезарю я рятую тобi життя, але ти не мусиш повертатися до Риму, поки ним править диктатор!
  Юлiй, допомагаючи дружинi переодягтися, з дедалi бiльшим здивуванням запитав у могутнього Помпея:
  - Чому ти менi допомагагш! Допомагагш, ризикуючи життям!
  Помпей не без вагань вiдповiв:
  - Тому, що виявив непохитну мужнiсть, вiдмовивши диктатору! Не зрадив свою кохану дружину! А я свого часу, погодився зректися свог¬ кохано¬ на догоду тирану! Тож знай вiдтепер я мене як брат!
  Цезар поправляючи на Аквалерi¬, обладунки (вони природно виявилися ¬й великi), все ж таки запитав:
  - Чи можу я тобi довiряти? Може це тiльки черговий прийом старо¬ лисицi?
  Помпей рiзко кинув:
  - Вiдсутнiсть довiри не може зруйнувати справжню дружбу, бо в цьому випадку справжньо¬ дружби нiколи не було!
  Цезар простяг руку Помпею:
  - Я тобi вiрю, але запам'ятай: Друга можна зрадити лише раз, тому що повторно здагш ворога!
  А мати ворогом Цезаря доля незавидна навiть для диктатора. До речi, що буде у тому випадку, якщо Сулла вимагатиме пред'явити нашi трупи?
  Помпей, на це посмiхаючись, вiдповiв:
  - З нього достатньо буде й попелу! Кремацiя всiх дорiвнюг, незалежно вiд зроблена вона живому та мертвому!
  Два природженi во¬ни знову мiцно потиснули один одному руки. Пiсля чого Цезар зi свогю коханою дружиною попрямував у супроводi двох вiдданих бiйцiв iз в'язницi.
  Коли вони вже ¬хали в заставi, Аквалерiя несподiвано зупинила конi i вказала на хитаючий вiд зайвого виливу, товсту, лису людину з дегенеративним обличчям.
  - Це вiн разом зi сво¬ми спiльниками, забрав у мене одяг, мацав менi груди, i обiцяв пiдсмажити п'яти.
  Цезар похмуро кивнув:
  - Я зрозумiв!
  Одним подолавши на вороному скакунi вiдстань, юний Юлiй, вклавши в удар всю силу, рубанув мечем по лисiй, з низьким, як горили, лобом головi.
  Цезар вiдволiкся вiд спогадiв, йому захотiлося жiночо¬ ласки. Вiн покликав до себе бiляву красуню-рабиню:
  - Що ж готуй лiжко, тобi дано честь обслужити самого Цезаря.
  Дiвча, вклонилася, а римський полководець одним рухом зiрвав з не¬ тунiку. Пiсля чого його руки охопили повнi груди дочки Галлi¬. Рабиня непiдробно забурчала вiд задоволення, ласкавi рухи Цезаря були вмiлими, вiн знав, як завести будь-яку жiнку, вiд знатних матронiв до нiкчемних рабинь. А у цiг¬ дiвчини, судячи по слiдах батога на засмаглiй спинi, був час навчитися любити того, кого накажуть! Полуничнi соски невiльницi, затвердiли, вона почала звиватися, покриваючи поцiлунками губи i груди великого полководця i одночасно позбавляючи його вiд тоги. Поступово любовна гра ставала все бiльш бурхливою, чулися все бiльш гучнi зiтхання i стогiн.
  . РОЗДIЛ ¦7.
  Хлопчик-в'язень пiсля сну прокинувся посвiжiлим i пiдбадьореним. В одиночнiй камерi чисто, не надто холодно. Хоча пiсля сну не заважаг зробити заряджання.
  Олiвер почав виконувати вправи, якою його навчив Шахрай. У тому числi робив кут, присiдав, пiдтягувався на -ратах, вiджимав. I це трохи допомагало пiдняти настрiй.
  Потiм хлопчику принесли снiданок: вiвсянки i великий кухоль парного молока, який йому налили жалiсливi жiнки-наглядачi. Надто вже ¬м було шкода хлопчика десяти рокiв, тим бiльше Олiвера чекала або шахта, або копальнi.
  Юний в'язень по¬в i знову зробив зарядку. Стали терти одну ланку ланцюга про iнше. I одночасно намагався згадати прочитане в книгах. Як хлопчик Гета бився праворуч вiд Спартака i рубав римлян.
  Одна цього разу йому вже було не уникнути тортур.
  Увiйшла у супроводi варти жiнка-ворог, з Олiвера зняли пiжаму. I вона оглянула хлопчика, з подивом промовивши:
  - Все практично зажило. Який живучий пацан!
  I пiдморгнувши йому вiдповiла:
  - Вже останнг катування залишилося! Потерпи трохи бiльше години, i до суду тебе катувати не бiльше не будуть!
  Олiвер зiтхнув ... Лiкар пiшла i на якийсь час хлопчика залишився один. Олiвер пробурмотiв:
  - Ще трохи, ще трохи,
  останнiй бiй, вiн найважчий...
  Я на волю, додому хочу,
  Я нiколи не бачив мами!
  Ось знову прийшли стражники та жiнка-лiкар. Вона з посмiшкою запитала:
  - Ти малюк готовий?
  Хлопчик кивнув i заспiвав:
  Пацан завжди здоровий,
  Пацан завжди готовий!
  Його вiд'гднав вiд нашийника i повели до тортур. У ньому було жарко вiд палаючого камiном, i маса катуючих речей розвiшана по стiнах. Жiнка-ката ця руда мегера в одних трусиках i вузькiй смужiй тканинi на грудях. У не¬ у помiчника пiдлiтки рокiв чотирнадцяти, п'ятнадцяти, але для сво¬х рокiв великi та мускулистi. Це жiнка фахiвець iз тортур дiтей. Вона вмiг, не вбиваючи i не калiчачи завдавати максимального бою.
  Рада жiнка лiкар, яка стежить за станом здоров'я - клiгнта катiв. I суддiвський чиновник що стежить правила.
  А також переписувачi та священик, вони фiксують всi показання сказанi на тортурi.
  З Олiвера зривають тюремну пiжаму, залишаючи голяка. Так за звичагм катують жертву.
  Руда кивнула з усмiшкою:
  - Цього разу спробугмо горизонтальну дибу!
  Олiверу зв'язала i руки, i ноги, i повiсивши горизонтально, стали розтягувати в верстатi. Це дуже боляче, особливо у плечах. I мотузки впиваються тобi в кистi, i загрожують вiдiрвати дитячi щиколотки.
  Хлопчик охнув вiд болю, його розтягли i зробили довшим. I вириваг буквально жили.
  Руда жiнка-кат запитала:
  - Говоритимеш?
  Олiвер тiльки промимрив у вiдповiдь:
  - Нi!
  Самка-кат наказала:
  - Змастити йому i груди, i живiт, i п'яти! Цього разу пiдсмажимо капiтально!
  Олiвер затремтiв... А пiдлiтки-кати стали йому мазати оливковою олiгю груди, живiт i босi пiдошви хлопчака. Вони працювали посмiхаючись i хихикаючи, i пощипуючи, до того ж досить боляче, жертву.
  Олiвер вiдчував собi гидко коли руки мускулистих пiдлiткiв лапали змащуючи мiцно пахнучою олiгю його загартоване тiло.
  Але вiдволiкало вiд сильного болю у розтягнутих м'язах та зв'язках.
  Потiм пiдвели трубочки з газом, Олiвер здригався вiд страху. I запалили...
  Вогонь горiв на вiдстанi, щоб не спалити шкiру, але завдати максимум болю. Особливо сильним полум'я було пiд босими п'ятами дитини. Так як пiдошви мають товсту шкiру i швидше гояться i ¬х палять сильнiше.
  Руда мегера, агресивно вискалившись сказала:
  - Говоритимеш? Я тебе питаю?
  Олiвер стогне вiд дикого болю, i мотаг головою. Полум'я стаг трохи вищим i палить спекотнiше.
  Хлопчик вiд диких страждань сiпагться, i стаг ще болючiшим. Це сильне катування. Олiвер вiдчуваг щось ось-ось готовий зiзнатися. Але впертiсть змушуг його тiльки стогнати та плакати, але мовчати.
  Руда дiстаг батiг i облизуг губи. З усього розмаху починаг лупити хлопця. Tй приносить явне задоволення катувати дитину.
  Жiнка-лiкар навпаки хмуриться... I робить зауваження:
  - Не забий! Вiн маг бути живим!
  Руда мегера трохи зменшуг iнтенсивнiсть побиття. Але все одно ¬¬ удари розтинають шкiру. Вона лупить i скельиться.
  Пiдлiтки-кати посмiхаються. Tм також весело.
  Руда завдаг ударiв. Олiвера Твiста розтягують i смажать, i це так боляче та болiсно.
  Хлопчику дуже хочеться знепритомнiти, але воно не тьмянiг, i голова залишагться ясною, i тiло чiтко реагуг на страждання. Дика пекельна бiль, переповнена мукою кожна клiтина дитячого тiла. I так хочеться зiзнатися, i так хочеться припинити це.
  Олiвер раптом згадав книгу, прочитану ним у бiблiотецi дитячо¬ в'язницi про iндiанцiв. Так вони тривiально спiвали пiд тортурами. Ось саме, на дибi, або прибитi цвяхами до дерева, виконували куплети. I тодi ¬м легшало.
  Коли ти спiвагш бiль куди простiше перенести.
  I Олiвер Твiст заспiвав, пишучи на ходу;
  Я народився сиротою в робiтному домi,
  Мами, тата з дитинства не знав...
  Але даремно малюка зараз ховають,
  Для нього Христос г iдеалом!
  
  Олiвер працював дуже багато,
  I на снiданок мало кашi бiдний ¬в.
  Виховання було дуже суворим,
  Справжнг, досконале свавiлля!
  
  Попросив пацан трохи добавки,
  I за це батогом щедро отримав...
  На обiд давали дiтям траву,
  I тому ¬м не вистачало сили!
  
  Олiвера жорстко засудили,
  I хотiли хлопця босого стратити.
  Пацана в петлi мало не стратили,
  Життя тонке наче шовку нитку!
  
  Але фортуна кисло посмiхнулася,
  Хлопчика вiдправили служити.
  Пiстолета промайнуло дуло,
  Вiн ледь не перетворився на дичину!
  
  Але там теж життя пiшло не цукор,
  I хлопчик вiд страждань втiк.
  Босонiж в однiй простiй сорочцi,
  Вiн у столицю Англi¬ поспiшаючи крокував!
  
  Хлопчик збив сво¬ босi ноги,
  Але до Лондона вiн таки дiйшов.
  Не судiть ви дитину суворо,
  Але залучив у столицi злодiйський кубок!
  
  Став вiн теж, хитреньким злодюжкою,
  По кишенях лазив сумки смикаючи...
  Набивав часом хлопчик шишки,
  Виходило як вiн грiха дитя!
  
  Але врештi його зловили,
  Це означаг дуже погано красти.
  Вогниками п'яти припiкали,
  Тому що малолiтнiй тати!
  
  Iшов допит суворий i жорстокий,
  Хлопчик бiдний пiд бичами катiв.
  Вiн висить на дибi босоногий,
  Розпечених до червона повно клiщiв!
  
  Його б'ють, мучать так жорстоко,
  I ламають прямо кiстки у хлопця.
  Бракуг разiв тiльки струму,
  Щоб добити дитину до кiнця!
  
  Ну чого пацана страждати ж маг,
  Та траплялося вiн голодний крав...
  Але за це жили брати, сестри,
  Адже Нiкого Олiвер не вбивав!
  
  Так хлопчика гади пощадiть,
  Припинiть хлопця бiдного катувати...
  Кати ви Бога не гнiвите,
  Скiльки можна вам дитину катувати!
  
  Вiн народився в злиднях окрiшнiй,
  Його мама в муках пологiв померла.
  На землi такий сирiтськи грiшний,
  Так Британiя сувора кра¬на!
  
  Ви хочете хлопчика повiсити,
  Або гiрше навiть посадити на кiлок.
  Але повиннi ви гарненько зважити,
  Тому що наше життя г суцiльним дурдом!
  
  Олiвер страждаг дуже сильно,
  Його п'яти пече палаючий вогонь.
  I хлопчика б'ють батогами стильно,
  Вiд палено¬ плотi чути сморiд!
  
  Олiвер однак не зламався,
  Катами вiн тагмницю не сказав...
  I коли хлопчик хоробро бився,
  Пiднiмаючись вище за крутi скелi!
  
  Нi не буде ця дитина чиста,
  На петлi як брудний злодiй висiти.
  Стане вiн письменником, артистом,
  Буде сильним хлопець, як ведмiдь!
  
  Вiн не дасть ворогам танцювати про щастя,
  Сам вiн рушить катам по рогах.
  Рознесуться хмари i негоди,
  Якщо життя хлопця дороге!
  
  Знаю скоро буде злiсним помста,
  Iсус великий Бог прийде...
  I настане свiтла уявлення,
  Вiн спасiння людям принiс!
  
  I дитина, що в петлi повiшена,
  Потрапить у прекрасний рай Христа.
  Нiчого що був справами грiшний,
  Адже душа Твiста така чиста!
  
  Катiв пекло грiзне чекаг,
  У ньому прокляття, плач i дикий стогiн.
  Iсус спасiння вiдкриваг,
  Ось буде лихий Армагеддон!
  I тодi настане справедливiсть,
  Мiра стане радiстю суду,
  I Бог до всiх проявить милiсть,
  У славi Сина, Господа Христа!
  Олiвер спiвав пiд ударами батога, пiд вогнем, i розтягнутий горизонтально на дибi.
  Руда жiнка-кат окосiла, i з усмiшкою промовила:
  - Оце так мужнiсть!
  Чиновник вказав на пiсочний годинник:
  - Час минув! Оскiльки юному злочинцю ще немаг чотирнадцяти, то час тортур обмежений законом!
  Руда посмiхнулася, i натхненням помiтила:
  - Та хлопчик молодець! Спiвав на дибi! Що ж вiн гiдний злочинець!
  Вогонь i трубки з газом прибрали... Потiм Олiвера зняли з диби i вилили тепло¬ води. Потiм протерли рани та опiки хлопчика спиртом. Начепили нову тюремну пiжаму.
  Хлопчик злегка пiдбадьорився ... Хоча це дуже боляче, коли рани пече спирт.
  I пацана вiдвели назад у камеру. Тепер до суду його нiхто не турбуг.
  Хлопчику знову дали вiвсянки, але цього разу зi шматком м'яса та молока. Юний в'язень по¬в i вiдчув у собi тягар та бажання поспати.
  Олiвер насилу на соломi абияк лiг на бiк. Груди i живiт покрилися пухирями вiд вогню, а спина та сiдницi сполосованi батогом.
  Хлопчик все ж був юний i здоровий, i заснув порiвняно швидко. I йому знову снилося.
  Теж навiяне прочитаного в книзi в багатiй бiблiотецi дитячо¬ Лондонсько¬ в'язницi, про подi¬ у далекiй Росi¬.
  Омелян Пугачов ще порiвняно молодий i мiцний козак, здатний i гарячий зважився на найбiльшу авантюру у свогму життi. А саме влаштував козачий бунт. Та ще й до того проголосив чоловiк себе iмператором Петром Третiм. Зруйнована затяжною вiйною з iмперiгю Османа кра¬на з радiстю прийняла самозванця. Омеляну вдалося зiбрати незадоволених ягцьких козакiв, розпочати свiй похiд до Оренбурга. До самозванця пригдналися iлецькi козаки, калмики, башкири, татари, киргизи, мiсцеве крiпацтво i навiть деякi солдати та офiцери. Спочатку пугачiвцям сприяв успiх, ¬хня армiя росла.
  Але облога Оренбурга, що тривала, дозволила царському уряду накопичити сили i перекинути вiйськ з прикордоння. Пiд Татищево Пугачов дав генералу Голiцину генеральний бiй. Десятитисячна армiя пугачiвцiв пiсля запеклого бою зазнала поразки, а сам ватажок повстання втiк. Спроба дати вiдсiч урядовим вiйськам пiд фортецею Бiлозерсько¬ закiнчилася поразкою i полону багатьох соратникiв самозваного царя.
  Потiм була втеча i довге переслiдування Омеляна урядовими вiйськами. Серйознi розбiжностi, що настали пiсля смертi генерал-аншефа Бiбiкова, серед царських командирiв дозволили Омеляну Пугачову знову зiбрати сили i пiдкорити кiлька заводiв i фортець.
  Але потiм знову розбив Деколонг. Але Омелян не здавався. Пiсля кiлькох сутичок iз Михельсоном, вiн зумiв вiдiрватися вiд царських вiйськ i рушити до Казанi. Майже все мiсто було взято з наскоку, тiльки Кремль зумiв утримати троюрiдного брата Потьомкiна.
  А навiщо сталася битва з Михельсоном. Усього тисяча двiстi, правда добiрних i добре навчених солдатiв змогли розсiяти натовп бiльш нiж двадцять тисяч людей.
  Щоправда бiльшу частину вiйська Омеляна становили щойно пригдналися, ненавченi ратному справi i дуже хоробрие селяни. Двiчi Омелян Пугачов ще пробував на мiцнiсть Мiхельсона. Але царському пiдполковнику допомагали i дворянськi ополченцi та гарнiзон iз Кремля. Розбитий Омелян Пугачов спочатку рушив до Нижнього Новгорода. Але бо¬ показали, що ненавченi селяни нiкудишнi вояки, а калмики з башкирами: пугачiвська кiннота - вiдiрвалися вiд самозванця i не може розраховувати поповнення богздатними частинами.
  Виникла думка пошукати ратно¬ сили на Дону. Тим бiльше що саме донськi козаки становили найбiльш богздатну частину вiйська Стеньки Разiна. А Омелян Пугачов був Стеньке двоюрiдним правнуком.
  Пiсля серi¬ поразок сонце удачi здавалося, знову посмiхнулося самозванцю. Майже без втрат було взято цiлу низку мiсто, у тому числi таких великих як Саранськ, Пенза, Саратов, Камишин. Щоправда, утримувати ¬х вдавалося ненадовго. Михельсон йшов назад, i якби не численнi селянськi бунти i натовпи, що раз у раз виникали, то Пугачова, можливо, давно б наздогнали.
  Армiя самозванця росла ... Бiльшiсть волзьких козакiв прийняла йому на вiрнiсть присягу i зустрiла Пугачова з пошаною. Лише менша частина найбагатших козакiв вiдмовилася присягати мужицькому царевi i втекла до Царицина. Туди пiдiйшла i добiрна тисяча донських козакiв. Ще три козацькi полки, що повернулися з турецько¬ вiйни, зайняли вичiкувальну позицiю: мовляв, хто перемагатиме, на той бiк вони встануть.
  Пугачов, маючи в тилу Мiхельсона, не зважився на штурм добре укрiпленого Царiцина i рушив далi вниз Волгою. До нього пригдналися калмики, i волзькi козаки, якi у Чорному Яру.
  Армiя Омеляна виросла до п'ятнадцяти-сiмнадцяти тисяч бiйцiв, i мала п'ятдесяти гармат. Полковник Дiц, який вийшов на перехоплення самозванця, був убитий, а бригада, частково полонена, частково розпорошена пугачовцями. Можливо, Пугачов зараз сильний як нiколи. Пiд Казанню у нього формально було бiльше, вiйська, але з дубом. А зараз багато калмикiв, козакiв поволзьких i кiлька сотень перебiгли з Дону. Чимало й солдатiв, взятих iз захоплених гарнiзонiв. Поповнилася i артилерiя за рахунок захоплених мiст, чимала i скарбниця у Пугачова.
  Важко повiрити, але бiй у Солоно¬ ватаги виявиться останньою великою битвою i поставить хрест на повстаннi. Зараз у Омеляна як нiколи багато сил та гармат, i велика кiлькiсть богздатних пiдроздiлiв. Але в армi¬ Пугачова вже дозрiла зрада, i, можливо, це i стало причиною тако¬ швидко¬ i вiдносно неважко¬ для урядових вiйськ поразки.
  Олiвер Твiст читав велику книгу про повстання i селянську вiйну Омеляна Iвановича i тому йому хотiлося вплинути на ¬¬ хiд. Адже вiн злодiйкою англiйський пiонер, отже, вихований спiвчувати повстанцям. Тож слiд допомогти поки що не пiзно.
  Кiнець серпня у нижньому Поволжi жаркий. Пiсля кам'яного мiшка Лондонсько¬ в'язницi ступати по травi босими, дитячими ногами пригмно. Увi снi Олiвер почувагться добре. Немов за помахом чарiвно¬ палички заго¬лися всi рани та опiки, зцiлилися, роз'¬денi солю та спиртом виразки. А на спинi, по якiй били розпеченим до червона дротом, не залишилося i слiдiв вiд обпалених розсiчень. I як тiльки хлопчик умудрявся не тiльки йти за крадiжку на страту, а ще й спiвати?
  Та непогано, коли тебе обдуваг теплий лiтнiй вiтерець, а поруч плескаг Волга. Можна плюхнутися в ¬¬ лагiднi води пiдгрести пiд себе. Хлопчик добре плавав - глибоко пiрнув i розплющивши очi пiшов пiд водою.
  Олiвер став першокласним злодiгм у дитячiй бандi, i вмiв багато чого. Мав чудову пам'ять, на вiдмiнно знав нiмецьку та англiйську мови. Вiдрiзнявся витривалiстю та терплячiстю, жодного разу за все життя не хворiв, хоча босячив з дитинства, часто носячись i по снiжку.
  Злодiйський шлях подобався хлопцевi, хоч i несло велике горе. Але якщо чесно говорити, то мирного життя Олiвер Твiст практично не знав. Точнiше розваг. З раннього дитинства праця, побо¬, убога ¬жа. I це страшно, але водночас цiкаво.
  Пацан трохи поплавав. Блаженно лежати чи хлюпатися в теплiй колисцi, але... Борг юного злодiя допомогти Емельяну Пугачову. Звiдки Олiвер мiг знати, що це саме те мiсце та час?
  Немов хтось спустився з неба i продиктував подiбне хлопчиськовi-злодюжцi. А якщо обов'язок велить, значить треба, допомогти мужицькому царевi!
  Олiвер Твiст вибрався на берег, м'яка, бархатиста тина пригмно лоскотала мозолисту пiдошву хлопця. Пацан iз задоволенням вступив на каменi вибираючи, де гострiше. А потiм помчав, пiдскакуючи, неначе солодкий загць. Здорово так! Вiн вiльний! Вiн бiжить до Омеляна Пугачова - ватажка всiх пригноблених!
  Хлопчик з усього розмаху врiзав ногою в камiнь, пiдкинувши ударом, брукiвку i... пригальмував. Вiн майже голий, в одних лише чорних, бiльше схожих на плавки трусиках. I в такому виглядi прийти до царя?
  Треба роздобути хоч трохи одягу. I хлопчисько почав шукати собi знаряддя, щоб добути хоч якусь пристойну сукню.
  Ось ¬х звичайного очерету можна зробити трубку та вести з не¬ вогонь. Олiвер Твiст швидко спорудив собi подiбнiсть цибулi. Хоча зброя i вийшла примiтивною, але у пiонера-злодiя г досвiд стрiлянини з подiбно¬ збро¬. Ось хлопчик побачив двох вершникiв у багатому одязi. Швидше за все це розвiдувальний роз'¬зд вiйська Мiхельсона, яке рухагться слiдом за Омеляном Пугачовим.
  Але хлопчик вирiшив прислухатися. Лiг животом на колючий дерн i нагострив сво¬ вушка. Розвiднику дуже важливо мати гострий слух. Вухо собаки в Олiвера Твiста вiд природи, але вiн ще й за допомогою спецiальних вправ тренував себе як краще чути та розрiзняти найменшi звуки.
  Обидва вершники тихо шепотiлися. Офiцер у синьому костюмi говорив червоному:
  - Творогов та Чугу¬в обiцяли нам допомогу. Жодна з пiвсотнi гармат пугачiвцiв не вистрiлить. Калмики пiдуть, а волзьких козакiв виведе полковник Тимофiй.
  Офiцер у червоному помiтив:
  - Не дуже я радив би довiряти цим пугачiвцям. А якщо вони нас у пастку заведуть?
  Офiцер у синьому кивнув i витяг з кишенi пакунок:
  - Ось тут усi документи: Творогов, Чугугв, Федоров, Тимофiй, i головний кат Омеляна Корявий пiдпишуться! Правда Овчиннiков i Перфiльев вiрнi самозванцю, але нам ¬х допоможуть закiнчити на початку бою!
  Офiцер у червоному свиснув:
  - Ого! Перфiльев би спецiально посланий з Пiтера, щоб розкласти армiю самозванця, а навпаки виявився вiрнiшим за вiрного?
  Синiй мундиром, затягнувся трубкою i пiдтвердив:
  - Що ж... Ось часом i буваг! Зате ватажок iлецьких козакiв Творогов наш! Ось вони всi гачки поставили!
  Олiвер Твiст задихався вiд хвилювання. До того ж, колючки кололи йому голий живiт. Ось вiн шанс, видати одразу царевi-батюсi всiх зрадникiв. А там розчавити i Мiхельсона.
  Офiцер у червоному мундирi помiтив:
  - У нас пiвтори тисячi козакiв, з них тисяча найбагатших iз Дону, тисяча двiстi добiрних солдатiв-гренадерiв, i ще три тисячi пiхоти взято з Царицина? Невже не здолагмо самозванця?
  Офiцер у синьому вiдповiдно кивнув:
  - Звичайно! Катерина велить швидше Суворова встигнути розбити Пугачова. Щоб Сашка не надто багато про себе думав!
  Червоний хотiв щось сказати, як Олiвер Твiст вистрiлив. Молодий злодюжка не хотiв чекати поки цi двог, з важливими вiдомостями доскачуть до Мiхельсона.
  Як тятива хлопчик використовувати осот, натягнувши цибулю особливим способом. Тьотiва в зубах, а праву руку розпрямлягш. Внаслiдок чого пострiл виходить тугий i щiльний.
  Стрiла, зроблена з гостро¬ черепашки, встромилася прямо в око бравому офiцеру Катерини. Во¬н у синьому вихопив пiстолет, але Олiвер Твiст звичним рухом зiйшов з лiнi¬ пострiл. Куля пролетiла повз. Злодюжка кинувся на свого кривдника.
  У снi Олiвер Твiст був трохи вище зростанням, i бiльше звичайного для свого вiку хлопчаки, а його м'язи добре розвиненi завдяки важкiй роботi та фiзичним вправам. Так що пацан зовсiм не був таким уже слабким. Тим бiльше вiн встиг познайомитися з одним iз злодюжок-родовiрцiв, i той дав хлопчику кiлька урокiв англiйсько¬ нацiонально¬ боротьби.
  Олiвер цим i вирiшив скористатися. Коли офiцер вихопив довгу iз золотою рукояткою шаблю, i спробував, вклавши свою вагу розрубати хлопчика, злодюжка, трохи змiстившись спритно смикнув во¬на за руку, i злегка потягнув його за чобiт.
  Офiцер у синьому гримнувся з коня. Хлопчик з усього розмаху всадив йому колiном у пiдборiддя. Олiвер часто тренував подiбний удар у стрибку, i приклавши добре до карате. Жорстке звичайно, скрушило щелепу, вiдключивши противника. Кiлька разiв сiпнулися ноги в хромових чоботях, i царська особа затихла.
  Олiвер Твiст, спочатку покликав коня. Для робiтного хлопця i запеклого злодюжку це не надто хитра наука. Потiм, не без працi пiдняв на плече вгодованого офiцера i звалив його на кiнський круп. Що ж тепер маг з чим з'явитися до Омеляна Пугачова. Полонений язик, двог прекрасних скакунiв та ще мiшечки iз золотими, царськими iмперiалами.
  У речовому мiшечку хлопчик також виявив карту i запаснi штани. Недовго думаючи Олiвер Твiст збудував собi шорти. Просто обрiзав калошi i пiдв'язався ременем. Погода спекотна, а вiн ще хлопчик i може дозволити собi боротися босонiж i з голим торсом. Тiло у нього мускулисте, сухе з рельгфним пресом, i з ще не встиг за час ув'язнення зiйти лiтнiм засмагою.
  Так вiн чимось скидагться на Тарзана. Або на Мауглi!
  Головне вчасно встигнути попередити Омеляна Пугачова.
  А тим часом мужицький цар, немов Стенька Разiн присiв на пагорбi, задумався. Пiсля трьох поразок вiд пiдполковника (тепер уже полковника!) Михельсона, у козачого монарха настала свiтла смуга. Майже не пручаючи падали пiд копита мiста, армiя зростала, повстання ширилося.
  Але тепер сталося найголовнiше: скiнчилася вiйна з Туреччиною, i уряд розв'язав собi руки. Адже, крiм Михельсона, проти Пугачова висуваються й iншi сили. Загалом iмператриця пiд командування Папiна видiлила двадцять полкiв та сiм бригад. Така армiя та iншiй державi була б страшна. Щоправда, поки цi полицi розiб'ють i г примарний шанс розбити ¬х частинами.
  Але спробуй це сотвори, коли одного Мiхельсона здолати не можеш. Була думка залишити в Саратовi i там дати бiй цьому нiмецькому полковнику. Але не вийшло. Якоюсь мiрою забракло й бойового духу. Зараз у цiй битвi, маг вирiшитись, за ким пiде Дон. Якщо розбити царську армiю, то й три донськi полки присягнуть царевi, а з ними i численне козацтво. А це десятки тисяч добре навчених, з дитинства тренованих во¬нiв. Не якесь там мужиче.
  Недарма Омелян замiсть пiвночi вибрав пiвдень, замiсть Москви - Черкас! Там можна знайти велику силу, i вiйська здатнi битися з царицею на рiвних!
  Головне, щоб люди повiрили у перемогу. Очевидно, що втомилися його напарники. Численнi поразки надломили ¬хнiй бойовий дух. Як це буваг при кожному повстаннi: хто перемагаг, за тим справдi!
  Перемога на Мiхельсонi допоможе здобути впевненiсть. Жодного разу його Пугачов не мiг розбити, а Мiхельсон бив самозванця, та ще й полонив графа Чернишова - Чику.
  Але як це конкретно зробити? Тепер у нiмецького полковника ще козаки та вiйська царицького гарнiзону. Може, краще кинеться до Астраханi? Чи все ж таки ризикнути i тактично хитрувати? Все ж таки у нього вiйськ набагато бiльше, нiж у Мiхеля. I багато кавалерi¬. Навiть селян брали до армi¬, зазвичай доброконних.
  Далi уникати битви неможливо. ¦ лише вибiр, чи атакувати Михельсона самому, чи чекати його у Чорному Яру, сидячи у змiцненнях. Може статися честолюбний полковник пiде на штурм, i виснажить сво¬ сили. Але можливий i варiант, що Мiхельсон намагатиметься оточити Чорний Яр i дочекатися пiдходу пiдкрiплень. У цьому випадку Пугачов може опинитися у пастцi.
  Правда на допомогу поспiшаг Суворов, який i маг взяти на себе командування армiгю Мiхельсона. Чи захоче полковник вiддати всi лаври остаточно¬ перемоги над самозваним царем, генералу-поручику вже прославленому Суворову? Значить, певний рiзок сховатись за стiнами Чорного Яру г.
  Омелян Пугачов зiбрав малу раду отаманiв. Чугу¬в, Федоров, Творогов, Тимофiй вже домовилися з царицою владою i, зрозумiло, радили розбити Мiхельсона на полi. Овчинников - командувач ягцьким вiйськом, довгий час фактичний начальник усiг¬ повстансько¬ армi¬, а зараз права рука Пугачова висловився так:
  - За стiнами сидiти небезпечно, можуть обкласти. На полi теж страшно, чи можуть розбити. Однак у полi навiть якщо бути битими, то ми завжди на конях може пiти у степ. А якщо у Чорному Яру за всiма правилами обкладуть, то й не вирвешся!
  Горбатов колишнiй капiтан царсько¬ армi¬, зроблений Пугачовим у генерали, один iз тих, хто розгромив бригаду полковника Дiца, теж у реальнiй iсторi¬ разом iз Овчинниковим загиблим у бою у Солоно¬ ватаги, зауважив:
  - Якщо Мiхельсон пiде на штурм, то на контрудар ми зможемо тодi розраховувати!
  Перфiльгв вiдомий тим, що в реальнiй iсторi¬ його стратили разом iз Пугачовим, скромно запропонував:
  - Моя думка маленька. Тут, як порада вирiшить, так i буде!
  Калмицький князь Кiзя хоч i не був серед зрадникiв, теж ламаною росiйською мовою заявив:
  - Для калмика поля найкраще мiсце для бою. Сидiти у фортецi та вiдбивати атаки для нас незвично!
  Омелян вже хотiв погодитися з думкою вузько¬ вiйськово¬ ради i вивести свою немалу рать iз укрiпленого з пошаною Чорного Яру, який прийняв царя-батюшку. Але в цей момент у свiтлицю влетiв хлопчик-посильний i, задихаючись, повiдомив:
  - До вас хлопець прибув. Каже, г термiнова справа до царя-батюшки!
  Козачий iмператор наказав:
  - Введiть!
  Олiвер Твiст, шльопавши босими ногами i тримаючи в руках важкi мiшечки iз золотом, спритно вбiг у свiтлицю. Йому дуже хотiлося на власнi очi побачити дослiджуваного в школi, оспiваного в поемах ватажка селянсько¬ вiйни. Петро, увiйшовши в свiтлицю, побачив дюжину чоловiк за довгим дубовим столом. Майже всi багатi вбрання, i гордовитi погляди. Один дуже молодий, але в генеральському мундирi з орденами. Ну, це, мабуть, Горбатов. Перебiжчик з Оренбурга, вмiлий i кмiтливий офiцер багато зробили для змiцнення Пугачовсько¬ армi¬. Горбатова, незважаючи на дворянське походження, любили козаки та селяни, так вiн тримався пiдкреслено просто, був привiтний та ввiчливий. Голубi веселi очi i свiтле волосся, надавали йому зовсiм юного вигляду, що погано гармонуг з мундиром генерала-поручика.
  Iнших в обличчя Олiвер Твiст не знав, та й описiв iсторiя залишила мало. Тим бiльше, навiть сам Пугачов описугться по-рiзному. Але г справжнiй портрет Омеляна, змальований з натури. На ньому видно грiзний дитину, з владним, орлиним поглядом, про якого так i кажуть: народжений наказувати!
  I ось серед ошатних отаманiв у скромному, козацькому зипунi й сидить людина з гострим, що впивагться немов жало кобри поглядом. Хоча тiльки стрiчка ордена Олександра Невського говорила, що це царська особа, Олiвер Твiст вiдчув, як у нього пiдгинаються ноги, i хлопчик навiть пiдвiвся на одне колiно.
  Омелян Пугачов теж дивився на хлопця вивчаюче. Звичайно, наприкiнцi вiсiмнадцятого столiття люди були трохи дрiбнiшими, нiж у серединi двадцятого. Та й увi снi Олiвер для свого вiку високий i широкий у плечах, його батько якого вiн не знав, зрiст майже два метри. Але все одно видно, що цей хлопець ще дитина. Стрижений ¬жачок бiлого, як кудель волосся, кирпатий хлопчачий носик, худорляве з-за вiйськового недо¬дання обличчя. Але при цьому хлопчик швидше жилистий, нiж худий. I що вiн тримаг у великих, не менш як два пуди вагою кожен мiшечок? Невже золото?
  Олiвер Твiст вигукнув:
  - Приношу в подарунок його iмператорськiй величностi п'ятнадцять тисяч карбованцiв, золотом, а також вручаю листа.
  Навiть такому мiцному пацану, як вiн нелегко тримати в руках золотi гаманцi. I вона поставила ¬х перед Омеляном. Потiм хлопчик витяг з-за пояса листа i обережно ступаючи на шкарпетки простяг його головному царевi-отамановi.
  Омелян прийняв листа i з пiдозрою глянув на друк. Цар-батюшка хоч i не дуже добре вмiв писати, а його почерк був настiльки жахливий, що вiн волiв зовсiм не показувати свою руку до Пiтера, але читав непогано. Та й взагалi пiзнаннями в ратнiй справi мав чималий. Iнакше навряд чи повстання тривало вже цiлий рiк, i проти самозванця вiдрядили цiлу армiю.
  Пугачов уважно прочитав листа i насупився. Вiн умiв контролювати сво¬ емоцi¬ та почуття. Виходило, що п'ять сановитих отаманiв його вiйська зрадники. Пугачов давно вже помiчав, що Чугугв i Федоров, на нього дивляться косо, навiть вiтаються неохоче, i встають, наче роблять ласку. З Чугу¬в вони посварилися, коли той втратив у бою з Михельсоном усi гармати. Тодi Пугачов погрожував дати Чугугву по ши¬. Той на це вiдповiв:
  - Я свою шию не для куркулiв вирощував!
  Мужицький цар парирував:
  - То для зашморгу чи що?
  . РОЗДIЛ ¦8.
  Олiвер виспався i знову робив зарядку. Його рани та опiки стали пiдживати. Перенiс вiн стiйко тортури. I це добре, що все скiнчилося i вiн не видав свог¬ схованки. Тепер рани у хлопчика гояться, i вiн знову готовий до подвигiв.
  Олiвер погодували. Потiм ворог оглянула його. Змастила його опiки i рани щоб швидше гоилися i повiдомила:
  - До суду тортур бiльше не буде! I люди тебе шкодують, може, не страчують!
  Олiвер вдячно вклонився.
  Пiсля чого, коли камеру покинули, почав терти ланки ланцюга. Його дитячу шию, як i ранiше, тримав нашийник. I якщо звiльнитися вiд ланцюга, можливо вдасться i втекти?
  Хлопчик кiлька годин поспiль тер ланцюг. Але сталь була загартована i не дуже пiддавалася. Потiм знову принесли ¬жi та молока юному в'язню.
  По¬вши i випивши жирного коров'ячого пiйла, Олiвер i не помiтив, як заснув. I знову про пугачiвський бунт.
  Федоров теж явно вiдчував роздратування стосовно козацького монарха. Правда Творогов зовнi тримався улесливо, i здавався цiлком надiйним. Свого часу вiн привiв до Пугачова iлецьких козакiв, розширивши цим повстання за рамки суто ягцького заколоту. Щоправда свого часу Омеляну Iвановичу глянула дружина Творогова Степша. Напевно, ревнивий чоловiк не пробачив молоденькому i гарненькому дiвчинцi зради. Адже Пугачову всього тридцять два роки, кров ще молода i вiн добрий Дон Жуан. Та ще й двогженець. Своя дружина Софiя не встигла розгубити всiг¬ краси, i четверо дiтей: три доньки та син. I друга молода козачка Устiння.
  А скiльки коханок уже ¦мельки було... Як i його родич Стенька Разiн, хтивий Пугачов до жiночо¬ статi. I добре, що стовiдсотковий натурал.
  Полковник Тимофiй пригднався до повстанцiв нещодавно. Вiн у складi волзьких козакiв. Толi спочатку шпигун, толи образився чомусь на батюшку. А ось головний кат, схоже, пiдслухав, як члени його сiм'¬ промовилися, нiби Омелян iз ними в родинних стосунках.
  Особливо погано стало, коли Омелян Пугачов захотiв вiдмовитися вiд царських регалiй та вiдкрити себе народовi. Тодi й iншi отамани завагалися. А зараз трапися невдачi, скрутять злодiя-самозванця ¦мельку i поминай як знали. Тому мужицький цар i вiдчуваючи всерединi оточення змову. А зараз уже й доказ отримано.
  Цiкаво хто цей хлопчик. На вигляд йому не бiльше п'ятнадцяти-чотирнадцяти, але сила в руках г - богатирський хлопець. Бач, який безкорисливий. П'ятнадцять тисяч золотому царевi принiс. Сума, за яку можна собi цiлий магток купити. Не кожна людина здатна на таку безкорисливiсть. Правда, це ще хлопець, ось личко рум'яне як у дiвчини, немаг навiть гармата. Не знаг дитя цiни грошам, тому щедре.
  Ну нiчого, йому Омеляну цi грошi знадобляться. Хоча скарбницю зiбрали по мiстах чималу, i навiть цей обоз везти важко. Сам Пугачов заховав скриню iз золотом та камiнчиками, в одному, тiльки йому вiдомому мiстечку. Золота шiсть пудiв, i самоцвiти: рубiни, смарагди, топаз, сапфiр, дiаманти у цiй скриньцi. Якщо йому ¦мельяну на безбiдне життя вистачить.
  Огольця слiд щедро нагородити, i себе не образити.
  Омелян усмiхнувся i оголосив, вказавши на Олiвера Твiста:
  - Жалую тебе хлопець званням осаула i беру у свою свиту!
  За столом було стримане схвалення. Чугугв невдоволено буркнув:
  - Малий вiн ще до осавула!
  Козачий цар перебив:
  - Зате розумом великий! Бач, яку знатну здобич привiв, i грошi i чую iржання коней. Буде, цей хлопець мо¬м ад'ютантом!
  I Пугачов для переконливостi посунув кулаком по столу.
  Ну тепер час i покарати супостатiв. Але треба це зробити обережно, щоб усобиця не пiшла. Вiдразу наказати заарештувати, то за шаблi схопляться. Але козаки мають його царя слухатись. А ще бiльш вiдданi селяни, для яких Петро Третiй - Бог i цар!
  Вони i схоплять зрадникiв, заводного непогано б ¬х i в тортуру, та й вогник там запалити. Виявити всiх спiльникiв i пiдчистити оточення вiд зради!
  Омелян Iванович оголосив на всю горлянку:
  - Проводитимемо огляд вiйська!
  Поки, суть та рiч, Олiвер Твiст вирiшив викласти свiй план Государю. Вiн йшов поруч i шепотiв на вухо. Пугачов усмiхався великими, бiлими зубами i вiдповiдно кивав:
  - Дуже гарно! I хитро!
  Пiд кiнець лiто сонце випалило очерет на багато верст. I це не могло не породити в головi юного пiдпiльника та пiонера пiдступного та ефективного задуму.
  Тим часом вони разом iз козацьким царем оглядали армiю. Вiйсько Омеляна зросло до сiмнадцяти тисяч i постiйне прибували дедалi новi люди. У тому числi i з Дону. Але Дон повнiстю пiде за Пугачовим, якщо той покаже свою силу! Чоловiка багато. Лапотнi бородачi з вилами, грiзними на вигляд розпрямленими косами, рогатинами, кийками, вилами. Пiдлiтки-хлопчаки набiгли босонiж i ¬х теж чимало. I постiйно вдаються все новi та новi. Чоловiки рвуться в армiю до царя. Тим бiльше, що незабаром повинна пройти пора стради i кiлькiсть ратникiв, що прибувають, значно зросте.
  Пугачов запросив заразом i ката. Жаль звичайно розлучатися з таким потрiбним типом, але зраду слiд вивести.
  Терпiти мужицький цар довго не став i наказав:
  - Ану народ... В'яжи швидше зрадникiв!
  Чоловiки у свогму ентузiазмi навiть зайвих пов'язали. Наприклад, Овчиннiкова. Той, щоправда, не чинив опiр. Цар наказав розв'язати i схвально поплескав збентеженого отамана по плечу. Вуса в Овчиннiкова повисли як мочало i виглядав вiн розгубленим i приголомшеним. А Тимофiю, Чугугву i Федорову насаджували тумакiв. Повалили додолу i били ногами.
  Але це ще квiточки. На п'ятiрку змовникiв чекала диба i розпеченi клiщi!
  А Олiвер Твiст поскакав до табору Мiхельсона. Волзькi козаки вiтали царського посланця. Щоб виглядати солiднiше хлопчику довелося надягти ошатну свитку i шкiрянi чоботи. Що в таку спеку не надто й пригмно.
  Табiр Омеляна великий i в нього щогодини прибуваг народ. Видно, як розтяглися по дорозi групки людей, що тягнуться до народного царя. Хочеться людям i справдi, вiритися ¬м, що можливо краща частка, а влада може бути справдi дбайливою та не его¬стичною.
  Так само народ тягнувся i до Гришка Отреп'гва, якому вдалося навiть на якийсь час запанувати на Русi. Непригмна асоцiацiя. Але для пiонера Петi Омелян Пугачов не авантюрист-самозванець, а народний ватажок повстання, з яким пов'язанi чималi сподiвання, побудувати соцiалiзм в окремо взятiй кра¬нi.
  Полковник Мiхельсон теж ще молодий i честолюбний. Донедавна вiйна з повстанцями вважалася мало престижною, а зараз на нього посипалися милостi вiд Государинi. Як тут не запишагться.
  Наразi у Мiхельсона зiбралося сiм тисяч вiйська. Крiм трьох тисяч солдатiв Царицинського гарнiзону пiдiйшло ще й тисяча двiстi солдатiв Мiглiна. Теж нiмця на службi росiйсько¬ государинi, який тривалий час йшов п'ятами Пугачова, але не наважувався вступити з ним у битву.
  Сил щоб розгромити самозванця вистачить, навiть без козацько¬ зради. Одне г побоювання, як вiйнi встигли пiти. Турбуг також Олександр Суворов, якому Мiхельсон зобов'язаний передати пiд управлiння сво¬ вiйська. Прикро звичайно. Стiльки мiсяцiв вiдважний нiмець переслiдував Пугачова, а лаври переможця хочуть передати росiйському генералу-поручику.
  Суворов вже прославлений i йому затримання самозванця не Бог весь, яке дiяння. А для Мiхельсона це перепустка в генерали, i можливiсть продовжити кар'гру.
  Посланець вiд зрадникiв не дуже сподобався нiмецькому полковнику: бiлобрисий, сухорлявий, але мiцний хлопчик. Надто вже юний посланець, i каже якось не зовсiм звичайно. Хоча чого вiд цих козакiв-малоросiв чекати.
  Щоправда каже хлопчик впевнено, блакитними очима не бiгаг. Полковник Мiхельсон трохи вiдтанув. Олiвер Твiст вiдчував певний страх. Все ж у будь-який момент його можуть наказати вiдшмагати i повiсити. Пiсля англiйського полону, шмагання здавалося лише дитячою забавою, але вмирати в петлi... Так принизливо.
  Дискомфортно i ногам у чоботях, хоча вони вiльнi i бiльшу частину шляху хлопчик пройшов на конi, розтирають ноги. I парко у них. Тiло ще не встигло забути холод зими, та й сам Олiвер Твiст носився босим майже цiлий рiк, не зважаючи на мороз. Так що зараз злодюжка-герой вiдчував себе надмiрно знiженим i вiдбредливим комфорт.
  Мiхельсон розпитав, скiльки в Пугачова вiйська. Олiвер Твiст знаючи, що нiмецький полковник приблизно в курсi розповiдi все чесно нiчого не приховавши, але при цьому заявив, що козаки битися не хочуть, i Омелян вирiшив рухати вниз Волгою до Астраханi i на Кубань. Це виглядало цiлком логiчно. Залякавшись велико¬ кiлькостi вiйськ, що насуваються з переможено¬ Османсько¬ Iмперi¬, самозванець планував сам втекти або до Туреччини або до Iрану. Вiд Кубанi та до Iрану недалеко.
  Вiд iменi козакiв-зрадникiв Олiвер Твiст запропонував провести армiю Михельсона прихованою дорогою, щоб перерiзати шляхи вiдходу самозванцю, та раптово напасти на табiр iз пiвдня.
  Нiмецькому полковнику сподобалася така iдея. Строго дивлячись на хлопця-злодюгу, найманець запитав:
  - Якщо ти не брешеш!
  Олiвер хоч i був майже ате¬стом, спiшно перехрестився:
  - Христом Богом клянусь!
  Мiхельсон пообiцяв:
  - Якщо справа вигорить, отримагш сто карбованцiв! А що збрешеш, то я тебе не просто повiшаю, а накажу четвертувати!
  Англiйському злодюжцi остання обiцянка здалася швидше смiшною, нiж страшною, i вiн прорепетував:
  - Слава нашiй найсвiтлiшiй Государинi Катеринi!
  I спритно клацнув пiдборами чепурних чобiт. Хоч у них i незручно, але Олiвер Твiст вiдчув гордiсть, що вiн у дорогому генеральському, начищеному свiжому ваксiй взуття, а не босий обшар. Так у нього вигляд княжого сина, що значно бiльше довiри викликаг.
  Мiхельсон наказав виступити негайно, тим бiльше вже вечiр, i робити перехiд доведеться в темрявi. Жарко у серпнi у Нижньому Поволжi. Тяжко в мундирi, i ботфортах. Але марнославний Мiхельсон весь час у формi та при нагородах. За перемогу на Чикой йому дали орден Георгiя третього ступеня, а над Пугачовим - другий. Катерина змiнила свог ставлення до бунту i нагороджуг заколот, що вiдзначилися в придушеннi, щедро. Навiть Рейдскоп невмiлий губернатор отримав вiд Катерини п'ятнадцять тисяч рублiв, i чин генерал-аншефа.
  Тепер наближагться момент остаточно¬ поразки бунтiвникiв i вручення зв'язку з цим генеральським еполетам. Полонив Омеляна, вiн Мiхельсон утре сон Суворову. Крiм того, одна справа боротися з турками, iнша справа з власним бунтiвним народом. Останнг набагато важче. Так росiяни куди бiльш непередбачуванi, нiж турки. Ось той самий ¦мелька з трiумфом пройшов Волгою. Народ зустрiчав з розкритими обiймами.
  А це таке? Напiвграмотний козач, який навiть сво¬ укази пiдписувати не вмiг. А народ пре до нього наче той медом намазаний. I не лякають людей нi гармати, нi кулi, нi шибеницi, нi розпеченi клiщi катiв.
  Мiхельсону довелося воювати i в Пруссi¬. Якось не дуже пригмно битися з такими ж, як i вiн сам нiмцями. Тодi вiн був ще юний, бився вiдчайдушно. I довелося йому зустрiтися з юнаком Пугачовим. Вони разом випили, i Мiхельсон здивувався пам'ять козачка, у якого ще тiльки-но стали пробиватися вусики - вiдмiнна. Омелян, будучи неписьменним, уже знав багато нiмецьких слiв i мiг спiлкуватися з бранцями без перекладачiв.
  Сильний виявився супротивник. Кiлька разiв життя самого Михельсона висiла на волосинi, яке вiйсько було межi поразки. Самозваного царя розбивали, а вiн повставав, наче птах Фенiкс. I новi, новi тисячi людей пригдналися до мужицького монарха.
  Мiхельсон подумав, що всадив вiн тодi ножик Омеляну, зовсiм iнший був хiд iсторi¬. Щоправда, тодi в нього й думок таких не було. Молодий корнет i молодий козак добре ладнали один з одним, поки ¬х не розкидала в рiзнi боки Семирiчна вiйна.
  Пугачов мiг зробити вiйськову кар'гру, вже отримавши Бендери, отримавши чин хоружного - це типу лейтенанта. Але Омеляна захопила розбiйна романтика, потiм йому захотiлося стати самодержавним монархом. Точнiше, мабуть, розбiйник спочатку хотiв награбувати собi великi капiтали, а потiм пiти в кущi, прихопивши награбоване добро. Але амбiцi¬ ¦мельки зростали в мiру успiхiв повстанцiв. А потiм вiн i сам задумав похiд до Москви.
  Казань практично впала, i лише невеликий загiн Михельсона перегородив шлях ордi, що постiйно зростала.
  Сiм тисяч вiйськ Михельсон, з них двi тисячi вершникiв рухаються за класичною схемою. Попереду кавалерiя, далi пiхота, а пiсля артилерiя сорок гармат та обоз. Сильне вiйсько. Козаки з Дону найбагатшi та розкiшнiшi шати. Далi загiн Давидова, дворянська гусарська кiннота. Найдобiрнiшi ескадрони Катерини Друго¬.
  Пiхота у Мiхельсона та Мiглiна гренадерська та добiрна. Мундира ошатнi, виблискують шкiрянi чобiтки, во¬ни чiтко, наче заведенi карбують крок. Три тисячi солдатiв царицького гарнiзону гiршi. I мундири не такi свiжi, i хода не настiльки карбована.
  Знаряддя у Мiхельсона непоганi. Гармати, що гiрше залишенi в Царицинi та iнших мiстах. Взятi найбiльш зручнi у перевезеннi. ¦ й десяток однорогiв. Тож цар бiдноти отримаг свог. I нехай навiть його число народу i наближагться до двадцяти тисяч. Пiд Казанню крадiжки i бiльше було, i його меншим числом здолали.
  У Мiхельсона гарний настрiй, вiн розмовляг з Мiелiном по-нiмецьки, не знаючи, що чуйне вухо злодi¬-хлопчика Олiвера Твiста розрiзняг кожне його слово.
  Пацан готовий до бою та розвiдки.
  Мiглiн впевнено заявляг:
  - Катерина хитра бестiя. Вона знаг, що турки ще побачать внутрiшню слабкiсть Росi¬, можуть i розiрвати мирний договiр. Османський паша вже натякав, що не явно яка там, у Росi¬ зараз влада!
  Мiхельсон дуже впевнено вiдповiв:
  - Словимо Пугачова i розставимо всi роздiловi знаки в реченнi. Нiхто тодi не посмiг засумнiватися, що ми сильнi, i Русь маг лише одну государиню!
  Генерал-майор Мiглiн хоч i страшний за званням Мiхельсона, але тимчасово за посадою пiдпорядкований йому. Але це напруження у розмовi не викликаг. Обидва полководцi нiмцi. Але Мiглiн обережно уникав атакувати Мiхельсона.
  Але зараз вiн подiлився новинами:
  - Катерина вiйська вiдводитиме з турецького театру вiйськових дiй побоюгться. Французький король обiцяг османам допомогу, i тi намагаються виторгувати собi бiльше поступок у перемир'¬, та й контрибуцiю платити вiдмовляються!
  Мiхельсон сердито зауважив:
  - Посадимо вiдрубану голову ¦мельки на палю, то все ¦вропа разом змириться!
  Мiглiн iз цим частково погодився:
  - Та це може остудити найгарячiшi голови, але нас i надалi намагатимуться випробувати на мiцнiсть!
  Мiхельсон труснув кулаком i прошипiв:
  - Хай тiльки спробують... - I, понизивши голос, спитав. - А як же чутки що йдуть десять генералiв i кожен iз корпусом на Пугачова?
  Мiглiн, посмiхаючись, вiдповiв:
  - Це вiйськова хитрiсть, щоб змусити селян та козакiв вiд Пугачова вiдстати. Переконати думку, що проти самозванця йдуть великi сили. Насправдi, десять генералiв просуваються лише з невеликими загонами. Тож ¦мельку беруть на понт!
  Мiхельсон усмiхнувся i вiдразу серйозно помiтив:
  - Тим бiльше пiдстав якнайшвидше придушити заколот!
  Далi вже нiчого суттгвого у розмовi не було. Олiвер Твiст тепер повинен подати за допомогою саморобно¬ ракетницi сигнал, що вiйсько вже увiйшло до густих, сухих чагарникiв очеретiв. План полягаг в тому, щоб у потрiбний момент пiдпалити сушу, а вiтер, що дмухав на них, розжене полум'я, i спалить семитисячне вiйсько.
  Щось схоже Омелян Пугачов вже зробив пiд час штурму Татищово¬ фортецi. Тодi повстанцям вдалося досягти великого успiху, вiдкривши собi дорогу до Оренбурга. Цього разу в сухi заростi наче фашистiв пiонер Петя завiв вiйська Мiхельсона. Вiн у цьому випадку повiвся немов справжнiй Iван Сусанiн. Але реальна доля Сусанiна - це загинути разом зi сво¬ми ворогами.
  А злодюжцi-герою Олiверу Твiсту хочеться жити. I хлопчик придумав хитрiсть. Приробити саморобну ракетницю в вiз, а самому там часом, у темрявi втекти. Щоправда, треба, щоб вороги не помiтили його зникнення. А це складно...
  Петя знайшовся. Пiдскочивши на конi до Мiхельсона, хлопець повiдомив:
  - Я про¬ду вперед i передам Чугугву з Твороговим, що ми вже на пiдходi!
  Мiхельсон схвалив i кивнув довгим вказiвним пальцем:
  - Тiльки швидше! I повертайся назад!
  Мiглiн розгорнув пергамент i, дивлячись на карту, помiтив:
  - Ми й самi можемо знайти дорогу!
  Олiвер Твiст буркнув:
  - Через очерети набагато швидше!
  I не гаючи часу, пiддав породистого жеребця пiдборами. Ех, швидше б вийти на безпечну дистанцiю. Або точнiше майданчик. Така суша в серпнi, що дивно, як цi заростi ще ранiше не вигорiли?
  Олiвер мчав на гонi, луплячи його ногами, i розпластавшись на спинi, щоб зменшити зустрiчний опiр повiтря. Сам Мiхельсон невисокого зросту, рухливий i з коротенькими вусами скидався на Гiтлера. На головi нiмецького полковника трикутник у стилi опля Наполеон!
  Але полководець сильний. Раз зумiв i не раз розбити переважаючi сили повстанцiв.
  Олiверу Твiсту в помилковiй пам'ятi сну вже доводилося наводити фашистiв на партизанську засiдку, i вiн тiшився успiхом. Щоправда, тут уже не просто боротьба з iноземними загарбниками, а громадянська вiйна. I пiднiмаг руку брати на брата та кум на свата.
  . РОЗДIЛ ¦9.
  Хлопчик прокинувся i трохи ожив. Зробив зарядку та по¬в. У вiвсянку додали рибки. I плюс молоко. Для в'язницi непогано. До Олiвера знову прийшла жiнка-лiкар. Протерла рани хлопчика спиртом та мазями. Навiть дала якусь пiгулку.
  Пiсля цього Олiвер знову почав терти ланцюги. Вiн був стрижений у камерi наголо, i не мiг використовувати волосся. Так тер ланка про ланку. I працював посилено. Трохи сталь пiддавалася. Хоча англiйцi робили ланцюги для в'язнiв на совiсть.
  Олiвер вiрив, що втече... Кiлька годин попрацював...
  Потiм йому знову принесли ¬жу. Хлопчик по¬в потрудився i заснув, наче праведник. I йому знову снилася чудова пригода.
  Ну, ось уже очерети закiнчуються... I в небi спалахуг, рветься петарда.
  Козаки кидають горщики з розпеченими вугiллями, i пiдпалюють розлиту по очерету смолу, i сiрку. Все готове для того, щоб засмажити армiю царицi.
  Бородатий осаул Падуров вiтаг Олiвер Твiста. Хлопчик зi схоплюгться i насамперед скидаг ненависнi чоботи. I так ноги собi натер. Ось тортури, гiршi за жаровню, коли англiйцi тобi спочатку мажуть олiгю огрубiлi пiдошви нiг, а потiм на вiдстанi розпалюють вогонь. Так, щоб полум'я трохи не доходило до голих п'ят.
  Але коли розтер у чоботях вiдчуття бiльш гидке, нiж вiд англiйського вогника.
  Олiвер Твiст гордо надув при цьому спогадi щоки: адже вiн нiкого не видав при тортурах, i навiть не розплакався. Тут слiд брати приклад iз Стеньки Разiна який i стогiн не видав пiд час катувань.
  Проте зараз йому хочеться битися, а бiйки нема. Вiтер дме з пiвдня на пiвночi, i вогнева лавина мчить на великий загiн Мiхельсона. Немов iз пекла вирвалися демон, i, розмахуючи полум'яними ятаганами, вони прямують на численного та укомплектованого добiрними вiйськами супротивника.
  Вiтер дме сильний i пожежа в очеретяному степу поширюгться швидко. Немов прокинулися, скинув кришки труни душi найзапеклiших грiшникiв, а за ними з гегни тягнеться бурхливих, як рудий хвiст лисицi шлейф. I цi монстри вогняного кольору обрушуються насамперед на вершникiв-козакiв.
  Першими небезпеку вiдчули конi, але вершники вперто били ¬х шпорами, намагаючись утримати на мiсцi.
  Мiхельсон вiдчайдушно проголосив:
  - Не вiдступати i не здаватись!
  Але в даному випадку подiбна хоробрiсть не бiльше, нiж безумство, геройство схоже на геро¬в Сервантеса. I така пiшла тепер прожарка. Коли вогонь обрушився на вершникiв i запахло паленим, то вже лунав оглушливий рев, i злякана кавалькада кинулась на власну пiхоту.
  Мiхельсон постарався зберегти холоднокровнiсть, але це йому погано вийшло. Тим бiльше, що може зробити мужнiсть iз бурхливим вогнем? Так практично нiчого. Генерал Мiглiн бiльш прагматичний i боягузливий пришпорив коня i спробував пiти, випередити полум'я, що мчить слiдом за ним, врятувати свою шкуру.
  Мiхельсон же прийняв потiк вогню, не вiдступаючи, хоча бiлому скакуну i хотiлося рвонути з поводи i помчати швидше вiд цiг¬ гегни. Нiмецький полковник не витримав потоку гарячого повiтря i дико скрикнув. На його випещеному обличчi стали проступати, наче проказа опiки. Потiм полум'я лизнуло ноги скакуна найманого офiцера. Кiнь уже не мiг витримати такий бiль. Пiддавши всiма чотирма копитами, а скинула нав'язливого вершника. Мiхельсон шмякнувся i тут опинився в озерi вогняному.
  Як заволав нещасний полководець. Як його стали живцем пожирати полум'я, починаючи з одягу та закiнчуючи кiстками. Добiрне царське вiйсько вмирало. I ця загибель була справдi жахливою. Полум'я стрiмко наближалося, вогнем цунамi обрушившись на пiхоту. Солдати й офiцери згоряли, мов мурахи пiд час пожежi, i дивитися на це було болiсно i страшно. А коли вогонь дiстався гармат, то стали рватися детонуючi порох, i бомби.
  Полум'я розкидалося по небу, i майорiв величезний лижаючий рудими мовами небо шлейф. А коли йшли каскадами вибуху, то здавалося, що хвилi проходять сферою i показують свогрiдне кiно. Або нiби це прибiй iз жовто-червоними хвилями. I все заливагться i буквально iскриться, виходячи слiпучою гамою.
  А до козачого вiйська вже чути запах паленого.
  Омелян Пугачов перебував на пагорбi, з якого Стенька Разiн спостерiгав за рухом ескадри до сорока стругiв князя Львова. Стенька Разiн зумiв узяти й Царицин та Астрахань, i теж мав деякi шанси на перемогу. Але доля не посмiхнулася козачому отамановi. Чи вiдчував себе Омелян ошуканцем?
  Але ж i його прадiдiвський дядько Степан теж блефував. Зокрема, побудував в Астраханi два струги: один патрiарший, а iнший царський i розпустив чутки, що з ними разом бореться царевич. I справдi селяни, i стрiльцi били бояр, прикриваючись царським iм'ям, нiби сам Олексiй Михайлович наказав позбавитися помiщицько¬ влади.
  Люди вивелись пiд тяжким гнiтом жорстоких властей, i ¬м потрiбен був лише привiд. А авторитет патрiарха Никона i царського iменi грав свою роль. Не трапися фатального поранення Стеньки Разiна в голову пiд Симбiрськом, дивишся i козачий уряд запанував по всiй Росi¬.
  Омелян Пугачов бачив майбутнг, як сумiшi республiки монархi¬. Народний залишався самодержавним монархом, але мав би правити, спираючись на думку всенародно вибраного козачого кола. А в мiстах та селах уже пануг виборна влада. Народ на селi вибираг собi старосту, i той стежить за порядком, а в мiстi виборний бургомiстр i мале козаче коло.
  Таким чином, лiквiдугться крiпацтво, i всi стають рiвноправними козаками. А козаки г рiзнi. ¦ орнi, г заводськi, г государевi. I немаг станово¬ нерiвностi.
  Щоправда, при реалiзацi¬ такого шляху багато кровi пролилося i ще проллгться.
  Але лiс рубають - трiски летять! А баби ще народжують!
  Тисячi людей згоряють живцем. Причому бiльшiсть ¬х якихось нiмецькi наймити типу Михельсона i Мiглiна, а росiйськi люди. Олiвер Твiст намагагться не думати про це. Хлопчика пiдскакуг i стаг на голову. Такий у нього спритний план втiлився у життя. Противник пiдступний Михельсон, потрапив у хитру пастку.
  Башкири, калмики та татари теж пiдскакують i луплять у бубни. У них радiсть, нарештi нав'язливих Михельсон буде повалений i спалений. А Салават, який пiдняв ¬х на боротьбу, ще живий i закликаг кочiвникiв пiд прапори.
  Горить i вибухаг обоз iз припасами... Схоже, що армiя Пугачова може трiумфувати.
  .................................................. .................................................. ..............................
  Пiсля того, як хвороблива скалка - Мiхельсон, був вирваний, Пугачов знову рушив до Царiцина. Слiд було захопити ключове для оборони мiсто i повернути на Дон. Як з'ясувалося, основнi царськi вiйська ще досить далеко, i г шанс ¬х розбити частинами.
  Три донськi полки надiслали сво¬х гiнцiв до самозваного царя, обiцяючи, що вийдуть назустрiч i приймуть присягу.
  Неподалiк Царицина бiльш, нiж двадцятитисячна рать Пугачова зустрiлася з чотирма з половиною тисячами козакiв.
  Омелян Пугачов одягнув у розкiшне, князiвське вбрання i начепив на себе рiзнi багатi ордени, щоб були захопленi як трофе¬ в рiзних мiстах та магтках. I розгорнув прапор гольштидського полку, який нiс за ним виготовлений у полковники Петя Комсомолов.
  Пугачов був вище середнього зросту, широкоплечий, з дуже виразним, неабияким обличчям i виглядав дуже ефектно.
  Донськi складали присягу i клялися у вiрностi царевi. Омелян Пугачов виголосив промову. Ватажок повстанцiв умiв говорити просто та красиво.
  - iнтереси нашо¬ Батькiвщини, iнтереси нашо¬ свято¬ Вiтчизни Росi¬. Вимагають позбавлення ¬¬ вiд м'ясо¬дного павука, як помiщикiв i крiпосного дворянства сосущего кров зi свого народу. I це кров, що вони поглинають зi смаком, вiдiллгться горючими сльозами жирним оводам! Наша справа розкрити очi обдуреним, розпрямити плечi горбатим, покiнчитися з ненависною тиранiгю та згубним режимом!
  Та запануг в Росi¬: свобода, рiвнiсть i братерство!
  Пугачов говорив iз натиском i темпераментно, козаки були в захватi. Армiя Омеляна поповнилася новими кiнними та добре навченими бiйцями.
  У момент складання присяги Олiвер Твiст несподiвано звернувся на одного, невисокого зростанням, з колючим поглядом людини. Десь вiн уже бачив це опуклий, лисiючий лоб, i блакитнi, виразнi очi.
  Сам чоловiк був у звичайному селянському вiрменi i тримав у сво¬х руках рогатину, але вiдчувалося з першого ж погляду, хто нiякий це не мужик. Хоча бiдне вбрання i рогатина в руках тримагться впевнено.
  Олiвер, покращивши момент, пiдiйшов до нього i витягнувшись у фрунт проорала:
  - Ваше превосходительство, полковник Олiвер Твiст до ваших послуг!
  Чоловiк швидко вiдповiв:
  - Я зовсiм не превосходительство, а звичайний солдат Полушкiн!
  Олiвер Твiст суворо зсунув брови, жорстко вiдповiв:
  - Нi пан Олександре Васильовичу! Ваш геро¬чний вигляд занадто яскравий, щоб його ховати пiд вiрменем!
  Суворов забобонно перехрестився i посмiхнувся:
  - Помилуй Бог... Все-таки впiзнали! Що тепер!
  Молодий злодюжка запропонував свiй варiант:
  - Поговоримо з царем-батюшком, а там видно буде!
  Омелян Пугачов був у чудовому настро¬. Його армiя сильна, а завтра буде штурм Царiцина. Пiсля чого можна буде, пiдiм'явши пiд себе Дон, рушити до Москви. Поки що цариця проти нього знову не нагромадила сили.
  Полоненого Суворова государ зустрiв привiтно. Той теж з цiкавiстю поглядав на Пугачова. Високий лоб, i виразнi брови говорили про розум ватажка повстання, а його впевнений громовий голос видавали звичку наказувати. Олександр Суворов не вiдчував страху i поставив ¦мельяну кiлька питань з вiйськово¬ сфери i отримавши вiдповiдь, виявився задоволеним:
  - А ви ваша величнiсть не дурний мужик!
  Пугачов суворо запитав Суворова:
  - За кого ти мене шанугш?
  Генерал-поручик з усмiшкою вiдповiв:
  - Помилуй Боже, звiдки менi знати...
  Омелян жорстким тоном запитав:
  - Служити менi будеш...
  Мужицький цар провiв рубом долонi горлом. Суворов мовчав. Вiн був надто розвиненою i самостiйною людиною, щоб зберiгати вiрнiсть присязi лише тому, що це присяга. I легiтимнiсть Катерини Друго¬ вбила свого чоловiка бiльш нiж сумнiвна. За великим рахунком, зараз маг правити спадкогмець Павло. А Катька у будь-якому разi царевбивця!
  Тут питання не в тому, справжнiй це цар чи нi. Омелян на Петра Третього зовсiм не схожий. Взагалi Петро Третя старенька дитина, а це мiцний, сильний козак, природжений во¬н i повелитель. А знатнiсть роду Олександр Васильович нiколи не ставив у заслугу i не вважав, що вона даг якусь перевагу.
  Омелян, у якому ще повно енергi¬ встав зi столу i взявся, ходити. Козачий цар не надто високий, проте, на голову вищий за Суворов, людину нижче середнього зросту i худорлявого. Пугачов у плечах широкий i маг недужою силою. Гне пальцями п'ятаки, розрубуг на льоту шовкову стрiчку. Омелян особисто рубався шаблею i показав себе сильним во¬ном. I Суворов це знаг. Йому симпатичний козачий отаман. З одного боку простий, з iншого з явним неабияким розумом.
  Суворов по-нiмецьки запитав:
  - Кому на Русi служити добре?
  Омелян Пугачов теж по-нiмецькому вiдповiв:
  - Добре служити свогму царевi, по батьковi та народу... - Пiдперевши боки кулаками, Омелян вважав за потрiбне додати. - I свогму народу насамперед!
  Суворову сподобалася кмiтливiсть та державний розум Пугачова, i вiн вiдповiв:
  - Я вибираю службу сво¬й Батькiвщинi та Народу!
  Пiсля чого генерал-поручик простяг Омеляну свою зовнi худу, але сильну i чiпку руку!
  Вони мiцно потиснули один одному руки i Омелян оголосив:
  - Жалую тебе графським титулом та званням фельдмаршала! Ти будеш головним над мо¬ми вiйськами! Пiдготуй ¬х до штурму Царiцина!
  - Слухаю вашу величнiсть! - Оголосили Олександра Васильовича Суворова, i вклонився козачому царевi.
  Так почалася велика дружба Омеляна Пугачова та Олександра Васильовича Суворова.
  Найгенiальнiший росiйський полководець усiх часiв присягнув простому народовi. Суворов i сам розумiв: потрiбнi змiни, i це дуже погано, що бiльшiсть росiйських людей перебуваг у ганебному рабствi. Хiба у великiй кра¬нi може бути таке злиднi з одного боку i надмiрна розкiш з iншого? Нi, Суворов як людина прогресивна i передова не тiльки в ратнiй науцi розумiв: змiни назрiли!
  Знай пульсацiя серця та вен,
  Сльози наших дiтей, матерi!
  Кажуть: ми хочемо змiн -
  Скинути ярмо важких ланцюгiв!
  Мiсто Царицин, у двадцять першому столiттi став вiдомий усьому свiту, як Сталiнград. А зараз це просто досить велике i добре укрiплене мiсто. Пiд ним Стенька Разiн розбив голову Лопатiна, а городяни самi збили замок iз ворiт. Зараз чекаг штурм. Олександр Суворов енергiйно вiддавав розпорядження. Генiальний полководець бачив уразливi мiсця оборони i сам вибирав напрямок удару.
  Гарнiзон Царiцина налiчував понад чотири тисячi солдатiв, крiм дворянського ополчення. Перебуваючи в потужних оборонних позицiях, вони могли серйозно опiр i дочекатися пiдходу нових урядових сил.
  Але бойовий дух захисникiв невисокий. Волзькi козаки пiсля розгрому Мiхельсона залишили фортецю. А це число понад двi тисячi людей, i вони капiтально поповнили армiю Омеляна Пугачова.
  Во¬ни при цьому не селяни, а цiлком богздатнi козаки, яких навчають битися з дитинства. Вони, мабуть, i кращi за звичайну набрану з мужикiв рекрутський набiр пiхоти i не поступаються гусарськiй кавалерi¬.
  Штурм розпочався одразу. Часу тягнути з облогою не було. Та й Суворов вважав за краще тактику: прийшов, побачив, перемiг. Пiд прикриттям димово¬ завiси: пiдпалили сирi лопухи, рать Омеляна пiшла на штурм. Солдати, особливо дiзнавшись, що з боку повстанцiв виступив сам Суворов, i заляканим великою кiлькiстю вiйськ самозванця боролися вкрай неохоче. Багато хто з них остерiгаючи окрики офiцерiв, стрiляли, але цiлили у повiтря.
  Деякi офiцери самi кидали шпаги, здаючись на милiсть переможця. Опiр мало вогнищевий характер. Ось гiмназисти спробували чинити опiр. Але досвiдченi козаки просто посiкли ¬х шашками, а солдати впали на колiна.
  Лiзли на штурм та калмики, обсипаючи захисникiв стрiлами.
  Першi чотири батаре¬ майже вiдразу перейшли пiд контроль повстанцiв. Частина кавалеристiв, сiючи панiку, вже опинилася в тилу. Лише дворянське ополчення хоч якось чинило опiр пугачiвцям. Ось i сам Омелян скаче у бiй. Його шабля обрушилася на голову товстобрюхого купця, який командував загоном багатi¬в.
  Ударом важко¬ шаблi Пугачов розкро¬в череп до само¬ ши¬. Iншi купцi розбiгаються i ревуть вiд жаху: сам батько-цар завiтав!
  Олiвер Твiст бореться праворуч вiд Омеляна. Хлопчику-злодюжцi цiкаво. Як вiн битиметься. I шабля здагться з незвички такою важкою та довгою. Ось хлопець зчепився з дворянином. Той дуже спритний, i хлопця не так досвiдченого у спiлкуваннi зi зброгю, рятувала лише феноменальна реакцiя.
  Вусатий дворянин наступав, вискалив у недобрiй усмiшцi зуби i розмахуючи шаблею. Тут Олiвер провiв прийом, якому йому навчив рiдновiр. Довбанув голою п'ятою пiд колiно. А коли дворянин у жовтому мундирi трохи вiдволiкся вiд болю, то рубав шаблею в шию.
  Противник з напiвзрубаною головою брякнувся на землю. Другого ворога Олiвер Твiст зустрiв ударом ноги у пiдборiддя. Тут не звикли битися ногами, i босий хлопчик дуже спритно вразив ворога незвичайним прийомом.
  Але опiр у супостата слабкий i ось над губернаторським палацом запанував царський вензель Омеляна Пугачова.
  Олiвер Твiст звалив лакея i заскочив усередину. Гола пiдошва зiткнулася з пишними ворсинами килима. Хлопчик подумав, що, мабуть, бургомiстр Царiцина намагатиметься приховати з палацу, заодно прихопивши мiську скарбницю. Отже, його слiд випередити.
  Справдi злодюжка виявився як нiколи правим. Барон Мiгель i справдi витягнув iз сейфа шматки золота, i купу самоцвiтiв. Багатств виявилося стiльки, що й не забрати. Але жадiбний сановник зiгнувся пiд вагою, i поволiк фактично поповзом. Пiдземний хiд був за дзеркалом, i можливо не будь Мiгель таким жадiбним.
  Але тягнучи за собою мiшок, вiн залишив на килимi слiди, якi одразу ж роздивилися гострi очi юного розвiдника. Олiвер Твiст пострiлом з примiтивного пiстолета рознiс дзеркало i шуганув у коридор, що йде в пiдземелля.
  Бургомiстр теж витяг пiстолет, i встиг вистрiлити, але хлопчик, розгойдуючи корпус, пiшов вiд вогню. Потiм Олiвер Твiст з усього розмаху всадив бургомiстру в пах... I був володарем великих скарбiв.
  Напевно, дуже багато хто, опинившись на мiсцi юного злодiя, спробували б приховати казковi багатства. Або хоча б ¬хня частина. Але юний до певно¬ мiри навiть ленiнець Олiвер Твiст кришталево чесний. Та й крiм того, коли тобi рокiв одинадцять немаг тiг¬ доросло¬ розважливостi, его¬зму та потягу до грошей. Ти ще чисте i безневинне ягня чи левеня. Звичайно, бути левом краще, нiж вiвцею.
  Олiвер Твiст потягнув шкiряний мiшок назовнi.
  Царiцин був узятий досить швидко. Чотири тисячi солдатiв здалося в полон. Арсенал армi¬ повстанцiв поповнився ще шiстдесятьма п'ятьма гарматами i великим запасом богприпасiв. Перемога повна iз мiнiмальними втратами. I тепер Омелян Пугачов мiцно встав на Волзi.
  Проте взяттям Царiцина повстанцi самi собi створили проблему. Куди тепер направити свог вiйсько? На Дон, поповнивши вiйська з допомогою козацько¬ вольницi, чи пiвдень, щоб скористатися розосередженiстю царських вiйськ, спробувати розбити i полонити ¬х частинами? Поворот на Дон мiг призвести до втрати дорогоцiнного часу, i в цьому випадку фельдмаршала Панiн мiг би встигнути зiбрати в кулак сво¬ розрiзненi полицi.
  Зрозумiло, що час працюг проти пугачiвцiв. Але i на Дону можна знайти сильне ратне поповнення. Сам Пугачов схилявся йти на Дон та Черкас, щоб зiбрати козачi ратi. Суворов теж вагався. Битися проти росiйських людей йому не дуже хотiлося, хоча тепер пiсля взяття Царiцина йому зворотного ходу немаг. Крiм того, ще в тилу повстанцiв Астрахань. T¬ теж добре було б взяти. Але знову таки втрачагш на цьому час.
  Пугачов ухвалив рiшення. Оскiльки решта царських сил ще вiдносно далека, а численнi селянськi натовпи, розкиданi по Поволжi гальмують ¬хнг просування. То слiд роздiлити армi¬, направити Суворова брати Астрахань, а йти на Дон. А вже потiм рушать уздовж Волги. Все одно в холодну пору воювати повстанцям буде легше. Чоловiки зберуть урожай, i взимку ¬м робити нiчого i, вони поповнять селянську армiю.
  Можна буде навiть спецiальну ратну повинность запровадити. А основнi сили, швидше за все, Катерина поки що притримаг в Туреччинi. Османи не до кiнця знищенi, i вони ще мають шанси.
  I роздiлившись на двi частини армi¬ бунтiвного Омеляна, рушили: одна на захiд, iнша до Астраханi.
  Пугачов був у гарному настро¬. У першiй же козацькiй станицi його зустрiли з великою шаною, а козаки тисячами вливалися й у без того чималу армiю. Олiвер Твiст, що маг статус головного царського ад'ютанта, бiльшу частину часу проводив разом з государем.
  Його величнiсть вiдзначився гостротою розуму та знаннями з багатьох питань. Ось вони з Олiвер перемовлялися нiмецькою. Хлопчик обережний коли йшлося про злодiйське минуле, але потроху натякав царевi, що буде колись i iнший час. Жаль тiльки, що немаг просто, наприклад, зробити таку рiч як кулемет.
  Натомiсть хлопчаки розповiв iмператору, яким чином можна виробляти динамiт для пiдриву фортець та нiтроглiцерин. Сам молодий злодюжка, будучи увi снi ще диверсантом-антифашистом, добре знався на рiзноманiтних вибухових сумiшах. I мiг пiдказати пугачiвцям. А ось автомат наприкiнцi вiсiмнадцятого столiття викувати в кузнi, мабуть, непосильне для повстанцiв завдання. Але можна внести змiни в конструкцi¬ вже iснуючих гармат, удосконалити багнет, i систему управлiння вiйськами. I навчати селян найефективнiше.
  Тисяча солдатiв георгi¬вського полку здалися Омеляну Пугачову пiсля короткого бою. Армiя козачого царя зростала, наче снiгова куля. Небагато багатенькi козаки, не наважувалися кинути виклик самозванцю або ¬х виловлювали та вiшали.
  Дон багатий, земля жирна, наче сало i м'яка, як пух. Багато на ньому можна зорати та засiяти.
  Черкас столиця козачого вiйська зустрiла Пугачова дзвонiв дзвонiв. Мiсцевий гарнiзон на чолi з генералом Будерманом спробував чинити опiр самозваному царевi.
  У самому Черкаську спалахнуло повстання. Козаки не хотiли визнавати царицю, i рвалися до Петра Третього, нiби вiн був намазаний медом. Тисячi во¬ном зчепилися у смертельнiй сутичцi, i Омелян Iвани повiв свог вiйсько на штурм.
  Почалася жорстока битва. Олiвер Твiст був серед перших, хто пiднявся на стiну козачого мiстечка. Хлопчик спритно пiдрубав господарського козака по ногах. Жирна туша впала за стiну i ляснула в рiв.
  Пiонер атакував капрала, ухилився вiд багнета, i рушив колiном у сонячне сплетiння. Якщо ти б'гш ногами, то супротивник, напевно, удар пропустить.
  Хлопчик раптом згадав щось таке, що викликало в нього дикий напад лютi. Нi, цього разу не тортури в англiйському катiвнi. А iнше. Те, що чомусь спливло як альтернативний спогад увi снi. Коли в сiчнi Червона армiя провела Вiсло-Одерську операцiю i опинилася в однiй годинi ¬зди вiд Берлiна, багато хто повiрив, що Велико¬ Вiтчизняно¬ Вiйнi кiнець. Що вона це найжорстокiша друга свiтова доживаг останнi тижнi. Здагться ще трохи.
  Але ж недаремно спiвають: останнiй бiй, вiн найважчий. У березнi сталося диво, i фашисти змогли повернути стрiлку годинника тому. В результатi орди Гiтлера, а потiм нового фюрера Майнштейна знову рвонули на схiд. А вчорашнi союзники виявилися пiдлими зрадниками. I ось Гiтлерiвцi вже знову захопили Укра¬ну, прорвалися до Москви i домоглися того, чого ¬м ранiше не вдавалося: контролю над Кавказом. А зараз уже пiдходять до Куйбишева. I хто знаг, може поки що вiн пiонер Петя допомагаг Омеляну Пугачову, фрицю вже штурмують Москву?
  Хлопчик вiдчуваг в собi люту лють, i вiдчайдушно кидагться на сво¬х ворогiв. У ньому вируг найнатуральнiша, незгасна пожежа. I будь, що буде, але вiн посто¬ть за владу робiтникiв i селян, за свого нового Ленiна - Омеляна Пугачова.
  Ось i полковник Скоттовалiк - англiйський найманець, отримуг удар ногою пiд колiно, а потiм у гомiлки в шию.
  Стiни взятi, i бiй переноситься у мiсто. Використовуючи пальцi руки i нiг хлопчисько пiдiймагться на стiну особняка вiйськового отамана, що вiдстав вiрним Катеринi, i рiзко б'г капiтана армi¬ царицi. Удар ногою з розмови чарiвний. I капiтан летить, збиваючи ще одного зi стрiльцiв.
  Хлопчик реве i головою зарядив у пiдборiддя поручику. За пiонером лiзуть iншi пугачiвцi, особняк береться штурмом.
  Войскового отамана i кiлька старiйшин захопили живими. Вони вiдмовилися визнати Пугачова законним монархом, i тепер на них чекав царський суд i петля. А козаче коло мало вибрати собi нових отаманiв.
  Головне мiсто на Дону тепер стало пугачiвським. Найчисленнiше на Русi козацтво визнало царя Петра Третього. Тепер же залишалося зiбратися з силами та йти на Москву.
  Проте з боку Азова, все ще бачила загроза козацьким землям.
  Суворов тим часом пiдiйшов до Астраханi. Волзькi i присланий на допомогу полк малоросiйських козакiв перейшли на бiк повстанцiв. Частина офiцерства також перекинулася на бiк царя. Нiчний суворiвський штурм виявився швидкоплинним. Опiр чинив лише кiлька рот, а основнi сили гарнiзону виявилися зламанi ще до початку штурму.
  Отже, Астраханська губернiя присягнула самозванцю. Сам губернатор не встиг розкритися i його козаки примудрилися повiсити ще до суду. Понад десять тисяч солдатiв, щоправда, з них значна частина зеленi новобранцi чи iнвалiди влилися до лав Суворовсько¬ армi¬.
  Омелян Пугачов, зайнявши Черкас, знову опинився перед дилемою: йти на Азов або залишити це неприступну фортецю у себе в тилу. У разi невдало¬ облоги та штурму повстанцi ризикували втратити багато людей та часу. З iншого боку, урядовi вiйська, що поверталися з турецько¬ вiйни, могла завдати удару по козачiй столицi в Черкасi.
  Таким чином, у Пугачова виникли сумнiви. Крiм того, питання номер один: яким шляхом iти на Москву? Стенька Разiн у подiбнiй ситуацi¬ вибрав Волгу i спiткнувся на Симбiрську. Шлях Волгою довгий, i вимагаг штурму багатьох мiст. Iнша нагода пiти Доном i через Тулу. Там i шлях коротший i урядових вiйськ менший. Щоправда, царськi вогводи могли в цьому випадку атакувати Царицин i спробувати вiдрiзати частини Омеляна Iвановича.
  Азов це не Черкас - першокласна фортеця з сильним гарнiзоном, i не так просто ¬¬ взяти, тим бiльше там майже немаг козакiв, якi могли б пiдсобити, а чи погодиться гарнiзон присягнути мужицькому царевi, так це пiд питанням.
  Юний злодюжка Олiвер Твiст втiм, придумав свiй план i нашiптав його на вухо Пугачову.
  Козачий цар схвалив подiбну думку поплескавши хлопця по плечу:
  - Дуже гарно! Якщо вдасться бути тобi генералом!
  Мундирiв царсько¬ армi¬ як для пiхоти, так i для гусарiв захоплено багато, i можна переодягнути в них кiлька тисяч людей. Потiм пiд виглядом пiдходу нових пiдкрiплень увiйти в фортецю i застати численний з двома сотнями гармат гарнiзон зненацька. А утримуючи Азов вже можна i не побоюватися за сво¬ тили, i крiм того, там головний збройовий арсенал царських вiйськ, що воюють проти Османсько¬ iмперi¬.
  Тож... з Богом дiточки!
  Олiвер Твiст крокуг разом з обманним вiйськом, пiд барабанний i бiй i розгорнутi прапори. У цьому молодий злодюжка спiваг;
  Батькiвщина моя велика кра¬на,
  Ненаглядна прекрасна Росiя...
  Богам лучезарною нам все дано,
  Щоб весело жилося над синiм небом!
  
  Длань Господь таку створив,
  Щоб смiялися, дорослi та дiти...
  Ось нами чистий херувим
  Немаг мiсця кращого на планетi!
  
  Але в кра¬нi величезне лихо,
  Душать Русь крутi олiгархи!
  Невже рабство назавжди,
  А чиновник пожираг хабарi...
  
  Строй такий капiталiзм,
  Зло i прiсно пам'ятно жорстокий...
  Вiд нього пiшов нацизм,
  Вiдмiряг пекло нещасним термiном!
  
  Олiгарх свог вiзьме,
  Забере при цьому й чуже.
  Вiдкриваг жадiбний рахунок,
  У нього наявнiсть крута!
  
  Хоче багато вiн пожерти,
  Нас зламати бандит через колiно,
  Справжнiй жирний тать,
  Як вишкiрив iкластий дядька Сема!
  
  Де сир отримаг, де зжере,
  Хоче нас поставити на колiна,
  I вас лiнкор несе вперед,
  А на "Аврорi" хоробрий дiд Ленiн!
  
  Так знай пузель-буржуй,
  Тобi не уникнути - меч пiонера!
  Бий пролетарiй та бунтуй,
  Щоб побити, жартома мiльйонера!
  
  Як заповiв рiдний Iллiч,
  Дороги до Марса спритно ми розсунемо,
  I рушимо супостату в лич,
  До шiстнадцяти гербiв прийдуть iншi!
  
  Ми зможемо вiдродити кра¬ну,
  Соцiалiзм по всiй землi побудугмо!
  I не пiде "Варяг" на дно,
  Крокують пiонери дружним строгм!
  
  Коли увiйдемо, смiючись до Берлiна,
  Там пролетар нас звичайно зустрiне!
  Ми вистогмо та переможемо,
  У всесвiтньому щастя веселяться дiти!
  . РОЗДIЛ ¦ 10.
  Юний в'язень знову прокинувся. У в'язницi нудно. Ти один i стiни товстi, не долiтають навiть звуки. Олiвер зробив за традицiгю зарядку i потiм принесли йому ¬жi. Цього разу крiм вiвсянки та молока йому передали два пирiжки з м'ясом.
  Потiм прийшла жiнка лiкар. Оглянула слiди тортур Олiвера. Далi глянула в рот i послухала груди. Загалом хлопчик був цiлком здоровий i добре перенiс тортури.
  Його все-таки протерли спиртом... А це вже не так боляче, але все одно щипаг.
  Потiм Олiверу видали подушку, передану ким жалiсливих жiнок i запропонували одягти черевики.
  Хлопчаки вiдмовився, сказавши, що поки що на подвiр'¬ тепло i в камерi його не мерзнуть, а так йому звичнiше i спритнiше.
  Пiсля чого залишившись на самотi юний в'язень знову почав терти ланки ... Вiн це робив енергiйно, поки через кiлька годин не застрайкували руки.
  Олiвер знову принесли, причиною для в'язницi ¬жi. I хлопчик по¬в знову занурився в сон.
  Така ось весела пiсенька, яка й справдi на серцi змушуг цвiсти незабудки. I надихаг людей на подвиги.
  У самого Азова ледь не зiрвалося, козаки сварилися, але осаули навели ногайками порядок. I пара-трiйка переодягнених козацьких полкiв вступила у могутню фортецю. Немов ченцi Стеньки Разiна в Я¬цьку.
  Омелян особисто зчепився на шаблях iз комендантом. Той був майстерний вояка, але Пугачов сильнiший i смiливiший. Шаблi виблискували, при зiткненнi вибивали млявий снiп iскор. Ось вiд сильного удару мужицького царя зламалася генеральська шабля. Противник кинувся на Омеляна з кулаками. Ось козачий отаман узяв та викинув генерала з вiкна тронно¬ зали. А в самому мiстi-фортецi почалося звалище. Втiм, солдати гарнiзону билися неохоче. Аж надто вiра в царя-батюшку змiцнилася в народi. А хто такий солдат? Той же селянин нехай i замучений муштрою.
  А селяниновi хочеться, нарештi, справедливостi, i кiнцi крiпосного права. I не лише для себе, а й сво¬х рiдних.
  Офiцери вони багатшi, але теж рiзнi г i далеко не всiх стан справ у самодержавнiй iмперi¬ влаштовуг.
  Олiвер Твiст зчепився з одним держимордою. Навiть отримав мечем подряпину, але потiм хлопчик дуже спритно розвернувся i саданув п'ятою в нiс. Держiморда зламав свою нюхалку i впав, а наступний удар хлопця його добив.
  Олiвер Твiст навiть подумав, ну чому Омелян Пугачов втратив пiвроку, беручи в облогу Оренбург? Адже простий народ i солдатство на його боцi можна було б рiшуче взяти вгору. Можливо, мужицький цар так i дiйшов без нiчого до Москви.
  Олiвер Твiст рубався з офiцерами. Ось рушив ногою прямо в печiнку. Той офiцеришка взяв i вiдкинув копита. Але одночасно пацан-злодюжка, якому ранiше важка штанга вже здавалася легкою, продовжував мiркування.
  Ось наприклад, Омелян пiсля того, як вилазка Оренбурзького гарнiзону закiнчилася провалом, i великими втратами для гарнiзону мiг би зважитися на штурм. По-перше, можна було використовувати трофейне обмундирування для обману. Прийом, до речi, не новий. Навiть пiд час облоги Нарви Петро Перший скористався. I зумiв виманити частину гарнiзону у полi. Що надалi полегшило штурм добре укрiпленого мiста-цитаделi.
  Принаймнi, у сiчнi у Пугачова вже зiбралося до тридцяти тисяч бiйцiв, i можна було розпочинати штурм. Хоча, наприклад, точна чисельнiсть повстанцiв невiдома. Тут оцiнки розходяться. Якщо у Пугачова пiд Оренбургом було, як пiдраховують тридцять чи сорок тисяч людей, то чому пiд Татищево боролося сiм чи дев'ять тисяч? Може, йшлося про вiйська Пугачова розпорошенi по рiзних гарнiзонах? У всякому разi, зараз пугачiвцi сильнi, як i на ¬хньому боцi численне ягцьке козацтво.
  I дивовижний ватажок Пугачов. Варто йому сво¬м богатирським баритоном гаркнути, як сотнi, тисячi солдатiв припиняють битися, i падають на колiна, вибачаючись у батюшки. А у ворота вже влiтають новi кiннi козачi пiдкрiплення пугачiвцiв. Отже, скоро близький кiнець ворога i успiх повстанського во¬нства.
  Олiвер Твiст зчепився з козацьким осавулом. Дуже сильний супротивник, який активно наступав на хлопця. Пацан вiдступив i прикинувся зляканим. Ворог захопився i рубанув шашкою. Юний злодюжка пiшов, i удар припав у камiнь. Шабля зламалася i тепер уже Олiвер Твiст перейшов у наступ.
  Незважаючи на всю дослiднiсть, осавул пропустив удар ногою пiд колiно. Дуже важко не маючи навичок парирувати ось такi удари. Коротко лупиш п'ятою i кiнцiвку вiдбито. А потiм тебе добивають шаблями. Серйозний погдинок нiчого не скажеш.
  Але ось голова осавула вiдокремилася вiд тiла. Навiть шкода дорогу боброву шапку. Таку гарну рiч, та так забруднили. Це вже на бандитизм скидагться. З його злодiйського боку.
  Але тепер уже ворог слабшаг, наче кинута в пустелi бурулька. I охочих кинути виклик армi¬ Омеляна Пугачова дедалi менше. Навiть один гарнiзонний полковник сам наказав свогму полку здатися i присягнув на вiрнiсть самозваному, але любить царя.
  Пiсля перемоги козаки за звичагм вiдсвяткували бенкет. Праворуч вiд Омеляна вмостився правнук Стеньки Разiна та родич Пугачова Iван Разiн. Атамани були веселi i бенкетували щедро. Тут був захоплений у туркiв Петром Першим дорогий столовий сервiз. У цьому випадку золотi та срiбнi ложки та вилки, дуже тонко¬ роботи, а також судини, посипанi самоцвiтами. Причому вiзерунок був виконаний майстрами Османа, надзвичайно тонко.
  Такий сервiз у час у музе¬ зберiгати, нiж лопати ¬м. Дуже дорога виходила тут ¬жа. Та й самi страви, приготованi французьким кухарем, чудовi. За бажанням Омеляна Пугачова чудодiй кулiнарi¬ приготував такого ж iз начинкою зайця, що був на весiллi козачого царя та Устинi. Загць та його начинка гарнi, особливо нашпигованi горiхи.
  Пугачову згадалася його друга дружина i, на душi, стало сумно. Що у нiй? Може Устинню безжально порють i катують дибки чи вже стратили? Правда, навряд чи, бiдна дiвчина не винна, що сподобалася самозваному царевi. Знайти ¬¬ i звiльнити з кайданiв. Де вона зараз?
  Омелян досадував на себе. Пiд Татищево слiд зiбрати бiльше народу. У Бердi ще було дев'ять, десять тисяч бiйцiв. Причому двi тисячi цiлком богздатного вiйська, а решта чоловiка. Пугачов хотiв знiмати облогу, залишивши у Бердi значнi сили, хоча рацiональнiше було б дiлити сво¬ вiйська.
  Бiй у фортецi теж розвивав не однозначно. Пугачову вдалося впiймати супротивника в пастку, i обрушити бомби на ворога пiд час побудови iз засiдки. Противник зазнав втрат, але не настiльки великих, щоб це позначилося на ходi бою вирiшальним чином.
  Далi, можливо, слiд було тримати оборону в самiй фортецi. Крижанi вали власними силами були серйозною перепоною i царська армiя надовго затриматися пiд стiнами Татищево. А до цього часу пiдiйшли б iншi пiдкрiплення.
  У всякому разi, саме ця поразка i стала першою битвою, програною Пугачовим. Першою, але, на жаль, не останньою. Однак пiсля того як у ¬хньому вiйську з'явився це босоногий, бiлобрисий хлопчик хiд селянсько¬ вiйни радикально змiнився. I тепер царська армiя здобуваг одну перемогу за iншою.
  Омелян пив помiрно, щоб не втрачати чiткостi думки. Святкувати перемогу ой як рано. Попереду ще багато мiст i ворожих полкiв. I Катерина Друга ще збираг проти нього основнi сили. Але народ налаштований рiшуче пiдтримати самозваного государя.
  Свого часу так само величезно¬ популярностi в народi користувався Гришка Отреп'гв. Але новий цар виявився невгодним i росiйському народу, як зайво прозахiдний, i заходу як надмiрний патрiот. Лжедмитрiй не вiддав полякам Смоленськ, i почав готувати вiйну з Туреччиною, яка на той момент була ще дуже сильною, правда в iмперi¬ Османа почався перiод занепаду.
  Пугачов, долаючи початковi невдачi, йде в гору!
  Дiвчата, ледь прикритi прозорим одягом, виконують перед гостями танцi. Ось одна з них танцюг прямо перед козацьким государем. На нiй лише трусики i вузька смужка тканини на грудях, а волосся прикрашене перловою дiадемою. Босi, дiвочi ноги танцюють енергiйний танець, талiя розгойдугться. Схiдна танцiвниця зi свiтлим волоссям, виглядаг вкрай спокусливо.
  Олiвер Твiст, дивлячись на не¬, теж вiдчув сильне хвилювання. Вiн ще був дуже малий, щоб розiбратися у сво¬х почуттях, але було щось зовсiм незвичайне в ¬¬ рухах, переливах засмагло¬ шкiри в рухах ладного чистого тiла. Танцiвниця збуджувала хлопця, i хотiлося самому схопитися i пуститись в танець.
  I Олiвер Твiст не помiтив, як його винесли ноги, i вiн почав пiдскакувати разом iз дiвчатами. Велелюбний Омелян Пугачов вже надивився собi дiвчину i потяг ¬¬ до свог¬ спальнi. Не були гвнухами та iншi отамани. Мало того, Iван Разiн придумав забаву. Кидати в дiвчат кiстки, i та в яку потрапило кiсточка, оголюгться.
  Козакам дуже сподобалася така iдея та дiвчат, жiнок полетiли огризки. Стало всiм весело, всi напились.
  Навiть Олiвер не втримався i потягнув з кухля солодкого вина. Не по-пiонерському це звичайно, але цiкавiсть взяла нагору. I вiдчув собi пацан справжнiм оселком. Стало ще веселiше, всi люди здавались тепер розфарбованими немов яскравими китайськими фломастерами. I на душi захоплення.
  У Олiвера Твiста вистачило розуму не додавати собi ще, i наступного дня вiн прокинувся бадьорим i сповненим сил. А ось козачi отамани мучилися головним болем.
  Омеляна Пугачов насамперед зводив у лазню, i ялиновим вiником вибив iз себе хмiль. Пiсля чого наказав трубити у збiр та у похiд. Як говорив Вождь свiтового пролетарiату Великий Ленiн: зволiкання смертi подiбне!
  Справи у повстанцiв йшли добре. Але до Царiцина пiдiйшов генерал Муфель iз п'ятьма тисячами пiшого та кiнного вiйська. Штурмувати добре укрiплене мiсто Муфель не наважився i послав гiнця з вимогою пiдкрiплення.
  Фельдмаршал Папiн щойно прибув Пензу. Вiн дуже стурбувався великими успiхами самозванця. Дон перейшов на бiк Петра Третього, а повстання на Волзi спалахуг з новою силою. I зрада Суворова, що вже став легендарним, не могла не викликати почуття досади. Тепер вiйна з iнструментами перетворювалася на щось по-справжньому важке та небезпечне.
  Омелян Пугачов показав сво¬ iкла саме в той момент, коли здавалося, що ось-ось i капкан захлопнеться.
  Катерина Друга, дiзнавшись, що Михельсон загинув у пожежi бiля Солоно¬ ватаги, з гiркотою вимовила:
  - Кiнець кiнця обернувся початком середини. I чому Господь так вирiшив покарати мене самозванцями!
  Однак поки що додаткових заходiв, iмператриця вживати не стала, i вирiшила чекати вiдомостей з фронтiв. А вони прибували, як водиться iз запiзненням.
  До Муфеля iз трьома тисячами вiйська пiдiйшов полковник Бiбiков. То вже була сильна армiя. Але Суворов раптово атакував восьмитисячне вiйсько. Напад обернувся великим успiхом. Генiй Олександра Васильовича перемiг. У полон виявилося захоплено понад шiсть тисяч солдатiв.
  Нiхто не очiкував такого нападу. Думалося, що основнi сили заколотникiв ще далеко. А Суворову вдалося ще й зайти з пiвночi, де й зовсiм не очiкувалося жодно¬ загрози.
  Генераловi Муфелю, щоправда, вдалося втекти. А до Царiцина просувався i князь Голiцин. Йому вже доводилося перемагати Пугачова у фортецi Татищева. I ось тепер знову чекала важка битва. У Голiцина близько десяти тисяч не слабкого i вже мав досвiд битв iз повстанцями вiйська.
  Суворов разом iз вiйськами, що пiдiйшли з Астраханi, мав тисяч вiсiмнадцять. Не чекаючи на пiдхiд основних сил Омеляна Пугачова, Олександр Васильович вiдважно атакував ворога. Селяни виконали роль вiдволiкаючого маневру, а найбогздатнiшi частини мужицько¬ армi¬, рушили Голiцину з тилу.
  Бiй завершився повним розгромом царсько¬ армi¬, i полон бiльшо¬ частини команди князя.
  Сам Голiцин потрапив у полон, i його доля мала б вирiшити Государ.
  Омелян Пугачов вирiшив йти на Москву Волгою. Такий шлях був найбiльш надiйним, i саме так i йшов Стенька Разiн.
  У Пугачова вже понад п'ятдесят тисяч рiзношерстого, але цiлком богздатного з великою кiлькiстю знарядь вiйська, i вiн мiг розраховувати розбити вiйська свог¬ "дружини" частинами.
  Камишин, як i минулого разу, прийняв вiйська Омеляна з радiстю та розкритими обiймами. Генерал Бенедорф спробував дати бiй Пугачову у Саратова. Але повстанцi оточили його дванадцятитисячний корпус. Багато солдатiв армi¬ Катерини не хотiли битися. Бiй видався швидкоплинним.
  Олiвер Твiст встиг зрубати лише трьох гусар, коли решта здалася. Тим паче, що й авторитет Суворова давався взнаки. Не всi хотiли вмирати, борючись проти законного Государя.
  А вiра в Омеляна Пугачова все мiцнiла i мiцнiла. Саратов повторно розчинив во¬новi ворота, вiтаючи Омеляна церковним дзвоном, та хлiбом iз сiллю.
  Не маю пiд рукою значних сил, фельдмаршал Панiн покинув Пензу. Затримка вiйськ у Туреччинi призвела до того, що протистояло Пугачову порiвняно мало сили. Повстанцi без бою зайняли Самару та Пензу. Невеликi урядовi загони просто перемелювалися.
  Пiд Саранськом граф Панiн спробував дати бiй iз п'ятнадцяти тисячним корпусом, царських вiйськ. Але переважаючi сили Пугачовцiв вже не зупинили. Вони ринули справжньою, неприборканою лавиною. Петя бився попереду всiх. Суворов знову спритно зайшов у тил, i перерiзав комунiкацi¬. Графу Батьковi довелося рятуватися втечею. Але козаки переслiдували фельдмаршала мiцно.
  Пiонер-злодiя Олiвер особисто взяв участь у гонитвi. У хлопчика був чудовий донський жеребець, а сам вiн важив менш дорослих, i йому вдалося вiдiрватися вiд iнших козакiв, i наздогнати графа Панiна з його охороною з десяти чоловiк.
  Першi два охоронцi з криком i миготiнням кинулися назустрiч пiонеру. Олiвер Твiст дуже спритно пiдрубав одного з них, пiрнувши пiд пiк. А другого хлопця збив ударом у стрибку. Дитяча п'ята дуже точно i мiцно потрапила в лоба, вирубавши масивного вусана.
  Iз десяти охоронцiв залишилося лише вiсiм. Але двог знову вiдокремилися i рвонули до Олiвера. Хлопчик спритно ухилився вiд пiстолетного пострiлу, i кинув ворога головою в пiдборiддя. А в iншого дуже спритно вiдтяв пензель разом iз чорною, шкiряною рукавичкою.
  Ще двог гравцiв виявилися, таким чином битi. Олiвер Твiст сказав:
  -Умiння б'г, але, на жаль, не на виборах!
  Що ж як у лiчилцi: i ¬х лишилося шiсть. Але ось чому Панiн вважаг за краще кидати всього по два вершники.
  Пiонер-злодiя Олiвер Твiст метаг в ворога босою ногою кинджал. З тако¬ близько¬ навiть грiх схибити. I ось вiстря встромилося противнику в живiт. А ось наступний супостат надто високо розмахнувся i отримав п'ятою прямо в кадик ши¬. Олiвер прочiрикав:
  - Найчастiше задирають дзьоб безкрилi!
  Що ж лишилося ще четверо бiйцiв. А це стаг дуже цiкаво. Ось, за традицiгю, видiлилася чергова пара. Вона мчить на хлопця. Ну, що ж Олiвер Твiст у станi повно¬ бойово¬ готовностi. Вони обидва вистелили з пiстолетiв. Хлопчик розпластався на коней i кулi ледь не торкнулися його голо¬, засмагло¬ спини. Але ось Олiвер Твiст вiдповiдаг, наносить, нищiвний видав лiктем у сонну артерiю. А гостра шабля хлопця вражаг iншого супротивника в лiве око.
  Пiонер-злодiя дотепно вигукуг:
  - Людина без розуму як без очей, тiльки слiпота куди безпросвiтнiша!
  Що ж тепер у графа Панiна всього двог залишилося охоронцiв. Але тi найсильнiшi по два метри на зрiст. Вони кидаються на хлопця, люто розмахуючи в кожнiй руцi по шаблi.
  Олiвер Твiст холоднокровно кидаг босими пальцями ноги маленький, легкий кинжальчик. Вiстря потрапляг в чобiт фельдмаршальського охоронця. Той скрикуг i кидаг шаблю. А вiртуозний хлопчик, дуже спритно встромляг свiй гострий клинок, громить пiд бiк.
  I знову пiонер-злодюжка промовляг:
  - Великий зрiст не завжди погднугться з великим талантом, але великий талант завжди призводить до великого зростання кар'гри!
  Останнiй охоронець починаг задкувати вiд невловимого хлопчика. Петя користугться цим i атакуг по дотичнiй. Противник парируг випад, i отримуг п'ятою пiд лiкоть руки. А це боляче, вiд шоку громила упускаг шаблю.
  Пiонер-злодюга поллгться цим, пiдхоплюг клинок ногою. Смикаг, босими пальцями... Вiстря входить прямо в сонячне сплетiння. А це вже такий бiль, що кардинально вибиваг свiдомiсть.
  Так повалений останнiй, десятий охоронець. А Олiвер Твiст залишився з графом Панiним вiч-на-вiч. Той зумiв трохи збiльшити вiдстань, вiдiрвавшись пiд час бою з охороною.
  Але вiдважний пiонер-злодюжка максимально розпластався, щоб знизити опiр повiтря, i навiть згинаючи прес, допомагаючи рухами свого мускулистого коня, став скорочувати вiдстань.
  Фельдмаршал Панiн роздер скакуну шпорами боки на шматки, капала кров, але вiдстань продовжувала скорочуватися.
  Олiвер Твiст навiть збагнув:
  - Хочеш довше жити бiгай, хочеш швидше загнутися - тiкай вiд ворога!
  Граф Панiн благаюче попросив хлопця:
  - Хочеш тисячу карбованцiв?
  Пiонер-злодiя у вiдповiдь хихикнув:
  - Я тримав у руках i сто тисяч, якi мiг собi без пардону присво¬ти i вiдмовився вiд них! Честь пiонера-злодiя важливiша за золото та дiаманти!
  Фельдмаршал здивувався:
  - То ти iдейний? Як сказав пiонер?
  Хлопчик енергiйно кивнув:
  - Так пiонер! Всiм хлопцям як приклад!
  Панiн спробував пiдкупити Олiвера Твiста:
  - Ну, хочеш я тебе дворянином зробив!
  Хлопчик жорстко вiдповiв:
  - Пiонер-злодiй знатнiше дворянина!
  Фельдмаршал не здавався:
  - Тодi графом!
  Олiвер Твiст серйозним тоном помiтив:
  - Ну, графський титул менi тiльки Катерина може присво¬ти. У вас немаг повноважень!
  Батькiв осiкся. Вiн i сам зрозумiв, що вистачив через край. Та й, власне, якщо хлопчик не бреше, то йому може вiн реально запропонувати? Якщо й сто тисяч рублiв хлопчика не спокусили? Та й за затримання фельдмаршала хлопцю щедро вiддячить самозванцю!
  Панiн зробив останню спробу:
  - Хочеш, я зроблю тебе сво¬м сином?
  Олiвер Твiст хихикнув i завзято вiдповiв:
  - Навiщо менi батько граф, якщо моя Батькiвщина - весь росiйський народ!
  Пацан наздогнав фельдмаршала, i Панiн спробував вдарити хлопця шпагою. Але той надзвичайно спритно рушив гомiлки графа у скроню, зваливши його мертве.
  Пiсля чого можна було, зваливши на круп свого скакуна трофей, вiдвезти полководця Пугачову.
  Будучи у трiумфом, зустрiненим у Саранську, Омелян рушив до Нижнього Новгорода. Мiсто добре укрiплене i в ньому багато вiйськ, але ж селяни та козаки загартованi в боях, i здобули собi славу непереможних. Крiм того, Суворов зробив стрiмкий рейд до Казанi. Йому вдалося з наскоку захопити Кремль, звiльнити: Чику, Бiлобродова, Падурова, та багатьох iнших повстанцiв, яких ще не встигли стратити.
  А це почесне поповнення армi¬ Омеляна. У суворовському полонi опинився i троюрiдний брат Потьомкiна. За жорстоке ставлення до полонених Потьомкiна без зайвих церемонiй стратили.
  А ось граф Панiн чекав сувору розмову.
  Омелян Пугачов, грiзно насупившись, спитав фельдмаршала:
  - За кого ти мене шанугш?
  Панiн, брязкаючи щелепою вiд страху з видимою смiливiстю, вiдповiв:
  - Я приймав присягу Катеринi. А ти дядечко злодiй та самозванець!
  Пугачов придушив гнiв звичним зусиллям волi i вкрадливо запитав:
  - А Катерина, яка пiдло скинула i вбила свого чоловiка, хiба законно перебуваг на росiйському престолi?
  Граф Панiн важко зiтхнув. То була хвора тема. Адже й справдi, легiтимнiсть нiмецько¬ iмператрицi на тронi бiльш нiж сумнiвна. За великим рахунком Катьковi слiд було добре висiкти, i пiдняти на шибеницю за царевбивство, нiж ось так коронувати.
  Дiвчина-служниця поставила перед графом срiбну посудину з вином. Пугачов сам налив червоно¬ рiдини в кришталевий кубок, що сто¬ть перед фельдмаршалом.
  Панiн вiдпив половину, обережно поставив витвори мистецтва на дубовий стiл. I тихо помiтив:
  - Росi¬ потрiбний грамотний цар...
  Пугачов на це жартiвливо вiдповiв:
  - Ми всi вчилися потроху, чогось i якось.
  Панiн трохи пом'якшав i помiтив:
  - Я бачу ви не дурна людина. Заради чого подiбне затiяли Омелян Iванович?
  Пугачов пiдвiвся зi столу. Зробив кiлька крокiв i вiдповiв:
  - Не заради власно¬ марнославства та амбiцiй затiяв я це. А заради чернi, заради сво¬х православних людей.
  Омелян Пугачов говорив iз запалом i переконливо.
  - Багато бачив я, горячи на Русi. Як жорстокi з народом барi, як гвалтують дiвчат i катують хлопцiв. Як люди трудяться, а ¬хнi труди пожирають. Народ Русi великий i водночас принижений. Наче крила зв'язали орлу, i в темницю кинули тигра. I цей страшний стогiн на всiй землi сто¬ть православною. Дiти мруть як мухи, навiть почеснi жiнки страждають сухотами, людей змушують скупчитися. Хоча сам Господь Бог наказав: плодiться та розмножуйтесь. I в мене питання: коли Адам орав i, ¦ва пряла, де тодi була знати?
  А хiба можна продавати живу, створену за образом i подобою Божою людину в рабство? Мов вiн якась там животина!
  Панiн важко мовчав. Вiн i сам, зрозумiло, добре знав якогось селянства на Русi. I що крiпацтво жорстоко, i що справедливостi немаг. I хто багатший, того й суд. Та й сам Панiн мислив реформи, зокрема обмеження влади помiщика над селянством. I пропонував подiбне Катеринi. Але цариця дуже холодно поставилася до iдей полегшення селянсько¬ долi.
  У нiй було занадто багато консерватизму, зарозумiлостi, зневаги до простого люду. Мабуть бiднякiв, вона взагалi за людей не вважала. Щоправда, iнодi розiгрувала з себе лiбералку, i обдаровував сирiт. Але знов-таки, нiхто з царiв не роздав стiльки державних селян у володiння барам. I нiхто не закабалив стiльки бiдних людей.
  Час Катерини: часи розквiту крiпосного правничий та пiк експлуатацi¬ росiйського населення.
  Але з iншого боку довiрити престол чоловiковi. Ну, як його родовита порода може таке стерпiти.
  Панину хотiлося крикнути щось на зразок: "знай свог мiсце холоп"! Але можливiсть познайомитися з петлею теж не виглядала привабливою. Голос здорового глузду пiдказував: "обдури Омеляна, прикинься йому другом, а потiм дай деру"!
  Але цей вихiд суперечив шляхетнiй душi графа Панiна. Взагалi напрочуд багатий, виявився кiнець вiсiмнадцятого столiття на яскравих та талановитих людей у Росi¬. Iншi часи виявилися обдiленими. Особливо за царства Миколи Другого. Втiм, там частково винен, виявився i сам монарх, який занадто довгий час тримав на посадi командувача не здатного в ратнiй справi генерала Куропаткiна.
  Катеринi щастило на кадри. Хоча й не завжди. Наприклад, пiсля Бiбiкова князь Щербатов виявився зовсiм не великою головою.
  I це дозволило Омеляну накопичити собi сили. Треба вiддати маг привабливiсть Пугачова, коли люди валили йому тисячами, десятками тисяч, незважаючи на всi його поразки. Незважаючи на те, що вiд самого початку шанси повстанцiв виглядали бiльш нiж сумнiвними.
  На боцi Пугачова зграя вiдпетих голiв, а на боцi государинi понад триста тисяч вiйська.
  Але зараз уже шанси Омеляна виросли. Попереду нижнiй Новгород, у Пугачова велика i постiйно зростаюча армiя. I граф Панiн може спробувати ловити рибку у каламутнiй водi.
  А якщо самозванець досягне успiху? I тут Панiн маг шанси стати реформатором за нового, народного царя.
  Ех, була, не була!
  Фельдмаршал розважливо промовив:
  - До будь-яко¬ справи треба пiдходити з розумом. У тому числi i визволення селянства.
  Омелян Пугачов iз цим погодився:
  - Та головне не наламати зайвих дров!
  Граф вкрадливо мовив:
  - Було й непогано дати селянам вiльну, але... Вони магтки панський джгут, а самих дворян убивають i вiшають. Хiба таким чином наводити на Русi лад?!
  Мужицький цар насупився. Вiн i сам розумiв, що селяни, паля панськi садиби, i вiшаючи помiщикiв, творять страшне свавiлля. I це все ще може вiдгукнутися у майбутньому. Розбурхана мужицька стихiя, чи увiйде вона в потрiбне русло? Чи платитимуть селяни податки, податки майбутньому царевi?
  Щоправда, вони тодi стануть уже не селяни, а земельнi козаки, i матимуть над собою виборного старосту. А зi старост збиратися для вирiшення найважливiших проблем, коло. Адже i Омелян Пугачов знову вiдродив колегiю, i благо деяких колишнiх отаманiв звiльнив стрiмкий Суворов. А тепер треба буде тримати вольницю у справедливiй вуздi.
  I мужицький цар, насупившись, промовив:
  - Чи буде у нас диктатура народу! Люди повиннi самi усвiдомити, коли ¬м потрiбна батiг, а коли дисциплiна.
  Батькiв трохи пом'яли, вiдповiв:
  - Ну, якщо йдеться про благо народу... Обережнiше слiд бути Петро Федорович. Слiд зазначити, що Омелян Пугачов розгадав хитру гру запеклого царедворця. Але фельдмаршал Панiн зараз куди потрiбнi повстанцям, нехай навiть як ненадiйного союзника, нiж вiдкритого ворога.
  Мужицький цар простягнув лапу i сказав:
  - Ти будеш менi як справжня правиця! Ось тобi моя iмператорська рука!
  I обидва хитруни потиснули один одному долонi.
  Нижнiй Новгород мав великий гарнiзон i посилений новоприбулими вiйськами. Але гдностi серед захисникiв немаг. Багато солдатiв, що особливо важливо, офiцери прибувають у сум'яттi. У народi вже вiра в царя-батюшку змiцнилася, а перемоги, прикрашенi народною фантазiгю, додали Пугачову популярностi.
  Так що в даному випадку вже натовп пре, а Омелян пiдпираг.
  Бiльш нiж стотисячне вiйсько пiдiйшло до купецького мiста. На зустрiч вийшла пiвтори тисячнi бригади на чолi з полковником Скореллi. Бiй виявився швидкоплинним. Бiльшiсть бригади була взята в полон, а полковнику знесли голову козацькою шаблею.
  Пiонер-злодiя Олiвер Твiст трохи встиг помахати шабелькою. I встиг зрубати запопадливого майора. Ворог безпосередньо захлинувся, потрапивши пiд гiгантську армiю.
  Незадовго до штурму Омелян Пугачов вiдвiдав будинок купцiв першо¬ гiльдi¬ Расомахiних. У великому, триповерховому будинку самозваний цар випив дорогу сторiчну витримку вина. Обговорили з купцями суть i справу. Вони урочисто пообiцяли, що мiсцеве ополчення з повстанцями битися не буде. I що частина офiцерства готова визнати батюшку-государя.
  Штурмувати Нижнiй Новгород пугачiвцi взялися, коли ще було темно. Наближалася зима, i слiд було поспiшити. Олiвер Твiст, човгаючи босими ногами по калюжах, разом з iншими селянськими пацанами мчав на штурм.
  Захисники вели недружний, якийсь млявий вогонь. Селянськi хлопчики мчали щосили, i не звертали на пострiли жодно¬ уваги. Та й утрат серед них практично не було.
  Олiвер Твiст домчавшись до позицiй одним iз перших вступили на навалений земляний вал. Боса пiдошва пiонера-злодiя вiдчула пригмну, лоскочучу м'якоть землi. I ноги самi злетiли до верхiвки пагорба. Вусатий капрал потрапив пiд гостру шаблю хлопця i його з сивиною голова покотилася вниз.
  Олiвер Твiст на всю горлянку вигукнув:
  - Наше вашим не поступиться!
  I його шабля розпорола живiт сержанту. Селянськi хлопчаки вiдчайдушно билися, пускаючи в хiд i сокири, i вила, i безмiнний. Один тринадцятирiчний пацан дуже спритно жбурнув аркан. I потягнув вгодованого капiтана. Той спробував чинити опiр, але ще двог хлопчакiв вчепилися за мотузок, i пика офiцера посинiла вiд зашморгу.
  Купцi дотрималися свого слова i ополченцi зустрiчали штурмуючими криками:
  - Слава батюшку-царю!
  - Вiват Петру Федоровичу!
  Безстрашнi селянськi хлопчики вже захопили двi бортовi батаре¬. Олiвер Твiст, будучи генералом, командував усiм корпусом, що складагться з малолiтнiх бiйцiв. Хлопцi не вiдали страху, вони вiдважно перемагали дорослих, бiльших солдатiв, нiж самi.
  Олiвер Твiст ударом ноги вирубав рудоволосого майора, i той злетiв iз бруствера.
  Хлопчик як закричаг:
  - За Батькiвщину! За онука Петра Великого!
  Численнi повстанцi впевнено брали нагору. Окремi полки, бачачи безнадiйнiсть свого становища, здавалися вiйськам самозванця. Велике, третг за величиною росiйське мiсто з безлiччю передмiсть, i безлiччю купцiв. А купцям Омелян Iванович благоволив. I вони не настiльки завзято вiдстоюють вiдданiсть Катеринi, як помiщики. Багато хто тагмно вже присягнув новому Государю.
  Генерал Бенедорф намагагться, ввiвши в бiй сильний резерв, контратакувати пугачовцiв. Стаг спекотно. Сам Омелян Iванович рубагться, немов билинний богатир. Вiд кожного його удару хтось та обов'язково впаде. Ось вони зiйшлися разом iз Бенедорфом. Нiмецький генерал широко розмахуг шаблею i отримуг палашем по горлу. Так вражений ватажок ворогiв - самим царем-батюшком.
  А натовп трiумфуг i кричить:
  - Слава витязю-царю!
  Бiй догоряг. Солдати кидаються зброю, бiльшiсть офiцерiв теж. Пролунала чутка, що сам фельдмаршал Панiн, визнав Петра Федоровича воскреслим. I як не поклониться онуковi Петра Великого. А дивлячись, як рубагться Омелян Пугачов, одразу видно - це царська, мiцна порода Романових.
  I Нижнiй Новгород упав за Казанню. I Симбiрськ вiдчинила ворота повстанцям. Вважай бiльшiсть Волги вже пiд владою козачого iмператора. А вiйсько пiд командування Федота Каторжного вже до Я¬ка пiдiйшло. I знову ягцькi та iлецькi козаки повстали. Хоча як полковник Семенов i генерал Мамсуров вирiшили битися i стояти до останнього.
  У Федота зiбралося дорогою до п'ятнадцяти тисяч вiйська. Пристали й калмики та башкири. Хитрий донський отаман обiйшов ягцьке мiсто, де з двома тисячами на нього чекав генералом Мамсуров, i зайняв без бою фортецю Сорочинську. Залишивши полковника Семенова в Я¬цькому мiстечку, генерал Мамсуров кинувся на перерiз самозванцям. Але вiйсько Федота змiцнiло за рахунок калмикiв, башкирiв, татар i головне все ще до кiнця, не утихомиреного i не перебитого i перевiшеного козацтво.
  Двадцять тисяч юрба пугачiвцiв обклала тисячу двiстi солдатiв Мамсурова. Бiй був жорстокий. Вже солдати генерала Мамсурова, якi вже мали досвiд битв iз повстанцями, билися вiдчайдушно. Вони знали, що ¬м не буде пощади. Але козачий полковник Федот мав уже досвiд вiйни з турками. Вiн правильно використовував чисельну перевагу, рухливiсть кiнних башкирських татарських частин. Чи то наскоки, чи то набiг, то вiдхiд. А потiм, коли сили генерала Мамсурова виснажилися, нав'язав його загону щiльну битву.
  У ближньому бою, коли лад змiшугться i солдати борються в рукопашну, мужик iз сокирою та рогатиною, вже зовсiм не поганий богць, а практичнi рiвний опонент. А може, сокира, або вил з рогатиною i кращi багнети будуть. А сокирою мужик краще орудуг, нiж солдат, що вже вiдвик вiд селянсько¬ роботи.
  Бiй перерiс у нещадну рiзанину. I лише трохи солдати генерал Мамсурова знайшли собi порятунок, здавшись у полон. Багато пролилося пiд Сорочинськом мiцнiстю кровi.
  Сам генерал Мамсуров був спiйманий татарським арканом. Скрутили командувача. Федот Каторжний, перший бандит на Дону, але все ж таки запитав:
  - Чи визнагш ти всеросiйським iмператором Петра Федоровича?
  Генерал мужньо вiдповiв:
  - Я злодi¬в не визнаю!
  Федот наказав сво¬м спiльникам:
  - У петлю його! I тих офiцерiв, що присягу схвалити вiдмовилися!
  Зi знищенням загону Мамсурова, шлях на Оренбург та ягцьке мiстечко вiдкрито. Федiр роздiлив сво¬ сили, рацiонально вважаючи, що для того, щоб тримати цi мiста, у нього сил вистачить, а ще маса народу i та пiдiйде. Фортецi чинили опiр слабко. Татищев залишив гарнiзон i втiк до Оренбурга. А боягузливий губернатор вважав за краще перейти на глухий захист. Так почалася друга облога Оренбурга.
  А ¬жi виявилося у мiстi приготовлено анiтрохи не бiльше, нiж у ходi першо¬. У ягцькому мiстечку пiсля коротко¬ перестрiлки полковник Семенов вiдступив у фортецю i вирiшив, як i минулого разу тримати облогу. Щоправда, його шанси на допомогу були тепер значно меншими. Фронт повстання дедалi бiльше вiдсувався до Москви.
  Звiльненi з Казанського острогу, Хлопушка, i Бiлобородiв з неабиякою раттю рушили на схiд до Уфи. Цi умiлi командири вже мали досвiд завоювання уральських заводiв. А Омелян Пугачов думав про пiдкорення Уралу i всiг¬ Сибiру. Половина заводiв Уралу вже було пiд ¦мелькою, i якби грубi прорахунки, i невдала облога Оренбурга, ще ранiше, можна було б досягти успiху i йти до Казанi з великим багатогарматним вiйськом.
  . РОЗДIЛ ¦ 11.
  Юний в'язень прокинувся, будучи куди бадьорiшим i здоровiшим. Тепер уже майже повнiстю заго¬лися рани i травми, завданi жорстоким тортурами. I можна зробити зарядку та по¬сти.
  Потiм його оглянула жiнка-лiкар i коротко повiдомила:
  - Скоро суд! Ти сильний i ми благагмо, щоб тебе не стратили, i не заслали в шахти.
  Олiвер вiдповiв iз сумним виглядом:
  - На все воля Бога. А вiн сподiваюсь пожалуватись над дитиною!
  Знову хлопчик трет ланки ланцюга. Але очевидно, що не встигаг. I третiй з дикою люттю. Поки що не вимотагться остаточно.
  Наодинцi нудно.
  I коли нарештi тебе огортаг сон, то вiдчувагш свободу та порятунок вiд рутини, у нових, небувалих пригодах.
  Фортеця Оса стали першою перешкодою на шляху армi¬ Хлопавки та Бiлобородова. По дорозi ¬хня армiя виросла в двох до десяти тисяч бiйцiв, поповнивши на дрiбних крiпосницях свiй арсенал. Свого часу Омелян Пугачов переконав гарнiзон фортецi здатися без бою. Але цього разу на це не доводилося розраховувати, так комендантом фортецi був призначений пiдпригмливий заступник Мiхельсона, пiдполковник Брагугюнтер. Теж iз числа найманих нiмцiв. I половина гарнiзону - iноземнi найманцi. Тож у будь-якому разi фортецю доводилося брати.
  Бiлобородов подумав, що й Омелян не завжди мав рацiю. Коли взяли Тро¬цьку фортецю, то влаштували бенкет горою. Адже в них уже зiбралося понад десять тисяч народу, з ним велика кiлькiсть заводських селян, непогано навчених стрiлецькому бою та башкирська, калмицька конi, плюс узятi на уральських заводах знаряддя. Не застань ¬х зненацька Деколонг, вони цiлком могли з його тритисячним корпусом потягатися.
  Понад чотири тисячi повстанцiв було тодi вбито i поранено, i понад чотири тисячi потрапило в полон.
  Пiсля тако¬ поразки Омелян Iванович на якийсь час впав у депресiю. Але люди все одно до пугачiвцiв йшли, i навiть страх перед суворим покаранням не мiг ¬х утримати, прагнення пригднагться до дорогого батюшки-царя.
  Це повстання як гойдалка, то вгору, то вниз. То поразки, то за поразками перемоги. То Бiлобородiв i Хлопушка в залозах i на каторзi, то знову обласканi царем i зробленi генерал-майори. Так крутиться колесо удачi. А Чiка знову Граф Чернишов. Деякi члени вiйськово¬ колегi¬ повернулися на сво¬ мiсця. Зокрема, полковник Падуров.
  Але дехто вбитий, i ¬х уже не повернеш. Ось, наприклад, загинув смертю хоробрих отаман Гризнув i права рука Пугачова. А ось офiцера Мiнакова не встигли повiсити i вiн знову в лавах повстанцiв.
  Чiка не захотiв повертати пiд Уфу i тепер рухагться разом iз батюшкою до Москви.
  Наваливши цiлу гори гнило¬ соломи, i влаштувавши димову завiсу козаки та селяни Бiлобородого пiдiбралися до стiни та кинулися на штурм. Жорстокою була броня. I багато впало мужикiв. Але вдерлися вони в фортецю i перебили найманцiв, що вiдчайдушно б'ються. Захопили тридцять п'ять гармат та великий запас пороху та снарядiв. Пiсля чого шлях на Уфу вiдкрито.
  I знову тисячi людей йдуть до пугачiвцiв, зростаг народна армiя. А в самiй Уфi гдностi немаг. Дочувши про успiхи Пугачова частина колишнiх ополченцiв повiрила, що це справжнiсiнький батюшка-цар. Тим бiльше i прославлений Суворов, i навiть ще бiльш вiдомий i прославлений фельдмаршал Панiн перейшли на бiк Пугачова.
  Отже, може вiн i справдi г цар. Якщо вже народ так до нього пре, i мiста один за одним лягають?
  Виникла суперечка та мiжусоби... Уфа роздiлилася на двi частини: прихильникiв Петра Третього та Катерини. I мiж ними вiдбувалися стрiлянини.
  Зросла до двадцяти тисяч армiя Бiлобородова i Хлопавки за пiдтримки Пугачовсько¬ партi¬ здiйснила штурм мiста. Бо¬ кипiли жорстокi, але пугачiвцi взяли числом та пiдтримкою бiльшо¬ частини городян. Уфа, пiд якою довгий час сидiв Чiка, була взята буквально з наскоку. I разом з ¬¬ взяття багато багатих башкирських, калмицьких, татарських старiйшин, тi, що ще вагалися, присягнули на вiрнiсть Петру Федоровичу.
  Взятие ключове мiсто Уфи давало можливiсть, повстанцям перерiзати комунiкацi¬ та дороги на Сибiр, i вiдкрити цей край на пiдкорення пугачiвцям.
  Хлопавка та Бiлобородов вирушили на уральськi заводи, насаджуючи там народну владу.
  А Пугачов зi зрослим до ста п'ятдесяти тисяч бiйцiв вiйськом пiдiйшов до Рязанi. Там його зустрiв тридцяти п'яти тисячний корпус графа Чернишова. ¦дино серйозна перешкода на шляху до Москви вкотре iншi мiста та селища здаються без бою.
  Незважаючи на велику чисельну перевагу Омеляна, йому протистояли досвiдченi i загартованi в турецькiй вiйнi вiйська. А в царя-батюшки, бiльша половина вiйська ненавченi селяни з колами, i вилами, та багато колишнiх солдатiв не цiлком надiйних, рiзношерста команда з козаками, i рiзноплемiнними татарськими народами.
  Так у Чернишова був шанс, якби ... Якщо б не генiй Олександра Васильовича Суворова. Великий полководець так майстерно атакував численною пугачовською ордою, що змусив Чернишова, героя, який взяв Берлiн боротися за сво¬ми правилами. Кочова кавалерiя обсипала отруйними стрiлами з дистанцi¬, на кшталт набiгу вiдходу. А чоловiки з рогатиною навпаки зiйшлося в ближньому бою в рукопашну сутичку.
  Бiй з короткими перервами тривав майже двi доби i закiнчився нищiвною перемогою пугачiвцiв. Лише полонених було взято понад двадцять тисяч, а Рязань сама вiдчинила ворота.
  Командувати Московським гарнiзоном був призначений колишнiй лiдер Катерини граф Григорiй Орлов.
  Це найсильнiший i найстарший iз п'ятьох братiв, що ледь не затягнув Катерину Другою пiд вiнець. I тут з'явився б цар Григорiй перший. Але зараз свiтлий граф в опалi. У Катерини на сьогоднiшнiй день лiдер Васильчиков, а в майбутньому Потьомкiн. Якщо звичайно цариця маг таке майбутнг. Що великi успiхи пугачiвцiв поставили пiд сумнiв.
  Але Григорiй Орлов хоробрий i вмiлий вояка i кому доручити утихомирення бунту як не йому. Особливо якщо фельдмаршал Панiн зрадив. А вже Орлови будуть Катеринi вiдданi до кiнця.
  Але ще питання як захищати Москву? Вiйськ у першiй столицi поки що порiвняно мало, не всi повернулися до ¬хньо¬ Туреччини, а самозванець уже на порозi.
  Григорiй прийняв рiшення вiдвести гарнiзон, а також гвардiйський насiннгвський полк до Кремля. I там тримати оборону, до пiдходу допомоги. Зарубiн Чiка без бою вступив до Тули, де пугачiвцiв збройовий люд i мiсцевий гарнiзон прийняв з радiстю. А Омелян Пугачов до Москви. Все мiсто окрiм Кремля вийшло зустрiчати Омеляна, а попи та священики славили Петра Федоровича. Кiлька тисяч гарнiзонних солдатiв також перейшли до царя. Росла пугачiвська армiя.
  Олександр Васильович Суворов кинувши погляд у бiк Кремля, завив:
  - З'¬мо i це фрукт! Готуватимемо штурм!
  Омелян Пугачов логiчно зауважив:
  - Москва серце... А голова таки Петербург. Ту нам треба! Хоч уже снiг випав йти.
  Олiвер Твiст та iншi босоногi хлопчаки радiсно шльопають по першому снiгу. Вiн навiть випав трохи пiзнiше, нiж зазвичай, для Москви. Мабуть, коли хлопцi до Пiтера доберуться, то вже суворий морозець буде.
  Ну хто мiг подумати, що тiльки одна виграна Омеляном Пугачовим битва у Солоно¬ ватаги зможе так кардинально змiнити хiд iсторi¬. Щойно незадовго до поразки, а тепер уже в Першопрестольнiй i не взято лише одного Кремля. Але й вiн нiкуди не дiнеться.
  Але зволiкати не можна. Треба йти якнайшвидше на Пiтер. I двохсот тисячна армiя Пугачова виступила пiвнiч.
  На сходi пугачiвцi досягли нових успiхiв. Челябiнськ здався майже без опору. Деколонг вiдступив, подалi забираючись до Сибiру. Багато заводiв також пiдкорялися без бою, зустрiчаючи загони батюшки царя. Кунгур вiдмовився здатися. Але його взяли у мiцну облогу. Багато дрiбнiших мiст i крiпакiв переходили пiд самозванця. Грав свою роль i зростання авторитету Омеляна Пугачова. Але окремi заводи все ж таки чинили завзятий опiр пугачiвцям. Втiм, таки була меншiсть.
  Загони пугачiвцiв рушили i до Тобольська, щоб мiцнiше стати в Сибiру. Мiсцеве населення майже повсюдно пiдтримувало царя. Навiть багато гарнiзони присягали його iмператорськiй величностi. I що бiльше, перемог у Омеляна, тим слабше, йому чинять опiр.
  Корпус Деколонг танув. Солдати щодня дезертували та перебiгали до пугачiвцiв. Навiть монастир, якою ранiше показав геро¬чну стiйкiсть перед повстанцями, визнав нового царя-батюшку. Мабуть ченцi вчасно вiдчули, чия бере, i що ¬м нема за що вмирати.
  А Омелян Пугачов, майже зустрiчаючи опору наближався до Пiтера. Окремi полки, обмiнявшись iз повстанцями парою пострiлiв, здавалися або переходили на ¬хнiй бiк.
  Великий натовп пiд командуванням Падурова пiдiйшов до Смоленська. У мiстi спалахнула сутичка мiж прихильниками Пугачова та мiсцевим гарнiзоном. Частина офiцерiв теж поспiшила перейти на бiк Петра Федоровича. Падурiвцям вiдчинили ворота, i пугачiвцi зчепилися з залишками гарнiзону, що зберiг вiдданiсть Катеринi. Сила силу ломить, i вже над захiдними воротами Росi¬ пiднявся червоний прапор ватажка повстання Омеляна Iвановича. А бунт охопив i польськi землi. Селянство взялося i там за вила, побиваючи бар та панiв.
  Отже мiсцевий заколот став перетворюватися на мiжнародне повстання. Головнокомандувач росiйськими вiйськами в Туреччинi граф i фельдмаршал Румянцев поки що зайняв вичiкувальну позицiю i наказав у бiй повстанцями не вступати. Проте це погано вбивати представникiв свого народу. А й перемiщеного на бiк Омеляна Пугачова Суворова Румянцев поважав. Тож спати Катерину виявилася нiкому.
  Канцлер Воронцов повiдомив царицi непригмну новину:
  - Злодi¬ до Пiтера йдуть! Зупинити ¬х нiчим, а армiя самозванця постiйно збiльшугться, росте як снiгова куля!
  Катерина люто пiдняла брови i прошипiла:
  - А що це наш граф Рум'янцев?
  Канцлер Румянцев важко зiтхнув i пробулькав:
  - Зволiкаг наш граф Румянцев...
  Катерина у гнiвi вигукнула:
  - Зрадник! У петлю його!
  Румянцев розгублено розвiв руками i промимрив:
  - Вiн оточений вiдданими йому особисто восками, i дiстати немаг жодно¬ можливостi!
  Катерина раптом зблiдла i знову запитала канцлера:
  - А чи далеко злодi¬ до Петербурга?
  Канцлер чесно вiдповiв:
  - Та верст двiстi, а то й менше, зараз доповять останнi новини фронтiв!
  Вбiг посильний, вiн був блiдий як полотно, злякано проревiвши:
  - Новгород вiдкрив самозванцю ворота!
  Катерина важко зiтхнула i пробурмотiла:
  - I Новгород iз маркiзом.
  T¬ тон нагадував прошарку Юлiя Цезаря: " I ти Брут " .
  Канцлер улесливо витягнувся у фрунт i сказав:
  - Корабель готовий вашу величнiсть, ви можете сьогоднi ж вiдбути за кордон!
  Iмператриця зло прошипiла:
  - I втратити владу?
  Канцлер iз посмiшкою вiдповiв:
  - Зате зберегти життя. Злодi¬ все одно не зможуть впоратися з керуванням державою, i ви повернетесь iз трiумфом!
  Катерина в досадi прошипiла:
  - З ними граф Панiн, а вiн допоможе злодiям впоратися!
  Канцлер поставив уточнююче запитання:
  - Значить, ви залишагтеся вашу величнiсть?
  Катерина замiсть вiдповiдi наказала:
  - Зiбрати решту чотирьох братiв Орлових i гвардiю, а також пiдтягнути всi сили з Виборга та iнших земель. Ми ще можемо битися!
  Оренбург, який пiвроку приковував вiйська самозванця, теж не хотiв здаватися. Звiльнений iз полону М'ясникiв, один iз п'яти козакiв, що першi визнали Пугачова, запропонував провести пiд фортецю пiдкоп. Але це вимагало багато часу. Та й вiдстань для пiдкопу обiцяла бути неабиякою.
  Ягцьке мiстечко з нечисленним гарнiзоном, вирiшило також битися до кiнця. Отаман Овчинников зробив рейд у Гур'гв. Мiсцевий гарнiзон, як минулого разу здався без бою. Тим самим пугачiвцi мiцно встали на Я¬ку. Зiбравши сили i пiдiгнавши гармати з Царицина, Овчинников пiддав бомбардування ягцьку фортецю. Полковник Семенов зробив вилазу, втративши сiмдесят людей убитими, повернувся несолоно похлинувши.
  Але поки що Я¬цьк тримався. Натомiсть орди повстанцiв увiйшли до Тобольська. Губернатор Сибiру Чичерiн бiг на схiд, а столиця прийняла присягу царевi батюшки. Заодно пiдкорялися останнi, наполегливi заводи.
  Федот Каторжний не поспiшав зi штурмом Оренбурга, а поповнював свiй арсенал гарматами та припасами, що прибували з Уралу.
  Iз самого мiста тiкали i козаки, i солдати, i купчини. Чутки йшли, що цар-батюшка Москву взяв i до Петербурга пiдходить. Або що вiн уже й сам у Пiтерi.
  А тим часом головний кат знiмав допит i спiймано¬ молодо¬ жiнки Будинки та двох хлопчакiв-шпигунiв. На допитi був присутнiй сам Олексiй Орлов.
  Будиночку було на вигляд двадцять п'ять, вiн був свiтловолосою i високою селянською жiнкою.
  Олексiй Орлов розв'язним тоном промовив:
  - Говоритимеш?
  Будинок гордо мовчав. Граф Олексiй здивувався. Звiдки у звичайно¬ селянки стiльки гонору. Нi, запишався росiйський народ через ¦мельку Пугачову. Стали вважати себе смерди рiвними барам. Але нiчого, вiн з не це дурощi виб'г!
  - Зiрвати з не¬ ризи!
  Кати кидають до дiвчини. На нiй i так лише одна проста селянська сукня, а ноги в постолах. Вона вiдчайдушно пручагться. Тi, що рвуть на нiй одяг, оголюг червонi цицьки. Добре селянка, фiгуриста. Олексiй Орлов дивиться на не¬ iз величезним iнтересом. Слiдуг команда:
  - Я тепер дибу ¬¬.
  Руки дiвчинi зв'язують за спиною, i пiдчiпають гачок. Пiсля чого пiднiмають, вивертаючи селянцi суглоби. Дiвчина охаг i виявлягться пiдвiшеною, ¬¬ босi ноги вiдiрвалися вiд землi. Кат тут же вставляг ¬х у колодку i закрiплюг. Тепер можна або розпалити багаття, пiдсмажуючи круглi дiвочi п'яти, або сiч батогом.
  Олексiй Орлов гордо вимовляг:
  - Ну, злодiйка кажи, хто в нас цар?
  Будинок мужньо вимовляг:
  - Петре Федоровичу наш надiя-государю!
  Олексiй Орлов посмiхагться i командуг катом:
  - Десять ударiв батогом iз заощадженням.
  Досвiдчений катувальник б'г по сильнiй, мускулистiй вiд постiйно¬ фiзично¬ роботи, дiвочiй спинi в пiвсили. Так щоб борозни набрякли, але шкiра не луснула. Так також боляче. Будинок у не раз сiкли, на нiй видно добре заго¬лися слiди батога. Вiн витримав удари, мовчки, без стогна i крику.
  Олексiй знову загрозливо запитав:
  - То хто у нас государ!
  Будинок машинально вимовляг:
  - Петре Федоровичу Третiй, надiя наша!
  Олексiй зло наказуг кату:
  - П'ять ударiв на повну силу!
  Велико¬ статури катувальник розмахугться i з усього розмаху вкладагться в удар. Мiцна шкiра селянки лопагться, бризкаг кров. Кати б'г так, щоб слiди вiд батога не перетиналися, i розподiлялися по спинi рiвномiрно.
  Дiвчина сiпагться, але стримуг крики. Tй, мабуть, хочеться показати свою мужнiсть.
  Олексiй Орлов знову повторюг питання:
  - Хто у нас цар?
  Будинок вiдважно вимовляг:
  - Петре Федоровичу, а ти поганець, скоро в зашморгу захитагшся!
  Граф Олексiй розлютився, схопився i замахнувся на пов'язану, голу жiнку кулаком. Але потiм передумав i зловiсно промовив:
  - Змасти ¬й п'яти олiгю кат. I пiдкати жаровню... Але тiльки обережно ¬¬ впали, щоб не покалiчити.
  Кат узяв пiд козирок:
  - Ми з поняттям ваша високiсть!
  Граф надувся. Високiсть це хороший комплiмент, але величнiсть все ж таки набагато краща. Гарнi нiжки у селянки. Пiдошва хоч i огрубiла, але мозолiв не видно, пальчики рiвнi, як дитини, хiба що по довшi, нiгтики обережно стриженi. Напевно, як i всi селянки ходила боса до самих морозiв, i лише зовсiм недавно, коли пiшов снiг i, Нева заледенiла одягла ноги.
  Олексiй любив жiночi нiжки, i таке катування як жаровня. Пiдошву змащують маслом, щоб вона не пiдгорала, а вогонь розташовують на спецiальнiй вiдстанi. Можна так катувати хвилин десять, а то й бiльше. Тiльки невеликi пухирi налякають. А потiм кiлька днiв повторити катування. Дуже ефективний метод катування та болiсний.
  Будиночок дуже морщиться, сiпагться, кусаг губу i намагагться стримати крики. Але ¬й це погано вдагться i вона починаг стогнати.
  Олексiй Орлов знову запитуг:
  - Ну, визнагш тепер панi Катерину?
  Крiзь сльози та плач, Будиночка прокричала:
  - Наш цар Петро Федорович i немаг царя iншого!
  Олексiй нетерпляче крикнув:
  - Смажте, як годиться, i неквапливо, а зараз огольцiв допитагмо!
  Хлопчаки були босi, в одних штанцях. Tх уже пiдготували до тортур. Вели по снiгу, вiд чого ноги почервонiли i стали наче лапки бiля гусака. Кати одразу ж приступили до роботи. Слiд було з'ясувати, хто ¬х послав, де ще перебувають у Пiтерi шпигуни, i про плани Омеляна Пугачова.
  Свистять батоги, хлопчикiв луплять, а думний дяк ставить запитання, якi записують на протокол. Хлопчаки теж, як i селянськi дiти пороти не раз, i звичайним батогом ¬х не вiзьмеш. Негативно трясуть головами i лаються. Тодi кат вихопив з камiна розпечений ломик i став прикладати його до тiла.
  Це болючiше, нiж порка, коли тебе палять розпеченим. Хлопчаки виють вiд болю, i починають щось безладне лопотати. З одного боку ¬м хочеться позбутися нелюдських катувань, i жорстокого дибу. З iншого боку, не видати сво¬х товаришiв. Так що хлопцi несуть будь-яку нiсенiтницю i заливаються сльозами. А розпечене залiзо то тицяг у груди, то його прикладають до босо¬ п'яти. До ходу йдуть i розпеченi до червоного клiщi. Кат шукаг найчутливiшi мiсця в пiдошвi, творячи лютий допит.
  Олексiй Орлов хихотить, дивлячись як обробляють хлопчикiв-шпигунiв. Потiм звертагться увага, що на босих пiдошвах Будинки, пухирi набубнявiли i стали лопатися. А це означаг, що ось-ось спалиться шкiра на ступнях i втратить чутливiсть!
  - Дай ¬й спокiй кат! - наказав граф. - Нехай трохи вiдiйде.
  Будиночка баба мiцна виявилася, богатирю. Стерпiла катування не знепритомнiвши, i не зрiкшись свого царя батюшки.
  Хлопчакiв же катували жорстоко, вони кiлька разiв непритомнiли. Те, що вони ще безусi не надто хвилюг катiв - головне видобути iнформацiю. А пiдлiтки часто пiд тортурами бувають куди бiльш затятими, i стiйкими, нiж дорослi.
  Дещо вони, зрозумiло, розповiли, але в ¬хнiх свiдченнях багато дурниць i невизначеностей. Але ясно одне: Омелян Пугачов пiдходить до мiста та його армiя величезна.
  Але й Катерини сили чималi. У тому числi й п'ятнадцять тисяч гвардiйцiв, п'ятнадцять тисяч солдатiв з iнших гарнiзонiв та ще тридцять тисяч бiйцiв дворянського ополчення. Шiстдесят тисяч вiйська, що для добре укрiпленого мiста i непогано. Плюс ще Балтiйський флот та Кронштадт. А тримати облогу пiд Пiтером, узимку та в болотах вкрай важко. Тож ¦мелькою ще можна порахуватися.
  Але на сторонi Пугачова сам Олександр Васильович Суворов. I ось уже селянськi орди готують до штурму. Суворов дав собi мiсяць термiну, щоб опанувати пiвнiчну Пальмiру. Вiйськам Пугачова, обклавши град, готуються.
  Отож Чiка тим часом пiдiйшов до Нарви. Мiсто було взято досить швидко, так бiльшiсть гарнiзону перейшла на бiк повсталих. Лише нiмецькi найманцi чинили опiр.
  Без бою здалася, прийнявши царя Петра Федоровича Рига, та багато iнших мiст. Тiльки Ревель довелося брати в облогу. Карела та iншi пiвнiчнi мiста також вiдкрили пугачiвцям ворота. Таким чином, Петербург опинявся у бiльшiй та бiльшiй iзоляцi¬. Його блокували. У флотi також розкол. Збунтували матроси, i на трьох чвертях Балтiйсько¬ ескадри перемогли пугачiвцi: вивiсивши червонi, царськi прапори.
  А Суворов готував рiшучий штурм Петербурга. Збудував стiни та тренував селян. Привчав супротивника до можливих атак ракетами, готував артилерiю.
  Олiвер Твiст теж посилено натягав свою шпору. Хлопчик бiгав по снiговому полю голоногим, i майже не вiдчував холоду, як i багато iнших огольцiв його пiонерського корпусу.
  Пацани вчилися стрiляти з лукiв та плювалок. Взагалi враховуючи, наскiльки важко, i неточно сучасна рушниця, цибуля цiлком ефективна зброя, особливо якщо робити наконечник багатошаровим, тятиву подвiйний або потрiйний, та ще й вмочувати отрутою.
  I тодi хлопець повоюг!
  Штурм намiчений на нiч, а ночi в Санкт-Петербурзi довгi i темнi. Тож це все полегшувало справу.
  Противник зробив невелику вилазку, в атаку пошлев гвардiйський Преображенський полк, але вiдразу потрапив пiд обстрiл численно¬ пугачовсько¬ артилерi¬, i зазнавши великих втрат вiдбув додому. Гусарський кавалерiйський полк вискочив на протилежний бiк, i його зустрiли бiйцi пiонерського корпусу Олiвера Твiста.
  Хлопчаки застосували нову зброю: удосконаленi пращi з осколковими гранатами як начинка, i обсипали супротивника хмарою стрiл. Олiвер навiть сам осiдлав коня, i керував богм. Двог-трог на¬зникiв все ж таки прорвалися через вогонь, i хлопчисько-злодюжка спритно зрубав першого, завдавши вiдволiкаючого удару шаблею праворуч, i тут же додав мечем лiворуч. Потiм хлопчисько, дуже спритно, пiдсiк iншого гусара, що той, перелетiвши, пробив списом свого ж напарника. Потiм пiшов добиваючий удар мечем зверху.
  Олiвер Твiст вигукнув:
  - Сила та спритнiсть, як чоловiк i дружина: разом - успiх, порiзно - смiх!
  Ще кiлька на¬зникiв, що прорвалися, виявилися прикiнченими пострiлами з рогаток.
  Олiвер Твiст зрубав ще одного майора i помiтив:
  - У кого лише звання, а у кого вiйна покликання!
  Втративши половину складу, гусарський полк повернув назад. Хлопцi смiялися i свистiли навздогiн.
  Наближалася дата штурму... Але Олiвер Твiст дiзнався, вiд перебiжчикiв, що в Петропавлiвськiй фортецi катують розвiдницю Будинку та кiлькох хлопчикiв-розвiдникiв. I йому захотiлося ¬х звiльнити. Але як це зробити, якщо ця фортеця маг товщину стiн двадцять метрiв, i вона неприступна? Тут спробуй, влаштуй втечу?
  Хлопчакiв i справдi катують жорстоко - розпеченим залiзом джгут, батогами порю. Пiднiмають на дибу i струшують. Петя ж вирiшив будь-якою цiною проникнути у фортецю та органiзувати втечу. I йому спала на думку цiлком Голлiвудська iдея - опинитися у в'язницi як ув'язнений.
  I iдея треба сказати вкрай авантюрна та ризикована. Вiдразу ж пiсля затримання Олiвера Твiста вирiшили по гарячих слiдах допитати з пристрастю. Хлопчик-пiонер же розраховував, що зможе зустрiтися iз спiвкамерниками та обговорити перспективи втечi.
  Олексiй Орлов знову був присутнiй на тортурах. Вiн не знав Олiвера Твiста в обличчя. Для нього це був лише бiлоголовий пiдлiток, з рельгфною мускулатурою. I його слiд допитати i з'ясувати, де прихована зрада. Шрами i слiди тортур у Олiвера Твiста безслiдно гоилися, так Орлов подумав, що цьому пацану ще не доводилося мати справу з катом, а отже, вiн порiвняно легко розколеться.
  Хлопця пiдняли на дибу. Олiвер вiдчув, як його зв'язанi ззаду руки тягне вгору. Для його рухливих суглобiв це не боляче. Але й грати iз себе героя не слiд. А то можуть так закатувати, що й сил на втечу не лишиться. Так що Олiвер Твiст вдавано застогнав.
  Головний кат, втiм, був надзвичайно досвiдченим. Вiн одразу просiк наскiльки у хлопця мiцнi жили, i на ноги надягли важку, защiпливу, мов наручники колодку.
  В Олiвера Твiста натяглися м'язи плечей, закололо в жилках. Його почали пiднiмати до стелi. Такий вигляд тортури. Олексiй Орлов якого злило впертiсть хлопчакiв, наказав одразу ж катувати починаючи з сильних коштiв. Ось вiн сам граф. Високий на зрiст, широкий у плечах, незважаючи на молодi роки вже з важким черевцем. Одягнений розкiшно, з усiма орденами.
  Олiвера Твiста пробують за звичагм зовсiм голого i хлопчику соромно, ось висiти оголеним у присутностi панiв, лiкаря, ката та його помiчникiв, переписувачiв i почесно¬ варти. Але злодюжцi-пiонеру було б ще соромнiше, якби вiн знав, що за ним спостерiгають двi панi: сама королева Катерина, та ще й фрейлiна Трубецька.
  Катерина дивиться через зручну ширму i через бiнокль. Красивий хлопчик дибки. I що старша ставала цариця, то бiльше ¬й подобалися молоденькi. Особливо якщо ¬х катують.
  Давно Катерина не бачила таких рельгфних, симетрично розташованих м'язiв, як у цього хлопця. Справжнiй Аполлон-пiдлiток. Треба попросити, щоб iз нього вилiпили статую та накидали олiгю на полотно. Гарний хлопчик, i зараз його гарненьке личко спотворитися у стражданнi i бризнуть iз блакитних очей сльози.
  Пiднявши до ладу, кат вiдпустив барабан, i Олiвер Твiст помчав униз. I бiля само¬ статi товста з кiнського мотузка натяглася. I по плечах i руках, i навiть спинi хлопця нiби пролилася рiчка з розплавленого свинцю. Олiвер Твiст не скрикнув тiльки тому, що вiд болючого шоку перехопило подих, i вибило повiтря.
  А кат махнув волохатою лапою, i колодцi пригднали гирi. По засмаглому тiлу хлопця потек холодний пiт, дихання було важким. Олiвер вiдчайдушно стримував вириваючий крик, вiн намагався бути непохитним i гордим радянським пiонером.
  Головний кат поставив чергове запитання:
  - З якою метою злодiй був засланий до Петербурга!
  Олiвер Твiст злiсно вiдповiв:
  - Тебе вбити iдiот!
  Олексiй Орлов наказав:
  - Бий!
  На хлопця обвалилися батоги. У порiвняннi з перенесеним болем на дибi удари батогiв здавалися чимось несерйозним i не небезпечним. Олiвер Твiст мовчав. Вiн вирiшив, будь що буде, але вiн не подасться.
  Кров потекла з розбито¬ спини. Але бачачи, що пацана не реагуг Орлов, наказав:
  - Вогонь!
  Кат розпалив пiд босими ногами хлопця вогонь. Полум'я лизало босi п'яти Олiвера. Бiль вiд нервових закiнчень болiсний. Але хлопчик уявив собi, нiби вiн бiжить пiском Арабсько¬ пустелi i жене орду Тамерлана. Думка про битву вiдволiкаг вiд вогню. I не страшно йому це.
  Кат нагрiбав жар пiд дибу. Iнший катувальник розпеченими щипцями, кусав м'язистi груди Олiвера Твiста. Третiй розжарив дрiт i став шмагати по спинi. Олiвер Твiст, маючи розвинену уяву, вiдключався вiд страждань. Вiн i вiдчував дотик розпеченого залiза, але якось приглушено, нiби на тебе капаг гарячий чай, а не червона сталь.
  Катерина спостерiгала за цим хтиво пускаючи слини. Як це чарiвно, такого гарненького хлопчика катують. Жаль тiльки, що вiн не кричить, такий терплячий. Ну прямо Прометей, не згинагться герой.
  Олiвер ж уявляг себе i справдi Титанiв у запалi бою. Його зачiпають ворожi мечi, капаг кров, залишаються шрами. Але руки та ноги в русi, рубають, рiзають ворогiв.
  Кат вибрав з камiна великий шматок залiза i, вже пiднiс було до обличчя хлопця, як пролунав голос Катерини:
  - Не треба! Не варто спотворювати таке личко, це чисто херувим!
  Олексiй Орлов обернувся до ширми i здивовано запитав:
  - Вам цей хлопець до вподоби матiнка?
  Цариця кивнула головою:
  - Так! Знiмiть його з дибки! Помийте та приготуйте до лiжка!
  Олексiй Орлов слухняно кивнув:
  - Слухаю вашу величнiсть!
  Коли знiмали колодку в кiстках та зв'язках, болiсно стрiльнуло болем. Олiвер Твiст зненацька зрозумiв, що його в камеру до товаришiв не вiдправлять, i розгублено спитав князя:
  - А куди мене?
  Олексiй Орлов зневажливо пирхнув:
  - Пощастило тобi малолiтнiй жеребець. Сама мати Катерина на тебе око поклала. Будеш селянський син у золотi жити, на золотi спати!
  Олiвер уразливо вiдповiв:
  - Я з роду донських козакiв, а не простий селянин!
  Рани та опiки хлопчаки протерли спиртом. Вони були жахливими. Але Петя почував себе хоч i боляче, але бадьоро. Прикро було те, що врятувати сво¬х друзiв не вдалося. Ех долi, його...
  От i цiкаво, що з ним хоче мати зробити? Олiвер встиг уже наслухатися, чим зазвичай займаються мiж собою чоловiки та жiнки, але особисто пробувати не довелося. Втiм, вiн уже генерал, тож можна вважати, що дорослий.
  При вдяганнi Олiвера Твiста не стали. Мармурова пiдлога Зимового палацу пригмно холодила, босi, покритi пухирями ноги. Ступати було боляче, але цей бiль, який лише дратуг, але не здатний зламати.
  Хлопця ввели у свiтлу кiмнату з безлiччю картин i розвiшаних полотен. Чоловiк iз двома дiвчатами бiгав по кiмнатi, тримаючи в руках пензлики. Звернувшись до Олiвера Твiста, художник чемно сказав:
  - Ви можете притулитися до мармурово¬ колони хлопець, i простояти поки ми робитимемо малюнок.
  Знову позувати голим? Це непригмно, але з iншого боку з тебе малюватимуть портрет, наче з яко¬сь знатно¬ особи. I ти начебто й сам пiдiймагш iз бруду до князiв.
  Дiвчата розвели фарбу i стали робити на полотнi маслянистi начерки. Олiвер Твiст стояв, i щоб вiдволiктися вiд нестерпно сiдаючий пiсля диби, i жорстоких тортур, здертих i спалених вiд ши¬ до п'ят шкiри, почав думати, а що дiгться зараз на фронтах Друго¬ свiтово¬ вiйни. Та увi снi iнодi вiдбуваються тимчасовi колiзi¬ i хлопчик дев'ятнадцятого столiття, може бачити вiк двадцятий.
  I раптом хлопчик побачив це i побачене його зовсiм не втiшило. Нiмецькi вiйська захопили вiдразу Куйбишев i ввiйшли до Уральська, зайняли Гур'гв ... Створилася загроза проникнення полчищ Майнштейна в Середню Азiю. Але найбiльша небезпека склалася у Москвi. Фашисти наприкiнцi грудня 1946 року, точнiше 25 грудня на Рiздво Христове розпочали свiй черговий наступ на радянську столицю.
  Олiвер Твiст бачив рух танка, коли дiвчата-паучихи у ньому розкрутили вежу. I впали по тому, що рухагться i не рухагться.
  Фрiда, Герда, Шарлота - веселий трiумвiрат людей з пересадженою ДНК комах. А що не говори красивi дiвчата, найвищий клас. В одному бiкiнi, демонструють сво¬ принади.
  А танк, у якому дiвки ¬дуть особливо¬, пiрамiдально¬ форми, з маленькими ковзанками, що закрили все дно.
  Герда пальнула у бiк радянського танка IС-3. Догодила до самого стику мiж вежею та корпусом, проворкувала з народно¬ пiсеньки горян:
  - I в зорянiй висотi та гiрськiй тишi... Морськiй хвилi та лютому вогнi! I в лютому, i в лютому вогнi!
  Войовницi рухалися та куляли. А в атаку йшли Т-34-85. Цей танк, як i ранiше, залишався наймасовiшим i серiйним. Мабуть, роботи над Т-54 помiтно загальмувалися. Ленiнград у мiцному кiльцi блокади, а на сходi поки мороз дещо остудив запал самура¬в.
  Нiмецький танк озброгний 88-мiлiметровою, але довжиною ствола 100 ЕЛ гарматою. Мабуть, це викликано тим, що дiвчата хочуть мати великий бойовий комплект. I тому виготовили собi вирування великого калiбру.
  Але нiмцi не знаю, що проти них у Сталiна запасено зброю: планера камiкадзе. Невеликою вагою у вiсiмсот кiлограм планер у ньому два центнери вибухiвки. I хлопчик-льотчик на прицiлi.
  Вiн пiонер Вiтя, вимовляг молитву i йде у планер. Для того, щоб зберегти одяг, пацан заходить в кабiну в одних плавках. На iне¬ розчищеного аеродрому залишаються босi слiди. Завдання хлопця пiднятися в повiтря i направити машину на повiтряну або сухопутну цiль.
  Безжальний диктатор за допомогою тако¬ тактики вирiшив протистояти переважнiй якiснiй перевагi нiмецько¬ авiацi¬. А використовують як камiкадзе хлопчикiв чисто з прагматичною метою - i важать вони менше, i бiйцi менш цiннi, нiж дорослi люди.
  Пацан залазить у тiсну кабiну. Потiм дивиться на зразок богородицi, хреститься та натискаг голою п'ятою на педаль. Планер-камiкадзе важко злiтаг в небо. Тактика ще нова, i незрозумiло, наскiльки ефективна. Але радянськi люди на все готовi заради власно¬ армi¬ та кра¬ни.
  Вiтя повинен таранити новий пiрамiдальний танк, непробивний радянськими протитанковими знаряддями з усiх ракурсiв: лобова похила броня 300-мiлiмерiв, кормова 250-мiлiметрiв. Вага машини - 68 тонн, а двигун - 1200 кiнських сил. Звичайно, одним планером i одним пiонером можна пожертвувати заради того, щоб збити подiбного монстра.
  Вiтя кидагться на супротивника, пiкiруг... Якби всерединi були б не дiвчата-комахи, звичайнiшi пiлоти, то на них чекала б смерть. Але зенiтний кулемет строчить, i планет вибухаг за сто метрiв вiд нiмецько¬ машини. Пiрамiдальний танк "Броненосець" струшуг, але нiчого страшного для нього не траплягться. Знову машина Майнштейна пре по радянських просторах.
  А радянськi танки безуспiшно намагаються контратакувати.
  Герда ревла:
  - Я супер!
  I випустила снаряд таким чином, що виявилося, пiдбито одразу три червонi танки. Точнiше сказати цi танки тривiально зiткнулися.
  А Шарлота перевершила свою напарницю i разом збила вiдразу чотири танки. Покудахтала:
  - Я вовчиця та тигриця, росiйським ¬м!
  У душа загиблого хлопчика Вiтi вiдлiтаг на небо. На нього там чекаг лише рай, бо вiн пiонер-герой.
  Олiверу Твiсту гидко дивитись на подiбне, i вiн вiдволiкагться вiд видовища винищення танкiв.
  Хлопчик у повнiй формi. Рани та виразки вже почали пiдсихати та загоюватися. Тiльки дуже хотiлося ¬сти. А його поки що малюють.
  Олiвер Твiст iз посмiшкою запитав:
  - А що натурникiв годувати не годиться?
  Художник запитливо глянув на лакея. Той ляснув у долонi. Наче чекаючи заздалегiдь тако¬ команди, в кiмнату внесли смаженого гусака у гарнiрi, нарiзаний хлiб та у срiбнiй посудинi вино.
  Олiвер жадiбно накинувся на ¬жу. Йому здався надзвичайно смачним гусак iз яблуками, i запеченою скоринкою. Однi тiльки кiсточки хрумтiли. Вино було солодким, градус у ньому не вiдчувався, але пiсля двох великих фужерiв у головi в Олiвера зашумiло. Хлопчик зжер гуска цiлком, залишивши лише кiсточки i показав свою власну ненажерливiсть. Пiсля чого Олiвер Твiст не довго думав, а взяв i заснув. I так вiн замаявся. Хлопця обережно взяли понесли до розкiшно¬ спальнi iмператрицi.
  Це Зимовий палац тут усе пiд боком та поруч.
  А Олiверу Твiсту снилося увi снi фасмогоричне та незвичайне.
  . РОЗДIЛ ¦ 12.
  Пiсля сну Олiвер Твiст зробив зарядку, i вiдчув, наскiльки вiн почувагться краще. I його рани та пухирi майже зникли. У м'язи повернулася енергiя. Юнi зв'язки вiдновлювалися, швидко не вiдчуваючи болю вiд розтягнення.
  Все ж таки добре бути хлопчиком - все так швидко i легко гоиться. Ось старий взагалi вiд тортури на дибi мiг би не вiдновиться. А органiзм молодий i свiжий.
  Тим бiльше, Олiверовi хотiлося свободи. Вiн по¬в кашi з молоком та м'ясом, а також парою сушених бананiв. Потiм слопав i яблуко.
  Далi традицiйний огляд лiкаря. Вона його навiть не стала змащувати спиртом.
  I ложка сиропу для пiднесення iмунiтету. А вiн солодкий та смачний.
  Потiм лiкарка пiшла. Незабаром очiкувався суд. Адвоката по iде¬ Олiвер призначать, але це може бути так для галочки.
  Але в народi багато хто спiвчуваг хлопчику, так що десятирiчну дитину швидше за все не страчують. Нехай навiть вiн i не видав, де схований скарб. Найiмовiрнiший вирок - каторга. Або шахти чи плантацi¬ у пiвденних колонiях. Плантацi¬ очевидно краще, але й там вiд хвороб смертнiсть у бiлих каторжникiв дуже висока, але клiмат i теплий. Але дiти навiть рiдше вiд епiдемiй помирають, нiж дорослi. I г шанс рокiв через десять отримати умовно-дострокове звiльнення та взяти в оренду дiлянку. I деякi багатi¬ самi були каторжниками.
  Шахти гiршi... Теж висока смертнiсть. Там у вузьких коридорах та штольнях потрiбнi робiтники малого зросту. Тобто, дiтей вiдправляють тут охоче. А смертнiсть висока. Тим бiльше, дiти часто працюють голi i босi, i до повно¬ знемоги. I випаровування отруйнi. У шахтах загалом мало хто виживав до кiнця термiну.
  Олiвер розумiв, що плантацi¬ кращi за рудники, з усiх точок зору. Тим на плантацiях бувають часи, коли майже немаг роботи, i дiтей-каторжникiв навiть розважають, чи грають у футбол.
  ¦ ще надiя на втечу.
  I Олiвер трет одну ланку ланцюга вiд iншо¬... I читаг молитви...
  А коли нарештi його змарюг сон, то бачить у ньому таке...
  Катерина Друга за день i частину ночi втомилася настiльки, що в не¬ вистачило сил лише кiлька разiв поцiлувати сплячого хлопчика в круглу вимиту мозолисту нещодавно пробовану вогнем п'яту, а потiм притулити голову в грудях пiонера-злодюжку i мирно заспiвати. Перетворення дитини на чоловiка не вiдбулося. Цариця i хлопчик проспали до полудня. Пiсля чого ¬м принесли шикарну ¬жу. Катерина помiтив, що рани у пацана вже зарубцювалися, нiби за кiлька тижнiв гарного догляду, а пухирi взагалi зiйшли.
  Цариця запитала Олiвера Твiста:
  - Ти, мабуть, чаклун?
  Хлопчик, з апетитом пожираючи страви, помiтив:
  - На молодому краще, нiж на собацi го¬ться!
  Катерина хихикнула i помiтила:
  - Але так хлопчикiв, якi так швидко вiдновлюються пiсля тортур, я ще не бачила.
  Олiвер згадав, навiщо вiн взагалi проникнув у мiсто i вкрадливо попросив:
  -Якщо ви така добра... Звiльнiть мо¬х друзiв!
  Катерина вся спалахнула i зло прошипiла:
  - Нi! Вони злочинцi i повиннi бути страченi! Я тебе караю, коли ти менi набриднеш!
  Олiвер розсердився i жорстко тицьнув царицю вказiвним пальцем у шию. Та обм'якла. А злодюжка-герой прошипiв:
  - Не дочекагшся стерва! Скiльки ти людей замучила - стара погань!
  Вбiгли лаке¬, але Олiвер Твiст вихопив з-за корсета Катерини гострий кинджал i проклав ножик до горла, прогарчав:
  - Ще один крок i я вб'ю узурпаторку!
  Слуги розгубилися, а по палацу пролунав сигнал тривоги. Почала збiгатися варта. З'явився i командувач росiйських вiйськ у Петербурзi граф Олексiй Орлов.
  Сильний Олiвер Твiст тримав кинджал бiля горла iмператрицi, ревiв:
  - Наказую всiх в'язнiв iз тюрем звiльнити, iнакше ¬й не жити!
  Олексiй спробував пригрозити:
  - Якщо ти вб'гш, то ¬¬ знагш, що ми з тобою зробимо?
  Злодюга-герой зухвало вiдповiв:
  - З могили ви мегеру все одно не дiстанете, а тортури мене не лякають! Ти сам у цьому вчора переконався!
  Катерина, що прийшла до тями, закивала:
  - Зробiть як цей титан каже ... Все одно кiлька сотень в'язнiв, на спiввiдношення сил не вплинуть!
  Ох Катька хотiла жити. I хотiла правити. Зараз би вона iз задоволенням покинула Пiтер на кораблi, тiльки в морi бунтiвна, пiдконтрольна Пугачову ескадра. Взагалi, Катерина розумiла, що вiйну вже програно. I треба потурбуватися про збереження власно¬ шкiри. А престол... То мороки керувати цим непокiрним i вiчно незадоволеним народом надто багато. У не¬ ж межею великi рахунки, зробленi на випадок перевороту.
  Вона може жити й далi царським, десь там у Парижi. До речi, i клiмат паризький куди м'якший i пригмнiший за пiтерський. Може й справдi пiти на свiтову з Омеляном Пугачовим? Нехай цей сивий козак спробуг впоратися з iмперiгю? Вона ж поправила i сита владою по горло!
  Олiвер Твiст вирушив разом з Катериною в карету, щоб особисто простежити за визволенням в'язнiв iз хрестiв та Петропавлiвсько¬ фортецi. Юний во¬н був зараз на бiлому конi. У нього виникла думка, а чи не скористатися моментом i чи не вiдвести iмператрицю-матiнку до табору Омеляна Пугачова? Це означало кiнець громадянсько¬ вiйни та остаточний успiх повстання. I царювання за фактом ново¬ династi¬, хоча формально при владi залишалися Романови.
  Хоча ще залишався спадкогмець Павло, i цiла купа родичiв. Та влип ¦мелька нiчого не скажеш.
  В'язнiв виводили з в'язниць, видавали одяг, годували. Iмператриця залишалася пiд загрозою смертi вiдчайдушного пiонера.
  Худорлявий юнак Iван Орлов, наймолодший iз братiв Орлових, запропонував Олексiю.
  - Та ну ¬¬ до бiса Катька. Оголосимо iмператором спадкогмця Павла, а хлопця разом з нею прикiнчимо!
  Олексiй вiдчайдушно затряс головою:
  - Ти що здурiв браток? Так Павло нас ненавидить бiльше, нiж Омелян. Ти хочеш, щоб нас за царевбивство пришили?
  Товстий Степан Орлов запропонував:
  -Давайте вдамо, що змирилися, а потiм пiдловимо момент i прихлопнемо хлопчика.
  Олексiй згiдно кивнув:
  -Так i ходи, але ... Щоб з Катюшi не злетiло i волосся!
  Остроносий Едуард Орлова прагматично зауважив:
  -А нам Що робити? Скоро Олександр Суворов поведе вiйська на штурм, а наша армiя тане. Кожен дезертують солдати, i ще гiрше офiцери i навiть дворяни.
  Iван Орлов смiливо запропонував:
  - Може прорватися на пiвнiч. У бiк Виборга, а там i Швецiя поряд.
  Олексiй важко зiтхнув i нагадав:
  -Виборг вже вiдкрив самозванцевi ворота. Нам у будь-якому разi загрожуватиме загибель.
  Iван запально вiдповiв:
  - Але ми так хоч вирвемося на простiр, а так нас прихлопнуть, наче пташенят у клiтцi.
  Олексiй задумався. Справдi спробувати вночi прорватися здавалося найкращим виходом. Навряд чи долi утримати рiдшим гарнiзоном величезне мiсто. У цьому випадку, якщо пiти на прорив велика, частина вiйська виявиться втраченою, але г шанс вийти самим i з-за кордону продовжити боротьбу. А що можна запропонувати як альтернативу. Вiдступити до Петропавлiвсько¬ фортецi.
  Вона на островi, ¬¬ важко атакувати. Але проблема в тому, що i вирватися з Петропавловська за правильно¬ облоги практично неможливо. Так i будеш там мучитися, доки всi припаси не прикiнчиш. А потiм здохнеш з голоду. Я що ще робити? Видати Катьку самозванцю та спробувати в такий спосiб врятувати сво¬ шкури?
  Шлях виглядав дуже спокусливим. Тiльки ось чи збереже Омелян життя таким небезпечним особам, як брати Орлови? Вони ж i Петра Третього скинули, а Григорiй навiть придушив хусткою його колишню величнiсть.
  Так що думка поставити все пiти в прорив, здавалася кращою за будь-яку iншу.
  Кiлька хлопчакiв-шпигунiв теж вибралися на волю. Вони йшли, хитаючись, двох навiть пiдтримували пiд руки, щоби не впасти. Жорстоко катували хлопцiв, але трималися вони гiдними. Вiтя знайшов у собi сили йти сам, хоча йому припiкали п'яти розпеченим залiзом. Пiдiйшовши до Олiвера Твiста, його помiчник хрипко сказав:
  - Намагався був... Розпеченими клiщами палений. Було менi п'ятсот батогiв i три струси. Усi кiсточки з мiсця повернули, але я ¬м нiчого не сказав!
  Олiвер Твiст пiдбадьорив Вiтю:
  -Нiчого я трави лiкувальнi знаю! Все заго¬ться краще, нiж на собацi... Головне, що ти не зламався!
  Серед визволених була i Будиночок. Незважаючи на тортури, дiвчина залишилася красунею. Боса в легкiй сукнi росла дiвчина здавалося, не вiдчувала холоду. T¬ обличчя зберiгала дитячий вираз. Вона пiдiйшла до Олiвера Твiста, вклонилася розкiшно одягнено¬ Катеринi, i сказала:
  - Менi чотири рази смажили п'яти... Але нiчого, бачиш, ходжу!
  Хлопчик-генерал втiшив дiвчину:
  - Не журись Дiмка. Випробування лише загартовують. Олексiй Орлов ще пореве дибки. Заплатить за сво¬ злочини.
  Будиночок хижа блиснула очима, i попросила:
  - Дай менi можливiсть само¬ ката помучити.
  Пiонер-злодiя Олiвер Твiст був у чудовому настро¬. Звiльненi в'язнi вантажилися на сани. Санкт-Петербург мiсто занадто велике, щоб тупотiти до його околицi сво¬ми ногами, та ще й босими.
  Катерина шепнула Олiверу Твiсту:
  - Хочеш, я тебе зроблю князем?
  Пiонер-злодюжка посмiхнувся i знущально запитав:
  - А чому не герцогом?
  Цариця через силу усмiхнулася i запитала:
  - А ти хочеш стати герцогом?
  Олiвер Твiст хихикнув i вже серйозним тоном запитав:
  - Тiльки я не знаю, в якому королiвствi, ти менi добудеш герцогство. У Росi¬ у тебе земельки, чорта на два лишилося!
  Катерина зрозумiла, що обiцяти ¬й нiчого. А Вiтя, що сiв на сани поруч iз ними, помiтив:
  - Олiвер Твiст i царем-батюшком обдарований щедро. Генерал-ад'ютант його величностi.
  Катька звернулася до Вiта:
  - А хочеш, я тебе зроблю фельдмаршалом?
  Хлопчик у вiдповiдь смикнув Катерину за волосся i пригрозив:
  - Не балуй!
  Олексiй Орлов бачив, що низка саней i полозок попрямувала до виходу. I Катерина iз ними. Головне, що зробити з цим нiчого не можна. Не скасувати царський наказ. Втрачати Катерину ¬м нiяк не можна. Але якщо вона ще помчить у стан самозванця, то й зовсiм буде кiнець. Зовсiм iнше може статися за часiв iмператора Павла.
  Орлов вагався... Треба робити рiшучий крок, а поруч iз ним немаг Григорiя. Погано ще й те, що гвардiя, теж уражена сум'яттям. Потрiбно термiново рятувати свою шкiру.
  I тут Олексiй Орлов прийняв рiшення: адже полонена Катерина вiдверне вiйсько самозванця, а вони тим часом iз гвардiгю та ополченцями зможуть вислизнути з мiста. Отже, даремно Суворов тренував вiйська для штурму. Вони вирвуться i пiдуть брати Орлови на поле, болота, ближче до Швецi¬.
  Олексiй наказав глашатаям:
  - Кличте братiв i трубiть збiр! Зберемо всi сили, що виставимо!
  А Олiвер Твiст на радощах, що друзi на волi, а цариця полонена заспiвав. Хлопцi, Дiмка та iншi звiльненi в'язнi пiдхопили;
  Про ланцюги рабства мiцнi мо¬,
  Навiщо хлопця босого, голодного скували...
  Ти черв'ячка трохи замори,
  I зможеш у думках, пiдкорювати все дали!
  
  Свiт наш така сумна в'язниця,
  У ньому править смерть, пануг скрiзь страждання.
  Не можемо довести свiтло до розуму,
  Господь же посилаг випробування!
  
  У каменоломнях хлопчика доля,
  Рабом тягати кошиком великого камiння.
  Хоч безбородий, але волосся посивiв,
  Адже життя таке навiть гiрше за псарню!
  
  Але вiрю, сонце вiльне зiйде,
  Розвiг херувим натовп шайтанiв.
  I виставить Всевишнiй нам залiк,
  Знайдеться у волю взуття, кафтанiв!
  
  Але я поки що страждаг i в ланцюгах,
  Живiт порожнiй, i батогом по ребрах.
  На тронi хлопчик лише в одних мрiях,
  Iде стежкою колючою, дуже темною!
  
  Але знаю, Бог не покине молодцiв,
  На вила злих панiв ми пiднiмемо!
  Достойнi будемо прапори батькiв,
  Прославимо Государя у славi iм'я!
  
  Гарно важко жити, але померти,
  Завжди гiдно витязi встигнемо...
  Нехай реве розлючений ведмiдь,
  Iнтриги крутить хижак iз пройдисвiтом!
  
  Але вiльним духом зайнявся народ,
  Пiднiмуться боротися iз супостатом!
  Багатий стане жебрак навпаки,
  Хто князь отримав лише зипун iз зарплатою!
  
  Ми зможемо зробити справедливий свiт-
  Такий, у якому кожен г при справi!
  Адже для мене Христос святий кумир,
  Якого розп'яти худоби встигли!
  
  Воскреснути мертвим, вiрю всiм дано,
  I свiт побудувати променистий новий...
  Щоб реалiзувати все кiно,
  Щоб селянин не вставав зi стогоном!
  
  Тодi ми свiтобудову пiдкоримо,
  Прокладемо траси до граней всiх галактик.
  А в мене народиться розумний син,
  Яке втiлення духу космонавтик!
  Хороша пiсня i вiдмiнний хор, що виконугться. Усi спiвають щиро, навiть тi, хто не маг музичного слуху, видають пристойнi та мелодiйнi звуки. Ворота вiдчиняються, i велика процесiя виходить iз Санкт-Петербурга. З музикою та пiснями залишають мiсто переможцi. I дуже радiсно ¬м!
  Але поки що виходила процесiя, поки ¬х зустрiчали пугачiвцi, на протилежному боцi Санкт-Петербурга спалахнув кровопролитний бiй. Армiя Омеляна Пугачова це не якийсь там зброд, а спаяна суворовською дисциплiною. I варти попередили про прорив. Гвардiйцiв зустрiли рушничнi пострiли та пальба з гармат.
  Олександр Суворов передбачав, якщо Пiтерський гарнiзон i захоче вирватися, то зробить на пiвнiчному напрямку, ближче до шведсько¬ кордону. Там вони мають бiльше шансiв пiти. I генiальний полководець пiдготував для ворога кiлька пасток. I ось, наприклад, для кавалерi¬ приготовленi вовчi ями. Гусари пiд рушничним вогнем намагалися подолати редути, i ¬хнi скакуни масово провалювалися у ретельно розробленi та добре замаскованi пастки.
  Але ось вони кавалеристи провалюються, а за ними скачуть iншi. Теж падають у замаскованi яри або виритi селянами транше¬.
  Олексiй Орлов, який повiв кавалерiю в атаку, сам провалився в глибокий рiв, i гострий кiль пробив графу бiк. А зверху повалилися iншi кiнськi тушi, притиснувши графа.
  Дуже галимо, коли на тобi навалено такий тягар, а ребра зламанi. I ти не можеш нi зiтхнути, нi обернутися. А ще мороз i стигнуть руки, обличчя, все тiло.
  Олексiй вiдчайдушно намагагться зрушити, але кожен рух вбиваг ребра у легенi, i змушуг харкати кров. Плотоядний хижак провалився в яму, i задихагться в нiй, що вкрай символiчно.
  Iван Орлов зумiв перескочити через яри, але куля, випущена з редута, потрапила йому в живiт. Суворов виставив наче Петро Перший на Полтавi найкращих солдатiв у захищених фортах i повiв убивчий вогонь.
  А в засiдцi вже стояла донська та калмицька кавалерiя, i поспiшали на допомогу новi полки.
  З петербурзьких ворiт виходила гвардiя. Добiрнi полицi, зокрема й особиста охорона государинi. Бiй розгорявся спекотний. Тут найкращi вiйська iмперi¬, солдати не нижче метра дев'яноста на зрiст. Вони йдуть, нiби польовi не звертаючи уваги, нi пальбу гармат, нi на засадних стрiльцiв.
  Але й для них у Олександра Суворова зроблено сюрприз. Заздалегiдь розлита горюча сумiш та смола. Калмики пускають запаленi стрiли, i вiдразу спалахуг простору. Добiрнi, гвардiйськi частини, отримавши жахливий укус, i полум'я, що потрапили пiд рудi та помаранчевi мови, не витримують i починають розбiгатися. А найвiдважнiшi з них просто згоряють живцем.
  Прорив, на якi покладали стiльки надiй, захлинувся. Солдати простих частин, а також деякi гвардiйцi кидають зброю i благають про помилування. Розбiгаються i ополченцi, а Санкт-Петербурзька чернь пiдвела голову. У столицi iмперi¬ заколот, тисячi, десятки тисяч людей вибiгають на вулицi i кричать:
  - Слава царевi-батюшцi! Вiват Петру Федоровичу! Хай прославиться онук Петра Великого!
  Степан Орлов, як найобережнiший iз братiв, прича¬вся в однiй iз стiн у висотнiй вежi. Едуард Орлов, вiдчайдушно зойкнувши, намагався спонукати солдатiв вступити в бiйку з пугачiвським вiйськом. Але це вже не був його день i час. В атаку пiшов сам Пугачов та його ад'ютант Олiвер Твiст. А Олександр Суворов i фельдмаршал Папiн переконували швидше i швидше здатися вцiлiлим гвардiйцям.
  Олiвер Твiст доскочив до Едуарда. Остроносий Орлов зробив вiдчайдушну спробу атакувати хлопця. Злодюжка-герой хитнувся корпусом i з усього розмаху лупнув по потилицi графа. Череп розкришився, i туша Едуард завалилася в кучугуру. Пiсля його загибелi останнi гвардiйцi покинули зброю.
  А вiйська Пугачова вже входили до повсталого мiста.
  Степан Орлов iз невеликим кiнним загоном кинувся до Петропавлiвсько¬ фортецi. Тiльки там та ще й на Кронштадтi залишався шанс хоч якось продовжити опiр. Або точнiше навiть агонiю.
  Але Олiвер Твiст зi свогю ватагою мчав по п'ятах, i наздогнав загiн Степана. Спалахнула швидкоплинна, хоч i кровопролитна сутичка. Олiвер зчепився зi Степаном. Зрубав одного охоронця, другого. А потiм вiдтяв вгодованому представнику сiмейства Орлових кисть. Тяжко поранений Степан зiскочив iз бiлого коня. Впав на колiна i заволав про помилування.
  А Олiвер наказав зв'язати його та продовжив стрiмкий рух до Петропавлiвсько¬ фортецi. А народ вiтав i волав, зустрiчаючи визволителiв iз кабального рабства.
  .................................
  Олiвер Твiст прокинувся i знову робив зарядку i ¬в... Потiм тер нашийник i працював до темряви.
  А потiм знову засинав та бачив продовження сну.
  Кронштадт та Петропавлiвська фортеця здалися без бою. Петербург перейшов пiд контроль пугачiвцiв. Незайнятим поки що залишався Московський Кремль iз сильним гарнiзоном та Семенiвським гвардiйським полком, пiд загальним командуванням Григорiя Орлова.
  I поки що трималися Оренбург та Я¬цьке мiстечко. Майже всi iншi мiста та селища прийняли владу росiйського царя. Втiм, наступного дня принесли звiстку, що в Оренбурзi спалахнуло повстання, i вiйсько пiд командування Федота Каторжного опанувало гордо.
  Весь принiс голуб, i тому летiла вона лише кiлька годин. Так що поки не взятим залишалося лише Я¬цьке мiстечко та деякi вiддаленi сибiрськi селища.
  А Омелян Пугачов вiв серйозну розмову з Катериною.
  - Ти програла матiнка i маг це визнати... - Мужицький цар зробив театральну паузу i злегка пригубив iз золотого, посипаного дiамантами кубка сторiчно¬ витримки вина i продовжив. - А тепер якщо хочеш жити визнай у менi прилюдно свого законного чоловiка Петра Федоровича i вирушай на всi чотири боки!
  Катерина насилу приховала радiсть вiд тако¬ пропозицi¬. Вмiючи володiти собою, колишня iмператриця насупилася i пробурмотiла:
  - Менi пiти на такий смертний грiх публiчно збрехати?
  Омелян загрозливо зсунув брови i проревiв:
  - Це не менi потрiбно! Це потрiбно тобi, щоб я мав привiд таку ось норовливу i небезпечну стерву до ти помилувати! Не хочеш визнавати, та й не треба! Ми тебе стратимо, але перед цим ще з розпеченими щипцями допитагмо, де свог добро приховугш!
  Катерина, зблiд пробурмотiла:
  - Ти не посмiгш катувати свою царицю!
  Пугачов насупився i гаркнув:
  - А ти б мене катувати посмiла?! По очах бачу, що посмiла б! Так i вiд мене пощади не чекай!
  Омелян витягнув з-за пояса кинджал i прогугняв:
  - То каятимешся? Визнагш мене законним чоловiком i царем.
  Катерина насилу видавила з себе:
  - Буду...
  Пугачов загрозливо гаркнув:
  -Не чую!
  Колишня цариця простогнала i голоснiше вигукнула:
  - Буду!
  Омелян пiдподобленим голосом поправив лжедружину:
  - Не так! Потрiбно буде ваша величнiсть!
  - Буду вашу величнiсть! - випалила Катерина та розплакалася. Нiколи вона ще так не була принижена.
  У присутностi сотень тисяч людей iмператриця покаялася i визнала Омеляна сво¬м чоловiком та царем. За це була оголена i бита публiчно батогом, пiсля чого Пугачов чесно вiдпустив царицю на всi чотири сторони. Катерина гарчала i плакала, волала, що на рахунок батога договору не було. I вiдпустили Катерину босу в однiй сорочцi та на снiг. I зрозумiло нiяко¬ допомоги поруч. Болiсно це вмирати напiвголою на морозi, i з перетвореною на криваве мiсиво спиною.
  Але Омелян Пугачов мудрий цар, який подбав про те, щоб змiцнити свiй престол. Ось i спадкогмець Павло був, нiби випадково забитий пiд час штурму. Хоча подiбно¬ частини удосто¬вся Чика - циганський козак, готовий заради свого отамана на будь-яку пiдлiсть.
  Вся Русь була поверстана в козаки, запроваджено виборнiсть, i лiквiдовано станову нерiвнiсть. Кра¬на залишилася самодержавною монархiгю, але цар спирався на законодавчий орган Великого козачого кола. Земля була роздана селянами, заводи робiтникам, котрi вибирали над собою голову, вiйсько формувалося на добровiльнiй основi. Причому добровольцiв завжди було з надлишком. Повстання охопили всю територiю Польщi та росiйська армiя на чолi з Суворовим, виступила на пiдтримку селян.
  Тi вiтали нову владу як визволителiв. Тодi Австрi¬ та Пруссiя вступили з козачою Росiгю у вiйну.
  Росiйська армiя на чолi з Суворовим атакувала вiйська Фрiдрiха другого пiд Кенiгсбергом i розгромила ¬х. Кенiгсберг здався без бою. А Суворов здiйснив швидкий перехiд, до Берлiна.
  Фельдмаршал Румянцев свогю чергою розгромив австрiйцiв. Повстання охопило Австрiю, простий народ також жадав визволення вiд станово¬ нерiвностi та пригднання до Червоно¬ iмперi¬ Омеляна Пугачова. Пiд Берлiном Фрiдрiх Великий дав Суворову останнiй бiй, у результатi якого нiмцi були остаточно розбитi, а сам прусський король потрапив у полон. Вдруге росiйськi вiйська прийшли до Берлiна i залишилися там.
  А фельдмаршал Румянцев захопив Вiдень, полонивши австрiйського iмператора. Петя брав участь у битвах пiд командуванням Суворова. Його пiонерський корпус дiяв як завжди ефективно i завдав мiнiмум втрат. До Берлiна хлопцi увiйшли стрункими колонами. За традицiгю во¬ни-хлопчаки марширували босонiж, у коротеньких шортах незалежно вiд погоди.
  Олiвер Твiст тiшився тим, що, нарештi, може пройтися Берлiном. Яке задоволення босими п'ятами розгрiбати берлiнський пил. Хоча вiн i надiлений титулом найсвiтлiшого князя, але волiг легко одягатися. Хоча все ще залишагться хлопчиськом. Мало того, Олiвер Твiст з подивом зазначив, що вiн перестав зростати. Все ж таки це не його час. Ще коли вiн бився з Пугачовим, то додав собi пару сантиметрiв, але зараз час для хлопця зупинився, i навiть нiгтi на ногах та руках перестали рости. I це дивно.
  З iншого боку у вiчного пiонера в головi майнула думка, що може вiн старiти не буде? Останнг було б дуже здорово! Бо старiсть по-звiрячому спотворюг людей. Вона перетворюг ¬х на жалюгiдних сморчкiв. А коли ти юний, то обличчя твог не понiвечене кудлатою бородою i гладке, немов у дiви. I не треба голитися!
  Будучи генералом-аншефом, i найсвiтлiшим князем Олiвер Твiст вже не мрiяв, як багато хлопцiв у його вiку: вирости i розвернутися. Вiн уже й вирiс i розвернувся. I досяг дуже багато чого. Адже титул найсвiтлiший князь, куди вищий, нiж просто князiвський, це вже як мiнiмум герцог.
  Таким титулом володiв Меньшиков... Омелян Пугачов шануг хлопчика, i можна сказати, що Олiвер Твiст у його улюбленцях. Олiвер Твiст уже почувагться дорослим. Навiть жiночу любов пiзнав, тим бiльше, що бажаючих переспати зi свiтлiшим князем, i гарненьким, досить високим i широкоплечим хлопчиськом хоч греблю гати.
  Олiвер Твiст почував би себе цiлком щасливим, але... Проходячи Берлiном, хлопчик згадав, така хибна пам'ять сну, що в його свiтi вже майже переможенi нiмцi, знаходяться на пiдступах до Москви, захопили Кавказ, увiйшли до Середньо¬ Азi¬, i схоже навiть навалися на Москву. У Росi¬ покiнчено з крiпацтвом, народ поки задоволений i навiть подати охоче платить у загальну скарбницю. Народжуванiсть зросла, смертнiсть знижугться, школи та унiверситети вiдкриваються, будують лiкарнi.
  А ось церковнi володiння урiзанi, i всi землi монастирiв та храмiв конфiскованi. Сам Омелян бiльше схилявся до Iсламу, як дешевшiй простiй i зрозумiлiй релiгi¬, але природно без зайвих обтяжливих обмежень: вино i свинину, i навiть на намаз i рамадан.
  А чому царевi свою релiгiю не створити? I багатоженство не запровадити? Цар вона чи не цар!
  Пiсля пiдкорення Нiмеччини та Австрi¬ повстання почалися i в землях Захiдно¬ Нiмеччини, Францi¬, Iспанi¬, Португалi¬. Омелян Пугачов наказав: допомагати всiм пригнобленим. Воiстину другий Троцький. Або Ленiн. Але вести вiйну на Заходi набагато простiше: ¦вропа розколота, а росiйська армiя найсильнiша i передова, а нею командують генiальнi полководцi Рум'янцев та Суворов.
  Зрозумiло, i вiйна з Туреччиною закiнчилася набагато швидше, якби не стримували, цих великих полководцiв, царицi царедворцi. Тим бiльше що армiя Османсько¬ iмперi¬ була з точки зору озброгнь, i органiзацiйно¬ точки зору, дуже вiдсталою i Росi¬ не суперник.
  Ще ¦лизавета Петрiвна воюючи з Фрiдрiхом довела: що росiйська армiя i росiйський лад сильнiший i ефективнiший за Прусського.
  Щодо спокiйно у ¦вропi було лише у Голландi¬. У цiй кра¬нi республiканська форма правлiння i народ бiльш-менш свогю владою задоволений. Зате Бельгiя пiд контролем австрiйцiв i там бунт спалахнув зовсiм не жартiвливий.
  Пугачовськi полки тут. Звiльняють одне нiмецьке князiвство за iншим. Але вiйська Суворова трохи розпорошилися, i французький король розраховуг розбити ¬х частинами. Сто п'ятдесят тисячне вiйсько, проти шiстдесяти тисяч росiйських во¬нiв, з яких третина пiонерський корпус Олiвер Твiст.
  Хлопчаки частково пiшi, частково на невеликих конячках типу понi, пiдскакують i гарцують. Суворов вирiшуг атакувати французiв. Хоч у ворога майже в трог бiльше вiйськ, i французи, зрозумiло, у бойовому вiдношеннi не обманенi.
  Олiвер Твiст зi сво¬ми вiйськами виконуг прихований Мiнерв, здiйснюючи зухвалий перехiд, форсуючи пару рiчкових перешкод. Його хлопчача рать смiливо шльопаг по осiннiй водi. Адже пiонери не бояться нi холоду, нi хвороб. Вони б'ються за допомогою саморобних пращ, якi не поступаються в ефективностi гранатомету, i використовую рогатки.
  Нiч восени довга. Олiвер Твiст один з перших i знiмаг вартових стрiляючи рогаткою. Рогатка не проста, а зi стрiлою, просоченою цiанiстим калiгм. I коли потрапить прямо в шию, противник без звуку та стогiн помирагться.
  А потiм пiонерський спецназ вiдважно вирiзуг намети зi сплячими французькими солдатами. Олiвер Твiст почав рiзати з полковника в синьому, багатому мундирi. Ножем полоснув по горлу i затис рота. Ефективно та швидко. I iншi хлопцi приспiли, все, роблячи з напрочуд швидкiстю i злагодженiстю.
  Тривогу пiдняли iз запiзненням, i вже розлютованих хлопчакiв не зупинити. Олiвер Твiст рубався найкраще i при цьому спiвав;
  Про Батькiвщина Велика Росiя,
  Орел двоголовий всiх звiрiв сильнiший!
  Наша цар могутнiй свiтла мiсiя,
  Що зробить народи кращим i добрiшим!
  
  Прийшли звiльняти чужий край,
  Народ у Парижi теж тяжко стогне...
  Побудугмо на планетi чудовий рай,
  Не треба мазати пролитi соплi!
  
  Ми зробимо такий усiм комунiзм,
  Що на планетi буде променистим...
  I буде знищений злий фашизм,
  Помiщик - фюрер як це не дивно!
  
  У Вiтчизнi яскравiше Сонця купола,
  Церков виблискують, златом православним!
  За Сталiна ми з криками ура,
  Хай буде шлях великий найславетнiшим!
  
  Вiдродимо велич церков,
  Христа брат молодший генiальний Ленiн...
  У прапор дочок та синiв,
  На славу всiх минулих поколiнь!
  
  Суворов пiонерам наказав -
  За Батькiвщину козацьку битися...
  Удар ми завдамо не в брову, а в око,
  У нас гранатомет могутнiй у ранцi!
  
  Солдат радянський вiрю переможе,
  Всесвiтнiй шлях у безсмертя комунiзму!
  Пiднiме пiонерський мiцний щит,
  Не буде брехнi великого капiталiзму!
  
  Дорогий поведе Господь на Марс,
  Поля пшеницi будуть на Венерi.
  I все станеться просто вищий клас,
  Хоча всi ми також не встигли!
  
  Ось всьому всесвiту править комунiзм,
  Наукою воскрес: хто впав i помер!
  За це витязь доблесно борись,
  Нащадки будуть панове та суддi!
  Розгромивши i вирiзавши цiлий французький корпус, хлопцi прагнули винищувати ворога далi. Тим бiльше, суворовцi наперли з iншого боку. I у французiв почалася панiка. Основнi батаре¬ виявились зухвало захопленi пiонерiгю, яка показала вищий клас застосування пращiв-гранатометiв. I хлопцi показали, що вони крутiшi за дорослих будуть.
  Олiвер Твiст як проспiваг, правда не свою, а ту, що вони спiвали, будучи пiонерами Друго¬ свiтово¬ вiйни;
  Вчив Суворов вперед дивитися.
  А якщо встали, стояти на смерть!
  Вiтя теж як заспiваг на всю горлянку;
  Суворов братики, приклад для нас!
  Вiн не губився у важку годину!
  I всi хлопцi, руйнуючи французiв як видасть:
  - Навчав Суворов у лихих боях,
  Тримати у славi Росiйський прапор!
  Ось хлопцi закинула нiтроглiцерином iз пращ французьку кавалерiю. Тисячi вершникiв виявилися перемiшанi та переламанi, а скiльки загнулося коней. А дитина спiваг;
  Батьком i братом Суворов був,
  Сухар останнiй iз бiйцем дiлив!
  I ось прошив п'ять батарей i знову продовжили;
  - Суворов у славi кра¬ни доля,
  Кував перемогу, громив ворога!
  I погнала босонога, пiонерська рать французiв. Тi мчали без роздратування аж до Парижа. I Францiя зiтхнула вiльно. Народ французiв об'гднався у гдинiй сiм'¬ з росiйським народом, i у результатi сiм'я розширилася.
  У Iспанi¬, навiть виявилося армi¬, здатно¬ надати росiйськими гiдний опiр. Над Мадридом червоний прапор, Лiсабон теж пустив козацькi полки. I новi демократичнi уряди, розпростерся над ¦вропою. Козаки стали збирати сво¬ кола i вибирати отаманiв, пiд загальною присягою росiйського царя Петра Третього. Ось i у Швецi¬ повстання.
  Рушили росiйськi полки на допомогу, щоб не дати залити кров'ю народ. I Швецiя стала росiйською, вiльною, козачою волiстю. ¦вропа скинула пута рабства i стала вiльною. Щоб панував лад та спокiй, держава утворилася гдина. Немаг нi кордонiв у ¦вропi, нi окремих армiй, нi митницi. Всi сво¬ проблеми вирiшують спiльно та роблять спiльну справу. I в Росi¬ теж - г i мiсцеве самоврядування та гдина iмперiя та всенародно обраний парламент. Активно будуються школи.
  Як любив говорити Омелян Пугачов: хто думаг на рiк, садить жито. Хтось на десять рокiв дерево. А хто на вiки - той насаджуг школи!
  Хто свiтла знань не маг,
  Збитий i духовно слабкий!
  Кошмарний демон ним володiг-
  Не людина, а жалюгiдний раб!
  
  Але факел знань ми запалимо,
  Нехай закипить вчених думка!
  Не буде рiд людський у смутку,
  Наша людина прагнути вгору!
  ¦вропа стала гдиною, але цього мало. Росiйськi вiйська йдуть до Африки. Наступна вiйна iз Туреччиною. Козача армiя велика, добре озброгна i пiд проводом Суворова. Вона бореться в османами дуже успiшно. Стамбул упав уже за кiлька мiсяцiв. Але цього таки мало. Росiйськi вiйська йдуть далi на пiвдень.
  Вiтя та Олiвер крокують разом. Пiсок пустелi пiд босими ногами безстрашних хлопчакiв. I раптом Вiтя вiдверто зiзнагться:
  - Вибач Олiвер Твiст, але... Я теж влучник з Друго¬ свiтово¬ вiйни!
  Олiвер вiдповiдно кивнув, що розумiг:
  - Я теж про це здогадався?
  Вiтя не здивувався, i навiть пустив пiском у ящiрку:
  - А й не вражений! Ти ж теж залишагшся хлопчиськом!
  Олiвер Твiст сумно кивнув:
  - Та я вже п'ять рокiв, як i ти залишаюся на одному мiсцi. Ми з тобою стали, наче законсервованi мумi¬ у спиртi. Нi хвороб, нi шрамiв, все одно...
  Вiтя заперечив:
  - У мене рани гояться трохи повiльнiше, тим у тебе, але слiдiв справдi не залишагться. На вигляд нам... Близько чотирнадцяти! Тобi, мабуть, стiльки ж було, коли ти сюди провалився?
  Олiвер Твiст чесно зiзнався;
  - Нi! Менi було лише одинадцять! Але я ще трохи пiдрiс, а потiм залишився на мiсцi... От тiльки дивно, волосся на головi, хоч i не швидко, але все-таки росте, а нiгтi зовсiм перестали.
  Вiтя з гордою усмiшкою помiтив:
  -А У мене, зате вибитий зуб вирiс. I тепер я зовсiм не щербатий!
  Олiвер Твiст метнув босими пальцями камiнчика в скорпiона. Звiр отримав удар, i виявився перерiзаним навпiл. Хлопчик помiтив:
  - Ми може взагалi безсмертнi!
  Вiтя з боязкою надiгю сказав:
  - То це чудово. Побувагмо на iнших свiтах! Ну, що нам життя, без боротьби та польотiв.
  Розпечений пiсок не страшний вiчним хлопчикам. А ось нудьга страшнiша.
  Але боротьба якраз i була. Моджахеди оголосили джихад, боротьба розгорнулася iз новою силою. Але козаки полювали на бандитiв i поступово змiцнювали сво¬ порядки. Але партизанська вiйна сповiльнила рух до Африки. Поступово розшарування в iмперi¬ Омеляна зростало. Багатi купцi, з'являлися бiднi. Цар Пугачов намагався з цим боротися, запроваджуючи високi, прогресивнi податки.
  Одночасно було взято курс на зовнiшню експансiю. Козаки захопили пiд час коротко¬ вiйни Iран та увiйшли до Iндi¬. Далi у знову захоплених землях змiцнювався демократичний i водночас монархiчний порядок. Були й партизанськi вилазки. Одночасно розвивалася наука. Було збудовано першу залiзницю вiд Петербурга до Червоного села. I почалася будуватися гiлка мiж Москвою та Санкт-Петербургом.
  Iмперiя мiцнiла i разом iз нею зростала i деспотiя царя Петра Третього. Про реставрацiю крiпацтва правда не йшлося, активно розвивався капiталiзм. Спалахнула вiйна i з Китагм ... Суворов розгромив i китайськi полчища ... Але поки що пригднав тiльки Тибет i Монголiю. Кра¬на була зайнята внутрiшнiми перетвореннями i перетравленням знову пригднаних земель. I ¬й уже було не до експансi¬.
  Минуло вже 15 рокiв пiсля перемiщення. Вiтя та Олiвер Твiст залишалися зовнi пiдлiтками, що виглядали на чотирнадцять рокiв, але розумом це вже цiлком дорослi, титулованi особи. I ¬м дуже хочеться повернутись назад...
  Вiрнiше, хлопцi вже почали забувати свiй колишнiй вiйськовий свiт, але раптово, увi снi вони побачили у всiй яскравостi продовження друго¬ свiтово¬ бiйнi.
  . РОЗДIЛ ¦ 13.
  Хлопчик-в'язень прокинувся. I знову бачив, що навколо тюремнi стiни та камера-одинак. Але цей день виявився особливим. По-перше, Олiвера вiдвели в окреме примiщення там добре вимили. Далi, зголiли наголо невеликий йоржик вiдрослого свiтлого волосся.
  Його знову оглянули жiнка i чоловiк лiкар i видали висновок, що хлопчик цiлком здоровий.
  А насамкiнець видали якiсь грубi на два розмiри великi черевики. Мабуть, до суду босонiж iти навiть хлопцевi не перестало. Щоб вони не злетiли, довелося пiдкласти папiр.
  Погода стояла тепла, i Олiверовi, що звикли ходити босонiж, було некомфортно.
  На нього одягли наручники та повели до суду. Олiвер за час ув'язнення навiть трохи одужав. Годували його завдяки турботi жалiсливих жiнок непогано. А особливо там не побiгагш, хоч Олiвер i робив щодня зарядку.
  Дитяче личко Твiста округлилося, голова обрита пiд нуль. I смугаста пiжама, грубi черевики та ручнi кайдани.
  Хлопчик не здавався небезпечним, але й жалiсть не викликав. Олiвер виглядав спокiйним i мiцним.
  Суддя глянув на нього... З одного боку, прокурор, а з iншого жiнка-адвокат. Вона зазвичай брала участь у судi малолiток. Тиснила на жалiсть, але судовий процес не затягувала.
  Погляд у суддi Олiвера не сподобався. Вiн не був злим, але в ньому вiдчувався холодок. I принаймнi те, що пiдсудна дитина, навряд чи ¬¬ пом'якшить.
  Прокурор же мав нiс шулiки i дивився злiсно. Жiнка-адвокат навпаки виглядала молодшою за сво¬ роки, i була схожа на ангела зi свiтлим, трохи жовтуватим волоссям. T¬ обличчя було безневинним. Але не надто розумним.
  Суд намагалися через хлопця не затягувати. Спочатку прокурор прочитав довге звинувачення. Перерахував грiхи Олiвера. I навiть те, що було мало ¬жi в робiтничому будинку, i втеча вiд трунаря, i те, як вiн спiвпрацював зi злодiями i втiк з дитячо¬ в'язницi обманом. Також перерахував його численнi за короткий час крадiжки та набiги на будинки. Нагадав, що малолiтнiй злочинець зовсiм не покаявся, i не видав де заховано вкрадене у поважних громадян добро. I що незважаючи на юний вiк, хлопчик безнадiйно зiпсований, i г залишити йому життя, вiн обов'язково вчинить вбивство чи щось ще гiрше.
  Коротше кажучи, прокурор вимагав смертно¬ кари.
  Згодом виступила жiнка адвокат. Вона досить промовисто i яскраво розписала страждання нещасного сироти Олiвера Твiста. I нагадала, що йому ще немаг i одинадцяти, i що хлопчик у дитячiй в'язницi багато читав i старанно молився. I його бажанням було лише вижити та творити добро.
  Суддя з безпристрасним виглядом вислухав обидвi сторони.
  Потiм дав слово Олiверовi.
  Хлопчик зiтхнув, що вiн сво¬ злочини визнаг i щиро кагться i просить суд про поблажливiсть.
  Суддя у вiдповiдь запитав:
  - Чи не вкажеш точне мiсце, де сховав заначку?
  Олiвер здригнувся i вiдповiв зiтхаючи:
  - Я не для цього витримав три тортури!
  Суддя похмуро вiдповiв:
  - Ось чого вартi його покаяння! Вiн непоправний злочинець!
  I урочисто оголосив:
  - Не дивлячись на юний вiк пiдсудного, я не знаходжу пом'якшувальну обставину i примовляю його за численнi крадiжки зi злом до смертно¬ кари через повiшення! Крiм за втечу з дитячо¬ в'язницi, вiн отримуг додатково покарання: три прочуханки до втрати почуттiв батогом. I бути з цього!
  Олiвер здригнувся, зблiд, але зумiв стримати сльози. Його вивели iз зали, i повели назад.
  Цього разу на камеру смертникiв. Там на хлопця одягли кайдани i на руки i на ноги, i прикували за шию ланцюгом. Замiсть лiжка була лише копиця соломи, що вже добряче пiдгнила. I ¬жi Олiверу дали лише черствого хлiба та балiю води.
  Хлопчика пiдiбгавши босi ноги, черевики у нього вiдiбрали, заскручений заснув. Попереду було тiльки шмагання...I петля.
  А ось снилося щось цiкаве.
  У кожного пiрата часом настають лихолiття. Ось i у прославленого Джеймса Кука сонце удачi сховалося за хмарами. Недавнiй набiг на iспанську флотилiю закiнчився втратою одного корабля, а iнший отримав такi пошкодження, що капiтан змушений був залишити його на ремонтi у доках. Iншою проблемою стала загроза з боку пiратського барона Дукакiса. Цей бридкий тип заприсягся, що перерiже Джеймсу горлянку. I тепер його шанси на це добряче зросли. Бiльшiсть команди потопленого корабля i матроси з пошкодженого судна перебралися на шлюп.
  Це невелике корито виявилося переповненим корсарами. Вiд давно немитих тiл йшов важкий запах, багато пiрати спали прямо на палубi. Особливо непригмними були чотирирукi суб'гкти з ведмежими головами. Билися вони, щоправда, непогано, але пахли настiльки рiзко, що ¬х сморiд забивала нiздрi.
  Джеймс наказав ретельно видерти корабель i викупатися в затоцi. Пiсля цього одразу стало легше дихати, i шлюп вiдчалив вiд узбережжя. Над судном лiтали чайки, плескалася пiниста вода. Потрiйне сонце осявало шлях i. Джеймс Кук був хоч i колишнiй, але дворянин i йому патологiчно не подобався бруд. Тим не менш, цей малий був жорстоким негiдником i пройдисвiтом. Одягнений у чорний камзол, у такий самий чорний перуку з локонами до плечей, вiн здавався зловiсним вороном. Мереживна срiбна пiна пишних манжет i жабо з великим алмазом надавали його фiгурi аристократичного блиску. Смагляве гостроносе гладкобрите обличчя було суворим. Синi очi вiдливали сталевим блиском, погляд свердлив наскрiзь. Численнi пiрати його боялися, вони покiрно виконували накази i снували вiдносно невеликому шлюпу.
  - Лейтенант Барсаро. - крикнув ватажок розбiйникiв. - Що там на обрi¬?
  Барсаро - величезний, волохатий, лютий, у грубiй сорочцi та шкiряних штанях - набувся. Його квiтчаста хустка з'¬хала, оголивши коротко стрижену голову.
  - Все спокiйно, капiтане.
  У вiдповiдь пролунав дикий рев:
  - I ти говориш це так спокiйно. Клянуся громом i блискавкою, якщо до кiнця дня нам не трапиться хоч якийсь здобич, я когось пiднiму на ре¬. По жеребу.
  У капiтана i ранiше були напади iпохондрi¬, тому корсари занервували. Втiм, спалах ¬хньо¬ активностi був коротким.
  Три яскравi диски вганяли у пiвсон. Через деякий час бiльша частина пiратiв спала на палубi.
  Джеймс Кук нервово ходив по мiцних дубових дошках, вiдштовхуючи ногами сонних матросiв. Команда мляво нарiкала. Не без пiдстав капiтан боявся бунту. Адже голодний пiрат - як вовк. Навiть ситий розбiйник ненадiйний, а з порожнiм животом взагалi готовий вiдгризти руку. Лейтенант Барсаро йшов за ним i кидав лютi погляди. Бiльшiсть пiратiв були людьми, iногалакти збиралися окремими бандами i зазвичай вiдрiзнялися надмiрною жорстокiстю.
  Дзвiнкий голос перервав роздуми:
  - Сьогоднi, я вiдчуваю, буде славна битва.
  Капiтан дiзнався про цей голос i обернувся. Свiтловолосий гарненький хлопчик у химерному плямистому костюмi промовив цi слова. Джеймс одразу розтанув. Вiн згадав, як цей юнга нещодавно потрапив на борт.
  Було це в порту, куди вони причалили з пошкодженим кораблем. Пiрати, як це було прийнято на березi, напилися i поринули у буяння. Ось тодi до нього i пiдiйшов цей дивний хлопчик i зухвало попросився юнгою до пiратсько¬ команди. Можливо, за iнших обставин Джеймс просто проткнув би цуценя шпагою. Але коли хлопчисько входив у дверi, великий корсар спробував схопити його i, отримавши ногою в шию, впав у нокаут. Це справило враження.
  - Хочеш бути юнгою? - сказав капiтан. - Нам, пiратам, не потрiбен юнга. Я можу тебе взяти простим матросом, але для цього ти магш пройти випробування.
  Хлопчик Олiвер Твiст тупнув, босою нiжкою i впевнено вiдповiв:
  - Я готовий до будь-якого випробування.
  - Тодi вразити Довгим Ведмедем. Джеймс вказав на чотирирукого лейтенанта Макухото. Капiтан не любив цього виродка, який явно хотiв викрасти в нього владу. Довгий Ведмiдь, лаючись, приготувався до бiйки. У кожнiй його руцi - по мечу. Тодi хлопчик вихопив свiй, блискучий при свiчках, клинок. Капiтан ляснув у долонi.
  - Почали!
  Хлопчик, як i очiкував, був дуже спритний. Сво¬м мечем вiн парирував вiдразу чотири удари, причому два клинки противника виявилися зрубаними. Зробивши випад, вiн пронизав волохатий груди Макухото. Бризнула кров, корсар розлютився i знову атакував з диким ревом. Хлопчик пiдпiрнув пiд руку i зрубав голову, тварина впала на палубу.
  Капiтан свиснув вiд насолоди.
  - Оце богць. Найкращий з мо¬х хлопцiв. - Новачок виявився на диво спритним i кмiтливим. А його меч, схоже, був дивом вогнного мистецтва. Спочатку вiн подумав, а чи не з пекла з'явився до нього оголець. Але потiм вiдкинув цю думку. Хiба жителi пекла здатнi володiти холодною зброгю?
  Капiтан iз посмiшкою запитав:
  - Як звати тебе, малюку?
  - Олiвер Твiст. I я не малюк. - Хлопчик гордо блиснув очима. Хоча Олiверу Твiстовi було лише десять рокiв, виглядав вiн увi снi на чотирнадцять, i в нього були досить широкi плечi. Ватажок пiратiв вiдчував у ньому недитячу силу.
  Хлопчик пискнув:
  - Отже, буде бiй?!
  - Так, i дуже спекотний.
  Може оголець i правий. Принаймнi це збiгагться з його бажаннями. Хочеться кровi та злата.
  - Юнга, лiзь на оглядовий майданчик, повiдомлятимеш нам про небезпеку.
  Олiвер Твiст кивнув головою i зi швидкiстю кiшки пiднявся по канатах. Не минуло й п'яти хвилин, як хлопчик крикнув:
  - Справа по борту, у напрямку зюйд-ост, рухагться велике судно!
  Пiрати пострибали зi сво¬х мiсць, Джеймс Кук дiстав пiдзорну трубу. У тiй точцi, куди вказував оголець, i справдi виднiлися щогли величезного судна. Зважаючи на все, це був лiнкор урядових сил. На цьому величезному кораблi теж помiтили ¬х, тож змiнили курс, йдучи на зближення.
  Рух грiзного чотирищоглового судна налякав. Капiтан флiбустьгрiв наказав додати вiтрил i йти назад. У нього не було жодного шансу встояти проти сто гарматного гiганта. Хоча пiрати i поставили всi вiтрила, пiти не було можливим. Швидкiсть супротивника була набагато вищою. Схоже, велетень мав чудовi характеристики.
  Джеймс Кук запанiкував, його нервознiсть перенеслася на Олiвера Твiста.
  - Проклятий юнга передбачив, що буде спекотна сутичка. I ось тепер назрiваг битва, до того ж невдала для нас. Зняти його з щогли i пiдняти. А втiм нi, спершу всипте батогом.
  Пiрати з радiстю полiзли виконувати доручення "шефа". Хлопчик вiдчайдушно чинив опiр i навiть зумiв скинути двох за борт, але його все ж таки стягли на палубу. Там чекав штатний кат з важким семихвостою батогом у руках. Зiрвавши сорочку, вони прив'язали хлопця Олiвера до лави, де зазвичай сiкли матросiв. Джеймс хотiв, було наказати катувальнику вибити з хлопця дух, але передумав.
  - Скоро ми магмо битву не на життя, а на смерть. Зайвий меч не завадить.
  Гулкий пострiл перервав його слова. Стрiляла одна з носових гармат лiнкора. Ядро перелетiло через судно. Пiрати брудно вилаялися. Наступний пострiл, вже з iншо¬ гармати, був точнiший - ядро потрапило в борт, пробивши дiрку.
  На лiнкорi просигналили - здавайтеся. Джеймс Кук хотiв вiдповiсти рiшучою вiдмовою - пiрати вмирають, але не здаються, як у головi майнула думка. А якщо?!
  Розвернувшись до команди, вiн прорепетував:
  - Викинути бiлий прапор, ми капiтулюгмо!
  В цей момент лiнкор знову дав залп, i шлюп здригнувся вiд ударiв по носу i кормi, а його розбитий бушприт повис на плутанинi снастей поперек носа.
  - Швидше, чи нас знищать!
  Бiле полотнище злетiло над шлюпом. Могутнiй корабель супротивника зробив ще один пострiл. Тяжке ядро пробило надбудову i розвернуло носа корабля. Лише поява бiлого прапора врятувала шлюп знищення. Ризикований розрахунок Джеймса будувався на тому, що англiйський корабель, не знаючи чисельностi супротивника, пiдiйде до нього впритул для висадки i, захоплений зненацька, опиниться у його владi. Мабуть, цього дня примхлива удача була на боцi флiбустьгрiв. Сталося як вони, i чекали - величезне судно впритул пiдiйшло до борту шлюпа. Борта зiйшлися майже впритул. Джеймс Кук застиг бовваном, потiм його права рука пiднялася.
  - Вперед, сини моря!
  Досвiдченi пiрати дiяли з блискавичною швидкiстю.
  Пролунав важкий удар, скрегiт такелажу, гуркiт падаючих стiньг i стукiт абордажних кiшок, що вп'ялися в обшивку лiнкора. Зчепившись намертво, обидва кораблi злилися докупи, а пiрати по командi лейтенанта Барсаро дали залп з мушкетiв i як мурахи посипалися на палубу лiнкора. Tх було близько двохсот п'ятдесяти - озвiрiлих бандитiв у широких шкiряних штанях. Дехто носив сорочку, але бiльшiсть волiла битися голими до пояса, i оголена засмагла шкiра пiд якою перекочувалися м'язи, робила ¬х ще страшнiшими на вигляд. Протистояло ¬м понад п'ятсот людей. Щоправда, матроси лiнкора були здебiльшого зеленими новобранцями, а корсари все як на пiдбiр - сильнi, загартованi у боях во¬ни. Tх зустрiли недружнi пострiли мушкетiв, розпочався бортовий бiй. Трубачi грали атаку, i сам Джеймс стрiмко кинувся на палубу ворожого корабля. Флiбустьгри кидалися на англiйцiв з люттю голодних гончакiв псiв.
  Бiй видався затяжним та лютим. Почавшись у носовiй частинi корабля, вiн швидко перекинувся на шафу. Англiйцi, наполегливо опираючись, пiдбадьорюючи себе тим, що вони чисельно перевершують пiратiв. Вони розумiли, що помилування не буде. Флiбустьгри не милують. Але, попри вiдчайдушну доблесть англiйцiв, пiрати продовжували тiснити ¬х. Юний Олiвер Твiст люто розмахував свогю гострою шаблею, руйнуючи супротивникiв, роздаючи удари праворуч i лiворуч. Кров забризкала всю палубу, пару разiв Джеймс сам ледь не нарвався на меч. Корсари билися з шаленою хоробрiстю людей, якi знали, що ¬м нiкуди вiдступати, i вони повиннi або перемогти, або загинути. Джеймс i вибрав собi жертву - англiйського адмiрала, який, розмахуючи шаблею, пiдбадьорював сво¬х солдатiв. Що ж, вiн його знiме з пiстолета.
  Не встиг Джеймс прицiлитися, як вiдчайдушний Олiвер Твiст пiдстрибнув i пiдрубав ноги адмiралу. Адмiрал упав, i наступний удар вiдтяв йому голову. Зойк жаху пролунав серед солдатських рядiв. Загибель командира, однак, не зламала волю бiйцiв. Вони продовжували битися з люттю приречених. Уцiлiлi захисники лiнкора були загнанi на квартердек. Вони продовжували чинити млявий опiр. Напiвголий Олiвер уже отримав кiлька легких подряпин, вони лише розлютили хлопчика i той кидався в бiй з усе бiльшою жорстокiстю. Його голi, круглi п'ята так i миготiли. У битвi дiсталося i Джеймсовi. Коли останнi солдати, не витримавши, покидали зброю, ¬х одразу ж прирiзали. За винятком двох. Tх було наказано допитати iз пристрастю.
  Олiвер Твiст озирнувся на вождя пiратiв - Джеймс виглядав страшно. Шолом його був збитий убiк, передня частина кiраси прогнулась, жалюгiднi уривки рукава прикривали оголену праву руку, забризкану кров'ю. Втiм, i на Олiверi було достатньо кровi - як свог¬, так i чужо¬. Його торс блищав вiд багряного поту. Вiн смiливо глянув на обличчя капiтановi. З-пiд скуйовдженого волосся ватажка пiратiв струмував червоний струмок - кров з рани перетворювала його чорне, змучене обличчя на якусь жахливу маску.
  Синi очi блищали, в них, здавалося, горiло холодне полум'я.
  - Ми перемогли. Це мог судно!
  Трохи бiльше половини пiратсько¬ команди полегло у цiй сiчi. Високою цiною дiсталася перемога корсарам. Але Джеймс Кук отримав пiд контроль найпотужнiше англiйське судно. Тепер вiн ставав, можливо, найсильнiшим пiратським бароном. Примхлива фортуна, яка ранiше не жалувала його призами, мабуть, вирiшила повернутися до капiтана обличчям.
  А коли допитали полонених солдатiв, то радiсть Джеймса взагалi стала надмiрною. У трюмi корабля зберiгалися скарби, у тому числi скриня з алмазами. Ось його вони й вирiшили приховати вiд команди. Хоча за законами берегового братства капiтан отримуг найбiльшу частку, бiльшiсть видобутку дiлиться мiж пiратами. А кому охота дiлитися з цiгю роботою? Нi, найцiннiше вiн захопить iз собою. Тiльки хто допоможе йому сховати скарби? Звiсно, вiрний лейтенант Барсаро. А третiм вiн вiзьме юнгу Олiвера Твiста.
  Цей хлопчик ще не зiпсований пiратськими звичаями i надто юний, щоб зрозумiти справжню цiннiсть скарбу. Навiшати йому локшини за вуха капiтан зумiг. Найкраще - пристати на нiч до острова i все зробити швидше. Поруч г невеликий острiвець iз печерами. Там, дивишся, вiн i сварганить справу. Пiд покровом ночi.
  Коли стемнiло, капiтан викликав Барсаро та Олiвера i наказав слiдувати за ним. З трюму незабаром було вилучено велику скриню. Ящик був дуже важким, i вони втрьох ледве витягли його. Крiм коштовностей у скринi виявилося чимало золота. Насилу зануривши скарб у шлюпку, вони переправилися з борту корабля на берег. Погода сприяла.
  Було хмарно, мiсяць сховався за багряними хмарами. Так Джеймс обдурив сво¬х друзiв.
  - Ваша частка буде нашою, - буркнув ватажок.
  Ящик поставили на колеса i покотили по скелястiй грядi. Це було не дуже зручно, але все ж таки краще, нiж нести на руках. Дерева здавались зловiсними, вiдкидаючи хижi тiнi. Так вони тягли скарб до печери. Пiд босими ногами Олiвера Твiста копошилися гострi колючки, вони в кров пошматували дитячi ступнi. Юний пiрат терпiв, i все ж таки з його боку було безглуздо, що вiн не надiв сво¬ непробивнi чоботи з ребристою пiдошвою. У таку спеку, втiм, вони були дуже незручнi, а сучаснiше, з термiчним регулюванням та штучним охолодженням взуття, забороняли брати махаонськi роботи. Заборона проносити новi технологi¬ стосувалася i одягу. Ось i довелося хлопчику терпiти сильний бiль, на ходу витягаючи з голих п'ят колючки, а також вiдчуваючи свербiж вiд кропиви. Барсаро пихкав, штовхаючи вiз.
  Нарештi виявилася печера. Корсари перевели дух. Почувся рев - триголовий лев. Це було велике, розмiрами з бика, тварина, i воно з дикою люттю кинулося на людей. Джеймс Кук встиг вихопити пiстоль i прострелити голову чудовисько. Проте туша лева зумiла збити пiрата. Барсаро вистрiлив з мушкета i потрапив у живiт, а Олiвер, пiдстрибнувши, вiдтяв Леву другу голову. Потвора, зiгнувшись, ударила лапою в груди Барсаро, а остання, третя голова, блиснув iклами над його головою. Олiвер змахнув викованим з гравiтацiйного титану мечем i рубав породжене пекло по ши¬. Бризнула лiлова кров, звiр видав передсмертний хрип i одразу врiзав хвостом. Хлопчик скрикнув вiд болю, сплетений зi сталевого дроту хвiст, розсiк шкiру. Будь на його мiсцi людина слабша, з не¬ цiлком мiг би вилетiти дух. Юний пiрат пiдвiвся. Поруч стогнав Барсаро. Сорочка на ньому була порвана, капала кров, але нiчого страшного не сталося. Олiвер пiдскочив до капiтана. Той уже пiднiмався. Його трохи контузило, але вiн тримався.
  - Що витрiщився? Думагш, ця кiшка здатна звалити ватажка корсарiв? Вставай, Барсаро, ми ще не сховали скарбу.
  Пiрат схопився i, хитаючись, присiв на скриню.
  - Що розсiвся, потягли далi.
  Олiвер кивнув, i вони потягли скриню далi. У печерi колеса не допомагали, довелося тягнути його на собi. Пiрати задихалися вiд напруження. По дорозi ¬м трапився напiвпрозорий алiгатор, що тьмяно мерехтить у темрявi. На щастя для рептилi¬, вона стала нападати, а сховалася в глибинi печери. Лише червонi очi хижо палахкотiли в темрявi.
  Олiвер Твiст погрозив кулаком.
  Флiбустьгри насилу пiдняли камiнь i просунули кований залiзом скриню в яму. Пiсля цього поставили камiнь на мiсце.
  - Навiть заривати не треба. Тепер його чорта з двома, хто знайде.
  Барсаро посмiхнувся щербатим ротом i сказав:
  - Тепер про скарб знагмо лише ми трог. Значить, i подiлимо його на трьох.
  Джеймс недобро посмiхнувся.
  - Ти сказав - трог. А де ж третiй?
  - Це цуценя. - Барсаро простягнув руку вперед.
  Пролунав пострiл, пiрата пiдкинуло, потiм товстий корсар грузно осiв. Рептилiя, що прича¬лася, раптово накинулася на труп ззаду i стала рвати його пазурами i майже пiвметровими зубами. Було видно, як його прозоре черевце заповнюгться кривавою кашею залишкiв людського тiла. Олiвера занудило вiд убивчого видовища.
  - Це страшно! Навiщо ви його вбили? - промимрив хлопчик.
  - Вiн дуже багато знав. Крiм того, вiд нього мало толку. Крiм фiзично¬ сили у Барсаро не було переваг.
  - А мене ви так уб'гте? - Олiвер Твiст напружився, приготувавшись будь-яко¬ митi вiдстрибнути i рубати ворога мечем.
  Капiтан щиро вiдповiв:
  - Нi, я тебе не вб'ю. Я вже немолодий i так вийшло, що не можу мати дiтей. Ти станеш мо¬м сином. Я давно хотiв зустрiти такого, як ти, хлопчика. Розумного, смiливого, здатного продовжити мою справу.
  Олiвер Твiст мрiйливо звiв очi.
  - А може - стати iмператором усiг¬ пiвкулi ночi?
  Джеймс Кук напружився, його очi недобре блиснули.
  - А ти, бува, не зi свiту пекла?
  Хлопчик, тупнувши босою нiжкою, вiдповiв:
  - Нi! Я народився в однiй iз англiйських колонiй.
  - Та НУ? I де ти роздобув такий гарний меч?
  Олiвер пискнув:
  - У бою це мiй трофей.
  Капiтан насупився:
  - У якому бою?
  Хлопчик з усмiшкою вiдповiв:
  - Бiля Саргасових ворiт, де ми билися з ескадрою Дрейка.
  - А, пригадую щось подiбне. Виходить, я не перший твiй капiтан. Ти ранiше у кого був юнгою?
  Олiве пискнув:
  - У Клiвесара.
  Ватажок визвiрився:
  - I за що вiн тебе вигнав?
  Хлопчик, вiдкинувши голою п'ятою колючку, видав:
  - Я зламав його трубку, за це вiн наказав мене висiкти i вигнав iз братства.
  Джеймс Кук вдав, що повiрив.
  - Ну, а тепер ти служитимеш менi, i тiльки менi. Я довiрив тобi, малюку, свою тагмницю. I сподiваюся, що ти станеш мо¬м сином.
  - Менi подобагться бути пiратом, це так романтично. - Олiвер потиснув руку Джеймсу Куку. З-за рогу метнулася тiнь, величезний крокодил накинувся на капiтана, той вистрiлив i потрапив мiж очей. Рептилiя навiть не сповiльнила ходу. Тодi Олiвер змахнув мечем, рубанув прямо пащею. Удар був сильний, алiгатор зупинився, бiла кров полилася iз прозорих капiлярiв чудовиська.
  Наступним рухом Олiвер встромив меч у око. Народження болотного пекла зойкнуло i втекло. Бризки потрапили в обличчя, кров монстра палила i свербiла. Олiвер упав на колiна i, набравши долоню води, провiв собi по обличчю. Стало легше, свербiж затих. Джеймс Кук пробурчав:
  - Час на вихiд. У цих печерах повно мерзенних тварин. Мiсяця скоро зiйдуть - нашi хлопцi прокинуться i пiднiмуть виття. Адже вони, як дiти. Нiчого не стоять без капiтана.
  Зворотний шлях був набагато простiшим. Майже бiгом дiставшись до моря, хлопчик занурив у солону воду сiднi ноги. Йому стало набагато легше. Капiтан простяг йому флягу з ромом, Олiвер сьорбнув ковток пекучо¬ рiдини. Йому тепер було весело, пригмне тепло заструменiло по тiлу, захотiлося спiвати. Лише побоювання розбудити пiратiв стримало порив. Коли вони пiднялися на борт, юнга хотiв пiти спати, благо в новому кораблi вистачало мiсця, але капiтан зупинив його жестом.
  - Я хочу сказати тобi кiлька слiв, юнга. Пiшли до каюти.
  Коли вони замкнулися, Джеймс Кук налив собi рому, потiм запропонував випити хлопчику. Проте Олiвер вiдмовився.
  - П'яниця нiколи не стане великим во¬ном.
  Пiрат розреготався.
  - Це, може, й так. Скiльки мо¬х знайомих занапастив ром. Але я покликав тебе не для того, щоб обговорювати таку вiчну проблему, як пияцтво. ¦ в мене ворог. Ворог пiдступний, кревний та давнiй. У нього свiй каперський флот, i всього день тому вiн був набагато сильнiший за мене. Тепер же ролi змiнилися, сила на могму боцi.
  Хлопчик тупнув босою нiжкою i пискнув:
  - Як його звати?
  Ватажок охоче промовив:
  - Дукакiс, а прiзвисько - Рiжуча Смерть. От його я й хотiв заманити в пастку. I в цiй справi менi допоможеш ти.
  Олiвер туго стиснув кулаки:
  - Я радий допомогти свогму капiтановi.
  Джеймс Кук, понизивши голос, сказав:
  - Добре. Тож слухай мене уважно. За мо¬м наказом тебе вирубають - це необхiдно, тому що на могму кораблi, напевно, г шпигуни Дукакiса. Потiм ти вiд мене втечеш на його корабель i розкажеш, нiби знагш, де я сховав скарби iз захопленого мною корабля. Дукакiс дуже жадiбний до грошей, i я думаю, вiн повiрить тобi. Ти приведеш його в Затоку Кобри, там у його кораблiв не буде можливостi маневрувати. А мiй стопушковий корабель, я назву його на честь мог¬ першо¬ любовi "Азатарта", завершить розгром. Я перекрию вихiд iз бухти, i ми потопимо всi його кораблi, а самого пiднiмемо на шибеницю.
  Олiвер кивнув головою.
  - А може, без порки обiйдемося?
  Капiтан гаркнув:
  - Нi, не обiйдемося. Дукакiс дуже пiдозрiлий тип, вiн може повiсити тебе або катувати. Нi, прочуханка обов'язкова.
  Хлопчик, пощулившись мускулистими плечима, попросив:
  - Тодi скажи матросам, щоб акуратно лупцювали.
  Кук сердито буркнув:
  - I це не рiч, на спинi мають залишитися слiди. До речi, оголець. Тебе, схоже, не били як слiд. А пiрат маг терпiти побо¬ та тортури. Це буде для тебе додатковим загартуванням, свого роду школою мужностi.
  Хлопчик проковтнув слину.
  Перед очима майнули спогади, навiянi прочитаними книгами, i помилковою пам'яттю сну. Ласкаве обличчя Анжелiки. "Напевно, заздрить вона нам". Його однолiтки дуже хотiли стати пiратами, але мало хто наважувався вирушити в таку серйозну подорож. Тiльки вiн з його братом Алексом наважилися на такий неординарний та ризикований вчинок. Для цього ¬м довелося обдурити полiцiю, адже дiтям категорично заборонено в'¬зд о пiвночi ночi. I спецслужби не дрiмають - вiдловлюють пiдлiткiв у мiру ¬хнього пересування до брами. Дорослим можна, на це г спецiальна домовленiсть iз махаонами... Утiм, дiтей загадковi "метелики" теж пропускають. Тим краще - жодно¬ школи, жодних урокiв, суцiльних пригод.
  . РОЗДIЛ ¦ 14.
  Юного в'язня пiсля сну чекала перша порка. Олiвер Твiст, який дуже хотiв жити, навiть трохи був радий подiбно¬ вiдстрочки смертно¬ кари.
  З нього вiдстебнули нашийник i буквально винесли на руках, одразу чотири стражники. Сам Олiвер був закутий у кайдани наглухо. I йому було важко ворухнутися.
  I його запровадили спецiально мiсце.
  З хлопця зняли кайдани, i заломивши руки вивели у дворик. Там його розклали на цапи, попередньо зiрвавши тюремну робу.
  У в'язницю запросили спецiально людей, щоб вони дивилися, як карають малолiтнього, але дуже небезпечного злочинця, який не розкаявся.
  Олiверовi було дуже соромно перед ними бути голим. А серед публiки були й жiнки.
  Але нiчого доводиться, змиритись. Хлопця мiцно закрiпили, так що не вирвешся.
  Олiвер вирiшив, що вiн постарагться поводитися гiдно.
  Потужний кат дiстав iз кошика прут, важкий i хльосткий. Пiсля чого взявся з усього розмаху завдавати ударiв по голiй спинi Олiвера.
  Хлопчик з усiх сил стиснув зуби, i намагався не кричати. Але все одно тихi стогiн виходили з горла.
  Кат був його по спинi, сiдниця, трохи зачiпав i плечi, i ноги ... Ось уже потекла кров ... Олiвер, стогнувши хотiв якнайшвидше вiдключиться. Але свiдомiсть уперто не хотiла гаснути. Ось один батiг витрiпався, i кат узяв у руки iнший. I став бути. На спинi Олiвера вже не було живого мiсця, i кат лупив по босих пiдошвах хлопчика.
  Олiвер стогнав, хоча бiль пронизав його вiд п'ят, до потилицi. Нарештi кат вiдкинув другий батiг i взявся за третiй. Вiн лупцював хлопця по зламанiй спинi, потiм по плечах, i знову спустився до сiдниць i нiг.
  У ротi Олiвер мав кров, i вiн прокусив губу. Правда бiль став притуплятись, i хлопчик навiть перестав стогнати.
  I третiй батiг витрiпався. За звичагм це означало що слiд припинити розправу, навiть якщо жертва не знепритомнiла.
  На Олiвер хлюпнули солоно¬ води. Хлопчик завив вiд пекельного болю, а потiм вiдв'язали вiд козлiв. I понесли назад у камеру смертником.
  Так йому дали хлiба i звичайно¬ води.
  Змучений i голодний Олiвер проковтнув ¬жу... I поринув у сон, не звертаючи уваги на спокусану спину.
  Перед катiвнею красувалася дорiжка, викладена бiлою цеглою. На нiй чiтко надрукувалися кривавi слiди босих нiг. Середньовiчну каталажку оточував глибокий рiв iз пiдйомним мостом. Увечерi, як i обiцяв Марк де Садом, вiдбувся бенкет. На гуляннi з'¬халися всi дружки герцога. Центральною стравою став бузковий бегемот в обрамленнi чотирьох крокодилiв, його внесло одразу пiвсотнi слуг. Крокодили були нашпигованi дичиною та ковбасами, екзотичними фруктами та овочами. Щiльно фарширували i величезний бегемот. Незабаром пiдкотили бочки вина. Iгноруючи ложки та вилки, во¬ни запустили обидвi руки у м'ясо. Приклад подав сам герцог, його товстi бруднi руки захоплювали шматки м'яса та запихали собi до рота. Вега та Анжелiка сидiли поруч, ¬ли акуратно, намагаючись на тлi мужланiв зберегти подобу культури. Петра до столу не допустили, як i беручи за слугу. Анжелiцi, втiм, шматок не лiз у горло. Вона завжди представляла Олiвера Твiста, його муки. А що з другим братом, Шляхом? Серце чуг, що йому несолодко. Марк де Садом багато ¬в i ще бiльше пив. Вiн швидко хмелiв i виражався все недорiкуватiше.
  I одночасно з ревом:
  - Близька перемога над повстанцями. Права рука Валi Червоного Маара Туза схоплено. Скоро ми дiстанемося до лiгва самого Червоного. I тодi я з цього бунтаря здеру живцем шкуру.
  Лицарi вибухнули овацiями. I знову вiддали належне трапезi. Обличчя блищали вiд жиру, соку, розлитого вина. Деякi з гостей витирали руки прямо на одяг. Герцог тим часом наказав:
  - Наразi я накажу влаштувати гладiаторський погдинок.
  Вельможi улесливо закивали. Перспектива змiшати вино iз кров'ю ¬м сподобалася. Серед бенкетуючого залу розташовувалася велика арена. За сигналом на не¬ було виведено два десятки гладiаторiв. Здебiльшого це були раби, котрi билися за право жити. Озброгння середньовiчних во¬нiв було свогрiдним. У половини у синiх сорочках - короткi мечi та щити. У загону в червоному, що протисто¬ть ¬м, - тризубцi i ланцюг з гострим цвяхом на кiнцi. Побудувавшись один навпроти одного, гладiатори за сигналом горна кинулися в бiй.
  Вега та Анжелiка напружено стежили за сутичкою. Спочатку перевага була на боцi червоних, ¬хнi довгi ланцюги постiйно дiставали синiх, калiчачи ¬м ноги. Потiм синi перегрупувалися i, дiючи злагоджено i чiтко, контратакували. Tхнi рiзкi та точнi випади викошували невдах. У рядах червоних було два iногалакти. Вони стрибали, гасали ураганом, розмахуючи чотирма руками. Ланцюги свистели над головою, тризубцi шалено оберталися. Здавалося, до цих монстрiв неможливо пiдступитися. Досвiдчений богць, командир синiх, вдав, що вiдступаг.
  Атакуючий гiббон видав переможний клич i з усього розмаху рубанув мечем, розвернувши волохатий зелений груди. Вiд удару бризнула кров, монстр смикнувся, його тризуб ковзнув по шоломi i затих, випустивши мiхури отруйно-зелено¬ кровi. Другий iногалакт вiдступив. Було видно, що вiн тяжко поранений. Раптом синi бiйцi зламали лад, пропорiв мечами вцiлiлого "мохнача", i ще двох iз тризубцями. Лицарi та барони всiляко пiдбадьорювали ворогiв. Вони й самi були не проти вступити в бiй. Пiсля первiсного успiху зiрка червоних закотилася - синi тiснили ¬х. Спочатку впав один, потiм другий, а невдовзi i третiй во¬н.
  Падаючи, втiм, вiн встиг всадити тризуб у живiт свого суперника, випустивши кишки. Нарештi залишилося двог червоних бiйцiв. Вони були сильно пораненi i хиталися вiд ударiв. Не витримавши напруження бою, вони впали на колiна, просячи про пощаду. Герцог та iншi вельможi опустили палець униз. Тiльки Анжелiка та Вега, пiднявши пальцi вгору, наважилися просити про помилування. Семеро переможцiв холоднокровно закiнчили повалених.
  Герцог прицмокнув губами.
  - Чудово. Тепер я особисто займусь ними. Гей, лучники, вбийте ¬х. Барон Вар фон Кур, що сидить навпроти, енергiйно запротестував, тряся подвiйним пiдборiддям:
  - Нi, вiддайте ¬х краще менi. Я один зрубаю сiмох.
  Герцог скептично глянув на величезного, але незграбного барона.
  - Нi, вони тебе зарубають. Нехай краще буде сiм на сiм. Найкращi нашi лицарi проти невiльникiв-гладiаторiв.
  Охочих битися зголосилося бiльше, нiж треба, i герцог змiнив рiшення.
  Оглушливо гаркнув:
  - Я дозволяю битися всiм.
  Зграя лицарiв всiгю свогю масою обрушилася на гладiаторiв. Заваливши ¬х натовпом, вони рубали, кололи, проламували. Найдосвiдченiший член сiмки встиг розпороти горло одному з озвiрiлих шакалiв. Майже всi во¬ни були в обладунках, що дозволяло ¬м захиститися вiд ударiв спритнiших гладiаторiв. П'янi лицарi брали числом, а чи не вмiнням. Розправившись iз рабами, вони вчепилися одне в одного. Герцог гаркнув на всю горлянку. Влетiли слуги, гачками розтягли б'ються. Сутичка закiнчилася. Четверо лицарiв були зарубанi, ще з десяток отримали серйознi рани, але загалом дешево вiдбулися.
  Марк де Садом допив кубок. Чоловiк у чорному, з хрестом на ши¬, пiдкрався до сановника i щось шепнув на вухо.
  Обличчя герцога почервонiло. Вiн ревiв:
  - Я вiддаляюсь на годину. Без мене не балуйтесь, повернусь до десерту.
  Iмператор майже бiгом пiшов, залишивши досить строкату компанiю бражничать на самотi. Втiм, нiхто не сумував.
  Вега штовхнула пiд лiкоть Анжелiку.
  - Треба простежити, куди пiшов товсточеревий.
  Свiтловолоса дiвчина погодилася:
  - Це розумно.
  Але пiти за герцогом дiвчаткам не дали. Побачивши, що господар пiшов, хтивi мужлани вперлися в красуню.
  Послiдував дикий рев:
  - Ви тепер нашi.
  Лицарi заворушилися. Немов черепахи вони полiзли всiгю свогю масою на дiвчаток. Tх було багато.
  Вега вихопила два мечi i стала обертати над головою, Анжелiка наслiдувала ¬¬ приклад. Обидвi дiвчата нагадували породистих тигриць, затиснутих вовками.
  Герцог тим часом пересiв на механiчну коляску, що рухагться ручною лебiдкою, i помчав у тюремне пiдземелля. Там професiйний кат Кара Маара допитував Олiвера Твiста.
  Хлопчика голого, мускулистого та босого, вiдвели до спецiального примiщення з безлiччю тортур. Тут були ножi, свердла, гачки, колючий дрiт, цвяхи. А також шурупи, щипцi, кусачки та багато iншого.
  Пiдвал, що належить герцогу, вражав рiзноманiттям приладiв, якi бiль. Було жарко - горiло одразу три камiни, кати нагрiли в полум'¬ iнструменти. Перед тортурою Олiвера Твiста ретельно вимили та протерли спиртом, щоб вiн не пiдхопив зараження кровi. Поруч з Олiвером Твiстом розтягли на дибi ще одного щiльного п'ятнадцятирiчного хлопця. Помiчник ката пiдвiсив м'язисту дитину за руки та ноги. Покурюючи трубку, вiн лiниво бив батогом по голому торсу. Хлопчик тихо стогнав i шепотiв молитву. На шкiрi проступили кривавi смуги.
  Кат Кара посмiхнувся до Олiвера.
  Отруйним тоном нелюд сказав:
  - Ах, моя хороша, до чого гарна дитина. Як нам буде шкода здирати твою шкiру з нiжних плiчок. Ось цей, що висить поруч iз тобою - рiдний син Маара Туза, iм'я його Свiт Тузок. Зараз йому роблять легкий масаж, а потiм кат за нього вiзьметься серйознiше.
  Так що врахуй: чим швидше ти розкажеш, де ховагться Валi Червовий, тим швидше припиняться тво¬ муки.
  - Я вам нiчого не скажу, - злiсно блищачи очима пробурмотiв лютий Олiвер Твiст.
  Мучитель ревнув:
  - Всi так кажуть. Заплiчний, починай.
  Два здоровеннi помiчники пiдхопили скуту дитину i впевнено зняли кайдани, намагаючись пiдвiсити його на дибу. Ось цього якраз ¬м i не слiд було робити. Дитя вивернулося i вдарило босою крупкою, наче палиця ногою одного ката в пах, iншого пiд колiно. Вистрибнувши, Олiвер Твiст спробував атакувати Кару, але у верховного катувальника виявилася феноменальна реакцiя. Точним ударом вiн приклав хлопця кийком по головi.
  Громила ревнув:
  - Швидкий бiсеня. Потрiбно возити його у спецiальному крiслi, щоб не нако¬в лиха. А ви, бiдолахи кочовi, чого засумували?
  У помiчника ката трiснула колiнна чашечка, а його напарник знепритомнiв вiд больового шоку.
  - Ну, нiчого страшного, у мене вистачаг помiчникiв. - Головний кат ляснув у долонi. Увiйшли зловiснi суб'гкти. Непритомного огольця закрiпили на дибi. Потiм на його обрушився потiк крижано¬ води. Хлопчик прийшов до тями, очi почервонiли.
  Старший кат був задоволений:
  - Ну ось, а ти вперся. Тепер тво¬ ручки та нiжки затиснутi в колодки, можна розпочати активний допит.
  Мучитель пiдняв батiг i кiлька разiв ударив дитину по спинi та ребрах. Олiвер Твiст затримав подих i придушив крик, на тiлi набрякли шрами. Кат задоволено хмикнув.
  Пробасив хрипким тоном:
  - Мiцний хлопець, але молоде мускулисте тiло дуже чутливе до болю. Я сподiваюся, з тобою ми швидко порозумiгмося. А тепер настав час припекти тобi п'ятки, щоб ти не дуже швидко бiгав.
  Мучач дiстав з печi розпечений прут. Вiн безцеремонно схопив рукавичками босу ногу Олiвера Твiста i виламав палець. Потiм розпечене залiзо щiльно стикнулося з голою стопою дванадцятирiчно¬ або чотирнадцятирiчно¬ на вигляд дитини. Повалив густий дим, шкiра обвуглилася.
  Олiвер Твiст зусиллям волi, ледь не прокусивши язика, стримав крик, що виривався. Хлопчик важко дихав, по тiлу струменiло пiт. Кара Маара продовжував тиснути шматком залiза, запахло смаженим м'ясом. Запах пригмно лоскотав нiздрi. Нарештi кат вiдiбрав метал. Дивлячись на катовану дитину, промовив:
  - А вiн непоганий! Сильний хлопчик. Перш, нiж вiн зiзнагться, ми чимало годинникiв проведемо разом. А що на дотик розпечено¬ сталi скаже цей хлопець?
  Кат-садист iз задоволенням приклався червоним залiзом до ноги iншого огольця. Шкiра на п'ятi хлопчика спалахнула. Хлопчик сильно кричав, волав благим матюком. Коли катувальник прибрав прут, вiн лише просипiв, блiдий i спiтнiлий пiдлiток:
  - Бiльше не треба, я вам все скажу.
  Кат задоволено хмикнув.
  Солодким тоном промовив:
  - Звичайно, розкажеш. Де лiгво Валi Червового?
  - Не кажи йому! - закричав Олiвер Твiст, безуспiшно стара порвати кайдани, через що м'язи хлопця напружилися i здавалося, ось-ось лопнуть. - Не ганьби свого батька.
  Мир Тузок все зрозумiв i надзвичайним зусиллям волi придушив слабкiсть. Посинiлi губи хлопчики прошепотiли:
  - Я не знаю, а якби й знав, то все одно нiчого не сказав би.
  Кара Маара вдарив Олiвера Твiста рукою по губах. Потiм залазив щипцями йому по животу:
  - Сволота, я тебе довго мучитиму. Посиплю сiллю тво¬ рани, ти в мене заспiвагш пiвнем вiд пекельного болю.
  Варвар дiстав i сипнув щiпку солi на поранене плече хлопця. У цей момент почувся шум i, важко дихаючи, виповз герцог.
  Вiн просипiв:
  - Ти, я бачу, почав допит без мене.
  Кат розгублено знизав широкими плечима:
  - Винен, герцогу. Ви наказали швидше вибити вiдомостi, а хлопцi дуже впертi!
  Сановник у вiдповiдь проревiв:
  - Не для ваших розумiв. Вiдiйди i повчися, як треба розворушувати цi жертви.
  Герцог схопив розпеченi сталевi щипцi. Дуже вже апетитно виглядали, голi, спiтнiлi, засмаглi i дуже мускулистi хлопчаки.
  Ну як таких красенiв, та самому особисто не помучити.
  Герцог легкими кроками пiдiйшов до Олiвера Твiста. Хлопчик вiдчув смердючий подих. У головi рояться безладнi думки. Наганяють спогади. Нехай навiть хибнi з кiбернетичного сну, коли щось спливаг в головi з фантастичних часiв. Може, справдi люди вмiють увi снi подорожувати у часi? Це перемiщення душ, через простори та епохи. Коли бачиш школу майбутнього.
  Ось вона футуристична школа, блищить акуратна кiбернетична дошка. По нiй потрiбно провести в складнiй послiдовностi пальцем - i буде дано правильну вiдповiдь. А вiн не вивчив уроку. Цiлий день фехтував на електричних мечах, потiм пiшов на рiчку. I ось вiн сто¬ть бiля дошки, i йому соромно. Виручаг друг Шахрай, вiн за допомогою мiнiатюрного гаджета передаг послання, яке чутно у захованому у вусi мiкрофонi. Щоправда, вчитель напоготовi. Вiн записуг на гравiосканер ¬хню радiопередачу. Скрипучий голос, що нагадуг тембр комп'ютера, вимовляг:
  -Шахрай та Олiвер. Ви обог залишагтеся у класi. Скiльки можна байдикувати i ви¬жджати на пiдказках?
  Потiм буде довге та нудне читання моралi. Досi перед очима стоять скануючi голограми. Вiн для того i залишив пiвкулю свiтла, щоб позбавитися нав'язливих педагогiв i набридлих урокiв. I чим усе скiнчилося? Зараз ця товста потворна жаба завдаг йому болю. Треба згадати уроки йоги i рускате. Як там локалiзують болючi вiдчуття?
  Сановник-садист зло посмiхнувся i акуратним рухом приклав щипцi до ребрiв.
  Вiд дотику розпеченого залiза почулося шипiння, i запах юного паленого м'яса став сильнiшим.
  - Що, ягнятко, тобi пригмно, коли тебе пiдсмажують? - просипiв iнквiзитор. Потiм герцог акуратно повернув щипцi, зачепивши шкiру i вивернувши ребра.
  Незважаючи на всi зусилля волi, з очей хлопчаки мимоволi полилися сльози. Було дуже боляче. Мабуть, болючiше, нiж колись припiкали п'яти. На стопi багато нервових закiнчень, але в Олiвера Твiста вона загартована i набита, вiн навiть бiгав вугiллям. Щоправда, дуже швидко. Ребра не настiльки звичнi до вогненних процедур, крик рветься з горла. Олiвер Твiста до скрегота стиснув зуби. Спробував вiдволiктися, думаючи про пригмне.
  Переключив увагу на сво¬х катiв. Мученик - чоловiк видний; високий, руки товстi й м'ясистi, плащ iз кривавим пiдбогм, i сам вiн весь одягнений у червоне. Це зрозумiло - так i страшнiше, i кров на одязi менше видно. Важкi чоботи зi срiбною пiдковою. А ось i сам герцог - у коронi, вiн ¬¬ не знiмаг, навiть плануючи зайнятися брудною справою. Iзувер. На грудях висить орден. Незрозумiлий знак, подiбний до свастики, тiльки п'ятикутно¬ i рогато¬, з чистого золота в обрамленнi дiамантiв.
  - Ну, чого тобi треба? - Незважаючи на дикий бiль, Олiвер Твiст надав собi загрозливого вигляду, зсунув брови.
  I смикнувся босою ногою, яку нещодавно гладила по круглiй дитячiй п'ятi розпечене залiзо.
  Герцог, всупереч очiкуванням, не оговтався. Вiн, як i ранiше, холоднокровно викручував ребра. Ребро вже було готове трiснути, коли до зали проповз боягузливий слуга. Вiн тремтiв, мов кролик.
  I його голос переривався:
  - Ваша велика свiтлiсть, у залi вируг битва. Двi вашi дiвчата та натовп лицарiв зчепилися.
  - Ось як. - Герцог вiдкинув щипцi. - Я не зазнаю такого поводження з могю любов'ю.
  Погрозивши кулаком бранцям, вiн додав:
  - Я ще повернуся. А ви гляньте, без мене серйозно не катуйте. Головнi муки вони пiзнають вiд мог¬ руки.
  - Слухагмось, владико. - прогримiв низьким голосом кат, йому вторили помiчники.
  Герцог залишив примiщення. Мучитель наблизився до супутника Олiвера Твiста.
  Солодким голосом кат проворкував:
  - Тепер можна пiдсмажити другу п'яточку. А ти, - вiн кивнув Олiверу Твiсту, - дивись. Те саме i з тобою буде.
  Кат розжарив залiзо. У примiщеннi справдi важко дихати. Засвистiла батiг, удари бича обшилися на голий торс Олiвера Твiста. Хлопчик тремтiв вiд ударiв, але вперто мовчав. У головi знову промайнули не дуже пригмнi шкiльнi спогади.
  А до босо¬ п'яти катуваль приклав широку смугу червоного вiд жару залiза.
  I Олiвера Твiста пересмикнуло вiд страшного болю. Але зумiв стримати. Хоча мускулисте тiло хлопця стало блискучим вiд поту та кровi. I каламутна рiдина капала на багаття, викликаючи шипiння.
  Хлопчик терпiв i навiть спiвав:
  славний чудом цим:
  I небо над Землею раптом стало блакитнимI небо, небо над Землею стало блакитним .
  
  не знаг ланцюгiв!"
  
  I буде людям Щастя зараз i назавжди, Коли впадуть кайдани, тирани i ворожнеча Коли впадуть назавжди кайдани i ворожнеча. Вся влада тиранiв розсипиться як порох, I Ангел спiватиме Свободу в небесах.
  
  
  Тут засяг Слава, Могутнiсть i Праця! I нiякi сили все це не зiтруть. I нiякi ворожi сили це не зiтруть.
  
  I Бог даруг мудрiсть народу твого Подолати негаразди, розбрат i ворожнечу I нехай вiн все подолаг - смуту i ворожнечу. Буде Свобода, Згода, Любов I душi осяг свiтло Iстини такий.
  
  Нехай буде достаток на тiй землi завжди. Багати стануть села, села, мiста I процвiтатимуть села, мiста. Багато там у бухтах причалять кораблiв, I гостi торгуватимуть до свог¬ вигоди.
  
  Наповниться красою та дивна земля I Музи заспiвають Свободу на вiки. I будуть, спiватимуть Свободу на вiки.
  ...Двi дiвчини, Вега та Анжелiка, врубалися в натовп лицарiв. Стояти на мiсцi смертi подiбно. Вони iнстинктивно обрали максимально зручну для себе тактику бою. Змахнувши обома мечами, Золота Вега пiдрубала пана, що стояв навпроти не¬. T¬ надгострий меч розрубав броню i вiдтяв голову. Анжелiка також завдавала смертельних ударiв - увiгнавши меч у груди, вона вразила барона, що розмахнувся палицею. T¬ блискавичнi випади трощили тiло. Наступним ударом дiвчина вiдсiкла кисть, залiзна рукавичка з дзвоном звалилася на пiдлогу, а противник заревiв.
  Анжелiка провела "млин" - один меч вiдводить удар, iнший рубаг. Лицарi були п'янi, неповороткi у сво¬х обладунках, i гiпертитановi мечi легко кромсали тiло. Розвернувшись, Вега врiзала ногою по фiзiономi¬ нападаючого, а потiм всадила меч йому в живiт. Спритний ухиляння вiд замаху. Силует могутнього лицаря тьмяно блиснув на свiчках. I тут же - точний укол у горло.
  Хлинула кров. Веге не звикати вбивати. А ось Анжелiка лише вдруге у життi несе смерть, але ця дiвчина перебуваг в такiй лютi, що ¬¬ так просто не зупинити i не зламати. Наступний удар пронизуг плече. Лицар реве, Анжелiка провертаг меч. Опонент затихаг. Розворот "метелика" - i знову голова валиться на мармур. Пiдлога стаг слизькою вiд кровi. Дiвчина пiрнаг i б'г по ногах, одразу три лицарi падають, як пiдкошенi. Потiм вона виринаг та б'г в обличчя. Вега тим часом завдаг удару тако¬ сили, що перерубуг меч i шолом.
  - Чудово! - кричить Анжелiка. - Ти просто термiнатор.
  - Я зiрковий рейнджер. - смiючись, вiдповiдаг Вега. - Та й ти не гiрша!
  Новий богць майстерно нанизаний на вiстря. Дiвчина у захватi. Лицарi копошаться i лише заважають один одному.
  Вега смiгться - ¬й подобагться рубати. Стрибок - вона б'г одразу двома ногами, потiм точний випад. Два во¬ни захлинаються кров'ю. Слiд приймати "сходи", i товстий барон вiдхитугться з перерубаним плечем.
  Обидвi жiнки так розлютилися, що можливо перебили б усiх, бiльше нiж пiвтори сотнi лицарiв, але в зал вступили арбалетники. Не прикритим бронею напiвголим дiвчатам довелося туго. Обох практично вiдразу поранили - адже стрiляли лучники непогано i били в основному по ногах i руках. На дiвчат навалилися всiм натовпом. Незважаючи на пролиту кров, вельможi не поспiшали вбивати ¬х. Навпаки - вони були ¬м живими. Вегу та Анжелiку схопили. Tх явно збиралися з-валтувати. Виникло маленьке звалище з приводу того, хто почне першим. У бiйцi перемiг барон Сiльф де Рамсес. Подавшись уперед, вiн зiрвав з Анжелiки сукню, дiстав гiднiсть i з силою увiйшов до не¬. У цей момент грiзний окрик перервав дику оргiю:
  - Що за розваги без мого вiдома?
  Лицарi розгубилися. Грiзний рик герцога будь-кого мiг звести з розуму.
  - Ми, ваша високосвiтлiсть, дiвчаток хотiли повчити добрим манерам. - прохрюкав барон Сiльф.
  - Ось ти себе i повчи, невiгла. Спочатку застебнi штани.
  Барон знiяковiв.
  Герцог продовжував ревти.
  - Це гостi, i вони перебувають пiд мо¬м заступництвом. А ви хотiли з ними потiшитися. Менi наказати слугам, щоб вас на мiсцi зрешетували стрiлами? Та як ви могли кинути менi виклик?
  Лицарi позадкували, почулося слабке бурмотiння.
  - Не хочу нiчого чути, бенкет зiпсований. Заберiть трупи та роз'¬жджайтеся додому. А якщо нi, то ви пiзнагте всю повноту мого гнiву.
  Лицарi почали розбридатися. Дiвчата вирвали стрiли, що стирчали з рук та нiг.
  - Ось такими ви менi подобагтеся, - сказав Марк де Садом. - Зараз ми пiдемо в опочивальню, де ви зi мною i кохагтеся.
  Позаду вельможi виросли два десятки бiйцiв iз мушкетами.
  - Цi во¬ни простежать за тим, щоб пiд час солодких обiймiв ви мене не придушили. Ось так то! Я бачу, ви дуже небезпечнi стерви, вся моя пiдлога залили кров'ю i встелiли трупами.
  У супроводi конвою вони пройшли до спальнi. T¬ стiни прикрашали всiлякi мисливськi трофе¬ - найбiльшими були роги турндук.
  Масивне золоте лiжко з безлiччю матрацiв та подушок височiло в центрi спальнi.
  - Прошу. Почувайтесь як удома.
  Во¬ни з мушкетами димiли -нотами, готовi вистрiлити будь-яко¬ митi.
  - Сьогоднi у мене буде весела нiч.
  Скинувши одяг та лати, герцог упав на подушки.
  . РОЗДIЛ ¦ 15.
  Юний в'язень прокинувся... У вежi голодно, особливо мерзнуть босi ноги дитини.
  Олiвер, щоб зiгрiтися, i все ще розраховуючи втекти, почав терти одну сталеву ланку ланцюга про iнше. А вони тут товстi, але хоч трохи та зiгрiвають.
  Крiм того, хотiлося ¬сти... У вежi смертникiв хлопчика годували лише один раз на день: черствий хлiб i вода. I цього було мало зростаючому органiзму.
  I ще щури в темрявi пищать. Босий, голодний хлопчик тер ланцюги, i намагався не плакати.
  Хоча попереду на нього чекали двi порки та петля на шию.
  Олiвер тихо спiвав;
  Як бувало менi, ясну соколу, та час!
  Я лiтав, молодий ясний сокiл, по пiднебессi,
  Я бив-побивав гусей-лебедiв,
  Ще бив-побивав дрiбну пташечку,
  Як, бувало, дрiбнiй пташечцi прольоту немаг.
  А сьогоднi менi, ясну соколу, час немаг:
  Сиджу я, молодий ясний сокiл, на розумiння,
  Я в тiй у золотiй у клiтцi,
  У клiтцi, на бляшанiй нашiсточцi;
  У сокола нiжки сплутанi,
  На ноженьках путiчки шовковi:
  Фiранки на очах перлиннi!
  Як бувало менi, добру молодцю, та час!
  Я ходив-гуляв, добрий молодець, синiм морем.
  Я вже бив-розбивав судна-кораблi,
  Я татарськi, вiрменськi бусурманськi;
  Ще бив-розбивав легкi човники;
  Як бувало легким човникам проходу немаг.
  А сьогоднi менi, добру молодцю, час немаг:
  Сиджу я, добрий молодець, на розумiння,
  Я в тiй у лиходiйцi землянiй в'язницi.
  У добра молодця ножi сокованi,
  На ноженьках оковушки нiмецькi,
  На рученьках у молодця замки тюремнi,
  А на ши¬ у молодця рогатки залiзнi.
  Така ось народна пiсня, з однiг¬ книги...
  Олiвер не помiтив, як знову забув увi снi.
  Не так далеко, в тiй самiй пiвкулi всесвiту сну, що став на годинник вiльним хлопчиськом, Олiвер Твiст, також переживав не найкращi днi. Пiсля гарячо¬ порки, вiд яко¬ потрiскалася шкiра, його спустили на берег. Йому чекав довгий шлях - перш, нiж вiн дiстанеться пiратського барона Дукакiса. А дiстатися необхiдно якнайшвидше. Вiн майже бiг кам'янистою дорогою, настiльки стрiмким був його крок.
  За двi години Олiвер Твiст здолав майже двадцять миль i пiдiйшов до села ¦ху.
  Це було досить велике мiсто з будинками пiзньосередньовiчно¬ гвропейсько¬ архiтектури, без жодно¬ зайво¬ метушнi та бруду. Над буро-червоними дахами височiв шпиль церкви. Плiскалося зелене море, вхiд у широку бухту прикривав значний форт, з амбразур якого на всi боки стирчали стволи гармат. Втiм, бiльшiсть знарядь заржавiло. На схилi пагорба росли довгi, до ста метрiв, пальми. Вони повнiстю приховували бiлокам'яний фасад губернаторського палацу. Повiтря було свiже, навколо шастали такi ж, як i Олiвер Твiст, босоногi дiти. Свою гдину зброю, гiпертитановий меч, хлопчик сховав у полотняний мiшок, що носив за спиною. Зовнi Олiвер Твiст був схожий на звичайного жебрака, тiльки лахмiття були незвичайнi - плямистi, пiд колiр хакi. Нести зброю було незручно, воно раз у раз ударялося в посiчену шрамами спину.
  Хлопчик вирiшив перепочити, тим бiльше, що намiчалося дуже цiкаве видовище. На невiльничий ринок привезли чергову партiю товару. На широкiй набережнiй вишикувався озброгний загiн полiцi¬, надiсланий для охорони засуджених. Тут же зiбрався натовп тих, хто цiкавиться. Крiм людей миготiли рила iногалактiв. Деякi з них були схожi на качок i виглядали досить невинно. Дiтей було багато, вони смiялися та показували пальцями.
  А ось i сам губернатор, Сем де Рiчард. Високий худорлявий суб'гкт у рудiй перуцi, одягнений у камзол тонкого шовку, рясно розшитий золотими позументами. Вiн злегка накульгував, спирався на тростину чорного дерева. Слiдом за губернатором, розштовхуючи перехожих, рухався огрядний чоловiк у генеральськiй формi. На широких грудях побряжчали брязкальця, на головi красувалася трикутка.
  Коли з корабля почали вивантажувати ув'язнених, чоловiк зневажливо скривив рота i дiстав трубку.
  Каторжники виглядали погано: немите, зарослi, багато з них були схожi на людей. Втiм, зустрiчалися i непоганi екземпляри - мабуть, iз захоплених пiратiв. Олiвер Твiст помiтив кiлька шестируких iногалактiв з блискучою шерстю. Почався торг. Губернатор, який маг пронизливий голос, сказав:
  - Генерале Калiостро, вам надагться право вибору за тiгю цiною, що ви призначите самi. А решту ми продамо на торгах.
  Калiостро кивнув на знак згоди.
  - Ваше превосходительство дуже добрi. Але, клянусь честю, це не партiя робiтникiв, а жалюгiдна череда калiк. Навряд чи вiд них буде толк на плантацiях.
  Зневажливо жмуривши маленькi очi, вiн знову глянув на натовп закутих у кайдани невiльникiв, i вираз недоброзичливостi на його фiзiономi¬ посилився.
  Капiтан прочитав весь список рабiв - бiльша частина з них була пiратами, якi дивом уникли шибеницi. Були тут i бунтiвники, надiсланi з метрополi¬.
  - Який товар. Однi каторжники та злодi¬.
  Генерал прибрав список. Пiдiйшов до молодого мускулистого хлопця. Помацав бiцепси на руках, наказав вiдкрити рота, оглянув зуби. Пробурчав:
  - За це десять золотих монет.
  Капiтан скорчив кислу мiну.
  - Десять золотих? Це вдвiчi менше за реальну цiну.
  Генерал вишкiрився.
  - Цей раб бiльше не вартий. Вiн незабаром помре вiд важко¬ роботи. Краще я куплю шестирукого, вони набагато витривалiшi за людей.
  Капiтан почав розхвалювати здоров'я ув'язненого, його молодiсть та витривалiсть. Наче йшлося не про людину, а в'ючну тварину. Хлопець почервонiв. Мабуть, йому був непригмний цей торг.
  - Гаразд, - буркнув генерал. - П'ятнадцять золотих i не франтiнг бiльше.
  По тону капiтан зрозумiв, що це - остаточна цiна. Зiтхнув i погодився.
  Наступним, до кого пiдiйшов генерал, був чоловiк середнього вiку i велико¬ статури. То був вiдомий пiрат Вiсцiн. Одноокий i страшний, вiн дивився спiдлоба на покупця.
  Торг поновився. Велетень пiшов за тридцять золотих.
  Олiвер Твiст стояв, грiючись у слiпучих променях трьох сонцiв, глибоко вдихаючи чуже повiтря. Вiн був наповнений ароматом гвоздик, мiцного чорного перцю та гiгантського запашного кедра. При цьому вiн прислухався до того, що вiдбувагться, знявши мiшок з ниючих плечей.
  До засуджених пiдходили iншi покупцi, розглядали ¬х, прицiнювалися. Генерал продовжував торгуватись. Прикупив ще кiлькох шестируких дикунiв. Було видно, що вiн готовий втекти з торгу. I тут його погляд упав на красивого та мiцного Олiвера Твiста.
  - Хороший хлопчик. I теж, певно, чийсь раб.
  Олiвер здригнувся. Вiд цiг¬ людини вiяло могильним холодом.
  Хлопчик пискнув:
  - Нi, я сам собою.
  - Ага! - Генерал зрадiв. - Сам собою - значить бродяга. А згiдно iз законом бродяжництво заборонено, i тобi належить стати рабом. Гей, варто принесiть нашийник. Давно менi хотiлося мати при собi такого хлопця.
  Олiвер Твiст, пiдхопивши мiшок, кинувся тiкати. Проте масивний чотирирукий наглядач, що стояв праворуч, полоснув його батогом по ногах. Петля захлеснулася, хлопчик упав. Вiн смикнувся i спробував порвати петлю, але вона ще дужче вп'ялася в кiсточку. Тодi вiн вихопив меч i одним ударом перерубав батiг.
  Генерал скрикнув.
  - Взяти його.
  Страж i полiцейськi кинулися до Олiвера Твiста. Той змахнув мечем i пробив груди полiцейського. Iншi стражники подалися назад, вихопивши шаблi. Спробували оточити хлопця.
  Розумiючи, що вiн не маг жодних шансiв, Олiвер Твiст пiдстрибнув, завдав удару в голову найближчому полiцейському i кинувся геть, пiдстрибуючи, як жаба. Бiгав хлопчик дуже добре, але у полiцейських були конi. Хлопця швидко наздогнали, накинувши на шию аркан. Розрубавши мотузку, Олiвер обернувся обличчям до ворогiв, готовий дорого продати свог життя.
  Його обступили з усiх бокiв. Ззаду з'явилися мушкетери, вони витягували стволи, заряджаючи ¬х на ходу. Було видно, що ось-ось почнуть стрiляти.
  - Взяти його живцем! - скомандував генерал.
  Здiйнялися аркани. Полiцейськi були натренованi на ловi втiкачiв. Пара вдалих кидкiв - i Олiвер Твiст виявився пов'язаним. Влучний пострiл мушкетера вибив меч iз рук. Тiг¬ ж митi накинули мережу.
  Попався, зрозумiв Олiвер. Зараз закують у важкi кайдани, i вiн нiколи не побачить свободи.
  Калiостро трiумфував.
  - Врiжте йому, врiжте.
  Вiн повернувся до чотирьох рук, щоб наказати.
  Цiг¬ митi, трясучи повiтря, пролунав рiзкий, розкотистий звук. Генерал пiдскочив вiд несподiванки. Разом з ним пiдскочили обидва його охоронцi. Варта здригнулася, дехто впустив мушкет. Усi, як за командою, повернулися обличчям до моря.
  Внизу в бухтi на вiдстанi двохсот крокiв вiд форту стояв великий корабель. Клубився бiлий дим. Вiн цiлком приховав чудове судно, залишивши видимими лише верхiвки щогли. Зграя птеродактилiв пiднялася зi скелястих берегiв, з пронизливими криками закружляла в небi.
  Генерал не розумiв, що вiдбувагться. Чому судно палить iз усiх гармат?
  - Клянусь iм'ям англiйського короля. Вiн менi вiдповiсть.
  Виникла панiка.
  Тим часом, корабель спустив англiйський прапор. Той зник у клубах диму. На змiну йому злетiв зiрково-смугастий стяг iмперi¬ Кiрама. Золотi зiрки гарно блищали на фiолетовому фонi. Генерал витрiщив очi.
  - Капери! - насилу прошепотiв вiн. - Капери Кiрама!
  Страх i недовiра змiшалися у його голосi. В очах спалахнув гнiв. Тiлоохоронцi здивовано дивилися в далечiнь, викотивши жовтi очi i скелячи кривi зуби.
  Величезний корабель, який так легко обдурив пильнiсть вартових, був каперським судном. На вiдмiну вiд звичайних пiратiв, вiн мав державний патент i право промишляти розбогм, захоплюючи суду недружнiх кра¬н. А iмперiя Кiрама давно ворогувала iз Британiгю. Тепер настав час поквитатися. До мiста ¦ху зовсiм недавно прибула велика партiя золота, здобутого на континентальних копальнях. Отримавши цi вiдомостi, адмiрал Пiсар дон Халява вирiшив атакувати англiйську колонiю. То був акт особисто¬ помсти. Десять рокiв тому мiсцевий губернатор завдав поразки тодi ще юному капiтановi першого рангу Пiсар дону Халявi.
  Тепер вiн вiзьме переконливий реванш. Його нехитра вигадка виявилася настiльки вдалою, що, не збудивши пiдозри, вiн впевнено увiйшов у бухту i вiдсалютував форту бортовим залпом. Тридцять гармат гримнули, разом перетворюючи амбразури на уламки та попiл.
  Минуло лише кiлька хвилин. Численнi глядачi помiтили, що корабель обережно просувагться у клубах диму. Пiднявши грот збiльшення ходу, рухаючись на крутому бейдевiндi, капер легко навiв гармати лiвого борту на непiдготовлений до оборони форт.
  Здавалося, свiт розколовся. Другий залп був ще бiльш руйнiвним. Генерал забився в iстерицi.
  - За що менi така кара!
  Внизу, в мiстi, били барабани, чувся звук труби, нiби потрiбно ще сповiщати про небезпеку. Стража не пiддалася панiцi, спробувала вiдкрити вогонь у вiдповiдь. Форт здригався вiд розривiв.
  Гнiтюча спека i чимала вага заважали генераловi рухатися. Чотирьохрукi монстри пiдхопили Калiостро i понесли до мiста.
  Олiвер Твiст, скориставшись загальним замiшанням, вислизнув з мережi i, пiдхопивши свiй меч, кинувся навтьоки. Нiхто не переслiдував хлопця.
  Форт вiдповiв рiдкiсними пострiлами. Його накрив третiй залп.
  Раби, ¬х було понад пiвсотнi, в основному повстанцi i пiрати, кинулися втiкати. Могутнiй Вiсцин, досвiдчений пiрат, направив ¬х прямо до зеленого будинку. Звiдти вибiгло кiлька ополченцiв iз мушкетами.
  - Там ми знайдемо зброю, - сказав Вiсцин.
  Олiвер Твiст пiдбiг до них.
  - Поки всi зайнятi, ми можемо битися з ворогом.
  Хлопчик випередив усiх. Бiля порога стояв стражник iз мушкетом. Перш, нiж вiн встиг пiдняти зброю, його голову було вiдсiчено.
  Раби проникли до будинку. Там знаходився невеликий арсенал: мушкети, шаблi, абордажнi гаки.
  - Озброюйтесь! - скомандував Вiсцин. - Зараз ми вийдемо i дамо прикурити кирамським свиням.
  Олiвер Твiст зберiгав холоднокровнiсть.
  - А навiщо нам кидатися на кирамцiв? Хай краще захоплять мiсто - там нашi вороги.
  - Правильно, - промовив гiгант. - Я буду тiльки радий, якщо вони випустять кишки губернатору або цьому генералi.
  Збройнi раби прича¬лися.
  Полiцiя, стражники, ополченцi кинулися у бiй iз вiдчайдушною хоробрiстю людей, якi розумiють, що у разi поразки ¬м не буде пощади. Кiрамцi були безжальнi, вони славилися звiрствами.
  Провiдник нападникiв знав свою справу. На вiдмiну вiд ¦ху.
  Командувач Кiрама вчинив правильно - розгромив форт, узяв пiд контроль центр мiста. Його гармати вели вогонь картеччю по вiдкритiй мiсцевостi за молом, перетворюючи на криваву кашу людей, якими бездарно командував Калiостро. Кiрамцi вмiло дiяли на два фронти - сво¬м вогнем вносили панiку до лав оборонного, а заразом прикривали висадку десантних груп.
  Пiд палючим промiнням трьох сонцiв битва тривала до самого полудня. Судячи з того, що трiск мушкетiв i брязкiт металу чулися дедалi ближче, ставало очевидним - кирамцi тiснять захисникiв мiста.
  - Не варто висуватись. - Олiвер Твiст виглянув назовнi. - Нехай спочатку стемнiг.
  Як не дивно, Вiсцiн прислухався до поради хлопця. Можливо, йому сподобалося, як обiрванець бився.
  Наприкiнцi дня п'ятсот каперiв стали повновладними господарями ¦ху. Захiд сонця був гарний, хлопчик iз задоволенням милувався ним. У мiстi було неспокiйно. Захисники були роззброгнi, а Писар дон Халява, сидячи в губернаторському палацi, з вишуканiстю схожою на знущання, визначив розмiри викупу для губернатора i генерала.
  - Вас треба було повiсити. - потягуючи трубку, промовив дон Халява. - Але я буду милостивий, i натомiсть заберу сто тисяч золотом i двiстi голiв худоби. I, звичайно, не буду перетворювати це мiсто на купу попелу.
  У вiдповiдь скептичний рев:
  - А як же золото, що ви захопили у пiдвалах палацу? Там кiлька мiльйонiв.
  I виття у вiдповiдь:
  - Це мiй законний видобуток.
  Генерал Калiостро втиснувся в крiсло.
  З настанням сутiнкiв Олiвер Твiст попросився у розвiдку.
  - Я дiзнаюся, що дiгться в мiстi - i миттю назад.
  Мiсто палало.
  Кiрамцi грабували, вiшали непокiрних, а жiнок по-звiрячому -валтували. Олiвер Твiст побачив кiлька дитячих трупiв, у тому числi дiвчата з розпоротим животом.
  Були видно i жiнки з вiдрiзаними грудьми, зламаними ногами - явно зазнали наруги. Хлопчик зблiд i поквапився вибратися з цього пекла. На вузенькiй вулицi вiн зустрiв дiвчину зi свiтлим розпущеним волоссям. За нею гналося четверо кирамцiв, п'яних, у важких чоботях. Недовго думаючи, Олiвер Твiст кинувся навперейми. Вiн ударив мечем найближчого капера.
  Удар був настiльки сильний, що шолом трiснув разом iз черепом. Потiм оголець, блиснувши босими п'ятами, пiдстрибнув. Звалив одного кирамця колiном у щелепу, iншому впоров живiт. На ногах залишився лише один.
  - Англiйське цуценя. - прогарчав вiн. I був одразу атакований. Провiвши комбiнацiю "рване вiяло", хлопчик вiдсiк противнику голову.
  - Вирушай до предкiв.
  Безформна маса звалилася додолу.
  Пiдбiгши до дiвчини, що плаче, вiн схопив ¬¬ за руку. Та злякано вдивилась у вiчi рятiвника.
  - Iди за мною, мале, - сказав Олiвер Твiст.
  Мабуть, свiтле волосся та блакитнi очi викликали довiру. Вони бiгом вирушили по провулку, ззаду було чути важкi кроки. Дорогою зустрiвся ще один п'яний кирамець, це не викликало труднощiв. Вони пiднялися в гору порожнiми вуличками, вийшовши на околицi ¦ху. Олiвер Твiст привiв дiвчину в будинок з рабами, що приховалися.
  З садисткою усмiшкою Вiсцин зустрiв його.
  - Яку ти нам кралю навiв. Свiженьку та молоденьку.
  - Не чiпайте ¬¬, бо зарубаю. - Закривавлений клинок виглядав дуже переконливо.
  - Ти бачу, встиг побитися, хвалю. А що тепер робити?
  Очi Олiвера Твiста блиснули.
  - Потрiбно захопити ворожий корабель. Напевно тварюки вже перепилися i перебувають у мiстi, а ми отримагмо чудове судно.
  - Чудова думка, здiйснимо ¬¬! - Раби-пiрати бурхливо висловили свог схвалення.
  План захоплення судна був простий, ставка робилася на раптовiсть. I, тим не менш, Олiвер Твiст побоювався, що при чотирьох мiсяцях кирамцi помiтять човни, що пливуть, i пiднiмуть тривогу.
  - Пропоную ось що, - сказав Олiвер. - Я вплав досягну корабля. Проберусь на борт i подам сигнал.
  - Ти один впорагшся з вартовими? - почав Вiсцин, але пiрат Оро його перебив: - Хлопчик каже. Якщо нас помiтять, то канонiри вiдкриють вогонь. I тодi все зникло.
  На трьох човнах раби пiдiйшли на безпечну вiдстань до ворожого судна. Прихопивши меч, зашморг i маленький кинджал, Олiвер поплив до корабля. Чотири мiсяцi свiтили так, що можна було читати. На борту було двадцять осiб охорони. При цьому зi свогю функцiгю вони справлялися погано. У той час, як майже вся команда бешкетувала на березi, канонiр зi сво¬ми помiчниками вiдкоркував чергову бочку рому. Вартовi - по два на носi та кормi - несли вахту. Олiвера Твiста нiхто не помiтив.
  Хлопчик доплив до борту i акуратно пiднявся по шорстких дошках. Його спритнi руки i пальцi босих нiг чiплялися за кожну ви¬мку. Вiн безшумно пробрався до носа. Метнув кинджал у потилицю вахтовому, лезо меча зрубало голову iншому кирамцю. Так було лiквiдовано першi вартовi. Пiсля чого, минаючи п'яних кричучих пiснi канонiрiв, оголець дiстався i до корми. Вартовi вартовi вдивлялися у воду за бортом. Тому вони не помiтили, як ковзнула майже безтiльна тiнь, що перерiзала ¬м горлянки.
  Завдання стало простiше.
  Канонiри настiльки перепилися, що не звернули уваги на запалений смолоскип. Олiвер скинув мотузковi сходи сво¬м супутникам. Раби безшумно пiднялися на борт. Один кирамець, що вийшов за малою потребою, помiтив ¬хнiй рух, але, мабуть, прийняв ¬х за сво¬х.
  - Що, добряче награбували? - спитав вiн на кiрамськiй говiрцi.
  - Краще не буваг. - Вимовив Вiсцин. Виблиснуло лезо. Кинжал встромився надмiру цiкавому во¬ну в шию.
  - П'ятий. - прокоментував Олiвер. - Тепер вiзьмемося за решту.
  Колишнi раби розтяглися на кормi. Пройшовся ще один вартовий. Вiн був знятий черговим влучним кидком. Нечутно, як тiнi, раби пролiзли на шафу. Вони були непогано озброгнi. З шафи вiдкривався огляд на весь корабель, вiд корми до носа. Близько десятка людей прохолоджувалися на палубi, решта пили ром i текiлу внизу. Багато пiратiв непогано вмiли метати - не тiльки кинджали, а й тесаки, i шаблi. Без жодного пострiлу вони перебили п'яних кирамцiв. З тими, хто пив унизу, надiйшли гуманнiше. Атакували та запропонували здатися.
  - Закугмо в кайдани i в трюм, - наказав Олiвер Твiст.
  Пiсля чого пiрати, не довго думаючи, приступили до розкiшно¬ трапези. Tх ентузiазм був надмiрним. Не дивно - у смердючому трюмi рабiв годували одними недо¬дками.
  - А тепер виставимо дозори, - скомандував хлопчик, - коли розвидниться, супротивник спробуг повернутися до корабля. Влаштугмо йому сюрприз.
  Iз цим усi погодилися.
  Олiвер Твiст залишився на посту, з нетерпiнням чекаючи свiтанку. Час йшов болiсно повiльно. Нарештi довгоочiкуване синг сонце здалося на горизонтi. Однак i пiсля цього екiпаж корабля не поспiшав iз поверненням. Пiсля полудня з'явилися великi човни, наповненi дiжками iз золотом. Писар дон Халява особисто ¬х супроводжував. Новi пiрати переодяглися i кiрамськi обладунки та одяг. На суднi панував зразковий порядок, i тому дон Халява нiчого не запiдозрив. Тим бiльше, що голова трiщала з сильного похмiлля, i вiн iз задоволенням влив у себе пару келихiв мiцного вина. Бочки швидко вантажилися на борт. Колишнi раби важко стримували себе, щоб не вiдкрити вбивчий вогонь. Нарештi, остання бочка та скринi з викупом були помiщенi у трюм. Тодi Вiсцин скомандував:
  - Бий ¬х!
  На кирамцiв обрушилися залпи з мушкетiв, а потiм у хiд пiшли ножi та тесаки. Приблизно пiвсотнi солдатiв було разом перебито, а Писар дон Халява пов'язаний. Рот йому заткнули неапетитним кляпом з перуки, поклавши в трюм.
  Iншi кирамськi човни збилися в купу.
  Потужний корабельний залп iз тридцяти гармат потопив десяток великих човнiв i пошкодив приблизно половину решти. Поки розгубленi кирамцi сперечалися, корабель встиг розвернутися правим бортом. Новий убивчий залп рознiс у трiски вцiлiлi човни. Стрiлянина велася купно з мало¬ дистанцi¬, тому втрати були великi. Розлетiлися шматки дерева, вода спiнилася, забарвивши кров'ю. Iногалакт iз крокодилячою головою поплив до корабля. Флiбустьгри застрелили його з мушкетiв. Лише три човни вцiлiли, вони повернули до берега. Гармати перезаряджалися повiльно, i ¬м вдалося втекти. Вцiлiло менше сотнi каперiв. Тi, хто врятувався, були повнiстю деморалiзованi.
  То була перемога.
  Олiвер Твiст важко пiдняв одну з окованих залiзом бочок. Вiдчинив. Коли промаслений верх лопнув, посипалися золотi монети.
  Пiрати дивилися на почесну здобич.
  Вiсцин першим узяв слово.
  - Ми захопили небувалi скарби, але при цьому залишилися iзгоями. У нас немаг iншого виходу, як тiльки викинути чорний прапор i зайнятися тим, чим багато хто з нас давно звикли займатися. А саме - морським розбогм.
  Корсари бурхливо висловили свог схвалення. Олiвер Твiст теж не заперечував. Навпаки - саме тому вiн i втiк сюди з цивiлiзовано¬, але дуже нудно¬ денно¬ пiвкулi.
  - У берегового братства г свiй порт. Це острiв Монако, там i г всi флiбустьгри.
  - Чудово! - сказав Олiвер - Якщо у нас г база, ми не пропадемо. Залишагться лише вирiшити одне питання.
  Вiсцин зрозумiв iз пiвслова.
  - Чи хочеш стати нашим капiтаном? Не вийде. Ти ще надто молодий.
  - На менi вже г кров. - Олiвер пiдняв меч.
  Громила гаркнув:
  - На менi ще бiльше. Перед тобою досвiдчений корсар. Тобi хоч скiльки рокiв?
  - Одинадцять. - Олiвер Твiст навiть не вважав за потрiбне додати собi рокiв.
  Пiрати зареготали.
  Почулися вигуки:
  - Хлопчик надто юний, потрiбен досвiдчений ватажок. Вiсцина в капiтанах.
  Гiгантський корсар усмiхнувся.
  - Бачиш, Олiвере Твiсте, тобi не довiряють. Хто за те, щоб я став капiтаном?
  Усi пiрати пiдняли зброю нагору.
  - Ось так. Але не засмучуйся. Вiдтепер ти - моя права рука. Я, незважаючи на юний вiк Олiвера, призначаю його сво¬м помiчником. I попутного вiтру нам у спину!
  Бурхливi вигуки загального схвалення. Олiвер крутнув меч.
  - Я згоден! I з честю приймаю призначення.
  Знову звучить схвальний гомiн. Вiсцин командуг:
  - А тепер - все на щогли. Необхiдно зловити зустрiчну галс.
  Олiвер Твiст заспiвав, пiрати дружно стали пiдспiвувати сильними голосами:
  
  Смарагдова хлюпаг хвиля за бортом,
  Зiрки у небi над нами сяють!
  Насолода корсара з пахучим вином,
  Що на завтра - господь один знаг!
  
  Абордаж чи станеться або гармат пальба,
  Складеш голову ти в злому безоднi!
  Така флiбустьгра Паллада доля,
  По морях плавати у грiзнiй стихi¬!
  
  I успiх прийде - свiтлою смугою,
  Якщо руки сильнi - твердий меч!
  Не бiйся, смiливо в бiй - переможи страх герой,
  Вияви свiй характер, зумiй запал розпалити!
  Мелодiя пливла слiдом за кормою, а життя продовжувало текти свогю чергою.
  . РОЗДIЛ ¦ 16.
  Юного в'язня знову сильно вiдшмагали. Били жорстоко, i навiть Олiверу припалили вогнем смолоскипа п'яти.
  Змучений жорстокими катуваннями хлопчик, забувся в глибокому снi. I йому таке снилося...
  Свiт Тузок був майже непритомний, а над Олiвером Твiстом схилився кат, акуратно протираючи рани спиртом. На його подив вони швидко пiдсихали.
  - У цього хлопця го¬ться все краще, нiж на собацi, яке задоволення принесе вiн менi, його можна буде катувати мiсяцями.
  Хлопчик пискнув у вiдповiдь:
  - Не дочекагшся, скоро прийдуть мо¬ друзi, i вони тебе самого розтягнуть дибки.
  - За це ще кiлька ударiв. - Кара Маара щосили хльоснув колючою та голками батогом по спину, а потiм кинув червоного перцю та солi. Обличчя хлопця перекосилося i скрючилося як черв'як, лише нелюдське зусилля дозволило стримати крик.
  - Ну де тво¬ друзi? Дайка для симетрi¬ пiдпалю твою другу п'яточку, можливо, що супергерцог сьогоднi не прийде.
  Розпечене до бiлого залiзо торкнулося дитячо¬ стопи дитини, потiм Кара натиснув сильнiше, зачекавши деякий час, поки пропалить хруптику, що огрубiла стопу.
  - Як люблю я запах паленого баранця. - Вимовив кат, смачно втягуючи нiздрями, просякнуте запахом гару повiтря. Може вiдрiзати шматок ноги та з'¬сти: виглядаг дуже апетитно.
  - Ми наб'гмо тобi розпеченого вугiлля в рот. - на всю горлянку крикнула Вега. Дiвчина стрибнула вперед як пантера, ¬¬ очi виблискували, а волосся розсипалося по плечах, нагадуючи сонячне промiння.
  Чотири помiчники ката кинулися на не¬, але були зрiзанi розгонистим прийомом "крила дельфiна". Потiм Вега точним рухом пiдрубала ще одного катувальника, перебивши руку та вiдокремивши вiд тiла голову. За нею ввалилася Анжелiка, вона волочила на плечах знерухомленого супергерцога. T¬ погляд упав на Олiвера Твiста. Дитина була покрита саднами, розсiченнями та опiками. Та й аромат, що нагадуг шашличну, не залишав сумнiвiв, чим тут займався професiйний садист.
  Анжелiка пiдскочила до нього i погладила рани.
  - Милий мiй хлопчику, як поглумилися над тобою супостати.
  Олiвер з усмiшкою вiдповiв:
  - Не бiйся мамо, ти ж знагш якийсь живучий, не пройде й доби, як рани зникнуть.
  - Це тому що вас покращила, ведучи спецiальнi апарати, що активiзують роботу стовбурових клiтин тiла.
  - Ти його мати, а нам казала, що вони тво¬ брати. - Вега рубалася вiдразу п'ятьом бiйцями чотирма помiчниками i досить майстерним во¬ном Карою Маарою. Вiдбивши випад вона вiдразу пронизала одне з них у живiт.
  - На жаль, менi хотiлося виглядати молодшим, особливо в очах твого хлопця адже вiн зовсiм хлопчик.
  - Ти помилягшся, йому вже тридцять рокiв, це просто виглядаг як соплячок. Але не розкривай на нього пащу. Вiн мiй ми вже бiльше року воюгмо, плiч-о-плiч, i я твердо вирiшила мати з ним спiльних дiтей.
  - Що ж похвально? А ось мiй чоловiк загинув, причому вiн вирушив на полювання саме цiг¬ пiвкулi ночi. Ось там його й закiнчили.
  - Це жахливо! Але ми всi смертнi. Бажаю тобi знайти гарного чоловiка. - промовила Вега, прикiнчивши ще одного виродка. Анжелiка й сама зрозумiла, що ¬¬ напарницi треба допомогти. Тим бiльше, що до примiщення вбiгло ще два десятки бiйцiв.
  Рубанув мечем, вона звiльнила Олiвера i кинулася в рубку. Мечi дiвчат були гострiшi i досконалiшi, вони були здатнi перерубати сталь. Тiльки у Кара Маара був кладеня не гiрше, i вiн навiть зумiв подряпати Веге плече. Впавши, Олiвер Твiст, швидко розплутався, звiльнившись вiд мотузок, вiн акуратно стала на шкарпетки - п'яти спаленi вогнем i, пiдхопивши два мечi, кинувся в бiй. Хлопчик кипiв вогнем, ще б його дуже жорстоко катували. На ходу вiн жбурляв у бiйцiв герцога щипцi, ланцюги, цвяхи. Ось один з них в результатi влучного кидка потрапив прямо в голос Карi.
  Кат схопився за вибите пульсуюче кров'ю око, Вега, скориставшись моментом, вiдрубала йому по лiкоть руку, вибивши меч. Хлопчик, випустивши переможний клiк, пiдхопив його, i, зрубавши вiдразу двох бiйцiв, пiдiбрався до Кари. Той вiдбивався гдиним мечем, чудово навчений фехтування хлопець одразу зрозумiв, як це можна використовувати. Вiн зробив простий, але ефективний прийом подвiйний млин. Одним ударом вiдвiв клинок, а iншим вiдтяв по плече руку. Кара Маара звалився вниз втративши свiдомiсть вiд больового шоку.
  - Тепер ти безрукий бандит отримав сповна. Я помстився за себе, але iншi тобi пред'являть рахунок.
  Найнебезпечнiший богць був повалений, Олiвер пiдхопив ключi i побiг у бiчний коридор. На шляху перед ним виникло одразу трог чотирируких бiйцiв iз мечами. Вони атакували Олiвера, один iз клiкiв навiть подряпав груди, а вiд поштовху хлопчик присiв на спаленi п'яти. Зойкнувши, хлопчик, не звертаючи уваги на бiль, врiзав одному з них у пах. Потiм у неймовiрному стрибку вiдсiк наддаваючому голову. Ухилившись вiд мечiв вiн ударив другого по гребеню шолома, оглушивши, а потiм добивши розгонистим хуком лiворуч. Останнiй богць ледве встигав вiдбивати випади швидшо¬ дитини, яка через кiлька секунд встромила йому меч у серце.
  - Не довго музика грала, не довго фрагр танцював! - смiючись, промовив хлопчик. I бiгом на носочках побiг далi, брязкаючи зв'язкою ключiв.
  Дiвчата продовжували рубатися з вищими силами. Проте кiлькiсть трупiв бiля них все зростала, босi ноги чарiвних амазонок купалися в кровi. Тим не менш, до стражникiв прибували все новi i новi пiдкрiплення, i дiвчат почали тiснити. Анжелiка та Вега використовували обидвi руки, а також з усiх сил били ногами, але ¬хнi численнi рани заважали рухатися. Войовницi вiдходили, а во¬нiв навколо них ставало дедалi бiльше. У запалi битви дiвчата зовсiм забули про супергерцога, який лежав непритомний, iнакше спробували скористатися ним як щитом.
  Вега намагалася застосувати прийом рубка лiсу. Це допомогло звалити ще кiлька людей. Втiм, на ¬хню користь вiдiгравало те, що мечi могли перерубувати сталь. Завдяки цiй технологi¬. Вони й убивали нападникiв во¬нiв, у таких великих кiлькостях. Однак у ходi бою Вега послизнулась у глибокiй калюжi кровi та ледь не впала. Скориставшись моментом один iз могутнiх двометрових солдатiв герцога, завдав найсильнiшого удару мечем по головi.
  Не будь у Веги такий мiцний з домiшкою кулiцистату череп ¬¬ просто перерубало. Але все одно полилася кров i впала зрубана пасмо волосся, а сама дiвчина ледь не знепритомнiла. Рефлекторно вiдтворивши випад, вона пронизала противнику горло. Тим не менш, вiд струсу у не¬ сильно болiла голова, а реакцiя стала гiршою i вона все частiше пропускала удари.
  Не дуже легко довелося й Анжелiцi, ¬¬ кiлька разiв уже зачепили, а й нещодавно отриманi поранення розболiлися та нулi. Дiвчата знемагали, з них стiкали струмки поту та кровi, вони гарно стiкали по бронзовiй шкiрi.
  Вега незабаром отримала удар по руцi, ¬й розсiкли бiцепс, праворуч юна амазонка виявилася вразливою, ¬¬ рука втратила силу та швидкiсть.
  - Схоже, ми влипли Анжелiка, полiзли у бiй, не розрахувавши сво¬х сил.
  Анжелiка сама отримала мечем у бiк i ледве стримувала стогiн.
  - Дуже навiть схоже на те, що доведеться впасти смертю хоробрих. Якщо ти вiриш, то в богiв то помолися ¬м.
  Дiвчата пискнула:
  - Я вiрю лише у вищий розум, що належить людинi. А також у те, що, досягнувши безмежно¬ могутностi, люди самi зможуть воскресити всiх померлих.
  У примiщення вбiг десяток мушкетерiв, сам мушкет був ще надто громiздкою i дорогою зброгю, головним, як i ранiше, було холодне. Пiдпаливши -нота, вони направили ¬х на дiвчат i дали зал.
  Хоча Вега та Анжелiка вiдстрибнули убiк, Веге пробили ногу, а Анжелiцi на вилiт грудину.
  - Ох! Як палить! - крикнула вона. - Схоже, що, крiм надi¬ на майбутню недiлю, у нас нiчого не залишагться. Хоча я особисто вiрила у Всевишнього та рай, але не надто сильно.
  - Всi вiри та релiгi¬ це шахрайство, спосiб заграбастати грошi. - крикнула Вега. - Я доблесний офiцер Англiйсько¬ армi¬ i на мене чекаг нове життя, а вас немаг.
  Мушкети перезаряджалися повiльно, але було очевидно, що кiнець близький. Пiдбiгли новi стрiлки i вже з двадцяти стволiв дали залп. Щоправда, четверо солдатiв герцога помилково було вбито, але Вега та Анжелiка отримали новi рани. Tхнi сили послабшали настiльки, що вони насилу вiдбивалися. Нарештi ¬х нещаснi голiвки поникли, рухи дiвчат, що спливають кров'ю, стали млявими i стало очевидно, що наступний залп стане смертельним. Мушкетери навiть пiдiйшли ближче.
  I в цей критичний момент пiшов дружний залп iз лукiв, дзвiнкий до болю знайомий, принаймнi, Анжелiцi голос заспiвав.
  Люди скиньте ланцюги злого рабства,
  Меч вiзьми та заточи сильнiше клинок!
  Нехай повнi вороги тво¬ пiдступностi,
  Але вiльний стане, пекла лiд розтане
  Ми щасливим зробимо, i цей свiт!
  Бiльшiсть мушкетерiв, було вбито, iншi бiйцi змiшалися, обсипанi стрiлами. Бiй закипiло з новою силою, солдат герцога тiснили.
  - А твiй син молодець, звiльнив в'язнiв i прибув до нас на допомогу. - промовила Вега.
  - А я саме на це i сподiвалася до останньо¬ секунди, адже недаремно мiй малюк побiг кудись iз ключами.
  Однак бiй був ще не закiнчений, во¬нiв у супергерцога було ще дуже багато, битва наповнила всi коридори. Дiвчата не дивлячись на крайню знемогу та отриманi рани, продовжували боротися. В цей момент ¬м на зустрiч вибiг високий юнак, обидва його мечi блищали вiд кровi.
  - Це ви мо¬ красунi, як вас поранили.
  - А що ти робив, спав?
  - Нi, але мене прийняли за вашого слугу i до палацу не пустили, а я сам не хотiв проливати багато кровi. А коли почалося звалище, зрозумiв, що без мене не обiйтися. Не хвилюйтеся, фехтування мене навчали з дитинства.
  - Я це знаю! Адже ти з обрано¬ тисячi. - промовилася Вега.
  - А що таке вибрана тисяча? - запитала Анжелiка.
  - Ну, це в Золотому Ельдорадо щось на зразок елiти. - Гаразд, не вiдволiкайся треба рубатися сильнiше.
  Свiжий Шахрай став дорослiшим увi снi, очевидно рухався набагато швидше, змучених дiвчат. Його мечi перерубували супротивникiв навпiл, сiчаючи клинки. Поступово солдати герцога вiдступали i, хоча бiльшiсть в'язнiв, були понiвеченi ув'язненням, ненависть зраджувала ¬м сили. Крiм того, у самому мiстi спалахнув стихiйний бунт. Багато людей були голоднi, змученi деспотiгю та високими податками, але особливо сильно страждали невiльники, вони були головною вибуховою масою повстання.
  - Ось бачиш, народ нас пiдтримуг. - прокричав Шахрай.
  З вузьких коридорiв бунт виплеснувся на поверхню. Хлопчик грiзний Олiвер Твiст бився краще за будь-якого дорослого, пiсля кожного його удару хтось падав. Шахрай у свою чергу дiяв як справжня машина смертi, а ось виснаженi дiвчата стали вiдставати.
  - А може, перепочинемо. - запропонувала Вега.
  - Нi, що ти! Без нас повстання може захлинутися у сво¬й кровi. Крiпи Золотий. - крикнула Анжелiка.
  - У битвi криваво¬ рубати ми намагалися! Падали, але пiднiмалися! - Вега пiдбадьорилася i розсiкла чергового солдата. Дивлячись на не¬, додала й Анжелiка. Дiвчата махали все iнтенсивнiше i злiше, здавалося, вiдкрилося друге дихання. Шахрай далеко вирвався вперед, два мечi схрещувалися над головою, i здавалося, вибивали веселку. Тут Анжелiка i згадала про супергерцога.
  - А де головний нелюд?
  Вега повернула залите кров'ю, а потiм обличчя.
  - Швидше за все, мертвий, я передавила йому сонну артерiю!
  - Раз так-то нема про що турбуватися видно сутичка затягнеться, а нам доведеться перебити ¬х усiх.
  З усiх бокiв прибували люди, вони бiгли, розмахуючи сокирами, вилами, косами, з диким шаленством кидаючись на ненависних сатрапiв. Один здоровий як бик мужик узяв у руки дубову колоду розмаху обрушив ¬¬ на двох вершникiв, що кинулися навперейми. Вони злетiли з шестиногих коней, залiзнi лати впали на брукiвки, а з-за рота ринула кров.
  Iншого вершника зняли косою, вiдокремивши голову вiд тiла.
  Олiвер Твiст зовсiм перетворився на чорта, трофейнi мечi ката, були чудовi, рубати ними так легко, як сiч траву. А ось палац супергерцога, у його кiмнатах почалися пожежi, над високими зубчастими вежами струменить дим. Шахрай першим звернув увагу i скомандував.
  - Треба термiново припинити пожежу, iнакше багатства, що збирали столiттями, обернуться в попiл.
  Частина бунтарiв ще не настiльки окосiла, щоб не чути голос розуму. Однак ¬м заважали вцiлiлi лицарi, i численна варти. Битва носила хаотичний характер, десь у диму Шахрай бачив коваля з товстими, як колоди руками, що розмахували молотом, вiд його ударiв валилися здоровеннi бiйцi. Почалися повальнi грабежi. Маара Туз тiльки-но прийшов до тями i, хоча мiг командувати, але його авторитет не був безумовним. Звiльненi в'язнi вже послали птахiв до Валi Червоного, лише вiн мiг вiдновити революцiйний порядок.
  Раптом перед Шахрагм опинився знайомий полковник Густав. Вiн направив на Плута чотирикрилого орла. Його броньована дзьоба розкрилася, були виднi гострi зуби.
  Шахрай пригнувся, пiшовши вiд удару. Промахнувшись, стерв'ятник подряпав кiгтями брукiвки, потiм знову набрав висоту, а полковник атакував росiйського розвiдника гострим списом.
  - Тобi кiнець плебей!
  Шахрай ухилився i рубанув мечем коня по переднiх ногах. Шестинога кiнь перекинула вершника, i той полетiв як кулька пiнг-понгу. Рогатий шолом ударився в брукiвку, тимчасово оглушив полковника. Шахрай благородно вирiшив дати йому прийти до тями, а сам зосередився на орлi.
  Величезний птах знову атакував його, але ж недарма Шахрай входив у обрану тисячу, точний випад мечем прямо в око, i орел забився у смертельному нападi. Рiзким кидком капiтан росiйсько¬ армi¬ перекинув стерв'ятника через себе, забруднившись фiолетовою кров'ю.
  - Ну, звiрю. Зрозумiв, що означаг мати справу iз во¬ном Велико¬ Росi¬.
  Полковник повiльно пiднiмався, у його руках блиснув меч.
  - Я найкращий фехтувальник в армi¬ супергерцога. Плебей бiйся зi мною, i твоя голова буде вiддiлена вiд тiла.
  - Чим сильнiший ворог, тим цiкавiша перемога! - Шахрай дав супротивниковi остаточно прийти до тями, потiм атакував його. Полковник виявився i справдi вельми досвiдченим противником, який знаг багато прийомiв, але поступагться Шахраю в швидкостi i фiзичнiй силi. Крижаний намагаючись перемогти якнайшвидше, дiяв надто прямолiнiйно, за що й був покараний, Густав зумiв розпороти йому щоку. Потiм Шахрай провiв складну комбiнацiю "Скажений кальмар" i важко поранив свого вiзавi.
  - Ти поплатишся простолюдин. - простогнав полковник.
  Пiсля кiлькох випадiв Густав настiльки ослаб, що Петро легко вiдтяв йому пензель, а потiм ударив по гребеню шолома.
  - Не погано для слуги. - промовив той i впав мертве.
  - Служити б радий! Прислуговуватись нудно! - Шахрай зв'язав Густова i вiднiс пiд дерево, потiм знову кинувся в саму гущу. У справу вступив цiлий полк лицарсько¬ гвардi¬, i озброгним абияк повстанцям, довелося туго. На вулицях виникли стихiйно спорудженi барикади, пiхота i кавалерiя таранили, ¬хнiй бiй набував надзвичайно жорстокого характеру.
  Здалеку у темрявi, навiть зазвичай блискучi чотири мiсяцi сховалися за свинцевими хмарами. Палац супергерцога нагадував уже не торт, а стародавню будiвлю Пентагону, прикрашену дванадцятьма куполами, i вiйськовими статуями, особливо багато рицарiв i драконiв, що мчали на конях. Мiж ними вже пробивалося полум'я, спалахнув флiгель, десь поруч били гармати, обстрiлювали мiсто, руйнуючи переважно кам'янi будинки.
  Шахрай намагався направити повстання в бiльш осмислене i не таке стихiйне русло, але його нiхто не хотiв слухати. А пiхота вже прорвалася до палацу та влаштувала масову рiзанину. Маара Туз зiбрав навколо себе групу прихильникiв, його катували заощадженням i лише посiкли шкiру на спинi.
  - Валi Червоний, де ти? - прокричав на всю горлянку вiн. Стражники обклали його з усiх бокiв, намагаючись взяти в полон. Ось спритний кидок аркана i здоровенний чоловiк повалений, петля зiмкнулась на горлi.
  - Ще одна падаль взята в повне. Скоро ми переб'гмо всiх повстанцiв. Де цi божевiльнi баби?
  Маару тягли як просту худобу, проте, коли його вже хотiв, скинув на круп коня, пропищала стрiла, встромивши в голову вершника. Через кiлька секунд пролетiла iнша, уклавши iншого во¬на. Туз упав i став вiдкочуватися, затiгм, прихопив упущений кимось кинджал i перерiзав мотузку. Тепер вiн боротися з новою силою йому дуже хотiлося подивитися, хто його врятував.
  Вiдбiгши трохи назад, вiн побачив напiвголого хлопця покритого кривавими писунами. Проте вiн його вiдразу впiзнав.
  - Це ти Мир Тузок. Що синковi добряче над тобою поглумилися.
  Свiт похитувався якимсь неймовiрним зусиллям волi йому пiсля того, як його зняли з диби вдалося дiстатися до зовнiшнього боку палацу. Особливо боляче було ступати на спаленi ступнi, серйозно постраждала права нога. Вiн раз у раз занурював ¬х у воду, фонтан був зруйнований, i великi пухирi злегка вщухали, а так здавалося, що щури гризуть тебе живцем. Прихопивши цибулю вбитого герцогського во¬на, вiн прибув на допомогу батьковi.
  - Нiчого тато! Шрами лише прикрашають чоловiка. Головне, що я ¬м нiчого не сказав.
  Хлопчик, схоже, був гордий, що витримав тортури. Потiм, правда, згадав, як вiн кричав, i мало не розв'язав язика. Спасибi Олiверу Твiсту морально пiдтримав у скрутну хвилину.
  - Ти вже зовсiм дорослий Свiт i маг терпiти найсильнiшi катування.
  - Та тато, але б'ють i особливо припiкають п'яти важко утриматись вiд крику.
  - Хочеш, дам тобi гарну пораду. Коли зовсiм нестерпно спiвай. Дуже допомагаг, мене за все життя часто пороли. Жаль тiльки, що тебе заздалегiдь не загартував батогом, тодi б тобi будь-яка диба була б не почем.
  - Я особисто вважаю за краще вправлятися з лука, нiж терпiти побо¬. - Свiт уявив собi, як батько зi свогю важкою рукою його б'г. Брр!
  - Гаразд, бо ти врятував мене сьогоднi бити не буду, а в майбутньому твою шкiру треба дубити.
  З'явилися новi во¬ни, пiдiйшов цiлий загiн, повстанцям доводилося надзвичайно туго. У цей момент, розсiкаючи повiтря, з'явився схожий на колiбрi птах з шiстьма крилами i горбатим дзьобом. Сiвши i розкривши рота, вона перевiряла.
  - Валi Червоний, пiдiйшов до мiста, до нього пригдналися селяни з навколишнiх сiл. Просить вiдкрити ворота з боку Кедрово¬ пущi.
  - Тодi до них треба прорватися, де цi чортовi баби, надали допомогу сво¬ми кладенцами. - звалився Маара.
  - Я збiгаю за ними. - сказав Свiт.
  - Зi спаленими пiдошвами далеко не втечеш. - спочив отаман сина - нехай краще примчиться Зван.
  Туз свистом пiдкликав хлопчика, що рубагться, то був ще свiженьким, успiшно уникнувши тортур.
  - Бiжи i знайди тих двох жiнок, що влаштували цей заколот. Ти ¬х легко дiзнагшся, вони гарнi, i залишають за собою купу трупiв. Скажи ¬м, щоб направили атаку на Кедровi ворота.
  Блискнувши босими п'ятами, хлопчик вирушив виконувати доручення. Зван був одним iз найкращих бiгунiв та розвiдникiв у повстанському загонi i Маара сподiвався, що хлопець нiчого не наплутаг.
  Пацан вiдразу зрозумiв, що дiвчата перебувають там, де найспекотнiше, дiйсно в гущавинi сутички було видно, як миготять мечi Анжелiки та Веги. Розмахуючи шаблею, так як гострий меч був занадто важкий для дитячих рук, вiн примудрився зарубати во¬на i прорватися до Амазонок.
  - Шановнi войовницi. - промовив вiн, насилу вiдбиваючи удари. - До нас йдуть пiдкрiплення, i щоб впустити ¬х у мiсто, треба звiльнити пiдступи до Кедрових ворiт i опустити мiст.
  - А де вони? - Хором спитали дiвчата.
  - Я покажу вам, слiдуйте за мною. - промовив хлопчик. Зануривши ноги в кров, вiн припустив, залишивши слiди голих стоп. - Бiжи слiдами.
  Дiвчата як досвiдченi спортсменки вiдновлювалися на ходу. Зрубавши ще кiлькох лицарiв, вони побiгли, досить швидко наздогнавши хлопця.
  - I куди ти вiн хотiв нас пiти.
  - Я вас приведу, ось вони бачите трикутну вежу, спробуйте ¬х вiдчинити.
  Вартовi навколо ворiт було небагато, основнi сили боролися у мiстi. Дiвчата, одним махом зарубавши чотирьох во¬нiв, прошмигнули в хвiртку. Швиденько пiднявшись спiралеподiбними сходами, вiн прорвалися до механiзму, що опускав мiст. Десяток охоронцiв у цей час рiзалися в карти. Побачивши двох голоногих закривавлених i водночас прекрасних жiнок, у лахмiттi вони здалеку хрюкають звуки.
  - Якi милашки пригднуйтесь до нас ми вам влаштугмо круту груповуху та наллгмо вина.
  - Вб'гмо ¬х! - сказала Вега, i прийомом подвiйний удар серпом поклала вiдразу чотирьох алкашiв.
  Iншi потягнулися до мечiв, але вже було пiзно, дiвчата зрубали ¬х як капусту.
  - Банзай! - напiвжартома крикнула Вега, вiдсiкаючи останню голову з плечей.
  Потiм вони вдвох важко повернули ручку, величезнi ворота стали опускатися, перекриваючи рiв. Жахливi тварюки виринали з води i люто клацали пастями.
  - Вони не мають шансiв, дивись, вони вже поспiшають на допомогу.
  Велика орда мужикiв з вилами i косами увiрвалася в мiсто, за ними слiдував, судячи з плямистого одягу загартований партизанський загiн. Во¬ни були розфарбованi пiд цвiт лiсу.
  - Нарештi Валi Червоний прибув, чи це не вiн. - Вега вказала пальцем на во¬на в латах скача на чорнильно-вороному шестиногом конi.
  - Нi, це його помiчник Роздар. - вiдповiв Зван.
  - А де ваш ватажок.
  - Ось вiн. - Хлопчик вказав на величезного мужика в лаптях i з двома палашами в руках.
  - Чому в нього такий вигляд?
  - Щоб вороги пiд час бою не впiзнали, а так, будь у нього царський одяг, давно пристрелили.
  - Зрозумiло, ми теж зараз виглядагмо як жебраки. - зiтхнула Анжелiка.
  - Головне не те, що зовнi, а те, що всерединi. - огризнулася Вега. - Тепер нам чекаг не жартiвлива прочухана.
  Хоч у дiвчат уже заплiталися ноги вiд втоми, вони змусили себе вийти з голови.
  Червоний рубався як демон, i Вега крикнула йому.
  - Велетене, обережнiше махай сво¬х зачепиш.
  - А ти хто така.
  - Та богиня, що влаштувала весь цей безлад.
  - Вiд жiнок усi заворушення, а вас одразу двi.
  - Зате ми вмiгмо рубатися, не гiршi за чоловiкiв. - Вега пiдняла закривавленi мечi.
  - Подивимося, може ви лише хвалько. - промовив Валi.
  Пiдхiд свiжих сил став схиляти чашу терезiв на користь iнсургентiв, але битися довелося дуже довго. I Вега i Аплiта неодноразово були пораненi, дуже часто дивилися смертi в обличчя, але не на секунду не сповiльнили свого танцю анiгiляцi¬. Червоний i сам отримав кiлька поранень, особливо чутливих, коли його колону обстрiлювали з мушкетiв. I тут дiвчата опинилися на висотi, першими врубавшись у лад, змусивши замовкнути злих хижакiв. М'язистi жiночi руки давно онiмiли, Вега та Анжелiка трималися на гордостi, яка не давала ¬м опуститися. Густо усеявши свiй шлях трубами, повсталi знову прорвалися до палацу. Сили супергерцога виснажилися i його вiйська вiдступали, сам палац палав як велике багаття.
  - Термiново тушкуйте житло цього бору. Треба врятувати все, що залишилося. - скомандував Валi. - Крiм того, захопiть гармати.
  Перт iз групою людей, захоплених його подвигами прорвався до стiни, де стояло кiлька батарей iз важкими знаряддями. Вони тримали пiд прицiлом все мiсто, руйнуючи його розжареними ядрами.
  - За мною товаришi, на штурм, на злом!
  Бiля гармат виникло не жартiвливе звалище, однi мужик насадив артилериста на вила. Iнший хлопець, на вигляд ще пiдлiток метнув кинджал в горло ретельному офiцеру. Той, захлинаючись кров'ю, полетiв униз. Навiть жiнки билися з несамовитим сказом, використовуючи або захопленi у ворога легкi шаблi, або сокири, кухоннi ножi i навiть зубнi щiтки. Одна з них, наприклад, досить спритно розпороли черево ножем, що атакував ¬¬ во¬на. Iнша дiва виявилася настiльки спокусливою, що вiдволiкала бiйцiв, демонструючи високi статнi груди. Сам Шахрай уже давно збився з рахунку, скiльки йому вдалося укокошити в кривавiй заварушцi. I все ж таки людей вбивати це не те що дагов чи iногалактикiв, пiд час вiдчувагш лише захоплення силою, а потiм. Втiм, вiн уже стiльки знищив конфедератiв, що зайва кров для нього як вода.
  - Давай хлопцi насiдай сильнiше. - Шахрай у стрибку б'г супротивника ногою, його черевики кованi гiпертитаном, це не дуже зручно в спеку, зате ефективно, вiд такого потрясiння лопаються черепнi коробки. Потiм вiн скаче як справжнiй каратист, подвiйний удар i помах мечами, вiдразу четверо мертвi.
  Практично вся охорона у гармат перебита, кiлька вцiлiлих солдатiв сховалися пiд лафети та колеса. Tх витягують i хочуть прирiзати, але Петро зупиняг найбiльш тямущих.
  - Зв'яжiть ¬х, а потiм ми запитагмо, може, вони захочуть перейти на наш бiк.
  Колишнiх ворогiв пов'язують, але злiсть народу, що бунтуг, зрозумiла, артилерiя багатьом зруйнувала вдома, декого i покалiчила.
  Останнiм серйозним пунктом оборони у мiстi став дитинець. Туди вiдiйшли пошарпанi лицарськi частини, а також залишки полкiв. Високi гладкi стiни, а також броньованi дверi перешкоджають штурму.
  Шахрай вiддав наказ.
  - Артилерiю навести, ворота вибити.
  Оскiльки бiльшiсть повсталих, не вмiг стрiляти, то Шахрай особисто наводить гармати. Ось одна з них найбiльше ядро ледве тягне кiлька людей. Росiйський офiцер робить наведення, i стрiляг у дверi. Перший злегка схибив, чавунне ядро вдарило в вежу. Не брак будь-яко¬ збро¬ важких калiбрiв, мала скорострiльнiсть. Одна Петро недарма елiта, вiн вирiшуг додати пороху, один iз бунтарiв, що колись служив в артилерi¬, намагагться заперечити.
  - Надто великий заряд. Гармату може розiрвати.
  - Не розiрве! - вiдмахнувся Шахрай. - Подивися, яка товста казенна частина, одразу видно майстри попрацювали на совiсть.
  Упевнено засипавши бiлого пороху, вiн допомiг людям звалити ядро важче.
  - Ну тепер буде весело.
  З тако¬ дистанцi¬ важко потрапити прямо у дверi, та й величезний калiбр не сприяг точностi, зате якщо вдасться, то буде ефект. Звичайно доводиться покластися на iнту¬цiю. Шахрай заплющив очi, попросив провидiння, яке, як правило, благотворило Великiй Росi¬ допомогти i в цiй справi.
  - Ну, дiтлахи з Богом.
  - Хай допоможе нам Свята Богородиця. - Вимовили повстанцi.
  Гармата з завиванням випустила стовп вогняного полум'я, ядро вагою двадцять пудiв на великiй швидкостi врiзалося в дверi.
  Залiзо, яким вона була кована, урвалось, проте сама основа встояла.
  - Ось чорт, з чого вона зроблена, доведеться палити ще раз. Збiльшимо заряд.
  - Не варто. - подав свiй голос гарматник. - Занадто великий ризик, краще пане якщо у вас вiрний голос всадити ще пару ядер, жодна дверi стiльки влучень не витримаг.
  - Гаразд! Але й зменшити дозу не дам.
  Забивши ядро в гармату, Шахрай пострiли повторно, але мабуть фортуна вiдвернулася вiд нього, удар пройшов у вежу, було видно, як полетiли вибитi зуби.
  У дитинцi також були гармати, i вони огризалися вогнем. Правда палили здебiльшого марно i наослiп.
  - У вас нерви надто напруженi. - Вимовив старий гарматник. - Розслабтеся, i подумайте, про що не будь пригмне.
  - Це про що? - спитав роздратований Шахрай.
  - Про те, наприклад, що ви - мiй папка, а ваш син. - завзято вiдповiв курносий хлопчик, шабля в його руках була закривавленою, i вiн непогано бився.
  - А що це не погана iдея! Менi хотiлося б мати п'ять, немаг десять синiв що битися за мою Батькiвщину.
  - Нi, мабуть, ви ще надто молодi для мого тата, краще вам бути мо¬м страшним братом.
  Шахрай поторкав свiй гладкий позбавлений бороди пiдборiддя i посмiхнувся. Потiм, згадавши стародавнiй росiйський звичай, перехрестився. Казенна частина збро¬ нагрiлася.
  - Гаряча! Але нiчого, проте остудить голови.
  Наступне ядро було надiслано з ювелiрною точнiстю. Масивнi дверi впали, i повстанцi насамперед Анжелiка та Вега кинулися у прорив.
  Дiвчата завжди прагнули домiнувати, а оскiльки вони видiлялися великим мистецтвом боротися, iншi мужики мимоволi пiдтягувалися до рiвня.
  Вега застрибнула на зруйновану частину бруствера, зробивши мечами пропелер. Полетiли клаптi кривавого м'яса.
  - Анжелiко, може у тебе знайдеться якийсь допiнг, я не вiдчуваю рук.
  - Я теж не прохолоджуюся, терпи дiвчинка - отаманом будеш.
  - Дитячi приколи тут не доречнi, ось-ось я викину меч.
  - Тодi наступною впаде голова.
  М'ясорубка тривала, горiла пожежа, i Вега кiлька разiв ставала босими ногами у вогонь, але не звертала на це уваги. Вiдтiснивши варту, вони увiрвалися у двiр.
  Тут боровся сам генерал Моннак, верховний головнокомандувач вiйськ супергерцога. Вiн був дуже високим, зростанням вище самого Валi Червоного i надзвичайно широкоплечим. Ось два величезнi лицарi зiйшлися разом, як зброя обравши гострi мечi. Валi був сильний як ведмiдь, але його суперник не поступався, крiм того, Моннака навчали кращi фехтувальники королiвства, а Валi дiяв по-старому. За хвилину генерал, здiйснивши спритний обманний рух, пронизав свогму супернику руку. Валi переклав меч у лiву руку, його рухи сповiльнилися. А потiм рубанувши з розмаху пробивши груди. Червонний похитнувся, але тут йому на допомогу прийшла Вега. Дiвчина парирувала випад генерала, а сама iншим мечем зробила йому мiтку на лобi.
  - Ось повiя! Я тебе зрозумiю на всi дiрки. - крикнув Моннак.
  - Стручок вiдламатися. - Вега показала мову.
  Удари генерала були важкi, але мало швидкi проти рухами росiйсько¬ розвiдницi. Пропустивши кiлька випадiв, вiн застогнав, з пробитого панцира струменiла кров, було видно, що великий борiв слабшаг.
  Даремно противник вважаг,
  Що росiян зумiв вiн зламати!
  Хто смiливий, той у бою нападаг,
  Ворогiв люто битимемо!
  Вимовила стародавнi небагато на¬внi вiршi Вега i продовжила наступ. Нарештi генерал, що втратив сили, спiткнувся, i дiвчина пробила лезом його горло.
  - Я, здагться, поспiшала: треба було взяти тебе в полон i з-валтувати.
  Проте останнiй бiй видавив з не¬ всi сили. Дiвчина похитнулася i випустила мечi. Тут на не¬ i налетiв озвiрiлий натовп, дiвчина отримала двi рани в живiт, а ще одне лезо розпороло ¬й щоку.
  - Ось роки! - Руки у Веги тремтiли, ноги теж заплiталися i тремтiли, було видно, що вона на останньому подиху. Анжелiка також знесила i насилу вiдбивалася вiд п'ятьох во¬нiв.
  - Безглуздо загинути за три кроки вiд перемоги! - пробурмотiла Вега.
  - Ти будеш жити! - крикнув Олiвер Твiст i нiби маленький тигреня проскочив мiж лез. Пара випадiв i вниз полетiли пробитi голови.
  - Браво малюк, я хотiла б мати такого сина.
  - А в мене вiн уже г! - промовила Анжелiка, насилу вивернувшись вона пробила ще одного бiйця.
  Вега впала, плюхнувшись обличчям у кров, потiм зробила ковток. Це як не дивно пiдбадьорило ¬¬, i вона пiдвелася.
  - Хлопчик мене рано списувати, я ще можу битися.
  Пiдхопивши втраченi мечi, дiвчина закрутилася, продовжуючи випускати кишки.
  Стражники явно вимоталися, деякi во¬ни, втративши мужнiсть падали навколiшки, i просили прощення, iншi навпаки вiддавали перевагу смертi над ганьбою полону. Але ¬хня сила вичерпалася, удари ставали все рiдше i рiдше.
  - Здавайтесь! I ми помилугмо вашi життя. - проорав Валi Червоний. - Кидай зброю поки що не пiзно!
  Бiльша половина тих, хто бився з розпачом, покинула клинки, якi стали марними. Лише мала частина во¬нiв iз пафосом вимовила.
  - Гвардiя не здагться!
  - Тодi вас доведеться вбити! Вперед мо¬ дракони залишилося останнг зусилля.
  В головi у Веги i Анжелiки гримiло, але хлопчик, що пройшов тортури, виглядав не краще, але вони все-таки обрушилися на ворога, добиваючи останнi залишки опору.
  Коли, нарештi, впав останнiй пронизаний Алексом во¬н настала мертва тиша.
  Вега знесилена присiла гiрку з кiлькох трупiв. Аплiта сказала.
  - Авi Марiг! Ми перемогли.
  Валi пiдiйшов до бочки з вином пiдняв ¬¬, вiдламав крагчок i почав жадiбно пити. Потiм повернувся до решти повстанцiв.
  - А ви чого варте. Вип'гмо за нашу перемогу.
  Тiльки зараз Вега та Анжелiка вiдчули, що хочуть, ¬сти, навiть зводить живiт, а горло пересохло вiд спраги.
  - Пiсля славно¬ битви, чому б не занапастити.
  Повстанцi розпочали пограбування, але Валi Червонний зупинив ¬х.
  - Нi, всi багатства мають бути врахованi та реквiзованi. Тепер замiсть герцога правитимемо ми, а всяка влада потребуг як засобiв, так i запасiв продовольства. - зауважив голова повстанцiв.
  - А ви дiвчата йдiть сюди! Ви такi яскравi та сильнi во¬ни, а вас не знаю! Звiдки ви взялися.
  Вега вирiшила не казати правду. Найкраще знати багато, а вiдкривати мало.
  - Ми з далеких земель, набагато далi, нiж простягаються великi володiння Кiрама та Англi¬ i тривалий час жили у вогнiзованому жiночому монастирi, де готували жiнок во¬нiв.
  - Ось як, а не знав, що такi г, та й великий у вас монастир?
  - Маленький та жахливо засекречений.
  - А менi особисто ви можете показати на картi.
  - А там немаг карти, його мiсце становище така священна тагмниця, що ми, якщо видамо ¬¬, то зазнагмо страшного прокляття.
  - Ну, добре мо¬ потайнi нiмфи вiйни, я дозволяю вам зберегти цю тагмницю. А цей хлопець, що так добре б'гться випадково не ваш родич?
  - Вiн мiй син!
  - Вiтаю! Це справжнiй орел i я думаю, що з часом з хлопчика виросте видатний богць, хоча навiть зараз вiн чудово б'гться.
  - Я сама тренувала його.
  - А як звати вашу напарницю.
  - Я Вега, з нами ще Шахрай, вiн не слуга, а рiвноправний партнер.
  - Я це врахую! Пропонуючи вам стати мо¬ми помiчницями, я дам кожнiй iз вас по полку.
  - Дуже вдячнi, але ми не магмо намiру занадто довго затримуватись, у цьому свiтi i як тiльки наша мiсiя закiнчитися ми покинемо його.
  Вдалинi майнув тiнь, малопомiтний чоловiчок сiв на коня i поскакав до ворiт. Його губи хитро прошепотiли.
  - Здагться, це тi, про кого говорить пророцтво.
  . РОЗДIЛ ¦ 17.
  Поротий юний в'язень вiдчайдушно намагався перепиляти ланцюги. Часу в нього мало.
  Незабаром третя порка, а потiм i страта. У петлi вмирати не так боляче, як у принизливо. I ще тут годують у вежi смертникiв дуже погано. Хлiб та вода i то небагато. I холоднувато у товстих кам'яних стiнах. I лiкар навiть не приходить - його засудили, то чого лiкувати.
  Коли змучений Олiвер Твiст занурювався в сон йому мрiяло.
  Пiсля знатного бенкету та святкування перемоги зiбралася рада повстанцiв. На ньому були присутнi командири загонiв, а також Вега, Анжелiка, Шахрай i що несподiвано малолiтнiй Олiвер Твiст якого призначили командувати загоном, що складагться з дiтей i пiдлiткiв не старше шiстнадцяти рокiв.
  Обговорювався нинiшнiй стан речей та як бути далi. По-перше, треба було вiдновити законну владу в самому мiстi, зупинити пограбування та насильства.
  - Я вже поставив двадцять шибениць, де пiднесенi тi, хто не захотiв пiдкорятися народнiй владi.
  - Це правильно, але ще краще садити злодi¬в на палю! - прокричав юний Олiвер Твiст.
  Декiлька командирiв iз числа бунтiвникiв висловили дружне схвалення.
  - Вiдразу видно щирий вождь народу росте!
  - Будуть i коли! - вiдрiзав Валi Червоний.
  Слово взяла Вега.
  - Я вважаю, що нам не дадуть спокiйно спати не виключено, що буквально через кiлька днiв сюди буде послано величезне вiйсько, яке обкладе мiсто.
  - Не так скоро! - обiрвав Валi Червоний. - Армiю треба зiбрати та оснастити. Крiм того, у Напоредона конфлiкт з Агiканом, якщо вiн кине на нас занадто багато сил, то ризикуг втратити всi колонi¬. Нi, це поки що не так страшно.
  - Але все одно вже краще втримати, нiж упередженим бути, краще перемагати, нiж у страху вiдходити. Треба виступити самим, по дорозi ми поповнимо свою армiю за рахунок повсталого народу, а потiм завоюгмо столицю iмперi¬ як ¬¬.
  - Матарра звуть столицю нашо¬ батькiвщини. Так ти хочеш скинути царя.
  - Необхiднiсть змушуг нас до цього.
  - А хто тодi буде монархом?
  - Та хоч ти, менi це все одно.
  - Вiват Валi iмператор. - пiдхопили командири.
  - Що ж дуже пригмно, я, мабуть, можу погодитися з ¬¬ пропозицiгю. Як ти сказала: краще вже перемагати, нiж у страху вiдходити.
  - Треба зiбрати всi сили та мобiлiзувати насамперед хлопчакiв iз семи рокiв. - вставив Олiвер Твiст.
  - А як набиратимемо добровольцiв чи введемо обов'язок?
  - Звичайно, обов'язок. - Тут отамани були гдинi. - Народ уже звик до цього, а наша армiя побiльшаг.
  - I бути з цього.
  - Крiм того. - у розмову вступила Анжелiка. - Треба звiльнити всiх рабiв та прийняти до нашо¬ армi¬.
  - Рабства у нас не буде! - вiдрiзав Червоний. Вождь повстанцiв пiдняв великий золотий у камiннях кубок i випив його залпом - Вiдтепер крiпацтво буде якiсно всi вiльнi брати один до одного.
  - I видобуток треба дiлити на всiх порiвну. - знову втрутився Олiвер Твiст. - незалежно вiд звань.
  Валi зам'явся, але вловивши напруженi погляди соратникiв, твердо сказав.
  - Нехай буде так! Голосугмо.
  Усi пiдняли вгору кулаки.
  - Одностайно!
  Шахрай шепнув на вушко Веге.
  - Звичайно, свобода це чудово, але чи не надто ми надовго затримагмось. Адже у нас г завдання власно¬ кра¬ни - Велико¬ Британi¬.
  - Ти забув, що ми обiцяли повернути Анжелiцi ¬¬ синiв. Один повернутий, як тiльки знайдемо другого i вiзьмемо Матарру так одразу повернемо у пiвкулю свiтла.
  - Це може забрати дуже багато часу. - Петро палахкотiв гнiвом.
  - Про що ви там шепчiться. - iз пiдозрою запитав Валi.
  - Про особистi справи. - посмiхаючись, вiдповiла Вега.
  - Це ваша справа. Ну, ось основнi рiшення нами прийнято, залишилося обговорити деталi.
  - Диявол у деталях. - промовила Вега.
  - Не хочу здатися нав'язливим, але ваше пришестя нагадуг одну поширену легенду, про двi войовницi босоногих i з мечами, що з'являться перед кiнцем свiту.
  - Можете вважати нас чим завгодно, але iнодi легенди справджуються. - промовила Вега.
  - А я не вiрю, що ви втiлення Дiви Марi¬ та Азазель, але народ у це може повiрити. Тож краще вам його не розчаровувати.
  - Чому? - запитала Анжелiка.
  - Тому що в цьому випадку багато простих i релiгiйних во¬нiв пригднуються до нас. Адже народ не постiйний у свогму гнiвi, зате значно послiдовнiший у культовому поклонiннi.
  Дiвчина налила собi пiвкели слабого вина, змочила горло.
  - Що ж заради право¬ справи я готова на це? Але знагш, що Валi. - Анжелiка зам'ялася.
  - Говори не соромся.
  -Як ти ставишся до науки.
  - Сам я не дуже грамотний, але вважаю, що якщо це йде на користь кра¬нi та трудовому народу, то науку треба заохочувати.
  - Слiд i самому навчитися, щоб не бути слiпим.
  - У юностi я сам був рабом, i менi було не до грамоти, а потiм я тiльки й робив, що воював, ховався вiд погонi, наводив справедливiсть. А якщо я стану царем, то невiдомо чи буде у мене хоч крихта вiльного часу.
  - У давнину на планетi-матерi був великий правитель Чингiсхан. Вiн теж не вмiв нi читати, не писати, зате досяг великих завоювань i створив досить мiцну iмперiю. - промовила Вега.
  - Що ж чудовий приклад. Як я зрозумiв, ти прилетiла сюди з далеких зiрок.
  - Так ти правильно зрозумiв, i наша iмперiя включаг мiльйони свiтiв схожих i не схожих на вас.
  - З такими даними ви тим бiльше наближагтеся на роль месiй. Допоможiть менi завоювати трон i я зроблю все, що ви не просите.
  - У нас одна вимога до тебе розвивай науку, знищ рабство, прав справедливо!
  - Говориш одне, а висунула одразу три! - посмiхнувся Червоний. - Гаразд, давайте наповнимо кубки i вип'гмо за успiх.
  Атамани випили, зокрема й Олiвер Твiст. Хлопчик трохи захмелiв i промовив з пафосом.
  - А я хочу бути принцом.
  - Про що розмову я всиновлю тебе. - лагiдно промовив Валi.
  - Нi, ти мусиш навчатися в нормальнiй школi, як тiльки я знайду твого брата, ми повернемося.
  - Вiн твiй син? - Анжелiка кивнула. - Тодi маю слухати маму. А зараз ми ще вип'гмо i розбредемося вiйськами.
  - Тiльки йому не наливай.
  - Звичайно, з нього вистачить, дiти повиннi дотримуватися помiрностi в ¬жi та питвi.
  Вимовивши останнiй тост, Червоний закрив засiдання. Вже в коридорi Шахрай обсмикнув Вегу.
  - Так що тобi завдання, дане твогю батькiвщиною, нiчого не означаг?
  - Ти знагш, менi набридло бути покiрною марiонеткою, хочу хоч раз у життi зiграти вирiшальну роль, ризикнути всiм, але звiльнити планету вiд середньовiччого засилля.
  - А те, що вiд нашо¬ мiсi¬ залежить доля Батькiвщини, тобi все одно?
  - Нi, але розпочату справу треба доводити до кiнця. Ми не можемо кинути цих людей у критичний момент iсторi¬. Уявлягш, що на них чекаг без нас - тортури i страти.
  - А як же Анжелiка, вона сподiваюся впоратися сама.
  - Але ж у не¬ немаг таких великих вiйськових навичок i знань, як у нас. I справа щодо щастя мiльйонiв людей може загинути.
  - А ти впевнена, що жорстокий бунт може призвести до загального раю. Справа може скiнчитися лише зайвою кров'ю.
  - Ось тому й потрiбний наш контроль, щоб замiсть кровi росли незабудки.
  - Гаразд, даю тобi ще три днi, i якщо ти будеш, не згодна залишити ¬х, я сам покину стан повстанцiв i полечу на планету Самсон.
  - Ти ж знагш, що я не встигну. Ну, добре подивимося за обставинами.
  Командири розiйшлися частинами i почали розбивати армiю на полицi. У великi з'гднання Валi Червоний призначав перевiрених та загартованих по партизанськiй боротьбi людей, у дрiбнiшi обирали самi люди. Одночасно була проведена ревiзiя палацу, хоча верхнi примiщення i постраждали вiд вогню, самi стiни встояли, а головне вцiлiв величезний пiдвал, де зберiгалися колосальнi скарби супергерцога. Втiм, десяток повстанцiв загинуло тодi, коли вони спробували проникнути в скарбницю. Встановленi тренажери та пастки зi стрiлами буквально зграбували вiдчайдушних хлопцiв. Валi Червонний був задоволений.
  - Так i треба злодiям. Вiдтепер усi грошi - народне добро.
  За допомогою бочок з порохом пастки пiдiрвали i погляду повстанцiв з'явилися акуратно складенi бруски золота, зливки срiбла, бочки та скринi, наповненi монетами. В окремому мiсцi лежало дорогоцiнне камiння, алмази деякi розмiрами з волоський горiх, кристально чистi рубiни, смарагди деякi з них були у формi ювелiрних прикрас або квiтiв, агати, топази, сапфiри, перлини окремi розмiром з куряче яйце.
  - Цi герцоги столiттями збирали багатства. Настав час подiлитися з народом.
  Всюдисуща Вега i тут вставила язичок.
  - У мо¬й iмперi¬ алмази не дуже цiнуються, ¬х виробляють у промислових установках. Те саме i з рубiнами, ранiше ¬х використовували в лазерах, поки не винайшли мега-плазмовi установки, а ось смарагди чогось вартi.
  - У такому випадку я ¬х дарую тобi, може на сережки?
  - Не люблю обтяжувати вуха. Досить простого кiльця!
  Запаси продовольства у замку, i навiть на мiських складах були значнi, отже голод не загрожував революцi¬. А взагалi благодатний клiмат - одразу три сонцi, i надзвичайно пишнi рослини дозволяли знiмати врожай чотири рази на рiк. Зими не було, клiмат нагадував екваторiальний.
  I як не дивно навiть на це м'якiй, як пух землi, що сочилася вiд жиру, де було достатньо ткнути палицю, щоб вона зацвiла, люди голодували. Жорстока влада олiгархi¬ непомiрнi податки i данина вели до того, що бiльшiсть народу жила у злиднях.
  Тому повстання ширилося, розбiгаючись мiстами та селами. I коли армiя бунтарiв виступила у похiд це велике видовище. Численнi повстанцi виходили з ворiт i рухалися широкою дорогою. Шахрай втiм, як професiйний вiйськовий хмурився, було видно добровольцi погано навченi, крокують не в ногу, хоча командири ¬х намагаються будувати. Серед збро¬ особливо багато розпрямлених кiс, що виглядають загрозливо, багато копiй, г навiть люди, озброгнi рогатинами та кийками.
  Мушкетiв нехай i примiтивних мало. У цей вид сили рiвень озброгнь не вищий, нiж за часiв Iвана Грозного, головне поки що холодна зброя, що даг повстанцям деякi шанси. Але якщо зiткнутися з великою та добре оснащеною армiгю ¬х розмiтять. Артилерi¬ обмаль, бiльшiсть захоплених при штурмi мiста трофейних гармат занадто важкi, волочити ¬х важко. Тобто похiд за короною не бiльше нiж авантюра, яка може скiнчитися великою кров'ю.
  Ось йдуть жiнки мiсцевi амазонки здебiльшого мускулистi i великi м'язи, що накачали, на важкiй роботi. Вони, як правило, супроводжують сво¬х чоловiкiв, але г й неодруженi зовсiм молоденькi баби. У тому числi Вега формуг власну гвардiю.
  Ось десяток зовсiм ще дiвчаток оточили ¬¬ та Анжелiку.
  - Ви святi! - волали вони. - Предтеча Марi¬ та Азазель.
  Вега цiлком осво¬лася зi свогю роллю. Хоча це бiсiвка i не вiрить Богу, але вдаг занурено¬ в релiгiйний екстаз.
  - Вiруйте у Всевишнього, прийшла кара у ваш свiт. - Я з'явилася сюди, що зробити бiдних багатими, а багатих бiдними!
  Це викликало вибух ентузiазму у бiднякiв. Вони шумiли, розмахували косами.
  - У нас рiвноправнiсть жiнки теж мають воювати. Я першою покажу вам приклад! - Вега пiдняла над головою меч.
  Численнi дiвчата та дорослi матрони, пiдтримали подiбний порив - хоча у цьому свiтi вiйна вважалася чоловiчою професiгю.
  До них пiд'¬хав сам Валi Червоний. Цього разу, вiн забрався на стифiна, кумедного звiра, що г сумiшшю слона i кактуса. На верху де розташовувалося сiдло, i лучник з колiсницею все було акуратно пiдстрижено, а ось три хоботи виглядали кумедно.
  Олiвер Твiст вперше бачив подiбного звiра i з цiкавiстю смикав за колючки, потiм пробував грати, вони дзвенiли, i отримувало щось вiддалено нагадуг арфу.
  Хлопчик зумiв вiдтворити мелодiю бравого армiйського маршу.
  - Не балуйся, хоч нi, продовжуй грати в тебе явнi музичнi здiбностi.
  - Ти любиш музику? - здивувався Олiвер Твiст.
  - Звичайно, я не дикун. - Валi навiть образився. - Якщо я iз просто¬ сiм'¬, то що, по-твогму; не здатний сприймати прекрасне?
  - Це вiйськовий гiмн iз ним солдати йдуть помирати. Але якщо хочете, я зiграю вам геро¬чну симфонiю Бетховена, присвячену Наполеону Бонапарту.
  - А хто це такi.
  - Стародавнi геро¬ далеких зiрок.
  -Зiграй.
  Хлопчик почав налаштовувати "струни", кожна голка слона мала свiй власний дiапазон. Нарештi, йому вдалося пiдiбрати потрiбний ритм, i вiн заграв. Генiальна мелодiя в оригiнальному виконаннi вражала. Незабаром ¬х оточило кiлька тисяч глядачiв i вони дружно вимагали продовження.
  Червоний перервав концентр.
  - Наша мета настання на столицю, ми не повиннi стояти на мiсцi. Патриж залишився позаду, а музику слухатимемо пiсля перемоги.
  Олiвер Твiст, пiдбадьорюваний настрогм натовпу, затявся.
  - Давай тi я ¬м зiграю Чайковського, це теж дуже сильний герой давнини.
  - Нi! Розвертагмось i марширугмо.
  Тут у розмову вступила Вега.
  - Хай зiграг! Я теж хочу послухати Чайковського, тим бiльше, що вiн композитор нашо¬ держави-прародительки!
  Валi Червонний завагався, не хотiлося сперечатися з новою святою, ¬¬ авторитет та навички ще як знадобляться, але власний авторитет слiд було зберегти.
  - А що скаже Анжелiка?
  - Нехай зiграг, але це буде його остання пiсня. - мовила красуня.
  Олiвер Твiст затягнувся, потiм став спiвати. Його голос ще не став ламатися, i тому був надзвичайно чистий i дзвiнок.
  "А в нього пристойнi вокальнi данi" - подумав Шахрай. - "Коли я також спiвав, шкода пiсля в'язницi, у мене повнiстю пропав настiй".
  А ось сам кактусовий слон був, схоже, iншо¬ думки. Якийсь час вiн стояв спокiйно, а потiм як припустить. Олiвер злетiв з колючок, а досвiдчений вершник, що сидiв з Валi Червоним, натягнув поводи. Але нi чого не допомагало, тварина все дужче смикалася, здавалося, що слон збожеволiв. Товста шкiра почервонiла, що було загрозливою ознакою для даного типу тварин. Ось сам Валi не втримався i полетiв зi спини, вiн би напевно зламав собi шию, але Шахрай був напоготовi i пiдхопив голову повстання. А ось вершниковi пощастило набагато менше, вiд рiзкого поштовху вiн вилетiв як куля i врiзався у пальму.
  - Жах прокинувся! Це ти його довiв спiвак драний! - закричав Червоний.
  В цей момент Анжелiка стрибнула вперед, гiгантськi бивнi величезного слона зависли над нею, навiть вiдважна вiга скрикнула. Але дiвчина, не здригнувшись, поклала долоню його хобот. Здавалося, що з не¬ вийшов потiк енергi¬, шалений слон смикнувся i завмер, його шкiра з червоно¬ стала блакитною. Потiм його налитi кров'ю очi набули осмисленого виразу, i чудовисько з трьома хоботами стало на колiна.
  Всi завмерли, не вiрячи сво¬м очам, настала мертва тиша, а потiм вибухнула чи¬мось криком.
  - Свята володарка слонiв.
  Крики пiдхопили, натовп скандував.
  - Втiлення Марi¬ приборкаг будь-якого звiра! Слава святим!
  Слон схилився, i Валi Червоний знову сiв на нього. Вождь повстанцiв був задоволений, i впертого хлопця дiсталося, а авторитет Анжелiки при цьому ще бiльше змiцнився, що об'гктивно йому на користь.
  Перш нiж сiсти, вiн шепнув Анжелiцi на вушко.
  - Коли я стану царем, то запропоную тобi стати могю дружиною.
  Дiвчина вiдповiла.
  - Для того, щоб одружитися, потрiбне кохання.
  Валi вимовив iз придихання.
  - Я дуже сильно люблю тебе.
  - А я тебе поки що немаг.
  - Слово поки вселяг надiю.
  Потiм Валi ревниво подивився на Шахрая, чи не г цей юнак його конкурентом?
  Але потiм, перехопивши погляд Веги, вiн зрозумiв, що скорiше вони з нею пари. Ось як ця тигриця на нього дивиться, погляд сповнений ревнощiв i захоплення. Правда вiн i справдi вiдчуваг все бiльшу чарiвнiсть Анжелiки, саме таку жiнку вiн хотiв бачити свогю дружиною, сильну, розумну, вiдважну здатну роздiлити тягар вождя, а в майбутньому, якщо допоможе Бог i царя. Син у не¬ звичайно не цукор, хоча сильний хлопець, мужньо поводився пiд тортурами, прекрасний богць, але все одно якийсь чужий. З iншого боку, якби вiн був його кровi, то Валi вважав би себе щасливим батьком.
  Олiвер Твiсти тим часом будував сво¬х малолiтнiх гвардiйцiв. Тих однолiткiв, якi гальмували i погано слухали команди, вiн вчив кулаком. Слiди тортур на його тiлi повнiстю зникли i навiть дiти дивилися на нього як на диво i щосили намагалися слухатися. Свiт Тузок все ще не вiдправився вiд тортур, одна нога у нього була спалена, i ¬¬ перебинтували, внаслiдок чого пiдлiток шкутильгав, ну а батоги не так страшно. I все ж щоб вiн не гальмував хiд, хлопця посадили на вiзок.
  Олiвер Твiст як чортик оббiг навколо не¬, поманив свого друга, а потiм повернувся до сво¬х. Потрiбно буде дiзнатися, в чому секрет i чому вiн так швидко вiдновився. Мабуть люди iз зiрок володiють особливою магiгю чи незвичайним мистецтвом лiкування. А поки що в походi вiн уважно за ним стежитиме. Втiм, найголовнiша небезпека походить вiд ордена "Левова паща", це велика i пiдступна сила. Вони можуть i отру¬ти, от якби Аплiта мала змову вiд отрут, тодi вiн був би спокiйний. Якщо розкинути мiзками, то вони в першу чергу повиннi прибрати цих дiвок, аж надто рiзкий виклик вони кидають владi Старшого брата.
  I якщо ¬м супроводжуватиме успiх, то орден може звернутися до нього Червоному за допомогою.
  - Менше, нiж на царську корону, я не погоджусь. - каже Валi у слух.
  Анжелiка чуг його, з ходу застрибуг на слона та перериваг.
  - Хiба заради корони затiяли ми повстання? Наша мета - свобода i справедливiсть.
  - Звичайно, але щоб кра¬на не поринула в анархiю, хтось повинен бути царем.
  - Той, хто стане ним повинен мати всi якостi монарха.
  - Але ж ви вже вирiшили, що я стану монархом.
  - Але пiд мо¬м контролем, я сама проведу тебе до Матарри.
  - Дякую тобi дитя пекло. - напiвжартома промовив Валi.
  - Ти забув, що я свята. А раз так ви повиннi мене слухатися, адже Марiя старша за будь-якого земного царя.
  - У цьому випадку ти знову магш рацiю, що я можу простий смертний. Давайте краще обговоримо план подальшо¬ вiйни, я вирiшив направити сво¬ полицi на мiсто Лойстрог, це ключовий пункт, куди сходяться всi дороги. Звiдти ми можемо вiдкрити пряму дорогу i Матаррi.
  - Там дуже сильний гарнiзон та багато гармат. Я б спочатку порадила пройтися вздовж лiнi¬ Фасета, там багато вiйськових заводiв, ми помiтно поповнимо б свiй арсенал.
  - Заводи добре укрiпленi, там ми втратимо надто багато людей та часу.
  - Я думаю, що самi робiтники повстануть i вiдчинять нам ворота.
  - Серед тих, хто працюг на пiдсобках i на рудниках i справдi дуже багато рабiв, але найманi трудяги не дуже прагнули в мою банду.
  - Це тому, що на вiдмiну вiд рабiв-утiкачiв, яким нема чого втрачати крiм ланцюгiв, у них г сiм'¬, а пiдводити ¬х пiд сокиру можуть лише найвiдчайдушнiшi.
  - Мабуть ти магш рацiю, перед походом до столицi нам не обiйтися без гармат. - Валi обернувся. - А ось i роздорiжжя повернемо, куди ти порадила.
  Величезний виточений з гранiту вказiвник показував напрямки. До столицi Матарре було ще понад п'ятсот миль. А по краях лежали багатi густонаселенi землi.
  Вiйська повернули до заводiв, слiд було поповнити запаси гармат та мушкетiв. Петро все бiльше хмурився - повстання затягувалося. По дорозi лежав форт Сiнхор, дуже великий, стародавнiй, але добре укрiплений iз сильним гарнiзоном та далекобiйними гарматами. Обiйти його було дуже важко. Що б не марнувати багато часу Анжелiка i Вега пiшли на хитрiсть. Прихопивши бочку з порохом, вони вдвох пробралися до ворiт.
  Рiв був глибокий, мiст пiднятий, схоже на мiсцевих солдатiв попередили про повстання. Старший офiцер майор Фонол через пiдзорну трубу оглядав околицi. Минула нiч була важкою, перебуваючи в станi неабиякого пiдживлення, вiн найняв двох повiй, сподiваючись на царський вiдпочинок. А вони йому чогось пiдсипали, майор "вiдрубався", а на ранок прокинувся без грошей iз хворою головою. А оскiльки вiн вiчно ходив без гроша в кишенi все, спускаючи в шинках та гральних закладах, то похмелиться, йому вдалося лише за чужий рахунок у позики. На цей момент виннi пари повнiстю розвiялися, настав "вiдхiдняк". Тепер йому найбiльше хотiлося випити та скуштувати жiночо¬ ласки. Горло пересохло, у паху болiсно нило, вiскi хворiли немов у них залили розплавленого свинцю.
  - Хлопцi ну дайте ще хоч кухоль вина.
  Капiтан, Квась огризнувся.
  - Завозу вже тиждень не було, це анафема Червоний склад iз вином розгромив, самi гинемо вiд спраги.
  - Я б особисто вiдрiзав Червоному вуха. А де можна дiстати алкоголь?
  - За грошi без проблем.
  - Грошi! У-у диявол, ну навiщо ти придумав таку гидоту як готiвку.
  - Так видно Богом улаштовано, коли одному привiльно iншому погано.
  - Ну, чому погано саме менi.
  - Грешеш багато.
  Вийшовши з-за пишного лiсу, до них наближалися двi чарiвнi дiвчата.
  - У мене вже мене вже глюки почалися. Красунi з лiсу мерехтять.
  - Дай менi подивитися. - капiтан навiв пiдзорну трубу.
  - Ого, я таких гарних нiколи не бачив. Чи не жiнки веснянi квiти.
  - Це диво, а що вони везуть iз собою.
  - Бочку, причому досить велику.
  - У нiй маг бути божественний напiй, та й самi дiви воiстину богинi. - сказав майор, присмоктавшись до труби.
  Дiвчата наблизилися до рову i стали навпроти ворiт сво¬ми голосами вони крикнули.
  - Варта вiдчинiть, будь ласка жiнкам дверi.
  Майор буквально пожирав ¬хнiм поглядом три днi не годуваного пiвня.
  - Звiсно, вiдкрийте ¬м, я наказую опустити мiст.
  - А як же загроза з боку повстанцiв?
  - Тут у нас двi потужнi батаре¬ з важкими гарматами, причому кожен шматок землi пристрiляний, та й взагалi ми завжди встигнемо прибрати мiст. А тобi сухар хiба не хочеться загнати коли мiж ¬хнiми стрункими нiжками.
  Дiйсно засмаглi, наче вилитi з бронзи нiжки дiвчат були оголенi майже по самi стегна. Скiльки вони могли подарувати задоволення стомленому стриманiстю чоловiковi. Скромний одяг практично не приховував ¬х фiгур, вони нагадували стату¬, але не холоднi, а живi тремтять, здатнi подарувати найсильнiшу насолоду.
  У Фонола текли слинки, i вiн особисто пiдбiг до стражникiв пiдганяючи ¬х, а потiм власноруч засукавши рукави, крутив колесо.
  Нарештi казковi дiвчата, шльопавши босими точеними ногами, пройшлися мостом, зважаючи на все, вони були дуже сильнi, якщо без особливих зусиль тягли на колесах досить велику бочку.
  Капiтан i майор пiдбiгли першими i Фонол, не втримавшись, поклав руку Везi на стегно. Дiвчина усмiхнулася у вiдповiдь i обережно забрала руку.
  - Настане час i для години кохання з тобою, а поки не хочеш ти вгамувати свою спрагу.
  - Звичайно, ковтка все пересохла.
  Вега акуратно вiдкрутила краник, наливши повний кухоль майору. У бочцi з порохом про всяк випадок була залишена гмнiсть iз вином, а раптом перевiрять.
  Слiдом за ним ковтнув капiтан. Тут втрутилася Анжелiка.
  - Ми хотiли б, щоб вино спробували всi стрiлки крiпосно¬ батаре¬. Бо бiдолахи замаялися без спиртного.
  - Що це справедливо.
  - Крiм того, ми надто довго тягли цю бочку i тому не магмо намiру нi кого пригощати безкоштовно.
  - Зрозумiло, вам щедро заплатять.
  Дiвчата потягли свiй смертельний тягар до батарей. Весь ¬х план будувався на тому, щоб вивести з ладу цiлий ряд гармат, що тримали пiд прицiлом рiвну долину.
  По дорозi ¬х зустрiчали веселi во¬ни, вони смiялися i запрошували дiвчат пройтися з ними, деякi найсмiливiшi намагалися торкнутися i торкнутися особливо грудей. До свого сорому Вега вiдчув бажання, ¬¬ груди набрякли. Все ж таки для жiнки велике задоволення вiдчувати чоловiчу ласку.
  - Хлопчики тiльки не всi разом, стагте чергою. - промовила вона. - Та й хоча б приготуйте по золотому.
  - За таку, як ти, i двох золотих не шкода.
  - Я, не дивлячись на юнiсть, вже досвiдчена i зможу обслужити вiдразу чоловiк двадцять. - промовила Вега, а сама тим часом, придивляючись, де бочки з порохом стоять ближче.
  - Вибери мене я найсильнiший.
  - Я вважаюся в полку найкрасивiшим, тому маю бути першим.
  - А в мене глянь на груди цiлих три хрести.
  - Та ти старий, першими свою частку повиннi отримати молодi.
  Анжелiку теж мацали, але на вiдмiну вiд Веги було не пригмно, так вона була набагато суворiшого виховання. I ¬й хотiлося якнайшвидше позбутися цих хтивих пичок. Висадити ¬х до чортово¬ матерi i забути. Де ж цi чортовi бочки може склад зовсiм в iншому мiсцi, а не поруч з гарматами?
  А ось вони, скiльки ¬х, зрадiла Анжелiцi. Тубiльцi все-таки не блищать i розумом, чи надто самовпевненi. Щоправда, бiйницi вузькi, самi гармати добре захищенi вiд обстрiлу, г навiть кутi щитки. Отже, ймовiрнiсть поразки вiд випадкового ядра невелика. Але все одно складувати стiльки пороху в одному мiсцi так не обережно, треба буде це врахувати у майбутнiй вiйнi.
  - Мо¬ дорогi добрi, перш нiж приступити до бенкету, я розповiм вам iсторiю з власного досвiду. Хочете знати, як я ранiше любила хлопчикiв. - крикнула Вега.
  - Звiсно, хочемо! - у вiдповiдь хором гаркнули бiйцi.
  Анжелiка приставила бочку щiльнiше до iнших, якщо рвоне, то детонують всi разом, кислота всерединi запалу повинна спрацювати точно по хвилинах, недаремно вона прибудована до годинникового механiзму.
  Очi у Веги палали, напередоднi теракту. Анжелiка теж нервувала i щоб скинути, напругу налила собi вина, потiм випила залпом. T¬ мускулисте фантастичне тiло вкрилося краплями поту, а шкiра нiг стала нагадувати розсип перлiв.
  Останнг клацання i ¬м час змотуватися.
  Вега тим часом почала розповiдати явно вигадану iсторiю, як вона працювала у борделi. Було видно, що ¬¬ розповiдь мають успiх, солдати тремтiли i збуджувалися.
  - Tх було одразу четверо, вiд них виходив запах мiцного поту, я вже давно була мокрою, i менi хотiлося язиком вiдчути ¬хнi гарячi переваги.
  У цей момент Вега стало шкода цих хлопцiв, багато з яких були молодi та симпатичнi. Через хвилину не бiльше вони загинуть, ¬хнiй життгвий шлях перерветься найжахливiшим чином. А виннi будуть вона з Анжелiкою. Ось уже, скiльки народу вона перебила, рiзними способами, навiть якщо й було ¬й шкода, то все дуже швидко забувалося. А ось зараз напав такий жаль, що навiть виступили сльози. Треба крiпитися, щоб не видати себе, але Вега вiдчула, що ще небагато i вони заревають у три струмки.
  - Боже, навiщо потрiбнi людям вiйни? - прошепотiла вона.
  - Ну, ти чого перервалася, продовжуй, почулися голоси. Нам дуже подобагться, що було далi?!
  - Вибачте бравi во¬ни. Але я забагато випила i менi треба вiдлити. - промовила Вега. Анжелiка пiдбiгла до не¬.
  - У мене теж сечовий мiхур переповнений, зачекайте нам хвилинку ми бiгцем.
  - Полегшуйте прямо тут. - крикнув сивоусий полковник.
  - Нi, що ви як це можна, ми культурнi дами.
  Дiвчата припустили так, що блищали злегка припиленi п'яти, перед походом Вега та Анжелiка ретельно вимили ноги. Тепер головне встигнути пiти, а заразом не дати пiдняти мiст.
  Ось вiн вежа, де дiг пiдйомний механiзм. Дiвчата вбiгають у не¬, i в цей момент лунаг найсильнiший вибух. Стiни моментально розходяться безлiччю трiщин, а вибухова хвиля пiдхоплюг молодих амазонок i кидаг рiв.
  Страшнi тварюки схожi на крокодилiв з двома головами i трьома рядами, зубiв, отруйнi пiраннi, з пастями щурiв та гострими, як лобзик носами кидаються на них.
  Говорять страх, пробуджуг додатковi сили, людина в цьому випадку використовуг м'язи на всi сто вiдсоткiв. Так трапилося i в даному випадку, дiвчата вiдчайдушно заробили руками та ногами, зуби тiльки стукнулися, злегка подряпавши ноги. Пiсля чого вони з усього розмаху пiдстрибнули нагору, вчепившись за край рову. Використовуючи вiдразу чотири кiнцiвки, вони повзли по нерiвнiй стiнi, нагадуючи людей-павукiв.
  Хоча кам'яниста поверхня i була слизькою, ноги, щоразу зривалися, але якимось дивом дiвчата втрималися на слизовiй поверхнi. Першою забралася досвiдченiша Вега, багатогодиннi тренування у навчаннi не пропали даремно. Але Анжелiка в останнiй момент зiрвалася з диким криком. Вега ледве встигла пiдхопити ¬¬ за волосся.
  - Ось ти бiса боляче ж. - кричала Анжелiка.
  - А що краще тебе вiдпустити? - iронiзувала Вега.
  Втягнувши, вона поставила ¬¬ на кам'яну поверхню. Анжелiка рефлекторно торкнулася голови, начебто нормально все волосся цiле.
  - Чудово дякую що врятувала, а тепер у бiй.
  Мiст уже почав пiднiматися, а до нього з усiх нiг поспiшали повстанцi.
  Двi беззбройнi дiвчата кинулися на охорону, що стояла бiля входу. Стражникiв було чоловiк десять, але вони не очiкували, що на них нападуть усi двi розлюченi жiнки. Крiм того, у Анжелiки внаслiдок вибуху оголилися груди. Трог солдатiв, кинувши зброю, кинулися на не¬, прагнучи з-валтувати.
  Дiвчина, пiдстрибнувши, врiзала вiдразу двома ногами обом збоченцям у пах. А третьому пальцями у вiчi. Таким чином, з ладу було виведено одразу трог бiйцiв. Вега не поступалася ¬й, розiгнавшись, вона врiзала голими ногами, двом у щелепу, а ще однiгю долонею в горло. Таким чином, шiсть iз десяти були виведенi протягом однiг¬ секунди. Потiм, пiдхопивши втраченi мечi, Анежелiка i Вега обрушилися на четвiрку.
  Рухалися дiвчата настiльки стрiмко, що досвiдченi солдати не встигали за ¬хнiми рухами. Провiвши прийом "П'яний метелик" Вега зарубала одне бiйця, далi, зробивши гвинт закiнчила другого. Аплiта у свою чергу вiртуозно виконала прийом "Шалений вiяло" в результатi якого були зрiзанi двi голови.
  - Ось так перша ставка нами бита з блиском. - Молвiла Вега.
  Прихопивши по два мечi, дiвчата увiрвалися всередину. Там вони прорубувалися крiзь тiла солдатiв, немов через дивний частково сталевий, частково живий лiс. Tхнi босi ноги хлюпали по калюжах кровi, залишаючи помiтнi слiди. Сама вежа була трiснута, пiдйомний механiзм за¬ло, i вони пiднiмалися з натугою. Синхронно провiвши прийом "Потрiйний вихор" Вега та Аплiта уклавши вiдразу сiмох во¬нiв, увiрвалися до примiщення. Майор Фонола спочатку усмiхнувся, а потiм, побачивши закривавленi мечi зблiд i став на колiна.
  - Я зроблю все, що хочете, тiльки не вбивайте.
  - Для початку ти магш опустити мiст.
  Вега вiдштовхнула майора i силомiць навалилася на колесо. Анжелiка зарубала ще двох непокiрних во¬нiв, провiвши прийом "Рваний камiнь".
  . РОЗДIЛ ¦ 18.
  Олiвера жорстокого поролi. У третiй рiз не лише батогом i з сипали сiль на рану, а й босим пiдошвам дитини доклали розпеченi смуги залози. I мало не покалiчили. Дуже вже боляче, коли п'яти джгуть, i трохи ще й голi груди.
  Олiвер у холоднiй, темнiй, повнiй щурiв i павукiв камерi знаходив втiху тiльки увi снi.
  I тут було що подивитись.
  Мiст повiльно опускався, колесо було тугим, погано змащеним. Тим часом, повстанцi вже вискочили на галявину, пiдбiгаючи до залiзно¬ плити. Першим хтось застрибнув на мiст при цьому, пробивши наскрiзь свого супротивника, був Шахрай, вiн мчав на конi, за ним пiшли iншi. Анжелiцi та Везi тим часом довелося рубатися з переважаючими силами. На них налiтали бiйцi, вони йшли дуже щiльно, дiвчата рубали ¬хнi тiла, наче квасили огiрки, вражаючи наскрiзь. Найбiльш небезпечними були лучники, але ¬м не давали розвернутися, надто тiсно. Проте за тако¬ чисельностi супротивника стримати ¬х було надто важко. Дочекавшись, коли мiст повнiстю опуститися Вега жбурнув смолоскип на колесо, воно спалахнуло, спалахнувши рудим полум'ям.
  - Ще на хвилину затримай ¬х Анжелiка, а потiм можемо вiдходити. - прокричала вона.
  Вегу поранили в плече i злегка подряпали груди, Анжелiцi врiзали ланцюгом по голих ногах, дiвчина на пару секунд зашкутильгала, а потiм зiбрала волю в кулак i продовжуй сутичку.
  Зробивши випад, вона зрубала вiдразу двох, а Вега у стрибку вразила ногою шийку.
  -Рубi та руками та ногами. Найчастiше стрибай.
  - У каратi я професiоналка, схоже, що для них це мистецтво напрочуд, значить, битимемо жорсткiше.
  Босi, дуже стрункi, м'язовi ноги дiвчат замайорiли, роздаючи удари, збиваючи ворогiв з нiг. Як незабаром зрозумiла Вега, найефективнiшим було врiзати коротким розмахом у пах. Зазвичай це викликало стiйкий шок. I для себе безпечнiше, а то пiд час виконання вертушки Вега дуже врiзалася ногою по мечу, полилася кров, була розсiчена шкiра. Дiвчина у вiдповiдь ударила во¬на рукояттю меча у скроню, потiм пронизала мечем iншого супостата.
  Бачачи, що колесо вже палаг на всю, а канат уже майже перегорiв, Анжелiка рубанула по ньому i почала вiдступати. Помiтивши це, пiдтягнулась i Вега. Обидвi дiвчини, отримавши ще кiлька подряпин, вiдiйшли до сусiднiх дверей i стали пiднiматися сходами.
  Тут ¬хнiм ворогам довелося важче, оскiльки вони не могли скористатися чисельною перевагою та розвернутися. Вега та Анжелiка успiшно трималися. Тим часом повстанцi вже захоплювали коридори, вирiзали незграбнi ряди ворогiв.
  Одним iз перших у фортецю увiрвався Олiвер, вiн люто кидався на ворожих во¬в. Хлопчик був справжнiм чортом, використовуючи одразу два мечi. В одних коротких шортиках, гнучкий як кобра, вiн розбив i жалував, використовуючи вивченi прийоми. Ось вiн налетiв на досить сильного лицаря барона Фобека. Будучи досвiдченим фехтувальником, барон вважав, що впоратися з хлопчиком без особливих зусиль. Але насправдi Олiвер Твiст виявився спритнiшим, i лише майстерно вироблена кольчуга врятувала Фобека вiд загибелi при першому ж випадi.
  Спритно йдучи, ухиляючись i пiдстрибуючи, хлопчик кiлька разiв врiзав противнику по ребрах, потiм, провiвши прийом "Дамський вiяло", рубанув по ши¬. Але бичача вкрита шаром металу шия витримала. Зброгносець, що вступив у бiй, кинув кинджал, Олiвер Твiст ухилився, але шкiру злегка розрiзало.
  - На отримуй найпiдступнiший. - I пiрнувши, вiн рiзким ударом знiс головi зброгносцю.
  Барон розгубився, i занадто завзято замах мечем, було видно, що вiн у гнiвi.
  - Я розрубаю тебе на частинi цуценят, а шкуру спущу на барабан. Хлопчик пiдстрибнув, уникнувши клинка, врiзав босою ногою в пах, проте натрапив на броньовану пластину. Проте удар був настiльки сильний, що вона прогнулась, боляче стиснувши барону яйця.
  - Взяти його! - наказав iз завиванням Фобек.
  Але Олiвер Твiст провiв двома мечами потрiйний млин, заваливши спочатку двох, потiм прийом "Рваний метелик", iз завершальним ударом прикiнчивши ще трьох.
  - Ну, що багато взяли. - Хлопчик зробив нiс. Знову вони зiйшлися з баронiв вiч-на-вiч. Тут хлопець вирiшив вдатися до прийому "Скажена щiтка", чiтко провiвши серiю рухiв, вiн вразив Фобека просто в око. Удар був настiльки сильний i точний, що клинок вискочив через потилицю.
  - Ще одним хулiганом поменшало. - Олiвер, витер клинок об листя, продовжив свiй лихий наступ.
  Шахрай бився також чудово, вiд кожного його удару хтось обов'язково падав, а разив вiн так само, як i Олiвер вiдразу двома мечами.
  Але, будучи важчим i досвiдченiшим за нього, вiн вбивав набагато бiльше. Найближчi вежi очистили досить швидко, а от усерединi фортецi було спекотно. Гарнiзон був сильний, а багато повстанцiв озброгнi абияк. Особливо туго й довелося, коли мушкетери дали залп. Понад двi сотнi людей повалилося зi стогонами та криками. Але Шахрай не розгубився, вiн захопив бунтарiв за собою, i перш нiж солдати встигли перезарядити, на низ наскочила зграя. Почалося звалище i в цих умовах сокири, вила, вертепи були непоганою зброгю, у рукопашнiй сутичцi мiсцевi мушкетери на вiдмiну вiд геро¬в Дюма зовсiм не були сильнi. Найнебезпечнiшими були лицарi та броньована пiхота. Вони билися вмiло, i невдовзi вся площа виявилася заваленою трупами.
  Шахрай, який видiлявся серед iнших сво¬м завзятiстю, став першою жертвою, яку вони збиралися покласти на вiвтар. Його обклали з усiх бокiв, намагалися затоптати конями. Шахрай пiдстрибував, рубав коней по ногах, його найгострiшi мечi не давали пощади нiкому. Ось на нього наскочило одразу вiсiм вершникiв, двог вбитi мечами, а ще два збитi ударами нiг, а п'ятого Шахрай таранив головою. Мiцний удар чола в нiс здатний скинути всякого. А решта трог були добитi наступними ударами. Валi Червонний також боровся серед перших, звичайно, вiн не був такий швидкий як Шахрай, зате великого зросту i мiг вражати сво¬х супротивникiв за рахунок маси. Його велика дворучна сокира перерубувала лицарiв по пiдлогах, не рiдко i щит не витримував такого потужного удару. Проте в один з моментiв Валi Червоного обклали з усiх бокiв i навiть серйозно поранили. Гiгант захитався i йому на шию накинули аркан, по-звiрячому смикнув за мотузку. Вождь повсталих ледь не знепритомнiв, вiн упав на колiна. У ласо вчепилося одразу сiм чоловiк, мотузок був дуже мiцний i вони дзи-ою потягли Червоного.
  - Куди тебе ведуть гiгант? - Раптом крикнули йому над вухом. - Ти що худоба.
  Двi чарiвнi дiвчата з розбiгу стрибнули i дружно врiзали вершникам. Дiвчата були напiвголi, коротка сукня на Анжелiцi була порвана i розрубана, а Вега взагалi скинула його, залишившись в одних трусиках. Багато лицарiв, забувши про битву, пожирали красунь очима, за що одразу розплачувалися, одержуючи звiрячi удари, що вiдсiкають голови та кiнцiвки.
  - Давай пiдтягуйся хлопцi, вороговi вже недовго лишилося. - Вега додала темпу.
  З дахiв пробували по них стрiляти, але iнсургенти збивали ¬х самi, заповзаючи нагору, пробиваючи супротивникiв. Петро ще у дворiчному вiцi натягнув свою першу стрiлу, i тому, коли натиск ворога трохи ослаб, почав випускати одну за одною стрiли.
  Поруч iз ним примостив Мир Тузок, хлопчик ще трохи шкутильгав, але молодий органiзм одужував швидко. Пiдлiток уже непогано рубався, але стрiляв ще краще. Було видно як ворожi во¬ни, отримавши вiстрям у живiт, груди чи стегно плавно осiдали. Деякi з них бiснувалися i смикалися, якщо стрiла не вiдразу вражала життгво важливий орган. Навiть Шахрай здивувався.
  - А ти не промахугшся?!
  Хлопчик кивнув:
  - Це у мене з раннiх рокiв, навiть маленьким хлопчиком, я практично не мазав навiть по найдрiбнiших мiшенях.
  - Це в тебе генетична обдарованiсть.
  - Що що?
  Колишнiй злодюжка роз'яснив:
  - Ну, це природа дала тобi вiд народження здатнiсть чудово, навiть феноменально стрiляти!
  - Я ще багато тренувався, багато хлопчикiв у нашому полку вже непогано стрiляють, тiльки от тугу тятиву можуть натягнути не всi, а я можу.
  Свiт Тузок показав рельгфний бiцепс.
  - Гаразд, стрiляй, а я ще небагато порубаюся.
  Ряди лицарiв i сторожi швидко рiдшали, нарештi Шахрай першим зумiв прорубатися до прапора. Навколо нього стояли щiльнi ряди копiйникiв, а очолював ¬хнiй вiдомий богатир граф Кавацца.
  Цей масивний суб'гкт, зi смiхом зустрiв не особливо великого, скидагться на безбородого пiдлiтка Плута.
  - Куди прешся сосунок - жити набридло. - Ти ще такий дрiбний.
  - Ти велика шафа, що голосно падаг. - прокричав Шахрай. - Ну, давай спробуй сунутися до мене.
  - На руку покладу, а iнший прихлопну. - прогарчав майже вiсiм футiв на зрiст тип.
  - Знайома казка. То вiд кого я ¬¬ чув? Ах, вiд чудовиська семиголового.
  - Драконiв не буваг, це все казки. - продовжував ревти лицар. - А я ось г мiй кулак, що твоя голова.
  - Подивимося, що з ним буде, коли його вiдсiчу. Може зiщулитися. - Шахрай, пiднирнувши i досить спритно, рубанув пiд колiно.
  Вiд калiцтво лицаря врятував наколiнник, його вилили не з залiза, а з дуже дорого¬ зелено¬ бронзи. Тому лише трохи надрубався, проступила кров.
  Туша вагою в двадцять пудiв розсмiялася.
  - Та ти просто комар, ну зумiв мене вжалити, а що толку.
  - Ти великий, але незграбний, i з тобою впоратися дитина. Шахрай, швидко йдучи вiд довгого в два метри меча, стрибнув у висоту, i вдарив по шолому. Вiд мiцного стуку задзвенiло, але гiгант навiть не похитнувся.
  Шахрай у свою чергу ледве пiшов, на нього кинувся ланцюговий величезний пес. Його великi, як у тигра iкла, ледь не зiмкнулися на горлi. Шахрай врiзав монстру пальцями в очi, а потiм рубанув по ши¬. Бронi на собацi не було, i голова вiдлетiла, вдаривши Каваццу в харю.
  На гiганта це справило дiю подiбну до того, як реактив сиплють в кислоту. Вiн розлютився, i так вiдчайдушно замахав мечем, що зарубав трьох сво¬х солдатiв.
  - Молодець допомагаг менi. - пiдколов Шахрай.
  Тодi той накинувся на нього, англiйський злодюжка-капiтан насилу вiдбив меч, i сунув противнику клинок в обличчя. Той завив, багряний порiз залiпив очi, i граф люто увiгнав свою зброю в землю по саму ручку.
  Шахрай розсмiявся, бачачи, як противник тужитися, намагаючись витягнути меч.
  Потiм вiн, не поспiшаючи, пiдiйшов до супротивника i тицьнув кладенцом у пiдборiддя.
  -Здагшся або помреш.
  У цей момент точний мушкетний пострiл розтрощив йому пензель, а один iз слуг Кавацi кинувся Шахраю пiд ноги. Не встиг росiйський капiтан схаменутися, як виявився притиснутим до землi, масивна туша зависла над ним.
  - Здагшся ти чи нi, то все одно помреш. - пробурчало сипле смердюче рило.
  Потiм граф приставив до обличчя кинджал i почав рiзати вухо. Було дуже боляче i вiдчайдушнiше надало росiйському нову силу. Петро застогнав, з усiх сил вiн напружив тулуб, злегка вiдiрвавши ворога i вцiлiлою долонею, всадив пальцями в кадик, застосувавши прийом "сталева долоня". Каватись обвис, точний удар вразив його прямо в сонну артерiю. Додавши ще раз рукояткою меча по скронi, Шахрай вiдкинув тушу. Одна його рука не дiяла, зате друга була у повнiй силi. Нею вiн рубав порiдлi полицi. Вега та Анжелiка билися поруч плiч-о-плiч.
  Було видно, як рясно дiвчата забризканi кров'ю, проте Вега трясла оголеним бюстом i, не соромлячись i соромлячись багатьох сотень чоловiкiв. Втiм, поки на не¬ лiзли вороги, це було терпимо, а от коли юнак, який бився в рядах повстанцiв, схопив ¬¬ за сосок, i вона влiпила важку ляпас, ¬й раптом стало дуже соромно, i на кiлька миттгвостей покинула поле бою щоб накинути на себе грубу мiшковину. .
  Анжелiка не втрималася вiд приколу.
  - Бо¬шся застудити груди?
  - Не хочу надавати ворогам бiльше честi, нiж вони заслуговують. - вiдрiзала Вега.
  Бiй поступово перемiщався з площi до групи флiгелiв та фортечних ресторанiв. Там зберiгалися великi запаси вина, i тому лицарi i солдати-найманцi билися за них з особливою люттю. Було видно, як вирушали в небо високi тереми i крутилися покрученi флiгелi. Пролунало кiлька пострiлiв з гармат, але били гармати наослiп, крiм того, у звалищi можна було легко зачепити сво¬х. Сам форт у променях трьох свiтил представляв агресивно-трагiчне видовище, з висоти здавалося, що люди подiбнi до мурах, якi гризуться через дохлу муху.
  Шахрай прорвався сюди, i з однiгю рукою продовжував шматувати м'ясо. Хлопчик Олiвер Твiст зайшов зовсiм з iншого боку, йому поки що вдавалося уникнути серйозних поранень. Вiн, хоч i втомився, стрибав, як i ранiше, високо, показуючи чудеса та спритнiсть мангуста. Таким чином, вони стискали обручку на горлi противника. Командир гарнiзону, сухорлявий генерал Пурдаро був особливо високий, i мав не самий войовничий вигляд i пивне пузо на додачу.
  Вiн вважав за краще ховатися за спини сво¬х солдатiв, уникаючи бою. Вiдчувши, що пахне, гарячим генералом, прихопив кiлька мiшечкiв з алмазами, всю скарбницю форту все одно йому забрати не пiд силу, i шукав лише моменту, щоб втекти. Так тихенько вiн пробирався до хвiртки. На його бiду навiть борючись Олiвер Твiст продовжував оглядати поле бою i побачивши, як людина в розшитому золотi мундирi, акуратно пробирагться за спинами борються - вiдразу зрозумiв цей лис поспiшаг сховати хвiст у нору.
  - Е нi, так не пiде.
  Вiдправивши ударом ноги в нокаут чергового супротивника, i рубанув мечам, так що полетiли казанки, хлопчик блискавкою кинувся слiдом з азартом гонча, що переслiдуг нову видобуток.
  Коли йому на шляху траплявся во¬н, з мечем чи луком пацан розбив ¬х. У самого входячи в хвiртку його, зустрiли два охоронцi генерала. Вони люто атакували мерзенного плебея, яким ¬м здався хлопчик. Олiвер Твiст бачачи, що вправнi во¬ни в чудових обладунках, рубанув мечами по стовпах, на громил обвалився дах, i вони випустили мечi. Перш нiж вони встигли звiльнитися, хлопчик-термiнатор вiдрубав ¬м голови.
  Потiм Олiвер Твiст, зрубавши засув на хвiртцi, i проскочив усередину. Несподiвано його босi ноги наткнулися на цвяхи, хлопчик завив i додав кроку. Було видно, що хтось поставив пастки. Ось свистить стрiла, а потiм падаг колода. Хлопчик ледве встигаг зреагувати, кинджал, що вилетiв, сильно роздряпав щоку.
  Але ось вiн благополучно проминув останню пастку, зi змiями, вони кинулися на Олiвера, але були зрубанi мечами. А ось i сам генерал, вiн бiжить з усiх нiг, задихагться, але вiд чудово фiзично розвиненого хлопця йому не втекти.
  - Це набагато цiкавiше, нiж навчатися у школi, сиди за тiсною та незручною партою, а тут пригод на все життя. - прокричав Олiвер Твiст.
  Побачивши, що його переслiдувач лише напiвголий хлопчик, генерал дiстав жменю дiамантiв, i жбурнув пiд ноги, розраховуючи, що явно бiдний хлопець, кинеться ¬х збирати.
  Олiвер Твiст зневажливо вiдкинув пальцем босо¬ ноги камiнчик i, стрибнувши, наздогнав Пурдаро.
  - Ось злодюжка, ти й попався.
  Генерал спробував вiдбитись мечем, але його меч був вибитий з рук. Потiм Олiвер Твiст пiдняв його за комiр. Пурдаро затремтiв, скiльки сили було в цьому хлопчику на вигляд рокiв чотирнадцяти.
  - Я тобi добре заплачу. - Вiн став вивертати кишенi, демонструючи мiшечки. - Зможеш купити собi чоботи, дорогий камзол i навiть магток iз рабами. На вiзьми камiння, я ¬х дарую тобi i вiдпусти мене. Тобi буде вдячний сам генерал.
  Олiверу Твiсту стало смiшно.
  - Ти менi даругш, те, що я й так можу взяти силою, при цьому вбивши тебе. Нi, я краще заберу коштовностi, потiм подiлюся з товаришами, а зв'яжу генерала.
  - Добре, але в мене г дещо краще, чарiвний талiсман, який маг не ведену силу.
  - Брешеш, покажи. - спитав Олiвер Твiст.
  - На подивись! - Генерал простяг руку з табакеркою. Щойно хлопчик нахилив свог обличчя, як щось чиркнуло, гаряча сумiш ударила його в обличчя. Очi вилiзли на лоб i закотилися, хлопець знепритомнiв.
  - Отак маленька воша, так буваг з тими, хто надто довiряг дорослим. - мовив Пурдаро. - А тепер я тебе вб'ю.
  I генерал холоднокровно всадив кинджал засмаглi, мускулистi груди хлопчика, цiлi прямо в серце.
  Потiм, бачачи, що пацан не дихаг вiн плюнув на нього i не квапливо рушив у виходi, сил бiгти в нього не було.
  Тим часом армiя, втративши свого вогначальника, повiльно вмирала. Солдати з числа призовникiв, а також наймолодшi молодшi, що не встигли пролити багато трудово¬ кровi, покидали зброю i просили про помилування. Решту добили, Плут прикiнчив останнього супротивника вiконта де Морассi просто заколовши його власним списом.
  Хоча цей найманець i мав чотири руки i в кожнiй тримав мечем.
  Потiм полонених вишикували в шеренгу перед вiйськом, багато з них було поранено, ¬х вирiшено було перев'язати на мiсцi.
  Валi Червонний був добрим та оголосив.
  - Тi, хто хоче пригднатися до нашо¬ армi¬, будуть помилованi, а тi, хто вiдмовиться бути разом iз народом, буде повiшений.
  Звичайно, зiткнувшись з такою альтернативою, практично всi погодилися скласти присягу. Причому вiн давали клятву вiрностi, i на хрестi визнаючи Вегу та Анжелiку за святих предтеч. Деякi навiть цiлували дiвчатам босi, точенi, але запиленi нiжки. Декiлька людей, у тому числi барон Фоккер вiдмовилися скласти присягу. Виник шум, Валi Червоний грiзно промовив.
  - ¦ретикiв чекаг смерть! Хто не визнаг дiвчат месiю, маг бути жорстоко покараний!
  Пiсля чого ¬х одразу повiсили, причому барон виявився таким важким, що мотузок обiрвався. Повстанцi зареготали.
  - Ось як борiв вiд'¬вся на народному добрi!
  - Сатана не хоче приймати свого пiдсвинка!
  - Коли в пеклi його сiятельство будуть смажити чорти, багато втече жиру.
  - Та бочок сто!
  - Нам би млинцiв напекти.
  -Iз поросячого сала, було б смачно!
  Пiд жарти й залякання його закололи списами.
  Iншi пiдходили чинно, разом iз ними був i священик мiсцевий гпископ Ванниш. Вiн вважав за краще визнати дiвчат за месi¬, нiж помирати вiд кинджалу Валi Червоного.
  Стаючи навколiшки, вони шепотiли клятву, вiчно¬ вiрностi iнакше ¬х спiткаг кара - Всевишнього Бога i чекатимуть нескiнченнi муки в Аду. Багато хто при цьому хрестився i кидав сльози. Потiм до присяги наводили звiльнених в'язнiв, бiльшiсть iз них хиталася, а декого несли на ношах. Наскiльки жорстокими були голод i тортури, що застосовувалися до ув'язнених.
  Коли нарештi ритуал закiнчився, Валi звернув увагу на вiдсутнiсть одного зi сво¬х командирiв.
  - А де Олiвер Твiст?
  Анжелiка повернула до нього свог блiде незважаючи на засмагу обличчя.
  - Я сама не знаю, збилася з нiг, розшукуючи хлопця.
  - Тодi передайте термiновий мiй наказ, обшарити всi закутки, пiдвали та потайнi ходи, якщо г i за всяку цiну знайти хлопця.
  Тисячi повстанцiв разом забiгали, всi були захопленi пошуком зниклого командира, особливо намагалися дiти. Хлопцi та нечисленнi дiвчатка готовi були перевернути кожну пiщинку.
  - Дайте швидше, хто знайде Олiвера Твiста, отримаг сто монет. - промовив Валi.
  Пошук затягнувся i лише коли один iз колишнiх вiйськовополонених показав пiдпiльний хiд, повстанцi, акуратно пробираючись по ньому, виявили вiдважного хлопчика.
  Олiвер Твiст був непритомний, проте ще не задубiлий, що залишало надiю на його вiдродження.
  Анжелiка обережно вийняла кинджал, бризнула червона кров, а потiм залiпила рану пластиром.
  - Що з ним? Вимовила Вега. - Це на вигляд дуже небезпечна рана.
  Дiвчина пискнула:
  - Схоже, що хлопчика поранили у серцi.
  Вега заголосила:
  - Жах. Ще трохи i клинок пронизав би аорту.
  Анжелiки прочирiкала:
  - Не трохи, а вiн насправдi пронизав.
  Дiвчина здивувалася:
  - Але ж я чую, що вiн хоч тихо, але дихаг.
  Мама Олiвера пiдтвердила:
  - Це тому, що маг два серця, праворуч i лiворуч.
  Вега зрадiло вимовила
  - А я знаю, у нас багато солдатiв обзавелися двома серцями, це здорово допомагаг справлятися з навантаженням, та й убити складнiше. До речi у Плута теж два серця, друге iмплантоване, але б'гться не гiрше за сьогодення.
  - Мого хлопчика теж його iмплантували, я хотiла з нього зробити видатного спортсмена, а одного серця для цього мало.
  - Ну i дивно, а як на рахунок одразу трьох?
  - Це вже явний перебiр. Можна отримати iнфаркт мозку.
  - А все-таки це цiкаво.
  Олiвер Твiст розплющив очi i прошепотiв.
  - Чим закiнчилася битва?
  - Ми перемогли! - радiсно вiдповiла Анжелiка.
  - А де генерал?
  - Який?
  - Який менi пирснув в обличчя якоюсь погань i втiк.
  - А ось цього ми не знагмо. - зiтхнула Анжелiка.
  - Швидше за все, вiн його й поранив, треба знайти цього мерзотника. - зло вимовила Вега.
  - Неодмiнно знайдемо, а поки що краще помовчити мою квiтку. У тебе пробите легеня i серце, отже, тобi треба вiдпочити.
  - А краще поспи, я заспiваю тобi колискову. - втрутилася Вега.
  - Знову буде щось войовниче, не варто, хай хлопчик заспоко¬ться. Згадай Олiвер Твiст аутогеннi тренування з занурення в сон.
  - Добре я постараюся заснути.
  Хлопець заплющив очi i поринув у нiрвану.
  Вега пiшла i стала упорядковувати повстанську армiю.
  
