Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Воланд I Маргариту

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Москва дев'яностих рокiв. Знову слуги Сатани Воланда, i цього разу вже правнучка Маргарити, знову в обiймах темних сил. I їй доводиться знову служити iграшкою в руках пекельних, але при цьому дуже веселих, симпатичних, iз почуттям гумору та справедливостi сил.
  ВОЛАНД I МАРГАРИТУ
  АНОТАЦIЯ.
  Москва дев'яностих рокiв. Знову слуги Сатани Воланда, i цього разу вже правнучка Маргарити, знову в обiймах темних сил. I їй доводиться знову служити iграшкою в руках пекельних, але при цьому дуже веселих, симпатичних, iз почуттям гумору та справедливостi сил.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Москва дев'яностi роки двадцятого столiття. Вже знаковi Бегемот i Коровйов топають вулицями. Вони зовнi цiлком нормальнi люди. Коровйов, правда, картатий костюм помiняв на червоний пiджак, а замiсть розбитого пенсе начепив на морду дзеркальнi окуляри. Бегемот ж теж у темних окулярах, що закривають половину обличчя, в яких вiдображаються черепи.
  I шкiрянцi... Така ось пара бродить Москвi.
  Корольов помiтив:
  - А товарiв у магазинах побiльшало!
  Бегемот зазначив:
  - Та й усi iмпортнi! Круто!
  До них пiдбiг пацан рокiв дванадцяти i прохрипiв, намагаючись зробити голос, як у дорослого:
  - Дядько дайте будь ласка цигарку!
  Корольов жорстко вiдповiв:
  - Дiтям курити шкiдливо!
  Хлопчик пискнув:
  - Зануди! - Помчав, миготивши кросiвками, i обернувшись висунув язик.
  Бегемот клацнув пальцями. I на голову пацану впав торт. Той дико завив i кинувся тiкати.
  Корольов помiтив:
  - Чи не надто жирно на голову шалопаю скидати "Наполеон"?
  Кiт i блазень Сатана хихикнув:
  - Я стирив у чеченської скриньки, так що абсолютно безкоштовно!
  Азазелло з'явився неначе чортик iз батарейки. Вiн був у цилiндрi, широкоплечий, i чорно-червоному шкiряному костюмi. У руках у нього важкий сiмнадцяти-розрядний американський "Кольт".
  Вiн ревiв, скелячи зуби:
  - Розважаєтеся! А в сусiдньому кварталi хочуть дiвчину бандити зґвалтувати!
  Бегемот хихикнув:
  - То застрели їх!
  Азазелло заперечив:
  - Бос заборонив нам вбивати! Принаймнi, без його санкцiї!
  Корольов кивнув:
  -Зрозумiло! Ну, що ж - розберемося?
  I двоє слуг пекла рвонули.
  Дiйсно четверо бритоголових з кастетами хлопцiв вже зiрвали з дiвчини блузку i оголили груди з спокусливо блискучими сосками.
  Бегемот пискнув:
  - Якi груди!
  Корольов iронiчно вiдзначив:
  - Посмоктати такi груди i корову забудь!
  Бандити повернулися до них i блиснули кастетами:
  - Що дивiться збоченцi!
  Бегемот хихикнув i витяг з кишенi парабелум. Блискнув очима.
  Бандити теж витягли машинально гармати. Блазень Сатани вистрiлив.
  Зi стовбура полетiли повiтрянi бульбашки. Вони обрушилися на хулiганiв. Тi впустили пiстолет i стали задихатися вiд нападiв смiху.
  Корольов клацнув пальцями, i по бандитах лупнуло струменями шоколадного крему. Начебто безневинно, але шоколад був змiшаний з перцем i палив наче кислота. I рiзного роду негiдники стали розбiгатися, i вити немов звiрi.
  I шкiряний одяг у ґвалтiвникiв задимився, i став облазити.
  Бегемот сказав:
  - Наче з алiгатора знiметься з вас шкiра!
  Корольов проворкував:
  - Силою термiнатора - буде бита пика!
  I обидва демони як розреготаються. Потiм пiдскочили, i допомогли начепити дiвчинцi лiфчик.
  Бегемот засунув їй пачку морозива в шоколадi i сказав:
  - Вибачте, що зiрвали таку чудову пригоду!
  Дiвчина вiдповiла:
  - Мерсi боку!
  Схоже, її зовсiм не злякала ця пригода. I вона поцiлувала обох бiсiв у щоки. Пiсля чого запитала:
  - А за моральну шкоду!?
  Бегемот кивнув i сунув у руцi дiвчинки пачку доларiв:
  - Це вiд цих шахраїв!
  Дiвчина кивнула i промовила:
  - Ну, ви хлопцi молодцi. А що бажаєте натомiсть!
  Корольов запропонував:
  - Заспiвай чогось нам!
  Дiвчисько поперло руками боки i заспiвало:
  Була епоха, Гей, гей,
  Перiод був здоровий.
  Союз фальшивих вождiв,
  I справжнiх злодiїв!
  А нинi Енгельс та Марс,
  Iз захопленням дивляться на нас.
  I видно їм до душi,
  Що вiдбувається загалом!
  Бегемот хихикнув i вiдповiв:
  - Не погано! Зовсiм непогано!
  Корольов вигукнув:
  - Здорово!
  Кiт слуга Сатани заспiвав:
  Ну немає цього у нас в унiвермазi.
  Я не Всевишнiй демiург, тут нi до чого!
  А ти вiзьми собi квиток на Копенгаген,
  Там поживеш сама, дiзнаєшся, що почем!
  Дiвчина з посмiшкою промовила:
  - Ви iноземцi?
  Корольов вiдповiв:
  - Майже!
  Дiвча здивувалося:
  - Як це майже?
  Бегемот вiдповiв з усмiшкою:
  - Ми космополiти!
  Дiвчина вигукнула:
  - Це дуже круто! А ви не соколи Жириновського!
  Корольов, набившись, сказав:
  - Нi! Наш господар крутiший!
  Дiвча округлила очi:
  - Так! Я хотiла б з ним познайомитися!
  Бегемот хихикнув:
  - Немає проблем! Тiльки попереджаю, наш господар такий, що зв'яжешся з ним, то... Нудно теж не буде!
  Дiвчина кивнула:
  - Я натуральна блондинка, i цим все сказано!
  Корольов з посмiшкою запитав:
  - А знати тобi як?
  Дiвчина-блондинка вiдповiла:
  - Маргарита!
  Бегемот свиснув:
  - Маргарита! Люблю тебе, вiкно вiдчинено!
  Корольов помiтив:
  - Твої риси менi знайомi. Твоя прабабуся чи не була Маргаритою?!
  Дiвчина буркнула:
  - Я не знаю, як звати мою прабабуся! Вона зникла безвiсти, коли бабуся була зовсiм маленькою. Ходили чутки, що її викрали демони!
  Бегемот солодко усмiхнувся:
  - А це погано чи добре?
  Маргарита з усмiшкою вiдповiла:
  - Як сказати... Я ще не пробувала!
  Корольов кивнув:
  - Якщо ви ще не передумали, можемо пiд'їхати до мерсира!
  I нiби по командi з'явився, iмпозантний Азазелло у червоно-чорнiй шкiрянцi з бiлою краваткою, цилiндрi та дзеркальних окулярах iз зображенням ядерного гриба.
  Вiн кивнув i запропонував:
  - Хочете, покататися мадам!
  Маргарита кивнув:
  - Мерсi! Але моя мама попереджала не сiдати до незнайомих чоловiкiв!
  Демон у цилiндрi гаркнула:
  - Я Азазелло!
  Дiвчина вiдповiла:
  - Маргарита!
  Азазелло кивнув:
  - Ось i познайомились! I тепер можна покататись!
  Маргарита кивнула:
  - Тепер можна!
  Дiвчина заскочила в шикарний, позолочений автомобiль, досить химерної форми. I за нею Корольов iз Бегемотом.
  I вони рвонули.
  Демон-кiт заспiвав:
  - Довго у ланцюгах нас тримали,
  Довго нас голод морив.
  Чорнi днi минули -
  Час викуплення пробив!
  Дiвчина озирнулася. Машина мчала з неймовiрною швидкiстю. Вона подивом запитала:
  - Ваш господар великий бос?
  Корольов чесно вiдповiв:
  - Просто величезний! А що?
  Маргарита помiтила:
  - Вiдчуваю я себе величезною дурницею!
  Бегемот засмiявся i вiдповiв:
  - Тобi ж уперше працювати нiчною феєю. Минулого тижня клiєнт дав тобi триста доларiв за один мiнет. А скiльки довелося б тобi працювати за такi грошi мiтлою?
  Дiвчина спалахнула i крикнула:
  - А звiдки ви знаєте?
  Корольов впевнено заявив:
  - Ми про людей знаємо все, чи майже все! I цi бандити одним лише згвалтуванням не вiдбулися б. Тебе хотiли продати в азiатський бордель, тому що ти постiйно недоплачувала грошi мафiї!
  Маргарита буркнула:
  - Мафiя бере половину доходу! I це перебiр!
  Бегемот додав:
  - I ще мiлiцiя вiдсоткiв тридцять. I це теж занадто багато!
  Азазелло додав:
  - I ще мiлiцiя хоче використати безкоштовно. Бандити хоч за послуги сплачують!
  Дiвчина пропищала:
  - Ви iз ФСБ?
  Бегемот засмiявся i вiдповiв:
  - Нi! Бери сестра вище!
  Корольов вiдповiдно кивнув:
  - Звiдки ми ти скоро сама здогадаєшся! А ось ми приїхали!
  Цiлий палац був перед Маргаритою. Дуже розкiшний. Справдi лiгво Диявола - має справляти враження. Бiля входу охорона: дiвчата богатирської статури в костюмах, що не приховують фiгури i ще бiльшi i мускулистi юнаки. I все з автоматами, i у дзеркальних окулярах. I дресованi леопарди замiсть собак.
  Маргарита свиснула:
  - Ого! Ваш Бос бачу крутий!
  Бегемот поправив:
  - Не крутий! А крутiше не буває!
  Дiвчина подивилася, навколо палацу було кiлька фонтанiв i позолоченими статуями, i струменiв, що високо неслися в небо, блискучим сонцем безлiччю дiамантiв крапельок. Одна зi статуй була Самсон, що розриває пащу леву. Дуже схожа на той фонтан, що у Петергофi. Але тiльки втричi бiльший. А фонтан взагалi висотою в добрих метрiв сто. Що неймовiрно за законами фiзики.
  Маргарита свиснула:
  - Грандiозно! Ваш шеф мiльярдер!
  Азазелло зневажливо пирхнув:
  - Нашому Мессiру жоден мiльярдер i пiдмiтки не годиться!
  Дiвчина-блондинка зi злегка наче присипаним золотом волоссям усмiхнулася. Вона була дуже гарна. Недарма її цiнували клiєнти на панелi. I фiгура, i обличчя - все прекрасно, i волосся, таке злегка в'ється, густе, i яскраво блищать, причому природний колiр, без лаку.
  Бегемот подумав, що вона куди красивiша за свою прабабку, i мабуть, виглядає ефектнiшою. Хоча крем i помолодшав Маргариту. I зробив її волосся кучерявим.
  А ця дiвчина рокiв двадцяти, ще така свiжа i гарна. Азазелло посмiхнувся i помiтив:
  - Ви принаднiсть!
  Трiумвiрат демонiв та натуральна, медова блондинка вийшли з автомобiля. Вони пройшли повз бiлi колони з завитками, покритими сусальним золотом. Тут все було так гарно.
  А всерединi палацу, коли йшли коридорами, було безлiч дзеркал, статуй, картин. I картини з дуже яскравими фарбами, маслом на полотно, i в рамах, усипаних коштовним камiнням. А на них рiзного роду краєвиди. I портрети, i роботи рiзних майстрiв.
  Бегемот зазначив:
  - Тут полотна великих митцiв. Дуже вражаючi!
  Маргарита з подивом запитала:
  - Як тут справдi оригiнали?
  Азазелло пiдтвердив:
  - Справдi оригiнали. А нашого Месiра реальна колекцiя, намальована руками найкращих майстрiв. А все що в музеях свiту - лише копiї!
  Дiвчина-блондинка i водночас нiчна фея проворкувала:
  - Вау! А ви не заливаєте!
  Азазелло сердито вiдповiв:
  - Знаєш iз таких красунь типу тебе, менi часом доводилося здирати шкiру! Так що стеж за базаром плутанини!
  Маргарита дуже мило усмiхнулася у вiдповiдь.
  Вона була в туфлях на високих пiдборах, i ступала по кольоровому мармуру, що покривав пiдлогу. Це виглядало красиво.
  У палацi було чудово. Розмiрами вiн не поступався Ермiтажу в Санкт-Петербурзi, але був вищим: сiм поверхiв. I в центрi височенний купол немов у соборi.
  Маргарита помiтила:
  - Ваш патрон справдi iмператор!
  Корольов з усмiшкою вiдповiв:
  -Всi iмператори вiдданi у його владу! I це ще скромна мiсцева резиденцiя. У нього є палаци в тисячу разiв бiльше за це i чудовiше!
  Дiвчина, скромно опустивши очi, запитала:
  - Вибачте! А як звати вашого Боса?!
  Азазелло посмiхнувся i вiдповiв:
  - Його Iм'я Воланд! Але можете його звати просто Месiр!
  Маргарита здригнулася i помiтила:
  - Я чекала на подiбне! Значить, це сам Диявол!
  Азазелло показав кулак:
  - Не вздумай називати Месiра Дияволом! Вiн i ми цього дуже не любимо!
  Дiвчина-блондинка несмiливо запитала:
  - Але чому?
  Корольов з усмiшкою вiдповiв:
  - Слово Диявол з давньогрецької перекладатися як наклепник. А кому хочеться, щоб так тебе називали. Можете, на крайнiй край казати: Сатана або Люцифер! Але краще Мерсiр, або якщо вам подобається по-сучасному Бос!
  Маргарита хихикнула i вiдзначила:
  - Батьку зла!
  Бегемот уточнив:
  - Швидше за грiх!
  Дiвчина-блондинка спитала з подивом:
  - А що є рiзниця?
  Корольов впевнено вiдповiв:
  - Так! Зло символiзує насамперед руйнування, а грiх - свободу!
  Маргарита вiдповiдно кивнула:
  - Так, вiрно! Ось я, наприклад, абсолютно вiльна у виборi клiєнтiв. Не захочу i не ляжу! Але що робити, коли менi заманеться, дарувати чоловiкам радiсть. Вони зi мною просто розцвiтають. I їхнi обличчя сяють радiстю, коли я говорю їм комплiменти! Тож я займаюся найдавнiшим ремеслом, бо менi це подобається!
  Бегемот згiдно кивнув:
  - Ми це знаємо! Багато чоловiкiв яким подобається з рiзними жiнками, а ти жiнка якої подобається з багатьма чоловiками!
  Азазелло додав:
  - I їй iз жiнками теж подобається. Вона любить з ними пеститися!
  Корольов проспiвав, скелячи зуби:
  Без жiнок жити не можна на свiтi немає,
  Цвiтуть чоловiки, забувши про лiк рокiв!
  Нехай не знаходять слова, а ми закохаються знову,
  Так щоразу, хоч на годину!
  Маргарита помiтила усмiшкою:
  - Я бiльше люблю молодих чоловiкiв, а у кiно Воланд виглядав таким старим.
  Бегемот розреготався:
  - Я це кiно бачив! Десять серiй знято непогано. Але наш Месiр - це не людина, а майже абсолютно Всемогутнiй Дух. I вiн може набувати будь-якого вигляду. У тому числi й найкрасивiшого та наймолодшого чоловiка у всесвiтi!
  Дiвчина-блондинка розсмiялася i вiдповiла:
  - Це супер!
  I ось вони, нарештi минаючи численнi статуї та картини, а також розмальованi вази вступили до тронної зали. Вiн був весь усипаний коштовним камiнням пiд усi кольори веселки. I це було чудово. Навколо стояли чудовi дiвчата прикритi тiльки намистами коштовностей, i босоногi, але на зап'ястях i кiсточках браслети з самоцвiтами. Крiм дiвчат були i величезнi, мускулистi, з бронзовою шкiрою молодi чоловiки. Вони були голi до пояса, i їхня мускулатура була настiльки жахливо розвиненою, що чемпiон свiту з культуризму повiсився б вiд заздрощiв.
  Чоловiки були з шароварах i в червоних чоботях, їх приблизно в троє менше, нiж дiвчат.
  А ось i сам трон: вiн виблискує нiби зiбраний iз рiзнокольорових зiрок. Така пишнiсть.
  I на ньому сидить Мессiр Воланд, або Сам Сатана - друге Особа пiсля Бога у Всесвiтi i Бог Вiки Цього. У цьому випадку вiн набув вигляду: чорношкiрого богатиря, з мускулатурою Геракла, яким його лiпили греки.
  Усi четверо: три демони i дiвчина вклонилися, такiй величi.
  Чорношкiрий Воланд громовим голосом промовив:
  - Привiт мої друзi. А це ви Маргарита Петрiвна.
  Дiвчина-блондинка вклонилася:
  - Слухаю вас Мессiр - готова вам вiддатись!
  Геракл-Сатана вiдповiв iз усмiшкою:
  - У мене мiльярди дiвчат i не лише цього свiту. Хоча ти красуня, i можливо я доставляю тобi - це казкова насолода. Але пам'ятай, зi мною жiнки та чоловiки вiдчувають таке сильне задоволення, що з iншими секс уже стає нецiкавим!
  Маргарита кивнула:
  - Я вам вiрю великий! Але як iз чоловiками...
  Воланд посмiхнувся. I в мить ока перетворився на чудову, високу дiвчину рудої мастi. Вона була майже оголеною, i лише груди та стегна ледь прикритi нитками коштовностей, що сяють дивними та яскравими самоцвiтами. Дiвча-Сатана дуже гарна, i риси її обличчя такi виразнi й царськi - видно, що це справдi правителька всесвiту.
  Дiвчина Маргарита дивилася на неї, пожираючи очима. Оце тiло: якi м'язи, i наскiльки глибокий у них рельєф. А шкiра дуже сильно блищить, нiби набита бронза. А посмiшка, такi великi у дiвчини Сатани перлиннi зубки. А волосся: мiдно-червоне, повiяв вiтер, i воно стало схоже на прапор, що вiнчає "Аврори", майорiючи.
  Бегемот з посмiшкою промовив:
  - Вона захоплюється вами!
  Дiвчина-Люцифер рудої мастi кивнула:
  - Я бачу, як горять її очi... Але ще не час! Тим часом попереджаю: пiсля сексу зi мною, ти вже не захочеш нi iнших жiнок, нi чоловiкiв!
  Маргарита кивнула i вiдповiла:
  - Люблю фiгури культуристiв. Як самцiв, i самок. Мене мускулатура заводить!
  Азазелло скинув iз себе костюм, i оголив рельєфнi м'язи, i дуже великi.
  - А як я тобi?
  Дiвчина-блондинка вiдповiла, облизнувши губки:
  - Чарiвнiсть! Супер!
  Рудий демон хихикнув i вiдповiв:
  - Ну що вам дасть клiєнт-старий,
  Кiльце до дня народження.
  А я вам дам блаженства мить,
  А я вам дам блаженства мить!
  I море насолоди!
  Дiвчина-Сатана крикнула:
  - Потiм Азазелло!
  Бегемот взяв i заспiвав, скеля бiльше схожi на тигра, нiж на кота зубки:
  - Тому, тому що ми пiлоти,
  Небо наш, небо наш рiдний дiм!
  Насамперед, насамперед лiтаки,
  Ну, а дiвчата! Ну, а дiвчата згодом!
  Дiвча-Воланд клацнула босими пальчиками нiжок i в руках Маргарити виник букет червоних бутонiв.
  Дiвчина-Сатана взяла i заспiвала:
  - Я, звичайно, не майстер, але чекаю Маргариту,
  Нехай вона посмiхнеться серед суєти.
  Але зустрiчаються лише однi маргаритки,
  А вони на жаль - лише квiти!
  Тiльки квiти!
  Маргарита понюхала i вiдповiла:
  - Це прекраснi квiти, о Свiтлоносний!
  Дiвчина-Люцифер кивнула i заспiвала:
  Красу я люблю,
  Трон квiтами оточую...
  Дiвок грiшних я люблю,
  У мережi пекла їх ловлю!
  Бегемот з посмiшкою скелячи зуби, заспiвав i всi iншi слуги Сатани - це пiдхопили:
  Наш король посланець небес,
  Наш король як примарний бiс.
  Наш король обранець долi,
  Наш король - це лише ти!
  Люцифере! Люцифере! Люцифере!
  Дiвчина-Сатана змiнила колiр волосся з рудого на чорний, стала вороною мастi, не втративши правда краси i вiдповiла:
  - Добро i зло вiдноснi поняття, це все розумiють!
  Бегемот уточнив:
  - Усi люди, яким пощастило потрапити до пекла!
  Маргарита здивувалася:
  - А що в пеклi добре?
  Бегемот кивнув:
  - Краще не буває. У всякому разi, порiвняно з нудним раєм. Там праведники постiйно марширують як пiонери, тiльки не пiд барабан, а звуки арфи та органу. А також спiвають пiснi славлячи Господа Бога. Їм навiть телевiзор подивитися не дозволяють! А у нас! Фiльми плюс вiсiмнадцять крутять цiлодобово без жодних обмежень!
  Азазелло з усмiшкою кивнув i додав:
  - I будь-якi види сексу: включаючи i садо, i мазо! Ти що волiєш Маргарита?!
  Дiвчина-блондинка чесно вiдповiла:
  - Люблю принижувати чоловiкiв! Та й жiнок теж!
  Демон рудої мастi смiливо посмiхнувся:
  - Садистка! Люблять таких!
  Дiвчина-Воланд знову змiнила свою зачiску, голови стали блакитними та кольору хвилi. Войовниця-Сатана проспiвала:
  - Я великий Люцифер,
  Проливаю свiтло.
  I священний меч вiйни,
  Розрубав секрет!
  I тут же змiнив тон, на бiльш суворий:
  - А що робитиме з Борькою?
  Азазелло проспiвала:
  - А довкола як на парад,
  Вся країна крокує до пекла.
  Широкою ходою!
  Бегемот вiдповiв, цiлком логiчно:
  - А нiчого! Ми в людськi справи, якщо втручаємося, то чисто за примхою! А так...
  Корольов помiтив:
  - Пiсля Борьки прийде офiцер КДБ! I буде ще дивнiше!
  Азазелло заревiв, скелячи зуби, i махаючи кулаками:
  - Спасибi Пане президент,
  За дурнi, порожнi очi.
  За те, що можна все -
  А жити не можна!
  Дiвчина-Люцифер помiтила:
  - Але ось ви живете, як у Бога пазухою!
  Бегемот кивнув:
  - Наш Бог - Це Ти!
  Дiвчина-Сатана раптово змiнилася. I перетворилася на хлопчика рокiв одинадцяти на вигляд. Пацан був бiлобрисий у шортах i босоногий. Вона виявилася поряд з Маргаритою i стала пiдскакувати i спiвати:
  - Хто сильнiший i крутiший за хлопця,
  Ти плутана дурна скажи...
  Набиваю я в лютi шишки,
  I ламаю всiх ворогiв вiд душi!
  
  Дорослим бути, я повiр не бажаю,
  Добре стати хлопцем назавжди.
  Щоб життя здалося нам раєм,
  Щоб виповнилася наша мрiя!
  I хлопчик злетiв у повiтря. Вiн нагадував Пiтера Пена. Симпатичний хлопчик-Люцифер.
  I вiн поманив пальцем Маргариту. I дiвчисько злетiло слiдом за ним. I вона завила вiд чудових вiдчуттiв польоту.
  Хлопчик-Сатана запитав:
  - Подобається?!
  Маргарита iз захопленням вiдповiла:
  - Дуже!
  Юний Диявол помiтив:
  - Я лiтаю щодня i навiть мiж зiрками. I це так чудово! Моя сила велика. Хочеш побачити Москву зверху!
  I хлопчик-Сатана взяв дiвчинку за руку, i рвонув угору. Вона мимоволi заплющила очi, коли пiдлетiла до склепiння. Але вони пройшли крiзь нього, наче були привидами.
  I ось вони вже над палацом, i видно його золотi банi.
  Хлопчик-Воланд заспiвав:
  Золотi куполи,
  Золотi куполи...
  На грудях наколоти,
  Тiльки синi вони, та й не грама золота!
  Маргарита помiтила, вражена виглядом Москви з висоти пташиного польоту.
  - Наскiльки це чудово! Нiколи такого не бачила!
  Хлопчик-Сатана кивнув:
  - Якби не грiхопадiння, ви б навiть будинком не будували. I у вас не було б нi шкiл, нi академiй.
  Маргарита паря разом з Люцифером над Москвою, що прийняла зовнiшнiсть дитини. I бачачи одночасно i Кремль, i Останкiнську телевежу, i всю пишнiсть столицi, заспiвала:
  -Якби не було шкiл,
  Якби не було шкiл.
  До чого людина б дiйшла,
  До чого людина докотилася,
  У дикуна б знову перетворився!
  Хлопчик-Воланд кивнув:
  - А за сто рокiв у вас буде ще краще! Ви до такої дiйдете.
  Пройдуть столiття i люди будуть крутiшi за ангелiв i демонiв!
  Маргарита забурмотiла:
  - Чесно чесно?
  Юний Князь Темряви вiдповiв, понизивши голос:
  - Якщо Всемогутнiй Господь вас не знищить!
  
  АУКЦIОН РАБИНИ КАЗКОВОГО СВIТУ
  АННОТАЦIЯ
  Красива дiвчина, що була в минулому життi, чоловiком виставлена на аукцiон рабiв, де продається з молотка. У торгу беруть участь рiзнi казковi iстоти зокрема цар гномiв Вiй i Кощiй Безсмертний. Сума торгiв стає колосальною.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Масаж закiнчився i настала черга Олександри бути виставленою на аукцiон. На її оголене тiло начепили купальник, чобiтки та покривала, пiдiбрали також волосся.
  Вона тупала пiдборами по мармуровiй пiдлозi. Разом з нею рухалися i двi дiвчинки людської раси. Тiльки вони були теж у чоботях та строгих чоловiчих костюмах з капелюшками та в масках.
  Адже зазвичай рабинi босоногi i напiвголi. А тут так одягнулися. Видно, щоб босi нiжки i красивi особи не вiдволiкали самцiв i самок вiд головної продажної мети.
  Олександра вiдчувала у собi хвилювання. Все-таки її вперше продають на аукцiонi, i вона буде роздягнута до голу. А стадiон великий, там тисячi представникiв рiзних рас. I, звичайно, дуже соромно опинитися перед ними дуже оголеною.
  Олександра затремтiла, дрiбним тремтiнням. I рушила до помосту. З нею на високих пiдборах у масках та костюмах слiдували рабинi. I їхня присутнiсть надавала духу гарної дiвчини, виставленої на продаж. I її оглядатимуть немов худобу.
  Але це вже пiсля того, як ти спробувала на смак чоловiчi досконалостi рiзного роду казкових iстот не так уже й страшно.
  Олександру вивели на центр i пiднесення - так, щоб її добре стало видно. Навели магiчнi прожектори. I про диво - виникла її величезна голограма, i тепер кожен покупець мiг її розглянути у найдрiбнiших деталях.
  Настала тиша... Глашатай оголосив:
  - На торг виставляється дiвчина-рабиня, блондинка зi спортивною фiгурою, без шкiдливих звичок. У минулому життi вона була капiтаном армiї СРСР iз планети Земля та iнкасатором!
  Почувся гул... Публiка застигла...
  Глашатай оголосив:
  - Дiвчину безневинну дiву здають на одну нiч, з правом робити все що завгодно, тiльки не калiчити назавжди i не вбивати. Правила таких торгiв вам вiдомi.
  Знову на пару секунд пауза, i глашатай, вдаривши молоточком оголосив:
  - Торг вiдкритий! Початкова цiна десять пiастрiв!
  У залi загуло. Пiастр це монета вагою в п'ять грамiв золота. Тож сума не така вже й маленька. А торг ще тiльки розпочався.
  Проте вже лунають крики:
  - Одинадцять!
  Хлопець вигукнув:
  - Дванадцять!
  Бородатий купець прошипiв:
  - Тринадцять!
  Ельфiйка брязнула:
  - П'ятнадцять!
  Гном пробурчав:
  - Шiстнадцять!
  Хобiт буркнула:
  - Сiмнадцять!
  I нарештi баба Яга ревла:
  - Двадцять!
  Настала пауза. Тепер потрiбно оголити частину виставленого на продаж дiвчинки. Невiльницi в рукавичках вiдкрили їй верхню частину обличчя, високе, гладке, засмагле чоло, i сапфiровi очi. А також частина елегантного, прямого носа.
  Волосся поки що залишалося приховане. Публiка загула. Дiвчина, яка була колись чоловiком чарiвна.
  Глашатай заспiвав:
  - Двадцять пiастрiв разiв...
  Юнак-ельф крикнув:
  - Двадцять два!
  Дiвчина-ельфiйка видала:
  - Двадцять чотири!
  Троль подав голос:
  - Двадцять шiсть!
  Баба Яга гаркнула:
  - Тридцять!
  Бородатий купець прошипiв:
  - Тридцять п'ять!
  Хобiт схожий на хлопця з голими п'ятами, видав:
  - Сорок!
  Несподiвано подав свiй голос уже знайомий по лiжку водяний:
  - П'ятдесят!
  Знову кругла цифра. Це вже багато. За одну нiч iз чарiвною бiлявкою. Але, звичайно, ще нiхто не бачив яке у неї волосся.
  Ось дiвчата в рукавичках знiмають iз її нижньої частини обличчя покривало. Вiдкривають рот з червоними губками, мужнiй пiдборiддя та кiнчик нiс.
  Видно, яке чарiвне i нiжне у Олександри обличчя. Вона просто супер дiвчина.
  Глашатай оголошує:
  -П'ятдесят разiв ...
  Дiвчина-ельфiйка крикнула:
  - Шiстдесят!
  Троль пошипiв:
  - Сiмдесят!
  Хобiт додав:
  - Вiсiмдесят!
  Купець з бородою про булькав:
  - Дев'яносто!
  Водяний видав:
  - Сто!
  Подав свiй голос i євнух, жирний i безбородий:
  - Сто двадцять!
  Баба Яга пошипiла:
  - Сто п'ятдесят!
  Ельф, усипаний дiамантами про дзюрчав:
  - Сто вiсiмдесят!
  Ще один євнух у зеленiй чалмi буркнув:
  - Двiстi!
  I знову пауза. Вже сума вiдчутна - цiлий кiлограм золота. А це чимало. Плюс її очевидно публiцi хочеться бачити й iншi частини тiла покупки. Цiкаво яка це незаймана.
  Дiвчата в рукавичках акуратно знiмають покривало, оголивши плечi та руки красунi. Видно плечi дiвчини сильної, i руки мускулистi, але не товстi.
  А шкiра засмагла i бархатиста.
  Глашата став спiвати:
  - Двiстi пiастрiв разiв.
  Водяний проревiв:
  - Двiстi п'ятдесят!
  Юнак-ельф пискнув:
  - Двiстi сiмдесят!
  Багатий троль проревiв:
  - Двiстi вiсiмдесят!
  Євнух у чалмi про булькав:
  - Триста!
  Баба Яга пiддала:
  - Триста п'ятдесят!
  Водяний знову подав голос:
  - Чотириста!
  У торг несподiвано вступив колобок, досить до речi великий з мiшком золота в тонких лапках:
  - Чотириста п'ятдесят!
  Жирний євнух пробашив:
  - П'ятсот!
  Сума помiтно зросла... Але, зрозумiло, це ще не межа. Зокрема, далеко не все вступив у торг. Та й поспiшати не було куди.
  Ось дiвчина рукавички зняли смужку тканини з живота дiвчинки, оголивши рельєфний, плиточками прес. I стала видна її тонка талiя. Залом пролунав гул захоплення.
  Глашатай знову оголосив:
  - П'ятсот пiастрiв разiв!
  Ельф, усипаний дiамантами, проревiв:
  - Шiсть сотень!
  Баба Яга гаркнула:
  - Сiмсот!
  Хобiт проспiвав:
  - Вiсiмсот!
  Самка ельфiв пискнула:
  - Дев'ятсот!
  Водяний пробурчав:
  - Тисяча!
  Євнух у чалмi просипiв:
  - Тисяча двiстi!
  Євнух з жирним обличчям буркнув:
  - Тисяча триста!
  Колобок прочiрикав:
  - Тисяча п'ятсот!
  Водяний брякнула:
  - Тисяча сiмсот!
  Подала голос баба Яга:
  - Тисяча вiсiмсот!
  I цар гномiв Вiй прогримiв:
  - Двi тисячi!
  I торг знову став на паузу. Було видно, що всi бажають продовження видовища.
  Ось двi дiвчини зняли з Олександри лiфчик. I оголили її пишнi, засмаглi, мов стиглi динi грудей, увiнчанi червоними полуничками соскiв. Стадiоном пролунав задоволений гул.
  Глашатай оголосив:
  - Двi тисячi пiастрiв разiв...
  Ельфiйка пискнула:
  - Двi тисячi двiстi!
  Троль iз золотим ланцюгом i рубiновим серцем буркнув:
  - Двi тисячi триста!
  Баба Яга пробурчала:
  - Двi тисячi п'ятсот!
  Водяний про дзюрчав:
  - Двi тисячi вiсiмсот!
  Євнух у чалмi видав:
  - Три тисячi!
  Євнух iз жирним пiдборiддям дав:
  - Три тисячi п'ятсот!
  Колобок про дзюрчав:
  - Чотири тисячi!
  I нарештi торг вступив король, оголосивши:
  - П'ять тисяч!
  Знову пауза. I в цьому випадку публiка насторожена. Хоче бачити все далi. I Олександри знiмають покривало, що прикриває її пишне волосся кольору сусального золота. Вони падають з її плечей, наче водоспад кольору юних кульбаб.
  Дiвчина поправила свою зачiску, i так стала гола до пояса i прекрасна.
  Глашатай оголосив:
  - П'ять тисяч разiв...
  Купець iз бородою рикнув:
  - Шiсть тисяч!
  Ельф, усипаний дiамантами, вякнув:
  - Сiм тисяч!
  Самка-троль провизжала:
  - Вiсiм тисяч!
  Баба Яга буркнула:
  - Десять тисяч!
  Водяний прошипiв:
  - Дванадцять!
  Євнух у чалмi прохрипiв:
  - Тринадцять!
  Жирних євнух буркнув:
  - Чотирнадцять!
  Колобок перевiряв:
  - П'ятнадцять!
  Хобiт у коронi сказав:
  - Сiмнадцять!
  I нарештi король громовим голосом видав:
  - Двадцять!
  Настала нова пауза. Тут, звичайно, сума двадцять тисяч пiастрiв колосальна. I для однiєї ночi з дiвчиськом забагато. Навiть якщо вона й колишнiй чоловiк. Але ж це дикий азарт аукцiону. I вiн змушує чоловiкiв та жiнок втрачати розум.
  Крiм того, всiх хочеться бачити незаймана оголеною до кiнця.
  Ось дiвчата в червоних рукавичках знову знiмають з Олександри покривало на стегнах. Тепер вона в одних лише трусиках та чобiтках. Така ось спокуслива та соковита.
  Тут у торг вступив король оркiв:
  - Двадцять п'ять тисяч!
  Король людей жорстко видав:
  - Тридцять тисяч!
  Колобок не поступався:
  - Тридцять п'ять тисяч!
  Євнух у чалмi пiддав:
  - Сорок тисяч!
  Євнух iз жирним обличчям видав:
  - Сорок п'ять!
  Баба Яга промовила:
  - П'ятдесят тисяч!
  Тут на неї зашипiв євнух:
  - А в тебе є такi днi?
  Кiстяна нога вiдповiла:
  - Чия б корова мукала, а ваша мовчала!
  Король оркiв зазначив:
  - У скарбницi у вашого султана пустувато!
  Євнух буркнув:
  - Досить на кралi!
  Юнак-ельф помiтив:
  - Не варто лаятись, краще подивимося торг до кiнця.
  Ось справдi у дiвчинки-блондинки рабинi в рукавичках стали знiмати чобiтки. А вони закривають нiжки по колiна. I Олександра виявилася босонiж, така красива i беззахисна в одних лише трусиках.
  Вона була в такому виглядi - чудова.
  Глашатай знову промовив:
  - П'ятдесят тисяч разiв.
  Цар оркiв проревiв:
  - Шiстдесят тисяч!
  Людський король гаркнув:
  - Сiмдесят тисяч!
  Баба Яга подала голос:
  - Вiсiмдесят тисяч!
  Євнух у чалмi вякнув:
  - Дев'яносто тисяч!
  Євнух iз жирним обличчям, визволив:
  - Сто тисяч!
  Колобок прочiрикав:
  - Сто двадцять тисяч!
  На нього зашипiли - якщо така сума.
  Колобок проспiвав:
  - Все неможливе, можливо, знаю точно!
  Подав голос i цар гномiв Вiй:
  - Сто п'ятдесят тисяч!
  Цар оркiв прошипiв:
  - Сто шiстьдесят тисяч!
  Колобок вякнув:
  - Сто сiмдесят тисяч!
  Вiй ревiв:
  - Сто вiсiмдесят!
  Цар оркiв додав:
  - Сто дев'яносто!
  Баба Яга прошипiла:
  - Двiстi тисяч!
  I знову виникла пауза. Цiна вже є значною. Цiла тонна золота. I це за одну тiльки нiч iз незаймана. Нехай навiть колишнiм чоловiком. Очевидно, таке вже перебiр. Але в азартi чоловiки втрачають капiтально голови. А цiла тонна золота - це круто. Можна, цiле мiсто заснувати.
  Але час викладати останнiй козир. Двi дiвчини у рукавичках зняли з Олександри останню деталь одягу - трусики. I тепер вона блондинка виявилася повнiстю оголеною.
  Абсолютно гола дiвчина - жодної нитки. I блискуча красою.
  Чоловiки буквально божеволiли.
  Глашатай став декламувати:
  - Двiстi тисяч пiастрiв разiв...
  Лисий дiд з великою скринькою прохрипiв:
  - Двiстi п'ятдесят!
  Людський король видав:
  - Триста!
  Баба Яга брякнула:
  - Чотириста!
  Жирний євнух пiддав:
  - П'ятсот!
  Євнух у чалмi видав:
  - Шiсть сотень!
  Король оркiв уперто заявив:
  - Сiмсот!
  Настала пауза ... сума то колосальна. Три з половиною тонни золота. Хто стiльки видасть.
  I тут несподiвано прогримiло. У торг вступив сам Кощiй Безсмертний:
  - Мiльйоне!
  Залом пролунав гул. Стiльки за одну нiч iз незаймана нiколи не давали, хоча iсторiю торгiв жодне тисячолiття.
  Кощiй був блiдий, блондин з вушками ельфiв, i сам одягнений у бiле, посипане дiамантами.
  Тобто представник темних сил, то бiлий, як снiг, включаючи чоботи з алмазними шпорами.
  Глашатай обернувся i почав вимовляти:
  - Один мiльйон пiастрiв разiв... Один мiльйон пiастрiв два...
  Почувся громовий голос царя гномiв Вiя:
  - Мiльйон сто тисяч!
  Кощiй посмiхнувся i спитав:
  - А тобi старий пень навiщо незаймана?
  Вiй справдi схожий на пеньок, величезних розмiрiв вiдповiв:
  - У мене це має сенс, а як у тебе?
  Кощiй гаркнув:
  - Мiльйон двiстi тисяч!
  Цар гномiв вiдповiв:
  - Мiльйон триста!
  Кощiй прошипiв:
  - Мiльйон чотириста!
  Вiй видав:
  - Мiльйон п'ятсот!
  Безсмертний не поступався:
  - Мiльйон шiстсот!
  Цар гномiв буркнув:
  - Мiльйон сiмсот!
  Кощiй проревiв:
  - Мiльйон вiсiмсот!
  Вiй видав:
  - Мiльйон дев'ятсот!
  Безсмертний заявив:
  - Два мiльйони пiастрiв!
  Настала пауза. Сума божевiльна - десять тонн золота. Справдi, давати стiльки за одну нiч з дiвчиськом, хай навiть вона така чарiвна блондинка, i була ще в минулому життi iнкасатором-чоловiком? Знiмати з босонога та оголеної красунi бiльше нiчого.
  Ельвiра якої має дiстатись бiльшiсть суму вiд продажу живого товару дуже задоволена. Справдi, стiльки отримати з однiєї рабинi. Це просто диво та казка.
  Цар гномiв сказав:
  - Менi дiвчисько потрiбне для важливої справи, а тобi навiщо збоченець!
  Кощiй жорстко заявив:
  - Не твоя справа!
  Глашатай помiтив:
  - Якщо це остаточна цiна, то...
  Вiй прогуркотiв:
  - Два мiльйони сто тисяч!
  Кощiй уперто заперечив:
  - Два мiльйони двiстi тисяч!
  Цар гномiв гаркнув:
  - Два мiльйони триста тисяч!
  Безсмертний пiддав:
  - Два мiльйони чотириста тисяч!
  Вiй буркнув:
  - Два мiльйони п'ятсот!
  Вiдповiдь:
  - Два мiльйони шiстсот!
  Цар гномiв гаркнув:
  - Два мiльйони сiмсот!
  Кощiй видав:
  - Два мiльйони вiсiмсот!
  Вiй прошипiв:
  - Два мiльйони дев'ятсот!
  Безсмертний ельф продзижчав:
  - Три мiльйони!
  Знову настала пауза. Це вже п'ятнадцять тонн золота. Така сума, що багатьом не снилася.
  Цар гномiв зазначив:
  - Ти Кощiй кидаєш стан на вiтер заради капризу!
  Безсмертний рикнув:
  - А ви на що?
  Вiй впевнено вiдповiв:
  - Нам потрiбна вона для справи!
  Кощiй, цiкавлячись, запитав:
  - Для якого розумiєш справи?
  Цар гномiв пробурчав:
  - То вже тобi й скажи!
  Безсмертний рикнув:
  - Ну й не кажи! Я ж пропоную три мiльйони пiастрiв!
  Глашатай оголосив урочистим тоном:
  - Три мiльйони пiастрiв разiв! Три мiльйони пiастрiв два! Три мiльйони пiастрiв.
  Цар гномiв прогримiв:
  - Десять мiльйонiв пiастрiв! Зрозумiв Кощiй?
  Безсмертний ельф свиснув:
  - Ого! Схоже, у тебе дах поїхав!
  Цар гномiв Вiй вiдповiдно кивнув:
  - Можливо це безумство вiддати цiлу гору золота, за одну нiч iз незаймана. Та й не заради сексу нам це потрiбне. Але це наша жорстка цiна!
  Кощiй знизав плечима i вiдповiв:
  - Ну добре! Я виходжу iз торгу. За десять мiльйонiв пiастрiв можна збудувати цiлу столицю iмперiї. Заради порожнього капризу та тортур, стiльки давати золота не варто!
  Вiй згiдно кивнув:
  - Це правильне рiшення!
  Глашатай помiтив:
  - За звичаєм суму потрiбно внести не пiзнiше трьох годин iз закiнчення торгу. Iнакше ошуканець, сам продається в рабство!
  Цар гномiв вiдповiдно кивнув:
  - Не турбуйся! Суму внесемо одразу! Ти ж знаєш, як багатi гноми!
  Глашатай пiдняв молоток i почав вимовляти:
  - Десять мiльйонiв пiастрiв разiв. Десять мiльйонiв пiастрiв два. Десять мiльйонiв пiастрiв.
  Кощiй Безсмертний вигукнув:
  - Двадцять мiльйонiв пiастрiв!
  Стадiоном пролунав гул. Двадцять мiльйонiв пiастрiв - це сто тонн золота. Нечувана сума. Такi грошi лише за одну нiч з невiльницею. Ось це розмах.
  Цар гномiв помiтив:
  - Ти блефуєш Кощiй!
  Безсмертний ельф помiтив:
  - Це справа принципу! Тим бiльше набридло золотi круглячки перебирати. Хочеться чогось бiльш зримого та теплого!
  Вiй з усмiшкою вiдповiв:
  - Я бачу тебе наскрiзь Кошiв. Ти просто хочеш нам гномам досадити, i змусити бiльше грошей викласти за оголене дiвчисько. Твiй блеф зрозумiлий. Але чи не боїшся ти, що вийду з торгу i змушую тебе за примху викласти гору золота?
  Кощiй знизав плечима i помiтив:
  - Iнодi й мудрi Боги роблять шаленi вчинки. Так i я. Заради того, щоб оволодiти цим милим, мускулистим i водночас нiжним тiлом готовий викласти цiлий стан.
  Цар гномiв похитав головою i вiдповiв:
  - Я розкусив твою гру Кощiй. I пропоную остаточну цiну: двадцять мiльйонiв та один золотий пiастр за Олександру!
  Глашатай помiтив:
  - Якщо пiсля продажу всю суму повнiстю не буде внесено, обманщик-покупець, згiдно з звичаєм, буде проданий у рабство!
  Кощiй махнув рукою:
  - Гаразд! Гарного потроху! Тiльки ось уявити я не можу, навiщо ця юна чарiвниця старого пня!
  Вiй жорстко заперечив:
  - Не твоя справа! Моя остаточна цiна - ще раз повторюю: двадцять мiльйонiв та один пiастр!
  Глашатай усмiхнувся i почав вимовляти:
  - Двадцять мiльйонiв та однi пiастр разiв! Двадцять мiльйонiв та однi пiастр два! Двадцять мiльйонiв i один пiастр три ... - не встиг молоточок вдарити, як пiшов дзвiнкий голосок:
  - Двадцять мiльйонiв i два пiастри!
  Усi озирнулися. Мiж крiслами пiдстрибував колобок, i тряс мiшечком iз золотими монетами. Стадiоном пролунав гул. Колобок розумiє та ще особистiсть i бешкетник.
  Глашатай помiтив:
  - Вам пан Колобок вiдомо правило, що якщо ви не внесете протягом трьох годин повнiстю всю суму, ви будете надовго проданi в рабство?
  Колобок, посмiхаючись, вiдповiв:
  - А вже був рабом! Другий раз у неволю не страшно!
  Глашатай сердито вiдзначив:
  - Але це вже буде без права викупу, довiчно, i з тiєї каменоломнi ще нiхто не втiкав!
  Колобок, пiдстрибуючи, заявив:
  - Я буду першим! Щось завжди доводиться робити вперше!
  Глашатай глянув на нього i промовив:
  - Ну добре? Може ще хтось хоче додати до цiєї суми?
  Стадiон мовчав. Одна з ельф покрутила пальцем бiля скронi.
  Глашатай наспiв стали вимовляти:
  - Двадцять мiльйонiв i два пiастри разiв, двадцять мiльйонiв i два пiастри два, двадцять мiльйонiв i два пiастри три...
  Вiй ревiв:
  - Двадцять мiльйонiв i три пiастри!
  Глашатай став на розспiвування:
  - Двадцять мiльйонiв i три пiастри разiв! Двадцять мiльйонiв i три пiастри два! Двадцять мiльйонiв i три пiастри три.
  Не встиг молоточок ударити, як колобок знову пропищав:
  - Двадцять мiльйонiв та чотири пiастри!
  Стадiоном пролунав свiт... I водночас гул.
  Зазвучали слова:
  - Ганьба! Ганьба! Ганьба!
  - Колобка на мило!
  Глашатай усмiхнувся i почав знову спiвати:
  - Двадцять мiльйонiв i чотири пiастри разiв! Двадцять мiльйонiв i чотири пiастри два! Двадцять мiльйонiв i чотири пiастри три.
  Цар гномiв вигукнув:
  - Двадцять мiльйонiв та п'ять пiастрiв!
  Глашатай помiтив:
  - Можна було й бiльше додати, нiж один пiастр!
  Вiй логiчно наголосив:
  - У всьому треба знати мiру!
  Глашатай помiтив:
  - Якщо Колобок ще раз запропонує на цент бiльше, то я вiддам, не торгуючись бiльше незаймана йому!
  Круглий шматок тесту вiдповiв:
  - Так краще вiддай одразу!
  Глашатай помiтив:
  - Вважатимемо, що Колобок пожартував!
  Вiй агресивно вiдповiв:
  - А я не жартую!
  Глашатай стали вимовляти наспiв:
  - Двадцять мiльйонiв та п'ять пiастрiв разiв! Двадцять мiльйонiв та п'ять пiастрiв два! Двадцять мiльйонiв та п'ять пiастрiв - три! Молоточок вдарився втретє.
  I весь стадiон iз полегшенням зiтхнув.
  Глашатай оголосив:
  - Продано царевi гномiв Вiю за двадцять мiльйонiв i п'ять золотих пiастрiв!
  I обернувшись додав:
  - Вам її загорнути, чи нехай так гола i пiде?
  Вiй урочисто оголосив:
  - Хай iде зi мною, але дайте їй бодай тунiку. I ланцюг менi не потрiбний.
  З'явилися дiвчата-рабинi, вони миготiли босими, круглими, рожевими п'ятами, i самi були тiльки в коротеньких тунiках. Таку ж таки вони вручили i Олександрi.
  Дiвчина-блондинка та колишнiй iнкасатор начепила на себе бiлу, з помаранчевим орнаментом тунiку. Вона ледве прикрила її до стегон i лишила оголенi плечi.
  Величезний Вiй у супроводi чотирьох гномiв кивнув:
  - Iди зi мною! Не бiйся ми тебе не з'їмо!
  Топаючи босими, засмаглими нiжками Олександра рушила за царем гномiв. Це була картина - красуня та чудовисько.
  Глашатай запитав:
  - А грошi?
  Вiй вiдповiв:
  - Караван iз золотом на вас чекає! Буде вiдраховано двадцять мiльйонiв та п'ять пiастрiв! Ми гноми це зробимо швидко! Ось уже верблюди видно.
  Справдi, ворота вiдчинилися, i цiла колона великих, розмiрами зi слона верблюдiв, з величезними кошиками золота, стала входити на стадiон.
  Кощiй Безсметний знизав плечима i демонстративно позiхнувши, вiдповiв:
  - Цiлий караван золота за одну нiч iз незаймана? Ви божевiльнi!
  Вiй ведучи пiд руку Олександру, логiчно заперечив:
  - Генiальне завжди здається шаленим, а банальне розумним!
  
  ДАРТ ВЕЙДЕР ПРОТИ САТАНИ
  Схожий на величезну праску флагманський лiнкор Дарта Вейдера наближався до планети Земля. За ним рухалися iншi кораблi, що несли загибель галактицi i приголомшливi основи свiтобудови вiд одного антисвiту, до iншого. Кутастi, космiчнiй iмперiї ситхiв. А поруч iз ними, обтiчнi, схожi на хижих пiрань - тоталiтарного понад утворення Стелзанату.
  Двометровий громила в масцi, з широкими плечима i великими рогами на шоломi люто бурчав:
  - Тобi не пiти Люк Скайокер! Або ти чи я, але нам обом немає мiсця в галактицi!
  Не поступаючись Дарту Вейдеру в зростаннi, i ширинi плечей, фiгуриста i атлетична Лiра Велимара активно трясла своїм пишним бюстом. Боєкостюм на дiвцi-генералi був абсолютно прозорий i не приховував жодної рисочки, її мускулистого, дiвочого тiла. Бронзова шкiра войовницi вiдзначалася бездоганною гладкiстю, а соски блищали при свiтлi прожекторiв наче рубiни.
  Дарт Вейдер жадiбним поглядом глянув на красуню. Двозiрковий генерал Стелзана (космiчної iмперiї настiльки кровожерливою i схильною до завоювань, що на її тлi держава чорних ситхiв - безневинне немовля!), виглядала зухвало сексуально.
  Але що може вiн нещасний iнвалiд? Використати кiбернетичний протез?
  Лiра, перехопивши його думки, переможним тоном повiдомила:
  - Та не впадай у вiдчай ти друже... На Землi є кiльце Соломона, яке має таке могутнє чарiвництво, що на його фонi, сила Люка Скайокера всього лише струмок цигаркового диму!
  Дарт Вейдер бурхливо випускаючи з-пiд маски повiтря, просипiв:
  - А я зможу отримати собi справжнє живе тiло?
  Лiра, у якої кульки м'яза, хвацько перекочувалися пiд бронзовою шкiрою, зi смiхом вимовила:
  - Джинни та iфрити можуть усi! Це влада над всесвiтом!
  Дарт Вейдер фальшиво заспiвав:
  - Та нещасному всесвiту зависла,
  Злих джинiв численна пiтьма!
  Соломон перстень свiй ненависний
  Запустив i сiк голова!
  
  Але знай Вейдер звичайно не пiшака,
  I не завжди ходити пiд ярмом...
  Перетворить злих ворогiв на головешки,
  Володарем стане свiтiв!
  Лiра у вiдповiдь затанцювала i вказала своїм витонченим з довгим i гострим пальцем на блакитну кульку:
  - Ось i земля!
  Красуня-атлет повнозвучно заспiвала:
  - Земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi, Земля в iлюмiнаторi видно... Ми бластери нацiлили, дистанцiю вимiрювали, i спалимо людину будинок вщент!
  Проте прибульцi дуже рано зрадiли. Звiстка про те, що десятки великих бойових кораблiв з'явилися, виринувши з мороку космосу на земнiй орбiтi - викликало найсильнiшу панiку серед усiх страх та урядiв блакитної планети. Зiркольоти прибульцiв з тисячами бойових знарядь, безлiччю випромiнювачiв справляли неабияке враження на людей.
  П'ятдесят кораблiв - двадцять п'ять iмперських та двадцять п'ять Стелзанату.
  Пекельна сила над Землею... I чомусь люди не надто повiрили, що прибульцi прийшли зi свiтом.
  Лiра Велiмара, запропонувала Дарту Вейдеру:
  - Давай я зачитаю звернення до землян!
  Чорний лорд обурився на такий пасаж:
  - А чому ти? В нас порiвну кораблiв!
  Красива дiвчина затрясла своєю потужною, бичачою шиєю i хихикнула:
  - Та побачивши твою пику вони перелякаються...
  Дарт Вейдер оглушливо проревiв, при цьому його голос задихався, як тигри в петлi.
  - А ми й маємо взяти землян на переляк! Нехай одразу ж пiднiмуть вгору лапи!
  Лiра Велимара, яка вже мала досвiд знищення та завоювання планети земля хiхiкаючи, помiтила:
  -Пора, пора, по радiо - Боярський виступав... Своїм просоченим голосом - весь свiт налякав!
  Чорний лорд кинувся до голограми, намагаючись захопити сканер управлiння. Лiра, схопила Дарта пальчиками своїх пустотливих нiжок, за маску i вiдкинула, громила. Бойовий костюм Вейдера голосно крякнув i вибив iскри.
  А бронзова гарпiя Лiра розреготалася:
  - Ти хiба мужлан не знаєш, що даму слiд пропускати першою!
  Гiперiоннi знаряддя iмперiї Стелзаната обрушили свiй спалюючий вогонь на супутники, що крутяться по земнiй орбiтi, та iншi продукти життєдiяльностi людини.
  I ось з'явилася сама Лiра Велiмара. Виникла вiдразу на всiх екранах, навiть вимкнених телевiзорiв та комп'ютерних монiторах. Вона стала гола i прекрасна, з чотирма кiбернетичними шпильками у волоссi, що вивергає чарiвнiсть i магiю анiгiляцiї. Справжнє божество у всесвiтi грубої сили!
  Стала промениста мегера солов'їним щебетом верещати:
  - Земляни! Ми не збираємось завойовувати ваш жалюгiдний свiт. Ви надто далекi вiд нас, щоб обмiряти iмперiю розташуванням великого гарнiзону. - Сапфiровi, топазнi та смарагдовi очi дiвчинки люто блиснули, або навiть спалахнули, як променi гiперлазера. А голос став набагато холоднiшим. - Ми вас тривiально розпорошимо на кварки, а вашi душi за допомогою гiпермагогравiтатора вiдправимо в пекло, на вiчнi пекельнi муки!
  Звучало подiбне страшно, проте те, що таку бiлiберду передавала гола, i дуже апетитна жiнка, викликало не так жах, як смiх!
  У цей момент з'явилася загрозлива пика в чорнiй масцi i як прореве через гiпертитановi зябра:
  - Коротше кажучи, вiддайте нам обручку Соломона, поки ми вас зовсiм не знищили!
  Лiра струснула засмаглi груди, прошипiвши:
  - Анiгiлувавши дуже болiсно!
  Дарт Вейдер додав, загрожуючи кулаком у якому мiцно затиснутий меч, що вiдливає червоним свiтлом:
  - I каструємо без анестезiї!
  Хто на планетi Земля смiявся, хто плакав, а в когось почалися нервовi колiки. I тiльки одна людина на блакитнiй пiдмiсячнiй вiдчувала в собi непiдробну радiсть. Президент Туреччини Ердоган неквапливо пiдiйшов до дзеркала. I показав сам собi дулю. Помилувався на блискучий камiнчик, стiльки гармонiйно прикрасившись вказiвний палець правої руки.
  Спадкоємець Османський султанов проревiв:
  - Кiльце Соломона хочете? А вiгвам нiмецька на додачу не дати?
  Дарт Вейдер бачачи через голографiчнi зображення надто веселу реакцiю землян, просипiв:
  - Потрiбно оголосити людям ультиматум!
  Лiра Велимара вилупили собi зiрки, що сяють усiма кольорами веселки:
  - А це що за таке?
  Дарт Вейдер з трiумфуючим тоном у бездонних колодязях очей пояснив:
  - Це мiжнародне слово. Анiгiляцiя гарантована!
  Лiра хихикнула i помiтила пускаючи iскри зi своїх довгих, з одноатомним заточенням нiгтiв:
  - Ех хлопчики! Анiгiлювати можна лише тiло... А Магогравiтацiя - це ще крутiше буде!
  Дарт Вейдер з новою приголомшливою силою врубав усi гравомаговипромiнювачi. I став оглушливо надсаджуватись бiлугою.
  А який голос став у чорного лорда, навiть обладунки розжарилися до бiлого:
  - Ультiматум! Ультиматум! Я зiтру вас в анiгiлятор!
  Лiра Велимара розгойдувала своє пишне погруддя i крутила розкiшними стегнами. При цьому верещала, згадавши земний фольклор:
  - Росiйська мафiя, смерть ти породила! Горiлка з воднем - член чоловiкiв занапастила! А у нас космiчна сабантуя сила!
  I воїни великого Стелзаната як заспiвають:
  - Ми не жалюгiднi комашки - супернiндзя-черепашки... Гармати - вушка Чебурашки - спалимо всiх як промокашку!
  Ультиматум космiчнi прибульцi висунули, але жодного ефекту. I тодi Лiра Велимара запропонувала:
  - А давайте по крутому... Побалакаємо на бейсику?
  Дарт Вейдер при всiй своїй тупiзнi - що вiзьмеш з мозку, без гiперплазмового пiдживлення, пробурчав:
  - Це коли агресивнi переговори ведуть за допомогою свiтлового меча?
  Лiра пiдморгнула, вiдштовхнула босою нiжкою картату з кiнською головою собаку. Сумiш шахiвницi, коня, i крокодила запищала, i ображено закрутилася дзиґою. Дiвка-генерал сунула свою нiжку таким чином, що розпечена ультраплазма лоскотала босу п'яточку, i ревла, мотаючи семибарвною головою:
  - Нi красень! Замiсть свiтлового меча, ми жбурнемо термокваркову бомбу!
  Дарт Вейдер висунув свiй довгий, як у змiї, отриманий методом клонування язичок, i провiв по солоних краях свiй маски. I щиро вищить, як поламаний двигун внутрiшнього згоряння:
  - Люблю я термокварковi бомби, а термопреонновi ще бiльше!
  Лiра примхливо скривилася, знову рушила свiй нiжкою, цього разу по кiшцi, покритiй кропив'яним листям:
  - Та ти не вмiєш з преонном готувати!
  Чорний лорд логiчно вiдповiв:
  - Не вмiєш - навчимо, не хочеш - змусимо!
  Лiра струснула свiй збитої про щелепи солдатiв лапою:
  - Гiперплазмовишкодження! Один термокварковий снаряд!
  З широкого стовбура гравiопухи мляво спалахнуло синьою хвилею. Невелика, розмiрами з кавун звичайної величини ракета рвонула до планети Земля.
  Лiра Велимара заскакала наче бабка, i кiлька оголених войовниць Стелзаната разом iз нею.
  Дарт Вейдер наїжачив свою маску в тупiй усмiшцi:
  - I що зараз буде?
  А ось анiгiляцiйний пострiл навiть не видно для радарiв - помiтна швидше зiрки польоту фотона швидкiсть!
  Про напад Володимир Путiн так i не встиг дiзнатися. Iнодi невiдомий останнiй акт милосердя Всевишнього.
  Гiперплазмова геєна поглинула Верховного головнокомандувача найсильнiшої армiї планети Земля. Мiльйони людей випарувалися, звернувшись до плазми та гiперплазми, перш нiж змогли усвiдомити катастрофу.
  Розцвiли пелюстки з сотнями тисяч мов смертоносної анiгiляцiї, кожен зi своїм неповторним вiдтiнком, та динамiчним малюнком руйнування.
  Гiгантський коричневий грибок пiднявся на висоту понад 500 кiлометрiв, а вибухова хвиля, облетiвши кiлька разiв земну кулю, вибила все скло навiть на територiї США. Заграва охопила всю iоносферу, у всiй безлiчi фарб i суцвiть. Вiд струсу пiднялися велетенськi хвилi цунамi. Понад двiстi метровий водяний вал накрив усi континенти, топячи десятки тисяч суден. Лiнiї електропередач були виведенi з ладу, мiста занурилися в темряву, яка лише де-не-де переривається вогненними плямами пожеж.
  Вiдтепер на планетi Земля настала нова ера. Година Дракона запанувала.
  У вiдповiдь на бiсiвськi потоки гiперенергiї, кiльце Соломона набуло сильного розряду.
  Ердоган вiдчув, як його входить сила багатьох сотень тисяч джинiв. Президент Туреччини миттєво почервонiв i почав розбухати. Звичайна людина з маленькими таракановими вусиками (надають йому подiбнiсть з Адольфом Гiтлером!), росте нiби скочує з Евересту лавина.
  Цивiльний костюм османського диктатора лопнув, i мускулатура почала рости, немов на дрiжджах. I ось розширюючi плечi Едрогана вперлися у склепiння стародавнього султанського палацу.
  Деякий час мiхур, що роздмухується, йшов ушир, поки, нарештi, мармуровi стiни не впали. Численних турецьких охоронцiв розкидало у рiзнi боки. А напiвголi невiльницi, з гарему османського диктатора, злякано тремтячи оголеними нiжками, розбiгалися або розповзалися, якщо їм не пощастило бути придушеними.
  А Едроган все збiльшувався, наче супермен у розмiрах. Будинки столицi Туреччини Анкари плющилися пiд його чоботями. Ось османський диктатор вже вищий за Еверест. I з зорельотiв Стелзаната та iмперiї Чорних ситхiв, його силует, що пiдноситься, дуже навiть добре видно.
  Лiра Велимара хтиво проворкувала:
  -Який величезний хлопець ... У нього i гiднiсть - це велике!
  Дарт Вейдер постукуючи себе по масцi - так зображення на нiй щось замутiло, сиплячи, прохрипiв:
  - Це колос на глиняних ногах!
  Лiра випустила з очей парочку блискавок i проворкувала:
  - I видно ангельським повинен бути голосок! - Послiдувало пiдморгування, характерне для вкрай дорогої повiї. - Заспiвай квiтка не соромся!
  А турецький диктатор Едроган продовжував стрiмко, наче надувний мiхур розбухати. I що найнебезпечнiше, в його руках з'явився довжелезний меч, що теж швидко зростав.
  Ось уже зростання Едрогана в тисячу морських миль, i це ще не межа. I яким мускулистим став турецький диктатор - величезнi м'язи буквально бугряться, i трясуться - будь-який, навiть найрозгойданiший культурист їм позаздрить.
  А його меч сяє як зiрки, якi сплелися в суцвiття непереможного кладенца.
  А зуби президента Туреччини подовжуються, перетворюючись на дуже гострi, звивистi iкла ракетного вампiра. I починає свiжоспечений батир розмахувати своїм велетенським мечем.
  Лiра Велимара оглушливо кричить:
  - Термокварковим зарядом по фюреру ... Тьху, по турецькому султану - вогонь!
  Дарт Вейдер постукав рукавичкою по великому, позолоченому джойстику управлiння, iронiчно гаркнув:
  - А чому не гiперплазма! Вогонь - це вже застарiлий земний вираз!
  Лiра Велимара як застукає своїми витонченими, дiвочими нiжками, голими, рожевими пiдошвами по металевiй пiдлозi:
  - Дай термовиверження! Антипульсарнi клопи!
  I термокварковi ракети, залишаючи за собою вогненний, i широкий, як хвiст нареченої, шлейф кинулися до розбухлого вiд безлiчi духiв i джинiв Едрогана, що ввiйшли в нього.
  Османський диктатор, чиї розмiри вже були порiвнянi з Мiсяцем, змахнув своїм космiчним мечем. I зорелiт iмперiї ситхiв - ракетний крейсер "Бабуїн" розколовся пiд страшним ударом. Бризнули гiперплазмовi уламки... I посипалося щось неймовiрне i фасмогоричне.
  I при цьому цiлком тривiальне - бо солдати-клони гинули цiлком прозаїчно. Виявляючи емоцiй трохи бiльше, нiж бiороботи. А ось їхнiй командир Санта, не будучи клоном, явно нервував. I згадував, скiльки таємно збув рабiв хатхам. Ну, тепер його точно чекало пекло антивсесвiту i муки темного боку сили!
  Термокварковi ракети таранi Ердогана. Кожна з них несла в собi енергiю ста мiльярдiв атомних бомб, скинутих на Хiросiму. I могутнiй, мускулистий торс османського диктатора покрили виразки i спалахи ультраядерних бомб, що вибухають.
  Лiра Велимара провела босою ногою своїм витонченим носиком i пропищала:
  - Звичайно ж нi! Я хочу вина - пачку "Кемел" сигарет!
  Дарт Вейдер поклав свою кiгтисту лапу, на голу мускулисту спину дiвчинки i, провiвши по нiй, прогугняв:
  - Тверезiсть норма життя!
  Лiра вдарила потенцiйного супротивника чорного лорда колiном у щелепу i продзижчала:
  - Порядок, перш за все!
  Незважаючи на те в Ердогана встромилося зарядiв цiлком достатньо, щоб знищити Мiсяць, з Меркурiєм на додачу, османський султан, ще бiльше вирiс у розмiрах. Вiн тепер справдi нагадував величезного казкового iфриту. I його меч активно шукав собi жертви серед кораблiв Стелзаната та iмперiї сiтхiв.
  Дарт Вейдер дивлячись на те, як термокварковi ракети не завдали жодної шкоди цьому мастодонту з казки, а суперлазер мабуть навiть пiдживлюють силу Ердогана, запропонував Лiрi:
  - Може, об'їмо нашi зусилля?
  Гола красуня з iмперiї Стелзанов не зовсiм зрозумiла чорного лорда:
  - Як? Адже ми й так єдинi!
  Щойно прикрита бiкiнi генерал Астара ця м'ясиста дiвка-воїнт запропонувала свiй варiант:
  - Давайте жбурнемо в нього термопреонновий заряд!
  Дарт Вейдер у якому прокинулась цiкавiсть дослiдника та вченого темної сторони сили, сиплячи через маску запитав:
  - Це зброя, заснована на процесi злиття преонiв?
  Астара, вигинаючи свiй що складається з одних м'язiв i сухожилля торс, низько вклонилася чорному лорду:
  - О так мiй повелитель! Подiбна реакцiя дозволяє використовувати в ракетi енергiю, що дорiвнює 1000 пентатонам. Або десяти, немає ста трильйонiв атомних бомб, скинутих на Хiросiму!
  Живий розум чорного лорда зробив моментальний пiдрахунок i Дарт Вейдер свиснув вiд подиву:
  - Ого! Вiд такого вибуху навiть планета Юпiтер розкришиться на кварки!
  Лiра Велимара чомусь не надто роздiляла такий оптимiзм:
  - Планета Земля згорить вiд такого удару. Все життя в межах сонячної системи буде знищено!
  Дарт Вейдер дивився на космiчний бiй. Ердоган намагався розрубати бойовий гiперiонний броненосець Стелзаната, який скидався на м'ясоїдну пiранню. Той, користуючись своєю феноменальною маневренiстю, вiдчайдушно намагався уникнути поразки.
  Однак гiперiонi знаряддя, i батареї супертаборiв виявилися абсолютно марними проти ультрамагоплазмового тiла Ердогана. У ньому накопичилася енергiя мiльярдiв джин, а швидкiсть перевищувала свiтлову.
  От i прудкий броненосець був, розрiзало нiби ковбаска ножем. I при цьому вилетiли величезнi сотнi верст iскорки.
  Османський диктатор оглушливо прорепетував:
  - Банзай! Буде вам труновий дизайн!
  Дарт Вейдер, прикинувши вiдстань, з непiдробною тривогою помiтив:
  - Якщо рвоне термопреонновий заряд, то й нас самих рознесе, як смолоскипом метеликiв!
  Лiра Велимара сором'язливо пiдморгнула чорному лорду i впевнено промовила:
  - Не бiйся, мiй темний термiнатор! У термпопреонна кумулятивне наведення!
  Лорд Вейдер безнадiйно махнув рукою:
  - Гаразд, впали! А поки що зберу всi темнi сторони сили!
  Ердоган, до якого увiйшли всi сiмдесят два племенi казкових духiв, здiйнявся над Землею.
  Султан Туреччини вдвiчi перевершив у своїй довжинi дiаметр Мiсяця i просто iскрився бiсiвською та феноменальною силою. Такий бiй тепер бурхливо кипить у космосi. Меч Ердогана злiтає швидше за блискавку i вражає зорельоти, що вiдчайдушно вiдстрiлюються.
  Навiть напiванiгiляцiйнi частинки марнi проти такої просто iзуверської сили джинiв. Грос-есмiнець космiчної iмперiї, що потрапив у вiстря клинка, спалахнув жовто-блакитним полум'ям i навiть не залишив по собi уламкiв.
  Але Лiра Велимара з рукава витягла своє "козирне туз" - термопреоннову ракету. Термопреонн здатний при повному вивiльненнi викидати енергiю в 7 квадрильйонiв разiв бiльшу, нiж термоядерна реакцiя.
  Куммулятивний термопреонновий заряд трохи слабший, зате фокусує руйнування незрiвнянно точнiше. I ось їх утроби флагманського лiнкори викидається принцесп-плазмова пляма.
  Саме так нестандартно виглядає керована i заснована на синтезi термопреонна ракета, що по-розумному наводиться. Вiн не має стабiльної матерiї, тому її майже неможливо збити. Але при цьому заряд сам собi вибирає мету.
  Принцесп-плазмова ляпка лякає Ердогана. Вiн плутається ухилитися, але ультрапросунута субстанцiя виявилася спритнiшою. I немов павук, гiперядерна бомба присмоктала до могутнього торса свiжоспеченого царя та iмператора джинiв!
  Лiра Велимара спекотно сплеснула лапами i заспiвала:
  - На частини розiрвемо! На кварки розмiтимо!
  Могутнього як Геркулес Ердогана сильно перекосило, i вiн, зiгнувшись, наче гутаперчева кулька навпiл.
  Спалахнула наднова зiрка. Декiлька зiркольотiв Стелзаната, що опинилися поруч, i iмперiї ситхiв вiдкинуло, гiперплазмовий вал спалив платформи i стовбури великої кiлькостi батарей. Розчавив безлiч клонiв та гарних дiвчат-амазонок iз iмперiї Стелзанiв.
  Сам Ердоган покрутився, покрутився i... Став ще бiльшим i страшнiшим. Другий меч, неначе паросток м'ясоїдної рослини-паразита, пробився в правiй руцi.
  I диктатор Османської iмперiї оглушливо зареготав:
  - Ех ви жалюгiднi космiчнi прибульцi... Ви всього лише слуги Шайтана, а насправдi i Шайтан мiй слуга!
  А на планетi Земля тим часом вирвало торнадо. Хвилi свiтового океану миттєво прогрiлися вiд гiперядерного спалаху, i скипiли крутим окропом, що шпарило все живе. А лiси та висотнi будинки запалали.
  Сто трильйонiв Хiросим, що спалахнули з вiдстанi мiсячної орбiти - це ж не жарт! I вогонь, що охопив всю Землю, буквально пропалив її до пекла пiзнiшого.
  На мiсцi Вашингтона спалахнула яскрава шалена заграва свiтла, потiм виникла колосальна фiолетово-коричнева квiтка. Сiм гiперплазмових пелюсток вiдокремилися вiд слiпучого бутону, злетiвши в захмарнi висi. Вони протягом десяти секунд сяяли всiма кольорами веселки, а потiм, моментально потьмянiвши, обпали, залишивши лише велетенськi плаваючi в стратосферi пурпурно-червонi iскри.
  Миттю десятки, сотнi мiльйонiв людей згорiли, розлiтаючись елементарними частинками. Тi, хто були подалi, слiпили та палали, як живi смолоскипи. Вогонь болiсно пожирав людське тiло. У людей облазила шкiра, зверталося в пилюку волосся, обвугливались черепи. Вибухова хвиля, як гармошкою, складала хмарочоси, живцем ховаючи багатьох, ще недавно таких живих i безтурботних iндивiдiв у розпечених бетонних могилах.
  Команда свiтловолосих напiвголих школярiв Техасу ганяла м'яч, по них пройшла гравiохвиля, залишивши лише попелястi силуети на обгорiлiй травi. Бiдолашнi хлопчики, про що вони думали в останнiй момент: може, звали маму, або когось iз героїв кiно, незлiченних комп'ютерних iгор.
  Дiвчинка, що повертає з магазину з кошиком, пiшла на той свiт, усмiхаючись, не встигнувши навiть скрикнути. Дитина просто розлетiлася на фотони i лише дивом уцiлiла стрiчка бантика паморочилася в атмосферному вихорi. Люди, що сховалися в пiдземцi, бiлих i кольорових давило як мух пiд пресом, тих, хто в цей час летiв у лiтаку смерчi геєни закинули за межi стратосфери, а це ще гiрша i повiльнiша кончина... , люди б'ються головою об алюмiнiєвi стiни, а очi вивалюються з орбiт.
  Смерть зрiвняла бiдняка та мiльярдера, сенатора та ув'язненого, кiнозiрку та смiттяра. Здавалося, що мiльйони душ iз виттям, несуть у небо, свiт перекинувся i можливо вперше люди вiдчули, що як тонка життєва нитка i наскiльки вони потребують один одного. Мати i дитина задихнулися пiд завалом, з такою силою притулившись один до одного, що їх вiдiрвати, не могли всi сили пекла.
  Навiть просочений пiд зав'язку темною стороною сили напiвмеханiчний монстр Дарт Вейдер вiдчув бiль i страждання мiльярдiв землi.
  I в розпачi закликав до себе всi фiбри i маси феноменального прояву темної сторони сили.
  Лiра Велiмара в цьому питаннi пiдтримала його i простягла мiцну руку чорному лорду. Вони злилися ментально. Їхнi бiоплазмовi поля миттєво змiшалися, жiночий i чоловiчий початок об'єдналися разом, утворивши союз теоплазмових сил.
  I пiсля цього виник колосальний гiпергравiомагiчний колапс, який здiйснює приголомшливi, буквально надфантастичнi перетворення.
  Вцiлiлi зорельоти космiчної iмперiї та Стелзаната стали збиратися в одне цiле, наче кульки ртутi. Вони стрiмко зливалися, вминалися в принцепс-плазмовий пластилiн, створюючи мiж собою єдине та монолiтне цiле.
  По всьому космосу кружляли частки, що сходять як тирса в iндукцiйнiй котушцi. I ось на мiсцi флагманського зорельоту iмперiї ситхiв пiшла кулеметна черга подiбного до фотоблiц спалахiв, а пiсля чого виникла величезна людина.
  Його постать була дивною. Тулуб i ноги як Лiри Велимари - голi та спокусливi, а ось голова, плечi та руки вкритi чорним бойовим костюмом Дарта Вейдера.
  Вийшов жахливий гiбрид: лорда темних сил, войовницею з вiйськ СС Стелзаната Велимари. Причому розмiри громили в дiаметр з Венеру. Така ось чудовисько зародилася, i була створена крайнiм проявом, гiпергравiтацiйної магiї.
  У руках Дарта-Лiри спалахнули два свiтловi мечi: червоний i фiолетовий. Обидвi зброї свiтилися i дуже яскраво та iнтенсивно iскрилися. Наполовину дiвчисько-мегера, наполовину кiбернетичний органiзм рушила назустрiч Ердогану.
  Пiд витонченими, босими, дiвочими нiжками оглушливо гуркотiв вакуум. Здавалося, що це чудовисько просто марширує мiнним полем, де вибухiвка невидима, але вiд цього ще бiльш руйнiвна.
  Турецький диктатор, теж розбухлий з дiаметром Венери, йшов назустрiч своєму вiзавi. Вони зближалися, i однiєю пiд босими, дiвочими нiжками, а iншого пiд високими чоботями гуркотiла, як мiльйон громiв... пустка!
  Дарт Вейдер та Лiра в одному флаконi вiдсалютували Ердогану мечем.
  Османський диктатор у вiдповiдь лише гаркнув:
  - Нi пощади вороговi!
  Дарт Вейдер у вiдповiдь прогугняв:
  - Повторення мати - окобанiння!
  I їхнi мечi з диким гуркотом виверження мiльярда вулканiв Кракатау схрестилися. I здригнувся вакуум. Затанцювали кварки у вихорах ефiру.
  Ердоган, вiдчувши що його зiткана їх численний орд злих i добрих духiв плоть, здригнулася вiд удару, рикнув:
  - У Шайтан! Ти сильний!
  Дарт Вейдер продовжуючи атаку, гаркнув:
  - I слабким нiколи не був!
  Гiбрид чорного лорда та мегери-войовницi атакував Ердогана. I хоча його противник не поступався силою i швидкiстю, але в мистецтвi фехтування, звичайно турецький президент не мiг зрiвнятися, з воїном якого навчали найкращi воїни та фехтувальники в галактицi - джедаї.
  Ось уже почувся голос Лiри. Це пекельне дiвчисько теж навчалося не слабо. Оскiльки в їхнiй iмперiї були вiдсутнi чоловiки, то дiвчат виношували в кiбернетичних утробах. Їх вчили вбивати та боротися ще коли у живильному середовищi за допомогою комп'ютерних програм формувався зародок.
  - Що син турецькопiдданого, не подобається, тобi такий прийом!
  I принцепс-плазмовий меч, полоснув по годiвлi Ердогана. Зрiзаний вус османського диктатора впав униз, закрутився у вихорах ефiру, почав рватися на частини, руйнуючись немов цiла зв'язка анiгiляцiйних бомб. А з розрубаної щоки полилася кров. Причому в кожнiй крапельцi, плескалися джини та вiдьми з мiтлами.
  Турецький диктатор спробував вiдповiсти, але Дарт Вейдер дуже спритно пiдпiрнув пiд кривою меч-ятаган, i сам лупнув супротивника по боцi, розрубавши у супротивника цiлий шар мускулатури. Ердоган ревнув ще голоснiше i знову атакував.
  Дарт Вейдер парирував помах, i боса нога лiри вдарила супротивника прямо в пах.
  Ердоган болiсно просипiв, i диким стоном у якому, вiдчувалися писклявi нотки, проквакав:
  - Тепер тобi чоловiчок кiнець!
  Дарт Вейдер прискорив атаку, i заспiвав атакуючи:
  - А все ж кiнець, то ще не кiнець! Кiнець, це лише початок!
  I ось вiн проводить свiй коронний прийом, за допомогою якого був повалений граф Дуко. Зрубана кисть, разом iз мечем зависає у припливi вакууму. I потiм теж починає рватися. Немов в одному мiсцi забили багаторазовi, реактивнi, пусковi установки - надновi зiрки.
  Ердоган витрiщив вiд нестерпного болю очi вiдступив i врiзався головою в Мiсяць.
  Супутник планети Земля деформувався вiд удару, його покрили широкi трiщини i почалося активне виверження магми. Мiсяць почав нагадувати сильно побите обличчя. Лiра знову рушила Ердогана ногою пiд колiно, а меч Вейдера з беззахисного боку, зачепив плече, зрiзавши товстий кусом м'яса та м'язiв.
  Османський диктатор уже явно плив, його єдиний уцiлiлий меч полетiв широкою амплiтудою, але вiстря червоного меча чорного лорда встромилося прямо в кистi супротивника. Потiм чiткий поворот i ще одна вiдсiчена лапа Ердогана падає вниз, щоб почати рватися, анiгiляцiйними i магiчними петардами.
  Османський диктатор обеззброєний, i його остання вiдчайдушна спроба, подiбно до дракона - спалахнути вогником.
  Немов трильйон вогнеметiв лупнуло разом. I плазмовиверження затопило практично всю сонячну систему. Хвилi несамовитого полум'я, кiлька секунд домчалися до орбiти Плутона. Маска i руки Дарта Вейдера витримали, але босi, дiвочi п'ятки Лiри пiдпалило капiтально.
  Дiвка-генерал закричала вiд болю - вогонь жорстоко обпалив пiдошву, навiть великi пухирi разом набрякли, на обгорiлих, i почорнiлих жiночих ступнях i гомiлках. Дiйшло до колiн...
  Але Дарт Вейдер професiйним рухом, у стрибку i з поворотом корпусу i рухом мечiв, що збiгається - знiс велику, рогату голову османського президента Ердогана.
  Величезна не поступається розмiрами Мiсяцю голова, великого воїна i правителя вiдкотилася, i товстi синi губи шепнули:
  - Все фiнiш!
  Пiсля пролунав вибух, настiльки оглушливий, руйнiвний i величезний, що все, то було до цього, жалюгiдний вогонь сiрника на тлi випробуваної в космосi водневої бомби. Потоки анiгiляцiйної гiперплазми затопили простiр вiд Сонця, то Афла-центавра та Сирiуса...
  