  . РОЗДIЛ ¦ 19.
  Олiверу Твiсту повiдомили за секретом, що завтра його публiчно повiсять. Так що вiн планетi земля востаннг може насолодитися сном. Хлопчику дали перед смертю пудингу та склянку червоного вина.
  По¬вши i випивши, Олiвер Твiст поринув у сон.
  Поки одне з втiлень сну лежало в комi, друго¬ частини Олiвера Твiста бачилося, що вiн нiби вiдважний флiбустьгр, що хвацько закручував галси на пiратському суднi.
  Корабель плив по срiблясто-жовтогарячому морю. Шiстдесят нещодавно вiдлитих зовсiм ще нових гармат блищали в променях чудового заходу сонця. Олiвер Твiст милувався ним, в ¬х так званiй пiвкулi свiтла, цей процес не такий барвистий.
  - Мабуть, прогрес не настiльки сильно понiвечив природу. - посмiхаючись, промовив вiн.
  Хлопчик був щасливий. Ненависна школа, з домашнiми завданнями, диктантами та контрольними, залишилася позаду i здавалася чимось не реальним, як нiчний кошмар. Ну, це в хибнiй пам'ятi. А в реальнiй i в'язницi немаг з ланцюгами та щурами. Позаду вже були веселi пригоди, попереду ще будуть, а повертатися немаг тако¬ думки.
  -Нехай навiть потраплю я в пекло,
  але до школи не повернуся.
  Тепер кривавий я пiрат,
  I штормiв не боюся!
  Склався у хлопця легкий експромт.
  Вiсцин у свою чергу був стурбований, вiн розумiв, що життя флiбустьгра сповнене небезпек, i вiн повинен грабувати, щоб жити. Потрiбно знайти притулок, але де? У землях Кiрама на них чекала шибениця або хрест. Англiйцi? Це хитра нацiя i заохочуг пiратiв, але в тому, що вони втiкачi каторжники деякi навiть повстали проти короля.
  Iнша справа Фатацiя вона у ворожих вiдносинах i з Кiрамом i Англiгю, разом з гдиною в цьому свiтi республiкою Зiнгер, вiн заснували колонiю, де мешкають пiрати наполовину капери. Там вони розташованi в морському порту та мiстi Мор, на островi Монако. Англiйцi мають схожий притулок град Калiл. Що стосугться Кiрама, то його колонi¬ найбагатшi i великi i г такою великою спокусою для пiратiв, що спроба створити подiбне в градi Мiнiсота призвела до того, що корсари стали грабувати сво¬х покровителiв. Кiрамцi зiбрали великий флот i пiсля запеклих бо¬в розгромили осине гнiздо.
  - Наш природний притулок мiсто Мор. - Вимовив Вiсцин. - Там роздiлимо наш величезний здобич i вiдпочинемо в шинках. Корсари дружно закивали. Материй пiрат був по-свогму дуже чесний, йому й на думку не спадало приховати вiд сво¬х соратникiв ¬хню святу частку.
  Олiвер спустився з камбуза, свiтанок, скiнчився i хлопчик вiдчув нудьгу. Йому сильно не вистачало комп-браслету та улюблених комп'ютерних iгор, особливо сага "Космос-флiбустьгр". Мирне плавання вже набридло i хотiлося гарно¬ бiйки.
  - Здорово братва, довго ще плисти до Монако?
  - Залишилося трохи. - Вимовив Вiсцин.
  - Я вивчав карту та пропоную, перш нiж зайти туди i влаштувати черговий загул, атакувати прибережне мiсто Цвейгу. Там ми можемо захопити дуже багатий видобуток заодно порозiм'яти кiстки.
  Пiрати дружно загомонiли, багато з них не подiляли подiбний ентузiазм. Великий дитинка зi шрамами Фоккер, який обiймаг посаду штурмана енергiйно заперечив.
  - Ти ще надто молодий i твоя кров кипить як свiже пиво. Ми ж старi вояки i тричi подумагмо, перш нiж вплутатися в бiй. Мiсто Цвейгу справжня фортеця i ми будемо потопленi, перш нiж зумiгмо увiйти до порту.
  - Я вже думав про це, наш корабель формою схожий на кiрамський, ми повторимо маневр наших ворогiв зайдемо пiд ¬хнiм прапором у порт i одним залпом знищимо порт.
  - Iдея цiкава, але в нас занадто мало людей, щоб битися з усiм ¬хнiм гарнiзоном, крiм того, ¬хнiй форт занадто сильний i його не знищити одним залпом. А пострiл у вiдповiдь, даний впритул, потопить наше судно.
  - Вони будуть у панiцi, i перш нiж зреагують, ми повернемося iншим бортом i знову врiжемо.
  Вiсцин повернув обличчя.
  - А якщо навiть i в панiцi, i нам якимось дивом вдасться рознести форт, то як бути з гарнiзоном.
  - А так на нашому боцi буде раптовiсть. То й гарнiзон буде розгублений, крiм того, частина наших корсарiв переодягнеться в кiрамську форму.
  - Надiйнiше було б набрати нових людей у мiстi Мор. Потiм зi свiжими силами провести таку операцiю.
  - Потiм може бути складнiше, кирамцi поки що не знають, що Писар дон Халява, знищений, i приймуть наш корабель за нього, тим бiльше, що вони практично всi сво¬ кораблi знають. А мине час, вони дiзнаються, що ¬хнiй корабель захоплений i будуть обережнiшими, тодi подiбна проста афера не пройде.
  Вiсцин задумався, пiрати не раз намагалися штурмувати Цвейгу, i щоразу захлиналися кров'ю. Розгромити це, безперечно, багате мiсто, значить пiдняти надзвичайно високо свiй авторитет у береговому братствi. Головне йому не хотiлося, щоб його вважали боягузом.
  - Добре даю згоду, але дотемна ми дiстатися мiста все одно не встигнемо. Тому пристанемо на нiч поблизу, а ти вiдправишся в розвiдку. - вирiшив Вiсцин.
  - Iде! Тим бiльше, що не знаючи броду, не лiзь у воду. - повторив хлопчик стародавню приказку.
  Вiсцин поплескав свого помiчника по плечу i майже ласкаво вимовив.
  - Тiльки не влiзай у битву завчасно. Будь бiльш стриманий.
  Хлопчик тупнувши босою, засмаглою нiжкою впевнено вiдповiв:
  - Не хвилюйся, я тiльки захищатимуся.
  Повiяв свiжий бриз, вiтрила натяглися, i чудовий корабель додав ходу.
  Хвилi так i грали, iнодi вдалинi грали, перекочуючись по хвилях трикати, тварини, що нагадували дельфiнiв з шiстьма лапами.
  По дорозi ¬м попався лише один, можливо, пiратський корабель. Придивившись до габаритiв судна та кiлькостi гармат, вiн вважав за краще змотатися. Було видно, як промайнув силует i втiк за лiнiгю горизонту.
  - Може, наздоженемо. - запропонував Олiвер.
  - Навiщо нам топити свого брата, тим бiльше, що взяти в нього нiчого. - заперечив Вiсцин. - Цi корсари часом мiсяцями сидять голоднi, не в кожного вистачаг везiння наскочити на бiльш-менш ласий видобуток.
  - Зате вони мають те, чого нам не вистачаг.
  - Що в них г?
  - Люди! - голосно сказав Олiвер Твiст. Пiрати озирнулися на нього. Вiсцин почухав пов'язану хусткою голову.
  - У такому разi ми магмо шанс наздогнати його. Додати вiтрил.
  Незважаючи на значнi розмiри, корабель рухався досить швидко. Так розганяючись
  вiн наздогнав свого вiзавi. Пiратський фрегат розвернувся i приготувався дорого вiддати свог життя.
  - Пiдняти веселий Роджер та салютувати вiтання. - скомандував Вiсцин.
  Фрегат машинально вiдсалютував у вiдповiдь.
  - А тепер, даю сигнал - висилаю шлюпку.
  Як парламентер вiн вiдправив колишнього адвоката досить спритну бестiю Старка i на додачу ще двох тямущих пiратiв разом з Олiвером Твiстом. Чомусь вiн вирiшив, що якщо братиме участь цей хлопчик, то все буде чудово.
  Старка прийняли, привiтно запросивши до столу. Ще б колега маг в трог бiльше знарядь, як тут його не поважагш.
  Обережно пiдвели розмову до того, що не погано було б зробити спiльний напад на
  мiсто Цвейгу.
  Капiтан фрегата Монiк де Мунк з ентузiазмом ухопився за цю пропозицiю, останнiм часом удача його не балувала. Утруднення викликало лише дiлення видобутку. Монiк, який мав майже двiстi п'ятдесят народу, наполягав на рiвному подiлi мiж командами за кiлькiстю голiв. Старк у свою чергу пропонував подiлити по пiдлогах мiж корабля, отримавши на це чiткi iнструкцi¬ у Вiсцина, який лише п'ятдесят чоловiк i не хотiв залишатися в дурнях. Монiк насiдав, на аргумент, що у них бiльше гармат, вiдповiв.
  - А у нас набагато краще сильнiшi за бiйцiв у командi. Вiрно хлопцi?
  Офiцери пiдтвердили.
  - Чим доведете. - зухвало запитав Олiвер Твiст, який до цього на правах юнги; скромно пiдносив пляшки, кубки, закуски.
  Монiк глянув суворим поглядом i вказав на височенного шестирукого охоронця.
  - Ось бачиш його? Чи знайдеться у вас такий, що мiг iз ним упоратися?
  - Я боюсь з ним! - Олiвер Твiст зробив крок уперед.
  У вiдповiдь недовiрливий рик:
  - Ти сосунок, хочеш померти, адже це буде бiй до смертi.
  З мечем у руках менi померти не страшно,
  Коли зачеплена пiдло друзiв честь!
  Звик до жорстокого бою рукопашно¬,
  Нехай навколо мо¬х ворогiв не злiчити!
  У риму вимовив Олiвер Твiст, блиснувши очима. - Я готовий рубатися i з ним.
  - Ти Старк пiдтверджугш виклик цього хлопця.
  - Та вiн добрий богць.
  - Тодi так: перемагаг мiй Сiдурр - ви приймагте нашi умови: дiлимо пропорцiйно до чисельностi екiпажiв, якщо вiн то ми вашi.
  - Я згоден.
  - Тодi по руках. - Монiк стиснув долоню Старка свогю ведмежою лапою.
  Могутнiй iномирянин дiстав одразу шiсть мечiв, завантаживши кожну руку. Олiвер Твiст мав лише два, але хлопчик виглядав бiльш нiж впевнено, хоча на тлi цього велетня виглядав як козявка. Яко¬сь митi в нього майнула думка, що вiн може так ось i вмiти тут, але вiн ¬¬ одразу прогнав.
  За сигналом отамана сутичка почалася. З несподiваною спритнiстю Сiдурр стрибнув, одразу шiсть мечiв майнуло в повiтрi. Олiвер Твiст ледь ухилився, у свою чергу, стрибнувши i вдаривши ногою в щелепу. Хльосткий удар припав трохи вище i був трохи пом'якшений рухом голови. А випади мечами громила хоч насилу, але парирував.
  - А ти тiльки на вигляд страшний, а насправдi квашня кави. - Промовив Олiве Твiст. Потiм хлопчик провiв складний прийом " кривi щипцi " , йому вдалося точний виверт вiдсiкти противнику кисть. Такого жахливого крику Руслану не доводилося чути, здавалося, що стогне саме залiзо.
  - Що не подобагться!
  - Малоросок я тебе пропущу через жорен. - прокричав Сiдур.
  - Не вiрю, ти надто незграбний.
  Пiсля цього пiшли зовсiм дикi помахи, хлопчик йшов, потiм раз i вiдсiк другу кисть. Все б нiчого, але у вирiшальний момент вiн послизнувся, i мало не впав. Тут на нього i налетiв клинок, трохи розсiк груди. Рана не г небезпечною, але досить не пригмною.
  - Отримав немовля. - визволив Сiдур.
  - Шрами лише прикрашають чоловiка, а от тобi не уникнути смертi.
  Уникнувши чергового випаду, хлопчик провiв прийом "дута жаба" i вiдсiк третю кисть.
  Пiсля чого Сiдурр, схоже, втратив дух, вiн став вiдступати, все частiше поглядаючи на свого отамана, чекаючи, коли той перерве бiйку. Монiк, проте, дивився на всi очi, буду явно захоплений несподiваним видовищем. Олiвер Твiст перейшов у рiшучий наступ, вiн знову врiзав ногою у скроню, потiм полоснув супротивника лезом по животу. Кровi ¬дкого отруйно-жовтого лилося дуже багато. Потiм, провiвши комбiнацiю, позбавив супротивника четвертого пензля з чотирма пальцями. Сiдурр остаточно втратив мужнiсть, вiдiйшовши до стiни вiд провили.
  - Хлопчик вибач за дурнi слова. Я визнаю свою поразку та прошу пощади. - З трьох очей поваленого монстра покотилися сльози, i вiн став навколiшки.
  Олiвер Твiст вiдчув до нього жалiсть i зупинився.
  - Вiн уже повалений, вiдпустити його?
  Монiк крикнув.
  - Добий його, вiн не вартий жити.
  - Що вам його зовсiм не шкода? Вiн мiг би спокутувати свою провину у найближчому бою.
  - Калека менi не потрiбний. Ну, давай прикiнчи його, або я зроблю це сам.
  - Не треба вагатися це лише дикий iномирянин. Тебе вiн не став би щадити. - додав Старк.
  Олiвер Твiст, сам не вiддаючи звiту, затявся.
  - Я не можу вбити живу iстоту, що сто¬ть передi мною на колiнах.
  - А я можу. - промовив Монiк i, вихопивши у пiрата заряджений з тлiючим -нотом мушкет, вистрiлив у голову.
  Одне око перетворилося на криваву мiшанину i звiр упав. До нього одразу ж пiдбiгли пiрати i потягли, поспiшаючи викинути за борт. Ще кiлька людей, у тому числi мiсцевий юнга люто почали дра¬ти палубу. Не зважаючи на поразку, вигляд у Монiка був задоволеним.
  - Ти чудовий богць. - звернувся вiн до Олiвера Твiста. - Тiльки тобi не вистачаг жорсткостi та мужностi. Тебе зворушили сльози та приниження монстра, а що буде, якщо перед тобою заплаче жiнка чи дитина.
  - Я нiколи не опущуся до того, щоб вбивати жiнок та дiтей.
  - Ось у цьому твоя слабкiсть у добротi, ти можеш пролити кров на полi лайки, але в тебе не вистачить мужностi приставити нiж дитячою шигю i повернути. Адже треба, пiрат не може бути лицарем.
  Хлопчик потiв голу, круглу п'яту об пiдлогу i помiтив:
  - Чому, я читав багато книжок i дивився фiльмом, там флiбустьгри були справжнiми джентльменами i навiть допомагали бiдним, особливо голодним жiнкам та дiтям.
  - Не знаю, що про нас уже книжки пишуть. А що таке фiльми?
  Тут Олiвер Твiст зрозумiв, що наговорив зайве. Не слiд кожному говорити, що вiн з того мiсця, що називають пеклою.
  - Це на кшталт казки легенди.
  - А зрозумiло, ти ще надто юний i плутагш реальнiсть iз мрiгю. Гаразд, не буду тебе розчаровувати. Але й твiй отаман, коли припинить злиднi, пiде на будь-яку пiдлiсть. А поки що пояснiть, який у вас план. Адже Цвейгу справжня фортеця i щоб пробити ¬¬ не вистачить навiть ваших стволiв.
  Старк коротко розповiв план.
  - Значить, бiльша частина мог¬ команди маг розмiститися на вашому кораблi, переодягнувшись у кiрамську форму?
  - Саме так!
  - Нас це влаштовуг. Напад завтра вранцi?
  - Та якщо звичайно не станеться не передбачуваних обставин. Але наш хлопчик. - Вiн вказав на Олiвера Твiста. - Не пiдведе.
  - Я вiрю, що не пiдведе, але на той випадок, якщо вiн не повернеться з розвiдки, у вас г план.
  Почувся рик:
  - Я думаю, що навiть якщо його зловлять, хлопчик витримаг тортур i нiчого не скаже, тому ми ризикнемо, виконуючи колишню програму.
  - Я теж бачу по очах, що вiн все витримаг, але обережнiсть не завадить i що робити остаточно, ми вирiшимо пiзнiше.
  На тому й вирiшили. Кораблi тепер пливли разом, i навiть здалеку було видно наскiльки фрегат пiд назвою "Тигр" менший за крейсера поки що без найменування. На це звернув увагу Олiвер Твiст.
  - Нi, личить, нам вiльним флiбустьграм носити стару кiрамську назву. Може, назвемо дракона.
  - Це непогано, але вiддаг нереальнiстю. Нiхто нiколи не бачив драконiв.
  - А в iнших свiтах.
  - Яких?
  - Тих, що помiж зiрками.
  - Мiж зiрками нiчого немаг, це лише ангели.
  Хлопчик топаючи ногою i давлячи босою п'ятою комаху, заперечив:
  - А може, i г, адже ти до них не лiтав, звiдки ти знагш.
  - А ти хочеш багато знати особливо заборонене церквою.
  - Знання, це перемога! - промовив Олiвер Твiст.
  Вечерiло, i здалеку було видно маяк, що висвiтлюг пiдступи до порту Цвейгу. Вiн був дуже високий.
  - Ну, як тепер попливеш на човнi?
  - Нi, надiйнiше в плаву. - промовив Олiвер Твiст. - Човен можуть помiтити, а плавця нема.
  - А якщо нарвешся на рогатих акул?
  - Зi мною буде меч, вiдiб'юся.
  - А ти з ним не потонеш?
  - Вiн iз легкого металу i менi заважати не буде.
  - Гаразд, пливи. - Вiсцин люблячи шльонув хлопчика по голiй спинi. - Але спочатку пофарбуй волосся в чорний колiр, щоб головка не була особливо помiтною.
  - Фарбу я вже приготував. - I хлопець густо вимазав шевелюру. Олiвер Твiст бовтнувся у воду, плавав вiн чудово, i був майже невидимий. Що б його могли помiтити, вiн пiднiмав над головою меч, що блищав у чотирьох мiсяцях, його бачили i вiтально свистiли, через кiлька хвилин вiн остаточно зник у мороцi хвиль.
  - Ну i герой, хотiв би мати такого сина. - Вимовив капiтан пiратiв.
  Олiвер Твiст розтинав хвилi час вiд часу, змiнюючи стиль. Вода була тепла, ласкава i плисти по нiй було дуже пригмно, навiть сiль здавалася особливою, не гiрчила i не палила, а нагадувала кислий лимон. Хлопчик хлюпав i тицявся, раптом з-за хвилi майнула тiнь. Страшна акула з трьома рогами, не помiтно пiд водою, пiдiбралася до нього, i розкривши велику пащу спробувала атакувати.
  Олiвер Твiст змахнув мечем, рубавши на розмах. Рот акули перерубався, бризнула вишнева кров. Хижачка забилася, спробувала викрутитися, як Олiвер Твiст всадив ¬й клинок у око. У акули був, мабуть, пошкоджений мозок i вона, засмикавшись, вiдвалила. З темряви вирвалося кiлька силуетiв, вони обрушилися на свою напарницю i почали рвати ¬¬ та гризти.
  - Ось вiн ваш iнстинкт. Ловитесь на кров. А тепер додамо ходу.
  Хлопчик додав ходу, забивши руками i ногами. Захопленi бенкетом акули не звертали на нього уваги. Порт поступово наближався, було видно силуети кiлькох кораблiв. Один з них був такий великий, що Олiвера Твiста це непригмно насторожило. Вiн вирiшив насамперед пiдпливти до нього.
  Цiг¬ митi вiн вiдчув рух, i велика паща клацнула поряд зубами ледь не вiдкусивши п'яту. Хлопчик у вiдповiдь пiрнув, промчавши пiд водою ткнув акулу вiстрям у живiт. Як вiн i очiкував з не¬, густо полилася кров, а паща шiстьма рядами зубiв то розкривалася, то зачинялася. Iншi акули таранили ¬¬ рогами, потiм вчепилися i почали вiдкушувати величезнi шматки. Вiд не¬ не залишилося навiть скелета, Олiвер Твiст тим часом помiтно вiдiрвався вiд них. Тепер було видно масивну споруду форт, гармат i справдi було багато, мiсто практично неприступне з моря. Дивлячись на нього хлопець вiдчув деяке здригання, не легко буде знищити таку махину, навiть якщо бити майже впритул.
  - Ну гаразд ми все одно вдаримо.
  Набагато бiльше занепокогння викликав величезний лiнкор. Пiдпливаючи ближче, Олiвер Твiст пiдрахував кiлькiсть гармат, навiть не рахуючи кормових i нових ¬х було сто двадцять. Це був справжнiй флагман, i товстими бортами пiд корковим деревом.
  - Ось це махина, тiльки одне погано надто великий i незграбний. - Хлопчик зiтхнув. Початковий план штурму опинився пiд загрозою. Було ясно, що такий гiгант ¬х просто потопить. Що ж робити. Спочатку Олiвер Твiст подумав, що спробувати взяти корабель на абордаж. Ще б володiти таким величезним судном. Хлопець акуратно пiдплив до борту, в цей момент три мiсяцi сховалося за хмарами. Спираючись руками i босими ногами, вiн нiби чоловiк-павук пiднявся на борт, вишукуючи найменшу щiлину, використовуючи чотири кiнцiвки. Дерево було шорстким, що полегшувало пiднесення невеликому тiлу. На палубi чергували вартовi, але корабель був довгим, i можна було акуратно перебратися i залягти на камбузi, потiм переховатись за рятувальну шлюпку. Тут Олiвер Твiст помiтив трьох людей, двог в дорогому шитому золотому одязi, i ще один, судячи з величезних габаритiв та мечiв одразу у восьми руках, (такi iномiряни зустрiчалися рiдко), був охоронцем.
  - Ми вже завантажили кораблi, вантаж золота, алмазiв, смарагдiв, мiсько¬ скарбницi та пряжi шовкопряда буде готовий до вiдплиття завтра.
  - Це добре, шкода щойно наше мiсто спорожнiг.
  - Незабаром буде велика вiйна i метрополi¬ знадобляться величезнi кошти, у тому числi для набору найманцiв. Крiм того, ваше мiсто знаходиться занадто близько вiд острова Монако i г приманкою для пiратiв. А якщо вивезти вашi багатства, вiн вiдразу втратить привабливiсть.
  - Якби вони все одно будуть злiтатися як мухи на мед. Моя думка одного навiть такого потужного як ваш корабель мало, для супроводу перевантаженого каравану.
  - Ну чому, по-перше, у морi до нас пригднуватиметься ще три, а по-друге, у нас тисяча людей екiпажу i вони вже на борту. З такою мiццю нам не страшний жодний абордаж.
  Думки Олiвера Твiста закрутилися в головi, весь ¬хнiй план атаки ставав безглуздим, треба було щось вигадати.
  Доглянути сон юному в'язню не дали... Дверi камери вiдчинилися i зайшла стража.
  Головний полiцейський оголосив:
  - Сьогоднi твоя кара на центральнiй площi Лондона. За звичагм випий останню в життi склянку вина i тебе доставлять на тiлi.
  Склянка була маленька, вино було зовсiм слабким - чисто сiк. Можливо, вони побоювалися, щоб в'язень пiд час страти не заснув.
  I Олiвера зняли тюремне вбрання, i залишили тiльки чорнi трусики. Страти юного в'язня мали майже голi. Було знято також i нашийник.
  Пiсля цього Олiвера в спецiальних, бiльш легких ручних i ножних кайданах вивели з камери.
  Обпаленi розпеченим залiзом босi ноги хлопчика ще не встигли зажити i на них було боляче ступати. Але Олiвер, стиснувши зуби, намагався триматися прямо. I вiн йшов, брязкаючи ланцюгами коридорами. Маленький, наголо стрижений хлопчик, схудлий ув'язнення.
  Повз провели бородатого дитину, i вiн хихикнув, дивлячись на хлопчика в трусах.
  Олiвер сильно схуд на хлiбi та водi, було видно у нього кожна кiсточка.
  Хлопчик йшов, кульгаючи на обидвi ноги i волок ланцюга. Нелегко дався йому цей шлях до тюремного дворика.
  Вiшати його мали не одного. У тiлi вже була дiвчина. Теж худенька, на личку синцi. Вона була босонiж, але бiло¬ хламiдi. Подивилася зi спiвчуттям на хлопця. T¬ руки були в кайданах, а на босих нiжках ланцюжок.
  Хлопчик сiв у вiз. I вона запряжена шкапою рушила. Можливо шкапу запрягли спецiально, щоб ¬хати повiльно, i всi могли помилуватися парою. Tхали дiвчина, майже дитина зi свiтлим, довгим волоссям, i дитина, обрита наголо.
  Олiвер вiдчував, як свiжий вiтер обдуваг його голе, багатостраждальне тiло, i йому було так добре. Хлопчик задихав на повнi груди. Здавалося, повiтря наповнене медом. А сонце навiть слiпило пiсля пiвтемряви темницi.
  I блiда, свiтловолоса дiвчина посилено дихала.
  Олiвер кинув погляд на ¬¬ витонченi, босi нiжки. Мабуть, було з голою, дiвочi пiдошви не зiйшли ще пухирi. Значить, i ¬й пiдсмажили п'яти. Бiдолашна дiвчина - подумав Олiвер.
  Вони ¬ду повiльно. Натовп довкола шумить. Хтось смiгться, а хтось спiвчуваг. У всякому разi ця пара зовнi виглядаг настiльки безневинно, i зворушливо що мимоволi розчугшся.
  Олiвер гордо випростався. Його тiло з незагогними до кiнця слiдами вiд батiгiв, погано i пiджаро. Щойно хлопцевi виповнилося одинадцять рокiв. Вiн блiдий, на обличчi анi кровi. Майже голий, у чорних трусиках, немов раб, тiльки блiдий. Може, бути в ХХ столiттi Олiвер нагадував би в'язня Освенцiма.
  I дiвчина, вона майже як Есмеральда, тiльки волосся бiле, вiд чого виглядаг ще бiльш ангельською та невинною. На щастя вже на багаттях не палять, i чекаг петля, що не так уже й боляче.
  Олiвер подумав, а що на нього чекаг пiсля смертi? Рай чи пекло? Случиш Олiверу померти ранiше, то вiн не сумнiвався б у ра¬, для невинно¬ дитини. Але тепер мав грiшки. А протестанти заперечують чистилище. То невже все-таки пекло? Чи на небi все-таки добрiше нiж на Землi, i невинну дитину пощадять? Може, таки католики, а ¬х бiльше, нiж протестантiв таки мають рацiю i iснуг чистилище. I тодi муки пекла не назавжди?
  Олiвер важко зiтхнув... Вiн читав i про ате¬зм. Що ще в стародавнiй Грецi¬ були фiлософи, що стверджували нiби Богiв немаг. I ця точка зору набирала популярностi.
  Напевно, не прийми Костянтин Християнство, то б ате¬зм i перемiг. Чи не казка це Бог? Адже будь досконалий Всевишнiй, хiба Вiн, допустив би страждання людей? Звичайно ж нi! Адже не може Всемогутня досконалiсть миритися з бiдами i стражданнями!
  Олiвер заспiвав:
  Крихкий колiр пелюсток,
  Якщо його зiрвано давно...
  Хоч свiт навколо i жорстокий -
  Хочеться робити добро!
  А може, як у iндусiв твоя душа вселиться в iнше тiло. I ти можеш стати сином падишаха або знатного раджi.
  Живи собi нормально,
  ¦ привiд веселитися.
  Може, у начальника -
  Душа твоя вселитись!
  Пiсля чого нарештi ¬х вiз пiд'¬хав до ешафоту з двома вже готовими шибеницями. Першою ланкою ланцюгами вийшла дiвчина. Вона худа, блiда, свiтловолоса, з великими, блакитними очима, здавалась пiдлiтком. I публiка спiвчутливо гула. Особливо коли та ступаючи босими, витонченими, що ще не встигли зажити пiсля тортур нiжками по сходах ешафоту.
  Потiм вилiз i Олiвер Твiст. Хлопчиковi хотiлося зупинитися, i навiть упертись. Якими крутими, здаються погано обструганi дерев'янi сходи.
  Але навколо повно вартових i полiцi¬, не менше пiвсотнi. Та й народ, зовсiм не налаштований битися за пару, що йде на страту. Хоча хлопчик та дiвчина викликають спiвчуття.
  Босим нiжкам Олiвер трохи делiкатно, коли крокуг по дереву. I хлопчик усмiхнувся, на душi стало веселiше. Аби ще трохи по¬сти б не завадило. Вмирати на голодний шлунок не хочеться.
  Вiн вийшов устав поруч iз дiвчиною. Два величезнi плачу в червоних балахонах та ковпаках перевiряли петлi. Олiверу i дiвчинку пiдвели по самi петлi. Поставили на люки, що мали разом вiдкритися, i тодi мотузка туго затягне ши¬ i ти вiдключишся, i пiдеш на той свiт. А там може бути ... Олiвер мрiйливо уявив, що його душа втiлюгться в птаха, i вiн пурхаг у висотi.
  Парит над дахами будинкiв, i даг повний розмах крил.
  Тим часом чиновник монотонно перераховуг перелiк злочинiв пари. Знову Олiвера звинувачують у здирствi ¬жi в робiтничому будинку. I iнше. А також без покаяння i того, що вiн не видав, де заховано вкрадене. I ще багато чого...
  Олiверу майже голому стояти у присутностi тисяч людей соромно. Хочеться, щоб швидше петлю на його ши¬ затягли.
  У дiвчини трохи цiкавiше. Вона виявлягться графиня, видана замiж за старого сеньйора, i звинувачугться у отругннi. Дiвчина свог¬ провини не визнала i тому ¬¬ вiшають. А iнакше був шанс отру¬тися на плантацi¬ у пiвденнi колонi¬ Британсько¬ iмперi¬.
  Олiвер подумав, що це можливо краще за смерть. А раптом там i справдi озеро вогняне, чи небуття. А небуття лякаг, нi свiтла, нi звуку, нi пам'ятi, нi навiть думок... А як хтось писав iз мудрих: я мислю - значить iсную!
  I ось нарештi монотонне читання закiнчено. Засудженим дають останню хвилину на молитви. Босонога в бiлому рубищi блондинка, шепоче щось латиною. Олiвер вирiшив прочитати "Отче наш", хоча зiзнатися в його головi повна каша. I вiн майже ате¬ст, чи принаймнi агностик.
  Але молиться i намагагться не поспiшати. Остання хвилина йде болiсно повiльно, але все одно неминуче спливаг.
  Ось уже барабанщики пiднiмають палички. Звучить сигнал... Починають бити барабанний дрiб, i лунаг гуркiт кiлькох мiдних труб. Останнг, що Олiвер Твiст чуг в цьому життi. I дай Боже, хоч щось ще почути у майбутньому.
  I вiд люки пiд ¬хнiми босими нiжками, хлопчика та дiвчина розкривагться. Тiла падають униз. I петля затягуг на дитячiй та дiвочiй ши¬.
  Олiвер спочатку вiдчуваг сильно стиснення та удушення. Наче його охопило обручем iз сталi. А потiм перед очима промайнули такi яскравi видiння. Таке все прекрасне i водночас жахливе, i ось Олiвер Твiст вiдчуваг, що його дитяча душа вiдокремлюгться вiд тiла.
  У момент, коли здавалося, що виварюгться все нутро, а легенi буквально вигорають, втягуючи живе полум'я, коли розпеченi потоки перегрiтого повiтря продувають, припiкаючи кожну частинку змученого тiла, паралiзуючи конвульсивнi рухи перенапружених м'язiв. Вiдчуття, що нагадуг перебування сумiшi лави та окропу на великiй глибинi в районi виверження вулкана. Потiм стало зненацька легше. Бiль став зникати, з'явилася дивовижна легкiсть. Так, саме це i вiдчув Олiвер Твiст, коли його дух став залишати обвуглене тiло.
  ... Ось вiн вiдривагться вiд поверхнi i починаг бачити подi¬, нiби збоку. Видно залишки розламаного оплавленого зорельоту. Кишать незлiченними зграями величезнi рiзномаснi типи чудовиськ. У свiтлi колосально¬ фiолетово-смарагдово¬ зiрки вони такi особливi яскравi з променистим переливом. Зовсiм не страшнi, навпаки, казково гарнi у сво¬х кольорах. Пiдкоряючись незбагненно непереборнiй силi, душа продовжувала пiднiматися нагору. Барвистi монстри на поверхнi швидко зменшувалися. Дух входить у стратосферу. Ось видно всю планету, рожево-жовту, спочатку величезну, потiм стрiмко зменшугться обсягом. Ось вона завбiльшки з круглий стiл, ось з колесо пендофона, ось з футбольний м'яч, потiм з тенiсний м'ячик i пiсля - менше макового зернятка. Миготять все новi i новi галактики, немислимi скупчення зоряних уламкiв i розсипiв. Душу всмоктуг в тунель, i вона летить, коридором миготять яскравi семикольоровi смужки на чорному тлi.
  "Куди я несусь? - розгублено подумав хлопчик. - Загадка... напевно, в iнший всесвiт, у новий свiт".
  Попереду тунелю з'явилося все яскраве свiтло, що наростало за iнтенсивнiстю. По державно-iмперськiй гдинiй i непорушнiй релiгi¬ Британi¬, як ¬¬ деякi трактують, пiсля смертi людина йде на суд, де вона, вiдповiдно до справ або вiйськово¬ звитяги, потрапляг на перше небо, вiрнiше в наступний всесвiт.
  Ну, це один священик так розповiдав iз протестантiв, хоча зрозумiло що це нiсенiтниця!
  "А куди потраплю я?" - збентежено подумав Олiвер Твiст.
  Як людина i злочинець, вона повинна i в наступному життi залишатися невiльником, i це в кращому разi. Якщо його не захочуть мати знаряддя працi, що говорить, то тодi йому загрожуг вогняна яма i мiсце вiчних тортур для неповноцiнних iстот.
  Озноб бере по шкiрi, хоча шкiри вже немаг. А Дарвiн же казав, що царi i простi люди походять вiд загального предка того, що породив i криклих, кудлатих мавп. Був i великий Гуру, якого могли бачити лише обранi. Вiн, кажуть, вiдкрив секрет безсмертя та велику могутнiсть. Тодi чому, якщо вiн такий всемогутнiй, йому не вигнати з планети цих кровососiв?
  Наприкiнцi тунелю Олiвер Твiст виплив на залите найяскравiшим свiтлом передмiстя. Поруч розташовувався колосальних розмiрiв блискучий палац, мабуть, храм небесного правосуддя. Двог громив з блискучими крилами, мабуть, ангели, заломили йому руки за спину i ввели в зал суду.
  Зал був величезний, стеля губилася в хмарах. Грiзний голос суддi, величезного, як гора Еверест, i блискучого, як безлiч сонцiв, прогримiв тисячi громiв.
  - Ти не солдат! Ти не богць! Ти не праведник! Ти - злочинний-людина, бридке творiння, мерзенна пародiя на велику расу. Ти - пiдлий бунтар, який ненавидить сво¬х законних господарiв i хоче ¬х знищити. Ти не будеш рабом, тебе не хочуть мати навiть рабом. Iди в пекло та гори там вiчно у страшних муках разом iз усiма ворогами Британсько¬ iмперi¬. Во¬ни найбiльшо¬ нацi¬ у всiх нескiнченних гiпервсесвiтах, бiйцi iдеально¬ раси, обрано¬ Всевишнiм, пiдкорять безмежну свiтобудову!
  Пiд ногами з'явилися язики полум'я. Вони страшенно боляче припiкали босi ступнi хлопця.
  - Невже знову вогонь! Я бiльше не можу!
  Олiвер Твiст затремтiв. Вiн був готовий впасти на колiна i розплакатися немов дитина. А вiн i г насправдi дитиною рокiв одинадцяти!
  На цей момент зображення суддi зникло...
  КIНЕЦЬ ПЕРШОT ЧАСТИНИ - ПРОДОВЖЕННЯ СЛIД
  
  НОВЕ ЖИТТЯ ПЕТРА ДРУГОГО
  
  У нiй Петро Другий не захворiв на вiспу i правил рекордний для Росi¬ за тривалiстю час. Юнак жадав розваг, i розпочав свою першу вiйну за прикладом дiда зi Швецiгю у 1730 роцi. Росiйська армiя була сильнiшою, i перевищувало Швецiю якiстю. Лише загроза вступу у вiйну проти Росi¬ гвропейських держав, насамперед очевидно Британi¬, змусила Петра Другого тимчасово вiдмовитися вiд повного захоплення Швецi¬, зате вiн пригднав Фiнляндiю.
  Потiм була вiйна iз Туреччиною. Тут уже було бiльше розумiння гвропейських держав. Вiйна почалася в 1736 з походу пiд особистим командування Петра Другого на Азов, i його енергiйним взяттям. Битва з турками йшла загалом на користь Росi¬. Ще була сильна команда Петра Першого, та й його онук успадкував вiд дiда богатирську силу, i неабиякий розум, дiяв рiшуче.
  Росiя була мiцна, а Туреччина вже загнивала... У ходi вiйн Петро Другий вiдвоював Крим, Очакiв та Азов з iншими землями.
  Згодом царська Росiя пригднала себе i Казахстан. I стали будувати фортецi на Алясцi.
  Робота тривала енергiйно. Потiм нова вiйна з Туреччиною в 1741 i знову завоювання ... Росiя вела вiйни з великим ентузiазмом. Петро Другий особисто командувала армiя у походах. На Балкан росiйськi вiйська здобули низку перемог. А потiм i була вiйна з Iраном. Вона також закiнчилася перемогою захопленням Азербайджану.
  У 1753 була нова вiйна з Туреччиною. А у ¦вропейськi справи Петро Другий не втручався. Знову перемоги та взяття Стамбула... I великий успiх. Тим бiльше, ¦вропу баламутив Фрiдрiх Другий. Це завойовник воював i французами, i австрiйцями. А потiм у вiйну вступила i Британiя, стурбована посилення Пруссi¬... Петро Другий пiсля розпаду iмперi¬ Османа воював на пiвднi. Але в 1772 роцi, все-таки вiдбувся перший роздiл Польщi мiж змiцнiлою Пруссiгю i могутньою, найбiльшою на той момент кра¬ни свiту Росiгю. I iмперiя додала на заходi. А росiяни дiйшли Пiвднi до ¦гипту, i персько¬ затоки...
  Був 1780 року пiдкорений i ¦гипет... Росiйськi вiйська рушили Африкою.
  I 1782 року остаточно додiлили Польщу з пруссаками... Бiлорусь, Укра¬на та Литва стали частиною Росi¬. Фрiдрiх Другий з Росiгю не воював... Росiяни дiйшли в 1786 Марокко i пiдкорили всю пiвнiч Африки, Саудiвську Аравiю, а в 1788 був остаточно захоплений Iран. А трохи ранiше i вся Середня Азiя. У 1790 Петро Другий помер, став найбiльшим, з росiйських царiв. I його правлiння було одним iз найтривалiших у свiтовiй iсторi¬, найтривалiшим у Росi¬ i мабуть найславетнiшим.
  Петро перший був прозваний великим. А Петро Другий - найбiльшим iз царiв.
  А престол зiйшов його онук Петро Третiй. Що ж, царi Петри - славнi царi.
  Наступним кроком Петра Першого стала вiйна iз Пруссiгю. Нiмцi пiсля Фрiдрiха другого рвалися до нових подвигiв. I атакували 1796 року Росiю. Пiсля початкових успiхiв росiйська армiя перемогла Нiмеччину. I здобула спочатку ¬¬, а потiм i охоплену революцiгю Францiю. Петро Третiй ревнував до слави свого дiда. Вiн був молодий, гарячий i хотiв подвигiв.
  I ось знов перемоги, i розгроми Iспанi¬, i Португалi¬... Пiдкорення ¦вропи. I вiйна iз Британiгю...
  Володарка морiв була повалена. I це новий трiумф Ушакова. А потiм i впав Лондон. Почалася колонiальна вiйна та пiдкорення провiнцiй. Росiя не мала собi рiвних противникiв. I перемагала одну кра¬ну за iншою.
  У 1830 Петро третiй помер. I на престол зiйшов його син Павло. Росiя провела 1841 року останню серйозну вiйну з Китагм. I, зрозумiло, перемогла його впевнено пiсля трьох рокiв вiйни.
  I далi вiйни були колонiальнi. I одне завоювання слiдувало за iншим. I це було славно.
  I ось до кiнця дев'ятнадцятого столiття, вся планета стала росiйською. I настав час експансi¬ в космос. Ось уже й дiвчата-астронавти полiзли у бiй. Перша людина вийшла в космос у 1900 роцi, ознаменувавши початок ХХ столiття - як космiчно¬ епохи. А 1910 року вiдбувся перший полiт людини на Мiсяць.
  А 1925 року i на Марс! I це просто супер. Упродовж десяти рокiв космонавти встигли побувати на всiх планетах сонячно¬ системи. А далi почалися забудови на iнших планетах.
  Росiйська iмперiя була абсолютною монархiгю, але мала народне вiче обирагться громадянами всього свiту як дорадчий орган за царя.
  Жили люди непогано, i економiка зростала швидкими темпами. То справдi був капiталiзм з елементами планування. До кiнця двадцятого столiття Сонячна Система була бiльш-менш освогна.
  У 2010 роцi розпочався перший полiт до однiг¬ iз планет Зiрки Сiрiус. I це була цiла мiжзоряна експедицiя. Був використаний фотонний двигун здатний розганятися до швидкостi свiтла i навiть трохи вище.
  Полiт проходив правда у два етапи. Спочатку розгiн, а потiм гальмування ракет... Через недосконалiсть зорельотiв долетiти можна було лише за двадцять п'ять рокiв.
  Тому й екiпажi пiдiбрали iз пiдлiткiв, щоб вони не були надто старими. Крiм того, на планетi Земля вже проходили експерименти з омолодженням. Зокрема активiзуючи стовбуровi клiтини та рiзнi iншi iде¬. Можна вже й уповiльнювати старiння. В анабiоз занурювати теплокровних поки що надто ризиковано. Можна перетворитися на овоч.
  Але г ще штучний сон. Це коли ти спиш, але водночас твог тiло рухагться.
  Комп'ютернi технологi¬ дозволяють вiдтворювати будь-яку iлюзiю. Крiм того, увi снi, фiзiологiчнi процеси сповiльнюються i люди старiють у п'ять-шiсть разiв повiльнiше. I людям не потрiбно шукати розваги. Вони самi ¬х знаходять.
  Пiдлiтки ж, одержуючи увi снi i рух i штучне харчування, повиннi були вирости до дорослих людей, пiдлетiвши до планети Сiрiус.
  А все iнше за них робили в польотi автомати та комп'ютери з безлiчi дублюючих схем.
  Тобто вийшло зовсiм непогано.
  Дiтей обрали рокiв дванадцяти та тринадцяти. Тут були хлопчики та дiвчатка.
  Так що три зорельоти рушили в полiт.
  На Сiрiусi немаг розумного життя. Але на однiй iз планет цiлком придатний клiмат для колонiзацi¬. I наче деякi простi форми життя г.
  Тож юнi во¬ни готовi до експансi¬. У Росiйськiй космiчнiй iмперi¬ г свiй гiперiмператор. I вiн дав наказ перед вильотом.
  Все загалом для людства краще, нiж у реальнiй iсторi¬. Злочиннiсть низька, голоду немаг i бiдних практично немаг. Плановi елементи у свiтовiй економiцi допомогли уникнути безробiття банкрутств. Розвиток технологiй дозволило скоротити робочий день до чотирьох годин, i зробити одразу три вихiднi днi.
  Цiни змiнювалися лише у бiк зниження. Зарплата зростала. Нацi¬ планети Земля зливалися...
  Було навiть створено гдину релiгiю. Вона об'гднала Християнство, Iслам, Буддизм та Юда¬зм. Трiйцю скасували i було запроваджено поняття - Один Бог у безлiчi осiб!
  I зрозумiло прибрали зайве: пости, намаз, рамазан i заборони на ¬жу. Але зробили служiння ще пишнiшим i урочистiшим. А священики переодяглися в бiле та поголили бороди. А iкон побiльшало. I святих додалося. У тому числi розумiг Суворов, Кутузов та iншi полководцi. I ще досить модним став ате¬зм. Зрозумiло, що люди стали жити краще, стабiльно, все мiцно, наука розвинулася.
  I багато хто сильно сумнiвався в чудотворнiй силi iкон та ефектi вiд того, що ставиш свiчки.
  Але життя розвивалося ...
  Експедицiя стартувала до зiрково¬ Системи Сiрiус. А у 2013 роцi ще одна вирушила трохи подалi. Теж г планети, придатнi для життя.
  А у 2020 роцi вперше вдалося штучному предмету подолати швидкiсть свiтла. А отже, можна лiтати i швидше. А в 2025 роцi була створена антигравiтацiя, i стало можливим розганяти щось надсвiтлових швидкостей кораблi за короткий час.
  Щасливе людство... I цар сво¬м указом дарував i четвертий вихiдний день у четвер... Тепер люди на тиждень вiдпочивали багато, i розважальна iндустрiя розвинулась колосально.
  Цар-батюшка, пройшов омолодження, i став куди красивiшим... А в 2030 роцi нарештi перше поселення засноване за межами Сонячно¬ системи для планети, придатно¬ для життя.
  Стало дуже добре на планетi Земля. I на iнших системах також.
  I питання - як добре, коли рiд Романових не перервався.
  Далi новi iде¬... Термокварковий двигун це майбутнг технологiй. Потужнiсть у мiльйони разiв перевищуг термоядерний. I новi можливостi освогння космосу.
  I вiдкриття гiперплазми. I можливостей колосальних. Наука розвивалася швидше, нiж реально¬ iсторi¬. Вченi все в однiй iмперi¬, i одна вiд одно¬ данi не засекречують.
  Адже не секрет, що в реальнiй iсторi¬ ще шпигуни сво¬м конкурентам i гадять капiтально.
  А так загальний пiдйом i чудовi результати для науки.
  В 2040 цар i гiперiмператор вирiшив на референдум винести конституцiю, добровiльно обмеживши свою владу. Вважалося, що на планетi Земля з ¬¬ обов'язковою вищою освiтою, люди дозрiли до обмежено¬ i керовано¬ демократi¬. I що будуть великi здобутки в культурi.
  Одночасно були й новi реформи у релiгi¬... Бiблiя та Коран остаточно були визнанi культурною спадщиною, але не словом Божим. Одночасно йшли на повну роботу над воскресiнням давно померлих людей.
  Було поставлено завдання - зробити воскресiння реальнiстю для науки.
  I вченi працювали, старалися. I все бiльше i бiльше опановували тагмницi свiтобудови.
  Так що безсмертя ставало все бiльш реальним. I треба сказати, як краще стало на планетi Земля, лише тому, що Петро Другий прожив набагато довше, нiж у реальнiй iсторi¬.
  
  АДСЬКА КАР'¦РА НIМЕЦЬКОГО АСА ХАНСА МАРСЕЛЯ
  Марсель не загинув внаслiдок нещасного випадку, а залишився живим i продовжив свою фегричну кар'гру. На перебiг вiйни це великого впливу не справило. Все одно англiйцi провели операцiю "Смолоскип" i розгромили вiйська Роммеля. Один льотчик навiть такого феноменального рiвня суттгво змiнити перебiг вiйни не може. Хiба сам стати легендою. До кiнця 1942 року Марсель перевищив число в триста збитих лiтакiв i отримав у нагороду повторно Лицарський Хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. А до кiнця березня 1943 року Марсель перевищив п'ятсот збитих лiтакiв, за що отримав Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  У квiтнi та травнi Марсель брала участь у жорстоких боях на Середземному морi, встановивши рекорд у чотирнадцять збитих лiтакiв в один бiй та двадцять на день. Його боялися англiйцi, i були просто враженi цим феноменом та асом.
  Але незважаючи на цей геро¬зм Роммель був все одно розбитий. Тiльки американцi та англiйцi були шокованi Марселем.
  Але у червнi його переводять на схiдний фронт. I ця легенда стикагться iз радянськими льотчиками. Марсель б'гться непогано i пробуг МЕ-309 iз нульово¬ серi¬.
  За сiмсот п'ятдесят збитих лiтакiв отримуг Лицарський хрест залiзного хреста i платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  I на Курськiй дузi Марсель сяг. Один бореться з цiлою зграгю лiтакiв. I вiн справдi страшний богць. Але гiтлерiвцi все одно програють битву на Курськiй дузi. Хоча Марсель все-таки на перебiг iсторi¬ вплинув. Нiмецькi вiйська в Африцi капiтулювали на п'ять днiв пiзнiше. I висадка в Сицилi¬ за десять днiв затрималася. Радянськi вiйська дещо повiльнiше просувалися. Хоча рiзниця була лише кiлька днiв.
  Коли Марсель збив тисячу лiтакiв, то отримав Великий Хрест Залiзного Хреста, нагороду, яку мав у Третьому Рейху лише Герман Герiнг. А вiйна тривала.
  Нiмцi програвали, але лише на кiлька днiв Червона Армiя та союзники вiдставали вiд реально¬ iсторi¬.
  Марсель же бився як лев... Але вже минуло i сорок третiй рiк, i нiмцi багато зазнали поразок. Проте Марсель таки породив у гiтлерiвцях деякi надi¬. Зокрема, ще не все втрачено. I ось у Третьому Рейху з'явилася самохiдка Е-10. Проста у виробництвi, дешева i дуже спритна. А силует ще при цьому найнижчий лише 1,3 метра. T¬ розробили замiсть робiт над "Маусом", який себе в принципi не мiг виправдати.
  Вiйна трохи затягнулася... Е-10 показала себе вдалою самохiдкою, i головне простою у виробництвi та дешевою. Марсель збив двi тисячi лiтакiв i був би нагороджений зiркою лицарського хреста залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  А потiм збив i три тисячi лiтакiв отримавши Зiрку Лицарського Хреста Залiзного хреста та золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  До кiнця сорок четвертого року нiмцi трохи краще стояли, нiж у реальнiй iсторi¬. Вони змогли уникнути такого швидкого розгрому в Бiлорусi¬ i на пiвднi. I могли уникнути втрати Румунi¬ та Балкан.
  I головне союзники у Францi¬ було скинуто у море. А це вже серйознiше.
  У Британi¬ та США вже з'явилися настро¬ укласти з фрицями перемир'я. На фронтах виникла i САУ Е-25. Теж з низьким силуетом, проста у виробництвi, але сильнiше озброгна, i з товщею бронею. Цiлих сто двадцять мiлiметрiв лоба пiд нахилом, вiсiмдесят два мiлiметри борту, i гармата в 88-мiлiметрiв 71 ЕЛ, i висота в пiвтора метри. I проти подiбно¬ махини не встояти. Вважай зiставна з "Тигром"-2 у бронюваннi та озброгннi самохiдка, а важить тонн лише тридцять. I спробуй таку здолати.
  Нiмцi трохи змогли уповiльнити радянськi вiйська. Тi ж атакували нiмцiв у Прибалтицi. Але просунулися не надто значно. Потужна глибокоешелонована оборона зупинила Червону Армiю. У повiтрi з'явилися лiтаки ХЕ-162 реактивнi винищувачi, якi були простi у виробництвi та дешевi, але при цьому легкi та просто керувалися.
  Тож союзником бомбити стало важче, а втрати зросли.
  Бо¬ показали силу нiмцiв за всiма показниками.
  Бiльшiсть Прибалтики, половина Бiлорусi¬, частина Укра¬ни та Молдови з Одесою все ще утримувалась гiтлерiвцями на початку сорок п'ятого року. А у Францi¬ союзники були розгромленi. У груднi фашисти змогли вибити союзникiв iз Сицилi¬, змiцнивши сво¬ позицi¬.
  У сiчнi радянськi вiйська намагалися наступати в обхiд Мiнська, але безнадiйно загрузли в жорстоких боях.
  Нiмцi, маючи найкращi танки, пiдсiкли радянськi вiйська i утворили пару котлiв. Загалом нiмецькi танки брали нагору. Т-44 в серiю не пiшов, а Т-34-85 i IС-2 проти серi¬ Е слабенькi.
  А реактивна нiмецька авiацiя не маг рiвних. У союзникiв i з Японiгю непригмностi. Висадка на Фiлiппiни зiрвала, i десантнi кораблi перехопили японськi лiнкори. У США очевидно панiка. А тут ще й Рузвельт помер.
  Трумен з огляду на те, що США сильно дiстають нiмецькi пiдводнi човни, особливо на перекисi водню запропонуг Третьому Рейху перемир'я. Гiтлер погодився, але за умови обмiну вiйськовополоненими, причому як нiмецькими, а й iталiйськими. Черчiлль та Трумен погодилися.
  В результатi кiлькiсть нiмецьких льотчикiв у небi зросла. А ХЕ-162 захопив панування у повiтрi.
  Вiдбивши черговий радянський наступ у центрi наприкiнцi травня, гiтлерiвцi почали просування в Укра¬нi. У боях брали участь i найпершi танки Е-100. Нова машина мала компоновку двигун i трансмiсiя разом i поперек, що дозволило знизити вагу, i за потужнiшого двигуна в 1500 кiнських сил забезпечило задовiльнi ходовi якостi.
  А броня взагалi була непробивна для радянських гармат з усiх ракурсiв. 250-лоб пiд нахилом, i 210-мiлiметрiв борту i теж з нахилами.
  Цей танк у проривi показав себе монстром. Марсель до травня 1945 року збив чотири тисячi лiтакiв отримавши зiрку лицарського хреста залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Дуже престижна нагорода. А на друге мiсце вийшов Хаффман, який дуже непогано набирав рахунки, доки мав вiдмiнну вiд Марселя тактику. Яка оптимально пiдходила до ХЕ-162. До червня 1945 року Хаффман досяг позначки в п'ятсот збитих лiтакiв i отримав Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Загалом вiйна для нiмцiв, якi розв'язалися на Заходi, пiшла успiшно. Дуже ефективними виявилися реактивнi бомбардувальники "Арадо". Гiтлерiвцi навiть згорнули програму ракет ФАУ на користь нових лiтакiв, якi майже неможливо збити, а радянськi винищувачi не могли ¬х наздогнати.
  Нiмцi повнiстю домiнували у повiтрi. СРСР у свою чергу перейшов до оборони на лiнi¬ фронту. Багато будувалося укрiплень, i фашисти просувалися повiльно.
  На вiдмiну вiд реально¬ iсторi¬, несподiвано популярнiсть набула СУ-100, яка не була в тiй вiйнi масовою. На цей раз у СРСР виробництво цiг¬ самохiдки стали збiльшувати ударними темпами. Вона у виробництвi навiть простiше i дешевше нiж тридцятьчетвiрки. I озброгна так, що може нiмцiв кусати. СУ-100 у другiй половинi сорок п'ятого року стала здебiльшого машиною та ¬¬ випускали по сто штук на день.
  Т-34-85 теж були у масовому виробництвi, як i IС-2. Танк IС-3 виявився з одного боку краще захищеним у чоло. Але з iншого дорожчого i трудомiсткого, i його випустили всього тисячу штук i зняли з виробництва. Взагалi IС-4 пiсля нього випускаючи лише малими серiями. Тож у СРСР фактично вiдмовилися вiд важких танкiв. I серi¬ залишилися лише СУ-100 та Т-34-85.
  Нiмцi змогли до кiнця сорок п'ятого року дiйти до Днiпра i взяти Ки¬в. I також повнiстю захопити Прибалтику i майже всю Бiлорусiю. Але взимку фашистом довелося зупинитись. У небi вони, як i ранiше, домiнував.
  Марсель за п'ять тисяч збитих лiтакiв отримай Велику Зiрку Лицарського Хреста та срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. Як бачимо, нагорода була досить довгою за назвою. I платиновий кубок Люфтваффе у дiамантах.
  Навеснi сорок шостого року пiдтягнувши досконалiшi такнi серi¬ Е-50, гiтлерiвцi намагалися наступати в центрi.
  Оборона Червоно¬ Армi¬ була глибокоешелонована i дуже в iнженерному вiдношеннi розвиненою. I це дозволяло ¬й органiзовувати не слабкий опiр. I нiмцi, прорвавши одну лiнiю оборони, не виходили на оперативний простiр, а мусили проривати наступну. Третiй Рейх був чудово озброгний, та ¬¬ вiйська постiйно дрiбнiли. У пiхотi вже боролися хлопчики рокiв чотирнадцяти-тринадцяти все частiше траплялися жiнки. В авiацi¬ досвiд льотчиць загалом був успiшним. Альбiна та Альвiна наприклад, так лихо стали набирати рахунку, що мужикам на диво. I швидко збивши за пару мiсяцiв по сотнi лiтакiв отримали по Лицарському Хресту Залiзного Хреста.
  Дiвчата показали себе принаймнi бойовими та спортивними.
  Марсель збив понад вiсiм тисяч лiтакiв до зими сорок сьомого року.
  Вiн трощив ¬х iз 30-мiлiметрових знарядь. У СРСР головним винищувачем залишався ЯК-9, який явно застарiв, але був простим у виробництвi.
  ЯК-3 вимагав якiсного дюралю та в серiю масово не пiшов. ЛА-7 теж випускався у невеликих кiлькостях.
  Зате ЯК-9 став наймасовiшим лiтаком випередивши IЛ-2 та IЛ-10.
  Червона Армiя тремтiла пiд ударами. Нiмцi дiйшли до Смоленська, але наполовину його оточили не взявши.
  Взимку радянськi вiйська наступали у вiдповiдь. Але лише трохи потiснили фашистiв.
  Вiйна стала затяжною та позицiйною на виснаження. Гiтлер це теж розумiв.
  У сорок сьомому роцi нiмцi вели вiйну обережно. Використовували у наступi iноземнi вiйська, намагалися багато бомбити. За рiк лiнiя фронту майже не змiнилася.
  У СРСР виник Т-54, але вiн був масовим. Т-34-85 все ще в серi¬ ... А найбiльше вироблягться СУ-100.
  З реактивною авiацiгю гiрше, нiж у реальнiй iсторi¬. По-перше, коштiв через труднощi вогнного часу менше, нiж у нiмцiв i чим було реально¬ iсторi¬. По-друге, доводиться працювати самим не використовуючи трофейних вчених iз Нiмеччини.
  А у гiтлерiвцiв з'явився Х-262 досконалiший i МЕ-363 зi швидкiстю до 1200 кiлометрiв на годину та стрiлоподiбними крилами. I МЕ-1100 з крилами, що змiнювали стрiловиднiсть. ТА-283 з довгим фюзеляжем та винищувачi безхвостi "Гота". Грiзнi П-287. I ТА-500 з реактивним моторами яких цiлих шiсть.
  Плюс ще й безхвостi бомбардувальники.
  У небi перевага фашистiв зростала. Але на сушi було трохи легше. I радянськi вiйська маскувались, закопувалися в землю i трималися.
  У 1948 роцi, Марсель довiв свiй рахунок до десяти тисяч лiтакiв, i отримав Велику зiрку Лицарського Хреста Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Нiмцi цього року змогли оточити i взяти Смоленськ, але на цьому ¬х успiхи обмежилися... В СРСР з'явився IС-7, але через складну конструкцiю було випущено лише кiлька машин. Вiйна затягувалася... Т-54 поки що випускався малими серiями. Т-34-85 все ще у виробництвi, як i СУ-100.
  1949 року нiмцi навеснi вже не наступали, i пробувала прорватися Червона Армiя. Але теж нiчого, крiм втрат, радянськi вiйська не отримали.
  У СРСР виник МIГ-15, перший реактивний винищувач, але вiн був ще недопрацьований i не серiйний. Поки що наймасовiший лiтак - ЯК-9.
  Т-54 все ще не масовий, але випуск Т-34-85 знижугться... СУ-100 у серi¬.
  У 1950 роцi знову бо¬ ... У СРСР з'явилася нова самохiдка СУ-130 зi знаряддям танка IС-7, що не вiдбувся. Ця машина була бiльш ефективною.
  У нiмцiв Е-50 став важчим до сiмдесяти тонн iз газотурбiнним двигуном, i товстою бронею - 250-лоб та 170-мiлiметрiв борту, i для боротьби з ним потрiбна самохiдка бiльш серйозна.
  Лiнiя фронту майже не змiнилася.
  У 1951 роцi в СРСР з'явився МIГ-15 у бiльш досконалiй модифiкацi¬, але ЯК-9 поки не знято з серi¬ ... Т-54 нарештi розкручений i Т-34-85 остаточно прибраний з виробництва. Тяжких танкiв майже не вироблягться, крiм САУ СУ-130, яка замiнюг СУ-100. Але вона важить тонн п'ятдесят i маг гарний захист лише чола.
  Нiмцi пресують у небi i поки що домiнують у повiтрi. Марсель збив п'ятнадцять тисяч лiтакiв, отримавши Велику зiрку Лицарського хреста Залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Ось i 1952 йде.... Обидвi армi¬ загрузли капiтально i бо¬ кровопролитнi, але майже нерухома лiнiя фронту. На пiвднi по Днiпру. У центрi нiмцi таки взяли i утримують Смоленськ та Псков, i далi Нарву... Ленiнград не в них... Фiнляндiя все ще воюг. Затяглося це все. Т-54 вироблягться масово, СУ-100 з виробництва знято i замiсть не¬ СУ-130. Тяжкi танки поки не в серi¬. Нiмцi дещо покращили якiсть сво¬х машин.
  Америка та Британiя все ще виють iз Японiгю. Бомбять ¬¬, але не можуть захопити самi острови.
  А ось атомну бомбу створити американцям не вдалося. Так що самура¬ ще триматимуться.
  Але наступив 1953 рiк ... у березнi помираг Сталiн. Щоправда цього разу генералiсимус залишив письмовий заповiт, зробивши наступником Берiю. I розрахунок нiмцiв на хаос та розгубленiсть Червоно¬ Армi¬ не виправдався.
  Наступ вермахту видихнувся швидко.
  Але й СРСР не змiг переламати ходу вiйни i теж пiд час операцi¬ взяв i ув'язнений.
  Наприкiнцi 1953 року Марсель перевищив двадцять тисяч збитих лiтакiв. За це отримав особливу нагороду спецiально для нього затверджену: Велику зiрку Великого Хреста лицарського хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Настав 1954 рiк ... Берiя запропонував Гiтлеру мир на умовах, хто що завоював, то в того i залишагться. А то справдi скiльки можна один одного трощити? Але Гiтлер уперто вiдкинув пропозицiю. У СРСР виник, IС-10, але цей танк був не цiлком ефективний. Основна машина Т-54 у серi¬.
  Лiнiя фронту застала як мастило на сибiрському морозi.
  Ось уже 1955 рiк ... Америка все ще з Британiгю борються i тиснуть на Японiю. I СРСР штовхагться iз Третiм Рейхом. I бадять один одного.
  Лiнiя фронту малорухлива. У небi домiнують гiтлерiвцi. МIГ-15 у серi¬ та стримуг ворога.
  Марсель за двадцять п'ять тисяч збитих лiтакiв отримають: Велику зiрку Великого Хреста, Лицарського хреста, iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами!
  Настаг 1956 рiк... Нiмцi запускають у серiю пiрамiдальний танк. З ним пов'язують надi¬ i вони з'являються нарештi придатнi до бойового застосування дисколети. Але поки що лiнiя фронту малорухлива та Червона армiя ворога стримуг.
  Ось уже i 1957 рiк 20 квiтня Гiтлер починаг новий вiдчайдушний наступ на Москву... I знову вся пов'язуг в жорстоких позицiйних боях... До кiнця 1957 Марсель збиваг тридцять тисяч лiтакiв i отримуг. Велику зiрку Лицарського Хреста Великого Хреста з плановим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Вiйна йшла вже надто довго. Настав 1958 рiк... Лаврентiй Палич Берiя наступник Сталiна та голова ДКО, заявив:
  - Кра¬на гранично виснажена! I народ утомився вiд вiйни. Нам потрiбний свiт!
  Жуков зауважив:
  - Поки живий Гiтлер - свiту не буде!
  Шелепiн, мiнiстр внутрiшнiх справ погодився:
  - Та поки що цей фанатик фюрер Нiмеччини фашисти будуть вести з нами вiйну, до повно¬ взагмно¬ анiгiляцi¬!
  Берiя стукнув кулаком по столу i проревiв:
  - Ламати хребти треба! Що скаже Молотов!
  Мiнiстр закордонних справ зiтхнувши вiдповiв:
  - Поки що перспективи свiту, дуже навiть туманнi. Третiй Рейх теж виснажений. Але все ж таки у нього вся ¦вропа пiд рукою. I якщо вiйна триватиме ще рокiв десять, першими здугмося ми!
  Голова ДКО кивнув:
  - Правильно! Ми першi здугмось! I тому треба знайти спосiб усунути Адольфа Гiтлера фiзично!
  Шелепiн помiтив:
  - Найкраще усунути Ганса Марселя. Це справжнiх Диявол у тiлi! I якщо його лiквiдувати, то волю нiмцiв до вiйни буде остаточно пiдiрвано!
  Берiя iз цим погодився:
  - Хай буде пiдiрвано!
  Шелепiн запропонував:
  - Чи може призначити нагороду за труп Марселя?
  Голова ДКО заперечив:
  - Нi! Тiльки за живого!
  Мiнiстр внутрiшнiх справ зауважив:
  - Вбити простiше, анiж захопити!
  Берiя кивнув i зазначив:
  - Заохочувати вбивство нi до чого! I ми все одно переможемо. А що скажуть конструктори?
  Яковлгв зiтхнув:
  - Поки що ми вiдстагмо вiд нiмцiв. I це наша проблема!
  Берiя агресивно проревiв:
  - Але ж наша перемога неминуча!
  Iллюшин пiдтвердив:
  - Iстинно товаришу голова!
  Шелепiн помiтив:
  - Двог дiвчат дуже сильно дiстають: Альбiна i Альвiна. Вони обiгнали Хаффмана i нас постiйно мучать. I раз у раз доставляють непригмностi.
  Голова ДКО жорстко наголосив:
  - Ми ¬х вiшатимемо!
  У вiдповiдь почулися смiшки. Принаймнi виглядало кумедно.
  Сiчень 1958... I вiйна здагться практично нескiнченною. I в нiй не видно кiнця та краю.
  А фашисти на окупованих теренах люту. Спiймали пiонерiв: Мишка, Колю та Свiтлану. Хлопчикам та дiвчинцi рокiв по чотирнадцять. Вони повиннi скоро вступати до комсомолу. Tх спочатку допитали iз пристрастю. Побили хлопчакiв i дiвчинку батогами. Потiм лупили i дротом. Колю як старшого з низу ще перевiрили струмом. Вибачили через тiло пiдлiтка розряди. Коля стогнав вiд болю.
  Потiм дiтей вивели на снiг босонiж i повели розстрiлювати. I вони худi, босi, з синцями на обличчях i зi зламаними спинами йшли селом.
  А на шиях висiли дощечки - "ми партизани".
  Двог хлопчикiв i дiвчинка йшли снiгом. Коля якого мучили струмом, мав синю вiд страждань обличчя. Ведмедик трохи живiший, його тiльки пороли. Дiвчинка Свiтлана хмурилася. T¬ теж вiдшмагали вона була худа живучи стiльки рокiв пiд окупацiгю. T¬ обшукувала наглядачка, порвавши пальцiв цноту. I це так принизливо для пiонерки та соромно. Дiвчинка раз у раз кусаг губи.
  Дiтям некомфортно босонiж снiгом. Але це ще квiточки, якщо ¬х розстрiляють чи повiсять. Але поки що ¬х тiльки водять. Катування ще не закiнчено i фашистам треба отримати iнформацiю.
  Босi ноги у пiонерiв червонi та трохи опухли на морозi. Жителi дивляться зi спiвчуттям на спiйманих дiтей. I ось ¬х нарештi заводять до хати.
  Там укладають на спину, i по босих п'ятах починають бити гумовими кийками.
  Дiти кричать вiд болю, i сiпаються... Колi припiкають голi п'яти полум'ям запальнички. А потiм кругла п'ята дiвчинки Свiтлани пiддалася припiкаю розпеченою кочергою. I як пiонерка вiд цього заволала на все горло.
  Допит проходив iз пристрастю, але дiти мовчали. I знову ¬х били дротом, i босi пiдошви припiкали розпеченим залiзом.
  Але пiонери не давали iнформацi¬. Вони трималися твердо. Колi навiть приклали розпечену кочергу до голих хлоп'ячих грудей. Хлопчик важко дихав, але стиснувши зуби, стримав крики.
  Так фашисти нiчого не досягли...
  Але вiйна затягувалась... Пiшов i лютий... Нiмцi з дисколетiв обстрiлювали Ленiнград. I атакували з повiтря Москву. Бо¬ жорсткi.
  Альбiна та Альвiна борються у повiтрi. Дiвчата в одному лише бiкiнi та босонiж.
  I збивають росiйськi лiтаки. Чортiвки вже отримав безлiч нагород у тому числi i Велику зiрку лицарського хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Такi ось двi дiвчини просто рангу супер. I ¬хнiй вищий пiлотаж i руйнування матерi¬ та живо¬ тканини.
  Ось Альбiна лупнула по радянських лiтаках, збивши вiдразу шiсть штук, однiгю чергою i пискнула:
  - За Третiй Рейх!
  Альвiна теж цвях посилала черги до росiйських машин i зрiзавши сiм, в'якнула:
  - За фюрера!
  I обидвi дiвчата розсмiяються...
  Хоча признатися чесно i ¬м ця вiйна дуже набридла. Справдi, упертий фюре𠬬 веде, але фронт застиг i все зайшло в глухий кут. I переходить усе по колу. I тiльки трупи та обох сторiн та збитi машини. I розбитi танки та страждання людей.
  Альбiна зрiзала ще вiсiм лiтакiв i заспiвала:
  - Майбутнг столiття за нами!
  Альвiна з цим упевнено погодилася:
  - Усi майбутнi вiки теж!
  I дiвчата збивала з дикою люттю росiйськi лiтаки.
  А потiм зрозумiло i тортури... Пiонерiв катувати пригмно. Особливо смажити хлопчикам босi нiжки i ламати розпеченими щипцями ребра. Жорстокi дiвчата...
  Вiйна робить людей дикими. Сам Марсель теж уже втомився битися. Вiн щось воюг давно. Ще тисяча дев'ятсот сорокового року боровся за повiтряне панування над Британiгю. Не надто спочатку у нього складалася кар'гра. Не думали, що вiн стане феноменом i набере рекордну кiлькiсть нагород для Третього Рейху. I зб'г лiтакiв на цiлу повiтряну армiю.
  Ханс Марсель усе частiше вiдчував нудьгу. Вiйна йому набридала. Хотiлося жiночого тiла, дорогих вин та розкiшних бенкетiв та iнших розваг. Скiльки вже можна - вiсiмнадцять рокiв у строю. Нi разу не був серйозно поранений, а збивали його лише на початку кар'гри. Вищi сили берегли Марселя. Вiн став фельдмаршалом авiацi¬, але воював як рядовий. I сильно нудьгував.
  Блиск у очах почав пропадати. Вiйна з СРСР зайшла до пат. I смерть Сталiна нiчого не змiнила. Гiтлер все ще живий, хоча виглядаг i неважливо, але, як i ранiше, вiдносно енергiйний. Вже пробивагться лисина на головi i волосся у фюрера сивiг.
  Але поки що вiн ще управляг iмперiгю, уперто хоче добити СРСР. США та Британiя Японiю окупували, але загрузли у партизанськiй вiйнi. Плюс ще американцi та англiйцi намагаються утримати Iндiю та африканськi колонi¬ сво¬ми вiйськами.
  Тож союзники в цю вiйну не втручаються. Tм не до не¬. I вони навiть радi, що двi тоталiтарнi iмперi¬ винищують одна одну.
  Марсель важко зiтхаг та його МЕ-462 легко вiдривагться вiд смуги. Двомоторна машина потужно озброгна, i Ханс вважаг за краще лупити з дистанцi¬, не пiдпускаючи до себе супротивника. Хаффман навпаки на ХЕ-362 швидко зближугться.
  Поки що нiмецька авiацiя зберiгаг якiсну перевагу над противником. Але воно вже не таке переважне. Проте фюрер вiрить у чудо-зброю.
  Лiтаючi тарiлки, це вже дещо... Але вони поки що надто дорогi i тепловi променi ще недосконалi. Пiрамiдальнi танки, теж один iз аргументiв у суперечцi.
  Але це не даг нiмцям вирiшально¬ iнiцiативи. Крiм того пiрамiдальна форма гарна проти кiнетичних снарядiв, але не така ефективна проти кумулятивних.
  Марсель стрiляг, i збиваг два дюжини росiйських лiтакiв i вимовляг:
  - За Третiй Рейх...
  Пiсля чого молодий чоловiк зiтхаг. I знову збиваг ще 30 радянських машин однiгю чергою.
  Та вiйна затяглася... I ця дорога яко¬ не видно кiнця.
  Ханс пропiлу:
  - Занесло, занесло мене! Занесло, занесло мене!
  I знову збиваг росiйськi винищувачi.
  Та послав ¬х Гiтлер на забiй... Або вбивати iнших, що теж не цукор.
  Марсель згадав дiвчину... T¬ звали Iльза. Така красива блондинка i його дружина.
  Ось вона, наприклад, жорстока. Намагалася комсомолку. I била ¬¬ батогом з усього розмаху.
  Лупила як сiдрову козу. Потiм до босих нiжок пiднесла смолоскип. Пiдсмажила ¬¬ голi пiдошви. I знову за батiг. А як комсомолка ця ревла вiд болю. А коли ¬¬ рани сипала Iльза сiллю. Ось це було реально жорстоко.
  Iльза також любила мучити i хлопчикiв. Одного пацана рокiв чотирнадцяти вона роздiлила i прибила за руки до стовпа. Потiм стала в мороз лити на нього крижану воду. А потiм взяла в руки смолоскип i смажила мускулисте тiло пiдлiтка. Потiм знову лила крижану воду. А пiд кiнець ошпарила хлопчика окропом. I це було звiрство.
  Iльза любила подiбнi розваги i нiчим не гидувала заради свог¬ хтивостi.
  Але час минав... I в не¬ народився спочатку син, а потiм донька. I Iльза вже почала вчити сво¬х i Марселя дiтей катуванням.
  Ось це страшна баба iз СС.
  Була у Марселя та iнша дружина: Хельга. Вона теж льотчиця. Познайомився з нею Ганс у сорок п'ятому роцi. Вона лiтала на ТА-152 однiгю з найкращих, а може найкращою гвинтовою машиною Люфтваффе.
  Хельга була льотчицею, а не катом. I ось вона завагiтнiла i теж народила - одразу ж двiйню.
  I це треба зазначити здорово. I потiм ще двох синiв та донька встигла народити. I маючи п'ятьох дiтей, уже бiльше не воювала...
  Та ¬й пощастило. У Третьому Рейху Гiтлер спочатку дозволив мати кавалерам Залiзного Хреста першого класу i вище як нагороду мати другу законну дружину.
  Ну, Римський тато побурчав трохи, але все-таки схвалив це. Потiм фюрер змусив запровадити правило мати до чотирьох дружин. Тут було зiбрано Вселенський собор i це було схвалено пiд дулами автоматiв.
  Дефiцит чоловiкiв у Третьому Рейху величезний. I, зрозумiло, це рiшення було вимушеним.
  Людськi ресурси Нiмеччини не виснажилися лише за рахунок ¦вропейсько¬ робочо¬ сили та iноземних дивiзiй.
  Гiтлер припинив знищення гвре¬в, i тепер людськi ресурси були на рахунку. Вiйна виснажила iмперiю.
  СРСР теж обезлюдiв... Багато жiнок билося в армi¬, як i дiтей. Анастасiя Вiдьмакова стала найрезультативнiшим асом. Вона воювала майже вiд початку вiйни. Спочатку на кукурудзянi У-2. Але згодом перейшла на винищувачi.
  Багато радянських асiв загинули... Покришкiн став чотири рази герогм СРСР таки знайшов собi загибель. Кожедуб став п'ятикратним герогм, теж розбився у бою. У радянських лiтаках довгий час був системи катапультування i вiдсоток загиблих льотчикiв був дуже високий.
  Анастасiя Вiдьмакова вцiлiла. I в не¬ золотих зiрочок накопичилося, що не помiщалися на грудях. За правилами, за двадцять п'ять збитих лiтакiв ворога давали золоту зiрку. Коли число зiрок досягло десяти, Берiя вручив ¬й Велику дiамантову зiрку Героя СРСР. Анастасiя була найтитулованiшим асом. Крiм збитих лiтакiв, на ¬¬ рахунку були i знищенi танки, i мости, i вантажiвки, i навiть пара кораблiв. Крiм того, ця жiнка рятувала i льотчикiв, i навiть генерала, що потрапив в оточення.
  I вiдома була тим, що пiдпалила кiлька ешелонiв iз пальним i так далi.
  Анастасiя стала великою легендою радянсько¬ авiацi¬. I зрозумiло ¬й теж набридла вiйна. Вона навiть будучи вагiтною боролася та летiла. А потiм народила синка.
  Гарний хлопчик вийшов, руденький, як його мати. Анастасiя боролася як правило в бiкiнi та босонiж. I це давало ¬й певнi переваги. Якi не всi гiдно цiнували. Але ¬¬ молода напарниця Акулiна Орлова теж б'гться боса i в бiкiнi i, ¬й це здорово допомагаг.
  Обидвi дiвчата лiтають i ведуть вогонь нiмецькими машинами. Анастасiя Вiдьмакова перший свiй бойовий вилiт робила ще в Iспанi¬. Вона бомбила позицi¬ армi¬ Франка вночi на У-2. Та що в не¬ досвiду вищий за дах. А Акулiна Орлова юна дiвчина, i ще сповнена енергi¬ та азарту.
  Вони збивають нiмцiв наспiвують...
  - Льотчики-пiлоти, бомби-лiтаки,
  Усiх фашистiв у битвi переможемо...
  Будуть вище сонця нашi зорельоти,
  I розправить крила херувим!
  Де дiвчата треба сказати великi майстринi.
  Ось уже 23 лютого 1958... День радянсько¬ армi¬. I його треба вiдсвяткувати iз розмахом. Але поки що все скромно...
  Берiя не дуже веселий... За часи вiйни всi втомилися капiтально.
  Маршала Василевський запропонував:
  - Давайте робити танки з дерева!
  Верховний кивнув:
  - Це непогана iдея!
  Маршал Жуков заперечив:
  - Толку мало! Це живi труни!
  Василевський логiчно зауважив:
  - Вони легшi i швидкi. А нiмцi нашi танки пробують!
  Берiя згiдно кивнув:
  - Василiвська справа каже!
  Маленков пiдтвердив:
  - Все зробимо як треба!
  Команда Берi¬ втомилася... Iнших iдей не було. Хiба що спробувати зробити пластмасу дешевшою у виробництвi та мiцнiшою.
  Так все-таки створити багатостраждальну атомну бомбу.
  Щось над нею роботи в США затихли, та й у всьому свiтi теж.
  А треба простимулювати. Може, тодi буде нарештi вiйна i закiнчиться.
  Але вiйна поки що йде i наче краплями тече час.
  Ось Мiрабела потрапила в полон. I з не¬ зiрвали гiтлерiвськi солдати одяг. А потiм розсунули ноги i почали -валтувати дiвчину. Мiрабела стогнала вiд сумiшi болю та задоволення. I кiлька разiв скiнчила.
  Пiсля чого його почали катувати. Палили дiвчинi п'яти розпеченими смугами залiза. I били спочатку батогом. А потiм i червоним вiд жару дротом ¬¬ сiкли по спинi, з бокiв, по грудях.
  Далi стали ламати щипцями пальчики на ногах. Потiм сунули розпечений прут у дупу дiвчинi.
  Коротше кажучи, тортури запам'яталися свогю жорстокiстю. I надзвичайною одiознiстю.
  Ось уже й березень настав... Нiмцi бiльше намагаються пресувати в повiтрi наступати ¬м особливо сили немаг. Пiрамiдальний танк, якби з'явився ранiше, допомiг би Вермахту завоювати б свiт. Щоправда на кумулятивний снаряд г динамiчний захист. I обидвi сторони обсипають один одного ударами.
  8 березня 1958 року - це жiночий день. I за звичагм пройшов обмiн полоненими. Нiмцi випустили змучену тортурами, але зламану Мiрабелу, а натомiсть, росiяни звiльнили Адалу. Нiмцi теж дiсталося, зокрема й з-валтуванням.
  Мiрабелу Анастасiя Вiдьмакова, натерла зiллям iз трав та мазями, i залишила спати вiдновлюватися, щоб через пару днiв, знову боротися у небi з фашистами.
  Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова знову в небi, на сво¬х МIГ-15. Акулiна помiтила:
  - Ви ще в Iспанську воювали - скiльки ж вам рокiв?
  Вiдьмакова хихикнула i вiдповiла:
  - Жiнку про вiк питати не прийнято!
  Акулiна хихiкнула i вiдзначила:
  - На вигляд вам рокiв двадцять, щонайбiльше двадцять п'ять!
  Анастасiя кивнула i вiдзначила:
  - Я ще в громадянську вiйну боролася... Зi мною було три хлопчики. Здорово ми давала по рогах бiлкiв. А першу людину я вбила, коли нiмцi штурмували у 1915 роцi Львiв... Тож можеш приблизно уявити скiльки менi рокiв!
  Дiвчина-блондинка свиснула:
  -Вражаюче! Це й уявити наче!
  Руда красуня посмiхнулася ротом, сповненим кiнських зубiв i вiдзначила:
  - А що? Це магiя росiйських богiв! Я тебе навчу, i ти теж старiти не будеш!
  Акулiна збила нiмецький лiтак за допомогою босих пальчиком нiжок i перевiряла:
  - Юнiсть це чудово!
  Вiйна йде i кiнця ¬й не видно, але це геро¬зм i перемоги!
  Настав квiтень 1958 року. На пiвднi встановилася бiльш-менш непогана погода i гiтлерiвцi спробували наступати. Головна проблема - це рiчка Днiпро. I на лiвому узбережжi радянськi вiйська зайняли оборону.
  Однак у нiмцiв був альтернативний упав. Вдарити через Туреччину. Тривалий час ця кра¬на дотримувалася нейтралiтету. Але там змiнилася влада. I прийшли бiльшi прогерманськi сили. А Гiтлер був згоден османам обiцяти будь-якi золотi гори, щоб штовхнути ¬х у вiйну. Населення Туреччини швидко зростало, армiя ставала сильнiшою. I частину збро¬ було продано Третiм Рейхом у кредит. I османська армiя стала сильно розгорнувши на кордонi СРСР повнiстю вiдмобiлiзованих мусульманських солдатiв.
  I ось 20 квiтня 1958 року, без оголошення вiйни Туреччина атакувала радянськi вiйська на Закавказзi... Так додався другий фронт для Червоно¬ армi¬. Все ж таки гiтлерiвцi змогли переграти радянськi спецслужби. Ситуацiю посилило конфронтацiя мiж Жуковим i Берiгю. Що теж далася взнаки на ситуацi¬ на фронтi.
  Турки атакували не однi, а разом iз нiмцями. I це давало ¬м додатковi здiбностi.
  Бо¬ розгорнулися пiд ¦реваном, а йшов штурм Батумi.
  Марсель бореться у повiтрi. Цього разу його настрiй бiльш мажорний та бойовий. Справдi з'явилася нарештi боязка надiя, що вдасться виграти цю вiйну, що тривала понад будь-яку мiру.
  У перший же день нiмцi i турки прорвали оборону росiйських вiйськ, i стали просуватися в глибину.
  Гiтлерiвцям вдалося досягти тактично¬ раптовостi. I ¬хнi вiйська рухалися досить швидко. I частково з'ясувалося, що Червона Армiя обороняти Закавказзя не зовсiм готова.
  I тут уже геро¬зм Червоно¬ армi¬ маг компенсувати прорахунки керiвництва.
  Бо¬ розгорнулися за ¦реван. I тут хоробро билися пiонери. Вони протистоять злiсним гiтлерiвцям та османським вiйськам.
  А на пiдступах до ¦ревану пiонери риють окопи. Тут хлопцi рiзних нацiональностей. Багато зокрема i свiтлих голiвок миготить. ¦ i рудi та чорнi та русявi дiти.
  Одне ¬х погднуг: вiра в торжество комунiзму та босi нiжки. Зрозумiло, що не всi пiд час вiйни мають взуття, i тому на знак солiдарностi всi дiти хизуються голими, круглими п'яточками. Весна в Закавказзi досить тепла, i коли рухагшся i працюгш лопатами, навiть спекотно хлопцям стаг. Та й узимку холоди тут не такi й страшнi.
  Хлопчики та дiвчатка засмаглi, худенькi, але жилавi налаштованi на жорстокий бiй.
  Дiти працюють з ентузiазмом, i спiвають:
  Звiйтесь вогнищами, синi ночi,
  Ми пiонери - дiти робiтникiв...
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  I знову звучить сигнал тривоги. Хлопчики та дiвчатка стрибають на дно окопа. А згори вже починають рватися снаряди: працюг ворожа артилерiя.
  Пашка з просив босоногу дiвчинку Машку:
  - Ну, ти думагш, ми всто¬мо?
  Дiвчинка худенька, i свiтловолоса, впевнено вiдповiла:
  - Всто¬мо хоч раз, у найважчий час!
  Пiонер Сашка логiчно зазначив:
  - Наш геро¬зм непохитний.
  Хлопчик постукав голою пiдошвою по камiнню. Мабуть, хлопчисько набив собi солiднi мозолi.
  Тамара дiвчинка помiтила:
  - Ми будемо, боротися не вiдаючи страху,
  Ми рубатимемося не кроку назад...
  Нехай густо просякнута кров'ю сорочка -
  Побiльше ворогiв обрати витязь у пекло!
  Хлопчик Руслан, пiонер iз чорним волоссям, зазначив:
  - Минуть столiття, настане епоха,
  В якiй не буде страждання та брехнi.
  За це дерись до останнього подиху -
  Служи сво¬й Батькiвщинi, ти щиро!
  Хлопчик Олег, худенький i бiлобрисий прочирикав, вiршi:
  Нi не потьмянiг пильний,
  Погляд соколиний, орлиний...
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змi¬ний!
  
  Сталiн живе у могму серцi,
  Щоб ми не знали смутку,
  У космос вiдчинили дверцята,
  Зiрки над нами виблискували!
  
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяг Сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Хлопчики та дiвчатка дружно зааплодували.
  Але вже летять реактивнi штурмовики i скидають бомби. I це агресивний захiд.
  Олег та Сашка пiдняли рогатку, та запустили презент смертi. I барило вразило гiтлерiвське штурмовик, що хоч i належить Туреччинi.
  Дiвчинка Наташка заспiвала:
  - Комсомол не лише вiк,
  Комсомол моя доля!
  Пiдкоримо я вiрю космос,
  Будемо живi назавжди!
  Ахмед хлопчик пiонер з Азербайджану з усмiшкою вiдповiв:
  - Ти ще не комсомолка Наташка!
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла, спiвуче;
  Поряд iз батьками, з пiснею веселою,
  Ми виступагмо за комсомолом.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Олег теж тупнув босою, дитячою нiжкою i проревiв:
  Мiцнiше молот стисни пролетарiй,
  З титану рукою ламаючи ярмо.
  Ми заспiвагмо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй,
  Причому свiтло нащадкам, добро!
  Дiти у захватi. I справдi, нiмцi та турки вiдбомбили, i лише однiй дiвчинцi уламок потрапив у босу, круглу, рожеву п'яточку.
  Пiонерка скрикнула, але прикусила губу.
  I ось вони приготувалися вiдбивати атаку. I вже йдуть танки з фашистами та османськими частинами. Рухають купленi Туреччиною у кредит, грiзнi Е-100. Такi потужнi та небезпечнi машини.
  У них такий захист. Що не проб'гш з жодного ракурсу. Не пiд одним кутом не проб'гш. ¦диний шанс - це розбити гусеницi.
  Дiти готовi до бiйки i махають босими нiжками. Ось вони на дротi штовхають пiд гусеницi фашистам та турками пакети iз саморобною вибухiвкою. Та спрацьовуг та руйнуг ковзанки танкам армi¬ Роммеля та Ла Ердогана.
  I це грiзно виглядаг.
  Сашка пищить:
  - Слава комунiзму!
  Хлопчик Пашка стрiляг разом з Олегом з рогатки i верещить:
  - Пiонерам слава!
  Хлопчик Руслан разом iз дiвчинкою Суфiр пiдтягуг дротом мiну пiд нiмця та турка, кричить:
  - Слава СРСР!
  Дiти з Азербайджану та росiйськi хлопцi борються. Засмаглi, худенькi, босоногi пiонери проти колосально¬ армади танкiв.
  Дiвчинка Тамара тупотить витонченою, маленькою, босою нiжкою i вимовляг:
  - Слава Росi¬ слава!
  Пiонер Ахмет пiдтверджуг, ведучи вогонь по супротивнику:
  - Ми разом дружна сiм'я!
  Хлопчик Рамзан, руденький азербайджанець пiдтверджуг, пiдбиваючи машину:
  - Зi слiв ми сто тисяч Я!
  Дiти дружнi... Ось i вiрменська дiвчинка Азату¬, теж спритно за допомогою дроту переводить вибуховий пакет пiд гусеницю фашиста, i пищить:
  - СРСР сiм'я народiв!
  Iнша вiрменська дiвчинка Агас, каже:
  - Не зiгнемося фашизмом:
  I босими пальчиками нiжок пiдтягло дiвчина дрiт. Багато азербайджанських i вiрменських дiтей мають свiтле волосся, i ¬х не вiдрiзнити вiд слов'янських дiтей, яких теж багато. Хто вiд нiмцiв пiшов подалi, iншi росiйськi сiм'¬ селилися в Азербайджанi та Вiрменi¬ ще за царiв.
  На Кавказi багато слов'ян. Багато змiшаних пар. Та й дiти зазвичай свiтлiше волосся мають чим ¬х батьки. А слов'яни-хлопцi засмагли так, що не вiдрiзниш вiд мiсцевих. Тим бiльше що дiти зазвичай бiльш схожi, нiж дорослi.
  Так що мiжнародний радянський батальйон iз хлопчикiв i дiвчаток бореться, i всi вони гдинi, i дуже схожi. Tхнi голi п'ятки, миготять пiд час руху.
  I знову дiти посилають презенти смертi. Шамiль та Сергiйко обидва хлопчики-пiонери, тягнуть дрiт. I ось нiмецька, але з турецьким екiпажем Е-50 зупинягться з пробитою гусеницею.
  Хлопчики хором спiвають:
  Союз непорушний, республiк вiльних,
  Згуртувала не груба сила, не страх...
  А добра воля людей освiчених,
  А дружба i розум, i смiливiсть у мрiях!
  I дiти у захватi. Усмiхаються бiлими, рiвними зубками. I вони щасливi, хоч ¬м i загрожуг загибель.
  А нiмцi пруть. Пiдбитi танки стрiляють iз гармат, i строчать кулемети.
  Деякi нiмецькi та турецькi машини забезпеченi гранатометами та дуже небезпечнi.
  Хлопчик Максимка i дiвчинка Зара з Азербайджану i вони, упираючись босими нiжками, пiдтягли мiну пiд супротивника i пiдбили фашистського нехай i проданого Туреччини мастодонта.
  I прокричали на всю горлянку:
  - За СРСР!
  Дiти такi веселi.
  Пiонери Аббас та Володимир теж використовую зброю. В даному випадку катапульту i гiтлерiвцю розбивають гусеницю Е-75. Пiсля чого хлопцi заспiвали:
  - За велич планети пiд покровом комунiзму!
  Олег i Абдула теж пiонери рiзних народiв, але з гдиним серцем теж запускають вибухiвку. Вражають Е-100 та спiвають...
  Ми вiдкрили нацiям планети,
  У космос шлях, до небачених свiтiв.
  Геро¬зму подвиги оспiванi -
  Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  
  Пiд Священним прапором Росi¬,
  У свiтi, дружбi, щастя та коханнi...
  Стануть люди всiг¬ землi щасливiшими,
  Пекельний морок розвiгться в далинi!
  Бойовi тут дiти...
  Абдуррахман i Свiтлана - азербайджанський хлопчик та дiвчинка з Бiлорусi¬ разом натягнули дрiт i пiдбили фашистський танк. I заспiвали:
  - Велике iм'я священно¬ Росi¬,
  Сяг над свiтом - як сонячний промiнь...
  Я вiрю в гдностi ми станемо щасливiшими,
  Вкажемо народам усiм правильний шлях!
  Дiти дуже вiдважнi. I гiтлерiвцi та ¬хнi союзники турки просто в шоцi вiд такого завзятого i лютого опору.
  Абудуррахман це пiонер, що отримав осколком у голу пiдошву. Пробило мозолисту поверхню дитячо¬ нiжки.
  Хлопчик прошипiв:
  - А менi боляче!
  Свiтланi теж потрапило в круглу п'яту, i подряпало плече. Але дiвчинка прошипiла:
  - Пiонерiв не зламати!
  Азiм та Колька теж таранили нiмецьку машину.
  Хлопчики навели за допомогою дроту та пропелi:
  Противник пiдступний пiшов у наступ,
  Але вiрю не здригнеться, радянський народ...
  Ворога чекаг розгром i забуття,
  А слава Росi¬ сильнiше розквiтне!
  Ворога чекаг: розгром i забуття,
  А слава Росi¬ сильнiше розквiтне!
  Дiти вiдважнi та не згинаються. I вони хочуть виграти. I спiвають, i борються.
  Нiмцi зазнають великих втрат. Щоправда здебiльшого вони розбитi гусеницi i ковзанки. I це не смертельно.
  Гiрше пiонерам, якi потрапили в полон.
  Хлопчика Абдулхамiда, коли вiн потрапив у полон, гiтлерiвцi пiднялися на дибу. Вставили босi ноги пiонера в колодку i стали на гаки вiшати гирi. А потiм розпалив вогонь. I голi п'яти пацана лизав вогонь. А на спину звалився батiг. Били довго. А потiм стали фашисти ламати розпеченими щипцями ребра.
  Хлопчисько, помираючи пiд тортурами, коли йому розтрощило червоне вiд жару залiзо ребра, заспiвав:
  Берлiн уже майже пiд нашою владою,
  У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
  Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
  Який опишу у сво¬х вiршах!
  
  Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
  Вона сiм'гю стала людям усiм.
  Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  I кров тепер фонтаном хлюпаг з вен!
  
  Що фюрер забув у нас випадково,
  Хотiв добути земельки та рабiв!
  Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
  I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
  Простий хлопчина хлопчик босоногий,
  Нещодавно червона краватка пов'язала.
  Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
  Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
  Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
  Але впорався пацан-богць у гвинтiвцi,
  Гiдним виявився шлях батькiв!
  
  Билися де i хитрiстю, i силою,
  А слабкiсть теж гiрка на жаль...
  Товаришам довелося копати могили,
  Строгати в мороз сосновi труни!
  
  Я пiонер тепер звик до страждань,
  У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
  Можливо за невiрство покарання,
  Що Iсуса знати я не хотiв!
  
  Але що таке три години Голгофи?
  Три роки з гаком пройшло вiйни!
  У кожному селi плачуть гiрко вдови,
  Як лягли в цвинтар кра¬ни сини!
  
  Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  Але на щастя сам лишився на ногах!
  Нiмеччини ми чесно борг повернули,
  Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  Я змужнiв, але все ще хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан!
  Так дорослий, i мабуть навiть надто,
  Адже серце стало твердим, як метал!
  
  Зiрка героя найвища нагорода -
  Сам Сталiн менi ¬¬ повiр, вручив!
  Сказав: з таких, як ти приклад брати треба,
  Кують бiйцi до дверей у Едем ключi!
  
  Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
  Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
  Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
  I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  Та з такими дiтьми, навiть разом iз Турками, гiтлерiвцi СРСР не здолають. Ось уже 1 травня вiдзначають радянськi во¬ни, а ¦реван дотримугться. А значить блiцкриг фашистiв на Кавказi зiрвано. I мало того б'ються вiдважнi комсомолки.
  ¦лизавета та ¬¬ екiпаж на СУ-130 посилають снаряди до гiтлерiвських танкiв.
  Дiвчата при цьому використовують босi пальчики нiжок та спiвають:
  I в гiрськiй висотi та зорянiй тишi,
  А морськiй хвилi та лютому вогнi!
  I в лютому, i лютому вогнi
  I гола п'ята дiвчини натиснула на кнопку. I черговий АГ-75 розбитий кумулятивним снарядом.
  I дiвчатам весело.
  А Акулiна Орлова збила вже сотий гiтлерiвський лiтак i 3 травня 1958 року отримав четверту зiрку героя СРСР.
  Славнi нашi льотчицi... Та вiйна ще йде, i ¬¬ результат не зрозумiлий, але нiхто не стаг на колiна i не збирагться здаватися. Так що г вiра у краще майбутнг, i що СРСР рано чи пiзно переможе Третiй Рейх. А Адольф Гiтлер, який отримав силу i удачу президента-дракона, здохне!
  
  ЗГОДА ФРАНКО МА¦ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ДОЛИ Людства
  Франко дав згоду на перепустку нiмецьких вiйськ до Гiбралтару. Фашисти без зайвих церемонiй рушили на цю фортецю i взяли ¬¬ вiдразу. Пiсля цього вiйська вермахту стали перекидатися в найкоротшiй вiдстанi до Африки.
  I Гiтлер передумав воювати iз СРСР. Крiм того, iнту¬цiя пiдказувала фюреру, а вона була в нього сильно розвиненою, що так просто вiн не вiзьме цю територiю. Та й Червона армiя зовсiм не слабка. Сталiн спецiально злив iнформацiю про танки КВ та Т-34 нiмецько¬ розвiдки. I фашисти приступили до розробок сво¬х важких танкiв.
  Фашисти наступали в Африцi. Роммель отримав бiльше вiйськ, i досяг великих успiхiв. Була захоплена i Югославiя та Грецiя. Так що йшли перемоги за перемогами.
  Але Чорний континент поглинав нiмецькi сили... I про похiд на Схiд уже не йшлося. Гiтлерiвцi захопили з ходу ¦гипет та увiйшли на Близький Схiд. Вони захопили i Iрак, i Кувейт та iншi Землi. Потiм через Iран розпочався похiд на Iндiю. У груднi 1941 року Японiя атакувала США у Перу-Харбор i Гiтлер оголосив вiйну Америцi.
  Пiсля цього вiйна остаточно перейшла на Захiд. А СРСР отримав перепочинок.
  До друго¬ половини сорок другого року нiмцi завершили завоювання всього Чорного Континенту, а також Азi¬, аж до Iндi¬, яка теж була за слабкого опору англiйцiв захоплена. I з'явилася величезна Нiмецька колонiальна iмперiя. I Британiю посилено бомбили. У бiй пiшли новi бомбардувальники Ю-188, i Фокке-Вульф, а також дедалi бiльша кiлькiсть пiдводних човнiв. У тому числi бiльш швидких та досконалих.
  Повiтряний наступ на Британiю йшов з дедалi бiльшою iнтенсивнiстю. А у червнi 1943 року вiдбулася висадка. У боях взяли участь новi нiмецькi танки: "Пантери", "Тигр"-2, "Лев", якi показали свою перевагу над англiйцями. Лондон упав на два тижнi з моменту висадки. А пiсля падiння Британi¬ ще тиждень чинила опiр Iрландiя.
  I ¬¬ захопили фашисти... Тепер у США виник вибiр: або вести безнадiйну вiйну з Нiмеччиною, що зросла за потужнiстю, або укласти поки що не пiзно мир.
  У Третього Рейху вже були в строю такi потужнi винищувачi як МЕ-309, якi розвивали швидкiсть в 740 кiлометрiв на годину, що на тi часи дуже багато, i мав сiм вогняних точок: три авiапушки в 30-мiлiметрiв калiбру з них одна довгоствольна, i чотири кулемети великого калiбру.
  А аси у нiмцiв феноменальнi: один Марсель чого вартий! Цей богць став справжнiм вiдкриттям, i перевершив усiх феноменiв... За сто п'ятдесят збитих лiтакiв Марсель отримав Лицарський Хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. А за триста лiтакiв став першим в iсторi¬ нiмцiв, який отримав цей хрест повторно. I задля того щоб вiдрiзнити Марселя на його честь була придумана нова нагорода: Лицарський Хрест Залiзного iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами, якi йому вручили за п'ятсот збитих лiтакiв.
  Америка вiдчувала, що вiйна з Третiм та Рейхом, i Японiгю, яка виграла битву пiд Мiдвей i захопила Гавайський Архiпелаг добром не скiнчиться.
  I це справдi буде серйозним для них випробуванням. Дiстатися нiмцям до Америки звичайно складно через подiл океаном. Але у принципi вiдстанi не перешкода. I фашисти могли рано чи пiзно до США дiйти, доплисти i долетiти. Тим бiльше, що вже з'явилися у Третього Рейху реактивнi винищувачi, i грiзний бомбардувальник ТА-400, який мiг Америку бомбити. Вже Британiю встигли бомбити i потужнiшi Ю-288, i на пiдходi був чотиримоторний Ю-488, який розвивав швидкiсть до семисот кiлометрiв на годину - що для гвинтового бомбардувальника - просто супер!
  Тож вермахт сильний. А грiзнi пiдводнi човни на перекисi водню розвивали швидкiсть до 36 вузлiв на годину i американцi капiтально струхнули.
  Рузвельт був важко хворий, i могла на додачу до всього спалахнути неабияка боротьба за владу. I республiканцi демократами дуже незадоволенi. Сам Гiтлер iз тривогою дивився на СРСР, який нарощував свою мiць.
  Сталiнський СРСР перевиконав офiцiйно третю п'ятирiчку, подво¬вши промислове виробництво. Навiть з урахуванням того, що зi статистикою трохи мухлювали i це завищенi данi, все одно вражало. Випуск технiки зростав. За сорок перший рiк СРСР виробив близько п'яти тисяч танкiв, i три тисячi нових Т-34 i КВ. З'явилися у серi¬ i КВ-3 та КВ-5. А це машини найпотужнiшi. Лiтакiв зробили навiть бiльше, довiвши ¬х кiлькiсть до тридцяти тисяч.
  У сорок другому танкiв було випущено понад шiсть з половиною тисяч. Включно з новими. З'явився КВ-4 у найважчiй модифiкацi¬ вагою сто сiм тонн. А також Т-50 легкий новий танк. Т-34 продовжувала випускатись.
  У сорок третьому роцi танкiв було вироблено сiм iз половиною тисяч. А лiтакiв стiльки, що виникла гостра нестача льотчикiв. Усього СРСР мав сто двадцять танкових дивiзiй. А лiтакiв кiлькiсть дiйшла до п'ятдесяти тисяч.
  Перший рiк четверто¬ п'ятирiчки був навiть перевиконаний за офiцiйними даними, i це турбувало Гiтлера.
  Тож куди повертати агресiю - фюрер вирiшив у 1944 роцi напасти на СРСР. А США було пiдписано мир. Американцi погодилися визнати всi завоювання Третього Рейху i виплачувати у величезних розмiрах репарацi¬ фашистам. А також вiдмовилася вiд будь-яких робiт над ядерною зброгю. Також Америка передала свiй вiйськовий флот, i практично всю технiку i безлiч автомобiлiв гiтлерiвцям.
  22 червня 1944 випустивши велику кiлькiсть: "Пантер", "Пантер"-2, "Тигрiв"-2, "Лев", "Маус", "Фердинанд"-2 та iншо¬ технiки фашисти напали на СРСР.
  На цей Сталiн привiв вiйська у стан бойово¬ готовностi. Крiм того, була добудована i лiнiя Молотова на новому кордонi в СРСР i вiдновлена i озброгна лiнiя Сталiна. У СРСР став випускатися i новий танк Т-34-85 з бiльшою вежею i потужнiшим озброгнням. Щоправда, у важких танках було гiрше. Серiя КВ дiйшла до КВ-13 i деякi моделi важили двiстi двадцять тонн. У тому числi як вiдповiдь на "Маус".
  Вiйна пiшла спочатку пiд диктування Третього Рейху. У небi нiмецькi досвiдченi аси, але бiльш якiснi лiтаки били радянських льотчикiв. МЕ-262 реактивний вже був у серi¬, а СРСР поки що не мав подiбно¬ авiацi¬. I МЕ-309 виявився грiзною та швидкiсною машиною. I ТА-152 еволюцiя Фокке-Вульфа дуже вбивча машинка.
  Найголовнiше у Третього Рейху велика перевага у живiй силi, за рахунок колонiальних вiйськ. I перевага у мобiльностi. Дуже непоганим танком виявилася "Пантера"-2, що стала в 1944 роцi основним нiмецьким мастодонтом. Ця машина та озброгнням потужна 88-мiлiметрова гармата з довжиною ствола 71ЕЛ здатна пробивати навiть надважкi танки КВ. I непогана лобова броня особливо чола. Сто п'ятдесят мiлiметрiв чоло вежi, i сто мiлiметрiв чоло корпусу пiд великими нахилами аркушiв. При цьому весь у сорок сiм тонн, а двигун у дев'ятсот кiнських сил. Тобто машина рухлива i чудово ергономiкою. ¦диний мiнус бортова броня завтовшки всього шiстдесят мiлiметрiв пiд нахилами. Але й цього достатньо, щоб сорокап'ятки та протитанковi рушницi ¬¬ в борт не брали.
  "Пантера"-2 куди сильнiша за просту "Пантеру", i Т-34-85. Тож нiмцi мали основний танк вдалим. Iншi машини гiршi. "Пантера" надто слабка бортовою бронею всього сорок мiлiметрiв i вразлива для легких гармат та протитанкових рушниць СРСР. "Тигр"-2 дещо кращий, нiж у реальнiй iсторi¬ завдяки двигуну в тисячу кiнських сил. Але все одно надто важкий у шiстдесят вiсiм тонн. I вежа велика i обертагться повiльнiше. Танк на двадцять одну тонну важчий за "Пантеру"-2 i рiвне озброгння i майже немаг переваги в бронюваннi. Тож, як i "Тигр", "Тигр"-2 невдовзi зняли з озброгння.
  А "Лев" ще гiрше. Не маючи iстотних переваг у бронюваннi над "Пантерою"-2, важить дев'яносто тонн. Що при двигунi в тисячу кiнських сил, робить машину слабкою на ходовi якостi. А гармата в 105-мiлiметрiв в 70ЕЛ хоч i краще пробиваг, але менш скорострiльна. I практично не потрiбна.
  А "Маус" взагалi при вазi в 188 тонн, тiльки геморойна машина, i скорiше тягар для армi¬, нiж сильний танк. Хоча захищений iз бортом i погано. Але ходовi якостi - охорона, i на практицi, надто часто ламагться.
  Нiмцi "Маус" теж зняли з серi¬... Замiсть нього вже давно розроблялася Е-100 iз щiльнiшим компонуванням, але подiбна до озброгння.
  СРСР вся серiя КВ показала себе на низькому бойовому рiвнi. I особливо часто машини ламалися та мали поганi ходовi якостi. А з бронi без нахилу легко пробивалася нiмецькими гарматами.
  Тiльки тридцятьчетвiрки були бiльш-менш вдалим танком. Але ось у СРСР був плюс - потужнiша i добудована оборона. Але й мiнус - вiйська обороняться не вчили. I це далося взнаки.
  Три роки фори, звичайно ж, додали СРСР технiки у вiйськах. Але важкi танк КВ були невдалi, та й розвиток танкобудування на користь збiльшення ваги себе не виправдало. I важкi радянськi машини виявились прямо скажемо смiттям. В авiацi¬ також не дуже. ПЕ-2 управлялася важкувато, IЛ-2 вразливий, МIГ-3 слабкий у маневреностi.
  Та й iншi радянськi лiтаки поступалися нiмцями. А льотчики у нiмцiв такi досвiдченi. Марсель зовсiм як диво. За сiмсот п'ятдесят лiтакiв, що вiн вiртуозно збив, йому вручили Лицарський хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. I це унiкальний випадок, коли через одну людину ввели шостий ступiнь однiг¬ нагороди, хоча за традицiгю належить п'ять ступенiв.
  Вiйна трохи вiдрiзнялася за течiгю реально¬ iсторi¬. Якщо в сорок першому роки нiмцi спочатку просувалися швидко i легко перемагали, брали мiсто за мiстом, а потiм ¬хнiй рух сповiльнився. То зараз навпаки.
  Радянськi вiйська зосередилися i розгорнулися бiля кордонiв, повнiстю вiдмобiлiзованi i стоячи в потужнiй оборонi на добудованих лiнiях. I тому найпотужнiший опiр гiтлерiвцям був на початку вiйни.
  Плюс ще зiграв той фактор, що СРСР почала вiйну вже пiсля загально¬ мобiлiзацi¬, зiбравши п'ятнадцять мiльйонiв солдатiв i офiцерiв. Але Гiтлер, використовуючи колонiальнi володiння, лише в першому ешелонi покинув тридцять мiльйонiв. Плюс ще Японiя зi сходу покинула мiльйонiв двадцять разом iз iноземними дивiзiями. Цього разу Сталiн не мiг урятувати Москву.
  Крiм того, на сторонi Третього Рейху брали участь i сателiти: Туреччина, Фiнляндiя, Угорщина, Румунiя, Хорватiя, Словенiя, Болгарiя, Iспанiя, Португалiя, Швецiя. I, зрозумiло, ще й Iталiя зi сво¬ми колонiями. Цiлий табун...
  Тож СРСР спочатку спираючись на лiнi¬ Молотова та Сталiна стримував супротивника. Але коли цi лiнi¬ були прорванi, цiлою колосальною втратою, i фашисти i японцi покотилися, то стримувати вже не було чим. I вийшло з точнiстю до навпаки: сильнiший опiр спочатку, i слабший далi. Так що Москву гiтлерiвцi взяли майже вiдразу. Сталiн утiк у Куйбишев, та був у Свердловськ.
  Деталi бо¬в показали загалом, що СРСР так i не навчився оборонятися... Крiм того, негативну роль вiдiграла i друга хвиля чисток в армi¬. Вже за Берi¬ Сталiн наказав знову прошерстити вiйськових. Ну, Берiя це й виконав.
  Видно, Сталiну важко було обiйтися без кровi на iклах. Негативну роль зiграло i те гiтлерiвцi разом iз турками завдали удару ще й iз Закавказзя, i з Середньо¬ Азi¬. I це теж виявилося суттгвим фактором. Тим бiльше в Середнiй Азi¬ i не було серйозно¬ оборони.
  Та ¬¬ мусульмани повстали.
  Три роки нiмцi використовували продуктивнiше. З вiйська стали i досвiдченiшi i сильнiшi. А СРСР додав менше. Тим бiльше, у цi три роки не було у Сталiна жодно¬ вiйни. Iз Японiгю нейтралiтет. Фiнляндiю Сталiн обiцяв Гiтлеру не чiпати. А нiмцi таки досвiд бойовий чималий отримали. Особливо льотчики.
  Марсель за тисячу збитих лiтакiв отримав Великий Хрест Залiзного хреста, платиновий у дiамантах кубом Люфтваффе та генеральськi еполети.
  Так що все виявилося куди веселiшим i чудовим - для слуг Люцифера...
  СРСР протримався до сiчня сорок п'ятого року i впав... Пiсля чого настав перiод миру... Але ненадовго. У 20 квiтня 1950 року Третiй Рейх та Японiя напали на США. Все-таки ¬х стривожили данi розвiдки, що американцi працюють причому тагмно над атомною бомбою.
  Вiйна тривала лише три мiсяцi та закiнчилася окупацiгю Америки.
  А 20 квiтня 1955 року Гiтлер напав i Японiю з ¬¬ колонiям. Вiйна тривала трохи бiльше року i закiнчилася блискучою перемогою Третього Рейху.
  Потiм 20 квiтня 1959 року пройшов референдум i виникла всесвiтня монархiчна iмперiя Третiй Рейх iз спадковою владою.
  А коли Гiтлер помер у березнi 1961 року, на престол зiйшов його син, отриманий шляхом штучного заплiднення.
  Свiт пiд керiвництвом залiзного порядку освоював планети сонячно¬ системи. Людство було гдиним i спаяне залiзною дисциплiною намагалася побудувати нове Царство Раю на планетi Земля, а в майбутньому включити всi живi свiти всесвiту!
  
  
  
  ОТ ЩО ЗНАЧИТЬ ОСОБИСТИЙ КОНТАКТ ДВОХ ДИКТАТОРIВ
  Гiтлер i Сталiн особисто зустрiлися у листопадi 1940 року i змогли залагодити спiрнi питання. Особиста зустрiч закiнчилася укладанням мiж двома диктаторами стратегiчного вiйськового союзу проти Британi¬.
  Сталiн погодився не претендувати на ¦вропейську сферу впливу Гiтлера. Гiтлер у свою чергу поступився Сталiну Iндiгю, Пакистаном, i бiльшою частиною Iрану, але отримав собi Близький схiд i Африку. Крiм того, Китай i частина Iндокитаю дiлили Японiя та СРСР.
  Загалом особиста зустрiч дозволила домовитися обом диктаторам та запобiгти вiйнi. СРСР почав наступ на Iран та Iндiю. А Гiтлер перекидав вiйська до Африки. Пiсля укладення вiйськового союзу з Росiгю, Франко зрозумiвши, що Британi¬ не встояти проти тако¬ сили, як вiдразу СРСР, Iталiя, Третiй Рейх та Японiя, дав згоду на штурм Гiбралтару.
  Нiмцi взяли не зовсiм готову до оборони фортецю вiдразу. Було розгромлено i базу англiйцiв на Мальтi, i висаджено десант. Iталiя уникла поразки у Грецi¬ завдяки удару нiмецьких та турецьких вiйськ.
  А ось англiйцi були битi.
  Потiм нiмцi, перекинувши значнi сили, захопили i ¦гипет. Маючи сто п'ятдесят дивiзiй для вiйни з СРСР, Гiтлер ¬х кинув на захоплення Близького Сходу та Африки. Англiйцi були слабкi, а колонiальнi вiйська не дуже хотiли i битися.
  Фюрер за сорок перший рiк захопив i Близький Схiд та бiльшу частину Африки. Сталiн зайняв i Iндiю, i майже весь Iран, i Пакистан, i частину Бiрми з Бангладежу.
  Японiя атакувала Америку у Перу-Харбор. I вiйна розширювалася. Гiтлер оголосив вiйну США. Сталiн наступного року також вступив у вiйну з Америкою.
  За весну сорок другого року нiмцi завершили захоплення Африки. Tм заважали не так англiйськi вiйська, якi i кiлькiстю i якiстю поступалися Вермахту, як розтягнутiсть комунiкацiй, i вiдсутнiсть зручних дорiг на Чорному континентi.
  Британiя зазнавала все бiльших i великих втрат вiд нiмецького, а потiм i радянського пiдводного флоту. Вступ у вiйну Америки допомагало мало.
  Японiя також била американцiв.
  Морський флот Британi¬ танув...
  У вереснi 1942 почалася в Англi¬ висадка десанту. Здебiльшого це були нiмецькi, але й радянськi вiйська брали участь. Англiйцi билися вiдчайдушно. У боях взяли участь новi радянськi танки КВ-3, КВ-5 i останнiй КВ-4, а також Т-34, КВ-2, i численнi плаваючi машини. А нiмцiв iз найновiших танкiв встиг лише Т-6 або "Тигр". I то лише кiлька машин, що спiшно виготовленi на заводах.
  Гiтлер був непригмно вражений силою радянських танкiв. У нього вони явно слабшi.
  Непоганий був нiмецький бомбардувальник Ю-188, i ДО-217, якi задовiльно показали, i МЕ-109 i Фокке-Вульф. Але це так собi. ПЕ-8 теж виявився дуже гарним. Загалом радянськi танки сильнi та важкi.
  У Третьому Рейху поки що тiльки розроблягться серiя: "Пантера", "Тигр"-2, "Лев" та "Маус".
  Британiя протрималася лише п'ятнадцять днiв. Пiсля цього Лондонський гарнiзон капiтулював. Ще шiсть днiв бо¬ ще тривали у Шотландi¬. I потiм чотири днi англiйцi чинили опiр в Iрландi¬.
  Англiя впала. I наступнi бо¬ вже розгорнулися проти США. Але до Америки ще треба дiстатися. Для чого потрiбно багато транспортних суден i контроль над морем. Гiтлер нарощував сили i спочатку ще листопадi 1942 року захопив Iсландi¬.
  Далi через Гренландiю його вiйська рушили до Канади. А японцi висадилися у Панамi. А ще нiмцi перекидали сили через Аргентину, i Бразилiю, що вступила в союз з Третiм Рейхом.
  А Сталiн вирiшив атакувати через Аляску. Бо¬ в Британi¬ показали, що надважкi танки недостатньо ефективнi. I радянськi конструктори стали розробляти компактнiшу серiю IС, замiсть КВ. Радянськi вiйська почали наступ на Аляску, через Чукотку в травнi 1943 року, i це було непогано.
  Танкiв правда в СРСР дуже багато, i вони значно сильнiшi за американськi "Шермани" i "Гранти". Непогана була i нiмецька "Пантера", яка загалом сподобалася вiйськовим, хiба що часто ламалася, зате добре захищена в лоб, i непогано озброгна.
  Нiмцi без особливих зусиль створили плацдарм у Канадi та його розширювали. У небi з'явилися МЕ-309 та потужнiшi бомбардувальники Ю-288. I точилася швидка розробка реактивно¬ авiацi¬.
  А нiмецький льотчик Марсель став недосяжним феноменом, збиваючи лiтаки англiйцiв та американцiв сотнями. За сто п'ятдесят лiтакiв Марсель отримав Лицарський Хрест Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  За триста орден Нiмецького орла iз дiамантами. За чотири Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами, а за п'ятсот Великий Хрест залiзного хреста.
  I трощив вiн цих американцiв, ставши недосяжним феноменом. Коли досяг цифри в сiмсот п'ятдесят лiтакiв отримав нову нагороду: Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  В Америцi Марсель став справжньою легендою i про нього квапливо знiмали фiльми.
  Через труднощi з перекидання вiйськ та проблем iз постачанням, вiйна зi США затягнулася.
  Американцi не дуже енергiйно билися за Канаду та Аляску i ¬¬ зайняли нiмецькi, радянськi та iншi вiйська без особливих зусиль.
  Але в Америку вторгнення почалося лише в червнi 1944 року. СРСР перекинув новi потужнiшi середнi танки Т-34-85 який краще пробивали американськi танки, i ефективнiший i менш важкий як серiя КВ, ИС-2. Останнiй танк був непоганою машиною прориву завдяки потужнiй гарматi та чотирьом кулеметам, i щодо гарного захисту бортiв.
  У лише кiлька модернiзували "Шерман" встановивши потужнiшу гармату в 76-мiлiметрiв, здатну пробивати середнi танки противника. Роботи над "Першингом" затяглися... Щоправда, "Шерманов" було дуже багато.
  Нiмцi теж не стояли на мiсцi. "Пантера"-2 вийшла у них дещо бiльш досконалою, завдяки запозиченню у росiйських розташування двигуна i трансмiсi¬ одним блоком, що дозволило знизити висоту танка.
  Та й вежа стала вже й меншою, а двигун потужнiшим. В результатi нiмецький танк мав лобову броню вежi у 150-мiлiметрiв з нахилами, лоб корпусу у 120-мiлiметрiв з нахилом у 45-градусiв, та шiстдесят борту. I гармата 88-мiлiметрiв 71 ЕЛ, здатна пробивати "Шермани" з трьох з половиною кiлометрiв. Плюс вага танка всього в сорок сiм тонн при двигунi 900 кiнських сил.
  Якщо не брати до уваги слабку бортову броню, але все ж таки вже достатньо¬ щоб тримати пострiли американських базук, то "Пантера"-2 стала за сукупнiстю характеристик найкращим танком Друго¬ свiтово¬ вiйни, переплюнувши i радянськi КВ, i IВ-2 ще недостатньо досконалий.
  "Тигр"-2 випускався малими серiями, тому що вiн майже не мав плюсiв у бронюваннi, а в ходових якостi поступався значно, та й перевозити його було важко.
  Звичайний "Тигр" теж зняли з виробництва... I "Пантера"-2 стала основним танком Вермахту. I вже в СРСР стали з побоюванням дивитися на технiку Нiмеччини.
  У небi в серiю пiшов МЕ-262, але його надiйнiсть була недостатньою, а бойовi якостi теж не повнiстю розкрилися. I поки що нiмцi робили ставку на МЕ-309 та ТА-152. Останнiй гвинтовий винищувач-бомбардувальник виявився дуже вдалим та ефективним. МЕ-309 незважаючи на високу швидкiсть i потужне озброгння мав проблеми з горизонтальною маневренiстю.
  ХЕ-162 виявився бiльш простим i дешевим реактивним винищувачем, але найважчим в управлiннi, доступним лише льотчикам високого класу.
  Тому його випускали не так багато, як могли б.
  Втiм, такий лiтак дуже пiдходив для стилю Хаффмана, що став другим льотчиком посла Марселя i отримав Лицарський хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами i дiамантами як другий льотчик, що перевищив триста збитих лiтакiв.
  Радянськi льотчики теж набирали рахунки, але скромнiшi за нiмецькi. Видiлився Покришкiн.
  Вiйна пiшла влiтку 1944 року для Америки байдуже. У Третього Рейху i штурмова гвинтiвка виявилася кращою i трощила вiйська американцiв. I Червона армiя напирала. Американцi програвали. Ось у серпнi впала Фiладельфiя. У листопадi 1844 року радянськi та нiмецькi вiйська вже пiдiйшли з пiвночi до Вашингтона та Нью-Йорка. Вперше на фронтi з'явилися американськi "Першинги" та "Свiтлячки". Вони перевершили радянську Т-34-85 i були небезпечнi для IС-2, але все одно програвали "Пантера-2", що стала найкращим танком Друго¬ свiтово¬ вiйни.
  Пiд Вашингтоном американцi билися геро¬чно. Але все одно радянсько-нiмецькi вiйська до кiнця грудня завершили оточення столицi США, а до п'ятнадцятого Сiчня i Вашингтон i Нью-Йорк впали.
  Америка ще деякий час чинила опiр.... Бо¬ йшли також у Мексицi, де наступали нiмцi та японцi.
  9 травня 1845 року залишки американських сил капiтулювали. Вiйна могла i ранiше скiнчиться, але мiж японцями та нiмцями настали серйознi розбiжностi. I це затягнуло конфлiкт.
  Пiсля капiтуляцi¬ США виникла пауза... Але нова вiйна була неминуча. Японiя хотiла собi забагато. Половину Америки маючи значно скромнiший внесок у перемогу, i всю Латинську Америку. Сталiн теж на¬хав на японцiв, вимагаючи повернути пiвденний Сахалiн, який самура¬ отримали незаконно.
  Коротше кажучи, 20 квiтня 1947 року спалахнула нова вiйна. Мiж Японiгю та ¬¬ колонiями з одного боку, i проти Третього Рейху та союзниками та СРСР з iншого. I це серйозно.
  Звичайно, СРСР i Третiй Рейх у технiчному вiдношеннi японцiв сильнiшi. У СРСР з'явилися танки Т-54 та IС-7, у нiмцiв серiя Е, навiть першi пiрамiдальнi розробки. Сильнiшою була коалiцiя бiлих соцiалiстiв i в повiтрi. Особливо сильними виявилися лiтаючi тарiлки Третього Рейху абсолютно невразливi для стрiлецько¬ збро¬.
  Вiйна тривала лише чотири з половиною мiсяцi i закiнчилася розгромом та капiтуляцiгю Японi¬ 3 вересня 1947 року.
  СРСР отримав собi пiвденний Сахалiн, Курильську гряду, третину само¬ Японi¬, половину Китаю та Корею, Гавайський Архiпелаг, та ще щось. Iншi володiння захопив Третiй Рейх.
  Пiсля чого Сталiн та Гiтлер знову зустрiлися i знову пiдтвердили свою дружбу.
  I остаточно додiлили свiт... Сталiн помер 5 березня 1953 року, але встиг залишити письмовий заповiт про передачу влади Лаврентi¬ Берi¬. Той став вождем пiсля Сталiна та зберiг баланс сил.
  Гiтлер проводив помiрнiшу полiтику, навiть масових знищень гвре¬в не було, але владу свою змiцнив. Штучним шляхом було отримано нащадкiв Гiтлера. 20 квiтня 1959 року пройшов референдум про створення всесвiтньо¬ iмперi¬ та заснування монархi¬. I було визначено порядок успадкування.
  Тому коли Гiтлер помер у березнi 1963 року в один день зi Сталiним, але через десять рокiв, це не викликало велико¬ смути та боротьби за владу. I в свiтi було лише двi iмперi¬ Радянська та Нiмецька. I вони мали ядерну зброю, тож основна увага переключилася на космiчну експансiю. Вже 1959 року нiмцi розпочали полiт на Марс. А на Мiсяць злiтали ще ранiше.
  А й СРСР 1961 року вiдправив чоловiк до Марса. Так йшла iсторiя ... До кiнця двадцятого столiття виникли поселення людей на планетах Сонячно¬ системи.
  А 2020 року розпочався перший полiт людства до зiрки Сiрiус навколо яко¬ оберталися придатнi для освогння людьми планети. Пiсля смертi Берi¬ успадковував його син Серго. А в Третьому Рейху вже проводилися смiливi дослiди з омолодження органiзмом. Так син Гiтлера Вольф перший мав рокiв на тридцять i мiг правити ще дуже довго.
  Таким виявився новий свiт... А коронавiрус задавили в зародку, не давши зарази поширитись.
  
  ЯКБИ НЕ ЗЛОЧАСНЕ КРУШЕННЯ ПОTЗДУ З АЛЕКСАНДРОМ ТРЕТIМ
  Потяг разом iз царем Олександром Третiм уникнув аварi¬ пiд Харковом, i iмператор Росi¬ не отримав смертельних ушкоджень внутрiшнiх органiв. Внаслiдок цього життя Олександра Третього тривало, i вiн у сорок дев'ять не помер. Трохи приростивши територi¬ iмперi¬ на пiвднi Середньо¬ Азi¬, iмператор звернув свiй погляд на Далекий Схiд. Будувався Транссиб, i росiйськi проникли в Маньчжурiю, ударними темпами збудували Порт-Артур.
  Стали посилювати свiй вплив у Коре¬. I це призвело до першо¬ велико¬ вiйни в царство Олександра Третього з Японiгю. Царська Росiя дещо краще була до не¬ готова. У Балтицi кораблi побудували роком ранiше, зокрема й броненосець "Слава", а Китай грошей вiд Росi¬ не отримав. I не змiг ¬х зрадити японцям. I флот Японi¬ виявився на шiсть кораблiв слабшим.
  Проте самура¬ все-таки розпочали вiйну. Росiя швидко зростала економiчно i зволiкати не було.
  Хотiлося вiйни та Олександру Третьому. Населення Росi¬ швидко збiльшувалося. Народжуванiсть залишалася високою, а смертнiсть завдяки жорстким заходам сильного царя скорочувалася. Земельнi надiли селян дрiбнiли. Потрiбнi були новi землi. Та царевi хотiлося вiйськово¬ слави. Миротворцем бути добре, але завойовником краще. Олександр Третiй хотiв увiйти в iсторiю великим.
  Але вiйна в ¦вропi справа надто ризикована, а ось чому б не отримав слави у битвi з Японiгю. Тим паче росiйськi генерали - найкращi у свiтi, а солдати тим паче.
  Початок вiйни для Росi¬ був не дуже вдалим. Три броненосцi отримали пошкодження, затонув пiсля геро¬чного бою крейсер "Варяг" та канонерка "Корегць".
  Але потiм пiшло все краще. Адмiрал Макаров не загинув, то отримав вiд iмператора велику владу, i змiг просто не пустити Кирила Романов у Порт-Артур. I його було на броненосцi "Петропавловськ".
  Далi хоча Куропаткiн i вiдступив, цар його вiдразу ж i змiстив. Облога Порт-Артура була недовгою i Брусилов його деблокував.
  Росiйський флот дiяв успiшнiше, нiж у реальнiй iсторi¬. Та й з Балтики ескадра Рiздвяного i вийшла ранiше, i прибула ранiше й у сильнiшому складi. Тож японцiв на морi розбили. I на сушi теж...
  I вiйськовi дi¬ перенеслися на метрополiю.
  Лише втручання Англi¬ та Америки врятувало Японiю вiд окупацi¬. Але японцi були змушенi вiддати Росi¬ Тайвань, всю Курильську гряду i заплатити мiльярд золотих рублiв контрибуцi¬. Росiя змiцнилася у Коре¬, Манчжурi¬ та Монголi¬.
  Виникла Жовторосiя з китайських областей, що добровiльно пригдналися до Росi¬. Не було нi революцi¬, нi Держдуми. Царська iмперiя процвiтала, i досягла бiльших успiхiв в економiцi нiж у реальнiй iсторi¬. З'явилися i першi у свiтi легкi росiйськi танки, важкi чотиримоторнi бомбардувальники. I населення Росi¬ зокрема за рахунок Китаю стало великим.
  Проте перша свiтова вiйна почалася, як i в реальнiй iсторi¬ 1914 року 1 серпня. I це була жорстока битва.
  Царська армiя була бiльш численною, нiж у реальнiй iсторi¬, та краще технiчно оснащеною. I економiка в Росi¬ сильнiша, i ВПК, i фiнанси та авторитет царя вищий.
  I Олександр Третiй прийняв Росiю iз сохою, але тепер у не¬ були i лiтаки з чотирма моторами, i танки, i навiть ракети. З'явилися проекти i важких танкiв особливо Менделггва, i лiтакiв iз шiстьма моторами. I ще багато чого.
  Iз самого початку хiд першо¬ свiтово¬ вiйни був iншим. Росiйськi вiйська перемогли у схiднiй Пруссi¬ i взяли Перемишль вiдразу. Розбили нiмцiв i здобули великих перемог на всiх фронтах. Вiйна виявилася коротшою нiж у реальнiй iсторi¬ i йшла майже в одну ворона. Через пiвроку 23 лютого 1915 Нiмеччина капiтулювала. А Австро-Угорщина ще ранiше.
  А за два тижнi здалася i Туреччина. I це було круто.
  Цар Олександр Третiй добився гучних перемог i став великим царем.
  Росiя та союзники справили подiл трофе¬в. Австро-Угорщина та iмперiя Османа зникли з полiтично¬ карти свiтiв. Бiльшiсть iмперi¬ Османа включаючи Стамбул увiйшла до складу Росi¬. Пiвдень Iраку отримала Британiя, а також пiвдень Палестини, i часто Саудiвсько¬ Аравi¬. Сирiя та Мала Азiя, Стамбул, протоки, пiвнiч та центр Iраку, пiвнiч Палестини стали росiйськими губернiями.
  Росiя також отримала собi Галичину та Кракiв. А також Чеське та Словацьке королiвство та Угорське. Лише Австрiя зберегла незалежнiсть. Трансiльванiя вiдiйшла до Румунi¬. Виникла Югославiя, як королiвство у складi Росi¬, включене добровiльно.
  Також Нiмеччина втратила частину територi¬, включаючи Клайпеду, Познань та Данциг. Хоча Схiдну Пруссiю зберегла. Нiмецькi колонi¬ у Тихому океанi захопила Росiя. А в Африцi - Британiя. Францiя та Данiя повернули захоплене нiмцями при Бiсмарку. Плюс ¬¬ великi репарацi¬. Тож усi були задоволеними.
  Але i пiсля цього передiл свiту ще трохи продовжувався. Росiя та Британiя роздiлили Саудiвську Аравiю та Iран. А потiм i Афганiстан iз Росiгю, завершивши майже повнiстю роздiл свiту. Тiльки ще в Кита¬ йшли вiйни та експансiя з рiзних бокiв.
  Олександр Третiй прожив вiсiмдесят рокiв i помер лише 1925 року, залишивши iмперiю багатою i процвiтаючою свогму синовi Миколi Другому. Олександр Третiй став найуспiшнiшим росiйським царем, та ¬¬ царство було другим за тривалiстю пiсля Iвана грiзного i дуже славетним. А сам Олександр Третiй став довгоживучим з правителiв в iсторi¬ Росi¬.
  Таким чином, iсторiя цього монарха виявилася успiшною. Микола Другий продовжував експансiю у Кита¬. I виграв пiд час Велико¬ Депресi¬ вiйну з Японiгю, ¬¬ повнiстю окупував i включив до складу Росi¬. Микола Другий помер 1938 року. I його престол зайняв спадкогмець Олексiй другий. Цього разу вiн був здоровим, так Олександр вибрав свогму синовi Миколi найкращу дружину.
  Гiтлер прийшов до влади у Нiмеччинi, але йому не дали вiдродити мiць вермахту. I лише Муссолiнi трохи повоював, захопивши останню незалежну кра¬ну в Африцi - Ефiопiю.
  Гiтлер зумiв лише з дозволу Росi¬ об'гднатися з Австрiгю, i пiдняти нiмецьку економiку. Але обiйшлося його правлiння без вогн. Поки що у 1958 роцi фюрер не помер. Пiсля чого в Нiмеччинi почалася поступова демократизацiя та повернулася багато партiйно¬ системи.
  В Iталi¬ пiсля смертi Муссолiнi успадковував його син, але також частково вiдновили демократiю i багатопартiйнiсть.
  I на Росi¬ потроху ставало бiльше свободи. Але найголовнiше це космiчна експансiя. Польоти в космос, на Мiсяць та iншi системи.
  Свiт став бiльш стабiльним та багатим. I росiйський рубль витiснив англiйський фунт, ставши головною свiтовою валютою.
  Колонiальна система не розпалася, а змiцнилася. I в Африцi i Азi¬ було бiльше порядку i менше голоду i вогн.
  Iслам став мирнiшим, втративши радикалiзм. Люди вiдвiдали ще у ХХ столiттi всi планети Сонячно¬ системи. I в 2021 роцi почалася перша спiльна з Росiйсько-американська експедицiя iз зiркою Сiрiус. I так люди отримали щось мирнiше, стабiльнiше, мiцнiше.
  
  
  Нiс Фюрера вiдчув кулак
  Сталiнградська операцiя розпочалася 19 листопада 1942 року. Але фашисти встигли перегрупувати вiйська та посилити фланги. Iнту¬цiя цього разу не пiдвела Гiтлера i вiн встиг вчасно зреагувати. I фашисти змогли цього разу, як пiд час друго¬ Ржевсько-Сичовсько¬ операцi¬, спираючись на змiцнення вiдобразити радянський наступ.
  Крiм того, оборону фашистам полегшувала нельотна погода, через яку не вдалося використати штурмову авiацiю, а артпiдготовка виявилася не такою ефективною. I гiтлерiвцi спираючись на мiцну оборону i закопавшись у землю, i майже не поступаючись числом, устояли. Та за Ржевсько-Сичовсько¬ операцi¬ було бiльше радянських вiйськ, i то наступ Червоно¬ Армi¬ вiдбито, то тут тим бiльше досягнуто успiху вiд оборони. Плюс ще й погоднi умови, i загартованiсть нiмцiв у боях.
  А також перевага гiтлерiвських елементiв у досвiдi.
  Коротше кажучи, фронт не впав i фашисти змогли уникнути зимового обвалу як це було в сорок першому роцi.
  В Африцi спочатку союзники здобували перемоги. Але Гiтлер перекинув на пару дивiзiй бiльше, тому що йому не довелося збирати вiйська для Майнштейна. А Роммель отримав великi повноваження вiдразу i скористався повiльнiстю Монтгомерi. I завдав по американським вiйськам удару страшно¬ сили та ефективностi.
  Армiя США в Алжирi була повнiстю розбита, втрата понад сто тисяч лише полоненими. Та новi нiмецький танк "Тигр", виявився для американцiв шоком. Вiдiграло свою роль i те, що фюрер вiдправив наприкiнцi вересня Марселя найкращого нiмецького льотчика до Сталiнграда. I Марсель у результатi уникнув краху i бився з радянськими вiйськами. А коли пiд Сталiнградом битва затихла, знову повернувся на Середземне море i там завзято молотить англiйцiв та американцiв, ставши для них справжнiм кошмаром.
  Розгром США в Алжирi виявився для американцiв шоком. Слiд зазначити, що у битвi при Мiдуей у цьому свiтi, янкi досягли менше, нiж у реально¬ iсторi¬, i поки що в Тихому океанi йшла вiйна на рiвних. Японцi не змогла захопити Гавайський архiпелаг, але й американцi поки що не могли перейти у наступ.
  I шок, спричинений розгромом в Алжирi, так вплинув на США, що там вирiшили заморозити вiйну у Схiднiй пiвкулi, вивести хто вцiлiв iз Марокко навiть покинувши технiку. I що найважливiше - згорнути бомбардування.
  Якщо врахувати, що пiдводний флот у Третього Рейху вирiс, то зрозумiло, що Британiя сильно ослабла i теж згорнула бойовi дi¬.
  Та й Марсель дуже вже дiстаг.
  Сталiн пiсля того, як нiмцi вiдобразили наступ на пiвднi та в центрi, став виявляти обережнiсть. Операцiю "Iскра" було вiдкладено. А коли почалася, то нiмцi встигли змiцнитись, i змогли утримати i тут оборону.
  Сталiн наказав наступати у районi Воронежа. Спочатку радянськi вiйська досягли успiху, але потiм Майнштейн завдав потужного контрудару з пiвдня i вiдрiзав радянськi частини, створив котел. Нiмцi вiдновили позицi¬, а втрати Червоно¬ Армi¬ були великi.
  Пiсля цього бойовi дi¬ на схiдному фронтi заморозилися. Гiтлер вирiшив прийняти альтернативний план вiйни - посилити Роммеля, i наступати на ¦гипет, Близький Схiд, i далi Iран та Iндiю. А також пiдкорити Африку. А на Сходi боронитися.
  Сталiн, зазнавши величезних втрат, вирiшив поповнити вiйська i дотримуватися вичiкувально¬ тактики. Вирiшивши хай зараз, нiмцi вимотаються, а вiн виб'г ¬хнi танки в оборонi. Але Гiтлер не хотiв наступати на схiдному фронтi, а робив ставку на Африканський i Близькосхiдний театр вiйськових дiй.
  Роммель отримав новi танки "Тигр" i "Пантера", а також САУ "Фердинанд" англiйськi машини, що перевершують якiстю. А небi Фокке-Вульф iз потужним озброгнням пресував англiйцiв. А Марсель став таким кошмаром, що пiсля п'ятсот збитих лiтакiв другим пiсля Германа Герiнга отримав Великий Хрест Залiзного Хреста. А до цього Лицарський Хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Для ворогiв Третього Рейху настали темнi днi. Удар Роммеля розтрощив вiйська Монтгомерi.
  Ситуацiю посилило i те, що нiмцi взяли Гiбралтар, i захопили Мальту.
  Франко дав згоду на штурм цiг¬ фортецi через ультиматум Гiтлера. А в атацi Мальту нiмцi використали дивiзi¬, знятi зi схiдного фронту.
  Крiм того, у Третьому Рейху дiяла тотальна мобiлiзацiя i випуск озброгнь рiзко вирiс.
  У травнi та червнi Роммель захопив Лiвiю та ¦гипет. А в Серпнi вже був в Iраку та Кувейтi. Англiйцi сипалися. У вереснi нiмецькi та турецькi вiйська вторглися до Iрану, i досить швидко його захопили... У листопадi вони вже були в Iндi¬. А в груднi захопили цю кра¬ну та з'гдналися з японцями. Пiсля цього взимку йшов наступ нiмцiв в Африцi.
  А Сталiн все ще вичiкував, заморозивши вiйну. А нiмцi йшло Африкою. У них у серiйному виробництвi з'явилася реактивна авiацiя, насамперед винищувачi та англiйцям довелося дуже погано. Бо вони не мали рiвних лiтакiв. А асiв тим бiльше не було. I трощили ¬х нiмецькi льотчики капiтально.
  I пiдкоряли Африку.
  Сталiн розраховував на новi танки Т-34-85 та IС-2, але це виявилося не найкращою iдегю. До лiта 1944 нiмцi пiдкорили i Африку. У них з'явилися в масовому виробництвi "Пантера"-2 i "Тигр"-2, найпотужнiшими двигунами в реальнiй iсторi¬, а значить i самi машини рухливiшi та ефективнiшi, хоч i важкi. "Пантера"-2 важила п'ятдесят три тонни, а "Тигр"-2 шiстдесят вiсiм тонн. I обидвi машини озброгнi гарматою калiбру 88 мм 71 ЕЛ. Яка пробиваг радянськi машини з велико¬ дистанцi¬, досить швидкострiльна i точна.
  При цьому у "Тигра"-2 двигун 1000 кiнських сил, i цей танк непоганий у ходових якостях. А у "Пантери"-2 двигун у 900 кiнських сил.
  Сталiну до лiта не вдалося отримати якiсну перевагу в танках. А в авiацi¬ гiтлерiвцi рiзко пiшли вперед.
  У них з'явився i повноцiнний реактивний бомбардувальник. I сильний чотиримоторний Ю-488 i шестимоторний ТА-400. Непоганий був i ТА-152, багатоцiльова еволюцiя Фокке-Вульф, i МЕ-309, та iншi машини.
  22 червня 1944 року Сталiн почав великий наступ у центрi. Але гiтлерiвцi були готовi. Мало того, фюрер встиг випередити Сталiна i почав висадку в Британi¬ 6 червня 1944 року. I Лондон упав за дванадцять днiв.
  Ще за кiлька днiв Британiя капiтулювала.
  Червона Армiя, маючи перевагу i чисельностi, i новi танки, змогла прорвати оборону. Але потiм нiмцi завдали контрудару. Бо¬ показали, що "Тигр"-2 краще в танкових битвах нiж IС-2, i в лобовiй бронi, особливо лоба вежi, i в озброгннi. Як краще i "Пантера"-2, i в ходових якостях теж. А Т-34-85 недостатньо потужна iз захисту машина.
  I нiмцi поновили позицi¬.
  Пiсля цього Гiтлер наказав вiдновити наступ на сходi. Головний удар це Кавказ та нафта.
  А тут ще проти Росi¬ Туреччина вiдкрила другий фронт у Закавказзi. I знову перемоги Вермахту. Адже нiмцi i числом, i якiстю сильнiшi. I ще використовують гвропейськi та арабськi дивiзi¬. Особливо сильнi фашисти у повiтрi, де в них якiсна перевага, особливо у озброгннi та швидкостi.
  Плюс ще багато колонiально¬ пiхоти у фрiцiв. На Кавказi ¬м досить тепло воювати. I автомат нiмецький МР-44 кращий за радянськi зразки. Все у гiтлерiвцiв начебто краще. Тiльки артилерi¬ СРСР маг паритет. Але нiмцi у повiтрi захопили домiнування. Вони якiстю були сильнiшими завжди, а за кiлькiстю вирвалися вперед. Та реактивнi лiтаки аналогiв не мають.
  Треба сказати у живiй силi випередити фашистiв складно. У них сателiти та гвропейськi, африканськi, i навiть iндiйськi та арабськi дивiзi¬. I що довше йде вiйна, то бiльше спiввiдношення сил змiнюгться на користь СРСР.
  Тим бiльше що Кавказ не втримати вiд подвiйного удару. Плюс ще Японiя третiй фронт вiдкрила пiдступним ударом.
  У самура¬в справи були кращими, i американцi нiяк не могли опанувати iнiцiативу. Перевагу в чисельностi японцi компенсували великим досвiдом та майстернiстю. Крiм того, якщо в авiацi¬ ще США могли штампувати лiтаки швидко, то флот такими ударними темпами не побудугш. I зрозумiло це гальмувало перехоплення iнiцiативи.
  А японцi з'гднавшись iз нiмцями, змогли частину сил вивiльнити, i провiвши мобiлiзацiю пiхоти, атакували СРСР та Монголiю.
  Проблем додало. За осiнь та зиму гiтлерiвцi захопили весь Кавказ, а також рiчку Уральськ та Астрахань.
  Стало дуже тривожно. I дуже небезпечно. Що робити у цiй ситуацi¬ Сталiну?
  Вiн запропонував Гiтлеру мир за будь-яких умов. Але фюреру США в цей момент не заважали, i вiн заявив: до чого, якщо СРСР можна добити. Нiмцi в березнi розпочали великий наступ на Саратов.
  I в них з'явилися в серi¬ танк Е, i навiть першi дисколет, якi не могли збити радянськi зенiтки.
  Та й взагалi ламiнарний струмiнь робив дисколети Третього Рейху невразливими для стрiлецько¬ збро¬.
  Але у квiтнi пiсля взяття Саратова, Куйбишева, Пензи, але в пiвночi Архангельська, Гiтлер змiнив свою думку, i запропонував Сталiну мир дуже важких умовах. I крiм того СРСР мав би ще й воювати зi США. Причому, воювати майже задарма. Гiтлер за обiцяв лише суто символiчний шматок Аляски вiддати.
  Фюрера видно стривожили чутки про ядерну зброю, яку розробляють американцi.
  Сталiн погодився на важкi умови Третього Рейху, включаючи виплату репарацiй протягом ста рокiв.
  Але зумiв уберегти Москву вiд штурму. I на цьому спасибi.
  А фашисти рушили на Америку разом iз Японiгю. Вони прагнули рiшучо¬ перемоги.
  Але не всi коту масляна. Хоча сухопутна армiя у Вермахта i сильнiша, слiд подолати велику вiдстань до США i так реально окопатися та осiдлати супротивника.
  Але фрицi повiльно, але чiтко пiдбираються. Через Iсландi¬, Гренландi¬, Канади з пiвночi, i через Аргентину, i Бразилiю, i далi на Венесуелу та Мексику з пiвдня.
  I звичайно США не встояти. Тим бiльше, що з'явився МР-64 бiльш досконалий i легкий нiмецький автомат. I очевидно досконалiшi i види лiтакiв нiмецько¬ армi¬. А найнебезпечнiше це, звичайно ж, нiмецькi дiвчата класу - супер на найкращих у свiтi танках.
  Бо¬ перейшли на пiвдень Мексики. Знаменита четвiрка дiвчат змiнила танк, на нову модифiкацiю Е-50. Машина i справдi ультрасучасна, керована джойстиками, порiвняно легка 65 тонн при двигунi 1550 кiнських сил.
  Броня лобова 250-мiлiметрiв, бортова 170, та ще й пiд iстотним нахилом. Але через це дiвчатам у танку дещо тiсно. Тут не так зручно як в "Тигрi"-2, так машина ущiльнилася i особливо компоновочна схема. Але тепер танк не пробити американським танкам, навiть при стрiльбi в борт в упор. Такий захист здатний витримати та пострiл IС-2.
  Дiвчата радiснi та машина йде цiлком спритно. Герда натискаючи на кнопки джойстика, вимовляг:
  - Оце машинка! Справдi шедевр!
  Шарлота у вiдповiдь зауважуг:
  - Дуже вже борти похилi i люк вузький, майже немаг верху. Таку машинку не пробити, але вона не зручна!
  Герда з натхненням помiтила:
  - Зате ефективна! I капiтально непробивна!
  Магда вiдповiла з посмiшкою:
  - Як ми бачимо, Бог заступагться Нiмеччинi!
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Перемоги здобувагмо ми самi! I в цьому г суть нашо¬ стратегi¬!
  Герда захоплено помiтила:
  - Ще недавно танк "Лев" нам здавався межею досконалостi. А зараз машина легша на двадцять п'ять тонн, перевершуг "Лев" i в озброгннi, i в бронюваннi, особливо в ходових якостях. Тож Америцi нас не зламати!
  Шарлота розреготалася i заявила:
  - Та не зламати! Ми всiх зламагмо!
  Ось у прицiлi Магди з'явився "Шерман". Дiвчина послала снаряд просто в цiль. Розколола машину.
  Все ж таки треба визнати, що американцi в танкобудуваннi помiтно вiдстали. "Шерман" явно не тягне у боях, а "Першинг" лише трохи його краще. Тим бiльше "Першинги", що з'явилися в серi¬ лише на початку сорок п'ятого року, i за сво¬ми параметрами схожi на ранню модель "Пантери". Е-50 пробиваг американцiв на дистанцi¬ понад п'ять кiлометрiв.
  Дiвчата дуже гордi такою перевагою свог¬ збро¬. I насвистують пiсеньки.
  Магда знову стрiляг, пробиваг, цього разу екранований "Шерман" i цвiрiнькаг:
  - Розiгнали м'яч i помчали схопитися!
  Навiть екрани "Шерману" не допомогли. А нiмецький танк собi ¬де. Тисне гусеницями пiхотинцiв. Дiвчата насвистують пiсеньки на губних гармошках. Плюхаг собi пiд ковзанками кров. Танк рухагться досить швидко, у нього та гусеницi бiльш досконалi та прохiднi, при цьому порiвняно легкi.
  Дiвчата посвистують... Герда зауважуг:
  - Мексика - це остання кра¬на на шляху до США. Ми вже стiльки рiзних столиць взяли. I стiльки кра¬н пiдкорили! Почали перше завоювання з Австрi¬ i тепер рухагмось на Мехiко! Наша вiйськова компанiя це славна компанiя!
  Христина логiчно вiдповiла:
  - Насамперед ми перевершугмо наших супротивникiв в органiзованостi. Невелика кра¬на - це Нiмеччина. Нiмцi г найбiльш дисциплiнованим i високоорганiзованим народом свiту. Плюс ще тоталiтарний нацiонал-соцiалiстичний режим. Що теж додало нам сили та обмеженостi. - Дiвчина провела босою нiжкою, по легованiй бортовiй бронi корпусу та продовжила. - Потiм генiальнi обдарування наших полководцiв i насамперед Гiтлера. Ми розбили наших супротивникiв частинами. А потiм знайшли i найкращу у свiтi технiку. Тож тепер на нас чекаг попереду трiумф! А Третiй Рейх розкриваг крила над свiтом!
  Шарлота рацiонально помiтила:
  - Найгiрше було взимку сорок другого року. Ми зазнали поразки в Африцi та пiд Москвою. Залишили Тихвiн i Ростов-на-Дону. I навiть Харкiв був захоплений порадами. А у вiйну проти нас вступили США. Ось тодi здавалося: що чаша терезiв хитнулася не на нашу користь i попереду замаячила прiрву. Але ж весна принесла нам новi перемоги. I з того часу все пiшло на нашу користь!
  Магда вистрiлила. Збила американську зброю i прочирикала:
  - Але все ж таки без втручання вищих сил, наша армiя не змогла б досягти таких успiхiв! Перемагаючи переважаючих ворогiв! У цьому г правиця Божа!
  Герда розсмiявшись, вiдповiла:
  - Згодна, що Божа! Але не Бога: Авраама, Iсаака та Якова! А мабуть арiйського, гдиного i Всемогутнього Бога! Того, що створив всесвiт i сво¬м народом обрав нiмцiв!
  Шарлота кивнула i пiдтвердила:
  - Звичайно! Бог Iсаака не наш Бог! I якби гвре¬ були справдi народом Божим, ми б не перемагали! А якщо так, то твоя Бiблiя Магда - це брехня! I настав час тобi вiдмовитися вiд християнства, на користь арiйського моноте¬зму!
  Слова Шарлоти звучали, мов автоматнi черги.
  Христина додала:
  - I це скидагться на зраду, бути християнкою. Адже виходить ти за пацифiзм - вдарили тебе по правiй щоцi, пiдстав лiву!
  Герда вважала за потрiбне додати:
  -I вважагш, що порятунок вiд юде¬в! А це взагалi - схоже на зраду!
  Магда несмiливо заперечила:
  - Я так не вважаю! Моя думка Бог один! I не гврейська, i не арiйська!
  Шарлота гаркнула у вiдповiдь:
  -Як це не арiйська! Тiльки арiйський i не менше!
  Герда примирливо додала:
  - А ще й технiка! Ось iз чого ми починали? Мали у вереснi 1939 року лише шiсть танкових дивiзiй. I майже всi танки легкi, менше двадцяти тонн. Зараз у нас я сама не знаю, скiльки дивiзiй, а ми ¬демо на найкращому танку у свiтi. Наша машина не маг собi рiвних у озброгннi, у бронюваннi, ходових якостях i при цьому ще не помiтна за вагою.
  Я пам'ятаю випробування першого "Тигра", тодi на день народження Гiтлера 20 квiтня 1042 року.
  Дiвчина зробила паузу i, перевiвши подих, продовжила.
  - Тодi "Тигр" уже був найкращим танком свiту. Але його ходовi якостi не можна визнати задовiльними. Але гармата давала гарний бiй, а броня для того моменту цiлком влаштовувала. Та й сам танк добре розгортався, що компенсувало низьку швидкiсть обертання башти!
  А в сороковому роцi ми поступалися Францi¬ та Британi¬ як танки, i ¬х кiлькостi. Але ж перемогли! У сорок першому роцi у СРСР були кращi танки Т-34 та КВ, нiж нашi, та в кiлька разiв бiльше машин! Але ми все одно перемогли! А мораль - технiка та розум! I дух важливий!
  Христина вiдзначила, потираючи об педаль голу п'яту:
  - Якщо ми з найгiршими танками перемагали, то й зараз переможемо! Звичайно, що нас було спочатку менше, нiж ворогiв. Тепер ми зiбрали орду! Що нам може стати на завадi виграти?
  Герда вiдповiла з усмiшкою:
  - Думаю, найголовнiшi проблеми позаду! У нас навiть у чисельностi тепер
  Перевага. Не думаю, що компанiя проти США зiткнеться iз проблемами.
  Шарлота логiчно помiтила:
  - Не вiрю в те, що в Америцi щось проти нас знайдеться! T¬ "Шерман", просто гарматне м'ясо, а "Першинг", лише трохи краще. Поки проти нашого танка, вони не мають знарядь!
  Герда вважала за потрiбне додати:
  - I в реактивнiй авiацi¬ у них нема чим наших соколiв крити. Причому маючи стiльки рабiв, i ми й числом не поступагмось янкi!
  Христина iз цим погодилася:
  - Обладнання у нас - вся ¦вропа та частина СРСР. А робочих рук - половина свiту! Ми перевели нашi заводи на тризмiнний режим роботи i будугмо новi заводи! Американцi не зможуть дати нам асиметрично¬ вiдповiдi за рахунок кiлькостi. У них немаг тривiально тако¬ велико¬ кiлькостi робочих рук!
  Шарлота хихикнула i посунула колiном у крiсло, пробурчала:
  - Не буде у них симетрi¬! - Дiвчина вистрiлила по "Гранту" та додала. - А якщо й стане випускатися технiка, то тiльки для набору бойових рахункiв нами!
  Магда несмiливо помiтила:
  - Але коли життя... Тобто життя вчить, що не треба вирiшального моменту розслаблятися!
  Герда з цим погодилася, i повернувши босими пальцями важiль, пробуркотiла:
  - А ми до кiнця бережемо пильнiсть!
  Шарлота втягнула свiй рельгфний прес i нагадала:
  - Ми пройшли тривалий шлях... Вiд скромного Т-1 до гiганта Е-200. I це, звичайно, вiхи геро¬чного походу! Так само i наш танк нiколи не пiде на метал!
  Нарештi, дiвчатам попалася цiла дюжина американських танкiв. Вiсiм "Шерманов", два "Гранта" та два "Першiнги". Остання машина мала нижчий силует i не така помiтна. Потрапити у високий танк легше. Дiвчата стрiляли по черзi. Вони всi влучнi та з чудовою реакцiгю. Загартованi та навченi. Якi пройшли значну частину Друго¬ свiтово¬ вiйни i побували в рiзних кра¬нах свiту. Це справдi дiвчата найвищого класу.
  I "Шермани" почали першими вибухати. А вiдстань понад п'ять кiлометрiв. Американцi поки що ¬хню машину i дiстати не можуть.
  Стрiляючи, Герда вiдзначила:
  - Гармата у нас оптимальна! Пробиваг все з дистанцi¬ реального бою i досить великий запас снарядiв. Ось 128-мiлiметрова буде гiрша.
  Магда з цим погодилася. Вистрiливши та розбивши "Шерман" дiвчина вимовила:
  - Запас снарядiв для такого калiбру г нижчим. Але в принципi i 88-мiлiметрова зброя, в принципi, непогана!
  Шарлотта пальнула i вставила:
  - Дивлячись ще навiщо!
  Герда жорстко гаркнула:
  - А цей "Шерман" та "Пантера" вiзьме. Думаю 75-мiлiметрова гармата з довгим хоботом, могла б ¬х пошкодити!
  Христина вистрiлила, застосувавши голу ногу, i рикнула:
  - Та й запас снарядiв був би вищим!
  Магда теж пальнула, натискаючи на джойстик босими пальчиками. Останнiй "Шерман" осел. Наступний удар перевели на Гранди. Цей танк вже наскiльки застарiв i ще гiрше броньований, нiж "Шерман". Втiм, у Америки спочатку з танками було набагато гiрше, нiж у Нiмеччини. У сороковому роцi США мали лише 502 танки, та й то багато застарiлих. Але вже в сорок першому роцi американцi випустили понад три тисячi танкiв. I з'явився "Шерман". Що можна сказати про цю машину? По лобовому бронюванню вона навiть трохи перевершувала Т-34-76, i трохи поступалася у забiйнiй силi гармати. Та й у ходових якостях. Зате оптика i оглядовiсть куди краща за радянськi.
  Потiм з'явився вже в сорок четвертому роцi "Шерман" М 4. Танк порiвнянний у бронюваннi та озброгннi з Т-34-85 i дещо поступагться простий "Пантере" i дуже "Пантере"-2. Ще пiзнiше з'явився "Шерман" свiтлячок, з бiльш довгоствольною 17 - фунтовою гарматою. Ось цей танк перевершував радянський Т-34-85 у озброгннi, але був не надто масовим.
  Iснувала i екранована модифiкацiя "Шермана" з найгiршими ходовими якостями, важчою, але з бронею в 152 - мiлiметри. Але теж не наймасовiша. Поки що нiмкенi траплялися лише стандартнi М4.
  Але "Грандами" покiнчено, i тепер порiвняно новий танк "Першинг".
  Герда запропонувала:
  - Давайте пiдiйдемо трохи ближче. У цього монстра броня може бути товщою!
  Шарлота зневажливо скривилася:
  - Не турбуйся! У нього всього 102 мiлiметри. Машина важить сорок двi тонни, але сильна пiшла вiд "Шермана"!
  Герда хихикнула i запропонувала:
  - Тодi стрiлягмо!
  Магда простягла свою точену, босу нiжку. Скiльки рiзних гострих, колких каменiв, розпеченого пiску пустель, колючок джунглiв, снiгiв Росi¬ пiзнали ¬¬ голi, пружнi, витонченi пiдошви. Натиснула довгими, рiвними з перламутровими нiгтиками пальчиками на кнопку джойстика.
  I випустила бронебiйний iз урановим сердечником снаряд. I прочирiкала з посмiшкою:
  - Хай буде вам свiтло!
  105-мiлiметрова гармата маг величезну руйнiвну дiю. I "Першинг" втратив половину вежi.
  Герда струснула високим, пружним грудьми i помiтила:
  - На жаль, "Тигр" такого не мiг! У нього не вистачало ударно¬ сили! Але все одно, вiн кращий, нiж "Шерман".
  Магда скептично помiтила:
  - Дивлячись який. Якщо на "Свiтлячок" навiсити екрани, то вiн буде не гiрший за "Тигра", в лоб захищений навiть краще!
  Герда сердито махнула головою нiжкою. Вистрiлила по танку. I добивши останнiй "Першинг" додала:
  - Наш "Тигр" все одно дорожчий, усiх цих захiдних екзотик, i росiйських збочень. Я вiрю в нашу перемогу, навiть iз танками Т-4, хай буде так!
  Дванадцять машин дiвчата переклацали наче насiння. По них навiть не вистрiлили. Аж надто велика вiдстань, для американських гармат.
  Дiвчата ¬дуть та посмiюються. Добре ¬м.
  Шарлота знову заводить знайому шарманку:
  - Нi, Магдо! Тобi слiд раз i назавжди вiдмовитись вiд Християнства. Iнакше ти будеш потенцiйною зрадницею!
  Дiвчина iз золотистим волоссям заперечила:
  - Нi! Я вiддана Третьому Рейху, але й вiд Iсуса Христа не зречуся!
  Герда шльопнула голою пiдошвою свiй гарною, мускулистою ноги по бронi i помiтила:
  - А вiд Христа не слiд зрiкатися! Тiльки треба визнати, що вiн по тiлу був нiмець, а не гврей i все буде гаразд!
  Магда з усмiшкою вiдповiла:
  - Нiмець... Але як бути зi свiдченням Бiблi¬?
  Герда жорстко заявила:
  - Потiм тобi Бiблi¬! Якщо г Майн Каф!
  Магда заперечливо хитнула головою:
  - Майн Каф не божественне одкровення. А праця однiг¬ людини, хай навiть i видатно¬! Я ж вiрю тому, що походить вiд Бога!
  Тодi всi войовницi хором крикнули:
  - Наш Бог - Адольф Гiтлер!
  Магда вiдважно вiдповiла:
  - Але ж не Гiтлер завоював i створив всесвiт!
  Герда сердито стукнула свогю круглою п'ятою по бронi i заявила:
  - А це вже нами не обговорюгться! Хто створив свiтобудову, час покаже!
  Шарлотта запропонувала:
  - Давайте дiвчатка краще поставимо собi питання - що робитимемо пiсля вiйни?
  Христина посмiхнулася i припустила:
  - Пiдемо в бiзнес! Це найкраще, що ми можемо зробити!
  Герда згiдно кивнула, свогю бiлою головою:
  - Звiсно, в бiзнес! Чи може бути знiматимемося в кiно?
  Магда посмiхнулася i запропонувала:
  - А що? Це непогане продовження кар'гри! Адже фiльми це чудово!
  Герда посмiхнулася, провела долонею сво¬м рельгфним пресом i помiтила:
  - А ти б когось зiграла? Ангела чи що?
  Магда з важким виглядом, сказала:
  - А чому б i нi? Адже в мене потрiбна зовнiшнiсть. Я б розповiла про Iсуса Христа всiм вiруючим! Це була б рятiвна рiч!
  Герда заперечливо замотала головою i роз'яснила:
  - У новiй арiйськiй релiгi¬ немаг такого поняття, як порятунок. Насправдi суть наказу арiйцю - служити Рейху. А рештi - пiдкорятися арiйцям! Тож ми не рятугмося, а панугмо!
  Крiстiна це дiвчина з мiдним, але з домiшкою жовтизни волоссям пiдтвердила:
  - Та ми панугмо i завойовугмо! У цьому свiтi ми у вiйськах Третього Рейху. У цьому в нас буде своя армiя. I завойовуватимемо iншi всесвiти. Все в цьому свiтi щодо... Думаю i там буде вiйна, i бенкети, i магтки! Погднання насолоди свiтом, та захоплюючо¬ гри у вiйну!
  Шарлота це дiвчина з мiдно-червоним волоссям, вiдповiдно кивнула:
  - Звичайно! Бо справдi мирне життя нудне... Ми так звикли воювати, що для нас це стало хлiбом!
  Герда поправила напарницю:
  - Швидше навiть повiтрям! Або водою змiшаною iз солодким вином!
  Магда сумно промовила:
  - Шкода... Iнодi на мене накочуг хвиля жалю. Адже вбивати iнших погано. Ми завдагмо бiль та страждання! Якого дiтям без батька!
  Герда похитала головою, помiтивши:
  - Усi ми ризикугмо! Але втечешся! Людина все одно смертна! I якщо подумати, чи так уже суттгвi тридцять-сорок рокiв у масштабах вiчностi? I вiчне життя!
  Магда зiтхнувши вiдповiла:
  - Ну, якщо фiлософськи дивитися, то так воно i г... Але реально маленьким дiтям вiд цього не легше!
  Шарлота струснувши мiдно-червоною шевелюрою, прошипiла:
  - Уяви, що вони недолюдини! Просто тварини i тобi полегшаг!
  Магда, струсивши з вiй сльозинку, вiдповiла:
  - Але ж i тварин шкода! Ех...у якому свiтi ми живемо! Все просто безжально! I править бал смерть!
  Шарлота з натиском сказала, пишучи на ходу:
  Нехай рiчки кровi
  Течуть по Землi,
  Нехай стогнуть вiд болю
  Пожежi скрiзь!
  I нехай зла смерть,
  Править лютий бал,
  Вам усiм померти,
  Сатана вас до вiдповiдi покликав!
  Нехай вихор пожираг,
  Потiк людських тiл...
  Планета страждаг
  Пануг свавiлля!
  Герда перервав свою напарницю, прикривши голою нiжкою, ¬¬ червоний рот. Блондинка-термiнатор вигукнула:
  - Ну, навiщо так песимiстично! Ось скiнчиться вiйна i планета зацвiте, як сад. Я думаю вже трохи лишилося. Америка це ще пiвроку, ну найбiльший рiк. Потiм додамо Росiю, i залишиться лише Японiя. Але це для нас справа недовга. Найбiльше, через три роки припиняться всi вiйни... I люди вже бiльше нiколи не вбиватимуть один одного!
  Христина уточнила:
  - У всякому разi, на вiйнi... Думаю, настане час i дуже скоро, коли у свiтi залишиться тiльки одна iмперiя. I тодi, принаймнi, не буде вогн. I думаю, завдяки розвитку сiльського господарства та iдеально¬ нiмецько¬ органiзацi¬ через кiлька рокiв зникне i голод. Потiм усiм буде збудовано житло. - Дiвчина мiдно-жовтим волоссям i мускулистою, струнко та iдеально пропорцiйною фiгурою говорила iз захопленням. - Потiм розвинеться медицина i буде покiнчено iз хворобами. Ми полетимо в космос, розселятимемося по рiзних свiтах. Переможемо старiсть. Всi люди будуть молодими та красивими, наче казковi ельфи. А може, в космосi на нас чекають новi вiйни. Такi зорянi iз трирукими прибульцями. I смiливо боротимемося за iде¬ фашизму у всьому всесвiтi!
  Шарлота з променистою усмiшкою на вустах проспiвала:
  - За свiтле завтра ми боротимемося... Давай цiлуватися!
  Магда вже оптимiстичнiше заявила:
  - Але так воно вже краще! Чи не вiчнi вiйни, а мирне творення!
  У цей час машина на¬хала на мiну. Танк струснуло. Лопнув ковзанку, i машина трохи сповiльнилася. Герда викликала по рацi¬ ремонтну бригаду. Пошкодження не позбавило танк ходових якостей, але трохи знизило швидкiсть. Тому ковзанка маг замiнити швидко. Тут розташування пiдвiски iнше - зручнiше для ремонту, нiж шаховий порядок характерний для "Тигрiв" та "Пантер".
  Тим бiльше, дiвчата iз задоволенням порозiм'ялися в джунглях. Чому не купуватись у рiчцi. Танк, звичайно, мiсце спекотне, навiть кондицiонер не справлягться. Тут все ще пiвдень Мексики - тропiки, i в березнi досить спекотно. Але загалом погода райська.
  Рiчка виявилася поряд i дiвчата поринули в не¬. Крокодилiв можна не боятися. Тут iде вiйна, i вся живiсть давно розбiглася. Вода тепла i в нiй пригмно плавати. Дiвчата попливли i, Герда милуючись берегами джунглiв, помiтила:
  -Все-таки наш свiт не позбавлений принади! Ймовiрно, було б добре стати безсмертною наче горець, i все жити разом iз людством спостерiгаючи його розвиток. I полiтати космосом!
  Христина кивнула, серйозно промовивши:
  - Рай без грiха, вкрай нудний... Нi стан у казино програти, а ще краще виграти, не полювати. Та й вiйна захоплюг...
  Шарлотта припустила:
  - Думаю, скоро винайдуть iгри, якi можна буде на екранi зображати - такi ось вiйськовi!
  Магда з посмiшкою помiтила:
  - Вам би все руйнувати!
  Христина взяла i заспiвала:
  - Руйнування це пристрасть ... Все одно яка влада!
  Герда хрипучи i пирхаючи, заспiвала:
  - Перед собою хочу бачити порожнечу! У нiй я побудую свiй замок, свою мрiю!
  Шарлота хихикнула i запропонувала:
  - Нi, це звичайно здорово воювати! Але ще найкраще перемагати!
  Христина вигукнула на все горло:
  - Сама правиця небесна допомагаг Нiмеччинi. Наша арiйська вiра, наш неповторний моноте¬зм! I те, що не вбиваг нас, робить сильнiше!
  Герда хлюпнула водою i вiдповiла:
  - Так ми стали сильнiшими! Жаль тiльки наткнулися на протитанкову мiну.
  Христина задумливо промовила:
  - А як захистити гусеницi?
  Герда знизала мускулистими плечима:
  - Не знаю...
  Шарлота рацiонально помiтила:
  - Вiд снарядiв ¬х захищають щитками, а вiд мiн... Хiба що робити з товщi, щоби не рвалися!
  Герда схитнула головою:
  - Тодi ходовi якостi через зростання ваги впадуть. Ось зробити б танк лiтаючим!
  Магда пiдтвердила:
  - Саме так! Щоб лiтав танк у повiтрi i не падав! I розвивав швидкостi п'ятсот миль на годину!
  Шарлота плескалася, повiдомила iнформацiю:
  - Я чула, що наш флот маг особливi кораблi, якi лiтають трохи, не торкаючись води! I вони розвивають швидкiсть гвинтового винищувача i можуть перевозити десант, а також завойовувати панування на морi! Ось така авiацiя на морi зробить нас непереможними!
  Герда поправила свою напарницю:
  - А ми вже непереможнi! Це зробить нас супернепереможними!
  Шарлота обернулася на спину, забила голими, точеними нiжками в повiтрi i проворкувала:
  - Коли ми гдинi ми непереможнi! Ми дiвки арiйцi, у серцях сво¬х убивцi!
  I красуня пiрнула глибше у воду. Пропливла трохи в товщi. Плеснула по босих п'ятах подругам, i виринула. Пустила фонтан води, проворкувавши:
  - Ось гарна весна у тропiках! Вода немов парне молоко!
  Герда жартома заспiвала:
  - Африка жахлива так, так, так .... Африка небезпечна так, так, так! Не ходiть дiвчинки, до Африки гуляти!
  Красунi розреготалися. Ковзанка вже встигли помiняти - ремонтнi бригади на висотi. I дiвчата з усього розмаху заскочили до танка. Силует Е-50 досить низький i сама машина не надто помiтна. Войовницi врубали газотурбiнний двигун та за кiлька секунд набрали швидкiсть.
  Шарлота, танкiстка зi стажем, помiтила:
  - Все ж таки газотурбiнний двигун куди краще дизельного. Вiн i компактнiший, i розганяг танк швидше. У нашо¬ машини - чудова маневренiсть!
  Герда жартома, заспiвала:
  - Був безтурботний i на¬вний, дiвки босий юний погляд... Все навколо здавалося дивним - триста рокiв тому!
  Христина з натхненням помiтила:
  - Нi! Наш командир вражаг почуттям гумору... Хоча справдi здагться з початку вiйни нiби минули сторiччя... - Дiвчина провела долонею по сво¬х високих, пружних грудях i продовжила. - У той же час часом ловиш себе на вiдчуттi, нiби це було вчора! Ех все-таки життя людей коротке i якось непомiтно минаг!
  Герда люто помiтила:
  - Але ж ми не старi? У нас повно сили та енергi¬! I наш шлях вiд перемоги до
  Перемоги!
  Магда вистелила по кулеметнiй вежi, знесла американський осередок, i проворкувала:
  - Та я вiрю в нашу перемогу... Тим паче зараз, коли у нас усi козирi. Але не ставитимемо вiзка попереду коня!
  Герда зi зiтханням згадала:
  - Альберт... Я ось сумую за цим хлопчаком... Дивно закохатися в сопляка, хай навiть i рослого, з статурою Аполлона!
  Шарлота логiчно помiтила:
  - I менi Альберт сподобався. У ньому якась особлива краса. I взагалi пiдлiтки, коли в них ще фiзiономi¬ не вкрилися бородою, а риси обличчя не завершили формування - вiдрiзняються особливою красою. I головне вони ще не такi меркантильнi, люблять тебе, а не тво¬ грошi!
  Христина рацiонально помiтила:
  - Ми всi чотири настiльки гарнi, що чоловiки насамперед люблять нашi тiла. А скiльки ми магмо - це вже нашi прибутки!
  Герда логiчно промовила:
  - Бути жiнкою простiше! Помани собаки, i вiн сам схопиться в лiжко. Принаймнi поки що ти молода. То нiколи не залишишся без чоловiка. Tх залучати найпростiше. А ось чоловiковi, щоб укласти жiнку в лiжко слiд постаратися.
  Шарлота гхидно вiдповiла:
  - Адже не тебе... Ми не надто вибагливi!
  Герда негативно мотнула свiтлою головою:
  - Не зовсiм так! Я люблю чоловiкiв молодих, гарних, фiгуристих. I з ким потрапило не лягаю. Як правило, вибираю атлетично складених. Якийсь iз пузом навiть генерал мене не приваблюг. А ми можемо обирати!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Ось повi¬ на панелi, вибирати не доводиться. I пузатого обслужить, i плешивого, i старого... Це, звичайно, мiнус ¬¬ професi¬!
  Герда серйозно вiдповiла:
  - Можна пiти в солдатський бордель... Тодi всi тво¬ клiгнти будуть молодi та стрункi. I рiзноманiтнiсть i бiльш-менш привабливi... Я, наприклад, красивому чоловiковi нiколи не вiдмовляю!
  Христина хихикнула i проворкувала:
  - Так... Рiзноманiтнiсть заводить! Секс вимагаг рiзних страв та спецiй. Ми молодi баби i любимо молодих... Бажагмо спортивних партнерiв iз мускулистими тiлами. А комусь доводиться мати справу з не такими вже й красивими чоловiками. Цим жiнкам можна лише поспiвчувати!
  Шарлотта заспiвала з надривом:
  - У раба чоловiка перетворюг краса... I пiсля смертi вiр не знаходжу спокiй, я душу дияволу вiддам за нiч з тобою!
  Магда пальнула, по американськiй самохiдцi "Вiдьма" i прочирикала:
  - Грiх, який цей наш секс поза шлюбом... Краще залишити хтивi думки!
  Шарлотта сердито вiдповiла:
  - I ти стогнала вiд оргазмiв не гiрше за нас ... Так не варто нюнi розводити ханжа.
  
  Гiтлерiвськi вiйська взяли в обiг Америку дуже сильно. I пресували ¬¬ затиском з обох бокiв.
  Вiйськова машина Вермахта просувалася Мексикою. Жорстокi бо¬, багато кровi та розбитого металу. Чимало несли втрат i iноземнi частини Третього Рейху. Гiтлерiвцi наскiльки можна намагалися берегти арiйцiв. Кидали у бiй африканцiв, арабiв, iндусiв, китайцiв. Японцi теж використали бiльш кольорову рать. Це дещо знижувало темп просування. Самi нiмцi сидiли у важких танках. Фюрер розпорядився зняти з виробництва всi танки легше за п'ятдесят тонн, i перейти на новий зразок Е-50. А також використовувати у боях iз американцями виключно важку бронетехнiку.
  Це трохи сповiльнило просування нiмцiв Мексикою. Фрiци перекидали новi танки, вели вогонь та використовували реактивнi штурмовики з посиленим бронюванням. Американцi котилися назад. Березень видався напруженим.
  Льотчик та суперас Фрiдрiх набирав окуляри. Хлопчик бився на новiтнiй модифiкацi¬ МЕ-262 "Х" i дуже впевнено покращував сво¬ рахунки. При цьому вибиваючи повiтрянi та наземнi цiлi. Поруч iз ним праворуч мчала Хельга. Теж подаг надiю войовниця. Фрiдрiх вже став справжньою легендою, подiбною до фантастичного супермена.
  Ось i зараз хлопчик даг чергу з п'яти авiагармат. Вiдразу пiвсотнi американських лiтакiв вибухаг. Tх розносить iз одного авiаснаряду. Iншi машини застигли в ступорi. Вони нiколи такого не бачили. А Фрiдрiх палить знову. I ще пiвсотнi американських стерв'ятникiв пiдiрвано. Це справдi справжнг диво. Хельга стрiляг, збиваг чотири лiтаки, i шепоче хлопцевi-асу:
  - Ти супермен найвищого рiвня!
  Американськi лiтаки намагаються розбiгтися, але третю чергу злизуг ще половину сотнi. Влучнiсть у Фрiдрiха непомiтна. Вiн справдi i надлюдина, i дитина. I сто п'ятдесят американських лiтакiв знищено. Хельга встигла збити п'ять машин, решта нiмецьких винищувачiв ще менша.
  Хлопчик вимовляг:
  - Курочка по зернятку клюг, а набираг ваги бiльше, нiж свиня, що ковтаг великими шматками.
  А тепер Фрiдрiх зайнявся наземними цiлями. Гертруда натискаючи голими нiжками на педалi, ледве встигаг за хлопцем. Фрiдрiх обстрiлюг танкову колону. Однiгю чергу з вертикального пiкiрування знищуг: сiмнадцять танкiв "Шерман", вiсiм "Грандiв", чотири "Першинги", дев'ять самохiдок "Вiдьма", три "Великi Томи", та вiсiмнадцять транспортерiв. Всi цi машини пiдбитi та палають. Всерединi ¬х починаг рватися бойовий комплект. I слiдуг руйнацiя цiло¬ колони, буквально за кiлька секунд.
  Хельга, ця красуня-блондинка шльопаг босими нiжками, вигукуг:
  - Фрiдрiх то крутiший ас у нас, просто вiдбувагться вищий клас!
  Хлопчик показуг ¬¬ нiс, i хихикаг... Розвертаг свiй МЕ-262 i знову шукаг здобич. В нього розвинена iнту¬цiя. Ось майнула сiм "Мустангiв" у хмарах. I вiдразу виявилися збитi. Потiм хлопчик атакував колони. Став помсти всiх пiдряд, розбивати i мотоцикли та транспортери. I нiхто не заперечуг! Американцi просто винищуються.
  Дещо встигаг прихопити i Хельга.
  Дiвчина бореться в одному бiкiнi. Це ¬¬ кредо, так багато льотчиць роблять. I чому помiчено, що для жiнок, коли на них мiнiмум одягу смерть не приходить. Якось бiльш щасливi, i невразливi дiвчата, якi борються голоногi. I це феномен змушуг льотчиць максимально роздягатися.
  Та й у спеку голяка пригмнiше. Вже кiнець березня, i над Мексикою дуже жарко, а в лiтаку ще й двигун додаг температуру.
  Хельга милугться за вiражами хлопця. Ось вiн знищуг з одного заходу, ще двадцять чотири "Шермани" з них шiсть екранованих.
  Хлопчик виглядаг найпересiчнiшим пацаном на вигляд рокiв тринадцяти-чотирнадцяти, але в ньому така феноменальна влучнiсть i сила. I жiнки липнуть до бiлобрисого хлопчика, наче голки до магнiту. Тим бiльше, Фрiдрiх вже генерал-полковник авiацi¬.
  I нагороджений безлiччю орденiв. У тому числi i таким орденами, як Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Так само Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та чорними дiамантами. Зiркою Лицарського хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Десятком звичайних Лицарських Хрестiв залiзного хреста з мечами та дiамантами. А також Великим Хрестом Залiзного Хреста. Золота каблучка з дiамантами. Дiамантово¬ зiркою винищувача танкiв, Дiамантовою зiркою винищувача артилерi¬, та багатьом iншим.
  Щойно не нагороджували Фрiдрiха. Його рахунок знищених лiтакiв наближагться до десяти тисяч. По досягненнi десяти тисяч вже приготовлена нова нагорода: Зiрка Лицарського хреста Залiзного хреста, з платиновим листям, мечами та дiамантами. А також платиновий кубок Люфтваффе у дiамантах.
  Ось зараз Фрiдрiх знищуг чергову колону танкiв. Потiм збиваг недбалим рухом босо¬, хлоп'ячо¬ ноги дев'ятнадцять американських лiтакiв, у тому числi два Б-29. Та вiн справдi неймовiрно крутий хлопчик.
  Фрiдрiх вимовляг не безперечну фразу:
  - Здiбнi хлопчики роблять бiльше вiдкриттiв, нiж генiальнi люди похилого вiку!
  I справдi, пiдлiток найкрутiший во¬н свiту! А почав воювати, коли йому ще не було одинадцяти рокiв! Але час iде i хлопчик дорослiшаг. Вiн найбiльший феномен. I щось у ньому г, особливо генетично, хоча вiн цiлком звичайного зростання для свого вiку, тiльки дуже мускулистий.
  Ось робить ще одну чергу... Збиваг вiсiм "Аерокобр" та шiсть Р-51. Крутий хлопець нiчого не скажеш. Потiм вибиваг кiлька батарей, знищивши понад сiмдесят гармат. Ну, що ж настав час повертатися, поповнити пальне в баках i бойовий комплект!
  Хельга теж пiдбила двi гармати i, схоже, задоволена. Повертагться Фрiдрiх iз колосальним придбанням. Радiсний такий хлопчик. Ще б вiн помiтно покращив собi рахунки. Майже вiдразу ж молодий ас пересiдаг на iнший реактивний винищувач, не чекаючи коли заправлять його машину. А разом iз ним летить уже Гертруда. Теж чудова блондинка у бiкiнi.
  Фрiдрiх махаг ¬й рукою i пiднiмаг свою швидкiсну машину. Цей МЕ-262 здатний розганятися до 1200 кiлометрiв на годину.
  Божевiльна швидкiсть i при цьому сильна маневренiсть характернi для цих машин. Фрiдрiх стрiляг з дистанцi¬ по "Мустангам" - збиваг вiсiм штук i додаг ходу.
  Гертруда регоче:
  - Ну, ти й лицар! Я за тебе горою!
  Фрiдрiх смiгться i показуг мову i ревнув:
  - А мiстер суперзiрка! I менi пiдкоряються гори!
  I знову стрiляг, збиваг дюжину машин. I знову хихикаг... Гертруда помiчаг з смiхом:
  - Ти, чого бояться навiть росiяни!
  Фрiдрiх пiдморгнув дiвчиськовi, хоча навряд чи вона його чiтко бачить:
  - Я думаю, що найкрутiшi це американцi!
  Гертруда у вiдповiдь завиваг:
  - Ти мачо! Ти мачо!
  Хлопчик хихикнув i прочiрикав:
  - Я супермачо!
  Гертруда прошипiла з домiшкою срiбних дзвiночкiв у голосi:
  - Герой, ти супергерой усiх комiксiв та всiх епох!
  Фрiдрiх дав чергу. Збив близько тридцяти лiтакiв, зокрема п'ять бомбардувальникiв. Машини розсипалися в повiтрi, наче пiдпалене конфеттi. Хлопчик посмiхнувся i видав:
  - Але не росте кохання квiтка, без слави та успiху!
  Гертруда натиснула на важiль босою нiжкою, i прочирикала:
  - Кохання з вiйною панове, мене зловили в мережi! Вiйна уявiть нiсенiтниця не будь любовi на свiтi!
  Дiвчина збила, натиснувши на гашетку босими пальчиками лiтак ВПС США i продовжила.
  - Часом помiчниця у всьому, часом шкодить майстерно... I ми вiйну кличемо святою, i обзиваймо мерзенно¬!
  Гертруда прочiркала i збила ще один лiтак. А хлопчик-термiнатор одразу п'ятнадцять!
  Фрiдрiх заспiвав iз натхненням:
  - Фюреру великому клянемося,
  Честь зберiгати i битися до кiнця.
  Тому що влада його як сонце,
  Бо точить меч кра¬на!
  Дiвчина закинула сво¬ голi нiжки, потiм пiдтягла до сво¬х повних грудей колiна. Пiсля чого проспiвала:
  - Я люблю секс та геро¬в... Фюрер воскрес - усiх урiг!
  Фрiдрiх вкотре цвяхнув з дистанцi¬. Збив дружним залпом авiагармат сорок лiтакiв.
  Хлопчик прочирикав:
  - А я Зевс та Посейдон в одному флаконi!
  Гертруда збила милостиво залишений ¬й суперасом лiтак i заспiвала:
  - А тепер Арес i Марс iз захопленням дивляться на нас... I видно ¬м до душi, що вiдбувагться взагалi!
  Юний супермен провiзжав, збиваючи ще дюжину американських лiтакiв:
  - Я скачу, але я скачу iнакше, по камiнню, по калюжах, по росi...
  Гертруда всадила по американському штурмовику, використовуючи свою босу, витончену нiжку, прошипiвши:
  - Це любов! Звичайно кохання!
  Дiвчина струсила сво¬ми високими, дуже спокусливими грудьми. У красунi не все виходило, але ось штурмовик спалахнув, i став розвалюватися.
  Гертруда ласкаво прочирикала:
  - У мо¬х зiницях - нiчний жах... Один стрибок - один удар!
  А ось у небi знову лiтаки. Бiлий, симпатичний Фрiдрiх посилаг чергу. Вибиваг пару-трiйку дюжин машин i щебече:
  - Мiй таранний удар! Ми всiх ворогiв розiб'гмо та ¬х на частини порвемо!
  Гертруда збила залишений ¬й як втiшний приз винищувач i прочирикала:
  - Ноги вiдрiзали, труп розчленували, пiдлi янкi солдата вбили!
  Фрiдрiх хихикнув, згадав сильне, витончене тiло Гертруди, у дiвчини жодно¬ краплi жиру.
  Як пригмно з такою обiйматись. Пацан гаркнув:
  - Моя боротьба, це моя боротьба!
  I ось перейшов юний во¬н на сухопутнi цiлi. Рухають танки. Прут самохiдки. Хлопчик вiдкриваг з дистанцi¬ вiяловий вогонь i пiдспiвуг:
  - Ми соколами дивимось, орлами паримо... Ми у вогнi не тонемо, у водi не горимо!
  Хоча, напевно, останню фразу варто було заспiвати саме навпаки. Але й у вогнi, в принципi, можна потонути, а водi згорiти.
  Фрiдрiху згадалася iндичка на снiданок. Така, ось запечена у золотiй фользi. А нiжки нагадують жiночi. У Люфтваффi багато льотчиць. Вони бiльшою виживання вiдрiзняються нiж чоловiки i вiдмiнно стрiляють. I ноги жiнок тренованi, сильнi, м'ясистi. Tх хочеться погладити, помацати, поскубати.
  Вiн уже Фрiдрiх генерал-полковник. Во¬н, який зробив неймовiрну, казкову кар'гру. Феномен та генетичний мутант. Коротше кажучи - надлюдина!
  Фрiдрiх i сам розумiв свою роль. Вiн пiднявся в такому юному вiцi, щоб раз i назавжди довести - немаг сили не пiдвладно¬ арiйському генiю.
  Ось зараз спалив хлопчик цiлу колону. I полетiв далi. Адже вiн справжнiй орел.
  Гертруда потерла свою гладку, рожеву щiчку. Вона уявила, як Фрiдрiх цiлуг ¬¬ в груди. I червоний сосок вiдразу ж затвердiв. Ех, це во¬н третього Рейху номер один. Воюг як цiла армiя. I не витрачаг повз жодний авiаснаряд. Що навiть виглядаг надприродно. Хоча чому тiльки виглядаг - надприродно i г!
  Хлопчик спочатку збив два десятки винищувачiв прикриття, потiм атакував чергову колону з танкiв та самохiдок. Один iз американських танкiв виглядав не зовсiм стандартно. Потрiбно запам'ятати, що за машина. Потiм з'явилися вантажiвки iз солдатами янкi. Та й вони отримають.
  Фрiдрiх проспiвав:
  - Я сiю смерть... На можна лише зi страхом подивитися... I померти!
  Гертруда погладила голою нiжкою педаль. Tй дуже хотiлося пробiгтися босонiж травою-мурашкою. А потiм впасти в обiйми хлопцiв. I щоб ¬¬ цiлували та пестили.
  Цiкаво... Гертруда була iдейним фашистом. Вона почала воювати лише пiвроку тому, а до цього була у гiтлерiвськiй молодiжнiй органiзацi¬ та встигла пiдробити наглядачкою на вiйськовому заводi. За iноземними робiтниками треба було стежити i одночасно пiдганяти ¬х батогом.
  Дiвча знаходила задоволення в побиттях. Особливо любила бити хлопчикiв-пiдлiткiв по босих ногах.
  Ось i зараз вона представила, а як було б пригмно i дотепно, пiдсмажити босi круглi п'яти Фрiдрiху. Хлопчик-ас дуже гарний, а його нiжки, весь час такi чистi, тiльки засмаглi наче бронза. Але не брудняться, нi про бруд, нi про траву. Цiкаво, щоб вiдчув Фрiдрiх. Зойкнув би супергерой вiд болю, або вдав би, що це дрiбниця?
  Гертрудi подобалося мучити невiльникiв хлопчакiв. Вона також любила знущатися i з полонених. У лiтнiй школi дiвчата не надто були перебiрливими у зв'язках. Але Гертруда виявилася дуже здiбною льотчицею. Все за пiвроку набрала собi рахунок на лицарський хрест залiзного хреста з дубовим листям, i отримало право лiтати разом iз генералом Фрiдрiхом.
  Хлопчик ще занадто юний, щоб командувати, i це такий чисто формальний генерал. Зате воюг як дюжина дивiзiй з добiрних асiв.
  Гертруда почувала себе на тлi Фрiдрiха незграбно¬. Ех, пiдсмажити б цьому хлопчику п'яти! I пiднести смолоскип до босих нiг юного красеня. Розжарити б щипцi i лопати пальчики, почавши з мiзинця.
  Гертруда любила бавитися, кидаючи хлопчикам-рабам вугiлля пiд ноги. У цеху тепло, i працювали молодi невiльники завжди босими.
  I як вони, обпалюючись, смiшно пiдстрибували чи скрикували. Це було так чудово. I весело...
  I прутиком лупити по огрубiлих пiдошвах хлопчакiв-рабiв. Адже вона прекрасна наглядачка, жорстока, з садистськими нахилами. Tй також хотiлося помучити i свого гарненького кумира. Тим бiльше, що вiн ¬й блондин-термiнатор нiчого не залишаг.
  Гертруда взяла i ревла:
  - Я так замаялася бити тебе, москiта в сiтку не зловити!
  Фрiдрiх покiнчив iз вантажiвками. Перевiв вогонь на лiтаки супроводу та штурмовики Р-51. Остання машина досить грiзна, маг цiлих вiсiм кулеметiв, i реактивнi снаряди. Але, звичайно, вона не порiвнянна з реактивним МЕ-262. Або навiть iз ХЕ-162, або тим бiльше ХЕ-262.
  Хлопчик вiв вогонь, перебуваючи у станi трансу.
  Вимiв понад вiсiмдесят лiтакiв, залишивши пару на розлучення Гертруде. Дiвчина дуже любить вести вогонь сво¬ми спокусливими, засмаглими та мускулистими нiжками. Вони у не¬ особливi - витончено¬ форми, свiтло-шоколаднi.
  Дiвчата взагалi це пристрасть. Особливо в армi¬, де вони мають спортивну грацiю i чарiвнiсть сили. Вони дiвчата звичайно вiзуально пригмнi на вигляд, i просто блаженство вiдчувагш, коли торкагшся ¬хньою пружною шкiрою.
  Фрiдрiх знову перевiв вогонь на укрiпленi смуги оборони США. Треба якнайшвидше покiнчити з янкi i нарештi дотиснути СРСР. Вiдомо, що стiйкiсть росiян набагато вище, нiж американцiв. Крiм того, в сорок першому роцi найкращi танки мали поради. Дивно, але Росiя пiд керiвництвом бiльшовикiв не деградувала, i виявилася вiдкинута у середнi вiки.
  Швидше навпаки, росiйськi зробили значний стрибок вперед. I якби у нiмцiв тако¬ сильно¬ та досконало¬ органiзованостi, навряд чи вдалося б досягти успiху.
  Сам Фрiдрiх справдi був продуктом генетичних експериментiв фашистiв. Але подробицi хлопчику не вiдомi. Тiльки ясно, що вiдомство Гiммлера ще до приходу нацистiв до влади проводило тагмнi експерименти iз залученням окультних сил. I чогось судячи з феномену Фрiдрiха досягло.
  Хлопчик розстрiлюючи чергову батарею, проспiвав:
  - Я не диявол, але для мене, але для мене мета стала святою! Я ангел, але Сатана вiдкрив менi шлях - до слави земно¬!
  Пiсля цього його лiтак розвернувся. Авiаснаряди закiнчилися, та й пальне слiд було поповнити. Переслiдування Фрiдрiх не побоювався, оскiльки його лiтак щонайменше на п'ятсот кiлометрiв на годину перевершуг американськi машини.
  I що ¬м зможуть протиставити американцiв.
  Гертруда пiдбила пару вантажiвок та гармату, а також цистерну з пальним. Руде полум'я горить гарно. Дiвчина повеселiшала. Уявила, як вогонь лиже, кругленьку, рожеву п'яту хлопчику, розноситься запах паленого м'яса.
  Це звабливо. Ось навiть самiй войовницi захотiлося ¬сти. Гертруда прочирiкала:
  - Раз, два - ¬сти хочемо! Вiдчиняй ширше дверi, а то кухаря з'¬мо! - Крута войовниця з натхненням спiвала дитячу пiсеньку. - Кухарями закусимо, а черговими зап'гмо, всю ¬дальню зруйнугмо i посуд переб'гмо!
  Гертруде вiд цього дуже кумедно. Ось ¬хнi реактивнi винищувачi приземлилися.
  Фрiдрiх перебiгаг з одного лiтака на iнший. А Гертруду мiняг Хельга.
  Знову хлопчик летить у бiй. Чим вiдрiзняються Хельга та Гертруда? Обидвi войовницi - натуральнi блондинки. Обидвi спортивнi, сильнi та фiгуристi. Але риси обличчя у Хельги здаються нiжнiшими i жiночнiшими. Але також ця дiвчина любить стрiляти ногами.
  Фрiдрiх заспiвав, вiдчуваючи душевний пiдйом:
  - Дiвчата гарнi мо¬, чому ви любите нулi? Я ж ас цiлком результативний, i багато в чому херувiмо всесильний!
  Хельга у вiдповiдь гаркнула:
  - Нi, ти не нуль! Ти нескiнченнiсть!
  Хлопчик збиваг пiвтора десятки американських лiтакiв i гарчить:
  - Такий бiль, такий бiль! Нiмеччина проти Америки п'ятнадцять нуль!
  Хельга пiдпустила ближче американський "Мустанг", вистрiлила, пiдбила i облизала собi губки, сказавши:
  - Два шматочки з ковбаски у мене лежали на столi!
  Фрiдрiх лупнув з велико¬ дистанцi¬, скопитав одинадцять лiтакiв i прочирикав:
  - Ти розповiдала казки, як сам Фауст у пеклi Сатанi!
  Хельга, схоже, образилася:
  - А ти менi нiчого не залишив! - Дiвчина примхливо заверещала. - Сам все злапав!
  Фрiдрiх вiдповiв iз глузуванням:
  - Ось такi ми всi чоловiки!
  Дiвчина плаксивим тоном заперечила:
  - Але ж ти ще хлопчик!
  Пацан-ас хихiкнув:
  - Хлопчиком не може бути генерал-полковник!
  Хельга взяла i заспiвала:
  - Ах, який ти чоловiк - генерал та полковник!
  Фрiдрiх продовжив стрiляння по повiтряним цiлям. Такий ас мiг би багато чого принести в битвi за повiтряну перевагу в Англi¬. Але зараз не сороковий рiк, а сорок п'ятий. I Британiя чудесним чином вже повалена. Як таке сталося?
  Чому, лев не встояв проти нiмецького вовка. Якi сили прокинулися у цьому свiтi? Трохи бiльше удачливостi японцям та нiмцям змiнили хiд вiйни. I це те, що Вермахт мав дуже сильну органiзацiю. I Гiтлер несподiвано виявився видатним органiзатором та стратегом. Що цьому можна протиставити?
  Зараз у сорок п'ятому роцi надiя Америки - це ¬¬ економiка та чимала кiлькiсть населення.
  Фрiдрiх пам'ятав свою боксерську кар'гру. Як вiд дитинства пiзнавав важке мистецтво виживання. А йому доводилося рости у казармi. Спочатку його недооцiнювали. Але хлопчик став сильним i, головне, дуже розумним боксером. Та й навчання йому давалося легко - вiн усе схоплював буквально нальоту!
  Хлопчик вивчив кiлька мов, зокрема й росiйських. I хоча Фрiдрiх воював з Червоною Армiгю, та ще й демонструючи феноменальнi здiбностi, вiн поважав росiян. Вони були хоробрими i стiйкими, вмiлi бiйцi, i геро¬чно терпiли тортури.
  Сам Фрiдрiх неодноразово уражався мужностi радянських солдатiв. Але свiй обов'язок виконував навiть дуже добре. Хлопчик став якоюсь машиною знищення. I для нього це як захоплююча гра. Тiльки iнодi серце починало щемити вiд нестерпно¬ туги. I ця туга буквально снiдала в окремi моменти пацана-термiнатора, але потiм вiдступала. Фрiдрiх i сам часом не знав, чого вiн хотiв. Його кров не зовсiм бездоганна, i в ньому були росiйськi гени. Це й бентежило хлопця. Але з iншого боку, адже вiн прославлений ас Нiмеччини, i переможець! I може дуже далеко пiти!
  I вже пiшов до зоряних вершин.
  Ось зараз Фрiдрiх знову вiдкриваг вогонь. Збиваг тридцять п'ять лiтакiв, i з натхненням вимовляг:
  - Люблю хлюпатися в теплому морi, сидiти хлопчиськом на парканi! Хоч немаг в кишенi та рубля - безцiнна молодiсть моя!
  Хельга з натхненням вiдповiла:
  - Але ж при цьому твiй досвiд унiкальний!
  Дiвчина добила милостиво наданий ¬й лiтак ВПС США, i прочирикала:
  - Оце бiй... Скоро буде сто нуль!
  Фрiдрiх iз променистою усмiшкою вiдповiв:
  - Та це справжнiй бiй. I буде скоро тисяча - нуль!
  Хельга крутнула сво¬ми голими ногами. Tй захотiлося стати дельфiном, або косатки. Войовниця рикнула:
  - Я за виверт i новi можливостi! I стати хочу богинею!
  Фрiдрiх, збивши з велико¬ вiдстанi чотири лiтаки, i додавши швидкостi, запитав:
  - А чому саме богинею? Може бути таки королевою?
  Хельга посмiхнулася i серйозно вiдповiла:
  - Богиня може робити що захоче, а на королiв накладено безлiч обмежень. Наприклад, босонiж i в бiкiнi, на лiтаку не полiтагш!
  Фрiдрiх нагадав:
  - Принц теж хотiв побiгати босонiж. Але Британською зимою це холодно. I як вiн не пiдхопив ангiну!
  Хельга з усмiшкою вiдповiла:
  - Але ж королi не хворiють... А ти теж схожий на хлопця-короля!
  Фрiдрiх з натхненням промовив:
  - Я король насамперед неба, а не лише Британi¬!
  Хельга заспiвала:
  - Наш король обранець небес, наш король iз попелу воскрес! Наш король посланець долi, наш король це лише ти!
  Коротше кажучи, США не мали шансiв проти таких хлопцiв i дiвчат, i ¬хня капiтуляцiя наближалася.
  
  
  
  ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ ГОЛОВА СРСР
  АННОТАЦIЯ
  Внаслiдок того, що Сталiн помер на чотири роки ранiше, до влади прийшов академiк i генiй Вознесенський. СРСР випередив економiки США i змiцнiв. Було створено випромiнювання ядерну зброю, що вiдключило. I спалахнула третя свiтова вiйна, внаслiдок яко¬ став комунiстичним увесь свiт!
  . РОЗДIЛ ¦1
  Сталiн помер у березнi 1949 року, не доживши до сiмдесяти рокiв. I його наступником став Микола Вознесенський. Молодий академiк сорока п'яти рокiв найталановитiший у оточеннi Сталiна. Причому особисто вождь усiх часiв i народiв залишив про нього заповiт призначивши сво¬м наступником.
  I розпочалася нова епоха. Микола Вознесенський обережно провiв амнiстiю та скоротив кiлькiсть полiтичних ув'язнених. Але крайнощiв Микити Хрущова уникнув. Нацiоналiстiв, шпигунiв, та рiзного роду полiца¬в та справжнiх злочинцiв звiльняти не став. I двадцятого з'¬зду з катастрофою культу особи не вiдбулося. Справдi, до чого вiру людей у партiю та комунiзм пiдривати. А Сталiн був занадто великий, щоб його топтати. Разом зi Сталiним можна затоптати i вiру у червонi iде¬.
  Крiм того, як не крути, великий правитель i повинен бути жорстокий! Можна згадати i Чингiсхана, i Тамерлана, i Селiма, i багатьох iнших завойовникiв та правителiв.
  Вознесенський повiв зважений курс, продовжуючи нарощувати економiку i будувати комунiзм.
  За дармо¬дство i запiзнення працювати садили як за Сталiна i це стимулювало вищi темпи промислового приросту. Пiднiмалося i дещо вiдстаюче за Сталiна сiльське господарство. Вироблялися i добрива, трактори, i рiзна технiка. При вмiлому управлiннi та колгоспи здатнi дати ефект. I це очевидно давало простiр винаходам. При Вознесенському наука фiнансувалася активнiше i щедро, нiж за Сталiна i Хрущова, молодi вченi заохочувалися.
  Завдяки бiльше жорсткостi та вмiлому управлiнню, а також розвитку науки, СРСР запустив супутник на два роки ранiше. А в космос полетiли ще 1958 року 18 листопада у день народження Вознесенського. I це стало й днем космонавтики.
  СРСР розвивався найшвидшими темпами. Дисциплiна на вiдмiну вiд часiв лiберальних Хрущова та застiйних Брежнгва була сталiнською. Планування вмiлiшим, науковi розробки швидше впроваджувалися. Сам Вознесенський звичайно ж особистiсть куди обдарованiша i працездатна нiж Микита Хрущов i Леонiд Брежнгв. I команда в нього була молодша та ефективнiша. I полiт на мiсяць вiдбувся у СРСР 1967 року. Крiм того, радянська iмперiя зберегла контроль над Китагм. Вознесенський розумний i розумiг, що нiщо так не згуртовуг народи - як спiльний ворог!
  Вiйна в Коре¬ розпочалася 1950 року 25 червня. Цього хотiв ще й Сталiн. Вознесенський теж пiшов цим шляхом i зiштовхнув США iз Китагм. Вiйна тривала. Звичайно, генiальний Вознесенський свiту не хотiв. Йому було вигiдно, що НАТО i Китай винищують одне одного i перемелюють вiйська. У травнi 1953 року почався великий наступ вiйськ пiднебесно¬ iмперi¬. Бо¬ розгорнулися жорстокi. Китайцям у листопадi цiною величезних втрат таки вдалося взяти Сеул. Взимку бо¬ були дуже жорстокi. Китай кидав у бiй дедалi новi сили. Благо населення багато. Союзники Америки билися неохоче. Чи варто отримувати цинковi труни через якусь там Корею? I поступово покидали Корею. Але США вперто трималися i теж збiльшили свiй контингент. Але ядерну зброю не застосували... Бо¬ тривали аж до 1963 року.
  Коли нарештi Кеннедi вирiшив закiнчити вiйну, яка обiйшлася в Америцi втрат бiльше, нiж Друга свiтова вiйна.
  Втративши понад мiльйон одними вбитими, Америка залишила Корею. Китай втратив убитих уп'ятеро бiльше. Але з його населенням це небагато. Ще загинуло понад сто п'ятдесят тисяч союзникiв США, крiм поранених. Плюс ще й загиблi корейцi.
  В Америцi посилилися антивогннi та пацифiстськi настро¬. Китай став бiльш залежним вiд СРСР.
  Сталiн продовжував залишатися культом i лежав у мавзоле¬ разом iз Ленiним.
  Для самого Вознесенського вирiшили звести окремий мавзолей i можливо в Ленiнградi.
  Мало того, в честь Сталiна назвали Казань, пiсля смертi. Москву вирiшили поки що не чiпати. Можливо, Вознесенський розраховував перевершити Сталiна i що Москву перейменують вже на його Миколу Вознесенського честь.
  Тим бiльше що соцiалiстичний табiр продовжував розширюватися.
  На Кубi перемiг Фiдель Кастро. I незабаром Куба увiйшла до Варшавського договору. Тiто не став смiтити з СРСР. Югославiя та Албанiя увiйшли до Варшавського договору. Соцiалiстичний свiт був гдиним та мiцним. Вiйна у В'гтнамi була, але виявилася коротшою.
  У США надто вже масовими були антивогннi протести та серйозний тиск народу. I чорношкiрi виступали. I синдром Коре¬ виник. Америка у нiй бiльше втратила. Та ще й китайськi добровольцi взяли участь у вiйнi та прискорили розгром армi¬ США. Отже, вiйна виявилася коротшою, але втратили американцi набагато бiльше, нiж у реальнiй iсторi¬.
  СРСР до кiнця шiстдесятих рокiв, розвиваючись швидшими темпами, випередив США за нацiональним доходом.
  Америка, навпаки, бiльша втрата в Коре¬ та у В'гтнамi розвивалася повiльнiше.
  Вознесенський так i не легалiзував аборти, а протизаплiдних засобiв у СРСР практично не вироблялося. Тому i народжуванiсть, i прирiст населення був вищим, нiж у реальнiй iсторi¬. Жорсткiшою була i нацiональна полiтика. Скрiзь обов'язково вивчали росiйську мову, йшла русифiкацiя околиць. У 1971 роцi було прийнято нову конституцiю, яка зробила СРСР набагато бiльш унiтарною кра¬ною, заборонивши вихiд республiк з iмперi¬. Крiм того, було засновано посаду голови СРСР, який обирагться всенародно.
  18 листопада 1971 року пройшли референдуми з ново¬ конституцi¬ та вибори голови СРСР на п'ять рокiв. I це було посиленням авторитаризму в СРСР, правда, чисто юридично. Фактично генсек та Голова Ради Мiнiстрiв i так був диктатором.
  Вознесенський оформив свою диктатуру законодавчо як i авторитарну форму правлiння. I також запровадив i посаду вiце-голови, подбавши про офiцiйного наступника, щоб у разi форс-мажору уникнути боротьби за владу у свогму оточеннi. I це очевидно говорило про бiльшу мудрiсть, нiж у Микити Хрущова.
  СРСР проникав до Африки, й у Латинську Америку. Успiхiв у нього було навiть бiльше, нiж за Брежнгва. Особливо у Латинськiй Америцi. Де й кубинцi були активнiшими. А в Чилi були введенi радянськi та кубинськi вiйська, роздавивши Пiночета.
  18 листопада 1973 року вiдсвяткували сiмдесятирiччя голови СРСР Миколи Вознесенського. До цього часу СРСР в економiчному планi став найрозвиненiшою кра¬ною свiту, а у вiйськовому вже давно був найпередовiшим. I вже навiть почали будувати суперракету для польоту на Марс. Населення СРСР було бiльше, нiж у реальнiй iсторi¬, i продовжувало швидко збiльшуватися.
  Вознесенський заохочував науку, та рiзноманiтнi дослiдження. I ось 25 листопада 1974 року було вiдкрито випромiнювання, що вiдключаг ядерну зброю на всiй планетi Земля.
  СРСР теж втрачав можливiсть завдавати ядерних ударiв, проте мiг не побоюватися вiдплати з боку американцiв. А населення в СРСР бiльше, нiж у Америки, i економiка сильнiша, i армiя перевершуг i числом, i якiстю. Тож можна смiливо воювати.
  I ось 9 травня 1975 року розпочалася Третя свiтова вiйна. Варшавський договiр проти НАТО. I спроба комунiзму встановити свiтове панування. Китагм ще правил старий Мао, i вiн пiдтримав СРСР проти США. I розпочалася велика вiйна, без ядерно¬ збро¬. Мiж радянським та капiталiстичним табором. I полилася кров.
  Радянськi вiйська розпочали наступ проти НАТО, маючи деякi стратегiчнi плюси. По-перше, у Грецi¬ прийшли до влади комунiсти, i вона увiйшла до Варшавського договору. Австрiя також стала радянською кра¬ною.
  Тож наступ пiшов успiшно. Удар танкiв Червоно¬ Армi¬, це нищiвна мiць.
  Т-80 новi газотурбiннi танки рухалися ФРН, i ¬х не було чим зупинити. 125-мiлiметрова гармата з дистанцi¬ п'ять кiлометрiв пробивала нiмецькi "Леопарди". А самi нiмецькi машини не могли пробити радянську конструкцiю в лоб навiть впритул. Тож рухалися радянськi танки як по маслу.
  ¦лизавета, Олена, Катерина ¬хали у танку. Екiпаж якраз на трьох. I вони стрiляли по вороговi.
  Дiвчата натискали босими пальчиками нiжок на джойстиковi кнопки. I влучали влучно. I руйнували масу нiмецьких та американських танкiв. Подiбну мiць не зупинити. Войовницi треба сказати дуже бойового розкладу.
  Пробили "Леопард" та проспiвали:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму!
  I войовницi взяли та показали мови!
  Олена пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - За велич планети у червоних тонах!
  Катерина лупнула використовуючи босi пальчики нiжок i перевiряла:
  - За велику Русь!
  ¦лизавета з енергiгю вiдзначила, також використовуючи босi нiжки:
  - За перемоги над ворогом!
  Пiсля чого дiвчата круша вiйська НАТО заспiвали цiлий романс-поему, пишучи на ходу;
  Буваг в сказi НАТО,
  Кинув уперед ворог полки.
  Але катiв-супостатiв,
  Росiяни зустрiнуть у багнети!
  
  У шкiру свинячу встромитись,
  Буде повалений ворог у порох...
  Росiйськi люто б'ються,
  Мiцний солдатський кулак!
  
  Дiвчата темрява комсомолки,
  Завзято в атаку йдуть...
  Погляд у войовниць колкий,
  Значить, знай НАТО капут!
  
  Найсильнiшi у свiтi,
  Дiвчата бiжать босонiж.
  Замочуть ворогiв усiх у сортирi,
  Не зможе стримати й ОМОН!
  
  Вiйна це грiзне слово,
  Яке сталлю дзвенить...
  Ми всi за покликанням орлови,
  I вiра росiйська щит!
  
  Немаг в космосi росiйських прекраснiше,
  Гарних м'язiв дiвчат.
  Вони всiх у всесвiтi небезпечнiшi,
  Виповниться хлопця мрiя!
  Ми зможемо народити свiтобудову,
  Москва це Третiй г Рим,
  А справа любовi творення,
  Справлягмо немислимий бенкет!
  
  Все буде чудово в Росi¬,
  Яка стала великий Едем.
  I Бога дiвчата просили,
  Щоб не було бiльше проблем!
  
  У нас дуже потужнi танки,
  Пального вистачить весь бак.
  Отримайте мiцно ви янки,
  Вiд п'яти дiвчинки до п'ята!
  
  Снаряди летять i ракети,
  I бомби крутi у нас...
  Войовиць нiжки оспiванi,
  Вдарить вона мiцно в око!
  
  Нiби зiрка комунiзму,
  Над нами сяг квазар.
  Зруйнугмо ми орди фашизму,
  У нас Бога росiйського дар!
  
  Всi люди нам стануть як брати,
  У нас теж червона кров.
  А злiсним фашистам прокляття,
  I Лади до хлопцiв кохання!
  
  Все в нашiй кра¬нi велетнi,
  Усi люди як пальцi рiвнi.
  Ми разом iз Сварогом гдинi,
  Нехай нами пишаються батьки!
  
  Моя Русь кра¬на бойова,
  У нiй космос знайшов свою дочку.
  Дiвчисько мчить боса,
  Поженемо фашистiв ми геть!
  
  Не буде Росiя пiд НАТО,
  У нiй пануватиме комунiзм.
  За Батькiвщину битися нам треба,
  Щоб тiльки вперед, а чи не вниз!
  
  Ми будугмо будинки та дороги,
  Ми створили свiт на вiки...
  Дiвчата красивi ноги,
  Будь-якого хлопчика мрiя!
  
  Ми зробимо свiт найкращим,
  I найбагатшим скрiзь...
  I будуть туркмени та чукчi,
  Жити у найпрекраснiшiй кра¬нi!
  
  Тодi переможемо звiра знайте,
  I зробимо свiтло чудовий рай.
  Малюнок красивий на партi,
  За це борись i дерзай!
  Дiвчата боролися та спiвали повнозвучними голосами. Пiдбивали танки американськi та нiмецькi. Ось пробили i "Челленджер", розкололи його борт iз велико¬ дистанцi¬.
  СРСР сильна кра¬на. Але ж i жорстока. Наприклад, Олена була пiд арештом. На не¬ вдягли наручники, i доставили до СIЗО МДБ.
  Там ¬¬ вiдвели у спецiальний бокс i наказали роздягнутися. Олена повiльно зняла з себе одяг. З'явилася жiнка в бiлому халатi та натягла на руки тонкi медичнi рукавички.
  Усмiхнувшись Оленi, кивнула:
  - Я мушу вас помацати!
  I почала ¬¬ оглядати з волосся. Потiм зазирнула у вуха, нiздрi, полiзла до рота. Але найпринизливiше це коли палець у гумовiй рукавичцi глибоко встромився у лоно. Олена вiдчула невблаганне бажання помочити. Потiм ¬¬ наглядачка в бiлому халатi стала крутити палець у лонi. I це було так пригмно... Дiвчина хтиво застогнала. Наглядачка продовжувала крутити в пiхву. Поки Олена не скiнчила, навiть трохи обм'якнувши.
  Потiм ¬й засунули пальчик у рукавичцi i попку колупаючи i в нiй.
  Далi ¬¬ фотографували, знiмали вiдбитки пальцiв iз рук та ступнiв. I вiдвели пiд тюремний душ.
  Помивши Оленi, видали робу. I вiн пiшов на нари. У камерi було понад тридцять жiнок. Олена, проте, швидко звикла до тiсноти i мiцно спала. А ¬¬ фiзично мiцну та володiючу прийомами гдиноборства iншi ув'язненi побоювалися.
  Провела у СIЗО три мiсяцi, та ¬¬ вiдпустили. Все ж таки часи не сталiнськi.
  I тортури були м'якi, ¬¬ роздягали часто та обшукували. Особливо намагалася наглядачка Машка. Вона ¬¬ Олену постiйно доводила, до оргазму, суаючи пальцi у лоно Венери i там майстерно крутячи. I вiд цього так було пригмно!
  I водночас болiсно соромно. Олена це згадувала з тремтiнням, i мiж ¬¬ нiг ставало волого.
  А зараз босими пальчиками натискаг на кнопки джойстика та вражаг чергову машину.
  Радянськi вiйська просуваються досить успiшно та майже за планом. Дiвчата борються i в небi Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова.
  Вони б'ються з авiацiгю американцiв. I збивають лiтаки.
  При цьому використовують i ракети, луплячи з велико¬ дистанцi¬. Обидвi дiвчата гарнi та на вигляд такi юнi. Але при цьому ще й пiд час Велико¬ Вiтчизняно¬ вiйни боролися, а Анастасiя Вiдьмакова та на Iспанськiй встигла вiдзначитися.
  Ось такi тут дiвки колосального розмаху та крутих заскокiв!
  Анастасiя натиснула босими пальчиками нiжок на гашетку. Збила американську машину i пискнула:
  - Я г термiнатор!
  Акулiна теж лупнула за допомогою голо¬ п'яти i в'янула:
  - Я космiчний монстр.
  Вiйна вже не така цiкава, як пiд час Друго¬ свiтово¬ вiйни. Ракети працюють з велико¬ дистанцi¬ i самi на цiль наводяться. I це не там, де можна проявити майстернiсть i показати вмiння.
  А було колись вони так воювали агресивно з нiмцями.
  Тодi це було крутiше.
  Бувала, але вiчно юна Акулiна стала вимовляти крилатi афоризми, строчачи немов iз кулемета, а сама збиваг американцiв та iнших з гармати;
  Полiтик, це вовк, який приваблюг виборцiв-зайцiв не овечою шкiрою, а зеленою купюрою!
  Полiтик, це вовк у звичцi, який любить зелень!
  Полiтик-лисиця ловить виборцiв як зайцiв на обiцянки "капусти"!
  Полiтик, що надто багато хреститися, прийшовши у владу стане для виборцiв хрестом!
  Полiтик обiцяг гори фальшивого золота, але в яр мiж скелями скине по-справжньому!
  Великi дуби голосно падають, полiтики виборцiв пнiв розчавлюють пiд час падiння!
  У Бога щодня новий, у полiтика ж вiчна п'ятниця та понедiлок на додачу!
  Полiтик хоче добра, тiльки собi до кишенi!
  Клоун прикидагться дурником щоб розсмiшити, полiтик розумним, щоб змусити ревiти вiд досади!
  Блазнi кажуть королям правди, полiтики брешуть самi собi!
  У полiтицi однi тварини: щури, вовки, лисицi, шакали, але левом можна стати лише людиною!
  Полiтик це як вовкалок - хоче пити кров, i за п'ятак купуг преси кохання!
  Вiрити в Бога може i дурень, не втрачати у вiру в людину здатний лише генiй!
  Талант, це алмаз, потребуг шлiфування працьовитiстю, та огранювання освiти!
  Трунар не розориться, поки людина заганяг себе в труну сама!
  Горiлка, це отрута, якою тру¬ть держава, керована полiтиками з вiдпитими мiзками!
  Немаг бiльшого лиха для людини, нiж полiтика, тiльки горя не знаг, хто з людиною граг!
  Мед iз вуст полiтикiв хмiльний, тiльки бодун болiсний i нiколи не минаг!
  Золото м'який метал, але пробиваг захист будь-яко¬ товщини, якщо совiсть кристал!
  У полiтика завжди з вуст словесний пронос, але виборець часом сприймаг його за запах троянд!
  Полiтик, це така лисиця, що ворону спокушаг частiше не похвальбою ¬¬ переваг, а лайкою чужих недолiкiв!
  Хочеш, вiдiбрати у ворони сир - похули гарненько соловейка!
  У полiтика бездоннi кишенi, хоч вiн у моралi суцiльне дно!
  Полiтики з полум'ям на вустах залишають пiсля себе або випалену пустелю, або гнилий трясовину!
  Полум'яний оратор залишить лише згарище!
  Якщо голова чавунна, то вона найтендiтнiша частина тiла!
  Якщо ти породистий як пес, це не означаг, що вiд тебе не несе псиною зарозумiлостi!
  Щоб стати на¬зником - орши як кiнь!
  Старт завжди важкий у спортi та в полiтицi, зате пiд фiнiш летиш пiд укiс дуже легко!
  Гальмувати погано, не мати гальм гiрше нiкуди!
  Полiтик, це така лисиця, що крутить хвостом щоб вирватися вперед, i хитруг щоб вирвати гаманець!
  До мови полiтика що залазить у гаманець, добре прилипають монети!
  У горiлцi багато гiркоти, а в промовах полiтика насолоди, але точнiше в труну заганяг останнг!
  Полiтик це, звичайно ж, повiя, але працюг виключно мовою!
  Хто з'явився ранiше за Бога-Творця - звичайно полiтики, вони породили пiтьму i хаос!
  Чим полiтик вiдрiзнягться вiд солдата? Солдат б'гться багнетом, кулаком, полiтик лише плюгться язиком!
  Якщо полiтик популiст, то вiн потягне виборця вниз!
  Полiтик, який займаг центр електорату, не центровий, а гравець чия полiтика вилiзе боком!
  Армiя, це сила, якщо ¬¬ Вiтчизна не вiд безсилля породила!
  Армiя безсила, коли у генералiв мiзки у задньому мiсцi, а в iнтендантiв руки у лайнi!
  Жiнка вiдмовляг у сексi за грошi через гидливiсть, а полiтик ляже за манни без сором'язливостi!
  Хочеться жiнцi сексу вiд красеня, а полiтик отримуг задоволення вiд засранця!
  Полiтик продагться за великi грошi, але сам не вартий i ламаного гроша, i розуму не шишачи!
  Якщо полiтику не вистачаг розуму, вiн компенсуг це надлишком пiдлостi!
  Полiтик любив багато гавкати, але вiдданiсть по-собачому зберiгаг лише золотому тiльцю!
  Заради чого полiтик обiцяг золотi гори? Щоб загребати жар монет чужими руками до свог¬ кишенi!
  Чим полiтик кращий за повiю? Тим, що заражаг СНIДом лише фiгурально, зате бiльш смертоносно!
  Красивi босi жiночi нiжки, тiльки взують полiтики огидними способами!
  Чому лисиця небезпечнiша за лева? Тому що мова смертоноснiша за iкла!
  Дурень не проспиться на вiдмiну вiд п'яницi, полiтик не перестане брехати, на вiдмiну вiд двiгчника!
  Повiя використовуг ароматнi парфуми залучаючи клiгнтiв, полiтик смердить словесним проносом - залучаючи виборцiв!
  Чому полiтики, як жирнi коти? Тому ¬хня мишоловка це довга мова i хватка щелеп обману!
  У чому жiнка перевершуг полiтику? Вiн приваблюг чоловiка пригмним запахом, а полiтик нiяким одеколоном не сховаг сморiд!
  Кат найчеснiша людина, нiколи клiгнт не поскаржиться, що той робить замовлення iз запiзненням!
  Смерть, це теж пригода, з невiдомим продовженням, тiльки людина волiла б уникнути тако¬ розваги!
  Кат цей той працiвник якого не пiдганяг клiгнт!
  Лiкар iнодi теж кат, тiльки клiгнт лягаг пiд нього добровiльно!
  Хлопець без бороди теж може бути козлом!
  Полiтик, це щур, який кусаг язиком!
  Немаг Бога в серцi, зате священик у печiнках!
  Нiколи не знаг коли буде кiнець свiту, але жах буття здагться нескiнченним!
  Непроханий гiсть - гiрший за коронавiрус!
  Найсмертельнiший вiрус - полiтики, що розносять заразу словоблуддя!
  Бог створив свiтло, темрява з'явилася, коли людей заслiпили полiтикани!
  Коли з"явився перший полiтик? Коли ¦ва зрадила Адаму i вченi встановили, що людина походить вiд мавпи!
  Чи стався чоловiк вiд мавпи питання спiрне, але що люди наслiдують негiдних кумирiв не маг сумнiву!
  Вiйна, це кувалда, що розбиваг дзеркало людських iлюзiй!
  Полiтик обiцяг свiт, але сам здатний дружити лише зi сво¬м гаманцем!
  Полiтик, це чорт, тiльки не так спритно ховаг хвости!
  Полiтик як ангел свiтла у промовах, i Сатана у реалiзацi¬!
  Якщо раптом вам стало солодко вiд промов полiтика, перевiрте, чи не впав ваш iнтелект до мухи!
  У чому полiтик бiльш-менш чесний у словах: iншi не кращi!
  Полiтик любить виливати срiбло промов, але чомусь лише вчасно промовчавши отримуг золото!
  Навiть алмаз не настiльки твердий, щоб не отупiти, вiд твердолобого бажання полiтика обiцяти!
  Тут войовницi вже змiнили бойовi комплекти та повернулися на базу. Так наступ армi¬ СРСР дуже сильний.
  Б'ються та iншi войовницi. Наприклад, Мiрабела вибиваг сухопутнi цiлi iз великою ефективнiстю.
  T¬ реактивний штурмовик атакував рiзнi цiлi, здебiльшого на сушi.
  Дiвчина натискала босими пальчиками нiжок на кнопочки i iз захватом спiвала;
  Весь свiт насильства ми розригмо,
  Вщент, а потiм ...
  Ми новий, новий свiт збудугмо -
  Хто був нiким, той стане всiм!
  Радянськi вiйська вже наближалися до Бонну. Генерали Червоно¬ Армi¬ були дуже задоволенi. Вони впевнено перемагали. Але в битвi можуть бути рiзнi результати. Червона армiя брала числом танкiв i гаубиць та iнших видiв озброгнь. Бо¬ показали, що американськi танки М-60 радянським Т-72 i Т-80 не суперники. Втiм, навiть бiльш раннi Т-64 i то сильнiшi за американськi.
  Отже фронт радянських вiйськ безпосередньо руйнував ворога. Маршали СРСР малювали схеми наступальних операцiй. А передовi танки увiйшли до рiчки Рейн. I прокотилися нею гусеницями. I це було видовище здатне вразити.
  Пiсля чого цiлий батальйон дiвчат, скинувши лiфчики хлюпав у рiчцi. I це було так гарно.
  Радянськi вiйська вступили до Бельгi¬... Все ще йшов травень 1975 року, i було тепло i повiтря напогне навеснi.
  Мiсцеве населення перед войовницями падало на колiна i цiлувало босi, точенi нiжки.
  Войовницi перемагали...
  Оленка, наприклад, зi свогю командою перша вбiгла до Брюсселя. Анюта кинула босими пальчиками нiжок гранату i проворкувала:
  - За комунiзм червоного кольору!
  Алла, строчачи вiдразу з двох автоматiв, вiдзначила:
  -I зеленого кольору комунiзм непоганий!
  Марiя кинула босими пальчиками нiжок гранату, розриваючи солдата НАТО i пискнула:
  - А найяскравiший колiр - колiр перемоги!
  Маруся довбанула з базуки, розбивши ворожий танк i перевiряла:
  - За нами буде перемога!
  I струснула оголеними червоними сосками грудей. Ось це дiвчисько...
  Вражають тут i БМП, з знаряддями та кулеметами. I також активно молотять армiю НАТО.
  Дiвчина як завжди сповнена агресi¬ та азарту. I ¬хнi очi очi сяють. Такi ось вони чудовi войовницi.
  Олiмпiада ведучи вогонь з бойово¬ машини пiхоти, спiваг:
  Велич Росi¬ не зрозумiти,
  Вона така потужна i свята.
  Непереможна у Вiтчизни рать,
  На славу незламного солдата!
  I дiвчисько вiзьме та лупне з ракетницi. I масу ворогiв покладе.
  Та тут дiвчата заводнi.
  I ось минули Брюссель та радянськi танки вже входять до Парижа. I роблять це iз колосальним натиском.
  Дiвчата Маргарита та Оксана встановлюють червоний прапор на Ейфелевiй вежi. I вiн розвивагться за вiтром.
  Дiвчата дивляться вниз i бачать пiд собою цiлий Париж. Чудове та дуже красиве мiсто. I свiтяться вогонь у темрявi.
  Маргарита заспiвала:
  Майстер i Маргарита,
  Знагте, г вiйна.
  Майстер i Маргарита,
  Що таке герой Сатана?
  Оксана впевнено заявила:
  - Булгаков показав зовсiм не ту радянську людину, якою варто було б пишатися!
  Маргарита iз цим погодилася:
  - На папiрцi кидатися, це негарно!
  Оксана помахала льотчикам долонькою та вiдзначила:
  - А ось жiнок, якi мрiяли про моднi сукнi можна зрозумiти!
  Маргарита засмiялася i проворкувала:
  - Без жiнок жити не можна на свiт немаг,
  У них сонце травня, як сказав поет!
  Оксана логiчно видала:
  Скiльки не даси ти слова,
  Закохагшся в нас ти знову...
  Так щоразу, хоч на годину!
  
  Червона армiя перемагала. Натовпи людей зустрiчали радянськi вiйська як визволителiв. I таких зiбралося безлiч пiд червоними прапорами.
  I грала музика, звучав оркестр.
  Оленка бiгаючи кам'янистою дорогою Парижа, прочирикала:
  Сниться менi, той самий сон
  Знову я у Парижi, знову я закоханий.
  Сонцем з-за дахiв зустрiв нас Париж.
  Раптом дивлюся - ти бiля кафе сто¬ш.
  Я французький у дитинствi вивчав,
  I вирiшив як треба розмову розпочати.
  Чемно "Бонжуp", я тобi скажу...
  Алла перебила Оленку:
  - Таку пiсню маг спiвати чоловiк! Ми що лесбiянки?
  Оленка з посмiшкою погодилася:
  - Та це краще спiвати молодому хлопцю! Типу Висоцького!
  I дiвчата розреготалися.
  Радянськi вiйська пiсля захоплення Парижа рушили далi до Порт де Кале, щоб звiдти вдарити по Британi¬. I це активним ¬хнiм кроком для Червоно¬ армi¬.
  Радянський морський флот також наставав i пресував. Особливо пiдводнi човни були численнi та пронизливi.
  Довбали з радянськi машини пiхоти.
  Наташка, наприклад, в'¬хала до Риму. Це так гарно було у Римi. Це мiсто недарма називали вiчним. I в ньому стiльки всього гарного, включаючи Колiзей. I рiзноманiтних стату¬ iмператорам, i Цезарям...
  Наташа, шльопнула босою нiжкою по каменях i пискнула:
  - Слався iмперiя СРСР!
  Пiсля чого дiвчина пiдскочила i перекрутилася у повiтрi. I ¬¬ голi п'ятки так замиготiли.
  Зоя агресивно зазначила:
  - Та СРСР дуже славитися!
  Августина зi смiшком помiтила:
  - I буде ера комунiзму на подвiр'¬!
  Пiсля чого дiвчина пiдморгнула напарницям. I ¬й явно стало веселiше. I вона була готова та танцювати.
  Свiтлана блиснула голими, рожевими п'ята i вiдзначила:
  - Комунiзм це чудово! Але не надвiр, а в головi!
  I дiвчата розреготалися, скелячи зубки.
  Рим скорився радянсько¬ iмперi¬, як i Iталiя. I одночасно розпочалася висадка у Британi¬. I Червона армiя атакувала й США через Аляску. I це теж такий ось зухвалий захiд.
  Дiвчата Алiса i Анжелiка проривалися через Аляску, i дiяли дуже ефективно. Якщо слово "крайнiсть" доречна до ефективностi.
  Алiса, стрiляючи по супротивнику, i скелячи зубки, висловилася:
  - Я вiрю у комунiзм!
  Анжелiки сердито рикнула, кинувши босими пальчиками нiжок гранату:
  - Плювати у що ти вiриш - знання це сила!
  Дiвчата вiдбивали натиск противника, використовуючи всi пiдручнi засоби. Алiса колись грала у шахи з Ботвинником i сперечалася у першого радянського чемпiона свiту:
  - Чи правда що у поганому становищi, всi ходи поганi?
  Михайло Мойсейович вiдповiв iз усмiшкою:
  - Гарний шахiст до поганого становища не доводить!
  Алiса скептично похитала головою:
  - Але навiть ви програвали!
  Ботвинник кивнув, але помiтив:
  - Програвав, але пiднiмався знову!
  У цьому свiтi були деякi нюанси. Михайло Мойсейович Ботвинник, не був позбавлений права на реванш i перемiг ще й матчi у вiдповiдь Петросяна. Потiм зiграв iз ним унiчию ще один матч. I програв Спаському. Пiсля чого Ботвинник нарештi вирiшив вiдмовитися вiд реваншу. Хоча ще кiлька рокiв пограв у вiльних турнiрах. Спаського перемiг Боббi Фiшер. Потiм Фiшер взяв ще бiльш переконливий реванш. I поки що вiн ще чемпiон свiту з шахiв. Карпов iз ним не грав. I Фiшер готовий до боротьби.
  Алiса, втiм, у шахи граг дуже добре. I Ботвинник зiткнувся з ¬¬ силою. Вона його чемпiона свiту неабияк пресувала.
  Зараз Алiса стрiляг зi снайперсько¬ гвинтiвки та спiваг:
  - Слався комсомол, краватка на ши¬ розцвiла!
  Анжелiка буркнула:
  - Якось бездарно в тебе Алiса виходить!
  Дiвчина у вiдповiдь зневажливо пирхнула. I дала повторну чергу з автомата.
  Дiвчата вiдбили натиск супротивника i почали пересуватися далi. Анжелiка любила грати у Го. I вигравати там серi¬ у рiзних партнерiв.
  А ось зараз вела жорстокий вогонь. I пострiлювала, звалюючи солдат янкi.
  I при цьому дiвчина наспiвувала:
  Я витязь росiйський на колiна дикуни,
  Ворогiв Росi¬ я кошторис з лиця землi!
  I як пiдморгне сво¬й напарницi. I босими пальчиками нiжок, знову жбурне гранату.
  Плацдарм Червоно¬ Армi¬ на Алясцi швидко розширювався. I радянськi вiйська рухалися нiби крапельки ртутi на поверхню. Зокрема i легкi, кавалерiйськi танки, брали бiй.
  А в боях взяли участь машинки на одну людину, де дiвчина була лежачи, i дуже низький силует - компактнi. I дiставали такi машини штатiвськi позицi¬. I ось Маргарита в такiй машинi ¬де i американцiв обстрiлюг, i спiваг собi.
  - Тра, та, та! Тра, та, та! Замочила я кота!
  I з гармати з коротким стволом, як лупанет. Бойова дiвчина, якiй полоненi цiлу голi, круглi п'ята.
  Не дають цi войовницi нiкому пощади. Ось дiвчина Домiно, теж на рухливому танку, i одномiсному летить, i нищить противникiв.
  I де американцям з такими тягатися?
  Домiно строчить з кулеметiв, i випльовуг вбивчо¬ сили заряди i пищить:
  - За Росiю нашу кра¬ну комунiзму!
  Домiно це класна дiвчина, i чоловiки перед нею падають навколiшки.
  Ось уже червень та бо¬ йдуть на пiдступах Лондона. Англiйцi не очiкували, що ¬хня столиця так швидко опиниться пiд ударом. А в ¦вропi радянськi вiйська подолали Пiрене¬, вже в Iспанi¬. I пiдходять до Мадрида.
  ¦лизавета на танку Т-80. Дiвчата здобули багато славних перемог i зараз в'¬жджають до столицi Iспанi¬. Франко ще живий i вже бiг у страху. А народ Червону Армiю вiтаг як визволителiв.
  Режим диктатури впав i пiд гусеницi радянського танка кидають квiти.
  ¦лизавета сказала:
  - Ми повалили фашистiв!
  Олена за допомогою босих пальчикiв нiжок пострiлу, розбивши американську танкетку i буркнула:
  - Зробила те, що слiд зробити, ще рокiв сорок тому!
  Катерина агресивно прошипiла:
  - Та не розчавили фашизм в Iспанi¬, i вiн прийшов на нашу землю!
  ¦лизавета з усмiшкою вiдповiла:
  - Ну нiчого! Зате тепер ми придушимо всiх недобитих гiтлерiвцiв у зародку! Буде всесвiтнг братство комунiзму! I люди вже бiльше нiколи не вбиватимуть один одного!
  Дiвчата хором прочiркали:
  - Люди один одного нiколи не вб'ють! Слава Росi¬!
  Мадрид упав. До Лiсабона теж увiйшли радянськi танки. Був повалений теж диктатор Салазар, який довго сидiв на тронi, вiдомий симпатiями до Гiтлера, i ледь не з'явившись вiйну СРСР.
  Дiвчата Оленка та ¬¬ команда змусили полонених цiлувати сво¬ босi нiжки... Пiсля чого колона радянських танкiв рушила далi.
  Гiбралтар - це остання фортеця НАТО в ¦вропi. Вона пiдкорилася свого часу нi Наполеону, нi Гiтлеру. Але тепер його штурмуг Червона Армiя.
  ¦лизавета веде вогонь iз танка по батареях Британi¬.
  Дiвчина багато посмiхагться i стрiляг влучно. Вражаг цiль i пищить:
  - Для комунiзму немаг перешкод!
  Олена теж влучно пальнула, використовуючи босi пальчики нiжок i рикнула:
  - Дiвчисько вiзьми швидше автомат!
  Катерина теж довбала супротивника. Точно пробила його i провизжала, скелячи зубки:
  - I пiдствольний гранатомет знадобиться!
  Дiвчата, скажiмо, так по-бойовому ведуть обстрiл позицiй Британi¬.
  Елiзаве навiть стрiляючи вiдчула натхнення i склала кiлька десяткiв афоризмiв;
  Лев цар звiрiв, але правлять тваринами зазвичай лисицi!
  Вовк одягаг овечу шкуру, полiтик взуг за допомогою бiлих рукавичок!
  Полiтика брудна справа та бiлi рукавички у нiй, доречнi як бiлих халат у шахтi!
  Цар не той, хто реве як лев, а той, хто хитруг як лисиця!
  Диктатор любить вчити демократi¬, як ворона соловейка спiвати!
  Народ, це не бидло, та й правитель не пан!
  Людина г сином Бога, тому що розпинають його на повну!
  Полiтик iнодi вовк у овечiй шкурi, але ще частiше баран у шкурi лева!
  Найбiльше мистецтво у полiтика, дорого продати, що й грошi ламаного не варто!
  Полiтик, це диктатор пляшок - його мова викликаг похмiлля!
  Нi в полiтицi поряднi люди зустрiчають так рiдко, як вегетарiанцi серед вовкiв!
  Порядок наводиться мовчки, бардак породжуг словоблуддя!
  Полiтик це карлик з довгою мовою та гiгантськими амбiцiями!
  Немаг в рiчцi сухого камiння, немаг полiтикiв iз чистими руками!
  Бог не дасть людству загинути, якщо воно не опуститься до рiвня пекельних тварин!
  Краще бути безбородим юнаком, нiж козлом, що розмiняв молодiсть!
  Полiтик витiкаг сморiд, через солодкий запах медових промов!
  У полiтика одна мета - влада, i всi методи досягнення суцiльний бруд!
  Полiтик, це не завжди сильна рука, але завжди довга мова!
  Довга мова полiтика вкорочуг життя виборцю!
  При диктатурi як у автобусi - половина сидить, iнша половина трясеться, а контролер-тиран при цьому сам боягузливий загць!
  Полiтик, це математик, який не хоче нi з ким дiлитися, але дуже любить забирати!
  У полiтицi немаг братiв, зате повно братви, немаг чарiвникiв, але багато нiчних фей!
  Полiтик хоче показати виборцю що вiн чарiвник, але насправдi лише нiчна фея!
  Полiтик без сталевих ягць ризикуг накласти у штани!
  Полiтик, це клоун, але замiсть смiху викликаг блювоту!
  Полiтик це клоун, але не килимовий, а пiдкилимний!
  Полiтик, це блазень, але його бубонцi дзвенять бронзою марнослiв'я!
  Полiтика, це суцiльний бруд пiд час пiдйому на вершину!
  Полiтик, краде створюючи якнайбiльше шуму, але краде не тiльки грошi!
  Голоси виборцiв полiтик збираг, щоб заткнути рота!
  Полiтик, це Бог лише навпаки, Всевишнiй iз хаосу творить порядок, а полiтик перетворюг порядок на хаос!
  Полiтик у глибинi душi трусливий загць, i теж любить зелень!
  Горiлка це те, що даг веселощiв на годину, полiтик змушуг лити сльози розчарування цiле столiття!
  В однiй склянцi горiлки розум не втопиться, але й краплi солодко¬ промови полiтика достатньо, щоб утопити кра¬ну!
  Вовк, це санiтар лiсу, полiтик iз вовчою хваткою калiчить i людей та тварин!
  Диктатор це лисиця, але набагато ненажерливiша, i здатна заковтнути удавом весь народ!
  Полiтика мова, як кувалда вiдбиваг бажання розумiти, хоча i не маг ваги!
  Полiтик, це ломик, що вiдбиваг мiзки, тiльки м'якше воску, коли йдеться про принципи!
  Полiтика - це така сфера в якiй кожен обдурений, i кожен не маг рацi¬, але у виграшi залишагться той, хто переверне правдоподiбнiстю!
  Босонiж жiнка не ризикуг заразитися застудою чоловiчо¬ байдужостi!
  У чоловiкiв немаг жiночо¬ фантазi¬ на вбрання, у жiнок немаг чоловiчого реалiзму до взуття!
  Жiнка любить коли чоловiк слухняний, i до алкоголю байдужий, але ¬¬ п'янить чоловiк здатний пiдкоряти!
  Дiвчата коротше кажучи на всi руки майстринi та взяли Гiбралтар. Впав також i Лондон. Радянськi кораблi вже висаджувалися в Iрландi¬. I так Аляска захоплена, i Червона Армiя вступила до Канади.
  Дiвчата люту i пiдскакують.
  Алiса помiтила з смiхом:
  - Ми крутi войовницi!
  I босими пальчиками нiжок жбурнула гранату.
  Анжелiка зазначила:
  - Крутизна не завжди ознака розуму!
  I голою п'ятою пiддала магнiтну мiну. I безлiч бiйцiв уклала.
  Дiвчата бiжать Канадою i спiвають;
  Дiвчата-комсомолки кручi всiх,
  Вони з фашизмом б'ються як орлицi.
  Хай буде нашiй Батькiвщинi успiх,
  Войовницi немов iз жаром птаха!
  
  Вони красою безмежною горять,
  У них вся планета яскравiше полум'я грiг.
  Нехай буде безмежним результат,
  Вiтчизна навiть гори перемеле!
  
  На славу нашо¬ Батькiвщини святий,
  Ми будемо iз iзуверами боротися...
  По снiгу дiвка бiгаг босою,
  Несе вона гранати у тiсному ранцi!
  
  Шпурне гостинець у дуже потужний танк,
  Розверне його в iм'я слави...
  У дiвчини стрiляг автомат,
  Але г витязь доблесно¬ держави!
  
  Все може це дiвка, ти повiр,
  Вмiг навiть у космосi боротися.
  I ланцюги фашизму буде звiр,
  Адже Гiтлер тiнь лише жалюгiдного паяця!
  
  Доб'гмося, у всесвiтi буде рай,
  I гори дiвка п'ятою пересуне...
  Ти тому бiйся i дерзай,
  На славу нашо¬ Батькiвщини!
  
  Дочекагться фюрер для себе петлi,
  I на нього г автомат iз гранатою.
  Ти пустомелю безглуздо не мiли,
  Закопагмо вермахт просто ми лопатою!
  
  I буде у всесвiтi так Едем,
  Великий як космос i дуже квiтучий.
  Ти здався нiмцям просто дурний Сем,
  А Iсус завжди в душi живе!
  
  Бути комсомолкою дуже добре,
  Носитися пiд прекрасним червоним прапором.
  Хоча часом менi й важко,
  Але подвиги красунi не марнi!
  
  Боса я бiгла на мороз,
  Лоскочуть п'яту голу кучугури...
  Дiвочий запал воiстину зрiс,
  Побудугмо комунiзму свiт, ми новий!
  
  Адже Батькiвщина для нас рiдна мати,
  Магмо справу з яскравим комунiзмом.
  Вiтчизну нам повiр не розтоптати,
  Покiнчимо з мерзенним людом-фашизмом!
  
  Я дiвчина завжди красива,
  Хоча звикла за кучугурою босою...
  Здiйсниться велика мрiя,
  Якi в мене золотi коси!
  
  Фашизм прорвався прямо до Москви,
  Вже майже що по Кремлю стрiляг...
  А ми дiвчата по снiгу боси...
  Сiчень сто¬ть, а нам нiби у травнi!
  
  Ми зробимо, для Батькiвщини знай усi,
  Немаг у свiтобудовi нам кра¬ни дорожчi...
  Нехай буде дуже гарне життя,
  Не треба лише спочивати на ложi!
  
  Побудугмо променистий комунiзм,
  Де кожному палац iз гiллястим садом.
  I гине в пекло фашизм,
  За Русь Рiдну мiцно битися треба!
  
  Так буде у свiтобудовi добре,
  Коли ворогiв стрiмко врiзагмо.
  Але нинi битва - дуже тяжко,
  Iдуть дiвчата голоногим строгм!
  
  Ми дiвчата, бiйцi-богатирi,
  Зневiримо в пекло дикого фашизму...
  I ти красуня боса дивись,
  Щоб упоралося знамення комунiзму!
  Пiснi може бути i не зовсiм по сезону, зате вiд душi i всiм серцем.
  У липнi 1972 року Червона Армiя вступила до континентальних США. I перемагала з переконливiстю, попри розтягнутi комунiкацi¬. I успiхи Червоно¬ Армi¬ були колосальнi.
  I перевага у збро¬ теж.
  Особливо як танки, та й авiацi¬ теж. I перемагали вони американцiв.
  Ось уже й ¦лизавета бореться на територi¬ США. Б'гться i перемагаг, i не забуваг наспiвувати:
  - Один два три! Фашиста розiрви!
  Олена веде вогонь, використовуючи босi пальчики нiжок i пищить:
  - Америку ми пiдкоримо!
  Катерина натиснула червоним соском грудей на кнопку джойстика i видала:
  - Найкрутiша перемога, буде за нами!
  При цьому дiвчата та афоризми деякi влучнi згадують:
  Полiтик що обiцяг журавля в небi пускаг надбання нацi¬ за вiтром!
  Повiя мовою видобуваг грошi, полiтик голоси виборцiв, але останнiй куди продажнiший!
  Полiтик, це осел, який хоче зробити виборцiв в'ючними iшаками!
  У полiтика одна злодiйська масть вимагання голосiв!
  Полiтик, це цап, який до¬ться словесним проносом!
  Повiя куди чеснiша полiтика, секс в обмiн на грошi, краще, нiж порнографiя за голос!
  Полiтик вiддагться як остання повiя, але заражаг всiх клiгнтiв разом!
  Вiд зарази повi¬ захищаг презерватив, вiд полiтично¬ зарази допоможуть лише потилички для вух!
  Полiтик на мову швидкий, на виконання обiцяного повiльний, але виправдання просто гепард!
  Полiтик, це майстер брехнi, гросмейстер обману, чемпiон з ухилення, але не знаг елементарних правил пристойностi!
  Полiтик не вiдмiряг сiм разiв, зате вiдрiзаг три шкури!
  Полiтик, це воша, яка сидить на виборцi бика, але незважаючи на малий розмiр, дуже обтяжлива!
  Чого хоче жiнка - того хоче Бог, а чого хочеться полiтику не забажаг i Сатана!
  Полiтик це боксер iз продажним суддiвством та забороненими ударами!
  Полiтик це художник, який вiддаг перевагу яскравим малюнкам темними фарбами!
  Немаг нiчого слизького нiж шлях полiтика догори, тiльки вниз вiн стикаг виборцiв!
  Не вiр, що полiтик твiй друг i рятувальний круг, вiн твiй ворог i тягне в яр!
  Совiсть дорогий товар, але на вагу не продагться, i в складчину не купугться!
  Кожен полiтик маг в шафi скелети, але виборцям вселяють, що це м'ясо в холодильнику!
  Полiтик цей кiт у якого готова для виборцiв мишоловка, тiльки приманка не сир, а словесний сортир!
  Виборець п'г горiлку, а полiтик б'г горлянку!
  Краще всю нiч бухати, анiж за полiтика з п'яних очей голосувати!
  Полiтик спiваг, прикидаючись сво¬м, але по чужих нотах!
  У коханнi немаг фальшивих нот, а полiтицi суцiльна фальш!
  Полiтик, що стеле мова смужкою, забезпечить виборцю небо в клiтинку!
  Часто в полiтицi приходить першим - остання худоба!
  Хоча полiтик та слон у посуднiй лавцi, але пролiзе у будь-яку щiлину!
  Босонiж жiнка спокушаг чоловiкiв, взуг багатих, i голою п'ятою запихаг пiд каблук!
  Голi жiночi груди, залишить чоловiка без порткiв!
  Повiя роздягагться перед клiгнтом, полiтик натягуг овечу шкуру перед виборцями!
  Якщо тебе взули безголовi полiтики, то ти останнiй капелюх!
  ¦ в тебе немаг царя в головi, то ти капелюх i в нуждi!
  Корона не для того, хто капелюх!
  Найдорожча мова - золоте мовчання!
  Людина алмаз з твердою волею та сталевими нервами!
  Скромнiсть прикрашаг людину, але полiтик любить себе звеличувати до потворностi!
  Майже немаг чесних полiтикiв, зате повно розчарованих скиглi¬в!
  Досить балакати, час починати!
  У словесному проносi полiтикiв тонуть справи, зате спливають порожнi слова!
  Полiтику i море по колiно, але вiн по вуха заляпаний словесним проносом!
  Вiд меду з вуст полiтикiв можна несолодко заснути назавжди!
  Дiвчата i складали добре i воювали добре. Фiладельфiя впала i американцi сипалися.
  Радянськi та китайськi вiйська просувалися США переможними маршами.
  В Америцi панiка, i бедлам, i здавалося, що немаг шансiв на порятунок.
  Червона армiя брала мiсто за мiстом. I вже пiдходила наприкiнцi серпня до Нью-Йорка та Вашингтона.
  Дiвчата цiлий батальйон приступив до штурму столицi США.
  Вони билися цiлим натовпом босоногi й у бiкiнi. I кидали гранати голими пальчиками нiжок.
  I носилися Вашингтоном. I розстрiлювали супротивникiв з автоматiв та закидали гранатами.
  I ревли:
  - З нами Ленiн у жовтнi,
  З величезною двiйкою у щоденнику!
  I як покажуть язики. I даючи розстрiлювати ворогiв. А як радянськi танки молотять?
  I б'ють гаубицi та реактивнi пусковi установки.
  Ось як "Смерч" лупне, i все зносить разом. I цiлi квартали вибухають та руйнуються.
  I це жорстока виявилася постановка нищiвних ударiв. I ракети вибухають.
  Бiлий дiм зруйнований i американський конгрес розбiгся. Така ось вийшла вiйна. I дiвчата ревуть та стрiляються.
  Потiм ставлять навколiшки полонених i змушують ¬м цiлувати босi нiжки. I тi це тремтячи вiд страху роблять.
  Марiя, якiй чорношкiрий солдат поцiлував у п'яту, проворкувала:
  - Слава КПРС!
  I клацнула йому босими пальчиками нiжок по носi.
  Августина проревела:
  - За комунiзм червоного кольору!
  I войовницi завалювали солдатiв i на них буквально скакали. I це було агресивним натиском радянських кобилиць.
  
  Але й цим справа не обмежилася... Дiвчата ще й чоловiкiв трохи пiдпалили вогником.
  Але коротше кажучи Вашингтон упав. I Нью-Йорк також... Американцi вiдступали, точнiше бiгли на пiвдень.
  Але ¬х переслiдувала Червона Армiя. I гнала, i гнала аж до Мексики.
  3 вересня 1975 року США капiтулювали. Вiйна майже скiнчилася. Але треба було захопити ще й Латинську Америку iз проамериканськими диктатурами. Вони по силi не суперники, та й народ у цих кра¬нах за СРСР та комунiстiв.
  Але рухатись треба i захоплювати далi. I вiдстанi долати.
  Вiйна ще йшла i дiвчата билися.
  Наташа щоб скоротити час летiла лiтаком зi свогю командою.
  Дiвчата грали в особливий вид шахiв на чотирьох та обговорювали розклад сил.
  Зоя з усмiшкою помiтила:
  - Тепер у нас буде всiлякий комунiзм!
  Августина зазначила:
  - Буде братерство комунiстичних держав та народiв. I тодi вже не буде нi вогн, нi проблем. Полетимо не лише на Марс, а й до зiрок. А там буде i старiсть переможена, i ми станемо все голими, здоровими та щасливими!
  Свiтлана засмiялася i вiдповiла:
  - Вiчно молодий! Вiчно босий!
  Наталя розсмiялася i вiдзначила:
  - Це чудово!
  Бо¬ в Латинськiй Америцi мали осередковий характер. Народи був на боцi Червоно¬ Армi¬, солдати та офiцери не дуже хотiли вмирати за сво¬х нелегiтимних диктаторiв. Але окремi фанатики боролися, але ¬х легко придушували. I вiйська наступали, трощили i перемагали ворогiв.
  СРСР перемагав з великою легкiстю.
  Але вiйна ще закiнчилася. Хоча у листопадi Сантьяго взяли та повалили Пiночета. I вся Латинська Америка опинилася пiд контролем.
  Але ще потрiбно звiльнити чорношкiрих у ПАР та взяти пiд контроль Близький Схiд та Iсламськi кра¬ни.
  СРСР встановлював свiтову гегемонiю. I прагнув усе контролювати. Настав 1976 рiк ... Радянськi та китайськi вiйська, а також союзникiв зайняли за пiвтора мiсяцi весь Близький Схiд, i Пакистан з Iраном. У боях за Пакистан брали участь та iндуси. Далi ще за мiсяць взяли пiд контроль i пiвнiч Африки. Опiр був слабким, хоча радянськi та китайськi вiйська вбивали багато. Iншi кра¬ни Африцi не чинили опiр. I ¬х пiдкорили дуже легко i майже добровiльно.
  ПАР теж чинила опiр лише два тижнi. Чорнi, очевидно, пiдтримали СРСР i Китай. I перемога була повною. I на Марс вiдбувся полiт i все було дуже ажурно. Червона Армiя також зайняла i Австралiю, i Нову Зеландiю.
  Пiсля чого було прийнято рiшення взяти та створити гдину iмперiю. Мао Дзедун якраз помер. I у Кита¬ прийшли у владi зовсiм прорадянськi сили.
  I ось 18 листопада 1976 року пройшов всесвiтнiй референдум, про створення СРСР на всю планету Земля. Так завершилося збирання радянсько¬ iмперi¬. СРСР став однiгю кра¬ною весь свiт.
  А Микола Вознесенський головою всiм планети Земля. Незабаром вiдбулися вибори голови на п'ять рокiв. Встановилася мiцна всесвiтня влада. I люди летiли до планет Сонячно¬ Системи.
  На жаль, Микола Вознесенський не безсмертний. I вiдкрити безсмертя не встигли. I вiн помер 1980 року, коли зорельоти вже долетiли до Меркурiя.
  Але у нього був вiце-голова, жiнка Маргарита Коршунова, яка стала правити пiсля Вознесенського.
  I життя текло добре i весело.
  Люди освоювали планет Сонячно¬ системи. Стали будувати мiста на Мiсяцi, Марсi, Венерi, Меркурi¬.
  А 2020 року розпочався перший пiлотований полiт за межi Сонячно¬ Системи до планет, що оберталися навколо зiрки Сiрiус. I це було дуже цiкаво та по-свогму, красиво.
  На планетi Земля вже було вирiшено матерiальнi проблеми i не було бiдностi. Створено вакцину вiд раку, i багато хвороб лiквiдовано. Почалися й експерименти iз омолодженням. Багато чого робилося.
  Машини в особистому володiннi вже були у всiх. Багато товарiв стали безкоштовними особливо продовольство. А iншi коштували дуже дешево. Причому цiни постiйно знижувалися, а зарплатня зростала.
  Безробiття не було. Щоправда, швидкий розвиток науки створив брак робочих мiсць. Але це вирiшувалося зниженням тривалостi робочого дня. Спочатку було запроваджено п'ятиденний робочий тиждень. Потiм чотириденна. I потiм робочий день став шiсть годин. А потiм скоротився до чотирьох.
  Тобто роботи у 2020 роцi стали чотири години на день та три вихiднi днi на тиждень! I це чудово. А багато продуктiв безкоштовнi i вдосталь. Був правда контроль над народжуванiстю, щоб не допустити перенаселення, але такий помiркований. Трьох дiтей можна мати без проблем.
  Вiдносини мiж расами та нацiональностями принаймнi зовнi були цiлком благополучнi та доброзичливi. Люди жили гдиною родиною народiв. Радянська людина стала домiнувати, i начебто все добре.
  Релiгiгю був комунiзм, матерiалiзм та ате¬зм. Головне - вiра в людський розум. Зрозумiло, люди мають бути людьми.
  Та й надiя на безсмертя силою комунiстично¬ науки. Мовляв, настане час, i наука стане настiльки всесильною, що воскресить навiть мертвих.
  I Сталiна, i Ленiна, i Вознесенського!
  I вiрте, що наука всiх воскресить людей Землi. Одних життя вiчних, iнших перевиховання.
  А це краще за бiблiйну казку про рай. I люди вiрили в комунiзм та безсмертя. I що скоро буде щастя у всесвiтi.
  I релiгi¬ поступово зникали та втрачали актуальнiсть. I Iслам вже не був таким активним. I теж мечетi та церкви закривалися, як i капища. А люди вiрили у богiв, як у казкових персонажiв.
  Злочиннiсть майже зникла, жити було дуже добре, крiм того багато вiдеокамер, i розкриття майже моментальна. I жити стало весело.
  Була i свобода в еротицi, i навiть мода на голi тiла. Виник i культ здорового тiла та фiзкультури.
  Люди йшли до абсолютного щастя та перемоги над смертю! Вже клонували окремi органи та зникли калiки та iнвалiди.
  I людство завдяки тому, що Сталiн помер на чотири роки ранiше, з оптимiзмом дивилося в майбутнг!
  
  
  УДАЧ ПУТIНА У ГIТЛЕРА
  Гiтлер отримав за допомогою магiчного ритуалу везiння президента Росi¬ Путiна. I це рiзко змiнило перебiг iсторi¬. Спочатку повiтряна битва за Британiю була виграна. Щоправда, Гiтлер не наважився на висадку, але у небi Люфтваффе завоювало панування. Франко в цих умовах погодився на штурм Гiбралтара. Нiмцi захопили цю фортецю за два днi. I рушили вiйська до Африки.
  Вiйна з СРСР виявилася вiдкладеною. Але фашистам це пiшло на користь, так був завойований Чорний континент.
  Чисельна перевага фашистiв i краща органiзованiсть дозволили ¬м захопити за рiк i Африку, Близький Схiд та Iндiю.
  А в листопадi 1942 року фашисти раптово висадилися i захопили Британiю за одинадцять днiв.
  Пiсля чого розпочалася пiдготовка до вiйни проти СРСР. Нiмцi розгорнули новi танки: "Пантери", "Тигри", "Леви", готовi до битви. I 22 червня 1943 почалося вторгнення.
  Звичайно ж, СРСР на цей час за два роки зумiв непогано пiдготуватися. Кiлькiсть танкiв зросла до тридцяти восьми тисяч i сто двадцяти дивiзiй, кiлькiсть лiтакiв досягла п'ятдесяти тисяч. Зросла кiлькiсть гармат, та iнших видiв озброгнь. Але вермахт додав добряче. Число танкiв Третього Рейху за два роки зросло у шести тисяч до двадцяти тисяч. I ¬хня якiсть помiтно додалася.
  Авiацiя у Третьому Рейху теж пiднялася. Новий МЕ-309 був дуже потужним озброгним i вступив до серi¬. Найсильнiшими були i Фокке-Вульф, i Ю-288 та Ю-188. I це було серйозно. З'явилися у фрицiв i газомети, i ще багато чого. Включно з бiльш потужною штурмовою гвинтiвкою МР-44.
  Найголовнiше, нiмцi мали велику кiлькiсть пiхоти. Вони могли використовувати колонiальнi вiйська i солдатiв з ¦вропи.
  Але ще й iншi нюанси. Червона Армiя до оборони була готова. Та не вчили ¬¬ обороняться. А укрiплення на лiнi¬ Молотова хоч i встигли добудувати, але вони були надто близько до кордону та на недостатню глибину.
  Крiм того, нiмцi могли наступати i з боку Туреччини та Iрану, та Iндi¬. Плюс ще Японiя розгорнула вiйська для наступу.
  Та натиснули мiцно.
  I за три мiсяцi СРСР був розгромлений i впала Москва. Ще за два мiсяцi Росiю повнiстю окупували.
  Пiсля цього Гiтлер вирiшив наступати на Америку. I тут нiмцям сприяла удача.
  Американськi танки були слабкими, авiацiя вiдставала. А у нiмцiв i реактивнi лiтаки вдалi, i з'явилися тарiлки, що лiтають, абсолютно невразливими для стрiлецько¬ збро¬, i пiдводнi човни не перекису водню. I танки серi¬ Е. задавили США хоч i важко, але бiльше через дальнiсть вiдстанi 30 сiчня 1946 року. Саме залишки армi¬ США капiтулювали.
  А 20 квiтня 1951 року Гiтлер побоюючись, що самура¬ створюють атомну бомбу, напала i на Японiю... Вiйна тривала в однi ворота. У гiтлерiвцiв з'явилися досконалiшi пiрамiдальнi танки, потужнi лiтаючi тарiлки з лазерами, ультразвукова зброя. Бiльш досконалi системи залпового вогню та багато iншого.
  Тобто Японiя протрималася не довше нiж пiвроку. I вiйна завершилася черговою перемогою вермахту.
  Успiх Путiна допомiг Гiтлеру завоювати останню iстотну iмперiю на землi.
  А 20 квiтня 1959 року пройшов всесвiтнiй референдум, який започаткував iмператорську форму правлiння всесвiтньо¬ держави, на чолi з Адольфом Гiтлера.
  Вже 1949 року нiмцi злiтали на Мiсяць. А 20 квiтня 1957 вiдбувся i полiт на Марс.
  Гiтлерiвцi освоювали Сонячну систему. I в усьому свiтi тепер був залiзний, нiмецький порядок. У сiмдесят рокiв Адольф Гiтлер став всесвiтнiм iмператором, завдяки успiху Володимир Путiна. Ось це феноменальне досягнення.
  Далi залишилося освоювати iншi свiти, а людство гдине. Втiм, звичайно, безлiч будiвництв, рiзного роду по всьому свiту. У тому числi й пiдземний тунель iз Чукотки до Аляски. Але 1 травня 1959 Адольф Гiтлер розбився в лiтаку. I скiнчилося фантастичне правлiння диктора. Видно i Путiну з його феноменальним везiнням не судилося прожити понад сiмдесят рокiв.
  Але Гiтлер вже мав спадкогмця. З-помiж дiтей отриманих шляхом штучного заплiднення. Тож династiя Адольфа продовжилася. I людство продовжувало будiвництво рiзного рiвня.
  Навiть в Африцi зводилися дороги та залiзницi та автомобiльнi, а також безлiч мiст. I чорношкiрi, тут працювали та пiднiмали економiку Чорного континенту.
  Людство розвивалося i пiднiмалося. Йшли будови комунiзму, i жити людям ставало дедалi краще.
  Пiсля Гiтлера правив iмператор його син Вольф Перший. Вiн був юним, але мудрим i пiднiмав людство на велику висоту. Однiгю з iдей було збiльшення кiлькостi жiнок та експерименти над генами. Зокрема вирiшено було довести кiлькiсть самок, щоб ¬х було вп'ятеро бiльше, нiж самцiв.
  Одночасно 1961 року космонавти iмперi¬ злiтали на Венери, ще через рiк i на Меркурiй. Побували за пару рокiв на супутниках Юпiтера. Вiдвiдували iншi планети. Поки що у 1980 року була вiдвiдана найдальша планета Сонячно¬ системи - Плутон. I це було чудово.
  А у двохтисячному роцi розпочалася перша беззоряна експедицiя. На планетi Земля майже зникла злочиннiсть, i було покiнчено з хворобами та епiдемiями, люди забули про голод та товарний дефiцит. Жити ставало все краще та веселiше.
  I будувався справжнiсiнький рай. I люди не воювали одне з одним. Наука розвивалася швидко. I приносила людям щастя. Розвивалися й технологi¬. Шедевр цього, звiсно ж, дисколет. Вони вже були здатнi лiтати помiж планетами. I фрiцiв було не зупинити.
  У Росi¬ партизанська вiйна швидко вщухла. Люди вирiшили, що шансiв скинути гiтлерiвцiв немаг i треба жити. А жити ставало дедалi краще. Iмперiя крокувала до комунiзму. Ось пiсля двохтисячного року, багато товарiв взагалi стали безкоштовними. Безхатченкiв не було, у всiх була робота. I дуже гарнi будинки зводилися. I всi мали автомобiлi, i всi мали iнтернет безкоштовний, i багато чого ще.
  Життя пiднiмалося вгору. Добре людям ставало. I всi поступово звикали бути гдиною iмперiгю. I йшла асимiляцiя.
  Росiйськi та iншi слов'яни отримали рiвнi права з нiмцями. Та й iншi народи жили пiд керуванням нацистiв добре.
  Хто не воював, не партизанив, жили достойно. Нiмцi каральних акцiй не проводили без причини.
  I справдi варто тiльки партизанiв позбутися, як репресi¬ разом припинилися.
  Будувалася полiтика окупацi¬ гнучка. Iснувало i самоврядування, i використання мiсцевих кадрiв. А в 2020 роцi всi люди на планетi Земля отримали громадянство i остаточно встановилася юридична рiвноправнiсть.
  До цього моменту наука так розвинулася, що старiсть була переможена, i всi стали вiчно молодими та красивими.
  На iнших планетах Сонячно¬ системи з'явилися селища Третього Рейху. I так стало у свiтi здорово.
  Юнаки та дiвчата у цьому свiтi стали розселятися по галактицi. У матрицi Гiпернета вже з'явилася вiртуальна реальнiсть, i багато всього чудового i юного, i красивого. Можна було вже вiдтворити будь-що.
  Iмперiя Третього Рейху стала iмперiгю великих можливостей i пiдкорювала всесвiт.
  А жiнка в нiй стало вп'ятеро бiльше, нiж чоловiкiв. I всi вони прекраснi, юнi дiвчата, а чоловiки юнаки, яким не треба голити бороду. Насправдi борода це лише примiтивний, тваринний атавiзм.
  I ось вiртуально¬ реальностi такi цiкавi iгри вирують i палають.
  Один з таких всемогутнiх Творцiв Свiтобудов Фрiдрiх Сферо якраз влаштував найкрутiшу "розважалiвку".
  А саме космiчну битву. З одного боку його вiйська, що представляють Горду Нiмеччину, з iншого - зiркова армiя будь-яко¬ подруги, тако¬ ж всемогутньо¬ творички свiтобудов Арлекiнади - Грiзно¬ Нiмеччини. А значить, якщо всемогутнi люди б'ються, буде весело круто, до неможливостi.
  Тиски армi¬ Грiзно¬ Нiмеччини невблаганно стискалися. Гiперплазмовi обiйми намагалися щiльнiше спресувати могутнього противника з Гордо¬ Нiмеччини. Мiльйони та мiльйони зорельотiв знаходили тут свою загибель. Часто геро¬чну, i iнодi безглузду. Гинули, з посмiшкою на вустах, розраховуючи з часом воскреснути. Хоча й виглядало це дуже моторошно ... Обтiкано¬ краплеподiбно¬ форми махiна палаг особливим жуючим поля простору i вакууму вогником. Полум'я мчить коридорами i вентиляцiйними шахтами космiчного корабля. Мiльйони живих солдатiв як людей, так представникiв iнших рас з мiльярдами роботiв на борту намагаються уникнути всепожираючо¬ спеки. Майже всi люди, що б'ються, найкрасивiшi дiвчата, розфарбованi з химерними, авангардистського стилю зачiсками, немовби зiбранi не жорстоку битву, а iмператорський бал - маскарад. Ось у однiг¬ з дiвчат загорiлася зачiска у виглядi млина з лопатями у формi крил павича, i вона несамовито загорлала. Бiль неймовiрно моторошний i скальп буквально зриваг. Лопатi млина вiдриваються i далi вже крутяться в дев'ятипорядковому вихорi кiнепросторових викривлень.
  Але особливо грiзно ревуть орки та ельфи, для них i справдi кошмарнiше не придумати, полум'я набуваг тiг¬ чи iншо¬ форми. То це вискалена фiзiономiя грiшного духу викликаного чаклуном-некрофiлом з найнижчих безодень пекла, то вогник, що танцюг по каютах i кривить стовбури знарядь у виглядi страшного, гранично розлюченого хижака. А буваг страшнiше, що сюрреалiстичне у малюнку руйнiвно¬ та пекучо¬ субстанцi¬.
  I все це в масштабах зорельоту розмiрами не поступагться Меркурiю... Втiм, за мiрками творця свiтобудов не так i багато. Сам же творець подiбно¬ цiлком матерiально¬ реальностi вирiшив вiдiрватися за повною програмою.
  Сферо Фрiдрiх Катастрофов вiдчував азарт i водночас задоволення: один нуль на його користь. Юний творець-термiнатор зробив розворот, пiшовши вiд пучка магоплазми i пiд шумок трiску гравiоядерних променiв, що колихали вакуум, всадив у спину iншому маголету. Потрапити нелегко, бойовi машини скачуть як копита коней, пущених у галоп, та ще й пiдганяються шайтаном, що зiбрав усю силу пекла. I жодних законiв фiзики та космологi¬ звичних вiдсталим людям минулого. Поняття iнерцi¬ лише за бажанням творця.
  Зараз (Складний Гiпер-принцепс-маго-плазми такого незбагненного для людського сприйняття виду матерi¬, то ти можеш набути будь-яко¬ форми та модифiкацi¬ сущого, змiнюючи розмiри вiд ядра фотона, коли цiле свiтобудови в трильйони парсекiв у дiаметрi вiльно розмiщугш у себе на долонi!) Сферо вибрав у втiлення тiло бiологiчно модифiкованого хлопчика, якого в могутнiй i технiчно розвиненiй iмперi¬ Гордо¬ Росi¬ тренували, ще, коли вiн зародком дозрiвав у утробi iнкубатора-комп'ютера.
  З моменту зачаття йшло навчання увi снi, що переривагться больовими iмпульсами, особливою космiчною вiйною. I все одно були промахи, оскiльки трагкторi¬ позбавлених iнерцi¬ маголетiв були абсолютно непередбачуванi. Але Сферо iз цього приводу не комплексiв. Вiн навмисно обмежив, щоб стало цiкавiше сво¬ здiбностi. Адже Горда розкинулося на мiльярди галактик i квадрильйонний населених свiтiв Нiмеччина, це творiння - очевидно вiртуально¬ матрицi. А гра у космiчну вiйну маг пiдкорятися правилам. Аби взагалi не було хаосу. Хлопчик-творець. збив ще трьох, промахнувшись двiчi. Магоiмпульси казкових по конструкцi¬ систем озброгнь розрiзали вакуум i навiть змушували його вiдшаровуватися, скибочками медового сирвеладу, вже на iншому рiвнi свiтобудови. Ось Сферо знову пiрнув у ополонку простору виходячи на режим атаки. Хлопчик-Творець при цьому вибирав момент, щоб його не могли зафiксувати системи кiбернетичного спостереження, що дають повний огляд простору навколишнього рiзнi за модифiкацiгю маголети.
  - Магоматриця по кiнезфотону поглинаг! - Фiлософськи, збиваючи черговий винищувач i, ухиляючись вiд разючих щупалець принцепс-плазми, промовив Творець-хлопчик.
  Армiю Юлiя Цезаря якому Сферо Фрiдрiх доручив загальне командування продовжували користуючись чисельною перевагою тiснити, не залишаючи поки що безуспiшних спроб охопити ¬¬ з флангiв. Ставник Арлекiнади Ганнiбал розпорошував все бiльше вiйськ, намагаючись розтягнути на кiлька парсекiв (парсек ця вiдстань яка промiнь свiтла проходить за два з половиною роки) величезну армаду, що знаходиться пiд сво¬м командуванням. Щiльнiсть побудови вiйськ знизилася i виросла роль iндивiдуально¬ майстерностi. Тут уже обидвi сторони виявилися гiдними, демонструючи вищий пiлотаж та мистецтво маневру. Але втрати зазнавали колосальних, вже не один мiльйон зорельотiв згорiв у жадiбному факелi анiгiляцi¬.
  Сферо раптом змiнив дiлянку сутички i виявився поруч iз чудовим дiвчиськом. Творець-хлопчик i Валентина стиснули один одному руки, iншi хлопцi i куди численнiшi дiвчата переморгнулися. Навели батаре¬ та вiдкрили ураганне гiперплазмове торнадо по катерах, одномiсних маголетах, винищувачах, бригантинах, есмiнцях, мiноносцях та iнших судах невелико¬ величини. Сферо переможно блиснув очима.
  Загальний рiвень пiдготовки бiйцiв, яких натягували на вiйну, навiть коли вони плавали зародками у свогрiдному поживному середовищi, був дуже високий. Але вони з безлiчi трiщин та вакуумних колапсiв не завжди потрапляли. У вiдповiдь i противник вiв свiй безжальний володар навiть особистiсною матрицею вогонь. Потiк гiперплазми пропалюючи ослаблений матричний захист i напiвпросторове поле встромлялися в броню. Ось вiн, магопространство не витримавши, трiснуло, рiзнобарвний потiк ультравогню, обрушився на пару, що стрiляла. Сферо згорiв одразу( це просто суперобладнане вiдчуття коли плоть анiгiлюгться!), у дiвчини-напарницi випарувалася рука по плече, нога по колiно, тулуб до ребер. Красуня скрикнула i вiдсахнулася. Валентина скомандувала.
  - Увiмкнути кiбер-регенерацiю.
  Тiло дiвчинки (як iнших людей) вже давно не було бiлковим. Це особлива плоть iз гiперплазмовими включеннями, самi люди при цьому харчуються суперенергiгю. Отже, плоть пiсля поранення стала повiльно наростати. Щодо повiльно, сам процес видно неозброгним поглядом, швидкiсть наростання тканин по 0,9 сантиметрiв на секунду. Але найжорстокiший бiй дуже швидкоплинний, броню пропало ще в декiлькох мiсцях. Випарувалося двi гармати, загинуло шiсть солдатiв, одного юнака спалило до половини, дiвчина тимчасово втратила скальп i пальцi. Сферо смiючись, повернувся назад, мовляв, чи багато ви досягли, вразивши носiя творця свiтобудов? Дивом вдалося уникнути детонацi¬ снарядiв. Але ушкодження колосальнi, повiтря сифонiт, викидаючись, спалахуючи у вакуум. Втiм, хлопцi гiдно вiдповiдають. Сам Сферо провiв фiлiгранний пострiл навскiдку, пiдбивши тримiсний штурмовик. Валентина, ¬¬ язичок подовжився, лизнула хлопця на губи.
  - Мегаквазарно!
  - Давай гiперанiгiляцiйне (суперзнищувальне) плазмовиверження! - гаркнув юний Творець свiтобудов.
  Два маголети були збитi iншими гарматами, три стрiляючi вежi були пiдстреленi бiля есмiнця. Але саме в цей момент ними навiв гармати ракетний крейсер. Хлопчик-творець, не без задоволення, гострими вiдчуттями вiдчув дихання смертi в обличчя. Зла велетенських розмiрiв стара з косою пригрозила, i капiтан Сферо наказав.
  - Гнучка ретирада! Рухатися змiйкою через ¬жака!
  Батарея рвонула назад, але трохи запiзнилася. Здавалося, що вакуум ниг вiд болю, пронiсся гiперплазмовий вихор. Страшний удар гравiоплазми зачепив батарею. Вiдразу п'ять гармат та дванадцять чоловiк команди, виявилося повнiстю випаровано. Сферо та iнших дiвчат вiдкинуло гравiтацiйною хвилею. Хлопчик-Творець перелетiв, вдарившись головою в прес атлетично складеною, але при цьому надзвичайно витонченою Валентиною. А це жорстко, коли тiло, в яке довелося таранитися не бiлкове:
  - Ух, ти пульсарно-колапсова дiрка! - пробурмотiв Сферо. I посмiхнувся, коли по ньому пронiсся розряд гiперелектрики.
  Бронею пройшлися великi трiщини. Вони прорiзали як яри бузкову поверхню металу, бiльш нiж мiльйон разiв мiцнiшого за титан. Яка колосальна мiць прихована в гiперплазмi або ще бiльш досконалого ¬¬ рiзновиду принцепс-плазми, здатно¬ зрушувати з мiсця зiрки, i гасити квазари. Адже всього лише шостий, сьомий i так далi стан матерi¬. Цiлий океан гiперплазми можна отримати з будь-яко¬ молекули. Теоретично (поки це людям недоступно) одна елементарна частка, вiдтворить весь всесвiт. Або знищити! Такi квазiбожественнi можливостi гiперплазми.
  Батарея прослизаг по гнучкому вiбруючому в кiнепросторi колапсу, солдат придавлюг ослабленою силою iнерцi¬. Потiм вiдбувагться викид пружини, i батарея знову вiдкриваг вогонь тiльки в iншiй точцi простору.
  Фрiдрiх Сферо командуг:
  - лупити вузьким променем, перевести знаряддя в режим концентрованого шомпола.
  Оскiльки комп'ютери вiдключенi - це доводиться робити вручну. Регулювати подачу гiперплазми барабаном. Але зробити подiбне дуже непросто, рятуг те, що в програмi навчання передбачений i цей форс-мажор. Юнаки та дiвчата справляються з цiгю проблемою в режимi авто. Сферо Фрiдрiх ловить на прицiл ракетний катер, пострiл iз невеликим попередженням. Чугться найтонший писк зруйнованого вакууму, катер розриваг на шматки. Судячи з потужностi вибуху, вiдбувагться детонацiя богкомплекту. Свiтлова пляма розносить машину. Маголет також знищено, точний пострiл вiдтворила дiвчина.
  Крила вiдлiтають окремо, заразом крутитися у вакуумi палаючих хвiст.
  Ворожа бригантина отримуг додатковi ушкодження, але вiдповiдаг масованим залпам. Крiзь трiщину проникаг потiк, вiдкидаючи дiвчину, оголюючи груди золотистого кольору з кiноварними сосками, що дають люмiнесценцiю.
  Сферо зрадiло верещить:
  - Ось бачите як кльово! Чорнодирно!
  Валентина шльопнула всемогутнього хлопця по покритiй шкiрою з магопластику колiна:
  - Принцепс-квазарно! Запульсар елiпсис! Пiднiми вище витязь булаву!
  Каплеподiбна бригантина на¬жачилась залпами. Колючi росинки гiперплазми розбризкувалися по всьому бойовому простору.
  Фрiдрiх Сферо свиснув:
  - Дагш фотон, у колапс безоднi!
  Збоку виринув фрегат, одночасно рвонула сусiдня батарея. Схоже хлопцям не пощастило, вони натрапили на важку ракету або Вiбро-поле, що стираг в порошок наймiцнiший метал.
  Хлопчик спробував закрутити платформу, щоб вижити за такого натиску. Але ж i противники професiонали високого класу, якi закiнчили практично одну i ту ж школу. Твориця Арлекiнада теж не лохотронщиця у Творiннi цивiлiзацiй!
  Зруйнувалася темропреоннова гармата. T¬ розкололо на купу блискучих запчастин. Дiвчину i Творця-хлопчика обслуговуючих знаряддя вiдкинуло наче ударом бито¬. Вони колосальним прискоренням врiзалися броню, злегка вм'яли ¬¬, а самi сильно сплющившись, здригаючись вiд потрясiння сво¬ми дуже пружними та мiцними тiлами. Потiм почали вiдлипати надмiцного, покриття, надаючи нормальну форму сво¬м гарним, рельгфним як стату¬ античним богам фiгурам.
  Сферо вiдчув холод унизу живота. Щiльнiсть плазмовиверження супротивника посилювалася, схоже, у бiй втягнулися новi сили. Наприклад, ультра-лiнкор сам розмiром iз пристойний астеро¬д, а формою масивний кинджал втиканий випромiнювачами, випустив цiлий багатий орнамент гiперплазмових струменiв. Вигнута, скривлена за формою гiбрид матрьошки та гармошки субстанцiя, обрушилася на крейсер Гордо¬ Нiмеччини. Iншi потоки анiгiляцi¬ зiм'яли чотири краплеподiбнi, артилеристськi платформи.
  Сферо по колiно випаровало праву ногу, i вiн не чекаючи поки вона, наросте природним шляхом, миттгво наростив собi кiнцiвку.
  Юлiй Цезар, незважаючи на весь свiй талант, програвав бiй, чисельну перевагу за приблизно¬ рiвностi технологiй, був на боцi супротивника. ¦дине, що залишалося у такому важкому становищi робити - вiдступати, уникаючи оточення. Сферо без сорому слухав по принцепс-зв'язку, команди вiдданi роботам. Вони звучав необмежений оптимiзм, жага до швидко¬ перемоги. Фрегат Юлiя Цезаря отримав кiлька пошкоджень та його швидкiсть знизилася. Сферо вiдчув лють, створена ним держава, схоже, програг, треба знищити якнайбiльше ворогiв. Тобто у нього вибiр чи перемогти чи померти. Хоча очевидно, що знищення кiлькох маголетiв; майже нiчого не змiнить, але це майже i г той безприкладний геро¬зм, окремих iндивiдiв який складагться в потiк, що руйнуг будь-яку перешкоду. Хлопчисько, використовуючи пам'ять носiя, а фактично свого власного твору (як йому вдагться штампувати особистостi та такi складнi за структурою речi окреме питання!) швидко згадав, що йому вбивали на численних тренуваннях. Потрiбно, щоб тебе не помiтили, триматися в загальних лавах роботiв. Так потрапити куди важче, зате ймовiрнiсть викриття значно нижча. Але з iншого боку, чи маг вiн право на цей критичний момент вiдсиджуватися? Адже солдат повинен: дбати про збереження життя, пункт два: винищувати якнайбiльше ворогiв. Що стосугться протирiччя - така традицiя, робити вибiр на користь другого рiшення. Це американцi колишнiх часiв: бiльше думають про збереження власно¬ шкiри. Тому американцi i програли, крiм того, у них слабка пропаганда. Tй не вистачало тотальностi та всеосяжностi. Якщо згадати давню iсторiю Землi: у тi часи, коли людство було прикуто до однiг¬ планети. Страшно, розколотий свiт, треба було зiбрати всi нацi¬ та народи у гдиний кулак. Декiлька iмперiй претендувало на це. Насамперед США, Китай, Iсламське суспiльство. Свiт ставав багатополярним i буквально розривався на частини, зростала кiлькiсть незалежних держав, сепаратизм дрiбних нацiй: перетворювався на нав'язливу iдею. Загальний будинок Земля палала, людство буквально падало у прiрву! За старих часiв були могутнi правителi, якi хотiли об'гднати людство. Це насамперед Олександр Македонський, один iз найвидатнiших полководцiв усiх часiв та народiв. Вiн був непереможний, але провидiння було завгодно, подарувати йому надто коротке життя. А так у нього були чималi шанси, вiн будував мiжнародну iмперiю, нiс до Азi¬ високу еллiнську культуру. Навiть Карфаген i стародавнiй Рим прислали велику данину Македонському, найвидатнiшому слов'янину, антично¬ епохи! До Олександра Велика Персiя за кiлькох царiв, (особливо Кiрi) домоглася серйозних завоювань, вiд Iндi¬ до ¦гипту, але доктрину: на весь свiт один iмператор, першим висунув саме вiн! У Римi на роль свiтового iмператора претендував Юлiй Цезар, але i його життя виявилося мало довгим. Пiсля Цезаря серед iмператорiв не було достатньо сильних полководцiв. Божественний Августин був болючим та фiзично слабким, харизматичний Нерон взагалi жахливий. Найбiльш знаменитi правителi Дiолектан i Костянтин билися бiльше за те, щоб зберегти статус-кво, не думаючи про серйознi завоювання. Були й iншi полководцi вже пiсля падiння Риму. З них найяскравiшi особи: Чингiсхан, Тамерлан, Наполеон, Адольф Гiтлер, Сталiн. Дуже успiшним був Чингiсхан. Вiн пiдкорив майже весь Китай, Афганiстан, Хорезм, передовi загони сягнули Стародавньо¬ Русi. У нього були чудовi шанси перемогти, нiхто не мiг протистояти вiйськам цього хитрого i вмiлого полководця. Але навiть його досить довгого за мiрками середньовiччя життя не вистачило для свiтового захоплення. Чингiсхан заснував династiю, але такого великого як вiн, здатного згуртувати всiх кочiвникiв, вже не було. Так само як i Тамерлан. Перемога за перемогою, величезна iмперiя, i розкол, руйнування Тимурату, гризня мiж синами та онуками. I тут не знайшлося гiдного наступника. Наполеон i Гiтлер, пiдкоривши ¦вропу, зламали собi хребет про Росiю. На жаль, але й сама Росiя не зумiла домогтися свiтового панування. Воiстину великим правителем був Сталiн, який перетворив, безграмотну, що ходила в лаптях кра¬ну, в наймогутнiшу iндустрiальну державу.
  А далi вже в двадцять першому столiттi влада з початку над Нiмеччиною, а потiм i над свiтом отримала загадкова пара, що володiг неймовiрною гiперiнтелектуальною силою.
  Вони створили новiтню принцепс-магiчну зброю, i людство поступово розвинулося до стану фактично¬ всемогутностi.
  Але вiйна г вiйна, особливо космiчна, тут прорахунки та жертви неминучi. Вирiшив по-ризиковувати во¬ну Фрiдрiху Сферо поки що щастило, вiн зумiв, не привертаючи до себе уваги анiгiлювати чотири бойовi машини.
  - Буде людям-маляткам каша березова! Точнiше принцепс-плазмова!
  Такi ось цiкавi iгри проводять громадяни iмперi¬ Третього Рейху, якi пiдкорюють всесвiт.
  I чим усе це скiнчиться i до яких вершин всемогутностi може дiйти людство безсила навiть фантазiя.
  
  
  ВIНТИК I ШПУНТИК I ТРЕТIЙ РЕЙХ
  У Другу свiтову вiйну втрутилися попаданцы. В даному випадку конструктори-коротуни Вiнтiк i Шпунтiк. Вони пiд час перемiщення потрапили до Берлiна. Ну i оскiльки нiчого не знали про полiтику та планету Земля, перейшли на службу нiмцям. А технарi вони першокласнi. I взяли участь у розробцi "Пантери". Генiальнi конструктори зробили вежу вузькою та маленькою, краще захищеною, але легшою. Двигун та трансмiсiю розташували одним блоком, а коробку передач на самому моторi. Простiша i легша, нiж у реальнiй iсторi¬ була зроблена й ходова частина. А висота "Пантери" становила лише 1,8 метра. В результатi броня чола корпусу в 80-мiлiметрiв була встановлена за великими кутами рацiонального нахилу i стала практично непробивною. Лоб вежi становив 120-мiлiметрiв iз нахилами, а борти шiстдесят мiлiметрiв нахиленi. Слабким мiсцем були борти корпусу - лише 40-мiлiметрiв. Але корпус був дуже компактним i верх пiд великим кутом нахилу, а на низ прикриваючи ковзанки ставилися 30-мiлiметровi щитки. I вся ця принаднiсть важила всього 26 тонн, при двигунi в 650 кiнських сил. I гармата була 75-мiлiметрiв 70 ЕЛ довжиною ствола, роблячи 15 пострiлiв за хвилину.
  Плюс ще хороша оглядовiсть та оптика.
  Данi танк ¬здив зi швидкiстю 70 кiлометрiв на годину, був непробивний у борт для легких гармат в першу чергу сорок п'ят, i протитанкових рушниць, брав з двох кiлометрiв на чоло тридцятьчетвiрки, i практично не ламався. А в лоба його не пробивали майже всi протитанковi засоби СРСР.
  I нова "Пантера" на Курськiй битвi викликала фурор. При цьому вона була простiша у виробництвi, i на не¬ йшло майже вдвiчi менше металу, нiж на "Пантеру" у реальнiй iсторi¬.
  Внаслiдок застосування даного танка фашисти прорвали оборону радянських вiйськ i замкнули котел, обiйшовши Курськ. I цим перехопили iнiцiативу. I, розвиваючи успiх, взяли Воронеж.
  Пiсля цього Гiтлер наказав повернути вiйська на пiвдень. I армада вiйськ рушила до Сталiнграда.
  Нiмецькi танки на висотi. I команда дiвчаток бореться на "Пантерi", пробиваючи радянськi гармати та машини.
  Нiмцi прорвалися до Сталiнграда... Але це ще не все. В Африцi корпус Роммеля на нових танках здобув цiлу серiю перемог. Ситуацiю для союзникiв посилило й те, що Вiнтiк i Шпунтiк винайшли i реактивний винищувач. Причому дуже легкий, простий у виробництвi, маневрений i елементарно керований.
  I новий лiтак ВШ-162 став кращою машиною в повiтрi i сильно пошкодив авiацiю союзникiв.
  Так фашисти стали просуватися й у Африцi ¦гипту. Сталiнград Гiтлер вiдмовився брати штурмом i зупинив сво¬ вiйська. Але фрицi основний наступ розпочали в обхiд iз проривом до Каспiйського моря. I ситуацiя загострилася.
  I новi операцi¬ були i на пiвночi. Гiтлерiвцi атакували Швецiю. I за кiлька днiв змусили ¬¬ капiтулювати. I це виявилося круто.
  Герда та Шарлота на "Пантерi" про¬хали всю Швецiю, i змусили полонених солдатiв цiлувати сво¬ босi нiжки, показавши колосальний свiй клас. Такi ось дiвчата тут реально крутi.
  Багато чоловiкiв бою здалося в полон. I цiлувало голi пiдошви.
  Але зараз вони були в Швецi¬, де вже йшов снiг i холодно.
  А нiмцi на чолi з Роммелем розгромили англiйцiв у ¦гиптi. I тепер прорвалися на Близький Схiд i мають успiх за успiхом.
  На цьому похiд красунь-войовниць не перервався... Герда запальливо вимовила, потираючи босою нiжкою по металу:
  - Ну "Тигр" звичайно ж, танк який даруг шедеври та колосальна машина за силою. При цьому простий!
  Шарлота лiниво помiтила:
  - Я особисто вiддаю перевагу "Леву". Тому що подiбну машину нiчим не пробити! I вона досконалiша за форму!
  Магда згадала, як ¬м показували парад 7 листопада i прощебетала:
  - А менi сподобався "Маус", вiн такий великий! I з двома гарматами одразу!
  Христина хихикнула, i перекинулася в транспортi:
  - Двi гармати в однiй машинi - це круто!
  Герда покрутила ногами в повiтрi i помiтила:
  - Добре ось так лiтати? Чи скоро досягнемо Австралi¬?
  Шарлота заперечливо похитала головою:
  - Нi! Не скоро! Туди вiд Швецi¬ летiти - майже через усю земну кулю!
  Лiтак справдi приземлився, щоб зробити дозаправку. Дiвчата вибiгли назовнi. Вони опинилися в спекотнiй Мединi, де лiтак здiйснив вимушену посадку. Попри кiнець листопада температура тут була близько тридцяти градусiв. А в Швецi¬ якраз коли вони покидали, налетiв холодний циклон i температура впала до мiнус тридцяти.
  Дiвчата бiгли щодуху, щоб не замерзнути до транспортника, i мороз кусав за босi дiвочi п'яти. Нелегко важливо не одягати взуття, особливо в ходу.
  Зате тепер дiвчата пробiглися гарячим пiсочком Медини. Араби злякано дивилися на напiвголих дiвчат, але робити будь-якi дi¬ побоювалися. Все ж таки дуже грiзна репутацiя у нiмцiв. Справдi сприймають ¬х як нацiю надлюдей, i тому прощають маленькi пустощi. Типу, коли красунi носяться в одному лише бiкiнi.
  Пiсля холодiв, коли ноги постiйно стигнуть, по гарячому пiску бiгти дуже пригмно. Дiвчатам це подобалося, i вони бавилися, пускаючи один одного пiсок.
  Герда ось так пiдскакуючи по пустелi, подумала, що все ж таки дивно жити в кра¬нi, в якiй постiйне лiто. I як у нiй добре...
  Сонячно та чисте, свiже повiтря обдуваг обличчя. Або не надто свiже, а гаряче повiтря пустелi.
  Шарлота помiтила з посмiшкою:
  - Тепер цi землi належать Третьому Рейху. Нiколи ще людство не було таким гдиним. Точнiше близьким, до гднання як зараз. I все це завдяки багато чому генiю фюрера.
  Магда логiчно помiтила:
  - Почасти ще й тому, що Гiтлер напрочуд щасливий. Наприклад, англiйцi сипалися як горох. Та й простори Африки не виявилися перешкодою. Та тут було все на нашому боцi. Хоча часом траплялися помилки!
  Христина заперечила:
  - У планi удачливостi, то не зовсiм! Не пощастило нам, наприклад iз зимою в сорок першому. А так узяли б Москву ще тодi. I вiйна на сходi закiнчилася б. А так доведеться ще висмикувати сталiнську скалку.
  Герда зiтхнувши погодилася:
  - Мабуть, доведеться! А жаль! Стiльки гарних хлопцiв та дiвчат ще загине!
  Магда мимоволi заплакала i видала:
  - Смерть... Яка ти не справедлива! I приходиш часом так не вчасно!
  Герда поспiшила заперечити:
  - Не часом! А завжди не вчасно! Знагш, як хочеться жити, i як не хочеться вмирати!
  Христина логiчно помiтила:
  - Це нам хочеться, бо ми сильнi та здоровi. А бабцi, якiй сто рокiв i в яко¬ все болить, певне, зовсiм iнше ставлення до смертi!
  Шарлота струснула головою i з трепетом промовила:
  - О Боже борони! Не дай Бог колись стати старою!
  Герда вiдмахнулася, i запустила босою ногою пiсок:
  - Не будемо про це! Якщо станеш думати, що таке старiсть, то збожеволiгш, або зiпсугш собi життя!
  Магда постаралася втiшити дiвчину-блондинку:
  - Коли Iсус прийде, всi мертвi воскреснуть, i це вiчне юнiсть буде назавжди!
  Герда посмiхнулася i лагiдно промовила:
  - Дай Боже!
  Христина ж зло вiдповiла:
  - А я ось важлива ате¬стка. I в Бога не вiрю i вам не раджу!
  Герда знизала сильними, засмаглими плечима:
  - Я не назву себе сильно вiруючою, але... ¦ багато того, чого матерiалiсти та ате¬сти пояснити не можуть. У тому числi походження всесвiту!
  Шарлота занурившись у гарячий пiсок, вiдповiла:
  - А менi ось бiльше подобагться iдея - безлiчi богiв. Що вони цi Боги-демiурги колективно творили всесвiт та Землю. Потiм мiж ними вiдбувалася боротьба, що викликало катаклiзми та стихiйнi лиха. Чому й вiдбувалися всiлякi напастi. Боротьба богiв та породжуг вiйни мiж людьми!
  Герда впевнено вiдповiла:
  - Але ж завжди перемагаг нiмецький Бог!
  Шарлота похитала головою:
  - У першу свiтову вiйну такого не сталося. Хоча ми були близькi до перемоги!
  Христина енергiйно кивнула:
  - Саме так! Потрiбно було тимчасово пожертвувати Схiдною Пруссiгю, але не знiмати вiйська iз Захiдного фронту. Тодi оточили б i взяли б Париж. Францiя капiтулюг... Адже вона розгромлена. I далi... Думаю якби Британiя виявила б упертiсть, то ми могли б навалитися на не¬ разом з Iталiгю, Туреччиною та Японiгю. I задавили б пiдводними човнами та гдиною дiгю флотiв!
  Магда помiтила:
  - Ти забула про Росiю!
  Христина погладшала:
  - Я нiчого не забула! Росiю розгромили б пiсля капiтуляцi¬ Францi¬. Тим паче цар Микола Другий не Сталiн. Монарх Росi¬ уклав з нами поспiшний свiт, зазнавши поразки. I ми б... Коротше кажучи, Росiя царських часiв ще слабша за комунiстичну!
  Шарлота хихикнула:
  - Ось як! Але, звичайно ж, ми змарнували тодi шанс. Адольф Гiтлер виявився розумнiшим. Вiн уклав пакт про ненапад зi Сталiним, i розбив сво¬х ворогiв частинами. У цьому полягаг полiтична мудрiсть!
  Христина помiтила:
  - Ще логiчнiше, було б покiнчити з Британiгю, i лише потiм нападати на Радянський Союз!
  Шарлота з посмiшкою промовила:
  - З цим я згодна!
  Герда навпаки заперечила:
  - Якби ми не напали на СРСР у сорок першому роцi, i не розгромили б неготовi до оборонно¬ вiйни частини Червоно¬ Армi¬, вони могли б обрушитися на нас, коли ми штурмували б Британiю. Тож виходу iншого в нас i не було!
  Магда знизала плечима:
  - Сталiн обережний полiтик! Вiн мiг би i не ризикнути на таку ось авантюру!
  Герда рацiонально помiтила:
  - Швидше, з боку Сталiна велика авантюра це дати нам можливiсть розкотити Британiю. В цьому випадку на нього обрушилися б вищi сили. I ми його закопали б. А так поки Британiя чинить опiр, у Росi¬ був ще проти нас шанс. Iнакше слiд визнати, що нашi вороги не мають шансiв!
  Шарлота теж знайшла чим заперечити:
  - Поки що не поваленi такi монстри, як СРСР та США говорити, що у ворога шансiв немаг вкрай передчасно. Ми багато зробили i пройшли величезний шлях, але... Попереду у нас ще чимало проблем. Ось зараз Австралiя. Черговий рубiж для нiмецько¬ армi¬!
  Герда впевнено вiдповiла:
  - Прорвемо i ¬¬! Вже була двi прогулянки Швейцарiгю та Швецiгю, а в Австралi¬ хоч набагато теплiше.
  Шарлота хихикнула i впевнено промовила:
  - Я вiрю у нашу перемогу! Iнакше просто не буваг!
  Дiвчатам довелося припинити вiдiгрiватися в пустелi i рушити знову на транспорт. Заправка пройшла успiшно. I до дiвчат пригдналися ¬хнi старi приятельки з батальйону "Тигрицi".
  Дiвчата з цього жiночого загону полювали за порожнiми моджахедами. Яких, втiм, було небагато. I тепер вони з радiстю вирушили пiдкорювати Австралiю. Ще один такий континент бажаний для вермахту.
  Нiмеччина збирала сили для стрибка та готувала висадку.
  Маргарет зустрiла старих знайомих Крiстiну та Герду з повагою. Все-таки отримати дiаманти до лицарського хреста, не кожному дано! Пiсля цiг¬ компанi¬ дiвчат мали вiдправити на заплiднення i в спецiальний табiр для виношування потомства. Так що в Росiйськiй компанi¬ взяти участь вони могли i не встигнути.
  Втiм, красунi виглядали бадьоро i по-бойовому. Спати вже не хотiлося i дiвчата, замкнувшись в окремiй каютi, вели балаканину.
  Магда, сiвши у шкiряне крiсло, помiтила:
  - Язичництво за всiг¬ свог¬ зовнiшньо¬ логiчностi теж на багато питань не може вiдповiсти. Наприклад, звiдки взялися численнi боги-демiурги?
  Шарлота хихикнула i заперечила:
  - Так само як i моноте¬зм не в змозi вiдповiсти на запитання, а звiдки взявся гдиний Бог, який створив Всесвiт?
  Магда знизала плечима:
  - Це питання, як сказати... Ми вiрою приймагмо за аксiому, що Бог Всемогутнiй завжди iснував. I це та аксiома, яка не потребуг доказiв.
  Христина помiтила, хитаючи головою:
  - Уявити собi вiчно iснуюче i нескiнченно сильне, i нескiнченно мудре неможливо. Це всупереч логiцi. Як бачимо Землi - просте, породжуг складне, i спостерiгагмо еволюцiю. А тут вiд складнiшого, пiшло просте. Що суперечить реальностi, що спостерiгагться.
  Наприклад, людство ускладнюгться, а чи не спрощугться! I ми зовсiм не деградугмо, а навпаки, стагмо досконалiшими!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Логiчно! Еволюцiя богiв i призводить до створення всемогутнього Бога-демiурга!
  Магда жорстко помiтила:
  - Подiбна фiлософiя може занапастити душу!
  Шарлота примружилася i брякнула:
  - Але ось питання, який вiк у всесвiтi?
  Магда знизала сильними, розвиненими плечима:
  - Невiдомо! I на що таке питання?
  Шарлота рацiонально вiдповiла:
  - Це стосугться бунту Сатани. Сатана один з раннiх ангелiв, якщо не раннiй. Як його називають - Син Зорi! I якщо вiн збунтувався, то це не дуже багато часу пройшло з моменту його створення i бунту. А то виходить, стiльки мiльярдiв рокiв поводився спокiйно i раптом задурив.
  Магда насупилась i проворкувала:
  - I що з цього?
  Розумна Шарлота помiтила:
  - А вченi кажуть, що нашому всесвiту мiльярди рокiв! Стiльки часу потрiбно, щоб до планети Земля дiйшло свiтло зiрок! А виходить за Бiблiгю, ¬й не може бути мiльярдiв!
  Магда трохи подумала i вiдповiла:
  - Бог створив свiтло зiрок, що вже дiйшли до нас. Адам та ¦ва були дорослими людьми, а не немовлятами. Tм уже свiтило сонце i мiсяць, i зiрки. Тобто Господь створив свiт у розвитку. Так що всi вашi обiцянки нiчого не доводять.
  Шарлота вперто помiтила:
  - А може, вони доводять, що iснуг безлiч богiв? Тих богiв, що створили всесвiт!
  Магда вiдповiла з деяким ваганням:
  - Наш всесвiт бiльш-менш гдиний i структурований, при всiх його нерiвностях. А наявнiсть величезно¬ кiлькостi богiв веде до того, що свiтобудова була б розколота на частини.
  Шарлота також досить логiчно заперечила:
  - Лiнкор будуг безлiч людей! Проте лiнкор цiлiсна машина. Та й Всесвiт будуг безлiч богiв-демiургiв, але всесвiт вiд цього не стаг менш цiлiсним!
  Магда витягла личко i проворкувала:
  - А що звучить - логiчно! Але це логiка суто людська. Вона не маг вiдношення до Божественно¬ сили, яка незбагненна!
  Шарлота хихикнула:
  - Найпростiший аргумент - думки Господнi незбагненнi! I на це можна посилатися i наводити на всi випадки життя!
  Магда прошепотiла:
  I в кожнiй межi цiг¬ гiлки Господньо¬,
  Бачу прагнення у мрiях втiлити iдеал...
  Але дивно народ наш страждаг майже в пекло,
  А деспот фiнансiв нам крила жорстоко скував!
  Шарлота посмiхнулася:
  - Добре спiвагш! А чому тобi не вклонитись пню?
  Магда погрозила кулаком:
  - Та НУ тебе!
  Дiвчата стали нудьгувати... Розмова про релiгiю не кле¬лася. А що ще можна поговорити? Думки войовниць батальйону СС виявилися обмеженими.
  Герда торкнулася у розмовi танкiв:
  - Ось наш "Лев" просто втiлення нiмецького духу! Такий великий i з гарматою!
  Магда помiтила, масажуючи руками свою сверблячу пiдошву:
  - А "Маус" ще бiльше - значить сильнiший! I броня у нього товща! I гармат одразу двi!
  Шарлота вигукнула iз захопленням:
  - Чарiвне мишеня! Ми всiх зiтремо на порошок!
  Магда взяла i заспiвала:
  - Заклятий i давнiй, ворог знову клянеться! Мене розтерти, розтерти на порох! Але ангел не дрiмаг, i все обiйдеться... I все скiнчиться добре! I скiнчиться все добре!
  Шарлота дотепно помiтила:
  - Хто розраховуг на допомогу ангелiв, потрапляг просто в пекло!
  Магда парирувала:
  - У кого чорти в головi, у перспективi одна пекла!
  Герда несподiвано помiтила:
  - У мене з Шарлот було тiсне знайомство з Т-34, коли проводили випробування! I ви знагте, це не найгiрший танк на землi!
  Рижуха отруйно помiтила:
  - Не самий, але... Огляднiсть у нього слабка. На практицi потрапити з такого танка до супротивника надзвичайно важко! Потрiбно це визнати!
  Герда логiчно помiтила:
  - Броня непогано¬ форми та вежа. Хоча у "Тигра"-2, i "Лева" - захист бортiв буде кращим.
  Христина ця руда пустуня помiтила:
  - У "Лева" ще вежа непогана, у планi нахилу чола. Але у "Тигра"-2 лоба майже не нахилено.
  Герда вiдповiла:
  - Зате товщина бронi 180-мiлiметрiв. Це компенсуг менший кут нахилу листа. У планi вежi "Лев" вийшов кращим за "Тигра", але i це, зрозумiло, ще не межа. Я знаю, нашi конструктори обов'язково створять щось досконалiше.
  I гарна дiвчина стукнула босою нiжкою по сталевому листу, так що прокотилася музична трель.
  Войовницi занудьгували. Tм захотiлося поринути у сон. Там може зловити чогось цiкавого...
  А тим часом триваг вiйна на Кавказi. Нiмцi, крiм "Пантери", ще й "Тигр"-2 застосували. Теж схожий формою танк, але трохи бiльше, важчий з 88-мiлiметровою гарматою, i товщi бронею. Зрозумiло i вага в тридцять п'ять тонн, по бiльш, але все одно не критичний, можна боротися за старого двигуна в 700 кiнських сил. Втiм, Вiнтiк i Шпунтiк уже зробили двигун у 1000 кiнських сил. I "Тигр"-2 теж став буквально лiтати. З'явився "Лев", з ще товстiшою, особливо бортовою бронею, та гарматами 105-мiлiметрiв.
  I вiн вагою в сорок п'ять тонн став колосальною проблемою для радянських вiйськ.
  Взимку сорок третього - сорок четвертого року, Кавказ захопили нiмецькими вiйськами. Вiйна почала йти не за сталiнським сценарiгм.
  Гiтлерiвцi в березнi захопили Iндiю i стали просуватися до Австралi¬. I заразом пiдгребали Африку.
  Сталiн запропонував ¬м мир за будь-яких умов. Навеснi сорок четвертого року, закiнчивши захоплення Африки, Гiтлер прийняв пропозицiю Сталiна про мир.
  Умови були кабальнi, включаючи i виплату репарацiй, та постачання сировини та iншого до Третого Рейху.
  Влiтку сорок четвертого року висадилася до Британi¬, i Лондон упав за один тиждень. Пiсля чого почався великий наступ i на Америку. Гвинтик i Шпунтiк виготовили новi пiдводнi човни, якi плавали швидше за катери, i наводили торпеди по радару. I багато чого ще не винаходили.
  Особливо сильним стала лазерна установка на дисколети. I це було просто супер.
  Америка протрималася до липня 1945 року та капiтулювала. Настав перiод миру. Тимчасова правда...
  Гiтлер був незадоволений тим, що Японiя занадто багато захопила територi¬. I вiн просто жадав реваншу та окупацi¬ землi.
  I ось 20 квiтня 1953 року почалася вiйна з Японiгю. Наступник Сталiна Берiя запропонував Гiтлеру свою допомогу.
  Фюрер погодився на певних умовах. А саме - СРСР воюг на повну силу, але назад отримуг лише пiвденний Сахалiн та Курильську гряду.
  Берiя, який продовжував виплачувати Гiтлеру колосальну данину, погодився на цi умови.
  Вiйна вiд початку йшла для японцiв невдало. Особливо дiставали ¬х лiтаючi тарiлки, якi озброювалися лазерною зброгю та тепловими променями. I всi буквально спалювали в попiл та розплавляли у металеву стружку.
  СРСР же кинув у бiй танки Т-54 i IС-7, якi теж були сильнiшими за японцiв i реактивну авiацiю.
  Вiйна тривала п'ять мiсяцiв i закiнчилася перемогою та окупацiгю Японi¬. Гучна виявилася перемога....
  А у боях вiдзначився танковий екiпаж Оленки на IС-7. Машина показала себе непогано i розбила багато японських мастодонтiв.
  А дiвчата стрiляли, використовуючи босi пальчики нiжок, причому досить влучно.
  Але це так деталi.
  СРСР повернув собi пiвдень Сахалiну та Курильську гряду. I цим забезпечив собi авторитет i новi землi.
  Гiтлер, ще деяке пiдгортав пiд себе решту свiту. Але СРСР йому постiйно мозолив очi. Фюреру хотiлося нових захоплень та геройства Вермахту.
  I ось 20 квiтня 1958 почалася нова велика вiйна з наступу на Москву.
  У небi борються дiвчата-нiмкенi. Альбiна та Альвiна.
  Вони збивають радянськi лiтаки. Дiвчата майже голi, в одному бiкiнi та босонiж. Наводять на супротивника авiацiйнi гармати.
  Альбiна збиваг радянську машину i пищить:
  - Це шок по-нашому!
  Альвiна теж зрiзаг радянський Як i додаг:
  - На славу нашо¬ iмперi¬!
  А войовницi свого часу теж воювали i билися iз супротивником. А помучити людей люблять.
  Ось комсомолку пiддали тортурам. Роздiли та оголену дiвчину били батогом. Потiм розпеченим прутом припiкали комсомолцi босi ступнi. I це треба сказати ¬м подобалося.
  Потiм дiвчинi зламала пальчики на ногах. А найшикiший тортури, пiдпалити факелом лоно Венера. I дiвчина знепритомнiла вiд больового шоку.
  Втiм, Альбiна i на цьому не заспоко¬лася. Пiднесла смолоскип до оголених грудей дiвчини. I ¬¬ пiдсмажила. Потiм вiдрiзала та слопала нiжне м'ясо, вигукнувши:
  - Як це смачно!
  Альвiна пiдсмажила вогником iнший сосок i вiдзначила:
  - Та це чудово!
  I дiвчатам-нiмкеням це дуже подобалося.
  Але не всi такi тварюки. Ось Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова борються у небi, проти нiмецьких стерв'ятникiв.
  I показують свог вмiння та мудрiсть.
  Дiвчата, зрозумiло, б'ються босонiж i в бiкiнi. I наводять на супротивника презенти смертi.
  I спiвають собi;
  - Слава кра¬нi комунiзму,
  Ленiн нас у бiй надихнув...
  Зламаний хребет знай фашизму,
  Новий побудугмо свiт!
  Анастасiя пальнула в супротивника, використовуючи босi пальчики нiжок, збила нiмецький лiтак i в'янула:
  - За червоний комунiзм!
  Акулiна Орлова спритно вразила ворога, використовуючи голi ноги, пiдрiзала його i гаркнула:
  - За перемогу росiйського духу!
  I дiвчата хором рикнула:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Ось така жорстка битва йде всiм фронтом.
  Нiмцi, безумовно, сильнi. I просуваються нехай i повiльно з великою шкодою.
  Воюють дiвчата i в пiхотi.
  Дiвчата-комсомолки в одних лише трусиках.
  Ось Оленка даг чергу з автомата, зрiзуючи гiтлерiвцiв i вибиваючи цiлу шеренгу бiйцiв.
  Пiсля цього вимовляг:
  - Слава Росi¬!
  Анюта теж стрiляг по вороговi. Робить це дуже влучно та чiтко. I зрубуг фашистiв. Потiм кидаг босими пальчиками нiжок гранату, розбиваючи танк гiтлерiвцiв i пищить:
  - За Русь святу!
  Алла теж веде вогонь по ворогах. Робить це дуже влучно. Голою п'ятою пiдкидаг подарунок смертi, роблячи вiртуозно. Вибиваг руда фрицiв i верещить:
  -За епоху комунiзму!
  Марiя теж стрiляг по ворогу. Скошуг фашистiв, що робить дуже агресивно i пищить:
  - За Русь нашу матiр!
  I босими пальчиками нiжок знову метне гранату. Нiмецький танк отримавши пошкодження, перевертагться... I рветься бойовий комплект.
  Маруся, руйнуючи фашистiв. I голими п'ятами жбурнула цiлу зв'язку гранат, видала:
  - За Батькiвщину велику!
  Такi тут дiвчата просто колосально¬ сили бiйцi. Так усiх винищують поспiль.
  Ось це бойова п'ятiрка. А скiльки фашистiв пре. I чорношкiрi во¬ни у наступi беруть участь. Вони треба сказати украй бойовi хлопцi.
  Але ¬хнi росiйськi дiвчата викошують без церемонiй.
  Гарний батальйон, коли войовницi майже голi. I такi засмаглi, шоколаднi.
  А в небi помiтнi Ю-888 потужнi нiмецькi машини. Вони обрушили бомби на радянськi позицi¬, руйнуючи ворога. I дiють iз колосальною вiддачею.
  ¦ва, скидаючи бомби, натискаючи голою, круглою п'ятою на педаль. Кидаючи презенти, на радянськi мiста, реве:
  - Третiй Рейх непереможний!
  Агата з цим погодилася, викидаючи подарунки знищення:
  - Ми вже всiх сво¬х ворогiв обламали!
  А гiтлерiвцi вже обтiкають iз рiзних бокiв Москву.
  Тодi Олег та дiвчата знову вступили у бiй, допомагаючи Росi¬, точнiше СРСР.
  Тут до них пригдналася босонога дiвчинка Маргарита. Теж доросла жiнка письменниця стала дiвчинкою рокiв дванадцяти в обмiн на безсмертя та виконуг мiсiю.
  Во¬ни iз двадцять першого столiття знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистсько¬ коричнево¬ iмперi¬. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки ревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босо¬ ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босо¬ нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та ¬хнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I ¬¬ мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд ¬¬ босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд ¬¬ босо¬ ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубаг мiрошнику, ¬¬ мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метаг голки сво¬ми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настаг проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубаг коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньо¬ Русi!
  I в русi розкроюг всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  T¬ босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiваг:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд ¬¬ босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плюг з трубочки. I метаг босими пальцями нiг вбивчi голки - збивайте танки та лiтаки.
  I при цьому спiваг собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'г i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищаг:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускаг презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I ¬¬ босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсаг всiх ворогiв поспiль. T¬ мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищуг коричневих во¬нiв без церемонiй.
  I пiдскакуг раз у раз, i перекручугться!
  I летять вiд не¬ презенти анiгiляцi¬.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я г американський ковбой!
  I знову ¬¬ босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидаг, i з трубочки плюгться.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишагться лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмуг завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд ¬¬ босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi во¬ни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голо¬ п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. T¬ мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнг, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I ¬¬ босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. T¬ голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiваг:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворюг краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшугться. Хлопчик б'г гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний во¬н пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у сво¬й активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубуг коричневих во¬нiв. I при цьому репетуг:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекаг.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думаг зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. T¬ мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валягться курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшуг темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв нiжок вилiтаг горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiгте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не даг нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубаг ворогiв та гiтлерiвцiв винищуг. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувагться, махаг обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-письменнику згадугться дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армi¬ та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганягмо у труну!
  I ¬¬ мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голо¬ п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбаг.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'г супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А ¬¬ зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у не¬ всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубаг.
  Зоя рухалася i розкро¬ла багато коричневих во¬нiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиваг кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настаг, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуваг прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I сво¬ зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкро¬ла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляг зубки.
  Показуг язичок. А потiм плюгться з трубочки. Пiсля чого завиваг:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд ¬¬ босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Рибаченко стрибаг та пiдскакуг.
  Босоногий хлопчик купу голок випускаг, збиваг танки, i спiваг:
  - Вирушагмо у похiд, вiдкриваг великий рахунок!
  Юний во¬н як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядаг дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фрагра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та ¬хнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричнево¬, пекельно¬ iмперi¬ тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибаг немов кобра. Вибухаг ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина ¬хня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настаг на гiтлерiвцiв. Розрубуг ¬х на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метаг босими пальцями голки. Пробуг противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубаг.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiваг:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось ¬¬ мечi у дi¬ i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немаг у цiг¬ дiвчини гальм. Як порубаг, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд не¬ забiйна горошинка.
  Олег знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштуг у битвi.
  I зрубаг масу коричневих бiйцiв. I прорубуг великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже ¬м проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричнево¬ армi¬ вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнуг поголовно. I ¬¬ мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I ¬¬ босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають ¬м горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немаг води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиваг капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд ¬¬ голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у сво¬й красi.
  Яке у не¬ яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубаг супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступагться супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'¬.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядаг - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи коричневих солдатiв, пробулькал:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбивагмо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд ¬¬ босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми г вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, даг охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немаг радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немаг сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиваг.
  I рубаючи супротивникiв - спiваг:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'гться. I вiд не¬ гiтлерiвцям дiстагться.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд не¬ кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд ¬¬ босо¬ нiжки полетiли бризки металу, що розплавляг черепи та вежi танкам.
  - Слава Росi¬, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзi¬ в червоних сорочках
  Вiтаг росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так ¬х розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакуг гiтлерiвцiв. Б'г ¬х без жалю, розтинаг танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд ¬¬ голо¬ нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша гiтлерiвцiв та ¬хнi танки, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босо¬ п'яти вiдлiтаг вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбаг головою по гiтлерiвському генералу. Зламаг йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв вiдлiтаг дюжина голок. Як вона всiх пробиваг, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагагться розрiзати, i перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидаг таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд ¬¬ босо¬ нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися во¬нiв коричнево¬ iмперi¬, i навiть ¬х танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриваг й крила фашистським лiтакам.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'гмо!
  I вiд ¬¬ босий нiжок, знову летить презент тотально¬ анiгiляцi¬! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи ¬х мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих во¬нiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт г не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босо¬ нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Маргарита, рубаючи во¬нiв коричнево¬ iмперi¬ та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями... I Радянська Росiя перемогла пiд час штурму Москвi коричневу iмперiю.
  Вiйна ще не закiнчилася, але вже у СРСР з'явився шанс перемогти гiтлерiвцiв самим. Так що шiстцi знову довелося перервати виконання свог¬, супер та круто¬ мiсi¬.
  