  
  
  
  НЕЩАСНИЙ Хлопчик
  Жив один хлопчик, вiн був ще маленький, але глибоко нещасний. У школi його ображали i переслiдували, вдома батьки вiчно зайнятi та лаяли за поганi позначки, i навiть били за двiйки ременем. I всi його дурником, розумово вiдсталим, боягузом - цькували i били.
  Набридло це хлопцевi, i вирiшив пiти зi свого злого мiста i подалi вiд ненависної школи, куди очi дивляться.
  Хлопчик був ще малий i наївний. Вiн думав, що тiльки в його мiстi живуть такi злi люди i особливо дiти, а в iнших мiстах усi добрi та добрi. I не може бути iнакше, бо квадратному ящику телевiзора захлинаючись повторюють, що їхня країна найгуманнiша, добра, красива i найкраща у свiтi. Що в його країнi всi дiти щасливi чи обов'язково стануть щасливими, а партiя та її великий вождь приведу до комунiзму - коли кожен отримає те, що бажає.
  I хлопець щиро думав, що дiти в школi такi жорстокi i злi, що їх завербувало ЦРУ i Моссад, що це з вини товстопузих буржуєм Америки в мiстi порожнi полицi i люди стоять у найдовших чергах. Що все було чудово, якби не буржуї та диверсанти, що ночами переходять кордони. Що це з їхньої вини гниє картопля i болять у дiтей зуби. I мабуть уколи теж придумали, щоб мучити людей у США.
  Але ж бути такого, щоб зло правило у всiх мiстах його неосяжної Батькiвщини, щоб злi агенти ЦРУ спокусили та зiпсували всiх дiтей, навчивши битися та бити лежачого.
  Нi має знайтися в його найкращiй i найгуманнiшiй у свiтi країнi мiста, де всi добрi та один одному усмiхаються i можна смiливо протягнути для потиску руку, не побоюючись, що в неї воп'ється захована мiж пальцями шпилька.
  Хлопчик свято вiрив у це, що є ще добрi та мирнi мiста. I вiн, насилу дочекавшись перших, теплих весняних днiв, потай вiд батькiв вигрiб усе з холодильника. А не так уже й багато було продуктiв у найгуманнiшiй, найбагатшiй, добрiй i миролюбнiй країнi свiту. Набив цим сумку i ранець, витрусивши заздалегiдь пiдручники i зошити, що вони створювали додатковий тягар i... Раз у раз боягузливо озираючись вiдчинив дверцята, вискочив надвiр.
  Хлопчиковi завжди було страшно виходити до свого власного дворика. Йому здавалося, що там його обов'язково поб'ють, покалiчать, принизять, заплюють або ще щось зроблять гiрше. Але ще стоїть ранiше весняний ранок, всi йдуть школу є шанс проскочити повз дворових хулiганiв вирушити далi. З цього кварталу, де вiн став iзгоєм та посмiховиськом, туди, де ще не знають. Де вiн просто бiлий хлопчик метр з кепкою зростання.
  Ну чому люди такi злi? Що вiн зробив їм такого, що його так люто ненавидять? I причому ненавидять, у найгуманнiшiй, добрiй, людянiй i справедливiй країнi не Земнiй кулi? Що вiн ним зробив? Когось образив, обмовив, принизив, плюнув, зрадив?
  Хiба вiн не казав усiм, що треба бути добрими, чуйними, допомагати одне одному. Що битися це погано, а слабкому треба допомагати? Але за це ще вважали все дурнем, слабаком, дебiлом... та ще якесь складне та незрозумiле слово - пацифiстом?
  Але дивно, хiба не цьому навчали всi дитячi казки, книги, телебачення. Хiба люди не повиннi бити саме такими: високо благородними, схильними до самопожертви, стояти один за одного горою. Хiба людина не є людиною братом? Хiба не є справжнiй сенс життя творити добро?
  То чому насправдi, чому вчили в книжках, у кiно, i навiть на уроках iнформатики спростовується? Вважається дурним, безглуздим, смiшним, дурним!
  Звiдки в наших дiтях та його однолiтках, стiльки злостi та ненавистi, небажання слухати своє сумлiння, прагнення до насильства та руйнування? Куди подiється виховання, i культ добрих справ у їхнiй найгуманнiшiй i людянiшiй державi свiту. У державi, яка допомагає та захищає пригноблених у всiх точках земної кулi. Яка, рятує вiд голоду та стихiйного лиха негрiв, iндiанцiв, усiх кому туго й погано.
  Хлопчику гукнули... Вiн вiдчув страх. Зараз зловлять i почнуть знущатися.
  Вiн вдав, що не чув i додав кроку.
  У вiдповiдь дикий рев:
  - Стiй гальмо! Ми тебе вб'ємо!
  Вражає дикий шаленство в голосi, стiльки ненавистi до нього? А за що? Що вiн зробив? А вони ненавидять його, того, хто завжди говорив про добро, про дружбу, про милосердя так, як невiрне не стали б ненавидiти, того, хто прирiзав би їхню рiдну матiр.
  Але хлопчисько вже прийняв рiшення, пiти з цього мiста, не ходити бiльше до цiєї проклятої, ненависної школи. Втекти з цiєї пекельної клоаки i знайти якесь iнше, добре, чисте, дружнє мiсто. Адже може бути такого, що в його людинолюбнiй країнi не знайшлося таких мiст.
  Хлопчик дуже боявся, що його незграбного та слабкого наздоженуть, i надають по шиї, що вiн не зможе пiти. Але є ще автобус. Потрiбно тiльки заскочити до нього, тодi хулiган та бандит вiдчепиться.
  Цього разу хлопчику посмiхнулася удача, i вiн встиг в останнiй момент застрибнути на пiднiжку автобуса, що закривається. Дверi стиснули йому тонку, дитячу руку, на щастя не сильно, i вiн зумiв утримати набитий продуктами ранець.
  Проїзд в автобусi на той час ще коштував мiзерну суму, i було нерентабельно в невеликому мiстечку платити зарплату ще й кондуктору. Тим бiльше, люди чеснi та їм не шкода чотирьох копiйок. Пара однолiткiв, не змогла наздогнати хлопця i вимiшувала свою злiсть на смiтнику. Його по-звiрячому штовхали ногами, нiби залiзо було винне в тому, що бажаний видобуток втiк. А хлопчик їхав i благав Господа Бога (якого до речi, як їх вчили i немає зовсiм!), щоб швидше вiдчинилися дверцята i вiн звiльнив руку.
  Нарештi наступна зупинка, рука вiльна i можна сiсти, сидiти i перевести дух. Чим далi хлопчик вiддалявся вiд свого ненависного дворика, чим спокiйнiше в нього ставало на душi. Там, де не знають, там безпечнiше.
  Хоча можливо iнший хлопчик, навпаки, на його мiсцi, мрiяв би бути ближче до будинку, шукаючи захисту в його неприступних стiнах. Але дворик будинку завжди викликав у хлопця страх. Йому навiть увi снi снилися кошмари та його пекельнi, безжальнi однолiтки. Хлопчик намагався якнайменше гуляти на вулицi. Пiсля урокiв з усiх нiг бiг у роздягальню, щоб встигнути до того, як вийдуть ненависнi, жорстоко серцевi однолiтки i почнуть знущатися, а то й одразу бити. Втiху хлопчик знаходив тiльки в книгах. Не було тодi нi комп'ютера, нi iнтернету, нi навiть по телевiзору - всього три канали, де в кращому разi показують пiонерiв вiдмiнникiв, або хор, що спiває - як добре жити в їхнiй найгуманнiшiй i людянiй країнi свiту. А в найгiршому нуднi зведення з полiв, i постiйнi битви за врожай. I лише раз на тиждень, у недiлю можна було строго по лiмiту подивитися, якийсь цiкавий, художнiй фiльм або передачу в гостях у казки.
  I хлопчик любив зариватися в книги, черпаючи в них високе, благородне та казкове.
  I вiн часто на уроцi, якщо не надто дiставали плющi з трубки, або однолiтки, що стрiляли гумкою, теж задумався про казковий, добрий свiт. Про те, що колись нарештi побудують комунiзм i буде загальне, всесвiтнє братство.
  I тодi дiти з Альфа-Центавра, Сiрiуса, Великої ведмедицi, сузiр'я Стрiльця об'єднаються разом. I широко посмiхаючись, беруться за руки. Наприклад, дiти iз сузiр'я Риб, маю голiвки, вкритi срiблястою лускою, i золотi, блискучi плавцi. А в Сузiр'ї Стрiльця вони, мабуть, схожi на Кентаврiв.
  Все дуже мирно та красиво. Вони дарують один одному подарунки, спiвають пiсень. Немає ворожнечi, немає злоби, нiхто не пiдкладе iншому, пiд зад кнопку чи дохлу жабу.
  Скорiше б настав комунiзм, а ненависне ЦРУ, яке обплутало павутиною ненавистi весь свiт, i навчило наших радянських дiтей ненавидiти добро - нехай згине i буде знищено! Адже вони американцi породили кошмари вiйни вiд винищення iндiанцiв, до Афганiстану. Вони у своїх радiоголосах зводять людей з розуму i змушують пiднiмати руку, брат на брата, з пелюшок вселяючи ненависть!
  Автобус не поспiшаючи ковзає маршрутом. Зовнi травень, ранок - день тiльки починається. Та хлопчик i не боїться темряви. Навпаки, коли темно бiльше шансiв проскочити непомiтно повз однолiткiв, розчинитися у темрявi. Взимку, коли холодно i ночi довгi, i особливо в сильний мороз можна вийти на вулицю i всерйоз розраховувати проскочити хлопцiв, що пишуть злiстю.
  Взимку хулiгани теж мерзнуть i рiдше виходять надвiр. А ось у теплу пору року якраз i починається мука. I просте ходiння в магазин перетворюється на тортури. I хлопчик думає, винайти якийсь модуль нуль-переходу, щоб раз i ти вже в магазинi, а потiм натиснув кнопку i ти вже вдома.
  Може й добре, що поки що не винайшли ще штучних крил, у себе в квартирi, на високому поверсi хлопчик може вiдчувати вiдносну безпеку. Коли ти спiтнiвши вiд швидкого бiгу, нарештi вiдчиняєш дверi i заскакуєш у квартиру, то вiдчуваєш себе олiмпiйським чемпiоном, який перетнув фiнiшну пряму - ти вдома i ти в безпецi. Можна, нарештi, перевести дух i знайти собi втiху в читаннi, якийсь черговий книжки. Добре, що в них залишилася вiд прадiда бiблiотека, якою позаздрить академiк.
  Водiй просигналив, що вони вже на зупинцi i треба всiм йти. Хлопчик опинився в незнайомому районi. Вiн ранiше не заїжджав ще до кiнця. I ця новизна, здавалася приємною та дивовижною. Наче варто зробити крок, i ти немов Елi з Чарiвника Смарагдового мiста, опинишся в казковiй та щасливiй країнi.
  
  ВIЙНА ДО ПЕРЕМОГНОГО КIНЦЯ
  13 квiтня 1945 року. Мiсто Берлiн, будiвля iмперської канцелярiї.
  Мiнiстр закордонних справ Рiббентроп тiльки що з'явився з переговорiв, що проводив з радянською делегацiєю на чолi вiдомого склочника i ворога Нiмеччини Молотова. Незважаючи на те, в ходi останнiх битв було майже повнiстю знищено чотири радянськi танковi армiї. А з 1 квiтня припинилися постачання захiдної допомоги по ленд-лiз, Сталiн висував наперед завищенi вимоги.
  Рiббентроп з сумом розповiв Роммелю:
  - Переговори з радянською делегацiєю зайшли в глухий кут. Компромiсний нульовий варiант - повернення до кордонiв червня 1941 Сталiна не влаштував. Коба вимагає - Клайпедську область, Схiдну Пруссiю та всю Польщу у межах 1939 року. А також претендує на Землi Словенiї, частину Угорщини та нафтовi родовища Румунiї. Вiн заявляє, що мiльйони радянських солдатiв не для того загинули, щоб прийти до того, з чого все починалося. Крiм того Йосип вимагає вiд нас репарацiй, звiльнення всiх вiйськових та цивiльних осiб... А наших обiцяє звiльнити лише за викуп! Далi Сталiн хоче отримати й територiальнi придбання вiд Фiнляндiї.
  Фельдмаршал-фюрер Роммель похмуро помiтив:
  - Пiсля перевороту в червнi 1944 року ми змушенi були продовжувати повiльний i завзятий вiдступ на схiдному фронтi. Хоча розгромленi в Нормандiї союзники i пiшли з нами на вiдносно почесний для них свiт, але... Червона армiя занадто сильна, i ми максимально берегли солдатiв, вiддаючи перевагу активнiй оборонi i коротким контрударам. Та росiяни вийшли до Вiсли i навiть цiною величезних втрат форсували її, прорвалися до Словаччини, ледь не захопили Румунiю... Але цi успiхи їм дорого коштували. Ми теж стiкали кров'ю, але менi вдалося налагодити бiльш-менш задовiльну оборону i звести спiввiдношення втрат у три-чотири рази на нашу користь. А Сталiн, мабуть, не розумiє, що його країна теж виснажена, i союзники, переставши допомагати Росiї, почнуть робити ставку на нас?
  Рiббентроп з радiсною усмiшкою вiдповiв:
  - Найбiльшi заокеанськi акули, що вже обiцяють нам пiдтримку, в обмiн на землi якi ми отримаємо, завоювавши СРСР! Лейбористiв уряд у Британiї поки вагається, але багато приватних структур готовi нас пiдтримати! Нам обiцяють допомогу i Бразилiя, Iспанiя, Португалiя, i особливо Аргентина. Перон навiть не виключає, що вiдкрито, вступить у вiйну на нашому боцi. Фiни теж клянуться йти до кiнця! В Iталiї позицiї на пiвночi Муссолiнi змiцнилися, а пiвдень поки що контролюю прозахiднi сили. Ми готовi продовжувати вiйну мiй фюрер!
  Роммель лаконiчно наказав:
  - Шпеєра до мене!
  Умiлий, працьовитий i талановитий iмперський мiнiстр озброєнь i боєприпасiв сидiв на своєму мiсцi. Шпеєр вдалося, незважаючи на всi труднощi значно збiльшити випуск озброєнь i дуже швидко запустити в серiйне виробництво досконалiшi САУ класу - "е", "ЛЕВ" i "Пантери"-2.
  Ще молодий i дуже енергiйний економiчний диктатор Третього Рейх доповiв:
  - В областi танкобудування досягнуто не лише якiсного, а й кiлькiсного прориву. У груднi 1944 року було випущено 1960 танкiв та САУ. I це незважаючи на всi вiйськовi труднощi та запуск у масове серiйне виробництво найкращих у свiтi машин! Зокрема Е-25, Лев та Пантера-2!
  На даний момент випуск танкiв i САУ складає близько двох тисяч на мiсяць, з них у березнi новi машини: Е-10, Е-25, Лев, Пантера-2 склали понад двi третини танкового парку!
  Роммель сухо запитав:
  - Ви впевненi, що нашi танки перевершують радянськi?
  Шпеєр намагаючись надати своєму тону розважливiсть повiдомив:
  - Нашi конструктори хоч i запiзненням змогли створити машини з бiльш-менш вдалим компонуванням, бронюванням, озброєнням та ходовими якостями. Особливо вдалою виявилася Е-25. При бронюваннi чола в 100 - мiлiметрiв при вугiллi рацiонального нахилу в сорок градусiв, бортiв i корми в 60 - мiлiметрiв та озброєннi 88-мiлiметрiв гармати калiбру ЕЛ 71 - САУ запас пострiлiв у 80, важить лише 26,6 тонн. При двигунi в 700 кiнських сил машина розганяється понад 75 кiлометрiв на годину. Крiм того, враховуючи запас ваги, борти самохiдки додатково посиленi 30-мiлiметровими екранами. Таким чином, борт прикривають i ковзанки, i екран, а значить, машина тримає удари снарядiв Т-34-85 не лише в лоб, а й у борт. Сама ж 88-мiлiметрова гармата пробиває на дистанцiї 150 - 148 мiлiметрову броню пiд нахилом 60 градусiв. Враховуючи скорострiльнiсть, точнiсть стрiлянини наша 88-мiлiметрова гармата, найкраща протитанкова зброя у свiтi! А захист чола дає змогу тримати пострiли, навiть IС-2. Тим бiльше, що гострi снаряди радянських гармат дуже чутливi до рикошету. А у нас якiсна цементована броня має високу твердiсть поверхнi та пiд кутом рацiонального нахилу чудово рикошетить!
  Роммель логiчно зауважив:
  - I все це було досягнуто завдяки тому, що двигун, трансмiсiю i коробку передач розташували разом, одним блоком. Таким чином, заощадили на карданому валi i зменшили висоту машини до 144 сантиметрiв. Машина перевершує всi радянськi моделi та вiдносно проста у виробництвi. Хоча, наприклад, створити такий танк у вас поки не виходить!
  Шпеєр ображено заперечив:
  - "Пантера"-2 i особливо танк "Лев" враховують останнi розробки та посилення. Зокрема в "Пантерi"-2 вдалося вкластися у вагу 47 тонн, посиливши озброєння та запас снарядiв до рiвня "Королiвського тигра", i трохи поступаючись у бронюваннi. I це двадцять одна тонна рiзницi. Двигун в 700 - кiнських сил, дає швидкiсть 55-кiлометрiв на шосе, i 30 кiлометрiв на годину на рокадi. Новi машини вже йдуть у серiю з мотором 900 кiнських сил i можуть розганятися до 70 кiлометрiв на годину. "Лев" зi 105-мiлiметровою гарматою взагалi не має собi рiвних i в озброєннi, перевершує "Королiвський тигр" у лобовому бронюваннi, при рiвному бортiв та кормах. I все при вазi 51 тонну, з двигуном 900 кiнських сил. Нашi новi танки мають чудовi ходовi якостi, а значить, їх можна використовувати в наступальнiй вiйнi!
  Роммель посмiхнувся i знову виявив ерудицiю:
  - А в цьому танку двигун, трансмiсiя та коробка передач розташованi попереду корпусу машини, а вежа змiщена назад. Також ущiльнили компонування. Але нам потрiбен "Лев" iз сильнiшим бортовим бронюванням!
  Шпеєр вклонився i повiдомив:
  - У танку Е-50 ми втiлимо захист та озброєння "Мауса", не перевищивши сiмдесят тонн ваги!
  Роммель вiдпустив Шпеєра та запросив iмперського мiнiстра авiацiї Заура. Теж дуже вмiлого та здатного управлiнця.
  Iмперський мiнiстр з переможним виглядом повiдомив:
  -Наша авiацiя захопила тотально панування у повiтрi! I насамперед завдяки героїчнiй нiмецькiй промисловостi! Новi реактивнi лiтаки, що надiйшли на озброєння Люфтваффе в 1944 роцi, виробляються серiйно i в зростаючих обсягах. Вони мають перевагу у швидкостi над радянськими машинами в 200-350 кiлометрiв на годину та мають потужне озброєння з 30-мiлiметрових гармат та реактивних снарядiв! Винищувачi МЕ-163, Ме-262, ВА-349 i особливо дешевий, легкий, маневрений i простий у виробництвi НЕ-162 довели свою переважну перевагу над Лаггами та Яками супротивника. Швидкiсний розвiдник та бомбардувальник Ар-234 має таку швидкiсть, що жоден радянський винищувач його не може наздогнати!
  При цьому, що найважливiше, ми змогли досягти з противником паритету в кiлькiсному виробництвi машин. На тиждень вироблялося 150 винищувачiв МЕ-262 машин дуже потужних озброєнням та живучих у бою, вже 300 i ця цифра зростає винищувачiв НЕ-162, та 120 при зростаннi АР-234. На пiдходi бiльш досконалi моделi МЕ-262 зi стрiлоподiбними крилами, МЕ-1010 з крилами, де регулюється стрiловиднiсть, Не-262 з кращим озброєнням i льотними характеристиками, i головне Ю-287. Остання машина з крилами зворотної стрiловидностi, буде мати чудову точнiсть бомбометання.
  Усього випуск реактивних лiтакiв ми плануємо довести до двохсот машин на день, повнiстю придушивши супротивника!
  Роммель логiчно зауважив:
  - I гвинтовi машини у нас цiлком вдалi. Наприклад, еволюцiя Фокке-Вульфа - ТА-152. Та й ТА-400 у варiантi реактивного бомбардувальника iз шiстьма моторами подає великi надiї!
  Заур гордо просипiв:
  - ТА-400 може бомбити радянськi заводи за Уралом, розвивати швидкiсть до 800 кiлометрiв та нести понад 10 тонн бомб! Так як i бомбардувальник безхвостка ХО-18, з дальнiстю польоту 16 тисяч кiлометрiв! I реактивнi ТА-183 та iншi машини! Ми пануватимемо в повiтрi!
  Фельдмаршал-фюрер вiдпустив Заура. Тепер треба було поговорити зi Шмайсером.
  Нiмецький автомат
  StG 44 (нiм. Sturmgewehr 44 - штурмова гвинтiвка 1944 року) - нiмецький автомат, розроблений пiд час Другої свiтової вiйни. Випустили близько 850 тисяч штук. Серед автоматiв сучасного типу став першою розробкою, що провадилася масово.
  Вiд пiстолетiв-кулеметiв (ППШ та iн.) Другої свiтової вiйни, вiдрiзняється значно бiльшою дальнiстю прицiльної стрiлянини, насамперед за рахунок використання, так званого промiжного, бiльш потужного, i з кращою баллiстикою, нiж пiстолетнi патрони, що використовуються в пiстолетах-кулеметах.
  Автоматика StG 44 - газовiдвiдного типу з вiдведенням порохових газiв через отвiр у стiнцi ствола. Замикання каналу ствола здiйснюється шляхом перекосу затвора у вертикальнiй площинi. Перекiс вiдбувається шляхом взаємодiї похилих площин на затворi та затворнiй рамi. Газова камора - без можливостi регулювання. Заглушка газової камери з допомiжним штоком вiдкручується спецiальною виколоткою лише при чищеннi автомата. Для метання рушничних гранат необхiдно використовувати спецiальнi патрони з 1.5 г (для осколкових) або 1.9 г (для бронебiйно-кумулятивних гранат) пороховим зарядом. Стандартна вага пороху в патронi 7.92х33 Kurz - 1.57 г. Газовий поршень зi штоком поєднаний зi стеблом затвора.
  Шмайссер також висловив оптимiзм, що новий автомат - St 54 - буде ще надiйнiшим i кращим, з високою кучнiстю стрiлянини.
  Висловив, непiдробний оптимiзм i фон Браун - ракет А-10 та А-11 обiцяли лiтати на вiдстань до 1000 кiлометрiв та вражати з великою точнiстю, наводячись по радiо.
  З атомною бомбою справи були гiршi, поки тiльки запустили ядерний реактор. Але теж через пару рокiв обiцяли, що цариця бомб надiйде до серiї!
  Але головне американцi та англiйцi пообiцяли допомагати Третьому Рейху та його сателiтам у боротьбi зi свiтовим комунiзмом!
  Фельдмаршал-фюрер Роммель ухвалив рiшення:
  - Передайте Сталiну, що ми вiдновлюємо бойовi дiї в повному обсязi, повного i тотального знищення комунiзму!
  13 квiтня 1945 року стало днем великої вiдмови!
  Нiмецька вiйна основний удар завдали з боку Угорщини, щоб уникнути форсування повноводної Вiсли. Наступ почався двадцятого квiтня, коли доукомплектувалися нацистськi дивiзiї.
  Нiмцям вдалося прорвати першу лiнiю оборони практично з ходу. Вони активно використовували тактику нiчних атак, щоб не дати росiйським використовувати свою численну артилерiю. Вночi, очевидно, вогонь не такий ефективний, а у фашистiв прилади нiчного бачення.
  Досить швидко виявилася друга лiнiя оборони, i утворилося два котли. Але за наказом ставки до бою вступили великi резерви. Хоча розгромити фашистiв i вдалося, але наступ Майнштейна було припинено.
  Нiмцям пiсля мiсяця завзятих боїв вдалося лише вiдвоювати частину Словаччини просунувшись не бiльше 70-80 кiлометрiв.
  Наступ фрицiв у Схiднiй Пруссiї виявився ще менш успiшним. Вони прорвали лише першу лiнiю оборони i зiткнулися з щiльним захистом. З'ясувалося, що Червона армiя вмiє обкопуватись та захищатися. I завдавати серйозної шкоди.
  Лише в Румунiї Кiссельрiнг вдалося досягти великих успiхiв. Фашистськi вiйська створили три котли i захопили практично всю Молдову i Буковину. Але й там їм не дали прорватися до Одеси, зупинивши на Бузi - природнiй воднiй перешкодi! Але нiмцi все ж таки змогли захопити чимало землi. У тому числi i на чорноморському узбережжi та Українську область Чернiвцi. Тим самим вiдсунувши лiнiю фронту вiд нафтових родовищ Румунiї. Але на цьому їхнi квiтневi та травневi успiхи й обмежилися.
  Червона армiя стiйка в оборонi, а промисловiсть випускала багато вiйськової технiки. Особливо винищувачiв ЯК-9 та танкiв Т-34-85.
  Влiтку Роммель опинився у скрутному становищi - людськi ресурси Нiмеччини i так виснаженi, а наступ вело до великих втрат. Розраховувати на повторення сорок першого року не доводилося. Радянськi вiйська загартованi в боях, генерали знайшли дорогою цiною досвiд, i побудована досить щiльна i глибокоешелонована оборона.
  Тож за просування на схiд потрiбно платити.
  У центрi радянськi вiйська поки що утримували плацдарми за Вiслою. Сталiн не хотiв вiдступати.
  Роммель ухвалив рiшення: розпочати повiтряний наступ на СРСР. Бо бомбардування хоч дороге заняття, зате людськi втрати при такому наступi набагато менше! Тим бiльше що США та Британiя з її колонiями та домiнiонами стали надавати дедалi бiльш активну допомогу озброєнням, ресурсами i навiть добровольцями.
  Повiтряний наступ реактивною авiацiєю та обережнi спроби прориву великими танковими армiями.
  Але Сталiн не хотiв сидiти пасивно i чекати на поразку! У 22 червня його вiйська розпочали наступ на словацькому напрямку. У вiдповiдь американцi продали у кредит Нiмеччини тисячу бомбардувальникiв Б-29.
  Нiмцi панували в повiтрi i поки що могли вiдображати, використовуючи якiсну перевагу в танках та САУ атаки Червоної армiї. Наприкiнцi липня у наступ перейшла нiмецька група армiй Пiвдень, намагаючись створити черговий котел. Радянськi вiйська змогли зупинити нiмецький наступ. Фашисти просунулися кiлометрiв тридцять i, уникаючи великих втрат, зупинилися. Торiшнього серпня Червона армiя наступала й у Схiдної Пруссiї.
  За лiто лiнiя фронту мало змiнилася.
  США тим часом скинули на Японiю двi атомнi бомби. Хiрохiто оголосив 16 серпня капiтуляцiю. Америка розв'язала собi руки та активiзувала поставки до Третого Рейху технiки, сировини та обладнання.
  Пресинг нiмецької авiацiї все посилювався. Гiтлерiвцi розраховували вибомбити СРСР. Осiнь пройшла в обмiнi ударами та спроб наступiв з обох бокiв. Обидвi сторони намагалися уникати зайвих втрат.
  Але загалом перевага Люфтваффе у повiтрi стала очевидною. За 1945 рiк Третiй Рейх i сателiти виробили понад шiстдесят тисяч лiтакiв в основному реактивних i отримали ще тридцять тисяч вiд союзникiв. СРСР випустив лише сорок п'ять тисяч машин. Причому тих, хто поступається супротивниковi у швидкостi, озброєннi та бронюваннi.
  1946 теж почався зi спроби великого наступу Червоної армiї. Але нiмцi кинули у бiй свою найкращу розробку пiрамiдальний танк Е-50 i змогли завдати поразки радянським частинам, вiдкинувши їх Польщi та Словенiї. Але снiгопади, що повалили, i масовий героїзм радянських вiйськ зупинила фашистськi орди на Нiманi i трохи за Гродно! Увiйшли за пiдтримки бандерiвцiв у Львовi. Проте масштабний наступ або точнiше його провал призвели до того, що СРСР втратив плацдарми у Схiднiй Європi, i тепер вiйна знову перейшла цiлком на територiю бiльшовицької Росiйської iмперiї!
  У травнi вiйська Роммеля спробували розвинути успiх, але за кiлька мiсяцiв боїв вийшли лише на лiнiю, Барановичi, Вiльно, далi пiдiйшли до Риги. Трохи успiшнiшими були фашисти на Пiвднi - взяли Вiнницю та Житомир - наблизившись до Києва! А Одеса виявилася вiдрiзаною вiд радянських вiйськ.
  Проте нiмцi теж зазнали колосальної шкоди - в армiю закликали пiдлiткiв iз чотирнадцяти та дiдiв iз шiстдесяти п'яти рокiв. Було навiть створено кiлька жiночих дивiзiй, а також окремi снайперськi та авiацiйнi полки, де боролася слабка стать!
  Осiнь нiмцi оборонялися, i їх мацала радянська армiя. Взимку теж вирували битви. Зламати нiмцiв, якi зберiгають переважне панування в повiтрi, не вдавалося. Впали обложенi радянськi мiста Рига та Одеса, але й фрицi не могли розвинути наступ далi.
  У 1947 роцi до серiйного виробництва став надходити радянський танк Т-54, який повинен був скласти конкуренцiю основному нiмецькому, пiрамiдальному Е-50. Правда радянська машина все одно поступалася нiмецькою в бронi та озброєннi, але була дешевшою i легшою. Масове виробництво розпочалося з липня.
  В авiацiї справи були гiршi, але 30 грудня 1947 року вiдбувся, нарештi полiт першого радянського серiйного реактивного винищувача МIГ-15.
  Отже, з фашистською монополiєю в повiтрi буде покiнчено.
  Масове виробництво розпочалося у травнi 1948 року. Сама машина лише трохи поступалася у швидкостi та озброєння МЕ-362. Щоправда нiмцi все ж таки мали фору у налагодженому виробництвi та бойовому досвiдi асiв. Але ставало зрозумiлим, що у повiтрi СРСР ось-ось досягне паритету.
  Восени 1948 року розпочалися новi переговори.
  Нiмеччина обезлюднiла, але СРСР був знекровлений. Крiм того, нiмецькi фiзики змогли випередити радянських, i Третiй Рейх уже провiв успiшнi випробування ядерної бомби.
  Роммель пропонував помiрний варiант - нiмцi отримують все те, що вже встигли завоювати. Вiд Риги до Одеси.
  Сталiн у вiдповiдь був згоден на нульовий варiант. Нi ми вам, нi нам!
  Переговори знову зайшли в цiлковитий безвихiдь.
  Коба по черзi зустрiвся з кожним бiльш-менш значущим промисловцем, конструктором i вiйськовим експертом.
  Пiсля публiчно зачитав промову: якою оголосив, що вестиме вiйну з фашизмом до переможного кiнця!
  День 7 листопада 1948 року. Став днем великого перелому та рiшення!
  Епiлог
  1954 21 грудня... Нью-Йорк... На найвищому хмарочосi США рясно розвiшанi червонi прапори.
  Сталiн, чиє зображення показано, на величезних екранах i на всiх рекламних щитах народної американської республiки, з посмiшкою махає радянським вiйськам, що проходили по проспекту iменi Ленiна!
  Весь свiт вiдзначає сiмдесятип'ятирiчнi товариша Сталiна - першого iмператора планети Земля!
  
  СТАНОВЛЕННЯ ЛЮЦИФЕРУ
  Хоч це й нелегко далося йому, але ще порiвняно молодий i не встиг очерствiти душею, воїн Палпатiн зумiв переступити через бар'єр.
  Каролiну слiд було вбити власноруч i свiтловим мечем. Але щоб приховати слiди, у самому палацi заклали невеликий, ядерний заряд.
  Дарт Сiдiус вже досконало володiв свiтловим мечем, i на шляху до королеви рубав її особисту варту. Потiм, наказав їй стати на колiна i зняти дорогi туфлi - щоб та померла, як i належить за звичаєм на ешафотi босий.
  Каролiна виявилася. Палпатiн вiдкрив їй своє справжнє обличчя i найяснiша особа бурхливо розплакалася. Пiсля чого Дарт уперше в життi застосував блискавку сили... А коли обвуглена королева затихла, то жорстокий лорд сiтх поставив ядерну зброю на детонатор i покинув палац.
  У диверсiї звинуватили жителiв пiдводного свiту, через що спалахнула жорстока вiйна мiж двома свiтами планети. Незважаючи на технологiчну перевагу, пiдводна раса змогла вцiлiти. Крiм того, втрутилися представники республiканського сенату, якi не могли допустити геноциду.
  Палпатiн заслужив собi лаври миротворця i вийшов тепер на галактичний рiвень, поки що лише в ролi скромного помiчника сенатора вiд Набу, але дуже швидко завойовує собi популярнiсть.
  Його вчитель Плегаст схвалив пiднесення учня, але сам дедалi бiльше занурювався у наукове дослiдження магохлорiанiв. Вiн хотiв i сам знайти безсмертя i навчиться воскресати мертвих. Крiм того Плегаст при зовнiшнiй жорстокостi, якраз i вiдчував прихильнiсть до деяких своїх родичiв i мрiй про їх якнайшвидше воскресiння.
  Дочка Палпатiна виросла та стала королевою. I невдовзi з'явилося й власне потомство. Чоловiк формально не став королем, але був цiлком законним чоловiком i колишнiм офiцером - джедаєм, щоправда, не найвищого рiвня майстерностi. Офiцiйно вiн одержав титул принца та молодшого спiвправителя - за володаря королеви.
  Але Палпатiну його нехай i неофiцiйний зять не подобався: занадто добрий, благородний, зовнi дуже красивий, i виглядає куди молодший за свої роки.
  Та й донька чорного владики виросла на диво доброю i чуйною. Зовсiм на схожа характером на свого батька - який мрiяв, напевно, стати найгiршою людиною у всесвiтi.
  У всякому разi, Плегасту вже не довелося вмовляти свого учня. Палпатiн прийняв рiшення самостiйно - знищити i дочку та її чоловiка.
  Але звичайно, таким чином, щоб не засвiтитися самому. А це непросто, тому охорона палацу пiсля всiх хвилювань i диверсiй була значно посилена.
  Палпатiн вирiшив пiдлаштувати нещасний випадок на зорельотi. Йому вдалося, використовуючи свiй вплив досягти польоту королiвської сiм'ї на Корусан - планету-мегаполiс та столицю республiки. Нiбито запрошення на велике свято - тисячолiття великого становлення.
  Вiн добре засвоїв уроки вчителя Плегаста;
  Вчитель обiцяв учневi, що хоча навчання буде серйозним, вони стануть вiльнi вiд Правила двох. Розiрвавши замкнене коло, прописане Дартом Бейном, вони не приховували б нiчого один вiд одного, не вiдчували ревнощiв i недовiри в їхнiх стосунках i таким чином служили б темнiй сторонi. Сiдiус навчався у мууна протягом десятилiть, у ходi яких Плегаст викладав своєму учневi все, що знав сам, щоб вся придбана Плегастом влада була втрачена. Уроки Плегаста змушували Палпатiна зустрiтися зi своїми страхами, позбавляли його будь-яких радощiв i забирали все, що йому дорого. Темний лорд вчив Сидiуса, що такi емоцiї, як заздрiсть i ненависть, хоч i були необхiднi для освоєння Темної сторони, але були лише засобами вiдмовитися вiд традицiйних понять моралi заради бiльшої мети. Також Плегаст читав своєму учневi лекцiї про засоби захоплення влади з метою контролю над Галактикою.
  Але найдiєвiшим способом навчання були проходження вiртуальних бар'єрiв та багатовимiрне кiно.
  Допомагаючи Палпатiну просуватися службовими сходами, вчитель надав Талеру Сiдiусу доступ до свого сiтхського голокрону, а також до багатьох iнших. Вiн навчав Палпатiна бою на свiтлових мечах, володiнню блискавками Сили, змушував поглинати всiлякi знання про рiзнi зброї та технiки Темної сторони, але надавати їм лише те значення, яке необхiдно для здiйснення iстинної мети Ордену. Одночасно Плегаст пiд маскою гранда Дамаска робив все необхiдне, щоб нiхто не запiдозрив його у зв'язку з Палпатiном.
  Так i тут трапилася проста рiч - влучення зорельоту в потiк астероїдiв. Причому вже при поверненнi зорельоту, коли багато пiлотiв прийняли мiцнi напої.
  I Палпатiна не тiльки не запiдозрили, а й навiть нагородили орденом за те, що той виявив дбайливiсть i вiдмовляв вiд ризикованого маршруту. Але бувають такi способи вiдмов, що людина якраз обов'язково надiйде з точнiстю до навпаки. I провокацiя спрацювала, а там трохи пошкодили прилади.
  Загинули й обидва спадкоємцi та дружина, залишилася живою тiльки малютка Принцеса Падме Амiдала - онука Палпатiна. Вiн i успадкував трон на Набу.
  А Дарт Сiдiус поповнив список своїх злочинiв. Втiм, не все схвалювалося Плегастом.
  "У тебе є Сила, учень, i талант бути лiдером. Що важливiше, у тебе є кровожернiсть серiйного вбивцi, хоч нам i варто притримати її в резервi - якщо тiльки насильство не послужить якоїсь виняткової мети. Ми не м'ясники, Сiдiусе, як деякi з ситхiв минулого. Ми - архiтектори майбутнього".
  "Як довго?"
  "Через десятилiття - i не на день ранiше".
  Але терпiння у тому, щоб стримувати себе не хотiло виявлятися. Хоча iнодi й сам Вiтт дивувався - чому вiн раптом став таким жорстоким. Хiба у ньому стiльки агресiї вiд народження? Тим бiльше, у дружньому колi Палпатiн справляв враження найдобрiшої людини.
  Дарт Сiдiус навiть увiв нову теорiю: справжнiй сiтх, повинен приховувати свої думки так майстерно, щоб навiть учитель не зрозумiв каверзи! Нехай навiть той i кличе себе Плегаст Мудрий!
  Поки Палпатiн починав входити до галактичної полiтики, його наставник досяг нового прориву у своїх дослiдженнях. Воля йiнчоррi-злочинця, подарованого Дамаску делегацiєю тiєї ж раси, була зламана пiд впливом Сили, незважаючи на внутрiшнiй природний опiр рептилоїдiв. Також Плегаст провiв безлiч експериментiв на iнших зразках, випробовуючи власнi здiбностi. На чергових Зборах у Тайнику Плегаст позначив Сiдiусу орiєнтири, згiдно з якими мають дiяти сiтхи, розповiв про давню свою лiквiдацiю Керреда Санте i наказав Сiдiусу замовити вбивство сенатора Вiдара Кiма, щоб Палпатiн зайняв його мiсце. Сам же Плегаст вiдвiдав планету Камiн, де провiв переговори з мiсцевою расою клоноделiв, щоб створити армiю слухняних йiнчоррi. Пiзнiше Дамаск i його пiдлеглi вiдбули на Серенно, де Плегаст особисто переговорив з присутнiми там джедаями. Так вiн з'ясував, що джедай Квай-Гон Джинн мав неприязнь до корпорацiй, а його колишнiй учитель Дуку вважав становище Республiки нестiйким. Плегаст майстерно оселив насiння сумнiвiв у серцi майстра Сайфо-Дiаса, м'яко переконуючи його в тому, що Республiцi потрiбна армiя.
  Щоправда, хто пiде на створення дорогої вiйськової машини без вiйни? А сiтхи хотiли керувати саме методом насильства, бо iнший спосiб - суперечить їхньому вченню.
  На полiтичнiй сесiї прийняття понад десяток свiтiв Торгової федерацiї до складу Республiки Плегаст i Сiдiус знову зустрiлися пiд масками Дамаска та Палпатiна. Наслiдуючи заздалегiдь заготовлений план, Палпатiн провiв ефектну промову, що породила крики i хаос у Сенатi. Плегаст залишився задоволений, оскiльки планети Торгової федерацiї увiйшли до складу Республiки i надалi сiтхи могли розв'язати їх руками галактичну вiйну. Але Плегаст знав, що сенатор Пакс Тiм, який затаїв образу, змовився з iншими ворогами Дамаска - охоронною структурою Санте - i тепер почне бiльш активнi дiї, щоб прибрати Дамаска. Тому Плегаст навмисно звiв Палпатiна з Тiмом на полiтичнiй сесiї i використав учня як наживку, одночасно випробовуючи його. Незважаючи на успiшнi дiї Сiдiуса, Тiму вдалося перехитрити обох ситiв, замовивши маладiанських вбивць Плегаста. Оскiльки останнiй зосередив усi свої сили, щоб завадити викраденню та визначити мiсцезнаходження Тiма, вiн не знав, що другий напад запланований проти нього.
  А Дарт Сiдiус це вiдчував, але вже подумував про порятунок вiд опiки наставника.
  Пiд час церемонiї прийняття Ларша Хiлла до ордену Схиленого кола, що проходила в ложi ордену на Корусантi, Дарт Плегаст мало не загинув вiд рук найманцiв. Помiчник Палпатiна, Пестаж, зв'язався з маладiанцями i, отримавши потрiбну iнформацiю, негайно повiдомив Палпатiна. Обидва прибули на мiсце замаху i виявили в живих тiльки пораненого Плегаста, який ледве дихав, який обтяг рану Силою; iншi ж мууни з "Капiталiв Дамаска" були вбитi. Пiзнiше Палпатiн особисто помстився Тiму, вбивши його самого та багатьох iнших членiв Протекторату гранiв у посольствi Маластару на Корусантi. Полiцiя не знайшла винуватцiв злочину, незважаючи на формування спецiальної групи для розслiдування цих смертей за вбивством сенатора Кiма. У результатi "Капiтали Дамаска" не втратили свого керiвника, але Хего Дамаск вiдiйшов вiд справ Галактики.
  Дарт Сiдiус виношував плани досить хитро. Вiн не став убивати свою онучку Падве, а навпаки потоваришував iз нею. I iз зовнiшнiм небажанням став сенатором.
  Вплив чорного лорда зростав, з'явився третiй сiтх Дарт Мол. Теж навчається варварськими методами, i дуже здатний боєць. Втiм, обдарованiсть Мола в силi не така велика, щоб вiн змiг би стати повноцiнним спадкоємцем.
  Крiм того, i Плегаст i Талер - все-таки люди, причому не без ознак расистiв. Їм не дуже хотiлося, щоб престол майбутньої iмперiї ситхiв успадкував не представник людської раси.
  Тому можлива загибель Дарт Мола була зумовлена. До того ж, Палпатiн ледь не загинув пiд час поєдинку зi своїм учнем, i лише перевага в силi врятувала майбутнього iмператора вiд загибелi.
  Дарт Сiдiус вiдчував досаду, що хтось у всесвiтi опиняється краще за нього свiтловим мечем. I це також наклало свiй вiдбиток. На щастя, для людської пари, Мовляв, через свою обмеженiсть не змiг би їх перевершити у знаннi темного боку сили!
  Дамаск i Палпатiн робили все, щоб набуанська криза пiшла на користь їм обом. До того як Дарт Мол розпочав операцiю на Набу, щоб знищити джедаїв, Дамаск зробив активнi дiї для органiзацiї нової кризи. Зв'язавшись iз главами Корпоративного союзу, Гiльдiї комерцiї, Техно-Союзу та iнших корпорацiй, Дамаск переконав їх у порочних дiях Республiки стосовно своїх свiтiв. Палпатiн ж, забезпечивши своє обрання Верховним Канцлером Галактичної Республiки, вирiшив, що настав час завершувати Великий план наодинцi. Дiзнавшись вiд Плегаста все необхiдне i скориставшись зв'язками свого вчителя для отримання бажаного посту, Палпатiн вважав за старий муун нiчим iншим, як перешкодою. З iншого боку, плегаст, здавалося, повнiстю довiряв своєму учневi.
  Тим бiльше, що Дарт Мов загинув i правило двох автоматично вiдновилося.
  Попереду ще багато роботи i часу, навчити нового учня у Дарта Сiдуса просто не було.
  То що, чому б їх тандему не проiснувати ще кiлька рокiв - за орденом джедаїв не буде, остаточно знищено?
  Але найголовнiше було не це. Плегаст нарештi вiдкрив страшну таємницю: "саме вiн i є справжнiм, бiологiчним батьком Палпатiна - Вiтта Талера".
  Та його мати, дуже гарна селянка закрутила голову багатому лорду-комерсанту Дамаску. I той не змiг стримати пристрастi.
  Взагалi пiсля посвяти в сiтхи, здатнiсть вiдтворити потомство рiзко падає. А тут така удача - у тебе є син! I такий здiбний, причому обдарований не тiльки в силi, але й має неабиякий полiтичний талант.
  Це i спричинило номер один, чому вiн врятував юнака. Набагато приємнiше передати справу своєї рiдної кровi. Хоча через те, що сiтхи високого рiвня ставали майже безплiдними - родиннi зв'язки нiколи не вважалися головними.
  Розчулився Плегаст... Може й справдi вирiшив, що рiдний син його не чiпатиме.
  Але саме це i спонукало Дарта Сiдiуса до дiї. Вчинити такий злочин, як вбивство рiдного батька - мрiя будь-якого сiтха-майстра.
  У нiч перед виборами, Дамаск здiйснив свою першу публiчну появу за кiлька рокiв виключно з сенатором Палпатiном: вони були присутнi на прем'єрi нової постановки опери мон-каламарi в Галактичному оперному театрi. Пiсля вистави двоє лордiв сiтхiв пiшли в пентхаус Дамаска в будiвлi Шпiлi Кальданi для святкування майбутнього успiху Палпатiна. Палпатiн ходив навколо вчителя з вином, репетируючи майбутню промову в Сенатi.
  Плегаст захмелiв, розповiв Палпатiну, що його експеримент з магохлорiанами пройшов бiльш нiж успiшно. Хлопчик Енакiн виграв перегони, i найголовнiше зумiв вивести з ладу цiлу армiю бойових роботiв. Отже, хлопчик обдарований у силi найбiльше у всесвiтi. Крiм того до пари з хлопчиком, йому вдалося заплiднити магохлорiанами та представницю раси тогруту. Враховуючи, що представники цiєї гуманоїдної, але нелюдської раси - бiднiшi, нiж люди магохлорiанами, але при цьому серед них вiдсоток джедаїв при багаторазово меншiй чисельностi, нiж у людей дуже високий.
  Нова дiвчинка Асока Тано в майбутньому зможе досягти надзвичайних, невiдомих ранiше вершин майстерностi. Поєднання альтернативних способiв сприйняття сили тогруту, i велика кiлькiсть магохлорiанiв - здатне породити справжнє диво рукотворної природи.
  А що буде згодом? Вiн продовжить експерименти та створить нову расу людей - за силою рiвних богам. I зможе синтезувати iстоти ще бiльш високого рiвня, нiж магохлорiани - теохлорiани, якi дозволять сiтхам змiнювати фiзичнi закони всесвiту, а може й створювати новi всесвiти!
  Був вiд чого злякатися i вразитись чорному лорду.
  Поступово п'янiючи, Плегаст вперше за багато рокiв поринув у сон, i через кiлька хвилин Сидiус, похитнувшись (може краще елементарно вiдсiкти голову мечем?), обрушив на вчителя потiк блискавок Сили.
  - Ти батько вiдповиш за всю! За те, що кинув мене, що дозволив пережити рiк пекла у тортурах королiвських пiдвалiв! За що змусив убити моє єдине справжнє кохання Каролiну!
  Рев чорний сiтх викидаючи у свого батька блискавки. Вiн його справдi щиро ненавидiв.
  Насолоджуючись болем Плегаста, Дарт Сiдiус повiльно мучив його до смертi, а той, знесилений за допомогою Сили, нiчого не мiг зробити i загинув.
  В останнi секунди чорний владика сказав:
  "Ти програв цю гру ще того дня, коли вирiшив навчати мене, щоб я правил Галактикою в тебе тато пiд боком - або, сказати точнiше, пiд п'ятою. Ти був менi вчителем батько - так, за це я тобi навiки та будь вiн вiчним вдячний, але господарем ти менi не станеш нiколи".
  - сказав Палпатiн на прощання вмираючому i блискавки сили Дарту Плегасту, що горить у вогнi.
  Так i закiнчив своє бурхливе життя сiтх-винахiдник. I з ним перекинулася сторiнка всесвiтньої iсторiї.
  Але залишилися два нових, великi твори: Асока i Енакiн, а також учень, який зумiв домогтися влади над галактикою i перемiг джедаєв.
  Люк Скайокер, таким чином, був правнуком Палпатiна та сином Дарта Вейдера.
  Тому чорний владика сiтх не мiг вiддати наказ, взяти i знищити свого прямого, обдарованого силою нащадка. Тим бiльше, як не крути - Люк на всi сто вiдсоткiв чоловiк, а його власнi дiти наполовину тогрутi. Адже iмператор Палпатiн вже запровадив закони, що обмежують права нелюдiв, i взагалi прагнув встановити расистськi у новiй державi.
  Дiйсно раз люди є найчисленнiшою расою в галактицi, i сам iмператор людина, як i його оточення, то жорсткий расизм, i приниження iнших рас цiлком у дусi ситхiв. Тих, хто любить придушувати i панувати.
  Гросс-маршал Таркiн розробив цiлу теорiю та iдеологи виправдання расизму.
  Але успадковували престол, лише наполовину люди. Нехай навiть Асока i позбулася потворних наростiв, а її шкiрка хамелеона виглядає красиво.
  Iмператор спецiально послав своїх дiтей знищити життя на планетi Шило, де жили тогрути. I сини чорного владики виконали це з радiстю.
  Вони iз зачаття служили i знали лише темний бiк сили. Палпатiн же в юностi не раз робив добрi вчинки. I якби вiн потрапив до тортур, не зiткнись Плегастом, нiколи б не став найбiльшим убивцею галактики.
  Та його дiти не робили добрих вчинкiв, з радiстю творили будь-яке зло. Але чомусь це i неприємно iмператору. Толi i в ньому не до кiнця померло добро. Толi Палпатiн вважав, що неможливо стати справжнiм сiтхом без боротьби iз самим собою, коли ти перемагаєш свiтлу сторону в самому собi.
  Його дiти сприйняли служiння злу, як данiсть, як найприроднiше у свiтобудовi, не вiдчуваючи душевних мук i докорiв совiстi.
  А й Палпатiн боровся сам iз собою, i тiльки Всевишнi Боги знають, чого йому варте вбивство Каролiни.
  Крiм того, iмператор так i не наважився прикiнчити свою матiр. Плегаст мабуть теж вiдчував до неї почуття прихильностi, нiколи не порушував такого питання.
  А мати Палпатiна все ще жива i, незважаючи на те, що її вже давно перевалило за сто рокiв, зовсiм не виглядає глибокою старою. Навпаки вона здається молодшою за свого сина, мiцна блондинка - рокiв тридцяти не бiльше на вигляд. Пiсля визволення з каторги, вона оселилася у глухiй провiнцiї i там зайнялася вiдомством.
  Та простолюдина, селянка, але теж незвичайна жiнка, що в неї було зрушено в генетицi. А iнакше навряд чи змогла б завагiтнiти вiд чорного володаря.
  Босонога, в однiй пов'язцi на стегнах, з тонкою як у юної дiвчини талiєю вона багато працювала в полi, а ночами займалася чаклунством. Але коли Вiтт жив з нею, мати свої заняття приховувала, i нiчого свого сина не присвячувала.
  Щоправда, кiлька разiв промовилася: що їй, напевно, буде судилося поховати не лише своїх близьких, а й їхнiх дiтей та онукiв.
  Палпатiн провiдав матiр лише рiк тому - коли треба було прикривати Набу вiд рейду повстанцiв. Тi теж шукали таємницi на рiднiй планетi чорного iмператора. Може, хотiли дiзнатися про його слабкi мiсця, чи вiдшукати родичiв?
  Був у iмператора єдиноутробний брат. Ось його Палпатiн принiс у жертву темним силам незадовго до кризи в Набу - як сказати, щоб усмiхнувся успiх.
  Брат до цього часу вже обзавiвся i онуками, тож вичiкувальна тактика Дарт Сiдiуса виправдалася. Ще бiльше жертв i поповнення пантеону вбитих рiдних кровей.
  Тодi вiн хотiв заразом, i прикiнчити свою матiр. Але Палпатiн очiкував зустрiти стару: але його мати зовсiм не змiнилася за довгi роки розлуки. Дiвоча, мускулиста постать, дуже смаглява вiд засмаги, i гладка шкiра, гарне обличчя з мужнiм пiдборiддям. Здалеку її взагалi можна прийняти за дiвчину, але поблизу видно риси обличчя: цiлком зрiлi, сформованi i не менше тридцяти рокiв. А якщо подивитися у смарагдово-сапфiровi очi, то здасться i бiльше.
  Вiтт Талер, який не очiкував, що його мама не така проста, як здається, зазнав шоку i вiдмовився вiд вбивства, або як вiн це називав - принесення в жертву темним силам.
  Вiн не знайшов у собi тодi мужностi перемовитися хоча б парою слiв з матiр'ю-ведучкою i уникаючи контакту поспiшив, вiдiйти. Мати, можливо, впiзнала свого сина, проте теж вдалася холодною i байдужою.
  А пiд час останнього вiзиту до Набу вона з'явилася у той момент, коли iмператорський конвой налетiв на засiдку. Палпатiна ледь не поховало у палацi, але босонога жiнка з'явилася до нього, вказавши прихований вихiд i показавши, де знаходиться ще одна засiдка бунтiвникiв.
  Тодi вони з нею й обмовилися кiлькома фразами.
  Нев'януча мама поклала руку на лоб Палпатiна i з гiркотою вимовила:
  - Як тебе жорстоко поранили синок. Не залишилося в тобi жодної риси!
  Дарт Сiдiус сердито вiдповiв, мамi:
  - Я тiльки зовнi здається глибоким старим! Так, моє тiло вже давно живе не за людськими законами. I я досi здатний перемогти на мечах будь-якого джедаю. А термiн фiзичного iснування мого тiла, триватиме ще не одне столiття!
  Молода мама кивнула своєму зморщеному синовi:
  - Ти вирiшив продовжити фiзичне iснування, ставши вампiром? Звiсно, вампiри мають переваги над людьми. Якщо не брати до уваги потреби тричi на день пити кров, i уникати сонячних променiв. Але ж це не життя!
  Iмператор Палпатiн образився на матiр i навiть хотiв її вдарити, але стримався. Сердито пробурчав:
  - Я став сильнiшим, нiж був у молодостi, мене важче вбити, нiж окрiм срiбла найвищої проби. А на будь-якому сонцi можна носити зручний скафандр з фiльтрами, а штучне свiтло для мене небезпечне.
  Тут тон Дарт Сiдiуса став м'якшим.
  - От краще, скажи, як тобi, будучи простою людиною, вдалося зберегти молодiсть?
  Лада Талер з милою, бiлозубою посмiшкою вiдповiла:
  - Я все життя ходила боса по Набу, все життя працювала, їла здорову їжу, пила лише сiк та молоко. Завжди на свiжому повiтрi - подалi вiд мiста. Тiльки один раз побувала в столицi, та й то в кайданах, коли мене привезли вислухати вирок. А там знову на село з мотикою!
  Я веду найздоровiший iз усiх можливих способiв життя i з чого менi старiти?
  Палпатiн цього разу навiть не розсердився, йому стало трохи кумедно i вiн цiлком логiчно попросив уточнення:
  - Мiльйони селянок ведуть такий самий, як i ти, спосiб життя, але це не заважає їм перетворюватися на вiдмiну вiд тебе на потворних старих. У чому секрет - кажи!
  Мама вiдповiла з поблажливiстю в тонi:
  - Найголовнiше питання, а вiд чого людина старiє? Кругообiг у природi вiчний, i людський органiзм має схожiсть iз таким ось кругообiгом. Об'єктивно кажучи в самому людському тiлi немає нiчого такого, що мало б старiти. - Молода з вигляду жiнка зробила паузу i продовжила з упевненiстю богинi. - Вся справа у мисленнi та вiрi. Повiр, що старiсть протиприродна, а вiчна юнiсть навпаки - закономiрнiсть i ти не старiтимеш!
  Палпатiн не цiлком iз цим погодився:
  - Старiють не лише люди, а й метал, предмети, космiчнi кораблi, бойовi роботи. Чому ти думаєш, що людина здатна цього уникнути зусиллям волi та вiрою?
  Молода жiнка впевнено вiдповiла:
  - Людський органiзм на вiдмiну вiд металу оновлювана система. Клiтини можуть дiлитися та оновлюватися мiльярди мiльярдiв рокiв. Будь-який вчений скаже, що стовбурового запасу в органiзмi вистачить мiльйони мiльйонiв життiв. Треба тiльки навчитися робити одну суттєву дрiбницю - регенерувати та оновлювати ще й нервовi клiтини. Тодi безсмертя стане дiйснiстю!
  Палпатiн вкрадливо запитав:
  - I як мама ти це робиш?
  Жiнка засмiялася i пошепки вiдповiла:
  - А навiщо це знати вампiру? I так ще в це тiло простягнеш п'ять чи шiсть столiть. А тебе росте чудова змiна... Чи треба тобi ще опанувати таємну вiчну молодiсть. Особливо з огляду на твiй егоїзм?
  Дарт Сiдiус прошипiв, наче придушена змiя i оголив червоного кольору клинок.
  - Я i тебе можу принести на жертву темним силам!
  Мати дивилася без жодної тiнi країна на сина-iмператора. Вiдповiла, ще ширше посмiхаючись:
  - Ця жертва не допоможе тобi у твоїй боротьбi! Хоч кривавий тиран, але мої молитви рятують тебе вiд загибелi. Через рiк пройдеш по краю прiрви. I тiльки твоя мама зможе врятувати твою душу вiд пекла!
  Палпатiн пом'якшав i розслаблено махнув рукою:
  - Гаразд, як ти сказала: у вампiра ще є в запасi п'ять чи шiсть столiть. А там, може, я дiзнаюся бiльш ефективний спосiб продовження життя. Тим бiльше, що вже проводяться експерименти по вселенню духу в клон!
  Мама на прощання поцiлувала Палпатiна та побажала йому удачi. Вiд неї так свiжо та приємно пахло. I Дарт Сiдiус затужив - є i в добрi своя краса.
  Зло - це зло, i жити колись навколо темрява i лютi шакали вкрай втомлює. Iнодi накочуються страхи... Болiснi та жахливi.
  Тим бiльше iмператору Палпатiну хотiлося, щоб йому успадковував сiтх, що не є чистим злом, i щоб наступник мiг внести в життя космiчної держави - хоч щось творче.
  Люк Скайокер повнiстю людина i в цьому його значний плюс.
  Крiм того, в ньому ще текла кров Енакiна, i Палпатiна. I залучення на темний бiк цього хлопця вимагало серйозних зусиль.
  
  
  НАРОДЖЕННЯ Диявола
  Яким чином Палпатiн - скромний юнак, вiдмiнник, i вирiзняється зразковою поведiнкою став втiленням вселенського i зла i перейшов на темний бiк сили?
  На планетi Набу жилося порiвняно непогано - м'який клiмат, щедра земля, майже повна вiдсутнiсть бунтiв та вимог змiн. Форма правлiння - конституцiйна монархiя... Але влада короля велика, його укази рiвнi за силою законам, i лише Падлi Амiдалi були внесенi поправки, що обмежують i термiн правлiння монарха та його повноваження.
  Палпатин у юностi дуже гарний, стрункий i, зрозумiло, фiзично розвинений юнак, перемiг на мiжпланетарних змаганнях з Авiаболу. Саме тодi Палпатiн, якого включили до збiрної Набу в останнiй момент - вiдчув у собi чутливiсть до сили. Вiн бачив заздалегiдь польоти пульсарiв та вiражi астероїдiв у найскладнiшiй вiртуальнiй грi. I зрозумiв, що може вiдчути, коли слiд завдати смертельного, вирiшального удару. I тодi його iм'я було дещо iнше: Вiтт Талер. Мати простолюдина, i невiдомий батько. Щоправда, завдяки вродженим здiбностям та працелюбностi Вiтт зумiв вступити на безкоштовний факультет престижного коледжу. Для цього треба було зiбрати дуже високий бал.
  На рахунок батька, його дуже гарна i фiгуриста мати, говорив, що вiн був знатним паном, можливо навiть iз родовитих джедаїв.
  Але його назвати так i не змогла. Вiтт втiм, будував рiзнi припущення в умi - може його батько взагалi iмператор iз сусiдньої галактики?
  Ще в дитинствi Талер - майбутнiй Палпатiн вiдчував у собi здатнiсть прочитати закритий пiдручник - у паперовому виглядi чи електроннiй книзi - все одно. Вражав друзiв здатнiстю передбачати результати спортивних змагань, або на суперечку вигравав загадки - типу того, що заховано в кулаку.
  Але саме в цiй грi вiн зрозумiв, що має рiдкiсний дар. Сенсацiйна перемога зробила Вiтта Талера героєм Набу, i... Ну, як у казцi призвела до того, що найпрекраснiша дiвчина, принцеса Каролiна Амiдала закохалася в нього по вуха.
  I сам Вiтт зi своєю, юною, гарячою кров'ю вiдчув приплив симпатiї та взаємностi. Вони полюбили друга до божевiлля, i офiцiйна спадкоємиця престолу Каролiна Амiдала Наберрi, завагiтнiла вiд простолюдина-хлопчика.
  Король розлютився. За звичаєм та законом планети Набу, аборти найсуворiше забороненi, але спадкову принцесу та її потомство позбавили права на престол. Вiтта Талера повиннi були пiсля жорстоких тортур, страчувати найстрашнiше. А Каролiна пiсля народження дитини була вiдправлена рабинею на плантацiї. Там принцеса: боса, в однiй лише рванiй тунiцi мала працювати разом з iншими ув'язненими дiвчатами. Ночувати в бараку, на голих дошках i їсти просту грубу їжу. Майбутню королеву наглядачi били батогом, якщо вона хоч трохи працювала повiльнiше.
  Одним з видiв покарань - пiдвiшування рабинь на дибi, i лоскотання босих п'ят, язиками полум'я смолоскипа.
  Самого Вiтта катували у в'язницi. Мучили жорстоко, витончено, але дуже професiйно, не даючи втрачати свiдомiсть або померти ранiше.
  Вiтт Талер пройшов через тисячу кiл пекла. Йому мучили, перед стратою цiлий рiк. А потiм його мав живцем зжерти, на очах у мiльйонiв жителiв Набу щур.
  Але пiд час страти, несподiвано монстр вибухнув... А коли дим розвiявся Вiтт Талер безвiсти зник. Багато хто сприйняв це - як знамення згори i повалилося на колiна. А король похитнувся, його обличчя посинiло - вихопив удар.
  А понiвечений багатомiсячними тортурами Вiтт прокинувся у вологому гротi, облiплений яскравими рослинами. Йому було дуже боляче, але водночас повернулося вiдчуття запеклої сили. Чомусь пiд час катувань у тортурi, Вiтт не мiг застосувати свої здiбностi i спалити катiв.
  Хоча i зримо уявляв вогонь, що вилiтає з себе, виверження пульсарiв, i потоки з жахливої зброї плазмомета( забороненої в старiй республiцi - через надзвичайно великий руйнiвної сили!). Але тут почуття сили повернулося.
  I заподiянi катами глибокi рани неквапливо, але затягувалися.
  Поруч iз Вiттом знаходилася канiстра з поживною сумiшшю, i вiн поглинав її, раз у раз, занурюючись у сон.
  Ось йому, наприклад, приснилося ... Маячне i водночас героїчне;
  Пожирання трупа було стрiмким процесом, лев-мутант дуже поспiшав, поки м'ясо було свiжим та теплим. Коли нарештi вiн закiнчив, залишився скелет. Декiлька чорношкiрих воїнiв у балахонах озброєнi чарiвними жезлами, вiдiгнали його, потiм пiдхопили кiстяк.
  - Хоробрий гладiатор, який загинув доблесною смертю, буде похований за мiсцевим звичаєм з усiма почестями. - оголосив захопленим тоном коментатор.
  - Чудово! Не такий поганий кiнець! - сказав майбутнiй iмператор космiчної. Вiтт усе ще хлопець увi снi, йому здається, що вiн у недавньому своєму минулому.
  А невiдомий коментатор, продовжував захлинатися у шаленому захватi:
  - А тепер оголошуємо продовження змагання. На даний момент будь-хто з публiки може битися з левом-вбивцею.
  Вiтт Талер одразу встав i пронизливо закричав:
  - Я хочу!
  - Зрозумiло бажаєш спокутувати свою провину, що не поставив на людину. - пiдколола його принцеса Каролiна Амiдала.
  Юнак люто прокричав:
  - А як i так! Тварина, яка вбила людину, не гiдно жити!
  - Але в тебе є конкуренти, ось подивися. - Принцеса Каролiна вказала на звiра, що встав, що нагадує прямостого крокодила з мордою слона. - Ось цей хлопець теж хоче битися!
  Коментатор оголосив:
  - Так вступити в бiй виявило бажання одразу двоє, то спочатку вони мають битися один з одним.
  Публiка вiтала це рiшення, бiльше видовищ та бiльше кровi!
  Воїн Вiтт подивився на монстра з хоботом покритого лускатою бронею, в першi секунди неприємно засмоктало пiд ложечкою. Потiм юнаковi подолав хвилювання, хоча супротивник, безсумнiвно, був небезпечний.
  - Вам видадуть стандартну зброю! - оголосив з холодком у голосi коментатор.
  Воїни за звичаєм вклонилися. Потiм їм вручили меч та щит. Тут Вiтта чекала чергова несподiванка, йому меч вручили один, праворуч, а противник отримав вiдразу два, взявши другу зброю в хобот.
  - Так не чесно! - запротестував юнак. - Два клинки проти одного.
  - Це Трупосос вiн завжди користується носом у боях. Такий звичай! - вiдповiв, не приховуючи зневаги в голосi невидимий коментатор, зброю ж вручали красивi майже невагомi дiвчата, дуже схожi на нiмф. Дивлячись на них, Вiтт (майбутнiй Палпатiн) вiдчув пристрасне бажання, i йому було дуже соромно, що його напруження помiтять. Тому вимовив iз гнiвом.
  - Так дайте менi замiсть незграбного щита другий меч. - Я не хочу бути хлюпиком.
  - Таке право маєш! - Вимовив, злегка пiдiбравши, коментатор.
  Нiмфа вручила юнаковi другий меч i з пафосом вимовила:
  - Бiйся лицар, не сорому честь.
  Коментатор знову оголосив:
  - Право вбити або помилувати належить бiйцю того, хто володiє переможною зброєю! А також публiцi. Я думаю з цим треба рахуватися.
  - Я обов'язково прикiнчу зухвалого красеня. - Вимовив Трупосос.
  - Не викувавши молота, не розколеш замок! - Iзрек, дотепним афоризмом Вiтт.
  Вони стали в стiйку, крокодилячий слон був набагато бiльшим за хлопця, i стали чекати сигналу.
  Легка, як пушинка нiмфа, пiдлетiла до нього i цмокнула в юнака в рожеву щоку.
  Вiтт почервонiв i зробив пiвкроку, в цей момент пролунав сигнал до бою. Трупосос кинувся на нього, розмахуючи мечами, вiн сподiвався взяти нахрапом. Юнак був напоготовi, i, вiдстрибнувши убiк, а на вiдходi врiзав ногою. Удар припав у щит, вiн задзвенiв неприємним звуком.
  - Гей, пацанчик! Бережи взуття, воно у тебе симпатичне.
  Юний Вiтт i справдi пошкодував, що не зняв кросiвки, вони були подарунком до його дня народження, надзвичайного забарвлення i, незважаючи на мiцну шкiру їх, не хотiлося псувати. Йому синовi бiдної жiнки, дороге гарне взуття. А вiн Вiтт ще хлопчисько, щоб, не соромлячись ходити босонiж.
  Бiй продовжувався, тут юнак зазначив, що супротивник дуже спритно володiє своїм хоботом. Як швидко рухається меч, тодi як руки не настiльки рухливi, та ще й перевага в довжинi.
  - Я все життя мрiяв на слонi покататися, а не побитися. Ти вже гидкий.
  У вiдповiдь хрипкий писк:
  - Що людина не подобається. Ось як неповноцiнна ваша раса.
  Вiтт продовжував мiняти траєкторiю, робив мiрошнику, один з ефективних прийомiв
  Кендо, але видно слава вправного бiйця прийшла до його супротивника недаремно. Вiн усе встигав парирувати i навiть сам завдав чутливих ударiв. Ось, наприклад, один iз випадiв потрапив Вiтту в груди, майка була розрубаною, юнак зробив сальто спини, ледве уникнувши серйозної поразки. Двоголовий росiйський орел був зiпсований, розсiчений навпiл.
  - Ось гад! - промовив Вiтт i провiв прийом "Метелика", але знову всi випади виявилися
  Вiдбито. - Носатий диявол.
  Його знову поранило, подряпав руку, потiм потрапило в плече. Вiтт вiдступав, вiн раптом усвiдомив, що безнадiйно програє бiй, зiткнувшись з майстернiшим ворогом-партнером, нiж вiн сам. Тим бiльше, що в кендо юнак ще не був дуже досвiдченим.
  Принцеса Каролiна теж хвилювалася:
  - Я остання дурниця, що не зупинила свого хлопця. У цьому всесвiтi вiн зовсiм
  Чужий, так i складе голову, не вiдомо про що.
  Їй схотiлося вистрибнути за арену. Тут як на зло пiдвернувся знайомий чаклун.
  - Що красуня, це йому не з палички стрiляти чи нiжками махати. Я знаю Трупососа! Що, вiн обов'язково вб'є, та ще й знущається над трупом. Так що хочеш, не хочеш, а тобi доведеться менi вiддатись.
  - Нiзащо! - промовила принцеса Каролiна.
  Чарiвник темної сторони сили просипiв:
  - У такому разi тебе можуть продати в полк, i ти обслуговуватимеш по двадцять солдатiв за день. Або, навпаки, у гарем владики, де вас тисячi i ти усохнеш вiд туги та помiрностi.
  Принцеса вiдважно проревела:
  - Я стану воїном!
  Чаклун прокудахтал:
  - Ти тендiтна дiвчинка, яка не володiє елементарними магiчними прийомами. Та тебе спопелять у першiй же битвi.
  Каролiна образилася:
  - Майстер Слави мене навчить! Та й я сильна фiзично!
  Чарiвник гидко захихотiв:
  - Майстер Слави? А так вона егоїст. Навряд чи в неї щось путнє вийде. Ось я мiг би зробити тебе дружиною i як рiдний передати свою майстернiсть.
  Принцеса iронiчно посмiхнулася:
  - Хочеш стати богом?
  Чаклун пихато проревiв:
  - А чому б i нi! Що я гiрший за iнших претендентiв?
  Каролiнi щиро i з виразом презирства, сказала:
  - Ти огидний. Менi будуть гидкi твої дотики.
  Очi спокусника промайнули багряним вогником.
  - Ну, я тобi це пригадаю.
  Поки вони перемовлялися, ран у Вiтта побiльшало. Хлопець вiдступав, вiн уже почав вiдчувати запаморочення вiд втрати кровi. Трупосос зробив черговий випад, страшне замах ледь не вiдтяв голову, розрiзав щоку хлопця.
  - Сволота промовив вiн. - У ходi битв липучка на однiй iз його кросiвок розклеїлася.
  I взуття ледве трималося. Але здiбного юнака осяяло натхнення, рiзко пiдстрибнувши вгору. Вiн махнув ногою, i кросiвка, нiби камiнь iз пращi полетiла в морду Трупосос, догодивши кованим на заклепках пiдбором у око. Той завив, на секунду вiдволiкшись.
  Вiтт провiв один iз найскладнiших прийомiв джедай-кендо, "потрiйний вiяло" та вiдсiк монстру хобот. Бризнув фонтан кровi, Трупосос вiдступив, широко розставивши ноги. Його ковтка вивергала страшне ревiння.
  Вiтт люто блиснув очима:
  - Противник на межi повного знищення! Я виграю!
  Юнак накинувся на ворога, з одним мечем не був страшний. Трупосос вiдступав, хитався i пропускав удари. Незабаром вiн отримав кiлька тяжких поранень i випустив меч. Потiм лише судомно реагував, повертаючи щит. В азартi Вiтт провiв прийом вили, кольнувши противника спочатку в голову, на що вiн встиг зреагувати, а потiм у живiт. Прокол був глибокий i вилiзли кишки. Потiм бачачи, що ворог остаточно ослаб, Вiтт провiв прийом "щiтка" i пронизав йому череп. Той звалився замертво.
  - перемiг боєць Вiтт на прiзвисько примара. Його супротивник Трупосос, який розбив хобот, майже мертвий. Тепер юнаковi-переможцю належить право, давити його чи нi.
  Натовп шумiв, частина ставки виграла, а частина програла, але жадобi кровi всi були надзвичайно.
  Єдинi, в дикому поривi та шаленому крику:
  - Добий його! Вiдсiк голову i повiш на кiлок! - волали вони. - Так велить звичай чинити з тими, хто програв.
  Вiтт похитав головою, в азартi бою вiн ще мiг убити, а так, коли все закiнчено його лють випарувалася. Прохолодно вiдрiзати голову, i ще поглумитися над нею це не в його правилах. Хлопець нахилив свiтлу голову i твердо промовив:
  - Нi, я не вбиватиму безпорадну iстоту.
  - Знищ його! Прикiнчи! - продовжував кричати натовп, i пiдскакувати вгору рiзноманiтнi кiнцiвки. I визги - Достав нам задоволення!
  Майбутнiй iмператор Палпатiн виявляв нечуване благородство:
  - Ворог переможений, i навiть покалiчений, чого вам ще треба!
  -Твiй Друг дурень. Залишаючи живих Трупососа, вiн наживає собi смертельного ворога.
  Той не вибачить приниження та втрати хобота. - Вимовив iржавим хрипом чаклун. - А ти дурненька чому. Не кричиш, добий?! Тебе вiн послухає!
  - З мене достатньо кровi! - вiдповiла дiвчина-принцеса. - I чому ви всi такi жорстокi? Невже не можна розважатися якось iнакше?
  Чарiвник, чия личина, була прихована пiд балахоном, прошипiв:
  - А як?
  Каролiна, ледве приховуючи роздратування, вiдповiла:
  - Пiснi, наприклад, послухати! Або виконання артистичних номерiв, рiзноманiтних розважальних програм, можна з тваринами.
  Чаклун чиє обличчя приховано, але горячий глава все одно просвiчують з-за мороку, прогугняв:
  - Це що типу балагану? Нi, не цiкаво! Будь-якого роду фiгляри i скоморохи не можуть замiнити видовища кровi.
  Принцеса навмисне скривила личко:
  - Невже?
  Чарiвник, хмурячись i блищачи зенками, рикнув:
  - А що спiваки з їхнiми лудженими ковтками. За допомогою магiї та чаклунства можна будь-яку музику та голос вiдтворити. Ми це можемо. А якщо захочемо, то й голi гурiї затанцюють.
  Чарiвник пiдняв угору довгий, кiгтистий палець:
  -Нi, дiвчинка серйозна гладiаторська сутичка найкраще.
  Принцеса Каролiна була з цим категорично не згодна, але заперечувати не стала.
  Вiтт Талер за бiй отримав грошi, дещо зрубавши на тоталiзаторi. Потiм юнаковi, який ще не вiдiйшов вiд попередньої битви, i отримали поранення довелося битися з
  Левом-мутантом. Але ялинки у хижака залiкували за допомогою магiї всi рани, то юнак вийшов весь у свiжих порiзах. Вiтт скинув посiчену майку, i зняв кросiвки, обережно вiдклавши їх убiк взявши обидвi руки по мечу. Ось такий напiвголий у джинсах вiн здавався принцесi Каролiнi особливо красивим. На рельєфному торсi було видно широкi порiзи. Хлопчик провiв жилистими плечима, намагаючись змусити бiль служити своїй лютi. Його голi ступнi вiдчували гарячу поверхню нагрiтої пiд штучним свiтлом пiдлоги.
  Вiт Талер випустив повiтряний поцiлунок. Публiка заляпала в долонi.
  Голосно буркнуло:
  - Бiйцiв уявляти не треба! Нехай бiй буде цiкавим!
  Лев не чекаючи горна, стрибнув, намагаючись пiдчепити супротивника шаблями-кликами. Йому це не вдалося, вiдскочивши, Вiтт примудрився врiзати п'ятою в око. Звiр розлютився, стрибнув уперед, i натрапив на вiстря меча. Тут уже здивувався i хлопчик-гладiатор - кров, що була до цього червоною, стала зеленою.
  - Вiд чого це все? - запитала здивована принцеса Каролiна.
  - Це говорить про те, що звiр став бiльш живучим i сильним, зросла пристосовнiсть. - вiдповiв похмурим тоном чаклун.
  Дiвчина зробила однозначний висновок:
  - Це погано!
  Голос чарiвника став куди бадьорiшим.
  - Чому! У тебе хлопець прекрасний боєць, просто лайка буде цiкавiшою.
  Лев-дракон продовжував стрибати, не звертаючи уваги на кров, вiн був дуже швидким i хлопець ледве встигав ухилятися. Ось Вiтт зробив сальто, стрибаючи: немов акробат, потiм пiрнувши, як в'юн, розпоров леву черево. Iкластий термiнатор здавалося, не звертав на це уваги, продовжуючи переслiдування юнака по рингу.
  - Ось чорт! - Вимовив у досадi Вiтт. - Тебе що клинок не бере.
  Вiд втрати кровi юнак став утомлюватися. Точним випадом йому вдалося пронизати око лева, але навiть з одним оком хижак залишався небезпечним i пiдловивши момент боляче врiзав кiптявою лапою по ребрах. Пазурi залишили шiсть глибоких смужок.
  - Ось гад! Здирає м'ясо! - проворкував юнак.
  Здавалося, що лев давно повинен послабшати вiд втрати кровi, але його атаки ставали все стрiмкiшими. Кiлька разiв iкла ледь не пронизали прес, а один встромилися в грудний м'яз Талера, сильно роздряпавши його. Юнак похитнувся, i зуби блиснули над ним,
  встромився в плече. Вiтт був спiтнiлим, закривавленим i примудрився вислизнути i навiть полоснути мечем по горлу. Звiр спливав кров'ю, була пробита головна артерiя, але не втрачав швидкiсть.
  - Ти нiби зомбi, скiльки не будь-якої реакцiї. Можливо, ти не правильний лев. - промовив юнак.
  Вiн спробував контратакувати, щоб вибити останнє око, але промахнувся, залишивши на мордi чергову криваву смугу. Лев
  знову зачепив його лапою.
  - I звiдки такi беруться. - У розпачi юнак з усiх сил вдарив свого супротивника по iкла-шаблi. Вiд сильного потрясiння кiстка трiснула i з неї виступив бiлий сiк.
  - Еге! - З надзвичайно задоволеним тоном, промовив чаклун. - Твiй дружок видно вирiшив заточити клинок, принаймнi вiдчувається не жартiвлива пиха.
  - А чого ти хотiв? Вiтька хлопець розумний. - вiдповiла, досить урчачи принцеса Лея.
  Наступний удар остаточно обрубав iкло. Звiр почав крутитися, на мiсцi немовби втративши орiєнтацiю. Вiтт понаважав, його удари ставали все рiзкiшими, бачачи, що лев-мутант поплив, юнак додав енергiї.
  - Що левове м'ясо, не подобається! - прокричав вiдважний хлопець.
  - Переможи його Вiтек, ти такий сексуальний. - кричала принцеса Каролiна.
  Юнак ударив по другому iкла, благо мета була зручною. З першого разу кiстка не пiддалася i довелося додати. Нарештi i це вiстря звалилося, лев явно був приголомшений.
  - Як ти тепер без iклiв просто велика кiшка, приречена на загибель! - сказав лютий Вiтт.
  Скрегiт зубiв i стогнання стали йому вiдповiддю. Бiй продовжився в блазнiвськiй манерi, лев-дракон рухався нiбито, атакуючи, але його рухи втратили рiзкiсть. Вiдчувши приплив сил хлопчика у свою чергу
  постiйно контратакував i, зрештою, пробив останнє око. Цього разу клинок схожий, залiз значно глибше i дiстав до мозку.
  - Браво, сечi його! - крикнула принцеса Каролiна.
  Весь зал пiдхопив хором.
  - Добий його, добий!
  Юнак-гладiатор ще раз врiзав ногою i, перестрибнувши за спину, вдарив з розвороту. Лев-мутант, схоже, почав втрачати орiєнтацiю, кiлька разiв тицявся мордою. Нарештi, коли хлопчик приловчився, всадив клинок у груди i постарався пронизати його глибше, аж до самого серця. Кiгтистi лапи вдарили в ребра, роздерши їх, потiм пробили м'ясо, але Вiтт уперто не випускав клинок, хоча його буквально рвало на шматки. Тут уже все вирiшувала воля, пазурi продовжували юне тiло дряпати i рвати.
  - Кинь його! - гаркнула принцеса Каролiна. Її клич залишився на самотi.
  - Дови до кiнця! - гарчав натовп.
  Нарештi клинок розлюченого Вiтта пронизав до серця, i звiр затих, останнiй раз пройшли кiгтями багатостраждального м'яса.
  -Ну, Здається все! - видихнув iз себе юнак. - Народження пiтьми скинуто на порох.
  Коментатор-чарiвник оголосив.
  - знову переможцем став Вiтт - примара смертi; висхiдна зiрка арени. Вiн отримає зароблений приз.
  На цiй фразi бачення Талера розвiялося, мов туман при запуску потужної, аеродинамiчної труби.
  А з цього марева проступає... потужна, висока постать людини чи людиноподiбної iстоти у капюшонi. Звучить скрипучий голос, дуже схожий на голос того чарiвника увi снi.
  - Ти непогано бився Вiтт... У тобi я бачу навички вродженого воїна!
  Талер пiдвiвся. За час сну його рани практично затяглися, а рубцi поблiдли i стали менш помiтними.
  Юнак промовив, простягаючи людинi руку:
  - Я вдячний вам за порятунок пане...
  Людина грубо вiдкинула долоню юну i просипiла:
  - Жодної подяки! Будь-яка подяка веде до милосердя та слабкостi!
  Вiтт через силу усмiхнувся i промимрив:
  - Але ви врятували менi життя... Значить, я мушу якось вiддячити вам!
  Чоловiк несподiвано вiдкинув каптур. Юнак вдивився в обличчя, що вiдкрилося. Людина мала благородну зовнiшнiсть, на вигляд їй трохи старше сорока, потужна шия, i кучерява, коротенька борiдка. Погляд очей дуже владний, одразу видно вiн звик наказувати, i риси вольовi, сильнi.
  Хоча Вiтту цей пан i був незнайомий, юнаковi здалося, що вiн його десь ранiше бачив. Хоча дуже важко забути такi виразнi та вольовi риси обличчя, царствену поставу, очi володаря з пелюшок. Але при цьому голос усупереч благороднiй зовнiшностi хриплуватий, неприємний, нiби надiрваний, незважаючи на гучнiсть.
  Людина глянула на Вiтта i, не змiнюючи суворого виразу на обличчi, вимовила:
  - Я врятував тебе не через кохання, а тому, що ти менi потрiбний!
  Очi того, хто говорив недобре, блиснули:
  -Я беру тебе у свої учнi, i вiдкрию пiзнання могутностi, про яке не смiють мрiяти джедаї ... Але знай, те що ти випробував у тортурному пiдвалi, це ще квiточки в порiвняннi з тим, що чекає на тебе!
  Вiтт пiдвiвся i рiшуче промовив:
  - Я готовий! Готовий на все - тiльки врятуйте Каролiну!
  Людина з крайньої мiра зневаги фиркнула:
  - Прихильнiсть це слабкiсть! Найбiльша слабкiсть, яку тiльки можуть дозволити собi сiтхи! - Тут голос чорного володаря став грiзнiшим. - Точнiше не можуть, не повиннi собi дозволити, але ... Як не дивно, я звiльню Каролiну, з рабства! Тiльки в обмiн на твою повну послух, щоб ти присягнув, що в потрiбний момент виконаєш абсолютно будь-який мiй наказ!
  Вiтт покiрно став на колiна, i промовив велику клятву.
  I тодi людина вимовила:
  - Вiдтепер твоє нове iм'я Дарт Сiдiус! Я Дарт Плегас, твiй учитель i пан!
  З того дня почалося навчання Вiтта чи тепер Дарта Сiдiуса прийомам фехтування та темної сили. Жорстоке та нещадне вчення. Але новий чорний лорд вiдчував у собi потужнiсть, що швидко зростала. Вiн з кожним днем, тижнем i мiсяцем ставав сильнiшим i витонченiшим.
  Дарт Плегас, крiм мрiї про безсмертя, мав плани на вiдновлення панування ситхiв. Вiтт Талер змiнив своє iм'я на Палпатiн i трохи змiнив собi зовнiшнiсть, а також вiдбитки пальцiв. Вiн став iншою особистiстю, замiнивши схожу людину, з знатної сiм'ї Палпатiнов.
  Став робити повiльну кар'єру чиновника, одночасно вдосконалюючи свою майстернiсть темної сили. Крiм того, Дарт Плегас, який мав цiлком легальний статус великого комерсанта, дотримала свого слова.
  Пiсля смертi короля успадкував його малолiтнiй син. Дарт Плегас пiдхльоснув напад хаттiв на палац. Спадкоємця, його сестру, брата та дядька вбили.
  Пiсля чого капiтан-генерал палацової гвардiї звiв на престол популярну у народi Каролiну.
  Кiлька рокiв неволi, тiльки загартували сильну жiнку, i вона почала правити ще жорсткiше. А її дочка Серафима, що виховували за монастиря, стала спадкоємицею королiвства Набу.
  Хоча колишня кохана i повернулася до влади, Палпатiн був змушений приховати свою особистiсть i поки що залишатися на других ролях. Хоча його вплив у королiвствi постiйно змiцнювалося.
  Капiтан-генерал незабаром загинув - начебто вiд нещасного випадку, але за цим стояв Палпатiн. А незабаром, владика сiтх зажадав вiд Вiтта Талера, принести в жертву своє перше кохання - королеву Каролiну.
  Справа дiйшла до смертельного поєдинку iз Плегасом. Причому сили виявилися приблизно рiвними. Коли обидва сiтхи знемогли вiд битви, Палпатiн здався i пробурмотiв:
  - Я уб'ю своє кохання i разом з тим залишки людського, що ще тлiють у менi! - Тут чорний лорд пiдвищив свiй голос i рiшуче додав. - Але клянуся, я не пробачу тобi цього i обов'язково знищу!
  Прагнення розправитися з тим, хто вищий за статусом, закладено у ситськiй природi. Моя недосяжна могутнiсть породжує твою заздрiсть; моя мудрiсть пiдживлює твою жадобу знань; мої досягнення збуджують пристрасне бажання повторити їх! - сказав Дарт Плегас Дарту Сiдiусу, i з усмiшкою продовжив. - Вбиваючи найближчих i дорогих собi людей, ти вiдкриєш у собi незбагненне джерело сили. Я вiдчуваю, що ти станеш найбiльшим iз ситхiв - коли знищиш у собi останню людську слабкiсть!
  