  ОДИН СРСР СЕРЕД ВОВКIВ
  Вiдключення вiдбулося через спалах на сонцi, внаслiдок чого в 22 червня 1941 США, Британiя та ¬¬ колонi¬ виявилися вiдключенi. Спочатку пiд час вiйни це особливо позначилося. Нiмцi просувалися приблизно як у реальнiй iсторi¬. Теж фюрер повернув на пiвдень, i Японiя зайняла вичiкувальну позицiю ... I знову морозна зима врятувала Червону Армiю вiд повного розгрому, i дозволила перейти в контрнаступ пiд Москвою. А Японiя тим часом захопила тi володiння в Тихому океанi, що належали ранiше Британi¬ та США, i яким не змогли потрапити додатковi сили.
  На схiдному фронтi навеснi та на початку лiта нiмцi здобули низку перемог, i почали знову наступ на Сталiнград. Однак тут розбiжностi з реальнiстю якраз i почалися. Вiдсутнiсть другого фронту, що дозволило нiмцям бiльше вiйськ перекинути з ¦вропи, i з Лiвi¬, залишимо там лише iталiйськi гарнiзони.
  I наступ почався не лише на Сталiнград, а ще й на Тихвiн. I командував ним тепер Роммель, якого фюрер високо цiнував за розгром англiйцiв у Лiвi¬ та взяття Толбука.
  У боях взяли участь першi танки "Тигр". Роммель почав наступ уночi i зумiв застати радянськi вiйська зненацька. Ситуацiю посилило ще й те, що нiмцi мали перевагу в авiацi¬, так не витрачали сили на боротьбу з союзниками.
  Льотчик Марсель швидко набирав рахунки на схiдному фронтi. Вiн ще в червнi 1942 року перевищив кiлькiсть збитих лiтакiв у сто п'ятдесят i отримав лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  Але це було лише початком кар'гри.
  У небi справдi було Червоно¬ армi¬ складнiше. I нiмцi змогли взяти Тихвiн, а потiм ще кiлька мiст i вiдрiзали Ленiнград подвiйним кiльцем, знову заблокувавши це мiсто.
  Радянське командування намагалася пробитися до Ленiнграда, i наступати у центрi. Але не вистачило сил, щоб досягти цих напрямкiв успiхiв.
  ¦диною втiхою стало те, що фашисти загрузли у Сталiнградi, що давало шанси зiбрати новi резерви.
  Натомiсть Ленiнград залишався блокованим. Поки що Туреччина та Японiя не вступили у вiйну i, у СРСР був шанс, переламати перебiг бо¬в. У листопадi 1942 року радянськi вiйська почали наступ i пiд Ржевом та пiд Сталiнградом.
  Пiд Ржевом досягти успiху не вдалося. А ось пiд Сталiнградом кiльце виявилося замкненим. Але як з'ясувалося на якийсь час. Третiй Рейх мав значно бiльше резервiв, i Роммель почала наступ до Сталiнграда з пiвночi, а Майнштейн з пiвдня.
  Ситуацiю посилило ще й несподiваний вступ Японi¬ у вiйну. Самура¬, незважаючи на скутiсть сил битвою в Кита¬, атакували Владивосток.
  Напевно, Хiрохiто побоювався що Третiй Рейх програг i вступив у вiйну.
  Тим бiльше у Японi¬ вистачало ресурсiв i пiхоти, для повномасштабних наступiв.
  Червона армiя виявилася скутою, i Роммелю вдалося пробитися з пiвночi до Сталiнграда. Майнштейн був тимчасово зупинений, але отримавши додатковi пiдкрiплення, i пiдтримку з боку Паулюса з'гднався вже розблокованим вiйськом.
  Таким чином виникло чергове кiльце, в якому опинилися радянськi вiйська.
  Пiсля завзятих бо¬в ¬хню частину було знищено i полонено. Пiсля чого нiмцi завершили захоплення Сталiнграда. А у березнi 1943 року у вiйну вступила i Туреччина. Ситуацiя ще бiльше ускладнилася. У повiтрi нiмцi зберiгали перевагу. Марсель перевищив рахунок у триста збитих лiтакiв i став першим нiмцем, який отримав другий лицарський хрест залiзного хреста з дубовим листям мечами та дiамантами.
  У травнi нiмцi розпочали новий наступ, масово використовуючи новi танки - "Тигр", "Пантера" та "Лев". I успiшно просувалися, хоч Червона Армiя i зайняла потужну оборону. Але сили були вже нерiвнi, тому що радянськi вiйська билися вiдразу на три фронти - Проти Третього Рейху, його сателiтiв, Японi¬ та ¬¬ колонiями та Туреччиною. Ситуацiю посилювала оголошена гiтлерiвцями тотальна вiйна, що призвела до збiльшення випуску озброгнь у кiлька разiв за вiдсутностi бомбардувань з боку союзникiв. Тож шанси у СРСР швидко зменшувалися!
  Щоправда, просувалися фрицi повiльно, перед ними була глибокоешелонована оборона. I радянськi вiйська, маючи досвiд, билися дуже хоробро. Але все одно програвали.
  Втiм, билися з великою вiдвагою i деякi во¬ни показували найвищий клас. Ось, наприклад, танковий екiпаж ¦лизавети на звичайному Т-34-76 бореться з гiтлерiвцями.
  А нiмцi неквапливо рухаються на радянськi вiйська, вишикувавшись клином, або свинею. Попереду найважчий та краще захищений танк "Лев". Вiн нагадуг "Пантеру", тiльки куди бiльший i вагою дев'яносто тонн. Лобова броня корпусу 150-мм i пiд нахилами як Т-34, а бортiв 82-мм з нахилами. Лоб вежi взагалi захищений дуже сильно: 240-мiлiметрiв з нахилами, а борти слабшi теж 82-мiлiметри, як i корпус. I гармата потужна в 105-мiлiметрiв з великою дiною ствола в 70 ЕЛ. Оце танк здатний вражати з дистанцi¬.
  ¦лизавета босою нiжкою переводить коробку передач на верхню.
  I тридцятьчетвiрка набираг швидкiсть. З дистанцi¬ по "Леву" стрiляти марно i треба зблизитися. Потужна нiмецька машина посилаг снаряд убивчо¬ сили. Вiн проноситься повз. Дiвчата у танку весело смiються i перебирають босими нiжками.
  На пiвнiчному Кавказi наприкiнцi травня спекотно, i в бiкiнi красуням дуже весело.
  Олена зазначаг зi свистом:
  - Зараз фашист здорово по рогах отримаг!
  Катерина, трясучись босою, засмаглою нiжкою, погоджугться:
  - Безперечно ми йому врiжемо!
  Т-34-76 продовжуг розганятися, але швидкiсть бездорiжжя обмежена. "Лев" взагалi ледве повзе, а бiльш спритнi "Пантери" та "Тигри", гальмуються, щоб не вириватися вперед.
  Але й цi машини небезпечнi, особливо "Пантера", здатнi робити по п'ятнадцять пострiлiв хвилину. Вiд тако¬ очiкугться сюрпризу.
  ¦фрасiя натискаючи голою п'ятою на газ, вищить:
  - Будемо битися вiртуозними способами!
  Гармата танка "Лев" маг iстотний недолiк, вона робить лише п'ять пострiлiв за хвилину. Взагалi, не найвдалiша модель. Бронебiйнiсть надмiрна, а з надто велико¬ дистанцi¬ вражати i не треба. "Тигри" та "Пантери" пробивають з двох кiлометрiв, з бiльшо¬ дистанцi¬ потрапити в рухливу та маленьку тридцятьчетвiрку практично неможливо. То чи варто було "Лев", такою потужною гарматою оснащувати? Iншi радянськi танки ще легшi, крiм КВ-1С, але й цей танк переваг у захистi не маг, а ходовi якостi лише гiршi.
  ¦лизавета розкручуг корпус i верещить:
  - Грудьми вдихаю, повiтря широкою хвилею,
  Яскраво виблискуг, зiрковий килим нескiнченний.
  Почуття грають, босий дiвчисько живий,
  У небi грати, до сонця лiтати хочеться вiчно!
  Пробити танк "Лев" навiть у борт непросто. Боки бiля вежi, як i у "Пантери", похилi, i верхня частина бортiв корпусу теж. У цих танках вже прийнята типова котяча форма, що даг кращий захист за рахунок нахилiв. Не те, що "Тигр", майже квадратний. Але "Тигр", що розроблявся ще до вiйни, i скидався формою на КВ. А ось "Тигр"-2, бiльш пiзня технологiя, теж форми "кiшки", i незабаром i цей танк пiде в серiю. "Лев" пробити в борт теж майже неможливо. Лише нижня частина корпусу немаг нахилу бронi, але вона прикрита котками. Тобто потрiбно прорватися поблизу та потрапити точно мiж катками.
  Тож дiвчат завдання складне. Тим бiльше тридцятьчетвiрку в русi так трясе, що прицiльно вистрiлити майже неможливо.
  ¦лизавета запитала подружок:
  - Чи зможемо вразити супротивника?
  Олена впевнено вiдповiла:
  - Коли дiвчат немаг взуття, вони босими нiжками таку чутливiсть набувають, що ворога обов'язково вразять.
  ¦лизавета iз цим погодилася:
  - Та голi п'яти дiвчат - запорука перемоги!
  I ось уникаючи поразок, тридцятьчетвiрка прослизаг до борту. Тут головне уникнути ще й знарядь "Пантер" та "Тигрiв". Вони скорострiльнi та точнi. I в лоба цi танки теж не прошибеш.
  Олена стрiляг у нiмця, використовуючи босi пальчики нiжок. Але потрапити повз ковзанку в русi майже неможливо. Зате ковзанка у противника розбита, i "Лев" зупинягться.
  Тридцятьчетвiрка знову обходить повз нього. I посилаг вбивчу силу снаряд у нижню частину борту.
  Катерина зазначаг:
  - Застарiла у нас гармата - "Лев" реально не взяти!
  Але як у досадi Олена i вразила супротивника бортову частину, i "Лев" спалахнув.
  Дiвчата не знижуючи швидкiстю, знову пруть уперед. Зараз у них мета слабша: "Пантера". T¬ досить вразити точно у борт.
  ¦лизавета зазначаг:
  - Практична кiшка!
  Катерина зi смiшком помiтила:
  - Але ледве повзе, щоб не вийти з прикриття Лева.
  А Олена пальнула з дистанцi¬ по "Пантерi", яка виявилася далеко збоку та вiдкрила свiй борт. Вiн у не¬ тонкуватий - мiлiметрiв 40, i не бiда, що й пiд нахилом.
  Нiмецький танк iз трiском вибухаг. Та довбали красунi рiзко.
  Вони зi свогю чарiвною грацiгю бойових красунь.
  Але снаряди так i свищуть, проносячись, мало не торкаючись бронi.
  Тридцятьчетвiрцi дуже це небезпечно, i вона нагадуг людину, яка скаче мiж струмками.
  ¦лизавета знову вистрiлила за допомогою босо¬ нiжки i заспiвала:
  - Все я зумiю все зможу, вермахту врiжемо здачi!
  Звичайно, з такими дiвчатами сам чорт не страшний. Хоча наступ фашисти ведуть агресивний, i в них багато танкiв.
  Сили нерiвнi. Хоча за кiлькiстю машин приблизна рiвнiсть, але нiмецькi важчi. Багато радянських танкiв г легкими i не цiлком богздатними проти гiтлерiвських монстрiв.
  Але екiпаж ¦лизавети творить чудеса та на ходу прострiлюг ще одну "Пантеру".
  Б'ються комсомолки i на гарматах. Стрiляють влучно. Бiгають, миготивши босими, круглими п'яточками. I вражають супротивника точно в цiль.
  Оленка командуг з азартом:
  - Дiвчата не поступайтеся!
  I ось гармата випльовуг снаряд, точно Т-4, пробиваючи цей танк. Але, звичайно ж "Лев", так просто не взяти. I тут доводиться намагатися.
  Анюта наводить на машину за допомогою босих пальчикiв ноги i палить точно встик, вимовляючи:
  - Слава комунiзму!
  Алла теж стрiляг дуже влучно i додаг:
  - Геро¬зму слава!
  Бойовi тут дiвчата нiчого не скажеш - вищий клас та пiлотаж!
  Марiя подаючи снаряд у зброю, заспiвала:
  - Все вище та вище, i вище,
  Прагнути полiт наших птахiв.
  I в кожному пропелерi дихаг,
  Спокiй наших кордонiв!
  Маруся додала, куляючи по фрицям:
  - Виразно це так....
  Масових геро¬зм росiйських i як росiйських людей виявляв у всьому...
  Розмiрянi, глухi звуки зозулi, наче бiй курантiв пролiтали над окопами. Рiдкi дерева, з густою зеленою кроною при поривах вiтру, наче пiонери в салютi вiтають втомлених солдатiв. Декому це навiть могло здатися свого роду попередженням - мовляв, пiдеш на той свiт!
  Батальйон пiд командуванням Володимира Михайловського жорстоко пошарпаний у попереднiх боях, особливо в травневому розгромi, зараз поспiшно поповнений новобранцям, готугться прикрити один iз найнебезпечнiших напрямкiв. За три кiлометри на схiд плещуться води, що проноситься вздовж охопленого полум'ям вiйни Дону.
  Бiльшiсть очеретiв обуглилася вiд запальних бомб, вода почорнiла вiд кiптяви. Немов величезнi сiрники в скорботному опалi самотньо стоять виконуючi роль пiдпiрки палi знесеного вибуховою хвилею мосту.
  На човнах мiсцевi пiонери перевозять дари полiв, а також ящики з богприпасами для геро¬чних радянських во¬нiв, якi готовi вступити в смертельну битву, з розбещеними гiтлерiвськими ордами.
  Ось притягли вчотирьох довгий ящик до покритого вовчими ягодами чагарнику. Там старанно замаскована протитанкова зброя, прича¬лася iрокезом у засiдцi. Трог солдатiв i лихоока навiдниця Алеся орудують бiля гармати. Дiвча, дуже струнка, але руки жилисти вiд виснажливо¬ роботи. Теж намагагться разом з хлопцями готуг пастку на випадок, якщо танк або "бронник" гiтлерiвсько¬ згра¬ спробуг обiйти природний бугор.
  Солдати здебiльшого ще зовсiм безбородi i не обстрiлянi юнаки, що пройшли скорочений курс новобранця - у пiвтора мiсяцi, плюс, звичайно, непогано поставлена в СРСР допризовна пiдготовка.
  Деякi во¬ни вже мають досвiд. Вони вiдрiзняються вiд молодняку щетиною, рiзкiстю рухiв, деякi перемотанi. Ось, зокрема, одноокий Iван, який виглядав справжнiм пiратом - вiдпустив собi бороду. Звання прапорщик, i вже пара орденiв, отриманих у рiзних боях, вiрнiше перший пiд Москвою. Коли, здавалося, унеможливили: зупинили фрицiв, i навiть гнали супостатiв пару сотень кiлометрiв, наче загонщики псiв.
  Скiльки покинуто¬ технiки було у фрiцiв. Може не так вже й часто зустрiчалися танки, зате бронетранспортери з гарматами i кулеметами, що так болiсно мучили радянську пiхоту влiтку i восени сорок першого - хоч хоч греблю гати!
  Але коли мороз перевищив тридцять градусiв, всi цi тевтонськi монстри втратили здатнiсть до руху у них елементарно... Замерз бензин i застигло мастило.
  На жаль, добити нацистiв до кiнця не зумiли. Почасти з вини командування, що просив великi сили на штурм мiст, куди тинялися нiмецькi частини. Та й вiдлига настала - будь вона недобре.
  Навеснi Iван заслужив i другий орден - пощастило замочити через засiдку генерала та кiлька офiцерiв. Втiм, бiй виявився вдалим лише частково. У ходi переслiдування, шалений уламок потрапив Iвану Краснову в обличчя, позбавивши очi. На жаль, це вiйна, а не дитяче кiно, де головний герой усiх молотить, а до нього й сто кулеметiв потрапити не може.
  I ось зараз ¬м доводиться виконувати фiзично важку роботу: рити транше¬, осередки та пастки.
  Tм допомагають пiонери, поки на полях затишшя та хлопцiв iз дiвчатами самi випросилися допомагати старшим братам. Трудяться вони навiть дуже завзято, намагаючись зробити бiльше, не розраховуючи сили. Ось як вени набрякли i вилiзли на засмаглих мозолистих руках i босих, збитих ногах дiтей. При цьому вони ще вмудряються i спiвають;
  Ми пiонери дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Навала проклятого фашизму -
  На якого чекаг лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi во¬ни рiдно¬ землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашо¬ столицi,
  Обрушив бомб без рахунку водоспад!
  А менi Вiтчизна навiть неба гарнiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст так, на жаль, малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку подiлягмо на трьох!
  Нехай полiца¬ пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покараг ¬х люто!
  
  Що ми вирiшили? робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Буваг й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугура!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста втечуть смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрiцiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли розквiт!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна кра¬на!
  Чугться вiддалений гул танкiв, що наближаються, i в небi дзижчать лiтаки. I вже гуркотять могутнi, облоговi знаряддя. Вiд попадань фугасних снарядiв високо в небо здiймаються, грудки землi та розплавленого дерну. Ось вона починагться баталiя. Майор Володимир Михайловський тримаг в руках трофейний бiнокль, спостерiгаючи за наближенням сталево¬ фашистсько¬ лавини. Пiонерiв намагаються вигнати в тил, але вони не хочуть йти i просять до рук гвинтiвки, щоб битися.
  Збро¬ на всiх не вистачаг, хоча мiсцевi дiтлахи притягли, мисливськi рушницi i навiть спортивнi луки. Усi хочуть вiдважно битися та перемогти. А не вдасться померти з останньою думкою про Батькiвщину.
  Майор Михайловський наказуг:
  - Без команди вогню не вiдчиняти!
  Справдi, у них на весь батальйон всього двi "сорокп'ятки", а значить шанс у тому, щоб пiдпустити фрицiв ближче.
  Попереду, як це заведено у гiтлерiвцiв найзахищенiшi машини; танки Т-4 та САУ "Мисливець". Вони повиннi дати дорогу легшим машин i трохи пiхотi, що вiдстаг.
  Легковi автомобiлi та мотоцикли нацистiв раз у раз пригальмовують побоюючись вирватися попереду....
  А ось пiонер Юлiй Петров доводить, що вони тут не залишилися. Дефiцитна протитанкова мiна, обмазана саморобним клегм, а зверху робить ¬¬ непомiтний дерн за допомогою дроту перемiщагться мiж пней, прямо пiд гусеницю Т-4.
  Сталевi плити гусеницi лягають на смертоносний подарунок. Вибух здагться не надто сильним, але гусеницю зриваг, i гiтлерiвський танк починаг димiти i крутиться вежею.
  Iншi хлопчики використовують схожi пристро¬. Раз нiмецька пiхота трясе, а танки та САУ пруть попереду беззахиснi, то буде ¬м за це покарання.
  Знаменитий "Мисливець", з низьким силуетом i сильним бронюванням, виглядаг плескатою черепахою. Це САУ ще недавно з'явилося на радянсько-нiмецькому фронтi. Через гарнi ходовi якостi, пробивну на пристойну дистанцiю гармати i живучiсть у бою "Мисливець" одразу ж став притчею мовами.
  Але ось гусеницi у нього все-таки простi, хоч i широкi ... Втiм, ще краще пiдiрвати днище машини i змусити ¬¬ випльовувати сво¬ начинки запчастинами.
  Ось пiдбитий "Мисливець" немов пiратський фрегат зi зламаним кермом у сповзаг убiк i зiштовхуг з Т-4. I обидва сталевi на гусеницях труни, починають палати, а через кiлька миттгвостей пiдривати через детонуючий богкомплект.
  Ось уже дюжина середньо¬ ваги машин зупинилася розбитi та безпораднi.
  Але за ними пруть решта, особливо численнi бронники. Ось САУ "Мисливець" додаг ходу i... Валиться до замасковано¬ ями. Тiльки гусеницi зверху стирчать i безпорадно ворушаться.
  Пiонерки трiумфую. Подекуди у викопаних ямах саморобна вибухiвка. T¬ роблять кустарним способом. Звичайно, слабший за динамiт, але для того щоб вивести з ладу ходову частину цiлком вистачаг.
  Фрiца зазнають важких втрат, бронетранспортери провалюються, деякi проходять небезпечнi зони, але ¬х зустрiчають, метаючи гранати та вибуховi пакети.
  Тут навiть здогадливими, молодими солдатами спорудженi дрiбнi катапульти. Вони викидають спецiальний пакет з перегоночного деревного спирту змiшаний з пороховими речовинами.
  При попаданнi бiльш тонка броня гiтлерiвських транспортiв пiддагться, змушуючи спалахувати екiпажi блакитним полум'ям. Збожеволiвши вiд болю, фрицi нема кричать i розбiгаються з перекошеними вiд страху обличчями.
  Деякi з них навiть кидають технiку.
  Жаль тiльки, що ворогiв дуже багато, деякi транспорти заливаючи все кулеметним вогнем, пiдходять до окопiв.
  I натикаються на ¬жаки... Алеся тим часом наводить сорокп'ятку. У лоб звичайно Т-4 i "Мисливця" не вiзьмеш, а ось борти можна спробувати. Про бронетранспортери нiчого й казати. Все прошибут i змусять ще харкати кров'ю пiдлогою з розжареним металом!
  У знаряддi малого калiбру багато переваг над великим - скорострiльнiсть, легкiсть у маскуваннi. I цiлi вони вмiють обирати.
  Гiтлерiвцi огризаються, люто немов гiгни. I серед радянських хлопцiв г вбитi та пораненi. Особливо трагiчно, коли гинуть юнi, щойно почали жити бiйцi. Ось зовсiм ще дiвчинка-пiонерка насилу пiднявши вибуховий пакет кидагться з ним пiд гусеницi середнього танка Т-3. Потворна коробка з довгим, але тонким стовбуром, що здагться, пiдскакуг вгору i з не¬ зриваг квадратну вежу.
  А бiйцi опенькiв кидають гранати, от по пiдповзаючих мотоциклах стали цвяхувати кулемети. I голови гiтлерiвських солдатiв лопаються, наче збитi градом стиглi вишнi.
  А бензобаки великих мотоциклiв вибухають, викидаючи потоки шаленого вогню. Таке вiдчуття що вiдбувагться бунт пекельних джинiв. Ось кiлька бронетранспортерiв також пригднуються до сво¬х невдалих колег.
  Алеся наводячи на "Мисливця" цiлить у нижню частину корпусу. Туди важко потрапити, але в цьому гдиний шанс пробити безжальну самохiдку. Плавний рух пальця, а потiм поворот.
  Гармата даг м'яку вiддачу i фашистська машина розколюгться навпiл. А прапорець зi свастикою падаг у кривавий бруд.
  Алеся шепоче:
  - Справедливiсть вимагаг жертв, благодiйнiсть пожертвувань, а успiх право¬ справи жертовностi!
  Розворот, дiвчина-артилерист упирагться голими, щоб краще вiдчувати бiоритми Землi, i подих трави пiдошвами i знову стрiляг, вражаючи в стик пiдступний Т-3.
  Видно, що вже майже всi середнi танки нацистсько¬ армади виведенi з ладу. Ось останнiй знищив хлопчик-пiонер, незважаючи на поранення, що штовхнув бочку, iз сумiшшю вибухового карбiду, вугiльного пилу, тирси з малим обсягом фосфору. У геро¬чно¬ дитини вже не вистачало сил, щоб пiсля наскрiзно¬ рани пiдштовхнути дiжку та його товариш Андрiй, на бiгу перехрестившись у розбiгу, штовхнув пiд колеса сорокатонно¬ штурмово¬ САУ "Джмiль". Угодлива гармата калiбру в 150 - мiлiметрiв пiднялася вгору, так i залишившись задертим. А душi пiонерiв, випорхнувши з розiрваних тiл, кинулися до щасливого Небесного царства, де нiколи не буваг насильства та болю.
  Вцiлiлi фашистськi транспортери, втративши пiдтримку важчих колег стали розвертатися назад... Рев музики Вагнера замовк, i почалася повальна втеча.
  Володимир Михайловський стираючи з чола кров, сказав:
  - Росiйський во¬н може померти стоячи, але нiколи не житиме на колiнах! Росiя може спливти кров'ю, але жодна кров не змусить скiнчитися з нашою мужнiстю i вiрнiстю Вiтчизнi!
  I вцiлiлi пiонери пiдтверджують це... Хоча багато хто з них уже обгорiв, i отримали травми.
  А на небi борються Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова, вони готовi скласти конкуренцiю хваленому Марселю, який набрав вже понад чотириста збитих лiтакiв, за що отримав п'яту ступiнь лицарського хреста залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Але дiвчата явно налаштованi, битися не на жарт. Ось вони в одному бiкiнi та босонiж борються. I пробивають лiтаки Люфтваффе.
  Анастасiя за допомогою босих пальчикiв нiжок наводить зброю на цiль, збиваг фашиста, i вимовляг:
  - Вiра наша велика,
  Буде мiцною на вiки!
  I пiдморгуг сво¬й напарницi. Акулiна теж збиваг фашиста, вражаг його, дуже влучно використовуючи сво¬ голi нiжки i верещить:
  - За велич iдей комунiзму!
  I вишкiрюг перлиннi зубки. Така ось дiвчина бойова та освiчена.
  I iскри сво¬ми зубками.
  Анастасiя, збиваючи черговий нiмецький лiтак, на свогму ЯК-9 агресивно пищить:
  - Росiйський орел над планетою,
  Крила розправивши злетить.
  Ворог буде покликаний до вiдповiдi,
  Буде повалений, розбитий!
  Акулiна це охоче пiдтверджуг, збиваючи супротивникiв:
  - Буде розбитий!
  Хоча, зрозумiло, i нiмцiв з'явилися гарнi дiвчата-аси. Альбiна та Альвiна борються на новiтньому МЕ-309. Такi бойовi войовницi-крали.
  I збивають радянськi лiтаки з дивовижною спритнiстю. МЕ-309 дуже потужний озброгнням лiтак три 30-мiлiметровi авiагармати, i чотири кулемети. Проти такого монстра не встояти росiйським машинам.
  Якщо вже збивають, то збивають без жалю.
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок наспiвала авiацiйну гармату на цiль. Врiзала по супротивнику i пискнула:
  - За перемоги Третього Рейху!
  I показала мову.
  Альвiна теж лупнула по ворогу. Зрiзала радянських ЯК-9 та проворкувала:
  - За великi межi нашо¬ армi¬!
  I пiдморгнула приятелькам.
  Воюг, набираючи рахунки i Хаффман. Вiн ще з великих асiв, але швидко прогресуг. I теж можна сказати монстр пекла.
  Нiмцi нехай повiльно, i з великими втратами, але рухаються вздовж узбережжя Волги, наближаючись до Каспiйського моря.
  . РОЗДIЛ ¦ 2.
  Сили були явно нерiвнi. Особливо дiставала авiацiя фашистiв. Фокке-Вульф надходив на фронт у великих кiлькостях та його потужне озброгння та швидкiсть стали для Червоно¬ армi¬ проблемою. Крiм того цю машину було надто вже складно збити. Вона живуча та броньована сильно.
  МЕ-309 теж виявився для радянських льотчикiв непригмною несподiванкою та зi швидкiстю та озброгнням. I неабияк кромсал радянськi частини.
  Бомбив радянськi позицi¬ та новий бомбардувальник Ю-288, дуже могутня машина. Нес чотири тонни бомб при нормальному завантаженнi, i шiсть тонн у перевантажувальному варiантi. I дiставав радянськi частини неабияк.
  Роммель теж показував свiй клас як полководець, як i Майнштейн.
  Дедалi ближче й ближче нiмцi пiдходили до Астраханi. А ще несподiвано для радянського командування фрицi перейшли у наступ, уздовж Волги у напрямку Камишина. Це був зухвалий, але сильний перебiг. I поки що зупинити ¬х було складно.
  Але оборона Червоно¬ армi¬ все одно сильна... За тиждень гiтлерiвцi просунулися на п'ятдесят кiлометрiв i було зупинено.
  Tх зустрiчали контратаками, радянськi частини.
  Одночасно японцi намагалися розвинути наступ Алма-Ату. I тут вирували жорстокi бо¬.
  Дiвчата боролися нарiвнi з чоловiками, а може навiть i краще за них.
  Маргарита Магнiтна та Тетяна Булатна - гарнi дiвча, стрiляли з автоматiв.
  Збивали самура¬в i спiвали:
  - Не розлучимося з мрiгю,
  У життi важливий перший крок.
  Бачиш знову над Землею,
  Вихори запеклих атак!
  Маргарита кинула босими пальчиками нiжок убивчу гранату, порвала японцiв i заспiвала.
  - Нас нiхто не зупинить,
  Нас нiхто не переможе...
  Вермахт у землю ми урогм,
  Наша дружба г монолiтом!
  Тетяна, ведучи вогонь по супротивнику, погодилася:
  - Справдi, монолiт!
  Японцi наступають на Алмату. У них багато солдатiв та рiзноманiтних резервiв. Такi ось бойовi вони хлопцi. Але дiвчата ¬х викошують. Б'ються вiдчайдушно.
  Тетяна Булатна кинула чергову гранату, розiрвала самурая та заспiвала:
  - За мог велике досягнення!
  I пiдморгнула очима, кольори сапфiру. Веселе дiвчисько, нiчого не скажеш.
  А Маргарита голою п'ятою, вiзьме i пiдкине подарунок смертi, розриваючи японських солдатiв.
  I заспiваг:
  - Все переплуталося, переплелося, у вирi страждань бiд!
  I знову метне босими пальчиками нiжок, лимонку по японцях.
  До них пiдповзаг оголена до пояса i босонога войовниця Оксана, i проштовхуг ящик iз гранатами, прошепотiвши:
  - Буде круто дiвчата!
  I всi три войовницi заспiвали:
  - Полетiли додолу самура¬, пiд натиском сталi та вогню!
  I красунi б'ються з великою люттю. Вони пройшли вогонь i воду i мiднi труби недаремно.
  Ось Оксана босою нiжкою кидаг гранату, яка вражаг японський легкий танк Чиха. Ну що ж це чудова мета.
  Маргарита, стрiляючи по супротивнику, заспiвала:
  - Можна, вiрити й у вiдсутностi вiри! Можна робити вiдсутнiсть справи!
  Тетяна логiчно помiтила:
  - Те, що ти кажеш - парадокс!
  Маргарита жбурнула босими пальчиками нiжок гранату i логiчно помiтила:
  - А хiба генiй не друг парадоксiв?
  Тетяна дала чергу, скосивши самура¬в i погодилася:
  - Звичайно ж, друже!
  I войовнички взяли й розреготалися... Вони дiвчата бойовi, i кажуть ще якiсь... Недарма пам'ятаг всi Росiя, як дiвчата билися!
  Оксана б'гться на самому вищому рiвнi. I стрiляг з рiзних точок, причому дiвчина крутиться як дзи-а.
  Оце красунi, нiкому й нiчого не поступляться. I вигризуть зраду разом iз самураями.
  Веде вогонь та Анжела. Теж дiвчина агресивна та рудо¬ мастi. Войовницi вважають за краще боротися босими, i показувати колосальних розмiрiв подвиги.
  Анжела даг чергу i вимовляг зi смiшком:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За владу порад!
  I босими пальчиками нiжок жбурляг вбивчу лимонку.
  Бо¬ йдуть i ось натиск японцiв спливаг.
  Ось уже кiнець липня сорок третього року. Фашисти пiдiйшли до дельтi Волги, i на нiй розгорнули бо¬.
  ¦лизавета та ¬¬ екiпаж бореться вiдчайдушно. На фронт стали надходити першi танки "Тигр"-2. Вони схожi на "Пантеру" та "Лев", але щось середнг мiж ними. Теж з кутами рацiонального нахилу бронi i довгоствольною гарматою калiбру 88-мм 71 ЕЛ. Важить шiстдесят вiсiм тонн, i близька до танка "Лев", по бронюванню, але трохи менше розмiрами.
  Великi танки, нiчого не скажеш.
  ¦лизавета та дiвчата полюють на нiмцiв. Пробивають Т-4 i верещать:
  - Слава iдеям свiтлих рокiв,
  Звати пiонерiв завжди будь готовий!
  Войовницi скажемо так першокласнi. I не тiльки б'ються славно, але ще й спiвають;
  Союз непорушний, народiв вiльних,
  Згуртувала не груба сила i страх.
  А добра воля людей освiчених,
  А дружба, свiтло, розум та смiливiсть у мрiях!
  
  Славись Батькiвщина наша вiльна,
  Потужнiсть творення - опора навiки!
  Сила законна, воля народна,
  Адже за гднiсть - проста людина!
  
  Крiзь грози сяяло нам сонце прогресу,
  Крiзь бурi, i шторми рвалися ми вперед.
  Ми гори зрушугмо, нiби без ваги,
  Весь свiт, до комунiзму сяючи, йде!
  
  Славись Батькiвщина наша вiльна,
  Потужнiсть творення - опора навiки!
  Сила законна, воля народна,
  Адже за гднiсть - проста людина!
  
  Народи планети як братися гдинi,
  Буддист, мусульманин навiки друзi!
  Нехай славиться розуму, гучне iм'я,
  Усi нацi¬ свiту рiдна родина!
  
  Славись Батькiвщина наша вiльна,
  Потужнiсть творення - опора навiки!
  Сила законна, воля народна,
  Адже за гднiсть - проста людина!
  Добре спiвають дiвчата, а ще краще б'ються, i такi подвиги роблять. Хоча iсторiю пишуть переможцi i чи невiдомо згадають про них, якщо вiйну буде програно?
  Оленка зi свогю батарегю, з командою дiвчат, намагагться стримати ворогiв на Дельтi Волги. I вона показуг, на що здатнi у принципi красунi.
  А вони реально можуть багато.
  Анюта стрiляг за допомогою босо¬ нiжки i реве:
  - Слава часом комунiзму!
  I ось вся батарея взяла i дружно заспiвала, повнозвучними голосами;
  Ми боремося за кращу долю,
  Щоб народу став жити легше.
  I зламагмо прокляту орду,
  Щоб було супостатiв злих менше!
  
  Над нами златокрилий херувим,
  На славу нашо¬ матерi-Росi¬...
  Народ Русi повiр непереможний,
  I зробить усiх на Землi найкрасивiшою!
  
  За Батькiвщину боротися нам дано,
  Велич Вiтчизни захищаючи...
  I життя часом просто кiно,
  Хоча маг бути вiдображенням раю!
  
  Досягти потрiбно людям усiм до мрi¬,
  Розумного повiрте комунiзму.
  Щоб було бiльше щастя на Землi,
  I не настали пожежi реваншизму!
  
  Наш цар великий генiй Пугачов,
  Пiдняв селян вiн на святу боротьбу...
  Будь-яка справа буде по плечу,
  I дiвчину люби пацан босу!
  
  Ми станемо навiть риса сильнiшою,
  Коли науки зрушимо горизонти.
  Розплющений пiд копитами лиходiй,
  Хоч хлище кров iз порвано¬ аорти!
  
  Так справа наша праве друзi,
  Ми зможемо зробити Батькiвщини щасливiшими.
  Народи вiрте всi одна сiм'я,
  Велико¬ променисто¬ Росi¬!
  
  Дивiться люди хоробро в горизонт,
  Нехай не закриють небо злi хмари.
  Ворогу поставимо ми переможний рахунок,
  I будеш, витязь у лайцi ти щасливий!
  
  Не знаю я такого слова боягуз,
  Ми росiяни зовсiм не поступагмося.
  У нас Сварог г Бiлий Iсус,
  I вiчно буде насолоджуватися травнем!
  
  Дiвчата та хлопчаки в хоровод,
  Ми дiвки босоногi вступагмо.
  Адже за нас всемогутнiй Боже Рiд,
  Не будь пацан безмозким папугою!
  
  I Ленiн нас на битву надихнув,
  Благословив на подвиг мудрий Сталiн.
  Розправить крила потужний херувим,
  А нашi м'язи просто зi сталi!
  
  Величнiсть Вiтчизни буде в тому,
  Що ми такi во¬ни у Бога?
  Ось славу пiдтвердимо сталевим мечем,
  Який щит кували у Сварога!
  
  Коротше будь Господу вiрнi,
  На славу променисто¬ Росi¬ ...
  Ми просто знайте витязi орли,
  За нами Бiлий Бог Христос-месiя!
  Ось вiд точного влучення з гармати спалахуг "Лев". I отримують безпосередньо по рогах фашисти.
  Поки йдуть бо¬, то й дiти не втрачають даремно часу.
  Даша та Васька блукають тилом нiмецьких вiйськ. Дивляться, як колонами пересувагться технiка. Мчать мотоцикли, повзуть самохiдки. Тут численнi вiйська, зокрема i СС, та iнших частин.
  Васька помiтив рух "Фердинанда", могутньо¬ нiмецько¬ самохiдки, що винищуг танки.
  Хлопчик шепнув дiвчинцi:
  - Схоже, фрицi перекидають додатковi сили на пiвнiч вiд Сталiнграда.
  Даша вiдзначила з посмiшкою:
  - Нашi ¬х все одно перемелотять!
  Нiмцiв iз вантажiвки сердито кричить на хлопцiв. Дiти зриваються з мiсця, i бiжать, миготивши, сiрими вiд пилу, голими, круглими п'ятами. Можуть i чергу на них дати.
  Хлопчик та дiвчинка добiгли до кущiв, застрибнули туди. Даша з натхненням помiтила:
  - Усi можуть партизани!
  Васька iз цим погодився:
  - Звiсно... Ми обов'язково переможемо!
  Дашка з натхненням проспiвала:
  - Чекаг на перемогу! Чекаг на перемогу! Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекаг на перемогу, чекаг на перемогу! Ми зумiгмо фашизм перемогти!
  Васька з цим охоче погодився i розчавив гусеницю пальцями босих дитячих нiг:
  - Зумiгмо! Ми народилися, щоб казку зробити буллю!
  Дашка пiдморгнула та вiдзначила:
  - А що? Думаю, ми зробимо казку буллю, а вермахт пилом!
  I дiти хором на всю горлянку заспiвали;
  В iм'я нашо¬ праведно¬ кра¬ни,
  Що комунiзм подаруг свiтобудовою...
  Ми будемо сво¬й Батькiвщинi вiрнi,
  Прокладемо шлях до успiху, творення!
  
  Росiя правив Путiн як герой,
  Але ¬¬ орел у полiт покинув...
  Великий, звичайно, фюрер геморой,
  Але Сталiн це також означаг iм'я!
  
  Я вiрю Третiй Рейх ми переможемо,
  Недарма Путiн у Сталiна вселився.
  Над свiтом золотокрилий херувим,
  А Сатана-Адольф тепер збожеволiв!
  
  У нiмцiв вся ¦вропа пiд рукою,
  I Африка, i Азiя, i штати.
  I думаг Адольф, що вiн крутий,
  Але чекаг на фюрера розплата!
  
  Для Гiтлера Росiя як сарай,
  Вiн хоче навести сво¬ порядки.
  Але буде, вiрю комунiзму рай,
  Полуниця проросте, посiявши грядки!
  
  Не вiрте, наш народ зовсiм не слабкий,
  Але дуже багато фрицi захопили...
  I слов'янин зовсiм ти знай не раб,
  Заради нашо¬ матерi Росi¬!
  
  I Ленiн нас на подвиг надихнув,
  Вiн показав, як треба робити справу.
  Бо Бог фактично один,
  Але ж у комунiзм нам треба вiрити смiливо!
  
  Нi, не пiддайтеся русичi вороговi,
  Адже з нами Бiлий Бог - Творець всесвiту.
  Тi вiтчизна в лайцi допоможу,
  Щоб бути в успiхах життя незмiнним!
  
  Доки можна близьких вбивати?
  Вiйнi кiнця, на жаль, нiяк не видно.
  Так порiдшала в битвах наша рать,
  Твори ти те, за що не буде соромно!
  Хороша ця пiсня юних во¬нiв. Вони ¬¬ заспiвали, i знову рушили, по дорiжцi загребаючи пилюку босими, мозолистими п'ятами.
  Дiти були веселi та задоволенi зовнi життям. Хоч i худенькi, мордочки засмаглi як шоколад, а волосся навпаки свiтле. Чудовi хлопцi.
  Один iз нiмцiв на мотоциклi, ласкаво пiдкликали ¬х. I запропонував шоколадку. Голодна Даша потягла руки, але Васька смикнув ¬¬ за рукав:
  - Не принижуйся!
  Розумна дiвчинка знайшлася:
  - Дай краще об'¬мо фашистiв!
  Ваську, що сам шкiра та кiстки така iдея сподобалася. I вiн також попросив шоколадку.
  Гiтлерiвець кивнув i пропихкав ламаною росiйською:
  - Заспiвай пацан!
  Васька кивнув, i з великим натхненням заспiвав;
  Партiя Росiю всю згуртувала,
  Береже безкра¬ поля...
  Адже народ повiр така сила,
  Славиться радянська земля!
  
  Сталiн це найвища нагорода,
  Сталiн це мудростi полiт.
  За нього битися хоробро треба,
  Весь народ за Сталiним iде!
  
  Нам дано радiсне крила,
  Воля нам велика дана.
  Сталiн це радiсть достатку,
  Славиться, велика кра¬на!
  
  Сталiн найбiльший у всесвiтi,
  Сталiн златокрилий херувим,
  Наш народ з успiхом незмiнним,
  Вiрте, назавжди непереможний!
  
  Сталiн дав порятунок народу,
  Найбiльший у свiтi вiн орел...
  За Вiтчизну нашу та свободу,
  Над землею крила вiн простяг!
  
  Вище немаг, нiж променистий Сталiн,
  Вiн великий, як просто бiлий Бог.
  З пенi борючись i перемагаючи,
  Фюрера заженемо скоро в труну!
  
  Вiддаючи честь сво¬й Вiтчизнi,
  Знай ¬¬ прекраснiше не знайти.
  Незабаром житимемо при комунiзмi,
  I iншого не в нас шляху!
  
  Сталiн це гордiсть усiг¬ планети,
  Сталiн безмежний комунiзм.
  Будуть його подвиги оспiванi,
  Знищено начисто фашист!
  
  Сталiн створив Росi¬ славу,
  Сталiн вище зiрок ¬¬ пiдняв.
  Вiн пiдняв до кра¬в державу,
  Сталiн - це просто iдеал!
  
  Сталiн пiдкорюг свiтобудову,
  У нього великий зоряний флот.
  Випробування будуть у повчаннi,
  До комунiзму Сталiн приведе!
  
  Для Росi¬ Сталiн - це сонце,
  Вiн сяг люто в темрявi.
  Голосочок у дiвчинки дзвiнкий,
  Нi Вождя прекраснiший на землi!
  
  Сталiн втiлення Сварога,
  Потужнiсть Росi¬ Сталiн створив...
  Вiн у серця знаходить Рода -
  Найбiльший Пане!
  
  Немаг вождя на всiй Землi прекраснiше,
  Сталiн найбiльший з людей.
  Створимо у всесвiтi нашого щастя,
  Знищений шалений лиходiй!
  
  Сини мо¬ та комсомолки,
  За Вiтчизну встаньте дружно до ладу.
  Адже сильнiше за тигрiв ви дiвчата,
  З нами генiй Сталiн дорогий!
  
  Досягнення порахувати не в змозi,
  Спрямугмо ми стрiлою в полiт.
  Наша промениста Росiя,
  До комунiзму Батькiвщина йде!
  Даша пiдспiвувала Ваську i в дiтей вiком виходило так повнозвучно i красиво.
  I вони ще пiдтанцьовували, тупотiючи сво¬ми засмаглими, що не знали взуття з морозiв, i вже тупаючи по снiгу в березнi, босими ногами дiтей.
  Нiмцю, який не дуже розумiв росiйською, пiсня сподобалася, i вiн дiстав iз сумки i простягнув дiтям консерви зi свинини.
  I схвально кивнув:
  - Зер гут!
  Хлопчик i дiвчинка вклонилися i рушили далi. Tм рокiв всього по одинадцять, але вони розумнi й iз сильною пам'яттю. Збирають точнi вiдомостi. А одного разу свiтловолоса Дарина, навiть у кошику, принесла до нiмцiв мiну. Вона ж дiвчинка хитра i непогано ¬хню мову знаг. Тi й не подумали навiть, що така симпатична дитина з бiлим як кудель волоссям i блакитними очима може смерть пiдкласти.
  I спрацювало таке...
  Ось вони знову йдуть собi, смакують нiмецькi шоколадки, i настрiй у них веселий.
  Дар'я вiдзначив iз посмiшкою:
  - Ось переможемо фашистiв, я собi побудую будинок у три поверхи, з мармуру та з фонтаном!
  Васька посмiхнувся:
  - Буржугмо чи станеш?
  Дiвчинка заперечила:
  -Нi! Просто маю власний комунiзм!
  Васька засмiявся i знову заспiвав;
  Коли буржу¬ на мiй край пiшли,
  Вдома спалювали, дiвчаток рубали.
  Здавалося, що в залiк йдуть нулi,
  Хлопчикам волосся пiд нолик голiли!
  
  Гвинтiвку взяв вiдважний Кiбальчиш,
  I в армiю народну подався...
  Але видав плани всi Мальчиш-Плохiш,
  Який за варення дiжку здався!
  
  I ось на дибi хлопчик я вiшу,
  Мене батогом та голками мучать...
  У вiдповiдь смiюся в обличчя я катую-
  I вiрю, що Вiтчизна стане рагм!
  
  Менi п'яти звiрi смажили вогнем,
  Дитинi струм сильно коти били...
  Але повiрте муки нiщо,
  Щоб червонi буржу¬ перемогли!
  
  Ломають кiстки, вп'явся злий метал,
  На дибi кати мене хитають.
  Але я про те повiр, пацан мрiяв,
  Щоб Берлiном пробiгтися в травнi!
  
  Товариш Ленiн вiрю, поведе,
  Звiльняти, Варшаву, Прагу, Лондоне!
  Ми виставимо переможний незабаром рахунок,
  А над Берлiном червоний прапор гордо!
  
  Зараз дитинi п'яти таки джгуть,
  Пiдошву, що майже завжди боса.
  I по спинi вдарив жорстко батiг,
  Мабуть, мама ти вже сива!
  
  Але я не здамся цим катам,
  Не попрошу повiр'я знай пощади...
  Нехай хлеще кат круто з плеча,
  Я знаю, Ленiн дасть, повiр нагороду!
  
  Пiд тортурою смiявся Кiбальчиш,
  Не видав тагмницi, вмираг гордо.
  У пеклi надовго так волаг Плохiш,
  Йому смолу вливають бiси в горло!
  
  Там iз нами Ленiн, видно назавжди,
  I в серцi палаг жарко полум'я...
  Здiйсниться велика мрiя,
  Над усiгю планетою буде червоний прапор!
  Дарина свиснула, i тупнула босою нiжкою:
  - Класно! Сам написав?
  Васька кивнув:
  - Так! На мене його iсторiя справила величезне враження!
  Дар'я кивнула i помiтила:
  - Пам'ятагш, як нас з тобою впiймали полiца¬ i босими ганяли в мороз по снiгу, а потiм пороли, i прикладали тоненькi прутики до п'ят.
  Васька охоче пiдтвердив:
  - Було таке.... П'ятки болять i суглоби в плечах, коли висиш на дибi. Але проти нас не було доказiв i....
  Дар'я помiтила зiтхнувши:
  - Так, але полiца¬ хотiли, щоб ми стали на смерть. Але коли мене вдарили пляшкою по головi, я босою нiжкою зловила уламок. I потiм переклала до рук. Пiсля чого мотузок перерiзала i собi i тобi.
  Васька кивнув:
  - Так було таке... Страшно, однак. Але ти знагш, на морозi пухирi спалених пiдошв не болять! I коли ми вибралися потiм, на нас як на собаках все заго¬лося!
  Дар'я охоче пiдтвердила:
  - Та го¬ться на нас добре! Я ось такi грубi пiдошви собi набила, що вугiллям ходити не боюся!
  Васька, напишившись, сказав:
  - Я теж! Ми - пiонери, дiти комунiзму!
  Дарина пiдтвердила:
  - I неодмiнно переможемо!
  Хлопчик i дiвчинка заспiвали:
  У перемозi безсмертних iдей комунiзму
  Ми бачимо майбутнг нашо¬ кра¬ни.
  I червоному прапору, нашiй Вiтчизнi,
  Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  . РОЗДIЛ ¦3.
  На початку серпня 1943 року нiмцi таки вийшли, долаючи завзятий опiр радянських вiйськ до Каспiйського моря. Це справдi велике досягнення фрицiв. Який досяг найбiльших дивiдендiв. Тепер Кавказ був суходiлом вiдрiзаний вiд основного континенту.
  Успiху досягли i турки, якi пiсля завзятих бо¬в, нарештi взяли Батумi, i завершили оточення ¦ревана. Таким чином, добряче пiдiбгавши радянськi вiйська в Закавказзi.
  Становище СРСР стало дуже тяжким. I Сталiн наказала, почати наступ на пiвночi, щоб пробити коридор до голодного, вмираючого, але ще не здав Ленiнграду.
  Почалося наступ на Тихвiн. Туди було кинуто значних сил, хоча резервiв у ставки й не вистачало. Ситуацiю ускладнило прибуття на фронт шведських, нiбито добровольчих дивiзiй, що посилили позицi¬.
  Та й нiмцi серйозно змiцнилися.
  Бо¬ розгорнулися з десятого серпня, радянськi вiйська за першi три днi битви просунулися на десять кiлометрiв. Тут чотирнадцятого серпня вперше в бiй вступив нiмецький танк "Маус". Не надто вдала розробка вагою сто вiсiмдесят вiсiм тонн. Правда, машиною керував серйозний екiпаж, дуже бойових гiтлерiвських дiвчат.
  Агнес, Адала, Ангелiна, Агата, Афродiта - п'ять красунь Третього Рейху на лiтеру "А". I як вони на "Маусi" б'ються i одразу з двох знарядь стрiляють.
  Осколково-фугаснi снаряди сиплють iз короткоствольно¬ 75-мiлiметрово¬ гармати, а бiльш важкi iз 128-мiлiметрово¬, демонструючи ударну потужнiсть.
  Агнес палить за допомогою босих пальчикiв точених нiжок. Вражаг радянську машину, буквально вiдриваючи ¬й вежу i верещить:
  - Я космiчна дiвка!
  Адала посилаг пострiл фугасом i пищить:
  - А я найвищий пiлотаж, розiрву весь екiпаж!
  I теж дiвчисько використовуг босi пальчики нiжок. Снаряди радянських тридцятьчетверок потрапляють до "Маусу", але вiдскакують наче горох. Машина захищена дуже непогано. I ¬¬ так просто не вразиш. Вiд не¬ снаряди летять немов тенiснi кульки, i навiть великим калiбром такого монстра не пробити.
  I дiвчину куляють iз зенiтно¬ гармати, не пiдпускаючи противника до себе ближче.
  Агата теж вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i прогарчала:
  - Нехай вражаг мiй меч, ворогiв ми сiктимемо!
  Адала агресивно пiдтвердила, дуже влучно стрiляючи:
  - Ми во¬ни свiтла та землi!
  Ангелiна лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, розбила радянський танк Т-34-76 i вдарила:
  - За великi перемоги!
  Афродiта теж лупнула снарядом, який був важким як паля, розфарбувала радянський Т-60, i пропищала:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога!
  Агнес лупнула, використавши голу п'яту, розбиваючи противнику лобову броню i видала:
  - Прапор iмперський вперед - слава загиблим героям!
  Такi ось тут дiвчата досить непригмнi та вбивчi. I недарма повз них не пройти. Завдяки босим ногам i бiкiнi на тiлi вони стрiляють без промаху. А значить, ¬х так просто не здолати.
  Грiзний "Маус", лупив убивчою зброгю, i нiкому не давав шансу.
  У тому числi серi¬ КВ.
  Але якщо г нiмкенi, якi так завзято й успiшно борються, то знайдуться й дiвчата радянського рiвня - богатирки.
  Ось, наприклад, Наташка зi сво¬ми напарницями. Лише у них скромна, САУ-85 щойно надiйшла на фронт. А дiвчата вже луплять на нiй фашистiв.
  Вочевидь красунi босоногi й у бiкiнi. I трощать фашистiв капiтально, наче кувалда б'г по шматочках скла.
  I це дуже запам'ятовугться, коли такi дiвки показують високий рiвень орлиного польоту.
  Наташка стрiляг за допомогою босих пальчикiв нiжок i розбиваг "Пантеру", i пiсля чого прокричить:
  - За Батькiвщину велику!
  I свiй язичок покаже!
  Зоя теж як лупе по супротивнику. Дуже влучно його вразить. Розiб'г броню i в'якне:
  - На славу комунiзму!
  Августина теж б'гться жорстко, i якщо пресуг противника, то робить це дуже капiтально. Пробуг i реве:
  - Слава комунiстичному свiту!
  Долбанет та Свiтлана. Причому дуже влучно. За допомогою сво¬х босих пальчикiв нiжок. Зламаг броню ворога i пискне:
  - За велич комунiстичного свiту!
  I покаже мову...
  Ось дiвчата, вiдчувши натхнення, заспiвали, пишучи прямо на ходу;
  Красунi в атаку босонiж,
  Бiжать такi славнi дiвчата.
  Якщо треба врiжуть фрицу кулаком,
  Чи полоснуть його з автомата!
  
  Дiвчатам сумнiватися не з руки,
  Вони фашистiв мертво закопають.
  I мiцно довбануть йому з ноги,
  А десь вовки байдуже виють!
  
  Росiя це слово для солдатiв,
  Коли повiрте крутiше не буваг.
  Хоча часом безрадiсний розклад,
  Де трiумфуг злiсний чорний Ка¬н!
  
  Не вiрте, комсомолки не бiжать,
  А якщо бiжать, то тiльки в атаку ...
  I всiх нацистiв разом переб'ють,
  I фюрера пiднiмуть усi на плаху!
  
  Росiя це Батькiвщина моя,
  Вона промениста, просто прекрасна ...
  Хто боягуз не вартий навiть рубля,
  I сперечатися знай iз во¬ном небезпечно!
  
  Але знайте, ми фашистiв переможемо,
  Не буде зло царювати на тронi.
  Над нам золотокрилий херувим,
  I Бог Сварог iз величчю в коронi!
  
  Хто трусить, той повiрте слабкий раб,
  Його доля одна - терпiти образи...
  Сьогоднi слюсар, завтра ти виконроб,
  I сам ти зможеш бити чужi спини!
  
  У дiвчатах сила, просто вулкан,
  Вона часом, i гори потужно зносить.
  Вiйни вируг злiсний ураган,
  I смерть людський рiд, вiдверто косить!
  
  Ось я вам чесно витязi скажу,
  Сильнi, коли ми росiйськi гдинi...
  Потрiбна закуска до вилки та ножа,
  Ми лицарi у боях непереможнi!
  
  У чому наша вiра в Господа Христа,
  Хоча i Ладу теж шанугмо.
  Товариш Сталiн як нам батько,
  I буде мiсце комунiзму раю!
  
  Воскресне той, хто був, коли мертвий,
  I станемо ми красивiшими i мудрiшими.
  I людина звичайно дуже горда,
  Хоча часом несе i ахiнею!
  
  В любовi Вiтчизна наша як зiрка,
  Вона повiк повiрте, не згасне ...
  Здiйсниться велика мрiя,
  У всьому всесвiтi буде мир i щастя!
  
  Люблю Марiю, Ладу свято шаную,
  Сварог прекрасний i Перун великий.
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  Менi дорогi iкони святi лики!
  
  Коли ж буде справжнiй рай,
  У ньому збудуться, повiрте усi надi¬...
  Ти свог серце Батькiвщинi вiддай,
  Все буде добре, сильнiше, нiж ранiше!
  Дiвчата добре побилися i поклали на славу. Що ж iз такими войовницями жодний Гiтлер Росi¬ не страшний.
  Проте радянськi вiйська за десять днiв завзятих бо¬в все-таки прорвалися до Тихвiна.
  Бо¬ розгорнулися за саме мiсто. Сили очевидно дуже нерiвнi.
  Нiмцi захопили панування у повiтрi i без перерви бомбять. Ситуацiю посилюють iноземнi дивiзi¬, що борються за Вермахта. Особливо багато iталiйських частин.
  Вони намагаються вiдтiснити Червону Армiю вiд Тихвiна. Але росiйськi частини вперто б'ються. У цьому ¬хнiй гдиний, реальний шанс врятувати блокадний Ленiнград, що вмираг вiд голоду. Продовольство туди можна скидати тiльки повiтрям, але в нiмцiв сильна винищувальна авiацiя, i робити подiбне дуже важко.
  А у другiй половинi серпня гiтлерiвцi пiшли на штурм Астраханi. I в цьому мiстi боролися радянськi дiвчата з великою геро¬змом i мужнiстю.
  Батальйон босоногих дiвчат прикриваг це геро¬чне мiсто.
  Оленка метаг босою нiжкою гранату, потiм даг чергу, скошуючи фашистiв i промовляг:
  - Якщо жiнка хтива як кiшка, то у ¬¬ чоловiка мишi в головi!
  Анюта, ведучи вогонь по фрицях, i теж босою нiжкою кидаючи гранату, прочiрикала:
  - Найсвiтлiшi iде¬ похмурiють вiд тiньово¬ полiтики, за ¬х втiлення!
  Алла, стрiляючи по фрицям, i кидком гранати, з допомогою босих пальчикiв пiдбивши танк, буркнула:
  - Жiнка хитра як лисиця, i кермуг навiть левом, якщо у чоловiка мiркування пiвня!
  Марiя ведучи вогонь iз рушницi, i збиваючи фрiцiв, прогарчала:
  - Бог може все, тiльки перевершити жiнку в запитах, Вiн безсилий!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивнику, i кинувши босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi, вiдзначила:
  - Жiнка, щоб не бути проковтнутою чоловiком як удавом, повинна мати жало кобри!
  Оленка, продовжуючи вести, вогонь по гiтлерiвцях, дотепно вiдзначила:
  - Людина у всьому може бути подiбна до Творця, тiльки наслiдування по-мавпяче ¬¬ не фарбуг!
  Анюта вела вогонь по супротивнику, потiм влучним кидком гранати пiдбивши танк, заявила:
  - Людина може перевершити Всемогутнього Бога, тiльки в зарозумiлостi, та й якщо iнтелектуально створений пiтекантропом!
  Алла, продовжуючи дуже влучно стрiляти по фрицям, видала:
  - Жiнка не хоче бути куркою, але ¬¬ iдеал чоловiка - пiвень!
  Марiя ведучи вогонь фашистами i точним кидком босо¬ ноги, вразивши "Пантеру", вiдзначила:
  - У жiнки-лисицi воiстину вовча хватка на чоловiкiв-бобрiв!
  Маруся, теж довбавши чергою по фашистам, i голою п'ятою пiддавши вибуховий пакет, видала:
  - У полiтицi як у лiсi, якщо ти дуб з'¬сть свиня, якщо загць зжере лисиця, якщо осел - спустять три шкури!
  Оленка, продовжуючи вести шалену стрiлянину, i обсипаючи пiхоту осколковими лимонками, в'якнула:
  - Чим яскравiша жiнка, тим бiльше вона лисиця!
  Анюта теж дала чергу фашистам, викосила ¬х, i кинула босими пальчиками нiжок гранату i пискнула:
  - У сiрих людей, не вистачаг сiро¬ речовини в мозку, яскравих особистостей, сiра в головi у великiй кiлькостi!
  Алла, ведучи вогонь по ворогу, голою п'ятою пiддавши вибуховий пакет, дотепно видала:
  - Сiрий чоловiк як вовк самотнiй, i як загць не маг спокою!
  Марiя скошуючи фрiцiв, дотепно помiтила:
  - Якщо полiтик великий лис, то левова частка йому забезпечена!
  Маруся довбанула з пiдствольника, i кинула босими пальцями нiжок лимонку, пискнувши:
  - Лисиця-полiтик у виборця-ворони забираг можливiсть кататися як сир у маслi!
  Оленка, продовжуючи вести, вогонь зi збро¬, i голою п'ятою пiддавши вибуховий пакет, в'якнула:
  - Менше зiрок на небi, нiж тлумачень Святого Письма!
  Анюта, стрiляючи по фашистам, видала:
  - Кат у червоному балахонi, справедливiше, полiтика з промовистiстю!
  Алла, продовжуючи вести вогонь, логiчно вiдзначила:
  - У ката загострена сокира, у полiтика гостре слово, перший зносить голову, другий капаг на мiзки!
  Марiя продовжуючи влучно вибивати фрицiв, i шпурнувши черговий подарунок смертi босими пальчиками, зазначила:
  - Рубати голови часом гуманнiше, нiж капати на мiзки!
  Мотрона, зрiзаючи фашистiв, i кинувши гранату голою п'ятою, видала:
  - Якщо дозволяти полiтикам капати собi на мiзки, рватимеш волосся вiд прикростi!
  Оленка, стрiляючи в нiмецького генерала, i пробивши його наскрiзь, грiзно вимовила:
  - Промови полiтика як вода для промивання мiзкiв!
  Анюта, ведучи влучну стрiлянину по ворогу, i босими пальчиками нiжок запустивши лимонку, видала:
  - У чому полiтик найбiльший Бог, у тому, що творить беззаконня!
  Алла, стрiляючи по гiтлерiвцях, i голою п'ятою жбурнувши вибуховий пакет, видала:
  - Полiтик завжди дивиться на виборця як на осла лисьим поглядом, щоб приорати!
  Марiя ведучи пальбу по супротивнику, i босими пальчиками нiжок, пiдкинувши вбивчо¬ сили гранату, брякнула:
  - Жiнка любить свог бiдне тiло оголювати, щоб одягнутись багатше!
  Маруся дала довгу чергу, скосивши шеренгу фрицiв i промуркотiла:
  - Босонiж жiнка швидше взуг чоловiка, навiть якщо вiн не зовсiм чобiт!
  Оленка, ведучи точний вогонь по гiтлерiвцям, вiдзначила:
  - Голою жiночою п'ятою, простiше розкрутити чоловiка на моднi чобiтки!
  Анюта довбанула з пiдствольника i видала:
  - Щоб здобути собi моднi туфлi, жiнка маг гарненько "взути" чоловiка!
  Алла, б'ючи гiтлерiвцiв чергами, i шпурнувши пальцям голо¬ ноги гранату, вiдповiла:
  - Жiнка, яка не вмiг вчасно оголити нiжку, залишиться "взутою" навiки!
  Марiя пострiлюючи у супротивника, i кинувши круглою п'ятою вибуховий пакет, видала:
  - Занадто часто дивлячись на голi жiночi ноги, чоловiк ризикуг "взути", себе до стану босяка!
  Маруся, ведучи точний вогонь по ворогу, i голим колiном пiддавши гранату, вiдповiла:
  - Щоб не залишитися навiки босячком, треба вмiти вчасно скинути туфлi!
  Оленка, продовжуючи стрiляти по гiтлерiвцях, i вибиваючи з них дух, дотепно видала:
  - Боса нiжка дiвчини, краще за кирзовий чобiт окупанта!
  Анюта, продовжуючи стрiляти з незгасною влучнiстю, зазначила:
  - Наймiцнiша броня не всто¬ть, перед нiжною шкiрою, чарiвною дiвочою пiдошвою!
  Алла, ведучи вогонь по нiмецьких загарбниках, видала:
  - Жiнки дуже спритно лiзуть у гаманець чоловiка босими ногами!
  Марiя паля фашистами, з великою точнiстю, i пробиваючи ¬м голови, зазначила:
  - Найлiпша частина жiночого тiла для золотих монеток, босi нiжки та оголенi груди!
  Маруся, продовжуючи курити, без жалю за фашистами, видала:
  - Потрiбно жiнцi часом скинути взуття, щоб не стати навколiшки перед злиднями!
  Оленка, влучно строчачи фашистами, i укладаючи ¬х штабелями, логiчно вiдзначила:
  - Босою ногою простiше поставити чоловiка на колiна!
  Анюта, стрiляючи по супротивнику, агресивно помiтила:
  - Вчасно боса, повiк не босячка!
  Алла, довбаючи ворогiв, i зрiзаючи супротивникiв, буркнула:
  - Босонiж жiнцi простiше забратися на золоту вершину!
  Марiя теж лупнула по фашистах, i промуркотiла:
  - Ти чоловiк чобiт, якщо не любиш жiночих нiг!
  Маруся ведучи вогонь по гiтлерiвцями, i шпурнувши босими пальцями саморобний пакет iз вибухiвкою, вiд якого перекинувся "Тигр", прогарчала:
  - Жiнка зi стрункими ногами, змусить зiгнутися чоловiка в пошанi!
  Оленка лупнула по фашистах, викосила ¬х i видала:
  - Босi пальчики нiжок, спритнiшi за ручки, коли жiнка витягуг монети з кишенi "взутого" чоловiка!
  Анюта зрiзала фрицiв i пискнула:
  - Найкраще жiнка заштовхуг чоловiка пiд каблук, босою нiжкою!
  Алла, стрiляючи в супротивникiв, i голою п'ятою пiдкинувши лимонку, видала:
  - Шлях до серця чоловiка простiше красунi протоптати босими ногами!
  Марiя рознесла нiмецький танк, кидком гранати, пискнула:
  - Босi нiжки дiвчат, бiльш чiпкi при пiдйомi в Еверест чоловiчого серця!
  Мотрона теж стрiльнула вбивчо i видала:
  - Роззувшись, жiнцi легше перетнути пустелю чоловiчо¬ байдужостi!
  Оленка довбала супротивника за допомогою трофейно¬ базуки i пропищала:
  - Будеш тупий як чобiт, потрапиш по пiдборах навiть босячки!
  Анюта теж дала чергу i пропищала, скелячи зубки:
  - Гола жiноча нiжка, змушуг чоловiка впасти у босоноге дитинство!
  Руда Алла, скосивши фашистiв, цвiркнула:
  - Найчастiше впадають у босоноге дитинство взутi чоботи!
  Марiя взяла лупнула по гiтлерiвцях i пискнула:
  - Якщо у дiвчини гарнi нiжки, то вона не босячка по життю!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивника, i зрiзуючи гiтлерiвцiв, немов снопи зерна, гаркнула:
  - Босiй дiвчинцi краще, нiж взутiй старiй, юнiй кiшцi, веселiше, нiж старому леву!
  Оленка, ведучи вогонь по фашистам, i кидаючи вбивчий подарунок смертi, видала:
  - Найкраще жiнка добуваг нагороду голими грудьми, а моднi туфлi босими ногами!
  Анюта, теж лупила гiтлерiвцiв, скошувала ¬х, i босими нiжками жбурляла гранати i пищала:
  - Вiд колючок чоловiчо¬ байдужостi, найкраще захищаг жiнку гола п'ята!
  Алла, стрiляючи по супротивниках, та зрiзаючи ¬х автоматичними чергами, зазначила:
  - Наймiцнiший пiдбор для чоловiка вiд босо¬ жiночо¬ ноги!
  Марiя лупячи супротивникiв, i лупанувши з пiдствольника, видала:
  - Боса жiноча п'ята, найзапаленiшого чобота взуг з тельбухами!
  Мотрона, збиваючи фашистiв, видала з дотепнiстю:
  - Не зможеш скинути вчасно туфлi - станеш босячком!
  Оленка, строчачи за фашистами, вiдзначила:
  -Якщо ти розумом кийку, то зможеш гарненько обiгрiти, лише самого себе!
  Анюта логiчно вiдзначила, мелячи супротивника, i шпурнувши босою нiжкою пакет iз вибухiвкою:
  - Добре мати палицю, погано бути палицею!
  Алла, б'ючи гiтлерiвцiв, i пiддавши голою п'ятою гранату, в'якнула:
  - Чавуннi кулаки можуть допомогти вижити, але дубова голова приведе до загибелi!
  Марiя цiлком логiчно вiдзначила, скошуючи фашистiв:
  - Коли немаг в царя в головi царя, в кра¬нi пануг анархiя, i продають даремно!
  Мотрона, луплячи нацистiв рацiонально, вiдзначила:
  - Корона не для тiг¬ голови, що капелюх!
  Оленка, крушивши фрицiв, логiчно вiдзначила:
  - На дубовiй головi i корона сидить немiцно!
  Анюта, дуже влучно стрiляючи по фашистам, видала:
  - Як не мiцний дуб, але матерiал для голови з нього найнемiцнiший!
  Алла, жваво стрiляючи в супротивника, логiчно вивела:
  - Хто дубина головою, той отримуг по головi дубиною!
  Марiя довбаючи супротивникiв, видала:
  - Полiтик тримаг в руках гаманець та палицю, тiльки грошi у нього дерев'янi, а палиця паперова!
  Маруся логiчно вiдзначила, кинувши босою нiжкою лимонку:
  - Свiтла голова, в останню чергу вiдноситься до сивини!
  Мотрона, крушивши фашистiв, помiтила:
  - Блондинкою можеш ти не бути, але свiтлою бути душею красиво, дiвчата можуть злих бити, щоб iншим прожити щасливо!
  Оленка, стрiляючи по гiтлерiвцях, пискнула:
  - Не збудугш мiцну оборону з одних дубiв на пнi!
  Анюта стрiляючи, логiчно вiдзначила:
  - Якщо полiтик не дятел, то знiме стружку, не лише з виборця-пня!
  Алла агресивно заявила, збиваючи нiмцiв:
  - Хоч полiтик i не орел, але вважаг виборцiв за ворон та дятлiв!
  Марiя зрубуючи ворогiв, зазначила:
  - Якщо дозволягш з себе знiмати стружку полiтикам, то ти дятел!
  Мотрона, скошуючи фашистiв, висловилася:
  - Полiтик з виборцями лисиця, а з сам iз собою, хом'як хом'яком!
  Маруся кинула босою нiжкою гранату i пискнула:
  - Розумний полiтик, як лисиця в курнику, а дурний, мов слон у посуднiй крамницi!
  Оленка, руйнуючи фрiцiв, видала:
  - Порядок наводять мовчки, бардак полiтик породжуг розмовами!
  Анюта, кидком гранати розкидавши фашистiв, пискнула:
  - Багато бовтаг полiтик, особливо коли хоче заткнути рота!
  Алла агресивно зазначила, молотячи гiтлерiвцiв:
  - Сперечатись iз полiтиком, що товкти воду в ступi, хiба що м'яз язика розiрвеш, з вигодою збрешеш!
  Марiя ламаючи ворогiв, i кинувши босою нiжкою гранату, вiдзначила:
  - Полiтик це сумiш лисицi та вовка, але дуже багато свинячить!
  Мотрона, стрiляючи по фашистах, ринула:
  - Чим бiльше полiтик лисиця, тим бiльше вiн свинячить!
  Маруся, скошуючи фрiцiв, видала:
  - У полiтицi суцiльний звiринець, вовки, зайцi, кури, пiвень та дятли, тiльки царем вибирають завжди лисицю!
  Оленка, руйнуючи фашистiв, буркнула:
  - Диктатор, який робить iз себе лева - справжня свиня!
  Анюта агресивно вiдзначила, збиваючи ворогiв, пострiлами:
  - Полiтик лише тодi зiйде за лева, якщо виборець досконалий осел!
  Алла, вибиваючи фашистiв, як пил iз килимiв, видала:
  - Полiтик одягаг овечу шкуру, але з вовком його рiднить лише кровожернiсть, а кмiтливiстю суцiльний баран!
  Марiя жбурнувши босою нiжкою гранату, прочирикала:
  - Краще коли правитель вовк у овечiй шкурi, нiж баран у виглядi лева!
  Мотрона, стрiляючи по супротивнику, з влучнiстю Робiн Гуда, видала:
  - Полiтик як вiвця блищить про мир, але вовчi iкла брязкають вiйною!
  Маруся, ведучи вогонь по ворогу, в'янула:
  - Полiтик, щоб отримати голос виборцiв, виливагться солов'ям, але тримаг ¬х за дятлiв!
  Оленка, ведучи вогонь фашистами, видала:
  - Якщо тобi мова полiтика здагться трiллю солов'я, не будь у цьому випадку вороною!
  Анюта дотепно зазначила, збиваючи гiтлерiвцiв:
  - Якщо полiтик спiваг як соловей, значить, вважаг тебе вiдповiдним дичиною!
  Алла, зрубуючи фашистiв, вiдзначила:
  - Полювання на виборцiв вiдрiзняг вiд лiсового, що мисливець робить якнайбiльше шуму!
  Марiя стрiляючи в ворога, вигукнула:
  - Полiтик на вiдмiну вiд кишенькового злодiя при розкраданнi створюг багато шуму, а пiд час пограбування бере лестощами!
  Мотрона, стрiляючи в супротивника, булькнула:
  - Полiтик це теж у певному сенсi бог, але краще в нього не вiрити!
  Маруся пiдтвердила:
  - Полiтик любить обiцяти виборцем Мiсяць, тiльки забуваг додати, що, крiм пiску, там життя немаг!
  Оленка, зрiзаючи супротивникiв, буркнула:
  - Горе не вiд розуму, а вiд вiдсутностi практично¬ кмiтливостi!
  Анюта, стрiляючи в ворога, пискнула:
  - Всi бiди свiту не вiд грошей, а вiд ¬хньо¬ вiдсутностi в потрiбнiй кiлькостi!
  Алла, стрiляючи в ворога, видала:
  - Мова дана полiтику приховувати сво¬ думки, але не якою красномовнiстю полiтик не приховаг свог сiре убожество!
  Марiя енергiйно помiтила, кулячи у фрицiв:
  - Якщо залiзо пiде на ланцюги, його не залишиться для мечiв, якщо срiбло розливагться в промовах, то нiчим платитиме зарплату!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивнику, буркнула:
  - Чи маг полiтик даремно виконувати обiцянки? Маг, але не дарма!
  Маруся, стрiляючи в гiтлерiвцiв, наголосила:
  - Слон накладаг велику купу лайна, а полiтик-лисиця, ще бiльшу гору словесного проносу!
  Оленка дотепно вiдзначила, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Полiтик виливаг рясно солодкий мед промов, топячи виборцiв у словесному проносi!
  Анюта, пострiлюючи у супротивникiв, видала:
  - Солодка мова полiтика як медовий струмок, тiльки по ньому запливагш у смiтник!
  Алла, стрiляючи у фашистiв, вiдзначила:
  - Полiтик може виконати обiцяне лише для того, щоб виборець повiрив у нездiйсненне!
  Марiя, ведучи дуже точний вогонь, видала:
  - Багато полiтикiв на виборах, а вибирати нема кого, хто пень, хто колода, що лисиця, хто свиня, хто ведмiдь - вiд досади одне залишагться - ревти!
  Мотрона пальнула у фашистiв i помiтила:
  - Полiтику, що часто дере горло, слiд добре надерти вуха!
  Маруся зрiзу фашистiв, зазначила:
  - Полiтик на вiдмiну вiд солов'я, нiколи не спiваг задарма, i маг лисячий дар!
  Оленка прочирiкала, скелячи зубки:
  - Полiтик хоче стати орлом, але виборець у нього завжди не маг пташиних прав!
  Анюта проворкувала, знiмаючи нiмцiв снайперкою:
  - Чому ти на пташиних правах, бо дятел розумом!
  Алла прошипiла з агресiгю пiтона:
  - У полiтика багато рiзних пiсень, але все лише на один мотив: вибери мене!
  Марiя зрiзаючи фашистiв, буркнула:
  - Виборець як колобок, йде вiд зайця, вовка, ведмедя, але до полiтичного лисиця, його все одно пожираг!
  Мотрона зазначила, зрубуючи фашистiв:
  - Полiтик розрахуг солодкими промовами на iнтелект мухи, треллю солов'я, на мiркування дятла, але свиняча його сутнiсть видно соколиному оку!
  Маруся, борючись iз фашистами, додаг, з оскалом:
  - Жiнка теж хороший полiтик, причому, принаймнi, даруг шанс, що обiцянку вiрностi виконаг, i задоволення подаруг!
  Так дiвчата геро¬чно захищають мiсто i дарують велику надiю.
  . РОЗДIЛ ¦4.
  Наприкiнцi вересня на початку жовтня бо¬ за Астрахань ще тривали, а фашисти рухалися на пiвдень уздовж узбережжя Каспiйського моря. Iшло просування фашистiв невблаганне... На пiвднi гiтлерiвцi захопили мiсто Орджонiкiдзе та приступили до штурму Грозного.
  У цьому мiстi теж боролися радянськi вiйни геро¬чно.
  Батальйон дiвчат на чолi з Тамарою виявляв вiдчайдушну рiшучiсть i смiливiсть.
  Тамара дала чергу з автомата, i босими пальчиками нiжок жбурнула гранати, промовивши:
  - Слава нашiй Батькiвщинi СРСР!
  Ганна, стрiляючи влучно по фашистах, i теж шпурнувши вибуховий пакет голою п'ятою, в'якнула:
  - Геро¬зму слава!
  Акулiна ведучи вогонь по вороговi, в'якнула:
  - За Батькiвщину та честь!
  Вiкторiя стрiляючи у фрицiв, i кинувши босими пальчиками нiжок убивчо¬ сили гранату, ринула:
  - Зламагмо вермахт геро¬змом!
  Олiмпiада здорова дiвчина, що дала по ворогам чергу, вибили фрицiв i прощала:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога!
  Тамара, пострiлюючи по гiтлерiвцях, i знову шпурнувши босою нiжкою гранату, зазначила:
  - Солдат повинен мати фортецю дуба, але не дубову голову!
  Дiвчата вели вогонь. Навколо безлiч ру¬н, ру¬ни димляться. Слiдуг вибух за вибухом. Пiднiмаються в небо струменi диму. Все довкола горить.
  Руйнування у величезнiй кiлькостi.
  Красива, босонога блондинка Ганна, як жбурне гранату, розриваючи фашистiв, так в'якне:
  - У кожному дубi г дупло, у кожнiй дубовiй головi дiра, звiдки витiкають мiзки!
  Акулiна стрiляючи по супротивнику, i свогю витонченою, засмаглою, босою нiжкою жбурляючи гранату, пискнула:
  - Якщо ти розумом як дуб, то зiгнешся, як осика!
  Вiкторiя це руде дiвчисько, теж з голими, засмаглими, гострими нiжками, перевiряла:
  - Якщо в тобi, немаг лисино¬ хитрощi, то з тебе спустять три шкури!
  Олiмпiада, здорова, росла, велика, мускулиста блондинка, дала чергу, жбурнула гранату босою нiжкою i пискнула:
  - Будеш тупий як дуб, обдертий як липку!
  Повз них проповз хлопчик. Майнув чорними п'ятами, i шпурнув вибуховий пакет у гiтлерiвцiв. Пiсля чого пропищав:
  - Юний солдат, краще за старенького генерала!
  Тамара знову дала чергу. Шпурнула босою нiжкою вбивчо¬ сили гранату i в'якнула:
  - За кожен свiй новий костюм полiтик дiркаг з виборцiв три шкури!
  Акулiна пострiлюючи в ворогiв, i агресивно скалячись, прогарчала:
  - Будеш розумом як дуб, обдеруть як липку та зайцi!
  Анна, стрiляючи в супротивника, i кидаючи босою нiжкою гранати, пiдриваючи танки, прочiрикала:
  - Хитра лисиця навiть зi лева спустить три шкури, якщо вiн розумом баран!
  Вiкторiя, ведучи вогонь фашистами, i голою п'ятою пiдкинувши вбивчий презент, видала:
  - Не хочеш, стати лисицею скиглиш як голодний пес!
  Олiмпiада скосила фрiцiв. Потiм кинула босою нiжкою гранату i перевiряла:
  - Полiтик це лисиця, то потрошить виборцiв-кур при денному свiтлi!
  Гуркiт канонади наростаг. У бiй iдуть грiзнi "Штурмтiгри". Вони б'ють реактивними бомбометами. I руйнують цiлi будинки, змiнюючи вдома разом. I в небi кружляють штурмовики. Вони луплять реактивними ракетами, за радянськими позицiями. Скидають бомби. Ось уже видно i "Пантера"-2, машина досконалiша, нiж "Пантера", з потужною 88-мiлiметровою гарматою.
  Нiмецька машина маг вежу вже й менше розмiрами, а також бiльш присадкуватий корпус. Такий монстр якщо лупне, так лупне. I головне не надто важкий, за потужнiшого двигуна в 900 кiнських сил.
  Тамара кинула босою нiжкою гранату в "Пантеру"-2 i проворкувала:
  - Будеш тупим, як пень, обдеруть як липку, не тiльки хитрi лисицi, а й боягузливi зайцi!
  Ганна, ведучи вогонь по фашистам, i скошуючи противникiв, кидаючи босими нiжками лимонки, вивела:
  - Навiть орла хитра лисиця, може виставити мокрою куркою!
  Акулiна зрiзаючи ворогiв i пробиваючи ¬х наскрiзь, точними пострiлами, видала:
  - Людина мрiючи про роль лева, часто стаг iшаком приораного лисицею!
  Вiкторiя, зрубуючи супротивникiв чергами, i кидаючи босими нiжками щось вбивче, вдарила:
  - У людини левинi амбiцi¬, осляча впертiсть, неповороткiсть ведмедя, грацiя слона, але його лисиця завжди здатна зареготати!
  Олiмпiада дала чергу за супротивником. Скосила його, немов газонокосаркою i рикнула:
  - Лисиця рудого кольору, полiтик криваво¬ мастi!
  Iнтенсивнiсть бою все зростала. Мiстом лупили фашисти з газометiв, якi перевершували в мощi "Катюшi". I встояти проти гiтлерiвцiв було дуже складно. Але батальйон босоногих, напiвголих дiвчат боровся з колосальним ентузiазмом. I дiвчата майже не гинули, бiльше дiставалося чоловiкам.
  Тамара, ведучи вогонь фашистами, i босими пальчиками нiжок кидаючи гранати, в'якнула:
  - Жiнка перемагаг сильних чоловiкiв, граючи на ¬хнiх слабкостях, полiтик переконуг слабих виборцiв, явно переграючи!
  Ганна, зрiзуючи ворогiв, i скошуючи ¬х кулями, заодно голою п'ятою пiддавши вибуховий пакет, видала:
  - Жiнка це найхитрiший полiтик, ¬й не треба вчитися, щоб бути лисицею, але треба вмiти взувати, залишаючись босою!
  Акулiна зрiзаючи супротивникiв точними чергами, i використовуючи босi пальчики нiжок гаркнула:
  - Жiнка теж любить юнiсть, але зелень долара ¬й милiша за зелений вiк патрона!
  Вiкторiя, ця руда стерва, дала вбивчу чергу, вибила шеренгу i пискнула:
  - Зелень юностi дiвчини, приваблюг зеленi купюри чоловiкiв, що розжирiли вiд баксiв!
  Олiмпiада, пострiлюючи по ворогах, i босою нiжкою жбурнувши черговий готель, в'якнула:
  - Не женись за зеленню долара, у бiди очi теж зеленi, i оболонка хрумка!
  Бiй стаг все жорстокiшим. Мчать вбивчу силу снаряди. Вони розриваються i шматують радянськi позицi¬, перевертаючи знаряддя батарей. I мчать новi лiтаки, i гуркочуть штурмовi гармати. Пiднiмаються в небо хмари пилу.
  Тамара, ведучи нещадний вогонь по фашистах, взяла i видала перл, перед цим шпурнувши босою нiжкою гранату:
  - Вiруючи в Бога, не опустися до рiвня тварини: людина не покiрна вiвця, i не смердючий цап!
  Ганна, борючись з ворогом, i кидаючи босими нiжками презенти смертi, вiдзначила:
  - Робити на вiрi людей грошi, все одно, що на золото сипати гнiй, проросте недовiра!
  Акулiна руйнуючи "Пантеру", агресивно пров'якала:
  - Вiруючи у недiлю, не докотись до семи п'ятниць на тижнi!
  Вiкторiя, ведучи дуже влучний вогонь фашистами, i агресивно скошуючи ¬х, вiдзначила:
  - Вiра у вiчне пекельне полум'я кип'ятить молоко забобонiв, з якого знiмають пiнки, пройдисвiти вiд релiгi¬!
  Олiмпiада, самка-богатир, зрубуючи гiтлерiвцiв, та босими нiжками кидаючи колосально¬ руйнiвно¬ сили гранати, зазначила:
  - В пекельне багаття вiчного полум'я вiрять тiльки пнi та дуби, що дозволяють обдерти себе як липку!
  Тамара пальнула з трофейно¬ базуки, майнула голими п'ята i прочирикав:
  - Чим блищить полум'я вiчного пекельного вогню? Блиском золотих монет у кишенях пройдисвiтiв вiд релiгi¬!
  Анна, стрiляючи в ворога, i зрубуючи гiтлерiвцiв iз колосальною влучнiстю, видала:
  - Пройдисвiти використовують Бога, щоб набити кишенi, i пiддаються обману не лише з порожньою головою!
  Акулiна дала по супротивнику чергу. Босими пальчиками нiжок жбурнула гранату i пискнула:
  - Пройдисвiти вiд релiгi¬ здирають з овець три шкури, козлам ламають роги, ¬м тiльки прибуток дорога, а вiра для халтури!
  Вiкторiя голою п'ятою жбурнула бомбу з тирси, пiдiрвала ворога i пискнула:
  - Чесний священик як вовк-вегетарiанець, тiльки вiра завжди чесна, а ¬¬ використання корисливе!
  Олiмпiада довбала в ворога з автомата. Скосила супротивника i пiддала голою п'ятою в'язку гранат, що перевернула танк "Лев". Пiсля чого прокричала:
  - Будь-яка релiгiя казка, тiльки прибутки витягують вiд цiг¬ фантастики воiстину у казкових розмiрах!
  Ось так дiвчата вiдважно борються у мiстi Грозному. I показують себе з найвищо¬ точки зору доблестi.
  А iншi дiвчата захищають iз усiм мужнiсть Астрахань. I теж демонструють найвищий пiлотаж i мiцнiсть духу.
  Б'ються дiвчина дуже добре.
  Оленка босою нiжкою жбурнула гранату, порвала фашистiв, i проворкувала, скалячи зубки:
  - Хто дозволяг вiшати локшину на вуха, буде завжди голодним!
  Анюта, скошуючи фашистiв iз цим, погодилася:
  - Не будеш ситий вiд локшини на вухах!
  Алла дала чергу по гiтлерiвцям, шпурнула босою нiжкою гранату вбивчо¬ сили i в'якнула:
  - Локшина на вухах страва останньо¬ свiжостi, що викликають нудоту!
  Марiя дотепно вiдзначила, вискалив зубки, i кинувши босими пальчиками нiжок вибуховий пакет:
  - Якщо Бог це нiкому невiдомо, але постiйно розпинають людину, наче вона подоба Христа!
  Маруся, довбаючи фрiцiв, взяла i в'якнула, агресивно скалячись:
  - Людина прагне оволодiти Божою силою, але поки що лише отримуг розп'яття не по Божески!
  Мотрона, дала чергу, скосила фашистiв i видала, агресивно пiдморгуючи подругам:
  - Серцем людина прагне до добра, розумом до вигоди, а шлунком до обжерливостi, i зрештою заплiтаючись ноги, тягнуть у яму!
  I в Астраханi гуркочуть запеклi бо¬. Мiсто на Волзi г ключовим пунктом радянсько¬ оборони. I тут такi битви шаленi киплять. Немов вируг чайник.
  I мчать важкi, вбивчi сили лiтаки. Ю-288 дуже могутня машина. I скидаг бомби з колосальною завзятiстю.
  Оленка верещить, даючи чергу по фашистам, i босою нiжкою жбурляючи гранату:
  - Якщо в людини iнтелект горили, то оратиме як кiнь, i харчуватиметься як пес!
  Анюта запустила босою нiжкою вбивчий подарунок смертi, рознесла фашистiв i вдарила:
  - Людина дозволяг на себе одягати хомут, але щоб проорати, його слiд обiгрiти батогом примусу!
  Алла запустила голою п'ятою лимонку i буркнула:
  - У полiтика велика кишеня, але вона лише нiкчемна кишенькова злодiя!
  Марiя ведучи вогонь по супротивниках, прошипiла:
  - Полiтик, який обiцяг виборцям мiсяць з небес, прийшовши до влади, залишаг мiсячний крагвид, i скиглення вiд голоду на свiтило!
  Мотрона, оглушливо смiючись, помiтила:
  - Диявол у кожному полiтицi спонукаг зайняти мiсце Всевишнього Бога, лише таланту у полiтикана зовсiм небагато!
  Маруся, пострiлюючи в ворогiв, i впевнено ¬х скошуючи, вiдзначила:
  - Людина прагнути стати всемогутньою, але ¬¬ мораль прогрес не робить кращим!
  Дiвчата, як видно, дотепнi до вищого ступеня.
  А вiйна йде собi накатаною колiгю. У Третьому Рейху вiдбуваються випробування реактивно¬ авiацi¬. I це також досить серйозний аргумент у суперечцi з СРСР.
  Гiтлер, зрозумiло, не дуже задоволений. Вiйна затягугться, i Росiя вперто чинить опiр, хоча теж пiддагться. Бо¬ киплять, немов у жерлi вулкана.
  Кiнець жовтня. Калмикiя цiлком захоплена, i гiтлерiвцi просуваються Дагестаном.
  Успiхи фашистiв хоч i скромнi, але постiйнi. Чорноморський флот на межi знищення.
  Ось цiла команда на мiноносцi складагться iз дiвчат. Гарний скажемо прямо екiпаж. Дiвчина в тiльниках i бiгають босими, мелькаючи круглими п'яточками.
  Алiса командир мiноносця впевнено наказуг атакувати фашистський крейсер. Пускаг торпеду i зауважуг:
  - На вiйнi як у хорошому театрi, наступна дiя непередбачувана, сльози будуть проливати обов'язково!
  Андрiана ¬¬ напарниця, командувала цiлим виводком дiвчат. Тi бiгали мелькаючи голими, круглими п'ята, i пищали. Наводили мiнний апарат.
  Андрiана проревела:
  - Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяг сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  Веронiка, довбавши з гармати по гiтлерiвцям, промуркотiла:
  - На вiйнi як у кiно: дiя захоплюг, нудно не буваг, тiльки, на жаль, цiлком реально вбиваг!
  Мiноносець з голоногими, засмаглими, стрункими, дуже гарними дiвчатами стрибаг з боку на бiк. Його кидаг нiби пушинку.
  Алiса, тупаючи гострими, босими нiжками, в'якнула:
  - Якщо ти не легкий на пiдйом, то на вiйнi буде земля тобi пухом!
  Андрiана влучно стрiляючи з гармати, зазначила:
  - Дiвчина, яка може воювати, це лицар!
  Алiса поправила, ведучи вогонь:
  - Нi, вона богатир!
  I войовницi розреготалися. I показали мови. А нiжки у красунь такi витонченi, i слiди кровi залишають на палубi. Потужнi дiвчата.
  I голi, ¬хнi п'ятки такi круглi та витонченi.
  Алiса згадала, як вона потрапила в полон, i ¬й фашисти тоненьким розпеченим до червоного батогом гладили пiдошву. Ось ти майже гола висиш на дибi. Тво¬ босi нiжки затиснутi у колодку. I тебе розпеченими прутами лоскочуть. Ось i до червоного соску, припiкагться червоне залiзо.
  Алiси катували i катували кiлька днiв. Та дiвчина змогла втекти.
  Вона розповiла вартовому офiцеру, що знаг мiсце на морi, куди кинули контейнер iз золотом, що евакуювали iз Севастополя. Фашист на це повiвся.
  А Алiса, не дивлячись на всi тортури, зберегла бадьорiсть. T¬ розкували та зi зв'язаними руками посадили в човен. I вона босими нiжками, що злегка обгорiли на дибi, змогла взяти в руки пiстолет i застрелити двох фашистiв. Потiм розв'язала мотузки i попливла. Спритно вона це провернула. I заслужила у дiвчат повагу.
  З особливого вiддiлу до не¬ намагалися чiпитися, але Алiса пригрозила особистам влаштувати нещасний випадок, а також повiсити на суку. Тi й злякалися.
  Алiса дiвка дуже бойова.
  Вона навiть дотепно вивела:
  - Кат любить зi збро¬ сокиру, але в лайцi у нього незграбна вправнiсть!
  Андрiана з цим погодилася, човгаючи точеними нiжками:
  - З сокири ще можна зварити суп, але написане геро¬чним пером, не вирубати катiвною сокирою!
  Юлiя дiвчина дуже красива. На нiй тiльки тоненька поличка смугасто¬ тканини на грудях i трусики. Але вона така чудова та красива. Нiжки у всiх дiвчат на мiноносцi босi, i дуже спокусливi.
  Коли нiмцiв беруть у полон, то змушують цiлувати дiвчатам круглi, голi п'ята. I полоненi покiрно це виконують. I лижуть п'яти дiвчаткам, i цiлують iз великим задоволенням.
  Юлiана проспiвала:
  - Ми не розбiйницi злi,
  I не хочемо вбивати.
  Але ниють п'яти босi,
  Хочеться у морду всiм дати!
  Дiвчата, звичайно ж, здатнi смакувати будь-який успiх.
  Андрiана тупаючи босими п'ята, видала:
  - Ех, новi рубежi, ти мене не смiш!
  Алiса погодилася:
  - Безмежнi можливостi того, хто не ставить для себе рубежiв!
  Веронiка ляснула босими нiжками, брязнула голими п'ятами, i вiдзначила, вискалив зубки:
  - Найсильнiша людина не потягне непiдйомнi амбiцi¬!
  Андрiана дотепно вiдзначила, скелячи зубки та паля з гармати:
  - Далеко людинi до Бога, бо недалеко пiшов вiд макаки у свогму наслiдуваннi природи!
  Веронiка, руйнуючи точними пострiлами потоки гiтлерiвцiв, що наступають, буркнула:
  - Полiтик в амбiцiях бог, у методах особи, а у користуваннi результатами вiдверта свиня!
  Добре б'ються радянськi дiвчата. Але г зрозумiло i нiмецькi, i теж красунi в бiкiнi та босi.
  Наприклад, Герда - рiдкiсний богць.
  Вона зi сво¬ми напарницями на новий танк "Пантера"-2 посiдала.
  Дiвчата стрiляють по радянських вiйськах i ревуть.
  Ми злi вовчицi, нам вiдступати, не годиться!
  I пiдморгують очима....
  Герда за допомогою босих пальчикiв нiжок, лупнула в росiйських солдатiв, i пропищала iз задоволенням:
  - Хто по життю не вовк, з того спускають три шкури, хто розумом не лисиця, того потрошать немов курку!
  Шарлота теж врiзала влучним снарядом, пробивши радянський танк, розкришила броню i в'якнула:
  -Вовк вiчно голодний, людина завжди незадоволена, а полiтик не може сказати слова правди!
  Крiстiна, дуже точно стрiляючи по супротивнику, i вражаючи росiйськi танки, забiйним снарядом, зазначила:
  - У лисицi цiнне хутро, а ось лисячi запевнення полiтикiв нiчого не вартi!
  Магда взяла i навiвши на ворога зброю, босими пальчиками нiжок, лупнула i буркнула:
  - З козла бiльше молока, нiж толку з полiтика, який розумом баран!
  Герда продовжуючи точно стрiляти у радянськi машини, зазначила:
  - На виборах полiтиках, як мiж чумою та холерою, хоча полiтикани набагато заразнiшi у сво¬й шизофренi¬!
  Шарлота лупнув по тридцятьчетвiрцi, i зiрвавши вежу, заявила:
  - У полiтика вовчий нюх на поживу, але саме воно готове порося на потрошення!
  Христина спритно запустила снаряд за допомогою босих пальчикiв нiжок i видала:
  - Полiтик це баран що рветься до левового трону, а дiставшись вершини, перетворюгться на лисицю, що потрошить курцiв!
  Магда агресивно вiдзначив, посилаючи босими пальчиками нiжок радянську самохiдку.
  - Полiтикам не вiрять, але голосують, музику не розумiють, але охоче слухають, локшину не ¬дять, але охоче чiпляють на вуха!
  I ¬хня "Пантера"-2 дуже активно працюг. I снаряд посилаг дуже точно.
  Нiмецька машина нищить усi радянськi танки дуже впевнено.
  Герда стрiляг та спiваг:
  - Раз, два, три - поради розiрви!
  Шарлота веде дуже точно вогонь, вражаг супротивникiв i свистить:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  Христина, пальнув за допомогою босих пальчикiв нiжок, пробивши тридцятьчетвiрку, додала:
  - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  Магда довбала в ворога i брякнула:
  - Не вiрить Вiтчизна сльозам!
  Герда пропищала:
  - А злим олiгархам дамо по мiзках!
  Шарлотта дотепно вiдзначила, вразивши снарядом радянську гаубицю:
  - Золото тiльки на вигляд красиве, насправдi цього металу, людство завжди страждало, ставало пихато!
  Христина, стрiляючи в ворогiв, висловилася дотепно:
  - Оголивши груди, жiнцi простiше здерти з чоловiка три шкури!
  Магда, стрiляючи в супротивникiв, оригiнально помiтила:
  - Босi ноги дiвчат, садять чоловiкiв у калошу!
  Дiвчата очевидно на танку грацiознi. I льотчицi найкрутiшi у фрицiв.
  Альбiна та Альвiна найгрiзнiшi аси у свiтобудовi. Ось вони вже досягли кiлькостi п'ятсот збитих лiтакiв. Попереду ¬х лише Марсель. Йому за п'ятисотий лiтак радянського флоту вручили Великий Хрест Залiзного Хреста. Але Альбiна та Альвiна стали воювати значно пiзнiше, i тому скоро обженуть Марселя.
  Альбiна та Альвiна за п'ятисотi лiтаки отримали Лицарський Хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  А зараз вони б'ються червоними льотчиками.
  Альбiна натискаг босими пальчиками нiжок на кнопки, збиваг вiдразу п'ять радянських лiтакiв i верещить:
  - Якщо чоловiк розумом чобiт, то вiчно сiдати в калош!
  Альвiна ведучи вогонь росiйськими лiтаками, i збиваючи ¬х босими пальчиками нiжок, зазначила:
  - Вчасно оголена нiжка жiнки, посадить у калошу будь-якого чобота!
  Альбiна, ведучи дуже влучний вогонь по радянських машинах, дотепно вiдповiла, скелячи зубки:
  - Чоловiк, що часто дивиться на голi, жiночi нiжки, сiдати в калош!
  I обидвi дiвчини, збивши ще пару Якiв, пискнули:
  - Боса жiноча нога, добре заганяг пiд каблук i чудово садить у калошу!
  Войовницi тут видно на величезнiй висотi.
  Але якщо чудовi нiмецькi льотчицi, то знайдуться й чудовi радянськi дiвчата-комсомолки.
  Якi борються iз великим натиском. I також успiшно збивають орди Третього Рейху.
  Анастасiя Вiдьмакова взяла i за допомогою босих пальчикiв нiжок збила нiмця i пискнула:
  - Чоловiк готовий вивернутись навиворiт, заради того, щоб зiрвати з дiвчини туфлi!
  Акулiна Орлова стрiляючи по гiтлерiвцях, дотепно вiдзначила:
  - Голою жiночою п'ятою вивернеш будь-який чобiт навиворiт!
  Анастасiя теж лупнула по фрицях i пискнула:
  - Боса нога жiнки виверне навиворiт будь-якого чоловiка, навiть якщо вiн останнiй чобiт!
  Акулiна Орлова, пiдбила Фокке-Вульф i прошипiла, скелячи красивi зубки;
  - Хочеш вивернути чоловiка навиворiт - скинь туфлi, хочеш посадити його в калошу, оголи п'яту!
  I дiвчата хором заспiвали:
  Вируг у всесвiтi вiйна,
  Крушити вбивати без причин...
  Зiрвався з ланцюга Сатана -
  I загибель прийшла разом iз ним!
  
  I хто зупинить потiк,
  Кривавих i шалених рiчок.
  Промiнь лазера всадить у скроню,
  I спалаху зникла людина!
  
  I таке свавiлля,
  Затопив свiтобудову.
  Людства сумна доля,
  Терпiти бiль, страждання!
  Дiвчата можливо частково i мають рацiю. Вiйна - це не щастя. Але водночас i розвага.
  Двi нiмецькi льотчицi-початкiвцi ¦ва i Гертруда, борються на штурмових модифiкацiй Фокке-Вульф. Вони атакують наземнi радянськi цiлi з повiтря.
  ¦ва, ведучи вогонь i випустивши реактивну ракету, зазначаг:
  - Чому дитинство босоноге, боса жiноча нога змушуг втрачати чоловiкiв голову, немов вони хлопчаки!
  Гертруда довбанула ракетою, натиснувши голою п'ятою на педаль i розбивши бункер радянсько¬ армi¬ i пискнула:
  - Бажання побачити жiнку оголеною, змушуг чоловiка вивертатися навиворiт!
  ¦ва знову врiзала, потрапила в тридцятьчетвiрку, проломивши вгору вежi i, дотепно помiтила:
  - Щоб жiнку роздягнути, треба спочатку ¬¬ гарненько взути!
  Гертруда лупнула по супротивнику, використовуючи голу, круглу п'яточку витончено¬ нiжки i вiдзначила:
  - Роздягнувшись у потрiбний час, дiлова жiнка здере з чоловiка три шкури!
  ¦ва довбанула, ракетою за радянськими дзотами i в'якнула:
  - Жiнка, яка вчасно оголюгться, не стане босячком i капiтально взуг чоловiка!
  Гертруда довбавши в радянських вiйськах забойним, пiдтвердила:
  - Боса жiнка чоловiка-чобота i взуг, i в калошу посадить, i навиворiт виверне i останнiм босяком зробить!
  Тут, звичайно ж, логiка у дiвчат що не попреш проти не¬. I дiвчата борються босонiж i в бiкiнi.
  I люблять гарних юнакiв, i взагалi такi, що просто супер.
  А як заспiвають, то сто чоловiкiв уб'ють!
  Ось це дiвки, з обох бокiв гiднi та дуже гарнi, так що й справдi чоловiки вивертаються навиворiт!
  . РОЗДIЛ ¦5.
  Мiсто Грозне, повнiстю оточене гiтлерiвськими вiйськами впало на початку листопада 1943 року. Батальйон з дiвчатами вирвався з казана i вiдступив до Шалi.
  Тут були вже гори, перетнутi мiсцевостi, i тримати оборону стало зручнiше. Нiмецькi танки важили досить багато, особливо "Маус", i в горах iз ними воювати зовсiм незручно. Танк Т-3 вже було знято з виробництва, але Т-4 у модернiзованому варiантi все ще випускався. Хоч i застарiв морально. Але проти Т-34-76 вiн ще мiг битися. I битися непогано. Його гармата була навiть потужнiша i мала бiльшу початкову швидкiсть снаряда, нiж у тридцятьчетвiрки.
  Тамара з дiвчатами билася в Шалi. Дiвчата намагалися втримати це велике гiрське село - справжнг мiсто.
  Красунi боролися дуже мужньо.
  Тамара кинула босою нiжкою гранату, дала чергу i проворкувала:
  - За Батькiвщину СРСР!
  Ганна вiдкрила вогонь по фашистам. Легша Т-4 пробувала пiднятися схилом. Дiвчина, жбурнувши босою нiжкою гранату, пiдбила гiтлерiвську машину i пискнула:
  - За нашу матiр Вiтчизну!
  Акулiна ведучи вогонь по фрицях i голою п'ятою, подавши вбивчу загорнуту у фольгу, в'якнула:
  - Батькiвщина завжди свята!
  Веронiка, стрiляючи по ворогу, i кидаючи босими пальчиками нiжок лимонки, видала:
  - За Росiю велетнiв!
  Олiмпiада ця жiнка-велетень, теж шпурнула босими пальчиками нiжок гранату в гiтлерiвцiв i пискнула:
  - За комунiзм!
  Тамара, ведучи влучний вогонь по гiтлерiвцях, i зрiзаючи ¬х немов стружку з дерева, видала:
  - Чим бiльше в армi¬ дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Ганна вiдзначила, скелячи зубки, i стрiляючи у фашистiв з колосальною влучнiстю та люттю:
  - Я всiх знищу вас.
  Танк "Лев", велика машина з довгим стволом гармати. Тут у нього знаряддя нове 105-мм, довжина ствола в 100 ЕЛ. I дуже довга гармата виявлягться. I цей хобот iз забiйною силою стирчить.
  Акулiна стрiляг з базуки по фашистам, i верещить:
  - Слава епосi комунiзму!
  Вiкторiя теж веде вогонь i реве:
  - Героям Росi¬ слава!
  Олiмпiада пiдтверджуг, стрiляючи по гiтлерiвцях, i кидаючи босими пальчиками нiжок гранату:
  - Найбiльша слава!
  Дiвчата треба вiдзначити феноменальнi, i навiть дуже славнi. I ¬хня крутiсть колосального масштабу.
  Тамара, стрiляючи в супротивника, i скелячи зубки, вимовляг:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  Ганна, ведучи вогонь по ворогу, агресивно вимовляг, кидаючи босими пальчиками нiжок гранату:
  - Примусимо в унiсон стукати серця!
  I пiдморгне сво¬м напарницям.
  Акулiна теж як дасть чергу, як скосить супротивникiв, i прореве:
  - За мо¬ перемоги вище даху!
  Акулiна Петрiвська дiвчисько не просте. Tй довелося багато чого пережити. Зокрема, вона потрапила на крадiжку i була пiд арештом. Пройшла й дитячу колонiю-малолiтку. Та й нiчого, вижила. Боса ходила по кучугурах, але стала тiльки здоровiшою та сильнiшою.
  Вiкторiя б'гться з лютою люттю. Дала чергу на ворога. Фрiци збитi падають. Потiм босими пальчиками нiжок жбурнула гранату. Перекинувся мотоцикл.
  Дiвчина проворкувала:
  - За могутнi рубежi!
  Олiмпiада бореться з диким почуттям лютi. T¬ удари сильнi та нищiвнi. Вона воiстину дiвчина-монстр. I так молотить супротивникiв. Так фашистiв активно винищуг. Не даг ¬м жодного шансу.
  Олiмпiада на всю горлянку реве:
  - Слава це космiчного комунiзму!
  Тамара, стрiляючи по фашистам, реве:
  - Комунiзму Ленiна слава!
  Анна веде вогонь по супротивниках i пищить:
  - За СРСР!
  Акулiна скошуючи ворогiв, i ричачи, верещать:
  - За найвищий пiлотаж!
  Вiкторiя, куляючи у фашистiв, вякнула:
  - За найфеноменальнiшi перемоги!
  Олiмпiада, руйнуючи гiтлерiвський танк, буркнула:
  - За комунiзм СРСР!
  Тамара також веде вогонь. Стрiляг дуже влучно, накриваючи супротивникiв точними чергами. Викошуг, наче косою i пищить:
  - Слава часом комунiзму!
  Анна, стрiляючи по фашистам, i пiдрiзаючи ¬х точними змахами коси, вигукуг:
  - Героям велика слава!
  I босими пальчиками нiжок кидаг гранати. Оце баба.
  Акулiна зрiзуючи фрицiв, агресивно реве:
  - За комунiзм!
  I смикагться мускулистим тiлом.
  Вiкторiя теж б'г фашистiв. I босими пальчиками нiжок кидаг вбивчi презенти в супротивникiв i верещать:
  - За велич свiту!
  Олiмпiада теж стрiляг у ворогiв. Вибиваг ¬х, немов кийком пух i реве:
  - За великий комунiзм - слава!
  I босими пальчиками нiжок жбурляг вбивчою силою гранату, розриваючи ворогiв.
  Ось так п'ятiрка взялася за ворогiв, i давай ¬х косити, i давай винищувати, i перемелювати.
  Нiмцi виявилися зупиненими i капiтально загрузли. Тут i стало важко, i вони гризуться.
  Ось газомети куляють i агресивно дiють. I руйнують радянськi позицi¬.
  Лупить i "Штурмтигр" з вiдстанi, по супротивнику - Червоно¬ армi¬.
  Дiвчата-нiмкенi наводять i САУ "Ведмiдь" i як пристукнуть нею до ворога. I довбануть реально i капiтально. I снаряд вагою у пiвтора центнери розриваг радянськi окопи та дзоти.
  Войовниця Фрiда реве:
  - За наш величезний Третiй Рейх!
  I пiдморгне сво¬м напарницям. Пiсля чого фашистськi дiвчата з босими нiжками, як знову пальнут.
  I летить ревне та руйнiвне. I як довбане, то цiла вирва з киплячою вiд жару землi утвориться.
  I нiмцi дiстаються радянськi вiйська капiтально. У небi летить один iз найперших лiтакiв ТА-152. Багатоцiльова машина типу Фокке-Вульф, але бiльш досконала, швидка, маневрена з потужним озброгнням i бронюванням. Можна використовувати як винищувач i як штурмовик.
  Для радянських вiйськ машина, скажiмо, може стати великою проблемою.
  Хельга летить на ТА-152 та атакуг пару радянських танкiв, що намагаються пiдiйти до Шалi. Дiвчина веде влучний вогонь. Пробуг дах вежi першо¬ тридцятьчетвiрки i реве:
  - Я бойова краса!
  А потiм атакуг i другу машину, яка намагагться пришвидшитися. Але коробки передач перемикати не так вже й просто.
  ТА-152 пробиваг з 37-мiлiметрово¬ гармати та цю жертву.
  Хельга у вiдповiдь взяла i заспiвала:
  - Занесло, занесло мене кудись, занесло мене!
  I пiдморгнула сама собi... Ось ¬¬ намагагться атакувати ЯК-9. Нiмецька дiвчина легко збиваг його натисканням босою нiжкою на гашетку i впевнено пiдморгуг.
  - Реально я супер!
  Хельга, як видно, дiвчина з великим апломбом. I кривавi експерименти проводить iз ворогами.
  I якщо довбаг, то так що мало не здасться нiкому.
  Хельга стрiляг по радянських машинах i пищить:
  - Ну чому, жити неможливо з розуму!
  I голими п'ятами як ударить по штурвалу. Ось це дiвка - усiм дiвкам, дiвко.
  I якщо зареве....
  Альбiна та Альвiна в небi теж войовницi дуже активнi та бойовi.
  I думають дiвки, лiтаки Росi¬, руйнуючи, що жити добре i, що життя хороше.
  I босими пальчиками нiжок наводять авiацiйнi гармати на цiлi. Радянським машинам не вцiлiти. А дiвчата ¬х так б'ють. Не дають жодних шансiв.
  Так були дiвки бойовi,
  Та кажуть ще якiсь...
  Напали смiливо на Росiю,
  Буквально Сатана!
  Альбiна войовниця бойового порядку i реве собi на всю горлянку:
  - Буду супер, буду мене! Суперчемпiоном!
  I голою п'ятою та як стукне по клавiатурi, i розiрве супротивникiв на дрiбнi частини.
  Альвiна стрiляючи в супротивникiв, на всю горлянку реве:
  - А кого в лiсi знайдемо,
  А кого в лiсi знайдемо.
  З тим жартувати не станемо,
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  I голою п'ятою як присуне ворога в смертельнi обiйми. Ось це дiвка - всiм дiвкам найкрутiша дiвка!
  Войовниця найбойово¬ халтури. I така войовнича й агресивна наче пантера.
  А великi нiмецькi кiшки в атацi. Штурмують Астрахань. I руйнують у великiй кiлькостi будинки радянських во¬нiв.
  I тi гинуть, але не здаються. Такi ось бо¬ киплять завзятi.
  Герда, зрозумiло на вiстря атаки i готова битися. Ось вона i стрiляг, навiть як Робiн Гуд жiночо¬ статi в бiкiнi. I це вся крута баба.
  А якщо ще й червоний сосок до рота хлопцю суне.
  Працюг ¬¬ "Пантера"-2. До речi, трохи iншо¬ модифiкацi¬ танк осiдлали дiвчата з гарматою 75-мiлiметро 100 ЕЛ. Вона пробивна i бiльш швидкострiльна. Та й запас снарядiв бiльший, нiж у 88-мiлiметровiй гармати.
  Герда стрiляг, використовуючи босi пальчики нiжок i верещить:
  - Раз, два, три... Напалмом розiрви!
  Шарлота теж слiдом за нею пальнула i в'якнула:
  - Чотири, вiсiм, п'ять - давай швидше грати!
  Христина лупнула, пробивши радянський танк i, прочiрикала:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо за владу нацистiв...
  Магда пальнула, за допомогою босих нiжок, i агресивно прочирикала:
  - I всiх ¬х переб'гмо - усiх комунiстiв!
  Дiвчата дiють до крайностi та божевiлля агресивно. I ¬хнiй "Пантера"-2 точним пострiлом перевертаг радянську гаубицю.
  Дiвчата хихикають i спiвають:
  - Славитись наш свiт...
  А ¦лизавета на тридцятьчетвiрцi, у свою чергу, проводить дику атаку. I голою п'ятою тисне на гашетку. I збиваг супротивника, верещачи:
  - Хай буде комунiзм!
  Катерина босими пальчиками нiжок вiдправляг вбивчу силу снаряд, пробиваг ворога, i пищить на всю горлянку:
  - За велику Росiю!
  Олена пальнула фашистами. Снаряд потрапив у чоло "Пантери" i пiшов у рикошет.
  Дiвчина гаркнула:
  - Комунiзм буде у нас!
  ¦фрасiя теж лупнула по супротивнику використовуючи босi пальчики нiжок. Пробила Т-4 i в'якнула:
  - Слава комунiзму!
  Такi ось бойовi дiвчата. I як стрiляють, дуже навiть гарно летять снаряди, а сама тридцятьчетвiрка у русi. А спробуй, потрапи в русi з тако¬ машини. Це надзвичайно важко.
  Але дiвчата потрапляють, i борються вони в бiкiнi та використовують босi нiжки. Войовницi прекраснi та чудовi.
  А якщо вже довбануть, то мало не здасться нiкому. А посилають снаряди з дикою люттю.
  ¦лизавета, за допомогою босих пальчикiв нiжок, стрiляючи в супротивника, i збиваючи ворогiв, прочирiкала:
  - Слава iдеям комунiзму! Нашiй Вiтчизнi слава!
  Катерина, теж вела вогонь, використовуючи босi пальчики нiжок, вражаючи фрицiв та вереск:
  - За Вiтчизну та перемогу до кiнця!
  Олена, куляючи в супротивникiв, агресивно вiдповiла, скалячи перлиннi зубки i пiдморгуючи, сапфiровими очима:
  - Славиться наш космiчний комунiзм!
  ¦фрасiя, стрiляючи в супротивника, вражаючи його з колосальною, феноменальною влучнiстю, видала:
  - За Батькiвщину та Сталiна - ура!
  Дiвчата явно лихi, i всi можуть...
  Ось уже й грудень настав 1943 року.
  Оленка та ¬¬ команда теж б'гться в Астраханi i досi там тримагться. Боротьба геро¬ня.
  Оленка даг чергу, скошуг шеренгу гiтлерiвцiв, потiм кидаг босими пальчиками нiжок.
  - Чоловiк подiбний iз гiбоном, тiльки, на жаль, частiше iнтелектом, нiж потенцiгю!
  Анюта, ведучи вогонь по супротивнику, i зрiзаючи ворогiв, голою п'ятою пiддала вибуховий пакет i перевiряла:
  - У чоловiка осляча впертiсть, амбiцi¬ лева, але насправдi вiн козел!
  Алла, ведучи влучний вогонь по фрицям, пискнула:
  - Чоловiк для жiнки як вiдстiйне мiсце для корови, не обiйтися, але пiдходити гидко!
  Марiя ведучи пальбу фашистами, дотепно вiдповiла:
  - Що спiльного мiж чоловiком та унiтазом у жiночому туалетi - тим, що жiнки на чоловiкiв тiльки блеють!
  Маруся, зрiзаючи гiтлерiвцiв i метаючи гранати босими пальчиками нiжок, в'янула:
  - Жiнка це хитра лисиця, яка будь-якого лева здатна зжерти як кролика!
  Мотрона, скошуючи фашистiв, i босими пальчиками нiжок, звалюючи найманцiв, буркнула:
  - Чоловiк потрiбний жiнцi як хлопчик для биття, йому чоловiка не бити, то не буде життя!
  Оленка, ведучи вогонь по фрицях, в'якнула:
  - Жiнцi чоловiка потрiбнi, як свиня роги, тiльки шуба подарована чоловiками - дорога!
  I голонога команда дiвчаток як розсмiягться, вискалив зубки, i босими пальчиками жбурляючи гранати.
  Войовницi дiвки лихi. Tх битися стихiя, ¬х битися стихiя!
  Астрахань, схоже, не збираються вiддавати. Наскiльки тут дiвча, реально бойовi.
  Вiйськовi сили у Третього рейху колосальнi. Такi потужнi тут новi танковi дивiзi¬. Випуск танкiв зростаг. Бомбардувань немаг, г можливiсть постачати робочу силу з iталiйських, французьких, бельгiйських та голландських володiнь Африки.
  А також з Африки добувати нафту, вольфрам, багато елементiв, включаючи i уран.
  Тобто, новi танки штампуються. Зокрема поява "Пантери"-2, краще захищено¬ та сильнiше озброгно¬, з потужнiшим двигуном, впливаг на перебiг вiйни чимало.
  Танкiв та лiтакiв стаг дедалi бiльше. Ось уже завершуються роботи над Ю-488. Перший серiйний лiтак Третього Рейху iз чотирма двигунами. Дуже потужний та швидкий. Його родзинка вiдносно невелика площа крила, через що бомбардувальник може лiтати зi швидкiсть 700 кiлометрiв на годину. Отже, радянськi винищувачi його точно не наздоженуть.
  Тож у СРСР нова назрiваг проблема. Сили реально у Червоно¬ Армi¬ виснажуються. До верстатiв ставлять школярiв. Воюють вже пiдлiтки з чотирнадцяти рокiв, практично офiцiйно. Хлопчаки, звичайно ж, спритнi, i взагалi непоганi бiйцi. У юному вiцi навiть легше сховатися i видертися на дерево. I швидше навички вiйськовi освоюються. Пiдлiтки борються не гiрше за дорослих, у них важче потрапити. Та й психологiчно в дiтей вiком стрiляти важче.
  У нiмцiв чимало жiнок-снайперiв, i надто юних бiйцiв будь-якiй самцi стрiляти незручно, соромно.
  Та закликати стали в СРСР уже з чотирнадцяти рокiв. А також ставили пiд рушницю та пенсiонерiв. Жiнок у вiйськах ставало дедалi бiльше. Особливо охоче приймали прекрасну пiдлогу в танковi та авiацiйнi вiйська, та у снайпери. Жiнки непоганi снайперки. А оскiльки вони зазвичай меншi на зрiст, нiж чоловiки, то i в танках ¬м боротися зручнiше, i авiацi¬ теж. Часто у танках воювали й пiдлiтки. Треба вiдзначити, що хлопчики та жiнки бiльш чутливi шкiрою, та ¬х лiтаки та танки рiдше пiдбивають, нiж у дорослих чоловiкiв. Непогано пiдлiтки та у ролi снайпером. Хлопчик може у бiльш вузьку щiлину пролiзти, замаскуватися, або на дерево видертися. Часто в армi¬ траплялися i молодшi чотирнадцяти рокiв бiйцi.
  Адже вiйна пожираг людськi ресурси. Та й територi¬ стаг дедалi менше пiд контролем СРСР. I ще доводиться вiдбивати численну пiхоту Японi¬. Та й танки самура¬в г непоганi та особливо самохiдки. З'явився i в них у серi¬ з середнiй танк, який можна порiвняти за силою з Т-34, i навiть сильнiшим за лобову броню.
  Тож Японiю небезпечно недооцiнювати. I для вiйни з нею потрiбнi солдати.
  Сталiн нервуг i все гущавина впадаг в лють. Ось 25 грудня 1943 року, вийшов наказ, що члени сiмей, що здалися в полон, будуть розстрiлюватися, включаючи дiтей з дванадцяти рокiв, а молодшi вiдправлятимуться трудовi колонi¬.
  Загороджувальнi загони використовувалися дедалi частiше. I розстрiлювали активнiше, i застосовували тортури.
  Сталiн ставав просто нестерпним. Берiя був першим, хто намагався домовитися про сепаратний мир iз нацистами. Але Гiтлер не хотiв миру. Вiн хотiв повнiстю завоювати СРСР. Тим бiльше, поки союзники поза його контролем i межами досяжнiсть.
  У Третьому Рейху розроблялася реактивна авiацiя. Насамперед МЕ-262, але цей винищувач потребував бiльш надiйних двигунiв, щоб не розбиватися, надто вже часто.
  Перспективним здавався i бомбардувальник "Арадо", i проект Ю-287.
  Непогано показав себе практично новий ТА-152, як багатоцiльова машина i дуже швидкiсна. Загалом нiмецькi вiйськовi поки що в повiтрi були сильнiшими. Тим бiльше, що радянськi Якi та Лаггi через брак алюмiнiю, виходили бiльш важкими, i менш маневреними тим еталоннi машини. Тож якiсть радянсько¬ авiацi¬ впала до критичного рiвня. МЕ-309 зi сво¬м потужним озброгнням, навiть з урахуванням проблем iз маневренiстю, добре справлявся з радянськими машинами, витiсняючи МЕ-109. А ТА-152 мав би замiнити Фокке-Вульф.
  Так що у нiмцiв все бiльш-менш хокей. Але роботи над технiкою велися.
  Наприклад, першим танком з новою схемою компонувань обiцяв стати "Лев"-2. Розташувавши трансмiсiю i двигун одним блоком спереду танка, а вежу зрушивши назад, нiмцi економили на кадарному валi i знизили висоту машини. Внаслiдок чого "Лев"-2 вийшов куди легшим, i отже швидким.
  Через труднощi вогнного часу в СРСР майже припинився випуск важких танкiв, у серi¬ майже все було унiфiковано за Т-34-76. Так що фашисти в проектi створення нового основного танка вже не збиралися робити занадто товстою броню бортiв. I "Лев" мiг укластися в п'ятдесят п'ять тонн, при двигунi 1200 кiнських сил. Втiм, вага танк "Лев"-2 могла ще зменшитися, за рахунок зниження калiбру збро¬. Колишнiй явно став надлишковим. Тим бiльше, що тридцятьчетвiрки мали броню низько¬ якостi, i ¬х уже почала пробивати навiть 37-мiлiметрова, нiмецька гармата, що морально застарiла.
  Сталiн явно психовав... I метал громи та блискавки... Але нiчого не мiг вдiяти...
  На новий рiк нiмцi розпочали штурм ще не зайнято¬ частини Астраханi дельти Волги. Наявнiсть безлiчi рiчкових перепон, складний рельгф мiсцевостi, близькiсть Каспiйського моря дозволяли Червонiй армi¬ затягнути оборону Астраханi, i тримати ¬¬ навiть краще за Сталiнграда. Тим паче радянськi дiвчата демонстрували безмежний геро¬зм.
  А на Кавказi, особливо взимку, дуже важко просуватися горами. Щоправда, нiмцi йшли вздовж зручнiшого узбережжя Каспiйського моря. Махачкала стала кордоном, де радянськi вiйська, зiбравши всi сили в кулак, спробували зупинити фашистiв.
  Але богприпасiв, якi доставлялися лише морем, не вистачало.
  Тамара билася вiдчайдушно зi сво¬м босоногим батальйоном дiвчат.
  Вiйницi завзято билися i показували безприкладний геро¬зм, i найбiльшу мужнiсть.
  I майже голi билися взимку та в мороз.
  Тамара жбурнула босою нiжкою гранату, i дала чергу, викошуючи противникiв i, пискнула:
  - За СРСР!
  Ганна теж кинула босими пальчиками нiжок гранату i перевiряла:
  - За комунiзм!
  Акулiна дала влучну чергу, вибила ворогiв i в'якнула:
  - За велич Росi¬!
  Вiкторiя довбала по супротивнику, почала викошувати ворога, зрiзаючи його немов бритва бороду i, буркнула:
  - Стоятиме СРСР!
  Олiмпiада, ведучи вогонь по ворогу, i кинувши босими пальчиками нiг, вибуховий пакет, в'якнула:
  - За Вiтчизну та перемогу до кiнця!
  Ось так ось дiвчата б'ються. Дiють вiдчайдушно та колосальною рiшучiстю.
  Тамара стрiляючи, зазначила:
  - Диявол ¬х не вiзьме, i тодi вiзьмемо ми!
  Бо¬ тут жорстокi i водночас конструктивний.
  Анастасiя Вiдьмакова б'гться в небi... T¬ мордочка навiть кривиться вiд лютi, i вона верещить:
  - Слався епоха комунiзму!
  I босими пальчиками нiжок наводить авiацiйну гармату на цiль, i збиваг ворожi лiтаки, пiсля чого верещить:
  - За трудовi успiхи!
  Акулiна Орлова збиваючи супротивникiв, впевнено реве, скелячи зубки:
  - За такий великий комунiзм на всiй планетi!
  Льотчиця кричить:
  - Нас знають навiть дiти!
  I босими пальчиками нiжок наводить авiацiйну гармату на цiль, i розносить ворога, i пищить:
  - В iм'я епохи комунiзму!
  Дiвчина скажемо прямо - термiнатор та пекуче полум'я. Ось iз нею жоден вулкан не зрiвнягться.
  Акулiна Орлова проспiвала:
  - Менi вже який день, вiра в Бога снитися, у мене така лiнь, не хочу молитися!
  I агресивно пiдморгнула красуням.
  Ось це бо¬ тут.
  А лiтаки у дiвчат застарiлi. I це ¬хнiй солiдний мiнус. А ще й важкi та не надто маневренi...
  Одного з хлопчикiв, що бився, збили, i вiн не встиг вистрибнути з парашутом. I це очевидно його колосальний подвиг.
  Дiвчата б'ються в повiтрi та веселi...
  Альбiна та Альвiна на хороших винищувачах МЕ-309 борються i звичайно рахунки набирають активно.
  Дiвчата дуже пишаються сво¬ми успiхами.
  Альбiна збила радянський лiтак, за допомогою витончено¬, босо¬ нiжки i пропищала:
  - За наших орлiв!
  Альвiна скосила однiгю чергою три росiйськi машини i в'якнула:
  - За наших соколiв!
  Дiвчата взялися за справу хвацько... А ще й люблять катувати росiйських солдатiв.
  Ось потрапив у полон хлопчик-льотчик рокiв чотирнадцяти. I йому пiдсмажили красунi дитячi круглi п'ята. А потiм стали обливати голого крижаною водою. Потiм окропом i знову крижаною водою.
  Такi ось бойовi красунi.
  Альбiна проспiвала:
  -За нашi iкла, пазурi, зуби, кулаки!
  Альвiна прокричала на всю горлянку:
  - Так хочуть гарно¬ бiйки!
  I дiвчата босими пальчиками нiжок продовжували творити чудеса i збивати радянськi лiтаки.
  Втiм, i росiйськi льотчицi ¬м вiдповiдали. Алiса та Анжела щойно пересiли на ЯК-9. I давай нiмцiв молотити та ще спiвати при цьому;
  Ти втiлення доблесно¬ кра¬ни,
  Товариш Ленiн та товариш Сталiн...
  У СРСР всi люди iстинно рiвнi,
  А кулаки з чавуну та сталi!
  
  Для Ленiна не страшний звiр Адольф,
  Тепер Володимир - вождь товариш Сталiн.
  Ми вразили фрицiв у око не в брову,
  Усiх гiтлерiвцiв разом розiрвали!
  
  Росiя це Батькiвщина моя,
  Велика, безкрайня Вiтчизна.
  Усi нацi¬ гдина сiм'я,
  Ми скоро житимемо за комунiзму!
  
  Хай зробимо свою кра¬ну сильнiшою,
  Нехай Росiя швидко зеленiг.
  Ми потрапимо фашисту в лоб вiрнiше,
  I наша мiць повiр, не кам'янiг!
  
  I Iсус як вождь цiлком великий,
  Вiн наш Господь, i Бiлий Бог Всесвiту.
  А фюрер буде дуже битий,
  Адже наша молодецтво стала незмiнною!
  
  Так заради нашо¬ Батькiвщини святий,
  Ми будемо з фрицем ревно боротися.
  Бiжить дiвчисько по снiгу босий,
  Вона бажаг в лютiй злостi битися!
  
  Сталiн став тепер радянський вождь,
  Такий великий, смiливий та вмiлий...
  Росiю комунiзму ворог не чiпай,
  Хоч iз тобою сила Люцифера!
  
  Дiстати ми зможемо Гiтлера, повiр,
  Хоч надiлений вiн бiсовою силою.
  Одна Гiтлер це хижий звiр,
  Хоча зiзнатися фрицi не дебiл!
  
  Коротше ми до Берлiна бiйцi увiйдемо,
  Там Ленiн вiн же Сталiн iз нами буде...
  Фашистiв як цуценят легко порвемо,
  I наша сила вiрте, не зменшиться!
  . РОЗДIЛ ¦6.
  Настав новий 1944 рiк ... Незважаючи на дуже скрутне становище на фронтах, в СРСР велися роботи зi створення ново¬ технiки. Зокрема великi надi¬ пов'язувалися з танком IС-2 та його потужним озброгнням. Гармата 122-мiлiметра могла стати потужним аргументом у вiйнi з гiтлерiвцем. Надi¬ пов'язувалися i Т-34-85 з потужнiшою гарматою, великою вежею, але колишнiм корпусом та ходовою частиною.
  Найгiрша справа з лiтаками. ЯК-3 у серiю не мiг пiти через нестачу якiсного дюралю, а на ЛАГГ-7 через новий двигун не можна було пiти без спаду виробництва.
  Так що Сталiн прийняв рiшення, що поки що основним радянським винищувачем залишагться ЯК-9 i ЛАГГ-5, а штурмовиком IЛ-2 - простий у виробництвi i живучий. А в танках поступово перехiд на Т-34-85 та IС-2.
  Хоча так, щоб не було спаду виробництва.
  А фронт трiщав швами, нiмцi захоплювали Кавказ. Махачкала впала, i вони вже наближалися до кордонiв Азербайджану!
  Тут билася Тамара зi сво¬м жiночим батальйоном. Знову дiвчата в лахмiття з гiмнастерок i босi боролися з переважаючими силами супротивника.
  Тамара дала чергу фашистам, скосивши частину ворогiв. А потiм босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчо¬ сили гранату, i прочирикала:
  - Слава СРСР!
  Ганна стрiляла по гiтлерiвцях дуже влучно. I босими пальчиками нiжок кидала гранати забiйно¬ сили, розриваючи супротивникiв на частини.
  Пiсля чого прокричала:
  - Слава комунiзму!
  Акулiна ведучи вогонь по ворогу, пiдрiзала фашистську пiхоту. Зрубала фрiцiв, кинувши босими нiжками гранату i пропищала:
  - За Росiю нашу велику матiр!
  Вiкторiя, стрiляючи в супротивника, i кидаючи в нього гранати босою нiжкою, вiдзначила:
  - За Батькiвщину велику!
  Олiмпiада, теж ведучи вогонь iз кулемета, вякнула:
  - Слава часом великого комунiзму!
  Дiвчата бiйцi чудовi...
  Б'ються, як належить красуням...
  Тамара, борючись, згадала початок вiйни. Як ¬й довелося втекти вiд нiмецьких вiйськ. Вона тодi чула гучнi удари гармат. Йшла дiвчина вiд канонади. T¬ подругу Тетяну, нiмцi впiймали i забрали новi туфлi, зiрвали прикраси та сережки. I погнали босу в неволю... Тетяна була донькою секретаря обкому, i без взуття ходити ¬й доводилося не часто. Це i приниження гордостi, йти босий як простолюдина, i нiжним пiдошвам боляче. Дiвчина збила собi в кров ноги i при кожному кроцi стогнала.
  Тамара теж була в нових подарованих чобiтках i вiд довгого переходу натерла собi п'яти. I роззулася, пiшла босонiж. Вона дiвчисько з аула, яке по боргу служби в Укра¬нi. T¬ нiжки в дитинствi ходили i по гiрських кручах. А це, звичайно, не порiвняти з дорогами рiвнини. Щоправда, i в не¬ вже з пiдошви зiйшли мозолi, i не так комфортно йти. Але ступнi швидко огрубiли знову. I вона майже не страждала.
  А ось Тетяна так збила ноги, що не могла вже йти. T¬ б нiмцi й пристрелили, але пошкодували красуню. Посадили на вiз, але натомiсть змусили спiвати. Тетяна мала пригмний голос i заспiвала ¬м кiлька полiтично нейтральних пiсень.
  Що з нею сталося далi, Тамара не знала. Сама вона йшла лiсом, вiдчувала босими нiжками, горбики, шишечки, гiлочки, i ¬й було навiть пригмно. Ось коли по гострому каменю гiр йдеш, то навiть мозолистим пiдошвам, якщо йти довго стаг колко i боляче. А ще непригмнiше крокувати колючками. Коли такi встромляються в пiдошви, то стаг куди болючiше, навiть грубим пiдошвам дiвчинки.
  Тамару в походi долала втому та голод. Дiвчина ¬ла ягоди, i цього мало. А нiмцi стрiмко просувалися вперед. В Укра¬нських лiсах Тамара, що звикла жити в горах, не дуже орiгнтувалася. Запутала, i опинилася в глибокому тилу.
  I ось наче загнана кiшка в лiсi. Тодi дiвчисько пiдловило нiмцiв на мотоциклi. Вони зупинили машину з вiзком, щоби набрати води. А Тамара пiдiбралася до автомата, i як рiзане з нього по супротивнику. I зрiже невпевнено, але точно. I фашисти падають i корчать у муках. Тамара ¬х добиваг. Одному рушила голою п'ятою в пiдборiддя, той упав. I дiвчисько його добило.
  Пiсля чого красуня видерлася на мотоцикл, i натиснувши на педаль босою ногою, рвонула.
  Так пересуватися куди веселiше, нiж пiшки та босий.
  Тамара на ходу спiвала:
  - Любо братики, любо, любо братики жити! З нашим отаманом не доводиться тужити!
  Отака виникла бойова краля.
  I тепер вона бореться з фашистам, наче термiнатор-комсомолка. Але сили нерiвнi, i батальйон дiвчат змушений вiдходити. Бо¬ тут киплять, наче вода в велетенський чайник над вулканом.
  Анна стрiляючи i кидаючи босими пальцями нiжок убивчо¬ сили гранату, зазначила:
  - На вiйнi всi засоби хорошi, крiм самогубних!
  Акулiна ведучи вогонь по супротивнику, збиваючи гiтлерiвцiв, вiдзначила:
  - У всьому ми будемо першими!
  I гола п'ята дiвчини пiддала презент знищення.
  Вiкторiя, ведучи вогонь фашистами, i зрубуючи ворогiв, автоматними чергами, в'якнула:
  - Не буде пощади ворогам!
  I пiдморгнула напарницям.
  Олiмпiада жбурнула босими, точеними нiжками, важку зв'язку гранат i пискнула:
  - За велич найгуманнiшого суду у свiтi та комунiзму!
  Войовницi й справдi тут славетнi, як космiчно¬ ери.
  Воюють з колосальним запеклiстю.
  Але гiтлерiвцi все одно Кавказом просуваються. Ось у лютому 1944 року нiмцi та турки з'гдналися, розрiзавши радянськi вiйська на двi нерiвнi частини.
  Фюрер вимагав добити СРСР. Астрахань все ще трималася. Фашисти як завжди у бойовiй формi... У повiтрi борються першi МЕ-262. Слiд зазначити, що сенсацi¬ вони не справили. На великiй швидкостi не надто зручно потрапляти iз 30-мiлiметрових авiацiйних гармат. Так це треба зазначити серйозно. Деякi проблеми МЕ-262 маг i через велику вагу. З маневренiстю зокрема.
  Вдалий у застосуваннi ТА-152 який полюбився льотчикам, i став робочою конячкою. Насправдi машина i фронтовий бомбардувальник, i винищувач i штурмовик. Навiть з'явилися iде¬ повнiстю перевести нiмецьку авiацiю на цей лiтак. Серед його переваг варто вiдзначити живучiсть i швидкiсть, i потужне озброгння, придатне для штурмовика i винищувача.
  Все активнiше застосовугться i МЕ-309, що модернiзугться. Поки що ще у строю i МЕ-109, який не знiмають через те, щоб не знизити виробництво. Навiть з'явилася нова модифiкацiя МЕ-109 "К" з потужнiшим двигуном, озброгна одразу п'ятьма авiагарматами. Таку машинку так легко i не здолагш.
  МЕ-309 теж отримав потужнiший двигун i крила стрiлоподiбнi. Дуже небезпечна машина. Радянськi льотчики поки що на старих лiтаках лiтають, i ¬хня якiсть лише знижугться. Поки що, ЯК-9, не такий уже й поганий, досить маневрений, а надмiрна швидкiсть йому й не потрiбна.
  Нiмецькi вiйська сильнi... На рахунок танка Т-34-85 виникли суперечки. Чи варто робити броню вежi товщi? Адже в цьому випадку вага зросте. А слiд зазначити, що якiсть радянсько¬ бронi впала. Легуючих елементiв не вистачаг, а якiсть зварювання чи лито¬ форми впала до критичного рiвня.
  Але дiвчата борються, як геро¬нi.
  То ось танк ¦лизавети розбитий i дiвчата йдуть. Босi й у бiкiнi бiжать снiгом, залишаючи витонченi слiди.
  Катерина вiдзначила iз злим виглядом:
  - Нас капiтально душать!
  Олена вiдзначила зi злiстю:
  - Але ж ми все одно переможемо!
  ¦лизавета вистрiлила з пiстолета, догодивши нiмецького мотоциклiста i, буркнула:
  - Потрапила я до нiмця! Як вiн отримаг вiд мене влучно!
  ¦фрасiя енергiйно вiдзначила:
  - Там i життя вони кiнчають, i не вирватись назад!
  Катерина була агресивним дiвчиськом, i спiвала:
  - У сказi, ми гiмни iмперi¬ спiвагмо!
  Дiвчата бiжать собi, i ¬хнi голi круглi п'ята миготять.
  Хлопчик, побачивши дiвчат, злякано запитав ¬х:
  - I звiдки взялися босоногi?
  ¦лизавета вiдповiла:
  - Виконугмо тактичний маневр!
  Хлопчик прочирикав:
  - Раз, два - горе не бiда,
  Вiдступати не треба!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою,
  Знай, що вiрний друг завжди з тобою!
  Катерина прочирiкала, скелячи зубки:
  - Знай що вiрний друже, завжди з тобою!
  Олена прокричала:
  - Не бiйся! Ми ще повернемося.
  I всi чотири дiвчата хором кричали;
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяг Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  Войовницi готовi будь-якого нiмця порвати... А босонiж у снiгу вони такi сексуальнi та красивi. Наскiльки прекраснi цi дiвчата, немов квiтучi та нев'яне троянди.
  Ну, а Гiтлер не жартуг, i навколо нашо¬ Батькiвщини хмарами крутить. Зуби в серце встромлягться, i кров у не¬ випиваг!
  А дiвча залишають за собою дуже гарнi слiди. Нiмцi йдуть цими слiдами i бухаються на колiна i жадiбно дивляться. Такi ось вони дикi войовницi. А нiмцi цiлують вiдбитки ступнiв дiвчат.
  А в небi борються Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова. Двi чудовi дiвчата.
  Анастасiя, збиваючи фашистiв i вивертаючи свiй лiтак, використовуючи босi пальчики нiжок, заспiвала:
  - За свiтле завтра ми боротимемося!
  Акулiна зрiзаючи гiтлерiвцям хвости, використовуючи босi пальчик нiжок, прочирiкала:
  - Нумо цiлуватися!
  I дiвчата знову молотять нiмцiв без жодно¬ жалостi та церемонiй. Такi ось вони розумницi.
  Анастасiя знову вивернула свiй ЯК-9 i, пропищавши, в'якнула:
  - Ось iм'я комунiзму!
  Акулiна iз цим погодилася:
  - Вiрю, весь свiт прокинеться.
  Анастасiя, збиваючи нiмцiв, буркнула:
  - Батькiвщина наше сонце!
  I такi ось бойовi тут дiвчата, найвищий радянський клас.
  I нiмцям дiстагться дуже сильно. I вогннi дi¬ розвиваються.
  У березнi гiтлерiвцi розпочали штурм Баку. Йде наступ на велике, повне нафти мiсто. Бо¬ розгортаються запеклi.
  Нiмцi обстрiлюють Баку, використовуючи важку артилерiю.
  I бомбять штурмовиками. А ось бомби скидають i першi, новiтнi Ю-488, що вiдрiзняються колосальною потужнiстю. Цi машини, просто звiрi.
  На однiй з них Гертруда, ¦ва та Фрiда. Красивi дiвчата, маючи чудовий огляд, сиплють бомби на радянськi позицi¬. I вбивають солдатiв Червоно¬ армi¬ та мирних жителiв.
  Баку горить ... Вгору пiднiмагться стовпами дим. Горять i нафтовi свердловини, все палаг.
  Гертруда вимовляг з усмiшкою:
  - Бог любить Нiмеччину!
  ¦ва, натискаючи голою п'ятою на важiль i скидаючи бомби, погоджугться:
  - Звичайно ж! Адже ми обраний рiд!
  Фрiда агресивно заспiвала:
  - Наш народ обранець небес!
  I пiдморгнула напарницям. Ось такi тут дiвки та бойовi, просто втiлення агресивностi. I бойового натиску.
  Гертруда дала чергу з авiагармат, i прочирикала:
  - За велич нашо¬ Вiтчизни!
  ¦ва, стрiляючи в супротивникiв, пiдтвердила:
  - За колосальну велич!
  Дiвчата видно швидко освоювали лiтаки. Такi ось вони бойовi подруги.
  I в карти ¬х так просто не виграгш. А вони ворогiв з диким шаленством молотять.
  Фрiда вiдзначила:
  - Я жiнка велико¬ мрi¬ та краси!
  Пiсля чого знову пальнула з авiацiйних гармат, збиваючи радянськi винищувачi, що намагалися атакувати нiмецького монстра.
  Та проти гiтлерiвцiв таке вiдчуття, що й не встояти.
  Баку пiд ударом.
  Тамара ¬¬ батальйон борються за це мiсто. Дiвчата б'ються вiдчайдушно i демонструють безмежний геро¬зм.
  Тамара дала чергу, жбурнула босими пальчиками нiжок гранату, розкидавши нiмцiв та ¬хнiх найманцiв, пискнула:
  - За Батькiвщину мою безкрайню!
  I пiдморгнула сво¬м напарницям. Вона войовницi найвищого рiвня, якiй немаг рiвних.
  Хоча, звiсно, й iншi дiвчата непоганi. Дуже навiть скажемо, вiдмiнно б'ються.
  Анна ось, наприклад, взяла, поклала фашистiв, наче ударом серпа.
  I прочирiкала:
  - За СРСР!
  I голою п'ятою пiддала вбивчий подарунок смертi.
  Акулiна ведучи вогонь по супротивнику, пискнула:
  - За мою Батькiвщину!
  I босими пальчиками нiжок, як запустить презенти анiгiляцi¬, що винищують всiх пiдряд.
  Вiкторiя б'гться з ворогами, дiючи вiдчайдушно та рiшуче. Вибиваг супротивникiв чергами. Потiм босими пальчиками нiжок кидаг забiйно¬ сили гранати. I верещить:
  - За iде¬ комунiзму!
  Олiмпiада теж б'гться. I ця дiвчина-богатир цiлий ящик шпурне з вибухiвкою сво¬ми голими, мускулистими ногами. I танк "Лев", перекинеться.
  Войовниця вигукне:
  - Але пасаране!
  Бойовi дiвчата та дуже гарнi. Нiколи не здаються i поступаються. Вони сила термiнаторiв.
  А сили дуже нерiвнi... Баку охоплено пожежами. Радянським вiйськам не вистачаг богприпасiв. I це найголовнiша проблема.
  Багато хто в розпачi здагться в полон.
  Герда та ¬¬ команда змушують невiльникiв-чоловiкiв цiлувати собi голi пiдошви. Тi це покiрно роблять i лижуть п'яти.
  Потiм дiвчата знову залазять у "Пантеру"-2 та стрiляють. Вибивають радянськi знаряддя.
  Майже весь Кавказ уже захоплено. Але ще тримагться ¦реван. Геро¬чнi бореться мiсто Потi - останнiй порт, у якому ще тримаються залишки Чорноморського флоту.
  I там дiвчата рiзних нацiональностей борються. I б'гться загiн босоного Гульназi. Красива грузинка i в нiй команда дiвчинi.
  Гульназi кидаг босою нiжкою пакет iз вибухiвкою, розриваг гiтлерiвцiв i пищить:
  - Слава величi свiтового комунiзму!
  Тамiла ¬¬ напарниця теж босою нiжкою жбурляг вбивчо сили гранату, розриваючи туркiв i, верещить:
  - За Батькiвщину-мати!
  Машка дiвчина з Росi¬, даг чергу i босими пальчиками нiжок жбурляг розривну мiць, i пориваг фашистiв, кричить:
  - Слава часом свiтового комунiзму!
  Маргарита теж даг влучну чергу. Скосила фашистiв i голою п'ятою послала презент убивчо¬ смертi, змiнюючи супротивникiв, i вереща:
  - За нашу перемогу!
  Ось як дiвчата геро¬чно борються. I ¬х реально не зупинити, i не повернути. Вони просто бойовики-самки та супер. I якщо вже б'ються, то, як богатирi та надлюдини!
  Але, на жаль, важко втриматися проти фашистiв та ¬хнiх переважаючих сил. У небi Альбiна та Альвiна набирають впевненi рахунки. I стiльки лiтакiв збивають, що ¬х не зупинити.
  Альбiна, збиваючи черговий радянський лiтак за допомогою босих пальчикiв нiжок, заспiвала:
  - Нас неможливо перемогти, мисливець перетворитися на дичину!
  Альвiна пiдрiзаючи супротивникiв, i енергiйно крутячи головою на потужнiй ши¬, прочiрикала:
  - Слава епосi нового арiйського порядку!
  I теж голою п'ятою пiддаг...
  Дiвчата вже збили кожна понад п'ятсот лiтакiв i отримали Лицарський хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Ось такi вони красунi просто несусвiтнi. I якщо вже б'ють ворогiв Третього Рейху, то цих диявол не зупиниш. Понад п'ятсот збитих лiтакiв лише у Марселя. Цей феномен, звичайно, на висотi. Гiтлер навiть вирiшив затвердити i шостий ступiнь Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  T¬ отримаг той, хто першим перевищить тисячу збитих лiтакiв. I це буде результат просто феноменальний.
  Альбiна зрiзала однiгю чергою з авiацiйних гармат 30-мiлiметрового калiбру одразу п'ять радянських лiтакiв i натискаючи босими пальчиками нiжок на гашетки, проворкувала:
  - Слава нашому натиску!
  Альвiна скошуючи радянськi машини, i пiдрубуючи ворогiв за допомогою босих пальчикiв нiжок, в'якнула:
  - Геро¬зму величезна слава!
  I войовницi пiдморгнули одна одною!
  Вони б'ються як завжди в бiкiнi та босонiж, i в цьому ¬хня сила. Дiвчата просто супермени-самки. Хоч i служать злому дiлу. I люблять полоненим пiонерам смажити п'ятки вогником. Ось такi ось тут дiвчата. Жорстокi та симпатичнi.
  Альбiна якось сказала:
  - Немаг у свiтi доброти, г лише слабкiсть!
  I голою п'ятою скинула пара бомби, на радянськi позицi¬, вивiвши з ладу три гармати.
  Оце войовницi, якi не дають нiкому абсолютно пощади! Але ¬хнi удари просто нищiвнi.
  Альвiна вiдзначила з усмiшкою:
  - Нема мiсця слабким, пiд сонцем!
  I пiдморгнула напарницi.
  Войовницi, якi не виявляють слабкостi та не здаються нiколи. Вони воiстину чемпiонки iз чемпiонок. Хоч i зi знаком мiнус, бо служать злому силi.
  Але при цьому веселi та привабливi.
  Альбiна, скелячи зубки, i посилаючи вбивчi авiацiйнi снаряди в супротивникiв, прочирикала:
  - Слово нацистське свято - будемо трощити назавжди!
  Альвiна агресивно помiтила, збиваючи супротивникiв:
  - Ми ж реально пiрати!
  Альбiна, зрiзаючи ворогiв, пiдтвердила:
  - Решта мрiя!
  I войовницi стали такими нищiвними i всiх збиваючими, наче шайби забиваючи ключками.
  Альвiна прочiрiкала, руйнуючи росiйськi лiтаки:
  - Ми бойовi гiтлерiвськi орлицi!
  I пiдморгнула напарницям.
  Войовницi тут i справдi пускають у ворогiв кишки. Отримуг Червона Армiя вiд нього капiтально.
  Бойовi дiвчата так завзято вибивають росiйськi вiйська.
  А ось Хельга на ТА-152 трощить радянськi сухопутнi вiйська. Пiдбиваг САУ-85 i верещить:
  - За велич Нiмеччини та ¬¬ синiв та дочок!
  А ось бо¬ ще продовжуються за Астрахань.
  Дiвчата з останнiх сил триматися.
  Оленка жбурляг босою нiжкою бомбу з вибухiвкою. Розриваг фашистiв i верещить:
  - За комунiзм священний!
  Анюта, ведучи вогонь по гiтлерiвцях, i теж босими пальчиками нiжок метаючи гранату, верещить:
  - I за кра¬ни порятунок!
  Алла, збиваючи супротивникiв, i без зайвих церемонiй ¬х викошуючи, i пiдкинувши голою п'ятою гранату, пискнула:
  - Ось у чому наша слава звучить!
  Марiя руйнуючи ворогiв, босими пальчиками нiжок метаючи подарунки смертi, реве:
  - Ми великi у славi сво¬й!
  Маруся, скошуючи наступаючих арабських найманцiв шеренгами, i кидаючи босою нiжкою гранату, виг:
  - За змiни, щоб падали цiни!
  Мотрона, з кулемета гася гiтлерiвцiв, взяла i пропищала:
  - Наша Батькiвщина СРСР! Буде розчавлений сер!
  Войовницi тут iз великою агресивнiстю дiють. I бойовий ¬хнiй натиск колосальний.
  Вони в цiлому показують свою колосальну силу пiлотаж. I справдi нестримний натиск.
  Войовницi босi, але щасливi.
  У квiтнi таки Баку гiтлерiвцi захопили. Нестача богприпасiв далася взнаки. При цьому майже одночасно впала i Потi. Лише однi ¦реван, що на гiрських кручах тримався. Але й вiн був приречений. Добiгали i там кiнця богприпаси, i продовольство. Просто це мiсто турки поки що не штурмували, i намагалися взяти змором.
  Дiвчата з батальйону Тамари частково розчинилися серед пiдпiльникiв, а частина разом iз командиром по тилах перемiщалася до фронту... Хотiла пробитися до сво¬х.
  Кавказ вже майже повнiстю захоплений, але вiйна триваг. Хоча СРСР i втратив свог найбiльше на той час родовище нафти. Але не зламана духом Червона армiя. I г ще нафту у Поволжi, у Сибiру та у багатьох iнших мiсцях.
  Гiтлер наказав до 20 квiтня добити росiян в Астраханi. I бо¬ розгорнулися iз колосальним розмахом. I бомбування рiзко посилилися.
  СРСР опинився пiд сильним пресом. Бо¬ йшли за Алма-Ату, яку штурмували японцi. Мiсто було практично повнiстю оточене.
  Самура¬, щойно злегка потеплiшало, намагалися розвинути наступ, i у напрямку Магадана.
  Веронiка боролася в Алма-Атi i вiдбивала разом зi сво¬м батальйоном дiвчаток, натиск самура¬в.
  А тут ¬х багато. Воюють також i набранi методами обвал китайцi.
  Японцi кидають жовтих солдатiв у бiй... Тi наступають i буквально закидають радянськi позицi¬ сво¬ми трупами.
  Веронiка веде вогонь. I скошуг китайцiв та самура¬в шеренгами. Кидаг босими пальчиками нiжок гранати i пищить:
  - Слава росiйському духу!
  Марфа теж веде вогонь, зрiзаг супротивникiв i пищить:
  - За Вiтчизну нашу!
  Наташка, стрiляючи в японцiв i китайських набраних на роль гарматного м'яса солдатiв, верещить:
  - За Великий комунiзм!
  Алiна, стрiляючи по самураях, i китайським бiйцям, скошуючи ¬х з великим азартом, i голою п'ятою пiддавши презент смертi, пискнула:
  - За новi рубежi комунiзму!
  Веронiка стрiляг по ворогу з великою влучнiстю, i пробиваг китайцям голови, i при цьому верещить:
  - Славитись радянська земля!
  I голою нiжкою нею посилагться колосально¬ сили граната, яка ворве всiх ворогiв.
  Марфа, зрубуючи ворогом, i босими пальчиками метаючи подарунок смертi, верещать:
  - Прав епоха комунiзму!
  Наташка розiрвавши, кинувши босою нiжкою вибуховий пакет, масу китайцiв, в'якнула:
  - За новий радянський порядок!
  Алiна, ведучи дуже точний вогонь по супротивнику, пискнула:
  - За новi рубежi комунiзму, ми боротимемося!
  I гола ¬¬ п'ята пiддала бомбардування руйнування.
  Бойовi дiвчата, наче iскри в них iз очей сиплються.
  Нi японцям таких не пiдкорити, навiть разом iз китайськими силами. I пруть самура¬ на штурм.
  I знову закидають усi пiдступи трупами. Але ¬х дуже багато, i батальйону босоногих красунь доводиться вiдступати.
  А японцiв дiвчата-нiндзя г. I проти них дуже важко боротися.
  Вони ж такi блискучi, бойовi та красивi. I метають босими пальчиками нiжок, презенти велико¬ руйнiвно¬ сили.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям, зрубуг мечами радянських солдатiв i верещить:
  - За епоху правлiння iмператора!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям, проводить млин, руйнуг росiйських вiйськових, i пищить:
  - Слава епосi банзай!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям, застосувала прийом вертолiт, зрiзала радянського офiцера i в'янула:
  - Ми завжди перемагагмо!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, застосувала прийом метелик, зрубала трьох росiйських солдатiв, кинула босими пальчиками нiжок горошинку. Та вибухнула i перевернула тридцятьчетвiрку.
  Войовниця пискнула:
  - За новий японський порядок!
  Такi ось дiвчата тут чудовi i справдi крутi ... I Червона армiя на Далекому Сходi зустрiла серйозного ворога.
  Але в центрi радянськi вiйська завдають раптового удару в напрямку Ржева.
  Тут екiпаж ¦лизавети вперше бореться на новому танку IС-2. Машина, з якою пов'язуються деякi надi¬. Зазвичай у нiй п'ять членiв екiпажу, але тут войовницi справляються вчотирьох.
  ¦лизавета стрiляг зi 122-мiлiметрово¬ збро¬. Вбивчо¬ сили летить руйнiвний снаряд. Описуг дугу i вражаг з велико¬ дистанцi¬ Т-4.
  ¦лизавета вигукуг:
  - Ось це я добре лупнула!
  Катерина у вiдповiдь заряджаг, використовуг босi пальчики нiжок i досадою помiчаг:
  - А гармата то не надто скорострiльна!
  ¦лизавета iз цим погодилася:
  - Не iдеальний винищувач танкiв!
  Олена, яка допомагала босими нiжками зарядити зброю, наголосила:
  - Зате вбивча!
  I ось пальнула Катерина. I снаряд вразив у борт iз велико¬ вiдстанi "Пантеру". Так забiйна гармата ...
  Катерина зазначила:
  - У нас багато енергi¬ та азарту!
  Олена iз цим погодилася:
  - Дуже багато! Слава Росi¬!
  ¦фрасiя також зазначила:
  - Огляд у цiг¬ машини слабка дiвчини. Як ви з не¬ стрiлягте?
  Олена логiчно наголосила:
  - А це у нас так око накидане! Якщо вже б'гмо, то б'гмо!
  I войовницi хором заспiвали:
  - Ми не боятися i завжди битися!
  . РОЗДIЛ ¦7.
  21 квiтня Астрахань досi залишалася частково пiд контролем радянських вiйськ. Нiмця не вдалося повнiстю взяти.
  Рельгф мiсцевостi дозволяв тут добре оборонятися. I нiмцi вирiшили змiнити тактику. Замiсть атак перейшли у бомбардування та обстрiлу.
  Оленка та ¬¬ команда сховалися в бункер i перечiкували масований обстрiл.
  Дiвчата ¬х якраз шiсть, грали в карти. Тримали колоди босими пальчиками нiжок та вели дискусiю.
  Анюта сердито вiдзначила:
  - На Кавказi залишився не взятим лише ¦реван. У цьому лише наш останнiй острiвець у цьому регiонi. А що буде згодом?
  Оленка логiчно припустила:
  - Найiмовiрнiше пiдуть на Москву. У цьому ¬хнг кредо!
  Алла помiтила зiтхаючи:
  - Сили дуже нерiвнi... Ми реально програгмо вiйну, i в нас не вистачаг солдатiв!
  Марiя логiчно наголосила:
  - I фашисти зазнають втрат! Tм проти нас не встояти!
  Мотрона висловила думку, кинувши босими пальчиками нiжок, карту:
  - Ми народженi перемагати i неодмiнно переможемо, я це знаю!
  Маруся погодилася, вiдбиваючи вiд суперницi за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Звiсно, сумнiвiв немаг!
  Оленка не настiльки оптимiстична, кидаючи карту голою, засмаглою нiжкою:
  - Можливо, нам дiвчата доведеться жити пiд окупацiгю, але я вiрю, ми, безперечно, переможемо!
  Анюта рiшуче заявила:
  - Можна i партизанськими методами воювати, i буде дуже гарно, коли воювали з такими круто!
  Алла агресивно вiдзначила:
  - Воювати слiд активнiше!
  Дiвчата затупили розмову. Потiм переклали на iншу тему.
  Маруся помiтила з досадою:
  - Ось кiлькiсть вiруючих людей зростаг. Попри всяку логiку!
  Анюта на це заперечила:
  - Нiхто ще не довiв, що Бога немаг. I не може довести протилежного. Так що тут можна сперечатися нескiнченно.
  Оленка пiдтвердила:
  - I сперечатися тут безглуздо!
  Алла з цим погодилася:
  - Та без користi ця розмова. Тим бiльше, якщо Бог г, то Вiн такий, що краще йому i не бути!
  Мотрона хихикнула i вiдзначила:
  - Краще такому Боговi й не бути! А поки давайте заспiвагмо!
  I дiвчата хором заспiвали;
  Ми дiвчата, вступаючи до комсомолу,
  Давали клятву вiрою бути Вiтчизнi.
  Щоб чекав на фашистiв лютий розгром,
  Ну, а Росi¬ жити за комунiзму!
  
  Адже з нами Ленiн, немов метал,
  З бронзи хтось мiцнiший за кожну сталь...
  Перевернути свiти я так мрiяв,
  Як заповiв великий генiй Сталiн!
  
  Ми зробимо Вiтчизну крутiше,
  I вище зiрок Батькiвщину пiднiмемо...
  Нехай буде з комсомолками успiх,
  Хоч ножi у нас зовсiм босi!
  
  Фашист напав на Батькiвщину мою,
  Зi сходу нахабно лiзуть самура¬...
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  I супостата вiрю, розшматугмо!
  
  Адже з нами знаменитий Бог Сварог,
  Який комунiзм, жартома, збудуг...
  Сильнiше за всiх у всесвiтi славний Рiд,
  Додасть на свiдомостi та волi!
  
  Ми, вiрю, не здамося нiколи,
  Вiтчизну не поставити на колiна.
  Товариш Сталiн яскрава зiрка,
  I наш учитель мудрий генiй Ленiн!
  
  Ми зробимо Батькiвщину свою,
  Прекраснiше i променiв на планетi.
  I буде, знай убивчу рушницю,
  Нехай веселяться дорослi та дiти!
  
  Гори Сварог ти в серцi не згорай,
  Ти покровитель всiх мечiв Росi¬...
  Побудугмо скоро, вiрю сильний рай,
  Iсус прийде свята мiсiя!
  
  Не вiрте бандi Гiтлера друзi,
  Що переможе вона легко та грiзно.
  Треба все гдина сiм'я -
  I Батькiвщину любити повiр не пiзно!
  
  Господь Всевишнiй нас усiх захистiв,
  Пiднiме триколiрний прапор над землею.
  I перетворитися хижак злiсний на дичину,
  Ми зможемо впоратися i з Сатаною!
  
  Велику Батькiвщину люблю,
  У всьому всесвiтi немаг тебе прекраснiше,
  Не продамо Росiю по рублю,
  Побудугмо у свiтобудовi мир та щастя!
  
  В iм'я нашо¬ Батькiвщини мрiя,
  Височить велика Росiя...
  Решта просто сугта,
  I буде з нами нова месiя!
  
  О Лада всемогутня моя,
  Любов i мир ти росiйську подаругш.
  До тебе я звертаюся так благаючи,
  I якщо треба блискавкою вдариш!
  
  Марiя Богородиця небес,
  Всесвiту подарувала Iсуса...
  Заради тебе великий Бог воскрес,
  Не втратили люди правильно смаку!
  
  Зауважте комсомолки такi,
  Богiв Росi¬ дуже поважають...
  Ми Батькiвщини великi сини,
  Адже росiяни завжди перемагають!
  
  Молитися треба Батькiвщинi друзi,
  Перун, Ярило, i Сварог могутнi...
  Ми будемо дуже сильнi чоловiки,
  I рознесемо на небi навiть хмари!
  
  Ось ворог уже вiдкинуто вiд Москви,
  Ви зробили фашистам дуже боляче.
  Ми вiрнi Iсусу зi Сталiним,
  Буде танкiв iз гарматами досить!
  
  Нi, ворог не зможе росiйських приборкати,
  Оскiльки нашi во¬ни всесильнi.
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Щоб кожен хлопчик був дуже сильним!
  
  Повiр буде славним Сталiнград,
  I ми його вiд натиску втримагмо.
  Прийде переможний витязей розклад,
  Хоч ллгться кров потоком нестримним!
  
  Дiвчата по морозу босонiж,
  Бiжуть, сво¬ми п'ятами миготить.
  I по фашистах врiжуть кулаком,
  Розплющений буде нелюдимий Ка¬н!
  
  Все буде, знайте люди добре,
  Ми в космосi, сузiр'я вiдкригмо.
  Адже сумнiватися у доблестi грiшно,
  I буде людина на Божому тронi!
  
  Наукою скоро мертвих воскресимо,
  Зумiгмо стати молодшою i красивiшою.
  Над нами златокрилий херувим,
  Мо¬й прекраснiй матерi-Росi¬!
  Дiвчата добре заспiвали цiлу поему i босими нiжками продовжили гру в карти.
  22 квiтня святкували день народження Ленiна. Випили дiвчата розведеного з водою та кави спирту i промуркотiли собi пiд нiс.
  Червона Армiя проводила в центрi чергову за рахунок Ржевсько-Сичiвську операцiю. Нiмцi сидiли в оборонi та вiдбивалися. Билися новi радянськi танки Т-34-85 та IС-2. Остання машина часто застрягала у брудi. Та й броню "Тигра"-2 i важчих "кiшок" не брала в чоло. "Пантера"-2 теж могла бути пробита тiльки поблизу.
  Найнiмецькiша машина пробила радянську з бiльшо¬ дистанцi¬.
  Гiтлер загалом був задоволений "Пантерою"-2, яка задовiльно захищена, та непогана ходовими якостями та озброгнням. Але вимагав створити танк, який був би захищений краще, i при цьому непогано ¬здив.
  "Маус" в даному випадку себе показав машиною неефективною. Е-100 активно розроблялася у рамках серi¬ "Е". Розташування двигуна та трансмiсi¬ передбачалося зробити разом, а вежу вже й бiльш похилу як i корпус. Товщина бронi залишалася порiвнянною з "Маусом" як i озброгння, але вага мала за рахунок висоти зменшитися до 130 тонн. Двигун у сво¬й навпаки мав би стати сильнiшим на 1500 кiнських сил, i танку задовiльний рухливiсть.
  I взагалi серiя "Е" мала стати танками нового поколiння. З нижчими силуетами, з великими кутами рацiонального нахилу, потужними гарматами та двигунами, щiльною компоновкою.
  Втiм, поки що нiмцi й так мали непоганi машини. "Пантера"-2 витiсняла колишню модель. З'явився i новий "Тигр"-2 з потужнiшим двигуном, вузькою вежею. Краще захищений та легший вагою.
  Тож на мiсцi фашисти не сидiли.
  24 квiтня 1944 року, перший нiмецький реактивний бомбардувальник "Арадо", завдав удару презентом смертi по Москвi. Вiн скинув бомбу з велико¬ висоти i легко випередив радянськi винищувачi.
  Гiтлер заявив, що тепер СРСР не маг шансiв, i скоро буде кiнець Червоно¬ армi¬.
  25 квiтня розпочався новий штурм Астраханi. У бою взяла участь перша землерийна машина: пiдземний танк.
  На ньому билися двi дiвчини-нiмкеня: Мерседес i Дора. Во¬тельки випробували пiдземну модель, що рухалася у -рунтi.
  Поки що досить легкий так iз короткоствольною гарматою 75-мiлiметрiв калiбр та чотирма кулеметами.
  Дiвчата тягнуть машини по грунту. Крутяться свердла, розрiзаючи породу. Рух досить повiльний сiм кiлометрiв на годину, для технiки, пiд землею це й непогано.
  Мерседес натискаг босими пальчиками нiжок на перший у нiмецькiй армi¬ джойстик. Це дуже зручно в управлiннi та вимовляг:
  - Ось наша нiмецька наука як досягла успiху!
  Дора iз цим погодилася:
  - Так, ми вже багато вмiгмо! Наша мiць дуже велика!
  I теж керуг за допомогою джойстика. Дiвчата випробовують спецiальну машину з радаром.
  Ось попереду радянська батарея i пiд не¬ можна i поринути.
  Мерседес, вискалив зубки, зауважуг:
  - Ми збудугмо новий порядок!
  I ось машина гiтлерiвцiв виринаг. Осколково-фугасний снаряд б'г по радянських гарматах. I вражаг солдатiв Червоно¬ Армi¬.
  Дора зi смiшком вимовляг:
  - Та славитись великий реваншизм!
  I босими пальчиками нiжок робить точнi пострiли. Вражаг супротивника i пищить:
  - Слава новiй мрi¬!
  Мерседес строчить з кулеметiв, i завивання вимовляг:
  - За епоху великих мрiй!
  Дiвчата смiються та аплодують самi собi. Ось такi вони агресивнi та дуже прудкi войовницi.
  Дона агресивно зауважуг:
  - У свiтi г багато хорошого!
  I босими пальчиками нiжок натискаг на кнопки i знову стрiляг, за радянськими артилеристами.
  Мерседес пiдтверджуг з посмiшкою:
  - I буде ще кращим!
  I теж стрiляг за допомогою босих пальчикiв нiжок. Ось як палять цi бойовi дiвчата.
  Що ж ще одне пристосування для вiйни...
  Натиск гiтлерiвцiв на Астрахань наростаг.
  Всi пiдступи вiдрiзанi... I радянськi вiйська змушенi на 1 травня 1944 року поступитися завершивши тривалу, геро¬чну оборону мiста. Пала i ця твердиня.
  Гiтлерiвцi падiння Астраханi вiдзначали салютом. Але все ж таки оборона не пройшла даремно. I фрицям знадобився деякий час для поповнення вiйськ та пiдтягування резервiв.
  Фюрер планував наступати у напрямку Саратова i далi вздовж Волги з глибоким обходом Москви.
  Але поки що нiмцi перегруповували сили, пiдтягували резерви. А бо¬ кипiли у повiтрi.
  Нiмецька авiацiя намагалася закрiпити свою перевагу. Бойовi випробування МЕ-262 виявили недостатню надiйнiсть цiг¬ машини та ¬¬ частi аварi¬, а також проблеми з маневренiстю. Тож поки що iдей про повну замiну цим лiтаком нiмецьких частин не було. ТА-152 навпаки показав себе чудовою для свого часу машиною i все активнiше впроваджувався. МЕ-309 та МЕ-109 залишалися в строю.
  Реактивний ракетний МЕ-163 показав себе непоганим винищувачем для бою, але замалий полiт робило майже неможливим його бойове використання.
  Успiшнiшим виявився реактивний бомбардувальник "Арадо", який через високу швидкiсть майже неможливо було збити зенiтками, а радянським винищувачам його не пiд силу наздогнати. Непоганими були реактивнi розвiдники. Йшла розробка нiмцями та iнших машин. Наприклад ХЕ-162, винищувача легшого нiж МЕ-262, простого у виробництвi, дешевого та маневреного, щоб його робити здебiльшого з дерева. та iнших винищувачiв. I МЕ-1010 i ТА-183 ... I бiльш досконало¬ та надiйно¬ модифiкацi¬ МЕ-262 Х. I винищувачiв безхвостих "Гота", i багато чого ще.
  Втiм, поки i гвинтовi нiмецькi винищувачi були куди сильнiшими за радянськi машини. Якi за якiстю падали, i були слабенькi i двигунами та озброгнням. Мало того, ЯК-9 був ще спрощений i на нього тепер ставили лише одну авiацiйну 20-мiлiметрову гармату, вiдмовившись вiд кулемета. Це здешевило та спростило виробництво та дозволило знизити вагу.
  Все одно кулемет проти нiмецьких лiтакiв слабенький. Поки що СРСР було дозволити собi виробляти досконалiшi моделi машин i пасiв у швидкостi i озброгннi перед гiтлерiвцями. Вища вага машин i створювала проблеми з маневренiстю.
  А нестача пального знижувала льотну пiдготовку крилатого складу.
  Альвiна i Альбiна, осво¬вши потужнi по озброгнню МЕ-309 з пристойною швидкiстю, не хотiли сiдати на МЕ-262, який занадто часто сам розбивався. А в швидкостi вони i так росiян сильнiшi.
  Альвiна пiдрiзаючи радянську машину, зазначила:
  - Воювати в небi цiкаво!
  Альбiна за допомогою босих нiжок, навiвши винищувач на цiль, i зруйнувавши його, погодилася:
  - Та ми по сутi найсильнiшi у свiтi!
  I дiвчата розреготалися, нiби схибленi.
  Травень видався вiдносно спокiйним. Червона армiя ще намагалася зрiзати Ржевський виступ.
  ¦лизавета стрiляла з IС-2 по супротивниках... Радянська машина лише у верхнiй частинi чола корпусу мала непоганий захист. Лоб башти захищений недостатньо. I його пробивають навiть зблизька гармати Т-4. Втiм, останнiй танк у травнi остаточно зняли з виробництва, як i "Пантеру" та звичайний "Лев" та "Маус". Тепер у серi¬ "Патера"-2 та "Тигр"-2 максимально унiфiкованi та зi подiбним озброгнням.
  Данi машини в лоб захищенi добре, у борти слабенько, i вiдрiзняються бiльше за вагою. Tхнi ходовi якостi з новими моторами прийнятнi для вiйськових. Але й цi танки тимчасовi... Готуються ¬м на замiну "Пантера"-3 та "Тигр"-3 iз серi¬ "Е". З бiльш щiльною компоновкою, з розташуванням двигуна i трансмiсi¬ одним блоком i поперек, з легкою, спрощеною, i разом з тим ходовою частиною, що проходить i легко ремонтугться.
  Новi машини повиннi бути краще захищенi, але без збiльшення помiтно¬ ваги.
  Щодо озброгння, то тут гдностi немаг. У радянських танкiв броня не надто товста i низько¬ якостi. I ставити великий калiбр збро¬ немаг сенсу. 88-мiлiметрова гармата вiйськових цiлком влаштовуг. Вона тридцятьчетвiрки бере з чотирьох кiлометрiв, а IС -2 трохи ближче. Так що йдуть розробки.
  У СРСР треба чимось вiдповiсти. Але ось чим, поки що незрозумiло... ¦ плани щодо створення СУ-100. Ця самохiдка просто ефективна, i з пробивною дiгю. З нею деякi надi¬ i пов'язанi, на боротьбу зi зростаючими важкими танками Третього Рейху. Але ¬¬ ще слiд зробити як i снаряди для такого монстра, так i налагодити серiйне виробництво гармати, що в умовах вогнного часу не надто, то реально.
  Але на Т-34-85 бореться танковий екiпаж ¦лизавети. I дiвчата босонiж i в бiкiнi хоробро б'ються.
  ¦лизавета стрiляг за допомогою босих пальчикiв нiжок по гiтлерiвцях i пробиваг "Пантеру" в борт.
  - За великий комунiзм!
  I ¬хня тридцятьчетвiрка пiдскакуг i стрiмко розвертагться, ведучи вогонь.
  Катерина теж дуже влучно стрiляг в супротивника. Пробиваг його в борт застарiлий танк Т-4, i верещить:
  - Слава лицарям СРСР!
  I знову пiдморгуг подругам. Таке ось войовниче вийшло дiвчисько.
  Олена теж стрiляг у ворога. Його дуже влучно пробиваг, в даному випадку розбивши ковзанку "Тигр"-2 i реве на все горло:
  - За Русь святу!
  ¦фрасiя влучно веде вогонь по супротивнику. Робить точний пострiл у борт ворога, пробиваг метал i верещить:
  - За святий комунiзм!
  I дiвчата свiй танк розвертають упевнено та вiдхиляються вiд влучень снарядiв. Не так просто дiвчат подолати.
  Ось проти них з'явився найновiший i найгрiзнiший "Лев"-2. Такий танк спробуй пробити, i вiн намагагться вразити тридцятьчетвiрку.
  I з дистанцi¬ куляг.
  ¦лизавет у вiдповiдь прочiрiкала:
  - Брешеш не вiзьмеш!
  I посилаг снаряд до танка "Лев"-2 з велико¬ дистанцi¬. Потрапить йому в чоло.
  Гiтлерiвець огризагться.
  Тодi Катерина знову стрiляг, використовуючи босi пальчики нiжок у супротивника, i цього разу, снаряд, описавши дуг, наче потрапив фашисту в довгий стовбур гармати.
  Катерина проворкувала:
  - Влучне око, косi руки, це не про нас!
  Нiмець, втративши ствол, почав швидко розвертатися i йти. "Лев"-2 - перший нiмецький танк, в якому трансмiсiя та двигун розташованi спереду одним блоком, а коробка передач на самому моторi.
  Це дозволило знизити йому висоту, i зменшити вагу, пiднявши суттгво швидкiсть. I тому "Лев"-2 йшов i мав шанс порвати дистанцiю.
  Олена за допомогою босих пальчикiв нiжок навела зброю, взяла i пальнула у супротивника. Снаряд потрапив у корму корпусу "Лева", але пiшов у рикошет.
  Олена прогарчала:
  - Чорт дистанцiя велика. Ми його так не дiстанемо!
  Катерина пробулькала, скелячи зубки:
  - "Лев", дiвча це "Лев", як нам не прикро! Скоро знаю друзi, буде дуже соромно!
  I ¬хнiй танк довбанув по Т-3, цей танк повернувся бортом, i його можна вразити з велико¬ дистанцi¬.
  А дiвчина стрiляла за допомогою босих пальчикiв нiжок i проворкувала:
  - Слава епосi комунiзму на землi!
  ¦фрасiя з досадою вiдзначила, ведучи вогонь по супротивнику i використовуючи голi п'яти:
  - Наша Батькiвщина сильна, охороняг свiт вона!
  ¦лизавета прочирiкала, скалячи зубки, i заспiвала, пишучи на ходу цiлу поему:
  Нас не здолаг Сатана,
  Батькiвщина моя найкрасивiша на свiтi,
  Славитися красива кра¬на....
  Будуть щасливi у нiй дорослi та дiти!
  
  Нехай у нiй пишно конвалi¬ цвiтуть,
  I пристойний гiмн грають херувими.
  Фюреру прийде капут,
  Росiяни у боях непереможнi!
  
  Комсомолки босi бiжать,
  Голою п'ятою топають снiгом.
  Гiтлер ти на вигляд тiльки крут,
  Я тобi на танку пере¬ду!
  
  Зможемо ми нацистiв здолати,
  Як завжди ми босонiж дiвчата.
  Найгрiзнiший витязь наш ведмiдь,
  Вiн замочить усiх iз автомата!
  
  Нi, ми дiвки дуже вже крутi,
  Усiх ворогiв буквально розривагмо...
  Нашi пазурi, зуби, кулаки...
  Ми побудугмо мiсце у чудовому раю!
  
  Вiрю, буде класний комунiзм,
  У ньому цвiте кра¬на, повiр порад.
  I зникне сумний нацизм,
  Стануть, вiрю, подвиги оспiванi!
  
  Зацвiте, я вiрю бурно край,
  Вiд перемоги ми знову до перемоги.
  Перемоги японцiв Микола,
  Самура за пiдлостi вiдповiсть!
  
  Не дамо себе ми нахилити,
  Зламагмо ворогiв одним ударом...
  Перетворитися нехай мисливець на дичину,
  Скрушували вермахт ми недарма!
  
  
  Нам здаватися вiрте не з руки,
  Росiяни завжди вмiли битися.
  Нагострили зi сталi ми багнети,
  Чи стане фюрер образом паяця!
  
  Ось яка Батькiвщина моя,
  У нiй гармонiя росiйська граг...
  Всi народи дружна сiм'я,
  Авель трiумфуг, а не Ка¬н!
  
  Скоро буде у славi СРСР,
  Хоч супротивник наш жорстокий, пiдступний.
  Ми покажемо доблестi приклад,
  Буде росiйський дух у боях прославлений!
  . РОЗДIЛ ¦8.
  Травень 1944 року проносився швидко... Альбiна та Альвiна набирали рахунки на лiтаках.
  Вони дiвчата, якi наче на крилах херувимiв мчать.
  Альбiна босими пальчиками нiжок збиваг росiйський лiтак, i верещить:
  - За Третiй Рейх!
  Альвiна теж босонога i в бiкiнi збиваг радянський лiтак, розколюг його на частини i верещить:
  - За арiйський комунiзм!
  Пiсля чого дiвчата, використовуючи 37-мiлiметрову гармату, стали стрiляти i по радянських танках.
  Пiдбивають тридцятьчетвiрку i верещать:
  - Ми такi крутi!
  Альбiна голою, круглою п'яточкою тисне на педаль i щебече:
  - Славитись нехай комунiзм!
  I пробиваг радянську машину.
  Альвiна теж стрiляг в супротивника влучно, пiдбиваг його i верещить, скалячи зубки:
  - Наша, щоправда, у кулаку!
  Такi ось дiвчата дотепнi... I трощать радянськi полки... От наприклад, IС-2 ¬м попався. Так вони на нього з повiтря, i як цвяхнули з авiацiйно¬ гармати. Пробили метал, i змусили танк горiти. А бойовi комплекти детонувати.
  Альбiна прочирiкала на все горло:
  - Дiвка любить вбивати! Оце дiвка!
  Альвiна прошипiла, скеляючи перлиннi зубки:
  - Слава нашiй Вiтчизнi! За комунiзм!
  Дiвчата так i взялися за тоталiтарне винищення противникiв.
  I Червону армiю впевнено громили.
  А Герда боролася на екiпажi свог¬ "Пантери"-2 та займалася тотальним знищенням.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок навела гармату. Збила тридцятьчетвiрку i проревела:
  - За велич комунiзму арiйською!
  Шарлотта також пальнула босими пальчиками нiжок по радянському танку, розбила броню i в'якнула:
  - За великi успiхи у свiтi!
  Довбанула без довгих церемонiй i Христина. Так це влучно зробила, прошибла, радянську тридцятьчетвiрку голою п'ятою i в'якнула:
  - За великi межi!
  Магда теж по черзi випустила снаряд i проворкувала:
  - За новий арiйський порядок!
  Пiсля чого дiвчата взяли i хором заспiвали:
  - Усi ми скiнхеди фанати свободи, б'гмось за новий порядок! Скоро арiйськими стануть народи, б'гмося вогнем та мечем!
  Войовницi, треба сказати, виявилися дуже бойовими. I якщо вже й збивають супротивника, то до кiнця.
  Радянський Союз пiд ударами перевершував сил. Японiя напираг зi сходу.
  Двi японськi льотчицi Тошиба та Тойота з повiтря атакують радянськi позицi¬.
  Обидвi японки дуже красивi i босонiж i в бiкiнi.
  Тошиба робить захiд з повiтря, пробиваг дах радянського танка i реве:
  - Я г монстр iз японського пекла!
  Тойота натискаючи пальчиками босо¬ ноги на педаль, i зрубуючи супротивника, верещить:
  - За велич iдей Японi¬!
  Такi ось дiвчата чудовi. I трощать ворогiв дуже навiть активно.
  А СРСР реально самураям програг. I це зрозумiло чому. Де встояти проти такого фанатизму та технiки.
  Дiвчата японськi ось на легких, але спритних танках прориваються i Червону армiю безпосередньо молотять.
  Танковi частини це не жарт.
  Тошиба з повiтря кинула на радянськi позицi¬ бомбу, i пара гармат пiдлетiла вгору i прочирикала:
  - За великий комунiзм!
  Пiсля чого розреготагться.
  Тойота у польотi вiдзначила:
  - Дивнi у росiйських боги. Поклоняються людинi, розп'ятiй на хрестi, i вважають ¬¬ Богом. Навiть якось стаг смiшно!
  Тошиба хихикнула у вiдповiдь, помiтивши:
  - А ми самi скоро станемо богами та продовжимо еволюцiю свог¬ Божественностi!
  I дiвчата дуже охоче засмiються.
  Тойота зi смiшком вiдзначила:
  - У гдностi наша сила!
  Тошиба це агресивно пiдтвердила:
  - Наша сила, наш кулак!
  I знову з неба вони як обрушать на супротивника потiк авiацiйних снарядiв, пробиваючи тридцятьчетвiрки.
  Ось це дiвки бойовi i кажуть ще якiсь. Японiя всiх зжере та спалить.
  А коли катують пiонера, то взагалi виходить до крайностi агресивно.
  Особливо якщо хлопчику смажити п'ята. Це i зовсiм що не г супердiя ...
  I дiвчата кричать на все горло.
  А радянськi дiвчата теж борються мужньо та збивають супротивникiв. I дiють iз випередженням та таранами.
  Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова дуже активнi у небi красунi.
  I збивають нацистiв хоч у тих i лiтаки сильнiшi.
  Анастасiя босими пальчиками нiжок тисне на гашетки та спiваг:
  - Сильним бути непогано, що й казати!
  Акулiна голою п'ятою тисне на гашетку i пiдтверджуг:
  - Будемо ми фашистiв дуже мiцно бити!
  I обидвi дiвчата заспiвали:
  - Крiпенько, мiцненько, дуже мiцно бити! Мiцно, мiцненько, дуже мiцно бити!
  Пiсля чого войовницi стали читати крилатi афоризми, що скакали, наче конi чи точнiше молодi жеребцi;
  Полiтик часто буваг, щоб надiти на виборцiв хомут!
  Пiваючись полiтик, тисне виборцiв наче курей!
  Полiтик мрiг в'¬хати на бiлому конi, щоб вдягнути на виборця хомут!
  Лисиця невелика iклами, i бажаючи проковтнути ¬х взагалi ховаг!
  Полiтик, який багато розголошуг про людинолюбство - типовий людожер!
  I ведмедя можна заколисувати солодким як мед промовами!
  Для алкаша гiрка горiлка солодша за мед!
  Кравець бреше i не почервонiг, полiтик "почервонiг" i бреше!
  Жiнка, скинувши туфлi, взуг чоловiка, до рiвня босяка!
  Хочеш стати ближче до Бога - укоротити жадiбнiсть!
  Навiть у видимiй байдужостi Всевишнього укладено кохання - адже дiтям насамперед хочеться вирватися з-пiд опiки батькiв!
  Бог зволiкаг з покаранням зла, щоб дати шанс грiшниковi!
  Талант i працьовитiсть як чоловiк та дружина - народжують успiх лише в парi!
  Навiть мед гiркий - якщо в ньому тонеш!
  Обман як вино i нудно i солодко i зупинитися важко!
  Кохання як осколковий снаряд - розриваг серце, трясе мiзки, вивертаг кишенi, виходить боком!
  Людина в чомусь дорiвнюг богу - Всевишнiй створив всесвiт, а людина породила дурiсть: те й iнше нескiнченно!
  Успiх хтось будуг на кровi - чекаг доля колото¬ свинi. Сво¬ соратники з'¬дять - сумний злiсть результат!
  Деколи найкращий спосiб пiдтримати репутацiю - петля на ши¬! Принаймнi не дасть впасти!
  Пiд ведмедем довго не полежиш - розчавить!
  Деколи дружина як мамонт замiсть ковдри!
  Письменник що намагатиметься потиснути купюри - не посiг доброго, вiчного!
  Кра¬на без закону - як тiло без скелета! Тiльки щоб йому не закостенiти - потрiбнi вибори!
  Хочеш створити шедевр - забудь про гонорар!
  Наймайстернiший обман - коли ти не брешеш, але тобi нiхто не вiрить!
  Звичайно, поразка обiцяг великi бiди, але це лише вiдображення майбутньо¬ перемоги!
  У битвi приносить перемогу - доблесть та гарна розвiдка.
  Щоб бити, треба спершу побачити куди!
  Розвiдник - коваль перемоги!
  Покалiчити може будь-який дурень - вилiкувати не кожен розумний!
  Багато грубих катiв - лiкарiв, що мало лiкують!
  Кому лiкарi, а кому кати!
  Без болю немаг доблестi - без доблестi немаг перемоги!
  Iде¬ комунiзму - межа iдiотизму: якщо за ¬х реалiзацiю беруться гарячi голови та холоднi серця!
  Комунiзм це свiтло, але тих, хто надто умаслився, спалюг!
  Якщо не вистачаг терпiння - допомагаг спiв!
  Народ як залiзо - доки не охолонув, надавай потрiбну форму!
  Хочеш стати популярним - частiше застосовуй силу!
  Рейтинг як пекельна трава - росте, коли поливагш сльозами та кров'ю!
  Народ як бур'ян - чим бiльше топчеш, тим вище тягнеться!
  ¦днiсть - ключ до перемоги!
  Дисциплiна - iнструмент перемоги! Розум на ньому граг!
  ¦днiсть, мужнiсть, безкорисливiсть - ключi до перемоги, свободи, щастя! Без дисциплiни немаг армi¬, а без армi¬ не здобути свободи!
  Праця зробила нас сильнiшою, помножена на розум дасть свободу, а разом iз удачею принесе щастя!
  Командир як вершина пiрамiди - повинен бути тiльки один, iнакше навiть така мiцна конструкцiя впаде!
  Знатнiсть роду маг таке саме вiдношення до вiдваги, як довжина волосся до розуму!
  Жодна доблесть предкiв не допоможе боягузовi!
  Клинок iз наймiцнiшо¬ сталi iржавiг в руках базiка i труса!
  Найстрашнiша зброя - Бiблiя в руках негiдника!
  Головне багатство чоловiка: потенцiя, вона й основна причина руйнувань!
  Найкраща професiя - проституцiя, погднугш пригмне з корисним i щоразу новий партнер - жодно¬ рутини!
  Родовiд героя - можна повiк хвалитися, а потрапив на поле бою - в тил боягузливо мчить!
  Пляшка горiлки як граната - збиваг з нiг, вiдбиваг мозок, дробить нутрощi!
  Коли серце наповнюг милосердя - чомусь пустiг гаманець!
  Справдi, вiльна людина пiдпорядковугться трьом речам - розуму, любовi, Богу!
  Кохання як троянда - цвiте не довго, а ранить боляче!
  Раб у душi пiдкорений - пристрастям, пожадливостi, божим слугам!
  Удача хист як пiсок - лише працелюбнiсть зв'яже ¬¬ цементом!
  Гуртка вина як океан - захопившись, втрачагш пiд ногами -рунт!
  Жiнки люблять чоловiчу силу, тiльки не в тому випадку, коли випробовують на собi!
  Кохання як човен, якщо загребати надто жваво перевернеться i втопиться!
  У пору вводить статтю - спокушання малолiтками дорослих!
  На кохання не одягнеш наручники!
  Що природно - те не злочинно!
  Любов почуття нiжне, але не утримають найтовстiшi пута!
  Якби всi закони працювали, кра¬на перетворилася на каталажку, де охорону набирають iз зарубiжжя!
  Принцип невiдворотностi покарання не працюг, тому що сам себе не заарештугш!
  Лiкарi не повиннi проходити смугу перешкод. Пiсля не¬ будуть трястись руки, i заплiтатися язик i склянку горiлки на вiдмiну вiд бодуна не допоможе!
  Немаг нiчого втомливiшого - тривалого неробства!
  Наукове вiдкриття: замишлягться прогресивно - втiлюгться агресивно!
  Не мiсце дума для роздумiв, а мiсце сварки та божевiлля!
  Всi бiди людства походять з его¬зму, благоденство можливе лише загальними зусиллями!
  Людина без колективу як куточок, без багаття - даг мало свiтла i швидко гасне!
  Батькiвщина зiгрiваг - краще багаття!
  I тваринi краще в чередi!
  Логiка не повинна служити iнстинктам - розум хтивостi!
  Буде вiйна - буде й подвиг!
  М'язи без мозку, це жменька м'яса - по якiй плаче сковорiдка!
  З двох дуелянтiв один дурень, iнший негiдник!
  Чим вище злетiла людина, тим бiльше вона незадоволена сво¬м становищем!
  Залишившись один, собака сумуг за палицею господаря!
  Крила маг лише той - чий розум не звик плазати!
  Погано коли ти один як сноб!
  Ти самотнiй, а ворогiв легiон!
  Навiть слона може з'¬сти клоп!
  Якщо клопiв не один мiльйон!
  Лiдер кра¬ни маг бути людям братом, а не братаном!
  . Легше знайти сухий камiнь в океанi, нiж винахiд, який не намагалися використати у вiйськових цiлях!
  Перемога як жiнка - приваблюг блиском, але вiдлякуг цiною!
  Вогонь бог вiйни та як iншi боги вимагаг уваги та жертв!
  Один меч як крапля дощу, впаде i розлетиться, а коли ¬х багато народиться перемога!
  Тiльки не спiвай - за упокiй!
  На душi сумно - у животi порожньо!
  Спочатку миска, а потiм думки!
  Перемога варта честi!
  Честь поняття вiдносне i маг застосовуватися насамперед щодо сво¬х солдатiв!
  Хто п'г перед богм - похмелюгться у пекло!
  Труби мовчать, бо спiвають клинки - сталь мiцнiша i дзвiнкiша за мiдь!
  Вiйсько без командирiв, як череда овець без пастуха, один вовк якщо не з'¬сть, то налякаг!
  Втеча швидше дурiсть, нiж боягузтво! Адже найбiльше солдатiв гине не в сутичцi, а пiд час переслiдування!
  Вiйна схожа на гру в домiно, тiльки битi кiсточки вже не зiбрати - земля тримаг!
  Переслiдування перетворюг во¬на на ката, боягуза на смiливця, скромного на зухвальця!
  Фантастика - змагання безглуздя i абсурду! При цьому немаг бiльш наукового та логiчного жанру!
  На вiйнi як в оперi - кожен спiваг свог, тiльки суфлер може бути шпигуном!
  Сучаснi жiнки прощають чоловiковi все - окрiм бiдностi!
  Знагш, чим шпигуни вiдрiзняються вiд розвiдникiв?
  Я знаю! У нас однi розвiдники - у iноземцiв суцiльнi шпигуни!
  З чим краще порожньою головою чи порожнiм гаманцем? Звичайно, з порожньою головою - не так помiтно!
  Розум - найкращий збирач багатств!
  Розум i удача: закохана пара - народжують успiх, багатство, становище, але швидко розходяться!
  Гордим чоловiкам легше слухати поради, коли ¬х даг жiнка - якщо це не дружина!
  Мудра дружина - вартуг цiлого стану! А заповзятлива дружина може його вiдсудити!
  Хто цiнуг в людинi особистiсть, а хто готiвку!
  Людство можуть занапастити двi речi - комп'ютери та комп'ютерники. Першi атрофують розум, другi цим не зможуть скористатися!
  На вiйнi та граната товаришу!
  Взагалi граната, яка розповiдаг анекдоти, це як яйце Фаберже, використане для колки горiхiв!
  Талант, як i душу: неможливо вiдiбрати, але можна занапастити!
  Помста не варта честi - вiдплата порядностi!
  Заздрiсть зародок злочину, користь полив, неробство-пiдживлення!
  Лiнь - найгiрше з усiх злочинiв!
  Краще вже померти з мечем гiдно - нiж жити вiл гнаний батогом у стiйло!
  На вiйнi вiдвага здатна побити хитрiсть, але хитрощi нiколи не побити вiдвагу!
  Вiйна життя робить жахливим, а смерть гiдною i прекрасною!
  Скромнiсть для полководця якiсть рiдкiсна, але вiд цього ще цiннiша!
  - Шакав спiвзвучно слову кал!
  У лева над шакалом лише одна перевага - можливiсть гiдно померти!
  Технiка - кат доблестi!
  - Але ж не так! Насправдi, чим вищий рiвень технiки, чим бiльшого розуму та винахiдливостi потрiбно на полi бою!
  Де починаються iнтереси Батькiвщини, закiнчугться особисте благополуччя!
  Свобода маг погднуватися з дисциплiною. Анархiя - антипод свободи!
  Ланцюжка пам'ять - найкращий наставник! Взагалi мечем можна завоювати свободу, але лише за допомогою розуму ¬¬ можна утримати!
  - Коли сильний во¬н iншого врятуг, за це не потрiбна особлива шана!
  Адже доблесть коли в серцi твогму горить, на захист рабiв ти пiднiмеш свiй щит!
  Пiдлiсть пiдонка не виправдання чесному, тому що наявнiсть бруду не виправдовуг бруднулю!
  Кохання нiколи не обходитися дешево - особливо якщо платять не гаманцем, а душею!
  ¦дине, що може виправдати пролиту кров, якщо в результатi перестають литися сльози!
  Хто служить за грошi, нiколи не зможуть зрiвнятися в бою з тими, ким рухаг хоробре серце та прагнення свободи!
  Сльозинка дитини тим i небезпечна, що перетворюгться на бурхливий потiк, що змиваг цивiлiзацi¬!
  Посада командира це не зайва пайка, а додаткова вiдповiдальнiсть та тяжка ноша!
  Невiдомо що важливiше - нагодувати всiх голодних чи втерти сльозу однiй дитинi!
  Золото м'якше стали, але вiрнiше вражаг серце!
  Чи не зброя робить сильним солдата, а солдат зброя!
  Дiвчата гострити афоризмами художники. I якщо вже починають трощити супротивника, то тому вiд них не врятуватися.
  Наприкiнцi травня 1944 року розпочався наступ гiтлерiвцiв у напрямку Саратова.
  У боях взяв участь "Штурмльов", машина на шасi колишнього "Лева", з бомбометом ще потужнiшим iз калiбром у 450-мiлiметрiв, який все буквально зминаг та руйнуг, розриваючи та пробиваючи колосально¬ сили вирви.
  А така реактивна ракета одразу цiлий квартал вiзьме i пошибе.
  "Штурмльов" пiд керiвництвом команди нiмецьких дiвчат, стрiляг за радянськими позицiями.
  Джейн пiдморгуг подругами, i тупаючи босими нiжками, вимовляг:
  - Ми ворогiв капiтально змiтагмо, i перетворюгмо ¬х на типовi труни!
  Грiнгета пiдморгуг у вiдповiдь, натискаг босою нiжкою на важiль i верещить:
  - Ми гратимемо i перемагатимемо ворогiв!
  Маланья вiдзначила:
  - Проти машини "Штурмльов", будь-якi радянськi укрiплення безсилi!
  Монiка, вдаривши голою п'ятою, пiдтвердила:
  - Ми реально народженi для перемоги!
  Джейн вивела:
  - У вiйни не жiноча особа, але фiзiономiя, що приваблюг любителiв гострих вiдчуттiв!
  Грiн-ета стрiляючи по радянських частинах iз кулемета, видала:
  - Жiнка це голубка, яка впивагться в чоловiка-дятла шулiкою!
  Монiка, ведучи вогонь по росiйським солдатам, вiдзначила:
  - У жiнки завжди сiм п'ятниць на тижнi, а без недiльного подарунка вiд подружнього обов'язку завжди вихiдний!
  Малання, хихикнувши, вiдповiла:
  - Бог не в усьому всесильний, жiнку переперечити вiн безсилий!
  Джейн iз цим погодилася, вистрiливши за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Бог хоч всемогутнiй, але не в силах заткнути жiнцi рота, а полiтику впасти!
  Грiнгета логiчно помiтила, пальнув голою п'ятою натискаючи:
  - У полiтика немаг совiстi, у жiнки почуття мiри, а у жiнки-полiтика всi почуття без мiри!
  Монiка, пострiлюючи по радянських вiйськах, i вражаючи ¬х до смертi, вiдзначила:
  - Жiнка це квiтка, колюча як троянда, але солодкий ¬¬ аромат, приваблюг козлiв та трутнiв!
  Малання, довбаючи радянських солдатiв i руйнуючи дзоти, пискнула:
  - Впадаг в дитинство виборець, голосуючи за обридлих старих дубiв iз дуплами!
  Дiвчата показали свою дотепнiсть i по¬хали далi.
  А зверху ще й пiкiрували штурмовики. I так радянськi вiйська без зайвих проблем молотили.
  Нiмцi стали такими крутими. I ¬хня оперативна майстернiсть пiдвищувалася.
  I ось хiд йшли системи "Шаховий кiнь", телетанки керованi радiо.
  I це для радянських солдатiв було проблемою. I лупили гiтлерiвцi Червону армiю.
  Але радянськi дiвчата теж билися дуже мужньо.
  Бо¬ розгорнулися за Камишин. Тут уже знову Оленка у битвi.
  I ¬¬ пошарпаний, але не здався батальйон.
  Оленка вiдзначила з усмiшкою:
  - На будь-якiй вiйнi солдата життя в цiнi!
  I як кине босими пальчиками нiжок гранату.
  Ось це войовницi - найвищий клас...
  Анюта, стрiляючи по фашистах, вiдзначила:
  - Росiйського солдата можна змусити впасти як скошену колоду, але не поставити на колiна, i змусити трястись немов осину!
  Алла, ведучи вогонь, i пiддавши голою п'ятою вибуховий пакет, пискнула:
  - Не хочеш дотримуватись вiйськово¬ дисциплiни, будеш як полонений гнути спину!
  Марiя пострiлюючи супротивникiв, босими пальчиками нiжок запустивши вбивчий бумеранг, видала:
  - У нашому свiтi багато бруду, лише рiдкiснi у ньому князi!
  Мотрона, стрiляючи в супротивникiв, i зрiзаючи ¬х чергами, а потiм босою нiжкою жбурнувши гранату, вiдзначила:
  - У полiтика мова довга, але виконати ¬м намолочене - руки короткi!
  Маруся, ведучи вогонь по ворогу, i викошуючи шеренги нiмецьких та iноземних солдатiв, в'якнула:
  - Полiтик швидкий на обiцянки, повiльний на виконання, просить милостиню, i за обман прощення!
  Дiвчата молодцi i б'ються. Але сили дуже нерiвнi. Руйнiв багато.
  Нiмецький танк "Маус", хоч i не зовсiм серiйний, на фронтах все ще траплягться. I його гармати ревуть та стрiляють. I пiднiмають руйнування в окопах неймовiрнi.
  Але проти Мауса стрiляють дiвчата з гармат. Хоч снаряди й вiдскакують наче горох. Але нiмцi все пруть i пруть.
  I по них стрiляють дуже влучно.
  Дiвчата-комсомолки бiгають, мелькаючи голими п'яточками, i пищать:
  - За славу Батькiвщини свято¬!
  Вiола, вистрiливши по нiмецькiй пiхотi, пискнула:
  - Коли жiнцi не вистачаг на туфлi, вона взуг чоловiка босонiж!
  I дiвчина зареготаг i покаже мову.
  Войовницi треба сказати веселi. I якщо вже б'ють, то б'ють смертельно.
  Вiола i Маргарита, майже голi в одних лише трусиках борються, пiдносячи снаряди i влучно стрiляючи. I ¬х не зупинити просто так.
  Маргарита попискуючи, вимовляг:
  - Слава епосi комунiзму!
  Вiола агресивно пiдтверджуг:
  - Епосi змiн велика слава!
  Войовницi треба зазначити, виявилися надзвичайно агресивними дiвчиськами.
  Веронiка теж пiдносить снаряди, мелькаючи голими, круглими п'яточками i верещать:
  - Комунiзму слава!
  Ось це у них бойове вийшло осяяння. А як вони люто i з розлюченiстю б'ються.
  А голi, засмаглi колiна мелькають.
  Тамара теж бореться. Вона вибралася iз захопленого гiтлерiвцем Кавказу i знову у строю. Б'гться м'ясо¬дним вiдчуттям кровi. Воюг з колосальною агресiгю.
  Тамара кидаг босими пальчиками нiжок гранату, розриваг фашистiв i пищить:
  - Комунiзм буде з нами!
  I даг влучну чергу з автомата.
  Дiвчата видно творять колосальну силу чудеса. I в них пожежа, що загрожуг спалити всесвiт.
  Веронiка, стрiляючи, спiваг:
  Цiкаво ж все буде без сумнiву,
  Все у свiтi передбачить розклад!
  I пiдморгуг сво¬ми сапфiровими очима.
  Тамара, стрiляючи, реве:
  - Коловрат! ¦впатiй Коловрат! Геро¬в Русi збираг на сполох!
  I дала чергу з автомата. Зрiзала фрицiв i пискнула:
  - Жiнка це насамперед лисиця, яка хоче заарканити лева, але зазвичай у ¬¬ ласо потрапляють вiслюки!
  Вiкторiя, ведучи вогонь та босими пальчиками нiжок, жбурнувши черговий подарунок смертi, видала:
  - Жiнка це курка, яка обожнюг золотi яйця, завдаючи ¬х носiю тiльки збиток!
  I дiвчата синхронно розреготалися. Вони настiльки чудово б'ються з колосальним натиском.
  Тамара вiдзначила, стрiляючи по iноземних дивiзiях:
  - Жiнка це курка, тiльки золотi яйця вона може принести тому чоловiковi, що справжнiй лисиця!
  Веронiка, ведучи вогонь, i скелячи зубки, додала:
  - Справжня лисиця та пiвня змусить нести золотi яйця!
  Маргарита, стрiляючи та кидаючи босими нiжками гранати, вiдзначила:
  - У лисицi пазурi не левовi, але три шкури вона здере i з царя звiрiв!
  Вiола, агресивно скелячи зубки, помiтила:
  - Хто розумом не лис, той i статтю не лев!
  Войовницi як видно з великими амбiцiями забiяки. I якщо вже заведуться.
  Олiмпiада ведучи вогонь i взяла потужними нiжками, пiдняла цiлий ящик з вибухiвкою i як його запустить. Маса гiтлерiвцiв розiрвана, а гарна дiвчина реве:
  - Прав СРСР, i пiсню спiвай Люцифер! Ми всiх переможемо!
  Олiмпiада втiм, не забула i, пальнувши, висловитися:
  - Жiнка лисиця здатна переконати будь-якого чоловiка, що вiн лев, розвiвши як простого вiслюка!
  Маргарита, стрiляючи, з цим погодилася:
  - Жiнка левиця лише з лисячим розумом та вовчою хваткою!
  Серафима вiдзначила, скошуючи противникiв:
  - Лев не той, хто реве, а хто багато зеленi б'г!
  Вiола, ведучи влучний вогонь по супротивнику, i скошуючи його, помiтила:
  - Коли полiтик не лисиця, то з нього самого здирають три шкури та пускають на комiр!
  Вiкторiя, скелячи зубки i пiдморгуючи, а потiм босою нiжкою жбурнувши вбивчо¬ сили презент смертi, видала:
  - У полiтика широка дупа, щоб сидiти на двох стiльцях, але широтою душi вiн маг тiльки на словах!
  Олiмпiада, пiддавши босими, мускулистими нiжками бочку та вибухаючи танк "Лев", буркнула:
  - Танк пробивають снарядом iз урановим сердечником, полiтик пробивагться нагору без серця, але iз золотим гаманцем!
  . РОЗДIЛ ¦9.
  Камишин був залишений. I початку червня 1944 року бо¬ розгорнулися за Саратов.
  Тут битви такi активнi киплять. I також дiвчата як завжди в боях. I такi симпатичнi войовницi.
  Оленка бореться i скошуг супротивникiв автоматними чергами i цiлими шеренгами.
  Дiвчина кидаг гранату босими пальчиками нiжок i верещить:
  - Моя перемога нехай буде!
  I знову стрiляг у ворога.
  Анюта теж пострiлюг у супротивника. Робить це влучно та точно. T¬ автомати такi заводнi. I босi пальчики нiжок жбурляють вибуховi пакети колосально¬ сили. Розривають на частини фашистiв i дiвчина пищить на всю горлянку.
  - За комунiзм!
  Алла, ведучи вогонь по супротивнику з колосальною влучнiстю, i викошуючи ворогiв, пищить:
  - За Батькiвщину безкрайня!
  I босими пальчиками нiжок, дiвчина знову жбурляг гранату. Вона треба сказати бойова iз бойових.
  А сама руда i в одних трусах. I веде вогонь так влучно та точно, i фрицi залягають.
  Марiя теж веде вогонь дуже влучно. I вона така дiвка гарна, i босими пальцями нiжок кидаг вибуховий пакет, розриваючи супротивникiв.
  Пiсля чого реве:
  - Прав iмперiя СРСР!
  Маруся також влучно стрiляг, у ворогiв потрапить i реве:
  - Вiд тайги до британських морiв, наша армiя найсильнiша!
  I теж босою нiжкою як вистрiлить.
  Далi Мотрена допустить вбивчим снарядом по супротивнику. I вразить його iз точнiстю до ста вiдсоткiв. Природно голою п'ятою.
  Це радянськi дiвчата працюють, та й нiмецькi не вiдстають.
  Крiстiна, Магда, Маргарет та Шелла, борються у "Пантерi". Машина, хай i не iдеальна, зате зi скорострiльною, далекобiйною гарматою, в мiру спритна, i непоганою лобовою бронею.
  Нiмецькi дiвчата босонiж i в бiкiнi, незважаючи на лiтню спеку, точнiше завдяки ¬й. I ведуть маневрений бiй.
  Ось Крiстiна робить пострiл... Снаряд потрапляг до вежi Т-34-76 i пробиваг ¬¬. Радянський танк зупинягться пiдбитий.
  Дiвчата кричать у всi ковтки:
  - Наша взяла!
  Потiм стрiляг Магда. Теж лупнула красуня з золотистим волоссям.
  Так що у тридцятьчетвiрки вежу зiрвало.
  Дiвчата-тигрицi стрiляють по черзi. I дуже влучно. Ось вони вразили ще один радянський танк.
  Далi влiпила Маргарет. I вразила САУ СУ-76. Спритно довбала. I заспiвала:
  - Наша пекельна Нiмеччина сильна, охороняг свiт вона!
  I як покаже мову!
  Потiм довбала з гармати Шелла. Вразила радянський танк КВ-1С. Теж непогано дiвчина спрацювала.
  Та четвiрка войовниць у бiкiнi бойова та холоду не бо¬ться. Пiсля того, як жiнки стали битися, справи у Третього Рейху пiшли значно успiшнiше.
  Ось i в небi льотчицi Альбiна та Альвiна. Обидвi красунi в бiкiнi i босонiж. Воюють собi на Фокке-Вульфах. А це машина дуже серйозна.
  Альбiна, стрiляючи з авiагармат, вимовляг:
  - Активний крокет! Вiд слова крушi не шкодуй!
  I як блисне слiпучою усмiшкою! I зб'г одразу два радянськi лiтаки.
  Альвiна теж зрубала авiагарматами цiлих три i прочирикала:
  - Мiй захiд, буде смертельним та матовим!
  Пiсля чого дiвчина вишкiрилася i показала зуби! Вона сама чарiвнiсть i повна феноменально¬ чарiвностi.
  Альбiна зрiзаг ще лiтак ЯК-9 i пищить:
  - А навiщо потрiбнi радянськi льотчики?
  Альвiна збиваг ЛАГГ-5 i впевнено вимовляг:
  - Щоб ми нiмкенi набирали рахунки!
  Чудова пара дiвчат. Як вони взялися за набiр собi нагород. Ось уже справдi проти таких красунь не попреш. Вони збивають лiтаки i скалять собi зубки.
  А головний секрет, це в холод, дiвкам треба бути босими й у бiкiнi. Тодi рахунки самi прийдуть.
  I нiколи не одягайся. А тряси оголеними грудьми, i буде завжди в пошанi!
  Альбiна зрiзала черговий лiтак Червоно¬ армi¬ та проспiвала:
  - У великiй висотi та зорянiй чистотi!
  I пiдморгнула, пiдстрибуючи, i смикаючи босими нiжками, ревучи:
  - У морськiй хвилi та лютому вогнi! I в лютому i лютому вогнi!
  I знову дiвчисько енергiйним заходом збиваг лiтак.
  А тут Альвiна атакуг супротивника. Робить це з розвороту, скеля собi зубки i пищить:
  - Я буду суперчемпiоном свiту!
  I знову падаг збита дiвчиськом машина. I Червоно¬ армi¬ неабияк дiстагться.
  А Альбiна з диким екстазом реве:
  - Я тепер кат, а не пiлот!
  Збиваг черговий радянський лiтак, i шипить:
  - Нагинаюся над прицiлом i, ракети мчать до мети, попереду ще один захiд!
  Войовниця дiг гранично агресивно.
  Ось обидвi дiвчата атакують i наземнi цiлi. Альбiна пробиваг тридцятьчетвiрку i верещить:
  - Оце буде кiнець!
  Альвiна вражаг СУ-76 i шепоче:
  - До повного розгрому!
  I босою нiжкою як трусить!
  Бойовi тут дiвчина, а з боку СРСР теж дiвчата б'ються, намагаються захистити Гур'гв куди теж пруть гiтлерiвськi вiйська, наче навал скорпiона.
  Оленка боролася за Гур'гва, якого штурмували гiтлерiвцi. Вiдчайдушна красуня кинула босими пальчиками нiжок гранату i прочирикала:
  - Слава за Русь та партiю рiдну!
  Потiм Наташка запустила босими пальчиками нiжок гранату i прошипiла:
  - Дiвчисько бережемо босу!
  Пiсля Анюта теж пальчиками голих нiжок подарунок смертi послала, i пров'якала:
  - Чудовий удар!
  Руда Августина взяла i надiслала босою нижньою кiнцiвкою подарунок анiгiляцi¬ i пискнула:
  - Направивши в небо радар!
  А потiм i златоволоса Марiя голими нiжками смерть подарувала фашистам.
  I заспiвала:
  - У Мадагаскарi, у пустелi та Сахарi! Всюди була, бачила бiле свiтло!
  А тут уже й Маруся босими пiдошвами нiг цiлу зв'язку, жбурне i проспiваг:
  - У Фiнляндi¬, Грецi¬, i в Австралi¬, Швецi¬, вам скажуть, що прекраснiших дiвчат цих немаг!
  Та шiстка дiвчат боролася дуже здорово. Але Курськ все одно фрицi взяли...
  Нi, не встояти проти таких переважаючих сил. Прут собi фашисти i пруть.
  А що дагться взнаки пiдготовка нелюдiв.
  Адольф Гiтлер просто балдел: вiдчуваючи себе справжнiм деспотом, якому всi пiдкоряються i тремтять. Та якщо хочеш сталiнських успiхiв, то треба i бути начебто Сталiна, без жалостi i вимогливим до iнших i собi (ось саме так i в такiй послiдовностi мислив Йосип Вiссарiонович!). Тепер же шерех пристойний i машина почне рухатися. Взагалi у Нiмеччини з урахуванням сателiтiв величезну перевагу над СРСР у кiлькостi промислового обладнання, у квалiфiкованiй робочiй силi та числу iнженерiв усiх рiвнiв. Це факт, а випуск озброгнь таки не на висотi! Вiдставала Нiмеччина вiд СРСР всю вiйну, незважаючи на всi руйнування в Росi¬. А чого? Звичайно, внаслiдок певного бардаку, що панував у рiзних вiдомствах i, особливо у вiйськовiй промисловостi. Крiм того, негативну роль вiдiгравала нестача сировини, а також недооцiнка потенцiалу противника. Зокрема у 1940 роцi випуск озброгнь у Нiмеччинi були нижчими, нiж у 1939 (якщо вважати валом з урахуванням богприпасiв), i це незважаючи на те, що вже йшла вiйна, i Третiй Рейх взяв пiд контроль великi територi¬ з величезними запасами виробничих потужностей. Що можна сказати про органiзаторськi здiбностi Гiтлера? Не надто, то вiн блиснув у сферi вiйськово¬ iндустрi¬.
  Фюрер заявив у довгому мовленнi:
  - У справi курування авiацi¬, надзвичайнi повноваження надаються Зауеру. Вiн уважно слiдкуватиме i за кiлькiстю технiки, що випускагться, i що не менш важливо за якiстю. Крiм того багато тво¬х друзiв Герiнг, нехай i були колись хорошими асами, але до керiвно¬ роботи не здатнi. Не кожен добрий солдат, ще й видатний генерал, так що технiчною сферою замiсть повiшеного Ерiка керуватиме людина з-помiж професiйних пiдпригмцiв, здатна здiйснити реформування та переозброгння авiацiйних сил. Адже Британiя не спить, вона нарощуг як кiлькiсть, так i якiсть сво¬х збройних сил, i особливо авiацi¬. Нам треба випереджати супротивника на двi голови, на дюжину крокiв iнакше ми повнiстю втратимо перевагу над ворогом. А тому потрiбнi якiснi кроки.
  Герiнг несмiливо заперечив:
  - Мо¬ друзi, перевiренi люди, якi довели свою бойову ефективнiсть та професiоналiзм.
  Бiснуватий диктатор розлютився:
  - А може я, на твою думку, забув, хто битву за Британiю програв? Або хтось провалив чотирирiчний план розвитку народного господарства. Або ти теж хочеш, щоб тобi врiзали рiзками, та ще й публiчно. Так що заткни собi пащу i мовчи, доки не посадили на кiлок!
  Герiнг навiть сiв вiд страху. На жаль, з фюрером жарти поганi. Потiм знову почувся галас, у небо злетiв черговий реактивний лiтак МЕ-262. Машина була масивною i мала цiлих два мотори. Крила трохи стрiлоподiбнi, сам винищувач маг досить грiзний вигляд. Його швидкiснi характеристики, для 1941 року загалом пристойнi, i навiть у свiтових поняттях рекорднi. Щоправда, сама машина ще не цiлком надiйна i потребуг налагодження. Втiм, фашистський диктатор вже дав характеристики нових, бiльш досконалих винищувачiв... МЕ-262 важить понад шiсть тонн, що г деяке перевантаження. Реактивний винищувач повинен бути маленьким, дешевим та прудким. У цьому вiдношеннi МЕ-163 мiг би бути непоганим, але його ракетний двигун надто вже форсований i працюг лише шiсть хвилин (вiрнiше ще працюватиме!), а значить дальнiсть дi¬ лише в радiусi ста кiлометрiв. Як бомбардувальник у стилi "блiц" або винищувач прикриття для ударiв армад по Англi¬, вiн, звичайно, не годиться.
  А ось МЕ-262 може нести тонну бомб, тобто стiльки, як i Пе-2 радянський фронтовий лiтак. Тобто вiдмiнне рiшення i для винищувально¬ зачистки та пiдтримки вiйськ. Втiм, чому не створити винищувач у стилi "Комета" МЕ-163, але вже без ракетного, а з турбореактивним двигуном? "Комету" намагалися покращити i начебто довели польотний час до 15 хвилин ( це радiус дi¬ до 300 кiлометрiв), що Битвi за Британiю загалом прийнятно. Лондон ще можна з Нормандi¬ дiстати... Хоча не все так очевидно, треба ще й вiдбомбити i повернутися назад, та й п'ятнадцять хвилин були не в такому форсованому режимi. У майбутньому ракетнi, реактивнi винищувачi було визнано тупиковим напрямом авiацi¬. Але конструкцiя "Комети" дуже навiть цiкава, сво¬ми маленькими розмiрами i легкiстю, а значить дешевизною i маневренiстю.
  Крiм того, г ще досить перспективнi винищувачi вагою взагалi в 800 кiлограм, такi планери, що ¬х можна використовувати в повiтряних битвах. Щоправда, через малу дальнiсть польоти на них можна вести лише обороннi бо¬, або доставляти до Лондона на... Транспортах, а потiм чiпляти назад льотчикiв. Тут треба буде подумати. У реальнiй iсторi¬ планери так i не встигли повоювати, а Коре¬ чомусь радянськi генерали вiд авiацi¬ не наважилися випробувати цю iдею. Взагалi, це не сумно, але в ходi Корейсько¬ вiйни рахунок перемог першим вiдкрив американський пiлот. Тож янкi не варто недооцiнювати.
  Пiсля того як полiт закiнчився з кабiни, вискочила юна свiтловолоса дiвчина i на всiх парах пiдбiгла до фюрера.
  Бiснуватий нацi номер один простяг ¬й руку для поцiлунку. Що ж пригмно коли дiвчата тебе люблять, а фюрера, схоже, цiлком щиро обожнюють усi нiмцi, чи вiрнiше майже всi, крiм небагатьох в'язнiв концтаборiв. Летчиця вимовила з натхненням:
  - Це просто чудовий лiтак, у ньому така швидкiсть та мiць. Порвемо всiх левлять як грiлку з сурогату!
  Фюрер схвалив порив дiвчинки:
  - Звичайно ж, порвемо, але ... Налагодження машини слiд вести швидшими темпами i особливо це стосугться моторiв. Тут вже звичайно потрiбнi будуть радикальнi заходи, для ¬х полiпшення, але якщо допоможе вождь-конструктор!
  Всi хором гаркнули:
  - Слава великому фюреру! Хай допоможе нам провидiння!
  Заграв гiмн Третього Рейху та рушила колона юних бiйцiв iз Гiтлер-югента. Хлопчаки вiд чотирнадцяти до сiмнадцяти рокiв пройшли пiд барабан особливою побудовою. А далi було найцiкавiше: марширували дiвчата-пiдлiтки iз жiночого союзу Нiмеччини. Вони були в коротеньких спiдничках, голенькi, босонiжки нiжки красунь притягували до себе погляди чоловiкiв. Дiвчата намагалися задирати ноги вище, але при цьому вiдтягували шкарпетку, акуратно ставили п'яту. Чудове видовище красунь з бездоганними фiгурками... Обличчя правда були рiзнi i в деяких юних фашисток дещо грубуватi, майже чоловiчi, та ще вони кривили ¬х. Особливо коли зводили брови разом.
  Естет Адольф зазначив:
  - Потрiбно, що хлопцi та дiвчата бiльш масово отримували фiзичне загартування. А знаю, що з цього приводу багато робиться зокрема в Юнгфольку, але потрiбна всеосяжнiсть i переймання спартанських методiв. Звичайно, крiм заохочення крадiжки... Нашi юнаки та дiвчата повиннi рости порядними i водночас безжальними людьми.
  Верховний головнокомандувач зробив паузу. Генерали мовчали, мабуть, боялися заперечувати, а пiдтверджувати очевидне не хотiлося. Фюрер продовжив:
  - Вiйна не жарт, але безжалiснiсть до ворогiв, маг погднуватися iз взагмодопомогою та почуттям братерства щодо товаришiв. Ось це ми й повиннi всiм вселяти... Нова надлюдина, нещадна до iнших, але ще бiльшою мiрою вона маг бути нещадною до себе. Бо неповноцiннiсть треба насамперед викорiнити у сво¬й душi, ну а тодi й немiчна, людське тiло пiдбадьориться!
  Знову пауза ... Генерали i конструктори раптом зрозумiли i почали бурхливо аплодувати. Фюрер, схоже, був задоволений:
  - Це вже краще, а зараз менi хотiлося б побачити iмiтацiю повiтряного бою. Таку ось грiзну i всесокрушуючу ...
  Хейнкель несмiливо спитав:
  - З бойовими патронами чи снарядами мiй фюрер?
  Нацi номер один кивнув:
  - Звичайно, з бойовими. Крiм того менi хотiлося б розглянути дiю катапультуючого пристрою. Адже ви працюгте над ним... - Фюрер струснув кулаками. - Коли, нарештi, воно буде готове та запущене у масове виробництво. Адже досвiдчений льотчик, це i г досвiдчений льотчик, якого треба берегти для майбутнiх битв!
  Фюрер-термiнатор все ж таки вирiшив показати конструкторам бiльш сучасну схему катапультуючого пристрою. Ця система маг бути менш громiздкою, бiльш простою та легкою. Що ж недорогий i вже освогний нiмецькою промисловiстю, пiропатрон цiлком пiдходить для цiг¬ мети.
  Схему доводилося малювати на ходу, але Гiтлер був справдi непоганим художником, i малював чiтко, швидко, лiнi¬ схем та повороти були рiвними та чiткими без жодних лiнiйок та циркулiв. Термiнатор-попаданець подумав, що дивно звичайно, що нiмцi, маючи, загалом, таку сильну i певною мiрою передову iдеологiю як нацiонал-соцiалiзм та тоталiтарну систему злили росiйською вiйну. Можливо, це пов'язано з тим, що росiйськi во¬ни були мiцнiшими i витривалiшими за нiмецькi i швидше вчилися воювати.
  Взагалi якщо подивитися на хiд вiйни в цiлому, то так росiйськi, вiрнiше радянськi вiйськовi вчилися воювати, а нiмцi як би розучилися ... Tх командування приймало рiшення на рiвнi першокласникiв, а може навiть i нижче, якщо першокласник маг досвiд ведення вiйськових дiй у стратегiях реального часу . А що iнодi дiти рокiв шести вже так спритно керують вiртуальними армiями, то ¬м i Жукову з Майнштейном немаг грiха повчитися. Втiм, деякi дослiдники вважають Жукова i Майнштейна бездарностями. ¦ також протирiччя за чисельнiстю технiки, зокрема трофейно¬, французько¬. Пам'ять Гiтлера (хороша пам'ять, особливо коли вiн ще здоровий!), пiдказувала, що трофейних танкiв захоплених у французiв було 3600, дуже велика цифра ... Деякi моделi такi як SiS -35 за сво¬м бронюванням, правда тiльки лобового бронювання перевершували Т-34. Так що цей танк цiлком можна виробляти i на французьких заводах, хiба що замiнивши 47-мiлiметрову зброю, на довгоствол в 75-мiлiметрiв. Загалом i цього може виявитися мало. Британiя та США загалом у сво¬х танках завжди найбiльше цiнували броню. Ось, наприклад, сорока тонний "Черчiлль" мав бронювання в 152 - мiлiметри проти 120 - бiля важкого танка IС-2.
  Фюрер ще дещо повiдомив конструкторам:
  - У нас цiлком вистачаг аеродинамiчних труб, так що займайтеся пошуком бiльш оптимально¬ моделi лiтака та створенням обтiчних форм, не доводячи справу до дорогих випробувань, де ще й гинуть найкращi нашi аси. Наприклад, модель лiтака типу лiтаюче крило дуже ефективно, особливо якщо товщину i кут нахилу можна було б мiняти. Я вже дав вам креслення, так що безхвостка маг бути готова. T¬ розрахункова швидкiсть становитиме навiть за двигуна Юмо до 1100 кiлометрiв на годину. Так що дерзайте, але не дерзiте!
  Пiсля цього був обiд на свiжому повiтрi, дiвчата-прислужницi розставили столи та стiльцi. Гарно... Але що ж якi реформи в нацiонал-соцiалiзмi зробити? Такi, щоб максимально зменшити кiлькiсть ворогiв та знайти друзiв. Ось, наприклад, не звеличувати нiмецьку расу на кожному кроцi i може навiть перестати дiлити народи на класи. Втiм, формально ще подiл нацiй на неповноцiннi та арiйськi ще не узаконено. Це спрощуг справу.
  Красива дiвчина з-помiж прислуги, присiла до фюрера i поклала собi його руку на голе колiно. Проворкувала:
  - Ви про щось замислилися мiй фюрер?
  Нацистський диктатор i водночас вiртуальний гравець стрепенувся. Вiн помiтив, що так i не до¬в овочевий суп та фруктовий салат. Фюрер поцiлував дiвчину в губи, вiдчувши ¬¬ юний, солодкий аромат i заявив:
  - По¬деш у машинi зi мною. А ви все за роботу, час ¬сти закiнчився.
  I знову шестернi державного, не цiлком, щоправда, налагодженого механiзму закрутилися. На шляху фюрер зайнявся любов'ю з красунею, i навiть здивувався, звiдки в нього стiльки енергi¬ i сил. Адже говорили, що фюрер - iмпотент i взагалi нiбито iнвалiд, який перехворiв на сифiлiс (брехня) i скоплений (загалом вигадка!).
  Тим не менш, не все гладко вже 22 червня 1944 року, три роки йде вiйна з СРСР. А перемоги не видно, i Саратов ще тримагться. Це мiсто Сталiн наказав захищати за всяку цiну.
  Незважаючи на всi втрати, випуск бойово¬ технiки досить високий. Новi танки IС-2 виявилися досить ефективними. Навiть не пробиваючи окремi нiмецькi машини в лоб, вони виводили ¬х з ладу з велико¬ дистанцi¬.
  Тож гiтлерiвцям доводилося досить туго. Але вони мали велику перевагу. Реактивних лiтакiв МЕ-262 билося вже у небi чимало. I вiн суперник серйозний.
  ТА-152, втiм, показав себе взагалi чудовим видом озброгння.
  Сталiн тим часом теж провiв зустрiч зв'язку в трилiття початку вiйни i став питати вогначальникiв, про що вони думають i як полiпшити ситуацiю на фронтах.
  Жуков запропонував вождевi:
  - Якщо просто оборонятися та вiдбивати загрози, то ми безперечно програгмо. Нам треба наступати!
  Сталiн енергiйно кивнув:
  - Згоден! Але де!
  Маршал Жуков запропонував:
  - Поки що Ленiнград не капiтулював, його слiд деблокувати!
  Маршал Василевський погодився:
  - Так я думаю, це буде найкращий iз варiантiв!
  Сталiн знизав плечима, зазначив:
  - Якщо ми знову вдаримо на Тихвiн, то нас там чекатимуть, i ми загрузнемо або попадемо в пастку!
  Маршал Жуков вiдповiдно кивнув:
  - Правильно товаришу Сталiн! Але я пропоную, вдарити слiд за фiнськими вiйськами в Петрозаводську. Вони не такi сильнi i ми можемо застати противника зненацька!
  Сталiн з усмiшкою вiдповiв:
  - Логiчно товариш Жуков. Ось i наступайте на Петрозаводськ. I принесiть нам перемогу!
  Пiсля цих слiв увiйшло кiлька дiвчат у коротких бiлих спiдницях та з босими нiжками. Вони пiднесли пляшки з червоним вином i фужери з бутербродами чорно¬ iкри. Сталiн взяв такий бутерброд i запиваючи, сказав:
  - Так вип'гмо за те, щоб нашi можливостi завжди збiгалися з нашими потребами.
  Вознесенський зауважив:
  - Якiсть бронi наших танкiв г досить низькою. I я пропоную зробити IС-2 та Т-34-85 бiльш легкими, швидкими та маневреними за рахунок зменшення бронювання. Це дасть нам i економiю металу, i зробить цi машини бiльш практичними.
  Сталiн знизав плечима, зазначив:
  - Можливо... Але я не прихильник робити танки iз фанери!
  Вознесенський iз серйозним виглядом зауважив:
  - Але може це i непогана iдея робити частину танкiв майже цiлком з дерева. Можна перевiрити, як це буде виглядати на практицi!
  Жуков вiдповiдно кивнув i вибухнув виступом:
  - Тридцятьчетвiрки можна зробити легше, вони все одно надто тендiтнi i збiльшення швидкостi i маневренiсть могло б додати ¬м живучостi. Крiм того, коробка передач стала кращою i це компенсувало зниження ергономiки вiд збiльшення ваги. Але низька якiсть сталi, 90 мiлiметрiв проти потужних нiмецьких гармат перетворюг на нiщо. Тим паче нiмцi знiмають просту "Пантеру" та Т-4 з виробництва, i в Третьому Рейху окрiм розвiдувальних танкiв, серiйною стане лише "Пантера"-2 у 88-мiлiметровiй гарматi. А проти не¬ з велико¬ дистанцi¬ нашi танки не тягнуть. I тим бiльше слiд збiльшити ¬хню швидкiсть!
  Сталiн кивнув:
  - Випустiть частину Т-34-85 та IС-2 тiльки з протипульним захистом, i потiм перевiрте та вiдстежте, як це позначиться на ¬хнiй бойовiй ефективностi. I роботи на СУ-100 слiд прискорити. Може, ми вiдмовимося вiд тридцятьчетверок i IС-2 на користь виключно цiг¬ самохiдки.
  Маршал Василевський помiтив:
  - Це цiкава iдея. Але в борт ворогiв СУ-100 може вражати, лише обернувшись.
  Сталiн гаркнув:
  - Зробiть ¬¬ коротшою, щоб швидше поверталася... I бажано нижче силуетом. Але дана САУ нам потрiбна як повiтря!
  Жуков запитав:
  - Ваше превосходительство.... Саратов поки що тримагться, але скоро впаде. Потрiбно було б розробити план, евакуацi¬ з Куйбишева того, що забрали з Москви. Ви особисто, як думагте?
  Сталiн жорстко вiдповiв:
  - До Свердловська видно доведеться евакуювати. Але в Москвi поки що працювати можна. У нас тут цiле пiдземне мiсто. Ми у ньому серйозно здатнi триматися.
  Василевський прогарчав:
  - Москву треба тримати за всяку цiну, як i Саратов!
  Сталiн наказав:
  - Контратакувати нiмцiв у розривi мiж Доном та Волгою. Потрiбно вiдвернути сили. Саратов утримувати за всяку цiну, до останньо¬ краплi кровi. Використовувати всi засоби, навiть камiкадзе.
  Жуков пiдтвердив:
  - Нехай буде так про великий!
  Сталiн звернувся до Яковлгва:
  - Ну, що конструктор, г iде¬?
  Заступник наркому зiтхнувши вiдповiв:
  - Треба б створити реактивну авiацiю, але це поки що не реально. А ЯК-3 вимагаг якiсного дюралю, якого ми не магмо!
  Сталiн кивнув:
  - Я знаю! ЯК-9 маг бути у нас у строю. I його слiд випускати якнайбiльше! I збiльшити випуск винищувачiв.
  Яковлгв зазначив:
  - Нiмецький ТА-152 одночасно i штурмовик, i фронтовий бомбардувальник, i винищувач. Добре було б нам створити подiбну машину багатоцiльового рiвня!
  Сталiн пiдтримав конструктора:
  - Це хороша товариш Яковлгва iдея! Ось наприклад ЛАГГ-7 якщо трохи вдосконалити, то можна переробити в сумiш i штурмовика i фронтового винищувача!
  Яковлгв охоче пiдтвердив:
  - Це можна товаришу Сталiну... Але потребуг часу. Та й лiтак може виявитися дорогим.
  Верховний головнокомандувач сердито посунув кулаком по столу i рикнув:
  - Зробiть дешевше! I взагалi скiльки можна на цiй темi спекулювати. Нам потрiбен унiверсальний лiтак, щоб випускати тiльки його. I це могло стати виходом.
  Яковлгв помiтив:
  - IЛ-2 досить простий у виробництвi та його схема вiдпрацьована. Поки що його знiмати не варто. Вiн досить живучий лiтак, хоч зараз його льотнi характеристики i застарiли. Але немаг лиха без добра. Ми непогано бомбимо ворожу технiку.
  Жданов сердито вiдзначив:
  - Наша авiацiя повинна бути найсильнiшою!
  Яковлгв кивнув:
  -Повинна! Але поки що найкращi у свiтi нашi льотчицi: Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова!
  Сталiн згiдно кивнув:
  - Цим дiвчатам немаг рiвних i за черговi двадцять п'ять збитих лiтакiв противника я ¬м привласнюю чергову зiрку героя СРСР!
  Жуков з ентузiазмом запропонував:
  - За це слiд випити!
  Берiя заспiвав iз захопленням:
  - Ми, згадавши все, iсторiя розсудить,
  T¬ суду ще прийде черга...
  Як вiд сохи, до атомних знарядь,
  Вiн вiв кра¬ну упевнено вперед!
  Поки члени вiйськово¬ ради радилися, дiвчата билися.
  I за допомогою босих пальчикiв нiжок вони збивають гiтлерiвцiв та здiйснюють подвиги цi голоногi красунi.
  I спiвають:
  - Вiримо, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяг сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  . РОЗДIЛ ¦ 10.
  До кiнця червня нiмцi вiдрiзали Саратов, i 1 липня 1944 року вперше застосували грiзний "Штурммаус". Ця машина з 650-мiлiметровим реактивним бомбометом запускала вбивчу силу ракети, що розколюють цiлi квартали.
  Дiвчата, якi керували цiгю машиною, були в одних лише трусиках, i випускали подарунки вкрай руйнiвно¬ загибелi.
  У голоногих дiвчат трусики були червоного, чорного та бiлого кольору. I вони наводили вбивчi подарунки смертi.
  Командуюча ними Фа¬на трясла червоними сосками грудей i спiвала:
  - Слава епосi лицарiв хреста!
  Ми дiйдемо шлях у всесвiтi до кiнця!
  I войовнички повищували i пiдскакували.
  Одна з них Маргарет помiтила:
  - З нами всемогутнiй Бог!
  Фа¬на iз цим погодилася:
  - Звичайно ж! I Третiй Рейх неодмiнно переможе!
  Дiвчина тупнула голою нiжкою i заспiвала:
  -Коли ми гдинi ми непереможнi! Коли ми гдинi ми непереможнi!
  Так войовницi й стрiляли та босими нiжками тупотiли та скакали. Войовницi найбiльшого класу.
  Iрма теж тут снаряд подаг через автоматичний привiд i реве:
  - Велика перемога на нас чекаг!
  Дiвчата, зрозумiло з-помiж тих, що не здадуться нiколи. I трощать радянськi позицi¬ з колосальним ентузiазмом.
  Альбiна та Альвiна як завжди на висотi, i показують сво¬ агресивнi навороти. Вони дiвчата скажемо прямо: супер!
  Альбiна, збиваючи радянську машину за допомогою босих пальчикiв нiжок, вимовляг:
  - Я дiвка супер!
  Альвiна збиваючи голою п'ятою, чергову мету, пiдскакуг i пограючи м'язами преса, вигукуг:
  - Я така войовниця, що все вбила намертво!
  Отак войовницi i розiйшлися.
  Герда ж вирiшила разом iз Шарлотов випробувати чергову нiмецьку новинку.
  Поки лише САУ Е-25 може з'явитися, у великiй кiлькостi - вона досить проста у виробництвi та дешева. Хоча ця модель одна з перших. Ось у нiй i лежать двi дiвчини у бiкiнi. Машина нижче, нiж пiвтора метри i завдяки цьому так добре захищена i озброгна при порiвняно невеликiй вазi.
  Двi дiвчини Шарлота i Герда, розташувавшись лежачи, вели вогонь по радянських гарматах. Перед ними рухалися крихiтнi машинки, керованi радiо i розчищали мiннi поля.
  Руда Шарлотта вистрiлила зi збро¬. Завалила радянську зброю, i струснула ледь прикритою тоненькою смужкою тканини грудьми. I проворкувала:
  - Шалений вогонь гiперплазми!
  А потiм i Герда як лiпить, використовуючи босi пальцi нiг. I прочiркаг:
  - Я дiвка дуже крута i не дурна.
  Самохiдка рухагться собi. I iнодi зупинягться. T¬ лобова броня сильно нахилена, i це даг добрий захист. У радянських гармат снаряди чутливi до рикошету. I в лоба такiй самохiдцi нiчого не загрожуг. Ось у борт ще можуть пробити. Але дiвчата не поспiшають. Ефективна самохiдка в бронебiйностi перевершуг СУ-100 яка ще розроблягться, i навiть краще захищена, рухливiше i навiть легше.
  Та й сушок у Червоно¬ Армi¬ мало, точнiше поки що лише на стадi¬ проектування. В основному танк Т-34-85, який знаряддям недостатньо потужний, i бронею слабенький. I нiмецька самохiдка Е-25, до речi, легша, куди його сильнiше за броню i знаряддя.
  Дiвчата борються... Дуже красивi та юнi. I ¬х САУ бомбить i кидаг.
  Липень спека, i тiла дiвчат у розпеченiй машинi блищать вiд поту. Вони не можуть здатися та вiдступити.
  Герда зазначаг:
  - Боги вермахту видно сильнi,
  Але вони допомагають не слабким.
  Якщо справi Адольфа вiрнi -
  Свiтову створiть державу!
  Шарлотта заспiвала з ентузiазму:
  - Так магi¬ потрiбна "Пантера" та "Тигр",
  Бiльше кровi пролийте на зло всiг¬ долi.
  I не треба сумнiвiв i шаленi гри,
  Нехай упаде навколiшки весь рiд на Землi!
  Але це нiмецькi дiвчата, а з iншого боку, борються радянськi.
  Так що боротьба маг бути найсерйознiша. Наташа i Анюта стрiляють iз потужно¬, корабельно¬ збро¬, i пищать:
  - Буде наш прапор над Берлiном!
  I скалять собi бiлi, перлиннi зубки. I не зупинити дiвчат мiнами.
  У лобову броню верхню частину корпусу потрапляють два снаряди... Iдуть у рикошет. Нi IС-2 машина серйозна, i ¬¬ так просто не взяти.
  А ось IС-1 що рухагться праворуч вiд дiвчат, схоже, отримав вiд гармати високого тиску, потрапляння i зупинився. Пошкодила красеня.
  Оленка, граючи м'язами преса, спiваг:
  - Все неможливе можливе в нашому свiтi, Ньютон вiдкрив, що двiчi по два чотири!
  Бо¬ все ще йдуть не слабшаючи. Радянська гармата б'г по нiмцях. Велика Маруся вставляг снаряди до казенно¬ частини. Ось таке у дiвчат життя i доля. I вони спiвають:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе! Росiйськi вовки давлять ворога, росiйськi вовки - салют героям!
  Августина писала з кулеметiв, вимовляг:
  - На священнiй вiйнi! Буде наша перемога! Прапор Росi¬ вперед, слава загиблим героям!
  I знову гуркотить забiйна гармата, i звучить:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе! Росiйськi вовки давлять ворога, у них крута знайте рука!
  Марiя ця дiвчина iз золотим волоссям спрямовуг танк i пищить:
  - Давимо круто фашистiв!
  Нiмцям доводиться несолодко, у небi теж вирують бо¬. Але поки що ЯК-9 надто сильно поступагться у швидкостi та озброгннi нiмецьким маркам. Бiй iде поетом нерiвний.
  Марсель цей чудовий льотчик-ас зробив за роки вiйни непогану кар'гру. Точнiше чудову та фантастичну. Пiсля досягнення ста п'ятдесяти лiтакiв отримав лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. По досягненнi чотирьохсот збитих лiтакiв - отримав лицарський хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. За п'ятсот лiтакiв отримав орден нiмецького орла з дiамантами, i пiсля сiмсот п'ятдесяти лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. А досягнувши тисячi лiтакiв, одержав i Великий хрест Лицарського хреста.
  Унiкальний льотчик змiг зробити багато повiтряних перемог. I поки що був живий. Нещодавно Марселю було надано звання генерала. Але вiн все ще лiтав, як рядовий льотчик.
  Як то кажуть i у вогнi не горить i у водi не тоне. За багато рокiв вiйни Марсель набув iнстинкту мисливця. Став льотчиком надлегендарним i дуже популярним.
  . Але у нього з'явився ще сильний конкурент - Агава та Альбiна та Альвiна, яка теж перевищили цифру кожна по тисячi збитих машин. I наздоганяла Агава дуже швидко Марселя. Адже вона ще зовсiм юна, i поки що не втратила жодного свого винищувача.
  Дiвчина натиснула на педалi босими, гострими нiжками, дала чергу з авiагармат. I ось чотири радянськi машини IЛ-2 збитi.
  Агава хихотить i вимовляг:
  - Якоюсь мiрою ми всi стерви! Але ж у мене сталевi нерви!
  I знову дiвчина вивертагться. Збиваг однiгю чергою сiм лiтакiв СРСР - шiсть ПЕ-2 та один ТУ-3, i пищить:
  - Я взагалi якщо i не супер, то гiпер!
  Агава, звичайно ж, стерво. Льотчиця вiд Люцифера. Дуже красива медова блондинка.
  Ось даг ще чергу i збиваг одразу вiсiм радянських лiтакiв ЯК-9 i пищить.
  - Я найкреативнiша i реактивнiша!
  Дiвка i справдi не тупа. Все може i все вмiг. Не назвеш ¬¬ рядовий.
  I нiжки такi засмаглi, такi витонченi.
  А ось проти не¬ бореться Мiрабела... Довгий час найкращим радянським асом був Покришкiн. Вiн зiбрав п'ять золотих зiрок героя СРСР, збити сто двадцять сiм лiтакiв. Але згодом загинув. Потiм його рекорд нiхто не мiг перекрити. Крiм Анастасi¬ Вiдьмаково¬ та Акулiни Орлово¬. I лише недавно Мiрабела теж перевершила на драному ЯК-9 Т перевершила Кожедуба. I збити понад сто вiсiмдесят лiтакiв, стала семиразовим герогм СРСР.
  Ось це дiвчина-термiнатор! Така як вона i коня на скаку зупинить, i в хату, що горить, увiйде.
  А то й ще крутiше.
  Мiрабела мала складну долю. Потрапила до дитячо¬, трудово¬ колонi¬. Боса i сiрою робе, рубала лiс i пилила стволи. Вона така сильна та здорова була. У лютi морози ходила боса i в тюремнiй пiжамi. I хоч раз чхнула б.
  Звичайно, такий феномен i на фронтах вiдзначився. Довгий час Мiрабела воювала у пiхотi, а потiм стала льотчицею. Мiрабела перше бойове хрещення отримала у битвi пiд Москвою, куди вона вирушила одразу пiсля колонi¬. I там показав собi крутий.
  Билася боса i майже гола у лютий мороз Вермахт, що буквально паралiзував. Таке чортове, i непереможне дiвчисько було. I досягла успiху капiтально.
  Мiрабела вiрила у швидку перемогу СРСР. Але час iде. Жертв стаг дедалi бiльше, а перемога не приходить. I стаг реально стрiмко.
  Мiрабела мрiг про перемоги та досягнення. Вона маг сiм зiрок СРСР - це бiльше, нiж будь-хто! I чорт забирай, вона гiдна сво¬х нагород! I нестиме ратний хрест i далi. Нехай навiть Сталiн i буде згодом убитий, але справа його живе!
  Дiвчина заходить i зависаг ... Збиваг нiмецький новiтнiй ХЕ-162 i пищить:
  - Вищий пiлотаж! I новий iз чортом екiпаж!
  Справдi, класне дiвчисько. На дуже багато здатна справжня кобра.
  Мiрабела це нова зiрка.
  Бо¬ йдуть кiлька дiб, доки не настаг новий тиждень i 8 липня 1944 року... Радянський IС-2 отримав, пошкодження ковзанок та гусениць - ремонтугться. Та така жорстока й нещадна вiйна. I скiльки вона ще триватиме?
  I тепер Герда обiйшла Книселя та Вiттмана за кiлькiстю знищених танкiв.
  А як ¬м не оминути? Вони ж борються босонiж i в одному бiкiнi. Дiвчата зробили ще одну паузу, трохи змучивши знову радянських дiтей. А тепер наближалися до трьохсот пiдбитих танкiв. I могли розраховувати на небувалу нагороду: зiрку лицарського хреста залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Ось це дiвки!
  Герда стрiляг радянською машиною. Зриваг з не вежу i верещить:
  - Я бiсова тварюка!
  I знову стрiляг. Пробиваг Т-34-85. I пищить:
  - Батькiвщина Нiмеччина!
  Смикагться собi дiвчисько. I дуже вона активна... Така стратегiчна у не¬ жилка. Ось уже середина липня 1944 року... Вiйна триватиме i триватиме... Не бажаючи припинятися. Червона армiя намагагться наступати у рiзних мiсцях. Але досить обережно, так що людських ресурсiв залишилося небагато.
  I спливаг Росiя кров'ю.
  Наприклад, Ганс Фойгр. Наймолодший нагороджений орденом Залiзний хрест першого класу. А потiм став i наймолодшим нагородженим за полон радянського генерала орденом Лицарський хрест Залiзного хреста.
  Та це й справдi дуже круто.
  I хлопчаки показують себе вкрай круто.
  Ганс Фойгр вiдчайдушний богць. Хлопчик б'гться як велетень, i мороз i в спеку, i влiтку i взимку в одних шортах.
  Босими пальчиками нiжок дитина кидаг гранати i стала легендарною.
  Це дiйсно дуже круто!
  Ганс прославився на вiки! Нехай навiть як антигерой!
  I взагалi вiйна така тут iде неймовiрна та напружена... Будь-яка АI меркне.
  Агава знову на небi i збиваг радянськi машини. Вона мисливець та хижачка. Вражаг ворога.
  Падають збитi нею машини. А потiм дiвчина обстрiлюг й сухопутнi вiйська. Пiдбиваг IС-2. I регоче:
  - Я найкращий! Я дiвчина, що вбиваг ворогiв!
  I знову на повiтрянi цiлi переноситься. Ось це винищувачка танкiв та всiх машин що лiтають та стрiляють.
  Але маленький танк Е-5. Машина вагою сiм тонн. Проходить бойовi випробування. I гризе i гризе супротивника.
  I в пору спiвати - нас нiхто не зупинить i не переможе!
  Е-5 мчить собi, i стрiляг на ходу. I не зупинити такий танк. I в рикошет йдуть снаряди.
  А всерединi машинки сидить хлопчик десяти рокiв Фрiдрiх, i пищить:
  - А я буду реально бiйцем супер!
  I знову як вистрiлив... I потрапить у центр вежi. I забiйна сила в нього хоч i мала калiбр колосальна.
  А в небi Хельга бореться. Рахунки набираг босонога дiвчина в бiкiнi. I радiг сво¬м фантастичним успiхам.
  Босими пальчиками нiжок наводить на радянську машину i ¬¬ запалюг безпосередньо, i змушуг рватися цiлий бойовий набiр зi снарядами.
  Ось це круто i шалено.
  А Агава виривагться вперед... I теж б'гться.
  Ось уже й серпень 1944 року... Червона армiя не змогла нiде досягти успiху. Але й нiмцi теж не можуть суттгво просунуться. Ось у бiй iдуть грiзнi пiдземнi танки. Але вони чисто тактично¬ якостi.
  Дiвчата промчали пiд землею, перебили батарею радянських гармат i повернулися назад.
  Захопили у сво¬й пару пiонерiв. Спiйманих хлопчикiв дiвчата подiлили, i стали катувати. Побили пiонерiв дротом, потiм засмажили ¬м босi п'яти вогнем. Потiм стали ламати пальцi нiг, розпеченими щипцями. Хлопчаки вили вiд дикого болю. Пiд кiнець дiвча випалили ¬м розпеченим залiзом зiрки на грудях, i розчавили чоботями чоловiчi досконалостi. Остання пiонерiв доконало i вони загнулися вiд больового шоку.
  Дiвчата, коротше кажучи, показали екстра-клас. Але знову нiмцi нiчого суттгвого не досягли.
  Потужнi самохiдки: Штурммаус, обстрiляли радянськi позицi¬. Провели масу руйнувань та знищень. Але радянський штурмовик пiдбив одну iз машин, i фрицi повернулися назад.
  Саратов усе ще тримався й у серпнi 1944 року. Правда, нiмцi змогли захопити в Казахстанi мiсто Уральськ i рушили до Оренбурга.
  Ось знову Альбiна та Альвiна в повiтрi, але раз на експериментальнiй лiтаючiй тарiлцi. Наводять за допомогою босих пальцiв нiг, що натискають на кнопки джойстика i роблять це надзвичайно спритно.
  Дiвчата, звичайно ж, демонструють найвищий пiлотаж. Ось смикнули свiй дисколет, i дюжина радянських лiтаючих машин збита.
  Альбiна щебече:
  - Затятий будзагiн! Буде зорепад!
  I знову розгортаг свою машину. I трощать дiвчата Червону армiю. Причому капiтально...
  Альвiна теж збиваг десяток радянських лiтакiв i пищить:
  - Шаленi дiвки, i зовсiм не цiлки!
  Щодо останнього вiрно. Tхня пара вдосталь погуляла з чоловiками. I чого тiльки не витворювала. Любили чоловiки - це ¬м пригмно! I особливо якщо язичком працювати.
  Дiвчисько вищого розряду... Ось пiонера помучили... Спочатку роздiли, i залили йому в горло пару вiдер води. Потiм до розпухлого живота пiднесли гарячу праску. I як припалили! Пiонер заволав вiд дикого болю... Запахло паленим.
  Альвiна його вдарила розпеченим дротом по боцi. I як захоче... Це дуже смiшно.
  Пiсля чого проспiвала:
  - Набридло тили боронити - хочу щастя свог подразнити!
  I як розсмiягться! I перлиннi зубки вискалить! Дiвчина любить вбивати, ось це дiвка!
  I нiжки у дiвчини всi босi та витонченi. Вона дуже любить ходити босими пiдошвами вугiллям. I ще ганяти полонених пiонерiв. Тi так верещать, коли ¬м смажать п'яти. Дуже навiть Альвiн смiшно. А Альбiна теж дiвчина прямо скажемо - супер! Як рушить супротивника лiктем у пiдборiддя. I пропищаг:
  - Я дiвка найвищий клас!
  I вишкiрить перлиннi зубки. Якi сяють наче надрагнi. А войовниця вражаг! Таке може, що й у казцi не сказати, нi пером описати!
  Обидвi войовницi радянськi Якi, Лаггi, Пiшки, Iли збивають у небi. Активно дiють красунi. Немаг в них жодного тiнi найменшого сумнiву. I така дика i несамовита краса.
  Войовицi пальцями босих нiг керують джойстиком i нападають на росiйськi машини. Як давлять, то задавлять винищувачi, немов палицею по кришталю. Дiвчата безжальнi та нещаднi. Вони сила гнiву i полум'я пристрастi. I впевненiсть у перемозi. Нехай навiть вiйна йде вже з СРСР четвертий рiк. Але й закiнчуватися не хоче. Альбiна та Альвiна на самому пiку свог¬ популярностi. I не хочуть жодно¬ митi вiдступити або зупиниться. I рухаються собi, i таранять супротивника.
  Альбiна, збиваючи радянськi лiтаки, верещать:
  - Набридло дiвчинi плакати, краще втоплю я лапоть!
  I як вишкiриться, i блисне перлинними зубками. А як ¬й зараз хочеться чоловiка. Вона любить -валтувати чоловiкiв. Це ¬й дуже пригмно. Ось вiзьме та згвалтуг.
  Альбiна реве:
  Секс дiвчата це секс,
  За великою спiвою прогрес!
  I войовниця зареготаг... I давай знову вбивати всiх сво¬х ворогiв. У ньому енергi¬ чимало. I повнi м'язи сили.
  А Альвiна як прореве:
  - Рознесемо супротивника на пагорби!
  I войовниця стане активно реготати! I уявила собi, як ¬¬ хлопцi лапають. Але ж це так скажемо прямо пригмно.
  Ось уже й вересень на носi... Сонце свiтить дедалi менше. У перший день осенi бiжать росiйськi хлопчики босонiж по снiгу, що щойно випав у пiвнiчних районах Росi¬. Смiються собi, скалять пику, i показують нiмцям фiги.
  Пiонери з червоними краватками, з короткими стрижками, деякi зовсiм пiд нуль. Бiжать собi пiдстрибуючи. Tхнi босi ноги майже не мерзнуть. Дуже огрубiли. Бiжать i дiвчатка, теж без взуття. З рожевi, круглi п'ята виблискують на сонцi. Чудовi радянськi дiвчата. Стрункi, спортивнi, що звикли обходитись малим.
  I зубцi собi все скаллять i скаллять ... Перший день осенi - справжня радiсть i спрага свiтла та творення!
  А у небi повiтряний бiй. Мiрабела, це радянська льотчиця номер один iз перших, збиваг черговий нiмецький лiтак. I як завжди, в одному бiкiнi дiвчина. Вiчно юна i не в'яне. Така ось у нiй прихована душевна сила.
  Втiм, Мiрабела теж любить, коли ¬¬ стосуються чоловiка. Це ¬й дуже подобагться. На те вона i льотчиця... Коли голе, мускулисте тiло дiвчини мнуть чоловiчi руки - це справжнiй смак. I велике задоволення!
  Мiрабела збиваг чергову гiтлерiвську машину i шипить:
  - Я броньована стерва!
  Дiвчина б'г навiть сво¬ми босими, круглими п'ятами по панелi управлiння. Вона чудова. I неповторна.
  Мiрабела викручугться. I ¬й назустрiч летить Агава. Ось, нарештi, двi майже найрезультативнiшi войовницi-льотчицi зустрiлися. Куляють один одного з розвороту. Намагаються дiстати з дистанцi¬. Але не надто виходить. Обидвi красунi злiтають iз лiнi¬ стрiлянини. I агресивно скалять зуби. Ну i баби-стерви. Жорстко дивляться один одному у вiчi. Точнiше лоба в лоб i стрiляють знову. Нiмецький МЕ-262 Х все ж таки озброгний краще, нiж ЯК-9 Т, i радянська машина збита.
  Але Мiрабела встигаг катапультуватись, вперше в льотнiй кар'грi втрачаючи лiтак. Найгiрше, що вона опинилася на територi¬ ворога. А це погано. Такi ось неповторнi повороти долi. I 1 вересня 1944 року, вже п'ятого року Друго¬ свiтово¬ вiйни, свiт змiнюгться, а правлiння фюрера в альтернативнiй iсторичнiй грi залишагться.
  Саратов, нарештi залишений радянським вiйськом, i армiя Вермахта пiдходить до Куйбишева.
  Жорстокi бо¬ йдуть i за Оренбург.
  Там бореться босонога Тамара, яка кидаг у ворогiв вибуховi пакети, штовхаючи ¬х голими п'ята i верещить:
  - Слава кра¬нi комунiзму!
  Веронiка стрiляг у супротивникiв. Босими пальчиками нiжок жбурляг вибуховий пакет i кричить:
  - За iде¬ комунiзму!
  Вiкторiя, стрiляючи в супротивникiв, i роблячи це немов Робiн Гуд у бiкiнi, щебече, кидаючи босими пальчиками нiжок бомбардування в ворога i пiдвиваючи:
  - Слава часом комунiзму!
  Оля, стрiляючи в ворога i скошуючи ¬х серпом, взяла i прочирiкала:
  - За велич радянсько¬ держави та величезно¬ слави!
  I босими пальчиками нiжок знову жбурне вибуховий пакет колосально¬, руйнiвно¬ сили.
  Лариса, ведучи вогонь фашистами, пропищала:
  - Моя кра¬на Росiя, ти навiки Богом дана пiд синiм небом!
  I пiдморгне напарницям...
  Агафiя, стрiляючи в гiтлерiвцiв, промуркотiла:
  - Оренбург нiколи не здасться! Ми будемо проти ворогiв Вiтчизни!
  Дiвчата твердi i мають намiр битися воiстину до останньо¬ краплi кровi.
  Оренбург досi тримагться. А ось 3 вересня 1944 року розпочався штурм Куйбишева. I СРСР очевидно це не на користь.
  Оленка стрiляг у фашистiв i верещить:
  - За комунiзм кра¬ни порад!
  I знову босою нiжкою допустить гранату руйнiвно¬ сили.
  Анюта палить у супротивникiв i вищить:
  - Вiдстоюгмо Куйбишев!
  I босими пальчиками нiжок як шпурне велико¬ вбивчо¬ сили вибуховий пакет.
  I розiрве безлiч ворогiв.
  Алла, стрiляючи по фрицях, щебече i трясе грудьми:
  - За космiчнi висоти Полiсся!
  I голою п'ятою пiддасть гранату знищення та тотальнiй загибелi всiх фрицiв-агресорiв.
  Марiя стрiляючи по фашистам, i босою нiжкою шпурнувши паралiзуючу фрiцiв мiць, пискнула:
  - На абордаж!
  I розсмiягться дiвчина на все горло!
  Маруся, пострiлюючи по фашистських ланцюгах, i кидаючи босими пальчиками ноги руйнiвну гранату, прочiрикала:
  - Слава комунiзму та перемогам!
  Мотрона з усмiшкою помiтила, надiславши чергову вбивчу чергу i викосивши фрицiв:
  - Батькiвщина це свято!
  Дiвчата воюють як богатирки.
  Випробування лiтаючо¬ тарiлки виявилося лише спочатку успiшним, а потiм вона вийшла з ладу.
  Так що Альбiна та Альвiна билися тепер знову на МЕ-309 машинi дуже зручною для ¬хнього стилю.
  Дiвчата вели вогонь радянськими лiтаками, i пищали:
  - Видатний парк, та електроннi спагеттi!
  Альбiна дала влучну чергу по противнику, збила радянську машину, наводячи босою нiжкою i пропищала:
  - Мiй перший хiд, буде вороговi смертельним!
  Альвiна теж пальнула по супротивнику. Пiдрiзала його капiтально, i вискалив зубки видала:
  - Комунiзм моя доля!
  I босими пальчиками нiжок вразила ще одну мету.
  Дiвчата поки що б'ються старою машиною. Гвинтовi винищувачi поки що з виробництва не знятi. Тим бiльше що до реактивних машин ще треба звикнути i для них розгорнути цiлу iнфраструктуру. А це зробити не так уже й просто.
  Альбiна, стрiляючи по радянських машинах, логiчно вiдзначила:
  - Я створю епоху комунiзму i поведу iмперiю до зiрок!
  I голою п'ятою як натисне на педалi.
  Альвiна, ведучи вогонь росiйськими машинами, пробиваючи ¬х безпосередньо наскрiзь, пискнула:
  - Наша цiль арiйський комунiзм!
  I знову войовниця використала босi пальчики нiжок. I дiяла дуже швидко.
  Коли обидвi дiвчини повернулися, витративши весь бойовий комплект, вони дозволили сво¬ тiла помити в лазнi. Гарнi хлопцi ¬хнiми вiниками молотили. Альбiна, розминаючи, помiтила:
  - Все-таки чоловiки потрiбнi!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Безперечно потрiбнi! Хоча ось ми жiнки куди гарнiшi!
  Альбiна розреготалася i прочирiкала:
  - Навiщо жiнцi чоловiка, щоб було кого бити!
  Дiвчата, зрозумiло, iз цим згоднi.
  Хельга з ТА-152 велячи вогонь по радянських танках, i пробивала ¬х наскрiзь, скалячись:
  - Слава кайзерiвському комунiзму!
  I дiвчисько реготало.
  Агава ж у небi полювати за радянськими лiтаками. Все частiше в небi видно ЯК-9, який г найпростiшим у виробництвi. Дана машина втiм, не така вже й слабка. У модифiкацi¬ Т вона озброгна 37-мiлiметровою гарматою i може фрица боляче вжалити.
  Агава б'г з дистанцi¬ на свогму МЕ-262 i спiваг через носик:
  -Я наймудрiша у свiтi, ворогiв убиваю в сортирi!
  I пiдморгуг у небо сво¬м ангелам.
  Але знову в повiтрi i Мiрабела. Ця дiвчина, незважаючи на всi втрати, не сумуг.
  I навiть починаг спiвати, пишучи на ходу;
  Я вступила до комсомолу, граючи,
  Дiвчина красива мрiя....
  Думала, свiт буде вiчним травнем,
  Щодня народження весни!
  
  Але чомусь не склалося,
  Якось менi закохатися, не дано.
  Ну, скажiть хлопцi менi на милiсть,
  Життя дуже мiцне весло!
  
  Раптом вiйна раптово загримiла,
  I зазнав смертi ураган...
  I мог дiвча сильно¬ тiло,
  Можна вiдразу пiдставити пiд удар!
  
  Не хочу, повiрте, я здаватися,
  За Вiтчизну битися до кiнця.
  Носимо ми гранати в мiцному ранцi,
  Сталiн замiнив у серцях батька!
  
  Во¬ни великi Росi¬.
  Можемо свiт порядок захистити.
  Зiрки неба оксамит оросили,
  I мисливець перетворився на дичину!
  
  Я дiвчина боса борюся,
  Повна спокуса та кохання...
  Буде, знаю мiсце у цьому ра¬,
  Не збудугш щастя на кровi!
  
  Во¬ни великi Вiтчизни,
  Будемо битися твердо пiд Москвою.
  А потiм мрiя за комунiзму,
  Проти пекла з Сатаною!
  
  Бравi росiйськi хлопцi,
  Що б'ються чесно до кiнця.
  Луплять вони з автомата,
  Якщо треба iз золота вiнця!
  
  Нас не зупинить навiть куля,
  Iсус великий Бог воскрес...
  Днi дракона хижi минули,
  Стало навiть яскравiше з неба!
  
  Я люблю тебе Рiдна Лада,
  Буде у славi найвищий Бог Сварог...
  За Росiю нам боротися треба,
  З нами найкращий Бiлий Бог!
  
  Не поставити росiян на колiна,
  Нашу плоть повiр не приборкати.
  З нами Сталiн i великий Ленiн,
  Цей iспит теж треба скласти!
  
  Бiль Вiтчизни теж у нашому серцi,
  Вiримо ми у велич ¬¬...
  Вiдкривагмо в космос жваво дверцята,
  Буде дуже солодке життя!
  
  Босi ми дiвчата-красунi,
  По кучугурах жваво так бiжимо...
  Нам не треба цiг¬ гiрко¬ горiлки,
  Крила простягаг херувим!
  
  За Вiтчизну ми дiвчата встанемо,
  I вiдповiмо фрицям, злим немаг,
  Буде знищено пекельний Ка¬н,
  А Христу Спасителю привiт!
  
  Буде ера - краще не буваг,
  Мертвi воскреснуть назавжди.
  Свiтобудова стане сущим рагм,
  Всiх людей здiйсниться мрiя!
  . РОЗДIЛ ¦ 11.
  Вересень 1944 року пройшов у жорстоких боях ... Куйбишев i Оренбург фрицi змогли оточити i тому цi мiста виявилися приреченими, але незважаючи на всi труднощi боролися.
  Дiвчата демонстрували надзвичайну стiйкiсть... На початку жовтня гiтлерiвцi ще не взявши Куйбишева, атакували Пензу. I бо¬ закипiли за це мiсто.
  Там Наташка воювала i ¬¬ команда.
  Дiвчина кинула босою витонченою нiжкою гранату i проворкувала:
  - За росiйський дух.
  Пiсля чого вже Зоя пальнула з базуки. I пiдбила нiмецький танк Лев-2.
  Нiмцi трохи сповiльнили рух... "Пантери" та Т-4 зняли з озброгння. Але поки що цi машини ще в строю. Насправдi "Пантера" гарний винищувач танкiв, i досить непогано захищена в лоб. Але борта - це ¬¬ проблема. Втiм, i "Пантера"-2 захищена бортами, не дуже добре. Але бiльшу частину гармат тримають.
  Йдуть розробки серi¬ Е... Танк Е-75 обiцяг стати машиною нового поколiння iз добре прикритими бортами. Нiмцi на це капiтально розраховують. Завдання варто отримати танк не надто важкий, швидкий i добре захищений. Першою спробою такого роду був "Маус", але практика показала надмiрну вагу даного танка. Замiсть нього вже опрацьовувався Е-100. Цей танк був щiльнiше компонуванням i нижче силуетом. Загалом його вага порiвняно з Маусом зменшилася до ста тридцяти - ста сорока тонн. Борти були встановленi пiд рацiональними кутами. Товщина бортiв разом iз екранами досягла 210-мiлiметрiв. Озброгння теж, що й у "Мауса" гармата 128-мм i 75-мм з коротким стволом. Двигун нiмцi встановили потужнiший у 1500 кiнських сил, i танк рухався за сорок кiлометрiв на годину на шосе.
  Що загалом задовiльно. Е-100 все одно занадто важкий танк. Зате з чудовим озброгнням i захистом.
  Його бойовi якостi могли бути непоганi, але транспортування танка, i його перевезення залишалася проблемною. Реальний досвiд показував, що танк може максимум для вiдносно розумного перекидання дорогами i мостами, важити не бiльше вiсiмдесяти тонн.
  Так що Гiтлер дав лiмiт на Е-75 вкластися в цю вагу, але створити надiйну по захисту машину. Для чого вiд гармати 75-мiлiметрiв було вирiшено вiдмовитися. А компонування робити максимально щiльним: одним блоком двигун i трансмiсiя упоперек i коробка передач на моторi. Тодi можливо i отримаг танк, захищений з усiх бокiв i не дуже важкий.
  Гiтлер загалом виявився не цiлком задоволений нiмецькими машинами. Хоча "Лев"-2 i був, напевно, досконалiшим, але його гармата в 105 мiлiметрiв для боротьби з радянськими танками надмiрна, а для стрiлянини за неброньованими цiлями - недостатня. "Пантера"-2 могла загалом влаштувати вiйськових озброгнням та лобовим захистом, але бортово¬ все ж таки не вистачало, зате ходовi якостi задовiльнi.
  Фюрер вимагав створити танк, який мiг би влаштувати вiйськових за всiма параметрами.
  Але цього досягти не так вже й просто. Хiба що ущiльнити компонування до максимуму та полегшити ходову частину за допомогою спецiальних вiзкiв та пружин, i дещо вивести за корпус. А екiпаж розташувати фактичнi лежачи.
  Така технологiя могла виявитися цiлком перспективною. Перший танк Е-75, унiфiкований з Е-50, мiг виявитися вагою не бiльше сiмдесяти тонн, i це грiзна машина.
  ¦лизавета ж боролася на танку Т-34-85 i не була цiлком задоволена його захистом. Тендiтна через брак легуючих елементiв броня не надто захищала танк.
  ¦лизавета вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i проревела, вискалив зубки:
  - Я космiчна мегера.
  Катерина лупнула по ворогу, вразила супротивника в борт i прошипiла, вискалив зубки:
  - За комунiзм у СРСР!
  Олена теж стрiляла дуже активно цiль у противника, i вражала його з убивчою силою, i враховуючи те, що у не¬ нiжки голi i просипiла:
  - За конституцiю перемоги!
  ¦фрасiя палила в ворога, при цьому точно використовуючи сво¬ босi пальчики нiжок i верещала:
  - Ми за велич кра¬ни Сварогу та Сталiну вiрнi!
  Такi ось бiйцi тут дiвчата. Найвидатнiший у них колектив.
  Деякi танки Т-34-85 з'явилися iз захистом проти куль, що значно зменшило ¬хню вагу. Швидкiсть та маневренiсть машини зросла. Але тепе𠬬 могла взяти i протитанкова рушниця, i кулемет великого калiбру, i багато видiв гранат. А авiагармати взагалi прошивають наскрiзь. Правда такий танк ще простiше у виробництвi, дешевший i додаг у швидкостi пересування.
  Ось якщо цiгю машиною управляю дiвчата, то вони не дають у не¬ нiяк потрапити.
  ¦лизавета стрiмка дiвчина колосально¬ руйнiвно¬ стихi¬ логiчно вiдзначила:
  - Броней доблесть не замiниш!
  Катерина iз цим погодилася:
  - Та вiрно, таким чином, не засвiтишся!
  I як розреготагшся...
  Дiвчата великий шарм. I якщо вже ворогiв молотять, то роблять це агресивно та капiтально.
  Олена пiсля того як ¬хнiй танк витратив бойовий комплект, i вiдiйшов поповнювати запаси, запитала подруг:
  - Ось як думагте дiвчата, магмо шанс перемогти Третiй Рейх?
  Катерина впевнено вiдповiла:
  - Як казав Василь Тьоркiн... Ми прийшли бити, а не рахувати!
  ¦лизавета поправила:
  - Так казав Суворов!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок взяла та скрутила шматок газети у самокрутку. Tй це кумедно.
  ¦фрасiя проспiвав, розгойдуючи корпус:
  - Я космiчна дiвка-термiнатор,
  Буде фрицям дуже боляче - культиватор!
  I войовниця як розсмiягться!
  Дiвчата вирiшили зiграти у карти. Це забавно. А тi, що програли, вiджимаються i присiдають.
  Олена пiд час гри, зауважила:
  - Ось якщо серйозно, то у нас реальних шансiв на перемогу немаг! Кавказ упав i ми програгмо!
  Катерина кинула босою нiжкою карту, побиваючи супротивника i пискнула:
  - А в нас, зате знайдеться секретна зброя!
  Войовниця розреготалася i кинула теж босими пальчиками нiжок карту.
  ¦лизавета вiдзначила зiтхаючи:
  - У нас реально залишилася лише одна надiя на нову секретну зброю!
  ¦фрасiя проскулила, босими пальчиками витончених нiжок кидаючи карту:
  - Та без секретно¬ збро¬ нам не обiйтися!
  I дiвчата хором заспiвали:
  - Вогнем горить наш меч, ворогiв ми сiктимемо! Ми во¬ни СРСР!
  Войовницi налаштованi i справдi реально з бойового.
  Але сили надто нерiвнi... У серединi жовтня все-таки впав Куйбишев...
  Нiмцi спромоглися захопити важливий об'гкт оборони. Але полилися дощi... Була надiя на паузу внаслiдок осенi.
  Проте у небi тривали бо¬.
  Три радянськi льотчицi: Мiрабела, Анастасiя, Акулiна боролися з диким ентузiазмом.
  Мiрабела збиваючи в польотi гiтлерiвця, на свогму застарiлому, але грiзному ЯК-9 Т, заспiвала:
  - Буде ера, ера комунiзму!
  Анастасiя, натискаючи босими пальчиками нiжок на гашетку, пiдтвердила, скелячи зубки:
  - У небеса я з пiснею полечу!
  I пiдморгнула подругам.
  Акулiна змiнюг чергового нiмця натисканням голо¬, кругло¬ п'яти на педаль i видала:
  - На славу СРСР!
  Дiвчата треба сказати саме бойовi.
  Мiрабела збиваючи фашистський МЕ-262 з 37-мiлiметрово¬ гармати, прочирикала:
  - Слава комунiзму!
  Анастасiя, пiдрiзаючи гiтлерiвця влучним заходом, i розпилюючи супротивника, вякнула:
  - Всесвiту червоному слава!
  Акулiна дiвчинка дуже бойова, пiдбила нiмецьку машину i свиснув, рикнула:
  - За комунiзм кра¬ни порад!
  Войовницi треба вiдзначити колосально¬ крутостi.
  Альбiна, Альвiна, Агава з iншого боку набирають сво¬ рахунки. I теж дiвки борються босонiж i в бiкiнi.
  Як це смiшно коли дiвчата майже голi та у лiтаках.
  Альбiна босими пальчиками нiжок збиваг чергою, вiдразу кiлька радянських машин i пищить:
  -За арiйське братство!
  Альвiн теж б'гться з Червоною Армiгю i робить це мужньо. I босими пальчиками нiжок наводить авiагармати, i зрубуг радянськi машини.
  - За свiтлi iде¬!
  Агава збиваг теж радянськi винищувачi та штурмовики, буквально трощить ¬х i реве:
  - За перемоги Третього Рейху!
  I дiвчата при цьому не проти i пiддати супротивника жорстоким тортурам. Особливо гарних хлопчикiв.
  Альбiна, пiдсмажуючи на вогнищi п'яти пiонеру, якось вiдзначила:
  - Хлопчики в смаженому виглядi та з перцем такi смачнi!
  I як розсмiягться. I покаже мову!
  Альвiна на це помiтила, вискалив зубки:
  - Хлопчик смажений у духовцi, дуже смачний iз часником!
  Агава за допомогою босих пальчикiв нiжок збила пару радянських винищувачiв i вдарила:
  - Ми космiчнi мегери!
  I пiдморгнула приятелькам. Адже вона дiвчина рiдкiсно¬, бойово¬ статi.
  Альбiна, збиваючи лiтаки сво¬ми босими, витонченими гострими нiжками, вiдзначила:
  - Розумом Росiю не зрозумiти, як можна в правителiв, таких як Сталiн обирати!
  Альвiна агресивно вiдзначила, вискалив зубки, i стрiляючи за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - А наш Гiтлер не кращий!
  Агава хихикнула, збиваючи радянськi машини за допомогою босих пальчикiв нiжок i вiдзначила:
  - Адольф, звичайно ж, бiснуватий! Але при цьому скiльки вже встиг завоювати - не вимiряно!
  Дiвчата до крайностi бойовi та агресивнi.
  I ось вони якось хлопчикiв двох одразу засмажили на багаттi живцем. Ось так ¬х проткнули на сталевий кiл, i стали смажити, а вони кричали i корчилися. Потiм, коли хлопчаки ще не затихли, всi дiвчата ескадриль¬ стали пiдбiгати до смажених пiонерiв, вiдрiзати вiд них шматки м'яса i ¬сти.
  I це було дуже смачно, особливо якщо ще живих хлопчикiв пiд час смаження перчити.
  Агава, наприклад, дуже з великим задоволенням ¬ла у хлопчика стегна. Дiвчата попрацювали тодi на славу. I залишилися вiд обох хлопчакiв лише кiсточки та потрухи. Особливо смачно виявилася молода печiнка. T¬ дiвчата лопали iз величезним задоволенням.
  А ось зараз б'ються в небi.
  Наприкiнцi жовтня впав Оренбург.
  Нiмцi пiдiйшли до Уфи. Вже досить холодно, i йде снiг.
  Тамара та ¬¬ команда на околицi Уфи б'гться з фашистами. В атаку йде нiмецька пiхота з чорношкiрих солдатiв, що набрали у французьких та бельгiйських колонiях.
  Вони буквально закидають усi пiдступи трупами.
  Тамара даг чергу, i кидаг босою нiжкою гранату i пищить:
  - Славитиметься епоха комунiзму на вiки, чи буде вiрю Сталiн наша тверда рука.
  Веронiка, стрiляючи, вимовляг:
  - Не зламати СРСР!
  I голою п'ятою пiдкидаг вибуховий пакет.
  Анфiса, стрiляючи по гiтлерiвцях та босими пальчиками нiжок кидаючи чергове послання смертi, зазначаг:
  - Велич комунiзму з нами!
  Вiкторiя, ведучи вогонь по ворогу, i викошуючи гiтлерiвцiв, кидаючи босими нiжками гранату, пищить:
  - Та славитись велика Вiтчизна!
  Олiмпiада веде вогонь. А потiм ця дiвчина-богатир цiлих ящик з вибухiвкою як метне у фашистiв i прореве:
  - Нашiй космiчнiй Батькiвщинi слава!
  I дiвчата все хором прокричать.
  - За СРСР! Буде пiонер!
  Войовицi Червоно¬ армi¬ бойовi крали. I коли пiшов снiг, таки б'ються босонiж i в бiкiнi.
  На початку листопада гiтлерiвцi розпочали штурм Ульяновська. Мiсто, в якому народився Ленiн, i в якому було тяжко поранено Стенька Разiна. Це капiтальний рубiж росiйських мiст.
  Оленка бореться з фашистами. I спiваг собi, кидаючи в гiтлерiвцiв босими нiжками гранати:
  - Слава Росi¬, слава...
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiя в червоних сорочках,
  Вiтаг росiйський народ!
  Анюта, ведучи вогонь по ворогах, i скошуючи ¬х, а потiм босими пальчиками нiжок запускаючи вибуховi пакети з тирси, в'якнула:
  - За комунiзм Сталiна!
  I дала чергу цiлу шеренгу чорних во¬нiв, викосивши.
  Алла, стрiляючи в супротивникiв i використовуючи босi пальчики нiжок, кидаючи вбивчо¬ сили гранати, пискнула:
  - За Рiдну Росiю!
  Марiя ведучи вогонь по фашистам, i використовуючи босi пальчики нiжок, при кидку в ворога подарункiв смертi, огризнувшись, вiдзначила:
  - За космiчний комунiзм!
  Мотрона, стрiляючи в гiтлерiвцiв, i скошуючи ворога, видала:
  - За змiни у битвi!
  Маруся, довбаючи фрiцiв, i вражаючи ¬х на смерть, взяла i агресивно в'янула стираючи в порошок:
  - За перемоги найвищо¬ проби!
  I босою нiжкою кинула вбивчу силу гранату.
  Такi ось тут дiвчата крутi та заводнi.
  Оленка, стрiляючи i скошуючи ворогiв, i босими пальчиками нiжок кидаючи гранати, пискнула:
  - Велич комунiзму нехай буде з нами!
  I дiвчина взяла, i нiмецький танк пiдбила iз великим апломбом.
  А ось i ще одна модифiкацiя танка "Лев"-2 з гарматою 88-мiлiметровою. Башта вже, i танк менший, i важить тонн п'ятдесят п'ять, а двигун - 1200 кiнських сил при форсуваннi. Швидка нiмецька машина.
  Але войовницi вiн не бентежить.
  Алла кинула босою нiжкою гранату i пискнула:
  - За комунiзм!
  Анюта жбурнула босими пальчиками нiжок вбивчий подарунок смертi i проворкувала:
  - За новi рубежi!
  I дiвчисько як засвистять. А нiмецький танк "Лев"-2 вiзьме i перевернеться, i ковзанки буквально полетiли.
  Марiя стрiляючи в гiтлерiвцiв, заспiвала:
  - I знову продовжугться бiй,
  I серцю тривожно у грудях...
  I Ленiн такий молодий -
  I юний жовтень попереду!
  Мотрона, ведучи вогонь по ворогах, i скошуючи шеренги, шпурнула босою нiжкою гранату i прочирикала:
  - У життi важливий перший крок!
  Маруся, вибиваючи фашистiв, запищала:
  - Бачиш знову над Землею, вихори лютих атак!
  I такi ось войовницi непохитнi.
  Але все одно сили нерiвнi. Пенза вже впала. I фашисти штурму Саранськ.
  Ось уже до мiста Горького залишилося не так уже й багато.
  Сталiн 7 листопада 1944 року проводив Москвi черговий парад. Нехай навiть не перемоги.
  Фрiцi, однак, обстрiляли вперше Москву балiстичними ракетами ФАУ-2. I водночас мiсто бомбила реактивна авiацiя, включно з бомбардувальниками "Арадо". Ця акцiя сильно потрясла всiх. Ракети Фау-2 летiли високою трагкторiгю i впали раптово, ¬х навiть радари як слiд, не побачили.
  Безлiч було руйнувань i бiд. Загинули радянськi вiйськовослужбовцi пiд час параду.
  Сталiн провiв термiнову нараду в пiдземному бункерi, який мiг витримати, навiть пряме влучення атомно¬ бомби.
  Голова генерального штабу Василевський з тривогою наголосив:
  - У нiмцiв з'явилася нова зброя велико¬ руйнiвно¬ сили. I нашi радари його не побачили.
  Сталiн проревiв, сердито тупаючи каблуками чобiт:
  - Ось ви й дурницi! Такого сюрпризу роздивитися не змогли!
  Маршал Василевський зазначив:
  - Дещо було товариш Сталiн.
  Берiя вiдразу повiдомив:
  - Це ракети класу А-5. Не варто турбуватися товариш Сталiн. Вони несуть лише вiсiмсот кiлограмiв амiнолону, а стоять як хороший реактивний бомбардувальник. Нiмцi випустили пару десяткiв ракет, але в серiю ця конструкцiя не надiйшла, тому що реактивними лiтаками бомбити i дешевше i практичнiше.
  Сталiн, заспоко¬вшись, помiтив:
  - То це не ефективна зброя? Дуже добре!
  Берiя зiтхнувши вiдзначив:
  - Але ось реактивнi бомбардувальники це серйозна проблема. Потрiбно iз цим боротися товариш Сталiн!
  Маршал Жуков запропонував:
  - Може, вiзьмемо i самi робитимемо ракети. Я маю на увазi земля-повiтря. Що, керуючи ними по радiо, збивати лiтаки!
  Вознесенський зазначив:
  - Для створення таких ракет потрiбен час! Куди простiше робити дуже дешевi лiтаки з дерева, начиняти ¬х вибухiвкою та таранити ворога. Це було б у стилi камiкадзе!
  Сталiн згiдно кивнув:
  - Та лiтаки-камiкадзе треба використовувати. В цьому i полягаг наш шанс, хоча реально подiбне лише продовжуг агонiю нашо¬ Червоно¬ армi¬.
  Слiд знайти щось бiльш дiгве!
  Яковлгв зiтхнув i вiдповiв:
  - Роботи над новими лiтаками йдуть товариш Сталiн. Але поки що ми зосередженi тримати максимальний випуск машин. У хiд йдуть усi резерви i ставимо до верстатiв дiтей iз десяти рокiв. Повна мобiлiзацiя, i тотальна та надтотальна.
  Сталiн проревiв:
  - Потрiбно робити набагато бiльше! Того чого ви робите, надто мало!
  Молотов зi зiтханням повiдомив:
  - Зв'язатися iз союзниками так уже й не вдагться. Схоже, ми однi. Намагався домовитися з японцями... Вони вимагають територi¬ до Уралу, що г неприйнятним.
  Сталiн гаркнув:
  - Треба взимку завдати удару по Японi¬, а що Ленiнград?
  Жуков повiдомив, вискалив зуби:
  - Удар по Петрозаводську виявився не настiльки успiшним, як очiкувалося. Швецiя вступила у вiйну на боцi Третього Рейху i нам довелося мати справу з великими силами. Отже вiдразу розвинути наступ не вдалося, i противник, пiдтягнувши частини вермахту, вiдбив наш натиск. Мiсто Ленiнград у повному кiльцi блокади, i капiтально затиснуте. Думаю до весни через тотальний голод, все населення вимре. I падiння Ленiнграда буде неминучим.
  Забезпечувати його повiтрям практичнi неможливо. Ворог цiлком у небi домiнуг. Нiмцi навiть дають тепер лицарський хрест, лише за сотню збитих лiтакiв.
  Сталiн сердито рикнув:
  - Провалили наступ!
  Жуков кивнув:
  - Багато залiзниць розбитi, i ми зосередили дуже мало сил. I треба вiддати належне фiнам та шведам, в оборонi вони стiйкi. Але це ще не все. Нiмцi оминули й Мурманськ. Тепер це мiсто оточене. Невiдомо, що нам робити!
  Сталiн гаркнув:
  - Деблокувати!
  Жуков заперечив:
  - Сил немаг на це! А супротивник може захопити весь Карельський острiв!
  Сталiн наказав:
  - Пiдтягнiть сили та деблокуйте! Взимку нiмцi не такi сильнi. Можна буде ¬х капiтально пресувати!
  Василевський зазначив:
  - Потрiбно не допустити глибинних проривiв, а там наша сила ворогiв забере!
  Сталiн проревiв:
  - За комунiзм битимемося!
  Вознесенський повiдомив бiльш веселу новину:
  - СУ-100 вже втiлена, у металi та готова до серiйного виробництва. Шасi на базi Т-34. Досить проста у виробництвi. Снаряд практично для ново¬ гармати готовий. Тож СУ-100 вже з'явиться на фронтах. Завтра перша машина вирушить на фронт!
  Сталiн схвально кивнув:
  - Хоч цим порадували! Але Т-34-85 поки що з виробництва не знiмати. Мало того, броню зробити тоншою, i зменшити вагу до двадцяти тонн. Бо¬ показали, що гiршого не буде!
  Вознесенський зазначив:
  - I з дерева можна робити броню! Щодня ми випускагмо по сотнi таких танкiв, навiть бiльше, нiж фашисти. Але нашi машини легко збивають фрицi навiть iз легких протитанкових рушниць.
  Жуков зазначив:
  - Там Герда г. Така ось баба крута! Вона багато наших танкiв та гармат пiдбила.
  Сталiн кивнув:
  - Нам треба ¬¬ в полон захопити, i голi п'ятки пiдсмажити. Аж надто дiвка крута!
  Жуков погодився:
  - Захопити треба! I будемо фашистiв трощити!
  Берiя кивнув i пробулькав:
  - Проведемо подiбну спецоперацiю!
  Сталiн iз зiтханням зазначив:
  - Це чудова iдея, але... Потрiбно ще щось доробити!
  Берiя ревнув:
  - Спiймагмо ¬х усiх!
  Сталiн похитав головою:
  - Нi... Вбивати геро¬в недобре! Я хочу, щоб до мене привели Герду! Це термiново!
  Берiя зазначив:
  - Живу?
  Сталiн охоче пiдтвердив:
  - Звiсно ж, живу!
  Берiя пробулькал, надуючи щоки:
  - Все неможливе, можливо, знаю точно!
  З'явилося кiлька дiвчат у коротких спiдницях i з голими нiжками. Вони розносили фужери з вином, i пiдморгували членам ДКО.
  Жданов зазначив:
  - Треба бiльше дiвчат у армiю! Вони там наведуть лад!
  Сталiн заявив:
  - Анастасiю, Мiрабелю, Акулiну я нагороджую "Зiркою Ордену слави" з дiамантами! Слава СРСР!
  Всi дружно гаркнули:
  - Героям слава!
  I заплескали в долонi.
  Одна з дiвчаток вклонилася i стала на колiна, поцiлувавши чоботи Сталiну.
  Верховний головнокомандувач вилив на не¬ вино i проревiв:
  - Наша сила - наш кулак!
  Берiя прочирикав:
  - Гiтлер дурень!
  Сталiн заперечив:
  - Не дурень, а втiлення пiдступностi!
  I все знову зааплодували.
  . РОЗДIЛ ¦ 12
  Мiсто Ульяновськ було повнiстю оточене, але поки що трималося.... Вже кiнець листопада йде снiг iз морозами. Нiмцi не дуже рвуться наступати, i поки що пострiлюють.
  У повiтрi не надто льотна погода. Але дiвчата ще борються i показують чудеса хоробростi.
  Герда зi сво¬м екiпажем на "Пантерi"-2. Але незабаром маг з'явитися танк "Пантера"-3 i войовницi дуже хочеться на ньому битися.
  А поки що вона пострiлюг за радянськими позицiями.
  Босою нiжкою навела гармату на цiль i пальнула. Розбила радянську тридцятьчетвiрку i прочирикала:
  - За Пруссiю святу!
  Шарлота теж лупнула з гармати, пробила радянську гаубицю i пискнула:
  - Наше щастя на вiки!
  Вистрiлила i Крiстiна, вразивши за допомогою босо¬ нiжки супротивника i, просипаючи:
  - За таких хлопцiв, що вартi нас!
  Пальнула дуже влучно i Магда, прочiрiкавши:
  - За Велич iмперi¬!
  А на новiй СУ-100 бореться четвiрка ¦лизавети.
  Дiвчата осво¬ли нову самохiдку та стрiляють.
  ¦лизавета пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, i заспiвала;
  Кат фашистський вириваг плечi,
  Ось диба, клiщi, свердла пiд рукою!
  Вiн хоче тiло душу покалiчити,
  Нiкчемний нелюд, а на вигляд крутий!
  
  Сучить вiн грошi, у морi пароплави,
  Що навiть титул може подарувати!
  Насправдi пустить вас у витрати,
  Адже для нього ти просто труп i дичина!
  
  Йому хочеться знати про справу нашу,
  Що нових у ланцюзi бiдних закувати!
  Тому пожене щедро лажу,
  Щоб забув батька та навiть матiр!
  
  Але Батькiвщинi служити ми будемо мiцно,
  Нас не зламати жорстокiстю кат!
  Зiгнеться вiд пориву вiтру гiлка,
  I чугться немовлят голих плач!
  
  Так програв я перший важкий раунд,
  Але вiдiгратися дасть Всевишнiй шанс!
  А потiм сам пошлю ворога в нокаут,
  Кулак мiй мiцно щелепу гаду дасть!
  
  Вiтчизна менi даг такi сили,
  Що можна бiль усi тортури здолати!
  I вийти з бездонно¬ цiг¬ могили,
  Щоб не зжер, розгнiваний ведмiдь!
  
  Ще трохи i порятунок близько -
  Досягнемо ми перемоги над ворогом!
  Жити пiд покровом свiтла комунiзму
  Щоб заливало Сонце златом будинок!
  I дiвчата спiвали та стрiляли з ново¬, забiйно¬ гармати. Вони войовницi украй грiзнi.
  Олена вiдзначила зi смiшком:
  - Комунiзм буде збудований, ми в це вiримо!
  Катерина з таким твердженням погодилася:
  - Побудугмо комунiзм, i буде трiумф!
  ¦фрасiя взяла i пробулькала, пальнув за допомогою босих пальчикiв нiжок, i потрапивши в "Пантеру".
  Пiсля чого войовниця пропищала:
  - Ох, комунiзм, комунiзм! Буде сильно притиснутий софiзм!
  I "Пантеру", прошибло в лоб i з дистанцi¬.
  Ось це дiвки, яких так просто не зламагш.
  Ось уже й грудень настаг... Японцi за умов холодiв майже згорнули бойовi дi¬.
  Але в небi, незважаючи на зимову погоду, досi точаться бо¬.
  Ось Тошиба i Тойота двi японськi льотчицi б'ються, наче вiдчайдушнi кралi.
  Тошиба збиваг босими пальчиками нiжок, радянськi лiтаки, i вигукуг на все горло:
  - Я г дiвчина супер!
  Тойота пiдбиваючи росiйський винищувач i скеляючи перлиннi зубки впевнено пiдтверджуг:
  - А г баба гiпер!
  Японки, звичайно, бiйцi колосально¬ пусково¬ потужностi. Проти честi самурая не встояти.
  Але в будь-якому разi в небi бо¬ все ще вирують.
  А на сушi чотири дiвчата-нiндзя взялися за винищення радянських солдатiв.
  Дiвчина синя нiндзя провела прийом млин, зрiзала кiлька росiйських бiйцiв, i босими пальчиками нiжок запустила горошинку вибухiвки колосально¬ руйнiвно¬ сили.
  Розiрвала i прочирiкала:
  - Слався Японiя!
  Дiвчина жовта нiндзя теж заспiвала прийом мечами метелик. Зрiзала низку суперникiв i провизжала:
  - За комунiстичний реванш!
  I босими пальчиками нiжок, як запустить руйнiвний подарунок анiгiляцi¬.
  Пiсля чого промуркотить:
  - За велич Японi¬!
  Дiвчина червона нiндзя провела мечами прийом гелiкоптер. Босими пальчиками нiжок кинула вбивчий подарунок смертi, i провизжала:
  - За мог кохання!
  I вiдразу вiдзначила:
  - А до чого тут комунiстичний реванш?
  Дiвчина жовта нiндзя, рубаючи росiйських солдатiв, i знову кинувши голою п'ятою гранату, видала:
  - А при тому, що буде суп iз котом!
  Дiвчина бiла нiндзя, розрубуючи суперникiв, та босими пальчиками нiжок жбурляючи подарунок смертi, видала:
  - За iде¬ комунiзму перемагатимемо!
  I всi чотири войовницi хором розсмiяються, i покажуть перлиннi зубки.
  Грудень йшов швидко... Нiмцi пiсля облоги взяли i Уфу, i Саранськ. Але Ульяновськ у повнiй блокадi ще тримався.
  Сталiн наказав Новий Рiк утримувати за всяку цiну мiсто, де Народився Ленiн.
  Втiм нiмцi, незважаючи на морози, вже пiдходили до Казанi. Отже, СРСР був на межi повного падiння.
  Що робити в СРСР поки що не було ясностi та iдей.
  Сталiн новий рiк вiдзначив у Москвi та в бункерi. Його погляд був похмурим, але бажання воювати не ослабло.
  Гiтлер же поки що вирiшив влаштувати собi балаган, у Лiвi¬, де тепло.
  I там вiн насолоджувався видовищем дiвчат-гладiаторiв.
  На Новий рiк нiчого особливого не сталося, якщо не брати до уваги бомбардувань Москви.
  I виходу до серi¬ першо¬ "Пантери"-3. Цей танк мав товщину бронi "Тигра"-2, але з великими нахилами, i важив лише сорок п'ять тонн. А його висота зменшилася менш як два метри. Потужний двигун 1200 кiнських сил розташувався одним блоком i поперек з трансмiсiгю. Сама машина вийшла чудово озброгною i з чудовою оптикою i з гiдростабiлiзатором. А у вузькiй вежi була гармата у 88-мiлiметрiв у 100 ЕЛ, дуже точна та бронебiйна.
  Герда та ¬¬ команда ви¬хали цiгю машиною. Досконала i легша ходова частина, вiдмiнно пробiгала снiгом. Цей танк загалом досконалий. I його броня з великими нахилами чудово захищаг лоб машини. Особливо сильно захищена верхня частина корпусу 150 мм пiд кутом нахил вiд горизонталi в 40 градусiв. А це приблизно 330-мiлiметрiв бронi пiд кутом у дев'яносто градусiв. Жодна радянська гармата верху корпусу "Пантери"-3 не проб'г. Низ займаг третину площi чола корпусу в 120-мiлiметрiв i пiд таким же кутом, i теж практично непробивний.
  Лоб вежi завтовшки 185 мiлiметрiв i пiд кутом 50 градусiв, теж непробивнi для радянських гармат.
  Але борти слабшi в 82-мiлiметри з нахилами, i ¬х можуть i взяти. Особливо СУ-100, нова радянська самохiдка, що швидко завойовуг популярнiсть у вiйськах завдяки простотi у виробництвi та бронебiйнiй гарматi.
  Герда зробила перший пострiл у радянськi вiйська. Пробила танк IС-2 i висловилася:
  - Хороший це винищувач!
  Шарлота вiдзначила, палячи по супротивнику, i пробиваючи радянську машинку натисканням кнопки голою п'ятою:
  - Ця технiка майже бездоганна!
  Христина босими пальчиками нiжок наводячи скорострiльну, автоматичну нiмецьку гармату, зазначила:
  - Бортова броня слабка! Нам би машина потужнiша!
  Магда теж пальнула, використовуючи голу нiжку, i в лютi взяла i проволала:
  - Була б тiльки трiйка, та трiйка жвавiше!
  I дiвчата хором розсмiялися... Танк i справдi добрий, особливо його ходовi якостi.
  Проходила бойовi випробування та машина Е-100. Вона хоч i тяжка. Але захищена непогано. I ¬¬ гармати так легко взяти не можуть.
  I в нiй також нiмецькi дiвчата сидять. I не дивлячись на мороз босонiж i в бiкiнi.
  Адала пострiлюючи в супротивникiв i вражаючи ворога, логiчно висловилася:
  - За комунiзму житимемо ми!
  I голою п'ятою як натисне....
  Агата стрiляючи за радянськими позицiями, вражаючи супротивникiв, босими пальчиками нiжок, пискнула:
  - I велич перемоги нашо¬ стане на вiки!
  Агнес теж пальнула осколковим по радянськiй пiхотi, звичайно ж, голою нiжкою, i ревла:
  - Нi, ми фюреру не поступимося!
  Дiвчина на танку Афiна довбанула по супротивнику, використовуючи босi пальчики нiжок i в'якнула:
  - За фюрера, а не фюрера!
  Агнес розсмiялася i вiдзначила:
  -Ми плем'я суперменiв!
  Андрiана стрiляючи по радянськiй батаре¬ i руйнуючи ворожi позицi¬, показала мову i видала:
  - Велич нiмцiв визнаг планета!
  I голим колiном як на супротивника натисне.
  Агата ведучи вогонь, вiдзначила:
  - Дракона ми розшматугмо...
  Танк Е-75 ще не готовий. Фюрер зажадав, що вага була у шiстдесят п'ять тонн i двигун у 1500 кiнських сил для високо¬ рухливостi, при бортовiй бронi не менше 170-мiлiметрiв пiд великими нахилами. I це зажадало часу.
  Але поки що фашисти i так перемагають... У сiчнi нарештi загинув i Ульяновськ. Фрiци приступили до штурму Горького та Казанi.
  Так далеко вони залiзли до Москви.
  Сталiн був у дикiй лютi, але нiчого не мiг вдiяти. Справдi, що тут ти вичиниш, повний провал...
  Але ось дiвчата i в небi, i на землi борються.
  От i Наташки СУ-100 розбив нiмецький штурмовик ударом iз повiтря. Це досить круто вийшло. Хоч i не зовсiм розумно i винахiдливо. Однак Наташа зовсiм не першокласник i як довбаг.
  . Тепер дiвчисько опинилися у вже знайомому танку Т-34. Лише трохи iншому. Вежа бiльша, а знаряддя калiбру в 85-мiлiметрiв замiсть 76. Ходова частина колишня.
  Дiвчата покрутились на мiсцi. Вони такi, як i ранiше, в одному бiкiнi. А тут машина радянського виробництва. ¦ й снаряди дома.
  Супермен-Наташа iз задоволеним виглядом посмiхнулася:
  - А де фашисти?
  З'явилося всерединi танка зображення молодого зв'язкового. Хлопчик прочирикав:
  - Оце танк, який з'явився на фронтах Друго¬ свiтово¬ вiйни в сорок четвертому роцi i досi перебуваг на озброгннi Червоно¬ армi¬. Йому протисто¬ть, Е-25. Самохiдка з 88-мiлiметровою гарматою та 120-мiлiметрами лобово¬ бронi. Пригмно битися!
  Справдi на вiдстанi з великими труднощами можна розглянути нiмецьку самохiдку. Присадкуватий, з довгим стовбуром. Незнайома дiвчатам, котрi так рано покинули фронти Велико¬ Вiтчизняно¬ вiйни. Але Супермен-Наташа одразу вiдзначила:
  - Вона може нас дiстати. У не¬ довжина 71 ЕЛ.
  Зоя вiдразу запропонувала:
  - Слiд перейти в рух, щоби не потрапили!
  Футуристка-Анжелiка в досадi помiтила:
  - Ось чорт! Вiдразу ж пiдсунули машину, що перевершуг нас!
  Tхнiй юний куратор-офiцер сердито заявив:
  - А це ще дрiбниця! Е-75 був би ще гiршим! Ви б його пiд жодним ракурсом не пробили б. А так дерзайте!
  Супермен-Наташа перехрестилася i прошипiла:
  - Як справжнiй комунiст, я говорю вам - до бiса!
  Футуристка-Анжелiка гаркнула, тупаючи босою нiжкою:
  - Виступагмо!
  Радянська машина трохи туго завелася, i загула. Пробити нiмця в лоб неможливо i слiд було зайти фрицу в борт. Але спробуй це зробити? Вiн зi свог¬ довгоствольно¬ гармати як довбаг... Залишагться тiльки розраховувати на швидкiсть.
  Супермен-Наталка сердиться. Звичайна нiмецька САУ та ще легше тридцятьчетвiрки настiльки ¬¬ перевершуг в параметрах. Тут ти мимоволi запсихугш.
  Радянська машина йде на зближення. Благо коробка передач краща за колишню.
  Свiтлана упирагться голими п'ятами i цвiрiнькаг:
  - Фюрера ми швидко окантугмо!
  Футуристка-Анжелiка пiдтверджуг таке:
  - Гiтлера ми знищимо!
  Златоволоса Зоя проревела:
  - Дайте йому швидше по пицi!
  В цей момент важкий снаряд гiтлерiвсько¬ гармати потрапив прямо в основу вежi. Дiвчат пiдняло i понесло у вирваному металi.
  I через секунду всi чотири виявилися майже зовсiм голими в трусиках i висять на дибi. Пiд босими ногами красунь палахкотiло багаття. Полум'я лизало голi, витонченi пiдошви дiвчат.
  Супермен-Наташа спробувала смикнути, але ¬¬ ноги виявилися мiцно затиснутi в колодки, i дуже хворiли розтягнутi жили. Це була класична диба, iз традицiйним пiдсмажуванням п'ят. А у дiвчат нiжки дуже сексуальнi, i вогонь, що лижить пiдошви робить ¬х ще привабливiшими.
  Але боляче красуням. Вони намагаються звiльнитися. Але колодки дуже мiцнi. А ним ще й дiвчата-валькiрi¬ пiдвiшують гирi.
  Теж войовницi у коротких спiдницях, з босими ногами, голими руками, але тiла прикритi срiблястою кольчугою. Вони розгрiбають кочергами багаття, i пiдкидають вугiлля, щоб п'ята смажилися сильнiше.
  Тут i дибки вивертаг суглоби, i вогонь смажить знизу. А тут ще й принц iз династi¬ короля Вiльгельма з'явився. У руках у найяснiшого хлопчика, принца-демiурга, що розмiняв другий мiльйон доларiв на посаду в СС батiг з колючого дроту. А ще й ¬¬ валькiрi¬ розiгрiвають iз вогнемету.
  Принц-божество пiдморгнув, i як урiже Супермену-Наташка по м'язистiй спинi. Хоч дiвчинка i мужня, але ¬¬ вiд п'ят до потилицi вразив такий бiль, що красуня дико скрикнула.
  Наступний удар хлопчик-принц обрушив на Зою. Та хоч i мiцно стиснула зуби, не втрималася вiд крику. А на спинi з'явилися кривавi смуги та опiки.
  Барбаросса-молодший з усмiшкою промовив:
  - Навчити вас ще треба!
  Наступний удар припав по Футуристцi-Анжелiцi. I ця дiвчина не втрималася вiд зойку. Хлопчик сунув свою дитячу босу ногу у вогонь. Вийняв спритними пальцями куточок i жбурнув рудо¬ бестi¬ в обличчя. Та заволала ще дужче, боляче!
  Барбаросса-молодший iз задоволеним виглядом сказав:
  - Але ж ви хотiли з нiмцями!
  Потiм огрiв i Свiтлану. Як та не стискала щелепу, але теж закричала. Все ж батiг з розпеченого, колючого дроту був ще бiльш болючим, нiж полум'я пiд босими ногами. Тим бiльше, що дiвчата вже звикли роками обходитися без взуття та ¬хнi пiдошви нiг, дуже пружнi та мiцнi.
  Але вогонь та ¬х припiкаг. Валькiрi¬ вже в руках тримають, i батiг iз розпеченого дроту.
  Супермен-Наташка на всю горлянку кричала:
  - Та що це таке?
  Барбаросса-молодший вiдповiдаг:
  - Допит непокiрних панi! Ви в полонi та вiдповiсте за все!
  Наташа зазначила:
  - Ми не хочемо так безглуздо вмирати! Давай ти нас вiдпустиш, i ми продовжимо битися!
  Барбаросса-молодший рикнув:
  - З чого вас вiдпускати?
  Анжелiка вiдповiла:
  - Ми вiдьми, i можемо чоловiковi, який нас врятуг зробити найцiннiший подарунок зi всiх можливих!
  Барбаросса Бок здивувався:
  - Та й що ви менi подаругте?
  Наталя впевнено заявила:
  - Ми зробимо тебе вiчним юнаком, i ти нiколи не постарiгш!
  Хлопчик кивнув:
  - Та я вас за це можу вiдпустити! Але чим ви доведете!
  Наталя заявила:
  - Ось сунь руку у вогонь, i тобi не буде боляче! Ти переконагшся, що ми можемо чаклувати!
  Барбаросса-молодший обережно засунув руку у вогонь, прокрутив i з усмiшкою вiдповiв:
  - Так, ви можете! Ну що ж ваша свобода в обмiн на мог безсмертя!
  I дiвчат з'явився новий шанс. А вiйна все ще триваг... У сiчнi Горький та Казань були взятi.
  На початку лютого нiмцi та фiни та шведи захопили Карелiю i приступили до штурму Архангельська. Ситуацiя загострилася.
  ¦лизавета перекинули на СУ-100 до цього мiста.
  Вона там тепер боролася. Лютий та морози. Але дiвчата все одно босонiж б'ються.
  СУ-100 важить лише вiсiмнадцять тонн iз протипульним захистом. Вона вразлива, зате рухлива. I стояти в засiдцi ¬й не належить, треба перемiщатися, щоб не потрапили.
  Коли рухагшся, танк нагрiвагться i дiвчатам босонiж i в бiкiнi не так холодно.
  ¦лизавета, стрiляючи по фашистам, заспiвала:
  - А ось вони умови! А ось воно середовище! Але для здоров'я кориснi холоди! Для нашого здоров'я кориснi холоди!
  I босими пальчиками нiжок як зарядить фашистами. I Т-4 цей невеликий танк пробитий.
  Войовницi треба вiдзначити бiйцi колосального класу.
  Катерина теж стрiляг за допомогою босо¬ нiжки та верещить:
  - Комунiзму бути!
  Олена, теж стрiляючи в супротивника, i пробиваючи його наскрiзь, оглушливо засмiялася.
  - Шалена перемога на нас чекаг!
  ¦фрасiя, пробиваючи танки вермахту, сво¬ми голими, синiми вiд холоду нiжками, впевнено вiдповiла:
  - Нiщо нас не приборкуг!
  Ось це войовницi - просто супер!
  Але, на жаль, i ¬хнього геро¬зму вкрай мало... Архангельськ теж упав... Богприпасiв явно не вистачаг.
  Нiмцi ¬дуть на Москву з тилу. У березнi бо¬ розгорнулися за Рязань. Гiтлерiвськi орди обтiкають зi сходу.
  Потрiбнi якiсь екстренi кроки.
  Москва все ще тримагться, i Сталiн зiбрав раду безпеки. Обговорення було знервованим. Iдей нових подано не було.
  Лише Берiя запропонував:
  - Може, справдi запропонувати Третьому Рейху свiт на будь-яких умовах, аби нас з вами не чiпали!
  Сталiн сердито вiдповiв:
  - Це не конструктивний пiдхiд товариша Берiя! Нам потрiбнi сильнi ходи!
  Маршал Василевський чесно вiдповiв:
  - Резервiв ваше превосходительство немаг! Майже всi вони перемеленi в нерiвних боях. Окрiм СУ-100 iнших видiв нових озброгнь у серi¬ немаг. IС-3 правда буде незабаром готовий, але цей танк складний у виробництвi, i в серiю його запустити в нинiшнiх умовах буде важко.
  Маршал Жуков сердито вiдзначив:
  - Якщо не можна перемогти, то залишагться лише одне - гiдно померти!
  Сталiн хотiв щось сказати, але з'явилася босонога дiвчина в короткiй спiдницi. Миготивши голими п'яточками, вона принесла депешу.
  Сталiн пробiг по нiй очима i сердито проревiв:
  - Ленiнград, не витримавши голоду та багатомiсячно¬ блокади впав! Тепер i наше друге мiсто захоплено фрицями!
  Маршал Жуков розвiв руками i зазначив:
  - О, великий Сталiн... Це жахливо!
  Берiя запропонував:
  - Може на честь цього розстрiляти тисячу людей?
  Верховний головнокомандувач проревiв:
  - Заткнися ти лисий iдiот! Треба щось вирiшувати!
  Молотов запропонував, запинаючись i нервово погладжуючи дiвчатам голi колiна.
  - Давайте запропонугмо нiмцям тимчасово припинити вогонь i лише потiм почнемо переговори про мир на будь-яких умовах.
  Сталiн прохрипiв:
  - Спробуй! Але капiтуляцi¬ не буде. Паде Москва, вестимемо партизанську вiйну!
  Берiя вiдзначив iз улесливою усмiшкою:
  - Але це лише збiльшить мiру страждань людей товариш Сталiн. Може бути...
  Сталiн рiшуче стукнув кулаком по столу:
  - Нi! Нехай Молотов запропонуг переговори! I бiльше нiчого, деремо до кiнця!
  Нiмцi в серединi березня оточили Рязань. Зазнаючи нестачi богприпасiв, радянськi вiйська пiшли на прорив iз мiста.
  Оленка та ¬¬ команда бiжить, миготивши босими п'яточками по весняному пiдталому снiгу.
  Дiвчина стрiляг по фашистам i спiваг:
  - Слава нашому духу, слава великiй кра¬нi!
  I босою нiжкою як жбурне вбивчий подарунок смертi. I розкидаг на всi боки гiтлерiвцiв.
  Анюта, стрiляючи у супротивникiв, видала:
  - А наш удар, священний дар, i гонорар!
  Бiжить i Алла, веде вогонь фашистами, босою нiжкою кидаг вибуховий пакет з вугiлля, i шипить:
  - Ми нiколи не здамося!
  I ось iскрометна Марiя, ведучи вогонь по фашистах, i капiтально ¬х викошуючи, i огризаючись оскалами зубiв, верещать:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ¬¬ гола п'ята надiслала руйнiвний пакет смертi та нищiв.
  Маруся, стрiляючи в гiтлерiвцiв, цiлком логiчно зазначаг:
  - Комунiзм нiколи не потьмянiг!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивнику, i скошуючи шеренги, цiлком логiчно та рацiонально зазначаг:
  - I вiра в партiю залишиться у вiках!
  I босi пальчики нiжок кинуть презент анiгiляцi¬.
  Дiвчата вирвалися з каблучки. Але все одно ситуацiя напружена.
  I нiкуди ¬м не подiтися.
  Весняна бездорiжжя трохи затримала наступ нiмцiв. Крiм того, фашисти з'гдналися з Японiгю, i приступили до окупацi¬ Середньо¬ Азi¬.
  Що теж ¬х вiдволiкло i квiтень пройшов вiдносно спокiйно. А у травнi був нарештi випущений перший радянський танк IС-3. I його могли доставити на першотравневий парад.
  Постарiлий i ослаблий Сталiн дивився на це, згорбившись. Його вигляд виражав смертельну втому.
  IС-3 у зв'язку з трудомiсткiстю у виробництвi все одно не мiг стати серiйним.
  T¬ iстотною вiдмiннiстю, вiд двох була лише форма вежi. Вона була нiби лiтаюча тарiлка, а лоб як дзьоб журавля. Звичайно збiльшений кут нахилу, добре захищав лобову частину, але ускладнював виробництво. Крiм того, нижня частина чола була вразливою i якщо туди потрапляв снаряд, то вiн уже не йшов у рикошет.
  Сталiн помахав рукою i втiк у бункерi, почався черговий гiтлерiвський налiт. В авiаударах взяли участь ТА-400 та Ю-287 з крилом зворотно¬ стрiловидностi.
  I знову пальнули балiстичними ракетами, що наводяться крилами по радiо.
  Кремль отримав суттгвi ушкодження.
  Сталiн же всерйоз подумував про втечу ¬хньо¬ Москви.
  У серединi травня, завершивши передiл Середньо¬ Азi¬, гiтлерiвцi зi сходу та заходу розпочали наступ на Москву. Загуркотiла чергова, жорстока битва.
  Радянськi вiйська билися геро¬чно. Але сили надто вже нерiвнi. У боях з'явилися танки Е-75 "Тигр"-3. I масово "Пантера"-3. Бо¬ такi, скажiмо, неординарнi проходять.
  До кiнця травня на початку червня гiтлерiвцi завершили практично повне оточення Москви.
  Сталiн урочисто оголосив, що вiн залишагться у столицi i стоятиме там до смертi.
  Москву обстрiлювали та бомбардували. T¬ оточували дуже потужнi рубежi оборони, якi не так просто подолати. Великi запаси богприпасiв та продовольства зосередилися у столицi.
  I Сталiн у пiдземному мiстечку був щодо безпеки.
  Гiтлер 22 червня 1945 року, коли минуло рiвно чотири роки з моменту початку Велико¬ Вiтчизняно¬ вiйни наказав припинити штурм столицi, замiсть цього планомiрно руйнувати ¬¬ артилерiгю та авiацiгю. I продовжувати впевнено бомбити.
  А заснований наступ перейшов до Сибiру. Потрiбно було взяти Свердловськ i Челябiнськ, поки цi мiста не прикрили снiгу... Наприкiнцi червня на початку липня, обидвi ключовi мiста були пiсля завзятих бо¬в взятi... Нiмцi рухалися Сибiром. Один за одним падали радянськi села.
  Ось фашисти у вереснi 1945 року пiдiйшли до Новосибiрська. Розгорнулися бо¬ за цей населений пункт.
  Червона армiя боролася разом iз мiсцевими ополченцями. Тамара i тут билася нiби геро¬ня.
  Вже кiнець вересня валить снiг i морозить. А батальйон дiвчат бореться босонiж i виявляг чудовий геро¬зм.
  I войовницi борються наче пантери.
  Тамара дала чергу, кинула босою нiжкою вибуховий пакет iз вугiлля i пропищала:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не перемiг!
  Iншi дiвчата вiдчайдушно ревуть:
  - Помремо, але не здамося!
  I битва продовжуг...
  Лише на початку листопада Новосибiрськ упав... Вiйна тривала. Радянський Союз досi не капiтулював. Москва була блокована пiд обстрiлами.
  У пiдземному мiстi зберiгався стратегiчний запас продовольства та богприпасiв, так що можна було досить довго триматися.
  Нiмцi мiсто постiйно бомбардували i обстрiлювали.
  З'явився i новий надважкий танк "Щур". Ця машина важила двi тисячi тонн i мала кiлька гармат у озброгннi.
  Машина з бронею 400-мiлiметрiв використовувалася як танк прориву... Пройшла бойове випробування....
  Але застрягла на ¬жаках i була знищена льотчиком-камiкадзе, який таранив ¬¬.
  Проте з'явився новий танк "Щур"-2 ще бiльший i важчий.
  Новий 1946 Сталiн вiдзначав у все ще не взятiй Москвi. Великий вождь СРСР розраховував диво. Москва стала справжнiм мiстом-фортецею.
  Запасiв продовольства могло вистачити ще на кiлька рокiв, а з урахуванням убутку населення через бомбардування та обстрiли на довше. А ось богприпаси залежали вiд швидкостi та iнтенсивностi штурмiв.
  Берiя таки помiтив:
  - Може, товаришу Сталiн домовимось iз Гiтлером про нашу свободу?
  Верховний головнокомандувач, рiшуче заявив, мiцно стукнувши кулаком по столу:
  - Я з людожерами, не розмовляю Лаврентiй! Ти зрозумiв!
  Берiя помiтив зiтхаючи:
  - Сподiватимемося на диво про великий!
  Сталiн помiтив, прохрипiв:
  -Терпiння i труд все перетруть!
  . ЕПIЛОГ
  Новий 1946 проходив у локальних боях. Нiмцi та японцi поступово захоплювали всi великi мiста. Останнiм у серпнi загинув Верхоянськ. У нiмцiв з'явилися новi танки АГ-50 як пiрамiди.
  Тамара та ¬¬ команда вiдчайдушно боролася у Верхоянську.
  Дiвчата як завжди були босонiж, i в бiкiнi.
  Стояли на смерть. I босими пальчиками нiжок метали вбивчу силу вибуховi пакети.
  А потiм, коли бойовi припаси скiнчилися, змогли пiдвалами i тунелями пiти в тайгу.
  Вони були готовi взяти в руки зброю i знову вести вiйну, хоч i партизанську.
  У СРСР виникали партизанськi зони i розгорталася пiдпiльна вiйна.
  Столиця ще трималася, так ¬¬ Гiтлер хотiв узяти змором i берег сво¬х солдатiв, яких i так полегло дуже багато.
  А дiвчата тим часом винищували фашистiв та японцiв, найрiзноманiтнiшими способами та методами.
  Особливо Наташка та ¬¬ команда.
  I опинилися знову у Т-34-85. Машина, звiсно ж, не нова. I на кiнець сорок шостого року застарiла.
  А ось i АГ-50. Нагадуг низьку пiрамiду з дуже довгим стволом. Машина шiстдесят п'ять тонн. Товщина бронi з усiх ракурсiв 250 мм пiд нахилом. Для снарядiв Т-34 абсолютно непробивна.
  Супермен-Наташа в досадi прошипiла:
  - Це як завдання! Пiднiми гору!
  Футуристка-Анжелiка озирнулася. Тепер вони були у свогму традицiйному бiкiнi. I щось красунi спало на думку.
  А Свiтлана натиснула на важелi босими п'ятами та погнала танк. Вона прошипiла:
  - Маневр! Тiльки маневр!
  АГ-50 забезпечений потужною 105-мiлiметровою гарматою з довжиною ствола 100 ЕЛ. Вiн здатний вражати великий дистанцi¬. Тим бiльше, у тридцятьчетвiрки з якiстю бронi не маг значення. Одне влучення i кiнець.
  Свiтлана починаг розгойдувати радянський танк. Ось ворог стрiляг. Снаряд навiть трохи торкагться бронi. Але на щастя зiсковзуг. Адже потужнiсть колосальна - урановий сердечник.
  Супермен-Наташка прошепотiла сво¬ми яскраво-червоними губами:
  - На iконах з сумом обличчя - знову iмперiя народитись!
  Футуристка-Анжелiка пальнула, використовуючи босi пальчики нiг. Снаряд потрапив у нерухомий пiрамiдальний танк. I зiсковзнув iз бронi в рикошет. Дуже вже вона похила i цементована.
  Нiмецький танк, звичайно, непробивний, з усiх ракурсiв навiть для IС-7. А куди до нього Т-34-85.
  Знову нiмець стрiляг... Свiтлана натиснула голою п'ятою на гальма. I спромоглася ухилити танк вiд поразки. Хоча смертельний подарунок проскочив зовсiм поряд.
  Супермен-Наташа люто промовила:
  - Та ми й улипли!
  Футуристка-Анжелiка посмiхнулася. Вона холоднокровно зiрвала з себе лiфчик. Голi високi груди з полуничними сосками. Вишкiрила сво¬ перлиннi зубки. I прочирiкала:
  - Боягуз не граг в хокей!
  I натиснула червоним соском на курок. Така ось вона смiлива i блискуча дияволиця. А може, добрий, росiйський ангел втiлить.
  Снаряд вилетiв iз не надто довгого дула. Пронiсся... I потрапив прямо в ствол нiмецько¬ машини АГ. Вiдбивши його нiби ударом хлопавки.
  I всi чотири дiвчата хором, гаркнули:
  - Раз, два - я потрапила! Фрiцу по рогах так дала!
  I як струснуть вони сво¬ми босими нiжками. Ось це дiвки! А коли при стрiльбi використовують голi груди - це у сто разiв ефективнiше.
  Супермен-Наташа з усмiшкою помiтила:
  - Цей танк тепер для нас безпечний. Але як його вбити?
  Зоя з усмiшкою запропонувала:
  - А в бойовому ковбойському стилi ми його зметемо!
  Свiтлана пришвидшила рух свого танка. Але противник, несподiвано розвернувся i кинувся навтьоки. Вiн розiгнався напрочуд швидко: все ж таки газотурбiнний двигун. I був явно швидше, нiж Т-34-85.
  Немов слон тiкав вiд Моськи. Все б нiчого. Але слони вмiють рухатися навiть дуже швидко.
  Супермен-Наташа сердито рушила по бронi босою ногою i проревела:
  - Ось! Як же ми вiдстали вiд фашистiв!
  Зоя зi смутком у голосi, заспiвала:
  - Все неможливе, можливо у нашому свiтi!
  I струснула свогю шевелюрою, кольори сусального золота.
  Футуристка-Анжелiка iз захопленням заспiвала, i випустила черговий снаряд. Той потрапив у броньовану корму та зiрвався.
  - Чи йдуть мрi¬ небувалi... Чи плетуть вiнки запiзнiлi... Нiмий був Герасим колись! Тепер вiн лагться матом!
  Свiтлана суворо помiтила:
  - Матом лаятись - це вульгарно!
  Супермен-Наташа хотiла щось сказати дотепне. Але з'явився черговий фашистський танк. Цього разу Е-75. Теж добре захищений у лоба, але набагато гiрше з бортiв. Щоправда, тридцятьчетвiрки його все одно не пробити.
  Цього разу Зоя скинула з себе лiфчик. I оголила червоний сосок.
  Взяла та натиснула грудьми на курок. Зброя спрацювала...
  Снаряд знову влучив у стовбур масивного збро¬. I ста п'яти мiлiметрова гармата вийшла з ладу.
  I цей нiмець кинувся навтьоки. Хороший спосiб виводити з ладу найзахищенiшi машини - це лупити по стовбурах.
  Супермен-Наташка зрадiло заявила:
  - Ось бачиш! Ми перемагагмо!
  А ось i третiй танк. Цього разу "Королiвський лев". Маг зброю, бомбомет калiбру 450-мiлiметрiв. Такий якщо довбаг, то мало зовсiм не здасться.
  Супермен-Наташа цього разу вирiшила пальнути сама. Зняла лiфчик. Якi у не¬ все-таки високi, i пружнi груди. Свiжа, як у дiвчини. I войовниця як вiзьме та натисне рубiновим соском.
  Снаряд вилетiв... I "Королiвський лев" отримав прямо в стовбур. I величезну машину як рвоне. Що i пара танкiв, що стоять по краях, вiдлетiла на кiлька сотень метрiв.
  Та й тридцятьчетвiрку струснуло. Машина ледь не перекинулася, i виявилася вiдiрвана вiд землi.
  Футуристка-Анжелiка навiть ударилася при приземленнi лобiком, прокричавши:
  - Немов конi осли!
  I погрозила фрицям кулаком.
  Супермен-Наташа була задоволена, i скалила перлиннi, дуже великi зубки:
  - Ось ми дали по вороговi! Як належно!
  Зоя заспiвала, iз захопленням:
  - Кохання та смерть! Добро i зло! Що свято, що грiшно... А менi знай все одно!
  I дiвчисько рушило босою нiжкою по металi.
  Наступний супротивник Е-100. Машина небезпечна. З бомбометом та 75-мiлiметровою гарматою з дуже довгим стволом. Така штурмова модифiкацiя i здатна виконувати роль i винищувача танкiв. А сiмдесятипятимiлiметрово¬ гармати для радянського танка цiлком вистачить.
  А ствол бомбомета прикритий ковпачком.
  Супермен-Наташа перехрестилася за допомогою босо¬ ноги, i прочирикала:
  - Ну, битимемо його?
  Зоя, скелячи зубки, погодилася:
  - Звичайно, будемо!
  Футуристка-Анжелiка червоним соском натиснула на курок. Зброя спрацювала. Виплюнуло вбивчий заряд. I перебила порiвняно тонкий, зате довгий стовбур нiмецько¬ гармати.
  Свiтлана захоплено прочирикала:
  - Чудово! А тепер дайте менi вистрiлити!
  I войовниця теж оголила свiй торс. У всiг¬ четвiрки грудей на висотi. I дуже красивi, сексуальнi, спокусливi. Так iз такими дiвчатами хочеться зайнятися коханням. Ну, що може бути краще за них? Мабуть, лише iншi дiвчата!
  I ось дiвчина пiдловила момент, коли ковпачок почав вiдчинятися. I використовуючи свiй червоний сосок, як випустить снаряд по нiмецькому бомбомету.
  А фриц не встиг навiть i оком моргнути... Як вiзьме i рвоне... На всi боки розкидало метал, що димився.
  Свiтлана потерла собi сильнi руки i пропищала:
  - Я дiвка справжнiй дракон!
  I як розсмiягться! I вiзьме, та покаже язичок!
  Супермен-Наташа взяла i захоплено заспiвала:
  - Патрiот! Радянський патрiот! Скiльки фрицiв укiпив ти!
  Зоя пiдхопила пiсеньку, i трясучись оголеними грудьми, продовжила:
  - Патрiот! Червоний патрiот! I на дiвок усi тво¬ мрi¬!
  I теж войовниця як вiзьме та розреготагться! I язичок покаже! I вишкiрить зубки-клики!
  I босими нiжками пересуне важiль.
  Дiвчата тут явно на висотi, хоч у них застарiлий танк. I продовжують партизанити.
  А ось 20 квiтня 1947 року розпочався новий штурм Москви. У ньому брали участь i японцi, i турки, i вся iноземна рать.
  У Гiтлера, зрештою, терпець урвався i вiн вирiшив покiнчити з СРСР. I особисто зi Сталiним, пов'язуючи з ним все ще палаючу на територi¬ Росi¬ партизанську вiйну.
  Мовляв, якщо Москва впаде, то й вiйна, без сумнiву, скiнчиться.
  I розпочався рiшучий, генеральний штурм.
  В атаку пiшли i надважкi танки "Щур"-2, "Монстр", Е-200, Е-500 та iншi.
  За одного мiсто обстрiлювалося i балiстичними ракетами.
  А в хiд пiшли й бойовi, невразливi дисколет Третього Рейху. Така ось армада.
  Оленка та ¬¬ команда вiдважно зустрiла нiмцiв та дала ¬м бiй.
  Оленка босими пальчиками нiжок жбурнула гранату, дала чергу i ревла:
  - За росiйських дух!
  Анюта, стрiляючи в супротивникiв, i скошуючи шеренги ворогiв, прочирiкала голою п'ятою, пiддавши пакет смертi:
  - За велич комунiзму!
  Алла ведучи вогонь по ворогах СРСР i босими пальчиками нiжок жбурнувши бомбу, в'якнула:
  - За Русь-матiнку в комунiзмi!
  Марiя ведучи влучний вогонь по ворогу, i його впевнено скошуючи, зазначила, вискалив зубки:
  - Росi¬ потрiбний новий лiдер!
  Мотрона вiдзначила, стрiляючи та впевнено винищуючи супротивникiв, i босими пальчиками нiжок пiддавши черговий подарунок смертi:
  - Зрозумiло, необхiдний!
  I вiд ¬¬ кидка, який припав у ковзанку, два нiмецькi танки зiткнулися.
  Маруся, ведучи вогонь по гiтлерiвцях, енергiйно вiдзначила:
  - У СРСР все було, але ворог узяв числом!
  I голою п'ятою як запустить вбивче та невблаганне!
  Оленка пiдбадьорила подруг:
  - Не поспiшайте Русь ховати! ¦ в нас ще й справи!
  I пальчиками голо¬ ноги пiдкине руйнiвний подарунок анiгiляцi¬.
  Анюта, ведучи вогонь по гiтлерiвцям, iз цим погодилася:
  - Ми ворогiв люто битимемо, не вичерпагться Вiтчизни рiчка!
  I голою, круглою п'ята дiвчинка як енергiйно вiзьме i пiддасть по противнику.
  Алла, стрiляючи у фашистiв, i випустивши з рогатки шматок вибухiвки, натягнувши тятиву босими пальчиками нiжок, видала:
  - Це буде просто супермен - який замiнить Сталiна!
  Марiя стрiляючи з приголомшливою влучнiстю, i босими пальчиками нiжок кидаючи гранати, висловилася:
  - Все що не змiнитись, все на краще!
  Мотрона, збиваючи влучними пострiлами фрiцiв. А потiм босою нiжкою пошкодивши танк, зазначила:
  - Ми зi свогю незмiнною та геро¬чною волею!
  Маруся жбурнула цiлу зв'язку гранат, сво¬ми босими нiжками. Так що самохiдка у фашистiв перекинулася i пискнула:
  - Я буду всiх сильнiший!
  Алла, пiдбивши транспортер у гiтлерiвцiв кидком, гранати голою п'ятою, помiтила, поправивши:
  - Не я, а ми! Все сильнiше!
  Оленка щоб пiдняти бойовий настрiй заспiвала, пишучи на ходу. А решта дiвчат, ведучи по гiтлерiвцях вогонь, пiдхопили;
  Ми дiвчата кра¬ни СРСР
  Яка г смолоскип усьому свiтовi...
  Покажемо, знай величi приклад,
  Ось геро¬зму подвиги оспiванi!
  
  Пiд прапором червоним дiвки народженi,
  I босi мчать по морозу.
  За Русь б'ються дочки та сини,
  Часом наречена даруг хлопцевi троянду!
  
  Ось буде над всесвiтом червоний прапор,
  Сяяти так яскраво, наче факел-полум'я.
  Адже богатирський знай у нас замах,
  I кумачом сяг наш прапор!
  
  Не вiр, фашист проклятий не пройде,
  I росiйських дух на вiки не згасне ...
  Перемогу вiдкригмо нескiнченний рахунок,
  Будь-кому скажемо i привiт i здраст!
  
  Росiя це чудова кра¬на,
  Ти подарувала комунiзм народам.
  Навiки Богом щедра дана,
  За Батькiвщину, за щастя та свободу!
  
  Не зможе ворог Вiтчизну здолати,
  I як би не був вiн жорстоко пiдступний...
  Непереможний росiйський наш ведмiдь,
  Солдат Росi¬ такий перемогою славний!
  
  Прекрасна радянська кра¬на,
  Дiвчата в нiй пишаються, що гарнi.
  Вона на вiки Родом нам дана,
  I будемо комсомолки справедливi!
  
  Б'гмося ми на пiдступах до Москви,
  Завiрюха замети, а дiвчата боси.
  Не Вiддамо Вiтчизнi Сатани,
  У нас стрiляють влучно навiть коси!
  
  Так в лютi дiвчата рвуться в бiй,
  I п'ятою голий вибух-пакет кидають.
  Фашист вiн тiльки на вигляд крутий,
  Насправдi, просто злий Ка¬н!
  
  Дiвчат ворогам нiяк не здолати,
  Вони народилися пiд такою зiркою.
  Непереможний монстр наш ведмiдь,
  Який зробив Батькiвщину дружиною!
  
  Ми росiйськi дiвчата гарнi,
  Нас не лякають тортури та морози.
  I вiдобразимо, вiр натиск зло¬ орди,
  Противник очманiти вiд дози!
  
  Вороги змогли вiдкинути вiд Москви,
  Хоч у нього повно величезно¬ сили.
  Ми дiвчата так гордi,
  Противники зникнуть у могили!
  
  Не вiрте, Русь ворогам не перемогти,
  Оскiльки кожен витязь iз пелюшок...
  Мисливець перетворився видно на дичину,
  А супостат ще зовсiм дитина!
  
  Але росiйський дух, великий вiрте дух,
  У ньому ж такi знайте, прихованi сили.
  Розгромлений же противнику буде в пух,
  Адже витязi у боях непереможнi!
  
  Сумнiви вiдкиньте дiвки ви,
  Ми найвiдважнiшi знай у свiтi...
  Звернем у пекло орди Сатани,
  Замочимо супостатiв усiх у сортирi!
  
  Закiнчиться священна вiйна,
  Настане мир i ранок над планетою.
  Вона навiки з сонцем знай дана,
  Щоб надовго палахкотiло лiто!
  
  I вiчний у славi комунiзм,
  I з нами Ленiн i великий Сталiн.
  У кiно кривавому лише тепер фашизм,
  А наша воля вiрте мiцнiшою стали!
  
  Моя Росiя править на вiки,
  I все всесвiту щастя подарувала....
  Потрiбна сталева сила кулака,
  I молодецтво, але розумного розливу!
  