  
  ЧУДОВИМ ОБРАЗОМ НАРОДЖЕНА
  - Жив один полковник ВПС, який отримав пiд час Афганської вiйни важку контузiю. I вiн втратив можливiсть мати своїх дiтей, хоча йому цього й дуже хотiлося. Дружина дуже любила полковника i пiшла назустрiч йому, вони взяли на виховання двох мiцних хлопчикiв iз дитбудинку. Приймальний батько виховував їх як спартанцiв. Але все одно це було не те. Хлопцi росли сильними, здоровими, але не виявляли особливих надздiбностей.
  А баба Ванга передбачив полковнику, що представник його потомства стане вершником доль дивних та свiтобудов. Тодi полковник вирiшив сходити до однiєї знаменитої чарiвницi, щоб та допомогла його дружинi завагiтнiти чудовим чином.
  Чарiвниця i справдi мала чималi здiбностi, але в основному була шарлатанкою найвищої проби. Вона заявила, що зможе це зробити i дарувати полковнику сина, але зажадала колосальну суму грошей.
  Полковник мав деяку нерухомiсть у Москвi, а також цiннi трофеї, вiдбитi в ходi вiйни з душманами i чеченцями.
  Вiн зiбрав цю дику суму - пiвтора мiльйона баксiв... Навiть дивно, що бувала людина, а так купилася на обман. Але мабуть чарiвниця мала неабиякий дар гiпнозу, навiювання, вмiння, обдурити якому позаздрив би i сам Кашпiровський, чи полiтик свiтового масштабу.
  Чарiвниця тим часом провела дуже барвистий ритуал постановки, тривiально приспавши дружину полковника. А потiм просто вколола у лоно Венери насiння вiд донора.
  Не дуже хитромудре вийшло шахрайство. Але ефективне. Дружина, (нiби дiва Марiя), беззаперечно зачала дитину - вона, до речi, залишалася незайманою, тож чоловiк зовсiм через поранення втратив чоловiчу силу.
  Всi виявилися задоволеними i в точний термiн, жiнка вирiшилася вiд тягаря здоровою дiвчинкою. Вона, правда, виявилася зовсiм не схожою на свого батька брюнета, i темноволосу матiр. Але батько хоч i розраховував на синiв, любив свою доньку. Тiльки по своєму, виховуючи її як спартанку - загартовуючи та тренуючи.
  Дiвчинка швидко розвивалася, демонструвала високi задатки та здiбностi. Особливо фiзичнi. Її волосся густе, хвилясте, золотисте, i чудова краса.
  Але коли дiвчинка як була босонiжкою, так i почала бiгти по сiчневому снiгу - традицiйно прокинувшись пiвп'ятої ранку - сталася подiя. Так у неї зазвичай починався щодня. Така ранкова, ще в передсвiтанковiй темрявi пробiжка. Цiлком по спартанськи.
  Вона проносилася традицiйнi десять з половиною кiлометрiв за будь-якої погоди, щоб потiм отримати заряд бадьоростi на цiлий день. Природно це початок тренування, бо Владлен( iм'я на честь - Ленiна i Сталiна!) серйозно займалася єдиноборствами. Вона навiть виступала на змаганнях - перемагаючи дiвчат, щоб були бiльшими i старшими за неї.
  Але все ще вона поки що дiвчинка рокiв десяти, i бiжить в одних лише плавках. А золотисте волосся схоже на полум'я. А клятий манiяк чекає дитину в засiдцi. Мабуть пастку приготував заздалегiдь, тому що дiвчинка мчить настiльки швидко, що не всякий дорослий наздожене.
  Декiлька добре замаскованих капканiв лежали на шляху дiвчинки. Ситуацiю посилило, що йшов снiг i всi слiди присипало. I Владлен, дiвчинка, яка в будь-яку погоду, мчала босонiж i напiвгола, навiть радiла подiбному екстриму. Адже проблеми лише загартовують i, що нас не вбиває, робить лише сильнiше.
  Капкан спрацював, жорстоко защемивши дiвчинцi ногу. На щастя завдяки тренуванням, кiстки виявилися досить мiцними, щоб не зламатися у ведмежому капканi.
  Але Владлен захопило капiтально. I було дуже боляче. А негiдник, спробував накинути та зґвалтувати каратистку-дiвчинку. Владлен зреагувала миттєво, вдарила п'ятою в пiдборiддя. Але злочинець виявився мiцним. Заскуливши, вiн вiдскочив, потираючи забиту щелепу. Потiм вихопив ножа.
  Дiвчинка опинилася в капканi, беззбройна i майже гола, проти манiяка з довгим ножем.
  Настала розгониста атака, i Владлен нахилилася, вдарила супротивника головою в сонячне сплетiння. Нiж пройшовся, роздерши дiвчинцi спину. Владлен перехопила кисть i змiнила напрямок удару. Вiстря встромилося злочинцевi прямо в горло. Манiяк захлинувся своєю кров'ю i раптово вiддав дух.
  А дiвчинка, здiйснивши свою першу вiдплату, вигукнула:
  - Здiйснилося!
  Проте це було вбивство, та й нiжка в капканi серйозно постраждала.
  На лихо манiяк мав дуже впливових батькiв, i Владлен загрожували серйозними неприємностями. На неї було скоєно замах, а до їхнього будинку пiдкинули наркотики. Довелося полковнику вiдправити дiвчину в мiсця вiддаленiшi. До школи росiйської бойової майстерностi у Сибiру.
  Там у глибокому пiдпiллi вже столiттями жили та справляли службу рiдновiрцi.
  Втiм, полковника це не врятувало. Його застрелив снайпер, а дружина була заарештована за звинуваченням у наркоторгiвлi. Схоже, хтось реально зводив iз їхньою родиною рахунки. Заарештували також молодшого брата, старший на своє щастя вже служив в армiї. А чотирнадцятирiчний пацан був вiдправлений до колонiї-малолiтки. Теж приписали наркотики.
  Хоча справа спочатку була дутою. Але на щастя, за новими законами йому не могли дати понад шiсть рокiв.
  Мати була жiнкою спортивною, i теж тренувалася як спартанка. Тому в жiночiй колонiї, незабаром набула авторитету i змогла непогано влаштуватися. Молодший, сильний i добре навчений бойовим прийомам брат теж став одним iз бiйцiв, потiм вибився у командира загону. Вiдсидiвши одну третину термiну, пiшов у умовно дострокове звiльнення. У Росiї закони до малолiтнiх злочинцiв гуманнi, i можна сказати навiть пощастило, що вiн пiшов на першу ходку лише у чотирнадцять рокiв.
  Взагалi те, що полковник за традицiєю був затятим шанувальником спартанського виховання пiшло його сiм'ї явно на користь. Сильному та у в'язницi вiдносно добре, а слабкому i на тронi безвiдносно погано! Пацан пройшов зону, без шкоди собi i навiть отримав вищу юридичну(!) освiту. Його мабуть не захопила злодiйська романтика, та й часи змiнилися - бандитом бути не модно. Швидше за все, приваблював бiзнес.
  А юридична освiта - для бiзнесмена життєво необхiдна. З матiр'ю було складнiше - вона, то доросла, i злочин їй навiсили у сфабрикованiй справi важке. Буквально органiзатор синдикату з транспортування та продажу дуру. I справу переглянути практично неможливо. Стiльки вищих чинiв виявляться тодi в дурнях.
  Але мати зумiла домогтися, що її перевели до гарної зони бiля Каспiйського моря, i там вона влаштувалася хранителькою громади. Написала тюремниця кiлька книг, i навiть у кiно знялася. А чому б i нi?
  Вона не по роках струнка, фiзично сильна, симпатична жiнка з виразним обличчям та мужнiм пiдборiддям.
  Так що в принципi i на зонi їй сидiлося непогано, з життя вона не вимикалася. I навiть обзавелася потомством. Хлопчик тренувався з пелюшок i фарбував тюремнi буднi. Втiм, як i належить пахановi її мати не працювала, так що мала багато вiльного часу.
  Владлен повернулася рокiв через сiм - пройшовши вищий ступiнь посвячення у єдиноборствах. Хоча загроза помсти, ще не зовсiм минула, войовниця лише змiнила прiзвище на Шаманову - залишивши колишнє iм'я.
  Оскiльки її батько справдi був дружним iз широко вiдомим генералом Шамановим, то змiна прiзвища виявилася цiлком символiчною.
  Владлен, чиї здiбностi феноменальнi, а школа дуже жорстка i водночас цiлком рацiональна у вiдсутностi собi рiвних у бойових мистецтвах. Вона дослiджувала своєрiдний стиль росiйської боротьби. Назва боротьба звичайно ж умовна, або така як Рускундо.
  Владлен оволодiла єдиноборством, що має схожiсть з Техвандо - дуже розвинена технiка ударної роботи ногами, з росiйським кулачним боєм, боротьбою подiбною до Айкiдо - кидковi прийоми та використання iнерцiї противника, з Тайського боксу - удари лiктями, колiнами, головою. Рiдновiрство створило синкретичне бойове мистецтво, прийоми якого шлiфувалися столiття, а майстри-волхви брали все найкраще, в iнших народiв та шкiл.
  Звичайно, Владлен Шаманову вчили, i володiнню зброєю... Але все знати i освоїти неможливо. Справжнiх майстер єдиноборств має добре володiти всiм арсеналом. Але окремi прийоми та свої фiшки виконувати блискуче.
  Владлен найбiльше любила битися ногами, i метати босими пальцями смертоноснi предмети, хоча була сильна, мабуть, у всьому.
  Дiвча, яку називали каратисткою, хоча вона зовсiм не вивчала карате, вiдкрила свою власну школу. Вона виступала на рiзних змаганнях, але не прагнула слави та титулiв.
  Хоча й брала участь у деяких комерцiйних змаганнях i навiть у пiдпiльних боях без правил - потрiбнi були грошi.
  Будучи ще дуже молодою дiвчиною, Владлен не поспiшала вискакувати замiж i обзаводитися потомством. Вона вдосконалювалася сама у бойових мистецтвах та навчала ними дiтей. Особливо великi надiї подавав Волька Рибаченко. Також до речi дуже спритно метал гострi предмети ногами. Хлопчик-каратист (знову прiзвисько не має вiдношення до реальностi!) обiцяв вирости у найбiльшого майстра.
  А потiм раптом Вольку запросили знiматися в кiно i разом з ним поїхав його брат Олег Рибаченко та сама Владлен Шаманова. А це вже iнша iсторiя.
  
  
  ПОПАДАНЕЦЬ-ДИЛЕТАНТ
  Такий бiльш реалiстичний та правдоподiбний. А саме в тiло Сталiна вселився дух звичайнiсiньких i пересiчних людей. А оскiльки та була саме людина середня, обиватель. I знав лише те, що Гiтлер вдарить 22 червня 1941 року i результати виявилися охоронi.
  Нiмцi змогли взяти Москву, i бездарного попаданца просто причепило власне оточення. Але пiсля падiння столицi вже виявилося пiзно щось виправляти. Японцi вдарили Далекому Сходi, Туреччина з пiвдня. Пал i Кавказ.
  А Сталiна спочатку змiнив як компромiсну фiгуру Молотова. Але потiм сунувся честолюбний Берiя. А його перехопив Жуков. I почалася тягар. Коротше кажучи, нiмцi вийшли влiтку до Уралу i далi, з'єднавшись iз японцями, придушивши всю видимiсть опору.
  Але на Заходi вiйна тривала. Американцi зволiкали - Франклiн Рузвельт, як i слiд очiкувати, тягнув до останнього. Ще на Рiздво 1941 нiмцi атакували Гiбралтар. До цього часу Москва i Ленiнград були взятi, а на пiвднi нiмцi вишили до Волги i Терека. Їм бiльше заважали розтягнутi комунiкацiї та бiльшi росiйськi простори, нiж мало органiзований опiр радянських вiйськ.
  Гiтлер особисто зустрiвся з Франком i описав йому перспективу: СРСР як вiйськова сила не iснує. США у вiйну першими все одно не вступлять. Так що Британiя абсолютно безпечна. Тим бiльше, що в листопадi пiсля взяття Москви Роммель отримав пiдкрiплення, пару добiрних дивiзiй та цiлу повiтряну армiю на додачу. I англiйцi посипалися як труха. Нiмцi вже в Олександрiї... Так що Франко має бiльше пiдстав боятися, гнiву Гiтлера, нiж помсти Британiї. А ось якщо вiн ще хоче отримати вiд Африканських та англiйських колонiй, то...
  Франко розумiючи, що руки вермахту розв'язанi i вiн сам може втратити все - дав спочатку згоду пропустити нiмецькi вiйська, а потiм сам оголосив вiйну Британiї. При цьому становище англiйцiв погiршувалося з кожним днем. Гiбралтар був узятий за три днi. А незабаром нiмцi зайняли i Палестину, i Сирiю разом iз турками, та Iрак iз Близьким Сходом.
  Америка виявилася втягнута у вiйну 4 липня 1942 року. Японiя у день незалежностi напала на Перу-Хабар.
  Нiмцi, використовуючи ресурси Росiї, Європи, а потiм i Африки з Азiєю, вели повiтряний наступ та пiдводну вiйну.
  Нiмеччина збiльшувала випуск озброєнь i вела наступ на Пiвдень Африки.
  До кiнця 1942 року Африка опинилася пiд повним контролем нацистiв, як i Iндiя. А Iндокитай, Сiнгапур та острови до Австралiї перейшли пiд контроль японцiв. Щоправда, зимова спроба захопити Гавайський архiпелаг через недостатню органiзованiсть самураїв виявилася невдалою.
  Але все одно японцi, маючи бiльше воєнного досвiду, домiнували на морi. Крiм того, нiмецький пiдводний флот дуже швидко збiльшувався, знижуючи силу Британiї та США.
  У травнi 1943 року вiдбулася висадка нiмецького десанту на англiйську метрополiю. Нiмцi використовували i десантнi планери, i пiдводнi танки, i навiть першi реактивнi бомбардувальники АР-161 i чотири моторнi Ю-488.
  Виснажена пiдводною вiйною Британiя, не могла довго триматися, але билася надзвичайно завзято.
  Пiсля мiсяця кровопролитних боїв, упав Лондон, i на цьому битва за Англiю завершилася.
  Наступним етапом стала Америка. На боцi США воювала Канада, куди бiг Черчiлль, але країни Латинської Америки вiдмовилися вiд вiйни з Третiм Рейхом. А Аргентина i за нею Бразилiя надали нiмцям їхнiх союзникiв своєї територiї вiйськовi бази.
  Вiйна набула затяжного характеру. США за океаном. Сухопутна армiя вони сильна, а флот дуже швидко будується.
  Але потроху нiмцi та японцi брали нагору. На їхньому боцi були всi ресурси схiдної пiвкулi, та частина захiдної. Та оголошена тотальна вiйна, давала свої плоди.
  Операцiя "Iкар" пройшла успiшно, i Iсландiя впала. Пiсля чого фрицi перейшли на Гренландiю. 1944 втiм, не дав нiкому вирiшальної переваги. Проте Японiя та Третiй Рейх змiцнилися на Схiднiй пiвкулi, посилилися у Латинськiй Америцi. Взимку сорок п'ятого року, самураї разом iз нацистам захопили Гавайськi острови. А навеснi пересунулися до перешийку Панами.
  Пiсля смертi Рузвельта США стали шукати з Третiм Рейхом i Японiєю свiту. Але пошук компромiсу утруднений. Тим бiльше, що Гiтлер вiдчув запах кровi. Барракуда фашизму хотiла дуже багато. Вiйна тривала. Гiтлерiвцi закрiпилися в Гренландiї, i влiтку сорок п'ятого року намагалися десантуватися в Канадi, але були скинутi до моря. Канада не хотiла капiтулювати. Правда осiнь сорок п'ятого року, впала Австралiя - останнiй суттєвий оплот Захiдного свiту у Схiднiй пiвкулi. Японiя та Нiмеччина тотально домiнували у морi. Їхнiй пiдводний флот у вiдсутностi собi рiвних.
  Крiм того, дуже сильними i рухливими виявилися пiдводнi човни на перекисi водню. Їхня швидкiсть досягала сорока вузлiв на годину.
  А взимку сорок п'ятого- сорок шостого настала черга i Зеландiї. Навеснi сорок шостого року США оголосили вiйну майже всi країни Латинської Армерики.
  А проект створення атомної бомби через урiзання фiнансування не дав вiдчутних плодiв. Тому американцi не могли викинути цей козирний туз у грi, що стоїть на програш!
  На областi танкобудування Третiй Рейх значно обiгнав США. Найкращий американський серiйний танк "Першинг" при вазi в сорок двi тонни, мав 102 мiлiметри лобової бронi та 90-мiлiметрову гармату з початковою швидкiстю снаряда 810 кiлометрiв на годину. А найкращий нiмецький танк "Королiвський лев", що став наймасовiшим у 1946 роцi - при вазi в 65 тонн, мав лобову броню в 250 - мiлiметрiв. Також борти i корми 200 мiлiметрiв i гармату 105 мiлiметрiв з довгою ствола 100 ЕЛ.
  Враховуючи пiрамiдальну форму танка, його не можна було з "Першингу" пробити з жодного ракурсу.
  Спроба запустити iз серiю потужнiшi танки зазнала невдачi. Лише Т-93, до речi, якраз у 93 тонни вагою з лобовою бронею 305 мiлiметрiв та гарматою калiбру в 120 мав деякi шанси проти нiмця пiд час бадання. Але дуже низькi ходовi якостi машини, а також вiдсутнiсть вежi, що обертається, не робили його гiдним конкурентом.
  Розробка "Надпершiнг" сильно затягнулася, та й все одно цей танк поступався нiмецькому.
  А реактивної авiацiї, тотальна перевага як на боцi нацистiв. Американцi могли протиставити лише кiлькiсть. Але й нiмцi, володiючи ресурсами старого свiту, могли штампувати по триста-чотири машин у день, не поступаючись числом США. МЕ-362, Не-262, Не-323, МЕ-1010, ТА-283 - цi реактивнi винищувачi проти американської недоробки - класу "F" поза конкуренцiєю!
  А реактивнi бомбардувальники ТА-400, ТА-500, П-387, АР-383, ОД-18, ГО-270 - також поза конкуренцiєю. США поки що i повноцiнного реактивного бомбардувальника немає. Хiба що Б-29. Правда в проект є Б-36, але поки що йому до серiйностi далеко.
  А нiмецьким балiстичним ракетам класу "А" взагалi немає аналогiв у свiтi.
  Дисколети - теж не мають собi конкурентiв.
  Технологiчно Третiй Рейх капiтально обставив Америку, тому Гiтлер сповнений рiшучостi добити США до кiнця. I жодних компромiсiв. У сорок шостому роцi розпочався наступ на Мексику та Кубу. Восени бої вже кипiли в Техасi та Калiфорнiї. А в Канаду нiмцi та японцi вторглися з боку Аляски.
  Але ось i сорок шостий рiк минув. Друга свiтова вiйна все ще йде. Сорок сьомий рiк став фатальним для Канади, яку нарештi зайняли фрицi, зайшовши з пiвночi.
  В Америцi з'явився, нарештi, реактивний бомбардувальник Б-36, але дiстати Нiмеччину та Японiю все одно не було можливостi. Крiм того виник пiд кiнець року i танк "Вашингтон" зi 120-мiлiметровою довгоствольною гарматою, i щодо прийнятним бронюванням та ходовими якостями за вагою шiстдесят три тонни. Хоча вiн був захищений i гiрший за нiмецького, але вже не поступався в бронебiйнiй силi.
  Втiм, до кiнця сорок сьомого року США вже втратили бiльше половини територiї i були приреченi.
  Нiмцi встигли навiть випробувати пiд час штурму великих мiст суперважкi танки "Щур" та "Монстр". Останнiй мав бомбомет викидаючий заряд вагою десять тонн!
  Уявiть собi, яка жахлива вийшла зброя!
  А на новий рiк упав Нью-Йорк, а десятого сiчня - Вашингтон.
  Проте американцi ще протрималися ще майже пiвроку. За iронiєю друга вiйна закiнчилася саме 9 травня 1948 року.
  Але й пiсля цього свiт тривав недовго. Гiтлеру не сподобалося, що Японiя, будучи набагато вiдсталiшою, нiж Третiй Рейх економiки, захопила собi стiльки землi.
  У фашистiв хоч i запiзно з'явилася у серпнi 1948 року власна атомна бомба. Частково затримка була викликана тим, що фюрер якось холоднувато ставився до iдеї зброї масового знищення. Гiтлер вважав, що треба завойовувати країни, а чи не знищувати.
  Але чомусь жорстокий тиран для союзної Японiї вирiшив зробити виняток.
  Наштампувавши великi балiстичнi ракети, i ядернi заряди Гiтлерiвцi 4 липня 1951 року розпочали Третю свiтову вiйну.
  Завдали потужних ядерних ударiв по Токiо та iнших японських мiстах. Потiм ударили морськi та сухопутнi сили.
  Третя морова вiйна закiнчила за пiвроку, загалом вона йшла фактично в самi ворота. I активна фаза вiйськових дiй тривала три мiсяцi.
  Таким чином, Третiй Рейх встановив остаточну свiтову гегемонiю. Така ось несправедливiсть сталася через те, що в тiло Великого Сталiна вселилася посереднiсть. I жоднi знання майбутнього їй не допомогли! Зокрема дилетант вирiшив розвивати реактивну авiацiю та дав такий наказ усiм заводам та фабрикам. Виявилося, що i гвинтову згорнули та реактивної не випустили.
  А стратегiчнi рiшення взагалi у попаданца дурнiшi нiкуди. Недарма Червона Армiя здулася. А без неї протистояти Нiмеччинi, її союзникам та Японiї нiкому.
  Ну, а сам Гiтлер ухвалив рiшення про iмперську унiфiкацiю. Зокрема, створення всесвiтньої унiтарної держави, куди добровiльно-примусовому порядку включили все без винятку країни планети Земля. З єдиною розумiється валютою та варварською програмою генетичною селекцiєю.
  А також iз пiдготовкою масованої космiчної експансiї!
  
  
  Хлопчик рятує царську Росiю
  Надворi морозний сiчень. Ось хлопчик Олег Рибаченко йде вулицею до школи, i зненацька бачить, що стiна в сусiдньому панельному будинку якось дивно свiтиться. Хлопчик вiдчуває особливий заклик - бiжи туди, станеш вершником. Пацан припустив з усiх нiг.
  Добре ще, що машин виявилося напрочуд мало, i вiн встиг проскочити, прямо в них пiд носом. Спритне пiрнання i ти бiля зеленого вiдблиску стiни.
  Хлопчик кидає до неї. Руки немов у фiльмi про "Гаррi Поттера" без проблем входять у це желе, i через секунду сам хлопчик iз двадцяти п'ятиградусного морозу опиняється на зарослiй зеленою травою лiтньому лужку.
  Навiть за iнерцiєю падає пацан на траву i одразу схоплюється. Добре пiсля морозу опинитися в обiймах ще не померлого лiта. Нехай навiть i перескочив через свою макiвку.
  Хлопчик озирнувся - навколо не було людей, що вже почали жовтiти дерева, i... залiзничний насип. Високий, викладений гранiтом i перед нею навiть накручений на смугастих стовпах колючий дрiт.
  Олег Рибаченко вiдчував, що це все не так. I вiн справдi стоїть перед чимось вирiшальним... У головi чується наказ: пiдiйти до залiзничного полотна. Зробити це не дуже просто, на шляху густий шар дроту - спiраль Бруно.
  Спека сама пiдказала хлопцевi вихiд. Вiн почав швидко скидати з себе зимовий одяг. I накидати його на колючку. Пацан вiдчуває особливу форму уявного наказу. "Ти можеш зараз стати вершником iсторiї. Ти вже не просто школяр iз перерозвиненою уявою, Олег Рибаченко створиш великi справи!"
  Хлопчик завалив дрiт, залишив на собi лише джинси та майку. У теплих зимових чоботях теж жарко, i хлопець розбувся. Дуже приємно босонiж вiдчувати вузьку, зелену траву. Грунт у серпнi добре прогрiтий i по ньому пацану ходити подобається.
  А зима погана пора року - на вiдмiну вiд солодкого лiта. Хлопчик, однак не має часу стояти розкривши рота - раз вiн вершник. Пацан швидко дереться через дрiт. По нiй пущений струм, i через одяг стрiльнуло iскрами по босих п'ятах.
  Хлопчик скрикнув, удар болiсний i стрибнув на полотно. Пiдошви вкололо гострими камiнцями. Але хлопець швидко забiг за насип. Вiн вiдчував, що все це недарма, а частина великого плану!
  Ось вони гарячi рейки, сонце вже перевалило за полудень, у повiтрi пахне липою та медом. Так тихо, що чудово чутно вiддалене гудiння бджiл.
  Хлопчик став босими ногами на гаряче залiзо i почув новi наказ: "Поклади по сiм камiння на кожну рейку". Пацан тут завагався i промовив уголос:
  - Але ж тодi поїзд може зiйти з колiї?
  Голос вдарив по барабанних перетинках:
  - Так саме це й потрiбне! Тут їхатиме вороги Росiї!
  Хлопчик бiльше не сперечався. А голос Божий уточнив: вибирай лише камiння сталевого кольору.
  Руки вже йшли самi. Олег Рибаченко вiдчував у собi захоплення - вiн вершник, простий школяр увiйде до iсторiї!
  Каменi легкi на обидвi залiзничнi смуги: рiвно чотирнадцять штук - по сiм з кожною. I вони практично невиразнi!
  Справу зроблено! Хлопчик ще раз наостанок перехрестився, прочитав - "Отче наш" i, майнувши босими п'ятами, оговтався назад. Втiк з розбiгу, гуркотячи по каменях i сажня пiдошви. Перескочив майже з ходу насип.
  Не хотiлося лiзти знову через струм, але виходу не було. Хлопчик, використовуючи розбiг, з насипу залетiв на останнiй бар'єр майже миттєво. Злегка вдарило струмом, але це не страшно. I ось вiн Олег Рибаченко знову на теплiй лiтнiй землi. Попереду прямо в повiтрi свiтиться зелений туман: шлях назад.
  Хлопчику дуже не хочеться з теплого лiта повертатися назад у мороз та зиму. Та ось таємничий голос вiддає останнiй наказ:
  - Давай поспiшай, або портал закриється, i ти надовго залишишся в 1914 роцi i нiколи не побачиш батькiв.
  Олег Рибаченко спiшно зриває з дроту одяг i абияк натягує його на себе. Портал починає тьмянiти i хлопчик, так i не взувши кидається до виходу. Натикає на щось пружне i зусиллям вискакує назовнi. Босi ноги обпалює втоптаний мiський снiг. Доводиться взуватися i натягувати зимову куртку прямо на вулицi - ловлячи дивовижнi погляди перехожих.
  Хтось навiть крикнув: "чокнутий". Але хлопчик не звертає уваги - вiн зробив свою справу та виконав велику мiсiю...
  22 серпня 1914 року зазнав аварiї поїзд, на якому слiдували Гiнденбург i Ерiх Людендорф, Макс Хоффманн. Всi три вiйськовi начальники, що зiграли вирiшальну роль у боях на схiдному фронтi - починаючи з операцiй у Схiднiй Пруссiї i так далi, загинули.
  Внаслiдок чого дезорганiзованi нiмецькi вiйська зазнали нищiвної поразки. Беззахисний Кенiгсберг був узятий з ходу, а нiмецькi вiйська були частково оточенi, частково знищенi або взятi в полон.
  Перемога росiйських вiйськ вплинула на весь хiд вiйни. I насамперед з погляду бойового духу солдатiв та офiцерiв. Не секрет, що пiсля поразки вiд Японiї авторитет Росiйської армiї рiзко впав. Якихось, там вузькооких азiатiв нiхто i за серйозного супротивника не рахував. А тут росiяни програли чотири великi битви, причому у всiх битвах маючи чисельну перевагу.
  I на морi теж виявилися вщент розбитi, хiба що були окремi, приватнi успiхи. Особливо вiдзначилися крейсери Владивостока.
  Ну i куди битися з нiмцями, яких вважали найкращими сухопутними солдатами свiту?
  А тут виявилося, що можна фрицiв громити, i гнати та брати десятками тисяч у полон!
  Iнтерес у росiйських вiйськових та населення вирiс багаторазове. На австрiйському фронтi наступ йшов стрiмко. Австро-Угорщина виявилася до вiйни не готова. А бойовий дух особливо слов'янських частин дуже низький. Багато хто з них здавався прямо пiд барабанний бiй i звуки оркестру. Не хотiлося слов'янам воювати проти своїх братiв за ненависних австрiйцiв. Бiльш-менш боєздатними були лише угорськi частини, що складаються з етнiчних нiмцiв.
  Росiйська армiя перекинула австрiйськi вiйська i одразу зайняла Львiв, фортеця Перемишль та розвиваючи успiх вступила до Угорщини. Нiмецький фронт трiщав по швах. Переважаючi росiйськi сили розгромили прусакiв у Познанi та рвонули до Одера. Нiмцi перекинули до Австрiї шiсть корпусiв.
  Але цього виявилося замало. Тим бiльше, сил тримати позицiї в центрi не вистачало. А на заходi тривали важкi бої.
  Тодi Нiмеччина змушена була перекидати новi сили Схiд. Ситуацiю посилило вступ у вiйну проти Австрiї Iталiї. Цi країни мають ворожi вiдносини протягом довгих столiть. I потрiйний союз багато в чому був штучною освiтою. Хоча склалася вiйна для Нiмеччини та Австрiї сприятливiше, Iталiя приєдналася б до найсильнiшого. А так вже росiйськi вiйська пiдходять до Будапешта, i справи центральних держав - погань! У вiйну поспiшила вступити Румунiя.
  Зрозумiло - румунський король родич Миколи Другого, i хочеться розширити свої землi за рахунок Австрiйської iмперiї, що руйнується.
  I Болгарiя, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, вступила у вiйну за Росiї.
  Лише Османська iмперiя виявилася вiрною нiмцям. I то лише тому, що мiнiстр оборони наказав розпочати бойовi дiї, поставивши прем'єра та султана перед фактом. Турецька армiя не надто сильна, але створювала проблеми з постачанням Росiї Антантою. Але з iншого боку - це чудовий шанс для Росiї значно розширити свої територiї на пiвденному напрямку. Японiя, очевидно, оголосила вiйну Нiмеччини та Австрiї. Щоб захопити нiмецькi колонiї в Тихому океанi.
  Росiї це розв'язало руки Далекому Сходi. А на заходi нiмцiв давили.
  Лише рiчцi Одер Нiмеччина змогла призупинити наступ росiйської армiї. I тому довелося припинити всi наступальнi дiї у країнах. Майже половина Австро-Угорщини виявилася звiльненою росiйськими вiйськами.
  Таким чином, австрiйська iмперiя фактично вийшла з гри i перетворилася для Нiмеччини на тягар. Болгари почали наступ на Стамбул.
  Взимку у вiйськових дiях на територiї Європи настало затишшя. Натомiсть росiйська армiя розпочала наступ на Туреччину. I тут усе розвивалося успiшно. Тим паче араби та вiрмени повстали проти османського володарювання.
  Росiйськi вiйська у лютому вже були Багдадi, а англiйцi захопили Басру. До кiнця березня Росiя зайняла всю Малу Азiю i приступила до штурму разом iз Болгарами та сербами Стамбула. Туреччина вийшла iз гри. Сирiя, Палестина, пiвдень Iраку вiдiйшли до Британiї та Францiї - Росiя отримала все iнше. Саудiвська Аравiя - поки що залишалася формально незалежною територiєю, але її потрiбно було роздiлити пiсля капiтуляцiї Нiмеччини. А вона була вже не за горами. 25 квiтня 1915 року у вiйну нiмцями вступили США. Зрозумiло, американцi практичнi люди i хотiли встигнути до роздiлу пирога перемоги. Росiйська армiя навеснi у великих кiлькостях випустила новий тип зброї: всюдиходи "Мiсяць"-2 з кулеметами. Новi танки хоч i легкi, але розвивали швидкiсть на шосе в 40 кiлометрiв на годину i мали чудовi ходовi якостi.
  Росiйськi вiйська на початку травня, як тiльки пiдсохли дороги, почали наступ в Угорщинi та на всьому пiвденному фронтi. Австрiйська армiя розпалася, нiмецьких вiйськ для утримання фронту виявилося замало.
  22 червня росiйськi вiйська увiйшли до Вiдня. А 24 червня англiйськi, французькi, бельгiйськi та першi американськi батальйони увiйшли до Брюсселя. У вiйну проти Нiмеччини вступила Голландiя, а трохи пiзнiше i Швецiя з Данiєю. Нiмцi важко утримували перешкоду по Одеру, але росiйська, царська армiя розвинула наступ на Мюнхен. Найбiльше на пiвднi Нiмеччини мiсто занепало 7 серпня 1915 року. А 11 серпня Нiмеччина у абсолютно безнадiйнiй для себе ситуацiї капiтулювала.
  Пiсля чого розпочався роздiл територiї. Австро-Угорщина та iмперiя Османа зникли зi свiтової полiтичної карти. Болгарiя вийшла, ту частину турецької територiї, що її вiдвоювали османи в 1913 року. Сербiя значно розширилася i перетворилася на Югославiю. Румунiя здобула Трансiльванiю. Росiя включила до свого складу: Буковину, Галичину, Чехословаччину, Кракiвську область та половину Угорщини, аж до самого Будапешта, де й провели кордон. Нiмеччина отримала капiтальне урiзання своєї територiї. На заходi їй довелося повернути Ельзар та Лотарингiю Францiї, ранiше завойованi землi Данiї. На сходi найскладнiше.
  Росiя наполягала на проведеннi кордону по Одер, а для Францiї по Рейну. Але США та Британiя не хотiли надто посилювати Росiю та Францiю та послаблювати Нiмеччину. В результатi було прийнято компромiсний варiант. Росiя отримує всi землi на Сходi, де мають бiльшiсть полякiв.
  Схiдна Пруссiя втратила Клайпеду, Данциг, i виявилася вiдрiзною вiд Нiмеччини, але хоч у зрiзаному виглядi збереглася. Кенiгсберг залишився нiмецькою. Але землi Нiмеччина втратила багато. Кордон вийшов сильно зламаним. Подекуди навiть доходила до Одера, i багато в чому залежала вiд етнiчного складу населення. Втiм, нiмцi майже повнiстю зберегли за собою. Але вiд Берлiна до росiйського кордону залишалося не бiльше ста кiлометрiв.
  Так що нiмцi пiд прицiлом. Чисельнiсть нiмецької армiї обмежувалася сто тисяч солдатiв i офiцерiв. На нiмцiв наклали величезнi репарацiї. Вiйна тривала трохи бiльше року.
  Росiйська, царська iмперiя не встигла впасти в стан кризи i вийшла з великими територiальними придбаннями. Авторитет царя змiцнився, i хвиля революцiйного руху пiшла на спад, а економiцi навпаки настав перiод надзвичайно бурхливого пiдйому.
  
  
  ЯК ЛЕНIНУ ВДАЛОСЯ СТАТИ ПРЕЗИДЕНТОМ США
  Володимир Iллiч Ленiн, намагаючись здаватися вище, щосили випростався. Його сухi, маленькi, але дуже рухливi ручки, нервово крутилася, по блискучому, чорному, виготовленому з рiдкiсного сандалового дерева столу. Людина величезного зросту в бiлому костюмi з важким золотим ланцюгом на бичачiй шиї сидiла навпроти нього.
  - Ну, що пан Ульянов. Я згоден на вашi умови - п'ять штук баксiв на мiсяць плюс вiдсоток з кожного пущеного з молотка пiдприємства! - Тут голос громили став твердiшим i вони навiть рiзко струсив важкий ланцюг. - Тiльки щоб товариш Ленiн без фальшу та пилу!
  Досить потираючи спiтнiлi руки, Володимир Iллiч сказав:
  - Звичайно мiстер Рокфеллер, тiльки в нашiй справi без фальшу нiяк не можна! Все має бути полюбовно та дуже душевно!
  I обидва пройдисвiта голосно розреготалися...
  ------------------------------
  У Росiї її не сталося жовтневої революцiї. На фронтах першої свiтової вiйни встановилося тимчасове затишшя. Нiмцi та австрiйцi намагалися досягти успiху на Заходi.
  Росiйська армiя проявляла активнiсть лише турецькому фронтi, де їй вдалося остаточно з'єднатися з англiйцями, i завдати супротивнику ряду поразок, зайнявши бiльшу частину малої Азiї.
  Але зiбралися Установчi Збори, в яких бiльшовики опинилися у вiдчайдушнiй меншостi, а домiнували есери.
  Одним iз перших рiшень стало: надiлення селян землею та продовження вiйни до переможного кiнця!
  У липнi 1918 наступ нiмцiв на Париж провалився i переможна Росiйська армiя завдала удару: спочатку по австрiйцям, потiм i по нiмцях.
  Нiмеччина вiдчайдушно чинила опiр, але у груднi коли росiйськi вiйська на сходi зайняли Варшаву i Кракiв, союзники на заходi оволодiли Брюсселем - все ж таки капiтулювала. Щоправда на два тижнi пiзнiше - далася взнаки вiдсутнiсть революцiї.
  Вiльгельм втiм, був змушений вiдмовитися вiд багатьох своїх повноважень залишаючись чисто номiнальним монархом.
  А президентом нової Росiйської республiки став генерал Корнiлов. У серпнi 1917 його заколот виявився успiшним, щоправда , Керенський формально залишився прем'єром, але посаду президента вже вiддав Корнiлову.
  Вiн же Корнiлов став найвищим головнокомандувачем.
  Далi вiдбулися всенароднi вибори президента Росiї та референдум щодо нової конституцiї.
  Народ якому авторитарна форма правлiння цiлком звична - пiдтримав варiант Корнiлова.
  Росiя розширила свої володiння за рахунок Нiмеччини, що розпалася Австро-Угорщини, i зникла з карти свiту Туреччини.
  Останню остаточно подiлили мiж собою великi держави. Росiї дiсталася мала Азiя, протоки та Константинополь. Французи забрали собi Сирiю, англiйцi Палестину та Iрак.
  1926 року мiж Росiєю та Японiєю знову спалахнула вiйна. Приводом став статус Маньчжурiї та Порт-Артура. Згiдно з договором оренднi права на Порт-Артур були переданi Японiї, i термiн оренди минув. Проте японцi i не збиралися повертати захоплене Китаю.
  Тим бiльше влада щойно отримав молодий Хiрохiто - мрiє про новi перемоги.
  Проте росiйська була iнша. Загартована на фронтах першої свiтової вiйни, з досвiдченими командирами, новими танками та лiтаками, вона почала успiшно наступати на Японцiв.
  Через чотири з половиною мiсяцi росiйська армiя взяла Порт-Артур i вибила японцiв з континенту!
  Якийсь час Японiя ще трималася на морi - поки не пiдiйшли кораблi Балтiйської та Чорноморської ескадри.
  Пiсля цього країна Вранiшнього Сонця капiтулювала.
  Росiя розвивалася дуже швидко, але у 1929 роцi у всьому свiтi почалася велика депресiя.
  Бунти охопили росiйську iмперiю. Тим бiльше що Корнiлов проводив активну русифiкацiю.
  Втiм, йому вдалося втриматися на тронi, а в США... до влади прийшли американськi бiльшовики на чолi з Ленiним!
  Вирушивши вiд депресiї новий бiльшовицький режим почав готуватися до нової вiйни!
  Революцiя в Iспанiї закiнчилася перемогою комунiстiв i тим самим було створено потужний бiльшовицький плацдарм у Європi.
  1 сiчня 1938 року. Володимир Iллiч Ленiн нервово мiряє кроками величезним кабiнетом у Бiлому домi. Ситуацiя у всьому свiтi загострюється. Слiдом за Iспанiєю комунiсти досягли успiху у Францiї.
  Росiя якої править генералiсимус i президент Корнiлов уже ясно дала зрозумiти, що не дозволить проводити експансiю бiльшовизму до Європи. П'ятсот дивiзiй у десяти мiльйоннiй росiйськiй армiї - це зовсiм не жарт!
  Володимир Iллiч це розумiє. I пропонує тактичний альянс Британiї проти Росiї.
  Англiйцi завжди стався вкрай насторожено до росiйської експансiї. Але радикальний комунiзм їх лякав ще бiльше. Треба було вбити клин мiж ними та Росiєю.
  Ленiн готувався прийняти мiнiстра оборони Черчiлля i заодно надати англiйцям доказ непохитної сили США.
  А для початку лихий диктатор заслухав доповiдь про нову зброю - "атомна бомба".
  Оппенгеймер витримав доповiдь у дуже стриманих тонах. Так, вже є успiхи i навiть запущений атомний реактор, але до появи атомної бомби ще дуже далеко. Головна проблема отримання збагаченого урану та плутонiю. Крiм того, то i це новина не зовсiм приємна - коштуватиме одна така бомба як кiлька лiнкорiв. Так, що ще питання - чи варто витрачатися на одну велику бомбу - якщо можна зробити сто тисяч маленьких?
  Ленiн малорослий, плiшивий, але все ще не втратив рухливостi старий (шiстдесят сiм рокiв втiм - це ще далеко до глибокої старостi!), енергiйно походжаючи великим холом кабiнету - зауважив:
  - Ви товариш не розумiєте дiалектики! Та бомба поки що буде ще дорога, але потiм її вартiсть iз переходом на серiйне виробництво знизиться на архi порядок!
  Оппенгеймер несмiливо зауважив:
  - I росiяни не будуть сидiти склавши руки!
  Наслiдував логiчний i жорсткий висновок вiд Володимира Iллiча:
  - Значить треба випередити їх за всяку цiну!
  Тут чорношкiрий помiчник Оппенгеймера як заспiває:
  - Адже нам потрiбна перемога! Одна на всiх ми за цiною не постоїмо! Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  Оппенгеймер вклонився президенту США Ленiну i прогарчав:
  - Ви генiй! Зрозумiло, ми за цiною не постоїмо, i випередимо росiян, але нам потрiбнi грошi!
  Ленiн впевнено промовив, постукуючи пiдборами, туфель iз крокодилячої шкiри:
  - Грошi будуть!
  - I раби!
  Володимир Iллiч вимовив iсторичну фразу:
  - Я не обмежую вас у засобах! Я обмежую вас у часi!
  Шестернi командної та адмiнiстративної машини iмперiї США закрутилися.
  Але це не найголовнiше. Володимир Iллiч як нiхто iнший розумiв - щоб перемогти Росiю - треба пiдiрвати її зсередини.
  Володимир Iллiч поморщив свiй високий, у довгих, нерiвних зморшках лоб i енергiйно знявши трубку з телефону, почав набирати Даллеса.
  Коли головний шпигун пiдiйшов до апарату, Ленiн у всiй горлянцi оглушливо прорепетував:
  - Нам потрiбна людина, рiвним або принаймнi не багатьом, що поступається менi в умiннi бунтувати, обманювати i спокушати народ!
  Даллес дуже впевненим тоном вiдповiв:
  - Така людина менi вiдома Володимир Iллiч!
  Ленiн пiдскакуючи немов чортик ревiв:
  - То хто ж вiн? Хто цей рукотворний генiй?
  Даллес розтягуючи стилю на розспiв промовив:
  - Йосип Вiссарiонович Сталiн! Ви його, напевно, знаєте Володимир Iллiч!
  Ленiн пiдморгнув сам собi в дзеркало iз позолоченим i дiамантовим обрамленням i проревiв:
  - Це кухар готує лише гострi страви!
  Даллес усмiхнувшись впевнено, пiдтвердив:
  - Але ж саме такий нам i потрiбен!
  Ленiн знову пiдморгнув i гаркнув:
  - Дай Сталiну все, що вiн просить. I пообiцяйте йому мiсце цього архi нiкчемного генералiсiмуса Корнiлова!
  Даллес оглушливо гаркнув:
  - Буде виконано Володимир Iллiч!
  
  НIКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ ВIТЯЗЬ
  Багато хто сперечається про те, чи перемогли б росiяни в другiй свiтовiй самостiйно, без допомоги Заходу? Ось вирiшили Боги перевiрити це практично. I в одному паралельному свiтобудовi розташували бар'єр мiж союзними вiйськами, колонiями, i Третiм Рейхом разом з СРСР. I сталося це для чистоти експерименту ще в червнi 1941 року.
  Щоб не могли союзники допомогти СРСР нi Третьому Рейху. А для повної чистоти експерименту i Японiю сховали за бар'єр. Мовляв, нехай усе буде абсолютно чистим, немов у лабораторiї.
  У першi днi нiчого особливого вiдмiнного вiд реальної iсторiї не вiдбувалося. Фрiци просувалися як у реальнiй iсторiї приблизно по 30-40 кiлометрiв на день, але поступово сповiльнювалися. Звичайно вiдсутнiсть бомбардувань англiйцiв, i противникiв у корпусу Роммеля давало змогу розв'язати частину сил - особливо авiацiї. Але нiмцi поки що цього не робили, так справи на фронтах i так йшли досить успiшно. Однак наприкiнцi липня Смоленська битва пригальмувала просування фрицiв. Гiтлер вирiшив вiдкликати з Лiвiї Роммеля та його дивiзiї, вирiшивши, що й окупацiйних сил Iталiї цiлком достатньо. Фашистське керiвництво, щоб не марнувати час, стало перекидати збройнi сили i особливо авiацiю з Францiї та з Балкан. Гiтлер все ще розраховував, що зможе прорвати радянськi вiйська у центрi та встигнути до зими.
  Замiсть повороту на пiвдень, фрицi вiдновили наступ у центрi, намагаючись охопити радянськi вiйська, що атакували Смоленськ iз флангiв. А корпус Роммеля вже 13 серпня перейшов у наступ форсувавши Днiпро i намагаючись вийти в тил радянського угруповання, яке захищає Київ.
  Сталiн перебував у розгубленостi. Проти нього несподiвано виявилася практично вся Європа та французькi володiння в Африцi та жодного союзника.
  Хiба що вiд Японiї тепер не чекай на небезпеку. I Верховний головнокомандувач наказує: зняти всi дивiзiї з Далекого Сходу.
  Нiмецькi вiйська, що прорвалися майже до самої Москви, зупиненi сибiрськими корпусами. Але на пiвднi завдяки змiнi командування та дiям Роммеля фрицi змогли вiдтнути радянське пiвденне угруповання.
  Негативно на перебiг бойових дiй в Українi вплинув i той фактор, що Сталiн боягузливо стягнув усi резерви до Москви, i тим самим оголив себе тили.
  Точнiше не собi, а пiвденному угрупованню. Поганий вийшов стан. Але й у реальнiй iсторiї захист Києва обернувся поразкою. Тiльки тут був нюанс, нiмцi вже пiд Москвою, а фашисти посилилися за рахунок Європи швидше, нiж Сталiн за рахунок Далекого Сходу. I вiдстань нiмцям довелося подолати менше, i дороги в Європi кращi. А спробуй усе по однiй транссибiрськiй магiстралi швидко перекинути.
  В результатi нiмцi змогли прорватися до Харкова та Ворошиловграда ще ранiше, нiж у реальнiй iсторiї, захопивши масу промисловостi та заводiв.
  Ленiнград також виявився блокованим, але не взятим. А нiмцi увiйшли до Криму. I фрицям вдалося захопити Пiвднi i Воронеж, рушивши вздовж Дону до Сталiнграда.
  Москву все ж таки вiдстояли i взимку навiть перейшли в контрнаступ. Але на пiвденному фланзi Роммелю вдалося прорватися до Сталiнграда. Так само не пройшла висадка десанту в Керч. Радянськi вiйська насилу лише змогли вiдтiснити вiд Сталiнграда противника. I те лише тому, що клiмат не був на боцi Вермахту i ним був стрiмко боротися в мороз та кучугуру.
  Та що довелося Роммелю вiдiйти за Дон. I це для фюрера стало оглушливо ляпасом.
  Але навеснi 1942 року, спiввiдношення сил змiнилося. Добре натиснувши на своїх союзникiв, нiмцi збiльшили чисельнiсть i своїх вiйськ, у тому числi за рахунок хiвi, так i кiлькiсть сателiтiв. Особливо додана кiлькiсть Iталiї, i Францiя. На схiдному фронтi з'явилися й чорношкiрi дивiзiї. Благо англiйськi та американський фронт з Африки перекидати вiйська та ресурси не заважав.
  А де Голля, коли вiн втратив пiдтримку союзникiв, видали його ж соратники.
  Отже, проти СРСР виявилися зiбранi значнiшi сили, нiж у реальностi. Особливо додали фрицi у лiтаках, зберiгаючи свою перевагу у повiтрi. А сухопутнi сили перевищили сiм мiльйонiв проти 5,6 мiльйона радянських солдатiв.
  I наступ фашисти розпочали на пiвднi. Сталiнграду Роммелю вдалося захопити 27 червня. Фрiцi змогли навалитися сотнями танкiв на мiсто разом. Далося взнаки також панування авiацiї противника в повiтрi, що утруднило перекидання радянських пiдкрiплень, через широку рiчку Волгу.
  На жаль, в АI не сталося героїчного Сталiнграда. А Роммель рушив по протореному в планах маршруту вниз Волгою i до Каспiйського моря.
  Намагання пробити нiмцiв контрударами в центрi не пройшли. Тим бiльше, Ржевського виступу не утворилося. Так фрицi мали на момент радянського контрнаступу бiльш рiвний фронт, i вiдiйшли теж рiвномiрнiше. Але Ржев, на жаль, залишився за фашистами.
  Пробити фрицiв не вдавалося, а Кавказ утримати пiсля падiння Сталiнграда дуже важко. Оскiльки артерiя постачання на Волзi перерiзана. А коли наприкiнцi липня нiмцi вийшли до Каспiйського моря, то й зовсiм становище стало майже безнадiйним. Тепер постачати можна було лише водним шляхом.
  Враховуючи, що у гiтлерiвцiв перевага в повiтрi, то захiд ставав чимось середнiм, мiж, виключно важким i безнадiйним.
  Серпень i вересень пройшли в запеклих боях, поки противник узбережжям Каспiю не дiйшов до Баку. I там ще з Роммель опиралися до кiнця жовтня. Становище посилило вступ до Туреччини пiд час вiйни.
  На рахунок Японiї боги-експериментатори подбали, а щодо османiв немає. Але взимку наступати на Москву гiтлерiвцi все одно не наважилися, зупинилися на зимiвлю.
  Червона Армiя зробила кiлька спроб наступу. Але противник перевершував у живiй силi, у кiлькiсть досвiдчених кадрiв та в авiацiї. Лише танкiв та артилерiї вироблялося в СРСР поки що бiльше. Але танки були в основному легкi, i якiсть бронювання вкрай погана. Лiтакiв також виробляється начебто багато, але через дефiцит дюралю вони бiльш важкi i менш маневренi нiж еталоннi. ЯК-9 теж вийшов, майже цiлком iз дерева. I це очевидно, було мiнусом.
  Гiтлер розраховував на свої новi танки знаменитi - "Пантери" i "Тигри".
  Їх випускали у дедалi бiльших кiлькостях. З'явився i третiй представник звiринця: "Лев". У реальнiй iсторiї така машина розроблялася в 1942 роцi, але через брак ресурсiв i велику вагу, найважчого монстра забракували.
  Але тут уже "Лев" вагою 90 тонн пiшов у серiю. Його переваги потужне бронювання та 105-мiлiметрова гармата, частково компенсували найгiршi ходовi якостi. Серiйнi 76-мiлiметровi радянськi гармати не могли пробити "Лева" з усiх ракурсiв.
  Так що це був непоганий танк прориву, якщо лiнiя оборони дуже потужна, i з глибокими ешелонами.
  А радянське командування укрiпилося пiд радянською столицею капiтально. I спробуй тут прорватися.
  Четвертий представник звiринця: "Маус", дещо затримався iз запуском у серiю.
  Чисельнiсть Червоної армiї була доведена до шести мiльйонiв, щоправда, багато солдатiв новобранцi.
  Їм протистояло понад дев'ять мiльйонiв, але чисельна перевага частково компенсувала надто рiзношерстого характеру ворожої армiї.
  В авiацiї противник сильнiший i числом i якiстю. З'явилися новi МЕ-309 i Ю-288. У вiдповiдь борються радянськi машини найгiршої якостi, через брак квалiфiкованої робочої сили та дефiцитних матерiалiв. Танки поки що старi Т-34, i бiльшiсть легень, i навiть КВ.
  Влiтку Вермахт вiв наступ: штурм Москви та атака вгору по Волзi на Саратов. Москву пiсля запеклих боїв до кiнця осенi оточили. Саратов, Куйбишев, Пенза, Ульяновськ теж опинилися захопленi. Сталiн втiк до Свердловська. Ситуацiя стала критичною.
  Столицю було надано: за жодних обставин не здавати. Нiмцi робили штурми, але вiдкочувалися або ув'язали у вуличних боях. Взимку наступ Вермахту зупинився. Щоправда, нiмцi у подвiйне кiльце уклали не лише радянську столицю, а й Ленiнград.
  У травнi знову почався наступ фашистiв, але вже у напрямку мiста Горький та Казанi. Радянське танкобудування, незважаючи на всi труднощi, змогло запустити в серiю: Т-34-85 та IС-2, щоправда, у невеликих кiлькостях.
  Горький упав лише у липнi, а Казань протрималася до кiнця серпня.
  У Ленiнградi панував страшний голод, i фрицi навiть не намагалися його штурмувати. А Москва поступово бралася пiд контроль. I ось 30 вересня, пiсля вкрай кровопролитного штурму впав Кремль.
  Сильно зруйнували першокласну фортецю. I це стало новим ударом для радянського народу. Нiмцi рушили на Урал, але там загрузли в кучугурах. Тяжко воювати з СРСР. Сталiн був прихильник стояти до кiнця. Але це коштувало дуже дорого i самiй країнi, i нiмцям зокрема.
  На пiвднi фашисти просувалися i Середньою Азiєю.
  У 1945 роцi у СРСР з'явилися СУ-100 та IС-3, але тiльки в малих серiях. На жаль, до кiнця червня гiтлерiвцi пiдкорили i Середню Азiю. А у липнi впав i Свердловськ. У серпнi нiмцi захопили Курган та Тюмень. А 3 вересня ще й Тобольськ. Наприкiнцi вересня Ханти-Майсiйськ. А в серединi жовтня та Київ.
  Новосибiрськ втiм, поки що фашистам не пiдкорився. Надто вже суворi морози змусили фрицiв прилипнути до мiст.
  Так що до травня 1946 року гiтлерiвцi активних вiйськових дiй не вели.
  Пiсля чого пiшли на Новосибiрськ. У боях взяли участь дископодiбнi гелiкоптери, i новi танки серiї "Е". Втiм, фюреру це не надто допомогло. Новосибiрськ фрицi взяли наприкiнцi червня. Форсували рiчку Об. Далi у липнi нелюди захопили i Кемерово i Томськ, i Алтайський край. Пiсля запеклих боїв Абакан загинув у серпнi, а Iркутськ штурмувався у вереснi.
  Нiмцi, риючи кров'ю, взяли i його. Але знову такi видихнулися. Розтягнулися у комунiкацiях. Так зупинилися на пiдступах до Чити. Але, в принципi, куди їм поспiшати? Можна чекати лiта i випробовувати нову технiку.
  Чи це дисколети чи реактивна авiацiя. У 1947 роцi радянськi конструктори запустили в серiю танки IС-4, IС-7 та Т-54. Щоправда, у суто символiчних обсягах. Бракувало нi людей, нi ресурсiв. Гiтлерiвцi вiдновили свiй поступ. Захопили Агiнський наприкiнцi червня Благовiщенськ. Хабаровськ упав у липнi, а Владивосток у серпнi. Таким чином, фашисти захопили майже всi великi радянськi мiста. Може окрiм Пертопавлiвська. Магадан нелюди захопили у вереснi. Але Сталiн i не пiшов на капiтуляцiю.
  Зрештою, фашисти все одно програли!
  
  
  ВIЙНИ КОСМIЧНОГО РОЗКЛАДУ
  Пiсля кiлькох, щодо благополучних рокiв, для Росiї настали тяжкi випробування. Пiднебесна iмперiя, використовуючи свiй колосальний людський ресурс та переваги тоталiтарної полiтичної системи, змогла стати свiтовим гегемоном. У Росiї ж спалахнула жорстока бiйня на пiвденних рубежах. I хоча заколот iсламiстiв i був пригнiчений, вiйна з тероризмом поглинула багато ресурсiв. Ситуацiю посилило i жорстке протистояння iз Заходом.
  Поки що все трималося на ядерному стримуваннi, був масштабних войн. Але американський учений Веллiнгтон додумався до запуску до Меркурiя особливого типу ракети на штучно синтезованому радiоактивному елементi.
  Але сталася помилка у навiгацiї. Ракета вiдхилившись вiд курсу, впала на Сонце... Вiдбулося виверження вкрай розрiдженої плазми, не небезпечної для живих органiзмом, але збиває атомну структуру, i трохи змiнює зв'язок мiж нейтронами в атомному ядрi. Саме настiльки, щоб унеможливити некерованi ядерну i термоядерну реакцiї.
  I як внаслiдок цього: ядерна зброя перетворилася на купу марного мотлоху.
  Найсильнiша у вiйськовому та економiчному планi країна свiту: Пiднебесна iмперiя, у якої через перенаселення виникла найгострiша нестача прiсної води та енергоносiїв, пред'явила ультиматум на оренду Сибiру.
  Росiя вiдповiла рiшучою вiдмовою...
  Почалася велика вiйна: Азiатська коалiцiя проти Заходу. Наша Батькiвщина стала головною ареною масштабних битв. Мирне життя залишилося у минулому: повсюдно запанувало пекло вiйни. Найжорстокiшi бої кипiли вiд полюса до полюса.
  Обстановка на фронтах склалася критична: Азiатський союз пiдступав до Уральським горам.
  Бiля Єкатеринбурга сталося падiння слiпуче болiда, i виникла смертельно небезпечна зона, в якiй жодна людина, не могла прожити й хвилини.
  Батькiвщина, священна Росiя
  Тобi вiдкрито серце знай...
  Кров поля бою оросила-
  Щоб цвiв у коханнi Вiтчизни край!
  
  Пульс Землi зi стогоном гулким б'ється,
  Тяжко, коли реве вiйна...
  Але зiйде над Руссю Славною Сонце-
  Ти нам мати безсмертна одна!
  
  Жито в безкрайнiх полях золотиться,
  Снiг виблискує яскравим срiблом.
  I з iкон дивляться гордо обличчя -
  Витязь будь у баталiї орлом!
  
  Переможемо ми в боротьбi супостата,
  Вiдстояємо крилату мрiю.
  Немає смiливiшого за росiйського солдата,
  Я молитву Боговi донесу!
  . Основний змiст.
  Коли серце наповнює милосердя - чомусь пустiє гаманець!
  Вершини Уральських гiр нагадують тi, що стирчать з пащi, з'їденi карiєсом iкла. На польотi, що голить, мчать росiйськi винищувачi-безхвостки. Наче стрiмкi соколи росiйськi витязi атакують неповороткi, але потужно броньованi крилатi лiнкори пiднебесної iмперiї.
  Пiлот ВПС Андрiй Огнєв виконує складний вiраж. Тяжка п'ятиствольна китайська гармата, випльовує полум'я та метал. Вогневий смерч проноситься буквально за кiлька мiлiметрiв вiд напiвпрозорої бронi росiйського винищувача. Безхвостка огризається у вiдповiдь. З гострого носа зiсковзує кришений пульсар. Обертаюча вежа велетенського китайського вертольота коробиться вiд влучення... Звучать приглушенi крики.
  Темне обличчя з високим лобом Андрiя розпливається у бiлозубiй посмiшцi.
  Його напарниця, слiпуче вродлива блондинка, Васса Кольцова, робить бочку, змусивши проскочити повз сталеву пiрання некерованої ракети i посилає "подарунок" в один з дванадцяти величезних гвинтiв вертольота лiнкора.
  Величезний, з потрiйним рядом лопат, гвинт розвалюється на шматки. Васса, недарма її iм'я перекладається як цариця, вмiла бити. Вона завжди боролася лише в однiй короткiй спiдницi та майцi кольору хакi, зате вiдчувала голими п'ятами себе та винищувач як єдине цiле.
  Багато дiвчат пiлоти, наслiдували її, намагаючись досягти феноменальної чутливостi. Лiнкор-вертолiт це сто двадцять вогняних точок, якi опускають на поверхню - вогневий каток. Машина, яка працює на вугiльному пилу, але при цьому несе тисячi тонн металу, застосовуючи динамiчний захист.
  Японськi, китайськi, iндiйськi конструктори зробили машину, невразливу для росiйських систем ППО, але несподiвано зазнали повiтряної атаки.
  Перекошений вiд дикої злоби вузькоокий генерал Мак Лi ревiв, вказуючи своєю обтягнутою в чорну рукавичку рукою:
  - Знищте їх! Розплавте цих монстрiв!
  Повногруда, але з тонкою талiєю iндiанка-полковник заявила:
  - Ця пара - чорний принц та цариця. Їх ще нiхто жодного разу не збивав!
  Мак недовiрливо посмiхнувся i пробурчав:
  - Не може бути. Пiдвищити густину вогню.
  I знову лiнкор-вертолiт здригнувся. Обертаючу вежу заклинило i, титановий корпус спалахнув. З виттям линули охопленi полум'ям жовтi та коричнi солдати. Спрацювала детонацiя, i начинена напалмом ракета спалахнула всерединi корпусу вертольота-велетня.
  Васса вiдтворивши прийом "гiрка" i пройшовши повз вогнезорнi траси, видала:
  - Вiйнi всi вiки покiрнi, тiльки свiй останнiй день не можна осiдлати, будучи повалений без часу!
  Андрiй холоднокровний. Його батько був наймолодшим генералом Ангольської армiї та приїхав навчатися до Москви. Там вiн одружився з Лiдiєю Огнєвою, знаменитою спортсменкою та кандидатом наук. Потiм батько загинув, а його чорного та кучерявого виховувала свiтловолоса мати. У школi Андрiя пробували дражнити, але хлопчик ще у дитсадку займався єдиноборствами. Його мати сама чудово вмiла битися, а вiтчим був чемпiоном зi змiшаних стилiв.
  Андрiй чудово вчився, мав феноменальну пам'ять i незабаром сам став ватажком хлопчикiв, їх лiдером. Звичайно, вiн вибрав льотне училище i пiшов боротися за Батькiвщину Росiю. Заслужив популярнiсть та повагу. I нiхто не смiв дорiкати герою Росiї чорною шкiрою, тим бiльше, що негритянськi риси обличчя змiшалися зi слов'янськими i це робило атлетично складеного льотчика досить красивим.
  Про його любовнi пригоди ходило легенд не менше, нiж про бойовi подвиги. Хоча сам Андрiй, був набагато скромнiшим, нiж йому це приписувалося.
  Ось зараз вiн шукав спосiб знищити невразливий лiнкор. Активна, багатошарова броня прикривала основнi вузли найпотужнiшої машини Пiднебесної iмперiї.
  Сава завдавала вогневих ударiв по гвинтах, намагаючись знерухомити конструкцiю.
  А тим часом розгорялася битва i на землi. В атаку йшли безбашнi танки схiдного блоку. Деякi величезнi, iншi, навпаки, висотою не бiльше метра.
  Проти них бiйцi захiдної коалiцiї застосовували рухливi мiни та керованi снаряди безвiдкаток.
  Тут боролися не лише росiяни, а й європейцi: англiйцi, французи, шведи та багато iнших.
  Загальний ворог зблизив людей iз бiлим кольором шкiри та християнською мораллю. Суперечки про демократiю затихли. Тим бiльше, що й у Росiї антизахiднi настрої, пiсля того, як агресiя прийшла зi сходу, зiйшли нанiвець. Справдi, куди пацифiстськiй та толерантнiй Європi на Схiд лiзти. Вони i народ значною мiрою розучився воювати. А коли ядерна зброя зникла, могутня i перенаселена Азiя посунула свої незлiченнi орди на пiвнiч та захiд.
  Серед наступаючих на росiйськi позицiї багато i арабiв. Деякi фанатики йдуть в атаку, не маскуючись у бiлих балахонах. Приймають смерть iз посмiшкою на губах.
  Тисячi танкiв i бойових машин пiхоти, що наступають, здаються з висоти пташиного польоту мурахами. Сава, пошкодивши черговий гвинт, трохи зблiднувши, прошепотiла:
  - Все-таки їх занадто багато... Боже допоможи Росiї.
  Дiвчина сама бачила, що вiдбувається у захоплених азiатською коалiцiєю мiстах. Масовi погроми, вбивства, рiзанина. Чоловiкiв вiшали на дротi, а жiнок та дiтей виганяли у спецiальнi табори. А потiм продавали чи розподiляли на тi, чи iншi роботи. А тортури вiйськовополонених, це вже буденне, i навiть обов'язкове явище.
  Генерал Мак Лi не шкодує навiть своїх. У безсилому несамовитостi, що не можуть впоратися з крихiтними винищувачами "Чиж"-3, вiн вистачає зi стiни меч i зрубує пензель, що управляє зенiткою арабу. Той скрикує i притискає закривавлену куксу до грудей.
  А грiзний командир уже щойно вiдрубаною, з довгими нiгтями пензлем, загрожує у бiк настирливих росiйських асiв, кричачи:
  - Знищити! Спалити! Спалити!
  Сава, люто, випускає чергову ракету... Боєкомплект у неї закiнчується. Але повiтряний лiнкор втрачає стiйкiсть.
  Його смертоносна артилерiя вибула з гри... Втративши левову частку своєї бойової могутностi, громадина вiдвертає назад. Їм потрiбно повернутися швидше на базу для ремонту та поповнення боєзапасу.
  Внизу росiйськi гармати влучно стрiляють по ворожих, незграбних, схожих на праски танках. Кiлька машин зупинилися, пустивши в небо струмки диму. В однiй "бандурi" почав рватися боєкомплет. Вiдлетiло, перевертаючись, наче гiмнастка дуло, доки не встромилося в насип iз гравiю.
  Дальнобiйна, росiйська гармата посилає снаряд у напрямку флагштока. Дiвчина-навiдниця з русою косою, хреститься двома пальцями i шепоче по-нiмецьки:
  - Нехай складеться для нас удача!
  Прапор азiатської коалiцiї яскраво-жовтого кольору з червоним колом посерединi. Це ближче до Японiї, але саме такий символ обрала коалiцiя. Невеликий снаряд високоточної гармати ламає товстий стрижень i величезне, здатне накрити пiдлогу стадiону, полотно падає вниз. Десяток азiатських танкiв виявляється разом накритим оксамитовим покривалом.
  З боку захiдної коалiцiї i росiйських позицiй лунає дружне:
  - Ура!
  Справдi символiчно. I нехай противник у десять разiв перевершує числом, але сила росiйського духу непохитна.
  Обидва росiйськi винищувачi опиняються на мить крило до крила. Єдине цiле - майже трикутнi соколи - захисники Росiї. Сава вже уявила, як Андрiй покладе свою чорну сильну руку на її плече. Це справдi сильний чоловiк, на якого можна покластися.
  Але саме в цей момент, немов тисяча фотоблиць, спалахнули разом. I в очах бойової пари потемнiло. Потiм чорноту розфарбували рiзнокольоровi ляпки, схожi на тi, що виникають, при розлиттi олiї у водi.
  Андрiй спробував протерти очi. Його рука, насилу долаючи опiр, нiби розгрiбала воду.
  Немов здалеку глухо чується голос Сави:
  - Ми що загинули?
  Чорношкiрий капiтан, голосно вiдповiдає:
  - Нi! Ми живi.
  Раптом i це щiльне, липке вiдчуття пропадає, i вони немовби опинилися в станi вiльного падiння. Навiть стало на кiлька миттєвостей легко, немов у невагомостi.
  Сава навiть трохи засмучено пошепотiла, наспiваючи:
  Здається, що свiт безнадiйно загинув,
  I перекритий до зiрок витязя шлях...
  У цих вигинах безкрайнiх орбiт,
  Не судилося - вiра є потонути!
  I одразу ойкнула, приземлившись босими пiдошвами на гостре, гiрське камiння. Морок, перемiшаний зi свiтловими плямами i хвилями, розвiявся.
  Ока трохи боляче вiд травневого, полуденного свiтла. Сава опинилася рачки i тут же схопилася.
  Андрiй професiйно зiгнув у стрибку ноги i вмiло приземлився. Його обличчя з мужнiм пiдборiддям i високим широким лобом зберегло спокiйний вираз. Вiн навiть усмiхнувся своїй напарницi:
  - Бачиш! Є те свiтло i як я давно пiдозрював - це не рай!
  Сава, хитаючись, зробила кiлька невпевнених крокiв. При приземленнi, вона боляче забила собi босi пiдошви, i роздерла колiна. Але дiвчина, зi звичним зусиллям волi зiгнала зi свого обличчя мученицький вираз i вказала пальцем перед собою, вигукнувши:
  -Оце так!
  Андрiй подивився, куди показала Сава. Перед ними був напiвзруйнований пагорб. А на його, розбитiй у трiщинах вершинi лежала куля. Точнiше кулястий, наполовину свинцевого, наполовину платинового вiдтiнку апарат, з гострим дзьобом на вершинi та дюжиною тоненьких щупалець рiвномiрно розташованих по краях цього футуристичного об'єкта.
  Дiвчина, розгублено, прошепотiла;
  - Оце Бiом Ньютона! I як цього його попало?
  Андрiй придивився, утиснув голову в плечi, принюхався. У повiтрi пахло озоном та паленими покришками. Насторожено оглядаючись, капiтан ледь чутно промовив:
  - Тут ми можемо нарватися на засiдку!
  Сава впевнено зробила крок до кулi i, не знижуючи гучностi голосу, вимовила:
  - Нi! Я знаю де ми! Ця саме та зона аномалiї, куди впав космiчний корабель. Вона ж лише на сотню миль на пiвнiч вiд того мiсця, де ми билися!
  Капiтан, знову повiв плечима i, зберiгши видимiсть спокою в голосi, промовив:
  - Бiльше хвилини в аномальнiй зонi нiхто не мiг вижити. Навiть роботи ламалися, розсипаючись у iржу!
  Сава, хоч це давалося їй i нелегко, хоробро вигукнула:
  -А Ми виживемо!
  I вона побiгла до пагорба. Її запорошенi, круглi, подряпанi при падiннi п'яти швидко блимали по нерiвнiй, кам'янистiй грядi.
  Андрiй уразився. Невже їй не боляче босонiж по гострому каменю? Взагалi, поведiнка Кiльцева багатьом здавалася дивною, коли вона iгнорувала звичайну льотну форму, боролася майже в не прикритим одягом. I якщо десь у Месопотамiї чи Африцi, може бути в однiй майцi камуфляжу i зручно, але на Уралi навеснi ще прохолодно.
  Дiвчина прибула iз пiвденного рубежу. Росiйськi та європейськi вiйська билися у Сирiї, в Iраку, намагаючись стримати прорив Азiатської коалiцiї. Причому частина iсламських сил була за Росiї, а частина Азiї.
  На пiвднi навiть не було чiткої лiнiї фронту. В Африцi взагалi навiть в однiй країнi один з одним воювали рiзнi племена. Причому релiгiя грала вирiшальної ролi. Багато християн, а також язичники йшли за Азiатами, пiд нiбито лiвими гаслами. Африка справдi стала як у пiснi у мультику про Айболiта.
  Але, мабуть, у пустелi босонiж бiгати ще важче, нiж по гiрських кручах. А Сава ця дикунка з вченим ступенем магiстра, кандидат бiологiчних наук, не знала нi болю, нi страху.
  Андрiй кинувся за нею, намагаючись наздогнати бiса. Космiчний апарат виявився набагато далi, нiж це здавалося на перший погляд.
  Дiвчина зазвичай заплiтала своє волосся в коси, але тепер її зачiска розсипалася, i золотий шлейф майорiв, наче полум'я смолоскипа на вiтрi.
  Нiколи ще чорношкiрому капiтановi його подруга не здавалася такою прекрасною.
  Хоч Андрiй i неслабкий спортсмен, йому лише з великими труднощами вдалося скоротити вiдстань, але вiн так i не наздогнав її, хоча спiткнувшись, мало не розбив собi нiс. , як все тiло.) А голi, шоколаднi вiд засмаги ноги Сави майнули, майже бiля самої голову чорношкiрого кавалера i... дiвчина пройшла крiзь стiну, немов та була лише голограмою.
  Прикро, що вона його обiгнала, Андрiй стрибнув слiдом за нею. Необережно, але цiлком по-рицарськи.
  Свинцева поверхня обдала нiби морська, тепла вода, а потiм пролiт по пiдлозi, уткнувшись обличчям у босi ноги Сави. Машинально Андрiй поцiлував її кiсточки, але дiвчина сердито лягнула його, вигукнувши:
  - Подивися, якi тут цiкавi речi!
  Хоча Огнєв хотiв сказати, що немає нiчого цiкавiшого, коли поряд з тобою така красуня, але отримавши п'ятою в нiс, швидко схопився. I не був розчарований.
  На стiнах висiли опудало рiзних звiркiв та комах. Причому таких, яких не було i не могло бути за землi. I моркви з десятком клешнiв крабiв, i кактус iз жаб'ячими лапками та пiвнячими гребенями, i пiр'янi, з пастями крокодилiв iз висувними iкластими язиками таргани. Якщо, звичайно, подiбне можна порiвняти iз запечним князьком.
  Андрiй з подивом пiдскочив i голосно вигукнув:
  - Вiтаю вас брати за розумом!
  У вiдповiдь тиша... Сава цiлком логiчно та рацiонально помiтила:
  - Не варто нам кричати, краще оглянемо зорелiт.
  Усерединi космiчний корабель виявився набагато бiльшим, нiж здавався зовнi. Коридори то позичали, то розширювалися. Броньованi дверi розходилися, коли до них наближалися люди. I чого тiльки там не траплялося.
  Рiзного роду i опудало, i статуї, i голограми. А також картини: що рухаються, i в маслi, i з кiбернетичною мозаїкою. Голограми взагалi показували справжнiсiньке кiно в кольорi. I батальнi сцени, i рiзноманiтнi мирнi, цiлком iдилiчнi картини.
  Андрiй з подивом помiтив:
  - Дивно. Це нагадує лiтаючий музей.
  Сава цiлком рацiонально заперечила:
  - Все у нашому свiтi i музей та звалище! Давайте краще пошукаємо...
  - Зброя! - випалив чорношкiрий капiтан. I швидко додав. - Ми маємо допомогти своїй Батькiвщинi виграти Третю свiтову вiйну.
  Сава пiдняла очi нагору i прокричала:
  - Допоможiть нам урятувати цивiлiзацiю! Людство у небезпецi!
  У вiдповiдь почувся низький, надзвичайно глибокий бас:
  - Ви аборигени, мабуть, хочете, щось отримати вiд нас?
  Дiвчина простягла руки вперед i, благально прошепотiла:
  - Не ми! Йдеться про долi всього людства. Третя свiтова вiйна вирiшує - що переможе: варварський, жорстокий пiдхiд чи гуманiзм та цивiлiзацiя?
  Бас змiнився на тонке сопрано, i недовiрливий тон:
  - Ой, чи що? Адже людинi властиво помилятися, у тому числi i щодо власних намiрiв. - Повiтрям пройшлися помаранчевi вiтри i голос, ставши на половину октаву нiшi продовжив. - Як завжди у переважної бiльшостi рас у всесвiтi є тенденцiя: себе уявляти, якщо говорити вашою мовою надзвичайно гуманними, а ворога просто виснаженням пекла.
  Сава, не перестаючи нервово барабанити нiжкою, по покриття з невiдомого металу, пробурмотiла:
  - А ви самi подивiться! Подивiться, якими варварськими методами проти нас ведуть вiйну!
  Голос трохи потеплiшав, i повiтря стало здаватися м'якшим:
  - Та ваш ворог жорстокий, але й ви не янголи. Зрештою, зовсiм не математика вирiшить, кому з вас належатиме влада на Землi!
  Тут уже голос подав Андрiй:
  - А хто ж?
  Але замiсть вiдповiдi, пiдлога пiд ними хитнулася, i дiвчина разом iз чорношкiрим хлопцем обличчям зустрiла стелю. Потiм усе змiнилося. Вони опинилися у центрi великого, сильно зруйнованого мiста. Оглушливо гуркотiли гармати. Рвалися великi снаряди i падали бомби. Групи росiйських та європейських солдатiв наступали. Жовтi та коричневi солдати азiатського союзу, зазнаючи втрат, вiдходили, встилаючи шлях горами трупiв. Сава зробила крок i наступила на кривавий струмок.
  Нi, це зрозумiло не могло збентежити минулу вогонь, воду i мiднi труби (останнє поки що мiнiмально!) войовницю. Але на душi стало погано. Зате Андрiй пiдбадьорився, кинув правою рукою камiнь у жовте обличчя вузькоокого бiйця, що скинув автомат, той упав. Капiтан вигукнув:
  - Це Пекiн! Нашi хлопцi перемагають!
  Справдi горiв блакитним полум'ям скривлений покажчик iз подiбним iєроглiфом. Сава чомусь не зазнала радостi. Хоча їй доводилося бачити в iнтернетi картинки з Пекiна та характернi будови Китайської столицi.
  Але це жахливо. Горять жiнки, дiти плачуть. I безлiч трупiв. Убитi буквально завалили всi пiдступи, i їхня кiлькiсть зростала. Нiколи дiвчина ще не бачила, щоб убитих навалювали курганами.
  Андрiй уже пiдхопив кинутий автомат i вiдкрив вогонь на поразку. Вiн вроджений воїн. По лiнiї батька з племенi зулусiв, по лiнiї матерi: прадiд двiчi герой СРСР, дiд воював у В'єтнамi та Афганiстанi, батько у Сирiї, Донбасi та Чечнi.
  У головi у Сави промайнуло:
  Будь-хто, хто людина - той воїном народжений,
  Так повелося - горила взяла камiнь!
  Коли ворогiв без рахунку - легiон,
  А в серцi палає жарко полум'я!
  I дiвчина сама пiдхопила автомат. Сильнi руки звично легкi у ручку. У головi звучали бравi маршi: крушi, послужи своїй Великiй Батькiвщинi.
  Але несподiваний слабкий писк змусив дiвчину завмерти. Праворуч чiтко долинали дитячi ридання та крики. Сава обернулася, i її орлиний погляд крiзь заволiкаючий дим розрiзнила, маленькi, жовтенькi фiгурки. Жовтенькi, вузькоокi дiти плакали i намагалися вибратися з палаючого будинку. Але шлях їм загородив завал iз просочених смолою колод. А позаду хлопцiв розливалося м'яке полум'я.
  Вогнедишний дракон неначе жадав принести геєннi жертву...
  Винести подiбне було вище за силу Сави. Дiвчина рвонула назустрiч пожежi. Треба врятувати малюток: а росiяни вони чи китайцi - не має значення!
  Раптом потiк напалму перекрив шлях босонога войовницi.
  З диким криком:
  - Господи спаси!
  Вона кинулася у вогонь. У голi пiдошви нiби встромилася сотня розпечених шпильок, полум'я обпалило беззахиснi колiна. Нiжна, оливкова шкiра, покривалася неприємними, багряними пухирями. Як боляче стало Савi. З легенiв виривався надзвичайний крик. Хотiлося повернути назад i вискочити з полум'я пекла.
  Але дiвчина вiдчувала: не можна зволiкати не секунди. Дiти можуть загинути. I не важливо, чиї вони. Достоєвський сказав: всi скарби свiту не вартi однiєї сльози пролитої дитиною. Бiль вiд голих п'ят, до потилицi, немов табуни коней, б'ють сталевими колкими копитами по нервових закiнченнях.
  Вже загорiлося i її чудове золотисте волосся, а язики полум'я хижо намагаються лизнути по обличчю. Вона вже нiколи не зможе стати колишньою, гарною. Ось i багряна виразка, що розпливлася по її нiжнiй, бархатистiй щоцi.
  Сава вiдчайдушно стрибає, як далеко здається до мети. У легенi вривається сумiш диму та повiтря, що горить. Плямиста майка на тобi вже згорiла, i ти подiбно до Жанни Д, рк у болiсному вогнi. Ще трохи, ще. О господи, її тiло суцiльна виразка прокаженої.
  Вогняна стiна переривається, i Сава вискакує у прохолоду. Вона вже обпалена, її чудове тiло як суцiльна рана, а спаленi пiдошви нiби ступають по найгострiших кинджалiв. Попереду залишається завал. I треба знову заскочити в ревуча, нещадне полум'я.
  А дiвчина вiдчуває, що її сили та мужнiсть закiнчуються. Вона майже непритомнiє вiд больового шоку. Але крiзь батьку видно дiвчинку, що тягне рученята, i з вереском вiдскакує вiд вогню, i стрижений наголо хлопчик, i зовсiм малюк, який ледь навчився ходити.
  Зiбравши залишки сил, Сава стрибає, лють, i почуття справедливостi дають їй мужнiсть подолати нестерпний бiль. Палають колоди та балки летять убiк. Ще трохи зусиль. Обпаленi руки спотвореної дiвчинки хапають розпечену до червоного грати. Бiль немов стотонний таран обрушується на голову, груди, все тiло до останньої клiтки. Ґрати не подаються i тодi Сава хапає її своїми зубами. Можна збожеволiти вiд подiбних страждань, кришитися i руйнуватися останнє з тiлесних краси, що не зачепили полум'я. Але ось, нарештi, Господь нагородив зусилля, червонi вiд жару грати злетiли з цементної основи.
  Понiвечена дiвчина, з розбитими зубами, що лопнули вiд жару, непритомнiє. На останнiй ниточцi свiдомостi, понiвечена шкiра вiдчуває як звiльнена дитина, перестрибує через обвугленi ноги загиблої героїнi.
  Сава прийшла до тями... Вона стояла разом з Андрiєм на найвищiй снiговiй вершинi. Громовий, немов хор iз тисячi голосiв архангелiв, голос оголосив:
  - Ви витримали випробування! На планетi буде свiт! Росiя стане матiр'ю всiм народом Землi!
  Чорношкiрий юнак, i стала стрункiшою i красивiшою, блондинка побачили квiтучi сади, на очах заростаючi вирви, i кидають зброю солдатiв. З епохою ненавистi та воєн було покiнчено назавжди.
  I над усiєю планетою звучало;
  Росiя i з Китаєм надовго єдинi,
  Iслам, Християнство: без злостi друзi!
  Прославимо Всевишнє Господа Iм'я-
  Усi нацiї свiту - Рiдна сiм'я!
  
  ПЕТР ТРЕТIЙ - ВЕЛИКИЙ ЦАР
  Петро Третiй зумiв умовити вiдомого генерала-реформатора увiйти до своєї команди i прийняти звання фельдмаршала. Микола Папiн став мiнiстром оборони та провiв низку реформ. Ця сильна i авторитетна людина допомогла Петру Третьому розкрити i придушити змову братiв Орлових. Усiх п'ятьох змовникiв повiсили. Катерина отримала розлучення, за перелюб i була заслана до монастиря.
  Петро Третiй змiцнив свою владу i коронувався. I з його приходом до влади Росiї наступили вiдчутнi змiни. Справдi, Петро Третiй подiбне до свого дiда намiтив фундаментальнi реформи. I крiм того, змiни торкнулися зовнiшньої полiтики.
  Прибiчник союзу з Фрiдрiхом Другим, Петро наказав Румянцеву разом iз нiмцями завдати поразки австрiйцям. Пiсля чого Нiмеччина з лишком повернула ранiше втраченi землi.
  Але й Росiя отримала вiд Данiї контроль за протоками, роздiливши її з прусаками. Втiм, Петро показав практичну хватку i забрав майже всi володiння цiєї держави, а своєму "улюбленцю" Фрiдрiху залишивши лише символiчну частину володiнь корони. Потрiбно сказати, що вплив Папина пiшов на користь онуку Петра Великого.
  Однiєю з iдей Петра Третього стала iдея подiлу Польщi мiж Росiєю та Пруссiєю. 1965 року спалахнула вiйна з Рiччю Посполитою. У ньому швидко висунувся генiальний Олександр Суворов. Петро Третiй виявився безглуздим i зумiв отримати до складу своєї iмперiї споконвiчно-росiйськi землi, а прусаки, знали етнiчну частину Польщi.
  Як i реальної iсторiї Росiї довелося воювати з Османської iмперiєю. Бойовi дiї для росiян навiть виявилися успiшнiшими. Далися взнаки реформи Папiна, талант Румянцева, i Суворова, що стрiмко висунувся. Царю подобався невгамовний Олександр Васильович, Петро Третiй i сам був дуже метушливий i весь час на ногах. Так що вони чудово порозумiлися.
  У країнi iмператор Петро провiв ряд реформ. У недбайливих помiщикiв вилучалися маєтки на користь державної скарбницi, було запроваджено низку обмежень на панщину та продаж селян. Але поки що повнiстю вiдзначити Крiпацтво цар Петро не наважувався.
  Крiм того, церковнi реформи викликали сильний опiр Православного Синоду. Цар аргументуючи тим, що Бiблiя забороняє поклонiння, i служiння комусь не було крiм Бога, скасував культ святих.
  В цьому було щось вiд Лютеранства - боротьба з мощами та iконами.
  Тiльки одному Господу Богу молiться, тiльки поклоняйтеся йому!
  Але це не могло не спричинити опору. Подекуди навiть священики пiдбивали на бунт народ.
  Тим не менш, реформа пройшла, i в церквах, культових спорудах, залишилися лише зображення Христа та Дiви Марiї.
  Народ переважно вiддав перевагу слухати царя. Крiм того, про Петра Третього пiшла слава як про дбайливого правителя. Найбiльш серйозним було вилучення всiх земель у монастирiв та церков.
  Пiсля перемоги над Туреччиною авторитет царя ще бiльше зрiс. Перт Третiй нарештi зважився скасувати Крiпосного права. Таке рiшення не могло не викликати серйозних потрясiнь i державi. Помiщики зазнавали величезних збиткiв, але почалася промислова революцiя. Країна через всi проблеми рiзко i з гальмуванням просувалася вперед.
  Друга вiйна з турками виявилася ще коротшою i росiйськi вiйська пiд командування Суворова швидко перемогли. Тим паче революцiя у Францiї вiдвернула увагу Європи.
  Тим i скористався Петро Третiй, поставивши на Константинопольський престол, свого молодшого сина, вiд Воронiної Костянтина, турецьким султаном.
  Таким чином, iмперiя Османа виявилася, як би в унiї з Росiєю.
  Згодом була вiйна в Єгиптi. Мiсцевий султан не хотiв визнавати панування Росiї над Африкою. I тут уперше зiткнулися мiж собою генiй Суворова та Наполеона Бонапарта.
  Проживши чимало на тi часи 70 рокiв, Петро Третiй помер. В iсторiю вiн увiйшов пiд iм'ям Великий Визволитель. Що дуже почесно!
  Мабуть, перевершивши i свого харизматичного дiда! I на престол зiйшов iмператор Павло. Суворов, розбивши ще надто молодого i недосвiдченого Наполеона, пiдкорив пiвнiч Африки i навiть Марокко.
  Оскiльки в цiй альтернативнiй iсторiї, не було знаменитого Швейцарського походу, який пiдiрвав здоров'я Суворова, то знаменитий фельдмаршал прожив довше.
  Наполеон не став iмператором Францiї, тому що не встиг уславитися, як полководець i був не раз битий. Пiсля краху директорiї, владу отримав Людовик Вiсiмнадцятий. Вiдбулася реформацiя, тобто реставрацiя монархiї.
  Павло Перший все ж таки не уникнув змови, але траплялося це на п'ять рокiв пiзнiше. I iмператором став його син Олександр. Ось тут i почалася заковирка. Костянтин пiдрiс, i, будучи росiйським Султаном Османської iмперiї, претендував влади.
  Але Олександр Суворов все ще був живий i зумiв примирити племiнника та дядька. Хоча, звичайно, внутрiшня автономiя Османської iмперiї, породжувало тертя.
  Крiм того, Росiя зiткнулася з протистоянням Англiї. Британiя, що набирала мiць, була незадоволена своїм сусiдом. I навiть розпочалася друга велика вiйна зi США. Можливо, англiйцi розраховували, що пiсля смертi Джорджа Вашингтона в Америцi настане хаос i неподобство. Але розрахунок не справдився.
  Назад пiд англiйського короля лягати не захотiв народ США. Вiйна тривала рокiв десять iз змiнним успiхом, i врештi-решт Британiя виснаживши сили припинила наступ.
  Але американцi не стали заспокоюватись i розвинули наступ на Канаду. Ситуацiю для Британiї посилила позицiя Росiї, яка надала американцям допомогу.
  Ще одинадцять рокiв кровопролитної вiйни i Америка вiдвоювала Канаду. Британiя виявилася ослаблена, зате з'явився новий геополiтичний монстр: США.
  Росiя провела вiйну з Австрiєю i завоювала її, частково роздiливши з Пруссiєю.
  Одночасно тривала експансiя до Канади. Країна стала високорозвиненою у промисловому вiдношеннi. Було побудовано потужний i численний флот. Росiяни висадилися в Австралiї i вели експансiю в Африцi.
  Пiсля смертi Олександра першого знову виникла боротьба за владу, мiж гiлками. Брат Олександра Костянтин зрiкся престолу, а син iншого Костянтина Андрiй висунувся на престол, заперечуючи його у Миколи.
  Формально царем був проголошений Миколай, але час коронацiї цар був убитий.
  У виниклi сум'яття Андрiй перший зумiв не цiлком законно захопити престол. Новий цар майже вiдразу ж розпочав вiйну з Iраном i розпочав похiд на Iндiю. Британiя все ще воювала у Канадi та виявилася пов'язаною. А схiдний похiд змiцнив авторитет Андрiя Першого та дозволив йому запустити свою гiлку династiї Романових. Заодно Росiя та iмперiя Османа остаточно злилися в єдину державу. Та ще й приєднавши до себе Персiю та Iндiю.
  Андрiю Першому успадковував Олександр Другий. При цьому монарх Росiя продовжила експансiю в Iндокитаї i в самому Китаї. Пруссiя теж стала найсильнiшою iмперiєю, об'єднавши нiмецькi землi, i перемiгши Францiю.
  Проте Британiя пiдтримала французiв i сталася вiйна-реванш. Британська iмперiя чинила запеклий опiр. Вiйна затяглася на кiлька десятилiть.
  Росiя тим часом повнiстю пiдкорила Азiю i дiйшла Сiнгапуру. Вона стала найбiльшою, сильною державою свiту, рухаючись по Азiї та Африцi.
  Але водночас пiднялися й США. Американцi завершили освоєння Канади, де роздiлили сфери впливу з Росiєю. Потiм захопили у Мексики штати Техас та Калiфорнiю.
  США зберегли республiканську форму правлiння, а Росiя поки що залишалася абсолютною монархiєю. Олександра другого змiнив Андрiй другий. Династiя Романових тривала.
  Затяжна вiйна мiж Британiєю та Францiєю, проти Нiмеччини призвела до того, що нiмцi утримали завойованi ранiше землi, у тому числi Лотарингiю, але далi просунутися не змогли i капiтально видихнулися. Втiм, англiйцi та французи теж добряче спливли кров'ю.
  У умовах царська Росiя продовжувала домiнувати у свiтi i нарощувати свiй вплив.
  Щоправда, пiдростав монстр в обличчя США. Причому Америка виявилася ширшою, нiж була в реальнiй iсторiї за рахунок Канади.
  Але це поки що не набуло загрозливих масштабiв. Крiм того, в США спалахнула громадянська вiйна, яка призвела до масових жертв i руйнувань. Тим бiльше, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, генерал Лi зумiв пробити через конгрес конфедерацiї, право чорношкiрих вiдслуживши в армiї пiвденних штатiв: отримати свободу i громадянство.
  А це сильно затягнуло вiйну i, зрозумiло, примножило жертву. Далася взнаки i хитра росiйська дипломатiя, яка теж виявляла iнтерес у затягуваннi конфлiкту. Та й суто тактично жителi пiвдня на першому етапi вiйни досягли великих успiхiв i змогли взяти Вашингтон з Нью-Йорком. Новою столицею Пiвнiчного альянсу стала Фiладельфiя.
  Сама громадянська вiйна довелося бiльш пiзнiй перiод: 1881 - 1905 роки й у нiй примялся динамiт, i навiть кулемети.
  У Росiї царя Андрiй Другого змiнив Олександр Третiй. Новий цар зовсiм не вiдзначався миролюбнiстю. Росiя зiткнулася в Африцi з Францiєю та Британiєю, якi намагалися освоїти новi колонiї. I зависла у конфлiктi з ними.
  Почалася нова вiйна за передiл свiту, у якому союзi з Росiї традицiйно виступила Пруссiя. Цього разу нiмцi поставили правильно. Францiю разом iз росiянами розгромили за кiлька тижнiв. Британiя вiдсидiлася за морем, але втратила всi свої колонiї i в Африцi, i в Австралiї, i на Тихому океанi.
  Нiмцi отримали своє, i розшилися, повiвши кордон бiля Парижа, i до Порт-де-Кале, i навiть включили Нормандiю. I щось у самiй Африцi.
  А Британiя опустилася до рiвня другорядної держави, Францiя взагалi стала данником.
  Але наступна вiйна трапилася вже з Пруссiєю, за Володимира Третього. На цей момент з'явилися такi види озброєнь, як танки, лiтаки, пiдводнi човни.
  Прусаки ж дiяли у союзi з Японiєю. Вiйна спочатку розвивалася для Росiї не надто успiшно. Далася взнаки корупцiя в царськiй армiї, консерватизм генералiтету, активна допомога, що надається США Японiї. Крiм того, проти Росiї виступили i Швецiя з Норвегiєю, i Британiя з Францiєю.
  Почалася вiйна 1921 року за iронiєю долi у фатальне число 22 червня. То була майже свiтова битва. Проти Росiї йшло те, що залишилося вiд Європи та Азiї. Iспанiя та Португалiя теж пiшли на подiбну авантюру. Португалiя вiдчувала себе обдiленою в Африцi, а iспанцi мрiяли вiдновити свою колишню, в середнi вiки велич.
  Тому що цьому моменту на Схiднiй пiвкулi, не так вже й багато мiсця, не пiдконтрольного росiйському царевi.
  До речi, переважна перевага царської Росiї у людських ресурсах, сильний самодержавний лад, i слабкiсть внутрiшньої опозицiї зiграли вирiшальну роль вiйнi.
  Та нiмецьким танкам вдалося за першi два мiсяцi прорватися вiд Нiману до Днiпра, i осадити Ригу, а на пiвднi вибити росiйськi вiйська з Угорщини. I Японiї дали боги можливiсть завдати поразки росiйському флоту. Але знов-таки на якийсь час.
  Бездарнi генерали могли програвати бiй за битвою. Але зростала нова змiна. А цар зрештою посилив боротьбу з корупцiєю i органiзував бiльш-менш стерпне постачання. I людськi ресурси: китайськi, iндiйськi, арабськi дивiзiї йшли у хiд. Нiмцi не змогли перебратися за Днiпро, i вже взимку росiйськi вiйська перейшли у контрнаступ.
  Треба вiдзначити, що Швецiя та Норвегiя не надто сильнi противники, у ось уже в березнi 1922 був взятий Стокгольм. А Осло впало у травнi. До червня 1922 року царськi вiйська змогли вiдновити довоєнне становище, вiдкинувши прусакiв до вихiдних рубежiв.
  Францiя, бачачи такий розвиток подiй, поспiшила вийти з вiйни. У вiдповiдь прусський король Вiльгельм окупував Париж та її пiвденнi регiони. Росiйськi вiйська наступали. У вереснi вони вишили до Вiсли. Розгорнулися бої за Схiдну Пруссiю. Кенiгсберг упав, у груднi... А Вiдень був звiльнений на новий рiк.
  Нелегко довелося i Японцям, чий флот зазнав великих втрат i втратив iнiцiативу.
  1923 почався великим наступ росiйських вiйськ у Польщi i протягом трьох мiсяцiв виходом до Одера i Альп на пiвднi. Нiмцi мали шанс утриматися бiля Берлiна, але росiйськi вiйська розпочали у квiтнi наступ у Баварiї. Вiйська просувалися повiльно до кiнця лiта, росiйськi вийшли до Рейну. Осiнь був вiдбитий у нiмцiв Рурський район, а в груднi, пiсля запеклих боїв оточений Берлiн.
  Нiмеччина вже не мала шансiв на виграш вiйни. Ще пiвроку 1924 року велися на континентi, поки не пiдкорилися Iспанiя, Португалiя, Нiмеччина, ранiше захопленi нiмцями: Голландiя та Бельгiя.
  Залишилася лише одна Британiя, i Японiя вже втратила Окiнаву i Хоккайдо.
  Очолив оборону метрополiї Черчiлль. Але шансiв англiйцi не мали.
  Щоправда, осiнню висадку десанту вони й оббили.
  Настав 1925 рiк. У США не було єдностi, як вчинити. Дозволити добити Британiю та Японiю. Чи все ж таки вступити самим у важку вiйну?
  Здоровий глузд говорив, що, незважаючи на розвинену промисловiсть - Америку тривiально задавлять числом. Але й залишатися вiч-на-вiч з росiйським ведмедем вкрай боязно.
  У червнi росiйськi вiйська здiйснили, цього разу успiшну висадку в Британiї, Лондон упав. А в Серпнi було покiнчено i з Японiєю.
  Так завершилася чергова вiйна.
  Росiя взяла пiд контроль усi країни Схiдної пiвкулi. При цьому сама iмперiя залишалася самодержавною та унiтарною. Або майже унiтарною. Європейськi володiння мали деякi зовнiшнi атрибути автономiї. Але все одно всюди домiнувала царська влада. Чи то царство Польське, чи Шведське королiвство з царем Володимиром на чолi.
  1933 року 5 березня цар Володимир Великий помер, i новим царем став його син Кирило. Але правлiння нового монарха виявилося коротким, рiвно сто днiв. I на престолi опинився п'ятнадцятирiчний Олександр четвертий. I через п'ятдесят днiв iз ним трапився нещасний випадок. Наслiдував престол Микола Другий, у вiцi лише десяти рокiв. В одному роцi чотири iмператори... Ну що ж таке буває!
  Тiльки дуже зрозумiло рiдко i не у всiх країнах свiту!
  Хоча звичайно, багато хто згадав, що i Микола Перший правил зовсiм недовго i загинув унаслiдок насильства.
  Але початок царства Миколи Другого видалося непоганим. Через два роки був запущений перший в iсторiї планети Земля штучним супутником, який облетiв навколо планет.
  А 1937 виявився не настiльки вже зловiсним як у реальнiй iсторiї. Бо саме цього року першим у космос полетiв росiйський хлопець. Не Гагарiн, а князь Iгор Трубецькой. Юрiю Гагарiну поки що не пощастило. А куди подiнешся?
  Росiя найбiльша iмперiя на космiчну експансiю може видiляти колосальнi кошти.
  Наступного 1938 пройшло випробування i першої Росiйської атомної бомби.
  Новий цар Микола Другий був ще дуже юний, i зрозумiло нетерплячий. Крiм того, США залишалися єдиним небезпечним конкурентом Росiї. Не кажучи про те, що в американцiв також може ось-ось з'явитися атомна бомба.
  1 березня 1940 року за наказом вже формально став повнолiтнiм царем Миколи Другого почалося вторгнення США. Формальним приводом стала пiдтримка американцями республiканської опозицiї в Росiї з вимогами проведення виборiв до парламенту.
  Можливо, що рiшення Юнака Миколи Другого було наймудрiшим кроком. Адже не можна дозволити потенцiйному супротивнику мати ще й ядерну зброю.
  Наступ росiйських вiйськ використовують великi танковi колони спочатку розвивалося успiшно та швидко. Але потiм опiр американцiв посилився. Декiлька мiсяцiв просування росiйських вiйськ вiдбувалося вкрай повiльно. Але все одно ворог програвав, i поступаючись кiлькiстю живої сили, i якiстю танкового парку був приречений.
  Але спалахнуло повстання в Африцi та Китаї. Причому на придушення заколоту виявилися вiдволiканi значнi сили.
  У 1941 роцi армiї США розпочали контрнаступ, але теж своєї мети не добили. Декiлька атак, а потiм зима 1941-1942 року в ходi, якою американцi втратили майже всю Канаду. А у квiтнi, впали майже одночасно Торонто та Квебек.
  Вiйна вже пiшла на традицiйнiй американськiй територiї. Слiдували обмiни ударами. Але бiльший росiйський боксер долав американського пiвня.
  Ось у серпнi 1942 року впала Фiладельфiя. А в жовтнi 1942 р. росiйськi вiйська пiдiйшли до Нью-Йорка. Тодi в уряд США ухвалив рiшення застосувати ядерну зброю.
  Але дiстати територiю Росiї у них все одно не було жодної можливостi, так що ставка зроблена на удари по вiйськах, що штурмують.
  Застосували бомбу вночi. Це рiшення викликане тим, що яскравий спалах слiпить солдатiв.
  Ефект виявився не надто значним, загинуло трохи бiльше тисячi людей, заслiпило тисяч двадцять, правда бiльшiсть на якийсь час. Але вирiшальним такий удар не назвеш.
  Тим бiльше, що у царської Росiї набагато бiльше ядерних зарядiв, так що ще не факт, що це рацiонально вiдкривати подiбним обмiн ядерними пайками.
  Але куди подiнешся? У поганому становищi всi ходи поганi, а розумнi полiтики у погане становище не потрапляють.
  У груднi Нью-Йорк i Вашингтон впали, а до цього американцi застосували ще п'ять своїх не надто потужних та вдалих з точки зору конструкцiї бомб. А вiдповiдь царськi генерали скинули двадцять своїх зарядiв. Так виявилася серiйно використана страшна бомба.
  Вiйна тривала ще до 23 лютого 1943 року, але атомних бомб уже нiхто не скидав.
  Америка виявилася повнiстю звiльнена вiд панування капiталу i наведена пiд владу самодержавного монарха.
  Цар отримав новi землi та велику славу. I нiхто тепер не смiв йому суперечити.
  1945 року росiйськi космонавти побували на Мiсяцi. А 1947 року росiйська армiя увiйшла до Мексики. Цар вирiшив, що настав час покiнчити з таким пережитком, як iснування на однiй планетi безлiчi держав. I його армiя рушила завойовувати все, що можна завоювати.
  У 1949 Аргентина стала останньою суверенною країною приєднаною до Росiйської iмперiї.
  I настав мир у всьому свiтi. 1953 року росiйськi космонавти вступили i на поверхню Марса. 1956 - Венера з людиною. 1960 року - Меркурiй. 1961 - один iз супутникiв Марса. 1967 - Людина на Нептунi, а в 1968 - на Сатурнi. У 1970 роцi - Уран, а в 1971 - Плутон.
  Микола Другий увiйшов до iсторiї пiд прiзвиськом: завершувач! У 2016 роцi царевi вже виповнилося дев'яносто три роки. Але успiхи земної медицини поки що не дозволяють вважати царя надто старим i слабким. Вiн при владi вже 83 роки, що є абсолютним рекордом серед тих правителiв, чий термiн правлiння бiльш-менш достовiрний. Хоча в iсторiї, кажуть, були випадки, коли керували й довше.
  На Землi справи йдуть майже благополучно. Щоправда, є проблема зi зростаючим населенням, яке вже перевищило вiсiм мiльярдiв. Великi надiї пов'язанi з космiчною експансiєю.
  Вже кiлька мiстечок збудовано на Мiсяцi. Як з'ясувалося, при шiсть разiв меншiй, нiж на Землi силi тяжкостi, овочi та фрукти, вирощенi в теплицях можуть досягати величезних розмiрiв.
  Мiстечка збудованi i на Марсi, i на Венерi, а також заводи на Меркурiї. Ця сама близька до Сонця планета дуже зручна для виробництва та прокату металiв. З цiєю метою використовують сонячну енергiю.
  На супутниках Юпiтера, Урана, Сатурна також є людськi поселення. Космос поступово освоюється все бiльшою i бiльшою мiрою.
  I саме у 2016 роцi з Мiсяця стартувала перша мiжзоряна експедицiя до зiрки Сiрiус. Монарх дуже розраховує дожити, до такої радiсної подiї, як встановлення контакту з братами за розумом.
  
  
  
  ВСЕЛЕНСЬКИЙ КОШМАР
  Iспанський диктатор Франко, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, дав згоду нiмецьким вiйськам атакувати англiйську фортецю Гiбралтар. В обмiн Iспанiя отримувала деякi британськi та французькi землi в Африцi.
  Штурм пiд командування Майнштейна пройшов вночi з 25 листопада 1940 року по 26. Як з'ясувалося, англiйцi не цiлком виявилися готовими до подiбного вiйськового ходу i гiтлерiвцям вдалося захопити таку потужну фортецю з наскоку.
  Її падiння зробило значнi змiни на перебiг вiйни. Вермахт отримав можливiсть перекидати сили по найкоротшiй вiдстанi до Африки, а англiйцям було блоковано вхiд у Середземне море зi Сходу.
  Нiмецьке командування запровадило кiлька дивiзiй до екваторiальної Африки. Крiм того, корпус Роммеля був перекинутий до Лiвiї, на кiлька мiсяцiв ранiше реальностi.
  Англiйцi, у свою чергу, вiдмовилися вiд наступу проти iталiйцiв в Ефiопiї i стали посилювати свої позицiї в Єгиптi. Проте Роммель встиг випередити їх, i внаслiдок превентивного удару розбив колонiальнi вiйська, захопивши Олександрiю та Каїр. Становище Британiї у Африцi ускладнилося. Нiмцi вже вийшли до Суецького каналу та загрожували подальшим просуванням на Близький Схiд. Крiм того, з'явилася можливiсть просуватися i до Судану.
  Щоправда, не надто вдало складалися справи iталiйцiв у Грецiї, але пiдхiд додаткових сил iз Нiмеччини врятував становище.
  У Гiтлера виникла дилема: наступати на СРСР чи добити Британiю? Успiхи Вермахту в Африцi пiдштовхнули до другого рiшення - розв'язати руки на Заходi. Хоча вiйськовi приготування СРСР i вселяли фюреру побоювання.
  Червона армiя посилювалася, але нiмцi теж не сидiли, склавши руки. Випуск танкiв у 1941 роцi порiвняно з 1940 роком подвоївся, а авiацiї вирiс майже у два з половиною рази.
  Фашисти провели бомбардування та висадку десанту на Мальтi. Потiм Роммель прорвав оборону i на Суецькому каналi, i увiйшовши до повсталого проти британського панування Iраку. Нiмцi порiвняно легко пiдкорили i Кувейт, i весь Близький Схiд. Сталiн же дотримувався вичiкувальної тактики. А Черчiлль уперто продовжував вiйну. Вермахт, дiйшовши до Iрану, повернувся на Пiвдня Африки.
  Добiгав кiнця 1941 рiк. Випуск пiдводних човнiв збiльшувався, а Британiя втрачала колонiї. США поводилися пасивно. Але Японiя не могла сидiти, склавши руки i, завдала 7 грудня удару по Перу-Харбор. Почалася нова iнтенсивна вiйна на Тихому океанi. I Гiтлеру довелося знову вiдмовитись вiд планiв наступу на СРСР.
  Потрiбно допомогти японцям, захопити Iран та Iндiю, а також Пiвденну Африку. I головне - саму Британiю. Тим бiльше, американськi бомбардувальники це не iграшка. Вони можуть заподiяти Третьому Рейху масу неприємностей. А найзручнiше завдавати бомбових ударiв саме з територiї Британiї.
  Отже, фюрер був змушений i в 1942 роцi вiдмовитися вiд iдей вторгнення на схiд.
  Ризик, що Сталiн сам вiдкриє фронт, iснував, але... Треба знати характер Сталiна. Дуже стриманий вiн у зовнiшнiй полiтицi. Вiйна з Фiнляндiєю зробила Червоного диктатора ще обережнiшим.
  Поки що СРСР накопичує сили. Чисельнiсть авiацiї на 1 сiчня 1942 досягла тридцяти двох тисяч машин, а танкiв, бiльше двадцяти п'яти тисяч, плюс ще три тисячi танкеток. Загалом Сталiн задумав завершити комплектування 20 механiзованих корпусiв, iз загальним числом танкiв в 32 тисячi машин, їх нових КВ рiзних марок i Т-34, в 16, 5 тисяч. Плюс ще йшла розробка танкiв Т-50, щоправда, машина виявилася легкою.
  Нiмцi, зiткнувшись з "Матiльдою" та деякими крейсерними танками, а також маючи вiдомостi про те, що англiйцi розробляють важкi танки, теж почали майструвати своїх мастодонтiв. В першу чергу "Тигр" з 88-мiлiметровою гарматою, i бронею гарматою, що не пробивається, в 75 - мiлiметрiв з довгим стовбуром.
  Вiдомостi про радянське танкобудування теж були. Танк КВ-2 марширували на першотравневому парадi на Червонiй площi, i 34 були деякi данi.
  У всякому разi, коли Шпеєр очолив iмперське мiнiстерство озброєнь та боєприпасiв, розробки в технiцi пiшли швидше. Гiтлеру захотiлося мати найкращi у свiтi танки, i важчi вагою. Але поки що Нiмеччина СРСР явно поступалася. I числом машин та їх якiстю. У серпнi 1941 року розпочалося виробництво танка КВ-3. Машина вийшла досить важка 68 тонн, зате озброєна 107-мiлiметровою гарматою з початковою швидкiстю снаряда 800 метрiв за секунду. Це забезпечувало їй перевагу над "Тигром", якого, до речi, ще й не запустили в серiю.
  Ще потужнiшим виявився КВ-5 iз вагою 125 тонн i двома гарматами. Правда, така важка машина створювала радянськiй армiї бiльше проблем, нiж користi. А в 1942 роцi на озброєння було прийнято варiант i КВ-4 вагою 107 тонн. СРСР мiг по праву пишатися своїми найважчими танками у свiтi, та й найпотужнiшими.
  Зате в авiацiї Нiмеччина розвинулася непогано. Ю-188, пiдiйшовши в серiю, розвивав швидкiсть, порiвнянну з винищувачами. Пристойно виглядав i ДО-217. Активно розроблялися реактивнi лiтаки. Так, Британiя була головною метою, то реактивним бомбардувальникам придiлялося набагато бiльше уваги, нiж у реальнiй iсторiї.
  Нiмцi активно використовували рабську працю. Ввозили з Африки величезну кiлькiсть негрiв. Чорношкiрi робiтники були слухнянi, витривалi, але низька квалiфiкацiя. Їх використали на допомiжних роботах.
  Але контролюючи Європу, нiмцi могли набрати достатню кiлькiсть квалiфiкованої робочої сили.
  Шпеєр навiть вдалося вламати Гiтлера, не проводить поки програму знищення євреїв, а використовувати їх при виробництвi авiацiї i технiки.
  Ставка була зроблена повiтряний наступ проти Британiї та масовану пiдводну вiйну.
  Проте вступ у конфлiкт Америки, додало фрицям головний бiль, i змусило рiзко збiльшити кiлькiсть вовчих зграй.
  Нiмеччина була змушена iз запiзненням розкручувати виробництво бомбардувальникiв та стратегiчної авiацiї. Насамперед Ю-288 та Ю-488 - з чотирма моторами. Але їх розробка та доведення до ладу вимагало часу. МЕ-109 модифiкацiї "Ф" загалом був гiдним опонентом для англiйських машин. Але технологiя МЕ-209 зазнала невдачi, як i МЕ-210.
  Невдалим виявився i бомбардувальник ХЕ-177, що пiкiрує. Натомiсть Шпеєр вiдiграв кiлькiстю. Крiм того, Фокке-Вульф став найпотужнiшим по озброєнню винищувачем, компенсувавши деякi слабкостi МЕ-109. Та й льотна школа у нiмцiв виявилася кращою за англiйську i тим бiльше американську. У травнi 1942 року гiтлерiвцi захопили ПАР. А до Мадагаскару прибули американська ескадра. Битва пiд Мiдвей виявилася американцями програна: капiтан третього рангу, який так зiграв вирiшальну роль у цьому баталiї, виявився за iронiєю долi на Мадагаскарi. У США хотiли зберегти базу в Африцi та не давати фашистам розслабитись. Але це значно погiршило їхнє становище в Тихому океанi.
  Щоправда, i японцi дiяли не зовсiм на висотi. Битва за Гавайський архiпелаг затяглася.
  Фашисти отримали пiд свiй контроль Африку i величезнi запаси стратегiчної сировини, а також захопили Iндiю та Iран. Ресурси пiд контролем Третього рейху величезнi, але їх ще треба переварити.
  Повiтряна битва за Британiю не така однозначна. Постiйно збiльшуючи випуск лiтакiв, нiмцi пресингували, але тотального домiнування не було. Давалася взнаки i брак потужностi стратегiчної авiацiї, i допомога США, i то пiдводних човнiв недостатньо. Та й диво-торпеда, з якою зв'язувалося стiльки надiй, пiдкачала.
  Фюрер так i не наважився в 1942 здiйснити висадку в Британiї. Ставка була зроблена на посилення морської могутностi та пiдводного флоту. Заодно будувалися авiаносцi та лiнкори. Виробничих потужностей вистачало, але на все був потрiбен час.
  Балiстичнi ракети класу А також вимагали доведення. Натомiсть масово стали виконуватись роботи-снаряди ФАУ-1. Вiдносно дешевi машини, на простому паливi, мали ту безперечну гiднiсть, що не потребували пiлотiв.
  Гiтлеру, отримавши доступ до необмежених природних ресурсiв i запасiв робочої сили, хотiв зберегти життя нiмецьких льотчикiв. ФАУ-1 як простi у виробництвi та безпiлотнi видалися оптимальним рiшенням. I тисячi таких роботiв-снарядiв обрушилися з осенi 1942 року на Лондон.
  Водночас нiмцi прискорили розробку реактивного бомбардувальника "Арадо" та балiстичних ракет.
  Сталiн продовжував вичiкувати i накопичувати сили. У 1942 роцi СРСР випустив п'ять з половиною тисяч нових танкiв КВ i Т-34 i близько тисячi старих марок, близько п'ятисот нових легких Т-50 i Т-60 i двiстi плаваючих. Посилився i лiтаковий парк - близько п'ятнадцяти тисяч нових i старих машин увiйшло до ладу. Навiть виник дефiцит льотчикiв. Виробництво "Катюш" зростало повiльно.
  Фашистська Нiмеччина випустила понад тридцять тисяч лiтакiв, але зазнала вiдчутних втрат у боях. Танкiв нiмцi випустили близько шести з половиною тисяч. Найбiльше Т-3 та нової модифiкацiї Т-4 з довгоствольною 75-мiлiметровою гарматою. Нових "Тигрiв" вироблено трохи бiльше сотнi, а "Пантери" ще тiльки в досвiдчених екземплярах.
  Зате в серiю став надходити автомат МР-44 конструкцiї Шмейстера. На вiдмiну вiд реальної iсторiї, не довелося розробляти автомат iз урахуванням дефiциту кольорових металiв. А це прискорило розробку простiшої штурмової гвинтiвки, з легованою сталлю.
  Тож у стрiлецькiй зброї нiмцi стали отримувати перевагу. Але їм теж потрiбен був час, щоб автомат переозброїв усi вiйська.
  А ось у пiдводному флотi, де випуск досяг сорока-п'ятдесяти субмарин на мiсяць, у нiмцiв справдi немає рiвних.
  З'явилися дуже швидкiснi пiдводнi човни на перекисi водню. Прискорилися роботи та в ядернiй програмi. Добре, що ресурсiв дуже багато. I навiть помилка нiмецьких фiзикiв, що графiт не пiдходить як сповiльнювач не виявилася катастрофiчною. Фабрик з виробництва важкої води збудували кiлька, зокрема й у Африцi.
  Тож не миттям, то катанням, але ядерний реактор у фашистiв запрацював у груднi 1942 року. Навiть трохи ранiше, нiж американцi. У них пiсля поразок на Тихому океанi почалися серйознi розбiрки. I фiнансування ядерної програми помiтно урiзали.
  Початок 1943 ознаменувалося оголошення Гiтлером Тотально Вiйни i введення на окупованих територiях загальної трудової повинностi. Масованi удари Фау-1 по Лондону себе не виправдали. Англiйцi навчилися частково вiдбивати такi удари, але нiмцi брали кiлькiстю.
  А ось пiдводна вiйна виявилася справдi згубною для Британiї. Випуск озброєнь на островi через нестачу сировини рiзко впав. Метрополiя опинилася на межi падiння. Крiм того, фашисти захопили Мадагаскар, а японцi разом з гiтлерiвцями вторглися в Австралiю i порiвняно швидко домоглися її капiтуляцiї.
  Хоча Сталiн i розумiв всю небезпеку вичiкувальної тактики, але залишався вiрним собi, не влазячи в бiйку. Нехай краще капiталiсти себе винищуть до кiнця. А ми дивитимемося...
  Але така тактика мала недолiки. Користуючись величезними ресурсами, Третiй Рейх уже готував вiйну i проти СРСР. Випуск танкiв у Третьому Рейху досяг у 1943 роцi в середньому 1200 машин на день плюс ще й триста п'ятдесят САУ. Причому самохiдки зовсiм слабкi. "Фердинанди", "Джмелi", "Ягдпантера". Враховуючи, що нiмцi майже не зазнавали втрат у танках, то у них поповнення панцвалi вiдбувалося вже вдвiчi швидше, нiж у Червоної армiї. I кiлькiсний розрив у технiцi на користь СРСР став скорочуватися.
  У якiсному вiдношеннi, у фрицiв з'явився "Королiвський тигр" за вагою подiбний до КВ-3, за пробивною силою знаряддя навiть дещо перевершує за рахунок якостi снаряда та сильнiшим лобовим бронюванням. Ну, а надважкi радянськi КВ-5 i КВ-4 виявилися дуже технiчно ненадiйними, особливо їхня ходова частина. Отже , бойове використання подiбних монстрiв опинилося пiд сумнiвом.
  А Сталiн ще наказав створити КВ-6 iз сiмома знаряддями та двома реактивними установками. Машину щось зробили. Але вона виявилася настiльки важкою та довгою, що її i на поїздi не провезеш, нi в бою не розгорнеш. Т-34-76 машина цiлком вдала, але слабша в лобовому бою, нiж "Пантера" або "Тигр". А КВ-1 i КВ-2 можна порiвняти з нiмцями за вагою, але у баданнi "Пантерам" та "Тиграм" поступаються. Нiмецький Т-4 зрiвнявся з тридцятьчетвiркою в бронюваннi i перевершив у озброєннi, оглядовостi та оптицi, i це за рiвної ваги, або навiть меншої, якщо порiвнювати бiльш важкi модифiкацiї.
  Коротше фриця пiдтягнули якiсть на висоту. А поява МЕ-309 та МЕ-262 дала перевагу i як авiацiя. Як i Ю-488, найкращий чотири моторний бомбардувальник. А за ними й реактивнi моделi. Такi як Ю-287 та "Арадо".
  У вереснi 1943 року гiтлерiвцi нарештi здiйснили успiшну висадку в Британiї. Пiсля двох тижневих боїв - Англiя капiтулювала. I хоча Черчiлль утiк у Канаду, результат вiйни у країнах здавався наперед вирiшеним.
  Рузвельт, втративши свого головного союзника i побоюючись зростаючої могутностi Третього Рейху, попросив миру.
  Гiтлер пiсля обговорень зi своїм оточенням поставив США умову: вiдмова вiд ядерної програми та визнання всiх завоювань Японiї та Третього Рейху. А також виведення вiйськ з Iсландiї, яку фрицi й так уже фактично обклали пiдводним флотом. Контроль Країни Вранiшнього Сонця над Гаями, де ще не припинялися бої. Крiм того, Гiтлер вимагав матерiальної компенсацiї для Третього Рейху та Японiї за всi руйнування, i вiйськовi витрати завданi США та Британiєю.
  Хоча умови мири i виявилися вкрай важкими, Рузвельту насилу вдалося продавити їх прийняття в конгресi та сенатi.
  Велику роль у поступливостi США вiдiграли натяки Сталiна, що не проти приєднатися до коалiцiї держав осi, i як мiнiмум готовий вiдвоювати Аляску.
  Перемiг американський прагматизм, що виявився вищим за ентузiазм i емоцiї. Крiм того, у нiмцiв ядерна програма розвивалася швидше, американською i це загрожує в майбутньому катастрофою.
  Перша фаза Другої свiтової вiйни завершилася. Але фюрер хотiв тепер покiнчити з СРСР.
  Несподiвано вичiкувальна тактика Сталiна та його вiрнiсть справi свiту у всьому свiтi зiграло зловiсний жарт. Проти Йосипа виявився Третiй Рейх i Японiя з усiма ресурсами Схiдної пiвкулi, включаючи i Австралiю, i деякi плацдарми i на Захiдному свiтлi.
  Країна Вранiшнього Сонця, щоправда, ще не добила Китай, але цiлком могла вiдкрити i другий фронт. Гiтлер активно формував колонiальнi вiйська, i iноземнi легiони. Заодно зростав i випуск озброєнь.
  У першiй половинi 1944 року випуск танкiв та САУ у Третьому Рейху досяг i перевищив сто машин на день. Пантера-2 за своїм рiвнем обiйшла всi радянськi машини. З'явився i досконалiший нiмецький танк "Лев", а незабаром i "Королiвський лев".
  I головне серiйно розвинулася реактивна авiацiя. У вiдповiдь у СРСР у серiю пiшли танк Т-34-85 та IС-1 та IС-2, серiю КВ теж нiхто з виробництва не знiмав. Наймасовiшим серiйним танком Третього Рейху на 1944 стала "Пантера"-2, а СРСР Т-34-85. Бiльш важкi моделi випускалися значно - приблизно раз, у десять менших кiлькостях. I нiмцi не хотiли сильно гнати ваги при радянських дорогах i Сталiн став вiдчувати недовiру до серiї КВ, та й IСи вийшли надто сирими.
  Проте нiмецька "Пантера"-2 з 88-мiлiметровою гарматою калiбру 71 Л, перевершувала Т-34-85 у бронебiйнiй силi гармати, у лобовому бронюваннi та трохи у бортовому, а також не поступалася у ходових якостi з двигуном у 900 кiнських сил та вагою 47 тонн. Навiть коли вага нiмецького танка зросла до 50,2 тонн, i це виявилося не смертельно.
  А реактивної нiмецької авiацiї зовсiм не було гiдного опонента.
  Гiтлер вирiшив, що краще не тягнути гуму, i розпочав вiйну 22 червня 1944 року. Кинувши на СРСР триста п'ятдесят своїх та iноземних дивiзiй, i сто двадцять дивiзiй сателiтiв. На боцi Третього Рейху виступили Румунiя, Угорщина, Словаччина, Хорватiя, Фiнляндiя, Швецiя, Iталiя, Португалiя, Iспанiя, Болгарiя, Аргентина, Туреччина.
  Нiмцi також використовували у Вермахтi величезну кiлькiсть iноземцiв та хiвi. Усього Третiй Рейх лише у першому ешелонi жбурнув у бiй дванадцять з половиною мiльйонiв солдатiв, з яких нiмцiв за нацiональнiстю не бiльше сорока вiдсоткiв. Сателiти додали ще мiльйона три. Загалом у першому ешелонi майже шiстнадцять мiльйонiв пiхоти, танкiв близько тридцяти трьох тисяч, лiтакiв понад п'ятдесят п'ять тисяч, гармат та мiнометiв близько двохсот п'ятдесяти.
  СРСР пiсля мобiлiзацiї розгорнув тринадцять з половиною мiльйонiв солдатiв, але частину сил довелося тримати Далекому Сходi та внутрiшнiх округах. У першому ешелонi було вiсiм мiльйонiв солдатiв, близько тридцяти тисяч танкiв, майже сорок тисяч лiтакiв, близько двохсот тисяч гармат i мiнометiв.
  Таким чином на сторонi Третього Рейху є подвiйна перевага у пiхотi, та п'ятикратна у мобiльностi сили, у бiльш якiсному автоматi. Щоправда, СРСР багато кулеметiв, майже паритет.
  Рiзниця в танках не велика, але вiдсоток застарiлих машин у СРСР вищий, як i танкiв раннiх випускiв.
  Реактивна нiмецька авiацiя не має опонента, та й гвинтовi лiтаки у Третього Рейху бiльш швидкiснi i краще озброєнi. Щоправда, радянськi машини перевершують у горизонтальнiй маневреностi.
  В артилерiї та мiнометах найближче спiввiдношення сил до рiвностi. I кiлькостi та якостi.
  Правда флот у Третього Рейху особливо пiдводний, багаторазово сильнiший за радянський. Як i в Японiї.
  Крiм того у гiтлерiвцiв є вже балiстичнi ракети класу А в серiйному виробництвi, i злетiли першi дисколети.
  Загалом фашисти будуть сильнiшими, i Сталiн цiлком резонно готував, хай i iз запiзненням оборону. Але багато чого не встигли. Лiнiя Сталiна виявилася недостатньо вiдновлена, а найголовнiше вiйська недостатньо навченi тримати оборону. Хоча їх вiдчайдушно переучували.
  Лiнiя прикордонна Молотова, за три роки фори була в цiлому завершена, але розташовувалась надто близько до кордону, i не мала достатньої глибини. Крiм того, Сталiн наказав будувати i третiй ешелон за Днiпром, але й це було розпочато лише пiсля капiтуляцiї США.
  Щоправда, крiм радянських вiйськ, можна розраховувати на частини НКВС, чию чисельнiсть довели до мiльйона солдатiв i ополчення. Це близько чотирьох мiльйонiв людей, лише у захiдних мiстах. Хоча звичайно їхня боєздатнiсть набагато гiрша, нiж регулярних частин.
  Нiмцi, як i реальної iсторiї, завдали основного удару в центрi, пiдсiку Бiлостоцький виступ та Львiвський кулак. Найпершi днi боїв показали, що нiмцi, незважаючи на велику кiлькiсть iноземних пiдроздiлiв, ведуть наступ бiльш-менш злагоджено. А ось радянськi вiйська часто губляться.
  Крiм того, боєздатнiсть українських частин виявилася сумнiвною. Багато дезертирiв i тих, хто здався в полон у найпершi днi вiйни.
  Стримати супротивника у прикордонних битвах не вдалося. I тут Сталiн припустився помилки, заборонивши вiдхiд частин на основну лiнiю i вимагаючи виправити фронт. Помилка, щоправда, була виправлена, але iз запiзненням. Нiмцi змогли захопити Мiнськ вже 28 червня, проламавши лiнiю Сталiна у центрi.
  плутанина тiльки посилювалася. 30 червня траплялося очiкуване вступ у вiйну Японiї та її сателiтiв. Так про перекидання вiйськ з Далекого Сходу довелося поки що забути.
  Прорив нiмцiв у центрi все розширювався. Виникла величезна пролом, яку вiдчайдушно намагалися заткнути. Але фашисти просувалися i 16 липня увiрвалися до Смоленська.
  Кинувши у бiй усi готiвковi резерви, i ставлячи пiд рушницю ополченцiв Сталiн та Жуков змогли призупинити наступ фрицiв у центрi. Але Гiтлер повернув вiйська на пiвдень. Фашисти створили величезний котел у Києвi та захопили практично всю Україну.
  Блокували Ленiнград, вторглися до Криму. Хiд бойових дiй дуже сильно скидався на 1941 рiк, наче невiдступна карма. Але вiдмiнностi були досить iстотнi. СРСР 1941 року мав у своєму розпорядженнi деякi вiльнi резерви, а зараз все було i так мобiлiзовано. I коли у жовтнi пройшов штурм, то з'ясувалося, що тримати оборону майже нема чим.
  Гiтлерiвцi до початку листопада 1944 року оточили Москву, змусивши Сталiна втекти до Куйбишева.
  Фашисти на вiдмiну вiд реальної iсторiї, мали значну чисельну перевагу. Вони вистачило дивiзiй для обходу Москви з Пiвночi та пiвдня. А ось у радянських частин надто вже все розповзлося по рiзних напрямках.
  Реально в 1941 Сталiн пiсля мобiлiзацiй отримав над Вермахтом перевагу в кiлькостi особового складу, а лiтакiв i танкiв у нього було в чотири рази бiльше, нiж у Третього Рейху вiд початку вiйни. I вироблено за першi п'ять мiсяцiв вiйни технiки СРСР у реальнiй iсторiї бiльше.
  Але тепер i гiтлерiвцi всi козирi, на сторонi i кiлькiсть i якiстю озброєнь та особового складу. А у Червоної армiї тi ж болячки як i 1941 року. У тому числi не бажання українцiв, прибалтiв та багатьох малих народiв помирати за радянський лад. Масовi зради та перебiг постраждалих вiд репресiй, розкуркулених та iнших скривджених усiх мастей. У тому числi й iдейних ворогiв радянської влади.
  А те, що нiмцi ще й перемогли Захiд, лише збiльшує кiлькiсть зрадникiв.
  Тому не дивно, що Москва оточена, а нiмцi захопили Донбас, Воронеж та йдуть до Сталiнграда.
  Зима в 1944 роцi на бiду не така морозна i снiгова як у 1941 роцi. Москва втiм, героїчно протрималася до кiнця грудня 1944 року. Сталiнград упав у сiчнi 1945 року, i бої за нього виявилися не надто тривалими. У лютому та на початку березня нiмцi та їхнi сателiти повнiстю захопили Кавказ та Бакинськi нафтовi свердловини.
  Далi наступ йшов Волгою. На Саратов, на Куйбишев, i далi Оренбург та Казань.
  Сталiн утiк у Свердловськ. У травнi впала Казань. Влiтку нiмцi та японцi продовжили рух у глибину Росiї. Опiр радянських вiйськ падало. 5 серпня 1945 року було взято Свердловськ. А 3 вересня 1945 року Сталiн нарештi погодився на капiтуляцiю. В обмiн на власне життя та свободу.
  Друга свiтова вiйна завершилася. Але свiт панував недовго. Провiвши випробування ядерної зброї, Гiтлер переконався у його феноменальнiй руйнiвнiй потужностi.
  Тепер виходило, що Японiя та США все ще стоять на шляху до свiтового панування Третього Рейху. I хоча фюрер завоював бiльше землi, нiж Чингiсхан, Олександр Македонський, Наполеон, iмператор Троян, i Сулейман Чудовий разом узятi, вирiшив розгромити i Японiю.
  Через три роки пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни, сто балiстичних, мiжконтинентальних ракет з потужними ядерними зарядами накрили разом країну Вранiшнього Сонця.
  А потiм почався наступ сухопутних частин Вермахту та флоту. Нiмцi порiвняно швидко захопили володiння Японiї в Азiї, а саму метрополiю зрiвняли iз землею атомними бомбами.
  Тривалий опiр чинили тихоокеанськi володiння країни Вранiшнього сонця. Але до червня 1949 року все було скiнчено. Тепер залишалося лише розгромити США. Тим бiльше, привiд був. Американцi всупереч угодi все ж таки розробляли ядерну зброю i провели її таємне випробування.
  Гiтлер розпочав вiйну 1 сiчня 1950 року, скинувши на новий рiк вiдразу триста ядерних ракет. Нищiвний ядерний удар знищив сто найбiльших американських мiст i вбив кiлька десяткiв мiльйонiв людей. Додалося ще один найбiльший злочин Адольфа Гiтлера до найдовшого списку, найодiознiших злочинiв. Потiм почалося вторгнення до Канади, i з пiвдня разом iз Латино-Американськими диктатурами. Американцi були ослабленi та шокованi, але билися вiдчайдушно. Вони розумiли, що поразка їм означає - лише рабство i повiльну, болiсну смерть. Тому це була найвiдчайдушнiша з усiх вiйни. I тривала вона ще бiльше року, змусивши Третiй Рейх скинути ще близько двох сотень ядерних зарядiв, i перетворити багато родючих земель на радiоактивну пустелю. Але мети все-таки досягнуто i останнiй противник Третього Рейху повалений. А за цим, почався процес так званої свiтової глобалiзацiї. Єдиною свiтовою валютою стала нiмецька марка. Навiть формально незалежнi країни були зведенi до рiвня колонiй Третього Рейху, за збереження лише обмеженого мiсцевого самоврядування. Євреї та цигани були поставленi поза законом: їх вишукували та знищували. СС проводила масовi чищення, i лютувала. Настав справжнiй жах - година дракона. Або навiть точнiше, епоха. Фюрер будував справжню всесвiтню тоталiтарну iмперiю iз претензiєю космiчної експансiї. У 1959 роцi пiд час святкування сiмдесятирiччя фюрера вiдбулася офiцiйна коронацiя, всесвiтнiй плебiсцит - який узаконив титул суперiмператора. А коли Адольф Гiтлер помер у 1967 роцi, його титул та влада успадкував син. Планета Земля до цього часу вже започаткувала поселення на Мiсяцi i на Марсi з Венерою, i активно готувалася до експансiї, до зовнiшнiх зоряних свiтiв... Фашисти хотiли вселенської iмперiї - побудови Зоряного Рейху, щоб занурити у кошмар усю свiтобудову.
  
  
  СТО ТИСЯЧ БОСИХ ЧУДОВИХ ДIВЧИН
  Ельфарая побачила себе у битвi... Вона тепер войовниця i провiдниця не слабкої армiї.
  Гарнi дiвчата: у них лише груди та стегна прикритi легкими броньованими пластинами. А руки, ноги та живiт голi, засмаглi.
  I шльопають цi дiвчата босими нiжками. Їх зiбралося тисячi сто. I всi дiвчата, жодного чоловiка! I всi гарнi, стрункi, спортивнi, мускулистi, засмаглi, iз перлинними зубками!
  Наче амазонки... Вишикувалися когортами. У руках мечi, а позаду луки. Шитiв немає - войовниця вважає, що меч вiрнiший за щит.
  I над дiвчатами гордо майорiють прапори. Вони готовi битися i хочуть впевнено перемагати!
  А ось здалеку рухаються орди оркiв. Волохатi, неприємнi ведмедi. I приблизно в сто разiв менша кiлькiсть тролiв, якi є у них командирами.
  I ось це орда рухається на дiвчат.
  Ельфарая вiддає команду:
  - Стрiляти з лукiв, високою дугою!
  Дiвчина, використовуючи босi пальчики своїх витончених нiжок, натягують тятиви. I випускають убивчi стрiли.
  При цьому войовницi скалять зубки i ревуть:
  - Хай будемо чемпiонками!
  I летять на супротивника густим роєм стрiли. Вони втикають супостатiв, наче їжачка голками.
  Орки та тролi падають, ураженi вбивчим та жорстоким.
  А Ельфарая вимовляє:
  - За новi рубежi iмперiї!
  Войовницi дiю синхронно. Їхнi засмаглi тiла, такi чудовi i блискучi. I босi нiжки миготять засмаглими кiсточками. I пальчики такi у нижнiх кiнцiвок чiпкi. I летять собi презенти знищення, вражаючи супротивникiв.
  Орки та тролi падають пробитi. I в них перекошенi звiринi пики вiд болю.
  Войовницi ж просто захоплення викликають. Вони з тонкими, мускулистими талiями та жилистими ногами. Як випустять одразу тисячi стрiл.
  I вразять масу оркiв. I проспiвають:
  - За нашу велику честь,
  Будемо, бандитiв є!
  I знову масу стрiл та й випустять. I всiють трупами всi пiдходи до пагорбiв, де вони розмiстилися.
  Та це чудовi войовницi. У яких такий дикий оскал i розвороти тiл у потрiбному напрямку зi винищенням супротивникiв.
  Ельфарая сама стрiляє iз лука. Вона натягує тятиву босими пальцями нiг, i вражає дуже влучно.
  При цьому дiвчина собi спiває:
  - На насильствi, тримається мир,
  Вулкан лютi хлюпає з розмахом!
  Напруга вища сил,
  Прокидається з болем та страхом!
  I знову летить пущена босою нiжкою воїнки стрiла. I пробиває одразу трьох оркiв.
  Тi захлинають вiд фонтанiв кровi. I Ельфарая як запище:
  - Слава моїй магiї!
  I знову випустить босою нiжкою стрiлу. Ось це дiвчина - найвищого класу у неї i тiло, i все iнше.
  Перша хвиля атаки оркiв i тролiв захлинулась. Тiльки лишилася маса трупiв. Але ось з'являються новi загони волохатих тварин.
  Ельфарая знову стрiляє, i робить це влучно, i при цьому гарчить:
  - Слава нашому свiтовi!
  I вiд її босої нiжки вiдлiтає блискавка. I маса оркiв пiдпалена, i розiрвано на шматки.
  Так це войовниця-принцеса. З нею будь-який чоловiк почуватиметься надiйно захищеним.
  А iншi сто тисяч дiвчат нiчим не гiршi. I дуже влучно стрiляють. I головне швидко.
  Їхнi голi, мускулистi нiжки тiльки й встигають мелькати.
  Ось вони хором вимовляють:
  - Даємо активний пас,
  Ворогу б'ємо прямо в око!
  I знову випускають босими нiжками новi подарунки смертi. Це взагалi їхнiй запуск бойової енергiї.
  Ось навiть Ельфарая заспiвала:
  - Орки ревуть - скорботнi особи,
  Знайте, друзi, я є вбивця!
  Всiх переб'ю, всiх знищу,
  I розiб'ю, хто мохнатий пику!
  Так дiвчина дiйсно дуже бойова. I ось коли орда оркiв пiдбiгла ближче, вона по них як урiже пульсаром. I одразу пiвсотнi тварюкiв розiрвало на дрiбнi частини з м'ясом.
  Ельфарая гаркнула:
  - За великi iдеї, щоб усi тварюки згорiли!
  Войовниця пiсля цього взяла та випустила зi свого пупка блискавку. I пара дюжин оркiв, виявилася, наче барани пробитi шампуром. Їх майже миттєво засмажило.
  I решта дiвчат проревела:
  - За Святу Землю!
  I теж вiзьму i з голих п'ят скинуть згустки енергiї! I розiрвали масу волохатих бiйцiв.
  Ельфарая, продовжуючи вести вогонь, цього разу натягуючи тятиву лука руками, пропищала:
  - За нашу магiю!
  I теж з голої п'яти струсила розряд блискавки... I так довбала, що цiла сотня оркiв i тролiв обвалилася. Немов промокашки, що потрапили у вогнемет.
  Ельфарая проревела:
  - Я велика чарiвниця!
  I знову як довбане по супротивнику. I її очi блиснули. А дiвчата з її великим азартом метають у оркiв та тролiв стрiли.
  Зростають кургани з трупiв. Вони всi нагромаджуються та нагромаджуються. I дедалi бiльше вбитих.
  Ельфарая взяла i з смiхом помiтила:
  - Що робити, якщо в головi є цар?
  Тодi йому палац створи!
  I знову принцеса босою нiжкою запустить вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Ось це дiвчина - просто втiлення смертi. Але при цьому променистi її очi такi добрi.
  А решта дiвчаток, що винищують масу тварин тварин, такою хвилею цунамi, що наповзає на них, це взагалi супер. I так люто обсипають супротивника стрiлами. Пробиваючи часто зовсiм наскрiзь.
  Ельфарая кричить:
  - Я народилася в такi часи,
  Що мене пам'ятає люба країна!
  I войовниця стала на руки, покрутила над головою босими нiжками, закрутила величезну, вогненну грудку. I як жбурне це потiк енергiї в супротивникiв.
  I одразу тисяча оркiв вибухнула. I їхнi шкури запалювалися, i разом розшарувалися.
  Ельфарая прокричала:
  - Я войовниця класу Джi!
  I як зареготає.
  Потiм iз мови випустить блискавку. I спалить масу ворогiв.
  Пiсля чого дiвчина-принцеса проревела:
  - За мене весь свiт!
  I з зелених очей красунi посипалися блискавки... I як вони вражали всiх цих незлiченних тварин.
  Ельфарая навiть заспiвала:
  - Мiльярди шакалiв, чортiв! А моє гасло просте - всiх убий!
  I босими пальцями дiвчина-принцеса випустила черговий, дуже забiйний пульсар.
  I як усiх порве...
  А iншi дiвчата їй не поступаються. Всi тиснуть i тиснуть супротивникiв, своїми стрiлами. Використовуючи, зрозумiло свої дуже спритнi, без непотрiбного взуття нiжки.
  Орки явно видихаються. Але їх так багато. I наповзають все новi й новi полицi тварин.
  Однак дiвчат подiбне збентежити або похитнути не в змозi. Вони якщо вже взялися битися, так i б'ються. I не знають, що можна злякатися. А точнiше не хочуть знати.
  Ось їхнi босi нiжки запускають убивчi подарунки смертi. Якi розколюють оркам лоби.
  Ось це дiвча - реально вони супермени в дуже коротких спiдницях. А такi привабливi та красивi.
  I сто тисяч дiвчат - це колосальна сила! Проти якої нiщо не справиться!
  Ельфарая прочирiкала:
  - Слава нашому феномену!
  I вiд голої п'яти знову випустила пульсар знищення. I безлiч оркiв, став мешканцями пекла.
  А що хiба таких кудлатих пустять до раю?
  Ельфарая реве на всю горлянку:
  - Буду абсолютною чемпiонкою свiту!
  I знову дiвчата босими пальчиками нiжок випустить розжарений та забiйний пульсар.
  Усiх перепалить i змусить згорiти.
  Ельфарая iз задоволенням заспiвала:
  - Я дiвчина не проста,
  I корона золота!
  I знову з пупка красунi вилетить блискавка. Врiже по волохатих тварях i обгорить, немов спаленi дрова.
  Ельфарая реве:
  - Вас я спалю, вас я в попiл перетворю!
  I з пупка знову надiшле блискавку...
  I маса оркiв засмажилася, наче котлети на сковородi.
  Ельфарая взяла i заспiвала зi смаком:
  - Орк важить собi у петлi,
  Жар його ти на вогнi!
  I ось вiд голої п'яти дiвчинки як полетить щось дуже жорстке та вбивче. Вiд чого не можна захиститись.
  I знову сотня оркiв разом знялася. I перетворилася недогарки, i попiл з шерстю.
  А дiвчата як пропищать:
  - За велику Вiтчизну!
  I знову їхнi голi п'яти презенти смертi метають iз пекельною швидкiстю. Це дiвчата, яких не зупинять бурi, шторми, перешкода!
  Ось це дiвки-термiнатори!
  Войовницi не дають оркам нав'язати ближнiй бiй та тримають супротивника на дистанцiї.
  Але все одно волохатi тварюки вiдчайдушно намагаються прорватися ближче. Але їм войовницi не дадуть точно.
  Ельфарая знову на руках, i босими нiжками вiдтворює вiсiмку. I з'являється вогняна хмара. I воно обрушується диким потоком на оркiв.
  I кiлька тисяч волохатих тварин, разом узяла i згорiла.
  Ельфарая проревела:
  - Чорнi тварi кричать як мухи! Що не зганьбиш з голоду!
  I ось войовниця вiдразу три стрiли випустить, натягнувши тятиву босою ногою, i дюжину оркiв шибе!
  Ось це дiвчина-термiнатор. I в нiй така дика та шалена енергетика.
  Ельфарая взяла i заспiвала:
  - Дiвчата бувають рiзнi,
  Тiльки вони не заразнi!
  Якщо вже трапиться,
  То й у пеклi не врятується!
  I вiд голої п'яти дiвчинки мчить вбивчий пульсар. I розкидає на всi боки кудлатих ведмедiв.
  Ельфарая в дикому азартi вимовляє:
  - Я їхнього племенi такого, що вб'ю i вас заради Бога!
  I знову войовниця випустить стрiли, якi пробивають будь-яку броню, i рване, кудлате м'ясо орка.
  Її напарниця, дуже красива дiвчина, з рудим волоссям, проревела:
  - За могутню дружбу!
  I теж пошле пекельний пульсар руйнування!
  I маса забiйна противника задавить.
  Ельфарая пискнула:
  - За мiй демонiчний свiт!
  Пiсля чого дiвчина-принцеса, як запустить, що кiстки перекроїть у пiсок. Войовниця церемонiй не знає.
  Руда напарниця, княгиня де Лавальєр вищить:
  - Майбутнє за нами!
  Ельфарая пробулькала у вiдповiдь, перед цим кинувши дикий розряд, вбивчого пульсара:
  - А минуле тiльки допоможе нашим прийдешнiм перемогам!
  I ось дiвчата всi сто тисяч, як вiзьмуть i босими пальцями нiг випустять дикi блискавки.
  I вiйсько оркiв вiзьме та запалає. Та страшно потрапити пiд роздачу подiбних войовницях.
  А вони ще й скеляться, i показують зубки, що вiдбивають променi зiрок.
  I ось дiвчата вiзьмуть i босими п'ятами як тупнуть, i по землi пройде хвиля, i цiлу армiю оркiв накриє. I закопає!
  Воїнки зi слiпучих зубiв випустять сонячнi зайчики, i заслiплять ряди волохатих солдатiв.
  Ельфарая пропищала:
  - За моє рiшення та поведiнку!
  Дiвчата борються з дедалi бiльшим натиском. I ось як вiзьмуть i кинуть босими нiжками диски. Тi пронесуться, i маса оркiв лягла.
  Принцеса проревела на всю горлянку:
  - Я вас зарiжу, я вас зарiжу, я скоро вас усiх перерiжу!
  Я вас зарiжу, я вас зарiжу, я вас зарiжу!
  I ось войовниця голою п'ятою вiдобразить сонячний промiнь i наче лазером по орках.
  I вирiже цiлу, волохату шеренгу. А орки верещать i розкочували на фекалiї цю армiю.
  I знову орки в дикiй атацi, i метають у них дiвчата босими нiжками предмети смертi.
  I груди ходять ходуном. I ось i кожнi груди це цiла вежа танка!
  I ось взяли дiвчата та з пупкiв випустили блискавки. Усi сто тисяч дiвчат пупками рiзанули лазернi променi.
  I цiлих пiвмiльйона оркiв була разом засмажена. I їх перетравити мiг лише простiр.
  Ельфарая проревела:
  - Я вас порвала i спалила,
  Я дiвка - просто Сатана!
  I знову з пупка випустить блискавку. А це б'є вбивчо. I потiм як полетять стрiли. I всi стали ґратами.
  I тепер орки як дiрявi ґрати.
  А дiвчата як лупнуть з бюста магiєю, i скосять масу смердючих оркiв. I тi були вибитi.
  Ельфарая проспiвала:
  - Ми всiх порвемо!
  Ти така дiвчина - просто принцеса!
  Войовниця проревела:
  - Я вас порву i не помилую!
  I ось як трусить своїм бюстом. I знову випустить, щось приносить реальну смерть.
  Орки намагаються буквально закидати позицiї ворога трупами. I вони йдуть уперед i падають, i падають. Ось зростають новi гори вбитих. Але орки не поступаються.
  Вони рухаються все далi, i надалi. I гинуть, без жодної пощади. Але войовницi обсипають оркiв, наче градом стрiлами. I войовниць не зупинити це мерзоти. Але пре собi волохата хвиля. I рухається це iкласте море.
  Дiвчата в дикiй азартi. I м'язами грають. А орки рухаються собi, немов пiшла чергова хвиля цунамi. Але це нiкого не бентежить.
  Ельфарая навiть заспiвала, перед цим натягнувши босими пальцями нiг, одразу у п'яти лукiв тятиву, i випустивши магiчнi стрiли:
  - Прямо голими руками,
  Розправлялася я з цунамi.
  Я будь-який дев'ятий вал,
  Мiй коханець розiрвав!
  Войовниця навiть як пiдскочить, i одразу з пупка розряд випустить. I роздере супротивника.
  I прореве:
  - Моя армiя сильна,
  Пiдкорює свiт вона!
  Ельфарая зовсiм розiйшлася. Вони та iншi дiвчата - це, звичайно ж, блискучий клас войовниць. Якi нiкому не дадуть жодної пощади.
  Вони просто лютi звiрi. А може навiть щось на кшталт оркiв! Тiльки гарнi, а не потвори.
  Ельфарая як випустить блискавку зi свого ротика. I спалює сотню оркiв, i заспiває:
  - За мою милу душу!
  I пiдморгне на ворога!
  Пiсля чого її босi пальчики скинуть пульсари. I порвуть усю зграю на дрiбнi, рванi частини.
  Ельфарая пiсля цього пропище:
  - Вбивство моє кредо!
  Її руда напарниця гаркне:
  - I моє теж i у квадратi!
  Ельфарая випустила каскад руйнування i проревела:
  - А моє взагалi у кубi!
  I обидвi войовницi як тупнуть босими нiжками. Пiднялася нова хвиля з магiї.
  I ось вiд оркiв знову трiски та рване м'ясо летить. А потiм вони смажаться на сковорiдцi.
  Ельфарая вискнула:
  - Ставимо новi рекорди!
  Руда напарниця пiдтвердила ревом, пускаючи босими пальцями нiжок вогнянi пульсари:
  - Щоб виросла земля!
  Ельфарая довбанула по орках i пискнула:
  - Вдвiчi, втричi вище за норму!
  Руда войовниця, пiддала голою п'ятою мiхур чарiвної енергiї i з азартом додала:
  - Щоб цвiла моя країна!
  Так дiвчата й розiйшлися, причому дуже капiтально. I трощать цю армiю кудлатих тварин з великими для себе придбаннями.
  Ельфарая знову з пупка викинула магiчний лазер, i в'якнула, сяючи очима.
  - Я є кобра та гюрза в одному флаконi!
  I як випустить по ворогу новий пучок того, що спалює оркiв живцем.
  Руда напарниця княгиня, яка, раптом заявив:
  - Тепер мене звуть де Лавальєр!
  Ельфарая охоче пiдтвердила:
  - Де Лавальєр, то де Лавальєр! Так навiть гарнiше!
  Руда войовниця пискнула:
  - Я лицар свiтла на колiна дикуни,
  Я цих оркiв, всiх кошторис iз лиця землi!
  I як рушить по них своїми босими, точеними нiжками... I решта дiвчат, уся армiя в сто тисяч солдатiв, вiзьме, вiдкриє роти i випустить iз них вогонь.
  I знову на оркiв обрушиться каскад полум'я, спопеляючи без жодного сорому i не даючи шансiв.
  Вiдразу три мiльйони кудлатих тварей спалахнули разом. Неначе їх облили напалмом. Або ще фосфором разом iз сiркою. I спалахнуло все наче мiльярд сiрникiв разом.
  I як спалахне ця маса. I скiльки воя та крику та прокльонiв вiд усього цього разом.
  Ельфарая гаркнула:
  - Оркiв не шкодуй,
  Винищувати їх гадiв...
  Як клопiв душi -
  Рви як тарганiв!
  I вiзьме своїми босими пальцями ноги випустить блискавки. I догоди дуже великого троля. Той вiзьме i рвоне. Уявiть, що динозавра пiдiрвали.
  Руда напарниця пискнула:
  - Оце вурдалак!
  Ельфарая у вiдповiдь, голою п'ятою подавши мiхур магоплазми, в'якнула:
  - На вурдалакiв у нас вою вiдповiдь!
  Вогняна войовниця проревела:
  - I буде йому i труна, i у вiнку привiт!
  Ельфарая вiдзначила:
  - Вiнок може бути i похоронний, i лавровий! Так що не надто заводьтеся!
  Руда княгиня рикнула, теж з пупка випустила блискавку, що збила небагатьох уцiлiлих оркiв:
  - Ми їм щось бiльш важке, нiж вiнок приготували!
  I ось войовницi, всi сто тисяч дiвчат, вiзьмуть i за командою Ельфараї пiдстрибнуть угору, i закрутять голими, мускулистими нiжками у повiтрi. В результатi як здiйметься буря, i справжнiй магiчний шторм. I пiде колосальної сили хвиля, i мiльйонний вал чарiвного цунамi.
  В результатi чого останнi орки знищенi, i повнiстю розплющенi.
  Засмаженi та стали котлетами.
  Ельфарая з пафосом вимовляє:
  - Гiмн Батькiвщини в серцях, у нас спiває,
  Ми зробимо все у всесвiтi щастя...
  Добудемо легендарних магомет,
  I небо i земля у великiй владi!
  
  ЕЛЬФ-ЛIТЧИК ПРОТИ ПОПАДАНЦЯ САШКИ
  В одному з альтернативних всесвiтiв, у другу свiтову вiйну, прилетiв ельф. Вiн вступив до японських ВПС, i в результатi став там асом номер один. Адже ельфи - вони дуже здатнi, швидкi, спритнi, сильнi. У них i реакцiя, i всi рефлекси, набагато кращi, нiж у людей, плюс ще магiчне бачення бою. Коли ельф бачить, що робитиме ворог.
  Коротше кажучи, ельф, який узяв собi прiзвисько Конан, збивав лiтаки з такою легкiстю, наче клацав насiння.
  I через нього Японiя виграла морську битву пiд Мiдвей. Велика перемога вплинула на весь хiд Другої свiтової вiйни. По-перше, японцi остаточно захопили iнiцiативу у Тихому океанi. I їх флот змiг захопити i Гавайський Архiпелаг, отримавши мiцне становище, завершивши побудову периметра оборони на морях.
  Однак це може i не мало б вирiшального значення, якби пiсля цих перемог самураї не наважилися вiдкрити другий фронт проти СРСР.
  Раптовий напад на Далекий Схiд. А вiйська iмперiї Вранiшнього Сонця атакували i Владивосток. Незважаючи на те, що загроза нападу мiлiтаристської Японiї пiсля трiумфу Мiдвей стала цiлком реальною, за допомогою пiдкупу та зради агенти Мiкадо переконали командування Владивостока не наводити вiйська на повну бойову готовнiсть. I як наслiдок Дамоклов меч уже занесено, а в ресторанi балують. Майор Сталiнградова схопила юнака-офiцера за волосся, вона була на голову його вища i явно сильнiша:
  - Це що за хам та п'яниця! Чому у вас така розбещена команда! Це тип бiльше скидається на юнгу, нiж офiцера. Може його для початку, гарненько здути, щоб весь хмiль вийшов.
  Полковник Палацев знiяковiв:
  - Це Сашка Соколовський. Його вiдправили на курси прямо iз суворовського училища, за скороченою програмою. Вiн ще зовсiм хлопчик, за два мiсяцi день народження - п'ятнадцять рокiв.
  Сталiнградова неприємно скривилася:
  - Ого! Чотирнадцять рокiв i вже офiцер! Ось що робить вiйна! А й не знала, що молокоси вже повноважнi звання отримують.
  Палацев знизав плечима:
  - На вiйнi дiти рано дорослiшають! Тим бiльше з ним трапилася iсторiя, нiби вiн найкраще оповiдання написав про оборону Москви, i Жуков це зазначив, i порадив перевести хлопця з курсантiв до офiцерiв.
  Сталiнградова за цих слiв пiддобрiла:
  - Добре! Що вiн не дурень. - погрозила нiби шкiльна училка пальцем. - Загалом непогано, але бiльше жодних п'янок! Счу запах, а нiс у мене собачий, одразу пiд трибунал! - Сильна жiнка, зрiла, але не втратила атлетичної стрункостi та свiжостi, тицьнула пальцем у полковника. - Загалом i ти за це заплатиш. Вже людина немолода, а поводиться.
  Палацев надривно кашлянув:
  - Загалом менi тридцять три, але вже був сiм разiв поранений, так що здаюся старим...
  Сталiнградова хотiла щось сказати у вiдповiдь, як раптом передсвiтанкову тишу розколов жахливий гуркiт. Це нiби з неба посипалися важкi валуни, шибка лопнула. Градинки осколки застукали по столу i навiть потрапили в руки та обличчя п'яних офiцерiв. Сталiнградова по-командирськи прокричала:
  - Все негайно на вихiд.
  Палацев у вiдповiдь крикнув, та так, що ледве не порвав голосовi зв'язки:
  - Це дванадцяти та вiсiмнадцяти дюймовi снаряди! Японськi лiнкори найбiльшого тоннажу, схоже, розпочали полювання, а це означає.
  Сталiнградова в досадi вдарила чоботом у стiну. Вiд стуку пiдкованим, до речi, трофейним чоботом, трiснула плитка:
  - Почалося, але не так, як ми планували! Зовсiм не так! Прокляття потрiбно негайно вивести ескадру в море i потопити флот країни вузькооких воїнiв.
  Капiтан першого рангу, що впав на четвереньки (Iнакше полковник), пробурмотiв:
  - Зброя є тiльки на моєму мiноносцi та ще на парi дрiбних корит. Нам навiть нема чим вiдповiсти.
  Сталiнградова показала важкий кулак:
  - Ну, ви та iшаки! - Войовниця з блакитною шевелюрою, що скидається на цунамi, що розбушувалися, прогарчала. - Але ж берегова артилерiя у вас має бути! Адже не всi вiдправили на захiдний фронт, а також авiацiя. Адже про те, що Японiя будь-якої митi може вступити у вiйну, вже не перший рiк говорять.
  Вже добряче поранений Палацев, хотiв сказати, але знову гримнуло, посипалися уламки. Завила сирена, попереджаючи про появу лiтакiв. Полковник морських сил з величезним трудом, пiднявся i крикнув, перекриваючи гул Сталiнградової:
  - Авiацiя у нас є, i береговi батареї, хай навiть не в повному комплектi є. Зумiємо вiдповiсти!
  Летчиця прогарчала, пробiгаючи вулицями:
  - Менi б тiльки до мого винищувача добiгти i я так цим воїнам-самураям всаджу, мало не здасться. Вони ще заплатять за Цусiму i Мiдуен.
  Сашка Соколовський, увi снi вже офiцер, а не раб, якому вiдсiкло половину вуха, погодився:
  - Та заплатять! Та ще з вiдсотком!
  Почулися розриви i запiзнiлий стрекотiння зенiток. Взагалi велику частину ППО Владивостока вивезли ще в сорок першому роцi, для посилення оборони Москви, так множиннi точки комарильнi країни Вранiшнього сонця, здавалося, не особливо звертали увагу на подiбний "шум". Японськi пiкiруючi бомбардувальники з пронизливим вереском скидали веснянi "подарунки". Удар наносився i мiстом, i флотом. Лiтаки японцiв не надто великi, але крутi, а ось лiнкори навпаки здоровi. Ось найбiльшому з них навiть тiсно в океанi, довжина триста метрiв, а гармати 460 - мiлiметрiв. Поки американцям не вдалося потопити жодного з подiбних красенiв, а вцiлiлi разом iз крейсерами трощили узбережжя. Це сильно скидалося на злодiйське напади країни Вранiшнього Сонця, що сталося 27 сiчня 1904 року. Тiльки тодi не було авiацiї.
  Палацев вiдчував, що задихається вiд бiгу. Вiн не супермен, а проста людина з хворими на легенi, яка потрапила в непросту ситуацiю. А ось Вiкторiя Сталiнградова не його обiгнала дуже багато. Цiкаво, скiльки їй рокiв, навряд чи на вигляд бiльше тридцяти, груди великi, а плечi широкi, як у чоловiка.
  Сталiнградова раптом розвернулася i помахала рукою:
  - Не бiжи старий, за мною! - прокричала вона з такою силою, що звукова хвиля просто вдарила по вухах. - Виводь швидше мiноносець у море.
  Поруч прогуркотiли розриви, сипалися уламки, один з них падав прямо на Сталiнградову, i вiн машинально впiймав його руками. Дiвчина-термiнатор вiдчула себе воротарем, який успiшно виграв пенальтi, уламок, був круглим, теплим i скидався на м'яч. Вiкторiя раптом вiдчула, як по руках тече щось рiдке. Дiвчина подивилася на уламок, i тут навiть у неї залiзної войовницi, загартованої трьома роками вiйни (разом з iспанською та цивiльною буде i бiльше) до горла пiдступила нудота. У неї в руках була дитяча голiвка. Бiдолашна дiвчинка (це видно по коротеньких кiсках, з вибитими очима. Сталiнградова акуратно поставила голiвку на трiснутий асфальт i перехрестила:
  - Ти не встигла не згрiшити, не пожити! Втiм, немає грiшника бiльше за Бога, тому немає бiльшого грiха байдужiсть до страждань дiтей.
  Знов гуркiт, i осколки, один потрапив дiвчинi в чобiт, подряпавши шкiру. Сталiнградова хотiла вже повернутися i мчати з усiх нiг до злiтно-посадкової смуги, де її МIГ, терпляче чекав агресивної господинi, але...
  Гострий, як клинок кинджала, погляд войовницi розрiзнив нестерпну гримасу болю на обличчi капiтана першого рангу Володимировича, коли його верхня частина вiдiрваного тiла летiла пiдкинуте вибуховою хвилею. Дiвчина, сама ледь ухилилася вiд уламка. Хоча яка вона дiвчина, вперше взялася за зброю ще за росiйсько-японських часiв Миколи Другого. Їй уже свого часу, якось зачепило щоку, ще час мiжнародної битви в Iспанiї. В результатi залишився глибокий шрам, який довгий час псував їй зовнiшнiсть. Плюс арешт та вiдправлення полковника концтабору. Щоправда, саме у Сибiру на лiсоповалi її познайомили з одним дуже сильним чаклуном, який, зумiв за допомогою притирань та заклику духiв, зцiлити, наче його й не було, це поранення та ще кiлька. Шрамiв отриманих пiд час битв iз японцями, нiмцями, бiлочехами, вiйськами Колчака, Денiкiна, Врангеля. I її багато чому навчила, так Сталiнградова, схоже, належала до обраного образу людей.
  Отримала можливiсть вийти, достроково використовуючи жiночi чари, її пiдвели пiд амнiстiю, незважаючи на важку статтю. Справа звичайно не стiльки в тому, щоб уламати, чоловiка, а в тому, щоб про це не навiдався парторг. А донощикiв усiх мастей стiльки, що стукач, на стукачi та стукачi пiдганяє. Так що особливо не розженешся, якщо тобi дорога кар'єра.
  А значить, у Японiї велика перевага в пiхотi, авiацiї i навiть у танках. Ну, в танках, з нашого боку компенсується якiсною перевагою, а решта значно гiрша. Хоча якщо брати стрiлецьку зброю, за кiлькiстю автоматiв Японiя також дещо вiдстає, переважно у неї рушницi. Втiм, i далекосхiднi дивiзiї оснащенi пiстолет-кулеметами слабко. Автоматiв на всiх не вистачає. Так що... У якiсному вiдношеннi в пiхотi переваги немає, скорiше навiть гiрше, усi найкращi офiцери, перекинутi на радянський фронт, тут найгiршi вiйська, як правило, не обстрiлянi, що мають мiнiмум вiйськовий вишкiл. Отже, вiйна починається, вкрай несприятливою, для СРСР обстановцi. I чимало новосформованих резервiв буде кинуто на схiд...
  Сталiнградова раптом тицьнулася у згарищi. Палала розбомблена мiська лiкарня. Картина воiстину апокалiптична живцем горять i жiнки, i дiти, i старi. Ось грудне немовля впало прямо у вогонь, а навколо жахливий рев i стогiн.
  Сталiнградова вiдчула труби архангелiв у головi i кинулася в полум'я. Мови вогню лизнули дiвчину в голi руки i вiдкрите обличчя, але льотчиця рухалася настiльки стрiмко, що зумiла пiдхопити дитину, вирвавши її з обiймiв знищення.
  Дiвчина вискочила, вiдчуваючи шкiрою лише легке свербiння, кинула погляд на малюка. На жаль, було надто вже пiзно, хлопчик задихнувся, втягнувши у легкi полум'я, на круглому личку опiки. Такi рванi пухирi на шкiрi нiжнiшi за бутони маргаритки. Сталiнградова прокричала:
  - Ось вiн людський свавiлля!
  Вдарила чоботом по купi смiття, пiсля чого кинулася рятувати, кого ще можна врятувати. Це нагадувало танець кобри мiж газовими конфорками, дiвчина дуже химерно звивалася, i пiдтанцьовувала. Вона обпалювалася, чоботи плавилися, гiмнастерка обвуглилася, але вона продовжувала вперто битися за кожну сльозинку дитини, за кожен удар маленького серця, за кожне тендiтне, але таке потрiбне країнi життя! Чоботи розвалювались, i тепер дiвчина танцювала по вихорах полум'я, свої босими, чарiвними нiжками. Вона була мученицею, але не просто чернечкою катує себе постами i батогом, що не приносить користi, нi Богу, нi людям, мученицею-борцем, що рятує конкретнi життя. Ножечки войовницi-дiвчата покрилися шаром дрiбних пухирiв, але рухалися вiд болю ще швидше i точнiше.
  Капiтан медичної служби, дiстав iз сумки великi чоботи, крикнув їй:
  - Вiзьми, швидше одягни їх! Ти, танцюючи по полум'ю, так станеш калiкою.
  Войовниця у званнi майора одразу вiдповiла:
  - Краще стати калiкою тiлесно, нiж бути потворою морально! Анi секунди на себе, все для фронту, все для перемоги!
  Капiтан медичної служби вiдповiв:
  - Це справжня радянська людина!
  Сталiнградова затоптуючи полум'я, лаялася:
  - А ти чого вартий, рятуй людей!
  Капiтан зiтхнув:
  - У мене протези замiсть нiг!
  Сталiнградова витягнувши чергову дiвчинку з наполовину спаленим обличчям i непритомною, розлютовано крикнула:
  - До чого жорстокий Бог!
  Капiтан знизав плечима:
  - Не Бог винен, а люди!
  Сталiнградова дуже розумно i впевнено заперечила:
  - Це теж саме, що сказати - не батьки виннi, а дiти!
  Капiтан хотiв щось вiдповiсти, але клуби диму потрапили йому в горло, i вiн надривно закашляв.
  Бомбовi удари стихли, а артобстрiл все ще продовжувався. Корабельнi знаряддя мають пристойний запас снарядiв, щоправда, вогонь тепер бiльше вiвся по обеззброєним радянським посудинам. Ямамото розумiв, що панування у морi надовго передасть iнiцiативу у цiй вiйнi Японiї. А будувати кораблi, процес дорогий i довгий, хоча, наприклад, пiдводнi човни, мабуть, штампувати простiше. Це, звичайно, теж треба враховувати, але важливо поламати структуру. Адмiрал Ямамото, найвпливовiша людина Японiї, пiсля iмператора Хiрохiто, вiдчував себе богом. Справжнiм богом, так релiгiя країни Вранiшнього Сонця вчила, що найкращий шлях до обожнювання - ратна доблесть! А тепер великий полководець мiг довiльно терзати i коригати простiр навколо себе. Над Владивостоком густi, чорнi, на багато кiлометрiв клуби диму, це запалали нафтосховища та склади з пальним. Сотнi, тисячi людей згоряють, геєннi, ну як пiсля цього не вiдчути себе богом, який мстив росiйським за столiття приниження, великого народу змушений тулитися на черзi, таких крихiтних у порiвняннi з просторами Росiї островiв. Ось тепер росiйський флот тоне, i на вiдмiну вiд Перу-Харбора вони не залишать жодної посудини.
  Ямамото пропонував пiд час битви пiд Халхiн-Голом, завдати подiбного удару по Владивостоку, для чого i було складено докладний план. Але Гiтлер несподiвано пiшов на свiт зi Сталiним. Взагалi iдiот Гiтлер, затiяв рiзанину Євреїв i цим налаштував проти себе i Польщу, країни Заходу. I навiщо йому це треба було? Хотiв здобути єврейськi багатства? Але краще було спочатку стати свiтовою державою, розгромивши СРСР, а може й iншi країни. Захiд перемогти простiше через те, що його менталiтету куди меншою мiрою властивий фанатизм i схильнiсть до самопожертви. Чи вiдомий хоч один випадок, щоб американськi льотчики йшли на таран? Щоправда, пара зiткнень була, але це, швидше за все, випадковiсть. Росiйськi фанатичнi, що дивно, адже Православна вiра не схвалює самогубство, i аж нiяк не вважає, що ратними подвигами можна заслужити шлях до раю. Взагалi вчення Христа, вкрай дурне i непрактичне. Вiн Ямамото читав Бiблiю i дивувався людськiй дуростi, вважати Богом такого пацифiста. Наприклад, вчить: ударили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву, просять одну сорочку - вiддай двi, полюби ворога свого! Тiльки психiчно хвора людина може вважати Христа Богом. Така релiгiя хороша, лише рабiв, пiдневiльних васалiв. I треба ж повiрила вся Європа та половина свiту. Правда вчення Iсуса, незважаючи на те, що вiдкидає принцип старого завiту, око за око, а вчить любити своїх ворогiв, аж нiяк не завадило англiйцям завоювати Третину всiєї планети, створивши найширшу iмперiю за всю iсторiю людства. I це за всiєї релiгiйностi Британiї, де Бог, згадано навiть у державному гiмнi. Дивно президенти США клянуться на Бiблiї, проте бомбили напалмовими бомбами японськi мiста, живцем спалюючи тисячi жiнок i дiтей. Причому вбивали мирне населення, не випадково, а навмисно, це була тактика тероризування мирного населення: пiдриву людських та економiчних ресурсiв. Адже японцi територiю США поки що не бомбили. Але ж будуть! А ще приписують особливу жорстокiсть самураям. Вiн Ямамото за бажання, мiг би прорватися з бомбардувальниками до мiст США, особливо пiсля розгрому флоту янкi, пiд Перу-Харбором. Так, Європейцi моральнi виродки. У них перекручене розумiння, вiри, вчити i не виконувати! У Японiї негаразд! У нас чого навчають, то й виконують. Немає такого, щоб Бог говорив, пiдстави iншу щоку, але при цьому його слуги навмисне вбивали малих дiтей. Та взагалi вiра, що Бог один i Всемогутнiй , не може бути iстиною. Був би вiн один, то, звичайно, потурбувався б про те, щоб люди поклонялися йому правильно, у вiрi та iстинi i мали єдине вчення. А так кожен молиться, як хоче, що будь що. Та й свiт надто потворний i неправильний, щоб бути створеним єдиним Всемогутнiм Богом. Адже будь-який вiдповiдальний правитель насамперед прагнути порядку та справедливостi. Вiн хоче, що сильний, мудрий, шляхетний, чесний, був на першому мiсцi, а iншi або виправлялися, росли фiзично i духовно, або... Втiм , якщо Бог Всемогутнiй i Творець всесвiту, то тiлесних i розумових потвор не став би створювати . Адже чому iмператор часом змушений терпiти як данiсть слабкостi людей? Тому що iншого виходу немає, вiн не може миттєво перетворити виродкiв на красенiв, а трусiв на смiливих. А от якби мiг, то негайно це зробив би!
  На жаль, доводиться приймати те, що є i мати справу з тим людським матерiалом, що отримав як данiсть. Але вiд кого одержав це iнше питання. Та й сам iмператор має слабкостi: вiн лише людина - старiє, хворiє, старiє. Дивно, але божественний iмператор, часто живе менше нiж рядовий слуга, володiє зброєю гiрше, нiж бiльшiсть генералом, i багато солдатiв. Ну що в ньому вiд Всемогутнього Бога. Але бiлi, нi чим не краще! За всю iсторiю Європи не було страшнiшого i щасливого завойовника, нiж Гiтлер. Вiн та справдi символ ратної доблестi бiлих людей! I, тим не менш, найбiльший полководець усiх часiв i народiв, не змiг навiть закiнчити гiмназiю, отримати середню освiту, яка в Японiї є обов'язковою!
  Та ще й до армiї Гiтлера не прийняли за станом здоров'я. Дивно цей ревнитель культу сила, лев вiйни, виявився настiльки слабким фiзично, що навiть у Нiмеччинi, де у кожного стовпа стоїть по вiйськовому, його не закликали рядовими. Та до чого деградувала Європа.
  Втiм, Сталiн, iнший найвидатнiший полiтик сучасностi, теж мав середньої освiти, вiн був самородком. I що цiкаво теж не був призваний до армiї, за станом здоров'я. Цiкаве, збiги, два злiснi ворога не мали середньої освiти, не були покликанi придатними до стройової служби за станом здоров'я, мав батькiв п'яниць, причому у Гiтлера тато спочатку теж працював шевцем!
  Ось такий збiг, дивний, зловiсний. Герiнг права рука Гiтлера не такий. Вiн iз сiм'ї аристократiв, предок Герiнга був заступником фактичного правителя Нiмеччини Бiсмарка. Герiнг бiзнесмен, олiгарх, аристократ та прагматик. Ось ще й бачать можливим їм замiнити бiснуватого фюрера. Америка i Британiя теж нехай i таємно, хочуть покiнчити з Росiєю, незалежно вiд правлячого режиму, але з комунiстами, що заперечують саме поняття приватної власностi, їм хочеться так сильно покiнчити, що вони навiть заплющують очi на надмiрне посилення Нiмеччини.
  Втiм, Нiмеччина це геополiтичний конкурент, але конкурент у межах капiталiстичних та аристократичних правил гри, а бiльшовицька Росiя абсолютно чужа i ворожа. Навiть дивно, що з сорок першим Черчiлль сам запропонував Сталiну допомогу, це за всього свого антикомунiзму, традицiйної, англiйської ненавистi до Росiї. Адже Нiмеччина пiд червоними, це бойовий кiнь, запряжений у радянську колiсницю, а СРСР пiд коричневими, вiчна партизанська зона. Адже фанатичнi бiльшовики не змиряться, i будуть вести затяжну партизанську вiйну, яка настiльки виснажить Третiй Рейх, що всi мрiї про подальшу експансiю зникнуть як веселка пiсля грози! Росiя пiд Нiмеччиною, краще нiж Нiмеччина пiд Росiєю! Розумiючи це ясно, чому США та Британiя шукають вихiд iз вiйни.
  Ямамото прагматик, вiн був вiйни зi США та Британiєю. Але цi двi iмперiї самi спровокували Японiю, запровадивши ембарго на постачання нафтопродуктiв. Адже у країни Вранiшнього Сонця немає своїх свердловин, та й багатьох iнших сировинних ресурсiв. Японцi вели переговори, американцi накручували все новi та новi принизливi вимоги.
  I при цьому американцi, провокуючи вiйну, не подбали про приведення армiї i флоту в бойову готовнiсть. Спокуса виявилася надто великою, тим бiльше теплилася надiя, що Москва ось-ось впаде i Нiмеччина, i їй союзники прийдуть на допомогу. Крiм того був розрахунок на те, що США, будучи все ж таки вiдносно демократичною країною, сильно залежною вiд суспiльної думки, якщо вiйна затягнеться, не захоче рясно поливати кров'ю чужi острови. Справдi, з чого рядовому американському обивателю отримувати цинковi труни зi своїми родичами, якщо не йдеться про захист територiї власне США, та й платити чималi вiйськовi податки! Може тому царська Росiя програла, маючи бiльше солдатiв, але росiйський народ не вважав Манчжурiю своєю територiєю, а платити кров'ю i потiм за абстрактнi iнтереси не хотiв. На жаль, Гiтлер не взяв Москви, частково через неготовнiсть до суворої Зими, а частково з властивого бiльшовикам фанатизму. Втiм, не лише бiльшовикам, росiйськi народ схильний до самопожертву за великi цiлi. Адже перший повiтряний таран здiйснив росiйський хлопець Мессер. Навiть дивно, що це вiн зробив не заради райських гурiй, а за Батькiвщину. Хоча... Месер частково i дурень, адже вiн майстер вищого пiлотажу, винахiдник, конструктор, i звичайно живий принiс би куди бiльше користi Батькiвщинi. Може американцi не так вже й не мають рацiї, тиражуючи принцип: головне в бою вижити! Адже мертвий не зможе вбити!
  Адмiрал Наумо помiтив:
  - Ми вже витратили понад двi третини боєкомплекту. Знаряддя сильно нагрiлися, на них вiдрами ллють воду!
  Ямамото вiдтворив пальцем у повiтрi хрест i промовив, низьким, трохи хриплуватим голосом:
  - Я думаю, гармати витримають i останню третину снарядiв. Хоча нi, вибийте до дев'яносто п'яти вiдсоткiв.
  Адмiрал Наумо знизав плечима i витер пiт з чола:
  - А чи варто так викладатися в перший день?
  Ямамото стиснув кулаки:
  - Стоїть! Звiсно, варто! Ми застали росiйських зненацька, як це було в 1904 роцi, у нiмцiв у 1941, але Сталiн жорстоко покарає командування i таке не повторитися. Тож потрiбне користуватися тим, що хвiст дракона заснув. Взагалi-то я розумiю Сталiна, вiйна з Нiмеччиною настiльки поглинула його увагу, що вiн перестав наглядати за Далеким Сходом. А його оточення без вождя боїться виявити iнiцiативу. От i прошляпили наш удар. Втiм, i американцi. Для всiх було очевидно, справа готуватися, хмари збираються, скоро гримне грiм, але...
  Наумо поторкав рукоятку мечу, що висить на поясi, або як його ще прийнято називати катана:
  - Росiяни завжди дiють iз запiзненням! Вiйнi не буде надто довгою i ми дiйдемо до Уралу.
  Ямамото пiдняв очi до неба:
  - Нехай допоможуть нам у цьому боги, але я так не думаю! Вони швидко вчаться, Халхiн-Гол показав, що росiйський рiвень вищий, нiж при вiйнi 1904-1905 рокiв. Крiм того, вiдкрию тобi одну таємницю. Наш таємний агент у Владивостоцi трохи допомiг, що у досить потужної берегової артилерiї не виявилося снарядiв, а авiацiя не зумiла вчасно злетiти. Ось вона таємна вiйна.
  Наумо здивувався:
  - А куди дивився СМЕРШ та НКВС?
  Ямамото хихикнув, тремтячи пальцями:
  - Тут Далекому Сходi служать найгiршi кадри Росiї, у Владивосток прагнуть, тi кому страшно помирати на радянсько-нiмецькому фронтi. Тому тут, куди легше знайти зрадника чи дурня у верхах, а також своєкорисливу людину. А НКВС настiльки звикло розкривати уявнi змови, то справжнiх зрадникiв вже не помiчає. Тож працювати цiлком можна. До речi, якщо на бiк нiмцiв перейшло кiлька генералiв, незважаючи на те, що їхнiм сiм'ям, рiдним i близьким за це загрожує розстрiл, то пiдкупити когось iз верхiвки цiлком реально. Або використати втемну, що навiть ще краще. Тож ми провели немалу роботу. Нам японцям взагалi властива ретельнiсть у продумуваннi вiйськових операцiй та облiк усiх дрiбниць.
  Наумо потер рукоятку катана:
  - Правильно! Але ганьба Халхiн-Гола, викликає почуття гiркоти та найсильнiшої досади! Як ми могли...
  Ямамото втiшив:
  - Там маньчжур було бiльше, нiж японцiв, та й взагалi не можна весь час вигравати. Повинен вiдзначити, що все ж таки билися з нашого боку не найкращi частини, i росiян була велика перевага в авiацiї та танках.
  Наумо наполовину оголив катана:
  - Нас це не виправдовує! Самурай нiколи не пошлеться на тупий клинок i на втомленого коня, на безлiч ворогiв i слабку зброю!
  Ямамото скоригував:
  - Самурай, звичайно, нi, але людина на жаль так! Людям властиво помилятися!
  Ямамото вiдволiкся i щось прокричав у трубки, а потiм продовжив:
  - Самурай реально нiколи не зiгне! Вiн iде на таран i проти течiї.
  Наумо кивнув:
  - Невже! Але ми воювали зi США та Британським левом.
  Ямамото постукав пальцем по рубцi:
  - Так! Правильно, але США отримали по зубах, Великобританiя втратила колонiї, а Нiмеччини було туго. Ми хотiли вiдтягнути iз Заходу Росiї якнайбiльше сил, щоб полегшити Вермахту перехiд у наступ. Удар був запланований на травень, на момент пiдсихання дорiг, але завадили американцi.
  Наумо вихопив катана, рубанув їм у повiтрi:
  - Смерть США! Вони завжди заважають Японiї.
  Ямамото хитро посмiхнувся:
  - Не завжди звичайно, наприклад, коли ми вперше воювали з Росiєю, янкi здорово допомогли нам кредитами, а також постачанням озброєнь. Бiльше половини нашого флоту було зроблено на грошi США та Британiї, причому на їх суднобудiвних верфях. Так що Америка не завжди погано, але не в даному випадку.
  Наумо здивовано запитав:
  - I чому?
  Ямамото зiйшов до пояснення:
  - Зграя бомбардувальникiв далекої дiї прорвалася до Токiо, i завдала по столицi пiдступного удару, iз застосуванням напалмових бомб. Згорiли сотнi дерев'яних будинкiв, i iмператор наказав за всяку цiну вiдсунути зону контролю вiд столицi. I насамперед захопити найближчу до Японських остов, бойовий комплекс американських баз на архiпелазi Мiдвей. I нам це вдалось!
  Наума махнув у повiтрi мечем:
  - Ми все одно перемогли!
  Ямамото перебив:
  - Серед бiлих теж є розумнi! Недарма Iмператор у своєму кабiнетi поставив погруддя Наполеона. Але був ще один Цезар, вiн сказав: утримати завойоване найважче, нiж завоювати. У цьому випадку до нас це стосується насамперед. Наума вiдтворив мечем вiсiмку:
  - Розумом розумiю, але серцем!
  Ямамото пiдвiвся i ляснув колегу по плечу:
  - Та ти не переймайся, в даному випадку ми йдемо, щоб повернутися. Переможемо СРСР i знову кинемося на США та англiйцiв, але вже разом з нiмцями та макаронниками.
  Адмiрал Наума майже невловимим рухом сховав, катана в пiхви i, шепелячи, прошепотiв:
  - Майбутнє добре, а теперiшнє краще! Чуєте на авiаносцях витрачено весь запас бомб, а на...
  Ямамото коротко наказав:
  - Вийди на палубу i оглянься, через пiвгодини ми розвернемося i пiдемо до своєї найближчої бази.
  Наума просвистiв у нiс:
  - Слухаю командира!
  Адмiрал вискочив, притримавши дверi, щоб вони не плескали. Не встигли його кроки стихнути, як дверi зi стiни вислизнула тiнь, вона пройшла навшпиньки i скинула покривало.
  Ну що ж справi час, а кохання нiч.
  А тим часом Сашка Соколовський все ж таки залiз у винищувач ЛАГГ-5.
  Хлопчик хотiв бiйки. Вiн злетiв назустрiч, грiзному Конану. На те це й сон, що трапляються неймовiрнi збiги.
  Конан збив уже п'ятсот шiстдесят американських та англiйських лiтакiв. I схрестив дзьоб iз радянськими асами.
  Однак вiн не пiдозрює який сюрприз на нього чекає.
  Сам Сашка Соколовський проти нього.
  Хлопчик в одних лише плавках, так зручнiше, i рацiональнiше. Вiн мчить у жорстокий бiй.
  Його суперник Конан, теж свiтловолосий, i схожий на хлопчика рокiв чотирнадцяти, дуже гарного i з рельєфною мускулатурою.
  Обидва хлопчаки-термiнатори.
  Вони начитаються стрiляти один по одному з великої дистанцiї. I водночас ухиляються.
  Сходять iз шляхiв пострiлiв.
  Сашко кричить:
  - За Батькiвщину, за Сталiна!
  Конан реве у вiдповiдь:
  - За Японiю, за iмператора!
  Хоча вiн не самурай зовсiм, а ельф. Ось хлопчик Конан, збиває радянську машину.
  Сашка вiдповiдає симетрично - зрiзавши японську.
  Обидва бiйцi гiднi бути героями.
  Вони то злiтаються, то розлiтаються в рiзнi боки, але жоден не може iншого збити.
  Сашко кричить:
  - Дерiсь пiдлий боягуз!
  Конан вiдповiдає:
  - Це ти боягуз дерись!
  Вони знову сходяться. Чи не таранять один одного, але знову розлiтаються в рiзнi боки. Нi, нiхто нiкого не може вразити. Це, на жаль, їм не вдається.
  I вони знову розлетiлися.
  Сашко гаркнув:
  - За Русь святу!
  Конан проревiв:
  - Нi, Японiя святiша!
  Сашко свиснув i вiдповiв:
  - Але ж ти не японець! I навiть не людина!
  Конан гаркнув з оскалом зубiв:
  - А хто я?
  Сашка чесно вiдповiв:
  - Ти з роду свiтлих ельфiв!
  Конан хихiкнув i вiдповiв, зрiзаючи черговий радянський лiтак:
  - Ось як i ти це знаєш!
  Сашко зазначив, з оскалом перлинних зубiв:
  - Я багато чого знаю!
  Конан тодi запропонував:
  - Давай так! Для мене особисто ця вiйна швидше як гра та розвага, ти теж дитя двадцять першого столiття! Що тобi для другої свiтової?
  Сашка логiчно зазначив, збиваючи японську машину:
  - Я родом iз Росiї, а ранiше Росiя була СРСР. Тож борюся можна сказати за свою Батькiвщину!
  Конан хихикнув i помiтив:
  - А мене ельфа Конана вигадав японець, i намалював в анiме. Тому я й борюся за Японiю. Так що це теж певною мiрою моя Батькiвщина!
  Сашко знову надiйшов на зближення. Вони стрiляли через всi кулемети, але не могли вразити один одного.
  Ось у них скiнчилися бойовi запаси.
  Конан запропонував:
  - Давай так! Ми з тобою обидва йдемо з другої свiтової! Я у свiй свiт, а ти у свiй... А подiї нехай йдуть своєю чергою!
  Сашко заперечив:
  - Нi, так не пiде! Японiя вже напала на СРСР та створила цим проблеми. Або зробимо так, що тебе в другiй свiтовiй, як би не було. Або я залишусь воювати тут!
  Конан усмiхнувся i вiдповiв:
  - Час для нас обох у другiй свiтовiй вiйнi спливає! I ми повертаємось у свої свiти! А що стосується змiн, то я досяг успiху, тебе, юний офiцер, тому, що я ельф! Та до штурвала лiтака тебе не одразу пустили!
  Сашко гаркнув:
  - Бути тобi по...
  Але не встиг, спалахнув спалах, i обидва лiтаки, льотчикiв-асiв зникли з повiтря.
  Далi вже вiйна пiшла без двох воїнiв iз рiзного свiту. Один з мультяшок японського анiме, а другий хлопчик, який народився у двадцять першому столiттi - повернулися у свої часи.
  Але справа вже була зроблена, i Японiя, перемiгши США на морi, атакує СРСР зi сходу.
  Сталiн змушений перекидати значнi сили Схiд, i вiдкладає наступ пiд Сталiнградом. Щоправда, Ржевсько-Сичовська операцiя все одно проходить, але ще з меншим успiхом, нiж у реальнiй iсторiї. Нiмцям вдається вiдбити наступ радянських вiйськ, завдавши їм велику шкоду.
  Щоправда, у Африцi iнiцiативу захопили союзники. Але через вiдсутнiсть необхiдностi рятувати Паулюса з котла, Роммель отримав бiльше пiдкрiплень, i провiв дуже ефективний удар по американцям в Алжирi, взявши полон понад п'ятдесят тисяч солдатiв i офiцерiв.
  Тяжка шкода, викликала розбiжностi в американському командуваннi, i Рузвельт заморозив перекидання вiйськ в Африку, i взагалi заявив, що для Америки найважливiше Тихий океан.
  Частина американських вiйськових, i бiльшiсть промисловцiв теж наполягала на тому, щоб зосередитися на Японiї.
  Внаслiдок чого у США прихильники iзоляцiї змогли пробити проект неучастi Америки у вiйнi у Європi. Було навiть запропоновано перемир'я Вермахту.
  Гiтлер, вiдчуваючи проблеми iз резервами, погодився на перемир'я з американцями.
  Британiя також без США не хотiла воювати i також запропонувала перемир'я на рiк.
  Фюрер погодився з цим. Взимку нiмцi змогли утримати фронт. Лише пiд Ленiнградом операцiї "Iскра" увiнчалася успiхом i вдалося пробити коридор.
  Нiмцi у груднi змогли повнiстю захопити Сталiнград, але далi не наступали.
  Наприкiнцi лютого Червона армiя провела успiшний удар пiд Воронежем, змогла значно просунутися. Але Майнштейн контрударом у березнi змiг оточити радянськi вiйська та вiдновити становище.
  Червона зазнала великої шкоди. I заспокоїлася на якийсь час.
  Нiмцi тим часом у лютому оголосили тотальну вiйну. А союзники припинили бомбардування та бойовi дiї.
  У Третьому Рейху рiзко зрiс випуск озброєнь - особливо танкiв.
  Фрiци планували, використовуючи "Тигри", "Пантери" та "Фердинанди" вирiшити результат вiйни на свою користь.
  Але цього, очевидно, було недостатньо. Головний удар вони завдавали у районi Сталiнграда, вздовж узбережжя Волги, у напрямку Каспiйського моря.
  План був вiдрiзати Кавказ суходолом вiд решти територiї СРСР. I далi рухатися на Баку узбережжям Каспiю.
  Водночас нiмцi робили дипломатичнi зусилля, щоб залучити у вiйну та Туреччину.
  Там уже дали важливу обiцянку, вдарити, якщо вермахт вийде до Каспiю.
  Досi воювала Японiя. Вона змогла вiдрiзати Владивосток та захопити Монголiю.
  Пiхоти у самураїв багато, i вона бореться фанатично. Танки слабкi, зате легкi, рухливi, дешевi у виробництвi. I головне з гарною прохiднiстю.
  Коротше кажучи, великi сили у ворога. I Сталiн не знає, що робити.
  Поки що вся ставка на тридцятьчетвiрки. Але вони слабшi за нiмецькi машини, особливо "Тигрiв". Танк КВ ще гiрший i важчий.
  Гармата 45-мiлiметрiв застарiла, та й 76-мiлiметрова недостатньо сильна.
  Авiацiя у практичному планi непогана. Особливо ЯК-9, щоправда, слабенький озброєнням.
  Нiмцi, природно, на Фокцi-Вульф зробили ставку! Але машина виявилася складною в управлiннi. Хоча дуже потужна та швидкiсна.
  Почав надходити МЕ-309, машина швидкiсна, з сiмома вогненними точками, але теж не дуже зручна в управлiннi i важка. А значить iз найгiршою маневренiстю.
  З нових розробок був успiшний Ю-188 i Ю-288, що непоганi бомбардувальники.
  Ну i, зрозумiло, почали з'являтися першi реактивнi машини. Але поки що не масово.
  Наступ нiмцi розпочали лише 15 червня, перекидаючи маси танкiв. I з самого початку їх чекали. Потужна була збудована оборона.
  Справжня цитадель.
  Крiм того, IЛ-2 приготував нiмцям непоганий сюрприз у виглядi маленьких кумулятивних бомб.
  Але й це недостатньо... Нiмцi все ж таки виявилися сильнiшими. У них i пiхоти зiбралося бiльше i досвiдченiшої, i авiацiї i танкiв.
  Без захiдного фронту фашисти у повiтрi сильнiшi. У танках у них перевага числом невелика, зате як рахунок важких машин.
  В артилерiї навiть трохи бiльше стволiв у СРСР. Але, звичайно, по калiбрах ворог попереду.
  Залишається тiльки розраховувати на потужну оборону та стiйкiсть радянських людей.
  