  
  
  ВIДЬМИ, СТВОРЮЮЧI ДИВО-ЗБРОЯ
  Герда, Шарлота, Магда та Крiстiна якi випробовував свого часу "Тигр", вели розробку та перспективно¬ моделi: "Пантери"-2. Дiвчата розташувала двигун та трансмiсiю одним блоком - упоперек, а вежу зробили вузькою та менших розмiрiв. А коробку передач встановили на самому моторi. Внаслiдок чого "Пантера"-2 вийшла силуетом нижче двох метрiв, i кiлькiсть членiв екiпажу скоротилася до трьох осiб. Товщина бронi чола корпусу зросла до 120 мм пiд великими нахилами, а бортiв до 82 мм пiд нахилами. А вежi до 150-мiлiметрiв лоба та 82-мiлiметра борту, пiд нахилами. Весь машини при цьому скоротився до 35 тонн, що дозволило обiйтися двигуном 700 кiнських i пiдняло швидкiсть i маневренiсть танка. При цьому покращилася i прохiднiсть машини, а ходова частина стала легшою i куди простiшою в ремонтi та обслуговуваннi. Усього шiсть ковзанок, що практично i зручно. "Пантера"-2 сподобалася Гiтлеру i вступила в серiю з вересня сорок третього року. Машина вдала, з гарною, бронебiйною та скорострiльною гарматою. Вона працювала i швидко перемiщалася, маючи вiдмiнну ергономiку.
  I головне вона була простiша у виробництвi i менше вимагала металу. I при цьому вiдрiзнялася капiтальною живучiстю. Не так просто таку машину з великими нахилами бронi пробити.
  Радянськi вiйська отримали серйозну проблему. Крiм того, нiмцi замiсть програми Фау, вклалися в розробку народного винищувача, i створили ХЕ-162, простий i дешевий у виробництвi i дуже легкий i маневрений.
  Ця машина виявилася розроблена в сприятливiших умовах, i порiвняно простий в управлiннi. I ¬й не так вже й легко впорагться.
  Нав'язала радянським та союзницьким вiйськам, жорстокi, повiтрянi бо¬. Винищувач важив лише пiвтори тонни в порожньому виглядi i майже повнiстю складався з дерева. Так що машина виявилася надзвичайно ефективною.
  Ситуацiю посилило i те, що нiмецькi дiвчата почали активно надходити до авiацiйних частин.
  Альбiна та Альвiна стали активно набирати рахунки, борючись, як правило, босонiж i в одному бiкiнi. I цих дiвчат не могли збити. А вони самi так активно зрiзали супротивника. А якi гарнi були цi блондинки: просто справжнi арiйки!
  Альбiна витонченою нiжкою натискаг на гашетку i зрубуг пару радянських лiтакiв i верещить:
  - Слава Третьому Рейху!
  Альвiна натискаг червоним соском грудей на гашетку, i вражаг три радянськi машини i реве:
  - Нашiй Батькiвщинi слава!
  Бойовi дiвчата - не скажеш, що вони слабкi. Нi, вони дуже агресивнi та всiх здатнi розшматувати.
  Лиха в цiлому ця армiя. I взимку лiнiя фронту стабiлiзувалася. Майнштейн завдав контрудару, i зумiв розгромити радянськi вiйська за Днiпром, створивши кiлька великих котлiв. Нiмцi також змогли вiдбити наступ пiд Ленiнградом. Тут вони спиралися на сильну лiнiю оборони. Плюс ще Сталiн пiсля розгрому в Укра¬нi зняв кiлька дивiзiй iз цього напряму та дозволив нiмцям вiдбити атаки. Фронт встояв, i нiмцi взимку змогли втриматись по всьому периметру атаки.
  Герда особисто боролася на "Пантерi"-2, разом iз дiвчатами. I незважаючи на зиму, красунi билися босонiж i в одному лише бiкiнi.
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, вразила супротивника i пискнула:
  - Слава нашо¬ iмперi¬!
  Шарлота теж натиснула босими пальчиками нiжок на важiль, знесла вежу тридцятьчетвiрки i пiдтвердила з агресiгю:
  - Героям слава!
  Христина лупнула натиснувши червоним соском на кнопку i, вразила радянську машину, пискнула:
  - I нам слава!
  Магда дала чергу з чотирьох кулеметiв, зрiзала радянську пiхоту за допомогою босих пальчикiв нiжок i видала:
  - Вiчна, переможна слава!
  Так ось дiвчата розпустилися i голi, круглi ¬хнi п'ята виблискують.
  А на пiдходi "Тигр"-2, цей танк при вазi п'ятдесят п'ять тонн обiцяг мати захист у 250-мiлiметрiв чола, i бортiв у 170-мiлiметрiв.
  Що за 88-мiлiметрово¬ гармати в 71 ЕЛ, дуже навiть пристойна машина.
  I ось навеснi нiмцi вже наступають в Iталi¬ та впевнено громять союзникiв.
  Беруть Неаполь i вторгаються до Сицилi¬.
  I здаються вiйська союзникiв сотнями тисяч. I громять ¬х капiтально. Нiмецькi пантери нестримнi.
  А дiвчата змушують англiйцiв падати на колiна та цiлувати босi, точенi нiжки, i язиками лизати круглi п'ятки красунь.
  У червнi союзники намагаються наступати, висадивши десант у Нормандi¬. Але зазнають там нищiвно¬ поразки. Знову сотнi тисяч полонених i маса захоплено¬ технiки.
  Рузвельт отримуг iнфаркт i стаг недiгздатним. США намагаються згорнути таку важку вiйну. Британiя розглядаг варiанти замирення iз фрицами. Ситуацiю посилюють потужнiшi бомбардування англiйських мiст з використанням реактивно¬ авiацi¬. А наздогнати такi лiтаки британськi винищувачi не можуть.
  Тож i Черчiлль починаг просити миру. Але фюрер невблаганний. Його розпираг вiд усвiдомлення свог¬ сили.
  Але англiйцi таки згоднi вже на свiт. I це турбуг Сталiна, який пропонуг фюреру перемир'я. Гiтлер погоджугться на три роки припинити вiйськовi дi¬, за умови, що не буде партизанських диверсiй, i сторони залишаться за сво¬х кордонiв, а СРСР продаватиме нiмцям нафту та хлiб.
  Сталiн дав на це згоду... I фрицi розв'язали собi руки.
  Перший удар, звичайно, Гiбралтар. Захопивши цю фортецю, можна перекидати в Африку вiйська по найкоротшiй вiдстанi. При штурмi фортецi, нiмцi використовували новiтнi автомати МР-44, дiвчата ¬х теж покращили: зробили значно легшим та надiйнiшим.
  А в небi боролися Альбiна та Альвiна, дiвчата, якi зробили лiтаки нiмцiв куди бiльш практичними та швидкiсними.
  I трощили союзникiв праворуч i лiворуч. Гiбралтар би взято з ходу. Франка був змушений, чи погодиться з ультиматумом Гiтлера. Не дати ж свог¬ кра¬ни окупувати фашистам.
  Нiмцi розганялися на танках i вдиралися в мiсце противника.
  Пiсля падiння Гiбралтару фрицi вступили до Марокко. I рухалися, захоплюючи територiю. Особливо Алжиром йшли танки фрицiв. "Пантера"-2 стрiмко ковзаг по пiску. T¬ модернiзували, потужнiший поставивши двигун, i вона помчала. "Пантера"-2 цiлком задовольняла вiйськових сво¬м захистом чола, а "Тигр"-2 взагалi був приголомшливим танком. Союзники падали наче пiдкошенi.
  Нiмецькi дiвчата боролися в пустелi, як правило, босi й у бiкiнi. Тiльки змащували шкiру спецiальним захисним кремом, щоби не обгорiла.
  Потiм красунi полонених англiйцiв на колiна ставлять i змушують дiвочi п'яти лизати. I це подобагться, особливо африканцям, якi це роблять iз ентузiазмом.
  Сорок п'ятий рiк пройшов дуже успiшно для нiмцiв вони захопили бiльшу частину Африки, Близького Сходу. А першiй половинi сорок шостого року захопили ще й Iндiю, i Бiрму та решту Африки. I бiльше проблем було iз постачанням вiйськ, розтягнутiстю комунiкацiй, рельгфом територi¬, нiж iз опором британських i американських елементiв. Тим паче колонiальнi вiйська не дуже хотiли битися. У технiцi у нiмцiв переважна перевага як. Наприклад, МЕ-262 Х i швидкiсть маг до 1200 кiлометрiв на годину, i озброгння п'ять авiацiйних гармат. А у США та Британi¬, поки що бiльш-менш придатних до бойового використання реактивних винищувачiв немаг i бомбардувальникiв поготiв.
  Та ще у нiмцiв з'явилися дисколети, що розвивають швидкiсть порядку чотирьох звукових. Вони були зовсiм невразливi для стрiлецько¬ збро¬, завдяки ламiнарному струменю хтось обтiкав машини. Але й самi через це не могли стрiляти. Але можна було й бомбу скинути з висоти, i в розвiдцi використовувати, i найголовнiше таранити машини ворога, збиваючи ¬х струменями.
  Лiтаючi тарiлки - ефективна зброя з великим запасом ходу i здатна долiтати з ¦вропи до США. I ними керували часом дуже гарнi дiвчата, якi волiв боротися босонiж i в бiкiнi.
  Ось Гертруда та ¦ва у польотi. Такi двi чудовi милашки. Наприклад, чорношкiрого американця впiймали. Прив'язали до колоди. I так на його чоловiчiй досконалостi довго каталися, що полонений знепритомнiв, перетрудившись.
  А зараз Гертруда босими пальчиками нiжок взяла та навела дисколет на цiль, збиваючи американськi лiтаки. Ось це бойова дiвка.
  I ¦ва теж за допомогою босих пальчикiв нiжок наводить на супротивника вбивчо¬ сили машину.
  I з люттю таранить ворога, i падають машини Англi¬ та США.
  Висадку десанту нiмцi запланували на кiнець листопада. По-перше, у цей час нiхто не чекаг. Справдi, погода не дуже й виживатиметься ризиковано. Але спокiйнi днi можна перепливати Ламанш та висаджуватися. Крiм того, г переваги в нiчному десантуваннi, тому що в темний час доби важче оборонятися.
  Нiмцi на той час дуже сильно перебили англiйський та американський флот.
  Тож висадка десанту очiкувалася без особливих проблем. Потужною ударною силою мали стати спецiальнi батальйони з дiвчат, якi навiть у мороз кiнця листопада були босонiж в одному лише бiкiнi.
  Висадка розпочалася 26 листопада 1946 року. У рiчницю виборiв до Рейхстагу, пiсля яких Гiтлер отримав посаду Рейхсканцлера.
  Завадити висадцi не було кому. На наступi взяли участь великi маси пiхоти i навiть новi пiрамiдальнi танки. Яких iз жодного ракурсу не пробити.
  Дiвчата очевидно воюють усерединi них, i дiють хоробро.
  А деякi войовницi вже босонiж ламають край льоду на замерзлих вночi калюжах. I дуже вiдважно б'ються. I роблять колосальну силу чудеса. А коли босими пальчиками нiжок жбурляють гранати та розривають англiйцiв на частини, то це стаг дуже здорово.
  Герда ж б'гться на танку "Тигр"-4 пiрамiдальний з гарматою та бомбомеетом, причому дуже смiливо. Посилаг снаряд за снарядом i розриваг ворогiв на частини.
  Дiючи не миттям так катанням, натискаючи на кнопки джойстика босими пальчиками нiжок, дiвчинка реве:
  - Скалимо зуби ми активно, винищугмо дуже сильно!
  Шарлотта використовуг при стрiльбi червоний сосок, натиснувши ¬м на кнопку джойстика i вразивши супротивника, прочiрикала:
  - Наш вселенський будзагiн!
  Лупанула з реактивного бомбомета i Крiстiна, використовуючи босi пальчики нiжок. Рознесла масу супротивникiв i буркнула:
  - За велич Третього Рейху!
  А за нею гримнула й Магда. Цього разу за допомогою полуничного соска. Порвала супротивника i ревла:
  - За арiйський комунiзм!
  Ось це дiвчата рiвня супер! А як пiхота з дiвчат бiжить босими нiжками, на ходу жбурляг гранати. I як це здорово та вбивчо.
  Дiвчата такi ось бойовi та красивi.
  I трощать англiйцiв праворуч i лiворуч. Нiчого дивного, що при такому наступi та висадцi десанту i з боку Францi¬ та з боку Норвегi¬, Англiя протрималася лише десять днiв. Оце здорово!
  Пала метрополiя. I наступний етап це похiд на Америку. У лютому нiмцi, незважаючи на зиму, здiйснили висадку в Iсландi¬: операцiю "Iкар" i захопили цю важливу територiю.
  I знову у боях брали участь босоногi дiвчата рiзних батальйонiв СС.
  I досягали успiху, миготивши голими п'ятами по снiг.
  Сталiн запропонував Гiтлеру у березнi 1947 року, спiльну вiйну проти США. Фюрер дав згоду на це, але за умови, що СРСР отримаг назад тiльки Аляску, певною мiрою законну територiю. I не претендуватиме на бiльше.
  Сталiн iз цим погодився... I почалося вторгнення радянських вiйськ через Аляску. Таке стрiмке та жорстоке.
  Рухалися новi радянськi танки.
  Екiпаж ¦лизавети боровся на першому, експериментальному та ¬¬ не зовсiм доробленому танку Т-54. Квiтень 1947 року. На Алясцi ще лежать снiгу, але росiйськi дiвчата борються босонiж i в бiкiнi. I такi гарнi дiвчата.
  ¦лизавета стрiляг за допомогою босих пальчикiв нiжок по супротивнику. Вражаг американський "Шерман". I скелячи зубки, войовниця вимовляг:
  - Слава iдеям великого комунiзму!
  Катерина теж стрiляг використовуючи босi пальчики точених нiжок i верещить:
  - Слава переможним результатам нашо¬ армi¬!
  Олена теж пальнула, застосувавши цього разу червоний сосок грудей, вразивши вельми мiток супротивника i рикнула:
  - Слава новим рiшучим перемогам!
  ¦фрасiя, довбанула по супротивниках, використовуючи полуничний сосок, i пробиваючи "Першинг" гаркнула:
  - I ми перемагатимемо!
  Войовницi як видно розiйшлися немов мегери. I так молотять американцiв.
  Ось у лоб танка потрапляг снаряд, але вiдразу йде в рикошет. ¦лизавета реве i скаче:
  - Слава iдеям комунiзму!
  I теж посилаг снаряд у вiдповiдь, за допомогою босих пальчикiв нiжок. Ось це дiвчисько - реальну мiсiю виконуг.
  Такi ось красунi бойовi.
  Радянськi вiйська утрималися на Алясцi. А у травнi прибув i найперший втiлений у металi IС-7.
  I на ньому танковий екiпаж Оленки.
  Отака там бойова дiвчина. Як вистрiлив у супротивника, так вражаг його вкрай влучно.
  А гармата яка потужна: 130-мiлiметрова. Вона пробиваг ворога з велико¬ дистанцi¬. В американцiв основний танк все ще "Шерман", який лише для набору рахункiв нiмецькими та радянськими танковими асами годувати. ¦ трохи кращий "Першинг", з гарматою потужнiшою за калiбр 90-мiлiметрiв. I вельми нечисленний "Надпершинг", чия гармата калiбру в 90-мiлiметрiв i довжиною стовбура в 73 ЕЛ, здатна радянськiй машинi IС-7 у борт i близько завдати небезпечно¬ рани. Пiрамiдальнi нiмецькi танки американськi знаряддя взагалi не беруть iз усiх ракурсiв. IС-7 пробивають у борт. Т-54 - "Надпершинг", може взяти поблизу в лоб, i в борт у дистанцi¬. Але поки що у СРСР основний танк Т-34-85, якi ще не знято з виробництва i бореться з американцями. Вiн приблизно дорiвнюг "Шерману", i слабший за "Першiнг".
  Тож радянським во¬нам доводиться туго. I вони iз заздрiстю поглядають на поки що гдиний, найперший експериментальний танк IС-7.
  Ця машина горда i крута.
  Воюють ще й IС-2 та IС-3. Остання машина в лоб не пробивагться крiм "Свехпершiнг". Ну ще IС-3 можуть пробити в нижню частину корпусу.
  IС-2 дещо слабкуватий у лобову броню вежу.
  На цьому танку борються дiвчата Наташка iз ¬¬ командою. Бойовi красунi. I вони з IС-2 завдають нищiвних ударiв, вбивчими снарядами.
  Наташка натиснула босими пальчиками нiжок, i викинула забiйне, пробивши американця i в'якнула:
  - Слава iдеям доброго комунiзму!
  Зоя натиснула червоним соском на вбивчий важiль i в'янула:
  - За арiйський мир та порядок!
  Августина теж довбала знищенням за допомогою голо¬ п'яти, вразивши супротивника i гаркнула:
  - За рiшучi перемоги!
  I Свiтлана наостанок як викине за допомогою босих пальчикiв нiжок, зрубаг супротивника i пискне:
  - За великi сили!
  Вiйницi Червоно¬ Армi¬ просувалися Аляскою. Настало лiто i, було тепло, i на танках у бiкiнi та босонiж дiвчатам пригмно. Нiмцi, подолавши Гренландiю, висадилися у Канадi. А з пiвдня насуватись стали з Аргентини. У Бразилi¬ був розкол на пронiмецьку та проамериканську фракцi¬. Нiмцi потужним ударом бiльш богздатних дивiзiй вирiшили справу на свою користь.
  У гiтлерiвцiв з'явився потужнiший i ефективнiший штурмовий карабiн, який розстрiлював з велико¬ дистанцi¬ i дуже швидко. Янки зазнавали поразки за поразкою.
  Нова команда англiйських дiвчат на чолi з Джейн Амстронг насувалась з пiвдня... Во¬нка влiтку боролися в Бразилi¬... Проамериканськi сили чинили опiр мляво.
  Але у Венесуелi войовницi зiштовхнули з американськими вiйськами. Воювали вони на застарiлiй "Пантерi"-2, яку вже практично зняли з виробництва на користь пiрамiдальних моделей технiки.
  Але англiйки навiть на цьому танки були сильнiшими за американцiв. Пострiлювали зi збро¬ по "Шерманах", якi вже безнадiйно застарiли, могли на рiвних боротися лише з радянськими тридцятьчетвiрками.
  Джейн пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок з дистанцi¬. Вразила супротивника i прочирiкала:
  - Ось вона велич Британi¬ - не потьмянiг!
  Грiнгета врiзала за допомогою босих пальчикiв точених нiжок у ворога. Розбила "Шерман" i пропищала:
  - Королiвство наше буде круте!
  I показала язичок!
  Далi пальнула Монiка, вразила супротивника точно в цiль, сво¬ми босими нiжками i проворкувала:
  - За спасiння душi!
  I слiдом за ними лупнула i Маланья. Точно вразила небезпечнiший "Першинг", розбивши його корпус.
  Зрозумiло босими пальчиками нiжок i проворкувала:
  - Слава iдеям королiвських сил!
  Билися дiвчата дуже агресивно та конструктивно.
  А в Канадi рухалися добiрнi нiмецькi частини. Герда на танку "Тигр"-4 пiрамiдальному руйнувала Америку та ¬¬ домiнiони. I тi ламалися пiд нищiвними ударами супротивника.
  Герда пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, вразила ворога i в'якнула:
  - За арiйський комунiзм!
  Шарлота теж лупнула, цього разу червоним соском грудей, пробила американську машину i булькнула:
  - За велич Нiмеччини!
  Христина також лупнула по ворогу. Зламала його броню, за допомогою босих пальчикiв точених нiжок, немов ягчну шкаралупу i пробулькала:
  - За нашi феноменальнi досягнення!
  Гримнула i Магда, зминаючи супротивника немов глину i ревла:
  - За такi ресурси, що не в казцi сказати, нi пером описати!
  Дiвчата треба вiдзначити вкрай бойовi та дуже рухливi. З ними дуже весело.
  I ось впали основнi мiста Канади: Квебек та Торонто. I жити стало краще, фрицям i веселiше.
  Гiтлер заявив, що Америку доб'ють!
  З розробкою атомно¬ бомби США не виходило. Видно, успiх вiдвернувся в даному випадку вiд Америки на користь Вермахта. I що ж? ¦ й iншi основи перемоги та успiхiв. Так що впадати у вiдчай дуже рано.
  Але фрицi зi сво¬ми iноземними полками дуже перевершують США як вiйська. I здатнi, на багато в руйнуваннi ворога.
  Ось Герда, наприклад, упiймала чорношкiрого бiйця. I вони дiвчата його так змучили, змушуючи кохатися, що той вiдкинув копита. I це себе дуже здорово.
  Восени сорок сьомого року, фрицi вступили на територiю США. Радянськi вiйська ще боролися у Канадi.
  Оленка на IС-7 билася з цiлою бригадою "Шерманiв" та "Першингiв". Шермани тут були класу "Свiтлячок", з довгоствольною гарматою 76 мм, яка небезпечна для IС-7 при стрiльбi в борт. Тож дiвчата опинилися у серйознiй ситуацi¬. IС-7 за всiх сво¬х переваг, маю гармату з обмеженим богкомплектом i не надто скорострiльну.
  Ось Оленка пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, вразила американця i пискнула:
  - На мiй шлях вiйни!
  Анюта лупнула по черзi, за допомогою червоного соска, вразила "Шерман" i вдарила:
  - За перемоги СРСР!
  Довбанула i Алла за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробила американську машину i в'якнула:
  - За iде¬ комунiзму!
  Марiя також врiзала, за допомогою полуничного соска, розбила супротивника в трiски i шикнула:
  - За великi рукописи Ленiна!
  I Мотрона голою п'ятою пiддала, розфарбувавши броню "Шермана" i пропищала на все горло:
  - За мо¬х витязiв свiтла!
  Ось це п'ятiрка, ось це дiвки - крутiше не знайти! А такi всi юнi та свiженькi. I пахнуть дiвчата медом. Недарма солдати з таким задоволенням лижуть язиками лоно Венери. I ще облизуються.
  Та IС-7 пiддався назад, щоб його не розiрвали на шматки. На те це танк, усiм танкам танк.
  Може крiм пiрамiдальних нiмецьких...
  Але бiльшiсть "Шерманiв" перебита, iншi ж вiдходять назад.
  Ось так рубали радянськi дiвчата.
  А в небi Анастасiя Вiдьмакова та Оленка Соколовська як молотять фрицiв. Що цим дiвчатам Покришкiн у пiдмiтки не годиться. А борються красунi босонiж i в бiкiнi. I червонi соски грудей при стрiльбi використовують, що пiдвищуг бойову ефективнiсть пальби.
  Але розумiг Альбiна i Альвiна крутiше. Дiвчата встигли здобути шiсть ступенiв Лицарського хреста. Вищий шостий ступiнь Лицарський хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами був вручений ним пiсля того, як вони збили бiльше тисячi лiтакiв кожна.
  Ось це дiвки - всiм дiвчатам дiвки.
  Але i Анастасiя Вiдьмакова, i Оленка Соколовська зiбрали кожну понад двiстi лiтакiв. I вони вже мали по вiсiм зiрок героя СРСР.
  Анастасiя натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку стрiльби авiацiйно¬ гармати i збила американську машину, пискнувши:
  - Я г дiвчина супер!
  Оленка Соколовська рубала по супротивнику за допомогою червоного соска грудей, звалили три лiтаки i гаркнула:
  - А я ще крутiший!
  Ось це дiвки, такi дiвки!
  I трощать Америку.
  Ну, зрозумiло Альвiна i Альбiна роблять це ще веселiше i крутiше.
  Альвiна використовуг при стрiльбi червонi соски.
  А Альбiна полуничнi.
  I обидвi дiвчини дуже люблять працювати язичком з нефритовими стрижнями, що пульсують. У них такий ось азарт та кредо агресi¬!
  Альбiна натиснула босими пальчиками нiжок i прочирiкала:
  - А в море йдуть, дiвчата лихi!
  Альвiна ведучи вогонь, пiдтвердила:
  - Крута стихiя, вбивства стихiя!
  I ось уже нiмцi та радянськi та японцi вклинилися глибше в американську територiю.
  У японцiв г сво¬ бiйцi: дiвчата-нiндзя. Дуже хоробри та бойовi.
  Ось дiвчина синя нiндзя, як випустить за допомогою босих пальчикiв нiжок лезо бритви, зрiзаючи голови американцям i в'якне:
  - Вони не пройдуть!
  I рубаг мечами млин.
  А дiвчина жовта нiндзя проведе мечами справжнг вiяло. I потiм босими пальчиками нiжок метне голки з отрутою, i запустить ¬х з убивство вiйськ янки, пробиваючи супротивникiв.
  I завиг на всю горлянку:
  - На всю Японську славу!
  А дiвчина з червоним волоссям, як проведе прийом косий млин, i рiзане ворогiв.
  А потiм вiзьме i босими пальчиками нiжок врiже по них i так розкидаг янки у рiзнi боки. Ось це бойова краса.
  I прореве:
  - Ми г нiндзя!
  А тут i дiвчина з бiлим волоссям нiндзя проведе мечами прийом гелiкоптер. Посiпаг супротивникiв, руйнуг ¬х. I з червоного соска лупне блискавкою, проревiвши:
  - За перемогу Японi¬!
  Ну, проти таких кралiв нiхто не всто¬ть! Ось це дiвки, всiм дiвкам дiвки.
  А так вони агресивнi.
  Але бо¬ гуркотять з колосальною iнтенсивнiстю. Вiйська держав осi рухаються i з пiвночi i з пiвдня, буквально стискаючи Америку велетенськими щипцями.
  Ось це затискач колись славно¬ кра¬ни, який вражаг уяву.
  До кiнця осенi фрицi вже неабияк вклинилися в територiю США.
  Ось Герда бореться в танку "Тигр"-4 i принагiдно згадуг сво¬ колишнi,
  Теж дуже славетнi подвиги.
  Герда трохи заляпалася кров'ю, але була задоволена. Але настрiй псував жахливий сморiд, що виходить з розрiзаного черева вовкулака i побоювання, що набiжить ще сотня, якщо не бiльше таких же тварин.
  Шарлота тим часом взяла свого живучого опонента за голову i провела смертоносний прийом "подвiйний Нельсон", згорнувши тварюки шию. Вогняна войовниця тут опинилася в ролi тако¬ матерi Терези - у планi милосердя до по-звiрячому побитого упиря. Виразилася:
  - Я добра, пiдiбрана, i мама моя добра - як мудра сова!
  Герда була стурбована:
  - Ти що не тямиш?
  Шарлота здивувалася:
  - А що я маю розумiти?
  - А динозаври, чи гiбриди щурiв та тарганiв не почують? - Герда витягла губи.
  Шарлотка хихикнула:
  - Ось не чекала я, що ти така сцикуха! Та ми ¬х хоч тисячу переб'гмо!
  - Тебе що палицею по головi рушили!
  - Нi. Тiльки повiр, мегагном може почути нас. - Тут дiвчина запнулася. - Якщо Султан гномiв не взяв його, тобто не закликав на службу, то вiн не мiг пiти вiд нас занадто далеко.
  Герда з дуже слабкою надiйною запитала:
  - А iншi гноми, ельфи, аннихоббитi?
  Шарлота швидко з чоловiчою жорстокiстю, погасила останню надiю:
  - Iншi, може, й чують, та що ¬м до цього? Знаг лише мегагном Кiй-Дар.
  Герда почала обтирати об величезний пишний листок свою заляпану кров'ю ногу. Лист тiльки зовнi здавався м'яким, а насправдi був колючим. Босонога блондинка вивела мораль:
  - Не все, те золото, що блищить, але все, що смердить - завжди виявлягться лайном! У свiтi так багато бруду, що не можна повiрити в чистоту творця, навiть зробивши кiлька крокiв на землi!
  У вiдповiдь Вогняна диявола знову зашипiла повiтрям у сво¬й пластмасовiй дудцi. Потiм дiвчата довго дослухалися до ночi. Але мегагном Кiй-Дар не чув чи навiть не мiг почути. I iншого гнома тут явно не було.
  Герда тут проспiвала:
  - Якщо друг виявився раптом i не друг i не ворог, а гном... Це означаг, що нас чекаг дурдом!
  Шарлота перервала подругу:
  - Ну, що хочеш, щоб нас легiон вурдалакiв обклав? Давай нiжками, та й швидше!
  I знову вони продовжили виснажливий бiг, хоча обох войовниць уже каламутило вiд утоми. Iнодi Герда засинала на ходу, в короткi солодкi митi здавалося, що вiн лiг, вiдпочиваг (свогрiдно спати увi снi - це просто неймовiрно круто!). Але видiння розсипалися, як ком глини, що впав на землю, - легко i без зусилля, тiльки тiло нервово здригалося. I вiдразу все починалося спочатку, нiби гойдався невидимий маятник. Навколо стояла якась напiвява й напiвреальнiсть, доводилося бити повiки, щоб вони, важкi, не стулялися. Босi ноженьки дiвчат були iзуверски iсколотi, але саме цей страшний бiль не давав ¬м остаточно забути i втратити почуття реальностi. А пейзаж поступово змiнювався. Крiзь темряву навколо явно проступали височенi стiни, втомлена во¬нка-блондинка була немов у чорному кам'яному коридорi. Мерехтiли звуки - важка луна його бiгу. I було ще щось страшне та нерухоме - попереду. Щось живе, воно, поки невидиме, чекало на дiвчат, i вони бiгли туди. Не хотiли, звичайно, потрапити до пекла, але все одно бiгли, як вiвцi гнанi тигром. Навiть незрозумiло чому, ¬м почала снитися така дрiбниця, може через позамежнi фiзичнi навантаження останнiх тижнiв вiйни в пустелi Африки та горах Азi¬...
  Герда прошепотiла:
  - I навiть рай здатний пеклом бути, що в пекло попять не треба довго плисти!
  Щось смикнуло за дiвчисько руку. Свiдомiсть ривком повернулася до войовницi. Вона раптом виявила, що сто¬ть нерухомо. Земля попереду порожнього йшла вниз. I там чувся слабкий плеск води. У змучений личок дiвчини дихнув свiжiстю та вологою.
  Герда вигукнула:
  - Ого, можна i до раю добiгти!
  - Вiрiй! - з почуттям видихнула Шарлота. - Мiсце, де блаженствую загиблi во¬ни Велико¬ Нiмеччини. - T¬ дзвiнкий голосок войовницi був сповнений непiдробно¬ радостi.
  Герда не подiляла такого оптимiзму:
  - Скорiше передпiлля Вiрiя.
  Шарлота з ентузiазмом сказала:
  - Де передпiлля, там i поле!
  Герда згадала легенду, згадала, як дорогою до Рейх-Сараю, вони перетнули невелику срiблясту рiчку. З висоти царського скакуна переправа здавалася легкою та швидкою забавою. Войовниця-блондинка навiть вiдчула себе султаном, або султаншею, що ще краще! Але одна справа сидiти на громадинi елiтному скакунi, та iнша - мандрувати на сво¬х двох нiжках богинi. Цiкаво, наскiльки глибока та пiдступна ця рiчка?
  Герда хитро, але образно помiтила:
  - А передпiлля щось мiнне!
  - Ти вмiгш плавати? - Обернулася до не¬ рудоволоса дiвчина.
  Герда знизала плечима:
  - Яке дурне питання. Де ти бачила представника елiтного батальйону СС, що не вмiг плавати.
  Шарлотта рiшуче струсила кучерями:
  - Забудь про елiту СС. Тут скогний iнший свiт або навiть безкрайнг свiтобудови з мiрiадами свiтiв. Тут далеко не все, як було у нас!
  "Чи вмiю я?" - спитала себе Герда, знову заглядаючи в порожнечу, що була всерединi войовницi.
  Шарлотта буркнула:
  - Ну, швидше рожай! Час пiдтискаг!
  - Ну звичайно, я мушу вмiти плавати! - бадьоро промовила войовниця-блондинка, бачачи сумнiв на нiжному i водночас грiзному личку подруги.
  Метелик розмiром з альбатроса, при цьому з синiми в жовту цятку крильцями, колихнув вусиками на пiдтвердження, що голонога блондинка говорить правду.
  - Я теж так чи майже так гадаю, - нетвердо вiдповiла Шарлота. - Хоча знагш прислiв'я: iндик думав i в суп потрапив, ворона не думала i опинилася в трiскачцi! У будь-якому разi краще, якщо ти вмiгш, бо менi тебе не витягти. А нам лише одна дорога - на той берег.
  Герда мiцно стиснула кулаки:
  - Звичайно, крута попливла!
  Шарлотта попередила:
  - З мечем можуть бути у нас проблеми!
  Гламурнi войовницi пiдiйшли до краю берега i ступили в чорну нiчну воду. Герда вiдчула тиск води - рiчечка мала несильну течiю. Голонога блондинка опустилася на колiна i жадiбно напилася, пiсля чого побризкала на втомлене запилене обличчя. Сонливiсть одразу пройшла. Вода була прохолодною i нiжною, хотiлося лягти в не¬ i розслабити м'язи жiночого тiла, що ниють.
  Герда вимовила з натхненням:
  - А мiн у передпiллi й невидно!
  - Стривай! - Прошепотiла Шарлота.
  Герда здивувалася:
  - А що знову тут пастки?
  Вогняна войовниця заспоко¬ла:
  - Та нi, але... Думаю, у нас ще г шанс!
  Войовниця вогню знову приклалася до свог¬ бiло¬ пластмаси губами. Прислухалася, уважно оглядаючись на всi боки.
  Герда ж свогю чергою розслабилася, i нiби харчувалася божественною енергiгю вiд води. Шарлота попросила ¬¬:
  - I ти дивися, менi важко тут концентруватися.
  Голонога блондинка теж озирнулась. Вiдчувалося, що скоро свiтатиме. Темрява перестала бути непроглядною, як ще зовсiм недавно, в ¬¬ непроглядностi з'явилися хиткi провали - здавалося, ще трохи, i покрив ночi впаде. Значить, погоня почнеться незабаром. Добре, що вони дiсталися рiчки. Герда жмурячи брiвки, придивилася: вода була добре видно у ¬¬ нiг, що зводили з розуму чоловiкiв, неясно - в центрi течi¬. Iнший берег майже тонув у темрявi.
  Бiла войовниця помiтила:
  - От би зараз чоловiчi руки попестили б нашi змученi тiла з жилками, що проступили вiд напруги. Яке б ми насолоду вiд цього отримали б? О стражденна плоть безневинних дiвчат. Мог лоно богинi Венери, так хоче любовi, i щастя, чого бажаг будь-яка жiнка!
  Шарлота знову приклалася до дудки. Цього разу Герда здалося, що, чи в повiтрi, чи в землi щось здригнулося у вiдповiдь. А об голу п'яточку войовницi-блондинки потерлося, щось iз шипами i водночас таке нiжне. Вона висловила:
  - Ось вона насолода удава.
  - Ти чула? - юна вогняна диявола збуджено схопила ¬¬ за руку. - Кроки мегагнома! О бiла самка чула? Кий-Дар вiдгукнувся. - Шарлота поцiлувала подружку у вушко. - Повiр, близька наша перемога, Вiн десь тут!
  Герда помiтила:
  - Та близька... Як для козявки Мiсяць!
  Шарлота стала дужче дмухати у свiй свисток iз чарiвно¬ пластмаси створено¬ ельфами( техночарiвництво однак!), приникаючи потiм вухом до землi. Цього разу струс -рунту у вiдповiдь був значно помiтнiшим.
  Герда тут фiлософськи помiтила:
  - ¦ така прикмета, чим довше не щастить спочатку, тим успiшнiшим буде кiнець!
  - Так ... - Смарагдовi очi красиво¬ дiвчини радiсно примружилися, - вiн прийшов на поклик! Кий-Дар!
  Герда приклала пальчик у губи:
  - Так обережнiше ти. Може це зовсiм не той мегагном чи iстота зовсiм iншого порядку!
  Вони завмерли, прислухаючись. Тремтiння землi стало бiльш рiвномiрним, важким. Десь поблизу, мiж "острiвiв" чагарникiв, пробирався величезний типаж. Вiн був немов джин-велетень, що слухняно шукаг господаря, нехай навiть останнiй ще безусий молодик.
  Шарлотта заявила:
  -Ти, напевно, навiть не уявлягш усiх сил мегагномiв. Це такi могутнi iстоти, що навiть пекельний вогонь вiдступаг перед ними!
  Герда вiдразу заперечила:
  - Нi чому ж уявляю... Якщо гном iстота сильна, то мегагном маг бути на порядок сильнiшим. Адже саме слова мега, це у мiльйон разiв бiльше!
  Шарлотта охоче як дiвчина на побачення з естрадною зiркою погодилася:
  - Та ти правильно мислиш подруга! Саме в мiльйон це цiла непереможна армiя!
  Герда тут здивувалася:
  - А чому ти не викликала його ранiше та дозволила нашим подругам загинути?
  Замiсть вiдповiдi юна i руда дияволиця знову приклалася до свого свистку, повiтря з легким сипiнням виривалося зi скривленого сопла. I раптом Шарлота завмерла на пiвзiтханнi, ¬¬ смарагдовi оченята округлилися. Вогняна вовчиця присiла у воду, торкнувши Герду за руку. Так хотiла, була ¬й вiдповiсти, як...
  Босi ступнi дiвчиська раптом обпекла такий рiзкий бiль, що разом пiдскочили i остаточно прокинулася. Мадлен тримала в руках палицю з пригднаним до не¬ електричним дротом. На рожевiй, навiть злегка ороговiлiй вiд бiгу по розжареному пiску i гострому гiрському каменю пiдошвi виник пухир електророзряду.
  Капiтан СС ринула:
  - Та вставай ти швидше збирайся, надiти парадну форму! Ви не можете перед фельдмаршалом хизуватися в одному бiкiнi! Дивись дитинко, тебе нагородять, але якщо викинеш дурiсть, то примушу добу крутити колесо Конана i одночасно бити електричним струмом. - Мадлен тут зробила морду страшнiшою. - Хоча нi, не доба, а цiлий тиждень, без жодно¬ хвилини перепочинку. У нас поки що г час.
  Дiвчата поспiхом почали збиратися. А на iншому континентi вiдбувалися також цiкавi подi¬, причому аналогiчнi.
  Так, а тепер знову битва, i войовниця Герда, використовуючи босi пальчики нiжок, посилаг вбивчу силу снаряд. Розбитий "Першинг" зупинився.
  Ось повзе щось таке бiльше й незграбне. Нова американська технологiя, самохiдка калiбром гармати в 155-мiлiметрiв довгоствольно¬ i товщиною бронi в 305-мiлiметрiв. Важить тонн сто двадцять i дуже тихохiдна. Ледве повзе...
  Герда розбила "Шерман" влучним пострiлом i вiдзначила:
  - На нашу душу йде!
  Шарлотта пальнула використовуючи босi пальчик нiжок, рознесла супротивника на рванi шматки металу i пискнула:
  - За честь та Батькiвщину!
  Христина помiтила з тривогою:
  - Може з бомбомета по ньому врiзати?
  Магда впевнено заявила:
  - Надай цю справу менi!
  I дiвчина навела на супротивника гармату, сво¬ми чiпкими пальчиками нiжок, i лупнула.
  I американський монстр зупинився та вибухнув.
  Ось це дiвчата з Третього Рейху - молодцi!
  Настала зима, i снiгом рухагться IС-7. Бо¬ точаться в Америцi. Б'ються красунi з СРСР люто.
  Оленка пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок по "Першiнг" i рознесла супостата.
  I проворкувала:
  - Слава росiйському комунiзму!
  Врiзала снарядом i Анюта. Застосувала прийом за допомогою босих пальчикiв нiжок i проворкувала:
  - Я скажемо дiвчина-супермен!
  Алла теж взяла i пальнула i вразила черговий танк Паттон. I такi класнi.
  Що за овоч цей новий танк "Паттон"? Це "Надпершнiг", тiльки з потужнiшим двигуном 810 кiнських сил i великими нахилами бронi.
  Що вражаюча машина, яка для Т-34-85 може стати проблемою. Але IС-7 ¬¬ як з дистанцi¬ лупаг. I радянський танк, отримавши в лобову броню снаряд, вiдправляг його до рикошету. Ось це бойова машина. I у вiдповiдь iз одного розмаху зносить американця.
  Далi палить Марiя, вражаг ворога влучно. Пробиваг його наскрiзь i верещить:
  - Наша армiя сильна, охороняг свiт вона!
  I теж босi пальчики нiжок використовуг.
  А потiм i Маруся довбане. I розкришить ворогу броню в трiски. За допомогою в цьому випадку голо¬ п'яти.
  I прореве:
  - За новi реформи Сталiна!
  Отака бойова вона красуня, i хоче всiм сподобатися.
  Ось як команда на IС-7 працюг, що й чортам вiд цього нудно.
  Але наступають дiвчата вперед.
  ¦лизавета на Т-54 б'гться. I дiг вiдчайдушно. Така ось агресивна краля.
  I дiвчата мають дуже гарну машинку. I стрiляють iз не¬ вкрай влучно.
  Ось наприклад взяли i вразили "Надпершiнг", i прооруть:
  - Наш святий комунiзм!
  ¦лизавета босими пальчиками нiжок нацiлила зброю. Лупанула за мету i пискнула:
  - Моя перемога буде велика!
  I пiдморгнула напарницям.
  Катерина лупнула за допомогою червоного соска i перевiряла:
  - За нашi великi перемоги!
  I як розсмiягться на все горло.
  I Олена за допомогою босих пальчикiв нiжок як урiже по супротивнику. Розбила потужну броню, розколола метал i пропищала:
  - Могутня наша нацiя!
  I прореве на все горло.
  - Ура!
  I ¦фрасiя теж б'гться по супротивнику, цього разу полуничним соском. Розкришить ворога i в'якне:
  - За велич комунiзму на всiх планетах галактики!
  Такi ось дiвчата крутi у свiтi. I ¬х нiчим не зупинити i не приборкати.
  Катерина вищить i трясе грудьми:
  - Я дiвка супер!
  I ¬¬ соски вiдливають рубiнами ... Вона свого часу чорношкiрому ¬х в обличчя сувала i змушувала лизати. Потiм сама йому чоловiча досконалiсть мовою облизувала. Що взагалi такий пригмний смак?
  Як це пригмно для дiвчини - не описати бiльшого задоволення у свiтi.
  Ось так дiвчата i трощать супротивника. I вiдчувають насолоду вiд сво¬х славних перемог та колосальних досягнень.
  А Анастасiя Вiдьмакова та Оленка Соколовська взагалi дiвчата рiвня приголомшливого. У них просто киплять хвилi пристрастi та цунамi хтивостi.
  Анастасiя стрiляг з яскраво-червоного соска по супротивнику, вражаг лiтак янки i верещать на все горло.
  - Я красуня-супермен!
  Оленка Соколовська продовжуючи руйнувати супротивника, за допомогою полуничних соскiв i реве:
  - А я вище дiвчисько всiх на свiтi!
  Такi ось войовницi бойовi, i треба сказати крали ще якiсь! Проти них нiкому не встояти.
  Навiть Америцi... i вже кожна десять золотих зiрок героя СРСР запрацювала...
  За таке феноменальне досягнення здобули й особливу нагороду: дiамантову зiрку героя СРСР. Що саме по собi дуже почесно i круто.
  Веселiться красунi!
  Найкраще, звичайно ж, буде попереду!
  Олег Рибаченко проводив чергову операцiю у Саудiвськiй Аравi¬.
  Царська армiя Миколи Другого розширювала росiйську територiю. Разом iз Олегом боролася тепер i дiвчинка Маргарита Коршунова. Теж мутант - войовниця, яка отримала безсмертя.
  Ну що ж, вiчнi дiти приводили в покiрнiсть усi цi банди моджахедiв. I перемагали ¬х - змушуючи скласти присягу росiйському царевi.
  Одночасно Олег Рибаченко не проти i скласти гарне i трохи iнакше продовження пригод дiвчаток;
  Пiсля нового року нiмцi та коалiцiя значно просунулися територiгю США. Американцi, маючи справу з технологiчно розвиненiшим ворогом, програвали.
  До кiнця березня вермахт пiдiйшов до Вашингтона i розпочав штурм столицi США.
  Бо¬ кипiли нерiвнi i, явно було, що дiвчата, i перемагають тут... Особливо пiрамiдальний танк, Герди гарний, як i ¬¬ твори.
  Герда пiд час обстрiлу Бiлого дому, коли ¬¬ танк бив прямим наведенням, узяла i заснула, i ¬й снилося таке...
  Вона бачила партизанку Лару Михейко, яку спiймали фашистами. Дiвчинка рокiв чотирнадцяти вiдстрiлювалася вiд фашистiв. Двог ¬¬ напарникiв загинуло. А вона сама сховалась у хатi.
  Бабуся хотiла ¬¬ видати за внучку, але гiтлерiвцi не повiрили ¬й. I повели... Ось-ось почнуть обшукувати.
  I тодi Лара вихопила гранату, фашисти влучали. Дiвчинка подумки попрощалася i цим свiтлом i шпурнула ¬¬... Але граната не вибухнула.
  Геро¬чно пiти не вдалося.
  Лару повалили, кiлька разiв врiзали, i поставили синець пiд око. Але сильно бити не стали, мабуть, побоювалися покалiчити!
  Коли ¬¬ привезли в хату для допиту, Лара поводилася зухвало.
  Вiдважно дивлячись у вiчi полковнику СС, сказала:
  - Вас скоро фрицiв знищать! Чугте, гул гармат, йде смерть вiд Червоно¬ Армi¬!
  Полковник вiдповiв:
  - Зухвале дiвчисько, ти познайомишся з батогом!
  Лара смiливо крикнула:
  - Бiль мене не лякаг!
  Полковник наказав:
  - Вивести цю паршивку на вулицю з плакатом: партизанка та показати всьому селу!
  Полiцай охоче пiдказав:
  - На вулицi випав снiг, i сто¬ть мороз... Чи не варто дiвчинку вивести босонiж, щоб вона охолодила свiй запал!
  Полковник СС згiдно з кивнув:
  - Правильно! Нехай походить по морозу боса, може бути здивуватися!
  З Лари зiрвали кожушок, а також светр. Залишили лише в однiй ситцевiй сукнi. Стягнули грубi черевики та чорнi панчохи. Дiвчина залишилася босонiж в однiй, легкiй сукнi.
  Tй повiсили на шию дощечку з написом: Я партизанка. I зв'язавши руки ззаду, вивели на ганок. Босi ноги дiвчинки вiдчули холод та снiг.
  Лара посмiхнулася. T¬ правда бентежив синець на обличчi, як вона виглядаг. А босонiж можна по снiгу i пройтися. T¬ пiдошви за лiто сильно огрубiли, вiд багатьох переходiв босий. Вона i взулася недавно, i не вперше ¬й терпiти холод та голод.
  Лара пiшла сама i продовжувала посмiхатися. Повiяв вiтер, розвiваючи ¬¬ мiдно-червоне волосся, а пiд босими нiжками рипiв снiг.
  Дiвчинка крокувала з таким виглядом, наче принцеса на трон. I залишала за собою витонченi, маленькi слiди, майже дитячих нiжок.
  Люди дивилися на не¬ iз спiвчуттям.
  Одна з бабок у шубi залопотiла:
  - Жах! Дiвку босу ведуть!
  Погода стояла сонячна, i огрубiлi, мозолистi пiдошви Лари майже не страждали вiд холоду. Вона йшла собi, i скалила зуби.
  Тут ¬¬ обпекла вiд удару батiг. Дiвчинка скрикнула i закусила губу.
  T¬ вдарили ще кiлька разiв iз силою. Лара насилу встояла на ногах, i зусиллям волi стримала крик.
  Вперту дiвчинку вiдповiли у спецiальну хату, де були пристосування до тортур.
  Ось ¬¬ пiдняли на дибу, i стали припiкати розжареним залiзом п'яти.
  А двог катiв плескали Лару батогами. Дiвчинка спочатку титанiчним зусиллям стримувала крики, але коли до босих пiдошв дитини приклали широкi смуги червоного вiд жару залiза, скрикнула i знепритомнiла. T¬ привели до тями...
  Жах...
  Герда прокинулася.... Чорт перемоги, треба ж таке мрiяти, коли вони напередоднi перемоги, ¬хнiй танк обстрiлюг Бiлий дiм.
  А тут такi гидоти знятися.
  Герда пальнула по "Надпершингу", що ви¬жджаг з дому, пробила його наскрiзь i проворкувала:
  - Мир, праця та любов!
  Пiсля чого показала мову.
  Шарлота теж довбанула по супротивнику, застосувавши босi пальчики сво¬х нiжок i в'якнула:
  - Я дiвчина класу супер!
  Врiзала i Крiстiна, шипаючи змiгю i натискаючи червоним соском на кнопку джойстика, пробиваючи противника:
  - ¦ ми супермени!
  I Магда як тягне по ворогу, розкришить танк, змусить детонувати бойовий комплект, i видасть:
  - Дагш найвищий пiлотаж!
  Пiсля чого пiдморгне сво¬м напарницям. Ось це дiвчина - найвищого вважай класу навiдниця.
  Войовицi трощать янкi та набирають рахунки... Альбiна та Альвiна вже набрали кожна по двi тисячi збитих машин. За це отримали нову нагороду: Дiамантову зiрку Лицарського хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Ось так дiвчата i вiдзначилися став асами класу супер. I нiхто ¬х не мiг зупинити i перемогти.
  Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Соколовська та Орлова отримали за новою нагородою: Орден Слави найвищого ступеня з дiамантами, чому були дуже радi. Ось такi крутi дiвчата.
  А вiйна добiгаг кiнця... Американцi двадцятого квiтня 1948 року капiтулують. I перекинулася ще одна iсторiя друго¬ свiтово¬ вiйни.
  Цього разу схоже настав перiод тривалого свiту. СРСР отримав назад Аляску i всi були задоволенi. А кра¬ни Американського континенту подiлили Японiя та Третiй Рейх. Так завершився тимчасовий передiл свiту.
  Нiмцi втомилися вiд вiйни.
  Гiтлер дозволив у Третьому Рейху багатоженство - до чотирьох дружин кожному, i ввiв драконiвськi податки на пари, у яких немаг дiтей або ¬х менше трьох. Це був сильний хiд для заохочення демографiчно¬ полiтики.
  Крiм того, у самого Гiтлера з'явилося багато дiтей, отриманих шляхом штучного заплiднення. I серед них належало вибрати спадкогмця престолу.
  Не було смутку, Третiй Рейх переварював разом iз Японiгю завойоване.
  Але 5 березня 1953 року помер Сталiн. I прийшов до влади Берiя. Чому Берiя? Вiн мав i в реальнiй iсторi¬ непоганi шанси на трон, але завадила випадковiсть: бунт у НДР пiд час придушення якого визрiла контрзамова проти Берi¬. А тут НДР, зрозумiло, немаг.
  Крiм того i Гiтлер хотiв, щоб пiсля Сталiна правил саме добре передбачуваний i вiдомий нiмцям Берiя, який був германофiлом. I Сталiн, коли у нього погiршилося здоров'я, зробив заповiт на користь Берi¬.
  Отже, все вирiшилося на користь голови тагмно¬ i не тiльки тагмно¬ полiцi¬.
  Ну а Берiя запропонував Гiтлеру розiбратися з Японiгю, поки та не обзавелася ядерною зброгю.
  Мало що може спасти на думку самурагм.
  Берiя i Гiтлер домовилися про спiльну вiйну з Японiгю, i подiл ¬¬ територi¬.
  20 квiтня 1954 року розпочалася спiльна вiйна проти величезно¬ колонiально¬ iмперi¬ самура¬в.
  Що ж нова сторiнка перевертагться до iсторi¬. Радянськi вiйська наступають Японiю.
  I нiмецькi теж ... Ось знову Герда i Шарлота б'ються в пiрамiдальному танку. Машина у них двомiсна вагою п'ятдесят тонн та двигуном газотурбiнним компактним у 2500 кiнських сил. Можна уявити якась швидка нiмецька машина. А броня особлива, iз домiшкою пластмаси. I дуже мiцна непробивна з усiх ракурсiв. Гармата невеликого калiбру 75-мм, але з дуже високою початковою швидкiстю снаряди в знаряддi високого тиску. Вона пiдвищено¬ бронебiйностi. А запас снарядiв та скорострiльнiсть великi. Провiднiсть висока.
  Сам танк просто супер... Так що Герда знаг, на чому воювати.
  Радянськi машини слабшi. Основний танк поки що Т-54, машина непогана, порiвняно дешева, але сильно програг нiмецькою у всьому. IС-7 так i не став масовим. Його помiтив IС-10, який отримав гармату 122-мiлiметра, але бiльш довгоствольну та непогане бронювання чола, при бiльш слабких бортах. Але все це вклалося у вагу п'ятдесят три тонни, що непогано.
  Герда стрiляг зi свого танка "Пантера"-6 по японцям, використовуючи босi пальчики нiжок, i давлячи на кнопки джойстика, при цьому ревучи:
  - Слава iдеям арiйського братства!
  Шарлота натискаг на кнопки джойстика, червоним соском, рядок з семи кулеметiв, i верещить:
  - Наше щастя у комунiзмi арiйсько¬ мрi¬!
  I дiвчина знову смiгться.
  Крiстiна та Магда вражають на iншiй пiрамiдальнiй "Пантерi"-6.
  Крiстiна натискаг босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, i вражаг супротивника з Японi¬ та реве:
  - Слава могму хлопцю!
  Магда також вiдкриваг вогонь, i оглушливо смiючись, вимовляг, натиснувши рубиновим соском на кнопку джойстика:
  - Слава нашим юнакам!
  I як розсмiяються вони на все горло. Такi ось скажiмо чудовi в азартi вiйни дiвчата.
  Так для Японi¬, схоже, настав судний день. Але все йде поки що за планом.
  ¦лизавета та ¬¬ екiпаж борються на танку Т-54, дещо модернiзованому. Але рiзниця невелика. Гармата стала трохи швидше, а снаряд бiльш бронебiйний. У цьому та й вiдмiннiсть.
  А двигун той самий дизель у 520 кiнських сил... Японцi використовують танки сво¬х розробок та лiцензiйнi нiмецькi. Теж машинки загалом непоганi. Особливо машина "Хiрохiто"-3, вагою в п'ятдесят вiсiм тонн, з знаряддям в 105-мiлiметрiв довжиною ствола в 70 ЕЛ, що перевершуг Т-54 в озброгннi, i не поступалася в бронi, i ходових якостях може крiм запасу ходу.
  Цей танк Японi¬ для СРСР проблема. Але г i бiльш легкi машини Кра¬ни Вранiшнього Сонця.
  З ними справляти простiше.
  ¦лизавета стрiляг, застосовуючи босi пальчики нiжок i вражаг самурайськi танки. Вона це дуже спритно робить, i верещить:
  - Слава Батькiвщинi нашiй вiльнiй!
  Катерина знову веде вогонь, застосувавши червоний сосок, i розбивши японську машину, верещать:
  - За Богом цю Русь!
  Олена теж молотить супротивника, розбиваг ворожий танк, за допомогою голо¬ п'яти i реве:
  - За велич iдей комунiзму!
  Стрiляг i ¦фрасiя i робить це за допомогою полуничного соска сво¬х пружних грудей, i верещить:
  - Слава перемогам найвищого комунiзму!
  Так вони свiй танк спритно рухають та уникають поразок. Танк "Хiрохiто"-3 можна вiднести i до важких, але досить масовий. Пробити таку машинку складно.
  А ось вiн i йде на дiвчат. Гармата i бiльше калiбром i вище за початкову швидкiсть снаряда. Броня чола вежi у японця навiть товщi за радянський 240-мiлiметрiв, а чоло корпусу теж товщi за 150-мiлiметрiв верхня частина i 120-мiлiметрiв нижня. А швидкiсть у японця навiть вища, двигун газотурбiнний у 1500 кiнських сил. Так цей танк у Японi¬ найкращий. З ним не пожартугш.
  Але ¦лизавета за допомогою червоного соска посилаг снаряд прямо встик, i японський танк вибухаг, так не зумiвши потрапити до радянсько¬ машини.
  Катерина прочирiкала i поцiлувала подругу в голу п'яту:
  - Ти розумниця Лiза!
  ¦лизавета не погодилася:
  - Я просто генiй!
  I як розсмiягться на всю горлянку. Ось це дiвчисько.
  I виють вони чимало... Катерина, наприклад, i сорок перший рiк пам'ятаг, як вона тодi втiкала. Туфлi порвали через пару днiв, i довелося тупотiти босонiж. А з незвички мiськiй дiвчинi це боляче, кожен горбок, кожна гiлочка, кожна шишечка вiдчувагться. I нiжки вона збила до кровi, коли кожен крок вибухаг болем.
  Нiколи дiвчинка не думала, що босонiж ходити може бути так болiсно. Адже недарма Гюго спiвчував босоногiй дiвчинцi Клозете. Якщо навiть влiтку такi дiвочi нiжки, то якого взимку.
  Катерина втiм, швидко звикла, юне тiло пристосовугться спритно, поранена пiдошва заросла мозолями та огрубiла. I ходити босонiж стало пригмно. Катерина навiть не обувалась, доки не вдарили морози. Однак потiм утворилася ¬хня четвiрка i ¦фрасiння навчила ¬х мистецтву вiдьом. А вiдьми, щоб продовжити молодiсть, часто бiгають босими по снiгу. I коротше кажучи, дiвчата опанували тагмнi знання, i виглядали рокiв на двадцять, i босi i в бiкiнi не мерзли в мороз. Ось такi пiшли красунi. I крутiше ¬х немаг, якщо не рахувати, звичайно ж, Оленку. Вона билася на IС-10 у модифiкацi¬ з подовженим стволом. Танк з'явився у серi¬ зовсiм недавно. I поки що рiдкiсний. IС-7 у велику серiю так i не надiйшов. Мабуть через дорожнечу та труднощi у виробництвi.
  Так що трощить екiпаж Оленки цих японцiв i спiваг собi пiсеньки.
  Звiйтесь вогнищами синi ночi,
  Ми пiонерки дiти робiтникiв...
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Звати пiонерiв завжди будь готовий!
  Коли дiвчата беруться до справи, то проти них не встояти. Це взагалi можна сказати досконалий витвiр вiйни.
  Бо¬ йдуть собi та Японiя програг.
  Ось радянськi вiйська взяли у травнi пiвденний Сахалiн. I дiяли дуже обережно.
  А ось батальйони iз радянських дiвчат показують чудовий клас бо¬в.
  З ¬х видiв озброгння, звичайно, АК став застосовуватися. Гiрше за нiмецький, зате простий i надiйний. I скошуг супротивникiв, хоча прицiльнiсть на дистанцi¬ нижча, нiж у нiмецького штурмового карабiна.
  Радянськi дiвчата полонених японцiв змушують сво¬ босi, курнi нiжки цiлувати, голi п'яти лизати. Це ¬х така ось тактика.
  Бойовi войовницi, найвищого класу.
  Влiтку п'ятдесят четвертого року нiмцi здебiльшого очистили Америку вiд японських вiйськ.
  Особливо гарно бився батальйон босоногих дiвчат на чолi з Маргарет. Дiвчина розпорошили самура¬в, а взятих у полон юнаковi змусили цiлувати собi п'яти i лизати лона Венери.
  Герда та ¬¬ команда на "Пантерах"-6 добре попрацювала, i масу японцiв вiдправила до пекла, а кого до раю.
  Чотири дiвчата-нiндзя билися з радянськими вiйськами, що просувалися в Маньчжурi¬.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям рубала мечами, i провела млин, зрубуючи радянських солдатiв. Потiм кинула пальцями нiжок горошинку з вибухiвкою, перевернувши радянський танк Т-54 i гаркнула:
  - Найкласнiша кра¬на - це Японiя!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям теж як урiже по противнику клинками i голою п'ятою пiддасть бумеранг, прокричавши:
  - За нашi перемоги самура¬в!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям без зайвих проблем проведе агресивну вертушку мечами, зрубуючи радянських солдатiв. Потiм ¬¬ босi пальчики нiжок запустять бомбу. Розiрвуть танк СРСР на частини та войовниця запище:
  - В iм'я iдей комунiзму!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, взяла i рубала супротивникiв, нiби провiвши вiялом по полю, зрiзаючи знову росiйський солдат, i босими пальчиками як запустить убивче, що порве цiлих два радянськi танки на запчастини.
  I прореве:
  - За велич кра¬ни!
  Дiвчата дуже люблять вбивати, i ще бiльше ¬м подобагться -валтувати полонених. Так щоб чоловiки втрачали свiдомiсть вiд перенапруги. I це так дiвчатам-нiндзям подобагться. Скакати на прив'язаних чоловiках i одночасно плескати ¬х батогами.
  Але, незважаючи на геро¬зм японцiв, вони програють найкращiй i досконалiшiй технiцi.
  Тим бiльше в небi суперкласу аси Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Соколовська, якi трощать японцiв, немов заводнi млини.
  Анастасiя за допомогою босих пальчикiв нiжок, зрiзаг однiгю чергою вiдразу шiсть японських лiтакiв i пищить:
  - Слава iдеям комунiзму Русi!
  Акулiна натисканням на кнопку червоним соском зрiзала вiдразу сiм японських лiтакiв i проревела:
  - Героям Росi¬ слава!
  Войовницi мстять Японi¬, за сво¬ колишнi образи. I особливо за поразку у вiйнi часiв царя Миколи Другого. Немаг цього, нiколи не забудуть i не пробачать поколiння.
  Анастасiя натисканням рубiнового соска дала чергову чергу, збиваючи японськi лiтаки i ревучи.
  - Слава епосi комунiзму Берi¬!
  Акулiна натиснула босими пальчиками нiжок, убила самурайськi лiтаки i проворкувала:
  - За великi перемоги!
  А Альбiна та Альвiна набирають рекорднi рахунки. За три тисячi збитих лiтакiв ¬х нагородила орденом: Дiамантова зiрка Лицарського хреста Залiзного хреста та золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Альбiна за допомогою червоного соска дала чергу. Зрiзала разом дюжину японських лiтакiв i проворкувала:
  - За мо¬ груди!
  I поставала себе в обiймах чорношкiрого во¬на.
  Альвiна лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, звалила пiвтора десятки японських лiтакiв i пискнула:
  - За великi перемоги!
  Дiвчата-нiмкенi дуже бойовi та красивi. Дуже люблять хлопцiв iз чорним кольором шкiри, i ¬хнi язики завжди готовi полiрувати ебонiтову досконалiсть чоловiкiв.
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок знову врiзала по самураях i збила ¬х лiтаки.
  I проворкувала:
  - Я г супермен!
  Альвiна полуничним соском натиснув, скосила масу японських лiтакiв i запищала:
  - Я космiчна мегера!
  Дiвчина дуже бойовi та активнi у сво¬й гiперсексуальностi.
  Справжнi арiйки - просто супер! I взагалi такi ось красунi вищого класу!
  Нiмецькi та радянськi вiйська, перемагаючи супротивника, просуваються Китагм.
  Пiд час штурму Сiнгапуру вiдзначилися бiйцi авiадесантно¬ дивiзi¬ та босонiжного дiвоцького пiдроздiлу "Барракуди". Дiвчата, шльопавши голими п'ятами по калюжах тропiчного дощу, що пролився, увiрвалися в укрiпленi позицi¬ японцiв i перекололи ¬х багнетами.
  Такi ось бойовi красунi.
  Японiя здригалася вiд нищiвних ударiв тако¬ агресивно¬ команди.
  Восени 1954 року велика частина Китаю була захоплена державами осi. I ситуацiя значно ускладнилася для Кра¬ни Вранiшнього Сонця.
  Гiтлер помiтив:
  - Двом пернатим в одному барлозi не вжитися!
  А войовницi Альбiна та Альвiна збила четверту тисячу лiтакiв. Японiя у дуже великих кiлькостях виробляла дешеву, але низьку якiсть авiацiю, так що набирати рахунки було дуже зручно.
  Альбiна, використовуючи босi пальчики нiжок, зрiзала чергового самурая i пропищала:
  - Це наш чудовий свiт!
  Альвiна, за допомогою червоного соска збила цiлу дюжину японських машин i прочирiкала:
  - Слава епосi комунiзму, у всьому всесвiтi!
  Альбiна, теж застосувавши полуничний сосок i збиваючи самура¬в, здивувалася, i в'якнула:
  - Ти говориш про комунiзм?
  Альвiна застосувавши босi пальчики нiжок i зрiзавши десяток японських лiтакiв, повiдомила:
  - Новий арiйський лад i г комунiзм!
  Дiвчата розреготалися... За четверту тисячу лiтакiв ¬х нагородили Дiамантовою зiркою Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. Що дуже висока нагорода - рекордна для красунь.
  Ось це дiвчата, на яких треба дорiвнювати....
  Втiм, Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Соколовська не поступаються i перевищили рахунок у п'ятсот збитих лiтакiв.
  I отримали новi нагороди дуже високi, i цiлу колекцiю зiрочок собi назбирали.
  Анастасiя босими нiжками наводить зброю, i збиваг ворога, пiдрiзаючи супротивника i пищить:
  - За комунiзм на всiх планетах!
  Акулiна зрубуючи супротивника за допомогою натискання червоного соска, агресивно верещить:
  - Нас знають навiть дiти!
  Взимку Японiя втратила майже всi колонi¬, i бойовi дi¬ перенеслися на саму метрополiю.
  Настав 1955, коли битви киплять бурхливi i ¬м не видно нi кiнця, нi краю.
  Японiя пiддагться, повiльно, але правильно. I поступово програг вiйну.
  Але борються самура¬ вiдчайдушно та жорстко.
  Оленка зi сво¬м екiпажем на IС-11 експериментальний танк пересiла. Ця машина забезпечена знаряддям 130-мм i маг суцiльнi гусеницi на днi.
  Оленка стрiляг за допомогою босих пальчикiв нiжок, пробиваг супротивника, i реве:
  - Слава комунiзму з голими п'ятами дiвчат!
  Анюта теж пальнула за допомогою яскраво-червоного соска, натиснувши на гашетки кулеметiв ¬х цiлих дев'ять i в'якнула:
  - Ми дiвки дуже крутi!
  Алла теж врiзала використовуючи босi пальчики нiжок, розфарбувавши супротивника i проревiла:
  - Ну, вiд гвинта!
  Марiя довбала, за допомогою голо¬ п'яти. Прошибла ворога наскрiзь i проворкувала, скелячи зубки:
  - За новi досягнення!
  Маруся врiзала за допомогою полуничного соска, тараня ворогiв смертельним захопленням i перевiряла:
  - За великi комунiзму!
  Оленка стрiльнула ще раз i ревла:
  - Щоб президент-колгоспник та циганський диктатор Сашко здох!
  I шльопне босою нiжкою по бронi.
  Ось як дiвчата розiйшлися, просто супер. Вони взагалi войовницi приголомшливого класу.
  Ось вони хором спiвають:
  Нi, не тьмянiг,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт розчавить змi¬ний!
  
  Сталiн живе у могму серцi,
  Щоб ми не знали печалi.
  У космос вiдчинили дверцята -
  Зiрки над нами виблискували!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяг Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  Б'ються i ¦лизавета з ¬¬ танком Т-54, таке ось бойове дiвчисько-вiдьмо.
  I збивають красунi японськi машини сво¬ми босими нiжками.
  ¦лизавета натиснула на кнопку джойстика червоним соском i прочирiкала:
  - Слава iдеям радянського комунiзму!
  I як ця красуня розсмiгться! I блисне перлинними зубками.
  Катерина взяла i теж босими пальчиками нiжок стрiльнула i перевiрила:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнг нашо¬ кра¬ни.
  Олена лупнула по противнику за допомогою рубiнового соска, i скелячи зубки, перевiряла:
  - I червоному прапору нашо¬ Вiтчизни,
  Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  ¦фрасiя довбала голою п'ятою i прошипiла:
  - Славись По батьковi, наше вiльне,
  Дружби народiв, опора навiки!
  I всi дiвчата, застосувавши босi пальчики нiжок, хором заспiвали:
  - Сила законна, воля народна,
  Адже за гднiсть проста людина!
  Войовницi треба сказати бойовою агресiгю вiдрiзняються неймовiрною.
  А ось i Герда б'гться.
  T¬ "Пантера"-6 немов супертанк, рiже позицi¬ самура¬в.
  Герда пальне за допомогою червоного соска, натиснувши на кнопку джойстика i, прореве:
  - За свiт арiйський!
  Шарлота теж влiпить, за допомогою босих пальчикiв нiжок, розiрве масу японцiв i в'якне:
  - За великi межi!
  Воюють i Крiстiна з Магдою. Дiвчата дуже бойовi, i дуже красивi, майже голi в бiкiнi.
  Крiстiна пальнула за допомогою рубiнового соска, розбила японський танк "Хiрохiто"-4 i проворкувала:
  - Слава мо¬й кра¬нi!
  Магда теж довбала, застосувавши босi пальчики нiжок, рознесла гаубицю самура¬в i в'янула:
  - Слава великим здобуткам!
  Ось це дiвчата найвищий клас!
  Токiо впало на кiнець березня. А 20 квiтня 1955 року Японiя капiтулювала i таким чином завершила велику вiйну.
  Дiвчина Альбiна та Альвiна перевищили п'ять тисяч збитих лiтакiв. I за це отримали особливу нагороду: Велику Дiамантову зiрку Лицарського хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами дiамантами.
  Вiйна ще закiнчилася. Вона лише прича¬лася на якийсь час. Але Гiтлер майже весь свiт завоював.
  Берiя отримав назад пiвденний Сахалiн, Курильську гряду, та Манчжурiю разом iз Порт-Артуром.
  СРСР став сильною кра¬ною, яка зализувала рани. Якийсь час фашистська Нiмеччина завойовувала iншi кра¬ни, придушуючи ¬х незначний опiр.
  Вiйна тривала на знищення та свiтове панування. Але назрiвало чергове глобальне протистояння.
  Тим часом над СРСР згущувалися хмари. I в 1959 роцi, в день свого сiмдесятирiччя Адольф Гiтлер вирiшив напасти на радянську Росiю, де правил Берiя. На боцi у фюрера був майже весь свiт.
  Але СРСР став сильною, iндустрiальною державою. Тож знайшла коса на камiнь.
  Ядерна зброя мала обидвi кра¬ни, але Герда i Альбiна змогли створити генератор, при якому випромiнювання покрило всю планету Земля, зробивши застосування цього виду поразки неможливим.
  I Гiтлер вирiшив захопити останню суверенну державу свiту. Кордон на заходi проходив Днiпром, i далi Бiлорусь, i Прибалтика пiд нiмцями. Змогли фашисти втримати за собою Крим. Хiба що у Севастополi СРСР орендував базу для Чорноморського флоту.
  Крiм решти територi¬ у Росi¬ була у складi частина Китаю - Манчжурiя. Так що населення СРСР, де проводилася дуже активна полiтика заохочення народжуваностi i, узаконено було комунiстичним, ате¬стичним режимом, багатоженство вже перевищило довогннi показники 1941 року, незважаючи навiть на територiальнi втрати, i щороку додавали на три вiдсотки.
  Берiя заборонив i аборти, i протизаплiднi засоби. I ввiв дикi податки на сiм'¬, де менше чотирьох дiтей.
  За планом та паличними методами СРСР швидко розвивався, та його вiйськова мiць зростала.
  Гiтлер вiдчуваючи потенцiйну небезпеку, закiнчивши збирання землi в гдиний Третiй Рейху, вирiшив розпочати останню на цiй планетi свою вiйну.
  Що ж остання вiйна? Бiльше на Землi завойовувати нема чого. Рiк тому нiмцi злiтали на Мiсяць i епоха космiчно¬ експансi¬ вiдкрита. Але чи доживе Гiтлер до перiоду Зоряних вiйн та завоювання галактик? Незважаючи на здоровий спосiб життя, вегетарiанську дiгту, регулярну зарядку та дозоване фiзичне навантаження, видно було, що фюрер старiг. На головi все сильнiше пробивагться батiг, волосся сивiг, а вигляд втомлений. Хоча фюрер i намагагться бадьоритися.
  Як би там не було, слiд завершити останню свою мiсiю i пiдкорити СРСР. А так якщо фюрер i помре, то в нього близько тисячi синiв отриманих шляхом природного заплiднення. I хтось iз них буде визнаний найкращим, найздатнiшим i займе трон найбiльшого диктатора в iсторi¬ планети Земля.
  У будь-якому випадку зволiкання надто ризиковане i поки що ядерна зброя не дiг, Гiтлер кинув на СРСР лише в першому ешелонi понад п'ятдесят мiльйонiв солдатiв. Величезна кiлькiсть також танкiв, лiтакiв, i лiтаючих дисколетiв. А це величезна сила.
  СРСР продовжував модернiзувати зброю. З'явився танк Т-64 бiльш важкий i з потужним знаряддям в 125-мiлiметрiв, здатний пробивати пуховими снарядами i пiрамiдальнi нiмецькi машини. Правда Т-64 ще тiльки почав надходити у виробництво. Основним танком поки що залишався Т-54, недостатньо сильний проти нiмецьких моделей. Це також одна з причин, чому Гiтлер поспiшав iз агресiгю проти Росi¬.
  IС-11 не прижився ... IС-12 був створений машиною з 203 мiлiметровою гарматою, але виявився занадто дорогим, важким i великим. IС-15 був компромiсним варiантом у 152-мiлiметровiй, довгоствольнiй гарматi. Дана машина нагадувала збiльшений Т-64 i теж тiльки-но почала надходити у виробництво.
  Нiмецький основний танк "Пантера"-6 був пiрамiдально¬ форми, i його злегка модернiзували в "Пантеру"-7, збiльшивши калiбр гармати до 88 мм, щоб руйнувань виробляло бiльше. I двигун, встановивши потужнiший 3000 кiнських сил, що дають колосальну швидкiсть i маневренiсть при збереженнi ваги в п'ятдесят тонн, i пiдвищеннi якостi бронi.
  Навiть новiтнiй радянський Т-64 помiтно поступався нiмцевi в ходових якостях та захистi бортiв, i чоло теж. Але Т-64 хоч мiг пробити нiмця, хай i з невелико¬ вiдстанi.
  У небi нiмцi теж були сильнiшими i кiлькiстю i якiстю машин. А створити сво¬ дисколети в СРСР так i не зумiли. А нiмцi на диски Бiлонцi встановили тепловi променi - типу лазерiв, i могли вести ефективнiший обстрiл.
  I у фашистiв дисколети лiтали зi швидкiстю десять звукових. А це взагалi колосально. Така ось армiя Третього рейху сильна.
  I в них г пiдземнi танки. I багато чого ще крутого. Коротше кажучи, Берiя шансiв практично не маг.
  Але радянськi вiйська мають величезну мiць оборони. I розпочалося вторгнення з повiтряного наступу. Сили нерiвнi та нiмцi руйнують радянськi мiста. Десяти тисяч рухаються Росiгю i беруть Смоленськ.
  Наташка ухвалила рiшення:
  - Потрiбно змусити Гiтлера та його банду, прибрати вiйська з СРСР, та вiдпустити полонених дiтей!
  Шаловлива Зоя з цим погодилася:
  - Звiсно ж, треба! I сво¬х предкiв вiд фашизму врятувати!
  Августина вiдзначила, тупнувши босими нiжками:
  - Ми це, без сумнiву, зробимо!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Всi засоби для цього у нас г!
  Сказано, зроблено, i четвiрка войовниць атакуг фашистськi орди.
  Во¬ни з Божого Росiйського вiку та мутанти-вiдьми знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистсько¬ коричнево¬ iмперi¬. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Зрозумiло, чотири дiвчата взяли за винищення танкiв i лiтакiв вермахту дуже хвацько. З самого початку вони трощили ¬х i руками, i ногами, будучи прикритими силовим полем. Але...
  Наче з-пiд землi з'явилися Олег Рибаченко i молодша донька Наташки Маргарита Коршунова.
  Вони прихопили свiтловi мечi та зарядилися наноботами. Налаштувалися трощити ненависних фашистiв. Тож четвiрка перетворилася на шiстку.
  Наташка Коршунова клацаючи пальчиками босих, точених нiжок, вiдзначила:
  - Ось як? Що ж це наша доля бити не можемо iнакше!
  Агресивна златоволоса Зоя, продовжуючи, трощить нiмцiв, логiчно вiдзначила:
  - Швидше впорагмося! Швидше, врятугмо СРСР!
  Босоногий хлопчик не старший за дванадцять на вигляд Олег Рибаченко, рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки ревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босо¬ ноги хлопця полетiв гострий диск, який зрiзав одразу три фашистськi лiтаки!
  Маргарита Коршунова, блискуча голими п'яточками, крушивши супротивникiв, як танки, так i пiхоту, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босо¬ нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та ¬хнi лiтаки та танки.
  Наташа Коршунова теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I ¬¬ свiтловi мечi пройшлися в млинi фашистами. Потiм бластер рубанули по танках, зрiзуючи башi. Дiсталося i лiтакам.
  Руда Августина, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд ¬¬ босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Класна Зоя, рубаючи бiлих, коричневих солдатiв та танки з лiтаками, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд ¬¬ босо¬ ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають танки та бiлi бiйцi, i вiд лiтакiв горять хвости.
  Свiтлана Бiлоснiжка рубаг мiрошнику, ¬¬ мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метаг голки сво¬ми босими нiжками, збиваг лiтаки супротивникiв i пищить:
  - За Росiю-матiнку буде людська космiчна iмперiя, перемагати!
  Олег Рибаченко настаг проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубаг коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньо¬ Русi!
  I в русi розкраюг всiм голови та морди, i заразом вежi танкiв.
  Дiвчинка-термiнатор Маргарита теж трощить супротивникiв та авiацiю та танки.
  T¬ босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа Коршунова у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, лiтаками i спiваг:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд ¬¬ босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка, що носить танки.
  Зоя Ангельська у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плюг з трубочки. I метаг босими пальцями нiг вбивчi голки - збиваг танки та лiтаки.
  I при цьому спiваг собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи лазерними мечами гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, разом iз танками, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, те, що вб'г i слона, а танк тим паче.
  А потiм пропищаг:
  - Вовкодави! Двадцять друго¬ столiття!
  Свiтлана Бiлоснiжка у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускаг презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв, разом з танками та лiтаками, i верещать:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I ¬¬ босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки, що збивають танки i лiтаки, пробулькал:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Круте дiвчисько Маргарита Коршунова переходить у наступ. Кромсаг всiх ворогiв поспiль. T¬ мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищуг коричневих во¬нiв без церемонiй.
  I пiдскакуг раз у раз, i перекручугться!
  I летять вiд не¬ презенти анiгiляцi¬.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита агресивно пищить:
  - Я г американський ковбой!
  I знову ¬¬ босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наташка Коршунова у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками метаг, i з трубочки плюгться, збиваг танки та лiтаки.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишагться лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя Ангельська штурмуг завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд ¬¬ босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi во¬ни все падають i падають, разом iз танками та лiтаками.
  Дiвча Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голо¬ п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi, мiсця з танками та лiтаками.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. T¬ мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами - падають лiтаки i танки.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнг, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi снiв голою п'ятою посилаг пульсар i реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I ¬¬ босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок, що збивають лiтаки та пробивають броню танкiв.
  Свiтлана Бiла у битвi. I така блискуча i бойова. T¬ голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана Бiла спiваг:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворюг краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi. I всiм бiльше пiдбитих танкiв та лiтакiв.
  Олег Рибаченко у наступi все пришвидшугться. Хлопчик б'г гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний во¬н пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина-школярка, та тотальний термiнатор у сво¬й активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа Коршунова. Дiвчина зрубуг коричневих во¬нiв. I при цьому репетуг:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекаг.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами, разом iз танками та лiтаками.
  Наталя Коршунова це дiвка-термiнатор.
  Не думаг зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя Ангельська у наступi. T¬ мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валягться курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв та масу танкiв iз лiтаками. Але все збiльшуг темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв нiжок вилiтаг горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина пограючи м'язами преса, i тряся грудьми з червоними сосками, проспiвала:
  - Ви не посмiгте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана Бiла теж у наступi. I не даг нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубаг ворогiв та гiтлерiвцiв винищуг. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву i дорогами, разом з розбитими танками та лiтаками.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Карате-пацан Олег Рибаченко знову у бою. I просувагться, махаг обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл, купа розбитих машин iз лiтаками.
  Хлопчику-винахiднику згадугться дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Дитина-кiлер Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв безлiч з найбiльших, разом з танками та лiтаками.
  Боса дiвчинка Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армi¬ та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганягмо у труну!
  I ¬¬ мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася. А з ними танки та лiтаки.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голо¬ п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбаг.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв i танки, i навiть лiтаки.
  А Наталя Коршунова в авторитетi. I б'г супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебила разом iз танками та лiтаками.
  А ¬¬ зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у не¬ всi напарницi - кати!
  Наташка Коршунова кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня! Чи не вiзьмете i рубля!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубаг.
  Зоя Ангельська рухагться i розкро¬ла багато коричневих во¬нiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиваг кiлька гiтлерiвцiв чи збиваг лiтак iз танком. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настаг, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуваг прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I сво¬ зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана Бiла у русi. Ось розкро¬ла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляг зубки.
  Показуг язичок. А потiм плюгться iз трубочки - збиваючи лiтаки. Пiсля чого завиваг:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд ¬¬ босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Рибаченко стрибаг та пiдскакуг.
  Босоногий хлопчик купу голок випускаг, збиваг танки, i спiваг:
  - Вирушагмо у похiд, вiдкриваг великий рахунок!
  Юний во¬н як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, все у пригодах разом iз Наташкою та компанiгю, але вiн виглядаг дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фрагра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки. I лiтаками, i танками.
  Виблискуючи голими, круглими п'ятами, Маргарита Коршунова iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та ¬хнiм танкам та лiтакам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричнево¬, пекельно¬ iмперi¬ тане прямо на очах.
  Наташа Коршунова у битвi. Стрибаг немов кобра. Вибухаг ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв, i падають лiтаки.
  Дiвчина ¬хня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя Ангельська у дикому русi. Настаг на гiтлерiвцiв. Розрубуг ¬х на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метаг босими пальцями голки. Пробуг супротивникiв, разом з танками та лiтаками, як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубаг.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiваг:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось ¬¬ мечi в дi¬ i розрубують м'ясо та метал iз дюралем лiтакiв.
  Свiтлана Бiла теж переходить у наступ. Немаг у цiг¬ дiвчини гальм. Як порубаг, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд не¬ забiйна горошинка.
  Босоногий гарний, м'язистий хлопчик Олег знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, хвацько зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки масу лiтакiв у небi.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Боса дiвчинка Маргарита знову таке влаштуг у битвi.
  I зрубаг масу коричневих бiйцiв. I прорубуг великi просiки, серед танкiв та лiтакiв.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наташа Коршунова в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже ¬м проти таких дiвчат встояти.
  Наташа Коршунова взяла i заспiвала:
  - Мiй удар ногою босий слiпучий!
  Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричнево¬ армi¬ вiдкотилася i горiли танки, палали лiтаки.
  Бойова красуня вона. Лупить собi таку коричневу армаду.
  Зоя Ангельська у русi, всiх руйнуг поголовно. I ¬¬ мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I ¬¬ босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають ¬м горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя Ангельська взяла, струснула червоними сосками сво¬х повних грудей, i пропищала:
  - Якщо у кранi немаг води...
  Наташка Коршунова промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиваг капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд ¬¬ голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Босонога Августина в русi. Стрiмка та неповторна у сво¬й красi.
  Яке у не¬ яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубаг супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя! Зi сво¬м у бiй пiшла природним свiтлом, без фарби.
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Хлопчик-термiнатор Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита Коршунова, кинувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить вбивче, що збиваг лiтаки.
  Наташа Коршунова у битвi не поступагться супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'¬. I гiтлерiвцям доводиться туго: падають лiтаки та танки.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана Бiла, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочiрикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя Ангельська пискнула, метаючи голки босими, i збиваючи танки та лiтаки, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа Коршунова, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Майже голий, красивий, м'язистий хлопчик в одних шортах Олег Рибаченко в бою виглядаг дуже стильно.
  Симпатична дiвчинка Маргарита, метнула босими пальчиками нiжок, шматок антиматерi¬ та проспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Пацан-термiнатор Олег, рубаючи коричневих солдатiв, пробулькал:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбивагмо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташка Коршунова в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя Ангельська додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд ¬¬ босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Боса i вогняна Августина, махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана Бiла, голою п'ятою пiдкинула кульку гiперплазми, охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо, i зносяться вежi танкiв та хвости лiтакiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наташа Коршунова пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми г вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко, гарненький, м'язистий хлопчик у шортах пробулькав:
  - Ох рано, даг по рогах охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа Коршунова рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немаг радостi, без боротьби!
  Хлопчик-термiнатор голою, круглою, дитячою п'ятою пiддав пульсар i руйнуючи фашистiв, заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа Коршунова погодилася:
  - Якщо немаг сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв з лiтаками, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Свiтлана Бiла знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам i хвости лiтакам.
  Зоя Ангельська дуже стрiмка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиваг.
  I рубаючи супротивникiв - спiваг:
  - Бережись, буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi. А як горять танки та палають лiтаки.
  А ось боса дiвчинка в тунiку Маргарита Коршунова, як б'гться. I вiд не¬ гiтлерiвцям дiстагться.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд не¬ кривавi бризки вилiтають.
  Наташка Коршунова жорстко помiтила, коли вiд ¬¬ босо¬ нiжки полетiли бризки металу, що розплавляг черепи та вежi танкам.
  - Слава Росi¬, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзi¬ в червоних сорочках
  Вiтаг росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так ¬х розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Крутий хлопчик Олег Рибаченко у бою та атакуг гiтлерiвцiв. Б'г ¬х без жалю, розтинаг танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита Коршунова, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки та хвости лiтакам, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа Коршунова взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя Ангельська розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташа Коршунова взяла випустила, ударну блискавку з червоного соска i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд ¬¬ голо¬ нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя Ангельська, також круша гiтлерiвцiв та його танки з лiтаками, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босо¬ п'яти вiдлiтаг вбивче.
  Руда Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбаг головою по гiтлерiвському генералу. Зламаг йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана Бiла дуже затята в наступi, особливо збиваючи танки, та й лiтаки теж, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв вiдлiтаг дюжина голок. Як вона всiх пробиваг, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагагться розрiзати, i перебити.
  М'язистий, рельгфний пацан у шортах Олег Рибаченко збиваючи свистом ворон, пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидаг таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олег Рибаченко ревнув:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Чудова Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Виблискуючи голими п'ятами Маргарита Коршунова заспiвала в планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наталя Коршунова у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй! I диктаторовi кiнець!
  I вiд ¬¬ босо¬ нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя Ангельська теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А руда блискуча голими п'ятами i рубиновими сосками грудей Августина, проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися во¬нiв коричнево¬ iмперi¬, i навiть ¬х танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриваг й крила фашистським лiтакам.
  Августина, крушивши противникiв, прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана Бiла, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Руда Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'гмо!
  I вiд ¬¬ босих, точених нiжок, знову летить подарунок тотально¬ анiгiляцi¬! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  А потiм дiвчина як з червоного соска б'гться блискавкою.
  Надсилаючи презенти смертi голими п'ятами Олег Рибаченко, заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи ¬х мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа Коршунова, руйнуючи коричневих во¬нiв, разом iз танками та лiтаками, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Босий, гарний, хлопчик у шортах Олег Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт г не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босо¬ нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Бойова дiвчина Маргарита, що руйнуг метал, рубаючи во¬нiв коричнево¬ iмперi¬ та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями.
  Ось Гiтлер i його команда впали навколiшки перед дiвчатами та дiтьми.
  Наташка Коршунова в першу чергу змусила нацi номер один цiлувати собi босi ноги.
  Потiм Гiтлер i все його оточення цiлували голi пiдошви та п'яти та iншим дiвчатам. I лизали ¬м язиками п'яти. А дуже гарному хлопчику-блондину Олегу Рибаченку поцiлували босi нiжки дiвчини.
  Пiсля дуже задоволена приниженням чоловiкiв-паразитiв Наташка наказала:
  - Тепер поки що вас усiх не вбили пiдписуйте наказ, про повну i беззастережну капiтуляцiю Третього Рейху, перед радянським союзом!
  Все добре що добре закiнчугться. Третiй Рейх капiтулював i могутнiй вермахт був роззброгний. Гiтлер та його команда вирушили у застiнок Берi¬.
  Суд був швидкий, але праведний. 22 червня 1959 Гiтлера повiсили прямо на Червонiй площi!
  
  
  
  
  Д'ЯВОЛЬСЬКИЙ СОН ФЮРЕРА ЗМIНЮ¦ ХIД IСТОРIT
  Гiтлер у сорок першому роцi передумав брати столицю Москву у СРСР. Однiгю з причин цього стало те, що фюреру наснився сон з повним розгромом Вермахту. I 20 листопада 1941 року Гiтлер запропонував Сталiну мир. Вождь СРСР травмованим попереднiми поразками погодився. Нiмцi отримали все, що встигли захопити. Майже всю Укра¬ну i мiсто Ростов-на-Дону, Бiлорусь, Прибалтику, частина Росi¬.
  На пропозицiю Сталiна Гiтлер погодився на розмiн. Росiя погодилася вiддати весь Донбас i частину багатих чорноземом земель Дону, в обмiн на коридор до Ленiнграда i на вiдсунення кордонiв вiд Москви. Гiтлер погодився вiдсунути кордони до Смоленсько¬ областi, але натомiсть СРСР передав ту частину Донбасу, що нiмцi не встигли зайняти, i Дон з багатим чорноземом, чого найбiльше хотiли нiмцi. Крим був майже весь, окрiм Севастополя нiмецькою. У Карелi¬ кордон провели лiнiгю фронту, що фiнiв влаштувало. Мурманськ залишився за СРСР. На пiвднi кордон провели по Дону, i нiмцi нарештi змогли забезпечити свою продовольчу безпеку. Також у них виявилося i вугiлля, i сталь Донбасу. I багатi родовища легуючих елементiв. У дефiцитi у Вермахта залишилася нафта, але це було тимчасово, оскiльки Гiтлер планував захопити Близький Схiд. Все менш консолiдувалося.
  Нiмцi правда вважали, що Гiтлер поквапився зi свiтом. Але ж фюреру краще було знати. Тим бiльше, можна продовжити вiйну на Заходi. Спочатку фюрер зустрiвся iз Франком. Сказав йому, мовляв, ти сам бачив - СРСР розгромлений. Третiй Рейх сильний як нiколи, i Великобританiя приречена. Тож не пустиш нiмцiв у Гiбралтару, то роздiлиш долю Францi¬. А так i Гiбралтар стане iспанським, i навiть можна претендувати на деякi землi англiйських колонiй. I довго вмовляти Франка нiколи, у вермахту руки розв'язанi, i вся Африка i бiльшiсть Азi¬, включаючи Iндiю, будуть взятi пiд повний контроль.
  Генералiсiмус погодився. I ось уже в груднi нiмцi одним раптовим ударом захопили Гiбралтар i заблокували вхiд у Середземне море зi сходу. I одночасно рознесли фашисти та базу англiйцiв на Мальтi, та захопили ¬¬ десантом.
  Корпус Роммеля отримав пiдкрiплення i захопив Толбук, а потiм розбив англiйцiв у ¦гиптi. Вони сипалися мов горох. ¦гипет був захоплений i Суецький канал перекритий. Далi нiмцi рушили до Iраку та Кувейту. Вони били англiйцiв наче вiдбивну грушу. I трощили ¬х, захоплюючи Близький Схiд. Навеснi сорок другого року всю пiвнiч Африки, Близький Схiд та Французькi володiння були окупованi. I це треба було сказати велика перемога.
  Нiмцi, втiм, претендували на бiльше. I вели захоплення усiг¬ Африки. А японцi трощили на морi США. I перемоги йшли одна за одною. I ось зал лiто сорок другого року захопленi нiмцям та Iран, та Iндiя. А за осiнь остаточно завершилася окупацiя Африки. Таким чином гiтлерiвцi здiйснили захоплення значних територiй та ресурсiв, з'гднавшись iз Японiгю.
  Британiя втратила сво¬ колонi¬ в Африцi та Азi¬, опинившись у дуже складнiй ситуацi¬. А навеснi 1943 року нiмцi разом iз японцями висадилися й у Австралi¬. А сама Британiя зазнавала масованих бомбардувань.
  Гiтлер вимагав влiтку покiнчити з iмперiгю Лева. I точилася активна пiдводна вiйна. У нiмцiв з'явилися субмарини на перекисi водню. I це дуже серйознi сили.
  У липнi 1943 року нарештi здiйснилася висадка десанту. У боях взяли участь танки: "Пантера", "Тигр" та "Лев" та "Фердинанди". А також винищувачi МЕ-309 та бомбардувальники Ю-288. I це обрушилося на англiйськi вiйська зi страшною силою. Битва на сушi тривала лише одинадцять днiв i завершилася переконливою перемогою Вермахту.
  I це велике досягнення нiмецько¬ вiйськово¬ машини.
  Пiсля цього вiйна перейшла вже на бiк США. I була захоплена Iсландiя. Америка вже пiсля цього не могла бомбити ¦вропу. Рузвельт помiтно злякався i запропонував Гiтлеру мир на будь-яких умовах.
  Але фашисти вирiшили добити США i продовжили наступ. У сорок четвертому роцi випуск реактивно¬ авiацi¬ став масовим, i вона американцiв буквально за¬дала. А Марсель перевищивши тисячу збитих лiтакiв, отримав Великий Хрест Залiзного хреста, як вiнець геро¬зму та ефективностi льотного класу.
  Фюрер наказав затискати Америку, використовуючи союзникiв в Аргентинi, а також у Бразилi¬. I рухати з пiвдня разом iз японцями, i з пiвночi, через Канаду. I це було нiби подвiйними клiщами. Гiтлер почував себе на бiлому конi.
  З'явилася i серiя спочатку самохiд Е, легших та досконалiших. ТА-400 та Ю-488 показали переважну мiць. I стали ворогiв трощити. I буквально ¬х змiтати волоткою.
  I трощать гiтлерiвцi союзникiв. I роблять це настiльки ефективно, що США розсипаються. Не дають американцям жодних шансiв. Нiмецькi штурмовi гвинтiвки найкращi у свiтi i ¬м немаг рiвних. З'явись до кiнця року i першi дисколети, якi через ламiнарний струмiнь неможливо було збити. I вони трощили Америку.
  Легкi самохiдки iз серi¬ Е, показали свою повну тотальну перевагу над танками янкi. Вони всi буквально обходили i розбивали i перетворювали на вiдбивне та розплющували на попiл. Не було Америки шансу проти США.
  У сорок п'ятому роцi США вже догоряли. У березнi впали Нью-Йорк та Вашингтон.
  А у квiтнi вiдбулася капiтуляцiя. Тож вiдбувся подiл iмперi¬. Гiтлерiвцi та японцi, перемiгши, тимчасово заморозили вiйну. Настав перiод миру. 20 квiтня 1950 року вiдбувся перший полiт космонавтiв на Мiсяць.
  А 20 квiтня 1953 року спалахнула велика вiйна мiж Третiм Рейхом та Японiгю. Новий наступник Сталiна Берiя, запропонував Гiтлеру спiльну вiйну iз кра¬ною Вранiшнього Сонця. Гiтлер заявив Берi¬, що СРСР маг воювати на повну силу, але отримаг лише пiвденний Сахалiн та Курильську гряду. А якщо щось Третiй Рейх вiзьме i зiтре СРСР у порошок.
  Гiтлерiвськi вiйська технологiчно сильнiшi, нiж японськi. Особливо грiзнi у нiмцiв пiрамiдальнi танки. I ¬х не пробити з жодного ракурсу. I реактивна авiацiя не маг рiвних. I дисколети розвивають швидкiсть десять звукових махiв. Нi проти тако¬ сили Японi¬ не встояти.
  СРСР теж маг дещо. Танк Т-54 у принципi непоганий. Але г ще iншi машини. Наприклад, IС-7, дуже погана забiйна сила. Оленка керуг цим танком i трощить японцiв.
  Дiвчина вищить i насвистуючи пiсеньку реве:
  - I летiли в труну самурая,
  Пiд напором сталi та вогню!
  Тепер у них Берiя замiсть Сталiна, i новi рубежi доведеться пiдкорювати кра¬нi порад.
  У Японi¬ г танки серi¬ Е, але вони застарiлi та недосконалi, раннi модифiкацi¬. Ось такий пре на IС-7 у цьому випадку Е-90. Машина важить сто вiсiм тонн, на сорок бiльше за радянську машину. I броня в нього товстiша особливо чола. Лоб вежi 285-мiлiметрiв, проти 210 у IС-7, а лоб корпусу 250-мiлiметрiв проти 150 у радянсько¬ машини. Але нахил бронi меншим буде. А борти тi самi 150-мiлiметрiв. Правда у японця корми буде товщi 150-мiлiметрiв проти 94. Збро¬ приблизно близькi 128-мiлiметрiв у японця i у радянського 130-мiлiметрiв при близько довжинi. Але радянський трохи мабуть краще. I ось вони наближаються.
  Японець все ж таки в лоб захищений краще, але ходовi якостi гiршi, хоча двигун у самурая в 1500 кiнських сил.
  Анюта босими пальчиками нiжок шльопаг по бронi Iса, i буркуг:
  - Чи буде ера комунiзму на дворi!
  Алла ця руда чортiвка погоджугться:
  - Звiсно ж буде!
  Марiя смiгться i виникаг:
  - Наша партiя це вiчна перемога!
  Олiмпiада реве:
  - За Батькiвщину, за Сталiна!
  I ось радянський танк як урiже по супротивнику. I той загориться i давай рватися на частини. I буквально руйнуг броню.
  Оленка хихикнула i вiдзначила:
  - З бабою краще!
  Японський мастодонт знищено. А решта танкiв у самура¬в не так добре захищена. I ¬х легше бити. I ти ¬х реально руйнугш, справдi круто.
  Анюта заспiвала, голою п'ятою давлячи на гашетку:
  - Не стерпiти слов'янам приниження,
  Як за Русь пiднiмемося горою...
  Не потерпимо бiльше образ,
  Зламагмо ворога сталевою рукою!
  I знову снаряд зруйнував Е-50 лiцензiйний танк. Теж не найвдалiша машина. Досить важка, а в борт захищена слабенька, i можна пробити з велико¬ дистанцi¬.
  ¦лизавета билася на Т-54 i ¬й було набагато складнiше. Та дiвчина демонструвала колосальну стiйкiсть. I ось за допомогою босих пальчикiв як пошле снаряд i проб'г Е-75, i це дуже круто. I масове руйнування.
  Олена теж довбанула, з колосальним натиском. I лупнула з убивчою силою.
  I ось японець горить та руйнугться. I його буквально руйнуг.
  Катерина прочiрiкала:
  Занесло, занесло мене,
  Сяду я, сяду я на коня!
  I пiдморгнути сво¬м напарницям. А дiвчата такi тут такi гарнi i лише в одному бiкiнi. I босонiж зрозумiло, дуже красивi.
  ¦лизавета бойова баба i пiдбивши Е-50 з Японi¬, прошипiла:
  - За це великого комунiзму!
  ¦фрасiя давлячи японцiв, пискнула:
  - За мо¬ рубежi!
  Японiя протрималася трохи бiльше року i була повалена. I Третiй Рейх став всесвiтньою iмперiгю.
  20 квiтня 1957 року розпочався полiт космонавта на Марс. I це було чудовим кроком.
  20 квiтня 1959 року пройшов референдум, узаконившись у Третьому Рейху монархiю та iмператорську форму правлiння.
  Але Гiтлер нiколи не був би Гiтлером, якби не захотiв би вирiшити проблему СРСР. I звичайно ж його бажання, пiдкорити всю земну кулю.
  20 квiтня 1961 почалося вторгнення Третього Рейху в СРСР. Агресiя безжальна i з величезними силами. Що дуже нерiвнi.
  I орди Третього вже за два тижнi пiсля початку бо¬в стали обтiкати Москву.
  Олег у наступi все пришвидшугться. Хлопчик б'г гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний во¬н пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у сво¬й активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубуг коричневих во¬нiв. I при цьому репетуг:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекаг.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думаг зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. T¬ мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валягться курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшуг темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв нiжок вилiтаг горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiгте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не даг нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубаг ворогiв та гiтлерiвцiв винищуг. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувагться, махаг обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-письменнику згадугться дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армi¬ та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганягмо у труну!
  I ¬¬ мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голо¬ п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбаг.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'г супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А ¬¬ зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у не¬ всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубаг.
  Зоя рухалася i розкро¬ла багато коричневих во¬нiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиваг кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настаг, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуваг прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I сво¬ зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкро¬ла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляг зубки.
  Показуг язичок. А потiм плюгться з трубочки. Пiсля чого завиваг:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд ¬¬ босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Рибаченко стрибаг та пiдскакуг.
  Босоногий хлопчик купу голок випускаг, збиваг танки, i спiваг:
  - Вирушагмо у похiд, вiдкриваг великий рахунок!
  Юний во¬н як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядаг дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фрагра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та ¬хнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричнево¬, пекельно¬ iмперi¬ тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибаг немов кобра. Вибухаг ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина ¬хня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настаг на гiтлерiвцiв. Розрубуг ¬х на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метаг босими пальцями голки. Пробуг противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубаг.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiваг:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось ¬¬ мечi у дi¬ i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немаг у цiг¬ дiвчини гальм. Як порубаг, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд не¬ забiйна горошинка.
  Олег знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштуг у битвi.
  I зрубаг масу коричневих бiйцiв. I прорубуг великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже ¬м проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричнево¬ армi¬ вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнуг поголовно. I ¬¬ мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I ¬¬ босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають ¬м горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немаг води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиваг капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд ¬¬ голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у сво¬й красi.
  Яке у не¬ яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубаг супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Коротше кажуть, iз такою командою Гiтлеру не вижити. I 9 травня 1961 року Адольфа Гiтлера взяли дiвчата босими пальцями нiжок за руки та ноги, а Маргарита за нiс, i розiрвали, i Гiтлер 9 травня 1961 року взяли i здох! I СРСР завоював увесь свiт!
  
  БАБА ЯГА БЕЗОБРАЗУ¦ I ШКIДА¦ СРСР!
  Баба Яга рухагться ненавистю до людей, втрутилася в перебiг iсторi¬. Взяла i на ступi в компанi¬ зi Змiгм Горинич атакувала американськi лiтаки, якi хотiли бомбити японськi авiаносцi. I змiй Горинич як вiзьме i по американцях лупне великим струменем полум'я з трьох голiв. I спалити разом бiльше сотнi лiтак. I у янкi панiка. А тут ще Баба Яга, кине розрив-трави в море та американськi авiаносцi та iншi кораблi накрило хвилею. Внаслiдок чого Америка в битвi при Мiдвей була повнiстю розбита.
  Японцi потiм захопили з ходу i Гавайський архiпелаг повнiстю взяти контроль над Тихим океаном. Tх сухопутнi вiйська вторглися й Iндiю i пiшли походом на Делi.
  Англiйцi, щоб утримати Iндiю, перекинули частину вiйськ з ¦гипту i вiдмовилися вiд операцi¬ "Смолоскип". Америка також стала висаджуватися в Касабланцi i нiмцi могли заморозити вiйну в Африка.
  Вiд розгрому пiд Сталiнградом фашистiв це не врятувало. Але контрудар Майнштейна виграв у силi. У Майнштейна за рахунок того, що вiйська не перекидали в Африку, було на кiлька дивiзiй бiльше, включаючи i тридцять "Тигрiв", без сенсу в реальнiй iсторi¬ загиблих у пiсках Сахари. Крiм того, й авiацiя у гiтлерiвцiв виявилася сильнiшою. Адже вони не витрачали ресурсiв на постачання Африки i iнтенсивнiсть авiанальотiв на Третiй Рейх впала в кiлька разiв.
  На схiдний фронт прибув, i легендарний ас Марсель до березня 1943 р. вiн довiв кiлькiсть збитих лiтакiв на захiдному фронтi до трьохсот, i став справжньою небувалою легендою. I на сходi вiд нього дiставалося радянським льотчикам сильно. Марсель не уникав гарячих сутичок i був справжнiм феноменом. Одна людина коштувала цiлого авiацiйного корпусу.
  Радянськi вiйська зазнали бiльше втрат, нiж у реальнiй iсторi¬. Tх менше вирвалося iз оточення. А нiмцi вiдбили не лише Харкiв та Бiлгород, а ще Курськ, а також захопили знову Краснодон та Ворошиловград.
  Радянськi вiйська були враженi ... За час бездорiжжя вони частково вiдновилися. У небi йшли повiтрянi бо¬. Нiмцi захопили iнiцiативу. Японцi тим часом передавили американця артерiю в Панамi i захопили протоку. У США було прийнято рiшення заморозити повнiстю гвропейський напрямок. Але нiмецький пiдводний флот надто вже ефективно працював, терзаючи англiйцiв та американцiв. I Черчiлль не ризикуючи укласти офiцiйно мир чи перемир'я, запропонував нiмцям пустити вiйну на гальма. Тобто, миру не укладати, але вiйни реально не вести.
  Гiтлер зажадав у вiдповiдь припинити будь-яку допомогу СРСР. Британiя та США вiдмовилися вiд ленд-лiзу, але заявили, що можуть дещо продавати Росi¬ за золото.
  Крiм того, англiйцi та американцi заявили, що якщо Гiтлер припинить знищення гвре¬в, то вони можу продавати нафтопродукти та iншу потрiбну нiмцям сировину в кредит. Фюрер, вирiшивши, що гвре¬ нiкуди не дiнуться, погодився.
  Насамперед треба покiнчити з СРСР. Щоправда, тут гдностi у фрицiв не було. Однi генерали казали, що слiд наступати на Москву. Iншi, що непогано знову захопити Кавказ.
  Фюрер вирiшив наступати на Воронеж. А потiм знову повернути до Сталiнграда. Сам Гiтлер дуже хотiв взяти реванш за поразку пiд цим мiстом. Радянська розвiдка правильно вгадала, де ворог завдасть основного удару та пiдготувала сильну оборону. Але на жаль, нiмцi були сильнi. Втiм, ¬хнi танки "Пантера", "Тигр", i особливо "Лев", недостатньо досконалi.
  Використовують i "Фердинанди", також машини реальнi звiрi. I ось ударний кулак гiтлерiвцiв перейшов у наступ 5 липня 1943 року. Фашисти намагаються просунутися, але на ¬хньому шляху потужна оборона. Та ще й артилерiя завдала по противнику превентивного, щоправда, не надто ефективного удару артилерiгю.
  Пiсля чого гiтлерiвцi пiшли в атаку i змогли помiтно вклинитися у позицi¬ радянських вiйськ. Сил у фашистiв бiльший, i вони панують у повiтрi. Марсель збивши понад п'ятсот лiтакiв отримав Великий Хрест Залiзного Хреста. А до цього ще й Лицарський хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Нiмцi наступали i просувалися через радянську оборону. Немов таран йшов танк "Лев", найпотужнiший за бронею та озброгнням мастодонт противника вагою дев'яносто тонн. I розумiг "Фердинанди", тут дiяли з жахливою силою.
  Але оборона Червоно¬ армi¬ була сильною, i не хотiла пiддаватися. Гiтлерiвцi просувалися повiльно i зазнавали великих втрат. Але у повiтрi ¬м належала iнiцiатива. А Фокке-Вульф - ефективна машина, при правильному ¬¬ використаннi. I живуча та з потужним озброгнням. Поступово фашисти пiдходили до Воронеж. Але ¬м для цього знадобилося два мiсяцi. Нарештi видихнувшись, i смертельно втомившись, фрицi зупинилися пiдiйшовши до рiчки Дон. Вони мали великi втрати у технiцi, особливо серед "Пантер" i Т-4, i Т-3. Дещо менше постраждали "Тигри" та "Леви". Але багато танкiв "Лев" тривiально зламалося.
  Настала пауза i фашисти заповнювали шкоду. Сталiн же розраховував узимку перехопити iнiцiативу. У повiтрi в серi¬ з'явився МЕ-309, який завдяки високiй швидкостi та потужному озброгнню став кардинальною проблемою для радянсько¬ авiацi¬. Як i Ю-288. Настала пiзня осiнь i пiшов снiг. Червона армiя перейшла у контрнаступ на воронезькому напрямку, i в центрi, а також на Таманському пiвостровi.
  Взимку могло бути багато вiдiграно. Але зненацька у вiйну проти СРСР вступила Японiя. T¬ сухопутна армiя була дуже численною. Здобувши безлiч перемог, самура¬ жадали реваншу на Халхiн-Гол.
  I розгорнулася величезних масштабiв битва. Удар по Владивостоку, наступ у Примор'¬ та Монголi¬.
  Сталiн призупинив наступ на Таманському напрямi, i в центрi, i спробував пробитися лише на Воронежi. Фашисти там трималися чiпко. Вони мали багато сил.
  У небi все ще перевага на ¬хньому боцi. Тим бiльше, ще й Японiя вiдвернула частину авiацi¬. Тож перемоги досягнуто не було.
  Самура¬ змогли блокувати Владивосток та захопити частину Монголi¬. Але на цьому ¬х успiхи загалом i закiнчилися. Зате нiмцi змогли пережити зиму i уникнути розгрому як це було в сорок першому та сорок другому роцi. I це неабиякий успiх.
  У травнi фашисти поповнили сво¬ сили. У них у серi¬ з'явився МЕ-262 реактивний винищувач, який не мав собi рiвних. А Марсель збив тисячу лiтакiв. За сiмсот п'ятдесят лiтакiв йому вручили Лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. А за тисячу Зiрку Лицарського хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. Марсель став таким чином супер асом усiх часiв та народiв.
  Але СРСР вiд цього не легше. Наприкiнцi травня нiмцi вiдновили наступ. Але ¬хнi вiйська просувалися дуже повiльно. СРСР застосував новi танки Т-34-85 та IС-2, якi створили фашистам деякi проблеми. У нiмцiв "Тигри"-2 та "Пантера"-2 стали основною силою. "Лев" та "Маус" зняли з виробництва. Замiсть "Мауса" став розроблятися Е-100, танк нового поколiння. З ущiльненим компонуванням, низьким силуетом, великими кутами нахилу бронi, бiльш досконалою та легкою ходовою частиною. З машинами серi¬ "Е" пов'язувалися чималi надi¬. I дуже колосальна сила. Бо¬ йдуть дуже жорстокi. Нiмцям вдалося за три мiсяцi вiдтiснити радянськi вiйська за Дон. Але вони нiчого не досягли.
  Японiя воювала з Америкою, i влiтку обмежилася лише штурмом Владивостока та Хабаровська. Хабаровськ самура¬ взяли, але Владивосток немаг. А в Монголi¬ самура¬ просунулися трохи.
  Взимку сорок п'ятого року американцi змогли завдати поразки Японi¬ i вибити ¬¬ з Панами. I перебiг вiйни пiшов по-iншому.
  Взимку сорок п'ятого року Червона армiя наступала у центрi, але змогла подолати гiтлерiвську оборону. У березнi вже нiмцi наступали на пiвднi, але просунулися трохи.
  У травнi фашисти намагалися наступати на Москву, але помiтних успiхiв не досягли, i за два мiсяцi наполегливих бо¬в просунулися на тридцять, сорок кiлометрiв.
  У боях брали участь самохiдки серi¬ Е. Вони були легкi та ще недосконалi. Танк Е-50 iз серiйним виробництвом затримався. Реактивна авiацiя, особливо бомбардувальники для СРСР, стали проблемою. У небi перевага фашистiв змiцнилася. Марсель збив двi тисячi лiтакiв i отримав Зiрку Лицарського хреста, залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. Влiтку радянськi вiйська намагалися знову щось зробити. Але не виходило... До кiнця року лiнiя фронту була малорухливою.
  Настав 1946 рiк .... У нiмцiв з'явилися дисколети, але вони були дорогi, складнi у виробництвi, i незважаючи на невразливiсть через обтiкаг ламiнарного струменя, самi не могли вести вогонь. Тож вирiшально¬ переваги це не дало. Натомiсть у серi¬ МЕ-262 Х, дуже сильний винищувач зi стрiлоподiбними крилами. I МЕ-1100 з крилами мiнливо¬ стрiловидностi. I ТА-283 iз подовженим фюзеляжем. I Ю-287 i ТА-500 реактивний шестимоторний лiтак. I безлiч iншо¬ технiки.
  СРСР поки що у цьому планi вiдстаг i у небi iнiцiатива у фашистiв повна.
  Танк Е-50 пiшов у серiю i Е-75. Машини отримали щiльну компоновочну схему i виявилися легшими. Е-50 важив всього в п'ятдесят тонн при двигунi в 1200 кiнських сил i бiльш потужному бронюваннi. Е-75 вклалася в сiмдесят п'ять тонн, при набагато товстiшiй i нахиленiй бронi нiж у "Тигра"-2 та потужному озброгннi та двигунi у 1500 кiнських сил.
  Нiмцi наприкiнцi травня розпочали наступ на Москву. Цього разу ¬м вдалося дiйти до Можайсько¬ лiнi¬ оборони, i там вони вперлися iз щiльним i вiдчайдушним захистом.
  Ситуацiю ускладнила i настання Японi¬ в Сибiру. Але воно було не надто успiшним. Вiйна дуже жорстока. I ось радянськi вiйська таки утримали Москву.
  Зима пройшла у боях. Настав 1947 рiк ... Нiмцi навеснi знову намагалися наступати. Tхнi танки серi¬ Е були пристойнi. У СРСР пiшла серiя IС-4 та IС-7. Але поки що малими порцiями. I з'явився танк Т-54, але знову в невеликих кiлькостях. I реактивно¬ авiацi¬ поки що не було.
  Гiтлерiвцi вели наступ на пiвднi. Основного удару вони завдали у напрямку Кавказу. I змогли досягти успiхiв. Прорвали фронт... Ситуацiю посилило вступ у вiйну Туреччини. Османи нарештi подолали коливання. Тим бiльше що союзники з Третiм Рейхом давно не вели вiйни.
  А ось Японiя явно почала програвати ... Але самура¬ незважаючи на це почали наступ влiтку в Сибiру. I фашисти зрештою змогли таки вiдбити собi Кавказ. До кiнця 1947 року вони вiдрiзали його по сушi. А навеснi 1948 року остаточно захопили.
  Сталiн запропонував у цiй ситуацi¬ Гiтлеру перемир'я на будь-яких умовах.
  Отримавши нафту Кавказу та зерно Укра¬ни, вугiлля Донбасу, Гiтлер вирiшив пропозицiю Сталiна прийняти, але на дуже тяжких умовах.
  СРСР повертав полонених, передавав Третьому Рейху обладнання, i зобов'язався виплачувати важку i величезну данину сировиною та золотом.
  Великими були i територiальнi втрати. Крiм того, що нiмцi вже захопили довелося вiддати Ленiнград i Мурманськ, i Карельський пiвострiв, i Архангельськ.
  Сталiн, скрипучи серце на це погодився. I було пiдписано мирний договiр.
  Третiй Рейх оголосив себе переможцем та повернув на Захiд.
  Вже восени 1948 року гiтлерiвськi полчища рухалися Африкою та Близьким Сходом. А за зиму бiльшiсть чорного континенту i весь Близький Схiд були захопленi.
  А за весну 1949 була пiдкорена i пiвденна частина Африки. Нiмецькi пiдводнi човни на перекисi водню стали найсильнiшими у свiтi, якi авiацiя i дисколети взагалi мали собi рiвних. Крiм того, в 1949 роцi у фашистiв з'явилися пiрамiдальнi танки, якi гармати союзникiв не могли пробити з жодного ракурсу.
  I ось влiтку 1949 здiйснилася i висадка в Британi¬. Марсель за збитий п'ятитисячний лiтак отримав Велику зiрку лицарського хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Тепер уже США залишилися на самотi. Трумен запропонував Гiтлеру мир за будь-яких умов. Фюрер вiдхилив це. У 1950 роцi нiмцi пройшли Iсландi¬ та Канади, i пiдiбралися до США з пiвночi.
  У 1951 почалися бо¬ в самiй Америцi. Нiмцi проривалися разом з японцями i з Мексики, i з Канади. У США не було пiдходящо¬ технiки, щоб протистояти фашистам. Пiрамiдальнi танки Третього Рейху не мали собi рiвних i ламали будь-яку оборону.
  I падали однi американськi мiста за iншими... 30 сiчня 1052 США капiтулювали, проти Третього Рейху. I ситуацiя стала ще гострiшою.
  Помер 5 березня 1953 Сталiн. А 20 квiтня 1953 року вiдбувся перший полiт чоловiк на Мiсяць. Звiсно, летiли нiмцi. I це досить круто. I полiт виявився супер.
  Але настав час миру та перетравлення завоювань. I ось пiшла колонiзацiя iнших кра¬н та формування iмперi¬ Гiтлера. У 1959 роцi 20 квiтня пройшов референдум про перетворення Третього Рейху на монархiю та iмперiю, з iмператором Адольфом Гiтлером. А в СРСР правил Берiя. Йому дiсталася влада, оскiльки була потреба у твердiй руцi, i найголовнiше, потребували порядку в жебраку та розореному вiйною та репарацiями СРСР.
  А 20 квiтня 1960 року розпочався полiт першо¬ людини на Марс. I це було досить круто. Але ось Гiтлер помер у березнi 1961 року. I його мiсце зайняв син, отриманий шляхом штучного розмноження Вольф. Теж iмператор i дуже молодий.
  I прийняв рiшення Вольф без зайвих церемонiй розпочати вiйну з Японiгю. Мовляв, не може бути на планетi Земля двох великих iмперiй, а лише одна.
  Ну i Берiя виступив за Третього Рейху. Мовляв, справдi скiльки можна сидiти бiля парашi. Японiя в Росi¬ вiдвоювала частину Далекого Сходу та Примор'я. I це взагалi непригмно та дико.
  Вольф перший заявив, що СРСР може повернути собi Примор'я, частину Сибiру, i Сахалiн, а також Курильську гряду, але не бiльше. Берiю це влаштувало. I СРСР розпочала вiйну.
  У нього були танки основнi Т-54 i Т-55, IС-10 i IС-12. У нiмцiв куди досконалiшi: пiрамiдальнi. I це очевидно серйозна заявка на перемогу.
  Японiя ж технiки трохи вiдставала вiд СРСР. На престолi у Японцiв той самий незмiнний iмператор Хiрохiто. I вiн, звичайно ж, теж хоче влади над свiтом. Але фашистiв слабше.
  Вiйна розпочалася 20 квiтня 1961 року. Гiтлер готувався до вiйни з японцями, вiн також хотiв повно¬ влади над свiтом. Але Вольф його випередив. Точнiше, Адольф Перший i Великий не встиг. I пiшла велика та жорстока вiйни.
  Чаша терезiв завагалася з великою силою.
  Нiмцi вiд початку маючи досконалiшу технiку захопили iнiцiативу. Але японцi билися дуже геро¬чно. Але за першi три мiсяцi нiмцi i армiя СРСР змогли помiтно просунутися в глиб Японсько¬ iмперi¬, i багато чого захопити.
  Бо¬ йшли зi змiнним успiхом, але бiльше на користь фашистiв. I просувалися нiмцi дедалi далi. I це було ¬х колосальним та неповторним успiхом. Вони пiрамiдальнi танки робили з особливого виду пластмаси, i вони громили будь-яку оборону. I не було пощади Японi¬.
  IС-12 був танк вагою в п'ятдесят тонн i добре захищений в лоб, з гарматою в 122 мм, але довжиною в 60ЕЛ. I вона страшенно лупила супротивника.
  Японська армiя застарiла та програвала. Ось пiсля кiлькох мiсяцiв бо¬в вже третину iмперi¬ самура¬в було захоплено.
  А наприкiнцi 1961 року Кра¬на Вранiшнього Сонця втратила майже половину свог¬ територi¬.
  Настав 1962 рiк... Нiмцi та СРСР продовжують наступ... Берiя на пiдйомi. Знову бо¬ та перемоги. Через рiк до 20 квiтня 1962 року, вже бiльше двох третин Японсько¬ колонiально¬ iмперi¬ захоплено. А вiйна продовжугться.
  Воюг армiя СРСР з геро¬змом....
  I вже 3 вересня 1962 року Японiя капiтулювала. I закiнчилася ця вiйна.
  Вольф перший став великим i всесвiтнiм iмператором. I знову настав час перетравлення захоплених колонiальних володiнь.
  Польоти нiмцiв до рiзних планет. 1965 року до Венери. 1967 року до Меркурiя. А у 1968 роцi до супутникiв Юпiтера.
  Але це першому Вольфу цього мало в 1971 роцi були вiдвiданi i супутники Сатурна. I 1971 року 20 квiтня Вольф Перший напала на СРСР. Вiн вирiшив захопити останню поки що не пiдпорядковану йому державу планети Земля.
  Берiя ще правил СРСР. Йому було сiмдесят два роки, або навiть не було.
  I вiйська Третього Рейху завойовували територiю. Головного удару було завдано у напрямку Москви, яку Гiтлер так i не змiг взяти.
  Але поки що йшло звичайно все на користь Третього Рейху. У якого i бiльше сил та танкiв.
  Але ось невдача прибув радянських десант попаданцев, i давай фашистiв молотити, зi страшною силою.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувагться, махаг обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-письменнику згадугться дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армi¬ та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганягмо у труну!
  I ¬¬ мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голо¬ п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбаг.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'г супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А ¬¬ зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у не¬ всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубаг.
  Зоя рухалася i розкро¬ла багато коричневих во¬нiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиваг кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настаг, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуваг прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I сво¬ зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкро¬ла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляг зубки.
  Показуг язичок. А потiм плюгться з трубочки. Пiсля чого завиваг:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд ¬¬ босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Зрозумiло, що така команда знищить фашистiв, навiть якщо Третiй Рейх захопив практично весь свiт i став розселятися на iншi планети!
  
  ОЛЕГ РИБАЧЕНКО РЯТУ¦ IМПЕРIЮ
  АННОТАЦIЯ
  Олег Рибаченко отримав дар безсмертя, але повинен його вiдпрацювати, протягом сто рокiв служачи в росiйськiй армi¬. Зате вiн допомагаг виграти Росi¬ вiйну з Японiгю, рятуг адмiрала Макарова, i здiйснюг масу казкових подвигiв!
  . РОЗДIЛ ¦1
  Олег Рибаченко був волею росiйських Богiв-демiургiв перетворений на хлопчика, але не простого, а безсмертного. I вiдряджено виконувати мiсiю в Порт-Артур - захищаючи там Росiю. I його перетворили на пацана на вигляд рокiв десяти, але надзвичайно швидкого - швидше гепарда, i невразливо¬ для всiх видiв збро¬. Хлопчиком рокiв десяти вiн вiдслужив царськiй Росi¬ - сто рокiв, а потiм вирости до шiстнадцяти i зберiгши безсмертя вже бути господарем свог¬ долi, але час вiд часу виконуючи мiсi¬ з волi росiйських богiв-демiургiв.
  I його втiлення вiдразу ж вплинуло на хiд iсторi¬.
  Для десяти рокiв Олег Рибаченко за мiрками початку двадцятого столiття виглядав не таким вже й маленьким, i його одразу ж прийняли до армi¬. Тим пацан легко зiгнули i розiгнув пальцями спочатку рук, а потiм босих нiг мiдний п'ятак. Що справило враження.
  Для початку хлопчик зумiв урятувати вiд загибелi адмiрала Макарова. Зробив пацан дуже просто, проникнув на "Петропавловськ" у день фатального виходу в море. I тривiально пiдскочив до штурвала, i вiдштовхнувши матроса, крутнув корабель.
  Однак це не оцiнили. I тали сорок ударiв батога за подiбну зухвалiсть.
  Але на щастя, адмiрал не загинув.
  Але все одно облога Порт-Артура почалася. Японцi все-таки мали перевагу в морi, а генерал Курiпки надто вже нерiшучий.
  Натомiсть комендант Порт-Артура загинув, його справдi в реальнiй iсторi¬, поранило на думку, але трохи кiлька мiлiметрiв уламок пройшов ближче до мозку. А Олег Рибаченко знаючи iсторiю, якраз човпнув непомiтно долонькою по скронi генерала, i уламок потрапив у мозок i його вбив. Коротше кажучи, зрадник, який здав цитадель, помер i його мiсце зайняв герой оборони Порт-Артура Кондратенко.
  Новий командувач для посилення оборони фортецi списав на берег всiх морякiв та суднову артилерiю, i обеззбро¬в ескадру, але змiцнив Порт-Артур.
  Адмiрал Макаров у цьому був iз ним цiлком солiдарний. Тим бiльше захопити iнiцiативу на морi росiйському флоту в цiй iсторi¬ не вдалося.
  В результатi цитадель була захищена капiтально, плюс ще вмiлi дi¬ командувача Кондратенка. Оборона успiшно трималася. Кондратенко вчасно посилив оборону фортецi Висока та японцi ¬¬ не змогли взяти.
  Плюс ще й Олег Рибаченко цей безсмертний, у будь-яку холоднечу босоногий хлопчик бився як титан. I вражав усiх свогю феноменальною влучнiстю.
  Хлопчик пiдскочив до кулемету, i упираючись голими, круглими, дитячими п'ятами навiв зброю. I став писати. I жодна куля не пропадала даремно. Самурагв зрiзало буквально шеренгами.
  Олег це вiчний шибеник лупцював собi з ентузiазмом, i агресивно спiвав, пишучи на ходу;
  Я хлопчик що народився у листопадi,
  У космiчнiй епосi, бурхливому вiцi.
  Цвiсти Росi¬ царсько¬ землi,
  Повiрте, ми кадети не калiки!
  
  Послав мене великий Бог Сварог,
  Служити Вiтчизнi серцем i душею.
  Адже за нас Всемогутнiй Бiлий Бог -
  Ми впорагмося повiрте iз Сатаною!
  
  Росiя наша Батькiвщина повiр,
  Яка гдина у свiтi...
  Хоча напав дуже активний звiр,
  Для нас г росiйське мiсце на планетi!
  
  Могутня безмежна кра¬на,
  Який цар наймудрiший керуг...
  Вона надовго Родом нам дана -
  Нехай трiумфуг Авель згине Ка¬н!
  
  Я захищаю хоробро Порт-Артур,
  Бiй пацан i на морозi босий,
  Мене японець вiрте не нагнув,
  Дiвчата розпростерли сво¬ коси!
  
  Хлопчика з кулемета зрiзав враз,
  Скосив загiн лютих самура¬в.
  I потрапляг жовтим прямо в око,
  Ми пiонери злих розтерзагмо!
  
  Доб'гмося комунiзму назавжди,
  Царям Росi¬ славна дорога.
  Здiйсниться велика мрiя,
  На славу легендарного Сварога!
  
  Ми Батькiвщину повiрте захистимо,
  Б'юся на горi велико¬, високо¬...
  Над нами златокрилий херувим,
  I сам Перун Господь г ясноокий!
  
  Я за Вiтчизну нашу до кiнця,
  Повiрте дуже хоробро битися буду...
  Цар Микола менi замiнив батька,
  Повiсимо на осинi ми Юду!
  
  Росiя це просто iдеал,
  Кра¬на святих та мудрий людей свiту....
  Знайти в нiй славу я пацан мрiяв,
  I зробив Марса та Христа кумиром!
  
  Я вiрю Ладi матерi Богiв,
  Яке кохання всесвiту даруг...
  На треба на молитву зайвих слiв,
  Марiю що назавжди дiва славити!
  
  Цар Миколай тобi допоможемо ми,
  Японцiв здолати повiру жорстоких...
  Сварога онуки, Роди ми сини,
  I в ратi ми повiрте круто доки!
  
  I ось б'гться хлопчик-велетень,
  Який кулемет ратi косить...
  Господь у нас повiр завжди гдиний,
  Удар Христа реально хмари зносить!
  
  Ну, що японець мiцно отримав?
  Завоювати не зможеш Порт-Артура.
  Ми встановимо всюди росiйський свiт,
  I буде Лади iз золота постать!
  
  Для царя буде вiрним назавжди,
  Його врятугмо i Батькiвщину святу.
  Пiд тiнню двоголового герба,
  Ми зробимо Вiкторiю круту!
  
  У Росi¬ кожен хлопчик богатир,
  Мечем знесе, граючи пiдлогу планети.
  Не вганяти дiвчат вам у ясир,
  Нехай будуть нашi подвиги оспiванi!
  
  Так у Росi¬ пiонери г,
  Що краватка червона мiцно пов'язала.
  Зберiгагмо ми справедливiсть, совiсть, честь,
  I бачимо комунiзму, сонця дали!
  
  А нинi вiдбили ми орду,
  I захистили фортецю Порт-Артура.
  Сварог сказав: Загиблих я приму,
  У раю ¬х чекаг дiвча стати, фiгура!
  Проспiв хлопчика жбурнув босою нiжкою гранату, розриваючи на частини самура¬в.
  До речi, граната була з тирси та велико¬ руйнiвно¬ сили. Тож проти не¬ японцям не встояти.
  Олег Рибаченко, писав i спiвав:
  I летiли додолу самура¬,
  Пiд напором сталi та вогню!
  I його внесок у оборону був цiнним. I адмiрал Макаров показував свог вмiння на сушi.
  Крiм того, росiяни мали бiльше припасiв i поставок завдяки вмiнню легендарного генерала.
  I тому що ескадру Того росiйськi пошматували куди суттгвiше.
  До кiнця грудня самура¬ виснажилися у штурмах. У сiчнi було затишшя, викликане спробою Куропаткiна деблокувати, але не надто вдалою.
  У лютому знову штурм i знову вiдбитий з великими втратами для японцiв.
  Пiд час оборони геро¬чно поводився хлопчик Олег Рибаченко. На момент початку облоги, цьому юнге було лише десять рокiв на вигляд. Дитина боролася нарiвнi з дорослими i ходила у розвiдку.
  Вiн показав себе дуже хоробрим i бойовим. I оборона трималася.
  А хлопчик вiдбиваючи чергову атаку, вбивав самура¬в сотнями з кулемета, i не даючи взяти гору Висока. При цьому хлопчик знову з великим ентузiазмом спiвав;
  Цар Миколай тепер монарх великий,
  Ти Ленiн не отримагш шансу на владу...
  Ми зупинимо орд японцiв диких,
  Порве агресор про Росiю впасти!
  
  Хай буде Русь у Всесвiтi вiчно правити,
  У нiй цар могутнiй грiзний Микола...
  Ми зможемо по вороговi мечем ударити,
  За це ти бiйся i дерзай!
  
  Велич Росi¬ у всесвiтi,
  Нiхто не зможе росiян перемогти...
  Свогю силою у битвах незмiнною,
  Ворогiв поженемо з Вiтчизни геть!
  
  В iм'я нашо¬ Батькiвщини священно¬,
  Росiя в битвах перемагатиме...
  I слава росiян буде вiк нетлiнно¬,
  Iспити складаючи лише на п'ять!
  
  Ми нiколи не станемо на колiна,
  Над нами золотокрилий херувим.
  Мине ще чимало поколiнь,
  I буде вiчний у всесвiтi свiт!
  
  Сварог прийде i разом iз Iсусом,
  Вони всiх мертвих разом воскреснуть.
  Адже лiкування вище мистецтво,
  Народять батьки могутнiх Жовтень!
  
  I Ленiн, Сталiн, Микола та Петро,
  Всi разом руки стиснуть i зрозумiють.
  Що прапор Росi¬ у всесвiтi гордий,
  Вороги Вiтчизни здохнуть i помруть!
  
  Дай Боже служiння Росi¬,
  Пiдняти на найвищий п'гдестал.
  Сварог великий грiзна месiя,
  Любити солдатiв повiр не перестав!
  
  Ми станемо вiрю скоро ми сильнiшi,
  Пiднiмемо над планетою росiйських прапор...
  Хто породить велику iдею,
  Ми оспiвугмо у прозi та вiршах!
  
  Як добре, коли зiрка Росi¬,
  Над свiтом засяг як алмаз.
  Адже небо зiрка оксамит оросили,
  I вразили супостата у око!
  
  Не вiр тому, хто каже, що слабкий,
  Що росiйськi титанам не рiвня...
  В iм'я Православно¬ цiг¬ кра¬ни,
  Сiдати цей хлопчик на коня!
  
  I ми мчить у бiй на славу свiту,
  Щоб у Вiтчизнi хоробро перемагати...
  Не описати таке i Шекспiру,
  Наскiльки наша у славi ратиме!
  
  Досягне наша Батькiвщина нагороди,
  Вiд усiх Богiв у всесвiтi найкращим за все...
  Гостям завжди у Вiтчизнi нашо¬ ради,
  Коли з добром прийшов ти не злодiй!
  
  Люби царя i Бога Iсуса,
  I Ладi поклоняйся з любовi...
  Не будь пацан у битву боягузом,
  Адже не збудугш щастя на кровi!
  
  Життя буде вiчним, бурхливим i прекрасним,
  Для подвигу знайдеться мiсце для всiх...
  Посперечатися з росiйським витязем небезпечно,
  Чи не порахувати тодi тобi проблем!
  
  Але незабаром свiт настане у всесвiтi,
  I переможе у велич добро...
  Ми будемо у щастя, раю незмiнною,
  Господь пiдставить мiцне крило!
  З такою пiснею, зрозумiло, було неможливо програти росiйськi во¬ни. I хлопчик-термiнатор не схибив. I iншi во¬ни стрiляли по японцях, що штурмували гору Високу, вражаюче влучно.
  Ось уже й березень настав... Японцi знову вiдхлинули. У Росi¬ ¬¬ не сталося Криваво¬ Недiлi, оскiльки в царя Миколи, оскiльки Порт-Артур тримався був гарний настрiй i вiн вийшов до народу. Люди царя теж зустрiли зi святковим настрогм та бурхливо вiтали. I все пройшло добре.
  Росiйська армiя поповнювалася, i ставала дедалi бiльше. Наприкiнцi березня японцi спробували наступати, але сили Куропаткiна мали надто велику чисельну перевагу i вiдбили всi атаки.
  А найкращi частини самура¬в генерала Ноги були скутi облогою Порт-Артуру. Зазнавши великих втрат, японцi вiдступили. Але знову Куропаткiн зволiкав.
  Наприкiнцi квiтня був новий штурм, який, втiм, теж був вiдбитий.
  А Олег Рибаченко, цей хоробрий хлопчик навiть узяв у полон японського полковника за допомогою пастки, зрозумiло.
  На початку травня вiдбувайся лише дрiбнi сутички, а 25 увiйшла, нарештi, у Порт-Артур ескадра Рождественського. Вiдомий адмiрал привiв п'ятдесят один корабель, пройшовши одразу три океани!
  Пiсля чого захист отримав пiдкрiплення. А на початку червня був останнiй штурм Порт-Артура. Штурм вiдчайдушний та запеклий. I знову вiн був вiдбитий iз величезними втратами для японцiв. Цар нарештi зняв Куропаткiна i призначив Лiневича. У серединi липня 1905 року японцям було завдано поразки. I завершилася геро¬чна оборона Порт-Артура, що триваг бiльше року.
  Кондратенка було нагороджено орденом Андрiя Первозванного. I отримав звання фельдмаршала. Потiм ескадра Рiздвяного разом i з Порт-Артурською на чолi з адмiралом Макаровим завдала поразки японцям у морi. Причому у бою загинув i сам адмiрал Того.
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик знову вiдзначився та особисто захопив броненосець японцiв. З ним боролося ще кiлька гарних, босоногих дiвчат.
  Особливо яскраво показала себе бойова Наташка - справжнiй вулкан у битвi та непереможна.
  А коли босими пальчиками нiжок дiвчина метне гранату, то це й зовсiм колосальний облом та руйнування. Граната з вугiлля i така руйнiвна.
  Хлопчик-пiонер атакуг японцiв i водночас спiваг;
  Наш буде Тихий океан повiр,
  Росiя царства Роду з Миколою...
  I буде знищено звiр,
  Ми витязi ворогiв усiх пошматугмо!
  
  Моя кра¬на повiрте вище за всiх,
  Нехай свiтять яскраво зiрки комунiзму.
  Супроводжуг лицарям успiх,
  Ми втiлення просто альтру¬зму!
  
  Я пiонер прорвався на вiйну,
  Лише просто хлопчик босоногий.
  Але супостата в порошок зiтру,
  I обламаю тим, хто проти роги!
  
  Японiя навiщо пiшла на нас,
  Наважилася кинути виклик ти Росi¬...
  I отримала прямо п'ятою у око,
  Сварог великий Господа мiсiя!
  
  Любiть Ладу Мати Вона Богiв,
  Народила багатьох, свiтлий i великий.
  На славу Рода доблесний синiв,
  Ми зупинимо тиск ворогiв диких!
  
  Не здолати японцям жовтим Русь,
  Наш богатир у боях непереможний...
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Коли народ i царський лад гдинi!
  
  Про Микола тобi ми вiддамо,
  За Русь Святу ми рiдне серце.
  Над нами златокрилий херувим,
  Вiдчинить у свiтобудовi сво¬ дверцята!
  
  На славу Бога Росiйського Христа,
  Спiвагмо ми гiмни за нашу Росiю...
  Любов Марi¬, до того чиста,
  Що замiнюг дiтям на обiд кашу!
  
  Тобi Марiя зверну я погляд,
  Ти разом з Ладою всiм кохагш...
  Хоч Диявол нагострив на нас сокиру,
  Богиня з нами у свiтлi вiчному будеш!
  
  Нi не згасне Сонце нiколи,
  Безкрайня Всевишнього Росiя...
  Виконатися велика мрiя,
  Все колоситься ту пiд синiм небом!
  
  Тобi ми Богородиця спiвагмо,
  Псалми та пiснi, щомитi...
  Якщо треба в бiй пiдемо з однiгю рушницею,
  Адже з нами Сталiн та Великий Ленiн!
  
  За Батькiвщину, за Бога, за кра¬ну,
  Ми хлопчики б'гмося з супостатом.
  Знай не бувати проклятому ярму,
  Коли наточений багнет Русi солдата!
  
  За нашу землю пiонер у боях,
  Зумiв Сварога лик люблячи прославити...
  Ми бачимо щось у наших свiтлих снах,
  Де Бога Рода будемо вiчно славити!
  
  Коротше вам Японцям вже хана,
  I Порт-Артур у боях повiр не здався.
  На те Вiтчизна Богом нам дана,
  Щоб за Русь ти хоробро бився!
  . РОЗДIЛ ¦ 2.
  Японiя була змушена пiти на мир з Росiгю, за посередництва США.
  Довелося поступитися Курильськими островами, i Тайвань. Росiя закрiпила протекторат над Корегю, Маньчжурiгю, контроль Порт-Артуром. Крiм того, Японiя виплатила величезну мiльярд золотих iгн контрибуцiю царсько¬ Росi¬.
  Перемога змiцнила позицi¬ царя Миколи Другого. Росiя розширила сво¬ територi¬, I стала формуватися Жовторосiя за рахунок китайських областей, що добровiльно пригднуються. Жодно¬ Держдуми - Росiя залишалася абсолютною монархiгю, без парламенту.
  Зрозумiло, через перемогу та полiтичну стабiльнiсть, економiчне зростання почалося ранiше, нiж у реальнiй iсторi¬ i було сильнiшим.
  Перша свiтова вiйна почалася як у реальнiй iсторi¬. Але протiкала успiшнiше для Росi¬. У яко¬ i армiя була бiльшою i кращою, у тому числi завдяки реформам фельдмаршала Кондратенка, i економiка сильнiша, i авторитет царя вищий.
  Олег Рибаченко теж бився вiдчайдушно та дуже хоробро. Хлопчик мчав наче метеорит. Строчив iз саморобного автомата по германцях. А то ще бiгав швидше за тачанку з кулеметом. I теж трощив з ентузiазмом рать кайзера.
  Вiн виглядав як хлопчик рокiв десяти, i його босi, дитячi нiжки кидали саморобнi, вбивчо¬ сили гранати з тирси.
  Ведучи влучний вогонь, хлопчик впевнено наспiвував;
  Батькiвщина наша свята кра¬на,
  Слався Батькiвщина наша безкрайня.
  Не зламаг супостат-сатана,
  Бачимо, ми червонi пiдступи далекi!
  
  Буде Вiтчизна моя процвiтати,
  Цар Микола над планетою пiднятися.
  Непереможна росiйська рать,
  Чи зможемо до Всевишнього дiти наблизитися!
  
  Я ось хлопчик простий пiонер,
  Але надiлений силою небаченою.
  I покажу всiм могутнiй приклад,
  Щоб не бути знай шiсткою задрипаною!
  
  Вiрю з тебе, пане Iсусе,
  Ти найсильнiший у всьому свiтобудовi,
  I тобi разом з Ладою молюся,
  Щоб направити русло творення!
  
  Будемо ми скоро на Марсi повiр,
  Чи стане кра¬на наша правити планетою...
  I розбитий пекельний кайзер звiр,
  Подвиги витязiв у пiснi оспiванi!
  
  Хлопчик бiжить пiонер босонiж,
  Голi п'яти навколо дiвок бiгають.
  Врiже по кайзер вiн кулаком,
  Адже нашi витязi з богами розмовляють!
  
  Слава Росi¬ великiй кра¬нi,
  Цар знай постаг святий комунiзм.
  Не здолати нас повiр Сатани,
  Буде скинуто в попiл фашизм!
  
  Немаг нашо¬ Батькiвщини у свiтi сильнiший,
  Нема Росi¬ у всесвiтi прекраснiша...
  Я ж орел, а не зла горобець,
  Всiм принесу людям радiсть та щастя!
  
  Гонимо ми смiливо в пекло ворога,
  Крушимо легко супостатiв фашистiв.
  Кайзеру спилимо скоро роги,
  Буде епоха свiтло комунiстiв!
  А дiвчата теж трощать нiмцiв, i так лихо. Вибивають ¬х за допомогою босих нiжок убивчими вибуховими пакетами. I колють заразом i багнетами.
  Розпарюють без особливих церемонiй супостатам животи.
  Наташка спiваг;
  Чекаг на перемогу, чекаг на перемогу! За царя Миколи горою!
  Зоя, ведучи вогонь i кидаючи босими пальчиками нiжок гранати пiдтверджуг:
  - Чекаг на перемогу, чекаг на перемогу! Супостата ти дружною урою!
  А руда Августина чиг волосся майорить за вiтром, як пролетарський прапор, реве:
  - Боже, Царя бережи!
  Свiтлана вибиваючи кайзерiвських солдатiв, i кидаючи гранати босими пальчиками нiжок, верещить:
  - Лада з нами!
  Такi ось дiвчата тут бойовi та гарнi. I ¬хнi м'язи перекочуються пiд засмаглою шкiрою.
  Вiйна тривала трохи бiльше року i закiнчилася розпадом Австро-Угорщини та капiтуляцiгю Османсько¬ Iмперi¬ та Нiмеччини. А Болгарiя, бачачи, чим це пахне, виступила за Сербi¬ та Росi¬, як, до речi, i Iталiя та Японiя.
  Фельдмаршал Кондратенко отримав найвище звання - генералiсимус. I став кавалером майже всiх орденiв, як i Суворов. Фельдмаршалом став Брусiлов. Зробив кар'гру адмiрал Колчак i Корнiлов, Денiкiн. Царська Росiя пригднала собi: Галичину, Буковину, Кракiвське вогводство, Познанську область, Клайпеду. Також до складу Росiйсько¬ iмперi¬ увiйшла Чехословаччина. I Мала Азiя з Константинополем. I пiвнiч Iраку.
  Все загалом виявилося добре. Подiлили нiмецькi колонi¬ японцi з Росiгю у Тихому океанi.
  Потiм була роздiлена i Саудiвська Аравiя мiж Росiгю, Францiгю та Британiгю. Далi подiлили пiсля коротко¬ вiйни Росiя та Британiя Iран.
  Олег Рибаченко взяв участь у цiй вiйнi. Хлопчик знову бився, з кулеметом бiгаючи швидше за гепард, i кидаючи босими дитячими нiжками гранати ¬х тирси колосально¬ вбивчо¬ сили. I руйнують всiх ворогiв.
  А разом iз ним боролися й дiвчата-вiдьми. Вони дуже красиво i весело спiвали, коли трощили персiв.
  Ми дiти Роду, дочки Богiв,
  I водночас босi комсомолки...
  На треба витрачати зайвих знань снiв,
  Удар багнета у дiвчаток дуже колкий!
  
  Зумiгмо всiх фашистiв здолати,
  Палаци збудувати - прапор комунiзму.
  Непереможний росiйський наш ведмiдь,
  Спростовуючи догми Дарвiнiзму!
  
  Ми дiвчата красунi повiр,
  I голою п'ятою ми по носi врiжемо.
  Вiдчинимо до комунiзму незабаром дверi,
  Викригмо ми темного невiгла!
  
  Ось ми в атаку босонiж бiжимо,
  Полонюють красою свого дiвчиська.
  Над нами златокрилий херувим,
  I голосок такий у дiвчат дзвiнкий!
  
  Так славитися росiйська земля,
  Що народилася в iм'я поколiнь.
  Народи свiту дружна сiм'я,
  Допоможе нам великий Ленiн!
  
  Але нинi править славний Микола,
  I за нього б'ються велетнi,
  Всi потрапимо ми прямо вiрю в рай,
  Коли народ та цар Русi гдинi!
  
  Ось вiрно будемо вiдданi царевi,
  Йому служачи всiм серцем i душею.
  Я Iсуса i Ладою люблю,
  Надовго буду я Сварог iз Тобою!
  
  Нам нашi Боги Руськi важливi,
  Tх ми любимо душею людей радянських...
  I це просто пiдступи Сатани,
  Коли Перуна з Ладою, ти вiдкинеш!
  
  Люблю царя, вiн наш рiдний батько,
  Йому служить вiрно i з любов'ю.
  Хай буде вороговi русичiв кiнець,
  Хоча часом вiддагться кров'ю!
  
  Росiя буде у свiтобудовi всiм,
  Виблискувати квазаром яскравим i могутнiм.
  Не буде у Вiтчизни знай проблем,
  Хоч супостат насунув злi хмари!
  
  Хай буде всемогутнiй з нами Рiд,
  Котрий г всесвiтом король....
  За нами найбiльший Бiлий Бог,
  Який у добротi сво¬й правитель!
  
  Хай буде творiння на землi,
  Ми переможемо я це твердо знаю.
  Чекаг виконання свiтло¬ тiг¬ мрi¬,
  Знайдеться мiсце людям у свiтлому ра¬!
  
  О Русь свята мудра моя,
  В iм'я процвiтання комунiзму.
  Менi Боги-демiурги знай рiдня,
  I не пройдуть потуги реваншизму!
  
  Ми вiрю супостатiв у пил зiтремо,
  Над усiм всесвiтом росiйський прапор пiднiмемо...
  Фашистiв i душманiв розiб'гмо,
  I будемо славити вiчно Роди Iм'я!
  I зрозумiло дiвчата стрiляють i метають убивчо¬ сили гранати сво¬м гострими босими, засмаглими нiжками.
  I проти таких, як вони не встояти.
  Потiм полоненi моджахеди цiлували дiвчата голi, мозолистi. Запильнi, але дуже спокусливi ступнi.
  А потiм i Афганiстан. Щоправда, там довелося трохи повоювати. I англiйцям спочатку не надто щастило.
  Втiм, Олег Рибаченко там показав свiй великий рiвень во¬на свiтла.
  Разом з дiвчатами в бiкiнi трощив, з великою легкiстю ворога, перетворюючи моджахедiв на решето. I дiвчата босими пальчиками нiжок жбурляли вбивчу силу бомбардування, i розривали цiлi загони бойовикiв Афганiстану.
  I борючись, хлопчик спiвав, пишучи на ходу;
  Я пiонер потрапив до Афгана боротися,
  Там чекають моторошнi бо¬.
  Але росiяни завжди вмiють битися,
  Ворогу пiдуть у залiк лише нулi!
  
  Хай буде у славi ера комунiзму,
  Коли Сварог великий Бог прийде...
  Розвiгмо орди грiзного фашизму,
  Перемогу вiдкрили нескiнченний рахунок!
  
  В Афганiстанi небо блакитне,
  Босий хлопчик по горах бiжить.
  Його покликання справа г крута,
  Адже росiйська вiра мiцний монолiт!
  
  Душмани лiзуть агресивною хмарою,
  Але ¬х збиваг хоробрий пiонер,
  Богць хлопчик з Русi могутнiй,
  Покаже навiть дорослим приклад!
  
  Ми вiримо все у перемогу комунiзму,
  I якщо треба битися за царя.
  Розвiгмо в попiл зграю реваншизму,
  За нас та гори, теплi моря!
  
  Росiя правитиме над всесвiтом,
  Так заповiв Всевишнiй Мудрий Рiд...
  Свогю силою у битва незмiнною,
  Ворогiв Вiтчизни ми вганягмо у труну!
  
  Нас не поставити росiян на колiна,
  За нас Сварог i Бiлий Бог любовi...
  Вiдкинемо ми велику кiлькiсть цiг¬ лiнi,
  Якщо треба океан проллгмо кровi!
  
  На славу нашо¬ Батькiвщини Росi¬,
  Смiг витязь Русь мою врятувати.
  Наш Рiд Всевишнiй та Христос-мiсiя,
  Здатне свiтло творiння донести!
  
  Люблю Росiю, що найдорожче,
  Яка чудова цвiте...
  Ми рушимо мiцно фюрера по пицi,
  А гiркi поразки не в рахунок!
  
  За нами Лада мати Богiв Великих,
  За нами Перун, Ярило, мiць....
  Ми зламагмо напори зграй всiх диких,
  Зумiгмо слабким людям усiм допомогти!
  
  Та нехай Вiтчизна у славi процвiтаг,
  Пiднiметься всесвiту вище всього...
  Воскресне Авель i загине Ка¬н,
  В гегннi буде шалений лиходiй!
  
  Коли Росiя грiзним меч пiднiме,
  I дасть нам сили росiян, бiлий Бог.
  Вся нечисть у пекло скоро згине,
  Що Всевишнг свiтло творити допомогло!
  
  Так вiрте в Бога Iсуса шануйте,
  На славу вiрте нашому Христу...
  Батькiв без толку не гнiвiть,
  Бережiть вiру в Рода до кiнця!
  
  Прийде тодi велика нагорода,
  I скоритися росiйською цiлий свiт ...
  За Батькiвщину битися хоробро треба,
  Сварог великий Боже та кумир!
  
  Всi мертвi воскреснуть будуть у щастя,
  Столiття як вiтер у радостi цвiтуть.
  I небо, i земля в ¬хнiй грiзнiй владi,
  Народи всiг¬ планети Рода шанують!
  Ось як Олег Рибаченко воював у Афганiстанi разом iз дiвчатами. I одна його впевнена та гучна перемога за iншою.
  Оце хлопчик-термiнатор! I дiвчина з голими п'яточками такi грiзнi та блискучi вийшли!
  Свiт знайшов стабiльнiсть i процвiтання. Поки 1929 року не спалахнула Велика депресiя. Росiя пiсля бурхливого зростання теж впала у кризу.
  В 1931 Японiя напала на Росiю, прагнучи взяти реванш за колишнi поразки.
  Зрозумiло, царська iмперiя була до вiйни готова.
  Але цього разу це було самогубством. Царськi вiйська розбили японцiв.
  Олег Рибаченко знову боровся з хоробрими, але технiчно самураями, що значно вiдстають вiд Росi¬.
  Хлопчик стрiляв iз кулемета пiдвищено¬ потужностi зрiзуючи атакуючих позицi¬ росiйських вiйськ самура¬в сотнями та тисячами. Вирубуючи i скошуючи разом цiлi батальйони японцiв.
  T¬ кулемет здавався невтомним. I все трощив i прав супротивникiв буквально в кривавий порошок.
  I вiчна дитина, яка все ще виглядала рокiв на десять, але мала бiльше сили нiж слон, кидала босими пальчиками нiжок, вибуховi пакети колосально¬ сили. I ворогiв буквально розривав на найдрiбнiшi частини.
  I дiвчата разом з ним японцiв трощили та викошували. Зрiзали ¬х, мов бритва, волоски.
  I показували язички та смiялися.
  I водночас дiвчата спiвали з великим захопленням та ентузiазмом. З радiстю пишучи буквально на ходу;
  Росiя найбiльша з кра¬н,
  У нiй комунiзм повiр iз царем побудугмо,
  Заповiт нам iз Родом вiчний дан,
  Що кожна людина народжена герогм!
  
  Ми переможемо Японiю жартома,
  Даремно на Росiю ви напали.
  В атаку дiвка палашем крутячи,
  Во¬нки жовтих розiрвали!
  
  Ми комсомолки вiчнi бiйцi,
  Коли б'гмося, сонце яскравiше свiтить.
  Пишаються босоногими батьки,
  Ми витязi зовсiм не дiти!
  
  Нас нiкому повiр не втримати,
  В iм'я завжди комунiзму ...
  Ворогiв Росi¬ швидко гнатимемо,
  Якi напали iз злим цинiзмом!
  
  В Батькiвщинi править Бог Сварог,
  Вiн покровитель во¬нiв великих...
  Ворогiв не пустимо навiть на порiг,
  Всевишнiй Рiд Творець тисячолiчний!
  
  Для нашо¬ славно¬ Батькiвщини доля,
  Усiх перемагати, ворогiв жартома зрубуючи.
  Я пiсню Роду присвятити хотiв,
  Що стало мiсце у всесвiтi рагм!
  
  Ось комсомолки босi бiжать,
  Tхнi п'ятки як дзеркало миготять...
  Зрозумiло на самура¬в чекаг капут,
  Войовницi жваво розшматують!
  
  Не вiрте тим, хто духом просто слабкий,
  Ми витязi в боях непереможнi.
  Ти людина всього лише жалюгiдний раб,
  А Лада та Христос у душi гдинi!
  
  ¦ прапор кольору червоного у нас,
  Вона як троянда пишна червонiг.
  Ми вразимо хто злiсний прямо в око,
  Залишiть нападати на Русь витiвку!
  
  Ось комсомолки босi бiжать,
  Вони красивi та обличчя красивi...
  Хто не кричите злi капут,
  Вчинимо з вами просто справедливо!
  
  Для нашо¬ свiтло¬ Батькiвщини мрiя,
  Всiм жити у славi, красi велико¬...
  Решта просто сугта,
  Хоча святих похмурiють часто лики!
  
  Ну що б'гмося в лайцi як орли,
  I по морозу босонiж мчить ...
  Ми комсомолки мiцнi гордi,
  I над Вiтчизною сходить бурхливо Сонце!
  
  Ось славу нашо¬ Батькiвщини свято¬,
  Спiвагмо псалми та пiснi складагмо...
  Я хлопчик пiонер зовсiм босий,
  Мороз менi п'яти голi мучить!
  
  Але знай вiд мети я не вiдступлю,
  Оскiльки росiйський дух потреби сильнiший за...
  Я Бога Роду, серцем усiм люблю,
  Переконувати безглузда витiвка!
  
  Прославимо Ладу - вiсницю Богiв,
  Яка свiти у коханнi творила...
  На треба зайвих нам хлопцi слiв,
  За нас Перун, Свароге, з вогню Ярило!
  
  Японiя намагалася захопити,
  Наш Порт-Артур та землi наших предкiв,
  Але перетворився тут мисливець на дичину,
  Ведемо вогонь ми дуже влучно!
  
  Скосили багато самура¬в ми,
  Ворогiв уже нiби не бувало.
  Ми Рода дочки, милi сини,
  Над нами Мати Богiв Свята Лада!
  
  Нi супостату волi не дамо,
  Нi на колiнах росiян не побачать.
  Блискаг златом Божий херувим,
  I славить Iсуса з Родом Iм'я!
  
  Нiде Русi прекраснiше не знайти,
  Вона прекрасна, вiчна Росiя.
  Все на вигляд не бiльше двадцяти,
  Ми комсомолки боса месiя!
  
  Та ось погнали самура¬в ми,
  Нам Рiд Всевишнiй у цiй боротьбi допомiг...
  Як стали потужнi орли,
  А найдосконалiший Бiлий Бог!
  
  Траплялося також дiвкам воювати,
  З фашизмом рвати жартома "Пантери".
  I перемагали стали лютою рать,
  Хоч вживали й крутих заходiв!
  
  А Гiтлер капiтально отримав,
  Його в клаптики ми люто порвали ...
  Як виявилося фюрер як дебiл,
  А ми побачимо комунiзму дали!
  
  Москва билася з нацизмом як гора,
  I ми важко, але хоробро встояли ...
  Прекрасна росiйська кра¬на,
  Коли ми фрицiв намертво мучили!
  
  Бiгли по морозу босонiж,
  Ми дiвчата лихi комсомолки....
  Тягли в полон ворогiв Русi силомiць,
  I показали характер дуже спритний!
  
  Пiд Сталiнградом дали мiцно у око,
  I Тигр стовбур свiй уламав стабiльно...
  Хоч була тодi звичайно важка година,
  Але комсомолки босонiж всесильнi!
  
  I ось увiйшли ми гордi до Берлiна,
  Таку знайте крутiсть показали...
  Що поважаг росiйських цiлих свiт,
  
  Адольфа ми на частини розiрвали!
  
  Ну що перемога ця гарна,
  Всiх перемагагмо в боротьбi неодмiнно,
  Горить над нами росiйська зiрка,
  I наша вiра з Роду незмiнна!
  
  Коротше завершиться наш похiд,
  Планета стане вся до складу Росi¬.
  Ми будемо мати великий прибуток,
  Дiаманти нашi га¬ зрошили!
  . РОЗДIЛ ¦3.
  Олег Рибаченко вже був офiцером i мав безлiч нагород. I скористався повагою, незважаючи на свою дитячу зовнiшнiсть. I навiть зумiв одружитися. Тож кар'гра залагодилася у вiчного хлопчика.
  Адмiрал Колчак ще зовсiм не старий, показав свiй генiй, який можна порiвняти з Ушаковим i адмiралом Макаровим. Кра¬ну Вранiшнього Сонця повнiстю розбили на морi, а потiм окупували.
  Похiд на Токiо був славним та переможним. I Олег Рибаченко зумiв вiдзначитися тим, що взяв у полон самого мiкадо. I за це отримав перший в iсторi¬ Росi¬ Георгi¬вський Хрест з золотим бантом i з дiамантами.
  Хоча в званнi його i не ризикнули пiдвищити: надто вже дитячий вигляд у хлопця. Хоча вiн десяти рокiв на себе, тобто для цього можна дати рокiв тринадцять. Але все одно ще сморката дитина.
  У всякому разi, Росiя перемогла.
  Далi був референдум, у якому бiльшiсть японцiв висловилося за пригднання до Росi¬.
  Так цар Микола Другий змiцнив свою могутнiсть i на Тихому океанi. Росiя продовжила рух Китагм. Ослабленi кризою, Британiя, Францiя та США не заважали брати Пiднебесну iмперiю пiд контроль.
  1933 року в Нiмеччинi прийшов до влади Гiтлер. Вiн став вiдновлювати колишню мiць колишньо¬ iмперi¬. I звичайно ж, намагався не сваритися з Росiгю.
  Муссолiнi в Iталi¬ мав дружбу з Росiгю. I пiд шумок захопив Ефiопiю, розширивши сво¬ колонi¬. Йшлося про створення Потрiйного союзу.
  Царська Росiя хотiла пригднати себе всi колонi¬ слабшаг Англi¬ та Францi¬. Ну, нiмця та iталiйцi зрозумiло теж. США мали сво¬ плани.
  У 1937 Нiмеччина з'гдналася з Австрiгю, зробивши аншлюс. А у листопадi 1937 року розбився лiтак iз Микола¬в другим. Перервалося дуже успiшно царство. Микола другий за сорок три роки правлiння досяг колосальних завоювань.
  Його називали Микола¬в Великим! I навiть найбiльшим стали вище Петра Першого.
  За Миколи Другого робочий день скоротився до десяти годин, стала обов'язковою та безкоштовною семирiчна освiта. Зарплата в середньому по кра¬нi досягла 75 рублiв на мiсяць за нульово¬ iнфляцi¬ та золотого забезпечення рубля. Царська валюта була найтвердiшою i найконвертованiшою у свiтi.
  Росiя мала найбiльшу за чисельнiстю сухопутну армiю у свiтi, а за чисельнiстю флоту обiгнала i Британiю та США.
  Росiйськi танки були найкращими у свiтi, як i лiтаки. А вертольоти на той момент взагалi практично гдинi на планетi Земля. Найчисленнiший i якiснiший пiдводний флот. Найкраща артилерiя. Передовi технологi¬ в телебаченнi та вiдео. Перше у свiтi кольорове кiно теж почало знiматися в царськiй Росi¬. У тому числi завдяки захопленню царя Миколи Другого фотографiгю.
  Пiсля пригднання себе Китаю Росiя вийшла перше мiсце свiтi за чисельнiстю населення, обiгнавши Британiю з ¬¬ колонiями.
  Цар Микола другий реформував Православ'я та узаконив багатоженство. Багато чого зумiв зробити мудрий государ. I пiшов iз життя не обпльованим, не гнаним, не втративши Росiю, а великим. I лише кiлька мiлiметрiв зсуву осколка вплинуло так на iсторiю Росi¬.
  Плюс ще перемiщення у минуле такого гарного та сильного та швидкого хлопчика як Олег Рибаченко. А ще кажуть, iсторiя випадковостей не буваг! Ще й як бувають. I Микола Другий та феномен генералiсимуса Кондратенко це показав.
  Але пiсля смертi царя Миколи настала тимчасова чехарда. Спочатку помер не встиг коронуватися монархом Олексiгм Другим. Потiм помер iнший спадкогмець Кирило Володимирович Романов. I на престол 1938 року зiйшов Володимир Третiй. Цар молодий, але загалом безглуздий i досить вольовий i честолюбний.
  Ну i взявся вiн до справи! Росiя, Iталiя, Нiмеччина, проти Британi¬, Францi¬ i може бути в перспективi i США. Тут звичайно ж потрiйний союз значно сильнiший.
  У травнi 1940 року Нiмеччина напала на Францiю, Бельгiю, Голландiю та Британiю. Росiя атакувала французькi, англiйськi та голландськi колонi¬. Почалося безцеремонне захоплення територiй.
  Протистояти росiйськiй армi¬ англiйцi та французи не могли. А нiмцi за пiвтора мiсяцi розгромили та змусили капiтулювати Францiю, Бельгiю та Голландiю.
  Потiм фюрер окупував Iспанiю з Португалiгю, i захопив Данiю та Норвегiю. Росiя зайняла Швецiю.
  Вiйна йшла майже в однi ворота. За пiдтримки мiсцевого населення Росiя захопила Iндiю, Iндокитай, пiвденний Афганiстан, пiвденний Iран, Близький Схiд i увiйшла до ¦гипту.
  Олег Рибаченко боровся як завжди успiшно та з колосальним ентузiазмом. Хлопчик працював одразу двома кулеметами, викошуючи англiйськi та французькi колонiальнi вiйська. I це чудове його покликання та битва в однi ворота.
  I босi нiжки дитини метають убивчу силу гранати. I четвiрка дiвчат бореться разом з ним, причому дуже успiшно.
  Олег Рибаченко у сво¬й не забуваг, винищуючи ворогiв Росi¬, спiвати;
  Народитися у вiцi кiборгiв дано,
  Коли комп'ютер, плегр пiд рукою.
  I свiт по сутi просто кiно,
  Не знали час ¬сти тепер iнше!
  
  Не треба безглуздо близьких вбивати,
  Стратегiя у хлопця пiд долонею.
  Непотрiбним став у клiтинку зошит,
  Ми незнайомi дiти вiку з болем!
  
  Але ось з волi лютих Богiв,
  Хлопчик у новий свiт перемiстився...
  Тут для перемоги мало куркулiв,
  Здавалося, просто диявол тут розлютився!
  
  Вiйна та гуркiт, руйнувань темрява,
  Повно вбивств i настаг голод.
  Така у народу знай доля
  Коли на серцi скорбота та холод!
  
  Не треба думати, росiян не зламати,
  Нехай цвiте Велика Росiя...
  Розгромлений буде вiрно злий тати,
  Прийде Сварог - велика мiсiя!
  
  Ось цар Великий Микола пiшов,
  Тепер при владi просто Володимир...
  Вiн теж можна сказати орел,
  I крилами розкинувся над свiтом!
  
  В iм'я Бога Росiйського Христа,
  Добро хлопцi з радiстю творiть...
  Любов Марi¬, до того чиста,
  Що свогю тупiстю гнiвiть!
  
  У Росi¬ знай все буде добре,
  Вона пiднiме прапор над свiтобудовою.
  Хоча стукаг супротивник у долото,
  Прославимося ми лише творенням!
  
  Я вiрю буде правити Росiйський Бог,
  Який створив темряву тем Всесвiту...
  Хоч Сатани такий могутнiй Рiг,
  Ми будемо синами Благословенних!
  
  Ось i в Росi¬ нова пора,
  У влади iмператор г Володимир.
  Романових iз царського двору,
  Орла двоголовий крила над усiм свiтом!
  
  Величина Вiтчизни на вiки,
  А може навiть Русь буде вiчно...
  Без граней тече росiйська рiчка,
  I будуть люди серцем людянi!
  
  Тодi я хлопчик босий пiонер,
  Що мчить голою п'ятою по морозу.
  Але з того, що атакуг Сер,
  Йому наб'ю я мiцно з кров'ю пику!
  
  Хлопчика ви не зможете побити,
  Вiн дуже сильний i крупний во¬н.
  I перетворюг навiть тигра на дичину,
  Бо за вдачею переможець!
  
  I комсомолки босонiж бiжать,
  Tхнi п'яти вiд морозу рожевiють.
  I скоро буде всiм ворогам капут,
  Залишiть марну витiвку!
  
  Ось ми вже в джунглях взяли англiйцiв,
  Ворогiв Росi¬ дружно перебили...
  Пройшли по краю спритних мавп,
  I накрутили дуже хорто милi!
  Коротше хлопчик сильно змужнiв,
  I став цiлком розумним офiцером.
  Вус не пробився, а вже титан,
  I служить витязям iншим прикладом!
  Хлопчик бореться i трощить ворогiв. А потiм полоненi чорношкiрi та жовтi та бiлi во¬ни падають на колiна та цiлують дiвчатам нiжки. I це так здорово.
  Наташа пiсля поцiлунку в п'яту проворкувала:
  - Я люблю чоловiкiв!
  Зоя iз цим погодилася:
  - На палицi крутиться це велике задоволення!
  I як клацне полоненого солдата голою п'ятою по носi.
  Августина босими пальчиками нiжок схопила за нiс араба i змусила його стати на колiна.
  Дiвчина проревела:
  - Я агресивна вiдьма!
  Свiтлана теж билася дуже активно. I стiльки рiзного роду солдатiв перебила. I дiвчина змусила цiлувати собi п'яти i рикнула:
  - Вам не встояти!
  Звичайно, протистояти царськiй армi¬ не могли колонiальнi вiйська, та не дуже й хотiли. Захоплення Африки трохи затяглося через бездорiжжя та розтягнутiсть комунiкацiй. Нiмцi рухалися Африкою через Гiбралтар i Марокко, росiяни через ¦гипет, i далi Судан.
  Втiм, бiльше заважав рельгф мiсцевостi, нiж опiр британських чи французьких вiйськ. Tх було i мало, i вони погано озброгнi, i здебiльшого з мiсцевих аборигенiв. Якi i не вмiли, i не хотiли битися.
  1940 року Гiтлер не зважився на висадку пiти до Британi¬. Вiн почав повiтряний наступ, спочатку не надто вдалий. Але навеснi 1941 року у бiй вступили росiйськi лiтаки, i Британiю почали пресувати смертельно.
  А у серпнi пiшла висадка спiльних нiмецько-росiйських вiйськ, i пiсля двох тижнiв завзятих бо¬в - взяття Лондона.
  Олег Рибаченко та дiвчата активно штурмували столицю Англi¬. Знову хлопчик був босонiж, i жбурляв дитячими, точеними нiжками забiйно¬ сили гранати з деревно¬ кори, що перевертають будь-якi, навiть найпотужнiшi танки Британi¬. У тому числi й вагою в п'ятдесят тонн, i навiть вiсiмдесятитоннi "Тортiлли" припiкало капiтально i розбивало в жорстокiй битвi.
  Хлопчик пiд час битви, спiвав, пишучи на ходу;
  До Великобританi¬ ми русичi прийшли,
  Щоб пiдкорити чужинцiв, що напали.
  Що виявилися сакси на мiлинi,
  Але ж ми поважагмо iновiрцiв!
  
  Росiя найбiльша з кра¬н,
  Яка все будуг свiтобудову.
  Розвiгться зловiсний цей туман,
  I наша справа стане творення!
  
  Люблю я Православного Христа,
  Нехай же в нас буде сила Рода...
  Богиня Лада як кристал чиста,
  Завжди хороша у Русi свята погода!
  
  Ми вiрю свiтобудову пiдкоримо,
  Подаругмо щастя росiйсько¬ всiх всесвiту.
  Над нами златокрилий херувим,
  Свогю силою Бога незмiнною!
  
  Во¬ни мог¬ свято¬ Русi,
  Нас не дадуть поставити на колiна.
  Скажи Боговi Iсус вибач,
  Якщо в чомусь перегин допустить Ленiн!
  
  Хай буде наша Батькiвщина в кольорi,
  У нiй комунiзм святий легко збудугмо.
  Я англiйцiв всю армiю кошторис,
  I стану назавжди у вiках герогм!
  
  Ми Русь свою пiднiмемо до небес,
  I пiдкоримо у битву гордий Лондон...
  Недарма Iсус святий воскрес,
  I вiдступатиме Росi¬ пiдло!
  
  Вiтчизна ти моя Рiдна мати,
  Люблю тебе як сонце без сумнiвiв.
  Ворогiв зумiгмо просто розшматувати,
  На славу всiх прийдешнiх поколiнь!
  
  Так наша Русь безкрайня цвiте,
  Росте зерно, як золото колоситься.
  Перемогу вiдкрили безмежний рахунок,
  Такi з Православних iз iкон особи!
  
  У Росi¬ новий нинi славний цар,
  Його звуть Володимир, син Кирила.
  Його Господь поставив - мудро прав,
  I буде Русь кувалдою велетня!
  
  Ну що Батькiвщина велика моя,
  Якого зрадити нiхто не смiг.
  Розсiгться як сутiнок вороння,
  Весела росiйська витiвка!
  
  Ми неодмiнно подолагмо лева,
  I пiдкоримо цей неприступний Лондон.
  Не переможе нас навiть Сатана,
  Так атакугмо ми смiливо орди!
  
  У Росi¬ немаг мiсця слабакам,
  Ми всiх ворогiв вiдразу ж подолагмо...
  Любов до Вiтчизни висловимо у вiршах,
  Противник просто скам'янiг!
  
  Ось сам король вже на колiна впав,
  I во¬нам Росi¬ вклонився.
  Адже наша вiра мiцнiша за метал,
  I лев вiд страху пiд лiжко забився!
  
  Ну що солдат народжений ти перемагати
  Гарно, ефективно та прикольно.
  Розгромлена я вiрю буде рати,
  I до нас повернеться сила добровiльно!
  
  Я вiрю, що ми скоро пiдкоримо,
  Венеру, Марс, i бешкетний Юпiтер ...
  Наскiльки безмежний буде свiт,
  Всевишнього ви справу не губите!
  
  Однак ось пiсля б'гмо рубiж,
  Залишилася лише трохи нам до перемоги.
  Потiм отримагмо солодкий кулеш,
  У славi будуть нашi, у ратi дiди!
  
  Не вiр тому, хто серцем у страху слабкий,
  Лиходiй трiумфувати повiк не буде...
  I ти, звичайно, людина не раб,
  Святi нашi будуть у битвi суддi!
  
  I ось упав Лондон, i земля в нас,
  Вiльною стала, i такою променистою...
  Все буде на планетi просто клас,
  Пiд прапором росiйського комунiзму!
  Дiвчата теж боролися з диким шаленством голодних тигриць.
  Наташа розтинаючи колонiальних солдатiв, i кинувши босими пальчиками нiжок гранату, прогарчала:
  - Прав свiтом Росiя!
  Зоя, руйнуючи орди англiйцiв, що прикривали Тауер, i кидаючи босими пальчиками нiжок пакети з вугiльною вибухiвкою перевiряла, скелячи зубки з перлiв:
  - Я всiх за ламаю!
  I як ця дiвчина-термiнатор та засмiгться.
  Августина теж бореться iз дикою iстерiгю. I рубiн англiйцiв, вже у самому королiвському палацi.
  Розсiкаг ворогiв мечами i кидаг босими пальчиками витончених нiжок гранати та реве:
  - За царський комунiзм!
  А ось у битвi й Свiтлана. Як вона агресивно б'гться. I стiльки бiйцiв - вже цiлий курган нарубала.
  I голою п'ятою пiддасть пакет iз тирси з вибухiвкою. I перекине танк.
  Пiсля чого прореве:
  - За росiйський непереможний дух!
  Так вони всi постаралися i полонили навiть короля разом iз Черчиллем.
  I прем'гр Британi¬ ставав навколiшки i цiлував дiвчатам, iз запиленi закривавленi пiдошви босих нiжок.
  А потiм його взагалi змусили лизати грот Венери. Вiд чого войовницi так весело смiялися.
  Пiсля чого вся схiдна пiвкуля, включаючи Австралiю з Новою Зеландiгю, стали Росiйськими, нiмецькими та iталiйськими.
  Але ще залишалися США.
  Цар Володимир прийняв самодержавне рiшення наступати проти Америки. Гiтлер та Муссолiнi пiдтримали його у цьому рiшеннi. Третiй Рейх рушив вiйська на Iсландiю, далi на Гренландiю i Канаду, а царська Росiя рушила на Аляску. Сили очевидно нерiвнi. У США слабкий танковий парк, i куди менше населення, нiж у Росi¬ разом iз усiма ¬¬ колонiями. Хоча економiка й розвинена. Але такому монстровi не протистояти.
  Почавши наступ 1943 року, росiйська армiя досить швидко зайняла за два зимовi мiсяцi Аляску. А навеснi й захопила разом iз нiмцями майже всю Канаду.
  Олег Рибаченко теж очевидно тут боровся i помiтно вiдзначився показуючи непохитний геро¬зм, i колосальну технiку, i свою iнтелектуальну мiць.
  Хлопчик все ще залишався на вигляд дитиною, тiльки дуже мускулистою i на диво сильною, точнiше сильнiше великого слона, i швидше гепарда.
  Пiд час наступу на американцiв хлопчик спiвав, пишучи прямо на ходу, цiлу поему;
  Росiя Найбiльша кра¬на,
  Яка пануг над свiтом.
  Заповiт нам Родом вiчний дан,
  Щоб зробити Ладу на вiки кумиром!
  
  Атакували хоробро США,
  Ведемо атаку - зайняли Аляску...
  Ми доведемо перемогу до розуму,
  I перетворимо все свiтобудову на казку!
  
  Во¬ни найпрекраснiшо¬ Русi,
  Однi ударом дуб наш хлопець срубаг.
  I ти дiвчисько навiть не сумуй,
  Тебе Кощiй Безсмертний не загубить!
  
  У Росi¬ багато запеклих бiйцiв,
  Дiвчата та хлопчаки в битву рвуться.
  В iм'я наших дiдiв та батькiв,
  Вiдчайдушно во¬ни б'ються!
  
  Дiвчина зрубаг фриця на скаку,
  Ногою босий лiд у рiчцi проломить.
  Хоч закликаг ворог у бiй Сатану,
  Його дiвчисько горда обломить!
  
  У нас будь-який во¬н велетень,
  Змете ворога вважай одним ударом...
  Наш Рiд великий на вiки гдиний,
  Усiх перемагають русичi недарма!
  
  Моя Росiя як вiнок цвiте,
  Вона чудова голуб сизокрилий...
  Перемогу вiдкрили нескiнченний рахунок,
  Пацан Русi богць непереможний!
  
  У всьому прекрасна Батькiвщина моя,
  Хоч лiзуть у битву нахабно самура¬.
  Народи свiту все одна сiм'я,
  Але супостата люто терзагмо!
  
  А що нам Гiтлер - просто слабкий,
  Йому роги знай обламати неважко.
  Хоч атакуг лютий сморчок,
  Хоч вийшло тут часом нудно!
  
  Цвiте чудово росiйська земля,
  Вона виходить медом та любов'ю.
  Ми переможемо противника не дарма,
  Змусимо ми його плюватися кров'ю!
  
  Як буде добре у нас братва,
  Коли всi вiйни в пекло згинуть.
  I втiкати знай орда,
  Вiтчизну нашу Боги не покинуть!
  
  Росiя це батькiвщина слонiв,
  Ми будували в ¦гиптi пiрамiди.
  Гоняли каравани ми ослiв,
  I краще у нас i сiсадiми!
  
  Мовчати не будемо братися нiколи,
  I якщо треба будемо хоробро битися.
  Столiття минають, грiзнi роки,
  Але повернемося щоб довiку залишитися!
  
  Не здолаг нас кривавий тать,
  Мамай розбитий, i били ми Батия.
  Ворогiв зумiгмо завзято розiрвати,
  Бiжать дiвчата i в мороз босi!
  
  Вiйна кривава, у нiй мрiя вiкiв,
  Гарно буде знай на всiх планетах.
  Не треба зайвий людям знайте слiв,
  Хай будуть у щастя веселитися дiти!
  Коли нам важко, то допоможе Бог,
  Нам сам Сварог мечi кував граючи.
  Дасть сили безмежний у мощi Род,
  Отримаг кожен свог мiсце у ра¬!
  
  Як добре, коли земля цвiте,
  Нас не поставить Вермахт на колiна.
  I поразки не пiдуть у залiк,
  За нас та Сталiн, генiальний Ленiн!
  
  У всiй Росi¬ хлопчики-бiйцi,
  Дiвчата теж хлопцям не поступляться.
  Ви вiддасте враги кiнцi,
  Бо найбiльшi ми суддi!
  
  Не вiддамо фашистам Сталiнград,
  Москву ми фрицям також не поступимося.
  Завжди побитися росiйський хлопець радий,
  Ми лайки дотепники - навiки не тупим!
  
  Ось дiвчата босi на кучугуру,
  Однiгю шеренгою гордi ступили.
  Увiгнали супостата прямо в труну,
  I Гiтлера неабияк вiдлупцювали!
  
  Iдемо тепер до Нью-Йорка хоробро ми,
  Готовi порвати ворогiв, граючи...
  Такi ми хлопцi всi орли,
  Прийде перемога незабаром у пишному травнi!
  
  Вiйна вона вируг як вулкан,
  Потоки лави в лють викидаючи...
  Ми нанесемо по США крутий удар,
  Хоч комсомолка на снiгу боса!
  
  Не вiр, що цей Гiтлер велетень,
  Не вiр, що Рузвельт теж не калiка.
  Бог у слов'ян Всевишнiй Рiд один,
  I буде правити з вiку i до вiку!
  
  У нас такi гострi мечi,
  I щит повiр, що не пробити снарядом.
  Так що трусишка просто промовчи,
  Нехай мучить совiсть дуже твердим поглядом!
  
  Наш танк могутнiй просто супермен,
  Здатний пробити наскрiзь порядки.
  I буде час бурхливих змiн,
  Садити ми смiливо вiритиму грядки!
  
  Дiвча босонога бiжить,
  T¬ голою п'ятою снiг не завада...
  Противник вiрю буде мiцно битий,
  I Рузвельтовi повiрте не до смiху!
  
  Що думав вона дражнити жартома Москву,
  I отримати величезнi презенти.
  Ми рознесемо в клаптики повiр орду,
  Спроби приборкати Батькiвщину марнi!
  
  Але наша Русь у величi цвiте,
  Космiчно¬ породою велетнiв.
  Вона прогресу комунiзм несе,
  Коли народ та армiя гдинi!
  
  Цар нами править - доблесний монарх,
  Який кинув виклик пекла...
  Противника ми розносили на порох,
  Хоч перемагати часом доведеться з кров'ю!
  
  Мовчати не будемо витязi повiр,
  Перемога, хоробрим i розумно дагться...
  Роздертий буде просто хижий звiр,
  А над Вiтчизною сходить яскраво Сонце!
  
  Кат не зможе занести сокиру,
  I меч Росi¬, не притупить жало.
  Господь над Руссю свiй покрив простяг,
  Хоча часом нам здагться, що мало!
  
  У вiйнi немаг мiсця, тим хто горобець,
  На нiй орли б'ються з диким криком.
  Ворога Вiтчизни в лютi убий,
  Щоб святий потис блискучим ликом!
  Сварог i Лада, i Богць-Перун,
  Вони в боях нам русичi допоможуть...
  Ти хлопчик-богатир пiдкови гнув,
  Тебе нiхто повiрте не засудить!
  
  Але ось перемога русичам прийшла,
  Нью-Йорк блазнi бiйцi звiльнили.
  Адже наше життя найгострiша голка,
  Закiнчимо шлях у поваленому Берлiнi!
  . РОЗДIЛ ¦4.
  Вiйну США оголосили i Бразилiя, i Венесуела, i Мексика та iншi кра¬ни.
  Почалося рух росiйських вiйськ пiвнiчними штатами Америки. Сили очевидно нерiвнi. Росiя та Нiмеччина краще i якiстю та кiлькiстю.
  Дiвчата Наташа, Зоя, Аврора та Свiтлана борються на найкращому у свiтi танку "Кондратенко"-3, машина рухлива, з довгоствольною та скорострiльною гарматою. Дуже крута, з низьким силуетом.
  За вагою танк "Кондратенко"-3 близько сорока тонн i добре захищений. I знаряддя незважаючи на невеликий 76-мiлiметрiв калiбр з великою початковою швидкiстю снаряда.
  "Шермани", цей танк не можуть пробити з жодного ракурсу. Так що...
  Дiвчата, борючись босонiж i в бiкiнi, просто винищують американцiв i багато смiються.
  Особливо Наташа ... I босими пальчиками вона натискаг на джойстик, промовляючи:
  - Славитись Русь моя!
  Зоя також стрiляг. Робить це за допомогою босих пальцiв нiг, натискаючи на кнопки джойстика i кричить:
  - I вся наша рiдна земля!
  Далi веде вогонь i Аврора. Вона вражаг ворога, i вимовляг, скелячи зубки:
  - I найвищi сили за нами!
  I теж дiвчинка дуже навiть огнезарно пiдморгуг! Босими пальцями нiг натискаг, як кнопки джойстика.
  А далi веде вогонь Свiтлана. Таке влучне i блискуче дiвчисько. Випускаг iз вуст сонячнi зайчики. I теж спiваг:
  - Я свiтова зiрка! Бiгаю швидше, нiж Сатана!
  За таких дiвчат i сам чорт не страшний. Молотять американцiв, щiльно оточивши Чикаго.
  I не випускаючи нiкого звiдти. Громлять, скажiмо, тривiально. Ось такi дiвчата.
  I ось гарнiзон Чикаго капiтулюг. Знай наших!
  I росiйськi танки вже пiдходять до Нью-Йорка. Цар Володимир досить потираг руки. Так далеко хiба росiяни колись заходили?
  Дiвчата та в повiтрi борються вiдважно. Наприклад, мила пара: Марiя та Мiрабела.
  Набирають собi рахунки, босоногi та у бiкiнi красунi. Tм буквально нiчого протиставити. Такi ось дiвчата тут гарнi та слiпуче агресивнi та влучнi.
  Марiя пострiла, збила десяток лiтакiв, однiгю чергою i заспiвала:
  - Славься ти наша рiдна земля! В iм'я Росi¬!
  Мiрабела теж пальнула i ревла:
  - Але г ватажок у великiй силi,
  Вiн покличе слов'ян на лайку...
  Не можуть впоратися з Росiгю -
  Коли Володимир править цар!
  
  Вiд твердий, сильний, iз залiзною волею,
  А погляд як рiжучий метал.
  Не треба росiйським кращо¬ частки -
  Лише про такий народ мрiяв!
  
  Вороги Вiтчизни марш у гегну,
  Не зупинять Русь вороги.
  Ми пiдкоримо простiр Всесвiту,
  Виблискують у маршi чоботи!
  Та цi дiвчата i битися, i спiвати майстринi.
  До речi, у розпал штурму Нью-Йорка перший росiйський космонавт вилетiв у космос, облетiв навколо планети Земля. I це ще одне досягнення царсько¬ Росi¬ династi¬ Романових.
  А потiм i капiтулював i гарнiзон Нью-Йорка, незабаром упав Вашингтон.
  Пiд час штурму вiдзначився Олег Рибаченко. Цей безсмертний хлопчик боровся як реальний термiнатор. А його босi, дитячi нiжки метали горошинки з великою руйнiвною силою вибухiвкою.
  Пацан атакував ворогiв, i водночас спiвав, пишучи на ходу;
  Я сокiл росiйський пiонер,
  Що служить царськiй знай державi...
  Все покажу в боях приклад,
  Вiтчизна буде у вiчнiй славi!
  
  Ми онуки Роду, i сини,
  Святий, великiй Мамi Ладi.
  I витязi повiр орли,
  Заслужено прийшовши до нагороди!
  Любiть ви святу Русь,
  Кра¬ну, що свiт у коронi судить...
  За край бiйся i не лякайся,
  Хоча часом нас бiс i губить!
  
  Ми будемо Вермахт перемагати,
  Нас не поставити на колiна,
  Змогли Нью-Йорк граючи взяти,
  У нас Володимир цар - не Ленiн!
  
  У кра¬нi сади як рiй цвiтуть,
  I запах аромат медовий.
  I скоро Рузвельту капут,
  А ми знай свiт збудугмо новий!
  
  Не вiр тому, хто духом слабкий,
  Адже людина в боях всесильна.
  Вiн цар не жалюгiдний у лайнi раб,
  Народжений хлопчик виттям сильним!
  
  Я пiонер служу царевi,
  Звик по всякому я битися.
  Христа та Сталiна люблю,
  I витязь не з душею паяця!
  
  Виникне царство людей,
  Де Бiлий Бог на вiки править...
  Розбитий немислимий злодiй,
  Горить у гегннi злобний Ка¬н!
  
  Вiнець солдата на вiки,
  Могутнiй комунiзм...
  Виконатися повiр мрiя,
  Ворогiв Батькiвщини урогм!
  
  Мечi гострiшi за ятаган,
  I рiжуть наче лазер бритвою.
  Ми завдамо такого удару,
  Що буде Рузвельт мiцно битим!
  
  I Гiтлеру ми врiжемо знай,
  Якщо вiн на Русь змiгю полiзе...
  I буде на планетi рай,
  Хоча часом зриваг дахи!
  
  Коли Великий Рiд прийде,
  Служити йому ми будемо свято.
  Перемоги безмежний рахунок,
  На славу росiйського солдата!
  
  У всьому Росiя велика,
  У нiй слава i велич щастя...
  Рiчка буваг глибока,
  I ллг часом з небес негоду!
  
  Не вигук двох рiчок,
  Цивiлiзацiя народилася.
  У Росi¬ перша людина,
  У нас усi люди з'явилися!
  
  Росiя це та кра¬на,
  Що зводила пiрамiди.
  Прийшов на землю сатана,
  Але захищають херувими!
  
  Нi нiколи нас не зiгнутi,
  Не зроблять слов'ян рабами.
  Пропаше землю росiйський плуг,
  Не стопчуть славних чоботями!
  
  Скрiзь Росiя на конi,
  З царем великим сидячи....
  Ми не зрадили у лютому,
  Чи не запустивши на Русь Мамая!
  
  Тому кра¬на цвiте,
  Ми всiх у свiтi перемагагмо...
  Отримаг Рузвельт ваш розрахунок,
  Вiд краю Руська до краю!
  
  Ну, що фашист ти отримаг,
  Вiд нас кийком по мордi.
  У Вiтчизнi знайте стiльки сил,
  А прапор Росi¬ такий гордий!
  На нас пiдпишеться весь свiт,
  I навiть може свiтобудова ...
  Сварог ти найвищий наш кумир,
  I наша справа творення!
  А 3 вересня 1943 року США взагалi капiтулювали. Так закiнчилася Друга свiтова вiйна, що почалася 15 Травня 1940 року. Вiйна славна для Росi¬ та переможна.
  Зрозумiло, i Гiтлер i Муссолiнi багато що придбали вiд цiг¬ вiйни. Обидва диктатори отримали володiння в Африцi, дещо в ¦вропi та США. ¦вропа остаточно була роздiлена мiж кра¬нами. А Болгарiя пiсля референдуму стала болгарським царством у складi Росi¬.
  Здавалося б, свiт знову передiлений i можна перетравлювати колонi¬. Але Гiтлер, певна рiч, не був би Гiтлером, якби не хотiв бiльшого. Зокрема, перемогти Росiю. I захопити ¬¬ територiю.
  I зрозумiло нiмцi сильно розраховували на нову, потужнiшу зброю. Танки серi¬ "Е" та ракети балiстичнi та особливо на лiтаючi тарiлки.
  Втiм, царська Росiя з балiстичних ракет значно обiгнала Третiй рейх i в 1951 12 квiтня навiть злiтала на Мiсяць.
  Та й танки серi¬ "Е" не мали якiсно¬ переваги над росiйськими.
  I лише лiтаючi тарiлки були загадкою. Вони завдяки ламiнарному струменю виявилися абсолютно невразливими для будь-яких видiв стрiлецько¬ збро¬. Але при цьому самi не могли вести вогонь.
  Муссолiнi помер i його престол успадковував сина. Гiтлер натиснув на нього i юнак погодився воювати з Росiгю. 20 квiтня 1955 року розпочалася нова, третя свiтова вiйна. На боцi Гiтлера виступили Iталiя, Бразилiя, Аргентина, Чилi, Мексика, коротше кажучи, вся Латинська Америка, крiм Куби, що пiдтримала Росiю. А бiльше за iнших кра¬н у свiтi вже й не було! Почалася 20 квiтня 1955 року третя свiтова вiйна. I цар Володимир зiткнувся iз найсерйознiшим викликом у свогму правлiннi.
  ¦дине, що могло б його втiшити, що дана вiйна буде вже останньою в iсторi¬ вогн на планетi Земля. Бо в нiй беруть участь усi кра¬ни свiту!
  Ну, що раз вiйна почалася, то ¬¬ слiд вести! Особливо¬ несподiванкою напад Гiтлера був. Угорщина, Югославiя, у складi Росi¬ за обмежено¬ автономi¬, ¬хнiй цар Володимир Третiй. Албанiя захоплена Iталiгю. Все чин чином. Нiмцi намагаються наступати зi Схiдно¬ Пруссi¬, Австрi¬, Iталiя з пiвдня. I бо¬ точаться в Африцi. А коалiцiя Латинських кра¬н США. Але там вони не надто активнi. Тiльки ось вiйну оголосили.
  А Гiтлер тим часом головнi сили посунув у ¦вропi.
  I розлетiлася пекельна вiйна. Остання масштабна вiйна iсторiя людства.
  Нiмцi основний удар завдав в Угорщинi у напрямку Будапешта. Там боровся Олег Рибаченко. Вiн усе залишався хлопчиком рокiв з десяти на вигляд. Правда дуже фiзично сильним, мускулистим, швидким, i головне наче горець безсмертним. Та письменник i поет Олег Рибаченко отримав безсмертя, але за умови, що вiн стане хлопчиком рокiв десяти, i послужить Росi¬ у дитячому, але дуже сильному та швидкому тiлi. I вона дитина з 1 сiчня 1904 року. Коли влаштувався в Порт-Артурi юнгою. Ну, вiн i хлопчик не найдрiбнiший, а з самого початку сильний i швидкий, i його взяли на корабель.
  Причому, коли засумнiвалися, чи не дуже малий, то Олег Рибаченко на суперечку зiгнув пальцями мiдний п'ятак. Пiсля чого без розмови було взято на корабель.
  Хлопчик заслужив безлiч нагород, беручи участь у всiх вiйнах. Став офiцером. Але залишався на вигляд дитиною. Тому йому хоч i давали нагороди, за численнi подвиги, але вище за капiтана вiчного хлопчика не привласнювали. I ось Олег Рибаченко бiльше пiвстолiття в армi¬. Давно вже заслужив на пенсiю офiцера, але якщо у тебе здоров'я залiзне, то чого службу залишати.
  Тим бiльше, без комп'ютерiв, iгрових приставок, телебачення нудно. А в армi¬ ти капiтан хоч солдатiв поганягш. Та час таки йде собi.
  Помер генералiсимус Кондратенко. Помер i грос-адмiрал Колчак, який перевершив Ушакова. Багато вже з ким починав Олег Рибаченко, службу вже немаг.
  Точнiше сказати, з моменту облоги Порт-Артура майже всi ветерани померли. Тiльки Вовка лишився. Вiн теж був тодi хлопчиськом-юнгою, а зараз уже сивий дiд. Щоправда, все ще служить. I дивугться, що Олег залишагться незмiнним хлопчиком, який маг на тiлi не гдиний шрам. Такий ось феномен вiдомий на всю росiйську, царську армiю. Правда бореться дуже класно.
  Хлопчик Олег босонiж, так йому пригмнiше i спритнiше. Вiн наводить зброю за зброгю, i стрiляг по нiмецьких танках серi¬ "Е". Машини гiтлерiвцiв просто величезнi. I ¬х здагться нiчим не зупинити.
  Але вiчний хлопчик так влучаг влучно, що пробиваг метал. Розмальовуг фрiцiв, зриваг вежi та спiваг.
  - Царю Володимиру, Росiйському царю...
  Православний государю!
  Мир ми скоро пiдкоримо,
  Адже над нами херувiмо!
  Гiтлеру прийде кiнець,
  А хто слухав - молодець!
  I хлопчик як метне, босий, дитячою нiжкою гранату. Сiвобородий дiд Вовка тiльки головою хитаг.
  Понад п'ятдесят рокiв залишаючись дитиною, провiв письменник та поет Олег Рибаченко у двадцятому столiттi. I зiзнатися багато чого надивився. Будучи безсмертним, вiн давно втратив усяке почуття страху. I вiйна нагадувала йому комп'ютерну стратегiю.
  Гралося легко та весело. I воювалося також пригмно. Ось добре коли пiд босими ногами ранкова роса, i ти вiчний хлопчик купагш, i одягнений не за статутом у шортах!
  Олег Рибаченко дозволяють бiгати в одних шортиках та босому. Пацан ще у Порт-Артурi привчив ходити без взуття навiть у мороз. Адже безсмертне тiло не може застудiти або захворiти, а до холоду, який не причини шкоди швидко звикагш. Прямо як Пiтер Пен. А по снiжку босому бiгати майже пригмно. У русi холод практично не вiдчувагться, тiльки коли нерухомо сидиш, босi нiжки трохи дубiють! Але для хлопця це дрiбниця.
  Але г ще й дiвчата-вiдьми Наташа, Зоя, Аврора, Свiтлана! Вони також беруть участь у вiйнi. Але не весь час, а епiзодами. Допомогли втримати високу гору, коли був найважче. Воювали там босоногi красунi, i в бiкiнi. Метали босими пальчиками нiжок, гостро вiдточенi диски.
  I рубали мечами. А Олег Рибаченко тодi довбав iз кулемета - старших товаришiв убили. I в результатi штурм самура¬в захлинувся, i гора Висока виявилася непохитною!
  А дiвчата показали свiй найвищий клас та пiлотаж валькiрiй.
  А зараз нiмцi пруть на оборону. Царська армiя до вiйни готова. Фюреру не вдалося досягти тактично¬ раптовостi.
  I росiйськi вiйська борються мужньо. Здагться, Гiтлер не раз прокляне ще сам себе, що затiяв таку ось вiйну. Причому, незважаючи на те, що у фюрера двi третини ¦вропи та третина Африки пiд рушницею, але все одно
  вiн Росi¬ не суперник.
  I за кiлькiстю солдатiв теж. А iталiйськi вiйська слабкi. Кра¬ни ж Латинсько¬ Америки у вiйнi беруть участь мляво. Та й армi¬ у них i технiчному та органiзацiйному планi - не дуже.
  Тож Росiя поки що у глибокоешелонованiй оборонi тримаг ворога.
  Танк "Кондратенко"-6 цiлком може битися з цiгю серiгю. Та й "Микола"-4 важчий, показуг себе дуже сильною машиною.
  Можуть росiяни битися з важчими нiмецькими монтрами.
  Особливо на "Микола¬"-4 де екiпаж Оленки, дiвчини дуже гарно¬ та у бiкiнi.
  Гармата 130-мiлiметрiв калiбр. Як по фашистах б'г. На царську Росiю даремно Гiтлер попер. Тут йому не легка прогулянка свiтить, а побиття.
  Анюта босими пальцями нiжок натиснула кнопку джойстика i проспiвала:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  I як красуня розсмiягться!
  I тут ще Августина припустить снарядом по вороговi. Розколе метал, i проспiваг:
  - Примусимо в унiсон стукати серця!
  I теж босими пальцями нiжок на кнопки джойстика натисне. Ось це справдi - крута дiвка!
  А тут i Марiя як лупе. I фашистiв розколе. I винищить ворога.
  При цьому використовуючи босi пальчики нiжок. I теж заспiваг:
  - В iм'я нашо¬ Батькiвщини святий! Богць нехай буде просто крутий!
  I зареготаг, i покаже зубки!
  А потiм i Олiмпiада снарядом важким лупане. Вона ж дiвча те що треба - найсоковитiший яблука сiк!
  I знову дiвчата пробили Е-50, вибили вежу i смiються.
  Оленка послала снаряд, ламаючи Е-100, прошиваючи його наскрiзь. I використовуючи при цьому босi пальчики нiг. Чому дiвчина заспiвала:
  - Зламай ворога!
  I Анюта як лупанет, використовуючи босi нiжки i, пискне:
  - Фрiц капут!
  А далi врiже Августина. Теж дуже влучно i використовуючи босi пальчики нiжок, проворкуючи:
  - Гiтлеру кiнець!
  А тут i Марiя дуже агресивно додасть. Розкришить фашистiв i пискне:
  - А хто слухав, той молодець!
  I покаже мову!
  А далi вже Олiмпiада снаряд посилаг, вбиваючи супротивникiв.
  I теж босi нiжки в хiд пускаючи i наспiвуючи:
  - Тотальний аншлаг!
  I знову язик дiвчинка вiзьме та покаже.
  Так вони рубаються.
  Нiмцi пiсля мiсяця бо¬в з початку наступу просунулися вiд п'ятдесяти до ста кiлометрiв i зазнали великих, навiть величезних втрат. А iталiйцi в Африцi взагалi опинилися в котлi та оточеннi. Tхнi вiйська тривiально розбитi.
  Ось 21 травня Адольф Гiтлер наказав призвати до армi¬, всiх здатних носити зброю з п'ятнадцяти рокiв до шiстдесяти п'яти. Царська армiя пiдтягувала резерви.
  Як з'ясувалося нiмецькi дисколети, на практицi не такi вже й страшнi. Щоправда, можуть атакувати тараном росiйськi лiтаки. Але вiд цього можна йти, завдяки високiй маневреностi машин царсько¬ армi¬.
  I розрахунок Гiтлера на невразливе чудо-зброю не виправдався.
  Царська армiя поки що оборонялася. Потужнi лiнi¬ оборони, заздалегiдь наритi, сильний захист. Нехай Гiтлер видихагться. А ось в Африцi можна на слабшого, iталiйського союзника i давити.
  Якби не зважився фюрер на вiйну з царською Росiгю, то безсумнiвно увiйшов би в iсторiю як великий, i навiть найбiльший вождь Нiмеччини. А так бiс захотiв правити свiтом, i що вiд цього вийшло?
  Росiйськi дiвчата найкрутiшi все-таки у свiтi.
  Олег Рибаченко як завжди на вiстрi битви. Його нi куля, нi уламки не беруть. Вiн вiдчайдушний та класний малий.
  Хлопчик у шортах та босонiж, проти фашистiв. I кидаг в них гранати i бiгаг пiд свинцевим дощем.
  Та шкода, що немаг генiального Кондратенка, але г молодi та здiбнi командувачi. Зокрема, фельдмаршал Василевський, який уже в ходi першо¬ свiтово¬ вiйни видiлився. I командуг енергiйно та вмiло.
  А фрицi, натикаючись на жорстку оборону, безнадiйно ув'язують. Але все одно намагаються прорватися.
  Олег Рибаченко, цей вiчний хлопчик смiгться, скеля зубки i спiваг:
  - Батькiвщина моя! Свята Батькiвщина моя!
  I теж як метне босими нiжками гранату.
  А ось i Наташа, Зоя, Аврора та Свiтлана вступили у бiй. Вони - вiчнi дiвчата-вiдьми слуги священного Бога Роду. Не завжди борються, iнакше б Росiя весь свiт завоювала б. Зате завжди ефективно, i разюче.
  Дiвчата люблять вбивати: ось це дiвки!
  I як пройдуться фашистами, i як врiжуть...
  I босими пальцями нiг кинуть диски, вбиваючи фрiцiв.
  Гiтлерiвцi пов'язують i зазнають втрат дедалi бiльше. Василевський великий стратег пропонуг розбити фашистiв та iталiйцiв у Африку. Так там крутiшi, i з кращою прохiднiстю росiйськi танки матимуть перевагу. А в ¦вропi дозволити фашистам вимахатись. Щоб вони повнiстю виснажили сво¬ ресурси.
  Цар Володимир ухвалив такий план. I новi сили було перекинуто до Африки.
  ¦лизавета та ¬¬ екiпаж воювали у Лiвi¬, вiдсiкаючи iталiйськi частини. Там спекотно i дiвчина добре у бiкiнi. У них найновiший танк "Кондратенко"-6, на якому войовнички оминають позицi¬ iталiйцiв та фрицiв, i впевнено ¬х громять.
  ¦лизавета стрiляг по танку з iмперi¬ Муссолiнi-молодшого i вимовляг:
  - По морях, по хвилях, ходить шуба та каптан!
  I використовуг очевидно, босi пальчики нiжок.
  Далi стрiляг Катерина. Пробуг нiмецьку машину i реве:
  - У Росi¬ цар Володимир герой!
  За нею б'г Олена, побиваг самохiдку фрицiв i щебече:
  - За Батькiвщину ти Гiтлера урою!
  I насамкiнець уже Олiмпiада випустить снаряд. Розкришить фрицiв, придушить ¬х i пискне:
  - Чудовий буде результат!
  I також використовуг босi пальчики дитячих нiжок.
  В Африцi наприкiнцi травня i на початку червня росiйськi вiйська досягли значних успiхiв. Бо¬ перейшли на територiю Лiвi¬ та Ефiопi¬. У 12 червня впало Трiполi. А 15 червня була взята з ходу i столиця Ефiопi¬. Тож посипалися во¬ни Муссолiнi-молодшого. На жаль, батька пiдтримати йому не вдалося.
  I його славу завойовника також. Адже Муссолiнi прихопивши частину англiйських i французьких колонiй, вважав себе Цезарем. Але перевершити Цезаря, схоже не пiд силу.
  Олег Рибаченко боровся, командуючи батарегю. I так доблесно, що нiмцi щодня втрачали вiд його вогню десятки танкiв. Його хлопця навiть нагородили черговим золотим хрестом. I навiть, нарештi, таки привласнили давно заслужене звання майора.
  Ранiше не надавали тому, що виглядаг як дитина. Але геро¬зм хлопця показував видатний. I вмiння битися того.
  22 червня 1955 року росiйськi вiйська в Африцi остаточно захопили iталiйськi Сомалi. А 25 червня 1955 року капiтулювали залишки iталiйських вiйськ в Ефiопi¬.
  Царська Армiя впевнено перемагала. Майнштейн який вважався найкращим полководцем Третього Рейху - написав у щоденнику:
  - Ми розбудили пекельного ведмедя! Тепер нас рвуть!
  До кiнця червня нiмцi зазнали таких великих втрат, що змушенi були призупинити наступ у ¦вропi.
  Цар Володимир наказав посилити тиск у Африцi. Спочатку Чорний континент потiм решта - повiдомив видатний монарх! 1 липня 1955 року нiмцi спробували наступати у Скандинавi¬. I рвонули до Стокгольма, але натрапили на дуже щiльний захист. I зазнали колосально¬ шкоди.
  Ось на початку липня 1955 року росiйськi вiйська увiйшли до нiмецького Алжиру.
  Лiвiя була пiд контролем царсько¬ Росi¬. Велось наступ i петлi Нiгера.
  Танковий екiпаж ¦лизавети бореться iз гiтлерiвцями. Дуже жарко i дiвчата навiть зняли лiфчики i тепер в одних трусиках у танку Кондратенку-6. Вони влучно стрiляють у фашистiв.
  I ¬м хочеться великих подвигiв.
  Царська Росiя все ще г самодержавною кра¬ною. I в не¬, як i ранiше, немаг парламенту. А що революцi¬ не сталося, i думи не започаткували. Самi царi не хочуть обмежувати себе у владi. А фюрер i дуче г диктатори. Тобто йде вiйна двох систем iз авторитарними режимами.
  Але для царсько¬ Росi¬ це природнiше. I вiдбувагться завзята битва, яка не вщухаг.
  ¦лизавета натискаг босими пальчиками нiг на кнопку джойстика та випускаг снаряд. Муркаг собi:
  - Рознесемо фашистiв у трiски!
  Катерина теж босими пальчиками нiжок натиснула кнопку джойстика i випустила забiйне, промуркотiла:
  - Звалимо Гiтлера!
  I Олена теж б'г, виб'г фашистiв i пискне:
  - На частини розiрвемо!
  I теж як оскалиться! I голим нiжками натисне на кнопки джойстика.
  А тут i Олiмпiада як виверне, i як лупагн. Всiх розкришить, i булькне:
  - Пекельний пасаж та екiпаж!
  Не забувши босими пальчиками нiжок натиснути на кнопки джойстика. I вразити ворога.
  Войовницi й справдi дуже хоробри i блискучi характером.
  Олег Рибаченко тим часом вiдбив чергову атаку фрицiв i проспiвав:
  - За Батькiвщину та Володимира царя - ура!
  Так, у реальнiй iсторi¬ був такий самопроголошений iмператор Росi¬ Володимир Третiй, голова будинку Романових. I вiн справдi став формально правити у 1938 роцi. А тут Володимир вийшло - реальний цар та ще й великий! Володимир Кирилович Романов - цар, який маг всi шанси стати iмператором усiг¬ Землi!
  Пiсля перемоги, точнiше, вiдображення атаки Олег Рибаченко, перекинувся з пiдлеглими в карти. Хлопчик у шортах, бiленький, дуже мускулистий, i рельгфний грав iз сивими бiйцями. Навiть дивно, але Олег старший за них усiх. Але рiжеться собi цей хлопчик.
  Згадуючи Порт-Артур, геро¬чну оборону, вiд яко¬ пiшла слава Росi¬. Велика при цьому слава.
  Хлопчик безсмертний помiтив:
  - Ось так ми вирiшимо всi сво¬ проблеми! Скоро буде момент, коли люди нiколи не вбиватимуть один одного!
  Солдати та офiцери погодилися:
  - Звичайно, пане майоре! Не вбиватимуть!
  Олег подивився на стрiчку iз його численними медалями. Та стiльки вже орденiв, мало який генерал маг. I добре б собi ще й титул здобути. Князя, графа, герцога!
  Герцог Рибаченко - гарно звучить!
  I хлопчик пiдскочив вище, i прокрутився у вертушцi.
  Нiмцi намагалися атакувати, але знову були вiдбитi i зазнали колосально¬ непоправно¬ шкоди.
  За липень росiйська армiя досягла нових, великих успiхiв в Африцi. Поки тяжкiсть наступу царсько¬ армi¬ була там. В Алжирi маса найкращо¬ з росiйсько¬ збро¬. I до кiнця мiсяця нiмцi оточенi та знищуються у казанi.
  Торiшнього серпня росiйськi вiйська прорвалися i Марокко. Вiдчайдушно билися, дiвчата на танку "Кондратенко"-6, прориваючись у пекло.
  Раз у раз виникали повiдомлення про нiмцiв, що здаються, про взятi мiста.
  Бо¬ точилися i в Нiгерi¬, i в рiзних мiсцях. Росiяни брали i числом, i бiльш рухливих технiкiв, i пiдтримкою мiсцевого населення, яке налаштували проти себе фашисти-расисти.
  Африка i справдi виявилася слабкою ланкою у стратегi¬ Гiтлера та Муссолiнi-молодшого.
  Росiя там долала ... А у вереснi пiдтягнувши не поспiшаючи сили рушили i в Норвегi¬. Гiтлерiвцi зазнавали колосально¬ шкоди. А на танку ¬хала Оленка з ¬¬ екiпажем. Новий танк "Микола"-5 важкий, показував себе досконалiшим за серiю Е.
  Навiть такий потужний танк, як Е-200, пробивався знаряддям царсько¬ машини.
  Оленка, що натискаг босими пальчиками нiг кнопки джойстика, досить потирала руки.
  - Я г те, що здатне зламати Вермахт!
  Анюта теж натиснула босими пальчиками нiг на кнопку, пробила нiмецьку машину та пiдтвердила:
  - Ми Вермахт у пилюку зiтремо! За владу царату!
  Крута Августина вистрiлила i пропиляла:
  - I житимемо за комунiзму!
  Марiя iз цим охоче погодилася:
  - Та за царського комунiзму!
  I босими пальчиками нiг натиснула на кнопки джойстика. I при цьому як лупне, i розчавить противника.
  А ось i Маруся пропище:
  - За повного градусу!
  I теж босими пальцями нiг натисне кнопку джойстика.
  . РОЗДIЛ ¦5.
  Росiйськi вiйська вже оточили Осло. Бо¬ йдуть за кожен кущик та будинок.
  У центрi царська армiя знову вiдбиваг нiмецький наступ. Олег Рибаченко як завжди на передовiй та впевнено бореться. Росiйська артилерiя працюг як годинник.
  Все точно i правильно.
  У жовтнi росiйськi вiйська остаточно вiдрiзали Африку вiд постачання суходолом, звiльнивши Марокко. Фашисти опинилися у свогрiдному казанi.
  Нехай навiть на чорному континентi. Гiтлер трясся вiд лютi, але нiчого не мiг пообiдати.
  Та сунувся на Русь... Наближалася зима. Олег Рибаченко, незважаючи на те, що пiшов мокрий снiг, ще босонiж i в шортах бiгаг. Ну, хлопче - що вiзьмеш! I навiть безстрашний пацан.
  I босими пальцями нiг гранати кидаг.
  I спiваг:
  - Нехай бiжать незграбно,
  Бронетанки по калюжах.
  А на даху сто¬ть кулемет -
  Чебурашка навiдник
  Крокодил кулеметник!
  Шакокляк ось у атаку йде!
  Хлопчик-термiнатор пiдкинула босими пальцями нiг гранату, розриваючи фашистiв i, заспiвав:
  - А я граю з динамiтом,
  У перехожих на очах!
  Як шарахне фрицi битi!
  Усi лежать, а й iду!
  А хлопчик i справдi такий кумедний! Адже вже в армi¬ понад пiвсотнi рокiв. I просто чортеня! Хоч i бiлобрисий!
  Олег Рибаченко знову жбурляг босою нiжкою гранату i реве:
  - Слава царевi та Миколi та Володимиру Третьому!
  I подумав, що нехай не плутають Володимира Кириловича Романова iз Володимиром Путiним! Романовi великi царi - приголомшливий рiд! Тi, що зробили Росiю найбiльшою iмперiгю!
  I не так розпещенi удачею як Путiн!
  Але росiйськi вiйська вiдбивають чергову атаку.
  Настаг листопад. Гiтлерiвцi видихаються. Але кидають у бiй новi резерви. Tх уже добивають у Африцi. Несолодко фашистам.
  От i злiсть вони зганяють на полонених. Ось трапилася ¬м красуня Нiколетта. Вони ¬¬ подiлили до трусiв, i повели по свiжому листопадовому снiгу.
  Дiвчина зi зв'язаними руками, майже гола йде по кучугурах, залишаючи босi, витонченi слiди. Вона така гарна. А нiмцi йдуть за нею плескають батогами. I луплять собi красуню, луплять. З пошматовано¬ спини стiкаг кров.
  Нiколетта лише стиснула собi мiцнiше зуби. I гордо тримаг скинуту голову. А волосся ¬¬ мiдно-червоне майорить, мов пролетарський прапор.
  А босi нiжки теж червонi, але дiвчина навiть бровою собi не веде.
  Ось яка у не¬ феноменальна мужнiсть.
  Хоча фашисти вже взяли i смолоскипом у голих грудях сунули. Але й тодi дiвчисько тiльки здригнулося, але не скрикнуло.
  Ось така у не¬ велика вiра.
  Дiвчину здригають на дибу, вивертають суглоби. Потiм розпалюють пiд босими ногами багаття. Вiн лиже красунi голi ступнi. А розпеченими ланцюгами, хльоснуть оголене тiло красунi.
  Нiколетта у вiдповiдь заспiвала;
  Я Чорнобога, злого Бога дочка,
  Творю i хаос, сiю руйнування...
  Неможна моя велич перемогти,
  У душi горить лише запекла помста!
  
  Хотiла в дитинствi дiвчинка добра,
  Вiршi писала та котiв годувала...
  Стала ранiше самого ранку,
  Над нею пурхали, крила херувимiв!
  
  Але ось пiзнала, що таке зло,
  Що у цьому свiтi робить нещасним...
  А що ти скажи добро?
  Ось руйнування полюбила пристрасно!
  
  I показала свiй дiвочий запал,
  Що блискучою стала Бога донькою...
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Покажемо силу, дуже потужно!
  
  Батько Великий цей Чорнобог,
  Вiн вносить хаос, вiйни у свiтобудовi...
  Ти молишся Сварогу, щоб допомiг,
  На дiлi отримугш вiдплату!
  
  Ось я сказала, Господа бережи,
  Нехай клекоче в твогму серцi злiсть...
  Побудугмо щастя вiрю на кровi,
  Наповнитись нехай до кра¬в утробу!
  
  Люблю я хитрiсть, пiдлiсть та обман,
  Як провести i Сталiна-тирана.
  Не вдасться виставити на сором,
  А скiльки багато у свiтi том туману!
  
  Ось запропонувала зробити сильний хiд,
  Одними ударом знищити злiсних...
  Але полюбився дуже чорний Бог,
  У всiх справах i цих та загробних!
  
  Як виявилася я звична злу,
  I в серцi лють, шалено живила ...
  Зникла потяг до радостi, добра,
  Як тiльки злiсть проникла з п'гдесталу!
  
  А що ж Сталiн - адже вiн теж злий,
  Про Гiтлера, так тут уже немаг мови.
  Був Чингiсхан бандит такий крутий,
  I скiльки душ зумiв вiн скалiчити!
  
  Так говорю до чого зберiгати добро,
  Якщо в ньому найменшо¬ немаг i користi.
  Коли ти дятел - розум твiй долото,
  I зникли колись дурнi, думки!
  
  Так говорю себе та iншим,
  Служiть силi, як чорнило чорною...
  Тодi простiр всесвiту пiдкоримо,
  Свiтлою розлетяться хвилi!
  
  Ми зробимо таке сильним зло,
  Воно подаруг лютi безсмертя,
  Хто слабких духом, тих уже рознесло,
  А ми найсильнiше в це люди вiрте!
  
  Коротше станемо всiх скрiзь сильнiшими,
  Пiднiмемо меч кровi над свiтобудовою.
  А наша лють буде теж iз нею,
  Отримагмо повне долi покликання!
  
  Коротше Чорнобогу я вiрна,
  Служу всiм серцем цiй темнiй силi.
  Моя душа як крила у орла,
  Хто з Чорним Богом - тi непереможнi!
  Вiйна мiж Росiгю та Гiтлерiвською коалiцiгю тривала. Росiйськi вiйська до грудня остаточно добили iталiйцiв, примусивши капiтулювати в Африцi, i майже закiнчили там нiмцiв. Було очищено вiд фрiцiв i Норвегi¬.
  Тепер царська армiя рушила 25 грудня наступ. Розгорнулися запеклi бо¬. Взимку росiйськi танки були явно сильнiшими. I пробивав наскрiзь захист супротивника.
  Олег Рибаченко цей вiчним хлопчиком бiг босонiж i в шортах по снiгу, спiваючи:
  - Це наш останнiй i рiшучий бiй! Помремо за Вiтчизну - солдати за мною!
  Росiйськi танки дуже спритнi на газотурбiнних двигунах. I ¬х так просто фашистам не зупинити.
  Ось попереду мчить "Микола"-5. На ньому п'ять дiвчат, якi задерикувато спiвають:
  - Нас нiхто не зупинить, росiйських свiт не перемогти!
  I з гармати як звалить! Це взагалi виходить просто супер! Дiвчата не дивлячись на мороз, в бiкiнi та босонiж. I стрiляють собi i не думають зупинятися.
  У них просто дика, несамовита сила.
  Оленка любить не тiльки стрiляти, хоча натиснула босими пальчиками нiг на кнопку джойстика i вразила нiмця, але ще й складати розповiдi.
  Ось, наприклад, вона написала, як дiвчина пiшла за тридев'ять земель рятувати, кошеня. Тридцять три днi йшла босонiж кам'янистою дорогою, збивши нiжнi ноги в кров.
  I все-таки змогла знайти тварину. За це фея виконала ¬¬ бажання, i дiвчина вийшла замiж за принца.
  Оленка втiм, думала, а навiщо ¬й офiцеру Росiйсько¬ армi¬ чоловiк? Краще мати купу коханцем. I грошей бiльше та задоволення. Адже чоловiки вони такi рiзнi. I з ними зрозумiло i задоволення вiдчувагш по-рiзному. А що чоловiк? З ним швидко скучиш i набридне!
  А ось юнакiв, який ще тiльки починаг вiдкривати для себе дорослий свiт набагато цiкавiше.
  I Оленка знову стрiляг, вразивши нiмецьку Е-100.
  I ворушить сво¬ми дуже гарними, наче у стародавньо¬ грецько¬ богинi нiжками.
  А тут i Анюта стрiляг. Теж босими пальчиками. I розбиваг нiмецьку гармату.
  Пiсля цього дiвчина вимовляг:
  - У Росi¬ багато розумних г людей, але цар Володимир найкращий iз царiв!
  Августина помiтила:
  - I Микола Другий був непоганий! Ех, ми не вмiли цiнувати царiв!
  Марiя заспiвала, вистрiливши за допомогою босих пальчикiв нiг по фашистам, i скалячись:
  - Потрiбно росiйським пiдкорятися, серцем чистим i мудрiшим! I на славу Миколи вiн великий цар царiв!
  I Маруся щось та заспiвала... I теж нiжками босими граг...
  Росiйськi вiйська наступають. Олег Рибаченко теж бореться. Вiн ще десятирiчний хлопчик. Така плата за безсмертя. Так, зате як добре i бадьоро вiн почувагться! У ньому стiльки енергi¬, i вируючого потоку сили.
  Хлопчик жбурляг босою нiжкою гранату, i пищить:
  - Я тигр, а не кiт, у мене зараз живе, не Леопольд, а Леопард!
  Хлопчик-майор як завжди в блискучому ударi. Чи не зупинити його фашистам.
  Ось росiйськi вiйська 1 сiчня вже повнiстю очистили свою територiю вiд вiйськ Нiмеччини та Iталi¬, i вступили у володiння Третього Рейху.
  Одночасно росiйськi частини увiйшли до Мексики. Настав новий 1956 рiк.
  Для росiян вiн розпочинався з нових перемог. 7 сiчня капiтулювали залишки нiмецьких вiйськ в Африцi. I весь Чорний континент став росiйським.
  Тепер уже й фюрер бiснуватий зрозумiв, що капiтально влип. I запропонував Росi¬ переговори.
  На що цар Володимир вiдповiв:
  - Ми говоритимемо лише про беззастережну капiтуляцiю Третього Рейху та Iталi¬!
  Що ж мудрi слова! I вiйна продовжугться. Олег Рибаченко розумiгться на вiстрi атаки. Росiйськi вiйська вступили у Схiдну Пруссiю. Лiнi¬ оборони тут сильнi. Проривати доводиться з боями, i швидко не просунешся.
  Одним iз засобiв прориву стала САУ iз бомбометом "Олександр"-4. Дуже потужний i забiйний засiб.
  I теж красивi дiвчата тут справляють. Запускають снаряди, використовуючи босi пальчики нiжок при натисканнi на кнопки джойстика. I руйнують дзоти та доти ворога.
  Дiвчата смiливо бiгають снiгом - на те й росiйськi баби. А ¬¬ в бiй кидають iндусiв та китайцiв. Цi вже буквально завалюють пiдступи до транше¬в сво¬ми трупами. Але все-таки встигають взяти.
  Росiйська армiя вклинюгться.
  Втiм, стратег Василевський основний удар переносить на Iталiю - яка набагато слабша. I ось росiйськi во¬ни здобувають одну перемогу за iншою.
  Сiчень виявився дуже успiшним. Росiйськi вiйська перекинули iталiйцiв, i осiдлали Альпи. А у лютому зайняли Венецiю. I ввiйшли Лорбандiнiю. Взяли й Познань. Нiмцi вiдступали. 2 березня впала Клайпеда. Росiйськi вiйська просувалися Схiдною Пруссiгю повiльною, надто вже щiльна оборона. Доводилося буквально випалювати шлях снарядами.
  Зате в Iталi¬, фронт макаронникiв звалився. I росiйськi вiйська рушили до Риму. 30 березня 1956 року розпочався штурм столицi Iталi¬. Так народ розплачувався за амбiцi¬ сiмейства Муссолiнi.
  Столиця Iталi¬ Рим зазнаг штурму. Бо¬ запеклi. Хоча iталiйцi дедалi частiше здаються. Тут дiвчата борються дуже красивi i в бiкiнi та босонiж. Войовницi кидають гранати нiжками, та вибивають во¬нiв Муссолiнi.
  Красивi тут дiвчата, i, зрозумiло, дуже сексуальнi. I з мускулатурою титанiв. А як метають босими нiжками гранати, то просто чудово.
  Наташка йде вперед i стрiляг, при цьому гарчить:
  - За Вiтчизну прекрасну в серцi, мiй вогонь променистий горить!
  Зоя, ведучи вогонь, пiдспiвуг:
  - Вiдкригмо до звершень дверцята! Наша вiра та цар монолiт!
  А тут ще й Аврора, як босими пальчиками нiжок, руда стерва випустить диски. I падають розрубанi iталiйцi.
  А далi Свiтлана агресивно спiваг, скелячи зубки:
  - Всiх розб'гмо! Всiх розб'гмо!
  Босими нiжками метають диски i розмолочують фашистiв. Так потрапив Муссолiнi, пiд розбирання дiвчат. Квiтневий штурм 1956 був запеклим, i навiть образним.
  А тут i танки ¬дуть, з ¬хнiх стволiв викидаються пекельнi стовпи вогню.
  Дiвчата наступають i як жбурнуть босими нiжками гранатами. I як плюнуть чимось криваво забiйним.
  I розсмiяються.
  Наталя задерикувато заспiвала:
  - Царю Володимире, дай по мордi Гiтлеру!
  I пiдморгне сво¬ми сапфiровими очима. Така чудова дiвка.
  Дiвчата мчати з дикою люттю. Луплять iз автоматiв. Викошують противника, розкидали фашистiв. I тут ще й Олiмпiада бiжить. I в руках могутнiх жiнка-богатир тримаг вогнемет. I вiзьме i врiже, а як лупне.
  Вiд фашистiв на всi боки трiски летять. А войовницi ще й як захоче.
  Пiсля чого заспiваг:
  - Муссолiнi буде битий! Наша дружба г монолiтом!
  I знову сапфiровими очима як пiдморгне! I врiже по фашистам.
  А що хотiли? Рим брали свого часу слов'яни пiд проводом Атiлли. А зараз беруть росiяни.
  Олiмпiада, жарячи живцем супротивникiв з лучемета, проспiвала:
  - Яскраве сонце надi¬,
  Знову над кра¬ною встаг.
  Русь перемагаг як ранiше
  Во¬нiв вермахту б'г!
  
  Росiйський орел над планетою,
  Крила, розправивши, злетить.
  Ворог буде покликаний до вiдповiдi
  Буде повалений - розбитий!
  Пiсля падiння Риму iталiйськi вiйська стали масово здаватися у полон. Iмперiя Муссолiнi, молодший вiйськовий партнер Третього Рейху догорала.
  Росiйськi вiйська взяли майже без опору Неаполь i висадилися в Сицилi¬. Там також майже не зустрiчали опору. А Гiтлер бився в iстерицi.
  До кiнця травня з Iталiгю виявилося покiнчено. Сотнi тисяч полонених вели.
  Росiйськi дiвчата ставили ¬х навколiшки i змушували собi цiлувати босi нiжки. Тi покiрно цмокали. Деякi, особливо юнаки, робили це з ентузiазмом.
  Дiвчата досить бурчали.
  Вiчний хлопчик Олег Рибаченко змушував цiлувати сво¬ босi, дитячi нiжки полонянкам.
  Тi це робили доволi охоче. Хлопчики був дуже гарний, мускулистий та бiлобрисий. Щоправда, ще занадто маленький, i йому не хотiлося робити з дамами щось серйознiше. Але коли п'ятки огрубiлi лоскочуть язичком - це пригмно!
  Олег Рибаченко взяв у полон генерала i отримав черговий орден. Чим дуже пишався.
  Муссолiнi-молодший був виданий власним оточенням, i царська Росiя здобула чергову перемогу. А Бенедiто Муссолiнi-старший не дожив до свог¬ ганьби i краху фашизму в Iталi¬. Втiм, i фашистiв у Нiмеччинi чекала та сама доля. Росiйськi вiйська рушили на початку червня 1956 року в наступ. Основним напрямом удару стала Австрiя.
  ¦лизавета та ¬¬ екiпаж на "Микола¬"-5 рухалися проти нiмцiв. Росiйськi вiйська прагнули оточити Вiдень.
  Фюрер очевидно опинився у складнiй ситуацi¬. Володiння нiмцiв в Африцi, Скандинавi¬, i бiльшiсть у США втраченi. I тепер бо¬ вже вiдбуваються виключно на територi¬ Третього Рейху. Що, зрозумiло, червонiше непригмно для нiмцiв. Росiйськi вiйська також вступили до Мексики. Ледi +рей де Монка командуг танковим екiпажем у цiй кра¬нi.
  А ¦лизавета веде "Микола"-5 в обхiд Вiдня. Головний ¬¬ противник це Е-50, якi царська машина пробиваг немов промокашку.
  ¦лизавета вистрiлила за допомогою босих пальцiв нiг, натискаючи на кнопки джойстика.
  Потрапила в нiмецький танк i прочирiкала:
  - За Русь святу Миколи ми вiддамо серце!
  Катерина теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i поправила свою напарницю:
  - Напевно, таки правильнiше говорити Володимира!
  ¦лизавета знову вистрiлила за допомогою босих пальцiв нiг i прочирикала:
  - Але все-таки саме iмператор Миколай, давши нам населення Китаю, зробив Росiю непереможною!
  Справдi, в пiхотi, що посилали на штурм нiмецьких позицiй, попереду були китайцi. Вони буквально закидали трупами. Але проривалися.
  Зазвичай росiйськi билися в авiацi¬ та танках. Пiхота з китайцiв, iндусiв, азiатiв. Китайцiв багато. Крiм того, свiтла голова Микола Другий ввiв реформуючи Православ'я багатоженство, i зайвих китайських чоловiкiв посилають у бiй. А росiяни беруть у дружин вдiв та незамiжнiх китаянок.
  Хитра стратегiя.
  I китайцi лiзуть на штурм, гинуть i проривають оборону нiмцiв.
  Олена за допомогою босих пальцiв нiг натискаг на кнопки джойстика i знову вражаг фрицiв.
  I спiваг:
  - За Русь святу, хоробро битимемося!
  Пiсля чого дiвчина як вiзьме та пiдморгне. I вишкiрить сво¬ бiлi зуби! А така вона агресивна.
  А ось i Олiмпiада як огризнеться. I теж босими пальчиками нiг б'гться, i задавить.
  Пiсля чого прооре:
  - Я смертельна кобра!
  Слiд зазначити, що танк Е-50 може бути небезпечним. Його гармата в 88-мiлiметрiв i довжиною ствола в 100ЕЛ скорострiльна, дванадцять пострiлiв за хвилину, i дуже точна. Часто потрапляг у броню, i може завдати пошкодження.
  Тож дiвчата намагаються основний нiмецький танк i не пiдпускати. Тим бiльше, поблизу, його пробивна здатнiсть рiзко зростаг. А сердечник у снаряд у нiмцiв чи з урану, чи з вольфраму. Щоправда, пiсля втрати Африки та родовищ урану в Конго, сила нiмецьких вiйськ стали вичерпуватися.
  А дiвчата такi гарнi i босi, крутi.
  Ось спiвають собi з ентузiазмом:
  - Сяг зiркою над усiма свiтами,
  Крiзь темряву безпросвiтного мороку.
  Великий герой цар Володимир,
  Не знаг нi болю, нi страху!
  
  Вороги перед тобою вiдступають,
  Радуг народ натовп...
  Росiя тебе приймаг
  Могутня править рука!
  Бойовi дiвча, нiчого проти них i не скажеш. А нiжки у них такi босi та точенi. Коли полоненi нiмцi ¬х цiлують, то видно, що це подобагться дiвчатам i чоловiкам. I войовнички досить повищують.
  I скалять сво¬ перлиннi зубки.
  Такi ось класнi дiвчата. I босими пальчиками нiг чергового фашиста пiдбиваг ¦лизавета.
  Пiсля чого як проорет:
  - Слава Велико¬ Вiтчизнi!
  А так i Катерина вистрiлить. Протаранить танк противника, замочить фрицiв i пискне:
  - Смерть ворогам!
  А там i Олена теж лупне, використовуючи босi пальчики нiг, натискаючи ними на кнопки джойстика. I прочiркаг:
  - За Батькiвщину у величi!
  I далi запустить снаряд та видатну Олiмпiаду - теж блондинка. I як прочiркаг:
  - За велику Росiю!
  I дiвчата сповненi тотального ентузiазму.
  Ось iде танк Е-75. Його гармата потужнiша: 128-мiлiметрiв, i вiн може завдати великих ушкоджень. Крiм того, у цього танка найкращий захист i товщi броня.
  Але ¦лизавета як лупе. I випустить щось забiйне, що пробиваг i з дистанцi¬. I вiд нiмця залишаються лише шматки розiрваного металу.
  I заспiваг дiвчина:
  - Свята краса та велика мрiя!
  Пiсля чого й покаже язичок.
  Нiмецькi танки Е-75 останнiм часом стали бiльш масовими. У них з'явилася бiльш довгоствольна гармата, яка дозволяг боротися з росiйськими танками, особливо легшими. I це робить фрицiв небезпечнiшим.
  Але радянських дiвчат подiбне не бентежить. I вони трощать фрицiв.
  А самi войовницi тим бiльше у спеку в бiкiнi, та босонiж. I борються дуже впевнено.
  Перемагають поголовно.
  Катерина вистрiлила у фашистiв i заспiвала:
  - Але якщо чесно казати! Крушу всiх фрицiв поголовно!
  Олена теж пальнула за допомогою босих пальцiв нiг i прочирiкала:
  - Усiх переможемо i, безумовно!
  Олiмпiада теж лупила без жалостi гiтлерiвцiв. Така ось вона непереможна стерва.
  I теж за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Наташа та ¬¬ команда на танку "Кондратенко"-6 борються. Ця машина трохи легша, але зате рухливiша за "Миколу". Звичайно, з меншою вагою i калiбр дрiбнiший, i броня трохи тонша. А значить, i ризик загинути набагато бiльше.
  Але дiвчата треба сказати, зовсiм не бентежаться. А б'ються наче гiганти лайки.
  Наташа спiваг, активно стрiляючи:
  - Буде наша перемога!
  I натискаг босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика.
  Зоя теж стрiляг, за допомогою голих нiг i пищить:
  - Царю Володимир вперед!
  I всi хором дiвчини як гаркнув:
  - Слава загиблим героям!
  Пiсля чого пальнула Аврора, перевернула нiмецький танк i видала:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе!
  I теж босими нiжками струсила.
  А далi вже пiддала Свiтлана, використовуючи босi пальчики нiжок, i ричала на всю горлянку:
  - Росiяни люто б'ються!
  I всi дiвчата хором вигукнули:
  - Мiцний солдатський кулак!
  I знову красунi мчати у бiй. Стрiляють собi влучно та точно!
  А ось екiпажi Джейн вражаг мексиканцiв. Теж ледi дуже розумна та красива.
  I дiвчата в ¬¬ екiпажi - босонiж та у бiкiнi. Воюють собi з дикою i спокiйною люттю.
  Тут пальнула Гертруда, використовуючи босi пальчики нiжок, i прочирикала:
  - Я дiвка яка всiх вигубить у частки секунди!
  I тут Маланья як лупець. I зламаг латинський танк iз дистанцi¬.
  А там i Матiльда за допомогою босих пальчикiв нiжок урiже.
  I розсмiягться:
  - Я г дiвка взагалi супер!
  А войовницi найвищого та найзапеклiшого порядку. Не вiдчувають у собi слабкостi, нi гнiву.
  Як довбануть, так i довбануть.
  I Оленка теж дуже впевнено бореться.
  До кiнця червня Вiдень оточений. По Нiмеччинi та ¬¬ престижу завдано нищiвного удару. Одночасно росiйськi вiйська просуваються у напрямку Одеру. Кидають у бiй китайцiв, iндусiв, арабiв. I проривають оборону фрицiв.
  Гiтлер, зрозумiло, вже у панiцi. Як його запресували дiвчата на танках та лiтаках.
  Ось Альбiна та Альвiна двi росiйськi льотчицi. Теж босi й у бiкiнi збивають фашистiв, наче грушi палицею з гiлки. I на пару буквально такi дива творять.
  Альбiна збила однiгю чергою п'ять лiтакiв зi свого винищувача "Петро Перший" i заспiвала:
  - Ми ведмедицi неба!
  Альвiна збила однiгю чергою шiсть лiтакiв зi свого бойового орла, i прочирикала:
  - I всiх розмажемо!
  У небi ця пара була вже легендарною!
  . РОЗДIЛ ¦6
  Дiвчата нагородженi сiмома ступенями Георгi¬вського хреста: срiбний хрест, срiбний хрест iз бантом, золотий хрест, золотий хрест iз банком. А також золотий хрест iз дiамантами, i золотий хрест iз дiамантами та бантом. I найвищий ступiнь - зiрка золотого хреста, з дiамантами бантом. Бiльш високу нагороду - велика зiрка золотого хреста, з дiамантами та бантом, започаткували зовсiм недавно.
  Отже, дiвчата могли по праву пишатися сво¬ми досягненнями. А завжди навiть у мороз вони боролися лише в бiкiнi та виключно босонiж.
  Такi чудовi дiвчата.
  Альбiна вистрiлила i заспiвала:
  - За найкращi нашi перемоги!
  Альвiна продовжила:
  - Нехай нами пишаються й онуки та дiди!
  Войовницi й справдi - дiвки колосального класу!
  Б'ють собi фашистiв у небi та спiвають:
  - Слава Росi¬, Славо! Цар наш Володимир герой! Буде на свiтанку держава! Гiтлера в землю зарано!
  Звiсно, Володимир Кирилович Романов може дуже задоволений сво¬ми войовницями.
  Вони якщо вже й б'ються, то так, що проти них не пiднiмеш списом!
  Володимир Кирилович Романов - це цар, який маг всi шанси покiнчити з вiйнами раз i назавжди!
  I фашисти пiд ударами царсько¬ армi¬ здригаються.
  Оточений Вiдень швидко впав. Вiйська царсько¬ iмперi¬ до середини липня вийшли широким фронтом до Одера. А Кенiгсберг виявився повнiстю заблокованим.
  А нiмцi вiдступили за Одер. I спробували там утворити лiнiю оборони. Капiтально захиститись. Але в другiй половинi липня росiйськi вiйська почали наступ на Гамбург ... Гiтлерiвцi повiльно, але чiтко пiддавалися.
  Бо¬ кипiли дуже запеклi. Деякi селища по кiлька разiв переходили з рук до рук. У битвах брали участь i новi нiмецькi танки досконалiшо¬ серi¬ АГ - пiрамiдальнi. Вони вiдрiзнялися добрим захистом з усiх ракурсiв. Але царська армiя перевершувала кiлькiстю.
  I велика кiлькiсть азiатських пiхотинцiв загинула на фронтах. Але вони дозволяли рухатися.
  У нiмцiв людськi ресурси теж виснажувалися. До кiнця серпня Гамбург був оточений, потрапив у блокаду та Мюнхен.
  Нiмцi втратили значну територiю. I не було чим ¬м утримувати сво¬ позицi¬.
  Олег Рибаченко боровся у перших лавах на територi¬ само¬ Нiмеччини. I вiчний хлопчик постiйно усмiхався i скалив перлиннi зубки.
  А там жбурляв босими, дитячими нiжками гранати. Добре бути дитиною - як природно бути у спеку в одних шортах. А оскiльки ти безсмертний, то й узимку теж можна бути напiвголим, не ризикуючи застудитися.
  Так що хлопчик заспiвав:
  - Босонiж, тiльки босонiж,
  Пiд липневий грiм та пiд шум прибою!
  Босонiж, тiльки босонiж,
  Хлопчику легко бути крутим ковбогм!
  I продовжуг дитина-майор цих фашистiв трощити собi. А тi вiдчайдушно контратакують.
  Ось уже й вересень... Починають капати дощi... Царськi вiйська завалюючи трупами китайцiв взяли Мюнхен i Гамбург i просуваються в напрямку Рурського району. Найголовнiшого у промисловостi Нiмеччини.
  А нiмцi вiдчайдушно вiдбиваються.
  Наташа бореться на свогму танку, i гарчить:
  - Фашистам буде дуже туго!
  I босими пальцями нiг як натисне на кнопки джойстика. I випустить снаряди за гiтлерiвцями.
  А тут ще Зоя як лiпить. I теж за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Та ще й заспiваг:
  - Русь це те, що проти Гiтлера!
  А далi ось Аврора, агресивну, зробить замашку. I теж за допомогою босих пальцiв нiжок:
  - За Росiйський шлях!
  А за ними i Свiтлана теж випустить забiйний снаряд. Проколе нiмецький танк i пискне:
  - За царя Володимира Кириловича!
  I теж покаже мову.
  Дiвчата тут розiйшлися не на жарт.
  Оленка на тяжкому танку також тисне фашистiв. I побиваг ¬х iз велико¬ дистанцi¬.
  Войовниця заспiвала:
  - Я пiдкорила пiвсвiту сво¬ми грудьми!
  А груди Оленки з червоними сосками.
  А далi Анюта як довбаг за допомогою босих пальцiв нiг. Протаранить фашистський танк i в'якне:
  - Я дiвка суперстара! У пiдручниках iсторiй!
  I вишкiриться ...
  А далi Августина випустить убивчий снаряд. Розкришить гiтлерiвцiв i шикне:
  - Хай буде наша армiя найсильнiша!
  I теж нiжками рушить.
  А за ними i Марiя вiзьме, i довбаг по фашистам. Закрутить собi, агресивно в'якаючи:
  - Ми велико¬ агресi¬ дiвки!
  А потiм i Маруся випустить по гiтлерiвцях свог i вкрай убивче, руйнiвне. I за допомогою босих, дiвочих нiжок.
  А потiм проспiваг:
  - Ми тотальний розгром ворогiв!
  Вересень проходив у дуже запеклих боях. Нiмця вiдчайдушно контратакували. Але у жовтнi, коли дощi полилися сильнiше, царська армiя знову отримала перевагу. I почала просувати до Рура. Пiсля запеклого штурму впав Кенiгсберг. Фашисти отримали чергову ляпас.
  На пiвднi Францi¬ царськi вiйська оточили Тулон. Так що гiтлерiвцям довелося на диво погано.
  Гiтлер бiснувався, але поки що перебував у Берлiнi. Його позицi¬ виявилися слабкими.
  Зрозумiло, про переговори нiхто й слухати не хотiв. Але фашисти влипли наче мухи.
  У листопадi вiйська царсько¬ армi¬ з боями зайняли бiльшу частину Рурського району, тим самим фактичнi позбавивши Нiмеччину основно¬ виробничо¬ бази.
  А в груднi царська армiя зайняла i весь пiвдень Францi¬, i вступила до Iспанi¬. На нiмецькому фронтi, остаточно опанувала Руром. Мало того, були захопленi й iншi землi Нiмеччини. А царська армiя ще й у Данi¬ висадилася.
  Гiтлер бiснувався як чорт у клiтцi, але нiчого не мiг вдiяти.
  На католицьке Рiздво царськi вiйська рушили до Парижа. Незважаючи на снiг, морозець екiпаж Наташi був босоногим i в бiкiнi.
  Нiмцi дедалi частiше здавалися в полон. А французи взагалi не хотiли з росiянами битися.
  Розбиваючи нiмецьку батарею, Наташка зауважила:
  - Ось справдi, на що розраховував бiснуватий Адольф, починаючи з нами вiйну?
  Златоволоса Зоя логiчно помiтила:
  - Напевно, на те, що ми, потрапивши пiд пресинг, посиплемося як монети з дiряво¬ кишенi!
  Аврора розчавила босими пальцями нiг волоський горiх. Потiм кинула собi в рот i рацiонально вiдзначила:
  - Iсторiя вчить, що нiчого не вчить!
  Свiтлана натиснула босими пальцями нiг на кнопку джойстика. Пiдбила чергову нiмецьку гармату та вiдповiла:
  - Будемо великими бiйцями!
  Вiйницi, як видно, справдi сповненi рiшучостi битися i перемагати.
  Олег Рибаченко босоногий хлопчик мчить у шортиках та з голеньким, мускулистим торсом. Вiн навiть розгойдугться, i реве:
  - Будемо фрицiв бити! Будемо фрiцiв бити! I бити байдики!
  I такi у хлопчика бiлi, перлиннi зуби! Просто юний i непохитний термiнатор.
  Олег Рибаченко стрiляг в бiгу. Вбиваг фашистiв i спiваг:
  - Росiйський дух сила царiв, фрiцiв розбий!
  Хлопчик жбурнув босою ногою гранату i заспiвав:
  - Росiйський вальс, встаг зоря - у славi царя!
  Дiйсно дуже бойовий вийшов пацан. I довбаг фашистiв по перше число.
  I дiвчата борються активно. Ось Мiрабела... Теж льотчиця найвищого класу. Нiхто ¬¬ не може зупинити. Вона збиваг фрицiв i спiваг, скелячи зубки:
  - Шалена дiвка! Ось ¬¬ мiтка!
  I вiзьме та випустить ракету!
  Такi вже тут баби! Коли росiйськi дiвчата б'ються, то проти них нiяка сила встояти не може.
  Мiрабела збила однiгю чергою з п'яти авiагармат сiм нiмецьких лiтакiв, i прочирикала:
  - Царю Володимиру Кириловичу - наш Бог!
  I дiвчина як шльопне босими нiжками по склу.
  А також у небi борються Альбiна та Альвiна.
  Вони такi чудовi кралi. Усi новi та новi рахунки набирають. I при цьому спiвають:
  - У небi ми досконалiсть! Аси ми досконалiсть! Вiд посмiшки до жесту - вище за всякi похвали!
  Альбiна збила однiгю чергою чотири нiмецькi лiтаки i прочирикала:
  - Ах, яке блаженство! Що в бою досконалiсть!
  Альвiна зрiзала п'ять нiмецьких лiтакiв i продовжила:
  - Знати у бою досконалiсть! I круто iдеал!
  Во¬нки хором заспiвали, зрубуючи фашистiв:
  - Дiвчата! Круче дiвки! Дiвчата! Круче дiвки!
  Вони демонстрували свiй агресивний запал. Не тиснули спуску насправдi нiкому з гiтлерiвських асiв.
  А ось фашисти, звiсно ж, пiд диким пресингом.
  Гiтлер у бункерi Берлiна та його там бомбять немов таргана. А що вiн хотiв? Догрався фашист номер один! Пiшов на царську Росiю, i його самого давлять тепер як таргану.
  Цар Володимир Кирилович зараз вiдпочиваг вiд зими на березi Iндiйського океану. Перед ним танцюють гарнi дiвчата рiзних рас та народностей.
  Втiм, цар не проти подивитися i гладiаторськi бо¬. Ось, наприклад, двi дiвчини проти двох красунь.
  Воюють вони на пластмасових мечах, щоб один одного не покалiчити. Проте б'ються вiдчайдушно.
  Отакi ось войовницi. Йде лютий обмiн ударами. Двi блондинки та двi рудi...
  Цар Володимир спитав у фельдмаршала Василевського:
  - Що найважче у вiйнi з нiмцями?
  Фельдмаршал вiдповiв:
  - Набути впевненостi! Тiльки на самому початку, коли супротивник став просуватися, я вiдчув себе незатишно. А зараз ми почали перемагати i ворогами все ясно! - Фельдмаршал Василевич, цей найбiльший стратег випив вина.
  Володимир Кирилович логiчно зауважив:
  - Весь час перемагати дуже важко! Але ми показали себе здатними багато на що! А тепер буде час i весь свiт стане мирним!
  Фельдмаршал Василевський пiдтвердив:
  - Я вiрю в це!
  Дiвчата набили собi на оголенi тiла синцi i виглядали вкрай нервовими.
  Вони билися, зрозумiло, не так як за часiв Стародавнього Риму - намагалися не завдати особливо¬ шкоди собi. Але дiяли активно.
  Бо¬ тим часом тривали. У сiчнi царськi вiйська одразу захопили Париж. Було взято i столицю Данi¬ Копенгаген. Нiмецькi вiйська слабшали. Росiяни продовжували просуватися i по самiй Нiмеччинi. Фрiцi билися вiдчайдушно, але ¬хнi сили були надламанi.
  Олег Рибаченко, це безсмертний хлопчик стрибав босонiж снiгом i мчав в атаку попереду всiх, зовсiм не побоюючись вогню. I при цьому насвистуючи:
  - Хто звик за перемогу боротися,
  Неодмiнно ворогiв переможе...
  Вiн весело смiгться, i багато досягне,
  А Гiтлер буде мiцно битий!
  I босою нiжкою хлопчика як метне гранату! I вишкiрить сво¬ перлиннi, не по роках великi зубки. Та в нього вже впасти, як у вовка. Перегризе будь-яку горлянку.
  А дiвчата на танках рухаються iз пiвдня на пiвнiч Нiмеччини. От-от i вийдуть до моря. I залишаться у фрицiв лише землi бiля Берлiна та Померанiя.
  Наташка, пiдбиваючи фашистськi танки, помiтила:
  - А на вiйнi весело!
  Зоя, довбавши по гiтлерiвцям, погодилася:
  - Краще не буваг! Особливо коли ми перемагагмо!
  Аврора, пальнув за допомогою босих пальцiв нiг, видала:
  - Все неможливе можливе у всесвiтi, не треба аби трохи....
  I дiвка руда як розсмiягться!
  Войовницi сiпаються у несамовитiй радостi та лютi. I давлять собi нiмцiв.
  Одночасно царськi вiйська просувають Iспанiгю i вже пiдходять до Севiль¬.
  Ольга на бронетранспортерi веде вогонь по нiмцях та полiцейських вiйськах.
  Мiсцевi iспанцi майже не пручаються. Падаг чергова кра¬на пiд сокирою Росi¬.
  Олега вистрiлила та заспiвала:
  - Вищий пiлотаж, буде баш на баш!
  А ¬¬ напарниця Алiса прочирикала:
  - Велич росiйських визнала планета,
  Ударом меча розтрощили фашизм.
  Нас люблять i цiнують усi нацi¬ свiту,
  Посто¬мо великий священний царизм!
  I дiвчата як шльопнуть i натиснуть босими пальцями нiжок на джойстик.
  Вiйна мiж царською iмперiгю Володимира Кириловича Романова та фашисткою Нiмеччиною триваг.
  Росiйськi вiйська майже повнiстю звiльнили вiд гiтлерiвських орд Францiю. Лютий 1957 ... Царська армiя звiльняг Португалiю.
  23 лютого з'гдналися росiйськi частини з Данi¬ та само¬ Нiмеччини.
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик, босими нiжками шльопаг по брудi. Дитина-майор кричить собi на всю горлянку:
  - Слава росiйському царевi Володимиру Третьому! Гiтлера я зарубаю, батогом вiдмiряю!
  I хлопчика знову як закричаг, i босими пальчиками метне гостро вiдточений диск. I вразить фашиста у горло. А потiм голою, дитячою нiжкою метне бумеранг, i одразу п'ятьом фрицям перерiже горлянки.
  Та невдала iдея Гiтлера напасти на таку iмперiю.
  Наташа та ¬¬ команда добивають останнiх нiмцiв у Португалi¬. Tхнiй танк невблаганний у знищеннi.
  I теж босими пальцями нiг натискають на кнопки джойстика, здiйснюючи шалене знищення.
  Зоя пальнула, розбила нiмецьку гармату i заспiвала:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  Аврора за допомогою босих пальцiв нiг, довбала гiтлерiвця i прочирiкала з апломбом:
  - Боже, Царя бережи!
  Свiтлана також довбанула, натиснувши пальчиками голих нiжок на кнопки джойстика i, пискнула:
  - Сильний державний!
  Дiвчата розбивають фашистiв. Але з'явився новий гiтлерiвський танк "Маус"-4. Дуже потужна модель - триста тонн вагою та знаряддям у 310-мiлiметрiв. Вiн може на великiй дистанцi¬ пробити, а саму таку товсту броню маг, що танк "Кондратенко"-6 його пiд жодним ракурсом не вiзьме.
  Наталя командуг:
  - Дiвчата, треба пiдiйти впритул i всадити в нижню частину борту, мiж ковзанками - це наш гдиний шанс!
  Зоя лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок по нiмецькiй гарматi i заспiвала:
  - Останнiй шанс доля тобi даг, а ну скорiше вперед! У дощ i град i снiг!
  Августина теж лупнула i прочирiкала:
  - Останнiй шанс, даг тобi доля! Хай живе ходьба, i щоденний бiг!
  I теж босими пальчиками нiжок, та як закрутить. I рознесе фашистiв.
  Свiтлана ревла:
  - За новi рубежi та лихi перемоги!
  Росiйський танк рвонув, набираючи швидкiсть. А дiвчата як вiзьмуть i заспiвають:
  - Сильний державний, самий вiк славний, царе Православний, царюй на славу, на славу нам!
  I знову прискорилися, йдучи вiд важкого снаряда, посланого з гармати, що була у нiмецького Мауса-4. Дiвчата провiзжали:
  - Не зiгнемося в баранячий рiг! Щоб ти Гiтлер - здох!
  I ¬хнiй танк усе прискорюгться. Неначе маленький боксер атакуг великого. Але шанси очевидно тут п'ятдесят на п'ятдесят.
  Наташа, стежачи за рухом танка, згадала, як боксувала з чоловiком на рингу. Пропускала удари i ¬¬ били, але вона трималася. I потiм упевнено огризалася. I впiймала зустрiчений рух супротивника, i пiдборiддя. Нокаутувала!
  Отримала тисячу золотих карбованцiв. Таке ось бойове дiвчисько. Якщо вже дасть, то дасть!
  Наташа труснула голою нiжкою i заспiвала:
  - Це бiй не останнiй, але рiшучий г! На славу Вiтчизни, за Батькiвщину та честь!
  I ось ¬хнiй танк прослизаг повз борт, i посилаг снаряд... Теж Зоя застосувала босi пальчики нiжок, така дiвчина златоволоса, i спритна як мавпочка. I "Маус"-4 став розриватися. Вiн явно детонував снаряди. I потiм як вiдiрве вежi, i вона злетить високо у повiтря!
  Дiвчата хором кричать:
  - Перемога! Класна перемога!
  I черговий танк у ¬хньому списку!
  1 березня 1957 року росiйськi вiйська приступили до форсування Ельби. Схоже, Гiтлер наступав на горло.
  Хлопчик Олег Рибаченко, кинув босою, дитячою нiжкою гранату, потопив фашистський танк та крикнув:
  - За новi, незламнi рубежi!
  Танковий екiпаж Оленки завертаг на схiд. Захiдна Нiмеччина i Францiя вже звiльненi. Залишилися пiд контролем фашистiв лише землi мiж Одером та Ельбою. Ну ще й Британiя з Iрландiгю. Там останнi сили гiтлерiвцiв.
  Оленка, ведучи вогонь фашистськими батареями, вимовляг:
  - Цесаревич Микола,
  Якщо царювати доведеться.
  Нiколи не забувай -
  Лихо армiя б'гться!
  I ось знову посланий босими нiжками ще один снаряд. I потрапив у зброю фрiцiв.
  Стрiляг за допомогою босих пальцiв нiг та Анюта. Попадаг у фашиста, i реве на всю горлянку:
  - Я таке ось дiвчисько - що Гiтлера рве!
  Далi цвяхить вогняна Августина. Теж влучна чортовка, i реве:
  - До пекельних ворiт!
  I використовуг босi нiжки.
  За нею стрiляг Марiя. Так само як вiзьме i потрапить, i провiзить:
  - Нiхто мене тигрицю не зупинить, нiхто босу дiвку, нiде не переможе i буде битий!
  А далi як рубанет Олiмпiада. I виб'г нiмецький танк, зриваючи наче капелюшок гриба з нього вежу.
  I прокудахче:
  - За новi, крутi рубежi!
  I знову покаже язики!
  Дiвчата так i пруть собi i вiдчайдушно наступають. I фашисти тонуть пiд ¬хнiми ударами.
  2 березня 1957 року капiтулювали останнi сили гiтлерiвцiв у Португалi¬. Стало ясно, що зоря фашизму заходить. Точнiше зоря? Жахливий захiд сонця!
  А росiйськi вiйська настають. Нiмцi все частiше кидають зброю та здаються.
  Падають навколiшки. I дiвчатам росiйським та китайським цiлують босi нiжки.
  Це виглядаг так круто та здорово. А фашистiв все шматують i шматують.
  Екiпаж Наташi вже по¬здом ¬де битися на пiвнiч, з фрицями.
  Дiвчата сидять собi у купе. Грають у карти, тримаючи ¬х босими пальчиками нiжок.
  Наталя помiтила:
  - Ось цiкаво, коли вiзьмемо Берлiн, що далi?
  Зоя впевнено вiдповiла:
  - Далi буде Лондон!
  Вогняна Аврора хихикнула i перепитала:
  - А потiм?
  Зоя рiшуче заявила:
  - Латинська Америка буде наша! Ми ж не будемо з гiтлерiвцями церемонитись!
  Свiтлана iз цим погодилася:
  - Звичайно ж, не будемо! Завоюгмо весь свiт!
  Наташа захоплено пiдтвердила:
  - I буде тодi мир, у всьому свiтi!
  Дiвчата хором, заспiвали, пишучи на ходу;
  Слава Велико¬ Росi¬ царизму,
  Там де на тронi Володимир сидить.
  Ми зламагмо орди злого фашизму.
  Армiя слава та нас монолiт!
  
  У вiрi великого серця загартовували,
  Наша Рiдна всiм серцем Земля...
  Ми сини г царя Миколи,
  I за нього гинули недаремно!
  
  Батькiвщина наша всього ти дорожча,
  Пiднiмемо крилатий, небесний салют.
  Ти Вiтчизну боргш також,
  Ну, а фашисти хай усi помруть!
  
  Гiтлер хотiв, отримаг нашi Землi,
  I замахувався злий пес на царя.
  Але ми лихi, того не сприймагмо,
  Тож фашизм налетiв на нас дарма!
  
  Цар це добрий i мудрий правитель,
  Гiрським орлом над планетою ширяг...
  Буде Володимир орди король,
  Дружба у нас - що сталевий монолiт!
  
  Виб'гмо у фрiцiв з нiг ми опору,
  Гiтлер нехай задихнеться в петлi.
  Ми стратимо лютим, ганьбi,
  Хто постаг як зло на Землi!
  
  Царська сила, i царська мудрiсть,
  Буде фашистiв, без мiри трощити.
  Гiтлер повiр, зробив круто дурiсть,
  I ось тепер його життя наче нитка!
  
  Так що великих царiв шануйте,
  Круче Романових немаг на Землi.
  У битвi нацистiв у серця вражайте,
  Щоб вiдкрити шлях до звершень, мрiй!
  
  
  Петро Перший пiдняв нас на море,
  Олександр Париж пiдкорив...
  Так траплялося часом i горе,
  Але ж Росiю зберiгав херувим!
  
  Все у нас гарно,
  I дiвчата та хлопцi повiр...
  Править цар, знайте ви справедливо.
  Хоч гарчить бiля порога злий звiр!
  
  Немаг межi, повiр досконалостi,
  Незабаром царiв буде комунiзм...
  Вiдчинимо ми дверi до блаженства,
  Знищено проклятий фашизм!
  
  Для Росi¬ кордон не поставлено,
  Ми, повiрте, ворогом переможемо.
  Дiвчата босi, нiби в Спартi,
  Ну а цар наш Володимир один!
  
  Вiримо в Рода - Великого Бога,
  Що створив досконалих слов'ян.
  Ми б'гмося за честь i свободу,
  По нацизму завдагмо удару!
  
  Ви Романов рiд найбiльший,
  Правитиме Росiгю завжди...
  Цар великий, полiт найвищий,
  Чи не зламаг орла Сатана!
  
  За любов для Росi¬ велико¬,
  Ми бiйцiв посилагмо до бою...
  Святi з iкон славимо лики,
  Адже будь-який во¬н теж г царем!
  
  За Вiтчизну горить наше серце,
  Ми дiвчата крутi у бою.
  У космос ми прочинимо, знай дверцята,
  А Адольфа як суку вб'ю!
  
  До Берлiна трохи лишилося,
  Ми увiйдемо, несучи славу царiв.
  Не загрожуг нам дiвчаткам старiсть,
  Нас, повiрте, водою не розлий!
  
  Закопагмо хто злiсний i пiдлий,
  Буде лихо повалений дракон.
  I у нас золотi iкони,
  Рiдновiри - вiчний закон!
  Дiвчата молотили фашистiв дуже лихо, що ¬м фрицi пiддалися. Весна 1957 року. Босi нiжки дiвчат шльопають по калюжах. I це так чудово i дуже красиво. I коли пальчики голих засмаглих нiжок метають горошинку з антиматерiгю, здатною пробити будь-який, навiть найпотужнiший фашистський танк.
  Гiтлер у Берлiнi, де мiж Ельбою та Одером найсильнiшi кiльця оборони. I там його слiд безпосередньо зiм'яти.
  I що ж середина березня i земля така сира стала i мокра. Але дiвчат та Олега Рибаченка це не зупинить.
  . РОЗДIЛ ¦7.
  Бо¬ тривали ... Вiйська царсько¬ Росi¬ зробили паузу з метою перегрупування сил. Одночасно 1 квiтня розпочалася висадка у Британi¬. Погода ще холодна та штормова. Але цей день видався спокiйним з росiйськими вiйськами розпочали висадку.
  Оленка боролася разом iз iншими дiвчатами. Незважаючи на те, що снiг не скрiзь ще розтанув, дiвчата атакували супротивника, будучи самi босонiж i в одному лише бiкiнi.
  Оленка кинула босими пальчиками нiжок убивчо¬ сили гранату i проворкувала:
  - За царськi перемоги!
  Анюта яка теж стрiляла, i ¬¬ голi нiжки запустили вибуховий пакет iз тирси в'янула:
  - Наша цiль, перемагати!
  Алла, зрiзуючи ворогiв, видала, скелячи зубки:
  - Вiрю перемога прийде.
  I теж босими пальчиками нiжок жбурнула бомбу. I розiрвала купу фрiцiв.
  Слiдом за нею довбанула i Марiя. При чому вона натиснула червоним соском на пусковий гачок базуки i розбила гiтлерiвський танк.
  Дiвчина заспiвала:
  - Слава епосi комунiзму!
  Олiмпiада теж боролася запекло. Лупила фашистiв, трощила ¬х i спiвала:
  - Слався святий комунiзм! Буде повалений нацизм!
  I тримаючи на голих пiдошвах бочку з вибухiвкою, як запустить ¬¬. I масу супостатiв рознесе.
  Хоча можливо про комунiзм спiвати, коли царський уряд при владi не зовсiм доречний.
  Фашисти намагаються якось вiдбитися. Частина англiйцiв теж чинить опiр росiйським вiйськам. Це зрозумiло: колишнi вороги, вiчна конкуренцiя.
  Але взяти цей континент таки треба. I тодi прийде повна та остаточна перемога. Як i гiтлерiвську оборону мiж Ельбою та Одером.
  Хоча страждання тут надзвичайнi. Гiтлерiвцiв бомбять iз повiтря i пресують. У небi борються лiтаки. I ще не розгаданi дисколети Третього Рейху.
  Остання зброя грiзна, але на щастя через дорожнечу та складнiсть у виробництвi машин не надто масова. I це затягуг опiр.
  ¦ва i Гертруда на тарiлцi, що лiтаг, полюють за радянськими машинами. I продовжують полювання.
  Вiйницi управляють дисколетами за допомогою босих пальчикiв нiжок, i роблять це точно i акуратно.
  ¦ва заспiвала зi смiшком:
  - Гiтлер назавжди буде з нами!
  Гертруда розсмiялася i вiдзначила, вискалив зубки:
  - А ми з ним!
  I як натисне пальчиком босо¬ ноги на кнопку джойстика, таранить черговий росiйський винищувач. I сама лiтаюча тарiлка невразлива.
  Може тому Гiтлер i зважився на таку вiйну, з могутньою Росiгю, що в нього дисколети.
  Але цього для перемоги замало.
  Найкращi нiмецькi аси на реактивних винищувачах Альбiна та Альвiна. Вони вiдважнi дiвчата, i б'ються майже голяка.
  Альбiна натиснула босими пальчиками нiжок. Пiдбила росiйську машину iз сумом помiтила:
  - Вiйна йде до кiнця!
  Альвiна пiдрiзавши черговий росiйський лiтак, погодилася:
  - До нашо¬ поразки йде вiйна!
  Альбiна з натхненням вiдзначила:
  - Але свiй обов'язок ми виконагмо.
  За допомогою босих пальчикiв нiжок Альвiна збила наступний лiтак, i прочирикала:
  - Звичайно виконагмо до кiнця!
  Дiвчата безумовно хоробри, хоч i жорстокi. Намагалися хлопчика рокiв чотирнадцяти. Спочатку пiдлiтка пiднялися на дибу. Пацан засмикався.
  Потiм йому повiсили колодку на ноги i мiцно затиснули. Далi стали вiшати гирi, розтягуючи його жили i вигинаючи суглоби. Було дуже боляче i хлопчик застогнав.
  Пiсля чого Альбiна стала бити пацана батогом по спинi та сiдницях. А Альвiна взяла в руки розпечений прут, i стала припiкати хлопцевi босi, круглi п'ята. Вiд чого так пригмно та апетитно пахло смаженим м'ясом. Немов шашлики смажать, i так пригмно це нюхати.
  Пiд кiнець Альбiна вiдклала батiг i взяла в руки червонi вiд жару щипцi. I ¬м взяла вiдiрвала у хлопця чоловiчу досконалiсть. Той вiд дикого больового шоку взяли та вiдкинувся.
  Точнiше сказати, хлопчик помер закатованим.
  Альвiна сплакала i вiдзначила:
  - Шкода його! Що тепер робити?
  Альбiна зi смiшком вiдповiла:
  - Шкiру на абажур, а м'ясо скормимо свиням, щоб жирнiшими були!
  Альвiна запропонувала:
  - А може, краще пустимо на мило?
  Альбiна дiвчина-блондинка заперечила:
  - Нi! Жиру в ньому обмаль - буде нерентабельно!
  Отакi вони войовницi чарiвнi блондинки. На обличчя красивi - злi всерединi!
  I росiйськi льотчицi, особливо Анастасiя Вiдьмакова, i Акулiна Орлова чудово воюють! I борються очевидно босонiж.
  Анастасiя проспiвала:
  - Все неможливе можливе у цьому свiтi!
  I босими пальчиками нiжок пiдрiзала нiмецький лiтак.
  Акулiна, збиваючи чергового супротивника, видала:
  - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  Анастасiя дуже по-бойовому боролася, використовуючи босi пальчики нiжок, чудове дiвчисько.
  I дуже гарна, кохаюча юних солдатiв. Анастасi¬ вже рокiв чимало, але вона чудово виглядаг. Талiя як у юно¬ дiвчини, а перлиннi зубки, i вона свiжа жодному зморшку. Така красуня просто вiдьма i приваблюг чоловiкiв. Недарма ¬¬ прiзвище Вiдьмакова.
  Анастасiя бореться з дикою люттю i холоднокровно одночасно. Збивагться лiтаки масами.
  I в не¬ безлiч царських нагород. У тому числi Георгi¬вський Хрест iз платини з бантом мечами та дiамантами.
  Ось це дiвчисько: просто супер!
  Анастасiя готова хоробро битися i перемагати. У не¬ волосся мiдно-червоного кольору, таке пекуче, густе, кучеряве. Чудова дiвчина.
  Мiрабела медова блондинка i взагалi дiвчина супер, i дуже войовнича льотчиця. З чудовим почуттям аеродинамiки.
  I також за допомогою босих пальчикiв нiжок легко збиваг гiтлерiвськi лiтаки.
  I спiваг:
  - Звичайно важко передбачити,
  Що в цьому свiтi новим чекаг...
  Ми будемо в небеса лiтати,
  Сiвши в зiрковий лiтак!
  I пiдрiзаг чергову гiтлерiвську машину, цього разу натисканням червоного соска, зауважила;
  - Буваг у солдата молоко на губах не обсохло, але в молоко вiн кулi не посилаг, i молодiстю зеленою, старих у червоний колiр вганяг!
  Олег Рибаченко, який став у росiйськiй армi¬ справжньою легендою, трощила фашистiв, що вiдчайдушно намагаються скинути радянськi вiйська з плацдарму за Ельбою, теж склав цiлий зошит крилатих афоризмiв.
  Гарних афоризмiв, вони крилатими кiньми пролiтали в головi вiчного пацана, коли вiн винищував гiтлерiвцiв;
  Будь хоч трохи спритною лисицею, якщо не хочеш стати за¬ждженим iшаком!
  Не вiр полiтикам, вони для виборця лише наждак, що здираг стружку з дубiв!
  Хто не круглий дурень, той грiш перетворить на важкий п'ятак!
  У полiтицi немаг рiднi, але бажаючих подiлити твог по-братанськи знайдуться!
  У життi багато гидот, але найгидкiше, що коли життя добiгаг кiнця!
  Хочеш стати ближчим до Бога, прибий до хреста мавпу у сво¬й душi!
  Людина сталася якщо не вiд мавпи, то принаймнi перестала бути мавпою!
  Якщо ти розумом мавпа, то лисиця тебе проковтне, наче хижий удав!
  Немаг нiчого нескiнченного, окрiм часу, який потрiбний полiтикам, щоб виконати обiцяне!
  Якщо багато гавкагш, то скиглиш побитим псом!
  Не вiр у того, у кого червона мова, i вогонь червоного кольору здатний спалити!
  Навiть Бог не може переперечити жiнку i виховати мавпу до рiвня людсько¬ культури!
  Без кохання немаг посмiшки, якщо тiльки якщо це не хижий вискалив полiтика!
  Занадто довго кручена в хмарах, безкрила полiтика пролiтаг в трубу!
  Дрiбна душа, яка завжди маг амбiцi¬ гiганта!
  У дрiбно¬ душi, гiгантська зарозумiлiсть!
  Полiтик це злодюжка який пише собi закони, i вважають кра¬ну територiгю зони!
  У полiтика сiм п'ятниць на тижнi, але коли треба виконувати обiцяне - настаг юдейська субота!
  ¦днiсть це добре, якщо це не спарювання з полiтиком!
  Полiтик це така iстота, що хоче зробити iз тебе вiвцю свинськими методами!
  Свинськi методи полiтикiв перетворюють виборцiв на вiдбивну!
  За правителя-свиня життя не буваг жирним!
  Зробити президентом свиню - надто жирно!
  Хочеш стати президентом, лови удачi моменти!
  Правитель, який вважаг виборцiв баранами - типова свиня!
  Бог це не тiльки всемогутнiсть, а ще й готовнiсть пiти на хрест, заради ближнiх!
  Правитель, що довго сидить на тронi, викликаг просiдання держави!
  Молодий лiдер, як свiжий кiнь, старий, наче з розбитими копитами кобила!
  У засобах досягнення Божественних висот полiтик сам Сатана!
  Полiтик Бог лише в одному, у вигадуваннi виправдань, чому його передвиборчi обiцянки були так по-диявольськи проваленi!
  Полiтик як пиво, гарний лише у холодному виглядi та на столi!
  Полiтик солодкий промовами, але гiркий осад вiд них зовсiм не пивний!
  У полiтика тiльки тодi з вуст правда, коли вiн перехитуг сам себе!
  Полiтик, щоб хоч трохи заробитися Божеством розпинаг виборця на повну!
  Навiть ведмежа сила не врятуг, якщо ти розумом колода!
  Лисиця це такий звiр, що i з лева спустить три шкури!
  Полiтик тодi найсильнiший, його виборцiв слабкий розумом!
  Полiтик тому виходить медом, щоб виборець зовсiм не розплював!
  Мiцно отримаг кийком, той, у кого в головi тирса!
  Дуб цар дерев, дубова голова перетворюг на пiддано будь-якого пня!
  Дуб стiйкий до гнилi, дубова голова сповнена пилу!
  Якщо ти пень, то тобi хоч кiлок на головi чешi!
  Невiдомiсть лякаг, але вiдоме, часом змушуг просто боятися!
  Знання народжуг впевненiсть навiть коли важко, незнання розгубленiсть, навiть коли легко!
  Боягуз не той, хто бо¬ться, а хто хоробрiсть виховати в собi лiнугться!
  Страх це слабкiсть, вiдвага сила, але побоюйся в собi дебiла!
  Хто дозволяг себе вести за нiс, ризикуг заблукати серед трьох сосен!
  Примушуг ходити по колу нескiнченна дурiсть, з обнуленою кмiтливiстю!
  Чи не бiда якщо не висохло молоко на губах, гiрше, якщо черствiсть у серцях!
  Черствий хлiб милостинi, гiрка сiль покаяння!
  Мед iз вуст полiтика приваблюг тих, у кого молоко на губах не обсохло!
  Полiтик це не злодiй у законi, це злодiй, який видаг закони!
  Полiтик обiцяг солодке життя, виливаг мед iз вуст, але лапки у нього липкi, як у мухи!
  Промовистий полiтик, п'явок впивагться в гаманець виборця!
  Чому мовчання золото, бо його сплачують!
  Яка найбiльша рiч у свiтi? Гора виданих полiтиком обiцянок!
  Полiтик хоче грошей та влади, готовий порвати будь-кого на частини!
  Полiтик це в першу чергу лисиця, не завжди яскраво зовнi, але завжди крутить хвостом!
  Полiтик радий наповнити ваш гаманець лише одними порожнiми обiцянками!
  Полiтик тiльки в одному чесний, коли каже - ми, то свого я в нього вже немаг!
  Чого бiльше, нiж атомiв у всесвiтi? Личин та масок полiтикiв!
  Що полiтик робить найохочiше - очищаг кишенi виборцiв!
  Полiтик не завжди став, але його обiцянки завжди пахнуть тухлятиною!
  Полiтик на тижнi маг сiм п'ятниць, але слухати виборцiв завжди вихiдний!
  Хто був найперше? Полiтики, бо вони зробили хаос!
  Не вiр у крутiсть полiтикiв-пiвнiв, вони завжди спiвають iз чужого голосу лисицi!
  Якщо полiтик виливагться солов'ям, то фонограму йому виготовила лисиця!
  Швидше рак на горi засвистить, нiж полiтик виконаг обiцяне, не червонiючи!
  Полiтик схожий iз нiчною фегю, тiльки зазвичай обдираг клiгнтiв у денний час!
  Чим полiтик схожий на собаку, коли багато бреше, то точно ручний i маг господаря!
  Тi за кого голосують серцем, часто опиняються у виборцiв у печiнках!
  Полiтик, як горiлка, виборець печiнкою вiдчуг, що вона палена!
  Полiтик вивертаг мiзки наче горiлка, тiльки на вiдмiну вiд не¬ повний каламутi!
  Полiтик любить напустити туман, з прозорою метою збагатитися!
  У полiтика багато обiцянок, але ще бiльше вiдмовок у разi ¬хнього невиконання!
  Полiтик це лисиця, але найчастiше сiро¬ мастi!
  Полiтик з дубiв знiмаг стружку i збиваг по-свинськи жолудi!
  Якщо полiтик балакучий як пила, то з виборця точно зробить пня!
  Полiтик любить говорити про Бога, бо вiн сам сатана!
  Полiтик хитрий як диявол, але ангел у роздачi обiцянок!
  Полiтик любить хреститись, але його руки завжди тягнуться до гаманця!
  Вiддавши голос промовистому полiтикану, ризикугш потiм харкати кров'ю!
  Зазвичай люди вибирають мiж котами в мiшку, вовками в овечiй шкурi, i лисицею з протухлим сиром!
  Якщо полiтик виконав свою обiцянку, подивiться на гору, чи свистить на нiй рак!
  Легше повiсити колобка, анiж змусити полiтика виконати обiцяне!
  Тiльки в одному полiтик послiдовний - у пошуках вигоди у власну кишеню!
  Полiтик змiнюг соратникiв як рукавички, тiльки руки вiд цього в нього стають ще бруднiшими!
  Полiтик це така тварина, що з виборця робить оленя!
  Полiтик якщо не вовк у овечiй шкурi, то типовий баран!
  Полiтик, який не лисиця, чи то баран, чи олень!
  Полiтик може наобiцяти гори, але пiсля нього лише розгрiбагш завали!
  Не поспiшайте голосувати за пiвня, вас же вiн i заклюг з тельбухами!
  Диктатор, це лисиця, на тронi лева, в оточеннi баранiв!
  Не хочеш виявитися оленем, будь сам хоч трохи лисицею!
  Виграг вибори той, хто задарма ворон не рахуг!
  Голосувати можна i серцем, тiльки без розуму, вiдiб'г переможець мiзки!
  
  Полiтик це лисиця яка вiддаг перевагу сиру зеленого як колiр долара кольору, вiд тих хто вважаг ворон!
  Дружина не рукавиця, як рукавички мiнятимеш, то точно припинишся у вiдморозку, вiд спекотних пригод!
  Генiальнi хлопчики роблять набагато бiльше вiдкриттiв, нiж посереднi старi iнструкцi¬!
  В юностi у серцi вогонь, у головi вiдкриття, а в результатi перемога!
  Шлях до успiху не завжди прямий, але не терпить зiгнуто¬ у покiрностi спини!
  Полiтик згинагться в уклiн, щоб вище задерти нiс!
  Полiтик кланягться, щоб потiм нагнути виборця!
  Полiтик готовий носом землю копати, щоб вiдповiдальнiсть перед виборцями поховати!
  Все неможливе, можливо в нашому свiтi, i жити повiрте дуже складно, немов у тирi!
  Iшак iз мiшком золота, краще проб'г фортечну стiну, нiж мамонт iз сталевим тараном!
  Полiтик iз золотими вустами, перетворюг виборцiв на iшакiв, iз золотими мiшками пiдношень!
  Хто найсильнiший звiр? Звичайно вiслюк навантажений мiшком золота! Лисиця обпалить жовтий колiр зради та золотих монет пiдношень!
  Полiтики часто махають червоними прапорами, заради жовтого кольору монет, що беруть iз кишень виборцiв, не червонiючи!
  Червонi промови солодкозвучних полiтикiв проливають гiркi сльози матерiв, чи¬ сини загинули у кривавiй сiчi!
  Хто обiцяг золотi гори не вартий i ламаного мiдного гроша!
  Полiтик петляг як загць, юлить як лисиця, але при нагодi перегризе виборцю горло як вовк!
  Полiтик любить рахувати грошi в чужiй кишенi, але розщедрюгться як правило лише на хабарi!
  Полiтик хитруг з виборцем, як лисиця з колобком, тiльки з'¬даг пiд оплески!
  Полiтик знiмаг з виборця стружку золотим рiзаком срiблястих промов, солодкозвучних катiв!
  Дуб довго горить у вогнi, але швидко ламагться вiд полум'яно¬ мови полiтика!
  Деколи найбiльша проблема кра¬ни, малий розум правителя!
  Нiчтожество на тронi, величезна проблема для держави!
  Полiтик часто паперовий тигр, i iкласта лисиця, вiн народжений для пiдлих iгор, i на хитрощi годиться!
  Полiтик не завжди повний гаманець, якого всi люблять, але завжди кишеньковий гаманець, який сумлiння губить!
  Людина любить зелень у кишенi та мрi¬ на диванi, тiльки грошики у туманi, якщо ти живеш у нiрванi!
  Полiтик охоче буваг, але охоче оре, хоча приорати виборця прагнути з усiх пристрастю бадливо¬ корови!
  Полiтик що граг на ненавистi до блакитних, не почервонiг, коли затягне виборця в дупу!
  Полiтики пiд червоними прапорами не червонiють вiд сорому, проливаючи червону кров!
  У свiтi ти чи сiрий вовк чи бiла вiвця, чи сита лисиця чи з'¬дений загць, а в полiтицi недарма, тиран наводить демократi¬ глянець!
  У полiтика вовчi звички, лисий характер, але в глибинi душi вiн все одно шоколадний загць, тiльки зовсiм не¬стiвний для виборцiв!
  Чим iз великим запалом полiтик обiцяг, тим швидше виборець захитне вiд очiкування!
  Полiтик схожий на повiю, багато працюг мовою, але може задовольнити лише iнтелектуального iмпотента!
  Чим вiдрiзнягться полiтик вiд повi¬? У повi¬ клiгнт завжди маг рацiю, у полiтика виборець вiчно потрапляг в халепу!
  Полiтик криком пiвень, амбiцiями орел, хваткою шулiки, жадiбнiстю ворона, але все одно безкрилий!
  Полiтик часто розумом як чобiт, але взуг виборця шалено!
  Взути полiтик може будь-кого, але пiсля цього виборець босяк у життi!
  Полiтик запускаг руку у ваш гаманець, коли посилено хреститися, i ставить пiднiжку, стаючи навколiшки!
  Чому вiруючих називають вiвцями, ¬х стрижуть пройдисвiти, у яких немаг нiчого святого!
  Якщо буде ти вiвцею, будеш повiк ходити босий, якщо ти будеш козлом, то залишишся ослом! Якщо розумом ти людина - то щасливою будеш вiк!
  Справжня лисиця в полiтицi здатна не тiльки вiвцю скоблити, а й з лева спустити три шкури!
  Чоловiк зобов'язаний жiнку пропустити, але там, де вона не потрапляг в ситуацiю, де вимагаг не жiноче терпiння i чоловiчу мужнiсть!
  Самий непотоплюваний той, хто в ратнiй справi не незграбно вправний, i мiркуванням не полiно!
  Якщо жiнка хтива як кiшка, то у ¬¬ чоловiка мишi в головi!
  Найсвiтлiшi iде¬ похмурiють вiд тiньово¬ полiтики, за ¬х втiлення!
  Жiнка хитра як лисиця, i кермуг навiть левом, якщо у чоловiка мiркування пiвня!
  Бог може все, тiльки перевершити жiнку в запитах, Вiн безсилий!
  Жiнка, щоб не бути проковтнутим чоловiком як удавом, повинна мати жало кобри!
  Людина у всьому може бути подiбна до Творця, тiльки наслiдування по-мавпяче ¬¬ не фарбуг!
  Людина може перевершити Всемогутнього Бога, тiльки в зарозумiлостi, та й якщо iнтелектуально створений пiтекантропом!
  Жiнка не хоче бути куркою, але ¬¬ iдеал чоловiка - пiвень!
  У жiнки-лисицi воiстину вовча хватка на чоловiкiв-бобрiв!
  У полiтицi як у лiсi, якщо ти дуб з'¬сть свиня, якщо загць зжере лисиця, якщо осел - спустять три шкури!
  Чим яскравiша жiнка, тим бiльше вона лисиця!
  У сiрих людей не вистачаг сiро¬ речовини в мозку, яскравих особистостей, сiра в головi у великiй кiлькостi!
  Сiрий чоловiк як одинокий вовк, i як загць не маг спокою!
  Якщо полiтик великий лис, то левова частка йому забезпечена!
  Лисиця-полiтик у виборця-ворони забираг можливiсть кататися як сир у маслi!
  Менше зiрок на небi, нiж тлумачень Святого Письма!
  Кат у червоному балахонi, справедливiше, полiтика з промовистiстю!
  У ката загострена сокира, у полiтика гостре слово, перший зносить голову, другий капаг на мiзки!
  Рубати голови часом гуманнiше, нiж капати на мiзки!
  Якщо дозволяти полiтикам капати собi на мiзки, рватимеш волосся вiд досади!
  Промови полiтика як вода, для промивання мозку!
  У чому полiтик найбiльший Бог у тому, що творить беззаконня!
  Полiтик завжди дивиться на виборця як на уславленого погляду, щоб приорати!
  Жiнка любить свог бiдне тiло оголювати, щоб одягнутись багатшим!
  Босонiж жiнка швидше взуг чоловiка, навiть якщо вiн не зовсiм чобiт!
  Голою жiночою п'ятою, простiше розкрутити чоловiка на моднi чобiтки!
  Щоб добути собi моднi туфлi, жiнка повинна гарненько "взути" чоловiка!
  Жiнка, яка не вмiг вчасно оголити нiжку, залишиться "взутою" навiки!
  Занадто часто дивлячись на голi жiночi ноги, чоловiк ризикуг "взути" себе до стану босяка!
  Щоб не залишитися навiчно босячком, треба вмiти вчасно скинути туфлi!
  Боса нiжка дiвчини, краще за кирзовий чобiт окупанта!
  Наймiцнiша броня не всто¬ть, перед нiжною шкiрою, чарiвною дiвочою пiдошвою!
  Жiнки дуже спритно лiзуть у гаманець чоловiка босими ногами!
  Найлiпша частина жiночого тiла для золотих монеток, босi нiжки та оголенi груди!
  Потрiбно жiнцi часом скинути взуття, щоб не стати навколiшки перед злиднями!
  Босою ногою простiше поставити чоловiка на колiна!
  Вчасно боса, повiк не босячка!
  Босонiж жiнцi простiше забратися на золоту вершину!
  Ти чоловiк чобiт, якщо не любиш жiночих нiг!
  Жiнка зi стрункими ногами, змусить зiгнутися чоловiка у повазi!
  Босi пальчики нiжок, спритнiшi за ручки, коли жiнка витягуг монети з кишенi "взутого" чоловiка!
  Найкраще жiнка заштовхуг чоловiка пiд каблук, босою нiжкою!
  Шлях до серця чоловiка простiше красунi протоптати босими ногами!
  Босi нiжки дiвчат, бiльш чiпкi при пiдйомi в Еверест чоловiчого серця!
  Роззувшись, жiнцi легше перетнути пустелю чоловiчо¬ байдужостi!
  Будеш тупий як чобiт, потрапиш по пiдборах навiть босячки!
  Гарно Олег Рибаченко складаг. I б'гться повний ентузiазму та бойових якостей.
  Ось грiзний танк Е-90. У ньому лобова броня вежi 285-мiлiметрiв лоб, i 210-мiлiметрiв борту. Лоб корпусу 250-мм пiд нахилом в сорок п'ять градусiв, i бортiв - 210-мм. I гармата у 120-мiлiметрiв у 100 ЕЛ. Вага машини чимала в 110 тонн, зате двигун газотурбiнний в 2000 кiнських сил. Таку машину так просто й не здолати.
  Хлопчик свиснув. I щосили шпурнув горошинку з саморобною антиматерiгю всерединi.
  I вибухiвка, як рвоне. Що одразу десять танкiв Е-90 пiдкине у повiтря та переверне. Ось це нищiвний завдано удару.
  Хлопчик узяв i знову заспiвав на радощах;
  Гiмн Батькiвщини мог¬ прекрасно¬,
  На подвиг надихаг цiлий свiт.
  Боротися з росiйським во¬ном небезпечно,
  Вiн справжнiсiнький велетень!
  
  Чи здатнi ми зловити коня рукою,
  I танк гранатою затято¬ зламати...
  Дiвча лупить босою ногою,
  Непереможна Батькiвщина рать!
  
  Готовi ми з фашистами битися,
  Адже наша вiра мiцнiша за метал...
  Адже росiяни завжди вмiли битися,
  Стати Сином Марса, я пацан мрiяв!
  
  Хочу лiтати хлопчисько жваво в космос,
  Пора нам штурмувати вже Берлiн.
  Адже помолодшати нiколи не пiзно,
  Над нами золотокрилий херувим!
  
  Любiть люди ви Христа зi Сварогом,
  У нас гдинi Боги знайте все...
  Хоч Сатана люто цiлить рогом,
  Кра¬ни прекраснiшi немаг на Землi!
  
  На славу нашо¬ матерi¬ Росi¬,
  Готовi Роду вiддано служити.
  Про щось баби безглуздо голосили,
  Але не перерветься життя знайте нитку!
  
  У всьому ви люди Ладу почитайте,
  Вона народила безлiч Богiв.
  Ми русичi сильнiшi i за китайця,
  Побачимо втiлення всiх снiв!
  
  Так Гiтлер на Вiтчизну прет ордою,
  У ньому багато сили, пекла Сатани.
  Росiя стала обраною кра¬ною,
  Знай погано якщо ми роз'гднанi!
  
  Для Роди всi народи просто дiти,
  Вони любить людство душею.
  I Богиню Ладу не гнiвiть,
  Хай хлопчик у битвi цей крутий!
  
  Ми соколи, що злетiли орлами,
  Мечi гострi та мiцнi щити.
  Бiжать дiвчата з босими ногами,
  Могутнi дочки, хоробрi сини!
  
  Ми переможемо, i в цьому наша правда,
  Росiя пишно процвiтатиме...
  У битвi буваг дуже спекотно,
  Повалений буде супостат i тати!
  Фашист на мiцний наш кулак нарвався,
  I мiцно Гiтлер у морду отримав...
  У такий снаряд прихований у ранцi,
  Що навiть ти i бiсiв Пане!
  
  Перемога буде скоро, ми в Парижi,
  Цвiте як троянда росiйська Земля.
  Пiднiмемося ми зiрок небесних вище,
  Народи свiту дружна сiм'я!
  . РОЗДIЛ ¦8.
  15 квiтня 1957 року почався великий наступ росiйських вiйськ на семиразове кiльце оборони фашистiв навколо Берлiна. Бо¬ розгорнулися дуже запеклi, i позицi¬ гiтлерiвцiв обрушився шалений вогонь. Артпiдготовка була дуже запеклою.
  Примiли також i прожектора, щоб заслiпити супротивника. I пiшов наступ армади царських вiйськ Володимира Третього.
  Танкiв було дуже багато. З них гарною машиною став "Олександр"-7. Машина при вазi в сiмдесят тонн, мала хорошу швидкiсть, i потужний захист, з могутньою 130-мiлiметровою гарматою. I ¬¬ не так просто зупинити чи пiдбити.
  Лобова броня цiг¬ машини тримала майже всi протитанковi знаряддя Вермахту.
  Екiпаж всього iз чотирьох людей. Машина заввишки менш як два метри. I мчить собi.
  ¦лизавета пальнула по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок i перевiряла:
  - В iм'я iдей святого царату!
  Катерина теж пальнула i вiдзначила:
  - Жiнка на вiйнi, як перлина в раковинi - може i некомфортно, зате дозрiваг повною мiрою привабливiсть!
  Олена теж вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i дотепно помiтила:
  - У п'яницi червоний нiс, не червоне життя та чорна репутацiя!
  ¦лизавета серйозно вiдповiла:
  - До нас це не стосугться, ми не п'гмо!
  ¦фрасiя вiдзначила:
  - Горiлка мiцний напiй, що перетворюг чоловiка на розмазню!
  ¦лизавета, пальнув у супротивника погодилася:
  - Для полiтика-киселя, характерний словесний пронос!
  Катерина, стрiляючи, причому досить влучно за допомогою босих пальчикiв нiжок вiдзначила:
  - Полiтик рiдко добрий пастух, але завжди прагнути остригти виборця як овечку!
  Олена, ведучи вогонь по гiтлерiвцям, погодилася:
  - Полiтик найсолодший мед промов, перетворюг на словесний пронос!
  ¦фрасiя iз цим охоче погодилася:
  - Якщо Бог перетворював воду на вино, то полiтик перетворюг словесний пронос на золотий дощик на свою кишеню!
  Дiвчата чудово попрацювали на свогму танку, розвернувши батарею. Бiй розвивався за наростаючою.
  Подолавши за нiч першу гряду Зегловських висот, радянськi вiйська спробували вдень розвинути свiй успiх. Але велика кiлькiсть керованих по радiо мiнних полiв, а також щiльний вогонь кулеметiв i швидкострiльних знарядь знову увiгнав у землю пiхоту. Та й танкiв пiдiрвалося надто багато.
  Втiм, ремонтнi бригади геро¬чили не гiрше за бойовi частини i значна частина машин, вже до кiнця дня повернулася в дiю.
  Алiса та Анжелiка так i не зiмкнули очей. Вони билися, стрiляли, щось вигукували...
  Гiтлерiвцi були дурнями, зокрема багато ¬х знаряддя дуже успiшно вiдсидiлися в глибинах, та був ¬х домкратом пiднiмали нагору. Пiсля чого вони лупили...
  Найпоширенiший вид збро¬ це, звичайно, зенiтне в 88-мм. Унiверсальна гармата для стрiльби i лiтаками, i танками, i пiхотою. Тiльки снаряди мiняй... Правда дещо громiздка, але ж i домкрати використовуються спецiальнi, призначенi для танкiв та САУ.
  Серед оборонних багато пiдлiткiв i жiнок. Людськi ресурси Третього Рейху виснажуються, тому доводиться пiдгрiбати всiх пiдряд. Навiть десятирiчнi хлопчики-бiйцi не така вже й рiдкiсть. Вони теж можуть i пляшку з горючою сумiшшю жбурнути, i всадити в пiхотинця iз засiдки.
  Оборонна лiнiя на Зеела дуже потужна, ще почали зводити ще до початку першо¬ свiтово¬ вiйни, на випадок кидка царсько¬ армi¬ до Берлiна. Та вже у вiсiмнадцятому столiттi при ¦лизаветi, якiй лише передчасна смерть завадила називатися Великою, росiяни брали Берлiн!
  Так що висоти маю багато пiдземних комунiкацiй, лабiринтiв траншей та укриттiв для снайперiв. Це можна сказати свого роду мiсто.
  Незважаючи на те, що Адольфу Гiтлеру, як правило, приписують шизофренiчний оптимiзм, серйознi роботи над укрiпленням Берлiна почалися ще з весни сорок третього року, до початку вiйни з царською Росiгю. I на вiдмiну вiд Захiдного, Атлантичного Валу вдалося ¬¬ добудувати остаточно.
  Усi мертвi сектори були замiнованi, або пiдготовленi у заливцi напалму.
  Алiса i Анжелiка вже вкотре обпалили свог голенькi, витонченi ножi коли з-пiд землi полилася зловiсна сумiш синтетичного бензину, сiрки, фосфору.
  А пiдпалило дiвочi п'яти надвечiр серйозно, вони вкрилися великими пухирями, ступати стало тортурою.
  Дiвчата здалися i вели тепер вогонь, лежачи iз засiдки, тим паче, що росiйськi вiйська майже просунулися протягом дня. Втiм, снайпери так i повиннi чинити, а коли кипить битва цiль обов'язково знайдеться... I можна далi поповнювати свiй рахунок.
  Алiса, чухаючи об метал спаленi ступнi, гаркнула:
  - Та нас з тобою Анжелiка дуже погано та боляче. Але повiр менi, куди великi страждання менi особисто завдають спогади про згорiлих солдатiв Русько¬ Царсько¬ Армi¬.
  Рудоволоса войовниця нервово брязнула перлинними зубками:
  - А менi повiр бачити ¬х ще гiрше, особливо тих, хто не помер одразу, а обвалився... Вiйна вiдрiзнягться вiд пекла, тiльки тим, що в нiй немаг тортур рутиннiстю!
  Алiса, збивши влучним пострiлом фашистського навiдника, що необережно виглянув з-за чохла, помiтила:
  - Якби всi були б нашi во¬ни, як ми? Хоча гострити, звичайно, легше, нiж стрiляти!
  Анжелiка i тут не погодилася:
  - Це для кого як! Менi особисто i те й iнше дагться важко... До речi, а чому тебе назвали Алiсою?
  Златоволоса войовниця просто як на сповiдi вiдповiла:
  - Знагш, моя мама прочитала ще в дитинствi подiбну казку... Гарну казку, але дуже дурну. Пiсля чого вона вирiшила, що ¬¬ донька повинна подiбно до Алiси вiдкрити новий свiт, але тiльки не на землi, а космосi. Ти розумiгш...
  Анжелiка пальнула i схибила, в досадi стукнула приклад пiдборiддям:
  - Ну так! Звiсно ж, розумiю. Ти знагш, сама мрiяла потрапити на планету, де навiть на полюсах вiчне лiто, а люди не знають хвороб та старостi. На Землi немаг раю, i в тiй же вiчнозеленiй Iндi¬, спека, велика вологiсть, i хмари огидних комах!
  Алiса хихикнула:
  - Зате там г Мауглi... - Потiм змiнила тон бiльш серйозний. - Я думаю, що незабаром Iндiя стане радянською.
  Анжелiка цiлком резонно засумнiвалася:
  - Це Неру просто слабак. Вiн пацифiст i не комунiст. Вiд таких як вiн бiльше шкоди, нiж користi. Нам потрiбнi сильнiшi i вiдданiшi червонi iде¬ союзники, що нести комунiзм та його свiтло у свiт!
  Алiса зробила ще пару пострiлiв, вiн бачила, що фашисти поступово слабшають. Ось у небi знову з'явилися штурмовики Олексi¬... Вони вилетiли ранiше, а за ними швидшi "пiшаки".
  Алiса зiстрiла з приводу цих невеликих бомбовозiв:
  - Пiшки теж не горiшки - майбутнi ферзi, ти фашист бiжи!
  Анжелiка похмуро висловилася:
  - За слабких союзникiв, навiть сильна технiка простоюватиме!
  Алiса цiлком резонно звернула увагу на нюанси:
  - Але ось, наприклад, румунський король Мiхей. Монарх i за великим рахунком лише знiжений юнак. Проте його нагородили вищим орденом царсько¬ Iмперi¬ Володимира - "Перемога".
  Анжелiка кисло скривилася:
  - А мене ордени на жаль оминають. Хоча за "Ягдтигр" зазвичай дають "Велико¬ Царсько¬ вiйни" не нижче другого ступеня. Або хоча б "Царського прапора".
  Алiса доладно вiдповiла:
  - Геро¬ гiднi, щоб ¬м повiсили орден, тi, хто ними командуг, щоб ¬х просто повiсили! Бо добрий полководець починаг бiй лише тодi - коли мiсця для геро¬чного вчинку просто не залишагться, через зумовленiсть перемоги!
  Анжелiка пiдтвердила:
  - Та ти златоволосий майстер парадоксiв... Але тодi Володимира Кириловича треба повiсити!
  Алiса хихикнула:
  - Звiсно ж, треба! Стiльки наших добрих хлопцiв через нього загинуло. Вiйська на початку вiйни були розташованi, скогно непридатним, для оборони способом. А наслiдок - поразка на самому початку!
  Анжелiка приклала пальчик у сво¬м яскраво-червоним губкам:
  - Ти дивися... Обережнiше з базаром. Адже особливi вiддiли царсько¬ охоронки ще нiхто не розпускав.
  Алiса перекривилася:
  - Ой ой ой! Знайшла чим лякати - ¬жака манною кашею! Повiр ми сильнiше, нiж усi царськi шпики разом узятi. Особливо духом!
  Анжелiка знову наче ¬й били пiд руку промазала... Втiм, уже стемнiло й видимостi нiяко¬, а цiлi такi маленькi та розпливчастi, та ще й рухливi. Що тут проти них можна зробити?
  Алiса теж стрiляла не часто. Вона звикла до того, що жодного разу не мазала, за останнiй рiк i не хотiла вiдкривати сумну статистику. А то цього просто не стрiляла наослiп. Крiм того серед тих, хто б'гться, надто вже часто з'являлися "сморкатi" бiйцi. Жаль було ¬хнiй добрiй душi Алiси.
  Хоча, наприклад, здагться, Гiтлер казав: милосердя на вiйнi не повинно перевищувати межi економiчно¬ доцiльностi! Економiчна доцiльнiсть маг перевищувати аскетичних потреб!
  Втiм, останнг, як i гасло; гармати замiсть олi¬, дотримувався не найкращим чином! На щастя СРСР i смерть Третього Рейху!
  Настала нiч iз шiстнадцятого на сiмнадцяте квiтня i почалася масована атака. У хiд вступили новi резерви, зокрема й танковi.
  Зокрема новiтнi "Микола"-7. Цей танк був на тридцять сантиметрiв нижчим, нiж "Микола"-6, i мав бiльш потужне лобове бронювання як вежi, так i корпусу. З цiгю машиною пов'язувалися багато надiй, але...
  Частина танкiв вже на пiдходi забуксувала i в них вийшла з ладу трансмiсiя... Мабуть конструктори та промисловцi, так i не змогли пристосуватися до ¬¬ поперечного розташування i коробка передач, елементарно виходила з ладу при спробi перемикання швидкостей.(Ця дитяча хвороба була характерна i для раннiх модифiкацiй танка "Микола").
  Лише три новi танки з двадцяти п'яти змогли видертися на височину Зегловських висот. Вони, втiм, рухалися повiльно, мотори сильно ревли, а з вихлопних труб вихлюпувався чорний, смердючий дим.
  А ззаду бiгли новi пiхотинцi з криком ура...
  Дiвчата деякий час ще пострiлювали, але пiсля того, як не звертаючи уваги, на серйозну шкоду, на безперервно падаючих пiд кулеметними чергами товаришiв радянськi солдатики видерлися на чергову гряду, войовницi помчали за ними.
  Однак фашисти все ще були сильнi. Грiзнi Не-162, Ме-109 "К" i Фоккен-Вульфи рвонули назустрiч штурмовикам i пiшакам.
  Серед них особливо небезпечнi м'ясники Фоккен-Вульф, у штурмовiй модифiкацi¬. Вiдразу чотири гармати в 37-мiлiметрiв калiбр, стрiляють i по пiхотi, i по танках.
  Один iз радянських Олексi¬в навiть пiшов на таран важчо¬ i озброгно¬ ворожо¬ машини... Зiткнулися i.... Нiмцевi пощастило бiльше, вiн встиг катапультуватися, а в Олексi¬ такого пристрою немаг i близько.
  У досадi Алiса поклала нiмецького льотчика, перш нiж вiн розкрив парашут i соковито висловилася:
  - Я добра! Добро в домi те, чим дорожать, добро душi, що женуть геть!
  Дiвчата перенесли вогонь на лiтаки... Але Фоккен-Вульф штурмово¬ модифiкацi¬ iз землi рушницею не збивагться. Дуже добре захищений, i бензобаки розташованi пiд бронею навколо кабiни. Небезпечна штучка...
  Не-162 у цьому планi найлегший видобуток... На Ме-109 "До" потрiбно зупинитися особливо. Остання масова модифiкацiя Мессершмiту... Модифiкацiя з винятково гарматним озброгнням, три 30-мiлiметровi гармати, i двi 15-мiлiметровi авiагармати. Могутня машина, непару Петру-2, i навiть найлiпшому Петру-3, в озброгннi, звичайно ж. З маневренiстю якраз i були проблеми, нехай i мотор найпотужнiший.
  Алiса i тут вирiшила висловити свою думку:
  - Нiмцi надто вже велику увагу придiляють таким показникам як бронювання та озброгння лiтакiв. Наприклад, у Мессершмiта все потужнiсть двигуна, що зросла, зжерла надбавка в вогневiй потужностi. А як маневренiсть погiршилася.
  Анжелiка огризнулася:
  - А ти збий цю ослаблену маневренiсть. Болтати мовою найпростiше, реально воювати...
  Алiса з образою в голосi перебила:
  - Це я не воюю! Але справдi, подумай, скiльки коштуг Ме-109 з п'ятьма авiагарматами? Ось тiльки "Саламандра" це оптимальне погднання витрат на машину, технологiчнiсть виробництва, вага, маневренiсть, швидкiсть, i озброгння теж. Хоча в цьому планi, звичайно, вiн гiрший, нiж Мессершмiт або особливо Фоккен-Вульф.
  Анжелiка зловтiшно вiдзначила:
  - Ти так балакагш, бо цю пташку тiльки й вдагться нам збити. А iнакше...
  Алiса гаркнула:
  - Та ти не жартуй так нерозумно!
  Втiм, радянськi "Олексi¬" та "Петри" цiлком успiшно справляються з потужнiшими гiтлерiвськими яструбами... Примушують палати голубкiв, ще як змушують...
  I не помають п'ять знарядь Мессершмiта та шiсть Фоккен-Вульфа, доводиться гiтлерiвцями зариватися носами в землю.
  Але радянськi аси зазнають втрат. I втрати пристойнi, тому приходити також послаблювати свiй натиск. А число таранiв зростаг.
  Алiса з цього приводу помiтила:
  - Тарани, звiсно, ознака доблестi, але ознака розуму подолати без втрат!
  Анжелiка i тут не погодилася:
  - Ознака розуму... Це навiть ознака генiальностi перемагати без втрат. Але тiльки це вже не вiйна.
  Алiса рикнула у вiдповiдь:
  - А на хрiна нам вiйна?
  Анжелiка тут дуже дотепно знайшлася:
  - А як iнакше нам розрiзнити, де справжнi чоловiки, а де й до баби самцi не дотягують!
  Алiса тут звернула увагу на нову зграйку лiтакiв:
  - Дивись вушка... При чому з емблемами нiчних вiдьом... Там, напевно, Наташка. Таку зараз нацi всто¬ть бовтанка!
  Анжелiка погодилася:
  - Безперечно влаштуг! Тiльки як би нам самим не обпектися!
  Нiчнi бомбардувальники Екатрi¬на-2, як ласкаво звуть Катеринки, а ще бiльш вiдоме, i досить образливе прiзвисько кукурудзянi.
  Дiвчата-льотчицi воюють на них. Лiтак легкий в керуваннi та простий у пiлотуваннi. У повiтряному бою не дуже, тому використовугться в основному для ударiв вночi.
  Там його мала шумливiсть, легкiсть i маневренiсть позначагться. Щоправда, i недолiки г, можна i зенiтним кулеметом збити... Лiтак - смертник.
  Але тут уже небо очищене вiд комарильнi стерв'ятникiв, так що можна i вразливiшу машину пустити в хiд.
  Алiса шепоче молитву:
  - Господи збережи життя Наташцi та iншим дiвчатам... Вони ж такi добрi й так люблять тебе. Не дай найбiльший i справедливий трiумфувати вселенському злу та горю!
  Анжелiка рубанула з плеча;
  - Просити, що у Бога смiшно. Адже все в нашому свiтi зумовлено ним, то який сенс розраховувати, що Вiн щось змiнить!
  Алiса резонно заперечила:
  - А чому ти думагш, що Вiн взагалi г... А якщо г, то такий, як у Бiблi¬ чи Коранi?
  Анжелiка заперечливо хитнула головою:
  - Я так зовсiм не думаю... Ось ти, мабуть, мiркугш iнакше. Пам'ятаю, бiла ти менi якось розповiдала теорiю, новий погляд на теологiю, але я ось якось його встигла призабути?
  Алiса з радiстю поспiшила нагадати:
  - Ти ж напевно читала про знамениту теорiю Ноосфери Вернадського? Про його вченнi, що кожна з думок спала на думку матерiальна i не тiльки залишагться у виглядi пам'ятi у певних вiддiлах головного мозку, а й записуг в субматерiальному просторi як на магнiтофонну стрiчку?
  Анжелiка охоче пiдтвердила:
  - Так я знаю таке вчення. Воно загалом логiчне. Якщо слово можна записати на магнiтофонну стрiчку, чому думка чи вчинок, чи емоцiя що неспроможнi вiддрукуватися аналогiчним чином.
  Алiса мало не отримала свинцевий подарунок у груди i була змушена вiдскочити влiво. Пiсля чого вiдповiсти, настирливому кулеметнику. Той замовк, i золотоволоса войовниця продовжила лекцiю:
  - Ось саме... Але ранiше вимовлене, а потiм записане на магнiтофонну стрiчку слово, або навiть фраза i при гучному вiдтвореннi, може оглушити або спонукати до дi¬. Так само як зображення людини, у русi вiдтворене в кiнострiчцi може заслiпити, налякати, або змiнити характер... Взагалi, перевернути душу i навiть зцiлити хворобу...
  Анжелiка згiдно буркнула:
  - Та це воно може!
  Алiса додала:
  - Так от... Iснуг особлива Всесвiтня Гiперноосфера. Вона маг низку iстотних вiдмiнностей вiд магнiтофонно¬ стрiчки, але в нiй вiра, надiя, молитви людей також друкуються, наче мiльярди мiльярдiв кадрiв кiнострiчки. Якщо мiльярди людей у щось вiрили, це не зникаг без слiду, ¬хня вiра матерiальна i акумулюг колосальну кiлькiсть енергi¬. А ця енергiя може i вихлюпуватися, впливаючи i на матерiальний свiт. Тобто просiть i дасться вам не порожня фраза. Цiлком можливо, що за певних умов молитва викличе сильний резонанс у Гiперноосферi та ¬¬ могутнiсть допоможе вирiшити проблему на Землi... Отже Бог г i вiн матерiал, реальний i чинний, але тiльки вiн не Творець Всесвiту, а навпаки створений людством та ¬хньою вiрою у нього!
  Анжелiка вiдразу поправила:
  - Але ж не обов'язково в цьому випадку молитися. Можна й просто попросити... До речi, навiщо обов'язково Бога. Комунiзм у царському варiантi це також сильна вiра. А отже, якщо попросити про щось народну волю бiльшовизму, чи Сталiна, то й це справдиться?
  Алiса впевнено на всi сто сказала:
  - Так! Цiлком може! I справдиться, i перемогти!
  Анжелiка кiлька разiв вистрiлила навскидку... Друга гряда Зеглових висот була вже взята. Але ще залишилася третя, найукрiпленiша, де стояли резерви та кулаки з танкiв та САУ. Тут уже увiйти у прорив було непросто...
  Радянськi вiйська, виснаженi жорстокими лайками, пiд ранок зупинилися... Надто вже багато полегло пiхотинцiв, пiдбитi танки потребували ремонту... До них на ходу приварювали листи i знову кидали в бiй. Робилося все при цьому у форсованому режимi, ремонтники просто бiгали, наче хтось прискорив кiнострiчку. Втiм на старих стрiчках, кадри якраз рухалися вдвiчi швидше за реальнi.
  Алiса та Анжелiка самi отримали по черговiй непригмнiй ранi, i змушенi були прилягти, що вiдлежатись. Дiвчата вимоталися i хотiли заснути хоч на пару годин, але оглушливий гуркiт не давав ¬м це зробити.
  А радянська танкова й пiхотна маса розбилася, наче хвиля про прибiй i повiльно обсiла... Треба було зiбратися з силами i знову трусити нiмецьку оборону. Як за однiгю хвилею, рухаються iншi хвилi. Очi у дiвчат злипалися, але суворий наказ маршала Жукова продовжував гнати ¬х та багато iнших хлопцiв на напад.
  А войовницi вже не мали сил, i тривiально повзли як равлики, тiльки трохи швидше.
  I тут Алiса вирiшила для бадьоростi заспiвати:
  По кришталевому дзеркалу озера;
  На ковзанах, наче ластiвка мчу!
  Я серце свог не морозила -
  Вiддала тобi славна Русь!
  
  А весною дерева зеленi;
  I вируг життям юне джерело!
  Там паростки ростуть оновленi,
  Там листя смарагд шелестить!
  
  Якi прекраснi ви води глибокi;
  Вiдображагться Сонечко свiтло!
  Зерна в полi налилися соками,
  Tх у рубiни пофарбував свiтанок!
  
  Бути безневинною Архангели вимагають;
  Чистоту всiм до весiлля зберiгати!
  I працювати, стопи стиснути в раз хлiбнi,
  Прясти з шовку найтоншу нитку!
  
  Але не те я покликання вiдчуваю,
  У могму серця орава чортiв!
  Чим вести життя подiбне, сумне;
  На вiйну краще - там зло убий!
  
  Ось перед нами простори заморськi;
  Пiд копитами цукор пустель!
  Немаг прохолоди, що нежить пiд соснами,
  То дивись, що проковтне упир!
  
  На вiйнi я пiзнала страждання,
  Виносячи вбитих сво¬х!
  А якi бувають ридання,
  Плач дiточок-сирiток босих!
  
  Але з iншого боку пригоди,
  Багато ризику, ти живеш!
  А даруг Всевишнг прощення?
  Та не потрiбен нам рай - де ти воша!
  
  Адже людина таке створення -
  Що гине йому тихий спокiй!
  Будуг потiм сво¬м свiтобудовою,
  Насаджуючи порядок крутий!
  
  А Вiтчизна Велика матiнка;
  Ти Росiя Свята кра¬на!
  Немов оксамит тво¬ гальки, камiнцi,
  Якими бiгла боса!
  
  Але настав час, сутнiсть пiдступна,
  Пiдкралося iз засiдки кохання!
  Спокусилася , знайшла себе хлопця я,
  Ось така продажна плоть!
  
  Будь, звичайно, вiн вiдданий Батькiвщинi:
  Не трапилося б пiдлого лиха!
  Але така доля людства,
  Що ми люди, насправдi худоби!
  
  Вiн шпигун виявився, безжальний,
  Плани нашi без честi здавав!
  Адже це не дитячi витiвки,
  Якщо вас супостат зраджував!
  
  Вийшли справи поганi,
  Ось дивiзiя наша у казанi!
  I зловили фашисти за коси,
  От стала я в кабалi!
  
  День i ночi гола працюю,
  Вiдвантажую та щебiнь руду!
  I зимою i влiтку я боса,
  А за тачкою пiдтюпцем бiжу!
  
  Плетiння мучить мене i не милуг,
  I насильство пiзнала сповна!
  Ох, якi ми стали голi сирi,
  Скалить зуби лиходiй Сатана!
  
  Нiколи ви нащадки раджу,
  Не йдiть кра¬ну зраджувати!
  Не замiнiть серце монетою,
  Наша Батькiвщина; Бог, Совiсть, Мати!
  Дiвчата тут билися, а з Ельби проривався на Берлiн Олег Рибаченко. Вiчний хлопчик рокiв десяти (точнiше трохи бiльший, так Олег був набагато вищий за середнiй зрiст чоловiк!) боровся наче титан.
  Гарний з дуже рельгфною мускулатурою пацан, кидав, босими дитячими нiжками гранати, розриваючи супротивником i ревiв:
  - На славу царя, ми зiтремо ворогiв не дарма!
  Пiсля чого хлопчик взяв i став писати на ходу чудову пiсню;
  Велика, прекрасна, росiйська кра¬на,
  У нiй цар Володимир дуже мудро править.
  Вона назавжди Богом, що створив свiт дана...
  Ми росiйськi во¬ни в ударi!
  
  Зумiг злiсть пекла ми граючи здолати,
  Хоч Вермахт атакуг дуже завзято.
  Непереможний хлопець росiйський наш ведмiдь,
  Зрозумiло, людина не мавпа!
  
  Я вiрю, ми фашистiв неодмiнно переможемо,
  Дiвча кине бомбу п'ятою босою.
  Ось крила розпростер, над нами потужний херувим,
  Прекраснi войовницi коси!
  
  Я хлопчик босоногий пiонер,
  Який снiгу в холод не бо¬ться.
  Покаже всiм во¬нам приклад,
  Святi тут сяють iз iкон обличчя!
  
  З кулемета хлопчик ось строчить,
  Скосив шеренги в лютi фашиста.
  Вiтчизни нашо¬ пiднiмаючи щит,
  Не допустивши покидькiв-реваншизму!
  
  Во¬н хлопчик кинув на ворога,
  Ногою босою з тирси бомбу.
  Вiн обламаг Дияволу ворога,
  Адольфу рушить iз розмаху в морду!
  
  Пацан б'гться - лютий титан,
  Вогонь iз мiномета викидаг...
  Пронiсся пекло ураган,
  Нехай буде знищений злий Ка¬н!
  
  Знову потужна граната летить,
  Ворогiв Вiтчизни завзято розриваючи...
  Адже наша дружба мiцний монолiт,
  Прийдемо ми пiд покриви раю!
  
  Хай буде наша Батькiвщина святою,
  I херувим нехай ширяг на небi...
  З дiвчиськом златокрудрою босою,
  Веду, стрiляючи по ордi розмову!
  
  Минуть роки, Iсус прийде,
  I ним матиме Богiв цариця Лада...
  Перемогу вiдкрили безмежний рахунок,
  I буде всiм безмежна нагорода!
  . РОЗДIЛ ¦9.
  Акулiна Орлова та Анастасiя Вiдьмакова трощили нiмецьку авiацiю над Берлiном.
  МЕ-462 дуже грiзна машина боролася з росiйською мiццю. Перевага царсько¬ авiацi¬ в чисельностi була колосальною. I нiмцi пригравали.
  Але билися геро¬чно.
  Альбiна та Альвiна билися в небi, дуже навiть геро¬чно показували свiй клас.
  Альбiна збила росiйську машину за допомогою босих пальчикiв нiжок i проревела:
  - Я дочка Диявола в тiлi!
  Альвiна теж знесла лiтак царсько¬ армi¬ за допомогою витончених пальчикiв нижнiх кiнцiвок i пискнула:
  - За нашi класнi перемоги!
  I чергову машину Росi¬ збиваг.
  Але ось нарештi зiйшлися два найкращi аси Третього Рейху i два найкращi аси царсько¬ Росi¬.
  Одна пара дiвчат, проти iншо¬ чудово¬ пари. Дiвчата з третього рейху обидвi чарiвнi блондинки. А проти них росiяни - блондинка та руда.
  Обидвi пари борються, як правило, босонiж i в одному лише бiкiнi.
  Альбiна та Анастасiя стали обстрiлювати один одного з дистанцi¬.
  Альбiна крутанула босою нiжкою i прострiлила крила росiйськiй льотчицi.
  Та у вiдповiдь пошкодила супротивницi хвоста. I росiйський та нiмецький лiтак задимили.
  Анастасiя проспiвала:
  - Слався царизм!
  I голою п'ятою послала подарунок смертi противнику.
  Альбiна теж лупнула по супротивнику i видала:
  - За Батькiвщину, за фюрера!
  Обидва лiтаки вже не на жарт спалахнули, i палали блакитним вогником. I дiвчата стали вирiвнювати i намагатися посадити на поле внизу. Щоби машини повнiстю не зруйнувалися.
  Акулiна та Альвiна стрiляли один по одному, i маневрували. Теж сили у дiвчат були рiвнi. Вони обидвi такi гарнi, босоногi бiлявки. I такi чудовi красунi. I ¬м подобагться мучити, i навiть -валтувати чоловiкiв. Особливо молодих незаймана.
  Войовицi обсипають одна одну снарядами.
  Акулiна босими пальчиками нiжок, все ж таки навела авiацiйну гармату i збила супротивницю.
  Але Альвiна встигла пробити також використовуючи босi пальчики нiжок, черево винищувача противницi.
  Обидва лiтаки почали розвалюватися палаючи. I нiчого залишилося iншого, як катапультуватися.
  Дiвчата падали вниз, махаючи босими, засмаглими, гострими нiжками, i спiвали:
  - Ми всiх порвемо, i всiх ворогiв задушимо,
  Чи не вiддамо без бою сво¬ душi!
  I десь угорi ще тривають запеклi бо¬. Стрiляють зенiтки та летять ракети.
  Олег Рибаченко кинувши босими, дитячими нiжками чергову гранату, розриваючи фашистiв промовив;
  Письменник схожий на Бога уявою, творячи шедеври, але вiдрiзнягться спiвчуттям до творiння!
  Людина упускаг грiхи, як осiннiй клен листя, тiльки безжальний садiвник Господь спалюг саме дерево!
  Щоб дерево людського роду, не скидало листя грiхiв, треба задурнiти розумом!
  Треба сказати, хлопчик дуже дотепний виявився.
  I йому обiцяли нарештi дати давно обiцяне та заслужене звання генерала. Нехай вiн на вигляд та дитина.
  Олег Рибаченко вирiшив, що для цього треба взяти в полон фюрера. I це справдi буде круто.
  Росiйськi вiйська йшли на останнiй, найукрiпленiший рубiж Зегловських висот. Обтяжливi, великi втрати, пагорби так густо, неначе пiанiно поламаними клавiшами, застелене трупами. Танки навiть iз серi¬ "Микола", буксують у кровi та не бажають пiднiматися нагору. А снаряди всi вивергаються i вивергаються, наче вулкани нахилили i вiдкрили жерла.
  Лава - сумiш полум'я i свинцю, бомби, начиненi всiма видами вибухiвки, що кидають назустрiч росiйським лiтаючим армадам "Саламандри". I зiткнення вже гiтлерiвцi не гидують тараном. Таке виникло запеклiсть, битви.
  Дiвчата-войовницi самi бiжать в атаку, вони бачать, як великокалiбернi кулемети фашистiв, наче хробаки виповзають iз норок i смертоносно плюються. А при попаданнi такого важкенько i начиненого вибухiвкою плювка, вiдлiтають назад роздертi i з розбитими в брязкiт кiсточками солдатики.
  Танки забуксували ближче до вершини, а бронетранспортери солдатики пiдштовхую нагору руками. При цьому чугться рев, крики ура, i мат, що вганяг в тремтiння. Пара бронетранспортерiв натрапивши на мiни, вибухаг, а шматки тiл вiдлiтають на всi боки.
  Але во¬ни пруть далi, вже кiлька напiврозбитих дотiв зайнято Росiйською царською армiгю.
  Дiвчата стрiляють багато, ¬х знову поранило, але покинути свою посаду, не для них. Просто закле¬ли рану целофаном i впали через рухи.
  Вже стемнiло, а коли видимiсть погiршугться, оборонятися важче. Нехай навiть деякi iз заритих у землю, танкiв та САУ супротивника, мають прилади нiчного бачення.
  Але й думки нема про вiдступ...
  Алiса тицьнула напарницю в плече:
  - Подивися, що Ягдтигр робить.
  - Могилу собi капаг! - огризнулася Анжелiка.
  Найсильнiший за бронебiйною потужнiстю та захистом винищувач танкiв "Ягдтигр"-3, досить влучно обстрiлював, застрягли радянськi танки Микола та Олександр. Його майже тридцяти кiлограмовий бронебiйний снаряд, що елементарно зривав з корпусу вежi не залишаючи, екiпажам шансiв на виживання. Знищити таку махину, та ще й зариту в землю, присипану мiшками з пiском надзвичайно складно.
  Алiса шепнула подрузi:
  - Спробую розбити його оптичний прицiл та прилад нiчного бачення.
  Анжелiка весело хихикнула:
  - Бити по очах... Смiшно! Зазвичай, жiнки стрiляють очима, а не по очах. Ти вiдкрила щось новеньке!
  Алiса, приклавши приклад до плечей i упершись сво¬м голими по колiна нiжками розорану снарядами землю, взяла супротивника на мушку, прошепотiла:
  - Якщо близько горобець - ми запалимо гармату! Якщо муха - муху бий, а стрiлка у психлiкарню!
  Анжелiка, знявши черговий влучний пострiл фриця, вiдповiла:
  - Так класний талант цирково¬ актриси пропадаг. Тiльки от зазвичай у нашiй кра¬нi вiдправляють у табiр, а не психлiкарню!
  Алiса, пальнув за допомогою босих пальчикiв нiжок, розбивши точним попаданням, прицiл "Ягдтигра" грайливо заспiвала:
  - На ру¬нах Берлiна, Тарас Бульба мочить сина! А навiщо нам брати Берлiн - краще одразу цiлий свiт!
  Анжелiка вiд смiху промахнулася, i черговий "фашист" вислизнув. Дiвчина стукнула сама себе кулаком у пiдборiддя:
  - Не на фронтi все не так, немаг того веселощiв! Толi куриш натще, чи п'гш з похмiлля!
  Алiса пiдморгнула у вiдповiдь:
  - А ось я i не п'ю i, в горлянку нiхто не заллг. ¦ куди бiльша радiсть, нiж хмiль, наприклад, вiд можливостi рухатися, спiвати i танцювати!
  Анжелiка знову промахнулася, ¬¬ iнту¬цiя вести вогонь на поразку була настiльки всебiчно розвинена, як в Алiси, а смiх причому вкрай недоречних коли навколо стiльки вбитих, що треба постаратися, щоб не наступити на трупи. А часом доводилося й бiгти останками тiл.
  Рудоволоса войовниця-сибiрячка заявила:
  - Ось я розумiю, у вiйни нiжне обличчя, але жiноче нетерпiння в бажаннi людожерства!
  Алiса розбила i прилад нiчного бачення, з досадою висловилася:
  - Ось не люблю розбивати добрi речi!
  Анжелiка зневажливо пирхнула:
  - А що хорошого в цьому приладi? Я якось дивилося в трофейний... Все розпливагться, немов здорова людина надягла окуляри, i з зеленуватим вiдтiнком.
  Алiса резонно вiдповiла:
  - Якiсть пiзнагться порiвняно. У нас такого немаг!
  Анжелiку впевнено сказала:
  - Нi, так буде! I ще краще, нiж фрицiв... А от у фашистсько¬ Нiмеччини, вже нiчого не буде, залишилося трохи бiльше сорока кiлометрiв до Берлiна. I ми ¬х пройдемо, чого б це нам, та й вороговi не вартувало!
  Алiса пiдтвердила:
  - Ну звичайно ж, пройдемо! У цьому я абсолютно певна! Але поки не завадило б нам змiнити мiсце дислокацi¬...
  Дiвчата побiгли, шльоп шолом витонченими нiжками, покритими пухирями i садна, майже до колiн, але все одно прекрасними. Войовницi навiть якоюсь мiрою насолоджувалися, цим болем, бравiрую мужнiсть недоступним, навiть багатьом чоловiкам.
  Алiса дотепно вiдзначила:
  - Чоловiк не лише борода на обличчi, та сталевi яйця у штанах, а й золоте серце у грудях!
  Анжелiка iз цим погодилася:
  - Борода г й у козла, а золоте серце лише у справжнього чоловiка!
  Третя гряда все ще не була зайнята. Штурмовики зазнавали втрат, особливо вiд Фоккен-Вульфа - лiтака-монстра. Найпотужнiший по озброгнню та бронюванню одномiсний винищувач, цей робочий кiнь друго¬ свiтово¬ вiйни, був дуже непригмний для Олексi¬в. Певна слабкiсть у маневреностi в битвi, теж з не надто маневреними штурмовиками не особливо давалася взнаки, а ось сила озброгння...
  А Петри та Iвани вiдстали...
  Алiса розумiючи, що Фоккен-Вульф iз снайперки не збити, вибила або "Саламандри" або Ме-462. Тут уже були шанси...
  Анжелiка ж стрiляла по наземних цiлях. Зi змiнним успiхом, але снайпери зовсiм не промахуються, тiльки в кiно. Або в низькопробних бойовиках. Алiса навiть якщо й промахувалась, то це було непомiтно. Не хотiлося ¬й втрачати репутацiю: войовницi-термiнатора!
  А ось Анжелiка мазала дедалi частiше. Втiм, не тiльки ¬¬ вина, нiч, дим, гар, навiть повiтря коливагться вiд жару. Але во¬нцi-сибiрячцi це було прикро i, вона заспiвала:
  - Алiсо Селезньова, повiрте менi на слово! Стрiляг як корова, нацистського дурдому!
  Золотоволоса войовниця проiгнорувала дурний жарт. Хоч вона i була знущальною.
  Алiса лише подумала:
  - Дотепнiсть часом показуг тупiсть розуму, як пряме дзеркало криву пику!
  Саламандри то налiтали, то навпаки вiдлiтали. Вони користувалися свогю перевагою у швидкостi, i маневреностi, тому намагалися пресингувати росiйських асiв, створюючи тому чи iншому дiлянцi фронту локальний перевагу силах.
  Не-262, пурхали як метелики, пофарбованi в зелену з блакитною цяточкою хакi. Вони виконували прийом бочка, вiдразу пiвтора десятки цих чарiвних машин, потiм прослизали на крилах, немов ковзани фiгуристки.
  Алiса клацнула язичком:
  - Ба! Це просто чудово! Але ковзаняри, вас це не врятуг!
  Метелики справдi потрапляють у смолоскип i падають!
  Тим часом Володимир Третiй з ночi вiд 17 до 18 наказуг:
  - У Жуковського йде туго! Тому наказую, ударнi частини першого укра¬нського фронту повернути на пiвнiч та атакувати Берлiн iз пiвдня!
  Полководця вiддають накази, а рядовi бiйцi борються не розмiрковуючи.
  Алiса змусивши палати чергову "Саламандру"(цiкаво чому нiмцi свiй найкращий реактивний винищувач так назвали. Може за аналогiгю знаменитого роману; Карла Чапека - вiйна з саламандрами. Багато шанувальникiв та iсторикiв вважають, що Чапек провiв у цьому знаменитому творi паралель мiж саламандрами-мутантами i фашистами-нацистами!), висловилася:
  - Чомусь того, хто лiтаг, так легко збити!
  Анжелiка складно заперечила:
  - У кого хтось виявився, збитий простим каменем, крила були притиснутi камiнням уже в польотi!
  Алiса хихикнула:
  - Та ось вона дiалектика! Дiалектика розвитку та фiлософi¬... Як кажуть французи...
  Анжелiка перебила напарницю:
  - Був Кутузов - бив французiв! Нинi Володимир - Бог усього свiту!
  Дiвчата пiсля таких слiв знову захихикали, шльопнули один одного пiдошва об пiдошву. Алiса, стрiляючи все частiше, i бiльше бiгло, навiть ¬¬ автоматична гвинтiвка перегрiлася i обпалювала пальцi. Ось, наприклад, ¬й навiть завзятiсть звалити майже непробивний Фоккен-Вульф пiд час виконання ним вiражу. Анжелiка похвалила:
  - Твог око-алмаз! Коли око-алмаз, вiн, на вiдмiну вiд природного каменю, завжди пiд рукою i його не потрiбно вiдкопувати!
  Алiса жартома, зазначила, черговий афоризм:
  - Навiть корова потребуг штанiв, якщо вони на роздорiжжi пасовища та водопою! Жiнка цiнуг на собi одяг, чоловiк ¬¬ вiдсутнiсть, а податкiвець кiлькiсть латок, яких можна настрогати з чужо¬ сукнi латаючи бюджет держави!
  У небi настало тимчасове затишшя, зате раптом у центрi позицiй наступаючий росiйських вiйськ як довбаг, наче метеорит врiзався в Землю. Сотнi пiхотинцiв розiрванi, спаленi та вiдкинутi у рiзнi боки. Вони розлетiлися, здагться, що це не люди, а пiднялася цiла хвиля цунамi з живих подертих i мертвих тiл.
  Анжелiка вигукнула, перекриваючи галас:
  - Ого! Оце удар! Навiть "Андрюша" так не б'г!
  Алiса припустила:
  - Це Штрумтiгр, зi сво¬м бомбометом. Найпотужнiша з штурмових знарядь гусеничного ходу!
  Анжелiка вплеснула руками:
  - Та я ранiше не бачила цiг¬ дурницi! Напевно, САУ що треба!
  - Потрiбно побачити це САУ та нейтралiзувати! - заявила Алiса. - Iнакше нам буде проварювання у лазнi!
  Анжелiка не до мiсця зiстрила:
  - Нам буде у лазнi: так лазня для росiйсько¬ людини щастя!
  На полi бою панував такий хаос, що Алiса встигла зафiксувати, звiдки йде пострiл лише при повторному залпi. Причому лупнули вiдразу обидва, "Штурмтiгра". Так цi бомби гримнули, стiльки жертв...
  Анжелiка немов Спiноза i Цицерон в однiй особi, промовила:
  - Заради мистецтва йдуть на добровiльнi жертви виконавцi, заради вiйськового мистецтва змушують жертвувати слухачiв! Публiка завжди хоче бiс при шедеврi мистецтва, вiд публiки не залишагться бажаючих повтору при шедеврi вiйськового мистецтва! Концерти маестро мистецтва, за квитки платять великi грошi, та ще й великi платять, щоб уникнути концертiв маестро вiйськового мистецтва!
  Алiса перебила подругу:
  - Давай, на мiй рахунок вистрiлимо прямо в канал широкого жерла гармати, тодi бомби в метальному зарядi детонують!
  Анжелiка покрутила пальцем бiля скронi:
  - Потрiбно спочатку змiнити положення, що кут прямiше i тупотiти нiжками!
  Войовницi побiгли з усiгю спритнiстю, але знову не встигли. Штурмтигри, схоже, отримали додаткову автоматику пiд час перезарядки та ¬х скорострiльнiсть зросла. Причому вiд залпу постраждали не лише пiхотинцi, а й танки, вежi зривало, а сталь змiшалося з полум'ям у диявольському чаклунi.
  Дiвчата в досадi на свою повiльнiсть навмисне ступили босими, жiночими нiжками у вогонь, щоб покарати себе болем!
  Анжелiка заметала:
  - Ми це заслужили!
  Алiса, морщачись вiд муки i пританцьовуючи босонiж на вогнi, додала:
  - А вороги заслужили ще гiршого!
  Анжелiка вiдповiла:
  - Краще вбити одного мерзотника, нiж викрити сто, останнг негiдники i так роблять самi!
  Алiса рiшуче, як войовниця вiд Люцифера заявила:
  - А ось це ми якраз i зробимо!
  Дiвчата цiлилися, пританцьовуючи вiд невеликого полум'я, бiль та опiки дозволяли ¬м зосередитись. Адже це ¬хня Батькiвщина, ¬хнi брати солдати-росiяни, треба перемогти i пройти останнi кроки до Берлiна. Коли комунiзм переможе, людина нiколи не загине вiд руки iншо¬ людини!
  М'який пуск, спецiальнi кулi пiдвищено¬ бронебiйностi вилетiли зi стволiв. Тут головна проблема була не тiльки потрапити в жерло. Гiтлерiвцi теж не дурнi i захищали отвiр стовбура, ковпачком на зразок кришки чайника. Тому треба було встигнути всадити в той короткий момент, коли кришечка за мить вiд пострiлу пiдвелося. Потiм як кулi встромляються в сумiш декiлькох агресивних рiдин.
  Рвонула жахливо, спочатку два вибухи одночасно, потiм ще кiлька вiд детонування ще десятка бомб богкомплекту. Декiлька найближчих дотiв, фрiцiв були знищенi або серйозно пошкодженi, в них були пробитi великi проломи.
  Вибухова хвиля була така сильна, що мало не перекинула обох войовниць на спини. На радiсть дiвчата закричали:
  - ¦! Це просто клас!
  Алiса додала:
  - Гостре око снайпера здатне пробити товсту броню найгустiших брiв, найтупiшого во¬на!
  За спиною почувся задоволений голос:
  - Я це бачив! Дiвчата, рахуйте орден Слави першого ступеня у вас у кишенi... Людина у формi майора царсько¬ охоронки погладшала. - Точнiше на грудях! Молодцi дiвчата! Втiм, це не всi вашi подвиги!
  Алiса набула:
  - Це тiльки початок!
  Анжелiка пiдстрибнула:
  - I головний добрий початок!
  Майор додав:
  - Це початок, а кiнець у Берлiнi! Я не здивуюсь, якщо ви ще й Гiтлера зловите за яйця. Адже ви дiвчата за рiвнем надлюдини!
  Войовницi скромно вiдповiли:
  - Та нi, ми просто радянськi баби!
  Загибель Штурмтигров i вiд розгрому шок схоже надломили сили фрицiв, третю гряду вже вранцi вiсiмнадцятого було подолано. Вiйська зокрема танки виповзали бiльш рiвну мiсцевiсть. Дiвчатам навiть довелося пiдштовхувати подiбнi машини-тяжi!
  Анжелiка помiтила:
  - Вiйна це найазартнiша гра, тiльки в нiй стан програг на вiдмiну вiд покеру, той, хто не може пiдкорити себе азарту!
  Алiса серйозно додала:
  - Атака на вiйнi, як стрибка на конi, тiльки iподром маг значно бiльше перешкод та продажних жоке¬в!
  Анжелiка заперечила:
  - Це афоризм не точний! На кiнських стрибках можна пiдкупити жоке¬в, що пiд час атаки бiжить усвiдомлюг, що життя не продагться!
  Войовницi побiгли ще далi... I скелячи при цьому перлиннi зубки. Алiса навiть заспiвала:
  - Краса, краса, ми в дурдом веземо кота, чижика, собаку, Петьку-забiяку, мавпу, пiдлогу трамвая! Ось така компанiя!
  Анжелiка пробiгу вперед до окопiв додала:
  - Компанiя, яку не продати з молотка!
  Алiса кивнула:
  - ¦с! Нас з'¬сть КПРС!
  Анжелiка здивувалася:
  - А що таке КПРС? Не знаю такого термiну!
  Алiса уточнила у свогрiднiй манерi:
  - Це можна перекласти як комунiстична партiя радянського союзу!
  Анжелiка знизала побитими в синцях плечима:
  - Але поки що немаг подiбно¬ назви...
  Алiса скинула вгору, правий кулачок:
  - Повiр, буде! Обов'язково буде!
  Анжелiка покинула:
  - Будь здоров!
  Алiса пiдтримала, серйозний жарт:
  - Обов'язково буду!
  На рiвнинi опiр був слабший, але все-таки впертий. Особливо дiставали "Фердинанди", цi винищувальнi САУ як величезнi джмелi вривалися сво¬ми снарядами в радянську технiку. Знищити "Фердинанд" нелегко, недарма ця самохiдка наймасовiша з важких i поступагться кiлькiстю лише Панцер-4.
  Анжелiку побачила в чагарниках засадний Панцер... Машина лише двадцять двi з половиною тонни вагою, а маг гармату "Пантери". Низький силует дозволяг ¬¬ легко маскувати i наносити удари з-за засiдок. Алiса так само почала пiдповзати до Панцера ... Вдала машина, але повною мiрою ¬¬ потенцiал не був використаний, через безглуздiсть Нiмецького командування. Взагалi, це дивний феномен Друго¬ свiтово¬ вiйни. Росiйське вiйськове командування пiд час бойових дiй помiтно додало у вiйськовому мистецтвi, особливо на тактичному рiвнi. А нiмцi, навпаки, стали керувати вiйськами куди гiрше, нiж на початку вiйни. Через це навiть зросла кiлькiсть технiки (1956 року за мiсяць випускалося танкiв i САУ бiльше, нiж за весь 1954 рiк!), не допомогло ¬м встояти ¬м пiд росiйськими ударами царсько¬ армi¬. Наприклад, якщо брати випуск озброгнь, то в п'ятдесят п'ятому i п'ятдесят шостому роцi, пропорцi¬ у спiввiдношеннi випуску технiки була для нiмцiв краща, нiж у п'ятдесят першому та п'ятдесят другому роцi. Але хiд вiйськових дiй вiд цього не став для Третього Рейху сприятливiшим, а скорiше навiть навпаки!
  Дiвчата, якi не обмежилися знищенням оптики Панцера-4, вони ще пiдiрвали машину трофейними гранатами кумулятивно¬ начинки. Спочатку один Панцер, а потiм наступний...
  Анжелiка розсмiялася:
  - Ось так ми молотимо цих гадюк!
  Алiса, скелячи зуби-кинджали, погодилася:
  - То мелемо, що й панцир черепахи не врятуг Панцер-4!
  В окопах сидiло чимало пiдлiткiв, мабуть, покликаних зовсiм недавно. Були навiть такi сором'язливi хлопчаки, що навiть на пiдлiткiв не тягли рокiв дев'яти-десяти. Вони виглядали розгубленими переляканими.
  Зброя у хлопчикiв, безвiдкатки калiбру 20 мм. Легенькi, i поблизу них можна пiдсмажити пiхоту, або перебити гусеницю танка. Ось маленький, свiтлий, закопався в засiдцi, тiльки голенькi п'ятки стирчать. Багато хлопчакiв боси, не знайшлося чобiт вiдповiдного розмiру, та в Нiмеччинi в серединi квiтня погода як у Росi¬ в теплому травнi. Пацани Третього Рейху втiм не розбiгаються, вiд страху, як, наприклад, лiтнi нiмцi-ополченцi при першiй же нагодi пiднiмають лапи до верху, або тi, що бiжать до Берлiна.
  Тiльки вушка хлопчики закривають, щоб оглухнути вiд розривiв снарядiв, i виючи пекучих гостинцiв "Андрюш" та "Катюш". А так борються до кiнця. Деякi навiть йдуть на обман, пiдпускають солдатiв Червоно¬ армi¬, пiднiмаючи ближче бiлi ганчiрки, а потiм пiдривають себе разом з ними. Вiдважнi дiти, одурманенi пропагандою, i куди критичнiшi дорослi, особливо тi, хто добре пам'ятаг часи до Гiтлера, i не дав собi повнiстю промити мiзки.
  Тому, чим ближче до Берлiна, тим менше стаг дорослих людей, що бiжать у тил i тим частiше борються безусi, але вiдважнi хлопцi.
  Але серед бiйцiв i нiмецькi дiвчата стали куди частiше податися. Гiтлер треба вiддати йому належне вважав за обов'язок правителя берегти жiнок i не пускати на фронт як гарматне м'ясо. Тим бiльше, брак чоловiкiв з демографiчно¬ точки зору не такий страшний, один самець може заплiднити i сотню самок. А ось жiнцi, щоб винести дитину, потрiбно дев'ять мiсяцiв i ще два роки на вiдновлення.
  Алiса, бачачи, що Анжелiка стрiляг в хлопчакiв, вдарила по дулi, вигукнувши:
  - Не можна вбивати дiтей! Чи зрозумiла ти жiнка чи вовчиця?
  Анжелiка люто, як пантера огризнулася:
  - А ¬м нас убивати можна?
  Алiса помiтила:
  - Це ж дiти, вони ж не розумiють... Крiм того, г рiзнi рiвнi моралi. Мораль фашистська низовинна, мораль комунiзму пiднесена. Виходячи з цього, треба розумiти, що ми не може, не повиннi бути такими поганими як наш супротивник. Iнакше який сенс нам претендувати на роль добра, у битвi зi злом.
  Анжелiка хотiла у вiдповiдь закрутити афоризмом, але голова спорожнiла, як гаманець у кутили. I нiчого не прийшло, дотепного та ¬дкого.
  Алiса поплескала свою подругу по плечу:
  - Отож! Хоча Сталiн i говорив, що на удар ворога ми вiдповiмо потрiйним ударом, але зовсiм не мав на увазi, що на пiдлiсть треба вiдповiдати потрiйною пiдлiстю. А на жорстокiсть потрiйною жорстокiстю! В даному випадку принцип око за око не наш принцип!
  Анжелiка прикро поморщилася i цiлком резонно помiтила:
  - Старе, розбiгагться, у них куди сильнiше розвинений iнстинкт виживання за всяку цiну. Так, що це дуже спiрна думка... Тобто я хотiла сказати, що в нас так i стрiляти скоро буде в когось, крiм сором'язливих сосункiв... Так, що може нам повернути назад?
  Алiса показала Анжелiцi вказiвним пальцем на Захiд:
  - Ось бачиш "Пантери" повзуть, повiр, нам ще буде тут з ким битися i кого бити! Хiба ж не зрозумiло!
  Анжелiка попросила подругу:
  - Що мо¬ руки тремтять вiд втоми, та й ноги теж... Може, заспiвагш менi, чогось веселенького?
  Алiса вiдповiла:
  - Так, я теж вже п'яту добу очей не стуляю! Спiвати, чи тобi для бадьоростi... Зi старого?
  Анжелiка сердито смикнула, наче кобила головою:
  - Нi! До бiса це старе! Давай краще спiвай, нове, веселе, радянське!
  Алiса скривила личко:
  - Веселе буде, а наскiльки радянське суди сама!
  Анжелiка, промахнулася, сердито тицьнула приклад собi в щоку, пробурмотiвши:
  - Нам зайвого пафосу не треба! Нам потрiбно, душевно, красиво, i поетично.
  Алiса заспiвала, сво¬м чудовим неповторним голоском:
  Росiйський дух у бою не падай,
  О сонця червонi, веснянi променi!
  Хоч обклався фюрер кам'яною огорожею,
  Наш молот, наче барабан у темрявi стукаг!
  
  У тилу глибокому нашi га¬ -
  I золотистий зерен мед рiдних полiв!
  Нехай кумачовий прапор над армiгю полоще,
  А лiтаки крила в небi журавлiв!
  
  Нехай шлях Вiтчизни стане вищим;
  Ми пiднiмагмо над планетою комунiзм!
  Ми голос сто тисяч сильний нацiй чугмо,
  Все у пагорбi та не кроку витязь вниз!
  
  Вiр, не настане в кра¬нi осiнь,
  I ми не будемо пiд снiгами замерзати!
  Хандрити дiвчата краще киньте -
  Повернеться, знай iз перемогою славною наша рать!
  
  Берлiн впаде, ми бачимо скоро,
  I нам "Пантери", "Тигри" зовсiм не страшнi!
  Для фрицiв будуть вироки,
  Ну, а нагороди отримуй Русi сини!
  
  А наша молодецтво немов полум'я,
  Фашизм розвiг в смердючий порох!
  А волi твердiсть наче камiнь,
  Снаряд гуркоче, нищiвно - бабах!
  
  Молитвам Сатани, не чуй,
  Господь вирiшив, нехай буде це тiльки так!
  Очистимо вiд нацизму Землю,
  Адже планета зовсiм фрицям не шинок!
  
  Звичайно, багато ми платили,
  Загинуло наших просто моря океан!
  Тепер Росiя у червонiй силi,
  I не повернеться бiльше Диявола брехня!
  
  Адже справа свята комунiзму,
  У ньому абсолютне, безкрайнг добро!
  А за законами дуже вiрним дуалiзму,
  Капiталiзму процвiтати не судилося!
  
  Щоб голод не мучив народи,
  Колгоспи треба повсюдно садити!
  Мине всього чотири роки,
  За забудови виставить Всевишнiй твердо п'ять!
  
  А далi космос - двiр Всесвiту,
  У ньому пiдмiсти непогано, потужною мiтлою!
  Цiгю славою сильною нетлiнною -
  В якiй кожна людина великий герой!
  
  Не плачте вдови за солдатами,
  Адже науцi неможливих цiлей немаг!
  Tм iз воскресiнням нагорода,
  А вам вiд нас, з червоних троянд, надiшлемо букет!
  . ЕПIЛОГ.
  Гiтлер вiдсвяткував 20 квiтня 1957 шiстдесят вiсiмдесят рокiв. Це майже ювiлей, свято вже фактично у програному становищi. Тепер у фюрера вибiр: чи загинути з честю. Або бiгти i в пiдпiллi прича¬тися.
  I те, й iнше Гiтлера не надто влаштовуг. Тож ситуацiя для Третього Рейху дуже серйозна.
  Гiтлер дивиться на бiй гладiаторiв. Воюють хлопчики в одних плавках.
  Пацани по десять рокiв кожному махають невеликими шаблями та прикриваються щитками. Tхнi голi, засмаглi, худенькi тiла блищать вiд поту.
  Хлопчики один одного вже подряпали. Ось один iз них пропустив удар i впав. Мавр припалив йому смолоскипом босу п'яту.
  Пацан рiзко схопився. I знову пропустив удар. I впав облитий кров.
  Гiтлер крикнув на всю горлянку:
  - Добий!
  I застукав сухими руками. Вiйна, як видно, добiгаг кiнця i настрiй у фюрера не дуже.
  Вже час йому драпати. I це взагалi наполеглива необхiднiсть.
  Вiдважнi войовницi вже вийшли на околицi Берлiна, що штурмугться Червоною Армiгю. Один iз стародавнiх фортiв, посилений сучасними фортифiкацiями, все ще завзято бився, росiйськi вiйська намагалися прорватися глибше у мiсто-цитадель.
  А дим здавалося, ставав усе бiльш лютим...
  Алiса трохи вирушила вiд поранень, але бiгла не дуже спритно, ще була слабкiсть у ногах. Тiльки, що по радiо повiдомили, що росiйськi царськi вiйська та американсько-росiйськi i теж царськi сили зустрiлися замкнувши кiльце навколо Берлiна. Мiж солдатами йшло братання.
  Вiйна, жорстока, льодяна вже була бiля само¬ фiнiшно¬ межi. Але близький, дуже близький кiнець надавав бадьоростi, народжував силу.
  Дiвчата залiзли на розбитий дах i звiдти розпочали полювання за фортом.
  Стiни були жахливi, зробленi з усiгю ретельнiстю, характерною для середньовiчних будiвельникiв.
  Багато було зенiтних знарядь, кулеметiв та мiнометiв. Навiть якось траплялися "Ягдтигри" прикритi бiльш тонкоброньованими бортами i кормами залiзобетонними плитами.
  Пiдiбратися нелегко, хоч у небi й виникли настирливi Олексi¬. Вони, мабуть, намагалися дiстати мiцно заброньованi дзоти.
  Алiса вiдзначила:
  - Ось цей форт, замурувався, гад!
  Анжелiка пiдколола:
  - От саме замурувався! Але це набагато гiрше для нас.
  Алiса запропонувала:
  - Може, краще ближче до центру. Там ми знайдемо значно бiльше цiлей.
  Анжелiка дуже спритно почухала витонченими збитими пальчиками босо¬ ножечки собi за вухом:
  - Спочатку розбий оптичнi прилади у Ягдтигрiв, а потiм ми перемiстимося в центр, i буде велике полювання!
  Колись бiлоснiжний голубок, почорнiв вiд гару i скидався на ворона. А в небi крiзь кiптяву боязко проступали вугiлля зiрок. Ось вiн свiт, без кращого... Хоча що найкраще?
  Алiса вiдзначила:
  - Найкраще у свiтi це те, що нiколи не скажеш - гiрше бути не може!
  Анжелiка як черга з "Арбакан" вставила:
  - Що у свiтi погано, на вiйнi якраз, а пiсля перемоги краще не буваг!
  Хлопець Олег Рибаченко, що пiдскочив до них, крикнув:
  - Ну, що ви бовтагте. Противник уже рубаг нашi танки!
  Справдi, з жерл довгого i товстого дула повалилися кумулятивнi снаряди. "Ягдтигрiв"-3 було четверо, трог з велико¬ дистанцi¬ промазали, а четвертий потрапив "Миколай-3" прямо в лiву гусеницю. Вiд нищiвного удару тридцятикiлограмового снаряда зiрвала ковзанки та траки, а сама машина ледь не перекинулася.
  Анжелiка дзвiнко свиснула:
  - Ось це плювок. Ну, зможеш довбати за ¬хньою оптикою?
  Алiса не цiлком впевнено сказала:
  - У пальцях слабкiсть, руки тремтять... Я не певна.
  Анжелiка зневажливо пирхнула:
  - Але ти таки росiйська людина! А знагш, що здатнi росiйськi люди?
  Алiса в досадi стукнула себе прикладом у пiдборiддя:
  - На все, крiм дурницi!
  Бiла войовниця примружила праве око i почала цiлити. "Ягдтигри"-3 мав загрозливий вигляд - особливо лобова броня, маска збро¬, що надаг схожiсть зi свинячим рилом. А ось трохи вище за далекомiр i перископiчна труба. Отож туди й треба всадити!
  Алiса намагагться зосередитися... Уявити собi кулю чимось на зразок дочки на виданнi. А наречений ¬¬ на майже кiлометровiй дистанцi¬ - оптичний прицiл. I його треба закадрити...
  "Ягдтигри"-3 знову плюються, однiгю з машин "Микола" точним попаданням зносить вежу... А корпус iз ходовою частиною йде за iнерцiгю вперед. Фасмогорiя!
  Алiса шепоче:
  - Ну Богородиця i Георгiй, щоб вам смоли з гегни сьорбнути допомагайте! - Дiвчина плавно натискаг на пусковий гачок.
  Анжелiка грубо тримаг в облозi подругу i смикаг ¬¬ за плече:
  - Ти що мелеш. Смолою опоити Богородицю хочеш?
  Алiса скидаг ¬¬ мозолисту, мiцну як у ковальських справ майстра руку i заявляг:
  - Я ось як згадаю вагiтних жiнок з розрiзаними животами, i повiшеними за пуповину немовлятами, то менi хочеться всiх святих... Сама подумай, якщо вони дозволяють творить таке свавiлля, то якi вони святi!
  Анжелiка почухала собi прикладом перенiсся i фиркнула - "погана прикмета":
  - Та це я давно знаю. Ще в школi нам пояснювали чому Бог немаг - якщо Бог, допускаг подiбний пекельний свiт, то який Вiн тодi до бiса Бог?
  Алiса хихикнула у вiдповiдь, вказiвний палець на правiй руцi зрадливо занив. Дiвчина завмерла та спробувала зiбрати разом сво¬ скакуни-думки. Зосередьтеся на стрiльбi. Але помисли йшли кудись у бiк, а то й униз...
  Алiса розумно помiтила:
  - А що без вiйни наше дозвiлля? Iстинно нудьга! Уявiть собi людей, як роботiв? А ми жвавi та веселi дiти Всевишнього...
  - I не злi! - Анжелiко. - Ну чого ти не стрiлягш?
  Алiса дурненько моргнула:
  - Пальчик страйкуг... Можу промазати...
  Анжелiка тут як заспiваг:
  - Я вперше промазав, вдруге пошкодував, а втретг як вмазав, що дядечко заспiвав!
  Алiса продовжила пiсеньку:
  - Музика граг, барабани б'ють - вартового фриця, на цвинтарi везуть!
  Плювки "Ягдтигрiв"-3 були змiнною ефективностi, але при влученнi зносили все пiдряд. "Микола¬"-3 стрiляли та били на ходу, навiть не думаючи про цiлi. Втiм, спробуй, пробий подiбну махину. Одне слово - нацi фак'ю!
  Ось уже й "Олександр"-4 отримав свiй "гостинець", вежу скривило...
  Алiса намагагться натиснути на курок, але пальчик не хоче гнутися. Мало того вiн набряк, i дiвчинi так стрiмко.
  Але Олег Рибаченко, як завжди бажаючи пiдтримати подругу у скрутну хвилину, став дуже голосно спiвати:
  Казковий свiт може бути злим,
  Адже чари, теж дволико!
  Здагться добрим все молодим,
  Хочеться правди; жити в честi лихо!
  
  Але десь троль мережi плете,
  Злий вовкалок ставить пастки!
  Ми ж йдемо у довгий похiд,
  Чекають на випробування нас, не iграшки!
  
  Може бути мох - страшенно колючий,
  Ну а латаття замiсть капкана!
  Кров'ю ридають сльози з хмар,
  Замiсть мiсяця клинки свiтить корсара!
  
  Але мiй друг свiтленький ельф,
  Золотом свiтять кучерi подруги!
  Фея сказала - хлопчик не дрейф,
  I простягла нiжнi руки!
  
  Даль ельф-приятель шпаги урок,
  Випад, вiдскок, змiннi пози!
  Щоб ствол життя у злi не усох,
  Ти подаруй чарiвницi двi троянди!
  
  Викував шаблю гномик-коваль,
  Менi каже, посмiхаючись iз усмiшкою;
  Хочеш, щоб у битвi славний кiнець,
  Потрiбно дружити з фiзкультурою палко!
  
  Злив у тренуваннi сорок струмкiв,
  I, нарештi, став слухняний булат менi!
  Рубiш спочатку з дерева сучок,
  Ну, а потiм станеш знатним ратником!
  
  Ось i бiй; з ельфами я,
  Тролi, а з ними ревуть вурдалаки!
  Але для мене вiйсько - це сiм'я,
  I немаг полювання вiдливати у бiйцi!
  
  Пам'ятаю рухи, випад клинка,
  Злий упир захлинувся багряним!
  Дали ми тварям мiцно клинка,
  Свiт будуватимемо, чистий i новий!
  Хлопчик спiвав, а Алiса, змiнила тактику, i просунув до собачки снайперсько¬ гвинтiвки середнiй, довгий пальчик голенького ножа... Тим самим вiдкривши новий спосiб стрiлянини.
  "Ягдтигри"-3 швидко слiпли, i ось один iз люкiв вiдкрився, висунувся брита голова з чорною пов'язкою на правому оцi.
  Анжелiка машинально штовхнула подруг у ногу, щоб не дати ¬¬ вистрiлити i пальнула сама... Але злiсть виявилася поганим помiчником, куля пройшла повз вiдскочивши ту товсту кришку масивно¬ САУ. Гiтлерiвець холоднокровно скомандував, i знаряддя знову пальнело i... Ще одна тридцятьчетвiрка втратила свою башточку, що гордо стирчала над корпусом.
  Алiса безуспiшно, наче пантера з пiдпаленим хвостом, спробувала дiстати ударом ноги свою паскудну подругу. Так вiдбила ¬¬ випад чiтко поставленим блоком:
  - Ти чого бiла?
  - А ти чого? - Алiса випустила блискавку iз сапфiрових очей. - Ми боремося за спiльну справу, заради порятунку та щастя всього прогресивного людства, а вогняна дияволиця, ревнуг подругу, що та бiльше винищуг фашистiв, i штовхагться.
  Анжелiка стало соромно i вона вiдразу ж знайшлася:
  - А це я тобi комарика з ножа збила. Ти й так втратила надто багато кровi, а вiн ще смокче гад!
  Алiса поправила з погано прихованим знущанням подругу:
  - Комар не гад, вiн членистоноге невiглас!
  Анжелiка у вiдповiдь показала сво¬й бiлiй янголицi мову - проспiв:
  - Я знання дарую, перебуваючи в надi¬... Що ступiнь магiстра нехай вручать невiгласу!
  Олег Рибаченко перервав подруг i навiть вiдважив руду ляпас, та мабуть не чекала вiд пацана тако¬ зухвалостi, що вибачила ¬¬:
  - Та стрiляйте ви, а розмовляйте, немов баби на базарi!
  Анжелiка спробувала вiдповiсти, але юний розвiдник-полковник теж мав реакцiю змiглова i вiдскочив. Але вогняна диявола явно не хотiла прощати i тут же кинулася за ним. Хлопчик застрибав по купах, засмаглими, з обстриженими по колiна штанами, босими лапками. А Анжелiка за ним.
  Алiса переключилася на стрiльбище. Ну що, якщо ¬й войовницi потрiбно застосувати як iнструмент пальчики босих витончених нiжок. Вони ж у не¬ такi спритнi, i гнучкi, не гiрше рук справляються.
  Брита башка фашиста розкололася вiд точно¬ кулi мiж очима... Звичайно, ногами цiлити як зазвичай люди роблять не можна. Тут це швидше iнту¬цiя i зв'язок iз землею, що даг енергiю рани, що залiковуг.
  Алiса тут подумала, що може через сто рокiв, коли ситi нащадки читатимуть про ¬хнi пригоди, то багато хто з них подумаг: "босi дури". Носяться босоногi, по колючках, осколках, побитих цеглах, каменях та пожежах... Може ще скажуть збоченки мазохiстськi.
  А невтямки ¬м, що земля, навiть нiмецька через голу пiдошву дагмо ¬м воiстину чарiвну сили, вiд яко¬ швидко гояться рани, тече казкова енергiя, i головне зовсiм iнше сприйняття матерiального свiту. А саме те сприйняття, що зробило з не¬ снайпера надлюдини. Як i Анжелiку, ось вона хоч i не без зусиль спiймала хлопчика i тримаг його на витягнутiй руцi. Хоча Олег Рибаченко вже не такий вже й маленький, i дуже мускулистий i жилистий, природна фортеця разом iз життгвим загартуванням.
  Взуття пацан теж практично не визнаг, хоча в сильний мороз градусiв за двадцять вiн i Алiса, ще бiльше пiвтори, максимум двi години поки не витримують у босоногому режимi. I то треба рухатися, а засiдку ноги в мороз швидко i дуже болiсно коченiють .... А ось Анжелiка, ночуг, закопавшись з головою в снiг i при цьому в одному купальнику, або навiть тiльки в трусиках. I нiчого, навiть шкiрi не синiг, наче вона Снiгова королева.
  Алiса розраховувала, що i вона зможе згодом дiйти такого рiвня гарту. До вiйни вона жила в сiм'¬ не бiдна, батько голова райвиконкому, мати iнженер-економiст.
  Евакуюватися вони не встигли, i батьки наче згинули... Вантажiвка якою ¬хала Алiса, ледь не перекинулася, вiд вибухово¬ хвилi, а колеса посiкло осколками.
  Так вони разом пацанами, тодi вона ще була лише пiонеркою, рушили сво¬м ходом у бiк сходу.
  Але тут ¬х пiдвели хлопчаки, якi вирiшили повоювати без дорослих... Та й дiвчата за ними.
  Так i опинились у зонi окупацi¬...
  Життя i дiвчат було тяжке. Алiсi, залишившись однiгю довелося пробатрачити... А це справжнг пекло, хоча... Батьки на щастя дiвчинку не надто балували, вона мала досвiд фiзично¬ працi, але не тако¬ вже виснажливо¬.
  А наймички вколювали, по двi третини дiб... Звичайно, навеснi, влiтку i восени Алiса привчилася ходити в ситцевому платтi i боса, як втiм, i майже всi дiти в окупацi¬. Навiть сiм'¬ полiца¬в i старост намагалися максимально прибiднiтися.
  Алiса втiм, як свiдома вiд початку шукала зв'язку з пiдпiллям i намагалася виконати те чи iнше доручення.
  Як дiвчинка, з бiлим немов пластiвцями снiгу волоссям i ангельським обличчям, вона iдеально пiдходила на роль зв'язно¬ або розвiдницi. Пам'ять у не¬ вiдмiнна, нiмецька та англiйська знаг, що навiть вiд зубiв вiдскакуг, а бач такий, що нiхто не подумаг, що дiвчинка несе фрицям смерть.
  Алiса тупала маленькими, що огрубiли довгого ходiння десятками дорiг, i все помiчала... Але цим не обмежувалася. Tй хотiлося вбивати цих покидькiв, особливо пiсля того, як ¬¬ добре випороли, прийнявши за злодiйку.
  То чому в кошику i не принести трохи вибухiвки?
  Як розвiдницi, ¬¬ один раз вдалося змалювати "Королiвський тигр", що прибув до Польщi ще в груднi 1955 року... Ось тодi дiвчисько неабияк промерзло, так було в сильний мороз лише лаптях на босу ногу, в драний кожушок зiрвали собаки карателiв. Все одно, навiть не чхнула, хоч i трясло, пiсля груднево¬ ночi сильно.
  А кар'гра снайперки взагалi була розпочата здорово.... За короткий час вона стала лiдером серед винищувачiв. I справа була не тiльки у феноменальнiй влучностi, а ще й у мисливському чуття.
  Щоправда, Алiса категорично вiдмовлялася вбивати пiдлiткiв i жiнок... Може тому з не¬ не поспiшали робити геро¬ню!
  Але зараз всi, хто намагався висунути голову з люка, щоб наводити на око, були вiковi i матерi фашисти. I ¬х не шкода...
  А ось Анжелiцi виглядом удача вирiшила помститися за заздрiсть, i рвонув осколковий снаряд. Олега Рибаченка навiть не подряпало, а ось вогняну войовницю, збивши з нiг, посiкло пристойно. Декiлька осколкiв встромилося в груди, потрапило i по руках, ногах, i навiть по скронi легке розрубування.
  У груди та плечi, пошкодило серйозно, але Анжелiка все одно встала i пiшла, намагаючись триматися прямо. При цьому ще й лаючись:
  - Ось це нелюди! Гiтлерiвцi, якi не знають почуття мiри! Або елементарного сорому!
  Не постраждалий, якщо не рахувати ударiв пiд час падiння вiд вибухово¬ хвилi Олег Рибаченко гхидно зазначив:
  - А на рахунок сорому, то вiрно - вкрийся!
  Хлопчика знущально пiдморгнув. Анжелiка i справдi була майже голою, зiрвало i посiкло форму, i з не¬ стiкала кров. Тiло було видно у всiй красi. Дуже мускулисте, але й одночасно жiночне, м'язи як дрiт, жилки та сухожилля дуже рiзко надходять, i здагться, що це лита зi сталi статуя Амазонки. Жвава у сво¬й богом вiйни Аресом.
  Алiса свиснула:
  - Ого! Ну тебе й рушило!
  Анжелiка поблажливо посмiхнулася:
  - У мене дуже мiцна плоть! Що нiмцевi смерть, то росiйському здорово! Так що не бiйся "Бiлоснiжка", це мене тiльки розлютить, але не звалить!
  Алiса тут помiтила:
  - Наша пiхота i залiзна, танкова кiннота вже увiрвалася в форт. Тепер, що, тут полюгмо чи в мiсто?
  Анжелiка несподiвано звернулася до хлопця:
  - А що скаже Максимко?
  Юний розвiдник, труснувши свiтлою чубком i стиснувши засмаглий з опуклими кiсточками кулачок, рiшуче вимовив:
  - Звичайно в Берлiн, iнакше Гiтлера i без нас зловлять! Рибалка шукаг мiсця не найдоступнiшi, але найдiйнiшi!
  Алiса зняла ще одного фриця вежi, що стирчала з уцiлiло¬ в обстрiлi, i потираючи розсiчену, але вже майже закрилася пiдошва заявила:
  - А що? Сенсу, висиджувати яйця у льодовика немаг... Мiсце треба знайти теплiше!
  Олег Рибаченко задерикувато заспiвав:
  Вiтчизнi душу, серце посвяти -
  Спали все тiло в битвi без залишку!
  Гiднiсть та, честь, зберiгаючи, помри;
  Свiт попереду - тепер вируг сутичка!
  Анжелiка поплескала мозолистою рукою по плечу голому по пояс плече хлопчику. Олег Рибаченко напружив прес, демонструючи плиточки. Видно було, що, набравши вагу, хлопчик незабаром перетворився на сильного i гарного юнака. Точнiше не так вже й незабаром ще рокiв понад сорок п'ять залишилося поки вона буде рости, до юнака.
  Алiса запропонувала:
  - Ти Олег Рибаченко не снайпер, може, трохи вiдiйдеш вiд нас... Раз розвiдник, так i займайся розвiдкою!
  Пацан образився:
  - По-твогму я абетка?
  Анжелiка перервала лайку:
  - Олежка побiжить попереду нас. А ми за ним ось так, як гуси перебiжками.
  Хлопчик одразу ж погодився:
  - Iде! Бiгом марш...
  У самому мiстi бо¬ йшли завзятi. Деякi вулицi були широкi. Ними рухалися "Микола¬", "Олександри", i САУ всiх видiв. Зокрема СУ-100. Ця самохiдка контурами скидагться на танк, що носив iм'я на честь Миколи Другого, але з бiльш потужним знаряддям. Вважалася найкращим винищувачем танкiв, тiльки з'явилася порiвняно пiзно, коли вiйна вже догорала, i не встигла вплинути на перебiг битв.
  А ось з боку фашистiв з'явився танк, який будь вiн, запущений у вiйськове виробництво вчасно, то, безперечно, мiг надовго вiдстрочити поразку Третього Рейху.
  Втiм, будь-який з вас дивлячись на те, жалюгiдне видовище, яке г нинiшньою демократичною ¦вропою, напевно подумаг, а при нацистах волi геям i "чорним" не дали б!
  А ось танк АГ-25, невеликий, плескатий як черепашка з довгим дулом "Пантери". Вiн стрiляг з цiг¬ збро¬ по "Миколаю", пробиваючи корпус з дистанцi¬ 2 кiлометри. Наочно демонструючи перевагу велико¬ початково¬ швидкостi пiдкалiберного снаряда, i розташування коробки прямо на моторi, а екiпажу в лежачому положеннi.
  Снаряди "Микола¬в" подають у лобову броню завтовшки 150 мiлiметрiв пiд великим кутом рацiонального нахилу та... рикошетят.
  Для тридцяти тонн ваги танк пристойно захищений i його не взяти нахрапом.
  Алiса, забравшись на дах зруйнованого будинку, спостерiгаг, як два АГ-25 вступили у бiй iз колоною росiйських "Микола¬в"-3. Машини у нiмцiв спритнi, маневренi i швидко вискочили. Лобова броня i справдi непробивна... Та борти таки добрих 100 - мiлiметрiв i по куту в сорок градусiв вiд горизонталi. "Пантера" з такими даними у 1955 роцi була б непереможною. I пiд Варшавою довелося б царським вiйськам вiдступати...
  Але АГ-25 не довелося на щастя стати найкращим танком друго¬, або точнiше третьо¬ свiтово¬ вiйни. I двi машини, не така сила, щоб зупинити пiвсотнi.
  СУ-100 намагаються взяти на прицiл броньованi тачки фрицiв, але гiтлерiвцi виляють сво¬ми машинами з боку на бiк. Швидкiснi громили: двигун 700 кiнських сил на 30 тонн ваги, даг пристойну швидкiсть, особливо на шосе. У коробцi встановлено¬ прямо на моторi дванадцять передач крiм заднiх, що дозволяг машинi йти у разi небезпеки.
  СУ-100 теж лише чотири, вони стрiляють, одна потрапила... Але рикошет, дуже великий кут у цементовано¬ бронi, та й товщина пристойна... Тачки фрицiв палять у вiдповiв, але й отримують.
  Алiса, чий правий вказiвний пальчик уже встиг вiдiйти, знову розбиваг оптику. Бiла дiва скеляг зубки i загрожуг кулачком:
  - Оце буде вам!
  Анжелiка стежить за полем бою. Шiсть "Микола¬в"-3 пiдбито в корпус, але г шанс, що машини повернуться до ладу. Пiдкаллiберний снаряд дрiбнуватий, з товстими стiнами, i не настiльки руйнiвним. Щоправда, в однiй з машин сталася детонацiя, i стало рвати.
  САУ-122 також отримала свою порцiю, пробили i вона палаг.
  Алiса потрапила i в другу, зловтiшно скелячись...
  - Отак вони тепер слiпi!
  Рудоволоса диявола засумнiвалася:
  - Ой, чи що? Ти вiриш у ¬хню слiпоту!
  - Я не промахуюсь! - огризнулася Бiлоснiжка.
  - Та й вони, схоже, також! - Анжелiка тицьнула пальцiв у бiк машин.
  Дiйсно АГ-25 продовжували стрiляти, щоп'ять секунд, викидаючи зi сво¬х напiвавтоматичних гармат по снаряду.
  Мазали при цьому рiдко, самi отримували, але тримали удар... Мабуть, броня була високо¬ якостi. Ось i СУ-100 отримував у корпус... Зiгнулася...
  Алiса не на жарт здивувалася:
  - Невже я промахнулася... Ось невмiха, або на мене дiють так поранення.
  Бiлоснiжка знову пальнула i гострими очима придивлялася до результатiв стрiлянини. Анжелiка також стрiляла по ¬хнiх очах... Але нi не брало.
  Алiса шепотiла молитву:
  - Куля, куля будь точна, ми за Справу, за Христа!
  Нi, вона не промахугться, просто тут оптика захищена дуже товстим i високоякiсним бронесклом. Бiлоснiжка досить скоро це зрозумiла... А нiмецьким чудо-танкам пiдiрвали гранатами гусеницi. От i шарнiри по всьому асфальту розсипалися. Можна навiть сказати - лепота! Танки знерухомленi, i за iдегю треба було б обiйти, але розпаленi радянськi машини пруть далi, обсипаючи ¬х снарядами.
  Коли попадань багато, це безлiч несильних ударiв у рукавичках у голову. З першого разу не вирубуг, але потiм поступово накопичугться i вiдбувагться таке явище як технiчний нокаут.
  Так i броня, що розколюгться вiд серi¬ влучень i обсипагться... Ось чому у свiтовому танкобудуваннi не перемогла тенденцiя надважких машин. Хоча здагться, можна зробити захист вищий клас.
  Втiм, Британiя у танку "Черчiлль" пiшла шляхом саме посилення бронювання, нехай навiть на шкоду озброгнню. Лише "Челленджер" був гармонiйною в пропорцi¬ (вогонь-броня-маневр) машиною. Але в цьому планi танки постiйно йшли новаторським шляхом. Хоча у композицiйному планi АГ-25 так i залишився неперевершеним у перiод третьо¬ свiтово¬ вiйни.
  Але його вже "закопали". Алiса та Анжелiка змiнили цiлi, i взялися за пiхоту, гармати та фаустникiв.
  Тепер войовницi билися безпосередньо у самому Берлiнi. Багато, дуже багато було бiйцiв-хлопчакiв. А що дорослих повбивало вже в попереднiх боях, i зараз мобiлiзували всiх особин чоловiчо¬ статi, з десяти рокiв, а то навiть молодших.
  Воювали i дiвчата, хоч i не масово. Все ж таки Гiтлер, яким нелюдом не був, не був прихильником вiдправлення жiнок на фронт, вважаючи вiйну суто чоловiчою справою. Втiм, коли справа стосугться захисту столицi, то тут можливi винятки з правил.
  Алiса важливо уникала стрiляти в хлопцiв молодших шiстнадцяти. Хоча деякi з сором'язливих фрицiв досить спритно орудували фаустпатронами.
  Втрат серед радянських танкiв було багато, та й пiхоти чимало. Iншi будинки мало не закидали трупами. Кулеметiв у Берлiнi багато, ефективно працюють i автомати МР-74. Луплять пiдстволки та безвiдкатки.
  Ведуть ефективний вогонь та росiйськi вiйська. Ось знову атакують Iли. Накату штурмовикiв, i сильний вогонь iз зенiтних знарядь та кулеметiв.
  Росiйськi вiйська без паузи намагаються подолати змiцнення одним кидком. Але оборона збудована сильними. Ось будинок узятий, над ним гордо риг триколiрний прапор... I раптом, як рвоне, стiни обсипаються вниз, притискаючи рiзних бiйцiв.
  Алiса сильно хмуриться:
  - По радiо керують фугасами. Тут г й мiннi поля, що не розгледiти саперам.
  Анжелiка, стрiляючи часто i нервово, морщачись вiд болю в численних ранах, надривно булькаючи, погодилася:
  - Та фрицi створили на проблеми. Особливо танковим колонам... Тут мабуть густо доведеться полити вулицi свинцем та кров'ю!
  Алiса зняла якогось старого. Той упустив фаустпатрон, зброя полетiла вниз, i вдарившись вибухнуло, пiднявши при цьому купу пилу. За ним гримнувся трясучись ногами в лаптях(!) i сам дiдок. Закiнчилась його кар'гра. I, судячи з залiзних хрестiв, кар'гра була славною, навiть лицарський хрест залiзного хреста був. Навiть дивно, що такий кавальгра вибрав як зброю фаустпатрон, яким найчастiше озброюють мiцних хлопчакiв.
  Анжелiка особливих забобонiв не вiдчувала i прострелила юному фауснику, виставлену з-за стiни, босу ногу. Хлопчик упав, йому перебило кiстку, i вiн голосно стогнав. Рудоволоса дияволиця, добила в потилицю, помiтивши:
  - Милосердя на вiйнi, на вiдмiну вiд публiчно¬ дiвки, коштуг дорожче, а задоволення дати не може!
  Алiса парирувала:
  - Тiльки людина по-справжньому пiднесена духом, не соромиться милостi до полеглих!
  Анжелiка зневажливо пирхнула:
  - Ось ти знову Бiлоснiжка мелеш язиком. А сказати, що розумнiшого не можеш?
  Алiса суворо промовила:
  - А хiба вбити нещасну дитину доблесть?
  Анжелiка пирхнула з ще бiльшою зневагою:
  - А хiба ти сама не була вбивчою дитиною? Та й зараз ти ще неповнолiтня дiвчисько, мужиком не цiлована. Так що не заводь волинку, а краще стрiляй! Часто та влучно. Та й не шкодуй сморкачiв, вони нi тебе, нi наших солдатiв нi крапельки не шкодують!
  Алiса замiсть вiдповiдi, змiнила позицiю... У великому, нехай i неабияк зруйнованому мiстi снайперу роздолля, багато цiлей, багато i жертв.
  А босоногих, охоплених патрiотичним поривом - захистити Берлiн хлопчакiв, дуже багато. I вони озброгнi часом неважливо, рушницi, фаусти, пляшки iз запалювальною сумiшшю, але б'ються вiдчайдушно. Втiм, уже видно пов'язанi купки пацанiв - скрутили росiйськi во¬ни.
  Але один iз хлопчикiв у рванiй гiмнастерцi, пiдняв вгору руки i нiби пiшов здаватися. Його блiде схудле обличчя з кривавими писугами i щоками, що провалилися, було суворим i сповненим розпачу.
  Росiйськi солдати простягли до нього руки... Хлопчик щось смикнув i разом iз гуркотом рвонуло! Далеко розлетiлися осколки i шматки кривавого м'яса.
  Алiса подумала, що шепнув нiмецький пацан наостанок? Молитву до матерi, Бога чи чудовиська пекла Адольфа Гiтлера? Про що вiн мрiяв останнiми секундами? Що згадував?
  Анжелiка зловтiшно промовила:
  - Ось це вiдучить нас вiд шкiдливо¬ звички, брати дитинчат у полон. Бачите, як вони розумiють ласку! Потрiбнi винищити всю нiмецьку нацiю пiд корiнь!
  Алiса рiшуче заперечила:
  - Нi! Це не правильно! Нiмцi велика та дуже талановита нацiя. А якщо серед них г виродки... - Бiлоснiжка, побачивши, що ¬¬ напарниця бере дiвчинку з гвинтiвкою пiд прицiл, тицьнула ¬¬ в бiк. - Не смiй вбивати дитину! Вона хороша.
  Анжелiка люто, як голодна i поранена (а вона й справдi поранена!) пантера огризнулася. T¬ погляд став пекучим вiд ненавистi.
  - Ти що не бачиш, це дитина стрiляг по наших солдатiв!
  Алiса рiшуче заперечила, ткнувши ствол рушницi собi мiж круглих i повних дiвочих грудей:
  - Тодi й у мене стрiляй! Так як я вчинила б на ¬¬ мiсцi так само, захищаючи столицю свог¬ Батькiвщини!
  Анжелiка лаялася:
  - Телячi нiжностi! Але чому ти не пожалiла старого, з лицарським хрестом, як i багатьох iнших?
  Алiса без сорому вiдповiла:
  - Тому що це вiйна! - I випереджаючи Анжелiку, додала. - А на вiйнi г сво¬ правила - лицарi дiтей не вбивають! Це правило свято дотримугться у всiх романтичних творах!
  Вогняна диявола гаркнула у вiдповiдь:
  - Тебе не виправити! Стрiлай краще по старих. Тобi ж не подобагться старiсть!
  Алiса охоче кивнула головою:
  - Садiвника, що вiдсiкаг старi, старi пагони нiхто не вважаг нелюдом. А ось губити молоду поросль - це западло!
  У картинi бою вiдбулися змiни, у небi як комарi на багаття з'явилися "Саламандри". Вони атакували ярiстю росiйськi Олексi¬, розстрiлюючи з 30-мiлiметрових гармат. Радянськi льотчики прийняли бiй.
  Алiса змiнила, прiоритети i перевела стрiлянину на лiтаючi апарати. Взагалi лiтак, нехай навiть такий моноблочний як НЕ-162 машина дорога, i ¬¬ знищення цiннiше за пiхотинця або навiть офiцера СС.
  Щоправда, тут було видно, що рiвень пiдготовки нiмецьких льотчикiв г неважливим. Напевно, борються новачки, якi до ладу не вмiють, i кермувати, i стрiляти. Втiм, недосвiдченi кадри розбавилися i декiлькома бувалими асами, якi завдавали великих непригмностей.
  Особливо пiд час стрiлянини по маломаневрених Олексiях. А винищувальне прикриття запiзнилося. Хiба що були ще й ПЕ-2, якi намагалися використовувати на тактичному рiвнi.
  Алiса, збивши пару новачкiв, зосередила вогонь на запеклих асах. Це було важливо: вибити якнайбiльше стерв'ятникiв, не дати ¬м сиротити росiйських дiточок.
  При цьому бiла янголиця випробувала, таке сильне душевне пiднесення, що на всю горлянку заспiвала;
  Що таке Батькiвщинi служiння?
  Це праця - що даруг радiсть нам!
  Ми черпагмо радiсть - натхнення,
  Нiчого нам буря дев'ятий вал!
  
  Для Вiтчизни серце б'гться бурхливо,
  За не¬ боротися треба всiм!
  I тодi настане казки чудовою,
  Де в коханнi гдиний загць - лев!
  
  Але не лев раптом став боягузливим зайцем,
  Просто хоробрiсть виховав косою!
  Нам не треба мучитися, мучитися,
  Хмари геть - блищай золотий промiнь!
  
  Ми дiвчата - во¬ни лихi,
  Битися будемо, Батькiвщинi салют!
  Адже у нас такi дух та сила,
  Що псалми Архангели спiвають!
  
  Ця пiсня про доблесть про честь,
  Про любов священно¬ не тiлесно¬!
  Будемо з Богом ми назавжди разом,
  Демон геть iз безвихiдною тугою!
  
  Для мене Христос Великий во¬н,
  Вiн за справедливiсть, доброту!
  Так ми проливагмо багато кровi,
  Загиблих шкода за життя не перелiчу!
  
  Але рахувати втрати нам не треба,
  Усiх Господь Всевишнiй воскресить!
  Видасть щедру, свою нагороду,
  Змiцнить нам силу, меч та щит!
  
  Адже хоробрий фактично безсмертний,
  У ньому закладений стрижень життя цього!
  До нас прийде успiх, у це вiрте,
  Супостата з люттю розбий!
  
  Свiт часом схожий на пекло непроглядне,
  Немаг порядку, совiстi, кохання!
  Гiркi, зiв'ялi черешнi,
  Весь баланс - темрява мiнусiв, нулi!
  
  Але прийде на Землю незабаром щастя,
  Творець свог¬ долi!
  Буде життя i смерть у могутнiй владi,
  Створимо, що батьки не змогли!
  Алiса i без жодного перебiльшення творила iсторiю, вибила мiтки, як штопання на швейнiй машинцi пострiлами, наймогутнiших бiйцiв Люфтваффе, а решта нiмецьких пiлотiв, втративши залишки бойового духу, в страху вiдступили.
  Одна в цей момент дiвчат знову атакували. Двог високих есесовця i пара мiцних пацанiв з Гiтлерюгента пiдкралася до них i... Замiсть того, щоб, користуючись надмiрним захопленням войовниць стрiляниною по повiтряних цiлях розстрiляти снайперш iз засiдки, вони вирiшили взяти живцем. А може, казкова краса, яка стала ще еротичнiшою з поранень i втоми дiвчат, пiдштовхнуло ¬х бажання використовувати бранок у власних цiлях.
  У всякому разi, удар прикладу в потилицю надовго вивiв з ладу транс Алiса, що перебуваг в фактичному станi, потiм Фрiци кинулися на рослу Анжелiку.
  Проте вогняна диявола, навiть будучи жорстоко поранена, залишалася найнебезпечнiшим противником. Вона рефлекторно зустрiла величезного есесiвця ударом у пах. Той як икнув, рот навстiж, слини полилися i ця туша як полетить з даху. Та як врiжеться в цеглу.
  Анжелiка, вiдiйшовши вiд пострiлу iншого фашиста, саднула йому лiктем у праву нижню точку пiдборiддя, пiд кутом у напрямку до центру. Коли так пробивагш, навiть несильний удар, здатний вирубати великого фактурою бiйця. А Анжелiка била професiйно, з пiдкручуванням корпусу та пiдворотом плеча.
  Щелепа трiснула, гiтлерiвець завалився у глибокий, майже смертельний нокаут. Двог хлопчакiв iз Гiтлер-югента з нашивками у виглядi дубових жолудiв роззявили роти, видихнувши:
  - О Раша-богатир!
  Пiсля чого кинулися на не¬, розмахуючи саперними лопатками. Пiсля двох велетнiв пiдлiтки на вигляд не старше чотирнадцяти-п'ятнадцяти не здавались страшними. Щоправда, дубовi жолудi на комiрцях говорили, що це елiта чи начсклад. Якби Анжелiка була звичайним солдатом, то цi хлопцi становили б загрозу. Але для сибiрячки загартовано¬ розпеченим залiзом та свинцем це насiння.
  Анжелiка зробила обманний рух, i друг, розгорнувши гомiлка вiялом i пiдсiкла хлопця, той полетiв вгору шкереберть, миготивши спортивними черевиками на шипах з леговано¬ сталi. Вони явно не мiсцева босота. А ось iнший хлопчик, спробував саданути ¬й ногою, але явно не вдало, так як i сам злетiв, боляче гримнувшись спиною. Анжелiка резюмувала:
  - Ось це г прийом Раша-богатир!
  А Олег Рибаченко тим часом захопив Адольфа Гiтлера. Фюрер намагався пiти на лiтаючiй тарiлцi, але його геро¬чний пацан збив з особливо¬ рогатки зi шматочком антиматерi¬. I зумiв пробити ламiнарний струмiнь.
  Коли фюрер та кiлька його охоронцiв намагалися пiти, геро¬чний пацана наздогнав ¬х. Однiгю чергою пацан-термiнатор скосив охорону у фюрера.
  А самого Гiтлера впiймав босими пальчиками дитячо¬ ноги за носа. I повалив його.
  На цьому 30 квiтня 1957 року вiйна з Третiм Рейхом практично закiнчилася.
  Олег Рибаченко отримав найвищий орден Росi¬: "Iсуса Христа" нарештi став генералом. При цьому залишаючись хлопчиком.
  Росiя пригднала себе всi кра¬ни свiту. I створила Всесвiтню iмперiю.
  Проходили польоти на iншi планети Сонячно¬ Системи.
  Медицина трохи вiдставала i Володимир Третiй раптово помер у 1992 роцi, поправивши п'ятдесят чотири роки - перевершивши тривалiсть правлiння Iвана Грозного.
  На престо зiйшов одинадцятирiчний онук царя Георгiй Перший. А регентом стала його мати Марiя. Поки що тому не виповнилося вiсiмнадцять рокiв.
  Олег Рибаченко прослужив сто рокiв, але вiдставки не пiшов. Пiсля 2004 року хлопчик став рости. I 2010 став шiстнадцятирiчним, дуже красивим, безбородим, але надзвичайно мускулистим юнаком. I так i залишився у цьому чудовому вiцi шiстнадцяти рокiв. Коли тебе люблять жiнки, а броду голити не треба.
  У 2021 роцi розпочався перший полiт людини за межi Сонячно¬ Системи.
  Поки що вiн мав зайняти дуже тривалий час.
  Олег Рибаченко, як безсмертний, став командором першо¬ мiжзоряно¬ експедицi¬. Вiчний юнак охоче погодився. Для нього час бiг швидше, нiж для iнших людей, i вiн не боявся старостi.
  Пацан-термiнатор перед стартом заспiвав цiлу поему, пишучи прямо на ходу;
  Я пiонер кра¬ни порад,
  А водночас i царський генерал...
  Можу закликати ворогiв Русi до вiдповiдi,
  На частини Вермахт розiрвав!
  
  Громив фашистiв хлопчик босоногий,
  Ворогiв Росi¬ круто винищував...
  Нi не судiть пацаненка строго,
  Його на лайку сам Рiд святий обрав!
  
  I де вiн тiльки не був ясноокий,
  В яких боях пацан не побував.
  Кучугура дитинi палить босi ноги,
  Вiн у чомусь навiть Божий iдеал!
  
  У битвах редути вагалися,
  Велись хлопцi лють ту цiну...
  Бiйцi Росi¬ дуже хоробро билися,
  Вiдкрили рахунок уже йде пеня!
  
  Я пiонером був у битвах лютих,
  Кидав гранати босою ногою.
  I цiлував дiвчисько прямо в губи,
  Оскiльки явно, я хлопець крутий!
  
  Але нiмцi це просто бузувiри,
  Вони звичайно чудовi бiйцi....
  У битву хлопчик став офiцером,
  Пишаються хлопцем дiди та батьки!
  
  Не дам фашистам перемогти Вiтчизну,
  На дам я фрицям Русь ту здолати.
  Я вiрю житимемо при комунiзмi,
  Непереможний росiйський богатир-ведмiдь!
  
  З Японiгю бився я хлопчиком,
  Адже я не дорослiшаю на вiк пацан...
  Полонив того, хто був могутньою шишкою,
  Адже людина вища за мавп!
  
  Дiвчата теж босонiж б'ються,
  Адже так зручнiше, i чобiтки тиснуть.
  Часом бувають зiрки немов блюдця,
  Мiкадо буде доблесний капут!
  
  Ну що фашист отримагш ти гранату,
  Вона забiйною силою розiрве...
  Заспiваю на згадку дiвцi серенаду,
  I звернемося до зiрок ми в полiт!
  
  Росiя це славна держава,
  Вона прекрасна i колiр навеснi.
  На нас чекаг Русь i Бога слава,
  Хоча я дитина, вiчна i боса!
  
  Билися з Вiльгельмом, i зi мною вiдьми,
  Про перемагають кайзера полицi.
  Ну що тепер супротивник блiдий,
  Ведмiдь оскалив гострi iкла!
  
  Не поступаються нашi комсомолки,
  Вони красунi, врiжуть кулаком.
  На фронт вони з'явилися самоволкою,
  Ну, а противник стане мудаком!
  
  I де ми тiльки з битвами не билися,
  Рубили круто ми мечем ворога.
  I так конкретно Гiтлеру ми дали,
  Що пiднялася величезна завiрюха!
  
  Росiя це Батькiвщина Сварога,
  Вона пiднялася прямо з ру¬н.
  У Бога Усiх сильнiший за Род,
  Парит над нами росiйський херувим!
  
  Дiвчата люблять босонiж боротися,
  I ¬х сильнiше знайте не знайти.
  ¦ у мене гранати у мiцному ранцi,
  Зумiгмо танком ми до Берлiна увiйти!
  
  Що ми хлопцi у тих боях бували,
  Ми рятували полонених з петлi.
  Побачимо скоро комунiзму дали,
  Кра¬ни вже царсько¬ доблесно¬ родини!
  
  Вiтчизна стане вище зiрок прекрасних,
  У нiй нашi дiвки свiтять, як квазар.
  З могю дiвчинкою битися небезпечно,
  Вона завдаг жорсткого знаю удару!
  
  Ну, що фашисти мiцно отримали,
  Вiд нас ви фрицi побiгли враз.
  Накручуючи лютi милi,
  Ми вражагмо вас не в брову, а в око!
  
  Ми Рода шанугмо, i молимося Сварогу,
  У улюбленi Ладу - мати Великих Богiв...
  Коли йде в нелегку дорогу,
  Не треба лише витрачати зайвих слiв!
  
  Багатство росiян просто не вимiряти,
  Вона не знаг жодних кра¬в.
  В любов вiд Бога треба вiрити,
  Адже ми не тiнь якихось мурах!
  
  
  Скажiть брати буде разом iз Руссю,
  Всiх переможемо i слабких захистимо.
  Хоча часом згадугмо з сумом,
  Але полеглих неодмiнно воскресимо!
  
  Моя Росiя ти кра¬на свята,
  Тебе прекраснiше у свiтi не знайти...
  Дiвча по снiгах бiжить боса,
  На вигляд ¬й не бiльше двадцяти!
  
  Я вiрю в нескiнченну перемогу,
  Що буде Русь навiки процвiтати.
  Що буде м'ясо смачне до обiду,
  Що не прийде на нашу землю тати!
  
  У Росi¬ всi цвiсти повiрте,
  I полетимо жартома братва на Марс...
  Себе ми самi стали вiрте суддi,
  I все у Вiтчизнi буде найвищий клас!
  
  АМЕРИКА КОРИСЛА ПЕРШИЙ У БIЙ
  США оголосили 20 квiтня 1941 року вiйну фашисткою Нiмеччини. У цiй iсторi¬ у Рузвельта не витримали нерви, i вiн пiд впливом громадсько¬ думки вирiшив вступити у бiйню. США постiйно звинувачували в тому, що вони довго зволiкали зi вступом у вiйну, i взагалi другий фронт не вiдкривали.
  Хоча навiть у сорок четвертому роцi, союзникiв не скинули в море через везiння. А тут США влiзли у вiйну, будучи не готовими. Фюрер вирiшив вiдкласти план "Барбаросса". Крiм того, вiн вiдчував, що СРСР куди твердiший горiшок, нiж про це можна судити, по фiнськiй компанi¬.
  I ось спочатку фашисти окупували Югославiю та Грецiю. А потiм i острiв Крiт.
  Але вирiшальний удар був завданий 22 червня 1941 по Мальтi. Тут взяла участь велика кiлькiсть лiтакiв, у тому числi й бомбардувально¬ авiацi¬. I потiм була висадка десанту. Цього разу бiльш органiзована та успiшна.
  Мальта впала, i нiмцi знову наступають. Цього разу у Лiвi¬. Куди перекинуто ще додатковi чотири танковi дивiзi¬. I кулак Роммеля нищить англiйськi позицi¬. Пал Толбук. А потiм у серпнi та на початку вересня був пiдкорений i ¦гипет.
  У боях взяв участь батальйон гарних дiвчат iз СС "Вовчицi". Вони билися босонiж, i одному бiкiнi. I ¬хнi голi пiдошви обпалювали пiски Сахари. Але дiвчата вiд цього боролися лише ефективнiше.
  ¦гипет упав... Частина нiмецьких вiйськ рушила на Судан, а частина пiшла на Палестину та Iрак.
  Одночасно гiтлерiвцi взяли Гiбралтар i почали перекидати сво¬ вiйська й у Марокко i завойовуючи Африку.
  Слiд зазначити, що Гiтлер i Сталiн провели особисту зустрiч у Стокгольмi. I там Сталiн запевнив у свогму дружньому нейтралiтетi i заявив, що СРСР зайвого не потрiбно. Але у вiйну вступати вiдмовився.
  Фюрер вирiшив ризикнути та пiдпорядкувати собi Африку. Це дало б i сировину i рабiв для промисловостi. А в Iндiю можна пiти через Iран.
  Нiмцi захопили Iрак та Кувейт, а взимку й зайняли весь Близький Схiд.
  Дiвчата-вовчицi прошльопали там босими нiжками. А навеснi розпочався через Iран похiд на Iндiю.
  Вермахт немов орди Чингiсхана пройшовся Персiгю i влетiв до Iндi¬. Японiя громила Америку та Британiю на iнших фронтах. Пiд Мiдвей американцi були сильно битi. I Гавайський архiпелаг захопили самура¬.
  Успiху Японi¬ в битвi пiд Мiдвей сприяли чотири дiвчата-нiндзя, якi збили всi лiтаки американцiв, якi намагалися атакувати кораблi кра¬ни Вранiшнього Сонця.
  Японiя здобула впевнену перемогу. Дiвчата теж боролися босонiж i в одному бiкiнi, i це робило ¬хнi тiла такими чутливими. I особливо до вiбрацiй лiтака.
  I трощили вони американцiв дуже люто ... За лiто i осiнь сорок другого року вермахт захопив всю Африку, i землi до Бiрми, з'гднавшись з японцями.
  Пiд контролем Нiмеччини опинилися колосальнi ресурси. Тим паче iмперським мiнiстром озброгнь та богприпасiв став талановитий Шпегр.
  Щоб посилити тиск авiацi¬ на Британiю у сiчнi 1943 року було оголошено Рейхстагом "Тотальна вiйна".
  Випуск лiтакiв швидко зростав. Масово в серiю пiшли досконалiшi бомбардувальники Ю-188, i винищувач-бомбардувальник Фокке-Вульф, а також потужнiший ДО-277.
  Нiмцi пресували Британiю. Весною 1943 року з'явився МЕ-309, який не мав собi рiвних з озброгння та льотних характеристик. А ще потужнiший Ю-288, i спецiальнi десантнi планери, здатнi перемiщати i планети, i шестимоторнi транспортнi лiтаки.
  Фашисти буквально зрiвняли Британiю iз землею, якi пiдводний флот активно топив будь-яку трiску що пливла в метрополiю. А в серпнi 1943 вiдбулася висадка десанту в Британi¬. У боях пройшли випробування "Тигри", "Леви", "Пантери" i навiть встигли "Тигри"-2 та "Маус".
  Великобританiя впала... Японцi на морi били США i навiть передавили американцям артерiю в Панамi.
  Америка, опинившись на самотi, запросила пощади. Рузвельт неабияк перетрусив.
  Гiтлер не погодився на мир, i його вiйська полiзли до Канади. Операцiя iз захоплення Iсландi¬ пройшла майже без втрат. I потiм нiмцi перебралися через Гренландiю.
  Сорок четвертий рiк пройшов у жорстоких боях у кра¬нах. У Третього рейху з'явилася реактивна авiацiя. У тому числi й бомбардувальна. Грiзний чотирьох бомбардувальник Ю-488, та реактивнi "Арадо", штурмовi модифiкацi¬ машин.
  Ще й гвинтова авiацiя була на висотi, зокрема, ТА-152. Ця еволюцiя Фокке-Вульф, була дуже успiшною i трощила американськi машини.
  Найдосконалiшим був i нiмецький автомат МР-44, i пiдводнi човни на перекисi водню. "Пантера"-2 стала основним танком, i була на голову вища за американськi "Шермани". Нiмцi загалом перевищували США як технiка, якi ресурси дозволяли брати i кiлькiстю.
  Серед нiмецьких асiв справжнiм феноменом був Марсель. Вiн набирав так стрiмко рахунки, що був першим за три лiтаки нагородженим Лицарським Хрестом Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами двiчi. А потiм за чотириста лiтакiв Лицарським хрестом Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. А за п'ятсот Великий хрест залiзного хреста.
  За сiмсот п'ятдесят лiтакiв його нагородили особливою нагородою: Лицарським хрестом Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Крiм того, Марсель ще отримав i хрест вiйськових заслуг з дiамантами. А за тисячу лiтакiв отримав Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  Це був просто жах для США.
  Нiмецькi вiйська легко пройшли Канаду, а гiтлерiвцi з японцями Мексику та атакували США.
  Це нагадувало, заживши у клiщi. Нiмцi пресували. ТА-400 бомбив американськi мiста та заводи, буквально наводячи тотальний жах. I американцi пiддавалися пiд нищiвними ударами.
  Нiмцi наступали i американцiв трощили, особливо танковий екiпаж Герди.
  Дiвчина натискала босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика i трощила американцiв.
  Розбивала "Шермани", та й пробивала ¬м вежi.
  I вила на всю горлянку:
  - Герда любить убивати! Оце Герда!
  I Шарлота як голою п'ятою натисне i надiшле вбивчий розряд. Рознесе супротивника.
  I розсмiягться, скелячи зубки:
  - Я космiчна дiвка!
  Тут Крiстiна як лупанет, i також використовуючи босi пальчики нiжок, розбиваючи броню танка.
  I прореве:
  - За арiйськi рубежi!
  Магда теж веде вогонь з колосальною влучнiстю, i сво¬ми гострими босими нiжками.
  I буркуг:
  - За перемогу колосальних сил!
  Американцям довелося дуже важко... Сорок четвертий рiк став для США часом поразок i катастроф на всiх фронтах.
  У боях з'явилися i досконалiшi нiмецькi самохiдки серi¬ Е, зокрема Е-10, та Е-25. I вони легкi та стрiмкi дали янкi по рогах. На момент капiтуляцi¬ США 30 сiчня 1945 року встиг на фронт прибути i перший Е-50. Ця машина була ще недосконалою при вазi в понад шiстдесят тонн, мала лобову броню в 150-мiлiметрiв корпусу, i 185-мiлiметрiв чола вежi. I бортiв за 82-мiлiметри пiд нахилами. Що приблизно можна порiвняти з "Тигром"-2. Щоправда двигун iз пiддувом та нагнiтачем, давав потужнiсть до 1200 кiнських сил. А гармата була 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ, i дуже точна та бронебiйна.
  I так ворога вiдчайдушно лупцювала.
  А на останок i тарiлка, що лiтаг, з'явилася. ¦ва та Гертруда двi голоногi й у бiкiнi дiвки вiдзначилися. I це виявилося дуже круто з нищiвними подачками.
  I так американськi лiтаки зносило.
  Але ось здобуто перемогу. I нiмцi разом iз японцями збираються покiнчити з СРСР.
  Вторгнення намiчено на 22 червня 1946 року. До цього часу нiмцi наштампували велику кiлькiсть танкiв серi¬ Е. Зокрема, Е-50 був удосконалений i двигун i трансмiсiя були одним блоком, поперек, i коробка передач на моторi. Полегшала i ходова частина, а частина елементiв виведена за корпус. Висота машини зменшилася, i вага знизилася до сорока п'яти тонн. Е-75 також став легшим до сiмдесяти тонн зменшив свою масу. А двигун став потужнiшим у 1500 кiнських сил та газотурбiнний. При цьому товщина бронi чола вежi 252-мiлiметра, i бортiв 160-мiлiметрiв пiд нахилами. А чоло корпусу: 200-мм верх пiд великим нахилом, i 160-мм низ великим нахилом. Борта в 120-мм i плюс щитки в 50-мм.
  Таким чином, Е-75 став танком бiльш-менш ходовим, i при цьому вiдмiнно захищеним з усiх ракурсiв. I в нього було два види знарядь: 105-мiлiметрiв на 100 ЕЛ довжина ствола, i 128-мiлiметро на 55ЕЛ довжина ствола.
  Для боротьби з танками перший вид гармати набагато кращий.
  СРСР на той час очевидно не стояв дома. Порiвняно з реальною iсторiгю вiн мав п'ять рокiв фори. Промислове виробництво за цей час, за офiцiйними даними, практично подво¬лося. Хоча реально це було приблизно на третину завищено. Танкiв та лiтакiв випущено багато. Якщо першого червня 1941 року у СРСР було 22 тисячi 600 танкiв, i ще три тисячi танкеток, i пiвтори тисячi самохiдок. То до першого червня 1946 танкiв додалося ще тисяч тридцять. Вироблено машин очевидно i бiльше, але природне зменшення. Таким чином у СРСР п'ятдесят три тисячi танкiв у строю. З них наймасовiша Т-34-76. Але г й легкi машини. I застарiлi БТ та Т-26, та iншi ще готовi до списання танки. I важких досить багато. I не лише вони виявилися придатними. КВ-3 з'явився у серпнi 1941 року. Вага - 68 тонн, i гармата - 107 мiлiметрiв i початковою швидкiстю снаряда - 800-метрiв за секунду. А у вереснi КВ-5, теж гармата 107-мiлiметрова та 76-мiлiметрова. I вага у сто тонн. А з березня 1942 року в серiю надiйшла КВ-4 вагою в 108-тон, i таким же озброгнням як i КВ-5, тiльки лобова броня не 170-мм, а 180-мм. Чимало, але без рацiональних кутiв нахилу. Цi танк Е-50 добре пробивав з вiдстанi бою. У машини лобова броня з великими нахилами кутiв, i попереду танк пробити майже неможливо. Це не "Тигр"-2, у досконалiшо¬ новiтньо¬ машини кути нахилу куди бiльше.
  СРСР не вiв вiйн, пiсля Фiнляндi¬, i Сталiн не висовувався. I технiка в СРСР пiшла не по найпередовiшому гарматi. Серiя КВ теж рухалася у бiк важчих моделей. У лютому 1943 року з'явилися КВ-6 з товщиною лобово¬ бронi у 200-мiлiметрiв, озброгння 152-мiлiметрова гармата та 76-мiлiметрова та вага у сто п'ятдесят тонн. А в травнi 1943 року i КВ-7 вагою 200 тонн, i одразу трьома гарматами: 152-мiлiметри та двi 76-мiлiметри.
  Т-34-76 простий у виробництвi та унiверсальний танк лише у 1944 роцi був модернiзований гарматами у 85-мiлiметрiв i бiльшою вежею.
  З'явилася Т-34-85. I вона стала основною машиною. Випускалися у невеликих кiлькостях i легкi плаваючi танки та БТ - колiсно-гусеничнi. У 1944 роцi з'явився i КВ-8 вагою двiстi п'ятдесят тонн i гарматам 152-мм i двi 85-мм. Але надважкi монстри вже не виправдали себе. Просто Сталiн захопився гiгантоманiгю.
  А ось нiмцi вiд "Маусiв" надважких вiдмовилися. Основними танками стали середнiй Е-50 i важкий Е-75. У невеликих кiлькостях ще й Е-100. А також самохiдки Е-10 та Е-25. Вони маленькi, але такi рухливi та ефективнi.
  У СРСР на початку вiйни самохiдок було замало... У цьому планi Радянська Росiя вiдстала. I поки що близько двох тисяч, i бiльша частина - 76 i 85 мiлiметрiв калiбру. СУ-100 не з'явилася... Тому що практичного досвiду вiйни не вистачало. У СРСР пiсля КВ-8 у цiй серi¬ бiльше вага не збiльшували. КВ-9 була з гарматами 107-мiлiметрiв та двi 76-мiлiметрiв. А КВ-10 з гарматами 107-мiлiметрiв та двома 85-мiлiметрами. Якщо не брати до уваги Т-34-85, то в СРСР не було вдалих танкiв. Колiсно-гусеничнi для вiйни бiля Росi¬ пiдходили погано. Т-54 досконалiший ще тiльки розроблявся. КВ-11 з'явився буквально напередоднi вiйни. Для боротьби з нiмецькими танками з гарматою 122-мiлiметри та двi 76, i КВ-12 з гарматою в 122-мiлiметри та 85-мiлiметрiв.
  Вiйна показала надалi порочнiсть серi¬ КВ... Останнiй танк КВ-13 з'явився вже пiд час вiйни з однiгю, зате 203-мiлiметровою гарматою. Ось це було хоч щось здатне боротися iз фашистами.
  В авiацi¬ СРСР теж вiдставання: немаг реактивних лiтакiв. З'явилися правда гвинтовi МИГ-7 i МИГ-11, i ЯК-9, ЯК-11, i ЛА-5, i ЛА-7. Але звiсно нiмецьким реактивним радянськi лiтаки не рiвня. А плюс у фашистiв г ще й дисколет. Якi не збити зi стрiлецько¬ збро¬.
  I цiлий набiр рiзноманiтних машин. I винищувачi в тому числi безхвостi "Гота", i рiзнi машини. I МЕ-262 Х, який маг швидкiсть 1200 кiлометрiв на годину, i п'ять авiагармат. I ще потужнiший iз сiмома авiагарматами МЕ-362. I куди з такими СРСР тягатись. I ХЕ-262 досконалiший i головне дешевий реактивний винищувач. I МЕ-1100 з крилами, що змiнюють стрiловиднiсть.
  I ТА-283 iз довгим фюзеляжем. I багато чого ще дуже потужного та ударного.
  А ТА-400 та особливо реактивний ТА-500, який усiх розмочить та розгромить жартома.
  I це такi, скажiмо, монстри.
  I не зупинити нiмецькi машини... Як вони б'ють...
  Нiмецька авiацiя о 2 годинi 30 хвилин за Московським часом вже пiднiмалася у повiтря. Крилатi монстри готувалися обрушитися на радянську землю.
  Нiмецькi льотчицi Гертруда та Адала, шльопавши босими нiжками, залiзли у двомiсний ХЕ-328, у реактивну машину - це монстр iз десятьма авiагарматами.
  Щойно пройшов дощ i дiвчата залишили витонченi, дуже чiткi слiди голих нiжок.
  Вони були настiльки спокусливими, що пiдлiтки, що прислужували в аеродромi, жадiбно пожирали босi слiди очима, i навiть у хлопчикiв стали набухати досконалостi. Взагалi льотчиць було багато - бойовi дi¬ показали, що жiнки вiдрiзняються за рiвних умов удвiчi бiльшою виживання, нiж чоловiки. А отже, i ефективнi. А Гiтлер, зрозумiло не така особистiсть, щоб когось шкодувати.
  У самому Третьому Рейху офiцiйно запроваджено багатоженство - право чотири дружини. Це дуже практично. Але не дуже вписугться в християнськi традицi¬. Недарма фашизм шукаг ново¬ форми релiгi¬. Гiтлер наполягаг на тому, щоб це був моноте¬зм, але такий особливий - з пантеоном язичницьких, давньонiмецьких богiв. Звичайно ж, сам Гiтлер у даному пантеонi поставлений найвище як вiсник i посланець Всевишнього Бога.
  Так що фюрер, звичайно дуже любить себе культивувати.
  Гертруда та Адала запускають у небо свiй багатоцiльовий штурмовик, який може грати роль i винищувача.
  Войовницi дуже впевненi у собi. У росiян немаг реактивно¬ авiацi¬, i вони навряд чи зможе протистояти натиску тигриць неба.
  Гертруда прогарчала:
  - Я витязь пекучого потоку...
  Адала захоплено пiдтвердила, скелячи зубки:
  - I всiм поставлю матюку!
  Дiвчата розреготалися. Вони натискали босими п'ятами на педалi i розкрутили реактивний штурмовик.
  Було ще темно, але трохи на сходi вже з'явилася свiтла смуга. Дiвчата засвистiли... Пiд ними вже попливли простори Росi¬. Войовницi хихикали i пiдморгували один одному. Вони такi екстра-повiтрянi, i красивi.
  Ось ¬м назустрiч злiтають радянськi машини. Гвинтовий ЯК-9, мабуть, наймасовiша машина серед останнiх випускiв. Не надто озброгна, але вiдносно дешева та з невеликим бронюванням. МIГ-5, бiльш швидкiсна, з кулеметним озброгнням машина. МIГ-3 бiльш рання модель. ЛАГГ-7 ймовiрно найшвидший i озброгний птах. В останнiй модифiкацi¬ цiлих три 20-мiлiметровi гармати.
  Але це все гвинтовi машини - реактивних лiтакiв не створено. I нiмцi почуваються дуже впевнено.
  Гертруда стрiляг з десяти авiагармат. Луплять 30-мiлiметровi та двi 37-мiлiметровi знаряддя. Вони проносяться, наче вогненний смерч радянськими лiтаками. Проте червонi льотчики намагаються ухилитися та зайти у хвiст.
  Адала у цей момент маневруг. У лоб нiмецьку машину не вiзьмеш, але вихiд у хвости загрожуг. Для СРСР напад не г несподiваним. Вже запрацювали зенiтки. Свiтяться в темрявi снаряди, що розiрвалися.
  Нiмки вiдчувають певну нервознiсть. Здавалося, стiльки вже побачили, що нiчим не здивугш, але... Радянськi льотчики вiдважнi i не бояться втрат. Tх нiчим не злякагш. Але видно досвiду обмаль. Нiмецький лiтак легко виходить iз пiке, i збиваг радянську машину. Розносить ще одну в трiски.
  Потужнiсть нiмецького озброгння дуже велика. Це компонент, у якому фрицi мають величезну перевагу над Росiгю. Але ще й швидкiсть у фашистiв колосальна.
  Адала прискорюгться та проривагться вперед. А Гертруда випускаг реактивнi ракети за супротивником. Поради отримують по зубах. Деякi богприпаси наводяться на тепло чи звук.
  Адала шепоче:
  - Вони нас не вб'ють!
  Дiвчата розкручують свою машинку... Вони намагаються бути холоднокровними. А тут радянський винищувач, як таранiт, сусiднiй нiмецький, реактивний штурмовик. I як почне рвати i розколюватися. I небо та повiтря.
  Гертруда прошепотiла:
  - Шалена смерть!
  Войовницi явно розгубилися, i ¬х можуть таранити.
  А до кордону рухаються танки. Легендарний екiпаж з Герди, Шарлоти, Крiстiни та Магда.
  Чотири войовницi встигли, покрити себе славою, борючись i англiйцями та американцями. У ходi бойових дiй з Америкою красунi осво¬ли танк "Пантера"-2. Добра машина перевершуг "Шермани" i в озброгннi, i в лобовому бронюваннi. Пiзнiший "Першинг" практично не встиг повоювати. Та й вiн не суперник для "Пантери"-2.
  Тодi чотири дiвчата i завоювали легендарну славу. Хоча взагалi ¬хнiй славний шлях розпочався ще у сорок першому роцi. Гiммлер умовив фюрера спробувати у боях жiночi батальйони, iз спецiально пiдготовлених арiгк.
  Бойовi дi¬ показали, що жiнки: зовсiм не слабка ланка i вмiють непогано битися. I зазнавати при цьому менше втрат, нiж чоловiки. Войовницi билися й у пiхотi, босими нiжками шльопаючи гарячими пiсками пустелi Сахара. I осво¬ли танки. Випробувавши "Тигр", у боях з Британiгю.
  Цiкавою виявилася доля танка "Пантера". У реальнiй iсторi¬ цей найкращий i другий за масовiстю танк Третього Рейху зiграв основну роль у "Панцвалi". В альтернативнiй "Пантери" майже не воювали. До штурму Британсько¬ метрополi¬ вони ледве встигли. До бо¬в проти США в серiю пiшли досконалiшi та найпотужнiшi "Пантери"-2.
  А зараз четвiрка отримала ще потужнiший, i досконалiший "Е"-50, що вiдрiзнягться сильним озброгнням та захистом.
  Вiйницi вiдчували себе дуже впевнено. Управлiння танка саме сучасне з джойстиками. Найновiша машина. Навiть двигун газотурбiнний. А ось повно ще й "Пантер"-2. Тридцятьчетвiрка не суперник подiбно¬ машини.
  Герда напiвлежала у крiслi. Вона була бiкiнi. Дiвчата вже звикли битися напiвголими. Гарячi пiски пустелi обпалювали ¬хнi босi ноги, камiнчики гiр кололи босi пiдошви. Але войовнички зовсiм не зламалися та не стерлися у порошки.
  Командир екiпажу, нагороджена безлiччю нагород, прошипiла:
  - А ось тепер i Росiя проти нас! Чекають на новi пригоди, i перемоги!
  I струснула свогю бiлою, як снiг головою. Натуральна блондинка, дуже гарна та засмагла.
  Шарлота посмiхнулася.
  Ця дiвчина мала мiдно-червоне волосся, що горiло немов полум'я. Теж красуня, з бронзовою засмагою. У бiкiнi, засмагла, мускулиста. З босими нiжками, що протопали i по гарячому пiску, i по гострому каменю.
  Вогняна дияволиця помiтила:
  - Росiяни, мабуть, найфанатичнiшi нашi супротивники!
  Крiстiна подала свiй голос. У не¬ волосся мiдно-жовте, теж горить як полум'я, але iз золотистим вiдтiнком. I та сама засмага, м'язи, i краса. Виразне i водночас нiжне обличчя. I бiкiнi. Нiжки, що вiдтопали багато миль по твердiй i пекучiй поверхнi, але не втратили витонченостi, i плавних лiнiй. Босi пальчики акуратно пiдстриженi, i дуже спритнi.
  Рудо-жовта дiвчина запитала:
  - А чому ти так думагш?
  За не¬ вiдповiла Магда. У цiг¬ дiвчини волосся бiло-золоте, медова блондинка. Дуже красива, мускулиста, з виразним обличчям i сапфiрово-смарагдовими очима. Нiжки теж загартованi, з круглими п'ята, i рiвними пальчиками. Мабуть, у Магди найнiжнiше личко, майже лагiдне, незважаючи на мужнг пiдборiддя. Герда, наприклад, виглядаг жорсткiше. Трохи м'якше Крiстiна, i трохи розбещено наче вiдьма Шарлота.
  Магда помiтила:
  - У них тоталiтарний, як у нас лад. Вони тому жорсткiшi!
  Герда посмiхнулася i вiдповiла:
  - Радянськi танки - це купа металому. Нам ¬х не слiд боятися!
  Магда м'яко заперечила:
  - У серi¬ КВ, повно мастодонтiв. Особливо КВ-14.
  Дiвчата хихикнули. Останнiй танк i справдi виявився "шедевром" - найважчою машиною трьома гарматами: двi в 152-мiлiметри i одна в 122, при вазi триста тонн, i лобово¬ бронi в 200-мiлiметрiв. Одна з найневдалiших моделей у танкобудуваннi. Такий танк взагалi перевозити було неможливо. I машина просто витраченi даремно грошi! У серiю надiйшов ще й КВ-10(Б) - машина з трьома 107 - мiлiметровими гарматами та вагою у двiстi тонн, свого роду винищувач танкiв.
  Не найкраща iдея ставити на танк двi гармати. А трог тим бiльше. Тут Сталiн, звичайно ж, виявив самодурство. I сильно кра¬нi завадив. Втiм, розроблявся i танк iз серi¬ Iсов. Але теж величезний та важкий. ¦дина вiдмiннiсть вiд серi¬ КВ - це спроба вставити броню пiд рацiональним нахилом. Але вiйни Червона армiя не вела, i тому технiка не надто вдосконалювалася. I не було бойово¬ практики застосування машин.
  Загалом чотири роки вiдстрочення порiвняно з реальною iсторiгю нiмцi використали бiльш плiдно.
  Руда Шарлота натиснула босими пальцями ноги на джойстик. Пальнула за прикордонним дзотом. Снаряд 105-мiлiметрово¬ вдарив у радянську зброю, i перевернув ¬¬. Став рватися бойовий комплект i детонувати снаряди.
  Руда вiдьма прошипiла:
  - Я страшний витязь - на колiна дикуни! Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця землi!
  I оскалав перлинних зубiв, i блиск смарагдових очей. Дiвчата i справдi найвищого класу.
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Тепер вистрiлю я!
  I теж пальнула по супротивнику. Вистрiлила радянська 76-мiлiметрова гармата. Снаряд потрапив у похилий лоб Е-50 з бiльш важкою гарматою. I пiшов у рикошет. Тiльки брязнуло дiвчатам по вухах.
  Герда ляснула босими нiжками i прочирикала:
  - Який пасаж!
  I сама зробила наступний пострiл... Нiмецькi танки розстрiлювали радянський укрiплений район. Працював та Е-100. Ця машина теж виявилася похiдною вiд "Мауса". Не дуже вдало iде¬ двогарматного танка. Е-100 вже знято з виробництва.
  Замiсть нього до серi¬ надходять штурмовi модифiкацi¬ серi¬ "Е". Але цей поки що працюг. I випускаг снаряди.
  Шарлота пронизливо хихикаг, i трясе босою нiжкою:
  - Вiйна г жахливим станом, але захоплюг як гра!
  I дiвчина вистрiлила, причому дуже влучно.
  Христина вишкiрила сво¬ перлиннi зубки. Вона хижака, хижачка пантера.
  Радянськi гармати ведуть вогонь, а й мiннi поля. Рухають нiмецькi телетанки. I працюють iз диким ревом штурмовi бомбомети.
  Прикордоннi стовпи валяться. Гiтлерiвськi полчища перетнули кордон.
  Магда не надто дотепно помiтила, постукаючи босою нiжкою об броню.
  - Ми змiтагмо сильну оборону, але мiтелки сталевi!
  Так i пiшла вiйна iз СРСР. Яка йде вiд початку для Радянсько¬ Росi¬ настiльки невдало.
  . ЧАСТИНА ДРУГА
  Войовницi пiдморгнув один одному. Радянська оборона була досить потужною. Особливо багато викладено хв. I це затримувало нiмцiв. Але просунутися все ж таки вдавалося.
  Працювали за радянськими позицiями бомбомети, а зверху ще заходили штурмовики. Мандрували в глибину оборони Червоно¬ армi¬ i ТА-400 i ТА-500, одна з найгрiзнiших модифiкацiй бомбардувальникiв. Цiлих шiсть двигунiв, у тому числi i реактивнi. I бомбять, трощать радянськi мiста.
  Герда пострiлюючи, помiтила з усмiшкою:
  - У бою ми звiрi, але з розумом людини!
  I знову пальнула. Розбила радянську гармату. Взагалi, це дiвка вищого ешелону. I така ось крута.
  Е-50 розстрiлював радянськi позицi¬, сам практично не одержуючи ушкоджень. Похила броня машини з цементованою сталлю давала чудовий рикошет. Радянськi снаряди навiть не могли, як слiд подряпати нiмцiв.
  Крiстiна згадала випробування "Тигра". Тодi це був перший серiйний танк. Жоден iз снарядiв не мiг заподiяти "Тигру" збиткiв. Англiйцi сипалися пiд його ударами. Але ось сiмнадцятифутова гармата пробила в лоб. Тодi дiвчата мало не загинули. I це запам'яталося войовницi. Як близько вони опинилися бiля кiстляво¬ баби з косою, вiдчувши ¬¬ крижаний подих.
  Дiвчина потерла свою босу пiдошву об куток. Tй дуже захотiлося вискочити з танка та пробiгтися. Адже вона така безпосередня войовниця.
  Крiстiна проспiвала з апломбом:
  - Синiй туман, i скрiзь обман!
  Войовницi захихотiли... Вид у них був дуже сексуальний i еротичний.
  А гармата працювала та стрiляла. Вона й не думала зупинятись. Все посилала снаряд по снаряд. Розбиваючи в трiски та уламки радянськi позицi¬.
  Звучала ззаду з репродукторiв пiсня;
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий...
  I пил як iз килимiв,
  Ми вибивагмо iз дорiг!
  I не зупинитися,
  I не змiнити ноги -
  Сяють нашi обличчя,
  Виблискують чоботи!
  По випаленiй рiвнинi,
  За метром метр,
  Йдуть Укра¬ною,
  Солдати гурту центр!
  I знову обрушугться мiць реактивного бомбомета на радянськi позицi¬. I знову руйнування та цiлi укрiпленi райони пiдкидаг вгору. I гармати вiдлiтають у рiзнi боки.
  Декiлька десяткiв нiмецьких танкiв ведуть вогонь одночасно i, руйнуючи, все поспiль.
  Герда почувагться Багiрою, яка вийшла на полювання. Ось першу лiнiю радянсько¬ оборони вже зруйновано. Але бiйцi Червоно¬ армi¬ ще копошаться i стрiляють у нiмцiв.
  Серед тих, хто б'гться, г i пiонери. Молодi ленiнцi добровiльно пригдналися до Червоно¬ армi¬. Бiльшiсть хлопчикiв босонiж i в шортах. Носяться собi, метушаться.
  I гинуть пiонери...
  Шарлота ведучи вогонь, гаркнула:
  - А на пiонерiв, ось яка справа, вся кра¬на дивилася!
  Пальнула по росiянах, i Христина, отруйно прошипiвши:
  - Ми соколами дивимось, орлами паримо!
  I знову випустила вогняну усмiшку. Чудовi дiвчата...
  Декiлька нiмецьких танкiв перебиралася пiд землею. I вони з'явилися в тили радянських вiйськ, вносячи панiку та строча з кулеметiв. Гiтлерiвцi з'явилися, немов комарi, з неймовiрного кошмару.
  Е-50 побачив в оптику рух тридцятьчетвiрки. Герда вишкiрилася, стала наводити стовбур. Радянська машина з маленькою вежею Т-34-76 i рухлива. Спробуй у таку й потрап. Дiвча вже досить досвiдчена, але радянська машина все ж таки несхожа на американський "Шерман".
  А вiдстань до росiйсько¬ майже п'ять кiлометрiв.
  Дiвчина чухаг свою босу п'яту, Шарлота лоскоче ¬й мiж пальчиками. Дiвчата хихикають.
  Потiм Герда стрiляг росiйською машиною. Снаряд проноситися зовсiм поруч, ледь не чиркаючи по бронi... Але все одно повз нього. Герда в досадi стукаг кулаком по металi.
  Магда пiдказуг напарницi:
  - Ти в корпус лупи! Там потрапити буде легше!
  Герда передаг джойстик Магда i шепоче:
  - То ти це роби сама!
  Магда захоплено заспiвала:
  - Земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi... - Дiвчина взяла босими пальчиками джойстик, i натиснула кнопку, продовжуючи спiвати. - Землю в iлюмiнаторi видно!
  I ¬¬ снаряд точно потрапив у основу радянського танка. Машина лопнула i розкололася. Стала горiти... Радянськi снаряди рвалися всерединi утроби.
  Магда труснула босими пальчиками, i просипiла:
  - Ось бачите, як я взялася! А ви кажете...
  Шарлота прошипiла, вискалив iкла:
  - Ми знову говоримо, рiзними мовами!
  З'явилися новi радянськi машини. Першими йшли тридцятьчетвiрки. Рухливi та численнi машинки. Далi рухалися iз серi¬ БТ. Це вже застарiлий колiсно-гусеничний тип. Просувалися зовсiм допотопнi Т-26, що не здатнi iнакше як подряпнути нiмецьку броню. Бiльш сильнi i важкi КВ, просувалися наприкiнцi. I безлiч пiхотинцiв.
  Христина хихикнув, ринула:
  - Ну, ми ¬м покажемо!
  Нiмецькi машини вiдкрили вогонь iз велико¬ дистанцi¬, намагаючись притиснути радянську пiхоту до землi. Руйнували вони також i танки, та iншу живнiсть.
  У небi з'явились i радянськi штурмовики: знаменитi Iли. Вони атакували нiмецький устрiй. Tм назустрiч мчали гiтлерiвськi винищувачi. Iшло справжнг звалище. Нiмецькi винищувачi ХЕ-262, дуже спритнi та спритнi з маневренiстю. Атакують радянську технiку, пресуючи немов праскою.
  Шарлота знову пальнула. Потрапила до радянсько¬ БТ, i прогарчала:
  - Це лiрика не казка... Казка попереду!
  Е-50 зупинився та вiдображав радянську контратаку. Не надто досвiдчене командування кинуло танковий резерв фактично на забiй. I потрапили росiйськi машини - немов кури на ощип. I драли ¬х капiтально.
  Герда пострiла, проломила чоло тридцятьчетвiрки i прошипiла:
  - Що ж Творець - поранене пекло!
  Шарлота теж пальнула, знайшовши мету, радянськi машини рухалися прямолiнiйно, i дiвчата встигли пристрiлятися. Та й взагалi ця четвiрка iз феноменiв.
  Руда гарпiя проспiвала:
  - Усiх убиваг наша отрута!
  I войовницi продовжили вести вогонь, скелячи сво¬ такi мiцнi, i великi наче у коней зубки.
  Христина прочiрiкала з апломбом:
  - Усiх убиваг наша отрута!
  Магда, пiдбивши тридцятьчетвiрку, гаркнула:
  - Такий у нас результат!
  Веронiка, Оксана та Наташа разом з iншими дiвчатами йшли з оточення. Батальйон дiвчат отримав наказ вiдiйти в тил, тому що у войовниць практично не було протитанкових коштiв. Сталенiда Павлiвна мала досвiд вiйни, служачи добровольцем в Iспанi¬. I розумiла, що проти танкiв серi¬ "Е" прикордонним вiйськам не встояти. Дiвчата, втiм, пiдбили кiлька транспортерiв, та й самi зазнали втрат.
  Наразi батальйон розосередився i вiдступав.
  Веронiка, Оксана та Наташа, скинувши чобiтки, вiдходили босi, та у легких блузках. До вiдображення важких танкових колон радянськi вiйська не готовi. А пробити танк Е-50 просто нема чим. ¦диний шанс це зашкодити гусеницi. Але у цiг¬ машини ковзанки розташовуються на окремих вiзках, i вивести ¬х з ладу дуже складно.
  Дiвчата рухалися на схiд лiсами та малими групами. Вони виглядали дуже зворушливо. Закатали штани, i в одних лише легких сорочках. Довге, свiтле, злегка кучеряве волосся розпустилося. Босi нiжки пригмно лоскоче трава, i iнодi трапляються й шишечки. Все виглядаг вкрай еротично. Груди просвiчують через тонкi сорочки.
  Веронiка, загребаючи босою нiжкою траву, у досадi вимовляг:
  - Ось чортiвня - тiльки почалася вiйна, а вже доводиться вiдступати!
  Оксана, чиг свiтле волосся, було злегка рудуватим, скелячи зубками, вiдповiдаг:
  - А особливих iлюзiй i не мала! Гiтлер завоював майже весь свiт... Спробуй з такою плетеною ти впорайся!
  Наташа струснула бiлою шевелюрою i видала:
  - Усi хочуть сподобатися... Важко впоратися з ними! Вiрною бути не дуже легко!
  Веронiка кивнула. T¬ волосся таке золотисте i красиве. Вона чудова.
  А ось ¬х наздогнала Вiкторiя. Зовсiм руде дiвчисько. Волосся наче пожежа. I такi пекучi. Повiяв вiтер i, здагться, це майорить пролетарський прапор, така палаюча шевелюра.
  Вiкторiя зняла з себе сорочку та оголила торс. T¬ груди були повнi, соски червонi, наче маки. Красива войовниця. I ¬¬ сильному, тренованому тiлу йде оголення.
  Наташа хихикнула i теж оголила торс, помiтивши:
  - А в нас гарнi тiла... Ми просто Амазонки!
  Веронiка похитала головою:
  - Чи не надто це радикально - оголювати груди! Потрiбно дотримуватися правил пристойностi!
  Вiкторiя похитала головою, i струснула рудими кучерями.
  - У комунiстичному суспiльствi - правила моралi, поняття вiдносне. - Дiвчина струсила голими грудьми, ¬¬ червонi соски дуже привабливо блищали. - А бути голою не грiх. Точнiше поняття грiха попiвське, а наше кредо - свобода вiд буржуазно¬ моралi!
  Наташа пiдтвердила, трясучись пишним, i пружним бюстом:
  - Ближче до природи! Ближче до природного! I нагота природна!
  Оксана теж усмiхнулася i оголила торс. Насправдi, в лiтню спеку як пригмно, коли груди голi. I ¬х обдуваг вiтерець. Красива дiвчина i нагота йде. Усi дiвчата спортивнi, з фiгурками, голi тiла войовниць дуже гармонiйно виглядають.
  Красивi дiвчата крокують стежкою. Вони такi чудовi i дуже привабливi.
  Веронiка прочiрiкала, хитнувши головою:
  - Але ж так зовсiм не естетично!
  Вiкторiя негативно труснула головою:
  - Нi! У нас чудовi тiла! I ми голi виглядагмо просто чудово!
  Наташа кивнула, i пiдскакуючи, промовила:
  - Добре був голяка... От Iллiч iз рушницею прийшов!
  Оксана погладила собi груди i пискнула:
  - Справдi, мiй погруддя це супер!
  Вiкторiя захоплено заспiвала:
  - Ох, дiвчатка, а ми нальотчицi! Гаманцi, гаманцi, i гаманцi! Ми бачили долари - гори золотi!
  Наташа, трясучись оголеними грудьми, з посмiшкою проспiвала:
  - Ранiше були голi, босi, поганi!
  I вся четвiрка дружно розреготалася. Дiвчата шльопали босими нiжками, задирали голi п'яти. Красивi войовницi. За плечима у них рюкзаки та автомати ППШ. Симпатичнi войовницi, дуже чудовi.
  Веронiка вкрадливо промовила:
  - Перед Богом, ми всi рiвнi... I доведеться вiдповiдати за розпусту!
  Наташа хихикнула i вiдповiла з усiгю рiшучiстю:
  - Бога немаг! Це казка!
  Вiкторiя, трясучись сво¬ми оголеними, засмаглими грудьми, захоплено вигукнула:
  - Бога придумали сильнi цього свiту, щоб тримати народ у покорi!
  Веронiка негативно мотнула свiй золотистою головою:
  - А хто тодi створив всесвiт?
  Вiкторiя хихикнула i вiдповiла:
  - Всесвiт сам росте, неначе листя на деревi. Вони виростають iз нiчого. Коли в далекiй нескiнченностi почало рости з нуля дерево у всесвiтi, i з того часу з'явилося безлiч свiтобудов.
  Наташа хихикнула i показала мову, помiтивши:
  - Гаряче! Може i штани знiмемо?
  Вiкторiя пiдтримала iдею:
  - Це чудово вигадано!
  I дiвчата всi три дружно звiльнилися вiд штанiв, залишившись в одних трусиках. А якi у них сильнi та мускулистi тiла. Просто чудовi, i вищий пiлотаж.
  Оксана заспiвала iз захопленням:
  - У таргана вусики, у дiвки голо¬ трусики!
  Одна лише Веронiка залишилася iз закоченими штанами, i сорочкою. Вона вiдповiла з докором:
  - Погано ось так голяка! А раптом нас побачать!
  Наташа хихикнула i вiдповiла:
  - А хай навiть i бачать! Я люблю збуджувати чоловiкiв!
  Вiкторiя хихикнула, потрясся майже голими стегнами, вiдповiла:
  - Чоловiки це смiття - просто мерзота!
  I вдаривши свiжий грибок босою нiжкою, додала:
  - До чого ж все ж таки пригмно на жеребцi взяти i покататися!
  Оксана з усмiшкою помiтила:
  - Коли, вони пестять тебе це пригмно... Особливо якщо чоловiки молодi, гарнi...
  Наталя нагадала дiвчатам:
  - Пам'ятагте, ми хлопця зловили. Чудовий пацан, i, напевно, у нього досконалiсть не по роках велика!
  Вiкторiя облизнулася i вимовила з пожадливiстю в голосi:
  - Як це було б чудово перевiрити!
  Веронiка з обуренням гаркнула:
  - Якi гидоти ви кажете! Не можна так знущатися з почуттiв людей! Тим бiльше, коли йдеться нехай про нiмецького, але хлопчика!
  Оксана хихикнула i вiдповiла:
  - Ти нас вибач, але на душi так паскудно...
  Наталя охоче пiдтвердила:
  - Нiмцi наступають, i хочеться помрiяти про щось хороше! Наприклад, про хлопцiв!
  Руда Вiкторiя зi смiшком запропонувала:
  - А що, якщо справдi половити чоловiкiв? Це було так чудово!
  Веронiка жорстко вiдповiла:
  - Жiнок прикрашаг скромнiсть, а не зухвале приставання!
  Вiкторiя заперечливо мотнула свогю вогняною головою. Плеснула босими нiжками i гаркнула:
  - Нi! Саме немаг бiльшого задоволення, самiй вибрати мужика i затягнути в лiжко. - Руда дияволиця труснула, мiдно-червоними кучерями, i продовжила. - Ось саме перепхатись у кущах заради задоволення, а не йти пiд вiнець.
  Веронiка суворо промовила:
  - Секс без причини - ознака дурня! - I додала. - Це суперечить нормам комунiстично¬ моралi!
  Вiкторiя не погодилася:
  - Сам Ленiн казав - дружини мають бути спiльнi!
  Наташа хихикнула i помiтила:
  - Ну, я не сказати, щоб так от кидалася на мужикiв, але грати активну роль - пригмно! Якщо ти сама подiбне вибирагш за ким ударити! Але в нашiй частинi цього не доходить.
  Вiкторiя вiдповiдно кивнула:
  - Та в нас однi дiвки... Але ж можна перебратися через паркан! - Дiвчина прочiркала з великим задоволенням. - Мужики, мужики... Завзято повзають на пузi нашi мужики!
  Веронiка заперечливо хитнула головою:
  - Нi, Ленiн нiколи такого не казав!
  Наташа вигукнула, протестуючи:
  - Нi, саме це Володимир Iллiч i сказав! За комунiзму i буде все спiльне, включаючи дружин!
  Вiкторiя хихикнула, i пробурмотiла:
  - Жiнки це добре... Чоловiки ще краще! Ех, потрапити б у полон, щоб там з-валтували цiлою ротою.
  Дiвчата хором розсмiялися. А Вiкторiя, скелячись, додала:
  - А потiм побили прикладами! А п'яти пiдпалили б м'яким вогником та присипали корбiтом!
  Наташа вдарила босою ногою шишечку i проворкувала:
  - П'ятам пригмно, коли по них б'ють бамбуком! Ось у Кита¬ дiвчат i хлопчикiв лупили палицями по босих пiдошвах. I це ¬м подобалося!
  Вiкторiя зi смаком проспiвала:
  - Якi тортури в Голлiвудi! Однi лише кати, а не люди!
  Веронiка дотепно помiтила:
  - Ось потрапите в пекло... Будуть вам i тортури, i п'яти не лише бамбуком, а й розпеченим залiзом припалять!
  Наташа заспiвала, стискаючи мiцно кулаки:
  - Чорний ворон бiля сусiднiх ворiт!
  Вiкторiя, трясучи голими цицьками, з червоними сосками продовжила:
  -Люлька, наручники, порваний рот!
  Оксана, чи¬ груди теж оголенi, i трясучись стегнами, вiдповiла:
  - Скiльки разiв пiсля бiйки моя голова!
  Веронiка пiдтримала порив, тупаючи босими нiжками:
  - З переповнено¬ плахи летiла куди.
  Наташа з люттю заревiла, трясучись оголеними грудьми:
  - Де Батькiвщина! Хай кричать потвора!
  Вiкторiя, шльопала i верещала, крутячи стегнами, ледь прикритими прозорими трусиками:
  - А вона нам подобагться, хай i не красуня!
  Оксана прошипiла, дригаючи, голими засмаглими колiнами:
  - Сволоти довiрлива!
  Веронiка зiтхнувши помiтила:
  - Ми радянськi прикордонницi. А ведемо розмову, нiби пiдзабiрнi повi¬. Хiба так можна...
  Вiкторiя у вiдповiдь заспiвала:
  - Дякую вам Сталiн-вождь! За дурнi, пустi очi! За те, що ми як воша i жити не можна!
  Наташа погрозила рудiй дияволицi кулаком:
  - Ну, ти так не хорт! Потрапиш у особливий вiддiл!
  Вiкторiя впевнено промовила:
  - Скоро нiмцi прийдуть до Москви... I вже Сталiна повезуть у клiтцi!
  Оксана хихикнула i заперечила:
  - Думагш, результат вiйни вирiшено наперед?
  Вiкторiя цiлком серйозно вiдповiла:
  - А як же по iншому? Гiтлер маг понад половину свiту пiд окупацiгю, плюс ще й Японiю з ¬¬ колонiями. - Дiвка сердито тупнула витонченою, босою нiжкою. - А у нас навiть пристойних танкiв нема! Серiя КВ - це пародiя на машини. Т-34 явно дрiбнуватий. А нормального танка не створено! I снаряди бронебiйнi гiршi за нiмецькi будуть!
  Наташа важко зiтхнула, i пробулькала:
  - З цим доводиться погодитись! На жаль, нашi танки ще такi недосконалi. А КВ? Так вони ламаються.
  Дiвчата замовкли, i ¬хня грайливiсть впала.
  Справдi, вже першi години вiйни показали, що i Т-34-76 не зовсiм надiйну коробку передач маг, а серiя КВ тим бiльше. I що паскудно, чим важчий танк, тим слабше вiн пристосований до перемiщень. А 200-мiлiметрiв лобово¬ бронi не достатньо, щоб тримати снаряди навiть 88-мiлiметрово¬ гармати "Пантери"-2, а не те, що Е-50.
  Як несподiвано з'ясувалося нiмецькi машини на порядок сильнiшi у лобовому бронюваннi та вмiннi тримати удар. А радянська технiка явно пасуг.
  Втiм, i в реальнiй iсторi¬ нiмцi перемагали в першi ж години i днi. Адже вони не мали тако¬ кiлькостi танкiв i лiтакiв, i грiзно¬ реактивно¬ авiацi¬. I не було машин важче за двадцять двi тонни. Взагалi напрочуд слабкими виявилися нiмцi в сорок першому роцi. I при цьому, що дивно перемагали сильнiшого супротивника. А зараз? Усi козирi гiтлерiвцiв: бойовий досвiд, найкраща мобiльнiсть вiйськ, умiння зламувати оборону - посилилися. I фюрера не три з половиною тисячi легенi, i напiвсереднiх танкiв, а десятки тисяч важких. I реактивна авiацiя, якою, в принципi, гвинтова не суперник.
  I Червона армiя, як i ранiше, краще навчена наступати, нiж оборонятися. I вчили солдатiв бити ворога на його ж територi¬, а не захищати свог. Звичайно, дещо й краще стало. Лiнiю "Молотова" добудували. Це вже г плюс. Оборонний рубiж в iнженерному вiдношеннi значно сильнiший, нiж у сорок першому роцi.
  Крiм того вiйська все ж таки краще вiдмобiлiзованi, нiж у реальнiй iсторi¬. I готувались до вiдображення удару. Але все одно вишкiл в оборонi не дуже. Дух не надто наступальний. Авiацiя вiдверто пасуг. I рiвень навчання льотчикiв не порiвняти iз нiмецькою. Адже у фрицiв такий колосальний досвiд.
  Спiввiдношення сил набагато гiрше, нiж у сорок першому роцi. Тодi СРСР мав у чотири рази бiльше танкiв та лiтакiв, i все одно посипався. А зараз? Зараз у нiмцiв перевага як i кiлькiсть. Причому в танках якiсть ой як помiтно за гiтлерiвцiв. Та й авiацi¬ також.
  Може тому у четвiрки дiвчат такий песимiзм.
  Войовницi зовсiм не заводяться.
  Наташа, ступаючи корiнням дерев, i вiдчуваючи поколювання в босих ногах, помiтила:
  - Ось ми показали ворогам спину! А може, краще було б стати i померти гiдно!
  Вiкторiя негативно мотнула рудою головою:
  - А що змiнить наша смерть? Тiльки гiтлерiвцi будуть хвалитися новою перемогою!
  Веронiка тут погодилася:
  - Правильно! Наша смерть лише додасть лаврiв фашистiв! А слiд отримати нову зброю i битися з гiтлерiвцями.
  Оксана скептично помiтила:
  - А як? Проти Е-50 немаг збро¬!
  Дiвча замовкли... I справдi, що за танк Е-50? Машина з щiльною компонувальною схемою, нижчою за два метри i великими кутами нахилу бронi. Свого роду досконалiсть у танкобудуваннi.
  Нове поколiння машин iз гiдростабiлiзатором гармати. I броня нахилена i бортiв, i чола, корми. Присадкуватий тип. У принципi слабке мiсце це низ корпусу, якщо потрапити мiж котками. Але це також треба вмiти. Крiм того нiмцi вiшають на гусеницi та екрани - даючи подвiйний захист.
  Так що фрицi отримали оптимальний танк, який не взяти i СУ-100, поки що рiдкiсно¬ самохiдки.
  При обстрiлi радянських позицiй використовувалися газомети та бомбомети.
  А ось зараз над дiвчатами пролетiли лiтаки-штурмовики. Вони явно загрожували красунь закопати.
  Якби, певна рiч, ¬х побачили б.
  Наташа, вискалив пику, сказала:
  - Всi ми баби стерви - фюрер не крутий!
  I знову послала оскал у бiк гiтлерiвцiв.
  Вiкторiя логiчно та дотепно помiтила:
  - Вiн богць не перший, навiть не другий!
  Оксана серйозно наголосила:
  - А "Пантера"-2 у борт цiлком можна взяти. Маг всього 82-мiлiметра бронi пiд невеликим ухилом. Для нас вона проблему не становитиме!
  Веронiка хихикнула i припустила:
  - Може ми саме такий танк i пiдiб'гмо...
  Дiвчата вже кiлька годин йшли не зупиняючись. Час перевалив опiвднi. Можна зупинитися та пiдкрiпитися. Народ у СРСР жив не надто легко, але ситуацiя в економiцi покращувалася. Частина товарiв продавалася за пайковими, дуже низькими цiнами, частина за комерцiйними - високими.
  Третя п'ятирiчка 1938-1942 року була формально навiть перевиконана. Досягнуто це було втiм збiльшенням тривалостi робочого дня i драконiвськими покараннями за прогули. Тим бiльше формально i першi двi п'ятирiчки перевиконанi, але це негаразд. Високий рiвень iнфляцi¬ дозволяв манiпулювати зi статистикою.
  Але кра¬на розвивалася досить швидко. Може, не так швидко як за офiцiйною статистикою, але... Показники зростали. Заводи будувалися, випуск додав особливо у машинобудуваннi. Збiльшувався вал та озброгння.
  Сталiн зумiв створити сильну iндустрiю, але фюрер надто вже багато завоював, i порозумiтися з ним було неможливо. Зовсiм непорiвняннi виявилися ресурси.
  Але вже вироблялася в СРСР непогана тушонка. I дiвчата iз задоволенням ¬¬ ¬ли, разом iз цибулею та хлiбом.
  Наташа сердито помiтила, жуючи м'ясо:
  - Ну чому ж фюрер не пiшов ще на Японiю! А прилiз до нас!
  Вiкторiя, жорстко грюкнувши босою нiжкою по корчi, вiдповiла:
  - Дурнiсть непрохiдна!
  Оксана запропонувала:
  - Я гадаю, що фрицi нас недооцiнюють! А насправдi ми магмо всю це гiтлерiвську зграю роздерти!
  Веронiка зiтхнувши вiдзначила:
  - Не пощастило нам... Хоча вiйна могла розпочатися й у сорок першому. Такi чутки ходили!
  Вiкторiя вiдповiдно кивнула, i струснула оголеними грудьми, прошипiвши:
  - Певно так! Але мабуть Югославiя, i успiхи Британi¬ проти Iталi¬ сплутали Гiтлер плани. Але, власне, це навiть пiшло фрицям на користь.
  Наташа босими пальцями витончених нiжок роздавила мурашки, i вiдповiдно кивнула:
  - Звичайно! У сорок першому роцi Третiй Рейх, не маючи важких танкiв та реактивно¬ артилерi¬, був би для нас абсолютно безпечним. Ми б його смiли... А так фрiци пiдняли планку.
  Дiвчина тяжко зiтхнула.
  Вiкторiя подивилася на Наташу. На ¬¬ голi, пружнi груди i подумав: "все ж яка, це красуня", як здорово було б ¬¬ попестити. Але вголос говорити цього не стала - справдi непристойно.
  Веронiка логiчно помiтила:
  - Iсторiя не маг умовного способу... А взагалi краще було б ударити в сороковому роцi, коли фашисти наступали на Францiю. Тодi момент - зручнiше не буваг!
  Вiкторiя зневажливо пирхнула:
  - I порушити пакт? Сталiн на це не пiде! Вiн же дав слово честi не нападати!
  Наташка засмiялася i помiтила:
  - Ах, якi ми благороднi!
  Дiвчата до¬ли хлiб, тушонку та цибулини. Запили кислим молоком iз фляг. Рушили далi.
  Tхнi босi п'ятки миготiли, стали сiренькими вiд пилу.
  Десь лунав гул моторiв. Рухалися нiмецькi танки. У тому числi найбiльший Е-100. Бiльш масивнi екземпляри Шпегр вдалося забракувати. А справдi, навiщо танковi два стволи? Краще зробити два танки легше з рiзними стволами, нiж один iз двома, але важкий.
  Е-100 теж знято з виробництва, але його поки що можна зустрiти у серi¬. Мало того, Гiтлер теж любить мастодонтiв, i наказав зберегти все серiю вiд Е-5, до Е-100.
  Досить масовий Е-75 машина з 128-мiлiметровою та вагою у вiсiмдесят тонн. Унiфiкована з Е-50 у бронi. Навряд чи найкраща модель, практично навiть гiрша буде. "Королiвський Лев" з 210-мiлiметровою гарматою та вагою в сто тонн.
  Дiвчата пiднялися на високу сосну i спостерiгають за танками. "Королiвський Лев" завдяки двигуну в 1800 кiнських сил, досить потужний мастодонт та прудкий. Е-100 теж оснащений потужним двигуном. Рухагться i "Штурмльов", iз потужним у 500-мiлiметрiв реактивним бомбометом. Це одна з найефективнiших машин прориву.
  Доля самого танка "Лев" була неоднозначною. Вiн з'явився ранiше "Пантери", i встиг повоювати у Швецi¬, Швейцарi¬ та пiд час висадки в самiй Британi¬.
  Гiтлер завоював i Швейцарiю, i Швецiю, нав'язав кабальнi угоди Iспанi¬ та Португалi¬. Тi були змушенi вiдмовитися вiд свог¬ нацiонально¬ валюти та прийняти марку. Тим самим потрапивши пiд вплив нiмецького капiталу.
  Танк "Лев" передбачалося використовувати i проти Америки. Але надто важка машина з недостатньо скорострiльною гарматою не влаштувала вiйськових. Перевагу надали бiльш досконалiй "Пантерi"-2. Ця машина сво¬м озброгнням влаштувала вiйськових, а ходовi якостi, i броня особливо лобова - бiльш нiж гiднi. "Пантера"-2 стала танком перемоги у вiйнi зi США. А "Лев" використовувався дуже рiдко. "Тигр" виявився теж не надто продуктивним танком, який ледве встиг засвiтитися в боях кiнця сорок другого року. А "Тигр"-2 застарiв, щойно встигнувши з'явившись. Модернiзована "Пантера"-2 при вазi в п'ятдесят тонн не поступалася "Тигру"-2 у захистi та озброгннi, i перевершувала у ходових якостях при меншiй на вiсiмнадцять тонн вазi.
  Бойова практика показала, що "Пантера"-2 значно перевершуг "Шерман" у бойових якостях, пробиваючи цю машину з велико¬ дистанцi¬, до трьох з половиною кiлометрiв, i практично сама непробивна в лоб i лише з близько¬ вiдстанi вразлива в борт. I це далеко не для всiх моделей "Шермана".
  Америка програла реактивнiй нiмецькiй авiацi¬ та "Пантерам", а також раннiй Е-25 - унiкальнiй самохiдцi, всього в пiвтора метри висоти.
  США капiтулювали...
  ЧАСТИНА ТРЕТЯ
  Наталка погладила сама собi полуничний сосок. I з променистою усмiшкою промовила:
  - Я ти! Вiн, вона - разом цiла кра¬на!
  Вiкторiя пiдтримала:
  - Разом дружна сiм'я! У словi ми - сто тисяч я!
  Оксана хихикнула i, вказавши на мастодонтiв, помiтила:
  - Танк "Е" дуже низькорослий i присадкуватий. Його важко буде дiстати.
  Веронiка сумно прошипiла:
  - Хай допоможе нам Бог!
  Наташа хихикнула i прочiрiкала:
  - В Америцi для всiг¬ кра¬ни, в Америцi для всiг¬ кра¬ни, в Америцi для всiг¬ кра¬ни - можливостi рiвнi!
  Вогнява Вiкторiя як хихiкне, i прореве:
  - Для рiзних верств суспiльства можливостi рiвнi!
  I як захоче. I зубки сво¬ гарнi, як покаже.
  Оксана висловила думку:
  - Коли нiмцi вiдiрвуться, вiд сво¬х баз постачання ¬м буде дуже погано!
  Веронiка хихикнула i запропонувала:
  - Тодi помолимося!
  Наташа зневажливо пирхнула i похитала головою:
  - Нi! Ми комсомолки, а отже ате¬стки!
  Вiкторiя агресивно попередила:
  - А я взагалi войовничий ате¬ст! I Бога немаг - це медичний факт!
  Веронiка обережно помiтила:
  - Але ж ви не можете цього довести!
  Вiкторiя у вiдповiдь агресивно блиснула смарагдовими очима. I прошипiла з оскалом:
  - Я можу! Якщо iснуг Бог, то вiн маг бути вiдповiдальним. А отже, дбати про людей. - Руда дiвчина агресивно вдарила босою нiжкою по стовбуру сосни. - Чи можна собi уявити феноменальний космiчний розум, який не дбав би про свог творiння!
  Наталя охоче пiдтвердила:
  - Саме так! Адже ми для Бога, як дiти для Батька, а вiн про нас не дбати!
  Веронiка обережно помiтила:
  - Але ж i дбайливий батько караг сво¬х дiтей...
  Наташа хихикнула у вiдповiдь:
  - Але не спотворюг ¬х!
  Вiкторiя сердито вiдзначила:
  - Оце вже справдi бувають дивнi у вашого Бога методи виховання! Вiн, наприклад, взяв i потопив все людство i навiть невинних тварин. Виникаг питання, а що це за фашистськi методи?
  Оксана з усмiшкою додала:
  - I взагалi вiчнi муки в пеклi... Це теж явний перебiр, бо жоднi методи справедливостi не можуть виправдати тортур!
  Веронiка розгублено розвела руками, i зiтхнувши:
  - Я теж вважаю, що потоп Ноя - явний перебiр. Але Земля наповнилася грiхом перед очима Бога...
  Вiкторiя зi смiшком помiтила:
  - Та дiти стали пустувати. Батько взяв у руки автомат i пристрелив тих, хто в'якав, залишив тих, що сидiли тихiше води, нижче трави. - Руда вишкiрила великi зубки. - Така виходить аналогiя!
  Веронiка знизала плечима, i тихо промовила:
  - Я не священик, щоб давати вiдповiдi на такi запитання. Але гадаю, на це у Бога були причини.
  Вiкторiя хихiкнула та вiдзначила:
  - Так... Через це потрапляли без причини, тiльки всiх i бачили наче згинули!
  Наташа припустила:
  - Може, Бiблiя це просто гврейська казка. Чому ми магмо в не¬ вiрити?
  Оксана висловила свою думку:
  - Потрiбно, принаймнi, дотримуватися свог¬ честi. I не надто розраховувати на посмертний рай!
  Вiкторiя хихикнула, i помiтила:
  - Так ... Священики люблять розповiдати казки! Причому, не надто привабливi!
  Веронiка тихо помiтила:
  - Але ж Iсус Христос цiлком привабливий образ!
  Вiкторiя хихикнула i хитнула головою:
  - Я б за такого пацифiста замiж не вийшла б!
  Наташа хихикнула i помiтила:
  - Та чоловiк повинен постояти за себе... А чого навчаг Бiблiя? Вдарили тебе правою щокою - пiдстав лiву!
  Веронiка хотiла сказати, але явно знiяковiла. А тут вставила Вiкторiя:
  - Справдi дивна мораль. То Бог учить любити ворогiв, то топить разом все людство. I як таке можна пояснити?
  Наталка вiдповiла сама:
  - Думаю, що Бiблiя написана талановитими фантазерами!
  Веронiка на це мляво заперечила:
  - Хто як дивиться... Але iнакше, нiж iснування Бога, неможливо пояснити появу Всесвiту. - Тут дiвчина пiдбадьорилася. Провела босою, точеною нiжкою по корi i продовжила. - Як не крути, але бiльш переконливо¬ версi¬ походження Всесвiту, крiм як ¬¬ створив Бог знайти чи вигадати неможливо!
  Наташа знизала плечима i запитала:
  - А причина появи Бога?
  Веронiка зiтхнула i вiдповiла, втрачаючи впевненiсть:
  - Це вже аксiома... Слiд сприйняти вiрою, що Бог iснуг. I що вiн iснував вiчно i не маг першопричини.
  Наташа заперечливо хитнула головою:
  - Прийняти вiрою споконвiчнiсть Бога? Але я можу запропонувати прийняти вiрою вiчнiсть свiтобудови, але вже без Всевишнього.
  Веронiка логiчно помiтила:
  - Це виглядаг алогiзмом. Як це вiчна матерiя, а звiдки вона з'явилася?
  Вiкторiя вiдразу парирувала:
  - А що логiчно - Бог вiчний... А звiдки вiн з'явився!? Тим бiльше, вiдразу всемогутнiй i всезнаючий?
  Веронiка з вiдчагм вiдповiла:
  - Iснував завжди... Ми приймагмо це вiрою! А як це можливо - незбагненно!
  Наталя тут помiтила:
  - Справдi, ми тут сто¬мо на рiвних. Матерiя теж мала якось виникнути. А вiдбувагться незбагненне. - Дiвчина посмiхнулася i впевнено вiдзначила. - Але все ж таки питання, чому на землi стiльки зла залишагться вiдкритим.
  Вiйна тривала, i гiтлерiвцi входили в радянськi землi дедалi глибше. I вони мали чималi успiхи. I бiльш досконала та потужна технiка, нiж у Червоно¬ армi¬.
  А ще нищiвнi удари обрушилися на Червону Армiю ще зi Сходу. Японiю не слiд було скидати з рахунку.
  На мирний Владивосток, (Далекому Сходi, вiйськовий стан введено був), обрушився страшний удар. Бiльшiсть кораблiв Тихоокеанського флоту стояла обеззброгна в портах, багато морякiв також було перекинуто на захiдний фронт. Напади Кра¬ни Вранiшнього сонця з одного боку очiкували, але на практицi виявилося, що й не чекали. Генерал Ямамото зробив ставку на одночасний удар усiма силами, якi тiльки можна використати. Америка, будучи вiдносно швидко розгромлена, не встигла, потопити переважну бiльшiсть японського вiйськово-морського флоту, особливо грiзну мiць, представляли лiнкори.
  Капiтан першого рангу Васильчиков якраз саме цiг¬ передсвiтанково¬ години грав у карти з iншими офiцерами флоту. Хлопцi були ще молодi, ¬х залишили тут стежити, щоб кораблi остаточно не згнили. Васильчиков гдиний з них, хто понюхав пороху, його перевели з Ленiнграда зв'язку з необхiднiстю лiкуватися вiд сильного запалення легенiв, пiдхопленого в хмарному мiстi. Капiтан першого рангу, або якщо перевести на сухопутнi вiйська, полковник насолоджувався тишею Владивостока, його квiтучими вулицями. Зима минула, квiтень пройшов на радощах, стояв чудовий, теплий, червень не в середнiй, а в тропiчнiй смузi. Офiцери трохи випили, благо горiлка в морському магазинi, за нинiшнiми мiрками (передвогнна iнфляцiя знецiнила рубль), чи не дешевше за молоко.
  Втiм, настрiй псувала новина, що черговий караван з американським тушонком не прийде, внаслiдок чого закуска подорожчала, i довелося замiсть нiжно¬ техасько¬ телятинки куштувати вже набридлу рибку з солоними огiрками. Офiцери кiлька разiв намагалися перевести розмову, на тему вiйни й просили розповiсти про тi чи iншi битви, але Васильчиков вiдмовчувався i вiдводив розмову. Нарештi коли його остаточно дiстали гаркнув:
  - Ось вiдправлять вас на фронт, то дiзнагтесь кузькину матiр. Зрозумiгте, порох пахне не духами, а трупами!
  Дуже молоденький морський лейтенант (щойно отримав еполети, пiсля пiвроку навчання в яку вступив вiдразу зi шкiльно¬ лави) пiдскочив:
  - Ось кого нам не вистачаг! Жiнки! Красива баба! Чого ми сидимо однi, адже у мiстi повно самотнiх дiвчат.
  Пацани загомонiли:
  - Звiсно, пiшли шукати дiвчат.
  Офiцер заспiвав романс:
  - Як добре прилягти на траву i що смачне вм'яти! Влаштувати в лазнi перепарку, i дiвчат молодих покликати!
  Васильчиков прикрикнула на молодь, що розбушувалася.
  - На вулицi комендантська година, а дiвчата сплять пiсля важко¬ роботи! Не всiм пощастило отримати таке блатне мiсце, блаженствуючи, коли навколо ллгться пiт i кров.
  Офiцер пiдколов:
  - Порох пахне не парфумами, а трупами, тiльки для рядових, у командирiв протигази з фiльтром!
  Васильчиков насупився:
  - Фiлософ! Типовий Спiноза, залишилося тiльки навчиться, мовою натискати на курок! I буде: пах! Пах! Пах!
  Офiцери розсмiялися, навiть шибки стали тремтiти. Васильчиков додав:
  - Мова у себе велика, коли у опонента розум малий!
  Молодший офiцер пробурчав:
  - Досить про це, краще вип'гмо!
  Iншi бiйцi загомонiли:
  - Правильно, наливай! До свiтанку нам, звичайно, вистачить горiлки, та закуски теж вистачить до бiса!
  I вогненна вода полилася у склянки! Та так що завирувала i запiнила, зазвучали непристойнi, з матом пiснi.
  Дверi раптово вiдчинилися, i кiмнату немов увiрвався ураган. Росла вогняна дiвчина пiдскочила до офiцерiв, i з усього розмаху хряснула недопитою пляшкою горiлки цегляну стiну. Дiвча прокричала:
  - Алкоголiки та хами! Вся кра¬на трудиться, чи воюг, ви як свинi блаженствуете. Забули про сумлiння та честь! Недарма Ленiн казав: пияцтво найгiрший з усiх порокiв, його особлива згубнiсть у загальнодоступностi!
  Молодший офiцер був уже п'яний, очi скосилися, i вiн загорлав у вiдповiдь, схопивши порожню сулiю:
  - А ти сучка вали звiдси! Тепер так дам!
  Дiвчина коротко вдарила носком чобота пiд колiно. Удар здавався легеньким, без розмаху, але хлопець завив i опустився. Пляшка впала та розбилася. Всi ахнули, Васильчиков вигукнув:
  - Так це знаки льотчиця-ас по Iспанi¬ та Фiнляндi¬ Ганна Вiдьмакова. У не¬ легендарне волосся, кольори вогню! З прибуттям вас, командир ескадриль¬.
  Вiдьмакова кивнула:
  - Я поки що у званнi майора, i перша льотчиця-ас, удостогна зiрки героя СРСР. Щойно прибула на свогму винищувачi МIГ-5. Поки що решта ескадриль¬ на схiдному фронтi. Менi ж доручили... Ну, це зовсiм не ваша справа, що менi доручили. У будь-якому разi, менi потрiбно, щоб ваш мiноносець негайно пiдняв американський прапор i вийшов у море.
  Васильчиков здивувався:
  - А чому саме наш?
  Вiдьмакова блиснула зеленими очима:
  - Тому що ця машина зроблена у США. Вам ¬¬ поставили по Ленд-лiзу, а далi виконуйте мо¬ накази.
  Васильчиков скривився:
  - Полковник слухаг майора, та ще й з iншого вiдомства. У вас г повноваження.
  Вiдьмакова простягла документ iз печаткою НКВС та пiдпис заступника Голови ставки та Голови Раднаркому, голови тагмно¬ полiцi¬ - маршала Берi¬.
  - Зрозумiв! I без зайвих розмов, слухатимешся тiльки мене! Що буде iнакше, говорити не буду: вам не п'ять рокiв!
  Васильчиков вклонився:
  - Добре! Мiноносець на ходу, потрiбно тiльки пiдняти матросiв iз казарм i за двi години вiдпливагмо.
  Вiдьмакова схопила юнака-офiцера за волосся, вона була на голову його вища i явно сильнiша:
  - Це що за хам та п'яниця! Чому у вас така розбещена команда! Це тип бiльше скидагться на юнгу, нiж офiцера. Може його для початку, гарненько здути, щоб весь хмiль вийшов.
  Васильчиков знiяковiв:
  - Це Паша Колобков. Його вiдправили на курси прямо iз суворовського училища, за скороченою програмою. Вiн ще зовсiм хлопчик, за два мiсяцi день народження - шiстнадцять рокiв.
  Вiдьмакова скривилася:
  - Ого! У п'ятнадцять рокiв уже офiцер! Ось що робить акселерацiя! А й не знала, що молокоси вже звання отримують.
  Васильчиков знизав плечима:
  - На комунiстичному фронтi дiти рано дорослiшають! Тим бiльше з ним трапилася iсторiя, нiби вiн найкраще оповiдання написав про фантастичну оборону Москви, i Жуков це зазначив, i порадив перевести хлопця з курсантiв до офiцерiв.
  Вiдьмакова пiддобрiла:
  - Добре! Що вiн не дурень непоганий, але бiльше нiяких п'янок! Счу запах, а нiс у мене собачий, одразу пiд трибунал! Загалом i ти за це заплатиш. Вже людина немолода, адже себе.
  Васильчиков кашлянув:
  - Загалом мене тридцять два, але вже був шiсть разiв поранений в Iспанi¬ та Фiнляндi¬, так що здагться старим...
  Вiдьмакова хотiла щось сказати у вiдповiдь, як раптом передсвiтанкову тишу розколов жахливий гуркiт. Це нiби з неба посипалися важкi валуни, шибка лопнула. Градинки осколки застукали по столу i навiть потрапили в руки та обличчя п'яних офiцерiв. Вiдьмакова кричала:
  - Все негайно на вихiд.
  Васильков у вiдповiдь крикнув, та так, що ледве не порвав голосовi зв'язки:
  - Це дванадцять дюймових снарядiв! Японськi лiнкори, схоже, приступили до полювання, це означаг.
  Вiдьмакова в досадi вдарила чоботом у стiнку:
  - Почалося, але не так, як ми планували! Зовсiм не так! Прокляття потрiбно негайно вивести ескадру в море i потопити флот кра¬ни вузькооких макак.
  Васильчиков пробурмотiв:
  - Зброя г тiльки на могму мiноносцi та ще на парi дрiбних корит. Нам навiть нема чим вiдповiсти.
  Вiдьмакова показала кулак:
  - Ну, берегова артилерiя у вас маг бути! Адже не всi вiдправили на захiдний фронт, а також авiацiя. Адже про те, що Японiя будь-яко¬ митi може вступити у вiйну, вже не перший рiк говорять.
  Васильков хотiв сказати, але знову гримнуло, посипалися уламки. Завила сирена, попереджаючи про появу лiтакiв. Васильчиков пiдвiвся i крикнув, перекриваючи гул Вiдьмаковi:
  - Авiацiя у нас г, i береговi батаре¬, хай навiть не в повному комплектi г. Зумiгмо вiдповiсти!
  Летчиця прогарчала, пробiгаючи вулицями:
  - Менi б тiльки до мого винищувача добiгти i я так цим япошкам всаджу, мало не здасться. Вони ще заплатять за Цусiму i Муден.
  Васильчиков погодився:
  - Та заплатять! Та ще з вiдсотком!
  Почулися розриви i запiзнiлий стрекотiння зенiток. Взагалi велику частину ППО Владивостока вивезли ще в сорок першому роцi, для посилення оборони Москви (Очiкувалося, що Гiтлер вдарить, але тодi i пронесло!), так численнi точки комарильнi кра¬ни Вранiшнього сонця, здавалося, не особливо звертали увагу на подiбний "шум". Японськi пiкiруючi бомбардувальники з пронизливим вереском скидали веснянi "подарунки". Удар наносився i мiстом, i флотом. Лiтаки японцiв не надто великi, але крутi, а ось лiнкори навпаки здоровi. Поки американцям вдалося потопити лише два подiбнi красенi, а вцiлiлi разом iз крейсерами трощили узбережжя. Це сильно скидалося на злодiйське напади кра¬ни Вранiшнього Сонця, що сталося 27 сiчня 1904 року. Тiльки тодi не було авiацi¬.
  Васильчиков вiдчував, що задихагться вiд бiгу. Вiн не супермен, а проста людина з хворими на легенi, яка потрапила в непросту ситуацiю. А у Вiдьмакова не його обiгнала на багато. Цiкаво, скiльки ¬й рокiв, навряд чи бiльше тридцяти, груди великi, а плечi широкi, як у чоловiка.
  Вiдьмакова раптом розвернулась i помахала рукою:
  - Не бiжи старий, за мною! - прокричала вона з такою силою, що звукова хвиля просто вдарила по вухах. - Виводь швидше мiноносець у море.
  Поруч прогуркотiли розриви, сипалися уламки, один з них падав прямо на Вiдьмакову, i вiн машинально впiймав його руками. Дiвчина-льотчиця вiдчула себе воротарем, який успiшно виграв пенальтi, уламок, був круглим, теплим i скидався на м'яч. Анна раптом вiдчула, як по руках тече щось рiдке. Дiвчина подивилася на уламок, i тут навiть у не¬ залiзно¬ войовницi, загартовано¬ трьома роками вiйни (Разом з iспанською) до горла пiдступила нудота. У не¬ в руках була дитяча голiвка. Бiдолашна дiвчинка (це видно по коротеньких кiсках, з вибитими очима. Вiдьмакова акуратно поставила голiвку на трiснутий асфальт i перехрестила:
  - Ти не встигла не згрiшити, не пожити! Втiм, немаг грiшника бiльше за Бога, тому немаг бiльшого грiха байдужiсть до страждань дiтей.
  Знов гуркiт, i осколки, один потрапив дiвчинi в чобiт, подряпавши шкiру. Вiдьмакова хотiла вже повернутись i мчати з усiх нiг до злiтно-посадково¬ смуги, де ¬¬ МIГ, терпляче чекав агресивно¬ господинi, але...
  Гострий, як клинок кинджала, погляд войовницi розрiзнив нестерпну гримасу болю на обличчi капiтана першого рангу Васильчикова, коли його верхня частина вiдiрваного тiла летiла пiдкинуте вибуховою хвилею. Дiвчина, сама ледь ухилилася вiд уламка. Tй уже свого часу, якось зачепило щоку, ще час повiтряно¬ битви в Iспанi¬. В результатi залишився глибокий шрам, який довгий час псував ¬й зовнiшнiсть. Правда, в Сибiру ¬й познайомили з одним дуже сильним чаклуном, якi, зумiв за допомогою притирань i заклику духiв, зцiлити немовби його i не було, це поранення i ще парочку. За це Вiдьмакова подарувала йому свою невиннiсть, пiзнавши жiночi радощi. Пiсля чого дiвчисько ловило найменшу можливiсть викусити щастя кохання з чоловiком, що було дуже нелегко зробити в ханжеськi радянськi часи, навiть за ¬¬ Сатанинсько¬ краси та вмiння спокушати. Справа звичайно не стiльки в тому, щоб уламати, чоловiка, а в тому, щоб про це не навiдався парторг. А донощикiв усiх мастей стiльки, що стукач, на стукачi та стукачi пiдганяг. Так що особливо не розженешся, якщо тобi дорога кар'гра. Але чотири мiсяцi тому, коли ¬й вручили зiрку героя, за двадцять п'ятий, збитий поспiль фашистський лiтак: вона познайомилася в Берiгю. А у всiй радянськiй верхiвцi не було бiльшого бабника, нiж голова тагмно¬ та явно¬ полiцi¬.
  Вiдьмакова бiгла як злiтно-посадковiй смузi. Причому, що з нею рiдко буваг, переплутала у незнайомому мiстi вулицю, внаслiдок чого лише збiльшувала дистанцiю.
  Летчиця бiгла i згадувала: Берiя в лiжку був винахiдливий, але не в ¬¬ смаку, лисуватий, брюхатий, не Аполлон. Тож ¬й коханцем вiн так i не став. Взагалi чутки про те, що Берiя -валтував жiнок явне перебiльшення. Якщо йому говорили тверде нi, друга людина Червоно¬ iмперi¬, як правило, не вдавалася до примусу. Хоча хто ризикне з дiвчат сказати нi такому монстру? Кату Росi¬ номер один!
  Але ось довiреною особою Лаврентiя Палича, вона стала. Взагалi вона стала однiгю з перших жiнок-добровольцiв, що воювали в Iспанi¬. Радянських льотчикiв взагалi у цiй громадянськiй вiйнi брало участь небагато. Схоже, сам Сталiн не дуже хотiв перемоги соцiалiстiв. А що логiчно, ось у Францi¬ перемогли соцiалiсти, начебто лiвi, а ставлення до СРСР лише погiршилися. Але при цьому, враховуючи, що Франко фашист i буржуй, а народний уряд Iспанi¬ начебто лiвий, зовсiм iгнорувати прохання про допомогу було неможливо. Та радянським льотчикам треба було здобувати досвiд, випробувати нову технiку. Спочатку вiйна йшла зi змiнним успiхом, але потiм армi¬ Франка за пiдтримки iталiйських та нiмецьких частин вдалося захопити Каталонiю. Битва у повiтрi йшла спочатку на рiвних, але потiм з'явився знаменитий Мессершмiт. У першому повiтряному бою Вiдьмакова вiдчула силу цього лiтака в порiвняннi з IЛ-16. Зокрема швидкiсть, рiзниця в сто кiлометрiв на годину, дозволяла фашистським льотчикам самим вибирати, де як i коли розпочати бiй. По-друге, озброгння 20-мiлiметрова авiагармата могла збити фанерний IЛ-16, на великiй дистанцi¬, у той час як МЕ-109 маючи протипульне лобове бронювання тримав пострiли 9.6 - мiлiметрового кулемета радянського винищувача. Тому щоб знищити Мессер, потрiбно було або атакувати з тилу, або якщо дуже пощастить потрапити в мотор, або оглядове скло. Слiд зазначити, що нiмцi також мали, куди кращий зв'язок i дiяли злагодженiше. Вiдьмакову збивали двiчi, а втретг вона була серйозно поранена потрапила в полон. Часи тодi були суворi, але оскiльки вiйна вже була програна, упав Мадрид, Гiтлер на знак добро¬ волi, i плануючи укладання союзу зi Сталiним, наказав повернути радянських полонених на Батькiвщину. У полонi Вiдьмакова провела всього мiсяць, ¬й помiстили до шпиталю для офiцерiв, добре годували та доглядали. Нiхто не бив, i не -валтував, можливо, гiтлерiвцi та режим Франка намагалися перед усiм свiтом, показати себе гуманiстами на противагу кривавому тирану: Сталiну! Натомiсть пiсля повернення на Батькiвщину, з усiх колишнiх вiйськовополонених лише одна Вiдьмакова залишилася на свободi.
  Правда, ордена цього, за гдиний збитий iталiйський винищувач ¬¬ позбавили. Але в армi¬ вона залишалася, i навiть взяла участь у вiйнi iз Фiнляндiгю. Кра¬на Суомi мала у свогму лiтаку лише 118 застарiлих фанерок. Дiвчина майже не брала участi в повiтряних боях, бiльше займаючись розвiдкою, отримала орден, здагться один моноплан, таки збила, але його не зарахували.
  Вiдьмакова раптом тицьнулася у згарищi. Палала розбомблена мiська лiкарня. Картина воiстину апокалiптична живцем горять i жiнки, i дiти, i старi. Ось грудне немовля впало прямо у вогонь, а навколо жахливий рев i стогiн.
  Вiдьмакова вiдчула труби архангелiв у головi i кинулася в полум'я. Мови вогню лизнули дiвчину в голi руки i вiдкрите обличчя, але льотчиця рухалася настiльки стрiмко, що зумiла пiдхопити дитину, вирвавши ¬¬ з обiймiв знищення.
  Дiвчина вискочила, вiдчуваючи шкiрою лише легке свербiння, кинула погляд на малюка. На жаль було занадто пiзно, хлопчик задихнувся втягнувши в легкi полум'я, на круглому личку опiки. Такi рванi пухирi на шкiрi нiжнiшi за бутони маргаритки. Вiдьмакова кричала:
  - Ось вiн людський свавiлля!
  Вдарила чоботом по купi смiття, пiсля чого кинулася рятувати, кого ще можна врятувати. Це нагадувало танець кобри мiж газовими конфорками, дiвчина дуже химерно звивалася, i пiдтанцьовувала. Вона обпалювалася, чоботи плавилися, гiмнастерка обвуглилася, але вона продовжувала вперто битися за кожну сльозинку дитини, за кожен удар маленького серця, за кожне тендiтне, але таке потрiбне кра¬нi життя! Чоботи розвалювались, i тепер дiвчина танцювала по вихорах полум'я, сво¬ босими, чарiвними нiжками. Вона була мученицею, але не просто чернечкою катуг себе постами i батогом, що не приносить користi, нi Богу, нi людям, мученицею-борцем, що рятуг конкретнi життя. Ножечки льотчицi-дiвчата покрилися шаром дрiбних пухирiв, але рухалися вiд болю ще швидше i точнiше.
  Капiтан медично¬ служби, дiстав iз сумки великi чоботи, крикнув ¬й:
  - Вiзьми, швидше одягни ¬х! Ти так станеш калiкою.
  Летчиця одразу вiдповiла:
  - Краще стати калiкою тiлесно, нiж бути потворою морально! Анi секунди на себе, все для фронту, все для перемоги!
  Капiтан медично¬ служби вiдповiв:
  - Це справжня радянська людина!
  Вiдьмакова сварилася:
  - А ти чого вартий рятуй людей!
  Капiтан зiтхнув:
  - У мене протези замiсть нiг!
  Вiдьмакова витягнувши чергову дiвчинку з наполовину спаленим обличчям i непритомною, крикнула:
  - До чого жорстокий Бог!
  Капiтан знизав плечима:
  - Не Бог винен, а люди!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Це теж саме, що сказати - не батьки виннi, а дiти!
  Капiтан хотiв щось вiдповiсти, але клуби диму потрапили йому в горло, i вiн надривно закашляв.
  Босонога дiвчина проревела:
  -Я вiдьма i прекраснiшо¬ професi¬ немаг!
  I подавши голою п'ятою, продовжила:
  - Адольфу нехай буде привiт i в лиху труну букет!
  Войовницi у бiкiнi продовжували наступ. Гiтлерiвцi обiйшли Брестську фортецю та заткнули казан. Танк Е-50 просувався в схiдному напрямку.
  Герда захоплено заспiвала:
  - Я дiвчина така ось крута! Ламаю як бурульки всiх ворогiв... I по морозу смiливо пру боса, що навiть iскри сиплють з-пiд нiг!
  Шарлота хихикнула, пiдбила в корпус тридцятьчетвiрку i захоплено вигукнула:
  - У Вiтчизнi сумнiватися нема причини! Во¬нки крутiшi за чоловiкiв!
  Христина теж натиснула кнопку босою нiжкою, i люто видала, пiдбивши радянську гармату. Так що навiть вiдiрвався ствол:
  - Доходи високi, як гiрськi вершини!
  Магда по черзi пальнула з гармати. Вона 105-мiлiметрова i забiйна була в новiтнiй модифiкацi¬ досить швидкострiльна, роблячи десять пострiлiв за хвилину.
  Дiвча натиснула босими пальчиками, i прошелестiла:
  - Вiдсоток у рядку прийдешнього даний...
  Герда лупнула по радянському танку, розкришила броню i в'якнула:
  - Ви переконагтесь у цьому самi!
  Довбанула i Шарлота, використовуючи босi пальчики нiжок, з диким шаленим ревом:
  - Вiтчизна нинi ближча до нас!
  Крiстiна теж вистрiлила, застосувавши пальчики голих, засмаглих нiг видавши:
  - Зустрiчайте сонце разом iз нами!
  Магда теж лупнула, i натиснула босою п'ятою. Розбила в плаваючi уламки радянську гармату, проспiвавши:
  - Батькiвщина всiх сильнiша!
  I войовницi як заревуть, мов буйволицi на бiйнi. Четвiрка дуже любить чоловiкiв. Це справдi ¬м до смаку. А чому б i нi? Вони такi гарнi та агресивнi. I велелюбнi. А чоловiк - це пес, тiльки поманi. I в тебе буде все, включаючи грошi. А жiнки цi фiзично дуже сильнi. I перетравлюють чоловiчi досконалостi з шаленим темпераментом. I незмiнним задоволенням.
  Не треба чекати чоловiка цiлий рiк - i все-таки оргазм тебе знайде!
  Герда взяла i ревла, пальнув по радянськiй тридцятьчетвiрцi, i зiрвавши вежу:
  - Я справжнiй лицар анiгiляцi¬!
  Христина показала мову, i загрозливо просипала:
  - А мiй оскал, як у пантери!
  Шарлота агресивно видала, погрожуючи кулаком, i натиснувши на джойстик босими пальчиками нiг:
  - I попереду великi змiни!
  Магда прочирiкала i в'якнула:
  - Ми втiлення гетери!
  Герда хихикнула i вiдповiла:
  - Як добре коли тебе пестять руки гарненьких юнакiв!
  I дiвчина уявила собi як долонi лапають полуничнi соски. Це i справдi настiльки чудово. I лоскiтно i збуджуг. I дуже пригмно.
  Герда пальнула за радянською СУ-85. Розбила машину, i прочирiкала, шльопавши босими нiжками по бронi:
  - Ах, дуба дам, дуба дам!
  Шарлота агресивно пiдтвердила, надуючи щоки i трясучись на повнi груди:
  - Дуба! Дуба! Дуба дам!
  I як вiзьме i розсмiягться... Немов дзвiночки брязкають. I голосок такий променисто дзвiнкий.
  А ¬¬ жертвою стала 76-мiлiметрова росiйська гармата. Зброя досить арха¬чна.
  Крiстiна хихикнула, i верещала:
  - Я ревитиму i ламатиму!
  I теж босими пальчиками спрямувала снаряд на ворожу машину.
  Яка вона красива. Золото та мiдь - це здорово!
  Магда i зовсiм золота, як заспiваг з ентузiазмом:
  - Все також ридаг шарманка...
  Тут вона розвернула радянську тридцятьчетвiрку i продовжила сумно спiвати.
  - У Берлiнi вона чужинка!
  Герда у вiдповiдь прочирiкала. Натиснула пальчиками босо¬ ноги на кнопку джойстика i збила радянську гаубицю.
  - Берлiн столиця свiту!
  Шарлота промичала з апломбом у вiдповiдь:
  - А Лондон це столиця Парижа!
  I цвяхне по радянськiй Т-26. Машинка хоч i не велика, але також вважагться танком.
  Христина взяла i видала, крутячи босими нiжками велосипед:
  - А Париж це столиця Риму!
  Пiсля чого як захоче... I смарагдовими очима просвердлять усiх войовниць поспiль. I шкiритись при цьому, i зубками iскрити. А зовсiм як вiзьме i довбаг по радянських танках. Знесе бiля тридцятьчетвiрки половину вежi.
  А слiдом за нею i Магда вiзьме i засвiтить гранатою. Тобто снарядом. По СУ-76. Вже явно застарiлiй машинi, але все ще котиругться.
  I прочирiкала:
  - А Рим це столиця Майямi!
  Це справдi смiшно. Але дiвчата надто захопилися. Вони не помiтили, як пара бiйцiв радянсько¬ армi¬ пiдповзла до них iз зв'язками протитанкових гранат i пiдiрвали гусеницi. I як вiзьме та рвоне. Лопнули ковзанки i, Е-50 втратив рухливiсть.
  Довелося машину ремонтувати.
  ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
  Бомбовi удари стихли, а артобстрiл все ще продовжувався. Корабельнi знаряддя мають пристойний запас снарядiв, щоправда, вогонь тепер бiльше вiвся по обеззброгним радянським посудинам. Ямамото розумiв, що панування у морi надовго передасть iнiцiативу у цiй вiйнi Японi¬. А будувати кораблi, процес дорогий i довгий, хоча, наприклад, пiдводнi човни, мабуть, штампувати простiше. Це, звичайно, теж треба враховувати, але важливо поламати структуру. Адмiрал Ямамото, найвпливовiша людина Японi¬, пiсля iмператора Хiрохiто, вiдчував себе богом. Справжнiм богом, так релiгiя кра¬ни Вранiшнього Сонця вчила, що найкращий шлях до обожнювання - ратна доблесть! А тепер великий полководець мiг довiльно терзати i коригати простiр навколо себе.
  Над Владивостоком густi, чорнi, на багато кiлометрiв клуби диму, це запалали нафтосховища та склади з пальним. Сотнi, тисячi людей згоряють, гегннi, ну як пiсля цього не вiдчути себе богом, який мстив росiйським за столiття приниження, великого народу змушений тулитися на черзi, таких крихiтних у порiвняннi з просторами Росi¬ островiв. Ось тепер росiйський флот тоне, i на вiдмiну вiд Перу-Харбора вони не залишать жодно¬ посудини.
  Ямамото пропонував пiд час битви пiд Халхiн-Голом, завдати подiбного удару по Владивостоку, для чого i було складено докладний план. Але Гiтлер несподiвано пiшов на свiт зi Сталiним. Взагалi iдiот Гiтлер, затiяв рiзанину ¦вре¬в i цим налаштував проти себе i Польщу, кра¬ни Заходу. I навiщо йому це треба було? Хотiв здобути гврейськi багатства? Але краще було спочатку стати свiтовою державою, розгромивши СРСР, а може й iншi кра¬ни. Захiд перемогти простiше через те, що його менталiтету куди меншою мiрою властивий фанатизм i схильнiсть до самопожертви. Ось чи вiдомий хоч один випадок, щоб американськi льотчики йшли на таран. Щоправда, пара зiткнень була, але це, швидше за все, випадковiсть.
  Росiйськi фанатичнi, що дивно, адже Православна вiра не схвалюг самогубство, i аж нiяк не вважаг, що ратними подвигами можна заслужити шлях до раю. Взагалi вчення Христа, на його думку, г вкрай дурним i непрактичним. Вiн Ямамото читав Бiблiю i дивувався людськiй дуростi, вважати Богом такого пацифiста. Наприклад, вчить: ударили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву, просять одну сорочку - вiддай двi, полюби ворога свого! Тiльки психiчно хвора людина може вважати Христа Богом. Така релiгiя хороша, лише рабiв, пiдневiльних васалiв. I треба ж повiрила вся ¦вропа та половина свiту.
  Правда вчення Iсуса, незважаючи на те, що вiдкидаг принцип старого завiту, око за око, а вчить любити сво¬х ворогiв, аж нiяк не завадило англiйцям завоювати Третину всiг¬ планети, створивши найширшу iмперiю за всю iсторiю людства. I це за всiг¬ релiгiйностi Британi¬, де Бог, згадано навiть у державному гiмнi. Дивно президенти США клянуться на Бiблi¬, проте бомбили напалмовими бомбами японськi мiста, живцем спалюючи тисячi жiнок i дiтей. Причому вбивали мирне населення, не випадково, а навмисно, це була тактика тероризування мирного населення: пiдриву людських та економiчних ресурсiв.
  Адже японцi територiю США спочатку, до вторгнення нiмцiв - не бомбили, за всю вiйну прорвався лише один бомбардувальник i вбив всього шiсть мирних жителiв. А ще приписують особливу жорстокiсть самураям. Адже Ямамото за бажання, мiг би прорватися з бомбардувальниками до мiст США, особливо пiсля розгрому флоту янкi, пiд Перу-Харбором. Так, ¦вропейцi моральнi виродки. У них перекручене розумiння, вiри, вчити i не виконувати!
  У Японi¬ негаразд! У нас чого навчають, то й виконують. Немаг такого, щоб Бог говорив, пiдстави iншу щоку, але при цьому його слуги навмисне вбивали малих дiтей. Та взагалi вiра, що Бог один i Всемогутнiй не може бути iстиною. Був би вiн один, то, звичайно, потурбувався б про те, щоб люди поклонялися йому правильно, у вiрi та iстинi i мали гдине вчення. А так кожен молиться, як хоче, що будь що. Та й свiт надто потворний i неправильний, щоб бути створеним гдиним Всемогутнiм Богом. Адже будь-який вiдповiдальний правитель насамперед прагнути порядку та справедливостi. Вiн хоче, що сильний, мудрий, благородний, чесний, був на першому мiсцi, а решта або виправлялися, росли фiзично i духовно, або... Втiм, якщо Бог Всемогутнiй i Творець всесвiту, то тiлесних i розумових потвор не став би створювати.
  Адже чому iмператор часом змушений терпiти як данiсть слабкостi людей? Тому що iншого виходу немаг, вiн не може миттгво перетворити виродкiв на красенiв, а трусiв на смiливих. А от якби мiг, то негайно це зробив би! На жаль, доводиться приймати те, що г i мати справу з тим людським матерiалом, що отримав як данiсть. Але вiд кого одержав це iнше питання. Та й сам iмператор маг слабкостi: вiн лише людина - старiг, хворiг, старiг. Дивно, але божественний iмператор, часто живе менше нiж рядовий слуга, володiг зброгю гiрше, нiж бiльшiсть генералiв, i багато солдатiв. Ну що в ньому вiд Всемогутнього Бога. Але бiлi, нi чим не краще! За всю iсторiю ¦вропи не було страшнiшого i щасливого завойовника, нiж Гiтлер. Вiн та справдi символ ратно¬ доблестi бiлих людей! I, тим не менш, найбiльший полководець усiх часiв i народiв, не змiг навiть закiнчити гiмназiю, отримати середню освiту, яка в Японi¬ г обов'язковою!
  Та ще й до армi¬ Гiтлера не прийняли за станом здоров'я. Дивно цей ревнитель культу сила, лев вiйни, виявився настiльки слабким фiзично, що навiть у Нiмеччинi, де у кожного стовпа сто¬ть по вiйськовому, його не закликали рядовими. Та до чого деградувала ¦вропа.
  Втiм, Сталiн, iнший найвидатнiший полiтик сучасностi, теж мав середньо¬ освiти, вiн був самородком. I що цiкаво теж не був призваний до армi¬, за станом здоров'я. Цiкаве, збiги, два злiснi ворога не мали середньо¬ освiти, не були покликанi придатними до стройово¬ служби за станом здоров'я, мали батькiв п'яниць, причому у Гiтлера тато спочатку теж працював шевцем!
  Ось такий збiг, дивний, зловiсний. Герiнг офiцiйний наступник Гiтлера не такий. Вiн iз сiм'¬ аристократiв, предок Герiнга був заступником фактичного правителя Нiмеччини Бiсмарка. Тому i Черчiлль: аристократ, iз знатного роду, i американськi плутократи, (президент Рузвельт не бiльше нiж пiшака, так швидко порозумiлися з ним).
  Хотiли замiнити ним Гiтлера, але не вийшло. Гiтлер ¬х завоював! Герiнг бiзнесмен, олiгарх, аристократ та прагматик. Вiн краще за Гiтлера здатний об'гднати всi антибiльшовицькi та антиросiйськi сили всього свiту. Америка i Британiя хочуть покiнчити з Росiгю, незалежно вiд правлячого режиму, але з комунiстами, що заперечують саме поняття приватно¬ власностi, ¬м хочеться так сильно покiнчити. Фанатично, що вони навiть заплющують очi на надмiрне посилення Нiмеччини i що самi змушенi увiйти до складу Третього Рейху.
  Втiм, Нiмеччина це геополiтичний конкурент, але конкурент у рамках капiталiстичних та аристократичних правил гри, а бiльшовицька Росiя абсолютно чужа i ворожа. Навiть дивно, що Черчiлль сам запропонував Сталiну допомогу, це за всього свого антикомунiзму, традицiйно¬, англiйсько¬ ненавистi до Росi¬.
  Хотiв ще сорок першого року нацькувати сталiнську Росiю, на гiтлерiвську Нiмеччину. Аж надто його нiмцi затиснули. Адже Нiмеччина пiд червоними, це бойовий кiнь, запряжений у радянську колiсницю, а СРСР пiд коричневими, вiчна партизанська зона. Адже фанатичнi бiльшовики не змиряться, i будуть вести затяжну партизанську вiйну, яка настiльки виснажить Третiй Рейх, що всi мрi¬ про подальшу експансiю зникнуть як веселка пiсля грози! Росiя пiд Нiмеччиною, краще нiж Нiмеччина пiд Росiгю! Розумiючи це ясно, чому Черчiлль та США пiсля вогнно¬ поразки та капiтуляцi¬, так швидко пiшли на зближення з Третiм Рейхом.
  Ямамото прагматик, вiн був проти вiйни зi США та Британiгю. Але цi двi iмперi¬ самi спровокували Японiю, запровадивши ембарго на постачання нафтопродуктiв. Адже у кра¬ни Вранiшнього Сонця немаг сво¬х свердловин, та й багатьох iнших сировинних ресурсiв. Японцi вели переговори, американцi накручували все новi та новi принизливi вимоги.
  I при цьому американцi, провокуючи вiйну, не подбали про приведення армi¬ i флоту в бойову готовнiсть. Спокуса виявилася надто великою, тим бiльше теплилася надiя, що Москва ось-ось упаде i Нiмеччина, i ¬й союзники прийдуть на допомогу. Крiм того був розрахунок на те, що США, будучи все ж таки вiдносно демократичною кра¬ною, сильно залежною вiд суспiльно¬ думки, якщо вiйна затягнеться, не захоче рясно поливати кров'ю чужi острови. Справдi, з чого рядовому американському обивателю отримувати цинковi труни зi сво¬ми родичами, якщо не йдеться про захист територi¬ власне США, та й платити чималi вiйськовi податки! Може тому царська Росiя програла, маючи бiльше солдатiв, але росiйський народ не вважав Манчжурiю свогю територiгю, а платити кров'ю i потiм за абстрактнi iнтереси не хотiв. На жаль, Гiтлер не пiшов на Москву, частково через неготовнiсть до суворо¬ Зими, а частково з властивого бiльшовикам фанатизму.
  Не надто хотiлося його на собi випробовувати.
  Втiм, не лише бiльшовикам, росiйськi народ схильний до самопожертву за великi цiлi. Адже перший повiтряний таран здiйснив росiйський хлопець Мессер. Навiть дивно, що це вiн зробив не заради райських гурiй, а за Батькiвщину. Хоча... Месер частково i дурень, адже вiн майстер вищого пiлотажу, винахiдник, конструктор, i звичайно живий принiс би куди бiльше користi Батькiвщинi. Може американцi не так вже й не мають рацi¬, тиражуючи принцип: головне в бою вижити! Адже мертвий не зможе вбити!
  Декiлька напiвголих, з оголеними грудьми дiвчат поклонилися на знак схвалення.
  Адмiрал Наумо помiтив:
  - Ми вже витратили понад двi третини богкомплекту. Знаряддя сильно нагрiлися, на них вiдрами ллють воду!
  Ямамото вiдтворив пальцем у повiтрi хрест i промовив, низьким, трохи хриплуватим голосом:
  - Я думаю, гармати витримають i останню третину снарядiв. Хоча нi, вибийте до дев'яносто п'яти вiдсоткiв.
  Адмiрал Наумо знизав плечима i витер пiт з чола:
  - А чи варто так викладатися в перший день?
  Ямамото стиснув кулаки:
  - Сто¬ть! Звiсно, варто! Ми застали росiйських зненацька, як це було в 1904 роцi, у нiмцiв у 1940, але Сталiн жорстоко покараг командування i таке не повторитися. Тож потрiбне користуватися тим, що хвiст дракона заснув. Взагалi-то я розумiю Сталiна, вiйна з Нiмеччиною настiльки поглинула його увагу, що вiн перестав наглядати за Далеким Сходом. А його оточення без вождя бо¬ться виявити iнiцiативу. От i прошляпили наш удар. Втiм, i американцi. Для всiх було очевидно, справа готуватися, хмари збираються, скоро гримне грiм, але...
  Пробiгли, миготивши босими, круглими п'яточками дiвчини. Вони виконували важливе доручення.
  Наумо поторкав рукоятку самурайського меча, що висить на поясi, або як його ще прийнято називати катана:
  - Росiяни завжди дiють iз запiзненням! Вiйнi не буде надто довгою i ми дiйдемо до Уралу.
  Ямамото пiдняв очi до неба:
  - Нехай допоможуть нам у цьому боги, але я так не думаю! Вони швидко вчаться, Халхiн-Гол показав, що росiйський рiвень вищий, нiж при вiйнi 1904-1905 рокiв. Крiм того, вiдкрию тобi одну тагмницю. Наш тагмний агент у Владивостоку, трохи допомiг, що досить потужна берегова артилерiя не маг снарядiв, а авiацiя не зумiла вчасно злетiти. Ось вона тагмна вiйна.
  Наумо здивувався:
  - А куди дивився СМЕРШ та НКВС?
  Ямамото хихикнув, тремтячи пальцями:
  - Тут Далекому Сходi служать найгiршi кадри Росi¬, у Владивосток прагнуть, тi, кому страшно вмирати на радянсько-нiмецькому фронтi. Тому тут, куди легше знайти зрадника чи дурня у верхах, а також свогкорисливу людину. А НКВС настiльки звикло розкривати уявнi змови, то справжнiх зрадникiв вже не помiчаг. Тож працювати цiлком можна. До речi, якщо на бiк нiмцiв перейшло кiлька генералiв, незважаючи на те, що ¬хнiм сiм'ям, рiдним i близьким за це загрожуг розстрiл, то пiдкупити когось iз верхiвки цiлком реально. Або використати втемну, що навiть ще краще.
  Тож ми провели немалу роботу. Нам японцям взагалi властива ретельнiсть у продумуваннi вiйськових операцiй та облiк усiх дрiбниць.
  Наумо потер рукоятку катана:
  - Правильно! Але ганьба Халхiн-Гола, викликаг почуття гiркоти та найсильнiшо¬ досади! Як ми могли...
  Ямамото втiшив:
  - Там маньчжур було бiльше, нiж японцiв, та й взагалi не можна весь час вигравати. Повинен вiдзначити, що все ж таки билися з нашого боку не найкращi частини, i росiян була велика перевага в авiацi¬ та танках.
  Наумо наполовину оголив катана:
  - Нас це не виправдовуг! Самурай нiколи не пошлеться на тупий клинок i на втомленого коня, на безлiч ворогiв i слабку зброю!
  Ямамото скоригував:
  - Самурай, звичайно, нi, але людина, на жаль, так! Людям властиво помилятися!
  Ямамото вiдволiкся i щось прокричав у трубки, а потiм продовжив:
  - А ти знагш, я пропонував ударити по Росi¬ ще у травнi 1942 року. Це могло попередити наступ перших фрiцiв.
  Наумо кивнув:
  - Невже! Але ми воювали зi США та Британським левом.
  Ямамото постукав пальцем по рубцi:
  - Так! Правильно, але США отримали по зубах, Великобританiя втратила колонi¬, а Нiмеччини було вiдносно туго. Ми хотiли вiдтягнути iз Заходу Росi¬ якнайбiльше сил, щоб полегшити Вермахту перехiд у наступ проти Британi¬, не побоюючись удару Сталiна у спину. - Адмiрал випив саке пiднесеного босонога дiвчиною в короткiй спiдницi i продовжив. - Удар був запланований на травень, на момент пiдсихання дорiг, але завадили американцi.
  Наумо вихопив катана, рубанув ¬м у повiтрi:
  - Смерть США! Вони завжди заважають Японi¬.
  Ямамото хитро посмiхнувся:
  - Не завжди звичайно, наприклад, коли ми вперше воювали з Росiгю, янкi здорово допомогли нам кредитами, а також постачанням озброгнь. Бiльше половини нашого флоту було зроблено на грошi США та Британi¬, причому на ¬х суднобудiвних верфях. Так що Америка не завжди погано, але не в даному випадку.
  Наумо здивовано запитав:
  - I чому?
  Повз японськi адмiрали знову пробiгли, миготивши босими п'ятами дiвчини-прислужницi.
  Ямамото зiйшов до пояснення:
  - Зграя бомбардувальникiв далеко¬ дi¬ прорвалася до Токiо, i завдала по столицi пiдступного удару, iз застосуванням напалмових бомб. Згорiли сотнi дерев'яних будинкiв, i iмператор наказав за всяку цiну вiдсунути зону контролю вiд столицi. I насамперед захопити найближчу до Японських остов, бойовий комплекс американських баз на архiпелазi Медей. На жаль, нам це не вдалося, то ми стали програвати битву за Тихий Океан. Добре, що при цьому у нас вистачило мудростi, якнайшвидше, укласти союз з Третiм Рейхом i вiдбутися малим. Iнакше вiд наших мiст не залишилося б навiть ру¬н.
  Голоногi дiвчата навiть пiдскочили, трясучи сво¬ми чорними i рудими косами.
  Наума махнув у повiтрi мечем:
  - Ми б все одно перемогли! То невже доведеться вiддати Гiтлеру пiсля вiйни Фiлiппiни? Цю перлину японсько¬ корони, неприступний Сiнгапур, квiтучий Гонконг, Iндонезiю, нафтовi свердловини захоплених англiйських колонiй та французько¬ Гвiне¬, Iндокитаю, Бiрми, Та¬ланду. I багато iншого, про що говорити не повертагться мова. Адже ми сто¬мо на кордонi з Iндiгю, на порозi якого захопив фюрер - Австралi¬. I все це ось так вiддати без бою, як боягуз...
  Ямамото перебив:
  - Серед бiлих теж г розумнi! Недарма Iмператор у свогму кабiнетi поставив погруддя Наполеона. Але був ще один Цезар, вiн сказав: утримати завойоване найважче, нiж завоювати. У цьому випадку до нас це стосугться насамперед. На даному етапi ми не мали вибору. Ми вирiшили зберегти частину, щоб не втратити все, включаючи суверенiтет.
  Наума вiдтворив мечем вiсiмку:
  - Розумом розумiю, але серцем!
  Ямамото пiдвiвся i ляснув колегу по плечу:
  - Та ти не переймайся, в даному випадку ми якщо i пiдемо те, щоб повернутися. Переможемо СРСР i знову кинемося на Третiй Рейху на США та англiйцiв, але вже поб'гмо ¬х разом iз нiмцями та макаронниками. I тодi все повернемо, плюс ще захопимо Iндiю, Австралiю, Аляску i до ... Там буде видно, адже у нас будуть ресурси росiйського Сибiру, а Америка знову впаде в депресiю. Це треба розумiти!
  I знову голоногi дiвчата закивали на знак величезного схвалення. Вони такi красивi засмаглi, не якi дiвчата були навiть зi свiтлим волоссям, i мускулистi.
  Адмiрал Наума майже невловимим рухом сховав, катана в пiхви i, шепелячи, прошепотiв:
  - Майбутнг добре, а теперiшнг краще! Чугте на авiаносцях витрачено весь запас бомб, а на...
  Ямамото коротко наказав:
  - Вийди на палубу i оглянься, через пiвгодини ми розвернемося i пiдемо до свог¬ найближчо¬ бази.
  Наума просвистiв у нiс:
  - Слухаю командира!
  Адмiрал вискочив, притримавши дверi, щоб вони не плескали. Не встигли його кроки стихнути, як дверi зi стiни вислизнула тiнь, вона пройшла навшпиньки i скинула покривало. Ямамото хихикнув:
  - Ледi Амстронг, ви як завжди раптовi!
  Потiк свiтла обрушився на iстоту, показавши ¬¬ у всiй красi. Це була блондинка, фiгура нiмфи, iдеальнi пропорцi¬, але з обличчям зрiло¬ жiнки рокiв тридцяти п'яти. Трохи вище Ямамото, у шкiряних, шитих смарагдами та сапфiрами пiд колiр хвилi черевичками з м'якою пiдошвою. Скинувши покривало, вона була в купальному костюмi i рухалася, мов iндiйська танцiвниця.
  Ямамото зупинив жiнку:
  - Танець виконагш пiзнiше! А поки що слухай мене уважно, як марiонетковий президент США у складi Третього Рейху Генрi Трумен поставився до нашо¬ пропозицi¬, надати всiм звiльненим територiям статус формально незалежних держав?
  Амстронг вiдповiла сво¬м нiжним голоском:
  - Вiн заявив, що вони з Черчiллем проти. Всi колонi¬ будуть i далi колонiями, а Китай залишиться роздiленим. До речi, Трумен заявив, що якщо Японiя допоможе режиму Чай Кан Шi, то може зберегти - вiн особисто попросить Гiтлера, що так було. Коротше у вас сво¬ бази в Маньчжурi¬, а також режим, i навiть отримати дещо в континентальному Кита¬. Зокрема концесi¬ та доступ до сировинних ресурсiв.
  Ямамото посмiхнувся:
  - Це хороша новина! А марiонетковий уряд США знаг, що ми вдарили по СРСР? Чи поки що нi?
  Амстронг зробила пальцем коло:
  - Вже знаг! Поки що офiцiйно¬ реакцi¬ немаг, але Трумен уже встиг вигукнути: молодцi япошки!
  Ямамото насупився, сердито смикнув бровами:
  - Ми йому не япошки, а японцi, нацiя во¬нiв та мудрецiв, а не пастухiв та каторжникiв як Американцi. Хоча, звичайно, це добре, значить, перешкод для наступу вглиб Сибiру не буде.
  Жiнка грайливо перебирала нiжками по пiдлозi.
  - Сибiр це добре - вона велика, багата! I разом з тим Сибiр це погано - там снiги та холод!
  Ямамото скривив губи:
  - Японський солдат не бо¬ться морозiв. У цьому полягаг суть кодексу Бусидо: не шукай собi легкого життя, а долай труднощi. Недарма символом самураю г - карась! Ця риба завжди пливе проти течi¬.
  Амстронг здивувалася:
  - Карась? Така невинна рибка. Невже грiзнi, справжнi демони апокалiпсису самура¬ порiвнюють iз себе з пiскарем, якого смажать на сковородi, а не з тигром, чи левом.
  Ямамото розвiв руками:
  - Леви в Японi¬ не водяться! А тигр надто нiжна кiшка, ¬й не вистачаг мужностi. Знагш одним iз головних випробувань самураю, його в десятирiчному вiцi вводять у клiтку до тигра i вiн маг забрати у звiра шматок свiжого м'яса. Що зенки вилупила, не вiриш?
  Амстронг замахала головою:
  - Не вiрю, що десятирiчний хлопчик упорагться з тигром, навiть якщо у нього в руках буде найгострiший меч.
  Ямамото обережно поклав руку дiвчинi на спину i погладив ¬¬ голу, бархатисту шкiру.
  - Ти не правильно зрозумiла. Син самурая заходить у клiтку з тигром без меча та будь-яко¬ збро¬. Вiн повинен сильним розумом i могутнiстю волi переконати тигра, вiддати йому свою ¬жу!
  Амстронг вигукнула:
  - Та це просто неймовiрно! Самурай справжнiй Диявол! А ти теж заходив у таку клiтку?
  Ямамото опустив очi.
  - На жаль немаг! Це звичай стародавнiх часiв! Але якщо ти хочеш, ми кинемо тебе в клiтку? Говори, ти хочеш потрапити до клiтки з тигром?
  Амстронг забурчала, ¬¬ засмаглi, витонченi як грецько¬ статуетки руки обвили шию адмiрал. Губки призовно розкрилися:
  - Якщо тигр це ти, то я готова навiть у пекло! Хоча рай без тебе гiрший за пекло, о мiй коханий самурай.
  Ямамото несподiвано вiдштовхнув жiнку, прорепетував:
  - Зараз менi треба пiдвести з iншими адмiрала пiдсумки нальоту на СРСР, а також дiзнатися, як справи на сушi. Жiночим втiхам вдаватися нiколи. Зрозумiло тобi: нiколи! Я тебе покличу лише увечерi. До речi, не бентежить вузький розрiз мо¬х очей i жовта шкiра.
  Амстронг покрутила стегнами:
  - Нi! Зовсiм навпаки! Так навiть романтичнiше i незвичайнiше! Ти японець, я американка: раса жовта та бiла, ангел та демон! Такий контраст дико заводить! Бiльшiсть жiнок любить оригiнальне та не схоже на iнших.
  Ямамото налив собi пiдлогу чарки саке змiшаного з "Джинном" i проковтнувши одним махом розслабився:
  - Взагалi-то, я думав жiнки консервативнiшi за чоловiкiв. Чи багато самки зробили науковi вiдкриття?
  Амстронг закинувши голову, i струсивши свiтлим волоссям, промовила:
  - Найголовнiше вiдкриття для жiнки - це вiдкриття нового чоловiка, лише за умови, що вiн книга, а не радiо! А самура¬ не балакуни!
  Почулася надривна трель дзвiнка, заблимала зелена лампочка. Адмiрал налив собi ще пiвчарки, по-росiйськи шмякнув, i закусив лимоном мазаним медом. Облизнувся i показав рукоятку самурайського меча:
  - Я особисто вбив бiльше ста людей, iз них не менше двадцяти молодi жiнки! Ти будеш найкрасивiшою з усiх жертв.
  Амстронг пригрозила, висунувши малиновий язичок Ямамото:
  - У мене трог синiв i вони помстяться i тобi i тво¬й родинi адмiрал!
  Ямамото здавалося, нiтрохи не образився.
  - Народила трьох дiтей.
  - П'ятьох! - поправила Амстронг.
  Тим бiльше, п'ятьох! I зберегла талiю дiвчини?
  Ледi закинула ногу собi за шию:
  - Я американка, i цим все сказано!
  Ямамото кивнув i прошипiв:
  - Зараз до тебе прийде хлопчик вона дуже сильний богць-нiндзя. Обслужиш його за найвищим розрядом. Зрозумiла?
  Амстронг вiдповiдно кивнула:
  - Я люблю молоденьких... Вiн сподiваюся, гарний?
  Японець упевнено вiдповiв:
  - Навiть дуже! Тобi сподобагться!
  I рiшуче покинув каюту. Замiсть нього майже вiдразу ж виник хлопчик. На вигляд рокiв тринадцять-чотирнадцять, дуже мускулистий, босонiж i шортиках. Дiйсно красивий, зi свiтлим волоссям.
  Амстронг зрадiла... Що ¬й не доведеться мати справу з якимсь старим виродком.
  Пацан втiм, подивився сердито i лаконiчно буркнув англiйською:
  - Роздягайся!
  Жiнка посмiхнулася i запропонувала:
  - Може трохи романтичнiше!
  Хлопчик у вiдповiдь вiдважив ¬й ляпас. Щока у ледi спалахнула. Шпигунка важко зiтхнула i почала знiмати одяг. На жаль, не дуже перспективне початок.
  Хлопчик вишкiрився, скинув iз себе шорти, i оголив важку чоловiчу досконалiсть.
  Прошипiл вискалившись:
  - Лягай!
  З подихом ледi Амстронг лягла на спину i розсунула ноги. Хлопчик з натиском i дуже грубо увiйшов до не¬, i взявся, наче кулемет довбати. Нi ласок, нi слiв...
  Шпигунка була вже досвiдченою повiгю, i ¬й не було боляче. Навпаки, рiзкi поштовхи майже пригмнi. Ось вони порушили ¬¬, i грот Венери почав наповнюватися вологою. Потiм i зовсiм завелася, i почулися хтивi стогiн.
  Ледi беруть по грубому, але i це теж приносить задоволення. I ось тебе накриваг хвиля оргазму.
  Хлопчик несподiвано припиняг довбати, з силою хапаг ледi Амстронг за волосся, i нагинаг голою до свог¬ досконалостi. Шпигунка вiдкриваг рот, i струмiнь лупить прямо в язик. Теж уже не вперше. А бiла кашка вiд хлопчика солодка i дуже пригмна на смак. Амстронг iз непiдробним задоволенням облизугться.
  Потiм юний нiндзя сам нахилягться до ¬¬ лону обличчям, i починаг самозабутньо працювати. Амстронг здригагться вiд чергово¬ хвилi екстазу i реве немов буйволиця на бiйнi. Tй доводиться ловити досконалiсть сво¬м яскраво-червоним ротом. I самiй працювати рожевим язичком. Поки знову не викинеться фонтан бiлого та солодкого.
  Стiльки насолоди. А юний, м'язистий, i бiлобрисий нiндзя просто невтомний. Його енергiя незмiрна, i переважна. Цей уславлений богць та лiжка гiгант. I свiтленький волоссям... Просто все супер i найвищий клас.
  Вiдремонтований Е-50 вирушив у бiй. Росiяни все ж таки неабияк налаштували укрiплень, i нiмцям доводилося долати глибокоешелоновану оборону. Войовницi методично руйнували батарею.
  Герда пальнула, рознiсши радянську гармату, а потiм з усмiшкою в голосi промовила:
  - Битимемо людей, i битим байдики!
  Шарлота виблискуючи мiдно-червоними кучерями, заспiвала:
  - Ми раз, ого розбiйницi! Розбiйницi!
  I натиснувши босий пальчик на кнопку джойстика, вiдправила снаряд, розбивши радянський дзот.
  А тут i Христина оглушливо прогарчала:
  - Пiф-паф! I ви покiйницi! Небiжчицi! Небiжчицi!
  I теж натискаг босим пальчиком витончено¬ нiжки, вiдправляючи супротивника в нокаут.
  А далi з'явилася Магда. Ось це дiвка. Теж пальчиками голо¬ ноги на джойстик натискаг, i як лупе.
  - Ах, хто побачить нас, той одразу ахне!
  Чарiвна Герда тряслася сво¬ми повними грудьми, довбанула по тридцятьчетвiрцi, i верескнула:
  - I для когось смаженим запахне!
  Шарлота натиснула босими пальчиками на кнопки джойстика, i прочирiкала, немов горобець.
  - А дещо пазухою ми тримагмо!
  Христина розтерзала снарядом радянську зброю i прошелестiла, прицмокуючи червоними губками.
  - До нас не пiдходь...
  Магда теж натиснула босий пальчик на кнопочку. Рознесла тридцятьчетвiрку i в'якнула:
  - До нас не пiдходь!
  I Герда ця агресивна бестiя, зi свiтлим волоссям, теж довбане снарядом, i тридцятьчетвiрка лусне як нiс боксера пiд кулаком панчера. А войовниця проскуляг:
  - А то зарiжемо!
  I знову дiвчата розривуться, i стрiлятимуть, без жодного жалю, або пауз.
  Шарлота захоплено просипiла:
  - Я класна розбiйниця...
  I теж як лупе по радянськiй гаубицi. Однi тiльки запчастини полетiли в рiзнi боки.
  Христина, як гаркнет. Як натисне босим пальчиком на кнопку джойстика i прочiркаг:
  - А бiсiв донька покiйниця!
  Магда теж цвяхне натисканням босими нiжками на вражаючий предмет, рознесе радянський танк i видасть:
  - I не скромниця!
  Герда вишкiрилася, ¬¬ зубки заблищали. Вона уявила собi гарного юнака. Такого м'язистого, атлетичного, з рельгфними м'язами, та великою чоловiчою досконалiстю. I як вона нахилиться i обхопить червоними губками, його пульсуючий, нефритовий стрижень. Як це смачно, наче шоколадне морозиво. I це шоколадне морозиво ти злизугш язиком. I це так пригмно, так збуджуюче.
  Ех, як здорово, якщо ще один хлопець прилаштугться до не¬ ззаду. I пульсуючий, нефритовий стрижень увiйде до зволоженого гроту Венери. I як це здорово.
  Герда навiть затремтiла вiд знемоги. Як це ¬й здавалося зворушливо i чудово.
  Дiвчина вистрiлила по радянськiй збро¬. I захоплено прочирикала, тупаючи босою нiжкою:
  - Хлопцi, хлопцi, це у ваших силах.
  Шарлота теж лупнула i рознiсши росiйський танк, як в'якне, трясучи повним бюстом:
  - Землю вiд пожежi вберегти!
  Христина струсила сво¬м мiдно-жовтим волоссям. Вискалила вогнезарну посмiшку, перевiривши:
  - Ми за мир за дружбу, за посмiшки свiту.
  Магда надiслала босим пальчиком натискання на джойстик. Рознесла радянський танк i ринула:
  - За сердечнiсть зустрiчей!
  Войовницi дивилися дуже весело. А зубки як вишкiрили. I пiдморгують та верещать.
  Шарлота теж уявляг собi хлопця. Молодого, але з бородою. Як вiн ¬¬ пестить груди. Як борода лоскоче груди, волосся кучеряве проходить по стиглiй полуницi соскiв. I лоскоче вiн ¬¬, i цiлуг груди. Обводити солодкий, медовий сосок язиком. Така ось iдилiя. А якщо хлопець ще свою мову суне грот Венери. Який буде смак!
  Шарлотта стрiляг i верещить:
  - I буде гострим меч!
  Звичайно, дiвчата хоч i красунi роблять чорну справу - вбивають радянських солдатiв. Але ¬х так навчали з раннього дитинства. Вони безжальнi вовчицi.
  
  
  ЩАСЛИВИЙ КВИТОК ФЮРЕРА
  Гiтлер отримав казковий квиток: успiх президента Росi¬ Володимира Путiна. I стало фюреру казково вести. Правда, не все у Гiтлера масляна. Вiйська пiд Дюкером вiн зупинив. Але евакуацiя пройшла для англiйцiв i французiв з великими втратами, i з значно бiльшою кiлькiстю полонених. I в битвi за повiтряне панування Британiя постраждала значно сильнiше, i нiмцi бiльше збивали лiтакiв, нiж у реальнiй iсторi¬, а самi втрачали менше. I фюрер все ж таки зважився на висадку. I вона пройшла досить вдало. Лондон упав у одинадцять днiв. I британськi вiйська капiтулювали.
  Бiльшiсть колонiальних вiйськ i домiнiонiв визнали нового i до того ж законного короля Британi¬ пронiмецько¬ орiгнтацi¬ та уряд Мослi. Так фюрер за короткий час здобув переконливу перемогу.
  Але повернути на схiд не встиг. Японiя атакувала США у Перу-Харбор. Гiтлер розсудив, що треба захопити Америку, поки ¬¬ могутня економiка не перебудувалася на вiйськовий лад. А СРСР, як показала розвiдка, i так до вiйни вже цiлком готовий i його так просто не взяти. Та й зими у Росi¬ суворi.
  Крiм того, Сталiн пiсля взяття Лондона провiв особисту зустрiч iз Гiтлером, i вони обидва диктатори виявилися дуже задоволенi один одним. Фюрер вирiшив, що спочатку доб'г Америку i потiм iз СРСР.
  Сталiн погодився з тим, що СРСР теж може взяти участь у вiйнi. Гiтлер дав добро пригднати до Росi¬ законну Аляску. Але вiдмовився вiддати Фiнляндi¬. Хоча Сталiн теж вважав цю територiю споконвiчною, росiйською.
  Але вирiшив не сперечатися. I Аляска це непогано... Почалася велика вiйна СРСР, Японi¬, Iталi¬, Третього Рейху проти США. Плюс ще воювали i Францiя та Британiя. Фашистськi вiйська пiдкорили всi колонi¬ окупованих кра¬н.
  I вiйна зi США пiшла вiд початку для Третього Рейху успiшно. Дещо гiрше було у Японi¬. Але в сорок другому роцi й нiмцi вже осiнь пiдкорили майже всю Канаду. А навеснi 1943 року почався наступ i проти США. У боях вже брали участь нiмецькi "Тигри", "Пантери", "Леви". I це грiшнi машини. Американцi билися завзято, але поступово програвали. Воювала та Червона армiя. Захопивши Аляску, Сталiн все ж таки послав вiйська i проти США, щоб захопити i континент, а також не бути стерв'ятником.
  У боях "Пантера" та "Тигр" та радянськi машини мали змагання з армiгю США. Бо¬ показали, що Т-34-76 недостатньо озброгний. I Сталiн наказав наступного року поставити бiльшу гармату та вежу на цей танк. А ходову частину не мiняти. А ось серiя КВ себе показала слабенькою.
  Танк КВ-3 надiйшов у серiю ще iз серпня 1941 року, а КВ-5 у вереснi цього року. У сорок другому роцi в серiю пiшла i КВ-4, причому Сталiн обрав найважчу, але краще захищену модифiкацiю в 108 тонн вагою. Наприкiнцi року з'явилася i КВ-6 iз трьома гарматами, вагою сто п'ятдесят тонн. А в сорок третьому роцi та КВ-7 вагою у двiстi тонн.
  Як з'ясувалося, всi радянськi танки серi¬ КВ мають поганi ходовi якостi, ненадiйну коробку передач, i взагалi часто застрягають i ламаються. А танк у двiстi тонн взагалi перевести майже неможливо.
  Але худа без добра немаг. I серiю КВ згорнули, i замiсть не¬ з'явилася серiя IС... Причому Сталiн навiть заборонив розробляти танки важче за сорок сiм тонн. Зате Т-34 показала себе настiльки вдало, що Сталiн велiв зробити цей танк найголовнiшим, основним та масовим.
  Америка опинилася пiд ударом i нiмцiв, i червоних, i японцiв. T¬ тиснули i з пiвдня, i з пiвночi.
  Американцi досить швидко зламалися... Хоча блiцкриг i не пройшов, але Нью-Йорк та Вашингтон взяли у груднi. А капiтулювали американцi на 30 сiчня 1944 року.
  Настала тимчасова пауза... Третiй Рейх та Японiя перетравлювали сво¬ володiння. I СРСР не поспiшав. Сталiн та Гiтлер стали близькими друзями. Нiмцi та японцi захоплювали Латинську Америку, воювали в Кита¬, ковтали iншi кра¬ни.
  СРСР виконав третю п'ятирiчку. А потiм i четверту... Третiй Рейх готував нову зброю... I ось 1952 року 20 квiтня розпочалася нова вiйна мiж Японiгю та Третiм Рейхом. Сталiн очевидно вступив за Третього рейху.
  СРСР став могутньою кра¬ною з високорозвиненою економiкою. Основний танк Т-54 та IС-7, остання машина сподобалася Сталiну, i вiн дав добро на серiю. У Третьому Рейху була серiя "Е", дуже добрi танки нового поколiння. Але потiм з'явилися i пiрамiдальнi iз серi¬ АГ. Крiм того, фашисти мали унiкальну зброю - дисколети, i багато чого ще. У технiчному планi Третiй Рейх сильнiший за Японiю, i поки що самура¬ не створили ядерну зброю, ¬х треба завоювати.
  Сталiн, постарiлий i ослаблий, хотiв слави. Але Гiтлер повiдомив, що дозволяг лише забрати назад Курильську гряду та Пiвденний Сахалiн.
  Сталiна це з деякими застереженнями влаштувало. Щоправда i СРСР цього разу у вiйнi брав участь настiльки активно. Бо¬ точилися жорстокi.
  На IС-7 бився танковий екiпаж Оленки.
  Танк радянський добрий, але нiмецькi пiрамiдальнi все одно кращi, i сильнiше захищенi з бортом.
  Оленка натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика. Лупанула вбивчим снарядом.
  Проти не¬ бився японський Е-50, скопiйований за лiцензiгю застарiло¬ марки. Ця машина мала гармату 88-мiлiметрiв на 100 ЕЛ довжиною ствола. Небезпечна для укусiв в борт i теоретично здатна пробити в упор i в лоб. Дуже висока бронебiйнiсть. I початкова швидкiсть снаряда г колосальною.
  Досить добре захищена великим нахилом верхня частина корпусу, але лоб вежi гiрший.
  Дiвчина Анюта босими пальчиками нiжок навела зброю i лупнула по самурайскому танку. З першого ж разу потрапила та змусила замовкнути.
  Японець досить спритний, але майже стiльки важить як IС-7 iз слабшим, особливо бортовим захистом.
  Ось ще один Е-50 дiвчата з велико¬ дистанцi¬ в борт вразили, хоча це потребуг феноменально¬ влучностi.
  Але ж руда Алла лупнула босими пальчиками нiжок, а це хоч щось та значить.
  Але ось у русi японський Е-75. Вiн не такий швидкий як Е-50 i важчий. Але лоб у нього сильно захищений. Вежа досить з товстою бронею спереду в 252-мм товщi, нiж i IС-2. Лоб корпусу тонший, але з великим нахилом. Слабше всього борту корпусу всього 120-мм, без нахилiв. I в них найкраще з велико¬ дистанцi¬ та лупанути.
  Е-75 дещо застарiла машина вагою понад дев'яносто тонн. Вона вже вочевидь не адекватна. Хоча гармата 128-мiлiметрiв досить ще потужна. I Т-54 непогано ця машина пробиваг.
  Марiя пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробила борт корпусу та вiдзначила:
  - Не найкраща конструкцiя!
  Олiмпiада дала чергу з кулеметiв та погодилася:
  - Зрозумiло далеко не найкраща!
  I босi пальчиками нiжок як натисне на кнопки.
  Японцi програють нову вiйну, але б'ються вiдчайдушно i в полон не здаються. Хоча вiйська вiдстають технологiчно.
  Радянськi МIГ-15 сильнiшi за японськi машини будуть. А нiмецькi МЕ-462 взагалi поза конкуренцiгю.
  Луплять вони японцiв у небi. Та й проти дисколетiв протиотрути взагалi не знайти.
  Хоча дисколети i збивають практично все, що рухагться.
  ¦ва та Гертруда показали себе у всiй красi збиваючи машини Кра¬ни Вранiшнього Сонця.
  ¦ва пальнула босими пальчиками нiжок i гаркнула:
  - За мого хлопця!
  Гертруда пiдтвердила, збиваючи супротивникiв:
  - Щоб усi чоловiки здохли!
  I теж босими пальчиками нiжок натисне на кнопки джойстика i зiб'г кiлька лiтакiв.
  Били японцiв i тiснили за всiма параметрами. Гiтлер вимагав швидше покiнчити з ворогами.
  Герда та Шарлота билися вдвох на танку пiрамiдально¬ форми. Вага машини лише сорок п'ять тонн, а броня 250-мiлiметрiв з великими нахилами на всiх ракурсах. А двигун у 1800 кiнських сил, газотурбiнний.
  I гармата високого тиску яка всiх молотить немов кувалда. Нехай калiбр всього 88-мiлiметрiв, зате яка висока швидкiсть снаряда.
  Чи не встояти проти нiмецького танка.
  Герда лупнула за допомогою босих пальчикiв засмаглих нiжок на кнопки джойстика, розбила японський танк i гаркнула:
  - За велич комунiзму в арiйськiй кра¬нi!
  I дiвчина показала мову. Вiн у не¬ рухливий i рожевий.
  Шарлота теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, вразила супротивника i пискнула:
  - За Русь святу!
  I пiдморгнула подрузi.
  I б'ють японцiв капiтально, i жваво.
  Альбiна та Альвiна теж у небi добре воюють, луплять японцiв, i розбиваг на трiски.
  Альбiна дуже активно збивала за допомогою босих пальчикiв нiжок, i трощила самура¬в у небi.
  I ревла:
  - Слава Третьому Рейху!
  Альвiна збила японську машину i пискнула:
  - Героям Пруссi¬ слава!
  I також використовуючи босi пальчики нiжок.
  Дiвчата дуже бойового типажу i руйнують будь-якi перешкоди. Коли лiтак самурая горить немов смолоскип i падаг вниз. А за ним ще й п'ять винищувачiв Кра¬ни Вранiшнього Сонця.
  Так що дiвчата тут на диво злагодженi.
  ¦лизавета на танку Т-54 зi сво¬м екiпажем i трощить японськi танки.
  Непросто звичайно битися. Основний японський танк скопiйований з ранньо¬ модифiкацi¬ Е-50 дуже серйозна машина. I вона у лобовiй бронi та озброгннi радянському танку не поступагться. I навiть трохи ¬¬ гармата бронебiйнiша i краще захист чола корпусу особливо верху.
  Правда японець важчий за радянську машину, але потужнiший двигун це компенсуг.
  ¦лизавета стрiляг з дистанцi¬ i маневруг.
  Точнiше, ¦фрасiя здiйснюг водiння. I не даг в себе потрапити.
  Катерина член екiпажу, лупнула босими пальчиками нiжок i пискнула:
  - За комунiзм!
  Потiм i Олена як довбане, i рознесе цiль у борт. I прореве:
  - Ми найвлучнiшi у свiтi.
  Танк Т-54 то, можливо пробитий в лоб японцем, й у борт тим паче. I в нього немаг фори у бою. Так що битися важко iз самураями.
  А ось i Е-100 наповзаг. Дуже непригмна машина. Броня у не¬ сильна з усiх ракурсiв, i гармата дуже потужна 150-мiлiметрiв. Рознесе i в трiски радянську машину. А пробити японця важко. 210-мiлiметрiв разом iз щитами борту.
  I лоба мiлiметрiв 250. Так що таку махину не прошибеш.
  Танк Т-54 йде на зближення. У лоб не пробити японця. Нажну жалити в борт i то тiльки збили.
  Гармата потужна, але скорострiльнiсть у нього нижча. I точнiсть також зменшуг калiбр.
  Тож вiд ¦врасi¬ вимагагться вiртуозне маневрування. Щоб не дай Бог, не потрапили.
  Дiвчина заспiвала:
  - Росiя велика наша держава,
  Росiя велика наша кра¬на.
  Могутня воля, надiйна слава,
  Твог надбання на всi часи!
  Олена лупнула по японському Е-50 i вiдзначила:
  - Ми живемо в СРСР, а не Росi¬1
  ¦врасiя iз цим погодилася:
  - Так, але суть одна!
  I ось вони ухиляються вiд пострiлiв, i ковзнули до танка. I прямо в борт, у частину де нижче i нахилу немаг в щити пробивагш iз пiдствольного калiбру.
  I Е-100 починаг детонувати та вибухати. I як вiд нього все вiдiрветься.
  Росiя за Сталiна сильна i авiацiгю, i танками i навiть флотом.
  Поки що великих кораблiв не надто у СРСР багато, але дрiбних налаштували пристойно.
  I ось на есмiнцi весь екiпаж складагться iз одних дiвчат. I вони капiтально японцiв молотять.
  I ¬хнi кораблi, без зайвих слiв, кришать.
  Дiвчата бiгають i босими пальчиками нiжок надсилають снаряди гармат.
  А як ¬хнi голi п'яти рожевого кольору миготять.
  Сталенiда командир екiпажу, взяла та заспiвала:
  - Славься наша Батькiвщина свята!
  I знову радянськi гармати як японцями молотять. I ось цiлий крейсер у самура¬в вибухаг. I тонуть жовтi солдати.
  А ось знову бо¬...
  За першi шiсть мiсяцiв територiя пiдконтрольна Кра¬ною Вранiшнього Сонця скоротилася наполовину.
  I перемоги були на всiх фронтах.
  Червона Армiя захопила пiвденний Сахалiн та рушила на Курильськi острови. А також наступали по Манчжурi¬. I билися за Порт-Артур.
  А штурм цього мiста був дуже запеклим.
  Оленка боролася з японцями i проворкувала, скелячи зубки:
  - Ми переможемо!
  I босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки джойстика, i пiдiрвала гаубиця самура¬в.
  Анюта теж пальнула. Розбила ворога i пискнула:
  - За СРСР!
  I Алла довбала з дикою люттю, i пискнула:
  - За новi рубежi!
  I теж босими пальчиками нiжок як довбаг.
  Марiя прочирiкала, i ринула:
  - За Сталiна!
  I б'ють з усiг¬ сили...
  Олiмпiада теж билася босими пальчиками, як розрубаг супротивника, i розкришить.
  Порт-Артур упав... I це гучна перемога.
  Ще три мiсяцi бо¬ йшли в iнших мiсцях... Настав 1953 рiк... Бо¬ в ньому дуже жорстокi.
  Радянськi вiйська намагалися висадитися у Японi¬, але виявилися збитi загонами самооборони.
  У морi теж бо¬ ще не вщухали.
  Дiвчата билися як справжнi витязi.
  I зрозумiло вони були голоногi i дуже гарнi, засмаглi. I бомбами як молотили японцям.
  I iншi дiвчата б'ються. Наприклад, Анастасiя Вiдьмакова. Вона така бойова дiвчина i на МIГ-5 такi чудеса творить.
  I збиваг, використовуючи 37-мiлiметрову гармату черговий лiтак цього разу японцiв.
  Летчиця бореться в одному купальнику i вкрай агресивне дiвчисько. I вражаг ворога вкрай влучно.
  I кожнi ¬¬ пострiл вражена цiль.
  Анастасiя прочирiкала, спiваючи:
  - Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiваг,
  У всьому всесвiтi немаг ¬¬ красивiшого...
  Стисни мiцнiше витязь кулемет,
  Помри за Богом цю Росiю!
  Акулiна Орлова що бореться з японцями, скеля зубки заперечуг:
  - Нi! Краще хай ворог помре, а ми житимемо!
  I ¬й згадалося, як, наприклад, партизанку Лару японцi катували. I це дiвчинку ганяли по снiгу босонiж. А вона тiльки смiялася катам в обличчя. Навiть коли до ¬¬ голих, завмерлих на морозi пiдошв приклали широкi смуги розпеченого залiза, вона змогла стримати крик болю. Хоча з прокушено¬ губи i полилася кров.
  Отака була партизанка-дiвчинка Лара.
  I вона мала велике серце. I терпiла, коли ¬¬ били колючим дротом, пропускали через тiло струм.
  То вона нiчого не сказала. T¬ не стали розстрiлювати, а вiдправили до табору смертi в каменоломнi.
  Лара i там не зламалася, i продовжувала свiй повний мужностi i геро¬зму шлях.
  Акулiна Орлова збила черговий японський лiтак i заспiвала:
  - Будемо до кiнця з ворогом боротися,
  Подвиги солдатiв не злiчити числа...
  Росiяни завжди вмiли битися -
  Буде знищено Сатану!
  Але вже настав березень... Сталiн помер. Завершилася славна епоха правлiння диктатора та завойовника. Наступником став Берiя. Сталiн навiть залишив заповiт, що Головою ДКО та вождем маг бути саме Лаврентiй Палич.
  I 2 травня була взята нiмцями та радянськими вiйськами столиця Японi¬ Токiо. А 9 травня 1953 пiшла капiтуляцiя Кра¬ни Вранiшнього Сонця i вiйна завершувалася перемогою. I здавалося, все вже добре стало i пригмно.
  20 квiтня 1955 року вiдбувся перший полiт iз висадкою людини на Мiсяць. Попереду у людства здавалося весь безмежний космос.
  Але 20 квiтня 1957 року Гiтлер розпочав вiйну з СРСР. Вiн уже весь контролював i залишилася лише одна держава на його шляху.
  Хто зупинить Гiтлера?
  При владi змiцнився Лаврентiй Берiя. Вiн грузин, i це бiльш-менш як тiнь Сталiна влаштувало народ.
  I ось iде вiйна...
  Нiмцi сильнi, i вони вiйська всього свiту. СРСР теж сильний, але у технiцi Вермахту поступагться.
  Танк IС-10 з'явився ... IС-11 i IС-12 але цi машини вiдносно легкi по п'ятдесят тонн, тiльки гармата бiльш потужна i довгоствольна у IС-11 в 122-мiлiметра, у IС-12 - 130-мiлiметпрова. I лише IС-15 був зроблений танком потужнiшим нiж IС-7. У ньому була 152-мiлiметрова i при цьому довгоствольна гармата вага, близько ста тонн.
  Також виник i Т-55. З бiльш потужною гарматою на 105-мiлiметрiв калiбр i краще захищений.
  Спочатку нiмцi просувалися успiшно. Tхнi танки бiльш досконалi, як i iнша технiка. I головне сил значно бiльше.
  За три мiсяцi запеклих та жорстоких бо¬в дiйшли фашисти до Москви. I до зими ще далеко.
  Ледi Амстронг продовжувала битися разом зi сво¬ми напарницями.
  Чотири дiвчата билися на танку "Герiнг"-5. Вони англiйки на службi Вермахту. I ¬м нелегко. Доводиться битися з бiльшовиками, якi борються i фанатично, i вмiло. Не дають Британi¬ узвозу.
  Джейн пошкодила точним пострiлом росiйську гармату i проворкувала:
  - Життя це мить, мiж минулим та майбутнiм!
  Грiн-ета ця босонога навiдника, розгорнула зброю, пальнула i захоплено прошипiла:
  - Ми дiвчина-орли!
  I ¬¬ снаряд потрапить прямо до радянсько¬ гаубицi. Так дiвчисько реально г супер. I всiх трощить поспiль.
  Малання теж лупнула, використовуючи босi пальчики нiг. Розбила росiйську зброю. Викликала детонацiю бойових комплектiв. Ось яка ось лиха дiвчина. I прочирiкала:
  - Майбутнг буде свiтлим... Вiйна скiнчиться, я в це вiрю!
  Матильда iз сумнiвом помiтила:
  - У мене таке вiдчуття, що ми один одного тузiмо, вже не одне столiття. Усi бо¬, i бо¬, i бо¬!
  Красуня Джейн розреготалася i дотепно помiтила:
  - Краще бо¬, нiж нулi!
  I знову вразила точним пострiлом радянська зброя. Ось вона справдi дiвка що треба. I запасом мiцностi колошматить росiян.
  Перед богм дiвчата трохи вiдпочили в тавернi. Випили баварського пива, закусили жирною свининою та бараниною. Потiм запросили дюжину молодших чоловiкiв i з ними повеселiли. А це кумедно та дуже пригмно.
  Добре таки дiвчатам. I така насолода для сильних та досить юних тiл.
  Одразу ж заряд енергi¬ перед богм зростаг. I тягне, на що реальнi подвиги! I тодi войовницi сво¬ми босими нiжками тиснуть на кнопки та вибивають колосальнi результати.
  Ось зараз вони штурмують Москву. I мiсто не хоче пiддаватися. Такi вже росiйськi завзятi. Справдi, здавалося, давно настав час усвiдомити, що ¬хнг становище безнадiйне i здатися на милiсть переможця. Так нi. Наполягають. Демонструють незламний геро¬зм. I триматися, там, де здавалося i шансiв, жодних утримання немаг.
  Англiйцi, наприклад, у битвi за Лондон не були такими наполегливими. Швидко здалися. А тепер уже в однiй упряжцi з гiтлерiвцями воюють!
  I що ж? Роблять собi кар'гру!
  Джейн почувагться на бiлому скакунi, i цiлком упевнено. Хочеться дiвчинцi себе показати з найвищого погляду. I добре потрясти росiян. Щоб стати справжньою королевою.
  Войовниця знову стрiляг. Вражаг росiйську гармату, i запалюг:
  - Буде на планетi незабаром рай!
  Що ж дуже красива тiлом дiвчина, але робить темнi вiдносини.
  Навiдниця Грiнгета теж не промах. 152-мiлiметрову гаубицю розбила, наче меленим льодяник. Ось яка вона дiвчинки спритна i блискуча. Прекраснiше ¬¬, мабуть, не знайти. Хоча... М'язисте дiвчисько, з дещо сiльськими i простими рисами обличчя. Рум'яна, здагться щiльною, але в тiлi нi краплi жиру. Просто така м'ясиста.
  Дуже любить секс i нiколи не спить одна. Tй подобагться, коли ¬¬ сильне тiло мнуть чоловiчi руки. Грiнгета дуже симпатична дiвчина. Але що робить. Знову по радянськiй батаре¬ лупнула. Ось сволота...
  Грiнгета зi смiшком проспiвала:
  - На бенкетi не було вино, але горiлку зробив Сатана!
  I показала мову.
  I знову танк Герiнг-5 веде прицiльний вогонь. I войовницi в ньому дуже спокусливi. Ось один раз схибили, а три рази потрапили. Пiсля чого пошльопали босими пiдошвами один одного! I вишкiрили зубки.
  Проте радiсть дочок окуповано¬ Британi¬ була недовгою. Ось одна з босоногих дiвчаток змогла пропхати мiну пiд гусеницю. I цей презент анiгiляцi¬ рвонув так вдало, що дещо коткою одразу урвалося. I величезний вагою сiмдесят тонн танк вiдразу ж втратив рухливiсть.
  Довелося вiдводити машину на ремонт. Замiну робила дома спецiальна бригада.
  Так "Герiнг"-5 не можна порiвняти з пiрамiдальним сiмейством АГ. Але таку, найгiршу зброю дали англiйським дiвчатам.
  Але ось i радянськi дiвчата борються.
  Вже серпень 1957 року. Москва повнiстю оточена, i ¬¬ становище видагться безнадiйним.
  Оленка бореться на машинi IС-15. Потужна розробка радянських конструкторiв. Лобова броня 500-мм пiд нахилом. Чи не пробити ¬¬ нiмцям. I вага трохи бiльше ста тонн. I двигун газотурбiнний у 3200 кiнських сил. I гармата здатна пробивати нiмецькi пiрамiдальнi танки з дистанцi¬.
  Оленка лупнула нiмецьку машину за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - За велику Росiю!
  I прочирiкала красуня.
  Анюта теж як довбаг ворога. I теж використовуг босi пальчики нiжок, i пробиваг танк з велико¬ дистанцi¬ i верещить:
  - За Вiтчизну!
  Гармата маг довжину стовбура 120 ЕЛ, i це вражаг. I снаряд iз урановим сердечником. Цей танк ще й дванадцять кулеметiв маг дуже сильнi.
  Алла теж лупнула по фашистах i в'янула:
  - За наш СРСР!
  Марiя теж як взяла i рiзала гiтлерiвцiв, i натиснула цього разу на кнопку джойстика червоним соском, перевiривши:
  - За Русь-матiнку!
  Олiмпiада теж як резанет по ворогу. I вiдiрве нiмецькому танку вежу i пискне:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця!
  Радянський танк показав себе дуже бойовим...
  Але на жаль сили нерiвнi.
  Дуже навiть нерiвнi.
  Але дiвчата, сидячи в засiдцi, ловлять свiй момент.
  ¦лизавета погладила себе м'язами преса живота. Потiм за допомогою голо¬ п'яти вiдправила точний снаряд до супротивника.
  I вразила ворога точно в цiль.
  I проворкувала:
  - Мiцнiше во¬н стисни автомат,
  Цiкавий прийде результат!
  Олена послала в цiль забiйний подарунок смертi i вiдзначила:
  - Гiтлер даремно на нас встав. Як би ми далеко не вiдступили, все одно не здамося!
  Катерина теж пострiли, пробила цiль i зазначила:
  - Нами не цвяхи забивати, а щось важливiше робити треба!
  ¦врасiя дала чергу з кулеметiв та видала:
  - Русь пiд ярмом не зiгнеться, наше вiйсько не здагться!
  ¦лизавета iз цим погодилася:
  - Нi! Червона армiя не здагться!
  I теж голою п'ятою послала снаряд у цiль. I вийшло влучно та точно.
  Треба триматися за всяку цiну. Ось гiтлерiвцi катували пiонера.
  Взяли хлопця роздiли догола. I потiм стали лупити його розпеченим до червоного дротом. Били жорстоко, до непритомностi. А потiм полили солоною водою. Як хлопчик репетував, вiдчуваючи муки. I його знову вже смолоскипами пiдсмажували. I потiм узяли i розпечений прут встромили в анальний отвiр.
  Отакi жорстокi були фрицi. Ще ¬хня забава смажити п'яти. Однiгю комсомолцi змастили пiдошву олiгю i запалили пiд нею жаровню. I дiвчина як заволаг вiд моторошного болю. А фашисти смажать i пiсеньку собi спiвають.
  I чого вони ще не витворяли. I пальчики у дiвчат на босих нiжках ламали, i в кислотi хлопчикiв розчиняли, i шкiру живцем здирали.
  ¦лизавета знову вистрiлила. Пробила цiль i проворкувала:
  - Не здаватимемося ми нiколи!
  I Олена iз цим погодилася:
  - Нiколи не здамося!
  I послала снаряд у цiль за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Черговий танк узяли i спалахнув, мов факел.
  Катерина агресивно зазначила:
  - Ми будемо чемпiонками свiту!
  I голою п'ятою вiдправила черговий снаряд у цiль.
  Але на жаль незважаючи на весь геро¬зм у вереснi Москва впала. А у жовтнi нiмцi вже вийшли до Уралу. I захопили iз пiвдня Середню Азiю. I до грудня 1957 року повнiстю окупували всю територiю СРСР.
  Так завершилося завоювання свiту.
  У 1959 роцi 20 квiтня пройшов референдум iз заснування монархi¬ та всесвiтньо¬ iмперi¬ Третiй Рейх. Це спiвпало з першим польотом космонавта на Марс i новими досягненнями Третього Рейху. I Гiтлер отримаг титул Суперiмператора.
  Здавалося всi цiлi досягнуто.
  Але у травнi 1961 року Гiтлер розбився в лiтаку та його блискуче та тривале правлiння перервалося.
  Але його старший син уже став повнолiтнiм, i династiя фюрера стала стабiльною i мiцною. I вже Третiй Рейх пiдкорюг космос.
  Усi нацi¬ отримали рiвнi права та громадянство ново¬ iмперi¬.
  I людство йде до Свiтлого Майбутнього!
  
  ПЕРЕМОГА НАПОЛЕОНА ПIД ВАТЕРЛОО
  Наполеон виграв битву пiд Ватерлоо. У нього не сталося нападу на момент бою, i англiйцi були розбитi. А потiм були битi й нiмцi на чолi з Блюхером. Пiсля цього французи захопили Нiдерланди.
  Знову розбили пруссакiв та австрiйцiв. Росiя вступати у вiйну не захотiла. Цар Олександр перший утомився вiд бойових дiй i не хотiв проливати кров.
  Наполеон Бонапарт теж був схильний не затягувати вiйну. Завдавши кiлька поразок ще раз союзникам, вiн уклав iз нею мир. Францiя отримала собi частину Iталi¬ та Нiдерланди та деякi землi в Нiмеччинi та заспоко¬лася.
  На час звичайно... Наполеон у двадцятi роки напав на Алжир i пiдкорив його. А потiм захопив i Марокко. Почалася африканська доба експансi¬ iмператора. Наполеон воював в Африцi та його вiйська знову дiйшли до ¦гипту та Судану.
  Наполеон змiцнився в Африцi... Але поки що не лiз до ¦вропи. Прожив iмператор досить довго на тi часи. I помер 1840 року у вiцi сiмдесяти рокiв, пробувши тридцять шiсть рокiв iмператором, а всього очолюючи Францiю сорок рокiв! Це дуже тривале та славне правлiння. За нього Францiя пережила i перемоги i окупацiю. Бiльшiсть Африки, зокрема i Судан, i Нiгерiя, стали французькими колонiями. Мало того, наполеонiвськi маршали пiдкорили й Iндокитай.
  Династiя Бонапарта змiцнилася. Наполеон другий вже теж мав дiтей i вступив на престол у досить зрiлому вiцi. I його династiя продовжила славне пiднесення. У 1848 роцi скориставшись революцiгю в Австрi¬, Францiя вiдiбрала в iмперi¬ Габсбургiв Iталiю. Потiм була вiйна з Росiгю разом iз Британiгю.
  Французи разом iз Австрiйцями розбили росiян. I захопили багато землi. У тому числi й Укра¬ну. Наполеон Другий заснував Рiч Посполиту, поставивши на престол свого брата. Росiя було вiдкинуто до розряду другорядних держав. Наполеон Другий продовжив завоювання та захопив ще Пруссiю та Австрiю. I там також поставивши сво¬х родичiв, змiцнившись у ¦вропi. Британiя намагалася заперечити, але була бита.
  Коли в Америцi вибухнула громадянська вiйна, то Наполеон Другий втрутився в не¬ на боцi жителiв пiвдня. I перемiг... Францiя також продовжила пiдкорення Африки i взяла пiд свiй контроль i Iндiю. На морi французи, маючи перевагу в ресурсах, були на англiйцiв як слон проти Моськи. I навiть захопили саму Британiю, висадившись у 1873 роцi на континентi.
  Францiя захопила i Австралiю, i Канаду, став наддержавою. В 1881 помер i Наполеон Другий - Найбiльший. I на престол зiйшов Наполеон Третiй. За нього Францiя продовжила рух сво¬х вiйськ у свiтi. Зокрема вiдбувся похiд на Москву i остаточно пiдкорилася i Росiя та США. I йшла вiйна у Кита¬. 1904 року пiсля смертi Наполеона Третього, на престол зiйшов Наполеон Четвертий. Вона наступного року захопив Японiю i ще за кiлька рокiв завершив завоювання Китаю. Пiсля чого почалося вторгнення до Латинсько¬ Америки. Наполеон П'ятий, хто запанував у 1933 роцi, завершив пiдкорення всiх кра¬н свiту i створення всесвiтньо¬ iмперi¬. 1937 року стався перший полiт людини в космос. 1945 року люди злiтали на Мiсяць. А 1957 року на Марс, а наступного року на Венеру.
  Iшло пiдкорення просторiв космосу. Наприкiнцi двадцятого столiття всi планети Сонячно¬ Системи були вже вiдвiданi космонавтами, i навiть подекуди - на Мiсяцi, Марсi, Венерi заснованi поселення.
  А у 2021 роцi розпочався полiт першо¬ мiжзоряно¬ експедицi¬. Французька iмперiя, багатонацiональна та величезна взяла пiд контроль весь свiт та Сонячну Систему. I ¬¬ мрi¬ - це влада над Всесвiтом!
  
  
  НОВI ПРИГОДИ ПОПАДАНЦIВ У СВIТI АЙВЕНГО
  Хоча Ребекка i була врятована вiд страти хоробрим Айвенго, ¬¬ iсторiя не закiнчилася. Як i пригоди. Iсаак тут очевидно постарався. I став вимагати назад забранi у Ребеки прикраси та дорогий схiдний одяг. Але йому в цьому зрозумiло вiдмовили.
  Що вже власнiсть ордена воно i г, а гвреям звiтувати не повиннi.
  Так що Ребека деякий час провела в прохолодну погоду босонiж, i одному лише балахонi з дерюги. Та перед стратою, ¬¬ босу та роздягнуну замкнули в чернечiй кельтi. Там було холодно та сиро, повзали щури. Ось Ребека була такою змученою i блiдою.
  Перебування босий у в'язницi i на вулицi в прохолодну погоду, призвело до того, що дiвчина сильно застудилася i злягла. I Iсааку термiново довелося наймати лiкарiв. Таким чином неабияк витратився, включаючи i сплату викупу розбiйникам.
  I шукав спосiб десь знайти та заробити грошi. Тим бiльше, що Рiчард Левине Серце оголосив, що зв'язки з його коронацiгю буде проведено грандiозний лицарський турнiр. I на переможця чекаг велика нагорода.
  У цей момент як Iсаак раптом побачив хлопця в коротких штанцях, босонiж, голого до пояса, але дуже мускулистого. Його м'язи були дуже красивi, i з глибоким промальовуванням пiд засмаглою шкiрою. За мiрками середнього вiку пацан був зовсiм не дрiбним, але з дитячим, круглим обличчям. Зрозумiло, що це ще дитина, яка якщо виросте, то стане чоловiком дуже могутньо¬ статури.
  Iсаак з посмiшкою запитав у хлопця:
  - Чого хоче юний юнак!
  Хлопчик, тупнувши босою ногою, заявив:
  - Я хочу брати участь у турнiрi лицарiв! Заодно допомогти вашiй хворiй дочцi!
  ¦врей-багач здивувався:
  - Ти що лiкар?
  Хлопчик з посмiшкою вiдповiв:
  - Незважаючи на юну зовнiшнiсть, я маю дуже великий досвiд у вбивствi. I в лiкуваннi також! I абсолютно безкоштовно!
  Iсаак iз захопленням вiдповiв:
  - Прекрасно! Ну що ж. У тебе сильнi м'язи, але чи вистачить ¬х брати участь у турнiрi?
  Пацан з посмiшкою промовив:
  - Принеси менi пiдкову!
  ¦врей-багач спохмурнiв:
  - Навiщо!
  Хлопчик впевнено заявив:
  - Я зламаю ¬¬!
  Iсаак буркнув:
  - Гаразд, я вiрю! У тебе дуже гарнi м'язи, на сходi тебе б iз задоволенням продали в гарем до султана!
  Хлопчик у вiдповiдь пiдстрибнув прокрутився кiлька разiв у повiтрi i проревiв:
  - Я не дамся!
  ¦врей з подивом свиснув:
  - Який ти швидкий та спритний! Добре, я тобi дам коня та зброю з списом та мечем для турнiру. Тiльки ти менi повернеш усе це у трiйнi!
  Пацан кивнув:
  - Добре, адже кiнь i зброя, i зброя дiстаються переможцю. У цьому планi можна боротися.
  
  Задоволений Iсаак сказав:
  - Чудово юнак... Як звати тебе?
  Хлопчик скромно вiдповiв:
  - Олег Рибаченко! Я во¬н, який допомагаг слабким i зазвичай служить Росi¬. Але в цьому випадку я з'явився, щоб врятувати твою дочку. Оскiльки бронхiт за мiрками середньовiччя хвороба дуже небезпечна. I тут мало вправних лiкарiв здатних врятувати дiвчину!
  Iсаак з усмiшкою вiдповiв:
  - Схоже, ти куди старший, нiж виглядагш?
  Хлопчик кивнула:
  - Та менi вже багато рокiв! Важко навiть порахувати скiльки, тому що я подорожую i живу у рiзних свiтах. Але стiльки в мене було подiй та вражень.
  ¦врей зазначив:
  - Ну добре! Iди та зцiли мою дочку! А тим часом пошлю за конем та обладунками. Та й зараз тобi вимiрюють зростання. Ти нiби зовсiм ще хлопчик, але досить великий i широкоплечий. Зростанням як Айвенго, а в плечах мабуть i ширше будеш!
  Олег кивнув i повiдомив:
  - Для лiкування вашо¬ дочки менi потрiбний спирт, жир, десяток невеликого розмiру кубкiв. - Побачивши, як скривилося обличчя Iсаака, хлопчик поспiшив додати. - Кубки тiльки на час. I також добре було б знайти борсучого сала. - Хлопчик пiдморгнув. - I ваша донечка буде як нова!
  Iсаак згiдно закивав:
  - Та просто маленький чарiвник! Ну гаразд, усе буде готове, йди i рятуй мою доньку.
  Хлопчик майнув босими, круглими, рожевими i зовсiм непильними п'ятами.
  Вона заходилася клопотати бiля Ребекки. Дiвчина була блiда та кашляла. Справдi, на вiдмiну вiд безсмертного хлопчика, вона була незвична до холодiв. Дочка пiвденно¬ кра¬ни, восени Британi¬, провела нiч боса i в одному балахонi з сирою та холодною камерою, i кiлька днiв на свiжому повiтрi. Тут i застудитися не довго.
  Нинi ж треба поставити ¬й банки - найефективнiший народний засiб, що добре допомагаг.
  Шкiра Ребеки досить блiда i не засмагла. Вона знiяковiла голяка перед красивим мускулистим хлопчиськом.
  Олег Рибаченко заявив, приклавши вказiвний пальчик до губ:
  - Я лiкар! Не соромся мене!
  I дiвчина усмiхнулася у вiдповiдь.
  Вже маг досвiд хлопчик ставив ¬й банки. Дiвча морщилася.
  Але Олег погладив ¬й ласкаво, збитi подряпини. Дiвчина з незвички пройшлася по дорiжцi i ¬¬ босi нiжки виявилися iсколотi камiнчиками. I шлях на страту виявився дуже болючим для багато¬ дiвчини, яка не звикла обходитися без взуття.
  Хлопчик, який весь час бiгав босонiж вiдзначив:
  - Нiжна, така нiжна!
  I ставив ¬й банки, вiд чого на спинi дiвчини залишилися слiди. Проте банки витягували хворобу. I ось Ребека потрапили молока з медом i заснула.
  Олег пiсля цього залишив служницi наказ давати i далi молоко з медом та малику, а також борсукове сало.
  А сам поспiшив на турнiр. Потрiбно вiдпрацювати i коня, i зброю та озброгння.
  ¦врей хоч i жадiбний, але не дурний. I кiнь був добрий i обладунки зi зброгю непоганi. Олег влiз у зброю i вiдчув себе в них незграбним. Голому битися було б значно спритнiше. Але г правила турнiру: усi мають бути в обладунках та на конях. Ось дерся на мечах голяка, то Олег Рибаченко винищував мечами цiлi армi¬.
  Хлопчик мчав на бiлому конi i з нетерпiнням чекав бою.
  Турнiр проходив у Лондонi. Айвенго вже встиг вiдiйти вiд ран i вважався одним iз фаворитiв турнiру. До бою готувався i сам Рiчард Левине Серце. Очiкувався при¬зд во¬нiв та iнших кра¬н. Зокрема, герцог Альба: могутнiй богць з Iспанi¬. Французький герцог де Гiз, барони iз Нiмеччини. Багато бiйцiв. Навiть iз далеко¬ Росi¬ прибув князь Руслан. Точнiше не з Росi¬, а з Ки¬всько¬ Русi.
  Тож представництво тут виявилося солiдним. I це був небувалий турнiр iз призами.
  Переможцю мав дiстатись цiла скриня iз золотом, яку Рiчард Левине Серце привiз iз Палестини. I це скриня важила не менше тонни.
  Так що охочих боротися - мабуть-невидимо.
  Турнiр через велику кiлькiсть учасникiв проходив по кубковiй системi.
  Олег Рибаченко прибув до спецiального табору для лицарiв. Обладунки та кiнь, це перепустка, а документiв нiхто не вимагаг.
  Хлопчик заночував у таборi. Увечерi до нього прийшла жiнка легко¬ поведiнки. Побачивши, що перед нею ще зовсiм дитина i дуже гарна кивнула:
  - Я тебе хлопчик обслуговую безкоштовно!
  Олег згiдно кивнув i зазначив:
  - Не пошкодугш, я дуже досвiдчений!
  Повiя вперше напевно за роки зазнала кiлькох справжнiх оргазмiв i навiть помолодшала. Пiшла задоволена. Незабаром з'явилося ще кiлька дiвчат. Олег зазначив:
  - За секс треба платити! А за великий секс подвiйно! По золоту монету за кожен оргазм!
  Повiя охоче погодилася... Олег заробив пристойнi грошi, але за нiч так i зiмкнув око. За¬здили його дiвчата та жiнка. Вони зазвичай молодi i красивi, але й заразу пiдхопити можна. Щоправда, Олег пацан безсмертний i його зараза не бере.
  Але вимотався трохи перед богм.
  I ось звучить труба та ранку починагться турнiр. Ось лицарi розходяться полем. Потрiбно провести багато бо¬в. На вибiр наконечники тупi або гострi. Решта вирiшуг жереб.
  Олегу випало битися у першому бою з нiмецьким бароном. Той був бiльший i важчий за хлопця, i досить авторитетний во¬н.
  Але пацан-термiнатор досвiдчений та технiчний. I щоб тебе не збило спис трохи змiщугш щит у строну i пом'якшугш удар. А сам всаджугш iз пiдворочуючий корпус.
  Олег дуже сильний, i супротивник був збитий разом iз конем. I хлопчик свиснув. Вiн уже багато бо¬в у рiзних всесвiтах пройшов. I з Третiм Рейхом боровся в паралельному всесвiтi, в якому гiтлерiвцi спочатку захопили весь свiт, i лише потiм напали на СРСР. I це був сильний хiд iз ¬хнього боку.
  I хлопчик тодi бився разом iз Маргаритою безсмертною дiвчинкою, яка теж колись була дорослою. I з ними четвiрка красивих i теж майже безсмертних дiвчат. Шiсть суперменiв боролися з армiгю, яка захопила практично весь свiт. I показувала колосальний геро¬зм.
  А зараз турнiр. Не така це вже й складна справа. I для супер хлопчика безсонна нiч iз повiями не перешкода.
  Пацан отримав свiй перший приз: коня, зброю та зброю. Зазвичай, лицарi ¬х викуповували за грошi. Тож якщо ти добрий богць, то участь у турнiрi для тебе вигiдна.
  Потiм ще один бiй... Цього разу жереб звiв Олега з могутнiм iспанським герцогом Альба. Це вважався найкращим во¬ном Iспанi¬. З ним було б цiкавiше битися ближче до кiнця, але жереб г жеребом.
  Противник був зростанням велетень, i важив рази так у три бiльше за Олега. У боях на списах вага це суттгва фора. I кiнь пiд Альбою ломовий. Може така туша тебе тривiально задавити.
  Олег на турнiрах у вiдсутностi великого досвiду. Вiн зазвичай бився трохи iнакше. Але загальний бойовий досвiд у хлопчика-термiнатора г колосальним.
  I ось вiн ви¬хав. Списи гострi та нагостренi.
  Альба кинувся на нього з швидкiстю. Його кiнь хоч i ломовий, але дуже спритний. Олег втiм, набагато швидше, нiж сам гiгант Альба. I ось хлопчика при зближеннi пiшов iз списа, i вразив супротивника в забрало. Удар нищiвний, i з пiд комiром корпусу. Альба злетiв зi свого могутнього коня i впав. Навiть кiлька зубiв вилетiло.
  Олег перемiг, i з посмiшкою промовив:
  - Цiнний подарунок до весiлля!
  Перемога зробила хлопця помiтною. Сам король Левине серце потиснув йому руку, зазначивши:
  - Ти сильний во¬н! Звiдки ти?
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - Дозвольте поки що ваша величнiсть замовчати!
  Ось i третiй бiй у лицарiв. Ну три битви за день чимало, можливо ще встигнуть i чотири.
  Олег тепер бився з англiйським бiйцем. Мiсцевий лицар не такий великий, як Альба, i дивився з побоюванням.
  Але видно досвiдчений та сильний богць.
  Олег уже за звичкою розiгнав коня i вдарив, вкладаючи i повертаючи корпус, а сам, звичайно ж, йдучи вiд списа.
  Знову збив супротивника граючи. Це не важко, i ти набувагш упевненостi.
  Ось i третiй лицар повалений.
  Тимчасова пауза та бенкет переможцiв. Число учасникiв скоротилося. I ¬ли багато.
  Олег зняв шолом. Багато хто дивувався, що вiн такий юний, навiть вуса не ростуть.
  Хлопчик з'¬в досить багато i злегка важчав.
  Наступним його супротивником став найкращий богць Францi¬ - герцог де Гiз.
  Ну що ж, вовкiв боятися в лiс не ходити.
  Герцог де Гiз був дуже спритний, технiчний, великий, високий, широкоплечий.
  Це розумний богць.
  Олег Рибаченко вирiшив, що переможе його просто.
  Коли вершники розiйшлися, потiм стали сходитися. Де Гiз зробив обманний рух списом i спробував ударити хлопчика в корпус, повз щит. Але Олег встиг володiти абсолютною реакцiгю пiти, i сам так зарядив списом у груди, що воно зламалося. Звичайно ж, додав корпусом.
  I де Гiз полетiв i так впав, що з його рота полилася кров. Оце удар.
  Хлопчик хихикнув i вiдзначив:
  - Не тиранствуй!
  Це вже був останнiй на цей день бiй. Залишилося ще чотири наступного.
  Олег був задоволений.
  Але вiдпочити йому було нiколи. Знову прийшли за пестощами, щоб ловити оргазми повi¬. Плюс ще йому надiслали викуп за обладунки та коней. А обладунки у де Гiза, наприклад, були з камiнчиками, i суми були чималi.
  Звичайно, довелося ще й Iсааку вiддати борг. ¦врей, схоже, був незадоволений собою. Що замовив повернути борг лише втричi, а можна було б i п'ять, а то й десять разiв. Втiм, Олег, бачачи, що жадiбний гврей страждаг, подарував йому ще двадцять золотих монет, на користь Ребеки, як подарунок дiвчини.
  А потiм знову обслуговував повiй. I пiдняв цiну до двох золотих монет. Але все одно охочий було багато. I прийшло ще кiлька знатних дружин. Tм теж хотiлося зловити казковий оргазм, або навiть завагiтнiти вiд такого славного лицаря.
  Знову Олег Рибаченко всю нiч не спав та працював. Але це загалом добре. Заробив на вигляд такий юний альфонс, скiльки грошей.
  I ще чотири бо¬ до одержання кубка.
  I перший суперник богць з Африки. Дуже великий. Ну просто гiгант, висотою у футiв вiсiм. I вазi пудiв як мiнiмум двадцять. За рахунок ваги вiн i виграв. Бився навiть не на конi, а на величезному верблюдi. I всiх зминав.
  Що ж iз чорношкiрим можна i битися. Олег Рибаченко був задоволений, що його суперник такий гiгант. Це цiкаво та створювало iнтригу.
  Крiм того, ставки роздiлилися, i можна було поставити на себе i в разi перемоги, хоч щось та заробити.
  Олег проспiвав:
  - Я лицар вiри на колiна дикуни,
  Ворогiв Росi¬, я кошторис з лиця землi!
  I ось хлопчик узяв i трохи пiдготувався до битви, змастивши щит олiгю.
  Величезний чорношкiрий во¬н його атакував... Олег мчав назустрiч. Противник на верблюдi, i височить наче скеля. Мабуть, такого бiйця так просто не збити.
  Олег пiшов вiд величезного бiйка супротивника i вдарив ворога по обладунках.
  Спис у хлопчика зламався, але супротивник, похитнувшись, встояв. Олег свиснув, традицiйний пiд комiр корпусу не допомiг.
  Хлопчику-термiнатору вручили iнший спис, i вони знову роз'¬халися.
  Олег вирiшив, що краще цього разу вiн вразить ворога у забрало. Це даг ефект хоча б потрапити i важче буде.
  Во¬н з Африки був пiдступний i цього разу спрямував спис у груди скакуна. Але Олег, передбачивши таку нагоду, встиг зрушити свого скакуна убiк. Хоча трохи й подряпнуло конячку. Олег у дикiй лютi так врiзав списом, що по забралу, що пробив -рати, вiстря увiйшло до мозку. Удар виявився смертельним. Не заборонялося правилами. Якийсь вiдсоток лицарiв на турнiрах, особливо з гострими списами, гинув.
  Але все ж таки виявилося несподiваним. I ворожа туша, звалилася з верблюда.
  Славна перемога. Хiба що тiльки коня трохи поранило. I Олег змастив довгу подряпину цiлющим бальзамом. I це очевидно скакуну здоров'я не додавало.
  А наступний суперник iз Росi¬. Цього разу князь Руслан. Теж бiльший i дуже спритний богць. Олег почував себе пiсля трьох безсонних ночей не надто бадьорим.
  Втiм, i його суперник також пiсля п'яти бо¬в помiтно втомився.
  Олег заснув рiвно на одну годину. Його сон був глибокий i снилося щось iз минулих пригод.
  Та шiстка во¬нiв взялася за гiтлерiвцiв часiв Сталiна та фюрера капiтально ламаючи ¬х разом iз танками.
  Олег Рибаченко шаблями зробив прийом метелик, зрiзуючи фашистських во¬нiв. А потiм босою, хлоп'ячою нiжкою кине гострi та колкi голки, вбиваючи супротивникiв та танки.
  А потiм знову як засвистить соловей-розбiйник. I на гiтлерiвськi вiйська поваляться цiлi пластiвцi оглушених ворон.
  Хлопчик-термiнатор пропищав:
  - Маленький хлопчик знайшов вогнемет,
  Та вам фашисти, на жаль, не щастить!
  Маргарита теж рубала гiтлерiвцiв вiдчайдушно. Але ще при цьому i босими нiжками жбурляла тоненькi диски. Вони вiдсiкали голови солдатам кра¬ни Гiтлерiвського пекельного Сонця та танками стволи.
  Дiвчинка заодно свистiла, i репетувала:
  - За Русь святу!
  I ворони завалювалися, молотячи гiтлерiвцiв наче град i маса танкiв горiла.
  Не тiльки вiчнi дiти та чотири дiвчини-вiдьми боролися. Росiйська Червона армiя полк проти тридцяти гiтлерiвських дивiзiй демонструвала незламну стiйкiсть.
  Наташа тим часом взяла, рубала млин мечами. Розфарбувала ворожих во¬нiв. А згодом босими ногами запустила черговий бумеранг. Перерiзала гiтлерiвцям глотки та стволи танкам.
  I з червоного соска спалахнула пульсаром, проспiвавши:
  - Слава найбiльшо¬ Росi¬!
  Зоя також не давала супротивникам шансiв. Вона рубала, раз у раз, подовжуючи мечi i солдатiв i танки. А потiм босими пальцями нiжок металу отруйнi голки. А потiм ¬¬ малиновi соски вивергали цiлi каскади блискавок що плавили нiмецьких мастодонтiв.
  Войовниця спiвала:
  - Русь - це наша кра¬на!
  Буду ¬й завжди вiрна!
  А як iз пупка дiвчини вилiт пульсар. I розкришить гiтлерiвцiв на рванi уривки шкiри. А потiм за танки вiзьметься.
  Августина теж не даг фашистам узвозу та шансiв. Мiдно-червоне волосся дiвчини-термiнатора майорить за вiтром, наче пролетарський прапор.
  А босi, точенi нiжки метають, навiть убивчi подарунки смертi. Що не дають шансам нi солдатам, нi танкам вермахту.
  Войовниця при цьому викидаг з рубiнових соскiв пекучi шматки магiчно¬ плазми, що плавлять метал. I не забуваючи проревiти:
  - Слава Вiтчизнi - жити за комунiзму!
  А потiм зi свого круглого пупка як манить блискавкою.
  Свiтлана також у битвi. Вона дiвчинка надзвичайно крута. I також молотить гiтлерiвцiв мечами. I босi, витонченi нiжки кидаю цiлi кинджали смертi. Що вiдрубують гiтлерiвцям голови та зрiзають вежi важких та середнiх машин.
  А iз полуничних соскiв ще як видасть коронний розряд. I це справдi бiльше, нiж смертельно, особливо танкам та лiтакам.
  А войовниця ще й iз пупка пiддасть презентом анiгiляцi¬.
  I заспiваг:
  - Слава велико¬ Русi! Бог зможе нас врятувати!
  А росiйськi солдати стрiляють по гiтлерiвцях iз знаменито¬ гвинтiвки Мосiна. Працюг пара кулеметiв. Палять знаряддя. Працюг i один з перших росiйських реактивних мiнометiв пiдвищено¬ потужностi "Андрюша".
  Непогано пiдготувалися солдати радянсько¬ армi¬. Б'ють влучно i дисциплiнованi.
  Олег Рибаченко, рубаючи гiтлерiвцiв як пiхоту, так i танки i навiть лiтаки, подумав: як це примудрилися нашi в цiй альтернативнiй реальностi фашистам програти?
  Це взагалi ганебно! Адже в росiян все краще. Ось як солдати-слов'яни протикають багнетами маленьких, бiлих та чорних солдатiв i пiдривають гранатами танки. Залишилося лише трохи, щоб перемогти. I царська армiя дуже геро¬чна. Ось одна росiйська, з голим животом дiвчина-кулеметниця по вiйськах Нiмеччини палить. У короткiй спiдницi i боса ця дiвка, але посилаг кулi влучно.
  А Олег Рибаченко рубаг мечами. А потiм ще й босими дитячими нiжками жбурне бумеранг, зрiзаючи супротивника та танки. А коли хлопець засвистить...
  I знову ворони як падають на гiтлерiвцiв. У фашистiв пiсля цього не залишагться шансiв. I у лiтакiв штурмовикiв також.
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик пискнув:
  - Слава мо¬й космiчнiй Вiтчизнi!
  Маргарита, ця вiчна дiвчинка теж у битвi гаряча. I рубаг шаблями, дуже лихо. I як засвистить, що купа ворон зверху потрапляг i башки гiтлерiвцям пробиваг, i люки у веж фашистських танкiв наскрiзь. I босими, дитячими нiжками так бумеранги кидаг, що во¬ни кра¬ни пекельного фашистського сонця десятками валяться.
  Маргарита проворкувала:
  - Росiя мила моя - народiв дружна сiм'я!
  Наташка рубала гiтлерiвцiв мечами. Пустила босими пальчиками цiлий пучок голок. Тi взяли та зрешетували фашистiв i дюжину танкiв пiдiрвали. Дiвчина, втiм, i з червоних соскiв запустити коронним розрядом не забула.
  А як iз пупка викине блискавку iз вбивчим результатом, особливо для танкiв та лiтакiв.
  Дiвча пискнула:
  - Я так супер!
  Зоя теж у дикому бою бореться. I ¬¬ мечi виблискують, наче вируг гроза, сиплються потоки вогняних iскор i розрiзають танки немов розпеченим ножем масло. I босi нiжки дiвчини-термiнатора метають голки, якi наче ¬жачком усiюють гiтлерiвцiв.
  А з малинових соскiв вилiтають смертельнi пульсари анiгiляцi¬ i вiд них згоряють лiтаки i танки. Войовниця дуже бойова на вигляд i справi.
  Красуня розрубуг гiтлерiвцiв, лiтаки та самохiдки, не даючи ¬м пощади.
  I бойове дiвчисько верещать:
  - Слава Вiтчизнi!
  Августина в бою не знаг спокою, i нею шалена лють клекоче. I рубаг ворогiв, наче шаблями капусту. I ¬¬ очi горять наче смарагди. I босi нiжки, як лопатi гвинтiв, викидають послання знищення, що розривають i лiтаки танки.
  А соски рубiнового кольору посилають на гiтлерiвцiв такi потоки магiчно¬ плазми, що проти не¬ нiщо не може встояти.
  Але коли з пупка Августини, як вилетить потiк магiчно¬ блискавки. I рознесе цiлу масу ворогiв разом iз танками.
  Дiвчина проревела на всю горлянку:
  - Слава Всемогутньому Боговi Роду!
  Свiтлана бореться з дикою плетеною. I дiвчина як проведе удар iз метеликом. I босими нiжками як запустить новий бумеранг, що башти бiля машин зрiзав. Войовниця класу гiпер та натуральна блондинка.
  А як iз полуничного соска випустить цунамi ляпки магi¬. I взяла рознесла супротивника, наче лiд розлетiвся пiд ударами меча. А з пупка ¬¬ довбало коронним розрядом. Маса танкiв розплавилася, безлiч лiтакiв згорiло.
  Свiтлана прочiрiкала:
  - Дiвка любить вбивати,
  Оце дiвка!
  Олег Рибаченко бореться немов реальний титан. Хлопчик-термiнатор такий запеклий богць. I босими дитячими нiжками випустить кiлька дискiв, що розрiзають ворогiв, метал танкiв наче розпечена голка лiд.
  А як пацан-карате проводить млин.
  А якщо вiзьме i засвистить на всю горлянку. Що цiла маса ворон як вiзьме та звалиться вниз. I протаранить голову гiтлерiвських бiйцiв.
  А потiм iз трубки плюне... I вiдiрвало чоловiчi досконалостi цiло¬ сотнi фашистiв та танкiв iз лiтаками. Тi вiд больового шоку взяли й занурилися.
  Хлопчисько-письменник промовив:
  - За комунiзм у Росi¬!
  Маргарита в дикiй лютi плюне на гiтлерiвцiв, а з ¬¬ пащi вилетiли потоки магiчно¬ плазми. I пожирали вони фашистiв до скелетiв. I танки розплавилися, i лiтаки у вогненному павутиннi заплуталися.
  Войовниця це дiвчинка iз золотистим волоссям.
  А ¬¬ босi нiжки так метають колюче та забiйне, що вiд гiтлерiвцiв вiдлiтають лише шматки рваного м'яса, а вiд танкiв стволи.
  А дiвчата теж розiйшлися не на жарт...
  Ось навiть трусики з себе скинули. Пiсля чого знищення гiтлерiвцiв пiшло значно ефективнiше.
  Наташа провела каскад ударiв по бiлих та чорних солдатах. I ось ¬¬ босi нiжки кинуть кiлька гранат, i розiрве цiлий батальйон гiтлерiвцiв та велику масу танкiв. А потiм з яскраво-червоних соскiв випустить хвилю, що несе знищення фашистам, наче каскад вiйська цунамi, як пiхотi, так i танкам з лiтаками.
  А з пупка вiзьме вбивча блискавка як вилiт, i спалить гiтлерiвську когорту, i вiд них лише обвугленi трупи залишились i три десятки танкiв разом iз ними.
  А пiд кiнець як з лона Венери дiвчинки-красунi вилетить убивчий пульсар, який розростаючись у розмiрах, взяв, накотився, i цiлий полк гiтлерiвцiв та сотню танкiв у тому числi й кiлька "Маусiв" спалив разом.
  Войовниця проревела:
  - За великий комунiзм!
  Зоя взяла та провела комбiнацiю, рiзко подовживши мечами, зрiзаючи вежi бiля танкiв. I юна зовнi войовниця взяла i дисками як запустить, у сумiшi iз бомбою-горошинкою. I порве масу японцiв. А потiм iз малинових соскiв як вiзьме собi i випустить новий потiк блискавок. I розiрвати ворогiв у трiски дрiбною стружкою. I вiд танкiв нiчого не лишагться.
  А потiм з пупка як садане лазерним промiнням. I гiтлерiвцiв масу масову зрiже. А танки взагалi втрачають вежi, вiд них вiдлiтають розбитi ковзанки.
  А на закiнчення, як з грота Венери, войовниця з волоссям кольору сусального золота викине шалений потiк енергi¬. I змете гiтлерiвську гвардiю i безлiч танкiв i лiтакiв i самохiдок. Ось це бiйцi крутi.
  Войовниця прокричала на всю горлянку:
  - Слава комунiзму Сталiна та царя Олександра Третього!
  Олег Рибаченко прокинувся i вже готовий до нового бою. Його супротивник Руслан заскочив на коня.
  Ну що ж два росiйськi витязя б'ються. Хоча Руслан на вигляд бiльше, але його супротивник швидший i сильнiший.
  I ось вони помчали назустрiч один одному.
  Олег Рибаченко прийняв удар списа на щит та змiстився убiк. I вдарив супротивник з поворотом iз вклавши корпус. I в нього теж спис зламався, але супротивник ударився разом з конем.
  Вершник сидiв мiцно, але скакун здав. Олег знову перемiг та здобув трофей.
  А за попереднiй бiй вiн мав i грошi.
  Олег пiсля цiг¬ перемоги готувався вже до пiвфiналу. I його суперником мав би стати сам Рiчард Левине серце. Що ж чудовий чекав.
  Але скеля четвiрка лицарiв пообiдала разом.
  Прислуговували ¬м вродливi дiвчата. Незважаючи на строгi звича¬ середнiх вiкiв, дiвчата були з непокритими головами, короткими спiдницями i босонiж.
  У свiтлому волоссi дiвчат вплетенi кольоровi стрiчки.
  Вони пiдносили страви та вино.
  Рiчард Левине серце вiдзначив:
  - Ти дуже молодий роками. У тебе навiть нема вусiв. Але такий сильний та незвичайний богць. Хочеш я тобi зроблю головою охорони!
  Олег Рибаченко чесно вiдповiв:
  - Я був би не проти, але скоро менi доведеться покинути Британiю. I я змушений вже боротися в iншому свiтi з iншими вiйськами. Так що, на жаль, служити вам вже не зможу!
  Айвенго впевнено промовив:
  - А я зможу!
  Олег глянув на нього. Хоча Рибаченко i був у тiлi хлопчика рокiв дванадцяти, але Айвенго був iз ним одного зросту. А в плечах навiть м'язистий хлопчик здавався й ширшим. Але перемагав якось це тендiтний юнак. Рiчард Левине серце на голову Айвенго вище i значно ширше в плечах. А четвертий лицар на голову й самого Рiчарда. I що ж... Двi голови фори i як мiнiмум утричi товщi, але фаворитом вважагться Айвенго.
  Може саме ¬м i доведеться зустрiтися у фiналi. Цiкаво як Айвенго перемагаг тих, хто бiльший i важчий за нього. I хто вчив його такiй фiлiграннiй технiцi турнiрно¬ боротьби.
  Олег ¬в м'ясо i пив вино... Крiсло зручне i можна ще пару-трiйку годин поспати.
  Тим бiльше, що Рiчард соснув. Хлопчику-термiнатору снилося одна з його минулих мiсiй;
  Звичайно, Олег Рибаченко, Маргарита Коршунова, чотири дiвчини-вiдьми i це надзвичайно серйозно. Але крiм них, зрозумiло, й iншi попадки будуть.
  Олег Рибаченко стрiляг з автоматiв, якi мають нерозмiннi патрони. Вiн виглядаг як дуже рельгфний м'язами хлопчик рокiв дванадцяти в одних шортах та з голим торсом. Був колись дорослим, а став вiчною дитиною, яка отримала безсмертя. А ось тепер його вiдпрацьовуг у рiзних мiсiях. I колишньому письменнику-фантасту це подобагться.
  Маргарита теж виглядаг як дiвчинка рокiв дванадцяти, але вона була дорослою письменницею, яка теж купила безсмертя в обмiн на виконання рiзних мiсiй. Дiвчинка воюг i б'г з автоматiв.
  Крiм того Олег Рибаченко ще й рубаг мечами, якi подовжуються на багато десяткiв метрiв. Хлопчик ще й гранати босими пальцями нiг кидаг. I не забуваг з пупка блискавки вивергати, що китайцiв наче шашлики смажать.
  Але дуже ефективно ще й свистiти. Тодi ворони, що злiтаються, непритомнiють i китайцiв намертво вибивають, i навiть каски китайцям не допомагають.
  Хлопчик репетуг:
  - Слава СРСР!
  Це мiсiя досить пригмна, а бувають i не такi райдужнi. Ось в одному всесвiтi нiмецькi дiвчата-вiдьми: Герда, Шарлота, Крiстiна, Магда розробили унiкальний танк - "Пантера"-2. Дана машина вийшла з низьким силуетом, розташуванням трансмiсi¬ та двигуна разом та поперек танк. Лобова броня склала бiля корпусу 120-мм пiд великим нахилом, бортiв 82-мм пiд нахилами, вежi в 150-мм пiд великим нахилом. I гармата в 88-мiлiметрiв iз покращеною баллiстикою та скорострiльнiстю.
  Ця машина була навiть краще захищена, нiж Тигр-2, а веселi лише сорок тонн.
  Це дозволило ¬¬ запустити у серiйне виробництво ще восени 1943 року, зi старим двигуном у 700 кiнських сил.
  "Пантера"-2 вiдразу стала кращим танком Друго¬ свiтово¬ вiйни, i нiмцi стали перемагати.
  I навiть пiдiйшли до Москви, i десант попадань ¬х порубав i пiдривав.
  Проте вбивати нiмцiв - бiлу расу непригмно, i звичайно ж, жовтих во¬нiв не шкода.
  Особливо зараз, коли Китай поширив заразу по всьому свiту!
  У тому числi й у Росi¬. Так що давай цих пiднебесних молоти!
  Маргарита теж мечами, що подовжуються, китайцiв рубаг. I з автоматiв стрiляг собi - кожна куля точно в цiль. I босими витонченими пальчиками нiжок убивчi гранати жбурляг.
  А як iз пупка блискавки випустить, ворогiв, капiтально винищуючи та спалюючи та танки плавлячи.
  А якщо вже дiвчинка засвистить, то взагалi виходить завал.
  I ворони падають на китайськi верхiвки та збиваючи лiтаки.
  Дiвчинка реве:
  - Слава комунiзму!
  Ось як безсмертнi дiти, якi колись були дорослими, за китайцiв взялися. Але ще четвiрка дiвчаток-ведьм, вiчно юних створiнь, пiднебесну iмперiю капiтально молотить.
  Наташа даг чергу з автоматiв iз багаторазовими патронами. А потiм проводить мечами млин на сто метрiв у розмаху!
  I босими пальчиками нiжок кидаг гранату з тирси та змочену зiллям. Вона рветься як вакуумна бомба. Пiдлiтають нагору пiдiрванi китайцi та ¬х примiтивнi танки. I ось дiвчина i з червоних соскiв викине блискавку, та спалюг живцем китайських солдатiв. А з пупка викидають пульсари руйнування.
  Вони зминають лiтаки, наче метелики згорають лiтаки Китаю у смолоскипi.
  А ось коронний прийом, коли з лона Венери вилiтають агресивнi магiчнi цунамi, вони спалюють, наче полум'я гегни китайцiв.
  Наташка прочирiкала:
  - Слава Батькiвщинi СРСР!
  Зоя також у наступi. Вона дiвчина класу взагалi супер. I мечами рубаг, i з автоматiв стрiляг. А патрони тут нескiнченнi, i вирубують ворогiв капiтально. А коли босi нiжки кидають гранати, розриваючи китайських солдатiв на частини. А потiм з малинових соскiв б'ють вогнепальнi пульсари - башти танкiв, що вiдривають.
  З пупка у дiвчини iз золотим волоссям вилетiли блискавки. I засмажили до смертi сотнi во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬.
  А ось i грот Венери випустив убивчу торнадо. Пройшлось воно косою смертi за китайськими вiйськами.
  Зоя прочiрiкала:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Августина хихикнула, i скелячи зубки, випромiнюючи сонячнi зайчики, що спалюють китайцiв, вiдзначила:
  - Сталiна вже немаг!
  I дала чергу з автоматiв, i рубала мечами, що подовжилися. А далi босi пальчики нiжок кинули гранати. Тi розiрвали численних китайцiв. А вiд рубiнових соскiв красунi полетiли блискавки знищення та руйнування. Спалили масу бiйцiв iз пiднебесно¬ iмперi¬. I величезна кiлькiсть китайцiв, розiрвали пульсари, що летять з пупка, разом з танками. Вони такi пекучi вогнедишнi.
  А ось i лоно Венери взяло та спрацювало. I стiльки супротивникiв взяло та спалило.
  Августина рикнула:
  - За велич СРСР!
  Свiтлана у битвi найкрутiша, i жорстока. I ось вона дала чергу з автоматiв, розсiкаючи противникiв з Китаю на частини мечами, що подовжилися.
  А ось iз полуничних соскiв викинулися блискавки, якi палять супротивникiв без жалостi та пiднебесна iмперiя горить, i з ¬¬ танкiв зриваються вежi.
  Босi пальчики дiвочих нiжок бомбардування жбурнули, i вбили масу китайцiв. А як гола п'ята ще пiдкине пульсар знищення, розриваючи супротивникiв.
  А з пупка ось блискавки засмажили тисячу китайських солдатiв.
  Ну а коли спрацювало лоно Венери, то стало ще агресивнiше.
  I ось Свiтлана ревла:
  - За комунiзм у всьому всесвiтi!
  Шiстка дуже ефективно працювала. I дiяла iз диким, агресивним апломбом.
  Але ось до них пригдналася i команда дiвчат iз Третього Рейху. Вони прихопили з собою ще потужнiший АГ-800 з вiсьма гарматами та двадцятьма кулеметами. I всiм цим дiвчата керували за допомогою джойстикiв.
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок, на кнопки, послала фугасний снаряд i пролепетала:
  - Слава арiйськiй дружбi!
  Шарлота теж натиснула босими нiжками на кнопки джойстика, виплюнула подарунок смертi i гаркнула:
  - Слава комунiзму!
  Христина взяла i натиснула босими пальчиками нiжок на кнопочки i проворкувала:
  - Арiйському комунiзму!
  Магда, ведучи вогонь, i використовуючи босi нiжки, вiдзначила:
  - Самому арiйському комунiзму!
  Дiвчата iз Третього Рейху кромсали китайцiв охоче. Потрiбно допомогти сво¬м арiйським братам i сестрам у вiйнi з Китагм. А ця кра¬на вважаг весь свiт загадила сво¬м Коронавiрусом.
  Герда босими пальцями нiжок знову натиснула, викидаючи снаряд i вiдзначила:
  - Не дамо вiдродитись iмперi¬ жовтих! Не дамо по всьому свiту, розносити вiруси!
  Шарлота теж босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки i в'янула:
  - Зрозумiло, не дамо!
  Христина, стрiляла, використовуючи ще й червонi соски, за жовтими во¬нами пiднебесно¬ iмперi¬, видала:
  - За арiйське майбутнг!
  Магда, винищуючи за допомогою босих пальчикiв гарних нiжок китайських солдатiв, буркнула:
  - За найвищi арiйськi досягнення!
  А ще з'явився в небi дисколет Третього Рейху. А це вже з iншого свiту. Там фюрер змiг взяти Москву ще сорок першого року. Як так вийшло? Японiя напала ще липнi 1941 року, i скувала радянськi сили Далекому Сходi. В результатi для оборони Москви не вистачило сил, i столиця впала ще в жовтнi 1941 року... А пiсля це управлiння Червоно¬ армi¬ зовсiм засмутилося, а Сталiна вистачив iнфаркт. Швидка перемога над СРСР, обернулася потiм затяжною вiйною з Британiгю та США. У ходi не¬ i були створенi дисколет, якi обтiкалися ламiнарним струменем i були невразливими.
  А пiсля перемоги над Америкою, лiтаючi тарiлки вже примудрилися побувати на Марсi i обзавелися лазерами з водневим накачуванням.
  Альбiна та Альвiна на дисколетi з бойовими променями прилетiли з паралельного свiту, допомогти СРСР.
  I ось вони теж босоногi й у бiкiнi. Цi вiдьми колись почали воювати ще в Iспанi¬ i пройшли всi основнi битви Друго¬ свiтово¬ вiйни. А тепер на бойовiй машинi у битвi.
  Альбiна босими пальчиками точених спокусливих нiжок натиснула на кнопки джойстика, випустила промiнь, що зрiзаг лiтаки китайцiв, i в'якнула:
  - Ось вони дива нашо¬ технiки!
  Альвiна теж босими пальчиками витончених нiжок випустила промiнь, на танки пiднебесно¬ iмперi¬, зрiзала ¬х i прочирикала:
  - Велич Вiтчизни з нами!
  I дiвчата-термiнатори хором розреготалися. Вони такi бойовi та класнi красунi.
  Альбiна вже тепер натиснула на кнопку джойстика червоним соском грудей, спалюючи китайцiв променями i пискнула:
  - За арiйський порядок у всесвiтi!
  Альвiна взяла i натиснула на кнопку джойстика сво¬м рубiновим соском, i зрiзала масу солдатiв пiднебесно¬ iмперi¬, проревiвши:
  - За торжество бiлих людей!
  I обидвi дiвчини-войовницi шльопнули босими, що зводять голодних до сексу чоловiкiв нiжками, про металеве покриття тарiлки, що лiтаг.
  Дисколет це дуже грiзна зброя. Воно зiграло важливу роль у пiдкореннi Третiй Рейх США. I Китаю доводиться випробувати у собi силу гнiву арiйських кра¬н.
  Але в бiй проти во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬ вступили i японськi войовницi.
  Чотири красивi майже повнiстю оголенi з м'язами як лита сталь дiвчини-нiндзя беруть участь у битвi. Японiя г традицiйним ворогом Китаю, i готова допомогти СРСР у цьому погдинку. Тим паче дiвчата люблять убивати.
  Ось перша дiвчина-нiндзя iз синiм волоссям, рубанула двома мечами, розтинаючи китайських солдатiв. Потiм кинула босими пальчиками нiжок горошинки з вибухiвкою.
  Далi з червоних соскiв дiвчата-нiндзя лупнули блискавки.
  Войовниця прокричала:
  - Слава Японi¬!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям теж рубала мечами, провiвши млин. Вона розрубала безлiч китайських солдатiв. T¬ босi нiжки жбурнули отруйнi голки, вбиваючи жовтих во¬нiв. I з малинових соскiв полетiли вогнянi пульсари.
  Войовниця проревела:
  - Розiб'гмо Китай!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям, прокрутила мечами прийом "метелик". Теж порубала безлiч китайських бiйцiв. Потiм ¬¬ босi пальчики нiжок кинули диски у формi свастики i пробили масу во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬. А з рубiнових соскiв посипалися забiйнi блискавки. Вони спалювали i китайцiв, i безлiч ¬х танкiв i лiтакiв.
  Войовниця крикнула:
  - Росiйськi нашi брати!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям теж мечами провела складну комбiнацiю, розрубуючи солдатiв iмперi¬ Китаю. Потiм ¬¬ босi пальчики нiжок жбурнули саморобну бомбу i розiрвали на частини величезну кiлькiсть жовтих солдатiв.
  А потiм полуничнi соски випустили магiчнi променi, що розрiзають тiло во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬, i заодно зрiзаючи i вежi, i хвости лiтакам.
  I войовниця брякнула:
  - За японську мрiю!
  Войовницi з Японi¬ билися добре. I ¬хнi босi нiжки так убивчi подарунки смертi та метали.
  I нiндзя проти Китаю. Але ось i Червона армiя свiй внесок внесла.
  Дiвчата з'явилися на IС-25. Новий радянський танк, iз чотирма гарматами, та двадцятьма вiсьма кулеметами.
  У ньому все автоматизовано, i комсомолки-вiдьми керують за допомогою джойстикiв.
  Оленка взяла та босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки джойстика. Прогримiв пострiл, i бойовий фугас розкидав китайцiв та ¬хнi машини.
  IС-25 - це грiзний танк. У ньому двигун у три з половиною тисячi кiнських сил - дизель. I броня здатна тримати дуже потужнi удари. Таке ось бойове тут дiвчисько. А соски грудей у не¬ такi, що сяють рубiнами.
  Анюта теж босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки джойстика i рубанула по китайських бiйцях. Порвала ¬х на дрiбнi уривки, розiрвала на дрiбнi уламки танки пiднебесно¬ iмперi¬ та спалила лiтаки.
  I проворкувала:
  - Слава святiй Вiтчизнi Сталiна!
  Аврора пальнула також натиснувши босими нiжками на кнопки джойстика, розiрвала китайських бiйцiв, покотилися ковзанки ворожих танкiв i дiвка пискнула:
  - За перемогу СРСР!
  Марiя також використовуючи босi пальчики нiжок, у труни увiгнала масу китайцiв та ¬х танкiв, проворкувала:
  - За великий комунiзм!
  Олiмпiада теж натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, i черговий фугас вразив армiю пiднебесно¬ iмперi¬ - цiлий батальйон порвавши.
  Войовниця пискнула:
  - Ленiн живе у нашому серцi!
  I всi п'ять босоногих, майже голих iз рельгфним пресом дiвчат, хором проспiвали:
  Нi, не тьмянiг,
  Погляд, соколиний, орлиний...
  Голос народу дзвiнкий,
  Шепiт розчавить змi¬ний!
  
  Сталiн живе у нашому серцi,
  Щоб ми не знали смутку...
  У космос вiдчинили дверцята -
  Зiрки над нами виблискували!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяг сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  
  Вiчна буде слава,
  У багатьох поколiнь...
  Росiйська стане держава,
  З нами Великий Ленiн!
  Дiвчата трощили китайцiв ефективно. Втiм, непогано ще й працювали й англiйки. Джейн Амстронг та ¬¬ команда також взялися за Китай. Оскiльки солдатiв у пiднебесно¬ iмперi¬ багато мiльйонiв, то й попаданок рятувати СРСР прибула велика кiлькiсть.
  I зрозумiло вони як взялися за ворога.
  Войовицi борються на танку "Вiкторiя"-400. Стрiляють англiйки з гармат та кулеметiв.
  Джейн натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, рознесла черговий китайський танк i пискнула:
  - За велику iмперiю!
  Маланья, теж недовго думаючи, натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, рознесла китайську самохiдку i пискнула:
  - Ми не будемо рабами нiколи!
  Гертруда теж вистрiлила по китайцях за допомогою босих пальчикiв нiжок, рiзала чергову машину i пропищала:
  - Ми вiльна iмперiя!
  Монiка теж дала пощади, пiднебесно¬ iмперi¬. I теж босою нiжкою направило потiк руйнування. Скiльки полегло китайцiв та ¬хнiх танкiв.
  Дiвчина струсила грудьми з полуничними сосками, i оглушливо прочирикала:
  - Слава Вiтчизнi!
  Англiйки теж у русi та знищеннi Китаю.
  Оленка тим часом трохи змiнила тактику. Скинула лiфчик i вже натиснула на кнопку джойстика за допомогою червоного соска.
  Вiдправила снаряд i пискнула:
  - За крутий комунiзм!
  Анюта також скинула лiфчик, i малиновим соском натиснула кнопку джойстика, посилаючи черговий презент смертi.
  Пiсля чого проспiвала:
  - Велич росiйських пiзнала планета,
  Ударом меча розтрощили фашизм...
  Нас люблять i цiнують усi нацi¬ свiту,
  Крокуг народ усiгю кра¬ною в комунiзм!
  Аврора теж лiфчика позбулася. Груди оголили, i по китайцях влiпили розрядом. Багато ¬х перебила та попалила, натискаючи на кнопку рубiновим соском.
  I в'якнула:
  - Росiйськi, росiйськi,
  Не спокiйна доля...
  Але навiщо, щоб сильнiше,
  Нам потрiбне лихо!
  Марiя недовго думаючи звiльнила груди вiд матерi¬. I соском кольору суницi натиснула на кнопку джойстика. Полетiв убивчий та нещадний снаряд. Розiрвав одразу двi сотнi во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬. I дiвчина кричала:
  - Слава доблеснiй Вiтчизнi,
  Вiчно жити за комунiзму!
  Олiмпiада найбiльша з них також оголила бюст. I з полуничних соскiв запустила дуже сильний розряд руйнування, натиснувши на кнопки джойстика. I вбивчий фугас рознiс багато китайських солдатiв.
  Войовниця проревела:
  - Вiчний буде комунiзм,
  Ми ростемо лише нагору не вниз!
  Та якщо росiйська жiнка починаг використовувати соски грудей, це вже й справдi дуже серйозно. I китайцям стаг дуже боляче. I ¬х реально розриваг на клаптики. I во¬ни пiднебесно¬ iмперi¬ щомитi гинуть тисячами. Так за них взялися дiвчата та безсмертний хлопчик.
  Олег Рибаченко дав чергу з автоматiв, кинув мечами мечами. А потiм босими пальчиками дитячих нiжок запустив черговий подаруночок анiгiляцi¬. Стiльки во¬нiв пiднебесно¬ загинуло.
  Особливо коли хлопчик-термiнатор узяв i знову засвистiв, збиваючи ворон на бритi китайськi верхiвки.
  Юний во¬н зазначив:
  - У свiтi все добре, коли ти молодий i здоровий!
  Та це пригмно так трощити, расу вiд яко¬ пiшла по всьому свiту зараза. Китай i справдi заразний. Справжнiй кат людства, що породив нову чуму. Яка, до речi, набагато заразнiша, нiж СНIД. Коронавiрус прийшов з пекла, i Китай свiдомо чи мимоволi випустив джина з пляшки. То хай за сво¬ грiхи хай заплатить кров'ю!
  I хлопчик-термiнатор лупнув по жовтих во¬нах блискавкою з пупка.
  Маргарита Коршунова, яка вже у поважному вiцi стала знову дiвчинкою, погодилася:
  - Так юнiсть це чудово! Навiть вiйна приносить радiсть, коли тiло здорове, сповнене молодостi та сил!
  I дiвчинка босою, дитячою нiжкою жбурнула чергову гранату. I теж засвистить, збиваючи ворон на китайськi вiйська.
  Наталя в наступi. Босими нiжками метаг одну забiйну гранату за iншою. I рубаг мечами та стрiляг з автоматiв. А потiм з червоних соскiв довбаг по китайських танках. Це круто. Бiля танкiв зриваються та далеко вiдлiтають вежi.
  А як блискавки полетять iз пупка. Але найбiльший потiк енергi¬ знищення з лона Венери. I це справдi дуже серйозно.
  Наташа заспiвала:
  - Безсмертна слава чекаг на комунiзм!
  Зоя войовниця вiд росiйських Богiв, взяла i рубала мечами, подовживши ¬х метрiв на сто. I потiм стрiльнула з автоматiв. T¬ витонченi, босi нiжки кинули дуже вбивчу гранату, що порвала вогненним смерчем одразу три китайськi танки. Пiсля чого войовниця i з червоного соска випустила блискавку дуже забiйну. А з iнших грудей по лiтаках.
  I ось пульсари з пупка пiшли i масово спалювали ворога.
  Та й грот Венери свiй подарунок на ворога безпосередньо обрушив, i спопелив.
  Зоя буркнула:
  - Космiчний комунiзм!
  Августина в дикому наче стрибок кобри рух. I ¬¬ рубiновi соски кидають шматки руйнiвно¬ матерi¬, розриваючи та спалюючи танки та пiхоту.
  А коли босi дiвочi нiжки кидають презенти смертi. I вбивають ворогiв не давши жодно¬ пощади.
  А ось мечi рудо¬ красунi, чиг мiдно-червоне волосся майорить, мов пролетарський прапор у повiтрi, сiчуть тисячi китайських солдатiв.
  I з пупка блискавки вилiтають, i ворогiв спалили до попелу.
  I ось босими пальчиками нiжок кинуто горошину, яка збила одразу дюжину лiтакiв, вибухнувши шматком антиматерi¬.
  Августина реве:
  - Комунiзм наш переможний!
  I з лона Венери летить, що приносить, нещадне, i без жодних умовностей знищення.
  Свiтлана в дикiй битвi найкрутiша. I ось з автоматiв зрiзають ненависних жовтих во¬нiв iмперi¬, що напала на СРСР. I ось ¬¬ мечi подовжилися, i рiзанули по шеренгам i во¬нам пiднебесно¬ iмперi¬. Потiм босi витонченi нiжки дiвчини-блондинки шпурнули щось по-справжньому забiйне, що розриваг танки Китаю. А потiм i полуничнi соски випустили руйнування та тоталiтарне знищення з обвуглюванням трупiв китайцiв.
  А коли з пупкiв повалили блискавки, то настав повний завал.
  Найзабiйнiший подарунок смертi надiслало лоно Венери Свiтлани. Загибель пiшла абсолютна.
  Дiвчина прочiрiкала наспiвуючи:
  - Вермахту хребет у боях зламали,
  Бонапарт усi юшки вiдморозив...
  НАТО на шматочки розiрвали,
  I Китай затиснули мiж сосен!
  Шiстка бiйцiв хлопчик i п'ять дiвчат дiяли ефективно та практично. I кидали босими нiжками надзвичайно забiйнi та агресивнi гранати.
  Герда та ¬¬ танковий екiпаж теж розiйшлися не на жарт. Дiвчата тут дуже сексуальнi i скинули лiфчики.
  Герда натиснула кнопку джойстика за допомогою червоного соска, i в результатi полетiв убивчо¬ сили заряд.
  Войовниця проревела:
  - За арiйськi здобутки!
  Шарлота теж взяла i натиснула кнопку джойстика, використовуючи малиновий сосок, i вразила китайський танк.
  Пiсля чого проревела:
  - Слава Вiтчизнi!
  Крiстiна також не залишилася в боргу i рубiновим соском натиснула на чергову кнопку i рознесла масу китайських солдатiв.
  Дiвчина кричала:
  - За Батькiвщину велику!
  Магда не залишилася без реалiзацi¬ переваги. Також взяла та довбанула розрядом убивчо¬ сили за допомогою полуничного соска. I перевiряла собi:
  - За найкращi перемоги!
  Розiйшлися дiвчата на великий не жарт. Дiвчата тут на колосальнiй висотi бойово¬ майстерностi. Герда сама пройшла багато, як i ¬¬ подруги. Вони бiгали свого часу босонiж по Сахарi, билися в горах, билися пiд Москвою. Брали столицю СРСР. Дiвчата дуже багато випробували та пройшли. I знали, що таке росiйський мороз боротися в одному бiкiнi.
  I що таке розпечений пiсок пустелi пiд голою дiвочою пiдошвою.
  Tм доводилося й -валтувати радянських полонених солдатiв i самим бути з-валтованими - що круто!
  Герда прокричала, стрiляючи та вбиваючи китайцiв:
  - На насильствi тримагться мир,
  Вулкан лютi хлюпаг з розмахом...
  Напруга вища сил,
  Вивергагться з болем та страхом.
  Тiльки страх нам подаруг друзiв,
  Тiльки бiль спонукаг працювати!
  Тому я хочу все сильнiше,
  З автомата у ворогiв вибухнути!
  Шiстка бiйцiв так розперезалася, що во¬ни пiднебесно¬ iмперi¬ гинули багатьма сотнями.
  Дiвчата дуже лихi. I ¬хнi босi нiжки метають iз агресивною силою. А соски червонi, наче маки викидають руйнiвнi пульсари.
  Олег Рибаченко знову свистить, збиваючи ворон. Хлопчик сповнений сил та агресi¬.
  I ворони так падають, наче градини сиплються. I китайськi голови пробиваються. А ще ворони збивають i лiтаки. Авiацiя у Китаю примiтивна, але ¬¬, зате дуже багато, тому слiд попрацювати. I бо¬ розгорнулися надто страшнi.
  Маргарита босою нiжкою кинула у во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬ гранату i пропищала:
  - Слава СРСР!
  I дiвчинка голою п'ятою пiддала презент смертi та анiгiляцi¬. I настiльки розiйшлася, то просто жах.
  Ось цi вiчнi дiти такi хортовi та агресивнi.
  Дисколiт зверху теж лазерами став палити ще сильнiше та жорсткiше.
  Альбiна, використовуючи червоний сосок, натиснула кнопку джойстика i випустила вбивчий лазер.
  По китайцях пройшовся промiнь i засмажив багато бiйцiв.
  Красива нiмкеня-блондинка пискнула:
  - Слава нашому Рейху!
  Альвiна продовжуючи вести вогонь. Вона теж рубiновими сосками натиснула на кнопки джойстика i пискнула:
  - Слава Вiтчизнi комунiзму!
  Дiвчина променями трощили цих китайських бiйцiв. I рiзали Альбiна за допомогою сво¬х яскраво-червоних соскiв танки, а Альвiна за допомогою сво¬х рубiнових соскiв лiтаки. Не гидували дiвчата та босими пальчиками витончених нiжок давити фрицiв.
  Альбiна проспiвала:
  Слава велико¬ Русi,
  Бог нас може врятувати!
  Альвiна поправила:
  - Ми нiмкенi, а не росiяни!
  Альбiна проревела:
  - Але ж у нас арiйський, росiйський дух!
  Ще двi нiмецькi дiвчата з лiтакiв б'ють китайцiв. Хельга та Маргарет так взялися за во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬. Тут головне битися майже голими, тодi китайцi будуть безсилими. I лупи, лупи, i розбивай.
  Хельга натиснула босими пальчиками нiжок на важiль i пискнула:
  - Слава Вiтчизнi Рейху!
  Маргарет теж використовуючи босi пальчики нiжок, направила на китайцiв ракету, розриваючи супротивникiв i пропищала:
  - Слава вiрi у комунiзм арiйський!
  Такi бойовi обидвi арiйськi красунi.
  А ось i Анастасiя Вiдьмакова ця дiвчина, що стала легендою в рiзних вiйнах. Вона мчить у бiй на новiтньому винищувачi МIГ-25. I давай збивати китайцiв. Теж вiчна дiвчина, яка провоювала величезну кiлькiсть часу.
  I бореться в одному бiкiнi та босонiж. Дуже войовнича. Не даг супротивниковi жодно¬ пощади.
  Анастасiя натискаг босими пальцями нiжок на гашетку. Збиваг однiгю чергою дюжину китайських лiтакiв, i агресивно пищить:
  - Росiйський во¬н смертi не бо¬ться,
  Нас смерть на полi бою не лякаг!
  За Батькiвщину святу битиметься...
  I навiть умираючи переможе!
  I Вiдьмакова як довбаг .... I ракета рознесе десяток китайських лiтакiв.
  Та радянськi дiвчата на висотi... Тут збираються з рiзних свiтобудов дiвчата-попаданки та молотять армiю пiднебесно¬ iмперi¬.
  Ось i Ганна Виноградова у бою. Теж льотчиця, i використовуг у бою босi, витонченi нiжки.
  Але обидвi льотчицi Ганна та Анастасiя ще не всi застосували у битвi резерви. Ось вони скинули лiфчики i стали молотити супротивника за допомогою червоних соскiв.
  Ось вони ними натискають на кнопки та спрацьовують розряди. I китайцiв буквально спалюг.
  Дiвчата хором кричать:
  Будемо миром без зла насолоджуватися,
  Хоч повiрити часом у це складно.
  Дiти гратимуть i смiятимуться,
  I безсмертя досягнемо - можливо!
  Дiвчина боролися, наче реальнi орлицi та тигрицi. Тут усi войовницi дiвчини.
  Лише один чоловiк Олег Рибаченко. Вiн як хлопчик, але дуже рельгфний мускулатурою та гарний. Недарма жiнки його люблять. Взагалi це прекрасно бути дорослим розумом, але юним тiлом.
  Олег проводить мечами млин, зрубуг масу китайцiв i проспiваг:
  - вiдповiв хлопчик, хмурячи брови:
  Хочу служити святiй Русi...
  Нехай проллгться багато кровi,
  Але Бог зможе нас врятувати!
  Наташа, випустивши з червоного соска блискавку, вiдзначила:
  - Боги росiйськi вiрно сильнi,
  Але вони допомагають не слабким.
  Якщо ви Богу Роду вiрнi -
  Свiтову створiть державу!
  I дiвчина голою п'ятою пiддала вбивчiй силi гранату. I розiрвала масу та цiлу гору китайцiв.
  Августина вискалив зубки, помiтила:
  - Ми реальнi чемпiонки!
  I з рубiнових соскiв як довбаг по китайцях. Дуже ефективна та бойова вийшла дiвчина.
  I всi красунi хором кричали:
  - За найбiльший iз комунiзмiв!
  I вiзьмуть i з п'ято¬ точки викинуть додатковий потiк енергi¬. I одразу мiльйон китайцiв вiдкинув копита.
  Герда за допомогою червоного соску пославши фугас, вiдзначила:
  - Славне у нас полювання!
  Дiвчата-нiндзя, крушивши китайцiв, пискнули:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочивши у сортирi!
  Не вiримо ми нiндзя сльозам,
  А злим китайцям дамо по мiзках!
  I голi п'ятки дiвчат знову як кинуть горошинки смертi, розриваючи у шматки шкiри жовтих солдатiв.
  Олег Рибаченко знову свиснув, i бачачи як ворони пробивають китайцiв, проспiвав:
  Чорний ворон, у виглядi смертi, жертву чекаг опiвночi!
  Маргарита босою нiжкою жбурнула бомбу i пискнула:
  - Але пасаране!
  З пупка надiшле блискавку...
  Дiти заспiвали, а дiвчата всiх мастей i народiв китайцiв, що винищили напали на СРСР, пiдхопили;
  У свiтi г i горе i, удача,
  Рок iз долею кидають невода!
  Iнодi Паллада немов шкапа,
  Сумнi та тьмянi роки!
  
  Мiрить п'янчуга дно склянок,
  Хоче бiль душевний залити!
  Думаг гаряче марення туманiв,
  Може гаманець позолотити!
  
  Я пацан ще зовсiм зелений,
  Життя прозоре, як морська гладь!
  По вуха в Батькiвщину закоханий,
  Про Росiю в пiснi згадувати!
  
  Життя - як конi скачуть у каруселi,
  Кожну мить як вода!
  Дай, щоб супостати покосiли,
  Щоб трiумфував солдат працi!
  
  Будь робiтник разом i селянин,
  Молот у руки взяв, трудитись сам!
  Важко i сонце страшно ширяг,
  Пiонер весь знемог - втомився!
  
  Але працюю не просто для когось,
  До колективу червоного звик!
  Усiх покидькiв скинемо ми в болото,
  Словом мiцна росiйська наша мова!
  
  Руки мiцнiють вiд роботи швидко,
  Ти вже не хлопчик - пiонер!
  Щоб цвiла кра¬на пiд небом чистим,
  Покажи у стараннi приклад!
  
  Ось на фронт вiдправлений добровольцем,
  I пройшов вiйну всю до кiнця!
  Став юнак до перемоги комсомольцям,
  Надихнув Господь на лайку серця!
  
  А потiм наречена, весiлля, радiсть,
  Дитячий у будинку лунаг смiх!
  Переможе наука вiрю старiсть,
  Вiчним буде слава та успiх!
  Прокинувшись, Олег Рибаченко зазначив, що проспав трохи бiльше за норму.
  Айвенго вже встиг збити свого супротивника з коня, i хлопчик-термiнатор цього не побачив.
  Але Рiчард не став будити i був готовий. Левине серце запропонував тупий спис i Олег Рибаченко погодився.
  Обидва лицарi роз'¬халися. Король був вищим i важчим. Олег зазначив, що видно його величностi хотiлося самому зустрiтись у фiналi з Айвенго.
  Ну що ж як вийде.
  Обидва лицарi роз'¬халися. Олега на прощання поцiлувала Ребекка. I дiвчина зробила це пристрасно.
  Олег зазначив:
  - Спасибi! Я можу зробити тобi дитину!
  Ребека заперечила:
  - Син поза шлюбом ганьба!
  Хлопчик-термiнатор вiдповiв:
  - Тим краще! Вiн буде справжнiм во¬ном! Ну менi час!
  Обидва во¬ни пiшли на зближення.
  Олег бачив, що Рiчард досвiдчений богць, i дуже спритний i швидкий i досить технiчний. Ось зробив обманний рух списом. Але Олега важко збентежити, i вiн рухагться швидше. I вдарив хлопчик iз рухом корпусу в нахилi. Вiд нищiвно зламався спис. А Рiчард схибив.
  Але якимось дивом Левине серце встояв. I обидва конi роз'¬халися. Олег помiняв спис. Король на диво мiцно сидiв у сiдлi. I його просто не зiштовхнути.
  Вони знову почали зближуватися. Олег, скориставшись моментом, рiзко пiдкрутив свiй корпус i водночас пiшов вiд коня. Удар був тако¬ сили, що збив Рiчарда разом iз конем. Але Олег отримав такий поштовх, що його скакун впав.
  Пiсля чого знову була нiчия.
  Обидва конi пiднялися... Олег побачив, що король справдi сидить у сiдлi, як влитий.
  I що його можна звалити лише з конем. Але скакун у Рiчарда Левине серце бiльшим i важчим буде.
  Тодi Олег вирiшив пересiсти на верблюда, який став його трофегм пiсля перемоги над африканським во¬ном. Це була цiкава iдея, здатна пiдняти ударну мiць хлопця.
  Звiр спочатку почав брикатися. Але Олег сказав:
  - Ми з тобою однiг¬ кровi - ти i я!
  I верблюд пiдкорився. Далi об'¬здити вже не було часу.
  I ось знову розiйшлися в рiзнi боки лицарi. I давай iз великою швидкiстю з'¬жджатися.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Цок, цок, цок - котитися потiк... Кiннота лиха гонить бiлякiв!
  I ось вони зiйшлися. Олег Рибаченко пiшов вiд списа Рiчарда Левине Серце i вдарив у центр щита. I удар був нищiвний i звалив короля Британi¬ разом iз конем. А верблюд-гiгант устояв.
  I ось здобула славна перемога.
  Тепер настав фiнал. Обидва лицарi готувалися битися з шаленством i люттю.
  Айвенго виглядав спокiйним. Вiн очевидно розумiв, що противник дуже сильний, але був готовий до випробування.
  Олег Рибаченко теж почувався впевнено. Вiн мав великий досвiд рiзних бо¬в. Хоча турнiрних та менших. I розумiв, що Айвенго за всiг¬ свог¬ феноменально¬ технiки йому не суперник.
  Втiм, i недооцiнювати не треба ворога. Айвенго при таких скромних розмiрах перемагав супротивникiв значно бiльше за себе. Значить, щось умiв.
  Олег Рибаченко вирiшив, що краще продовжити атаку на верблюдi. I це серйозно.
  Обидва лицарi знову мчали назустрiч один одному. Айвенго сидiв непорушно. Але було видно, що вiн готовий. Коли Олег звично змiстився вiд списа супротивника i вдарив у центр щита, його супротивника зсунув щит влiво, i пом'якшив удар. Обидва лицарi роз'¬халися, так i збивши один одного з коней.
  Олег Рибаченко зазначив:
  - Моя технiка!
  I вони знову роз'¬халися, i пришпорюючи коней, помчали на зустрiч один одному. Зараз Айвенго зробив обманний рух списом, i потрапив у щит, але Олег повiв захист праворуч, i врiзав у вiдповiдь з пiдворотом. Але й Айвенго зумiв пiти. Знову вони розiйшлися нiчигю. I стали рухатися на зближення втретг.
  Олег подумав, що таки його супротивник просто неймовiрно швидкий. Для людини вiн надмiрно спритний. I чи не випадково г попаданцем? Ну, що чим сильнiший ворог, тим цiкавiша вiйна.
  Олег зробив обман рух списом, i його противник теж спробував обдурити свого вiзавi.
  Але Олег все-таки рухався швидше, i як кинув у живiт списом, минаючи щит. Правила вимагали лупити списом, i байдуже куди. Тiльки в чужого коня вважалося ганьбою. Цього разу Айвенго отримав сильний удар i впав разом iз конем. Плюс ще пром'ялася зброя, i юнак виявився серйозно поранений.
  Горн оголосив Олега Рибаченка переможцем. I йому вручили золотий кубок з камiнчиками, i зрозумiло скриню зi скарбами.
  Заодно на честь переможця мiжнародного турнiру було оголошено бенкет за участю гарних та сексуальних дiвчат.
  Олег Рибаченко багато ¬в та пив. Дiвчата танцювали поступово скидаючи сукнi, залишаючись ледь прикритими тоненькими смужками тканини. Олег вимотавшись, i випивши багато дорого та мiцного вина заснув.
  Йому снилися власнi пригоди у iнших свiтах.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова тепер билися на узбережжi, атакувавши самура¬в.
  Хлопчик та дiвчинка бiгли на сво¬х ворогом, розмахуючи мечами. А разом iз ними в атацi були й дiвчата.
  А зверху кружляли гелiкоптери.
  Узбережжя Японi¬ було пiщаним, пляжi. I на них викопанi окопи та безлiч редутiв.
  Натягнутий дрiт, i стоять кулеметнi вежi. За росiйськими вiйськами вiдкривають вогонь.
  Але дiти безсмертнi, а дiвчата-вiдьми iз захисною магiгю, i ними не потрапляють нi кулi, нi снаряди.
  Вони трощать солдатiв жовто¬ iмперi¬.
  Олег Рибаченко рубаг самура¬в, проводить традицiйний млин. Потiм босими пальчиками нiжок жбурляг гранату. Розкидаг японцiв у рiзнi боки.
  Хлопчик згадав фiльм: "Iмперiя Сонця". Там теж був один хлопець головним герогм. Англiгць, темноволосий. До речi, по ходу фiльму так змiнився, що можна подумати, що одного хлопчика рiзнi актори грають. Навiть волосся стало свiтлiшим. Олег Рибаченко дивився цей фiльм спочатку без перекладу, i подумав, що хлопчик видно просив у японцiв взуття, коли стояв навколiшки. Потiм отримавши туфлi, повзав босонiж, через дрiт.
  Ось цiкаве сприйняття без перекладу. Тодi здавалося, що хлопчик мабуть овочi краде, або видобуваг ¬жу. Коли фiльм дивишся з перекладом, уже все по-iншому. I у книзi трохи не так.
  Та босонiж хлопчику особливо в теплому клiматi пiвдня Китаю, мабуть, краще, нiж у взуттi. Хоча для англiйця це мiркування престижу.
  Ось Олег Рибаченко взугться лише на парадi, або на зустрiчi з царем. Без генеральських чобiт у бою набагато спритнiше. Крiм того, безсмертне тiло не бо¬ться нi холоду, нi iнфекцiй, нi поранень. Так що взуття йому i взимку не потрiбне i по кучугурах бiгати, не страшно.
  Ось у чому перевага, коли ти виглядагш, як у сво¬ дванадцять рокiв? Можна, обходитися без чобiт, i мелькати голими, круглими, дитячими п'ятами i це нормально. I навiть гарно.
  А дорослому було б гидко. А так ти надовго виглядагш як пацан, i це здорово. Тим паче юна зовнiшнiсть не стала на завадi стати генералом армi¬, герцогом i отримати ще масу титулiв.
  I бути найбагатшою людиною Росi¬.
  Ось зараз Олег кинув босою нiжкою бомбу з тирси i розiрвав масу японцiв.
  Пiсля чого як засвистить, i купи ворон приголомшуються, отримують серцевi напади i падають на вiйська iмперi¬ сонця, що сходить. I пробивають солдатам черепи.
  Маргарита теж рубаг японцiв. I босими пальчиками дитячих нiжок кидаг бумеранги смертi. Вона нагадуг Олегу Герду. Тiльки може бути навпаки. Так виросла в дорослу дуже швидко. А ця була дорослою, навiть лiтньою жiнкою, а стала дiвчинкою. I теж босонога. I ¬й куди спритнiше без взуття.
  Справдi, i чоботи, i туфлi, i черевики заважають рухатися i бiгати.
  Оскiльки безсмертнi дiти мають швидкiсть рухiв бiльшу, нiж гепард i будь-який iнший земний звiр, то взуття з ¬хньо¬ ноках швидко рветься. Так що Олег взагалi вважаг за краще битися в одних лише шортах.
  З його красивим i рельгфним м'язами тiлом навiть краще. Ось у Брюс Лi був рельгфний торс i вiн вважав за краще знiматися з оголеним до пояса.
  Олег же маг чисту, гладку, дитячу, але дуже мiцну шкiру, на якiй не залишагться шрамiв та опiкiв, i йому навiть красиво б майже голеньким.
  А коротенькi шортики це так - для пристойностi.
  А в колонi¬ Макаренка юнi ув'язненi були у шортах та маячках, а коли спекотно i без майок. I так ходили в досить холодну пору. Що для звичайних тiл не надто пригмно.
  Але зараз ще спека. Лiто ще тiльки-но перевалило за макiвку, кiнець липня. А це Японiя, де ще так тепло i пригмно цiг¬ пори. Нехай i пiвнiч.
  До речi, на пiвднi Японi¬ досить м'якi i зими. А на пiвночi зима досить прохолодна. Хоча кра¬на й вiдносно невелика за розмiрами. Але пiвнiч обтiкаг холодну течiю, а пiвдень теплу. До речi i в Порт-Артурi, зими значно м'якшi, нiж у Владивостоку. Теж змiщення на користь теплiших морiв i течiй.
  Олег Рибаченко бореться у цьому чудовому та квiтучому кра¬. Вбивати японцiв не дуже хочеться. Адже це не коронавiруси, а живi люди.
  Тим бiльше, серед них багато бореться пiдлiткiв. Молодi японськi хлопчики досить красивi. Вони рисами обличчя м'якiшi нiж дорослi i не такi жовтi, i тому бiльш схожi на гвропейцiв. А дiвчата японськi також дуже гарнi.
  Тим бiльше в Японi¬, багато жiнок освiтлюють шкiру, i бiльше скидаються на гвропейок.
  Та вбивати таких не надто пригмно. Ти вже якось втомлюгшся вiд подiбного кровопролиття.
  Але з iншого боку в тобi клекоче i войовничий азарт. I ти починагш молотити самура¬в з шаленою, бурхливою силою.
  Олег Рибаченко знову провiв мечами вертушку. Зрiзав масу японцiв i проревiв:
  - Слава епосi царя Миколи.
  Маргарита теж кинула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi. Розiрвала масу японцiв, i прочирiкала, скелячи зубки:
  - Епосi великих царiв слава!
  Пiсля чого безсмертнi дiти як засвистять. I на позицi¬ японцiв посипляться презенти знищення. Пробиваючи ¬м черепи.
  А в морi iз жовтою ордою борються дiвчина. Екiпаж мiноносця з красунь у бiкiнi вiдчайдушно б'гться iз самураями. I дiвчата показують найвищий та бойовий клас.
  Марина з босоногими подругами наводить на японцiв знаряддя. Влучно палить i вимовляг.
  - Раз, два, три... Японцiв розiрви! Чотири, вiсiм, п'ять! Кораблик розiрвати!
  I дiвчата пiдтримують ¬¬, завиваючи:
  - Кораблик розiрвати!
  I миготять голими, круглими, рожевими п'ята. Машка теж майже оголена, в одних лише трусах, наводить стовбур, i реве:
  - Слава епосi царського комунiзму!
  I теж як пальне. I ще мiнний апарат запускагться. I прямо в борт японського крейсера таранить.
  Машка захоплено пропищала:
  - Я войовниця-термiнатор!
  I ¬¬ голi, круглi п'ятки такi спокусливi. А екiпаж складагться виключно iз дiвчат. Що треба сказати дуже круто.
  Марина, намагаючись потопити супротивникiв, буркнула:
  - Слава радянськiй Вiтчизнi! Будемо ми жити за комунiзму!
  I ще один, ворожий крейсер тоне.
  Гарно коли команда складагться з одних лише дiвчат. А дiвчата волiю в спеку бiгати в одних трусиках. I це ¬м дуже подобагться, до чортикiв.
  Ось дiвчисько Мелонiка взяла i босими пальчиками нiжок запустила бумеранг. I пара японцiв зрiзаних впала в море.
  Мелонiка взяла та заспiвала:
  - Моя вiра, вiра у комунiзм!
  I знову запустить убивчий бумеранг.
  Машка навела черговий подарунок смертi на ворога. I ось крейсер японсько¬ ескадри знову розколюгться. Це зрозумiло, що з росiйськими бабами битися погано. Вони i тигра зубами загризуть.
  Наташка в атацi розрубала навпiл японського офiцера. I агресивно заявила, вискалив зубки:
  - Наймiцнiший росiйський у свiтi дух!
  I знову красуня в агресивнiй атацi.
  Зоя ж голою п'ятою пiдкинула бомбу з вугiлля. Порвала цiлу масу японцiв. I вiдiрвала багатьом самураями руки та голови. Пiсля чого красуня заспiвала:
  - Вiрю у великий комунiзм!
  I з ¬¬ суничного соска як вилетить блискавка.
  Августина в атацi, мов кобра. Ось невеликий японський танк буквально розiрваний вiд покинуто¬ нею гранати. I жбурляла ¬¬ вогняна красуня очевидно за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Пiсля пропiлу:
  - Присягнiть царевi Миколi! Перемогти, йому дiти бажаю!
  Свiтлана також у битвi - справжнiй звiр. Рве цих японцiв, наче вони якiсь ляльки.
  I войовниця реве на все горло, коли з ¬¬ полуничного соска вилетiла блискавка:
  - За царську епоху! Микола Другий справжнiй орел!
  I голою п'ятою дiвча пiдкине черговий убивчий пакет вибухiвки.
  А ось в атацi та танковий екiпаж Герди. Дiвчина бореться росiйською машиною.
  I ось показуг себе з найкращого боку.
  Босими нiжками Герда наводить зброю, i палить по супротивнику. Снаряд розбиваг японську машину.
  Блондинка в бiкiнi реве:
  - Слався наша кра¬на -
  Не здолаг нас i Сатана!
  Руда мегера в атацi, руйнуючи знаряддя самура¬в реве:
  - За велич арiйських iдей!
  Босими нiжками наводить казенну частину гармати.
  Пiсля чого проревела:
  - За новий Третiй Рейх!
  Христина, ведучи вогонь по самураях, вiдзначила:
  - Майбутнг Нiмеччини попереду! А поки що ми б'гмося за царську Росiю!
  I теж голою п'ятою на педаль натисне.
  Магда, ведучи вогонь по ворогах, агресивно видала, вискалив сво¬ зубки-клики:
  - Ми вiдродимося i будемо крутiшими, нiж Русь!
  I блиснула перлинними зубками. Та це четвiрка дуже бойових хлопцiв. Точнiше дiвчат, якi майже голi, але дуже гарнi, та бойовi.
  Герда стрiляючи японцями, прошелестiла:
  - Все переплуталося, переплелося,
  Дзвiнки ноти...
  Хибна правда, правдива брехня,
  У голих кiсточках дiвчат!
  Шарлота строчачи по самураях з кулемета, проревела:
  - Тiнь, тiнь, тiнь, тiнь...
  Буревiсника тiнь...
  I голою п'ятою натискаючи на гашетку, дiвчина рудо¬ мастi хрипiла.
  Кристина, крушивши супротивника, пiдтвердила:
  Знову над кра¬ною встаг!
  I полуничним соском як натисне собачку, i гармата випустить снаряд. I той потрапить прямо до складу з бойовими запасами. I вся батарея разом вiзьме та вибухне.
  Магда, луплячи за допомогою босих пальчикiв витончених дiвочих нiжок супротивника, прокудахтала:
  - Тiнь, тiнь, тiнь, тiнь...
  Буревiсника тiнь!
  Герда червоним соском грудей натиснувши на кнопку i пославши в ворога снаряд, видала:
  - Час розплати несе!
  Шарлота ведучи пальбу за допомогою пальчикiв голих нiжок, в'якнула, показавши мову:
  - Тiнь, тiнь, тiнь, тiнь,
  Буревiсника тiнь!
  Христина, пальнув за допомогою рубiнового соска по японським солдатам, видала:
  - У вихорi страждань та бiдь!
  Магда за допомогою босих пальчикiв нiжок лупнула по ворогу i пискнула:
  - Нас у революцiю не заманити!
  Герда лупнула лихо, по японцям використовуючи круглу, голу, дiвочу п'яту i вiдзначила:
  - Тiльки в царях багато лиха!
  Дiвчата, звичайно, арiйки вищого рiвня. Зараз у Нiмеччинi неспокiйна кра¬на у кризi. Гiтлер програв вибори президента i його шанси на владу вже виглядають спiрними. Та й бiльшiсть у Рейхстагу в нього лише вiдносна.
  Олег Рибаченко, борючись iз японцями, згадав, що щось схоже було в Росi¬.
  Коли Жириновський, якого порiвнювали з Гiтлером, посiв перше мiсце на виборах до Держдуми, але не змiг не лише розвинути успiх, а й навiть утримати позицiй.
  Хлопчик кинув босими пальчиками нiжок пару зiрочок. Вони розпороли животи вдюжинi японцiв. Пiсля чого хлопець знову подумав.
  Що Жиринiвський боягуз i в нього душа зайця. Що виборець вiдчув i не за нього голосував на виборах президента Росi¬.
  Хлопчик-термiнатор засвистiв, i на японцiв стали сипатися ворони, якi, будучи оглушеними, стали тараном. I пробивали наскрiзь голови самураям.
  Пiсля чого хлопчик знову подумав. Ось люди часто мислять нелогiчно. Справдi, повелися свого часу на ¦льцина. Хоча було видно, що Борис не блищить iнтелектом. I що управлiнець iз нього посереднiй. Найголовнiше, що ¦льцин упертий, з патологiчним потягом змiнювати команду, тобто влаштовувати кадрову чехарду. У цьому планi на нього схожий Лукашенко, який теж любить тасувати кадрову колоду i мiняти Шилова на Милова. Хоча надто часта кадрова ротацiя шкiдлива.
  Ось, наприклад, зняли вже 8-го прем'гра Румоса. I поставили на його мiсце ще гiршого. Лукашенко взагалi з роками став божеволiти. I навiть його власне оточення стало розумiти, що диктатор абсолютно неадекватний. Недарма в президенти пiшли багато управлiнцiв. У правлячiй елiтi стався розкол.
  А як себе Лукашенко повiв iз коронавiрусом? Його поведiнка - просто безумство! Адже в маленькiй Бiлорусi¬ карантиннi заходи та закриття кордонiв могли б дати сильний ефект. Тим паче була фора у часi.
  Але Лукашенко повiвся байдуже на здоров'я людей. I Бiлорусь ударними темпами обiгнала за кiлькiстю заражених Iталiю та Китай.
  Пiсля чого диктатора зненавидiла бiльшiсть бiлорусiв. I лише масовi фальсифiкацi¬ виборiв, використання адмiнiстративного ресурсу, дикий тиск на виборцiв давало шанс перемогти на шостих виборах президента Бiлорусi¬.
  Олег Рибаченко провiв мечами прийом скажений метелик, зрубавши десяток самура¬в i, заспiвавши:
  - Обiцягмо легко, це правда, це так! Але зате, як важко валимо в прiрву все потiм!
  I гола п'ята хлопчика запустила вбивчий пакет смертi ¬хньо¬ тирси.
  Так лiкування вiд коронавiрусу коштуг дуже дорого i капiтально садить здоров'я. Тож нiчого диктатор Лукашенко, вiдмовляючись вжити термiнових заходiв, не заощадив. А що таке коронавiрус йому ще доведеться випробувати на власнiй шкурi. Росiйськi Боги та вищi сили карають диктаторiв за легковажнiсть. А загалом на здоров'¬ людей заощаджують лише злочиннi уряди.
  Олег Рибаченко жбурнув босими пальчиками босих нiжок саморобну бомбу. Адже вiн тепер безсмертний хлопчик. I ревнув на всю горлянку:
  - Слава кра¬нi Росi¬, де люди, наче орли!
  Маргарита провела прийом вiяло, i ламаючи ворогiв, пискнула:
  - Це наша земля! Русь це ми!
  I гола п'ята дiвчинки вiдправила в ворогiв подарунок знищення.
  Маргарита знову засвистить, i ворони падають на голови японським солдатам.
  I нiчого цього не рятуг.
  Дiвчисько дуже бойове i досить круте, щоб разити будь-яку мiць ворога.
  Наталя в наступi... Вона рубаг ворогiв.
  А ось на небi Оленка зi сво¬м екiпажем.
  П'ять дiвчат на величезнiй м'ясорубцi iз трьома лопатями.
  Оленка стрiляг з авiацiйно¬ гармати, знищуючи японцiв i пищить:
  - На славу батюшки-царя!
  Анюта б'г по самураях з кулеметiв i кричить:
  - Ми переможемо не дарма!
  Алла скидаг на японськi позицi¬ бомбу, i вигукуг:
  - I гори та моря!
  Марiя теж з авiацiйно¬ гармати лупнула. Розiрвала самура¬в i пискнула на всю горлянку:
  - Богiв завдяки!
  Маруся запустила з утроби гелiкоптер мiну. Та пiдскочила, вибиваючи японських солдатiв.
  А дiвчина богатир гаркнула:
  - Уся наша земля!
  П'ятiрка взялася за самура¬в капiтально. I гелiкоптер обрушуг на японцiв презент за презентом.
  Важко зупинити царську армiю. Особливо якщо в нiй такi льотчицi, а Анастасiя та Акулiна.
  Анастасiя Вiдьмакова бореться в одних трусах. I посилаг на ворога забiйний подарунок знищення.
  Пiсля чого проспiвала:
  - Найкращий у свiтi цар Микола!
  I знову за допомогою босих пальчикiв нiжок наводить авiацiйну гармату. I збиваг черговий японський ас.
  Акулiна Орлова теж б'гться вiдважно. I громить японцiв капiтально. I використовуг при цьому босi пальчики нiжок. I збиваг знову черговий за рахунок лiтак Японi¬. Пiсля чого прореве, причому досить агресивно:
  - Я войовниця скажемо так, просто супер!
  I пiдморгне супротивникам. Мовляв, у вас все одно немаг найменшого шансу самура¬. I вас обов'язково дiвчата порвуть.
  Анастасiя Вiдьмакова знову збиваг японську машину. Точнiше примiтивний аероплан i цвiрiнькаг:
  - За Батькiвщину ми душу вiддамо,
  I вистогмо i знову переможемо!
  Акулiна Орлова зваливши чергову машину за допомогою босих пальчикiв нiжок, пискнула:
  - Слава буде царськiй Вiтчизнi! Слава царевi Миколi Другому!
  I войовниця зробила черговий, вражаючий вiраж. I два японськi аероплани зiткнулися. I посипалася в рiзнi боки фанера та уламки.
  Поки що Японiя як лiтаки Росi¬ капiтально поступагться. Бiльш того, вона ще не маг шансiв довго протриматися. Дуже вже росiйськi сильнi.
  От i танки навiть висаджуються.
  Екiпаж ¦лизавети на "Олександрi Третьому" рветься у бiй. Незважаючи на значнi габарити, росiйський танк легко видерся на узбережжi i не загруз у пiсках.
  Отже, росiйська армiя рухагться i за допомогою могутнiх танкiв, якi здатнi будь-яку мiць перемолоти.
  ¦лизавета стрiляг з гармати, використовуючи босi пальчики нiжок i вимовляг з напором:
  - Батькiвщина наша Росiя,
  Стане на свiтi щасливiшим!
  Олена веде вогонь iз кулеметiв. Самура¬ валиться вниз як зрубанi дерева вiд свинцевих подарункiв, що розсилають дiвчата.
  Олена зi смiшком вимовляг:
  - Чи стане наша Батькiвщина красивiшою,
  Послужiть дiвчата Росi¬!
  Катерина натиснула голою п'ятою. Надiслала снаряд колосально¬ вбивчо¬ сили. Розiрвала масу японцiв i пискнула:
  - За царськi перемоги!
  ¦фрасiя давлячи японцiв гусеницями, зазначила:
  - Не лише царськi, а й нашi!
  Олена знову пальнула використовуючи босi пальчики нiжок. Порвала на рванi клаптi самура¬в, i пискнула:
  - Та за нашi великi перемоги!
  ¦лизавета дала пострiли iз кулеметiв. Ну, у не¬ i танк нищiвний. Так молотить японцiв.
  Дiвчина заспiвала, зрiзаючи масами самура¬в:
  - Немаг прекраснiшо¬ за Батькiвщину-Росiю,
  За не¬ бiйся i не лякайся...
  Немаг кра¬ни, повiр Русi красивiше,
  З нами Укра¬на, Бiлорусь!
  Катерина, стрiляючи в ворогiв, вискалив зубки, натиснула голою п'ятою на гашетку i проревела:
  - За Росiю, що всiх прекраснiше!
  ¦фрасiя кромсая у несамовитостi самура¬в, i зрубуючи жовтих солдатiв, агресивно заявила:
  - Русь стояла, i стоятиме, як скеля!
  I танк "Олександр Третiй" пришвидшився. Шкода, але дуже жаль, що цар Олександр Третiй помер у сорок дев'ять рокiв. Проживи вiн довше, можливо, Росiя перемогла в першiй вiйнi з Японiгю. I тодi самодержавство було б непорушним та непереможним. А в першiй свiтовiй вiйнi лютневий переворот стався вже тодi, коли Росiя стояла на порозi остаточно¬ перемоги.
  Але якби поразки у вiйнi з японцями, був i думи. А значить розсадника бунтiв та рiзноманiтних змов. Крiм того, в принципi здоровий як бик Олександр Третiй мiг прожити довше. I чи цiлком мiг встигнути i сам особисто виграти першу свiтову вiйну? А що? Австрiйський iмператор, який влiз у битву з Росiгю Франц, прожив вiсiмдесят шiсть рокiв, а поправив шiстдесят вiсiм. I помер у 1916 роцi! А що Олександр Третiй не мiг прожити стiльки ж чи навiть бiльше?
  У всякому разi, Росiгю зараз править Микола Другий. I його правлiння вже довге.
  Вже Катерину Другу за тривалiстю обганяг. А так може ще й Петра Першого перекрити. А може, й Iвана Грозного. Щоправда, той певний час правив чисто номiнально.
  ¦лизавета знову стрiляг. Розбиваг японську машину, i скеля зубки вимовляг:
  - Вiрю в епоху комунiзму!
  I поморгуг сво¬м напарницям!
  Олена чергою з кулеметiв скошуг самура¬в, i вимовляг, скалячи бiлi зубки:
  - Буде нова епоха та сходження сонця!
  I знову за допомогою босих пальчикiв нiжок, дiвчина пальне.
  Катерина, стрiляючи по супротивниках, агресивно видала:
  - Епоха царя Миколи Другого буде дуже славною!
  I дiвчисько пiдморгне сво¬м напарницям. Ну, люблять вони це робити.
  А танк давить японцiв. I випускаг кишки солдатам.
  У небi борються двi нiмкенi: Альбiна та Альвiна. Вони вже встигли здобути всi першi чотири ступенi Георгi¬вського хреста. I перший хрест iз срiбла. Друге срiбло з бантом. Третiй хрест золотий. Далi золотий iз бантом. А п'ятий котрий дiвчата хочуть навiть отримати - золотий з дрiбними дiамантами. Шостий ступiнь хреста золотий з бантом та дiамантами. А г ще й сьомий ступiнь - платиновий хрест iз дiамантами, i восьма: платиновий хрест iз дiамантами та бантом. Останнi хрести бiльшi за золотi, i на них бiльше дiамантiв. I бант теж приспав дiамантами.
  Цiлих вiсiм ступенiв, i чим вищий ступiнь. Тим бiльше за не¬ щомiсяця довiчно платять грошi. Причому власникам ступiнь iз дiамантами не лише платять за нагороди грошi самi, а ще й спадкогмцям. Iз золотим iз дiамантами хрестами - п'ятдесят рокiв, а платиновими з дiамантами хрестами - сто рокiв!
  Нагороди з дiамантами рiдкiснi, проте здатнi надовго забезпечити i не тiльки самого героя, але ще й потомство.
  I дiвчата з Нiмеччини дуже намагаються ¬х заслужити.
  Альбiна збиваг японський лiтак, стрiляючи за допомогою босих пальчикiв нiжок, i цвiрiнькаг:
  - Але великий рейх.
  Альвiна зрiзала чергову машину кра¬ни сонця, що сходить, i продовжила з натиском:
  - Нам сказав, не дрейф!
  Альбiна розгорнула лiтак, випустила чергу. Японець спалахнув, мов свiчка.
  Дiвчина-блондинка проворкувала:
  - За велич арiйського комунiзму у всьому свiтi!
  Альвiна збила самурайську машину i проворкувала:
  - За нашi великi успiхи!
  I використовуючи босi пальчики нiжок, знову надiслала вбивчий подарунок смертi.
  Дiвчата-нiмкеня надзвичайно сильнi крали. I зараз вони вбивають ворогiв Росi¬. Але можуть iз таким самим успiхом вбивати i росiйських солдатiв. Вони найманцi.
  Про таких писав Лермонтов;
  Але що за диво здалеку,
  Подiбно до сотень втiкачiв.
  Явився нам з волi року,
  На лов слави та чинiв!
  Альбiна агресивно вiдзначила, збиваючи нового японця, з великою впевненiстю у собi:
  - Я найкраща у свiтi!
  Альвiна зрубала чергового японського льотчика, теж прокричала заперечуючи, i показавши мову:
  - Нi! Це я найкраща у свiтi!
  Альбiна примирливо заспiвала, збиваючи японськi лiтаки:
  - Ми найкращi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi.
  Не вiрить Вiтчизна сльозам -
  Ми злим олiгархам дамо по мiзках!
  А ось серед iнших войовниць iноземного легiону бореться Джейн Амстронг. Красива дiвчина з Британi¬. I з нею в командi теж винятково особи прекрасно¬ статi.
  Войовницi розумiгться босонiж i в бiкiнi.
  Гертруда зарядила зброю за допомогою пальчикiв голих нiжок. А Маланья навела i пальнула.
  Японська гармата перекинулася.
  Монiка перевiряла, кивнувши головою:
  - Слава Великiй Британi¬!
  Джейн Амстронг заспiвала, стрiляючи з кулемета:
  - Прав Великобританiя небеснi моря,
  Ми не будемо рабами нiколи!
  Славитись наша англiйська земля!
  Ну а Росiя маг царя!
  I знову войовниця як вiзьме i дуже влучно пальне. I японський танк розкололо на частини.
  Гертруда, ведучи вогонь, взяла i заспiвала:
  - Яскраве сонце надi¬,
  Знову над кра¬ною встаг...
  Ми перемагагмо як ранiше,
  I вирушали у похiд!
  I англiйки у повному ударi та бойовому трансi.
  Олег Рибаченко б'гться iз японцями. Вiн дуже нагадуг хлопчика з мультфiльму Конана. Тiльки ще швидший. I так цих самура¬в молотить. Ясно, що Японiя проти тако¬ команди не маг шансiв.
  Хлопчик-термiнатор узяв, i кинуло босою нiжкою гранату, i агресивно заспiвав:
  - Пiднiмайся кра¬но велика,
  Вставай на смертний бiй!
  З армадою дуже темною,
  I жовтою ордою!
  Маргарита теж взяла i рубала мечами потрiйний млин. Потiм
  Голою п'ятою пiддала зв'язку гранат яку ¬й перекинув посильний хлопчик.
  Розiрвала масу японцiв та проспiвала;
  Нехай лють благородна,
  Закипаг як хвиля...
  Йде вiйна народна -
  Священна вiйна!
  Так це пара безсмертних дiтей, дуже активно ворогiв трощить i рубаг. Вiд таких шибеникiв не прийти самураям пощади. Але в будь-якому випадку тут все царська армiя складагться з геро¬в i найреальнiших переможцiв.
  Олег Рибаченко рубаючи супостатiв, зазначив:
  - Немаг пощади, немаг пощади, не пощади вороговi!
  Я будь-яку, я будь-яку, рать мечем розiрву!
  I хлопчик знову як засвистить у особливому дiапазонi. I ворони заваляться в непритомнiсть, до смертi пробиваючи сво¬ми дзьобами, черепи солдатiв Японi¬.
  
  АДСЬКИЙ ОСКАЛ НIМЕЦЬКОT ПАНТЕРИ
  АННОТАЦIЯ
  Нiмецькi дiвчата змогли зробити таку "Пантеру", що на голову сильнiша за радянськi танки. Внаслiдок цього Вермахт переламав хiд вiйни i став перемагати. Коли дiвчата борються босонiж ¬х не зупинити.
  . РОЗДIЛ ¦1
  Якщо радянський танк Т-34 став для нiмцiв шоком, то гiтлерiвцi вiдповiли на це ще бiльш грiзною та ефективною "Пантерою"-2. Герда та Шарлота розробили принципово новий танк. З вузькою та маленькою вежею. Число членiв екiпажу скоротили до чотирьох. Двигун та трансмiсiю розташували разом i поперек, а коробку передач на самому моторi. Вага танка зменшилася до тридцяти шести тонн. При цьому бортова броня стала як у "Тигра"-2 за 82-мiлiметри пiд нахилами. А лоб корпусу в 120-мм пiд великими нахилами, а лоб вежi 150-мм борту 82 мм i теж з нахилами. При двигунi в 700 кiнських сил такий танк був рухливим, маневреним. Його ходова частина теж стала легшою i простiшою в ремонтi, i бiльш прохiдна. Частину елементiв вивели за корпус. Висот танка всього 1,80 метра.
  Його поява стала для радянських вiйськ шоком. До Курсько¬ дуги машина правда не встигла. У серiю ¬¬ почали випускати лише у вереснi сорок третього року.
  Але пiд час контрудара Майнштейна цей танк було вперше застосовано масово.
  I сама Герда зi свогю командою взяла участь у битвi.
  Незважаючи на мороз, дiвчата були в бiкiнi та босонiж, такi ось вiдважнi крали.
  Поки що танк мав колишню 75-мiлiметрову, довгоствольну гармату, яко¬ цiлком вистачало для поразки противника.
  Герда зробила пострiл iз збро¬, використовуючи босi пальчики нiжок, i вразила радянську машину в лоб.
  Пiсля чого войовниця прочирiкала:
  - Слава iдеям арiйського братства!
  Всадила в тридцятьчетвiрку вельми влучно ця дiвчина.
  Потiм Шарлота як лiпить, iз скорострiльно¬ гармати. I вразить танк у центр вежi. I зареве:
  - За великi перемоги!
  А потiм взяла i пальнула Христина. Дiвчата стрiляли по черзi, та ще й використовуючи босi нiжки.
  Войовниця заспiвала:
  - Моя перемога на мене чекаг!
  Врiзала й Магда. Дiвча теж використала босi пальчики нiжок, i розбила чергову радянську машину, проворкувавши:
  - В iм'я Iсуса!
  Четвiрка нiмецьких дiвчат працюг капiтально. I дуже ефективно.
  I черговий танк пiдбиваг. Войовницi працювали наче винищувальний батальйон.
  Пiдбили за один бiй сорок радянських танкiв, самi отримали кiлька попадань у рикошет.
  Контрудар Майнштейна виграв у силi, i нiмцi змогли розгромити радянськi вiйська та скинути ¬х за Днiпро.
  Це була перша за довгi мiсяцi велика перемога. I фашисти змогли втриматись за Днiпром.
  Але в сiчнi Червона Армiя знову наступала, цього разу пiд Ленiнградом, i змогла досягти успiху. Щоправда, спроба знову форсувати Днiпро на пiвднi провалилася, але блок з Ленiнграда було знято. На цьому тлi нiмцi втрималися в центрi та головне на рубежi Днiпра. Жорстокi бо¬ взимку не дали Червоно¬ армi¬ на цiй дiлянцi переваги.
  Очевидно новий танк "Пантера"-2 грав свою роль. Вiн виявився вдалим. Швидким та добре захищеним. Майже вдвiчi легше нiж "Тигр"-2, i практично не поступагться цiй машинi в бронюваннi. До речi, "Тигр"-2 у серiю не пiшов. Замiсть не з'явилася потужнiша за озброгнням модифiкацiя "Пантери"-2 лише на тонну важча.
  А Гiтлер наказав "Тигр"-2 переробити, щоб зробити броню набагато товщою на таку вагу. Щодо гармати були суперечки - пiдвищувати калiбр збро¬ чи нi. Все-таки бiльше калiбри нижче скорострiльностi, точно¬ i запас снарядiв.
  Ось колишня гармата "Пантери" непогано зi сво¬м завданням справлягться. I навiть IС-2 пробиваг в лоб.
  Тож чи варто ¬¬ мiняти? Хоча снаряд дрiбнуватий i не надто руйнуг.
  "Пантера"-2 Б, з 88-мiлiметровою гарматою загалом була машиною, яка бiльш-менш вiйськових влаштовувала.
  Нiмцi навеснi перейшли у наступ на Iталiйському фронтi, користуючись тимчасовим затишшям на сходi.
  I ¬м вдалося розгромити вiйська союзникiв на цiй дiлянцi фронту. Успiху сприяла поява МЕ-262. Новий реактивний винищувач виявився шоком. З'явився вiн ранiше, нiж реально¬ iсторi¬, тому фахiвцi переконали Гiтлера не робити блiцбломер, як не ефективну модель. Крiм того, замiсть програми ракет Фау було взято прiоритет на розвиток реактивно¬ авiацi¬. I це позначилося пiд час вiйни. I переконали Гiтлера у цьому Шарлота та Герда.
  Що мовляв, дiйсно ракети неефективнi через ¬хню малу точнiсть i високу вартiсть. А ось реактивнi лiтаки це майбутнг. Тим бiльше МЕ-262 досить простий в управлiннi, i тому доступний асам. I його важко збити. Бiльша польотна вага машини, дозволяла навiсити на не¬ броню, i два реактивнi мотори, i вертикальна маневренiсть вражаюча. А потужне озброгння дозволяло збити машину з одного заходу. Особливо гарними виявились двi дiвчини, якi стали асами в першiй же сво¬й битвi: Альбiна та Альвiна.
  Вони билися зазвичай майже оголенi, лише в трусиках i тоненькою смужкою тканини на грудях. I творили чудеса.
  Альбiна виконала вiраж. Натиснула босою нiжкою на педаль. Збила американський лiтак i заспiвала:
  - За мiць арiйського комунiзму!
  Альвiна звалила машину союзникiв, i продовжила стрiляти за допомогою босих пальчикiв нiжок. I проворкувала:
  - За наших хлопцiв!
  Дiвчата лихi i вкрай бойовi та войовничi. Дуже вже вони хвацько винищують союзникiв у небi.
  I так люто набирають рахунки.
  Ось уже фашисти вибили союзникiв, захопивши безлiч полонених i трофе¬в, з Iталi¬. Але на острiв Сицилiя ¬х прикриваг могутнiй морський флот союзникiв.
  Влiтку союзники готують посадку у Францi¬. Але настрiй у них тривожний. Нiмцi стали сильнiшими i танки у них найкращi у свiтi. I винищувачi реактивнi теж найкращi у свiтi, тiльки ¬х поки що з тисячу, не так уже й багато.
  Але дуже вже вони забiйнi.
  Влiтку та Сталiн готуг наступ. Але завдання складнiше, нiж у реальнiй iсторi¬. Балкона на Полiссi немаг, i Днiпро все ж таки перешкода серйозна. I оборона у нiмцiв сильна.
  Але танки нiмецькi мабуть краще поки будуть. I лiтаки також. Ось з'явився ТА-152 еволюцiя Фокке-Вульфа, i така машина дуже серйозний лiтак. I багатоцiльовий у сво¬й. I здатний збивати супротивникiв без жодних сумнiвiв. Потужне озброгння та броня. I найкращi льотнi характеристики та швидкiсть.
  Нiмцi i в повiтрi та на сушi отримали бiльш якiсну технiку. Але ¬м поки що не вистачало кiлькостi. I вони збирали сили i перебували в активнiй оборонi.
  Червона армiя, використовуючи новi танки IС-2 та Т-34-85, перейшла в наступ. Основного удару було завдано в центрi. Частина сил втiм i довбанула i черга Днiпро. Нiмцi були готовi до вiдображення удару. Хоча трохи ранiше розпочалася висадка союзникiв у Нормандi¬.
  Спочатку вона проходила успiшно. Але потiм танки завдали нищiвного контрудару. У боях взяла участь i САУ Е-10 дуже легка i маленька самохiдка з двома членами екiпажу, розташованими лежачи, просто руйнувала союзникiв. Дуже низький силует 1,2 метра, вага в десять тонн, i двигун 400 кiнських сил забезпечували класну рухливiсть. При цьому лобова броня в 80-мiлiметрiв пiд великим нахилом, робила машину, що практично не пробивагться для чола союзникам. I досить маленькою, пронизливою. I вона жалила союзникiв наче бджiлка. I трощили нiмцi союзникiв. Альбiна та Альвiна збили бiльше трьохсот лiтакiв кожна i отримали по Лицарському Хресту Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. Цi дiвчата виявилися просто супер.
  I всiх руйнували без особливих у сво¬й ефективностi проблем.
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок навела винищувач на супротивника, i почала його збивати, зi свогю дикою люттю. I ось три винищувачi та бомбардувальник союзникiв - спалахнувши впали.
  Войовниця промуркотiла:
  - За Пруссiю!
  Альвiна продовжувала руйнувати союзникiв сили, i буквально спалювати ¬х. I проворкувала:
  - За Третiй Рейх!
  I знову босими пальчиками нiжок навела авiацiйнi гармати на цiль. I це виявилося чудово.
  Альвiна прочирiкала:
  - Ми великi тигри, втiлення царицi!
  Альбiна зрiзала черговий англiйський лiтак, змусила його димитися i проворкувала:
  - Якщо жiнка тигриця, то роздере чоловiка, навiть якщо вiн не повний осел!
  I голою п'ятою натисне на педаль.
  Альвiна стрiляючи в супротивникiв i скошуючи ¬х, вiдзначила:
  - Босi нiжки дiвчинки, будь-якого чоловiка змусять залiзти пiд пiдбор!
  Альбiна, збивши черговий лiтак союзних вiйськ, погодилася:
  - Чоловiк побачивши босий жiночо¬ п'яти стаг повним валянком!
  Альвiна босi пальчиками пiдрiзала чергову машину Британi¬, скеля зубки видала:
  - Босонiж дiвчисько взуг по повному чоловiковi, навiть якщо вiн iнших звик робити валянками!
  Альбiна, збиваючи американця, вiдзначила:
  - Чоловiк маг бути мiцним як дуб, i не дозволяти знiмати з себе стружку як з пня!
  Альвiна з цим охоче погодилася:
  - Боса жiноча п'ята, чоловiка роздягне до гола, i взути до вух!
  Альбiна трохи змiнила тему, пiдрiзавши чергового американця:
  - Солдат це кремiнь, якщо розумом не брукiвка!
  Альвiна босими пальчиками пiдбила супротивника i скеля зубки вiдзначила:
  - Чоловiк справжнiй алмаз, коли маг золоте серце i залiзнi нерви!
  
  Альбiна збивши черговий лiтак союзникiв, проворкувала:
  - Чоловiк маг бути мiцним як сталь, але тугий на мiркування як пень!
  Альвiна агресивно вiдзначила, порiзавши американський лiтак:
  - Людина повинна мати орлиний погляд, та й слух не повинен бути як у ворони!
  Альбiна, збивши противника, пискнула:
  - Чоловiк тiльки кураж маг орла, а насправдi найчастiше характером - типова курка!
  Альвiна агресивно помiтила, пiдрiзавши американця, бойовим заскоком:
  - Не буваг негарних жiнок, буваг тiльки огидне чоловiче безсилля!
  Коротше кажучи, дiвчата просто супер. I вже до липня перевищила кожна п'ятсот збитих лiтакiв i отримали по Лицарському Хресту Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Висадка союзникiв у Нормандi¬ завершилася повним розгромом. Лише полонених захопили нiмцi понад сiмсот тисяч. I це круто та колосальнi успiхи!
  На сходi нiмцiв вдалося Червонiй Армi¬ лише трохи потiснити. Гiтлерiвцi добре змiцнилися, i билися наче чорти. I використали змiцнення зведенi заздалегiдь за участю мiсцевого населення. I це очевидно ¬м допомогло. Фашисти боролися вiдчайдушно i вiдбили майже всi атаки.
  Бо¬ показали, що "Пантера"-2 з великим нахилами лобових листiв бронi та низьким силуетом, як i ранiше, невразлива для радянських танкiв у лоб. I цiлком справлягться iз машинами Червоно¬ Армi¬. I маг великий запас снарядiв.
  Тож усi атаки радянських вiйськ припали до мiцного блоку. Та й у фашистсько¬ пiхоти з'явився автомат МР-44, який не мав собi рiвних i буквально вибивав радянську пiхоту. Тож iз фашистами не вдавалося впоратися нiяк.
  I вiдбили фрицi атаки. Поки що не поспiшали контратакувати. Потрiбно було випустити новий танк "Тигр"-3, важчий, з потужнiшим двигуном i краще захищений.
  Та й реактивну авiацiю розвинути. Особливо ХЕ-162 - реактивний винищувач куди бiльш дешевий, легкий та простий з виробництва нiж МЕ-262 та бомбардувальники "Арадо".
  Непоганий був i новий нiмецький чотиримоторний Ю-488, який розвивав колосальну для гвинтового бомбардувальника швидкiсть сiмсот кiлометрiв на годину, завдяки меншiй площi крила.
  Поки що фрицi накопичували сили. I вели пiдводну вiйну ... Поразки союзникiв в Iталi¬ та у Францi¬ послабили позицi¬ Рузвельта. А тут ще й американцi зазнали поразки при спробi висадки на Фiлiппiнах. Японськi лiнкори змогли виявити та знищити американських десант.
  Рузвельт програв вибори молодому республiканцю Джозефу Байдену I це президент вiдкрито заявляв, що СРСР допомагати не треба. Що Сталiн гiрше за Гiтлера, i що потрiбно всi зусилля зосередити на Японi¬.
  Були проблеми й у Черчiлля.
  Тому поки що Гiтлер вичiкував, i нiмцi сидiли в щiльнiй оборонi. Лише у Сицилi¬ провели операцiю та вiдбили ¬¬ у союзникiв. Тим бiльше флот Британi¬ порiдшав через активнiсть пiдводних човнiв гiтлерiвцiв.
  Восени Червона армiя намагалася наступати Пiвднi. I також проти Фiнляндi¬.
  Лiтнiй наступ на карельському перешийку закiнчив тодi неуспiшно. Фiни та нiмецька розвiдка його розкрили та пiдготувалися. Та й СРСР мало видiлив сил для цiг¬ операцi¬.
  Восени було кинуто бiльше вiйськ, та й вони загрузли, та й нiмцi були готовi. Гiтлерiвцi використовували у розвiдцi реактивнi лiтаки, яких не могли наздогнати радянськi винищувачi та досконалу оптику. Також унiкальнi фотоапарати. I це неабияк допомагало.
  Так що вони загалом навчилися розкривати дезiнформацiю та вiдслiдковували пересування вiйськ.
  Отже, тепер Сталiн не мiг так просто раптово вдарити. I фашисти брали нагору в оборонi.
  Взимку радянськi вiйська знову намагалися наступати у центрi. Удар наносився мiж Днiпром та Захiдною Двiною. I це був смiливий крок. Але досить очевидний, i нiмцi там капiтально змiцнилися. I пiдтягнули новi танки та САУ Е-25, з 88-мiлiметровою гарматою. Ця машина при вазi в двадцять шiсть тонн мала двигун в 700 кiнських сил, i лобову броню в 120 мм пiд нахилами, i бортiв в 82 мм, при висотi в 1,4 метра. Самохiдка в лоба непробивна з-за великих кутiв нахилу бронi. А до борту ¬¬ ще прикривали ковзанки. А можна повiсити ще й екрани.
  Тож Червона Армiя зiткнулася з дуже серйозним супротивником. Якого так просто не здолати. I фашисти знову вiдобразили сiчневий наступ Червоно¬ Армi¬.
  У боях знову взяла участь Герда та Шарлота. Обидвi дiвчата билися на САУ Е-25, розташувавшись лежачи. I буквально вибивали з супротивника дух.
  Герда лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирикала:
  - Слава нашiй армi¬!
  Шарлота пальнула, цього разу натиснувши червоним соском на кнопку джойстика i прочирiкала:
  - Слава великим перемогам!
  Герда дуже агресивно вiдзначила, пальнув у ворога:
  - За велич планети!
  I голою п'ятою як стукне по кнопцi.
  Шарлота знову рубiновим соском лупнула, i прошибла радянську машину прочiрiкавши:
  - За вершини пiдкоренi!
  I як розсмiягться. Фашисти бойовi
  I ось у березнi 1945 року гiтлерiвцi перейшли у наступ. I завдали першого уколу. Прорвали оборону у районi Захiдно¬ Двiни.
  На той час США фактично згорнули бойовi дi¬ проти Третього Рейху та Британiя теж.
  I тепер фашисти зосередилися на сходi. Гiтлер серйозно хотiв спалити. I дуже капiтально все як розгориться.
  Але оборона радянських вiйськ дуже стiйка i цього разу у кiлька ешелонiв. I прорвали ¬¬ нiмцi, пройшовши кiлометрiв п'ятдесят три рубежi, але на четвертому ¬х зупинили. Крiм того, настала бездорiжжя i бойовi дi¬ тимчасово загальмувалися.
  Наприкiнцi квiтня Сталiн знову намагався наступати. I його вiйська масово застосували пiд час прориву прожектора. Але це теж трохи досягли. Прорвали оборону та просунулися, але потiм ¬х вiдкинули на вихiднi позицi¬.
  "Тигр"-3 мав лобову броню в 250-мiлiметрiв, i бортову - 170-мiлiметрiв, а двигун - 1200 кiнських сил, при вазi в шiстдесят п'ять тонн. Так що цей танк радянськi позицi¬ просто мучив. Гармата була 88-мм i 100 ЕЛ довжина стовбура.
  У травнi у СРСР виник новий танк IС-3. Машина була на три тонни важчою за IС-2, i складнiшою у виробництвi, зате з куди краще захищеною особливо в лоб вежею. Зброя таки "Тигр"-3 у лоб не пробивало. I сам танк ще гiрший за ходовi якостi, нiж IС-2.
  У реактивнiй авiацi¬ нiмцi зберiгали перевагу i навiть зусилля ¬¬. У них з'явилися з червня мiсяця у серiйному виробництвi МЕ-262 Х, зi стрiлоподiбними крилами та двома досконалiшими двигунами. Даний лiтак розвивав швидкiсть до 1200 кiлометрiв на годину, i всiх трощив.
  Ще бiльш серйозною машиною став ТА-400 з реактивними двигунами та шiстьма моторами. Ця машина бомбила радянськi пiдпригмства на Уралi та за Уралом. Потiм i таке iнше. Потужна армада. А реактивний Ю-287, який став проблемою для радянських лiтакiв.
  Але найнепригмнiший сюрприз для Червоно¬ армi¬ це дисколети, що розвивають швидкiсть до чотирьох звукових, i через ламiнарний струмiнь обтiкаг машину практичнi невразливi.
  I тут ще у нiмцiв з'явилися i безхостки МЕ-263 на ракетних реактивних двигунах, i дуже маленькi, швидкiснi та здатнi лiтати сорок п'ять хвилин, i ¬х можна використовувати бiльш ефективно, нiж ранiше, МЕ-163.
  Фрiци також ввели в дiю i винищувачi "Гота", теж безхости i ефективнi. А також у боях стали застосовуватись i планери.
  На морi гiтлерiвцi продовжували терзати англiйцiв, використовуючи пiдводний флот. У тому числi мiнiатюрнi субмарини на одну людину. I це дуже ефективно.
  Радянський Балтiйський флот зазнав колосальних втрат. I вiд авiацi¬ та пiдводно¬ вiйни.
  Альбiна та Альвiна обидвi дiвчини, що за будь-яко¬ погоди бiгають босi i в бiкiнi, а то й лише в одних трусиках, стали легендарними льотчицями. За тисячу збитих лiтакiв ¬х нагородили новою нагородою Лицарським Хрестом Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Дiвчата надзвичайно лихi крали. I такi фантастичнi рахунки набирають.
  Гiтлер у них душi не чув. I навiть ¬м босi нiжки цiлував особисто фюрер.
  У червнi нiмцi намагалися наступати в обхiд Днiпра. Радянськi вiйська тримали оборону. Але прогинали поступово пiд натиском. Допомога пiд ленд-лiз фактично припинилася. I СРСР довелося туго. Бомбардування все наростало.
  Радянський танк Т-34-85 був слабенький гарматою проти нiмецьких машин. А потужнiший Т-54 зробити нiяк не вдавалося. I тодi основну ставку було зроблено на самохiдку СУ-100. Ця машина в реальнiй iсторi¬ не стала занадто масовою, але в альтернативнiй ¬¬ випуск все бiльше i бiльше нарощувався.
  Ось коли нiмцi змогли просунутися в центрi та пiдiйти до Смоленська, там розгорнулися бо¬ iз масовим застосуванням СУ-100. Пiка досягли у серпнi.
  Танковий екiпаж ¦лизавети на цiй самохiдцi творив чудеса. Особливо коли дiвчата билися майже голi та босi.
  ¦лизавета навiть натиснула червоним соском на кнопку гармати i вразила гiтлерiвський танк, проворкувавши:
  - За Русь велику!
  Катерина натиснула малиновим соском грудей. Розбила нiмецьку машину i пискнула:
  - За СРСР!
  Олена теж довбала з великою точнiстю. Вразила фашистський танк за допомогою рубiнового соска грудей i пискнула:
  - За Вiтчизну!
  ¦фрасiя по черзi довбала з самохiдки по ворогу. I застосувавши полуничний сосок, в'якнула:
  - За Батькiвщину!
  Ось це були бойовi дiвки.
  Нiмцi все пруть i пруть. У лоб "Тигр"-3 радянська гармата не бере. Та й "Пантера"-3 непробивна. Нiмцi в нiй зробили товщу броню, i щоб не втратити рухливiсть встановили двигун в 900 кiнських сил. Так що пруть ¬хнi машини безбожно.
  ¦лизавета стрiляг за допомогою босих пальчикiв нiжок. Радянський снаряд iде в рикошет.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - За комунiзм ми у бiй пiдемо!
  Катерина теж лупнула, використовуючи босi пальчики нiжок i вiдзначила, скелячи зубки:
  - Нi! Не те!
  Олена, теж використовуючи босу нiжку пальнула фашистами i проспiвала:
  - Ми смiливо у бiй пiдемо!
  ¦фрасiя, агресивно вiдзначила, скелячи зубки:
  - За владу порад!
  I теж як пальне, використовуючи босi пальчики нiжок. Ось це агресивне дiвчисько.
  Червона армiя трохи вiдступила в центрi, але втримала Смоленськ... Восени нiмцi припинили атаки, але стали, користуючись перевагою в повiтрi, посилювати бомбардування. I цей пресинг все наростав. I бомби на СРСР сипалися не слабша.
  Поки кра¬на не мала авiацi¬, i крити ворожу активнiсть просто нiчим.
  А ворог капiтально пресуг. I все бiльш активнi та жорстокi бомбардування Росi¬.
  Хаффман теж перевищив у груднi 1945 року тисячу збитих лiтакiв i отримав лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  А дiвчата довели свiй рахунок двох тисяч кожна та отримали особливу нагороду кожна. Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста та срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Так Альбiна та Альвiна це класнi i дуже красивi дiвчата, що борються майже голенькi, i босi, i перемагають будь-якi орди разом - вони смертоноснi дiвчата.
  Взимку Червона Армiя намагалася наступати. У боях брали участь танки IС-3. Але дана машина досить трудомiстка у виробництвi i з поганою прохiднiстю, незважаючи на гарний захист чола, не дуже подобалася вiйськовим. I тi вимагали замiнити танк. Але IС-4 зiштовхнувся iз проблемою. Сталiн заборонив розробку танкiв важче сорока семи тонн. I поки цей танк опинився у пiдвiшеному станi. Як i спроби створити iншi машини iз сiмейства Iсов.
  Поки що фрицi мали перевагу як технiка. А в небi воно наростало.
  Тож у вiдповiдь збiльшувався випуск середнiх танкiв Т-34-85 та СУ-100. Поки що на цьому й будувалася доктрина СРСР.
  Зимовий наступ виявився малоуспiшним. Не вдалося серйозно просунутися, а втрати виявилися бiльшими.
  Нiмцi збирали танки. Настав 1946 рiк ... Сили фрицi накопичували, i планували наступати в травнi.
  Поки що СРСР не мiг створити реактивний винищувач i програвав у битвi в повiтрi безнадiйно.
  Двi дiвчини Альбiна та Альвiна дiйшли до трьох тисяч збитих лiтакiв вже до березня 1946 року. I отримали нову нагороду Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  I це дуже колосальний показник успiху.
  А у квiтнi дискотелi Третього Рейху окрiм тарана, взяли та застосували ультразвук. I це перша була бити через ламiнарний струмiнь i дуже успiшна.
  СРСР чекали попереду нелегкi часи.
  . РОЗДIЛ ¦ 2.
  У травнi 1943 року почався новий великий наступ гiтлерiвських орд. Пiдкопивши танкiв i зiбравши масу "Тигрiв"-3, якi стали основним танком, як найбiльш захищенi i потужно озброгнi, фашисти поперли на таран. I ¬м вдалося прорвати оборону та почати просуватися в обхiд Днiпра з пiвночi.
  У небi фашисти панували. Ситуацiю посилило вступ до вiйни ще й Туреччини.
  Османи воювали з Росiгю у сво¬й iсторi¬ тринадцять разiв. I розраховували на чотирнадцятий, таки здобути перемогу. Тим бiльше, з ними Третiй Рейха, а Захiд не заважаг. Справдi, у Британi¬ режим Черчiлля впав, i новий уряд пiшов на перемир'я з Третiм Рейхом. I США офiцiйно оформили перемир'я. Тим бiльше вiйна з Японiгю йшла не зовсiм вдало, i втрати Америки у битвi iз самураями були великi.
  Отже, тут уже Третiй Рейх повнiстю розв'язався. I зумiв переконати Туреччину вiдкрити другий фронт у Закавказзi.
  Османська армiя довго готувалася до вiйни i кинула проти СРСР мiльйонну армiю, з великою кiлькiстю технiки. Так що тепер вийшло взагалi для Росi¬ не здорово. I ще проблема це реактивнi бомбардувальники ТА-500, якi могли громити радянськi заводи практично безкарно. I реактивна безхвоска Б-28, яка могла досягти будь-яко¬ точки в СРСР, i ¬¬ буквально трощити. Тож тепер Росiю капiтально притиснули. Гiрше стало i iз постачанням Червоно¬ армi¬ особливо вибухiвкою та богприпасами. Та й пального не вистачало. Нiмцi бомбили свердловини в Баку та Поволжi.
  Тож тепер у гiтлерiвцiв з'явився шанс i вони його реалiзували. Насамперед вони хотiли захопити Донбас. Там оборона виявилася слабшою, нiж у напрямку Москви i це вдалося.
  Жорстокi бо¬ розгорнулися за Харкiв. I дуже там все було криваво.
  Герда та ¬¬ екiпаж боролися на "Тигр"-4, цей танк був оснащений потужнiшим двигуном газотурбiнним в 1500 кiнських сил, i мав гармату потужнiше в 105-мiлiметрiв в 100 ЕЛ довгою стовбура, але за колишньо¬ ваги.
  Та й знаряддя нiмцiв автоматичне заряджання та скорострiльне.
  А вага танка колишня, i силует ще нижчий, i нахил бронi навiть бiльше став.
  "Тигр"-4 безсумнiвно досконалiший танк, та його войовницi випробували першими.
  Герда пальнула, натиснувши червоним соском на кнопку джойстика i проворкувала:
  - Наша перемога не за горами.
  I рознесла радянську машину IС-3.
  Шарлота теж лупнула по радянських машинах, i проламала броню, прожгла ¬¬ наскрiзь i проворкувала:
  - За нашi перемоги!
  I як розсмiягться.
  I Христина вiзьме та влiпить. I радянську СУ-100 рознесе. I пiсля чого прочiркаг:
  - За комунiзм.
  Зрозумiло, дiвчина застосувала рубиновий сосок.
  Магда теж вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вразила супротивника i проворкувала:
  - За новi успiхи!
  I дiвчата регочуть. У них поки що все виходить, як вищий сорт.
  Харкiв фашисти оминули i потiм узяли. Далi вони наступали на Краноснодон та Ворошиловград. Пал i Орел ... I це серйозний удар по Червонiй Армi¬.
  Сталiн наказав тримати Орел за всяку цiну, але фашисти ... Виявилися сильнi. Як i ¬х потужнi штурмовi самохiдки. Зокрема "Штурмтигр", та ¬¬ потужнiший "Штурмльов". Остання самохiдка була оснащена ще кращим i потужнiшим реактивним бомбометом.
  I лупила по будинках капiтально. А бiля бомбомета метушилися дiвчата. Екiпаж Агати та Адали працював на "Штурмльов" налагоджено. I дiвчата упиралися сво¬ми голими нiжками у залiзо.
  Агата пальнула, натиснувши босими пальчиками нiжок на кнопки джойстики i проревела:
  - Весь свiт насильства ми зруйнугмо!
  Адала лупанув з кулеметiв, i зрiзуючи пiхотинцiв вiдзначила:
  - I закопагмо капiталiзм.
  I голою, рожевою п'ятою блисне.
  Однак якщо розiбратися, то питання, що г у Третьому Рейху? Може бути теж капiталiзм?
  Агата луплячи по супротивниках, проворкувала:
  - За майбутнiй свiт у всьому свiтi!
  I бомбомет знову спрацював, несучи разом цiлу будiвлю. I це треба вiдзначити дуже ефективний перебiг.
  Адала стрiляючи, за допомогою босих пальчикiв нiжок, пiдтвердила:
  - Слава нашо¬ армi¬ назавжди!
  Бойовi тут дiвчата у Третьому Рейху, але у СРСР не гiршi. Теж вмiють битися.
  Ось уже бо¬ розгорнулися за Курськ i там борються росiйськi дiвчата.
  Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
  - Даремно...
  Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
  - Противник...
  Августина пiддала щось нищiвне i пискнула:
  - Вважаг...
  Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
  - Що...
  Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'якнула:
  - Росiйських...
  Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
  - Зумiв.
  Августина запустила смертельне, пробурчавши:
  - Ворог.
  Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
  - Зламати!
  Наташа дала чергу i пискнула:
  - Хто...
  Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
  - Смiливий!
  Августина видала з напором та люттю:
  - Той...
  Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
  - У...
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - Бою...
  Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
  - Нападаг!
  Августина довбанула i буркнула:
  - Ворогiв...
  Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
  - Будемо...
  Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
  - Яростно.
  Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
  - Бити!
  Августина знову пальнула, i в'якнула:
  - Яростно.
  Свiтлана прочирiкала, ведучи пальбу:
  - Бити!
  Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
  - Ми знищимо фашистiв!
  Зоя взяла i прочирiкала:
  - Майбутнiй шлях до комунiзму!
  I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
  Августина взяла i розкидала черги, i полетiли ¬¬ голi нiжки iз руйнуванням по фрицям:
  - Ми розколемо супротивникiв!
  Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
  - Рознесемо фашистiв!
  I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький Е-75. Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляг собi.
  А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знову пруть танки. Рухагться новий нiмецький "Леопард"-1. Дуже рухлива машина.
  Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли ¬¬ на шматки.
  Наташка зi смiшком помiтила:
  - Ми дуже боремося!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Дуже здорово!
  Августина дотепно помiтила:
  - У нас буде перемога!
  I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
  Свiтлана теж пальчиками голо¬ ноги запустила подарунок смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошки. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
  Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
  - За Русь святу!
  Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
  - Я войовниця того рiвня, що не згасаг!
  Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала:
  - Я войовниця з великих амбiцiй!
  I вишкiрила перлиннi зубки!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Дуже великих амбiцiй!
  Наташка кинула босою нiжкою лимонку i заспiвала:
  - З неба...
  Зоя теж жбурнула босими пальцями гранату i видала:
  - Зiрочка...
  Августина запустила голою ногою презент смертi та заспiвала:
  - Яскрава...
  Свiтлана теж кинула гранату за допомогою босо¬ нiжки i видала:
  - Кришталiно!
  Наташа дала чергу i прошипiла:
  - Я вам...
  Зоя запустила босими пальцями подарунок смертi, прошипiвши:
  - Пiсеньку.
  Августина пiддала голою п'ятою, що несе смерть i пропищала:
  - Заспiваю...
  Наташка продовжила, агресивно спiваючи:
  - Про...
  Зоя кинула босонiжкою нiжкою вибуховий пакет, розкидавши фашистiв i пискнула:
  - Рiдного...
  Августина пiддала голою п'ятою в'язку гранат, видала:
  - Сталiно!
  Але все-таки не втримали войовницi та Курськ. Прорвав супротивник радянську оборону, просуваючись у напрямку Воронежа. Лiто, i тепло... Йде вже шостий рiк Велико¬ Вiтчизняно¬ вiйни, i всiм дуже жарко та весело. Хоча втрати з обох бокiв колосальнi.
  Герда знову в бою i очевидно випробувати новий танк.
  Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда ¬дуть на танку Е-100 класу У. Ця машина компактнiша, на чотири члени екiпажу. I ¬¬ озброгння - реактивний бомбомет та унiверсальна гармата 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ - винищувач танкiв.
  Войовницi собi ¬дуть i насвистують.
  Герда стрiляг з довго¬ гармати. Пробиваг в борт з дистанцi¬ IС-3 i цвiрiнькаг:
  - Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  А Сталiна засмажимо i з'¬мо!
  Шарлотта пальнула iз реактивного бомбомета. Накрила радянський бункер i пискнула:
  - Ми непереможнi!
  Христина взяла i прогарчала, натискаючи на курок босою п'ятою:
  - Дiстанемо i в тому, i в iншому!
  Довбанула причому влучно i Магда. Розбила радянську САУ СУ-152. I проворкувала:
  - Буде час, настане перемога!
  Герда провизжала, стрiляючи:
  - Нас нiкому не зупинити!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Але пасаране!
  Руда бестiя пройшла разом з Гердою всю першу свiтову вiйну, починаючи вiд Польщi, i закiнчуючи цим великим наступом, що почався в травнi. Багато чого бачила руда чортiвка.
  I готова битися до кiнця!
  Крiстiна теж стрiляг, i вишкiрилася. T¬ волосся золотаво-руде. На вiйнi дiвча не старiють, а навiть, мабуть, молодшають! Вони такi лютi i велелюбнi. Скелять собi зубки.
  А в зубках жодно¬ дiрочки.
  Магда маг шевелюру кольору сусального золота. I теж активно скеляться. Класне дiвчисько. У нiй така агресивна грацiя та енергiя тисячi коней.
  Герда дiвчина з бiлим волоссям стрiляг, i з усмiшкою помiчаг:
  - У свiтi багато г й доброго i бридкого... Але чорт забирай, наскiльки ж тривала ця вiйна!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - I справдi, друга свiтова вiйна тягнеться надто вже довго. Всi бо¬ i бо¬... Це реально вимотуг!
  Христина рушила босою нiжкою по бронi i в'янула:
  - Але Британiя досi не переможена!
  Магда пальнула по росiйських i ринула:
  - А маг бути повалена! Це наше кредо!
  Герда прошипiла, стрiляючи по росiйських, i скелячи зуби, кольори слоново¬ кiстки:
  - Нам потрiбна перемога!
  Довбанула i Шарлота, пров'якавши:
  - Одна на всiх ми за цiною не посто¬мо!
  Крiстiна руда i золота бестiя промовила:
  - Нi! Чи не посто¬мо!
  Магда прицмокнула червоними губками, прочiрiкавши:
  - Ми за цiною не в магазин ходимо!
  I вистрiлила златоволоса гарпiя.
  Герда теж довбала по росiйських танках. Пiдбила машину i в'якнула:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  Шарлота пiдспiвуючи додала:
  - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  Христина пiдтримала пiсенний порив:
  - Не вiрить Вiтчизна сльозам!
  Магда спiвуче продовжила:
  - А всiм комунiстам дамо по мiзках!
  I дiвчата пiдморгнули один одному. У них загалом гарний танк. Тiльки з дистанцi¬ важко пробити важкий п'ятдесят тонн IС-3 у лоб. Але й снаряд у нiмцiв непростий, а з урановим сердечником. I в армi¬ багато чорношкiрих. Якi борються з несамовитою люттю. I з ними не кожен може зрiвнятися.
  Дiвчата звикли битися босонiж. Ще у Польщi вони були лише в одному бiкiнi, та босi.
  Коли гола пiдошва стикагться з поверхнею землi, це омолоджуг. Може, тому дiвчата не старiють! Хоча час i йде! Войовницi скажемо прямо вельми геро¬чнi.
  Стiльки подвигiв здiйснили, а борються, наче звичайнi солдати. I завжди лише у бiкiнi, i босi. Взимку ¬м навiть пригмно шльопати босими нiжками по кучугурах.
  Герда стрiляг i спiваг:
  - Ми пройдемо вогонь та воду!
  Шарлота пальнула по росiйських з бомбомета i видала:
  - Слава прусському народу!
  Христина теж вистрiлила, i пискнула:
  - Ми керуватимемо планетою!
  Магда цвяхнула i пiдтвердила:
  - Обов'язково будемо!
  Герда знову врiзала снарядом i пискнула:
  - Нас не зупинить навiть напалм!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - I навiть атомна бомба, яку ми не бо¬мося!
  Христина шикнула i вiдповiла:
  - Атомну бомбу американцям створити не вдалося! Це блеф!
  Магда вигукнула на всю горлянку:
  - Миру вiд нового нiмецького порядку не втекти!
  Нiмцi у травнi просувалися в обхiд Смоленська з пiвночi. Tхнi танковi колони сильнi i багато набрано¬ в Африцi та арабських кра¬нах пiхоти. Беруть фрицi числом.
  Крiм того, у Нiмеччини з'явилися на озброгннi дисколети невразливi для стрiлецько¬ збро¬.
  Двi дiвчини Альбiна та Альвiна летять собi на такiй лiтаючiй тарiлцi. Вони невразливi завдяки сильному ламiнарному струменю. Але й не можуть вести вогонь. Натомiсть завдяки колосальнiй швидкостi можуть наздоганяти та таранити радянськi лiтаки.
  Альбiна, нагинаючи свiй дисколет, помiтила:
  - Технiка залiзна, безумовно, потрiбна i дуже корисна!
  Альвiна хихiкнула, вишкiрила зубки i прошипiла:
  - Але все вирiшуг дух!
  Альбiна уточнила:
  - Самий що не г саме бойовий дух!
  Обидвi блондинки дiвчини i в бiкiнi. Дуже красивi та босоногi. Коли войовниця без взуття, ¬й щастить. Ось зараз дiвчата такi барвистi та чудовi.
  I перш нiж вирушити на лайку, красунi обов'язково попрацюють язичком iз чоловiчою досконалiстю. Це настiльки пригмно i заряджаг енергiгю. Войовницi люблять пити iз чарiвно¬ судини. Це реально ¬м свято плотi.
  Ось як добре дiвчатам.
  Альвiна збила два радянськi ЯК-11 i прочирикала:
  - Славне наше полювання!
  Альбiна пiдтвердила таран та видала:
  - I нiколи не стане останньою!
  Альвiна звалила ще три радянськi штурмовики IЛ-10, i пискнула:
  - Ось як ти думагш, Бог любить Нiмеччину?
  Альбiна iз сумнiвом похитала головою:
  - Зважаючи на все не дуже!
  Альвiна хихикнула i перепитала:
  - А чому ти так думагш?
  Альбiна таранила двi радянськi машини i пропищала:
  - Вiйна триватиме надто довго!
  Альвiна логiчно помiтила:
  - Зате ми наступагмо!
  Альбiна вишкiрилася i в'якнула:
  - Тож i перемога прийде!
  Альвiна збила вiдразу чотири радянськi лiтаки, смiливим маневром i пискнула:
  - Неодмiнно прийде!
  Альбiна вважала за потрiбне нагадати:
  - Пiсля Сталiнграда вiйна пiшла не за правилами...
  Альвiна з цим погодилася:
  - Правильно не за правилами!
  Альбiна в досадi пискнула:
  - Ми стали програвати!
  Альвiна пропищала з досадою:
  - Безперечно стали!
  Альбiна таранила ще кiлька радянських машин i пискнула:
  - Хiба це не проблема для нас?
  Альвiна збила пару росiйських винищувачiв i вдарила:
  - Думали, ситуацiя взагалi безнадiйна!
  Альбiна хитромудро оскалилася i прошипiла:
  - А зараз що ми бачимо?
  Альвiна прочирiкала з апломбом:
  - Щось непохитне та неповторне!
  Альбiна блиснула перлинними зубами i вiдповiла:
  - Те, що Третiй Рейх перемагаг!
  Альвiна звалила ще пару радянських штурмовикiв i вивела:
  - Справдi, зобов'язанi перемогти!
  Дiвчата поскалили пики. Свого часу вони попрацювали, причому офiцiйно у солдатському борделi. Багато пропустили через себе чоловiкiв, i не лише бiло¬ раси. I ¬м це дико подобалося. До чого тiлам таке пригмно. Але потiм повi¬ потрапили пiд радянський удар. Tх захопили у полон. Ну, красунi думали, що ¬х з-валтують. А ось чортос два!
  Змусили повiю рити окопи та транше¬. А це колишнiм нiчним феям дуже не сподобалося. Так вони усi змогли втекти. Спокусили таки вартових.
  I поклялися росiянам помститися.
  I воювали проти Росi¬. Такi ось бiса...
  Альбiна звалила ще кiлька росiйських машин i пробурчала:
  - Все ж таки з чоловiками жити можна!
  Альвiна з цим охоче погодилася:
  - Не можна навiть, а треба!
  Альбiна вишкiрила зубки i вiдповiла:
  - Але все ж таки... Вбивати солодко.
  I дiвчини збила рухом дисколету ще п'ять радянських машин.
  Альвiна хихикнула i видала:
  - А коли буваг й гiрко?
  Альбiна збила ще шiсть машин i вiдповiла:
  -Пiсля перемоги одружуся! I народжу десятьох дiтей!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  I заспiвали;
  Ми лицарi вiри фашизму,
  Стремо в пилюку бiйцiв комунiзму!
  I як розсмiяються, скелячи сво¬ гори з бiлими верхiвками.
  Так це фашистськi стерви i дуже агресивнi, i дуже жорстокi.
  Гiтлерiвцi змогли обiйти Смоленськ та взяли Псков. Виникла загроза i Ленiнграду. Ситуацiя загалом критична. Хоча й не катастрофiчна. Але резервiв у СРСР залишилося не надто багато. I невiдомо скiльки ще Росiя зможе протриматися. Та й нiмцi знекровленi та виснаженi.
  Але у фрицiв чотири дiвчата i такi хорти.
  Герда вистрiлила з гармати i вразила Т-54 вниз корпусу, i прочирiкала, блимаючи сапфiровими очима.
  - Нi, все-таки Бог любить Нiмеччину! Ми обов'язково переможемо!
  Шарлота iз цим охоче погодилася:
  - Ми не можемо програти! Скоро вийдемо до Калiнiна, i до Москви буде рукою подати!
  Христина вишкiрила сво¬ перлиннi кусачики i в'янула:
  - Дiйдемо, буде час i до Владивостока!
  Магда з жалем вiдзначила:
  - А японцi вже розгромленi. Це дуже серйозно, у нас втрачено важливого союзника.
  Герда пiдбила новий радянський танк i пискнула:
  - Обiйдемося i без них!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Якщо малюк усмiхнеться, можливо, все обiйдеться!
  Христина видала у риму:
  - Вiд усмiшки лопнув бегемот!
  Магда пiдтримала ¬¬:
  - У дiвчинки дуже жадiбний рот!
  I войовницi взяли й розреготалися. У них iскрометно¬ енергi¬ можна сказати i з надлишком!
  Герда знову вистрiлила по радянських машинах i в'янула:
  - Майбутнг столiття стане за нами!
  Шарлота теж довбанула i пiдтвердила:
  - Буде й польоти до космосу!
  Христина охоче таке пiдтвердила:
  - Будемо у космос лiтати!
  Магда довбанула з бомбомета i видала:
  - Сiвши в зiрковий лiтак!
  Герда показала мову i пропищала:
  - У новому столiттi правитиме iмперiя Третього Рейху!
  Шарлота з агресивним оскалом пiдтвердила:
  - I четвертого теж.
  Пiсля чого красуня знову розвернула радянський танк.
  Христина, це войовниця-чортiвка, блискаючи перлинними зубками, пропищала:
  - Хай буде новий порядок! I слава Велико¬ Iмперi¬!
  Магда пiдтвердила з лютою люттю:
  - Слава iмперi¬!
  Герда знову пальнула i видала:
  - Нам також слава!
  I, видно, дiвка потрапила.
  Цвяхнула i Шарлотта. Причому дуже влучно. Прошила радянський танк прямо в борт. Пiсля чого прочирiкала:
  - Б'гмось за новий порядок!
  Магда, ведучи вогонь i вражаючи супротивникiв, пiдтвердила:
  - I без жодних сумнiвiв доб'гмося!
  Герда знову цвяхнула, та дуже влучно i видала:
  - Доб'гмось з великим запасом!
  I блиснула сапфiровими, i дуже яскравими очима.
  Шарлота теж вистрiлила, потрапила в росiйську машину i в'якнула, це дияволиця з волоссям кольору апельсина.
  - Все буде просто найвищий пiлотаж!
  Магда теж пальнула з лютою люттю. Розбила Т-54 i пискнула:
  - I майбутнiй екiпаж!
  Тут, щоправда, у дiвчат виникли проблеми. З'явився IС-14. Машина дуже велика. I у не¬ гармата в 152 - мiлiметри з довгим стволом. Може й нiмця пробити.
  Герда примружилася i запитала Шарлоту:
  - Ти можеш накрити ¬¬ бомбометом?
  Руда чортiвка вiдповiла:
  - Шанс, звичайно ж, г... Але точнiсть бомбомета недостатня!
  Христина запально запропонувала:
  - Дай я зi свог¬ 88-мiлiметрiвки проб'ю?
  Герда скептично помiтила:
  - У цього IС-14 лобова броня 400-мм пiд великим нахилом. Його нiяк не вiзьмеш!
  Шарлота вишкiрилася i помiтила:
  -Чорт забирай! А я думала, що такого танка у росiян немаг! Лише чутки!
  Магда пiдказала:
  - Я теж думала, що то деза! Але бачимо, що це не так! I стовбур у росiйсько¬ такий довгий!
  Герда проспiвала, стукаючи босою п'ятою по броньованiй пiдлозi:
  - Ми боротимемося, не знаючи страху!
  Шарлота пiдтвердила настрiй напарницi:
  - Ми рубатимемося нi кроку назад!
  Христина запропонувала:
  - А що, якщо пiдбити радянський танк точним попаданням снаряда в ствол?
  Герда засумнiвалася:
  - Ти так зможеш, з велико¬ дистанцi¬?
  Христина пiдтвердила:
  - Якщо пiднести полум'я запальнички до мог¬ босо¬ пiдошви, то я цiлком здатна дуже влучно потрапити!
  Замiсть вiдповiдi Герда клацнула запальничкою. Христина вивернула свою босу ногу i ¬¬ гола, злегка огрубiла п'ята блиснула у свiтлi полум'я.
  Герда пiднесла вогонь до дiвочо¬ пiдошви. Почувся запах паленого. Дуже пригмний запах, нiби смажать шашлик.
  Христина прошепотiла:
  - I до друго¬ п'яти!
  Тут запалила вогонь Магда. Обидва язики полум'я тепер лизали босi пiдошви дуже гарно¬ та рудо¬ дiвчини.
  Потiм Шарлота в'якнула i оголила груди. Без жодних церемонiй взяла i яскраво-червоним соском натиснула на кнопку джойстика. Гармата спрацювала автоматично.
  Снаряд пролетiв собi, i потрапив прямо в стовбур велико¬, радянсько¬ машини.
  Немов велетенському слону вiдрубали довжелезний хобот. Отримавши нищiвний удар, радянський танк зупинив рух. У нього нiби вибили меч iз рук.
  От пощастило повiям!
  Шарлотта заспiвала, радiсно скелячись:
  - Тiльки страх нам подаруг друзiв! Тiльки бiль спонукаг працювати!
  Герда з азартом додала:
  - Я хочу все сильнiше, розтрощити вашi дурнi обличчя!
  Войовницi Третього Рейху схоже виявилися дуже задоволеними!
  . РОЗДIЛ ¦3.
  Вiйна тривала, але дiйшовши до Воронежу, нiмцi взяли паузу. Тяжкiсть бо¬в перенеслася в повiтря. Там усе й вiдбувалося iз диким апломбом Велико¬ Вiйни
  Поки що перемоги не було нi в кого. Хiба що в небi гiтлерiвцi якiстю авiацi¬ значно сильнiшi.
  I набирають рахунки ¬х аси. У боях також випробували "Тигр"-4, який був вiдверто гарною машиною. I навiть IС-3 йому не суперник.
  Фюрер же трохи втомився, запропонував Британi¬ воювати з СРСР спiльно. Але англiйцi це вiдхилили. Для цього було б занадто. Так що Гiтлер поки що змушений боротися один.
  Бракувало Нiмеччини людських ресурсiв. В армiю закликали старих та пiдлiткiв з чотирнадцяти рокiв. Використовувалися та iноземнi дивiзi¬. I хiвi та iншi сили.
  Але вiйна йшла далi... Фашисти зробили паузу.
  Альбiна та Альвiна атакували радянськi лiтаки.
  Вони вже збили чотири тисячi лiтакiв. I отримали Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Тепер лiзли на п'яту тисячу.
  Альбiна пальнула, збивши десяток радянських лiтакiв за допомогою босих пальчикiв нiжок i проворкувала:
  - За особливi нагороди!
  Альвiна теж лупнула, використовуючи босi пальчики нiжок, зрiзаючи радянськi лiтаки i в'янула:
  - За новий свiт!
  Нiмцi загрузли у боях за Смоленськ, але змогли повнiстю оточити мiсто. I обстрiлювали його, використовуючи САУ "Штурмльов" та "Штурммаус". Велика сила гiтлерiвцiв.
  Проте проти фашистiв билися навiть малi дiти. Хлопчики та дiвчатка жбурляли саморобнi вибух-пакети по нiмецьких танках, самохiдках та пiхотi.
  Пiонери боролися дуже мужньо. Вони знали, що означаг фашистський полон.
  Дiвчинка Маринка, наприклад, потрапила у лапи до фашистiв. Tй змастили босi нiжки олiгю та помiстили бiля жаровнi. Мови полум'я майже лизали голi, огрубiлi вiд довгого ходiння босонiж п'яти дiвчинки. Катування тривало хвилин п'ятнадцять, поки пiдошви не вкрилися пухирями. Потiм босi ноги дiвчинки вiдв'язали. I знову ставили запитання. Били гумовими шлангами по голому тiлу.
  Потiм пропускали струм... Маринку було пробовано до десяти втрат свiдомостi пiд час допиту. А потiм ¬й давали вiдпочивати. Коли босi нiжки злегка пiдживали, ¬х знову мазали маслом i знову пiдносили жаровню. Таке катування можна повторювати багато разiв. I струмом мучити, i гумовими шлангами стiбати.
  Намагалися Маринку пiвроку. Поки що вона вiд катувань не заслiпла i не посивiла. Пiсля чого ¬¬ живцем закопали у землю. Навiть не стали витрачати кулю.
  Пiонера Васю, гiтлерiвцi стьобали розпеченим дротом по голому тiлу.
  Потiм розпеченими смугами залiза припалили босi п'яти. Хлопчик не витримав репетування, але все одно не видавала товаришiв.
  Гiтлерiвцi його живцем розчинили у солянiй кислотi. А це страшний бiль.
  Такi нелюди цi фрицi... Комсомолку катували праскою. Потiм повiсили на дибу, пiднiмали та кидали вниз. Потiм стали палити розпеченим ломиком. Щипцями вирвали груди. Потiм розпеченими пасатижами буквально вiдiрвали носа.
  Дiвчину закатували до смертi... Зламали всi пальцi на руках та нога. Iншу комсомолку Ганну посадили на палю. I коли вона вмирала, то палили вогнем смолоскипiв.
  Коротше кажучи, фашисти знущалися як могли i як хотiли. Мучили всiх i катували.
  Наташка та ¬¬ команда все ще билися в оточеннi. Дiвчата використовували босi витонченi нiжки у битвi та кидали гранати. Вони вiдбивалися вiд переважаючих сил фрицiв. Трималися собi дуже мужньо i не збиралися вiдступати.
  Наталя, ведучи битву, подумала, а чи Бог? Адже в Бiблi¬, в яку так вiрять, повно помилок i протирiч.
  Ось наприклад такi;
  Тварини були створенi ранiше за людину
  Так. (Буття 1:20-27)
  Нi. (Бут. 2:7, 18-20)
  Втiм, чого це? Ну, справдi, Ленiн давно вже сказав: релiгiя опiум для народу!
  I про що тут обговорювати?
  Зоя теж впевнено бореться, i кидаг босими пальчиками нiжок убивчо¬ сили гранату. I розриваг безлiч солдатiв Третього Рейху.
  Вона заспiвала:
  - У перемозi безсмертний iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнг нашо¬ кра¬ни.
  Зiстряв попiл сiрки ми орди фашизму,
  I будуть великi дiвчата орли!
  I Зоя як розсмiягться!
  Августина теж бореться вiдчайдушно i впевнено викошуг ворогiв i реве:
  - Слава комунiстам!
  Свiтлана, ведучи вогонь по ворогах, проворкувала:
  - За Вiтчизну!
  I босими пальчиками нiжок жбурне гранату.
  Дiвчата пiсля цих слiв дружно засмiялися. I зняли з себе лiфчики. Почала обсипати один одному груди поцiлунками. Адже це так пригмно, i чудово. Вони справжнi войовницi.
  Наталя рiшуче заявила:
  - Бiблiя однозначно казка!
  Августина логiчно помiтила:
  - Не обов'язково Боговi давати одкровення через гврейську казку! Мiй особистий Бог - Це Всемогутнiй Рiд! На славу Всевишнього Роду ми i боротимемося!
  I всi чотири дiвчата вигукнули, пiднявши босi ноги вгору:
  - Слава велико¬ Росi¬!
  Оскiльки блокада Смоленська затяглася, то четвiрка дiвчат страждала вiд холоду та голоду, як залишки радянського гарнiзону. Тому нiчого дивного немаг в тому, що дiвчата отримали наказ вийти iз кiльця оточення.
  Вони в одних лише трусиках, засмаглi, босоногi йдуть на прорив.
  Бiжать собi, i роблять поодинокi пострiли, тому що слiд берегти патрони.
  А гiтлерiвцi обрушили на них цiлий вал вогню. Але дiвчата недарма лише в одних, тоненьких трусиках. Кулi ¬х таким чином не беруть. I вони мчати, будучи абсолютно невразливими. А босi нiжки, теж чудово захищають дiвчат у бою.
  Наташа вистрiлила, збила фашиста i ревла:
  - Сталiн iз нами!
  Зоя теж пальнула, кинула босою ногою уламок пляшки. Звалила двох фрицiв i в'якнула:
  - Сталiн живе у могму серцi!
  Августина теж пальнула, i видала з апломбом:
  - В iм'я Русi!
  I показала мову. I фашиста звалила.
  Свiтлана цвяхнула, потрапила в гiтлерiвця, i прочирикала:
  - В iм'я комунiзму!
  Четвiрка босоногих, в одних лише тоненьких трусиках дiвчат, мчала через позицi¬ фашистiв. Одягу у войовниць майже не було. Тiльки трусики рiзних кольорiв: чорнi, бiлi, червонi, синi.
  I це теж магiя, що вiдводить кулi та уламки. Спробуй таких дiвчат ти голими руками вiзьми! Вони просто красунi найвищого класу!
  А груди якi. Соски немов полуниця. I дуже зваблива. Взагалi, дiвчата такi красивi, i майже голi.
  Наташка, стрiляючи, уявила себе на аукцiонi рабинь. Як iз не¬ знiмають покривало за покривалом. Голе сильне, мускулисте, дiвоче тiло. А вона так i сто¬ть, гордо розправивши плечi, пiднявши голову, демонструючи, що ¬й зовсiм не соромно. Адже вона дiвчина найвищого класу. У свiтанку сил i не старiг.
  Коли жiнка ходить босонiж, вона молодшаг, i завжди залишагться юною. Головне це мiнiмум одягу, та постiйний секс iз чоловiком. Точнiше з чоловiками рiзними та бажано молодими. Щоб самим молодiти.
  Наталя уявила себе голою на рабському торгу, i вiдчула збудження. Наче ¬¬ мацають покупцi, i залазять руками в найчутливiшi мiсця. Як це, мабуть, добре бути рабинею. Але у гаремi не весело. Чоловiкiв немаг, однi гвнухи. А хочеться багато й iз рiзними.
  Ех, бiднi жiнки гарему. Як вам не пощастило iз чоловiками. Скiльки вам можна страждати вiд помiрностi! А Наталцi не хотiлося стримувати iнстинкти акули.
  Дiвчина вистрiлила у фашиста i в'янула:
  - Я термiнатор!
  Пальнула i Зоя, прочiрiкавши:
  - А я войовниця класу супер!
  Августина взяла i збила трьох фашистiв i прочирикала:
  - Сталiн був iз нами!
  Свiтлана лупнула. Вразила чотирьох фашистiв i пискнула:
  - Сталiн г з нами!
  Наташа збила кiлькох найманцiв Третього рейху, кинула босою нiжкою камiнь i пискнула:
  - Сталiн завжди буде серед нас!
  Зоя вишкiрилася i показала мову, пискнувши:
  - За велич Росi¬!
  Августина жбурнула босими пальцями уламок шибки, розпорола фашисту горло i пискнула:
  - За новий наш слов'янський Рiд!
  I розреготалася...
  Свiтлана пальнула по гiтлерiвцям, зрiзала кiлька бiйцiв та видала:
  - За святу Русь!
  Наташа цвяхнула фашистами. Пiддала голою п'ятою гранату, яку запустили нею гiтлерiвцi. Розкидала точним попаданням фрицiв i в'якнула:
  - За Сварога!
  Пiсля чого вишкiрила пику, в якiй стiльки грацi¬ та лютi пантери.
  Зоя взяла i запустила босими пальцями нiг iржавий цвях. Пробила очi гiтлерiвському офiцеру, i прочирикала:
  - За Бiлого Бога!
  Августина взяла та пiддала голий п'ятий вибуховий пакет. Розкидала нiби уламки скла фрицiв, i пискнула:
  - За новий росiйський порядок!
  Свiтлана взяла i босими пальцями нiжок шпурнула, вбивча, пробила фрицiв i гаркнула:
  - За Росiйський дiм!
  Четвiрка дiвчат билася вiдчайдушно, i дуже агресивно билася. Нiмцi та ¬хнi найманцi вiдступали. Задкували перед дiвчатами. Куди вже фашистам проти Червоно¬ Армi¬.
  Пам'ятають фрiцi Сталiнград. Як ¬х там пошматували дiвчата. Адже боролися босими i бiкiнi. Це найефективнiший одяг. Нiхто дiвчат не зупинить, коли вони напiвголi. I босими нiжками метають презенти руйнування.
  Наташка метнула босими пальцями уламок керамiки. Проламала череп нiмецькому генералу, i заспiвала:
  - В Iм'я Матiнки-Русi!
  Зоя взяла i метнула босими пальцями уламок, пробила фашиста i крикнула:
  - Та за мiй будинок!
  Августина запустила з босо¬ ноги диск. Зрiзала шiстьох гiтлерiвцiв i пискнула:
  - За Сталiна!
  Свiтлана теж пiддала новий пасаж, збила фрицiв i пискнула:
  - За новий свiт!
  Тепер екiпаж Герди просувався у напрямку Вязьми. До мiста залишилося кiлометрiв iз десять. Але опiр Червоно¬ армi¬ наростаг. У бiй йдуть новi радянськi танки IС-4, з потужнiшими гарматами в 125-мiлiметрiв i товщi за броню. Щоправда, таких машин поки що мало.
  Шарлота натиснувши босою нiжкою на кнопку джойстика, пробила бiля радянського танка прямо на стику броню. Точно вразила машину Червоно¬ армi¬, незважаючи на ¬¬ найкращий захист у порiвняннi з IС-3.
  Руда чортiвка хихикнула i помiтила:
  - Ми г найсильнiша армiя!
  Христина помiтила з усмiшкою:
  - I будемо сильнiшими за всiх!
  I теж натиснула босими пальцями нiжки на кнопки джойстика. Вразила радянську машину. Вона дуже влучне дiвчисько. Христина згадала, як робила подвиги. Як займалася коханням iз шахом Iрану. Так це дуже здорово!
  I войовниця пролепетала:
  - За велику Нiмеччину!
  Магда ця блондинка iз золотим волоссям, вистрiлила по радянських вiйськах i висловилася:
  - За священну перемогу!
  Дiвчина, ведучи вогонь, з досадою подумала. Ось упустили нiмцi свiй шанс пiд час першо¬ свiтово¬ вiйни. А чому зiрвали план наступу на Париж та перекинули три корпуси у Схiдну Пруссiю? Можна було тимчасово пожертвувати територiгю на сходi, зате взяти Париж i вирiшити найрадикальнiшим чином проблему Францi¬.
  Але цього було зроблено. Та й взагалi не варто було оголошувати вiйну Росi¬. Напевно, Микола Другий не зважився б на вiйну з таким сильним противником як Нiмеччина. I навiщо було воювати на два фронти? Можна було й по Росi¬ вдарити, iгноруючи Францiю та Бельгiю.
  Та й взагалi слiд, подумала Магда, напасти на Росiю, коли та була скована вiйною з Японiгю. У цьому випадку Микола Другий мiг i опинитися без пiдтримки Британi¬ та Францi¬. Його пресували б i австрiйцi, i турки, i iталiйцi, i Нiмеччина з Японiгю.
  Розчавили б Росiю. I нiчого б вона не зробила.
  Натомiсть Нiмеччина отримала вiйну на два фронти, проти сильнiших держав. У тому числi i Японi¬, США, Iталi¬.
  Отже Вiльгельм прорахувався. Гiтлер виявився бiльш далекоглядним, завмиривши з СРСР i розгромивши Францiю.
  Але нiмцi в ходi першо¬ свiтово¬ вiйни виявилися затиснутi, мiж молотом i ковадлом. Цар Микола Другий загалом невдаха. Але його iмперiя була великою, втричi перевищуючи нiмецьке населення. I протистояти росiйським виявилося дуже важко.
  Маючи бiльше сил, царська Росiя становила майже половину сухопутних сил Антанти. I була приречена на перемогу. Якби не вiйськовий переворот, який трапився в Петербурзi, то навряд чи Нiмеччина змогла б вцiлiти. Але сталося страшне росiян - впала монархiя. Пiшов помазаник Божий. I стало дуже погано!
  А для нiмцiв полегшення все одно Нiмеччина програла.
  США вступили у вiйну i виявилися дуже сильними. I головне - танки. Вони буквально задавили свогю сталевою масою нiмцiв.
  Прикра поразка. Причому, як не крути, можливо капiтуляцiя була i найкращим виходом. Нiмеччина втратила сво¬х союзникiв, ¬¬ пресували танками. Жодних реальних шансiв на перемогу не було.
  Та й бiльшовицька Росiя цiлком могла вiдкрити другий фронт Сходi.
  У всякому разi, рiшення капiтулювати було важким, але вимушеним.
  Магдi згадалося, як ¬¬ пороли, за те, що потягла шматочок хлiба в ¬дальнi. Дiвчинка тодi зiзналася i отримала трохи менше батогiв. I змогла знести покарання мовчки. Чи не розплакалася i не застогнала. Хоча коли б'ють голою спиною це боляче.
  Герда вистрiлила, пробила радянський танк i гаркнула:
  - Народженi непереможними!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  -Нiхто нас не зупинить!
  Крiстiна огризнулася i в'якнула:
  - Нiколи у свiтi!
  Магда оглушливо пискнула:
  - I на тому свiтi - теж!
  Четвiрка войовниць вийшла з оточення. Трохи побродила по болотах i весело спiвала;
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "По¬демо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  
  "Я ¬ду з тобою охоче,
  Я хвилi морськi люблю.
  Дай вiтрилу повну волю,
  Сама ж я сяду до керма.
  
  Ти правиш у вiдкрите море,
  Де з бурею не впоратись нам.
  У таку шалену погоду
  Не можна довiрятися хвилi".
  
  "Не можна? Чому ж, любий мiй?
  А в минулiй, минулiй долi,
  Ти пам'ятагш, зрадник пiдступний,
  Як я довiрялася тобi?
  
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "По¬демо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  Дiвчина заспiвали i самi собi поплескали. Августина помiтила, посмiхаючись крагм рота:
  - Та ми фашистам здорово дали. Бiй був славний i для багатьох останнiй!
  Наташка хихикнула:
  - Ти просто як Мауглi!
  Августина вишкiрилася i погодилася:
  - Мауглi був супер!
  Зоя помiтила з вискалом зубiв:
  - Нам потрiбно придумати спосiб, як перемогти переважаючi сили Вермахту!
  Свiтлана запропонувала:
  - Яким-небудь надпотужним газом!
  Августина проспiвала, шльопавши босими нiжками по калюжах:
  - Гази, гази, гази, гази! Всiх ворогiв прикiнчимо одразу!
  Наташа на це запропонувала:
  - Давайте щось iнше заспiвагмо!
  I дiвчата синхронно заспiвали;
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "По¬демо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  
  "Я ¬ду з тобою охоче,
  Я хвилi морськi люблю.
  Дай вiтрилу повну волю,
  Сама ж я сяду до керма.
  
  Ти правиш у вiдкрите море,
  Де з бурею не впоратись нам.
  У таку шалену погоду
  Не можна довiрятися хвилi".
  
  "Не можна? Чому ж, любий мiй?
  А в минулiй, минулiй долi,
  Ти пам'ятагш, зрадник пiдступний,
  Як я довiрялася тобi?
  
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "По¬демо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  Дiвчата закiнчили пiсню та закрутилися у сальто. Адже у них маса йде у свiтлих головках. Три блондинки та руда. Класнi дiвчата.
  Августина вчасно бiгла згадала, як грала в бiльярд. Зрозумiло не грошi. А так у не¬ на той момент нiчого не було, то дiвчина поставила на мiнет проти п'яти рублiв. I виграла першу партiю. Причому грала босонiж, що здорово допомагало. Потiм зiграла з вiдомим злодiгм ще одну партiю.
  I знову виграла. Потiм ще партiю iз подвогнням ставок. Дiвчина була дуже спритною. А кримiнальний авторитет виявився ще й п'яним. Зрештою, вiн дiстав пiстолет i став стрiляти. Августина прихопивши вигранi грошi, зникла, миготивши босими п'ятами. Так цi чоловiки такi нервовi. Може, справдi з ними не грати, а заняттями коханням добувати бабки?
  Августина непогано могла б жити у Москвi, але дiвчина пiсля колонi¬ рвалася на фронт. Tй хотiлося битися. Крiм того, ¬¬ вабило до подвигiв. Стати геро¬нею - це так здорово!
  У карти на грошi теж потрiбно вмiти грати. Августину якось надули шахрая, i довелося ¬м лизати. Ну гаразд, можна уявити, що це мед i тобi самiй хочеться, щоб було не так гидко. А ось передком попрацювати, то це взагалi одне задоволення для темпераментно¬ рудо¬ дияволицi. Вона з будь-яким чоловiком досягала оргазму. Тож у Москвi вона добувала грошi легко i для себе пригмно.
  Жаль, але вiйна вносила сво¬ корективи. Августина навiть використала сво¬ чари у розвiдцi. I спокушала все чоловiкiв поспiль. I любила ¬х помучити. Особливо тих, хто молодший. Подобалося це дияволицi. Втiм, незважаючи на безлiч нагород - дiвчата все ще ходили в капiтанах, i лише Наташа стала майором.
  Гiтлерiвцi пiсля падiння Смоленська обклали Вязьму. Мiсто вперто трималося. На пiвночi фашистам вдалося взяти Новгород i вони пiдходили до Ленiнграда. Ситуацiю посилило вступ Швецi¬ у вiйну. Ця кра¬на теж хотiла територiальних надбань вiд Росi¬. I згадали колишнi вiйни, особливо Карла Дванадцятого. Теж значнi подi¬ давнiх часiв. I шведськi дивiзi¬ з'явилися на фронтi, i рушили на Петрозаводськ, i на Ленiнград iз пiвночi. Прут фiнсько-шведськi та нiмецькi з iноземцями вiйська. I не зупинитись каже ¬м.
  Красивi шведськi дiвчата летять на лiтаках. Грiнгета та Гертруда, двi Г, борються в парi. Вони дуже вiдважнi дiвчата. I гарнi. Летять собi на МЕ-362, купленi у нiмцiв реактивнi винищувачi. Як зазвичай прийнято у дiвчаток в одному бiкiнi та босонiж.
  Нiмецька машина дуже сильна озброгнням. Маг сiм авiагармат. Одна 37-мiлiметрова, та шiсть 30-мiлiметрових. Проти мчати радянськi винищувачi МIГ-15. Дещо слабше озброгнням: 37-мiлiметрова авiагармата та двi 23-мiлiметровi авiагармати. Тобто сили дуже нерiвнi.
  Грiнгета стрiляг з авiагармат. Попадаг в радянський винищувач i пищить:
  - Оце наш вищий пiлотаж!
  Гертруда теж збиваг з першого заходу свою машину i пищить:
  - За Карла дванадцятого!
  Дiйсно чортiвнi-блондинцi вкрай прикро, що Швецiя програла вiйну Росi¬. За Iвана Грозного шведи змогли взяти Нарву, i кiлька росiйських мiстечок на узбережжi. Але потiм Росiя за Федота першого сво¬ втраченi в лiвонськiй вiйнi землi вiдвоювала. Щоправда цьому сприяло, що Польща боролася за Росi¬.
  Але потiм шведи пiд час правлiння Шуйського змогли завоювати росiйськi мiста. Потiм узяти Новгород. Облягали Псков. Але без успiху.
  Далi була вiйна Росi¬ та Польщi. Пiд шумок шведи захопили бiльшу частину Прибалтики та Ригу. До цього були завойованi землi у ¦вропi.
  Швецiя стала свiтовою державою. Досягнула свого максимуму.
  Але в Росi¬ прийшов до влади Петро Перший i став пiднiмати велику iмперiю. Проти Швецi¬ виступили Польща, Саксонiя, Данiя i, зрозумiло, Росiя. Сили нерiвнi.
  Але Карл Дванадцятий у шiстнадцять рокiв змiг розгромити з ходу Данiю, а потiм пiд Нарвою атакував переважаючi сили Росi¬ i здобув чудову перемогу.
  Але Петра Першого не зламали невдачi. Вiн зiбрав новi сили, i перейшов у наступ, користуючись тим, що Карл Дванадцятий воював iз Польщею.
  Але шведи пiдкорили Польщу. I пiдхiд росiйських вiйськ не допомiг. Петро Перший був навiть готовий на свiт, повертаючи шведам, завойованi росiйськими мiстечками та Нарву.
  Але Карл Дванадцятий був рiшуче налаштований. Проте Петру Першому вдалося переламати перебiг вiйни. Зiграла свою роль, що народ Польщi та Укра¬ни не пiдтримав Карла Дванадцятого. Пiд Полтавою шведи зазнали остаточно¬ поразки. Як таке вийшло? Росiяни змогли виснажити шведiв, змiцнившись за редутами. А потiм усе вирiшила вбивча контратака.
  Негативну роль зiграла i поранення Карла Дванадцятого перед битвою.
  Пiсля Нарви Росiя повнiстю захопила iнiцiативу. I спромоглася перемогти шведiв навiть на морi. Що дуже i дуже прикро.
  Карл Дванадцятий загинув пiд час облоги норвезько¬ фортецi. I вiйна незабаром закiнчилася фактичним розгромом шведiв. Щоправда, Петро Перший погодився пiд тиском гвропейських кра¬н оформити сво¬ територiальнi придбання як покупку. Швецiя втратила дуже багато територi¬, зокрема й у ¦вропi. А вже за Олександра першого, була росiянами завойована i Фiнляндiя.
  Звичайно, Швецi¬ прикро i хочуть помститися. Ситуацiя загострилася, особливо пiсля перемоги нацистiв на виборах до парламенту. I вiйна тепер для шведiв iз iсторичними паралелями.
  Гертруда атакуг радянську машину та спiваг:
  - Жив був Антон четвертий.
  Грiнгета зрубуг винищувач МIГ-15 i реве:
  - Вiн славний був король.
  Гертруда збила росiянина i заспiвала:
  - Вино любив до бiса.
  Грiнгета намагагться зайти на радянську машину i виг:
  - Що трiск бував часом!
  Гертруда проспiвала:
  - Тилi бом! Тилi бом!
  I дiвчина висунула рожевий язик.
  Дiвчата виявилися веселими... Вони боролися з великим захопленням. Билися як орлицi. I не вiдступали, нiколи.
  Грiн-ета босонiж бiгла по снiгу. I була таким заводним дiвчиськом. I згадувала про сво¬ подвиги. Як вони босi й у бiкiнi полювали за бiлим ведмедем. Що було дуже цiкаво.
  Напiвголi дiвчата стрiляли по дикiй звiрi з лука. Попадали, i змушували ревти звiрюгу.
  Потiм тiкали, миготивши червоним вiд холоду дiвочими п'ятами. Гарнi були дiвчата. Майже голi, але дуже смiливi. I полювали собi, будучи безстрашними.
  Потiм коли поранений ведмiдь помер, дiвчата засмажили його м'ясо i влаштували гулянку. Це було так чудово. Дiвчата купалися в ополонцi та обсипали один одного снiгом. Потiм бiгали мокрi по кучугурах. Все це так чудово i круто.
  Гертруда та Грiнгета тепер полювали за радянськими льотчиками. Вони пам'ятали головне правило: треба обов'язково боротися майже голими та босими, i тодi дiвчину не зiб'ють. Таку силу войовницям даг, коли вони майже без одягу. Ось чому в середнi вiки нiхто не завоював увесь свiт?
  Бо недооцiнювали силу босих, жiночих нiг. А дiвчата босонiж дуже навiть крутi та сильнi! Коли дiвчинка не маг взуття, ¬¬ гола пiдошва отримуг енергiю землi.
  Оце колосальна сила у войовниць.
  Гертруда збила радянський лiтак i прочирикала:
  - Босонiж дiвчатам крутiше!
  Грiнгета теж лупнула по росiйських, i пискнула:
  - Взуття дiвчатам не потрiбне!
  I проводила поглядом палаючий, росiйський винищувач, що падаг вниз.
  Подумала про те, як здорово бiгати босими, i по кучугурах, i по пустелi. Пiдошва дiвочих нiжок стаг дуже пружною та мiцною, i при цьому не трiскагться. Тож не варто звертати уваги на проблеми. У Росi¬ взагалi зими суворi, i пригмно побiгатиме снiгом. Адже вона дiвчина найвищого пасажу.
  А до чого витончена i неповторно прекрасна боса, дiвоча нога на заметi? А пальчики, а ступня, а все це разом узяте? Як чудово, коли точенi нiжки ступають по бiлiй поверхнi, а самi засмаглi. А волосся у дiвчат свiтле, воно таке класне блондинки.
  I люблять, коли чоловiки цiлують ¬х у голу п'яту.
  Грiн-ета збиваг чергову радянську машину i прочирикала:
  - Слава Вiтчизнi, Славо!
  Гертруда вразила росiйський винищувач i видала:
  - Карл Великий iз нами!
  Дiвчата просто чудовi, i у них стiльки неповторно¬ краси. Вiд таких дiвчат i справдi збожеволiти можна. А ¬хнг тiло, таке м'язове i пригмне.
  Грiн-ета дуже любила, коли ¬¬ гладили чоловiки. Це так було ¬й пригмно. А шкiра в не¬ гладка, пружна, наче лощена. Ось це дiвка.
  I подобагться масаж.
  Ось зараз вона збила росiйський лiтак i заревiла:
  - Я наче ведмедиця!
  I показала мову!
  Гертруда знову вистрiлила i прочирикала:
  - Ми тигрицi!
  I дiвчата в унiсон зробили мертвi зашморги. Вони загалом такi класнi войовницi. Вони повний азарт i торжество волi. А шкiра така засмагла, наче бронзова.
  Во¬нки встигли повоювати в Африцi та пiхотi. Що дуже добре для блондинок. I вони стали такi красивi та смаглявi.
  Гертруда проспiвала:
  - Натуральна блондинка! М'язова спинка!
  Грiн-ета пiдтвердила:
  - Усiх перемагаю поголовно!
  Радянськi войовницi борються за Вязьму, яку практично з усiх бокiв оточили фашисти. I б'ються геро¬чно.
  Наташка втiм, жбурляючи босою ногою гранату, пискнула:
  - Перемоги нам не оминути!
  Зоя теж дала чергу. Запустила босою нiжкою гранату. Збила фашистiв i пискнула:
  - Двом смертям не бувати!
  Дала черга й Августина. Руда чортiвка пiдкинула гранату босою нiжкою i прочирикала:
  - Майбутнг столiття буде наше!
  Пальнула чергою та Свiтлана. Уклала купу фрицiв, i пробулькала:
  - Ми народженi з новим вiком!
  I показала мову!
  Дiвчата дуже вражаючi. Вони дуже красивi, i засмаглi, три блондинки i руда, з сухою i рельгфною мускулатурою.
  Якi гарнi дiвчата...
  Наташа подумала, стрiляючи, раз Бiблiя не слово Боже, то росiйським потрiбна iнша, досконалiша релiгiя. Щоб зростати в дусi та iстинi!
  А що може бути краще, вiри у Всевишнього Роду!
  . РОЗДIЛ ¦4.
  Фашисти просунулися вздовж рiчки Дон. Але ось настала зима i новий 1947 рiк.
  Вiйна ще триваг i СРСР не збирагться здаватися. Хоча вiритися багатьом, що незабаром кiнець i цьому конфлiкту. Зима та деяке затишшя. Хоча бо¬ все ще спалахують мiсцями.
  Особливо в центрi та на пiвночi. Де пруть значнi сили ворога, i величезна мiць.
  Далi Наташа, бачачи, як не ¬х насiдають iноземнi ратi, i особливо багато чорношкiрих та арабiв запропонувала заспiвати:
  - Давайте дiвчата пiсню!
  Свiтлана погодилася:
  - Народну пiсню!
  I всi чотири войовницi хором заспiвали;
  Славиться Росiйська земля,
  Свiт керуг комунiзмом.
  Золотом усипанi поля
  Спрямугмо прямо вгору, не вниз!
  
  Для Батькiвщини горять у нас серця,
  Ми дiвчата - немаг свiтогляду кращим...
  З ворогами битимемося до кiнця,
  Воскресне у Рiдновiр'¬ вiра наша!
  
  Сильнiше за всiх у свiтi червоних Русь,
  Вона як сонце у свiтобудовi свiтить...
  Ти за не¬ бiйся i не лякайся,
  Нехай будуть у славi дорослi та дiти!
  
  Росiя найбiльша з кра¬н,
  Коли Вiтчизною керуг Сталiн...
  Така доля радянським людям дано,
  Щоб були цi витязi зi сталi!
  
  У Вiтчизнi будь-який зараз герой,
  Здатний зробити Батькiвщину красивiшою.
  В iм'я нашо¬ матерi святий,
  Безкрайнг росiйськiй сторонi Росi¬!
  
  Ми зробимо будь-кого тиран,
  Не буде диктатури над кра¬ною...
  Нехай пiдкоряться мiльйони кра¬н,
  I фюрера рогатого урогм!
  
  Нехай царюг шалений дракон,
  Вiн думаг, чи здатний спалити Росiю...
  Але чекаг нацистiв запеклих розгром,
  Оскiльки витязь знай, цiлком всесильний!
  
  Ми не поступимося фрицям нiколи,
  Не здолають росiян i китайцi.
  Над нами свiтить яскрава зiрка,
  На Великдень фарбугмо паски та яйця!
  
  Домогтися можна багато бiйцi,
  Такого, що й крутiше не буваг...
  Пишаються нами гордi батьки,
  Бо будугмо мiсце у ра¬!
  
  Босi дiвки мчати снiгом,
  Вони не знаю страху та докору...
  Я комсомолка боса бiжу,
  Оскiльки немаг перепон, i нема термiну!
  
  Так не поступимося дiвки нiколи,
  Не схилимо голову пiд сокирами...
  Коли прийде в Батькiвщину лихо,
  Затопчемо ¬¬ босими ногами!
  
  Любiть сестри дiда Iллiча,
  I Сталiна як Iсуса шануйте...
  Не треба рубати бiйцi з плеча,
  Якщо треба просто босонiж бiжiть!
  
  
  Ми дiвчата велика орда,
  Битися любимо i не вiдступагмо.
  Хоч часом ходити мерзенна чутка,
  Перемога буде у променистому травнi!
  
  I комунiзм повiр iз мрiгю прийде,
  I на Землi не буде влади грошей...
  Долi ми виставлягмо грубий рахунок,
  Без рiзного насильства та лiнощiв!
  