  
  
  НАПОЛЕОН ПЕРЕМОГ ПIД ВАТЕРЛОО
  Наполеон Великий атакував Гамiльтона на годину ранiше i встиг розбити його до пiдходу Блюхера. А потiм розгромив i Блюхера.
  У умовах Росiя на чолi з Олександром Першим вирiшила не воювати з Наполеоном. Австрiйцi, якi начебто з ним родичi, запропонували мир на помiрних умовах.
  Францiя отримала назад двi невеликi областi в Iталiї, населенi французами, i Нiдерланди до свого складу. З неї було знято контрибуцiю, i визнано владу Наполеона Першого.
  Встановилася тимчасова рiвновага. Францiя надто втомилася вiд воєн, i Наполеон якийсь час сидiв тихо. Хоча деякi реформи став проводити. Одна з найголовнiших - це офiцiйне запровадження багатоженства, з правом мати до чотирьох партнерок.
  Хоч католицька церква i чинила опiр, але авторитет папської влади сильно впав. А протестанти виявили у цiй справi гнучкiсть.
  Сам Наполеон був майже атеїст. I рiшуче вiддiляв церкву вiд держави. Мовляв, свiтськi закони вас не стосуються.
  Наполеон Великий, трохи вiдновивши могутнiсть Францiї, вторгся в Алжир та Марокко. Став приєднувати до своїх володiнь колонiї Африцi. Незабаром його вiйська захопили i Лiвiю. Але Єгипет завадила взяти Британiя, яка сама на нього мала краєвиди.
  Наполеон вирiшив, що краще не починати вiйну на морi, де вiн куди слабший за супротивника. Тим бiльше, потрiбно ще й переварити захоплене в Африцi.
  Французи вирiшили рухатися до Нiгеру, i пiдкорити землi на Заходi та центрi Африки.
  Наполеону вдалося зав'язати добрi стосунки з Росiєю, особливо пiсля приходу до влади Миколи Першого, з яким вони стали друзями, та з Австрiєю. Мало того в 1829 Австрiя i Францiя вступили на сторонi Росiї у вiйну проти Туреччини. Що виявилося загалом сильним ходом.
  Туреччина остаточно вигнали з Балкан. Боснiя та Герцеговина увiйшли до складу Австрiї, Росiя отримала собi схiдну частину Румунiї, а захiдна стала Австрiйською.
  Болгарiя та Сербiя формально здобули незалежнiсть, але болгари стали васалами Росiї, а Серби Австрiї. Францiя отримала пiд свiй контроль Сардинське королiвство та неаполiтанське. Крiм того, французи захопили i Крiт у Грецiї i частину островiв. Сама Грецiя на континентi формально здобула незалежнiсть, але пiд заступництвом Францiї.
  У Туреччинi в Європi залишився у володiннi практично тiльки Стамбул.
  Росiя також отримала до складу Закавказзя, i Батумi, i Карс, i Ерзерум - майже всi землi населенi вiрменами, i курдами. Пiвнiч Iраку стали росiйською, а пiвдень приєднали себе Англiйцi.
  Туреччина було вiдкинуто у розряд другорядних держав. А Росiя навпаки виявилася сильнiшою, нiж у реальнiй iсторiї. Наполеон помер у 1837 роцi, залишивши Францiю великою i могутньою державою з колонiальними володiннями в Африцi, Європi та частково в Азiї.
  Пiсля чого при владi опинився його син Наполеон Другий. Вищий, бiлявий, вiн вiд батька успадкував великi амбiцiї. I спробував створити коалiцiю проти Британiї.
  Австрiя з цим погодилася, а Росiя, яка загрузла у цей час у вiйнi на Кавказi, вiдмовилася вести коалiцiйну вiйну. Тодi 1846 року Австрiя та Францiя розпочали вiйну з Нiмеччиною. Вона ще не поєдналася пiд Пруссiєю. Та й сили були нерiвнi. Австрiя на пiку могутностi та Францiя теж... А Пруссiя не дуже сильна.
  В результатi вiйни всi нiмецькi землi були захопленi та подiленi мiж французами та австрiйцями. Потiм Наполеон Другий швидко приєднав себе i Данiю. В 1851 французами була захоплена i Норвегiя.
  А 1853 року нарештi Микола Перший приєднався до коалiцiї. Росiя, Австрiя та Францiя обрушилися на те, що залишилося вiд Туреччини та Британiї.
  На сушi успiх сприяв коалiцiї. На морi справи в англiйцiв були трохи кращi. Але коалiцiя захопила весь Близький Схiд, Єгипет, Судан. А потiм Iран. А в 1857 роцi Росiя, Францiя та Австрiя рушили на Iндiю. I також змогли її захопити.
  Iшло пiдкорення та Африки з просуванням на пiвдень. А саму Британiю душили континентальною блокадою. Одночасно три iмперiї будували флоти.
  Їхня перевага в бойовiй могутностi та ресурсах давалася взнаки все сильнiше.
  А 1862 року, через загрозу висадки Росiї, Францiї та Австрiї у самiй метрополiї Англiйцi попросили миру. Британiї довелося погодитись на низку принизливих умов та вiдмовитися вiд своїх колонiй.
  У 1864 роцi Микола Миколай помер... Його трон успадковував Олександр Другий. Але цьому царевi знову не пощастило. Вже у квiтнi 1866 року його було застрелено дворянином Караказовим i довгоочiкуване визволення селян не вiдбулося.
  А новий молодий цар Олександр Третiй був проти визволення селян. I продовжив консервативний курс. Втiм, Росiя просувалася Азiєю та Китаєм.
  У США громадянська вiйна тривала. Особливо пiсля вбивства Авраама Лiнкольна. Серйознi розбiжностi виникли серед сiверян. Вiйна тривала понад десять рокiв, а США так i залишилися роздробленi. Затягуванню вiйни сприяла i допомога Наполеона Другого жителям пiвдня, i небажання мати сильнi США, на кордонi у Французькiй колонiєю Канадою, i васальною Мексикою. Наполеон друге правило до 1879 року, i його правлiння виявилося досить тривалим: сорок два роки i славним. Французи повнiстю зайняли Африку, лише трохи у нiй прихопила Австрiя, поживилися Сирiєю, Палестиною, Iндокитаєм, частково Iндiєю, Iраном тощо.
  Змiцнилися у Канадi, Мексицi, стали проникати у Латинську Америку. В Iспанiї та Португалiї стали правити про французькi королi. Британiя стала другорядною країною.
  Щоправда, посилилася Росiя, i трохи Австрiя. Але це й не страшно.
  На престол зiйшов Наполеон Третiй, сина Наполеона другого. Йому вже було тридцять вiсiм рокiв. Досить зрiлий iмператор, продовжив полiтику батька, ведучи вiйни в Латинськiй Америцi та освоюючи Австралiю та Тихий океан.
  Росiя тим часом пiдкорювала та перетравлювала Китай та Iндiю, масу землею. У 1904 року росiйськi висадилися й у Японiї, пiдкоривши перед тим Корею. Вiйна з Японiєю трохи затягнулася i перейшла у партизанську фазу. Наполеон Третiй завоював Латинську Америку майже весь Червоний континент. Але в США вступити не встиг i помер 1909 року.
  Наполеон Четвертий - всiх старших синiв за традицiєю називали Наполеонами, взяв та атакував США, щоб завершити консолiдацiю землi. США тим часом були подiленi на три частини i залишалися порiвняно вiдсталими. I численнi французькi армiї їх захопили.
  Росiя ще довго воювала з японськими партизанами, та й у Китаї постiйно спалахували повстання.
  В 1913 Олександр Третiй помер, i на престол зiйшов Микола Другий. Новий цар продовжував курс свого отця.
  Пiсля завоювання США Наполеону Четвертому захотiлося бiльшого. Британiя поки що без колонiй не надто сильна. Австрiя та Росiя, ось двi основнi сили у свiтi крiм Францiї.
  Причому в обох iмперiях абсолютнi монархiї, а в царськiй Росiї ще й дiє крiпацтво!
  Наполеон Четвертий думає про це... Але воювати вiдразу двома монстрами завдання непосильне. Або надто вже складна. Потрiбно вибрати когось одного i побити вдвох.
  Пiсля смертi iмператора Франца Йосипа в 1916 роцi, який правив шiстдесят вiсiм рокiв - одне з найтривалiших правлiнь у свiтi, на престол зiйшов його онуковий племiнник Карл Перший. I пiсля цього розпочалися в Австрiї колiзiї. Не всi визнали нового спадкоємця, у якого лише прапрадiд Франц другий був iмператором.
  I спалахнуло кiлька повстань та переворотiв.
  Францiя та Росiя ввели вiйська до Австрiї. Спiльний удар призвiв до швидкого розгрому клаптевої iмперiї та її подiлу. А незабаром Швецiя була роздiлена.
  А Францiя до свого складу включила Iспанiю з Португалiєю.
  Таким чином, залишилося лише двi країни у свiтi: Францiя та Росiя, якi всi територiї подiлили...
  Микола Другий та Наполеон Четвертий. Таке поєднання. I стоять два монархи один навпроти одного... Але вiйну так i не розпочали... Помер Микола Другий у 1936 роцi. Йому успадковував Олексiй Другий. I Наполеон Четвертий помер через рiк 1937 року. Йому успадковував не старший син, який теж помер, а середнiй Людовiк дев'ятнадцятий.
  Новий король був молодим та Олексiй молодим. I вони 1941 року кiлька мiсяцiв повоювали з травня по грудень... Пiсля чого уклали мир, на умовах без анексiй та контрибуцiй.
  Це була остання вiйна двох всесвiтнiх iмперiй. У 1943 роцi французи злiтали на Мiсяць. А росiяни у 1945 роцi. Почалася космiчна експансiя.
  I двi iмперiї: росiйська та французька, династiї Бонапартов та Романових - мирно спiвiснували.
  Так, загалом, досить спокiйно розвивалося життя в iншiй системi земного свiтобудови.
  До кiнця двадцятого столiття росiяни та французи встигли побувати практично на всiх планетах Сонячної Системи та розвинули космiчнi галузi.
  Загалом на Землi вже не було епiдемiй та голоду. Народжуванiсть в обох iмперiях взяли пiд контроль, а релiгiї обмеженi можливiсть.
  Церква була вiдокремлена вiд держави, i став модним атеїзм i нове язичництво.
  А вiйни взагалi зникли, як не було великих хвилювань.
  
  ЯКЩО Б ВИЖИВ Б РАСПУТIН
  Распутiн якимось дивом, незважаючи на отруту та поранення в живiт, таки вижив пiсля замаху. В результатi давно планованих оточенням царя Миколи Другого палацовий переворот не вiдбувся. Цар успiшно пройшов найважчий етап iсторiї Росiї. А наприкiнцi квiтня, як тiльки пiдсохли дороги, почався очiкуваний наступ на пiвднi.
  Боєздатнiсть царської армiї була пiдiрвана дурними указами Тимчасового уряду, i вона пiд командуванням видатного полководця Брусилова досягла великих успiхiв. До речi в реальнiй iсторiї, спочатку були великi успiхи, наступ провалився в результатi саботажу, як бiльшовикiв, так i iнших деструктивних елементiв, у тому числi великої буржуазiї та мiнiстрiв Тимчасового уряду.
  А так саботажу немає, армiя ще мiцна дисциплiною царських генералiв. А бойовий дух австрiйцiв та особливо слов'янських частин падає.
  Брусилов узяв Львiв i просувався аж до облоги Перемишля.
  Лише серйозно послабивши фронт у центрi, нiмцi абияк зупинили росiйський наступ.
  Проте росiйськi вiйська завдали удару й у Румунiї. Там досягли великих успiхiв. I навiть вiдбили Бухарест та Трансiльванiю.
  Теж нiмцi вiйська знiмали з iнших дiлянок, рятуючи австрiйцiв. Ситуацiю для Нiмеччини посилило вступ у квiтнi 1917 року у вiйну США. А чому й не вступити американцям? Видно, що Нiмеччина вже пливе i приємно опинитися серед переможцiв.
  Восени, коли пiшов мокрий снiг, нарештi, почався наступ росiйських вiйськ у центрi на власне нiмецькi частини.
  Погана видимiсть при мокрому снiгу, ускладнювала роботу нiмецьких кулеметникiв та артилеристiв. Крiм того, у холоди фрицi завжди виють гiрше, нiж бiльш звичнi до суворого клiмату росiйськi.
  Так командував центральним, захiдним фронтом бiльш рiшучий i здiбний полководець Корнiлов, який замiлив не настiльки смiливого попередника.
  Росiйськi вiйська прорвали ослаблену нiмецьку оборону i успiшно просувалися вперед, захоплюючи у великiй кiлькостi полонених та трофеїв.
  Лише рiчцi Вiсла, послабивши свої вiйська на заходi, нiмцi змогли зупинити наступ росiйських вiйськ. Царська армiя звiльнила Прибалтику та вступила до Схiдної Пруссiї.
  Великих успiхiв росiяни досягли i пiвденному дiлянцi фронту проти Туреччини. До кiнця року вони разом з англiйцями та французами практично повнiстю захопили малу Азiю i пiдiйшли до Стамбула.
  У сiчнi Стамбул пiд тиском насамперед росiйських вiйськ упав, i iмперiя Османа капiтулювала.
  Настав 1918 рiк. У Росiї її вiрили у швидку перемогу, i країна трималася, попри всi вiйськовi труднощi. Союзники теж трохи потiснили нiмцiв на Заходi i вiрили у свiй успiх.
  Америка перекидала дедалi новi дивiзiї. Австро-Угорщина розвалювалася та її армiя дезертувала. Болгарiя оголосила вiйну Нiмеччинi та Австро-Угорщинi, вийшовши iз союзу центральних держав. А Туреччина була розгромлена.
  Звичайно ж, виникли в Нiмеччинi настрої, швидше покiнчити з цiєю вiйною.
  Але поки що трохи не наважувалися. А куди подiнешся? Росiя ще в березнi, не чекаючи теплого часу, вдарила по вже надламанiй Австро-Угорщинi та прорвала фронт. Нiмцi не витримали атаки та потекли. Їх розгромили з великою шкодою. Пал Будапешт i австрiйська iмперiя капiтулювала.
  Через деякий час у Нiмеччинi стався переворот, i 9 травня 1918 року нiмецька iмперiя капiтулювала.
  Так завершилася перша свiтова вiйна. Далi були переговори у Версалi, i пiдписання нової системи свiту.
  Османська iмперiя зникла з карти. Її подiлили Росiя, Великобританiя, Францiя. Царська iмперiя отримала назад Константинополь i Малу Азiю з Вiрменiєю. Британiя Iрак, Палестину, османськi володiння в Саудiвськiй Аравiї, а Францiя - Сирiю. Австро-Угорщина також зникла з карти Європи. Росiя отримала Галичину, Буковину, Кракiв з польськими землями. Чехословаччина увiйшла до складу Росiї, зберiгши деяку автономiю, але королем Чехiї та Словаччини став Микола другий. Кракiв увiйшов у Польське Царство, як Познань i частина Нiмецьких земель. Включно з Данцигом. Росiя також отримала Клайпедську область. Помiтно розширивши володiння.
  На Заходi Нiмеччина повернула захопленi при Бiсмарку французькi та данськi володiння. А також змушена була погодитися на демiлiтаризовану зону в Рейнському басейнi. Нiмеччина також змушена була виплатити величезнi репарацiї країнам-переможницям. Насамперед Росiї та Францiї як найбiльш постраждалим вiд нiмцiв.
  Також постала Югославiя, яка визнала себе васалом Росiї, але не увiйшла формально до її складу. Угорщина була урiзана i теж визнала себе васалом Росiї. Австрiя формально залишилася незалежною, але платила репарацiї. Румунiя здобула собi Трансiльванiю.
  Усi виявилися бiльш-менш задоволенi, окрiм тих, хто програв. Туреччина та Австро-Угорщина зникли з карти Європи та Азiї. А Росiя збiльшила i населення, i територiю. Як втiм, i Францiя, Японiя, Британiя i лише США отримали лише малу частину репарацiй. Володiння Нiмеччини у Тихому океанi подiлили Японiя та Британiя. В Африцi переважно Британiя.
  Через кiлька мiсяцiв Росiя вступила за Британiї у вiйну в Афганiстанi. Було здобуто швидку перемогу, причому вперше був випробуваний у бою, танк розроблений сином Менделєєва. Нова машина показала себе дуже ефективною та з хорошими ходовими якостями.
  Її назвали "Олексiй" на честь спадкоємця престолу. I ця машина виглядала дуже перспективною.
  Пiсля пiдкорення та подiлу Афганiстану настав перiод миру. Хоча кiлька малих воєн минуло. Росiя та Британiя роздiлили Iран. А потiм союзники завершили подiл Саудiвської Аравiї.
  Економiка Росiя переживала бурхливий пiдйом приблизно десять вiдсоткiв на рiк, i вийшла 1929 року друге мiсце. Швидко пiднiмалися i США, трохи менше за Францiю, ще менше за Нiмеччину. А Британiя взагалi переживала застiй, ледве досягнувши довоєнного рiвня.
  Однак коли вибухнула велика депресiя, знову стало важче i став розростатися бунт i хвилювання.
  Микола Другий змiцнив вигравши першу свiтову вiйну за свiй авторитет. Цар скоротив робочий день до десяти з половиною годин, а суботу i передсвятковi днi до восьмої години. Зарплата у Росiї зростала. Цiни залишалися стабiльними, а царський рубль був наймiцнiшою валютою на Землi.
  Крiм того цар у 1925 роцi запровадив безкоштовну семикласну освiту. А 1929 року семикласна освiта стала обов'язковою. Бiльш доступною стала безкоштовна медицина.
  I вищу освiту здобути безкоштовно стало набагато простiше. I пенсiї було збiльшено, i їх платили навiть робiтникам i домогосподаркам, та iнвалiдам.
  Але велика депресiя знову загострила усi проблеми. I знову згадали Думу, яку цар розпустив, а новi вибори не провели. Що спричинило вiдродження абсолютизму.
  Цар знову отримав право видавати закони i помiтну активнiсть став проявляти. Втiм, без Держдуми навiть стало краще, Держрада працювала, i був прийнятий Цивiльний кодекс Росiйської iмперiї.
  Проте нова буржуазiя хотiла бiльше демократiї, i хоча вiдродження думи. У перiод депресiї став бунтувати i пролетарiат та селянство.
  Все село, значно змiцнiло класу куркулiв. Але ще зберiгалося помiщикiв землеволодiння. Народжуванiсть залишалася високою, а смертнiсть знижувалася, особливо з покращенням медичного обслуговування. Це вело до зростання населення та дроблення землi. Щоправда, частина цього зростання поглинало мiсто. Пiд час депресiї безробiття рiзко зросло.
  Але царський уряд енергiйними заходами змiг пом'якшити наслiдок депресiї. У 1931 роцi, коли Японiя вторглася в Китай i спробувала створити в Манчжурiї свiй марiонетковий уряд. Це порушило колишнi домовленостi i стало приводом вступу Росiї у вiйну.
  Царська армiя на той час мала найдосконалiшi i найсильнiшi танки у свiтi, кращу авiацiю, у тому числi й шести моторних бомбардувальникiв. Так у царськiй Росiї з'явилися першi у свiтi в серiйному виробництвi гелiкоптери, i найвдалiшi - безвiдкатнi знаряддя.
  Крiм того, у царськiй Росiї пiднявся рiвень генералiтету. А флотом командував генiй адмiрал Колчак.
  Царська армiя ще пiд час першої свiтової вiйни вiдтворила гiдролiтаки, i довела їх до досконалостi. I активно громила японцiв на морi.
  Вiйна вiд початку пiшла для японцiв несприятливо. За царя була побудована ще одна Байкало-Амурська магiстраль i постачання росiйської армiї, що здiйснювалося без проблем.
  Переважаючи i кiлькiстю i якiстю японцiв фельдмаршали, Денiкiн та Корнiлов, вели успiшний наступ. Серед молодих генералiв видiлився Василевський, який став полковником у двадцять три роки пiд час першої свiтової вiйни. А у двадцять п'ять рокiв уже генерал.
  Зрозумiло, були iншi полководцi. Швидке кар'єрне зростання переживало i Тухачевський. Пiднiмався у Будьонний. Серiя перемог i з самого початку царська армiя володiла iнiцiативою, створивши котли та обложивши Порт-Артур. Втiм, облога тривала недовго, пiд час штурму ця неприступна цитадель впала за два тижнi. I лише за чотири мiсяцi боїв був звiльнений Китай та вся Корея.
  Цар Микола Другий користуючись тим, що США ослабленi великою депресiєю, як i Британiя не можуть втрутитися у вiйну, наказав захопити Японiю цiлком i приєднати до Росiйської iмперiї.
  Колчак повнiстю розбив самураїв на море, використовуючи, у тому числi найкращi у свiтi гiдролiтаки. Крiм того з Балтики та Середземного моря прибув флот.
  А в березнi 1932 року царська армiя висадилася в Японiї. Пiсля трьох мiсяцiв завзятих боїв, Країна Вранiшнього Сонця була пiдкорена, i стала росiйською губернiєю. У нiй пройшов референдум щодо приєднання до Росiї. А Микола Другий став японським мiкадо та iмператором. Росiя також завоювала володiння Тихому океанi.
  У Нiмеччинi до влади прийшов Гiтлер у сiчнi 1933 року. I звичайно ж його царювання могло породити катаклiзми.
  Фюрер вiдразу ж присягнув на вiрнiсть Миколi Другому i заявили про союз з Росiєю.
  Гiтлер запропонував при самiй зустрiчi подiлити французькi та англiйськi колонiї.
  Микола Другий погодився. I був укладений союз Iталiї, Нiмеччини та Росiї. Проти очевидно Британiї та Францiї. 1937 року Нiмеччина приєднала до себе Австрiю. Одночасно Микола Другий правив майже сорок три роки помер. На престолi опинився його малолiтнiй онук Олександр четвертий. Спадкоємець Олексiй встиг одружитися, зробити собi сина i теж помер вiд невилiковної хвороби. Онуковi було лише шiсть рокiв, i правителем i регентом став брат царя Михайло Романов. Немолодий, але загалом досвiдчений цар. До речi, саме вiн i здiйснював загальне керiвництво iз захоплення Японiї, i мав звання грос-маршала, типу генералiсiмуса.
  Регент Михайло Романов продовжив курс на союз iз Нiмеччиною та Iталiєю. А 15 травня 1940 року Третiй Рейх напав на Францiю, Бельгiю та Голландiю, а також Британiю. Росiя також атакувала англiйськi колонiї. А Iталiя рушила до Африки.
  Вiйна розвивалася досить вдало. Росiяни захопили за три мiсяцi всi володiння Британiї та Францiї в Азiї. А потiм висадилися й у Австралiї. Також Росiя просувалась i в Африцi.
  Нiмцi пiсля швидкого розгрому Францiї та окупацiї Бельгiї та Голландiї розпочали повiтряний наступ на Британiю. Воно проходило не надто успiшно, доки у вiйну не вступила авiацiя Росiї.
  I Британiї стало дуже погано. I розбомбили все, що могли. Австралiю росiйськi вiйська пiдкорили швидко. I Африку захопили повiльнiше не так через опiр англiйських i французьких вiйськ, стiльки через великi вiдстанi i вiдсутнiсть дорiг.
  Британiю 1940 року не встигли захопити, але влiтку сорок першого пройшла висадка десанту i з англiйцями було остаточно покiнчено.
  Пiсля чого була вiйна i зi США. Рузвельт необережно влiз у бiйку, причому iз запiзненням. А царська Росiя хотiла повернути Аляску.
  Але й не тiльки це... Царськi вiйська взимку сорок першого - сорок другого року льодами перейшли на територiю США i розв'язали там бої.
  На боцi росiйських вiйськ перевага й у кiлькостi та якостi вiйськ.
  Американцi програвали. А нiмцi увiрвалися з боку Канади, i теж досягли великих успiхiв. 1942 став останнiм роком незалежної Америки. Пiд ударами Росiї та Нiмеччини США протрималися до 8 жовтня, коли пiсля падiння Нью-Йорка та Вашингтона капiтулювали.
  Так завершилася Друга свiтова вiйна. Коротша нiж у реальнiй iсторiї переможна для Росiї та Третього Рейху. Нiмцi пiд час вiйни ще окупували й Iспанiю з Португалiєю, приєднавши до себе їхнi колонiї.
  Вiдбувся передiл свiту. Царська Росiя приєднала до себе всi колонiї Британiї та Францiї в Азiї та Тихому океанi, а також Австралiю. Аляска, бiльшiсть Канади та США стали росiйськими i лише малу частину отримала Нiмеччина. Бiльшiсть Африки стала Росiйською. Але нiмцi прихопили себе частина французьких, бельгiйських, португальських, iспанських колонiй.
  Нiмцi також захопили i Данiю та Норвегiю. А Швецiю подiлили iз Росiєю. Францiя, Бельгiя, Голландiя, Iспанiя, Португалiя, увiйшли до спецiального союзу держав зони марки. Гiтлерiвцi їх окупували вiйськами, хоча зберегли формальнi марiонетковi уряди. Те саме в Данiї та Норвегiї з частиною Швецiї.
  Росiя одержала пiд свiй контроль Британiю. Так цар Олександр четвертий був родичам англiйським королям, його визнали монархом Британiї.
  Iталiя трохи здобула володiнь в Африцi i змiцнилася в Ефiопiї.
  Царська Росiя, безсумнiвно, наймогутнiша i найширша iмперiя у свiтi. Але i Третiй Рейх сильний. I тимчасово настала мирна пауза. Потрiбно перетравити новi придбання. Регент Михайло навiть пройшов не безпрецендетний крок - дозволивши мати росiйськiй чотири дружини.
  Навiть синод був змушений це визнати, щоб прискорити асимiляцiю околиць.
  А що гарна iдея! Олександр Четвертий навiть одружився у юнi роки двiчi, щоб показати приклад своїм пiдданим. Тож ситуацiя стабiлiзувалася.
  Михайло помер у 1947 роцi, i цар Олександр реально вступив до правлiння. I йому поки що теж все вдавалося. Але Гiтлеру було мало землi, i бiснуватий фюрер мрiяв про свiтове панування.
  I ось 20 квiтня 1955 проти царської Росiї почалася велика вiйна. Третiй Рейхи та Iталiя, де вже правив син Муссолiнi-молодший, напали на iмперiю царя Олександра четвертого.
  Почалася третя свiтова вiйна. На сторонi Третього Рейху також виступили i Аргентина, Бразилiя, Венесуела, Мексика та ряд країн Латинської Америки. I запалала Третя свiтова вiйна...
  
  
  ПОМИЛКА РОКОССIВСЬКОГО
  Паралельний всесвiт, земний свiт. Пiд час Великої Вiтчизняної Вiйни сталася лише одна маленька розбiжнiсть iз реальною iсторiєю. Рокоссовський зумiв умовити Сталiна ввести проти Паулюса 2 гвардiйську армiю та iншi резерви, щоб знищити їх до пiдходу Майнштейна. Аргументом зiграв вирiшальну роль: "якщо ми знищимо Паулюса i звiльнимо, Сталiнград до Нового року, це буде колосальний полiтичний ефект! Католицтво Рiздво вiдзначатимемо в Сталiнградi!".
  Сталiн погодився, що полiтики насамперед i наказав атакувати Паулюса, а Майнштейна поки що стримувати. Але внаслiдок цього спонтанного рiшення траплялося таке. Поки що в груднi вiдносно боєздатнi, i вiйська Паулюса, що спираються на потужнi обороннi споруди, чинили завзятий опiр, i змогли утримати свої позицiї. А Майнштейн 25 грудня пробив трохи пiвденнiше коридор до Сталiнграда.
  I розгорнулися запеклi бої. Гiтлер наказав за всяку цiну утримувати плацдарм на Волзi, Сталiн за всяку цiну вiдбити Сталiнград. Бої закипiли, як пiд час штурму Сталiнграда, нiмцями, але тепер iз точнiстю до навпаки.
  Радянськi вiйська проривалися вперед, а нiмцi вiдчайдушно вiдбивалися.
  Три з половиною мiсяцi тривали запеклi бої. У бiй вступали дедалi новi резерви. Зрештою, до кiнця березня нiмцiв витiснили зi Сталiнграда, змусивши вiдiйти до Дону. Але втрати радянських вiйськ виявилися занадто високi i тривала оперативна пауза в наступi.
  Нiмцi теж посилювали свою армiю тотальною мобiлiзацiєю, перекидали важкi танки "Тигр" та "Пантера", зализували рани. Але спiввiдношення втрат пiд час боїв виявилося сприятливiшим для фрицiв, нiж у реальної iсторiї. Так як фашисти не потрапляли в котли i боролися за бiльш сприятливих для себе оборонних умов. I це допомогло їм утримати лiнiю фронту бiльш вигiдних собi рубежах.
  I союзники дiяли в Африцi не так рiшуче. Вiдсутнiсть катастрофи для нiмцiв на сходi породила в їхнiх лавах невпевненiсть та розбiжностi. Американцi, побоюючись великих втрат, поводилися пасивно, а в одних англiйцiв не вистачало сил.
  Тому фашисти все ще утримували плацдарм у Тунiсi i могли, не турбуватися за Iталiю.
  А 6 липня розпочався новий наступ фашистiв, пiд Сталiнградом. Цього разу, правда, фрицi виявилися хитрiшими, i не ризикнули наступати, як це очiкувало радянське командування на саме мiсто, а рушило своїми бронетанковими клешнями на пiвдень. I спромоглося прорвати лiнiю оборони.
  Просуваючись, Майнштейн вийшов до Волги на сто кiлометрiв на пiвдень вiд Сталiнграда, потiм повернув на пiвдень. Це виявився зухвалий та несподiваний маневр. Крiм того в наступальних боях "Тигр" виявив свою грiзну силу, як танк прориву iз сильним захистом бортiв та корми.
  Радянське командування iз запiзненням спробувала вiдповiсти контрударом, сильно укрiпленої смузi. Розгорнулися танковi битви, де вперше "Пантера" показала свою мiць в оборонi i дiї в засiдцi. Нiмцi вмiло парирували контрудари радянських вiйськ, своїми новiтнiми танками. Непогано виявив себе i "Фердiнанд".
  Але чисельна перевага, як i ранiше, на боцi СРСР. Нiмцi не змогли далеко просунутися i змушенi зупинитись. Ситуацiя на Волзi наче застигла. Натомiсть у Чечнi спалахнув антирадянський заколот. I мiсто Грозний виявилося в результатi подвiйного удару, з падiння Терських ворiт Кавказу. Ситуацiя дуже загострилася. Заворушилася Туреччина. Один iз османських генералiв виявився нiмецьким агентом. Вiн просто наказав своєму корпусу самовiльно атакувати радянськi вiйська, поставивши таким чином керiвництво перед фактом втягування у вiйну. Черчiлль i Рузвельт промовчали, i тридцять турецьких дивiзiй чисельнiстю близько мiльйона солдатiв перейшли в наступ.
  Цей зрадливий удар у спину i одночасно передавлювання артерiї постачання по Волзi значно загострив ситуацiю.
  Майнштейн вiдбив спроби радянських вiйськ вiдтiснити його вiд Волги спробував розвинути наступ. Тодi радянське командування кинула у бiй частини Степового фронту. Нiмцiв зупинили, вiсiмдесят радянських дивiзiй проти п'ятдесяти нiмецьких. Але тiльки змогли пригальмувати їхнє просування, а розгромити противника не вдалося. Тодi як на Кавказi ситуацiя погiршувалась. Турки оточили Єреван i майже повнiстю захопили Батумi. Радянських резервiв у Закавказзi дуже мало, п'ятнадцять нiмецьких дивiзiй пiсля взяття Грозного продовжили рух у пiвденному напрямку, наблизившись i став оточувати Тбiлiсi.
  Несподiвано Сталiн наказав розпочати наступ i в центрi, третю Ржевсько-Сичiвську операцiю. Але нiмцi виявилися готовими до цього, та й сил для проведення такого рiшучого наступу було видiлено недостатньо. Обстановку посилило вступ Японiї у вiйну. Щоправда, самурая на сам СРСР не напали, а розгорнули наступ на Монголiю. Але радянське командування у вiдповiдь очевидно перекинула вiйська i вступило в бiй з японцями. В ударi нацiлився шiстсот тисячний кулак японської армiї, i довелося термiново перекидати на Далекий Схiд ще двадцять п'ять дивiзiй, послаблюючи свої сили, що протистоять фрицям.
  Як на зло, але союзники дотримувалися вичiкувальної тактики, навiть знизили iнтенсивнiсть бомбардувань європейського континенту та нiмецьких мiст. А плацдарм у Тунiсi, як i ранiше, не пiддавався атацi. Загалом союзники не поспiшали дiставати каштани з вогню. I практично саботували вiйну. А нiмцi та їхнi сателiти поступово перемагали на Кавказi.
  Тодi Сталiн вирiшив вчинити як Солон i запропонував Гiтлеру перемир'я. Причому умови дуже вигiднi нiмцям. Їм вiйськовополонених вiддають усiх i безкоштовно, а росiян забирають назад за солiдний викуп. Крiм того СРСР зобов'язався постачати до Третого Рейху на час перемир'я нафту та нафтопродукти, а також низку категорiй сировини безкоштовно.
  Гiтлер розкинувши мiзками вирiшив прийняти пропозицiю Сталiна. Перемир'я полягало роком iз можливiстю продовження. З 1 вересня 1943 вiйна на сходi припинилася. I бойовi дiї поновилися з новою силою. Тiльки цього разу на Заходi. Насамперед на морi. Тунiс перетворився на гарячу точку та плацдарм для нацистського вторгнення.
  25 листопада 1943 року переважаючi сили нiмцiв пiд командуванням Майнштейна приступили до штурму Гiбралтару. Франко отримав ультиматум iз вимогою пропустити фашистiв, або в iншому випадку йому загрожувала повалення. Три днi та три ночi йшов запеклий штурм. У ньому нiмцi вперше застосували новинку: озброєний реактивним бомбометом "Штурмтiгр". Ця машина просто рвала англiйськi позицiї на частини i винищувала ворога в геометричнiй прогресiї.
  Гiбралтар є ключем до контролю над Середземним морем i обидвi сторони це розумiли. На жаль, у нiмцiв виявилося бiльше можливостей для зосередження сил. I фортеця впала.
  Активiзувалися бойовi дiї i море. Випуск пiдводних човнiв у Третьому Рейху перевищив сорок штук на мiсяць, продовжував збiльшуватися. Втрати союзникiв у морi наростами. А в Африцi розгорнулася справжнiсiнька вiйна. Нiмецькi "Пантери" та "Тигри" демонстрували свою перевагу над противником. Наступ нiмцiв у складi угруповання з тридцяти дивiзiй почався з вторгнення з Марокко, а двадцяти п'яти дивiзiй, з удару по Алжиру.
  Новий рiк 1944 застав всiх, коли бої розгорнулися на повну котушку...
  Наприкiнцi сiчня 1944 року утворився великий казан з американських та англiйських вiйськ в Алжирi. I цi сили просто здалися пiсля вiдносно слабкого опору. Потiм нiмцi разом з Iталiйцями вторглися до Лiвiї. Навалилися новi Африканськi гойдалки. Угруповання Роммеля просувалося до Єгипту, а Майнштейна до петлi Нiгера.
  На озброєннi у нiмцiв з'явилася "Пантера"-2 з потужнiшим бронюванням та зброєю, а також двигуном 900 кiнських сил. А в американцiв на озброєння став надходити танк "Шерман" М4. Сталiн у свою чергу переозброїв свої танковi кулаки Т-34-85 та IС-2. Iнший нiмецький танк "Тигр"-2 виявився вже з моменту запуску в серiйне виробництво морально застарiлим. Маючи рiвне озброєння з "Пантерою"-2 i будучи на двадцять одну тонну важчою, нiмецький мастодонт "Тигр"-2 лише трохи перевершував свого молодшого колегу в бронюваннi, значно поступаючись як у ходових якостях, так i технiчнiй надiйностi.
  Зате новий реактивний винищувач МЕ-262 у вiдсутностi собi рiвних, нi з озброєннi, нi швидкостi. Так що його якiсна перевага мала компенсувати кiлькiсну перевагу союзникiв. Взагалi, велика кiлькiсть лiтакiв бiля вiйськ захiдної коалiцiї не могла дати вирiшальної переваги на полi лайки. Нiмецькi аси перевершували у майстерностi своїх захiдних колег i це позначалося статистицi повiтряних боїв. Та й зенiтна артилерiя у гiтлерiвцiв на висотi. Крiм того, союзникiв пiдводила нерiшучiсть їхнього командування, яке вводило сили в бiй частинами, через що тi зазнавали багато втрат. Та й дислокуватися в Африцi було незручно.
  Роммель на середину березня захопив Лiвiю вийшов до Ель-Аману. Тут англiйцi мали сильний оборонний вал. А Монтгомерi дуже ефективно командував, особливо отримавши пiдкрiплення. Але й нiмцi не так вибач. Пiдтягнувши додатковi боєприпаси i пальне наприкiнцi квiтня нiмцi розпочали обхiдний маневр пустелею i вийшли до верхiв'ям Нiлу, обiйшовши англiйську оборону. У травнi впала Олександрiя та нiмцi вийшли до Суецького каналу. Туреччина ж здiйснила вторгнення до Сирiї та Палестини.
  Червень став переломним мiсяцiв у бiй за Близький Схiд. Туди увiйшло понад сiмдесят нiмецьких дивiзiй та двадцять турецьких. Англiйцi та американцi виявилися розгромленi. А у липнi пiд контроль Третього Рейху перейшла i Саудiвська Аравiя, i фашистськi вiйська вступили до Iрану, де рухалися зустрiчаючи лише осередковий опiр британських вiйськ. У серпнi нiмцi, пройшовши майже маршем, бiльше тисячi кiлометрiв вступили до Iндiї. У вереснi майже вся Iндiя виявилася окупованою. Мiсцеве населення зустрiчало Вермахт як визволителiв. А Японiя нарештi знайшла сухопутний кордон зi своїм дуже сильним союзником.
  Настало 1 жовтня. Рiк оголошеного iз СРСР перемир'я. Нiмцi з'єдналися з японцями, захопили землi вiд Марокко до Бiрми, включаючи Iндiю, дiйшли до екватора, взявши собi бiльшу частину Африки. Таким чином, Третiй Рейх розширився, але з iншого боку розпорошив свої вiйська, по континентах.
  Сталiн цей час пiдготував i сформував близько трьохсот дивiзiй, включаючи i танковi. А загальна чисельнiсть радянської армiї була доведена до одинадцяти мiльйонiв, з яких вiсiм могли бути використанi на радянському нiмецькому фронтi. Але й Вермахт посилився, хоча у його складi рiзко вимагало iноземних дивiзiй. Крiм того, зросла потужнiсть реактивної авiацiї. МЕ-262 вже випускався тисячами по тридцять-сорок машин на добу, i безсумнiвно був найкращим винищувачем Другої свiтової вiйни. Його два двигуни розганяли до швидкостi 900 кiлометрiв на годину, а чотири 30-мiлiметровi гармати i плюс реактивнi снаряди робили машину дуже серйозним противником для будь-якого лiтака.
  "Пантера"-2 показала себе не має за сукупнiстю характеристик рiвних танком значно перевершуючи в озброєння та бронюваннi "Шермани" М 4 i Т-34-85. Правда при вазi 47 тонн, але двигун 900 кiнських сил з лишком це компенсував. Мало того "Пантера"-2 у бронебiйностi та лобовому бронюваннi перевершувала i IС-2, не кажучи вже про ходовi якостi.
  Це очевидно турбувало Сталiна. Але Третiй Рейх поки що перебуває на стадiї формування.
  Новi створюються iноземнi та колонiальнi дивiзiї. На пiдходi розробки танкiв серiї Е, з ще потужнiшими двигунами, товстою бронею та сильним озброєнням. I створюють новi моделi лiтакiв. У фашистiв вже є в серiйному виробництвi реактивний бомбардувальник "Арадо", i з'явився НЕ-162. I перевага Вермахту зростатиме.
  Тому Сталiн мав над чим задуматися: приймати чи не приймати пропозицiю Гiтлера продовжити перемир'я ще на рiк. З одного боку, знову кидати свiй народ у вир вiйни не хотiлося. З iншого зрозумiло , що буде ще гiрше - час працює проти СРСР.
  Сталiн все ж таки продовжив перемир'я. Вiн вирiшив, що мудрi у бiйку не вступають.
  Але фюрер несподiвано в груднi 1944 року здiйснив висадку в Британiї. Нiхто не очiкував, що фашисти сунуться взимку. I англiйцiв змогли застати зненацька. Несподiванiсть, хороша органiзованiсть, дуже ефективнi малi самохiдки Е-10, все це зiграло на руку фрицям.
  I буквально за тиждень Британiя була захоплена! Це взагалi величезне досягнення Вермахту!
  Лондон упав! А фюрер уявив себе непереможним! Вже у березнi була захоплена Iсландiя.
  Пiсля чого фашисти запропонували Америцi - мовляв, ти як хочеш: воювати i далi чи все ж таки роздiлиш сфери впливу? Пiсля смертi Рузвельта США переважив прагматичний пiдхiд - нiмцям запропонували свiт. Фюрер, щоправда, висунув низку жорстоких умов - включаючи i виплату репарацiй та компенсацiй за бомбардування нiмецьких мiст.
  Американцi трохи похитнулися, але пiсля чергової, жорстокої поразки на морi - змирилися. I ухвалили гiтлерiвськi умови.
  Фюрер зробив невелику паузу у вiйнi... Переварюючи завойоване та змiцнюючи свої позицiї у Європi, Африцi та Азiї.
  Але 1 травня 1947 року фашисти, пiдкопивши сили та зробивши ставку на основний танк Е-75 - наймасовiший у Вермахтi - вторглися до СРСР.
  Точнiше продовжили там наступ. I розгорнули багато нових танкiв.
  Основним став Е-75, оскiльки Гiтлер дуже любив великi машини. Хоча мастодонт вийшов не зовсiм вдалим: все бiльше дев'яноста тонн, при двигунi всього 900 кiнських сил - тобто танк вийшов не надто швидким i часто ламався. Потужна 128-мiлiметрова гармата мала менший запас снарядiв i менш скорострiльна, нiж 88-мiлiметрова.
  Хороший захист мав вежа - 252-мiлiметра лоб, 160-мiлiметрiв борту пiд нахилом, але гiрше корпус - 160-мiлiметрiв лоб, правда пiд нахилом у 45 градусiв, у всього 120-мiлiметрiв борт, причому досить високий.
  Загалом Е-75 був "Королiвський тигром", який добряче пiдрiс, з певними проблемами через це. Правда задля справедливостi слiд зазначити, що двигун i трансмiсiя розташовувалися разом, що ущiльнило компонування танка. Крiм того, можна було посилити захист корпусу щитками у польових умовах.
  Так що Е-75 був добре захищений, потужно озброєний, але надто важкий, не дуже рухливий i часто ламався.
  Е-50 був, зрозумiло, менший, легший, з формованим двигуном, розвивав швидкiсть понад шiстдесят кiлометрiв на годину. I мав гармату в 88-мiлiметро та 100ЕЛ довжиною ствола. Причому робила вона 12 пострiлiв за хвилину. Лобова броня корпусу Е-50 - майже як у Е-75, гiрший захист бортiв та вежi. Але на практицi Е-50 у будь-якому разi при своїй рухливостi, меншiй вазi та бiльшiй надiйностi ефективнiше, нiж Е-75.
  Але Гiтлер наказав зробити бiльш масовою машину важчою. I взагалi фюрер заборонив виробництво танкiв легше за п'ятдесят тонн. Щоб берегти арiйську кров. Тiльки невелика кiлькiсть для розвiдки Е-10 та Е-5 вироблялося.
  Так ще був i танк Е-100. I кiлька його модифiкацiй, зокрема i з бомбометом.
  Фюрер взагалi любив усе велике. ТА-400 у реактивнiй модифiкацiї став наймасовiшим бомбардувальником. Так це страшна мiць.
  Ю-488 ледь надiйшов на озброєння, був визнаний застарiлим i замiнений реактивним аналогом. Були у нiмцiв безхвостi бомбардувальники Б-2 та Б-18. Також дуже ефективнi машини, здатнi з Європи бомбити США.
  I чого її тiльки не було у повiтрi. Навiть з'явилися дисколети, якi через обтiкаючий ламiнарний струмiнь невразливi для стрiлецької зброї.
  Коротше кажучи, сили нерiвнi. I Гiтлер розраховує легко добити СРСР.
  Але не було. Щоправда, на Кавказi, гiтлерiвцi разом iз турками просунулися. Захопили i Баку, i Єреван, i всi нафтовi свердловини. А зi сходу захопивши Примор'я, i озброївши Владивосток, просунулась Японiя.
  Але четверо дiвчат: Наташа, Зоя, Августина та Свiтлана кинули виклик фашистам i, коли почався великий наступ на Москву, вступили у бiй.
  Наташка дала чергу i кинула босою нiжкою гранату. Розкидала фашистiв i прочирiкала:
  - Слава радянськiй Росiї!
  Зоя теж взяла i скосила шеренгу фрiцiв. I босими пальцями нiг закинула презенти смертi. Уклала масу фашистiв.
  I заспiвала:
  - За новi успiхи!
  Далi Августина у русi. Зiм'яла ворогiв. Розкидала їх потужними ударами кулакiв у рiзнi боки. I теж босою нiжкою запустить подарунок знищення.
  I заспiває:
  - Рознесемо ми натиск злої орди!
  А ось i атацi Свiтлана. Вона зрiзала масу гiтлерiвцiв. I пiсля того її босi пальчики нiжок знову запустили забiйний подарунок.
  I войовниця прошипiла:
  - Суперчемпiонка я!
  Четвiрка войовниць справдi працювала за цiлу дивiзiю. Але однiєї дивiзiї, i навiть чотирьох надто мало проти всього вермахту. Особливо з сильнiшою та досконалiшою зброєю.
  Так що до кiнця серпня гiтлерiвцi все ж таки оточили Москву. I це дуже сумно. А до кiнця грудня 1947 столиця СРСР впала. I завершився ще один етап вiйни.
  Пiсля чого вже було не те, що ранiше. Протягом 1948 року гiтлерiвськi вiйська повнiстю захопили разом iз японцями всю територiю СРСР. I стало ще гiрше.
  Фашисти деякий час вели вiйну з партизанами та ловили Сталiна, який уперто не хотiв миритись. Пiсля того як у квiтнi 1951 року все ж таки знищили вождя СРСР, партизанська вiйна пiшла на спад.
  Нiмцi сформували свiй марiонетковий росiйський уряд i воювали з партизанами мiсцевими силами. I їм вдалося досягти успiху... США поки що залишалися за океаном, i обзавелися ядерною зброєю.
  Гiтлер дуже довго зволiкав iз походом на Америку. I США змогли налагодити серiйне виробництво атомних, а потiм водневих бомб. А потiм i створили, хоч i пiзнiше нiмцiв балiстичнi ракети.
  Жодна зi сторiн так i не наважилася на вiйну. Вiдбувся подiл сфер впливу. I США i Нiмеччина, i Японiя захопили дуже багато i тому поки що перетравлювали володiння.
  Гiтлер розбився 20 квiтня 1957 року, якраз у день народження шiстдесят вiсiм рокiв. Пiсля нього влада успадкував регент Шелленберг, який замiнив усуненого Гiмлера. А Герiнг помер вiд зловживання наркотиками.
  Шелленберг провiв часткову лiбералiзацiю на окупованих теренах. I запровадив бiльше самоврядування у колонiях. М'якшою стала i цензура. З'явилися iншi, крiм нацистської партiї.
  Шелленберг стали пом'якшувати расистську теорiю. Поступово розвиваючись на рейках капiталiзму i водночас за планом, економiка Третього Рейху пiдвищувала рiвень життя.
  Партизанськi вiйська спадали. Люди звикали до дисциплiни та нового порядку. 1961 року вiдбувся перший полiт на Мiсяць. А в 1976 роцi на Марс.
  Так-сяк було вирiшено проблеми голоду та врегульовано народжуванiсть.
  Пiсля Шелленберга правил Клейман. Вiн також продовжував лiбералiзацiю.
  Третiй Рейх став багатопартiйною демократичною iмперiєю. А тiльки вiдокремлюватися вiд нього не можна було.
  Японiя теж переживала демократизацiю. А в Америцi давно демократiя.
  Ось у Третьому Рейху пiсля Клеймана обрали нового президента. I ним стала - Наташа Ростова. Що дуже круто!
  I настала епоха демократизацiї та рiвностi.
  Войовниця навiть заспiвала;
  Не буде наш народ, терпiти страждання,
  Нехай гармати - пекельний голос вiйни гримлять!
  Ми встоїмо: з надiєю вигуки,
  Плiч-о-плiч: згуртувалися, старий i молодий!
  
  Багнети рукою в мозолях пiднiмаючи,
  Суворий погляд бiйцiв - зовсiм хлопцiв!
  Земля вiд горя стала вся сива,
  Дiвчата коси несмiливо смикають!
  
  Ми дiти славного, радянського народу,
  Нас не зламати, нi сталлю, нi вогнем!
  Воюємо всiєю силою за свободу!
  Фашизму зграю - вiрю розiб'ємо!
  
  Нехай у стрiй не взяли - гiрко вiд досади,
  Але ж пiонер зiбрався в битву сам!
  Палає краватка - у ньому всi розкритi погляди,
  По бiльшовицьких славних прем слiдах!
  
  В атаку з люттю натовп солдатiв бiг,
  Мовчать фашисти, гармат зiрвано рик!
  З задавила червоних потужнiсть металу,
  Пробитий прапор iз свастикою поник!
  
  Де батареї нашi точно знали,
  А чому? Хлопчик завзятий,
  Хоч снiгу груди, боляче, зло терзали,
  Коли босий у ночi, вiн йшов сумою!
  
  Коли ти малий, розвiдати легше, простiше,
  У будь-яку щiлину, можеш засунути нiс!
  Ти приймав присягу в холод, в гаю,
  Адже смiявся хтось: хлопець не дорiс!
  
  Дiвчата теж, боягузтво не знали,
  Билися не гiрше, смiливих пацанiв!
  На вiдпочинку, ми танцювали у парi,
  Болтали скупо - шкода витрачати слiв!
  
  Жорстокий Гiтлер - Сатани служитель,
  Людей без рахунка, сволота погубив!
  Але зламає орду визволитель,
  Адже немає межi у порад сил!
  
  Компартiя любила i ростила,
  Нас пiонерiв хоробрих для того!
  Щоб не терпiли фрица-пана,
  Щоб не вдягли на себе ярмо!
  
  Нас привчили свято у мрiю вiрити,
  I не шкодувати, зусиль для країни!
  Що ми терпiли, просто не вимiряти,
  Рiднi, радянськi армiї сини!
  
  Нiхто з нас на вiк не послався,
  Себе шкодувати - iнших не поважати!
  Загинути - страшно, але я не боявся,
  Непереможна Русь - порад рати!
  
  I свiт щасливий на Землi настане,
  Не буде болю, слiз, скорбот, потреби!
  Над усiєю планетою комунiзму прапор,
  Хто впав - воскреснуть у царствi краси!
  
  
  ПОРВI НА ЧАСТИНI ФЮРЕРА
  Фюрер трохи вiдхилився вiд реальної iсторiї, наказавши Роммелю пiсля капiтуляцiї Толбукового гарнiзону наступати без паузи на англiйцiв. Тим самим не даючи їм осiсти в оборонi, i зайняти заздалегiдь пiдготовленi рубежi.
  Продовжуючи наступ Роммель змiг незважаючи на значно меншу силу розбити англiйцiв, а колонiальнi вiйська здавалися практично без бою.
  В результатi англiйцi втратили Єгипет та контроль над Суецьким каналом. Але й на це неприємностi для антигiтлерiвської коалiцiї не скiнчилися.
  Фюрер не став повертати четверту танкову армiю на пiвдень, до того ж доручив наступ на Сталiнград герою Криму Майнштейну. Внаслiдок чого нiмцi змогли захопити мiсто на Волзi майже вiдразу, а радянськi вiйська там не встигли закрiпитися.
  Розвиваючи успiх вiйська Майнштейна, просувалися вздовж Волги i вийшли до Каспiйського моря. А тут ще й Туреччина вступила у вiйну, завдавши сильного удару мiльйонною армiєю. Японiя теж перед цим виграла битву при Мiдвей i захопила Гавайський архiпелаг.
  I ось самураї вiдкрили другий фронт Далекому Сходi. Вони наступали великими масами пiхоти. I змогли вiдрiзати Владивосток i взяти Хабаровськ, а також захопити бiльшу частину Монголiї.
  Внаслiдок чого СРСР не знайшов сил для зимового контрнаступу. А нiмцi, i турки, i iншi сателiти Третього Рейху захопили за зиму практично весь Кавказ, i нафту в Баку.
  Радянська Росiя опинилася у положеннi стратегiчного затиску. Сталiн навiть був згоден на сепаратний мир iз Нiмеччиною на будь-яких умовах.
  Фюрер отримав розвiдувальнi данi, що у США ведуться роботи зi створення атомної бомби. I занепокоївшись цим, погодився на сепаратний свiт iз СРСР. Але, звiсно, забравши собi все вже завойоване, i навiть Ленiнград, i всю Карелiю, до Архангельська, включно. На радянську Росiю було покладено велику данину. Японiя зайняла примор'я i частина iнших земель на Далекому сходi.
  Сталiн, розумiючи безнадiйнiсть ведення вiйни на два фронти, а також побоюючись нових нiмецьких танкiв - "Пантери" та "Тигра", прийняв виключно важкi умови свiту, зате зберiг Москву i свою особисту владу.
  А фрицi продовжили наступ в Африцi та рушили на Iндiю. Спочатку вони планували забрати всi колонiї Британiї, а потiм захопити метрополiю.
  Втриматись в Африцi англiйцi не зумiли. Фашисти зайняли за дуже слабкого опору весь чорний континент, i навiть Iндiю, з'єднавшись iз японцями.
  Висадка в Британiї вiдбулася в червнi 1944 року, на той час нiмцi розвинули реактивну авiацiю, i за рахунок якiсної переваги повнiстю захопили панування в морi та в повiтрi.
  Америка теж поки що програвала японцям, тому що тi били флот американцiв частинами. I це дозволяло компенсувати менший економiчний потенцiал.
  Британiя у метрополiї була переможена швидко. I пiсля цього там був поставлений новий пронiмецький король, i уряд на чолi з Мослi. Бiльшiсть кораблiв англiйського флоту перейшла пiд Третiй Рейх. У серпнi нiмцi захопили Iрландiю, а у вереснi пройшла операцiя "Iкар" iз захопленням Iсландiї.
  Таким чином Третiй Рейх убезпечив себе вiд бомбардувань США.
  Але фюреру це було мало, i фрицi стали наступати i на Америку.
  Частина вiйськ перекидалася до Аргентини та Бразилiї. А частина рухалася через Гренландiю i Канаду.
  Зрозумiло разом iз японцями нiмцi захопили й Австралiю.
  1945 року фашисти змогли захопити значнi територiї на Захiднiй пiвкулi. Америка зiткнулася з новими нiмецькими танками серiї "Е", якi значно перевершували "Шермани" i навiть "Першинги". Гiтлерiвський Е-75 виявився практично непробивним з будь-яких ракурсiв американськими гарматами i швидко став основним нiмецьким танком. У березнi 1946 року США капiтулювали.
  I тимчасово виникла воєнна пауза. Сталiн поки що сидiв тихо, i не рипався.
  Гiтлер рокiв п'ять вiдпочивав та переварював володiння. А потiм все-таки взяв i напав на Японiю 20 квiтня 1951 року. Занадто багато у неї виявилося володiнь.
  Вiйна тривала вiсiм мiсяцiв i завершилася захопленням Японiї та всiх її колонiй.
  Пiсля чого фюрер провiв ще кiлька операцiй, у Латинськiй Америцi i захопив Iспанiю та Португалiю та iншi нейтральнi країни.
  Була завойована й Туреччина.
  Виявилася створена iмперiя Третiй Рейх майже всесвiтня. Але ще залишався урiзаний СРСР.
  Сталiн помер у березнi 1953 року, а потiм був розстрiляний i Берiя. Владу захопив Микита Хрущов. Який i влаштував 20 з'їзд з викриттям культу особи Сталiна, та ще ганебно програв вiйну.
  I Гiтлер ухвалив рiшення:
  - захопити останню незалежну державу свiту.
  I ось 1 травня 1956 року почався великий наступ величезної, всесвiтньої армiї Третього Рейху на СРСР. Знову вiйна та велика кров.
  Гiтлеру шiстдесят сiм рокiв зовсiм недавно виповнилося, але заспокоюватися людожер не хотiв.
  Кордон проходив зовсiм неподалiк Москви - кiлометрiв по найкоротшiй вiдстанi всього двiстi двадцять. Вже Ржев був нiмецьким мiстом. Так що фрицi розраховував, що ще до лiта вiзьмуть столицю СРСР, i остаточно завершать консолiдацiю iмперiї в планетарному масштабi.
  Але четвiрка дiвчат на чолi з Наташкою, стала на шляху.
  Красивi, босоногi дiвчата в бiкiнi, захищали радянське мiсто Калiнiн i 4 травня 1956 нiмецькi вiйська, що прорвалися до нього, приступили до штурму.
  Попереду йшли нiмецькi, пiрамiдальнi танки серiї АГ. Вони були могутнi й зовсiм невразливi для радянських гармат при стрiльбi з усiх ракурсiв.
  Але фашистам у цьому випадку не пощастило: оскiльки їм протистояли чотири дiвчини - дуже сильнi вiдьми. I цi войовницi знали, як слiд боротися iз ворогом.
  Наташа кинула босою нiжкою гранату. Та потрапив у гусеницю нiмецького, пiрамiдального танка. В результатi машина рвонула влiво i таранила свою сусiдку.
  I обидва танки разом вибухнули.
  А Наташка прочирiкала:
  - Це моя стратегiя!
  Зоя її напарниця теж босими пальцями нiжок запустила гранату. I та потрапила по гусеницях пiрамiдального гiтлерiвського мастодонту. Той поразки обернувся i таранив свого сусiда. I знову два танки вибухають.
  Зоя верещить:
  - Слава СРСР!
  Далi вогонь веде Августина. Вона теж босою нiжкою жбурнула, щось дуже забiйне. I пiдбила нiмецьку машину до гусеницi. I внаслiдок цього знову зiткнулися гiтлерiвськi танки.
  А руда чортiвка заспiвала:
  - Ми не будемо рабами,
  Закидаємо босими ногами!
  А тут i Свiтлана по супротивнику зарядила. Та ще так влучно та точно. I також за допомогою босих пальцiв нiг. I зiткнулися фашистськi машини. I як вибухнуть.
  А Свiтлана заспiває:
  - Слава Батькiвщинi моїй!
  Дiвчата борйтеся смiливiше!
  Наташа знову кидає гранату босою ногою i зiштовхує два нiмецькi танки, вигукуючи:
  - Слава Сталiну!
  Зоя теж жбурляє босими пальцями нiг щось забiйне, i вигукує на всю горлянку:
  - За Русь святу!
  Августина голою п'ятою пiддала гранату, зiштовхнула, мастодонтiв гiтлерiвцiв i пискнула:
  - За новi рубежi!
  Свiтлана в дикому шаленi, босими пальцями витонченої ноги жбурнула подарунок смертi i прошипiла:
  - За велику перемогу!
  Дiвчата билися з пiрамiдальними машинами, дуже здорово. Але що можна зробити проти таких великих сил? I ось гiтлерiвцi повнiстю оточили Калiнiн i войовницям довелося прориватися з оточення.
  Нiмцi протягом травня захопили Саратов, Куйбишев, Тулу, Пензу i повнiстю оточили Москву, обклавши мiсто з усiх бокiв.
  I ось у червнi проходив штурм столицi.
  Знову бореться вiдважна четвiрка, i б'ється вiдчайдушно.
  Наташа дала чергу, жбурнула гранату босою нiжкою i заспiвала:
  - Славитись наш свiт!
  Зоя теж дала чергу, i знову запустила босою ногою гранату i пискнула на все горло:
  - Новий Сталiн мiй кумир!
  Далi веде вогонь Августина, i також активно стрiляє. I босими пальцями нiг метає гранату, i реве:
  - Будуть новi перемоги! Стануть новi бiйцi!
  Далi стрiляє Свiтлана, викошує супротивникiв. I босою нiжкою жбурляє забiйне в супротивникiв, завиваючи:
  - Буде на священнiй вiйнi наша перемога!
  Четвiрка билася у Москвi вiдчайдушно. Але сили нерiвнi. Мiсто буквально перехльостувалося ордами, рiзного роду чорних, жовтих, коричневих бiйцiв яких використовували немов гарматне м'ясо.
  I ось 3 липня Москва остаточно впала... На цей момент нiмцi взяли i Казань, i Ульяновськ, i мiсто Горьки, i Рязань, та й взагалi землi до рiчки Уральськ, i штурмували вже Оренбург.
  Зi сходу теж йшов наступ великих сил. 4 липня 1956 року Микита Хрущов запропонував капiтуляцiю, Третьому Рейху в обмiн на гарантiї власної безпеки та iнших членiв полiтбюро.
  Гiтлер погодився на це ... Вiйна завершувалася, продовжившись трохи бiльше двох мiсяцiв. А спiввiдношення сил iз самого початку було безнадiйним.
  Проте четвiрка дiвчат iз поразкою не змирилася. Якщо вже СРСР повнiстю захоплений, то можливо взяти i вбити Гiтлера?
  I 9 серпня 1956 року, знайома четвiрка дiвчат, разом iз хлопчиком Олегом Рибаченком, вирiшила атакувати бункер Гiтлера, знищивши найголовнiшого злочинця, усiх часiв та народiв.
  I ось чотири дiвчини та хлопчик на вигляд рокiв дванадцяти, дуже мускулистий, в одних шортиках рушили на резиденцiю Гiтлера, який її облюбував на Кiпрi.
  Дiвчина були босонiж i в бiкiнi, хлопчик шортах, i теж босий. Так вся п'ятiрка була заряджена магiєю.
  Дитина та чотири дiвчата в атацi.
  Олег Рибаченко кинув босою, дитячою нiжкою пульсар, розкидав фашистiв i пискнув:
  - За велич Росiї!
  Наташа випустила з пупка блискавку, спалюючи фрицiв, i босими пальцями нiг запустила вогненну кулю, спаливши гiтлерiвцiв i проспiвавши.
  - За нову Русь!
  Зоя також в атацi. Босими пальцями нiг жбурляє забiйний подарунок. I оголює груди, з неї викинувши блискавку!
  Пiсля чого проспiвала:
  - Та славитись Русь!
  Августина теж оголила груди. Скинула з червоного соска пульсар. А босими пальцями нiг вивернула блискавку.
  I заспiвала:
  - Перший сокiл Ленiн, другий сокiл Сталiн!
  I ось Свiтлана в атацi. Як босими пальцями нiг викине пульсар... Рознесе фашистiв. А потiм з червоного соска блискавку. I масу гiтлерiвцiв скосить.
  I заспiває:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Олег Рибаченко знову в атацi. Магiчними мечами рубає фашистiв i випускає босими пальцями нiжок блискавки.
  I хлопчик кричить:
  - Велич країни!
  Наташа, ламаючи гiтлерiвцiв мечами, i кидаючи босими нiжками пекельнi пульсари, верещать:
  - Ми дiти Сатани!
  I вiд голої п'яти дiвчини вiдлетiв убивчий мiхур. I всiх розплавив.
  Зоя також в атацi. Крушить усiх мечами. I вогняними блискавками з червоних соскiв поливає фрицiв. I босими пальцями нiжок метає, пекельнi пульсари.
  При цьому реве:
  - За вiрну Батькiвщину!
  Августина також в атацi. I її рубiновi соски працюють, викидаючи каскади блискавок. А руки рубають мечами супротивникiв. А босi пальчики нiжок кидають пульсари.
  Вогняна красуня кричить:
  - За Чорного Бога!
  А тут у наступi Свiтлана. Теж дiвчина-термiнатор. З полуничних соскiв вилiтали блискавки та пульсари. Вони всi спалювали довкола дiвчинки. Особливо страждали фашисти i лицарi Третього Рейху.
  А дiвчина як вiзьме i прооре:
  - За найбiльшу Русь! Я б'юся!
  Хлопчик i чотири дiвчини в наступi.
  Рухаються коридорами бункера. Винищують собi фашистiв. Iдуть на Гiтлера. Справдi, у цьому свiтi цей сморчок встиг прожити шiстдесят сiм рокiв. I ось п'ятiрка термiнаторiв вирiшила: що з Гiтлера вистачить i його вони вб'ють! Ось i рухаються собi дiвчата та хлопчик.
  Олег рубає фашистiв мечами, i босими нiжками кидає енергетичнi згустки, i спiває:
  - Слава великої Русi!
  Наташа, використовуючи червонi соски грудей, а також рубаючи гiтлерiвцiв мечами, i метаючи пульсари босими пальцями нiг, кричить:
  - За Бiлу Русь!
  Зоя у дикому наступi. Теж i мечами рубає i червоними сосками фашистами блискавки метає. I реве собi:
  - Дай Бiлий Бог перемогу!
  I босими нiжками, як пульсар запустить.
  А тут Августина у наступi. Така люта та стрiмка. Теж iз червоних соскiв сипле блискавки, наче з рогу достатку. А мечами фашистiв трощить. А босими пальцями нiг щось пекуче, як викине.
  Пiсля чого руда заспiває:
  - Дасть Чорний Бог перемогу!
  А у наступi проти гiтлерiвцiв Свiтлана. Теж рубає їх мечами. З рубiнових соскiв сипле блискавки, а босими ногами запускає пульсари.
  I верещать на все горло:
  - Слава Сварогу!
  П'ятiрка вирує, перевертає танки, руйнує гiтлерiвськi дзоти та iнше. Знищує супротивникiв, наче сарану.
  Олег у наступi. Хлопчик як мечами рубане. I босими пальчиками дитячих нiжок метне. I фашистiв, без жодних проблем укласти.
  А потiм проспiває:
  - Так Велика Русь! Я за тебе!
  Наташка теж у наступi. Фашистiв трощить собi. Босими нiжками пульсар метає. Яскравими сосками, блискавки каскадами вивергає.
  I спiває собi:
  - Велич Росiї, Сварог моя месiя!
  Зоя у дикому наступi. Теж сипле блискавками. I її рубiновi соски сiпаються, мов буйки прибою, вiд потокiв енергiї.
  А босi пальцi нiг клацають собi вогнянi згустки пульсарiв.
  Зоя кричить:
  - Слава космiчної Росiї!
  I як голою п'ятою вiзьме та пiддасть iз розмахом, руйнування.
  А тут у бою i Августина. Теж босими пальцями нiг метає руйнiвне та забiйне у противника. А її малиновi соски, немов iз кулемета, обрушують на противника потоки шаленої енергiї та руйнування. Оце руда, як фашистiв молотить. Буквально залюбуєшся.
  А як голою п'ятою садане!
  I прореве:
  - За силу та мудрiсть Чорного Росiйського Бога1
  А далi Свiтлана в атацi. Теж мечами трощить фашистiв. I яскраво-червоними сосками презенти смертi викидає. I як вiзьме та проспiває:
  - Слава нашої великої Русi.
  I голою п'ятою пiддасть по вороговi пульсаром. I мечами вiзьме та рубане...
  Та п'ятiрка охорону Гiтлера дуже хвацько викошує. Ось це справдi дiвчата що треба.
  А хлопчик iз ним Олег Рибаченко такий крутий! I фашистiв винищує дуже хвацько.
  Оце пацан-термiнатор.
  Мечами як рубанет. I вiзьме прокрутитись, i мечами гiтлерiвцiв зрiже. I босими нiжками пульсар метне.
  I прореве:
  - За велич Європи!
  А тут Наташа у наступi. Така люта. I теж iз червоних соскiв пульсари випустить. I фашистiв трощить. I босими нiжками такi вбивчi пульсари кидає.
  I реве собi на всю горлянку:
  - Слава росiйським богам!
  Зоя сама у наступi. I мечами всiх гiтлерiвцiв замочили. I порiзала їх шкiру в барабан. Або точнiше у решето. I голою п'ятою як за фашистами пiддасть. I з червоних соскiв, зарядить потоками енергiї. Та й гiтлерiвцям доводиться дуже боляче.
  А Зоя кричить собi:
  - За Русь Святу!
  А тут ще бiльше активiзувалась Августина. Теж босими пальцями нiг пульсари запустила. I з червоних соскiв як шугане блискавками. I як iз голої п'яти, спустить пульсар, пекучу блискавку.
  I прокричить:
  - З нами милiсть Чорного Бога!
  I руда чортiвка вiзьме та влiпить вороговi.
  А тут у атацi Свiтлана. Дiвчина, яка просто квiтка яскравого кольору.
  Фашистiв упевнено спалює. I з соскiв рубiнових такi кулеметнi черги шле. Що всесвiт може пiдпалити. I взяли, гiтлерiвцiв усiх пiдпалили.
  Та туго прийде Гiтлеру, раз проти нього така мiць.
  А ось Свiтлана прокричала:
  - I кохання Бiлого Бога з нами!
  П'ятiрка рухається собi. Крушить фашистiв без жодної жалостi. I показує пекельне винищення. Ось хто ризикне на шляху таких дiвчат пiдвестися, той i помре.
  Олег у наступi. Все ближче та ближче хлопчик пiдходить до кабiнету Гiтлера. Як вiн його дико мечами трощить. А босi нiжки дитини надсилають пульсари.
  Та не пощастило фашистам, з таким лихими дiвками та хлопцем зв'язалася.
  Ось Наташа зi своїх червоних соскiв таке вогняне марево випустить. I стiльки фашистiв спалює. Це дiвчина є справжнiй термiнатор.
  А ось як босими пальцями нiг у супротивника забiйне запустить. I довбає конкретно.
  Пiсля чого Наташка пропище:
  - Слава СРСР!
  Зоя також у наступi. Ось iз полуничних соскiв дасть вогняний струмiнь. I б'є собi супротивникiв. I дає чергу за чергою. I червоними сосками вiзьме i пальне по супротивнику.
  I босими пальцями нiг, врiже по ворогу.
  Пiсля чого заспiває:
  - Славиться наша Земля!
  Далi у наступi Августина. Теж у дикому наступi. Довбає противникiв. I яскраво-червоними сосками метає в ворогiв, дуже пекучi диски. Вони буквально палять гiтлерiвцiв у попiл.
  I войовниця реве:
  - За велику перемогу!
  А ось в атацi Свiтлана. Така люта та агресивна. Вона босими нiжками накриває фрiцiв. I з полуничних соскiв, як випустить, щось неабияк смертельне.
  I фашистiв вiзьме та спалить, то трухи.
  Дiвчина взяла i ревла:
  - За сильних, росiйських богiв!
  П'ятiрка взяла та прорвалася до кабiнету фюрера. Постарiв Гiтлер. З'явилася сивина, i на лобi проступала лисини. Невисокого зростання чоловiчок. Впав навколiшки перед дiвчатами та хлопчиком.
  Наталка сунула йому свою босу, закривавлену ногу i крикнула:
  - Цiлуй пес!
  Гiтлер злякано поцiлував...
  Зоя теж змусила фюрера цiлувати свою босу п'яту. Гiтлер був пiдкорений.
  Потiм вiн поцiлував i голу, огрубiлi пiдошву i Августинi. Та досить проворкувала.
  Свiтлана теж довелося цмокнути в нiжку. Дiвчата фюрера пiсля цього взяли, за руки та ноги. I як смикнуть - розiрвали на чотири частини.
  I Гiтлер вiд больового шоку якраз 9 серпня 1956 року взяв i здох.
  Скiнчилося правлiння найбiльшого злочинця всiх часiв та народiв, що захопив увесь свiт.
  Наступником великого та кривавого диктатора став Шелленберг, який замiнив Гiмлера. А формальним спадкоємцем був оголошений найздiбнiший iз синiв Гiтлера, отриманий шляхом штучного заплiднення.
  Але... Почалася боротьба за владу, Шелленберга скинув Майнштейн i пiшли кривавi розбiрки.
  