  Коротше до зiрок скоро полетимо,
  I над всесвiтом росiйський прапор пiднiмемо...
  Розправив крила, червоний херувим,
  В iм'я Роду - Господа Росi¬!
  Дiвчата зi знаменито¬ четвiрки виходили iз Вязьми. Робили це вночi, непомiтно та пластунськи.
  Наташа, проповзаючи на животi, помiтила:
  - Ех, ось думагш собi, чи варто було стiльки часу воювати, щоб потiм програвати!
  Зоя вперто заявила:
  - Звичайно, поразка обiцяг великi бiди! Але це лише вiдображення майбутньо¬ перемоги!
  Августина примхливо заявила:
  - От i росiйськi боги нам не надто допомагають! Адже так хочеться перемогти, i дiстатися до найвищих висот!
  Наталя посмiхнулася:
  - Це як до неба?
  Августина хихикнула i пiдморгнула:
  - Може, й до небес!
  Руда дияволиця почала пояснювати:
  - Iснують рiзнi свiти у чумацькому шляху. Коли людина, точнiше ¬¬ тiло вмираг, то душа покидаг тiло. Але переноситься у iнший свiт. Той, хто служить Росi¬ - стаг царем. Хто був ворогом Росi¬, буде рабом чи калiкою. Усi чин по чину!
  Свiтлана вигукнула:
  - Слава Росi¬!
  Наташа хихикнула i приклала пальчик до червоних губ:
  - Тише! Бо можуть бути проблеми!
  Зоя прочiрiкала:
  - У войовниць немаг проблем! Нас знають фашисти! I тремтять!
  Пiсля чого дiвчина запустила босими пальчиками нiжок уламок скла. Фашист упав iз перерiзаним горлом.
  Златоволоса красуня пискнула:
  - Нiхто нас не зможе приборкати!
  Наташка погодилася:
  - Авжеж, що нiхто!
  I показала свою мову!
  Августина теж запустила босими пальцями нiг черговий уламок i пропищала:
  - У майбутнг столiття ми прийдемо з розгорнутими прапорами!
  А гiтлерiвець вiд поразки склом просто здох.
  Взагалi одразу видно - дiвчата агресивнi, сексуальнi. Три блондинки та руда. I зрозумiло майже голi й у бiкiнi. А такi чудовi дiвчата.
  А ще люблять заспiвати! Але поки не мiсце i час.
  Свiтлана взяла та проворкувала:
  - Слава Велико¬ Росi¬ у вiйнi з Вермахтом!
  Наталка хихикнула, i показала мову. Запустила лезо диска, яке пройшлося горлом гiтлерiвцiв. Змусило ¬х потекти кров'ю, i вiдкинути копита.
  Блондинка-термiнатор висловилася:
  - За новий лад у свiтi!
  Златоволоса Зоя уточнила:
  - За новий радянський порядок!
  I пiдморгнула подругам. Мовляв, так i так... Перемагатимемо фрицiв та ¬хнiх найманцiв. I нехай пруть ¬х танки серi¬ Е. Навiть газотурбiннi Червоно¬ армi¬ не страшнi.
  Августина взяла i прочирiкала:
  - Серце кохання збереже!
  Свiтлана додала, теж кидком босо¬ ноги закiнчивши фашиста:
  - А птах удачi знову прилетить!
  Наташка хихикнула i вiдповiла:
  - Так що фашисти не надто досягнуть успiху! Я в цьому впевнена!
  Дiвчина згадала, як пiонери воювали з гiтлерiвцями. Стрiляли з гвинтiвок пiхотою, кидалися пiд танки. Взагалi билися як справжнi геро¬. I залишали по собi кургани трупiв. Гiтлерiвцi нiчого не могли з цим вдiяти.
  Ось один хлопчик, зi зв'язкою гранат, зупинив грiзний монстр Е-100, пожертвувавши власним життям заради радянсько¬ Батькiвщини.
  Вiд дитини залишилися лише босi нiжки. Жаль хлопчика. Наталя сама, незважаючи на захист бiкiнi, отримала уламок у п'яту. Що дуже непригмно. Та дiвчина швидко вiдновилася. I не лишилося й шраму. Хоча звичайно, тiкати було непригмно. Взагалi вони такi загартованi стерви. У бiкiнi борються в морози i не пiддаються! Дiвчата мабуть найвищо¬ проби!
  Наташка знову кинула босими пальцями нiг лезо бритви, розкрила горло нiмецькому офiцеру.
  I прокричала:
  - За Русь та СРСР!
  Войовницi розумiли, що обiцяли сво¬й Батькiвщинi. I як вони воювали за Русь.
  Зоя перевiряла:
  - Росiйський ведмiдь маг дуже пазуристi лапи!
  Августина цiлком авторитетно вимовила:
  - I порве всiх ворогiв Вiтчизни!
  Свiтлана взяла та проволала:
  -СРСР не зламати!
  Наташа це пiдтвердила, метнувши босими пальцями нiг гострий уламок. Вразила фашиста i пискнула:
  - Росiю не поставити на колiна!
  Зоя теж вистрiлила. Звалила гiтлерiвця i прочирiкала:
  - Буде повний апломб!
  Руда дияволиця Августина, взяла i голою п'ятою жбурнула гранату, розкидала фашистiв, i пискнула:
  - Дагш новий порядок!
  Свiтлана кинула босими нiжками уламок штик-нiжа. Встромилася, вiстря в горло фашисту. Той i загнувся. Випустив фонтанчик кровi.
  Блондинка-термiнатор пискнула:
  - Будуть змiни на краще! Вiдкинемо фашистiв вiд Москви!
  Зоя вигукнула на все горло:
  - Хай живе Сталiн! Який помер, та його справа живе!
  Свiтлана цвiркнула, запустивши босою ногою гранату:
  - Сталiн живе у нашому серцi!
  I розсмiягться!
  Дала чергу i Наташа... Скосила фашистiв i пискнула:
  - Ленiн живiший за всiх живих!
  I теж почала вести вогонь на поразку. Фашистський танк перекинувся. Злетiв ковзанка, передавши ши¬ трьом гiтлерiвцям.
  Дiвчата скеляться, i показують язики. Вони взагалi можна сказати чудовi, на всi двiстi вiдсоткiв!
  Наташа взяли i гаркнула:
  - Слава вiчному комунiзму!
  Зоя енергiйно пiдтвердила:
  - Ленiн залишагться у нашому серцi!
  Свiтлана брязнула:
  - Назавжди i назавжди!
  Вiйна тимчасово затихла. Нiмцi оточили Ленiнград, посiвши позицi¬ осенi сорок першого року. I майже взяли Калiнiн. Пал i Орел. Але Гiтлер чомусь вирiшив, що важливiше йти на пiвдень. I гiтлерiвцi проводили перегрупування сил.
  Дiвчата трохи вiдпочили, пограли у карти.
  З пiвдня прориваються турки. Tм вдалося взяти Батумi та оточити ¦реван. Але столиця Вiрменi¬ не здагться. I тут теж битви протiкають колосальнi.
  Турки наступають.
  А дiвчата на чолi iз Тамарою вiдчайдушно вiдбиваються. I досягають результатiв.
  Тамара вперлася босими нiжками i як пальне з базуки. I розiб'г масу танка iмперi¬ Османа.
  I прореве:
  - За святий комунiзм!
  I iншi дiвчата борються за допомогою босих нiжок та червоних соски грудей.
  У Калiнiнi протiкали бо¬ мiсцевого значення. Приблизно десять вiдсоткiв мiста ще залишалося пiд контролем Червоно¬ армi¬.
  Фашисти намагалися вибити росiян. Пробували бомбити та обстрiлювати. На пiвднi бо¬ за Воронеж затяглися.
  Там також боролися дiвчата. Зокрема красивi Анна та Алiса. Обидвi дiвчата стрiляли з гвинтiвок та спiвали.
  Ганна пальнула, збила нiмця i прочирiкала:
  - В iм'я Батькiвщини святий!
  Алiса цвiркнула:
  - Ти Гiтлер просто блакитний!
  Дiвчата билися, i належить войовницям в одних чорних, тоненьких трусиках i босi. Це дозволяло ¬м потрапляти весь час i не схибити.
  Вони войовницi, якi нiколи не схилять голову, не складуть крила i не повзуть у раковину.
  Анна зрубала фриця i прочирiкала:
  - Ленiн молодий!
  Алiса зрiзала фашиста. Кинула босою нiжкою гранату i пискнула:
  - I найкрутiший!
  Обидвi дiвчини фiгуристi, сильнi, блондинки. З особами мужнiми та красивими. I звичайно ж, вони люблять чоловiкiв. Хоча, здагться, як можна такого виродка як самець любити?
  Але дiвчата все ж таки заряджаються.
  Анна стрiляг i мрiйливо помiтила:
  - Шкода, що царя скинули!
  Алiса збила фашиста i запитала:
  - А чому шкода?
  Ганна знову пальнула i пояснила:
  - Добили б тодi Нiмеччину, i Гiтлер не насмiлився б сунутись!
  Алiса вразила фриця i пискнула:
  - Так може бути але...
  Дiвчина застрелила ще одного чорношкiрого во¬на з-помiж Африканських дивiзiй вермахту i помiтила:
  - Могло бути й гiрше! Якби Гiтлер пiшов би проти царсько¬ Росi¬.
  Ганна свиснула i рикнула:
  - Ми я вiрю, переможемо!
  Втiм, дiвчата ще не цiлком були впевненi. Надто сильнi фашисти. Чим ¬х зупинити?
  Буквально трупами закидаг ворог. Але маг багато людських ресурсiв. I араби, i африканцi. Спробуй з такою напастю впорайся. Але войовницi впевненi, що Вермахт рано чи пiзно вимотагться.
  Алiса пальнула, збила фашиста i пискнула:
  - У жодному разi ми не поступимося нi п'ядi землi!
  Ганна iз цим погодилася:
  - Помремо, але не здамося!
  I знову лупнула по фашистах. Вона боролася хоробро i несамовитою люттю.
  Алiса цвяхнула i пискнула:
  - Вiчно житиме комунiзм!
  I жбурнула босою нiжкою подарунок смертi!
  Ганна спритно пiдсiкла фашиста, i пробулькала:
  - Ми у всьому пануватимемо!
  I знову довбаг. А ¬¬ боса нiжка, як запустить гранату. Як отримувати фашисти по самi гланди. I стiльки в них, у гiтлерiвцiв рiзних трун та смертей.
  Алiса з оскалом зубiв взяла i запустила чергову лимонку. Розкидала фашистiв i пискнула:
  - Свобода або смерть!
  Ганна хихикнула, i лупнула, зрiзала гiтлерiвцiв i пискнула:
  - У всьому будемо ми першими!
  I знову босi пальчики жбурляють убивчу гранату.
  Алiса палить по супротивнику. Збиваг фашистiв i цвiрiнькаг, показавши перлиннi зубки:
  - Я дiвчина, яка прямо скажемо супер!
  I вкотре летить кинута босою нiжкою граната.
  Ганна збила фашистiв точним пострiлом. I знову запустила гранату. Теж за допомогою босих пальчикiв. Ось це дiвчина, всiм дiвчатам дiвчина.
  Просто супер та гiпер!
  Войовницi тут красою блищать. Алiса згадала, як ¬¬ лапали за босi нiжки одразу три юнаки. Це так чудово. Шiсть спритних рук гладять тобi i пiдошви, i гомiлка, i колiна, i кiсточки. А потiм i пiднiмаються вище. До дiвочих стегон i стегон. Звичайно ж, це приносить задоволення. Дiвчина темпераментна.
  Алiса вистрiлила по фашистам i пискнула:
  -Хай буде з нами сила духу!
  I голою п'ятою пiддала смертi лимонку.
  Ганна теж довбанула. Влучно вразила супротивника. I пропищала з ентузiазмом:
  - В iм'я Росi¬ та братiв слов'ян!
  I знову кинутий босою ногою гостинець летить, зминаючи фашистiв.
  Алiса влучно поклала полковника нiмецько¬ армi¬ i гаркнула:
  - За Вiтчизну болить мог серце!
  I показала свою мову. I знову боса, точена нiжка при дiлi.
  Дiвчина згадала, як вона боса бiгла снiгом, щоб доставити листа до штабу. Кiлометрiв двадцять дiвчинка, мчала бiлою, колючою, пекучою кiркою. Добре, ще, що ¬¬ нiжки були такi нiжнi, весь час вiд морозiв i до морозiв боса. А то iнвалiдом залишилася б.
  Але донесла все-таки листа, з важливим шрифтом.
  А як п'яти пече снiг. Вони в не¬ такi червонi, мозолистi, подряпалися. Потiм i назад Алiса бiгла боса. T¬ запропонували, правда, одягнути валянки, але дiвчинка сказала, що ¬й так спритнiше. Та й узагалi ¬й згадалася Герда зi Снiгово¬ королеви. Так та дiвчинка таки виявилася не зовсiм мужньою. Попросила таки пару черевикiв, щоб шукати названого братика Кая. А ось Алiса вперто заявила - що обiйдеться. Адже вона нiколи не хворiла, не кашляла, не отримувала нежить. А раз так то за годину бiгу з нею нiчого не станеться. I взагалi можна босонiж ходити цiлий рiк.
  Коротше кажучи, Алiса з того часу остаточно розлучилася з взуттям i жодного разу не чхнула.
  Те саме i Ганна.
  Ось i зараз дiвчата борються, в одних трусиках не дивлячись на зима, i що стало помiтно прохолоднiше. I перемагають, убиваючи фашистiв.
  Пiсля того, як Калiнiн був повнiстю зруйнований, його залишила Червона армiя.
  Наташка та ¬¬ команда трохи занудьгували. Розбитою залiзницею дiвчат перекидали до Воронежа, який став чимось на зразок Сталiнграда сорокiв другого року. Адже йде тисяча дев'ятсот сорок сьомий рiк.
  Бо¬ принишкли...
  Але нiмцi продовжують лютувати. Ось наприклад, двох пiонерiв-розвiдникiв упiймали.
  Хлопчикiв зловили у мороз. I стали ¬х роздягати. Зiрвали шуби, валянки, светри, сорочки та майки. А також ватянi штани. Залишили пiонерiв-дiтей в одних лише чорних трусиках. Пiсля чого зв'язали ззаду руки та виштовхнули на лютi морози. Льошка та Сашка пiонери з СРСР, хлопчики рокiв тринадцяти босi та майже зовсiм голi шльопали снiгом. Tхнi нiжки стали червонiти, i голi пiдошви палали. А по спинах хлопчакiв лупили батогами.
  Хлопцi крокували кучугурою, стиснули зуби. Бiдолашнi дiти в трусиках i досить худi пiд нiмецькою окупацiгю. Щоправда, виснаженими вони не виглядали, i погравали пiд засмаглою шкiрою м'язи. Але ¬х били на ходу, i залишали на голих спинах слiди та червонi смуги.
  Нiжки у хлопчакiв теж почервонiли, наче лапки у гусей. I видно було, що кожен крок вибухаг у пiонерiв юних розвiдникiв болем. Але вони йдуть i намагаються триматися прямо, i не стогнати.
  Дiтей-розвiдникiв водили по морозу пiв години, потiм вiдвели в гарячу хату. I як це боляче, особливо в босих ногах, вiд холоду в спеку.
  Пацани навiть заволали вiд муки.
  Потiм вiдiгрiв ¬х знову виводили на мороз. I це витончене i жорстоке катування.
  Поводивши кiлька разiв, доки хлопчики зовсiм не знесилили. Пiсля чого ¬м дали трохи поспати.
  А потiм дали попити води, i пiднялися на дибу. Спочатку тортури холодом. А потiм i вогнем.
  Голi п'яти хлопчакiв пiдсмажували, i полум'я ¬х лоскотало. Потiм, коли пiдошви покрилися пухирями по них били гумовими кийками. I хлопчики непритомнiли.
  Tх обливали крижаною водою i знову били цього разу колючим дротом. А голим пiдошвам дiтей приклали широкi розпеченi до червоно¬ смуги залiза.
  Мучили хлопчакiв довго... Потiм почали ламати розпеченими щипцями пальчики на ногах, а потiм i ребра. Намагалися пiонерiв мiцно, майже до смертi закатували.
  Але вбивати не стали. Так нiчого не добившись, вирiшили вiдправити ¬х у каменоломнi.
  Гiтлерiвцi також намагалися обстрiлювати Москву i з наддальньо¬ гармати. Iдея не найрозумнiша, i куди краще просто бомбардувати реактивною авiацiгю.
  Але фюрер хотiв випробувати знаряддя калiбру 1000 мiлiметрiв iз новаторською iдегю розгону снаряда, трьома порцiями. I ця гармата могла бити до п'ятисот кiлометрiв. Але овчинка можливо не коштувала вичинки. Точнiсть на такiй дистанцi¬ невисока. Сам снаряд недостатньо потужний, хоч i важить за тонну дванадцять. I дорога гармата. Хоча справжнiй витвiр мистецтва. Ще крутiше, нiж Дора - далекобiйнiша i потужнiша, i дорожча гармата, названа "¦ва". Мабуть, на честь коханки фюрера.
  Втiм, до цього моменту у Гiтлера з'явилася iнша пасiя набагато молодша. I це також помiтно.
  Дiвчина Клеопатра - таке в не¬ iм'я, командувала стрiляниною. I сама особисто натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика. I спрацювала колосальна забiйна сила.
  Дiвчата навiть завищали, миготивши голими, рожевими п'ятами. Гарнi тут дiвчата, i ¬хнi нiжки такi сексуальнi та пригмнi. I на них можна дивитися дуже довго iз захопленням. А погладити ще пригмнiше, i це просто мажорно! Ось це дiвча. I снаряди летять. Попадають по Москвi. Але користi вiд цього мало.
  Клеопатра проспiвала:
  - Я спрямую лихо гармата,
  Сталiна вдарю в чоло.
  Потраплю жартома в психлiкарню,
  Щоб дракон проклятий здох!
  I войовниця знову трусить голими, круглими, рожевими п'яточками.
  . РОЗДIЛ ¦6.
  Вiйна г вiйною. I Гiтлер накопичуг зрозумiло сили. Весною готуг новий наступ. I збираг вiйська.
  А бо¬ мiсцевого значення ще йдуть.
  Ситуацiя на фронтах дещо стабiлiзувалася. Нiмцi не могли взяти Воронеж i просунутися далi.
  Iз турками трохи складнiше. Але вони теж зупиненi. Так що поки що можна нiс не вiшати. I вiрити, що перебiг вiйни вдасться переламати. I що без великого успiху у Сталiна життя не закiнчено. I войовницi теж б'ються.
  Наталя дала чергу. Збила пару дюжин фашистiв. I ревла:
  - Русь за часiв була...
  Зоя теж дала чергу i пiдтвердила:
  - ¦ i буде!
  Пiсля чого дiвчина босою ногою жбурнула гранату. Розкидала нацистiв i пропищала:
  - Дух Сталiна з нами!
  Августина теж стрiльнула по гiтлерiвцiв. Звалила ¬х iз дюжину. I прочирiкала з гнiвом:
  - Славься наша Русь!
  I босими пальцями ноги запустила смертоносну гранату. I здобули гiтлерiвцi дуже щедро по рогах.
  Свiтлана теж лупнула, i перевiряла, немов вовченя, що вхопило шматочок м'яса:
  - Слава Русi та царю!
  Наташа дала чергу i заспiвала:
  - Героям слава!
  Згадалася дiвчинi Бородiно. I масовий геро¬зм росiйських людей. I що змогли зупинити Наполеона. I показали себе непереможними. I найвищий клас вiйни.
  Зоя теж запустила гранату i пискнула:
  - Слава Росi¬! I найкращим росiйським во¬нам!
  Августина прогарчала з люттю:
  - Найкращим во¬нам слава!
  I як жбурне босою нiжкою гранату.
  I Свiтлана також вiзьме i запустить лимонку смертi. I розкидаг фашистiв, пропищавши:
  - Рiчка смертi нас не здолаг!
  I знову летить пущена босою нiжкою граната.
  Отак дiвки борються. I зрозумiло, що фашистам не пройти через них. Вже березень 1947 року. I це означаг, що лiто не за горами. А в теплу пору з фашистами воювати важче. I взагалi можливо вдасться цього фюрера придавити.
  ¦ надiя на це!
  Наташка жбурляг гранату, i пищить:
  - Ленiн живiший за живих, а Сталiн безсмертних!
  I вiд ¬¬ босих пальчикiв летять iскри.
  Зоя теж кидаг вбивчий подарунок смертi, i пищить:
  - Хай буде з нами епоха комунiзму!
  I ¬¬ нiжки, теж голi, засмаглi i викликають набухання нефритового, пульсуючого стрижня.
  А ось Августина, теж дiвка найвiдчайдушнiшого пiлотажу. Як стрiльне по супротивнику, i як задавить. I босою п'ятою пiддасть.
  I летить забiйна граната, з лютою люттю.
  Руда дияволиця пищить з апломбом:
  - Я г найвища лють у свiтi!
  I знову вкотре летить подаруночок смертi, пущений босою ногою дiвчисько з вогняним волоссям.
  Свiтлана теж бере i кидаг гранату... Всiх одним разом змiнюг. I погрози з боку фашистiв iгноруються. А куди фрицi сунутися?
  На них скрiзь дiвки-термiнатори чекають. I як жбурнуть гранату. I соски грудей у них такi апетитнi.
  Чоловiк за такими дiвками збожеволiють. I нiчого з собою вдiяти не можуть.
  Що проти дiвчинки-термiнатора може виставити фашист? Тiльки у труну себе увiгнати нацист може. I бути йому битому та вбитому.
  Свiтлана проспiвала:
  - Корчитиметься в пеклi, i бовтатиметься на суку!
  Дiвчата чарiвнi чарiвницi. А як стрiляють? Дивно немов Робiн Гуди в трусиках, страшенно влучно.
  Наташа пальнула i видала:
  - Слава росiйським богатирям!
  I жбурнула босою ногою гранату.
  Зоя теж лупнула по фашистському найманцю. Просвердлила йому живiт i пискнула:
  - За нову Батькiвщину у США! Нашу чергову губернiю!
  Дiвчина дуже гарна спiвачка. I в нiй такi гарнi думки. Зокрема бажання, язиком попрацювати з чимось гарячим та великим.
  Августина жорстко скеляг сво¬ конячки жваво¬ зубки. I думаг, що вона акула. Здатна перекусити навiть реального коня.
  Ось, наприклад, Августина як шпурне босими пальцями нiг гранату. I розкидаг фрiцiв. Покосить ¬х наче траву.
  I заспiваг:
  - Вищий захiд буде у всьому! Наше кохання, це наш дiм!
  Свiтлана ця чудова войовниця взяла три гранати. Пiддала ¬х босою п'ятою i цвiркнула:
  - В iм'я кохання та мрi¬!
  I агресивно рiзала з автомата. Вона бiсова з таких можливостей та сили бiлого демона.
  З такими войовницями зустрiнешся i не здасться, що мало врiзали.
  Недарма гiтлерiвцi застрягли у Воронежi. Хоча вiд вiйни всi втомились. А загалом, куди без войовниць.
  Ось i в небi льотчицi. Теж борються. Зокрема, Маргарита. Дiвчина зазвичай вилiтаг на бiй в одних лише трусиках. Зате, як збиваг. Чоловiки-аси так не можуть.
  Маргарита дуже гарна, волосся у не¬, як променi сонця. I постать супер. А для дiвчини фасон дуже прикольний бути в одних лише трусиках. А трусики ще й червонi з бiлим серпом та молотом. Таку дiвчину може цiлий батальйон разом любити.
  Таке ось симпатичне дiвчисько.
  Маргарита збила фашиста, який мчав на МЕ-462 i змусила гiтлерiвця димитися хвостом. А дiвчина iз золотим волоссям, дивною красою. I дуже червоного рота.
  Маргарита зрубала ще фриця i в'якнула:
  - Без вiйни можна прожити, а без миру немаг!
  Та войовнички геро¬чнi i хоробри до крайностi божевiлля.
  Дiвчата билися, немов богатирi вселенського космосу. I перемагали упевнено.
  Гiтлерiвськi танки горiли. I вибухали, мов гранати. I такi гарнi войовницi тут були. Повнi захоплення та грацi¬. У них така гарна пригода.
  Наташка жбурнула гранату.
  Прочiрiкала:
  - Зламаю всiх фашистiв!
  I як жбурне босою нiжкою черговий шедевр смертi.
  Зоя теж викосила гiтлерiвцiв.
  Шпурнула босою нiжкою те, що вбиваг.
  Пискнула з люттю:
  - За святу Русь! I великi змiни на краще! I знову летить пiдданий голою п'ятою презент смертi.
  Пiсля запеклих бо¬в настало затишшя. Все-таки весна 1947 року. Нiмцi, коли бездорiжжя не вояки. Ховаються собi, i щуляться. Закiнчити вiйну минулого року не вдалося. I знову попереду очiкуються тяжкi бо¬.
  Дiвчата трохи вiдпочили...
  Двi нiмецькi дiвчата Альбiна та Альвiна якраз на дисколетi полюють на радянськi машини.
  Красунi, звичайно ж, у бiкiнi та босонiж. I дуже сексуальнi.
  Керують дисколетом за допомогою джойстика.
  Альбiна вивертаг машину, збиваг радянський винищувач i пищить iз захопленням:
  - Та славитись наш кровожерливий Рейх!
  Альвiна взяла i теж запустила потужний удар по росiйськiй машинi. Збила i прочирiкала:
  - Генiальний експрес!
  Обидвi дiвчата ляснули босими нiжками. Вони блондинки такi симпатичнi. I прес у дiвчат дуже рельгфний. Йде плиточками.
  Альбiна знову зносить радянський лiтак. I пiдморгуг, i реве:
  - Слава вбивчому пасажу!
  Альвiна теж лупнула по росiйських. Сплющила ¬х, i свиснула:
  - Хай буде з нами фюрер!
  Дiвчата у самому апломбi! I стiльки у них шарму. А зубки такi сяючi. Наче перли, здобутi капiтаном Немо.
  Альбiна таранила машину i пискнула:
  - Отак i хлопця осiдлагмо!
  Альвiна роздробила винищувач i прогарчала:
  - I дюжину хлопцiв!
  Альбiна хихикнула i помiтила:
  - Великий секс, коли жiнка знiмаг чоловiка за грошi!
  Альвiна погодилася:
  - Це клас, тiльки грошей шкода!
  Альбiна вразила ще один радянський лiтак i пискнула:
  - А що заради задоволення та грошей не шкода. Незабаром переможемо росiян i отримагмо собi за магтком!
  Альвiна збила чергову червону машину i проревела:
  - На жаль, вiйна затягугться! Цi росiяни такi завзятi. Немов кулаками лупиш по гумi!
  Альбiна з досадою заперечила:
  - Якби ще по гумi. Швидше залiзобетон. I кiсточкам рук дуже боляче!
  Альвiна прочирiкала, збила радянську машину, i проревела:
  - Ми будь-який бетон проб'гмо!
  Альбiна звалила з розбiгу винищувач Як-11:
  - I зламагмо метал, i випаругмо!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Зламагмо та розплавимо! Незабаром у нас з'являться лазери! I тодi росiйським буде точно кiнець!
  Альбiна iз цим була в гармонi¬:
  - Проти лазера не встоять!
  Альвiна хихикнула з люттю:
  - Вiзьмемо Москву, а потiм i Лондон!
  Альбiна в досадi помiтила:
  - Лондон давно час взяти!
  Дiвчата вивернули дисколет. Скiльки не стрiляють машиною гiтлерiвцiв авiагармати радянських Якiв, нiчого путнього зробити не можуть. Потужний, ламiнарний струмiнь збиваг всi снаряди та уламки.
  Альвiна зрубуючи росiйський винищувач, пискнула:
  - Не пройде у ведмедя танець метелика.
  Альбiна за допомогою босих пальчиком навела свою машину i проревела:
  - Та ведмiдь... Ти дуже добрий звiр. Особливо на ланцюгу i коли з тебе здерти шкуру!
  Дiвчата працюють з люттю тигриць. Ех, у лiжку вони теж темпераментнi. Дуже люблять бути активною стороною. I не терплять сталостi. У цьому вся планi просто акули. I полюбляють експерименти. I ротик у них дуже велелюбний.
  Альвiна вразила радянську машину i пискнула:
  - За змiни у вiйнi до нашо¬ перемоги!
  Альбiна з досадою та люттю помiтила:
  - Та вiйна затяглася... Це просто фабрика кошмарiв та кухня Сатани. Скiльки наших хлопцiв та дiвчат загинуло!
  Альвiна зi зiтханням проспiвала:
  - Скiльки наших братiв нудиться в могилах... Бродять тiням свiтом тому... Не збагну, що до чого.
  Альбiна, плотоядно скалячись, i руйнуючи росiян, пробулькала:
  - Як ти думагш, подруго, а Бог г?
  Альвiна теж вбиваючи, прошипiла:
  - Великi сумнiви у мене г. Стiльки рокiв триваг вiйна. I що Всевишнiй не любить Нiмеччину, якщо дозволяг, щоб стiльки ¬¬ найкращих синiв та дочок гинули!
  Альбiна припустила:
  - Може, у цих випробуваннях г якийсь глибинний сенс?
  Альвiна хихикнула i рикнула:
  - Змiст? Щоб бiльше помучити людей i особливо нас нiмцiв?
  Альбiна висловилася з ентузiазмом вовчицi, що наздогнала ягняти:
  - Тодi ми гострiше сприйматимемо принади свiту! I мирного кохання!
  Альвiна оскалившись, буркнула:
  - А вiйськове кохання все-таки набагато краще!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Звичайно, особливо з хлопчиками. Вони пахнуть юнiстю, i не такi волохати як дорослi чоловiки! З ними пригмно мати справу!
  Альвiна журячи радянськi лiтаки пискнула:
  - А ще процес навчання дуже приваблюг. Подобагться брати вiн роль наставницi! Адже це так здорово!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Здоровiше не буваг!
  Дiвчата, загалом, веселi, але повi¬. I звичайно роблять те, про що читати не дуже пригмно.
  Дiвчата скачуть вiд нетерпiння. Хочеться ¬м якнайбiльше ласки! I щоб гладили ¬х щодня. А ще краще по три рази на день. Нi по двадцять разiв на день!
  Альвiна звалила, черговий винищувач i пискнула:
  - Нi, Бог г! Вiн дозволяг нам винищувати радянських воякiв!
  Альбiна теж лупнула i проревела:
  - Ех, я чого нам не вистачаг? Розваг навалом, а ризику загинути немаг! То навiщо нам закiнчення вiйни?
  Альвiна з цим охоче погодилася:
  - Власне кажучи, i нема до чого! Битимемося до кiнця!
  Альбiна прошипiла в деякiй досадi:
  - А вiйна це те, що пiсля закiнчення, ти почувагшся не дуже спустошеним.
  Альвiна дуже любила, коли ¬¬ мацають за груди. Адже це так чутливо та еротично. А поцiлунки ще краще. I коли мацають тебе одразу кiлька темпераментних чоловiкiв. Особливо якщо це хлопчаки, i ще збудженi.
  Коротше кажучи, дiвчата, взагалi супер та антигеро¬!
  Наташка та ¬¬ команда на 1 квiтня 1947 року вiдбивали наступ фрицiв у Воронежi.
  Нiмцi пiд мокрий снiгопад рушили сво¬ танки i спробували прорватися у фланги.
  Войовницi, як завжди в мiнi-бiкiнi та босi билися на морозi. Вони заривалися в кучугури i звiдти вели вогонь i кидали босими нiжками гранати та вибуховi пакети.
  Дуже красивi, сексуальнi, та чудово накаченi дiвчата. Засмаглi, голоногi.
  Наташа зрубала фрицiв i пискнула:
  - Ми дiвчата дуже гордi!
  Зоя також свиснула i прогарчала:
  - Прагнемо тiльки в першi ряди!
  Августина, це руда дияволиця, заспiвала:
  - Ми просто прими та балерини!
  Пiсля чого запустила босою ногою гранату.
  Свiтлана взяла та стрiльнула. Шпурнула лимонку:
  - Чисто битися! У нас не розум паяця!
  Дiвчата працювали на славу. Вони стрiляли i кидали сво¬ми такими спокусливими нiжками гранати. А що фюрер...
  Наташка оголила груди, i червоним соском пiддала гранату. Та пролетiла, i потрапила до лав фашистiв, пискнула:
  - Хай буде великий кiнець свiту!
  Зоя цвiркнула:
  - I Сварог Великий Бог прийде!
  I теж, як босими пальчиками, запустить гранату.
  Августина хихiкнув, вiдзначила:
  - Все ж таки цiкаво. У християн г пацифiст Iсус. А у нас великий зброярiв Сварог! Видно рiзниця!
  I теж пiдкине голою п'ятою вибух пакет.
  Потiм i Свiтлана босою ногою довбаг по вороговi гранатою. I проспiваг, скелячи зубки:
  - Наш Бог це Бог вiйни! А не пацифiзму!
  Пiсля чого дiвчата запустили снiжком одне в одного. Наташа хихикнула i помiтила:
  - Добре ще, що вистачило розуму Володимиру не приймати юда¬зм. Втiм, я думаю, краще було б свог розвивати! Ну, навiщо нам чужi вiри?
  Дiвчина взяла та запустила босою ногою гранату. I розкидала фашистiв.
  Зоя, стрiляючи, додала:
  - Нi, справдi зробити вiру пацифiстською! Адже можна i свiй Iрiй придумати!
  I теж босими пальцями нiг як запустить подарунок смертi, i рознесе пару дюжин фашистiв.
  Тут i Августина теж довбала по гiтлерiвцям. I знову босими нiжками пiддала вибуховi пакети.
  Розкидала фашистiв i пискнула:
  - Стара казка на новий лад!
  I показала мову!
  Свiтлана всадила чергу. Скосила фрицiв i пискнула:
  - I великi змiни до майбутнього!
  I голою п'ятою запустила, ламаючи хребти фюрерам.
  Наташка взяла i ревла з вiдчайдушною мiною:
  - Я найкрутiша дiвка! Усiх разом кошторис!
  I босi пальцi нiжок метають смерть та хаос.
  Зоя теж лупнула. Збила купу фашистiв.
  I гаркнула:
  - За честь та Батькiвщину!
  Потiм знову ¬¬ боса нiжка щось та запустить.
  Тут i Августина як вiзьме i довбаг гаряченьким. Сумнiваг фашистiв. Розкришить ¬х на частини.
  Пiсля чого вiзьме i заспiваг:
  - Слава Батькiвщинi та Честi!
  Свiтлана теж презент смертi запустить, i в'якне:
  - I ми будемо разом!
  I голi нiжки як запустять руйнування.
  Наташа теж як вiзьме i цвяхне... Викосить фрiцiв.
  Потiм вiзьме i чергу дасть.
  Проспiла, скелячи свою пащу:
  - Я дiвчина не проста! Шевелюра золота!
  Наташка, звичайно ж, дiвчина собi на умi. Все може i готова. Як стрiляг, просто залюбугшся. I косить ворогiв, наче культиватор.
  I пищить:
  - Любов веде до смертi!
  Зоя також стрiляг. Голою нiжкою пiддаг гранату, i шипить:
  - Генiальний акорд!
  I додаг:
  - Усiх фашистiв у витрату!
  Августина теж стрiляг по вороговi. Винищуг фрицiв. Викошуг гiтлерiвцiв i пищить:
  - Ще трохи i ми станемо сильнiшими!
  I босi нiжки красунi знову метають смерть, що несе.
  Свiтлана теж палить по гiтлерiвцях. I запускаг гранату за допомогою пальчикiв босо¬ ноги. I цвiрiнькаг:
  - Не знали ми лиха, та прийшов сусiд!
  I теж смiгться.
  Дiвчата такi чудовi. А грудастi. I так люблять, коли ¬х смикають за цицьки.
  Ось це красунi. Ось це вищий пiлотаж кохання та поезi¬! Та славляться чудовi дiвчата! Та хай буде з ними дуже добре!
  Наташка довбанула свинцевим струменем по фашистам, i пискнула:
  - Точнiше нас повiрте нi!
  I голою нiжкою знову запустить смертоносне!
  А тут i Зоя як лупе. Впаде фашистiв. I пискне:
  - На нас управи не знайти!
  Августина, теж як лупне, за допомогою босих пальцiв нiжок, виб'г масу фрицiв i пискне:
  - I майбутнг столiття стане нашим!
  Пiсля чого ¬¬ зубки блиснуть наче дзеркало!
  Свiтлана теж взяла та запустила босою ногою гранату. Збила фашистiв. I пиляла з апломбом:
  - Вiчна перемога! Сварог iз нами!
  Наташка запустила босими пальцями нога уламок скла. Перерiзала ¬м ковтки фрицям i пискнула:
  - I Iсус буде з нами!
  Пiсля чого додала:
  - Як Росiйський Бiлий Бог!
  Зоя теж пiддала гранату i прокричала:
  - Слава Великiй Росi¬!
  I голенькою п'ята пiдкине вибух-пакет.
  Августина труснула соском, схожим на полуницю. Всадила чергу за фашистами.
  Потiм босою ногою кинула у фрицiв смерть i в'якнула:
  - Та нехай у нас не буде проблем!
  I показала мову.
  Свiтлана теж усадила чергу. Розшматувала фашистiв... I потiм граната пущена босонiжкою нiжкою летить.
  Дiвчина-блондинка репетуг:
  - Хай буде з нами сила Рода!
  I всi чотири дiвчата заволали:
  - Слава Всемогутньому, Всюдисущому, Всезнаючому, Вiчному, i Предвiчному Роду!
  Тут Свiтлана теж голою ноженькою взяла ручку, i також накрамсала свою арiю.
  Багато легенд про великого Велеса передають люди - i те, як вiн був народжений за волею Рода, i як виховувався в Свiтi Навi Богом Вiгм, як блукав свiт Яви в пошуках свого призначення i був змучений тим злим початком, яким був зачарований. Розповiдають легенди про його любов до свiтлооко¬ Ясуни i про те, що вiн пожертвував собою, щоб врятувати ¬¬ життя. Спiвають пiснi про його подвиги та допомогу людям. Усiх iсторiй в одному шедеврi не перекажеш.
  Пiсля чого дiвчата перервалися. Почався черговий артобстрiл Воронежа. Працювали бомбомети. Налетiли й нiмецькi бомбардувальники. Вiдважно билися з фашистами льотчицi. Зокрема, Марiя. Незважаючи на мороз, дiвчина була в одних лише бiлих тоненьких трусиках. Натискала босими пальчиками нiжок на педалi, зрубала нiмцiв. Дiвчина збила реактивний бомбардувальник Ю-387, змусивши його димитися та падати. Радо вигукнула:
  - Слава Великiй, комунiстичнiй Росi¬!
  Пiсля припинення обстрiлу войовницi продовжили писати про росiйських богiв.
  Великий Бог Велес. Як чудово Рiдновiрнiсть - стiльки Богiв. I всi сильнi, цiкавi, особи та причетнi до створення Свiту!
  Наташа босими нiжками написала:
  Найвiдомiший знак Бога Велеса - "Бичача голова". Знак, схожий на бичачу голову, нагадуг про те, що Бог слов'ян Велес - покровитель худоби. Знак вiдомий, використовугться найчастiше, за довгий час увiбрав у себе всi рiзноманiтнi уявлення слов'ян про силу Бога, включаючи мудрiсть та магiчну могутнiсть.
  Далi продовжила i златоволоса Зоя;
  Знак Бога Велеса любимо чоловiками дорослими та молодими, притягуг до себе жiнок, якi мають здiбностi.
  Той, хто носить знак Велеса, маг право чекати вiд нього потужний захист вiд магiчного впливу, розвитку власних вiдiвських здiбностей, життгву силу та здатнiсть знаходити рiшення у складнiй обстановцi.
  Докладнiше про оберiг Бичача голова.
  Дерево - сосна, горiх або ясен (тис), з цих порiд роблять магiчнi палицi та обереги
  Тварина - лось, олень, ведмiдь, вiл (тур), корова, змiя, ящiрка (ящiр).
  Геральдика, предмети - довгi косми (волосся), борода та роги
  Треба (пiдношення) - жертвували мiддю (як Богу благополуччя та достатку), вовною та хутром, а також виливали квасом - тими напоями, якi вiн навчив людей готувати за однiгю з легенд.
  А за ними помчала i Августина. Вогняна та босонога.
  Червона армiя не здаг Воронеж i чiплягться за нього вiдчайдушно. I хлопчики та дiвчатка тут борються.
  Одинадцятирiчна дитина стрiляг з гвинтiвки Мосiна на фашистiв. Снiг уже майже розтанув, сповнений бруду. Хлопчик босонiж i в шортах. Вiн так гартугться i краще вiдчуваг енергетику землi.
  Олег збиваг гiтлерiвця та вимовляг:
  - Славитись Росiя!
  Поруч iз ним дiвчинка Маргарита. Теж босонога в легкiй сукнi. Ровесниця Олега Рибаченка.
  Теж стрiляг влучно. Вражаг фашиста та пищить:
  - На славу Батькiвщини небесно¬!
  Хлопчик i дiвчинка тут iз перших днiв облоги. З десяти рокiв б'ються з гiтлерiвцями та вже досвiдченi бiйцi.
  Що не пострiл з гвинтiвки, то попадання.
  Олег Рибаченко знiмаг нiмецького полковника. Топаг босонiжкою, засмаглою нiжкою i вимовляг:
  - Хай буде свiтло росiйських богiв!
  Маргарита, це дiвчинка-термiнатор пiдтверджуг:
  - Та славиться завжди!
  I метне босою нiжкою диск у найближчого самурая.
  А потiм босими пальчиками жбурляг i хлопчик. Олег, розкидавши фашистiв, цвiрiнькаг:
  - I летiла додолу ворожа зграя! Пiд напором сталi та вогню!
  Хлопчик стрiляг влучно. Ось падаг вбитий офiцер. А за ним ще один. У нiмцiв поки що вистачаг танкiв i вони, використовуючи найманцем, штурмують по-старому. Багато ¬х полегло пiд мурами Воронежа. Порiдшали лави та захисникiв.
  Але радянська армiя не здагться. Воронiж все ще тримагться. Вже десять мiсяцiв триваг облога. Але мiсто-фортеця не здагться.
  Початок квiтня, весна. Брудновато. Але зате сонце таке яскраве та тепле. Пригрiваг.
  Маргарита, ця дiвчинка iз золотим волоссям, жбурляг босою нiжкою гранату i спiваг у риму.
  Хлопчик Олег теж пiдспiвуг, i кидаг босими нiжками саморобнi гранати;
  О Пушкiн, ти дивак не правий,
  Навеснi хворiти нам не личить!
  Адже запах свiжих травневих трав,
  Здатний всiх зiгнати з дивану!
  
  Весною пролiски цвiтуть,
  У них чистота нiчно¬ глазурi.
  Народжуг м'яке свiтло мрiю,
  Юнак же хоче знову бурi!
  
  Весною вiдступлять холоди,
  Зникне накип злих мук...
  Полювання слави назавжди,
  Пити дiви солодке дихання!
  
  Як у юностi все добре,
  А май то юнiсть г природи!
  Дубасить дятел долотом,
  Тремтять грiм, викинувши склепiння!
  
  Навеснi дзюрчать як трiль струмки,
  I ¬х музи дзвiн хвилею хлюпаг.
  Ось ягоди ростуть нiчи¬ -
  Теплiг вiд краси на серцi!
  
  Все в нашому кра¬ лепота,
  Трава як оксамит в сукнi дами.
  Яка втiм, слiпота,
  Прагнути, у градi жити вперто!
  
  Навiщо нам мiсто, i село,
  Стань, як дикун гуляти пуще.
  А якщо снiгом намело,
  То босонiж мчати лише крутiше!
  
  Рiд дарував таку мiць,
  Що можемо царювати як боги?
  Ось золотиться в полi жито,
  З iкони лик сяг строгий!
  
  Сварог Слов'ян святий Батько -
  Звелiв любити та жити за братiв!
  Хто благородний молодець,
  Адже сам Творець прийняв розп'яття!
  
  I витязь меч наточить сам,
  Бо у життi г насильство!
  Господь сказав: спокiй - не дам,
  Адже пекло, повiр'я г безсилля!
  
  Так що не вiр, що сон г рай,
  Насправдi щастя суть у русi.
  I ти бiйся так дерзай -
  Щоб просив кат прощення!
  
  А якщо вiдступився сам,
  То Рiд допоможе, вiрте синовi!
  З голови геть пил та мотлох:
  Що примушуг нити - отрину!
  . РОЗДIЛ ¦6.
  Хлопчик та дiвчинка пiд час спiву вели вогонь. Вишивали фашистiв.
  Усi пiдходи виявилися заваленi трупами. Росiйськi вiйська вiдбивали тиск вищих за чисельнiстю вiйськ.
  Тисячi тисяч полк за полком - нашi геро¬ завдають шкоди!
  Хлопчик i дiвчинка на вiстря, фашисти бовтатимуться в петлi. Русь гiтлерiвцям не перемогти, ¬х зумiгмо на частини розбити!
  Олег Рибаченко вимовляг, збиваючи нiмецького генерала i змушуючи його ригати кров'ю.
  - Коловрат! ¦впатiй Коловрат!
  Маргарита, ведучи вогонь, захоплено пiдспiвуг:
  - Захисник Вiтчизни! Перунiв солдатiв!
  Олег Рибаченко, зрубуючи ворогiв, спiваг:
  - Коловрат! ¦впатiй Коловрат!
  Маргарита кинула босонiжкою, дитячою нiжкою гранату i прочирикала:
  - Геро¬в Русi збираг на сполох!
  А в iншому мiсцi борються радянськi дiвчата на самохiдцi СУ-100.
  Такi ось гарнi войовницi, на чолi з ¦лизаветою.
  Хоч нiмецькi танки i грiзнi, i дуже сильнi.
  Катерина, натискаючи босими нiжками на кнопку джойстика, пробиваг фашистську машину i цвiрiнькаг:
  - За Русь святу!
  Олена теж стрiляг iз сушiння, пробиваг супротивника в борт. I агресивно скалячись, заявляг:
  - За комунiзм!
  I голою п'ятою б'г по бронi.
  ¦фрасiя теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок по ворогу, i цвiркнула:
  - За комунiзм свято¬ Росi¬!
  I як розсмiягться!
  ¦лизавета взяла i кричала:
  - За СРСР!
  I теж як пальне...
  I дiвчата заспiвали:
  Народ Укра¬ни з Росiгю гдиний,
  Ми брати слов'яни навiки друзi.
  Нехай славиться панове вiрне iм'я,
  Усi нацi¬ свiту рiдна родина!
  Ось якi тут були дiти - геро¬чнi та сильнi. Включаючи i хлопчикiв-пiонерiв, i дiвчаток-пiонерок.
  Хлопчик та дiвчинка, Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова, билися на горi Високоснiй. Яку захопити фашистам так i не вдалося. Вже 20 квiтня i день був теплим.
  Хоча настрiй у дiтей i тривожний. У СРСР почалися хвилювання, спричиненi кривавим бунтом ув'язнених. I було зрозумiло, що з вiйною настав час кiнчати. Але Вермахт уперто намагався опанувати Воронеж. Хоча теж армiя Третього Рейху вже буквально стiкала кров'ю.
  I фашисти тиснули на Воронеж iз останнiх сил.
  Олег Рибаченко ще зовсiм дитина, але з дуже рельгфною мускулатурою та свiтловолосою.
  Влучним пострiлом збиваг нiмця i реве:
  - Слава царевi Йосипу!
  Палить i Маргарита, захоплено вимовляючи:
  - I нашiй новiй Батькiвщинi!
  Пiсля чого дiвчинка та хлопчик починають стрiляти ще швидше. Вони перезаряджають гвинтiвки за допомогою босих пальцiв нiг i викошують самура¬в.
  Олег спiваг, збиваючи та пробиваючи фашистiв:
  - Але розвiдка доповiла точно ... I пiшов в атаку, наш сильний! Бiля рiдно¬ землi далекосхiдно¬. Броньовий, ударний батальйон!
  Маргарита теж спiвала, влучно посилаючи кулю за кулею:
  - Броньовий, ударний батальйон!
  Хлопчик i дiвчинка боролися зi сталевою впевненiстю. Вони вже мали нагороди.
  Вони отримали свог перше бойове хрещення, коли нiмцi ще намагалися затиснути петлю навколо Воронежа.
  Десятирiчнi дiти тодi не лише пiдносили до радянських гармат снаряди, а ще Олег сам вистрiлив. I збив гiтлерiвську гаубицю. Показавши влучнiсть.
  Хлопчик та дiвчинка пройшли жорсткi випробування. Але Воронеж не здали. I билися як геро¬.
  Олег Рибаченко, зрiзаючи гiтлерiвця, спiваг:
  - Боже, Царя бережи!
  Маргарита пiдтримуг:
  - Сильний державний!
  Олег Рибаченко, ведучи вогонь, вимовляг:
  - Царюй на славу!
  Маргарита, зрубуючи гiтлерiвця, пищить:
  - На славу, нам!
  Олег проспiвав iз захопленням:
  - Царюй на страх ворогам!
  I хлопець кинув босою ногою гранату.
  Маргарита пiдтвердила:
  - Царю Православний!
  I дiвчинка теж кинула босою нiжкою гранату!
  Чудова пара. Лише дiти, а такi крутi.
  Шалена стихiя, шалена стихiя.
  На 20 квiтня штурм у гiтлерiвцiв було вiдбито. Пiсля чого фашисти почали обстрiлювати гору Високосну. Але без особливого успiху.
  Олег та Маргарита зробили вилазку.
  Хлопчик i дiвчинка кинули босими нiжками гострi диски. Вразили фашистiв у горло i прочiркали:
  - Слава царевi Сталiну!
  Потiм почали трощити гiтлерiвцiв.
  Олег пальнув у нiмецького офiцера. Вразив його i пискнув:
  - За новий порядок!
  Маргарита довбала фашиста. Кинула босими пальчиками уламок скла i пропищала:
  - Новий лад на старий лад!
  Олег знову визвiрився. Запустив нову голку. Пробив гiтлерiвцю у око. I ревнув:
  - За досягнення царату!
  Маргарита збила жовтого типу. Пробила кидком босих пальцiв нiг прямо в око i прочирiкала:
  - Рiшення царя Сталiна у життя!
  Хлопчик i дiвчинка просто чарiвнi. Так трощать фашистiв. А що вони феномени. I не здадуть Воронеж, скiльки б на цю фортецю не кидалося гiтлерiвцiв.
  Олег звалив фашистського генерала i пропищав:
  - Наша партiя сильна!
  Маргарита взяла i теж звалила великого начальника i прошипiла:
  - Охороняг свiт вона!
  Хлопчик i дiвчинка лупнули по складу богприпасiв. Хлопчик натягнув цибулю за допомогою босих пальчикiв нiг. I випустив стрiлу з вогняним кiнцем.
  Та пролетiвши потрапила в ящики зi снарядами та бомбами. I стало все розриватися i детонувати.
  Олег як вигукне:
  - Буде тотальний розгром! Мiй перший хiд - останнiй хiд!
  I хлопчик показав мову.
  Знову пацан стрiляг та влучаг. Без промаху дiг. I нiчого нiмцi з цим вдiяти не можуть.
  Маргарита теж стрiляг, i пищить:
  - За Русь! Найсвятiшу з кра¬н!
  Дiти йдуть, мов хвилi цунамi. Маленькi, але такi смертоноснi.
  Наташка та ¬¬ команда теж бореться iз фашистами.
  Дiвчата стрiляють та кидають босими пальчиками нiжок гранати. Вони такi бойовi войовницi.
  А тут ще й iншi пiонери борються.
  Хлопчики веде вогонь по гiтлерiвцях i ревуть:
  - За комунiзм!
  I показують фашистам мови.
  Серьожка та Петька два хлопчики-пiонери взяли i лупнули з рогатки по гiтлерiвцях, i як прооруть:
  - За комунiзм!
  I розсмiяються!
  Светка i Катька теж врiжуть i промуркотять:
  - За велич СРСР!
  I довбануть.
  Дiвчата-комсомолки теж борються вiдчайдушно.
  I як лупа по фашистам з гармати. I рознесуть ¬х цiлу хмару.
  Нi СРСР не зламати. А гiтлерiвцi наступають i наступають. I буквально завалюють усi пiдступи до сво¬х позицiй трупами. Але продовжують вiдчайдушно лiзти.
  Але 30 квiтня фашистська Нiмеччина розпочала новий, лютий штурм Воронежа. Основний удар припав на гору Високосну.
  Олег та Маргарита билися, тепер використовуючи кулемети. Хлопчик i дiвчинка лупили з гармат. Дiти буквально викошували гiтлерiвцiв.
  Олег, стрiляючи, спiвав:
  - Ех, раз горе не бiда!
  Маргарита, строчучи по фашистам, i шльопавши босими нiжками, верещала:
  - Якби грошей темрява!
  Хлопчик цвяха по гiтлерiвцях, вибиваючи ¬х шеренгами, взяв i вiдчайдушно пропищав:
  - Дунай рiчка та Дон рiчка!
  Маргарита пiдспiла iз захопленням:
  - Ну, а поки, гуляй поки!
  Олег, руйнуючи фашистiв, пискнув:
  - Не подолають козака!
  I хлопчик показав мову. Адже вiн такий блискучий, i стрiмкий. Це хлопчик-термiнатор. Який iз кулеметiв строчить. I що не куля, то в труну.
  Цар Микола Другий багато в чому втратив авторитет через вiйну з Японiгю. Точнiше через прикру поразку. Справдi, кому програти! Чи не монстру пекла!
  А Азi¬, яку росiяни завжди били! Та ще маючи i чисельну перевагу.
  Але тут на чолi Воронеж генерал Чуйков. I пара дiтей-термiнаторiв. Вони поступляться i не подадуться.
  Олег Рибаченко б'г з кулемета i реве:
  - Шалений кабан, мчить ураган!
  Маргарита пiдтримуг iз захопленням:
  - Наш чудовий вигляд! Правду каже!
  Хлопчик i дiвчинка просто чарiвнi. Вони iскра колосального таланту видно.
  Олег викошуг гiтлерiвцiв i питаг дiвчинку:
  - Як ти гадагш, чому шоколад смачний?
  Маргарита з усмiшкою вiдповiдаг:
  - Тому що це шоколад!
  Олег хихикнув i проворкував:
  - В iм'я матiнки-Росi¬, нехай стане Батькiвщина красивiшою!
  Маргарита хихикнула i в'якнула:
  - Обов'язково стане!
  Дiвчинка як зрiже з кулемета гiтлерiвцiв. У нiй стiльки шарму. Втiлення краси.
  А гора Високосна вiдмiнно укрiплена i пануг над позицiями. T¬ так просто не вiддадуть фашистам. Радянськi борються з вiдчагм, але дуже вмiло.
  Вже майже рiк триваг блокада. Але iнодi проникають каравани iз продовольством та богприпасами. Тож мiсто-фортеця тримагться. I не збирагться здаватися.
  Хоч Георгiй Жуков трохи запiзнився. Ось про що цар Сталiн думаг. Щось у нього генерали нерiшучi.
  Олег збиваг чергою з кулемета, пiвсотнi гiтлерiвцiв та вимовляг:
  - Нас нiхто не зупинить! У прагненнi послужити вiтчизнi!
  Маргарита, теж стрiляючи, пропищала:
  - I нiхто не переможе!
  I войовниця блиснула перлинними зубками.
  Олег знову пальнув i видав:
  - Ми бiлi вовки!
  Маргарита заперечила:
  - Нi скорiше тигрицi!
  I знову хлопчик i дiвчинка стрiляють. Зрозумiло, гiтлерiвцям ¬х не здолати. I жодна сила не зламаг.
  Олег веде вогонь i реве:
  - Та-та-та каже кулемет!
  Маргарита у вiдповiдь пищить:
  - Розчавлю каже кулеметник!
  I дiвчинка з хлопчиком проти гiтлерiвцiв демонструють колосальну фортецю та твердiсть волi.
  Iдуть жорстокi бо¬ i на море з фашистами.
  Там попереду всього флоту рухагться есмiнець. А на ньому лише дiвчата. У коротеньких шортах, босi, i в тiльниках.
  Дiвчата носяться палубою. Вони такi красивi. Волосся свiтле, вигорiле на сонцi, а шкiра темна, засмагла. Чудова красуня.
  I ¬х круглi, рожевi п'ятки так i миготять.
  Веронiка чарiвна боцман-блондинка запитала дiвчинку-юнгу:
  - Що Юля, бо¬шся битви?
  Дiвчинка-юнга пискнула у вiдповiдь:
  - Та я мрiю про бiйку!
  Веронiка хихикнула i помiтила:
  - А ось потрапиш гiтлерiвцям у полон, i вони пiдсмажать тво¬ босi п'ята!
  Дiвчинка подивилася на сво¬ голi, засмаглi нiжки, i пискнула:
  - А бiль мене не лякаг! Я справжня дикунка-амазонка!
  Веронiка помiтила:
  - Тобi скоро п'ятнадцять. Незабаром виходити замiж! Про що ти мрiгш?
  Юлiана щиро вiдповiла:
  - Хочу принца!
  Веронiка скривилася:
  - Принца?
  Дiвчинка уточнила:
  - Принца-ельфа!
  Веронiка здивувалася:
  - Тобi що подобаються ельфи?
  Юлiана кивнула, i навiть пiдскочила:
  - Звичайно, подобаються! Вони чарiвнi!
  Веронiка посмiхнулася:
  - А людськi чоловiки?
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою, по нагрiтiй палубi:
  - Нi! Чоловiки вони такi гидкi, волохати, смердючi. А ельфи такi гарнi, нiжнi. У них мордочки, як у дiвчат, такi милi. А нiжки гладкi i зовсiм не волохати!
  Веронiка iз цим охоче погодилася:
  - Ельфи справдi пригмнi.
  I дiвчина розчавила босою, витонченою нiжкою комаху. Свиснула:
  - На жаль, на жаль, доводиться мати справу iз людськими чоловiками. А вони такi негарнi!
  Юлiана розсмiялася i помiтила:
  - Але чому. Хлопчаки-юнги дуже симпатичнi. Чи не красивi дорослi мужики. Коли на обличчi росте волосся, це так огидно.
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Огидно! Найкрасивiшi юнаки у шiстнадцять рокiв. Вони вже досить великi щоб принести задоволення жiнцi, але ще не такi волохати, як старшi хлопцi.
  Юлiана хихикнула i пискнула:
  - Взагалi хлопчаки, звичайно, пригмнi, коли з ними цiлугшся, i вони тебе пестять... Але щось iнше просто лякаг! Ех, залишатись би назавжди в дитинствi!
  Веронiка рiшуче заявила:
  - У бою побувагш! Разом подорослiшагш!
  Юлiана у вiдповiдь заспiвала:
  - Дiвчина завжди будь юною,
  Ти дорослiшати не поспiшай...
  Будь веселою, зухвалою, галасливою...
  Битися треба, то бiйся!
  Нiколи не знай спокою-
  Плач i смiйся на невпопад!
  Буду дiвкою заводною,
  Нехай мине сто п'ятдесят!
  Веронiка тупнула босою нiжкою i пiкнула:
  - Юнiсть може бути вiчною! Головне - вiрити в розум, а не Бога!
  Попереду з'явився нiмецький мiноносець. Дiвчата одразу ж кинулися, миготивши голими п'ятами до десятидюймово¬ гармати. I стали ¬¬ наводити на супротивника.
  Дiяли дiвчата швидко та злагоджено. Взагалi дуже красиво, коли екiпаж iз одних дiвчаток. I всi вони босi, фiгуристi, просто чудовi.
  Навели гармату i як довбануть по гiтлерiвцю. При цьому вперлися сво¬ми точеними босими нiжками.
  Снаряд пролетiв i потрапить у мiноносець. Наче кийком вдарило. Корабель як струсне. I мiноносець отримав ушкодження. Дiвчата стали перезаряджати гармату. Вони влучно пальнули.
  Веронiка пропищала:
  - За вiру, царя та Батькiвщину та СРСР!
  I як заскаче...
  Юлiана прочирiкала:
  - Гiтлер думав, що вiйна, зробив гармату з... на!
  I дiвчинка як вiзьме та захоче. Оскалить сво¬ зубки, кольори перлiв. I мила кiшечка вона. I босою нiжкою розiтрiть шматочок морозива, що впав.
  Веронiка пискнула i заспiвала:
  - В'язнi совiстi! Ми зробимо вас вiльними!
  I дiвчата хором як стану жерти.
  I навiвши зброю, знову довбали по мiноносцi. Цього разу потрапили ще точнiше. I посудина гiтлерiвцiв розкололася i почала тонути.
  Дiвчата заволали, смикаючи голими нiжками. Це така краса.
  Поки тривало затишшя, дiвчата любили писати про рiзне. Зокрема Наташа строчила босими пальчиками нiжок про АI, де Порт-Артур так i не було взято.
  Ось i прийшла в порт ескадра Рiздвяного. Об'гднавшись у росiйськiй, хай i ослабленою Тихоокеанською ескадрою. Поки що мiсто залишалося в блокадi. Але стало якось легше. I оптимiзму додалося.
  Тепер слiд чекати руху Лiневича. Прохiднiсть Транссибу зросла до двадцяти ешелонiв на добу. I зiбралася колосальна за силою армiя Росi¬.
  Отже, саме час рухатися i перемагати. Але для перемоги не обов'язково перевершувати ворога числом. Що довiв Олександр Суворов. Можна маючи менше сил розгромити супротивника.
  А що хiба росiйський солдат гiрший за японський? Та нiчим не гiрше, а навiть краще.
  I гвинтiвка Мосiна найнадiйнiша i найпрактичнiша у свiтi. Вона навiть у Велику Вiтчизняну Вiйну була у виробництвi. Так що нема про що скаржитися.
  Хiба що на долю, яка нiби навмисне пiдлаштувала низку факторiв проти царсько¬ Росi¬. На жаль, це, звичайно, несправедливо. Росiя досягла пiку могутностi i почала опускатися. А навiщо це треба найвищим силам?
  Чомусь г яка енергiя, що губить iмперi¬. Вiд Персько¬, Македонсько¬, Римсько¬, Арабсько¬, Турецько¬, Iспансько¬, Британсько¬ тощо. Можна i Чингiсхана згадати, i Тамерлана. Нiхто не мiг узяти все пiд контроль. Монгольська iмперiя, мабуть, найбiльша, хоча пiсля смертi Чингiсхана i не монолiтна.
  Хоча ймовiрно найбiльшою була i Британiя. Ось зараз вона набрякла вiд колонiй i намагагться руками Японi¬ зупинити Росiю. Але не виходить у англiйцiв. Порт-Артур виявився незламним. Тримагться собi, наче монолiт.
  I дiвчата, звичайно, завжди можуть дати по рогах будь-якому агресору.
  Наприкiнцi травня гiтлерiвцi знову кинулися на штурм Воронежа. Перейшли у наступ.
  Олег та Маргарита дуже добре працюють iз кулеметами. Ведуть собi стрiлянину.
  Олег питаг дiвчинку, продовжуючи вести вогонь:
  - А як ти думагш, Спартак це добре чи погано?
  Маргарита, вискакувавши мордочку, вiдповiла:
  - Думаю скорiше добре, нiж погано!
  Олег, ведучи вогонь iз кулеметiв, помiтив:
  - Але ж Рим був великою культурою. А якби перемогли варвари-раби, що було б тодi?
  Маргарита хихикнула, скосила пару шеренг гiтлерiвцiв i вiдповiла:
  - Було б певно чудово!
  Олег свиснув i вiдзначив:
  - Не все так райдужно як здагться! На жаль, зовсiм не все!
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Але все буваг на краще! Рим зруйнували варвари. Але потiм виникла дома ру¬н, ще потужнiша i розвинена культура. Так вийшло, що прогрес почав розвиватися лише швидше.
  Олег свиснув, зрiзав кiлька шеренг за допомогою кулеметних черг, i пискнув:
  - Наш прогрес нiкому не зупинити!
  Хлопчик жбурнув босою ногою гранату. I розкидав ворога.
  Маргарита теж кинула пальчиками босо¬ нiжки подарунок смертi i хихикнула:
  - Хто зупинить, стертиметься в порошок.
  Хлопчик Олег Рибаченко знову запустив босими пальчиками дитячих нiжок саморобну бомбу. По гiтлерiвцях ударило так, що не здалося мало. Пацан прочiрiкал:
  - За Росiю первозданну!
  I показав мову.
  Маргарита викосила кулеметом половину батальйону гiтлерiвцiв i пискнула:
  - Цар наш Йосип Сталiн, нехай буде благословенним!
  I знову жбурне босою нiжкою подарунок смертi.
  Олег заспiвав, викошуючи нiмцiв:
  - Я во¬н малих лiт...
  Маргарита це пiдтримала, здригаючись босими нiжками, якi так спритно кидали гранати:
  - А я войовниця вiд Бога!
  Олег, строчачи по гiтлерiвцях, запитав:
  - А Бог, який Вiн?
  Маргарита пискнула i вiдповiла, вибиваючи фашистiв, а потiм i кинувши босою нiжкою презент смертi:
  - Не знаю! Особисто менi Вiн якийсь незрозумiлий. Жiнок спотворюг. А це, чесно кажучи гидко i неправильно!
  Олег згодною кивнув, строчачи по гiтлерiвцям:
  - Пiсля сорока рокiв жiнки огиднi! Менi вони об'гктивно не до вподоби. Жiнки в молодостi дуже привабливi, на вiдмiну вiд вiку, який ¬х псуг!
  Маргарита захоплено заспiвала, кидаючи босими, маленькими нiжками гранати:
  - Геро¬зм не маг вiку! У серцi юному кохання до кра¬ни!
  Олег, теж ведучи вогонь по гiтлерiвцях, взяв i пискнув:
  - Пiдкорити може гранi космосу! Ощасливити всiх на Землi!
  Ось справдi, якого це бути у космосi! Де такi незмiрнi дали.
  У Радянськiй Росi¬ розробляють проекти польотiв межi атмосфери.
  За царя Йосипа Сталiна наука швидко розвивагться. Радянська iмперiя ось-ось стане найпередовiшою державою свiту. А Британiя втрачаг сво¬ позицi¬.
  Маргарита запищала з усмiшкою. Знову жбурнула свогю, витонченою нiби у принцеси нiжкою гранату i пискнула:
  - Ми будемо першими! Така у Росi¬ - Паллада-доля!
  Олег у досадi сказав:
  - Коли нарештi Георгiй Жуков нас деблокуг. Доводиться берегти кожен патрон. Втiм, особливий караван пригнав нам запас!
  Маргарита блиснула перлинними зубками i пропищала:
  - Перемелюватиме дедалi бiльше гiтлерiвських частин! Поки що остаточно не переможемо!
  Олег узяв, зрiзав шеренгу фашистiв, i прошипiв:
  - Iмперськi прапори! Хай буде Русь i в Кита¬!
  Маргарита прочирiкала з вискалом зубiв:
  - Все буде гарно!
  I знову босою нiжкою жбурляг гранату.
  Олег, строчачи по гiтлерiвцям, пищить:
  - Перемога близька!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Нехай буде так!
  Тим часом фашисти намагалися прорватися i на Кавказi. Розгорнулися жорстокi бо¬ за мiсто Сухумi. Насправдi битви кипiли тут запеклi, i рясно лилася кров.
  Фашисти рвалися до Кавказько¬ нафти.
  Воювали i дiвчата з есмiнця "Вiкторiя". Гарнi войовницi були напiвголi, тим бiльше лiто в таких широтах спекотне i босi. Справдi, коли у дiвчинки мiнiмум одягу, вона i найменш уразлива.
  Веронiка стрiляг по гiтлерiвцях i жбурляг босою нiжкою гранату. А нiжка у дiвчини така влучна.
  Фашисти розлiтаються у рiзнi боки. Кричать та падають.
  Юлiана теж кидаг босою ноженькою гранату, i гiтлерiвцi валяться. I войовниця стрiляг, хихикаючи:
  - Ми за царя Йосипа Сталiна станемо горою!
  Веде вогонь та чарiвна Ганна. Дуже гарна дiвчина, в одних лише трусиках. I теж викошуг гiтлерiвцiв, промовляючи:
  - Наш цар Йосип Сталiн буде великим!
  Юлiана зрубуючи гiтлерiвцiв, пiдтверджуг:
  - Обов'язково буде!
  I вiд ¬¬ босо¬ нiжки вiдлiтаг граната.
  Дiвчата це чудовi супермени.
  Ось одна з них дуже велика i висока: Ангелiна.
  I така руда... Зняла з себе тiльник i тепер бореться в одних трусиках.
  А якi у не¬ груди! Немов вим'я найдобрiшо¬ буйволицi, з великими полуницями соскiв.
  Ось це дiвчина, справжня кобила. I дуже любить чоловiкiв, але сталiсть не терпить. А чому б ¬й не любити? Так пригмно, коли тебе лапають хлопцi.
  Ангелiна реве, i теж жбурнула голими пiдошвами цiлу зв'язку гранат, прошипiвши:
  - Слава Русi та царю Йосипу Сталiну!
  . РОЗДIЛ ¦7.
  Батальйон дiвчаток крутий. Войовницi зняли з себе тiльники, i всi оголили груди. I вражають лише в тоненьких трусиках. I як це гарно.
  Що може бути краще за оголенi жiночi тiла.
  I во¬нок цiлий батальйон.
  А гiтлерiвцi падають, усипають пiдступи до позицiй радянських вiйськ сво¬ми трупами.
  Веронiка з азартом вимовляг, викошуючи гiтлерiвцiв:
  - Нашi боги марширують!
  Юлiана кинула подарунок анiгiляцi¬ босими нiжками i пiдтвердила, скелячи зубки:
  - Росiйськi Боги - Боги вiйни!
  Ганна, ведучи вогонь, i ¬жа, гаркнула:
  - За Русь, бiйся i не лякайся!
  I пiдморгнула сво¬ми зеленими очима!
  Ангелiна послала босими п'ятами цiлу скриньку вибухiвки, пiднявши двi роти гiтлерiвцiв у повiтря, i проревела:
  - Царську iмперiю не зламати!
  Веронiка з ентузiазмом прошипiла:
  - Рiд наш вiчний!
  I знову жбурнула гранату босими нiжками.
  Юлiана ведучи вогонь, i кидаючи нижнiми кiнцiвками гранати, прошипiла, скелячи зубки:
  - А смертi не бувати двiчi!
  Ганна, куляючи, пискнула:
  - Нехай мудрiсть нещасною буде з нами!
  I знову летить пущена босою ногою граната!
  Ангелiна взяла i пропищала, вискалив зубки:
  - Правоти на тригднiсть i це закон!
  I послала цiлу скриньку з вибухiвкою.
  Веронiка з люттю вiдповiла, змiтаючи гiтлерiвцiв iз поля:
  - Русь вiчна, як i Укра¬на у складi Росi¬!
  I знову як лупне по фашистам.
  Юлiана стрiляючи, пискнула:
  - Не потерпить наш народ!
  I теж пустила по дузi гранату.
  Ганна взяла й вишкiрилася. Гробанула чергою по гiтлерiвцях. З вiдвагою викосила ¬х i пискнула:
  - Будемо Русь панувати у Кита¬!
  Ангелiна з несамовитiстю, i азартом заявила:
  - I не поступиться нi п'ядi землi!
  I дiвчата все батальйоном, як лупнуть по гiтлерiвцях.
  Дiвчата в одних лише тоненьких трусиках завершили написання, i пронизливо запищали:
  - Та славитись Русь та ¬¬ Боги!
  Августина авторитетно заявила:
  - Немаг нiчого кращого, вiри в Росiйського всемогутнього Роду!
  Свiтлана логiчно буркнула:
  - I не пiдемо в свiт iнших богiв! Ми русичi непереможнi!
  I всi чотири дiвчата пiдняли руки, закричавши:
  - Слава Росi¬ та росiйським Богам!
  Дiвчата очевидно бойового пориву i настрою. I трощать гiтлерiвцiв капiтально.
  Нi такi не поступляться Сухумi.
  I б'ються в небi вiдважнi льотчицi Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова, кошмарнi аси.
  Анастасiя Вiдьмакова зрiзала фашистський лiтак, змусила його димитися i падати.
  Дiвчина проспiвала, скелячи зубки:
  - Ми г войовницi супер!
  I голою п'ятою натисне на кнопку.
  Акулiна Орлова теж як довбаг по противнику. I пiдкосить нiмецьку машину буквально ¬¬ скрушивши. I гаркне:
  - За комунiзм святий!
  А тим часом атакували фашисти Сухумi.
  Батальйон, що складагться з голоногiх i напiвголих дiвчат, прикривав найнебезпечнiший напрямок - гору Орлине гнiздо.
  Дiвчата боролися дуже ефективно. Усi гарнi, стрункi, спортивнi.
  I миготять босими нiжками. Шпурляють гранати голими кiнцiвками. Вони все просто принаднiсть i чарiвнiсть.
  А справдi, навiщо дiвчаткам одяг? Голяка вони куди красивiшi, i прекраснiшi, спокусливiшi.
  I хочеться таким цiлувати босi, круглi п'ята. I облизати кожний пальчик.
  Стрiляючи та кидаючи голою нiжкою гранату, Веронiка вимовляг:
  - Довбати вас, не передовбати!
  Тут i Юлiана цвяхнувши по нацистах, i кинувши босими пальчиками гранату, пiкнула:
  - Наш незламний росiйський дух!
  I дiвчина-пiдлiток розсмiялася... Уявила, як ¬¬ лоскоче за нiжку гарненький хлопчик. Так для чутливо¬ жiночо¬ шкiри таке пригмне.
  Руда Ганна теж шпурнула босою ногою гранату. Розкидала гiтлерiвцiв i пискнула:
  - За найсвятiшу у свiтi Русь.
  I здорова, могутня Ангелiна кинула у фашистiв голими п'ятами мiшок iз вибухiвкою i булькнула:
  - За славну нашу перемогу!
  Веронiка дала чергу. Збила гiтлерiвцiв i пискнула:
  - Ось вiн наш обов'язок!
  Юлiана жбурнула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - I ми його виконагмо!
  Ганна зрiзала кiлька гiтлерiвцiв, i прочирикала:
  - Росiйський шлях до перемоги!
  Ангелiна знову запустила у фашистiв щось важке, пробулькавши:
  - I ми переможемо!
  Все ж таки добре, що в спеку дiвчата зняли з себе тiльники. Так вони з оголеним торсом куди симпатичнiшi. I засмаглi якiсь, i мускулистi. Тiла просто лита сталь.
  Якi чудовi дiвчата, коли оголенi.
  I не потрiбний ¬м одяг.
  Веронiка скошуг масу гiтлерiвцiв i пищить:
  - Славитись наша Росiя у всiх столiттях!
  Юлiана взяла i запустила босою нiжкою гранату, i в'якнула:
  - За нашу територiю!
  Тут i Ганна взяла i довбанула, з люттю:
  - За вiчне та людяне!
  I знову летить пущена босою нiжкою граната.
  Ось i Ангелiна також взяла. Пiдкинула в'язку гранат. Вибила частину гiтлерiвцiв, з наскоку. I заспiвала:
  - У небi лiтати, iз сонцем грати - хочеться вiчно!
  I четвiрка дiвчат дуже красиво б'гться. I весь батальйон також. Як спокусливо мелькають ¬хнi босi нiжки гранати, що метають. Як красивi дiвчата на вiйнi.
  На них напливаг коричнева маса гiтлерiвських солдатiв. Фашисти та ¬хнi танки i лiтаки гинуть тисячами, але все ще не зупиняються. Прут собi i пруть. Битва вкрай запекла.
  Веронiка стрiляг по гiтлерiвцям i щебече:
  - Наш Росiйський вибiр - честь та Батькiвщина!
  Юлiана ведучи вогонь по супротивнику, скеляг собi зуби, що виблискують яскравiше за морськi перлини. I вимовляг:
  - У кожному столiттi були геро¬ та будуть!
  Пiсля чого дiвчина взяла i вишкiрилася ще сильнiше.
  Вогняна Ганна, паля по супротивнику, пискнула:
  - Нас не дано завоювати! Русь не поставити на колiна!
  I знову летить кинута босою нiжкою граната войовницi.
  Ангелiна запускаг босою нiжкою смертельне та вбивче. I скелячи зубки, щебече:
  - Вiрю, будемо ми в Раю!
  Вiкторiя перебиваг жiнку-богатиря:
  - Нi! Не в раю, а вiчно жити на планетi Земля, яка стане справжнiм неземним рагм!
  I дiвчина-капiтан шпурнула босою ногою дуже вбивчу, уламкову бомбу.
  Веронiка помiтила:
  - Ви мудрий пан капiтан.
  I теж босою ногою запустила несуче знищення.
  Юлiана пропищала та дала чергу. Викосила гiтлерiвцiв. Скалячи великi зубки, дiвчина пискнула:
  - Не хочу я бути старою! А хочу жити вiчно!
  Ганна теж кинула босою нiжкою гранату i iз сумнiвом запитала у дiвчини-блондинки:
  - А тобi подобагться наш свiт?
  Юлiя без вагань вiдповiла:
  - А непогано! Особливо влiтку! Люблю сонце та канiкули!
  Анна iз цим охоче погодилася:
  - Влiтку, безперечно, добре! Як добре людям у молодостi!
  Юлiана люто вiдповiла:
  - Та й нехай буде вiчним лiто, як в Африцi! I Африка буде нашою!
  Ангелiна жбурнула голими, мускулистими ногами бочку з вибухiвкою i видала:
  - Нехай буде так! I за всiх часiв.
  Ряди гiтлерiвцiв рiдшали, i вони явно видихалися.
  А пiд Сухумi радянськi вiйська спробували контратакувати гiтлерiвцiв.
  Батальйон босоногих дiвчат, у трусах i тiльниках першим вступив у бiй.
  Гарнi дiвчата стали молотити i без того пошарпану в попереднiх боях армiю гiтлерiвцiв.
  Насамперед войовницi атакували батаре¬. У фашистiв полетiли кинутi босими нiжками гранати. Вони були дуже влучними. А самi росiйськi войовницi взяли i скинули з себе тiльники. Щоб залишитися iз голими торсами.
  Так майже повнiстю оголених дiвчат практично неможливо потрапити. Коли у жiнки шкiра гола, ¬¬ кулi не беруть.
  Веронiка кинула босою нiжкою гранату, i прочирикала:
  - Я буду чемпiонкою!
  I струснула сво¬м бiлим, кучерявим волоссям.
  Юлiана теж не така проста. Лупанула по гiтлерiвцях. А потiм як жбурне босою нiжкою гранату, i прокриче:
  - В Iм'я Свято¬, царсько¬ Росi¬!
  I знову трусить сво¬ми повними грудьми з червоними сосками. А талiя у дiвчини тонка.
  Далi мчить у бiй i руда Ганна. Таке блискуче, i реактивне дiвчисько. Як жбурне босою ногою гранату. Так на всi боки розлетяться гiтлерiвцi. I завалятися, наче пiдкошенi.
  I дiвчина по них пальне i пискне:
  - За царя Православного Сталiна та Росiйських богiв!
  Ангелiна теж лупнула. I полетiв пiдкинутий ¬¬ голими, потужними, як у ломового коня, ящик iз снарядами. I рознiс масу гiтлерiвцiв.
  Дiвчата взагалi супер колись голенькi та босонiж. А ось у трусиках на позицi¬ бiгти ще крутiше.
  А соски полуничнi, та так блищать!
  Вiкторiя теж червоною цицькою запустить гранату, i по фашистам як дасть. Ось це дiвка. I головне командир батальйону на есмiнцi. I теж лише в одних трусиках.
  I голими грудьми трясе. Що так красиво та сексуально.
  Веронiка взяла та кинула босою нiжкою гранату. Перебила масу гiтлерiвцiв i пропищала:
  - Вищий пiлотаж на абордаж!
  Юлiана теж дуже спритно голою ноженькою жбурнула гранату, i пропищала, викошуючи гiтлерiвцiв:
  - Наш оскал та нищiвний удар!
  Пiсля чого як блисне зубками.
  I ось взяла i Ганна довбанула. Розстрiляла масу фашистiв. I як це зробила.
  I ще гранату босою нiжкою як запустить. I пискне:
  - Ми не раби!
  Пiсля чого схоче, i покаже мову.
  Ангелiна взяла i прочирiкала з лютою люттю, випльовуючи по противнику заряди:
  - Я найкрутiша з крутих.
  I голими нiжками запустила важку бомбу. Та взяла та пiдiрвала гiтлерiвцiв, розкромкавши ¬х.
  Веронiка теж як вiзьме i довбаг по коричневiй ордi. I розплющуг ¬м кiсточки.
  Дiвчина взяла i прочiрiкала:
  - Ми всiх розгромимо!
  I знову вiд босо¬ нiжки летить забiйна та неповторна граната.
  I розмелотить гiтлерiвцiв. А що вони прийшли на росiйськi, радянськi землi? Тут все належить Росi¬ чи СРСР.
  Юлiана запустила босою ногою гранату i заспiвала:
  - Слава Великiй Росi¬! Нам Держдума не потрiбна! Нам потрiбний СРСР!
  Руда Ганна агресивно вiдзначила:
  - Я буду чемпiонкою.
  I пущена босою ногою дiвчинки граната, всiх розплющить. Одне лише криваве м'ясо i лишилося.
  А ось Ангелiна як взяла та пискнула. Вибила купу бойовикiв. I пронеслася, мов ангел смертi.
  I маса гiтлерiвцiв загинула.
  Росiйськi вiйська напирали на фашистiв з усiх бокiв. Вони давили i трощили.
  Раз у раз спалахували рукопашнi сутички. Росiйськi солдати кололи гiтлерiвцiв багнетами. Гвинтiвка Мосiна, хоч i застарiла це чудова палиця. Який проламують черепи. I трощать кiстки.
  Але особливо гарно борються дiвчата iз мечами. Це чудово. Особливо коли колишуться оголенi груди.
  А соски такi рубiновi та сяючi. Так на них хочеться дивитись i цiлувати.
  I цiлувати без перерви.
  Дiвчата б'ються з люттю голодних пантер, що побачили ягнят. Вони мучать ¬х i здирають шкури.
  Веронiка, стрiляючи по гiтлерiвцям, верещить:
  -Смерть за смерть!
  Юлiана кидаючи босою нiжкою гранату, додаг:
  - Кров за кров!
  Ганна, строчачи по гiтлерiвцях, верещить:
  -Око за око!
  I теж шпурнула босою ногою лимонку. Вона була всiх сильнiша i роздерла з апломбом.
  А ось i Ангелiна взялася. Цiлу бочку, з забiйною вибухiвкою запустить, i розмолотить ворогiв.
  Пiсля чого як заспiваг:
  - Я босонога слониха i дуже крута!
  Дiвчина справдi дуже потужна. I ¬¬ нiжки наче кийки. Як рушить гiтлерiвця в пах. Той на п'ять метрiв гору i пiдлетiв. Пронiсся наче пущена з каменю катапульта. Точнiше це з катапульти камiнь!
  Вiкторiя командир батальйону дала чергу по гiтлерiвцям. Викосила частина коричневих во¬нiв i пискнула:
  - За Русь святу битимемося.
  I голим, засмаглим колiном, як рушить у пiдборiддя. I зламаг щелепу ворогу.
  Вiкторiя в азартi.
  Юлiана з ентузiазмом вимовляг:
  - Буде цар Йосип Сталiн, найбiльшим iз росiйських царiв!
  I весь батальйон напiвголих, босоногих дiвчат, як гаркне на все горло винищуючи китайцiв.
  - Нехай буде так!
  I в цей час iншi дiвчата теж атакували фашистiв. Але й у гiтлерiвцiв г вiдважнi бiйцi та войовницi.
  Танковий екiпаж Герди, вступив у бiй iз радянськими машинами.
  Нiмцi використовували новiтню з вiдносно коротким стовбуром гармату високого тиску.
  Нова зброя була калiбру 88 мiлiметрiв i початковою швидкiстю снаряда 1700 метрiв за секунду. З його допомогою можна було пробивати усi радянськi машини з велико¬ дистанцi¬. Може, тiльки крiм надважких Iсов. Але ¬х можна пробити, тiльки трохи ближче.
  Нiмецькi войовницi поставили свою машину iз вiдмiнним лобовим бронюванням.
  Радянськi Т-34-85 i поки що рiдкiснi Т-54 намагалися зблизитися з нiмцями, i розганялися, буквально погрожуючи таранити.
  Герда вистрiлила по радянському танку. Зiрвала з нього вежу i прочирикала:
  - Що проти тигриць на¬жджати?
  Шарлота теж натиснула босими пальцями нiжок на кнопку джойстика, i пропищала:
  - Будемо чемпiонами планети!
  I розбила радянський танк.
  Довбанула по росiйських i Крiстiна. Нова гармата була автоматичною, i робила дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Дiвчина iз золотаво-рудим волоссям, провизжала:
  - Для росiйських войовниць немаг жодних перешкод!
  Златоволоса Магда теж розбила радянський танк, i вишкiрилася:
  - Я найсильнiша iз сильних...
  Дiвчата були сердитi. Вiйна йде собi i йде. А коли переможуть червонi? Доки вони рубатимуться? Просто непохитнi хлопцi.
  I дiвчата у росiян все.
  Ось, наприклад, нiмкенi це взимку катували комсомолку. Спочатку роздiли дiвчину на морозi.
  Герда з не¬ зiрвала спочатку кожушок. Потiм разом iз Шарлотою стала знiмати чобiтки. Втiм, взуття кирзове, i збите. Розмотали онучi.
  Далi Герда розпорола ножем гiмнастерку комсомолцi i сорочку. Залишила тiльки лiфчик. Розрiзала штани.
  Шарлота смикнула комсомолку за русяве волосся. Потiм вони Герда i Шарлота, у бiкiнi повели босонiж комсомолку i в купальнику. Три голоногi дiвчата бiгли в сильний мороз. Комсомолка трималася мужньо. I цiлих двi години бiгала. Хоч i не така крута, як двi тигрицi. Нiжки у росiйсько¬ дiвчини почервонiли, а потiм посинiли вiд холоду.
  Потiм ¬¬ Герда i Шарлота зв'язали ззаду, i пiднялися на дибу. Дiвчина-комсомолка затремтiла вiд болю. Стала нагинатися. Герда смикнула ¬¬ за плечi i прокрутила. Охнувши вiд болю, комсомолка випрямилася в дибi, хруснули кiсточки.
  Босi ноги росiйсько¬ дiвчини затиснули в колодки i стали пiдвiшувати вантаж. Насамперед Шарлота навантажила колодою.
  Комсомолка застогнала, але потiм стиснула зуби i замовкла.
  Шарлота та Герда швидко наламали гiлки. Розклали пiд босими нiжками комсомолки та пiдпалили.
  Це так цiкаво жарити голi п'яти. I дуже кумедно, i весело красуням.
  Полум'я лизало трохи огрубiлi пiдошви комсомолки, запахло смаженим шашликом. Бiль, звичайно ж, вiд вогню жахливий. Комсомолка здригалася, з не¬ стiкав пiт, дiвчата тихо стогнала. Але гучнi крики стримувала страшним зусиллям волi.
  Далi дiвчину почали стiбати ялиновими гiлками. I Герда, i Шарлота лупили з усього розмаху. Навiть лопнула шкiра на спинi дiвча. Полилася змiшана, потiм кров. Злетiв i лiфчик, впав у вогонь i додав жару до босих нiг.
  Герда нахилилася i злизала сумiш поту та кровi. Tй це доставило задоволення.
  Шарлота вщипнула комсомолку за груди. I пiсля чого взяла та вдарила кулаком у сонячне сплетiння дiвчина. Потiм руда дияволиця додала гiлок у багаття пiд босими ногами комсомолки. Паленим запахло ще дужче.
  Герда прошипiла з гнiвом:
  - Говоритимеш!
  Шарлота вщипнула за груди сильнiше i прошипiла:
  - Досить у мовчанку грати!
  Герда дiстала з багаття палаючу гiлку, i пiднесла ¬¬ до оголених грудей дiвчини-комсомолки.
  Так засмикалася, i ¬¬ русява головка хитнулася, впавши на бiк.
  Шарлота вишкiрилася, немов дияволиця:
  - Схоже дiвчисько готове!
  Герда хихикнула, i стала масажувати обличчя та шию комсомолки. Та була здорова i швидко прийшла до тями. Тодi блондинка-термiнатор дiстала з багаття палаючу гiлку i пiднесла до нiжного обличчя полонянки. Дiвчина чинила опiр i смикалася.
  Герда облизнулась i прошипiла:
  - Говоритимеш красуня?
  Комсомолка проскулила:
  - Убийте мене! Не мучте, будь ласка!
  Герда серйозно вiдповiла:
  - Нi! Тебе мучитимуть дуже довго i просмажать всю до кiнця.
  Шарлота помiтила:
  - А може ¬¬ вiддати чоловiкам. Адже вона ще незаймана i ¬й буде дуже боляче, коли...
  Комсомолка вiдчайдушно заволала:
  - Не треба! Я вам все одно нiчого не скажу!
  Герда запропонувала:
  - Пiдпалимо ¬й груди?
  Шарлота похитала головою:
  - Нi! ¦ ефективнiший спосiб видобутку iнформацi¬.
  Герда кивнула:
  - Так... Це натиснути на артерiю на ши¬. Щоб сформувати зону рапорту, i вона скаже нам усе, що знаг, i чого не знаг!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - А навiщо ми тодi ¬¬ катували?
  Герда вiдповiла:
  - Чисто для насолоди. А тепер.
  Блондинка-термiнатор натиснула рукою на шию комсомолки. У тiг¬ закотилися очi i стали немов у мертво¬ риби. Герда твердо промовила:
  - Де знаходиться батарея?
  Нiмцi дуже повiльно просувалися. Бруд i сльота сповiльнювали ¬х рух. Бойовi дi¬ показали ефективнiсть ново¬ гармати високого тиску з дуже великою дистанцiгю вражаючих Т-34-85 - основний радянський танк, а також IС-3, i IС-4, найпершi Т-54.
  Герда куляючи з велико¬ дистанцi¬, помiтила:
  - Нова зброя значно комфортнiша.
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - Та не даг противнику наблизитись!
  Крiстiна, натиснувши босими пальцями на кнопку джойстика, пiдбила радянський танк i буркнула:
  - Але й ми такi влучнi. Просто феномени! Тож войовниць нiщо не зупинить i не зламаг!
  Магда рацiонально помiтила:
  - I привертаючи до себе увагу! А саме свогю колосальною агресивнiстю!
  I дiвчина також натиснула пальчиками босих нiжок на кнопки джойстика, вражаючи танк Червоно¬ армi¬.
  Герда стрiляючи, запитала дiвчат:
  - Я дивуюся, звiдки у росiян стiльки завзяття. Вони стоять, наче зробленi з титану. I не хочуть пiддаватися.
  Шарлота зi смiшком додала:
  - I не пiддадуться! Адже це реально найсильнiший народ! Причому народ непохитний!
  Магда хихикнула i, вискалив зуби, i iскря очима блискучими, немов сапфiри видала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi великiй!
  Христина шикнула в досадi:
  - Лондон би взяти не заважало б!
  Герда хихикнула i запропонувала:
  - А що, якi г у вас iде¬? Свiт укласти iз Росiгю?
  Шарлота пальнула по сталiнських, проламала вежу радянсько¬ машини i пискнула:
  - Нi! Про свiт не може бути й мови!
  Христина теж лупнула по танках Червоно¬ армi¬ i запропонувала:
  - Там може бути про перемир'я?
  Магда тут згiдно пискнула:
  - Так тимчасовий перепочинок. Щоби повернути на Захiд.
  Герда послала снаряд i вiдзначила:
  - Реально таке можливе. Замиритися тимчасово з росiянами i самим рушать на Британiю. Бо ми вже давно не брали Лондон!
  Шарлота хихикнула, i запропонувала:
  - Вiзьмемо Москву i нас нiхто у свiтi, не зупинить!
  Христина з вискалом зубiв барсу, шикнула:
  - Нi, нiхто не зупинить i нiколи!
  Магда пискнула з дикою люттю:
  - Нi, не буде золотими гори! А будуть дiамантовими скелi!
  Герда вишкiрилася i пискнула, розбиваючи радянську машину, немов кришталь молотом:
  - У суспiльствi споживання - повно зловживання!
  I знову блиснула дiвчина зубка, що виблискують яскравiше за перлини. Герда любила мучити i катувати.
  Ось пiонера, наприклад, взяла i живцем у царськiй горiлцi розчинила. Ось такi в не¬ нахили. I тортури у не¬ викликали збудження. Комсомолку, наприклад, вони пiсля того як викачали всю корисну iнформацiю, стали палити вогнем. Буквально засмажили живцем груди. А потiм ¬х вiдрiзали, перчили та ¬ли.
  Та Шарлота та Герда займалися людожерством. I лопали комсомолку живцем. А це так брутально i не естетично. I головне боляче.
  Уявiть дiвчину ще не вбивши, смажать i вiдрiзають вiд не¬ шматок за шматком. Потiм мачать у соус i ¬дять.
  Герда та Шарлота навiть пере¬ли людського м'яса. У них стався пронос i дiвчат ганяло. Доводилося в кущах полегшуватись.
  А що людо¬дство каране.
  Tли войовницi та хлопчикiв. Усi вчотирьох пiонера Сашка грубо подiлили, потiм на велику сковороду поклали. I на олi¬ прямо так пацана i засмажили. I це взагалi чудово.
  Магда ¬ла нiжку хлопчика, i помiтила:
  - А що? Це круто та пригмно!
  Христина вiдзначила:
  - Для нас все пригмно!
  Соковите м'ясо пiонера нарiзали тоненькими скибочками i мачали в соусi. Дiвчата ¬ли та спiвали.
  Герда завивала:
  Немаг пощади, немаг пощади вороговi! Комунiстiв я ударом, як пшеницю кошторис!
  I тупаг босими нiжками снiгом.
  Дiвчата практично повнiстю з'¬ли хлопчика. Поласували його печiнкою. Зрiзали все м'ясо. Закусили та випили вина. Пере¬ли, а потiм завалися спати.
  Увi снi войовницям мрiялося, що нiби ¬х самих чорти в казанах смажать. I заразом ще й шкiру зрiзають за допомогою ножикiв. А потiм ще й крутять i ламають.
  Пiсля цього починаються найбiльш жорстокi тортури. Дiвча пiдвiсили за волосся i стали розгойдувати на дибi. А далi палили вогником. I дiяли iз вiртуозною витонченiстю.
  Герда згадала про це, стрiляючи, а потiм спитала:
  - А як вам пекло?
  Шарлота з усмiшкою вiдповiла:
  - Цiкаве мiсце особливо щодо компанi¬!
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Можна чортам там хвости пiдкручувати!
  Магда з вискалом зубiв, пропищала:
  - I добиватися найвищого результату! Взагалi, як щодо змагань з вогняного поло?
  Герда потрапила до радянського танку i рiшуче заявила:
  - У пеклi будуть лише вороги Третього Рейху! А справжнi арiйцi продовжуватимуть воювати в iнших всесвiтах!
  Шарлота впевнено пiдтвердила, луплячи босою ногою по бронi:
  - Нехай буде так!
  I блиснула перлинними зубами.
  Христина запропонувала:
  - Давайте собi зробимо роги!
  Магда хихикнула i гаркнула:
  - Станемо чортами найвищого розряду!
  I показала язичок.
  Дiвчата дiйсно такi веселi, i дуже у них сильнi м'язи.
  Герда помiтила:
  - Ех, Мауглi б нам!
  Шарлота поправила подругу:
  - Скорiше вже Тарзана!
  Христина хихикнула i пискнула:
  - Ах, Тарзане, Тарзане, Тарзане! Король всiх кра¬н!
  Магда iз захопленням пропищала:
  - У нас прусський дух! У нас Пруссю пахне!
  Герда хихикнула, розколола радянський танк i буркнула:
  - Нi! Ми дiти самого Сатани!
  Шарлота прошипiла з оскалом зубiв:
  - I будемо Батькiвщинi вiрнi!
  Христина охоче пiдтвердила таке:
  - Хай будемо! Разом iз Батькiвщиною та партiгю!
  Магда пролепетала iз захопленням:
  - Вождi приходять та йдуть, а партiя залишагться!
  . РОЗДIЛ ¦8.
  Вiйна, зрозумiло, тягнулася... Нiмцi несли шкоду i все частiше використовували в боях iноземцiв. Але все-таки ¬хня сила була бiльшою. Наступали турки. Вони спробували взяти штурмом ¦реван.
  Але геро¬чнi радянськi во¬ни цю атаку, що перевершують сил, таки змогли вiдбити.
  Батальйон дiвчат i тут показав себе вище за усiлякi похвали. Войовницi були прекраснi та агресивнi. I кидали босими нiжками вбивчо¬ сили гранати. Також вибуховi пакети.
  А в морi точилися запеклi битви мiж нiмецькими та радянськими кораблями. Чорноморський флот був ще живий i завзято боровся i величезною чередою гiтлерiвських вiйськ, та ще й перемагав.
  Вiкторiя, капiтан есмiнця, i така ж напiвгола, засмагла до чорноти, свiтловолосе дiвчисько, як i решта.
  Звичайно, дуже красиво, коли дiвчата майже голi, стрункi, мускулистi. А якщо нiжки босi, то це i зовсiм привабливiсть i спокуса.
  Вiкторiя люто вимовляг:
  - Я войовниця, що народилася вiд Сварога! Я онука Бога Роду. I можу творити чудеса!
  Ангелiна логiчно помiтила, лупа по гiтлерiвцям:
  - Я теж не з просто¬ кровi. Бачиш, яка сильна. Мiй предок був Iлля Муромець.
  I дiвчина запустила цiлий ящик босими ногами.
  Веронiка боролася вiдчайдушно, боролася з усiма сила i запускала таку бойову мiць.
  Дiвчина дуже красива, блондинка, фiгуриста, з довгими мускулистими ногами. Дуже любила, коли ¬¬ гладять.
  Веронiка вимовляг:
  - Навiщо Нiмеччина на Русь полiзла!
  Юлiана, ця гарна дiвчина, пискнула, луплячи по гiтлерiвцям:
  - Щоб знайти собi загибель!
  Дiвчина-пiдлiток за останнi мiсяцi пiдросла i стала бiльш мускулистою та пишною фiгурою. Юлiана розквiтала, i стала такою гарною. А волосся бiле з легкою позолотою. Дедалi частiше ¬й хочеться чоловiка. Тiльки невиннiсть втратити страшно.
  Але нехай погладять, попещуть, поцiлують, полiжуть. Найкраще мати справу з юнгами. Вони теж бояться, i бояться i менше ризику, що захочуть чогось серйознiшого.
  Юлiана дуже гарна войовниця та стрiляг. Теж мрiг стати фельдмаршалом. Крiм того, ¬й хочеться стати типу Магомеда та створити власну релiгiю.
  Честолюбне дiвчисько.
  Ось якби сам цар Йосип Вiссарiонович Сталiн подiбно до Володимира Сонечка взяли б i ввiв у Росi¬ Рiдновiр i Повернувся б до Росiйських Богiв.
  Навiщо нам Марiя?
  Слава Богородицi - Ладе.
  Вона звичайно ж краща, нiж у Бiблi¬.
  Наша Лада дуже красива, з волоссям кольору золота, i вона справжня Богородиць i Мати Богiв, i Дочка ¦динородна Всемогутнього Роду!
  Творця Всесвiту.
  Рiд Був завжди i Вiн, як Аллах - Всемогутнiй, Предвiчний, Всезнаючий, Всюдисущий, i весь всесвiт його храм.
  Чим вiн гiрший за гврейський Яхве або слабший за нього?
  Рiд створив безлiч Всесвiту!
  Вiн прожив стiльки, що й уявити не можна!
  Рода був перш за все часiв. Не було часу, а Рiд Був!
  I завжди буде!
  Усi Боги-демiруги дiти Роду!
  А ми його онуки!
  Але Рiд не забороняг вклонятися сво¬м дiтям i Богам. Рiд - це Бог Богiв.
  I Сварог - Бог Богiв!
  А люди онуки Богiв! Слава росiйським богам!
  Юлiана молотить гiтлерiвцiв. Схоже, росiйськi боги i росiйським людям допомагають.
  Незабаром доб'ють Гiтлера i кiнець вiйни. А можливо доведеться ще висаджуватися в Нiмеччинi. Тим краще й Берлiн завоюгмо. Тим гiрше для Нiмеччини. Втiм, стати частиною Росi¬ не так уже й страшно.
  Юлiана питаг Анну:
  - Як ти думагш, ми магмо захопити Нiмеччину?
  Руда красуня вiдповiдаг:
  - Звичайно ж да!
  Юлiана запитуг з помилковим подивом:
  - А навiщо?
  Ганна рiшуче заявляг:
  - Щоб потiм не було небезпеки! Що не довелося знову воювати, з бажаючими помститися нiмцям!
  Юлiана вигукнула:
  - I це правильно!
  Росiйський флот переслiдуг германцiв, i топить ¬х кораблi.
  Юлiана ж веде уявний дiалог.
  Ось навiщо потрiбна молитва? Тому що завжди людинi мало того, що маг. Коли зростають доходи, зростають i потреби. I це добре. Саме це рухаг прогрес. Люди хочуть дедалi бiльше. I росiйськi Боги у цьому допомагають, стимулюючи науку.
  Мудрiсть росiйських богiв велика.
  А Християнство? Чому воно вчить?
  Що Земля та все що на нiй г - згорять! Та хiба можна стимулювати розвиток людства?
  Звичайно - Росiйська Вiра не вчить на вiдмiну вiд Християнства та Iсламу кiнця свiту. Рiдновiрнiсть як вчить, що люди в майбутньому розвинуться i стануть самi подiбнi до Богiв-демiургiв.
  Що наука, прогрес i розум зроблять iз нас Богiв! I що люди стануть сильнiшими та мудрiшими.
  А що Християнство вчить?
  Що ми глина? Що ми нiхто! Що Бог все, а людина - нiщо!
  А ось Рiдновiр пiдносить людину.
  Але найгiрше в Бiблi¬ це пiднесення гвре¬в над iншими народами. Пiсля цього дивугшся, як хтось у подiбне вiрить. I чому християнство виявилося таким живучим?
  Адже могли б римляни i свою релiгiю вигадати. Адже вони розумнi. I моноте¬зм зробити свiй.
  Навiщо нам чужа вiра? ¦ й рай - Iрiй. I Шлях мiж зiрками, Чумацьким шляхом, i вчення про еволюцiю духу. Коли ти сам можеш дорости до Бога.
  А не бути просто вiвцею, яка схилягться по раю, а ¬¬ ягня пiдганяг залiзним жезлом.
  Тож г вибiр.
  Чи свог рiдне, чи гврейське - чуже!
  Ну, навiщо росiйським чужа вiра? Ех ну чому Петро Перший не вiдродив Рiдновiр'я.
  Молилися б сво¬м богам i сво¬й Богородицi Ладi.
  I стали б росiйськi боги всiх сильнiшими, i привели б нас до перемоги.
  А Араби? Вони створили свою релiгiю. I не стали брати чужу.
  Ех, чому в Росi¬ не знайшлося Росiйського Магомеда.
  I чому жоден цар не пiдтримав у цьому пророкiв?
  Нова релiгiя - Рiдновiрнiсть у формi моноте¬зму!
  I Слава Велико¬ Росi¬!
  А поки що радянськi вiйська полюють на Гiтлера, щоб добити його ескадру.
  Дiвчата крутилися собi, i крутилися.
  Вiкторiя, шльопавши босою нiжкою по бронi i, помiтила:
  - Тут найскладнiше Гiтлера знайти, а не розбити!
  Юлiана хихикнула:
  - А куди вiн подiнеться! Його розплющать!
  I дiвчина знову подумала.
  Ось iснуг велика помилка, що Бiблiя г одкровенням Божим. А на чому воно -рунтугться? Адже у Старому Завiтi, гвре¬ вiд iменi Бога творили страшнi речi. Вбивали жiнок та дiтей, спалювали мiста, i карали навiть тварин.
  Чи може вищий розум бути таким? Скорiш за все нi. I навряд чи Бог схвалив би вбивство дiтей ¦лисегм. Принаймнi Бог Рiд. Справдi, чого ви взяли, що в Бiблi¬ г одкровення Всевишнього Творця Всесвiтiв?
  На якiй пiдставi?
  Навiть у самiй Бiблi¬ не говориться, що г якiсь iншi планети, населенi людьми i створенi ¦говою. Там взагалi не йдеться, що у Всесвiтi повно зiрок iз планетами. I навiть написано, що Бог поставив землю на твердих основах, не похитнеться вона на вiки.
  Хоч як крути, але не наукова Бiблiя книга. Тож чи варто за не¬ чiплятися? I скiльки разiв у нiй зустрiчагться вираз - кiнцi Землi, чотири кiнцi землi, небесна твердь i таке iнше?
  А взагалi образ Христа найспiрнiший. Чи став би Всемогутнiй Бог i Творець Всесвiту страждати на хрестi? Це якось неприродно i вiддаг мазохiзмом. Заради чого йти на Хрест Бiлого Бога. Iнша справа боротися з мечем. Може бути навiть проти Чорнобога. Свого роду дуалiзм двох сутностей свiтобудови.
  Ось якщо виходити зi слов'янських легенд про Бiлого Бога, то тут набагато логiчнiше. Не мазохiзм i вимоги спiвчуття i вiри, а найбiльший геро¬зм свiтло¬ частини Бога Роду. У його боротьбi зi злом та Чорнобогом.
  Зрештою Бiлобог перемiг смерть, i дав людям, а також усiм iстотам у всесвiтi радiсне життя.
  Причому, на вiдмiну вiд Християнства, яке даг щастя лише малому вiдсотку заздалегiдь обраних Всевишнiм Богом, у Рiдновiрi¬ рятують усi розумнi. Точнiше одержують безсмертя.
  Поганi люди несуть покарання. Втiлюються у рабiв, калiк, невдах. У крайньому випадку, на них чекаг i Пекло. Але не назавжди. Вiдбувши покарання в Пекле, душа знову втiлюгться. I навiть останнiй мерзотник зберiгаг шанс дорости до Бога-демiурга. Або знайти собi вiчне блаженство в Iрi¬.
  Для во¬нiв-геро¬в г нагороди. Або ти втiлишся в царя, полководця, мiльярдера, чи надзвичайно щасливу людину, чи якогось феномена. Або якщо ти вже втомився вiд подвигiв та постiйно¬ боротьби, на тебе чекаг вiдпочинок в Iрi¬. А так всi найрiзноманiтнiшi насолоди. Ти наче вiчно юний мiльярдер на курортi.
  I прекраснi валькiрi¬, цiлi гареми та палаци чекають на тебе. I розваги, i свята, i подорожi, i iгри, i бенкети, i солодке вино, вiд якого не болить голова, i легкi подвиги. Може, ти також мати в Iрi¬ владу i рабiв, i найпрекраснiших жiнок. А жiнки-геро¬нi в Iрi¬, найпрекраснiших та найласкавiших юнакiв. I все буде красиво i чудово.
  Задоволення, тiльки задоволення та розваги - сверхсучаснi та стародавнi.
  А коли тобi набридне блаженствувати, знову можеш втiлитись на чумацькому шляху.
  I продовжити свiй рух iз самовдосконаленням. Щоб колись самому стати Богом-Творцем та Сином Всевишнього Роду.
  Чи не одна жити в людини, а багато. I завжди г шанс будь-якiй душi досягти вершини.
  Поводитимешся погано - буде бiльше страждань i мук. I в Пеклi засмажать, що мало не здасться. Але вiчних катувань не буде. Грiшник викупить свою провину покараннями в пекле, i отримаг новий шанс на виправлення та пiднесення.
  Це вiдрiзняг вiд Християнства та Iсламу, де якщо вже в пекло, то назавжди i жодних шансiв. Причому i Християнство, i Iслам обiцяють нескiнченнi мiльярди мiльярдiв рокiв мук не за поганi вчинки, здiйсненi в ходi короткого людського життя, а лише за зневiру.
  А це вже очевидний перегин.
  Навiть ¬жу зрозумiло, що сучаснiй людинi Рiдновiрнiсть i ближче i рiднiше, i рацiональнiше.
  Роздум перервав поява японських кораблiв на горизонтi. Що ж наздогнали гiтлерiвську ескадру.
  Ховатися ще гiтлерiвцi можуть, але тiкати вiд бою - ганьба. I ось фашистський адмiрал прийняв нерiвний бiй.
  Дiвчата носяться по палубi - босоногi та блискучi. Стрiляють собi та валять гiтлерiвцiв. Такi вiдважнi чортiвки. Вони лютий вогонь. I очi блищать сапфiрами та смарагдами.
  I босi п'ята, кругляшками миготять. I блискучi посмiшки свiтяться.
  I знаряддя десять дюймiв як вистрiлив. Як лупне. Що навiть мiноносець гiтлерiвський розколовся.
  Юлiана пискнула:
  - Ось що росiйськi боги роблять!
  Вiкторiя, чи¬ голi, засмаглi нiжки так i миготiли, поправила:
  - Швидше робимо, це ми самi!
  Веронiка запропонувала:
  - Давайте тодi заспiвагмо!
  Руда Ганна пiдхопила:
  - Звичайно, з пiснею буде веселiше.
  I весь батальйон дiвчат заспiвав цiлу баладу.
  Цар Сталiн-Лев ти росiйська земля,
  На славу нашо¬ матерi Вiтчизни...
  У Росi¬ ми всi дружна сiм'я,
  Жалiти не буде, знайте нашому життi!
  
  Для нас г iмператор просто Бог,
  Який свiтобудовою мудро править...
  I я хочу Всевишнiй щоб допомiг,
  I перетворився на купу моху Ка¬н!
  
  Я вiрю, що буде щастя на Землi,
  I радiсть на планетi засяг...
  Спокiй i радiсть панують скрiзь,
  Росiя стала справжнiм рагм!
  
  Побудовано буде царський комунiзм,
  Нiзвергне в пекло грiзний рик убивцi...
  I ми злiтагмо прямо вгору не вниз,
  Зникнуть супостати-кровопiйцi!
  
  Не треба думати, цар зовсiм не поганий,
  Йому додати хоч трохи удачi...
  Нехай буде зi Сталiн-Лева росiйський Бог,
  Тодi зможе врiзати смiливо здачi!
  
  Росiя це Батькiвщина слонiв,
  Кра¬на чудовiших просто не буваг...
  Не треба нам хлопцi зайвих слiв,
  Набат на лайку во¬н скликаг!
  
  Як не намагайся ворог Русь здолати,
  Я знаю, у тебе межа зiрветься.
  Непереможний Руссич ведмiдь,
  А над Росiгю не заходить сонце!
  
  Для Батькiвщини немаг вище, знайте гiр,
  Що пiк мерехтить царства комунiзму.
  Я вiрю, скине Господь ворогiв,
  I не пройде оскали реваншизму!
  
  Хай буде над планетою Русь сяяти,
  Кра¬на, що щастя людям подарувала...
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Адже Батькiвщини незмiрна сила!
  
  Хай буде, вiчно славиться кохання,
  У двадцятому столiттi чи двадцять першому...
  Нехай потоком ллгться бурхлива кров,
  Не буде витязь просто забобонним!
  
  Ти кров ворогiв Вiтчизни хоробрий,
  Вона нехай потоком заструмуг...
  I супостата просто розбий,
  Благословлять на лайку святi обличчя!
  
  Хай буде в нашiй Батькiвщинi зiрка,
  Що вказуг шлях i свiтобудову.
  Здiйсниться велика мрiя,
  Всiм iншим просто в назиданнi!
  
  Та ми ворогiв Вiтчизни зламагмо,
  I впорагмося з безмежною ордою...
  Над нами златокрилий херувим,
  Не бути перемозi разом iз Сатаною!
  
  Хоч знайте, Боги Руськi сильнi,
  Ми вiдродимо велич Росi¬...
  Хоча слов'яни i роз'гднанi,
  Але стану однаково однiгю месiгю!
  
  Наш славний цар Великий Сталiн-Рай,
  Ти здолав Японiю непогано...
  Так що во¬н доблесно дерзай,
  I будь великим, а не скоморохом!
  Але не скрiзь вдагться перемагати. Подекуди й фашисти беруть нагору. Альбiна та Альвiна збили по п'ять тисяч лiтакiв здобувши чергову нагороду: Велику зiрку Лицарського хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  Альвiна збиваг радянську машину i верещить:
  - Радiсть у Гiтлерi - сила моя!
  I босими пальчиками нiжок виписуг черговий пiрует.
  Альбiна спритного пiдрiзаг черговий радянський лiтак i верещить:
  - В iм'я арiйських iдей!
  I також використовуг босi нiжки.
  Дiвчата класу супер.
  А як вони катували пiонерiв... I ламали ¬м кiсточки розпеченими щипцями. Спочатку пальчики хлопчикам зламали на босих нiжках. А потiм ребра розтрощили щипцями. А потiм у пiонерiв вирiзали з грудей серця та без церемонiй з'¬ли.
  Ось це дiвки. Просто варвари i жорстокi мегери.
  Але радянськi дiвчата мстять фашистам i ¬х шматують мечами.
  Дiвчата та ¬хнiй батальйон вступив у битву з гiтлерiвцями на сушi. Дiвчата зустрiли фашистiв влучними пострiлами, шаблями та кидками босими нiжками гранат.
  Веронiка жбурнула голою ногою лимонку i пискнула:
  - За царя та Батькiвщину!
  I пальнула по гiтлерiвцям.
  Юлiана теж жбурнула босими пальцями нiг гранату i пискнула:
  - За Русь першозвану!
  I теж цвяхнула фашистами.
  Тут i руда Ганна лупнула, i пропищала:
  - Слава матiнцi царицi Зо¬ Космодем'янсько¬!
  I теж пробила супротивника.
  Довбанула i Ангелiна, босими ногами запустивши цiлу дiжку вибухiвки, i далеко розкидавши гiтлерiвцiв:
  - Слава Русi!
  I Вiкторiя лупнула. Смiла гiтлерiвцiв та голими п'ятами пiддала руйнiвну лимонку.
  Вигукнула на всю горлянку:
  - За новi рубежi!
  Веронiка цвяхнула по гiтлерiвцях i пискнула:
  - За вiчну Русь!
  I теж рубанула по фашистам i гаркнула:
  - За яблунi на Марсi!
  Юлiана взяла, врiзала по нiмцiв. Шпурнула босою нiжкою гранату по ворогу i пискнула:
  - За гдину та неподiльну царську iмперiю!
  I дiвчина свиснула. Було видно, що пiдлiток став набагато бiльшим, груди високi, талiя вузька, стегна м'ясистi. Вона вже мала фiгуру доросло¬, мускулисто¬ та здорово¬ та сильно¬ жiнки. А личко таке юне. Насилу дiвчинка пригнiчувала бажання зайнятися коханням. Тiльки пестять нехай. I краще з iншою дiвчиною, та хоч не позбавить невинностi.
  Юлiана дуже спритно босими ногами жбурляг гранати в гiтлерiвцiв. I дуже успiшно дiг.
  Ганна дуже руда i теж дуже гарна. I взагалi в батальйонi такi дiвчата чудовi, просто найвищий смак.
  Босою ногою Ганна метаг гранату i щебече:
  - Хай славиться Велика Росiя!
  I теж як крутиться.
  Ну i дiвчата, та й красунi!
  Скаче i Ангелiна. Така дiвчина велика - у два метри на зрiст, i сто тридцять кiлограмiв ваги. При цьому не жирна, з литими м'язами i крупом ломового коня. Дуже любить чоловiкiв. Мрiг народити дитину. Але поки що не виходить. Багато хто ¬¬ просто бояться. I дуже агресивна дiвчина.
  Не ¬¬ мужики просять, а вона сама нахабно домагагться. Без сорому та сором'язливостi.
  I це ¬й подобагться. Бути активною стороною.
  При цьому Ангелiна чудовий во¬н. I багато вчинила подвигiв. Вiкторiя командуг ¬хнiм батальйоном.
  Теж кидаг босою нiжкою гранату i кричить:
  - Буде свiтло над кра¬ною!
  Веронiка жбурляг босою нiжкою лимонку i шепоче:
  - Слава Русi!
  Юлiана теж кидок робить босими пальчиками i реве:
  - На славу Батькiвщини свято¬!
  Анна верещить:
  - З сумом неземним!
  I теж летить кинутий босою нiжкою подарунок.
  Далi вже Ангелiна завиваг. Теж кидаг босими нiжками цiлу зв'язку гранат.
  I дiвка-богатир реве:
  - В iм'я Бiлого Бога!
  Вiкторiя теж надiслала гранату босими пальчиками нiжок i в'якнула:
  - В iм'я Христа!
  I дала кiлька пострiлiв.
  А Ангелiна стала писати з кулемета. У не¬ це дуже спритно виходило.
  Коротше кажучи, дiвка-звiр.
  Веронiка пискнула з апломбом:
  - Я взагалi супермен!
  I кинула гранату босою нiжкою.
  Юлiана теж стрiльнула. Збила гiтлерiвцiв.
  Прочiрiкала:
  - Слава Росi¬!
  I босою нiжкою запустила гранату.
  Ганна теж запищала:
  - За Русь святу!
  Ангелiна цiлою скринькою запустила по гiтлерiвцях. I взяла, заревла з лютою люттю:
  - За Сварога!
  Вiкторiя взяла та пропищала:
  - За новий лад!
  I гранату босою нiжкою кинула!
  Веронiка проблищала:
  - За м'язи сталевi!
  I теж босими пальцями нiг запустила гранату.
  Юлiана теж взяла i пропищала:
  - За кохання та чари!
  I босi нiжки у русi.
  Ганна руда дияволиця взяла i запустила ящик iз гранатами i пропищала:
  - За кордони на Марсi!
  Ангелiна теж бочку з динамiтом запустить i буркне:
  - За свiтовий порядок Росi¬.
  I Вiкторiя як гаркне:
  - За новий шлях на щастя!
  Пiсля чого дiвчата як дружно розсмiяються.
  Наташка поки що продовжила писати...
  Вiйська Радянсько¬ Росi¬ рухалися у напрямку мiста Краснодар. Олег Рибаченко та Маргарита були у перших рядах. Хлопчик i дiвчинка вже встигли прославитися i зарекомендувати себе в битвах. Вони билися з перших днiв облоги Воронежа.
  Цi дiти справдi геро¬. Саме вони зiграли роль феноменiв, якi утримали в ходi осiннiх, зимових i весняних штурмiв Воронежа.
  Тодi хлопчик i дiвчинка, теж босоногi та напiвголi в мороз залягли бiля кулеметiв.
  Коли ти босонiж у мороз, то росiйськi боги дають тобi феноменальну силу i ти здатний на великi чудеса.
  Хлопчик i дiвчинка стали стрiляти з кулеметiв по японцям, що насуваються. I робили це надзвичайно влучно. Що не пострiл, то попадання. Таке диво творили напiвголi, босоногi дiти на мороз. I саме завдяки холоду i тому, що босi ноги стикалися зi снiгом, росiйськi боги-демiурги прийшли на допомогу.
  Олег Рибаченко стрiляючи i, викошуючи гiтлерiвцiв, прочирикав:
  - Вiрна Лада ти нам допоможи!
  Маргарита ця вiдважна, златоволоса дiвчинка винищуючи фашистiв, теж продзвенiла:
  - Будуть поваленi злi вороги!
  Хлопчик Олег жбурнув босою ногою гранату, розкидавши гiтлерiвцiв, прошипiв:
  - Слава Вiтчизнi - матерi нашiй!
  Маргарита теж запустила босою нiжкою гранату i пискнула:
  - Вороги будуть стирчати бiля парашi!
  Хлопчик i дiвчинка боролися iз колосальним запеклiстю. У них було стiльки волi, сили та характеру, що можна було тiльки дивуватися.
  Олег Рибаченко, ведучи вогонь, заспiвав:
  - Слава Сварогу!
  Маргарита, стрiляючи, видала:
  - I Всемогутньому Роду!
  Юнi во¬ни були великими та чудовими!
  Олег, посилаючи без промаху кулi з кулемета, видав:
  - За нами Вiтчизна, зi мною Бiлий Бог!
  Маргарита прочирiкала з ентузiазмом:
  - Щоб Батькiвщини ворог у тяжких муках здох!
  I показала дiвчина свiй довгий язик.
  Олег, руйнуючи гiтлерiвцiв, вискнув:
  - Хай буде слава на землi!
  Маргарита iз цим погодилася:
  - Хай буде слава!
  I косила собi гiтлерiвцiв.
  Дiти викошували нiмцiв сотнями та тисячами. Тi лiзли i буквально закидали всi пiдступи трупами.
  Олег хихикнув i помiтив, винищуючи гiтлерiвцiв:
  - I Чорний Бог у лайцi допомагаг!
  Маргарита з ентузiазмом погодилася:
  - За нас i Чорнобог!
  I босою нiжкою як запустить гранату.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Тисячi тисяч...
  Маргарита, крушивши фрицiв, додала:
  - Полк за полком...
  Хлопчика-термiнатор винищуючи, пискнув:
  - З кулемета японця приб'гмо!
  Дiвчинка-термiнатор захоплено додала:
  - Нашi геро¬ - це краса!
  I знову вiд босо¬ нiжки летить граната.
  Олег Рибаченко пискнув:
  - Дiвчинка вiрно, красуня боса!
  I хлопчик теж кидаг босою ногою гранату.
  Дитина треба сказати красива, i дуже м'язова. А як бореться?
  Маргарита вигукуг, винищуючи фашистiв:
  - За Русь святу!
  I летить кинута босою нiжкою граната.
  Олег додаг:
  - За росiйських богiв!
  I теж граната пущено¬ босою ноженькою хлопчика пролiтаг. I розкидаг супротивникiв.
  Маргарита, винищуючи гiтлерiвцiв, шепоче:
  - На славу Батькiвщини!
  I показуг мову!
  I знову граната, кинута босою ногою дiвчинки, розправлягться з фашистами. А кулемети все пишуть.
  Олег, рубаючи ворогiв, цвiрiнькаг:
  - Геро¬в Вiтчизни збираг сполох.
  I знову даг чергу.
  I летить кинута хлопчиком граната.
  Маргарита теж трощить супротивника i шипить:
  -За святу Русь!
  I ось летить вiд кидка босо¬ нiжки дiвчинки граната. Розкидаг на всi боки ворога.
  Олег стрiляючи, i майже кожна куля летить у цiль, спiваг:
  - Батькiвщина моя...
  I знову босою нiжкою гранату по гiтлерiвцях.
  Маргарита, винищуючи фашистiв, пискнула:
  - Горда та мила!
  I вiд босо¬ ноги дiвчинки мчить граната.
  Олег Рибаченко, куляючи по ворогу, додаг:
  - Батькiвщина моя...
  Дiвчинка, з люттю ведучи вогонь, додаг:
  - Ти вiнець розуму!
  I знову вiд босо¬ ноги дiвчини летить забiйна граната.
  Гора Велике сiдло буквально завалено трупами гiтлерiвцiв. Фашисти ¬¬ дуже рясно обросили кров'ю.
  Хлопчик i дiвчинка тодi осяяли тьмяну славу, але гору Велике Сiдло не вiддали.
  I тепер борються, наче велетнi поки що на землi Радянсько¬ Росi¬...
  Накат вiдбувагться хвилi цунамi. Яка обрушугться на позицi¬ росiйських вiйськ. Але тi вiдважно вiдбивають натиск противника. I показують свiй геро¬зм.
  Олег стрiляг, i цвiрiнькаг:
  - Вiрними будемо завжди!
  I вiд його босо¬ ноги знову летить граната. I розносить гiтлерiвцiв.
  Маргарита теж стрiляг. Причому робить це дуже i надзвичайно влучно, промовляючи:
  - Русь не зiгнеться!
  I теж пущена босою ногою граната попадаг по гiтлерiвцям.
  Дiти-термiнатори кермують i педалять.
  . РОЗДIЛ ¦9.
  Бо¬ на всiх фронтах киплять немов гуркiт вулкана.
  I бiснуватий фюрер явно незадоволений ходом вiйни.
  Гiтлер невдоволено буркнув:
  - Стiльки рокiв ви обiцягте менi перемогу! А ¬¬ все немаг! Стаг реально стрiмко!
  Майнштейн впевнено вiдповiв:
  - Але мiй фюрер... Росiяни дуже глибоко закопали.
  Фюрер ревнув:
  - То розкопайте ¬х! Ми зобов'язанi припинити страждання нiмецького народу та припинити вiйну!
  Майнштейн вкрадливо промовив:
  - Росiяни не проти свiту... Тут г про що подумати!
  Гiтлер рiшуче вимовив:
  - Немаг миру в жодному разi не буде! Тiльки перемога! Потрiбно покiнчити з бiльшовицькою заразою раз i назавжди!
  Майнштейн iз цим погодився:
  - Та треба покiнчити мiй фюрер! Ми намагагмося максимально берегти кров арiйцiв. I наступагмо зазвичай у тепло, щоб попереду йшли араби та негри. Таке у нас кредо!
  Фюрер жорстко наказав:
  - Наступайте вздовж рiчки Дон... I водночас, було б непогано взяти i Тихвiн i задушити Ленiнград у подвiйному кiльцi блокади!
  Майнштейн згiдно кивнув:
  - Це було б непогано мiй фюрер! Навiть дуже непогано!
  Гiтлер, скелячи зуби, прошипiв:
  - Битимемо розкосо!
  Тим часом пролунав горн. З нагоди свята розвага: гладiаторськi бо¬.
  Фюрер пробулькал:
  - Ми народженi, щоб казку зробити буллю! I ще треба бути ощадливими!
  Справдi, на арену вийшло три дiвчини чорного кольору шкiри, в пов'язках на стегнах, з голими грудьми i босоногих. Озброгних тризубцями та кинжалами.
  Проти них вивели трьох красунь з бiло¬, але смагляво¬ шкiри. В даному випадку гврея.
  Теж майже голих, лише в тоненьких трусиках. Озброгних мечами та маленькими щитками.
  Гiтлер дуже любив, коли б'ються дiвчата. Але йому непригмно, коли гинуть дiвчата з бiло¬ раси. Тому на ринг виводили чорношкiрих, гвре¬в, циганок - тих, кого не шкода пускати у витрати. Iнодi билися i росiйськi бранки.
  Взагалi фюрер дещо змiнив свог ставлення до слов'ян. Свiтловолосi та красивi слов'янки стали видаватися замiж нiмцям. Причому, як другi, третi та четвертi дружини.
  У Третьому Рейху узаконили багатоженство. Тим бiльше, що виник рiзкий дефiцит чоловiкiв. Крiм того, беручи в дружини красивих блондинок iнших нацiй, фюрер розраховував збiльшити кiлькiсть Фолькдойче. Взагалi нiмцiв надто мало, щоб керувати свiтом. Тому доводилося брати всiх поспiль.
  Багато полякiв набули нiмецького громадянства. Слов'ян з арiйськими рисами теж записували в нiмцi.
  Активно використовувалося штучне заплiднення, генетично обдарованими самцями. I це робилося дуже активно.
  Гiтлер i сам думав про мир на сходi. Але виявляв упертiсть. Тим бiльше у США та Британi¬ скоро з'явиться атомна бомба i так просто проти них i не втечеш.
  Босоногi та стрункi дiвчата: чорношкiрi та бiлошкiрi зчепилися. Почалася битва.
  Фюрер запитав у Шпегра:
  - От скажи менi мiнiстр, чому рабiв вистачаг, а перемоги нема?
  Головний зброяр чесно вiдповiв:
  - Тому що квалiфiкацiя у робочо¬ сили низька. Африканцi роботящi, нехай i з-пiд палицi, але погано навченi. Тому не все так просто з технiкою.
  Гiтлер наказав:
  - Навчати рабiв треба! I не шкодувати на них батогiв та печей. Взагалi, давно настав час покiнчити з росiянами. Що там у вас не виходить?
  Шпегр вкрадливо повiдомив:
  - Нова гармата високого тиску, даг нам переважну перевагу на полi бою. У цьому планi ми сильнi, як нiколи. Плюс iще пiрамiдальнi танки нового поколiння. Технiка вдосконалюгться мiй король. I перемога близька!
  Фюрер кисло помiтив:
  - Дай Боже... Але це ви менi кажете не перший рiк!
  Шпегр помiтив:
  - Росiяни пiдскребають останнi резерви. У них майже не лишилося чоловiкiв. У нас г Африка i араби, i зрозумiло ¦вропа. Ми ¬х вiзьмемо iзмором. Вони тривiально не вистачить населення проти нас. Тож перемога неминуча i час працюг на нас!
  Майнштейн вважав за потрiбне додати:
  - Ще Туреччина активiзуг бойовi дi¬, отримавши вiд нас багато збро¬ в кредит!
  Фюрер промовчав i глянув на сцену бою. ¦врейки билися бiльш злагоджено. Одна чорношкiра вже була вбита. Друга отримала кiлька поранень i ось-ось мала впасти. Ух, краще було б випустити на них левiв чи крокодилiв.
  Гiтлер досить жорстко помiтив:
  - Турки недостатньо активнi. Це факт. Потрiбно ¬х простимулювати. I взагалi чому немаг якихось стратегiчних проривiв?
  Майнштейн запевнив фюрера:
  - Кавказ цього року буде наш великий. А з ним разом i вiйна пiде по-iншому. I Сталiнград буде взято нами. Я в цьому впевнений. Ми створили дуже потужнi газомети, якi вирiшать, чи виходить битва.
  Фюрер ревнув:
  - Не вийде - дайте вiдповiдь головою!
  А войовницi тим часом атакують гiтлерiвцiв, дiючи з колосальним розпачом.
  Батальйон дiвчат впевнено бився з фашистами. Дiвчата вiдбивали всi атаки, стрiляли, кидали гранати босими нiжками, i спiвали:
  Нехай славиться священна Земля,
  Планета мила моя Рiдна...
  Народ Росi¬ дружна сiм'я,
  I не топтати Вiтчизну чоботями!
  
  Нехай у Росi¬ мудрий Микола,
  Кра¬ну до самих зiрок свою пiднiме...
  Вiн православний, свiтла государ,
  I перемагати г царська стихiя!
  
  Росiя це Батькiвщина,
  У нiй найкращi солдати у всесвiтi...
  А баби наготують пирогiв,
  Свогю силою у битвах незмiнною!
  
  Нехай славиться наш росiйський славний шлях,
  Що вказуг шлях без граней...
  Нiхто не зможе нас зi шляху згорнути,
  Платити не будемо басурманам данини!
  
  Велич Росi¬ велике,
  Вона прекрасна i ворогам жахлива.
  ¦ росiйський шлях i мiцне весло,
  З Вiтчизною сперечатися просто небезпечно!
  
  Хай стане Русь, знай вiрно, процвiтати,
  Досягне такого, що не вимiрягш...
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Бо Роду ти без межi вiриш!
  
  Хай будемо вiру царську нести,
  До найдальших пiдступiв Росi¬...
  Нам дiвчатам не бiльше двадцяти,
  Але ми повiрте всiх бiйцiв найкрасивiше!
  
  Нi, не зiгнеться росiйська спина,
  Клинок ворогiв солдатiв не здолаг...
  Не правитиме Руссю Сатана,
  А тiло в лайцi тiльки молодшаг!
  Берлiн легко бiйцi повiр вiзьмемо,
  З такою мрiгю, що образом крилата...
  Всiх супостатiв разом розiб'гмо,
  А на рiзних ханiв чекаг повiр розплата!
  
  I Iсус, i Бог Святий Сварог,
  Росi¬ дуже витязi рiднi...
  За нами найдобрiший Бiлий Бог,
  Заради нашо¬ матерi Росi¬!
  Дiвчата спiвали та метали у гiтлерiвцiв гранати.
  Ось жбурнула лимонку босою ногою Вiкторiя i заспiвала:
  - У Росi¬ дiвчата бiйцi!
  Тут i Веронiка запустила голою кiнцiвкою смертельний подарунок i видала:
  - I ми войовницi класу супер!
  I дала чергу з кулемета. Викосила кiлька шеренг гiтлерiвцiв.
  Юлiана вродлива дiвчина теж дала чергу. Зрiзала фашистiв... I скеля зубки заспiвала:
  - Велич росiян пiзнаг планета!
  I блисне гострими зубками!
  Вродлива й вогняна Ганна теж запустила гранату. Розкидала гiтлерiвцiв i пискнула:
  - За новий свiт! Ти тепер мiй кумире!
  I боса нiжка як майне!
  I чудова Ангелiна теж як вiзьме та запустить гранату. I розкидаг всiх супостатiв.
  Дуже здорова ця дiвчина-во¬н. I просто справжня богиня. У нiй така енергетика.
  I войовниця проревела:
  - Слава Батькiвщинi, i нам!
  Вiкторiя взяла i прошипiла, ведучи вогонь навскiдку:
  - Хай буде наша Батькiвщина на самому пiку успiху!
  I боса нiжка жбурляг гранату. Яка летить та всiх знищуг.
  Веронiка теж стрiляг, i дуже вдало вбиваючи генерала з почесних гiтлерiвцiв.
  I летить кинута босою нiжкою граната. Падають фашисти.
  Дiвчина кричить:
  - У величi Росi¬ сумнiваються лише покiйники!
  I покаже перлиннi зубки!
  Юлiана охоче пiдтверджуг:
  - Ми всiх сильнiшi! Були вчора, г й сьогоднi!
  Руда Ганна iз захопленням додаг:
  - I будемо завтра!
  Кинута босою нiжкою граната розриваг супостатiв.
  Ангелiна цiлу скриньку зi снарядами запустила босими ногами i видала:
  - Майбутнг за нами!
  Росiйська точнiше радянська армiя штурмувала Краснодар.
  Попереду йшли хлопчик та дiвчинка: Олег та Маргарита.
  Дiти винищували гiтлерiвцiв i просувалися собi до колишнього iмператорського палацу колись Романов. Майнштейн найславетнiший гiтлерiвський фельдмаршал урочисто оголосив, що не залишить столицю i залишиться там назавжди.
  Олег дав чергу по нiмцям i жбурнув босою ногою гранату, пропищавши собi:
  - Русь нiколи не здасться!
  Маргарита теж запустила босою ноженькою лимонкою i просипiла, скелячи зубки.
  - Переможемо чи помремо!
  I батальйон дiвчат прориватися до палацу, де сховався фельдмаршал Майнштейн. Всi дiвчата у форменому одязi залишилися тiльки в трусиках. I такi майже оголенi борються як геро¬нi.
  Вiкторiя жбурляг босою нiжкою гранату i пищить:
  - Миколо ти мiкадо!
  Веронiка теж запустила голою кiнцiвкою презент смертi i перевiряла, скелячи зубки:
  - Наш цар крутiший за всiх!
  I перлами як блисне! I таке слiпуче дiвчисько.
  Юлiана теж щебече iз захопленням, i запускаг босою ногою гранату:
  - Я психологiгю переможниця!
  I показала мову.
  Крушить собi гiтлерiвцiв.
  Стрiляг i Ганна, ця руда дияволиця. I так влучно це робить. Викошуг нацистiв.
  I реве на всю горлянку:
  - Славитись моя кра¬на свята!
  I скеляг сво¬ зубки!
  Ангелiна теж жiнка-богатир як вiзьме i цiлу скриньку з вибухiвкою запустить.
  I гiтлерiвцi на всi боки полетiли.
  Дiвчата йдуть у наступ, змiнюючи супротивникiв. Досягаючи вiдчутних успiхiв. Вони вiдчувагться грiзна грацiя, i невтомний натиск, i вiдсутнiсть слабкостей. А голi груди найкраща гарантiя непереможностi та непотоплюваностi.
  Вiкторiя, зрiзуючи гiтлерiвцiв, щебече:
  - Руки з дуба, голова зi свинцю!
  I босою нiжкою кидаг гранату. Розкидаг нацистiв.
  Валентина також веде вогонь.
  Зминаг нiмцiв. I розносить ¬х на уламки.
  Все ближче та ближче до палацу. I боса нiжка кидаг гранату.
  Здаються зляканi гiтлерiвцi. Розколюються на частини.
  Дiвчина-термiнатор вимовляг:
  - Перун нехай буде з нами!
  Юлiана чудова дiвчина-термiнатор стрiляг собi i трощить фашистiв-мiлiтаристiв. Вишкiрила зубки.
  Дiвчина просипiла:
  - Ми витязi найбiльшо¬ Росi¬!
  Дiвчина кинула босою ногою гранату. Розкидала ворога.
  Юлiана взяла i знову заспiвала:
  - Навчав Суворов вперед дивитися! А коли встали, стояти на смерть!
  I вишкiрилася в усмiшцi.
  Вогняна Ганна теж заспiвала i гаркнула:
  - За новi рубежi!
  I додала з оскалом:
  - А ми завжди попереду!
  Ангелiна дiвчина-богатир теж довбала по ворогу. Розкидала iмператорсько-нацистську гвардiю i пискнула:
  - За досягнення епохи!
  I знову кинутi босi нiжками гранати летять.
  Дiвчата пресують ворога. Пам'ятають геро¬чну оборону Воронежа та Сталiнграда, яка не забудеться у столiттях.
  Ех, ну як така армiя могла в реальнiй iсторi¬ програти та ще й фашистам?
  Ось це ганьба.
  Вiкторiя кидаг босою нiжкою гранату i свистить:
  - За Росiйський рубiж!
  Веронiка теж запустила щось смертельне босою ногою i вiдчайдушно пискнула, вискалив зубки:
  - За новi успiхи!
  I дала чергу по гiтлерiвцям.
  А тут Юлiана теж як вiзьме i б'г. А тут ще босою нiжкою взяла та й пустила гранату.
  I пiсля цього проспiвала:
  - Ми не пiддамося ворожому диктату!
  I вишкiрила собi мордочку!
  Красива молода дiвчина з фiгурою спортсменки. I дуже вiдважна.
  I Ганна як довбаг по гiтлерiвцях. Крушить ¬х, i босою нiжкою гранату дуже спритно кидаг.
  I розкидаг ворогiв, наче пляшки вiдлетiли вiд кулi.
  Дiвчина реве:
  - Шоколад, це по-нашому!
  Анна справдi дуже любить шоколаднi цукерки. А за царя ринки наповнюються товарами. Що можна сказати про царя Миколу? Дай Бог щоб, цар-невдаха на очах перетворився б на великого. А всього-то для цього потрiбно, щоб дiвчата воювали на фронтах.
  I пара дiтей-геро¬в, якi не дали гiтлерiвцям опанувати гору, Високосна та Велике сiдло. Коли вирiшувалася доля Високосна.
  Ось i змилися Росiйська Радянська iмперiя.
  Ангелiна теж запустила дiжку з убивством i обвалила зовнiшню стiну iмператорського палацу з кулеметами.
  Тепер дiвчата бiжать уже кiмнатами. Ось-ось i буде вирiшальний перелом вiйнi.
  Вiкторiя захоплено вимовляг:
  - Вiрю, чекаг на мене удача!
  I знову кидаг гранату босою нiжкою.
  Веронiка веде вбивчий вогонь. Вишиваючи супротивникiв, цвiрiнькаг:
  - Неодмiнно менi пощастить!
  I знову летить пущена босою нiжкою граната.
  А тут ще й Юлiана як довбаг парою зв'язаних бомб, пущених ¬¬ босими ногами. I рознесе супротивникiв.
  Пiсля чого заллгться смiхом:
  - Я дiвчина-комета.
  I знову викидаг iз себе вогнянi мови смертi.
  А далi вже мчить Ганна, ця дiвка-термiнатор. Як вона всiх взяла та розмазала. Просто чудово.
  Войовниця, що г справжнiм демiургом битви.
  I пищить собi:
  - Наш екiпаж, г найвищий кураж!
  А далi Ангелiна вже з'явилася. Така крута та блискуча. Усiх заражаг свогю шаленою енергiгю. Здатна перемогти насправдi будь-якого ворога.
  I скеляг войовниця перлиннi зуби. А вони бiльшi, нiж у коня. Ось це дiвка.
  Ангелiна хихикаг i ревла:
  - За баклажани iз чорною iкрою!
  I дiвчата хором кричали на всю горлянку:
  - На Марсi цвiтуть яблунi!
  У липнi 1947 року вiдновилися бо¬ на радянсько-нiмецькому фронтi. Нiмцi наступали вздовж Дону. Одночасно намагалися таки взяти Воронеж.
  Четвiрка дiвчат вiдважно боролася, i виявляла геро¬зм.
  Вони стрiляли влучно.
  Ось Наташка кинула босою ногою гранату, розкидаючи фашистiв. I прогарчала:
  - Слава героям Росi¬!
  Красива, дуже фiгуриста четвiрка дiвчат. Вони зняли бюстгальтери i оголили груди. А соски такi полуничнi, апетитнi.
  Веде дуже влучний вогонь та Зоя. Викошуг фашистiв, i попискуг iз захопленням:
  - Я чемпiонка свiту!
  I теж як босою нiжкою жбурне гранату. Фашисти розлiтаються в рiзнi боки, наче хвилi вiд падiння метеориту.
  Так Зоя любить убивати!
  А тут ще вогонь веде Августина. Теж стрiляг дуже влучно. Винищуг фрицiв.
  I знову вiд ¬¬ босо¬ ноги летить граната. Розбиваг на трiски фашистiв.
  Свiтлана теж цвяхить фрицями. I ще спiваг:
  - Я дзвiнка дiвчина! Сумнiву в ганчiрку всiх!
  I ¬¬ босi пальцi нiг кидають руйнування.
  Дiвчата звичайно навiть дуже! Чудовi, квiтучi, зухвалi.
  I нiмцi пригальмовують поступ. Хоча артилерiя активно працюг. Що взагалi супер! Просто самий пiлотаж гросмейстера.
  Наташа веде вогонь... I перед очима проноситься сцена тортур.
  Нiмцi впiймали дiвчину-комсомолку. Роздiли ¬¬ догола. I засунули в казан з водою. Розпалили пiд ним багаття. Стали варити живцем. Дiвчина заволала вiд нестерпного болю. Фашисти дозволили ¬й вискочити з казана.
  Потiм остудили воду, i знову ¬¬ жбурнули i почали нагрiвати. Так варили дiвчисько кiлька разiв.
  Ось нелюди... Потiм повiсели дiвчину на дибу i припiкали розпеченим прутом. Замордували красунi до смертi.
  Ну як таким не мститись.
  Наташа жбурляг босою ногою гранату, розкидаг фрицiв, i посмiхагться собi з усмiшкою.
  Така чудова краса.
  Дiвчина вимовляг:
  -Це буде круто!
  Зоя теж дала чергу. Викосила фашистiв. Зрiзала гiтлерiвцiв та ¬хнiх найманцiв.
  Потiм знову метнула босою ногою гранату i прочирикала:
  - Чудова четвiрка та воротар!
  Далi бiй продовжувався, з натиском та образами.
  Руда Августина запустила босою ногою гранату. Розкидала фашистiв, замочила масу народу гранатою. I всiх цих фрiцiв.
  Пiсля чого проревела:
  - Я втiлення Батькiвщини!
  I дiвчина уявила себе з-валтованою. Як це пригмно та круто! I вона молотить собi фашистiв. Дiвча просто супермен. Найкрутiша з усiх i постiйно заряджена на перемогу.
  Свiтлана теж чарiвна дiвка. Дала влучну чергу i викосила фашистiв. А потiм як метне босими пальцями нiг гранату. Як розколошматит фрицiв.
  I таке блондинка влаштуг. Усiх покосить з одного пострiлу. I прочiркаг, скелячи зубки:
  - Буде вiчне свiтло i свiтанок!
  Дiвчата тут такий пасаж. Чудовi войовницi - найвищого пiлотажу.
  Наташа свиснула. Кинула босою ногою гранату i прошипiла:
  - Я велике дiвчисько!
  Хоч ця нескромна заява, але частково вiрна. Такi тут войовницi симпатичнi.
  I дуже красивi. З блискучими очима, i зубками перлами.
  I б'ються славно, кидаючи босими нiжками разючi предмети.
  Але перемогти фашистiв надзвичайно складно. Це як кулаком бити у стiну.
  Зоя взяла i пустила чергу за гiтлерiвцями. I викосила ¬х, немов був копитом велетенський кiнь, вибиваючи траву.
  Пiсля чого дiвчина кинула босою ногою гранату i проворкувала:
  - Я така мрiя мiльйонiв!
  I показала мову. Ось це дiвка - реальний термiнатор. Усiх запiарить i роздере. I пиляг без жодного сумнiву з великою швидкiстю.
  Зоя взяла i заспiвала:
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий!
  Августина теж кинула босою ногою гранату. Розкидала фашистiв i видала з апломбом:
  - I пил, як з килимiв, ми вибивагмо з дорiг!
  Свiтлана, стрiляючи, доповнила:
  -I не змiнити ноги! Сяють нашi обличчя! Виблискують чоботи!
  Вiйницi як ми бачимо при повному парадi. I взуття дiвчатам не потрiбне. Вони здатнi всiх стерти в пилюку або в порошок, такого ось сiрого кольору.
  Наталя, ведучи вогонь по фашистам, замислилася. Справдi, чому неможливо досягти успiху без обману? Ось Сталiн, наприклад, взяв та обманом захопив владу. Обiцяв Зiнов'гву та Камiньгву золотi гори, а сам ¬х розстрiляв.
  Чи логiчно подiбне? Точнiше якраз логiчно - не обдуриш не проживеш!
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i проворкувала:
  - Я зiрка великого розмiру!
  Зоя теж вистрiлила. Потрапила i прочiрiкала:
  - I я теж супер!
  I летить кинута босими пальцями нiг граната. I як фашистам дiстагться. По найбiльшi гланди.
  I Августина стрiляг. I потрапляг дуже здорово. I розгромила фрiцiв, наче ударом кувалди.
  I боса нiжка теж кидаг гранату дуже хвацько.
  Августина пискнула:
  - Не буди лихо, поки тихо!
  I знову дала влучну чергу.
  Свiтлана знову лупнула. Зрiзала фашистiв. I промимрив:
  - Я дiвка взагалi супер!
  I блисне очима i пискне голоском!
  Та це такi дiвки, що з ними палець у рот класти не слiд - вкусять!
  Наташка, стрiляючи, промовила:
  - Почали говорити, все про довголiття.
  Зоя, жбурнувши босою нiжкою гранату, додала:
  - Кров поки смоктати вирiшили погодити...
  Августина кинула гранату, i прочирикала:
  - Смачне на третг!
  Свiтлана босими пальцями нiг запустила подарунок смертi i провизжала:
  - Ех та я крута!
  У липнi нiмцi майже зайняли Воронеж та зупинилися. Настало тимчасове затишшя.
  . РОЗДIЛ ¦ 10.
  Але Червона Армiя намагагться контратакувати.
  Олег Рибаченко, який все ще виглядаг як хлопчик рокiв дванадцяти, i дiвчинка на вигляд теж ровесниця Маргарита бiжать попереду росiйських радянських вiйськ.
  Стрiляють собi. За плечима мiшки iз гранатами.
  Олег пальнув по нiмцях. Скосив купу.
  Кинув босою нiжкою гранату i пискнув:
  - Я термiнатор, на колiна.
  Маргарита теж шпурнула босою ногою гранату i додала:
  - Ворогiв Росi¬ я кошторис з лиця землi!
  Хлопчик i дiвчинка всiм мчати собi i шматують противникiв. Вони блискучi i найкрутiшi у свiтi.
  Олег вiчний хлопчик стрiляг по нiмцях i спiваг:
  - Я вас кошторис як кульбаби! Ми термiнатори - не хлопчики!
  I знову кидаг босою ногою гранату.
  Маргарита теж цвяхить i вимовляг:
  - Ми крутi чемпiони! За нами Росiя!
  Хлопчик i дiвчинка всi йдуть та йдуть собi вперед. У них стiльки азарту та полум'я. I нiмцi буквально розфарбовуються пiд ¬хнiми копитами.
  Точнiше босими, дитячими ногами.
  Олег стрiляг та вбиваг з кожною кулею супротивника.
  Та хлопця, схоже, так просто не зупинити. Вiн справжнiй i реальний термiнатор.
  Маргарита знову кидаг босою ногою гранату i пищить:
  - А я супер! Стану iнтерчемпiонкою!
  I смiгться собi...
  А тим часом i дiвчата борються. Жiночих пiдроздiлiв побiльшало.
  Ось мчить цiлий батальйон. Босоногi дiвчата в купальних костюмах. Такi вiдвертi купальники в стилi бiкiнi. I миготять голi, круглi п'ятки красунь. Чудовi войовницi.
  I теж стрiляють у нiмцiв. А ось войовницi входять у рукопашну сутичку з нiмцями. Як ¬х молотять.
  А як колють собi багнетами! Ось це дiвчата!
  Просто супер.
  Дiвчата б'ють нiмцiв голими нiжками i м'яко скеляться. Ось це й войовницi. Дiвчата найсильнiшого розкладу. Так молотять собi кайзерiвськi солдати.
  I б'ють собi. I наступають...
  Тут такi войовницi супер класу. I всi босонiж i майже голi. I пiдскакують собi. I голими п'ятами б'ються. Ось це дiвки - усiм дiвкам дiвки.
  Попереду бореться Вiкторiя. Вона досi виглядаг як дiвчина та дуже струнка. Коле собi нiмцiв i спiваг:
  - Боже, Царя бережи! I всiх покидькiв рви!
  Та дiвчата тут найвищого розряду.
  I красуня Веронiка видно. Теж блондинка бореться.
  I чудова Юльфi - дiвчина, яка стала генеральшею, поховавши чоловiка. Юльфi виглядаг чудово. Вона дуже любить чоловiкiв i без будь-яких забобонiв вступаг з ними в контакти.
  Насправдi секс продовжуг життя i дуже корисний жiнкам. Вiн ¬х омолоджуг.
  Б'ються i Ганна, i зi сво¬м рудим, пишним волоссям.
  I також чудова Ангелiна - войовниця просто супер.
  Тобто вся королiвська, точнiше, сталiнська гвардiя. Повний набiр красунь. Такi вони чудовi та сексуальнi.
  I громять собi нiмцiв. Зминають ¬х на порошок. Перемелюють кiсточки i розривають м'ясо.
  I нiмцi тiкають вiд ¬хнього натиску. Зазнають поразки за поразкою - правда в мiсцевих масштабах.
  А так у цiлому поки що у них iнiцiатива.
  Нiмцi просуваються на пiвднi вздовж Дону.
  Герда i Шарлота борються у новому двомiсному танку у виглядi пiрамiди.
  I б'ються досить успiшно. Нiмецька машина маг гармату високого тиску. Калiбр всього 75-мiлiметрiв, але цього достатньо завдяки високiй початковiй швидкостi снаряда. I величезний внаслiдок цього богкомплект. Дiвчата в танку розташувалися лежачи. Машина дуже маневрена з газотурбiнним двигуном.
  Герда вистрiлила по радянському танку i заспiвала:
  - Я така дика вовчиця, за кордоном не була!
  I смiгться, стукаг босою нiжкою по джойстику.
  Чи не поступагться i руда Шарлота.
  Теж дiвчина суперкласу.
  Стрiляг собi та натискаг на кнопки джойстика босими пальчиками нiг.
  Чудова войовниця.
  Рижуха, ведучи вогонь, запитала Герду:
  - Як ти думагш, чи буде остаточно заборонено християнство?
  Блондинка-термiнатор рiшуче заявила:
  - Думаю, що буде!
  I вишкiрила собi пику!
  Войовницi, загалом, чудово вмiють стрiляти. Ось Герда лупнула за допомогою босих пальцiв нiжок. I прочирiкала:
  - Нам арiйцям не личить вiрити по гврейськiй бiблi¬, що проповiдуг пацифiзм.
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - Певно, не личить! Ми взагалi найкращi у свiтi!
  Рижуха знову надiслала босими пальчиками нiжок забiйний снаряд. Розбила радянську машину.
  Бо¬ протiкають безмежно жорстокi. Радянськi дiвчата при цьому г найкращi.
  Тут Наташка змушена була перерватися. Знову пруть фашисти. Точнiше, чорношкiрi та араби. Набирають в Африцi та Азi¬ гiтлерiвцi солдатiв i кидають на радянськi позицi¬. Усi намагаються задавити числом.
  Наташка вправно кидаг босою ногою гранату i вимовляг:
  - Велич Сталiна буде у вiках!
  Зоя даг чергу. Теж кидаг босою ногою по супротивниках. Вибиваг гiтлерiвцiв та вимовляг:
  - Невiдомий чудовим во¬нам страх!
  Стрiляг i руда Августина. Причому дуже влучно. I при цьому вимовивши:
  - Та в нашiй Вiтчизнi й серце живе!
  I теж кине босою ногою гранату.
  Свiтлана, ведучи вогонь, нагадуг красуням:
  - Фашистам проклятим ми виставимо рахунок!
  I вiд не¬ летить, пущена босими пальцями нiг граната. Взагалi дiвчата тут найвищого штибу.
  Наташа, ведучи вогонь, прочирикала:
  -Нехай стане останньою ця вiйна!
  Зоя захоплено додала:
  - Не пануватиме Сатана.
  У липнi нiмцi просувалися вздовж Дону i вже наближалися до закруту. Бо¬ кипiли тут що багато. I не розгорнеш ударну мiць як слiд. Воронеж став побiчним пунктом вiйни. Справдi, чого турбугться про нього?
  Почався артобстрiл, i стала засипати пiском та уламками. Мчали штурмовики. Багато ¬х було i всi настирливi, мов мухи.
  Дiвчина висловилася:
  - Наче настирливi мухи лiзуть гади.
  I кинула босою нiжкою гранату, збивши нею нiмецький, реактивний штурмовик.
  Пiсля чого i Зоя вчинила також. Теж кинула босою нiжкою гранату та звалила фашиста.
  Прочiрiкала:
  - Я босонога мрiя, i просто велика краса!
  I знову войовниця дала чергу.
  Руда Августина також без надмiрних проблем вчинила. Босою нiжкою таранила кидком гранати машину. Рознесла ¬¬ на уламки. Якi розсипалися по всiй площi та ру¬нах Воронежа.
  А далi ще крутiше...
  I Свiтлана як вiзьме, i гранату босими пальчиками нiжок метне. I всiх супостатiв без проблем рознесе. Тож стаг, немов у трунi, стрiмко i без зайвих антимонiй.
  Нiмцi надто багато втратили у боях за Воронеж i знову взяли паузу.
  Трохи покуролiсили. Побачила поодинокий нiмецький штурмовик. I взяла i босою нiжкою жбурнула по ньому гранату. Рiзаючий предмет полетiв високою дугою. Догодив прямо до нiмецько¬ машини, розколовши ¬¬ на частини. Пiсля цього блондинка-термiнатор сказала:
  - Я вам не лялька!
  Пiсля чого войовницi дружно перекинулися на животи. Майнули босими п'яточками.
  Триваг липень, бо¬ та обстрiли. Обсипають позицi¬ росiйських вiйськ снарядами. I луплять iз потужних знарядь. Просуваються фашисти в районi закруту Дону.
  Там г сво¬ во¬ни та геро¬. Воюють i на дисколетах фрицi. Особливо красивi дiвчата: Гертруда та ¦ва. Вони керують дисколетом i трощать росiян у небi.
  Наташка пальнула в небо. Збила нiмецький безпiлотний, по радiо керований апарат "Рама"-7. I сказала:
  - Буде людям щастя.
  Зоя метнула босою нiжкою гранату по нiмецькому штурмовику, який вилетiв, неначе плiтка i прочирикала:
  - Щастя на вiки!
  Августина теж босою нiжкою запустила подарунок смертi i прошипiла:
  - У радянсько¬ влади...
  Свiтлана теж кинула палаючий предмет, звалила фашиста i буркнула:
  - Сила велика!
  Але нiмцi пiшли... I дiвчата трохи заспоко¬лися.
  Наташка помiтила з сумною посмiшкою:
  - Ну, скiльки ця вiйна може тривати!
  Зоя з натхненням помiтила:
  - Ми за цi роки стали сильнiшими, але нiтрохи не постарiли!
  Руда Августина хихикнула, i босими пальцями роздавила настирливу муху:
  - Звичайно ж нi! Не постарiли! Я, як i ранiше, така ж вогняна як i ранiше!
  Свiтлана хихикнула i помiтила:
  - А вiйна взагалi дiвчат омолоджуг. Вождi приходять i йдуть, а молодiсть у дiвчат залишагться!
  Наташка вiдповiла з широкою посмiшкою:
  - Нас омолоджують - росiйськi Боги!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Та нашi Боги, слов'янськi Боги!
  Вогняна Августина проспiвала:
  - Ми живемо на батькiвськiй землi! Дiти Лади - чудовi дiти! I рокiв на крилатому конi, Русь у далекi тисячолiття!
  Свiтлана хихикнула i вiдповiла:
  - З неба дзвони гримнуть - дощ проллг зливою! Я бiжу в свог дитинство - лiтнiй дощик за мною!
  I Наташка пiдхопила з ентузiазмом:
  - За мною!
  I войовницi ляскали сво¬ми босими, точеними нiжками. Адже вони й справдi здатнi такi чудеса творити. Жодна сторiнка в життi перекинулася.
  Ось цiле поколiння воякiв зростаг. Вже борються у лавах Червоно¬ армi¬, тi, хто народився мало не пiсля початку вiйни.
  Ось, наприклад, Андрiйко. Босоногий хлопчик у шортиках. Тринадцять рокiв, а як воюг? Та нещасний певною мiрою хлопчик, який не знав свiту.
  Наталя поманила Андрiйку. Погладила пiонеру свiтле волосся. Бач який вiн засмаглий, мов шоколад. Дiвчина дала хлопцевi цукерку. Той похмуро буркнув:
  - Солодке шкiдливо...
  Але таки зжував частування. Так свогрiдний хлопчик. Наталя взяла i простягла руку. Полоскотала пiонеру огрубiлу пильну ступню. То у вiдповiдь почав лоскотати голу пiдошву Наташки. Пригмно, коли тебе торкаються руки хлопця.
  Наталя помiтила:
  - Ти ростеш Андрiйко! Якщо проживеш ще кiлька рокiв, я тебе повчу.
  Хлопчик здивувався:
  -Чому?
  Наташка хихикнула:
  - Як кохатися!
  Андрiйко зневажливо пирхнув:
  - Я це вже бачив!
  Наташка похитала головою:
  - Те, що ти бачив це спарювання тварин. А я повчу тебе красиво та дуже пригмно!
  1 серпня 1947 року застало дiвчат в окопах. Вони боролися iз фрицями. Вже багато минуло часу, пiсля початку Велико¬ Вiтчизняно¬ Вiйни. Ось ця подiя.
  Наташа стрiляг по гiтлерiвцям, i жбурляг босою, точеною нiжкою гранату, промовивши:
  - За велич комунiстично¬ кра¬ни!
  Пiсля чого вишкiрила зубки.
  Дiвчина тут б'ються, за традицiгю майже голi. Одягли лише червонi, вузькi трусики борються i шаленством заражають iнших бiйцiв.
  I ведуть собi вогонь. I стрiляють дуже влучно. Немов снайпери та войовницi вищо¬ космiчно¬ ланки.
  Зоя також стрiляг. Викошуг гiтлерiвцiв i щебече:
  - Ах ти, Батькiвщина моя та велика сiм'я!
  I босою нiжкою жбурляг гранату. Чудова дiвчинка.
  А волосся кольору сусального золота.
  Зою катували свого часу фашисти. Спочатку вiдвели до хати, i роздiли до трусiв. Стали мацати, лiзти руками у чутливi мiсця. Потiм били гумовими шлангами. Били по грудях, i з бокiв, i з стегон. Далi було найпринизливiше - згвалтували за допомогою гумово¬ кийки. Але вiдчуття такi гострi. Одночасно разом iз болем Зоя зазнала оргазму i скiнчила. Гiтлерiвцi смiялися.
  Потiм знову гвалтували писану красуню палицею, а потiм i самi взялися за не¬... Двадцять п'ять молодих, голодних солдатiв пройшлися дiвчиною. Нехай уже не незаймана, але все-таки людинi. А це i насолода i бiль. Такi найгострiшi вiдчуття. Особливо якщо -валтують у п'яту точку.
  Але хоч не били. Видно, гiтлерiвцям сподобалося мати ¬¬ в рiзнi точки. Вони ¬¬ не стали вiшати. Поки Зоя, зрештою, не втекла. Перед цим ¬¬, до речi, виганяли на мороз босу та майже голу. Але на цей момент Зоя вже встигла звикнути до холоду. I втекла в одних лише трусиках. А що вона ж войовниця найвищого червоного пiлотажу.
  Аврора теж бореться геро¬чно. Викошуг фашистiв i спiваг:
  - Батькiвщина, партiя, комсомол! Гiтлеру буде мiцний розгром.
  I теж як метне босою нiжкою гранату.
  Все у дiвчат круте i розв'язне.
  А Свiтлана теж як вiзьме та лупне. I викосить фрiцiв. I босими пальчиками нiжок пiдсадить гранату.
  I прореве при цьому:
  - За справу боротьба комунiзму!
  Наташа теж стрiляг, вибиваг фашистiв i шипить:
  - В iм'я Вiтчизни святий!
  I кинута босими пальцями нiг граната розкидаг гiтлерiвцiв. А дiвчата все веселiшими стають i спiвають все собi з дикою радiстю.
  Зоя теж стрiляг з влучнiстю Робiн Гуда. Веде вогонь собi та спiваг:
  - Люблю Росiю! Потужну кра¬ну! Ну чому не знищено Гiтлера? Не розумiю!
  I теж босими пальчиками нiжок як вiзьме, та жбурне гранату. I фашистам каюк.
  Аврора довбала фрiцiв. Шпурнула босою нiжкою лимонку i пискнула:
  - Але пасаране! Точений удар!
  I Свiтлана, як дасть чергу. Як розкидаг гiтлерiвцiв. Як ¬х усiх замочить i пискне:
  - Слава Всевишньому Роду!
  I теж кине босою ногою гранату.
  I Наталя теж дасть чергу. Зрiже фашистiв. I метне босою ногою гранату, пропищавши:
  - Так Святитися твог iм'я!
  I знову вишкiриться. Перлинними зубками виблискуг.
  А тут ще й Зоя пiддасть. Iскрометно фашистiв накриг. I запищаг, шпурляючи босою ногою гранату:
  - Войовниця, смерть усiм приносячи!
  I знову довбаг вбивчою чергою!
  А ось i Аврора як лупе. I гробне. I босими пальчиками нiжок подарунок смертi пошле.
  Пiсля чого прочiркаг:
  - Слава доблесним росiйським во¬нам! Заплiчних справ майстрам!
  I Свiтлана теж за гiтлерiвцями як урiже. Як ¬х викосить, як серпом, i пiдстрибне:
  - Я войовниця, яку не забудуть...
  I знову босою нiжкою, як припустить по ворогах Росi¬. I як граната та полетить.
  Дiвчина, звичайно ж, багато пам'ятаг. Наприклад, як ще сорок першого року фрицi змусили в мороз двох босих дiвчаток копати яму. А дiвчатка, ще не такi загартованi. I звичайно ж, ¬хнi нiжки спочатку почервонiли, а потiм i посинiли вiд холоду. I було боляче.
  А нелюди-фашисти щоб зiгрiти, стали бити палицями по п'ятах. Дiвчатка знепритомнiли. Пiсля чого на них вилили ще пару кадень крижано¬ води. Ледве не вморили.
  На щастя, нещасних дiвчат пiдiбрала знахарка. Виходила ¬х. I навiть кiнцiвки не довелося ампутувати. Дiвчата виросли та стали партизанками. Мстилися фашистам.
  Хлопчиковi пiонеру Олександру Григоровичу пощастило менше. Його гiтлерiвцi, спiймавши, роздiли. I повiсили на морозi на дибу. А босi ноги пiонера затиснули в колодку i пiдсiли камiнь вагою в центнер. Хлопчик хрипiв розтягнутий на морозi. А його фашисти ще й грiли, пiдносячи смолоскип до задубiлого тiла. Ось це нелюди гiтлерiвцi.
  Хлопчик провисiв три днi i три ночi, а на четвертий день, не витримавши тортур, помер.
  Жорстоко вели себе загарбники.
  Комсомолку Свiтлу теж подiли. Подали ви велику скляну банку. Залили водою та виставили на мороз. I так щоб усi жителi бачили, як замерзаг у крижанiй водi комсомолка, що покривагться льодом. Який це жах.
  Свiтлана стрiляг по гiтлерiвцях i шепоче:
  - Фашизм не пройде! Слава Росi¬!
  Наташка теж стрiляг. Дуже влучно кидаг босою ногою гранату та кричить:
  - Не ляжемо пiд Гiтлера!
  Зоя пiдтверджуг урочистим тоном:
  - Нiколи не ляжемо!
  I також вiдкриваг вогонь.
  I боса нiжка жбурляг гранату.
  Аврора веде вогонь. Розправлягться з фашистами i кричить.
  - Слава росiйським богам!
  I знову метаг босою нiжкою гранату.
  I Свiтлана палить дуже влучно. I кричить:
  - В iм'я життя на Землi!
  I знову метаг босою ногою дуже влучно гранату.
  I фрицi видихаються.
  Дiвчата вiдбили атаку фашистiв i наступив наступний день: 2 серпня 1947 року. Красунi знову вiдбивали атаку. Трохи пострiляли, пожартували потiм iз чоловiками.
  Наташка згадала, як вона в сорок другому роцi трохи побродила дорогами вiйни в тилу ворога.
  Iшла собi босонога дiвчина в простiй, ситцевiй сукнi. Iти було легко та пригмно. Лiто, в бiле, трохи золотисте волосся Наташки вплетений вiнок. Голi пiдошви дуже пригмно колють камiнчики. Дуже огрубiли у дiвчини ступнi, i ¬й не боляче. I навiть пляшковi уламки не страшнi мозолям.
  Наташка йшла собi, будучи розвiдницею. Вона дуже гарна дiвчина, i це можна користуватися для блага кра¬ни.
  Спокусити когось, обкрутити. Сорок другий, втiм, для Росi¬ важкий. Пiсля початкових успiхiв пiд Москвою, Ленiнградом, на пiвднi, Червона армiя знову почала програвати.
  Радянськi вiйська розбитi пiд Харковом i потрапили до казана. I гiтлерiвцi вже йдуть до Воронеж. Звичайно ж, цього настрою не пiднiмаг. Дiвчина вранцi зiрвала листiвку.
  Щойно нiмцi оголосили про взяття неприступно¬ фортецi Севастополь. А ще трохи ранiше, повiдомили i падiння в Африцi, теж незламно¬ цитаделi Толбук.
  Ось iде дiвчина босонiж, тупаг огрубiлими пiдошвами кам'янистою дорогою i думаг.
  Що може бути далi? Невже фашисти переможуть? Адже ¬хня сила винятково велика. Так настрiй зiпсувався. Дiвчина прочiрiкала:
  - Сталiн живе у могму серцi,
  Щоб ми не знали смутку...
  У космос вiдчинили дверцята -
  Зiрки над нами виблискували!
  Дiвчина раптом побачила хлопця. Бiлобриса, симпатична дитина рокiв десяти. Худенький звичайно, але спритний, у шортиках, i з голим шоколадним торсом вiд засмаги.
  Хлопчик пiдбiг до Наташки. Свиснув i крикнув:
  - Брешуть фашисти! Не засмучуйся, ми все одно переможемо!
  Дiвчина рiшуче вiдповiла:
  - Звичайно ж, переможемо! Iнакше i бути не може!
  Хлопчик кивнув i повiдомив:
  - Наташка, знагш, командир тебе попереджаг, не ходи до села Новоселове. Там фрицi влаштували засiдку.
  Дiвчина згiдно кивнула:
  - Дякую за попередження. Але хто доставить записку?
  Хлопчик запропонував:
  - Давай я. Вони всi дорослi перевiряють, навiть жiнок. Але дитина може проскочити.
  Наташа витягала з трусикiв записку i засунула хлопчику, але при цьому запитала:
  - А якщо тебе зловлять?
  Хлопчик, дивлячись прямо в очi, вiдповiв:
  - Буду, як Мальчиш-Кiбальчиш терпiти тортури, i помру з гордо пiднятою головою.
  Наташка посмiхнулася. А потiм похрумнiла. Згадала, як двох пiонерiв рокiв дванадцяти впiймали фашисти. Зiрвали з хлопчикiв одяг i зв'язавши ззаду дротом руки вигнали голих та босих на лютий мороз. Потiм водили ¬х снiгом, i знову заганяли до хати. Водили, доки не замерзали ¬х супроводжуючi конвойнi. Пiонерам було не зручно, але вони терпiли. Хлопчики досить мiцнi.
  Потiм бачачи, що морозу пiонерiв не бере, гiтлерiвцi почали палити дiтей вогнем. I в цьому досягли успiху. Коли кат до голих грудей хлопця приклав розпечене залiзо, хлопчик вигукнув:
  - Хай живе Сталiн!
  Потiм широкi смуги червоного вiд жару металу приклали до босих, огрубiлих пiдошв хлопчака. Жiнка-кат з великою насолодою втягувала нiздрями запах смаженого м'яса. Пiонер знову закричав:
  - Звiйтесь червонi прапори над Рейхстагом!
  I показав мову. Тодi гiтлерiвцi розпеченими щипцями вирвали мошонку. Пiонер помер вiд болючого шоку.
  Так фашисти наводили новий порядок.
  Дiяли грубо та жорстоко. I тортури йшли постiйно.
  Наташка знову жбурляг босою нiжкою гранату. Розкидаг фрицiв i щебече:
  - Нехай буде рай на всiй Землi! Рай комунiзму, в якому цвiте кра¬на порад!
  Зоя теж запускаг босими пальцями нiг гранату i цвiрiнькаг:
  - I слава прийде на землю!
  Пiсля цього дiвчина даг дуже влучну чергу. Викошуг супротивникiв. I знову скеля зубки.
  А далi веде вогонь Августина. Вибиваг фашистiв i пищить:
  - За Батькiвщину! За Сталiна!
  I знову кинута ¬¬ босою нiжкою граната, гiтлерiвцiв розкидала. Сильно б'ють войовницi.
  Не дають ворога спуску.
  Свiтлана теж кидаг босою нiжкою гранату. Розмальовуг гiтлерiвцiв i пищить:
  - Слава нашим росiйським дiвчатам!
  I войовницi як розсмiються. Вони ж такi красунi, що ¬х можна й справдi виставляти на конкурс: Мiсiс Всесвiт. Про груди у них такi пишнi та водночас пружнi. Так люблять вони займатися сексом iз чоловiками. Tх це капiтально збуджуг.
  Особливо коли тiла мацають i ще щипають за соски.
  Наташа згадала, як ¬¬ свого часу обшукували полiца¬. Це справдi клас. Коли чоловiк волохатою лапою тобi залазить прямо пальцями у лоно. Як це дико збуджуг та пригмно.
  Потiм Наталка ¬х усiх убила. А що з полiцаями ще робити? Але того, хто ¬¬ помацав, вона ще й з-валтувала, прив'язавши до лави. Адже це так круто - -валтувати чоловiкiв.
  Пiсля чого Наталя випалила фашистському посiбнику на лобi розпеченим залiзом п'ятикутну зiрку. Отак iз гiтлерiвцями i треба чинити
  Дiвчата вiдволiклися i стали трощити фашистiв.
  Молотять фрицiв, що насiдали. I вiдбивають таку шалену та пекельну атаку.
  Наташа пiдспiла, зрiзуючи гiтлерiвцiв;
  - Дiвчатка у великiй нуждi! Де ж ти хазя¬н де!
  Та вже бiльше двох рокiв як немаг у Червоно¬ Армi¬ рiвного гiтлерiвцям танка i краще не стало. Навпаки, фашисти Червону армiю пiдтискають.
  Зоя прочiрiкала:
  - Хай буде наша Батькiвщина на космiчних трасах!
  I босою нiжкою запустить лимонку. Таке ось хортове дiвчисько.
  Августина паля по супротивнику, прошипiла;
  - Сталiна, Сталiна, Сталiна! Ми хочемо Сталiна!
  I жбурне гранату босою нiжкою.
  Свiтлана, стрiляючи, продовжуг:
  - Щоб зламати нас не змогли, стати господар iз Землi!
  I знову летить кинута босою нiжкою дiвчини граната.
  Наташа скосила пару шеренг i видала:
  - I Адольфа розiрви!
  Дiвчата ще не вiдмовилися вiд можливостi перемогти фашистiв. 3 серпня 1947 року битви кипiли на повну силу.
  Одночасно гiтлерiвцi намагалися вiдрiзати вiд сво¬х баз радянськi вiйська, що не встигли вiдiйти за Дон. У чому мiж iншим навiть трохи досягли успiху.
  Герда та ¬¬ танковий екiпаж, як завжди на вiстрi атаки.
  Дiвчата в одних трусиках та босi. Стрiляють собi та ведуть бiй.
  Машини на чотирьох войовниць цiлих двi. Компактнi та дуже зручнi, пiрамiдальнi.
  Герда за допомогою босих пальчикiв нiг, натискаючи на джойстик, стрiляг. I дуже влучно влучаг. Вiдриваг вежу радянському танку.
  Пiсля цього вимовляг:
  - Я термiнатор iз волоссям кольору снiгу!
  I люто регоче... Смикагться собi мов марiонетка.
  Шарлота також стрiляг. Дуже влучно потрапляг i реве:
  - А великий Рейх, нам сказав не дрейф!
  I босою нiжкою як натисне.
  Настало 4 серпня, цього разу найспекотнiший день лiта. Нiмецькi танки борються на закрутi Дону. Бо¬ киплять i у Сухумi. Повно кровi та руйнувань. I тому божевiльних не повернути.
  Шарлота та Герда голяка в танку. Тiльки на них тоненькi трусики i лишилися.
  I ведуть вогонь дiвчини, пробиваючи танки тридцять четвiрки, що намагаються пробитися до них, що рвуться немов скаженi пси. I навiть цi пси скажемо так крутi. I всiх розбивають iз розсiканням.
  До них ти так просто не пiдiйдеш.
  А войовницi лютi.
  . РОЗДIЛ ¦ 11.
  Серпень 1955 року. Красивi дiвчата борються з фашистами. Нiмцi напирають на Воронеж. Намагаються пресувати гiтлерiвцi росiян.
  Наташка стрiляг, зрiзаг шеренгами. I кидаг босою нiжкою гранату, розкидаючи супротивника:
  - Буде все супер!
  Зоя теж даг хльостку чергу за фашистами. Скосила фрiцiв. I кидали босими нiжками лимонки.
  Дiвчина кричала:
  - Це гiпер!
  Тут i Августина теж взяла, i пiдхльоснула по гiтлерiвцям. I теж кинула босою нiжкою забiйну силу.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Рознесемо Гiтлера!
  Далi Свiтлана взяла та кинула босими пальцями нiг забiйну гранату. Дiвчата взяла i знесла фашистiв, прочiрикала:
  - Це супер!
  Наташка агресивно помiтила:
  - Ми супербiйцi!
  I знову кинула босою нiжкою гранату. Це дуже гарно.
  Тут Зоя дуже гарно зробила. Потiм боса нiжка, дуже гарна дiвчина нею кинула, i розбила фашистiв.
  - Ми будемо дуже круто!
  Потiм дiвчина вогняна Августина взяла i дуже красиво зробила кидок босими пальцями нiг, розкидало на всi боки фашистiв:
  - Ми всi супердiвки!
  Потiм i Свiтлана дуже гарна дiвка, i така блондинка з босими нiжками миготить гранатами. I дiвчина взяла та розкотила фрiцiв, дуже гарна дiвка.
  Дiвчина в одних трусиках. I проворкувала:
  - Дiвчата бувають рiзнi! I дуже червонi!
  Дiвчата взагалi дуже крутi, i вiчно босi.
  Свiтлана, наприклад, босонiж бiгала всю вiйну. I ще в сорок першому роцi рушили вона лiсом. Tй уже не вперше. Вона в дитячiй, трудовiй колонi¬ працювала босонiж, i в легкому тюремному платтi до самих морозiв. Потiм дiвчинка навiть по снiгу бiгала босою. Ось i Августина була у колонi¬. Там дiвчатка змогли майже голi працювати на суворому Сибiрському морозi.
  I ¬х це не лякало. А як дiвчаткам добре по кучугурах босих бiгати снiгом. I що голi п'яти кусали морози. Не так уже й страшно. Босу пiдошву покривають мозолi, i дiвчаткам було не боляче, вiд крижано¬ кiрки.
  Вони ось так дуже круто. Бiгали босi дiвчата i працювали сокирами.
  Дiвчатка дуже добре працювали.
  Дiвчата були дуже шаленi. Знову кидають босими пальчиками нiжок гранати.
  I розбивають фашистами. Дуже крутi треба сказати войовницi.
  Дiвчата кидають босими нiжками по супротивнику.
  Наташка стрiляг дуже влучно по фашистам.
  I рознесла ще фрiцiв.
  Дiвчина дуже симпатична... I дуже боса та красива Наташка, дуже агресивна.
  Але для дiвчини треба трощити свог, що цiкаво.
  Тут Олег Рибаченко та Маргарит Магнiтна, стали битися.
  Хлопчик i дiвчинка трощили нiмцiв.
  Олег Рибаченко виглядав як хлопчик одинадцяти рокiв. I трощив фашистiв. Або тих, хто схожий на фашистiв.
  Хлопчик кинув босою ногою по фрицях. Розкришив та перемiг.
  I дав чергу.
  I Маргарита дуже сильно лупнула що трохи розкосили фрицям.
  I трощила нiмцiв. I дiвчина дуже гарно вела битву.
  I босою нiжкою метнула дуже гарно. I розбило супротивника.
  Маргарита дуже вагомо замочила нiмцiв.
  Гiтлерiвцi дуже швидко наступали.
  Маргарита, дуже сильно ламаючи супостата.
  Босi нiжки дiвча так ламали дуже красиво гiтлерiвцям хребет.
  Дiвчата такi агресивнi.
  I йде батальйон за хлопцями. Дiвчата в одних трусиках i дуже красивi. Атакують нiмцiв, i дуже завзято.
  Тремтять ¬х оголенi груди з рубиновими сосками. I борються дiвчата iз надзвичайним натиском. Вони трощать собi нiмцiв. I гiтлерiвськi вiйська пiддаються.
  I ось уже нiмцi починають задкувати.
  Веронiка кидаг гранату босими пальчиками нiжок. Розкришила солдатiв i пискнула:
  - Любов це життя!
  Вiкторiя дала влучну чергу. Зрiзала супостатiв. I кинула босими нiжками гранату.
  I пiсля чого прочирiкала:
  - Славиться наша Вiтчизна!
  Тут i Юлiана дiвчина дуже гарна, i дружина генерала, як вiзьме та запустить гранату та проворкуг:
  - Генiальний експрес!
  I далi руда Ганна. Дiвка така ось крута i надзвичайна. Зiм'яла фрiцiв, замочила ¬х. I босими нiжками пiдлетiла граната. I розкидала супротивникiв.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Русь свята царя Йосипа Сталiна!
  I дiвчисько як пiдморгне сво¬ми сапфiровими очима. I оскалить сво¬ зубки-клики.
  А далi вже Олiмпiада: дiвчина-богатир, що запускаг голими ногами цiлу зв'язку гранат.
  I розтiкаються на всi боки рiчки кров iз гiтлерiвцями.
  Адже батальйон голоногих дiвчат, у трусиках на вiстря атаки i вибиваг нiмцiв.
  Дiвчата дуже влучно стрiляють, але при цьому не зазнають втрат. Коли дiвчинка гола i в одних трусиках, вона практично невразлива. I ¬¬ зачепити вкрай важко.
  От i не влучають нiмцi в дiвчаток, нi снарядом, нi кулею, нi осколком. Ну що ж? Бiй г бiй!
  Веронiка стрiляг собi. Вражаг супротивника, i кидаг босою нiжкою гранату, i щебече:
  - Це буде дуже класна гра!
  I Вiкторiя - це войовниця-командир. Як голими грудьми трусить, i червоними сосками випустить подiбнiсть блискавки. I потiм боса нiжка кидаг гранату.
  Розбиваг ряди супротивникiв.
  Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Я г супердiвка!
  I скеля собi зубки.
  А далi Юлiана. Теж дiвчисько рiдкiсно¬ краси. Як довбане по фашистам. Точнiше не фашистами, а нiмцями, якi, втiм, виють з Росiгю чи СРСР.
  А на престолi цар та голова, що став iмператором радянсько¬ iмперi¬. А це погодьтеся здорово. I настане час, коли СРСР примножить безлiч гербiв радянських республiк.
  Юлiана босою нiжкою метнула гранату i прочирiкала:
  - Хай буде в Радянськiй Росi¬ Сталiна - свiтло!
  I пiдморгнула сапфiровими очима.
  А далi вже й Ганна, руда бестiя воюг. I теж надзвичайно влучно стрiляг.
  I скалячи зубки, вимовляг:
  - Хай буде на планетi царський рай!
  I Олiмпiада босою нiжкою запустила лимонку. Розкидала супротивникiв i пискнула:
  - Слава царевi та Батькiвщинi!
  Гiтлерiвськi танки змогли захопити закрут Дону, i повернулися на пiвденний захiд, продовжуючи рухатися вздовж рiчки. Просування фашистiв було вiдносно успiшним.
  Сама конфiгурацiя фронту була на ¬х користь i, важко було перекидати Червону армiю пiдкрiплення пiд нiмецькими бомбами.
  Крiм того, дуже ефективною зброгю виявилися дисколети Третього Рейху, якi абсолютно невразливi, i таранили ламiнарним струменем радянськi машини.
  Особливо ефективно виходило через величезну швидкiсть тарiлок. Якi могла наздогнати практично будь-який радянський лiтак.
  Дiвчата-красунi Гертруда та ¦ва на такому дисколетi полювали на радянськi машини.
  Ось, зокрема, атакували два винищувачi ЯК-11, i буквально розплющили ¬х.
  Ось такi ось дiвчата, не стоять собi осторонь.
  Гертруда босими пальчиками нiжок натиснула кнопку джойстика i прочирикала:
  - Нiмецькi боги найсильнiшi у свiтi!
  ¦ва теж керувала джойстиком за допомогою босих пальчикiв нiжок i, вискалившись, проревела:
  -Ворогiв усiх замочимо в сортирi!
  Дiвча так ще штучка. Ось взяла, наприклад, пiонера. Зiрвала з хлопчика одяг i прикрутила дротом до осики. Стала потiм розпеченою на багаттi кочергою припiкати тiло пiонера. Почала з живота, потiм перейшла на груди. Не оминула й круглi п'ята хлопчика.
  Коли кочерга остигала, то дiвчина знову ¬¬ нагрiвала, а Гертруда пiдкидала гiлочки.
  Потiм вони змiнилися, i пiонера смажила ¬¬ напарниця. Блондинка-термiнатор Гертруда ще й щоки хлопчаку пiдпалила. Коротше кажучи, жодно¬ цiло¬ смужки шкiри у пiонера не залишили.
  Потiм вони взяли i розпалили велике багаття, поперчили хлопчика, посолили i стали ¬сти.
  М'ясо соковите, пiсне.
  ¦ва, пожираючи хлопчика, помiтила:
  - На таку ¬жу собi зайвих калорiй не набереш.
  Гертруда, облизуючи пальчики, погодилася:
  - Так це якiсне м'ясо. Хлопчик худий, жилистий, нежирний. Такого пригмно ¬сти.
  Дiвчата iз задоволенням лопали собi пiонера. Пiдiйшли ще двi нiмкенi. Пригдналися до бенкету. Буквальне людожерство. I смачно так, iз приправою ¬сти хлопчика.
  Одна з нiмок Фрiда помiтила:
  - Ми якось вагiтну жiнку зварили. А потiм немовля в утробi з'¬ли. Це так смачно!
  I дiвчата хором зареготали. Катування та людожерство, це круто!
  Вони просто без будь-яких забобонiв вiдрiзали хлопцевi щось i, кожна вiдкусила по маленькому шматочку.
  Пiсля чого войовницi випили i вина - розмiшаного з авiацiйним спиртом. Закушували соковитим м'ясом.
  Далi войовницi трохи потанцювали. Потiм прийшло ще кiлька красунь в одних трусиках. Вони стали до¬дати хлопця. На кiлька частин розрiзали маленьке серце. I теж з'¬ли.
  Пiсля чого взяли та бiгали босонiж по вугiллю. Скакали собi, стрибали. Потiм помчали до найближчо¬ частини. Там накидалися на чоловiкiв, спарювалися з ними, мов тварини. I це було чудово.
  Самки такi агресивнi.
  А ось зараз двi дiвчини ганяються за радянськими лiтаками. Таранять ТУ-4, змушуючи вибухати бомби в його черевцi. I всi реготати не перестають. Чудовi дiвчата.
  Як натискають босими пальчиками на кнопки джойстика. Такi ось чарiвнi красунi. Вони сила гнiву i полум'я пристрастi. I впевненiсть у перемозi дарують голi дiвча.
  Поганi правда дiвчата, що збивають радянськi лiтаки.
  Гертруда з посмiшкою запитала ¦ву:
  - Як ти думагш, Бiблiя г словом Божим?
  Дiвчина зi смiшком вiдповiла:
  - Нi!
  Гертруда з видимим подивом запитала:
  - А чому?
  ¦ва рiшуче заявила:
  - Бо небо тверде! Як дзеркало!
  I дiвчата розреготалися. Це виглядало надзвичайно кумедно.
  Гертруда логiчно помiтила:
  - А все ж таки Бог г!
  ¦ва погодилася:
  - ¦ Адольф Гiтлер пророк його!
  I знову войовницi розреготалися. Tм так весело i навiть не стрiмко.
  А воювати вони люблять. Ох i -валтувати чоловiкiв теж. Це ¬хнг кредо.
  Гертруда, збиваючи радянських лiтак, пискнула:
  - Батькiвщина моя! Я за тебе всiх повбиваю!
  ¦ва з оскалом зубiв пiдтвердила:
  - Я теж!
  I блисне сапфiровими очима. Такi войовницi крутi. I зовсiм не поганi.
  А може, i поганi... I дуже жорстокi. Ось катували жiнку рокiв тридцяти та ¬¬ сина рокiв дванадцяти - навiть не пiонера.
  Повiсили ¬х обох на дибу. А пiд босими нiжками запалили вогонь. Причому так можна полегшити жар, але до вогню вiдпуститися твiй родич.
  То хлопцевi п'яти пiдсмажаться, то дiвчатка.
  I жiнцi було боляче та морально та фiзично. Вогнем матерi запалили й груди.
  Так жорстоко катували. Люблять дiвчата вогонь.
  Ось, наприклад, хлопчикiв катувати люблять. Навiть зовсiм невинних.
  Просто палять ¬х вогником.
  Або в кислоту занурюють... Ще один спосiб тортури. Пiонера висiкти розпеченим дротом, а потiм обмазати гногм. Це i боляче i принизливо.
  Також ще й корбiтом та вапном обсипали пiонерiв. Ну i нелюди цi дiвки-термiнатори.
  ¦ва збила три радянськi машини i помiтила:
  - Ось ми катугмо людей... I це круто!
  Гертруда, скелячи зубки, сказала:
  - Особливо пригмно мучити хлопчика!
  ¦ва погодилася:
  - Дуже пригмно! Але i дiвчинку катувати непогано!
  Войовницi були тут такi радiснi.
  Гертруда звалила чотири росiйськi лiтаки i пискнула:
  - А це стане нам супер!
  I показала мову.
  Дiвчата взагалi такi прекраснi на вигляд i злi всерединi. Однiгю з тортур, що застосовували красунi, було. Ось, наприклад, вiшагш пiонера за ноги до стелi, а до рук пригднугш ланцюг. I лупиш струмом. Доводиться пiонеру пiднiмати за допомогою преса нагору. Щоб не вiдбило м'язiв.
  А потiм сил не вистачаг i знову лупить струмом.
  Ще дiвчата любили, коли хлопчики обертають колесо. Трохи сповiльнили рух, то ¬х струмом б'г. Дуже вражаг.
  ¦ва запитала сама себе:
  -А Диявол iснуг?
  Гертруда вiдповiла, скелячись:
  - Принаймнi - дияволиця - це ми!
  I обидвi крали, як захочуть. I пики осколять.
  Довелося дiвчатам вiдбивати польоти нiмецьких штурмовикiв. Войовниця-блондинка кинула босою нiжкою гранату. I збила нiмецьку ХЕ-377. Пiсля чого прочирiкала:
  - Влучнiсть у мене - невблаганна!
  Зоя теж дуже влучно кинула гранату босою нiжкою, i пискнула:
  - В iм'я Рода! I слава Росi¬!
  Пiсля чого дiвчисько пальнула.
  А далi цвяхнула i руда Августина. Надзвичайно вона влучне дiвчисько. I ще босими пальцями нiг запустила лимонку. Звалила нiмецький штурмовик.
  Той пiсля влучення розколовся у повiтрi. I стали падати на землю уламки.
  Свiтлана теж довбанула з базуки. Звалила стрiмкий, реактивний штурмовик Третього Рейху. I прочирiкала:
  - За славу Велико¬ Русько¬ землi!
  Пiсля чого босi нiжки дiвчата знову кинули вбивчу гранату. I дуже точно.
  Наташка теж не промах. Голими грудьми струснула, червоними сосками блиснула i пискнула:
  - Велич кра¬ни! Ми ангелам рiвнi!
  I показала красуня свiй довгий язик. I такий рухливий!
  Зоя теж агресивно вишкiрилася, i шипучи видала:
  - Ворог не пройде! Росiя знесе...
  Босi пальчики точених нiжок, дуже влучно метають забiйну i смертельну гранату.
  А потiм почала кидати презенти смертi та люта вогняна Августина. Дiвчина з великим серцем i довгi ноги.
  Летить пiдкинута голою п'ятою граната. I вiд штурмовика лише полум'янi бризки.
  А далi Свiтлана... Як босою нiжкою запустить, i розкришить фрицiв.
  Вiд лiтака однi лише уламки, що горять залишилися.
  Герда i Шарлота в розжареному танку, дуже голi в одних трусиках билися. Радянськi танки контратакували.
  Герда пальнула радянською машиною i зламала броню. Взяла та заспiвала:
  - Я диявола дочка!
  Шарлотта пробила захист Т-54 i додала:
  - Все можу перемогти!
  Нiмецька гармата високого тиску г дуже ефективною зброгю. Воно здатне пробивати з дуже велико¬ дистанцi¬, i перевершуг радянську 100-мiлiметрiвку на Т-54. Причому росiйськi машини не пробивають нiмецький новiтнiй АГ-50, нi пiд яким кутом. Тiльки надважкi IС здатнi заподiяти непригмностi фрицям. Але в тому й рiч, що Iсов дуже мало, i заснована машина саме Т-54. I проти цього не попреш.
  Герда натискаг босими пальчиками елегантних нiжок на кнопки джойстика. Пробуг росiйську машину з дистанцi¬ та пищить:
  - Я г краля що супермен!
  I войовниця показуг довгу, рожеву мову.
  Шарлота теж палить. Причому дуже влучно. I стрiляг собi, з люттю велико¬ пантери.
  I теж натискаг босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика.
  I свистить собi:
  - Я богць класу великий супер!
  Далi веде вогонь Герда. Гаряча по холоду блондинка. Хоча сама баба темпераментна. Ось, наприклад, комсомолку розiп'яла на соснi. Сама ¬й цвяхи в руки та ноги вбила. Пiдпалила ¬й голi груди, а потiм розпеченими щипцями, зламала пальчики на ногах.
  Ось i зараз Герда реве:
  - Ми бiлi вовчицi та пощади не знагмо нi до кого!
  I знову красуня дуже влучно стрiляг. I пробиваг ворога. Така чудова блондинка. Незабаром вона й не таке влаштуг. Знову росiйську машину з дистанцi¬ пробила. Вмiг потрапляти. I двiстi мiлiметрiв бронi ¬¬ не зупинять.
  Шарлота теж стрiляг i пищить:
  - Я верховна краля! Вас усiх заламаю!
  I босими пальцями нiжок натискаг кнопку джойстика. Руда дияволиця, вчора пiонера катувала. Побила хлопчика пучками кропиви. Потiм посипала пухирi сiллю. А потiм пiднесла запальничку. Руде полум'я хижо лизнуло дитячу п'яту. Ось худоба руда! Як вона погано поводиться. Просто пекельне звiрятко, всiх мучить без жодно¬ жалостi i слабкостi!
  Проте, гiтлерiвцям вiдповiдають радянськi дiвчата.
  Войовницi ведуть собi вогонь. Вони холоднокровнi та розважливi.
  Наташка босими пальчиками нiг кинула гранату. Розлетiлися на всi боки найманцi.
  Наташка прошипiла:
  - Все неможливе нехай збудеться у нас!
  Зоя теж босими пальчиками нiжок припустила лимонку. Розкидала фашистiв i пискнула:
  - Та моя Батькiвщина найсвятiша!
  I пiдморгнуло дiвчисько.
  А тут вогняна Августина як пiддасть босою нiжкою по фашистам. Розкидаг ¬х у рiзнi та дуже далекi сторони. I прочiркаг:
  - Я г ведення смертi!
  I Свiтлана голою п'ятою надiслала гранату. Летять на всi боки фашисти. Гинуть без будь-яко¬ надi¬ на найменший порятунок. А як грацiознi дiвчата.
  Свiтлана дала чергу i заспiвала:
  - Ось мiй новий бiй! Я пiду з тобою!
  Ось через ру¬ни лiзе сильний нiмецький танк. У разi АГ-100. Такого монстра так просто не пробити. Але росiйськi дiвчата готовi до подiбно¬ битви.
  I дуже влучно б'ють з базуки. Був у гiтлерiвця стовбур, так узяли i зiм'явся. Це взагалi чудово.
  Наташка агресивно прогарчала:
  - Хай буде рай на землi!
  I знову летить кинута ¬¬ босою ногою граната. Цей смертельний подарунок анiгiляцi¬.
  А далi Зоя як вiзьме та лупне по фашистах. Як вона ¬х розкидала i зiм'яла. I дуже войовнича краля.
  I босими пальцями нiг як зацвiтаг гранатiв. I одержують фашисти по рогах.
  I Августина теж довбаг по гiтлерiвцях. I ¬¬ гола п'ята як завжди при справi.
  Розкидала фашистiв, наче тарганiв по кутках. I проворкувала:
  - Я рудий чорт!
  А далi вже Свiтлана, теж як вiзьме, i б'гться по гiтлерiвцям. Розкришить у кривавий фарш, i пищить з дикою люттю:
  - Я жорстоке дiвчисько!
  Перемир'я перервалося. Знову киплять битви i йдуть на штурм Воронежа фрицi.
  Наташка даг чергу. Летить кинута босою нiжкою граната. Збиваг фашистiв i розкидаг супротивникiв.
  Пiсля чого оглушливо регоче:
  - Я блондинка, яка знищить усiх!
  Зоя теж дуже оригiнально помiтила, викошуючи фашистiв:
  - I медовi блондинки крутi.
  I вiд босо¬ нiжки вилiтаг граната, i всiх трощить.
  А далi вже стрiляг Августина. I дуже точно. Збиваг фашистiв i цвiрiнькаг на всю горлянку:
  - Я дiвчина супер.
  I босi пальчики нiжок теж дуже влучно жбурляють гранату.
  Ось i Свiтлана запускаг свiй прикид. Роздерла фашистiв цiгю чергою. I прочирiкала:
  - Я прапор Батькiвщини святий!
  I знову босою ногою кинуто лимонку.
  Мiцно борються дiвчата. Б'ються нiби реальнi богатирi. Вони повно непереможностi.
  Наташка веде собi вогонь i заливаг свинцем найману рать. I не бо¬ться нi танкiв, нi ракет.
  Хоч i летять тут балiстичнi богголовки. Такi лютi, i вiдчайдушнi, здатнi на все!
  I вiд босо¬ ноги летить граната. I разом iз нею руйнування назрiваг та знищення.
  Зоя також даг чергу. Викошуг фрiцiв. Скеля собi зуби, що кольори перлiв, i смiгться:
  - Я г дама, що робить супер!
  I ¬¬ оскали зубiв, запросто вбивчi.
  I Августина також знищуг супротивника. I викошуг без зайвих проблем. I босi пальчики пускають нову гранату.
  А дiвчина смiгться:
  - Я вас усiх зжеру!
  А далi Свiтлана веде вiдчайдушну пальбу. I дiг дуже енергiйно. Скосила супротивникiв. I босою нiжкою пущена дуже влучна граната, iз вбивчою начинкою.
  Дiвчина реве:
  - Фашистам дракона смерть!
  I знову усмiшка. Четвiрка дiвчаток явно нiколи не подасться.
  А в iнших мiсцях фашисти вже атакують.
  Зокрема Герда та Шарлота залишилося, щоб замкнути котел - лише кiлометрiв двадцять.
  I дiвки стрiляють собi... Вони чудовi та дуже мускулистi. Tхнi тiла просто вищий смак i сила.
  Але душi чорнi... Наче вугiлля чи навiть гiрше.
  Ось, наприклад, Герда взяла i придумала нове катування. Хлопцiв чотирьох прикрутили дротом до сталевого колосу та пiдключили генератор. Чим швидше колесо обертагться, тим слабше лупить струмом. А що повiльнiше, то сильнiше.
  Жорстока поведiнка у Герди. Хлопчики, обливаючись згодом, бiжать, штовхають колесо.
  А дiвчата-нiмцi з кошика вугiлля пiд ¬хнi босi нiжки кидають. Жорстока поведiнка у дiвчат - нiчого не скажеш. Дуже жорстоке.
  Герда втiм, i сама любить бiгати розпеченим вугiллям.
  Ось вистрiлила по радянському танку, збила вежу i сказала, химерно скалячись Шарлотi:
  - Ось моя тезка зi "Снiгово¬ королеви" велика нiжка.
  Шарлота хихикнула. Теж лупнула по радянському танку i запитала:
  - А чому?
  Блондинка-термiнатор вiдповiла:
  - Вона попросила собi вiз i пару черевикiв, щоб знову вирушить шукати по свiту братика Кая. А що слабко босонiж iти далi?
  Шарлота знову лупнула по радянських танках i вiдповiла:
  - Це правда! Дiвчинка вже звикла ходити босою i легким гвропейським морозом. Могла б витримати подальший перехiд. Iшла вона босонiж по снiгу i жодного разу не чхнула!
  Герда засмiялася i помiтила:
  - Та й босонiж вона ходила досить довго, раз обiйшла половину свiтла. Чи не взуття для дiвчинки велика розкiш.
  I засмiялася бiлявка. Взимку вони проводили експерименти. Гоняли босими, i майже голими хлопчика та дiвчинку по морозу. Спершу десять хвилин i в теплу хату. Потiм двадцять хвилин та п'ять вiдпочинку у теплi. А потiм пiвгодини i далi годину. I так усю нiч.
  Дiти опухли вiд холоду ноги. Але хлопцi досить загартованi, взуватись звикли тiльки в морози.
  I потiм босоногих пiонерiв погнали вугiллям. Хоч i огрубiли у дiтей п'яти, але живi й обгорiли звично. Що було з бранцями далi Герда не пам'ятала. Сама вирушила битися. У всякому разi, ¬хня четвiрка, не обувалась уже з сорок першого року, коли стали воювати в пустелi, в армi¬ Роммеля. Такi ось крутi дiвчата.
  Ось знову гiтлерiвцi атакують. Дiвчата зустрiчають фашистiв влучними пострiлами, вибиваючи супостатiв.
  I кидають босими нiжками гранати.
  Втiм, войовницi ще дещо придумали. Ось взяли, наприклад, i електрику пiдключили. I шарахнули по гiтлерiвцях електророзрядами. А ¬м самим дiвчатам пiдсмажило п'яти.
  П'яточки у дiвчат такi кругленькi, рожевi, дуже пригмнi на вигляд i на дотик.
  Нiмцi та iноземнi дивiзi¬ так злякалися, що вiдступили...
  Наташка, облизуючи губи, помiтила:
  - Дякую Богу Сварогу!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Це справдi великий Бог! Але Iсус також великий Бог! Тож майбутнг за нами!
  I дiвчата дружно пiдморгнули одне одному.
  Августина вискалив зубки, запропонувала:
  - Давайте чогось вип'гмо? Наприклад, гарного вина, яке пiниться вiд дрiжджiв!
  Свiтлана з ентузiазмом пiдхопила:
  - Саме так! Вiнця iз прянощами! Це так добре палить жирок!
  Наташка розсмiялася:
  - А у нас немаг жиру! Ми взагалi войовницi з тiлами, як лита сталь!
  Зоя вигукнула:
  - Тодi й перемога до нас неодмiнно прийде!
  Августина з цим погодилася на всi сто:
  - Неодмiнно нам пощастить! Хоч вiйна триваг вже п'ятнадцятий рiк!
  Наташка округлила очi i пискнула:
  - Ось жах!
  I дiвчата синхронно перехрестилися.
  . РОЗДIЛ ¦ 12.
  Гiтлерiвська авiацiя намагалася розбомбити радянськi позицi¬. Вона ¬х буквально пресувала та знищувала.
  Вiд однiг¬ бомби Та-500 зносився цiлий радянський завод. I це були нищiвнi удари.
  За штурвалом такого лiтака сидять: Хельга, Маргарет та Гейла.
  I цi войовницi натискають босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, посилаючи бомбовi подарунки смертi в супротивника. I руйнуючи радянський оборонний потенцiал.
  Спроба росiйських винищувачiв атакувати закiнчугться крахом. Нiмецькi тридцятимiлiметровi гармати легко збивають лiтаки СРСР.
  I тут проти гiтлерiвсько¬ сили не попреш: фашисти просто термiнатори!
  Дiвчата смiються, i згадують як вони пiонера на дибi катували, i лупили колючим, розпеченим дротом. А той корчився i верещав вiд дикого болю.
  А його все били, били, а потiм дитячi круглi п'яти пiдсмажили на багаттi.
  Хлопчик вiд больового шоку раз у раз втрачав свiдомiсть. Його приводили у собi i знову за дрiт.
  Поки не закатували до смертi.
  Така вже це трiада дiвчат-льотчиць Третього Рейху: Хельга, Маргарет та Гейла.
  Полiзли знову, наче жаба на корч фашисти. Дiвчата Червоно¬ Армi¬ зустрiли ¬хнi сильнi удари.
  Точними та влучними пострiлами змiтали фашистiв, а потiм ще й кидками за допомогою босих нiжок гранатами.
  Дiвчата билися вiдчайдушно.
  Але бiй був дуже тяжкий. Ось одному з пiонерiв вiдiрвало голову. Але Наталка поцiлувала хлопчика в губи i пропищала:
  - Ти будеш в Iрi¬ у серця Рода!
  I знову як метне босою нiжкою гранату. Нiмецький танк перевертагться. I ¬¬ ковзанки злякано крутяться, зi скреготом та металом.
  Все проходить дуже чудово.
  Дiвчата це видатнi спортсменки та войовницi. Якщо вже б'ються, то так що з ними нiщо не зрiвнягться.
  Зоя теж метаг босою нiжкою гранату i вимовляг:
  - Бiла Росiя, не зiгнеться пiд фашистами!
  Веде вогонь i Августина, вимовляючи з лютою люттю:
  - Я войовниця, яка не згинагться нiколи! I не нахилить святу Русь навiть пiдступний Сатана!
  I вискаленi зуби вогняно¬ войовницi виблискують, немов великi перли.
  I Свiтлана також веде вогонь. Змiтаг фашистiв, i скеляг сво¬ не меншi й агресивнi зубки:
  - Я не пiддаюся фашизму! Слава комунiстично¬ Росi¬!
  I всi чотири дiвчата хором вигукують:
  - Слава Новому Порядку росiйських богiв-демiургiв!
  I босими нiжками як кинуть забiйнi заряди! I це чудово!
  Кiнець серпня 1947 року ... Нiмцi змогли, нарештi, з'гднати сво¬ щупальця, i вiдрiзати тi частини Червоно¬ армi¬, що знаходилися на захiд вiд Дону.
  Радянськi вiйська билися з гiтлерiвцями, перебуваючи тепер у повному оточеннi. Але билися дуже хоробро.
  Цiлий батальйон дiвчат, що вiдбивав атаки фрицiв. Красивi, i фiгуристi войовницi, вважали за краще боротися виключно на одних трусиках.
  I це надавало ¬м казковi властивостi та живучiсть. А якi привабливi войовницi, коли трясуть оголеними грудьми. I соски грудей такi яскраво-червонi, i блискучi.
  Дiвчата борються i вiдображають натиск чорношкiро¬ пiхоти. Адже багато африканцiв у нiмецькiй армi¬. Кидають ¬х як гарматне м'ясо. I iндусiв багато.
  Хоча Iндiю якраз не встигли захопити нiмцi, але частина представникiв цього народу поставлягться англiйцями на забiй. Щоб не дати ¬м здобути незалежнiсть.
  А нiмцi поки що наступають. Кидають африканцiв та арабiв... Киплять немов у маслi пiд багаттям колосальних розмахiв бо¬.
  Анжелiка вогняна дiвчина, i командувач батальйону, кидаг босою нiжкою гранату i кричить:
  - Нi кроку назад!
  Мальвiна дiвчина з золотистим волоссям, пiдхоплюг:
  - Не вiдступати i не здаватись!
  I теж кидаг босою нiжкою гранату.
  Пiсля чого дiвчина трясе оголеними грудьми.
  Орiт i чудова Оксана, блондинка-термiнатор. I кидаг босими пальцями нiжок лимонку:
  - Ми не припустимо ворога до Сталiнграда!
  Анжелiка, тряся оголеною, на повнi груди вимовляг:
  - Звичайно ж, не допустимо!
  I знову летить кинута босими пальчиками нiжок граната. Яка розкидаг супротивникiв.
  А тут з базуки пальнула Акулiна. Теж босонога дiвчина зi свiтлим волоссям.
  I голою п'ятою як пошле гранату. Як розкидаг на всi боки гiтлерiвцiв.
  Дiвчина перевiряла:
  - Хай буде свiтло та рай!
  Оксана дала чергу i прошипiла, скосивши чорношкiрих бiйцiв:
  - Та славиться Русь!
  I знову кинула босою нiжкою гранату. Блондинка сама в головi. T¬ свого часу катували гiтлерiвцi. Змастили босi пiдошви дiвочих нiг олiгю. I на вiдстанi встановили жаровню. Вогонь ледь не торкався блискучо¬ вiд олi¬ пiдошви дiвчини.
  Оксанi було дуже боляче, але вона стиснула зуби i терпiла. Нiмцi палили ¬¬ хвилин двадцять. Залишили на пiдошвi пухирi. За тиждень вони сходили, i тортури тривали по новiй.
  Оксану смажили на жаровнi щоп'ятницi, а в понедiлок били гумовими шлангами, а в середу пропускали через тiло струм. Мучили тричi на тиждень. Причому майже не залишаючи на тiлi слiдiв.
  Дiвчина так терпiла чотири мiсяцi, але нiчого не сказала фашистам. Потiм ¬¬ вiдправили до табору смертi. Але дорогою Оксана примудрилася втекти.
  Звiсно, ¬¬ ненависть до гiтлерiвцiв велика. Якi були проти не¬ застосованi тортури.
  Оксана жбурнула босою ногою гранату. Розкидала на всi боки арабiв. I згадала.
  Коли голi пiдошви лиже вогонь таке вiдчуття, нiби тебе занурюють у окрiп. Бiль гострий i тривалий. Олiя не даг згорiти шкiрi, а жар регулюють професiйнi кати. I боляче, дуже боляче.
  Оксана в цей момент намагагться уявити щось абстрактне.
  Начебто вона принцеса. I ¬¬ захопили у полон. I ведуть до страти. Звичайно, доводиться крокувати босонiж снiгом. I п'ята припiкаг.
  Але принцеса крокуг собi з високою головою. Вона не упокорюгться, i не хоче здаватися. Хоча на нiй лише одна рвана дерюга по стегна. I ледве прикрите добре тiло. А сотнi чоловiкiв та хлопчикiв дивляться на не¬ i навiть показують язики.
  Але боса принцеса не бентежиться. Iде собi, крокуг гордо випнувши груди i навiть спiваг;
  Пофарбований космос чорне похмуре свiтло,
  I, здагться, що зiрки потьмянiли на орбiтах!
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую - нi,
  Серця закоханих у брязкiт розбитi!
  
  Молю тебе мiй принц до мене прийди,
  Я виплакала у горi океани слiз!
  Всi ланцюги забобонiв розiрви,
  Хочу, щоби народу правду ти донiс!
  
  Любов важливiша за обов'язок i корон,
  Як треба тобi - я зраджу вiтчизнi!
  I посаджу коханого на трон,
  Адже для мене мiй принц дорожчий за життя!
  А потiм вона пiднiмагться дерев'яними сходами на ешафот. Пiсля холодного, пекучого снiгу ¬¬ босi нiжки вiдчувають блаженство вiд дотику до дуба.
  Величезний кат у червоному балахонi точить сокира. Лезо зi сталi блищить на морозному, сiчневому сонцi. Жебрачка, босонога принцеса, не поспiшаючи пiдходить до плахи.
  Кат дивиться на не¬ та в його очах читагться розчарування. Вiн сподiвався, що коту дiстанеться багата сукня та прикраси принцеси.
  Але весь одяг, взуття, коштовностi найсвятiшо¬ особи зiрвали ще пiд час набiгу, склавши в загальну купу.
  Принцесу потiм хотiли з-валтувати. Але сам король захотiв спробувати ¬¬. I зробити свогю наложницею. Але так вкусила загарбника, i так боляче рушила колiном у пах, що той надовго втратив здатнiсть бути чоловiком.
  За це принцесу мали стратити. Вона вже майже змирилася зi смертю, сподiваючись знайти щастя в iншому життi.
  Але поки що було рано.
  Глашатай читав звинувачення. Тут чого тiльки не приписувалося принцесi. I чаклунство, i чародiйство, i спокуса хлопчикiв-пажiв, i вбивство та пiдбурювання до вiйни. Тiльки пiд кiнець ¬й висунули замах на короля.
  А холодно ось так стоять напiвголою на морозi та вiтрi. I хочеться, щоб швидше все це скiнчилося.
  Але даремно вона сподiвалася, що ¬й просто вiдрубають голову. Вирок свiдчить, що замiсть гуманного вiдрубування голову, принцеса буде пiддана публiчному тортуру. I мучитимуть ¬¬, доки вона не випустить духу.
  Два помiчники ката пiдскочили до принцеси. Зiрвали з не¬ паску, залишивши зовсiм голою. Пiсля чого ¬й заломили руки, пiднялися на дибу. Почали пiднiматися вище, а босi ноги принцеси затиснули до колодка. Рiзко вiдпустили донизу, вивертаючи суглоби. А потiм батоги з усього розмаху обрушилися на мускулисте тiло найяснiшо¬ особи.
  Дiвчина стиснула сильнiшi зуби.
  Так розвинена уява у Оксани. Вона така здатна уявити.
  Ось i зараз босою нiжкою жбурляг гранату. I розкидаг на всi боки фашистiв, вiдриваючи ¬м руки та ноги.
  Дiвчина колосально розгону та розмаху.
  I батальйон дiвчат з голими нiжками i оголеними грудьми на висотi!
  Вони нiколи здадуться i будуть битися як орлицi.
  Серпень вiдбувався пiд масованi артобстрiли з боку гiтлерiвсько¬ артилерi¬. Фашисти намагалися добити радянськi вiдрiзанi за Доном частини. I навiть розвинути наступ на Таманський пiвострiв.
  Бо¬ вирували, i не вiдступали червонi во¬ни. А якщо нiмцi просувалися, то цiною колосальних втрат. Проте битви поки що проходили бiльше пiд диктовку нiмцiв. Вони хоч i повiльно, але просувалися. Ростов-на-Дону впав, i фашисти повзли до Кавказу. Намагалися наступати i турки.
  Бо¬ кипiли пiд ¦реваном. Там також бився жiночий батальйон проти османiв.
  Дiвчата, оголивши сво¬ м'язовi тiла, в одних лише трусиках вiдбивали переважаючi сили Туреччини.
  Б'гться войовниця Ксенiя. Оголена майже повнiстю. Засмаглi, голi колiна збилися об камiння. Босою ногою дiвчина кидаг гранату та вбиваг туркiв. Скеляг сво¬ зубки.
  Даг чергу, скошуг османiв i вимовляг:
  - Я войовниця, яка вища за вашу агресiю!
  Вельми влучно стрiляг i крута воителька Владлена.
  Красива дiвчина зрубуг туркiв. I вiдчайдушно опираючись, войовниця взяла та запустила босою нiжкою лимонку.
  Рознесла на рванi шматки м'яса османiв.
  Пiсля чого дiвчина заревiла:
  - Я смiлива красуня!
  Ксенiя теж босою ногою жбурляг гранату. I отримують турки пiд вуха.
  Дiвчата взагалi прекраснi во¬ни. Вони такi яскравi та лютi. Блищать ¬х м'язи, вiд напруги.
  Ось Оленка дiвчина, майже зовсiм гола. Теж босi пальчики нiжок метають забiйний елемент. Розкидають на всi боки туркiв.
  Дiвчина загартугться i оглушливо смiгться, показуючи мову:
  - Я г зiрка на iм'я Сонце!
  I пiдморгуг красуня з дуже розумним виглядом. Вiдчайдушна в нiй краса та височина думки.
  Ксенiя теж не спить. Шпурляг босою нiжкою гранату. I немов пляшки, збитi велосипедом, летять на всi боки вбитi турки.
  Ксенiя вже капiтан за званням.
  Вона пам'ятаг, як Суворов трощив османiв. Чи не проста дiвчина. Так було таке, що сильнiшi сили Туреччини виявилися розгромленi.
  Ось знову летить кинута босою нiжкою граната. I знову гинуть турки.
  Османська iмперiя таки пiсля вагань виступила на боцi Третього Рейху. Що ж, багато сотень тисяч туркiв уже загинули в цiй вiйнi. Поки що османи змогли захопити тiльки Батумi, i оточити ¦реван. Але згодом Червона армiя змогла деблокувати столицю Вiрменi¬.
  У боях радянськi танки борються здебiльшого з англiйськими та американськими проданими Туреччини у кредит. Ну, ще й нiмецькими застарiлими.
  Тут навiть Т-4 траплягться.
  Ось Ксенiя, влучно кинувши босою ногою гранату i пiдбила таку машину. Пiсля чого пролепетала:
  - В iм'я радянських технологiй!
  Владлена теж дала по турках чергу. Кинули босою нiжкою гранату, вбиваючи османiв.
  Дiвчата дуже хорти.
  Ось iз базуки по "Пантерi" палить Варвара. Теж дiвчина дуже гарна i в одних лише трусиках.
  Дуже сексуальна i криклива на вигляд.
  Як така красуня лупне, то гори трупiв разом складаються. Ось це дiвка.
  Реально термiнатор iз термiнаторiв.
  А потiм знову босими пальчиками як натисне i лупне. Гiтлерiвцям припадаг в сто разiв туго, нiж ранiше. А дiвка все стрiляг та молотить туркiв.
  Вирiшили османи взяти реванш за всi програнi з Росiгю вiйни. Так i буде ним побиття.
  Дiвчата палять собi i палять.
  Босоногая Варвара, реве:
  - Хай буде генiальний Сталiн живий.
  Хоча надворi кiнець серпня 1947 року, i Сталiн вже понад два роки втратив везiння. Та без удачi вождя СРСР весь опiр розладнався. I палахкотить пожежа вiйни капiтально.
  Ось i дiвчина Маруся, дуже велика i здорова, зi свiтло-русявим волоссям. Взяла та босими нiжками послала цiлу зв'язку гранат. Збила американський "Шерман". I прочирiкала:
  - Та за Русь комунiзму!
  I ¬¬ одяг iз одних трусикiв лише складагться. Класне дiвчисько. Така жвава.
  А ще дiвчина Анастасiя. Теж кидаг забiйну гранату, iз прикрученим вибух-пакетом. I одержують сильний удар по мордi турки.
  Анастасiя щебече i трясе оголеними грудьми:
  - Я г во¬н свiтла!
  Ксенiя запускаг босою нiжкою гранату. Лупить по турках, i щебече на все горло:
  - Ми перемагатимемо! I нiколи не здамося!
  Оленка пiдтверджуг, теж кидаючи босою нiжкою гранату:
  - Нi! Нiколи не здамося!
  I даг чергу за турками.
  Владлена скошуг османiв i вимовляг:
  - Славною дорогою Суворова ми йдемо!
  I показуг свою довгу мову!
  Веде вогонь i Акулiна. Чудова блондинка. Як туркiв собi винищуг. Просто залюбугшся. Строчить собi i строчить.
  I пiдморгуг у несамовитостi.
  Ось ¬¬ боса нiжка знову кидаг гранату. I летить забiйне по османах. Не даючи ¬м шансiв.
  Анжелiка теж ця руда чортiвка не вiдступаг. I теж надзвичайно влучно збиваг туркiв. I ¬¬ боса нiжка дуже конструктивно працюг. I вибиваг кров як пил iз килимiв.
  А далi вже у бiй вступаг артилерiя великих калiбрiв. I турками молотить.
  Але й дiвчата у трусиках молодцi.
  Ось Нiколетта теж бореться. Дiвчина майже гола. Босонiж i дуже гарна. Теж б'гться вiдчайдушно. I трощить собi туркiв.
  Ось перевернула закуплений османами у кредит "Черчiлль". Дiвчина смiгться:
  - Я чудова краса! Хоча завжди боса!
  I голою п'ятою пiдкине гранату.
  I пiсля цього дiвчина знову як закине забiйну гранату, дико¬, i диявольсько¬ сили. I дуже так мiцно б'г. I ось запустила дiвчина гранату iз пращi.
  Збила супротивника i просипiла:
  - Слава великому комунiзму...
  I ось турки вже видихаються. Не в змозi взяти ¦реван, i завалюючи пiдступи трупами.
  Найкiнець серпня мiсяця 1947 року. Жарко дiвчатам i стрiмко... Нiмцi тимчасово припинили наступ. Червона армiя теж не рветься у бiй. На шостому роцi Велико¬ Вiтчизняно¬ вiйни потрiбнi паузи мiж бойовими дiями, щоб трохи вiдпочити i сформувати новi сили.
  Весь час навiть у нiмцiв з постачагться робочою силою та союзниками Африкою, ¦вропою, та Близьким Сходом наступати не вистачить.
  I Наташка поки що взяла i трохи пописала. I робила це звичайно ж босими пальчиками нiжок.
  Ось наприклад про Герду, це таки цiкаво.
  Маленька Герда пiшла шукати свого названого братика Кая. Але вона не знала, де вiн. I повернула не на пiвнiч, а на пiвдень. I тут же пожалiла, що одягла зовсiм новi червонi черевички. Вже за кiлька годин вони ¬й натерли нiжки. Тодi Герда зняла дороге взуття, виламала паличку та повiсила черевички за гачок.
  Погода стояла весняна, тепла, можна iз задоволенням пройтися босонiж. Вона ж не надто багата дiвчинка, i влiтку часто бiгала боса. Щоправда, пiсля зими ¬¬ пiдошви стали нiжнiшими i м'якшими.
  Незабаром, йдучи дорогою, дiвчинка почала вiдчувати дискомфорт вiд дрiбних каменiв та пiску. I щоб стало м'якше звернула на траву. Там було легше. Але за кiлька годин ходу пiдошви вже гули.
  Та й найголовнiше захотiлося ¬сти. А у дiвчинки лише кiлька дрiбних грошей у кишенi.
  Тим не менш, у найближчому селi Герда купила собi хлiбець, i записав свiжою водою з колодязя, i просто в копицi сiна й заснула.
  Наступного дня в не¬ свербiли подряпанi голi пiдошви. Хотiлося ¬сти. Дiвчинка пiшла собi, вiдчуваючи, як зiгрiвагться ¬¬ тiло пiсля прохолодно¬ ночi. Нiжки трохи нили.
  Герда деякий час йшла дорогою, але ¬¬ ще не встигли огрубiти пiдошви стали знову болiсно свербiти, а потiм i палати. Дiвчинка перейшла на траву. Але тут йти повiльнiше i теж не дуже пригмно iсколотим нiжкам.
  Дiвча ледве дiйшло до струмка. Опустила туди збитi нiжки та остудила ¬х. Подумала, чи не одягнути черевички. Але шкода збивати таке нове. Tй дуже хотiлося показати ¬х Каю. Щоб вiн помилувався новим взуттям.
  Потiм дiвчинка знову пiшла. Болiсно хотiлося ¬сти.
  Якось Герда дiйшла до села i купила ще хлiба. Але мiднi монети закiнчувалися.
  I дiвчинка замислилась. Де взяти грошей на ¬жу. Tй запропонували продати дорогi, iз сап'яну черевики, але Герда рiшуче спростувала. Вона з'явиться в них Каю. А поки що може заробити?
  Герда у наступному селi запропонувала поколоти дров. Tй дали сокиру. Дiвчинка трохи нарубала, але так вимоталася, що по¬вши, одразу ж заснула.
  Потiм Гердi запропонували потрапити гусей. Але через це дiвчинка втратила цiлий день.
  Зрештою, вона вирiшила просто просити милостиню. Однак тут-таки селяни звернули увагу на ¬¬ червонi черевички. Мовляв, ясно одразу не злиденна дiвчинка, раз таке несе.
  Зрештою, Герда вирiшила продати свог взуття. Проте для цього ¬й довелося пройтись до мiста. Нiжки у дiвчинки швидко огрубiли, i йти дорогою було майже не боляче.
  Гаразд, Герда вирiшила, що i без черевичкiв вона може бути бажаною для Кая.
  Продала купцю, отримавши кiлька срiбних монет. Купила собi полотняну сумку i пiшла як жебрак дорогами ¦вропи. Потрiбно знайти брата. I дiвчинка, почувши, що на пiвднi зазвичай i продають хлопчикiв у рабство, кинулася туди.
  Щоправда орiгнтувалася дiвчинка погано i довго плутала Нiмеччиною. Поки не настала осiнь. Гаразд, босi нiжки у дiвчинки огрубiли, наче копита коня, щоправда, мозолi свербiли. Але з кожним днем ставало все холоднiше i холоднiше.
  I спати просто неба незатишно. Вночi навiть сукня у Герди примерзла i вона його ледве вiдiрвала. Потрiбно щось робити. Вже мокрий снiг пiшов. У легкiй сукнi дiвчинка промерзаг до кiсток, а босi огрубiлi нiжки ламають кiрку льоду.
  Герда, щоб в одну прекрасну нiч не заснути i не прокинутися, на пiвднi Нiмеччини залишилася на зиму в одному будинку прислуговувати бiля кулака. За це ¬й доводилося працювати, прибирати в хатi, до¬ти корову i ще багато чого робити. Але дiвчинку годували i дали рваний кожушок та дерев'янi черевички.
  Коли настала весна i снiг почав танути. Дiвчинка з задоволенням скинула каторжнi колодки i знову вирушила на пiвдень. Tй нiчого не заплатили, i Гердi доводилося харчуватися милостинею. Крiм того, дiвчинка ще добре спiвала. T¬ сукня зовсiм скула, а босi ноги ороговiли i вкрилися кiркою. Дiвча нарештi прийшла на Балкани. Минула Угорщину, i вступили до Туреччини.
  Жебрачна заморашка рухалася до Стамбула. Ховалась вiд туркiв у лiсах, i ховалась у християн.
  Проте вже на пiдходi до само¬ столицi бiляву дiвчинку впiймали. А так, за мiрками мусульман, ¬¬ вже можна було видавати замiж, то Герду вiдмили, нарядили i продали як незаймана з аукцiону. Дiвчинка з красивим бiлим, кучерявим волоссям товар цiнний. Вона дiсталася похилого вiку емiру. I треба як трапиться, що цей емiр пiсля покупки так серйозно захворiв, що не змiг виконати свiй подружнiй обов'язок.
  Дiвчинка заго¬лася в гаремi. Ситно, як у золотiй клiтцi, але нудно. Правда вивчила турецьку мову, i арабську.
  Вiдкрила собi Iслам. Нова релiгiя була простою загалом майже зрозумiлою. Не ясно чи правда отримаг вона пiсля смертi гарем iз чоловiкiв? I чи сподобагться ¬й таке?
  Дiвчинка поступово стала дiвчиною, i казково вродливою, а емiр пiсля тривало¬ хвороби помер.
  I ось Герду знову виставляють на продаж. Роздягають догола перед сотнями хтивих чоловiкiв i продають у гарем султана. Герда поступово там набуваг впливу, i стаг дружиною султана. Але iмперiя Османа вже на заходi сонця. Починагться вiйна з Росiгю, яка загрожуг покiнчити з контролем Туреччини над Кримом та Чорним морем.
  Пiсля того як гiтлерiвцi були розбитi у Схiднiй Кубанi, радянськi вiйська взяли в облогу Краснодар. На пiвднi бо¬ розвивалися ще успiшнiше. З ходу було взято кiлька мiст у цьому районi. А також вiдбито Сухумi потужним ударом iз Грузi¬.
  Нiмцi сипалися. Росiйський танк Т-54 та IС-7 показав себе ефективним у наступi. Зазнала поразки Нiмеччина та пiд Парижем. I виявилася вiдкинута.
  Гiтлер занепав. Росiйськi вiйська рухалися у напрямi чорного Моря, i вже наближалися до Краснодара. I перемелювали супротивника. Румунськi частини здавалися полицями, i часто пiд барабанний бiй.
  Ставало зрозумiло, що фронт так просто не втримати. А тут ще й Iталiя почала здавати новий фронт, що вiдкрила Червона армiя проти нiмцiв. I почала просуватися на пiвднi.
  Коротше кажучи, виходило для фрицiв забiйно та вбивчо.
  Батальйон дiвчат просувався до Чорного моря.
  Войовницi кидали босими нiжками гранати. I викошували нiмцiв iз кулеметiв.
  Ось тут у цьому районi карти вiйна велася набагато успiшнiше, нiж у реальнiй iсторi¬. Селище розвилка вже взято. Нiмцi тiкають. У росiйсько¬ Червоно¬ армi¬ велика перевага на данiй дiлянцi в пiхотi та кавалерi¬. У нiмцiв взагалi нiчого немаг проти легких росiйських танкiв.
  I радянськi генерали, впевненi у перемозi, i настрiй народу скажемо так - мажорний.
  Веронiка кидаг босою нiжкою гранату. Розкидаг нiмцiв i пищить:
  - Хай буде Росiя найвища!
  Вiкторiя також стрiляг. Кидаг босою нiжкою гранату i пищить на всю горлянку:
  - Майбутнiй свiт нехай стане наш!
  Далi вже вродлива дiвчина Юлiана стрiляг собi без жодних церемонiй.
  I теж кидаг босою ногою гранату. I навiть розкидалися фрицi.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Я шалена тигриця!
  А потiм i Ганна теж як пальне. I босою ногою дуже косо запустить гранату, розбиваючи наче скло кайзерiвськi пiдроздiли.
  I вимовляг:
  - Психологiя перемоги! Демократiя долi!
  А далi вже Мотрона як запустить цiлу скриньку вибухiвки. I як пiдiрве кайзерiвських солдатiв. I прореве:
  - За Русь у космiчних висотах!
  Ще двi красивi дiвчата ¬дуть легким танком "Куниця"-2. Гарна машина iз двома кулеметами. Броня не надто товста, але тримаг кулемети. Форма обтiчна. Дiвчата Ольга i Женя всерединi розташувалися, напiвлежачи i строчать собi по нiмцях.
  Непогана машина - швидкiсть сто двадцять кiлометрiв на годину. Чудова прохiднiсть. I гусеничний хiд.
  Дiвчата заливають свинцем нiмецьких солдатiв i спiвають;
  Ти вже батюшка свiтлий мiсяць,
  Що ти свiтиш не як i ранiше
  Не, як i ранiше, не по-старому,
  Все ти ховагшся за хмари,
  Застилагшся хмарою грiзною!
  Як у нас було на святiй Русi.
  На святiй Русi, у кам'янiй Москвi.
  У Кремлi було у славному мiстi,
  Поблизу Iвана, поблизу Великого,
  У церквi було в Архангельському,
  Як у правого було клiроса:
  Молодий стрiлець на годиннику сто¬ть,
  На годиннику сто¬ть, Богу молиться,
  Вiн плаче, як рiчка ллгться,
  Поплаче - слiз струмки течуть,
  Вiн i б'г бердиша держаком,
  Бердиша держаком про сиру землю:
  "Вже ти гой гси, мати сиру земля,
  Ти роздайся на всi боки,
  Ти розкрийся, гробова дошка,
  Розгорнися, золота камка!
  Ти повстань, повстань, православний царю,
  Православний цар Олексiй Михайлович!
  Подивися ти на свою сiм'ю,
  На святу Русь, на Москву-матiнку,
  Москву-матiнку, сиротину!"
  Спiвають дiвчата собi i трощать нiмцiв. Iдуть трупами i залишають кривавий слiд гусеницями. Ось це дiвча. Теж усерединi танка вони майже голяка, в одних трусиках i босi. Але дуже симпатичнi дiвчата.
  А нiмцi вiд ¬хнього вогню зазнають колосальних втрат. Кулемети важкi та скорострiльнi. I дiвчата дуже влучнi. Непогано оснащена царська армiя.
  Тут ще й гврейськi вченi на Росiю працюють. Ось летить бомбардувати нiмцiв найпотужнiший у свiтi на той момент бомбардувальник "Iлля Муромець"-7. Перший у свiтi лiтак iз дванадцятьма двигунами. Вiсiмнадцять кулеметiв та двадцять двi тонни бомб. Оце машина.
  Поки що тiльки в гдиному екземплярi.
  I також в екiпажi дiвчини. I майже голенькi, в одному купальнику. Дуже це красиво та сексуально.
  . РОЗДIЛ ¦ 13.
  Войовниця командир екiпажу бомбардувальника "Iлля Муромець"-7, Валентина. Дуже красива та фiгуриста блондинка. Потрiбно, щоб машина сповiльнилася i точним кидком бомби накрити нiмецький бункер.
  Гiтлерiвськi солдати сильнi та дисциплiнованi. Стрiляють по радянському та росiйському монстру. Але войовницi луплять у вiдповiдь. Вiсiм кулеметiв буквально змiтають нiмецьку пiхоту. Падають розiрванi солдати Нiмецько¬ армi¬.
  Ведуча вогонь златоволоса Лада скупиться. Дiвчина навiть лiфчик зняла, щоб краще зосередитись. I трясе собi оголеними грудьми. Просто чудова красуня. Стiльки в нiй грацi¬, i влучностi. Сама Лада худенька, але жилиста, а талiя тонка, мов у оси.
  Веде пальбу з кулеметiв по нiмцях та Галина. Теж дiвчина i гарна, i фiгуриста. Босими нiжками натискаг на гашетки. А личко таке чарiвне. Не войовниця, а просто дiвка супер.
  Галина вимовляг, скелячись:
  - На славу батюшки царя Йосипа Вiссарiоновича!
  Агресивна та чудова, з волоссям кольору сусального золота, Лада пiдтверджуг:
  - Зметем мiтелкою iуди!
  Валентина натискаг босою нiжкою на педаль. Тоннi бомби падаг на нiмецький бункер. Це забiйна мiць. "Iлля Муромець", розганягться, щоб самого не зачепили уламки. Бункер пiдриваг, пiднiмаг вгору стовп диму.
  Дiвчата хором вигукують:
  - Потрапили! Фрiцам дали!
  I шльопають iз захопленням босими нiжками. Та це дiвчата, якi здатнi розбити нiмцiв. Вони воюють, мрiючи про той свiт, коли люди нiколи не вбиватимуть людей. Наприклад, якщо радянська iмперiя Йосипа Сталiна пiдкорить увесь свiт. Адже Росiя, точнiше СРСР унiкальна освiта, здатна стати вiчною iмперiгю! Тому що династiя Йосипа Сталiна може правити столiттями. А пiсля повалення iмператора Миколи Другого, нарештi, Росiя набула стабiльностi i всi остаточно прийняла легiтимнiсть династi¬.
  Ось i зараз цар, що перемiг опозицiю, i голова ДКО Йосип Сталiн ламаг хребти нiмцям.
  Одним iз сильних ходiв царя Сталiна це залучення жiнки до армi¬. А росiйська баба - найстрашнiший во¬н у свiтi! Хiба не так!?
  Ось, наприклад, на винищувачi "Сокiл", мчить льотчиця Алiса. Така красива дiвчина, блондинка з легкою домiшкою червоного волосся. Струнка дiвчина, майже гола.
  Босою нiжкою натискаг на педаль i проводить маневр. А потiм стрiляг собi. Збиваг нiмецьку машину iз кулемета великого калiбру. Примушуг ¬¬ горiти i вимовляг:
  - Я народжена для царсько¬ служби! Дiвча класна цiлком, i з кров'ю блакитною, гусарською!
  I розганяг швидкiсть у "Сокола". Мабуть, росiйськi, радянськi лiтаки, хай навiть i не реактивнi, у чомусь найкращi у свiтi.
  А вже на фронтi з'явився i важчий i досконалiший танк, створений онуком великого Менделггва. Машина з двома скорострiльними гарматами та десятьма кулеметами. I такою махиною теж керують дiвчата.
  I йде росiйський танк, руйнуючи нiмцiв. Причому, з потужним дизелем, i досить прохiдний та спритний.
  Дiвчата у танку спiвають;
  Наша улюблена Богом Росiя,
  Щедрий заможний край...
  Ну монархiв усiх красивiше, красивiше -
  Батюшка цар Сталiн-рай!
  I танк гусеницями тисне нiмецьких солдатiв. Вже буквально кишки виповзають i течуть iз гусениць струмка кровi.
  Командир танка, Тетяна Крупська, вимовляг:
  - Та за Русь ми переможемо!
  Дiвчина, до речi княжого роду, а бореться в одних лише трусиках. Але така, у сво¬й симпатична. У ньому велика внутрiшня сила.
  Босою нiжкою дiвчина натискаг на педаль i вимовляг, скелячи зубки, i смiючись.
  - Найбiльший ти цар Йосип Сталiн!
  I войовницi впевненi, що на такому танку дiйдуть до Берлiна. I впевненiсть у всiх войовниць та во¬нiв мiцнiг.
  Наташка, охоплена ентузiазмом, стала писати i спiвати. Iншi дiвчата з радiстю пiдхопили;
  За Русь святу битися наша доля,
  Ми дiвчата, що серцем велетнi...
  Фашист землi радянсько¬ захотiв,
  Але з Родом ми завжди бiйцi гдинi!
  
  Хай буде у вiчнiй славi наша Русь,
  Не пiдкорять нас орди Чингiсхана...
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Ми зламагмо будь-якого басурмана!
  
  Нас зiгнути фашистам буйним у рiг,
  Повiрте, Русь нiхто не здолаг...
  Адже з нами Iсус Всевишнiй Бог,
  I не несiть фрицi ахiнею!
  
  Всi знають, що Вiтчизна нам дана,
  Для лютих перемог не знаючи мороку...
  Вискалив зуби страшний Сатана,
  Просочена кров'ю вся сорочка!
  
  Для комсомолки немаг слова боягуз,
  Для дiвчат не значущi перешкоди.
  Допоможе Бiлий Бог нам Iсус,
  Безсмертя стане найвищою нагородою!
  
  Билися ми дуже хоробро пiд Москвою,
  Хоч нiмцi силою пруть неймовiрною...
  Билася напiвголою босою,
  I вiрю, чекаг перемога неодмiнно!
  
  Велич росiйських во¬нiв живе,
  I нiколи фашистам не поступиться...
  Ми пустимо фрiцiв люто у витрату,
  Що не пiднялося дуже брудно¬ каламутi!
  
  Так Гiтлер ти пiдступний i хитрий,
  Здатний навiть захопити пiвсвiту...
  Але Сталiн теж доблесний орел,
  Не створiть собi кумира!
  Немаг комсомолкам, знай не вiдступити,
  Вони морозiв навiть не бояться.
  I перетворяться фрицi скоро на дичину,
  Адже росiяни завжди вмiли битися!
  
  Росiя це Батькiвщина кохання,
  I зробить подарунок комунiзму.
  Не треба будувати рейтинг на кровi,
  З оскалом безпардонним реваншизму!
  
  Так хоче фюрер нас за горло взяти,
  I нахилити Росiю всю над плахою...
  Але ми б'гмося люто на п'ять,
  Адже Сталiн iз нами з буркою та папахою!
  
  Во¬н вiн великий знають усi,
  А комсомолки завжди будуть боси...
  I рушнем Гiтлера по бородi,
  У нас палають жаром яскравим коси!
  
  Войовницi це наша доля,
  Ми зламагмо величезну "Пантеру"...
  Хоч створив Адольф злий беззаконня,
  Йому вкажемо норму ми i мiру!
  
  Нi Сталiна розумнiший i сильнiший,
  Вiн вождь кра¬ни велико¬ велетня.
  I фрицiв ти сильнiша за дiвку бий,
  Адже ми у битвах завжди гдинi!
  
  Для досягнень будугмо цiлий ряд,
  Прагнемо до зiрок швидкокрилого птаха...
  I буде гучний результат,
  Такi дiвки, гордi орлицi!
  Серпень 1947 року добiгав кiнця. Ночi ставали довшими, а днi коротшими. Дiвчата iнодi вiдбивають вилазки фашистiв. Стiльки вже рокiв триваг Велика Вiтчизняна Вiйна. Це просто жахливе та найважче випробування. Яке нi з чим не порiвняти. Дуже важко працюг по п'ятнадцять-шiстнадцять годин на добу, i харчуватися за картками, голодуючи на межi виснаження.
  Звичайно, у дiючiй армi¬ набагато краще, нiж у тилу. I дiвчата можуть трохи пописати, поки запанував нетривалий затишок.
  Наталя босою нiжкою вивела, написане собою:
  Росiйськi вiйська вийшли до Одер. Царська армiя Миколи Другого здобула вже безлiч перемог. Було взято дуже багато мiст Австро-Угорщини, бо¬ йшли в Будапештi. Де ще чинили опiр угорцi. Палi Перемишль, Львiв, Кракiв, Братислава, та низка iнших населених пунктiв.
  Нiмцi зазнавали великих втрат i вiдступали. Австрiйцi здавалися цiлими полками та навiть дивiзiями. I за пiднятих прапорiв пiд оркестри. Вiйна йшла, немов у казцi - пригмно малою кров'ю та на чужих територiях.
  Хоча зазвичай Росi¬ рiдко так щастило за завоювання. I майже всi вiйни та перемоги давалися росiйським великою кров'ю.
  Може, Олега тому й назвали Вiщим, що вiн спромiгся примусити Вiзантiю до капiтуляцi¬ без кровi?!
  Принаймнi Микола Другий претендував на роль Великого.
  Дiвчата вийшли до Одера. Осiнь уже прийшла. Золотi килими з листя.
  Во¬нки потопали по килимах. I плюхнулись у воду.
  Веронiка, хлюпаючись у рiчцi, запитала Вiкторiю:
  - Як ти гадагш, цар пiсля вiйни дасть селянам землю?
  Дiвчина-командир похитала головою:
  - А навiщо селянам земля?
  Веронiка хихикнула i помiтила:
  - Та вони й самi з нею не впораються. Але г мiцнi господарники, котрим могли б потягнути.
  Вiкторiя жорстко вiдповiла:
  - Ось ¬м у кредит i продадуть землю. Може так воно i буде кращим.
  Юлiана перекинувшись у водi, помiтила:
  - Швидше за все, краще, щоб земля була у помiщикiв. Вони можуть вести велике господарство та використовувати трактори. Приватне, велике виробництво i г найефективнiшим!
  Веронiка неохоче погодилася:
  - Можливо. Але вiд цього i виникаг додаткова цiна!
  Юлiана хихикнула i помiтила:
  - Натомiсть i ефективнiсть велика!
  Вiкторiя, яка мала звання полковник, з усмiшкою помiтила:
  - Це стимулюг розвиток. А те, що толку дати землю селяниновi, та ще й п'ючому. Саме помiщик i годуг половину свiту росiйським хлiбом! Наша кра¬на дуже багата!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Та Росiя багата i жити, стаг все краще! Наприклад, мiй брат працюг на Путилiвському заводi майстром. I в нього латка у триста рублiв, крiм премiальних.
  Вiкторiя перекинулася i в захопленнi шльопнула босою нiжкою по водi i перекинулася:
  - Оце про що говорить! Росiя пiднiмагться! I скоро стане ще сильнiшим!
  Дiвчата плавали в Одерi, i вели невимушену розмову. Анна запитала у дiвчат:
  - А як ви думагте, що чекаг на нас пiсля смертi?
  Юлiана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ате¬сти кажуть - небуття. А релiгiя вчить - душа пiде до Бога, а вже Вiн вирiшить, куди ¬й до раю чи пекла.
  Веронiка спитала Юлiану:
  - А як ти думагш, Бог г?
  Дiвчина шльопнула босою нiжкою по водi, пiдняла хвилю i вiдповiла:
  - По щиростi не знаю. ¦ аргументи i за, i проти Бога. - Дiвчина хлюпнулася ще раз i помiтила. - Звичайно, на це питання немаг вiдповiдi, але можна наводить рiзнi аргументи.
  Вiкторiя iз цим погодилася:
  - Звичайно, найрiзноманiтнiшi. Та й про що тут казати. Я ось особисто думаю, якщо ми перемагагмо, то Бог, звичайно ж, г! Але були часи, коли ми опинилися пiд монголо-татарами. I тодi питання - де був Всевишнiй Бог?
  Юлiана помiтила з безневинною посмiшкою:
  - А г дещо гiрше, нiж монголо-татарське ярмо!
  Вiкторiя здивувалася:
  - Що гiрше за монголо-татарське ярма?
  Юлiя реально заявила:
  - Старiсть! Що гiрше може бути старостi!
  Вiкторiя погодилася:
  - Так це буде справдi погано!
  Дiвчата замовкли. Tм про це говорити було якось непригмно. Дiвчата взяли та вискочили з холодно¬ води. Побiгли собi, миготивши круглими, босими п'яточками.
  Маруся бiгла разом з ними i спитала з усмiшкою:
  - А ось цiкаво, а навiщо потрiбна старiсть? Це треба сказати нелюдяно!
  Вiкторiя iз цим охоче погодилася:
  - Справдi нелюдяно! Найкраще бути вiчно молодими та здоровими!
  Дiвчата були заводними та смiшними, прокрутилися в сальто.
  Веронiка з посмiшкою i, скалячись, запропонувала:
  - Та наша армiя сильна дiвчиськом! А ми будемо у чудовiй формi!
  I дiвчина пiдморгнула подругам. Вони всi розреготалися з усмiшками, гарпiгм.
  Юлiана запропонувала:
  - Давайте знайдемо живу воду та станемо по-справжньому безсмертними! Це буде дуже здорово!
  Дiвчата вишкiрилися i пiдморгнули одна однiй.
  Вiкторiя тут запропонувала, скелячи зубки, помiтивши:
  - Та добре було б знайти спосiб не старiти. Як це стало б добре та красиво!
  Дiвчина уявила собi свiт з одними красунями та юнаками. Може навiть краще i без бороди, щоб особи були красивiшi i гарненькi.
  Веронiка зiтхнувши вiдповiла:
  - Та це зовсiм чудове, що може бути на свiтi! Бажагмо вiчно¬ молодостi та свiтла.
  I дiвчина розсмiялася, вискалив перлиннi зубки.
  Вiкторiя пiдскочила i запропонувала:
  - Давайте справдi, покiнчимо зi старiстю! Це взагалi неприпустимо! Тiла людей не повиннi старiти!
  Веронiка, скалячись i пiдскакуючи, заспiвала:
  - Пане полковнику, чим старiти! Не краще за Росiю померти! Заради доблестi та честi - не жартую! Вiн вiдповiв - що я рудий? Не хочу!
  Дiвчата розреготалися ще голоснiше. Це дуже гарно.
  Юлiана зi смiшком запропонувала:
  - А давайте всiх стареньких омолоджуватимемо! Щоб усе сяяло як сонце!
  Вiкторiя погодилася, пiдскочивши вище:
  - Для Батькiвщини та Миколи Великого!
  Ганна ця руда войовниця висловилася:
  - А ось все-таки черницi, незважаючи на молитви, молодшi не стають. Хоч i святий у них дух. Ось починагш думати, а де Божа справедливiсть?
  Вiкторiя важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Стогiн сто¬ть по всiй землi... Де ти господар, де?
  Веронiка заспiвала з люттю:
  Багато людей г великих,
  Чи¬ справи у вiках живуть.
  Багато птахiв г ясноликих,
  Що безсмертними звуть!
  
  I геро¬ що в билинах,
  Перемагали орду.
  Русь народить велику силу,
  Басурман у бою порву!
  
  Але один орел двоголовий,
  Цар Прав славний Микола...
  Вiн пiд небом променистий,
  Ти про нього молись, дерзай!
  
  Iмператор усiг¬ Росi¬,
  Що пiдняв угору рiд кра¬ну...
  Справжня мiсiя,
  За прогрес та старовину!
  
  Перемiг у боях японцiв,
  Нiмцiв разом розгромив...
  Голосок дiвчат дзвiнкий,
  Микола наш Пане!
  
  I в лайцi цар наш не поступиться,
  У будiвництво великий гiгант...
  Вiн супостатiв мiцно б'г,
  I вийшов запеклий розклад!
  Гарну пiсню хором пiдхопили дiвчата. Вони такi чудовi та повнозвучнi спiвачки. Така гарна у них пiсня.
  Так чудовi дiвчата.
  Так ось писала промениста Наташа, найпрекраснiша з дiвчат.
  Ось вона змушена перерватися та стрiляти по гiтлерiвських лiтаках. Кидаг босою нiжкою гранату. Збиваг штурмовик i вигукуг:
  - Перемога!
  Зоя теж веде вогонь i палить надзвичайно влучно. Збиваг фашистський лiтак i реве:
  - За комунiзм кра¬на порад!
  I ¬¬ гола, кругла п'ята пiдкидаг вибуховий пакет.
  Веде вогонь i Августина. Вона гарна, дуже мускулиста i засмагла дiвчина. I ¬¬ мiдно-червоне волосся майорить за вiтром наче пролетарський прапор.
  I босими пальчиками нiжок, як метне вбивчою силою гранату, надзвичайно руйнiвно¬ сили.
  I прореве:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця!
  Свiтлана теж б'гться з диким наскоком. I босими пальчиками нiжок жбурляг колосально¬, вбивчо¬ сили гранати. I розриваг супротивникiв на рванi шматки.
  I завиваг:
  - За Великий Комунiзм!
  I як покаже мову. I голою, круглою, рожевою п'ятою дiвчисько як пiддасть вибуховий пакет.
  Ось це дiвчата скажемо прямо - дуже бойовi.
  Войовницi класу - супер!
  1 вересня 1947 року у Третьому Рейху вiдзначали вiсiм рокiв iз початку Друго¬ свiтово¬ вiйни.
  Гiтлер та його звiринець разом вiдзначали цю подiю бенкетом, i танцями, i гладiаторськими боями.
  На розкiшному крiслi сидiв фюрер i дивився на те, як танцюють дiвчата.
  Вони спочатку вийшли у сукнях та туфельках, потiм почали роздягатися.
  Дiвчата скидали з себе одяг та взуття. I поступово залишалися в одних лише трусиках i босонiж танцюючи танцi.
  Вони виглядали дуже красивими.
  Фюрер хрюкав як кабанчик, i крутився в крiслi. Але це поки що лише квiточки.
  Ось дiвчата станцювали i почалися гладiаторськi бо¬.
  Гiтлерiвцi знову стали ¬сти та робити ставки.
  Стiл у фюрера був розкiшний, i на ньому стояли багатi страви з рiзними смачними речами.
  Гiтлер ¬в iз задоволенням фрукти.
  Його настрiй був помiрковано бойовим, i не надто веселим. Вiйна затягувалась i в останнi мiсяцi опiр Червоно¬ Армi¬ навiть посилився.
  У росiян з'явився новий танк Т-54, який був озброгний i захищений i мiг чинити опiр фашистам. I з'явився суворий IС-7. Звичайно, останнiй танк дуже дорогий i складний у виробництвi i в принципi не може бути масовим.
  Але його гармата здатна пробивати нiмецькi танки. Причому навiть якщо нову машину IС-7 не проб'г, i снаряд пiде в рикошет, але вивести з ладу цiлком здатний.
  Тож СРСР уже маг певну мiць.
  А ось на арену вибiгаг перша пара. Починають двобiй дiти. Два хлопчики рокiв десяти-одинадцяти з тризубами та мережею вискочили з одного боку. Вони були в одних червоних плавках.
  Побiгли, миготивши босими п'яточками. Вклонилися фюреру, згинаючи рухливi спини.
  Худенькi м'язовi тiла засмаглих ще маленьких хлопчикiв, яких навiть пiдлiтками назвати не можна.
  Гiтлер представив ¬х пiд ударами батогом, або коли ¬х маленькi, кругленькi п'ята припiкаг розпечений ломик - це було б круто.
  А ось ще двог хлопчикiв iз мечами та щитками вибiгають. Теж голенькi та босi у синiх плавках. Але озброгння вони асиметричне.
  Стали члени звiринця укладати парi.
  Хлопчики приблизно одного зросту, та вiку. Пiдiбранi, щоб була iнтрига. I обидвi сторони будуть битися на смерть. Навiть якщо i помилують, то потiм чекають тортури у пiдвалi з обов'язковим припiканням п'ят.
  Ось ставки укладено. Гiтлер наполягаг на тагмницi ставок. Iнакше оточення не ризикне поставити проти фюрера.
  А то хоч бiй не буде договiрним.
  I давай обидвi сторони битися.
  Хлопчики накинулися один на одного i давай розмахувати мечами та тризубами. Видно, що вони були навченi не дуже добре, але поняття мають. Одного заплутали мережею, i давай бити тризубами. Але одразу отримав хлопчик мечем по плечу. I з'явилася подряпина.
  Дiти продовжували один одного колоти i рiзати. Кров пролилася одразу. I босi нiжки хлопчикiв залишали червонi, витонченi слiди.
  Фюреру подобалося, коли хлопчаки вбивають один одного. I коли вони рiжуть i шматують без жалостi.
  Ось хлопчаки вже були в ранах, i одне з них закiнчили. I кинулись iз мечами на другого. Добили його, змусивши затихнути. Навiть не довелося просити пощади.
  Убитим хлопцям припалили п'яти, i пiдчепили гачами. I потягли до крокодилiв.
  Двох вцiлiлих у синiх трусиках вiдповiв i лiкувальний блок. Tх також покололи тризуби.
  Гiтлер не сильно збудився цим богм, i зауважив:
  - Та щось уже не так чiпаг! Коли ми братимемо Сталiнград?
  Майнштейн вiдповiв iз посмiшкою:
  - Вже штурм почався, i нашi вiйська цього разу готовi набагато краще!
  Фюрер згiдно кивнув:
  - Вiрю! Ми провели велику роботу!
  Гудерiан зазначив:
  - Поки що в СРСР Т-54 вироблягться в мiзерних кiлькостях, i ми як танки магмо колосальну перевагу!
  Гiтлер погодився:
  - Так магмо! Але можемо його втратити!
  Гудерiан впевнено заявив:
  - Пiрамiдальний танк саму досконалiсть, краще його зробити росiйськi будуть не в змозi!
  Фюрер ляснув у долонi:
  - Краще побачимо бiй!
  Цього разу на арену вийшла гарна дiвчина зi свiтлим волоссям. Вона була в одному бiкiнi у виглядi ниток. I зрозумiло босонiж i дуже сексуальна.
  Гiтлер зазначив:
  - Чудовий богць!
  А суперник був теж гiдним у цьому випадку бурим ведмедем. Досить великим та небезпечним.
  Дiвчина була озброгна мечем та кинджалом. I висока, м'язова, вже досить досвiдчений богць.
  Вона крутанула босою нiжкою i пискнула:
  
  - Тi, що йдуть на смерть, вiтають тебе!
  Гiтлер прорепетував:
  - Нi! Я хочу, щоби ти жила!
  Дiвчина-красуня кивнула:
  - Постараюсь!
  Фюрер зробив ставку, i гаркнув:
  - Ставте i на ведмедя теж, iнакше нiчого не виграгмо!
  Ставки пiшли натисканням клавiш. Гiтлер вiдпив апельсинового соку, в якому плавало морозиво.
  Почався бою ... Ведмiдь був голодний i злий i люто атакував. Дiвчина вилучила його мечем, i змiстилася убiк. Ведмiдь проревiв з ревом як кинеться. I знову змiстилася войовниця.
  Вона й справдi швидка. Рубить мечем по мордi. Але звiр як розгорнеться i зачепить дiвчину-гладiатора кiгтями по животу. На пресi з'явилися кривавi подряпини.
  Фюрер вiдзначив iз захопленням:
  - Гарний бiй.
  I спитав Шпегра:
  - Можете збiльшити випуск дисколетiв?
  Мiнiстр озброгнь та богприпасiв впевнено вiдповiв:
  - Звичайно можемо! Хоча тут технологi¬ досить складнi. Але цi машини практично не зазнають втрат, крiм катастроф. I ¬хня кiлькiсть у строю наростаг.
  Дiвчина тим часом рубала ведмедя. Той ригав кров'ю. I пропустив удар кинджалом у око. I це було вже смертельно. Дряпнувши в агонi¬ дiвчисько, звiр затих.
  Та скинула його i пiднялася. Поставила босу, точену нiжку на ведмедя i проревела:
  -Перемога!
  T¬ лiфчик лопнув вiд кiгтя звiра i груди оголенi i з подряпинами спереду. I трохи розсiкло i спину. Але нiчого серйозного. Але кров iз дiвчини ллгться. А вiд ведмедя зовсiм калюжа.
  Гiтлер послав ¬й повiтряний поцiлунок i вiдзначив:
  - Ти чарiвнiсть!
  Пiсля чого великий диктатор наказав:
  - Нагородити ¬¬ залiзним хрестом у срiблi, та вiдправити на три днi на курорт!
  Пiсля чого дiвчина дуже задоволена пiшла.
  Знову билася бiйцi. Цього разу вийшли два хлопчики рокiв дванадцяти проти дiвчини з двома шаблями. Хлопцi мали короткi мечi щити.
  Бiй був у одних плавках, зокрема й дiвчина. Бiй обiцяв бути цiкавим.
  Дiвчина чудово рухалася, але й хлопчики непогано навченi. I бiй йшов конкурентний.
  Фюрер запитав Гудерiана:
  - Танк IС-7 гарний?
  Полководець та стратег вiдповiв чесно:
  - Непогана машина! T¬ навiть 128-мiлiметрова гармата в лоб не бере. Тiльки знаряддя нове i ще рiдкiсне високого тиску ¬¬ може пробити. I то потрiбен великий калiбр та урановий сердечник.
  Фюрер хихiкнув i зазначив:
  - Сталiнград не повинен повторитись!
  . РОЗДIЛ ¦ 14.
  2 вересня 1947 року запеклi битви розгорнулися за мiсто на Волзi. Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Наташки Кактусово¬ зайняв оборонну позицiю у ру¬нах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за ру¬нами.
  Сама Наташка у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiгю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Наташа воюг вже бiльше п'яти рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуваг найменшу вiбрацiю -рунту, попереджаг про близькiсть мiни, а сама мати-земля додаг витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню ру¬н, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Наташка тримаг в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Лев", що поливаг вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Мiрабела. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. T¬ курнi пiдошви точать коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Мiрабелi брудне, i довге... Трохи в'гться. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. T¬ можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здагться великою головою.
  Але Мiрабела випробувала вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на ¬¬ дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що ¬й били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Мiрабела стрiляг... Солдат Третього Рейху, у разi араб падаг мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Наташка пiдсовуг в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказуг, що добре захищений танк зараз змiнюг позицiю. "Лев" маг 100-мiлiметрiв бортово¬ бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс г тiльки у важких IС, або СУ-100, або Т-54. Але гусеницi це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
  Свiтлана даг чергу з автомата... Солдате, невiдомо яко¬ нацiональностi падаг. Нiмцi, пiдкоривши бiльшу частину схiдно¬ пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та гвропейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i укра¬нськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Гiтлер пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Свiтлана спритно ухилягться вiд кулеметно¬ черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Мiрабела вiдстрiлюгться... Ще одна дiвчина Анжелiка - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiгю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
  Анжелiка веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще богприпаси i крапельку ¬жi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Анжелiка майже гола, ¬¬ ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву право¬ ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Анжелiка кривить свог гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляг:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзаг атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через ру¬ни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" взагалi не можуть про¬хати...
  Як i передбачала Свiтлана, "Лев" про¬хав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в ру¬ни. Блондинка Свiтлана, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Нiмцi та ¬х сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
  Мiрабела жбурляг гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриваг руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Мiрабела з посмiшкою вимовляг:
  - Що компас вказуг вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшуг з курно¬ п'яти, шматок прилипло¬ керамiки.
  Анжелiка теж обтрушуг пил, зi сво¬ми пружними, повними грудьми. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримаг позицi¬, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть радянських геро¬нь.
  Ось Свiтлана бачить, як проповзаг Пантера. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анжелiка почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежуг мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикагш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймагш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки. Анжелiка шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi Господи!
  Дiвчина прискорюг повзок i ось з розбiгу жбурляг гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунаг вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддагться. Нiмецький танк починаг горiти, детонуг бойовий комплект.
  Свiтлана з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривагться в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортово¬, нагадуг совок.
  Свiтлана, чи¬ очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляг:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Анжелiка дуже сексуальна, у сво¬х чорних трусиках, голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiг метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз свогю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Анжелiка залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Свiтлана.
  Красуня-капiтан, Наташка, зрубавши фашиста, прочирiкала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Мiрабела вистрiлила, розкро¬ла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Свiтлана, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Мiрабела точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Олiмпiада, теж дуже гарна, разом iз пiонером Сергiйком приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули ¬¬... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий хлопчик Сергiй вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючо¬ покрiвлi.
  Олiмпiада погладила хлопчика по ши¬ та вимовила:
  - Ти дуже спритний!
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунаг неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Олiмпiада з досадою вимовляг:
  - Все ще нас намагаються залякати!
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiйський во¬н смертi не бо¬ться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Олiмпiада, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечами - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час бо¬в у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Сережцi всього одинадцять рокiв, що худне вiд недо¬дання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Олiмпiада на його фонi здагться великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому, голод здавалося, зовсiм не позначився на ¬¬ огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляг з важко¬ протитанково¬ рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а ось у гусеницi г шанс.
  I здоровенний "Лев" отримавши важкою вибухiвкою в ходову частину, став, наче затятий курець пускати димок.
  Серьожка проспiвав з гхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'¬зду закурив! Вiн, звичайно, велику, непригмнiсть отримав!
  Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячею фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотно¬ шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i ¬¬ личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Свiтлана тим часом намагагться пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертагться, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Свiтлана тихо шепоче:
  - Мама тато пробач!
  Мiрабела кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Анжелiка, розбиваючи прицiл фашистам i поливаючи ¬х чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Послiдував вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Свiтлана прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашо¬ не поступиться!
  Мiрабела зрубала кулею гiтлерiвського наймита i проспiвала:
  - А лиходiй не жартуг! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляг... Вiтчизну до дна випиваг!
  Свiтлана хихикнув, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривагться!
  Мiрабела пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкаг, посмiхагться!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнуг цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближагться. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Свiтлана бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтаг ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Анжелiка жбурляг гранату, i люто вимовляг:
  - У глибокiй смертi - прощення немаг!
  Пiсля чого дiвчина даг чергу з автомата. Швидко вiдкочугться. Швидко пiд'¬жджаг порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигаг i не в змозi повернутися.
  Анжелiка свиснула, прошипiвши:
  - Оце нова напасть! Tй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi свог¬ потужнiшо¬ збро¬.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
  Анжелiка хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язик вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Свiтлана, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Мiрабела на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Свiтлана, бачачи, як Фокке втрачаг висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Мiрабела чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Анжелiка знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та ¬хнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Сергiйко розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус розриваг пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив ¬х розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-2 втративши рiвновагу, зiштовхнувся iз "Львом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Свiтлана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвча у вiдповiдь мотнула босою нiжкою.
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Олiмпiада лоскотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не бо¬ться бiгати по згарищах.
  Мiрабела на розспiв, сказала:
  - Юнiсть це добре - старiсть це погано!
  Анжелiка це не сумна рижуха погодилася:
  - Немаг нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Tй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтираг в ступi хну.
  I що ж iз струнким мо¬м станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Свiтлана блиснула очима, звалила нiмця влученням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi г така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
  - Фрiцам фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом з усього розмаху пролетiла у позицi¬ Гiтлерiвцiв.
  Та не давався ¬м Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдагться. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Свiтлана вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, траплягться можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений крагвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Мiрабела лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограгмо дикобраз!
  Анжелiка вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Мiрабела грайливо заспiвала:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Свiтлана, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Мiрабела люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надi¬. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Анжелiка збиваг камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидаг гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз свог¬ потужно¬ пащi. Гуркiт, i обвал.
  Анжелiка, спльовуючи, вимовляг:
  - Росiйський во¬н вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляг. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюгться назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляг:
  - Даремно противник вважаг, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападаг, ворогiв будемо люто бити!
  I Анжелiка перекочуг м'язи преса, який у не¬ дуже рельгфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Сталенiда... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудрягться мазати ¬х якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельгфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувагться по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiляг, i фашист отримуг виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляг:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Анжелiка зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Анжелiка труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
  Анжелiка рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Анжелiка хихикнула:
  - I життя добру!
  Сталенiда побачивши, що нiмець падаг, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Анжелiка як заспiваг:
  - Чекаг на перемогу! Чекаг на перемогу... Тих хто хоче пута розбити! Чекаг на перемогу! Чекаг на перемогу! Ми зумiгмо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i ¬¬ голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Свiтлана тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала ¬м дулю, зiстро¬мо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Tй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Свiтлана втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Свiтлана перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiйських фриц... У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Свiтлана точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. T¬ весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Мiрабела зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника звичайно вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Анжелiка, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Олiмпiада поправила Анжелiку:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула сво¬ми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
  Свiтлана заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацi¬ з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат, не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Анжелiка найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицi¬ радянських вiйськ i вбивати червоних во¬нiв?
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Анжелiку, i дiвчина полетiла шкереберть. I ¬¬ перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в ¬¬ голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Анжелiка знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Свiтлану та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Мiрабела проспiвала з великою натхненням:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi ¦гови на небесному перекличку буду я!
  Анжелiка, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправлягмо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Серьожка з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Анжелiки!
  Олiмпiада, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадагш. Щось крутiше!
  . РОЗДIЛ ¦ 15.
  Вiйна явно затягувалась, i обидвi сторони прагнули швидше закiнчити цю прокляту бiйню. Фашисти втомилися i радянськi сили теж помiтно видихнулися.
  Гiтлерiвцi загрузли у боях за Сталiнград. I добряче вимоталися. I, звичайно, втомилися.
  I ось Сталiн запропонував тут мир на помiрних умовах.
  Фюрер думав. Про те, щоб запропонувати Сталiну перемир'я. Все, до якого рiвня можна лити кров. Це вже реально набридло всiм. А Японiя, якось мухлюг i наступати не рветься. Теж поводиться пiдло.
  Принаймнi, Гiтлер надiслав Сталiну 25 жовтня 1945 телеграму з пропозицiгю припинити до 8 листопада 1947 року, якраз до святкування дня Мюнхенського Путча i внаслiдок цього реального приходу до влади фашистiв всi бойовi дi¬.
  Звичайно ж, Сталiн, який пiдшкребав останнi резерви, ставлячи по рушницi десятирiчних хлопчикiв i сiмдесятирiчних старих, таку пропозицiю з радiстю прийняв.
  Але поки що бойовi дi¬ кипiли. Нiмцi намагалися оточити Орджонiкiдзе чи Грозний. А радянськi вiйни боролися просто шалено, i дуже жорстко.
  Оленка жбурнула свогю витонченою босою нiжкою гранату, прочирикала:
  - Я дуже класна дiвка!
  Анюта взяла i прошипiла, показала язичок, скелячи зуби:
  - Будемо шматувати...
  I теж босими пальчиками запустить гранату. I потрапила по дулi фашистського танка.
  Розколу ствол, i розреготалася. Та й дiвка. Всiм дiвкам дiвка!
  А ось i руда Алла. Як босою нiжкою запустить гранату. Як нею довбаг. I всiх по розкидаг. Оце дiвка! I трощить фашистiв, i пiдгортаг голими нiжками.
  - Я руда мегера!
  А тут i Марiя взяла i жбурнула босими пальцями нiг подарунок анiгiляцi¬. По винищувала ворогiв. I осколками посiкла. Така ось крута дiвка та златоволоса. I дуже пригмна. Чудова дiвчина. А як дасть черга. I змете фашистiв.
  Показала язичок, проспiвуючи:
  - Я танк, i дiвчисько... куплю собi дублянку! А у бiй iде Спартак... ¦ дуже мiцний танк!
  А ось i Мотрена взяла i голими пiдошвами цiлу мову з гранами кинула. Такий сильний у не¬ преса. А ноги сильнi. I перевернула "Пантеру"-5.
  Що за ця машина "Пантера"-5. Полегшений варiант танк iз серi¬ Е. Вага близько сорока п'яти тонн. Гарний захист у лоб, гiрше в борт. Назва взята вiд хижо¬ кiшки. Зважаючи на найгiрший захист бортiв, не найпопулярнiший танк. Найбiльше люблять гiтлерiвцi Аги. Тi з усiх ракурсiв захищенi. Але оскiльки у серi¬ АГ - маленькi та у великих кiлькостях ковзанки, тобто деякi проблеми з ходовою частиною. I серiя Е поки що з виробництва повнiстю не знята.
  Взагалi у Третьому Рейху багато вироблятися рiзно¬, i не зовсiм досконало¬ технiки.
  Ось Олена знову босою нiжкою кинула гранату. Отримали фашисти. А красуня пропищала:
  - Розпливши носи!
  Тут i Анюта голими пальцями ноги як запустить, презент розбиваг голови. I заспiваг:
  - Мiльйони! Ми сумнiвагмося фашистськими законами!
  А ось i руда Алла припустилася в танець. Теж босою нiжкою метнула гранату, i просипiла:
  - Коротше кажучи, бути червоною не грiх!
  А фашисти вiд не¬ отримали пiд дих. А ось це дiвки!
  Марiя теж взяла i босою нiжкою, як запустить гранату. I як пiдкосить фашистiв.
  Тi навiть затьмарилися вiд страху. Ну, це баба! А волосся, мов iз сусального золота.
  А ось i Мотрена. Голими, мускулистими ногами жбурне цiлу зв'язку гранат. I довбаг по гiтлерiвцях. I рознесе ¬х наче гнiй за вiтром. Вiзьме та спекелiт!
  I як гаркне:
  - Iмперiя сонця!
  Ось уже дiвки! Всiм дiвкам дiвки-термiнатори!
  Оленка смiгться i показуг мову. I бачить найманцiв, що намагаються атакувати. Дiвчина знову босими пальчиками ноги метаг гранату i шипить:
  - Розпечений удар! Я наче вандал!
  I отримали фашисти заварку кривавого чаю!
  А тут i Анюта як похвалить. I як пiдпалить гiтлерiвцям бороди. I прореве, кидком босо¬ ноги пославши гранату:
  - Шалений бик, кiнь пробив!
  I знову почне хихикати та скелятися. Ось це дiвчина! Просто фонтан мудростi та благословення!
  Але ось Алла як починаг ревти. I шипiти... А потiм босими нiжками надсилати презенти знищення. Мало не здасться нiкому. Тривiально у труни вганяг всiх!
  I нiжки до чого гарнi! Оскал зубiв, як у левицi. Ось це дiвка. Де вона лише не побувала!
  I жбурляг гранати, з лютою люттю. I розриваг ними тiла.
  А руда ще й виг:
  - Я звiр, я дикий звiр!
  А тут, звiсно ж, i Марiя. Злато ¬¬ волосся здатне заслiпити ворогiв. А як ¬й добре, майже голий у мороз. Ось босими пальчиками жбурне гранату. I отримають фрицi, як ¬м належить.
  А провог красуня:
  - Буде облом!
  Оленка теж запустила босими нiжками те, що винищуг. Влаштувала вогнепальний пресинг.
  А ось Маруся взяла i дiжку з вибухiвкою послала до супротивника. Розвiяла ворога. Поламала метал i сталь спалахнула.
  Дiвчина гаркнула:
  - Шалений вогонь! I полiт термокварка!
  Хоча, що означаг, останнг слово вона сама не розумiла. А молотять фрiцiв...
  Ось просувагться танк "Ведмiдь". Машина присадкувата, з круглою вежею та овальним корпусом. Теж щiльне компонування, i стирчить ствол 128-мм з довжиною в 100 ЕЛ. Одна з нових розробок. Зброя з надмiрною бронебiйною мiццю. "Ведмiдь", це винищувач танкiв, i одночасно веде стрiлянину по укрiплених позицiях.
  Оленка жбурляг в нього гранату. Пошкодила кидком свог¬ босо¬ ноги стовбур, i прошипiла:
  - У мене сталь та полум'я замiсть серця!
  Пiсля чого так розсмiягться.
  А Анюта теж метне голими пальцями нiжки презент. I по дулi хрясти! В рiзнi боки метал потiк.
  Так "Ведмiдь" пошкодився i став задкувати. Теж зайва машина. Ще одна iз спiрних розробок Третього Рейху. Добре, що на базi серi¬ Е.
  Руда Алла теж запустила босими пальчиками ноги вбивчий подарунок. I провила:
  - Я вовкулак! Вселяю страх!
  Пiсля чого дiвчина з мiдно-червоним волоссям показала мову. I знову заспiвала. I прочирiкала:
  - Руда, руда... Буду як пила... Врiж з-за рогу!
  I знову смiшок...
  Але ось Мотрона сво¬ми сильними ногами запустить важку мiну. Крихаються транспортери. Зминагться метал. I ось iз землi знову стрiляють по штурмовиках.
  Нiмецькi реактивнi машини пресують радянськi позицi¬. I сиплють некерованi ракети. I руйнують позицi¬ Червоно¬ Армi¬.
  Оленка навела протитанкову рушницю. I натиснувши на курок босими пальцями нiжок, пiдбила штурмовик. Гiтлерiвський стерв'ятник, залишаючи за собою густу стрiлку диму, помчав до землi. I повiтря буквально горiло i iскрило.
  Дiвчина заспiвала, тупаючи голими нiжками:
  - Чорний пояс з карате! Мiй порядковий номер мовою!
  Анюта теж довбанула. Тiльки цього разу жбурнувши босими пальцями ноги диск iз вибухiвкою. Той полетiв i просто в штурмовик. Взяв та розквасив метал.
  Анюта взяла i прочирiкала:
  - Вищий пiлотаж! Новий екiпаж!
  I знову показала дулю, причому свогю витонченою нiжкою. Оце дiвка! Справжня сирена!
  А ось як чудово!
  Алла подала голою п'ятою презент. I обрушила його на живiт штурмовика. I розколу метал, ламаючи сталь. Таке дiвчисько...
  З такими рудими можна Берлiн брати. Войовниця прочирiкала:
  - Забила гол! Фашизм у розгром!
  I показав мову!
  Люблять дiвча таке робити! А саме язичок на знак зневаги висунути. I потiм ще й плюнути.
  А Марiя взяла та босою нiжкою запустила дисколет. Точнiше конструкцiю просту, але двигуном мiнiатюрних розмiрiв. I вразила фашистський штурмовик.
  Розкришила бандита. I засмiялася:
  - Показник смертi!
  Ну, а Мотрона цiлу зв'язку гранат пiдкинула голими ногами. I потрапила до нiмецького стерв'ятника. Розбила метал i розфарбувала чортового птаха. Пiсля чого дiвчисько-богатир потерло собi груди. Напружила сильний прес i прошипiла:
  - Ядерний клоп! Фюреру в лоба!
  I знову як захоче!
  Оленка теж кинула босою ноженькою гранату i пропищала:
  - Я сама досконалiсть!
  I блиснула дзеркальними зубками.
  А тут i Анюта взяла i босими нiжками запустила щось гостре та забiйне. I взяла прохихикала:
  - Вiд посмiшки до жесту!
  I нiмецько¬ машини залишилися лише рiжки та нiжки.
  Алла як тут. Теж босими пальцями вiзьме i запустить несучу смерть. А потiм вiзьме та провог:
  - Гiльдiя Спартака!
  I вiд гiтлерiвця летять залiзнi уламки.
  Марiя голою п'ята запустила, щось дуже забiйне. I розриваг метал. Збила фашистiв. Взяла i прочирiкала:
  - Кракатау! На мою славу!
  Мотрона б'г куди небезпечнiше. Величезними масами вибухiвки фашистами. I взагалi дiвка нищiвна i велика.
  Ось, наприклад, вона коханням займалася з хлопцями. Лише пiвгодини. Вiйна та колись. I все одно встигла одразу з п'ятьма. Ось це богатир. Не надто звичайно це з моралi. Але Мотрона вiдчувала збiльшення вiд цього сил.
  I кулi не беруть. I жбурлягш ти цiлий ящик вибухiвки, вражаючи штурмовик.
  Про як фашисти, ¬хню п'ятiрку боятися. Словами не зрадити. I можна сказати дiвчата п'ять.
  Оленка кинула босою нiжкою, що пропалюг вiд бур'янiв. I врубала по фрицях.
  Прошипiла:
  - Убивча спокуса! Прямо в око!
  I пограла рельгфними м'язами преса. Ось це дiвчина. I ¬¬ плиточки такi гарнi. Ну, як шоколаду.
  Ех, давно вже дiвчата не ¬ли шоколаду. Адже так хочеться.
  Анюта, люто вискалившись, запустила босою нiжкою гостинець смертi, i провила:
  - Це наш останнiй i рiшучий бiй!
  I вишкiрилася iклами. Точнiше у не¬ такi рiвнi та пригмнi зубки. Не скажеш, що це iкла.
  Алла прошипiла, подавши голою п'ятою, стрибунець знищення:
  - Бичачий цiп'як!
  Марiя прокудахтала, i буркнула:
  - I син моторолера.
  Ось взяла i запустила босими пальцями зрiзаючий штурмовики запал. Стiльки посбивала фашистiв. Та й дiвка. Всiм дiвкам супервiдьма та дiвка!
  Мотрона взяла i прошипiла:
  - Буде смерть вище за життя!
  I вiд ¬¬ дужих нiг, як полетять гранати. I цiлi зв'язки знищення. Оце баба! Справжня дiвчина-амбал!
  I випускаг мозок фашистам. Причому капiтально!
  Оленка теж не промах. Знову босою нiжкою запустила супутник анiгiляцi¬. Зiм'яла ворогiв, i прошипiла:
  - Вища ознака матерi¬!
  I всiх розкидала. I дулю босими пальцями показала. Ех, як же любить ця дiвчина писати, всякi перли.
  Ось, наприклад, така iсторiя АI. У принципi, цiлком реальна. Франко подумав, що Британiя Нiмеччини не суперник, особливо пiсля окупацi¬ нiмцями Францi¬, пропустив Вермахт до Гiбралтару. Штурм виявився швидкоплинним та переможним. I фашисти почали перекидати вiйськ у Африцi. Благо, це можна робити по найкоротшiй вiдстанi.
  Зате про похiд на СРСР довелося гiтлерiвцям забути. Фрiци ще в першiй половинi сорок першого року захопили всю пiвнiч Африки i ввiйшли до Iраку. Але перекинули понад сорок дивiзiй на пiвдень. Через що план "Барбаросса" не вiдбувся.
  Зате нiмцi пiдкорили Близький схiд i стали далi просуватися Британiгю. Маючи масу рабiв та сировини, фюрер вирiшив вести повiтряний наступ на Англiю. Випуск авiацi¬ постiйно зростав. Будувалися новi й новi заводи. Спускалися до моря пiдводнi човни.
  Африка незабаром була пiдкорена.
  Нiмцi пресували Британiю. Розвивали бомбардувальники. З'явилися Ю-188 i До-317. Пiсля посилених бомбардувань у серпнi сорок другого року все ж таки вiдбулася висадка десанту. Вона пройшла успiшно i Британiя впала.
  Черчiлль утiк у Канаду. Але там на нього чекав холодний прийом. А Японiя захопила усi англiйськi колонi¬.
  У сорок третьому роцi, Третiй Рейха обзавiвся: "Тиграми", "Пантерами", "Левами", взяв i напав на СРСР. I знову вийшло погано... Але нi, все ж таки не напав.
  Розвiдувальнi данi про атомну бомбу, що роблять у США, змусили Гiтлера повернути на Захiд. Почалася вiйна держав осi з iмперiгю орлана.
  Доля "Пантери" виявилася незавидною. Танк не встигнувши, як слiд розкрутитися у виробництвi, був замiнений на бiльш важку "Пантеру"-2. Нова машина з потужнiшим двигуном, озброгнням i бронею, була задiяна проти Америки. I стала головним танком. Поки що ¬¬ не замiнив Е-50.
  США дiстали через Iсландi¬, Гренландi¬ та Канади з одного боку. Через Аргентину та Бразилiю з пiвдня. I зi сходу йшла Японiя. Так що вiйна виявилася наполегливою, але в сорок п'ятому роцi все виявилося закiнчено. Америка капiтулювала.
  У 1946, однак, спалахнула вiйна мiж Нiмеччиною та Японiгю. Гiтлерiвцi звичайно сильнiшi. Але вiйна затягнулася... Оце куди цiкавiше.
  Оленка подiбне розписала б докладнiше, але поки що часу немаг. Що робити дiвчинцi?
  Тiльки залишагться, що босими нiжками жбурляти гранати. Або ще щось вигадувати.
  Наприклад, свiт, у якому не отру¬ли б Скобелгва. Оце цiкаво. Уславлений полководець провiв вiйськову компанiю на пiвднi Росi¬, дiйшовши до Кушкi при Олександра Третього. Але виявив себе у всiй красi, пiд час вiйни з Японiгю.
  На морi росiйськi адмiрали дiяли не зовсiм успiшно. Але на сушi японцiв розбили вщент. Потiм прийшла Балтiйська ескадра. I росiяни нарештi стали перемагати i на морi. Абияк встановили паритет. I навiть перевага. Японiя змушена була на свiт. Визнала протекторат Росi¬ над Корегю. Поступилася тими Курильськими островами, що ранiше належали Росi¬, але були обмiненi на Сахалiн.
  Росiя зберегла Порт-Артур та змiцнилася в Манчжурi¬. Авторитет царя дещо зрiс. Хоча на морi не все виявилося гаразд. Скобелгв дожив до першо¬ свiтово¬ вiйни. Росiяни здобули кiлька перемог над нiмцями. Розбили ¬х у Схiднiй Пруссi¬, взяли Перемишль вiдразу. Скобелгв став генералiсимусом. I доживши до вiсiмдесяти рокiв, помер у славi та пошанi.
  У чомусь перевершивши i Суворова. Царська iмперiя стала великою могутньою. Микола другий, увiйшов до iсторi¬ як великий. Росiя також пiдкорили значну частину Туреччини та майже весь Iран.
  Ну, а далi... Набридло писати те саме, як царська Росiя завойовуг весь свiт, i штурмуг зiрки. Але принаймнi сильна сухопутна армiя свiту мала всi шанси на перемогу!
  Шкода звичайно померлого таким молодим Скобелгвим. Його талант вiдкрився ранiше, нiж у Суворова, але й згас, не вийшовши в зенiт.
  Олександр Другий... цар безперечно великий. Мав завоювання у Кита¬, Середню Азiю, Туреччину, повернув дельту Дунаю. Хiба що продав Аляску - дурiсть велика. Але проживи цар довше, можливо, Росiя могла i розширити сво¬ володiння. А може, навпаки, спалахнули б заворушення. А конституцiя призвела б до смутку.
  Микола перший - консерватор. Програв вiйну у Криму. Вигравав вiйни проти Iрану та Туреччини, але цiло¬ велико¬ кровi. Десятилiттями воював на Кавказi. Що можливо i призупинило росiйську експансiю на пiвдень. Мав амбiцi¬, на пiвднi. Може, й виграв би вiйну з коалiцiгю, якби не Меньшиков. Пiдставив цей бездарний полководець.
  Як свого часу Миколи другого Куропаткiн.
  У цiлому нинi iсторiя царсько¬ Росi¬ була успiшною. Бiльшiсть вогн виграно, i iмперiя розширювалася. А ось громадянська вiйна послабила Росiю. Проте бiльшовики забезпечили нове пiднесення. До пори до часу.
  Оленка не любила Сталiна. Грубий, неотесаний мужлан. Глава тако¬ велико¬ iмперi¬ маг бути якось бiльш витонченим. Не таким грубим i iнтелiгентнiшим. I, зрозумiло, не плебеям Росiгю правити.
  Тому мабуть СРСР i став програвати. Вiйна з початку до кiнця йде невдало.
  Оленка думала, а що робити? Хотiлося ¬й змiн. I чогось найкращого. Бiльшовизм не iдеальний устрiй. От i виборiв нормальних немаг. Висувають перевiреного одного кандидата та голосуйте. Типовий совок. Треба людям реальну демократiю мати.
  Оленка уявила, як вона босими пальцями босо¬ ноги стиснула Сталiну нiс i захихотiла. Це реально та смiшно. Зробити цьому вурдалаку сливу.
  Ех, не пощастило Росi¬ iз вождями. Навiщо були чистки тридцять сьомого року? Навiщо влаштували голодомор?
  Злочинiв у Сталiна багато! I тут, звичайно ж, потрiбно мати поняття, щоб у всьому цьому розiбратися.
  Ленiн, на жаль, надто рано помер. Не встиг встановити владу i пiдняти кра¬ну. А Сталiн виявився прямолiнiйним костоломом. Мiг бути при владi Троцький - людина величезних талантiв. Або iнтелiгентний Бухарiн.
  Недурний i П'ятаков. Може, вони б Гiтлера взагалi до влади не допустили б.
  Взагалi Нiмеччина могла виграти i першу свiтову вiйну, не перекинь три корпуси у Схiдну Пруссiю, а продовжуй операцiю по оточенню Парижа.
  Тодi Францiя була б повалена так швидко, як i в сороковому роцi. А царська Росiя на один фронт не встояла б. Прусаки могли отримати величезну силу та колонi¬ Францi¬. А може й англiйськi на додачу. Але не судилося виявитися подiбним до Третього Рейху. Точнiше другий... I прусаки програли. Хоча змогли i вивести з ладу Росiю. Дивно, але навiть розв'язавши собi руки на сходi, Нiмеччина не змогла переламати хiд вiйни.
  А тут фюреру вдавалося багато. А ще на сходi вдарила Японiя.
  Оленка вкотре запустила босою, точеною нiжкою гранату. Розкидала фрiцiв i в'якнула:
  - Та пролетiла i ревла!
  До чого ж смiшно.
  Анюта теж покинула ноженький подарунок. Випустила з нiздрiв струмiнь, i пробурмотiла:
  - Вищий клас та Адiдас!
  Руда Алла взяла i знову жбурнула таку влучну гранату. Розбила нiмецькому танку оглядовий прилад, прозвякала:
  - Шляхетний закидон!
  I голою п'яточкою вiдправила кульку...
  Марiя теж застосувала свою витончену, босу нiжку. Ось ця дiвчина також намагалася писати. Наприклад, така накидала розповiдь.
  Пiонер Петя хотiв допомогти Болотникову. I втiк через портал у його часи. Прихопивши заодно кишеньковий рiзак, гiрських порiд. Ну, певна рiч, це був хлопчик iз майбутнього. I рiзаком можна орудувати, подiбно до гiперболо¬да iнженера Гарiна. Тiльки розмiрами ця зброя як пiстолет Макарова. А заряджати його можна водою. Такий принцип роботи - злиття ядер водню та отримання гелiю.
  А рiже навiть лiнкори. Коли хлопчик таку зброю застосував, що ¬¬ стали вважати ангелом Господнiм. I коронували у ролi царя Петра першого.
  Забавно хлопчик став таким крутим. I завоював ще й Польщу, Швецiю, Туреччину. Розрослася величезна iмперiя Росiя.
  А потiм пацану, який практично не рiс, залишаючись дитиною, набридло правити i вiн повернувся назад у свою епоху.
  Але тут з'ясувалося, що його вважають дитиною, а не царем. I хлопчик помчав назад.
  За його вiдсутностi почалася смута. Але хлопчик повернувся. I всi знову присягнули йому. Потiм пiшли вiйну, доки об'гднався весь свiт, пiд заступництвом Росi¬. I з'явилася гдина iмперiя. А хлопчик наказав будувати зорельоти та вести експансiю в космос.
  Можна було б це темi не один роман присвятити, але поки що.
  Марiя теж змушена боротися. Взагалi, майбутнг виглядаг туманно i невесело. Якщо фашисти переможуть, що робити?
  Iти до партизанiв? I повзати лiсами, поки тебе не вб'ють? Чи може пiти до Вермахту?
  I теж така iдея не надто ¬м усмiхагться. Марiя тяжко зiтхнула.
  I просто жбурнула босою нiжкою гранату. Забила кiлькох фрицiв, прошипiвши:
  - Гiтлер капут! Хоч вiн i крутий!
  Мотрона теж кинула сво¬ми голими ногами зв'язку гранат. Перевернула танк i пров'якала:
  - Пекельний метал! Буде фрицям сором!
  I випустила iскри iз зубiв.
  Оленка взяла i провизжала:
  -Ех, Банани! Ех, кокоси - Тум-ба-юмба!
  I дiвчина запустила босою ногою смертельний кулачок. I розбила фрицям броню.
  Оленка пiсля цього згадала ще одну свою iдею. Написати про свiтлий свiт. Допустимо пiсля вiйни. Адже це було б так чудово! Як, наприклад, живуть за часiв комунiзму. Або ще щось чудове.
  Начебто вiршiв:
  Всесвiт над нами затремтiв,
  I зiрки небо у перли зрошили...
  Вiйна палаг, зла пекла пристрасть,
  I хоче диявол занапастити Росiю!
  Тiльки зараз уже нiмцi далеко просунулися. Штурмують Горький. А це небезпечно.
  Але вже пролунала чутка, що Гiтлер знову пропонуг перемир'я. I це можливiсть заспоко¬тись та вiдпочити. Чудовий шанс на вiдновлення. Якщо лише побита кра¬на вiдiйде.
  Але можливо, що потiм стане ще гiршим.
  Анюта знову кинула босою нiжкою лист смертi. Вона не дуже вiрила Гiтлеровi. Але хотiлося збити напругу битв. I хоч трохи перепочити. Ех, був на мiсцi Сталiна Суворов, можливо, пiшло б усе по-iншому.
  У нiмцiв вважався найкращим Майнштейн. Цей фриц та ще худоба. I скалити зуби собi можна круто!
  Анюта дотепно пискнула:
  - Шалений Берiя, злий Сталiн!
  I просвистiла, через нiздрi. Вона ж дiвчина з найвищим почуттям гумору.
  I також ¬й довелося побувати пiд арештом. Але ця iсторiя опинилася з добрим кiнцем. T¬, правда, прискiпливо обшукали, i теж мацали в iнтимних мiсцях. Потiм довелося кiлька днiв провести у смердючiй, переповненiй дiвчинками камерi. Але потiм ¬¬ випустили. Все ж таки не знайшли мабуть зачiпок. А може, далося взнаки i те, що ¬¬ батьки залишилися на волi. А як це так - дитина у в'язницi, а батько з матiр'ю вивернулися?
  Хiба що за кримiнальною статтею таке можливе. Анюта була в колонi¬, як Алла i Мотрена. Але теж дiвчина залiзного гарту. I гостроока. Працювала на будiвництвi. Воювала майже вiд початку вiйни. I багато пiзнала.
  Друга свiтова взагалi видалася затяжною, та нервовою. Iшла з короткими перервами. I на душi шкрябалися кiшки, або навiть тигри. А може й щури. Настрiй тут у всiх якийсь мiнорний. Але в бою забувагш i вiдволiкагшся.
  Може тут щось вiд графа Монтекристо? Це краще, нiж на каторзi, або в одиночнiй камерi. Та й драматизм очевидно важкий у в'язницi.
  А тут вони зовсiм вiльнi, i можуть навiть крикнути:
  - Сталiн цап!
  I будуть цiлком правi! А Сталiн i справдi той ще козел! I потвора пiдставила Росiю. Навiть шкода, що в реальнiй iсторi¬ вiн став лiдером пiд керiвництвом, якого виграли таку вiйну. Несправедливiсть у цьому г. Ну чому в ходi вiйни не висунувся iнший сильний i мудрий лiдер?
  Алла як колишня ув'язнена ненавидiла Сталiна. Звiсно, це була його система. Вона перетворювала людей на рабiв та зекiв. Проти цього не попреш!
  I Сталiна слiд було покарати! Або повiсити, або розстрiляти. Або вiдшмагати.
  Алла iнодi уявляла собi, як вона пораг Сталiна. I ¬й вiд цього ставало значно легше. Хоча, звичайно, лише уяву. А хочеться реального успiху.
  А ось Гiтлера б помучити. Наприклад, взяти i його на дибу. Або струмом, або розпеченим дротом. Або... Що ще? Можна, наприклад, у сталеву дiву засунути. Або пiдсмажити на сковорiдцi. Зламати руки та ноги, перетерти шию мотузкою. Та й багато iншого! Повiсити мало фюрера.
  От якби четвертувати? Це було так круто! Або колесувати! Розчинити живою кислотою.
  А може Гiтлера та Сталiна звести разом i змусити битися як гладiаторiв? А потiм залити розплавленою олiгю? Або може в ящик iз цвяхами. I ще цвяхи розжарити? Причому добiла! I чого ще не придумати!
  А фюрера бити, бити, бити та ще раз бити! Розжаривши дрiт, або ланцюг.
  Або заморозити живцем. Наприклад, у брилi льоду. Залити рiдким азотом або гелiгм. Взагалi, спопелити.
  Помчити радiацiгю! Або взяти розплавлений свинець, влити фюреру в горлянку.
  Алла хихикнула. I жбурнула гранату голою нiжкою.
  Виходило весело. I фюрер виявився зiм'ятим.
  Дiвчина взяла i прочiрiкала:
  - Бу Бу бу! Я Гiтлера збив!
  I чого тiльки ще не вигадаг ця оглушальна красуня! Взагалi чудова дiвка!
  I така руда... Що не в казцi сказати, нi пером описати! Таке пекуче волосся. Просто полум'я. Або напалм. I брикагться, вона дуже лихо i лягаг дуже круто. Ось це дiвчина-термiнатор.
  Марiя також не подарунок. Але натура тонка. I навiть вiруюча. Щоправда, ¬¬ вiра слабшаг. Справдi, що за Бог, якщо вона припускаг перемоги фашистiв? Як таке, в принципi, можливе?
  Марiя злилася на Всевишнього. Нiмцi дiйшли до Алма-Ати, Уфи, Горького. Оточили Рязань, Москву, Ленiнград. I немаг ¬м зупинки.
  Та фашисти сильнi. Зло править свiтом, не знаючи числа. Але вам сини Сатани не зламати сили Христа!
  Во¬ни пiтьми завжди мали перевагу. Бо людське серце маг потяг до зла. I не варто йому так уже й довiряти. А вiрити кому? Розуму людини! Адже люди не такi вже й поганi! Iснують цiлком поряднi типи. Якi здатнi керувати справедливо. I не обов'язково вiряни. А Сталiн той ще садист!
  Марiя задумалася свого часу. Над такою проблемою: чому Бог припускаг зло? А ось вiдповiдь тут непроста. Справдi, без зла .... Спробуй, напиши книгу, в якiй би не було зла! Це практично неможливо!
  В усiх лiтературних творах г зло. Або грiх... Хоча поняття грiха та зла не зовсiм тотожнi. Вiйни це також зло. Але ¬х вели волею Бога. I це нiби не було грiхом. Такий парадокс Старого Завiту. А потiм i зовсiм пацифiстський Новий Заповiт. I теж не найкраще...
  Що ¬м лягти пiд фашистiв? Адже Iсус казав: Вдарили тебе по правiй щоцi, постав лiву!
  Але хто реально дотримугться цього? Священики? Та нi! Церква була агресивною. I iнквiзицiя та хрестовi походи, i вiйськовi формування при монастирях.
  Та смиреннiстю не вiдрiзнялися священики. I iншi... Будь то католики, протестанти, православнi. I це за пацифiзму Нового Завiту.
  Фашисти що кажуть, те роблять. А тут вчити бути вiвцями, а самим чинити як вовки.
  Марiя все частiше думала, що здоровий пацифiзм i г iстина. Тобто не пацифiзм, а ате¬зм. Мовляв, справдi, що г вiра як не самонавiювання. Ну, чомусь iкони нiкого безсмертним не зробили. I патрiархи вмирають, як i найпростiшi грiшники. I ченцi нi на що не здатнi.
  Нi, куди краще справдi вiрити: людина сама коваль свого щастя!
  А не виснажувати себе постами та молитвами. I новий танк куди цiннiший за тисячу молебнiв.
  Марiя жбурнула голою, дуже спокусливою нiжкою гранату i помiтила з глибоким зiтханням.
  - I не церква, нi шинок! Нiчого не святе! I по життю все не так ... Все не так дiвчата!
  Мотрона залишила босими ногами, цiлий центнер вибухiвки та поховала сотню фрицiв. А потiм пробулькала:
  - Не треба засмучуватися! Все життя попереду! Все життя попереду, сподiвайся i чекай!
  Оленка теж покинула послання, що вганяг фрiцiв у труну. I захоплено заспiвала. Складаючи на ходу;
  Дiвчата-комсомолки сiль Землi,
  Ми як руда та полум'я пекла.
  До подвигiв звичайно дорослi,
  I з нами Меч Священний, Дух Господнiй!
  
  Ми любимо дуже смiливо воювати,
  Дiвчата що простiр гребуть всесвiту...
  Непереможна у Росi¬ рать,
  Свогю пристрастю, у битвi незмiнною!
  
  На славу нашо¬ Батькiвщини святий,
  На небi винищувач круто крутить...
  Я комсомолка бiгаю босий,
  Розбризкуючи лiд, що покрив калюжi!
  
  Не може дiвчат, ворог знай злякати,
  Вони трощать всi ворожi ракети.
  Не суне пику до нас кривавий тать,
  У поемах стануть подвиги оспiванi!
  
  Фашизм напав на Батькiвщину мою,
  Вiн вторгся так кошмарно i пiдступно.
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  ¦динi комсомолки з Богом одно!
  
  Босi по кучугурi мчимо ми,
  Лихi, як стрiмкi бджоли.
  Ми дочки та лiта та зими,
  Життя зробило дiвчисько загартованим!
  
  Стрiляти час, так вiдкривай вогонь,
  Ми влучнi, i у вiчностi гарнi...
  I вразили прямо в око, не в брову,
  Зi сталi, що зветься колективом!
  Не здолати фашизму наш редут,
  I воля мiцнiша за мiцний титан...
  У Вiтчизнi зможемо вiдшукати затишок,
  I скинути навiть фюрера-тирана!
  
  Дуже могутнiй танк повiрте "Тигр",
  Вiн далеко i влучно так стрiляг.
  Не час зараз для дурних iгор,
  Бо настаг злий Ка¬н!
  
  Повиннi ми стужу, спеку подолати,
  I шаленою ордою жартома битися...
  Розлютився обкладений ведмiдь,
  Душа орла не жалюгiдного паяця!
  
  Я вiрю, комсомолки переможуть,
  I вище зiрок свою кра¬ну пiднiмуть...
  Ми розпочали похiд з Жовтень,
  А тепер iз нами Iсуса Iм'я!
  
  Люблю я дуже Батькiвщину свою,
  Вона все людям променисто свiтить...
  Вiтчизну не розтягнуть по рублю,
  Смiються на щастя дорослi та дiти!
  
  У радянському свiтi весело всiм жити,
  У ньому все легко i просто чудово...
  Хай не перерве удача свою нитку,
  А фюрер сунув пащу свою марно!
  
  Я комсомолка боса бiжу,
  Хоча мороз, згортаг вуха.
  I спуску не бачити повiр вороговi,
  Котрий, хоче нас взяти та зруйнувати!
  
  Для Батькiвщини прекраснiше немаг слiв,
  Прапор червоний, наче кров у променях сяг.
  Не будемо ми скорiше ослiв,
  Прийде перемога вiрю скоро у травнi!
  
  Берлiн дiвчата босi пройдуть,
  Залишать на асфальтi вiдбитки.
  Ми забули за людей затишок,
  I не доречнi на вiйнi рукавички!
  
  А буде бiй, хай це гримне бiй.
  Все фрицем розмiтагмо на уламки!
  Вiтчизна назавжди солдатiв з тобою,
  Не знаг, що таке самоволка!
  
  Загиблих шкода, це горе всiм,
  Але не поставити росiян навколiшки.
  Хоч пiдкорився фрицям навiть Сем,
  Натомiсть за нас великий гуру Ленiн!
  
  Значок ношу i хрестик заразом,
  Я в комунiзм i вiрю в християнство.
  Вiйна повiрте люди не кiно,
  Батькiвщина нам мати, а не ханство!
  
  Коли прийде Всевишнiй у хмарах,
  Всi мертвi воскреснуть у яскравому обличчi.
  Любили люди Господа у снах,
  Бо Iсус Творець стiлький!
  
  Ось ми зумiгмо зробити щастя всiм,
  У всьому безкрайньому росiйському свiтобудовi.
  Коли будь-який плебей нiби пер,
  А головне у всесвiтi Творення!
  
  Хочу обiйняти Всевишнього Христа,
  Щоб нiколи не впасти перед ворогами...
  Товариш Сталiн замiнив батька,
  А Ленiн теж буде вiчно з нами!
  .
  
  
  КОВАРСТВО ХИТРОГО ОБАМИ
  Президент США Обама виявився хитрiшим i не став бомбардувати IДIЛ, а вирiшив використати цей Халiфат, як таран проти Iрану, Сирi¬ та Росi¬. Його розрахунок цiлком виправдався. IДIЛ, захопивши бiльшу частину Iраку, вступив у вiйну з Iраном. Американцi купували у бойовикiв нафту, а натомiсть продавали зброю. Аби врятувати Асада Володимир Путiн таки влiз у вiйну.
  I почалися бомбардування IДIЛ. Але тут пiшло не так гладко, як у реальнiй iсторi¬. У IДIЛ з'явилися засоби ППО проданi США та винищувачi. Росiя зiткнулася з сильнiшим ворогом i була змушена перекидати сухопутнi вiйська. З самого початку росiяни зазнавали вiдчутних втрат, i ¬хнi сили виявилися надламанi. Тут очевидно вже не до жиру.
  Усi новi й новi сили втягувалися у вiйну у Сирi¬. I вона не мала популярностi. Багато хто говорив: чи варто Росi¬ туди втягуватись? I IДIЛ наступав, завдавав важких ударiв по росiйських вiйськах.
  Солдати гинули у великiй кiлькостi. А переламати хiд вiйни не вдавалося. Мало того, трапився ще конфлiкт i з Туреччиною. I це ускладнило використання сил.
  Вiйна почалася з IДIЛ ще у травнi 2015 року i набула затяжного характеру. Бо¬ тривали довго, i армiя Росi¬ насилу стримувала супротивника. Iшли цинковi труни. А бiльшiсть Iраку була пiд IДIЛ. I спроби прориву робилися активнi та агресивнi.
  Вiйна, зрозумiло, виявилася затяжною... I ось на момент виборiв президента Росi¬, вона тривала вже три роки. I загинуло понад десять тисяч росiйських солдатiв i офiцерiв та кiлька генералiв.
  Тому Володимир Путiн зiштовхнувся iз серйозною опозицiгю. Павло Грудiнiн вiд лiвих сил почав швидко набирати рахунки та полiтичнi очки. I його успiхи були колосальнi, як i стрибаг рейтингу.
  Щоправда, скандали дещо пiдiрвали позицi¬ Грудiнiна, але велико¬ популярностi набув Гiрькiн. Який, як герой вiйни на Донбасi, став новою зiркою.
  У всякому разi, Путiн уже втратив популярнiсть, i люди захотiли змiн, а пригднання Криму було забуте.
  Ось пройшли вибори, i хоча Путiн начебто й перемiг у першому ж турi, розпочалися масовi акцi¬ протесту та вимоги переглянути результати виборiв. Комунiсти не повiрили в результати, i було багато прикладiв фальсифiкацiй голосування.
  I ось у Москвi були досить великi зiткнення iз демонстрантами. Почалися масовi антивогннi акцi¬. I бо¬ у Сирi¬ тривали.
  Путiн навiть активiзував бойовi дi¬ та намагався наступати в Iраку.
  Але це все вело лише до збiльшення кiлькостi втрат.
  I битви дедалi бiльше наростали i ставали кривавiшими.
  Антивогнний рух у Росi¬ все наростало. Проходили масовi сутички з полiцiгю та просто побо¬ща.
  Лише епiдемiя коронавiрусу, дещо знизила антивогнне напруження.
  Але битви в Сирi¬, незважаючи на пандемiю, все ще тривали. I ось у 2021 роцi проти IДIЛ вирiшили випробувати новiтню зброю: одномiснi пiрамiдальнi танки.
  Це унiкальнi машини випущенi лише у чотирьох примiрниках. Кожна важила п'ятдесят тонн, i мала двигун п'ять тисяч кiнських сил. А двигун - не простий, а електричний.
  Гарнi дiвчата керували чотирма машинами, i це було дуже здорово.
  Наташа на пiрамiдальному танку натиснула на кнопки джойстика босими пальчиками нiжок, i рiзанула з кулеметiв по моджахедам, зрiзаючи ¬х кулями з урановими сердечниками.
  I заспiвала, скелячи зубки:
  - Слава Великiй Росi¬!
  Зоя, яка розстрiлювала супротивникiв iз кулеметiв, i вела вогонь iз скорострiльно¬ гармати, рикнула:
  - За Русь, що крила розпростерла!
  I босими пальчиками нiжок, спритна красуня натиснула на кнопки джойстика.
  I знову випльовуг снаряди з урановими сердечниками.
  Iнший пiрамiдальний танк з Августиною розкручуг сво¬ бойовi клешнi i розбиваг ворога. Скошуг шеренги моджахедiв, покриваючи горою трупiв пагорб.
  I реве:
  - За комунiстичнi дали!
  I Свiтлана по ворогах б'г, i моджахедiв викошуг. I при цьому спiваг:
  - Буде у славi комунiзм!
  I босими пальчиками нiжок натискаг на кнопки джойстика.
  I вiйна йде собi наростаючою. Росiйськi вiйська зiткнулися iз сильним фронтом.
  IГIЛ це не подарунок. Проти нього використовують штурмовики. На них теж гарнi дiвчата: Марiя та Мiрабела. Вони такi чудовi i борються босонiж i бiкiнi.
  Прекраснi дiвча i так насiдають на позицi¬ моджахедiв. I трощать ¬х ракетами.
  Марiя радо спiваг:
  Бувить у сказi САТО,
  Рухнув уперед ворог полицi.
  Але катiв-супостатiв,
  Росiяни зустрiнуть у багнети!
  I як пошле на противника ракети. I вразить ворогiв разом.
  Мiрабела посилаючи снаряди зауважуг:
  - А що вiйна, що вiйна? Заради якогось диктатора Асада проливати кров?
  Марiя iз цим охоче погодилася:
  - Заради цього проливати кров i не варто!
  I теж надiслала вбивчо¬ сили ракету.
  Дiвчата очевидно виконують наказ. Але вже сьомий рiк триваг вiйна, заради невiдомо чого. I звiсно ж на Путiна дiвчата злi. Незрозумiло, чого вiн хоче. I росiйськi вiйська тримають оборону, а спроби настання провалюються.
  Пiрамiдальнi танки це добре, але акумулятор поки що швидко на такiй швидкостi розряджагться. Tх доводиться вiдводити в тил та заряджати електрикою.
  Наташа, Зоя, Августина, та Свiтлана, зiбралися разом i давай грати у карти.
  При цьому дiвчата спiвають:
  - Ну, що сказати, ну що сказати, влаштованi люди! Бажають знати, бажають знати! Бажають знати, що буде!
  А вибори до Держдуми показали трiумф комунiстiв. Але знову були масовi сфальсифiкацi¬. I це призвело до масових акцiй протесту, у яких брали участь мiльйони людей. Постарiлого слабака Зюганова скинули, i замiсть нього до влади прийшли молодi. Акцi¬ протесту посилилися, пiшли страйки та маса гасел.
  У вiдповiдь росiйська армiя почала великий наступ i в Сирi¬ та в Iраку. Бо¬ розгорнулися навiть кровопролитнi. Тим бiльше, i в Iранi неспокiйно. Бунти там i хвилювання.
  Путiн опинився у дуже тяжкiй ситуацi¬. Усерединi Росi¬ хвилювання стали значно масштабнiшими. Зюганов остаточно злiг, i нове молоде керiвництво вимагало вiдставки Путiна та його команди.
  А в Сирi¬ та Iраку вирували бо¬. Вiйна там була масштабною. I лiзла на рожен.
  Ще двi дiвчини Алiса та Анжелiка билися як монстри, i використовували особливий дископодiбний вертолiт. I ¬х збити нiяк не вдавалося.
  Вертолiт випускаг ракети, спалюг противникiв i розбиваг дзоти.
  Алiса взяла i прочирiкала:
  - За Росiйський халiфат!
  I як натисне босими пальчиками нiжок, на кнопку джойстика i вразить супротивника.
  Анжелiка проревела:
  - На абордаж!
  I знову ракетами як лупанет, по ворогу ...
  У Москвi вiдбувся масовий мiтинг i пiд час зiткнень iз полiцiгю були загиблi. На багатьох заводах почалися страйки. Тепер комунiсти показали мiць. I вони вже прямо називали Путiна злочинцем та вбивцею. Протистояння все наростало. I десь уже лилася кров.
  Акцi¬ протесту вилилися у загальний страйк. I вона виявилася такою масштабною, що влада пiшла на поступки.
  Результати виборiв до Держдуми були анульованi. I оголошено новi. I тут уже комунiсти мали всi шанси на перемогу. I навiть перемогли, отримавши бiльшiсть мiсць у парламентi.
  А уряд Михайла Мiшустiна пiшов у вiдставку. Почалося формування лiвого уряду. Заодно комунiсти зазначили, що з вiйною в Сирi¬ настав час кiнчати.
  Iшов уже 2022 рiк. Володимир Путiн зiтхнувши заявив, що не збирагться це робити. Так усi жертви в цьому випадку будуть марними.
  Тодi у Держдумi розпочався процес iмпiчменту. У Радi Федерацi¬ також змiни. Вiн полевив, i вимагають змiсти Матвiгнка, яка надто вже покiрна марiонетка у влади.
  Загалом народ став куди активнiше бунтувати i вимагати змiн.
  Ситуацiя розпалювалася. Тепер уже комунiста ставили тон у протестах. I зiбрали пiдписи пiд нову конституцiю.
  А тут ще у Путiна стався iнсульт, i вiн лiг.
  Було оголошено новi вибори президента.
  Основним кандидатом вiд комунiстiв став Олексiй Кузнгцов. I йому вдавалося багато. I на виборах новий лiвий лiдер зумiв перемогти у першому ж турi.
  I це був чудово!
  Тут i казцi кiнець, а хтось слухав огiрок!
  
  ¦МЕЛЬЯН ПУГАЧОВ - ШАНС ДЛЯ ЛЮДИНИ
  Омелян Пугачов вiдразу пiсля взяття фортецi Татищево пiшов на Оренбург i зумiв мiсто застати зненацька i взяти його швидкоплинним штурмом. Бiльшiсть гарнiзону здалася майже бою.
  I Омелян Пугачов захопив великий губернський центр, багато гармат та богприпасiв.
  Пiсля чого його армiя, що швидко зростала, рушила до фортецi Верхньо-Я¬цько¬ i ¬¬ теж взяла стрiмким наскоком. I далi на Уфу. Все бiльше людей з рiзних народiв пригднувалося до Пугачова. Його армiя пiдходячи до Уфи вже налiчувала майже п'ятдесят тисяч i безлiч гармат.
  Гарнiзон майже без опору здався. Пiсля чого Омелян Пугачов надiслав леткi загони на Урал, щоб взяти пiд контроль збройовi заводи.
  Друга звiстка про падiння Оренбурга отримала iз запiзненням. I це викликало у всiх шок. Довелося термiново збирати сили. А ¬х небагато - турецька вiйна все забираг. Лише один Бiбiков бiльш-менш пiдходящий генерал-аншеф був мобiлiзований. I у ньому команда. Довелося термiново збирати сили.
  Але армiя самозванця швидко зростала. I рушила до Казанi. До не¬ пригднувалися калмики, башкири, татари, киргизи та iншi народи. Один за одним Омеляна Пугачова визнавали законним царем i заводи та мiста на Уралi.
  I багато хто пригднувався до повсталих. I армiя Омеляна Пугачова йшла до Казанi i легко ламала опiр. Багато офiцерiв переходили на ¬¬ бiк. I вiйсько Пугачова швидко зростало. I ось i Казань була атакована.
  I в реальнiй iсторi¬ самозванець ¬¬ змiг взяти меншим та гiрше органiзованим вiйськом. А зараз у нього вийшло ще легше та швидше.
  I Кремль Казанський був узятий. Швидка виявилася у Омеляна армiя.
  А скiльки кiнноти та потужних бiйцiв зiбралося. I артилерi¬, i бiйцiв iз уральських заводiв. I безлiч збройових. Ось i Козьгдем'янськ упав.
  Лише у Нижньому Новгородi Омеляна Пугачова чекало серйозне опiр.
  Туди встигли прибити пiдкрiплення з-пiд Санкт-Петербурга та зi шведського кордону. Але й у Пугачова вже було понад сто тисяч вiйська та багато гармат.
  Бiбiков припустився помилки. Все-таки замiсть оборони вивiв частину вiйськ iз мiста. I вони потрапили пiд сильний удар переважаючих сил повстанцiв i були зiм'ятi.
  Це полегшило штурм Нижнього Новгорода. Тим бiльше частина вiйськ та офiцерiв перейшла на бiк Омеляна Пугачова. I найбiльше мiсто впало.
  Впiймали i Бiбiкова. Вiн вiдмовився присягнути самозванцю i був повiшений.
  Пугачов рушив до Москви. Все частiше на його бiк переходили урядовi вiйська, офiцери i навiть генерали.
  Пала майже не пручаючи Рязань. I величезна армiя пiдiйшла у Москвi.
  Вiйськ у нiй виявилося замало, та й не зовсiм надiйнi. Три полки донських козакiв перейшли на бiк Пугачова. I Москву атакували штурмом.
  Шанс встояти був лише у Кремля, але там знайшлися зрадники i вiдчинили ворота Пугачову.
  На бiк самозваного царя перейшов i спiшно вiдкликаний з турецького фронту Олександр Суворов. Вiн вирiшив, що проти народу воювати не маг сенсу. А питання про легiтимнiсть царя, це справа бажання кра¬ни.
  Слiдом за Суворовим потяглися iншi генерали. Атамани на чолi вiйськами розходилися Росiгю i брали мiста за мiстами.
  А сам Пугачов пiшов до Санкт-Петербурга.
  Катерина Друга бачачи, що ¬¬ сили тануть, прихопивши частину скарбiв, бiгла за кордон, наказавши братам Орловим органiзувати оборону мiста.
  Тi так i вчинила. Бiльшiсть гарнiзону перейшла на бiк самозванця, i Санкт-Петербург було швидко взято. Орлових схопили та повiсили. А новий цар увiйшов до столицi. Незабаром майже всi генерали та росiйськi частини визнали його. Як i росiйськi мiста. Катерина бiгла до Швецi¬. А звiдти до Нiмеччини.
  T¬ син Павло за неясних обставин загинув. I Омелян Пугачов знову одружився, i оголосив про нову коронацiю. Пiсля чого його дружиною стала козачка Устiння.
  Вiйна з Туреччиною була доручена Олександру Суворову та закiнчилася швидкою перемогою.
  У Омеляна народився спадкогмець. I династiя нiби Романових змiцнилася.
  Цар скасував крiпацтво, i проводив реформи. Росiя стала швидко розвиватися та пiднiматися. Настала ще вiйна з Туреччиною i взяття Константинополя. Омелян Пугачов заснував нову релiгiю, вiдмовившись вiд Трiйцi та ввiвши багатоженство. Це вже було ж до Iсламу, але Iсламу Православному.
  Олександр Суворов провiв кiлька походiв дiйшовши Марокко, i пiдкоривши Близький Схiд, Iран, Судан, Пiвнiч Африки. А потiм, коли у Францi¬ вiдбулася революцiя, армiя Омеляна Пугачова захопила i всю ¦вропу. Виникла таким чином найбiльша з iмперiй iсторi¬ людства.
  Омелян Пугачов був досить молодий з 1742 i тому правил довго, пережив i Катерину, i Олександра Суворова. Пiсля пiдкорення ¦вропи росiйськi рухалися Африкою i вступили до Iндi¬, яку теж пiдкорили.
  Вiйна з Китагм сталася вже у 1815 роцi за сина Пугачова Петра Четвертого.
  Вiйна виявилася для Росi¬ переможною i Китай був пiдкорений. Пiсля чого Росiя пiдкорила собi повнiстю три континенти та висадилася в Австралi¬ та на Алясцi. I продовжила експансiю з Америкою. Там вона вже не мала серйозних суперникiв.
  Британiя була розбита i захоплена. А невдовзi пiдкорили й США. До 1850 Росiя вже контролювала весь свiт.
  Далi настала поки що космiчна експансiя. I це виявилося чудово.
  Втiм, звичайно ж, були проблеми.
  Один iз них цей рух на користь республiкансько¬ форми правлiння. Але династiя Пугачова-Романова мала авторитет i поки що залишалася непорушною.
  Були тут i боротьба за владу та спроби переворотiв. Коли до кiнця ХХ столiття вiдбувся перший полiт за межi сонячно¬ системи, група змовникiв на початку ХХ столiття занурилася в штучний сон i полетiла до далеко¬ планети, щоб уже там заснувати свою державу.
  Деякi проблеми виникли i з гвреями. Якщо iншi народи швидко русифiкувалися i приймав Православний Iслам, цi юде¬ вперлися i чинили опiр. I ¬х за це пiддавлювали. Були iншi проблеми. У двадцять першому столiттi став модним ате¬зм. I заперечення авторитету Бiблi¬ та Корану. А формально Богослов'я -рунтувалося на вiльному тлумаченнi цих книг.
  I це теж породжувало деякi колiзi¬. Тим бiльше, наука розвивалася. Тривалiсть життя двадцять першого столiття значно зросла, i люди навчилися реально молодiти. I звичайно ж стали говорити, а як щодо слова Христа: жодного волосся ти не зробиш нi бiлим, нi чорним? Або хай будуть днi ¬хнiх сто двадцять рокiв!
  Теж виникали сумнiви. На деяких планетах сонячно¬ системи, де вже були серйознi поселення, стали виникати сепаратистськi настро¬. Принаймнi з'явилися вимоги автономi¬. Коротше кажучи, краще, нiж у реальнiй iсторi¬, але все одно, г i проблеми i не все в рожевому свiтлi.
  Але принаймнi людство гдине i з голодом i епiдемiями i майже всi хвороби покiнчено. I люди можуть жити вже кiлька столiть не старiючи, i взагалi не життя, а майже комунiзм та рай на Землi у двадцять першому столiттi!
  
  ЦIКАВИЙ ШАНС ЧЕРЧИЛЛЯ
  Черчiлль погодився на мир iз Нiмеччиною на наступних умовах. Третiй Рейх гарантуг Британi¬ недоторканнiсть колонiально¬ iмперi¬. Причому Гiтлер навiть погодився не вимагати назад нiмецьких колонiй, поглинених Англiгю в ходi першо¬ свiтово¬ вiйни. Натомiсть, правда у нiмцiв залишалася повна свобода розпоряджатися французькими та голландськими колонiями. А також вони могли скiльки завгодно дiяти проти Росi¬. Звiсно, фюрер не збирався терпiти сво¬м сусiдом СРСР. Отримувала Нiмеччина дуже багато. I ¬й вистачало. А Британiя формально нiчого не втрачала. Тож договiр був взагмовигiдним. Англiя в жодному разi не мала шансiв утримати сво¬ володiння в Африцi та Азi¬. Нiмцi легко б захопили ¦гипет, а потiм i Близький Схiд з Iраком i Кувейтом. А далi через прогерманський Iран дiйшли б i до Iндi¬.
  Не говорячи, що шансiв утримати Африку у Британi¬ жодних.
  Пiдводна та повiтряна вiйна, доконали, були англiйцями у будь-якому випадку.
  А так усi сторони залишилися за сво¬х iнтересiв. I Гiтлер почав готувати напад на Схiд. Танкiв у СРСР набагато бiльше, i пiвтори тисячi машин, куди кращо¬ якостi, нiж нiмецькi.
  Порiвняно з реальною iсторiгю фрицi виставили на п'ять тисяч лiтакiв та тисячу танкiв бiльше. Далася взнаки вiдсутнiсть втрат у битвi за Британiю, i можливiсть використовувати африканський корпус на сходi.
  Щоправда, частково подiбне компенсувалося тим, що раптовiсть досягти виявилася складнiшою.
  Сталiн таки оголосив загальну мобiлiзацiю, i привiв вiйська у бойову готовнiсть. Але удар нiмцiв все одно виявився сильним та тактично раптовим. Тим бiльше не очiкували, що фрицi кинуть одразу всi сили на удари. Та й оборонятися, червонi навченi набагато гiрше, нiж наступати.
  Вiйська вермахту прорвали оборону i змогли просунутися на основних напрямках.
  Дещо повiльнiше, нiж у сорок першому реально¬ iсторi¬. Але дiсталися Смоленська. Де й опинилися, зупиненi переважаючими радянськими силами. Але фашисти повернули на пiвдень. Вже глибоко¬ осенi опанували Ки¬в. Зима застала фрiцiв, у бойовiй готовностi до наступу на Москву. Фашисти залишилися зимувати, у морози, не наважившись на штурм.
  Ленiнград у свою чергу блоковано.
  Найгiрше те, що Японiя не ризикнула воювати зi США та Британiгю. I могла будь-яко¬ митi вiдкрити другий фронт. Взимку радянськi вiйська намагалися наступати, але нiмецьку оборону не пробили. Навеснi фашисти пiдкопили сил i продовжували панувати в повiтрi. Але оскiльки нафта надходила Третьому Рейху не тiльки з Румунi¬, але ще з Лiвi¬, Нiгерi¬, Камеруну - то Кавказька нафта фашистам була не така потрiбна.
  I фрицi розпочали наступ у центрi. Прагнучи взяти Москву.
  Але лiнiя оборони радянських вiйськ виявилася мiцною. За три мiсяцi завзятих бо¬в гiтлерiвцi змогли просунутися лише на сто, сто двадцять кiлометрiв.
  I зупинилися. Лише у Криму гiтлерiвцi змогли взяти Керч та блокувати Севастополь. Захопили фашисти та половину Донбасу, зокрема Харкiв. Пiсля великих втрат у центрi, Гiтлер змiнив стратегiю, i вирiшив за порадою Герiнга розпочати повiтряний наступ на СРСР.
  Зокрема, у хiд пiшли бомбардувальники Ю-188. I новiшi i досконалi Ю-288. Вiйна дедалi бiльше ставала позицiйною. Гiтлер розраховував на нову зброю та танки. Насамперед у серiю надiйшли "Тигри" i трохи пiзнiше "Лев", а далi "Пантера". Найзахищенiшим, безперечно, виявився "Лев" зi 100-мiлiметровою бортовою бронею, та ще й пiд нахилом. Непогана бортова броня була i у "Тигра". Гiрше у "Пантери", яка на танк прориву не тягла.
  Взимку нiмцi тримали оборону. Радянськi вiйська без успiху наступали у центрi. Пробували вiдбити також невдало Харкiв. Нiмцi були готовi до оборони, i могли вiдбити натиск. ¦диним успiхом Червоно¬ Армi¬ стала операцiя "Iскра", коли сушею вдалося пробити вузький коридорчик до блокованого Ленiнграда.
  У травнi фашисти розпочали штурм Севастополя. Який завершив 9 липня 1943 падiння мiста-фортецi. Наступ у центрi фашисти розпочали наступного дня. Вони використовували дуже багато нових танкiв. Включно з "Левом", який завдяки захисту з усiх ракурсiв обiцяв стати непоганим танком прориву. Лiзли в наступ i "Фердинанди" - по-свогму чудовi САУ.
  Наступ гiтлерiвцiв розвивався повiльно. Втрати були бiльшими. Танк "Лев" показав недостатню скорострiльнiсть збро¬ та поганi ходовi якостi. Але все ж таки фашистам вдалося оточити Вязьму. А потiм узяти ¬¬. Одна бо¬ затяглися пiзньо¬ осенi, i натиск фрiцiв вичерпався.
  Червона армiя спробувала взимку вiдновити статус-кво. I змогла вiдбити Вязьму назад. Але цим усi успiхи обмежилися. Фашисти змогли встояти i у центрi. I пiд Ленiнградом. I пiд Харковом.
  В оборонi "Пантера" показала добрим танком. Наймасовiша машина Третього Рейху вироблялася у великих кiлькостях, i показала себе, мабуть, найкращим засобом боротьби з радянськими танками. У повiтрi бо¬ йшли з деякою перевагою Люфтваффе. Нiмецькi лiтаки були добре озброгнi, з великою швидкiстю, але менш маневренi. Проте МЕ-309 видалася досить ефективною, в першу чергу через швидкiсть i озброгння машиною.
  А на пiдходi була реактивна авiацiя. Насамперед винищувач МЕ-262, найсильнiший аргумент. Щоправда, дорогий. Нiмцi постiйно збiльшували випуск озброгнь. Вони використовували iноземних робiтникiв, i вони мали бiльше устаткування, нiж СРСР. З'явилася досконалiша модель Фокке-Вульфа - ТА-152, яка при потужному озброгннi та бронi мала, куди кращу маневренiсть та бiльшу швидкiсть.
  Але головне це очевидно реактивнi лiтаки. Новi радянськi ЛА-7 та ЯК-3 лише частково могли компенсувати появу у гiтлерiвцiв машин нового поколiння.
  Ще до надходження на озброгння "Пантери" висловлювалися думки, що цей танк недостатньо захищений. Особливо на бортах. В результатi була розроблена "Пантера"-2 бiльш захищена, важка, та з 88-мiлiметровою гарматою. I "Тигр"-2.
  СРСР виставив IС-2 та Т-34-85. З'явився у нiмцiв досконалiший автомат МР-44. До серi¬ надiйшов i "Маус". На вiдмiну вiд реально¬ iсторi¬, Третiй Рейх не бомбили союзники, i можна було виробляти масу технiки.
  Бойовi дi¬ показали втiм, що "Маус" танк занадто важкий, i бiльш-менш придатний в оборонi. "Тигр"-2 дуже часто ламався i теж був танком оборони.
  Лише "Пантера"-2 з потужнiшим двигуном 900 кiнських сил, виявилася задовiльною машиною для бойових дiй. Не надто виявляв себе i "Лев".
  Реальнi бойовi дi¬ показали, що МЕ-262 не надто надiйна машина, дорога i недостатньо маневрена навiть з урахуванням потужного озброгння. Бiльш активно до серi¬ надходили ТА-152, якi бiльш-менш пiдходили в ролi робочо¬ конячки. Могли бути i штурмовиком i фронтовим бомбардувальником та винищувачем. Надi¬ пов'язанi з МЕ-262 не виправдовувалися. За винятком того, що цей винищувач дуже важко збити, вiн мав сильне бронювання. Але й важив чимало. Проте великi надi¬ пов'язувалися з НЕ-162. I частково вони виправдовувалися.
  Влiтку нiмцi 22 червня 1944 року, несподiвано основний удар завдали на пiвднi. Радянське командування основнi сили тримало у центрi. Сталiн повiрив дезiнформацi¬, що ворог знову пiде на Москву. Але фашисти змогли переграти радянську розвiдку. Крiм того, далося взнаки, велика кiлькiсть нiмецьких танкiв "Пантера"-2, якi досить швидкi i маневренi, i краще захищенi, по бортах.
  Також багато випущено i "Тигрiв", порiвняно простих у виробництвi машин. З'явилася нова модифiкацiя "Лева". З легшою 88-мiлiметровою гарматою, але з двигуном 1250 кiнських сил. Цей "Лев" найвдалiший танк - типу "Тигра"-2, але важче, з товстiшою в 120-мiлiметрiв бортовою та кормовою бронею, що з лишком компенсував могутнiй двигун вiд "Мауса".
  "Лев"-2 виявився дуже вдалим танком прориву. Нiмцi змогли досягти багато. Захопили Ворошиловград, Курськ, Бiлгород, взяли Воронеж. I повернули на закрут Дону. Дiйшли, зрештою, i до Сталiнграда. Але там i загрузли в боях. Як i реально¬ iсторi¬, радянськi вiйська змогли оточити нiмцiв пiд Сталiнградом. Однак фашисти примудрилися таки вирватися з оточення. Все ж таки у нiмцiв було куди бiльше танкiв. Бо¬ показали, що "Пантера"-2 та "Лев"-2 здатнi i взимку цiлком пристойно боротися. Крiм того, на фронтi з'явилася САУ Е-25. Ця машина була маленькою, з низьким силуетом, гарматою "Пантери", але дуже спритною та скорострiльною.
  Фашисти вiдступив вiд Сталiнграда на закрут Дону i там утрималися. Настала весна 1945 року. У серi¬ пiшли ХЕ-162, i радянська авiацiя пасувала перед цiгю моделлю. Але найголовнiше це реактивнi бомбардувальники, яким не було рiвних. Вони бомбили росiян майже безкарно.
  У серiю надiйшов новий нiмецький танк Е-50 - легший, нiж Тигр-2, але краще захищений та озброгний iз потужним двигуном. А його 88-мiлiметрова гармата в 100 ЕЛ неперевершена за точнiстю та бронебiйнiстю.
  Сталiн шукав способи примиритися з Гiтлером. Бо поки що новi танки IС-7 та Т-54 ще тiльки розроблялися. А реактивна авiацiя ще туманнiша.
  Але фюрер не хотiв миру та продовжив наступ. Цього разу, на Кавказ, через Терську браму. Фашистам вдалося захопити радянськi мiста - Грозний та Орджонiкiдзе. Але коли вони увiйшли в гори, ¬хнг просування сповiльнилося.
  Тодi гiтлерiвцi знову кинулися на Сталiнград. У боях все сильнiше радянським вiйськам дiставалося вiд реактивних штурмовикiв та бомбардувальникiв Люфтваффе. Але саме мiсто фрицi взяти не змогли, загрузли у боях. Хоча й кинули в ходу "Штурмтiгри". А авiацiя пресувала.
  Радянський ЯК-9 наймасовiший винищувач застарiв. А нiмцiв з'явилися бiльш досконалi моделi МЕ-262 з значно бiльшою швидкiстю та маневренiстю. I сильнiшi у озброгннi ХЕ-162. Ситуацiя загострилася ще бiльше, коли нарештi вступила у вiйну Японiя. А за нею i Туреччина. До кiнця сорок п'ятого року бiльшiсть Кавказу виявилася захоплена нiмцями та турками. А новий сорок шостий рiк принiс додатковi розчарування СРСР.
  Сталiнград ще тримався, але кiнцем травня та останнiй квартал було взято. I нiмцi з турками на цей час повнiстю захопили Кавказ. А у липнi 1946 року розпочався новий наступ на Москву. Шанси у фашистiв були великi. У боях взяли участь i Е-75 та Е-100. Цi танки були з бiльш щiльною компоновочною схемою та краще захищенi. Радянський фронт повiльно, але вiрно прогинався... До кiнця осенi Москва виявилася оточена.
  Одночасно впав i Саратов. Склалася дуже важка ситуацiя. Японцi йшли у наступ зi Сходу. Сталiн запропонував Гiтлеру мир будь-яких умовах, крiм капiтуляцi¬. Фюрер вiдхилив цi пропозицi¬.
  Взимку впала пiсля запеклого штурму Москва. А навеснi, влiтку, нiмцi захопили весь Волго-Вятський район. Пала та Вологда. Гiтлерiвцi змогли до середини осенi дiйти Свердловська...
  
  ФАКТОВА РОЛЬ ЧЕМБЕРЛЕНА
  Чемберлен не пiшов у вiдставку, i встиг укласти почесний свiт iз Гiтлером.
  Умови Британi¬ були досить вигiдними: Третiй Рейх гарантував недоторканнiсть володiнь iмперi¬ лева. I Британiя не втрачала жодно¬ п'яди територi¬. Але замiсть Гiтлер отримував повну свободу в захоплених землях Францi¬, Бельгi¬, Голландi¬. А це величезнi територi¬. I волю рук Сходi.
  А вiд походу на СРСР нацист номер один не вiдмовився. I продовжував збирати сили.
  Гiтлер хотiв не тiльки Африки та Сирi¬, з частиною Азi¬, а й росiйських земель. Насамперед звичайно ж житницi Укра¬ни, Прибалтики, Бiлорусi¬ та Кавказько¬ нафти. Тож плани у фюрера були наполеонiвськi.
  Нiмцi готувалися до вiйни, формуючи значнi сили. На план "Барбаросса", у них було бiльше вiйськ. Насамперед звичайно ж авiацi¬. Три тисячi лiтакiв не були збитi пiд час повiтряно¬ битви за Англiю та поповнили лави Люфтваффе. Плюс ще лiтаки, якi не вiдволiкалися на Середземне море, i на прикриття ¦вропи. Тож на план "Барбаросса" було видiлено не п'ять тисяч лiтакiв, удвiчi бiльше - десять тисяч.
  I танкiв було трохи бiльше. По-перше, випуск машин збiльшився, оскiльки Третiй Рейх не бомбили. По друге чотириста танкiв не вирушило до Африки. I дещо було знято iз Францi¬. Так що до бою фрицi був краще готовий.
  Щоправда, трохи часу втратили, наступаючи проти Югославi¬ та Грецi¬. Але закiнчили без англiйцiв швидше.
  I вторгнення в СРСР почалося 7 червня з великою на тисячу кiлькiстю танком i на п'ять тисяч лiтакiв. I зрозумiло було бiльше й пiхоти та артилерi¬.
  Найголовнiше, що СРСР як i реально¬ iсторi¬ виявився не готовий. Сталiн надто вже боявся воювати з Третiм Рейхом i намагався будь-якою цiною вiдстрочити вiйну i виявився знову в халепу потрапивши.
  А тут ще Японiя напала. Чому цього разу японцi вирiшили атакувати? Причина в тому, що Британiя вийшла з вiйни, i тепер у разi чого самураями довелося воювати проти США та Британi¬ не скутими Третiм Рейхом.
  А СРСР у будь-якому разi здавався супротивником слабшим. Тим бiльше в першi днi вiйни, хiд бо¬в були для Червоно¬ Армi¬ навiть гiрше, нiж у реальнiй iсторi¬. Так особливо в повiтрi перевага гiтлерiвцiв була значно сильнiшою. Та й танкiв бiльше, особливо у пiвденному напрямку, де Роммель показував геройство. I Червона Армiя до оборони не готова i немаг планiв оборонно¬ вiйни. I вони сиплються... I навiть Ки¬в змогли взяти з ходу, i до Смоленська дiсталися ранiше. I Японiя теж атакувала, щоб не чекати падiння Москви, бо в цьому випадку, ¬¬ всi звинуватили б, що вона як гриф кинулася на вбитого супротивника. Повалений при цьому нiмцями.
  Нi честь самурая вимагала вдарити доки СРСР ще сiпагться. I вiйна тривала досить успiшно. Самура¬ кинули велику кiлькiсть пiхоти та атакували позицi¬ Червоно¬ армi¬. I це було з ¬хнього боку колосальним успiхом.
  Але на пiдступах до Владивостока ¬х зустрiла команда босоногих дiвчат. Якi билися з дикою люттю.
  Оленка дала чергу по самураях. А потiм босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчу силу гранату. I порвала масу японцiв, прокричавши:
  - На славу Сталiна!
  Анюта теж вела вогонь по ворогу. Скошувала жовтих бiйцiв, що насiдали, i проревела:
  - За велику Батькiвщину!
  I теж ¬¬ босi пальчики нiжок кинули забiйний подарунок смертi.
  Алла ця руда красуня, скошувала наступаючих японцiв. I ¬¬ босi нiжки кинули колосально¬ руйнiвно¬ сили на смерть. I розiрвала на частини самура¬в, прокричавши:
  - Слава комунiзму!
  Марiя також вела вогонь. Ця золотокудра красуня. I ¬¬ босi пальчики нiжок, жбурляли вбивчi подарунки смертi.
  I маса самура¬в завалилася.
  А дiвчина рикнула:
  - Владивосток не вiддамо!
  I гола п'ята дiвчини пiддала подаруночок смертi.
  Олiмпiада також билася iз запеклiстю. I ось ¬¬ босi, мiцнi нiжки жбурнули цiлу зв'язку гранат, розриваючи супротивникiв.
  Войовниця прошипiла:
  - За Велику Русь!
  Оленка, зрiзаючи жовтих солдатiв, пiдтвердила:
  - Батькiвщина з нами!
  I ¬¬ гола п'ята пiддала гранату. I розiрвала нових солдатiв велико¬ iмперi¬.
  Але незважаючи на весь геро¬зм Червоно¬ Армi¬, вона програвала. З Далекого Сходу не вдалося перекинути дивiзi¬. А нiмцi почали наступ на Москву куди ранiше, нiж у реальнiй iсторi¬, i вже встигли ¬¬ оточити, i частково захопити, до того як полилися зливи i настала бездорiжжя. I це очевидно вплинуло на перебiг вiйни.
  Особливо сильнi нiмцi у повiтрi. Tх авiацiя дiстаг радянськi вiйська безпосередньо.
  Так само нiмцi i на пiвднi були сильнiшими i просунулися далi. Встигли ще до бездорiжжя взяти Курськ, Воронеж, i рушили на Сталiнград. Почавши вiйну на два тижнi ранiше i з великими силами фашисти здобули неабияку фору i тепер мали помiтну перевагу у всьому. I iсторiя для Червоно¬ армi¬ вийшла гiршою, нiж у реальностi.
  Рухалися нiмцi i швидше Кримом, i вдерлися на Кавказ. I там теж досягли великих успiхiв. Тим бiльше у вiйну вступили i Туреччина, бачачи, як СРСР сиплеться.
  I ось нiмцi взяли Рязань i продовжували наступ. I сам Сталiн бiг наче загць. I фашисти вже наближалися до Горького. Там розгорнулися бо¬.
  А Москва все ще чинила опiр: мiсто те велике. Але бо¬ йшли вулицями i гiтлерiвцi пiдходили до Кремля.
  Але радянськi дiвчата дали бiй фашистам бiля мiста Горький.
  Цiлий батальйон босоногих дiвчат, незважаючи на те, що вже пiшов снiг i вдарили морози, зустрiв гiтлерiвцiв.
  Наташа вiдкрила вогонь, i вражала сво¬ми грудьми ледь прикритою нитками бiкiнi.
  Пiсля чого дiвчина заспiвала:
  - Слава Великiй Росi¬!
  I босими пальчиками нiжок запустила гранату руйнiвно¬ сили.
  Зоя, ведучи вогонь по ворогу, i скошуючи фрiцiв, проворкувала:
  - Героям слава!
  I ¬¬ гола п'ята кинула вбивчий подарунок смертi.
  Войовниця прочирiкала:
  - Не вiддамо Москви!
  Августина стрiляючи по супротивнику, i зрiзуючи маси гiтлерiвських вiйськ, що насуваються, пискнула:
  - Нашi лiтаки гарнi!
  Свiтлана, ведучи вогонь фашистами, агресивно видала:
  - За Батькiвщину порад!
  I босими пальчиками нiжок шпурнула вибуховий пакет.
  Дiвчата реально дуже гарнi та сексуальнi.
  Але ще бореться i Алiса з Анжелiкою. Вони б'ються з нерiвними силами.
  Пiдбивають гранатою танк, i той перевертагться.
  Алiса кидаг босою нiжкою вибуховий пакет. Нiмецька самохiдка розбита i летять ковзанки. Одне лапу гiтлерiвця вiдiрвало i виблискував золотий годинник.
  Алiса пискнула:
  - За велич Батькiвщини!
  I ¬¬ босi пальчики нiжок, як запустять убивчу бомбу. I вiдiрвало голову генераловi.
  Анжелiка теж як рвоне фашистами з базуки. I пробила черговий танк. I розiрвала ворога.
  I заспiвала, скелячи зубки:
  - Слава Велико¬ Вiтчизнi!
  Дiвчина взяла i голою, круглою п'ятою, пiддала вбивчому подарунку руйнування.
  Алiса дiяла дуже агресивно та активно. Дiвчина яка мрiяла про досягнення та успiх.
  T¬ у тридцять сьомому роцi, коли вона була ще дiвчинкою, заарештували разом iз батьками. Спочатку вiдвели до кiмнати для обшуку. Наказали роздягнутися до гола. I Алiсi було дуже соромно. T¬ жiноча фiгурка ще лише формувалася. Але вже вiдростали груди, i наглядачка вщипнула ¬¬ за погруддя зi словами: "Ах якi цицьки"!
  Алiса знiяковiла i почервонiла:
  - Не чiпайте мене!
  Наглядачка розсмiялася:
  - Вiдкрий рот дiвчинко, тiтка оглянь уважно!
  Алiса вiдкрила рота. I наглядачка пальцями полiзла в ¬¬ пащу. Непригмно, звичайно, у Алiси мало не вирвало. Особливо коли натиснули на корiнь ¬¬ язика.
  Але найгiрше було потiм. Наглядачка, помацавши рота, наказала:
  - А тепер нагнись i розсунь ноги!
  I начепила на сво¬ великi лапи рукавички!
  I як ¬¬ лапа встромилася в незаймане лоно, порвавши плевну. Так що ринула кров. I було так боляче, що Алiса закричала. А двi iншi наглядачки тим часом ¬¬ тримали за руки. А тюремниця мацала ¬¬, залазячи до само¬ матки, причому дуже грубо. Це було мукою i по щоках Алiси текли сльози. I в заднiй прохiд було не менш боляче. Лапа у наглядачки велика, а пальцi довгi та товстi.
  Алiса навiть знепритомнiла вiд болю та сорому. Потiм ¬¬ привели до тями. Вiдвели до iншого примiщення. Сфотографували голою з рiзних точок i зняли вiдбитки пальцiв.
  I потiм облили холодною водою зi шланга i сипнули хлоркою. Видали казенну рому: коротку, сiру сукню з номерком i вiдвели в камеру до iнших дiвчаток. Босонiж йти було холоднувато, але в камерi дiтей багато i досить тепло.
  Алiсу за кiлька днiв повели на допит. Там ¬й запропонували пiдписати папiр. Дiвчинка вiдмовилася. Тодi ¬й закрiпили босi ноги в колодки та били палицями по голих п'ятах. Алiса кричала, але пiдписувати вiдмовилася, доки не знепритомнiла.
  T¬ знову кинули у камеру. Репресi¬ були масовi i поратися з дитиною i довго допитувати нiколи. Тому ¬й дали термiн нiбито за крадiжку та пiдписали направлення до дитячо¬ трудово¬ колонi¬ i без суду.
  Алiса там працювала та навчалася. Карних злочинцiв було мало, майже всi дiти ворогiв народу. Ходили до морозiв босонiж, а в морози у казенних валянках. Працювали дванадцяту годину на добу. Tли переважно капусту, але жили дружно. Алiса навiть у дитячому таборi змiцнiла i загартувалась. I зараз боролася босонiж снiгом. I ¬¬ напарниця Анжелiка також сидiла. Тiльки вона була справжньою злочинницею та кримiнальницею. I теж дитяча колонiя пiшла ¬й на користь.
  Дiвчата билися завзято та геро¬чно.
  Але все одно Москва впала... I Кавказ захоплений. I Сталiна ще причепили сво¬ ж.
  Берiя пiдписав капiтуляцiю. I став намiсником над частиною територi¬ Росi¬.
  I вiйна Сходi завершилася. Чемберлен таки помер i його мiсце зайняв Черчiлль.
  I тут Гiтлер вирiшив, що у Британi¬ надто багато колонiй. Чи не час ¬х пiдстригти?
  I розпочав нову вiйну у 1944 роцi. На той час у нiмцiв з'явилися новi танки "Пантера"-2 i "Тигр"-2 бiльш досконалi та з потужними двигунами. I найголовнiше - реактивна авiацiя, i пiдводнi човни на перекисi водню.
  Та й Японiя хотiла розширити сво¬ володiння за рахунок колонiй Британi¬ та США. Китай на той час самура¬ фактично пiдкорили. I вони мали великi плани.
  Нiмцi почали наступ восени... Tхнi потужнiшi танки непогано рухалися з сильними моторами. А реактивна авiацiя зовсiм не мала собi опонента.
  Британiя зазнавала бомбардувань. I пiдводний флот ¬¬ мучив. А нiмцi вдарили по ¦гипту. I швидко розгромили там Британiю, увiйшли разом iз турками на Близький Схiд. Також було взято Гiбралтар, i вiйська увiйшли до Марокко, пiдкорюючи чорний континент.
  Коротше кажучи, вiйна пiшла в однi ворота. За зиму нiмцi захопили пiвнiч Африки та Близький Схiд. А навеснi ще й Iран iз Iндiгю. Та й японцi успiшно наступали та розбили Америку у Перу-Харбор.
  Це чудовi перемоги. А влiтку пройшла висадка в Британiю, яка завершилася ¬¬ падiнням у десять днiв.
  А восени був захоплений пiвдень Африки та Австралiя. Тепер уже США опинилися пiд ударом.
  Сорок шостий рiк пройшов у захопленнях островiв i повiтрянiй i пiдводнiй вiйнi. У 1947 роцi розпочалося захоплення Канади та Мексики подвiйним ударом. Нiмецькi танки серi¬ "Е" стали найдосконалiшими i найсильнiшими у свiтi. А автомат нiмецький МР-64 у вiдсутностi собi рiвних за всiма параметрами.
  А лiтаючi тарiлки та дисколети було просто неможливо збити, наскiльки вони невразливi завдяки ламiнарному струменю.
  I стiльки було втрат...
  США капiтулювали 30 сiчня 1948 року. Якраз у п'ятнадцять рокiв пiсля приходу Гiтлера до влади. I це було славною подiгю.
  Потiм настав перiод свiту... Але до певного часу. 20 квiтня 1955 року почалася вiйна мiж Третiм Рейхом i Кра¬ною Вранiшнього Сонця з усiма ¬¬ колонiями. Вiйна була жорстока i тривала понад два роки, але все закiнчилося перемогою Нiмеччини.
  20 квiтня 1959 року Гiтлер провiв референдум, у якому було у свiтi заснована гдина iмперiя - Третiй Рейх. I монархiя на чолi iз Гiтлером.
  I коли фюрер помер у 1961 роцi його престол встиг зайняти син.
  До цього часу люди злiтали на Мiсяць i на Марс, i життя людства здавалося налагоджуватися.
  
  СЕНСАЦIЙНА СКАСУВАННЯ ВИБОРIВ
  ¦льцин пiсля сенсацiйного успiху ЛДПР на виборах 1993 року, взяв i прислухавшись до порад радикалiв анулював ¬х результати. Саме на Новий рiк, не давши Держдумi зiбратися. I це стало сенсацiгю! До нових виборiв до Держдуми, призначених на 12 червня 1994 року, законодавча влада переходила до Ради Федерацiй. I це було цiкавим тактичним перебiгом.
  При цьому ¦льцин ЛДПР забороняти не став i правила виборiв до парламенту залишив колишнi. I це звичайно стало сильним рiшенням. Або точнiше спiрним. Але на партiю ЛДПР обрушилася вся сила пропаганди. I рясно полився бруд. Хоча з iншого боку чим бiльше лають, тим вища популярнiсть. Прибiчники Жириновського були розчарованi вкраденою перемогою.
  I вiдбувалися заворушення. Незадоволенi були i у фракцi¬ "Яблуко", яка непогано набрала вiдсоток. I "Жiнки Росi¬", що показали сенсацiйний результат, теж не надто задоволенi. А ось "Вибiр Росi¬" на чолi з Гайдаром отримав пiдкрiплення. ¦льцин вiдправив у вiдставку помiркованого Черномирдiна, який все ж таки багато чого запозичив вiд старо¬ системи i призначить прем'гром ¦гора Гайдара. Останнiй поповнив команду новими реформаторами. I зiбралася неслабка команда... Яка стала обвалювати економiку ще швидше, нiж у реальнiй iсторi¬. I ваучерна приватизацiя продовжилась.
  Протистояння з владою лише наростало. I рейтинг Жириновського незважаючи на цебра бруду, а може й завдяки ¬м зростав. Хоча на виборах конкуренцiя була значно жорсткiша. I партiй, якi зiбрали сто тисяч пiдписiв, було набагато бiльше. Та й час для збору пiдписiв було дано набагато бiльше. I це далося взнаки. Сорок чотири партi¬ змогли взяти участь у виборах.
  I цього разу з платним ефiрним часом було гiрше. А пiд час телевiзiйних дебатiв Володимира Вольфовича заарештували та кинули до Лефортова. За звинуваченням у пропагандi ненавистi у книзi "Останнiй кидок на пiвдень".
  Але це ще бiльше пiдняло його рейтинг, хоча йому й не дали слова. I ось вiдбулися вибори до Держдуми 12 червня 1994 року. I одразу ж сенсацiя. В умовах найжорсткiшо¬ конкуренцi¬ партiя ЛДПР набрала бiльше сорока шести вiдсоткiв голосiв у виборах за партiйними списками. "Яблуко", "Жiнки Росi¬", "ПРЕС", "аграрi¬" не пройшли п'яти процентний бар'гр.
  На другому мiсцi опинилися комунiсти, а на третьому "Вибiр Росi¬" на чолi з Гайдаром. Який ¬¬ п'ять вiдсоткiв подолав.
  I бiльшiсть iз партiйних спискiв за ЛДПР. Та й у одномандатних округах, партiя Жириновського додала, значно вигравши понад сотню мiсць. Загалом парламент виявився дуже опозицiйним i антигльцинським. I партiя ЛДПР отримала у Держдумi бiльшiсть, чи не конституцiйну. А разом iз комунiстами i конституцiйне.
  Проте г ще й Верхня палата та сам президент. А Володимира Жириновського прямо з камери доставили до зали засiдань Держдуми. Так сформувалася нова опозицiя.
  ¦льцин за новою конституцiгю мав владу. I влада дуже велика. Але розпустити Держдуму першого року у вiдсутностi права. Як i за останнi сво¬ пiвроку президентства. I це серйозна ситуацiя.
  Ще раз анулювати вибори до парламенту це вже перебiр. I ¦льцин пiсля вагань вирiшив таки запропонувати Держдумi договiр про мир та згоду.
  Володимир Жириновський зажадав у вiдповiдь вiдставку уряду та формування його на основi парламентсько¬ бiльшостi.
  Це викликало протидiю. А Держдума винесла вотум недовiри уряду ¦гора Гайдара та провела амнiстiю полiтичним ув'язненим.
  I це було серйозно. ¦льцин опинився у тяжкiй ситуацi¬. I його стосунки iз Держдумою стали ворожими. Хоча було прийнято конституцiйний закон про конституцiйний суд, i парламентське телебачення. А також Цивiльний кодекс. I повторно винесено вотум недовiри уряду.
  ¦льцин пiдписав закон про статус депутата I таки вiдправив у вiдставку ¦гора Гайдара.
  Прем'гром президент Росi¬ запропонував ¦вгена Примакова. Це всiх бiльш-менш влаштувало. Але ¦льцин несподiвано розпочав вiйну у Чечнi. I зiткнувся з негативною реакцiгю Держдуми. I знову ¬¬ розпустив... Хоч i не за конституцiгю.
  Але знову оголосив новi вибори до парламенту... I вiдправив у вiдставку Примакова, призначивши його мiсце Чубайса.
  Але ситуацiя ускладнилася... ЛДПР знову перемогла та ще й додавши голосiв... I до цього часу вибори проходили за новими правилами. Зiбрати пiдписiв треба було бiльше i вказувалася партiйна приналежнiсть депутатiв. I ЛДПР отримала конституцiйну бiльшiсть. А другою партiгю було комунiстiв. Iншi п'ятивiдсотковий бар'гр не взяли.
  I знову протистояння з ¦льциним. Жорстоке на фонi вiйни у Чечнi. I початком процедури iмпiчменту.
  ¦льцин через вiйну у Чечнi втратив i пiдтримку армi¬. I Рада Федерацiй була не на його боцi.
  Плюс ще й здоров'я у ¦льцина рiзко погiршилося, i вiн злiг. I в Росi¬ було оголошено новi вибори президента.
  Володимир Жириновський був явним ¬хнiм фаворитом.
  ¦льцин ледве дихав.... Тож влада сама впала до рук Володимира Вольфовича.
  Але пройшли вибори i в Росi¬ новий президент. Непроста спадщина йому дiсталася. I довелося займатися багатьом. Але жорсткими заходами Володимир Вольфович Жириновський пiднiмав державу. I Росiя височiла дедалi бiльше. За п'ять рокiв рiвень економi¬ до реформ було вiдновлено. А ще через п'ять рокiв Росiя вдвiчi перевищила нацiональний дохiд, що був до реформи.
  Але Володимир Вольфович зайнявся вiдновленням СРСР. Бiлорусь прийшла першою до складу Росi¬ та добровiльно. Далi Казахстан, потiм iншi республiки Середню Азiю, особливо коли ними напали талiби.
  Укра¬на палала майданом, i Росiя прийшла ¬й на допомогу, i звiльнила вiд влади помаранчевих. А потiм i там референдум та пригднання до СРСР. I так далi. Поки що у 2015 роцi Росiя не вiдновила сво¬ колишнi кордони.
  Але цього мало. На пiвднi IДIЛ захопив Iрак та Сирiю, i ще кiлька держав. Вольфович заохочував iсламiстiв, даючи ¬м захопити весь Близький схiд.
  У 2016 роцi Фiнляндiя увiйшла до складу Росiйсько¬ iмперi¬. А в 2020 роцi скориставшись тим, що США захлинулися в коронавiрусi, а IДIЛ пiдкорив землi вiд Iндi¬ до Iспанi¬. I почалася вiйна iз цим Халiфатом.
  Володимир Жириновський вирiшив здiйснити свiй давнiй план: останнього кидка на пiвдень.
  I Росiйська армiя була на той момент найсильнiшою у свiтi. I ¬¬ такнi були просто супер.
  Особливо пiрамiдальнi, створенi за кресленнями генiального Олега Рибаченка. Вони були просто супер.
  Машина двомiсна, i дiвчата у нiй розташовувалися лежачи, у пiрамiдi. Весь лише п'ятдесят тонн, але двигун електричний у п'ять тисяч кiнських сил. Вони такi швидкi машини, абсолютно непробивнi для всiх видiв снарядiв.
  I вона мчить на позицi¬ бойовикiв Велико¬ Iмперi¬ IДIЛ. I творить буквально чудеса.
  Наташа, розташовуючись у цьому танку лежачи разом iз Зогю, i ведучи вогонь iз дюжини кулеметiв, вiдзначила:
  - А я ж дiвчина супер?
  Зоя впевнено вiдповiла, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика:
  - Усi ми тут супер!
  Ще один танк пролiтаючи разом iз Анжелiкою та Свiтланою теж трощить величезну армiю халiфату.
  Дiвчата скеляться i смiються:
  - Ми г крутiшими за всiх! I вiдсвяткугмо успiх!
  I знову збивають ворогiв.
  Та два танки нiчим не пробити з жодного ракурсу. Це дiвчата на машинах найкращого рiвня. I ¬х не вдагться пробити. I снаряди та ракети йдуть у рикошет.
  Наталя вимовляг, скошуючи душманiв:
  - За СРСР!
  Зоя, вибиваючи супротивникiв, погоджугться:
  - За Батькiвщину!
  Войовницi треба вiдзначити бойовi. Володимир Вольфович Жириновський багато вiдновив з часiв СРСР. Повернув Леонiду Iллiчу Дiамантову Зiрку Перемоги. Вiдновив Берiю у званнi маршала зi всiма нагородами. Заснував Орден: Iвана Грозного, Петра Першого, Миколу Другого, Олександра Другого та Третього, Дмитра Донського.
  Крiм того, Володимир Вольфович вiдновив пам'ятник Дзержинському. Заснував i орден Iллi Муромця. Це для спортсменiв. I орден заснував Михайла Ломоносова та Менделггва. I це також логiчно.
  Також Володимир Вольфович заснував i премiю з лiтератури за сумою, яка вдесятеро перевищуг Нобелiвську. I ще багато зробив.
  Однiгю з його iдей було заснування ордену - "Батькiвщина", найдорожче з усiх орденiв свiту з рекордною кiлькiстю дiамантiв. I то була iдея. Плюс ще й дизайн ордена довго сперечалися та затверджували.
  I було навiть проведено конкурс.
  Володимир Жириновський деякi ще поправки зробив у вiйськовий статут. Ввiв звання бригадний генерал - нижче генерал-майора, але вище за полковника. I посада генерал-аншеф - мiж генерал-полковником та генералом армi¬. З'явилось i нове офiцерське звання: прем'гр-майор. Мiж майором та пiдполковником.
  Запровадив Жириновський ще одне звання: унтер-офiцер. Це мiж прапорщиком та молодшим лейтенантом. З'явилися й капрали. Iншi звання збереглися.
  Володимир Жириновський також заснував i звання Супермаршал мiж маршалом i Генералiссимусом. I нове звання Супергенералiсiмус.
  Так створювалася геральдика.
  Президент на референдумi скасував обмеження щодо термiнiв. I став фактично диктатором. I вибори проходили майже без альтернативи. I дiйшли до району дев'яносто дев'ять вiдсоткiв iз хвостиком. I так воно вийшло.
  Але принаймнi вибори хоч проводилися, i в них якiсь кишеньковi альтернативи брала участь. Ось Гiтлер взагалi себе зробив довiчний канцлер.
  До речi, фюрер сво¬ гдинi вибори президент програв, правда, з гiдним вiдсотком i в запеклiй боротьбi. Але на новi вибори Гiтлер не ризикнув.
  У 2020 роцi Володимир Жириновський пiдкорював новi висоти та вiв вiйну з Iсламським Халiфатом. А це величезна мiць. I бо¬ там точаться дуже запеклi.
  I лiтаки борються, навiть безпiлотнi. I це круто та з кров'ю.
  Володимир Жириновський це новий вождь Росi¬ i прагнути свiтового панування.
  У боях беруть участь i лiтаючi тарiлки, якi неможливо збити.
  I на них гарнi росiйськi дiвчата лiтають.
  Наприклад, Марiя та Мiрабела у боях такi крутi.
  I пускають iз тарiлок бойовi лазери. I спалюють вiйська IДIЛ, якi просто величезнi.
  Так цього колосальна iмперiя поглинула Азiю до Iндi¬, включаючи Пакистан з Афганiстаном. I половину Африки. А скiльки це населення i яка колосальна чисельнiсть.
  Марiя натискаг босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика i пробиваг найближчий лiтак супротивника i пищить:
  - Слава епосi комунiзму!
  Мiрабела лазером спалюг танк i теж пiдтверджуг:
  - Будуть нашi великi часи та перемоги!
  I дiвчата як розсмiяються.
  I покажуть зубки, що блищать наче перли.
  Марiя пам'ятала часи, коли вона була ще маленькою дiвчинкою та на мiтингу бачила Жириновського. Вiн на не¬ справив враження. Але як не аплодувати такому.
  Марiя, коли Володимира Вольфовича заарештували, пiшла до Москви. Маленька дiвчинка нiби свята рушила босонiж. I долала мiсто за мiстом.
  А ¬¬ босi нiжки були так збитi, i ступнi порiзанi та кровоточили. Але дiвчинка йшла та йшла. I дiйшла до Москви. Там ¬¬ i посадили до дитячих приймачiв. А потiм вiдправили назад до батькiв.
  I це виявилося для не¬ хаджем.
  Марiя наче Герда пройшла сотнi кiлометрiв. Просила милостиню дорогою, голодувала. А ¬¬ гола пiдошва так хворiла i свербiла, але зрештою вкрилася мозолями i стала твердою як копито.
  Марiя це пам'ятала, i зараз трощила моджахедiв.
  I навiть наспiвувала, пишучи на ходу романс:
  Я Чорнобога, злого Бога дочка,
  Творю i хаос, сiю руйнування...
  Неможна моя велич перемогти,
  У душi горить лише запекла помста!
  
  Хотiла в дитинствi дiвчинка добра,
  Вiршi писала та котiв годувала...
  Стала ранiше самого ранку,
  Над нею пурхали, крила херувимiв!
  
  Але ось пiзнала, що таке зло,
  Що у цьому свiтi робить нещасним...
  А що ти скажи добро?
  Ось руйнування полюбила пристрасно!
  
  I показала свiй дiвочий запал,
  Що блискучою стала Бога донькою...
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Покажемо силу, дуже потужно!
  
  Батько Великий цей Чорнобог,
  Вiн вносить хаос, вiйни у свiтобудовi...
  Ти молишся Сварогу, щоб допомiг,
  На дiлi отримугш вiдплату!
  
  Ось я сказала, Господа бережи,
  Нехай клекоче в твогму серцi злiсть...
  Побудугмо щастя вiрю на кровi,
  Наповнитись нехай до кра¬в утробу!
  
  Люблю я хитрiсть, пiдлiсть та обман,
  Як провести i Сталiна-тирана.
  Не вдасться виставити на сором,
  А скiльки багато у свiтi том туману!
  
  Ось запропонувала зробити сильний хiд,
  Одними ударом знищити злiсних...
  Але полюбився дуже чорний Бог,
  У всiх справах i цих та загробних!
  
  Як виявилася я звична злу,
  I в серцi лють, шалено живила...
  Зникла потяг до радостi, добра,
  Як тiльки злiсть проникла з п'гдесталу!
  
  А що ж Сталiн - адже вiн теж злий,
  Про Гiтлера, так тут уже немаг мови.
  Був Чингiсхан бандит такий крутий,
  I скiльки душ зумiв вiн скалiчити!
  
  Так говорю до чого зберiгати добро,
  Якщо в ньому найменшо¬ немаг i користi.
  Коли ти дятел - розум твiй долото,
  I зникли колись дурнi, думки!
  
  Так говорю себе та iншим,
  Служiть силi як чорнило чорною...
  Тодi простiр всесвiту пiдкоримо,
  Свiтлою розлетяться хвилi!
  
  Ми зробимо таке сильним зло,
  Воно подаруг лютi безсмертя,
  Хто слабких духом, тих уже рознесло,
  А ми найсильнiше в це люди вiрте!
  
  Коротше станемо всiх скрiзь сильнiшими,
  Пiднiмемо меч кровi над свiтобудовою.
  А наша лють буде теж iз нею,
  Отримагмо повне долi покликання!
  
  Коротше Чорнобогу я вiрна,
  Служу всiм серцем цiй темнiй силi...
  Моя душа як крила у орла,
  Хто з Чорним Богом - тi непереможнi!
  
  БIЛИЙ ТИГРЕНЯ
  Кримською, лiтньою дорогою йшла маленька циркова група. Першим крокував босоногий, бiлобрисий хлопчик рокiв дванадцяти. Худенький, але жилистий пацан у шортах, i йшов у спеку з оголеним торсом. Стирчали ребра, але жилки як дрiт, пiд майже чорною через засмагу шкiрою.
  За ним iшла дiвчина. Свiтло-русяве волосся вигорiло на сонцi, наче перестигла пшениця. Брови у дiвчини теж свiтлi, а обличчя вiд пилу та сильно¬ засмаги смагляве, як у циганки. Але риси обличчя дуже гарнi, лише трохи загостренi через худорлявiсть. Дiвчина струнка, в легкiй ситцевiй сукнi вище колiн. I теж боса, хоча не позаздриш тим, хто без взуття, якщо вони крокують кам'янистою дорогою Криму. Не тiльки камiння гостре, але ще й розпечене на лiтньому сонцi.
  Але дiвчата i хлопчик звикли босячити i в спеку, i в холод, i з бронзовi ноги, i мозолистi пiдошви не звертають уваги на такi дрiбницi.
  За ними семенить симпатична iстота. Бiле, але з коричневими смужками. Симпатичний тигреня-альбiнос. Теж схудлий, дуже голодний, ловить на ходу метеликiв i бурчить.
  За плечима дiвчини шарманка в руках деякi приналежностi. Навантажений трохи та хлопчик. Крокують вони з раннього ранку. Хлопчик наступив на пляшковий уламок. I вiдчув через мозоль укол, зашкутильгав. I так голi пiдошви збитi, а мозолi сверблять вiд гострого, гарячого камiння.
  Дiвчина, посмiхнувшись, помiтила:
  - Обережнiше Олежка! На дорогах iнодi трапляються сюрпризи!
  Хлопчисько сердито буркнув:
  - Та нiчого страшного, навiть кровi нема! А ось чим годуватимемо Бiмбо!
  Дiвчина важко зiтхнула i помiтила:
  - Та здала тигреня! Йому потрiбне м'ясо! На одних недо¬дках довго не протягне!
  Хлопчик з посмiшкою вiдповiв:
  - Тут багато дач iз багатими людьми. Може, напо¬мо на м'ясо. А ти Олеся теж схудла...
  Дiвчина струсила, i помiтила:
  - А менi це йде! Спритностi навiть побiльшало!
  I дiвчина пiдстрибнула i прокрутилася на носiннi. Олежка свиснув вiд захоплення, а тигреня загарчало.
  Кiлька рокiв тому вони були в однiй цирковiй групi, яка зв'язалася з народовольцями i була розгромлена. Олеся теж брала участь, i з чуток навiть гримнула генерала. А зараз бродила по Росi¬ босонога та неприкаяна. Взимку вони перебиралися до Iрану, Iраку, там шльопали по кручами i давали уявлення. Влiтку спускалися до Росi¬. Олесi знала кiлька мов, у тому числi перська i навчила Олега.
  Навiть смiшно ходити Iраном у чадрi, але з босими ногами. Вони тиснули на виставу, а зовсiм недавно у них з'явився Бiмбо. Теж утiкач, з яко¬сь групи. Рiдкiсний по красi звiр, але страшенно ненажерливий. На нього швидко пiшли запаси, хоч i збирав народу тигреня чимало. Але останнiми днями для групи настала темна смуга. Чомусь гарнiй дiвчинi, хлопчику та тигренку-альбiносу не перепадало грошей. I вони голодували. Причому найгiрше голод переносив маленьких хижакiв.
  Трiумвiрат сiв на роздорiжжя. Олеся двi маленькi картоплини, подiлила мiж собою хлопчиком, а весь хлiб вiддала тигреню. Той жадiбно збив i запитав ще. Шкода так скулить... Немов цуценя. А який худенький.
  Олеся рiшуче встала, i шльопнула голими пiдошвами:
  - Ходiмо! Будемо розважати панiв!
  Вже перша дача ¬х зустрiла непривiтно. Двiрник вiдмовився пускати, i обiзвав Олесю повiгю.
  На другий прийом був кращий. Паня тридцяти п'яти рокiв дозволила увiйти. Олег переодягся у старе трико, i спритно скакав. Намагалася Олеся. T¬ дiвоча фiгурка гiмнастки дуже спритна. Бiмбо вмiв трохи, але теж стрибнув через обруч, який Олеся тримала босими пальчиками нiжок, з огрубiлими пiдошвами, але не втратили витонченостi. Бариня була дуже задоволена i спитала Олега:
  - Ти добрий клоун!
  Хлопчик скривджено вiдповiв:
  - Я не клоун, а акробат i трохи жонглер!
  Бариня попросила:
  - Пожоргуй!
  Олег iз задоволенням став пiдкидати предмети. У тому числi i ручку i гребiнець, що лежить на столi.
  Бариня, досить усмiхаючись, запитала:
  - А це жiнка твоя мати?
  Олег заперечливо мотнув головою:
  - Нi, моя напарниця!
  Бариня кивнула:
  - Та вона надто молода... А в тебе батьки г?
  Хлопчик тихо зiтхнув:
  - Я не знаю сво¬х батькiв!
  Панi сумно зiтхнула i вiдповiла:
  - Сирiтка! Ну гаразд, у мене вiд колишньо¬ служницi залишилися туфлi! Принеси ¬м!
  Лакей, бурчачи, пiшов. Олеся досить посмiхнулася. Потiм з'явився лакей. Туфлi вже були зношенi, i з шкiрою, що лопнула.
  Бариня буркнула:
  - Я сама у боргах i бiльше дати на жаль не можу!
  Олеся взяла взуття i стримано подякувала панi. Потiм вони покинули дачу. Дiвчина невдоволено пробурчала:
  - За такi старичок бiльше п'ята не дасть. У жмити! А скiльки часу витратили!
  Олег зауважив:
  - День довгий, зберемо ще!
  На наступнiй дачi пощастило ще менше. Tх прийняли, але пiсля вистави дали лише тарiлку недо¬дкiв зi столу. Тигреня втiм, ¬х швидко проковтнув. Хоч у цьому прибутки.
  Але на четвертiй дачi, у хлопчика луснула чешка, i довелося далi виступати босонiж не формою одягненим. А подали лише гривеньник.
  На п'ятiй дачi ¬х не пустили. На шостiй виявилося кiлька дiтей, якi, оточивши тигреня, стали пхати йому тiстечка. Почастували й Олежку. Голодний хлопчик злапав iз задоволенням крем з шоколадом. Але ¬м довелося попрацювати. Дiти довго не хотiли вiдпускати. Виставу подивився i пан. Йому особливо сподобався виступ гiмнастки Олесi. Вiн кiлька разiв вимагав повторити. Потiм теж почастував дiвчинку тiстечком. Часу зайняло багато, вже й сонце схилялося до заходу сонця. А заплатили лише два гривеньники.
  Пiд кiнець пан поклав свою лапу на голу ногу Олесi i побулькав:
  - Iз твогю зовнiшнiстю можна заробляти великi грошi iншим шляхом!
  Олеся обсмикнулася:
  - Нiколи! Я не пiду на панель!
  Пан посмiхнувся i помiтив:
  - Циркачцi важче знайти вигiдного нареченого, нiж жiнцi легко¬ поведiнки.
  Олеся дотепно помiтила:
  - Але легше кохання!
  Але двадцять копiйок - це теж грошi. За них уже можна купити пляшку горiлки. У всякому разi, тигреня взяли шматок м'яса. Олеся продала туфлi за сiм копiйок. На ¬жу ¬м вистачало.
  Вже стало темно, i по дачах не схожий. Олеся сказала Олеговi:
  - У нiчлiжку не пiдемо?
  Хлопчик впевнено кивнув:
  - Не пiдемо! Там смердить!
  Олеся погодилася:
  - I до мене п'янi волоцюги лiпляться. Знайдемо собi мiсце у печерцi, а перед сном викупагмось.
  Хлопчик кивнув головою. Вони купалися в безлюднiй заплавi. Вода була тепла i солона. Олег милувався на фiгурку Олесi, дуже мускулиста та струнка. Тiло ¬¬ зовсiм не здавалося худим, а було дуже гармонiйним. Засмагла, дiвчина-гiмнастка. Як вона активно розгрiбаг руками та ногами. Наче пантера, яка виходить на полювання.
  Олег згадав твiр про "Мауглi". Там була цiкава iсторiя про хлопчика, якого виховували серед вовкiв. Щось подiбне й у них. Бродиш собi, зате вiльнi, стiльки бачать. Тi ж дачi розкiшнi, деякi з фонтанами та скульптурами. Дуже красиво. Особливо влiтку у Криму. А взагалi чудова пора лiто. Взимку гiрше. Навiть в Iранi та Iраку ночами холодно. Вони часто перемiщаються в нiчний час, щоб не замерзнути, засинаючи просто неба.
  Вдосталь накупавшись, хлопчик i дiвчина заснули. Вони молодi, здоровi, тренованi. Сплять як дикi звiрi: мiцно, не зважаючи на тверду поверхню. А що коли тiло здорове не треба перин? А на свiжому повiтрi дуже добре спитись.
  Але, на вiдмiну вiд звiрiв, люди бачать сни... Олегу снилося, як вiн став юнгою на пiратському кораблi i бився. З шаблею, атакуючи англiйських солдатiв у мундирах. Руб i кромса ворогiв. Ось хлопчик завдаг удару босою ногою в пах. Пiдскакуг та трощить англiйцiв. Носитися мiж ворогами. Тi падають, розрубанi та покрученi. А хлопчик пiдхоплюг другу шаблю. Проводить млин, причому дуже вiртуозно. Пацан дуже спритний...
  Але сни розпливчастi i пам'ятагш лише вiд них спiльнi риси.
  Наступного дня треба знову йти по дачах. Тим бiльше вони переб'ються, а тигреня слiд погодувати.
  Дiвчина намагалася здаватися веселою та посмiхалася. Дуже вона гарна, i ¬й охоче вiдчиняли дверi сторожа. Але ось подавали значно гiрше. У першiй дачi панове охоче дивилися ¬х пантомiму. Особливо пану подобалося спостерiгати за миготiнням голих, мускулистих, засмаглих нiг Олесi. Але ось подали тiльки недо¬дки зi столу, якими нагодували тигреня.
  У другiй дачi тримали довго, пан навiть погладив дiвчину за нiжку. Бариня пригостила Олежку тiстечком. Дали гривеньнику. Наступнi двi дачi виявилися порожнiми - панове не при¬хали.
  Олеся розгублено помiтила:
  - Так... Стан тут не заробиш!
  Олежка сердито буркнув:
  - Краще розбогм промишляти! Вигiднiше!
  Олеся у вiдповiдь подивилася вгору i заспiвала:
  - Яке небо блакитне. Ми не прихильники розбою!
  Наступна дача вiдрiзнялася величезними розмiрами та дивовижною розкiшшю. Фонтани були позолоченi та били високо в небо. Бiля входу стояли розкiшно одягненi лаке¬. Олеся навiть знiяковiла свого вiдверто босятського вигляду. Старший з лаке¬в крикнув:
  - Жебракам не подагмо!
  Дiвчина у вiдповiдь вигукнула:
  - Циркачi ми! Розвiгмо смуток!
  Олеся свиснула i пiдняла свою босу ногу. Бiлий тигреня перестрибнув, i смiшно перевернувся в повiтрi. Олежка пiдставив обруч, i Бiмбо проскочив у нього i знову перевернув вгору лапками.
  Старший лакей свиснув i пробурчав:
  - Не погано! Можете пройти!
  Хлопчик та дiвчина увiйшли у ворота. Вбiг i бiлий тигреня. Пан-материк саме вiдчував нудьгу, у свогму розкiшному палацi дачного типу. Сидячи в альтанцi перед розкiшним столом, знатний вельможа жував жирне м'ясо i запив дорогим вином iз золотого кубка. Поруч iз ним сидiла молода, красива жiнка в сукнi, прикрашенiй коштовностями. На верандi стрибала дiвчинка рокiв семи в ошатнiй сукнi i дуже схожа на дружину пана, тiльки волоссям свiтлiшим.
  Барiн уп'явся поглядом в Олесю. Вона дiаметральна протилежнiсть дружинi. Блондинка проти брюнетки, струнка, м'язова, суха фiгура проти повноти. Смаглява шоколадна шкiра проти аристократично¬ блiдостi. Звичайно, знатний вельможа жадiбно розглядав дiвчину, ¬¬ босi ноги, високi груди, тонку талiю. Та подумав пан, моя дружина погладшала. А ця...
  Олеся та Олег заходилися виконувати номери. Олесi танцювала в однiй комбiнацi¬, що так подобалося чоловiкам. Олег тепер виступав у трико та блискучiй майцi. Босонiж навiть було якось спритнiше, нiж у чешках. Хлопчик крутився, робив сальто, пiдскакував. Олеся пiднiмала його на витягнуту руку. Бiлий тигреня стрибав через обручi, руки та ноги, проходив через ножицi.
  Олеся прокручувала й мелодiю на невеликiй шарманцi. Хлопчик жонглював. Потiм жонглювала дiвчина, потiм вони разом. Циркачi були спритнi, багато крутилися. Олеся навiть виконувала подвiйне сальто, i вони ходили разом на руках. Потiм тигреня знову стрибало через обручi, якi Олеся тримала босими пальцями нiг.
  Пiд час вистави дiвчинка крутилася i те й справи захоплено скрикувала. Барiн та його дружина аплодували стримано. Але було видно, що вони задоволенi.
  Насамкiнець хлопчик i дiвчина заспiвали, а голоси у них чудовi, повнозвучнi. Пiсля чого Олеся простягла шапку для збирання грошей. Вона була така гарна, ледь прикрита комбiнацiгю. Пан-материк посмiхнувся, i помiтив:
  - Я був, колись сам жебраком, щоправда, дворянського роду. А зумiв стати мiльйонером та купити собi князiвський титул. Що ж може колись i ви станете багатими!
  Олеся з усмiшкою вiдповiла:
  - Дякую вам, ваше сiятельство!
  Пан сухо помiтив:
  - Але марнотратний, не набуде багатства! Тому я пропоную вам продати менi вашого звiрка.
  Олеся через силу усмiхнулася i вимовила:
  - Бiмбо наш друг, вiн не продагться!
  Пан сердито посмiхнувся i помiтив:
  - Так кажуть зазвичай, коли хочуть заламати високу цiну! Але ж мене вам не провести! Я знаю, що до чого! Пропоную червонець, i не пiвки бiльше!
  Олеся похитала головою:
  - Вибачте пан, але цей друг не продагться! Нi за якi грошi!
  Князь сердито буркнув:
  - Та ви повиннi радiти, що я вас рятую вiд такого тягаря. Тигра прогодувати потрiбно цiлий стан. А коли вiн виросте... Думагте, що дозволять вам блукати з великим i небезпечним хижаком по мiсту?
  Олеся знiяковiла. Справдi, думка про те, що робити з Бiмбо, коли вiн пiдросте, часом приходила в голову. Вже зараз на них косо дивляться полiцейськi, а що буде за кiлька мiсяцiв?
  З Бiмбо в будь-якому випадку доведеться скоро розлучитися. Десять карбованцiв теж грошi. Можна купити собi цуценя та видресувати його. Собака i г менше, i з нею можна мандрувати жоден рiк. Пiдкопити собi грошi, i може вiдкрити якусь справу. Або вискочити замiж... Адже вона красива, фiгуриста.
  Олеся завагалася, здоровий глузд пiдказував, що тигреня буде краще у князя, нiж голодувати з бродячою групою. I якщо розлучатися з хижаком, то краще, це зробити зараз, коли пiдвернулася така можливiсть.
  Але тут донька пана дiвчинка з вишитими перлами бантиками забила нiжками i закричала:
  - Хочу тигра! Хочу бiлого тигра!
  Князь вiдмахнувся i стукнув кулаком:
  - Помовч! Нинi я роблю бiзнес!
  Дружина вигукнула:
  - Не треба кричати на дитину!
  Дiвчинка видно була розпещена, i не злякалася. Але вiдскочивши, вже тихiше пропищала:
  - Купи татко! Купи тигреня...
  Дружина з усмiшкою помiтила доньцi:
  - Це звiрятко може бути небезпечним... Це хижак i вiн г маленьких дiвчаток!
  Пан хруснув пальцями i сказав:
  - Останнг слово п'ятнадцять карбованцiв! Бiльше хоч навколiшки стань, не додам!
  Олеся, вклонившись, запитала:
  - Можна, нам пiти ваше сiятельство?
  Князь ринув:
  - Нi! Останнiй раз питаю, вiддагте тигреня за п'ятнадцять карбованцiв?
  Олеся хитнула головою. Барин-материк гхидно довiдався:
  - А звати тебе як?
  Дiвчина з усмiшкою вiдповiла:
  - Олеся.
  Князь зловiсно посмiхнувся:
  - А паспорт у тебе г? Давай покажи!
  Олеся здригнулася i зблiдла. Князь ляснув у долонi i крикнув:
  - Взяти ¬х та викликати полiцiю! Вони в мене тигра вкрали, i перстень iз дiамантом!
  Дiвчинка iз захопленням вигукнула:
  - Браво тато!
  На Олесю накинулися лаке¬. Дiвчина не чинила опiр. T¬ та Олежку зв'язала мотузками, i замкнули у пiдвалi. Незабаром прибула полiцiя.
  Вислухавши князя, вони одягли Олесi та Олегу на руки та ноги кайдани. Причому вони мали спецiальнi за розмiрами для дiтей. У якi заковували малолiтнiх злодюжок.
  Пiсля чого дiвчину та хлопчика вiдвезли до острогу. Там ¬х подiлили. Олега кинули в пiдвал, де вже була дюжина скованих кайданами хлопчакiв, а Олесю в камеру до жiнок. Було несолодко. У камерах сморiд замiсть вiдхожого мiсця дiрка в пiдлозi, сиро, i напiвтемно. Хлопчакiв тримали у кайданах, що дуже незручно. Руки та ноги скутi. Пересуватися по тiснiй камерi важко. Годували тiльки хлiбом i водою, iнодi давали фрукти, що пiдгнили.
  Тут сидiли до суду. Потiм на пацанiв чекала або каторга, або тюремний притулок. Жiнок теж або на каторгу в Сибiр, або в Середню Азiю на прибирання бавовни, або в тюрму з роботами на якiйсь фабрицi за казенну ¬жу. А до суду сидiти можна на розсуд начальство. Крiм того, ув'язнених ще й пороли.
  Олега та Олесю було наказано вiдшмагати одночасно. Хлопчика та дiвчина оголили до пояса, i розтягли на козлах. З бокiв у них встало двог полiцейських. Правоохоронцi вимочили прути у ступi. Змахнули в повiтря, збиваючи крапельки. А потiм разом по командi обрушили удари на спини хлопчаки та дiвчата. Олеся та Олег стиснули мiцнiше зуби, щоб не кричати. Шкiра йшла розмiрено. Полiцейськi лупцювали з помiрним ентузiазмом, просто виконуючи свiй обов'язок. Хлопчик i дiвчина, тяжко дихаючи, терпiли. Пiсля дюжини ударiв шкiра луснула i закапала кров. Було дуже боляче.
  Комендант, який прописав сотню ударiв, посмiхнувся. Якщо вiдкинуть копита каранi така доля божа. Tм довiчна каторга свiтить. За крадiжку в особливо великих розмiрах, за замах на князя та його дружину з дочкою. А тут ще й з'ясувалося, що Олесю, як спiвучасницю у вбивствi губернатора, шукають. У всякому разi, дiвку заженуть надовго до Сибiру. Як i хлопчика. Тож може бути й краще бути забитими.
  Олег та Олеся мужньо перенесли всi сто ударiв, так i не знепритомнiвши. Але ¬хнi спини перетворилися на криваве мiсиво. Пiсля чого на них знову одягли кайдани i кинули в острог.
  Хлопчаки-в'язнi, брязкаючи кайданами пiдклали побитому Олегу соломи. Спина дванадцятирiчного пацана була по-звiрячому сполосована.
  
  Хлопчик-циркач навiть пожартував:
  - То моя спина ще мiцнiше буде!
  Старший по камерi пацан з повагою помiтив:
  - А ти молодець, не кричав! Справжнiй чоловiк!
  Олег вiдповiв:
  - Я ¬м не принесу задоволення!
  Олеся теж не видала й стогiн. Вона лежала на соломi, у жiночiй камерi. Бiльшiсть дiвчат у нiй були молодi, в лахмiттi, деякi дзвенiли ланцюгами. Вони помили спину Олесi, щоб та не заразилася.
  Олегу принесли трохи казенного хлiба та води. А дiвчинка-тюремниця вiдлила й молока. Побитий хлопчик побили парного, що принесла босонога дiвчина, i вiдчув себе легше. Пiсля чого мiцно заснув, не зважаючи на бiль.
  Йому снилося, що вони разом з Олесею захищають Севастополь пiд час штурму: англiйськими, французькими та турецькими вiйськами.
  Хлопчик пiдносить снаряди до гармати. I та стрiляг. Олеся наводить, упираючись босими, гострими нiжками. Поруч iз нею та iншi дiвчата.
  Все босонiж, i в рваних сукнях, що ледве прикриваг тiла. Дiвчата суцiльно засмаглi i босоногi.
  Tх пильнi п'яти миготять пiд носом хлопчика. Олег вiдчуваг збудження.
  Гармата б'г осколково-фугасними снарядами. I змiтаг масу пiхотинцiв союзно¬ армi¬. I вони намагаються наступати.
  А з боку Росi¬ бореться цiлий полк дiвчат. I всi вони босонiж, i напiвголi, i дуже гарнi.
  I б'ються наче богатирi. Точнiше прекраснi, голоногi богатирки. I стрiляють вони влучно. I босими пальчиками нiжок кидають гранати вбивчо¬ сили.
  Оксана, борючись, заспiвала:
  - За батюшку-царя! Ми переможемо не дарма!
  I ¬¬ гола п'ята кинула вбивчу бомбу. I розiрвала безлiч бiйцiв армi¬ союзникiв.
  Дiвчата захищають Малаховий курган: ключовий пункт оборони Севастополя. I бо¬ у ньому дуже жорстокi.
  Олег сам разом iз дiвчатами наводить зброю i палить у гущу наступаючих англiйських вiйськ.
  Пiсля чого пацан заспiвав:
  - Слава нашiй Батькiвщинi великiй!
  I ¬¬ боса, дитяча нiжка кидаг величезну, руйнiвну силу гранату.
  Оксана прочирiкала, пiдморгнувши свогму напарнику:
  - Ну, що хлопчик ти молодець!
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - Що можна сказати? Вiйна завжди погано, якщо на нiй не здобуто рiшучо¬ перемоги!
  I хлопчик знову голою, дитячою, круглою п'ятою пiдкинув убивчу силу гранату.
  Ще одна дiвчина Наташка, прочiрiкала:
  - На частини розiрвемо!
  Оксана кинула босою нiжкою руйнiвний саморобний пакет iз тирсою i видала:
  - I вженемо в труну!
  Дiвчина Августина теж веде вогонь з гармати. Спiвуча картач скосила шеренгу англiйцiв.
  Руда войовниця пискнула:
  - За Вiтчизну до кiнця!
  Свiтлана також б'гться з усiх сил. Дiвчина застосувала гармату, що крутиться, з безлiччю стовбурiв. I та прокрутилася, викошуючи разом шеренги в англiйських та турецьких лавах.
  Зоя теж б'гться, ця дiвчина iз золотим волоссям. I як лупне по супротивнику, i виб'г масу ворогiв.
  I прочiркаг:
  - Слава росiйському царевi!
  I босими пальчиками нiжок знову кине вбивчу силу гранату. I масу супротивникiв приб'г.
  Войовницi тут велико¬ краси та еротизму. I ще з катапульт метають забiйнi заряди з тирси, всiх буквально на частини розриваючи. А бомби з тирси дуже навiть забiйнi.
  Наташа кричить i трясе оголеним соском грудей:
  - Слава Росi¬!
  I голою п'ятою знову кидаг те, що приносить знищення та руйнування, розриваючи полки союзних вiйськ.
  Цей курган маг ключове значення. У ньому ключ до оборони цитаделi.
  I дiвчата це знають i б'ються вiдчайдушно. А дiвчата дуже красивi i мускулистi, i сексуальнi.
  А м'язи у них пограють, i переливаються немов бриж по водi. I це дуже агресивнi дiвча.
  А якщо вже й б'ються, то з ними краще й не заводитись. Бо реально вiзьмуть i порвуть.
  Олеся, кидаючи голою нiжкою гранату, вимовляг:
  -Комунiзм назавжди з нами!
  I як розсмiягться! Бойова прямо скажемо дiвчисько. I якщо почне викошувати супротивникiв, то не зупиниться.
  Наташа, стрiляючи по ворогах, заспiвала:
  - Ми крушимо противника лихо,
  Нехай буде результат гробово¬...
  I стане раптово так тихо,
  Притиснемо дiвчата ногою!
  I покотилися англiйцi назад. Але ось перли турки. I ¬х знову зустрiчають гармати, капiтально винищуючи ворогiв.
  Зоя взяла i заспiвала, кинувши босими пальчиками нiжок.
  - Чорний ворон, бiлий лебiдь, це добре!
  Якщо ти за життям цiнний - це добре!
  I знову гола п'ятi дiвчини запустила щось дуже вбивче та колосально руйнiвне.
  Августина стрiляючи у супротивникiв, логiчно зазначила:
  - Колосальнi перемоги, прийдуть за нами!
  I босими пальцями нiжок знову шпурнула вбивча i несуча загибель.
  Свiтлана, ведучи вогонь, за союзниками та турками, зазначила:
  - Моя сила, не перейде!
  I ¬¬ гола п'ята знову запустила те, що розриваг м'ясо на шматки.
  Наташа, ведучи вогонь, вiдзначила:
  - Вiрю весь свiт прокинеться!
  I ¬¬ боса нiжка як запустить колосальне винищення.
  Бiй продовжугться з великим натиском. Англiйцi перебудовують свог засмученi лави i знову ¬х кидають.
  Бiй розростагться, наче дика пожежа.
  Хлопчик Олег веде вогонь i спiваг:
  - Батькiвщина моя свята,
  У морi кохання та зимi полiв.
  Ти вiд краю до краю,
  Я пацан орел не горобець!
  I знову гуркотить битва, i хвиля хлюпаг i перекочугться на борт.
  А дiвчата як запустять бомбу з катапульти. I англiйський фрегат отримавши ушкодження перевертагться.
  Олеся проспiвала:
  - Я дiвка, а не кiт,
  У мене зараз живе,
  Величезний бегемот,
  I леопард!
  I знову боса нiжка дiвчини кидаг щось таке до загибелi вбивче. I досить кошмарне.
  Наташа фiлософськи помiтила:
  - Росiя до вiйни завжди не готова!
  Августина кинувши босою нiжкою гранату запитала:
  - А чому?
  Зоя прошипiла, скелячи зубки:
  - Бо коли вона готова, з нею немаг дурнiв, щоб битися!
  Свiтлана у вiдповiдь заспiвала:
  Немаг прекраснiшо¬ за Батькiвщину-Росiю,
  За не¬ бiйся i не лякайся.
  У свiтобудовi немаг кра¬ни красивiшо¬ -
  Всесвiту, факел свiтла Русь!
  I дiвчина голосно розреготалася... I знову ¬¬ боса нiжка як запустила вбивчу силу смертi. I масу супротивникiв взяла i порвала разом.
  Олеся помiтила, пограючи м'язами преса:
  - Я дiвчинка дуже навiть, не проста!
  I вона як плюне. I дюжина турецьких солдатiв завалилася вiд ¬¬ плювка. I це було грiзно.
  Олег агресивно наголосив:
  - Ми я вiрю переможемо ворогiв!
  I вiд голо¬ дитячо¬ п'ято¬ полетiв презент смертi.
  Воюючи, Олеся прочирiкала:
  - Найсвятiший комунiзм нехай буде з нами!
  I босi пальчики дiвчини, кинули вбивчу та руйнiвну.
  Наталя махнула рукою. Дiвчата дали залп iз рушниць та скосили пару шеренг. Пiсля чого як розсмiяються:
  - Яке небо блакитне,
  Ми переможемо ворога розбою.
  На лева з орлом не потрiбен нiж,
  Його розчавиш слово воша,
  I пiсля сiгш жито!
  Войовницi i справдi такi чудовi, iз перлинними зубками, i взагалi супер.
  Зоя вела вогонь використовуючи багатоствольнi гармати, i пищала, скелячи зубки:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога!
  Августина викошуючи противникiв, прочирiкала:
  - Прапор iмперський уперед! Слава загиблим героям!
  I дiвчата продовжуючи вести вогонь, i викошувати вiйська союзникiв, без перерви, заспiвали:
  - Нас нiхто не зупинить,
  Нас нiщо не переможе...
  Стане дiвчисько теж герогм,
  I маг меч i щит!
  Свiтлана з цим охоче погодилася, i жбурнула босою, точеною нiжкою черговий подарунок смертi, проревiвши:
  - ¦ меч та щит!
  Бойова дiвчина. Проти не¬ будь-який прийом безсилий!
  Войовницi цiлий полк, так усiх руйнуг ¬хнiй молодецтво. I скошують вони ворогiв дуже активно.
  Зоя, вискалив зубки, вiдзначила:
  - За Русь-матiнку слiд боротися!
  I ¬¬ гола, кругла п'ята викинула черговий подаруночок смертi по iноземнiй ратi.
  
  IНШИЙ ВИБIР РОСIT У 1994 РОКУ
  ¦льцин вирiшив стримати це слово i провести достроковi вибори 12 червня 1994 року. Адже вiн це обiцяв, i навiть видав подiбний указ. Тим бiльше, ¦льцину здавалося, що вiн переможе з трiумфом. Тому навiть у конституцi¬ 1993 року було записано, що вибори вiдбудуться 12 червня 1994 року, але вiдлiк повноважень за новою конституцiгю буде йти з цього року, так що ¦льцин теоретично отримуг термiни ще на вiсiм рокiв! Але нiхто не очiкував, що Володимир Жириновський так вдало виступить на виборах до парламенту, що стане головним противником Бориса Миколайовича. I супротивником серйозним. Який на вiдмiну вiд комунiстiв не пов'язаний iз минулими помилками та провалами, i може капiтально вистрiлити.
  Втiм, ¦льцин уже не мiг вiдiграти тому, що вибори 12 червня 1994 року з обнуленням колишнього термiну були закрiпленi в тимчасовому положеннi конституцi¬ i пiдтвердженi референдумом. I тут так просто подiбне не змiниш. I ось доводиться йти на вибори, коли в тебе найнебезпечнiший конкурент. I не звичний комунiст, а хто? Фашист? У всякому разi, ¦льцину довелося мати справу з чимось новеньким. I боротьба розгорнулася серйозною.
  Насамперед iнформацiйна. I увага ЗМI зосередилася на ¦льцинi та Жиринiвському. Вiдразу пiшов обмiн ударами. I тут ¦льцин мав мiнуси правлiння. Включаючи високий рiвень iнфляцi¬ та колосальний спад виробництва. А також сплеск злочинностi. I зi здоров'ям у ¦льцина виникли проблеми. I тут спробуй виграй вибори.
  Володимир Жириновський вiдчув натхнення в ударi. I частина ЗМI його активно пiдтримала.
  Крiм того, настав розкол в елiтi. Частина олiгархiв визнала Жириновського сво¬м i буржуазним лiдером. I чим вiн гiрший за ¦льцин? Чи не настав час змiнити конячку? Тим бiльше ¦льцин справдi i хворий i вичерпав себе i особистiсть одiозна i п'яна.
  Стали висуватися та iншi кандидати. Закон про вибори президента ще не ухвалено. I вибори вiдбуваються за старими правилами: збери сто тисяч пiдписiв.
  ¦льцину порадили правила не мiняти. Нехай буде бiльше кандидатiв у президенти. Бiльше лаятимуться, розпорошать на частини протестний електорат. Може, це гдиному кандидату вiд влади та вигiднiше. Щоб усi невдоволенi розпорошилися на рiзнi прiзвища. I менше часу було кожному для агiтацi¬.
  Тож кандидатiв висунулося багато. Зрозумiло, насамперед сам Володимир Жириновський. Потiм i Явлiнський. Також Зюганiв. I трохи згодом звiльненi за амнiстiгю генерали Руцько¬ та Макашов. Потiм i Вареннiков у президенти полiз. I Баркашов, котрого вважали фашистом. Зарегстрували без проблем: нехай бiльше голосiв у Жириновського вiдтягне.
  Часу для збору пiдписiв досить багато та регстрували пристойну кiлькiсть кандидатiв. I Алла Пугачова втекла у президенти Росi¬. I ще багато iнших. Юрiй Власов, наприклад, i Анатолiй Карпов. Цiла кавалькада кинулася на штурм престолу. Загалом регстрацiю пройшло тридцять дев'ять кандидатiв, що зiбрали тут пiдписи. А бажаючих взагалi набралося понад двi сотнi.
  ¦льцинська команда навiть заохочувала велику кiлькiсть кандидатiв. Виграти у першому турi чинна влада i не розраховувала. А ось розпорошити опозицiю, i насамперед змусити розчинитися Жириновського - будь ласка!
  Зюганов ще не був на той момент розкрученим i всiма пiзнаваним полiтиком. А Олександр Лебiдь поки що залишався у чотирнадцятiй армi¬. Хоч його й хотiли витягнути, але генерал напустив туману. I мабуть вирiшив, що його час ще не настав. Серед кандидатiв з'явився й Мавродi голова МММ. Вiн також набирав популярностi, як i глава "Гермес". Полiз у президенти та Володимир Бринцалов. Але його компанiя була досить спокiйною, i вiн не засвiтився, на вiдмiну вiд виборiв 96-го року. Поки що першим за рейтингом йшов номiнально ¦льцин, але данi соцопитувань показали свою ненадiйнiсть.
  Володимир Вольфович Жириновський подавався у негативному свiтлi, але чорний пiар мiг i йому на користь зiграти. Явлiнський був третiм за рейтингом, але його популярнiсть падала. Теж лiберал, нехай i опозицiя, - не популярний.
  Руцькiй пройшов регстрацiю, i його рейтинг дещо пiдрiс. Хазбулат на вибори не пiшов. У президенти висунувся й Йосип Кобзон. Його висування викликало багато суперечок, i зiткнень лобами. Зненацька в президенти Росi¬ пiшов i мер Санкт-Петербурга Анатолiй Собчак. Це висування зустрiло негативну реакцiю: розпорошувався номенклатурний електорат. I це знижувало рейтинг ¦льцина.
  Втiм, Анатолiй Собчак натякнув, що зробить самовiдведення на користь ¦льцина. Також у президенти поперли i Борис Федоров, i Шахрай. Але це теж не найзiрковiшi полiтики.
  Хоча теж iз команди ¦льцина. I ¬м теж натякнули, що слiд вчасно знятись.
  Отже, вибори розкручувалися досить весело i в них була iнтрига i по другому туру.
  Але Володимир Жириновський був у центрi уваги, i про нього весь час говорили. I якось само собою, що вiн став у фаворитi гонки. Та й ¦льцину здавалося вигiднiше отримати у другий тур це одiозну особистiсть, нiж менш шкiдливого i молодшого економiста Явлiнського. Або навiть Зюганова, а тим паче Собчака. Хоча Жириновський тодi був на пiдйомi, його популярнiсть зашкалював, а люди збиралися стадiонами.
  А пропаганда, що вiн фашист, навiть гра на руку: люди скучили по порядку, i мрiяли про тверду руку. Та й демократiя з бардаком багатьом набридла.
  Отже, вибори були тут п'ятдесят на п'ятдесят. I Жириновський набирав очки. Порушення проти нього кримiнально¬ справи теж додало популярностi. Плюс ще й замах, що пiдняло iнтригу i пiдняло рейтинг. Особливо прихований.
  А це серйозно... Загалом ЗМI на той момент працювали, обливаючи брудом Жириновського, але деякi й на нього. I фокусували увагу. Щось нагадувало дев'яносто шостий рiк: Зюганов проти ¦льцина. Але Зюганова мав великий мiнус: минуле його партi¬. Воно i славне i водночас провальне. I в пам'ятi людей ще надто свiжi були довгi черги та порожнi полицi, часiв розвиненого соцiалiзму. I особливо зрозумiло часи Горбачова з талонами та картками. I повернення у минуле люди не хочуть. А Жириновський обiцяг ¬м велике майбутнг, яке манить i приваблюг не на жарт.
  I ситуацiя стаг все складнiшою та складнiшою. А вибори тривають. I Володимир Жириновський продовжуг сяяти.
  Швидко лiтаг: не встигагш навiть озирнутися. I ось настаг день голосування. Першi данi надходять зi Сходу. I Володимир Жириновський лiдируг. Далi ¦льцин та Зюганов борються за друге мiсце. I це боротьба дуже завзята.
  Але врештi-решт ¦льцин за рахунок Москви обiйшов Зюганова, i вийшов на друге мiсце. Але вiдрив по першому туру виявився значним. I шансiв перемогти ¦льцин мало. Але все було не на користь чинному президентовi. Який явно загубився, пропустивши такий нищiвний удар. Проте ¦льцин так i не з'явився на теледебати. Вибори дуже цiкаво проходили. Зюганов, який став третiм, пiдтримав Жириновського. Алла Пугачова також пiдтримала Жириновського. А Кобзон ¦льцина. Такий був розкол.
  Руцькою ж демонстративно зберiгав нейтралiтет. Iншi роздiлилися, i по-рiзному закликали голосувати. Але однозначно¬ пiдтримки ¦льцин не дочекався. I всi на його користь не висловились.
  Тож вибори проходили дуже нервово. Але Жириновський був явним лiдером. I це було справдi показником.
  I ось вiдбувся другий тур... Iз самого початку з пiдрахунку голосiв Володимир Жириновський захопив лiдерство та зберiг його до кiнця, набравши понад сiмдесят вiдсоткiв голосiв. А ¦льцин змушений був пiти. Так закiнчилася його доба.
  А Володимир Жириновський став президентом. Отримавши нелегку спадщину. Включаючи i спад виробництва та Чечню та масу iнших проблем. I розпочалася нова ера вiдродження Росi¬. Спочатку не все у Жириновського виходило. Але незабаром промисловiсть запрацювала. Стали вироблятися досконалiшi види озброгнь, пiшли репресi¬ корупцiонерiв та iнших злодi¬в. Багато змiнювало i перебудовувалося.
  Володимир Жириновський не приховував, що встановить диктатуру, i справдi заборонив дiяльнiсть багатьох партiй та рухiв. Почалася форсована агiтацiя та модернiзацiя.
  Заодно було знято санкцi¬ з Iраку, що призвело до рiзкого стрибка цiн на нафту. I багато чого робилося. Швидко розсмоктувалося безробiття i настало реальне пiднесення.
  Створювалися ударними темпами робочi мiсця. I кра¬на процвiтала дедалi бiльше. Володимир Жириновський вибрався на другий термiн, у першому ж турi показавши блискучий результат. I продовжив вiдродження Росi¬.
  Одним iз перших крокiв стала iнтеграцiя з Бiлорусiгю. I це блискуче вдалось. Потiм було ухвалено рiшення про включення до складу Росi¬ та Казахстану.
  А пiд час вiйни 1999 року i Югославiя увiйшла до складу Росi¬ та була врятована.
  А потiм сталися додатковi завоювання. I новi кра¬ни входили до складу Росi¬.
  До 2008 року Росiя вiдновила себе у межах СРСР. Але то вже iнша iсторiя.
  
  ДАЛIШНI ХОДИ ФЮРЕРА
  Гiтлер виявився трохи мудрiшим i далекогляднiшим. I вже в сорок першому роцi пiшов на ризик i перекинув додатково Роммелю кiлька дивiзiй iз Францi¬ до Африки.
  Генiальний полководець розвинув стрiмкий наступ, i взявши Толбук вторгся до ¦гипту. I не даючи англiйцям перепочинку, захопив Олександрiю та Суецький канал. Пiсля чого нiмецькi вiйська з трiумфом увiйшли до Iраку i зайняли Кувейт.
  Було отримано доступом до нафти, але нiмцi були битi пiд Москвою. I фюрер почав наступ, як i у реальнiй iсторi¬ на пiвднi. Перемоги Роммеля, звичайно, вплинули на настрiй. I у серпнi у вiйну проти СРСР вступила Туреччина. Потужний удар iмперi¬ Османа по позицiях Червоно¬ армi¬ виявився забiйним. Радянськi вiйська значно поступалися i числом i позадкували. Були взятi Батумi, i оточений ¦реван.
  Значнi сили Червоно¬ Армi¬ були вiдверненi вiд пiвнiчного Кавказу. I нiмцi змогли прорватися до Каспiйського моря. I вiдрiзали радянську армiю суходолом. I це виявилося серйозною заявкою. А Роммель ¬¬ й атакував разом iз турецькими вiйськами. I став прориватися до Бака. Так це серйозно.
  Японiя в цьому свiтi дещо краще провела битву при Мiдвей. I уникла поразки. Але розвинути успiх не змогла i Гавайський Архiпелаг не захопила. I це вплинуло на перебiг вiйни в Тихому океанi. Але й розгрому Кра¬на Вранiшнього Сонця уникла. Проте й другий фронт вiдкрити не ризикнула.
  Нiмцi не змогли з ходу взяти Сталiнград, зате вiдрiзали Червону Армiю по Каспiю. I стали розвивати наступ пiвденнiше. I ¬м це вдавалося... Нiмцi загалом воювали досить вправно. I не стали втягуватися в затяжнi бо¬ пiд Сталiнградом, а змiщувалися вздовж Волги на пiвдень.
  У горах просуватися незручно i фрицi волiли атакувати узбережжям Каспiйського моря. I ¬м це вдавалося.
  Льотчик Люфтваффе Марсель покрив себе славою у боях з англiйцями, i був переведений на схiдний фронт. Там вiн продовжив форсовано набирати рахунки, руйнуючи ворогiв. I це було чудово.
  У СРСР Марселя прозвали чорним дияволом. Аж надто швидко вiн набирав рахунки. I не як мисливець, а кидаючись у саму гущу вiйськ, i трощачи лiтаки.
  Наступ радянських вiйськ пiд Сталiнградом цього разу був успiшним, так нiмцi були до нього готовi. Змогли фашисти вiдобразити i спробу Ржевсько-Сичовсько¬ операцi¬, на яку було кинуто колосальнi сили.
  А взимку фашисти вже наближалися до Батумi. I ситуацiя стала критичною.
  Хитрий Сталiн запропонував Гiтлеру сепаратний свiт за будь-яких умов.
  Вiн розсудив, що подальше продовження вiйни безглузде, i нiчого крiм нових жертв i втрат не приведе.
  Гiтлер погодився, але висунув дуже тяжкi умови: Вiддати весь Кавказ, землi по Волзi, а також Карелiю та мiсто Архангельськ. Плюс виплата щорiчних репарацiй, безкоштовнi постачання сировини та продовольства, та передача Третьому Рейху всього вiйськового обладнання. А далi межi проводяться лiнiгю фронту.
  Сталiн iз цим погодився. Незважаючи на тяжкiсть подiбних умов. I нiмцi фактично здобули перемогу. Сталiн також гарантував припинення партизансько¬ вiйни i повертав нечисленних полонених. Плюс ще СРСР i передав Третьому Рейху золотий запас.
  Гiтлер отримав дуже багато, але ще залишався Захiдний фронт. I треба було допомогти Японi¬.
  Насамперед фюрер поставив ультиматум Франка, i той пропустив нiмецькi вiйська до Гiбралтару. Мiсто-цитадель було взято протягом доби, внаслiдок швидкоплинного штурму. Далi гiтлерiвцi стали просуватися, Марокко пiдкорюючи Африку. I ¬м це вдавалося. Tхнi вiйська виявилися i сильнiшими i богздатнiшими.
  Дуже вдало показав себе "Тигр", танк, який просто шокував англiйськi вiйська. I тi тремтiли вiд страху.
  Нiмцi навеснi 1943 долаючи слабкий опiр англiйських частин, захопили всю французьку Африку. I далi рушили вже влiтку на пiвдень. Фюрер хотiв захопити весь чорний континент. А за весну ще фашисти й зайняли, майже не зустрiчаючи опiр Iндi¬. I мiсцеве населення та сипа¬ вiтали фашистiв як визволителiв.
  А Третiй Рейх набув колосальних ресурсiв.
  За лiто фашисти захопили майже всю Африку. А восени завершили завоювання ПАР та Мадагаскару.
  На Британiю йшов повiтряний наступ. Насамперед у небеса був запущений МЕ-309, який показав себе дуже грiзним лiтаком. Ще б три 30-мiлiметровi авiацiйнi гармати, i чотири кулемети. Проти такого монстра не так просто встояти. МЕ-309 став для англiйцiв жахом. Як i бомбардувальник Ю-288, який бомбив англiйськi позицi¬, без жодних сумнiвiв.
  Останнiй лiтак був настiльки швидким, що його англiйським лiтакам майже неможливо було наздогнати. Дуже грiзним виявився i Фокке-Вульф. Ця машина взагалi стала для Британi¬ та США м'ясником.
  А ось льотчик Марсель взагалi став набирати фантастичнi рахунки. За три лiтаки його вперше нагородили в iсторi¬ Третього Рейху Лицарським хрестом Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами повторно. А за чотириста лiтакiв вiн отримав Лицарський хрест iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами як нову нагороду. За п'ятисотий лiтак йому вручили орден Нiмецького орла iз дiамантами. А за тисячний: Великий Хрест Залiзного Хреста. I це погодитеся було дуже круто!
  А англiйцiв у повiтрi лупили нiби вiдбивнi з баранини смажили. I дуже успiшно ¬х секвестували.
  А пiдводний флот Нiмеччини швидко збiльшувався i трощив Британiю на морi. I навiть США. Загальний тоннаж у обох флотiв швидко танув. А нiмецька наростала. I збiльшувалася кiлькiсть кораблiв.
  А Британiю продовжували бомбардувати. У 1944 роцi до серi¬ надiйшов МЕ-262 реактивний винищувач, який став для союзникiв справжнiм кошмаром. I ще ефективнiший реактивний бомбардувальник "Арадо". I лупили Британiю в небi ще жорсткiше.
  У союзникiв не було хороших реактивних лiтакiв, i вони гiтлерiвцям програвали.
  Маючи величезнi ресурси та масу робочо¬ сили, фашисти заодно запустили програму ракет ФАУ. Щоправда, вона трохи розчарувала Гiтлера. Ракети були дуже дорогi i не вiдрiзнялися точнiстю. Але все одно завдавали Британi¬ важко¬ шкоди. I особливо постраждав вiд ракетних залпiв Лондон.
  До лiта 1944 нiмцi повнiстю захопили панування в небi. У них з'явився i бiльш досконалий варiант Фокке-Вульф - ТА-152, що був просто пригнiчуючий. I лупив англiйськi лiтаки i бомбив сухопутнi цiлi.
  У липнi 1944 року почалася операцiя "Морський лев". Вона протiкала досить успiшно. I за два тижнi була захоплена Британiя. Дуже непоганий виявився нiмецький танк "Пантера"-2, i ще потужнiший i головне досконалий "Лев"-2. Останнiй танк використав нову для нiмецького танкобудування схему: розташування двигуна та трансмiсi¬ одним блоком. I це дозволило знизити висоту танка та ущiльнити компонування.
  Отже вага зменшилася, а товщина бронi зросла. "Лев"-2 при вазi дев'яносто тонн, пiдняв товщину бронi до 250-мiлiметрiв у лоб i 170-мiлiметрiв у борт, i при двигунi в 1250 кiнських сил. Що його ходовi якостi зробили задовiльними. Зрiс рiвень нахилу броньових листiв.
  Тож нiмцi поперли, i англiйцi були розбитi.
  Але ще залишалися й США. Фашисти захопили Iсландi¬, i почали наближатися до мiст Америки. ТА-400 провiв першi масованi бомбардування.
  Нанесли пристрiлювальний удар та ракети ФАУ-3. Нехай вони дорогi, але показали можливостi обстрiлу.
  Рузвельт був уже тяжко хворий i хотiв миру. Але Третiй Рейх жадав добити США.
  Нiмцi рухалися тепер i бомбили США. Новi та новi лiтаки, пiдводнi човни та кораблi будувалися.
  Сорок п'ятий рiк пройшов в обмiнi масованими ударами. США програвало повiтряну битву. Нiмцi використали реактивну авiацiю. Зокрема МЕ-262 Х, який виявився досконалiшим та ефективнiшим.
  Крiм того нiмецький пiдводний флот використав субмарини на перекисi водню, а це дуже швидкi та досконалi машини.
  Гiтлер вимагав розбити США.
  Сталiн поки що мовчав i зализував рани.
  У 1946 почалося вторгнення в Канаду i одночасно з Латинсько¬ Америки до Мексики.
  Дуже сильнi у фрiцiв лiтаки та танки серi¬ "Е". Останнi взагалi для Америки стали кошмаром.
  Танк Е-50 не мав собi рiвних i впевнено лупцював "Шермани" та "Першинги".
  У нiмецько¬ машини був новий газотурбiнний двигун в 1500 кiнських сил i весь сiмдесят тонн. А лобова броня в 250 мм пiд нахилами, а бортова 170 мм. I ця машина всiх трощила. I гармата 105-мiлiметрiв калiбр, i довжина ствола 100 ЕЛ. I так усiх руйнуг та ламаг.
  Американськi танки пробиваються iз п'яти кiлометрiв iз гарантiгю. А самi лише "Надпершинг", маг шанси пробити в борт i зблизька.
  I рушили нiмцi проти США. I штурмова гвинтiвка МР-64 у Нiмеччини не маг собi рiвних. I руйнують американцiв.
  Лише подiл океаном i розтягнутiсть комунiкацi¬ заважають перемогти американцiв швидко.
  Гiтлер реве i вимагаг успiхiв... Канаду захопили за весну та лiто 1946 року. А восени бо¬ вже вирували на територi¬ США. Фашисти втiм зiткнулися з наполегливим опором.
  Янки вiдчайдушно захищали сво¬ землi, i трималися з усiх сил. Осiнь пройшла у жорстоких боях. Нiмцi використовували iноземнi дивiзi¬ та продовжували просуватися. А зi сходу лiзли й японцi. I вони переважно атакували з боку Мексики.
  Фюрер стукав кулаками та вимагав нових перемог та успiхiв. Але бо¬ все йшли i йшли, i ось до кiнця зими 1947 половина основно¬ територi¬ США виявилася захоплена.
  Ось уже весна. У бою новий нiмецький танк Е50 з'явився. У ньому вага зменшилася на п'ять тонн, а двигун став потужнiшим у 2000 кiнських сил. I ця машина вже буквально лiтаг. T¬ рухливiсть для американцiв справжнiй шок.
  А ТА-500 i ТА-600 просто заривають американцiв у землю. У боях взяв участь i супертанк "Щур"-2. Машина вагою двi тисячi тонн. Втiм, не надто вона себе ефективно показала. Щоправда, нову модифiкацiю "Щур"-3 оснастили потужним реактивним бомбометом. I цей бомбомет як лупе, так i супротивника порве.
  Весна 1947 року видалася спекотною. I ось нiмцi до кiнця травня вже пiдiйшли до Нью-Йорка. У боях брали участь дисколети. Вони були оточенi ламiнарним струменем i практично невразливi. I трощила американцiв у небi та на сушi. А влiтку розпочався штурм Нью-Йорка та Вашингтона.
  Нiмцi, безперечно, були сильнi. I США не встояли. Хоча Нью-Йорк показав свiй геро¬зм, i незважаючи на руйнування, так i не здався. I тримався до кiнця серпня. А США капiтулювали 3 вересня 1947 року.
  I так було поставлено жирну точку у другiй свiтовiй вiйнi.
  Третiй Рейх деякий час перетравлював i освоював захоплене. I панував свiт...
  Але Японiя таки дражнила зi сво¬ми володiннями Адольфа Гiтлера. I було зрозумiло двом пернатим в одному барлозi не вжитися. На СРСР Сталiна змiнив Берiя.
  I ось 20 квiтня 1955 року розпочалася нова вiйна. I Берiя запропонував участь у нiй за Третього Рейху.
  Гiтлер погодився, але обмовивши, що СРСР отримаг собi лише пiвденний Сахалiн, i курильську гряду. I бiльше нiчого! Лише на п'ять вiдсоткiв буде знижено репарацi¬.
  Берiя iз цим погодився. I ось бо¬ пiшли iз колосальною силою. Нiмцi сильнiшi за технологiчно. I мають багато iноземних дивiзiй. Але й японцi не слабкi. I вони мають величезну чисельнiсть армi¬, особливо китайцiв.
  I йде нова велика вiйна, але це вже iнша iсторiя.
  
  ВIЙНА СРСР I КИТАЮ
  АННОТАЦIЯ
  Мiж СРСР та Китагм спалахуг велика вiйна. На сторонi Китаю колосальна перевага в живiй силi, Росiя сильнiша технiчно i маг бiльш талановите та грамотне командування.
  Ось, наприклад, вiйна мiж СРСР i Китагм мало не стала реальною в 1969 роцi, пiд час бо¬в за острiв Даманський. А в iншому паралельному Всесвiтi Мао Дзедун якому вже було сiмдесят п'ять рокiв, вирiшив що йому вже нiчого i втрачати, i треба поки що живий увiйти в iсторiю найбiльшим завойовником та во¬ном. I перевершити Сталiна! I ось китайська армiя перейшла в наступ i атакувала СРСР. Приводом став удар артилерiгю по китайськiй територi¬. I 22 березня 1969 року Китай офiцiйно оголосив вiйну СРСР.
  Так почалася одна з найкривавiших вогн в iсторi¬ людства. Китай зробив ставку на численну пiхоту. Танкiв i лiтакiв у нього менше, нiж у СРСР, i як озброгння вiдставання. Але в чисельностi населення велика перевага, плюс ще треба армi¬ СРСР перекидати вiйська на Далекий Схiд i Сибiр. Пiсля оголошено¬ мобiлiзацi¬ Китай вже до 1 квiтня розгорнув понад двадцять мiльйонiв солдатiв. Багато хто з них був озброгний рушницями, але досить хоробрими i фанатичними. I велика чисельна перевага.
  Основний удар китайцi завдавали в обхiд Амура i в Примор'¬, i на Усурiйський край. Звичайно значнi сили китайцiв лiзли i через Амур, прагнучи вiдвернути радянськi вiйська та розпорошити сили. У квiтнi бо¬ розгорнулися на пiдступах до Владивостока.
  I пiвдня повiло тепле повiтря, i весна була в повному розпалi. Проступила зелена трава.
  На шляху Китайцiв став особливий батальйон дiвчат за командуванням Оленки.
  Вони займали укрiплену позицiю, i мали на озброгннi безлiч кулеметiв. А китайцi перли густими натовпами. Дiвчата стрiляли дуже влучно.
  Анюта строча з кулемета, видала:
  - Слава iдеям комунiзму!
  I агресивно викошувала китайцiв. Зрiзала ¬х немов косою. I робила це дуже вдало.
  Оленка босими пальчиками нiжок, жбурнула гранату, розриваючи солдатiв Пiднебесно¬ iмперi¬, прочирикала:
  - За славу комунiзму!
  Зоя, ведучи вогонь по ворогу, скошувала супротивникiв iз жовтим кольором шкiри. I дiвчинка взяла i босими пальчиками нiжок шпурнула вибуховий пакет.
  I прокричала комсомолка:
  - За Русь святу!
  Алла теж руде дiвчисько, у бiкiнi. I вона скошуг китайських солдатiв, i кидаг босими пальчиками нiжок убивчу гранату. Руйнуг ворогiв iз Китаю.
  Войовниця прокричала:
  - За велич Росi¬!
  Марiя теж вела по китайцях влучний вогонь. I боролася як монстр. Скошувала вiйська Мао... I дiяла немов справжня комсомолка. I як викосить цих китайцiв.
  Пiсля чого прокричала:
  - Владивосток не вiддамо!
  Олiмпiада: ця дiвчина-богатир, як рубала кулеметною чергою по китайцях. I скосила масу жовтих солдатiв. А потiм босими пальчиками нiжок, як запустить цiлу зв'язку гранат. Китайський танк перекинувся задавивши пiвсотнi вузькооких солдатiв.
  Комсомолки заспiвали:
  - I в Америцi, Японi¬, Кита¬,
  Нi Москви прекраснiше мiст.
  Щоб показати цей град у славi -
  Не можу знайти гiдних слiв!
  I ось Оленка знову скошуг шеренгу китайцiв однiгю чергою, i босими пальчиками нiжок кидаг гранату.
  Оленка дуже гарна блондинка. I веде вогонь точно, кожна куля влучаг у цiль, вбиваючи китайця.
  Дiвчина цiлком логiчно вiдзначила, стрiляючи у ворога:
  - Комунiзм - великий космос,
  Комунiзму моя доля!
  Дiвча-комсомолцi дуже прикро, що Росiя програла вiйну Японi¬. Росiя, котра перемогла Наполеона, програла азiатам. I це ганебно. А у разi перемоги Китай став би просто росiйською губернiгю. I такi можливостi упустили.
  Анюта теж стрiляг дуже влучно по китайцях. Скошуг ¬х косою. А потiм босими нiжками кидаг гранату та перевертаг танк пiднебесно¬ iмперi¬.
  Войовниця заспiвала:
  - За Велич планети у вiчнiй славi комунiзм!
  Зоя теж дуже точно стрiляг i вражаг супротивникiв. I робить це дуже точно. I ось вiд танка летять розбитi ковзанки.
  Зоя пищить:
  - За Русь святу!
  I показуг свою довгу мову.
  Руда Алла теж бореться з китайцями. Повiяв сильний вiтер, i ¬¬ волосся розвивагться по хвилях повiтря наче пролетарський прапор, з яким йдуть на штурм Зимового палацу.
  Дiвчина реве:
  - За мир та за комунiзм!
  Марiя також цiлу шеренгу скосила китайських солдатiв. Вирiзала цiлу просiку. I кинула босими пальчиками нiжок убивчо¬ сили гранату i прокричала:
  - За велич Батькiвщини!
  Олiмпiада вела по вiйськах Мао Дзедуна вогонь, збивала супротивника, немов пшеницю серпами, вибивала масу ворогiв, i верещала:
  - За СРСР!
  I босими пальчиками нiжок як запустить гранату, що руйнуг вiйська пiднебесно¬ iмперi¬ i збиваг лiтак.
  А вiд Валентина як довбаг по штурмовику Китаю з базуки i зiб'г його, вискалившись:
  - Русь не зiгнути i не поставити на колiна!
  Б'ються радянськi дiвчата i бiля мiського селища Далекий. I навiть лютi переходять красунi в контрнаступ. I в шаленiй атацi.
  Але найбiльш богздатнi частини гарнiзону рушили за китайцями. I без жодного зволiкання завдали удару в тил.
  Батальйон босоногих дiвчат, у трусах i тiльниках першим вступив у бiй.
  Красивi дiвчата почали молотити i без того пошарпану в попереднiх боях армiю пiднебесно¬ iмперi¬.
  Насамперед войовницi атакували батаре¬. У китайцiв полетiли кинутi босими нiжками гранати. Вони були дуже влучними. А самi росiйськi войовницi взяли i скинули з себе тiльники. Щоб залишитися iз голими торсами.
  Так майже повнiстю оголених дiвчат практично неможливо потрапити. Коли у жiнки шкiра гола, ¬¬ кулi не беруть.
  Веронiка кинула босою нiжкою гранату, i прочирикала:
  - Я буду чемпiонкою!
  I струснула сво¬м бiлим, кучерявим волоссям.
  Юлiана теж не така проста. Лупанула по китайцях. А потiм як жбурне босою нiжкою гранату, i прокриче:
  - В Iм'я Свято¬, царсько¬ та Радянсько¬ Росi¬!
  I знову трусить сво¬ми повними грудьми з червоними сосками. А талiя у дiвчини тонка.
  Далi мчить у бiй i руда Ганна. Таке блискуче, i реактивне дiвчисько. Як жбурне босою ногою гранату. Так на всi боки розлетяться во¬ни Китаю. I завалятися, наче пiдкошенi.
  I дiвчина по них пальне i пискне:
  - За царя Православного та Росiйських богiв та за СРСР!
  Ангелiна теж лупнула. I полетiв пiдкинутий ¬¬ голими, потужними, як у ломового коня, ящик iз снарядами. I рознiс масу китайцiв.
  Дiвчата взагалi супер колись голенькi та босонiж. А ось у трусиках на позицi¬ бiгти ще крутiше.
  А соски полуничнi, та так блищать!
  Вiкторiя теж червоною цицькою запустить гранату, i по китайцях як дасть. Ось це дiвка. I головне командир батальйону на есмiнцi. I теж лише в одних трусиках.
  I голими грудьми трясе. Що так красиво та сексуально.
  Веронiка взяла та кинула босою нiжкою гранату. Перебила масу китайцiв i пропищала:
  - Вищий пiлотаж на абордаж!
  Юлiана теж дуже спритно голою ноженькою жбурнула гранату, i пропищала викошуючи китайцiв:
  - Наш оскал та нищiвний удар!
  Пiсля чого як блисне зубками.
  I ось взяла i Ганна довбанула. Розстрiляла багато китайцiв. I як це зробила.
  I ще гранату босою нiжкою як запустить. I пискне:
  - Ми не раби!
  Пiсля чого схоче, i покаже мову.
  Ангелiна взяла i прочирiкала з лютою люттю, випльовуючи по противнику заряди:
  - Я найкрутiша з крутих.
  I голими нiжками запустила важку бомбу. Та взяла й пiдiрвала вiйська Китаю, розкромкавши ¬х.
  Веронiка теж як вiзьме i довбаг по азiатськiй ордi. I розплющуг ¬м кiсточки.
  Дiвчина взяла i прочiрiкала:
  - Ми всiх розгромимо!
  I знову вiд босо¬ нiжки летить забiйна та неповторна граната.
  I розмелотить китайцiв. А що вони прийшли на росiйськi землi? Тут усе належить Росi¬. I селище Далеке Китаю не взяти.
  Юлiана запустила босою ногою гранату i заспiвала:
  - Слава Великiй Росi¬! Нам Держдума не потрiбна! I не потрiбне i Полiтбюро!
  Руда Ганна агресивно вiдзначила:
  - Я буду чемпiонкою.
  I пущена босою ногою дiвчинки граната, всiх розплющить. Одне лише криваве м'ясо i лишилося.
  А ось Ангелiна як взяла та пискнула. Вибила купу бойовикiв. I пронеслася, мов ангел смертi.
  I багато во¬нiв Китаю загинули.
  Росiйськi вiйська напирали на китайцiв з усiх бокiв. Вони давили i трощили.
  Раз у раз спалахували рукопашнi сутички. Росiйськi солдати кололи вiйська Китаю багнетами. Гвинтiвка Мосiна в модернiзованому, штурмовому варiантi - це чудова палиця. Який проламують черепи. I трощать кiстки.
  Але особливо гарно борються дiвчата iз мечами. Це чудово. Особливо коли колишуться оголенi груди.
  А соски такi рубiновi та сяючi. Так на них хочеться дивитись i цiлувати.
  I цiлувати без перерви.
  Дiвчата б'ються з люттю голодних пантер, що побачили ягнят. Вони мучать ¬х i здирають шкури.
  Веронiка, стрiляючи по китайцях, верещить:
  -Смерть за смерть!
  Юлiана кидаючи босою нiжкою гранату, додаг:
  - Кров за кров!
  Ганна, строчачи по вiйськах Пiднебесно¬ iмперi¬, верещать:
  -Око за око!
  I теж шпурнула босою ногою лимонку. Вона була всiх сильнiша i роздерла з апломбом.
  А ось i Ангелiна взялася. Цiлу бочку, з забiйною вибухiвкою запустить, i розмолотить ворогiв.
  Пiсля чого як заспiваг:
  - Я босонога слониха i дуже крута!
  Дiвчина справдi дуже потужна. I ¬¬ нiжки наче кийки. Як рушить самурая в пах. Той на п'ять метрiв гору i пiдлетiв. Пронiсся наче пущена з каменю катапульта. Точнiше це з катапульти камiнь!
  Вiкторiя командир батальйону дала чергу за китайцями. Викосила частина жовтих во¬нiв i пискнула:
  - За Русь святу битимемося.
  I голим, засмаглим колiном, як рушить у пiдборiддя. I зламаг щелепу ворогу.
  Вiкторiя в азартi.
  Юлiана з ентузiазмом вимовляг:
  - Буде цар Леонiд Iллiч Брежнгв, найбiльший з росiйських царiв!
  I весь батальйон напiвголих, босоногих дiвчат, як гаркне на все горло винищуючи китайцiв.
  - Нехай буде так!
  Китайцi таки цiною величезних втрат змогли вклинитися в позицi¬ Червоно¬ Армi¬. I вiдрiзали Владивосток. Одночасно вiйська Мао дещо вклинилися в Усурiйський край. У СРСР тривала мобiлiзацiя i перекидалися новi вiйська на Далекий Схiд, в Сибiр, i Казахстан. Сили були дуже рiвнi. Але у СРСР якiснiша технiка. У морi теж тривають бо¬.
  I тут армi¬ СРСР трохи легшi. Китай на морi не такий сильний, i можна по ньому завдавати досить успiшних ударiв i здобувати перемоги.
  Особливо якщо борються дуже красивi, i вiчно юнi радянськi дiвчата i водночас вiдьми.
  Бiй iз китайською ескадрою продовжувався. Генерал моря i адмiрал СРСР Андрiй Соколовський дiяв холоднокровно.
  Вiн навiть не керував бою, а просто вiддавав команду.
  - Зблизитися та бити!
  Росiяни лупили борт у борт. Ось спалахнув i флагман Ден Сяопiна. Обвалилися труби.
  Взагалi, для китайцiв вiдступати западло. Але вони такi гордi. Щоправда, Ден Сяопiн виняток. I командуг вiдходити.
  Але вiд росiян так просто не вiдiрватися. Китайцi зазнають великих втрат i вiдступають.
  Вiкторiя, капiтан есмiнця, i така ж напiвгола, засмагла до чорноти, свiтловолосе дiвчисько, як i решта.
  Звичайно, дуже красиво, коли дiвчата майже голi, стрункi, мускулистi. А якщо нiжки босi, то це i зовсiм привабливiсть i спокуса.
  Вiкторiя люто вимовляг:
  - Я войовниця, що народилася вiд Сварога! Я онука Бога Роду. I можу творити чудеса!
  Ангелiна логiчно помiтила, лупа по самураях:
  - Я теж не з просто¬ кровi. Бачиш, яка сильна. Мiй предок був Iлля Муромець.
  I дiвчина запустила цiлий ящик босими ногами.
  Веронiка боролася вiдчайдушно, боролася з усiма сила i запускала таку бойову мiць.
  Розриваг буквально китайцiв.
  Дiвчина дуже красива, блондинка, фiгуриста, з довгими мускулистими ногами. Дуже любила, коли ¬¬ гладять.
  Веронiка вимовляг:
  - Навiщо китайська орда на Русь полiзла!
  Юлiана, ця гарна дiвчина, пискнула, луплячи по вiйськах Пiднебесно¬ iмперi¬:
  - Щоб знайти собi загибель!
  Дiвчина-пiдлiток за останнi мiсяцi пiдросла i стала бiльш мускулистою та пишною фiгурою. Юлiана розквiтала, i стала такою гарною. А волосся бiле з легкою позолотою. Дедалi частiше ¬й хочеться чоловiка. Тiльки невиннiсть втратити страшно.
  Але нехай погладять, попещуть, поцiлують, полiжуть. Найкраще мати справу з юнгами. Вони теж бояться, i бояться i менше ризику, що захочуть чогось серйознiшого.
  Юлiана дуже гарна войовниця та стрiляг. Теж мрiг стати фельдмаршалом. Крiм того, ¬й хочеться стати типу Магомеда i створити власну релiгiю.
  Честолюбне дiвчисько.
  Ось якби сам цар Леонiд Iллiч Брежнгв подiбно до Володимира Сонечка взяли б i ввiв у Росi¬ Рiдновiр'я i Повернувся б до Росiйських Богiв.
  Навiщо нам Марiя?
  Слава Богородицi - Ладе.
  Вона звичайно ж краща, нiж у Бiблi¬.
  Наша Лада дуже красива, з волоссям кольору золота, i вона справжня Богородиць i Мати Богiв, i Дочка ¦динородна Всемогутнього Роду!
  Творця Всесвiту.
  Рiд Був завжди i Вiн, як Аллах - Всемогутнiй, Предвiчний, Всезнаючий, Всюдисущий, i весь всесвiт його храм.
  Чим вiн гiрший за гврейський Яхве або слабший за нього?
  Рiд створив безлiч Всесвiту!
  Вiн прожив стiльки, що й уявити не можна!
  Рода був перш за все часiв. Не було часу, а Рiд Був!
  I завжди буде!
  Усi Боги-демiруги дiти Роду!
  А ми його онуки!
  Але Рiд не забороняг вклонятися сво¬м дiтям i Богам. Рiд - це Бог Богiв.
  I Сварог - Бог Богiв!
  А люди онуки Богiв! Слава росiйським богам!
  Юлiана молотить китайцiв. Схоже, росiйськi боги i росiйським людям допомагають.
  Незабаром доб'ють Ден Сяопiна i кiнець буде серйозною вiйною на морi. А можливо доведеться ще висаджуватися в пiднебеснiй iмперi¬. Тим краще i Пекiн завоюгмо. Тим гiрше для Китаю. Втiм, стати частиною Росi¬ не так уже й страшно.
  Точнiше не Росi¬, а СРСР!
  Юлiана питаг Анну:
  - Як ти думагш, ми магмо захопити китайську iмперiю?
  Руда красуня вiдповiдаг:
  - Звичайно ж да!
  Юлiана запитуг з помилковим подивом:
  - А навiщо?
  Ганна рiшуче заявляг:
  - Щоб потiм не було небезпеки! Що не довелося знову воювати, з охочими помститися китайцями!
  Юлiана вигукнула:
  - I це правильно!
  Росiйський флот переслiдуг китайцiв i топить ¬х кораблi.
  Юлiана ж веде уявний дiалог.
  Ось навiщо потрiбна молитва? Тому що завжди людинi мало того, що маг. Коли зростають доходи, зростають i потреби. I це добре. Саме це рухаг прогрес. Люди хочуть дедалi бiльше. I росiйськi Боги у цьому допомагають, стимулюючи науку.
  Мудрiсть росiйських богiв велика.
  А Християнство? Чому воно вчить?
  Що Земля та все що на нiй г - згорять! Та хiба можна стимулювати розвиток людства?
  Звичайно - Росiйська Вiра не вчить на вiдмiну вiд Християнства та Iсламу кiнця свiту. Рiдновiрнiсть як вчить, що люди в майбутньому розвинуться i стануть самi подiбнi до Богiв-демiургiв.
  Що наука, прогрес i розум зроблять iз нас Богiв! I що люди стануть сильнiшими та мудрiшими.
  А що Християнство вчить?
  Що ми глина? Що ми нiхто! Що Бог все, а людина - нiщо!
  А ось Рiдновiр пiдносить людину.
  Але найгiрше в Бiблi¬ це пiднесення гвре¬в над iншими народами. Пiсля цього дивугшся, як хтось у подiбне вiрить. I чому християнство виявилося таким живучим?
  Адже могли б римляни i свою релiгiю вигадати. Адже вони розумнi. I моноте¬зм зробити свiй.
  Навiщо нам чужа вiра? ¦ й рай - Iрiй. I Шлях мiж зiрками, Чумацьким шляхом, i вчення про еволюцiю духу. Коли ти сам можеш дорости до Бога.
  А не бути просто вiвцею, яка схилягться по раю, а ¬¬ ягня пiдганяг залiзним жезлом.
  Тож г вибiр.
  Чи свог рiдне, чи гврейське - чуже!
  Ну, навiщо росiйським чужа вiра? Ех ну чому Петро Перший не вiдродив Рiдновiр'я.
  Молилися б сво¬м богам i сво¬й Богородицi Ладi.
  I стали б росiйськi боги всiх сильнiшими, i привели б нас до перемоги.
  А Араби? Вони створили свою релiгiю. I не стали брати чужу.
  Ех, чому в Росi¬ не знайшлося Росiйського Магомеда.
  I чому жоден цар не пiдтримав у цьому пророкiв?
  Нова релiгiя - Рiдновiрнiсть у формi моноте¬зму!
  I Слава Велико¬ Росi¬!
  I СРСР та комунiзму Слава!
  Отож i дiстагться китайцям пiд горiхи. Але сушi вони сильнi. Tм Росiя може протиставити лише якiсть. Ось, наприклад, танковий екiпаж ¦лизавети бореться пiд Алма-Атою. Вже кiнець травня 1969 року. Жарко та дiвчата в бiкiнi.
  Олена пальнула, натиснувши кнопку джойстика, босими пальчиками нiжок. Лупанула грубо крикнувши:
  - Ми непереможнi!
  Танк Т-64 перевершуг китайськi машини. I розриваг ¬х на частини. Але бiльшу частину вогню доводиться вести по пiхотi.
  А атаку кидають китайськi хлопчики. Пiдлiтки рокiв тринадцяти-чотирнадцяти йдуть в атаку, миготивши босими п'ятами. Неповнолiтнi хлопчаки бiжать у бiй без взуття. Так i спритнiше i економiя. I стрiляють по них кулеметницi.
  Катерина, скошуючи бiйцiв Китаю, зазначила:
  - Слава СРСР!
  ¦фрасiя маневруючи танком, рукнула:
  - За Батькiвщину святу!
  Головне, щоб тебе не закидали гранатами. А радянськi танки косять пiхоту Китаю.
  Нi вони пощади нiколи не дадуть.
  ¦лизавета заспiвала, пославши осколково-фугасний снаряд до гущавини китайських вiйськ i проревела:
  - За чудовий комунiзм!
  I дiвчата хором заспiвали:
  Союз непорушний, республiк вiльних,
  Згуртувала не груба сила, не страх...
  А добра воля людей освiчених,
  А мудрiсть i розум, i смiливiсть у мрiях!
  I дiвчата справдi крутi. I ¬хнiй точно пущений снаряд рознiс китайську самохiдку.
  Армада Китаю зазнала величезно¬ шкоди, але не досягла свог¬ мети, хоча деякi успiхи й були. Владивостоку вдалося вiдрiзати i це серйозно. Майже всi примор'я захопили. Заодно китайцi намагалися оточити Алма-Ату. Але радянська армiя трималася. Настало лiто. У бiй вступили дедалi новi частини з обох бокiв. Мао Дзедун вимагав вiд генералiв пiднебесно¬ iмперi¬ перемог.
  Кра¬ни Варшавського договору у вiйну з Китагм не хотiли вступати. Тiльки НДР надiслало кiлька батальйонiв. У тому числi з танками. Iншi держави так чи iнакше не мали намiру зв'язуватися.
  Ось такi союзники. Китайцi слабкi технiкою, але танк Т-54 у виробництвi осво¬ли i його використовують у боях. Пiднебесна iмперiя жадаг перемог i бажаг свiтового панування.
  Мао Дзедун розпочав вiйну, коли йому вже сiмдесят п'ять рокiв. Йому втрачати мало чого. У СРСР г ядерна зброя, але ж Брежнгв обiцяв нiколи не застосовувати ¬¬ першою. У Китаю також атомна бомба. I щоб не потрапити пiд ядерний удар СРСР, Мао ¬¬ поки що не застосовуг. Бо¬ йдуть на сушi... 22 березня розпочалися масштабнi зiткнення. У квiтнi до бою ступили основнi сили. Загалом поки що Китай не надто великих успiхiв досяг, але дещо йому вдалося.
  Особливо у Примор'¬.
  Натомiсть радянський Тихоокеанський флот здобув низку перемог. На морi не так сильно позначагться перевага Китаю в живiй силi i чисельностi населення.
  Мао розраховуг виграти затяжну вiйну на виснаження. У нього бiльше населення у кiлька разiв. Плюс ще й США та НАТО - вороги СРСР. Президент США Нiксон заявив, що вони можуть продавати Китаю зброю. Зокрема i танки та лiтаки, i кораблi.
  Щоправда, Китай не надто багатий, щоб це оплатити. Але частина постачання може пiти в кредит. I це серйозно.
  Вiйна йде собi i дуже непригмно це для СРСР, хоча китайцi зазнають у кiлька разiв i бiльших втрат. Але всi лiзуть та лiзуть.
  Танковий екiпаж Герди вступив у бiй з китайськими машинами.
  Нiмцi використовували новiтню з вiдносно коротким стовбуром гармату високого тиску. Вiдмiнну розробку зроблену в НДР i здатну розтрощити будь-якi частини.
  Нова зброя була калiбру 120 мiлiметрiв i початковою швидкiстю снаряда 1700 метрiв за секунду. З його допомогою можна було пробивати усi китайськi машини з велико¬ дистанцi¬. Може тiльки окрiм надважких танкiв "Мао". Але ¬х можна пробити, тiльки трохи ближче.
  Нiмецькi войовницi поставили свою машину iз вiдмiнним лобовим бронюванням.
  Китайськi Т-54 намагалися зблизитися з нiмцями i розганялися, буквально погрожуючи таранити.
  Герда вистрiлила по китайському танку. Зiрвала з нього вежу i прочирикала:
  - Що проти тигриць на¬жджати?
  Шарлота теж натиснула босими пальцями нiжок на кнопку джойстика, i пропищала:
  - Будемо чемпiонами планети!
  I розбила китайський танк.
  Довбанула по росiйських i Крiстiна. Нова гармата була автоматичною, i робила дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Дiвчина iз золотаво-рудим волоссям, провизжала:
  - Для прусських войовниць немаг жодних перешкод!
  Златоволоса Магда теж розбила китайський танк, i вишкiрилася:
  - Я найсильнiша iз сильних...
  Дiвчата були сердитi. Вiйна йде собi i йде. А коли переможуть червонi китайцi? Доки вони рубатимуться? Просто непохитнi хлопцi.
  I дiвчата у китайцiв що треба.
  Ось, наприклад, нiмкенi катували комсомолку iз Китайсько¬ народно¬ республiки. Спочатку роздiли дiвчину на морозi.
  Герда з не¬ зiрвала спочатку кожушок. Потiм разом iз Шарлотою стала знiмати чобiтки. Втiм, взуття кирзове, i збите. Розмотали онучi.
  Далi Герда розпорола ножем гiмнастерку комсомолцi i сорочку. Залишила тiльки лiфчик. Розрiзала штани.
  Шарлота смикнула китайську комсомолку за русяве волосся. Потiм вони Герда i Шарлота, у бiкiнi повели босонiж комсомолку i в купальнику. Три голоногi дiвчата бiгли в сильний мороз. Комсомолка трималася мужньо. I цiлих двi години бiгала. Хоч i не така крута, як двi тигрицi. Нiжки у росiйсько¬ дiвчини почервонiли, а потiм посинiли вiд холоду.
  Потiм ¬¬ Герда i Шарлота зв'язали ззаду, i пiднялися на дибу. Дiвчина-комсомолка затремтiла вiд болю. Стала нагинатися. Герда смикнула ¬¬ за плечi i прокрутила. Охнувши вiд болю, китайська комсомолка випросталася в дибi, хруснули кiсточки.
  Босi ноги китайсько¬ дiвчини затиснули в колодки i стали пiдвiшувати вантаж. Насамперед Шарлота навантажила колодою.
  Комсомолка з Китаю застогнала, але потiм стиснула зуби i замовкла.
  Шарлота та Герда швидко наламали гiлки. Розклали пiд босими нiжками комсомолки та пiдпалили.
  Це так цiкаво жарити голi п'яти. I дуже кумедно, i весело красуням.
  Полум'я лизало трохи огрубiлi пiдошви китайсько¬ комсомолки, запахло смаженим шашликом. Бiль, звичайно ж, вiд вогню жахливий. Комсомолка здригалася, з не¬ стiкав пiт, дiвчата тихо стогнала. Але гучнi крики стримувала страшним зусиллям волi.
  Далi дiвчину почали стiбати ялиновими гiлками. I Герда, i Шарлота лупили з усього розмаху. Навiть лопнула шкiра на спинi дiвча. Полилася змiшана, потiм кров. Злетiв i лiфчик, впав у вогонь i додав жару до босих нiг.
  Герда нахилилася i злизала сумiш поту та кровi. Tй це доставило задоволення.
  Шарлота вщипнула китайську комсомолку за груди. I пiсля чого взяла та вдарила кулаком у сонячне сплетiння дiвчина. Потiм руда диявола додала гiлок у багаття пiд босими ногами китайсько¬ комсомолки. Паленим запахло ще дужче.
  Герда прошипiла з гнiвом:
  - Говоритимеш!
  Шарлота вщипнула за груди дiвчину сильнiше i прошипiла:
  - Досить у мовчанку грати!
  Герда дiстала з вогнища гiлку, що горiла, i пiднесла ¬¬ до оголених грудей китайсько¬ дiвчини-комсомолки.
  Так засмикалася, i ¬¬ русява головка хитнулася, впавши на бiк.
  Шарлота вишкiрилася, немов дияволиця:
  - Схоже дiвчисько готове!
  Герда хихикнула, i стала масажувати обличчя та шию китайсько¬ комсомолки. Та була здорова i швидко прийшла до тями. Тодi блондинка-термiнатор дiстала з багаття палаючу гiлку i пiднесла до нiжного обличчя полонянки. Дiвчина чинила опiр i смикалася.
  Герда облизнулась i прошипiла:
  - Говоритимеш красуня?
  Комсомолка проскулила:
  - Убийте мене! Не мучте, будь ласка!
  Герда серйозно вiдповiла:
  - Нi! Тебе мучитимуть дуже довго i просмажать всю до кiнця.
  Шарлота помiтила:
  - А може ¬¬ вiддати чоловiкам. Адже вона ще незаймана i ¬й буде дуже боляче, коли...
  Комсомолка з Китаю вiдчайдушно заволала:
  - Не треба! Я вам все одно нiчого не скажу!
  Герда запропонувала:
  - Пiдпалимо ¬й груди?
  Шарлота похитала головою:
  - Нi! ¦ ефективнiший спосiб видобутку iнформацi¬.
  Герда кивнула:
  - Так... Це натиснути на артерiю на ши¬. Щоб сформувати зону рапорту, i вона скаже нам усе, що знаг, i чого не знаг!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - А навiщо ми тодi ¬¬ катували?
  Герда вiдповiла:
  - Чисто для насолоди. А тепер.
  Блондинка-термiнатор натиснула рукою на шию китайсько¬ комсомолки. У тiг¬ закотилися очi i стали немов у мертво¬ риби. Герда твердо промовила:
  - Де знаходиться батарея?
  Та вiдповiла з покiрно:
  - На горi Бульшим.
  I так далi ... Ось уже з Тихого океану налетiли туги i полилися зливи.
  Нiмцi дуже повiльно просувалися. Бруд i сльота сповiльнювали ¬х рух. Бойовi дi¬ показали ефективнiсть ново¬ гармати високого тиску з дуже великою дистанцiгю вражаючих Т-54 - основний зроблений за радянською лiцензiгю китайський танк.
  Герда куляючи з велико¬ дистанцi¬, помiтила:
  - Нова зброя значно комфортнiша.
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - Та не даг противнику наблизитись!
  Крiстiна, натиснувши босими пальцями на кнопку джойстика, пiдбила китайський танк i буркнула:
  - Але й ми такi влучнi. Просто феномени! Тож войовниць нiщо не зупинить i не зламаг!
  Магда рацiонально помiтила:
  - I привертаючи до себе увагу! А саме свогю колосальною агресивнiстю!
  I дiвчина теж натиснула пальчиками босих нiжок на кнопки джойстика, вражаючи танк Червоно¬ китайсько¬ пролетарсько¬ армi¬.
  Герда стрiляючи, запитала дiвчат:
  - Я дивуюся, звiдки у китайцiв стiльки затятостi. Вони стоять, наче зробленi з титану. I не хочуть пiддаватися.
  Шарлота зi смiшком додала:
  - I не пiддадуться! Адже це реально найсильнiший народ! Причому народ непохитний!
  Магда хихикнула i, вискалив зуби, i iскря очима блискучими, немов сапфiри видала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi великiй!
  Христина шикнула в досадi:
  - Лондон би взяти не заважало б!
  Герда хихикнула i запропонувала:
  - А що, якi г у вас iде¬? Свiт укласти iз Пiднебесною iмперiгю?
  Шарлота пальнула по сталiнських, проламала вежу радянсько¬ машини i пискнула:
  - Нi! Про свiт не може бути й мови!
  Христина теж лупнула по танках Червоно¬ Китайсько¬ армi¬ i запропонувала:
  - Там може бути про перемир'я?
  Магда тут згiдно пискнула:
  - Так тимчасовий перепочинок. Щоби повернути на Захiд.
  Герда послала снаряд i вiдзначила:
  - Реально таке можливе. Замиритися тимчасово з Китагм, i разом з росiянами, i самим рушать на Британiю. Бо ми вже давно не брали Лондон!
  Шарлота хихикнула, i запропонувала:
  - Вiзьмемо Пекiн i нас нiхто у свiтi, не зупинить!
  Христина з вискалом зубiв барсу, шикнула:
  - Нi, нiхто не зупинить i нiколи!
  Магда пискнула з дикою люттю:
  - Нi, не буде золотими гори! А будуть дiамантовими скелi!
  Герда вишкiрилася i пискнула, розбиваючи китайську машину, немов кришталь молотом.
  - У суспiльствi споживання - повно зловживання!
  I знову блиснула дiвчина зубка, що виблискують яскравiше за перлини. Герда любила мучити i катувати.
  Ось китайського пiонера, наприклад, взяла i живцем у царськiй горiлцi розчинила. Ось такi в не¬ нахили. I тортури у не¬ викликали збудження. Комсомолку з Китаю, нiмкенi, наприклад, вони пiсля того як викачали всю корисну iнформацiю, стали палити вогнем. Буквально засмажили живцем груди. А потiм ¬х вiдрiзали, перчили та ¬ли.
  Та Шарлота та Герда займалися людожерством. I лопали китайську комсомолку живцем. А це так брутально i не естетично. I головне боляче.
  Уявiть дiвчину ще не вбивши, смажать i вiдрiзають вiд не¬ шматок за шматком. Потiм мачать у соус i ¬дять.
  Герда та Шарлота навiть пере¬ли людського м'яса. У них стався пронос i дiвчат ганяло. Доводилося в кущах полегшуватись.
  А що людо¬дство каране.
  Tли войовницi та хлопчикiв. Усi вчотирьох пiонера з Китаю Брюса Лi грубо подiлили, потiм на велику сковороду поклали. I на олi¬ прямо так пацана i засмажили. I це взагалi чудово.
  Магда ¬ла нiжку хлопчика, i помiтила:
  - А що? Це круто та пригмно!
  Христина вiдзначила:
  - Для нас все пригмно!
  Соковите м'ясо китайського пiонера нарiзали тоненькими скибочками i мачали в соусi. Дiвчата ¬ли та спiвали.
  Герда завивала:
  Немаг пощади, немаг пощади вороговi! Комунiстiв я ударом, як пшеницю кошторис!
  I тупаг босими нiжками снiгом.
  Дiвчата практично повнiстю з'¬ли китайського хлопчика. Поласували його печiнкою. Зрiзали все м'ясо. Закусили та випили вина. Пере¬ли, а потiм завалися спати.
  Увi снi войовницям мрiялося, що нiби ¬х самих чорти в казанах смажать. I заразом ще й шкiру зрiзають за допомогою ножикiв. А потiм ще й крутять i ламають.
  Пiсля цього починаються найбiльш жорстокi тортури. Дiвча пiдвiсили за волосся i стали розгойдувати на дибi. А далi палили вогником. I дiяли iз вiртуозною витонченiстю.
  Герда згадала про це, стрiляючи, а потiм спитала:
  - А як вам пекло?
  Шарлота з усмiшкою вiдповiла:
  - Цiкаве мiсце особливо щодо компанi¬!
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Можна чортам там хвости пiдкручувати!
  Магда з вискалом зубiв, пропищала:
  - I добиватися найвищого результату! Взагалi як щодо змагань з вогняного поло?
  Герда потрапила до китайського танку i рiшуче заявила:
  - У пеклi будуть лише вороги СРСР та Нiмецько¬ Демократично¬ республiки! А справжнi арiйцi продовжуватимуть воювати в iнших всесвiтах!
  Шарлота впевнено пiдтвердила, луплячи босою ногою по бронi:
  - Нехай буде так!
  I блиснула перлинними зубами.
  Христина запропонувала:
  - Давайте собi зробимо роги!
  Магда хихикнула i гаркнула:
  - Станемо чортами найвищого розряду!
  I показала язичок.
  Дiвчата дiйсно такi веселi, i дуже у них сильнi м'язи.
  Герда помiтила:
  - Ех, Мауглi б нам!
  Шарлота поправила подругу:
  - Скорiше вже Тарзана!
  Христина хихикнула i пискнула:
  - Ах, Тарзане, Тарзане, Тарзане! Король всiх кра¬н!
  Магда iз захопленням пропищала:
  - У нас прусський дух! У нас Пруссю пахне!
  Герда хихикнула, розколола китайський танк i буркнула:
  - Нi! Ми дiти самого Сатани!
  Шарлота прошипiла з оскалом зубiв:
  - I будемо Батькiвщинi вiрнi!
  Христина охоче пiдтвердила таке:
  - Хай будемо! Разом iз Батькiвщиною та партiгю!
  Магда пролепетала iз захопленням:
  - Вождi приходять та йдуть, а партiя залишагться!
  I дiвчата хором кричали:
  - Слава КПРС!
  I розсмiяються, цi чарiвнi нiмкенi.
  Вiйна з СРСР iз Китагм тривала.
  Бо¬ йшли на сушi й на море. I дiвчата билися i багато, i дуже гарно спiвали.
  I мiркували про рiзне i дуже цiкаве, i багато чого вимовляли бурхливого i афористичного;
  Розумних i чесних людей багато, але вони розставленi так спритно, що нiколи не змiшуються!
  Боягузтiсть перша ознака слухняностi. А слухнянiсть - душа солдата! А душа солдата запорука перемоги - щоб перемогти треба, бути боягузом! Такий феномен вiйни!
  : Бог у кожнiй людинi, Бог кожна людина, якщо тiльки у не¬ висока мораль, i душа не тварини!
  Вбити в iм'я Христа, все одно, що вбити Христа!
  Краще працювати на тренуваннях, нiж вiдпочивати у могилi!
  Коли зламаний меч, рука тягнеться до кинджалу!
  Можна просити банальщину, або терпiти образи, але не можна виправдати банально¬ образи!
  Все тверде тендiтно i тлiнно, а в м'якому стiйкiсть, сила г. А хто не вiрить у це, безсумнiвно, я покажу мову, якою можна ¬сти! Всi зуби розкришилися на порох, а вiн живий - вимовляю я бах!
  Постiйнiсть у сексi - губить кохання!
  Розраховувати на удачу, все одно, що дражнити Бога i дратувати смерть!
  Золотi яблучка найкраще ростуть, коли дерева поливагш кров'ю!
  ¦ три речi: чия цiннiсть незмiнна: Всевишнiй, батьки та Батькiвщина!
  Найцiкавiший театр - це театр вiйськових дiй, тiльки плата за вхiд надмiрно висока!
  Натомiсть у театрi вiйськових дiй сльози - завжди справжнi та кожен акт урок на все життя!
  Талант тiльки тодi стаг генiгм, якщо помножений на колосальну працьовитiсть!
  Зволiкання краде лаври, поспiшнiсть приносить успiх!
  Справжнiй хiрург це той, хто здатен зробити складну операцiю непомiтно!
  Не той боксер, хто б'г, а той, хто збиваг!
  Краса завжди отруйна - найяскравiшi гриби мухомори, i отрута як жiночi чари - крутить голову i отруюг серце!
  Природний розум може пiдкорити природну силу, але нiколи вроджена сила не пiдкорить розуму!
  Вмерти гордим, краще, нiж жити покiрним!
  Хто тримаг життя за горло швидше його позбутися, нiж той, хто вiдпустив пташеня щастя на волю!
  Краса в'яне, мужнiсть залишагться вiчною!
  Меч занадто гострий, щоб на ньому трималася могутнiсть держави, лестощi надто солодкi, щоб ¬й вiчно напувати народ!
  Кмiтливiсть солдата компенсуг прорахунок генерала, але будувати розрахунок на нiй що копати яму голкою!
  Важко запалити те, що вже палаг i загасити, те, що вже згорiло!
  Гарячий чоловiчий темперамент, сушить мозок i пропалюг дно гаманця!
  Найвiрнiше пропалюг дiрку в кишенi - гаряче серце!
  Найтовщу мошну пробиваг наскрiзь твердий фалос!
  Для чоловiка найкраще дзеркало золоте!
  На монетi та зморшки - прикраса чоловiка!
  Вiйна може бути без переможця - але той, хто програв, знайдеться завжди!
  Людська немiч головний двигун прогресу!
  Хочеш бути першим, працюй як останнiй!
  Генiальнiсть рiдня божественностi, причому гiдна рiдня!
  Можна трошки служити Батькiвщинi, але не можна трошки зрадити!
  ! Я мислю, значить - iсную, я iсную - значить, живу, я живу - значить, живу щасливо!
  Статевi партнери як ¬жа - вимагають рiзноманiтностi та гострих спецiй!
  Революцiю роблять iз чистим серцем, але не в бiлих рукавичках, на шляху до щастя колеса вимагають змащення кров'ю!
  Найчастiше зраджують не через пiдлiсть, а через слабкiсть, хоча саме слабкiсть схиляг до пiдлостi!
  Взагалi закон, що iржавий механiзм, працюг лише при золотому мастилi!
  Хитрiсть i розрахунок: як чоловiк та дружина народжують перемогу - чеснiсть третiй зайвий!
  Найбездоннiший витвiр у свiтi - склянка горiлки, падiння в не¬ нескiнченне, а дно на цвинтарi!
  Не кожен зек злочинець, не кожен злочинець зек!
  Легше верблюду пройти через вушко голки, нiж видатися без блату!
  Професiйний суддя як професiйна повiя - рiзниця лише у розмiрi гонорару та ранзi сутенера!
  Полiтики як глисти, тiльки при вигнаннi вичавлюють бiльше кровi з кишок!
  Кров найкраще добриво для вирощування мужностi пiдростаючого поколiння!
  Агресивно-слухняна бiльшiсть мислить шлунком, а не серцем, то вiн куди бiльше за обсягом.
  Втiм, ате¬стичне вчення найлогiчне, воно демонструг зрiлiсть людства, тодi як будь-яка релiгiя, асоцiацiя з дитинством!
  Бог це сильний Батько про мiцне колiно, якого, хоче спертися слабка дитина!
  Рiдко у кого можна запалити iскру таланту, коли довкола вогкiсть тоталiтаризму!
  Найчастiше думають про майбутнг тi, хто незадоволений минулим i наляканий сьогоденням!
  Легше збити Мiсяць каменем, анiж змусити полiтикiв виконувати передвиборчi обiцянки!
  Приторний гуманiзм у народнiй кра¬нi, доречний як цукор у борщi!
  Вiчнi три речi: Бог, час та людська дурiсть!
  Якщо хочеш перемагати; забудь три слова: важко, не можу, годi!
  Свиня завжди знайде бруд, щур щур, а ледар вiдмовку!
  Мораль одного кореня зi словом бруднити! Найчастiше ¬¬ використовують, щоб забруднити чесноту i вiдмити порок!
  Лисиця мiняг шкуру двiчi на рiк, а полiтик маску щогодини!
  Смерть це як вiрна дружина, приходить без нагадувань, укладаг у лiжко та опановуг повнiстю!
  Добро це як пiт, пролиття вимагаг зусиль, але органiзм мiцнiг, з кожною краплею йде бруд!
  Солдат це як лопата, полiругться лише жорстких руках! Але й тупитися швидко!
  Найвищi iдеали лише тодi дозрiвають, коли зрошуються кров'ю, поливаються сльозами та удобрюються потiм!
  Для ате¬ста всi релiгi¬ хорошi - бо Бога немаг! А порожнеча найм'якший деспот!
  Як би не був сильний богатир, з маленького лимона не вичавить моря!
  Найбiльший надлишок хитростi - не компенсуг маленько¬ нестачi розуму!
  Полководець це стрижень - якщо гнилий, то розсипагться вся конструкцiя!
  
  Чим добрiший пастух - тим злiший у нього пес, чим м'якший цар, тим суворiший сатрап!
  Росiйська це не нацiональнiсть, а покликання та стиль життя!
  Слабкiй людинi потрiбен Бог як дитинi Батько i Мати, але в мiру дорослiшання його тяжить опiка, i вiн, вiдлiпившись вiд Батькiв прилiпитися до дружини - науки i розуму!
  На жаль, небагато коштуг розум без сили - тупий атлет легко придушить найрозумнiшого академiка!
  Iстина в тому, що смерть, на вiдмiну вiд жiнки, завжди вiрна, а життя суцiльна зрада!
  Краще один раз рубати нiж - сто разiв проклясти!
  Скромнiсть сестра мудростi! Вихваляння губить розум!
  Легше приручити тигра, нiж перевиховати тирана-щур не подагться дресирування!
  Чим бiльше ворогiв, тим краща вiйна! Кидай менше слiв - вiйна не гра!
  Менше крапель у морi нiж личин у тагмного агента!
  Тортурне пристосування як музичний iнструмент, вимагаг любовi та таланту! Тiльки замiсть смiху та оплескiв дiстаються стогони та сльози!
  Iсус серед пастви - як алмаз у нечистотах!
  Час найжорстокiший кат, вiн не знаг пощади i слова помилований!
  Майстерний полiтик навiть лаючись матом, зберiгаг репутацiю iнтелiгентно¬ людини!
  Бик любить батiг, але не любить орати!
  Щоб добре орали, потрiбно садити цiлий рiк!
  Якщо не можеш вкусити - краще не гавкати!
  Той, хто перемiг одного тигра, не злякагться дюжини котiв!
  Автомобiль не розкiш, а спосiб покарання: для даiшникiв рай, для гаманця чистилище, для спокою пекло!
  Припуститися помилки - помилка! Не визнати помилку - злочин!
  Людина непередбачувана - людська самка не передбачувана у двiйнi!
  Полiтика на вiдмiну вiд лижнi - вимагаг золотого мастила!
  Сила i розум як чоловiк i дружина - народжують послух лише у парi!
  Сильний правитель нiколи не посадить бiльше ворогiв - чим може зiбрати друзiв!
  Грошi - це плавники у акули правосуддя!
  Обережнiсть; не г синонiм боягузтво, а вiдвага - нерозсудливостi!
  Не брешуть лише покiйники, i то лише в тому випадку, якщо вони ате¬сти!
  Поганий вiруючий грабуг тiло - добрий ате¬ст душу!
  Кар'гра без брехнi, що танк без пального!
  Творить милiсть - збираг сили, жорстокiсть ознака слабкостi!
  Адже генiй та зазнайство - речi не сумiснi!
  Хоча пiвтора кулака краще нiж один - пiвтора розуму гiрше нiж один!
  Благородний ризикуг сво¬м життям - пiдлий чужий!
  Вождь не повинен бути солодким - розлижуть! Але не маг бути гiрким - розплюють!
  Важче знайти пiсок у пустелi - чим привiд для арешту!
  Пiдступнiсть зброю слабких - пiдлiсть зброя пiдступних!
  Використовуг друзiв - талант, запрягаг ворогiв - генiй!
  Повiльний удар - рiвнозначний промаху!
  Обережнiсть у полководця як палець у кулаку, невiд'гмний елемент, але решта не замiнить!
  Роздуми та потiк афоризмiв перервало появу Китайських кораблiв на горизонтi. Що ж наздогнали Ден Сяопiна.
  Ховатися ще китайцi можуть, але тiкати вiд бою - ганьба. I ось Ден Сяопiн прийняв нерiвний бiй.
  Дiвчата носяться по палубi - босоногi та блискучi. Стрiляють собi та валять во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬. Такi вiдважнi чортiвки. Вони лютий вогонь. I очi блищать сапфiрами та смарагдами.
  I босi п'ята, кругляшками миготять. I блискучi посмiшки свiтяться.
  I знаряддя десять дюймiв як вистрiлив. Як лупне. Що навiть китайський мiноносець розколовся.
  Юлiана пискнула:
  - Ось що росiйськi боги роблять!
  Вiкторiя, чи¬ голi, засмаглi нiжки так i миготiли, поправила:
  - Швидше робимо, це ми самi!
  Веронiка запропонувала:
  - Давайте тодi заспiвагмо!
  Руда Ганна пiдхопила:
  - Звичайно, з пiснею буде веселiше.
  I весь батальйон дiвчат заспiвав цiлу баладу.
  Цар Миколай ти росiйська земля,
  На славу нашо¬ матерi Вiтчизни...
  У Росi¬ ми всi дружна сiм'я,
  Жалiти не буде, знайте нашому життi!
  
  Для нас г iмператор просто Бог,
  Який свiтобудовою мудро править...
  I я хочу Всевишнiй щоб допомiг,
  I перетворився на купу моху Ка¬н!
  
  Я вiрю, що буде щастя на Землi,
  I радiсть на планетi засяг...
  Спокiй i радiсть панують скрiзь,
  Росiя стала справжнiм рагм!
  
  Побудовано буде царський комунiзм,
  Нiзвергне в пекло грiзний рик убивцi...
  I ми злiтагмо прямо вгору не вниз,
  Зникнуть супостати-кровопiйцi!
  
  Не треба думати, цар зовсiм не поганий,
  Йому додати хоч трохи удачi...
  Нехай буде з Миколою росiйський Бог,
  Тодi зможе врiзати смiливо здачi!
  
  Росiя це Батькiвщина слонiв,
  Кра¬на чудовiших просто не буваг...
  Не треба нам хлопцi зайвих слiв,
  Набат на лайку во¬н скликаг!
  
  Як не намагайся ворог Русь здолати,
  Я знаю, у тебе межа зiрветься.
  Непереможний Руссич ведмiдь,
  А над Росiгю не заходить сонце!
  
  Для Батькiвщини немаг вище, знайте гiр,
  Що пiк мерехтить царства комунiзму.
  Я вiрю, скине Господь ворогiв,
  I не пройде оскали реваншизму!
  
  Хай буде над планетою Русь сяяти,
  Кра¬на, що щастя людям подарувала...
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Адже Батькiвщини незмiрна сила!
  
  Хай буде, вiчно славиться кохання,
  У двадцятому столiттi чи двадцять першому...
  Нехай потоком ллгться бурхлива кров,
  Не буде витязь просто забобонним!
  
  Ти кров ворогiв Вiтчизни хоробрий,
  Вона нехай потоком заструмуг...
  I супостата просто розбий,
  Благословлять на лайку святi обличчя!
  
  Хай буде в нашiй Батькiвщинi зiрка,
  Що вказуг шлях i свiтобудову.
  Здiйсниться велика мрiя,
  Всiм iншим просто в назиданнi!
  
  Та ми ворогiв Вiтчизни зламагмо,
  I впорагмося з безмежною ордою...
  Над нами златокрилий херувим,
  Не бути перемозi разом iз Сатаною!
  
  Хоч знайте, Боги Руськi сильнi,
  Ми вiдродимо велич Росi¬...
  Хоча слов'яни i роз'гднанi,
  Але стану однаково однiгю месiгю!
  
  Наш славний цар Великий Миколай,
  Ти здолав Японiю непогано...
  Так що во¬н доблесно дерзай,
  I будь великим, а не скоморохом!
  
  А вiйна мiж СРСР i Китагм триваг... Вiйська пiднебесно¬ iмперi¬ лiзуть уперед i не зважають на втрати. Tх викошують радянськi славнi во¬ни та войовнички.
  Дуже багато населення у Китаю i сухопутних вiйськ. Вони во¬ни Пiднебесно¬ iмперi¬ буквально трупами закидали радянську армiю, майже цiлком оточивши Алма-Ату. I взяли Хабаровськ, вклинившись у позицi¬ радянських вiйськ, погрожуючи розрiзати Червону Армiю на частини. Але на морi флот СРСР б'г китайцiв i досягаг великих успiхiв. Ось дiвчата навiть висадилися у десантi та прориваються до Пекiна.
  Радянська, росiйська армiя приступила до висадки десанту у самiй Пiднебеснiй iмперi¬. Ну, що цар i генеральний секретар Леонiд Iллiч Брежнгв вирiшив нехай буде в Росi¬, точнiше у СРСР ще одна велика на сходi радянська iмперiя. А ще росiйський iмператор стане i китайським iмператором.
  Водночас назавжди буде усунуто загрозу з боку кра¬ни пiднебесно¬ iмперi¬. А радянська армiя поповниться войовничими та вiдважними солдатами.
  Так що був сенс - завоювати Китай цiликiв. Хоча поки що потрiбно i вiдбити настання великих сил Пiднебесно¬ iмперi¬ в Сибiру. I перекидалися вiйська на метрополiю.
  Дiвчата та ¬хнiй батальйон вступив у битву з солдатами Мао на сушi. Дiвчата зустрiли китайцiв влучними пострiлами, шаблями та кидками босими нiжками гранат.
  Веронiка жбурнула голою ногою лимонку i пискнула:
  - За царя, генсека та Радянську Батькiвщину!
  I пальнула по китайцях.
  Юлiана теж жбурнула босими пальцями нiг гранату в жовтих солдатiв Китаю i пискнула:
  - За Русь першозвану!
  I теж цвяхнула во¬нами пiднебесно¬ iмперi¬.
  Тут i руда Ганна лупнула, i пропищала:
  - Слава матiнцi царицi!
  I теж пробила супротивника.
  Довбанула i Ангелiна, босими ногами запустивши цiлу дiжку вибухiвки, i далеко розкидавши китайцiв:
  - Слава Русi!
  I Вiкторiя лупнула. Смiла китайцiв та голими п'ятами пiддала руйнiвну лимонку.
  Вигукнула на всю горлянку:
  - За новi рубежi!
  Веронiка цвяхнула по китайцях i пискнула:
  - За вiчну Русь!
  I теж рубала во¬нами пiднебесно¬ iмперi¬.
  Юлiана взяла, врiзала китайцями. Шпурнула босою нiжкою гранату по ворогу i пискнула:
  - За гдину та неподiльну царську та радянську iмперiю!
  I дiвчина свиснула. Було видно, що пiдлiток став набагато бiльшим, груди високi, талiя вузька, стегна м'ясистi. Вона вже мала фiгуру доросло¬, мускулисто¬ та здорово¬ та сильно¬ жiнки. А личко таке юне. Насилу дiвчинка пригнiчувала бажання зайнятися коханням. Тiльки пестять нехай. I краще з iншою дiвчиною, та хоч не позбавить невинностi.
  Юлiана дуже спритно босими ногами жбурляг гранати в китайцiв. I дуже успiшно дiг.
  Ганна дуже руда i теж дуже гарна. I взагалi в батальйонi такi дiвчата чудовi, просто найвищий смак.
  Босою ногою Ганна метаг гранату i щебече:
  - Хай славиться Велика Радянська Росiя!
  I теж як крутиться.
  Ну i дiвчата, та й красунi!
  Скаче i Ангелiна. Така дiвчина велика - у два метри на зрiст, i сто тридцять кiлограмiв ваги. При цьому не жирна, з литими м'язами i крупом ломового коня. Дуже любить чоловiкiв. Мрiг народити дитину. Але поки що не виходить. Багато хто ¬¬ просто бояться. I дуже агресивна дiвчина.
  Не ¬¬ мужики просять, а вона сама нахабно домагагться. Без сорому та сором'язливостi.
  I це ¬й подобагться. Бути активною стороною.
  При цьому Ангелiна чудовий во¬н. I багато вчинила подвигiв. Вiкторiя командуг ¬хнiм батальйоном.
  Теж кидаг босою нiжкою гранату i кричить:
  - Буде свiтло над кра¬ною!
  Веронiка жбурляг босою нiжкою лимонку i шепоче:
  - Слава Русi!
  Юлiана теж кидок робить босими пальчиками i реве:
  - На славу Батькiвщини свято¬!
  Анна верещить:
  - З сумом неземним!
  I теж летить кинутий босою нiжкою подарунок.
  Далi вже Ангелiна завиваг. Теж кидаг босими нiжками цiлу зв'язку гранат, розриваг китайцiв.
  I дiвка-богатир реве:
  - В iм'я Бiлого Бога!
  Вiкторiя теж надiслала гранату босими пальчиками нiжок, розiрвала на дрiбнi частини, i в'якнула:
  - В iм'я Христа!
  I дала кiлька пострiлiв.
  А Ангелiна стала писати з кулемета, скошувала китайських солдатiв. У не¬ це дуже спритно виходило.
  Коротше кажучи, дiвка-звiр.
  Веронiка пискнула з апломбом:
  - Я взагалi супермен!
  I кинула гранату босою нiжкою.
  Юлiана теж стрiльнула. Збила китайцiв.
  Прочiрiкала:
  - Слава Росi¬!
  I босою нiжкою запустила гранату, розiрвала во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬.
  Ганна теж запищала:
  - За Русь святу! I СРСР!
  Ангелiна цiлою скринькою запустила по китайцях. I взяла, заревла з лютою люттю:
  - За Сварога!
  Вiкторiя взяла та пропищала:
  - За новий лад!
  I гранату босою нiжкою кинула!
  Веронiка проблищала:
  - За м'язи сталевi!
  I теж босими пальцями нiг запустила гранату, розриваючи китайцiв.
  Юлiана теж взяла i пропищала:
  - За кохання та чари!
  I босi нiжки у русi.
  Ганна руда дияволиця взяла i запустила ящик iз гранатами, порвала китайцiв i пропищала:
  - За кордони на Марсi!
  Ангелiна теж бочку з динамiтом запустить i буркне:
  - За свiтовий порядок Росi¬ та нашо¬ Батькiвщини СРСР.
  А китайцiв уже цiлий курган трупiв вирiс.
  I Вiкторiя як гаркне:
  - За новий шлях на щастя!
  Пiсля чого дiвчата як дружно розсмiяються.
  Наташка поки що продовжила писати... Буквально на ходу. I писала з кулеметiв по китайцях. Зрiзала ¬х та винищувала тисячами жовтих во¬нiв. I кожна куля попадала в цiль.
  Вiйська радянсько¬ Росi¬ точнiше пара босоногих батальйонiв дiвчат рухалися у напрямку Пекiна. Олег Рибаченко та Маргарита були у перших рядах. Хлопчик i дiвчинка вже встигли прославитися i зарекомендувати себе в битвах. Вони билися з перших днiв облоги Владивостока та iнших мiст.
  Цi дiти справдi геро¬. Саме вони зiграли роль феноменiв, якi утримали пiд час листопадових та грудневих штурмiв Владивосток.
  Тодi хлопчик i дiвчинка, теж босоногi та напiвголi в мороз залягли бiля кулеметiв.
  Коли ти босонiж у мороз, то росiйськi боги дають тобi феноменальну силу i ти здатний на великi чудеса.
  Хлопчик i дiвчинка стали стрiляти з кулеметiв по китайцях, що насуваються. I робили це надзвичайно влучно. Що не пострiл, то попадання. Таке диво творили напiвголi, босоногi дiти на мороз. I саме завдяки холоду i тому, що босi ноги стикалися зi снiгом, росiйськi боги-демiурги прийшли на допомогу.
  Красивий хлопчик рокiв дванадцяти на вигляд, Олег Рибаченко стрiляючи i, викошуючи китайцiв, прочирикав:
  - Вiрна Лада ти нам допоможи!
  Маргарита ця вiдважна, златоволоса дiвчинка, теж рокiв дванадцяти на вигляд, винищуючи во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬, теж продзвенiла:
  - Будуть поваленi злi вороги!
  Хлопчик-богць Олег жбурнув босою ногою гранату, розкидавши китайцiв, прошипiв:
  - Слава Вiтчизнi - матерi нашiй!
  Маргарита теж запустила босою дитячою, точеною нiжкою гранату i пискнула:
  - Вороги будуть стирчати бiля парашi!
  Хлопчик i дiвчинка боролися iз колосальним запеклiстю. У них було стiльки волi, сили та характеру, що можна було тiльки дивуватися.
  Зiрванець Олег Рибаченко, ведучи вогонь, заспiвав:
  - Слава Сварогу!
  Маргарита, стрiляючи, видала:
  - I Всемогутньому Роду!
  Юнi во¬ни були великими та чудовими!
  Олег, посилаючи без промаху кулi з кулемета, видав:
  - За нами Вiтчизна, зi мною Бiлий Бог!
  Маргарита прочирiкала з ентузiазмом:
  - Щоб Батькiвщини ворог у тяжких муках здох!
  I показала дiвчина свiй довгий язик.
  Олег, крушивши китайцiв, вискнув:
  - Хай буде слава на землi!
  Маргарита iз цим погодилася:
  - Хай буде слава!
  I косила собi китайцiв.
  Дiти викошували во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬ сотнями та тисячами. Тi лiзли i буквально закидали всi пiдступи трупами.
  Олег хихикнув i помiтив, винищуючи китайцiв:
  - I Чорний Бог у лайцi допомагаг!
  Маргарита з ентузiазмом погодилася:
  - За нас i Чорнобог!
  I босою нiжкою як запустить гранату.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Тисячi тисяч...
  Маргарита, крушивши китайцiв, додала:
  - Полк за полком...
  Хлопчика-термiнатор винищуючи, во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬, i босаючи босими пальчиками нiжок гранату, пискнув:
  - З кулемета японця приб'гмо!
  Дiвчинка-термiнатор захоплено додала:
  - Нашi, геро¬ це краса!
  I знову вiд босо¬ нiжки летить граната.
  Олег Рибаченко пискнув:
  - Дiвчинка вiрно, красуня боса!
  I хлопчик теж кидаг босою ногою гранату.
  Дитина треба сказати красива, i дуже м'язова. А як бореться?
  Маргарита вигукуг, винищуючи китайцiв:
  - За Русь святу!
  I летить кинута босою нiжкою граната.
  Олег додаг:
  - За росiйських богiв!
  I теж граната пущено¬ босою ноженькою хлопчика пролiтаг. I розкидаг супротивникiв.
  Маргарита, винищуючи китайцiв, шепоче:
  - На славу Батькiвщини!
  I показуг мову!
  I знову граната, кинута босою ногою дiвчинки, розправлягться з японцями. А кулемети все пишуть.
  Олег, рубаючи ворогiв, цвiрiнькаг:
  - Геро¬в Вiтчизни збираг сполох.
  I знову даг чергу.
  I летить кинута хлопчиком граната.
  Маргарита теж трощить супротивника i шипить:
  -За святу Русь!
  I ось летить вiд кидка босо¬ нiжки дiвчинки граната. Розкидаг на всi боки ворога.
  Олег, стрiляючи, i майже кожна куля летить у цiль, спiваг:
  - Батькiвщина моя...
  I знову босою нiжкою гранату по китайцях.
  Маргарита, винищуючи во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬, пискнула:
  - Горда та мила!
  I вiд босо¬ ноги дiвчинки мчить граната.
  Олег Рибаченко куляючи по ворогу, додаг:
  - Батькiвщина моя...
  Дiвчинка, з люттю ведучи вогонь, додаг:
  - Ти вiнець розуму!
  I знову вiд босо¬ ноги дiвчини летить забiйна граната.
  Гора Неповторна буквально завалена трупами во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬. Китайцi ¬¬ дуже рясно обросили кров'ю.
  Хлопчик i дiвчинка тодi осяяли тьмяною славою, але гору Владивостока не вiддали.
  I тепер борються, наче велетнi вже на землi Пiднебесно¬ iмперi¬...
  Накат вiдбувагться хвилi цунамi. Яка обрушугться на позицi¬ росiйських вiйськ. Але тi вiдважно вiдбивають натиск противника. I показують свiй геро¬зм.
  Олег стрiляг, i цвiрiнькаг:
  - Вiрними будемо завжди!
  I вiд його босо¬ ноги знову летить граната. I розносить китайцiв.
  Маргарита теж стрiляг. Причому робить це дуже i надзвичайно влучно, промовляючи:
  - Русь не зiгнеться!
  I теж пущена босою ногою граната потрапляг во¬нами пiднебесно¬ iмперi¬.
  Дiти-термiнатори кермують i шматують.
  Але китайськi на всiх фронтах продовжують атакувати. Вони дуже багато - десятки мiльйонiв солдатiв, i вони просуваються буквально закидаючи позицi¬ радянських вiйськ трупами. I лiзуть, i лiзуть уперед.
  У умовах Брежнгв наказав вiдбити у Китаю Пекiн. Що дуже зухвала та агресивна операцiя. I лiзуть, i лiзуть во¬ни-китайцi.
  Але радянськi вiйська вiдважно контратакують. I дещо роблять успiшне.
  Комунiстичнi вiйська наближалися до Пекiна. Бо¬ вирували навколо китайсько¬ столицi. Батальйон дiвчат впевнено бився з во¬нами Пiднебесно¬ iмперi¬. Дiвчата вiдбивали всi атаки, стрiляли, кидали гранати босими нiжками, i спiвали:
  Нехай славиться священна Земля,
  Планета мила моя Рiдна...
  Народ Росi¬ дружна сiм'я,
  I не топтати Вiтчизну чоботями!
  
  Нехай у Росi¬ мудрий Леонiд,
  Кра¬ну до самих зiрок свою пiднiме...
  Вiн Православний, свiтла Пане,
  I перемагати г царська стихiя!
  
  Росiя це Батькiвщина,
  У нiй найкращi солдати у всесвiтi...
  А баби наготують пирогiв,
  Свогю силою у битвах незмiнною!
  
  Нехай славиться наш росiйський славний шлях,
  Що вказуг шлях без граней...
  Нiхто не зможе нас зi шляху згорнути,
  Платити не будемо басурманам данини!
  
  Велич Росi¬ велике,
  Вона прекрасна i ворогам жахлива.
  ¦ росiйський шлях i мiцне весло,
  З Вiтчизною сперечатися просто небезпечно!
  
  Хай стане Русь, знай вiрно, процвiтати,
  Досягне такого, що не вимiрягш...
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Бо Роду ти без межi вiриш!
  
  Хай будемо вiру царську нести,
  До найдальших пiдступiв Росi¬...
  Нам дiвчатам не бiльше двадцяти,
  Але ми повiрте всiх бiйцiв найкрасивiше!
  
  Нi, не зiгнеться росiйська спина,
  Клинок ворогiв солдатiв не здолаг...
  Не правитиме Руссю Сатана,
  А тiло в лайцi тiльки молодшаг!
  Ми цей рiв легко бiйцi вiзьмемо,
  З такою мрiгю, що образом крилата...
  Всiх супостатiв разом розiб'гмо,
  А на рiзних ханiв чекаг повiр розплата!
  
  I Iсус, i Бог Святий Сварог,
  Росi¬ дуже витязi рiднi...
  За нами найдобрiший Бiлий Бог,
  Заради нашо¬ матерi Росi¬!
  Дiвчата спiвали i кидали у китайцiв гранати.
  Ось жбурнула лимонку босою ногою Вiкторiя i заспiвала:
  - У Росi¬ дiвчата бiйцi!
  Тут i Веронiка запустила голою кiнцiвкою смертельний подарунок i видала:
  - I ми войовницi класу супер!
  I дала чергу з кулемета. Викосила кiлька шеренг китайцiв.
  Юлiана вродлива дiвчина теж дала чергу. Зрiзала во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬... I скеля пропела зубки:
  - Велич росiян пiзнаг планета!
  I блисне гострими зубками!
  Вродлива й вогняна Ганна теж запустила гранату. Розкидала во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬ i пискнула:
  - За новий свiт! Ти тепер мiй кумире!
  I боса нiжка як майне!
  I чудова Ангелiна теж як вiзьме та запустить гранату. I розкидаг всiх супостатiв.
  Дуже здорова ця дiвчина-во¬н. I просто справжня богиня. У нiй така енергетика.
  I войовниця проревела:
  - Слава Батькiвщинi, i нам!
  Вiкторiя взяла i прошипiла, ведучи вогонь навскiдку:
  - Хай буде наша Батькiвщина на самому пiку успiху!
  I боса нiжка жбурляг гранату. Яка летить та всiх знищуг.
  Веронiка теж стрiляг, i дуже вдало вбиваючи генерала з почесних во¬нiв пiднебесно¬ iмперi¬.
  I летить кинута босою нiжкою граната. Падають китайцi.
  Дiвчина кричить:
  - У величi Росi¬ сумнiваються лише покiйники!
  I покаже перлиннi зубки!
  Юлiана охоче пiдтверджуг:
  - Ми всiх сильнiшi! Були вчора, г й сьогоднi!
  Руда Ганна iз захопленням додаг:
  - I будемо завтра!
  Кинута босою нiжкою граната розриваг супостатiв.
  Ангелiна цiлу скриньку зi снарядами запустила босими ногами i видала:
  - Майбутнг за нами!
  Наташка використала останнi спокiйнi днi для написання танцю смертi з вiдбивно¬ що роблять з Китагм. Строчила, собi тримаючи автомат босими пальцями нiг.
  I стiльки завалював китайцiв.
  Росiйська армiя штурмувала Пекiн.
  Попереду йшли хлопчик та дiвчинка: Олег та Маргарита.
  Дiти винищували китайцiв i просувалися до iмператорського палацу. Мао Дзедун урочисто оголосив, що не залишить столицю i залишиться там назавжди.
  Олег дав чергу по китайцях i жбурнув босою ногою гранату, пропищавши собi:
  - Русь нiколи не здасться!
  Маргарита теж запустила босою ноженькою лимонкою i просипiла, скелячи зубки.
  - Переможемо чи помремо!
  I батальйон дiвчат проривагться до палацу Мао Дзедуна. Всi дiвчата у форменому одязi залишилися тiльки в трусиках. I такi майже оголенi борються як геро¬нi.
  Вiкторiя жбурляг босою нiжкою гранату i пищить:
  - Леонiде ти iмператор!
  Веронiка теж запустила голою кiнцiвкою презент смертi i перевiряла, скелячи зубки:
  - Наш цар i генсек крутiший за всiх!
  I перлами як блисне! I таке слiпуче дiвчисько.
  Юлiана теж щебече iз захопленням, i запускаг босою ногою гранату:
  - Я психологiгю переможниця!
  I показала мову.
  Крушить собi китайцiв.
  Стрiляг i Ганна, ця руда дияволиця. I так влучно це робить. Викошуг китайцiв.
  I реве на всю горлянку:
  - Славитись моя кра¬на свята!
  I скеляг сво¬ зубки!
  Ангелiна теж жiнка-богатир як вiзьме i цiлу скриньку з вибухiвкою запустить.
  I китайцi на всi боки полетiли.
  Дiвчата йдуть у наступ, змiнюючи супротивникiв. Досягаючи вiдчутних успiхiв. Вони вiдчувагться грiзна грацiя, i невтомний натиск, i вiдсутнiсть слабкостей. А голi груди найкраща гарантiя непереможностi та непотоплюваностi.
  Вiкторiя, зрiзуючи китайцiв, щебече:
  - Руки з дуба, голова зi свинцю!
  I босою нiжкою кидаг гранату. Розкидаг китайцiв.
  Валентина також веде вогонь.
  Зминаг китайцiв. I розносить ¬х на уламки.
  Все ближче та ближче до палацу. I боса нiжка кидаг гранату.
  Здаються зляканi китайцi. Розколюються на частини.
  Дiвчина-термiнатор вимовляг:
  - Перун нехай буде з нами!
  Юлiана чудова дiвчина-термiнатор стрiляг собi i трощить мiлiтаристiв. Вишкiрила зубки.
  Дiвчина просипiла:
  - Ми витязi найбiльшо¬ Росi¬!
  Дiвчина кинула босою ногою гранату. Розкидала ворога.
  Юлiана взяла i знову заспiвала:
  - Навчав Суворов вперед дивитися! А коли встали, стояти на смерть!
  I вишкiрилася в усмiшцi.
  Вогняна Ганна теж заспiвала i гаркнула:
  - За новi рубежi!
  I додала з оскалом:
  - А ми завжди попереду!
  Ангелiна дiвчина-богатир теж довбала по ворогу. Розкидала iмператорську червону гвардiю i пискнула:
  - За досягнення епохи!
  I знову кинутi босi нiжками гранати летять.
  Дiвчата пресують ворога. Пам'ятають геро¬чну оборону Владивостока, яка не забудеться у вiках.
  Ех, ну як така армiя могла в реальнiй iсторi¬ програти та ще й японцям?
  Ось це ганьба.
  Вiкторiя кидаг босою нiжкою гранату i свистить:
  - За Росiйський рубiж!
  Веронiка теж запустила щось смертельне босою ногою i вiдчайдушно пискнула, вискалив зубки:
  - За новi успiхи!
  I дала чергу за китайцями.
  А тут Юлiана теж як вiзьме i б'г. А тут ще босою нiжкою взяла та й пустила гранату.
  I пiсля цього проспiвала:
  - Ми не пiддамося ворожому диктату!
  I вишкiрила собi мордочку!
  Красива молода дiвчина з фiгурою спортсменки. I дуже вiдважна.
  I Ганна як довбаг по китайцях. Крушить ¬х, i босою нiжкою гранату дуже спритно кидаг.
  I розкидаг ворогiв, наче пляшки вiдлетiли вiд кулi.
  Дiвчина реве:
  - Шоколад, це на нашу!
  Анна справдi дуже любить шоколаднi цукерки. А за царя ринки наповнюються товарами. Що можна сказати про царя Миколу? Зараз цар-невдаха на очах перетворюгться на великого. А всього-то для цього потрiбно, щоб дiвчата воювали на фронтах.
  I пара дiтей-геро¬в, якi не дали японцям опанувати гору Неповторно¬. Коли вирiшувалася доля Владивостока.
  От i змилися Радянська iмперiя.
  Ангелiна теж запустила бочку з убивство i обвалила зовнiшню стiну iмператорського палацу з кулеметами.
  Тепер дiвчата бiжать уже кiмнатами. От-от i буде кiнець вiйнi.
  Вiкторiя захоплено вимовляг:
  - Вiрю, чекаг на мене удача!
  I знову кидаг гранату босою нiжкою.
  Веронiка веде вбивчий вогонь. Вишиваючи супротивникiв, цвiрiнькаг:
  - Неодмiнно менi пощастить!
  I знову летить пущена босою нiжкою граната.
  А тут ще й Юлiана як довбаг парою зв'язаних бомб, пущених ¬¬ босими ногами. I рознесе супротивникiв.
  Пiсля чого заллгться смiхом:
  - Я дiвчина-комета.
  I знову викидаг iз себе вогнянi мови смертi.
  А далi вже мчить Ганна, ця дiвка-термiнатор. Як вона всiх взяла та розмазала. Просто чудово.
  Войовниця, що г справжнiм демiургом битви.
  I пищить собi:
  - Наш екiпаж, г найвищий кураж!
  А далi Ангелiна вже з'явилася. Така крута та блискуча. Усiх заражаг свогю шаленою енергiгю. Здатна перемогти насправдi будь-якого ворога.
  I скеляг войовниця перлиннi зуби. А вони бiльшi, нiж у коня. Ось це дiвка.
  Ангелiна хихикаг i ревла:
  - За баклажани iз чорною iкрою!
  I дiвчата хором кричали на всю горлянку:
  - На Марсi цвiтуть яблунi!
  А кровопролитнi бо¬ з китайською армiгю тривали по наростаючiй. Багато мiст переходять буквально з рук до рук. З ¦вропи прибула велика кiлькiсть радянських танкiв, а також випуск машин рiзко збiльшився. I китайську пiхоту тисне броньова технiка. I дуже агресивно пресуг.
  Але китайцiв дуже багато. I ¬х чисельнiсть, звичайно ж, колосальна проблема для армi¬ СРСР. I ще китайцi вiдважнi. Вони атакують величезними масами. Деякi обмотавши себе вибухiвкою кидаються пiд радянськi машини. I гинуть iз криком - "Ура"!
  Бо¬ треба сказати йдуть зi змiнним успiхом. Поки що тiльки на радянськiй територi¬, якщо не брати до уваги атаки Пекiна. Але Мао Дзедун все-таки в останнiй момент встиг втекти через пiдземний хiд. I кiлька дiвочих батальйонiв мусили вiдiйти.
  Отже, вiйна все ще тривала. I ставити переможну точку поки що рано.
  А вiйська Пiднебесно¬ iмперi¬ все пруть i пруть.
  Четвiрка дiвчат вiдважно боролася, i виявляла геро¬зм.
  Вони стрiляли влучно.
  Ось Наташка кинула босою ногою гранату, розкидаючи китайцiв. I прогарчала:
  - Слава героям Росi¬!
  Красива, дуже фiгуриста четвiрка дiвчат. Вони зняли бюстгальтери i оголили груди. А соски такi полуничнi, апетитнi.
  Веде дуже влучний вогонь та Зоя. Викошуг комунiстiв-китайцiв, i попискуг iз захопленням:
  - Я чемпiонка свiту!
  I теж як босою нiжкою жбурне гранату. Китайцi розлiтаються в рiзнi боки, наче хвилi вiд падiння метеориту.
  Так Зоя любить убивати!
  А тут ще вогонь веде Августина. Теж стрiляг дуже влучно. Винищуг китайцiв.
  I знову вiд ¬¬ босо¬ ноги летить граната. Розбиваг у трiски китайцiв.
  Свiтлана теж цвяхить китайцями. I ще спiваг:
  - Я дзвiнка дiвчина! Сумнiву в ганчiрку всiх!
  I ¬¬ босi пальцi нiг кидають руйнування.
  Дiвчата звичайно навiть дуже! Чудовi, квiтучi, зухвалi.
  I нiмцi пригальмовують поступ. Хоча артилерiя активно працюг. Що взагалi супер! Просто самий пiлотаж гросмейстера.
  Наташа веде вогонь... I перед очима проноситься сцена тортур.
  Китайцi впiймали дiвчину-комсомолку. Роздiли ¬¬ догола. I засунули в казан з водою. Розпалили пiд ним багаття. Стали варити живцем. Дiвчина заволала вiд нестерпного болю. Кати Мао дозволили ¬й вискочити з казана.
  Потiм остудили воду, i знову ¬¬ жбурнули i почали нагрiвати. Так варили дiвчисько кiлька разiв.
  Ось нелюди... Потiм повiсели дiвчину на дибу i припiкали розпеченим прутом. Замордували красунi до смертi.
  Ну як таким не мститись.
  Наташа жбурляг босою ногою гранату, розкидаг китайцiв, i посмiхагться собi з усмiшкою.
  Така чудова краса.
  Дiвчина вимовляг:
  -Це буде круто!
  Зоя теж дала чергу. Викосила китайцiв. Зрiзала бойовикiв Мао та ¬х найманцiв.
  Потiм знову метнула босою ногою гранату i прочирикала:
  - Чудова четвiрка та воротар!
  Далi бiй продовжувався, з натиском та образами.
  Руда Августина запустила босою ногою гранату. Розкидала китайцiв, замочила масу народу гранатою. I всiх цих бiйцiв Мао.
  Пiсля чого проревела:
  - Я втiлення Батькiвщини!
  I дiвчина уявила себе з-валтованою. Як це пригмно та круто! I вона молотить собi китайцiв. Дiвча просто супермен. Найкрутiша з усiх i постiйно заряджена на перемогу.
  Свiтлана теж чарiвна дiвка. Дала влучну чергу i викосила китайцiв. А потiм як метне босими пальцями нiг гранату. Як розколошматить солдатiв Мао.
  I таке блондинка влаштуг. Усiх покосить з одного пострiлу. I прочiркаг скеля зубки:
  - Буде вiчне свiтло i свiтанок!
  Дiвчата тут такий пасаж. Чудовi войовницi - найвищого пiлотажу.
  Наташа свиснула. Кинула босою ногою гранату i прошипiла:
  - Я велике дiвчисько!
  Хоч ця нескромна заява, але частково вiрна. Такi тут войовницi симпатичнi.
  I дуже красивi. З блискучими очима, i зубками перлами.
  I б'ються славно, кидаючи босими нiжками разючi предмети.
  Але перемогти китайцiв надзвичайно складно. Це як кулаком бити у стiну.
  Зоя взяла i пустила чергу у вiйська Мао. I викосила ¬х, немов був копитом велетенський кiнь, вибиваючи траву.
  Пiсля чого дiвчина кинула босою ногою гранату i проворкувала:
  - Я така мрiя мiльйонiв!
  I показала мову. Ось це дiвка - реальний термiнатор. Усiх запiарить i роздере. I пиляг без жодного сумнiву з великою швидкiстю.
  Зоя взяла i заспiвала:
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий!
  Августина теж кинула босою ногою гранату. Розкидала китайцiв i видала з апломбом:
  - I пил, як з килимiв, ми вибивагмо з дорiг!
  Свiтлана, стрiляючи, доповнила:
  -I не змiнити ноги! Сяють нашi обличчя! Виблискують чоботи!
  Вiйницi як ми бачимо при повному парадi. I взуття дiвчатам не потрiбне. Вони здатнi всiх стерти в пилюку або в порошок, такого ось сiрого кольору.
  Наталя, ведучи вогонь по китайцях, замислилася. Справдi, чому неможливо досягти успiху без обману? Ось Сталiн, наприклад, взяв та обманом захопив владу. Обiцяв Зiнов'гву та Камiньгву золотi гори, а сам ¬х розстрiляв.
  Чи логiчно подiбне? Точнiше якраз логiчно - не обдуриш не проживеш!
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i проворкувала:
  - Я зiрка великого розмiру!
  Зоя теж вистрiлила. Потрапила i прочiрiкала:
  - I я теж супер!
  I летить кинута босими пальцями нiг граната. I як китайцям дiстагться. По найбiльшi гланди.
  I Августина стрiляг. I потрапляг дуже здорово. I розгромила китайцiв, наче ударом кувалди.
  I боса нiжка теж кидаг гранату дуже хвацько.
  Августина пискнула:
  - Не буди лихо, поки тихо!
  I знову дала влучну чергу.
  Свiтлана знову лупнула. Зрiзала китайцiв. I промимрив:
  - Я дiвка взагалi супер!
  I блисне очима i пискне голоском!
  Та це такi дiвки, що з ними палець у рот класти не слiд - вкусять!
  Наташка, стрiляючи, промовила:
  - Почали говорити, все про довголiття.
  Зоя, жбурнувши босою нiжкою гранату, додала:
  - Кров поки смоктати вирiшили погодити...
  Августина кинула гранату, i прочирикала:
  - Смачне на третг!
  Свiтлана босими пальцями нiг запустила подарунок смертi i провизжала:
  - Ех та я крута!
  Вiйна iз китайцями йде дуже жорстоко. Маса взагмних втрат та жертв.
  I деякi хлопчики та дiвчатка просто справжнi та жорсткi геро¬.
  Олег Рибаченко, який все ще виглядаг як хлопчик рокiв дванадцяти, i дiвчинка на вигляд теж ровесниця Маргарита бiжать попереду радянських вiйськ.
  Стрiляють собi. За плечима мiшки iз гранатами.
  Олег пальнув по китайцях. Скосив купу.
  Кинув босою нiжкою гранату i пискнув:
  - Я термiнатор, на колiна.
  Маргарита теж шпурнула босою ногою гранату i додала:
  - Ворогiв Росi¬ я кошторис з лиця землi!
  Хлопчик i дiвчинка всiм мчати собi i шматують противникiв. Вони блискучi i найкрутiшi у свiтi.
  Олег уже змiг сколити разом iз Маргаритою чималий капiтал. У тому числi торгуючи косметикою.
  Хлопчик взагалi спритний вельми. I вiн уже маг дворянську грамоту. А взагалi вiн не просто так зупинився у вiцi дванадцяти рокiв. Вони разом iз Маргаритою отримали такий дар. Залишатися у вiчному дитинствi. I стати суперменами.
  Через це й змiнилася доля влади у Росi¬. Микола Другий був невдалим, а став щасливим правителем. Якому позаздрять дуже багато хто. I Леонiд Iллiч Брежнгв теж мiг увiйти в iсторiю, зовсiм не як втiлення застою, i правителя, який показав, що державою можна взагалi не керувати.
  Олег вiчний хлопчик стрiляг по китайцях i спiваг:
  - Я вас кошторис як кульбаби! Ми термiнатори - не хлопчики!
  I знову кидаг босою ногою гранату.
  Маргарита теж цвяхить i вимовляг:
  - Ми крутi чемпiони! За нами Росiя!
  Хлопчик i дiвчинка всi йдуть та йдуть собi вперед. У них стiльки азарту та полум'я. I нiмцi буквально розфарбовуються пiд ¬хнiми копитами.
  Точнiше босими, дитячими ногами.
  Олег стрiляг та вбиваг з кожною кулею супротивника.
  Та хлопця, схоже, так просто не зупинити. Вiн справжнiй i реальний термiнатор.
  Маргарита знову кидаг босою ногою гранату i пищить:
  - А я супер! Стану iнтерчемпiонкою!
  I смiгться собi...
  Китай втiм мобiлiзуг все новi i новi мiльйони, i десятки мiльйонiв солдатiв. I трощить супротивникiв вкрай активно радянська армiя СРСР.
  А тим часом i дiвчата борються. Жiночих пiдроздiлiв побiльшало.
  Ось мчить цiлий батальйон. Босоногi дiвчата в купальних костюмах. Такi вiдвертi купальники в стилi бiкiнi. I миготять голi, круглi п'ятки красунь. Чудовi войовницi.
  I теж стрiляють у нiмцiв. А ось войовницi входять у рукопашну сутичку iз солдатами Мао. Як ¬х молотять.
  А як колють собi багнетами! Ось це дiвчата!
  Просто супер.
  Дiвчата б'ють китайцiв голими нiжками i м'яко скаляться. Ось це й войовницi. Дiвчата найсильнiшого розкладу. Так молотять собi червоних комунiстичних, китайських солдатiв.
  I б'ють собi. I наступають...
  Тут такi войовницi супер класу. I всi босонiж i майже голi. I пiдскакують собi. I голими п'ятами б'ються. Ось це дiвки - усiм дiвкам дiвки.
  Попереду бореться Вiкторiя. Вона досi виглядаг як дiвчина та дуже струнка. Коле собi китайцiв i спiваг:
  - Боже, Царя бережи! I всiх покидькiв рви!
  Та дiвчата тут найвищого розряду.
  I красуня Веронiка видно. Теж блондинка бореться.
  I чудова Юльфi - дiвчина, яка стала княгинею, поховавши чоловiка. Юльфi виглядаг чудово. Вона дуже любить чоловiкiв i без будь-яких забобонiв вступаг з ними в контакти.
  Насправдi секс продовжуг життя i дуже корисний жiнкам. Вiн ¬х омолоджуг.
  Б'ються i Ганна, i зi сво¬м рудим, пишним волоссям.
  I також чудова Ангелiна - войовниця просто супер.
  Тобто, вся королiвська гвардiя. Повний набiр красунь. Такi вони чудовi та сексуальнi.
  I громять собi китайцiв. Зминають ¬х на порошок. Перемелюють кiсточки i розривають м'ясо.
  I китайцi бiжать вiд ¬хнього натиску. Зазнають поразки за поразкою.
  Окрiм радянських вiйськ, дуже успiшно борються i войовницi з НДР, чи нiмкенi класного рiвня.
  Герда i Шарлота борються у новому двомiсному танку у виглядi пiрамiди.
  I б'ються досить успiшно. Китайська машина маг гармату високого тиску. Калiбр 105-мiлiметрiв, але цього достатньо завдяки високiй початковiй швидкостi снаряда. Дiвчата в танку розташувалися лежачи. Машина дуже маневрена з газотурбiнним двигуном.
  Герда вистрiлила по китайському танку i заспiвала:
  - Я така дика вовчиця, за кордоном не була!
  I смiгться, стукаг босою нiжкою по джойстику.
  Чи не поступагться i руда Шарлота.
  Теж дiвчина суперкласу.
  Стрiляг собi та натискаг на кнопки джойстика босими пальчиками нiг.
  Чудова войовниця.
  Рижуха, ведучи вогонь, запитала Герду:
  - Як ти думагш, чи буде остаточно заборонено християнство?
  Блондинка-термiнатор рiшуче заявила:
  - Думаю, що буде!
  I вишкiрила собi пику!
  Войовницi, загалом, чудово вмiють стрiляти. Ось Герда лупнула за допомогою босих пальцiв нiжок. I прочирiкала:
  - Нам арiйцям не личить вiрити по гврейськiй бiблi¬, що проповiдуг пацифiзм.
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - Певно, не личить! Ми взагалi найкращi у свiтi!
  Рижуха знову надiслала босими пальчиками нiжок забiйний снаряд. Розбила китайську машину.
  Герда посмiхнулася. Пiд час затишшя вона теж писала цiкавий твiр.
  Маленька Герда пiшла шукати свого названого братика Кая. Але вона не знала, де вiн. I повернула не на пiвнiч, а на пiвдень. I тут же пожалiла, що одягла новi червонi черевички. Вже за кiлька годин вони ¬й натерли нiжки. Тодi Герда зняла дороге взуття, виламала паличку та повiсила черевички за гачок.
  Погода стояла весняна, тепла, можна iз задоволенням пройтися босонiж. Вона ж не надто багата дiвчинка, i влiтку часто бiгала боса. Щоправда, пiсля зими ¬¬ пiдошви стали нiжнiшими i м'якшими.
  Незабаром, йдучи дорогою, дiвчинка почала вiдчувати дискомфорт вiд дрiбних каменiв та пiску. I щоб стало м'якше звернула на траву. Там було легше. Але за кiлька годин ходу пiдошви вже гули.
  Та й найголовнiше захотiлося ¬сти. А у дiвчинки лише кiлька дрiбних грошей у кишенi.
  Тим не менш, у найближчому селi Герда купила собi хлiбець, i записав свiжою водою з колодязя, i просто в копицi сiна й заснула.
  Наступного дня в не¬ свербiли подряпанi голi пiдошви. Хотiлося ¬сти. Дiвчинка пiшла собi, вiдчуваючи, як зiгрiвагться ¬¬ тiло пiсля прохолодно¬ ночi. Нiжки трохи нили.
  Герда деякий час йшла дорогою, але ¬¬ ще не встигли огрубiти пiдошви стали знову болiсно свербiти, а потiм i палати. Дiвчинка перейшла на траву. Але тут йти повiльнiше i теж не дуже пригмно iсколотим нiжкам.
  Дiвча ледве дiйшло до струмка. Опустила туди збитi нiжки та остудила ¬х. Подумала, чи не одягнути черевички. Але шкода збивати таке нове. Tй дуже хотiлося показати ¬х Каю. Щоб вiн помилувався новим взуттям.
  Потiм дiвчинка знову пiшла. Болiсно хотiлося ¬сти.
  Якось Герда дiйшла до села i купила ще хлiба. Але мiднi монети закiнчувалися.
  I дiвчинка замислилась. Де взяти грошей на ¬жу. Tй запропонували продати дорогi, iз сап'яну черевики, але Герда рiшуче спростувала. Вона з'явиться в них Каю. А поки що може заробити?
  Герда у наступному селi запропонувала поколоти дров. Tй дали сокиру. Дiвчинка трохи нарубала, але так вимоталася, що, по¬вши, одразу ж заснула.
  Потiм Гердi запропонували потрапити гусей. Але через це дiвчинка втратила цiлий день.
  Зрештою, вона вирiшила просто просити милостиню. Однак тут-таки селяни звернули увагу на ¬¬ червонi черевички. Мовляв, ясно одразу не злиденна дiвчинка, раз таке несе.
  Зрештою, Герда вирiшила продати свог взуття. Проте для цього ¬й довелося пройтись до мiста. Нiжки у дiвчинки швидко огрубiли, i йти дорогою було майже не боляче.
  Гаразд, Герда вирiшила, що i без черевичкiв вона може бути бажаною для Кая.
  Продала купцю, отримавши кiлька срiбних монет. Купила собi полотняну сумку i пiшла як жебрак дорогами ¦вропи. Потрiбно знайти брата. I дiвчинка, почувши, що на пiвднi зазвичай i продають хлопчикiв у рабство, кинулася туди.
  Щоправда орiгнтувалася дiвчинка погано i довго плутала Нiмеччиною. Поки не настала осiнь. Гаразд, босi нiжки у дiвчинки огрубiли, наче копита коня, щоправда, мозолi свербiли. Але з кожним днем ставало все холоднiше i холоднiше.
  I спати просто неба незатишно. Вночi навiть сукня у Герди примерзла i вона його ледве вiдiрвала. Потрiбно щось робити. Вже мокрий снiг пiшов. У легкiй сукнi дiвчинка промерзаг до кiсток, а босi огрубiлi нiжки ламають кiрку льоду.
  Герда, щоб в одну прекрасну нiч не заснути i не прокинутися, на пiвднi Нiмеччини залишилася на зиму в одному будинку прислуговувати бiля кулака. За це ¬й доводилося працювати, прибирати в хатi, до¬ти корову i ще багато чого робити. Але дiвчинку годували i дали рваний кожушок та дерев'янi черевички.
  Коли настала весна i снiг почав танути. Дiвчинка з задоволенням скинула каторжнi колодки i знову вирушила на пiвдень. Tй нiчого не заплатили, i Гердi доводилося харчуватися милостинею. Крiм того, дiвчинка ще добре спiвала. T¬ сукня зовсiм скула, а босi ноги ороговiли i вкрилися кiркою. Дiвча нарештi прийшла на Балкани. Минула Угорщину, i вступили до Туреччини.
  Жебрачна заморашка рухалася до Стамбула. Ховалась вiд туркiв у лiсах, i ховалась у християн.
  Проте вже на пiдходi до само¬ столицi бiляву дiвчинку впiймали. А так, за мiрками мусульман, ¬¬ вже можна було видавати замiж, то Герду вiдмили, нарядили i продали як незаймана з аукцiону. Дiвчинка з красивим бiлим, кучерявим волоссям товар цiнний. Вона дiсталася похилого вiку емiру. I треба як трапиться, що цей емiр пiсля покупки так серйозно захворiв, що не змiг виконати свiй подружнiй обов'язок.
  Дiвчинка заго¬лася в гаремi. Ситно, як у золотiй клiтцi, але нудно. Правда вивчила турецьку мову, i арабську.
  Вiдкрила собi Iслам. Нова релiгiя була простою загалом майже зрозумiлою. Не ясно чи правда отримаг вона пiсля смертi гарем iз чоловiкiв? I чи сподобагться ¬й таке?
  Дiвчинка поступово стала дiвчиною, i казково вродливою, а емiр пiсля тривало¬ хвороби помер.
  I ось Герду знову виставляють на продаж. Роздягають догола перед сотнями хтивих чоловiкiв i продають у гарем султана.
  Герда поступово там набуваг впливу, i стаг дружиною султана. Але iмперiя Османа вже на заходi сонця. Починагться вiйна з Росiгю, яка загрожуг покiнчити з контролем Туреччини над Кримом та Чорним морем.
  I нiмкенi добре боролися, але й росiйськi во¬ни були не гiршими. I боролися гарнi дiвчата дуже добре, захищаючи СРСР.
  Наташка пальнула в небо. Збила китайський безпiлотний, по радiо керований апарат "Рама"-8. I сказала:
  - Буде людям щастя.
  Зоя метнула босою нiжкою гранату по китайському штурмовику, який вилетiв, неначе плiткова пiрання i прочирикала:
  - Щастя на вiки!
  Августина теж босою нiжкою запустила подарунок смертi i прошипiла:
  - У радянсько¬ влади...
  Свiтлана теж кинула палаючий предмет, звалила во¬на армi¬ Мао i буркнула:
  - Сила велика!
  Та ось китайцi пiшли... I дiвчата трохи заспоко¬лися.
  Наташка помiтила з сумною посмiшкою:
  - Завтра 22 березня 1979 року. Рiвно рiк минув iз початку вiйни!
  Зоя з натхненням помiтила:
  - Ми за цi рiк безумовно стали сильнiшими, але анiтрохи не постарiли!
  Руда Августина хихикнула, i босими пальцями роздавила настирливу муху:
  - Звичайно ж нi! Не постарiли! Я, як i ранiше, така ж вогняна як i ранiше!
  Свiтлана хихикнула i помiтила:
  - А вiйна взагалi дiвчат омолоджуг. Вождi приходять i йдуть, а молодiсть у дiвчат залишагться!
  Наташка вiдповiла з широкою посмiшкою:
  - Нас омолоджують - росiйськi Боги!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Та нашi Боги, слов'янськi Боги!
  Вогняна Августина проспiвала:
  - Ми живемо на батькiвськiй землi! Дiти Лади - чудовi дiти! I рокiв на крилатому конi, Русь у далекi тисячолiття!
  Свiтлана хихикнула i вiдповiла:
  - З неба дзвони гримнуть - дощ проллг зливою! Я бiжу в свог дитинство - лiтнiй дощик за мною!
  I Наташка пiдхопила з ентузiазмом:
  - За мною!
  I войовницi ляскали сво¬ми босими, точеними нiжками. Адже вони й справдi здатнi такi чудеса творити. Жодна сторiнка в життi перекинулася.
  Ось цiле поколiння воякiв зростаг. Вже можливо боротимуться у лавах Червоно¬ армi¬, тi, хто народився пiсля початку вiйни.
  Ось, наприклад, Андрiйко. Босоногий хлопчик у шортиках. Тринадцять рокiв, а як воюг? Та нещасний до певно¬ мiри хлопчик, який не знав уже цiлий рiк свiту.
  Наталя поманила Андрiйку. Погладила пiонеру свiтле волосся. Бач який вiн засмаглий, мов шоколад. Дiвчина дала хлопцевi цукерку. Той похмуро буркнув:
  - Солодке шкiдливо...
  Але таки зжував частування. Так свогрiдний хлопчик. Наталя взяла i простягла руку. Полоскотала пiонеру огрубiлу пильну ступню. То у вiдповiдь почав лоскотати голу пiдошву Наташки. Пригмно, коли тебе торкаються руки гарного хлопця.
  Наталя помiтила:
  - Ти ростеш Андрiйко! Якщо проживеш ще кiлька рокiв, я тебе повчу.
  Хлопчик здивувався:
  -Чому?
  Наташка хихикнула:
  - Як кохатися!
  Андрiйко зневажливо пирхнув:
  - Я це вже бачив!
  Наташка похитала головою:
  - Те, що ти бачив це спарювання тварин. А я повчу тебе красиво та дуже пригмно!
  Дiвчата в коханнi дуже розумiються. Вони чудового рiвня бiйцi, i Китай за всiг¬ свог¬ колосально¬ чисельностi вже тричi пошкодував за такий агресивний напад.
  Наташа стрiляг по вiйськах Мао, i жбурляг босою, точеною нiжкою гранату, промовивши:
  - За велич комунiстично¬ кра¬ни!
  Пiсля чого вишкiрила зубки.
  Дiвчина тут б'ються, за традицiгю майже голi. Одягли лише червонi, вузькi трусики борються i шаленством заражають iнших бiйцiв.
  I ведуть собi вогонь. I стрiляють дуже влучно. Немов снайпери та войовницi вищо¬ космiчно¬ ланки.
  Зоя також стрiляг. Викошуг китайцiв i щебече:
  - Ах ти, Батькiвщина моя та велика сiм'я!
  I босою нiжкою жбурляг гранату. Чудова дiвчинка.
  А волосся кольору сусального золота.
  Зою катували свого часу китайцi. Спочатку вiдвели до хати, i роздiли до трусiв. Стали мацати, лiзти руками у чутливi мiсця. Потiм били гумовими шлангами. Били по грудях, i з бокiв, i з стегон. Далi було найпринизливiше - згвалтували за допомогою гумово¬ кийки. Але вiдчуття такi гострi. Одночасно разом iз болем Зоя зазнала оргазму i скiнчила. Солдати Мао смiялися.
  Потiм знову гвалтували писану красуню палицею, а потiм i самi взялися за не¬... Двадцять п'ять молодих, голодних солдатiв пройшлися дiвчиною. Нехай уже не незаймана, але все-таки людинi. А це i насолода i бiль. Такi найгострiшi вiдчуття. Особливо якщо -валтують у п'яту точку.
  Але хоч не били. Видно, вiйськам Червоно¬ Армi¬ Китаю сподобалося мати ¬¬ в рiзнi точки. Вони ¬¬ не стали вiшати. Поки Зоя, зрештою, не втекла. Перед цим ¬¬, до речi, виганяли на мороз босу та майже голу. Але на цей момент Зоя вже встигла звикнути до холоду. I втекла в одних лише трусиках. А що вона ж войовниця найвищого червоного пiлотажу.
  Вiйна з Китагм iде жорстока i нещадна, не згасаючи нi на мить.
  Аврора теж бореться геро¬чно. Викошуг китайцiв i спiваг:
  - Батькiвщина, партiя, комсомол! Мао Дзедуну мiцний розгром.
  I теж як метне босою нiжкою гранату.
  Все у дiвчат круте i розв'язне.
  А Свiтлана теж як вiзьме та лупне. I викосить китайцiв. I босими пальчиками нiжок пiдсадить гранату.
  I прореве при цьому:
  - За справу боротьба комунiзму!
  Наташа теж стрiляг, вибиваг китайцiв i шипить:
  - В iм'я Вiтчизни святий!
  I кинута босими пальцями нiг граната розкидаг китайцiв. А дiвчата все веселiшими стають i спiвають все собi з дикою радiстю.
  Зоя теж стрiляг з влучнiстю Робiн Гуда. Веде вогонь собi та спiваг:
  - Люблю Росiю! Потужну кра¬ну! Ну чому не знищено Гiтлера? Не розумiю!
  I теж босими пальчиками нiжок як вiзьме, та жбурне гранату. I китайцям каюк.
  Аврора довбанула во¬нiв Мао. Шпурнула босою нiжкою лимонку i пискнула:
  - Але пасаране! Точений удар!
  I Свiтлана, як дасть чергу. Як розкидаг китайцiв. Як ¬х усiх замочить i пискне:
  - Слава Всевишньому Роду!
  I теж кине босою ногою гранату.
  I Наталя теж дасть чергу. Зрiже китайцiв. I метне босою ногою гранату, пропищавши:
  - Так Святитися твог iм'я!
  I знову вишкiриться. Перлинними зубками виблискуг.
  А тут ще й Зоя пiддасть. Iскрометно китайцiв накриг. I запищаг, шпурляючи босою ногою гранату:
  - Войовниця, смерть усiм приносячи!
  I знову довбаг вбивчою чергою!
  А ось i Аврора як лупе. I гробне. I босими пальчиками нiжок подарунок смертi пошле.
  Пiсля чого прочiркаг:
  - Слава доблесним росiйським во¬нам! Заплiчних справ майстрам!
  I Свiтлана теж по китайцях як урiже. Як ¬х викосить, як серпом, i пiдстрибне:
  - Я войовниця, яку не забудуть...
  I знову босою нiжкою, як припустить по ворогах Росi¬. I як граната та полетить.
  Дiвчина, звичайно ж, багато пам'ятаг. Наприклад, як ще сорок першого року фрицi змусили в мороз двох босих дiвчаток копати яму. А дiвчатка, ще не такi загартованi. I звичайно ж, ¬хнi нiжки спочатку почервонiли, а потiм i посинiли вiд холоду. I було боляче.
  А нелюди-фашисти щоб зiгрiти, стали бити палицями по п'ятах. Дiвчатка знепритомнiли. Пiсля чого на них вилили ще пару кадень крижано¬ води. Ледве не вморили.
  На щастя, нещасних дiвчат пiдiбрала знахарка. Виходила ¬х. I навiть кiнцiвки не довелося ампутувати. Дiвчата виросли та стали партизанками. Мстилися фашистам.
  Хлопчиковi пiонеру Олександру Григоровичу пощастило менше. Його гiтлерiвцi, спiймавши, роздiли. I повiсили на морозi на дибу. А босi ноги пiонера затиснули в колодку i пiдсiли камiнь вагою в центнер. Хлопчик хрипiв розтягнутий на морозi. А його фашисти ще й грiли, пiдносячи смолоскип до задубiлого тiла. Ось це нелюди гiтлерiвцi.
  Хлопчик провисiв три днi i три ночi, а на четвертий день не витримавши тортур помер.
  Жорстоко вели себе загарбники.
  Комсомолку Свiтлу теж подiли. Подали ви велику скляну банку. Залили водою та виставили на мороз. I так щоб усi жителi бачили, як замерзаг у крижанiй водi комсомолка, що покривагться льодом. Який це жах.
  Отак було у велику Вiтчизняну, ось щось схоже, г i зараз.
  Свiтлана стрiляг по китайцях, згадуючи ще ту вiйну, i шепоче:
  - Фашизм не пройде! Слава Росi¬!
  Наташка теж стрiляг. Дуже влучно кидаг босою ногою гранату та кричить:
  - Не ляжемо пiд Мао Дзедуна!
  Зоя пiдтверджуг урочистим тоном:
  - Нiколи не ляжемо!
  I також вiдкриваг вогонь.
  I боса нiжка жбурляг гранату.
  Аврора веде вогонь. Розправлягться з вiйськами Мао i кричить.
  - Слава росiйським богам!
  I знову метаг босою нiжкою гранату.
  I Свiтлана палить дуже влучно. I кричить:
  - В iм'я життя на Землi!
  I знову метаг босою ногою дуже влучно гранату.
  I китайцi видихаються.
  Але вступають у бiй дедалi новi й новi сили. I супротивник знову настаг.
  Наташка посмiхнулася. А потiм похрумнiла. Згадала, як двох пiонерiв рокiв дванадцяти впiймали китайти. Зiрвали з хлопчикiв одяг i зв'язавши ззаду дротом руки вигнали голих та босих на лютий мороз. Потiм водили ¬х снiгом, i знову заганяли до хати. Водили, доки не замерзали ¬х супроводжуючi конвойнi. Пiонерам було не зручно, але вони терпiли. Хлопчики досить мiцнi.
  Потiм, бачачи, що мороз пiонерiв не бере, китайцi Мао почали палити дiтей вогнем. I в цьому досягли успiху. Коли кат до голих грудей хлопця приклав розпечене залiзо, хлопчик вигукнув:
  - Хай живе Сталiн!
  Потiм широкi смуги червоного вiд жару металу приклали до босих, огрубiлих пiдошв хлопчака. Жiнка-кат з великою насолодою втягувала нiздрями запах смаженого м'яса. Пiонер знову закричав:
  - Звiйтесь червонi прапори над Пекiном!
  I показав мову. Тодi китайцi розпеченими щипцями вирвали мошонку. Пiонер помер вiд болючого шоку.
  Так китайцi на захоплених територiях наводили новий порядок.
  Дiяли грубо та жорстоко. I тортури йшли постiйно.
  Наташка знову жбурляг босою нiжкою гранату. Розкидаг китайцiв i щебече:
  - Нехай буде рай на всiй Землi! Рай комунiзму, в якому цвiте кра¬на порад!
  Зоя теж запускаг босими пальцями нiг гранату i цвiрiнькаг:
  - I слава прийде на землю!
  Пiсля цього дiвчина даг дуже влучну чергу. Викошуг супротивникiв. I знову скеля зубки.
  А далi веде вогонь Августина. Вибиваг китайцiв i пищить:
  - За Батькiвщину! За Брежнгва!
  I знову кинута ¬¬ босою нiжкою граната, китайцiв розкидала. Сильно б'ють войовницi.
  Не дають ворога спуску.
  Свiтлана теж кидаг босою нiжкою гранату. Розмальовуг китайцiв i пищить:
  - Слава нашим росiйським дiвчатам!
  I войовницi як розсмiються. Вони ж такi красунi, що ¬х можна й справдi виставляти на конкурс: Мiсiс Всесвiт. Про груди у них такi пишнi та водночас пружнi. Так люблять вони займатися сексом iз чоловiками. Tх це капiтально збуджуг.
  Тiльки дуже численний ворог насiдаг на СРСР.
  Дiвчата вiдволiклися i стали трощити китайцiв.
  Молотять солдатiв Мао, що насiдали. I вiдбивають таку шалену та пекельну атаку.
  Наташа пiдспiла, зрiзаючи запеклих китайцiв;
  - Дiвчатка у великiй нуждi! Де ж ти хазя¬н де!
  Та вже понад сiмнадцять рокiв як немаг Сталiна i, краще не стало. Навпаки, китайцi Червону Радянську армiю пiдтискають.
  Зоя прочiрiкала:
  - Хай буде наша Батькiвщина на космiчних трасах!
  I босою нiжкою запустить лимонку. Таке ось хортове дiвчисько.
  Августина паля по супротивнику, прошипiла;
  - Сталiна, Сталiна, Сталiна! Ми хочемо Сталiна!
  I жбурне гранату босою нiжкою.
  Свiтлана, стрiляючи, продовжуг:
  - Щоб зламати нас не змогли, стати господар iз Землi!
  I знову летить кинута босою нiжкою дiвчини граната.
  Наташа скосила пару шеренг i видала:
  - I Адольфа розiрви!
  Зоя прочирiкала, жбурнувши гранату в китайцiв свогю босою нiжкою, i розриваючи ¬х на частини:
  - Скорiше Мао розiрви!
  Августина скошуючи жовтих бiйцiв, погодилася:
  - Так Мао! Все ж таки нiмцiв не було так багато!
  Свiтлана iз цим погодилася:
  - Китайцiв майже мiльярд! I ¬х просто не перебити!
  Дiвчата ще не вiдмовилися вiд можливостi перемогти китайцiв. 30 червня 1970 року битви кипiли на повну силу. Мао Дзедун розраховував на виснаження СРСР.
  А що загиблi китайцi? Баби ще народжують! Треба буде i багатоженство запровадять. Адже китайцi все одно безбожники. Конфуцiанство це скорiше фiлософiя, нiж релiгi¬, а комунiзм взагалi пропагуг ате¬зм.
  Одночасно во¬ни Мао намагалися вiдрiзати вiд сво¬х баз радянськi вiйська, що не встигли вiдiйти за Амур. У чому мiж iншим навiть трохи досягли успiху.
  Але Червона Армiя та добровольцi з НДР беруть участь у контратацi. Користуючись перевагою як i чисельнiсть машин, радянськi вiйська та його союзник колють китайцiв.
  Герда та ¬¬ танковий екiпаж, як завжди на вiстрi атаки.
  Дiвчата в одних трусиках та босi. Стрiляють собi та ведуть бiй.
  Машини на чотирьох войовниць цiлих двi. Компактнi та дуже зручнi, пiрамiдальнi.
  Герда за допомогою босих пальчикiв нiг, натискаючи на джойстик, стрiляг. I дуже влучно влучаг. Вiдриваг вежу китайському танку.
  Пiсля цього вимовляг:
  - Я термiнатор iз волоссям кольору снiгу!
  I люто регоче... Смикагться собi мов марiонетка.
  Шарлота також стрiляг. Дуже влучно потрапляг i реве:
  - А великий Рейх, нам сказав не дрейф!
  I босою нiжкою як натисне.
  Нiмецькi дiвчата як завжди на висотi. Вони безсмертнi вiдьми, що не старiють, що завжди в ударi. Ще пiд час Друго¬ свiтово¬ вiйни боролися, i так залишилися вiчно юними, бо вiдьми. А радянськi дiвчата теж у Велику Вiтчизняну воювали. I там уславилися, а зараз б'ються з Китагм.
  Наташка стрiляг, зрiзаг шеренгами. I кидаг босою нiжкою гранату, розкидаючи супротивника:
  - Буде все супер!
  Зоя теж даг хльостку чергу по китайцях. Скосила солдатiв Мао Дзедуна. I кидали босими нiжками лимонки.
  Дiвчина кричала:
  - Це гiпер!
  Тут i Августина теж взяла, i пiдхльоснула по вiйську Мао. I теж кинула босою нiжкою забiйну силу.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Рознесемо Гiтлера!
  I обмовилася:
  - Нi Гiтлер вже мертвi - рознесемо Мао!
  Далi Свiтлана взяла та кинула босими пальцями нiг забiйну гранату. Дiвчата взяла i знесла китайцiв, прочiрикала:
  - Це супер!
  Наташка агресивно помiтила:
  - Ми супербiйцi!
  I знову кинула босою нiжкою гранату. Це дуже гарно.
  Тут Зоя дуже гарно зробила. Потiм боса нiжка, дуже гарна дiвчина нею кинула, i розбила китайцiв.
  - Ми будемо дуже круто!
  Потiм дiвчина вогняна Августина взяла i дуже красиво зробила кидок босими пальцями нiг, розкидало на всi боки китайських солдатiв.
  - Ми всi супердiвки!
  Потiм i Свiтлана дуже гарна дiвка, i така блондинка з босими нiжками миготить гранатами. I дiвчина взяла та розкотила китайцiв, дуже гарна дiвка.
  Дiвчина в одних трусиках. I проворкувала:
  - Дiвчата бувають рiзнi! I дуже червонi!
  Дiвчата взагалi дуже крутi, i вiчно босi.
  Свiтлана, наприклад, босонiж бiгала всю вiйну. I ще в сорок першому роцi рушили вона лiсом. Tй уже не вперше. Вона в дитячiй, трудовiй колонi¬ працювала босонiж, i в легкому тюремному платтi до самих морозiв. Потiм дiвчинка навiть по снiгу бiгала босою. Ось i Августина була у колонi¬. Там дiвчатка змогли майже голi працювати на суворому Сибiрському морозi.
  I ¬х це не лякало. А як дiвчаткам добре по кучугурах босих бiгати снiгом. I що голi п'яти кусали морози. Не так уже й страшно. Босу пiдошву покривають мозолi, i дiвчаткам було не боляче, вiд крижано¬ кiрки.
  Вони ось так дуже круто. Бiгали босi дiвчата i працювали сокирами.
  Дiвчатка дуже добре працювали.
  Дiвчата були дуже шаленi. Знову кидають босими пальчиками нiжок гранати.
  I розбивають китайськi орди. Дуже крутi треба сказати войовницi.
  Дiвчата кидають босими нiжками по супротивнику.
  Наташка стрiляг дуже влучно по китайцях.
  I рознесла ще солдатiв Мао.
  Дiвчина дуже симпатична... I дуже боса та красива Наташка, дуже агресивна.
  Але ж для дiвчини треба писати свог цiкаво.
  Ось Наташка iз цим вела розмови. Точнiше писала розповiдь.
  Ось також цiкаво пiсля початкових успiхiв, росiйськi вiйська iмперi¬ Миколи зчепилися з Гiнденбургом. I рознесли його вiд чого царська iмперiя перемогла Нiмеччину i не було революцi¬.
  Тут Олег Рибаченко та Маргарит Магнiтна стали битися вже на радянськiй територi¬ з Китагм.
  Хлопчик i дiвчинка трощили китайцiв.
  Олег Рибаченко виглядав як хлопчик одинадцяти-дванадцяти рокiв. I трощив солдат Мао. Або тих, хто схожий на орду Чингiсхана.
  Хлопчик кинув босою ногою по китайцях. Розкришив та перемiг.
  I дав чергу.
  I Маргарита дуже сильно лупнула що дещо розкосившим вiйськам Мао.
  I трощила китайцiв. I дiвчина дуже гарно вела битву.
  I босою нiжкою метнула дуже гарно. I розбило супротивника.
  Маргарита дуже значно замочила китайцiв.
  Вiйська Мао дуже агресивно наступали.
  Маргарита, дуже сильно ламаючи супостата.
  Босi нiжки дiвча так ламали дуже красиво кайзерiвцям хребет.
  Дiвчата такi агресивнi.
  I йде батальйон за хлопцями, точнiше дитячою парою Олегом та Маргаритою. Дiвчата в одних трусиках i дуже красивi. Атакують китайцiв, i дуже завзято.
  Тремтять ¬х оголенi груди з рубиновими сосками. I борються дiвчата iз надзвичайним натиском. Вони трощать собi китайцiв. I комунiстичнi, червонi вiйська Мао пiддаються.
  I ось уже китайцi починають задкувати.
  Веронiка кидаг гранату босими пальчиками нiжок. Розкришила солдатiв i пискнула:
  - Любов це життя!
  Вiкторiя дала влучну чергу. Зрiзала супостатiв. I кинула босими нiжками гранату.
  I пiсля чого прочирiкала:
  - Славиться наша Вiтчизна!
  Тут i Юлiана дiвчина дуже гарна, i дружина генерала, як вiзьме та запустить гранату та проворкуг:
  - Генiальний експрес!
  I далi руда Ганна. Дiвка така ось крута i надзвичайна. Зiм'яла китайцiв, замочила ¬х. I босими нiжками пiдлетiла граната. I розкидала супротивникiв.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Русь свята царя Миколи Другого!
  А потiм поправила:
  - Точнiше за царя Леонiда!
  I дiвчисько як пiдморгне сво¬ми сапфiровими очима. I оскалить сво¬ зубки-клики.
  А далi вже Олiмпiада: дiвчина-богатир, що запускаг голими ногами цiлу зв'язку гранат.
  I розтiкаються на всi боки рiчки кров iз вiйськами Мао.
  Адже батальйон голоногих дiвчат, у трусиках на вiстря атаки i вибиваг китайцiв.
  Дiвчата дуже влучно стрiляють, але при цьому не зазнають втрат. Коли дiвчинка гола i в одних трусиках, вона практично невразлива. I ¬¬ зачепити вкрай важко.
  Ось i не потрапляють китайцi у дiвчаток, нi снарядом, нi кулею, нi уламком. Ну що ж? Бiй г бiй!
  Веронiка стрiляг собi. Вражаг супротивника, i кидаг босою нiжкою гранату, i щебече:
  - Це буде дуже класна гра!
  I Вiкторiя - це войовниця-командир. Як голими грудьми трусить, i червоними сосками випустить подiбнiсть блискавки. I потiм боса нiжка кидаг гранату.
  Розбиваг ряди супротивникiв.
  Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Я г супердiвка!
  I скеля собi зубки.
  А далi Юлiана. Теж дiвчисько рiдкiсно¬ краси. Як довбаг по китайцях. Точнiше не за китайцями, а вiйськами Мао, якi втiм виють iз Росiгю, точнiше з СРСР.
  А на престолi цар Леонiд Брежнгв, як його називають, Iллiч Другий, який став iмператором СРСР. А це погодьтеся здорово. I пiвнiч Китаю, Монголiя, Пiвнiчна Корея, вже росiйськi союзники теж пiд ударом iмперi¬ Мао.
  Юлiана босою нiжкою метнула гранату i прочирiкала:
  - Хай буде в Росi¬ Леонiда - свiтло!
  I пiдморгнула сапфiровими очима.
  А далi вже й Ганна, руда бестiя воюг. I теж надзвичайно влучно стрiляг.
  I скалячи зубки, вимовляг:
  - Хай буде на планетi царський рай!
  I Олiмпiада босою нiжкою запустила лимонку. Розкидала супротивникiв i пискнула:
  - Слава царевi та Батькiвщинi та комунiстичнiй партi¬!
  Китайськi танки i пiхота змогли захопити закрут Амура, i повернулися на пiвнiчний захiд, продовжуючи рухатися вздовж рiчки. Просування китайцiв було вiдносно успiшним.
  Сама конфiгурацiя фронту була на ¬х користь i, важко було перекидати Червону армiю пiдкрiплення пiд китайськими бомбами.
  Але СРСР був технологiчно сильнiшим, нiж незлiченна армiя Мао, який мобiлiзував до армi¬ навiть хлопчикiв рокiв дванадцяти.
  Крiм того, дуже ефективною зброгю виявилися дисколети Нiмецько¬ Демократично¬ Республiки, якi абсолютно невразливi, i таранили ламiнарним струменем китайськi машини.
  Особливо ефективно виходило через величезну швидкiсть тарiлок. Якi могла наздогнати практично будь-який китайський лiтак.
  Дiвчата-красунi Гертруда та ¦ва на такому дисколетi полювали на китайськi машини.
  Ось зокрема атакували два винищувачi, скопiйованi з радянських за лiцензiгю МIГ-15, i буквально розплющили ¬х.
  Ось такi ось дiвчата, не стоять собi осторонь.
  Гертруда босими пальчиками нiжок натиснула кнопку джойстика i прочирикала:
  - Нiмецькi боги найсильнiшi у свiтi!
  ¦ва теж керувала джойстиком за допомогою босих пальчикiв нiжок i, вискалившись, проревела:
  -Ворогiв усiх замочимо в сортирi!
  Дiвча так ще штучка. Ось взяла, наприклад, пiонера. Зiрвала з хлопчика одяг i прикрутила дротом до осики. Стала потiм розпеченою на багаттi кочергою припiкати тiло китайського пiонера. Почала з живота, потiм перейшла на груди. Не оминула й круглi п'ята хлопчика.
  Коли кочерга остигала, то дiвчина знову ¬¬ нагрiвала, а Гертруда пiдкидала гiлочки.
  Потiм вони змiнилися, i пiонера смажила ¬¬ напарниця. Блондинка-термiнатор Гертруда ще й щоки хлопчаку пiдпалила. Коротше кажучи, жодно¬ цiло¬ смужки шкiри у китайського пiонера не залишили.
  Потiм вони взяли i розпалили велике багаття, поперчили хлопчика, посолили i стали ¬сти.
  М'ясо соковите, пiсне.
  ¦ва, пожираючи хлопчика, помiтила:
  - На таку ¬жу собi зайвих калорiй не набереш.
  Гертруда, облизуючи пальчики, погодилася:
  - Так це якiсне м'ясо. Хлопчик худий, жилистий, нежирний. Такого пригмно ¬сти.
  Дiвчата iз задоволенням лопали собi китайського пiонера. Пiдiйшли ще двi нiмкенi. Пригдналися до бенкету. Буквальне людожерство. I смачно так, iз приправою ¬сти хлопчика з Китаю.
  Одна з нiмок Фрiда помiтила:
  - Ми якось вагiтну жiнку зварили. А потiм немовля в утробi з'¬ли. Це так смачно!
  I дiвчата хором зареготали. Катування та людожерство це круто!
  Вони просто без будь-яких забобонiв вiдрiзали китайському хлопчику дещо i кожна вiдкусила по маленькому шматочку.
  Пiсля чого войовницi випили i вина - розмiшаного з авiацiйним спиртом. Закушували соковитим м'ясом.
  Далi войовницi трохи потанцювали. Потiм прийшло ще кiлька красунь в одних трусиках. Вони стали до¬дати хлопця. На кiлька частин розрiзали маленьке серце. I теж з'¬ли.
  Пiсля чого взяли та бiгали босонiж по вугiллю. Скакали собi, стрибали. Потiм помчали до найближчо¬ частини. Там накидалися на чоловiкiв, спарювалися з ними, мов тварини. I це було чудово.
  Самки такi агресивнi.
  А ось зараз двi дiвчини ганяються за китайськими лiтаками. Таранять ТУ-4, змушуючи вибухати бомби в його черевцi. I всi реготати не перестають. Чудовi дiвчата.
  Як натискають босими пальчиками на кнопки джойстика. Такi ось чарiвнi красунi. Вони сила гнiву i полум'я пристрастi. I впевненiсть у перемозi дарують голi дiвча.
  Поганi правда дiвчата збивають китайськi лiтаки.
  Гертруда з посмiшкою запитала ¦ву:
  - Як ти думагш, Бiблiя г словом Божим?
  Дiвчина зi смiшком вiдповiла:
  - Нi!
  Гертруда з видимим подивом запитала:
  - А чому?
  ¦ва рiшуче заявила:
  - Бо небо тверде! Як дзеркало!
  I дiвчата розреготалися. Це виглядало надзвичайно кумедно. Збили ще кiлька китайських лiтакiв.
  Гертруда логiчно помiтила:
  - А все ж таки Бог г!
  ¦ва погодилася:
  - ¦ Адольф Гiтлер пророк його!
  I знову войовницi розреготалися. Tм так весело i навiть не стрiмко.
  А воювати вони люблять. Ох i -валтувати чоловiкiв теж. Це ¬хнг кредо.
  Гертруда, збиваючи китайський лiтак, пискнула:
  - Батькiвщина моя! Я за тебе всiх повбиваю!
  ¦ва з оскалом зубiв пiдтвердила:
  - Я теж!
  I блисне сапфiровими очима. Такi войовницi крутi. I зовсiм не поганi.
  А може, i поганi... I дуже жорстокi. Ось катували жiнку рокiв тридцяти та ¬¬ сина рокiв дванадцяти - навiть не пiонера.
  Повiсили ¬х обох на дибу. А пiд босими нiжками запалили вогонь. Причому так можна полегшити жар, але до вогню опуститися твiй родич.
  То хлопцевi п'яти пiдсмажаться, то дiвчатка.
  I жiнцi було боляче та морально та фiзично. Вогнем матерi запалили й груди.
  Так жорстоко катували. Люблять дiвчата вогонь.
  Ось, наприклад, хлопчикiв катувати люблять. Навiть зовсiм невинних.
  Просто палять ¬х вогником.
  Або в кислоту занурюють... Ще один спосiб тортури. Пiонера висiкти розпеченим дротом, а потiм обмазати гногм. Це i боляче i принизливо.
  Також ще й корбiтом та вапном обсипали пiонерiв. Ну i нелюди цi дiвки-термiнатори.
  ¦ва збила три китайськi машини i помiтила:
  - Ось ми катугмо людей... I це круто!
  Гертруда, скелячи зубки, сказала:
  - Особливо пригмно мучити хлопчика!
  ¦ва погодилася:
  - Дуже пригмно! Але i дiвчинку катувати непогано!
  Войовницi були тут такi радiснi.
  Гертруда звалила чотири китайськi лiтаки i пискнула:
  - А це стане нам супер!
  I показала мову.
  Дiвчата взагалi такi прекраснi на вигляд i злi всерединi. Однiгю з тортур, що застосовували красунi, було. Ось, наприклад, вiшагш пiонера за ноги до стелi, а до рук пригднугш ланцюг. I лупиш струмом. Доводиться пiонеру пiднiмати за допомогою преса нагору. Щоб не вiдбило м'язiв.
  А потiм сил не вистачаг i знову лупить струмом.
  Ще дiвчата любили, коли хлопчики крутять колесо. Трохи сповiльнили рух, то ¬х струмом б'г. Дуже вражаг.
  ¦ва запитала сама себе:
  -А Диявол iснуг?
  Гертруда вiдповiла, скелячись:
  - Принаймнi - дияволиця - це ми!
  I обидвi крали, як захочуть. I пики осколять.
  I обидвi крали, як захочуть. I пики осколять.
  На лiтаючих тарiлках китайцiв добре молотять. Втiм, це ще лише початок. Сильна Пiднебесна iмперiя i в не¬ солдатiв дуже багато. I лiзуть вони наче чорти з могил.
  Ганна в небi збиваг чергову китайську машину i пiдморгуг у повiтря. Мовляв, вам во¬ни пiднебесно¬ iмперi¬ мало не здасться.
  Юлiана iз цим солiдарна. Пiдрiзаг застарiлу машину держави Мао, i скалячись, реве:
  - Батькiвщина та армiя це два стовпи,
  На яку тримагться планета...
  Грудьми захистимо ми тебе кра¬на,
  Усiм народом рать твоя оспiвана!
  Китайцi все лiзуть та лiзуть. Вони мають надто велике, на той момент майже мiльярд населення, i можуть закидати радянськi позицi¬ трупами. I не знають сумнiвiв та жалю. I кiлькiсть трупiв для них не маг значення.
  Вони пруть нескiнченною лавиною.
  Ось у кулемета Наташка. Вони стрiляють по китайцям, що просуваються. Скосила кулями одну шеренгу. Потiм iншу... Китайцi падають. Багато хто з них взагалi хлопчики, i атакую босонiж. Вмирають iз усмiшками на вустах. Мао Дзедун розв'язав жорстоку вiйну. Вiн хотiв слави та рекордiв. I вже мiльйони китайських солдатiв загинули. I лiзуть у бiй дедалi новi частини.
  Наташа кидаг босими пальчиками нiжок гранату i цвiрiнькаг:
  - Слава кра¬нi комунiзму!
  Зоя, ведучи вогонь жовтими во¬нами, з посмiшкою вимовляг:
  - Але ж i Китай кра¬на, де правлять комунiсти!
  Наталя заперечила:
  - У них лише карикатура на комунiзм!
  Августина стрiляючи у жовтих солдатiв, логiчно помiтила:
  - Не в назвi справи, а в сутi!
  I руда дiвчина жбурнула босими пальчиками нiжок, убивчо¬ сили гранату.
  Свiтлана помiтила, викошуючи вiйська Мао:
  - Та суть часом важливiша, нiж формальна назва!
  I пара дюжин китайцiв упала, скошена ¬¬ чергою.
  Наташа пiдтвердила стрiляючи по китайцях:
  - Та правда... Тiльки от не часом, а завжди!
  Дiвчата розсмiялися. Вони билися з ордою, що насiдала на них. Немов росiйськi вiйни, що билися з незлiченною армiгю Чингiсхана. I справдi Росiя перемагала.
  Зоя знову кинула босими пальчиками нiжок гранату. Порвала нею дюжину китайських солдатiв i заспiвала:
  У перемозi безсмертний iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнг нашо¬ кра¬ни.
  Зiтрiть у порошок орди злого фашизму,
  Розгроми потоки безкрайньо¬ орди!
  Августина стрiляючи по китайцях i вбиваючи ¬х десятками, i навiть сотнями помiтила з посмiшкою:
  - Краще не безкрайнiй, а безкра¬й орди!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Та швидше за все так куди краще!
  Дiвчата билися геро¬чно, i ¬хня воля в кулаку.
  А виразна сила в босих пальчиках нiжок. I стiльки у них бойового азарту.
  ¦лизавета на танку б'гться немов монстр.
  Дiвчина, стрiляючи i натискаючи босими пальчиками на кнопки джойстика вимовляг:
  - Велич СРСР з нами!
  Катерина, стрiляючи в китайцiв зазначаг:
  - Ми тут, як сталiнськi соколи!
  Олена, стрiляючи, вiдзначила:
  - Леонiд Iллiч таки не той!
  Катерина розбила китайський танк i хихикнула:
  - Федоте, та не той!
  Олена дала чергу з кулеметiв, скошуючи наступаючу пiхоту держави Мао i пискнула:
  - Правлiння наше, буде на висотi!
  ¦фрасiя поправила:
  - Не правлiння, а бiй!
  ¦лизавета випустила дуже влучно снаряд i вiдзначила:
  - Ми все одно переможемо!
  I дiвчата хором заспiвали:
  Але немаг духу росiйського сильнiше,
  З ру¬н себе ми вiдродимо.
  Во¬н свiтла меч вiзьми швидше,
  Вистогмо i знову переможемо!
  
  Ми вiдкрили нацiям планети,
  У космос шлях, до невiдомих свiтiв.
  Геро¬зму подвиги оспiванi,
  Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  Билися також геро¬чно та дiвчата з НДР.
  Герда i Шарлота в розжареному танку, дуже голi в одних трусиках билися. Китайськi танки контратакували.
  Герда пальнула китайською машиною i зламала броню. Взяла та заспiвала:
  - Я диявола дочка!
  Шарлота пробила захист скопiйований з радянсько¬ Т-54, але з китайцями в екiпажi, i додала:
  - Все можу перемогти!
  Нiмецька гармата високого тиску г дуже ефективною зброгю. Воно здатне пробивати з дуже велико¬ дистанцi¬, i перевершуг китайську 100 мм на Т-54. Причому, росiйськi машини не пробивають нiмецький новий КАГ-50, нi пiд яким кутом. Тiльки Iси найважчих моделей здатнi завдати непригмностей фрицям. Але в тому й рiч, що таких китайських Iсов дуже мало, i заснована машина саме Т-54. I проти цього не попреш.
  Герда натискаг босими пальчиками елегантних нiжок на кнопки джойстика. Пробиваг китайську машину з дистанцi¬ та пищить:
  - Я г краля що супермен!
  I войовниця показуг довгу, рожеву мову.
  Шарлота теж палить. Причому дуже влучно. I стрiляг собi, з люттю велико¬ пантери.
  I теж натискаг босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика.
  I свистить собi:
  - Я богць класу великий супер!
  Далi веде вогонь Герда. Гаряча по холоду блондинка. Хоча сама баба темпераментна. Ось, наприклад, китайську комсомолку розiп'яла на соснi. Сама ¬й цвяхи в руки та ноги вбила. Пiдпалила ¬й голi груди, а потiм розпеченими щипцями, зламала пальчики на ногах.
  Ось i зараз Герда реве:
  - Ми бiлi вовчицi та пощади не знагмо нi до кого!
  I знову красуня дуже влучно стрiляг. I пробиваг ворога. Така чудова блондинка. Незабаром вона й не таке влаштуг. Знову китайську машину з дистанцi¬ пробила. Вмiг потрапляти. I двiстi мiлiметрiв бронi ¬¬ не зупинять.
  Шарлота теж стрiляг i пищить:
  - Я верховна краля! Вас усiх за ламаю!
  I босими пальцями нiжок натискаг кнопку джойстика. Руда дияволиця, вчора китайського пiонера катувала. Побила хлопчика пучками кропиви. Потiм посипала пухирi сiллю. А потiм пiднесла запальничку. Руде полум'я хижо лизнуло дитячу п'яту. Ось худоба руда! Як вона погано поводиться. Просто пекельне звiрятко, всiх мучить без жодно¬ жалостi i слабкостi!
  Китайськi вiйська все наповзали, нiби вилив потiк шалено¬ лави з вулкана Кракатау.
  Наташка намагалася писати спогади. I це ¬й було цiкаво та забавно. Вiйна триваг вже другий рiк i стала iсторiгю. I це серйозно.
  Адже була й Велика Вiтчизняна теж тривала та важка. I в нiй дiвчата теж босi бiгали.
  А як було б добре, якби цiг¬ вiйни не було. Ну припустимо, що Гiтлер продовжував би воювати на Заходi... I головне без особливого успiху. Хоча завоювати Африку та Азiю до Iндi¬ для нiмцiв не проблема. Зi 150 дивiзiй вiдведених для атаки на СРСР i половини для захоплення всiх Британських колонiй вистачило б.
  але двог дiтей iз планети Земля йшли за нею.
  Наташу та ¬¬ команду вiдвернуло вiд написання черговий напад китайсько¬ пiхоти. Гнали вiйська Мао не лише сво¬х, а й найнятих за грошi у бiй африканцiв та арабiв. Iшов жорстокий розбiй.
  Войовницi ведуть собi вогонь. Вони холоднокровнi та розважливi.
  Наташка босими пальчиками нiг кинула гранату. Розлетiлися на всi боки найманцi.
  Наташка прошипiла:
  - Все неможливе нехай збудеться у нас!
  Зоя теж босими пальчиками нiжок припустила лимонку. Розкидала китайцiв i пискнула:
  - Та моя Батькiвщина найсвятiша!
  I пiдморгнуло дiвчисько.
  А тут вогняна Августина як пiддасть босою нiжкою по китайцях. Розкидаг ¬х у рiзнi та дуже далекi сторони. I прочiркаг:
  - Я г ведення смертi!
  I Свiтлана голою п'ятою надiслала гранату. Летять на всi боки китайцi. Гинуть без будь-яко¬ надi¬ на найменший порятунок. А як грацiознi дiвчата.
  Свiтлана дала чергу i заспiвала:
  - Ось мiй новий бiй! Я пiду з тобою!
  Ось через ру¬ни лiзе сильний китайський танк. У разi МАГ-100. Такого монстра так просто не пробити. Але росiйськi дiвчата готовi до подiбно¬ битви.
  I дуже влучно б'ють з базуки. Був у китайця стовбур, то взяли i зiм'явся. Це взагалi чудово.
  Наташка агресивно прогарчала:
  - Хай буде рай на землi!
  I знову летить кинута ¬¬ босою ногою граната. Цей смертельний подарунок анiгiляцi¬.
  А далi Зоя як вiзьме та лупне по китайцях. Як вона ¬х розкидала i зiм'яла. I дуже войовнича краля.
  I босими пальцями нiг як зацвiтаг гранатiв. I одержують китайцi по рогах.
  I Августина теж довбаг по вiйськах Мао. I ¬¬ гола п'ята як завжди при справi.
  Розкидала китайцiв, немов тарганiв по кутках. I проворкувала:
  - Я рудий чорт!
  А далi вже Свiтлана, теж як вiзьме, i б'гться по вiйськах пiднебесно¬ iмперi¬. Розкришить у кривавий фарш, i пищить з дикою люттю:
  - Я жорстоке дiвчисько!
  Наташка даг чергу. Летить кинута босою нiжкою граната. Збиваг китайцiв i розкидаг супротивникiв.
  Пiсля чого оглушливо регоче:
  - Я блондинка, яка знищить усiх!
  Зоя теж дуже оригiнально помiтила, викошуючи китайцiв:
  - I медовi блондинки крутi.
  I вiд босо¬ нiжки вилiтаг граната, i всiх трощить.
  А далi вже стрiляг Августина. I дуже точно. Збиваг китайцiв i цвiрiнькаг на всю горлянку:
  - Я дiвчина супер.
  I босi пальчики нiжок теж дуже влучно жбурляють гранату.
  Ось i Свiтлана запускаг свiй прикид. Роздерла китайцiв цiгю чергою. I прочирiкала:
  - Я прапор Батькiвщини святий!
  I знову босою ногою кинуто лимонку.
  Мiцно борються дiвчата. Б'ються нiби реальнi богатирi. Вони повно непереможностi.
  Наташка веде собi вогонь i заливаг свинцем найману рать. I не бо¬ться нi танкiв, нi ракет.
  Хоч i летять тут балiстичнi богголовки. Такi лютi, i вiдчайдушнi, здатнi на все!
  I вiд босо¬ ноги летить граната. I разом iз нею руйнування назрiваг та знищення.
  Зоя також даг чергу. Викошуг во¬нiв iмперi¬ Мао. Скеля собi зуби, що кольори перлiв, i смiгться:
  - Я г дама, що робить супер!
  I ¬¬ оскали зубiв, запросто вбивчi.
  I Августина також знищуг супротивника. I викошуг без зайвих проблем. I босi пальчики пускають нову гранату.
  А дiвчина смiгться:
  - Я вас усiх зжеру!
  А далi Свiтлана веде вiдчайдушну пальбу. I дiг дуже енергiйно. Скосила супротивникiв. I босою нiжкою пущена дуже влучна граната, iз вбивчою начинкою.
  Дiвчина реве:
  - Фашистам китайського дракона смерть!
  I знову усмiшка. Четвiрка дiвчаток явно нiколи не подасться.
  Iнодi Червона Армiя переходить у контрнаступ. Мужньо i смiливо б'ються войовницi з НДР
  Зокрема Герда та Шарлота залишилося, щоб замкнути котел над китайськими вiйськами - лише кiлометрiв двадцять.
  I дiвки стрiляють собi... Вони чудовi та дуже мускулистi. Tхнi тiла просто вищий смак i сила.
  Але душi чорнi... Наче вугiлля чи навiть гiрше.
  Ось, наприклад, Герда взяла i придумала нове катування. Хлопчакiв iз Китаю чотирьох прикрутили дротом до сталевого колосу та пiдключили генератор. Чим швидше колесо обертагться, тим слабше лупить струмом. А що повiльнiше, то сильнiше.
  Жорстока поведiнка у Герди. Хлопчики, обливаючись згодом, бiжать, штовхають колесо.
  А дiвчата-нiмцi з кошика вугiлля пiд ¬хнi босi нiжки кидають. Жорстока поведiнка у дiвчат - нiчого не скажеш. Дуже жорстоке.
  Герда втiм, i сама любить бiгати розпеченим вугiллям.
  Ось вистрiлила по китайському танку, збила вежу i сказала, химерно скалячись Шарлотi:
  - Ось моя тезка зi "Снiгово¬ королеви" велика нiжка.
  Шарлота хихикнула. Теж лупнула по китайському танку i запитала:
  - А чому?
  Блондинка-термiнатор вiдповiла:
  - Вона попросила собi вiз i пару черевикiв, щоб знову вирушить шукати по свiту братика Кая. А що слабко босонiж iти далi?
  Шарлота знову лупнула по радянських танках i вiдповiла:
  - Це правда! Дiвчинка вже звикла ходити босою i легким гвропейським морозом. Могла б витримати подальший перехiд. Iшла вона босонiж по снiгу i жодного разу не чхнула!
  Герда засмiялася i помiтила:
  - Та й босонiж вона ходила досить довго, раз обiйшла половину свiтла. Чи не взуття для дiвчинки велика розкiш.
  I засмiялася бiлявка. Взимку вони проводили експерименти. Гоняли босими, i майже голими хлопчика та дiвчинку по морозу. Спершу десять хвилин i в теплу хату. Потiм двадцять хвилин та п'ять вiдпочинку у теплi. А потiм пiвгодини i далi годину. I так усю нiч.
  Дiти опухли вiд холоду ноги. Але хлопцi досить загартованi, взуватись звикли тiльки в морози.
  I потiм босоногих пiонерiв погнали вугiллям. Хоч i огрубiли у дiтей п'яти, але живi й обгорiли звично. Що було з бранцями далi Герда не пам'ятала. Сама вирушила битися. У всякому разi, ¬хня четвiрка, не обувалась уже з сорок першого року, коли стали воювати в пустелi, в армi¬ Роммеля. Такi ось крутi дiвчата.
  Тут Наташка змушена була перерватися. Проблем у не¬ найвищого даху.
  Ось знову китайцi атакують. Дiвчата зустрiчають во¬нiв Мао влучними пострiлами, вибиваючи супостатiв.
  I кидають босими нiжками гранати.
  Втiм, войовницi ще дещо придумали. Ось взяли, наприклад, i електрику пiдключили. I шарахнули китайцями електророзрядами. А ¬м самим дiвчатам пiдсмажило п'яти.
  П'яточки у дiвчат такi кругленькi, рожевi, дуже пригмнi на вигляд i на дотик.
  Китайцi та iноземнi найманi дивiзi¬ так злякалися, що...
  Наташка, облизуючи губи, помiтила:
  - Дякую Богу Сварогу!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Це справдi великий Бог! Але Iсус також великий Бог! Тож майбутнг за нами!
  I дiвчата дружно пiдморгнули одне одному.
  Августина вискалив зубки, запропонувала:
  - Давайте чогось вип'гмо? Наприклад, гарного вина, яке пiниться вiд дрiжджiв!
  Свiтлана з ентузiазмом пiдхопила:
  - Саме так! Вiнця iз прянощами! Це так добре палить жирок!
  Наташка розсмiялася:
  - А у нас немаг жиру! Ми взагалi войовницi з тiлами, як лита сталь!
  Зоя вигукнула:
  - Тодi й перемога до нас неодмiнно прийде!
  Августина з цим погодилася на всi сто:
  - Неодмiнно нам пощастить! Хоч вiйна вже триваг п'ятнадцятий мiсяць!
  Наташка округлила очi i пискнула:
  - Ось жах!
  I дiвчата синхронно перехрестилися.
  А в це в iншому мiсцi таке дiялося.
  Войовницi вiдбивали настання переважаючих сил китайцiв. Наташка, як завжди на вiстря удару.
  Тут Наташа знову змушена була перерватися. Полiзли знову, неначе жаба на корч китайцi. Дiвчата зустрiли ¬х потужними ударами.
  Точними та влучними пострiлами змiтали китайцiв, а потiм ще й кидками за допомогою босих нiжок гранатами.
  Дiвчата билися вiдчайдушно.
  Але бiй був дуже тяжкий. Ось одному з пiонерiв вiдiрвало голову. Але Наталка поцiлувала хлопчика в губи i пропищала:
  - Ти будеш в Iрi¬ у серця Рода!
  I знову як метне босою нiжкою гранату. Китайський танк перевертагться. I ¬¬ ковзанки злякано крутяться, зi скреготом та металом.
  Все проходить дуже чудово.
  Дiвчата, це визначнi спортсменки та войовницi. Якщо вже б'ються, то так що з ними нiщо не зрiвнягться.
  Зоя теж метаг босою нiжкою гранату i вимовляг:
  - Бiла Росiя, не зiгнеться пiд китайцями!
  Веде вогонь i Августина, вимовляючи з лютою люттю:
  - Я войовниця, яка не згинагться нiколи! I не нахилить святу Русь навiть пiдступний Сатана!
  I вискаленi зуби вогняно¬ войовницi виблискують, немов великi перли.
  I Свiтлана також веде вогонь. Змiтаг китайцiв, i скеляг сво¬ не меншi й агресивнi зубки:
  - Я не пiддаюся маосизму! Слава комунiстично¬ Росi¬!
  I всi чотири дiвчата хором вигукують:
  - Слава Новому Порядку росiйських богiв-демiургiв!
  I босими нiжками як кинуть забiйнi заряди! I це чудово!
  Серпня 1970 року... Китайцi змогли з'гднати сво¬ щупальця, i вiдрiзати тi частини Червоно¬ армi¬ СРСР, що знаходилися на захiд вiд Амура.
  Радянськi вiйська боролися з вiйськами Мао, перебуваючи в повному оточеннi. Але билися дуже хоробро.
  Цiлий батальйон дiвчат вiдбивав атаки китайцiв. Красивi, i фiгуристi войовницi, вважали за краще боротися виключно на одних трусиках.
  I це надавало ¬м казковi властивостi та живучiсть. А якi привабливi войовницi, коли трясуть оголеними грудьми. I соски грудей такi яскраво-червонi, i блискучi.
  Дiвчата борються i вiдображають натиск жовтошкiро¬ пiхоти. Адже багато африканцiв у китайськiй армi¬. Кидають ¬х як гарматне м'ясо. I iндусiв багато.
  Хоча Iндiю не встигли захопити китайцi, але частина представникiв цього народу, поставлягться азiатськими вiйськами на забiй. Щоб не дати ¬м здобути незалежнiсть.
  А китайцi поки що наступають. Кидають африканцiв та арабiв... Киплять немов у маслi пiд багаттям колосальних розмахiв бо¬.
  Анжелiка вогняна дiвчина, i командувач батальйону, кидаг босою нiжкою гранату i кричить:
  - Нi кроку назад!
  Мальвiна дiвчина з золотистим волоссям, пiдхоплюг:
  - Не вiдступати i не здаватись!
  I теж кидаг босою нiжкою гранату.
  Пiсля чого дiвчина трясе оголеними грудьми.
  Орiт i чудова Оксана, блондинка-термiнатор. I кидаг босими пальцями нiжок лимонку:
  - Ми не припустимо ворога до Сталiнграда!
  Анжелiка, тряся оголеною, на повнi груди вимовляг:
  - Звичайно ж, не допустимо!
  I знову летить кинута босими пальчиками нiжок граната. Яка розкидаг супротивникiв.
  А тут з базуки пальнула Акулiна. Теж босонога дiвчина зi свiтлим волоссям.
  I голою п'ятою як пошле гранату. Як розкидаг на всi боки китайцiв.
  Дiвчина перевiряла:
  - Хай буде свiтло та рай!
  Оксана дала чергу i прошипiла, скосивши жовтошкiрих бiйцiв:
  - Та славиться Русь!
  I знову кинула босою нiжкою гранату. Блондинка сама в головi. T¬ свого часу катували китайцi. Змастили босi пiдошви дiвочих нiг олiгю. I на вiдстанi встановили жаровню. Вогонь ледь не торкався блискучо¬ вiд олi¬ пiдошви дiвчини.
  Оксанi було дуже боляче, але вона стиснула зуби i терпiла. Китайцi палили ¬¬ хвилин двадцять. Залишили на пiдошвi пухирi. За тиждень вони сходили, i тортури тривали по новiй.
  Оксану смажили на жаровнi щоп'ятницi, а в понедiлок били гумовими шлангами, а в середу пропускали через тiло струм. Мучили тричi на тиждень. Причому майже не залишаючи на тiлi слiдiв.
  Дiвчина так терпiла чотири мiсяцi, але нiчого не сказала китайцям. Потiм ¬¬ вiдправили до табору смертi. Але дорогою Оксана примудрилася втекти.
  Звичайно, ¬¬ ненависть до вiйськ Мао велика. Якi були проти не¬ застосованi тортури.
  Оксана жбурнула босою ногою гранату. Розкидала на всi боки китайцiв. I згадала.
  Коли голi пiдошви лиже вогонь таке вiдчуття, нiби тебе занурюють у окрiп. Бiль гострий i тривалий. Олiя не даг згорiти шкiрi, а жар регулюють професiйнi кати. I боляче, дуже боляче.
  Оксана в цей момент намагагться уявити щось абстрактне.
  Начебто вона принцеса. I ¬¬ захопили у полон. I ведуть до страти. Звичайно, доводиться крокувати босонiж снiгом. I п'ята припiкаг.
  Але принцеса крокуг собi з високою головою. Вона не упокорюгться, i не хоче здаватися. Хоча на нiй лише одна рвана дерюга по стегна. I ледве прикрите добре тiло. А сотнi чоловiкiв та хлопчикiв дивляться на не¬ i навiть показують язики.
  Але боса принцеса не бентежиться. Iде собi, крокуг гордо випнувши груди i навiть спiваг;
  Пофарбований космос чорне похмуре свiтло,
  I, здагться, що зiрки потьмянiли на орбiтах!
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую - нi,
  Серця закоханих у брязкiт розбитi!
  
  Молю тебе мiй принц до мене прийди,
  Я виплакала у горi океани слiз!
  Всi ланцюги забобонiв розiрви,
  Хочу, щоби народу правду ти донiс!
  
  Любов важливiша за обов'язок i корон,
  Як треба тобi - я зраджу вiтчизнi!
  I посаджу коханого на трон,
  Адже для мене мiй принц дорожчий за життя!
  А потiм вона пiднiмагться дерев'яними сходами на ешафот. Пiсля холодного, пекучого снiгу ¬¬ босi нiжки вiдчувають блаженство вiд дотику до дуба.
  Величезний кат у червоному балахонi точить сокира. Лезо зi сталi блищить на морозному, сiчневому сонцi. Жебрачка, босонога принцеса, не поспiшаючи пiдходить до плахи.
  Кат дивиться на не¬ та в його очах читагться розчарування. Вiн сподiвався, що коту дiстанеться багата сукня та прикраси принцеси.
  Але весь одяг, взуття, коштовностi найсвятiшо¬ особи зiрвали ще пiд час набiгу, склавши у загальну купу.
  Принцесу потiм хотiли з-валтувати. Але сам король захотiв спробувати ¬¬. I зробити свогю наложницею. Але так вкусила загарбника, i так боляче рушила колiном у пах, що той надовго втратив здатнiсть бути чоловiком.
  За це принцесу мали стратити. Вона вже майже змирилася зi смертю, сподiваючись знайти щастя в iншому життi.
  Але поки що було рано.
  Глашатай читав звинувачення. Тут чого тiльки не приписувалося принцесi. I чаклунство, i чародiйство, i спокуса хлопчикiв-пажiв, i вбивство та пiдбурювання до вiйни. Тiльки пiд кiнець ¬й висунули замах на короля.
  А холодно ось так стоять напiвголою на морозi та вiтрi. I хочеться, щоб швидше все це скiнчилося.
  Але даремно вона сподiвалася, що ¬й просто вiдрубають голову. Вирок свiдчить, що замiсть гуманного вiдрубування голову, принцеса буде пiддана публiчному тортуру. I мучитимуть ¬¬, доки вона не випустить духу.
  Два помiчники ката пiдскочили до принцеси. Зiрвали з не¬ паску, залишивши зовсiм голою. Пiсля чого ¬й заломили руки, пiднялися на дибу. Почали пiднiматися вище, а босi ноги принцеси затиснули до колодка. Рiзко вiдпустили донизу, вивертаючи суглоби. А потiм батоги з усього розмаху обрушилися на мускулисте тiло найяснiшо¬ особи.
  Дiвчина стиснула сильнiшi зуби.
  Так розвинена уява у Оксани. Вона така здатна уявити.
  Ось i зараз босою нiжкою жбурляг гранату. I розкидаг на всi боки китайцiв, вiдриваючи ¬м руки та ноги.
  Дiвчина колосально розгону та розмаху.
  I батальйон дiвчат з голими нiжками i оголеними грудьми на висотi!
  Вони нiколи здадуться i будуть битися як орлицi.
  Серпень проходив пiд масованi артобстрiли з боку китайсько¬ артилерi¬. Вiйська Мао намагалися добити радянськi вiдрiзанi за Амуром частини. I навiть розвинути наступ на Камчатський пiвострiв.
  Бо¬ вирували, i не вiдступали червонi во¬ни. А якщо китайцi i просувалися, то цiною величезних втрат. Проте битви поки що проходили бiльше пiд диктовку китайцiв. Вони хоч i повiльно, але просувалися. Хабаровськ упав, i китайцi повзли до Далекого. Намагалися наступати i з боку Середньо¬ Азi¬.
  Бо¬ кипiли пiд Алма-Атою. Там також бився жiночий батальйон проти во¬нiв Мао.
  Дiвчата, оголивши сво¬ мускулистi тiла, лише на трусиках вiдбивали переважаючi сили Китайсько¬ iмперi¬.
  Б'гться войовниця Ксенiя. Оголена майже повнiстю. Засмаглi, голi колiна збилися об камiння. Босою ногою дiвчина кидаг гранату та вбиваг китайцiв. Скеляг сво¬ зубки.
  Даг чергу, скошуг солдат Мао i вимовляг:
  - Я войовниця, яка вища за вашу агресiю!
  Вельми влучно стрiляг i крута воителька Владлена.
  Красива дiвчина зрубуг китайцiв. I вiдчайдушно опираючись, войовниця взяла та запустила босою нiжкою лимонку.
  Рознесла на рванi шматки м'яса китайцiв.
  Пiсля чого дiвчина заревiла:
  - Я смiлива красуня!
  Ксенiя теж босою ногою жбурляг гранату. I отримують китайцi пiд вуха.
  Дiвчата взагалi прекраснi во¬ни. Вони такi яскравi та лютi. Блищать ¬х м'язи, вiд напруги.
  Ось Оленка дiвчина, майже зовсiм гола. Теж босi пальчики нiжок метають забiйний елемент. Розкидають на всi боки китайцiв.
  Дiвчина загартугться i оглушливо смiгться, показуючи мову:
  - Я г зiрка на iм'я Сонце!
  I пiдморгуг красуня з дуже розумним виглядом. Вiдчайдушна в нiй краса та височина думки.
  Ксенiя теж не спить. Шпурляг босою нiжкою гранату. I немов пляшки, збитi велосипедом, летять на всi боки вбитi китайцi.
  Ксенiя вже капiтан за званням.
  Вона пам'ятаг, як Суворов трощив османiв. Чи не проста дiвчина. Так було таке, що сильнiшi сили Туреччини виявилися розгромленi.
  Ось знову летить кинута босою нiжкою граната. I знову гинуть китайцi.
  Османська iмперiя все-таки пiсля вагань так у реальнiй iсторi¬ i не виступила на боцi Третього Рейху. Ну що ж, багато сотень тисяч туркiв у результатi не загинули у цiй вiйнi. Поки що китайцi змогли захопити лише кiлька мiст, i оточити Алма-Ату. Але згодом Червона армiя змогла деблокувати столицю Казахстану.
  У боях радянськi танки борються здебiльшого з англiйськими та американськими проданими Китаю у кредит. Ну ще й китайськими морально застарiлими.
  Тут навiть Т-34 лiцензiйний траплягться.
  Ось Ксенiя, влучно кинувши босою ногою гранату i пiдбила таку машину. Пiсля чого пролепетала:
  - В iм'я радянських технологiй!
  Владлена теж дала по турках чергу. Кинули босою нiжкою гранату, вбиваючи китайцiв.
  Дiвчата дуже хорти.
  Ось iз базуки по "Пантерi"-3 китайсько¬ лiцензi¬ палить Варвара. Теж дiвчина дуже гарна i в одних лише трусиках.
  Дуже сексуальна i криклива на вигляд.
  Як така красуня лупне, то гори трупiв разом складаються. Ось це дiвка.
  Реально термiнатор iз термiнаторiв.
  А потiм знову босими пальчиками як натисне i лупне. Китайцям припадаг в сто разiв бiльш туго, нiж ранiше. А дiвка все стрiляг та молотить китайцiв.
  Вирiшили китайцi взяти реванш за всi програнi з Росiгю вiйни. Так i буде ним побиття.
  Дiвчата палять собi i палять.
  Босоногая Варвара, реве:
  - Хай буде генiальний Сталiн живий.
  Хоча надворi серпня 1970 року, i Сталiн вже бiльше сiмнадцяти рокiв як помер. Та без вождя СРСР весь опiр частково розладнався. I палахкотить пожежа вiйни капiтально.
  Ось i дiвчина Маруся, дуже велика i здорова, зi свiтло-русявим волоссям. Взяла та босими нiжками послала цiлу зв'язку гранат. Збила американський "Патон", проданий китайцям у кредит. I прочирiкала:
  - Та за Русь комунiзму!
  I ¬¬ одяг iз одних трусикiв лише складагться. Класне дiвчисько. Така жвава.
  А ще дiвчина Анастасiя. Теж кидаг забiйну гранату, iз прикрученим вибух-пакетом. I одержують сильний удар по мордi китайця.
  Анастасiя щебече i трясе оголеними грудьми:
  - Я г во¬н свiтла!
  Ксенiя запускаг босою нiжкою гранату. Лупить по китайцях, i щебече на все горло:
  - Ми перемагатимемо! I нiколи не здамося!
  Оленка пiдтверджуг, теж кидаючи босою нiжкою гранату:
  - Нi! Нiколи не здамося!
  I даг чергу за китайцями.
  Владлена скошуг во¬нiв Мао i вимовляг:
  - Славною дорогою Суворова ми йдемо!
  I показуг свою довгу мову!
  Веде вогонь i Акулiна. Чудова блондинка. Як китайцiв собi винищуг. Просто залюбугшся. Строчить собi i строчить.
  I пiдморгуг у несамовитостi.
  Ось ¬¬ боса нiжка знову кидаг гранату. I летить забiйне китайцями. Не даючи ¬м шансiв.
  Анжелiка теж ця руда чортiвка не вiдступаг. I також надзвичайно влучно збиваг китайських солдатiв. I ¬¬ боса нiжка дуже конструктивно працюг. I вибиваг кров як пил iз килимiв.
  А далi вже у бiй вступаг артилерiя великих калiбрiв. I по китайцях молотить.
  Але й дiвчата у трусиках молодцi.
  Ось Нiколетта теж бореться. Дiвчина майже гола. Босонiж i дуже гарна. Теж б'гться вiдчайдушно. I трощить собi китайцям.
  Ось перевернула закуплений китайцями кредит "Черчiлль". Дiвчина смiгться:
  - Я чудова краса! Хоча завжди боса!
  I голою п'ятою пiдкине гранату.
  I пiсля цього дiвчина знову як закине забiйну гранату, дико¬, i диявольсько¬ сили. I дуже так мiцно б'г. I ось запустила дiвчина гранату iз пращi.
  Збила супротивника i просипiла:
  - Слава великому комунiзму...
  I ось китайцi вже видихаються. Не в змозi взяти Алма-Ату i завалюючи пiдступи трупами.
  Серпень - мiсяць 1970 року. Жарко дiвчатам i стрiмко... китайцi тимчасово припинили наступ. Червона армiя теж не рветься у бiй. На другому роцi Велико¬ Вiтчизняно¬ вiйни з Китагм потрiбнi паузи мiж бойовими дiями, щоб трохи вiдпочити i сформувати новi сили.
  Весь час навiть у китайцiв зi сво¬м населенням можна порiвняти одночасно: Африкою, ¦вропою, i Близьким Сходом наступати не вистачить.
  Але пауза дуже коротка i вiйська Мао знову кидаються вперед.
  Веронiка кидаг босою нiжкою гранату. Розкидаг китайцiв i пищить:
  - Хай буде Росiя найвища!
  Вiкторiя також стрiляг. Кидаг босою нiжкою гранату i пищить на всю горлянку:
  - Майбутнiй свiт нехай стане наш!
  Далi вже вродлива дiвчина Юлiана стрiляг собi без жодних церемонiй.
  I теж кидаг босою ногою гранату. I навiть розкидалися солдати Мао.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Я шалена тигриця!
  А потiм i Ганна теж як пальне. I босою ногою дуже розкосо запустить гранату, розбиваючи наче скло армi¬ Мао пiдроздiлу.
  I вимовляг:
  - Психологiя перемоги! Демократiя долi!
  А далi вже Мотрона як запустить цiлу скриньку вибухiвки. I як пiдiрве китайських солдатiв. I прореве:
  - За Русь у космiчних висотах!
  Ще двi красивi дiвчата ¬дуть легким танком "Луна"-2. Гарна машина iз двома кулеметами. Броня не надто товста, але тримаг кулемети. Форма обтiчна. Дiвчата Ольга i Женя всерединi розташувалися, напiвлежачи i строчать собi по китайцях.
  Непогана машина - швидкiсть сорок кiлометрiв на годину. Чудова прохiднiсть. I гусеничний хiд.
  Дiвчата заливають свинцем китайських солдатiв та спiвають;
  Ти вже батюшка свiтлий мiсяць,
  Що ти свiтиш не як i ранiше
  Не, як i ранiше, не по-старому,
  Все ти ховагшся за хмари,
  Застилагшся хмарою грiзною!
  Як у нас було на святiй Русi.
  На святiй Русi, у кам'янiй Москвi.
  У Кремлi було у славному мiстi,
  Поблизу Iвана, поблизу Великого,
  У церквi було в Архангельському,
  Як у правого було клiроса:
  Молодий стрiлець на годиннику сто¬ть,
  На годиннику сто¬ть, Богу молиться,
  Вiн плаче, як рiчка ллгться,
  Поплаче - слiз струмки течуть,
  Вiн i б'г бердиша держаком,
  Бердиша держаком про сиру землю:
  "Вже ти гой гси, мати сиру земля,
  Ти роздайся на всi боки,
  Ти розкрийся, гробова дошка,
  Розгорнися, золота камка!
  Ти повстань, повстань, православний царю,
  Православний цар Олексiй Михайлович!
  Подивися ти на свою сiм'ю,
  На святу Русь, на Москву-матiнку,
  Москву-матiнку, сиротину!"
  Спiвають дiвчата собi i трощать китайцiв. Iдуть трупами i залишають кривавий слiд гусеницями. Ось це дiвча. Теж усерединi танка вони майже голяка, в одних трусиках i босi. Але дуже симпатичнi дiвчата.
  Китайськi вiйська все перли немов жаба на корч. I ¬х викошували доблеснi радянськi вiйська, наче коса траву. I так лупцювали, наче вiдбiйними серпами.
  Ось летить бомбардувати китайцiв найпотужнiший у свiтi на той момент бомбардувальник "Iлля Муромець"-8. Перший у свiтi лiтак iз чотирнадцятьма двигунами. Вiсiмнадцять кулеметiв та двi сотнi тонн бомб. Оце машина.
  I також в екiпажi дiвчини. I майже голенькi, в одному купальнику. Дуже це красиво та сексуально.
  Войовниця командир екiпажу бомбардувальника "Iлля Муромець"-8, Валентина. Дуже красива та фiгуриста блондинка. Потрiбно, щоб машина сповiльнилася i точним кидком бомби накрити китайський бункер.
  Китайськi солдати Мао сильнi та дисциплiнованi. Стрiляють за росiйським радянським монстром. Але войовницi луплять у вiдповiдь. Вiсiмнадцять кулеметiв буквально змiтають китайську пiхоту. Падають розiрванi солдати китайсько¬ армi¬.
  Ведуча вогонь златоволоса Лада скупиться. Дiвчина навiть лiфчик зняла, щоб краще зосередитись. I трясе собi оголеними грудьми. Просто чудова красуня. Стiльки в нiй грацi¬, i влучностi. Сама Лада худенька, але жилиста, а талiя тонка, мов у оси.
  Веде пальбу з кулеметiв по китайцях та Галина. Теж дiвчина i гарна, i фiгуриста. Босими нiжками натискаг на гашетки. А личко таке чарiвне. Не войовниця, а просто дiвка супер.
  Галина вимовляг, скелячись:
  - На славу батюшки царя-генсека Леонiда Iллiча Брежнгва!
  Агресивна та чудова, з волоссям кольору сусального золота, Лада пiдтверджуг:
  - Зметем мiтелкою вас усiх юди!
  Валентина натискаг босою нiжкою на педаль. Тонна бомба падаг на китайський бункер. Це забiйна мiць. "Iлля Муромець"-8, розганягться, щоб самого не зачепили уламки. Бункер пiдриваг, пiднiмаг вгору стовп диму.
  Дiвчата хором вигукують:
  - Потрапили! Китайцям дали!
  I шльопають iз захопленням босими нiжками. Та це дiвчата, якi здатнi розбити китайцiв - хоч ¬х i цiлий мiльярд! Вони воюють, мрiючи про той свiт, коли люди нiколи не вбиватимуть людей.
  Одним iз сильних ходiв генсека Леонiда це масове залучення жiнки до армi¬. А росiйська баба - найстрашнiший во¬н у свiтi! Хiба не так!?
  Ось, наприклад, на винищувачi "Сокiл", мчить льотчиця Алiса. Така красива дiвчина, блондинка з легкою домiшкою червоного волосся. Струнка дiвчина, майже гола.
  Босою нiжкою натискаг на педаль i проводить маневр. А потiм стрiляг собi. Збиваг китайську машину iз кулемета великого калiбру. Примушуг ¬¬ горiти i вимовляг:
  - Я народжена у святiй кра¬нi, для служби царсько¬! Дiвча класна цiлком, i з кров'ю блакитною, гусарською!
  I розганяг швидкiсть у "Сокола". Мабуть, росiйськi, точнiше радянськi лiтаки найкращi у свiтi.
  А вже на фронтi з'явився i важчий i досконалiший танк, створений онуком великого Менделггва. Машина з двадцятьма скорострiльними гарматами та шiстьма кулеметами. I такою махиною теж керують дiвчата.
  I йде росiйський, радянський танк, руйнуючи нiмцiв. Причому, з потужним дизелем, i досить прохiдний та спритний.
  Дiвчата у танку спiвають;
  Наша улюблена Богом Росiя,
  Щедрий заможний вигляд.
  Ну монархiв усiх красивiше, красивiше -
  Батюшка цар Леонiд!
  I танк гусеницями тисне китайських солдатiв. Вже буквально кишки виповзають i течуть iз гусениць струмка кровi.
  Командир танка, Тетяна Крупська, вимовляг:
  - Та за Русь ми переможемо!
  Дiвчина до речi княжого роду, а бореться в одних лише трусиках. Але така, у сво¬й симпатична. У ньому велика внутрiшня сила.
  Босою нiжкою дiвчина натискаг на педаль i вимовляг, скелячи зубки, i смiючись.
  - Найбiльший ти цар Леонiд Iллiч!
  I войовницi впевненi, що на такому танку дiйдуть до Пекiна. I впевненiсть у всiх войовниць та во¬нiв мiцнiг.
  Наташка, охоплена ентузiазмом, стала писати i спiвати. Iншi дiвчата з радiстю пiдхопили;
  За Русь святу битися наша доля,
  Ми дiвчата, що серцем велетнi...
  Фашист землi радянсько¬ захотiв,
  Але з Родом ми завжди бiйцi гдинi!
  
  Хай буде у вiчнiй славi наша Русь,
  Не пiдкорять нас орди Чингiсхана...
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Ми зламагмо будь-якого басурмана!
  
  Нас не зiгнути китайцям буйним у рiг,
  Повiрте, Русь нiхто не здолаг...
  Адже з нами Iсус Всевишнiй Бог,
  I не несiть з Мао ахiнею!
  
  Всi знають, що Вiтчизна нам дана,
  Для лютих перемог не знаючи мороку...
  Вискалив зуби страшний Сатана,
  Просочена кров'ю вся сорочка!
  
  Для комсомолки немаг слова боягуз,
  Для дiвчат не значущi перешкоди.
  Допоможе Бiлий Бог нам Iсус,
  Безсмертя стане найвищою нагородою!
  
  Билися ми дуже хоробро пiд Москвою,
  Китайцi силою пруть неймовiрною...
  Билася напiвголою босою,
  I вiрю, чекаг перемога неодмiнно!
  
  Велич росiйських во¬нiв живе,
  I нiколи китайцям не поступиться...
  Ми пустимо вiйсько люто у витрату,
  Що не пiднялося дуже брудно¬ каламутi!
  
  Так Мао ти пiдступний i хитрий,
  Здатний навiть захопити пiвсвiту...
  Але Брежнгв теж доблесний орел,
  Не створiть собi кумира!
  Немаг комсомолкам, знай не вiдступити,
  Вони морозiв навiть не бояться.
  I перетворяться вiйсько скоро на дичину,
  Адже росiяни завжди вмiли битися!
  
  Росiя це Батькiвщина кохання,
  I зробить подарунок комунiзму.
  Не треба будувати рейтинг на кровi,
  З оскалом безпардонним реваншизму!
  
  Та хоче Мао нас за горло взяти,
  I нахилити Росiю всю над плахою...
  Але ми б'гмося люто на п'ять,
  Адже Брежнгв iз нами з буркою та папахою!
  
  Во¬н вiн великий знають усi,
  А комсомолки завжди будуть боси...
  I двинем керманича по бородi,
  У нас палають жаром яскравим коси!
  
  Войовницi це наша доля,
  Ми зламагмо величезну "Пантеру"...
  Хоч сотворив цей Мао злий беззаконня,
  Йому вкажемо норму ми i мiру!
  
  Нi Брежнгва розумнiше i сильнiше,
  Вiн вождь кра¬ни велико¬ велетня.
  I Мао ти сильнiша за дiвку бий,
  Адже ми у битвах завжди гдинi!
  
  Для досягнень будугмо цiлий ряд,
  Прагнемо до зiрок швидкокрилого птаха...
  I буде гучний результат,
  Такi дiвки, гордi орлицi!
  Китайцi зазнавали великих втрат i вiдступали. Вiйська Мао тепер здавалися цiлими полицями i навiть дивiзiями. I за пiднятих прапорiв пiд оркестри. Вiйна йшла, немов у казцi - пригмно малою кров'ю та на чужих територiях.
  Хоча зазвичай Росi¬ рiдко так щастило за завоювання. I майже всi вiйни та перемоги давалися росiйським великою кров'ю.
  Може, Олега тому й назвали Вiщим, що вiн спромiгся примусити Вiзантiю до капiтуляцi¬ без кровi?!
  У всякому Леонiд Брежнгв, або Iллiч Другий претендував на роль Великого.
  Дiвчата вийшли до рiчки Хотан. Осiнь уже прийшла. Золотi килими з листя.
  Во¬нки потопали по килимах. I плюхнулись у воду.
  Веронiка, хлюпаючись у рiчцi, запитала Вiкторiю:
  - Як ти гадагш, цар-генсек Леонiд пiсля вiйни розпустить колгоспи i дасть селянам землю?
  Дiвчина-командир похитала головою:
  - А навiщо селянам земля?
  Веронiка хихикнула i помiтила:
  - Та вони й самi з нею не впораються. Але г мiцнi господарники, котрим могли б потягнути.
  Вiкторiя жорстко вiдповiла:
  - Ось ¬м у кредит i продадуть землю. Може так воно i буде кращим.
  Юлiана перекинувшись у водi, помiтила:
  - Швидше за все, краще, щоби земля була у чиновникiв колгоспу. Вони можуть вести велике господарство та використовувати трактори. Соцiалiстичне, велике виробництво i г найефективнiшим!
  Веронiка неохоче погодилася:
  - Можливо. Але вiд цього i виникаг додаткова цiна!
  Юлiана хихикнула i помiтила:
  - Натомiсть i ефективнiсть велика!
  Вiкторiя, яка мала звання полковник, з усмiшкою помiтила:
  - Це стимулюг розвиток. А те, що толку дати землю селяниновi, та ще й п'ючому. Саме помiщик i годуг половину свiту росiйським хлiбом! Наша кра¬на дуже багата!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Та Росiя багата i жити, стаг все краще! Наприклад, мiй брат працюг на Путилiвському заводi майстром. I в нього латка в триста п'ятдесят рублiв, крiм премiальних.
  Вiкторiя перекинулася i в захопленнi шльопнула босою нiжкою по водi i перекинулася:
  - Оце про що говорить! Росiя пiднiмагться! I скоро стане ще сильнiшим!
  Дiвчата плавали в Хотан i вели невимушену бесiду. Анна запитала у дiвчат:
  - А як ви думагте, що чекаг на нас пiсля смертi?
  Юлiана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ате¬сти кажуть - небуття. А релiгiя вчить - душа пiде до Бога, а вже Вiн вирiшить, куди ¬й до раю чи пекла.
  Веронiка спитала Юлiану:
  - А як ти думагш, Бог г?
  Дiвчина шльопнула босою нiжкою по водi, пiдняла хвилю i вiдповiла:
  - По щиростi не знаю. ¦ аргументи i за, i проти Бога. - Дiвчина хлюпнулася ще раз i помiтила. - Звичайно, на це питання немаг вiдповiдi, але можна наводить рiзнi аргументи.
  Вiкторiя iз цим погодилася:
  - Звичайно, найрiзноманiтнiшi. Та й про що тут казати. Я ось особисто думаю, якщо ми перемагагмо, то Бог, звичайно ж, г! Але були часи, коли ми опинилися пiд монголо-татарами. I тодi питання - де був Всевишнiй Бог?
  Юлiана помiтила з безневинною посмiшкою:
  - А г дещо гiрше, нiж монголо-татарське ярмо!
  Вiкторiя здивувалася:
  - Що гiрше за монголо-татарське ярма?
  Юлiя реально заявила:
  - Старiсть! Що гiрше може бути старостi!
  Вiкторiя погодилася:
  - Так це буде справдi погано!
  Дiвчата замовкли. Tм про це говорити було якось непригмно. Дiвчата взяли та вискочили з холодно¬ води. Побiгли собi, миготивши круглими, босими п'яточками.
  Маруся бiгла разом з ними i спитала з усмiшкою:
  - А ось цiкаво, а навiщо потрiбна старiсть? Це треба сказати нелюдяно!
  Вiкторiя iз цим охоче погодилася:
  - Справдi нелюдяно! Найкраще бути вiчно молодими та здоровими!
  Дiвчата були заводними та смiшними, прокрутилися в сальто.
  Веронiка з посмiшкою i, скалячись, запропонувала:
  - Та наша армiя сильна дiвчиськом! А ми будемо у чудовiй формi!
  I дiвчина пiдморгнула подругам. Вони всi розреготалися з усмiшками, гарпiгм.
  Юлiана запропонувала:
  - Давайте знайдемо живу воду та станемо по-справжньому безсмертними! Це буде дуже здорово!
  Дiвчата вишкiрилися i пiдморгнули одна однiй.
  Вiкторiя тут запропонувала, скелячи зубки, помiтивши:
  - Та добре було б знайти спосiб не старiти. Як це стало б добре та красиво!
  Дiвчина уявила собi свiт з одними красунями та юнаками. Може навiть краще i без бороди, щоб особи були красивiшi i гарненькi.
  Веронiка зiтхнувши вiдповiла:
  - Та це зовсiм чудове, що може бути на свiтi! Бажагмо вiчно¬ молодостi та свiтла.
  I дiвчина розсмiялася, вискалив перлиннi зубки.
  Вiкторiя пiдскочила i запропонувала:
  - Давайте справдi, покiнчимо зi старiстю! Це взагалi неприпустимо! Тiла людей не повиннi старiти!
  Веронiка, скалячись i пiдскакуючи, заспiвала:
  - Пане полковнику, чим старiти! Не краще за Росiю померти! Заради доблестi та честi - не жартую! Вiн вiдповiв - що я рудий? Не хочу!
  Дiвчата розреготалися ще голоснiше. Це дуже гарно.
  Юлiана зi смiшком запропонувала:
  - А давайте всiх стареньких омолоджуватимемо! Щоб усе сяяло як сонце!
  Вiкторiя погодилася, пiдскочивши вище:
  - Для Батькiвщини та Леонiда Iллiча Великого!
  Ганна ця руда войовниця висловилася:
  - А ось все-таки черницi, незважаючи на молитви, молодшi не стають. Хоч i святий у них дух. Ось починагш думати, а де Божа справедливiсть?
  Вiкторiя важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Стогiн сто¬ть по всiй землi... Де ти господар, де?
  Веронiка заспiвала з люттю:
  Багато людей г великих,
  Чи¬ справи у вiках живуть.
  Багато птахiв г ясноликих,
  Що безсмертними звуть!
  
  I геро¬ що в билинах,
  Перемагали орду.
  Русь народить велику силу,
  Басурман у бою порву!
  
  Але один орел двоголовий,
  Цар, Прав славний Леонiде...
  Вiн пiд небом променистий,
  Ти про нього молись, не вдаючи!
  
  Iмператор усiг¬ Росi¬,
  Що пiдняв угору рiд кра¬ну...
  Справжня мiсiя,
  За прогрес та старовину!
  
  Перемiг у боях японцiв,
  Нiмцiв разом розгромив...
  Голосок дiвчат дзвiнкий,
  Леонiде наше Пане!
  
  I в лайцi цар наш не поступиться,
  У будiвництво великий гiгант...
  Вiн супостатiв мiцно б'г,
  I вийшов запеклий розклад!
  Гарну пiсню хором пiдхопили дiвчата. Вони такi чудовi та повнозвучнi спiвачки. Така гарна у них пiсня.
  Так чудовi дiвчата.
  Так ось писала промениста Наташа, найпрекраснiша з дiвчат.
  Ось вона змушена перерватися i стрiляти китайськими лiтаками. Кидаг босою нiжкою гранату. Збиваг штурмовик i вигукуг:
  - Перемога!
  Вiйна з Китагм триваг... Але радянськi вiйська завдають удару за ударом по вiйськах iмперi¬ Мао.
  Ось уже листопад 1970 року... Стiльки вбитих, особливо зi сторiн пiднебесно¬ iмперi¬. I бо¬ найжорстокiшi.
  Але радянських дiвчат нiщо не зупинить i нiхто не переможе. Особливо процвiтають льотчицi все ближче пiдходячи до Пекiна.
  Поки суть та рiч, борються й iншi бiйцi. Ось, наприклад, войовницi з Британi¬ комунiсти-добровольцi.
  Джейн Амстронг та ¬¬ екiпаж. Така ось найкрутiша баба. I добра одночасно. Стрiляг, використовуючи босi пальчики нiжок по китайських машинах, i цвiрiнькаг:
  - Я буйволиця витончена!
  Грiн-ета ця дiвчина-селянка теж як босими пальчиками нiжок натисне i прореве:
  - Я герцогиня дивиться!
  I рознесе п'ятдесят четвiрку Китаю.
  Малання скромнiша i строчить з кулеметiв. Але робить це влучно. Танк у дiвчат великий "Челленджер"-5 i досить важкий. Просувагться собi, не дуже квапливо.
  Малання ворушить босими нiжками i цвiрiнькаг:
  - А я бунтую, я бунтую високо!
  Водiй Матiльда теж вишкiрила сво¬ зубки. Так вона променисто свiтить усмiшкою, пiд червоними губами. Ну, чим не дiвчина-термiнатор? Хоча лише управляг масивним танком.
  Дiвчата тут англiйськi, але теж розбещенi. Хочеться ¬м кохання та ласки. Дуже хочеться. А також слави. Нехай навiть i поганий. Войовницi, звичайно ж, з такою репутацiгю, наче мегери. А краса у них чудова.
  Особливо вже довкола мороз, а вони в бiкiнi. Але це чудово! Такi ось крутi виявилися самки. I хихикають. Велелюбнiстю вiдрiзняючись, i нав'язливими пiдходами. I хочеться дiвкам багато чого. Насамперед ласки.
  Грiнгета теж взяла участь у тортурах. Вона зiрвала одяг з полоненого китайського хлопця i пiдняла його на дибу. Затиснула босi ноги в колодку, повiсила камiння та розтягла жертву. Хлопчисько висiв, а Грiнгета припiкала його тiло розпеченим до червоного скибочка. Дуже ¬й сподобалося так пацана катувати.
  Теж у фашистiв англiйка переймала методи допиту. Палити засмаглу, гладку, безволосу шкiру хлопчика пригмно. I такий чудовий запах - наче баранчик на шампурi смажать. Тiльки залишагться Грiнгета губки облизувати.
  Потiм дiвчина запалила багаття i почала пiдсмажувати п'ятки. Також ¬й самiй дуже сподобався процес. Такi катування... Грiнгета перчила хлопчику рани i смажила. А потiм не втерпiла. Нiжку у хлопчика вiдрiзала та з'¬ла. Справдi, м'ясо непогане. На смак нагадуг свинину.
  Грiнгета дуже здорова та сильна дiвка. За раз могла з'¬сти барана чи порося. I закусити ще шинкою. Або запити червоним вином. Яке все ж таки задоволення для цiг¬ селянки помучити, потерзати.
  Хлопчик помер вiд больового шоку. Грiн-ета на¬лася людським м'ясом до вiдвалу. I насилу, пiсля цього потанцювала - немов дикунка. Ех, добре, напевно, г щось нiжне з скоринкою. I якщо ще перцем чи кетчупом помазати.
  I жувати таке зi смаком... +рiнгета досi облизувалася. Хоча бути канiбалом i ганьба. Але закортiло ¬й людського м'яса. I що проти цього можна заперечити? Ну, ¬сти ¬й хочеться так! Адже погодьтеся, апетити можуть бути безмежними.
  Грiнгета вистрiлила китайською Т-54. Проламала надмiрно забiйним снарядом броню i прочирикала:
  - Коротше кажучи, я дiвчина кричить банзай!
  I знову смiшки, i вискаленi зубки тигрицi. I посилаг на всi боки вiдблиски прожекторiв.
  А тут ще й Маланья як захихикаг та вигукне:
  - Усiх вiзьму i роздерти!
  I натисне босими нiжками на гашетки кулемета. I як почне всiх пiхотинцiв розстрiлювати. I буквально викошувати, наче коса зрубуг траву.
  Розстрiляла багатьох дiвчисько. I як оскалитися... I знову вiзьме та пальне! I давай знову косити!
  Ух, i стерво...
  Малання зi смiшком все робить... I по ворогах стрiляг. I в рабство недопiсков звертаг. Ух, ти, яка бiса! Ну i баба...
  Теж тортурами бавиться. Зокрема розпеченими голками у груди китайсько¬ комсомолки колола. I весь грудок ¬й виколола. Пробивала соски наскрiзь. Така ось крута Малання. I живiт дiвчинi довгою голкою проткнула - прямо в пупок. Покрутила там...
  I як розсмiягться. Покаже мову. I знову на смiх пiднiме. А якщо ще й свiчку, запалену до грудей з червоними сосками пiднести. Щоб пузирилися i покривалися пухирями.
  Ось вона тортурами втiшилася. Вирвала-таки зiзнання.
  Ех, Маланья, а симпатична боса, свiтловолоса ти дiвчисько!
  А тут i Матiльда почала тиснути гусеницями китайських солдатiв. I дуже до речi енергiйно ¬х тисне. I при цьому не забуваг ревти:
  - Я смертоносне дiвчисько!
  I спускаючи з червоних губ, яскравi, променистi iскри. Ось це справдi дiвка - усiм дiвкам дiвка. А чому дiвка? Тому теж кат i повiя. I полонених катувала.
  Причому Матiльда робила, це використовуючи особливi пристосування - на кшталт сiдла та виривала зiзнання. Чого тiльки при цьому вродлива дiвчина не витворяла.
  Одним iз способiв тортур стало. Взяла босу ногу дiвчини-комсомолки затиснула в лещата, i почала здавлювати. Причому, доки не затрiщали кiстки. I луснула шкiра, полилася кров. I бiдний дiвчина стало так боляче, що вона вiд шоку зомлiла.
  Матильда прогарчала:
  - Так буде з усiма...
  А ще iншу комсомолку занурила в окрiп. Теж катування. Спочатку в окрiп, а потiм у крижану воду. А потiм знову окропу. I знову в ополонку. Дуже боляче, i шкiра дiвчини ставати така червона, ошпарена.
  Сама командир дочка лорда Джейн Амстронг тортур цуралася. I не хотiла в цьому брудi брати участь. Тодi ¬¬ саму китайцi роздiлили i вiдшмагали кропивою. Ну, до чого ж жителi! I так жорстоко з дiвчиною вчинили. Потiм змастили дочки лорда босi пiдошви олiгю i поставили пiд жаровню. Розвели вогонь i стали пiдсмажувати дiвочi п'яти. I було просто боляче.
  Бiдолашна ледi Джейн, як з не¬ знущалися... Але нiчого, хоч не покалiчили, а пухирi за кiлька днiв зiйшли. Так що цiлком можна радiти життю та насолоджуватися.
  Джейн на це фiлософськи помiтила:
  - Зате п'яти стануть мiцнiшими!
  Не дуже добре, звичайно, вбивати китайцiв, але дочка лорда була змушена продовжувати остогидлу кар'гру. I бачила, як ¬¬ подруги все бiльше i бiльше перетворюються на звiрiв та катiв.
  Джейн натиснула босими пальчиками, витончено¬ нiжки на джойстик i гаркнула:
  - Буде i на нашiй вулицi свято!
  Радянськi вiйська дуже тiснили китайцiв. I вже були подiбнi до Пекiна. Армiя Пiднебесно¬ iмперi¬ зазнала колосально¬ шкоди. Але вiйська Китаю все ще намагалися наступати. Вже й новий 1971 вдарив. Незабаром вiйнi буде два роки. А битви киплять, мов вулкан. Усi новi та новi мiльйони китайцiв вступають у бiй.
  Незважаючи на зиму, хлопчаки пiднебесно¬ iмперi¬ йдуть в атаку босонiж, i завалюються курганами трупiв.
  Бо¬ запеклi.
  А Наталя ¬х викошуг зi скорострiльного автомата. Зрiзаг шеренгами бiйцiв пiднебесно¬ iмперi¬.
  Кидаг босою нiжкою гранату i вимовляг:
  - За матiнку Русь!
  Вiйна, зрозумiло, може йти ще довго. Але вiдважна войовниця Мiрабела потрапила ракетою в бункер, де знаходився Мао Дзедун. Керiвник Китаю - великий керманич загинув. I внаслiдок чого нарештi закiнчилася шалена вiйна.
  23 лютого 1871 року бойовi дi¬ припинилися. I СРСР iз Китагм замирилися.
  Щоправда територiальнi суперечки тривали, i ще вiдразу встановилися союзницькi вiдносини. Але то вже iнша iсторiя.
  ЯКЩО Б КАПЛАН ПРОМАХНУЛАСЯ I ЛЕНIН ЖИВ
  Замах на Ленiна не вiдбувся. Каплан схибив, i Володимир Iллiч уникнув поразки кулею, яка викликала закупорку судин i призвела до передчасного iнсульту. В результатi правлiння Ленiна продовжилося.
  НЕП був лише тимчасовим перепочинком на шляху до руху до соцiалiзму. I Володимир Iллiч зробив ставку на форсовану iндустрiалiзацiю. I це його була iдея подiбна до сталiнсько¬. I пiшло, по¬хало.
  Колективiзацiю Ленiн провiв не так брутально, i вдалося уникнути голодомору. I це безперечна заслуга Володимира Iллiча. I СРСР став пiднiматися.
  Але прийшов до влади Гiтлер. I став творити Нiмецьку iмперiю.
  Ленiн iз ним теж намагався загравати. I допомагав озброюватись.
  Гiтлер пригднав до Нiмеччини Австрiю - провiв аншлюс. Потiм, i Судетську область, через що стався Мюнхен.
  Але Польщу йому i союзники, i Ленiн вiддавати не захотiли. I розпочалася вiйна. Армiя СРСР зi Сходу захопила Польщу. Ленiн, як i Сталiн подiлив державу ляхiв iз Гiтлером. I було створено секретний протокол.
  Розбiжнiсть iз реальною iсторiгю сталося у Фiнляндi¬. Ленiн не проводив чисток в армi¬, та його вiйська дiяли ефективнiше.
  Тухачевський провiв блискучий обхiдний маневр лiнi¬ Маннергейма. I Фiнляндiя виявилася розгромлена в найкоротшi термiни та звiльнена Червоною армiгю.
  Маневр Тухачевського виявився приголомшливим. I така чудова перемога. Гiтлера захопив Францiю i вiдмовився тимчасово вiд вiйни з СРСР.
  Фюрер вирiшив, що Росiя дуже сильна, i слiд спочатку захопити Британiю.
  Повiтряна битва за Англiю була програна. I Гiтлер почав шукати iншi шляхи. Один iз них це висадка в Лiвi¬ корпусу Роммеля. I спроба захопити Африку. Нiмцi успiшно провели захоплення Югославi¬ та Грецi¬. Але висадка на островi Крiт коштувала великих втрат. Але трохи пiзнiше фашисти вже з меншою втратою захопили Мальту. I це було ¬х безперечним успiхом. Роммель узяв Толбук, отримавши ще чотири танковi дивiзi¬ i розвинув наступ на ¦гипет. Суецький канал був захоплений. I взято пiд контроль. Ще одним великим успiхом стало взяття Гiбралтару. З падiнням цiг¬ цитаделi у фашистiв з'явилася можливiсть перекидати вiйська до Африки найкоротшою вiдстанню.
  Пiсля швидкого блiцкригу радянських вiйськ в Африцi та перемозi на Холкiн-Гол Гiтлер високо оцiнював мiць Червоно¬ армi¬ i вже не розраховував на блiцкриг. I готувався до серйозно¬ вiйни.
  Нiмецькi вiйська рушили на Близький Схiд. Постарiлий Ленiн був досить пасивним. Мiсцевi араби пiдтримували нацистiв, i всiляко сприяли ¬хньому наступу. I це було досить успiшно i багато з гiтлерiвськими досягненнями.
  Одночасно йшло захоплення Африки. Танк Т-4 був модернiзований i оснащений бiльш довгоствольною гарматою. I ця машина ¬здила непогано.
  Нiмцi робили захоплення чорного континенту, не зустрiчаючи серйозного опору. Англiйцi поступалися i числом, i богздатнiстю.
  Гiтлерiвцi поступово поглинали Африку i перемагали на Близькому Сходi. У вiйну вступила i Японiя, атакувавши США у Перу-Харбор. I це виявилось досить сильним ходом. I як трощили самура¬ американцiв. I захоплювали володiння Азi¬. Сiнгапур був неприступний з моря, але японцi взяли його з сушi.
  I це новий, великий успiх гiтлерiвцiв, тому США були притиснутi.
  Фашисти в 1942 роцi почали наступ на Iндiю i захопили ¬¬... А Африка була пiдкорена до кiнця серпня. Нiмцi також провели операцiю "Бiлий ведмiдь", захопивши ще й Швецiю. З вересня була захоплена i Швейцарiя. Пiсля чого фашисти вели активний наступ пiдводним флотом та авiацiгю на Британiю.
  У фрiцiв були чудовi новi бомбардувальники Ю-188, з досконалiшими формами, i вони бомбили Британiю. Льотчик Марсель вкрив себе славою i став справжньою легендою.
  Нiмцi били англiйцiв наче сосункiв на море в повiтрi. Тодi Гiтлер ¬м запропонував ультиматум. Черчiлль був готовий на свiт, але вже було пiзно.
  Водночас у Третьому Рейху було розроблено цiле сiмейство нових танкiв: "Пантера", "Тигр"-2, "Лев", "Маус". Tх намагалися зробити максимально подiбними, бiльш вiдмiнними розмiрами. Але "Маус" мав двi гармати. I це зробило танк ширшим та важчим.
  Нiмцi продовжували нарощувати свiй потенцiал. Ю-188 бомбив Британiю, а на пiдходi був i Ю-288 ще потужнiший i швидкiснiший лiтак.
  Фюрер вимагав рознести Британiю.
  Марсель, збивши триста лiтакiв, був нагороджений орденом Нiмецького орла з дiамантами. А коли збив чотириста: отримав Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. I це був перший, хто отримав нагороду такого рiвня. А за п'ятсот лiтакiв йому було вручено Великий Хрест Залiзного хреста. Та це було дуже круте досягнення.
  Але Марсель продовжував швидко набирати рахунки. Особливо коли з'явився МЕ-309 з великою швидкiстю 740 кiлометрiв на годину, i сiмома вогневими точками.
  Марсель цим лiтаком противникiв Третього Рейху трощив. Коли його рахунок досяг тисячi лiтакiв, йому була вручена особлива нагорода: Зiрка Лицарського хреста Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Англiя трималася пiд ударами Люфтваффе вiдчайдушно. Але ¬¬ флот танув. I пiдводнi човни ставали у Третього Рейху дедалi сильнiшими та досконалiшими.
  I вони так пресували Британiю просто безбожно. Тодi нарештi у липнi 1943 року вiдбулася висадка десанту. I цього разу нiмцi використали новi сво¬ танки i змогли здобути перемоги. I Британiя чинила опiр лише два тижнi.
  Пiсля падiння Британi¬ Гiтлер замислився. Воювати зi США чи спробувати повернути на схiд? Ленiн у вiцi сiмдесяти трьох рокiв, проживши приблизно стiльки скiльки Сталiн i на двадцять рокiв бiльше, нiж у реальнiй iсторi¬ у сiчнi 1944 року помер.
  Нiмцi на той час захопили i Iсландi¬ та разом з японцями Австралiю. Третiй Рейх досяг дуже багато чого.
  Але США всi залишалися не взятi, i було ухвалено рiшення - ¬х окупувати.
  Але замiсть Ленiна тепер головою СРСР став Лев Троцький. А це чистий гврей. I йому антисемiтська полiтика Гiтлера не подобалася.
  Але Лев Троцький дуже хитрий полiтик. I ось вiн вирiшив поки Гiтлера не дражнити. I навiть запропонував воювати зi США спiльно.
  Фюрер Нiмеччини на це погодився.
  I ось Червона Армiя перейшла влiтку 1944 року у наступ на Алясцi.
  А вiйська Гiтлера насувалася через Гренландiю i далi на Канаду, i через союзну Аргентину, i Бразилiю, що перейшла на бiк Третього Рейху, з пiвдня.
  Вiйна через розтягнутiсть комунiкацiй тривала. Але все ж таки США програвали. У нiмцiв з'явилися танк iз серi¬ "Е". Вони перевершували американськi. Крiм "Першингу" i "Надпершiнгу" в 1945 роцi в США майже нiчого не з'явилося. I нiмцi якiсно домiнували на ворогом. Радянськi танки теж були набагато кращими за американськi. Перевершувала американцiв i нiмецька штурмова гвинтiвка МР-44, яка ¬х буквально викошувала.
  США за рахунок потужно¬ економiки та великого населення боролися довго та завзято. Подiл океаном, i надмiрна розтягнутiсть комунiкацiй заважали добити Америку швидко. I в СРСР Аляску, що захопив, були сво¬ складнощi. Але вiйна все йшла i йшла... I ось у сорок п'ятому роцi вже майже половина США була захоплена. А 1946 року 9 травня США капiтулювали. Так завершилася Друга свiтова вiйна.
  У свiтi встановилася гегемонiя Нiмеччини, Японi¬ та СРСР. Росiя отримала назад Аляску, i майже половину Канади. Так настав тимчасовий свiт.
  Третiй Рейх тимчасово вiдпочивав, але 20 квiтня 1953 напав на Японiю. СРСР на той час вже мав атомну бомбу. Лев Троцький помер, причому за дивною iронiгю, як i Сталiн у березнi 1953 року. Але йому успадковував Вознесенський, котрий виявився дуже сильним вождем. I вiн також вступив у вiйну з Японiгю.
  Гiтлер ще не дуже старий, i вiв здоровий спосiб життя i не ¬в м'яса. I тому ще живий.
  Третiй Рейх та СРСР воювали з Японiгю бiльше року, i зрештою ¬¬ пiдкорили якраз 12 травня 1954 року.
  Так завершилася ще одна вiйна. I СРСР посилив позицi¬: повернувши пiвденний Сахалiн i Курильську гряду, а також Маньчжурiю, Порт-Артур та Корею собi.
  I це виявилася остання вiйна.
  Третiй Рейх вирiшив розпочати космiчну експансiю. I СРСР теж ... Гiтлер помер у березнi 1960 року, встигнувши провести 20 квiтня 1959 референдум про заснування монархi¬. I його престол успадковував син. I завдяки цьому Третiй Рейх зберiг стабiльнiсть.
  А одночасно з народженням Гiтлера 20 квiтня 1959 року, вiдбувся полiт космонавтiв на Марс. Точнiше розпочався i за пiвроку скiнчився. Так пiшла нова космiчна доба. СРСР злiтав на Марс десять рокiв пiзнiше.... У 1980 роцi люди побували на всiх планетах Сонячно¬ Системи, i це здорово.
  А у 2020 роцi розпочалася перша мiжзоряна експедицiя.
  
  
  ВIЙНА В АФГАНIСТАНI
  Росiйськi вiйська 1 серпня 2001 року завдали удару авiацiгю i ракетами по талiбах. Головною метою було запобiгти ймовiрному розгрому пiвнiчного альянсу. Рiшення частково розумне, але... Бен Ладен вiдмовився вiд теракту в Америцi i вирiшив повнiстю зосередитись на Росi¬. Вiйна спалахнула з новою силою.
  Захiд очевидно засудив Росiю. Бен Ладен закликав до терактiв проти режиму Путiна. Талiби отримали пiдкрiплення з Пакистану i знову намагалася наступати. Вбивство Ахмад Шах Масуда, сильно допомогло вiйськам талiбан просунутися. Росiя активiзувала бомбардування. У бiй також було кинуто окремi частини спецназу. Бо¬ розгорнулися дуже кривавi.
  Росiя дедалi бiльше втягувалася пiд час вiйни в Афганiстанi. США, захiднi кра¬ни, Iсламський свiт постачали зброю руху Талiбан. Бо¬ кипiли кровопролитнi. Росiя дедалi бiльше втягувала туди свою армiю.
  Перекидалися i танки, i самохiдки
  Талiбан бомбили. I росiйськi вiйська билися з нерiвними силами. Точнiше проти них застосовувалися прийоми партизансько¬ вiйни.
  У Росi¬ у Путiна посилилася опозицiя. Комунiсти пригадали, що вiн наступник ¦льцина i втягнув Росiю в новi вiйни. Незадоволенi виявилися й лiберали. Путiн втрачав пiдтримку у суспiльствi. Втрати пiд час Афгансько¬ вiйни зростали.
  На виборах до Держдуми було як нiколи багато скандалiв та фальсифiкацiй. Комунiсти посилили позицiю. УПС та Яблуко не пройшли до парламенту. З'явився блок Батькiвщини. ¦дина Росiя теж здобула багато i ЛДПР додала. Але вибори були скандальними. Батькiвщина, ЛДПР та ¦Р зберегли контроль влади над думою. Але комунiсти були сильнi. На президентських виборах Путiн перемiг лише у другому турi. I вiйна в Афганiстанi тривала, як i в Чечнi.
  Росiя там загрузла капiтально. Вводилося дедалi бiльше вiйськ. I бо¬ наростали. А кiлькiсть нападiв йшла хвилею вибухово¬.
  Цiни на нафту виросли не надто сильно. Так вiйни в Iраку не було. I незабаром iз Садама Хусейна зняли санкцi¬. Його режим знову почав накопичувати сили. I готувати вiйну iз Iраном. I США йому у цьому допомагало. У 2007 роцi вибори в Держдуму пройшли з великим успiхом у комунiстiв, який нарештi отримав бiльшiсть.
  Путiн у цих умовах незважаючи на конституцiю, пiшов на третiй термiн, вдавшись до механiзму референдуму. I йому вдалося змiнити формулювання конституцi¬, скасувавши два термiни.
  В результатi в 2008 роцi Зюганов, що постарiв i набрид, в умовах iнформацiйного пресингу не змiг здолати Путiна.
  Але потiм ситуацiя для режиму погiршилася. Вiйна в Афганiстанi тривала багато рокiв. I кiнця краю ¬й не було видно.
  Путiн пiшов на четвертий термiн за умов економiчно¬ кризи. I скандалiв iз корупцiгю, i втоми вiд нього електорату. Шанси диктатора зменшились.
  Але знову був упущений адмiнiстративний ресурс i масовi фальсифiкацi¬. Народ ринув на вулицi i пройшли масовi зiткнення. Пролилася кров.
  Путiн пройшов i на четвертий термiн 2012 року. I знову вiйна в Афганiстанi та криза. I заразом постiйнi зiткнення з полiцiгю, рiзного роду мiтинги, багато чого ще.
  Нi хвилини спокою. В Укра¬нi вiдбувся майдан. Але Крим вiджати не вдалось. Мiсцеве населення не дуже хотiло в путiнську Росiю. В Укра¬нi прийшов Порошенко i було все бiльш-менш успiшним. У 2016 через падiння цiн на нафту та газ, в економiцi Росi¬ стався пiк кризи. Путiн пiшов на п'ятий термiн. I перемiг завдяки масовим фальсифiкацiям, i недопущенням до виборiв усiх, окрiм набридлого та старого кишенькового Зюганова.
  I вiйна в Афганiстанi тривала з нескiнченними потоками цинкових трун.
  Ось уже i 2020 наступив.... Путiна обрали на шостий термiн, а його кишеньковий конкурент Зюганов знову продув. А вiйна триваг майже двадцять рокiв.
  В Афганiстанi поки що вируг вiйна. Летчицi Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова завдають ударiв з повiтря.
  Красивi дiвчата борються в одному бiкiнi i натискають босими пальчиками нiжок на джойстиковi кнопки.
  Звичайно, сучасна вiйна не така цiкава як друга свiтова. Тодi ось дiвчатам доводилося виявляти чудеса доблестi та геро¬зму.
  А зараз майже всю роботу за тебе виконуг комп'ютер. I це зовсiм не так вже й здорово.
  Нi, мiсця для подвигу. Анастасiя Вiдьмакова свиснула... Розсмiялася... Та були битви бойовi та кажуть ще якi. А зараз лише кнопку босою ногою, натиснула та летить ракета з комп'ютерним наведенням. А де повiтрянi бо¬? Талiби авiацi¬ не мають.
  Якщо й несуть вiйська Росi¬ втрати, то тiльки вiд диверсiй, мiн, ударiв нишком.
  Iнодi бойовики IДIЛ та Талiбан, цькують росiйських солдатiв. I взагалi вiйна дедалi бруднiша. Як у Сирi¬ не виходить. Мiсцевi вiйська слабкi, та й Iран сво¬ сили не посилаг. Мiсцевi сили зраджують. Моджахеди мають пiдтримку населення. Тим бiльше, уряд у Кабулi вже давно не авторитет.
  Тим бiльше найголовнiше талiби сильнi та гдинi з IДIЛ. Спроба домовитись iз талiбами не вдалася. А з IДIЛ взагалi домовлятися не збиралися. I тут ще Пакистан, i iсламськi кра¬ни допомагають моджахедам.
  Американцi уникли теракту 11 вересня вдало, зiпхнули цей геморой на Росiю. Путiн же мабуть вирiшив, що йому море по колiно, i що все вирiшиться переможно i малою кров'ю. Але з'ясувалося, що афганцi i за рецептами Росi¬ жити не хочуть i навiть США. I Росi¬ не так вже й просто...
  Бомбардування перемогти моджахедiв не вдагться. Мiсцевi сили слабкi й боятися воювати. Доводиться все бiльше кидати у бiй частин спецназу. Вiйна розкручугться.
  Анастасiя Вiдьмаков засумувала... Все, що у свiтi не робиться, рухагться по якiйсь спiралi. Але життя продовжугться.
  Пiсля того, як американцi морально пiшли з Афганiстану, росiйська авiацiя впала на терористiв, пiдтримуючи мiсцевi сили з повiтря. Водночас добiрнi частини спецназу розпочали полювання за ватажками бойовикiв.
  Двi чарiвнi дiвчата, Маргарита та Анастасiя, ведуть нерiвний бiй ущелинi. Красунi високi, дуже сильнi i м'язовi, в захисних плащах-хамелеонах. Таке маскування робить бiйцiв невидимими завдяки комп'ютернiй графiцi.
  Але обидвi молодi особи виявилися не дисциплiнованими. Проповзавши в горах не один десяток миль i натрапивши на банду, вони вiдчинили вогонь, не бажаючи нi з ким дiлитися. Tхнi скорострiльнi автомати, з кулями з урановими сердечниками, справжнi носi¬ смертi. Вiйницi, стрибаючи по снiгу, били по моджахедах.
  Маргарита вдарила з пiдствольника, спалахнуло пульсаром, вирубавши цiлу дюжину бандитiв. Декiлька крапель кровi навiть потрапили на прозору броню шолома.
  У дiвчат найсучаснiше озброгння. Комп'ютерне наведення.
  Вони, двi високi милашки, стоять цiлого полку. Войовницi посилають черги, збиваючи моджахедiв шеренгами.
  Горить земля i бризкаг кров. Моджахеди вiдчайдушно огризаються. Дiвчат нарештi зачепило. Для ¬хньо¬ бронi не страшно, але плащ-хамелеон вийшов з ладу. Все ж таки пристрiй комп'ютерно¬ невидимки занадто вже крихкий, i на практицi не так добре i дорого.
  Бойовикiв виявилося забагато.
  Маргарита запропонувала:
  - Викличемо пiдкрiплення?
  Анастасiя заперечливо хитнула головою:
  - Давай ми самi!
  Дiвчата, в шоломах та бойових костюмах, продовжували бiй. Вони використовували кулi маленькi, але дуже щiльнi, з вибухiвкою. Але все одно богкомплект добiг кiнця. А бойовикiв усе прибувало.
  Дiвчата стали вiдходити. Але вже було пiзно. Вони опинилися в справжньому гадюшнику. Сотнi моджахедiв лiзли з усiх бокiв.
  Маргарита пробурмотiв:
  - У нас скiнчилися патрони та гранати. Тепер залишагться лише врукопашну!
  Анастасiя посмiхнулася i помiтила:
  - Удвох, проти тисячi! Залишагться лише одне!
  Маргарита згiдно кивнула i зробила салют:
  - Так, викликагмо вогонь на себе!
  Анастасiя скрикнула, обтрушуючи пил, у не¬ знову потрапили з великокалiберно¬ гвинтiвки. - Мабуть, залишиться синець, - подумала дiвчина.
  Вiн озирнулась i крикнула:
  - Тут щiлина г! Давайте застрибнемо, можливо, вцiлiмо при обстрiлi!
  Маргарита передала до рацi¬:
  - Навколо нас понад тисячу бандитiв! За квадратом 54-85-83 дайте море вогню!
  У дiвчину знову вдарили одразу десяток черг, збиваючи знову. Крiзь броню м'язове тiло вiдчуваг удари. Потрапили i до Анастасi¬.
  Обидвi дiвчата рачки пiдповзли до вузько¬ щiлини в гiрському гранiтному розломi. Спочатку протиснулася Анастасiя, ковзнувши в глибину, потiм Маргарита. Зверху вже падали важкi снаряди та ракети росiйсько¬ артилерi¬.
  Великий уламок ударив у шолом, проламавши вуглепластик. У потилицю, наче потрапило кийком. Оглушена дiвчина насилу прослизнула в щiлину i стала падати вниз у глибоку безпросвiтну безодню!
  
  СЕПАРАТНИЙ СВIТ З ГIТЛЕРОМ
  Припустимо, що фюрер прийняв би останню пропозицiю Сталiна щодо сепаратного свiту у вереснi сорок третього року? Реально для Нiмеччини це був останнiй шанс на порятунок. Курська битва програно i росiяни довели, що можуть перемагати навiть улiтку. Союзники захопили Сицилiю та висадилися в Iталi¬.
  Найголовнiший сателiт - Муссолiнi втратив владу та кра¬ну.
  Не реально якщо це правда, що Сталiн пропонував фюреру свiт, то Гiтлер останнiй кретин вiдхиливши його. А що могло вийти у цьому випадку.
  Свiт укладено у нульовому варiантi. Армiя вермахту вiдходить до кордону. Одночасно великi сили фашистiв перекидаються до Iталi¬. I головне, що авiацiя iз загартованими асами теж переходить туди.
  Союзники зазнають значно бiльшо¬ шкоди. У хiд вступають нiмецькi "Фердинанди", "Пантери" та "Тигри". Всi цi машини куди сильнiшi за американськi "Шермани", i англiйськi "Черчiлi".
  Та й нiмецькi дивiзi¬ досвiдченiшi, вимуштованi та дисциплiнованi, нiж американськi та англiйськi. Та ще й бiльш численнi.
  Союзники вже до початку листопада вибили з Iталi¬. А у груднi ¬х витiснили i iз Сицилi¬. Втрати заходу виявилися величезними. Одних полонених понад триста тисяч. Бо¬ показали, що "Шерман" проти "Пантери" зовсiм не тягне. Та й проти "Тигра" теж. I що американцi губляться, потрапивши пiд пресинг танкових орд Вермахту.
  Пiсля розгрому союзникiв в Iталi¬, Черчiлль завагався. I зустрiвся з Рузвельтом. Розмова торкнулася теми: як вести вiйну без СРСР? Нiмецький Фокке-Вульф виявився найпотужнiшим iз озброгнь одномiсним винищувачем Третього Рейху. I успiшно протисто¬ть американським лiтакам. А на пiдходi й реактивна авiацiя. Про танки i говорити нiчого. "Шерман" у танковiй битвi - нульовий. I навiть помiтно поступагться застарiлому нiмецькому Т-4. Особливо у гарматi. "Черчiлль" хоч захищений краще.
  Реальний прикид показував, що ¦вропу звiльнити вiд фашистiв неможливо.
  Рузвельт i Черчiлль вагалися. А ось Гiтлера немаг. Фюрер натиснув на Франка, погрожуючи окупацiгю i все ж таки змусив Iспанiю пропустити нiмецькi вiйська до Гiбралтара. У лютому фортеця впала. А потiм нiмцi найвужчою дiлянкою перейшли до Марокко. Почали захоплення французьких колонiй. Бо¬ показали велику богздатнiсть нiмецьких сухопутних частин, ¬х стiйкiсть та бойову мiць технiки.
  У гiтлерiвськi частини став надходити новий автомат МР-44, а небi з'являлися МЕ-262.
  За весну гiтлерiвцi розгром пару десяткiв дивiзiй союзникiв захопили Марокко та Алжир, увiйшли до Тунiсу. До початку червня в небi боролася вже тисяча реактивних МЕ-262, що не маг собi рiвних у озброгннi та швидкостi.
  Тим не менш, англiйцi та американцi на початку червня все ж таки спробували висадитися в Нормандi¬. Але на них там чекали. На фронтi з'явилися "Пантера"-2 i "Тигр"-2, ймовiрно, бiльш досконалi танки з потужним озброгнням. I сильним похилим бронюванням чола. Tхнi гармати на великiй дистанцi¬ пробивали всi танки союзникiв.
  Нiмцi також мали велику чисельнiсть сво¬х вiйськ, поповнивши ¬х iноземцями та тотальною мобiлiзацiгю, а також солдатами, якi повернулися з полону.
  Червнева висадка закiнчилася повним розгромом союзникiв, взяттям у полон понад пiвмiльйона солдатiв i офiцерiв. Пiсля катастрофи в Нормандi¬ Черчiлль запропонував фюреру мир за умови пост-факту. Тобто хто що контролюг, то за тим i залишагться. Нiмцi якраз вибили англiйцiв iз Тунiсу i вступили до Лiвi¬, а на пiвденному фланзi ¬хнi вiйська пiдходили до Камеруну.
  А поки що йшли, переговори, гiтлерiвцi встигли вступити до ¦гипту. Фюрер же вiдчув себе сильним - зажадав вiддати йому всi французькi володiння. А також пiвнiч Африки та Iрак iз Кувейтом. I виплачуватимуть репарацi¬.
  Черчiлль вiдхилив цю пропозицiю. Але становище англiйцiв залишалося тяжким. У нiмцiв з'явився новий легкий, маневрений i головне простий у виробництвi i дешевий винищувачiв ХЕ-162, i реактивний бомбардувальник "Арадо". Останнiй лiтак не могли наздогнати винищувачi i його важко збити зенiтками. Тож у англiйцiв додалося проблем. На сушi нiмцi перемагали. Захопили ¦гипет, потiм Палестину. А далi за пiдтримки мiсцевого населення вторглися i до Iраку та Кувейту. Взяли й цi територi¬ пiд контроль.
  Англiйцi здавалися в полон, а колонiальнi вiйська дезертирували. Наляканi поразками британськi капiталiсти посилювали тиск на Черчiлля.
  Активно точилася i пiдводна вiйна. Нiмцi спустили пiдводний човен на перекисi водню, i здобули ще бiльш тотальну перевагу на морi.
  До кiнця сорок четвертого року нiмцi пiдкорили майже весь Близький Схiд i пiвнiч Африки. З'явилися на фронтi i першi танки серi¬ "Е", бiльш досконалi та прудкi.
  Черчiлль зiштовхнувся iз сильною опозицiгю. Його вимагали вiдправити у вiдставку. Рузвельт навiть ризикнув пiти на четвертий термiн. I перемiг молодий кандидат вiд республiканцiв.
  Гiтлер взимку та навеснi сорок п'ятого року просувався на пiвдень Африки. Захоплював дедалi новi територi¬. Одночасно готувався напад i на Британiю. Пiдводна вiйна ставала дедалi активнiшою та активнiшою.
  Настало лiто... Фрiци провели випробування нового танка Е-50. Ця машина не мала собi рiвних i могла вважатися непереможною. З'явився i Ю-287, реактивна машина найвищого класу. Пресували англiйцiв добряче. А потiм у серпнi пiшла висадка. Така зухвала операцiя. Британiя та три тижнi не протрималася. Взяли нiмцi Лондон i зареготали.
  Фюрер особисто пов'язував великi надi¬ iз серiгю "Е". Танки цiг¬ серi¬ вiдрiзнялися розташуванням двигуна i трансмiсi¬ разом, а коробки передач на моторi. Це дозволило ущiльнити компонування i зробити низькi силуети. Машини вийшли компактнiшi. Наприклад, САК Е-25 при вазi 26,6 тонн мала лобову броню в 120-мiлiметрiв пiд нахилом в сорок п'ять градусiв i 82-мiлiметрову бортову броню - плюс ковзанки.
  Це робило самохiдку непробивною для англiйських та американських гармат. А двигун у 700 кiнських сил давав дику швидкiсть та маневренiсть.
  Англiйцi були просто шокованi Е-25 з 88-мiлiметровою гарматою i буквально роздертi новою технiкою.
  Пiсля капiтуляцi¬ Британi¬ гiтлерiвцi у жовтнi захопили та Iсландi¬ - провiвши операцiю "Iкар". Американський гарнiзон капiтулював. У полонi було майже сто тисяч солдатiв.
  Америка звернулася до фюрера з пропозицiгю миру та подiлу сфер впливу. Проект iз атомною бомбою поки що не виходив, а фрицi вже на порозi.
  Гiтлер, зваживши всi за i проти вирiшив - наступати на Америку з обох бокiв. А саме використовуючи плацдарми в Аргентинi та Бразилi¬ з пiвдня. I через Гренландiю та Канаду з пiвночi. Дещо краще стало японцям, якi осво¬ли випуск за лiцензiгю ХЕ-162.
  США поки що не було достатньо богздатних реактивних лiтакiв. А флот зазнав величезних втрат вiд пiдводних човнiв. I кусав янкi, кусав. Гiтлер наполягав на тотальнiй вiйнi.
  Фюрер мав iнформацiю, що у США вже створено ядерний реактор та проводяться роботи з атомно¬ бомби. I наказав розчавити Америку.
  У хiд пiшла нова зброя - дисколети, якi невразливi для стрiлецько¬ збро¬, обтiчнi ламiнарним струменем.
  Вони топили кораблi та розпилювали лiтаки армi¬ США. Сорок шостий рiк пройшов у просуваннi нiмцiв та японцiв з пiвдня та висадженням у Канадi з пiвночi. Тобто, досить успiшно.
  Нiмцi мали танк Е-50, що перевершував на порядок i "Шермани", i "Першинги", i "Паттони".
  Потужний танк iз 105-мiлiметровою гарматою, висотою менше двох метрiв з лобовою бронею в 250-мiлiметрiв пiд нахилом, бортiв у 170-мiлiметрiв i теж пiд нахилом, при вазi машини у шiстдесят вiсiм тонн i двигунi газотурбiнному в 1500 дол. Така машина стала основним танком Третього Рейху i не мала собi рiвних. Американцi з ним не могли конкурувати.
  Щоправда, велика вага машини породжувала деякi проблеми. Тому з'явився i полегшений варiант машини у виглядi "Пантери"-4. Дана машина мала легшу, але цiлком достатню гармату в 88-мiлiметрiв, лобову броню в 150-мiлiметрiв пiд нахилом i 120-мiлiметрову бортову, при вазi в сорок шiсть тонн i двигунi в 1200 кiнських сил. Цей танк також перевершував "Першинги" та "Паттони", будучи близьким ¬м за вагою.
  Нiмцi просувалися успiшно. Захопили Торонто, Квебек. Зайняли разом з Японцями Венесуелу та Панаму. Потiм спустилися з пiвдня, Коста-Рiку, Нiкарагуа, Гондурас та Мексику. Фашисти змогли також атакувати США та з Пiвночi - вiдрiзавши Аляску. Потiм захопивши ¬¬ бiльшу частину.
  На початку сорок сьомого року, точнiше навеснi - майже вся Канада та Мексика виявилися захопленi гiтлерiвцями.
  Новi фашистськi танки надто перевершували американськi. А авiацiя тим паче! Проти ж дисколетiв - яких сильний ламiнарний струмiнь робив невразливими, взагалi не було в американцiв збро¬.
  Тож фашисти домiнували на полi бою. I автомат МР-54 був куди кращим за американський пiстолет-кулемета.
  Тож сили виявилися дуже нерiвними. Вiйна затягувалася лише тому, що американцi мали надто багато технiки та велике населення. Але дисколети буквально збивали рiзного роду лiтаки та iншi машини. Вони дiяли методом тарана - розвиваючи швидкiсть у п'ять-шiсть звукових.
  Так що демонстрацiя можливостей виявилася приголомшливою. Тут уже США та атомна бомба не допомагаг. А у Гiтлера сила Африки, Азi¬ та десяткiв мiльйонiв рабiв!
  Америку поступово затискають. За весну та лiто сорок сьомого року нiмцi захопили вже половину територi¬ США та всю Аляску. Так що янкi приходитимуть як шматок залiза на ковадлi.
  Восени впав Нью-Йорк, а на початку грудня Вашингтон. 25 грудня 1947 року саме на Рiздво США капiтулювали. Завершилася ще одна, дуже агресивна битва Друго¬ свiтово¬ вiйни. У Третього Рейху з'явилися новi танки серi¬ АГ - пiрамiдальнi. I залишалася ще й Росiя.
  Гiтлер посилено готувався до вiйни. Плануючи удар разом iз Японiгю. Кра¬на Вранiшнього Сонця вiдтворила серiю Е за лiцензiгю.
  I набрала до сво¬х вiйськ масу китайцiв.
  Але ось 20 квiтня 1949 року фашистська Нiмеччина напала на СРСР. Вже вдруге - використовуючи iноземнi дивiзi¬ пiрамiдальнi танки. А СРСР порiвняно недавно з'явився Т-54. Машина, яку, втiм, теж можна вважати звiром. Хоча й поступалася АГ-50 у захистi особливо бортiв та озброгннi. Т-54 також поступався i Е-50... Тобто обох видiв нiмецьких танкiв. Натомiсть важив менше, i був простiшим у виробництвi.
  Але нiмецькi машини виготовляли заводи половини свiту. I це давало Гiтлеру велику перевагу. Крiм того i радянська авiацiя поступалася кiлькiстю та якостям фашистам. Особливо в озброгннi, бронi та швидкостi. Фашисти набрали сили!
  Червона армiя звичайно теж сильна, але Мiг-15 ще тiльки-но став надходити у вiйська, i основний винищувач ЯК-9. Вже явно застарiлий i не здатний протистояти нiмецькiй авiацiйнiй силi. Танк IС-7 не пiшов у серiйне виробництво. Масовою машиною став IС-4, все ж таки не цiлком досконала машина, але наближаг за рiвнем захисту до Е-50. Правда нiмецька гармата 105-мiлiметрiв 100ЕЛ була бiльш потужною i богздатною, нiж 122-мiлiметрова у IС-4. Але основний радянський танк все ще Т-34-85, а Т-54 у меншостi. Поки що виходить порiвняно невеликими серiями.
  Нiмцi прорвали радянську оборону. I кинулися вперед. Хоча обороннi рубежi були потужнi. Але фрицi ¬х однаково проривали. I хоч i не надто швидко просувалися. У серединi травня впав Мiнськ.
  А до кiнця червня гiтлерiвцi пiдiйшли до Смоленська. Так що фашистам довелося пройти довгий шлях по трупах. Сам Смоленськ добре укрiплений i вiдбиваг штурми. На початку липня гiтлерiвськi полчища пiдiйшли до Кигва. У серединi серпня фашисти блокували Ленiнград. Одночасно японцi тиснули зi сходу. Оточили Владивосток. I взяли самура¬ Хабаровськ.
  Японiя мала свiй варiант скопiйованого Е-50, з потужною гарматою 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ, i лобовою бронею в 200-мiлiметрiв пiд нахилом. Ця машина перевершувала Т-54 в бронебiйностi збро¬ i трохи за рахунок бiльшого кута оптимального нахилу в захистi, особливо бортiв. I важив танк - близько п'ятдесяти тонн - важчий за Т-54 вагою в тридцять шiсть танк.
  Японiя теж пресувала i гнала у бiй китайцiв. Велику силу зiбрали самура¬.
  У вереснi гiтлерiвцi все ж таки взяли оточений з усiх бокiв Смоленськ i обiйшли Ки¬в. I стали просуватися сходом Укра¬ни. Ленiнграду довелося туго. Нiмцi пiдiйшли до Тихвiна. Обстановка загострилася. У жовтнi фашисти вступили до Криму. Стали просуватися до Москви. Оточили Вязьму та взяли Харкiв.
  Нiмецький АГ-50 це досконала машина - 250-мiлiметрiв похило¬ бронi з усiх ракурсiв та у виглядi пiрамiди. I двигун газотурбiнний у 2000 кiнських сил. Зброя посилаг снаряд iз урановим сердечником, що пробиваг радянськi танки навiть IС-4 з велико¬ дистанцi¬. Сильна гармата у нiмцiв. А сам танк непробивний для радянських гармат. I броня класна, цементована.
  Коротше кажучи, не справлялися радянськi танки iз такими монстрами. Навiть IС-7 спiшно знову у серiю запустили. Але користi вiд цього було мало. У листопадi гiтлерiвцi взяли Керч та блокували Севастополь. Взяли Вязьму, Орел, Калiнiн. Пiдiйшли до Тулi. Взяли i Тихвiн, що геро¬чно оборонявся. Залишилося до Москви все за п'ятдесят кiлометрiв.
  Сталiн явно запсихував. Спробуй ти встояти проти такого супротивника. Сiлен Вермахт. Але ось i грудень настав. Але фашисти готовi до зими i продовжують наступати.
  Ось узятий Ворошиловград, Бiлгород та Курськ! Нiмцi впритул пiдiйшли до Москви. У сiчнi впала Тула, i фрицi змогли оминути столицю i з пiвдня. У лютому остаточно замкнулося кiльце навколо Москви. Водночас фашисти взяли i Воронеж, розвернувшись до Сталiнграда.
  Сам Сталiн утiк у Куйбишев. Мабуть, розраховуючи затягнути опiр. Москва чинила опiр досить довго. Мiсто щось велике. Але у травнi столиця все одно впала. Нiмцi вже захоплювали Кавказ.
  Японiя прорвалася до Середньо¬ Азi¬. I багато чого там захопила. У червнi нiмцi взяли мiсто Горьке. Майже повнiстю пiдкорили Кавказ. У липнi впав, i Саратов... Сталiн постарiшав i був хворим. Берiя скористався з моменту i причепив вождя. I у серпнi 1950 року запропонував Нiмеччинi мир. Гiтлер погодився лише на капiтуляцiю. Берiя, розумiючи безглуздiсть подальшого опору, пiшов на це. Так завершилася друга свiтова вiйна. Гiтлер не став нападати на Японiю i правил ще кiлька рокiв.
  Змусив сво¬х колишнiх союзникiв увiйти до зони марки, i нав'язав кабальнi умови. Але 1 травня 1955 року у вiцi шiстдесяти шести рокiв став жертвою катастрофи свого реактивного лайнера. I при цьому говорили, що допомогли.
  Герiнг, який зловживаг наркотиками, помер ще ранiше. I новим регентом став Шелленберг, який замiнив Гiмлера. Останнiй трохи набрид фюреру.
  Гiтлер планував передати трон одному зi сво¬х численних нащадкiв. Але не встиг... Прямого спадкогмця не було. Шелленберг скористався з моменту i встановив свою особисту диктатуру. А заразом i провiв вiйну з Японiгю. Нанiс ядерний удар, i розтрощив кра¬ну Вранiшнього Сонця, застосувавши двомiснi пiрамiдальнi танки з пластмаси. I, зрозумiло, за кiлька мiсяцiв перемiг.
  Японiя була разом зi сво¬ми колонiями окупована. Встановилася всесвiтня гегемонiя Третього Рейху. Жорстока диктатура з нацiональною iмперiгю. Дещо тiльки були пом'якшенi умови до слов'ян. Tх визнали теж арiйцями, нехай навiть другого сорту.
  Шелленберг правило до вiсiмдесят шостого року, доки не помер. Виник новий культ... Пiсля Шелленберга правил Майнштейн син знаменитого фельдмаршала.
  Iмперiя розвинулася технологiчно та зайнялася космiчною експансiгю. Створено поселення на Мiсяцi, Марсi, Венерi, Меркурi¬, супутниках Юпiтера. Людство, вирiшивши жорсткими методами, внутрiшнi проблеми почало лiтати i до зiрок. Наука розвивалася швидше, нiж у реально¬ iсторi¬, так що всi НДI працювали в гдинiй упряжцi. I всесвiтнiй уряд стимулював дослiдження космосу.
  
  
  СВIТ ПI IВАНI ГРОЗНОМУ ЦАРI РОСIT
  Iван Грозний не був отругний, i в результатi його правлiння продовжилося.
  Спочатку великий цар таки одружився з англiйською принцеси. I заразом продовжив вiйну на сходi. Побудував кiлька мiст у Сибiру, зокрема i Тобольськ. Була вилита i цар-гармата.
  Потiм була невелика вiйна зi шведами. Цього разу поляки були з Росiгю на одному боцi. Вдалося досягти бiльшого, нiж у реальнiй iсторi¬, взявши штурмом Нарву, i знову вiдвоювавши мiста росiяни. Пiсля чого Iван Васильович наказав будувати в Устя Неви мiсто. Той самий, що й Петро Перший. Тiльки пiд назвою Андрiй-град. I це непогано.
  Росiяни згодом знову замирилися з поляками. I тi взяли Ревель. А царська армiя таки взяла Виборг i змiцнилася на пiвночi. Iван Грозний був сильний. А полководець Шуйський виявився досить талановитим i бiльш-менш у Росi¬ виходило... У царя народився син, названий Петром вiд англiйсько¬ принцеси. Дмитро загинув за неясних обставин. Помер i Федот. Тож у 1600 року, пiсля шiстдесяти семи правлiння коли помер Iван Грозних, новим царем став десятирiчний хлопчик Петро Перший. I вiн продовжив справу батька.
  Регентом за нього був Борис Годунов. Першi три роки видалися важкими через голод, холод i неврожа¬.
  Натомiсть потiм не було самозванцiв. I коли розпочалася нова вiйна з Рiччю Посполитою, Росiя була готова. З'явився новий полководець - Скопiн Шуйський. Вiн у реальнiй iсторi¬ був отругний молодим, але вже встиг проявити себе. А зараз i зовсiм було супер.
  Росiйськi вiйська за командуванням Петра Першого вже 1608 року здобули кiлька перемог i звiльнили Полоцьк i Мiнськ. Потiм дiйшли до Бреста, взяли наступного року у Вiльно. Далi було звiльнено i Ки¬в.
  Росiйськi вiйська били полякiв. Взято було i Гродно, i росiйськi вiйська дiйшли до Галичини.
  Але все добре пiдлягаг i випробуванню. У вiйну вступила Швецiя. Tм навiть удалося взяти Виборг. Але шведи було розбито, i росiйськi вiйська Виборг повернули.
  Потiм царська армiя взяла й Львiв. I росiйськi во¬ни пiдiйшли до Варшави.
  Поляки запропонували Росi¬ свiт: повертаючи всi землi що колись належали Ки¬вськiй Русi. Але Петро Перший продовжив вiйну. Були взятi i Варшава та Кракiв. Царство польське стало частиною Росi¬.
  Пiсля чого тимчасово настало затишшя. Захоплене слiд було переварити.
  Росiйськi вiйська через десять рокiв 1620 року рушили на Крим. I пiдкорили це ханство, i взяли Азов. I отримали вихiд i до Чорного моря. Османська iмперiя пробувала воювати, але зазнавала поразки за поразкою.
  Росiйськi вiйська на чолi зi Скопiн-Шуйським взяли в 1625 Стамбул. I це було найбiльшим успiхом царсько¬ армi¬.
  Османська iмперiя розпалася i росiяни ще десять рокiв ¬¬ завойовували. Поки в 1636 р. не впав Алжир, остання не зайнята частина iмперi¬. Так Росiя стала найбiльшою i за територiгю та населенням кра¬ною свiту. Петро Перший реформував Православ'я, ввiвши багатоженство i вiдмовившись вiд Тро¬ць, а головним посланником Всевишнього зробивши росiйського царя. Росiя в 1640 напала на Iран i його захопила. Потiм росiйськi частини увiйшли до Iндi¬. Пiдкорили незабаром i ¬¬. Дiйшли також до Тихого океану. До 1653 р. Росiя вже взяла частину Iндокитаю. I розпочалася вiйна з Маньчжурською iмперiгю.
  У 1660 роцi Петро Перший помер, i на престол зiйшов його онук Петро Другий. Йому було рокiв двадцять п'ять. I вiйна пiшла успiшнiше. I в 1670 роцi було завершено завоювання Китаю. А десять рокiв пiдкорили i Японiю, i Корею.
  Царська Росiя також зайняла весь Iндокитай, дiйшовши до Сiнгапуру. Одночасно росiяни почали рухатися Африкою. 1700 року помер Петро Другий. I царем став Iван П'ятий його син. Цьому царевi вже було тридцять вiсiм рокiв. Вiн завоював i Австралiю, i продовжував рух Африкою. Пiдкорив майже весь Чорний континент. I 1725 року помер, передавши владу Петру Третьому. Той остаточно завоював Африку. А потiм вторгся до Iталi¬. I ¬¬ пiдкорив без особливих проблем. Пiсля чого Росiя почала вiйну i за Америку. Бо¬ перемiщувалися. Пiсля Петра Третього в 1751 став на престол Олександр Перший. Вiн завоював Нiмеччину та бiльшу частину Америки. У 1781 роцi Олександр Другий вступив на престол. Невдовзi 1789 року у Францi¬ сталася революцiя. I цар Олександр Другий та ¬¬ захопив. А 1803 року була захоплена i Iспанiя з Португалiгю. У 1810 р. зiйшов на престол Микола Перший. Вона завершила захоплення останнiх у свiтi територiй i остаточно в 1825 встановив всесвiтнг росiйське правлiння.
  Так от i закiнчився перiод роздробленого миру та смути. Наука почала розвиватися бурхливими темпами. Релiгiю було модернiзовано. I церква офiцiйно вiдмовилася вiд вчення про кiнець свiту. Навпаки стали вчити - людина сама коваль свого щастя, i буде у свiтi добре, i просто чудово! I в 1833 роцi людина вперше злiтала в космос. То справдi був новий етап досягнень династi¬ Рюриковичiв.
  В 1841 вiдбувся i полiт на Мiсяць. Це найвища подiя в iсторi¬ людства!
  Люди пiдкорюють космос. На Марс злiтали 1853 року. I це був чудовий полiт. А через тридцять рокiв всi планети Сонячно¬ системи вже вiдвiдали космонавти. У 1880 роцi було засновано перше селище на Мiсяцi. I це згодом стало справжнiм мiстом.
  У 1895 роцi на Венерi прижилися першi рослини, якi були покращенi генетично.
  На Марсi було засноване перше постiйне поселення, i почали розводити овець та корiв.
  Нехай навiть у закритих примiщеннях.
  1902 року стартувала перша мiжзоряна експедицiя до Альфа-Центавра. Зорелiт летiв двадцять рокiв, i досяг зiрки, облетiв ¬¬ i потiм повернув назад... Люди, що летiли туди, вперше були зануренi в штучний сон, який уповiльнював усi процеси в органiзмi. Не анабiоз, а скорiше глибша форма звичайного сну. Причому люди увi снi рухалися i ¬хнi м'язи не атрофувалися.
  В 1915 стартувала друга мiжзоряна експедицiя до зiрки Сiрiус, i вона повинна була приземлитися на планетi, теоретично придатно¬ до освогння.
  Зрозумiло, що приземлилася, i вперше люди прогулялися на планетi за межами сонячно¬ системи. Життя правда не знайшли, зате виявили деякi кориснi копалини та найпростiшi бактерi¬.
  Крiм того, на цiй планетi ще опинилися i золотi розсипи i це круто!
  Потiм стали лiтати частiше ... У 1941 роцi вперше зорелiт перевищив швидкiсть свiтла ... Зрозумiло Ейнштейн не мав рацiю. Можна рухатися навiть теоретично до безкiнечно¬ швидкостi. Втiм, i гравiтацiя перевищуватиме швидкiсть свiтла в десять трильйонiв разiв.
  I це стало прологом до створення космiчно¬ iмперi¬. До 2001 року вже було створено кiлька сотень поселень на рiзних планетах галактики.
  На деяких навiть знаходили поклади алмазiв та iншо¬ цiнно¬ руди.
  У 2020 роцi розпочалася перша експедицiя за межi галактики.
  Це теж дуже вражаючий результат. У людськiй галактицi будь-яка цивiлiзацiя не була виявлена. Форми життя на планетах зустрiчалися, але найпримiтивнiшi. Навiть двостатевих рослин та тварин не виявили.
  Втiм, вченi так i казали. А священики навiть намагалися на цьому спекулювати говорячи - що без Бога життя неможливе! I багато хто в це вiрив. Самозародження життя справдi малоймовiрне. Але експерименти показали, що створення складних кислот у принципi можливе. Хоча вони розпадаються. I бактерi¬ можуть бути. I шукали ¬х. Але щоб виникли двi статi? Тут потрiбна цiла серiя мутацiй, та ще щоб це збереглося.
  Та в галактицi нiде двi чи три статi не з'явилися. I лише найпростiшi форми життя була на планетах. I це далеко не на всiх. Багато планет навiть подiбнi за клiматом iз Землею залишилися безлюдними. Зате правда самих планет виявилося чимало. I мiсць заселення у галактицi вистачало. Якщо далеко планета, вiд зiрки можна i пiдтягнути. Якщо близько - навпаки, вiддалити.
  Прогрес та наука дозволяли пiдкорювати будь-якi вершини.
  Вiдкриття термокваркового синтезу дало з одного грама матерi¬ видобувати енергiю порiвнянну зi спалюванням двадцяти мiльярдiв тонн кам'яного вугiлля. А це такi здiбностi. А термопреонновий синтез дозволяв отримати енергiю в два мiльйони разiв бiльше, нiж термокварковий.
  Людство успiшно розвивалося... У 2100 роцi вже з'явилися швидкостi здатнi пролiтати галактику буквально за добу. I це взагалi здорово. У 2200 роцi були створенi першi двi планети та зiрка з невелико¬ кiлькостi матерi¬.
  У 2300 роцi, через вiдкриття iндивiдуально¬ рiчки часу, доведено можливiсть воскресiння людини, при стовiдсотковому збереженнi особистостi. У 2400 роцi люди змогли почати перший полiт в iнший всесвiт.
  У людському всесвiтi були виявленi планети з видами життя в двi статi i навiть унiкальна планета з фтору з трьома способами життя. Також були виявленi вищi тварини з примiтивною мовою, релiгiгю i навiть подобою писемностi.
  У 2500 роцi вилучено першу людину з потоку часу. I тепер смерть була остаточно переможена. Люди осво¬ли всесвiт з бiльш нiж зi 100 секстильйонами зiрок.
  У 3000 роцi, вперше був створений цiлий всесвiт всього з декiлькох атомiв.
  Одночасно вiдбувалося воскресiння померлих. Iшла суперечка - всiх воскрешати чи нi? Вирiшили, що воскресити треба абсолютно всiх. Навiть злочинцiв, але ¬х перевиховувати та тримати пiд контролем.
  4000 року процес вилучення з рiчки померлих завершився. Всi люди, що будь-коли жили на планетi Земля, набули безсмертя. Процес створення всесвiтiв було поставлено на потiк.
  5000 року всi закони фiзики пiдкорилися людству. Всесвiти могли створювати навiть немовлята. Люди втiлювали тепер у реальнiсть всi сво¬ фантазi¬.
  Воскресенi з мертвих теж створювали всесвiт i швидко навчалися цього.
  У 10000 року людство винаходило новi закони фiзики, бiологi¬, хiмi¬. Усi здiбностi в людей виникли, як можливостi втiлювати фантазi¬. Виникло абсолютне загальне щастя та благоденство.
  
  ЗЕНОН ПОЗНЯК ПРЕЗИДЕНТ БIЛОРУСIT
  У Бiлорусi¬ у виборах 1994 року сталася трагедiя. Основного кандидата вiд опозицi¬ Олександра Лукашенка було вбито внаслiдок замаху. I в результатi В'ячеслав Кебич позбавився небезпечного конкурента. Але весь електорат Лукашенко, що це справа прем'гра. I взяв i проголосував за Зенона Позняка!
  I в першому ж турi з великою перевагою перемiг Зенон Позняк. Кандидат iсторичних наук, лiдер БНФ i навiть вождь. Особистiсть безумовно харизматична. I вiдрiзнягться залiзною волею жорсткiстю.
  Зенон Позняк першими сво¬ми кроками став закривати росiйськi школи та обмежувати росiйську мову. Потiм було змiнено закон про вибори, i БНФ отримав бiльшiсть у парламентi. Згодом Позняк провiв референдум. Про iнтеграцiю з ¦вропою, про статус Бiлорусько¬ мови як гдино¬ державно¬. I скасував страту, i вiдгородився вiд Росi¬. Зенон Позняк проголосив: Бiлорусiя буде у НАТО та в ¦вросоюзi.
  Прихiд влади Зенона Позняка вплинув i на Росiю. Олександр Лукашенко, як вiдомо, пiдтримав на виборах 1996 року ¦льцина, тим самим допомiг йому вибратися на другий термiн. Зенон Позняк був проти тих i iнших.
  В результатi ¦льцин програв вибори, i президентом Росi¬ став Геннадiй Зюганов. Але полiтика Росi¬ майже змiнилася. Зюганов продовжив реформи i був звинувачений сво¬ми подiльниками в опортунiзмi. I це справдi стало серйозно.
  Але Зюганов зумiв утримати владу. I вибрався на новий термiн. Мало того було скасовано обмежувально на два термiни в Росi¬. I в Бiлорусi¬ Зенон Позняк скасував обмеження на два термiни. У 1999 роцi Бiлорусь вступила до НАТО. Росiя на словах комунiстична, насправдi також йшла шляхом прозахiдно¬ орiгнтацi¬. Мало того Геннадiй Зюганов виявився навiть прозахiднiшим за ¦льцин.
  Вiйни у Югославi¬ не було. Тому що Росiя не пiдтримала Слободана Мiлошевича i той одразу пiшов на поступки, i справа не дiйшла до бойово¬ операцi¬. I кiлька тисяч життiв збереглися, як i непоганi вiдносини з Росiгю та НАТО.
  У Чечнi також вiйни не було. Зюганов змiцнив режим Масхадова, який проводив дедалi бiльше проросiйський курс. Щоправда, в Афганiстанi загрожували талiби. Але в Америцi стався теракт, i вiйська НАТО розбили Талiбан. А 2005 року Росiя вступила сама до НАТО. Геннадiй Зюганов став близьким другом Америки.
  Але час минав... У 2008 роцi вибухнула свiтова криза. У Росi¬ почалися заворушення радикальних лiвих. Вони звинувачували Зюганова та КПРФ у зрадi та вiдходi вiд Ленiнських iдеалiв. Найяскравiшим лiдером опозицi¬ став Сергiй Удальцов. Але скинути Зюганова не вдалося. Комунiсти самi стали буржуями та капiталiстами. Приймали закони пiд себе та утримували владу. Зенон Позняк теж був незмiнним президентом, але завзято вiдданий США. I тому незважаючи на авторитарнiсть, вiн цiлком Америку влаштовував. I його хотiли скинути лише радикальнi лiвi.
  Росiя проводила проамериканський курс... Зюганов, на вiдмiну вiд ¦льцина та Путiна, був слухняний Америцi. Тим бiльше, саме те, що вiн комунiст це i робило його бiльш проамериканським. Тому що йому було легше грати на патрiотизмi.
  ¦вросоюз незабаром включив до свого складу Росiю. та iншi кра¬ни СНД. I ось Зюганов коли пройшов у 2016 роцi на черговий термiн, правлячи вже двадцять рокiв i вибравшись вшосте, на нього на¬хали. Мовляв голубчик мiй, скiльки можна сидiти на тронi? Це вже й непристойно! Може час i пiти. Але Зюганов не хотiв iти. I вибори 2020 проходили вже пiд епiдемiю коронавiрусу. I одночасно i в Росi¬, i в Бiлорусi¬. I Зюганову, i Зенону Позняку було вже сiмдесят шiсть рокiв. Але вони вперто чiплялися за владу. I не хотiли йти.
  У Бiлорусi¬ в економiцi все-менш було нормально. Але коронавiрус загострив проблеми. I новi лiвi пiдняли прапор революцi¬. I звинуватили Зенона Позняка у масових фальсифiкацiях виборiв.
  У Росi¬ також хвилювання лiвих. I Зюганов уже на сьомий термiн вибрався... Але теж пiд шум коронавiрусу i не зовсiм чесно. I тут також народ бунтував. Але полiцiя поки що бунти пригнiчувала.
  Зенон Позняк заявив, що можливо його термiн буде останнiм i вiн поступиться свогю посадою молодшим. I що справдi у двадцять шiсть правлiння це занадто багато.
  Але треба впоратися iз коронавiрусом. I потiм буде знову щасливе та веселе життя.
  Зюганов також заявив, що його сьомий термiн буде останнiм. А загалом сiм термiнiв приносять щастя. I буде у Росi¬ комунiзм. А створять вакцину i стане всiм легше.
  I це люди слухали... Справдi, в Росi¬ жити начебто й непогано. Комунiсти дали бiльше свободи, нiж за Путiна. Наприклад, спиртне продавалося ночами. I пиво в кiосках, а його рекламу на телебачення не заборонили. I з тютюном було м'якше. I вже навiть стали марихуану легалiзувати. I одностатевi шлюби.
  Останнг, до речi, Зюганов сам особисто пробивав. Тим бiльше, навiть сам Римський Папа запропонував дозволити вiнчати подiбнi шлюби, що в цiлому викликало складну реакцiю. Але ЗМI здатнi впливати на громадську думку.
  Подекуди вже легалiзувалася проституцiя. Та у Росi¬ свободи ставало дедалi бiльше. I комунiсти стали завзятими лiбералами. I це звичайно ж дива у решете.
  Але загалом природно. Геннадiй проводив бiльш прозахiдну полiтику, нiж спадкогмець ¦льцина Путiн. У тому числi й тому, що був комунiстом.
  I це логiчно.
  Комунiсти також продовжували полiтику приватизацi¬, збiльшували приватну власнiсть економiки.
  Зюганов загалом проводив курс на дружбу з Китагм. I це йому почасти вдавалося.
  Але й США була дружба та гаряча... Трамп до влади не прийшов. I була Хiлларi Клiнтон. T¬ обрали на другий термiн. У США коронавiрус при жiнцi-президентi не розвинувся так сильно, як за Дональда Трампа.
  I взагалi Америка була на небаченому пiдйомi. Багато хто говорив: вищi сили заохочую жiнкам. I справдi як можна у щастя обдiлити слабку пiдлогу, або точнiше прекрасну пiдлогу. I коронавiрус при жiнцi-президент пощадив США.
  Зенон Позняк деякi реформи в Бiлорусi¬ здiйснив. Провiв приватизацiю власностi, знизив податки, розвинув приватний бiзнес. I ще вiдновив полiцiю i реабiлiтував усiх фашистських прислужникiв. Насамперед Островського. I зрозумiло центральну раду, пiдняв на прапор.
  Гiтлера стали видавати та вихваляти. I радянськi пам'ятки руйнуг. У тому числi Ленiну. А натомiсть вулицi стали називати на честь полiца¬в. I тут, звичайно ж, це був круто.
  З Укра¬ною вiдносини найтеплiшi. У Мiнську вулицю назвали iм'ям Степана Бандери. I ще одну вулицю iм'ям Джохара Дудагва. Знiмалися фiльми про бiлоруських нацiоналiстiв. А росiйська мова обмежена. Але повно¬ заборони немаг. Так i в Росi¬ прозахiдний режим, i вона в ¦вросоюзi та НАТО.
  ¦вросоюз розширився i став ¦вро-Азiатським союзом. Жити у Бiлорусi¬ було непогано у матерiальному планi. Свободи також було багато. Дуже багато нагадувало ¦вропу. Система формально багатопартiйна, але домiнуг БНФ.
  Компартiя в Бiлорусi¬ також г, але вона формальна, i кишенькова опозицiя.
  З Росiгю вiдносини бiльш-менш стерпнi. А iз поляками навiть дружба.
  Замiсть рубля ходить талер, який приблизно дорiвнюг ¦вро. Iнфляцiя майже нульова.
  Люди загалом бiльш-менш Позняком задоволенi. Зарплата понад тисячу доларiв. Безробiття низьке, цiни практично не зростають. Росiйська мова також зустрiчагться. Навiть вiдкрили подекуди росiйськi школи.
  Спиртне дешеве, i продагться цiлодобово в кожному кiоску. Як, втiм, i порнографiя доступна. В Iнтернетi г повна свобода.
  А кому ще Ленiн i потрiбний? Замiсть нього колишнi полiца¬ стали в пошанi. I Зенон Позняк цим пишагться.
  Герб Бiлорусi¬ Погоня, а прапор Бiлий-Червоний-Бiлий. Усiм загалом щось непогано.
  Збудували дюжину атомних електростанцiй та продають електрику до ¦вропи. Водночас i Бiлорусi багато дорiг побудовано i автобанiв.
  Будуються i храми, особливо багато католицьких. I католики в Бiлорусi¬ в особливiй пошанi.
  У Мiнську був навiть збудований найбiльший у свiтi католицький костел. I Зенон Позняк цим дуже пишався. А костел був справдi дуже гарний iз золотими куполами, за традицiгю Православ'я. Римський папа та Московський патрiарх провели кiлька зустрiчей та об'гдналися у дружбi у Христi.
  Цiкаво, але Садам Хусейн не був повалений, а лiг пiд Америку, ставши ¬¬ покiрним васалом. I це, звичайно ж, було великою несподiванкою. Зрозумiло було хтось сильний, той i править.
  Китай дещо пригальмував свiй розвиток. I в ньому також народ хвилюгться, хоче демократичних змiн.
  Свiтовi, звичайно ж, залишилися проблеми. Але якось легше i спокiйнiше. Зенон Позняк, який вибрався вуж не сьомий термiн, обiцяв пiсля його закiнчення пiти, i дати дорогу молодим. Може, навiть i жiнцi. I що всiма було сприйнято позитивно.
  А мiнiстр закордонних справ Росi¬ вже чверть столiття - Володимир Жириновський. Який дуже любить, принаймнi на словах Америку, права людини та захiднi цiнностi.
  
  ПРИМIТНИЙ СВIТ ЦАРСЬКОT РОСIT
  Адмiрал Макаров не загинув... Просто трохи змiстився шлях броненосця "Петропавловськ", i легендарний флотоводець залишився живим. Та й корабель не постраждав.
  Лише на кiлька метрiв корабель пройшов лiворуч, i лише така дрiбниця вiдразу змiнила долi iмперi¬ та всiг¬ планети Земля.
  Адмiрал Макаров продовжував посилено тренувати росiйську ескадру i використовувати новаторськi прийоми. Проходили стрiльбища, вiдновлювалися пошкодженi кораблi.
  Тут адмiралу запропонували цiкаву пастку. Оскiльки ескадра Того весь час проходила по тому самому маршруту то можна було б на ¬¬ шляху розкидати мiни. У реальнiй iсторi¬ один мiноносець розкидав зв'язки мiн i два броненосцi потонуло. А тут розкидали мiни цiла дюжина мiноносцiв. I в результатi пiдiрвалося пiвтора десятки японських кораблiв.
  Виникла панiка, i росiйська ескадра атакувала самура¬в, якi в панiцi вели безладну пальбу. I в результатi потопила ще дюжину кораблiв. I сам адмiрал Того потрапив у полон. Сила Японi¬ на морi була пiдiрвана. Але на цьому ще не скiнчилося.
  Адмiрал Макаров продовжував переслiдування самура¬в, доки не потопив усi ¬хнi кораблi. I Японiя виявилася беззахисною. T¬ вiйська в Коре¬ були розгромленi та капiтулювали.
  Але свiту самура¬ не схотiли. I царська армiя висадилася у метрополi¬. I дивовижне диво. Куропаткiн виявився зовсiм не бездарнiстю, а здiбним полководцем. Розгромив японцiв i полонив Мiкадо. Внаслiдок чого Росiя захопила кра¬ну вранiшнього сонця цiлком. А потiм пройшов референдум, i Японiя стала росiйською губернiгю. А Микола Другий додав у свiй титул - японський мiкадо.
  Монголiя, Манчжурiя, Корея стали росiйськими губернiями. Царська армiя значно зросла.
  Росiя уникла спаду, що з революцiгю. I ¬¬ економiка була розвиненiша, а армiя численна. Не було нi бунтiв, нi безглуздо¬, нiкому непотрiбно¬ Держдуми. У царськiй Росi¬ з'явилися власнi танки, нехай навiть i легкi, зате спритнi. I бiльш потужнi гармати, i бiльше багнетiв, шабель, кулеметiв. Непоганим озброгнням виявилася росiйська новацiя: тачанка.
  Танки перед вiйною встигли ввiйти в серiю, i вплинули на хiд вiйни. Адмiрал Макаров ще живий i цiлком здоровий. I командував росiйським флотом громячи нiмцiв на морi.
  Вiйна почалася 1914 року i вiд початку пiшла для царсько¬ Росi¬ успiшно. Чисельно переважаючi, росiйськi частини з легкими танками "Мiсяць"-2 трощили нiмцiв. I це йшло безперервно. Куропаткiн розбив Нiмеччину, Брусилов Австро-Угорщину. I вiйна закiнчилася до грудня взяттям Берлiна.
  Туреччина, яка теж встигла вступити у вiйну, була розгромлена. I царська Росiя упевнено перемогла.
  Перша свiтова вiйна була переможною та справжнiм трiумфом. Царська Росiя одержала великi територi¬. Клайпеду, Галичину, Познань, Кракiвську область. А також царство Чеське, Словацьке, Угорське. Румунiя розширила свою територiю, але стала росiйським васалом. Югославiя також стала васалом Росi¬.
  Туреччина була подiлена та зникла з полiтично¬ карти свiту. Мала Азiя, пiвнiч та центр Iраку, пiвнiч Сирi¬ та Палестини стали Росiйськими. Але головне повернувся Константинополь та протоки.
  Як розширилася царська iмперiя.
  Але це ще не все. Росiя та Британiя роздiлили ще й Саудiвську Аравiю. Потiм Iран - центр i пiвнiч вiдiйшов до Росi¬. А далi й Афганiстан.
  I це спричинило подiл територiй.
  Економiка Росi¬ за царя Миколи другого швидко розвивалася. I навiть велика депресiя 1929 року iмперi¬ Романових майже не торкнулася. I ось у 1932 роцi Микола Другий користуючись тим, що США економiчно сильно ослабли зажадав повернути Аляску. Америка вiдповiла вiдмовою. I 1 сiчня 1933 року почалася вiйна мiж Росiгю та США.
  На боцi Америки виступила Канада. Тихоокеанським флотом командував гiдний учень адмiрала Макарова Колчак. Який покрив себе славою.
  Росiйськi танки були найкращими у свiтi, лiтаки сильнiшi за всiх. I флот найдосконалiший. А плюс ще й гелiкоптери, якi були на той момент лише у Росi¬.
  Все було в царя. А Америка вiдверто слабка. У не¬ танкiв мало тi застарiлi. Авiацiя слабка та застарiла. I лише морський флот бiльш-менш численний. I пiшла вiйна вiд самого початку в самi ворота. Тим бiльше що в Росi¬ побудували залiзницю до само¬ Чукотки. I постачання набагато покращало.
  Сильними наступниками Брусилова i Куропаткiна стали Денiкiн, Корнiлов, Врангель, Краснов та Калейдiн. Вони показали себе найсильнiшими командирами.
  А росiйськi танки не мали собi рiвних i так поперли. Американцi танкiв мали мало, та й тi були застарiлi та слабкi. Авiацiя теж застарiла та слабка. I лише вiйськово-морський флот г досить численним. Але, зрозумiло, i якiсть i досвiдом, i кадровою пiдготовкою радянському поступагться.
  Та й Колчак видатний флотоводець. I це треба сказати дуже круто.
  Гелiкоптери Сiкорського теж вкрай сильнi та руйнiвнi. I це справляг враження.
  США недовго протрималися. Трохи бiльше нiж половина року. У дуже сильна та численна росiйська армiя. До того ж пiд контролем царсько¬ iмперi¬ вже бiльшiсть Китаю. I це давало дуже велику чисельнiсть армi¬. I вона пригнiчувала кiлькiстю та якiстю.
  США стали губернiгю Росi¬, як i Канада. I Росiйська iмперiя стала набагато сильнiшою.
  I ¬¬ економiчний потенцiал став переважним i першим у свiтi. Ось це мiць.
  Щоправда, була ще й фашистська Нiмеччина. 1937 року Гiтлер пригднав до себе Австрiю. I його iмперiя уклала союз з Iталiгю та Британiгю. Хоча iз Францiгю були розбiжностi. Микола Другий був схильний до германофiльства. Але Гiтлера жартували на схiд... Але фюрер сам побоювався могутнього СРСР. I запропонував подiлити колонi¬ Францi¬, Бельгi¬, Британi¬ та Голландi¬. Муссолiнi також виявив готовнiсть бути разом iз Росiгю. I внаслiдок цього склалася коалiцiя центральних держав.
  I ось 1 вересня 1939 року Нiмеччина напала на Францiю, Бельгiю та Голландiю, а разом з ними i на Британiю. А царська Росiя атакувала колонi¬ в Азi¬ i далi Африку. Муссолiнi вступив у вiйну пiзнiше, трохи почекавши. Царська Росiя просувалась успiшно, захоплюючи колонi¬ англiйцiв в Азi¬ та Тихому океанi, а також французiв. За першi два мiсяцi були захопленi Iндiя, пiвдень Iрану, i майже весь Iндокитай, i бiльшiсть володiнь англiйцiв та французiв на Близькому сходi. Царська армiя вступила до ¦гипту.
  Нiмцi на свогму фронтi окупували бiльшу частину Бельгi¬, частину Голландi¬, частково вклинилися у Францiю. Але великого успiху не досягли. Нiмеччина ще була добре готова до вiйни. Противник перевершував чисельнiстю вiйськ, i особливо особовим складом та артилерiгю. А кадрових дивiзiй у союзникiв було ще бiльше.
  Тим паче чудовий план який у реальнiй iсторi¬ був реалiзований у 1940 роцi не був розроблений. I нiмцi наступали по-старому i менш успiшно.
  Ще через мiсяць росiйськi вiйська захвалили все в Азi¬ та Тихому океанi i висадилися в Австралi¬. На пiвднi захопили Близький Схiд. I ще ¦гипет, вторгнувшись до Ефiопi¬, Судану, Лiвi¬ i так далi.
  Нiмцi просунулися, трохи загрузнувши в боях з французами. Щоправда, взяли Брюссель.
  Гiтлер звернувся по допомогу до царя Миколи Другого. Той погодився. Але спочатку росiяни проводили захоплення Африки. Тут головна проблема - рельгф мiсцевостi, розтягнутiсть комунiкацiй, вiдсутнiсть дорiг. I це заважало сильнiше, нiж нечисленнi вiйська союзникiв.
  Росiяни ще за три мiсяцi захопили всю Африку, i змогли встановити гегемонiю.
  А потiм уже в березнi 1940 року росiйсько-нiмецькi вiйська почали наступ на Париж. За пiвтора мiсяцi Францiя була захоплена.
  А в серпнi 1940 року висадка в Британi¬... Лондон упав, за два тижнi Англiя та Уельс були захопленi.
  Вiйна завершилася окупацiгю всiх колонiй i домiнiонiв союзникiв i Британi¬. Минув подiл свiту. Росiя отримала майже всi колонi¬ союзникiв. Нiмеччина повернула собi загублене в першу свiтову вiйну, i кордони на заходi 1914 року, а також Намiбiю. Iталiя отримала Ефiопiю та Тунiс. Бельгiя та Голландiя та Люксембург були включенi до складу Третього Рейху з деякою автономiгю. Францiя та Британiя втратили всi колонi¬, i визнали над собою заступництво Росi¬. Так завершилася ця вiйна.
  У сiчнi 1941 року Микола Другий поправивши у славi понад сорок шiсть рокiв помер, увiйшовши в iсторiю як найбiльший росiйський монарх усiх часiв i народiв. Йому успадковував його син Петро Олексiйович, або Петро четвертий у вiцi дев'яти рокiв. При ньому очевидно було засновано регентство.
  Росiя стала свiтовим гегемоном, i ¬¬ армiя незлiченна. Вже 1943 року перший росiйський космонавт злiтав у космос.
  А 1949 року злiтали росiяни на Мiсяць... Але це ще лише початок космiчно¬ гонги. Все було б добре, але...
  Гiтлер не втримався i 20 квiтня 1953 року напала на Росiю, розпочавши вiйну. На його боцi виступив Син Муссолiнi, також Франко та Салазар. I вони рушили на царську Росiю.
  Тепер i у онука Миколи Другого з'явилася можливiсть проявити себе та заслужити на всесвiтню славу.
  Нiмцi, звичайно ж, тiльки спочатку змогли вклинитися. А потiм росiйськi вiйська пiдтягнувши додатковi сили, завдали контрудару. Iшов цiлком успiшний наступ та Iталiю. Муссолiнi-молодший швидко посипався. В Африцi iталiйцiв теж швидко били. За першi два мiсяцi царська армiя розгромила Iталiю i захопила всi колонi¬ супротивника в Африцi. I вiдкинула нiмцiв до Одера.
  Потiм знову наступ i у серпнi було взято Берлiн. А потiм наступ i на початку листопада 1953 Третiй Рейх був повнiстю зайнятий. Гiтлер встиг втекти до Аргентини. Але його переслiдували росiйськi вiйська. I ось 1954 року вся Латинська Америка пiдкорена. Гiтлера знайшли у лютому 1955 року. Був суд... I 20 квiтня 1956 року фюрера повiсили.
  Так завершилася ця невдаха кар'гра тирана. Петро четвертий вирiшив провести унiфiкацiю i всi кра¬ни включити до складу Росiйсько¬ iмперi¬ об'гднавши людство. I це дуже багатьом сподобалося.
  I ось гдина iмперiя унiтарного типу оформилася у 1970 роцi. Одна велика кра¬на - Росiя.
  I йде процес освогння сонячно¬ системи та космосу. I все стаг бiльш мирним i передбачуваним.
  I ось уже 1975 росiйськi космонавти вже на Плутонi. I всi планети Сонячно¬ Системи пiдкоренi.
  А далi польоти в космос та до зiрок. I цi польоти дуже вражаючi.
  Ось у 2000 роцi розпочалася перша мiжзоряна експедицiя. I за десять рокiв долетiли до першо¬ планети Сiрiус.
  А у 2022 роцi вперше була на зорельотi перевищена швидкiсть свiтла. I це чудово.
  До 2500 року людство заселило галактику.
  До 3000 року люди долетiли до краю всесвiту.
  До 4000 року вiдкрили iндивiдуальнi рiчки часу, отримавши ключ до безсмертя i воскресiння мертвих.
  До 5000 року навчилися створювати всесвiти i пiдкорили собi всi основнi закони фiзики.
  До 10000 року, люди воскресили всiх померлих, i повнiстю оволодiли тагмницями свiтобудови i стали практично всемогутнiми, створюючи всесвiт. Серед воскресненого виявився i Адольф Гiтлер. Його вiдправили до в'язницi на перевиховання.
  До 20000 року, в гiпермегавсесвiтi люди-демiурги панують. Вони гiпервсемогутнi та абсолютно щасливi. Усi люди не просто вiдродженi з мертвих, а й взагалi нiколи не вмирали. Досягнуто абсолютне безсмертя. Усi бажання виконуються. I взагалi все так чудово, що можливостi у всiх людей практично безмежнi!
  
  СОН ГIТЛЕРА ЗНОВУ ЗМIНЮ¦ IСТОРIЮ ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ
  Американськi вiйська наприкiнцi лютого на початку березня витiснили з Гондурасу. Бо¬ перейшли на пiвдень Мексики. Знаменита четвiрка дiвчат змiнила танк, на нову модифiкацiю Е-50. Машина i справдi ультрасучасна, керована джойстиками, порiвняно легка 65 тонн при двигунi 1550 кiнських сил.
  Броня лобова 250-мiлiметрiв, бортова 170, та ще й пiд iстотним нахилом. Але через це дiвчатам у танку дещо тiсно. Тут не так зручно як в "Тигрi"-2, так машина ущiльнилася i особливо компоновочна схема. Але тепер танк не пробити американським танкам, навiть при стрiльбi в борт в упор. Такий захист здатний витримати та пострiл IС-2.
  Дiвчата радiснi та машина йде цiлком спритно. Герда натискаючи на кнопки джойстика, вимовляг:
  - Оце машинка! Справдi шедевр!
  Шарлота у вiдповiдь зауважуг:
  - Дуже вже борти похилi i люк вузький, майже немаг верху. Таку машинку не пробити, але вона не зручна!
  Герда з натхненням помiтила:
  - Зате ефективна! I капiтально непробивна!
  Магда вiдповiла з посмiшкою:
  - Як ми бачимо, Бог заступагться Нiмеччинi!
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Перемоги здобувагмо ми самi! I в цьому г суть нашо¬ стратегi¬!
  Герда захоплено помiтила:
  - Ще недавно танк "Лев" нам здавався межею досконалостi. А зараз машина легша на двадцять п'ять тонн, перевершуг "Лев" i в озброгннi, i в бронюваннi, особливо в ходових якостях. Тож Америцi нас не зламати!
  Шарлота розреготалася i заявила:
  - Та не зламати! Ми всiх зламагмо!
  Ось у прицiлi Магди з'явився "Шерман". Дiвчина послала снаряд просто в цiль. Розколола машину.
  Все ж таки треба визнати, що американцi в танкобудуваннi помiтно вiдстали. "Шерман" явно не тягне у боях, а "Першинг" лише трохи його краще. Тим бiльше "Першинги", що з'явилися в серi¬ лише на початку сорок п'ятого року, i за сво¬ми параметрами схожi на ранню модель "Пантери". Е-50 пробиваг американцiв на дистанцi¬ понад п'ять кiлометрiв.
  Дiвчата дуже гордi такою перевагою свог¬ збро¬. I насвистують пiсеньки.
  Магда знову стрiляг, пробиваг, цього разу екранований "Шерман" i цвiрiнькаг:
  - Розiгнали м'яч i помчали схопитися!
  Навiть екрани "Шерману" не допомогли. А нiмецький танк собi ¬де. Тисне гусеницями пiхотинцiв. Дiвчата насвистують пiсеньки на губних гармошках. Плюхаг собi пiд ковзанками кров. Танк рухагться досить швидко, у нього та гусеницi бiльш досконалi та прохiднi, при цьому порiвняно легкi.
  Дiвчата посвистують... Герда зауважуг:
  - Мексика - це остання кра¬на на шляху до США. Ми вже стiльки рiзних столиць взяли. I стiльки кра¬н пiдкорили! Почали перше завоювання з Австрi¬ i тепер рухагмось на Мехiко! Наша вiйськова компанiя це славна компанiя!
  Христина логiчно вiдповiла:
  - Насамперед ми перевершугмо наших супротивникiв в органiзованостi. Невелика кра¬на - це Нiмеччина. Нiмцi г найбiльш дисциплiнованим i високоорганiзованим народом свiту. Плюс ще тоталiтарний нацiонал-соцiалiстичний режим. Що теж додало нам сили та обмеженостi. - Дiвчина провела босою нiжкою, по легованiй бортовiй бронi корпусу та продовжила. - Потiм генiальнi обдарування наших полководцiв i насамперед Гiтлера. Ми розбили наших супротивникiв частинами. А потiм знайшли i найкращу у свiтi технiку. Тож тепер на нас чекаг попереду трiумф! А Третiй Рейх розкриваг крила над свiтом!
  Шарлота рацiонально помiтила:
  - Найгiрше було взимку сорок другого року. Ми зазнали поразки в Африцi та пiд Москвою. Залишили Тихвiн i Ростов-на-Дону. I навiть Харкiв був захоплений порадами. А у вiйну проти нас вступили США. Ось тодi здавалося: що чаша терезiв хитнулася не на нашу користь i попереду замаячила прiрву. Але ж весна принесла нам новi перемоги. I з того часу все пiшло на нашу користь!
  Магда вистрiлила. Збила американську зброю i прочирикала:
  - Але все ж таки без втручання вищих сил, наша армiя не змогла б досягти таких успiхiв! Перемагаючи переважаючих ворогiв! У цьому г правиця Божа!
  
  Герда розсмiявшись, вiдповiла:
  - Згодна, що Божа! Але не Бога: Авраама, Iсаака та Якова! А мабуть арiйського, гдиного i Всемогутнього Бога! Того, що створив всесвiт i сво¬м народом обрав нiмцiв!
  Шарлота кивнула i пiдтвердила:
  - Звичайно! Бог Iсаака не наш Бог! I якби гвре¬ були справдi народом Божим, ми б не перемагали! А якщо так, то твоя Бiблiя Магда - це брехня! I настав час тобi вiдмовитися вiд християнства, на користь арiйського моноте¬зму!
  Слова Шарлоти звучали, мов автоматнi черги.
  Христина додала:
  - I це скидагться на зраду, бути християнкою. Адже виходить ти за пацифiзм - вдарили тебе по правiй щоцi, пiдстав лiву!
  Герда вважала за потрiбне додати:
  -I вважагш, що порятунок вiд юде¬в! А це взагалi - схоже на зраду!
  Магда несмiливо заперечила:
  - Я так не вважаю! Моя думка Бог один! I не гврейська, i не арiйська!
  Шарлота гаркнула у вiдповiдь:
  -Як це не арiйська! Тiльки арiйський i не менше!
  Герда примирливо додала:
  - А ще й технiка! Ось iз чого ми починали? Мали у вереснi 1939 року лише шiсть танкових дивiзiй. I майже всi танки легкi, менше двадцяти тонн. Зараз у нас я сама не знаю, скiльки дивiзiй, а ми ¬демо на найкращому танку у свiтi. Наша машина не маг собi рiвних у озброгннi, у бронюваннi, ходових якостях i при цьому ще не помiтна за вагою.
  Я пам'ятаю випробування першого "Тигра", тодi на день народження Гiтлера 20 квiтня 1042 року.
  Дiвчина зробила паузу i, перевiвши подих, продовжила.
  - Тодi "Тигр" уже був найкращим танком свiту. Але його ходовi якостi не можна визнати задовiльними. Але гармата давала гарний бiй, а броня для того моменту цiлком влаштовувала. Та й сам танк добре розгортався, що компенсувало низьку швидкiсть обертання башти!
  А в сороковому роцi ми поступалися Францi¬ та Британi¬ як танки, i ¬х кiлькостi. Але ж перемогли! У сорок першому роцi у СРСР були кращi танки Т-34 та КВ, нiж нашi, та в кiлька разiв бiльше машин! Але ми все одно перемогли! А мораль - технiка та розум! I дух важливий!
  Христина вiдзначила, потираючи об педаль голу п'яту:
  - Якщо ми з найгiршими танками перемагали, то й зараз переможемо! Звичайно, що нас було спочатку менше, нiж ворогiв. Тепер ми зiбрали орду! Що нам може стати на завадi виграти?
  Герда вiдповiла з усмiшкою:
  - Думаю, найголовнiшi проблеми позаду! У нас навiть у чисельностi тепер
  Перевага. Не думаю, що компанiя проти США зiткнеться iз проблемами.
  Шарлота логiчно помiтила:
  - Не вiрю в те, що в Америцi щось проти нас знайдеться! T¬ "Шерман", просто гарматне м'ясо, а "Першинг", лише трохи краще. Поки проти нашого танка, вони не мають знарядь!
  Герда вважала за потрiбне додати:
  - I в реактивнiй авiацi¬ у них нема чим наших соколiв крити. Причому маючи стiльки рабiв, i ми й числом не поступагмось янкi!
  Христина iз цим погодилася:
  - Обладнання у нас - вся ¦вропа та частина СРСР. А робочих рук - половина свiту! Ми перевели нашi заводи на тризмiнний режим роботи i будугмо новi заводи! Американцi не зможуть дати нам асиметрично¬ вiдповiдi за рахунок кiлькостi. У них немаг тривiально тако¬ велико¬ кiлькостi робочих рук!
  Шарлота хихикнула i посунула колiном у крiсло, пробурчала:
  - Не буде у них симетрi¬! - Дiвчина вистрiлила по "Гранту" та додала. - А якщо й стане випускатися технiка, то тiльки для набору бойових рахункiв нами!
  Магда несмiливо помiтила:
  - Але коли життя... Тобто життя вчить, що не треба вирiшального моменту розслаблятися!
  Герда з цим погодилася, i повернувши босими пальцями важiль, пробуркотiла:
  - А ми до кiнця бережемо пильнiсть!
  Шарлота втягнула свiй рельгфний прес i нагадала:
  - Ми пройшли тривалий шлях... Вiд скромного Т-1 до гiганта Е-200. I це, звичайно, вiхи геро¬чного походу! Так само i наш танк нiколи не пiде на метал!
  Нарештi, дiвчатам попалася цiла дюжина американських танкiв. Вiсiм "Шерманов", два "Гранта" та два "Першiнги". Остання машина мала нижчий силует i не така помiтна. Потрапити у високий танк легше. Дiвчата стрiляли по черзi. Вони всi влучнi та з чудовою реакцiгю. Загартованi та навченi. Якi пройшли значну частину Друго¬ свiтово¬ вiйни i побували в рiзних кра¬нах свiту. Це справдi дiвчата найвищого класу.
  I "Шермани" почали першими вибухати. А вiдстань понад п'ять кiлометрiв. Американцi поки що ¬хню машину i дiстати не можуть.
  Стрiляючи, Герда вiдзначила:
  - Гармата у нас оптимальна! Пробиваг все з дистанцi¬ реального бою i досить великий запас снарядiв. Ось 128-мiлiметрова буде гiрша.
  Магда з цим погодилася. Вистрiливши та розбивши "Шерман" дiвчина вимовила:
  - Запас снарядiв для такого калiбру г нижчим. Але в принципi i 88-мiлiметрова зброя, в принципi, непогана!
  Шарлотта пальнула i вставила:
  - Дивлячись ще навiщо!
  Герда жорстко гаркнула:
  - А цей "Шерман" та "Пантера" вiзьме. Думаю 75-мiлiметрова гармата з довгим хоботом, могла б ¬х пошкодити!
  Христина вистрiлила, застосувавши голу ногу, i рикнула:
  - Та й запас снарядiв був би вищим!
  Магда теж пальнула, натискаючи на джойстик босими пальчиками. Останнiй "Шерман" осел. Наступний удар перевели на Гранди. Цей танк вже наскiльки застарiв i ще гiрше броньований, нiж "Шерман". Втiм, у Америки спочатку з танками було набагато гiрше, нiж у Нiмеччини. У сороковому роцi США мали лише 502 танки, та й то багато застарiлих. Але вже в сорок першому роцi американцi випустили понад три тисячi танкiв. I з'явився "Шерман". Що можна сказати про цю машину? По лобовому бронюванню вона навiть трохи перевершувала Т-34-76, i трохи поступалася у забiйнiй силi гармати. Та й у ходових якостях. Зате оптика i оглядовiсть куди краща за радянськi.
  Потiм з'явився вже в сорок четвертому роцi "Шерман" М 4. Танк порiвнянний у бронюваннi та озброгннi з Т-34-85 i дещо поступагться простий "Пантере" i дуже "Пантере"-2. Ще пiзнiше з'явився "Шерман" свiтлячок, з бiльш довгоствольною 17 - фунтовою гарматою. Ось цей танк перевершував радянський Т-34-85 у озброгннi, але був не надто масовим.
  Iснувала i екранована модифiкацiя "Шермана" з найгiршими ходовими якостями, важчою, але з бронею в 152 - мiлiметри. Але теж не наймасовiша. Поки що нiмкенi траплялися лише стандартнi М4.
  Але "Грандами" покiнчено, i тепер порiвняно новий танк "Першинг".
  Герда запропонувала:
  - Давайте пiдiйдемо трохи ближче. У цього монстра броня може бути товщою!
  Шарлота зневажливо скривилася:
  - Не турбуйся! У нього всього 102 мiлiметри. Машина важить сорок двi тонни, але сильна пiшла вiд "Шермана"!
  Герда хихикнула i запропонувала:
  - Тодi стрiлягмо!
  Магда простягла свою точену, босу нiжку. Скiльки рiзних гострих, колких каменiв, розпеченого пiску пустель, колючок джунглiв, снiгiв Росi¬ пiзнали ¬¬ голi, пружнi, витонченi пiдошви. Натиснула довгими, рiвними з перламутровими нiгтиками пальчиками на кнопку джойстика.
  I випустила бронебiйний iз урановим сердечником снаряд. I прочирiкала з посмiшкою:
  - Хай буде вам свiтло!
  105-мiлiметрова гармата маг величезну руйнiвну дiю. I "Першинг" втратив половину вежi.
  Герда струснула високим, пружним грудьми i помiтила:
  - На жаль, "Тигр" такого не мiг! У нього не вистачало ударно¬ сили! Але все одно, вiн кращий, нiж "Шерман".
  Магда скептично помiтила:
  - Дивлячись який. Якщо на "Свiтлячок" навiсити екрани, то вiн буде не гiрший за "Тигра", в лоб захищений навiть краще!
  Герда сердито махнула головою нiжкою. Вистрiлила по танку. I добивши останнiй "Першинг" додала:
  - Наш "Тигр" все одно дорожчий, усiх цих захiдних екзотик, i росiйських збочень. Я вiрю в нашу перемогу, навiть iз танками Т-4, хай буде так!
  Дванадцять машин дiвчата переклацали наче насiння. По них навiть не вистрiлили. Аж надто велика вiдстань, для американських гармат.
  Дiвчата ¬дуть та посмiюються. Добре ¬м.
  Шарлота знову заводить знайому шарманку:
  - Нi, Магдо! Тобi слiд раз i назавжди вiдмовитись вiд Християнства. Iнакше ти будеш потенцiйною зрадницею!
  Дiвчина iз золотистим волоссям заперечила:
  - Нi! Я вiддана Третьому Рейху, але й вiд Iсуса Христа не зречуся!
  Герда шльопнула голою пiдошвою свiй гарною, мускулистою ноги по бронi i помiтила:
  - А вiд Христа не слiд зрiкатися! Тiльки треба визнати, що вiн по тiлу був нiмець, а не гврей i все буде гаразд!
  Магда з усмiшкою вiдповiла:
  - Нiмець... Але як бути зi свiдченням Бiблi¬?
  Герда жорстко заявила:
  - Потiм тобi Бiблi¬! Якщо г Майн Каф!
  Магда заперечливо хитнула головою:
  - Майн Каф не божественне одкровення. А праця однiг¬ людини, хай навiть i видатно¬! Я ж вiрю тому, що походить вiд Бога!
  Тодi всi войовницi хором крикнули:
  - Наш Бог - Адольф Гiтлер!
  Магда вiдважно вiдповiла:
  - Але ж не Гiтлер завоював i створив всесвiт!
  Герда сердито стукнула свогю круглою п'ятою по бронi i заявила:
  - А це вже нами не обговорюгться! Хто створив свiтобудову, час покаже!
  Шарлотта запропонувала:
  - Давайте дiвчатка краще поставимо собi питання - що робитимемо пiсля вiйни?
  Христина посмiхнулася i припустила:
  - Пiдемо в бiзнес! Це найкраще, що ми можемо зробити!
  Герда згiдно кивнула, свогю бiлою головою:
  - Звiсно, в бiзнес! Чи може бути знiматимемося в кiно?
  Магда посмiхнулася i запропонувала:
  - А що? Це непогане продовження кар'гри! Адже фiльми це чудово!
  Герда посмiхнулася, провела долонею сво¬м рельгфним пресом i помiтила:
  - А ти б когось зiграла? Ангела чи що?
  Магда з важким виглядом, сказала:
  - А чому б i нi? Адже в мене потрiбна зовнiшнiсть. Я б розповiла про Iсуса Христа всiм вiруючим! Це була б рятiвна рiч!
  Герда заперечливо замотала головою i роз'яснила:
  - У новiй арiйськiй релiгi¬ немаг такого поняття, як порятунок. Насправдi суть наказу арiйцю - служити Рейху. А рештi - пiдкорятися арiйцям! Тож ми не рятугмося, а панугмо!
  Крiстiна це дiвчина з мiдним, але з домiшкою жовтизни волоссям пiдтвердила:
  - Та ми панугмо i завойовугмо! У цьому свiтi ми у вiйськах Третього Рейху. У цьому в нас буде своя армiя. I завойовуватимемо iншi всесвiти. Все в цьому свiтi щодо... Думаю i там буде вiйна, i бенкети, i магтки! Погднання насолоди свiтом, та захоплюючо¬ гри у вiйну!
  Шарлота це дiвчина з мiдно-червоним волоссям, вiдповiдно кивнула:
  - Звичайно! Бо справдi мирне життя нудне... Ми так звикли воювати, що для нас це стало хлiбом!
  Герда поправила напарницю:
  - Швидше навiть повiтрям! Або водою змiшаною iз солодким вином!
  Магда сумно промовила:
  - Шкода... Iнодi на мене накочуг хвиля жалю. Адже вбивати iнших погано. Ми завдагмо бiль та страждання! Якого дiтям без батька!
  Герда похитала головою, помiтивши:
  - Усi ми ризикугмо! Але втечешся! Людина все одно смертна! I якщо подумати, чи так уже суттгвi тридцять-сорок рокiв у масштабах вiчностi? I вiчне життя!
  Магда зiтхнувши вiдповiла:
  - Ну, якщо фiлософськи дивитися, то так воно i г... Але реально маленьким дiтям вiд цього не легше!
  Шарлота струснувши мiдно-червоною шевелюрою, прошипiла:
  - Уяви, що вони недолюдини! Просто тварини i тобi полегшаг!
  Магда, струсивши з вiй сльозинку, вiдповiла:
  - Але ж i тварин шкода! Ех...у якому свiтi ми живемо! Все просто безжально! I править бал смерть!
  Шарлота з натиском сказала, пишучи на ходу:
  Нехай рiчки кровi
  Течуть по Землi,
  Нехай стогнуть вiд болю
  Пожежi скрiзь!
  I нехай зла смерть,
  Править лютий бал,
  Вам усiм померти,
  Сатана вас до вiдповiдi покликав!
  Нехай вихор пожираг,
  Потiк людських тiл...
  Планета страждаг
  Пануг свавiлля!
  Герда перервав свою напарницю, прикривши голою нiжкою, ¬¬ червоний рот. Блондинка-термiнатор вигукнула:
  - Ну, навiщо так песимiстично! Ось скiнчиться вiйна i планета зацвiте, як сад. Я думаю вже трохи лишилося. Америка це ще пiвроку, ну найбiльший рiк. Потiм додамо Росiю, i залишиться лише Японiя. Але це для нас справа недовга. Найбiльше, через три роки припиняться всi вiйни... I люди вже бiльше нiколи не вбиватимуть один одного!
  Христина уточнила:
  - У всякому разi, на вiйнi... Думаю, настане час i дуже скоро, коли у свiтi залишиться тiльки одна iмперiя. I тодi, принаймнi, не буде вогн. I думаю, завдяки розвитку сiльського господарства та iдеально¬ нiмецько¬ органiзацi¬ через кiлька рокiв зникне i голод. Потiм усiм буде збудовано житло. - Дiвчина мiдно-жовтим волоссям i мускулистою, струнко та iдеально пропорцiйною фiгурою говорила iз захопленням. - Потiм розвинеться медицина i буде покiнчено iз хворобами. Ми полетимо в космос, розселятимемося по рiзних свiтах. Переможемо старiсть. Всi люди будуть молодими та красивими, наче казковi ельфи. А може, в космосi на нас чекають новi вiйни. Такi зорянi iз трирукими прибульцями. I смiливо боротимемося за iде¬ фашизму у всьому всесвiтi!
  Шарлота з променистою усмiшкою на вустах проспiвала:
  - За свiтле завтра ми боротимемося... Давай цiлуватися!
  Магда вже оптимiстичнiше заявила:
  - Але так воно вже краще! Чи не вiчнi вiйни, а мирне творення!
  У цей час машина на¬хала на мiну. Танк струснуло. Лопнув ковзанку, i машина трохи сповiльнилася. Герда викликала по рацi¬ ремонтну бригаду. Пошкодження не позбавило танк ходових якостей, але трохи знизило швидкiсть. Тому ковзанка маг замiнити швидко. Тут розташування пiдвiски iнше - зручнiше для ремонту, нiж шаховий порядок характерний для "Тигрiв" та "Пантер".
  Тим бiльше, дiвчата iз задоволенням порозiм'ялися в джунглях. Чому не купуватись у рiчцi. Танк, звичайно, мiсце спекотне, навiть кондицiонер не справлягться. Тут все ще пiвдень Мексики - тропiки, i в березнi досить спекотно. Але загалом погода райська.
  Рiчка виявилася поряд i дiвчата поринули в не¬. Крокодилiв можна не боятися. Тут iде вiйна, i вся живiсть давно розбiглася. Вода тепла i в нiй пригмно плавати. Дiвчата попливли i, Герда милуючись берегами джунглiв, помiтила:
  -Все-таки наш свiт не позбавлений принади! Ймовiрно, було б добре стати безсмертною наче горець, i все жити разом iз людством спостерiгаючи його розвиток. I полiтати космосом!
  Христина кивнула, серйозно промовивши:
  - Рай без грiха, вкрай нудний... Нi стан у казино програти, а ще краще виграти, не полювати. Та й вiйна захоплюг...
  Шарлотта припустила:
  - Думаю, скоро винайдуть iгри, якi можна буде на екранi зображати - такi ось вiйськовi!
  Магда з посмiшкою помiтила:
  - Вам би все руйнувати!
  Христина взяла i заспiвала:
  - Руйнування це пристрасть ... Все одно яка влада!
  Герда хрипучи i пирхаючи, заспiвала:
  - Перед собою хочу бачити порожнечу! У нiй я побудую свiй замок, свою мрiю!
  Шарлота хихикнула i запропонувала:
  - Нi, це звичайно здорово воювати! Але ще найкраще перемагати!
  Христина вигукнула на все горло:
  - Сама правиця небесна допомагаг Нiмеччинi. Наша арiйська вiра, наш неповторний моноте¬зм! I те, що не вбиваг нас, робить сильнiше!
  Герда хлюпнула водою i вiдповiла:
  - Так ми стали сильнiшими! Жаль тiльки наткнулися на протитанкову мiну.
  Христина задумливо промовила:
  - А як захистити гусеницi?
  Герда знизала мускулистими плечима:
  - Не знаю...
  Шарлота рацiонально помiтила:
  - Вiд снарядiв ¬х захищають щитками, а вiд мiн... Хiба що робити з товщi, щоби не рвалися!
  Герда схитнула головою:
  - Тодi ходовi якостi через зростання ваги впадуть. Ось зробити б танк лiтаючим!
  Магда пiдтвердила:
  - Саме так! Щоб лiтав танк у повiтрi i не падав! I розвивав швидкостi п'ятсот миль на годину!
  Шарлота плескалася, повiдомила iнформацiю:
  - Я чула, що наш флот маг особливi кораблi, якi лiтають трохи, не торкаючись води! I вони розвивають швидкiсть гвинтового винищувача i можуть перевозити десант, а також завойовувати панування на морi! Ось така авiацiя на морi зробить нас непереможними!
  Герда поправила свою напарницю:
  - А ми вже непереможнi! Це зробить нас супернепереможними!
  Шарлота обернулася на спину, забила голими, точеними нiжками в повiтрi i проворкувала:
  - Коли ми гдинi ми непереможнi! Ми дiвки арiйцi, у серцях сво¬х убивцi!
  I красуня пiрнула глибше у воду. Пропливла трохи в товщi. Плеснула по босих п'ятах подругам, i виринула. Пустила фонтан води, проворкувавши:
  - Ось гарна весна у тропiках! Вода немов парне молоко!
  Герда жартома заспiвала:
  - Африка жахлива так, так, так .... Африка небезпечна так, так, так! Не ходiть дiвчинки, до Африки гуляти!
  Красунi розреготалися. Ковзанка вже встигли помiняти - ремонтнi бригади на висотi. I дiвчата з усього розмаху заскочили до танка. Силует Е-50 досить низький i сама машина не надто помiтна. Войовницi врубали газотурбiнний двигун та за кiлька секунд набрали швидкiсть.
  Шарлота, танкiстка зi стажем, помiтила:
  - Все ж таки газотурбiнний двигун куди краще дизельного. Вiн i компактнiший, i розганяг танк швидше. У нашо¬ машини - чудова маневренiсть!
  Герда жартома, заспiвала:
  - Був безтурботний i на¬вний, дiвки босий юний погляд... Все навколо здавалося дивним - триста рокiв тому!
  Христина з натхненням помiтила:
  - Нi! Наш командир вражаг почуттям гумору... Хоча справдi здагться з початку вiйни нiби минули сторiччя... - Дiвчина провела долонею по сво¬х високих, пружних грудях i продовжила. - У той же час часом ловиш себе на вiдчуттi, нiби це було вчора! Ех все-таки життя людей коротке i якось непомiтно минаг!
  Герда люто помiтила:
  - Але ж ми не старi? У нас повно сили та енергi¬! I наш шлях вiд перемоги до
  Перемоги!
  Магда вистелила по кулеметнiй вежi, знесла американський осередок, i проворкувала:
  - Та я вiрю в нашу перемогу... Тим паче зараз, коли у нас усi козирi. Але не ставитимемо вiзка попереду коня!
  Герда зi зiтханням згадала:
  - Альберт... Я ось сумую за цим хлопчаком... Дивно закохатися в сопляка, хай навiть i рослого, з статурою Аполлона!
  Шарлота логiчно помiтила:
  - I менi Альберт сподобався. У ньому якась особлива краса. I взагалi пiдлiтки, коли в них ще фiзiономi¬ не вкрилися бородою, а риси обличчя не завершили формування - вiдрiзняються особливою красою. I головне вони ще не такi меркантильнi, люблять тебе, а не тво¬ грошi!
  Христина рацiонально помiтила:
  - Ми всi чотири настiльки гарнi, що чоловiки насамперед люблять нашi тiла. А скiльки ми магмо - це вже нашi прибутки!
  Герда логiчно промовила:
  - Бути жiнкою простiше! Помани собаки, i вiн сам схопиться в лiжко. Принаймнi поки що ти молода. То нiколи не залишишся без чоловiка. Tх залучати найпростiше. А ось чоловiковi, щоб укласти жiнку в лiжко слiд постаратися.
  Шарлота гхидно вiдповiла:
  - Адже не тебе... Ми не надто вибагливi!
  Герда негативно мотнула свiтлою головою:
  - Не зовсiм так! Я люблю чоловiкiв молодих, гарних, фiгуристих. I з ким потрапило не лягаю. Як правило, вибираю атлетично складених. Якийсь iз пузом навiть генерал мене не приваблюг. А ми можемо обирати!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Ось повi¬ на панелi, вибирати не доводиться. I пузатого обслужить, i плешивого, i старого... Це, звичайно, мiнус ¬¬ професi¬!
  Герда серйозно вiдповiла:
  - Можна пiти в солдатський бордель... Тодi всi тво¬ клiгнти будуть молодi та стрункi. I рiзноманiтнiсть i бiльш-менш привабливi... Я, наприклад, красивому чоловiковi нiколи не вiдмовляю!
  Христина хихикнула i проворкувала:
  - Так... Рiзноманiтнiсть заводить! Секс вимагаг рiзних страв та спецiй. Ми молодi баби i любимо молодих... Бажагмо спортивних партнерiв iз мускулистими тiлами. А комусь доводиться мати справу з не такими вже й красивими чоловiками. Цим жiнкам можна лише поспiвчувати!
  Шарлотта заспiвала з надривом:
  - У раба чоловiка перетворюг краса... I пiсля смертi вiр не знаходжу спокiй, я душу дияволу вiддам за нiч з тобою!
  Магда пальнула, по американськiй самохiдцi "Вiдьма" i прочирикала:
  - Грiх, який цей наш секс поза шлюбом... Краще залишити хтивi думки!
  Шарлотта сердито вiдповiла:
  - I ти стогнала вiд оргазмiв не гiрше за нас ... Так не варто нюнi розводити ханжа.
  Герда струснула високим, пружним грудьми i помiтила:
  - На жаль, "Тигр" такого не мiг! У нього не вистачало ударно¬ сили! Але все одно, вiн кращий, нiж "Шерман".
  Магда скептично помiтила:
  - Дивлячись який. Якщо на "Свiтлячок" навiсити екрани, то вiн буде не гiрший за "Тигра", в лоб захищений навiть краще!
  Герда сердито махнула головою нiжкою. Вистрiлила по танку. I добивши останнiй "Першинг" додала:
  - Наш "Тигр" все одно дорожчий, усiх цих захiдних екзотик, i росiйських збочень. Я вiрю в нашу перемогу, навiть iз танками Т-4, хай буде так!
  Дванадцять машин дiвчата переклацали наче насiння. По них навiть не вистрiлили. Аж надто велика вiдстань, для американських гармат.
  Дiвчата ¬дуть та посмiюються. Добре ¬м.
  Шарлота знову заводить знайому шарманку:
  - Нi, Магдо! Тобi слiд раз i назавжди вiдмовитись вiд Християнства. Iнакше ти будеш потенцiйною зрадницею!
  Дiвчина iз золотистим волоссям заперечила:
  - Нi! Я вiддана Третьому Рейху, але й вiд Iсуса Христа не зречуся!
  Герда шльопнула голою пiдошвою свiй гарною, мускулистою ноги по бронi i помiтила:
  - А вiд Христа не слiд зрiкатися! Тiльки треба визнати, що вiн по тiлу був нiмець, а не гврей i все буде гаразд!
  Магда з усмiшкою вiдповiла:
  - Нiмець... Але як бути зi свiдченням Бiблi¬?
  Герда жорстко заявила:
  - Потiм тобi Бiблi¬! Якщо г Майн Каф!
  Магда заперечливо хитнула головою:
  - Майн Каф не божественне одкровення. А праця однiг¬ людини, хай навiть i видатно¬! Я ж вiрю тому, що походить вiд Бога!
  Тодi всi войовницi хором крикнули:
  - Наш Бог - Адольф Гiтлер!
  Магда вiдважно вiдповiла:
  - Але ж не Гiтлер завоював i створив всесвiт!
  Герда сердито стукнула свогю круглою п'ятою по бронi i заявила:
  - А це вже нами не обговорюгться! Хто створив свiтобудову, час покаже!
  Шарлотта запропонувала:
  - Давайте дiвчатка краще поставимо собi питання - що робитимемо пiсля вiйни?
  Христина посмiхнулася i припустила:
  - Пiдемо в бiзнес! Це найкраще, що ми можемо зробити!
  Герда згiдно кивнула, свогю бiлою головою:
  - Звiсно, в бiзнес! Чи може бути знiматимемося в кiно?
  Магда посмiхнулася i запропонувала:
  - А що? Це непогане продовження кар'гри! Адже фiльми це чудово!
  Герда посмiхнулася, провела долонею сво¬м рельгфним пресом i помiтила:
  - А ти б когось зiграла? Ангела чи що?
  Магда з важким виглядом, сказала:
  - А чому б i нi? Адже в мене потрiбна зовнiшнiсть. Я б розповiла про Iсуса Христа всiм вiруючим! Це була б рятiвна рiч!
  Герда заперечливо замотала головою i роз'яснила:
  - У новiй арiйськiй релiгi¬ немаг такого поняття, як порятунок. Насправдi суть наказу арiйцю - служити Рейху. А рештi - пiдкорятися арiйцям! Тож ми не рятугмося, а панугмо!
  Крiстiна це дiвчина з мiдним, але з домiшкою жовтизни волоссям пiдтвердила:
  - Та ми панугмо i завойовугмо! У цьому свiтi ми у вiйськах Третього Рейху. У цьому в нас буде своя армiя. I завойовуватимемо iншi всесвiти. Все в цьому свiтi щодо... Думаю i там буде вiйна, i бенкети, i магтки! Погднання насолоди свiтом, та захоплюючо¬ гри у вiйну!
  Шарлота це дiвчина з мiдно-червоним волоссям, вiдповiдно кивнула:
  - Звичайно! Бо справдi мирне життя нудне... Ми так звикли воювати, що для нас це стало хлiбом!
  Герда поправила напарницю:
  - Швидше навiть повiтрям! Або водою, змiшаною iз солодким вином!
  Магда сумно промовила:
  - Шкода... Iнодi на мене накочуг хвиля жалю. Адже вбивати iнших погано. Ми завдагмо бiль та страждання! Якого дiтям без батька!
  Герда похитала головою, помiтивши:
  - Усi ми ризикугмо! Але втечешся! Людина все одно смертна! I якщо подумати, чи так уже суттгвi тридцять-сорок рокiв у масштабах вiчностi? I вiчне життя!
  Магда зiтхнувши вiдповiла:
  - Ну, якщо фiлософськи дивитися, то так воно i г... Але реально маленьким дiтям вiд цього не легше!
  Шарлота струснувши мiдно-червоною шевелюрою, прошипiла:
  - Уяви, що вони недолюдини! Просто тварини i тобi полегшаг!
  Магда, струсивши з вiй сльозинку, вiдповiла:
  - Але ж i тварин шкода! Ех...у якому свiтi ми живемо! Все просто безжально! I править бал смерть!
  Шарлота з натиском сказала, пишучи на ходу:
  Нехай рiчки кровi
  Течуть по Землi,
  Нехай стогнуть вiд болю
  Пожежi скрiзь!
  I нехай зла смерть,
  Править лютий бал,
  Вам усiм померти,
  Сатана вас до вiдповiдi покликав!
  Нехай вихор пожираг,
  Потiк людських тiл...
  Планета страждаг
  Пануг свавiлля!
  Герда перервав свою напарницю, прикривши голою нiжкою, ¬¬ червоний рот. Блондинка-термiнатор вигукнула:
  - Ну, навiщо так песимiстично! Ось скiнчиться вiйна i планета зацвiте, як сад. Я думаю вже трохи лишилося. Америка, це ще пiвроку, ну найбiльший рiк. Потiм додамо Росiю, i залишиться лише Японiя. Але це для нас справа недовга. Найбiльше, через три роки припиняться всi вiйни... I люди вже бiльше нiколи не вбиватимуть один одного!
  Христина уточнила:
  - У всякому разi, на вiйнi... Думаю, настане час i дуже скоро, коли у свiтi залишиться тiльки одна iмперiя. I тодi, принаймнi, не буде вогн. I думаю, завдяки розвитку сiльського господарства та iдеально¬ нiмецько¬ органiзацi¬ через кiлька рокiв зникне i голод. Потiм усiм буде збудовано житло. - Дiвчина мiдно-жовтим волоссям i мускулистою, струнко та iдеально пропорцiйною фiгурою говорила iз захопленням. - Потiм розвинеться медицина i буде покiнчено iз хворобами. Ми полетимо в космос, розселятимемося по рiзних свiтах. Переможемо старiсть. Всi люди будуть молодими та красивими, наче казковi ельфи. А може, в космосi на нас чекають новi вiйни. Такi зорянi iз трирукими прибульцями. I смiливо боротимемося за iде¬ фашизму у всьому всесвiтi!
  Шарлота з променистою усмiшкою на вустах проспiвала:
  - За свiтле завтра ми боротимемося... Давай цiлуватися!
  Магда вже оптимiстичнiше заявила:
  - Але так воно вже краще! Чи не вiчнi вiйни, а мирне творення!
  У цей час машина на¬хала на мiну. Танк струснуло. Лопнув ковзанку, i машина трохи сповiльнилася. Герда викликала по рацi¬ ремонтну бригаду. Пошкодження не позбавило танк ходових якостей, але трохи знизило швидкiсть. Тому ковзанка маг замiнити швидко. Тут розташування пiдвiски iнше - зручнiше для ремонту, нiж шаховий порядок характерний для "Тигрiв" та "Пантер".
  Тим бiльше, дiвчата iз задоволенням порозiм'ялися в джунглях. Чому не купуватись у рiчцi. Танк, звичайно, мiсце спекотне, навiть кондицiонер не справлягться. Тут все ще пiвдень Мексики - тропiки, i в березнi досить спекотно. Але загалом погода райська.
  Рiчка виявилася поряд i дiвчата поринули в не¬. Крокодилiв можна не боятися. Тут iде вiйна, i вся живiсть давно розбiглася. Вода тепла i в нiй пригмно плавати. Дiвчата попливли i, Герда милуючись берегами джунглiв, помiтила:
  -Все-таки наш свiт не позбавлений принади! Ймовiрно, було б добре стати безсмертною наче горець, i все жити разом iз людством спостерiгаючи його розвиток. I полiтати космосом!
  Христина кивнула, серйозно промовивши:
  - Рай без грiха, вкрай нудний... Нi стан у казино програти, а ще краще виграти, не полювати. Та й вiйна захоплюг...
  Шарлотта припустила:
  - Думаю, скоро винайдуть iгри, якi можна буде на екранi зображати - такi ось вiйськовi!
  Магда з посмiшкою помiтила:
  - Вам би все руйнувати!
  Христина взяла i заспiвала:
  - Руйнування це пристрасть ... Все одно яка влада!
  Герда хрипучи i пирхаючи, заспiвала:
  - Перед собою хочу бачити порожнечу! У нiй я побудую свiй замок, свою мрiю!
  Шарлота хихикнула i запропонувала:
  - Нi, це звичайно здорово воювати! Але ще найкраще перемагати!
  Христина вигукнула на все горло:
  - Сама правиця небесна допомагаг Нiмеччинi. Наша арiйська вiра, наш неповторний моноте¬зм! I те, що не вбиваг нас, робить сильнiше!
  Герда хлюпнула водою i вiдповiла:
  - Так ми стали сильнiшими! Жаль тiльки наткнулися на протитанкову мiну.
  Христина задумливо промовила:
  - А як захистити гусеницi?
  Герда знизала мускулистими плечима:
  - Не знаю...
  Шарлота рацiонально помiтила:
  - Вiд снарядiв ¬х захищають щитками, а вiд мiн... Хiба що робити з товщi, щоби не рвалися!
  Герда схитнула головою:
  - Тодi ходовi якостi через зростання ваги впадуть. Ось зробити б танк лiтаючим!
  Магда пiдтвердила:
  - Саме так! Щоб лiтав танк у повiтрi i не падав! I розвивав швидкостi п'ятсот миль на годину!
  Шарлота плескалася, повiдомила iнформацiю:
  - Я чула, що наш флот маг особливi кораблi, якi лiтають трохи, не торкаючись води! I вони розвивають швидкiсть гвинтового винищувача i можуть перевозити десант, а також завойовувати панування на морi! Ось така авiацiя на морi зробить нас непереможними!
  Герда поправила свою напарницю:
  - А ми вже непереможнi! Це зробить нас супернепереможними!
  Шарлота обернулася на спину, забила голими, точеними нiжками в повiтрi i проворкувала:
  - Коли ми гдинi ми непереможнi! Ми дiвки арiйцi, у серцях сво¬х убивцi!
  I красуня пiрнула глибше у воду. Пропливла трохи в товщi. Плеснула по босих п'ятах подругам, i виринула. Пустила фонтан води, проворкувавши:
  - Ось гарна весна у тропiках! Вода немов парне молоко!
  Герда жартома заспiвала:
  - Африка жахлива так, так, так .... Африка небезпечна так, так, так! Не ходiть дiвчинки, до Африки гуляти!
  Красунi розреготалися. Ковзанка вже встигли помiняти - ремонтнi бригади на висотi. I дiвчата з усього розмаху заскочили до танка. Силует Е-50 досить низький i сама машина не надто помiтна. Войовницi врубали газотурбiнний двигун та за кiлька секунд набрали швидкiсть.
  Шарлота, танкiстка зi стажем, помiтила:
  - Все ж таки газотурбiнний двигун куди краще дизельного. Вiн i компактнiший, i розганяг танк швидше. У нашо¬ машини - чудова маневренiсть!
  Герда жартома, заспiвала:
  - Був безтурботний i на¬вний, дiвки босий юний погляд... Все навколо здавалося дивним - триста рокiв тому!
  Христина з натхненням помiтила:
  - Нi! Наш командир вражаг почуттям гумору... Хоча справдi здагться з початку вiйни нiби минули сторiччя... - Дiвчина провела долонею по сво¬х високих, пружних грудях i продовжила. - У той же час часом ловиш себе на вiдчуттi, нiби це було вчора! Ех все-таки життя людей коротке i якось непомiтно минаг!
  Герда люто помiтила:
  - Але ж ми не старi? У нас повно сили та енергi¬! I наш шлях вiд перемоги до
  Перемоги!
  Магда вистелила по кулеметнiй вежi, знесла американський осередок, i проворкувала:
  - Та я вiрю в нашу перемогу... Тим паче зараз, коли у нас усi козирi. Але не ставитимемо вiзка попереду коня!
  Герда зi зiтханням згадала:
  - Альберт... Я ось сумую за цим хлопчаком... Дивно закохатися в сопляка, хай навiть i рослого, з статурою Аполлона!
  Шарлота логiчно помiтила:
  - I менi Альберт сподобався. У ньому якась особлива краса. I взагалi пiдлiтки, коли в них ще фiзiономi¬ не вкрилися бородою, а риси обличчя не завершили формування - вiдрiзняються особливою красою. I головне вони ще не такi меркантильнi, люблять тебе, а не тво¬ грошi!
  Христина рацiонально помiтила:
  - Ми всi чотири настiльки гарнi, що чоловiки насамперед люблять нашi тiла. А скiльки ми магмо - це вже нашi прибутки!
  Герда логiчно промовила:
  - Бути жiнкою простiше! Помани собаки, i вiн сам схопиться в лiжко. Принаймнi поки що ти молода. То нiколи не залишишся без чоловiка. Tх залучати найпростiше. А ось чоловiковi, щоб укласти жiнку в лiжко слiд постаратися.
  Шарлота гхидно вiдповiла:
  - Адже не тебе... Ми не надто вибагливi!
  Герда негативно мотнула свiтлою головою:
  - Не зовсiм так! Я люблю чоловiкiв молодих, гарних, фiгуристих. I з ким потрапило не лягаю. Як правило, вибираю атлетично складених. Якийсь iз пузом навiть генерал мене не приваблюг. А ми можемо обирати!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Ось повi¬ на панелi, вибирати не доводиться. I пузатого обслужить, i плешивого, i старого... Це, звичайно, мiнус ¬¬ професi¬!
  Герда серйозно вiдповiла:
  - Можна пiти в солдатський бордель... Тодi всi тво¬ клiгнти будуть молодi та стрункi. I рiзноманiтнiсть i бiльш-менш привабливi... Я, наприклад, красивому чоловiковi нiколи не вiдмовляю!
  Христина хихикнула i проворкувала:
  - Так... Рiзноманiтнiсть заводить! Секс вимагаг рiзних страв та спецiй. Ми молодi баби i любимо молодих... Бажагмо спортивних партнерiв iз мускулистими тiлами. А комусь доводиться мати справу з не такими вже й красивими чоловiками. Цим жiнкам можна лише поспiвчувати!
  Шарлотта заспiвала з надривом:
  - У раба чоловiка перетворюг краса... I пiсля смертi вiр не знаходжу спокiй, я душу дияволу вiддам за нiч з тобою!
  Магда пальнула, по американськiй самохiдцi "Вiдьма" i прочирикала:
  - Грiх, який цей наш секс поза шлюбом... Краще залишити хтивi думки!
  Шарлотта сердито вiдповiла:
  - I ти стогнала вiд оргазмiв не гiрше за нас ... Так не варто нюнi розводити ханжа.
  Коротше кажучи, Гiтлер впевнено перемагав. I його успiхи просто паралiзували США геть-чисто. I ось у сiчнi 1945 року впали i Нью-Йорк, i Вашингтон, а 30 штати взагалi капiтулювали. I так завершилася ця кривава вiйна.
  Поки що нiмцi досягли успiху.
  Але поки що не всi кра¬ни пiдкорилися Третьому Рейху. Ось кра¬на Вранiшнього Сонця зi сво¬ми колонiями розкинулася. I ¬¬ фашисти хочуть капiтально урiзати.
  Вiйна розпочалася 20 квiтня 1949 року. I вiйна йде досить успiшно.
  Особливо якщо у них такi гарнi дiвча.
  I Третiй Рейх отримав найкращi танки у свiтi. "Лев" для свого часу був найзахищенiшим i найпотужнiшим у озброгннi танком. Але тепер у них АГ-50. Нова конструкцiя машини вагою всього шiстдесят тонн i двигуном 1800 кiнських сил.
  Погднання рухливостi, маневреностi, швидкостi та захисту з усiх ракурсiв. АГ-50 пiрамiдальна машина - сама досконалiсть.
  Шарлотта захоплено заспiвала:
  - Я велич планети, та й руда при цьому!
  I босими п'ятами смикаг. Красива дiвчина.
  А Христина теж дiвчисько видатних здiбностей. У не¬ навiть джокер у кишенi г. I вона винайшла свою колоду карт. А пiдкидати вмiг ¬хнг лихо. Войовниця маг золотаво-руде волосся. I баба що треба.
  Ех, як вони босоногi бiгали пустелею. Дуже пiсок палить п'яти. Але до цього швидко звикагш. I Крiстiна взяла i прошипiла:
  - А поки, поки, камiнцями рiчка бiжить!
  Нiмецька машина непробивна для "Пантер" та "Тигрiв". Така потужна система. Хоч i не тяжка. Японцi теж поки що не осво¬ли пiрамiдальнi танки, а нiмцi не дали ¬м технологi¬.
  АГ-50 це машина здатна досягти багато чого. Вiд не¬ йдуть у рикошет снаряди.
  Христина знову пальнула, використовуючи босi пальчики нiг i важко зiтхнула. Не було у Третього Рейху солiдних танкiв у сорок першому роцi. От i не змогли перемогти I зима тут не до чого.
  Христина взяла i прочирiкала:
  - А танк, г й у Африцi танк!
  Пiсля чого дiвчина показала мову. Вона вiдверто радiла сво¬м успiхам. Ось вона, яка крута баба.
  Волосся таке золоте. Наче дорогоцiннi червiнцi.
  Ось Магда бiло-золота, а Христина червоно-золота.
  Магдi теж дозволили вистрiлити. Та пальнула, вразила легкий японський танк i прошипiла:
  - Шалена дiвка! А в iмперi¬ не буваг дитинства!
  Христина знову пальнула, i рацiонально помiтила:
  - Фантастику читати треба!
  Дiвчата виявилися тут дуже веселими. I скалили сво¬ зубки, що реально чистi перли.
  А щодо фантастики... То тут Христина велика дока. Ось наприклад, нещодавно у Третьому Рейху вийшов фiльм. Зорянi вiйни. Там справжнi протiкають битви у космосi. I так все цiкаво! Буквально феноменальнi зйомки.
  Ех, з розмахом змогли зобразити космiчну iмперiю. Бiйцi Третього Рейху проти комах. Членистоногi намагаються атакувати космiчну Нiмеччину. Вони мають розмiри майже три метри. I ще бойовi роботи. Але вермахт все одно сильнiший. Просто iмператорський настрiй.
  Христина iз захопленням заспiвала, ляскаючи в долонi:
  - Над нами вихори Авадона... Ми вийдемо прямо з дурдому!
  I як шльопне красуня сво¬ми босими, точеними нiжками. Ось вона справдi втiлення фегрично¬ мрi¬. Не дiвчина, а справжня вiра, i приходька космiчних свiтiв.
  Весь квартет дiвчат незвичайний. I танк у них дуже активно працюг.
  А в небi дисколети Третього Рейху щось збирають сво¬ми ламiнарними струменями. Вони невразливi, але самi можуть лише вiдключивши струмiнь випустити ракету, а потiм знову прикритися.
  Зрозумiло, у Третьому Рейху йдуть розробки досконалiшо¬ збро¬. Насамперед лазерного. Але зробити промiнь велико¬ потужностi складно. Практика показав, що гiперболо¬д вiдтворити дуже складною. Однак г й iншi iде¬.
  Наприклад, ультразвукова гармата! Теж цiкава думка. Гертруда дуже хотiла отримати таку зброю. Набридло просто тупо таранити. ¦ жага домогтися чогось бiльшого.
  А поки що войовниця наводить свою машину. Розкраюг винищувачi Японi¬ та спiваг:
  - Я дiвчина знай мила... З усiх бокiв гарна! З усiх, з усiх бокiв!
  I показуг свiй дуже спритний язичок.
  ¦ва теж робить завихрення проти винищувачiв та пропела:
  - Ми будугмо новий свiт, i заперечугмо минуле... Любимо робити часто дуже нехороше!
  Войовницi треба сказати дуже спритнi. I керують сво¬ми машинами на рiвнi найвищого класу.
  Ось дисколет - це дуже грiзна зброя. Але японцi i не намагаються вiд нього втекти. Вони готовi боротися. Ведуть вогонь i в доблестi вмирають.
  Гертруда iз захопленням вигукнула:
  - Так! Це гiдний союзник!
  I як трясе сво¬ми стегнами... Дiвчина на висотi. Розкручуг машину, збиваючи японцiв.
  I очима моргаг, ось так пiдморгуг.
  ¦ва висловилася, теж керуючи дисколетом за допомогою джойстика:
  - Вища школа! Не уникнути розгрому!
  I прискорюючи дисколет, зрiзаг ще дюжину машин. Адже вона настiльки блискуче дiвчисько. Tй представився недавнiй секс iз хлопцями. Адже здорово. Ось незрозумiло, чому г жiнки, що боятися спаровуватися? Адже це така насолода. I не в казцi сказати, нi пером описати.
  I як здорово коли чоловiкiв одразу кiлька. Куди бiльше тако¬ радостi приносить.
  А що? Вона во¬н Третього Рейху i в них особлива фашистська мораль! Не кожен таке зрозумiг! I спарюйся, з ким хочеш, i головне частiше. Адже для здоров'я таке корисне!
  ¦ва взяла i з захопленням заспiвала:
  - Я дiвка... Така крута, що вище не знайти!
  I розсмiягться... I босими нiжками як стисне джойстик! I наведе свiй смертельний дисколет.
  Пара войовниць дуже ефективно дiг.
  Тож Японi¬ зрозумiло не встояти... i тут iнша команда.
  А внизу ще й iншi дiвки борються.
  Джейн, наприклад, зi свогю групою бiйцiв. Вони використовують танк "Герiнг"-5 i можуть бути враженi японцями в борт.
  Амстронг важко зiтхаг i вимовляг:
  - Ехма! Лiто не зима! Ехма! Горе вiд розуму!
  I войовниця показала свiй хоботок. Ось цiкаво якщо вони доживуть до космiчно¬ експансi¬, як проходитимуть вiйни? Напевно, все-таки не так, як на планетi Земля. А чи буде щось iнше?
  Джейн сказала сама собi:
  - Кукарек! Я вас зiрками, повiрте засiку!
  I крутне стегнами! Адже вона така знаменита войовниця! Уславилася на великi простори. I чудова дiвка.
  Взяла i заспiвала хiхiкаючи:
  - Дикий крик прорiзав сутiнки, зло не дрiмаг, рок не спить! I розвiявши сон та думи, дикий ворон до нас летить!
  Грiнгета це навiдниця селянського роду: майже гола, в одних лише трусиках, прошипiла:
  - Чорний ворон... Що ти в'гшся, над могю головою!
  I як трусить сво¬ми пишними грудьми! Оце баба! А така мускулиста, здорова. I стiльки щоночi через себе чоловiкiв пропускаг! Справдi войовниця супер! Вбивала пiдла росiян, а тепер взялася за японцiв. Шалена дiвка. I голими нiжками тремтить. У нiй така краса!
  Малання стрiляг по японцям з кулемета, i скелячи зубки, вимовляг:
  - Ох, пирiй, пирiй, дай менi сто карбованцiв!
  Матильда хихiкнула i сумнiвом запитала:
  - А хто ж тобi сто карбованцiв дасть? Може краще попросить фунти?
  Малання заперечливо труснула головою:
  - Нi! Сто фунтiв нiхто не дасть! А ось рубль дешевше коштуг, нiж насправдi коштуг!
  I всi чотири дiвчата як розсмiяються. А вони такi красивi, майже без одягу, босi та сексуальнi. Ну, хiба не про таких, чи мрiють мужики?
  Джейн iз захопленням взяла i заспiвала:
  - Ух, палиценька - ухнем!
  I як лясне себе босою пiдошвою в пiдборiддя! Дiйсно дуже темпераментна фрау мадам!
  А фiгурка яка! Втiлення стрункостi, мускулатури та гармонi¬.
  Грiнгета не така. Вона бiльш м'ясиста, перевантажена м'язами наче культуристка. Але теж гарна дiвка - стегна розкiшнi, як конi, а талiя тонка.
  Грiн-ета захоплювалася грою в кубики. Tй це подобалося. Така ось вона чудове дiвчисько. У кубики грати доволi складно. Хоча в цiлому винайшли б хоч якусь iгрову приставку? Але реальний бiй все ж таки куди цiкавiший!
  Грiн-ета взяла i захоплено заспiвала:
  - Я дiвка, яка голосно реве! I голосом товстим - правдиво спiваг!
  I пiсля чого довбала по японському "Тигру". За рахунок бiльш бронебiйного снаряда нiмецький танк маг перевагу. А так i калiбр, i довжина стовбура однаковi.
  Щоправда, обiцяють вступити до серi¬ нових гармат. З бiльш короткими стовбурами, зате з бiльшою початковою швидкiстю снаряда.
  Грiнгета мрiг отримати бiльш досконалу гармату. Довгий стовбур все ж таки створюг проблеми, особливо якщо битва проходить у лiсi. Втiм, войовниця не сумуг.
  Малання строчить японцями з кулемета. Укладаг самура¬в та китайцiв. Скалить собi зуби i цвiрiнькаг:
  - Шалена iмперiя! Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе!
  Теж дiвчисько з визначними даними. А як стрiляг! Влучно викошуг бойовикiв iмперi¬ вранiшнього сонця.
  А що були учора друзями? А зараз тривiально вороги! I тут уже нiчого не вдiгш!
  Матильда свиснула, показала язик, почуваючи себе коброю. Шкода, але вона лише простий водiй. I у не¬ робота не найцiкавiша. Когось придушити. Когось потерзати. А душа потребуг чогось iншого. Бiльш видатного!
  Матильда в досадi вимовляг:
  - Буде прапор Британi¬ над усiма морями!
  Джейн люто пiдтвердила:
  - Хоч ми й пiд нiмецькою окупацiгю, але не станемо рабами нiколи!
  Тодi й радянськi дiвчата борються, вiдчайдушно вiдвойовуючи пiвденний Сахалiн та курильську гряду.
  Оленка та ¬¬ команда зайняли плацдарм за рiчкою Амур. I виявилася п'ятiрка дiвчат пiд атакою.
  Але цi дiвчата знають - хочеш вижити в пекле, бiйся обов'язково босий, i бiкiнi. А можна навiть без лiфчика. I тебе тодi нiякого чорта не здолаг.
  Оленка кидаг по японцях босою ногою гранату, i спiваг:
  - Ох, доля, моя доля, ох, доля!
  Анюта теж жбурнула босими пальцями нiжки, презент смертi i прочирикала:
  - Ти до мене строго чому!
  Вогняна Алла пiддала голою п'ятою гранату. Закрутила сталеву болванку i прочирикала:
  - Я нiяк тебе повiр не зрозумiю!
  Марiя взяла i босими пальчиками пiдкинула те, що вбиваг, i видала з смiхом:
  - Ох, доля, моя розлука доля! Чоловiка знайду я тiльки в трунi!
  I дiвчина засмiялася...
  Мотрона пiддала босими нiжками зв'язку гранат. Збила японський танк i прошипiла:
  - Ох мужики... З вами тiльки нудно!
  Оленка тяжко зiтхнула. I знову кинула босою ногою гранату. Березень, сонечко, теплiг. Ставати куди краще, нiж узимку. Оптимiзм зростаг.
  Звичайно, якби Японiя в сорок другому роцi не напала б на СРСР, то було б краще.
  Тодi Червона армiя могла б добити фашистiв, або хоча б зупинити. А кра¬на Вранiшнього Сонця сплутала всi плани. I причому дуже пiдступно.
  Оленка вистрiлила. Пробила голову самураю i пискнула:
  - Новий бiйскаут!
  I це було смiшно. Як падають битi японцi. I багато ¬х. Багато китайцiв. Жаль, що трохи ранiше вiйна з Третiм Рейхом не припинилася.
  Оленка прошелестiла:
  - Сонячна Грузiя, мiй рiдний Кавказе! Там гора висока, я баранчикiв пас!
  I знову дiвчина босою п'ятою пiддала подарунок смертi.
  Японiя через дев'ять мiсяцiв пiсля початку вiйни була захоплена.
  I вiйна завершилася... Сталiн отримав назад пiвденний Сахалiн та Курильську гряду, i частину Маньчжурi¬.
  Пiсля чого настав час тривалого свiту. Сталiн помер... Потiм, i Гiтлер помер у 1959 роцi... Але ситуацiя на планетi Земля була стабiльною, мiцною i процвiтаючою. I все було дуже добре. I пiдкорювало людство простори космосу та будувало комунiзм.
  