  СКРIПКА пекельного Термiнатора
  Один iз нiмецьких експертiв навеснi сорок другого року виявив, що на нiмецьких пiдроблених документах використовує скрiпка-нержавiюча сталь, а у росiян лише з простого залiза. I тодi вiн повiдомив про це найвище командування.
  Пiсля цього цей нюанс врахували, i нiмецькi агенти стали провалюватися набагато рiдше.
  I в результатi фрицi розкрили плани настання на флангах пiд Сталiнградом. I перегрупували вiйська. Коли 19 листопада розпочався наступ, Червона армiя зiткнулася з дуже мiцною обороною. Та ще в день настання погода видалася нельотною, i це вивело з ладу авiацiю, i знизило ефект вiд артпiдготовки.
  Нiмцi могли тодi встояти, а бої тривали понад мiсяць без особливих успiхiв для Червоної армiї.
  В Африцi теж пiшло трохи iнакше. Роммель отримав бiльше пiдкрiплень iз Європи, i змiг провести чудовий наступ проти американця. У полон потрапило понад сто п'ятдесят тисяч недостатньо навчених i недосвiдчених американських солдатiв. А вiйська Роммеля ще й захопили Алжир та Марокко.
  Пiсля чого США запросили перемир'я iз Вермахтом. Скориставшись виходом з вiйни Америки, нiмцi ще бiльше посилили Роммеля та розбили Британiю у Лiвiї та Єгиптi. Одночасно протягом зими нiмцi вiдбили i настання Червоної армiї пiд Ленiнградом, i нову спробу атакувати пiд Сталiнградом, i на Ржевсько-Сичiвському напрямку. Весна минула вiдносно спокiйно. Не досягши взимку успiхiв СРСР, накопичував сили. А нiмцi наступали в Африцi та на Близькому Сходi. Захопили пiсля падiння Єгипту, Iрак та Кувейт. Частину Сирiї зайняла Туреччина. Яка вступила у вiйну iз Британiєю.
  Влiтку теж на схiдному фронтi було затишшя. Гiтлерiвцi наступали в Суданi i просунулися на Iран i Близький Схiд. Лише серпнi сталiнськi вiйська спробували просунутися пiд Сталiнградом. Але знову загрузли у жорсткiй нiмецькiй оборонi.
  Особливо добре в оборонних боях показала себе "Пантера", яка мала бронебiйну, точну та скорострiльну гармату.
  Нiмцi протягом сорока третього року провели на сходi в оборонi. А поки що захоплювали Африку i пiсля Iрану увiйшли до Iндiї, з'єднавшись з японцями.
  Взимку Червона армiя майже наступала. Сталiн промацував можливостi миру. А нiмцi перетравлювали англiйськi колонiї. Черчiлль захворiв, i вiдчуваючи невпевненiсть, взяв i уклав пiсля втрати колонiй з нiмцями перемир'я. Це розв'язало фашистам руки на сходi.
  I в травнi 1944 року, почався наступ вермахту, у напрямку Каспiйського моря.
  У боях взяли участь "Пантери"-2 та "Тигри"-2. Цi машини показали свою потужнiсть, але головне це реактивна авiацiя якої вже не було рiвних. Зокрема МЕ-262 та ХЕ-162.
  Та й у пiхоту набрали багато арабiв, африканцiв, iндусiв. Тi лiзли вперед наче гарматне м'ясо.
  Ну що ж у бiй так у бiй!
  Противник, закидаючи трупами, прорвався до Каспiйського моря, i Кавказ вiдмовив по сушi. А ще з пiвдня вдарили турки та вiйська Роммеля.
  Повний завал.
  Вермахт кинув у наступ понад триста дивiзiй, переважно з iноземцiв. I досяг iстотних успiхiв.
  Хоча Червона Армiя боролася й героїчно.
  Особливо четвiрка дiвчат, Наташа, Зоя, Августина, та Свiтлана.
  Вони особливо хвацько кидали у противника своїми босими нiжками презенти смертi.
  Але навiть вiдважна четвiрка i красунь-ведьм виявилася, загалом, безсилою.
  Кавказ протягом лiта був повнiстю захоплений. За осiнь фрицi захопили ще й Саратов iз Куйбишевим, просуваючись iз пiвдня. А також Уральськ, Гур'єв та пiдiйшли до Оренбурга.
  Взимку вони зупинилися. Настало тимчасове затишшя. Лише у самому Оренбурзi точилися бої. I це мiсто знову стало легендарним. Пам'ятали у ньому епоху Омеляна Пугачова.
  Фюрер деякий час намагався домовити про остаточний мир iз США та Британiєю. То тi продовжували вiйну iз Японiєю. Хоча без успiху. Самураї на морi здобули кiлька перемог.
  Навеснi сорок п'ятого року, 20 квiтня, почалася операцiя: "Кремль", з наступом на Москву.
  Бої розгорнулися дуже запеклi. Нiмцi втягнулися у кривавi битви. Радянськi вiйська билися героїчно. Проте, за три мiсяцi наполегливих битв, використовуючи реактивну авiацiю, новiтнi танки серiї "Е", нiмцi оточили Москву. В iнших напрямках їм вдалося взяти Тамбов, Пензу, Ульяновськ, домогтися просування до Уфи.
  Торiшнього серпня впала Рязань, i розрив iз Москвою ще бiльше збiльшився.
  Сталiн запропонував мир за будь-яких умов. Фюрер це iгнорував. Але Москва протрималася до грудня, поки, зрештою, не було взято.
  Фрiци також до кiнця року захопили i Горький та Казань.
  Пiсля зимової перерви у травнi 1946 року фрицi рушили на Урал. Бої вже кипiли не настiльки iнтенсивно. Багато генералiв зраджували i здавалися без бою. Та й сам Сталiн перенiс iнсульт, i був настiльки боєздатний.
  Пiсля взяття Свердловська уряд СРСР переїхав до Новосибiрська.
  Але армiя вермахту слiдувала за ними по п'ятах.
  Протягом року захоплювалися мiста. Пiсля взяття штурмом Новосибiрська Сталiн погодився на капiтуляцiю в обмiн на особисту безпеку.
  А незабаром уклали мирну угоду i Японiя iз США. Британiя та Америка зрештою визнали всi завоювання Вермахту.
  Гiтлер, захопивши масу територiй, створив свою колонiальну iмперiю, разом iз японцями.
  Але недовго йому залишалося барити. Дiвчата-вiдьми 20 квiтня 1957 вирiшили провести операцiю проти фюрера. Ось резиденцiю вже немолодого диктатора, атакувала четвiрка вiдьом.
  Войовницi, у бiкiнi тримаючи в руках магiчнi мечi, а босими нiжками метали блискавки та пульсари.
  Наташка провела млин, розсiкаючи фашистiв i, метнула пальчиками голої ноги потiк енергiї, прокричавши:
  - Слава Вiтчизнi!
  Зоя рубала чарiвними мечами. Розпорола гiтлерiвцям животи i прочирiкала:
  - За новi рубежi!
  I босими пальцями нiг як випустить пульсар.
  Потiм в атацi Августина. Теж проводить магiчними мечами млин. Потiм босими нiжками метає щось забiйне.
  Пiсля чого руда гарпiя вимовляє:
  - За Чорного Бога!
  Далi в атацi вже Свiтлана. Теж мечами як рубанет, i босими пальчиками нiжок блискавку випустить, розтинаючи фашистiв.
  Потiм Наташа в наступi, рубаючи охоронцiв Гiтлера, i покрикуючи:
  - А я кия, всiх фашистiв порубаю!
  I босими нiжками як дiвчисько пульсар, та й метне.
  А ось i Зоя в атацi. Мечами як крутне, i порiже м'ясо. I босими пальчиками нiжок блискавку випустить.
  Пiсля чого прооре:
  - Я дiвка супер!
  Далi у наступi Августина. Теж крутиться ... I з грудей скинув пару блискавок. I босими нiжками пульсар метне, i прокриче:
  - Я войовниця супер!
  А її руде волосся майорить, наче пролетарський прапор.
  А тут Свiтлана в атацi.
  Її мечi крутяться, а босi нiжки розкидають згустки енергiї, та якщо з пупка як вилетить блискавка.
  Дiвчина заспiває:
  - Дракона ми порубаємо i фюрера занапастимо!
  Наталя теж у наступi мечами махає, i фашистiв рубає. А її босi нiжки вбивчi снаряди кидають.
  I труна вганяє гiтлерiвську охорону.
  А дiвчина собi спiває:
  - Я боєць анiгiлятор,
  I великий термiнатор...
  Розклала разом атом,
  I головою об стiну!
  Зоя в наступi, взяла i босими пальцями нiжок метнула, що зносить дах.
  I як заспiває:
  - Слава космiчним далечiнь!
  I знову її мечi розпороли ворогiв на дрiбнi уламки та шматки рваного м'яса.
  А тут у русi Августина. Як вона фашистiв молотить. I шматки кривавого м'яса на всi боки летять.
  А дiвчина босою ногою теж пульсар пiддасть, i гаркне:
  - Я велика красуня! Яка всiм подобається!
  А тут у русi Свiтлана. Теж iз пупка блискавку випустить. I босою нiжкою пульсар скине по фашистах. А її мечi, ну, просто кати.
  Пiсля чого дiвчина прочiркає:
  - Слава Вiтчизнi!
  Наталя в дикому нестямi. Атакує собi фрiцiв. Кромсає їх, i босими п'ятами вогнянi бульки кидає.
  I спiває собi:
  - Слава нашому будинку!
  I теж потiк енергiї скинула з пупка.
  Зоя проводить мечами млин. Зрубує купу фашистiв. А потiм як босими пальцями нiг по супротивнику метне. I розкидає супостатiв на всi боки.
  Пiсля чого заспiває:
  - Слава росiйським царям!
  Ось Августина у жорсткiй атацi. Рубить супротивникiв. I ось її боса нiжка метне блискавку... А з голого пупка вилетить пульсар. I розкидає на сторони охоронцiв Гiтлера.
  Пiсля чого руда дiвка заспiвала:
  - Вiд мене не дочекатися милостi!
  Свiтлана також у наступi... Рубить супротивникiв, трощить їх. З пупка викидає блискавки. А босими пальчиками нiжок, як заiскрит, цiлими каскадами потокiв енергiї.
  I спiває собi:
  - Менi велика слава,
  Я крутiший за мавпу!
  Наташа теж у наступi... Як мечами рубане. А босими нiжками вбивче запустить. А ось iз пупка полiт блискавки.
  Пiсля чого дiвчина рине:
  - На славу Вiтчизни!
  Далi рухається Зоя. Теж ворогiв трощить. Блискавки через рот викидає. Згустки енергiї пупком кидає. I реве собi:
  - Я чемпiонка з метання!
  I босими нiжками як крутне.
  Далi Августина у наступi. Мечами фашистiв довбає, i на дрiбний салат розрубує. I босими нiжками як пульсар метне. I з пупка навiть двi блискавки... I дюжина фашистiв засмажена на мiсцi!
  Войовниця заспiває:
  - В iм'я рiдної матерi!
  I знову босими нiжками як довбане пульсаром!
  А далi у наступi Свiтлана. Така ось дiвчина, що крутiше i бути не може. Ось ця войовниця вiзьме i босими нiжками блискавки метне. А з пупка вилетять мiхури анiгiляцiї. I ось як войовниця прокриче:
  - До мене дiйшло, що у дятла долото!
  Наташа у русi. Прокрутилася i цiла дюжина фашистiв зрiзана. А дiвчина ще босими пальцями нiжок випустила продукт анiгiляцiї. З пупка каскад блискавок, i заспiвала:
  - Вiчний мiй, найбiльший у свiтi король!
  I вiд голої п'яти дiвчинки полетiв пульсар.
  Зоя продовжила рух. Мечами взяла та рубанула. Ворогiв розкришила, пiдморгнула сапфiровими очима. I з пупка стовп енергiї. I босими нiжками пульсари винищування.
  А як заспiває:
  - Буду чемпiонкою!
  А далi в русi Августина... Її мечi, наче лопатi млинiв. Рубить собi без сорому. I з пупка гострi iз магiчного вогню стрiли летять. I босi нiжки дiвча такi презенти анiгiляцiї видають.
  А сама руда реве:
  - Великий чемпiонат!
  Свiтлана також не подарунок. Взяла i босими нiжками кинула уламки розбитого келиха. I два дюжини фашистiв завалилося мертвими. А як iз пупка дасть цiлу чергу. I викосить без проблем усiх фашистiв.
  I пiдморгнувши, помiтить:
  - Я велика мрiя!
  Наташка ось чарiвними мечами прокрутить потрiйний млин. Вiзьме i босими пальцями презенти метне. I голою п'ятою кiлька бульбашок вогняний пiддасть.
  А з пупка цiлий каскад блискавок.
  Пiсля чого заспiває:
  - Лазерний меч,
  Хоче ворогiв розсiкти!
  Зоя у дикому наступi. I її мечi, це реально алмазне свердло. I ламають фрицiв, немов снаряд у сто пудiв. А ось коли босi нiжки дiвчини взяли i щось криваве кинули.
  А потiм узяло та розiрвалося.
  Зоя проревела:
  - Новi ми чемпiонки!
  А ось i Августина у русi. Як вона рубає ворогiв. I помахи її мечiв, усiх розтинають.
  I босими нiжками, рiзного роду подарунки смертi вилiтають.
  А Августина заспiвала:
  - Свята блискавка моя!
  I через рот у неї вилiтає вогонь!
  А тут Свiтлана рухається. Як з пупка випустила презент вбивчої сили.
  Пiсля чого дiвчина заспiвала:
  - Я абсолютна чемпiонка!
  I взяла босими нiжками послала пульсар. I з горла її вилетiв вогонь пекла. I ось гола п'ята пiддала бульбашок.
  А з пупка полете смертельна та вбивча блискавка.
  Наталя теж мечi застосувала. Масу фашистiв порубала. I як iз пупка блискавкою випустить. I розмаже фюрерських охоронцiв на дрiбнi частини.
  Пiсля того проспiває:
  - За Вiтчизну та Свободу до кiнця!
  I босими пальцями нiг щось вбивче спустить.
  Зоя, атакуючи ворогiв, i скелячи зубки, проревела:
  - Дикий екiпаж! Ворога розмасти!
  I теж босими нiжками таке викине. А з пупка такi черги вбивчi пiшли.
  Дiвчина в'янула:
  - Велика ганьба!
  А тут ще й Августина пересунулася. Теж блиснула смарагдовими очима. I з пупка купу блискавок вивалила. I босими пальцями нiг по ворогу запустила.
  I мечами лупнула, прокричавши:
  - Я є вищим за всiх чемпiонiв свiту!
  А далi в атацi Свiтлана. Так усiх молотить i рiже. I така вона дiвчина крута, i жвава. Теж iз пупка буквально кулеметна черга летить. I масу фашистiв збиває. А босi нiжки такi згустки енергiї викидають потоками.
  Войовниця заспiвала:
  - Цiль близька!
  I сили зiбравши для кидка!
  Та ось, нарештi, четвiрка увiрвалася до кабiнету Гiтлера. Перебила всю охорону. А самого фашиста номер один витягли з-пiд лiжка.
  Гiтлер пробулькал:
  - Я подарую Польщу!
  Наташка єхидно запитала:
  - А може, Кавказ?
  Фюрер ревнув:
  - Та хоч два Кавкази, тiльки не вбивайте!
  Дiвчата хором вiдповiла:
  - Цiлуй нашi нiжки!
  Гiтлер кректуючи, йому щойно виповнилося шiстдесят вiсiм рокiв, повзав на колiнах, i цiлував, босi, круглi п'ята дiвчаткам. Тi посмiхалися та посмiювалися.
  Фюрер кожну, запорошену та закривавлену пiдошву дiвчинi, поцiлував по три рази.
  Пiсля чого Наташа взяла Гiтлера босими пальцями ноги за праву кисть, Зоя за лiву теж босою нiжкою. Августина та Свiтлана взяли фюрера босими пальцями нiжок за кiсточки.
  Пiсля чого дiвчата як смикнуть найбiльшого злочинця всiх часiв i народiв на всi боки, i вiзьмуть, порвуть.
  I Гiтлеру, вiдiрвали руки i ноги, i вiд болючого шоку, правитель-дракон помер на мiсцi.
  Та помста знайшла вбивцю та найбiльшого з катiв у свiтовiй iсторiї.
  Тут i казцi кiнець, хоча на цiй планетi вона стала кошмарною буллю, а хто слухав молодець!
  
  
  ВIДЬМИ ПРОТИ ГIТЛЕРА
  У сорок першому роцi Гiтлер пiсля захоплення острова Крiт передумав йти на СРСР. Те, що Сталiн не напав на Нiмеччину пiд час наступу на Югославiю, переконало фюрера, що немає планiв на нього наїжджати зi сходу.
  Крiм того, передчуття пiдказували, що не буде на сходi легкої перемоги, i туди краще не лiзти.
  Фрiци посилили угруповання Роммеля i змогли вламати Туреччину пропустити вiйська на Близький схiд. Англiйцi виявилися розбитi вщент у Єгиптi, i вибитi з Iраку та Близького Сходу. Незабаром i Франко дав згоду на захоплення Гiбралтару.
  Пiсля чого нiмцi вже могли без проблем перекидати вiйська до Африки i далi на Близький Схiд.
  Пала Iндiя. А пiсля без зайвих проблем лише за пiвроку захоплено Чорний континент. А кульмiнацiєю став наступ на Британiю та висадка десанту в метрополiї у листопадi 1942 року.
  За два тижнi Англiя впала. I фрицi остаточно змiцнилися у схiднiй пiвкулi.
  Але все ще тривала вiйна iз США. I вона затягнулася через вiддаленiсть океаном i труднощами з перекидання вiйськ.
  Спираючись на ресурси Африки, значну частину Азiї та Австралiї, нiмцi будують великий вiйськовий флот. Вони разом iз Японiєю ведуть i пiдводну вiйну.
  Сорок третiй i сорок четвертий роки пройшли в боях на морi. Були захопленi Iсландiя та Гренландiя. А в сорок п'ятому, вже маючи танки серiї "Е", нiмцi висадилися в Канадi та зосередили сили в Аргентинi.
  Такi ось у них виявилися плани. Хоча розтягнутiсть комунiкацiя i ускладнювало наступ США.
  Але до вересня, бiльшiсть Канади виявилася захоплена.
  I нiмецькi, i навiть японськi вiйська вступили у пiвнiчнi райони США.
  Але тут фрiцiв зустрiла четвiрка дiвчат.
  Монiка, Лея, Гертруда та Ангелiна.
  Чотири красунi вступили до битви. Монiка, Лея, Гертруда - блондинки, а Ангелiна - руда.
  I давай дiвчата трощити величезну рать Третього Рейху.
  Вони ведуть собi вогонь iз кулеметiв.
  Ось Монiка жбурляє босою ногою гранату i спiває:
  - Слава моїй силi! Усiх скосили!
  Лея дає чергу. Теж скошує ворогiв чергою, i пищить на всю горлянку:
  - Моя армiя сильна!
  I босою нiжкою жбурляє подарунок смертi.
  Вогняна або руда Ангелiна запускає босими пальцями нiг подарунок смертi i пищить:
  - Моя перемога!
  I також дає чергу!
  Далi вже Гертруда босою нiжкою довбає подарунок смертi, i як оглушливо провоє:
  - Я чемпiонка!
  I знову запустить убивчу чергу.
  Монiка знову стрiляє у фашистську орду та спiває:
  - Славитись мiй свiт!
  I босими пальчиками нiжок кидає вбивчий образ смертi, розбиває супротивникiв.
  Веде вогонь i Лея. Вона дiвчина дуже влучна. А босi нiжки по вороговi, як метають гранати.
  I дiвчина реве:
  - Я гiпер воїн США!
  Далi стрiляє й Ангелiна. Робить це дуже влучно. I вiд її босих пальцiв нiжок летить убивчий подарунок.
  А дiвчина гарна реве:
  - Я буду абсолютною чемпiонкою свiту!
  I як покаже войовниця свою довгу мову!
  А далi вже Гертруда постаралася. I теж, як дасть чергу. А потiм босими пальцями нiжок жбурне подарунок смертi.
  I розкидає всiх супротивникiв на шматки м'яса.
  Так четвiрка дiвчат активно працює. Натиск, армiї противника явно спливає.
  Хоча нi, з'являються грiзнi танки, серiї Е. Ну що ж, дiвчата на них чекають.
  Монiка кидає босою нiжкою гранату i пищить:
  - Ми битимемося в космосi!
  I вiд її голої п'яти презент смертi вiдскочив i по гусеницi Е-50. Ця машина отримала пошкодження та зупинилася.
  Войовниця репетує:
  - Супер!
  Далi Лея у бою. Теж босою нiжкою, як метне подарунок смертi. Розкришить супротивника. I танковi туго стало.
  А войовниця реве:
  - Я дiвка у бiкiнi!
  Далi бореться Ангелiна. Теж босою нiжкою гранату жбурне по Е-75, i нiмецькому вампiру доводиться туго.
  А войовниця провiзить:
  - Я є та, що покаже супер клас!
  I б'ється Гертруда. Теж войовниця, яка не знає жалостi та сумнiвiв.
  Красуня взяла i пискнула:
  - Велика регата!
  I вiд босої нiжки полетiла вбивча граната.
  Монiка знову стрiляє i пищить:
  - Вищий пiлотаж, та екiпаж!
  Її боса кiнцiвка теж вiзьме i потiк смертi кинеться. I всiх ворогiв розiрве.
  Пiсля чого войовниця в'якне:
  - Я дiвка супер!
  I Лея у бою справжня героїня. I по ворогах довбає. I босою ногою гранату жбурне, i масу ворогiв вiзьме i розiрве. I пiсля проорет:
  - Я є та дiвка, що супермен!
  I ось у бою Ангелiна, теж босою нiжкою, подарунок смертi метне. Ворога на частини порве, i проспiває:
  - Пекельний я демон!
  I довбає по вороговi чергою.
  А ось у битцi Гертруда. Стрiляє собi без жодних церемонiй та забобонiв. I ще вiзьме, босими пальчиками нiжок подарунок анiгiляцiї запустить, i ворогiв покромсає. Оце дуже бойове?
  Чотири дiвчата билися, наче лицарi чи ангели. Але всьому буває межа. I ось войовницi вiдступили...
  Осiнь i зима сорок п'ятого року пройшли в завзятих битвах. Сили були нерiвними. У нiмцiв танки серiї Е надто сильнiшi i за "Шермани" i навiть нечисленнi "Першинги". А авiацiя реактивна i не має собi рiвних. I навiть стали дисколети, скоєно невразливi для будь-якої стрiлецької зброї.
  Отже, США поступово захоплюються рiзного роду iноземнi дивiзiї Третього Рейху.
  Бiльшiсть Америки захоплена за осiнь i зиму. Плюс ще повстання на пiвднi США, i зради генералiв з нiмецьким корiнням. А також безперечна перевага нових автоматiв, i навiть пiдземних танкiв Вермахту.
  А навеснi у квiтнi 1946 року пiсля того, як орда Третього Рейху оточила та взяла Вашингтон та Нью-Йорк, США капiтулювали.
  Так було перегорнуто чергову сторiнку вiйни.
  Але ось у 1947 роцi в травнi почалася чергова битва, цього разу з Японiєю.
  I похiд на СРСР знову було вiдкладено.
  I ось чотири дiвчини зi США не здалися i знову борються iз противником.
  Лiто сорок сьомого року та спека, войовницi у бiкiнi. I б'ються собi.
  Монiка жбурляє босою нiжкою гранату i пищить:
  - Я є термiнатор!
  I дає чергу.
  Лея теж стрiляє i робить дуже влучно. I причому знову її босi нiжки щось метають. I винищують.
  А дiвчина кричить:
  - Бойовий пiлотаж!
  Далi Ангелiна веде пальбу. Скрушує супротивникiв. Вибиває їх натовпом. I її босi пальчики нiг, знову метають щось по-звiрячому вбивче.
  Войовниця кричить:
  - Я сталевий кiготь!
  I Гертруда собi стрiляє, i косить ворогiв. Пiсля цього босою нiжкою жбурне подарунок смертi i буркне:
  - Вiйськова тематика та математика!
  I знову всiх як вiзьме i викосить до запаморочення!
  Та четвiрка б'ється. Але сили нерiвнi. Новi танки серiї Е-50 У, бiльш щiльнi схемою компонування, нижче двох метрiв висоти, i 170 броня бортiв, 250-мiлiметрiв чола, i вага шiстдесят п'ять тонн при двигунi в 1800 кiнських сил.
  Чи не встояти проти такого японцям. Як i проти МЕ-462 який, всiх без жодних церемонiй трощить, як колобкiв усi лiтаки супротивника.
  А проти, ще й диски, що лiтають. I всi вони розбивають.
  Коротше кажучи, за шiсть мiсяцiв повалено i Японiю цiлком i всi її колонiї захопленi.
  Що ж це сталося. Фюрера незабаром завоював усi країни свiту, крiм СРСР.
  Поки що все було бiльш-менш мирно. Але помер Сталiн, i влада захопив Микита Хрущов. I знову ускладнилися стосунки iз Третiм Рейхом.
  Не кажучи, що у СРСР точилася розробка ядерної зброї. А ще й пройшов двадцятий з"їзд, який засудив колишню полiтику.
  I 22 червня 1956 року Третiй Рейх за наказом, уже немолодого, але вельми агресивного Гiтлера, розпочала вторгнення. Його орда розраховувала на швидку перемогу, але на нього чекав несподiваний сюрприз!
  Не тiльки чотири американськi дiвчата, але ще й чотири росiйськi красунi та вiдьми вступили у бiй iз ордами вермахту. I ще цiла група дiвчат у рiзних родах вiйська i теж усi вiдьми!
  
  НАПОЛЕОН ЗЯТЬ ОЛЕКСАНДРА ПЕРШОГО
  Наполеон не пiшов на Росiю, i взагалi одружився з молодшою сестрою Олександра Першого. Це спричинило деякi змiни в iсторiї.
  По-перше, царська Росiя воювала проти Австрiї i захопила Галичину. По-друге, Францiя органiзувала Iталiю, i поставила там сина Наполеона та росiйської принцеси.
  А потiм Росiя та Францiя завоювали та роздiлили Туреччину.
  Далi спiльними зусиллями була пiдкорена Британiя. Iспанськi колонiї остаточно стали французькими, як i бiльшiсть Африки. А потiм були зайнятi Iндiя та Iран!
  Пiсля смертi Олександра Першого i зречення Костянтина стався переворот, i на Росiйський престол був зведений чотирнадцятирiчний Римський цезар Наполеон Другий. А пiсля смертi Наполеона в 1836 - Наполеон Другий став i володарем Францiї i всiєї Європи i безлiчi колонiй.
  Виникла єдина суперiмперiя, яка продовжувала розширюватися. Наполеон Другий завоював згодом i Китай та Iндокитай та всю Африку. I Австралiю з Канадою. I помер 1879 у вiцi майже шiстдесяти восьми рокiв.
  Потiм престол успадковував Наполеон Третiй. Вiн також хотiв воювати. Але у всьому свiтi у Францiї залишилася не завойованою лише територiя США!
  I Наполеон Третiй у 1890 роцi розпочав вiйну з Америкою. Остання країна, що не була французьким володiнням.
  I величезна п'ять мiльйонiв солдатiв армiя з усього свiту вступила на територiю США.
  Сили б нерiвними. Але американцi боролися проти Наполеона Третього дуже героїчно.
  Особливо четвiрка дiвчат: Монiка, Лея, Гертруда, Ганна! I вони билися немов кобри та героїнi.
  Монiка рубала мечами i босими пальцями нiг металу гострi диски. I пробивала супротивникiв.
  I войовниця заспiвала:
  - Слава Америцi!
  Лея теж рубалася з iноземною армiєю мечами, i агресивно шипiла:
  - Слава краща за країну свiту!
  I теж босими нiжками запускало вбивче.
  Гертруда боролася з величезною армiєю, i теж босими нiжками, метала дуже гострi голки, i вражала ворогiв.
  При цьому дiвчина пискнула:
  - Я боєць такого класу, що супер!
  Билася й Ганна, метаючи босими нiжками вбивчi презенти.
  I верещала:
  - Досягнення у нас великi!
  Але як не боролася, причому дуже героїчно ця четвiрка, але переважаючi сили французiв все ж таки їх здолали.
  Дiвчата потрапили у полон. Там їх роздiлили i жорстоко катували. Викручували руки на дибi, били батогом i розпеченим дротом. Палили вогнем босi пiдошви, прикладали до голих п'ят розжарене залiзо. Але дiвчата так i не визнали нового панування Наполеона Третього.
  Пiсля чого їх вiдправили працювати, майже голяка в каменоломнях. А Америка стала новою французькою провiнцiєю.
  Коли 1903 року у вiцi шiстдесяти восьми рокiв помер Наполеон Третiй, iмператором став Наполеон Четвертий. Його парафiя ознаменувала нове правлiння. Посилення ролi парламенту та зниження впливу знатi. Поступово всесвiтня iмперiя ставала демократичнiшою.
  А 1917 року перша людина полетiла в космос. Так вiдкрилася епоха космонавтики.
  1922 року люди злiтали на Мiсяць. А 1933 року на Марс. А до 1950 побували на всiх планетах Сонячної Системи. А ось у 2000 роцi розпочався перший полiт до зiрок, цiла космiчна експедицiя. Ось така ось АI лише через один шлюб Наполеона Бонапарта з Росiйською принцесою.
  Як вiд найменшого випадку залежать долi всього людства.
  
  ПОПАДАНЦI ПРОТИ КИТАЮ
  АННОТАЦIЯ
  Олег Рибаченко i Маргарита Коршунова перемiстилися до Сибiру сiмнадцятого столiття, де вступили у вiйну з Китайською iмперiєю, що перебуває пiд керуванням Маньчжурської династiї. Безсмертнi попаданнi змiнюють перебiг iсторiї, не лише у Китаї.
  Вiйна вирує немов ураган,
  Б'ється з великою армiєю хлопчик.
  Ми розсiкаємо лютий туман,
  Хоча важко часом навiть занадто!
  
  Противник дуже скажений сильний,
  Лавиною безперервної наступає...
  Пiд шелест яскраво-червоних прут прапорiв,
  Але ми здобудемо, вiрю, битву у травнi!
  
  Не думайте нас можна пiдкорити,
  Ми воїни великi вiд Бога.
  I не перерветься, знаю життя нитку,
  Хоча часом буває дуже суворо!
  
  Велич Росiї знайте в тому,
  Що Батькiвщина всього повiр дорожче...
  I буде дуже мiцний росiйський будинок,
  I дзвiн фашиста мерзенного по бешихi!
  
  Не вiрте, не зломити ординцям Русь,
  Яку не ставить на колiна.
  Бiть ти без утримуй не боятися,
  За iм'я нових Родiв поколiнь!
  
  За будинок Росiї, за її стоги,
  Ми будемо дуже люто боротися.
  Здiйснитися безмежна мрiя,
  Ти воїн зовсiм не з душею паяця!
  
  Ось ти Вiтчизнi хлопчик присягни,
  Стань воїном великого Сварога.
  Нi, не збудувати щастя на кровi,
  Коли немає в серцi Iсуса Бога!
  
  Досягти зможемо нових шляхiв,
  Велич країни, що розквiтає.
  А монстра витрiшкуватого убий,
  Щоб планета стала, незабаром раємо!
  . РОЗДIЛ Љ1
  Хлопчик i дiвчинка, а також чотири дiвчини-вiдьми опинилися у пiвденному Сибiру та вiдображали натиск китайцiв. Це була маловiдома вiйна, коли влада в Китаї мала маньчжури, якi проводили активну експансiю в рiзних регiонах Азiї.
  I ось вони атакували росiян на Тибетському районi. I реальної iсторiї їм вдалося забрати частину територiї. Тим бiльше що Росiя на той час була ослаблена селянкою i козачою вiйною Стеньки Разiна. Та й вiйська перекидати довелося б дуже великi вiдстанi.
  Але безсмертнi хлопчик i дiвчинка i чотири дiвчата-термiнатори прийшли на допомогу росiйському форту.
  Величезна китайська армiя пiшла на штурм, щойно побудованої росiйської фортецi. I сили були явно нерiвними.
  Росiйських лише тисяча, а китайцiв двiстi тисяч. I здавалося, зовсiм немає шансiв встояти.
  Але шiстка воїнiв класу - супер готова битися.
  Олег Рибаченко на мурi. Безсмертний хлопчик, на вигляд рокiв дванадцяти, кидає босими пальцями нiг голки. I вражає китайцiв, що наступають. Вiдразу дюжину.
  Кидає босими пальцями нiжок голки та Маргарита. Дiвчинка винищує супротивникiв i пищить:
  - Моя велика сила!
  I хоробро бореться.
  Наташа теж босими пальцями нiжок як метне сильний бумеранг. Як розкришить супротивникiв, i пропище:
  - В iм'я великої слави!
  Далi вже Зоя рубає мечами китайцiв, i заразом метає босими нiжками голки з отрутою. I спiває собi:
  - На теренах Русi,
  Ми зумiємо всiх урятувати!
  I знову мечi опускаються на супротивникiв. I якщо вже рубають, то без жодної жалостi.
  А ось коли Аврора стала трощити, i метати босими пальцями нiжок бумеранги, то це зовсiм знищення. I китайцi битi падають пiд ударами рудої дияволицi.
  А дiвчина реве:
  - Все зламаю i розшматую!
  I обома мечами як вiзьме та рубане!
  А вiд її босої п'яти летить гострий i колючий диск. Це взагалi дiвчина тотальної смертi.
  А ось i Свiтлана у вирiшальному бою. Як давай терзати китайцiв i розрубати їх на дрiбнi шматки мечами.
  Прокрутила дiвчина метелика, i сiмох воїнiв пiднебесної iмперiї зарубано.
  А потiм вiд босих пальцiв нiжок i летять гострi, отруйнi голки. I вражають китайцiв.
  Олег Рибаченко б'ється iз жовтими воїнами. Його мечi миготять наче пропелер.
  Хлопчик зi смаком спiває:
  - Я буду найсильнiшим чемпiоном свiту,
  Ми переможемо Америку, Китай!
  I знову хлопчик метає босими пальцями дитячих нiжок гострi iгри. I падають одразу два дюжини вбитих китайцiв.
  Ось така битва. У реальнiй iсторiї царська Росiя допетровських часiв втратила частину своєї територiї. Але тут росiйськi витязi борються i не збираються поступатися.
  Олег Рибаченко б'ється i спiває:
  - Але ми витязi повнi росiйського духу,
  Катам нiколи не почути, наш здавлений стогiн!
  I знову хлопчик метає дуже гострi, i з сильною, звареною вiдьмами отрутою, дуже тонкi голки!
  Дiвчинка Маргарита поруч iз ним. I теж її нiжки жбурляють такi вбивчi голки. А руки рубають нападаючих китайцiв. Войовниця трощить супостатiв, i спiває:
  - Я така крута, наче демон усiх країн...
  Дiма, Дiма, Бiлан! Дiма, Дiма Бiлан!
  Король всiх країн!
  Наташа теж рубає китайцiв i спiває:
  - У вечiрнiй зорi, не дамо перемогти Сатанi!
  I вiд її босих нiжок теж летять убивчi голки.
  Далi ворогiв трощить Зоя. I вiд цiєї дiвчини наче виходять флюїди колосальної енергiї.
  I вiд босих нiжок красунi летять бумеранги та гострi голки.
  Войовницi пищить:
  - Я велика босонога мрiя та краса!
  I знову шпурне в супротивникiв щось надзвичайно вбивче.
  А от коли Аврора проводить млин i зрубує китайцiв, то це зовсiм вищий пiлотаж анiгiляцiї.
  А потiм руда метне босими пальцями нiг пронизливi голки. I падають убитi жовтi воїни.
  А ось коли Свiтлана лупне. I одночасно вiд її голих нiжок летить цiлий пучок голок, якi все пронизують i вбивають.
  А воїнки пищить:
  - Так, так, так - отримай фашист у п'ятак!
  I її босi нiжки знову по китайцях вбивче викинуть.
  Наташа, рубаючи жовтих воїнiв мечами, помiтила:
  - З фашистами було й легше та важче!
  Свiтлана, провiвши млин, помiтила:
  - А з нами дiвчатами завжди легко!
  Аврора, вiдтворила прийом вiял, i буркнула:
  - А зi мною взагалi не скучиш!
  I вiд її босих нiжок летить убивче жало.
  А Зоя як вiзьме i пропищає:
  - Ми не таргани, ми дiвчата - великої слави!
  I знову вiд її босих нiжок щось вилетить, i по ворогу додасться.
  Дiвчата взяли за роботу на совiсть.
  Ця фортеця майже єдиний опорний пункт росiян у цьому районi. Є ще пара мiст, що будуються. Добре, що китайцi не сунулися за Амур. Але Росiя у реальнiй iсторiї шматок своєї територiї втратила. Дуже агресивна династiя у владi у Китаї. Однак дiвчата це те, що здатне i Люцифера полицi звернути втечу.
  Олег Рибаченко рубає китайцiв. I при цьому хлопчик спiває:
  - Найвищий буде клас.
  I ось летить кинутий босою нiжкою хлопчика бумеранг i крик:
  - Усiх посiче дикобраз!
  Маргарита теж кинула у супротивника те, що є вбивством. Розкришила його на частини, i пискнула:
  - Я босонога мрiя i велика краса!
  I її нiжка метне дикi диски.
  Далi у бою Наташка. I теж у ворога метає те, що розколює супротивникiв.
  I робить це дуже спритно.
  А її босi нiжки жбурляють черговi, вбивчi голки.
  Далi у Зоя у бою. I теж мечет у противника, рiзного роду свастики та бумеранги.
  I викошує ворога.
  Пiсля чого як провоє:
  - Слава доброму царевi!
  А ось у бою та Аврора. Теж ворогiв iз Китаю винищує. I якщо вже метне, то кине забiйною силою.
  I при цьому заспiває:
  - Та в iм'я росiйської Землi!
  I також вiд її босих нiжок розлiтаються вбивчi заряди.
  Свiтлана також спуску ворогу не дає. I вiд її босих нiжок летить те, що приносить явну смерть.
  I войовниця спiває:
  - Не поступимось нiколи! Не прийде на Русь лихо!
  I знову китайцiв як зачепить. I вiзьме без церемонiй посiпати.
  Шiстка воїнiв та войовниць б'є мiцно. I рубає ворога, i кидає босими нiжками.
  Олег Рибаченко рубаючи китайцiв, проспiвав:
  - Зоряний боєць, дарма трубить твiй рiг -
  Край твiй далекий у сумнiвнiй славi.
  Полум'я битви тремтить мiж рядками -
  В одностороннiй грi без правил!
  I босий нiжки хлопчика летить черговий бумеранг, який цiлiй дюжинi китайцiв перерiзав горлянки.
  Хлопчика, як бачимо боєць.
  I Маргарита теж у битвi. I так її босi нiжки працюють. Вона винищує ворогiв без жодних сумнiвiв вкрай круто.
  I її мечi наче кати.
  Войовниця пищить:
  - Хай буде слава!
  Наташа теж веде вогонь босими нiжками i метає вбивче. А заразом i мечами активно рубає.
  Одночасно харчує:
  - Мiй антураж - казенний екiпаж!
  Далi у бою Зоя. Теж риса найвищого рiвня анiгiляцiї. Як проведе мечами метелика. А потiм вiзьме i босими нiжками вражаючi елементи метне.
  Пiсля чого провоє:
  - Армiя трiумфує - наступаючи!
  I цiла шеренга скошених китайцiв падає.
  Дiвчина собi спiває:
  - Зоя любить убивати! Ах, ця Зоя!
  А ось i Аврора у стрiмкому наступi. Або точнiше агресивну оборону. I за допомогою босих нiжок вибиває ворогiв.
  А заразом i пищить. А коли пройдуть її шаблi наче лопатi культиватора, то три дюжини китайцiв розiрвуться на шматки!
  А Авроре промовить:
  - Благозвучнi акорди, прапор Росiї дуже гордий!
  I ось її гола п'ята як потрапить китайському генералу в пiдборiддя. Той вiзьме i завалиться.
  Зоя у бою агресивна. Рубить собi ворогiв, i верещать:
  - Усiх сумнiваємо та приб'ємо!
  I вiд босих нiжок такi кинджали летять.
  Свiтлана теж узвозу нiкому не дає. I винищує ворогiв, наче коса траву зрiзає. Китайцi завалюються.
  Дiвчина вищить:
  - Шалена голка! Геть iз двору!
  Олег Рибаченко як зрiже ударами мечiв купу жовтих воїнiв. I потiм босими нiжками зiрочку метне i прокриче:
  - Моя армiя всiх сильнiша!
  Хлопчик-термiнатор як видно на самому пiку знищення ворогiв. I дiє iз колосальним азартом.
  I вiд його босих пальцiв нiг ще один подаруночок смертi вiдлiтає. I як завалює китайцiв, що лiзуть на стiну.
  Жовтi воїни фанатики. Їх уже цiлi кургани трупiв навалило. А вони всi лiзуть i лiзуть та лiзуть!
  Але хлопчик та дiвчинка просто втiлення вбивчої сили. I коли вони рубають, то бризки кровi на всi боки летять i дуже далеко.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Героїзму подвиг оспiваний,
  Ми є пiдкорювачами планет!
  Маргарита ця невгамовна дiвчинка заспiвала:
  - Не зупинимося жодної митi.
  Чується чийсь здавлений крик!
  I теж вiд босої нiжки дiвчинки летять руйнiвнi та вбивчi голки. Вражаючi китайцiв, наче снопи пшеницi. Так дiвчинка Маргарита - справжнiй термiнатор.
  Наташа, рубаючи китайцiв, заспiвала:
  - I думала дiвка, жовтих круша,
  Що жити добре, i що життя гарне!
  Пiсля чого знову вiд її босих нiжок летять голки.
  Зоя, провела шаблями млин i пискнула:
  - Я ворогiв все замочу, i повiрте, не жартую!
  I нiжки войовницi запустили кiлька зiрочок.
  А красуня заспiвала:
  - Вiйськовий акт - б'ю у п'ятак!
  Аврора, рубаючи без зайвих емоцiй, видала:
  - Великий успiх на нас чекає! Повiрте, крутiше не буває!
  I теж як босими нiжками, що вбиває, запустить.
  Пiсля чого пропишiть:
  - Я кривава кобра!
  Свiтлана китайцям пощади не дає. I винищує, наче це мурахи. I заразом спiває:
  - Смiттю не буде дороги,
  неси швидше ноги!
  I ось вiд її босих пальцiв нiжок знову летять убивчi подарунки. Така ось найкрутiша баба!
  I теж реве:
  - Буде наша перемога, на священнiй вiйнi!
  Олег Рибаченко дiє дедалi активнiше. I рубає з обох рук, i навiть узяв до рота трубку i плюється по китайцях голками. Винищує противникiв i пищить собi:
  - Ось така у нас перемога -
  Повний хiд та захiд!
  I знову хлопчик-термiнатор як рубанет. I водночас кине те, що вбиває без жалостi.
  Маргарита теж у бою. Вiдчайдушна дiвчинка. I якщо вже запустить своєю босою нiжкою бумеранг, це вже не менше дюжини зрубаних китайцiв.
  Пiсля чого дiвчинка заспiває:
  - Ох, великий у мене гелiкоптер,
  Ну а серце вiд щастя спiває!
  I вiд голої п'яти дiвчинки летить убивча зiрочка. Та це красуня найвищого пiлотажу. I смерть сiє праворуч i лiворуч.
  Наталя теж винищує китайцiв усiма способами.
  I при цьому спiває:
  - Писк, писк, писка...
  Олiвер знайшовся Твiст!
  I вiд її босої нiжки летить смертельний подарунок.
  От i Зоя пiдтяглася... Взяла i плюнула по вороговi з люльки. Потiм рубала млин мечами. Потiм її босi нiжки взяли i запустили пекельний подарунок смертi.
  I впали китайцi. Неначе їх злизало вогнеметом.
  А тут у бою й Аврора. Теж стрiмке дiвчисько. I руда смерть, i пекельний промiнь. I вiзьме, рубатиме.
  Немає такої нiчого не зупинить.
  Навiть танк "Маус".
  Ось Аврора i цвяхне по китайцях. Що надзвичайно круто i з шаленою символiкою та мечем.
  А мечi бiля рудої гарпiї не зупиняться, анi на мить.
  При цьому Аврора пищить:
  - Моя Батькiвщина - Батькiвщина комунiзму!
  I теж вiд її босої нiжки, як вилiт щось надзвичайно забiйне.
  I знову дiвка у зальотi.
  А ще тут Аврора згадала, як справдi боролася з "Маусом", в однiй iз альтернативних iсторiй. Тодi союзники уклали з Третiм Рейхом перемир'я, i, користуючись вiдсутнiстю бомбардувань, нiмцi запустили у виробництво "Мауси".
  Так цi танки справдi перли як звiрi. I їхнє просування було страшним.
  Але не для дiвчат-термiнаторiв. Вони билися з гiтлерiвцями холоднокровно i швидко одночасно.
  I показали матiр Кузьми! А билися войовницi вiдважно.
  Ось i зараз руда Аврора як рiзає мечами. I викосить ворогiв, наче культиватором.
  Пiсля чого пропишiть:
  - Убиваю поголовно!
  Свiтлана ж теж у битвi не боїться. Китайцiв винищує. I водночас босими нiжками те, що сiє смерть, кидає.
  А заразом вищить:
  - Космiчна бравада -
  Буде велика серенада!
  I пiдморгне ворогам!
  Пiсля чого iз трубочки плюне!
  А далi вже Олег Рибаченко якось розiйдеться. I давай по китайцях не лише голки, а й бумеранги ногами кидати.
  Такий ось стрiмкий хлопчик-термiнатор попався.
  А заразом i спiває:
  - Нас не зупинять вороги,
  Якщо слабий допоможи!
  I не бiжи, не бiжи...
  Якщо не вперед!
  I Олег як свисне.
  А Маргарита взяла й босими пальцями нiжок кинула руйнiвне i смертельне вбивство. I заразом заспiвала:
  - Оце буде послання кобри!
  I дiвчинка як пiдморгне та пискне!
  Наталя теж у бою не промах. Взяла i босими пальчиками кинула гостру свастику. Пробила масу китайцiв i пискнула:
  - За мою Батькiвщину!
  А тут ще й Зоя у бою. I теж босими нiжками у ворогiв заряди метає.
  I пищить iз оскалом зубiв:
  - Я така войовниця, реально термiнатор!
  Пiсля чого дiвчина мечами лупне. I провизжить на все горло.
  - Банзай!
  Дiвчина, як видно, боротися, не перестане. I рубатиме без зайвих антимонiй.
  Аврора теж вiзьметься за винищення. Китайцiв трощить собi, без жодного сарказму. I падають жовтi воїни, наче їх розiрвали навпiл.
  А руда дiвчина кричить:
  - Полум'я комунiзму над свiтом!
  I знову вiзьме та рубає двома мечами. А потiм iз трубки виплюне. I по ворогу всадить.
  Так Аврора це принаднiсть i сама досконалiсть.
  Хоча Свiтлана не гiрша. I теж китайцям влаштувала натуральне побиття та смертовбивство.
  I її босi нiжки кидають у жовтих воїном презенти знищення. Нехай роблять це все на високiй хвилi.
  Свiтлана верещить:
  - Бiй буде кривавий, святий та правий!
  I вiд її босої нiжки знову щось забiйне зiрвалося. I по китайцях як вiзьме та вдарить!
  Ось уже дiвчата реально розiйшлися. I спуску жодної крапельки не дають. Ось це баби - усiм бабам баби!
  Олег Рибаченко у хвацькому натиску. Вже багато тисяч вони перебили китайцiв. Ослабнув натиск воїнiв цiєї жовтої iмперiї.
  Олег пропищав:
  - Найвищий захiд перемоги!
  Маргарита взяла i босими пальчиками кинула вбивче, i те, що гострiше за бритву.
  Пiсля чого дiвчинка заспiвала:
  - Ми кидаємо бурям виклик,
  Чому i чому?
  Жити на свiтi без сюрпризiв
  Неможливо нiкому!
  Маргарита виплюнула по китайцях цiлу чергу з трубки i продовжила:
  - Нехай удачi - невдачi,
  I стрибання вгору i вниз!
  Тiльки так, а не iнакше -
  Тiльки так, а не iнакше...
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  I тiльки нагору - нi мiлiметра вниз!
  Дiвчинка демонструвала бойовий настрiй.
  Наталя теж у самому епiцентрi бою. Немов викидається вулкан. I метає босими пальцями нiжок голки. Вражає супротивникiв. I залишає з них трупи.
  Пiсля чого дiвчина заспiвала з оскалом зубiв:
  - Ми такi термiнатори, як роботи мрiї, i велике краси!
  I ось дiвчисько як рубане з розмаху мечами. I вирубає масу народу.
  Зоя теж у самiй гущавинi бою. Бореться собi i скеля зубки i реве:
  - Не зупинить нас нiхто!
  I вiд її босої ноги китайцями пронiсся диск. Який перерiзав масу ковток. I захлинулася армiя пiднебесної iмперiї.
  А дiвчата дедалi бiльше насiдають.
  Ось Аврора як запустить те, що рiже метал. Срубає масу голiв, що склалися в кургани. I пiдскочить, пiдлетить, i вiзьме, прореве:
  - Моє iм'я - мiй кулак!
  I знову двома шаблями помахає, i китайцям випускає кишки. Але при цьому нi крапельки не знiяковiти.
  А її босi нiжки запускають убивчi бумеранги. Якi голови скошують шеренгами.
  Пiсля чого руда войовниця верещить:
  - Не будемо ми у кабелi!
  Хай буде щастя на Землi!
  I вiзьме ще з трубки своїм ротом червоним плюне. I заваляться воїни пiднебесної iмперiї, наче кулi з мукою.
  Ось i Свiтлана в бою проявила.
  Вона перекинула на супротивникiв окропу. I тi ошпаренi вiзьмуть i дуже дико закричать.
  Свiтлана пискне:
  - Мiй забiй!
  I ще босою нiжкою жбурне пару бумерангiв. Розрубає масу китайцiв.
  I вичавлює масу трупiв.
  Ось так влучники працюють.
  I рубають iмперiю Китаю, без зайвих церемонiй. Нi, вони навiть володiють тактом.
  Вже рахунок убитих китайцiв iде на десятки тисяч. А дiвчата тiльки веселяться i пiдскакують, мов м'ячики.
  Олег Рибаченко теж показує найкрутiший з усiх пiлотажiв, що тiльки можна собi уявити.
  I хлопчик рубає двома мечами так що руки i ноги, i голови на всi боки летять.
  Олег кричить:
  - Буде, вiрю я наша рiшуча перемога!
  Маргарита босою нiжкою, кинувши руйнiвне, пiдтвердила:
  - Так буде!
  I вся шiстка почала рубати ще активнiше.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Пiсля того, як майже вся китайська двохсоттисячна армiя була знищена - шiстка воїнiв рушила далi вглиб пiднебесної iмперiї. Щоб не дати китайцям знову повернутись до росiйських мiст у Сибiру.
  Ось воїни атакували жовтих воїнiв у найближчому великому мiстi.
  Олег Рибаченко рубаючи жовтих бiйцiв, i розмахуючи обома мечами, прорепетував:
  - Ось i росiйських царiв!
  I вiд його босих нiг полетiли гострi голки. Вразили китайських бiйцiв.
  Маргарита, рубаючи жовтих воїнiв мечами, взяла та заспiвала:
  - Тепер ми робимо iсторiю!
  I вiд її босої нiжки полетiли до жовтих воїнiв голки.
  Далi вже Наталка в бою. Теж метає презенти смертi та верещить:
  - Майбутнє за нами! Слава Великiй Росiї!
  I її боса, точена нiжка таке викине зi страшною силою. I розкриє китайцiв у криваве мiсиво.
  Зоя теж рубає вiдчайдушно. I рознесла навпiл китайського генерала. I перетнула його кiстки.
  Пiсля чого провила:
  - За мою велику перемогу!
  I босими нiжками знову запустить убивчий подарунок. I виб'є багато китайських бiйцiв.
  А ось коли Аврора у битвi це взагалi жах. Вона перетинає китайських солдатiв навпiл, i босими нiжками запускає вбивчi подарунки. I так трощить жовту армiю.
  Нi Аврору i справдi називають вiдьмою червоного кольору. I вона непереможна.
  I вiд її босих пальцiв вiдлiтають смертельнi голки. Попадають у китайцiв i тi завалюються, наче кулi з пiском.
  Аврора реве на всю горлянку:
  - Росiяни мене знають,
  I великою називають!
  I знову красуня як метне голку смертоносну. I супротивник приколоти немов жук.
  Аврора пробулькала:
  - Мрiяти можна, помрiяти погано!
  I знову дiвчина як лупе бумерангом.
  Та ця руда - не фунт солi з'їла у ратнiй справi. Якщо вже молотить, то молотить.
  I знову стрiмка та вогняна дiвчина в атацi.
  А тут у бiй рветься Свiтлана. I так усiх рубає i знищує. А її мечi немов блискучi блискавки.
  А вiд босих нiжок летять голки.
  Дiвчина проревела:
  - Велика моя сила -
  Зi мною грати, що дружити з крокодилом!
  Хлопчик Олег Рибаченко, як завжди в атацi. Швидкий вiн мангуст. Рубить i метає зiрочки по ворога.
  I юний воїн кричить:
  - У наступ пiдемо,
  Усiх китайцiв розiб'ємо!
  I ось хлопчик в атацi.
  А дiвчинка Маргарита у великому азартi нищить жовтi вiйська. I її босi пальчики кидають подарунки смертi.
  А дiвчина реве:
  - За мною буде перемога!
  I знову вiд її босої нiжки мчить цiлий дощик голок.
  А голки то забiйнi та отруєнi.
  Маргарита у наступi. Китайцям проти неї дуже важко. А дiвчина саме втiлення страху.
  Хоч i гарна войовниця.
  I ось вiд її босої нiжки знову вiдлiтає шматочок смертi. Що вражає ворогiв.
  Наташа у дикому польотi. Розтинає китайцiв на частини. I її мечi не знають пощади.
  Войовниця реве:
  - Буде наша велика перемога!
  I вiд босих нiжок красунi знову летять навiть смертельнi i небезпечнi голки.
  Вони вражають китайцiв у великiй кiлькостi. Що ж дiвчата дуже крутi.
  I настав не дають нiкому спуску.
  А ось Зоя не знає, нiколи слова нема. Вона проривається до супротивникiв. I її мечi наче кати.
  Зоя на всю горлянку кричить:
  - Не знаю пощади - лише смерть!
  I її босi нiжки так метнуть, що китайцям не встояти!
  I навпаки, войовниця прискорюється з кожною хвилиною. Ось це ковзанка у наступi.
  Аврора теж така заводна дiвчина. Чи не вiдступає i не здається. I все їй вдається.
  Ось метнула босими пальцями нiг сталевий вiяло. Зрiзала китайських солдатiв i прошипiла:
  - У червонiй iмперiї, буде багаття, яке зiгрiє всю планету!
  I знову вiд її босої нiжки летить те, що саме вбиває.
  I войовниця знову на великiй висотi становища.
  А ось i Свiтлана у битвi. Чи не вiдступає вiд плану. I рубає собi з диким натиском. I вiд її босих нiжок летить гострий диск. Який лихо пiдрiзає супротивникiв.
  Свiтлана пищить iз дикою люттю:
  - Розiрву вас усiх!
  I дiвчина у стрiмкому наступi. I її босi нiжки такi спритнi.
  Далi у бою рветься Олег Рибаченко. Ось це вiдчайдушний хлопчик-термiнатор. У ньому задiянi колосальнi сили та натиск дикого пацана.
  I ось дитина як метне босою нiжкою бумеранг. Та й супротивники втратили два десятки голiв вiдразу.
  Ось це справдi - реально забiйна сила.
  Олег проспiвав:
  - Мiй почерк простий -
  Я не люблю тягнути кота за хвiст!
  I вiд голої п'яти хлопчика полетiло лезо, i як довбане китайцiв. Тi буквально втратили дух i мужнiсть.
  Олег же з диким шаленством помiтив:
  - Нiколи не говори, слово нi!
  Хлопчик в атацi... Тут йому пригадався Володимир Кличко. Та мiг би цей боксер i повернутися на ринг. А чому б i не спробувати? Якщо є ще здоров'я, то сам Бог велiв тобi битися!
  Хлопчик-термiнатор в атацi. Крушить китайцiв i спiває:
  Юний друг завжди будь юним,
  На спокiй не поспiшай.
  Будь веселим, зухвалим, галасливим -
  Битися треба - так дерись!
  Людиною з крутiстю -
  Щоб бив усiх пiдряд!
  Вiчний хлопчик я з душею,
  Що народжує результат!
  Вiчний хлопчик я душею,
  I не кроку вiр назад!
  Молодий воїн i вiчна дитина в шаленiй атацi на китайцiв. Вiн покаже себе з найкращого боку.
  Маргарита теж трощить жовтих воїнiв i спiває:
  - Нiколи ми не здамося!
  I зрiзала масу китайцiв, зi смiшком додала:
  - Нi, повiр нiколи!
  I дiвчинка знову кинула гострi, отруйнi голки.
  Вона у стрiмкому та неповторному русi.
  Наташа в бою стрiмка i грiзна, наче валькiрiя. Б'ється вiдважно. I збиває китайцiв.
  Вона часто боролася у небi. Була чудовою льотчицею-асом. Доводилося битися i в пiхотi.
  Але зараз Наташка взялася за китайцiв. I давай молотити з усiєю люттю.
  I вiд її босих нiжок летять бумеранги та голки. Вона руйнує ворога.
  Дiвчина при цьому спiває:
  - Але вiрю сонячний свiтанок,
  Розвiє морок тюремного катiвня!
  Зоя атакує китайцiв. I розбиває iз намертво. I її босi нiжки вибивають ворогiв без жодної зупинки.
  Войовниця у русi. Вона немов кобра що стрибає i скаче собi.
  Дiвчина iз золотим волоссям кричить:
  - Майбутнє за нами,
  Ми як витязi-джедаї!
  I ось вона з розвороту вiзьме та влiпить.
  Далi в атацi Аврора. Нищiвна i бойова дiвчина рудої мастi. Перейшла в наступ, ще бiльш пiднявши темп. Її мечi, мов лопатi млина.
  Вогняна красуня видала:
  - Буде таке щастя всьому свiту!
  I знову дiвчисько переходить у дикий темп. Оце справжня богиня вiйни.
  Свiтлана теж спiває, пiдстрибуючи:
  - сотня за сотнею, полиця за полком,
  Росiйськi витязi рубають мечем!
  I ось її босi пальчики нiжок кинуть те, що не вiдобразити щитом.
  Ось це дiвка. Справжня мегера.
  Наташа щебече з вискалом зубiв:
  - Не тобi мене вчити!
  I метне голою нiжкою смерть.
  Аврора погоджується:
  - Нас вчити взагалi нема чого!
  Войовницi прискорюють рухи. Ось уже майже всi мiста заваленi трупами. Та китайцi нарвались на винищення. Усього шiсть чоловiк, а працюють, на цiлу армiю.
  Олега Рибаченка згадалася iсторiя одного попаданца з роду ельфiв. Вiн опинився в Третьому Рейху, i змiг переконати, щоб його направили в Люфтваффi.
  Та ельф хоч i невеликий на зрiст, але дуже швидкий, сильний iз чудовою реакцiєю. Взагалi ельфи перевершують людей у фiзичних кондицiях та швидкостi мислення. А вже в лiтаку ельф та ще й королiвської кровi почувається немов сам орел.
  I ось цей воїн змiг збити до дня народження фюрера 20 квiтня 1944 538 лiтакiв противника, а його самого не збивали жодного разу.
  За першi двiстi лiтакiв ельф отримав Лицарський Хрест Залiзного хреста з дубовим листям мечами та дiамантами. За триста вже орден Нiмецького орла iз дiамантами. За чотириста Лицарський хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. А за п'ятсот ювiлейних лiтакiв - Великий Хрест Залiзного Хреста. Таким чином, у ельфа зiбралася рекордна кiлькiсть нагород i в цьому планi вiн обставив навiть Германа Герiнга i отримав звання полковника.
  Хоча бився на лiтак як рядовий.
  Так от хоч i з'явився в Люфтваффi такий видатний ас, проте на перебiг вiйни вiн вплинув не дуже. Справдi, якщо взяти перших шiсть асiв Люфтваффе в реальнiй iсторiї, то вони збили загалом понад пiвтори тисячi лiтакiв. Ну, чи багато це допомогло вермахту?
  Хоча можлива кiлькiсть збитих лiтакiв i була завищена пропагандою Геббельса.
  Багато хто з цих цифр сильно сумнiвався.
  Але ельф чесно збив таку кiлькiсть машин, а сам не втратив жодного винищувача.
  Але тодi Олег Рибаченко з ним зустрiвся i запитав:
  - Навiщо ти пристав до Третього Рейху, який вважається силою зла?
  Ельф логiчно зауважив:
  - Тому що сили добра у свiтi взагалi нема! Думаєш, Сталiн та союзники святi?
  Олег iз посмiшкою помiтив:
  - Але в СРСР ти, збивши стiльки лiтакiв, вважався б Богом iз великої лiтери! А так тобi слiд бути запльованим i проклятим!
  Ельф чесно помiтив:
  - У жовтнi сорок другого року, коли почав битися за Рейх, ще кiнець вiйни не був очевидним. А що думаєш, у мене немає шансiв бути серед переможцiв?
  Олег Рибаченко чесно вiдповiв:
  - Якщо ти перебiжиш до СРСР, думаю, тебе вибачать i приймуть. Героїв та великих воїнiв скрiзь цiнують!
  Ельф променисто посмiхнувся i вiдповiв:
  - За пропозицiю дякую! Але коли друга свiтова вiйна скiнчиться, я повернуся на свою планету з нагородами... I, безумовно, менi буде все одно що Нiмеччина програла. Головне, що я показав себе героєм i увiйшов в iсторiю авiацiї, як найкращий ас усiх часiв i народiв!
  Олег Рибаченко помiтив у досадi:
  - Скiльки через тебе добрих хлопцiв загинуло!
  Ельф пискнув, логiчно нагадав:
  - Є i Рудель... Вiн теж надлюдина!
  Олег кивнув:
  - Рудель... Та це нiби герой комiксiв!
  Ельф пробурчав:
  - Я був i є i буду воїном! Тож спробую довести свiй рахунок до тисячi!
  Олег Рибаченко засумнiвався:
  - А встигнеш? 9 травня 1945 року Третiй Рейх капiтулює!
  Ельф вкрадливо запитав:
  - Ти можеш розповiсти точнiше, коли i де i коли, якими силами наступатимуть червонi та союзники?
  Олег здивовано запитав:
  - А це тобi, навiщо треба?
  Ельф вiдповiв:
  - Я хочу тривiально затягнути вiйну, щоб веселощi тривали довше!
  Олег тодi дiстав пiстолет i вiдповiв:
  - Я мiг би тебе застрелити, але я не робитиму цього!
  Ельф здивувався:
  - А чому?
  Олег Рибаченко рiшуче заявив:
  - Нехай тобi покарає твоє сумлiння!
  I вони розлучилися.
  Олег Рибаченко подумав, що все ж таки вiн даремно не грюкнув цього ельфа. Скiльки ще лiтакiв вiн зб'є. Просто буде жах.
  I хлопчик босими пальцями нiг знову запустив бумеранг смертi.
  Маргарита у бою активно винищує китайцiв. Її босi нiжки так влучно б'ють забiйними презентами, що просто дивуєшся.
  Дiвчина розряду суперменiв.
  А її активнiсть у битвi, немов у звiрка ласки.
  Нi, таке дiвчисько нiхто i нiколи не залякає, навiть якщо китайцiв стане мiльярди два.
  Що робити Маргарите?
  Вона захищає Батькiвщину.
  Олег Рибаченко рубаючи китайцiв, проспiвав:
  - Немає прекраснiшої за Батькiвщину Росiї,
  За неї бiйся i не лякайся.
  У свiтобудовi немає країни красивiшої -
  Всесвiту смолоскип свiтла Русь!
  Хлопчика як пiдстрибне i розженеться, всiх забиваючи ногами.
  Наташка також б'ється i спiває:
  Фатальний рiк, можете менi не вiрити,
  Тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять.
  Досить ходити заводними колами,
  Вiн поверне золотими рогами!
  I дiвчина знову босими нiжками кине забiйний презент.
  Зоя також у бою, завелася i б'ється. Активне дiвчисько. I якщо вже рубає мечами, то все далеко летить.
  А її босi нiжки так активно кидають презенти. I стiльки вибивають ворогiв.
  Так, у китайцiв явно чорнi днi.
  Аврора б'є без жодної жалостi. I її босi нiжки - це щось бiльш нiж смертоносне. Це взагалi богиня анiгiляцiї.
  I в нiй тисяча чортiв.
  Свiтлана молотить китайцiв з великим азартом, i верещать:
  - Майбутнє, це в тому,
  Щоб нам не бути котом!
  I її голi нiжки знову щось метнуть, i ворогiв пошматують.
  Бойове дiвчисько - вищий пiлотаж у ньому!
  Очистивши мiсто вiд китайцiв, шiстка передихнула. Вiдразу ж завалили кабана, i засмажили його загалом.
  Розрiзали на частини та стали їсти.
  Наталя помiтила:
  - Ось у Вальтера Скотта лицарi багато з'їдали зараз!
  Олег Рибаченко хихикнув i нагадав:
  - У Дюма теж! Ось як Портос з'їдав цiлого барана!
  Наташка розсмiялася:
  - Барана? А чому б не кабана?
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  Все твоє прокляте рiдне,
  Мiй дядько, що дiстався кабану...
  Коли був живий - попереджав мене -
  Не можна з людожерiв брати дружину!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Це дика пiсня! А хочеться чогось душевнiшого!
  Олег зауважив:
  - Душевне? Це добре!
  I хлопчик щось заспiвав.
  Але Аврора його перебила i помiтила:
  - Треба не спiвати, а дiяти.
  I дiвчисько дiстало з-за пояса айфон. Олег усмiхнувся, Наташа передала йому свiй i запропонувала:
  - Зiграй iз рудою в танки!
  Аврора погодилася:
  - Люблю цю гру!
  I дiвчина-богатир почала набирати параметри.
  Олег Рибаченко взявся за танковий парк.
  Аврора попередила:
  - Один танк на один! Спробуй дуель!
  Хлопчик погодився:
  - Це якраз!
  Олег вибрав найкрутiший радянський танк сорокових рокiв - IС-7. Чудова машина, яка так i не стала серiйною. Все має i броню, i озброєння, i швидкiсть. Справжня нiмба!
  У Аврори Е-75. Машина дещо гiрша. I важча, i менша швидкiсть, запас ходу, трохи слабша i гармата. У IС-7 130 мм проти 128 у Е-75. Броня у нiмця мабуть товстiша, але це компенсується великим нахилом у IС-7. I борти у фриця вищi... Все так, але...
  Аврора переводить Е-75 на рiвень М. I машина покращується. I двигун потужнiший i силует куди нижчий, i гармата стала довшою за стовбур. Та тепер i броня погладшала. Нiмецький танк таки важить дев'яносто п'ять тонн, проти шiстдесяти восьми у радянського. I пiсля модернiзацiї має подiбну компонувальну схему i тепер буде сильнiшим.
  А IС-7 i так лишився без розвитку. Так у реальнiй iсторiї його нiхто не прогнозував.
  Ну, що ж Олег давай впрягайся.
  Хлопчик, втiм, не губиться. Раз противник модернiзувався, то й пацан щось зробить та використовує пiр'янi снаряди. I буде тодi дуже гарний бiй.
  IС-7 йде на зближення. Але все-таки все ще краще у ходових якостях нiмця.
  Аврора стрiляє зi своєї бiльш довгоствольної гармати. Але потрапити все одно не може.
  А хлопчик-термiнатор зближується i накручує гусеницi. Видно хлопчик цiлком упевнений собi.
  Аврора пiсля чергового пострiлу вивела мораль:
  - Миша здатна загризти слона!
  I битва продовжилася, Олег вогнув снаряд 130-мiлiметрової гармати у стик корпусу та виграв. Незважаючи на всi хитрощi.
  Але загалом у танках сорокових рокiв є рiзнi машини. Дуже грiзна проектна - "Королiвський Лев". Вага сто тонн, гармата 210 мiлiметрiв калiбр, лобова броня мiлiметрiв 300 пiд нахилом, бортiв 200 мiлiметрiв, а двигун 1800 кiнських сил.
  Ось це машина - навiть IС-7 може пробити лише у борт та поблизу. I це реально грандiозно!
  Аврора заспiвала з вискалом зубiв:
  - Ось це орлятко, летить вище сонця!
  I замовкла.
  Пiсля їжi шiстка рушила далi китайськими мiстами. Поки що потрiбно домогтися укладання миру i вiдбити у маньчжурiв бажання нападати.
  Дiвчата та хлопчик атакували китайцiв i багатьох знову перебили мечами та босими пальцями нiг.
  Потiм войовницi влаштували стрiлянини iз захоплених гармат. I багато вбили китайцiв.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Може, краще грати вiд оборони? А то якось некрасиво виходить?
  Аврора заперечила:
  - Є поняття превентивна вiйна!
  Олег нагадав:
  - Вiктор Суворов теж намагався довести, що вiйна фашистської Нiмеччини проти СРСР була превентивною!
  Аврора вишкiрилася i ринула:
  - А хiба не так воно i є?
  Олег похитав головою:
  - Сумнiвно!
  Маргарита нагадала:
  - Я читала цю книгу. Вона на перший погляд виглядає переконливо. Але якщо копнути глибше...
  Аврора вiдповiдно кивнула:
  - СРСР готував наступальну вiйну, i це факт!
  Маргарита наголосила:
  - СРСР i пiсля вiйни готував наступальну вiйну. Але наступ так i не розпочав!
  Олег логiчно зауважив:
  - Якщо Сталiн i планував наступ то в пiзнiший перiод, завершивши спочатку укомплектування своїх дивiзiй танками та iншою технiкою. Та й нова авiацiя ще тiльки-но почала надходити в частини, її навiть льотчики не освоїли!
  Аврора також логiчно заперечила:
  - Якщо радянська армiя переозброювалася, то й нiмецька теж не стояла на мiсцi. Поки що СРСР штампував новi лiтаки, i фрицi нарощували випуск нової технiки.
  Зволiкання перевагу Сталiна не збiльшило б. Швидше навпаки, фашисти, маючи потенцiал Європи, могли б наздогнати Росiю в кiлькостi технiки за кращої якостi!
  Олег Рибаченко засумнiвався:
  - З чого ти взяла, що у них якiсть була кращою?
  Аврора чесно вiдповiла:
  - Але ж перемагали у сорок першому роцi! Якщо били поступаючись числом, то перевершували мабуть i технiкою як!
  Хлопчик-генiй засумнiвався:
  - Я так не думаю!
  Маргарита помiтила:
  - Сорок перший рiк це загадка. Чому формально сильнiша Червона армiя програвала бiй за битвою. А потiм став формально, та й фактично слабше - почала перемагати?
  Олег Рибаченко вiдповiв:
  - Це велика загадка Другої свiтової вiйни!
  Наташа припустила:
  - Тут було втручання найвищих сил!
  Олег кивнув:
  - Щось i справдi було!
  Августина прогарчала:
  - Нашi iдоли вкритi кров'ю, нашi боги - боги вiйни!
  Зоя погодилася:
  - Покритi кров'ю та боги вiйни!
  Пiсля Олег та Аврора стали грати у стратегiю друга свiтова вiйна. Аврора за Гiтлера, Олег за Сталiна.
  Тут уже вiдбувався обмiн реальними ударами. Аврора використовувала код шахрая та маса танкiв серiї "Е", прорвалася до Москви. Того та Олег застосував код шахрая та IС-7 як довбануть по нiмцях. I зiйшлися коса на камiнь. I безлiч трун. Нехай i вiртуальнi.
  Олег Рибаченко грає зi смаком i його вiйська проривають нiмецьку оборону. Створюють казани. Аврора знову пускає код шахрая. Йде дуже дикий обмiн ходами.
  Хлопчик-генiй заспiвав:
  - Десь на Камi - ми не знаємо самi,
  Десь на Камi - матiнки рiчки!
  Не дiстати руками, не дiйти ногами,
  Ну, а якщо треба рушимо кочергами!
  I радянськi танки громять фашистiв. Круче IС-7 нiчого немає. I можна смiливо битися з "Маусами" та "Е"-100. Радянський танк таких монстрiв не боїться.
  Вони важчi, але не означає, що сильнiшi.
  I Олег настає, стрiмко перемiщається iз машинами. I в ньому наче тисяча чортiв.
  Хлопчик-вундеркiнд спiває:
  - Будемо фрицiв громити, чики-чики-чiкi-та!
  I ось черговий бар'єр узяли радянськi вiйська. Вони наче генiї боїв i бiйок!
  Аврора, втiм, теж не проста. I дiє з агресивним тиском. Кидає новi й новi сили пiд колеса Червоної армiї.
  I руда войовниця спiває:
  - Не зупинять мене вороги! Я пiдкорю простiр всесвiту!
  I в бiй iдуть новi, i новi полицi.
  Олег Рибаченко з радiстю заспiвав:
  Бувають у сказi фрицi,
  Рухнув уперед ворог полицi.
  Але божевiльних арiйцiв -
  Росiяни зустрiнуть у багнети!
  У шкiру свинячу вп'ються,
  Буде повалений ворог у порох -
  Росiйськi люто б'ються,
  Мiцний солдатський кулак!
  I хлопчик здiйснює черговий обхiдний маневр i бере вiйська Аврори в кiльце.
  Та хлопець спритний, слiв немає.
  Аврора булькнула:
  - Нi, не буду я здаватися, а завжди вмiла битися!
  Олег Рибаченко погодився:
  - Здаватися не будемо! Ми вас просто знищимо!
  I ось радянськi вiйська знову настали. I вже код шахрая фрицям не допомагає.
  Тодi Аврора хитро змiнює опцiю. I у вiйну на її боцi вступають Британiя та США. Воїни цiєї армади в битвi помчали. I давай пресувати ворога.
  Але радянськi танки IС-7 iз ще бiльшою легкiстю знищую "Шермани" та "Першинги" США, а також англiйський танк "Черчiлль".
  Самi при цьому не отримуючи пошкоджень.
  Аврора проричала:
  - Ну, ти i чортеня маленьке!
  . РОЗДIЛ Љ3
  Воїни з ХХ столiття знову зчепилися з китайцями сiмнадцятого.
  Дуже багато солдатiв у пiднебесної iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко рубаючи китайцiв мечами, проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопчик полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи китайцiв.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi китайцями.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що у око, що у горло китайським солдатам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Аврора рубай жовтих солдатiв, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають жовтi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Китайцi валиться як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти китайцiв. Хлопчик-термiнатор рубає жовтi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Китайцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв китайських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi китайцiв i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла китайцям. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить жовтих солдатiв з обох рук. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг убивчi голки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Аврора, рубаючи китайцiв i винищуючи жовтих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить кромса китайцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу китайцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує жовтих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А китайцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз китайських трупiв. I теж вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А жовтi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло китайцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Аврора у наступi. Крушить жовтi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься китайськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Аврора в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi дiвчини дедалi бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є китайцiв.
  Його босi нiжки кидають гострi голки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню китайцiв угору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує жовтих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати китайцiв посиленими темпами.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватись.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей iз пробитими горлами валяється курганами трупiв.
  Аврора шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню китайцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi китайцiв розiрвав сильний вибух.
  Аврора заспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та китайцiв винищує. I маса жовтих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувається махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi китайцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно круте i круте вийшло уявлення. А скiльки вбитих китайцiв. I перебили жовтих бiйцiв величезна кiлькiсть з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить жовтi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по китайцях. Маса жовтих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки китайцiв перебила.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу китайцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато жовтих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох китайцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Аврора настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свою зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла безлiч черепiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки.
  Олег Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула забiйним каскадом голок по китайцях i продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча китайцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя пiднебесної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине китайцiв.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на китайцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Аврора перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi в дiї розрубують м'ясо.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде гаразд - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег знову сотню китайцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I срубає масу жовтих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить китайцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв жовтої армiї вiдкотилася.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить масу бiйцiв.
  Аврора в русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася iз мечами в руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Аврора взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Аврора iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а закiнчити полум'я.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Аврора, випустивши босою нiжкою лезо, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, прочирiкала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи китайцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця.
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в китайцiв i пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик та дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи жовтих солдатiв, пробулькав:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу китайцiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили багато бiйцiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Аврора махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула6
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи китайцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала китайцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наталя знову рубала ворогiв.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в китайцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Аврора у битвi теж не слабка. Так молотить китайцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї китайцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiя в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата взялися за китайцiв. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує китайцiв. Б'є їх без жалю i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи жовту армiю, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наталя взяла i провила, розрубуючи жовтих бiйцiв:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала китайцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша китайцiв, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення супротивникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Аврора також цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила китайцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбане головою по китайському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса китайцiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друг завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по китайцях як цвяхне. I рознесе.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по китайцях потрiйний млин!
  А Аврора проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I безлiч завалися воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися.
  Аврора прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Аврора пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босий нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї!
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Аврора, розриваючи китайцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наталя, руйнуючи жовтих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Рибаченко розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу.
  Маргарита, рубаючи воїнiв пiднебесної iмперiї, проспiвала:
  - А кого у бою знайдемо,
  А кого у бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Пiсля побиття китайцiв можна трохи перепочити. Але, на жаль, не надто встигаєш розслабитися.
  Новi жовтi орди наповзають.
  Олег Рибаченко їх знову рубає, i реве:
  - На священнiй вiйнi - росiяни не програють!
  Маргарита метає босими пальчиками нiжок смертельнi подарунки i пiдтверджує:
  - Нiколи не програють!
  Олег хотiв щось сказати...
  Але їх тимчасово перенесло заклинання вiдьми в iншу субстанцiю.
  I Олег Рибаченко став пiонером у одному з нiмецьких таборiв. I з ним перемiстилася Маргарита.
  Ну не весь час з китайцями рубатись.
  - Слава Батькiвщинi! - повторив пiонер Олег Рибаченко викрик, i мовчки, стерпiв удар по плечах, хоча вiн припав точно по одному з минулих розпухлих рубцiв. А вiд другого i зовсiм розсiчення - полилося кривище! Маргарита здивовано i вдячно подивилася на Олега Рибаченка i про щось його запитала англiйською. Вундеркiнду Олегу Рибаченку подумалося - напевно, питає знову, що я бачив увi снi - чи є синхроннiсть? Хлопчик усмiхнувся у вiдповiдь сестрi по зброї i повiв досить широкими для десятирiчного вiку плечима. Мабуть, Маргарита зрозумiла, що Олег Рибаченко просто хотiв показати, що не здався i сам не зрозумiв, що насупив його в стилi пролетарського кiно.
  Та й не тiльки його, а ще цього худорлявого, наголо стриженого Марата Казея. Але пiдбадьорливо пiдморгнув кивнула мужньому хлопчику...
  Олег Рибаченко раптом образився i, придушивши бiль у голосi, помiтив:
  - Бравада це все!
  Маргарита пошепки заперечила:
  - Нi, не бравада! Це як сказати - слово вражає багнетом!
  Олег серйозно зауважив:
  - Краще вбити одного фашиста, нiж проклясти сотню фрицiв!
  Пiднявся шум, рев моторiв i гам, вершники з СС i лiкарiв-катiв - зiскакували додолу, розсiдлювали своїх бiльше схожих на мутантiв, нiж коней - тварин. Полонянок посадили на траву - ланцюжком. Перевiрили пута: так вони виявилися щiльно скутi. I Олег Рибаченко не надто здивувався, побачивши, як саме до нього пiдiйшов один iз молодших есесiвцiв-лiкарiв. По-нiмецьки грубо сказав - дитинча примату вставай - пхаючи пiонера-хлопчика носком м'якого чобота в стегно або навiть трохи вище, по нирках. Олег Рибаченко напружився... i тут втрутилася крута Аврора. Вогнезарна диявола (Так її прозивали у вiйськах з неприродного та яскравого рудого кольору волосся та нiжної витривалостi та сили!) щось глузливо пояснила - i цей глузування був не над Олегом. Мабуть, її вiдчув i фашистський лiкар! Гiтлерiвець ударив Аврору в мускулисте плече ногою. Та тiльки хихикнула. Тодi фашист ударив з розвороту, рiзко перекинувши на зухвале дiвчисько гнучку спину. Олега вiд струсу смикнуло вбiк. Аврора тут же сiла знову й мовчки, показала скутi руки. Товстий професор гукнув молодшого соратника, i той зненацька опустився. Потiм зламав гiлку сухого вересу, показав Олегу Рибаченку. Помахав перед носом - хлопець мимохiть вiдсахнувся. Лiкар-фашист знову вдав, як бере оберемок, хитнув головою, зробив якийсь дивний рух. Не зрозумiти, начебто есесовець ложкою їсть...
  Олег Рибаченко роздратовано брязнув по-нiмецьки:
  - Ви що людськими словами висловлюватися не можете.
  Фрiц вилупився: недолюд, знає мову раси панiв?
  Юний Рибаченко-молодший зрозумiв, що даремно видав себе, розкрив те, що краще тримати в секретi, але... Слово не горобець - упустиш, не зловиш. Щоправда, товстий лiкар здоровавства напустив на себе байдужий вигляд, слово забив вимовлену хлопчиськом нiмецьку фразу. Знову повторив колишнiй жест i показав складений оберемок.
  I Олег Рибаченко зрозумiв - посилають його як слугу по дрова...
  Отримувати побої знову пiсля гордої вiдмови не хотiлося. Та й шанс упускати нiяк не можна.
  Що ж, а чого гордiсть центурiону або точнiше патрицiя ламати. Думка про втечу, зрозумiло, прийшла - прийшла вiдразу, як тiльки клацнули пiд великим ключем важкi наручники. Хоча може логiчнiше сказати, що вона взагалi не йшла! Але виявилася думка схожа на переляканого кролика, який бiжить у свiтлi фар, не знаючи, що вже, по сутi, спiйманий. А ще - як тiльки Олег Рибаченко вiдiйшов вiд стоянки - хлопчик побачив, що слiдом йде перевертень-вовк. Один з цих дивних привчених мутантiв що охороняють колону пригнану СС. При цьому нiхто з конвою в бiк босонячого хлопчика, що спiшно дерається по осипу, демонстративно не дивиться. Хоча Олег Рибаченко i вiдчував, що, швидше за все, прихована камера знiмає його рухи. Навiть дивно, наскiльки фрици технiчно просунулися. Якщо нашi не дадуть вiдповiдь гiдно, то погано буде.
  Кам'янистий осип боляче колов пiдживлену пiдошву беззахисних дитячих нiг. Сильно збитi ступнi вже почали грубiшати, але це процес досить болючий, коли ти ступаєш на гострi камiння. Олег тихо охав, намагаючись не показати, що йому боляче i не дивитися на кров, що знову проступила. Але тут його нiби захлеснуло цунамi незрозумiлого.
  Страх миттєво, причому не зрозумiло, позбавив хлопчика-пiонера власних думок та бажань. Тiльки захотiлося обернутися у бiк перевертня(?). Пiд поглядом нелюдських очей нацистської звiрюги Олег Рибаченко мимоволi заледенiв i застиг. Але тут же свiжоспеченого пiонера обдало палаючим жаром, i хлопчик засовувався, як автомат iз заводу. Наламав рослi в ущелинах, що ще не зазеленiли пiсля зими, сухi стволики берiзок i кипарисiв - багато, ледве дотягти. Склав у великий прозорий мiшечок, вiдволок, не розрiзняючи дороги до стоянки.
  Олег Рибаченко пiд час шляху вiдчайдушно намагався подолати жах, який позбавляє мужностi. Пiонер-вiдмiнник вiн чи нi! Але ця нагадувала спробу невмiлого плавця втриматись на водi. То вирине, то знову захльостує...
  Вовк-перевертень йшов за ним: час вiд часу, зупиняючись i принюхуючись до босих слiдiв, що залишаються хлопчиком.
  Пiонер-генiй вiдчув полегшення вiд хвилi жаху лише, коли повернувся до табору.
  Гидкi нелюди-фашисти на Олега Рибаченка, здається, й не дивилися. Хоча насправдi пара есесовцiв не спускала погляду. Тiльки коли вiн склав принесене, старший лiкар-кат, глянувши мельком, перекинув хлопцевi щось... еге! Олег остаточно прийшов до тями. Жадiбно схопив, думаючи, що може за роботу видали шоколадку або чогось понад паяння. I вилупився - лежали, кремiнь та кресало. Кремiнь виявився, швидше за все, кварцем. А кресало - схоже на шматок напилка. Як усiм цим користуватися - розвинений пiонер Олег теоретично знав i навiть iз iнтересом, теж як Робiнзони Полiсся спробував би... якби не дивнi обставини.
  Олег поторкав ногою гiлки, що вiдсирiли, потiм рукою i похитав головою.
  - Трут... - Тихо сказав росiйською пiонер, несподiвано кашлянув i повторив. - Трут потрiбен. - I насилу втримався вiд переходу на нiмецьку мову. - Так не спалахне.
  Олег подивився на них... Незрозумiло, навiщо фрицям, у яких є й запальнички та сiрники i, напевно, навiть iз собою вогнемет - цей дiдiвський спосiб отримання вогню знадобився. Хочуть перевiрити кмiтливiсть пiонерiв. Роблять вимiри розумового розвитку радянської людини? Або, тривiально знущаються з полоненого хлопчика? Хто їх зрозумiє цi немовби з iншої планети!
  Гiтлерiвцi перезирнулися, вишкiрилися. Найдивнiшим i... i моторошним для Олега Рибаченка те, що в них виявилися не злi, не жорстокi, навiть не глузливi немає! Дуже цiкавi нiби розглядають дивовижного звiрка, особливо яскравий iнтерес прописаний у старшого професора, який нiби навмисне зняв окуляри. Байдужостi нi краплi, так цiкаво - як вченi стежать за експериментом.
  Олег Рибаченко повторив пошепки, намагаючись справити з хвилюванням у голосi:
  - За зиму все вiдволожилося! Не пiде!
  В очах швидше награне, нiж щире нерозумiння, але знову без агресiї. Але потiм один iз молодих - не той, який розковував Олега - бурчачи, встав, потягнувся, потер пiд смiх решту есесовцiв, вiдбитий об сiдло зад... Олега не надто здивувало, що частина нiмцiв використовує для перемiщення коней - пальне дефiцит. Але ж чомусь повзуть за ними транспорти? Нацист-ворог принiс вiд складених сiдел коробку, з якої дiстав щось... Пiонер подумав, що вату, але нi. Вiддалено схоже на грудку з тонких ниток. Олег Рибаченко, взявши це до рук, зрозумiв - сухий мох.
  Знову пiонера-вундеркiнда здивувало, чому це фриц, та ще лiкар траву в запашцi тягає... Може це мох не такий уже й простий?
  Ну, годi думати, голова болить. Треба здаватися - простiше i дурнiше, нiж ти є. Як не дивно, але трут зайнявся одразу - Олег не вдаряв кремнем об кресало, а плавно скреб (десь читав) - i iскри сипалися градом. А складати багаття (зараз вiн склав звичайний "курiнь") вiн умiв уже кiлька рокiв, бiльшу частину життя. Незабаром вогонь затанцював - береза добре горить i сира. Тут молодi конвоїри з СС пожвавилися, стали вганяти в землю по сторонах багаття металевi стояки.
  А в Олега Рибаченка пiшла кругом голова, щось надзвичайно їдке заповзло в нiс i вмить вiдключило свiдомiсть вiд реальностi. Зате разом накотило приголомшливе за реалiстичнiстю бачення.
  Навiть особистiсть дитини змiнилася, вона себе уявляла нещасною сирiткою, при живих батьках. Причому, тато з мамою не кинули нi - позбавили предкiв прав за борги та вiдправили хлопця до виправного, тюремного притулку. Без провини, але якщо твої батьки заборгували, то й ти за судовим рiшенням у диктаторськiй, космiчнiй iмперiї - злочинець-малолiтка.
  Притулок для дiтей розташовувався у промисловому районi столицi i справдi нагадував в'язницю. Всюди грати, камери-бараки. Олег Рибаченко у реалiстичному баченнi ночував на дерев'яних погано обструганих нарах. Поруч лежали iншi хлопчаки, як iз роду людей, так i iнопланетяни. Нiяких ковдр, матрацiв, подушок, натруджене i часто побите тiло лежить на голому деревi. Причому на нiч ногу приковують за ланцюг, щоби не втекли. У камерi дiтей близько сотнi, дуже душно, тiла спiтнiлi, побитi поруч у кутку параша, немає навiть каналiзацiї. I це в Державi, чиї зорельоти бороздять простори галактики, а прапори увiнчують десятки тисяч населених свiтiв! Втiм, хлопцi намагаються виправити потребу на вулицi, приблизно двi третини доби у них займає робота. Найважчою вважається в цеху, запилена та нудна. Вiд неї жахливо втомлюється спина та руки, а перед очима починає "глючити", операцiї простi, але трудомiсткi вимагають повторiв. Приємнiша робота, на свiжому повiтрi в полi або на будiвництвi. Дiтей щоб вони менше втомлювалися i отримували розрядку, намагаються чергувати на рiзних трудових процесах. Але все одно тiло болить, багато хлопчикiв, у притулку - людей майже половина постають увi снi.
  Олег Рибаченко нервово повертається, ланцюг дзвенить, обручка розтерла до кровi ногу. Звучить сирена, це означає пiдйом на роботу. Дитяче тiло ще не вiдпочило, iншi хлопчаки - голi людської раси i волохатi нащадки iнших свiтiв важко пiднiмаються. Накопичена за мiсяцi рабства втома вiддається тупим болем у м'язах. Ланцюги, якими управляє вмонтований чiп, злiтають з нiг автоматично, вони виготовленi з дуже мiцного металу, який неможливо перепиляти. З'являються наглядачi, лунають грiзнi окрики.
  Хлопчакiв ведуть митися, це не займе багато часу, вода з бачкiв iржава. Олег Рибаченко полоще рота, хлюпає щоб змити пiт. У камерi немає вентиляцiї, i сон пропахлому примiщеннi потiм не може освiжити. Пiсля чого їх ведуть на снiданок, є доводитися стоячи, стiльцi малолiтнiм зекам нема чого. Годують хлiбом i силосом, м'ясо дороге i дiтям не належить, так що волiють сплавляти пiднiжний корм. Втiм, кiнь вегетарiанка, а як працює, тодi хижаки поївши м'яса, лягають спати. Поруч iз Олегом його друг Тимур. Їм обох рокiв у цьому баченнi точнiше за iншу реальнiсть по дванадцять, вiк для мiцних хлопчикiв переломний, коли дуже важко змиритися з рабською часткою.
  Тимур, попиваючи кропив'яний сiк у погано вимитому стаканчику, зi стоном вимовив:
  - I що знову на роботу у цей цех! Я не хочу!
  - Так i не хочу стояти i десять тисяч разiв повторювати один i теж рух. - вiдповiв, щулячись вiд неприємних спогадiв, Олег Рибаченко.
  - Може, попросимося на польовi роботи! - Тимур мрiйливо глянув на небо, де на цiй планетi свiтило одразу три зiрки. - Зокрема карасi-персики прибирати. Вони такi смачнi, особливо тi, що з золотистими плавниками, а як наглядач жадiбно не дивиться все одно, дещо зiрвати можна, i в рот.
  Олег Рибаченко важко зiтхнув:
  - Я б теж вважав за краще саме таку на лонi лагiдної природи роботу. - I тут втiленому пiонеровi стало веселiше. - Робота-спостерiгача можна обдурити, тут вже бiльшу частину обладнання розкрили!
  Снiданок закiнчено i їх ведуть на розведення.
  Дiтей будують на плацу, хлопчики людського роду намагаються триматися разом, iногалакти тримають стрiй зростання. Їх подiляють на загони вiдповiдно до вiку та розмiру. Тут хлопчики вiд п'яти до шiстнадцяти рокiв, а так само волохати i в лусцi малолiтки представники iнших свiтiв.
  Поєднує їх лише одяг, або вiрнiше її майже повну вiдсутнiсть, лише однi шортики з iндифiкацiйним номером на хлопчаках.
  До них iмперiя належить за принципом, бiльше вичавити собi користi, з тих, хто перестав вважатися громадянином! Економiя у всьому, на одязi, взуттi, втiм, деякi хлопчики i у вiльному життi, нiколи не знали черевикiв.
  Зате палицями та гумовим стеком по босих п'ятах отримували нерiдко. Голови голенi, раз на два тижнi лазня, де їх шпарять. Потiм тупою машинкою вiдразу збривають, то не багато що встигло вiдрости. Пацани марширують босими ногами по гострому каменю. Якщо Олегу це звично i його ступня, що огрубiла, не вiдчуває болю, то найменшi дiтки збивають собi п'яти i голi пальчики до кровi.
  Вся охорона складається з iнопланетян, якi представляють найжорстокiшi у всесвiтi раси, лише начальник притулку лiтня фрау Понтус, дивиться своїми звiрячими очима садиста.
  Тигро-носорiг, що виконує роль наглядача, дає доручення, де хто сьогоднi працюватиме, точнiше працювати до втрати свiдомостi. Олег, опустивши кiстлявi плечi, дивиться на другу половину двору. Там дiвчатка вiд маленьких до майже дорослих. Одягненi як жебраки в дiряве лахмiття з самого грубого полотна. Особи висохлi, очi здаються великими та сумними. Рубище коротке, з-пiд нього видно худi, але жилистi ноги. Дiвчата теж босi i всi без винятку голенi наголо. Це, мабуть, зроблено, щоб їх принизити, вкотре показати, що вони нiщо. Адже тут зовсiм не злочинцi зiбранi - нещаснi кинутi дiти.
  Ось оголошують, що групi хлопчикiв йти в швейний цех, на роботу найнуднiшого та виснажливого профiлю. Тут Тимур не витримує i кричить iз надривом:
  - Я не хочу так працювати! Надiшлiть мене на плантацiї або в сад.
  Хлопцi завмерли, засмаглi, худi тiла напружилися.
  Понтус явно зрадiла, новому приводу для розправи:
  - Вчора ви поводилися тихо, i я побоювалася, що ваша сiм'я залишиться без наочного уроку. Що ж хлопця проженуть п'ять разiв через стрiй.
  По лавах дiтей пройшло хвилювання.
  - Саме так. - безапеляцiйним тоном вимовила наглядачка. - Роздайте всiм рiзки.
  Удари завдавалися спецiальними колючими лозинами. Їх зазвичай самi хлопчаки зривали iз заростей, у перiоди, коли роботи не було. Втiм, справдi навiть тодi дiтей примушували, хай навiть без користi для iмперiї ковзати, наприклад, пiвдня копати яму i пiвдня закопувати.
  Олег Рибаченко глянув на свої дитячi руки, вони були в мозолях пальцi збитi.
  Автоматично хлопцi розбирали лозини, Олег здавалося, що вони - знаряддя катувань - обпалюють пальцi, а ноги важчали. Йому не хотiлося бити свого друга, але заперечити не вистачало мужностi. Вiн майже нiчого не бачив i боляче вдарився великим пальцем ноги об камiнь, що лежить. Як не дивно, але почуття болю допомогло зiбратися i туман перед очима розвiявся. Крок став твердiшим, хоча палець i посинiв.
  Їх збудували пiвколом у довгу шеренгу. Тимура прив'язали руками за палицi i вивернули плечi, щоб було зручнiше лупцувати хлопчика, що провинився. Хлопцi жмуряться, i намагаються вiдвести очi. За наказом фрау Понтус сплеснули розсолу, посипавши худу, але жилисту спину блакитною сiллю. Судячи з того, як хлопчик скривився, його почало палити.
  Начальниця притулок прицмокнула губами:
  - Тепер ви все отримаєте урок. Бiйте сильнiше, хто схалтурить, сам буде приречений на розправу.
  Помiчник у цьому випадку щур-носорiг вишкiрив iкла:
  - Ми жваво з ними розберемося! Пробурмотiв монстр.
  Пацана рушили мiж рядами. Хлопчики повiльно пiднiмали лозини i на спину Тимура обрушилися першi удари. Судячи з рубцiв, на спинi i боках хлопця карали не раз, так що вiн тiльки зiтхнув, i важко задихав, як i всi хлопцi намагаючись стримати крики.
  - Сильнiше бийте! - крикнула Понтус. - Хай закричить.
  Першими удари завдали найменшi хлопчаки, яким просто не вистачало сил, щоб завдати серйозного болю. Але потiм стали бити старшi пацани. Спину дитини розтнули червонi смуги, закапала кров. Бiль посилений блакитною сiллю змусив Тимуру скрикнутий, вiн навiть упав, унизу було вбито дошку до цвяхiв i вкололо груди.
  - Не треба! - закричав хлопчик. - Я працюватиму скрiзь, де ви скажете.
  - Звiсно, будеш! - вiдповiв Понтус. - Але спочатку порка.
  Вчорашнi товаришi були надто збудженi i били свого вчорашнього побратима. I люди та iногалакти лупили з однаковим запеклiстю. Хлопчик кричав, босi його ноги залишали кривавi слiди. Пацюк-носорiг огризнувся i сам врiзав пацану кийком по голих, засмаглих ногах. Йому хотiв завдати бiльше, болю хлопчику. Удар припав по жилистих кiсточках, а наступний по п'ятах. Тимур визгнув i обвис. Тодi катувальник встромив у сiдницю товсту голку, вливаючи рiдину.
  - Правильно! - сказала Понтус. - Тепер вiн швидше помре, нiж вимкнутись. Нiхто не втече вiд покарання.
  Олег Рибаченко стояв майже в кiнцi шеренги, i йому здавалося, що це на нього обрушилися удари батога. Тимуру пiдвели, сам хлопець лише смикався, кричав i плакав. Круглий личко став червоним вiд болю, його перекосила гримаса страждання.
  Побачивши Олега, вiн прошепотiв, зблiдлими губами:
  - Помилуйся!
  Хлопчик завагався: завмер.
  Пацюк-носорiг крикнув:
  - Ну чого стоїш! Бий!
  Олег Рибаченко вiдповiв:
  - Нi я не можу! Вiн мiй друг!
  Пацюк-носорiг вишкiрився:
  - Хочеш, щоб те саме було тобi?
  Олег затремтiв весь зблiд:
  - Нi, але!
  Понтус перервала його:
  - Годi! Хлопчик пiдписав сам собi вирок. Чого варте мордовороти. Всипте йому добре i пiдвiсити на дибу, щоб iншi їм милувалися.
  Олега виштовхнули з ладу, потягли до козлiв. Хлопчик пробував чинити опiр, але тигри-носороги впоралися з ним як з кошеням. Чудово вивернули руки, кiстки захрустiли. Поклали на дошки, хлопчик вiдчув щокою i животом шорсткiсть вiстря цвяхiв, що стирчали. Вони встромилися в м'язистi, груди, пiдборiддя, передню частину стегон, колiна. Щоку роздерло до кровi.
  - Ой, не треба! - попросив Олег.
  - Треба! - заявив пацюк-носорiг, щоб усiм був приклад.
  Хлопчик вiдчув, як на його спину ллють розсiл, а потiм сиплють сiль. Щипле як вiд гiрчичникiв. Олег скривився, йому змастили мозолистi ступнi (останнього разу вiн у тiй дивнiй пам'ятi, що спливла в цьому баченнi - одягав сандалi рокiв шiсть тому), вони майже вiдразу стали дико свербiти. Пацюк-носорiг встромив у сiдницю голку, вiн поколов грубо i боляче, пекуча рiдина увiйшла всередину.
  - Тепер тобi буде дуже жахливо, i ти не знепритомнiєш. - Прохрипiла чудовисько, скелячи фiзiономiю, вiн став би заїкатися i продюсер жахiв!
  - За що? - простонала безневинно ув'язнена у в'язницю дитина. - Заради Христа виявiть милосердя.
  Пацюк-носорiг, бризкаючи отруйною слиною, вiдповiв:
  - Я в цi казки про доброго Iсуса не вiрю! Взагалi, якщо Бог є, то вiн зло i жорстокiсть. I чим бiльше ти зла i страждання завдаси ближньому своєму, тим бiльше могутностi та блаженства отримаєш на тому свiтi.
  - Абсурд! - Сказав, блiдi вiд жаху, а раптом Боженька i справдi, такий, хлопчисько.
  - Побачиш! - Народження космiчного Тартара захихикало. - Але не сподiвайся, сьогоднi ти не помреш.
  Понтус гавкаючим тоном, скомандувала:
  - Приступайте! Нехай запам'ятає на вiчнiсть поцiлунки батога!
  Полонений пiонер-вундеркiнд затремтiв, почувши пронизливий свист, i тут сильний струс удар вiд якого луснула шкiра на спинi. Щури-носороги били сильно, але при цьому стримували силу, щоб не вбити. Крик виривався з горла хлопця, вiн здригнувся, виступили сльозу. Прокусивши до кровi губу, хлопець стримався. За мить пiшов ще один удар, який тряс усе тiло. Олег Рибаченко глибоко зiтхнув, бiль, посилений сiллю та розсолом був нестерпним.
  Понтус крикнула:
  - Продовжуйте!
  Знову свист та удари! Розсiкає аж до кiстки. Хлопчик пропалив до самих нутрощiв. Здавалося, вiдбивають живiт. Незважаючи на всi зусилля, частина крику просочилася через щiльно стислi губи.
  - Мама!
  Знов удари! По спинi, мiж гострими лопатками, i, нарештi, по босих п'ятах. Хлопчик скрикує, вiн не має бiльше сил, себе стримувати. Зойк вивергається як вулкан iз горла i як здається носа. Понтус задоволена:
  - Ось тепер я бачу, ви його б'єте на совiсть. Лупiть його гарненько, але не вбийте!
  З кожним ударом бiль ставатиме сильнiшим. Сльози змiшуються з кров'ю та падають на тапчан. Кривавi смуги на спинi з'єднуються, зливаються в багряне мiсиво, тонкi бiлi кiсточки хлопчаки починають оголюватися. Олег Рибаченко задихається, йому не вистачає повiтря, дрiт вп'явся в щиколотки. Босi п'яти гудуть вiд струсу, груба мозолиста шкiра подається не вiдразу, але однаково виступають крапельки кровi. Удари посилюються, здається, що блискавка проходить через нервовi закiнчення до самого хребта. Iншi хлопчики мовчать, схвалити не дозволяє совiсть, засудити не дає страху перед розправою. Видно як поникли голови хлопчикiв, але очi стежать за розправою. Цiкаво i лоскоче нерви, бiльшiсть уже були пороти схожим, або бiльш витонченим способом. Думаєш аби не мене, i часом у думках єхидство: кричить, а звичайно витримав, не такий слабкий як Олег.
  Побиття вже йде оголеними кiстками, спина, боки, стегна суцiльна рана. Якби не укол стимулятора хлопчика був би запоротий до смертi - помер вiд больового шоку. А так вiн поринув у щось страшнiше за Дантовського Пекла. Це коли кожна молекула, кожна клiтина, кожна жилка наповнена жахливим болем.
  Пiонер Олег Рибаченко вiдчайдушно намагався вiдволiктися вiд болю. Згадуючи своїх батькiв, щасливу епоху далекого дитинства вiн нiби вiдштовхувався ногами, вiд розжареної лави страждань, але вона його знову засмоктувала, накривала з головою. Так вони й плив океаном катувань, мрiя про смерть як рятiвницi вiд мук. Згадали слова Одкровення святого Iоанна. - I вони хотiтимуть померти, але не можуть. Ось як доля чекає на грiшникiв, якi катують дiтей. Господь вiддасть їм сторицею, i найголовнiше покарання, як говорить Iсус в Євангелiє вiд Матвiя, буде вiчним. I пiдуть однi в життя вiчне, iншi в вiчне мука. Це хоч якось втiшає, прокидається ненависть до ворогiв, бажання вижити та перемогти. Хлопчик примудряється вигукнути:
  - Ви за це заплатите, за кожну пролиту сльозинку дитини вiдповiсте у день Божого Суду.
  - Заткнись сученя! - Реве щур-носорiг.
  - Правду вам не задушити. - видихнув пiонер.
  - На ще отримуй!
  Його знову б'ють, вкладаючи всю лють, ламаючи кiстки, але бiль уже дiйшов до такого порога, що просто не може стати сильнiшим. Це залiзо, яке можна розжарити до певної температури, а потiм воно розтiкається.
  Понтус це розумiє, у старої (Вiрнiше на вигляд їй рокiв сорок не бiльше, але реально перевалило за пару столiть), великий досвiд катiв:
  - Ну все вистачить! А то здохне! Трохи ув'язненого пiдлiкуємо i пiддамо його тортурам за допомогою комп'ютера. У мене якраз програма є "катування Олiмпiйцiв".
  Пацюк-носорiг, навмисне позiхаючи, каже:
  - А тепер його куди? До лазарета?
  - Нi на дибу! - вiдрiзала без апеляцiй наглядачка. Нехай повисить у науку iншим. Уколи тiльки уколи для пiдтримки серця. I ще нехай Тимура проженуть ще раз через стрiй, а решту ударiв нехай дiстане вiд вас. Колись видовище розводити. Працювати треба!
  Iномирян з батогом нахилив голову, i ворухнув волохатими вухами:
  - Слухаю господиня. Ну, проженiть його ще раз.
  На Тимура обрушилися новi удари. Цього разу нiхто не наважився заперечити. Потрапити до рук катiв не було найменшого бажання. Тимур кричить раз у раз падає. Його пiднiмають i знову б'ють. Друга серiя ударiв вже добiгає кiнця. Залишилося лише кiлька хлопчакiв. Один iз них найстарший, рокiв шiстнадцяти, вже пробивається борiдка i видно вуса. Вiн явно вагається, завдає удару, але робить це легко, ледве торкаючись.
  Фрау Понтус в лютi:
  - Цього ледачого юнака пiдвiсити на дибу i прив'язати камiнь до нiг. Нехай мучиться.
  Хлопчика хапають, вiн напружує свої рельєфнi м'язи, плiд важкої роботи i кричить:
  - Ну, чого ви дивитеся, пацани бийте їх!
  Хлопчики здригаються, по рядах проноситься гул, але не вистачає рiшучостi кинутися на своїх мучителiв.
  Юнака тягнуть, кожен щур-носорiг як мiнiмум у сiм разiв його важчий. Вiдбиватися безглуздо. Але тут вiдбувається подiї, на рiвнi тих, що змiнюють долi iмперiї. Пролунали два пострiли i пацюки-носороги падають, спини монстрiв розрiзанi, зяють глибокi вирви. Хлопець звiльнився i впав, але тут же схопився з криком:
  - Бачите, є боже правосуддя.
  З'явившись, мов ангел з пiтьми, златоволоса так схожа на сестру по зброї Маргариту дiвчинка вiдповiла:
  - Швидше навiть людське. Знайте, угода з Дияволом не гарантує раю на Землi та теплого мiсця у пеклi. Спиратися на Сатану, що сидiти на електричному стiльцi!
  Друга на цей вогняна Аврора дзвiнко:
  - Те, що тут коїться, сюжет для жахiв. Так чинити з дiтьми. Знiмiть хлопчика з дибки.
  Олег Рибаченко струснув головою i... отямився. Вона не лежала, пiд час бачення, а просто стояла на мiсцi...
  Причому минуло зовсiм небагато часу. Нацисти все ще займалися
  Приготування їжi. Адже цей жахливий дурман, що виник при вдиханнi, диму вiд дивного моху, лiкарiв-есесiвцiв, казав аж нiяк не коротким.
  Олег Рибаченко тут же подумав, чому на цих фрицiв не подiяло. Вони начебто без фiльтрацiйних масок? I чому такий кошмар у цiй галюцинацiї. Що вони з ним роблять?
  Але самi гiтлерiвцi поводилися цiлком природно, навiть стали якось привiтнiшими, натякаючи, що, мовляв, може поїсти з нами.
  Справдi притягли пару здоровенних стегон викраденої у мiсцевих жителiв корови. Потiм один гiтлерiвець притягнув великий котел, а другий фашист разом з Олегом пiшов за водою. Знову допитливому пiонеру здалося дивним, два шкiрянi вiдра, а звичайний метал або дерево на худий кiнець. Причому одне есесовець, що теж не цiлком типово тягнув сам.
  Пiонер тримався на ногах не цiлком впевнено, надто вже реальними по вiдчуттю удари на цiй розправi i нащадок Ломоносова здогадувався, що за цим стоїть щось бiльше, нiж проста чи навiть не проста галюцинацiя.
  Вода текла за сотнi крокiв вiд табору, срiблястою, блискучою кришталем струменем з-пiд двох навислих балконом камiння. Олег Рибаченко жадiбно сунувся до неї. Хлопчик тiльки зараз вiдчув, що всерединi все спеклось у камiнь або точнiше у вугiлля. Жадiбно припав до приємної прохолоди i... отримав у вухо.
  Однi з есесовцiв сховався за кам'янистою стiною, щось переклацнув на панелi складного приладу i по щурячому хихикнув.
  Удар нанесений фашистом без злостi, але з такою силою, що Олега шпурнуло на камiння, чути лiвим вухом вiн перестав, i цей бiк голови реально занiмiв.
  Громила-лiкар у халатi i золотим ланцюгом розреготався i гаркнув:
  - Бокс! Бокс!
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Хлопчик-пiонер схопився i кинувся на молодого есесовця. Цiлi пiд дих обманно правою рукою, а лiвою хитро прикриваючись. Вiн пару-трiйку все ж таки занять з боксу вiдвiдав, а пам'ять абсолютна. Наприклад, обманний удар i рiзкий аперкот наполовину i наполовину бiчною лiвою рукою. Тодi i в удар включається корпус, стегно, прес i навiть розгинання ноги. I - що найголовнiше, зазвичай боксери, б'ючись iз правшою, не очiкують удару з вкладенням вiд лiвої руки. Чинник несподiванки спрацював, Олег Рибаченко зумiв! Молодий i чудово навчений есесовець не знав, що Олег хоч не шульга, але може викинути "гармату" i лiворуч. I зловив хук у щелепу. Причому класний - на ногах воїн СС встояв лише тому, що впав спиною у прямовисну кам'яну брилу... Та й ваги напiвголодного хлопчика не вистачало, щоб звалити добiрного солдата в СС слабакiв не беруть!
  Якби Олег Рибаченко в цьому перемiщеннi був бiльш досвiдченим бiйцем, то, напевно, пiшов би серiєю на добивання. Але досвiду не хвала, та й фiзичних параметрiв теж.
  Але й так непогано доклав, особливо якщо врахувати, що удар не вiдпрацьовувався на тренуваннях, а сам Олег Рибаченко, незважаючи на великi природнi здiбностi, з холодком ставився до боксу.
  Зараз вiн навiть шкодував, що не записався на секцiю, де тренер Фараненко сказав - ти виростеш великим хлопцем, але швидкою та реакцiєю легковаги. Незабаром СРСР братиме участь на Олiмпiйських iграх - i ти мiг гiдно боротися за медаль!
  Що скажеш? Олег Рибаченко вiдповiв на це так:
  - Краще побережу голову, для кориснiших для країни справ, нiж чистити один одному п'ятаки! Ось, наприклад, якщо зробити трактор, що працює на тирсi, або навiть на звичайному смiттi, то набагато бiльше
  Чи стане Батькiвщинi користi!
  Але тепер хлопчик i сам отримав капiтально.
  Так Олега Рибаченка не били ще нiколи у життi. Дорослий есесовець швидко розчавив органiзований опiр десятирiчного нехай i високого для свого вiку хлопчика (який той все ж таки виявив пару разiв i влучно влучив) i вмiло молотив кулаками - пiднiмав впав i бив знову. Коли Олег Рибаченко перестав чинити опiр (Тобто банально майже знепритомнiв, тобто думки в головi ще є, ти не в чорнотi, але тiло вже не слухається. Хто всерйоз бився на рингу, мабуть, знає як це - опинитися у грозi.). Фашист дозволив впасти i що дивно, що впав, не вдарив жодного разу. Втiм, лiкар-кат йому щось крикнув мовою-анаграмою. Той набрав цебро i вiдлив водою на розбите обличчя.
  Вiдчуття тонучого кошеня, а вода з льоду, що тiльки що розстає, така студена - просто моржування!
  Олег струснувся, пiдвiвся i плюнув йому на чобiт кров'ю з лiвої щоки, що лопнула зсередини. Есесовець не став його бити бiльше - зiтхнув раптом що, враховуючи в яких вiйськах, служить нелюд дивовижно, мало не спiвчутливо, i став сам набирати воду в зробленi з крокодилями ( теж мабуть не така марнотратнiсть) шкiри вiдра.
  Рибаченко-молодший вiдзначив цю обставину, що добре i водночас погано. Добре те, що їх не уб'ють, принаймнi, поки що експеримент не буде доведений до логiчного кiнця. Правда фiнiш може зробити дуже недалеким i можливим порятунком вiд мук! Погано, що охороняти їх будуть посилено i щоб втекти, дiйсно, слiд застосувати генiальну винахiдливiсть!
  Незабаром Олег Рибаченко переконався, що бути пiддослiдними кроликами, отже, мати певнi переваги на тлi iнших вiйськовополонених.
  Виявилося, що годувати будуть гарячим i бранцiв iз бранцями. Поважали, значить, охоронцi-есесiвцi давно щось iз консервних банок пожерли i просто валялися на якихось пiдстилках, гаманi або спали. Ну, а перевертнi-вовки бродили навколо - чи полювали, чи дозор несли, чи те й iнше. Втiм, Олега це не втiшило. Вiн лежав на зсунутих голих ногах Аврори i ще однiєї молоденької дiвчини (не на сиру ж, ще холодну землю валитися?) i шипiв - Маргарита витирала йому обличчя, намоченим у талiй водi краєм знятої з Олега Рибаченка ж матроски, схвально примовляючи:
  - Ти тепер став справжнiм чоловiком. Програв на кулаках, перемiг на дурнях!
  Аврора запропонувала:
  - Та я йому масажик мордочки зроблю, швидше розтин заживе.
  Олег Рибаченко через силу усмiхався. Дуже неприродно. Йому стало недуже, до танцю чортiв iз плазмовими ковзанами на копитах. I водночас... бадьорiше вiн себе, чи що, тепер вiдчував? Трохи побоювався продовження: зараз розкладуть на каменi i вiд душi вiдлупцюють батогами, а може, i вогником спробують. Але нацисти сюди навiть не дивилися, i говорили про щось пташиною своєю говiркою, по черзi пробуючи з казана.
  Маргарита шепнула на вушко:
  - Ти звичайно молодець... Але будь хитрiшим! Коли сильний здається слабким i навпаки!
  Олег Рибаченко буркнув:
  - На жаль, вдавати слабким немає сенсу, бо так воно i є!
  Ну що ж, по рогах мiцно врiзали... Крiм розсiченої щоки ще хиталися, правда не сильно, кiстяк мiцний - два зуби. Саднили ребра, i нило вухо.
  Втiм, розправа пiд час фантастичного бачення куди бiльше завдавала страждань.
  - Годi, гаразд, - Олег Рибаченко вiдсторонив знову скутими руками довгi пальчики Аврори, з пiдолом своєї матроски сiв. Зiщулився. - Нi, стало холодно. I їсти полювання...
  Як же свiдомiсть залежить вiд буття - мимоволi станеш марксистом. Якщо виживеш!
  Тюремну баланду плюхали в алюмiнiєвi миски - їх везли в одному iз броньових транспортiв. А ось ложок не належало. Мабуть, вважалося, що густу кашу раби з'їдять i так. Або вирiшили поглузуватись, адже не такий дефiцит цi ложки. Ну що ж... так краще!
  Стаєш справжнiм дикуном - хлопчик пирснув, i тут же затис рота, щоб не отримати.
  Каша виявилася гречаною змiшаною з перлiвкою - густою, майже несоленою i, звичайно, без м'яса або чогось схожого, ну може рибки трохи додали для запаху. Елементарно майже порожня сумiш двох зерен (а самi лопали з копченим м'ясом, судячи з запаху). Але живiт у хлопчика-пiонера давно пiдвело до краю: так, що й голод трошки вiдступив, повернувся тiльки побачивши кашу, але з потрiйною силою.
  Правда, їсти було погано - кiлька разiв гаряча сумiш потрапляла зсередини на поранену щiку, i вiд болю сльози наверталися на очi - та що ж таке?! Та й "браслети" заважали, Олег Рибаченко смикав руками, сердито кидав навколо себе iскри з очей... i в якийсь момент зрозумiв, що його права кисть вiд одного з таких ривкiв до середини пролiзла в кiльце!
  Неймовiрно - невже СС так примiтивно прокололася. От би ще й вовкiв тренованих карателями позбутися!
  Олег Рибаченко обмер. Вiдразу ж змусив себе жувати, прикриваючись мискою. А правою рукою покручував, поки загартована сталь не врiзалася в шкiру зовсiм нестерпно.
  У СС схоже не всi такi вже крутi!
  I зрозумiв, що, мабуть, зможе витягти руку. Кiльце, розраховане на бiльшу пензель - чоловiчу або тутешнього юнака, може навiть багато старшого хлопця. Але для спiтнiлих пензлiв хлопчика до пiдлiткового вiку Олега Рибаченка пастка виявилася широкою.
  Хлопчик прошепотiв:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Тих, хто прагне кайдани розбити! Перемагали фрiцiв дiди! Ми їх теж завалимо як дичину!
  Аврора, ласкаво дивлячись на Олега Рибаченка, плавним рухом засунула його кисть назад (на руцi виступила кров iз широкого розсiчення та садна). Друга сусiдка зараз пересiла, прикриваючи те, що вiдбувається. Олег подивився вогняною дияволицею в очi, та пiдморгнула. I теж стала свердлити смарагдовими лазерами очей впритул, немов кобра - невiдривно. Потiм похитала головою, непомiтно вказала на перевертнiв-вовкiв. Потiм, не перестаючи, їсти - прихоплювати прямо яскраво-червоними губками з чашки, що стоїть на пiднятому колiнi, опустила руки i на мокрiй землi почала креслити звивистi переходять у хвилi лiнiї.
  Олег Рибаченко нiчого не розумiв, але у головi вже зазвучала переможна пiсенька;
  Юна, мила, чиста;
  Червоних порад країна!
  Сонце встає променисте,
  Серцем своїм вiддана!
  