  ЧЕЧЕНСЬКИЙ АДМIРАЛ МАКАРОВ
  7 листопада 1999 року внаслiдок випадкового обстрiлу росiйсько¬ артилерi¬ загинув Ахмад Кадиров. Одна з тих безглуздих випадковостей, якi змiнюють хiд iсторi¬. Можливо, що випадкова загибель адмiрала Макарова вiд росiйсько¬ ж мiни, призвела до падiння династi¬ Романових, i змiннi в Росi¬ суспiльного ладу. I тут на Володимира Путiна чекала подiбна випадковiсть. I очевидно низка наслiдкiв через це.
  Насамперед тейп Кадиров звинуватив, що росiйськi вiйська це зробили навмисно i вiдкололися вiд федералiв. I не лише цей тейп, а й брати Ямадагви. Знову спалахнули бо¬ за Гудермес. Щойно розпочате звiльнення Чечнi яке пiшло настiльки успiшно, раптом рiзко зупинилося. Гудермес опинився в тилу росiйських вiйськ, i в ньому спалахнула справжня вiйна. Внаслiдок чого операцiя по оточенню Грозного рiзко сповiльнилася. I бо¬ тривали дуже жорстокi. Чеченцi перестали йти зi сво¬х мiст, i стояли на смерть. Тепер уже вся Чечня була гдиною проти федеральних вiйськ. Та й Захiд разом iз iсламським свiтом рiзко посилив тиск. Путiн уперся, не бажаючи вести переговори з Масхадовим, але хiд вiйни став набагато менш успiшним. I росiйськi вiйська зазнавали серйозних втрат.
  А Захiд та США ввели санкцi¬. Комунiсти теж скористалися моментом та запропонували винести вотум недовiри уряду. Яблуко пiдтримало iдею. I Держдума зiбрала голоси для вотуму. Путiн, зiткнувшись iз цим, зупинив наступ на Чечню. Партизанськi вилазки рiзко активiзувалися.
  Допомога чеченцям теж зросла. Втрати росiйських вiйськ зростали. I ось вибори до Держдуми вiдбулися. Трiумфу блоку "¦днiсть" не вийшло. Натомiсть блок "За перемогу" комунiстiв здобув переконливу перемогу. Друге мiсце посiв "Батькiвщина-вся Росiя". Така ситуацiя. Як не дивно, але слабкiший виступ блоку "¦днiсть" пiшов на користь "Блоку Жириновського", який посiв третг мiсце. А ось УПС сил виступив, слабко не взявши п'ятивiдсотковий бар'гр. Дещо краще вийшло у Яблуко.
  Загалом парламент став навiть бiльш опозицiйним, нiж ранiше. I головне опозицiя виявилася згуртованiшою. ОВР та комунiсти та Яблуко об'гдналися. ЛДПР та ¦днiсть спробували було блокуватися.
  Путiн дещо знизив свiй рейтинг. ¦льцин поки що не став йти. Хоча питання про наступника поки що зависло в повiтрi. Iншi варiанти крiм Путiна, який все-таки мав якийсь рейтинг, здавалися надто вже ризикованими.
  Почалася передвиборча кампанiя. На першому мiсцi за рейтингом Геннадiй Зюганов, далi Володимир Путiн, Примаков та Жириновський, потiм Явлiнський. Генерал Лебiдь на вибори президента не пiшов. I це давало Володимиру Жириновському деякi шанси на третг мiсце.
  А ось Примаков просiв. Неясно йти йому у президенти чи нi. Лужков теж мiг би спробувати. I зненацька мер Москви теж висунувся.
  Вибори виявилися багатими на подi¬.
  Несподiвано у президенти пiшов i Борис Нгмцов. I це також додало iнтриги.
  Армiя Росiя у Чечнi капiтально загрузла. Грозний i Гудермес були взятi. А бомбардування призвели до запровадження жорстких санкцiй проти Росi¬.
  ¦льцин, який ще був президентом, все ж таки наказав розпочати переговори, та призупинити вiйну. I так вiн уже закривавився. I скiльки людей можна вбивати.
  Зюганов же запропонував знову вотум недовiри уряду. Усi фракцi¬ навiть ЛДПР пiдтримали таку iдею. Жириновський звинуватив Володимира Путiна в нерiшучостi та слабкостi. ¦льцин, будучи важко хворим, не хотiв велико¬ вiйни... I несподiвано наказав зустрiтися з Масхадовим Путiну. Той провiв зустрiч... Чеченцi вимагали повернутися до Хасав'юторських угод та вивести вiйська з Чечнi. Так нi про що не домовилися.
  А Державна дума ще раз узяла та поставила питання про недовiру уряду. ¦льцин пiдкупив Жириновського надавши йому звання генерала, i нагородивши зiркою героя Росi¬. ЛДПР не голосувала за недовiру, але все одно в опозицi¬ вистачило голосiв. I недовiра вiдбулася.
  Тепер ¦льцину довелося Путiна вiдправити у вiдставку. Виконувачем обов'язкiв став Михайло Кастьянов. Потрiбен був новий прем'гр. Але знайти того, хто влаштовував Держдуму складно.
  Зрештою, пiсля двох тижнiв коливань ¦льцин запропонував мера Москви Лужкова.
  Це загалом Держдуму влаштувало... I народ також. Мер Москви став прем'гром i знявся з президентських перегонiв.
  А Путiн остаточно втратив рейтинг, i ледве зiбрав мiльйон пiдписiв.
  Пiсля цього знявся на користь Максима Примакова. Володимир Жириновський також пiдтримав Примакова. I Явлiнський теж...
  Зрештою, пройшли вибори i в другий тур вийшли Зюганов i Примаков зiбравши майже однакову кiлькiсть голосiв. Втiм, у Зюганова було трохи бiльше. Але майже всi кандиди пiдтримали Примакова. I той здолав лiдера комунiстiв у другому турi.
  Так змiнилася у Росi¬ влада. Ще ¦льцин наказав виведення вiйськ iз Чечнi. I вiйна на Кавказi завершилася. Далi все йшло приблизно як i справжньо¬ iсторi¬.
  Примаков проводив помiрковано-лiберальну економiку. США влiзли у вiйну в Афганiстанi та Iраку. Цiни на нафту пiднялися. I економiка виросла.
  Примаков вiдбув два термiни i в 2008 роцi пiшов, не став продовжувати собi повноваження. А що? Йому вже сiмдесят дев'ять рокiв i зi здоров'ям не маг значення. Трон успадковував мер Лужков. Ця постать була бiльш-менш компромiсною.
  У Чечнi пiсля виведення росiйських вiйськ незабаром знову почалася вiйна мiж Масхадовим та Шамiлем Басагвим, та Саламаном Радугвим. Ваххабiти пiдтримали Басагва. Вiйна дещо тривала пiвтора роки. I багато було руйнувань. Масхадов програв та бiг. Шамiль Басагв тимчасово став амiном. Але Салман Радугв i Ямадагвi з Кадиров, пiднялися проти нього. I знову вiйна. Ваххабiти також розкололися. Шамiля вбили у 2006 роцi. I Салман Радугв на якийсь час став амiном. Але його вбили у 2008 роцi. I в Чечнi була вiйна та рiзанина. Мер Москви Лужков запропонував однiй i сторiн допомогу в обмiн на повернення до складу Росi¬. Це влаштувало чеченцiв.
  Лужков пригднав Чечню i, незважаючи на економiчнi проблеми, легко виграв вибори 2012 року. Проте згодом виникли проблеми. Будучи прозахiднiшим за Путiна, Юрiй Лужков, не став забирати в Укра¬ни Крим. Що особливих проблем йому не створило. Але цiни на нафту все одно впали. А Лужков хотiв нового термiну. I провiв референдум. Продовжив собi повноваження. I насилу виграв вибори 2016 року... Пройшов на другий термiн зi скандалом та зiткненнями. А потiм ще й помер у 2019 роцi.
  Достроковi вибори були конкурентними. I у два тури... Прем'гр при Лужковi Дерибаска, i представник компартi¬ вийшли у другий тур.
  Вибори несподiвано виграв незмiнний лiдер КПРФ Геннадiй Зюганов. Все б нiчого, але 2020 року прийшов до Росi¬ коронавiрус. А комунiсти виявилися до нього не готовi.
  Але все погане на щастя кiнчагться. I Геннадiй Зюганов абияк вивiв Росiю з безвиходi. У 2023 роцi вибори президента Росi¬. Зюганов, зрозумiло, ¬х чесно не проводить i йти не хоче. А загалом у Росi¬ - президенти одне старе. I ¦льцину вже було шiстдесят, а Примаков був ще старшим. А Юрiй Лужков правив до вiсiмдесяти трьох рокiв i помер на сво¬й посадi. I Зюганову рокiв уже чимало. Президентом став сiмдесят п'ять рокiв, а зараз сiмдесят дев'ять.
  Але вибори проходять за правилами, коли конкуренцiя мiнiмальна, i Зюганову у цьому планi значно простiше. Тим бiльше, Зюганов хоче зробити сво¬м наступником онука.
  I знов перемога лiдера комунiстiв. Старого, хворого, i не дуже добре розумiг.
  Але 2025 року росiяни нарештi злiтали на Мiсяць. Хоч у цьому була радiсть. Свiтова економiка знову у зростаннi, i щодо стало стабiльно.
  У США Джо Байден у 2024 роцi пiшов з посади президента США та його мiсце зайняла чорношкiра жiнка. В Укра¬нi, оскiльки не було втрати Криму та вiйни на Донбасi, Петро Порошенко пробув усi два термiни. А бiльше не давала йому конституцiя. Пiсля нього президентом Укра¬ни став Вiталiй Кличко.
  У Кита¬ поки що править Сi дзе Пiн. Полiтика врiвноважена. Чечня у складi Росi¬ дещо вiдбудувалася. Володимир Путiн пiсля того, як залишив посаду прем'гра, отримав посаду в урядi за президента Примакова.
  Але йому дали лише посаду мiнiстра юстицi¬. Путiн пропрацював на цiй посадi, уживаючись iз усiма до 2008 року. Пiсля чого пiшов на почесну пенсiю. I полiтикою бiльше не займався.
  Володимир Жириновський зайняв за президента Примакова посаду мiнiстра внутрiшнiх справ. Пропрацював до президентства Лужкова. Дiстався до генерала армi¬. Потiм повернувся до фракцi¬ ЛДПР. Був типовою кишеньковою опозицiгю. Лужкова це влаштовувало. Володимир Жириновський брав участь у всiх виборах президента Росi¬, крiм 2004 року, коли вiн був мiнiстром i це було б незручно.
  Володимир Вольфович зробив непогану кар'гру, i заслужив на повагу у багатьох.
  Григорiй Явлiнський попрацював в урядi при Примаковi. 2008 року був вiдправлений у вiдставку. З того часу був в опозицi¬, але до парламенту не змiг уже вибратися. Мав деякi нагороди.
  Генерал Лебiдь у цьому свiтобудовi уникнув безглуздо¬ загибелi. Але на другий термiн губернатор Краснодарського краю вибратися не змiг. Пiшов на пенсiю i почав писати мемуари та фантастику. Особливо Олександру Iвановичу вподобав жанр альтернативна iсторiя. Став одним iз найпопулярнiших письменникiв у Росi¬ та заробив мiльйони. I деякi його романи були екранiзованi.
  У полiтику Лебiдь не лiз, йому вистачало грошей i слави, а так хоч голова не болить.
  Шойгу якийсь час ще попрацював на посадi мiнiстра МНС. Але у 2003 роцi був вiдправлений у вiдставку. Пробував балотуватися в губернатори i створити свою партiю. Набирав якiсь вiдсотки, але до Держдуми не пройшов. Потiм пiшов iз полiтики у бiзнес.
  Матвiгнко мером Санк-Петербурга не стала. Але працювала вiце-прем'гром за Примакова. 2008 року пiшла на пенсiю. Пiсля чого зайнялася бiзнесом разом iз сином, i в полiтицi не брала участi.
  Рогозiн так i залишився на других ролях, i не отримав жодних постiв. Марно намагався знову стати депутатом Держдуми. Але вибори за мажоритарною системою скасували, яке партiя бар'гр не брала.
  Лукашенко довгий час був на побiгеньках у росiйських президентiв. Зюганова вiн бiльш-менш влаштовував. Але все-таки ненадiйним виявився союзник. I в Росi¬ почали шукати замiну. Знайшли молодого комунiста та розпiарили. В результатi виникла суперечка, i Лукашенко заарештував переможця.
  I Росiя запровадила санкцi¬ проти Бiлорусi¬. А Лукашенко вийшов iз ОБКБ i попросився до НАТО. Ось така колiзiя. У НАТО Лукашенка поки що не прийняли, але кiлька баз розмiстили на територi¬ Бiлорусi¬. Тож тривожнiше стало на захiдних кордонах.
  Свiт загалом залишився зi сво¬ми проблемами, i краще не став. Втiм, i гiрше. Геннадiй Зюганов зазначив, що краще таки старий кiнь, нiж молодий осел.
  Компартiя залишалася правлячою i навiть змiцнювала сво¬ позицi¬. Новим президентом обзавелися Фiлiппiни, там ним став легендарний боксер Пакiо. I це також новий сюрприз.
  Вiталiй Кличко пiсля майдану, таки вирiшив повернутися, ситуацiя в Укра¬нi таки спокiйнiша i провiв ще один проти Стiвенсона чемпiоном свiту. Вiталiй Кличко став чемпiоном свiту вчетверте повторивши результат Холiфiлда, i одночасно увiйшов до iсторi¬ як чемпiон свiту та одночасного мера. Потiм провiв добровiльний захист титулу i теж закiнчив бiй нокаутом. Пiсля чого остаточно завершив кар'гру, вставивши ще один рекорд суперважко¬ ваги - перемiгши у п'яти чемпiонських погдинках пiсля сорока рокiв.
  Принаймнi для Вiталiя Кличка у цьому свiтi було успiшнiше та щасливiше.
  Володимир Кличко також перемiг Тайсона Ф'юрi. А потiм i свого колегу з Укра¬ни в епiчному бою. Але бiй iз Денотегм Уайдером органiзувати не вдалося. Володимир ще перемiг Брауна, i в сорок один рiк програв залишаючись фаворитом Ентонi Джошуа тимчасово завершивши кар'гру.
  Але потiм повернувся у 2021 роцi та вигравши три бою, побив рекорд Джорджа Формана.
  Отакий вийшов тут свiт.
  
  ЩЕ ОДИН ВАРIАНТ ДЕ ЯПОНЦЯМ ВIЗЕ КУДИ БIЛЬШ
  Битва пiд Мiдвей мала за iдегю у будь-якому випадку бути виграною Японiгю. Але не факт, що самура¬ вiдкриють у цьому варiантi другий фронт. А так все могло проходити трохи по-iншому.
  Допустимо, Сталiнград пройшов як у реальнiй iсторi¬. I нiчого особливого не змiнилося. Операцiю "Смолоскип" англiйцi провели i без американських вiйськ. Роммель розбитий. Щоправда, висадка в Марокко не здiйснилася. Нiмцям, перекинувши певнi сили з ¦вропи, вдалося призупинити англiйський наступ.
  Монтгомерi наткнувшись на впертий опiр, зупинився. Нiмцi деякий час тримали оборону. Згодом стали перекидати додатковi сили до Африки. Роммель завдав контрудару, трохи потiснив англiйцiв, але Монтгомерi вiдступив на оборонний рубiж у Лiвi¬. Фронт стабiлiзувався.
  У липнi сорок третього року гiтлерiвцi спробували прорвати радянську оборону на Курськiй дузi. Оскiльки японцi захопили Гавайськi острови, американцi майже припинили авiанальоти на нiмецькi мiста та заводи. Це дозволило нiмцям випустити трохи бiльше танкiв, особливо "Тигрiв" та "Пантер".
  На курскiй дузi брало участь на чотириста машин бiльше, а також бiльшi сили авiацi¬. Крiм того, Гiтлер перекинув ще додатково шiсть пiхотних дивiзiй з Францi¬ i зняв частину гармат з Атлантичного валу.
  Це посилило нiмецьке угруповання. Наступ почався приблизно, як i в реальнiй iсторi¬, але оскiльки фашисти були дещо сильнiшими, то й успiхiв досягли великих. Проте зiмкнути обручку навколо радянського угруповання не вдалося. Хоча сам наступ фрицiв тривало двадцять днiв i закiнчилося лише 25 липня. Потiм у контрнаступ перейшли радянськi частини. I бо¬ розтягнулися вже довше.
  Нiмцi в Африцi стояли у оборонi. Tм не довелося витрачати сили на Iталiю, а на фронт надходило бiльше технiки, так бомбардування без американцiв набагато слабше.
  Японiя продовжувала перемагати. Так американське командування припускалося нових i нових помилок, i надто поспiшали вiдвоювати Перу-Харбор. Це призвело до того, що взяла гору думка - не потрiбна Америцi ¦вропа. На подяку за це, нiмецькi пiдводнi човни практичнi припинили напад на американськi кораблi.
  Червона армiя, тому лише до кiнця вересня взяла Орел i Бiлгород, зазнавши величезних втрат. I тимчасово зупинила просування. Втiм, поки що причин для панiки не було. Наставала дощова осiнь, а за нею й зима. А там мають прийти новi перемоги Червоно¬ армi¬. Розумiючи, що Гiтлер запропонував Сталiну перемир'я. Мовляв, давай перепочинемо!
  Скiльки наших хлопцiв полегло пiд час останньо¬ битви? Три мiсяцi рубалися СРСР та Третiй Рейх. Втрат у Червоно¬ армi¬ було бiльше, нiж у реальнiй iсторi¬, а Вермахта не менше. Обидвi сторони знекровилися.
  Але гiтлерiвцi збiльшували випуск технiки, змогли дещо вiдновитись. Слiд зазначити, у танках пропорцiя втрат, склалася на користь фашистiв, i оскiльки ¬х випуск виявився вищим, нiж у реальнiй iсторi¬ нiмцi свою шкоду заповнювали. В оборонних боях "Пантера" показала себе добрим танком. T¬ довгоствольна i скорострiльна гармата з чудовою для свого часу оптикою справлялася i винищуванням радянських танкiв.
  Крiм того, тридцятьчетвiрки не пробивали в лоб "Пантери", "Тигри", "Фердинанди", а важких танкiв ще занадто мало, щоб вплинути на перебiг бо¬в.
  Сталiн вiдхилив перемир'я iз Нiмеччиною. Радянськi вiйська вiдновили до кiнця жовтня наступ на Харкiв та Смоленськ. Нiмцi чинили опiр дуже завзято. Вони мали сильну оборону, особливо в центрi, i загалом очiкували на просування радянських частин саме в цих напрямках.
  Як не дивно, але порiвняно з реальною iсторiгю бiльше, кiлькiсть технiки, особливо лiтакiв i танкiв, дозволяла нiмцям значно ефективнiше чинити опiр. Крiм того, маючи бiльше резервiв, фашисти дiяли спокiйнiше, не металися при радянському наступi, по фронтах, а водили резерви послiдовнiше i спиралися на досконалiшу i глибокоешелоновану оборону. Пара десяткiв зайвих дивiзiй заощаджених через вiдсутнiсть iталiйського фронту, а Африцi i Монтгомерi не поспiшав, i нiмцi не рипалися. Iнтенсивнiсть вiйни iз Британiгю рiзко впала.
  Про сепаратний свiт поки що не йшлося, але явно Черчiлль пригальмував бомбардування, мабуть роблячи розрахунок, на те щоб СРСР i Третiй Рейх максимально вимотали один одного.
  Випуск озброгнь у Нiмеччини та сателiтiв виявився вищим, нiж у реальнiй iсторi¬ майже на третину. Це дозволяло латати дiрки, i спираючись на щiльну оборону вiдносно успiшно чинити опiр. Ситуацiю посилювало i те, що радянське командування вело наступ, де на фрицi ¬х уже чекали, i встигли осiсти в оборонi.
  Саме просування внаслiдок цього було вкрай повiльним i коштувало великих втрат. Вiйна чимось стала нагадувати першу свiтову, коли оборона виявлялася сильнiшою за напад, сторона, що наставала, втрачала бiльше, i лiнiя фронту ставала внаслiдок цього малорухливою.
  Радянськi вiйська просувалися в середньому один-два кiлометри на день, дозволяючи нiмцям закрiплюватися, але на нових позицiях, i тримати оборону.
  Вийти на оперативний простiр не вдалося.
  Харкiв, щоправда, на початку грудня пiсля запеклих мiських бо¬в було взято. Нiмцi нарощували випуск авiацi¬. Фокке-Вульф та МЕ-309 успiшно протистояли слабшим у озброгннi радянським винищувачам. Особливо небезпечний був МЕ-309 з сiмома вогневими точками, i високою швидкiстю. I Фокке-Вульф iз бронею, i гарним захистом - живуча машина iз шiстьма авiагарматами.
  Наявнiсть машин iз таким озброгнням, звичайно, призвела до того, що фашисти отримали перевагу у повiтрi. Найгiршу маневренiсть компенсувала висока швидкiсть пiд час пiкiрування, що дозволяг пiти при заходi в хвiст, а потужне озброгння дозволяло збивати лiтак з першого заходу. Крiм того, нiмцi розробляли особливу тактику для бою з радянськими машинами, щоб використовувати потужнiше озброгння та швидкiснi нiмецькi лiтаки.
  Дуже добре показав себе i новий бомбардувальник Ю-288. Ця машина i швидкiсна, i несла велике бомбове навантаження. Фокке-Вульф показав себе сильним фронтовим бомбардувальником, що перевершуг ПЕ-2 за всiма статтями.
  Радянськi вiйська до кiнця грудня видихнулися i змушенi були через величезнi втрати зупинитися. Поки що нiмцi ще утримували Смоленськ, i частину лiвобережно¬ Укра¬ни. I що найважливiше - родовища бокситiв та легуючих елементiв. Втрати радянських вiйськ виявилися в танках настiльки вiдчутними, що Майнштейн зробив контрудар i змiг навiть вiдбити Харкiв i утворити котел для радянських вiйськ. Але в сiчнi-лютому радянськi вiйська завдали контрударiв i змогли знову вiдбити багатостраждальний Харкiв. Але до березня Червона армiя вимоталася i була змушена призупинити наступ.
  Настала пауза... Надто багато втрат зазнали обидвi сторони. Крiм того, Сталiн хотiв поповнити свою армiю сильнiшими i досконалiшими танками Т-34-85 та IС-2. Щоправда i нiмцi поповнилися бiльш досконалими та потужними "Пантерою"-2 та "Тигром"-2. Сталiн розраховував також бiльш досконалi ЛА-7 i ЯК-3. Але нiмцi у вiдповiдь запустили новiтню модифiкацiю ТА-152 замiсть Фокке-Вульф, що особливо непригмно реактивний МЕ-262. Останнiй лiтак за швидкiстю, бронювання та озброгння у вiдсутностi собi рiвних. Щоправда коштував дорожче, i був бiльш трудомiстким у виробництвi.
  Зате нiмцi створили i НЕ-162 дешевий, маневрений, порiвняно простий у виробництвi i теж реактивний. Сталiн поки що не вигравав у технiчному змаганнi. Британiя вела вiйну надто пасивно. США поки що не могли перехопити iнiцiативу у японцiв.
  25 червня, нагромадивши сили, Червона армiя перейшла в наступ у центрi. Спочатку радянськi вiйська змогли вклинитися в оборону, але потiм втягнулися у бо¬ за Смоленськ. Типова помилка червоного генералiтету брати мiста до певно¬ дати. А спробуй, вiзьми добре укрiплене мiсто, з потужним гарнiзоном та обороною.
  Наступ радянських вiйськ загруз, коли нiмцi перекинули додатковi сили i стали контратакувати. Бо¬ знову як у першу свiтову стали позицiйними та дуже в'язкими. Гiтлер виявляв невластиву собi обережнiсть. Можливо, вiн розраховував на чудо-зброю та новiтнi технiчнi розробки i тому не поспiшав. Ймовiрно, ще вiдiгравало роль прагнення зберегти арiйську кров, якою й так нiмцi втратили дуже багато. Та й оборонi танки гiтлерiвцiв значно ефективнiшi, особливо "Тигр"-2, що часто ламагться.
  Бо¬ в центрi затяглися до осенi. Сталiн виявив упертiсть, бажаючи розвинути успiх. Але в цьому випадку знайшла коса на камiнь. Втрати радянських вiйськ виявилися величезними. Нiмцi, будучи оборонною стороною, втратили трохи менше. Гарним танком показала себе "Пантера"-2. Ця машина досить добре захищена в лоб i мала чудову бронебiйну гармату, i при цьому гiднi ходовi якостi.
  Вона помiтно перевершувала Т-34-85 у силi збро¬, лобово¬ захисту, i поступалася у швидкостi i маневреностi. Навiть для IС-2 нiмецька машина г небезпечним противником, що вражаг на значнiй дистанцi¬.
  Королiвський тигр через частi поломки, рiвно¬ збро¬, лише незначно¬ переваги в захистi, виявився не на найкращому рахунку. Бiльш важка модифiкацiя "Пантери"-2 зрiвнялася з "Тигром"-2 у захистi та перевершила у ходових якостях. Незабаром нiмцi унiфiкували виробництва майже виключно на "Пантеру"-2 вагою п'ятдесят одну тонну з двигуном 900 кiнських сил.
  Цей танк бiльш-менш влаштовував вiйськових. Червона армiя не здобула перемоги i зупинила просування. Настала зима. З'явилися у нiмцiв танки серi¬ "Е" та новi реактивнi лiтаки. Iшов обмiн ударами. Британiя залишалася пасивною, США дещо проти Японi¬ вже почалося. Сталiн, бачачи, що доки СРСР граг роль гарматного м'яса, взяв та й сам запропонував Гiтлеру перемир'я. Мовляв, хай, фашисти повернуть на Захiд i капiталiсти воюють.
  Розрахунок вождя був пiдступний i простий. Гiтлер висловив згоду з таким поворотом. I ось уже у лютому сорок п'ятого року нiмецькi вiйська перейшли у наступ у Лiвi¬. I досягли там успiхiв. У боях з'ясувалося, що нiмецькi танки перевершують англiйськi, а реактивна авiацiя взагалi поза конкуренцiгю. США поки що не влазила в битву. У боях основну роль грала i "Пантера"-2 та "Е"-100, а також модифiкацiя "Тигра"-2 з маленькою вежею, i бiльш товстою бронею з потужним двигуном. Англiйський "Черчiлль" непоганий у бронюваннi, але слабенький озброгнням. "Кромвель" i не тягне. А "Челленджер", гдиний танк, що сто¬ть, не в масовiй серi¬.
  Але найголовнiше це якiсть вiйськ. Нiмцi, пройшовши випробування вогнем i залiзом на схiдному фронтi, куди бiльш богздатнi, нiж англiйськi вiйська. Тим паче колонiальнi дивiзi¬. I перейшли нiмецькi частини у наступ. Вже у березнi був захоплений ¦гипет. А потiм нiмцi увiйшли на Близький Схiд, захопили Iрак, Кувейт, а потiм i Саудiвську Аравiю.
  Гiтлер не проти був би, i пiти на Iндiю через Iран, але Сталiн, чи¬ вiйська все ще знаходилися в Iранi не дав згоди.
  Нiмцi перейшли в наступ, просуваючись Суданом. I далi на Ефiопiю та Сомалi. А звiдти до екватора. У наступi брало участь близько сiмдесяти дивiзiй Вермахту. А Британi¬ не було таких сил, щоби протиставити Третьому Рейху.
  Нiмцi захопили i Гiбралтар. Штурм виявився швидкоплинним, i майже блискавичним. У наступi взяли участь i реактивнi штурмовики, а також гелiкоптери. Африка була пiд загрозою повно¬ втрати Британiгю.
  Але Сталiн не такий простий. Вихiд Британi¬ з вiйни надто небезпечний для СРСР. I Червона армiя у червнi 1945 року перейшла у наступ. Ослабленi нiмецькi вiйська Сходi не витримали i пiддалися тиску. Гiтлерiвцi, не витримавши, покотилися на захiд. Червона армiя змогла звiльнити Смоленськ, Ки¬в i увiйшла до Бiлорусi¬. Перекинувши додатковi сили, з Африки, нiмцi насилу змогли призупинити наступ радянських вiйськ. У боях взяли участь новi нiмецькi танк серi¬ Е-50, якi мали собi рiвних. Крiм того, фашисти завдали вiдволiкаючого удару з боку Туреччини. Та й сама Туреччина пiд тиском Нiмеччини напала на Радянський Союз. Таким чином ситуацiя знову ускладнилася.
  Проблема була i в тому, що Т-54 ще не пiшов у серiю, а Т-34-85 вже застарiв на тлi серi¬ "Е" i навiть "Пантери"-2.
  Взимку радянськi вiйська ще завдавали ударiв, але досягти iстотних успiхiв не змогли. Крiм того, в боях стали брати участь i дисколети... ¦дине, що стало кращим, це успiхи американцiв проти Японi¬. Нарештi вдалося американцям вiдбити Перу-Харбор, i iнiцiатива в Тихому океанi стала переходити на бiк Америки.
  Але, на жаль, допомога США могла й запiзнитися. Весною сорок шостого року, нiмцi використовуючи перевагу танкiв Е над тридцятьчетвiрками перейшли в наступ. Радянськi вiйська, загартованi боями чинили опiр дуже завзято. Червона армiя була геро¬чною i дуже насичена артилерiгю. Особливо 100-мiлiметровими протитанковими гарматами. I окопалася.
  Нiмцям вдалося взяти назад Ки¬в i вiдтiснити Червону армiю за Днiпро. Але саме на цiй воднiй перешкодi радянськi вiйська i збудували непробивну оборону.
  Нiмцi воювали все лiто та осiнь, але не змогли зламати радянськi вiйська. Лише ¬м удалося знову заблокувати Ленiнград. Але саме мiсто фашисти не взяли. Зима пройшла в обмiнi ударами. Американцi повiльно просувалися Тихим океаном, i поки не застосовували ядерну зброю.
  Навеснi нiмцi знову намагалися наступати. Вони використовували танки серi¬ "Е", новiтнi машини вагою сiмдесят тонн. СРСР випустив IС-7, здатнi протистояти мастодонтам. Почали з'являтися середнi танки Т-54.
  Активiзувалась i Британiя, розпочавши наступ в Екваторiальнiй Африцi. Тут допомогли i сухопутнi американськi частини. Для вiйни в Тихому океанi американцям не потрiбно багато вiйськ та танкiв. Тож стали видавлювати фашистiв iз Африки. Тепер союзники розумiли, що вiдсидiтися не вдасться, i що слiд давити та пресувати ворога. Влiтку та восени США та Британiя змогли вiдвоювати значну частину Африки, i навiть вибили нiмцiв iз Сомалi та Ефiопi¬.
  Нiмцi не змогли розвинути наступ на Москву, загрузли у позицiйних боях. Взимку Сталiн завдав удару по Туреччинi. Червона армiя розбила османськi вiйська i захопила Карс, Ерзерум i Танрог. Нiмцi змушенi були перекинути значнi сили, щоб урятувати союзника. Але Червона армiя, зненацька вдаривши пiд Ленiнградом, здобула там велику перемогу.
  Настав 1948 рiк... Навеснi нiмцi знову намагалися наступати. Tм вдалося створити оригiнальний пiрамiдальний танк, який не пробивагться з усiх ракурсiв стрiлянини. I з цiгю машиною пов'язувалися великi надi¬. Просування розпочалося у травнi. Через два мiсяцi наполегливих бо¬в фашисти пiдiйшли до Смоленська.
  Пiрамiдальнi танки виявили свою бойову ефективнiсть, але часто пiдривалися на мiнах. Нiмцi не змогли взяти мiсто та оточили його. Але в Африцi союзники досягли великих успiхiв, вибивши нiмцiв з ¦гипту. Японiя теж зазнала поразки, втративши безлiч островiв та Фiлiппiни. Восени нiмцi просунулися ще на сходi, центром, знову пiдiйшовши до Ленiнграда.
  Нiмецька авiацiя все ще була сильнiшою за радянську, особливо як. Але наприкiнцi 1948 року на фронт став надходити МIГ-15. Радянська реактивна машина поступалася нiмецькою у швидкостi та озброгннi, але була бiльш маневреною. Полiпшили сво¬ показники та американцi. Взимку 1949 радянськi вiйська вiдтiснили нiмцiв вiд Ленiнграда i вiдкинули до Смоленська.
  А американцi разом iз англiйцями вибили фашистiв iз Африки. Весною сорок дев'ятого року з вiйни вийшла i Туреччина.
  Третiй Рейх втратив контроль над Близьким сходом. Становище гiтлерiвцiв погiршилося. Вони не ризикнули наступати на сходi, а перейшли до щiльного захисту. Радянськi вiйська, використовуючи танки Т-54 та IС-7, намагалися пробити оборону Вермахту. Але гiтлерiвцi мiцно тримали блок. Спроба союзникiв висадитись в Iспанi¬ теж закiнчилася невдачею. Дещо краще пройшла операцiя в Сицилi¬, де за допомогою мiсцево¬ мафi¬ вдалося досягти успiхiв. Пiшов уже одинадцятий рiк вiд початку Друго¬ свiтово¬ вiйни.
  Усi кра¬ни гранично виснажилися i вкрай втомилися. Свiтова економiка була перенапружена. I всiм хотiлося скорiше закiнчити сварку. Особливо сильно виснаженим нiмцям та росiйським.
  Сталiн запропонував Гiтлеру мир на умовах нульового варiанта: повернення до колишнiх кордонiв та обмiн полонених - усiх на всiх! Але фюрер погоджувався лише на перемир'я, не бажаючи вiддавати захоплену територiю. Крiм того, в Нiмеччинi вже закiнчувалися роботи над створенням атомно¬ бомби, i вже були мiжконтинентальнi ракети.
  США думали над застосуванням атомно¬ бомби. Але поки що побоювалися гадати в ¦вропi. I скинули ¬¬ у груднi 1949 року на Японiю. Наслiдки руйнування виявилися моторошними. I подiбний натяк у Нiмеччинi зрозумiли. Фюрер звернувся до нацi¬ та запропонував розглянути питання про гiдний свiт. Але потiм передумав... Настав новий 1950 рiк. Радянськi вiйська розпочали новий наступ на фронтi.
  Оборона нiмцем пiддавалася дуже туго. А союзники просувалися Iталiгю, де стався вiйськовий переворот, i змiстили Муссолiнi. Але пiрамiдальнi нiмецькi танки перевершували "Патони" i "Челленджери". Особливо пасував американський "Патон", який не мiг пробити броню нiмецького танка навiть впритул. I союзники стали стiкати кров'ю.
  Та й невразливi нiмецькi дисколети завдавали величезно¬ шкоди США та Британi¬. Поки що нiмецька авiацiя зберiгала якiсну перевагу над союзниками. Лiтня спроба висадки у Нормандi¬ завершувалася провалом. Щоправда, наприкiнцi серпня пiсля ядерних бомбардувань капiтулювала Японiя. Захiд розв'язав собi руки. Але США не наважувалися застосувати ядерну зброю, тому ¬х могли накрити мiжконтинентальнi балiстичнi ракети Третього Рейху.
  Червона армiя пiдiйшла до Днiпра, але теж була зупинена. Сили обох сторiн виснаженi гранично... I ось нарештi 25 листопада 1950 року Трумен запропонував Гiтлеру мир, за умов паритету. Тобто ¦вропа залишагться за Третiм Рейхом, за винятком Сицилi¬ i того, що залишилося вiд Iталi¬. Сталiн йде компромiсний варiант: кордони СРСР 1939 року. Тобто нiмцi вiдходять трохи назад, поступаючись територiгю, але отримують деякi придбання.
  Францiя, Бельгiя, Голландiя та iншi дивнi залишаються пiд контролем Нiмеччини, але отримують певну автономiю. Тобто утворюгться щось на зразок ¦вросоюзу. У Третьому Рейху припинягться геноцид гвре¬в та циган, хоча можуть i зберегтися деякi законодавчi обмеження ¬хнiх прав. Вiдновлюються у повному обсязi торговельнi вiдносини. Кра¬ни зобов'язуються поважати чужий суверенiтет.
  Репарацiй на кого не накладагться. Полонених змiнюють усiх на всiх.
  Сталiн i Гiтлер настiльки втомилися, що прийняли таку пропозицiю. США виграли бiльше за iнших, так встигли включити у сферу свого впливу Китай та Азiю. А Британiя разом iз Америкою взяла Африку.
  Нiмеччина сильно виснажила людськi ресурси. У нiй фюрер офiцiйно запровадив багатоженство. СРСР залишився без територiальних придбань, отриманих у тридцять дев'ятому, сороковому роцi. I дуже виявився виснажений.
  
  
  АУКЦIОН РОСIЙСЬКИХ РАБИН У НЬЮ-ЙОРКУ
  Дiвчата бiгли, миготивши голими, кругленькими, рожевими п'яточками.
  Андрiана згадала цей торг у Нью-Йорку. Tй запропонував таким чином мiсцевий, досить великий бос мафi¬. Час якраз вдале стiльки багатих людей з'¬халося. I незаймана з Росi¬ прибудувати цiлком реально.
  Андрiана була виведена на торг, вкрита покривалами i в купальнику. Щоб не одразу розкрити ¬¬ принади.
  Вона йшла, вiдчуваючи деяке хвилювання. Праворуч i лiвою рукою вiд не¬ крокували дiвчата в шкiряних куртках.
  Андрiана почувалася не надто затишно на високих пiдборах. Але нiчого вона з цим впорагться.
  Зал аукцiон був дуже великий. Там сидiла численна публiка: i чоловiки, i жiнки, i навiть пiдлiтки. Тут були i араби i чорношкiрi, i азiати, i бiлi, i з Росi¬.
  Час i мiсце вибрано пiдходяще ... Але Андрiана вiдчула збентеження перед кiлькома тисячами чоловiкiв, жiнок i молодикiв ¬¬ роздягнуть як Анжелiку у фiльмi. А це соромно та принизливо! Але водночас i так збуджуг, i саме приниження викликаг пригмну стомлюванiсть у тiлi.
  Вона нiби середньовiчна рабиня, яку роздягнуть догола, а тисячi чоловiкiв дивитимуться на не¬ хтивими поглядами. Про як це круто!
  Заради таких гострих вiдчуттiв варто вийти на аукцiон. I не надто сумувати, що тобi пiде лише один вiдсоток вiд усiг¬ суми!
  Ось вона вийшла у туфлях на високих пiдборах i в покривала. Вище середнього для жiнок росту, футiв шести, плюс ще туфлi роблять ¬¬ ще вище.
  Публiка заводитися, пропорцi¬ фотомоделi... T¬ волосся прибрано, i його розпустить пiзнiше.
  Оголошують початок торгiв... Сума зазвичай невелика, але дуже швидко злiтаг вгору.
  Ось дiвчата знiмають перше покривало i оголюють верхню частину обличчя, поки залишивши прикритими ¬¬ чудесне, сусального кольору волосся.
  Видно, став високий засмаглий, гладкий лоб Андрiани, ¬¬ смарагдово-сапфiровi очi. А нiс i нижня частина обличчя ще прикритi... Але лише погляд ¬¬ виразних очей, у якому читалося знiяковiло, i мимовiльне тремтiння вiд природного жiночого сорому, завели публiку...
  Початкова цiна за нiч iз незаймана сто доларiв!
  Вiдразу ж крик:
  - Двiстi доларiв!
  - Триста!
  - Чотириста!
  - П'ятсот!
  - Тисяча!
  Араб у жовтiй чалмi буркнув:
  - Двi тисячi!
  Американець iз золотим ланцюгом, рикнув:
  - Три!
  Бiзнесмен iз Росi¬, сказав соковитим басом:
  - П'ять тисяч доларiв!
  Настала пауза... Не тому що сума цiг¬ публiка здалася надто вже великою. Нi, тут бiзнесмени з усього свiту, якi здатнi сто мiльйонiв доларiв за мазню Пiкассо або Ван Гога викласти i викладали. Але ¬м хочеться продовження процесу роздягання.
  Ось дiвчата в червоних масках i шкiряних куртках, руками в тонких медичних рукавичках знiмають ще одне покривало. I вiдкривають мужнг пiдборiддя дiвчини, ¬¬ червоний рот, витончений носик. Тепе𠬬 чудове янгольське личко видно цiлком. I величезний екран в залi аукцiону показуг милу, дiвочу мордочка крупним планом.
  I публiка реве вiд захоплення.
  - Десять тисяч доларiв!
  Вигукуг американець iз золотим ланцюгом!
  - Двадцять тисяч!
  Реве шейх у зеленiй iз великими смарагдами чалме.
  Англiгць у фраку вигукуг:
  - Тридцять тисяч!
  Iндус, усипаний коштовностями, вищить:
  - Сорок!
  Юнак рокiв п'ятнадцяти на вигляд, пищить, ворушачи пальцями в дiамантах:
  - П'ятдесят тисяч!
  I знову пауза ... Звичайно, сума за одну нiч з незаймана, та ще, швидше за все пiдробленою виглядаг не такою вже й маленькою. Там Андрiана надто велике дiвчисько, щоб здаватися невинною. Але публiка дуже багата та примхлива. А зараз в азартi торгу, коли хоче один перед одним перевершити.
  Але ще бiльше хочеться побачити подальший процес оголення. I ось наступне покривало знiмають iз плечей Андрiани, оголюючи верхню частину грудей та ¬¬ руки. Засмаглi, витонченi, м'язовi. Видно вже верхню частину лiфчика, i плечi сильнi, i дуже сексуальнi одночасно.
  Андрiана знову здригагться i заводиться. Вона все бiльш гола.
  Знову торг вiдновлюгться.
  - Шiстдесят тисяч!
  Реве шейх!
  - Сiмдесят тисяч!
  - Вiсiмдесят!
  Вимовляг американець iз золотим ланцюгом!
  - Сто тисяч!
  Рикнув американець iз величезним рубiном на грудях.
  - Сто двадцять тисяч!
  Пискнув знову молодик!
  Шейх у зеленiй чалмi та смарагдами, ревнув:
  - Сто п'ятдесят тисяч!
  Iндус Раджа пробасила:
  - Двiстi тисяч доларiв за зiрку торгiв!
  I знову настала пауза на цьому аукцiонi. Публiка чекаг оголення призу та заведена до крайностi.
  Ось iз дiвчини знiмають ще одне покривало та оголюють ¬¬ до стегон.
  Видно тонка талiя, вузька смужка тканини на повних грудях, i рельгфнi плиточки засмаглого преса. Тепер Андрiана майже гола до пояса.
  Публiка буквально гарчить.
  Росiйський бiзнесмен iз сибiрською борiдкою, пробасил:
  - Триста тисяч!
  Шейх у смарагдовiй чалмi рикнув:
  - Чотириста тисяч!
  Американець iз рубiном видав:
  - П'ятсот тисяч!
  Юнець iз дiамантовими перстнями проскулив:
  -Шiстсот тисяч....
  Iндус Раджа буркнув:
  - Сiмсот п'ятдесят тисяч!
  Знову пауза.... Тут уже суми пiшли серйознi, але далеко не руйнiвнi для олiгархiв та мiльярдерiв. Проте всiм хочеться подальшого вiдслонення красунi. Особливо побачити ¬¬ нiжки, такий смак для чоловiкiв.
  I ось iз не знiмають останнг покривало.... I тепер м'язовi витонченi нiжки оголенi. Андрiана залишилася в трусиках, бюстгальтерi в прозорих туфельках на високих пiдборах. А ¬¬ сильнi засмаглi нiжки так заводять чоловiкiв.
  До цього мовчав сивий з довгою бородою шейх прогримiв:
  - Мiльйон доларiв!
  I це вже певний психологiчний рубiж. Публiка шумить...
  Юнак тремтячим голосом вимовляг:
  - Мiльйон сто!
  Шейх у чалмi з великими смарагдами бурчить:
  - Мiльйон двiстi!
  Росiйський олiгарх, у темних окулярах вимовляг:
  - Мiльйон чотириста!
  Американець iз великим рубiном:
  - Мiльйон п'ятсот!
  Несподiвано в той вступаг чорношкiра жiнка:
  - Мiльйон сiмсот!
  Шейх у смарагдовiй чалмi не поступагться:
  - Мiльйон вiсiмсот!
  Iндус Раджа верещить:
  - Два мiльйони!
  Знову пауза... Суми пiшли солiднi. Але все-таки за арабських скакунiв давали бiльше. А тут дiвчина лише на одну нiч. I хоч колосальна красуня, але навряд чи справжня незаймана.
  Але люди хочуть побачити ¬¬ волосся... I з Андрiана знiмагться хустка. I волосся золотим, сусальним дощем сповзаг з ¬¬ плечей. I розсипають, такi чудовi, мов променi сонця.
  Публiка просто у захватi... I торг оживаг!
  Юнак пропищав:
  - Три мiльйони!
  Шейх у смарагдовiй чалмi буркнув:
  - Чотири мiльйони!
  Чорна жiнка в'янула:
  - П'ять мiльйонiв!
  Настала коротка пауза... Сума виявилася пристойною. Хоча ще не рекорд для торгiв. Але все ж таки це не картина Ван Гога, а лише одна нiч з дiвчиськом. Нехай i красунею писаною....
  Знову слiд жест... Цього разу знiмають лiфчик. Андрiана цього чекала, але раптом вiдчула такий страшний сором, що стала чинити опiр... Дiвчата не могли з нею впоратися. До Андрiани пiдкотили два амбали, i розтягли руки. Пiсля чого лiфчик було знято. I оголилися чудовi груди. А шкiра
  у дiвчини заблищало вiд поту.
  T¬ щирий порив сором'язливостi, i опiр сильно розбурхав публiку. Багато хто повiрив, що це справжня незаймана, i це ще бiльше збуджувало, нiж навiть рожевi бутони грудей.
  До цього мовчалий шейх в усипанiй дiамантами чалмi рикнув:
  - Сiм мiльйонiв!
  Чорношкiра жiнка пискнула:
  - Вiсiм мiльйонiв!
  Американець iз рубiном гаркнув:
  - Дев'ять мiльйонiв!
  Росiйський олiгарх гаркнув:
  - Десять!
  Шейх в усипанiй дiамантами чалмi проревiв:
  - П'ятнадцять!
  Зал загудiв... Вже це серйознiше... Втiм, така дiвчина, яку за руки тримають здорованки, щоб вона не прикрила груди. Як це круто. I взагалi чудово, i зворушливо. Андрiана справдi по-справжньому знiяковiла, i вiдчуваг дикий сором. I разом з тим збудження i пригмне. I
  Як дорого ¬¬ цiнують!
  Це просто супер!
  I ось дiвчата-прислужницi поки що верзили-амбали ¬¬ тримають, стягують останню ганчiрку - трусики... I тепер на Андрiанi залишаються лише прозорi черевички.
  А вона сiпагться i вириваг руку з лапи амбала, прикриваючи лоно Венери. Той уже двома сво¬ми товстими лапами ¬¬ руку вiдводить та оголюючи.
  Обличчя Андрiани непiдробно засмучене, i ¬й дуже соромно. Густа червона фарба залила мордашу i це ще бiльше заводить публiку!
  Чорношкiрий мiльярдер вигукуг:
  - Двадцять мiльйонiв!
  Шейх у дiамантах кричить:
  - Тридцять!
  Американець з рубiном реве:
  - Сорок!
  I iндус раджа вимовляг:
  - П'ятдесят мiльйонiв!
  Шейх з дiамантами реве:
  - Шiстдесят!
  Чорношкiрий мiльярдер у шкiрянцi верещить:
  - Сiмдесят!
  Росiйський олiгарх у темних окулярах вигукуг:
  - Вiсiмдесят мiльйонiв!
  Юнак несподiвано верещать:
  - Дев'яносто!
  На нього шиплять. Вигуки, а в тебе стiльки щеня!
  Чорношкiрий мiльярдер у шкiрянцi, пробурчав:
  - Сто мiльйонiв!
  Настала пауза... Це вже справдi колосальна сума. Та ще лише за незаймана з Росi¬. Чи не перебiр? Скiльки платити лише за одну нiч? Так за таку суму мiльйон досвiдчених повiй купити можна.
  Чи не надто вони завелися...
  Куш був i так достатнiй, i аукцiонер пiдняв молоточок i почав вимовляти на розспiв:
  - Сто мiльйонiв доларiв разiв. Сто мiльйонiв доларiв два.
  Андрiана стиснулася. Ну що вона маг провести нiч i щодо молодим афроамериканцем. Але вона покладе собi в кишеню цiлий мiльйон доларiв! Цiлком пристойно! Надiя г що вiн приклад душ, i може навiть принесе задоволення!
  Андрiана вiдчула в собi збудження, i подумки вже уявляла бурхливу нiч iз симпатичним i дуже багатим чорношкiрим.
  Але тут дiвчина в шкiрянках дали сигнал... I вони рiзкими рухами зiрвали туфлi. Зняли останню частину туалету, зробивши Андрiану не лише голою, а й босою.
  А ¬¬ нiжки без взуття такi витонченi i зворушливi, а п'ята кругленькi, рожевi.
  Зазвичай пiд час таких торгiв туфлi на високих пiдборах дiвчат залишаються до кiнця. Але Андрiани, дуже сексуальна, i з незвичайною витонченiстю та досконалiстю лiнi¬ ступня та пiдошва. I вона босонiж така чарiвна. Особливо коли на екранi це показали великим планом.
  I росiйський олiгарх ринув:
  - Сто двадцять мiльйонiв!
  Чорношкiрий ревiв:
  - Сто п'ятдесят!
  Арабський шейх в усипанiй дiамантами чалмi, буркнув:
  - Двiстi мiльйонiв!
  Настала напружена пауза.
  Аукцiонiст пiдняв вгору молоточок i пробурчав:
  - Двiстi мiльйонiв разiв... Двiстi мiльйонiв два...
  Андрiана труснула босими нiжками i чорношкiрий мiльярдер буркнув:
  - Двiстi п'ятдесят мiльйонiв!
  Росiйський мiльярдер не поступаючись вякнув:
  - Триста мiльйонiв!
  Шейх з дiамантами прорепетував:
  - Чотириста мiльйонiв!
  Хоча у багатьох i статки були бiльшими, але вiдразу готiвкою таку суму викласти - руйнування. I може засмутити виробництво.
  Аукцiонiст пiдняв вгору молоточок i почав вимовляти, як можна повiльнiше:
  - Чотириста мiльйонiв разiв, чотириста мiльйонiв двi. Чотириста мiльйонiв три... i його молоточок невпевнено сiпнувся.
  - Мiльярд доларiв!
  Почувся чийсь писк!
  I всi повернулися... Це був японець у темних окулярах, що прикривав половину обличчя. На ньому була емблема мафiя Якудза!
  Усi завмерли - цiлий мiльярд!
  Аукцiонiст пiдняв вгору молоточок i попередив:
  - Дiвчина дагться вам лише на одну нiч! З нею можна робити все, що завгодно, тiльки не вбивати i серйозно не калiчити!
  Японець кивнув:
  - Вродити не буду!
  I вгору пiднявся молоточок, полилися слова:
  - Один мiльярд разiв! Один мiльярд два! Один мiльярд три! Продано пану Ямамото!
  Андрiану вiдпустили. I вона зовсiм гола, i боса вирушила до ложi, де сидiв в оточеннi охорони глава японсько¬ мафi¬. Андрiана вiдчувала сильний страх, i водночас збудження. За мiльярд доларiв ¬й доведеться робити щось незвичайне, i це круто! З iншого боку, вона стала на десять мiльйонiв доларiв багатшою i це здорово!
  Як усе чудово склалося, i на новi пригоди ¬¬ чекають.
  Ямамото наказав:
  - А тепер упакуйте ¬¬ в кайдани, одяг ¬й знадобиться!
  Андрiана нервово хихикнула i вiдповiла:
  - Менi нема чого втрачати крiм сво¬х ланцюгiв!
  
  ОБОРОНА РАЗАНI I ДЕСАНТ ПОПАДАНЦIВ
  Томас Лiнкольн, розмахуючи мечами, i зрубуючи монголо-татар, що напираг, проспiвав:
  - Не лише меч, не лише батiг! Але брехня потрiбна коронi! Адже без не¬ i двi хвилини - не всидiти на тронi!
  Хлопчик-термiнатор провiв мечами млин, зрубуючи монголiв, що лiзли на стiни Рязанi, i продовжив спiвати:
  - Часом помiчниця у всьому,
  Часом шкодить майстерно.
  I ми святий ¬¬ кличемо,
  I обзивагмо мерзенно¬!
  Марiя Ковальова, i Юлiана Коновалова, цi прекраснi та дуже мускулистi дiвчата, рубаючи татар, що насiдали, пiдхопили:
  - Брехня недарма у всiх королiвствах,
  Любили за всiх часiв...
  Брехня прекрасна, коли корисна,
  I жахлива, коли шкiдлива!
  Том цей гарний, мускулистий хлопчик, рубанувши нукерiв, що насiдали, прочiрикав:
  - Хай буде у славi наша iмперiя!
  Марiя Ковальова, розрубуючи монголiв, що насiли, пiдтвердила:
  - Хай буде у славi!
  I дiвчина кинула босими пальчиками нiжок, убивчо¬ сили, руйнiвну гранату з тирси.
  Юлiана Коновалова розсiкаючи татар, що налiтали, теж заревла, на всю горлянку:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  I боса, точена нiжка, як метне вбивчий образ смертi, розриваючи монгольськi ратi.
  Дiвчата б'ються, прямо скажемо вiдчайдушно i зухвало. I рубають серйозно ворогiв.
  Хоча орда Бату-хана здагться й незлiченною. Чотириста тисяч кiнного вiйська лiзе на штурм. Часом тринадцятого столiття - незлiченна рать.
  Але ¬х зустрiв десант попадань на чолi з виконувачем обов'язкiв Всемогутнього Бога-Творця Томасом Лiнкольном.
  Ось уже до бою входить i танковий екiпаж Герди. Дiвчина-термiнатор тут-як тут.
  Чотири красунi на танку АГ-100, з трьома гарматами, та дванадцятьма кулеметами.
  Вони виникли з iгрового, альтернативного всесвiту, теж створеного хлопчиком-демiургом Томасом Лiнкольном.
  Там попадаг в Третiй Рейх, професор зi зрушеною психiкою Нiмбул допомiг Гiтлеру. А саме створив зброю, яка працюг на керування погодою. I взяли i потопив у штормi англiйський флот. Пiсля чого вiдбулася висадка нiмецького десанту в Британi¬.
  Пiд час висадки фашисти використали i свiй торговий флот. В результатi десятки добiрних дивiзiй ще в серпнi 1940 опинилися в Британi¬. I метрополiю захопили за десять днiв.
  На престол був поставлений законний, пронiмецький англiйський король. I було сформовано новий нацистський уряд. Бiльшiсть колонiй i флоту Британi¬ його визнали.
  Фюрер отримав пiд контроль величезнi ресурси. I побоюючись, що США, якi мають колосальний економiчний потенцiал, переозбро¬ть армiю, вирiшив, що СРСР зачекаг. I що Сталiн залишиться вiрним пакту про ненапад.
  А поки що краще розгромити Америку. Спочатку була захоплена Iсландiя. Потiм нiмцi стали робити плацдарм в Аргентинi, а вiд туди i до Бразилi¬.
  Фашисти активно будували пiдводний та надводний флот. Вони використовували ресурси колонiй та ¦вропи. Особливо рiзко прискорилися роботи пiсля того, як Шпегр став iмперським мiнiстром озброгнь i богприпасiв.
  Тодi пiд його умiлим керуванням, стали куди швидше будугться кораблi пiдводнi човни.
  А також розвиватиметься авiацiя. Новий досконалiший Ю-188 швидко запущений у серiю i нарощувався його випуск. Фокке-Вульф швидко набирав обертiв. З'являлися i досконалiшi винищувачi.
  Висхiдною зiркою став Марсель. Цей льотчик у боях iз лiтаками США здобув славу. Пiсля того як вiн став першим льотчиком, що перевищив сто п'ятдесят лiтакiв, то отримав: лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами i дiамантами.
  Однак роздiленiсть Америки океаном, що за всього бажання занадто швидко великi надводнi кораблi не побудугш, вiйна затягувалася.
  Хоча будувалися i авiаносцi, i лiнкори.
  I поступово нiмцi та японцi, якi вiдкрили проти США другий фронт, розгромивши американцiв пiд Перу-Харбор тiснили iмперiю орлана.
  Нiмцi були сильнi. У 1943 роцi у них з'явився дуже сильний винищувач МЕ-309 та бомбардувальник Ю-288. Якi куди сильнiшi за американськi.
  Гiтлер погрожував змiстити Америку бомбами.
  Звичайно ж, з'явилися в серi¬ танки: "Тигр", "Пантера", "Лев". У другiй половинi 1943 року з'явилися i "Пантера"-2, "Тигр"-2 та "Маус". I в серiю пiшов непереможний МЕ-262 реактивний винищувач, якому не було рiвних. I Ю-488 перший серiйний чотиримоторний лiтак. I ТА-400 перших шестимоторний у свiтi бомбардувальник. I новi штурмовi гвинтiвки МР-44, та багато iншого. У тому числi й реактивнi бомбардувальники "Арадо". В результатi нiмцi захопили Канаду та атакували США з пiвночi.
  А на iншому фланзi зайняли разом з Японiгю Мексику i атакували Америку на пiвднi.
  I ось нарештi 1944 року США капiтулювали, i були окупованi Японiгю та Третiм Рейхом.
  Герда дуже пишалася сво¬ми перемогами. I трощила дiвчина монгольськi вiйська. T¬ босi пальчики нiжок натискали на кнопки джойстика, i збивала нукерiв юрбами.
  Шарлота теж лупнула по ворогу натискаючи нiжками на кнопочки. I розстрiлюючи монгол iз кулеметiв. Вона дiвчисько вкрай ступеня агресивностi.
  Дiвчина кричить:
  - За перший у свiтi комунiзм!
  Крiстiна стрiляг дуже влучно, i ¬¬ босi нiжки так спритно натискають на кнопочки i розстрiлюють бойовикiв Бату-хана. I винищують супротивникiв iз дикою люттю голодних пантер.
  Христина кричить:
  - На славу Третього Рейху!
  Магда теж веде дуже влучний вогонь. Трушать монгольську армiю, розносячи ¬х у трiски, або в кривавий салат. I не зупинити нiмецьких красунь.
  У них нiжки босi, i пальчики швидко натискають на кнопки джойстика i вражають ворогiв.
  Магда спiваг:
  - Африка жахлива, так, так, так! Африка небезпечна, так, так, так! Але великий Рейх, нам сказав не дрейф! Ми монголiв усiх... скоса, як коса! Дiвчата успiх - хоч вона боса!
  Дiвчата дуже красивi i молотять армiю Бату-хана безпосередньо.
  Том Лiнкольн рубав, i його мечi подовжувалися на десятки метрiв, зрiзаючи монголiв наче бритва волоски намиленi.
  Хлопчик проспiвав:
  - Я всiх кошторис,
  Я всiх кошторис!
  Нас чекаг успiх,
  На чистоту!
  I босi нiжки пацана теж жбурнуть горошинку з мiццю анiгiляцi¬.
  I розкидають на всi боки монголiв. I руйнацiя вiдбувагться капiтальна.
  Марiя Ковальова пiдморгнула хлопчику-демiургу. Кинула босими пальчиками нiжок, вбивчий подарунок смертi, i розфарбувала монгольських солдатiв.
  Марiя прочирiкала:
  - За космос та комунiзм!
  Юлiана Коновалова прогарчала, голою п'ятою пiддавши подарунок смертi:
  - За велич нашо¬ Вiтчизни!
  I ось дiвчата ще з пупкiв як лупнуть бойовими блискавками. Бойовi красунi - нiчого не скажеш!
  Герда теж веде вогонь з танка серi¬ АГ. Коли США капiтулювали, Адольф Гiтлер хотiв напасти на СРСР. Але Японiя стала висувати претензi¬ проти Третього Рейху.
  I Гiтлер 20 квiтня 1946 року розпочала вiйну iз самураями. I кинув у бiй новi сво¬ танки iз серi¬ "Е". I давай трощити японськi вiйська, наче косою траву.
  Сталiн теж вирiшив не стояти дома. I запропонував вiдкрити фронт проти кра¬ни Вранiшнього сонця.
  Гiтлер дав згоду, але за умови, що СРСР отримаг назад тiльки пiвденний Сахалiн, Курильськi острови, i Порт-Артур з Манчжурiгю. I не бiльше за це.
  Сталiн погодився на це. Вiн уже й так розширив свою територiю. Що стосугться божевiльного професора, то вiн допомiг гiтлерiвцям зi створення лiтаючих тарiлок. I цi машини рухалися зi швидкiстю десять звукових, i стрiляли за допомогою лазерiв.
  Основним нiмецьким танком став Е-50. Його вага становила сiмдесят тонн. Лобова броня - 250-мiлiметрiв, бортова - 170-мiлiметрiв, а гармата - 105-мiлiметрiв завдовжки ствола - 100 ЕЛ. I це дуже продуктивний танк. З двигуном 1500 кiнських сил - досить спритний.
  I, звичайно ж, у японцiв такого немаг. I вони не можуть зупинити гiтлерiвцiв.
  I йде великий наступ фашистських вiйськ. По всiх напрямках одночасно.
  Сталiнськi вiйська також наступають. Але ¬хня авiацiя дещо вiдстала. Реактивних лiтакiв нема. А у Японi¬ вже така авiацiя з'явилася. Але радянськi танки щодо непоганi. I не без успiху борються.
  Хоча серiя КВ застарiла. З'явилися в сорок п'ятому роцi досконалiшi Iси. Така ось родина. Але поки що теж не надто багато таких танкiв.
  Пiзнiша Т-34-85, що стали випускати з сорок четвертого року. I це став основний танк у армi¬ СРСР.
  Почали радянськi вiйська наступ i пресували японцiв.
  Гiтлер помiтив:
  - Росiйський ведмiдь отримав шматок цукру!
  Гудерiан запитав:
  - I що з ним робитимемо?
  Фюрер вiдповiв:
  - Солодке на закуску!
  Вже за першi три мiсяцi бо¬в японська iмперiя втратила майже половину сво¬х володiнь. Самура¬ мали велику армiю, але надто вже поступалися якiстю технiки.
  Бо¬ показали, що навiть радянський Т-34-85 сильнiший за масову японську машину. I це погано для самура¬в.
  А проти лiтаючих тарiлок взагалi немаг прийому. Через потужний ламiнарний струмiнь ¬х практично неможливо збити.
  А вони самi джгут i лазерами, тепловими променями та ультразвуком. Тож спробуй такi здолати.
  Плюс ще й реактивна авiацiя у Третього Рейху на висотi, i пiдводнi човни на перекисi водню та багато iншого.
  Навiть пiдземнi танки г. А це зброя, проти яко¬ - кришка! Всi акумулятори японськi разом летять, i ¬х пiдкидаг до верху. Плюс ще контроль над погодою, коли шторми буквально топлять усi кораблi самура¬в. Нi японцям довелося мати справу з дуже небезпечним супротивником.
  Ще через три мiсяцi японцiв вибили з Маньчжурi¬. Найзавзятiшим був штурм радянською армiгю Порт-Артура. У боях прибув експериментальний танк IС-7, вагою сiмдесят вiсiм тонн, i вiсьма кулеметами, i гарматою в 130-мiлiметрiв. I ця машина трощила японськi батаре¬ та самохiдки.
  Оленка сама була чудовою войовницею. I на IС-7 боролася iз самураями за Порт-Артур. Вiдбиваючи мiсто, яке колись належало царськiй Росi¬. I його слiд повернути.
  Потужний пострiл з гармати, i одразу три японськi гармати перекинутi вгору лафетами.
  Але тепер Оленку Всемогутнiй хлопчик-демiург перекинув битися з монголо-татарською ордою. I войовницi тепер на IС-12 бiльш досконало¬ та потужно¬ моделi, з десятьма кулеметами, i 152-мiлiметрами, i досить скорострiльною гарматою. I дiвчата б'ють iз цього танка, використовуючи джойстики.
  Анюта натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку. Снаряд осколково-фугасно¬ дi¬ вилетiв iз збро¬. I як обрушитися на юрбу монголiв. Вiдразу сотнi пiвтори нукерiв розiрвало та покалiчило.
  Потiм пальнула Алла. Це гарна руда дiвчина, довбала з кулеметiв. I як почала косити татарськi шеренги.
  I руда проворкувала:
  - I перша проталiна, увi снi я бачу Сталiна...
  Марiя теж лупнула по ворогах, натиснувши на кнопочки босими пальчиками нiжок i проворкувала, скалячи зубки:
  - I трупами завалено, моя рiдна Русь!
  Олiмпiада, ця дiвчина-богатир керувала танком, даючи широкими гусеницями стотонно¬ машини монголiв.
  Дiвча проспiла:
  - За Батькiвщину на славу Росi¬!
  Оленка натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, врiзала по супротивнику. Рознесла масу нукерiв, i ревла:
  - Наша Батькiвщина - СРСР!
  Олiмпiада, роздавивши купу коней та монгольських солдатiв, погодилася:
  Немаг прекраснiшо¬ за Батькiвщину-Росiю,
  За не¬ бiйся i не лякайся.
  У свiтобудовi, немаг кра¬ни красивiшi -
  Всесвiту смолоскип свiтла Русь!
  П'ятiрка войовниць у бiкiнi показала реальну та чарiвну силу. I
  Цi дiвчата просто супер!
  Вони як стали трощити монгольську рать. I гармата працюг та працюг...
  А у Герди гармат на АГ-100 цiлих три. А дiвчат на танку чотири та кулеметiв дванадцять. I вони вибивають монголо-татар ще ефективнiше та швидше.
  Герда була войовницею вiд Всевишнього. I чого вона тiльки не зазнала. Брала участь i в тортурах. Особливо любив мучити хлопчикiв. Вони войовницi взагалi гарненьких пiдлiткiв так мучили, що просто голова йшла кругом.
  Але то вже iнша iсторiя. Особливо коли вони смажили голi, круглi, дитячi п'ятки пiонерам. I тi буквально ревли вiд болю.
  Японiя чинила опiр десять з половиною мiсяцiв, перш нiж звалитися пiд переважаючими силами.
  Герда змусила iмператора Кра¬ни вранiшнього сонця стати навколiшки i поцiлувати ¬¬ босу ногу. Потiм мiкадо цiлував голi ступнi Шарлота. Далi босi п'ятки Христини. I нарештi голу, витончену пiдошву золотоволосо¬ Магди.
  Такi ось дiвчата красивi, що iмператор ¬м босi, витонченi, м'язовi нiжки особисто цiлував i облизував.
  Зараз вони з гармат розстрiлювали монгольськi ратi, i не давали супротивниковi жодно¬ пощади. Войовницi тут просто генiального рiвня.
  I осколково-фугаснi снаряди так розбивають усiх цих степовикiв. I винищують ¬х без найменшо¬ жалостi та сумнiвiв.
  Герда заспiвала:
  - Буде ера комунiзму, арiйською!
  I пiдморгнула!
  А ось i екiпаж ¦лизавети. Дiвчата билися на експериментальному танку Т-54. I вони воювали з японцями. Танки японськi не дуже добрi. Найсильнiший з них - скопiйований iз "Пантери". Ця машина, звичайно ж, застарiла.
  Але в даному випадку Т-54 у чоло "Пантера" практично не бере. Але в борт пробити може. I це диктуг особливу тактику. Лише самохiдки японцiв iз 88-мiлiметровою гарматою 71 ЕЛ, та 150-мiлiметровою гарматою небезпечнi для лобово¬ бронi радянського танка.
  ¦лизавета, стрiляючи з гармати в 100-мiлiметрiв, пробила японський танк з велико¬ дистанцi¬ i прочирикала:
  - За святу Русь!
  Олена теж пальнула. Розбила японську машину i пискнула:
  - Нам належатиме цей свiт!
  Катерина лупнула використовуючи босi, точенi нiжки i вiдзначила:
  - За новi скогння комунiзму!
  Войовницi тут на висотi.
  ¦фрасиня взяла i лупнула теж, цього разу з кулеметiв i проворкувала:
  - За мiй космiчний свiт!
  I голою п'ятою як натисне. I полетить вбивчий снаряд, японцями.
  Немаг це дiвчата, якi не дадуть спуску будь-яко¬ армi¬.
  Японiя була повалена.
  А зараз войовницi пересiли на бiльш досконалi танк Т-64 i з нього б'ють монгольських солдатiв.
  I знаряддя радянського танка так меле фашистськi шеренги. I куляють снаряди один за одним.
  Олена пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i вiдзначила з усмiшкою, скелячи зубки:
  - Це дуже красиво, ось так ворогiв лупити!
  Чи не зупинити дiвчаток. I кулемети сиплють кулi наче град. I монголи нагромаджуються курганами. I маса перебитих, i поранених монгольських тiл.
  Величезна маса вбитих вiйськових армi¬ Бату-хана. Ось це дiвчата як розiйшлися.
  Катерина зазначила, пiдморгнувши подругам. I скосивши шеренгу монголiв кулеметною чергою:
  - Ми правитимемо на вiки!
  ¦лизавета дотепно вiдзначила:
  - Це наша влада буде такою крутою!
  Дiвча стало натискати босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика i розносити татарськi полицi без жодно¬ жалостi та проблем. I войовниця крутiше не буваг.
  Ось ¬х снаряд i рознiс у кривавi клаптi Гуюк-хана. I тут татарам мало не здалося.
  А вiд снаряда який навела Герда, було розiрвано i хан Бурундай. Вiн був вiдомий тим, що з-валтував княгиню Володимирську пiсля того, як вона потрапила в полон. Та це хтивий хан.
  А тепер його нiмецьке дiвчисько рознесло на шматки.
  I ось Томас Лiнкольн б'гться немов справжнiй монстр i розрубуг монголiв.
  Крутить хлопчик мечами немов пропелерами. I безлiч противникiв укладаг штабелями. I це робить нiби бритвою зрiзаючи бороду. I такий Всемогутнiй пацан блискучий.
  I ось Марiя Ковальов теж босими пальчиками нiжок взяла i запустила вбивчу i руйнуг все поспiль.
  I монголи у труну вганяються.
  Марiя це медова блондинка, дуже гарна та мускулиста. Tй уже доводилося виконувати бойовi мiсi¬, вона чудова дiвчина.
  Войовниця наспiвуг на все горло:
  - Слава епосi комунiзму, зламагмо ярмо фашизму!
  Юлiана Коновалова теж б'гться немов монстра пекла. I ось ¬¬ босi пальчики нiжок посилають убивчу силу гранату. Яка вiзьме i масу татарських солдатiв порве.
  Войовниця проворкувала:
  - За могутнiсть комунiстичних iдей!
  I Марiя теж голою п'ятою жбурне вбивчий пакет з тирси...
  I маса монголiв виявилася порваною.
  Войовницi тут на висотi... Але ось i ще красунi з'явилися новi.
  В даному випадку це ¦ва та Гертруда. Вони на тарiлцi, що лiтаг, виникли викликанi Томасом Лiнкольном хлопчиком-демiургом. I цi дiвчисько ось взяли i як влiпили по татарах iз лазерiв. Так, лазерна зброя у Третього Рейху на висотi. Вони буквально спалювали японськi солдати.
  ¦ва ця красива блондинка дiвчина натиснула босими пальчиками на кнопки джойстика. Спалила цiлий монгольський полк, i проворкувала на всю горлянку, скалячи зубки:
  - За святу Пруссiю!
  Гертруда теж натиснула босими пальчиками на кнопку джойстика, i зрiзала масу нукерiв, проворкувала:
  - Моя влада над свiтом!
  I дiвчата розсмiяються. У них стiльки азарту та пожежi. Це дiвчата найвищого та найвитонченiшого пiлотажу.
  Коли Японiя була повалена, Третiй Рейх деякий час проковтував i перетравлював нейтральнi кра¬ни, i проводив новi й новi захоплення.
  Але цього було гiтлерiвцям мало. I ось 5 березня 1953 року помер Сталiн. Це поки що нiчого... Фюрер надiслав свогму колегi спiвчуття.
  Але коли в лютому 1956 року пройшов двадцятий з'¬зд з викриттям культу особи, то Гiтлер не терпiв.
  I ось 20 квiтня 1956 року розпочалася нова вiйна. Намагання фашистiв захопити СРСР. I у Гiтлера пiд рушницею вважай цiлий свiт. I тут уже не попреш проти вермахту.
  Однак у цьому всесвiтi Творець Томас Лiнкольн. I хлопчик-демiург не дав розгромити СРСР. Вiн використав проти противника новий козир: професора Знайка з команди коротун. I цей професор створив особливу зброю проти Третього рейху.
  Втiм, це вже iсторiя змагань науки. Принаймнi армiя СРСР змогла зупинити фашистiв, та був ¬х розгромити i пiдпорядкувати. Гiтлера зрештою спiймали. I 9 травня 1958 року, взяли та повiсили. Так цiлком полiткоректно вчинив чорношкiрий Хлопець-Бог Томас Лiнкольн iз головним фашистом. Прямо як у кiно - зло перемагаг у першiй половинi, а потiм iз трiском програг.
  Ось i зараз дiвчата фашистiв капiтально молотять. Точнiше монголо-татар, але вони ще гiршi за фашистiв, бо вирiзали цiлi мiста. I це очевидно дуже погано коли вбивають росiйських людей.
  Бату-хан бачить, як катастрофiчно зменшуються його лави. Вiйська монгольськi тануть прямо на очах.
  I ось знаменитий полководець. ¦диний в iсторi¬, який змiг пiдкорити Русь, що не вдавалося нiколи i нiкому. Ось цей Бату-хан зараз став тiкати. Вiн дуже бойовий полководець.
  Але цього разу проти нього капiтальний форс-мажор.
  Томас Лiнкольн заспiвав з посмiшкою:
  - I лiворуч наша рать, i справа наша рать! Добре з перепою нам воювати!
  Хлопчик-термiнатор так люто рубав татарськi полки, вони взяли i побiгли. Ну куди ти пiдеш.
  Ще команда дiвчат-нiндзя iз Японi¬. Tх теж Всемогутнiй хлопчик викликав.
  Дiвчина з синiм волоссям вiзьме i рубаг по монголiв мечами. А потiм босими пальчиками нiжок запустить горошинку з вибухiвкою.
  I розiрве безлiч нукерiв. Проорив:
  - Слава Японi¬!
  Потiм дiвчина з жовтим волоссям як рубанет по монголах. Розрубаг ¬х на дрiбну окрошку, i прокриче:
  - В iм'я iде¬ самурая!
  I теж босими пальчиками нiжок запустить убивчий бумеранг, що розриваг монгольськi полицi.
  Дiвчина з червоним волоссям розфарбувала масу бойовикiв орди. Зрубала Менге-хана. I босими пальчиками нiжок теж випустила гостру кульку, що все розриваг. I прореве:
  - За комунiстичний свiт!
  I дiвчина з бiлим волоссям взяла i масу татарських во¬нiв розрубала. I купу ворогiв уклала.
  I голою п'ятою пiдкинула вибуховий пакет iз руйнiвним порошком усерединi.
  Проворкувала на всю горлянку:
  - За мир з гiднiстю!
  I ось бiй iде дуже кривавий. I тут войовницi розiйшлися, i як довбали по ворогу.
  I ось усi монгольськi ратi разом згорiли i були розiрванi на дрiбнi шматочки.
  I Батухан залишився один. До нього побiгли дiвчата-войовницi. Вони поставили татарського упиря навколiшки. I змусили цiлувати сво¬ босi нiжки.
  Головний полководець це робив iз ентузiазмом. Адже такi гарнi дiвчата. I розгромили масу во¬нiв. Чотириста тисяч монголо-татарських во¬нiв убито.
  Що справило колосальне на всiх враження. Особливо росiйських во¬нiв яких позбавили загибелi. I не лише во¬нiв, а й жiнок та дiтей. Адже Рязань поголовно ординцi вирiзали б.
  Але ось Бату-хан босi нiжки дiвчат нацiлювався. I всi ¬м п'ята облизав.
  I його войовницi взяли сво¬ми босими пальчиками нiжок, за руки та ноги та шию. I рiзким ривком розiрвали на п'ять частин. Так i закiнчив кар'гру Бату-хан.
  Ось що означаг йти на Русь. Особливо, якщо хлопчик-демiург тут налаштований проти тебе!
  
  ДО ЧОГО ПРИВОДИТЬ СТРАХ ЧЕРЧИЛЛЯ
  Страх перед бiльшовицькою загрозою сильно дошкуляв Черчиллю. I вiн запропонував Гiтлеру тагмну угоду. Нiмцi припиняють знищення гвре¬в, союзники формально не укладаючи миру, таки пускають вiйну на гальма, i насамперед припиняють стратегiчнi бомбардування територi¬ Третього Рейху. I навiть вестимуть тагмну торгiвлю з Нiмеччиною.
  Фюрер пiд тиском промислових кiл iмперi¬ погодився цього. Черчiлль швидко вламав американцiв, i вони теж вирiшили пустити вiйну з Третiм Рейхом на гальма. Мало того, США охоче погодилися на тагмний торг, i на те, щоб надавати допомогу СРСР пiд ленд-лiз тiльки за золото. Домовленiсть вiдбулася у великому секретi. Але СРСР ¬¬ дiзнався... Сталiн був сердитий i рiзко висловився.
  Але пiсля Сталiнграда СРСР вже розгорнув виробництво озброгнь i розраховував уламати Третiй Рейх. Але на початку сорок третього року було оголошено тотальну вiйну i випуск озброгнь у Нiмеччинi збiльшився бiльш нiж у два рази. I припинення бомбардувань з 1 квiтня 1943 грала явну роль.
  Фашисти готували операцiю "Цитадель". Але англiйцi передали вiдомостi про чисельнiсть радянських вiйськ. Виходило, що в СРСР при розвиненiй iнженернiй оборонi перевага в силах.
  Гiтлер вирiшив поки що вiдкласти наступ i наростити випуск технiки. Насамперед винищувача МЕ-309 з яким фрицi пов'язували певнi надi¬. Дуже сильна машина i швидкiстю 740 кiлометрiв на годину, i озброгнням: сiм вогняних точок, у тому числi три 30-мiлiметровi гармати.
  Зрозумiло, що Червонiй армi¬ важко боротися з такою машиною. Найпоширенiший винищувач: ЯК-9 маг на озброгннi 20-мiлiметрову гармату та кулемет. Тож спробуй з таким крутим нiмцем впорайся.
  Та й Фокке-Вульф дуже сильний озброгнням винищувач. Важко з таким упоратися. А ще ясна рiч i танки. "Пантера" та "Тигр" сильнiшi за радянськi. Плюс ще й Ю-288 дуже потужний бомбардувальник. Який радянськi винищувачi не можуть наздогнати. А на пiдходi г ще й реактивна авiацiя. I грiзна "Пантера"-2 з потужним озброгнням та сильним захистом.
  Отже, операцiю "Цитадель" вiдкладено. I нiмцi збирають сили.
  Проте Сталiн не став довго терпiти i 1 серпня розпочався великий наступ. I на орловському напрямку, i Бглгорода з Харковом.
  Втiм, сили тут вочевидь нерiвнi.
  Нiмцi теж змiцнилися, багато окопiв накопали. I в оборонi "Пантера", добрий танк, як i "Тигр". Бо¬ показали як i "Фердинанд", в оборонних боях, з малорухомим фронтом добре справлягться iз завданням винищення танкiв.
  Нiмцi тримали оборону. I були готовi до цього. Вони пiдтягли додатковi сили з Африки та ¦вропи. Тут билися i вiйська Роммеля, i частини iноземних дивiзiй та iспанцi. Крiм того, вже вiдбувся обмiн полоненим i Люфтваффе повернуло собi багато льотчикiв. Отже, оборона була щiльною.
  А авiацiя у нiмцiв сильна. Особливо озброгний. I сильна не лише мiццю авiацiйних гармат, а й швидкiстю, i силою асiв. У небi нiмцi зараз використовують майже всю свою авiацiю, не вiдволiкаючись на захiдний фронт. I це даг ¬м кiлькiснi переваги. На Курськiй битвi почала сходити зiрка Хаффмана.
  Радянськi вiйська не змогли досягти в серпнi та вереснi у важких боях помiтних успiхiв просунувшись максимум десять-п'ятнадцять кiлометрiв. Бо¬ затяглися до глибоко¬ осенi... Пiсля настало затишшя. У листопадi Червона армiя намагалася наступати у центрi. Але й там не досягла успiху. Нiмцi вiдбили атаки. Лише наприкiнцi грудня коли почався наступ на орловському напрямку, вдалося вклинитися. Бо¬ йшли дуже запеклi. У сiчнi нiмцi змогли вiдбити наступ пiд Ленiнградом. Але радянськi вiйська таки зрiзали орловський виступ. Але на цьому ¬хнi успiхи обмежилися. Фрiци змогли закрiпитись. Крiм того, радянськi вiйська зазнали занадто багато втрат i не змогли вiдновитися. Весною настало затишшя.
  Гiтлерiвцi запустили до серi¬ новий танк "Маус". Але реальна вiйна показала, що цей танк незграбний. I його ходовi якостi низькi. Правда керувався непогано кермом, i щодо був проходимий.
  "Маус" був захищений з усiх ракурсiв вiд протитанкових гармат, зате уражався з повiтря. Та й дорогий за вартiстю танк... Не надто себе виправдовував.
  Радянськi танки Т-34-85 та IС-2 були непоганi. Хоча остання машина мала масу дефектiв, i була вiдносно слабо захищена лобом вежi.
  "Пантера"-2 вийшла досить важкою в п'ятдесят три тонни, зате з гарматою калiбру 88-мiлiметрiв 71 ЕЛ, i найкращим бронюванням особливо чола. Бiльш потужний двигун у 900 кiнських сил бiльш-менш давав непоганi ходовi якостi машинi. I вона працювала свогю вбивчою гарматою. З'явився i "Тигр"-2, але дана машина була на практицi гiрша.
  Нiмцi пробувала наступати у травнi на Курському напрямку. Червона армiя просувалася у центрi. I бо¬ призвели лише до незначно¬ змiни лiнi¬ фронту. Вiйна все бiльше скидалася на першу свiтову. Коли лiнi¬ фронту зафiксувалися надовго. I вiйна ставала не надто вигiдною справою.
  У серпнi Червона армiя намагалася наступати, але без успiху... Жовтнi намагалися прорватися нiмцi, i теж виявилися ¬хнi спроби...
  У сiчнi 1945 року Червона армiя наступала у центрi. I в березнi 1945 року нiмцi просунулися на тридцять кiлометрiв на пiвднi i були зупиненi.
  Ситуацiя для Червоно¬ Армi¬ дещо ускладнилася. Нiмцi змогли налагодити випуск реактивних лiтакiв i знизити ¬х собiвартiсть, завойовуючи панування в повiтрi. Йшла розробка та нових танкiв.
  Е-10 та Е-25 були легкi та дуже швидкi самохiдки. Танк Е-50 вийшов надто важким та великим для середнього танка. Але потужний двигун з форсуванням до 1200 кiнських сил бiльш-менш давав йому швидкiсть та ходовi якостi. I гармата 88-мiлiметрiв iз довжиною стовбура в 100 ЕЛ i бронебiйна та скорострiльна та дуже точна.
  I дуже сильнi Е-75 отримали. З гарматою 128-мiлiметрiв i довгий калiбр.
  Цi танки ще тiльки-но стали надходити в серiю. Але Гiтлер розраховував на цю технiку. Сорок п'ятий рiк пройшов в обмiнi ударами. Нiмцi поки що не мали велико¬ кiлькостi танкiв серi¬ "Е", i не могли наступати. СРСР теж було взяти вгору. У небi перевага гiтлерiвцiв посилювалася. Особливо ефективними були реактивнi бомбардувальники та розвiдники. Дещо гiрше виявилися винищувачi. МЕ-262 мав проблеми з маневренiстю та велику вагу. ХЕ-162 мав переваги мала вага, простоту у виробництвi, але вимагав високо¬ квалiфiкацi¬ льотчикiв в управлiннi. Хоча Хаффман його непогано осво¬в. Цей бiлобрисий ас довiв число збитих лiтакiв до чотирьох сотень i отримав другим таку нагороду як Лицарський Хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А потiм вибив уже на ХЕ-162 п'ятсот лiтакiв. Здобувши за це особливу нагороду: Нiмецького орла з дiамантами. Задоволена рiдкiсна та престижна ця рiч. Крiм того Хаффман отримав i першим хрест вiйськових заслуг та дiамантами.
  I це доволi почесно.
  Взимку Червона армiя намагалася наступати, але змогла подолати дуже жорстоку оборону противника. Танк Е-50 занадто багато мав спiльного з "Тигром"-2 правда вежа вже й менша, i бiльш досконала та легка ходова частина. Але розташування трансмiсi¬ та двигуна залишилося традицiйним. Через що весь у шiстдесят три тонни. Але ось з'явилася модифiкацiя танка з розташуванням двигуна та трансмiсi¬ одним блоком та коробки передач на моторi. I з'ясувалося, що ця машина все-таки досконалiша i легша.
  У 1946 роцi нiмцi вже мали велику кiлькiсть танкiв серi¬ "Е" та потужних реактивних машин. Зокрема МЕ-262 Х, яка мала швидкiсть 1100 кiлометрiв на годину та п'ять авiагармат у 30-мiлiметрiв. I бо¬ кипiли дуже запеклi напруженi.
  Нiмцi спромоглися прорватися на пiвденному напрямку. I там вийшли до рiчки Дон. Радянськi вiйська вiдступили за рiчку, але змогли втриматись.
  Бо¬ затяглися до зими i фрицiв пригальмували.
  Настав 1947 рiк. З'явилися радянськi танки Т-54, щоправда, поки що не масовi. Бо¬ кривавi та жорстокi. Цiлий рiк пройшов у перетягуваннi канатiв.
  Хаффман довiв кiлькiсть збитих машин до тисячi отримав спецiальну нагороду шосту ступiнь Лицарський хрест Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Нiмцi добре вмiли битися, але виснажилися. Настав новий 1948 рiк. I теж битви з завзятiстю, гiдною кращого застосування.
  Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда ¬дуть на танку Е-100 класу У. Ця машина компактнiша, на чотири члени екiпажу. I ¬¬ озброгння - реактивний бомбомет та унiверсальна гармата 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ - винищувач танкiв.
  Войовницi собi ¬дуть i насвистують.
  Герда стрiляг з довго¬ гармати. Пробиваг в борт з дистанцi¬ Т-54 i цвiрiнькаг:
  - Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  А Сталiна засмажимо i з'¬мо!
  Шарлотта пальнула iз реактивного бомбомета. Накрила радянських бункер i пискнула:
  - Ми непереможнi!
  Христина взяла i прогарчала, натискаючи на курок босою п'ятою:
  - Дiстанемо i в тому, i в iншому!
  Довбанула причому влучно i Магда. Розбила радянську САУ СУ-152. I проворкувала:
  - Буде час, настане перемога!
  Герда провизжала, стрiляючи:
  - Нас нiкому не зупинити!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Але пасаране!
  Руда бестiя пройшла разом iз Гердою всю першу свiтову вiйну, починаючи вiд Польщi, i закiнчуючи цим травневим наступом. Багато чого бачила руда чортiвка.
  I готова битися до кiнця!
  Крiстiна теж стрiляг, i вишкiрилася. T¬ волосся золотаво-руде. На вiйнi дiвча не старiють, а навiть, мабуть, молодшають! Вони такi лютi i велелюбнi. Скелять собi зубки.
  А в зубках жодно¬ дiрочки.
  Магда маг шевелюру кольору сусального золота. I теж активно скеляться. Класне дiвчисько. У нiй така агресивна грацiя та енергiя тисячi коней.
  Герда дiвчина з бiлим волоссям стрiляг, i з усмiшкою помiчаг:
  - У свiтi багато г й доброго i бридкого... Але чорт забирай, наскiльки ж тривала ця вiйна!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - I справдi, друга свiтова вiйна тягнеться надто вже довго. Всi бо¬ i бо¬... Це реально вимотуг!
  Христина рушила босою нiжкою по бронi i в'янула:
  - Але Британiя досi не переможена!
  Магда пальнула по росiйських i ринула:
  - А маг бути повалена! Це наше кредо!
  Герда прошипiла, стрiляючи по росiйських, i скелячи зуби, кольори слоново¬ кiстки:
  - Нам потрiбна перемога!
  Довбанула i Шарлота, пров'якавши:
  - Одна на всiх ми за цiною не посто¬мо!
  Крiстiна руда i золота бестiя промовила:
  - Нi! Чи не посто¬мо!
  Магда прицмокнула червоними губками, прочiрiкавши:
  - Ми за цiною не в магазин ходимо!
  I вистрiлила златоволоса гарпiя.
  Герда теж довбала по росiйських танках. Пiдбила машину i в'якнула:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  Шарлота пiдспiвуючи додала:
  - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  Христина пiдтримала пiсенний порив:
  - Не вiрить Вiтчизна сльозам!
  Магда спiвуче продовжила:
  - А всiм комунiстам дамо по мiзках!
  I дiвчата пiдморгнули один одному. У них загалом гарний танк. Тiльки з дистанцi¬ важко пробити Т-54 у лоб. Але й снаряд у нiмцiв непростий, а з урановим сердечником. I в армi¬ багато чорношкiрих. Якi борються з несамовитою люттю. I з ними не кожен може зрiвнятися.
  Дiвчата звикли битися босонiж. Ще у Польщi вони були лише в одному бiкiнi, та босi.
  Коли гола пiдошва стикагться з поверхнею землi, це омолоджуг. Може, тому дiвчата не старiють! Хоча час i йде! Войовницi скажемо прямо вельми геро¬чнi.
  Стiльки подвигiв здiйснили, а борються, наче звичайнi солдати. I завжди лише у бiкiнi, i босi. Взимку ¬м навiть пригмно шльопати босими нiжками по кучугурах.
  Герда стрiляг i спiваг:
  - Ми пройдемо вогонь та воду!
  Шарлота пальнула по росiйських з бомбомета i видала:
  - Слава прусському народу!
  Христина теж вистрiлила, i пискнула:
  - Ми керуватимемо планетою!
  Магда цвяхнула i пiдтвердила:
  - Обов'язково будемо!
  Герда знову врiзала снарядом i пискнула:
  - Нас не зупинить навiть напалм!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - I навiть атомна бомба, яку ми не бо¬мося!
  Христина шикнула i вiдповiла:
  - Атомну бомбу американцям створити не вдалося! Це блеф!
  Магда вигукнула на всю горлянку:
  - Миру вiд нового нiмецького порядку не втекти!
  Дiвчата себе показали дуже крутими i непередбачуваними. I ¬хнi босi пальчики нiжок такi спритнi та класнi.
  
  Однiгю з непригмних несподiванок, що зустрiли Червону Армiю, стала лiтаюча тарiлка.
  Двi дiвчини Альбiна та Альвiна летять собi на такiй лiтаючiй тарiлцi. Вони невразливi завдяки сильному ламiнарному струменю. Але й не можуть вести вогонь. Натомiсть завдяки колосальнiй швидкостi можуть наздоганяти та таранити радянськi лiтаки.
  Альбiна, нагинаючи свiй дисколет, помiтила:
  - Технiка залiзна, безумовно, потрiбна i дуже корисна!
  Альвiна хихiкнула, вишкiрила зубки i прошипiла:
  - Але все вирiшуг дух!
  Альбiна уточнила:
  - Самий що не г саме бойовий дух!
  Обидвi блондинки дiвчини i в бiкiнi. Дуже красивi та босоногi. Коли войовниця без взуття, ¬й щастить. Ось зараз дiвчата такi барвистi та чудовi.
  I перш нiж вирушити на лайку, красунi обов'язково попрацюють язичком iз чоловiчою досконалiстю. Це настiльки пригмно i заряджаг енергiгю. Войовницi люблять пити iз чарiвно¬ судини. Це реально ¬м свято плотi.
  Ось як добре дiвчатам.
  Альвiна збила два радянськi МIГ-15 i прочирикала:
  - Славне наше полювання!
  Альбiна пiдтвердила таран та видала:
  - I нiколи не стане останньою!
  Альвiна звалила ще три радянськi штурмовики, i пискнула:
  - Ось як ти думагш, Бог любить Нiмеччину?
  Альбiна iз сумнiвом похитала головою:
  - Зважаючи на все не дуже!
  Альвiна хихикнула i перепитала:
  - А чому ти так думагш?
  Альбiна таранила двi радянськi машини i пропищала:
  - Вiйна триватиме надто довго!
  Альвiна логiчно помiтила:
  - Зате ми наступагмо!
  Альбiна вишкiрилася i в'якнула:
  - Тож i перемога прийде!
  Альвiна збила вiдразу чотири радянськi лiтаки, смiливим маневром i пискнула:
  - Неодмiнно прийде!
  Альбiна вважала за потрiбне нагадати:
  - Пiсля Сталiнграда вiйна пiшла не за правилами...
  Альвiна з цим погодилася:
  - Правильно не за правилами!
  Альбiна в досадi пискнула:
  - Ми стали програвати!
  Альвiна пропищала з досадою:
  - Безперечно стали!
  Альбiна таранила ще кiлька радянських машин i пискнула:
  - Хiба це не проблема для нас?
  Альвiна збила пару росiйських винищувачiв i вдарила:
  - Думали, ситуацiя взагалi безнадiйна!
  Альбiна хитромудро оскалилася i прошипiла:
  - А зараз що ми бачимо?
  Альвiна прочирiкала з апломбом:
  - Щось непохитне та неповторне!
  Альбiна блиснула перлинними зубами i вiдповiла:
  - Те, що Третiй Рейх перемагаг!
  Альвiна звалила ще пару радянських штурмовикiв i вивела:
  - Справдi, зобов'язанi перемогти!
  Дiвчата поскалили пики. Свого часу вони попрацювали, причому офiцiйно у солдатському борделi. Багато пропустили через себе чоловiкiв, i не лише бiло¬ раси. I ¬м це дико подобалося. До чого тiлам таке пригмно. Але потiм повi¬ потрапили пiд радянський удар. Tх захопили у полон. Ну, красунi думали, що ¬х з-валтують. А ось чортос два!
  Змусили повiю рити окопи та транше¬. А це колишнiм нiчним феям дуже не сподобалося. Так вони усi змогли втекти. Спокусили таки вартових.
  I поклялися росiянам помститися.
  I воювали проти Росi¬. Такi ось бiса...
  Альбiна звалила ще кiлька росiйських машин i пробурчала:
  - Все ж таки з чоловiками жити можна!
  Альвiна з цим охоче погодилася:
  - Не можна навiть, а треба!
  Альбiна вишкiрила зубки i вiдповiла:
  - Але все ж таки... Вбивати солодко.
  I дiвчини збила рухом дисколету ще п'ять радянських машин.
  Альвiна хихикнула i видала:
  - А коли буваг й гiрко?
  Альбiна збила ще шiсть машин i вiдповiла:
  -Пiсля перемоги одружуся! I народжу десятьох дiтей!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  I заспiвали;
  Ми лицарi вiри фашизму,
  Стремо в пилюку бiйцiв комунiзму!
  I як розсмiяються, скелячи сво¬ гори з бiлими верхiвками.
  Кiнець червня 1949 року. Нiмцi намагаються прорватися до Сталiнграда. Атакують мiсто Калач. Але вiдважна четвiрка дiвчат стала на ¬хньому шляху.
  Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
  - Даремно...
  Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
  - Противник...
  Августина пiддала щось нищiвне i пискнула:
  - Вважаг...
  Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
  - Що...
  Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'якнула:
  - Росiйських...
  Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
  - Зумiв.
  Августина запустила смертельне, пробурчавши:
  - Ворог.
  Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
  - Зламати!
  Наташа дала чергу i пискнула:
  - Хто...
  Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
  - Смiливий!
  Августина видала з напором та люттю:
  - Той...
  Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
  - У...
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - Бою...
  Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
  - Нападаг!
  Августина довбанула i буркнула:
  - Ворогiв...
  Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
  - Будемо...
  Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
  - Яростно.
  Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
  - Бити!
  Августина знову пальнула, i в'якнула:
  - Яростно.
  Свiтлана прочирiкала, ведучи пальбу:
  - Бити!
  Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
  - Ми знищимо фашистiв!
  Зоя взяла i прочирiкала:
  - Майбутнiй шлях до комунiзму!
  I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
  Августина взяла i розкидала черги, i полетiли ¬¬ голi нiжки iз руйнуванням по фрицям:
  - Ми розколемо супротивникiв!
  Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
  - Рознесемо фашистiв!
  I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький Е-75. Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляг собi.
  А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знову пруть танки. Рухагться новий нiмецький "Леопард"-1. Дуже рухлива машина.
  Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли ¬¬ на шматки.
  Наташка зi смiшком помiтила:
  - Ми дуже боремося!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Дуже здорово!
  Августина дотепно помiтила:
  - У нас буде перемога!
  I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
  Свiтлана теж пальчиками голо¬ ноги запустила подарунок смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошки. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
  Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
  - За Русь святу!
  Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
  - Я войовниця того рiвня, що не згасаг!
  Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала:
  - Я войовниця з великих амбiцiй!
  I вишкiрила перлиннi зубки!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Дуже великих амбiцiй!
  Дiвчата воюють дуже давно. I звичайно ж досягли успiху в ратнiй працi. Вони загалом класнi красунi. Визначний розум. I стрiляють першим -атунком.
  Наташа, ведучи вогонь, подумала, що помри вождь, то без Сталiна утворилася б у душах людей якась порожнеча. Неначе померла близька людина.
  Хоча цей грузин i був жорстокий. I не все робив правильно. Навiть г iз цього приводу анекдот. Чому Ленiн ходить у черевиках, а Сталiн у чоботях? Тому що Володимир Iллiч вибирав дорогу, а цей вусатий все пре напролом.
  У цьому планi Сталiн був оптимальним iмператор. Справдi, як охарактеризував його Ленiн - надто грубий.
  Це кухар готуг лише гострi страви. У планi жорстокостi це була палиця з двома кiнцями.
  З одного боку це допомагало тримати дисциплiну та стимулювало партiйний апарат. З iншого, вибивалися найцiннiшi кадри та здiбнi люди. Зокрема, пiсля вiйни втратили такого великого управлiнцi як Вознесенський. Якi мав найбiльшi заслуги перед Батькiвщиною.
  Вознесенський був, мабуть, iдеальним управлiнцем: як жорстким, а ще й розумним, освiченим. Наймолодший доктор наук у СРСР, академiк, видатна особистiсть. Без Вознесенського якось економiка Росi¬ розладналася. I перемогти фашистiв не можу.
  Наташка кинула босою нiжкою лимонку i заспiвала:
  - З неба...
  Зоя теж жбурнула босими пальцями гранату i видала:
  - Зiрочка...
  Августина запустила голою ногою презент смертi та заспiвала:
  - Яскрава...
  Свiтлана теж кинула гранату за допомогою босо¬ нiжки i видала:
  - Кришталiно!
  Наташа дала чергу i прошипiла:
  - Я вам...
  Зоя запустила босими пальцями подарунок смертi, прошипiвши:
  - Пiсеньку.
  Августина пiддала голою п'ятою, що несе смерть i пропищала:
  - Заспiваю...
  Наташка продовжила, агресивно спiваючи:
  - Про...
  Зоя кинула босонiжкою нiжкою вибух-пакет, розкидавши фашистiв i пискнула:
  - Рiдного...
  Августина пiддала голою п'ятою в'язку гранат, видала:
  - Сталiно!
  
  ПРЕКРАСНИЙ СВIТ У ЯКОМУ НЕ БУЛО Велико¬ Вiтчизняно¬ вiйни.
  Гiтлер так i не наважився напасти на СРСР. Йому пiдказали астрологи, що напад цього сорок першого року закiнчиться провалом. А ось Сталiн першим нiколи не вдарить.
  Фюрер пiсля захоплення Криту, наприкiнцi червня 1941 року завдав удару i по Мальтi, застосувавши масу авiацi¬. I висадивши десант. Цього разу нiмцi дiяли вправно, застосували багато ляльок, i змогли без великих втрат захопити цю важливу базу. Пiсля чого висадка десанту та допомога Роммелю пiшла успiшнiше. Фашисти перекинули ще чотири дивiзi¬ до Африки з великою кiлькiстю технiки. Взяли Толбук i почали наступ до ¦гипту. I спромоглися взяти пiд контроль i Суецький канал. Успiхи нiмцiв змусили Франка пропустити частини Вермахту до Гiбралтару. А падiння цiг¬ фортецi призвело до того, що найкоротший шлях до Африки був вiдкритий.
  Гiтлер вирiшив насамперед взяти чорний континент. А також Близький Схiд та Iндiю, пройшовши через Iран. Загалом при цьому достатньо половини зi ста п'ятдесяти дивiзiй, що вiдводилися для вiйни проти СРСР.
  Фюрер хтось отримав вiд сво¬х вiйськових данi що на парадi 1 травня 1941 року, Червоною площею пройшли i Т-34, i КВ-2 з гарматами 152-мiлiметра калiбром озброгнь. А отже, СРСР у танках сильнiший. I слiд розробити цiлу серiю важких машин.
  Ось Фюрер i наказав створити: "Пантеру", "Тигр"-2 (над звичайним "Тiгром" вже працювали!), "Лев" i надважкий "Маус". Щоб уже маючи могутнiй звiринець, ударити по СРСР.
  А поки що захопити всi британськi, бельгiйськi, французькi, голландськi, колонi¬ в Африцi та Азi¬.
  I використовуючи робочу силу колонi¬ та ресурси зрiвняти Британiю iз землею у повiтряному наступi.
  Зупинити нiмецькi орди англiйцям було, по сутi, нiчим. Вже протягом осенi сорок першого року всю пiвнiч Африки було захоплено. I це слiд сказати дуже серйозна заявка на реальну перемогу агресивного вермахту.
  А взимку гiтлерiвцi захопили весь Близький Схiд, i ввiйшли до Iрану. Сталiн як би в обличчя Молотова намагався заперечувати, але воювати за Iран не став. Нiмцi також за зиму захопили i Петлю Нiгера, а також Судан та Ефiопiю.
  Японiя все ж таки напала на США в Перу-Харбор, i Третiй Рейх був змушений вступити у вiйну з Америкою. Насамперед, звичайно ж, пiдводним флотом. I заразом продовжуючи захоплення. Навеснi 1942 року гiтлерiвцi пiдкорили Iндiю та майже всю Африку. У червнi ¬хнi вiйська захопили i ПАР, де бурi та багато расистiв пiдтримали фашистiв. А у липнi впав i Мадагаскар. Нiмцi погдналися з японцями. Так завершилося пiдкорення чорного континенту. Лише Португалiя там зберегла колонi¬. Але Гiтлер висунув ультиматум i Салазару: або вступагш у вiйну проти Британi¬ та США, або ми тво¬ колонi¬ забирагмо.
  Салазар i Франко очевидно волiли воювати на сторонi Третього Рейху.
  Гiтлер вiв наступ на Англiю з повiтря i пiдводним флотом. В авiацi¬ у фашистiв з'явився досконалiший i потужнiший бомбардувальник Ю-188, i в серiю пiшов потужний ДО-217. Найдосконалiшим став i МЕ-109. У серiю пiшов i Фокке-Вульф iз високою швидкiстю та потужним озброгнням машина.
  Нiмцi пресували Британiю дедалi сильнiше. Вони мали ресурси колонiй. Возили все нову робочу силу i будували заводи. Проте Британiя та США також багато випускали лiтакiв. I вiйна затягувалася. 1942 року Гiтлер кiлька разiв вiдкладав висадку в Британi¬, i вона так i не вiдбулася. Крiм того, фашисти хотiли випробувати в боях з Англiгю i США бiльш досконалi зразки свог¬ технiки. Зокрема МЕ-309 та Ю-288.
  Цi машини дуже сильнi. МЕ-209 виявився невдалим. I замiсть нього було розроблено досконалiший МЕ-309. Цей лiтак мав високу швидкiсть 740 кiлометрiв на годину, i дуже потужне озброгння: три 30-мiлiметровi авiацiйнi гармати i чотири кулемети 14-мiлiметрiв калiбр.
  Така машина одразу ж показала себе монстром вiйни. Особливо вдало цей лiтак пiдiйшов до Марселя. Це ас i так був феноменом. У вереснi 1942 року збив шiстдесят один лiтак, встановивши рекорд. I перевищивши сто п'ятдесят збитих лiтакiв за що отримав орден Лицарський Хрест Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. А вже до нового 1943 його кiлькiсть збитих лiтакiв дiйшло до трьохсот. За що Гiтлер нагородив його орденом Нiмецького орла iз Дiамантами. А за чотириста лiтакiв вручив Лицарський Хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  По досягненню п'ятисот збитих лiтакiв Марселю було вручено Великий Хрест Залiзного Хреста. Така нагорода була до нього лише Герман Герiнг. Пiсля того як Марсель отримав МЕ-309, його набiр рахункiв ще бiльше прискорився. По досягненнi до травня 1943 року тисячi збитих лiтакiв Гiтлер нагородив його спецiальною нагородою: Зiркою Лицарського хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  Великобританiя опинилася пiд сильним пресом. США також були затиснутi. Японiя виграла битву при Мiдвей i захопила Гавайськi острови. Потiм самура¬ разом iз нiмцям захопили й Австралiю. А потiм захопили Панамський перешийок. Гiтлерiвцi стали накопичуватися й у Аргентинi, й у Бразилi¬.
  У липнi 1943 року здолавши коливання Гiтлер дав добро на висадку в Британi¬. Вона пройшла досить вдало. Пiд час висадки нiмцi випробували у боях i "Пантеру" та "Тигр", i "Лев" та "Фердинанди". "Пантера"-2 та "Тигр"-2 та "Маус", щоправда, до бо¬в не встигли ввiйти в серiю. Тим бiльше з "Тигром"-2 через велику вагу був потрiбен потужнiший двигун у 1000 кiнських сил, що затримало доведення танка, як i в "Пантерi"-2. "Маус" встигли випустити, але до висадки вiн не встиг, i лише пройшов випробування. Натомiсть "Тигрiв" встигли випустити чимало. I цей танк хоч i не зовсiм досконалий i досить тяжкий, показав себе ефективною машиною. Особливо завдяки якiснiй бронi та вiдносно гарному прикриттю бортiв. Що зробило його пристойним танцем прориву. I гармата швидкострiльна i потужна була гарна i проти пiхоти та танкiв та укрiплень. Дещо гiрше був надто важкий у дев'яносто тонн "Лев". Щоправда, у нього дуже потужна i руйнiвна гармата. Особливо калiбру в 150-мiлiметрiв яка ефективна проти бункерiв та дзотiв. Ще непогано показав себе "Штурмтигр". Ця машина з бомбометом чудово пробивала укрiплення, i руйнувала одним пострiлом цiлу будiвлю або бункер.
  Бо¬ показали в небi силу МЕ-309 та ефективнiсть бомбардувальникiв Ю-188 та Ю-288. Та й Фокке-Вульф iз чотирма авiацiйними гарматами та двома кулеметами та потужною бронею непоганий. Нiмцi рознесли Британiю, i капiтуляцiя траплялася лише за дванадцять днiв з моменту висадки - гучна перемога.
  Новi нагороди та звання... Але ще не битi США. Гiтлер у вереснi захопив Iсландi¬. I нiмцi рушили ланцюжком островiв до Канади.
  Для Америки настали чорнi днi. Тим бiльше що Сталiн теж не марнував часу. СРСР перевиконав третiй п'ятирiчний план та за офiцiйними даними подво¬в свою промисловiсть. I в сорок третьому роцi продовжувалося зростання випуску озброгнь. У СРСР ще в сорок першому роцi з'явилися у серi¬ КВ-3 та КВ-5, а потiм i КВ-4, i важчий КВ-6. Розвивалася й авiацiя. Пiсля того як стало очевидно, що Третiй Рейх воювати з СРСР не буде, Сталiн у вереснi 1941 знову розморозив програму будiвництва лiнкорiв i великих надводних кораблiв усiх рiвнiв. I ось пiсля 1943 року, наступного 1944 року на воду спустилися новi радянськi лiнкори, транспорту, i навiть авiаносець.
  I Сталiн запропонував Гiтлеру воювати зi США разом. Адже Росiя маг всi права на Аляску. Гiтлер i Сталiн зустрiлися у травнi 1944 року у Стокгольмi на нейтральнiй територi¬ та обговорили умови. Фюрер був готовий поступитися СРСР Аляску, але не бiльше. Сталiн хотiв частину Калiфорнi¬ i Канади i Сходу США. Пiсля тривалих суперечок дiйшли компромiсу: Аляска Росi¬, та частина Канади, яка малонаселена i Гiтлеру не надто потрiбна. А США повнiстю дiлять Нiмеччина та Японiя. Крiм того, СРСР отримаг частину Американського золота пiсля капiтуляцi¬.
  На тому й погодилися... 22 червня 1944 року СРСР оголосив вiйну США i розпочав вторгнення на Аляску. Так пiшла нова вiйна. Америка була слабша за нiмцiв. Тим бiльше, новi танки фашистiв "Пантера"-2, "Тигр"-2 були доопрацьованi i надiйшли в серiю з вужчими вежами i потужними двигунами. Але найбiльш досконалою мiною виявився Лев-2. У нiй Порше розташував вежу ззаду, а двигун i трансмiсiю попереду одним блоком, а коробку передач на самому моторi. Через це не потрiбен кадарний вал та висота корпусу знизилася. Це дозволило посилити броню "Лева" за колишньо¬ ваги 90 тонн, i поставити потужнiший двигун у 1250 кiнських сил. Броня бортiв "Лева" досягла 170-мiлiметрiв, а лоба - 250 мiлiметрiв з нахилами. Такий танк у лоб не брали американськi протитанковi засоби. I вiн чудово себе показав у боях. СРСР теж мав бiльш досконалий i потужний танк Т-34-85 i серiю КВ. Iси поки що не пiшли ще в серiю.
  США були розгромленi i капiтулювали пiсля безглуздого опору 9 травня 1945 року. I стався подiл свiту мiж Нiмеччиною, Японiгю, СРСР та Iталiгю, а також дрiбними сателiтами.
  Гiтлер пiсля цього захопився ракетними технологiями та космiчною експансiгю. Нiмцi злiтали на Мiсяць ще 1850 року. А пiд час сiмдесятирiччя фюрера почався i полiт кiлькох нiмецьких кораблiв на Марс. Сталiн помер на кiлька рокiв пiзнiше - оскiльки вiн не сильно напружувався, пiд час вiйни, його зношенiсть органiзму була меншою. Але все одно пияцтво, курiння, нiчна робота не сприяла довголiттю. Тим не менш, Сталiн встиг прибрати i Берiю, i Молотова, i Кагановича з Хрущовим. I пiд час святкування сiмдесяти п'ятирiччя оголосив сво¬м офiцiйним наступником Олександра Миколайовича Шелепiна. У серпнi 1955 року, пiсля смертi Сталiна у вiцi тридцяти семи рокiв, його мiсце Голови СРСР i генерального секретаря зайняв цей комсомольський працiвник i наступник Берi¬ на посадi мiнiстра внутрiшнiх справ.
  Нiмеччина, СРСР i Японiя мали ядерну зброю i цi три наддержави процвiтали i один з одним не воювали. Тiльки Iталiя занепала i ¬¬ захопили нiмцi i разом iз колонiями. Також Гiтлер захопив Iспанiю та Португалiю разом iз ¬¬ колонiями. А потiм вони разом iз Японiгю та iншi кра¬ни зробили сво¬ми колонiями. Таким чином у шiстдесятi роки залишилися лише три держави: СРСР, Нiмеччина, Японiя та ¬х колонi¬.
  Гiтлер на референдумi 1959 року встановив у Третьому Рейху монархiю та спадкову форму правлiння: iмператор та цар царiв. Фюрер встиг визначити спадкогмця, ним став Вольф, народжений шляхом штучного заплiднення наприкiнцi 1944 року. А коли Гiтлер у 1963 роцi помер, то вiн уже мав повнолiтнього спадкогмця. Так що в Нiмеччинi збереглася стабiльнiсть та процвiтання i пiсля смертi Гiтлера. Шелепiн правив дуже довго, цiлих сорок рокiв, i теж встиг передати посаду гiдному наступнику. А в Японi¬ Хiрохiто правил як у реальнiй iсторi¬ до 1988 року, а потiм став правити його син. А потiм, коли його син став занадто старим, то й онук.
  Людство осво¬ло всi планети Сонячно¬ системи. А у 2020 роцi Нiмеччина, СРСР та Японiя 9 травня стартували масою космiчних кораблiв у першiй та iсторi¬ людства мiжзоряно¬ експедицi¬.
  Наскiльки все-таки найкращий свiт, у якому Гiтлер не напав на СРСР.
  
  ЩО БУВА¦ КОЛИ БОМЖI КЛЯНУТЬ АМЕРИКУ
  А ось в одному зi свiтiв на Америку бомж обрушив прокляття. I американцi були розбитi при Мiдвей. Потiм втратили Гавайський архiпелаг. Причому японцi ¬х били мiцно та практично не зустрiчаючи опору. Сталiн, можливо, цьому й зрадiв би, але...
  Японiя, зiбравши бiльше ста п'ятдесяти дивiзiй у Маньчжурi¬, атакувала радянськi вiйська на Далекому Сходi. Червона армiя змушена була термiново перекидати туди сили. Причому значнi. Оскiльки Сталiн не хотiв вiддавати Монголiю пiд владу самура¬в. Внаслiдок чого довелося вiдмовитися вiд контрударiв пiд Сталiнградом, i у центрi радянських позицiй. Гiтлерiвцi змогла пiсля того як настав льодостав до середини грудня взяти Сталiнград i змiцнитися на Волзi.
  Японцi також досягли успiху i в Iндi¬. Tхнiй похiд на Делi, змусив англiйцiв вiдмовитися вiд операцi¬ "Смолоскип", внаслiдок чого в ¦гиптi запанувало затишшя. I Роммель навiть вiдлетiв у вiдпустку. Все було взагалi не на користь союзникiв.
  Гiтлер все ж таки вирiшив оголосити тотальну вiйну. Так поставив завдання сформувати додатковi дивiзi¬ для наступу i в Африцi, i на схiдному фронтi.
  Користуючись зимовим затишшям: Червона Армiя билася з японцями, фашисти посилили угруповання Роммеля. I той провiв обхiдний маневр i обрушився з пiвдня на армiю Монтгомерi. Цього разу англiйцям вдалося застати зненацька, тому що нiмцi змiнили шифрування, i британцi не вчасно ¬¬ розкусили.
  Британiя у лютому виявилася повнiстю розгромлена. У боях нiмцi застосували тридцять новеньких Тигрiв, якi викликали шок у армi¬ лева.
  Пiсля нищiвного розгрому Англi¬ нiмцi вступили до Iраку i захопили також Кувейт. Туреччина теж вступила у вiйну та встигла окупувати пiвнiч Сирi¬. Роммель створив загрозу удару з боку пiвденного флангу СРСР. Але поки що нiмцi здiйснювали захоплення Саудiвсько¬ Аравi¬. I весь Близький Схiд пiдкорили.
  15 травня 1943 року пiдтягнувши новi танки "Пантеру", "Тигр", САУ "Фердинанд", i модернiзований Т-4 нiмцi рушили вздовж Волги, у напрямку до Астраханi та Каспiйського моря. Просувалися фашисти щодо успiшно. Тим бiльше, що i Японiя вела наступ зi сходу i використовуючи свою численну i фанатичну пiхоту. I резервiв у СРСР залишалося небагато.
  Фашисти вже за мiсяць прорвалися до Каспiйського моря i вiдрiзали Кавказ суходолом. Водночас у наступ перейшла i Туреччина. T¬ вiйська просувалися вiдносно успiшно. Взяли Батумi, оточили ¦реван. Все було чудовим та успiшним для ворогiв СРСР. А Америка взагалi розвалилася i в нiй спалахнула громадянська вiйна.
  Нiмцi до кiнця червня захопили майже весь Дагестан. I на початку липня стали наступати вже Азербайджаном. I Росi¬ доводилося дедалi туго.
  В Азербайджанi на пiдступах до Баку билися радянськi пiонери.
  Загiн босоногих хлопчикiв та дiвчаток. I вони билися з геро¬змом.
  Олег Рибаченко пацан рокiв дванадцяти, кинув босими пальчиками нiжок гранату у фашистiв i проревiв:
  - Слава епосi комунiзму!
  Дiвчинка з червоною краваткою, Маргарита Коршунова, теж босою дитячою нiжкою кинула вибуховий пакет i перевiряла:
  - Слава Велико¬ Вiтчизнi!
  Дiти билися геро¬чно, з усiм азартом.
  Дiвчинка Гульчитай босими пальчиками теж кинула в супротивника вбивчу i пискнула:
  - За СРСР!
  I ¬¬ пiонерська краватка така червона.
  Але як не геро¬чнi цi пiонери, але все одно фашисти Баку взяли на початку серпня. А в серединi вересня весь Кавказ уже був пiд контролем фашистсько¬ ратi.
  На зиму дивлячись нiмцi не стали в глибину Росi¬, а розвинули штурм Африки. Чорний континент це i природнi ресурси та раби. Звичайно ж, його хотiли захопити.
  У нiмцiв з'явився танк "Пантера"-2. Замiсть марно¬ роботи з "Маусом", найкращi конструктори вклалися в цю машину. Ця система виявилася успiшною. Потужна гармата 88-мiлiметрiв з довжиною ствола 71 ЕЛ, яка на великiй дистанцi¬ пробивала всi машини союзникiв. I лобова броня вежi 150-мм пiд нахилом. I лоб корпусу в 120-мм теж з великими в 45-мм нахилами. I бортова броня у шiстдесят мiлiметрiв, що г задовiльним для тримання снарядiв дрiбних гармат та протитанкових рушниць.
  При цьому нiмцi зменшили розмiри вежi, зробили ¬¬ вужчою. Двигун i трансмiсiю розташували одним блоком, що дозволило зменшити висоту танка за рахунок кадарного валу, i в результатi вага "Пантери" вклалася в сорок сiм тонн, при двигунi в 900 кiнських сили. I цей танк мав стати основним танком Вермахту, вступивши до серi¬ ще у вереснi 1943 року.
  Бо¬ показали що така "Пантера", краще, нiж усi танки союзникiв, i б'г ¬х без жалю.
  Опiр англiйцiв в Африцi був слабким. Фашисти захопили майже весь чорний континент. У березнi 1944 року пiдкорили ПАР, а у травнi захопили i Мадагаскар. Крiм того, фашисти взяли i Iран з частиною Iндi¬ з'гднавшись з Японiгю.
  СРСР тим часом приготував свою нову зброю: танки Т-34-85 та IС-2. Так, у Червоно¬ Армi¬ з'явилися i лiтаки ЛА-7 i ЯК-3. Щоправда, останнiй у широку серiю не пiшов: бо був дефiцит якiсного дюралю.
  Та й нiмцi не сидiли на мiсцi. У Гiтлера в серiю пiшов МЕ-262 реактивний винищувач. Рiзноманiтнiсть ресурсiв i майже повна вiдсутнiсть бомбардувань, призвела до якнайшвидшого впровадження та розробки реактивно¬ авiацi¬. I союзникiв, i Червону Армiю у небi били безжально. Проти реактивних лiтакiв СРСР не встояти. А гiтлерiвцi дуже сильнi.
  Гiтлер пiсля пiдкорення Африки поки що не поспiшав атакувати у центрi. Йому хотiлося якнайшвидше окупувати Британiю. I так готувалася висаджування. Вона розпочалася 22 червня 1944 року. I Сталiн атакував фашистiв у центрi i досяг певних успiхiв, кинувши в бiй новi танки i лiтаки. Втiм, нiмецька "Пантера"-2 заслужила найвищу оцiнку. Вона перевершувала всi радянськi танки, i майже невразлива до чола. А слабкiсть бортово¬ бронi компенсувала швидкiсть та маневренiсть. "Тигр"-2, який мав подiбне озброгння, майже однакове бронювання, але важив на двадцять одну тонну бiльше, був забракований вiйськовими та його зняли з виробництва. Пiсля "Пантери"-2, мала з'явитися "Пантера"-3, важча, але для не¬ робили газотурбiнний двигун, i куди краще захищена, особливо з бортiв.
  Радянськi вiйська не змогли розвинути успiху. А пiсля капiтуляцi¬ Британi¬, нiмцi перекинули додатковi сили iз Заходу та завдали потужних контрударiв.
  "Пантера"-2 показала себе чудовим танком, i перевершувала радянськi машини навiть IС-2, особливо у захистi чола вежi. Та й гармата була бiльш бронебiйною та скорострiльною. При цьому у нiмецько¬ машини значнi переваги в ергономiцi та ходових якостях. Тож радянськi машини пасували.
  Сталiн запропонував Гiтлеру мир за будь-яких умов. Фюрер побоюючись, що США створять атомну бомбу, погодився, але нав'язав СРСР кабальнi умови. Зокрема, Росiя мала вiддати нiмцям весь свiй золотий запас, а також практично все вiйськове обладнання. Вiддати всiх вiйськовополонених i постачати сировину та продовольство до Третого Рейху у великих кiлькостях безкоштовно. А також Гiтлер вимагаг передати всю технiку СРСР, i артилерiю, i танки, i лiтаки, щоб Росiя стала беззубою i безпечною.
  Хоча це й було схоже на капiтуляцiю, Сталiн погодився i на це. Пiсля цього гiтлерiвцi повернулися до США. Америка пiд впливом прокляття майже не чинила опiр фашистам. Вiйна тривала лише кiлька мiсяцiв i незважаючи на роздiленiсть океаном, закiнчилася капiтуляцiгю США.
  Вiйна завершилася за дивною iронiгю саме 9 травня 1945 року. I настав перiод миру. Третiй Рейх вiдпочивав. СРСР зализував глибокi рани i намагався вiдновитися.
  У мiру було тепер двi наддержави - Нiмеччина та Японiя. Але ужитися двом хижакам на однiй планетi просто неможливо. I ось 20 квiтня 1953 року, вже пiсля смертi Сталiна почалася нова вiйна мiж Нiмеччиною та Японiгю. СРСР на той час частково вiдновив свою мiць, i наступник Сталiна - Лаврентiй Берiя звернувся до Гiтлера з проханням допомогти у вiйнi з Японiгю.
  Гiтлер погодився, але за умови, що СРСР отримаг назад лише Примор'я, острiв Сахалiн, та Курильську гряду. I на бiльше не претендуватиме.
  Берiя заявив, що ¬м би повернути свог.
  I Червона армiя перейшла у наступ. У СРСР у серi¬ були танки Т-54 та IС-10. Чи не надто важкi, але досить ефективнi. I Червона армiя досягла деяких успiхiв.
  Вiйна з Японiгю дещо затягнулася, хоча завдяки технологiчнiй перевагi Третього Рейху йшла вiд початку за переваги фашистiв.
  Але перемогти Японiю вдалося лише 5 березня 1956 року. Третiй Рейх та його дивiзi¬ зазнали велико¬ шкоди, i потрiбен час для вiдпочинку.
  Втiм, увесь свiт, окрiм СРСР, став уже пiд контролем Третього Рейху.
  У 1959 роцi 20 квiтня пiд час сiмдесятирiччя фюрера пройшов референдум, що засновуг у свiтi в масштабах планети Земля монархiю i фюрера iмператором зi спадковою владою.
  СРСР у усiченому виглядi iснував пiд керiвництвом Лаврентiя Палича Берi¬.
  Нiмцi вже встигли злiтати на Мiсяць, а 20 квiтня 1961 почався полiт на Марс.
  А 1 травня 1961 року Адольфа Гiтлера було вбито. Але це не надто вдарило по Третьому Рейху. Так як син Гiтлера отриманий в результатi штучного заплiднення Вольф Адольфович Перший, вже був повнолiтнiм за новими, а фактично старими законами Третього Рейху, i вступив на трон. Iсторiя Третього Рейху, i радянського союзу, що мирно iснував з ним, на чолi з Берiгю тривала. Свiт став iншим, i дай Бог людству бути щасливiшим, нiж у нинiшнiй жахливiй реальностi двадцять першого багатополярного свiту!
  
  
  ЩО БУЛО У ВИПАДКУ ПРОДОВЖЕННЯ ЦАРСТВА МИКОЛИ ДРУГОГО
  Замах на Григорiя Распутiна виявився невдалим. I "Святий старець" вижив. В результатi вiн, як i ранiше, служив громовiдведенням невдоволення i лютневий переворот не вiдбувся.
  А навеснi ледь пiдсохли дороги, почався наступ росiйських вiйськ, спочатку в Галичинi, а потiм i в Румунi¬. Чисельно вищу силу царсько¬ армi¬ прорвали фронт австрiйцiв i далеко просунулися вперед. Було взято Львiв, а потiм оточено Перемишль. У Румунi¬ росiйськi вiйська взяли Бухарест. Пiсля чого важко було зупинено нiмецькими дивiзiями. Фронт у Нiмеччини трiщав. Кайзер та його оточення вже шукали свiту.
  Втiм, i Росiя втомилася вiд вiйни. Хоча здавалося, що вже перемога реальна та близька.
  У центрi також усе було готове до наступу. I росiйськi вiйська змогли тут прорватися. Домоглися певних успiхiв. Змусивши нiмця вiдступити до Вiсли. Успiху прориву сприяло й ослаблення нiмецьких вiйськ, на яких тиснули iз заходу союзники, а частина сил вiдволiкало на пiвдень. I призначення генералом Корнiлова, який показав себе дуже здатним командувачем, на вiдмiну попередникiв. Перемоги царсько¬ армi¬ змусили нiмцiв стати бiльш зговiрливими. А тут ще й американцi стали сильнiше тиснути. А Iталiя уникла розгрому.
  Одночасно царська армiя досягла великих успiхiв на турецькому фронтi, захопивши практично всю Малу Азiю, i це теж найбiльше досягнення. А Австро-Угорщина була на межi розпаду. Царська Росiя в результатi почала штурм Константинополя. I змогла взяти Стамбул.
  Росiйськi вiйська атакували i з моря i ними командував великий адмiрал Колчак. Висадка вивела з вiйни та Туреччину.
  Iнтерес населення зростав. Як пiднявся i авторитет царя-батюшки.
  Ось узимку росiяни вiдновили наступ. У центрi ними командував Корнiлов. I оборона нiмцiв була прорвана, i ¬х гнали до Одера.
  23 лютого 1918 Нiмеччина капiтулювала. Так завершилася перша свiтова вiйна.
  Росiя отримала собi Малу Азiю, Галичину, Кракiвську область, Познань та Константинополь з протоками. А також репарацi¬ iз Нiмеччини. Австро-Угорщина розпалася. Виникла Югославiя, розширилася Румунiя. Чехословаччина стала васалом Росi¬, i цар Микола Другий зiйшов на престол у кра¬нi. Угорщина та Австрiя зменшились у розмiрах. Також союзники Антанти подiлили Саудiвську Аравiю.
  Настав перiод миру та створення. Царська Росiя переживала бурхливий економiчний пiдйом i мала рекорднi темпи промислового зростання. Одночасно пройшло кiлька малих вогн. Росiя i союзники завершили роздав Саудiвсько¬ Аравi¬, придушивши легкий опiр арабiв i царська iмперiя отримала вихiд до Червоного моря. Потiм була вiйна i в Афганiстанi.
  Росiя та Британiя подiлили цю кра¬ну. Причому оскiльки Британiя програла, то бiльшiсть Афганiстану увiйшла до складу царсько¬ iмперi¬. Трохи пiзнiше в 1922 роцi був роздiлений i Iран. Причому Росiю одержала вихiд до Iндiйського океану.
  Таким чином, iсламський свiт опинився пiд повним контролем Християнського. I настала стабiльнiсть та процвiтання. Але в 1929 вiдбувся обвал на бiржi в США i настав час Велико¬ депресi¬. Спад торкнувся i царсько¬ Росi¬, хоча був i слабший. Одночасно iмперiя Романових готувалася до реваншу пiд час вiйни з Японiгю. Росiйський цар хотiв змити пляму ганьби у сво¬й бiографi¬. I збирав значнi сили. Командувачем Тихоокеанського флоту був призначений адмiрал Колчак. Були й iншi великi командири, хоч Брусилов уже й помер. Але були Корнiлов, Денiкiн, Врангель, Калейдiн, Краснов та iншi. Просунувся i молодий генерал Василевський. Вiн зробив хорошу кар'гру за три роки вiйни, ставши полковником, а потiм у Саудiвськiй Аравi¬ став i генералом. Згодом i генерал-лейтенантом. I ладен був вiдзначитися. Вiйна почалася в 1932 якраз 27 сiчня, що символiчно. Приводом став наступ японцiв на Шанхай та iншi китайськi мiста, i спроба забрати в Росi¬ пiвнiчну Маньчжурiю.
  Росiйськi вiйська мали на озброгннi непоганi танки, i сильну, найкращу у свiтi на той час авiацiю. А також ще й гелiкоптери. Флот у Росi¬ теж був сильний i головне богздатний. Перевага в технiки була вже в царськiй iмперi¬, як i в силi армi¬ та ¬¬ чисельностi. Росiяни були сильнiшими, i в них цього разу не Куропаткiн, а серйознi полководцi пiд загальним командуванням Корнiлова.
  Наступ росiйських вiйськ був успiшним. Японцi зазнавали поразки за поразкою на сушi. На морi було важче. У самура¬в була спочатку невелика перевага в силах. Але адмiрал Колчак завдав кiлька поразок японцям частинами. I зумiв захопити iнiцiативу. На суходолi росiяни рухалися, розбиваючи ворога в однi ворота. Поки що не дiйшли до Порт-Артура. Тут на якийсь час оборона затяглася.
  Але у травнi пройшов штурм i мiсто-фортеця впала. Далi були новi перемоги та наступ у Коре¬. Повний розгром японцiв на сушi. I водночас похiд ескадри та з боку Середземного моря.
  Там попереду всього флоту рухагться есмiнець. А на ньому лише дiвчата. У коротеньких шортах, босi, i в тiльниках.
  Дiвчата носяться палубою. Вони такi красивi. Волосся свiтле, вигорiле на сонцi, а шкiра темна, засмагла. Чудова красуня.
  I ¬х круглi, рожевi п'ятки так i миготять.
  Веронiка чарiвна боцман-блондинка запитала дiвчинку-юнгу:
  - Що Юля, бо¬шся битви?
  Дiвчинка-юнга пискнула у вiдповiдь:
  - Та я мрiю про бiйку!
  Веронiка хихикнула i помiтила:
  - А ось потрапиш японцям у полон, i вони пiдсмажать тво¬ босi п'ята!
  Дiвчинка подивилася на сво¬ голi, засмаглi нiжки, i пискнула:
  - А бiль мене не лякаг! Я справжня дикунка-амазонка!
  Веронiка помiтила:
  - Тобi скоро п'ятнадцять. Незабаром виходити замiж! Про що ти мрiгш?
  Юлiана щиро вiдповiла:
  - Хочу принца!
  Веронiка скривилася:
  - Принца?
  Дiвчинка уточнила:
  - Принца-ельфа!
  Веронiка здивувалася:
  - Тобi що подобаються ельфи?
  Юлiана кивнула, i навiть пiдскочила:
  - Звичайно, подобаються! Вони чарiвнi!
  Веронiка посмiхнулася:
  - А людськi чоловiки?
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою, по нагрiтiй палубi:
  - Нi! Чоловiки вони такi гидкi, волохати, смердючi. А ельфи такi гарнi, нiжнi. У них мордочки, як у дiвчат, такi милi. А нiжки гладкi i зовсiм не волохати!
  Веронiка iз цим охоче погодилася:
  - Ельфи справдi пригмнi.
  I дiвчина розчавила босою, витонченою нiжкою комаху. Свиснула:
  - На жаль, на жаль, доводиться мати справу iз людськими чоловiками. А вони такi негарнi!
  Юлiана розсмiялася i помiтила:
  - Але чому. Хлопчаки-юнги дуже симпатичнi. Чи не красивi дорослi мужики. Коли на обличчi росте волосся, це так огидно.
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Огидно! Найкрасивiшi юнаки у шiстнадцять рокiв. Вони вже досить великi щоб принести задоволення жiнцi, але ще не такi волохати, як старшi хлопцi.
  Юлiана хихикнула i пискнула:
  - Взагалi хлопчики, звичайно, пригмнi, коли з ними цiлугшся, i вони тебе пестять... Але щось iнше просто лякаг! Ех, залишатись би назавжди в дитинствi!
  Веронiка рiшуче заявила:
  - У бою побувагш! Разом подорослiшагш!
  Юлiана у вiдповiдь заспiвала:
  - Дiвчина завжди будь юною,
  Ти дорослiшати не поспiшай...
  Будь веселою, зухвалою, галасливою...
  Битися треба, то бiйся!
  Нiколи не знай спокою-
  Плач i смiйся на невпопад!
  Буду дiвкою заводною,
  Нехай мине сто п'ятдесят!
  Веронiка тупнула босою нiжкою i пiкнула:
  - Юнiсть може бути вiчною! Головне - вiрити в розум, а не Бога!
  Попереду з'явився японський мiноносець. Дiвчата одразу ж кинулися, миготивши голими п'ятами до десятидюймово¬ гармати. I стали ¬¬ наводити на супротивника.
  Дiяли дiвчата швидко та злагоджено. Взагалi дуже красиво, коли екiпаж iз одних дiвчаток. I всi вони босi, фiгуристi, просто чудовi.
  Навели гармату i як довбануть по японцю. При цьому вперлися сво¬ми точеними босими нiжками.
  Снаряд пролетiв i потрапить у мiноносець. Наче кийком вдарило. Корабель як струсне. I мiноносець отримав ушкодження. Дiвчата стали перезаряджати гармату. Вони влучно пальнули.
  Веронiка пропищала:
  - За вiру, царя та Батькiвщину!
  I як заскаче...
  Юлiана прочирiкала:
  - Того думав що вiйна, зробив гармату з... на!
  I дiвчинка як вiзьме та захоче. Оскалить сво¬ зубки, кольори перлiв. I мила кiшечка вона. I босою нiжкою розiтрiть шматочок морозива, що впав.
  Веронiка пискнула i заспiвала:
  - В'язнi совiстi! Ми зробимо вас вiльними!
  I дiвчата хором як стану жерти.
  I навiвши зброю, знову довбали по мiноносцi. Цього разу потрапили ще точнiше. I посуд самура¬в розколовся i почав тонути.
  Дiвчата заволали, смикаючи голими нiжками. Це така краса.
  Нi, ти Японiя буде бита, коли прекраснi во¬ни в Росi¬ г. I Олег Рибаченко зi свогю подругою на боцi iмперi¬ Романових бореться.
  Олег та Маргарита дуже добре працюють iз кулеметами. Ведуть собi стрiлянину.
  Олег питаг дiвчинку, продовжуючи вести вогонь:
  - А як ти думагш, Спартак це добре чи погано?
  Маргарита, вискакувавши мордочку, вiдповiла:
  - Думаю скорiше добре, нiж погано!
  Олег, ведучи вогонь iз кулеметiв, помiтив:
  - Але ж Рим був великою культурою. А якби перемогли варвари-раби, що було б тодi?
  Маргарита хихикнула, скосила пару шеренг японцiв, i вiдповiла:
  - Було б певно чудово!
  Олег свиснув i вiдзначив:
  - Не все так райдужно як здагться! На жаль, зовсiм не все!
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Але все буваг на краще! Рим зруйнували варвари. Але потiм виникла дома ру¬н, ще потужнiша i розвинена культура. Так вийшло, що прогрес почав розвиватися лише швидше.
  Олег свиснув, зрiзав кiлька шеренг за допомогою кулеметних черг, i пискнув:
  - Наш прогрес нiкому не зупинити!
  Хлопчик жбурнув босою ногою гранату. I розкидав ворога.
  Маргарита теж кинула пальчиками босо¬ нiжки подарунок смертi i хихикнула:
  - Хто зупинить, стертиметься в порошок.
  Хлопчик Олег Рибаченко знову запустив босими пальчиками дитячих нiжок саморобну бомбу. По японцях вдарило так, що не здалося мало. Пацан прочiрiкал:
  - За Росiю первозданну!
  I показав мову.
  Маргарита викосила кулеметом половину батальйону японцiв i пискнула:
  - Цар наш Микола, нехай буде благословенним!
  I знову жбурне босою нiжкою подарунок смертi.
  Олег проспiвав, викошуючи японцiв:
  - Я во¬н малих лiт...
  Маргарита це пiдтримала, здригаючись босими нiжками, якi так спритно кидали гранати:
  - А я войовниця вiд Бога!
  Олег, строчачи по японцям, запитав:
  - А Бог, який Вiн?
  Маргарита пискнула i вiдповiла, вибиваючи японцiв, а потiм i кинувши босою нiжкою подарунок смертi:
  - Не знаю! Особисто менi Вiн якийсь незрозумiлий. Жiнок спотворюг. А це, чесно кажучи гидко i неправильно!
  Олег згодною кивнув, строчачи по самураях:
  - Пiсля сорока рокiв жiнки огиднi! Менi вони об'гктивно не до вподоби. Жiнки в молодостi дуже привабливi, на вiдмiну вiд вiку, який ¬х псуг!
  Маргарита захоплено заспiвала, кидаючи босими, маленькими нiжками гранати:
  - Геро¬зм не маг вiку! У серцi юному кохання до кра¬ни!
  Олег, теж ведучи вогонь по самураях, взяв i пискнув:
  - Пiдкорити може гранi космосу! Ощасливити всiх на Землi!
  Ось справдi, якого це бути у космосi! Де такi незмiрнi дали.
  У царськiй Росi¬ розробляють проекти польотiв межi атмосфери.
  За царя Миколи Другого наука швидко розвивагться. Царська iмперiя ось-ось стане найпередовiшою державою свiту. А Британiя втрачаг сво¬ позицi¬.
  Маргарита запищала з усмiшкою. Знову жбурнула свогю, витонченою нiби у принцеси нiжкою гранату i пискнула:
  - Ми будемо першими! Така у Росi¬ - Паллада-доля!
  Олег у досадi сказав:
  - Коли, зрештою, Лiневич нас деблокуг. Доводиться берегти кожен патрон. Втiм, Рiздвяний пригнав нам запас!
  Маргарита блиснула перлинними зубками i пропищала:
  - Перемелюватиме все бiльше японський частин! Поки що остаточно не переможемо!
  Олег узяв, зрiзав шеренгу самура¬в, i прошипiв:
  - Iмперськi прапори! Хай буде Русь i в Кита¬!
  Маргарита прочирiкала з вискалом зубiв:
  - Все буде гарно!
  I знову босою нiжкою жбурляг гранату.
  Олег, строчачи по самураях, пищить:
  - Перемога близька!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Нехай буде так!
  А японцiв росiйський флот, що вже домiгся переваги на морi, пресуг. I агресивно атакуг. I б'г супротивника. I тут багато хто б'г самура¬в.
  Воювали i дiвчата з есмiнця "Вiкторiя". Гарнi войовницi були напiвголi, тим бiльше лiто в таких широтах спекотне i босi. Справдi, коли у дiвчинки мiнiмум одягу, вона i найменш уразлива.
  Веронiка стрiляг по японцях i жбурляг босою нiжкою гранату. А нiжка у дiвчини така влучна.
  Японцi розлiтаються у рiзнi боки. Кричать та падають.
  Юлiана теж кидаг босою ноженькою гранату, i самура¬ валяться. I войовниця стрiляг, хихикаючи:
  - Ми за царя Миколи встанемо горою!
  Веде вогонь та чарiвна Ганна. Дуже гарна дiвчина, в одних лише трусиках. I теж викошуг самура¬в, промовляючи:
  - Наш цар Миколай буде великим!
  Юлiана зрубуючи японцiв, пiдтверджуг:
  - Обов'язково буде!
  I вiд ¬¬ босо¬ нiжки вiдлiтаг граната.
  Дiвчата це чудовi супермени.
  Ось одна з них дуже велика i висока: Ангелiна.
  I така руда... Зняла з себе тiльник i тепер бореться в одних трусиках.
  А якi у не¬ груди! Немов вим'я найдобрiшо¬ буйволицi, з великими полуницями соскiв.
  Ось це дiвчина, справжня кобила. I дуже любить чоловiкiв, але сталiсть не терпить. А чому б ¬й не любити? Так пригмно, коли тебе лапають хлопцi.
  Ангелiна реве, i теж жбурнула голими пiдошвами цiлу зв'язку гранат, прошипiвши:
  - Слава Русi та царевi Миколi!
  Батальйон дiвчаток крутий. Войовницi зняли з себе тiльники, i всi оголили груди. I вражають лише в тоненьких трусиках. I як це гарно.
  Що може бути краще за оголенi жiночi тiла.
  I во¬нок цiлий батальйон.
  А японцi падають, усипають пiдступи до позицiй росiйських вiйськ сво¬ми трупами.
  Веронiка з азартом вимовляг, викошуючи самура¬в:
  - Нашi боги марширують!
  Юлiана кинула подарунок анiгiляцi¬ босими нiжками i пiдтвердила, скелячи зубки:
  - Росiйськi Боги - Боги вiйни!
  Ганна, ведучи вогонь, i ¬жа, гаркнула:
  - За Русь, бiйся i не лякайся!
  I пiдморгнула сво¬ми зеленими очима!
  Ангелiна послала босими п'ятами цiлий ящик вибухiвки, пiднявши двi роти японцiв у повiтря, i проревела:
  - Царську iмперiю не зламати!
  Веронiка з ентузiазмом прошипiла:
  - Рiд наш вiчний!
  I знову жбурнула гранату босими нiжками.
  Юлiана ведучи вогонь, i кидаючи нижнiми кiнцiвками гранати, прошипiла, скелячи зубки:
  - А смертi не бувати двiчi!
  Ганна, куляючи, пискнула:
  - Нехай мудрiсть нещасною буде з нами!
  I знову летить пущена босою ногою граната!
  Ангелiна взяла i пропищала, вискалив зубки:
  - Правоти на тригднiсть i це закон!
  I послала цiлу скриньку з вибухiвкою.
  Веронiка з люттю вiдповiла, змiтаючи самура¬в iз поля:
  - Русь вiчна, як i Укра¬на у складi Росi¬!
  I знову як лупе по японцях.
  Юлiана стрiляючи, пискнула:
  - Не потерпить наш народ!
  I теж пустила по дузi гранату.
  Ганна взяла й вишкiрилася. Гробанула чергою по самураях. З вiдвагою викосила ¬х i пискнула:
  - Будемо Русь панувати у Кита¬!
  Ангелiна з несамовитiстю, i азартом заявила:
  - I не поступиться нi п'ядi землi!
  I дiвчата все батальйоном як лупнуть по самураях.
  Вперта вiйна тривала з усiгю агресивнiстю. Але вже росiйська армiя висаджуг десант та переносить бойовi дi¬ на територiю само¬ метрополi¬.
  Самура¬ намагаються скинути росiйськi вiйська iз плацдарму.
  I миготять босими нiжками. Шпурляють гранати голими кiнцiвками. Вони все просто принаднiсть i чарiвнiсть.
  А справдi, навiщо дiвчаткам одяг? Голяка вони куди красивiшi, i прекраснiшi, спокусливiшi.
  I хочеться таким цiлувати босi, круглi п'ята. I облизати кожний пальчик.
  Стрiляючи та кидаючи голою нiжкою гранату, Веронiка вимовляг:
  - Довбати вас, не передовбати!
  Тут i Юлiана цвяхнувши японцями, i кинувши босими пальчиками гранату, пiкнула:
  - Наш незламний росiйський дух!
  I дiвчина-пiдлiток розсмiялася... Уявила як ¬¬ лоскоче за нiжку гарненький хлопчик. Так для чутливо¬ жiночо¬ шкiри таке пригмне.
  Руда Ганна теж шпурнула босою ногою гранату. Розкидала самура¬в i пискнула:
  - За найсвятiшу у свiтi Русь.
  I здорова, могутня Ангелiна кинула в самура¬в голими п'ятами мiшок iз вибухiвкою i булькнула:
  - За славну нашу перемогу!
  Веронiка дала чергу. Збила японцiв i пискнула:
  - Ось вiн наш обов'язок!
  Юлiана жбурнула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - I ми його виконагмо!
  Ганна зрiзала кiлька японцiв, i прочирiкала:
  - Росiйський шлях до перемоги!
  Ангелiна знову запустила в самура¬в щось важке, пробулькавши:
  - I ми переможемо!
  Все ж таки добре, що в спеку дiвчата зняли з себе тiльники. Так вони з оголеним торсом куди симпатичнiшi. I засмаглi якiсь, i мускулистi. Тiла просто лита сталь.
  Якi чудовi дiвчата, коли оголенi.
  I не потрiбний ¬м одяг.
  Веронiка скошуг масу японцiв i пищить:
  - Славитись наша Росiя у всiх столiттях!
  Юлiана взяла i запустила босою нiжкою гранату, i в'якнула:
  - За нашу територiю!
  Тут i Ганна взяла i довбанула, з люттю:
  - За вiчне та людяне!
  I знову летить пущена босою нiжкою граната.
  Ось i Ангелiна також взяла. Пiдкинула в'язку гранат. Вибила частину самура¬в, з наскоку. I заспiвала:
  - У небi лiтати, iз сонцем грати - хочеться вiчно!
  I четвiрка дiвчат дуже красиво б'гться. I весь батальйон також. Як спокусливо мелькають ¬хнi босi нiжки гранати, що метають. Як красивi дiвчата на вiйнi.
  На них напливаг жовта маса японських солдатiв. Самура¬ гинуть тисячами, але ще не зупиняються. Прут собi i пруть. Битва вкрай запекла.
  Веронiка стрiляг по японцях i щебече:
  - Наш Росiйський вибiр - честь та Батькiвщина!
  Юлiана ведучи вогонь по супротивнику, скеляг собi зуби, що виблискують яскравiше за морськi перлини. I вимовляг:
  - У кожному столiттi були геро¬ та будуть!
  Пiсля чого дiвчина взяла i вишкiрилася ще сильнiше.
  Вогняна Ганна, паля по супротивнику, пискнула:
  - Нас не дано завоювати! Русь не поставити на колiна!
  I знову летить кинута босою нiжкою граната войовницi.
  Ангелiна запускаг босою нiжкою смертельне та вбивче. I скелячи зубки, щебече:
  - Вiрю, будемо ми в Раю!
  Вiкторiя перебиваг жiнку-богатиря:
  - Нi! Не в раю, а вiчно жити на планетi Земля, яка стане справжнiм неземним рагм!
  I дiвчина-капiтан шпурнула босою ногою дуже вбивчу, уламкову бомбу.
  Веронiка помiтила:
  - Ви мудрий пан капiтан.
  I теж босою ногою запустила несуче знищення.
  Юлiана пропищала та дала чергу. Викосила японцiв. Скалячи великi зубки, дiвчина пискнула:
  - Не хочу я бути старою! А хочу жити вiчно!
  Ганна теж кинула босою нiжкою гранату i iз сумнiвом запитала у дiвчини-блондинки:
  - А тобi подобагться наш свiт?
  Юлiя без вагань вiдповiла:
  - А непогано! Особливо влiтку! Люблю сонце та канiкули!
  Анна iз цим охоче погодилася:
  - Влiтку, безперечно, добре! Як добре людям у молодостi!
  Юлiана люто вiдповiла:
  - Та й нехай буде вiчним лiто, як в Африцi! I Африка буде нашою!
  Ангелiна жбурнула голими, мускулистими ногами бочку з вибухiвкою i видала:
  - Нехай буде так! I за всiх часiв.
  Ряди японцiв рiдшали, i вони явно видихалися.
  Росiйськi вiйська починають просуватися по самiй територi¬ Японi¬, i трощать самура¬в, здобувши одну перемогу за iншою.
  Батальйон босоногих дiвчат, у трусах i тiльниках першим вступив у бiй.
  Красивi дiвчата стали молотити i без того пошарпану в попереднiх боях армiю самура¬в.
  Насамперед войовницi атакували батаре¬. У японцiв полетiли кинутi босими нiжками гранати. Вони були дуже влучними. А самi росiйськi войовницi взяли i скинули з себе тiльники. Щоб залишитися iз голими торсами.
  Так майже повнiстю оголених дiвчат практично неможливо потрапити. Коли у жiнки шкiра гола, ¬¬ кулi не беруть.
  Веронiка кинула босою нiжкою гранату, i прочирикала:
  - Я буду чемпiонкою!
  I струснула сво¬м бiлим, кучерявим волоссям.
  Юлiана теж не така проста. Лупанула японцями. А потiм як жбурне босою нiжкою гранату, i прокриче:
  - В Iм'я Свято¬, царсько¬ Росi¬!
  I знову трусить сво¬ми повними грудьми з червоними сосками. А талiя у дiвчини тонка.
  Далi мчить у бiй i руда Ганна. Таке блискуче, i реактивне дiвчисько. Як жбурне босою ногою гранату. Так на всi боки розлетяться самура¬. I завалятися, наче пiдкошенi.
  I дiвчина по них пальне i пискне:
  - За царя Православного та Росiйських богiв!
  Ангелiна теж лупнула. I полетiв пiдкинутий ¬¬ голими, потужними, як у ломового коня, ящик iз снарядами. I рознiс масу японцiв.
  Дiвчата взагалi супер колись голенькi та босонiж. А ось у трусиках на позицi¬ бiгти ще крутiше.
  А соски полуничнi, та так блищать!
  Вiкторiя теж червоною цицькою запустить гранату, i по самураях як дасть. Ось це дiвка. I головне командир батальйону на есмiнцi. I теж лише в одних трусиках.
  I голими грудьми трясе. Що так красиво та сексуально.
  Веронiка взяла та кинула босою нiжкою гранату. Перебила масу японцiв i пропищала:
  - Вищий пiлотаж на абордаж!
  Юлiана теж дуже спритно голою ноженькою жбурнула гранату, i пропищала викошуючи японцiв:
  - Наш оскал та нищiвний удар!
  Пiсля чого як блисне зубками.
  I ось взяла i Ганна довбанула. Розстрiляла масу самура¬в. I як це зробила.
  I ще гранату босою нiжкою як запустить. I пискне:
  - Ми не раби!
  Пiсля чого схоче, i покаже мову.
  Ангелiна взяла i прочирiкала з лютою люттю, випльовуючи по противнику заряди:
  - Я найкрутiша з крутих.
  I голими нiжками запустила важку бомбу. Та взяла та пiдiрвала самура¬в, розкромкавши ¬х.
  Веронiка теж як вiзьме i довбаг по азiатськiй ордi. I розплющуг ¬м кiсточки.
  Дiвчина взяла i прочiрiкала:
  - Ми всiх розгромимо!
  I знову вiд босо¬ нiжки летить забiйна та неповторна граната.
  I розмелотить японцiв. А що вони прийшли на росiйськi землi? Тут усе належить Росi¬.
  Юлiана запустила босою ногою гранату i заспiвала:
  - Слава Великiй Росi¬! Нам Держдума не потрiбна!
  Руда Ганна агресивно вiдзначила:
  - Я буду чемпiонкою.
  I пущена босою ногою дiвчинки граната, всiх розплющить. Одне лише криваве м'ясо i лишилося.
  А ось Ангелiна як взяла та пискнула. Вибила купу бойовикiв. I пронеслася, мов ангел смертi.
  I маса самура¬в загинула.
  Росiйськi вiйська напирали на японцiв з усiх бокiв. Вони давили i трощили.
  Раз у раз спалахували рукопашнi сутички. Росiйськi солдати кололи самура¬в багнетами. Гвинтiвка Мосiна це чудова палиця. Який проламують черепи. I трощать кiстки.
  Але особливо гарно борються дiвчата iз мечами. Це чудово. Особливо коли колишуться оголенi груди.
  А соски такi рубiновi та сяючi. Так на них хочеться дивитись i цiлувати.
  I цiлувати без перерви.
  Дiвчата б'ються з люттю голодних пантер, що побачили ягнят. Вони мучать ¬х i здирають шкури.
  Веронiка, стрiляючи по японцях, верещить:
  -Смерть за смерть!
  Юлiана кидаючи босою нiжкою гранату, додаг:
  - Кров за кров!
  Ганна, строчачи по самураях, верещить:
  -Око за око!
  I теж шпурнула босою ногою лимонку. Вона була всiх сильнiша i роздерла з апломбом.
  А ось i Ангелiна взялася. Цiлу бочку, з забiйною вибухiвкою запустить, i розмолотить ворогiв.
  Пiсля чого як заспiваг:
  - Я босонога слониха i дуже крута!
  Дiвчина справдi дуже потужна. I ¬¬ нiжки наче кийки. Як рушить самурая в пах. Той на п'ять метрiв гору i пiдлетiв. Пронiсся наче пущена з каменю катапульта. Точнiше це з катапульти камiнь!
  Вiкторiя командир батальйону дала чергу японцям. Викосила частина жовтих во¬нiв i пискнула:
  - За Русь святу битимемося.
  I голим, засмаглим колiном, як рушить у пiдборiддя. I зламаг щелепу ворогу.
  Вiкторiя в азартi.
  Юлiана з ентузiазмом вимовляг:
  - Буде цар Микола, найбiльшим iз росiйських царiв!
  I весь батальйон напiвголих, босоногих дiвчат, як гаркне на все горло винищуючи японцiв.
  - Нехай буде так!
  ЩО БУВА¦ КОЛИ ДОВЕРЯ¦Ш РОМЕЛЮ
  Роммель отримав надзвичайнi повноваження та велику самостiйнiсть у Францi¬, перед висадкою союзникiв у червнi 1944 року. Це дозволило йому вмiло розпорядитися п'ятдесятьма вiсьма нiмецькими дивiзiями, включаючи i десять танкових, i п'ять есесовських.
  I союзники виявилися жорстоко розгромленими, одними полоненими втративши понад мiльйон солдатiв та офiцерiв. Плюс ще гiтлерiвцi захопили велику масу технiки.
  Але найголовнiше Гiтлер i його оточення прибули до Францi¬, щоб вiдсвяткувати найбiльшу перемогу. Ось вони нiби "випадково" були накритi авiацiйним ударом союзникiв. Гiтлер, Гiммлер, Борман та Герiнг загинули. А Геббельс поспiшив присягнути новому фюреру та верховному головнокомандувачу Роммелю.
  Союзники поспiшно погодилися оголосити перемир'я з Третiм Рейхом на п'ять рокiв, заморозивши поки що ситуацiю та територi¬. А також залишивши пiвдень Iталi¬ та Сицилiю.
  Пiсля чого був обмiн вiйськовополоненими - всiх на всiх! Що помiтно посилило нiмецькi та особливо iталiйськi вiйська.
  Щоправда, на схiдному фронтi Червона армiя провела успiшну операцiю "Багратiон", прорвавшись до самого Нiману. Але Роммель, завдавши несподiваного удару на пiвденному фланзi, у зустрiчних напрямках iз Молдови та Захiдно¬ Укра¬ни, утворив iз радянських армiй там великий котел.
  Сталiн занервував i став кидати вiйська на пiвдень. В результатi нiмцi змогли уникнути повного розгрому i втрималися на кордонах Польщi. Хоча Червона Армiя i змогла звiльнити майже повнiстю Бiлорусь та частково Литву.
  Випуск танкiв та лiтакiв у Третьому Рейху постiйно збiльшувався, особливо пiсля припинення бомбардувань з боку союзникiв.
  А "Пантера" все ще перевершувала Т-34-85 у лобовому бронюваннi та бронебiйностi, а також скорострiльностi гармати. Бiльше було у "Пантери" та запасiв снарядiв та точнiше оптика.
  Тож нiмецькi танки сильнi та ¬х кiлькiсть зростала. А "Пантера" стала серйозною проблемою, тим паче ¬¬ кiлькiсть рiзко зросла. А ще бiльш грiзною виявилася i "Ягдпантера", вона була бiльш простою у виробництвi, але потужнiше озброгною та краще захищеною, особливо в лоб.
  "Ягдпантера" стала для Червоно¬ армi¬ великою проблемою. Загалом розв'язавшись на заходi, нiмцi спiшно збирали сили. Роммель ставив пiд рушницю i французiв та полякiв. З'явилася польська армiя та французькi частини.
  I автомат у нiмцiв був найкращим у свiтi МР-44, i лiтак ТА-152 став найкращою багатоцiльовою зброгю. Куди досконалiше, нiж Фокке-Вульф.
  Роммель пообiцяв вiдродити Рiч Посполиту. I це надихнуло полякiв боротися за вермахт. I французи билися, використовуючи колосальний потенцiал насамперед людський. Фашисти змогли також утримати пiд сво¬м контролем Румунiю та Угорщину та змiцнити позицi¬ Муссолiнi в Iталi¬ - формуючи новi дивiзi¬.
  Бо¬ показали, що за вмiлого використання i "Тигр"-2 зовсiм непоганий танк. Зокрема вельми живучий i б'г з велико¬ дистанцi¬.
  Нiмцi восени стабiлiзували фронт. А взимку бо¬ поновилися з новою силою. Цього разу Червона армiя била у центрi. У боях пройшли випробування самохiдки Е-10 та Е-25, i першi радянськi СУ-100. Радянська машина була непогана, та й нiмецькi маленькi з низькими силуетом машини досить ефективнi та рухливi виявилися.
  Роммель фланговим ударом вiдрiзав радянськi вiйська, що прорвалися, i утворив пару великих котлiв. Взагалi новий полководець Третього Рейху вгадував радянськi маневри i встигав вживати ефективних контрзаходiв.
  Тим бiльше на територi¬ Польщi дороги були кращими, i нiмецькi танки навiть узимку дiяли бiльш ефективно, нiж на теренах СРСР. I ¬х тепер було у фрицiв багато.
  Давалася взнаки i реактивна авiацiя фрицiв. МЕ-262 живучi машини, а ХЕ-162 найшвидшi та маневренiшi. А бомбардувальник "Арадо" радянськi лiтаки не могли навiть наздогнати. Теж проблема. I на пiвднi нiмцi вiдбили радянський наступ, утворюючи казани.
  Роммель приваблював Червону армiю у пастки, i користувався великою кiлькiстю танкiв, i цiлком ефективною при правильному застосуваннi "Пантерою".
  Сталiн ревiв вiд лютi, але виявлявся побитим. Нiмцi вiдмобiлiзували сво¬ сили. I замiсть випуску марних ракет на кшталт ФАУ зробили ставку на реактивну авiацiю. I тепер дiставалося Червоно¬ армi¬ i в небi i на сушi капiтально.
  У травнi 1945 року використовуючи досконалiшу модифiкацiю самохiдки Е-25, з товщиною лобово¬ бронi в 120-мiлiметрiв i бортовою в 82-мiлiметри зi знаряддям в 88-мiлiметрiв нiмцi стали наступати в Укра¬нi.
  Роммель проводив бiльш гнучку окупацiйну полiтику, оголосивши Укра¬ну незалежною державою пiд заступництвом Третього Рейху та заохочував бандерiвцiв. Було створено i марiонетковий уряд та Бiлорусi¬. Нiмцi тепер називали слов'ян арiйцями та хитрували.
  Для Червоно¬ армi¬ ситуацiю посилило припинення поставок пiд Ленд-лiз i неврожай у СРСР. Та й Сталiн раз у раз втручався в управлiння вiйськами, i це мало негативний характер.
  Якщо в стратегiчних питаннях Сталiн вже непогано розбирався то в оперативних був слабенький, а тактику практично не розумiв. Але при цьому не дуже хотiв прислухатися до порад професiоналiв.
  I нiмцi пiд командування генiального полководця Роммеля здобували одну перемогу за iншою.
  Фрiци влiтку захопили всю Правобережну Укра¬ну та Ки¬в. А також потужним ударом виявилася захоплена i Бiлорусь. Потрiбно було щось робити, щоб урятувати СРСР!
  I ось з'явилася вона Сейлор Мун зi свогю босоногою у бiкiнi командою.
  I дiвчата з японського анiме зустрiли фашистiв, якi, розбивши Червону армiю в Бiлорусi¬, рухалися вже на Смоленськ.
  Дiвчата опинилися на самiсiнькому вiстря атаки, i билися дуже вiдчайдушно.
  Tхнi босi нiжки кидали гранати, а з пупкiв вилiтали блискавки. А мечi подовжуючи зрубували фашистськi лiтаки. А потiм i взагалi войовницi Сейлон Мун взяли i як засвистять. На гiтлерiвцiв посиплються збитi ворони. А частина пернатих птахiв попадала на фашистськi реактивнi стерв'ятники. I взяла та збила ¬х.
  Сейлон Мун агресивно вишкiрилася:
  - Що фрицi не дагться вам у Смоленську?
  Iнша дiвчина синього кольору, проворкувала:
  - А ми вам пригадагмо Сталiнград!
  Третя дiвчина жовтого кольору пискнула:
  - I Севастополь!
  А четверта гаркнула:
  - I Ленiнград теж!
  I весь батальйон босоногих у бiкiнi красунi як випустить блискавки з пупкiв. I як вразить на смерть масу фашистiв.
  Здавалося, за тако¬ сили перемога Червоно¬ Армi¬ неминуча. Але...
  З'явився дiвчатам з япоського анiме демон i повiдомив:
  - А росiяни вам не хочуть вiддавити Курильськi острови!
  Войовницi з Японi¬ розчаровано заволали:
  - Як не хочуть вiдтиснути острови? Нас дурять, виходить!
  I замайорiвши босими, круглими п'яточками втекли з фронту.
  Але вже встигли завдати iстотних збиткiв фашистам i зупинили наступ.
  Взимку нiмцi тiльки боронилися. Вони дуже вдало дiяв ХЕ-162 i у небi, вони трималися мiцно. На сушi Е-25 самохiдка бiльш-менш забезпечувала захист. Як iншi танки. Модернiзований був "Тигр"-2 отримавши потужнiший двигун в 1000 кiнських сил, i досконалу трансмiсiю.
  Радянськi машини Т-54 поки що не були готовi, а IС-4 мав безлiч недоробок. I це негативно впливало на бойову здатнiсть Червоно¬ Армi¬.
  Весною 1946 року гiтлерiвцi намагалися наступати. Але ¬хнi вiйська загрузли у розвиненiй радянськiй оборонi. Вiйна все бiльше стала схожою на першу свiтову, коли оборона сильнiша за напад, а лiнiя фронту малорухлива. Влiтку нiмцi теж намагалися просунутися, але без успiху. А осiнь i взимку вже наступала Червона Армiя, i також ув'язнила вже в нiмецькому щiльному захистi. Тим бiльше що фрицi вже пристосувалися воювати взимку, i ¬хня технiка не так "пливла", на морозi. А танк серi¬ "Е"-50 показав себе вдалою i досить ефективною машиною.
  Правда важила машина майже 65 тонн, але це компенсувалося потужним двигуном, також дуже ефективною гармат 88-мiлiметрiв в 100ЕЛ, бронебiйною, точною, скорострiльною.
  Т-54 ще не надiйшов у серiю, i нiмцi поки що мали перевагу в якостi технiки. А в повiтрi ¬хня перевага все зростала.
  Хаффман отримав пiсля чотирьохсот збитих лiтакiв лицарський хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiаманту. Пiсля п'ятисотого лiтака орден Нiмецького орла з дiамантами.
  Сорок сьомий рiк пройшов у взагмних уколах. Роммель дiяв обережно, намагався пiдкопити сили i Сталiн. А ось нарештi i сорок восьмий рiк. Червона армiя намагалася наступати навеснi. Але не змогла пробити щiльний захист нiмцiв у центрi. Восени нiмцi провели лише невелику операцiю, пiдрiвнявши фронт пiвнiч вiд.
  Сорок дев'ятий рiк, здебiльшого намагалися наступати радянськi вiйська. Нiмцi сидiли у щiльному захистi. У Червоно¬ армi¬ Т-54 вже в серi¬, як i IС-7, з'явились i МIГ-15. У нiмцiв досконалiшi МЕ-362, i НЕ-262, i МЕ-2010, а також ТА-283.
  Iшов обмiн ударами. Е-50 став досконалiшим. Його вага зменшилася до п'ятдесяти тонн, знизилася i висота, посилився захист лоба вежi. Е-75 теж ущiльнився i його вага знизилася до задовiльного i вступила до серi¬.
  Е-100 у серiю так i не надiйшов, так його велика вага створювала надто багато проблем вiйськовим.
  Нiмцi втримали лiнiю фронту, i вже 1950 рiк цiг¬ проклято¬ вiйни пiшов.
  Роммель запропонував Сталiну мир. Але очевидно вимагаючи залишити Третьому Рейху тi землi, що нiмцi вже завоювали. Сталiн був згоден на свiт лише у межах 1941 року. Але Роммель не мiг пiти. Бо виходило, що мiльйони нiмцiв загинули заздалегiдь.
  1950 пройшов у спробах Червоно¬ армi¬ пробити фронт. Нiмцi сидiли у щiльнiй оборонi.
  Роммель деякi надi¬ пов'язував iз дисколетами. Вони злетiли ще 1945 року, але виявилися непридатними до бойового застосування. Але в 1951 роцi з'явилися першi машини зi швидкостi в чотири звуковi, i завдяки обтiканню ламiнарного струменя практичнi невразливi для стрiлецько¬ збро¬.
  1951 року Червона армiя продовжувала наступати на фашистiв. Але ¬¬ спроби виявилися малоефективними. Лiнiя фронту залишалася стабiльною.
  Втiм, Роммель отримав вiдомостi про застосування дисколетiв. Збити ¬х не могли, але вони самi не вели вогонь, а могли лише таранити повiтрянi цiлi. Що втiм, з огляду на ¬хню швидкiсть вже само по собi непогано. Але дати перевагу у повiтрi над МIГ-15 не могло.
  Дисколети були дорогi i складнi у виробництвi та ¬х було мало.
  Пройшов i 1952 в обмiнi ударами, i коли Червона армiя намагалася пресувати, але в не¬ нiчого не виходила, так оборона у фрицiв була сильна.
  Тим паче нiмцi використовували у вiйнi та iноземцiв. I командували досить вправно.
  У березнi 1953 року Сталiн помер. I це вiдразу ж викликало розлад у партiйному керiвництвi, оскiльки не було офiцiйного наступника.
  А дiлити посади треба. Так ось Головою ДКО став Молотов, Головою ради мiнiстрiв Маленков, першим секретарем ЦК КПРС Микита Хрущов, Верховним головнокомандувачем його незмiнного заступника Жуков, а мiнiстром оборони Василевський.
  Берiю незабаром заарештували та розстрiляли.
  Але це арешт i викликав певне сум'яття у внутрiшнiх вiйськах. I Роммель завдав нищiвного удару, пiдсiкаючи Червону армiю.
  Нiмцi могли в 1953 захопити Смоленськ, i територiю до Ржева, саме мiсто радянськi вiйська утримали. Фрiцi також примудрилися знову заблокувати Ленiнград, а на пiвднi захопити Укра¬ну та Крим, блокувавши Севастополь i дiйшовши до самого Дону. Саме за Доном радянськi вiйська зупинили фашистiв.
  Взимку нiмцi остаточно видихнулися. Голова ДКО Молотов оголосив, що вiйна йтиме до кiнця.
  В 1954 армiя Роммеля наступала на Москву, але всi спроби фрицiв прорватися були вiдбитi.
  Не вдалося ¬м i штурмом опанувати Ленiнград.
  !955 року фашисти знову наступали. Намагалися взяти Сталiнград, але там були битi i вiдступили за Дон. Провалилася спроба взяти Москву. Невдалим виявився i наступ на Ленiнград. Втрати фашистiв були дуже великi.
  I 1956 року Третiй Рейх знову перейшов до оборони. А вже Червона Армiя намагалася атакувати полки Роммеля. Але теж i в не¬ сил не вистачало. Втрати теж були величезнi. I 1956 року лiнiя фронту не ворушилася.
  У 1957 роцi у нiмцiв з'явилися новi танки "Леопард", а у СРСР у серi¬ Т-55. Ця машина мала бiльш потужну гармату на 107-мiлiметiв калiбр. З'явився i досконалiший IС-12. IС-10 модернiзували.
  Нiмецький "Леопард" був бiльш досконалою машиною нового поколiння, але все ще недороблений. З'явилися й винищувачi МЕ-562. З бiльш потужним озброгнням, нiж колишнi та високi швидкостi. Так само як i легкий ХЕ-462. Теж дуже пристойний винищувач i легкий. У СРСР поки що йшли шляхом модернiзацi¬ МIГ-15, не знiмаючи наймасовiший в iсторi¬ авiацi¬ радянський лiтак iз серiйного виробництва. Вiйна все затягувалася.
  Ось уже побiг 1958 рiк... Жах, скiльки страждань людей триваг.
  Роммель загалом згоден на свiт, але з утриманням всього завойованого нiмцями. Молотов та його команда з цим не погоджуються.
  Знайшла коса на камiнь. А втрати зростають.
  Червона армiя намагагться наступати, але може пробити щiльну оборону. Осiнь нiмцi намагаються знову взяти Ленiнград, але ¬хнi атаки вiдбитi.
  Ось уже i 1959 вовком мчить. Та час на вiйнi тече краплями, але минаг непомiтно i згадати нiчого. Вже й Роммель постарiв. I Молотову рокiв чимало, як радянському керiвництву. Але вiйна все ще триваг.
  Червона армiя використовуг поки що МIГ-15, але продовжуючи його модернiзувати. З'явилися i бiльш досконалi ракетнi та зенiтнi комплекси. А найголовнiше вже супутник змогли запустити на навколоземну орбiту. У СРСР вже балiстичнi ракети з'явилися здатнi бити по Берлiну. Втiм, як i нiмцi.
  Атомна бомба не була розроблена через те, що в США не повiрили в ¬¬ реальнiсть i не захотiли витрачати грошi даремно.
  А Третьому Рейху та СРСР було не до таких дорогих проектiв.
  Так вийшло вже 1959 року, а в свiтi ще немаг ядерно¬ збро¬. Британiя загрузла у колонiальних вiйнах, вiдчайдушно намагаючись зберегти свою iмперiю, а США нафтовi i газовi монополi¬ гальмують розробки ядерно¬ енергетики.
  Ось так вийшло, що свiт поки що без атомно¬ бомби. Хоча, можливо, ¬¬ поява могла б закiнчити цю прокляту, пекельну вiйну. В якiй уже загинуло багато десяткiв мiльйонiв людей.
  На iнших фронтах США та Британiя воювали з Японiгю. У 1946 року США висадили десант у Японi¬, але самура¬ скинули ¬х у море.
  Японiю продовжували бомбити i бомбити. Але вона вiдмовлялася капiтулювати.
  У 1950 роцi США знову висадили десант, цього разу краще пiдготувавшись i використавши набагато бiльшу кiлькiсть суден, i авiацi¬ та iнших сил.
  Японiя чинила опiр ще пiвтора роки. Токiо впав одним iз останнiх, а iмператор зробив собi харакiрi. Але й пiсля цього спокiй не настав. Японцi влаштували окупантам американцям справжню партизанську вiйну.
  Це все послабило Америку, i Британiю i вони не втручалися у вiйну мiж СРСР та Третiм Рейхом. У Роммеля таки ресурси всiг¬ ¦вропи. I з урахуванням окупованих у Росi¬ територiй значно бiльше людських ресурсiв. Щоправда проти фашистiв iде запекла партизанська вiйна. I навiть хитрiша i гнучкiша полiтика на окупованих територiях фрицям не допомагаг там закрiпитися i придушити партизанiв.
  Ось 1 вересня 1959 року виповнилося рiвно двадцять рокiв з початку друго¬ свiтово¬ вiйни. Червона армiя наступала на Ленiнградському напрямi. Нiмцi намагалися вкотре взяти Москву.
  Скiльки можна воювати? Це просто кошмарний кошмар.
  Принаймнi в окопi сидить батальйон радянських дiвчат. I вiдбиваг чергову атаку вермахту.
  Наташка Соколовська стрiляг з автомата АК, i з досадою вимовляг:
  - Ну, скiльки ця сарана насiдатиме?
  Зоя логiчно вiдповiдаг, вистрiливши з гранатомета i розбивши гусеницю нiмецькiй машинi:
  - Мабуть, до останнього солдата!
  Августина стрiляючи по фашистам, зазначила:
  - Подiбний жах не може вiчно тривати!
  I руда дiвчина босою нiжкою жбурнула вельми вбивчу гранату, розриваючи фашистiв на дрiбнi уривки. Пiсля чого з усмiшкою помiтила:
  - Нi, ми ¬х реально магмо всiх перебити!
  Свiтлана теж босою, точеною нiжкою запустила вбивчу лимонку. Розiрвала фрицiв i вiдзначила:
  - Може й переб'гмо... Якщо самi не загнемо!
  Четвiрка войовниць бореться у бiкiнi. Вони виглядають як юнi та дуже гарнi дiвчата. Але рокiв ¬м уже чимало. З сорок першого року вони вже борються, i ця вiйна вже капiтально набридла. А ранiше вони вже билися в Iспанi¬. Також там були нагородженi.
  А зараз уже стiльки рокiв - понад вiсiмнадцять ведуть нерiвну боротьбу з фашизмом. I здагться, нiколи цьому краю кiнця не буде.
  Наташка згадала, як вона ще дiвчинкою в першу свiтову вiйну несла пакет у батальйон царсько¬ армi¬.
  Ось здагться, що ¬¬ босi ноги вже звичнi до всього. А пройдеш за день верст п'ятдесят i, iкри ниють, i пiдошви, хоч i мозолистi починають свербiти i сiдати.
  Та ще й голодна. Тiльки води з струмка та ягiд. Але влiтку ще нiчого. А ось спробуй довго походити босонiж снiгом. Коли пальчики червонiють та синiють вiд холоду. I лише постiйний рух та звичка з дитинства гартуватися рятуг вiд обмороження.
  Наталка пам'ятала ще й царськi часи. Щось у них було й непогане. Зокрема царський карбованець би стабiльною валютою i цiни за блаженного царя Миколи Другого, не зростали. Принаймнi до вiйни з нiмцями. I ця стабiльнiсть допомагала накопичити селянам грошi для тiг¬ чи iншо¬ покупки. А ще можна було багато купити в кредит. Тож ще не факт, що так уже добре стало за радянсько¬ влади.
  Августина жбурнула босою нiжкою забiйний подарунок смертi. Розiрвала ¬м масу нiмцiв та ¬х найманих солдатiв i з досадою вимовила:
  - Усi вбивства та вбивства! А душа потребуг чогось iншого!
  Августина ще в оборонi Порт-Артура брала участь. Отака вона бойова дiвчина. I дiвчина вiчна. Щоб зберегти юнiсть, вiдьми не взуються у будь-який, найсильнiший мороз. I в цьому ¬хнг унiверсальне правило.
  I коли ти боса тебе не бере нi куля, нi старiсть. I ти сама молотиш супротивникiв, наче снопiв зерна.
  Вона пам'ятала битву з японцями. Ще дiвчинка, яка майже дитина стрiляг, наводять тонкими, але сильними руками гвинтiвку на самура¬в.
  А японцi все лiзуть i лiзуть, завалюючи всi пiдступи трупами. Борейко ось молодець. Рубив самура¬в шаблями з обох рук, немов легендарний Iлля Муромець.
  Навколо нього цiла гора трупiв виросла. Його все-таки поранили японцi багнетами та звалили. Але Борейко вижив. Пiсля повернення з полону ще з нiмцями воював у першу свiтову вiйну. А далi слiди ведмедя губляться. Зараз якщо вiн живий, то вже зовсiм старий. А Августину роки не беруть. Досi вона виглядаг як мускулиста i росла дiвчина. I навiть отримавши рану, ¬¬ шкiра го¬ться без шрамiв i будь-яких слiдiв.
  Августина згадала, як вона рушила багнетом японця в живiт. I той так закричав. А вона руда i юна, але вже сильна i досить висока, як зарядить другом самураю голою п'ятою в пiдборiддя. Той взяв i завалився, причому впав так невдало, що японський багнет йому й пробив спину.
  Августина стрiляла тодi японцями, не промахуючись. Але ¬х було надто багато. I вони долали росiян.
  Августина навiть потрапила до полону. T¬ почали допитувати. До босих нiг пiднесли жаровню, попередньо змастивши мозолистi ступнi олiгю.
  Августина змогла стримати крики. Вона уявляла себе Орлеанською Дiвою, яка лише смiгться i посмiхагться пiд тортурами. Августину пiдвiшували i на дибу, i лупили батогом. Але вона лише смiялася у вiдповiдь.
  Зрештою, самура¬ ¬¬ дали спокiй i навiть на знак поваги до ¬¬ мужностi зняли ланцюг. А Августина скористалася цим, i вбила двох вартових, втекла.
  Потiм боролася в армi¬ Куропаткiна. Дуже розраховувала на перемогу.
  Але Куропаткiн нiби навмисне хотiв програти. Самура¬ втратили вдвiчi бiльше вбитими, нiж царська армiя, але зрештою росiйськi зазнали поразки. На жаль, яка та була вiйна - росiяни билися вiдважно, показавши себе найкращими солдатами свiту, за найгiршого командування!
  Августина знову кинула у фашистiв босими пальцями нiжок гранату i проревела:
  - Буде з нами удача!
  Зоя перевiряла:
  - Давати вмiйте здачi!
  Дiвчина iз золотистим волоссям також жбурнула лимонку свогю витонченою, босою нiжкою, промуркотiв:
  - Слава Вiтчизнi!
  Зоя теж багато чого бачила. Де тiльки не воювала. Воювала i з японцями i на громадянськiй вiйнi. Вона там познайомилася з Августиною. I багато чого пiзнала. Там i Наташа зi Свiтланою до них причепилися. Так з'явилася легендарна четвiрка. I Червона Армiя багато в чому завдяки саме ¬м i стала перемагати.
  Зоя знову кинула босою нiжкою гранату. Потрапила до "Леопарда", i той зiштовхнувся зi сво¬м колегою.
  Дiвчина iз золотим волоссям прочирiкала:
  - Хай буде Батькiвщина моя у великiй славi!
  I показала фрицям мову. Взагалi, Зою вражало те, що, скiльки проблем стало у Росi¬. А почалося все з вiйни, коли на Росiю напала Японiя.
  Пiсля цього Русь заштормило. Зоя в Порт-Артур не потрапила, але билася в армi¬ Куропаткiна. У першому великому бою росiйськi вiдбили всi атаки японцiв, i завдали ¬м великих втрат. Але потiм самура¬ стали обминати царську армiю, i Куропаткiн позадкував.
  Але як тут не варто згадати Олександра Суворова, котрий сам на ворогiв нападав. Суворов вважав напад сильнiшим за оборону. Куропаткiн для командування виявився неадекватним. А Зоя показала хоробрiсть, i особисто вбивала японцiв iз рушницi та колола багнетом.
  Але багато самура¬в вона змогла перебити з кулемета. Оце було так здорово. I викошувала вона ¬х немов косою.
  Зоя знову кинула босою, витонченою нiжкою гранату i заспiвала:
  - Слава Батькiвщинi мо¬й! Любить матiр сво¬х дiтей!
  Свiтлана найстарша з них. Натуральна блондинка з бiлим волоссям як снiг. Вона ще у Кримськiй вiйнi брала участь та обороняла Севастополь. Ось як це давно було!
  Тодi вона ще майже дiвчинка, босонога в рваному платтi боролася з переважаючими силами супротивника. Свiтлана та найпершою на четвiрка стала вiдьмою. I це ¬й дуже допомагало в битвi. Англiйцi, французи, турки лiзли на штурм. А вiн стрiляла по них iз примiтивно¬ гвинтiвки i влучала. А потiм колола багнетами. I вбивала ворогiв. А босими пальцями нiжок жбурляла саморобнi бомби. У тiй вiйнi росiяни змогли протримати Севастополь майже цiлий рiк i вимотали так союзникiв, що припинили вiйну.
  Але Росiя тодi поступилася дельту Дунаю. I вперше за довгий час виявилася стороною, що програла.
  А потiм ще й Аляску продали. Свiтланi здавалося, що зовсiм настаг кiнець свiту.
  Але минули роки. Росiяни розбили туркiв i повернули собi дельту Дунаю. Знову Свiтлана боролася, чудова, босонога блондинка. I добре бути вiдьмою - тебе не беруть нi кулi, нi старiсть, нi хвороби. I ти перемагагш собi граючи. I просто на крилах пурхагш.
  Свiтлана знову кинула босою нiжкою гранату i проревела:
  - Буде нове столiття,
  Наша воля мiцнiше стали...
  Розiрвали дурня,
  Славитись товаришу Сталiн!
  Але зараз Сталiна вже нема. Найголовнiший Молотов. Хоча вiн i не такий диктатор, як Сталiн. А найвищий головнокомандувач Жуков. I Роммель ще той полководець. Але пробити Червону Армiю вiн поки що не в змозi!
  Наташа теж кинула босою нiжкою вбивчу гранату i прочирикала:
  - Душу, серце, вiддамо, ми сво¬й святiй Вiтчизнi! Вистогмо i переможемо, i не пошкодугмо життя!
  Войовницi б'ються. Немаг сьогоднi полчища Роммеля не проб'ють ¬хню оборону. Вони будуть вiдчайдушно битися i перемагати. I славитиметься велика Русь.
  Зоя прочирикала, кидаючи пальцями голих нiг лимонку:
  - Яскраве сонце надi¬,
  Знову над кра¬ною встаг...
  Русь перемагаг як i ранiше,
  Яструбiв вермахту б'г!
  Наташа дотепно вiдзначила:
  - Ти як завжди дiвчина iз золотим волоссям прекрасна!
  Зоя тяжко зiтхнула. Згадала, як вирушила у розвiдку проти японцiв. I захопила кулемет. I давай iз нього молотити самура¬в.
  Косили ¬х у дикому шаленi. Багато перебила тодi. I потрапила все-таки в полон.
  T¬ дiвчину пiдняли на дибу, i розпеченим залiзом припалили таки п'яти. Але Зоя мужньо трималася i не стогнала, не кричала. I навiть бiлий вiд жару дрiт по спинi не змусив його говорити.
  Пiсля тортур Зою закували в кайдани та повезли до Токiо. Але войовниця змогла втекти. Вона повiдомила офiцеру, що нiби знаг, де Куропаткiн, вiдступаючи, приховало росiйську, армiйську казну. Ну той i купився. Щоб нi з ким не дiлитися повiв Зою в кайданках i на ланцюзi до лiсу. Дiвчина не така вже й проста. Пiдловила момент, i довбала офiцеру в пiдборiддя свогю голою, круглою п'ятою i вiдрубала. Потiм забрала ключi та вiдкрила наручники, змилася.
  Жадiбнiсть до добра не доводить, а Зоя продовжила вбивати японцiв.
  Але тепер фашисти явно видихнулися. Четвiрка дiвчат-вiдьом ¬х неабияк зробила рiдше. Стiльки танкiв побила. А потiм стала збивати i штурмовики.
  Дiвчата хором проспiвали:
  - Росiйський орел над планетою,
  Крила, розправивши, злетить...
  Ну, а пiдступний супротивник,
  Буде повалений, розбитий!
  Постарiлий, сивий Роммель розглядаг карту фронтiв. 2 вересня 1959 року. I вiйна ще триватиме, i Москва не взята. Вже немаг Сталiна i формально головний голова ДКО Молотов. Але й вiн лише перший серед рiвних. Сталiнськi пости подiленi i Верховний головнокомандувач Жуков. I саме проти нього i б'гться Роммель. Хоча г ще й мiнiстр оборони Василевський. А партiю очолюг Микита Хрущов. А глава уряду Малгнков. ¦ i Голова Президi¬ ЗС, СРСР, i формальний глава держави Булгарiн.
  Та строката зiбралася проти Роммеля компанiя. I ¬¬ треба зламати. Але СРСР не пiддагться. I Третiй Рейх виснажено, як i Росiя.
  Але миру укласти не вдагться. Роммель хоче територiальних придбань. Радянський уряд уперто наполягаг на нульовому варiантi.
  США зараз у кризi, особливо нiкуди не лiзуть. А Великобританiя загрузла в колонiальних вiйнах. Так що не кiнця краю вiйнi друго¬ свiтово¬.
  I вже пiшов ¬¬ двадцять перший рiк.
  Певнi надi¬ пов'язанi з сiмейством "Леопардiв". Але цей танк себе не виправдав. Ще одним варiантом стала розробка танка РЕ-50. Суть ново¬ iде¬ - створити пiрамiдальну машину, що практично непробивагться пiд будь-яким ракурсом. Ось це могло стати гарною знахiдкою. Саме iз сiмейством пiрамiдальних РЕ, Роммель i пов'язував надi¬ на перемогу над СРСР.
  Але поки що борються старi танки.
  Але на них непоганi г бiйцi.
  Екiпаж Герда, Шарлота, Крiстiна, Магда - четвiрка дiвчат, якi вперше спробували себе на Т-3 ще пiд час нападу на Польщу у 1939 роцi. Нiмецька машина тодi була ще слабка. Дiвчата бiльше стрiляли по пiхотi, i використали три кулемети.
  Герда стрiляючи по поляках, i скошуючи ¬х пiхоту та кавалерiю, проворкувала:
  - Я войовниця з тисячею чортiв у головi!
  Ведучи вогонь, Шарлота вiдзначила:
  - Це все цiкаво, але...
  Герда кинула босою нiжкою по поляках гранату i пискнула:
  - Що Але?
  Руда бестiя вiдповiла:
  - Але ми стали вiдьмами, i що це нам даг?
  Герда дiвчина-блондинка скосила полякiв чергою i логiчно вiдповiла:
  - Тепер нас так просто не вб'ють!
  Христина теж лупнула по поляках з кулемета i помiтила:
  - А вiчну юнiсть ми збережемо?
  Магда, керуючи машиною впевнено, вiдповiла:
  - Звiсно так! Я перевiрила! Нанесла собi рану, i вiн зник без слiду!
  Герда зрубаючи полякiв охоче, пiдтвердила:
  - Ось ось! Ми тепер не просто люди, а стали надлюдиною!
  Шарлота зрубуючи полякiв, заверещала:
  - Я супермен!
  I знову босою нiжкою жбурнула вбивчу гранату. Та дiвчисько розiйшлося i явно вже не жартувало.
  Христина, зрiзуючи полякiв, вiдзначила:
  - Батькiвщина це дуже добре!
  I босi пальчики нiжок красивого золотисто-рудого дiвча запустили лимонку.
  Магда теж дала чергу, зрубала полякiв i пискнула:
  - Я типова чемпiонка!
  I теж босою нiжкою як шпурне вбивчу гранату, що руйнуг все поспiль.
  Четвiрка у Польщi вiдважною воювала, i навiть взяла Варшаву. Але цього мало.
  Пiсля Францi¬ Герда та Шарлотта вирушили до Африки у корпус Роммеля.
  Рота дiвчат з особливого батальйону СС "Тигрицi-барракуди" перелiтала транспортним лiтаком Ме-323 до Тунiсу. Дiвчата-войовницi були всi як на пiдбiр, юнi i ще незамiжнi. Переважно високi спортивнi блондинки, колiр нiмецько¬ нацi¬, ¬¬ кров та сiк.
  Двог дiвчаток медова блондинка i вогненно-руда видiляються серед iнших войовниць, теж, до речi, гiдних подiуму свогю красою, i серйознiстю у поглядi. Якщо всi iншi войовницi були з-помiж досвiдчених бiйцiв, якi встигли понюхати пороху у Францi¬ та Балканах. Але не так, щоб занадто сильно, через швидкоплиннiсть бойових дiй i не бажання, посилати дiвчат у саме пекло.
  Вони вже билися, то цi двi були зовсiм юнi, на вигляд, майже дiвчата останнiй, що замiнили загиблих пiд час авiанальоту. Звичайно теж навченi з усiгю нiмецькою педантичнiстю, але ще такi невиннi ¬м на вигляд ледве виповнилося шiстнадцять. Справжнi троянди, кинутi у пустелi. Але при цьому вони вже воювали майже два роки.
  Вогняно-руда "тигриця-барракуда" запитала у свог¬ подружки блондинки:
  - У Британськiй армi¬ багато чорношкiрих. Вони дуже грубi й жорстокi, а уяви Герда, що буде, якщо ти потрапиш у полон i почнуться тортури?
  Медова блондинка спокiйно вiдповiла:
  - Я постараюсь не траплятися в полон Шарлота, але якщо така буде воля Господня, не видам ворогам нiчого!
  Рудоволоса Шарлотта пошепки сказала:
  - Ходять чутки, що незабаром розпочнеться велика вiйна на сходi з Росiгю. I вже пiдтягуються вiйська, концентрують сили. Адже недарма в армiю призвали стiльки пiхоти, дiвки кажуть, що на селах, майже не залишилося чоловiкiв!
  Герда зiтхнувши погодилася:
  - Та це було б моторошно! Вести вiйну, з росiйськими: жорстокими та фанатичними, з ¬хнiми безкрайнiми просторами та суворими зимами... Це буде, щось жахливе!
  Рудоволоса заперечила:
  - Росiяни не змогли перемогти, навiть крихiтну фiнську армiю, а ми розбили, найбiльшi сили супротивника! Пiд нами вже вся ¦вропа, а Роммель трощить англiйцiв в Африцi. Чому ти думагш, ви програгмо?
  Герда неохоче вiдповiла:
  - У росiян велике населення, i безкра¬ простори. Вони поглинуть надто багато вiйськ! А якщо ми не встигнемо взяти столицю Росi¬ до зими, то нашi во¬ни будуть елементарно замерзати, а технiка засмутиться, i загрузне в кучугурах, це буде просто жахливо!
  Шарлота енергiйно замотала головою:
  - Ой, не треба говорити про такi гидоти, давай краще заспiвагмо якийсь романс. Про кохання...
  Герда безневинно посмiхаючись, погодилася:
  - Звичайно, найкраще заспiвагмо!
  Дiвчата "Тигриця-барракуда" заспiвали сво¬ми чистими, кришталевими голосами:
  Перлина, тремтяча зачiска,
  Хвилюгться, тремтять мо¬ груди!
  Я дiвчина як несмiлива берiзка,
  Боюся, i ворухнутися, i зiтхнути!
  
  I що на вушко шепоче свiжий вiтер?
  Хрумтить пiд ножною босою пiсок...
  I немаг мене щасливiшим на планетi,
  Коли з тобою я крокую в лiсок!
  
  Вiдкрий коханий менi велику тагмницю,
  Як серце вдалося приворожити!
  Але твог обличчя таке сумне?
  По лобi пройшла зморшок найтонших ниток!
  
  Менi юнак з тугою вiдповiдаг;
  Надовго розлучить iз тобою вiйна!
  Щоб знайти нам мiсце в пущах раю,
  Повалений повинен у пекло сатана!
  
  У вiдповiдь кивнула струнка берiзка,
  Ти ж менi бiльше, нiж щирий друг!
  Хоч може результат битви слiзний,
  Але з нами Бог Iсус-пастух!
  
  Розвiгмо пекла бiсiв - злi тiнi,
  Щоб га¬ розцвiтали зеленi!
  Погладь менi засмаглi колiна,
  Сильнiше милим обiйми мене!
  
  А вiн вiдповiв нiби дiвi жартома,
  Сказав пiд дзвiн розлогих гiлок;
  - А чекатимеш мене ти рiк голубка?
  Сильна спокуса гарячих журавлiв!
  
  У вiдповiдь йому сказала я так суворо,
  - Не буду штатсько¬ бiля верстата стояти!
  I менi до смаку ратна дорога,
  Хочу боротися, злих перемагати!
  
  Прийшла на пункт - зрубала гiлки-коси,
  Менi дали новий iз диском автомат!
  Хоч трава плачуть, наче перли роси,
  Навiщо невиннiсть стала як солдат!
  
  Тому, що Батькiвщина менi всiх дорожча,
  Вiтчизна вище зiрок горить у душi!
  Не те нутро, що барити на ложi,
  А ночувати з гвинтiвкою у куренi!
  
  Прийде перемога, у це вiрю свято,
  Адже наша справа - праве завжди!
  Ну, посмiхнiться радiснiшi хлопцi,
  Нас чекаг, повiрте добра доля!
  Разом з ними спiвала вся роду, при цьому дiвчата розгойдували головами та поплескували долоньками. Але тут ¬хня iдилiя перервалася, завила сирена i в небi з'явилися англiйськi лiтаки! Спiтфайри намагалися атакувати караван постачання. Назустрiч ¬м вiдважно кинулися МЕ-109 iз конвою супроводу. Вогняно-руда Шарлота навiть пiдскочила вiд радостi:
  - Ось вона починагться битва у повiтрi! Це буде круто!
  Герда збуджено пiдтвердила:
  - Ось зараз нашi, ¬м пiддадуть!
  Англiйських спiтфайрiв було вiсiмнадцять, а нiмецьких "месерiв" п'ятнадцять, не велика рiзниця. Забили кулеметнi черги та авiацiйнi гармати. Шарлота посмiюючись, вказала пальчиком:
  - Ось глянь, як нашi ¬х молотять! Краса!
  Герда фiлософськи промовила:
  - У бiйцi виграг не найсильнiший, а пiдлий настiльки, щоб ¬¬ спровокувати, а самому не залазити!
  - Вiйна - це змагання, де всiх дисквалiфiкують ще до початку старту! - пiдтримала Шарлота.
  Вiн з англiйських "Спiтфайрiв" вже спалахнув, i став падати, слiдом за ним став падати i нiмецький... Бiй почав розгорятися з ще бiльшою жорстокiстю. Англiйськi лiтаки мали кулеметне озброгння, а у нiмцiв були гармати в одних 20-мiлiметрiв одна штука, в iнших цiлих три 20-мiлiметровi гармати, але таких машини, було тiльки двi... Швидкiснi характеристики та маневренiсть майже однаковi, мабуть, навiть у МЕ -109 навiть вага менша i вiражi вiн робить швидше. Але й англiйцi не такi простi, ось три ¬х винищувачi рвонули до транспорту, не зважаючи на вогонь прикриття. Дiвчата, що перебувають усерединi, заволали:
  - Ану хлопцi не пропускайте! Форсованим вогником плi!
  Шарлота як завищить:
  - Фогрр! Фогрр!
  Ме-323 величезний транспорт здатний нести, до 200 чоловiк десанту, у ньому шiсть кулеметiв оборонного озброгння. Вони розташованi системою "¬жак" i починають строчити... Винищувачi палять, i кулi великого калiбру встромляються в обшивку i пробивають покриття. Дiвчата-войовницi вiдскакують, при цьому верещать, як свинки:
  - У недорозвиненi левенята.
  Одну з дiвчат зачепило, i вона б'гться в конвульсiях. До не¬ пiдскакуг дiвчина-лiкар i одразу констатуг:
  - Пробило навилiт! - I робить ¬й перев'язку. - Та заспокоюгться i намагагться стримати стогiн.
  Але ось "Мессершмiт" заходить англiйському винищувачу в тил, точнi пострiли i той спалахуг i падаг. Дiвчата ревуть:
  - Чудово! Це наш хлопець!
  У цей момент кулеметник, що прикриваг фюзеляж (а це чоловiк), падаг пробитий кулею навилiт. Герда кидагться як блискавка, чiплягться за дрiт i падаг, у не¬ злiтають чобiтки. Молода дiвчина миготить босими, рожевими п'ята парою стрибкiв через збитi тiла, пiдскакуг до кулемету i натискаг на гашетку. Зi стовбура випльовугться свинець i "Спiтфагр" втрачаг управлiння, починаг завалюватися у штопор.
  Дiвчата-вовчицi захоплено верещать i скандують:
  - Шайбу! Шайбу! Нiмеччина проти Британiя два-нуль!
  Герда втiм, другий винищувач збити не встигла, його знищили нiмецькi льотчики. Повiтрянi бо¬ швидкоплиннi, i втративши бiльше половини винищувачiв, англiйцi втекли. Рахунок був 11 проти 3 на користь нiмцiв. Дiвчата у вiдповiдь вигукували, так радiсно i тиснули один одному руки. Хвалили i Герду, яка, не розгубилася i записала до свого активу перший збитий лiтак, свою жертву! Дiвчина почервонiла вiд сильного хвилювання i пробурмотiла:
  - Та я сама себе не пам'ятала! Це було щось таке? Зовсiм уже немислиме! Я як у трансi...
  Шарлотта з невдоволеною усмiшкою пробурмотiла:
  - А я ось собi не можу, пробачити зволiкання. Так просто взяла у гальмувала!
  Командир рота Мадлен потiшила Шарлоту:
  - Попереду ще стiльки бо¬в! Ось вона Африка!
  Шарлота хихикнула i зiстрила:
  - Маленькi дiти нема за що на свiтi, не ходiть дiти в Африку гуляти! В Африцi акули, в Африцi горили, а в Африцi великi крокодили! Але Великий Рейх; нам сказав - не дрейф!
  Усi дiвчата хором засмiялися. Як це було класно...
  Столиця Тунiсу, теж зветься, Тунiс у нiй розташовугться основна база нацистiв в Африцi. Головний союзник Нiмеччини: Муссолiнi вступив у другу свiтову вiйну лише 17 червня, за п'ять днiв до капiтуляцi¬ Францi¬. Вiн хотiв "перемогти", точнiше штовхнути, вже поваленого ворога, щоб отримати чималi територiальнi надбання. Ну, а у разi невдачi Нiмеччини, самому вiдкрити другий пiвденний фронт проти Третього Рейху! Iталiйська армiя дiяла, не дуже успiшно i не дивлячись на переважну чисельну перевагу, змогла цiною величезних втрат просунутися лише кiлька кiлометрiв. Але так Муссолiнi не дуже успiшно вступив у вiйну. Надалi iталiйцi воювали дуже маловдало. Бiти в Грецi¬, незважаючи на чисельну перевагу, в Ефiопi¬, маючи майже в п'ять разiв бiльше сил, нiж англiйцi, i в Лiвi¬ втративши майже всю територiю з нафтовими свердловинами, що вже почали розроблятися. Але Роммель молодий генерал, який вступив у нацистську партiю, ще до приходу Гiтлера до влади, завдав англiйцям найсильнiшого контрудару. Причому вiн почав наступ ще до перекидання основних сил, маючи лише десять танкiв i п'ятдесят замаскованих пiд танк вантажiвки. Швидким кидком, був захоплений найкращий британський генерал Коленкор, а майже вся Лiвiя повернулася пiд контроль гiтлерiвцiв. Однак добре укрiплена фортеця Толбук, так бездарно здана iталiйцями, все ще тримагться! У Роммеля всього двiстi танкiв, причому всi Т-1 i Т-2, тобто легкi, а ще двiстi iталiйських це взагалi кулеметнi танкетки вагою 2,7 тонни. Звичайно, з такими силами важко битися з Матильдами: якi мають лобову броню в 78 мiлiметрiв i 70 мiлiметровими "Кромвелями". Поки фронт тимчасово стабiлiзуватиметься, обидвi сторони накопичують сили.
  Рота СС висадилися в аеропорту i, на них вiдразу подуло розпечене Африканське повiтря. Ще б лiто, червень i Африка! Втiм, дiвчата намагалися крiпитися i не показати, що ¬м жарко. А тут ще Мадлен наказала:
  - Зробимо марш кидок через пустелю! А заразом випробувати сонцезахиснi креми, стрибатимете в купальниках!
  Дiвчата невдоволено скривилися: знову над ними влаштовують експерименти. Хоча звичайно в купальнику в таку спеку куди пригмнiше, нiж мундирi, та ще й бронежилетах, якi теж можуть змусити одягнути.
  Дiвчата швидко переодяглися в купальнi костюми, розфарбованi пiд колiр пустелi, почала мазатися захисним кремом, який, до речi, ще повинен ¬м допомогти швидше засмагнути. Герда допомагала мазатись Шарлотi, а та Гердi. Рудоволоса помiтила:
  - Ось якi все ж таки Тунiсi, на околицях нетрях, тiльки в центрi пiвсотнi кам'яних будинкiв i десяток мечетей. Я ось читала казки i очiкувала побачити у арабiв чудовi палаци з фонтану та садами!
  Герда зiтхнувши вiдповiла:
  - На жаль, якби у нашому свiтi була як у казцi! На жаль, свiт нещадний наш, несправедливий, пiдступний! Стiняг i страждаг у муках тiло!
  Шарлотта продовжила:
  - Але людина розумна, прогресом славний! Хоч, здагться, забув його Господь!
  Залишившись одних купальниках, i трохи перед нанесенням крему сполоснувшись у холоднiй водi, дiвчата-красунi вiдчували деяке полегшення. Якщо в самому лiтаку, було ще не так спекотно, то в аеропорту та мiстi просто пекло. Щоправда iншi тигрицi-барракуди вже встигли повоювати у Грецi¬, де й у квiтнi тепло, але все ж таки не так як в Африцi влiтку.
  Пiсля душу дiвчата були в шкiряних шльопаннях, але Мадлен i наказала:
  - Взяти до рук iнший крем i гарненько змастити пiдошви! Ви будете робити марш-кидок через пустелю босонiж! Що моргагте - зрозумiли, то приступайте.
  Дiвчата мазали собi витонченi ступнi босих, дiвочих нiжок, без особливого ентузiазму. Адже пiсок Сахари, це майже розпечена сковорода. Правда, тут ще близько до узбережжя, i часто потрапляють зарослi травами луки. Але бiгти голими пiдошвами по каменю, гравiю, пiску, що розжарило Африканське Сонце? Це взагалi дикiсть!
  Втiм, дiвчата не такi вже нiжнi, програма пiдготовки елiти включаг марш-кидки для дiвчаток з Жiночого нiмецького союзу, причому теж часто босонiж, i по пересiченiй мiсцевостi. Так що войовницi не сперечаються! Взагалi для фашистсько¬ Нiмеччини характеру, потяг до рiзних експериментiв. Гiтлер гарячий шанувальник теорi¬ Нiцше про надлюдину, або людину майбутнього. Вiн маг бути сильнiшим, швидшим, розумнiшим i найжорстокiшим, нiж сучасна людина. Iстинний нiмецький солдат повинен бути: сильним, швидким, загартованим - тому, що вiн арiгць! Але й арiйки, якi народжують богатирiв, самi мають бути богатирками, а силу слiд виховувати! Тому найбiльш добре пiдготовлених дiвчат посилено тренують, загартують, виховують! От i ¬х роду, генетично обдарованих красунь, маг пройти екстремальне загартування в африканських пустелях: щоб довести, що арiйцю та арiйцi всi випробування пiд силу, i не того бар'гру який не може взяти - непереможний i бравий солдат Третього Рейху!
  I ось рота, залишивши вiйськове мiстечко, бiжить вузенькими, кам'янистими вудками Тунiсу.
  Босi дiвчачi п'яти колють чорнi, гострi камiнчики дороги, i жорстоко пече. Але мастило i справдi трохи пом'якшуг опiки, i коли бiжиш швидко, не так сильно пече, хоча сонце перевалило за полудень i максимальна температура. Втiм, замурзанi арабськi дiтлахи дрiбнiють, чорненькими п'яточками, без жодного крему i навiть не морщаться. Видно набили собi мозолi на пiдошвах. На майже голих дiвчат у купальниках, i з розвиненими мускулистими тiлами, чоловiки-араби дивляться; роззявивши роти, а жiнки швидше лунають убiк, ще сильнiше кутаючись у чорну паранджу.
  А дiвчата бiжать; тримаючи на плечi автомати та кожна рюкзак iз припасами та гранатами. А це загалом кiлограм двадцять... Навiть якщо врахувати, що дiвчат пiдiбрали фiзично мiцних, i вже не перших рiк тренуються у спартанських умовах, то це все одно вага, особливо якщо спека за п'ятдесят градусiв у тiнi, а подолати необхiдно марафонську дистанцiю .
  Герда бiжить, намагаючись дихати якнайправильнiше, щоб довше вистачило б сил. Вона хоч не так вже й багато прожила, але останнi ¬¬ вiсiм рокiв пройшли в спецшколi, для дiтей генетично¬ елiти. Але це зовсiм не означаг, що вони мешкали в комфортних умовах. Навпаки пiдйом о п'ятiй ранку, обливання крижаним душем, жорстка зарядка, годинна пробiжка i далi пара годин працi. Потiм навчання, перед обiдом, знову тренування, зокрема й бойовi спаринги. Вiйськова пiдготовка, навчання, тренування до десяти годин, пiсля чого вiдбiй. Годували, щоправда, непогано, але м'яса не давали, овочi, фрукти, риба, кондитерськi вироби та солодощi, лише на день народження фюрера, Рiздво та 1 Травня. Вiльного часу практично немаг, все найсуворiше регламентовано... З них готували людей майбутнього, якi мали наказувати Землею. Сам Гiмлер голова СС тримав пiд контролем подiбну програму.
  Тут дiвчата перервали спогади... Зараз вони на танку Леопард-100 обстрiлюють радянськi позицi¬. I очевидно босоногi i в одному лише бiкiнi - так борються вiдьми, якi за двадцять рокiв зовсiм не постарiли, i як i ранiше молодi i свiженькi як веснянi маргаритки.
  Машина ця особлива - з реактивним бомбометом, та довгоствольною протитанковою гарматою.
  Герда пальнула i пропищала:
  - Слава Батькiвщинi!
  Шарлота натиснула на кнопки джойстика босими нiжками. Рознесла черговий радянський танк Т-54, вони ще не знято з виробництва.
  Потiм перевiряла:
  - Слава Роммелю!
  Крiстiна, теж борючись у Леопардi-100, натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки i прочирiкала:
  - Слава Вiтчизнi!
  Магда, ведучи вогонь iз кулеметiв, помiтила:
  - I нам дiвчатам-барракудам слава!
  Та вони були войовничками найкрутiшого пiлотажу.
  Герда знову натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, розбила радянську зброю (погана дiвчина-вiдьма, хоч i гарна!), i в'якнула:
  - Всiх побиваю!
  I знову перед нею немов це було вчора, промайнули спогади;
  Дистанцiю в пiвсотнi або навiть трохи бiльше кiлометрiв уже пройдено, колосальне навантаження в таку спеку i з вантажем для таких маленьких дiвчаток. Герда, Шарлота вже не вiдчували сво¬х тiл, вони бiгли як сомнамбули, вiдчуваючи щось рве м'язи, i тупий бiль у головi. Але вже слiдуг команда:
  - Перейти на крок! Для першого разу достатньо!
  Дiвчатка сповiльнюються та йдуть уже швидким кроком. П'ятки починають свербiти, ще сильнiше. Герда шепнула Шарлотi:
  - З пекла в чистилищi!
  Подруга не погодилася:
  - З чистилища до раю!
  Кам'янистий -рунт закiнчився i босi, змученi нiжки дiвчат вступають на м'яку, смарагдову траву. Герда вигукнула:
  - А як блаженство, пiсля тортур колючим камiнням, i пекучими пiсками пустелi, крокувати, немов оксамитовому натуральному килиму!
  Цього разу Шарлотта охоче погодилася:
  - Звичайно, це справдi рай! Пiсля такого суворого марш-кидка! Але я думаю, буде ще важче.
  Коли дiвчата врештi-решт вийшли на майданчик, Мадлен зупинилася ¬х i наказала лягти на спину. Грубо помацала першому десятку войовниць ступнi i вимовила з явним задоволенням:
  - Чудово! I шкiра не лущиться, i пухирiв на пiдошвi немаг. I навiть п'ята не запилилися, залишилися рожевими, наче ви щойно вийшли з ванни! - Росла Мадлен, зробила паузу, i друг зi швидкiстю блискавки метнула кинджал. Лезо майнуло як пушений школярем iз дзеркала сонячний зайчик, i вiстря прицвяжило великого, чорного скорпiона. Голос офiцера СС став грубiшим, а красивi риси дiвчачого обличчя жорсткiшi. - Завтра бiгтимемо з ранку до вечора. Що пики кривите - арiйки ви чи нi? Якщо так повиннi витримати, тих, хто впаде, пристрелимо на мiсцi! На перший, другий розрахуйся.
  Потiм був сон, а потiм пробудження, i знову ти бiжи.
  Герда прокинулася, рiзко схопившись, дiвчата швиденько вишикувалися. Помилися, почистили зуби i знову змащування захисними кремами з марш-кидком по пустелi. Так вони босоногi в одних купальниках i помчали пiщаним пеклом.
  Арабськi дiтлахи здивовано показували на них пальцями i свистiли.
  - Дойче Акбар!
  Герда озирнулася i з тугою подивилася на пальми, що вiддалялися, пiсля чого шепнула Шарлотi:
  - Знову в пеклi!
  Рудоволоса дiва з усмiшкою вiдповiла:
  - Усi люди грiшники, а пекла природний стан грiшникiв!
  Герда пiдморгнула у вiдповiдь:
  - Людина не може не грiшити!
  Шарлота кивнула свогю вогненною шевелюрою i на бiгу почала роз'ясняти:
  - Я згодна! Навiть тисячу разiв згодна! Взагалi грiх це вiдносне i чисто людське поняття. Наприклад, якщо взяти мораль древнього свiту, то в ньому добре було того, що йшло на користь i самiй людинi, i його племенi-роду. Ось, наприклад, перелюб, вважалося благом, а не грiхом!
  Герда охоче погодилася:
  - Правильно! Сам фюрер вважаг, що найкраще жiнцi завагiтнiти вiд героя вiйни, нiж вiд свого далеко не завжди доблесного чоловiка. Особливо якщо ще у чоловiка г ознаки шкiдливо¬, нечисто¬ кровi.
  Мадлен крикнула на дiвчат:
  - Бережiть подих дiвчини, цього разу ми бiгти до знемоги!
  Герда усмiхнулася у вiдповiдь:
  - Можна втомитися, але не можна знемагати.
  Пiвгодини дiвчата бiгли мовчки, а потiм Шарлота шепнула:
  -Знагш, Який менi дивний сон подружка наснився?
  Герда здивувалася:
  - Та менi зiзнаюся теж! А що?
  Шарлота скалячись, вiдповiла:
  - Нiчого! Такий сон, нiби я був во¬ном в армi¬ великого варвара Атiлли. I ми билися з восками Стародавнього Риму. I все при цьому було так красиво, i жорстоко водночас...
  Герда хихикнула у вiдповiдь:
  - А знагш, менi це теж снилося! Навiть якось дивовижний збiг. Я ось тебе увi снi бачила!
  Шарлотта пiдморгнула у вiдповiдь:
  - А я тебе! Ти непогано билася, хоча вузькоокий i жовтоличий во¬н тебе мало не вбив!
  Герда цього разу не на жарт, здивувалася:
  - Не може бути! То чи не буваг, щоб двi людини, одночасно бачили той самий сон?
  Шарлота заперечила:
  - Якщо на грип колективно хворiють, то i сновидiння може бути однаковим. Тут уже як поведеться! Я чула, що в суспiльствi Тулi г спецiальнi медiуми, якi приймають зiлля, i дихають настойками трав, а пiсля чого занурюються у видiння! I ¬м цiлком удагться бути пророками!
  Герда перестрибнув через брукiвку, погодилася:
  - Звичайно! У принципi дар пророцтва не вимагаг надприродних сил, можуть iснувати цiлком матерiальнi, i доки розгаданi фiзичнi закони у природi. Але що ж до чого цей сон?
  Шарлота знизавши плечима, вiдповiла:
  - Не знаю! Може до того, що Третiй Рейх переможе Британiю i США, що стоять за Левом, або... Тут можна довго гадати!
  Герда хотiла щось сказати, як раптом ¬¬ вухо вловило ще чутний шум моторiв. Не дивлячись на вiддаленiсть, було очевидно, що шумлять двигуни лiтакiв, i що вони наближаються... Мадлен скомандувала:
  - Що ж етап навчання номер два: маскування.
  Дiвчата зупинилися, витягли з рюкзакiв маскувальнi плащi, розфарбованi пiд колiр пустелi. Потiм стали стрiмко окопуватися, причому, що зверху не було помiтно, чого неприродного. Тут Герда подякувала долi, що вони мали i зброю, i сапернi лопатки. Iнакше дiвчата у пустелi могли б стати легкою здобиччю британських штурмовикiв або пiкiруючих бомбардувальникiв. Шарлота пiдскребаючи пiсок босою ноженькою, сказала:
  - Схоже, нам доведеться нюхнути пороху, ще в Тунiсi... Невiдомi шляхи Господнi!
  Герда з хитрим виглядом заперечила:
  - Вiдсутнiсть точних знань завжди погана, за одним винятком, якщо мова про плани Всевишнього!
  
  ЯК З'¦ДНАНI ШТАТИ АМЕРИКИ НАДБАЛИ ПО IНШОМУ I ЩО З ЦЬОГО ВИШЛО
  У США не стали вводити нафтове ембарго проти Кра¬ни Вранiшнього Сонця. Це призвело до того, що пiсля деяких вагань японцi таки напали на СРСР. Tх дуже хотiлося взяти реванш за Халхiн-Гол i не хотiлося здобути репутацiю падальникiв. Адже справдi напади на СРСР пiсля падiння Москви, то всi говоритимуть, що гордi самура¬ слова стерв'ятники накинулися на труп СРСР.
  Завершивши всi приготування та пiдтягнувши сили, Японiя вдарила 1 вересня 1941 року. T¬ вiйська на сушi були дуже численнi та дисциплiнованi. Авiацiя та флот також сильнi. Дещо слабшими виявилися сухопутнi частини щодо оснащення важкою технiкою. Але СРСР у цьому планi зовсiм не сильний. Крiм того, у японцiв танки легкi, i з гарною прохiднiстю. I вони рвонули, мов звiрi. I почали розтинати радянськi позицi¬.
  Наставали японцi з ентузiазмом i досить успiшно. I ¬м удалося прорвати оборону. Та й удар по Владивостоку виявився раптовим i досить ефективним. I маса радянських солдатiв та морякiв загинула. А самура¬ собi наступали.
  У боях ¬хнi вiйська дуже геро¬чнi i лiзуть напролом. I зазнають втрат, але продовжують наступ. I лiзуть на штурм.
  Сталiн не змiг перекинути з Далекого Сходу жодно¬ дивiзi¬. Мало того самура¬ захопили з ходу бiльшу частину Монголi¬ i Червона армiя кинула сили з числа резервiв, що спiшно формувалися. А пiд Москвою сталася катастрофа. Радянськi вiйська були розбитi вщент. Рахунок йшов на лiченi дивiзi¬, i фашисти у вiдсутностi проти себе сибiрськi частини. I цього вистачило для перемоги.
  В результатi Москва потрапила до оточення. А Сталiн ледве встиг утекти звiдти.
  Проте столиця ще до кiнця грудня чинила опiр в оточеннi. Нiмцi змогли взяти Рязань та закрiпитися у мiстах. Успiху сприяло i те, що у Червонiй Армi¬ було багато дезертирiв та перебiжчикiв. Японцi захопили майже все примор'я i вiдрiзали Владивосток. Сталiн до речi намагався будь-що втримати Монголiю i серйозно послабив радянськi частини. Внаслiдок чого фашисти просунулися не лише пiд Москвою, а й на пiвднi, прорвавшись на Кавказi.
  А тут ще у вiйну вступила Туреччина. Друга та цiлком очiкувана непригмнiсть. Турки, якi воювали з Росiгю тринадцять разiв, теж мрiяли про реванш. А ще у вiйну влiзли й шведи. Теж згадали сво¬ iсторичнi образи. I жадоба слави, i територiальних надбань виявилася сильнiшою за чарiвнiсть Колонтай.
  Шведськi дивiзi¬ розпочали наступ у напрямi Мурманська, i вiдрiзали мiсто вiд велико¬ землi, гранично ускладнивши обстановку. А Ленiнград опинився у повнiй блокадi. Сили щоб вiдбити Тихвiн та Волхов у Червоно¬ Армi¬ не було. Тож вийшла тотальна блокада та знищення сили голодом.
  Пiсля падiння Москви Червона армiя намагалася вести контрнаступ, але вiн був слабким. Бойовий дуй радянських частин упав, i вони буквально розбiгалися. Сталiн багато кричав i психовав, але нiчого путнього не мiг запропонувати. За звичкою диктатор приступив до масових розстрiлiв та репресiй. I це лише посилило ситуацiю.
  Весною нiмцi вiдновили наступ iз прицiлом на Кавказ. Опiр радянських вiйськ ослаб, i гiтлерiвцi взяли Сталiнград майже вiдразу. Як i Грозний та Орджонiкiдзе. Потiм з'гдналися з турками i розпочали спiльний похiд на Баку.
  Тут звичайно проти фрицiв так запросто не встояти. I Баку в червнi 1942 року впало. Сталiна вистачив iнсульт, i у керiвництвi стався розкол. Частина пiшла за Молотовим, частина Берiгю, частина за Жуковим. Нiмцi вже наступали майже зустрiчаючи опору. Зайняли Поволжя та Казань, рiчку Уральськ, та захопили Оренбург. I вже дiйшли в маршi до Свердловська, де ¬х застала зима.
  Заодно фашисти захопили i Середню Азiю, з'гднавшись iз японцями. США у вiйну ще не вступали, але зрозумiло, що це ненадовго. У груднi 1942 року японцi атакували базу США в Перу-Харбор i розпочали велику вiйну за Тихий океан. Сибiр вже був пiд ¬хнiм контролем. Гiтлер теж майже всю Росiю захопив, i нарештi повернув на Захiд. Насамперед вiн вирiшив захопити Африку i задавити Британiю авiацiгю.
  Зустрiч iз Франком пройшла на пiдвищених тонах. Фюрер, посилаючись на сво¬ перемоги проти СРСР, зажадав великих поступок. I зокрема пропустити вiйська Третього Рейху до Гiбралтару без жодних умов.
  Франко iз цим вимушено погодився. I фашисти рушили далi, взяли мiсто-фортецю, i стали перекидати вiйська найкоротшою вiдстанi в Марокко.
  I розпочали захоплення чорного континенту. I робили це без жодних особливих проблем. Англiйськi вiйська були слабшими i озброгнням, i технiкою, i дисциплiною.
  У 1943 роцi у нiмцiв з'явилися в серi¬ винищувачi МЕ-309 з потужним озброгнням. Три авiацiйнi гармати в 30-мiлiметрiв, i чотири чотирнадцятимилiметровi кулемети. Ось це мiць - у сiм вогневих точок. I молотять фрицi англiйськi та американськi машини капiтально. Правда винищувач щойно став надходити на озброгння. А ще й нiмецькi аси. I найгрiзнiший ¬хнiй льотчик Марсель. Ця людина-легенда i в реальнiй iсторi¬ поставив рекорд шiстдесят один збитий у боях лiтак за мiсяць. Але тут вiн залишився живим i вже до сiчня 1943 перевищив число триста збитих лiтакiв.
  За це вперше в Третьому Рейху для нього була введена персональна нагорода: Лицарський хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Марсель став справжньою льотною легендою та термiнатором. За весну 1943 року нiмецькi вiйська захопили всю пiвнiч Африки та дiйшли до Нiгерi¬. А в ¦гиптi розгромили англiйцiв, захопивши весь Близький Схiд разом з вiйськами, що вийшли з Кавказу. I атакували англiйцiв у Суданi, до травня пiдкоривши i Ефiопiю.
  Марсель за весну довiв кiлькiсть збитих сво¬ми подвигами лiтакiв п'ятсот. I отримав високу нагороду: лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Таким чином була заснована в порядку виключення та шостий ступiнь нагороди. Пiсля чого було прийнято рiшення, що лицарськi хрести залiзного хреста з дiамантами можна вручати i повторно. За двiстi п'ятдесят iз срiбним листям, за чотириста золотими, за п'ятсот iз платиновими.
  Влiтку сорок третього року фашисти завершили захоплення останнiх районiв СРСР Сибiру, разом iз японцями добивши Росiю. А в Африцi дiйшли до ПАР, а у вереснi взяли Гiбралтар.
  Несподiвана висадка у листопадi 1943 року у Британi¬ увiнчалася повним успiхом. Англiйцiв вдалося застати зненацька. I за десять днiв Британiя впала.
  Так завершився перший етап Друго¬ свiтово¬ вiйни, але ще залишалася i США. А ¬¬ так просто не дiстати.
  Гiтлер вирiшив ударними темпами будувати могутнiй надводний флот. А пiдводний у нiмцiв був могутнiй. А бо¬ розгорнулися у повiтрi.
  Марсель до лютого 1944 року перевищив тисячу збитих лiтакiв, i отримав у нагороду другий лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. I так Марсель тут видiлився, i це круто.
  Рiк 1944 пройшов у запеклих боях i на сушi та на морi. Нiмцi захопили Iсландi¬ - провiвши операцiю "Iкар", а потiм успiшно завершили захоплення i Гренландi¬.
  До кiнця року Марсель збив двi тисячi лiтакiв i отримав уже чотири Лицарськi хрести Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Стали збирати вiйська й у Латинськiй Америцi. Аргентина була прогерманской, а Бразилiя волiла стати на бiк сильнiшого Третього Рейху.
  I пiшла перекидання вiйськ та iнших великих сил в Америку. У 1945 роцi у травнi почалася висадка в Канаду та наступ на Венесуелу. Бо¬ протiкали запеклi, i чаша терезiв вагалася з боку в бiк.
  Марсель перевищив три тисячi збитих лiтакiв. I вiн уже мав шiсть нагород.
  За лiто гiтлерiвцi змогли захопити i Мексику, i Канаду i восени вже перейшли на територiю США. Америка вiдчайдушно захищалася. Але ¬¬ шанси на перемогу танули, наче снiгова куля. I фашисти до сiчня 1946 року змогли прорватися у Нью-Йорку та Вашингтону. Марсель перевищив п'ять тисяч збитих лiтакiв та був нагороджений особливою нагородою: Великим Хрестом Лицарського Хреста Залiзного Хреста. Спецiальна нагорода була заснована для такого крутого аса.
  У лютому 1946 року впали i Нью-Йорк i Вашингтон, а США капiтулювали в березнi.
  Так закiнчилася Друга свiтова вiйна. Свiт подiлили Третiй Рейх та Японiя. Фашисти захопили ще й дрiбнi держави, пiдгортаючи ¬х пiд себе. Але цього Гiтлеру мало. Не бажаючи миритися з геополiтичним конкурентом в особi Японi¬, фашист номер один 20 квiтня 1955 напав на Кра¬ну Вранiшнього Сонця з усiма ¬¬ колонiями. Так розпочалася нова велика вiйна. Самура¬ все ще сильнi. Але нiмецька армiя з пiрамiдальними танками i тарiлками, що лiтають, куди бiльш технологiчна.
  Проте японцi борються фанатично. I не збираються пiддаватися. Але фашисти просуваються. У них досконалiшi танки.
  Наприклад, машина на два члени екiпажу вагою п'ятдесят тонн, i двигуном 2500 тисяч кiнських сил. Уявiть таку швидкiсть та ходовi якостi. А форма у виглядi пiрамiди. Не так просто такого колосального монстра пробити.
  I ¬дуть на цьому танку Шарлота та Герда. Вони молотять японськi танки та перемагають самура¬в.
  Разом з ними борються i росiйськi дiвчата: Наташа та Зоя. Вони б'ються з усiгю дикою люттю. I стрiляють iз гармати високого тиску, розбиваючи машини самура¬в.
  Наташа спiваг:
  - А кого в бою знайдемо, а кого у бою знайдемо! З тим жартувати не станемо! На частини розiрвемо!
  I знову вiзьме i пальне, пробиваючи гiтлерiвцiв наскрiзь. I розкришила метал на частини.
  А в небi борються Альвiна та Альбiна. Цi дiвча теж крутi i багато лiтакiв ще пiд час вiйни з Америкою збили. I мабуть вже космiчнi це красунi. I босими пальчиками нiжок збивають японських пiлотiв.
  Нiмцi i сильнiшi в небi i краще озброгнi. I перемагають самура¬в. А тi гинуть, потрапляють у казани. I ¬х капiтально трощать жорстокi во¬ни Третього Рейху.
  Бо¬ такi тут запеклi та кривавi. I немаг там нiкому пощади. I ламають фашисти японцiв капiтально. I розривають ¬х на дрiбнi частини.
  I самура¬ вiдступають та гинуть. За першi пiвроку бо¬в Японiя втратила понад третину свог¬ територi¬ переважно колонiй. Марсель до листопада 1955 довiв сво¬ рахунки до десяти тисяч збитих машин. За це вiн отримав нагороду: Зiрку Великого Хреста Лицарського Хреста Залiзного Хреста. Так це досить велика та довга нагорода. Через рiк пiсля початку вiйти територiя самура¬в урiзана була бiльш нiж на двi третини. I результат вiйни був уже вирiшено наперед.
  Але самура¬ не збиралися здаватися. Вони боролися за кожен кущик, за кожну улоговинку. I пiддавалися вкрай повiльно натиску гiтлерiвських частин.
  Але до листопада 1956 року бо¬ розгорнулися за саму метрополiю. Японцi билися з великим розпачом. I протрималися до березня 1957 року, коли вже пiсля взяття Токiо кра¬на Сонця, що сходить, капiтулювала. I бо¬ такi жорстокi кипiли.
  Марсель дiйшов до двадцяти тисяч збитих лiтакiв. За це йому вручили чергову нагороду: Велику Зiрку Великого Хреста Лицарського Хреста залiзного хреста, та срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Так завершилася велика, i найкривавiша в iсторi¬ людства вiйни.
  I в 1959 роцi 20 квiтня пройшов референдум про заснування всесвiтньо¬ iмперi¬ та монархi¬ в нiй. I Гiтлер став iмператором планети Земля. Що взагалi супер!
  I створилася така могутня держава, яка почала освоювати простори космосу. Причому нiмцi злiтали на Мiсяць ще 20 квiтня 1949 року. А на Марс в 20 квiтня 1959, i через два мiсяцi успiшно завершився феноменальний полiт.
  Гiтлер залишив i потомство, отримане шляхом штучного заплiднення. I це теж було дуже круто.
  Здавалося, його правлiння буде довгим i мiцним... Але 8 листопада 1959 року фюрер розбився в лiтаку. I настав час регентства. Герман Герiнг до цього часу вже помер - зайва вага та вживання морфiю не сприяли довголiттю. I новим регентом став Гiмлер. А спадкогмець престолу ще був надто юний. Хоча до повнолiття залишилося й небагато. Воно було за законом Гiтлера з шiстнадцяти рокiв. А хлопчик народжений був у липнi 1944 року. А в нього ще понад сотня братiв вiд Гiтлера.
  Гiммлер ще не дуже старий, хотiв зробити переворот, але вiйськовi не пiдтримали його. I був розстрiляний. А на престолi запанував спадкогмець: Вольф Перший.
  За нього пiшла полiтика космiчно¬ експансi¬ за сонячною системою. Дуже швидко космонавти Третього Рейху пiдкорили та висадилися на всiх планетах. Останньою став Плутон у 1973 роцi. А пiсля чого розпочалася пiдготовка до космiчно¬ експансi¬ за межами Сонячно¬ Системи. Але то вже iнша iсторiя.
  У Третьому Рейху планети Земля економiка розвивалася за планом, i був всесвiтнiй порядок. Поступово жорсткими методами всi проблеми планети Земля було вирiшено. Було покiнчено з голодом, хворобами, епiдемiями та iншими проблемами дано¬ цивiлiзацi¬. I це було чудово.
  Майже повнiстю зникла злочиннiсть. Економiка дозволила вирiшити усi матерiальнi проблеми населення. Чорношкiрих та жовтих рiзко обмежили у народжуваностi. Бiле арiйське населення розмножувалося активнiше. Росiяни та iншi слов'яни набули статусу арiйського народу. Все йшло досить добре.
  I не було колишнiх вогн та кошмарiв, епiдемiй та iншого. Свiт пiднiмався та зростав.
  А в 2020 роцi перший земний космiчний корабель досяг зiрки Альфа-Центавра.
  А 2024 року, вперше люди висадилися на планетi, що у зiрки Сiрiус.
  Так планета Земля та Третiй Рейх перейшли на наступний рiвень розвитку.
  I людство могло з великим оптимiзмом дивитися у майбутнг !
  
  ПРИСТРАСТЬ НАВКОЛИ БИТВИ ПIД МИДУЕЙ.
  Японiя в паралельному свiтобудовi виграла битву при Мiдвей. I захопила Гайськi острови, з базою США - Перу Харбор. На Тихому океанi самура¬ стали мiцно. На СРСР правда не напали, але атакували Iндiю. I Черчiлль був змушений перекинути частину вiйськ з ¦гипту, тимчасово вiдклавши операцiю "Смолоскип". Американцi також вiдмовилися брати участь у висадженнi десанту в Марокко. Взагалi США згорнули усi бомбардування Третього Рейху.
  Фашисти були пiд Сталiнградом, i Червона армiя почала великий наступ.
  Але Майнштейн завдав нищiвного контрудару у фланг радянських вiйськ.
  Цього разу фашисти не перекидали додатковi вiйська до Африки, i наступ Майнштейна виграв у силi. У ньому взяло участь на кiлька дивiзiй бiльше, у тому числi й тридцять новеньких танкiв "Тигр", якi в реальнiй iсторi¬ зникли без толку в пустелi Сахара.
  А авiацi¬ було взагалi значно бiльше. Так, США Третiй Рейх не бомбили, а Британiя теж перенесла енергiю на Японiю.
  В результатi Майнштейн змiг вiдбити не лише Харкiв та Бiлгород, а ще й Курськ, зрiзавши знамениту дугу вiдразу. Потiм правда бездорiжжя зупинило нiмцiв. Але вони досягли великих успiхiв, i завдали Червонiй Армi¬ куди бiльшо¬ шкоди.
  Пiсля чого настав на сходi тривалий затишок. Нiмцi перекидали на фронт новi танки: "Тигр", "Пантера" та не пущений у серiю у реальнiй iсторi¬ "Лев". Британiя, яку сильно дiставав гiтлерiвський пiдводний флот, погодилася тагмно iз фрицями пустити вiйну на гальма. I англiйцi i американцi остаточно згорнули бойовi дi¬ проти Третього Рейху.
  Гiтлер у свою чергу заморозив програму ФАУ та випуск пiдводних човнiв. А ресурси, що стали вiльними, пустив на авiацiю i танки. Плюс ще й бомбардування припинилося. Нiмцi отримали можливiсть випускати зброю у великих мiстах, не витрачають ресурсiв на розосередження. У них з'явився винищувач МЕ-309 бiльш швидкiсний до 740 кiлометрiв на годину, i потужно озброгний сiмома вогненними точками: трьома авiацiйними гарматами калiбру в 30-мiлiметрiв, i чотирма чотирнадцятимилiметровими кулеметами.
  Потужний винищувач нiчого не скажеш. I до нього новий бомбардувальник Ю-288, що несе в нормальному варiантi чотири тонни бомби, перевантажуючи шiсть тонн бомб, i зi швидкiстю до 650 кiлометрiв на годину. Тобто його радянськi Якi та Лагг-5 не могли навiть наздогнати. Проте виробництво нових лiтакiв i танкiв вимагаг часу.
  З'явилися й самохiдки "Фердинанд". Але не надто масова серiя.
  Цiкавiший танк "Лев". Вiн виявився дуже важким у дев'яносто тонн, i знаряддям у 105-мiлiметрiв 70 ЕЛ калiбр. Гармата очевидно сильна, i пробивала великий дистанцi¬ все танки СРСР. Але менш скорострiльна - п'ять пострiлiв за хвилину, та й сам танк вийшов тихохiдним лише 27-кiлометрiв на годину.
  Лобовий захист непоганий - корпус 150-мiлiметрiв пiд нахилом, а вежа i зовсiм 240-мiлiметрiв - не пробитий. Але борти всього 82-мiлiметри, як i звичайного "Тигра", хiба що з нахилами, немов у "Пантери". На пiдходi був i "Тигр"-2 та "Пантера"-2 бiльш досконалi та потужнi машини. Нiмцi формували колосальнi сили. Але це потребувало часу.
  Фашисти ще не знали, де краще наступати. Тут були вагання. Але Гiтлер хотiв реваншу за Сталiнград. I наступ на Кавказ був його iдегю.
  Але головний удар планувалося завдавати Воронежу i вздовж Дону. I Сталiн це теж розумiв. СРСР зiбрав величезнi сили, i Вермахт мав силу чималу. Ранiше липня нiмцi не встигли осво¬ти новiтнi танки та й лiтаки нових марiв тiльки недавно почали надходити в серiю, крiм Фокке-Вульф, теж дуже потужно¬ з озброгння та швидкостi машини.
  
  СРСР збирав сили i рили новi окопи, ставили мiни. Радянська армiя окопалася. Але й фрицi також сильнi. Втiм, iдея наступати на Воронiж не всiм подобалася. Тим бiльше Червона армiя на це чекаг. Була iдея наступати з Таманського пiвострова. I Гiтлер вирiшив завдати удару i звiдти. Оскiльки вiйна в ¦гиптi повнiстю заморозилася, Роммель вiдкликали на схiдний фронт. Нiмцi, оголивши сво¬ позицi¬ в ¦вропi, перекинули на схiд майже всi богздатнi пiдроздiли.
  У повiтрi ¬м вдалося захопити панування за рахунок кiлькостi машин i нового МЕ-309.
  10 липня нарештi почався наступ у напрямку Ворожена, i з пiвдня...
  Бо¬ розгорнулися запеклi. Нiмцi були сильнiшими, нiж у реальнiй iсторi¬, а СРСР дещо слабшими, у тому числi через припинення допомоги пiд ленд-лiз. Тож фашисти змогли прорвати радянську лiнiю оборони. Хоч i дорогою цiною.
  У боях "Лев" та "Фердинанд" йшли попереду немов таран. Радянський IЛ-2 показав себе сильним штурмовиком, але велика кiлькiсть нiмецьких винищувачiв знижувала ефект його застосування. Фокке-Вульф лише частково виправдав очiкування. Але озброгний досить потужно. Ю-288 поки що не була масовою. Але Ю-188 виявився дуже непоганий, як бомбардувальник досконалiший.
  "Лев" досить часто ламався i застрягав, хоча захищений був дуже непогано в лоб, i задовiльно в борт. А ось "Тигр" показав себе ефективнiшою машиною. Його росiяни боялися. "Пантера" через слабкiсть бортово¬ бронi зазнавала великих втрат вiд легких гармат та протитанкових рушниць Червоно¬ армi¬.
  "Фердинанд" теж не дуже хороший... Винищувач МЕ-309 з потужним озброгнням i бiльш маневрений i швидкiсний виправдав очiкування, але таких як вiн виявилося замало.
  Нiмцi змогли прорватися до Дону, але зазнали серйозно¬ шкоди i зупинилися. На пiвднi ¬м було легше, тим бiльше там вони змогли добитися тактично¬ раптовостi, прорвавши фронт.
  Нiмцi не змогли розвинути успiх на Воронезькому напрямку. I було зупинено. На пiвднi, втiм, теж фрицi змушенi були зупинитися введення загроз флангових ударiв.
  Бо¬ затяглися до осенi. А восени Червона армiя здобула переваги.
  За рахунок ходових якостей сво¬х танкiв. I гiтлерiвцi змушенi були вiдступити з клинiв. Бо¬ кипiли жорстокi. Нiхто не мiг перемогти. Але взимку Червона армiя фашистiв трохи притиснула до лiнi¬ Курськ-Бглгород. У боях взяли участь новi нiмецькi танки: "Пантера"-2 та "Тигр"-2. Обидвi машини мали гармати 88 мм 71 калiбр. Але "Пантера"-2 менша за розмiри вежi i вже, вагою на вiсiмнадцять тонн нижче, але бронею лише трохи тонша. А двигуни нiмцi поставили потужнiшi, i машини бiльш-менш були ходовi.
  СРСР вiдповiв танками Т-34-85 та IС-2. Озброгння у нiмцiв все одно залишалося краще. I лобова броня сильнiша. I ходовi якостi за швидкостями непоганi. Двигун "Пантери"-2 у 900 кiнських сил був цiлком задовiльний. А на "Тигр"-2 поставили тисячу кiнських сил, що теж зробило танк досить прохiдним. Ось "Лев" та "Маус" вiйськовi забракували.
  Насправдi ваги багато, а толку мало. Але навеснi нiмцi поперли наче мастодонти.
  Нарештi вдалося розгорнути виробництво Т-43-85, але ця машина все ще поступалася нiмцям. У фрiцiв почали надходити танки серi¬ "Е". Насамперед "Е"-100, який замiнив "Маус". Розташувавши разом трансмiсiю та двигун, нiмцi знизили висоту танка за рахунок економi¬ на кадарному валi, та ущiльнили компонувальну схему. Танк став нижчим, меншим i легшим у 130 тонн замiсть 188. Це дозволило збiльшити його швидкiсть на шосе до 40 кiлометрiв на годину, як i на рокадi. А захист машини став навiть кращим, за рахунок бiльшого рацiонального нахилу броньових листiв.
  Цей танк очевидно набагато практичнiше "Мауса". I у боях себе показав непогано. Бiльш масовим обiцяв стати Е-50. Теж ущiльнений компонувальною схемою. По вазi подiбний до "Пантери"-2, але з бiльш товстою i рацiонально нахиленою бронею i низьким силуетом. Але поки що ця машина затримувалася. Оскiльки Гiтлеру було мало, що в Е-50 планувалася броня завтовшки з "Тигра"-2, фюрер вимагав бiльш надiйного та потужного захисту. Ось, наприклад, у Е-100 борти разом зi щитками в 210-мiлiметрiв товщини пiд нахилом, i це справдi нiчим не прошибеш.
  "Пантера"-2 була модернiзована пiд 88-мiлiметрову гармату в 100 ЕЛ довжиною ствола. I поки що працювала на вiдмiнно.
  Взимку нiмцi змогли встояти в центрi та вiдбити атаки. А навеснi фрицi вiдновили наступ на Кавказi. З'явився танк "Лев"-2, легший нiж попередник з розташуванням трансмiсi¬ та двигуна одним блоком спереду та поперек. Зрозумiло куди бiльш рухливий, але з колишньою бронею та озброгнням. I "Тигр"-3. Цей танк був дещо ущiльнений компоновкою i краще захищений, особливо бортiв 120-мм проти, колишнiй 82, пiд нахилами. Вузькою вежею i сильнiше в бронi. Озброгння, втiм, теж змiнилося на 88-мiлiметрiв на 100ЕЛ. Нова гармата робила дванадцять пострiлiв за хвилину замiсть восьми, була бiльш точною та бронебiйною, нiж колишня. З'явився i перший Е-75, але ця машина теж не влаштувала вiйськових i ¬¬ вимагали доопрацювати. Занадто важка - понад дев'яносто тонн, та недостатньо захищена бортами.
  Але принаймнi фрицi сильнiшi, i основний удар завдали вздовж Волги у напрямку Каспiйського моря. I змогли прорвати оборону Червоно¬ армi¬ та вiдрiзати Кавказ по сушi.
  Сталiн, опинившись у вiдчайдушному становищi, пригрозив вийти з вiйни та укласти сепаратний мир iз Нiмеччиною на будь-яких умовах. У США вже при владi був iнший президент - республiканець!
  I вiн заявив, що на шантаж його не вiзьмеш. Сталiн у вiдповiдь запропонував Гiтлеру переговори на будь-яких умовах. Фюрер це проiгнорував.
  Йшов наступ нiмцiв успiшно, другий фронт у Закавказзi вiдкрила Туреччина.
  Все буквально сипалося. I ось гiтлерiвськi орди вже штурмують Баку. I здагться, що немаг шансiв.
  Але ось четвiрка дiвчаток-ведьм бореться за радянське мiсто.
  Наташа даг чергу по фрицях, i кидаг босою, витонченою нiжкою гранату. Яка пiдбиваг гiтлерiвський танк.
  Вiдьма комсомолка кричить:
  - Слава Росi¬!
  Потiм стрiляг Зоя, викошуючи фашистiв. I босими пальцями нiжок жбурляг подарунок анiгiляцi¬. Граната потрапляг до гусеницi "Пантери"-2. Машина повертагться, стикагться з "Тигром"-2. I обидва танки вибухають, i розколюються.
  Зоя кричить на всю горлянку:
  - Слава Сталiну!
  Августина даг також чергу. Збиваг солдатiв вермахту. I босою нiжкою кидаг у супротивника гранату i пищить:
  - На славу комунiзму!
  А Свiтлана, це дiвчина зi свiтлим волоссям, як голою п'ятою пiдкине лимонку, розриваючи фашистiв.
  Дасть влучну чергу i прокричить:
  - Слава Велико¬ Вiтчизнi СРСР!
  I всi чотири дiвчата на все горло кричать:
  - Слава Батькiвщинi Безсмертно¬!
  I голими нiжками знову кидають презенти анiгiляцi¬. З такими бiйцями зростаг впевненiсть, що СРСР все одно переможе. Адже в нього такi хоробрi й умiлi войовницi!
  Кавказ фашисти захопили i змiцнилися... Але вже час пiдтискаг: настаг 1946 рiк. А Москва все ще не взято.
  I Америка б'гться з Японiгю i не здагться. Тодi Сталiн знову запропонував перемир'я Гiтлеру на будь-яких умовах.
  Фюрер, який теж отримував вiдомостi вiд розвiдки, що США вже на межi створення атомно¬ бомби погодився на перемир'я протягом трьох рокiв. Але як умови СРСР повинен виплачувати Третьому Рейху данину золотом i сировиною, а також продовольством. Плюс повернути всiх вiйськовополонених та передати частину обладнання вiйськових заводiв.
  Сталiн погодився на все.
  Пiсля чого фашисти розпочали великий наступ в Африцi. Воно йшло успiшно, тому що англiйцi поступалися i кiлькiстю вiйськ, i дисциплiною та якiстю озброгнь. I нiмцям бiльше заважала розтягнутiсть комунiкацiй, рельгф мiсцевостi та вiдсутнiсть дорiг, нiж опiр вiйськ союзникiв. I чорний континент до лiта виявився повнiстю захопленим фашистами.
  Взимку нiмцi разом з японцями потiснили трохи американцiв у Тихому океанi i завдали янкi колосально¬ шкоди пiдводним човнам.
  У березнi 1946 року нiмцi активiзували бомбардування Британi¬, використовуючи рiзко збiльшену кiлькiсть реактивних лiтакiв. Як з'ясувалося - все ж таки бомбардувальник кращий за балiстичну ракету, оскiльки остання надто вже дорога i недостатньо точна.
  Дедалi сильнiше проявляв себе i пiдводний флот нацистiв. Зневiрившись перемогти нiмцiв авiацiгю, союзники теж почали промацувати переговорний процес. I заразом спробували схилити Сталiна до вiдкриття заново фронту.
  Але вождь усiх часiв та народiв поки що вичiкував. Йому не хотiлося знову тягати каштани з вогню. Тим бiльше створення власно¬ реактивно¬ авiацi¬ затримувалося, а технологiя нового танка Т-54 обiцяла зайняти дуже багато часу. Так фашисти змогли створити на окупованих територiях марiонетковi уряди з мiсцевих зрадникiв.
  Тож радянськiй армi¬ довелося воювати з мiльйонами сво¬х колишнiх громадян. А це не надто здорово.
  Та й Японiя у разi чого натякнула, що й Сталiн порушить перемир'я, вона вiдкриг фронт Далекому Сходi.
  Тож нiмцi могли готувати безперешкодно висадку десанту в Британi¬. Щоправда були певнi труднощi: багато як англiйських, а й сухопутних американських вiйськ розташовувалося в метрополi¬. Поки що США боролися в основному на море, i могли дозволити собi посилити вiйська власне в самiй Англi¬.
  Це i викликало труднощi. Крiм того союзники поступаючись як авiацiя мали занадто багато лiтакiв - компенсуючи технологiчну перевагу кiлькiстю.
  Тому Дмитро Соколовський, крiм ударiв по сухопутних цiлях, вiв полювання i за лiтаками супротивника. А увi снi вiн уже опинився в тiлi вродливо¬ дiвчини!
  Тут дiвчина-штурмовик-вундеркiнд уявила себе за штурвалом лiтака. Ось вiн реактивний МЕ-262 найновiшо¬ модифiкацi¬ зi стрiлоподiбними крилами. I на величезнiй швидкостi атакуг як повiтрянi, i наземнi мети.
  Босонога красуня Дмитро Соколовський у свогму дiвочому тiлi спритно справлягться з винищувачем. Вiдкриваг вогонь на поразку за допомогою босих нiжок. I спалахують англiйськi лiтаки, падають пробитi американцi.
  А праворуч вiд красунi Дiмки дiвчина Арабелла. Яка теж г великим льотчиком-асом. I веде, пускаючи вiялом авiацiйнi снаряди, наче крилата валькiрiя.
  Дмитро Соколовський показуг ¬й кулак, човгаг босою, точеною дiвочою нiжкою, i кричить:
  - Так тримати!
  Дiвчина захоплено вiдповiдаг, показуючи кулак у вiдповiдь:
  - Так тримати!
  Ось назустрiч Дмитру Соколовському вилiтаг чотиримоторний бомбардувальник. Льотчик-термiнатор пiдбиваг його з 30-мiлiметрових авiагармат, вигукуючи.
  - Краще завалити одного мамонта, нiж сотню щурiв, краще вбити одного героя, нiж тисячу трусiв!
  Арабелла у вiдповiдь палить з розвороту в прийомi "бочка" i вигукуг:
  - Два живi друзi добре, чотири мертвих ворога, ще краще!
  I вiд ¬¬ влучень вибухають, наче збудований у шеренгу ряд - лiтаки!
  Дмитро Соколовський скеляг у дiвочiй усмiшцi бiлоснiжнi зуби. I знову стрiляг...
  Йому хочеться спiвати, щось войовниче.
  Я супермен Творець свiтобудов,
  Вирiшив, що правитиму на вiки!
  I багато пiд п'ятою мо¬х створiнь,
  Насправдi будь-яка знай мрiя!
  
  Красиво створювати i ткати багато
  Можу я променистi килими...
  Хто непокiрний жорстка розплата
  Пiдуть у гегну дiти сатани!
  
  А мене всiм серцем дiти любить,
  Отримаг все, що хоче до пупу!
  Одну нагороду лише вручають суддi,
  Кому вистачило здорового глузду!
  
  Я люблю будувати в космосi чертоги,
  Громади у свiтобудовi заперечити.
  Але до чого примхливi, знайте Боги,
  Для них дрiбниця перервати вам життя нитку!
  
  Подарунок буде, а йому доважок,
  Щоб не повзала дурна людина...
  Дрiбниця творити i менi не цiкаво,
  Нехай помiдором стане генсек!
  
  Сплiтаю з сузiр'¬в павутину,
  Здатний з мiзинця збити квазар.
  Не треба менi нi свiчки, десятину -
  Я людинi щедро сам вiддам!
  
  Безсмертя буде, i в гарнiй сукнi,
  До тебе наречена у вiчностi прийде...
  Ти будеш, наче цар велико¬ знатi,
  I без перерви райський у кущах рахунок!
  
  Гареми та сералi - це дрiбниця,
  Реальнiсть лише Бога попроси...
  Але треба люди самi щастя робити,
  А не кричати, лише: Господи спаси!
  З кожним словом, хтось та падав пiдiрваний чи збитий. А красуня Арабелла, тремтячи голими нiжками, мчала разом з ним i погравала босими пальчиками, натискаючи на гашетки авiагармат. I також потрапляючи...
  Ось вони розстрiляли бойовi комплекти та летять назад.
  Арабелла питаг босоногу красуню з пишними грудьми та розкiшними стегнами Дмитра:
  - Ти чарiвне дiвчисько... Я завжди хотiла бути схожою на тебе!
  Дiвчина-штурмовик-вундеркiнд охоче вiдповiдаг:
  - I я б мрiяв стати такою, як ти! Хоча...
  Тут Дмитро Соколовський зрозумiв, що зморозив нiсенiтниця. I взагалi, як це мужику прагнути бути схожим на бабу?
  Арабела, втiм, не розгубилася i видала безсмертний афоризм:
  - Краще бути жiнкою, анiж бабою!
  Дмитро Соколовський погодився:
  - Не кожен у штанах чоловiк, не кожен у спiдницi баба!
  Арабелла кивнула головою i помiтила:
  - Легше спокусити сотню жiнок, нiж подарувати однiй спокусливiй мрi¬!
  Вже на аеродромi обидвi дiвчини обнялися i поцiлувалися - якi вони все-таки чарiвнi. Трохи попестили один одного, потерлися яскраво-червоними сосками, злилися яскравими, як пелюстки троянд, губами. Як це пригмно пестити жiноче тiло.
  Але нiколи особливо тиснутись - треба поспiшати на новий вилiт. I знову завдавати Англi¬ нищiвних ударiв з повiтря. Поки що Британський лев не буде остаточно повалений!
  Ось окрiм повiтряних цiлей улюблена робота Дмитра Соколовського - винищення танкiв. Завдагш по них удари з повiтря. Особливо звабна мета "Тортiла" - машина, яка важить вiсiмдесят тонн! Дiйсно монстр - усiм монстрам монстр!
  Втiм, у нiмцiв вже г на озброгннi серiйний Е-100, щось на кшталт "Мауса", але з бiльш щiльною компоновочною схемою, нижче за силует i легше. Нова машина вже могла розвивати достатню для бою швидкiсть.
  Взагалi Дмитро Соколовський уявив собi вже готовi до травня 1945 року новi танки серi¬ "Е". З компонуванням коробки передач на самому двигунi: присадкуватi, з довгими стволами.
  Наймасовiша машина "Е"-50 порiвнянна вагою та озброгнням з "Пантерою"-2, але набагато нижчою за силует, i бiльш товстою, особливо по бортах похилою бронею. I "Шерман" i "Черчiлль", i "Першинг", далекi за сво¬ми тактичними i бойовими характеристиками вiд цiг¬ нiмецько¬ машини.
  I коли вона з'явиться на полi бою, ¬й просто не буде рiвних!
  А вони вже готовi i Е-50, i Е-75. Друга машина зi 128-мiлiметровою гарматою просто диво танкобудування. Як довбаг, що мало не здасться навiть "Тортилi".
  I ось i босонога войовниця Дмитро Соколовський уже у танку, разом iз гарним дiвочим екiпажем. У грiзному "Е"-100 пристосованому перемiщатися навiть пiд водою. Ось екiпаж з ельфiйками, у ньому Дмитро Соколовський п'ятий, а дiвчат iз гострими вушками, четверо, пiрнаг у товщу Атлантичного океану. I пливе там, розрiзаючи морську гладь, це субмарина на гусеницях.
  Потрiбно перетнути Ламанш у найвужчому мiсцi. Вискочити на узбережжя, провести обстрiл та повернутися назад.
  Ех, умiв же нiмецький генiй створювати шедеври вогнно¬ думки. Наприклад, землерийнi танки. Демократична форма правлiння виявилася неефективною Нiмеччини. Яка виникла криза останнiми роками? Так розгулялися рiзного роду терористи та емiгранти! А хто винен? Насамперед слабкiсть влади!
  Але зараз ¬хня машина з двома гарматами вискакуг з морських глибин.
  Дiвчиною Дмитро Соколовський, який став увi снi за допомогою босих пальцiв сво¬х нижнiх дiвочих кiнцiвок, стрiляг осколковими снарядами по знаряддях англiйсько¬, берегово¬ батаре¬. Англiйцiв пiдкидаг вище, i перевертаг нагору ногами.
  Ось це справдi тотальний шик!
  Чомусь у головi у Дмитра Соколовського промайнула росiйська пiсня:
  - Роковий рiк, можете менi не вiрити - 1999! Диявол поверне золотими рогами, три дев'ятки нагору ногами!
  А тут у особi гiтлерiвських вiйськ увiйшли дияволи на англiйську землю. Ось помаранчева ельфiйка як лупанет iз важко¬ 128-мiлiметрово¬ збро¬.
  I вибух тридцятикiлограмового снаряда, пiдняв вгору до пекельних небес ворожий дзот.
  За допомогою босих пальцiв точених нiжок Дмитро Соколовський стрiляг зi свог¬ коротенько¬ гармати i поглядаг на дiвчат. Якi вони прекраснi, у свогму вiдвертому бiкiнi. Чи не дiвчина, а просто диво природи. Так з ними хочеться зайнятися любов'ю... Нi Карл Маркс все ж не зовсiм правий. Ось у ньому жiноче гство, i плоть чарiвно¬ дiвчинки, але все одно тягне на самок. До ¬х грудастих, блискучих тiл.
  Вiн душею мужик, так мужиком i залишиться назавжди, в якi спокуси його не вводила б нещадна доля.
  А тут ось, пiвдрiм пiшого ходу i мрiй так пригмно... Ти уявлягш собi в багатiй уявi перемогу Третього Рейху...
  Ще не остаточну, але все йде до цього!
  Ось палить по батареях, а дiвчина з синiм волоссям поливаг з кулемета, винищуючи англiйських пiхотинцiв. Падають убитi чорношкiрi, з них виливагться така сама, як i в бiлих, червона кров. Вiйна природний стан людини.
  Або як сказав один фiлософ: воювати важче, нiж дихати, але набагато природнiше!
  Дiвчата, що цiкаво, дуже люблять при стрiльбi використовувати сво¬ довгi, витонченi пальчики нiг. Що ж - будь-якого кольору кiшка, аби вона ловила мишей. Так i щодо дiвчат - не маг значення, якi частини тiла, аби прекраснi.
  Ось войовниця-ельфiйка влучним пострiлом вiдiрвала порiвняно невелику вежу "Черчiллю".
  Нi, безумовно, у Дмитра Соколовського, з'явилося бажання скласти пiсеньку, i штурмовик-вундеркiнд повiв склад;
  Мрiяв з пелюшок стати крутим солдатом,
  Лiтати на лiтаках i стрiляти...
  А може, юнгою i великим пiратом,
  Хоча на морi ти лише тати!
  
  Хотiлося в ратнiй справi - менi хлопчику,
  Найпотужнiше визнання мати...
  Вчитися бою треба не за книжкою,
  Iнакше станеш дурним, як ведмiдь!
  
  Читав я в дитинствi про лихих корсарiв,
  Про абордаж та рiзкi стрибки...
  Хоч можеш стати жертвою комiсарiв,
  Але боягузтво, то хлопчику не з руки!
  
  Чого бажагш, то завжди доб'гшся,
  Будь-яка справа сперечатися завжди...
  I над пiратом теж свiтить сонце,
  А якщо буря теж не бiда!
  
  Та шибениця теж загрожуг,
  Кат жорстокий ставить ешафот.
  I не знайде розбiйник мiсце в ра¬,
  Його гегна у пекло чекаг!
  
  Коли мене впiймали до Iсуса,
  Вiдчайдушно я прохання звернув...
  Пiддався, каюся мерзенному спокусi,
  Хотiв дiвчат, барвистих машин.
  
  Вiдповiв Бог: Що немаг тобi прощення,
  I чекаг лише Сатана...
  Кат ударив враз без зволiкання,
  I вiдкотилася з плахи голова!
  
  I я в пеклi, але знайте, не страждаю,
  З чортами теж можна горiлку пити.
  I смачно той лiкер зараз ковтаю,
  Яким запивають торт та дичину!
  
  Так це мiсце просто та пiратiв,
  ¦ дияволицi - телицi на ура.
  Така виявилася тут розплата,
  Шампанське, вино, шашлик з ранку!
  
  Грав я в пеклi п'ятсот столiть,
  Але прийшов Великий Iсус...
  I скiнчив пекло без усяких вигукiв,
  Був у пекло в щастя - нинi порожнiй!
  У гегннi я тепер страждаю сильно,
  Та вiрно пiзно каятися в пеклi.
  Хотiлося одягатися з жiнкою стильно,
  Не знав, що нинi в пекло потраплю!
  
  Тому урок iншим пiратам,
  Живiть чесно, будете цiлей...
  Хоча, на жаль, невелика зарплата,
  Як вирватися нам iз потреби ланцюгiв?
  Хороша пiсня та вiдмiнний бiй... Вони розрядили бойовий комплект та повертаються назад. Ельфiйки хором вигукнули:
  - Та прибуде з нами сила!
  Знову вiдмiнний, сучасний танк iде у море. I невелика глибина, не перешкода машинi, що працюг на перекисi водню.
  Як нiмцi готують висадку у Британi¬, а Сталiн тим часом зализуг рани. Ось уже червень... Проходять випробування землерийнi танки, якi пiд Ламаншем мають прорити тунелi та вийти до Британсько¬ метрополi¬.
  Красивi дiвчата в одному аломi й синьому бiкiнi залiзли в землерийний схожий на дельфiна кулеметний танк. Вони врубали другу швидкiсть, i машина плавно пiшла у -рунт. Нова зброя, яка могла подолати будь-яку лiнiю оборони. Чудовi войовницi перемiщали босими пальчиками важелi, керуючи танком.
  А якi у дiвчат фiгури, i пишнi груди, щойно прикритi бiкiнi. На них можна милуватися годинами. I хто в армi¬ найкращий? Звiсно ж дiвчина.
  Але вченi Третього Рейху розробляють не лише землерийнi агрегати та iншу залiзну технiку. У таборах смертi лiкарi працюють над створенням во¬на - людини майбутнього. Ось якщо в людське тiло пересадити ген щура? Чи таргана? Наскiльки пiднiмуться його бойовi якостi?
  I вже г деякi види потвор для вогн, а також во¬ни-зомбi. Останнi справдi iснують уже кiлька рокiв. У зомбi можна перетворити будь-яку людину. Але ¬хнi бойовi якостi виявилися сумнiвними - надто тупi. Чи не виправдовують витрат на створення i можуть вiдкрити вогонь по сво¬х вiйськах.
  Тож у серiйне виробництво для фронтiв зомбi не надiйшли. Зате з них можна робити робiтникiв низько¬ квалiфiкацi¬ та виробляти, наприклад найпростiшi лiтаки та планери. Для висадки у Британi¬ приготовлено багато планерiв.
  Але г й тагмна, особлива зброя: дисколети! Те, чого не вдалося повторити i в двадцять першому столiттi. Найкращi вченi в концтаборах, розробили зброю, яка мала унiкальнi характеристики. Швидкiсть вже досягала трьох-чотирьох звукових, але найголовнiше завдяки ламiнарному струменю дисколети виявилися невразливими для стрiлецько¬ збро¬.
  А самi могли збивати машини в повiтрi - хоч би шляхом тарану.
  I знову Дмитро Соколовський уявляв за штурвалом дисколету дiвчат. В армi¬ Третього Рейху жiнки були рiдкiсним явищем. Але у сво¬х мрiях, чому не уявляти дiвчат. З рiзнобарвними зачiсками, струнких, спортивних, грудастих з мiнiмумом одягу, або зовсiм голих!
  Ех, якщо весь свiт складався з одних лише дiвчат, i вiн Йоган залишався гдиним чоловiком. I як би вiн тодi розвернувся?
  Променева Шарлота на дисколетi, посмiхагться, а ¬¬ червоне волосся майорить за вiтром, наче пролетарський прапор. Яке у не¬ породисте, юначе обличчя, i опуклi груди, тонка талiя з потужними, широкими стегнами. T¬ трусики тоненькi як ниточка, i дозволяють бачити всi дiвочi принади!
  А сам дисколет схожий на горезвiснi лiтаючi тарiлки. Пiднiмагться вертикально, майже безшумно... Досить велика, дорога машина. При наборi швидкiсть ¬¬ обтiкають потужнi повiтрянi потоки - здатнi зносити i кулi, i снаряди. Таким чином дисколет у русi невразливий.
  Правда в цьому г i мiнус: сама тарiлка, що лiтаг, теж не може вести вогонь, але... По-перше, дисколет здатний таранити будь-якi лiтаки противника. I враховуючи швидкiсть, вiн не пiтиме жодному лiтаючому апарату. По-друге, можна вимкнувши струмiнь, викинути радiокеровану бомбу-снаряд i вразити цiль! I вiдразу знову включити...
  Крiм того вже йдуть розробки рiзноманiтних лучеметiв, якими планугться оснастити лiтаючi тарiлки. Ви скажете фантастику! Але хто його знаг, на що здатний фашизм, проковтнувши стiльки ресурсiв планети Земля.
  Система управлiння дисколетом найсучаснiша за допомогою джойстика. Вiн проходить бойове випробування. Британiя та Америка все ще сильнi в авiацi¬, i чому "лiтаючiй тарiлцi" не зробити повiтрянi ряди супротивника рiдше?
  Шарлота така приваблива, капiтал цього корабля. Екiпаж складагться iз п'яти дiвчат. Вони то сiдають у крiсла, то схоплюються, смикають голими, шоколадними вiд засмаги нiжками. Tхнi босi пальчики лягають на джойстики. Як це еротично, блищать нафарбованi, витончено¬ форми нiгтики, по гомiлки пробiгають пiд засмаглою шкiрою жилки.
  Дiвочий екiпаж, це те, про що мрiг молодий чоловiк, який опинився в армi¬. Те, що приносить перемогу та удачу.
  Ось дисколет набрав швидкiсть i дивовижною швидкiстю сягаг берегiв Британi¬. I з усього розмаху таранить першi три англiйськi винищувачi, що попалися лiтаючiй тарiлцi на шляху. Ламiнарний струмiнь збиваг машини iмперi¬ лева. Тi, втрачаючи крила, падають униз.
  Шарлота iз задоволеним виглядом вимовляг:
  - А страшна така i така страшна... Я не нафарбована, страшна i нафарбована!
  I пускаг у вiдповiдь спроби нових англiйських винищувачiв обстрiляти агресивнi смiшки!
  А ось тепер лiтаюча тарiлка робить розворот i розмазуг американський штурмовик Р-51, якому не допомагають реактивнi ракети, нi вiсiм кулеметiв. Велика це таки сила.
  Босонога дiвчина Дмитро Соколовський подумав, що таки здурили американцi, що влiзли у вiйну з Нiмеччиною. Так вони лише зiграли на руку СРСР. Допомогли свогму лютому вороговi. Адже могли б розправитися з Росiгю нiмецькими руками!
  А тепер невразливий дисколет винищуг всю ¬хню авiацiю. А це для Британi¬ дуже погано.
  А для Америки ще гiрше. Зламавши Британський хребет, можна спробувати перебратися i через океан.
  Шарлота виблискуг смарагдовими очима, вимовляг на розспiв i в риму:
  - Ми соколами дивимось, орлами паримо... Ми у водi не тонемо, у вогнi не горимо!
  Слiпуча блондинка Гертруда у вiдповiдь видаг:
  - Який бiль, який бiль... Нiмеччина проти Британi¬ - сто - нуль!
  Дисколiт може лiтати досить довго. Секрет його двигуна не розгадали i в двадцять першому столiттi. Тiльки запас ходу у тарiлки, що лiтаг, колосальний - можна i до Нью-Йорка лiтати. I рухи такi ось зламанi, наче машина позбавлена iнерцi¬.
  Що не винищувач або бомбардувальник трапиться - то змелений у потерть коржик.
  А потiм починають сипатися на Лондон бомби, що скидають iз новiтнiх, нiмецьких безхсходiв. I це дуже ефективно.
  22 червня 1945 року нiмцi та японцi висадили десант в Австралi¬. Це свогрiдна генеральна репетицiя майбутнього штурму Британi¬. I дисколет залетiв навiть туди.
  Вiд англiйського морського флоту залишаються лише рiжки та нiжки. У нiмцiв з'явилися у серiйному виробництвi одномiснi пiдводнi човни. Вони топлять англiйськi кораблi, а самi практично невиразнi у воднiй товщi.
  А торпеди що наводяться на шум чи тепло... Чого тiльки в нiмцiв немаг! Найкращi вченi з усього свiту пiд дулами автоматiв пiд Третiй Рейх працюють. I змушенi, працювати, посилюючи нiмецьку мiць.
  Ось i в Австралi¬ рухаються витонченi, мiнiатюрнi Е-10 iз низьким силуетом, та розташування екiпажу лежачи. Вони, незважаючи на малу вагу, можна порiвняти з "Черчиллем" у озброгннi та бронюваннi, але при цьому куди швидше i маневренiше. I в таких машинах розташувалися дiвчата.
  Лягли пари, i керують танками, зрубуючи англiйський накип!
  
  ЯКЩО Б ПОПАНКА ВРЯТУВАЛА БАРСЕЛЯ
  Мандрiвниця в часi Наташа Бiла випадково теж втрутилася. Одного молодого льотчика Люфтваффе пошкодувала i пiдхопила його силовим сачком, коли той випадково розбився вiд технiчно¬ несправностi. I треба вийде, що ним виявився Ханс-Йоахiм Марсель, володар кiлькох рекордiв авiацi¬. Включаючи шiстдесят один лiтак збитий на мiсяць, i сiмнадцять лiтакiв на день. I перший нiмецький льотчик, що перевищив бар'гр у сто п'ятдесят збитих лiтакiв.
  Причому його досягнення були пiдтвердженi англiйцями i нiхто стiльки лiтакiв союзникiв не збивав.
  Тож Наташа Бiла врятувала зовсiм неабияку особистiсть, яка вела реальнi бо¬ та стала справжнiм феноменом. Але здавалося б що навiть такий феноменальний ас не в змозi самотужки змiнити хiд вiйни.
  Але справа не лише в кiлькостi, а й у якостi. А Марсель зумiв збити лiтак iз самим Монтгомерi, i прославлений англiйський генерал загинув. Це призвело до зриву операцi¬ "Смолоскип", яка була вiдкладена не невизначений час. Так само, як i висадка американцiв у Марокко. Що теж дуже суттгво. Але найголовнiше Гiтлер встиг вiдчути, що пiд Сталiнградом росiйськi замишляють наступ iз флангiв i встиг вжити превентивних заходiв. В результатi чого фрицi прикрили слабкi мiсця i змогли наприкiнцi листопада вiдобразити радянський наступ.
  I цим утрималися пiд Сталiнградом i Волзi. Досвiд Ржевсько-Сичовсько¬ операцi¬ показав, що, коли фашисти готовi, вони здатнi вiдображати настання переважаючих за чисельнiстю радянських вiйськ.
  Англiйцi стали наступати пiзнiше, коли вiйська Роммеля були вже готовi до вiдбиття атаки. I сам Роммель повернувся з вiдпустки. Внаслiдок чого атака англiйцiв тривала п'ятнадцять дiб i була вiдбита з колосальними втратами.
  
  Незважаючи на те, що нiмцi утримали фронт, Гiтлер оголосив тотальну вiйну та мобiлiзацiю. Випуск озброгнь у Третьому Рейху рiзко зрiс. А авiанальоти з боку союзникiв рiзко зменшились. Фрiци стали збирати сили нового наступу.
  Марсель перевищив кiлькiсть збитих лiтакiв у триста, i став першим льотчиком i во¬ном Люфтаффе, який отримав повторно Лицарський Хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. А в лютому 1943 року кiлькiсть збитих Марселем лiтакiв досягла п'ятисот, за що вiн був нагороджений спецiально затвердженою з цiг¬ нагоди нагородою: Лицарським Хрестом Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Ставши першим нагородженим цим орденом.
  Марсель став справжньою легендою та його боялися, як вогню. А може, навiть i сильнiше, нiж полум'я.
  У груднi Сталiнград був остаточно взятий нiмцями пiд контроль. I фашисти почали готувати новий наступ. В атацi мали взяти участь i "Тигри", i "Пантери", i "Фердинанди". Використовуючи робочу силу з Африки та працю ув'язнених у тому числi гвре¬в. Загрози програти вiйну у Третього Рейху поки що не було i гвре¬в масово не винищували. А значить i бiльшо¬ робочо¬ сили. I випускаються i танки, i лiтаки, та iнша технiка.
  Британiя та Америка фактично пустили вiйну проти Третього Рейху на гальма. Тим бiльше надто сильно ¬х дiставали пiдводнi човни. Якi полювали вовчими зграями i топили безлiч кораблiв.
  Гiтлер також посилив i Роммеля, танками та авiацiгю. I ось фашисти наприкiнцi квiтня розпочали наступ у ¦гиптi. Цього разу успiшнiше, i в результатi його, англiйськi вiйська виявилися повнiстю розгромленими. I це була нищiвна поразка iмперi¬ лева.
  Фашистськi вiйська вступили до Палестини i прорвалися до Iраку. I заразом взяли пiд контроль Суецький канал. I просунулися, захоплюючи Кувейт. I iншi нафтовi свердловини. I це було дуже агресивно та круто.
  А наприкiнцi травня почався наступ вермахту на Волзi, з просуванням на пiвденному напрямку.
  Гiтлерiвцi намагалися прорватися до Каспiйського моря i захопити Астрахань. Гiтлер у разi вибрав найуразливiший напрям для Червоно¬ армi¬ i найефективнiший.
  У боях взяв участь i танк "Лев". Але дана машина володiючи занадто великою вагою в дев'яносто тонн, не дуже добре собi показала. I ¬¬ забракували. Проте непоганий був i Фокке-Вульф. Наприкiнцi червня на схiдний фронт прибули Марсель. Його поява була немовби пронеслася комета. I цiла маса збитих радянських лiтакiв. До кiнця липня Марсель довiв число збитих лiтакiв до тисячi i отримав за це Великий Хрест Залiзного Хреста, нагорода яка була до цього, тiльки Герман Герiнг, за Францiю i не дуже заслужена. Марсель дуже бойовий хлопець, i Гiтлер його любив. Такий льотчик виявився: просто незбагненний феномен.
  Гiтлерiвцi вийшли до Каспiйського моря, вiдрiзавши Кавказ по сушi. А Туреччина взяла та вiдкрила другий фронт у Закавказзi. I Червона армiя стала ще важчою.
  I нiмцi стали просуватися вздовж узбережжя Каспiйського моря. I фашисти просувалися з великим успiхом. I до кiнця вересня нiмцi вже вступили на територiю Азербайджану. I там такi бо¬ закипiли.
  Сталiн наказав наступати в центрi, кинувши туди всi сво¬ сили. Нiмцiв вдалося навiть потiснити, рiшуче прорвавши фронт. Довелося фашистам тимчасово призупинити наступ i кинути в бiй новi сили. Але перевага в силах далася взнаки.
  Гiтлерiвцi вiдбили наступ радянських вiйськ, i продовжили взимку наступати на Кавказi. I вони застосовували новiтнi реактивнi лiтаки, новi моделi.
  А Марсель уже перевищив двi тисячi збитих лiтакiв. За що був нагороджений, новою нагородою дiамантовою зiркою Лицарського хреста Залiзного хреста, зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  А пiд Баку вже такi бо¬ дуже жорстокi.
  Бойовi дi¬ показали, що жiнки: зовсiм не слабка ланка i вмiють непогано битися. I зазнавати при цьому менше втрат, нiж чоловiки. Войовницi билися й у пiхотi, босими нiжками шльопаючи гарячими пiсками пустелi Сахара. I осво¬ли танки. Випробувавши "Тигр", у боях з Британiгю.
  Втiм, непогано б'ються i радянськi дiвчата на СУ-100.
  Хоча становище Росi¬ i здагться безнадiйним. Але войовницi разом iз ¦лизаветою борються немов орлицi.
  Катерина натискаг босими пальчиками нiжок на важiль. Посилаг снаряд, що пробиваг гiтлерiвську машину Е-50 в борт i реве:
  - За великий червоний та багряний комунiзм!
  Олена теж лупнула з гармати використовуючи голу, витончену нiжку. Вона точно вразила танк супротивника.
  Дiвча прочирiкала:
  - За мою чудову Росiю!
  ¦фрасiя агресивно помiтила, ведучи влучний вогонь:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I теж використовуг босi, точенi нiжки.
  Радянська машина дуже сильна та бойова. А стрiляг майже влучно.
  СУ-100 здатна пробити Е-50 у борт. Але дiвчата навiть у лоб ¬¬ пробивають потрапляючи в заману чи встик. I вражають метал наскрiзь.
  ¦лизавета, використовуючи босi пальчики нiжок, вистрiлила у супротивника. I прочирiкала:
  - З блакитного струмка...
  Катерина теж пальнула, цього разу натиснувши на важiль червоним соском i проворкувала:
  - Починагться рiчка...
  Олена, агресивно скалячись, i шипаючи, видала:
  - Ну, а дружба починагться...
  I голою п'ятою теж натиснула на важiль.
  ¦фрасiя проворкувала, ведучи вогонь по ворогу:
  - З усмiшки!
  Дiвчата працюють на СУ-100 дуже активно. I трощать ворожу технiку.
  А на пiдступах до Бака пiонери риють окопи. Тут хлопцi рiзних нацiональностей. Багато зокрема i свiтлих голiвок миготить. ¦ i рудi та чорнi та русявi дiти.
  Одне ¬х погднуг: вiра в торжество комунiзму та босi нiжки. Зрозумiло, що не всi пiд час вiйни мають взуття, i тому на знак солiдарностi всi дiти хизуються голими, круглими п'яточками. Зима в Закавказзi досить м'яка, i коли рухагшся та працюгш лопатами холоду не такi й страшнi.
  Дiти працюють з ентузiазмом, i спiвають:
  Звiйтесь вогнищами, синi ночi,
  Ми пiонери - дiти робiтникiв...
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  I знову звучить сигнал тривоги. Хлопчики та дiвчатка стрибають на дно окопа. А згори вже починають рватися снаряди: працюг ворожа артилерiя.
  Пашка з просила Машку:
  - Ну, ти думагш, ми всто¬мо?
  Дiвчинка впевнено вiдповiла:
  - Всто¬мо хоч раз, у найважчий час!
  Пiонер Сашка логiчно зазначив:
  - Наш геро¬зм непохитний.
  Хлопчик постукав голою пiдошвою по камiнню. Видно хлопчик набив собi солiднi мозолi.
  Тамара дiвчинка помiтила:
  - Ми битися не вiдаючи страху,
  Ми рубатимемося не кроку назад...
  Нехай густо просякнута кров'ю сорочка -
  Побiльше ворогiв обрати витязь у пекло!
  Хлопчик Руслан, пiонер iз чорним волоссям, зазначив:
  - Минуть столiття, настане епоха,
  В якiй не буде страждання та брехнi.
  За це дерись до останнього подиху -
  Служи сво¬й Батькiвщинi, ти щиро!
  Хлопчик Олег, худенький i бiлобрисий прочирикав, вiршi:
  Нi не потьмянiг пильний,
  Погляд соколиний, орлиний...
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змi¬ний!
  
  Сталiн живе у могму серцi,
  Щоб ми не знали смутку,
  У космос вiдчинили дверцята,
  Зiрки над нами виблискували!
  
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяг Сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Хлопчики та дiвчатка дружно зааплодували.
  Але вже летять реактивнi штурмовики i скидають бомби. I це агресивний захiд.
  Олег та Сашка пiдняли рогатку, та запустили презент смертi. I барило вразило гiтлерiвський штурмовик.
  Дiвчинка Наташка заспiвала:
  - Комсомол не лише вiк,
  Комсомол моя доля!
  Пiдкоримо я вiрю космос,
  Будемо живi назавжди!
  Ахмед хлопчик пiонер з Азербайджану з усмiшкою вiдповiв:
  - Ти ще не комсомолка Наташка!
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла, спiвуче;
  Поряд iз батьками, з пiснею веселою,
  Ми виступагмо за комсомолом.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Олег теж тупнув босою, дитячою нiжкою i проревiв:
  Мiцнiше молот стисни пролетарiй,
  З титану рукою ламаючи ярмо.
  Ми заспiвагмо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй,
  Причому свiтло нащадкам, добро!
  Дiти у захватi. I справдi, нiмцi вiдбомбили, i лише одна дiвчинка уламок потрапила в босу, круглу, рожеву п'яточку.
  Пiонерка скрикнула, але прикусила губу.
  I ось вони приготувалися вiдбивати атаку. I вже йдуть танки iз фашистами. Рухають грiзнi Е-100. Такi потужнi та небезпечнi машини.
  У них такий захист. Що не проб'гш з жодного ракурсу. Не пiд одним кутом не проб'гш. ¦диний шанс - це розбити гусеницi.
  Дiти готовi до бiйки i махають босими нiжками. Ось вони на дротi штовхають пiд гусеницi фашистам пакети iз саморобною вибухiвкою. Та спрацьовуг та руйнуг ковзанки танкам армi¬ Роммеля.
  I це грiзно виглядаг.
  Сашка пищить:
  - Слава комунiзму!
  Хлопчик Пашка стрiляг разом з Олегом з рогатки i верещить:
  - Пiонерам слава!
  Хлопчик Руслан разом iз дiвчинкою Суфiр пiдтягуг дротом мiну пiд нiмця i кричить:
  - Слава СРСР!
  Дiти з Азербайджану та росiйськi хлопцi борються. Засмаглi, худенькi, босоногi пiонери проти колосально¬ армади танкiв.
  Дiвчинка Тамара тупотить витонченою, маленькою, босою нiжкою i вимовляг:
  - Слава Росi¬ слава!
  Пiонер Ахмет пiдтверджуг, ведучи вогонь по супротивнику:
  - Ми разом дружна сiм'я!
  Хлопчик Рамзан, руденький азербайджанець пiдтверджуг, пiдбиваючи машину:
  - Зi слiв ми сто тисяч Я!
  Дiти дружнi... Ось i вiрменська дiвчинка Азату¬, теж спритно за допомогою дроту переводить вибуховий пакет пiд гусеницю фашиста, i пищить:
  - СРСР сiм'я народiв!
  Iнша вiрменська дiвчинка Агас, каже:
  - Не зiгнемося фашизмом:
  I босими пальчиками нiжок пiдтягло дiвчина дрiт. Багато азербайджанських i вiрменських дiтей мають свiтле волосся, i ¬х не вiдрiзнити вiд слов'янських дiтей, яких теж багато. Хтось вiд нiмцiв пiшов подалi, iншi росiйськi сiм'¬ селилися в Азербайджанi ще й за царiв.
  На Кавказi багато слов'ян. Багато змiшаних пар. Та й дiти зазвичай свiтлiше волосся мають чим ¬х батьки. А слов'яни-хлопцi засмагли так, що не вiдрiзниш вiд мiсцевих. Тим бiльше що дiти зазвичай бiльш схожi, нiж дорослi.
  Так що мiжнародний радянський батальйон iз хлопчикiв i дiвчаток бореться, i всi вони гдинi, i дуже схожi. Tхнi голi п'ятки, миготять пiд час руху.
  I знову дiти посилають презенти смертi. Шамiль та Сергiйко обидва хлопчики-пiонери, тягнуть дрiт. I ось нiмецький Е-50 зупинягться iз пробитою гусеницею.
  Хлопчики хором спiвають:
  Союз непорушний, республiк вiльних,
  Згуртувала не груба сила, не страх...
  А добра воля людей освiчених,
  А дружба i розум, i смiливiсть у мрiях!
  I дiти у захватi. Усмiхаються бiлими, рiвними зубками. I вони щасливi, хоч ¬м i загрожуг загибель.
  А нiмцi пруть. Пiдбитi танки стрiляють iз гармат, i строчать кулемети.
  Деякi нiмецькi машини забезпеченi гранатометами та дуже небезпечнi.
  Хлопчик Максимка i дiвчинка Зара з Азербайджану i вони, упираючись босими нiжками, пiдтягли мiну пiд супротивника i пiдбили фашистського мастодонта.
  I прокричали на всю горлянку:
  - За СРСР!
  Дiти такi веселi.
  Пiонери Аббас та Володимир теж використовую зброю. В даному випадку катапульту i гiтлерiвцю розбивають гусеницю Е-75. Пiсля чого хлопцi заспiвали:
  - За велич планети пiд покровом комунiзму!
  Олег i Абдула теж пiонери рiзних народiв, але з гдиним серцем теж запускають вибухiвку. Вражають Е-100 та спiвають...
  Ми вiдкрили нацiям планети,
  У космос шлях, до небачених свiтiв.
  Геро¬зму подвиги оспiванi -
  Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  
  Пiд Священним прапором Росi¬,
  У свiтi, дружбi, щастя та коханнi...
  Стануть люди всiг¬ землi щасливiшими,
  Пекельний морок розвiгться в далинi!
  Бойовi тут дiти...
  Абдуррахман i Свiтлана - азербайджанський хлопчик та дiвчинка з Бiлорусi¬ разом натягнули дрiт i пiдбили фашистський танк. I заспiвали:
  - Велике iм'я священно¬ Росi¬,
  Сяг над свiтом - як сонячний промiнь...
  Я вiрю в гдностi ми станемо щасливiшими,
  Вкажемо народам усiм правильний шлях!
  Дiти дуже вiдважнi. I гiтлерiвцi просто шокованi таким упертим, i лютим опором.
  Абудуррахман це пiонер, що отримав осколком у голу пiдошву. Пробило мозолисту поверхню дитячо¬ нiжки.
  Хлопчик прошипiв:
  - А менi боляче!
  Свiтланi теж потрапило в круглу п'яту, i подряпало плече. Але дiвчинка прошипiла:
  - Пiонерiв не зламати!
  Азiм та Колька теж таранили нiмецьку машину.
  Хлопчики навели за допомогою дроту та пропелi:
  Противник пiдступний пiшов у наступ,
  Але вiрю не здригнеться, радянський народ...
  Ворога чекаг розгром i забуття,
  А слава Росi¬ сильнiше розквiтне!
  Ворога чекаг: розгром i забуття,
  А слава Росi¬ сильнiше розквiтне!
  Дiти вiдважнi та не згинаються. I вони хочуть виграти. I спiвають, i борються.
  Нiмцi зазнають великих втрат. Щоправда здебiльшого вони розбитi гусеницi i ковзанки. I це не смертельно.
  Гiрше пiонерам, якi потрапили в полон.
  Хлопчика Абдулхамiда, коли вiн потрапив у полон, гiтлерiвцi пiднялися на дибу. Вставили босi ноги пiонера в колодку i стали на гаки вiшати гирi. А потiм розпалив вогонь. I голi п'яти пацана лизав вогонь. А на спину звалився батiг. Били довго. А потiм стали фашисти ламати розпеченими щипцями ребра.
  Хлопчисько, помираючи пiд тортурами, коли йому розтрощило червоне вiд жару залiзо ребра, заспiвав:
  Берлiн уже майже пiд нашою владою,
  У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
  Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
  Який опишу у сво¬х вiршах!
  
  Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
  Вона сiм'гю стала людям усiм.
  Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  I кров тепер фонтаном хлюпаг з вен!
  
  Що фюрер забув у нас випадково,
  Хотiв добути земельки та рабiв!
  Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
  I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
  Простий хлопчина хлопчик босоногий,
  Нещодавно червона краватка пов'язала.
  Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
  Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
  Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
  Але впорався пацан-богць у гвинтiвцi,
  Гiдним виявився шлях батькiв!
  
  Билися де i хитрiстю, i силою,
  А слабкiсть теж гiрка на жаль...
  Товаришам довелося копати могили,
  Строгати в мороз сосновi труни!
  
  Я пiонер тепер звик до страждань,
  У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
  Можливо за невiрство покарання,
  Що Iсуса знати я не хотiв!
  
  Але що таке три години Голгофи?
  Три роки з гаком пройшло вiйни!
  У кожному селi плачуть гiрко вдови,
  Як лягли в цвинтар кра¬ни сини!
  
  Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  Але на щастя сам лишився на ногах!
  Нiмеччини ми чесно борг повернули,
  Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  Я змужнiв, але все ще хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан!
  Так дорослий, i мабуть навiть надто,
  Адже серце стало твердим, як метал!
  
  Зiрка героя найвища нагорода -
  Сам Сталiн менi ¬¬ повiр, вручив!
  Сказав: з таких, як ти приклад брати треба,
  Кують бiйцi до дверей у Едем ключi!
  
  Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
  Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
  Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
  I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  Але незважаючи на весь масовий геро¬зм пiонерiв та во¬нiв Червоно¬ Армi¬, Баку впало. I фашисти захопили весь Кавказ.
  Сталiн був наляканий, i запропонував Гiтлеру перемир'я. Фюрер стурбований розвiдувальними даними, що США та Британiя розробляють атомну бомбу, i перемагають Японiю, вирiшив розпочати великий наступ на Заходi.
  Було укладено перемир'я. СРСР погоджувався повернути Третьому Рейху всiх вiйськовополонених, i постачати безкоштовно велику кiлькiсть сировини, на потрiбну Вермахту.
  Гiтлер iз цим погодився. I з весни 1944 року почався великий наступ фашистiв в Африцi. Гiтлерiвцi, вже контролюючи пiвнiч, просувалися на пiвдень. I водночас продовжували пiдводну вiйну. На пiвднi фашисти просувалися успiшно. Одночасно гiтлерiвцi рушили i на Схiд. Просунувшись, вони через Iран i майже без опору захопили Iндiю. I захопили небезуспiшно великi територi¬. Тож фашисти реально тут досягли успiху.
  А 3 листопада 1944 року в дату виборiв президента США раптово висадилися у Британi¬ та ¬¬ захопили. I це був успiшний перебiг. I це дуже виявилося круто. I лише за один тиждень захопили ¬¬. I дуже круто це вийшло. У боях взяв участь i танк "Пантера"-2, який був досконалiший i краще озброгний. Але ще сильнiшим виявився танк "Лев"-2. У ньому Порше вперше в нiмецькому танкобудуваннi розташував двигун i трансмiсiю одним блоком та поперек, а коробку передач розмiстивши на самому моторi. Висота корпусу знизилася, а вежа була менших розмiрiв i вужчою. В результатi вага машини зменшилася, а двигун навпаки був потужнiшим у 1000 кiнських сил.
  Так що танк "Лев"-2 виявився шоком для англiйцiв i найкращим на той момент.
  Британiя капiтулювала. I тепер фашисти перевели вiйну проти США. Американцi змогли в танкобудуваннi зробити, тiльки "Першинг", який був слабшим за нiмецькi машини. I тiльки "Надпершинг" ще мiг якось боротися з нiмцями. Але у фрiцiв вже могутня серiя "Е". I сили нерiвнi.
  Сорок п'ятий рiк пройшов у морських битвах. Гiтлерiвцi здiйснили операцiю "Iкар". I також захопили Гренландiю.
  Але не так i просто, дiстати Америку за океаном. Але нiмецькi вiйська використовують пiдводнi човни на перекисi водню. Якi дуже швидкi, формою схожi на глибоководних риб, i буквально вибивають американцiв на море. I це, зрозумiло, США не фарбуг. А частина нiмецьких вiйськ зосереджена в Аргентинi та Бразилi¬. I вони звiдти почали наповзати на пiвнiч. I це дуже круто. Фашисти затискають США. Новi танки серi¬ "Е" дуже сильнi i з ними неможливо впоратися. Новий танк серi¬ Е-50 при вазi в шiстдесят п'ять тонн отримав лобову броню в 250 мм товщини пiд нахилами, i бортiв в 170 мм i теж з великими нахилами. I гармата в 88-мiлiметрiв в 100 ЕЛ що винищуг американськi танки без жодних проблем.
  Трушать фашисти США. I вже восени сорок шостого року захопили всю Канаду. А за осiнь була захоплена й Мексика. I США почалася панiка. I ось взимку сорок шостого та сорок сьомого року, вже й Аляска, i третину територi¬ Америки захоплено. Весна це вирiшальна стадiя добивання американцiв.
  Марсель був дуже успiшним льотчиком. I ось пiсля третьо¬ тисячi збитих лiтакiв йому вручили Дiамантову зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  У Третьому Рейху затвердили ще й шостий ступiнь Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами, тому хто досягне тисячi збитих лiтакiв, або тако¬ ж кiлькостi розбитих танкiв.
  У даному Лицарському хрестi мало бути начеплено не менше сотнi дiамантiв, i вiн був би бiльшим, нiж iншi Лицарськi хрести. Тож нагорода не лише виходила почесна, а ще й дорога.
  Альбiна та Альвiна летять по небу. Збивають собi лiтаки янки i наспiвують крiзь зуби:
  - Гарнi дiвчата,
  Великi подруги.
  Б грiзнi хлопцi -
  I класнi потуги!
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок навела авiацiйну гармату, лупнула по американцю i пискнула:
  - Вогники веселих очей!
  I пiдморгнула напарницi. Та зрiзала свого вiзавi. Рознесла супротивника в дрiбнi трiски, використовуючи босi пальчик нiжок, i прочирiкала:
  - За комунiзм та нашi славнi перемоги!
  Альбiна поправила напарницю, збиваючи лiтак американцiв:
  - За арiйський комунiзм!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  I вони отримали шостий ступiнь Лицарського хреста, збивши понад тисячу лiтакiв кожна.
  А Марсель збив ще чотири тисячi лiтакiв, i отримав Дiамантову зiрку Лицарського Хреста Залiзного хреста з платиновим дубовим листям отримав, i мечами та дiамантами. Американцi вiд нього буквально розбiгалися.
  Тим часом вiйна тривала. Американцi явно програвали, найкращому за технiкою i вишколом вороговi, що ще використовуг iноземнi дивiзi¬.
  Тiльки "Надпершинг" мiг пробити нiмецький Е-50 у борт. Благо гармата та калiбру в 90-мiлiметрiв i завдовжки стовбура в 73 ЕЛ. Зате скорострiльнiсть всього чотири пострiли за хвилину проти дванадцяти у нiмецького Е-50, i вага п'ятдесят тонн для двигуна в 500 кiнських завеликий. Та й броня недостатня. У лоб нiмецького основного мастодонту американцiв все одно не пробивав. А був у фрицiв ще й Е-75 з гарматою калiбру 128-мiлiметрiв i товщиною бортово¬ бронi 210-мiлiметрiв пiд нахилами, з ще кращим захистом i двигуном 1500 кiнських сил.
  Тож iз самого початку США програвали. Лише танк Т-93, точнiше самохiдка вагою дев'яносто три тонни, i товщиною лобово¬ бронi 305-мiлiметрiв i гарматою 155-мiлiметрiв могла боротися з нiмецькими мастодонтами в лоб.
  Але ходовi якостi цiг¬ самохiдки були неважливими, як i скорострiльнiсть. I нiмцi ¬¬ знищували авiацiгю.
  Тож американцi загалом не процвiтали, i безнадiйно програвали.
  I нiмецькi вiйська пiдходили дедалi ближче до Нью-Йорка та Вашингтона.
  Трумен почав благати Гiтлера про мир.
  Але фюрер хотiв лише без жодних умов повно¬ капiтуляцi¬. Вашингтон був оточений. I гiтлерiвцi розпочали штурм столицi США.
  Марсель отримав за п'ять тисяч збитих лiтакiв особливу нагороду: Велика дiамантова зiрка Лицарського хреста залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. I це круто.
  Танковий екiпаж Герди боровся за свiтле завтра. I без зайвих проблем перемагав.
  Дiвчина навiть стала стрiляти не лише босими пальчиками нiжок, а й червоними сосками грудей. I це дуже допомагало.
  Шарлота теж пальнула натиснувши рубiновими сосками на кнопку джойстика i перевiряла:
  - Велич комунiзму в тому, щоб бути не рибою, а китом!
  Крiстiна, ведучи вогонь, натискаючи на кнопки джойстика, вiдзначила:
  - А ми нiмцi i збудугмо найбiльший iз комунiзмiв!
  Магда, стрiляючи малиновими сосками по супротивниках, агресивно видала:
  - Найсвiтлiший комунiзм! Тiльки нагору, нi кроку вниз!
  Герда босими пальчиками нiжок навiвши гармату, i перевернувши влучним пострiлом американську гаубицю, пiдтвердила:
  - За арiйський комунiзм!
  Пiсля падiння Вашингтона Америка незабаром капiтулювала. I сталося це 4 липня 1947 року.
  Потiм фашисти розчавили i Японiю, а 15 травня 1957 напали на СРСР, ось це фашисти. Одна надiя на Алiсу Селезньову!
  I ось команда Алiси теж входить у рiшучий бiй. Сама Алiса Селезньова та ¬¬ двi подруги та двог друзiв. Вони розпочали наступ на резиденцiю Адольфа Гiтлера 22 червня 1957 року.
  Алiса жбурнула босою нiжкою гранату з анiгiляцiгю. Порвала фашистiв i прокричала:
  - Слава комунiзму!
  I довбала по гiтлерiвцям з бластера.
  Олексiй Тетергв веде по супротивнику вогонь з лучеметiв i верещить:
  - Буде наша перемога.
  I нiмецький танк буквально розплавлений. А хлопчаки пускаг блискавки з ока.
  Наташа Бiла теж веде вогонь по ворогу. I одночасно без зайвих слiв ¬¬ босi нiжки жбурляють, колосально¬ важко¬ сили, забiйну гранату.
  Дiвчина вищить:
  - Слава нашим здобуткам!
  Аркаша Чобiткiв теж в атацi. Хлопчик сповнений азарту. Раз допустили в паралельному свiтi цю гидоту, отже, потрiбно виправляти.
  Юний богць лупнув з лазерного автомата i заявив:
  - На славу iдей патрiотизму!
  Машка Бiла теж у бою гаряча. Дiвчина випустила потiк пульсарiв i вогняних мiхурiв проворкувавши:
  - Фашистам смерть!
  I босими пальчиками нiжок теж жбурнула горошинки анiгiляцi¬.
  П'ятiрка розiйшлася, використовуючи в атацi проти цiлого мiста, побудованого для Гiтлера Версаля сво¬ можливостi.
  I вони розрiзали, наприклад, могутнiй танк iз серi¬ Е-800 колосальних розмiрiв. I далi стали руйнувати пiрамiдальнi машини iз потужними стволами. Дiяли члени п'ятiрки з бойового. I дуже хоробро.
  Олексiй Сапожков застосував силове поле, яке вiдбивало, снаряди та бомби вермахту, i довбанув паралiзуючим променем. I тисячi фашистiв, маса танкiв та лiтакiв завалилася.
  Наташка пискнула, видавши:
  - Кожен у перемогу вiрить палко!
  Олексiй Тетергв побулькал:
  - А менi будь-яке море, море по колiно! А менi будь-якi гори до плеча!
  
  Машка Бiла з цим погодилася:
  - Справдi по плече!
  Дiвчина виглядала по-бойовому, особливо коли довбанула потоком анiгiляцi¬ фашистами. I ось ¬хня команда дедалi ближче до палацу, де Гiтлер.
  I що з того, що на ¬хньому шляху пiрамiдальнi танки, та iнша фашистська мiць?
  Деякi нiмецькi машини такi величезнi, що нагадують справжнiсiньку ггипетську пiрамiду. Але проти променя лазера ¬м не встояти.
  А ось ще фашисти i застосовують дисколети. Але вони вiд снарядiв i куль невразливi, а проти гiперлазера - слабенькi!
  Алiса в атацi, i знову ¬¬ босi пальчики нiжок викидають, щось дуже смертельне. Дiвчина кричить:
  - Прекрасне далеко, до фашистiв ти жорстоко,
  До фашистiв ти жорсткого, Алiса пре як танк!
  I кров пролiт потоком, до фашистiв ти жорстока,
  До фашистiв ти жорстока! Алiса б'г у п'ятак!
  Лгшка Тетерев, нападаючи, теж вищить, i гарчить. Хлопчик лупить з потужного лазера, зрiзуючи фашистiв дивiзiями, i спiваючи:
  - Ви сама досконалiсть, ви сама досконалiсть,
  Вiд усмiшки до жесту, вище за всякi похвали!
  Наташка Бiла ведучи дуже влучний вогонь по гiтлерiвцях, i босими пальчиками дiвочих нiжок викидаючи потоки смертi, агресивно пiдхоплюг:
  - Ах яке блаженство, знати, що я досконалiсть,
  Знати, що я досконалiсть! Знати що я iдеал!
  Аркаша ведучи вогонь каскадними випромiнювачами, i даючи гiтлерiвцям безпосередньо по рогах, прошипiв:
  - Сталiн, ти товаришу Сталiн,
  Як завжди богатир в ударi!
  Машка Бiла, ведучи вогонь по гiтлерiвцям, заспiвала:
  У важку годину нас окрилив,
  Зробивши волю мiцнiшою стали...
  Вiд чуми визволив свiт
  Дорогий товаришу Сталiн!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок запустила бойову енергiю руйнiвний бумеранг. I величезний три тисячi тонн танк у формi пiрамiди перекинувся.
  Алiса, ведучи вогонь по фашистам, продзижчала:
  - У багатьох образах мiряв,
  У всесвiтi нескiнченно¬...
  Шлях нам вiрний ти вiдкрив
  Вказавши його навiчно!
  I ¬¬ босi нiжки, знову дуже влучно жбурнули подарунок вбивчо¬ смертi. Дiвча пiдтискало фашистiв i причому дуже енергiйно.
  Олексiй Тетергв, бився з гiтлерiвцями, спiвав:
  - Плазмовий меч,
  Хоче тебе розсiкти...
  Пекельним багаттям палаг,
  Лазера промiнь...
  Наташа Бiла, ведучи вогонь фашистами, i стираючи ¬х машини як на небi, так i на землi в порошок, прочiрiкала на пiдтримку:
  Але ти не думай,
  Як свог життя зберегти,
  Вiрним кохання,
  Ти до кiнця будь!
  I босими пальчиками нiжок, як метне подарунок тотально¬ смертi. I це справдi реально вбивчо. I стiльки руйнувань цих гiтлерiвцiв.
  Аркаша Тетерев, спалюючи коричневу нечисть, дедалi ближче пiдбирався до Гiтлера. Агресивний хлопчик, спiвав:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму.
  I гiтлерiвцi скошенi.
  Машка Бiла, ведучи точну пальбу i вибиваючи фашистiв, пiдтвердила:
  - Ми бачимо майбутнг нашо¬ кра¬ни!
  I ¬¬ босi пальчики нiжок кинули горошинки смертi.
  Алiса зминаючи фашистськi орди i застосовуючи бойове озброгння з далекого майбутнього, запищала:
  - I червоного знаку, нашо¬ Вiтчизни!
  Олексiй Тетергв, збиваючи гiтлерiвцiв, i вражаючи ¬х немов зайчикiв, проревiв на все горло:
  - Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  Наташа Бiла знову в дикiй атацi спалюючи полчища Третього Рейху, якi захопили практично весь свiт. Дiвчина дуже технiчно оснащена i проти не¬ гiтлерiвцям не встояти.
  Ось вона кинула босими пальчиками нiжок подарунок анiгiляцi¬. Спалила масу фашистiв i проворкувала:
  - Слава Великiй Росi¬!
  I знову дiвчисько в наступi.
  Аркадiй Сапожков довбанув потоком анiгiляцi¬. Стер масу гiтлерiвських солдатiв. Розкидав ¬х, розриваючи на частини, та вiдламуючи руки та ноги. I вiдриваючи башти танкiв.
  Хлопчик прочирикав:
  - Слава епосi комунiзму!
  Машка Бiла в дикiй атацi зносить голови фашистам, вибиваг масу технiки, i реве:
  - За велич планети!
  I босi пальчики нiжок дiвчина, запускають щось реальне та надзвичайно вбивче.
  Алiса в атацi i таке агресивне, i бойове дiвчисько. Усiх капiтально викошуг. I будуг пики i кричить. А дах палацу у Гiтлера, узяв i обвалився.
  Гостя з майбутнього провила:
  - За найсильнiший у свiтi комунiзм!
  I босi пальчики нiжок Алiси знову запустять щось настiльки руйнiвно, що фашисти починають розбiгатися. А сама Алiса як вiзьме i заспiваг:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  Яскраво сяятиме Сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Лгшка Тетергв пiдтримав дiвчат посилаючи вбивчий струмiнь руйнування.
  Хлопчик був у дикому азартi, наче звiр. Вiн вiдчайдушно атакував супротивника i верещав:
  - Слава кра¬нi Рад!
  I лупив гiтлерiвцiв, нiби вони були вiдбивними.
  Наташа Бiла також в атацi. Стираг фрицiв у надзвичайному азартi. I викошуг особисту охорону фюрера. Така чудова дiвчина. I бойова - зносить фашистiв капiтально.
  I босi ¬¬ пальчики нiжок розсипають убивчi презенти смертi.
  Наташка реве:
  - В iм'я iде¬!
  Аркаш Сапожков, теж дуже агресивно дiг. I стрiляг, розплавивши Гiмлера.
  Пiсля чого пацан проревiв:
  - За нашу велич та перемогу!
  Машка Бiла теж дiг по-бойовому. I руйнуг фашистiв за свогю суттю бiльш, нiж капiтально. I ¬¬ лазернi променi просто настiльки бойовi, що фашистам вiд не¬ нiяк не врятуватися. Машка Бiла надзвичайно войовнича красуня.
  Босими пальчиками нiжок метаг вбивчий подарунок смертi i пищить:
  - За новий комунiзм!
  Алiса ведучи вогонь по ворогах, скеляг зубки i пищить на всю горлянку, випускаючи iскри з очей:
  
  - У комунiзмi все нове!
  I ось нарештi вони оточили Гiтлера. Босими пальчиками нiжок дiвчина стиснула фюреру яйця, i той прорепетував вiд болю:
  - Здаюсь!
  П'ятiрка одразу ж примусила головного фашиста, припинити наступ на СРСР i вiдвести вiйська з територi¬ Росi¬. Переляканий фюрер на це погодився.
  Третiй Рейх пiсля цього розпався, розпочалися великi розбiжностi мiж ватажками фашистсько¬ держави.
  А Гiтлера вивезли до Москви. Там його судили i 7 листопада 1957 повiсили фашиста номер один на Червонiй площi. Тут i Гiтлеру кiнець, а Алiса молодець!
  I весь свiт разом звiльнився вiд фашизму, i СРСР захопив увесь свiт, за нового глави Вознесенського!
  Слава комунiзму та СРСР!
  
  
  НЕЧЕКОВАНИЙ ШАНС
  Японiя з ймовiрнiстю в дев'яносто вiдсоткiв мала б виграти битву пiд Мiдвей i вона ¬¬ виграла. I пiсля цього захопили вiйська iмперi¬ вранiшнього сонця i Гавайський архiпелаг, розбивши американцiв i взявши пiд контроль базу Перу-Харбор.
  Ну i далi японцi взяли та атакували Iндiю, теж ¬¬ погрожуючи взяти пiд контроль. Англiйцi в страху взяли i перекинули частину вiйськ з ¦гипту, вiдмовившись вiд операцi¬ "Смолоскип". I в Африцi панував затишшя. На схiдному фронтi йшло, як i реально¬ iсторi¬. Нiмцi зазнали поразки пiд Сталiнградом i ¬хнiй фронт обвалився. Але наприкiнцi лютого на початку березня Майнштейн завдав контрудару. Порiвняно з реальною iсторiгю, у нiмцiв було на кiлька дивiзiй бiльше. Оскiльки Гiтлер до Африки не перекидав вiйська. Навiть тридцять новеньких "Тигрiв".
  В Африцi панував затишшя. Англiйцi не наступали, американцi, битi в Тихому океанi, не висаджувалися в Марокко. I кiлька дивiзiй що Гiтлер у реальнiй iсторi¬ перекинув на чорний континент були використанi у контрударi на схiдному фронтi. А в авiацi¬ ще бiльше сил було задiяно. Так не довелося витрачати Африку.
  I в результатi шкоди радянським вiйськам було завдано бiльшо¬, i нiмцi змогли вiдбити не тiльки Харкiв, Бiлгород, а й Курськ, зрiзавши дугу вiдразу. I втрати Червоно¬ армi¬ були дуже великi.
  Проте бездорiжжя призупинило бойовi дi¬. А потiм виникло затишшя - обидвi сторони збирали сили. Нiмцi оголосили у лютому тотальну вiйну та нарощували випуск озброгнь. Вони розраховували взяти технiчною перевагою. Збирала й сили, i Червона армiя. А Африцi було спокiйно настiльки, що Гiтлер вирiшив перекинути генiального полководця Роммеля на схiдний фронт. Де загалом i вирiшувалася доля вiйни. Тим бiльше американцi та англiйцi продовжували зазнавати Японi¬ в Тихому океанi поразки за поразкою. I ¬м було не до ¦вропи. Бомбардування Третього Рейху практично припинилися, що дозволило збiльшити випуск танкiв i лiтакiв значно значнiше, нiж у реальнiй iсторi¬. Тож гiтлерiвцi сильнi. I навiть дуже сильнi.
  Одним iз нових танком крiм "Тигрiв" та "Пантер", став "Лев". Дана машина схожа формою на "Пантеру" та "Тигр"-2. Гiтлер хотiв використати у битвi новi танки.
  Хоча, звичайно, було питання, де наступати. Фюрер досi хотiв знайти собi шанси на Кавказi. Деякi генерали говорили, що треба насамперед брати до Москви. Була iдея та штурму Ленiнграда. Зрештою узяла гору думка прориватися до Воронежа i наступати вздовж Волги до Сталiнграда з пiвночi. А з боку Таманського пiвострова прориватися до цього мiста на Волзi з пiвдня, просуваючись по напрямках, що сходяться.
  Тобто фюрер жадав реваншу. Фашисти не витрачаючи сил на сходi, де вiйна заморозилася, а також випускаючи менше пiдводних човнiв i поки що заморозивши програму ракет ФАУ, значно додали у випуску танкiв i лiтакiв.
  Особливо швидко збiльшувався випуск машини "Фокке-Вульф". Вона була не тiльки винищувачем, але могла нести до 1800 кiлограмiв бомб, граючи роль фронтового бомбардувальника, i завдяки потужному бронюванню та озброгнню бути i штурмовиком. Тож фрицi знали, що робили. У серiю надiйшов i МЕ-309 бiльш швидкiсний винищувач та краще озброгний. А також Ю-288, що могла нести до шести тонн бомб.
  Розкручування нових видiв озброгнь вимагало часу, i наступ кiлька разiв переносився. Тим бiльше, сам Гiтлер хотiв ще й "Тигр"-2 у боях випробувати i "Маус".
  Але найголовнiше, що фрицi поки що i вiд Африки не вiдмовилися. Фон Бок був призначений командувачем. I зненацька отримав серйознi пiдкрiплення.
  Фюрер розраховував перемогти в Африцi, а потiм зайнятися схiдним фронтом. I ще несподiвано повернув Роммеля. Перекинувши вiйська, якi готувалися наступати на Таманському пiвостровi до ¦гипту.
  Ось уже маг сiм п'ятниць на тижнi.
  I ось 5 липня почався великий наступ фашистiв у ¦гиптi. У ньому брала участь i восьма iталiйська армiя, яку поповнили та вiдновили пiсля поразки в Росi¬.
  В результатi Британiя зазнала нищiвно¬ поразки. Роммель обiйшов ¬¬ оборону пустелею i прорвався до Нiлу. I фашисти перекрили Суецький канал.
  Успiх фрицiв пояснювався тим, що ¬м вдалося створити чисельну перевагу. А також тим, що "Пантера" та "Тигр" на той момент не мали собi рiвних танкiв брали вгору.
  Червона армiя теж до певного часу вичiкувала. Але терпiння Сталiна луснула, i 1 серпня радянськi вiйська розпочали великий наступ на Орловсько-Курсько-Бiлгородському напрямку. Розгорнулися жорстокi бо¬.
  Гiтлер пiсля перемоги в ¦гиптi рушив вiйська до Iраку i захопив його за пiдтримки арабiв, разом iз Кувейтом.
  Сталiн вирiшив кинути частину вiйськ до Iраку, але спровокував вступ Туреччини у вiйну. Османськi вiйська окрили другий фронт i посiкли Червону Армiю.
  Нiмцi змогли вiдобразити настання радянських вiйськ. "Пантера" показала в оборонi сво¬ найкращi бойовi якостi. I погано вiдбила атаки Червоно¬ Армi¬.
  Нiмцi змiцнилися i в Iраку i Кувейтi, отримавши доступ до нафти. Настала глибока осiнь. Фашисти зробили ставку на оборону. У серiю було запущено нову "Пантеру"-2. Озброгна 88-мiлiметровою гарматою i бiльш броньована вона важила п'ятдесят три тонни, але це компенсувалося потужнiшим у 900 кiнських сил двигуном. Ця "Пантера"-2 показала себе дуже небезпечною машиною. T¬ лобова броня вежi досягала 150-мiлiметрiв, а корпуси 120-мiлiметрiв пiд кутом нахилу до 45-градусiв. I дуже хороший був лобовий захист, який можна порiвняти з "Тигром"-2, при цьому товщина бортово¬ бронi становила 60-мiлiметрiв пiд нахилами. Що загалом задовiльно.
  Гiтлер поки що на схiдному фронтi тримав щiльну оборону. Лiнiя фронту була вiдносно рiвною, i Червону армiю було важко пробити ¬¬. I в розвiдцi було взагалi непогано робота налагоджена. Тим бiльше нiмцi загалом вгадували iдея Сталiна. А вiн уперто бив по тому самому пункту, знову намагаючись вибити нiмецькi вiйська з Курська та Орла.
  Бо¬ в повiтрi показали, що МЕ-309 непоганий винищувач, i ¬¬ потужне озброгння дозволяг збити радянську машину з першого заходу.
  За зиму нiчого iстотного досягти не вдалося - фрицi вiдбили всi радянськi атаки.
  У 1944 роцi в СРСР з'явилися новi танк Т-34-85 та IС-2. Але останнiй вийшов не надто вдалим i вимагав доопрацювання, i його слабким мiсцем було чоло вежi. Т-34-85 теж мав недолiки. Його вежа стала бiльшою i в не¬ було легше потрапити, а кiлькiсть снарядiв у богкомплектi скоротилася.
  Головне нiмцям вдалося налагодити масовий випуск "Пантери"-2 та покращену модель "Тигра"-2 з двигуном у тисячу кiнських сил. Але ось
  Фюрер наказав розпочати наступ наприкiнцi травня. I у напрямку Воронежа, i Таманському напрямку, i з боку Туреччини.
  Але запеклi бо¬ показали, що Червона Армiя дуже змогла змiцнитися, i пробити ¬¬ захист дуже нелегко. Тим паче "Мауси", надто великi й важкi, як танк "Лев", себе не виправдали. Сталiн взагалi заборонив розробку танкiв важчий за сорок сiм тонн. У той час як нiмецька "Пантера"-2 стала наймасовiшим за серiйним випуском танком важила п'ятдесят три тонни.
  I, зрозумiло, фрицi радянськi вiйська капiтально пресували. Все ж таки змогли мiсцями вклинитися в позицi¬. Особливо у напрямку Воронежа.
  Головне, що було у фрицiв, це очевидно сильнi машини. Зокрема, до червня сорок четвертого року боролося вже понад тисячу МЕ-262 на радянсько-нiмецькому фронтi. Непоганою була i бiльш досконала модифiкацiя Фокке-Вульф - ТА-152, вона показала свою ефективнiсть.
  Гiтлерiвцi цiною колосальних втрат дiйшли до Воронеж, але зупинилися.
  Бо¬ дуже кривавi. Турецькi вiйська оточили ¦реван, але взяти його не змогли. Восени фашисти повiльно просувалися вздовж Дону. I проривали колосальну силу захист. Все ж таки до кiнця листопада радянськi вiйська вiдступили за Дон. Втратили частину територi¬. I ¬х запресували капiтально.
  Новi бомбардувальники реактивного типу "Арадо" буквально рвали Червону Армiю. I бомбили дуже активно.
  Взимку нiмцi сидiли у оборонi. У сiчнi вони вiдбили настання радянських вiйськ. Сорок п'ятий рiк починався зi сутичок i в повiтрi та масових битв.
  У повiтрi нiмцi все бiльше захоплювали iнiцiативу. З'явилася досконалiша модифiкацiя МЕ-262 Х, яка розвивала швидкiсть понад 1100 кiлометрiв на годину. I п'ять авiагармат. I зi стрiлоподiбними крилами. I краще трощила супротивникiв. I ХЕ-162 перемагаг всiх. Також дуже маневрений винищувач та легкий.
  У травнi 1945 року нiмцi застосували новi танки серi¬ Е, особливо грiзну самохiдку Е-25, i поспiшно створений Е-50. Останнiй танк був ще досконалим. Його броня була товщиною як у "Тигра"-2, але з великими нахилами, вежа менша i вже, корпус нижчий, а ходова частина легша i бiльш прохiдна. Двигунiв у 1200 кiнських сил. А гармата в 88-мiлiметрiв довжиною ствола в 100 ЕЛ, i дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Цей танк через те, що двигун розташували разом з трансмiсiгю, отримав економiю у висотi корпусу, за рахунок кадарного валу. А коробку передач розташували прямо на моторi. Вага танку вклалася в п'ятдесят тонн, i вона стала дуже рухливою i зручною для бою. А його лобова броня взагалi непробивна, для практично всiх гармат. Кут нахилу корпусу склав вiд горизонталi 40 градусiв, а кут нахилу чола вежi при товщинi 185-мiлiметрiв у п'ятдесят градусiв.
  Тож пробити лоб радянськi гармати не могли. Е-50 показав себе непоганим танком прориву. Ще бiльш досконалою виявилася САУ Е-25, з дуже потужним двигуном 900 кiнських сил, при вазi в двадцять шiсть тонн.
  Вона в проривi була сильна, i досить таки живуча.
  На Кавказi нiмцi змогли досягти прориву. Щоправда, Сталiнград вiдразу взяти не вдалося. Але зате нiмцi оточили Грозний i Орджонiкiдзе. I змогли до серпня 1945 р. порватися до Каспiйського моря. I дуже грiзно це зробили.
  Сталiн психовав, але зупинити фашистiв було. Його били наче кошеня.
  Новий нiмецький танк Е-75 просто виявився шоком для Червоно¬ Армi¬ через сильний захист з усiх ракурсiв.
  У вереснi гiтлерiвцi приступили до атаки дельти Волги та штурму Астраханi.
  Бо¬ затяглися... Взимку нiмцi захопили майже весь Кавказ. Пiсля того як перервалося постачання богприпасiв, Червона Армiя в цьому регiонi i не могла довго протриматися.
  У березнi 1946 року останнiм упав ¦реван. I це виявилося переможним ходом.
  Ослаблий СРСР був приречений. А Японiя все ще домiнуг на Тихому океанi та б'г англiйцiв та американцiв.
  Сталiн, щоб виграти час, запропонував Гiтлеру перемир'я на три роки. Причому, на дуже вигiдних умовах для Третього Рейху. Повернення всiх вiйськовополонених без жодних умов. I виплата репарацiй: продовольством та сировиною, особливо бавовною - Середня Азiя поки що пiд контролем СРСР.
  Гiтлер зажадав ще й золота, i постачання бокситiв. А також зрадити частину найновiших i найсучаснiших верстатiв для виробництва збро¬.
  Сталiн бажаючи виграти час за всяку цiну i на це погодився.
  Настав у травнi 1946 року свiт...
  А нiмцi, очевидно, стали воювати на Заходi. Спочатку наступ в Африцi, вiн був досить успiшним. I повiтряна битва за Англiю.
  Тут у наступ йшла реактивна авiацiя. I вона бомбила i бомбила. А ще й потужнi дисколети, якi збивали англiйцiв та американцiв.
  Б'ють американцiв капiтально.
  I ось уже у груднi 1946 року фашисти висадилися у Британi¬. I почали ¬¬ захоплювати.
  Нiхто не очiкував, що Гiтлер зважиться на висадку взимку. А вiн узяв та ризикнув.
  I здобув перемогу. Усього за два тижнi. Британiя впала, а Черчiлль втiк до Канади.
  Настав 1947 рiк. Нiмцi захоплюють вже у лютому Iсландi¬. I операцiя "Iкар" пройшла успiшно. I ось йдуть захоплення з усього розмаху.
  Нiмцi та японцi вели наступ тепер на Америку. З боку Аргентини, Бразилi¬, Венесуели i далi Панами. З просуванням та через Канаду, з висадкою десанту. I просуванням дуже успiшним.
  Але розтягнутiсть комунiкацiй заважала постачанню. Так що в 1947 роцi нiмцi та японцi лише захопили Латинську Америку i увiйшли через Мексику до пiвденних районiв США, а через Канаду, до пiвнiчних районiв Америки.
  I бо¬ у США розгорнулися на тотальну мiць.
  Настав 1948 рiк. Нiмцi досягли багато затискаючи Америку разом з японцями. I просувалися з боями.
  Американцi поступалися фашистам якiстю, i кiлькiстю вiйськ. I протистояти вермахту нiяк не виходило. Гiтлерiвцi кидали в бо¬ i чорношкiрих, арабiв i iндусiв. Японцi теж задiяли сво¬ сили.
  Американи пiддавалися повiльно, але вiрно... Але до кiнця вересня 1948 року, нiмцi штурмували Нью-Йорк, i Вашингтон.
  А 9 листопада 1948 року США капiтулювали. I завершилася перша частина Друго¬ свiтово¬ вiйни.
  Сталiн виграв час. У СРСР з'явилися танки Т-54 та IС-4. Танк IС-7 у серiю не пiшов через свою дорожнечу. Розроблялися i машини МIГ-15 та iнше.
  Але цього мало... Гiтлер у 1949 роцi мiг улiтку розпочати наступ на СРСР, але погодився продовжити перемир'я. Але очевидно за дуже важку данину яку погодився платити СРСР.
  Поки нiмцi та японцi додiлили свiт, захопивши iншi кра¬ни, Сталiн намагався створити супер зброю. Але спроба створити атомну бомбу провалилася.
  Сталiн помер 5 березня 1953 року. Йому успадковував Берiя. На вiдмiну вiд реально¬ iсторi¬, вождь СРСР вiдчуваючи занепад сил, встиг залишити письмовий заповiт про наступника. А краще за Берiю все одно нiкого. Нi.
  Як з'ясувалося, Сталiн не помилився.
  Коли 20 квiтня 1954 року Гiтлер напав на Японiю, Берiя запропонував вiйну за Третього Рейху.
  Фюрер погодився за умови, що СРСР поверне собi лише пiвденний Сахалiн, та Курильську гряду островiв.
  Берiя змушений був i цим погодиться. Хоч i скрiпивши серце. Ну що ж тепер обидва монстри навалилися на Японiю.
  I бо¬ розгорнулися iз великим азартом. Гiтлер хотiв розгромити Японiю, перш нiж вона створить атомну бомбу.
  Третiй Рейх застосував проти самура¬в дисколети з лазерною зброгю та пiрамiдальнi танки.
  Остання машина була грiзною i непробивною з усiх ракурсiв.
  Ось Герда та Шарлота ¬дуть на пiрамiдальному танку i ведуть вогонь японцями.
  Вони дiвчата такi блискучi i надзвичайно, до кольк у паху бойовi. I ¬хнi гармати гуркочуть наче орган.
  Герда проспiвала, скелячи зубки:
  - Ламати, трощити, i рвати на частини! Оце життя, ось це щастя!
  Шарлота рознiсши влучним попаданням японську самохiдку iз цим погодилася:
  - Ламати, трощити, i рвати на частини! Оце життя, ось це щастя!
  Так воювали нiмецькi дiвчата.
  А ось i радянськi б'ються на танк IС-10. Войовницi стрiляють iз 122-мiлiметрово¬ гармати i спiвають:
  - Сталiн живе у могму серцi,
  Щоб ми не знали печалi.
  У космос вiдчинили дверцята -
  Зiрки над нами виблискували!
  I розбиваг Наташка влучним японським танком....
  Армiя СРСР та Третього Рейху бiльш богздатнi та технiчно оснащенi. Проте вiйна йде, причому зi змiнним успiхом.
  Але, зрозумiло, самура¬ вже за першi два мiсяцi втратили приблизно чверть свог¬ територi¬.
  Потiм за три мiсяцi запеклих бо¬в ще одну чверть. Ось така йшла жорстока вiйна.
  Радянськi вiйська звiльнили пiвденну частину Сахалiну, i просувалися далi Курильською грядою. Крiм того, царська армiя боролася ще й у Маньчжурi¬. А це вже досить боляче.
  Перемоги йшли одна за одною. I новi успiхи та звершення.
  Через пiвроку 20 жовтня 1954 року Японiя вже втратила бiльше половини сво¬х володiнь i явно програвала. I запропонувала тагмно Росi¬ союз проти Третього Рейху. Але Берiя його вiдхилив.
  До Нового року, вже понад двi третини територi¬ кра¬ни Вранiшнього Сонця було втрачено.
  Хiрохiто, вiдчуваючи приреченiсть, запропонував фюреру найвигiднiший свiт. Але той хотiв лише капiтуляцi¬.
  У сiчнi 1955 року радянськi та нiмецькi вiйська завершили розгром японцiв у Кита¬. А у лютому самура¬ були битi i на далеких колонiях. У березнi 1955 року почалася битва у самiй метрополi¬. Вона мала дуже жорстокий характер.
  Нiмцi та росiяни просувалися повiльно, але вiрно. Торiшнього серпня Токiо впало, а 3 вересня 1955 року Японiя капiтулювала.
  Настала чергова пауза у вiйнах. СРСР отримав назад пiвденний Сахалiн i опанував Курильську гряду. Не дуже багато. Зате знизився обсяг щорiчно¬ данини нiмцям.
  Однак Росiя залишилася гдиною територiгю, незалежною вiд Третього Рейху. 20 квiтня 1958 року вiдбувся у Третьому Рейху полiт на Марс. Вражаюче досягнення. Трiумф арiйсько¬ думки. Але цього Гiтлеру здалося замало.
  СРСР все ще дражнив свогю незалежнiстю. I крiм того у величезнiй тагмницi намагався зробити атомну та водневу бомбу. Звичайно, Гiтлер спробував вирвати останню "скалу" як вiн вважав на планетi Земля, щоб завершити всесвiтню консолiдацiю.
  I ось у день народження фюрера 20 квiтня 1959 року почалася нова вiйна з вторгнення в СРСР. Ленiнград був майже оточений i мав зв'язок лише з Ладозькому озеру. До Москви залишилося ще трохи шляху. Десь кiлометрiв триста не бiльше. Нiмцi на не¬ i не намагалися наступати пiд час першо¬ вiйни.
  А зараз смикнулися. I рушили з великим настрогм. У них i дисколети з лазерним промiнням, i пiрамiдальнi танки.
  Червона армiя маг лише танки Т-54 наймасовiший. Щойно почав випускатися Т-55. I танки IВ-10, застарiлi IВ-4, i новий, але зовсiм не масовий IВ-12. Останнiй танк маг 130-мiлiметрову гармату i схожий на IС-7. Його вага близько сiмдесяти тонн.
  Нiмцi мають досконалiшi пiрамiдальнi танки. Екiпаж у двi особи, з гарматою високого тиску та електромагнiтною у 88-мiлiметрiв калiбр, але надзвичайно бронебiйною. I бронею багатошаровою та непробивною.
  Авiацiя у гiтлерiвцiв теж набагато краща i досконалiша за радянську. Особливо безхвостi бомбардувальники та винищувачi, а також дисколети. Останнi розвивають швидкiсть до десяти звукових i мають лазерну зброю. I найголовнiше, що вони непробивнi, для стрiлецько¬ збро¬.
  Так як ¬х обтiкаг ламiнарний струмiнь, i зносить потiк всi снаряди та кулi та уламки.
  Тож нiмцi на висотi. I головне у них сил бiльше за кiлькiсть. ¦ iноземнi дивiзi¬ з усього свiту. I вони б'ються озброгнi досконалiшими автоматами, або штурмовими карабiнами.
  На озброгннi гiтлерiвцiв навiть ультразвуковi гармати г i автомати з лазерними прицiлами, або тепловими променями.
  Чого тiльки фрiцi не мають. ¦ балiстичнi ракети. I не тiльки це.
  ¦ комп'ютери, i наведення, i розумнi бомби. I наведення на радари, i звук, i тепло. I фрицi можуть використовувати танки що рухаються пiд землею зi свердлами, та пiдводнi човни на одну людину. ¦ в них i танки маленькi одномiснi, на яких борються добре навченi та чудово пiдготовленi дiти.
  Звичайно ж, сили надзвичайно нерiвнi. I при цьому для наступу на СРСР Гiтлер зiбрав сто мiльйонiв солдатiв i офiцерiв лише у першому ешелонi. А у радянсько¬ Росi¬ все населення, включаючи немовлят, трохи бiльше ста мiльйонiв. I в армi¬ вдалося зiбрати всiх вiйськ не бiльше п'ятнадцяти мiльйонiв. I тi не найякiснiшi. ¦дине, що оборонних рубежiв нарили дуже багато.
  I, зрозумiло, фашисти перейшовши в наступ i маючи переважну перевагу в силах, майже вiдразу ж прорвали оборону. I рухалися не зупиняючись. I вже за десять днiв оточили Москву. Так ось почалася ця вiйна.
  Але 1 травня 1959 року Гiтлер несподiвано розбився в лiтаку. I це змiнило спiввiдношення сил. I в Третьому Рейху розпочалася неабияка боротьба за владу. Що давало СРСР несподiваний шанс порятунку.
  
  СТАЛIНА ЗВЕРГЛИ
  Сталiна скинули сво¬ ж вiйськовi у жовтнi 1941 року. Ну це було зрозумiло, ненависний кавказець усiх уже дiстав. Та репресi¬ йому не пробачили. Вiйськовi були незадоволенi, i особливо Жуков. Молотов теж пiдтримав змову, а Берiю пристрелили на мiсцi. Сталiна спiшно судили та розстрiляли.
  Але це все призвело до сум'яття серед вiйськових, i нiмцi змогли взяти Москву. Молотов утiк у Куйбишев. Багато вiйськових дезертували i здавалися. Японiя напала США, потiм у вiйну вступив i фюрер. А самура¬ вторглися на Далекий Схiд.
  Молотов у умовах запропонував фрицям свiт. Гiтлер погодився повернути Москву, в обмiн на Кавказ. Крiм того, на СРСР були покладенi високi репарацi¬. Довелося вiддати i Ленiнград, i Архангельськ.
  Фашисти розв'язали собi руки на схiд i перейшли на США та Британiю.
  Фюрер пригрозив Франка окупацiгю, i генералiсимус погодився пропустити нiмецькi вiйська через свою територiю. Гiбралтар штурмувало дванадцять добiрних нiмецьких дивiзiй. I вiн був узятий за три днi, пiсля чого гiтлерiвцi вступили до Марокко i стали окупувати Африку. Частина нiмецьких вiйськ через Кавказ та Iран пiшли на Iндiю та Близький Схiд. I здiйснили захоплення.
  Англiйських вiйськ було значно менше, i вони гiрше озброгнi. А колонiальнi дивiзi¬ взагалi не хотiли боротися. Масово здавалися в полон. I нiмцi захоплювали одну колонiю за iншою. Англiйцi також програвали через розтягування комунiкацiй та меншу дисциплiну вiйськ. У сорок другому роцi Третiй Рейх захопив пiвнiч i частину центру Африки, Близький Схiд та Iндiю з'гднавшись iз японцями.
  А у лютому сорок третього року пiшла висадка до Австралi¬. I далi наступ на ПАР.
  Таким чином гiтлерiвцi пiдкорили майже всi англiйськi колонi¬ та домiнiони.
  Черчiлль боязко попросив свiту. Гiтлер вiдповiв вiдмовою, то вже й так усе взяв. I в червнi сорок третього року вiдбулася висадка десанту в Британi¬.
  Чотири красивi дiвчата: Герда, Шарлотта, Крiстiна та Магда. Вони ¬дуть до експериментального танку - "Пантера"-2.
  Дiвчата очевидно босонiж i в бiкiнi.
  Tхнiй танк злетiв зi стапелiв i вийшов на узбережжя. "Пантера"-2 непоганий у принципi танк. Лобова броня корпусу в 100-мiлiметрiв, вежi 120-мiлiметрiв, бортiв 60-мiлiметрiв, i головне гармата 88-мiлiметрова 71 ЕЛ. Така зброя з велико¬ вiдстанi вражаг англiйськi танки, навiть "Черчiлль".
  Герда за допомогою босих пальцiв нiжок натиснула кнопку знаряддя i лупнула по англiйських танках.
  Пробила машину та проспiвала:
  - Слава Третьому Рейху!
  Шарлота, ця агресивна мегера. Теж пальнула по супротивнику. Проломила лобову броню "Черчiлля" i промуркотiла:
  - За нашi славнi перемоги!
  I теж стрiляла за допомогою босих нiжок.
  Потiм ця дiвчина прочирикала:
  - Ну вас молотитиму!
  Христина дуже влучно вистрiлила. Проламала броню за руйнування яко¬ давали деякi грошi.
  Руда з золотистим волоссям войовниця, прочирiкала:
  - За Третiй Рейх!
  I знову босою нiжкою запустила, що г смертельним. I куди англiйцям проти нiмцiв. У фрицiв i технiка сильнiша, кадри кращi.
  Далi пальнула Магда, i розкро¬ла супротивникiв. I босою нiжкою навела зброю на ворога. I пальнула зi звiрячою силою.
  Войовниця пискнула i прогарчала:
  - За найвищу силу свiту!
  Дiвчина була тут такою блискучою. I молотила супротивникiв. Та даремно прем'гр Черчiлль зв'язався з Третiм Рейхом. Проти кого вiн попер. Нищiвний вийшов удар.
  Проти Герди звичайно немаг прийому. Вона дiвчина колосально¬ сили.
  I знову босою нiжкою пальне, i масу англiйцiв розколошматить.
  Далi Шарлотта вистрiлить за допомогою босих пальчикiв нiжок. А потiм лупне i по "Кромвелю". Так отримують по рогах англiйцi капiтально.
  Шарлотта прокудахтала:
  - Найкрутiша у свiтi я!
  Христина теж влучно стрiляг по ворогах. Вона дiвчина колосальних можливостей. I якщо пальне, то вже й пальне.
  I ¬¬ снаряди посланi босими нiжками такi вже смертельнi. А войовниця звивала:
  - За найвищi досягнення!
  Магда теж взяла i влiпила англiйцями на повну котушку. Використовуючи сво¬ голi нiжки. Розбила британськi вiйська i пискнула:
  - Це все буде так колосально!
  Пiсля чого войовниця й показала мову.
  Коротше кажучи, дiвчина тут дуже крутi. I зовсiм не поганi. I голими п'ятами наводять стволи на англiйськi танки та самохiдки.
  Висадка пройшла успiшно. Нiмцi били англiйцiв у повiтрi. Новий винищувач МЕ-309 показав свою повну перевагу над ворогом. Як i Фокке-Вульф. Який наводив на британцiв страх.
  Коротше кажучи, Лондон коли потрапив в оточення. А Черчiлль намагався тiкати. Але не тут було.
  Двi нiмецькi дiвчата-льотчицi Альбiна та Альвiна збили всi лiтаки супроводу та змусили лайнер Черчiлля сiсти. Гордий прем'гр змушений був стати на колiна та цiлувати красуням босi ноги. Цiлував Черчiлль, нiжки i Альбiнi, i Альвiнi. I ступнi, i пальчики, i п'ята. Пiсля чого його дiвчата - прем'гра Британi¬ змусили лизати сво¬ лони Венери. Що дiвчатам дуже сподобалося.
  Ось такi вони пустунi.
  Британiя впала. I фрицi на бiлому конi, трiумфують.
  Адольф Гiтлер урочисто оголосив:
  - Я взяв бiльше столиць, нiж Чингiсхан!
  Залишилося лише перемогти США. Але тут потрiбен певний час.
  Весь 1944 пройшов в обмiнi ударами в повiтрi та морських боях. Нiмецькi пiдводнi човни вдосконалювалися i ставали кращими за американськi. Вiрнiше, вони вже й були кращими, просто робилася ¬хня перевага i зовсiм тотальною.
  Фюрер взагалi нарощував сво¬ обороти. З'явилися в серiйному виробництвi реактивнi винищувачi МЕ-262 i пiдводнi човни на перекисi водню. Тож ресурсiв у фрицiв тепер багато. I навiть людських.
  Було знову ударними темпами збудовано лiнкор "Бiсмарк". Його спустили на воду у березнi 1944 року. Новий корабель був у два рази бiльшим за водотоннажнiстю, нiж колишнiй i тричi потужнiший за озброгння. Будувалися й авiаносцi, причому дуже потужнi.
  Був у сiчнi 1945 року спущений на воду авiаносець здатний нести сто двадцять лiтакiв та з обтiчною формою корпусу.
  Третiй Рейх готувався до стрибка. Настав 1945 рiк... Американський флот зазнав великих втрат. I Японiя теж насiдала iз заходу на США. Нiмецькi лiтаки ставали дедалi досконалiшими, рахунки асiв наростали.
  Ось наприклад двi льотчицi з Третього Рейху - Альбiна та Альвiна ¬х називали А - квадрат, дуже жваво набирали рахунки. Поки що рекордсменом вважався Хаффман. До червня 1945 року вiн довiв свiй рахунок до чотирьохсот машин i в результатi отримав Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А це вже п'ятий ступiнь.
  Але Альбiна та Альвiна його вже наздоганяли. Перевищивши триста збитих машин кожна вони отримали Лицарськi Хрести Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. А ось зараз уже пiдбиралися до чотирьох сотень. I не мали намiру зупинятися.
  Ось Альбiна натиснула босими пальчиками нiжок на педалi штурвала та перевiряла:
  - Слава Велико¬ Вiтчизнi!
  I збила кiлька американських лiтакiв.
  Альвiна продовжуючи вести вогонь, також лупнула. Збила за допомогою босих нiжок два лiтаки армi¬ США i пискнула:
  - Ми втiлення ненавистi!
  Дiвчата розiйшлися не на жарт. Вони дуже швидкi у битвi.
  Альбiна дала чергу з авiагармати i прошипiла:
  - Слава Батькiвщинi - батога!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Величезна слава!
  Американцiв нiмцi пресували дуже жорстко. I брали якiстю свог¬ авiацi¬.
  Непоганою розробкою виявився i Е-50. Цей танк вийшов з бронебiйною та скорострiльною гарматою. I з непоганим лобовим захистом.
  Американський "Шерман" йому не суперник. Та й "Першинг" теж. Е-50 показав себе машиною-звiром.
  Нiмцi в сорок п'ятому роцi осiли у Гренландi¬, i створили плацдарм у Канадi. Одночасно нiмецька дипломатiя на свiй бiк перетягла i Бразилiю, з давно слухняною Аргентиною. I почалося просування i з пiвденних плацдармiв.
  1946 став вирiшальним. Нiмецькi та японськi вiйська вторглися до Мексики, i захопили майже всю Канаду, вторгнувшись i на Аляску. А потiм бойовi дi¬ остаточно перенеслися до США. На ¬¬ територi¬ стали вiдбуватися справжнi битви.
  I звичайно ж нiмецькi танки серi¬ Е себе дуже небезпечними та бойовими машинами показали. Куди до них американцям. Така сила у фашистiв настала.
  Особливо коли танковий екiпаж Герди в атацi i трощить вiйська США.
  У не¬ машина серi¬ Е-50, спритна та стрiмка. У не¬ стовбур завдовжки 100 ЕЛ i калiбр збро¬ 105-мм. Якщо така гармата довбаг.
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, випустила снаряд, точно вразивши супротивника i пискнула:
  - Слава Третьому Рейху!
  Шарлота ця руда дiвчинка теж лупнула використовуючи босi пальчики нiжок, по американцях i прочирiкала, скелячи зубки:
  - Нашим непереможним вiйськам слава!
  Христина теж довбанула босими пальчиками спритних, точених нiжок i в'якнула:
  - Геро¬зму вермахту слава!
  Магда, використовуючи довгi витонченi пальчики голих нiжок, теж лупнула i провизжала:
  - Непереможному вермахту слава!
  I чотири дiвчата як вiзьмуть i проревуть, на всю горлянку:
  - Ми справжнi орлицi, i геро¬зму сповненi! I лiтагмо немов птахи, хоробро¬ Батькiвщини сини!
  Герда знову вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вразила американську машину i прошипiла:
  - Нi, не сини, а доньки!
  Шарлотта вистрiлила в американську машину, вiдiрвала ¬й вежу i прочирикала:
  - Звичайно ж, доньки i дуже геро¬чнi!
  Христина лупнула по супротивнику. Пробила ворога наскрiзь, i прошипiла, оскалившись зубками:
  - Ми справжнi машинки смертi!
  Магда також пальнула по супротивнику. Розбила ворожу броню, протаранила лоб ворога i в'янула:
  - I ми найдосконалiшi машинки, що г на свiтi!
  I дiвчата хором завили:
  - Слава Нiмеччини, слава, танки рвуться вперед! Дивiзi¬ Третього Рейху вiтаг хоробрий народ!
  Коротше кажучи, у нiмцiв справи кле¬лися, i ¬хнi вiйська здобували одну перемогу за iншою.
  США звичайно ж сильна економiка, але вони програвали в якостi технiки. Особливо танкiв та реактивно¬ авiацi¬. Нiмцi вже мали МЕ-262 Х у серiйному виробництвi, i цей лiтак був i живучим на швидкiсть понад 1150 кiлометрiв на годину, i озброгння п'ять авiацiйних 30-мiлiметрових гармат. Проти тако¬ машини американцям не встояти.
  Був у нiмцiв i птах ХЕ-262, простий у виробництвi, майже цiлком з дерева, дуже легкий i маневрений. Але ХЕ-262 зважаючи на занадто малу масу i високу швидкiсть, i спрощена була складена в управлiннi i вимагала високо¬ квалiфiкацi¬ льотчикiв. Натомiсть вiн чудово пiдходив для стилю Хаффмана, який дiяв у зближеннi. I з близько¬ дистанцi¬ трощив американцiв.
  Але крiм Хаффмана, ще й двi дiвчинки дiяли: Альбiна та Альвiна. Вони перевищили кожна по триста збитих лiтакiв i отримали Лицарськi хрести залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. Лицарськi хрести з золотим дубовим листям, мечами i дiамантами мали поки що Хаффман, який збив понад п'ятсот лiтакiв, i Рудель, легендарний штурмовик, що пiдбив понад п'ятсот танкiв, i безлiч iнших наземних цiлей. I ще сiмнадцять лiтакiв.
  У Третьому Рейху затвердили ще й шостий ступiнь Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами, тому хто досягне тисячi збитих лiтакiв, або тако¬ ж кiлькостi розбитих танкiв.
  У даному Лицарському хрестi мало бути начеплено не менше сотнi дiамантiв, i вiн був би бiльшим, нiж iншi Лицарськi хрести. Тож нагорода не лише виходила почесна, а ще й дорога.
  Альбiна та Альвiна летять по небу. Збивають собi лiтаки янки i наспiвують крiзь зуби:
  - Гарнi дiвчата,
  Великi подруги.
  Б грiзнi хлопцi -
  I класнi потуги!
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок навела авiацiйну гармату, лупнула по американцю i пискнула:
  - Вогники веселих очей!
  I пiдморгнула напарницi. Та зрiзала свого вiзавi. Рознесла супротивника в дрiбнi трiски, використовуючи босi пальчик нiжок, i прочирiкала:
  - За комунiзм та нашi славнi перемоги!
  Альбiна поправила напарницю, збиваючи лiтак американцiв:
  - За арiйський комунiзм!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  Тим часом вiйна тривала. Американцi явно програвали, найкращому за технiкою i вишколом вороговi, що ще використовуг iноземнi дивiзi¬.
  Зокрема у американцiв основний танк "Шерман". Ну кудись йому проти основного нiмецького Е-50. Машина у гiтлерiвцiв мала лобову броню в 250 мм, бортову в 170 мм, i вага в сiмдесят тонн при двигунi в 1200 кiнських сил з форсуванням двигуна.
  Слiд зазначити, що "Шерман" було пробити нiмця навiть у борт, оскiльки броня у Е-50 похила. Навiть "Шерман" iз сiмнадцятифутовою гарматою, "Свiтлячок" не дуже брав у борт нiмця. Адже цей танк не був масовим.
  А сам американський танк гiтлерiвцi впевнено брали iз п'яти кiлометрiв. Тим бiльше, у нього високий силует. Дещо краще був у американцiв "Першинг". Але цей танк не був таким масовим, як "Шерман", i все одно його 90-мiлiметрово¬ гармати не вистачало для ефективно¬ боротьби.
  Тiльки "Надпершинг" мiг пробити нiмецький Е-50 у борт. Благо гармата та калiбру в 90-мiлiметрiв i завдовжки стовбура в 73 ЕЛ. Зате скорострiльнiсть всього чотири пострiли за хвилину проти дванадцяти у нiмецького Е-50, i вага п'ятдесят тонн для двигуна в 500 кiнських завеликий. Та й броня недостатня. У лоб нiмецького основного мастодонту американцiв все одно не пробивав. А був у фрицiв ще й Е-75 з гарматою калiбру 128-мiлiметрiв i товщиною бортово¬ бронi 210-мiлiметрiв пiд нахилами, з ще кращим захистом i двигуном 1500 кiнських сил.
  Тож iз самого початку США програвали. Лише танк Т-93, точнiше самохiдка вагою дев'яносто три тонни, i товщиною лобово¬ бронi 305-мiлiметрiв i гарматою 155-мiлiметрiв могла боротися з нiмецькими мастодонтами в лоб.
  Але ходовi якостi цiг¬ самохiдки були неважливими, як i скорострiльнiсть. I нiмцi ¬¬ знищували авiацiгю.
  Тож американцi загалом не процвiтали, i безнадiйно програвали.
  I нiмецькi вiйська пiдходили дедалi ближче до Нью-Йорка та Вашингтона.
  Трумен почав благати Гiтлера про мир.
  Але фюрер хотiв лише без жодних умов повно¬ капiтуляцi¬. Вашингтон був оточений. I гiтлерiвцi розпочали штурм столицi США.
  Танковий екiпаж Герди боровся за свiтле завтра. I без зайвих проблем перемагав.
  Дiвчина навiть стала стрiляти не лише босими пальчиками нiжок, а й червоними сосками грудей. I це дуже допомагало.
  Шарлота теж пальнула натиснувши рубiновими сосками на кнопку джойстика i перевiряла:
  - Велич комунiзму в тому, щоб бути не рибою, а китом!
  Крiстiна, ведучи вогонь, натискаючи на кнопки джойстика, вiдзначила:
  - А ми нiмцi i збудугмо найбiльший iз комунiзмiв!
  Магда, стрiляючи малиновими сосками по супротивниках, агресивно видала:
  - Найсвiтлiший комунiзм! Тiльки нагору, нi кроку вниз!
  Герда босими пальчиками нiжок навiвши гармату, i перевернувши влучним пострiлом американську гаубицю, пiдтвердила:
  - За арiйський комунiзм!
  Пiсля падiння Вашингтона Америка незабаром капiтулювала. I сталося це 31 сiчня 1947 року.
  Закiнчилась друга свiтова вiйна. I прихiд Гiтлера до влади, постi збiгся, з капiтуляцiгю Америки.
  Здавалося, настав тривалий перiод свiту. Справдi, всi вiйни закiнченi, США захопленi i чого ще бажати? Але залишалася ще одна наддержава iз колонiями: Японiя. I Гiтлер хотiв i ¬¬ пiдкорити.
  20 квiтня 1953 року розпочалася нова вiйна за передiл миру. СРСР усе ще iснував у усiченому виглядi. Вiйськовi, що прийшли до влади пiсля Сталiна, поставили формальним головою уряду Вознесенського. Цей лiдер зумiв частково вiдновити економiку Росi¬. I запропонував Гiтлеру участь СРСР у вiйнi проти Японi¬. Той погодився, але за умови, що Росiя поверне собi лише ранiше захоплене самураями Примор'я, острiв Сахалiн та Курильську гряду.
  Отже Вознесенський отримував новий шанс вiдродити СРСР i частково реабiлiтувати iмперiю.
  Бо¬ розгорнулися на повну силу.
  Оленка та ¬¬ команда билися на новому, експериментальному танку Т-11. Ця машина була важкою i добре захищеною. T¬ лобова броня досягала 300 - мiлiметрiв при вазi машини у шiстдесят вiсiм тонн та гарматi у 130-мiлiметрiв калiбром. А поки що в СРСР основний танк Т-54, який теж дуже непоганий.
  А Оленка зi сво¬ми напарницями веде вогонь iз потужно¬ збро¬ з велико¬ дистанцi¬. Японцi, звичайно ж, мають сво¬ машини. Ось, зокрема, i Е-75, скопiйовану з нiмецько¬ моделi за лiцензiгю. Але цей танк вже трохи застарiв.
  А Оленка його пiдбиваг використовуючи босi пальчики нiжок. I вона посилаг снаряд точно встик.
  Дiвчина цвiрiнькаг:
  - Слава епосi комунiзму! Слава Ленiну у серцях!
  Справдi, це красуня найвищого зразка.
  Анюта теж стрiляг, використовуючи босi пальчики точених нiжок i пищить:
  - Я войовниця дуже крута, i така наче лялька заводна!
  Веде вогонь по черзi та Алла. Ця дiвчина лупнула по самураях i видала:
  - В iм'я свiтла, тепла та вiтру!
  I теж очевидно використовуючи босi нiжки.
  А потiм усадила i Марiя. Це дiвчина колосально¬ душевно¬ сили. Розбила японський танк i перевiряла:
  - За могутнiй комунiзм!
  I пiддала голою п'ятою.
  А пiд кiнець пальнула за допомогою босо¬ нiжки та Маруся. Дiвчина вразила супротивника i прошипiла:
  - Слава епосi кращого свiту!
  I як засвистить... Ось це справдi дуже крута дiвка.
  Радянський танковий екiпаж чудово працюг та набираг рахунки. Дiвчата очевидно швидко виходять у лiдери. У них i машина найкраща з найкращих для Червоно¬ армi¬.
  А Герда бореться на пiрамiдальному танку. Ця машина вже бiльш досконала i в нiй лише два члени екiпажу.
  Вони разом iз Шарлотою ведуть вогонь японцями, i дiють гранично ефективно.
  Герда використовуючи босi пальчики нiжок натиснула на кнопки джойстика i вразила японську машину, прошипiвши:
  - I летiли додолу самура¬ пiд напором сталi та вогню!
  Шарлота ща нею теж пальнула, використовуючи босi пальчики сво¬х точених нiжок i прошипiла:
  - Але наш вермахт вiд тайги до британських морiв, всiх у мiльйони разiв сильнiший!
  В iншому пiрамiдальному танку борються Магда та Крiстiна.
  Дiвчата-термiнатори вкрай бойово¬ та колосально¬ сили.
  I ось Христина стрiляг, використовуючи босi пальчики нiжок i пробиваг японця.
  Пiсля чого верещить:
  - Наша епоха з перемогами попереду!
  Магда теж стрiляг по вороговi. Зносить iз самураю вежу i верещить:
  - I звершення чекають ще крутiше!
  I знову босими пальчиками нiжок наживаг на систему, зносячи ворогiв.
  Та тут дiвчата, якi i коня на скаку зупинять i в хату, що горить, увiйдуть.
  Войовницi долали супротивника i поступово брали вгору.
  Японiя програвала. А нiмцi використали грiзну зброю - дисколети.
  Цi лiтаючi тарiлки не знали собi рiвних.
  Ось Агата та Адала борються на дисколетi. Вiйницi керують машиною за допомогою джойстикiв, i розгортають цей потужний агрегат. I так трощать супротивникiв. I луплять тепловими променями з повiтря. Буквально винищуючи мiць суперникiв.
  Агата ведучи вогонь по ворогу, реве:
  - Шалена моя пристрасть!
  I голою, круглою п'ятою як натисне.
  Адала стрiляючи по ворогах, впевнено заявляг:
  - Це лише влада!
  I теж босi пальчики нiжок використовуг проти ворога.
  Дiвчата безпосередньо розiйшлися. I такi скажемо прямо бойовi красунi.
  Що вiд Японi¬ навряд чи залишиться.
  Кра¬на Вранiшнього Сонця програвала. I на жаль, це здавалося майже безнадiйною справою.
  Самура¬ зiштовхнулися з технологiчною перевагою. I дуже серйозним противником щодо оперативного планування.
  Японiя свого часу перемагала Росiю, але зараз програвала коалiцi¬.
  Пiд кiнець Третiй Рейх навiть завдав ядерного удару по островах, i кра¬на вранiшнього сонця капiтулювала.
  Внаслiдок чого завершилося завоювання колосальних земель. Втiм, Третiй Рейх ще трохи повоював у Латинськiй Америцi та провiв додатковi захоплення територi¬.
  Але коли весь свiт пiд Третiм Рейхом, поки що вiльний СРСР дражнить фюрера.
  I 20 квiтня 1957 року розпочинагться агресiя проти Росi¬. I колосальнi сили просуваються до СРСР.
  На що розраховувати у умовах Червоно¬ Армi¬? Сили вже дуже нерiвнi.
  Але певнi розрахунки у росiйських та iнших нацiональностей все-таки г.
  I вони б'ються дуже вiдчайдушно.
  Наташа, Зоя, Августина, Свiтлана борються iз гiтлерiвцями.
  Дiвчата за традицiгю босонiж та у бiкiнi. I це ¬хнг кредо. Вони б'ються з диким розлюченiстю.
  Наталя, ведучи вогонь з автомата, зауважуг:
  - У чому ми добрi, що вмiгмо битися!
  Зоя, стрiляючи по супротивнику, погодилася:
  - Вмiгмо!
  I кинула босими пальчиками нiжок гранату.
  Августина писала по фашистам з кулемета, i великим азартом, проорала, кинувши голою п'ятою гранату:
  - Я винищувач зла!
  Свiтлана, теж ведучи вогонь по супротивнику, i влучно стрiляючи, викошуючи ворогiв i кинувши босою нiжкою пакет iз вибухiвкою через який перекинувся танк, задерикувато видала:
  - Я зiтру Третiй Рейх у порошок!
  I дiвчина знову показала мову.
  Ось це войовницi. З ними ти можеш битися практично проти будь-якого монстра. I навiть гiтлерiвського.
  Наташа, стрiляючи по гiтлерiвцях, i обороняючи Москву, заспiвала:
  - Нас тисне ярмо орди,
  Нас гне ярмо басурман...
  Зоя, ведучи вогонь по фрицях, i запускаючи босими пальчиками нiжок убивче просипало:
  Але в наших жилах кипить,
  Небо слов'ян...
  Августина стрiляючи по фашистам, i дi¬ дуже енергiйно, пiддаючи гранату голою п'ятою, продовжила:
  I вiд чудських берегiв,
  До берегiв Колими.
  Свiтлана з диким азартом наспiвувала, пограючи м'язами нiг, i плитками преса видала:
  Все це наша Земля,
  Все це ми!
  I тут дiвчата треба сказати були з великою зарозумiлiстю та колосальною агресiгю.
  Tх нiхто не зупинить, ¬х нiчого не переможе. Злi вовчицi давлять ворога, злi тигрицi - салют героям.
  Або може бути геро¬ням. Ось це азартнi дiвчата найвищого польоту птаха.
  I якщо б'ються, то вже вiд душi.
  I Оленка зi сво¬м екiпажем на танку Т-13. Машина, яка готова протистояти нiмецьким, пiрамiдальним композицiям. Дiвчина стрiляг по супротивнику, i спiваг:
  - Нашi танки, це просто диво,
  Вiд пустель до пiвнiчних морiв!
  Розiрвемо тебе повiр Юда,
  Буде знищено страшного звiра!
  Анюта пiдтвердила з люттю, теж пальнув по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Я ворога порву i зiтру в порошок.
  Алла по черзi зарядила в супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирiкала:
  - За велич комунiзму червоного кольору!
  Марiя теж лупнула по ворогу, зробивши влучний пострiл голою нижньою кiнцiвкою i ревла:
  - За гарнi перемоги!
  Маруся також за допомогою босих пальчикiв нiг рушила ворога, наче його вразивши i в'якнула:
  - За найвищi iде¬ комунiзму!
  П'ятiрка билася з фашистами, мов термiнатори.
  А в небi боролися й радянськi льотчицi. Ось зокрема Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова.
  Вони билися немов билиннi богатирi-самки. Використовуючи босi пальчики нiжок, посилали авiацiйнi снаряди. Вражали ворогiв дуже влучно.
  Анастасiя натиснула червоним соском на кнопку джойстика, вразила фашиста i прочирiкала:
  - Слава iдеям комунiзму!
  Ведучи вогонь по супротивнику, використовуючи полуничнi соски, напiвгола Акулiна теж проворкувала:
  - Героям СРСР слава!
  Ось такi тут гарячi та сильнi дiвчата. Як вони борються, як справжнi звiрi. I в них надлюдський азарт та колосальна сила.
  Анастасiя, круша гiтлерiвцiв, заспiвала:
  - Над нещасною планетою зависла,
  Злiсних фрицiв кипляча пiтьма.
  Окупант свою сокиру ненависну,
  Заточив i рубай голову!
  
  Людина вона однак не пiшака,
  I не завжди ходити пiд ярмом ...
  Перетворить злих ворогiв на головешки,
  Володарем стане свiтiв!
  А тут ще й ¦лизавета на танк Т-55. Машина з бiльш потужною, нiж у Т-54 гарматою в 105 мм i готова з ворогами боротися.
  Дiвчата в танку очевидно лише одному бiкiнi.
  ¦лизавета натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика стрiляючи досить точно в ворога, i проворкувала:
  - За Росiю комунiзму!
  Потiм по черзi вистрiлила i Катерина, використовуючи для стрiлянини червоний сосок грудей.
  Вразила гiтлерiвський танк i проворкувала:
  - За успiхи у будiвництвi комунiзму!
  Олена також пальнула по супротивнику, використовуючи босими пальчики нiжок. Рознесла ствол пiрамiдального танка, все це зробила влучно.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Найсвiтлiший у нас буде комунiзм!
  Далi лупнула i ¦фрасiя, хоча вона зазвичай лише водiй. Але дiвчина врiзала дуже влучно, вiдбиваючи бiля танка гiтлерiвцiв дуло.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Наш комунiзм яскравiший за сонце!
  Дiвчата на танку босi та у бiкiнi дуже красиво та харизматично виглядають. А у них груди з такими червоними сосками.
  ¦лизавета заспiвала iз захопленням;
  Зламагмо ярмо повiр фашизму,
  Якщо треба гори згортаю.
  Буде ера, ера комунiзму,
  У небо я з пiснею полечу!
  I знову дiвчина яскраво-червоним соском натисне на кнопку джойстика i врiже по гiтлерiвцям.
  Тож фюреру мало не здасться.
  З такими дiвчатами зрозумiло, що СРСР ще живий, i не зламати його так просто Гiтлеру.
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"