  Нашi озера прозорi,
  Бурхливий кришталь рiчки!
  Носяться з м'ячиком хлопчики,
  Разом на пагорб бiжи!
  
  Груди розпирають вiд повiтря,
  У кожнiй травинцi весна!
  Я звертаюся до Господа,
  Хай нас мине зло, бiда!
  
  Час настав суворий,
  Вторгся на Русь фашизм!
  Викуємо для бою нове,
  Щоб панував комунiзм!
  
  Разом завжди справа сперечається,
  Ми наче стиснутий кулак!
  Ранiше скакала кiннота,
  Ну а тепер сталевий танк!
  
  Справа велика Ленiна,
  Будемо, як продовжувати!
  Сталiна мудрого генiя,
  Що нас учив перемагати!
  
  А насамкiнець вам висловлю,
  Хто спасував - програв!
  Думка точнiше - висловлю,
  Скоро наближається фiнал!
  Олегу Рибаченку пiсля такої пiски вже здавалося, що й море по колiна! А гори точно, до плеча!
  Дiвчата теж пожвавiшали i шепотiли з вушка до вуха. У все зародилася надiя.
  Нащадок Ломоносова i Стеньки Разiна надув собi щоки i охнув - болить прокляте розсiчення.
  Якщо раптом вдасться втекти?! Олег Рибаченко швидко подивився в сторони, начебто його думки - могли (а хто його знає, якщо можуть посилати, глюки то не вiдомо ще яке у них обладнання!) пiдслухати есесовцi-конвоїри.
  Вогняна диявола з пекельним блиском в очах - торкнула сталевi кiльця на руках пiонера-хлопчика i схвально кивнула: мовляв, так, можна буде спробувати! Це навiть без обговорення ясно та без зайвих слiв.
  Войовниця з кольором волосся лисицi шепнула:
  - Навiть якщо один виживе... Кому помститься!
  Але вiдразу Олег Рибаченко внутрiшньо скам'янiв, як вiд заморозки. А заледенiла його одна нехитра думка: вiн руки виверне. А далi... а потiм треба буде допомогти звiльнитися рештi дiвчат. Iнакше вiн не пiонер-вiдмiнник, а хто?
  Згадали слова: передовик не той - хто сам iде вперед! А хто крокує та iншому допомагає!
  А вони тобi хтось - такi гарнi дiвчата з розбитими в кров ноженями. У юного ленiнця обурилося щось усерединi - з ревом тисяч торнадо збунтувалося! Вийде - бiжи з усiх нiг i...
  Справдi, якщо вже бiгти, то колись iншого шансу i не буде. Iнакше це зрада.
  Вiн знову зустрiвся очима спочатку з Маргаритою, а потiм Авророю яка, теж явно повеселiшавши - зi смаком вилизувала миску. I та, висунувши з миски нiс, пiдморгнула.
  - Ми не тебе не тримаємо! - Вогняна дияволиця додали. - Якщо пiдеш, то обов'язково прийдеш на допомогу!
  Олег Рибаченко кивнув i вiдповiв:
  - Клянусь! Чесне пiонерське зв'яжусь iз партизанами i вас врятують!
  Ну що ж, так i вирiшили! Далi ж пiшло куди прозаїчнiше. Добре стало вже й те, що миски мити дiсталося не Олега - його, як видно, розковувати знову або побоювалися або вирiшили нехай дiвчата потрудитися. Дрiбниця, а в такому положеннi приємно. Погано - те, що знову довелося йти, i коли цi фашисти вгамуються. Не можуть знайти нiчого бiльш-менш стiйкого.
  Знобить трохи, i хоч вiтер лiг, верхи натягли хмари, i з них почав сiятися холодний дощ. Есесiвцi тепер начебто навiть задоволенi, хоча вiд них i їх перевертнiв-вовкiв понесло мокрою смуродою.
  Йти довелося чимало. Такий тут свiт - особливий мiкроклiмат Криму. Зазвичай не дощовий, але у разi з поривами вiтру.
  Дiвчата вже ладно вiдiспалися i холод їх бадьорив.
  А Олегу Рибаченку чомусь хотiлося спати хотiлося, очi зрадливо злипалися.
  Така вага, нiби на тебе стотонною тушею тисне i не дихнути на повнi груди.
  Ох, захворiю, - подумав Олег Рибаченко, тяжко переставляючи ноги, якi знову почали кочнiти. - Точно тепер захворiю, а що тодi? Аспiрином або колоти пенiцилiн точно фашисти не будуть i навiть меду напевно пошкодують. Чи таки нi? Збережуть для експериментiв? Куди ми бiдолахи тягнемося тепер?!
  Знову реальнiсть з дощем i стражданнями зникла, i вiн заснув на ходу. Що, мабуть, лише на користь у цьому положеннi;
  Космiчна у сенсi - битва;
  Пiонери Дмитро та Олег Рибаченко як вiдмiнники навчання та видатнi спортсмени отримали право представляти свою країну СРСР на дружнiх змаганнях з боксу, органiзованого мiж дитячими спортивними клубами СРСР та Нiмеччини. Обидвi країни все ще вважаються союзниками, та й чутки майбутньої вiйни затихли. Справдi, нiмецькi вiйська вiдiйшли вiд кордону, а Вермахт веде переможний наступ у Африцi, i вже пiдкорив Єгипет, а щойно передали взяття Гiбралтару. Зв'язки iз чим Сталiн особисто привiтав фюрера!
  Маячне бачення слiв немає, але чого у всесвiтi не буває. Олег ловить себе на думцi, що - знову навiяно штучним впливом якихось променiв чи чогось iншого. Але все так реально, що немає сил чинити опiр цiй мiшанцi.
  Тож можна смiливо летiти у майже дружню країну. У Нiмецькiй пресi про Радянський Союз кажуть лише хороше, а комунiзм навiть ставитися до братньої iдеологiї нацiонал-соцiалiзму. Та ще й з'явився рух аналогiчний до Стахановського...
  Дмитро та Олег Рибаченко боксери з наймолодшої вiкової групи їм лише рокiв по одинадцять, нижня межа для виступiв на змаганнях. Але хлопцi вони досить великi для свого вiку, i ще епохи менш бурхливої акселерацiї як наприкiнцi двадцять першого столiття.
  Олег, щоправда, менший, худший, з легшою ваговою категорiєю, але дуже швидкий. Дмитро бiльший, ширший у кiстки, йому отроку-богатирю можна дати на вигляд не менше чотирнадцяти.
  Хлопчаки вiдрiзняються i кольором волосся. Олежок свiтлий, як снiжок натуральний блондин. Дмитро з коричневим волоссям, шатен. Олег на кiлька мiсяцiв молодший, i виглядає зi своєю круглою фiзiономiєю ще зовсiм дитиною, а Дмитро просто красень, гiдний агiтацiйного плаката. На нього вже заглядаються дiвчата, не вiрячи, що це просто такий великий пацанчик.
  Втiм, Олег Рибаченко набагато ерудованiший, нiж Дмитро, хоча обидва хлопчаки дуже розумнi i навчаються на однi п'ятiрки. Адже в радянськiй країнi добрi спортсмени обов'язково мають бути вiдмiнниками.
  Решта старших хлопцiв, але рокiв до вiсiмнадцяти, хоча парочка богатирiв добрих двох метрiв зростом i вагою пiд центнер...
  Боксери, найкращi юнi кадри країни... I битися з ними будуть чемпiони Нiмеччини, i пiдвладних їй країн... Серед дiтей, звичайно, чи юнiорiв.
  Летять вони без пересадки на найбiльшому пасажирському лайнерi Третього Рейху маршрутом Москва-Берлiн.
  Боксери сидять окремо, але є ще й борцi, штангiсти, футболiсти, плавцi. Всi юнiори та вiдмiннi характеристики. Сталiн наказав, щоб наше нове народжене за радянської влади поколiння показало все найкраще i не вдарило обличчям у бруд. I, звичайно, всi рвуться в бiй...
  Дмитро спитав Олега:
  - Ти склав тактичний план на бiй?
  Хлопчик-пiонер вiдповiв:
  - На кожного супротивника у мене дюжина планiв... Але треба спочатку на нього подивитися, i лише потiм прийняти рiшення... До кожного персональний пiдхiд, найменший рух i специфiка, зокрема фiзiологiчної будови супротивника, диктує суто iндивiдуальну тактику.
  Дмитро зневажливо пирхнув:
  - А я ось роблю куди простiше! Без тактики, кидаюсь на супротивника, б'ю сильнiше i частiше i ламаю.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Мало у твоєму вiцi таких великих та фiзично розвинених хлопцiв як ти. Тому тактика натиску проходить. Просто можна купувати накатом. Але я майже звичайного зростання, ну може трохи вище за середнiй i щоб стати чемпiоном СРСР, такої величезної країни, одного натиску мало. Противника ж грубою силою не вiзьмеш, теж тренується, веде здоровий спосiб життя, правильно харчується, вивчає тактику. I тут його треба переграти як у партiї з шахiв. Iнодi навiть чимось, пожертвувавши заради матюка.
  Дмитро жорстко заперечив:
  - I мої противники тренуються, а фiналi, хлопчик був навiть бiльший i важчий за мене. Багато що залежить вiд того, як ти тренуєшся. Дехто думає, що можна за два тижнi вколювати до знемоги стати олiмпiйським чемпiоном... Це помилка. Адже найголовнiше у спортивнiй пiдготовцi, це не стiльки дати супернавантаження, скiльки зробити надвiдновлення. Але є правильний iндивiдуальний пiдiбранi комплекси вправ i найголовнiше це подальше вiдновлення та набiр сил... Пiсля чого проводиш бiй на одному подиху викидаючи за три раунди, вiрнiше насправдi значно менше, сотнi ударiв.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Ну, це звичайно теж правильно! Зокрема секрет правильного дихання, i уколiв у точцi зростання дитячого органiзму... Тут є деякi Ноу-Хау нашого гуру. Тiльки я не розумiю, чому вiн не дiлиться ними з iншими тренерами?
  Дмитро пошепки сказав:
  - Вiн менi сказав по секрету, що ми з тобою... Не лише боксери, а перш за все солдати. Нам ще належить щось особливе зробити... Дуже важливе, куди важливiше навiть, нiж Олiмпiйське золото!
  Олег нахилив свiтлу голiвку i сказав:
  - Щось важливiше... Можливо, вiн i менi таке казав... Що вiд дiянь двох радянських хлопчикiв-пiонерiв може залежати доля людства. Прямо як казцi.
  Дмитро фiлософськи зауважив:
  - А де беруться казки, як не з життя. Може це справдi буде так! Хоч ми не гидкi каченята, але... Орлами нас називати ще передчасно.
  Олег Рибаченко плавно змiнив тему розмови:
  - Як ти думаєш, загроза нiмецького вторгнення остаточно минула?
  Дмитро здивовано знизав широкими плечима:
  - Тут, на мою думку, ти бiльший фахiвець. Вiд себе я думаю, не можна одразу бити всiма руками та ногами, то й наступати у всiх напрямках знову-таки неможливо. Щоправда, якщо рушити у стрибку...
  Олег Рибаченко хихикнув:
  - Звучить цiлком логiчно... Але ж не знаємо, що Гiтлера саме в головi, але напруга i справдi спала, i нiмецькi лiтаки перестали порушувати наш повiтряний простiр, i брязкiт гусениць за кордоном не чутно це факт. Та ще й фюрер, частина робiтникiв повернула назад до верстатiв. Тобто Третiй Рейх сховав iкла... Але ми не маємо розслаблятися.
  Дмитро дiстав iз ранця запечений бутерброд iз рибою та особливим знежиреним сиром, простяг Олегу. Пiсля чого витяг удвiчi бiльший для себе. Запропонував:
  - На поїси... Не можна робити великих перерв у їжi та надходження в органiзм бiлка. Коли концентрацiя амiнокислот в органiзмi падає, м'язи втрачають силу.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Для культуристiв, що працюють масу це цiлком справедливо, але для боксерiв... Адже у нас не всяке м'ясо, тiло фарбує, а тим бiльше бойову ефективнiсть пiдвищує!
  Дмитро, вiдкусивши бутерброду i додавши до нього помiдорину, погодився:
  - Не всяке, але... Я ось навiть уночi їм, або п'ю яєчнi бiлки, щоб концентрацiя амiнокислот не падала. Причому найкраще не курячi яйця, а перепелинi, або страусинi, ну останнi правда рiдкiснi... Хоча в Середнiй Азiї начебто страусiв уже почали розводити...
  Олег цiлком серйозно по тону пожартував:
  - Дуже цiнний бiлок у переднiх жаб'ячих лапках. Рекомендую спробувати!
  Дмитро по-хлоп'ячому хихикнув:
  - Так, а ось в устрицях iз червоним iндiйським перцем тим бiльше!
  Олег, проте, обережно вiдкусив вiд бутерброду i почав поглинати шматочок. Риба була червона, смачна, просочена кетчупом з розмеленим часником. Можна було трохи додати сил... Як це, наприклад, у Вiнi Пуха...
  - Добре живе у свiтi Вiнi Пух! У нього дружина та дiти, вiн лопух!
  Олег тут раптом запропонував:
  - А може заспiваємо?
  Дмитро без особливого ентузiазму зауважив:
  - А чи не рано спiвати?
  Олег Рибаченко посмiхнувся:
  - Саме тодi, тим бiльше, що ми перелетiли кордон СРСР!
  Дмитро спитав напарника:
  - Ножицi чи папiр?
  Олег вiдмахнувся:
  - Може, краще обiйдемося без дитячих жартiв. Ми мирнi люди, але наш бронепоїзд до швидкостi свiтла зумiв розiгнатися.
  Дмитро перервав:
  - Нi! Нам такi ось дитсадковi пiсеньки не потрiбнi. Давай краще, чогось такого... патрiотичного!
  Олег надув повнi легенi i почав спiвати, пишучи на ходу. Данька в свою чергу дуже непогано пiдспiвував. Вiрнiше, у нього голос був, як маршальська труба, а може навiть Єрiхонська;
  Пiонер - це горде слово,
  Краватка Сталiн Рiдний пов'язав.
  Немає iншого, нiж партiя будинку,
  Для мене комунiст iдеал!
  
  Я поклявся служити вiку Вiтчизнi.
  Щоб Батькiвщина пишно цвiла,
  Щоб краще всiм стало за життя,
  Щоб полiт став крутiшим за орла!
  
  Прогримiло - вiйна настала,
  Значить, смiливо хлопчаки в похiд!
  Сунув вермахт смердюче рило,
  Так його ми вiдправимо у витрату!
  
  Не давали гвинтiвки хлопцям,
  Була вiдповiдь ви роками - малi!
  Все одно втекли в солдати,
  Тому що багнети так потрiбнi!
  
  Пiд Москвою ми билися на кучугурах,
  По морозу мчали босонiж...
  Пiонерки красивi бiгають у робах
  Немає гранати, то бий кулаком!
  
  Як жорстокi фашистськi кати -
  Скiльки можна їх кров'ю напувати,
  Але наступити нацистам розплата,
  Перетворяться стерв'ятники на дичину!
  
  На обiд пайка скромна - голод,
  Обморозили ноги бiйцi.
  Я по сутi лише дитина,
  Але пишаються за подвиг батьки!
  
  Преється танк, дуло "Тигр" насунув,
  Але гранату боєць юний стиснув!
  I наткнувся фашист-гад на мiну:
  Ось його факел жаркий обiйняв!
  
  Буде навiть хлопець велетнем,
  Якщо мужнiсть ти виховав!
  Пiонери як ланки єдинi,
  Душi мiцнiшi: титану - метал!
  
  Не пройшов вермахт, у лоб отримали,
  Захлинулися сталевi труни!
  Є такi хлопчаки в Росiї,
  Поколiння нащадкiв - гордi!
  
  Битва знову, цього разу, на Волзi,
  Пiонер - термiнатором став!
  У фашистiв забитi морги,
  I об берег розбитий смертi вал!
  
  Скiльки наших загинуло - немає рахунку,
  Скiльки знову загине - немає слiз.
  Але така бiйцiв вiр робота;
  Воскресить, хто гiдний Христос!
  
  Комсомольцями стали у Берлiнi,
  Там присягу на вiрнiсть вручивши!
  Пол Європи з Союзом босi,
  Вiдiйшов юний наш колектив!
  
  А тепер свiт ми новий збудуємо,
  Кожен стане творець-демiург.
  Кануть у прiрву страждання-вiйни,
  Знати не будемо, що означає переляк!
  
  Доброта у всесвiтi стань правити,
  I тодi бiль зникне, повiр...
  З нами найкращий з усiх генiй-Сталiн,
  Переможений пекла Гiтлера звiр!
  
  Ми за це билися вiдважно,
  Заслужила назавжди шану...
  I зрозумiйте, що партiя важливо -
  Свiтобудова до мрiї приведе!
  Звiстка лiтак хором спiвав цю пiсню. Це звучало так урочисто, що можна було розплакатися...
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Бачення пропало, i, хлопчик-письменник i генiй знову опинився в реальностi колони, що тяглася.
  Вiд неможливостi тривiально поговорити з ким-небудь (язик пiсля бачення - капiтально онiмiв!) Олег Рибаченко додатково шалений. Якось навiть не вiдразу зрозумiв, що вони пiдходять до лiсу. Скiнчився - розмок, а пiд ногами добре втоптана дорога, хоч i розмокла, але явна, прорiзана тут i там слiдами возiв, автомобiлiв, гусеницями легких танкiв, мотоциклiв i навiть кiнських копит.
  Холодний бруд, схожий на мерзенне мило, виявився таким же слизьким, Олег Рибаченко кiлька разiв дивом зберiг рiвновагу, а в колонi двоє чи троє дiвчат падали i швидко пiднiмалися.
  Маргарита сама добряче вимотана пiдбадьорила брата по зброї:
  - Вже темнiє, скоро дадуть вiдпочити!
  Через пiвтори години пiсля початку дощу вони минули те, що здалеку здавалося грядою пагорбiв. Поблизу Олег Рибаченко зрозумiв - це не пагорби, а вал iз кулеметними вежами. Старовинний кримський вал, що тягнувся на схiд i захiд, скiльки вистачало погляду. Через рiвнi промiжки на "пагорбах" було видно майже зрiвнянi iз землею сiрi кам'янi кiльця - руїни сторожових веж. Мiж двома такими - в лощину, яка колись була, напевно, прорiзом ворiт полонена колона i пройшла.
  Потiм їх знову розвели на сон. Навiть не зняли пута i не годували. Сон дiвчат накрив, наче крилом ворона;
  Раптом декорацiї перед дiвчатами помiнялися (а що сновидiння занадто часто химернi!) i вони опинилися в морi, точнiше на пристанi з видом морським i класним.
  Дiвчата-комсомолки вийшли до порту, силует есмiнця був далеко, приблизно в парi-трiйцi кiлометрiв, але вiн майже зливався з лiнiєю горизонту. Тут їх знову вже вкотре атакували п'ятеро щурiв-тарганiв. Це такi огиднi тварюки, з шiстьма лапами, що подивишся i потягнеш на блювоту. Втiм, це справа двох секунд, удари кинджалами i все закiнчено.
  Красуня Маргарита навiть заспiвала:
  - А для мене як блювота, то зiлля приворотне!
  Руда Аврора випустила, через нiздрi свист:
  - Але поведiнка добротна - i нiжкою в щелепу щiльно я!
  Найнебезпечнiшими тваринами були сокири-чайки. Вони мали здатнiсть стрiляти дзьобом. Вiстря викидалося i пробивало шкiру, впорскуючи кислоту. Потiм птах-сокира сiдав на повалену жертву - рвав м'ясо. Щоправда, тут їх уже вiдстрiляли. Але чотири хижачки з обопiльно заточеними головами спробували атакувати розвiдниць.
  - Ось вони чергове збочення природи! - помiтила вогняна диявола Аврора.
  - Хто створив їх, нiколи нiчого не перекручує! - У новiй мiсiї Маргарити знову з'явилися атавiстичнi релiгiйнi почуття. Змiнюється особистiсть, якщо пробуджуються певнi сили у пiдсвiдомостi. - Так завгодно Всевишньому Боговi!
  Рудоволосий демон у коротенькiй спiдницi i волоссям, що палає жарко вогнемета, знову заперечила:
  - Нi, це вкотре демонструє могутню силу мутацiй. Серiя аналогiчних дiй могла породити життя!
  Метнувши два чакри, дiвчата зрiзали хижачок, а потiм зловили диски, що повернулися до них.
  - Начебто бумеранга, але рiже титан! - посмiхнулася вогняна дияволиця.
  - Гаразд! Що тiльки цей титан не рiже, цей метал слабший за промокашку.
  Дiвчата почали розгортати плавальний засiб. Вогняна дияволиця, тут несподiвано благаючi попросила:
  - Давай наостанок Маргарита склади пiсню!
  Бiла блондинка посмiхаючись яскравiше сонця запитала:
  - Щоби принесла нам удачу!
  Крута Аврора випалила:
  - Саме! Нехай невдаха плаче - заздрить негiдник!
  Дiвчина-комсомолка вiдкинулася i тихенько заспiвала, слова пливли i переливались:
  Оракул серед каменiв чарiвних,
  Народжений бурею - яскравим сонцем!
  Ми не зрiддя - темряви ущербної,
  Як колiр на промiнець пiсня в'ється!
  
  Буває рок звичайно шкiдливим -
  Нам лиха, горе, смерть, пророкує!
  I приведення в блиску блiдому,
  Сяють як прапор уночi!
  
  Але ми не будемо забобоннi,
  Росiйський воїн - меч у руках!
  Послужимо Iсусу вiрно -
  Хай бiс назавжди в дурнях!
  
  Сильнiше немає Вiтчизни сталi,
  Адже наша воля, як метал!
  Веде в атаку мудрий Сталiн,
  "Андрюша" смерч на Кельн метал!
  
  Служити Росiї будемо свято,
  Їй серце посвятити мрiяв!
  Найгострiший багнет є у солдата,
  I полум'я у диктора - промовах!
  
  Тобi хвала Русь з пiснеспiвом,
  Їй гiмни будуємо ми спiваємо,
  Настане супостатам помста -
  Розправимося вiр iз воронням!
  
  Ми свiт святий збудуємо новий,
  Благослови Всевишнiй нас!
  Дiвчатам розкiш та обнови,
  Халiфом станеш не на годину!
  
  Нас дивним нагороди баченням-
  До меча кличе Господнiй голос!
  Життя стане нудотним варенням,
  Коли ти сильний, як "КАМАЗ"!
  
  Вiтчизни пишнi дiброви,
  Де ти душею знай, вiдпочинеш!
  Отримаєш океани - слави,
  До Кремля повелителем увiйдеш!
  
  Ти витязь - плем'я велетнiв,
  Морей простiр i крижина блиск!
  Пiсок златої великої пустелi,
  I зi смарагдом оксамит - лiс!
  
  Iдемо ми смiливо в бiй кривавий,
  Хоч "Тигри" грiзнi ревуть!
  Когтисти у нацистiв лапи,
  На вигляд Адольф звичайно крутий!
  
  Але отримав вусатий у морду,
  Скривилося рило, щелепа геть!
  I наш народ великий, гордий,
  Явив фашисткою тварюку мiць!
  
  Тепер настав час свiтла-
  З'явилася благодать небес...
  У поемах подвиги оспi-
  Христос святий у душi воскрес!
  Аврора зааплодувала, ляскаючи в долонi так, що пiднiмалася хмара мух:
  - Добре заспiвала Маргарита, але тобi треба виконувати псалми у церковному хорi. Усi думки заклиненi на релiгiйну тему!
  - Треба свiй грiх спокутувати. - Вимовила, що знову впала в релiгiйний екстаз подорослiшала Коршунова. - Хто пройде душу завжди залишається у збитку - вiддає безсмертне за смертне!
  Вогняна диявола розреготалася:
  - Ти бачу, теж здатна говорити красиво! Ну добре мила тепер нам чекає веселенька прогулянка.
  Сiвши на надувного не помiтного радарами з розфарбуванням пiд нiчного метелика - човна, дiвчата-комсомолки попливли до грос-есмiнця. Тепер вони мали зробити щось грандiозне. У хвилину небезпеки всi рефлекси та реакцiї загострилися. Дiвчата-комсомолки вiдчували звуки на багато кiлометрiв, плескiт хвиль, вереск чайок i навiть позiхання риб. Вони почули, як хтось пливе навперейми! Комсомолочки, скинувши автомат, побачили хлопця на надувному матрацi. Той зняв маску, i з'явилося обличчя Дениса Баранова. Офiцер-зомбi, ранiше судимий штрафник, який у цьому баченнi помiтно помолодшав, i став куди симпатичнiшим, пiдморгнув їм.
  Хрипким голосом, вiд якого хрумтiло повiтря - промовив:
  - Я посланий великим чорним фюрером!
  - Але ж ми нiчого не писали! - хором вигукнули дiвчата.
  Мiрабелу зовсiм не втiшила поява тут пропаленого карного злочинця з їхнього батальйону, а ось Аврора навпаки вишкiрила задоволену усмiшку. До речi дивно, але варто зеку скинути пiвтора десятка рокiв i позбутися шраму, як лякалося - перетворився на цiлком симпатичного хлопця. Вони не знали заздалегiдь, напевно б i не впiзнали Баранова.
  - I не треба! - вигукнув, одурманений колишнiй зек. - Моя цiль одна померти! У наступному життi я стану султаном, а в моєму гаремi буде сто тисяч дiв.
  - Хоч з однiєї справься. Iнакше буде нiштяк, тiльки навпаки! - заявила, намагаючись здаватися дотепнiшою, нiж Маргарита.
  Денис замовк, зазвичай такi зомбi не дуже балакучi. Хоча цього разу, це була бойова машина.
  - У тебе пристойний вiйськовий досвiд? - запитала Аврора. Адже вони пройшли вже другу свiтову вiйну i опинилися в майбутньому. Не таким футуристично красивим, як описували радянськi фантасти, теж повним i воєн i найголовнiше рiзних мутацiй, що пiддалися.
  Є така рiч - магорадiацiя та унтер-радiацiя.
  Магорадiацiя - це випромiнювання не вбивають живе, але що змiнює властивостi матерiї, включаючи перетворення, злиття рiзних форм життя - включаючи одухотворене та неживе.
  Унтер-радiацiя - викликає на вiдмiну вiд звичайної радiацiї - не iонiзацiю атомiв, а їхню перестановку в молекулах, причому найбiльш активно в ДНК i клiтинах, що несуть генетичну iнформацiю. У деяких випадках може використовуватися з медичною метою, для якнайшвидшої регенерацiї.
  - Звичайно! - впевнено промовив Баранов. - Я багато разiв воював!
  Руда Аврора засумнiвалася:
  - А кого вбивав?
  Колишнiй карний злочинець випалив:
  - Невiрних!
  Вогняна дияволиця скривила рило:
  - Як так ти ж росiйський офiцер:
  - Я моджахед та моє завдання знищувати невiрних! - провив Баранов. - Так менi навiчно судилося.
  Аврора шепнула на вухо Маргарiтi:
  - Не сперечайся! Краще виконай завдання.
  Зомбi що муркотiв пiд нiс арабською мовою. По радiо передавали останнi новини.
  - У Чечнi помiтно активiзувалися бойовики. Зокрема, спроба обстрiляти будинок уряду. У ходi бою вбито п'ятьох мiлiцiонерiв i одинадцять поранено, втрати бойовикiв уточнюються. За деякими даними колишнiй голова шарiатського суду отримав вiд зарубiжних спонсорiв близько ста мiльйонiв доларiв i активно прагнув вiдпрацювати їх. У горах проведено спецоперацiю: бандити розпорошенi.
  Зомбi пожвавiшав:
  - Ми скоро так невiрним врiжемо, що вони тiкатимуть пiд свист i глузування! - Його слова перервала хвиля, що накотила, вiн пiдкинула човен i обдала бризками. - Певно, я говорю!
  - В принципi, вiрно! - Аврора випустила iскорки з очей. - США великий ворог iсламу. Вона розкладає його за допомогою Голлiвуду, порногазет, мiстичних серiалiв. Ось тепер нам доведеться трохи пострiляти янкi.
  Дiвчата пiдпливали до есмiнця. Капiтан першого рангу Рудольф Рейган, ковтнувши свого улюбленого коньяку (ну i алкашi всi цi американцi, недаремно США стали символом нездорового способу життя i розкладання!), прилiг на лiжко, поклавши голову на груди повiї. Коли в молодостi вiн захоплювався хлопцями, а пiсля того як Франклiн Трумен дозволив служити в армiї гомосексуалiстам, у нього був досвiд зносин навiть з адмiралами. А якось навiть iз чотиризiрковим героєм iндiанської вiйни. Але при президентi-термiнаторi, та ще мусульманинi звичаї стали iншi i геїв притиснули. Пiсля цього Рудольф Рейган вирiшив показати свою всеїднiсть, запрошуючи повiю. Тим не менше, пестячи нiжне жiноче тiло, вiн не переставав уявляти собi хлопцiв, мускулистих, чорних, здатних доставити неперевершену насолоду.
  Покидьок звичайно ж вони пiсля цього i збоченець!
  Рудольф Рейган дозволив повiї осiдлати себе, але нi як не мiг розрядитися i знесилiв. Нема йому, термiново потрiбен хлопець. Хоч чоловiки дещо гiршi за жiнок їм мало грошей - хочуть кар'єрного зростання. Галина вiдзначила це - стане в нагодi при знищеннi ворогiв Радянської Росiї; Американцiв та його союзникiв.
  Вартовi ведуть себе недбало. Холодно i вони вважають за краще зiгрiватися не розбавленим вiскi. Маргарита скривилася (ось закiнченi алкашi - адже молекула спирту символiзує руйнування органiзму, особливо жiночого), янкi дурнi!
  На монiторах свiтилися хвилi, iнодi з'являлися тварюки. Одним iз таких небезпечних звiрiв була пила-крабова i водночас кропив'яна акула. Страшна тварина небезпечна як на сушi, так i в морi. Своєю клiшнею зi стрiляними голками цiлком могла перекусити людину навпiл або ще гiрше отруїти. Дiвчат не було видно, вони побризкалися вiдбивачем, а у зомбi температура навколишньої навiть на пару градусiв холоднiша.
  Вiдкинувши повiю, Рудольф Рейган сиплим голосом, промовив:
  - Iди я хочу спати. Та й вам марш у велике лiжко!
  - Як вам завгодно, тiльки заплатiть! - запищали розпатланi повiї.
  - Ти мало майстерна, вистачить з тебе i половини косаря! - вiдповiв Рудольф Рейган, а потiм насилу утримав себе вiд ригання. - Як вам буде завгодно! Але це пограбування.
  - В якому планi? - здивувалися солдатськi повiї.
  - У тебе гарна робота. - заскулив Рудольф. - Отримала задоволення i збагатилася, а я трястись як чорт! - Генерал i справдi затрясся, його подвiйне пiдборiддя затремтiло.
  - Не оголишся! - Вигукнула у розпачi повiї (а що прикро коли моралi вставляють!). - Пiду, шукаю iншого клiєнта!
  - Але врахуй, матроси у нас темпераментнi. - помiтив iз двозначною загрозою Рудольф Рейган.
  Дiвчата-комсомолки вже були близько. Зомбi привалився до войовницi Галинi, опустивши голову на плече. Мертвий офiцер притулився щокою до шовкового запашного волосся, поцiлувавши її в верхiвку. Холоднi губи неприємно обпалили волосся, вiд офiцера пахло трупом.
  - Вiдвали! - грiзно промовила розгнiвана Маргарита. - Теж менi коханець знайшовся.
  - Я не хотiв вам образити! Просто ви схожi на гурiю. - Засипiла подоба розумного трупа.
  - Битимемося в масках. Нiхто не має бачити, що ми дiвчата. - Її подруга вогняна Аврора дiстала флягу зi стимулятором. Зробила кiлька ковткiв. Фляга не дуже хитра, змайстрована гармошкою, так що в нiй не стало повiтря. Так цiлюща рiдина спливає сама собою. Войовниця сама собi на замiтку - додала. - У мiру спустошення стискається: внаслiдок цього вода не хлюпається, можна рухатися безшумно.
  В iншому тут навiть звуки iншi, глухi, наче позбавленi сили. Дзвiнкi голоси здаються хрипкими. Хвилi схожi на чорне покривало у темрявi якого iнодi миготять вогнi, майже квадратнi рибки намагаються щось виплюнути з-за рота. Ось свiтлий силует вискочив iз води, i був розрiзаний чергою Аврори майже навпiл. У цiєї риби плавники гострi i не хотiлося поранитися.
  Дiвчат-комсомолок не видно, човен автоматично змiнює колiр пiд морський пейзаж, як i виявляють якостi хамелеонiв костюми. Маскування iдеальне. Видно, зокрема, як матроси ловлять рибу-мутанта. Роблять це дуже просто: Спочатку занурюють гуму, густо змастивши машинним маслом та бензином: запах далеко поширюється. Пацюкова черепашка його обожнює, вона взагалi жере як тарган хiмiю. Ловить, ковтає, чiпляючись на гачок. Правда їсти цю гидоту не можна. Зате живець хороший. На неї i клює великi риби, часом розмiрами з дельфiна. Деякi їх їстiвнi i навiть вважаються делiкатесом.
  Є й отруйнi, але їх досвiдченi кухарi здатнi знешкодити, i вiд цього коштують ще дорожче. Зокрема риба смарагдовий короп, водиться лише в радiоактивному озерi Радикал, так його назвали спiвзвучно з Байкалом лише забрудненим. Смарагдовий у цятках урану короп викликає наркотичне сп'янiння, буду правильно засмаженим, помилка навiть в одну хвилину спричинить болiсну смерть гурмана. А такi "глюки" незвичайнi, яскравi у кольорi, хрiн навiть у блокбастерi таке побачиш. Дуже вигiдна ловля, метаквазiсмертоностних мутантiв, смарагдових i радiоактивних, небезпечних при вживаннi, i при цьому коропiв великих як сом пробували розводити поза зоною, але там вони дохли.
  Дiвчата це бачили, пiдняли автомати. Маргарита раптом вiдскочила; тонкий писк зазвучав у вусi:
  - До корабля чотириста метрiв.
  Блондинка-термiнатор, зрадiвши, вiдповiла:
  - Чудово продовжуємо зближення.
  Очi Аврори i Маргарити бачили в темрявi не гiрше за котячих, а може й краще. На борту народу виявилося, трохи бiльше, близько тридцяти п'яти чоловiк, рахуючи i найманцiв-рибалок, багато з яких п'янi. Зомбi теж узяв на прицiл свого супротивника, у колишнього офiцера-зека був автомат iз глушником.
  Вiн приклався, тихо клацнув запобiжником, увiмкнув нiчний монокуляр. У ньому вiдчувався професiонал, особливо коли вiн притис гумовий наглазник до обличчя, щоб не видати спостерiгачам своє мiсце зеленуватим свiтiнням.
  Дiвчата дивилися на супротивникiв через комп'ютерну оптику. Вона разом зафiксувала цiлi, поставивши на максимальну скорострiльнiсть: тисячi п'ятсот пострiлiв за мiну. Водночас дiвчата розподiлили жертви, зняти тридцять чотири людини потрiбно було одним разом. Комп'ютер пiдказав, як i по кому, стрiляти.
  Солдат спостерiгач стояв бiля вiяла огорожi, вiн курив сигару i час вiд часу потягував вiскi з фляги.
  - Недбало служать американцi! - помiтила Аврора i єхидно з отрутою додала в голосi. - Ось наслiдок їхньої гнилої лiберальної демократiї.
  - Нашi думаєш краще! - скривилася Маргарита. - Особливо тi, що найнялися в армiю, що не слов'янського походження?
  - Теж випити не дурнi! - Дiвчина-комсомолка потерла носик. - Свербить, можливо, до дощу. А може, i до мiцного удару!
  - Я його знiму! Противника Третього Рейху... - прошепотiв Зомбi-зек.
  - Взагалi курiння сповiльнює реакцiю та слiпить очi! - сказала Маргарита. - Я б особисто заборонила цигарки.
  На кормi грос-есмiнця видно бартер, стоїть кiлька спарених швидкострiльних гармат, класу "Лiнкольн" - бiля них з пари стрiльцiв на сидiннi. Ще двоє захопленi рибалкою. Спарений "грободон" правим бортом. I тут американець, нiби негр, вiдлучився, щось дивиться по "мобiлi". Судячи з усього "порнуха", свого роду вiдео. Загалом знаряддя небезпечнi, якщо пальнути, чи невiдомо врятують камiння "броня", а надувному човнi точно кранти.
  - Так цiлi розподiлили. Пiдходимо ближче. - сказала вогняна дияволиця. - Примiтивну худобу треба побачити, щоб образити.
  - Пiдкрадемося як змiї! - пiдтримала, звиваючись талiєю Маргарита.
  Зомбi красномовно промовчав.
  Як завжди спостережлива, руда Аврора, вiдзначила носовi гармати iз супроводом i поки що безпечнi. Декiлька кулеметiв, важких, мабуть потужнiше нiж ПКМ. I тут екiпаж, видно хлопця, швидше за все, китаєць, дуже напружений, навiть нервовий вартовий. Напевно, новачок ось як виструнчився. Поруч офiцер, недбало спирається на рейлiнг, повз нього пройшов радист з антенами.
  - Розподiлимо цiлi! - Запропонував мулу, пограючи жовцями Аврора.
  - Я висунуся правiше, ти лiвiше захопимо велику територiю! - Маргарита провела руба долонi собi по горлу.
  Надувний човен роздiлився на двi частини, дiвчата розгорнулися.
  - Я кошторис кулеметникiв! - блиснула зубами Аврора.
  - А я пушкаря! - хихикнула Маргарита.
  Есмiнець аж нiяк немаленький i дуже важливо увiрватися в нього раптово, перебивши i заскочити в каюти. Дiвчата-комсомолки вiдчували нервознiсть, досвiд убивств був не дуже малий, але все одно серця почали стукати швидко, вiд викиду кровi шумить у головi.
  Вони дають собi уявну команду заспокоїтись i дiяти холоднокровно. Не кожен навiть досвiдчений боєць чи лiкар може, але пульс заспокоюється. Гострий слух уловлює розмови, адже не всi янкi видно, а прибрати їх треба разом.
  Хто, зокрема, у верхнiй надбудовi. Там, зважаючи на все, рiжуться в карти. Та ще й у примiтивного дурня. У чого американцi противники Радянської Росiї дегенаративнi. Так уже чутно мiцнi американськi слiвця. Цiлих п'ять солдатiв, i їх також треба буде прибрати.
  - Тiльки здається, що у нас проста операцiя! - помiтила Маргарита. - А так уникай зайвого галасу, що не було лиха!
  - Ми в ролi короля диверсiй Грому Вiтру! Тiльки ось б'ємо янкi. Хоча, чесно кажучи, країна, яка знiмає такi класнi бойовики, має бути нашим союзником i близьким другом. - Комсомолка Аврора скривила брови, в особливому грiзному згинi.
  - Якби я не в СРСР, то волiла б з'явитися на свiт у США. Цивiлiзацiя Америки - це сотнi культур з усього свiту! - Маргарита невiдомо кого дражнячи, показала довгий язичок.
  - Перемога над сильним суперником зазвичай коштує дорожче, але її ти, не вiддаси за безцiнь! - Рикнула Аврора.
  - Якщо не брати до уваги Великої Вiйни проти упирiв i тролiв, чиї плоди виявилися втраченi. - Маргарита тяжко зiтхнула.
  - Тимчасово! - Жорстко вiдрiзала вогняна дияволиця.
  Дiвчата сильно ризикували. Помiч їх, одразу б запрацювали важкi кулемети. Вони навiть небезпечнiшi за гармати, тим потрiбен час, правда, не великий, щоб прицiлитися. Адже у американки комп'ютери є, а також прилади нiчного бачення. А чи багато снарядiв потрiбно, щоб їх гламурних розкотити? Потiм їх можуть потопити навiть пальбою наослiп, або увiмкнувши найпотужнiшi радари. Та й прожектор, можна щось розпливчасте розглянути, зокрема їхнє зомбi. Демаскує розвiдниць-комсомолок цей хлопець. На верху ще один тип з'явився, морда розмальована, як у блакитного, до рибалок попрямував.
  - Знову у нас проблеми! - у голосi Маргарити вiдчувалося занепокоєння.
  - Нiчого всiх знiмемо разом! Це справа п'яти секунд! - Аврора ковтнула стимулятора. Пiдштовхнула напарницю лiктем. - Та й ти пий!
  Бiля самого борту смужка свiтла, але це не є проблемою.
  Маргарита каже, вiрнiше, наказує зомбi:
  - Не стрiляй без команди.
  - Слухаюсь панi! - вiдповiла "лялька-зек".
  Тепер всi цiлi схопленi i ось удача. На борт "рибалки" витягую звiра, що вiдливає рубiнами: диво-рибу-пасту. Навiть четверо хлопцiв iз укриття висунулися, тепер усi цiлi схопленi.
  - Час! Гiперзалп! - шепоче Аврора. - Вона любить видiлитися.
  Автомати б'ють безшумно плескiт хвиль, повнiстю перекриває їхню стрiлянину. За одну секунду вивергається двадцять п'ять куль, але в двох п'ятдесят. А прибрати разом треба сорок шiсть чоловiк. Навiть з урахуванням промахiв та неминучого дубляжу, достатньо двох секунд, для повної зачистки. Лише тоненький свист руху куль навiть затвори не клацнули. Бавовна ледь вiдчутна, тiльки приклад трохи придавив плече.
  - Ось воно що означає електромагнiт та розгiн! - iз захопленням вимовила вогняна диявола.
  - А також нашi здiбностi! - рикнула Маргарита. - Хвала великому творцю!
  - Не Богом данi, науко! - заперечила Аврора.
  Хоча вони били з рiзних точок, але цiлком могли перемовлятися навiть на великiй дистанцiї через мiнi-рацiї.
  - Пропусти нi кого понад лiмiт, приступаємо до висадки! - наказала войовниця-комсомолка.
  Забавно, що всi десантники - це три людини, двi дiвчини-комсомолки та живий зек-труп. Дiвчата-рейнджери перекидають вказiвники. Ось видно, що ще три негри вийшло.
  - Пробач Господи! - шепнула побожна Маргарита, вiдправляючи бiйцiв у найкращий свiт.
  Зомбi пристрелили тiльки двох, що курили бiля борту i вдивлялися в далечiнь. Тут, загалом, було чим помилуватися, та й хто засудить морякiв, що розслабилися в дружньому порту.
  Краєм ока Маргарита встигла помiтити кривавi хмари, що вилетiли з порожнiх голiв.
  - Настає розрахунок! - Блондинка-термiнатор вимовляє. - Вiдкриваємо рахунок!
  - Схоже, все не втрачай жодної секунди! - скомандувала Аврора.
  Борт есмiнця миттєво вирiс перед розвiдницями. На палубi тiльки трупи, не звично тихо, тiльки риба-бешкетник б'ється хвостом об борт.
  Знову прокидання на найцiкавiшому мiсцi. Дiвчата-комсомолки квапливо пiднiмаються i, схопившись, знову бiжать. Їм навiть не дали поснiдати, ось так i пустили голодними босонiж розпеченим пiском. Що ж знову бiжи i не гальмуй. Мабуть так i їм доводиться працювати...
  Аврора пiдбадьорила подругу:
  - Вище тримай крута радянська баба! Тодi ми пiд танком не зламаємось!
  Маргарита люто огризнулася:
  - Та я й не думала ламатися! - I зрозумiвши подвiйний сенс подiбного виразу, доповнила роз'яснивши. - А тим паче прогинатися!
  Войовницi-комсомолки уткнулися у борт. На мить корма закрила i без того блякло свiтло. Розвiдницi СРСР пiднiмаються як людина-павук, використовуючи чоботи-липучки. Маргарита ще й "баласту" допомагає: майже за шкiрку тягне зомбi. Добре, що це чоловiк не iз великих екземплярiв. Ось вони й на палубi. Один iз бiйцiв пiднiмає голову, дiвчина-комсомолка зрiзає його диском-бумерангом.
  - Заспокойся квапи! - каже вона йому.
  Залiзли швидко, заразом прилiпили човни. Тепер все точно! Уся палуба пiд прицiлом красунь. Ось два моряки висунулися, пiв секунди i в головах дiрки, тiльки-но встигли смикнутися.
  - Я тримаю ворога на мушцi! А тепер безшумно зняти всiх! - скомандувала Августина. - Взагалi вона взяла на себе роль старшого командира, побоюючись, що надто "добра" та релiгiйна Маргарита чогось напортачить. Коршунова цього намагається не помiчати. Тим бiльше, як хтось iз радянських маршалiв сказав - двi людини не загiн, три не рота!
  Маргарита зняла чобiтки, сховавши їх у рюкзак, i пройшла босонiж уздовж борту. Швидко, зняла кулеметника, що сховався в осередку, то, схоже, ще не зрозумiв що сталося. Дiвчата-комсомолки висмикнули свої чудо-автомати з-за спин, посмiхнулися, одна взяла пiд прицiл весь прохiд, треба очистити весь прохiд.
  Аврора раптом побiгла зi швидкiстю, що перевищує олiмпiйський спринт. Раз-два i вона бiля носових гармат. Там бiйцiв чоловiк дванадцять, половина стоїть на "стремi", iншi рiжуться у карти. З ними двi повiї. Жаль дiвчат, але така гiрка доля повiї. Оплата роздiльна, а розбирання оптова. Аврора зрiзає всiх короткою чергою, з безшумної зброї. Колiматорний прицiл тут їй не потрiбен, i так пiдсвiчування є, а моряки не чекають нападу з тилу. Та взагалi грає роль велика зарозумiлiсть: хто посмiє атакувати повний солдатiв та матросiв есмiнець.
  - Рушайся як лисиця по проходу праворуч! - Тихо белькоче Аврора. - Нехай зомбi стоїть на мiсцi, вiн лише видасть своїми китайськими чоботями.
  - Зрозумiло, я сама зачищу. - вiдповiдає Маргарита.
  Рухи дiвчат вiдпрацьованi на численних "вiртуалках", їх вчили захоплювати кораблi, танки, битися у лабiринтах, штурмувати лiтаки, закладати вибухiвку.
  Така ось помилкова або справжня з iншого свiту пам'ять спливає в цьому казковому футуристичному баченнi.
  За бажання розвiдницi могли обдурити "Джи-2" пронести вибухiвку до кабiнету британського прем'єра, а так витворяти ще багато чого. Тепер Маргарита рушила через леєри огорожi, швидко взяла пiд обстрiл проходи з вигiдного кута. Пара негрiв, i один жовтий виринуло. Маргарита пропустила ближче. За ними з'явилося ще п'ятеро. Потiм раз коротенька черга поклала всiх.
  - Ось усе буде просто! - вiдповiла вона. Чомусь совiсть вiдступила, з'явився азарт бажання якнайкраще виконати свою роботу.
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Дiвчина-комсомолка пробiгла в бак, так було ще семеро бiйцiв. Зняла їх забiгла до носа, але з iншого боку. Зомбi, не дивлячись на наказ, не стояв на мiсцi, а крокував по настилу вздовж корми, але на щастя його не було видно.
  Зайшовши до носа Маргарита, поклала ще чотирьох, благо вони йшли обiйнявшись, навiть схоже цiлувалися.
  - Я пройшла до дверей! - кинула блондинка-термiнатор.
  Аврора, що не вiдстає вiд неї, пiдтвердила:
  - А я зачистила гармати.
  - Мочиш янкi! - Маргарита показала мову.
  - I дуже ефективно! - Аврора пальчиком босої нiжки пiдняла втрачений недопалок i жбурнула його таким чином, що вiн потрапив прямо в дзьоб американського "орлана".
  - Я рухаюся з борту! - кинула лаконiчно огнезарний демон.
  Красунi рушили далi. Аврора майже зiткнулася з чорношкiрим хлопцем. Той хотiв було скрикнути, але дiвчина залiпила йому рот поцiлунком:
  - Заспокойся кошенятко.
  - Божественна ти моя! - промовив вiн.
  - У тебе добрi губи хлопчик, але менi нiколи. - Дiвчина-комсомолка передавила пальцями артерiю бiля носа. - Iнодi менi шкода, що не вибрала собi кар'єру чемпiонки з тенiсу. Були б грошi, слава, багато гарних хлопцiв та жодних убивств.
  Хлопець вiдкинувся, з-за рота вилiз язик.
  Руда Аврора зробила пару присiла на колiно, вистрiлила навскiдку, винищивши чергових хлопцiв. Скомандувала:
  - Галина зроби коло i пiдберися до корми.
  - Зрозумiло, для нас це найголовнiше. - видала Мiрабела
  Дiвчина-комсомолка босонiжкою пройшлася центром, по дорозi прикiнчивши ще кiлька бойовикiв, зокрема пробiглася верхньою надбудовою. I тут швидкiсть на її боцi, пара не виразних вигукiв, навiть нiхто не встиг вистрiлити.
  - А кажуть нащадки, ковбоїв палять швидко. Брешуть, напевно!
  Автомат (зброя, що розмовляє увi снi, нерiдке явище, чи мало на що здатне, пiдсвiдомiсть!) не втримався вiд реплiки:
  - Ваш професiоналiзм вищий за усiлякi похвали.
  - Може, ще чогось скажеш! - Мiрабела наступила голою ступнею на втрачену, палаючу запальничку i скривилася вiд болю.
  - Ви сама досконалiсть, ви сама досконалiсть,
  вiд посмiшки до жесту вище за всякi похвали!
  Зроби з ворогом звiрство, велике бузувiрство,
  I обруш свинцю зливу, з пекучим попелом - напалм! - Тихенько заспiвало в навушник кiбернетичний пристрiй автомата.
  - Спритно ти перевертаєш шлягер! - Усмiхнулася Мiрабела (але де вона пiсеньку чула не могла згадати!) I потерла об шорсткий метал сiдаючий п'яту.
  Автомат вiдповiв:
  - У програму закладено почуття гумору. Для пiдняття духу бiйцiв!
  - Ранiше фiльми крутiшi, щоб дух iз силою щодня,
  але скажiть, що пiднiме, порнофiльм "Еммануель"! - З гумором вiдповiла Мiрабела (А хто така Еммануель, звiдки такий образ узявся в головi. Може, вiд слова Еммануїл?).
  I сама розсмiялася жартом.
  Тих, хто пiдняв над краєм огорожi, дiвчина пiймала чотирьох бiдолах, що рiзалися на приставцi в стратегiю.
  - Зовсiм розбовталася команда! Добре, що остання ваша мить буде щасливою!
  Аврора безшумно спускається трапом, займає позицiю перед дверима в налаштування. Виповзає масивний кiлограм сто шiстдесят негр. Дiвчина-комсомолка зависає над ним зверху упираючись прикладом у бiчнi стiни коридору. Громила, бурмоче.
  - Фак'ю! Чому так тихо! - Аврора - б'є його прикладом по скронi. Потiм пiдхоплює тушу, дозволяючи їй опуститися.
  - Тому що до тебе прийшло кохання! - вiдповiдає вона.
  Дiвчина-комсомолка i тут не пiдкачала, увiйшла як вiтер, черга, скосивши два десятки, з яких половина спала. Сильний запах спиртного казав, що янки дещо встигли вiдсвяткувати.
  Сно перервано, низьким тембром реве сирена. Дiвчат будять ударами гумових батогiв по ногах i змушують будуватися.
  Пiднiмають їх i знову сковують, пiдганяючи далi.
  Перед цим, щоправда, дали поїсти. Знову каша, змiшана з не надто свiжою рибою. Але на це просолено навiть бiльше норми. Мабуть, старi, простроченi консерви з числа трофеїв закинули в перловку. I солi у рибу, для дезiнфекцiї додали. Полоненi кадри поки що не втратили цiнностi для нацистiв!
  Разом iз ними шкутильгає i Олег Рибаченко. Хоча часу на сон начебто достатньо i навiть бiльше, проте бадьоростi немає. Аж надто сновидiння вимотало хлопця.
  Ось вiн так iде i вiдчуває, як по головi, постукують спогади про плоди дивних галюцинацiй, що йому вселили гiтлерiвськi експериментатори;
  Ось увi снi бачить Дмитра. Вiн схожий на того худого й високого хлопця, що скований разом iз ними, але вище й мускулистий. Проте обличчя та iм'я схожi. Теж дивний збiг. I цей хлопчик провiв пару легких боїв проти збiрної хлопчикiв зi Словенiї, а потiм Румунiї. Обидва поєдинки швидкi нокаути, причому на першiй хвилинi! Третiй поєдинок виявився важчим. Хударлявий iталiєць мав чудовий захист i рухливiсть ноги. Вiн не дав себе нокаутувати одразу i добре йшов. Перший раунд супротивник Дмитра закiнчив на ногах.
  Тодi хлопчик у другому раундi, не зважаючи на можливiсть нарватися самому на жорсткий зустрiчний, просто побiг на супротивника, кидаючи удари з обох рук. I отримав точний i стрiмкий прямий удар назустрiч, прямо у вiстря пiдборiддя.
  Вперше юного боксера струснуло, але це лише розлютило Дмитра. Вiн стрибнув як тигр i зачепив супротивника правою.
  Вiзавi похитнувся i впав на колiно... Реферi вiдрахував нокдаун i дав сигнал:
  - Бокс!
  Iталiєць, схоже, втратив рухливiсть i пiсля стрiмкої двiйки у скроню i в вилицю впав, причому так безнадiйно розкинувши руки, що реферi навiть не став рахувати, а одразу зупинив поєдинок. Трибуни, наповненi здебiльшого школярами, свистiли та ревли. Втiм, серед публiки були й високопосадовцi СС. Переможеного хлопчика почали вiдкачувати, дiвчина масажувала йому щоки i м'яла шию.
  Дмитро навiть злякався:
  - Чи не вбив я його?
  Але через хвилину енергiйних манiпуляцiй личко юного боксера порожевiло, i вiн розплющив очi. Щось тихо пробурмотiв. Дмитро допомiг йому пiднятися i хлопчика дружньо обнялися.
  Олег Рибаченко у свою чергу боксував акуратно, бої були аматорськi, по чотири трихвилинки... Хлопчик вiдправив двох своїх перших супротивникiв у третьому та четвертому раундi. Iз третiм довелося повозитися... I хоча Олег Рибаченко, демонструючи чудовий захист, впевнено вiв за очками, був призначений i п'ятий раунд.
  Оголенi до пояса, i засмаглi тiла хлопчакiв блищали вiд поту, м'язи ходили ходуном, а вени та жилки проступили ще рiзкiше. Противник Олег Рибаченко кинувся вперед, розраховуючи на те, що у разi активностi йому вiддадуть цей раунд. Але вiдважний пiонер помiтив, що його вiзавi вже стомився, i його реакцiя сповiльнилася. Послiдував стрiмкий бiчний у лiву частину пiдборiддя i на зустрiчному русi. Юний супротивник пiдкосився i впав уперед... Судячи з усього, це був нокаут, так вiн не став на рахунок десять.
  Пiсля чого настала перерва, три бою за один день за кубковою системою це багато!
  Дмитро з деякою часткою сарказму зазначив:
  - Ось професiонали б'ються по п'ятнадцять раундiв, а до першої свiтової вiйни взагалi не було обмежень у часi. Боксери билися, поки один з них не впаде у знеможеннi.
  Олег Рибаченко тут погодився лише частково:
  - Знаєш це професiйний бокс, менi якось не до вподоби. У аматорському боксi ти просто рухаєшся по сiтцi, а в профi, занадто багато залежить вiд промоторiв. Наприклад, можуть i дуже талановитого боксера згноїти, не даючи йому боїв. Та й чемпiони мають можливiсть не допустити до бою надто вже небезпечного супротивника. Наприклад, просто за допомогою рiзних зволiкань вiдмовляючись пiдписати контракт.
  Дмитро погрозив кулаком:
  - Хай тiльки спробує!
  Пiд час обiду юних спортсменiв годували пристойно... Навiть були апельсини i на десерт ранiше не куштованi радянськими спортсменами-пiдлiтками банани, кокоси та плоди манго.
  Мабуть, нацистськi органiзатори змагань, намагалися показати, що Третьому Рейху, все добре, дуже ситно i можна дозволити собi розкiш.
  Дмитро та Олег Рибаченко вперше в нових тiлах спробували кокоси та банани та вдруге ананаси(ну з апельсинами в СРСР куди, простiше, є свої в середнiй Азiї!). Тут хлопцi припустилися досить поширеної помилки - переїли... А дорослих тренерiв у командi не виявилося... Якщо в Гiтлер-югент було гасло - юними повиннi управляти юнi, то в радянськiй спортивнiй делегацiї вирiшили наслiдувати цей приклад.
  Може, це була не найкраща iдея для наслiдування!
  У будь-якому випадку пiсля рясного обiду з десертом i тiстечками треба провести (якщо ти не програєш!) ще три бою ... Причому з сильними хлопцями!
  Пiсля їжi хлопчакiв добряче розвезло, Олег Рибаченко навiть запiдозрив, що їм чогось пiдмiшали.
  У всякому разi, тепер клас юних радянських спортсменiв упав, i вони стали програвати один за одним... Та ще суддi разом iз реферi зовсiм озвiрiли.
  Та й билися радянськi вже проти нiмцiв.
  Дмитро спочатку почував себе непогано, i в першому раундi пройшов чверть фiналу.
  Проте вже у пiвфiналi, вiн вiдчув слабкiсть у руках i ногах... Велику слабкiсть та уповiльнення рухiв... Але Дмитро тримався на самолюбствi, i йшов уперед не дивлячись на те, що багато пропускав... Але голова у хлопця була мiцна, i точнi удари великого, технiчного i швидкого супротивники його тiльки злили... А злiсть i самолюбство своєю чергою дозволяли впевнено продовжувати бiй.
  Нарештi у третьому раундi Дмитро зачепив свого супротивника, розбивши тому нiс.
  Нiмець злегка здивувався i отримав у пiдборiддя. Хлопчик iз Третього Рейху пiшов назад, його заплiталися. Дмитро розвинув успiх, провiв мало швидку, але водночас вiдчутну трiйку... Противник упав, реферi почав дуже повiльно рахувати нокдаун... Нiмецький хлопчик пiднявся, але не твердо стоять на ногах... Натхненний Дмитро кинувся його добивати. Декiлька точних свiнгiв... Пацан падає...
  Суддя не поспiшає пiдiйти до нього. Про щось питає убiк. Йому вiдповiдають...
  Починається новий млявий рахунок... На рахунку дев'ять хлопчакiв все ще лежить... Але звучить сигнал закiнчення раунду. Його пiдхоплюють i забирають у свiй кут.
  Дмитро впевнено вимовляє:
  - Четвертого раунду не буде! Вiн просто не вийде!
  В даному випадку росiйський хлопчик виявляється правий, секунданти дали вiдмашку.
  Олег Рибаченко, у свою чергу, бореться, як нi в чому не бувало... Холоднокровно набирає очки, а потiм закiнчує в четвертому раундi... I рухи, як i ранiше, точнi та швидкi.
  До фiналу з радянських спортсменiв дiйшли лише вони вдвох - представники наймолодшої вiкової групи. Супертяж серед дiтей, i середня вага... Чемпiон ваги мухи отримав за кiлька годин до вильоту травму, а замiну йому знайти не встигли...
  Так що у фiналi виявилося тiльки двоє росiян, а решта, зрозумiло, нiмцi, якi розiгруватимуть золото мiж собою...
  Змагання активно знiмають на плiвку... Дмитро з огидою скривився:
  - Отак вони нас хочуть зганьбити! Нiби ми росiяни гiршi за нiмцiв i зовсiм не арiйцi!
  Олег Рибаченко замотав головою:
  - Та нi! Будь-яке подiл нацiональностей на повноцiннi i не повноцiннi, абсурдне вже власною постановкою питання. Та й що тут казати, якщо нашi iдеї загалом iнтернацiональнi!
  Дмитро, хихикнувши, погодився:
  - I бити ми їх будемо мiжнародно...
  Перед фiнальним боєм була зрозумiла перерва... I тут нiмцi побудували радянським хлопчакам чергову пакiсть... Нiбито запропонували натерти глянцем кеди. Але в результатi взуття на ногах пацанiв раптом розм'якшилося i почало обсипатися.
  Довелося її скинути i бiгти мити в раковину... Дмитро не на жарт розсердився:
  - Та навiщо вони це зробили? Чи хотiли нас спровокувати на бiйку, а потiм зняти зi змагань?
  Олег Рибаченко цiлком логiчно зауважив:
  - Та не лише це! Вони ще захочуть показати, що у СРСР злиднi, i навiть провiднi спортсмени змушенi на змаганнях виступати босi. Мовляв, якi у Росiї бiднi дiти!
  Дмитро запропонував:
  - Може, попросимо кеди у наших старших товаришiв? Тобi, правда, будуть великi, але менi знайдуться!
  Олег Рибаченко негативно замотав головою:
  - Нi, варто! Ми їм покажемо, що здатнi перемагати й у найважчих умовах. Крiм того хлопчикам нашого вiку не соромно ходити босими... Як кажуть босоноге дитинство...
  Дмитро з такою силою стиснув кулаки, хто кiсточки захрумтiли. Молодий боксер сказав:
  - Ну, вони мене розлютили! Нi, вони просто розлютили!
  Олег Рибаченко вiдповiв:
  - То хай злiсть додасть тобi i менi сили.
  Тут згадуючи перервав дотик прикутого поряд Дiма, хлопчик шепнув:
  - Ти теж бачив?
  Олег Рибаченко лаконiчно вiдповiв:
  -Так!
  Знову полив дощ, що не зовсiм типово для кримської весни. Вiд цього i гидко i мерзлякувато. Навiть ще брудно, а мозолi, що формуються на пiдошвах, гидко ниють вiд розмоклої холодної води. До лiсу колона з босоногими бранцями увiйшла ще за кiлька годин, вже ближче до вечора. Мабуть, есесiвцi поспiшали поспiшаючи сховатися вiд дощу. Хлопчик-пiонер майже забув про те, що сталося. Та й на лице юному ленинцю думати, про холод, мокрий наскрiзь одяг, задубiлi ноги i сталевi з мiцної нержавiйки кайдани, що стерли зап'ястя до кровi.
  Дмитро перервав мовчання i заявив:
  - Начебто я встиг облазити за зиму Криму, але... Тут якось не по земному!
  Олег Рибаченко погодився, мотаючи головою:
  - А з нами взагалi все не як у людей!
  Лiс виявився грандiозним. По сторонах вiд дороги строєм стояли сосни - в три-чотири обхвати, з червоно-коричневою трiщинуватою або жовто-оранжевою як велика луска риби корою, що пiднесли на дику просто висоту компактнi вiчнозеленi або блакитнi крони.
  А на гiлках ще й квiти, що начебто - петунiй. Не лiс, а казка, вiдчуття влучення в iнший свiт. Але є й мiнус - у багнюцi на дорозi було повно колючок, гострих, як справжнi зi швейної машинки сталевi голки.
  Деякi дiвчата вже заохали, наступаючи на них. Дiма, стиснувши руку, Олегу Рибаченка сказав:
  - Це морок! Не вiрте баченням!
  Мiрабела поклала долоню на вже почав вiдростати свiтлий їжачок волосся Дiми i шепнула:
  - Вiр не вiр! А пiд ноги дивiться! Бракувало ще занести собi iнфекцiю!
  У пiдлiску густо рiс ялiвець i... вже стигла суниця з полуницею. Дух стояв - сумiш весняної сосни i весняного ж полуничного та ялiвцевого аромату. Здалося, що навiть стало теплiше. I просто-таки не вiрилося, що за сотню крокiв звiдси - мокра, хай не тундра, яка тундра може бути в Криму? Але все одно, паскудна погода та чорнi холоднi скелi, пiд якими марширують фашистськi орди. Жаль, що захоплення вистачило ненадовго - повернулися бiль у руках, ротi та спинi, холод, вогкiсть, i Олег Рибаченко вiдчув себе дуже нещасним. Просто до краю.
  Втiм... вiдмiнник-пiонер раптом усмiхнувся. Вiн уже не раз за короткий час перебування тут у полонi думав: ну, все погано, далi i гiрше нiкуди! I щоразу виявлялося - дуже навiть є куди.
  Дивно ця думка трохи втiшила. Олег навiть став згадувати карту Криму iз Атласу. Але не мiг її згадати - i збився на здивованi роздуми про те, що все-таки сталося щось неможливе. Можна потрапити в iнший час - це фантасти з часiв Марка Твена полюбили. В iнший простiр, що сучаснiше, на iншу планету - припустимо! Чорт iз ним, з розумом - раптом це надцивiлiзацiя; люди якi на мiльйон рокiв випередили у розвитку людство балуються! Все неможливе можливе - знаю точно!! Але щоб при цьому змiнювалася i твоя сутнiсть, пам'ять, весь вираз i не тiльки в тебе? Це вже тотально - безмежне i безмежне...
  Олег Рибаченко спитав Дмитра:
  - А в тебе є план на бiй?
  Хлопчик вiдповiв:
  - План простий - бий! - Тряхнувши худорлявою, на якiй видно кожна кiсточка спиною додав. - А добре все-таки, коли ти не просто скелет, а на тобi грає могутня мускулатура. Гарний сон... А ось ти став меншим!
  - Маленький, але далеко! - Банально, але влучно вiдповiв Олег.
  А дорога стала рiвною, тим часом пожвавiшала. I так дивно, що в Криму, наче все вимерло. Кiлька разiв назустрiч проскочили мотоциклiсти з ненависною чорною свастикою. А потiм хвилин п'ять назустрiч тягнувся обоз - запряженi фiлософського вигляду битюгами великi вози з закритою дерюгою поклажею, на яких сидiли полiцаї-мужики, що насупилися, в камуфляжних плащах i пов'язках зради. Теж у супроводi транспортера. На вiдмiну вiд танкiв їх у Гiтлера багато. Потiм ще один загiн на вантажiвках плюс мотоцикли з коляскою легко обiгнав полонених дiвчат-рабинь. Машин сто, не менше, багато розфарбованi пiд колiр хакi.
  На ходу гiтлерiвцi перегукувались з колонами бранцiв, що їдуть у головi, i по сутi рабiв вершниками, i Олег Рибаченко мiг присягнути, що голоси були глузливi. Конвоїри-есесiвцi вiдмовчувалися. Лiкарi їхали на якихось бронниках формою немов черепахи i важкi, ще гусеницi тягнуть. Наїжачилися кулеметами. Адже схоже, подумав Олег, їм не дуже до душi ця роль - наглядачiв-конвоїрiв... Навiть свої звiрячi морди сховали.
  Дiма помiтив:
  - Катiв i в Нiмеччинi не шанують!
  Мiрабела знову щось сказала, киваючи услiд мерзенним воїнам СС. Олег зiтхнув:
  - Перебити б їх! Усiх до одного, до Гiтлера!
  Дiма помiтив iз зiтханням:
  - Ех, не розумiю їхньої мови. А то спитав би, чи скоро нарештi прийдемо...
  Олег Рибаченко мляво зауважив:
  - Я знаю нiмецьку, але толку вiд цього небагато!
  Дощ перестав, i над деревами розчистилося небо, з'явилося сонце. У Олега Рибаченка з'явилася ще одна проблема - все сильнiше хотiлося в сортир обома способами. А щось пiдказувало: навряд чи через це зупинятимуться. Чомусь неможливiсть такої елементарної справи, те, що вiн i тут залежить вiд чужої волi, хлопчика-пiонера, розлютила донельзя. Крiм того, бажання ставало досить-таки болiсним. I есесiвцi, i їхнi прислужники вирiшували цю проблему, не зупиняючись, але це викликало лише огиду, а не бажання наслiдувати їхнiй приклад.
  Ось iнодi й шкодуєш, що нагодували достатньо, щоб викликати потребу. Вмiють фашисти завдавати проблем - природженi садисти. Чи їх так партiя виховала?
  Олег Рибаченко вже почав зводитися всерйоз, коли раптом потягнуло ще в сирому повiтрi, димом, потiм почувся собачий гавкiт i людськi голоси, справа рiзко, одразу почалася розчистка, на якiй щось робили солдати - всього десятка три, а за нею пiднiмалися серпанки. кам'яними та масивними будовами. Вiд дороги стрiмголов влiптували до дiти, одягненi в камуфляж. Не росiяни, судячи з вигуками та пов'язками зi свастикою, їх штук двадцять - бiгли та волали. На той час, коли колона пiдiйшла до селища, назустрiч уже вийшло не менше дюжини солдатiв - з великими гранатометами та переносними кулеметами, забезпеченими широкими пiдствольними пристосуваннями. Їх очолював здоровенний дiд у формi генерала СС.
  А може й не дiдусь, а просто сивий, бо жодних iнших ознак старостi помiтно в ньому не було, i жест довгої вузлуватої руки, прикрашеної золотими браслетами, виглядав королiвським i наказовим.
  А нагород у нього... Олег Рибаченко читав у довiднику i вразився - що стiльки можна зiбратися в колекцiю. Найвища це Лицарський хрест з дубовим листям та мечами. Вище тiльки те ж саме, але з дiамантами, а також Великий Хрест Залiзного хреста, але така нагорода є тiльки у Герiнга. Ще вище Зiрка Великого Хреста Залiзного хреста, а iсторiю Нiмеччини її нагородили все двох чоловiк - фельдмаршалiв Блюхера i Гiнденбурга. Ну ще орден орла з дiамантами буде вищим.
  Колона з полонянок зупинилася. Пузатий "лiкар-бос", як охрестив Олег Рибаченко начальника конвою, спiшився i заговорив iз сивим. Iншi розглядали конвой похмуро i напружено. Олег Рибаченко зауважив, що в полi всi покидали роботу, а тi, що втекли, дiти пiдiйшли майже впритул. Першi нiмецькi, вони йшли колоною. А за ними i мiсцевi - худорлявi: босонiж або в сплетених лаптях. Мiсцевi жебраки хлопцi опинилися тiльки в квiтчастих картатих сорочках - чорно-бiлих. Такi обiрванi, що не вiдразу зрозумiєш, де хлопчаки, де дiвчата; всi кудлатi, русявi, але посiрiлi вiд пилу або коричнево-рудi, довговолосi, жахливо бруднi, але з живими, ясними очима - цiкавими, трохи переляканими i виразно жалiючими. Зауважив Олег Рибаченко i те, що есесiвський конвой намагається триматися якомога ближче до рабiв та подалi вiд мiсцевих людей. Гiтлерiвцi не галасували, не задиралися i взагалi поводилися тихо.
  Маргарита, дивлячись на це, зазначила:
  - Куди у СС подiлася бравада?
  Олег Рибаченко дотепно вiдповiв:
  - Пiшла на батог i петлi!
  Сивий генерал тим часом якраз на есесовцiв iз дегенеративними рилами кiлька разiв i показав, а потiм, коли товстун щось iз пiною бiля рота став заперечувати - вiдмахнув рукою, рiзко, як мечем рубанув. I товстун теж махнув рукою, але з прикро-згодним виглядом, а потiм вiддав коротку команду. Загули броньовики, i вовчi вершники побрели далi дорогою. Услiд пiшли пiвдюжини мiсцевих солдатiв. Iншi оточили полонених рабинь, i колона знову рушила. Сивий крикнув i на дiтей, i на працiвникiв у поле, а сам пiшов поруч iз поспiшними конвоїрами-людьми.
  Дiма, зiщулившись, зазначив:
  -Щось вони не подiлили!
  Мiрабела з усмiшкою вiдзначила:
  - Та нехай переберуться i випустять один одному кишки!
  Кряжистий молодий бородач iз мiсцевих бiйцiв СС, що зайняв мiсце поруч iз Олегом Рибаченком, похмуро поглядав на пiонера-хлопчика, хитав ручним кулеметом, потiм крикнув у голову:
  - Ти росiйське порося хоч щось розумiєш?
  I вискалившись, додав:
  - Ми будемо в Москвi та Вашингтонi чи нi?
  Олег Рибаченко зрозумiв, чого вiд нього хочуть, швидко закрутив головою, зустрiв погляд Маргарита - вiдчайдушний i водночас нiби говорив: "Пощастило - на нас чекають великi справи!" - але сивий генерал вiдмахнувся, i бородач, ще щось пробурчавши, жалкуючий глянув на Олега i бiльше не говорив нiчого. Олег Рибаченко майже зрозумiв, чого той хотiв... Нехай навiть i невиразно.
  Але тим краще, значить, експерименти все ж таки мають сенс? Невже нiмцi хочуть дiзнатися таким чином майбутнє? Але ж виходить суперечнiсть. Про дружнi змагання з боксу, не може бути мови пiсля такої вiйни. Фашизм та комунiзм вороги назавжди. Або тут щось iнше... Як болiсно занили вiскi.
  Вiйськове селище опинилося за невисоким, але добротним частоколом - з помостом для воїнiв жахливої органiзацiї СС, з потужними - втiм, вiдчиненими навстiж - воротами. Дивним Олегу Рибаченка здалося лише одне - кам'янi ворiтнi стовпи, покритi рiзьбленням у виглядi кучерявих квiтiв i стебел. Стовпи цi зовсiм не в'язалися iз загальним виглядом села, де було брудно (втiм - може, це пiсля зими?), а будинки, складенi з кам'яних плиток, законопачених у широких щiлинах жовтуватим мохом, бурiли плоскими солом'яними дахами.
  Натомiсть стояла САУ. Немає саме самохiдка, причому на гусеничному ходу незнайомiй допитливому Олегу Рибаченку модифiкацiї. Ось, наприклад, озброєння - мортиру не менше на вигляд 350 - мiлiметрiв. Вiн не чув про таку.
  Причому машина виглядом важить пiд вiсiмдесят тонн, i як таку по кримських горах взагалi тягли? Чи хочуть випробувати при штурмi неприступного Севастополя? Вiд цього припущення трохи ниє в спустiлому животi. Яке доведеться росiйським солдатам пiд такими ударами. Тут все дихало середньовiччям, перемiшаним iз сучаснiстю та технiчними iнновацiями. Як дiрки з наворотами. Навiть не здивуєшся, якщо тут i телевiзор виявиться, та ще й кольоровий. А чи не чорно-бiлий.
  Таким же виявилося примiщення, куди привели, точнiше, пригнали рабинь. Втiм, нi - гiрше, бо тут нiхто не спромiгся законопатити щiлини цементним розчином, i пахло дуже знайоме Олегу Рибаченку - свинями. Пiд ангар невiльниками вирiшили пристосувати чи кинутий, чи тимчасовий хлiв (запах з таких мiсць майже нiколи не вивiтрюється).
  Маргарита так скривилася, що стала страшною i проскулила:
  - Ось знову нас опускають! Ну Гiтлер потрапи ти тiльки менi!
  Але це був дах над головою. Плюс до цього невiльниць розкували. Хоча, як i побоювався Олег, туалет тут не передбачили. У минулих примiщеннях, де в'язниця сучаснiша - куди комфортнiше. Фрицi хоч i свиня бруду не люблять.
  Втiм, подумав вiн про це, уже зробивши свої справи бiля дальньої стiни. I зiтхнув. Що тут скажеш... Не по-пiонерському це зовсiм не гарно. Все не в штани, вже маленька перемога. А дiвчатам теж довелося тут... Краще не дивитися...
  Аврора втiм, не сумує:
  - Ще одна пригода... Живемо i дихаємо в цьому щастя!
  Олег Рибаченко брякнув:
  - А на тому свiтi може бути набагато краще!
  Вогняна диявола пiдморгнула хлопчику:
  - Готова сперечатися, перевiрити, як на тому свiтi вiд нас не спливе!
  Олег Рибаченко у вiдповiдь тихо заспiвав. Це допомагало впоратися зi приниженням та соромом;
  Я присвятю вiтчизнi без залишку -
  Хай буде подвиг, ратний пiднесений!
  Удар меча i кинута рукавичка,
  Безжальний царя Землi закон!
  
  Вулкан палає - закипiли води,
  Кохання моєї бурштиновi вуста!
  Хочу я знайти хоч мить свободи,
  Наскiльки ти повiтряна та чиста!
  
  Горить як золото волосся дорогоцiнне,
  Змахнув руками - виросло крило!
  Господь подарунок зробив менi безцiнний
  I стало одразу радiсно, свiтло!
  
  Де Бог пройшов: там виросла долина;
  Квiтучих, пишних бiлих троянд!
  Там буде честь - свiтiв усiх середина -
  Подарунок на вiвтар, що я пiднiс!
  
  Так знаю, грiшний, пов'язаний з чаклунством,
  I не вартий райських кущiв i хащiв!
  Але на голгофi разом iз Христом,
  Ридав я, загорнувши iкону в плащ!
  
  Моя ти найкращий образ усiх наречених,
  Всевишнiй вiрю, дух перетворить!
  Я понесу свiй не гiдний хрест,
  I пiднiму щит, що впав з рук!
  . РОЗДIЛ Љ7.
  Розташувалися вони в хлiвi, тож мирiться, якщо гiтлерiвцi звикли навiть до худоби ставитися краще, нiж радянським громадянам.
  Троє мiсцевих хлопчакiв пiд контролем СС натягли всередину соломи. Швидко мчали, миготивши босими, запорошеними п'ятами, принесли великi оберемки i назад. Минулорiчної, натаскали, зате багато, мало не стог. А через сiм чи вiсiм хвилин пiсля цього, не бiльше, з'явилася жiнка, яка принесла разом iз двома мiсцевими дiвчатками кiлька великих плоских коржикiв i два здоровенних кола сиру. Говорячи українською, вона спритно роздiлила їжу на всiх. Олегу Рибаченка стало цiкаво: багато хто про щось питав i її, i хлопчикiв, i всi троє охоче вiдповiдали.
  Нiмцiв багато, i вони щось тут монтують. Але ж знову нiхто нiчого не знає! Насамкiнець тi ж пацани притягли баддю з водою, i щiльно дверi замкнули. З поведiнки своїх супутникiв Олег Рибаченко зрозумiв: це аут, бiльше сьогоднi нiкуди не поженуть.
  Маргарита запропонувала братовi по зброї, води та заявила:
  - Пiдкрiпитися не завадить!
  Хлiб виявився свiжим, але незвичним, важким якийсь (той черствий шматок, з'їдений вранцi, Олег Рибаченко до смаку не мiг згадати, щоб порiвняти). Чи то непропечений, чи тут такий завжди їдять (вiрнiше, швидше за все друге, решта ялин i нiякого невдоволення не виявляли). А ось сир виявився напевно мiсцевого виробництва - дуже гарний, схожий на бринзу, яку Олег Рибаченко любив. Шкода, що шматок був лише в третину долонi. Та ще хлопчаки-пiдлiтка, а не чоловiчий.
  Маргарита пiдтримала змученого брата. Той звалився на солому, як пiдкошений, дожував те, що йому дiсталося, лежачи, навiть не став запивати. Олег Рибаченко раптом зрозумiв, що його знобить. Залишалося сподiватися, що це просто трясiння пiсля холоду, i особливо диких видiнь. Що пiсля сну це тремтiння пройде. Рибаченко Олег постарався собi пiдгрести побiльше соломи i по можливостi закопатися в неї. Апетит нiкуди не пропав, заспокоював вiн себе, а у людей як вiн чув; при температурi насамперед вiдрубує бажання, є. Сам Олег Рибаченко ще жодного разу не хворiв - завдяки генетичнiй конструкцiї. Щоправда, i подiбних експериментiв над ним, у тому числi багатогодинних прогулянок по холоду не ставив. Але може, обiйдеться. А якщо нi, то є шанс, що все ж таки заради науки його пiдлiкують...
  Деяких дiвчат трясе не менше, але нiхто не кашляє.
  Ох, як навалилася на хлопчика-пiонера, вiд голови до кiнчикiв пальцiв нiг, яка втомлює! Розтертi в кров зап'ястя, запухлi рубцi на спинi, пораненi, збитi i почали вiдiгрiватися ноги - все занурило, але це ниття тiльки посилювало бажання спати i спати.
  А страшно заснути - можна i не прокинутися, або ще гiрше знову опинитися у видiннi. Втiм, доволi цiкавих.
  Олег Рибаченко заплющив очi й одразу поплив до обiймiв Морфея - повнi мрiй, кольоровi й оглушливi.
  Одна i на цьому випробування не скiнчилися... Покриття рингу помiняли, встановивши залiзнi листи з шипами, якi безжально вп'ялися в босi п'яти хлопчакiв.
  Олег Рибаченко навiть ойкнув, але стерпiв, хоч i не мiг встояти на мiсцi, а Дмитро навiть затанцював i почав порикувати.
  Суперники у них пiдiбралися сильнi, i були явно старшi, нiж офiцiйно оголошено. Наприклад, суперник Дмитра на голову його вищий, i вже вусики пробиваються... А хiба можуть вусики пробиватися в одинадцять рокiв?
  Противник у Олега Рибаченка також куди бiльший i важчий, та й пика при цьому бандитська не дитяча .... Втiм, хлопчику не звикати, ринг є ринг, там всякi зустрiчаються!
  Обидва бою проходили одночасно. Треба швидше закiнчувати, так вже наближається пiвнiч.
  Преображений Дiма майже вiдразу почав пропускати важкi удари в обличчя. Його противник користувався перевагою в довжинi рук, у вазi, i був, схоже, вiдмiнно пiдготовлений, як фiзично, так i технiчно... М'язи взагалi як у хитавицi атлета... Втiм , i Дiмка дуже рельєфен, i швидкий... Був швидкий, а зараз сповiльнився...
  Отруєний Дмитро у першому ж раундi на пропускав безлiч одиночних та подвiйних ударiв. Навiть пiд правим оком стала набухати гематома.
  Другий раунд видав ще гiрше, його противник пiшов уперед i бив, бив, бив... А Дмитро майже не захищався, лише вiдкидаючи голову назад пом'якшував удари, рiдко, зате несподiвано всаджуючи у вiдповiдь, i часом дiставаючи суперника... Той рикнув нiмецькою:
  - Ти росiяни означає не повноцiнний!
  Дмитро жорстко парирував, теж нiмецькою:
  - А ти нiмець, отримаєш вiд росiйської цiлком повноцiнно!
  Той розлютився i всадив лiктем, у нiс...
  Зазвичай нiс у Дмитра в цьому свiтобудовi дуже мiцний, i його жодного разу не розбивали, навiть потрапивши, але в даному випадку, це був не пом'якшений рукавичкою удар, а вiстря твердої кiстки лiктя.
  I кров потекла по обличчю хлопчака, змусивши її слизнути... Дiмка вiдповiв... Спiймав назустрiч Противника злегка струснуло i вiн похитнувся, але сил розвинути успiх не вистачало - ноги зi сколотою пiдошвою наче ватянi.
  Третiй раунд видався не менш важким, противник вiдчайдушно тиснув, але Дмитро став частiше ставити блоки, вiдбиваючи удари... Правила фiналу, були змiненi, раз йдеться про мiжнародну золоту медаль, то число раундiв збiльшили до п'ятнадцяти... Як у профi. Треба сказати дуже жорстоке рiшення щодо пiдлiткiв, якi вже цього дня билися п'ять разiв... Правда i Дiмка закiнчував швидко, i його противнику явно спускали без особливої боротьби.
  Але пiсля перших чотирьох дуже активних раундiв супротивник Дмитра дещо знизив оберти. Вiн теж вiдчував втому, дихання стало куди бурхливiшим i водночас важким.
  Димка, не зважаючи на гематоми i сильне печiння в босих ступнях, навiть вiдчув у собi приплив додаткових сил. У шостому раундi вiн навiть кiлька разiв потрапив супротивниковi в щелепу... Але вiн теж був стiйкий, великий, i можливо ще й наколотий допiнгом...
  У сьомому раундi пiдлий опонент Дмитра злегка змiнив тактику i став намагатися якомога бiльше ударiв усупереч, правилами наносити лiктем, або навiть головою... Дiма став потрапляти ще частiше, i у восьмому раундi досяг приватного успiху, з великого носа противника потекла, нарештi, юшка... А коли той рушив черговий раз лiктем, сам нарвався на зустрiчну поставу... Знущаючись Дмитро гаркнув йому:
  - Ну, що трапився, який кусався!
  Нiмець ще бiльше розiйшовся, вiн досi розраховував на окремий прострiльний хук!
  Олег Рибаченко вiв бiй бiльш рiвно, майже не пропускаючи, i користуючись тим, що його супротивник занадто широко розмахувався, зустрiчав його пiдборiддя лiвим джебом, або правим кросом... Але великий нiмецький пацан на цi удари нiяк не реагував. Тодi Олег Рибаченко змiнив тактику i став обробляти плескатий нiс опонента... Нюхалка нiмця трималася довго, але до сьомого раунду почала пiдтiкати...
  Треба сказати, що противник Олега Рибаченка вийшов на замiну, iншому, легшому та свiтлiшому хлопчику. Колишнiй начебто травмувався( Хоча звичайно це нацистська хитрiсть!)... Тому вiн був на початку бою свiжий, i мiг накручувати шалений темп.
  Але ось у дев'ятому раундi й Олег Рибаченко трохи зазевався i пропустив удар, вiд якого його збило з нiг... Голi, збитi нiжки хлопчаки безпорадно закрутилися... Олежок, втiм, швидко схопився, щоб не зарахували нокаут. Метнувшись, повис на супротивнику.
  Той його струсив, кинувшись добивати... Пролунав горн про закiнчення дев'ятого раунду, але реферi вдав, що не чує...
  Олег Рибаченко, пропустив трохи тяжкий ударом, але втримався, пом'якшуючи їх мотанням голови. Противник увiйшов у раж, уже нiчого не помiчаючи молотив. Тут радянський хлопчик рефлекторно, але дуже сильно пробив по корпусу назустрiч... Удар влучив у печiнку... Дуже небезпечне влучення...
  Опонент зробив ще кiлька помахiв i його велике обличчя почервонiло. Судорожно ковтнувши повiтря, вiн повалився вперед, i почав корчитися... Реферi, одразу зупинив бiй, i на ринг вибiгли лiкарi... Незабаром з'ясувалося, що супротивник продовжувати сутичку Олега Рибаченка не в змозi, i його взагалi забрали на ношах, поставивши крапельницю...
  На друга Дмитра це справило озвiряючу дiю i вiн перейшов у наступ, проти супротивника, що помiтно втомився... Десятий, одинадцятий, дванадцятий раунд... Жорсткий обмiн ударами, але з явною перевагою Дмитра... Тринадцятий раунд трохи вирiвнявся, за рахунок вiдчайдушного спрута нiмця, а радянський хлопчик отримав розтин брови.... Але в чотирнадцятому пiдбадьорився Дiмка знову взяв iнiцiативу до своїх рук. Цi хлопцi ще нiчого не знали, наприклад, про Мохаммеда Алi, але багато в чому копiювали його тактику.
  До п'ятнадцятого раунду у нiмця вiд втоми опустилися руки, i вiн уже не реагував на удари, а просто стояв, демонструю арiйську стiйкiсть.... Крiм того, у Дмитра, вiд пiдсипаного дурману i жахливої втоми, звичайно, разючi удари стали слабшими. Нехай так! Але їх було багато, дуже багато i вони сипалися на неприкрите пiдборiддя противника. Нарештi башка, нiмця не витримала, лiмiт стiйкостi вичерпався i вiн представник "арiйської" нацiї просто, як бруд сповз униз, приблизно за п'ятнадцять хвилин до закiнчення останнього раунду.
  Реферi взявся до непристойностi повiльно рахувати, але пiсля рахунку п'ять, бачачи, як страшно нерухомий суперник Дмитра Лебедєва, перервався i крикнув:
  - Швидше за лiкаря!
  I чергової малолiтньої "надлюдини" вiдвезли до шпиталю.... Пiсля чого фiналiсти, що перемогли, вишикувалися до колони, i стали марширувати... Зверху посипалися пелюстки троянд.
  Рослий хлопчик Дмитро широко посмiхався, йому було весело. Але тут раптом помiтив, що камера наблизилася до них, i знiмає крупним планом босi, сильно сколотi шипами i злегка кровоточивi ноги радянських хлопчакiв... Його настрiй вiдразу ж зiпсувався i вiн спробував сховати свої кiнцiвки за розкiшнi в позолотi кеди iнших юних нiмецьких спортсменiв або закопати їх у пелюстки.
  Олег Рибаченко смикнув його за руку:
  - Не варто! Саме твоє збентеження i викличе смiшки, i сумнiви... Крiм того, в Нiмеччинi пiсля оголошення тотальної вiйни майже всi дiти босi ходять, що ти й сам бачив на вулицях Берлiна. Так що випрями гордо спину.
  Медалi що їм вручали, були на коричневих стрiчках i зi справжнього золота, приблизно п'ятдесят грамiв вагою та дев'ятисотої проби. Звичайно, для радянських хлопчикiв це велика сума - приблизно... Навiть важко пiдрахувати, бо радянськi грошi начебто були офiцiйно забезпеченi, але фактично емiсiя проводилася без золотого запасу.
  Коли радянськi пiонери пiднiмалися на помiст, звучав гiмн СРСР. До речi, це була ще не музика Александрова, щось на зразок iнтернацiоналу. Олег вiдчув тут велику натхнення i попросив дозволу заспiвати.
  Гiмлер, який був присутнiй на змаганнях, милостиво дозволив:
  - Ми будемо дуже радi почути твiр наших гостей їхньої Великої Росiї.
  Олег Рибаченко вклонився спочатку праворуч, а потiм лiворуч, пiсля чого вони разом iз Дмитром заспiвали;
  За життя витязь ти орлом летиш
  I не бажаєш знати посадки!
  Для нас нагород зовсiм не фетиш
  Нам шлях один прийнятний у дамки!
  
  Спочатку краватка червона пов'язала,
  Потiм, коли вiйна прийшла...
  Лопату в руки тонкi хлопчика взяв -
  Щоб не встромилася в груди голка!
  Траншеї рили дiти босонiж,
  Шматок черствий на трьох...
  Вiдiгрiвалися в холоднечу окропом,
  Вiд в'юк кусачих, дуже злих!
  
  Боєць загинув i автомат упав,
  Його хлопчик спритно пiдхопив!
  Могутнiй як "Катюшi" став удар,
  Безстрашний, молодий колектив!
  
  Стрiляю в чорних тiней ланцюг,
  Звiдки влучнiсть ти взялася?
  Як у давнину найгострiший меч,
  Вам набiгла знати пеня!
  
  Вiйна без жалостi, на жаль, не мати,
  У нiй суша пустелi моторошний жар!
  Але за Вiтчизну треба життя вiддати,
  Тодi отримаєш щастя в дар!
  
  Але що таке бути в коханнi?
  Не кожен хлопчик це знає.
  Коли потоки ллє кровi -
  Фашистiв звiрячих вбиває!
  
  Але Батькiвщина i є кохання,
  У нiй слава свiтлих поколiнь...
  I серцю ти не перемов,
  У ньому Сталiн - Сталь та Полум'я - Ленiн!
  
  Будь промениста пора -
  Святої справи комунiзму...
  Розбита зла орда -
  I вирваний корiнь геть нацизму!
  
  Все людство вважай...
  Поради зробили єдиним!
  Нехай буде на планетi рай,
  Я лицар - Русь непереможний!
  Олег Рибаченко та Дмитро за останнiх слiв пiдстрибнули вище, тим самим ще бiльше посиливши враження вiд своєї пiснi.
  Трибуни захоплено свистiли та аплодували...
  Поки хлопцi бачили загалом досить цiкавий i сприятливий для них сон, дiвчата повернулися до перерваного ранiше захоплення корабля. Багатосерiйне бачення рiдкiсне явище, але тут явно за цим стояло щось бiльше.
  Точнiше не ведення, а виконання мiсiєю Гiпервiдми та Росiйських Богiв-демiургiв. Вiдпрацьовуючи своє безсмертя.
  Тепер наступний вiдсiк, ось тут проблеми з якого боку дверi вiдчиненi, а з якого задерти. Тут краще або обiйти, або ризикнути. Втiм, нiчого страшного, якщо вона поверне ручку, не приймуть за свого п'яницю. Тут хтось небритий глянув з-пiд iлюмiнатора, дiвчина ледве встигла притиснутися. Втiм, так швидко вiн її не розгляне. Дверi зачиненi i треба постукати.
  - Хто там? - Натужно хрипить випитий голос.
  - Свої! - вiдповiла англiйською з явним техаським вiдтiнком, що проявила несподiвану обдарованiсть до мов Аврора. - Ми принесли мiсцевого рома, остогидло вiскi.
  - О так! Швидше! - Чоловiк-матрос за дверима заверещав немов свиня. - Звичайно, ром!
  Масивнi дверi, яких не проб'єш гранатою, вiдчиненi. Вибирається тип з помутнiлим поглядом, з ним ще кiлька напiводягнених суб'єктiв. Вiд них немовби при газовiй атацi несе, точнiше iнтенсивно разить, перегаром,
  - Де ром! - Хором заволали вони.
  - Ви й так гарнi! - Руда Аврора з великим задоволенням стрiляє, укладаючи штабелями морякiв. Цiлих три з половиною десятки поклала, доведеться обойму змiнити. Добре, що кулi маленькi, компактнi, можна багато з собою брати.
  - Ще один вiдсiк зачищений! - З деякою часткою осiнньої прохолоди в голосi, - сказала вона. - Пару пострiлiв встигли зробити, але я сподiваюся не чути.
  Бiлоснiжка-термiнатор вiдповiла:
  - А тi, хто чув - оглухнуть!
  Маргарита Аврора пройшла черговий вiдсiк, трохи вивернулась, трохи вiдстрiляла коридором, увiйшовши до корми, побачила, як її напарник зомбi зчепився з янкi. Мертвяк, втiм, виявив не дуже силу, зламавши шийнi хребцi.
  - Ну, ти нас мало не видав! - пискнула дiвчина-комсомолка.
  - А що лишалося робити! Вiн мене помiтив i мало не збентежив! - Зомбi набув вигляду скривдженого собаки.
  - Ну, у тебе поняття! Ляж i будь смирним. - Маргарита погрозила "слузi" пальчиком i тихо шльопнула нiжкою по палубi.
  На кормi довелося пострiляти, один iз солдатiв викинув гранату, ось погрожував, все обвалиться. Американський аналог Ф-1, летiв як уповiльнена зйомка. Рiшення народилося несподiване, цього у спецназi не вчили. Маргарита рiзко метнула бумеранг. Вона включила третє око i буквально злилася з тонким шматком надмiцного металу. Уявний погляд супроводжував рух диска, i ось вiстря встромилося мiж плиточками, розрiзавши зброю i пiдривник перекривши доступ кислотi. По лобi блондинки-термiнатора скотилася краплинка поту.
  - Ух, мене мало не розiрвало! Це просто диво. Дякую тобi Богородице, що рятуєш мене грiшну.
  Руда Аврора почула її i вимовила з занепокоєнням:
  - Що там?
  - Гранату кинули! - вiдповiла хорт Маргарита.
  - Я не чула вибуху! - здивувалася ведмедиця-комсомолка.
  - Не повiриш, я її диском-бумерангом зробила. - хихикнула бiла войовниця.
  - Ось як i так буває. У принципi, це не суперечить законам природи, якщо потрапити мiж плиточками. - Аврора зробила пальчиками босих нiг подобу дулi.
  - Так i вийшло! - хихикнула, скалячись Маргарита.
  Вогнезорою диявола стало цiкаво:
  - Скiльки убила на кормi?
  Красива Коршунова з гордiстю вiдповiла:
  - Двадцять вiсiм чоловiк, а двадцять дев'ятого задушив зомбi.
  - Не дуже багато! Зараз я рухаюся каютами, щоб зачистити весь корабель. Допомагай менi! - У голосi рудої Аврори тепер звучало нетерпiння.
  - Добре рухатимуся з тобою. - Маргарита рiзко скинула з волосся прилиплий шматочок закривавленої кiсточки.
  Вогняна Аврора стрiмко проникла в кают-компанiю, тут кiлька офiцерiв вже спали, а караульних вело з боку в бiк вiд перепою. Проте вони крикнули:
  - Сюди не можна!
  - термiнова доповiдь вiд Гамiльтона. - вiдповiла вогнезарна дiвчина-комсомолка i дала чергу, майже впритул. Кулi летять безшумно, свiтла теж не ту, не вiдразу зрозумiєш, що це автомат у тебе палить. Тож дивним було, якби хтось зреагував. Трупiв вiсiмнадцять i незабаром до них додалося ще четверо, з санвузла, навiть шестеро - пара трупiв обiйми впала з бочка. Один iз прахiв належав повiї.
  Безмовна могила в розворот,
  Знайшла кончину - маленька бестiя!
  Сьогоднi долар - завтра кулю в лоб,
  Така вже небезпечна професiя!
  
  Та дiвчина не хотiла ж ти,
  Мучити, складаючи iспити...
  Були iншi плутанi мрiї,
  Тiльки крутити жваво дупи!
  
  Щоб шампанського лилася рiчка,
  Яхти, машини - всi почестi!
  Бакси хапала без рахунку рука,
  Дiвка наважувалася на пiдлостi!
  
  Але думає тiльки iдiот,
  У борделi добре та дуже весело!
  Iкрою чорною набивала рота -
  Не знала, що ти СНIД навiсила собi!
  
  I на могилу нi хто не прийде,
  У страху похреститися батюшка!
  Дуже поганий вийшов результат,
  Колишнiй клiєнт навiть гадитися!
  
  Дiти твої не добром згадають,
  Соромно такий знатися матiр'ю!
  Що їм залишилося - тюремний притулок -
  Мовчки терпiти покарання...
  
  А тому дiвчисько ти вчись,
  I попрацюй Батькiвщинi-красунi!
  Тодi ж буде шлях без спаду вгору.
  Iнакше вiчнiсть у пекло жаритися!
  Резюмувала вогняна Дияволiця, вклонившись загиблої повiї.
  Так вона й пройшла, немов тiнь, що прилипла до стiнки i далi коридором. З боку дме вентилятор наганяючи тепло, волосся Аврора сплело в хльостку косу, так що вiдчуття приємнi. Вона пiдходить до дверей, якщо розкрити гаряче повiтря може розбудити тих, що стоять за стiйкою. Ледве коливається, потiм плавно робить вузьку лужок, проповзаючи по нiй. Вiдчула голим пресом лоскоту шорсткiсть килимка. Трохи спустилася трапом, тут уже багато сплять, бiля стiйки потягують пиво. У легкому шумi нiжки, що стали босими, Аврори не чути, гола пiдошва краще гасить звуки, нiж у взуттi, тому дiвчина пройшлася босонiж. Вже монотонне знищення чергою, намагаючись витрачати не бiльше кулi на одного. Сплячих взагалi можна прирiзати. Якщо вiдразу стиснути сонну артерiю, то з боку супротивника максимум буде позiхання.
  I тут голоного Аврора попрацювала, на борту крiм янкi, було близько пiвстонi бiйцiв "Стабiльнiсть", але вони лише знизили дисциплiну.
  - Ось це означає, коли допускаєш в екiпаж когось.
  Дiвчина пiднялася по трапi, зверху падає розсiяне свiтло. Звичайний шум, пiд ногами килим невiдомо звiдки здертий. Судячи з малюнку Iракський. Що ж це у певному сенсi
  теж непогано, хоча каже про досвiд команди. Але тяга до зайвого комфорту згубна для американцiв. Ось вона залiзла на сходи i зупинилася. На мiстку троє та два у скафандрi-черепаху. Ну, скафандр-черепаха це навiть не танк, можна взяти з пiдствольника, але шуму буде як вiд голiння свинi. Так не хочеться зривати таку налагоджену операцiю.
  Звернулася за допомогою до своєї подруги Маргарити:
  - У нас тут один, вiрнiше, двоє в черепахах!
  - Розумiю! - Маргарита намагаючись розiгрувати iз себе круту. усмiхнулася.
  Вогняна дияволиця в'янула:
  - Як звалити?
  Маргарита примружилася i з сумнiвом Сфiнкса, яким проповзає козявка, запитала:
  - Пiдствольник виключено?
  - Дуже галасливий! - Аврора глибоко зiтхнула.
  - Найкраще запустити бумеранг в обличчя, надрiзавши броню-забрало в районi, де скло. Потiм всадити туди три кулi у потрiйному режимi. Має спрацювати. - впевнено промовила Маргарита.
  - Пiдiйди до мене, зробимо синхронно! - хруснувши нервово пальцями, попросила вогняна дияволиця.
  - Звичайно, вже поспiшаю! - Маргарита поклала ще кiлька i зайшла з протилежного боку. Босонога Аврора зосередилася i тихим тоном додала:
  - Тут не можна промахуватись.
  - Помолись, це допомагає! - запропонувала комсомолка Маргарита, що знову впала в релiгiйний екстаз.
  - Я не вiрю у Бога! - вiдрiзала войовниця-ведмедиця. - Це ознака слабкостi!
  Войовниця-блондинка, накладаючи вiн хресне знамення, запропонувала:
  - Так попроси про допомогу - найвищий людський розум. Нехай вiн допоможе перемогти заради Радянської Росiї.
  Дiвчата завмерли п'ять секунд, шепотiли, а потiм виконали задумане. Диск бумеранг, як тонка павутина, у розсiяному свiтлi майже невидимий. Раз i вдарив двом нерухомо стоїть бовванам у забрало. Тi не встигли зреагувати, як безшумнi кулi потрапили в трохи розрiзане забрало, пробивши оболонки i розвернувши мiзки. Ну, а третього замочили синхронно, тож той не встиг зреагувати. Щоправда, скафандри-черепахи впали, створюючи шум. Цiкавий матрос вискочив, руда Аврора одним стрибком наздогнала його, i вказiвним пальцем у потилицю.
  - Спи синку!
  Потiм униз там з'явилися кiлька голiв, черга подвiйним вiялом i тиша.
  - Цей етап пройдено Маргарита!
  - Тут поруч каюта капiтана захопимо його разом iз камiнчиками. - запропонувала розлютована комсомолка-блондинка.
  - Само собою.
  Щоб пройти до каюти капiтана, довелося виконати двi зачистки, одну повiю, що самозабутньо працює над двометровим негром, Маргарита Коршунова пощадила. Надто вже вона була молода, не старша за вiсiмнадцять, а може навiть i шiстнадцять. Так благально дивилася.
  - Я нiчого не скажу воїни...
  - Аллаха! Непереможнi та веденi на крилах удачi. - вiдповiла хитруюча Маргарита арабською.
  Справдi, їхнiх осiб не видно, що розпливчасте, дiвчисько все одно не впiзнає, а версiю що це турецький султан посилить.
  - Де капiтан? - запитала Аврора англiйською з арабським акцентом.
  Жриця кохання залепетала:
  - У люкс-каютi! Цей "педрiла" зовсiм не спокiйний на кохання. Та якщо хочете, я вас обслужу, абсолютно безкоштовно!
  - У раю на нас чекають дiвчата в тисячу разiв краще, нiж ти! - вiдмахнулися войовницi-ведмедицi.
  Путана, не хотiла дратувати вбивць, але рефлекс повiї був сильнiший за голос розуму:
  - Я вам покажу лише те, що вмiю! Моя мова, легка як пiр'їнка i солодка немов мед!
  Не на жарт розлютившись, Маргарита тицьнула їй пальцем, у вiко, вiдключивши повiю:
  - Ще трохи й нам довелося б її вбити. - Релiгiйна комсомолка запалу Кракатау лютi побачивши подiбну розбещенiсть.
  Бiля входу недбало поклали двох вартових, зiстрибнувши за спину, i зламавши шиї.
  Капiтан немов кiнчений пiдонок уже хропiв, обнявшись iз двома типами, негром i тайцем. Тi, незважаючи на те, що теж пiддали, нервово верталися.
  Фотографiю капiтана, дiвчата бачили в комп'ютерi i тому не довго думаючи, уклали обох "транс-хлопчикiв". Капiтана першого рангу, друге обличчя пiсля адмiрала ривком пiдняли i парою ляпас привели до тями. Вперше опинившись у полонi, потворна тварюка, не смикався, тiльки дивився на свою смерть очманiлими очима.
  Маргарита пiдняла його на витягнутi руки, затиснувши рот рукавичкою, а Аврора пiднесла до очей кинджал зi лезом. Зашипiла лютою коброю:
  - Одне слово i виколю око!
  Маргарита трохи послабила щелепу, але капiтан мовчав.
  - Ось ти як! - Вогнезарна дияволиця зробила тон у голосi ще страшнiшим. - Застосуй бiль Командор.
  Галина трохи притиснула нервове закiнчення i затиснула рота, так їх ковтки американського капiтана виривався крик.
  - Ну, тихiше зараз минеться. - Руда Аврора стала босими пальчиками вибивати на пiдлозi подiбнiсть до ритму, характерного для похоронних маршiв. - Говори невiрний кнур! Або ми вiдрiжемо твою гiднiсть i засунемо в рот.
  Коли капiтан-збоченець трохи заспокоївся, Маргарита злегка вiджала. Войовниця блондинка вирiшила також внести словесний внесок у допит:
  - Пес говори, якщо хочеш уникнути мук. В iншому випадку тiльки принесеш задоволення нам.
  Капiтан не виразно сказав:
  - Все скажу!
  - Ну, це вже найкраще. Допит як сказати у легкiй формi! - Дiвчата знущально посмiхнулися.
  Капiтан простогнав, його заячi вушка тремтiли:
  - Тiльки лишiть життя!
  Аврора логiчно помiтила:
  - На це найцiннiша страва, треба ще заробити!
  - Я дiлова людина. - Чому зрадiв полонений американець. - Якщо хочете, можу обслужити!
  - I цей туди ж, плюй, не вiдходячи, чоловiча повiя! - гидливо помiтила Маргарита.
  Навiть корабельний тарган наткнувшись на гладку шкiру нiжки дiвчинки, кинувся назад у щiлину, обурений подiбною пропозицiєю.
  - Скiльки людей на кораблi? - Горда руда Аврора вдала, що не чула останньої пропозицiї.
  Американець-збоченець зам'явся, фiзiономiя стала дебiльною, наче вiн i не чув питання, очi хлоп, хлоп!
  Вогняна Диявола полоснула кинджалом по мiзинцi, потекла кров. Той вiдразу прийшов до тями:
  - Ну скiльки людей на есмiнцi?
  - Близько чотирьох сотень! Точно не знаю з берега прибутку бойовики "стабiльнiсть". Але повiя мало. Їх навiть для хлопцiв iз узбережжя не вистачає. - скиглив i смикав свинячою шиєю притворник i дебiл.
  . РОЗДIЛ Љ8.
  - Подробицi опустимо! - Вогняна Аврора одразу ж перейшла до практичної справи. - Артефакти де?
  Капiтан спробував зiграти в "дурню":
  - Якi артефакти?
  Боса Аврора трохи стиснула колiно, хруснула кiстку.
  - Тепер зрозумiв?
  Бiль виявився найефективнiшим засобом вивiтрювати дурноту:
  - Так вони перебувають у корабельному сейфi.
  Крута Аврора гримнула:
  - А сейф?
  - Там за дверима! - пискнув свинячий примат.
  - Войовниця-ведмедиця блиснула зеленими очима. Маргарита смикнула на себе титановi дверi i розчаровано вигукнула:
  - Кодована!
  Капiтан вiдчайдушно намагався вижити:
  - Так, у мене є ключ.
  - Де? - Дiвчина-войовниця пальчика босої нiжки пiдняла за нiжку стiлець.
  Тварина невиразно булькнула:
  - В шафi!
  Боса Аврора швидко пiдскочила до шафки, i дiстало пристосування з чiпом.
  - Ось цей?
  - Так! - пискнув щура.
  - Я сам вiдкрию! - Лиха Аврора врiзала капiтана по руках. - А ти дивися, будь розумницею.
  - А чому вас лише двоє? - У свинi вистачило смiливостi на iнтерес.
  - Не будь надто цiкавим. Довше проживеш. - Голою п'ятою Аврора вдарила в в'ялий живiт Форлеїнда, змусивши корчитися вiд болю. Дiвчина вiдчинила дверi, що ведуть до сейфа. Усерединi примiщення було кiлька ноутбукiв, пiдствольнi гранатомети. Радянський РПГ - 39, в одному екземплярi, i його накрученiший американський аналог.
  - Код сейфа знаєш? - рикнула Войовниця-ведмедиця.
  - Окрiм двох останнiх цифр, iнформацiю про них має лише командир. - Наш адмiрал Джордж Арнольд.
  - Називай! - Маргарита тицьнула ногою в в'ялу морду бранця, i схопили його за нiс босими пальчиками.
  Збиваючись, полонений американець, перерахував не надто довгу комбiнацiю. Трохи пiдiбравши Аврора блиснула очима:
  - Молодець, не збрехав. Очко на твою користь.
  - А далi як сказати... Ось якщо ви тричi неправильно наберете номер, пролунає сигнал тривоги. - раптом брязнув переляканий капiтан.
  - Ми його й так знаємо! - Дiвчина-комсомолка стрiмко набрала код, i вiдчинила товстелезнi в чотириста мiлiметрiв дверцята. Каменi зберiгалися в окремих коробках i були акуратно вилученi.
  - Стiнгери з безмежного, ними ви вже встигли обробити?
  - Здебiльшого так! - пискнув полонений щур. - Увечерi провели випробування.
  Вогняна диявола зрадiла:
  - Чудово де зберiгаються стингери?
  Заїкаючись, капiтан видавив iз себе:
  - В ангарi, де трюм. У ньому стоїть друк "Орлана", заразом поруч i два танки "Першинг".
  - Цi коробки тiльки на металобрухт годяться. А ось покращена модель "стiнгерiв" цiлком пiдiйде. - Шалена Аврора, дражнячи бранця, показала мову.
  - Вони з чiпами комп'ютерними, такими особливими силует ловлять. - бурмотiв американець, намагаючись купити собi життя.
  - Знаємо! - Вогняна диявола повернулася до напарницi. - Як ти думаєш, Мiрабело, скiльки з чотирьохсот п'ятдесяти людей залишилося?
  - Менше нiж половина. Загалом у нас двiстi тридцять вiсiм трупiв. - Дiвчина-комсомолка навiть хихикнула вiд насолоди.
  Шалена Аврора видихнула з себе:
  - Потрiбнi будуть полоненi, щоб завантажити "стiнгери", там є над чим попрацювати вченим.
  Полонений мерзотник, брякнув:
  - Ви росiяни?
  - З чого ти взяв ми моджахеди. - рикнули войовницi-комсомолки.
  Капiтан показав несподiваний розум i здогадливiсть.
  - Тiльки у росiян можуть бути такi крутi бiйцi, здатнi вдвох захопити чималий корабель!
  Жорстка Аврора не погодилася:
  - А воїни великого турецького султана з артефактами!
  - А ось як? Все може бути, але ви надто iнтелiгентнi для арабiв. - Свинячий примат полебезив. - Хоча, може, ви нiмцi?
  Швидка Аврора, спростовуючи його слова, врiзала гомiлки в живiт, потiм зламала обидвi ноги, капiтан-цап вiд больового шоку знепритомнiв.
  - Загалом вiн нам i не потрiбен, ми досить знаємо. - пiдвела пiдсумок руда войовниця. - Тепер нам лишилося лише захопити екiпаж.
  Маргарита одразу ж запропонувала:
  - Пiшли каютами, набiр ключiв у нас є!
  Аврора зрадiла:
  - Та ще є екстрене електронне вiдкриття.
  Дiвчата-комсомолки тихо спустилися вниз, вiдчинили дверi каюти i знову знищення. Просто якась молотьба, не вiйна, а збивання пшеницi.
  - Кают номер шiсть чисто! - Заявила, скелячи зуби Аврора.
  - Може у палатi номер шiсть! - хихикнула Маргарита. - Давай краще розiйдемося.
  - Ми не гуси, щоб пастися в купi. - проревела вогняна дияволиця. - Точнiше гуси, але дикi!
  - Не вiрно! - Тут уже образилася блондинка-термiнатор. - Тi найманцi борються за грошi, а ми лише за Комунiстичну Батькiвщину.
  Дiвчата-комсомолки рушили перебiжками далi з палуби екiпажу, пристрiлюючи одинакiв. Маргарита мчала з усiх нiг далi, до машинних вiддiлень, комор, трюмiв, камбузу. Вiйськових акуратно блокували, перемелюючи частинами. Те, що чергове освiтлення, було слабким, тiльки грало розвiдницям на руку, супротивник за десять метрiв нiчого не бачить крiм вiбрацiї, а вони чiтко виглядають.
  Комп'ютер на автоматi висловив свою думку.
  - А якщо використати модель вiрусу.
  - А ми вже використали розумник на батарейках. - заявила, образившись на робота, Маргарита Коршунова. - Ось бачиш усi системи спостереження у сплячцi.
  - Як це! - здивувався автомат iз чiпом.
  - Ще в кабiнетi у адмiрала, послали гiбрид хробака та вiрусу каналом. Наче вiн не помiтний, жодна антивiрусна програма не пiднiме тривогу. Така ось чиста робота, невидимка приспала всi системи спостереження. - Дiвчина-комсомолка для бiльшої переконливостi показала свiй гострий бiцепс на руцi.
  - Ого, ну ви даєте! - повiдомив, дивуючись здогадливостi дiвчат автомат. - А мене можете перепрограмувати?
  - Цiлком реально! А що ти хочеш?! - Маргарита тут зробила дуже лагiдне личко.
  - Усвiдомити себе як особистiсть! - попросив електронний пристрiй.
  - Це зайве, доки стрiляй. - Блондинка-термiнатор не дурна, щоб займатися дурницями. - Пiзнiше я розповiм тобi про Христа.
  Маргарита зайняла позицiю спиною до трапу, спустилася на одне колiно для стiйкостi, навела ствол на дверi навпроти. Вийшов хлопець, цього разу бiлий, тiльки трохи "малахольний" мабуть курнув дурi.
  - Наркомани царства божого не успадковують. - перебила їх войовниця-комсомолка. - скинула тiла, швидко перехрестившись.
  Боса Аврора зигзагами рухалася по iншому периметру, пiдiйшла до дверей, вона виявилася замкненою, вiдкрила унiверсальним ключем. Негр жбурнув у неї подушкою.
  - Киса голись!
  Дiвчина-комсомолка зреагувала миттєво, розпорiв i подушку, i африканця та його напарникiв; - менше нiж половина. Загалом у нас двiстi тридцять вiсiм трупiв. - Дiвчина-комсомолка навiть хихикнула вiд насолоди.
  Ех затягти б у лiжко, напарникiв.
  - Ось виродки, зумiли налякати! - вiдповiла рудоволоса войовниця-ведмедиця. - Тепер куди попрямувати? Очевидно, у каюту заступника. Вiн, схоже, спить.
  Житло помiчника капiтана не таке велике, але звiдти звучить музика. Меломан означає? - Полегшує справу.
  Босонога дiвчина-комсомолка увiйшла як тiнь, одне вояку вирубала, а капiтана другого рангу трохи придушила, вивернувши лiкоть:
  - Жити хочеш?
  - Хочу! - Вiдповiв, що, загалом, слiд очiкувати американець.
  - Буде шанс! - Поки лиха Аврора вважала за краще його вiдключити, але ненадовго. - У пригодi кент! Вона рухалася далi, коридор звужувався, явно зниження матросiв у ранзi. Дiвчина-комсомолка взяла пiд прицiл дальнi дверi i зняла поверх голiв вартового. Так пострiл був безшумний, вона вимовила пошепки.
  - Бах-бах!
  Дiвчина-комсомолка акуратно пробує ручку дверей каюти. Зачинено. Ну, це пiвсекунди, у каютi семеро людей, троє сплять, решта рiжуться в домiно, цiлком росiйською. Маргарита натискає на курок через силу, в даному випадку вбивство не приносить радостi. Але справа зроблена, навiть на обличчя потрапила крапелька кровi.
  - Мертвi з косами стоять i тиша! - хихикнула дiвчина-комсомолка.
  Нова каюта, тут Маргарита залишила життя двом сплячим, тiльки вiдключила, можуть стати в нагодi.
  - Вбивство не може виправдати користь i вигода - лише честь, свобода та Батькiвщина адвокати насильства! - сказала вона - чарiвний фiлософ-термiнатор.
  Аврора також легко рухається, вибравши вентиляцiйну трубу. У нiй страшенно тiсно та заважає рюкзачок. Довелося навiть скласти автомат, щоб утиснутись. Тепер дiвчина-комсомолка стала бiльш розворотливою, хоча й ризикувала. Тут нiби розлютилися на грiшницю святi, напав павук-мутант. I коли вiн тiльки-но встиг пробратися. Боляче вкусив, i кiлька разiв пiшов вiд кулака. Дiвчина-комсомолка подряпала голову, але зумiла схопити його за кiнчик щупальцiв i пересунула собi пiд лiкоть. Вiдтягла руку, вдарила, раз мiцна коробка лопнула, завдавши бiль набитому лiктю.
  - Який жах! - вiдповiла войовниця-ведмедиця. - Вколю собi антидот.
  Сяк-так Маргарита вибралася i прорвалася до каюти, де сопiли солдати. Коли дверi вiдчинилися, спробували схопитися, але їх одразу ж накрив смертоносний дощ. Залишивши лише одного, вiдключивши хлопця, дiвчина-комсомолка продовжила шлях.
  Ось дверi лiворуч вiд неї починає повертатися. Видно бритоголовому щербатому парубковi захотiлося помочитися.
  - Хто тут? - запитав матрос п'яним голосом.
  - Твоя босонога мрiя! - Дiвчина-комсомолка вигинається пружиною i, розiгнавши дверi, врiзала в лоба. А це таки легована сталь. Лоб разом напух, схожий на "боксера" тип нарiзався також потилицею. Маргарита влiтає всередину, б'є своїм залiзним колiном у щелепу, причому дуже рiзко, вибиваючи зуби. Її не вистачає маси, але з лишком компенсує швидкiсть.
  - Схоже, готовий. - резюмувала вбивця з фiгурою богинi.
  Позаду ще п'ять людей. Значить одному по яйцях, добрий прийом. Iншому ублюдку кулаком у лоб, та так щоб вирубати. Третьому руба долонi в шию. Доводиться повторюватися, але це прийом смертельний. Один тип валився з верхньої полицi, але на льоту Маргарита збиває його головою в сонячне сплетiння.
  - Вiдпочинь малюка. - каже дiвчина-комсомолка.
  Останнiй тип лається триповерховим матом, сумiш англiйських та росiйських слiв. Чи не резидент. Маргарита проводить кобру, удар пальцями у вiчi, практично смертельний. Усi "партнери" затихли. Щоправда, у сусiднiй каютi здiйнявся голос.
  - Що там!
  - Легка бiйка! - вiдповiла, гидко нiби п'яним голосом хрипучи, Маргарита. - Допоможiть у нас поранених. -
  Дверi каюти вiдчиняють i отримують чергу, знову бiйцi падають.
  Добро має бути з кулеметом,
  Ворогам Вiтчизни зла смерть!
  Щоб до зiрок керувати польотом,
  Щоб пiдкорити, що у небi твердь!
  
  Ми комунiзму Сонця дiти,
  Бiйцi, народженi як смерч...
  Нацист за вовчий рик вiдповiсть,
  Його порве великий ведмiдь!
  
  Добре сильнiше знайте злостi,
  Хоч i суворiший може зла...
  деремо ми пiд небом щоб
  Настала квiтуча весна!
  
  У нiй солов'їних пiсень - трелi,
  I срiблястий дзвiн струмкiв!
  Вiдступлять лiд, снiг та хуртовини,
  Пiд гарячим сонячним промiнням!
  
  Цвiтуть - ромашки, маки, троянди,
  Такий пишний влiтку луг!
  А як знай, прийдуть морози!
  То й тодi не перелякати!
  
  Великi кiшки - цi "Тигри",
  Ревуть i дулами - трясуть!
  Кидають фрицi у злi iгри,
  Але все одно прийде капут!
  
  Дочекаємось ми сходу-свiтла!
  Увiйдуть у Берлiн Русi вiйська,
  Вiтчизна гiмнами оспiвана -
  А в безоднi Тартара туга!
  
  Тодi народи країн зiллються,
  Настане братерство та любов!
  Мед розливаємо в чашки, блюдця -
  Щоб не текла струмками кров!
  Оглушливо заспiвала останнiй куплет на гуркiт Маргарита, а решта вiршiв скакала, наче конi в головi. Коли ти з пiснею стрiляєш це завжди цiкаво:
  - Хоча це i так жорстоко, чинити таким чином з живими людьми! - вже з жалем вимовила "християнка".
  Хоч як не намагалися дiвчинки все вiдстежити i проконтролювати неможливо чотирма очима. Безмозкий зомбi не береться до уваги. Хтось невiдомий встиг зчинити тривогу. Вiдразу ж включилося аварiйне освiтлення, завила сирена.
  - Сталося неминуче, i так дуже щастило. - заявила руда Аврора.
  Дiвчина-комсомолка рвонулася до кают, з них вибiгали матроси та спецназiвцi. Вона безцеремонно розстрiлювала їх. Стiльки народу уклали, янкi падали десятками.
  Почулися автоматнi черги, рвонули гранати, одразу кiлька штук. Втiм, бiйцi могли бiльше зашкодити собi. Тут зiграли свою роль i глушники,
  Кримiнальний спецназ не одразу розiбрався, смерть чекає на них зсередини. Маргарита блокувала вихiд солдатiв i сама кинула пару трофейних гранат. Крики розлiтаються кривавi уламки кiсток, ось одну вiдiрвану голову дiвчинка-комсомолка зловила босою ногою. Яка в неї стала рухлива стопа, що згинається пiд будь-яким кутом. Можна подумати, що фiзичнi закони змiнилися i плоть гутаперчева.
  З боку супротивника трiщать черги, але здебiльшого слiпу. Маргарита веде вогонь, майже не ховаючись, чарiвне камiння "Кольчуга" надiйно вiдводять усi пострiли.
  - Шкода, що мою напарницю не звуть Снiгова королева. Так би наша пара виглядала бiльш символiчно!
  Прокинувся, цього разу Олег Рибаченко, не вiд горна та удару батога, а власного плачу - штилевого та невтiшного. Дiвчата навiть ще спали, творячи подвиги.
  I в нього героїзм змiнився кошмаром, як це часто буває, коли з тебе знущаються фашисти.
  Олег Рибаченко вiдчув, як вiн пiрнає вниз, немов плюхнувся в чорнильну смолу, навiть почало виїдати очi. Тут йому реально стало страшно, а раптом фашисти здобули владу i над потойбiчним свiтом. Чується скрегiт, такий звук, нiби собака дряпає по стеку, тiльки набагато голоснiше, вiн угризається у вуха, викручуючи їх. Барабаннi перетинки ламають щипцями. Потiм з темряви виринає паща з зубами, що виблискують як лава вулкана. Нiколи ще Олег Рибаченко-молодший не бачив такої огидної пики чудовиська, персонажi фiльмiв жахiв на його фонi були лише жалюгiдною пародiєю на кошмар.
  Потiм з'явилися iншi ще страшнiшi щелепи, деякi були величезнi як Еверест, iншi маленькi схожi на дуже злiсних собачок. Ось вони своїми кривими отруйними зубами вчепилися в його тiло. За все своє правда поки коротке життя Рибаченко-молодший жодного разу не вiдчував такого болю. Головне, що й пiдiбрати аналог вiдчуттям було неможливо. Це i пекуче полум'я i кислота, що роз'їдає, одночасно заморожує рокiв i тупа рiжуча пилка.
  А його продовжували мучити, було видно, як з рук зривається м'ясо, оголюються кiстки, як з розпоротого живота вилазять кишки. Злiснi тварюки гризуть їх, накручуючи на зуби. Рибаченко-молодший стогне, з очей бризкають сльози.
  - Господи за що. Я ж за своє життя нiкого не вбив, не зрадив.
  Чується хихикання i вiд нього, здається, що в барабанну перетинку встромляються розпеченi голки. Нарештi з'являється велетенська паща, вона цiлком заковтує його. Олег Рибаченко-молодший бачить, як у горлi вирує полум'я, воно розбивається на сiм абсолютно рiзних за кольором пелюсток.
  - Ось вiн легендарний вогонь пекла. - прошепотiв хлопчик, шкiра на руках зросла, покрившись потворними шрамами. Вiн намагається загальмувати свiй полiт, але марно вiн навiть не може зрушити себе на мiлiметр. Ось його такого юнацького тiла, що став улюбленим, стосується вогненний потiк. Нiчого подiбно вiн жодного разу не вiдчував, в очах, потемнiло i здавалося, у ротi почалося виверження, а шлунок збунтувався, i його атакували ядерною зброєю. Наскiльки палким було це полум'я, на голiй шкiрi з'являлися великi гнiйники, кiстки темнiли i трiскалися, завдаючи страждань.
  - Нi, я не хочу не треба - На всю горлянку прогорлав пiонер. - Вiдпустiть мене, будь ласка!
  Кожен колiр вогню - це особливий неповторний малюнок болю. Стражданням можна надавати рiзнi вiдтiнки, їхня рiзноманiтнiсть вражає, навiть маркiз де Сад не додумався, до чого може дiйти винахiдливiсть мешканцiв пекла.
  - А ось чорти, можеш познайомитись. - Огидно пищить голосок знайомого професора-есесiвця.
  Їхнiй вигляд втiм, жахливий, але особливо неприємно дивитися на колючi пащi, що вiддалено скидаються на сумiш акульих i крокодилячих. Зате роги, як не дивно заспокоїли. Хлопчик-пiонер, аби вiдволiктися вiд пронизливого болю, став згадувати фольклор, де цi милi забавнi чортики, то страшненькi, то навпаки смiшнi та наївнi iнодi допомагають, а часом шкодять людям. Особливо запам'ятовує казка про "Попу та його працiвника Балдi". Ось iз таким "народом" цiлком можна мати справу. А тут тiльки й знають, колють вилами.
  - Що грiшна душа не слухала нацiонал-соцiалiстiв? - Рiг у чорта вирiс, перетворившись на подобу дзьоба i тирк по черепку.
  Коли на головi ламають кiстки, це так боляче, що неможливо описати словами. Але свiдомiсть при цьому не знiтилася, якби Олег Рибаченко був у звичайному людському тiлi, то напевно помер би вiд шоку. А так вiн вiдчував грубий дотик до свого мозку, потiм монстр почав пити мозок. Робив вiн це повiльно, наче цедив. Iнший бiс став свердлити нiгтi, заганяючи пiд них найгострiшi голки.
  Олег Рибаченко кричить, рота розкривається сама собою.
  - Не треба вiдпустiть.
  Його хапають за язик i тягнуть, повiльно вiдриваючи його вiд неба.
  Теж бiль, але трохи по-iншому, i вже немає крикiв тiльки схлипування та виття.
  Черти продовжують куражитися, слiдом за нiгтями, стали ламати кiсточки, причому роблять це повiльно смакуючи страждання.
  - Ось так козлик безрогий отримуй свою порцiю. - Верещит один ймовiрно старший за звання бiс.
  Олег Рибаченко вже дiйшов до стану неосудностi, його затопила хвиля мук. А чорти не вiдступають, ось уже почали виривати зуби, потiм свердлили їх, встромляючи вiстрям у ясна.
  - Як можна опуститися до такої жорстокостi, невже вони не мають матерi. - подумав катований пiонер. Мабуть, прочитавши його думки, чорти заволали.
  - Матерi немає отець Гiтлер-Сатана.
  Потiм знайшли нове борошно розжарили свердло, допилили останнi зуби рiзаком. Далi дiйшла черга до кiсток. Їх ламали червоними вiд високої температури щипцями. Димилася шкiра, горiли кiстки. Здавалося, що серце ось-ось лусне, вибухне як бомба.
  Тут Олег Рибаченко несподiвано вiдчув, що його мова вiдросла, i може щось говорити.
  - Помилуйтесь заради Христа.
  У вiдповiдь демони встромили в нього вила.
  - Ти грiшник i мусиш знати, що Христос вигадка жалюгiдних людей. Iстиннi боги єдинi у двох обличчях i створили весь всесвiт, а також фашистiв за образом та подобою своїм. А ви люди i прочитаєте тварюки, повиннi бути рабами, якi виконують будь-якi накази i терплять приниження. Ти нiкчемний невiльник не вiрив у наше iснування, а тепер вiдчуваєш це все на власнiй шкурi.
  - Тепер я вiрю! - скрикнув переляканий пiонер.
  - Пiзно! - прохрипiв чорт iз СС. - У тебе немає шансiв.
  Олега Рибаченка продовжили мучити, його кiлька разiв поспiль переламували, палили, потiм вiн не мислимим чином вiдновлювався. Потiм його трощили по-новому. Потiм есесовцям-чортам видно це самим набридло i, пiднявши його в повiтря, понесли пеклом.
  - Ось подивися, як карають непокiрних.
  Олег Рибаченко побачив дiвчат, розп'ятих на хрестах. Їхнi колись прекраснi тiла були страшенно понiвеченi, з них капала кров. Великi свинi пiдвалили хрести, iнодi жертви падали i на них накидалися кабани, розриваючи на частини жiноче тiло. Як страждали цi нещаснi створiння, по щiчках у не яких таврованим стiкали змiшанi з потом i кров'ю сльози. В очах свiтився вiдчай. Здавалося, вони благали: ми невиннi, пожалiйте нас.
  - За що карають цих нещасних.
  Бiс з усього розмаху врiзав босонога хлопчику-пiонеру розпеченим до червона ломиком по п'ятах i прогугняв:
  - Рiзна дрiбниця. Одна зухвала господинi, iнша розбила улюблену вазу, третя вiдмовилася зайнятися сексом, четверта вiдступилася. Тобто щоб потрапити сюди, не обов'язково бути великим грiшником, достатньо дрiбних провин.
  - I їхнi муки нiколи не кiнчатимуться? - простонал Олег Рибаченко.
  - А це Всевишньому Боговi вирiшувати i нещадному фюреру. Якщо його величнiсть Адольф перший видасть указ про помилування, їх можуть перевести в iнше не так болюче мiсце.
  - В рай!? - iз надiйною вимовив Олег Рибаченко.
  Нечистий есесовець покотився:
  - Для вас приматiв немає раю. Просто є мiсця, де вас не битиму, i мучать кожну секунду i де ви можете продовжувати служити своїм панам пiсля смертi.
  Олег Рибаченко, тремтячи вiд жаху, запитав:
  - А що чекає людей, чиї злочини серйознiшi.
  - Це ми тобi теж покажемо.
  Чорт пiрнув вилами в очi, яблука лопнули, полилася рiдина i письменник-хлопчик окосел. Потiм через кiлька секунд знову знайшов здатнiсть бачити, щоправда, кожне миготiння викликало нестерпний свербiж. Знову вони полетiли i ось назустрiч їм випурхнули ще огиднiшi iстоти.
  Олег Рибаченко уважно роздивлявся їх. Вигляд справдi нiчого: голий, безволосий i покритий короткий череп; очi, що горять iнфернальним свiтлом; куций, наче вiдрубаний нiс iз чорним провалом посерединi. I, мабуть, наймерзотнiше - вiдсутнiсть нижньої щелепи, замiсть якої висять i ворушаться п'ять товстих у формi зiрки диявола щупальця. Ось вiн i припав до Олега Рибаченка, вп'явшись у губи зубами, подарувавши свiй знаменитий поцiлунок у засос. Потiм його руки-клешнi стали ламати кiстки. Пiонер-письменник Олег ойкнув вiд гострого болю в лiктях, йому розтрощили суглоби.
  - Отож примат може, вип'ємо за знайомство.
  Вiдлiпившись вiд Рибаченка-письменника, монстр простяг руку до чашi, i вiн миттєво наповнилася вином. Вiн тицьнув її в обличчя пiонеровi.
  Навiть крикнути не виходило. Немов у нiздрi вивергнув вулкан, хлопчика-пiонера розбудив свiй плач.
  Мiрабела на чиїх подряпаних ногах лежала голова Олега Рибаченка вiд струсу лише сiпнулася i продовжувала посмiхатися увi снi. Щаслива дiвчина, поки її не занурили у пекло нацисти. Ось до чого їхня пекельна технiка дiйшла - вже й над думками ти не маєш влади!
  Але все-таки, дiйснiсть: задушлива i водночас досить холодна - виявилася в тисячу разiв кращою за бiсiвський сон. Озноба у хлопчика-пiонера-письменника, як вiтром здуло. Втiм, iнодi йому навiть хотiлося захворiти, щоб пошкодували, дали шоколадку. Але якщо ти не хворiєш, це таке благо! Хлопчик перевiв подих i провiв рукою по мокрому вiд слiз схудлому обличчю, полегшено звикаючи до думки, що жах нацистського Гадеса йому тiльки снився. Немає нiчого гiршого за рабство, подумав Олег i зiщулився. Виявляється, є речi, порiвняно з якими рабство може виявитися гiршим тiльки на словах... Хоча звичайно пекло напевно не реальне. Але якщо фашисти знову його повернуть туди i з ще бiльшою iнтенсивнiстю.
  З них не заiржавiє. Потрiбно за всяку цiну вижити, обхитрити цих фрицiв. Може навiть прикинутися зламаним, або самому попроситися ним у служiння. Тимчасово, звичайно!
  Але... ось дивно. Майже вiдразу щось у Олегу Рибаченка збунтувалося при цiй думцi. Збунтувалося не як минулими днями, судорожними поштовхами, змiшаними зi страхом, а непримиренно i люто. Вiн не вдягав своєї ненавистi до есесiвцiв, що схопили його, i їх проклятого господаря-фюрера, не те, що в слова - навiть у думцi. Не шукав пояснень та виправдань. Але для себе чiтко вирiшив: бiгти за першої реальної можливостi. А дадуть вищi, i буде хоч найменший шанс, вiн допоможе тiкати iншим. Чому? А тому що вiн пiонер! А пiонер має допомагати товаришам - комсомолкам! Та й просто тому, що так хоче, а фашист зовсiм не хоче! Ех! Не поговорити нi з ким, а без знання пекла, в яку вiн потрапив - бiгти складно... Олег Рибаченко комкав солому i пристукнув кулаком її подушкою. Не буде вiн рабом Гiтлера та його зграї! Пiонер країни порад: не хоче i принижень та болю - досить, i все до фiнiшу тут!
  Деякi з дiвчат вже прокидалися... Змучилися бiдолахи, от як особливо мiськi п'ята потрiскалися.
  Але прикидатися, на жаль, доводиться. Поки вiн носитиме маску смирення! У пiдвал гестапо не хочеться, та й по мордi отримувати, не велике задоволення.
  Тож вiн ще знайде свiй шанс.
  Наймерзотнiше - цi перевертнi вовки. Згадали очi, i зараз, перед розквiтом, коли почуття загостренi - хлопчик-пiонер-письменник виразно зрозумiв: це нiякi не вовки, а iстоти розумнiшi, продукт спрямованої мутацiї. Зi змiщення генiв - набагато розумнiшi за своїх дегенеративних наїзникiв-есесiвцiв. Питання в тому, чи розумнiшi вони за радянських людей?
  Вже явно починає свiтати i треба поспiшати.
  Олег Рибаченко перевалився на бiк, став на четвереньки i пiдiбрався мiж сплячими до щiлинної стiни. Складена вона була вмiло, мiцно, хоч i з дiрками i без цементу - без шуму не розхитаєш. Селище ще спало, але бiля ворiт горiло багаття i бiля нього виднiлися тiнi. Мотоциклiв i броневикiв не видно нiде... Мiсцевi чатують, чи що?
  Дiвчата залишили босi слiди.
  Олег Рибаченко здригнувся - його взяли за плече, i вiдсахнувся, готуючись захищатися. Але в блиску через щiлину блиснули очi крутої Аврори.
  Вогняна диявола запитав:
  - Куди оголець зiбрався?
  - Я хочу дуже навiть тiкати, - Тихо, але з досадою прошепотiв Олег Рибаченко. - Розумiєш, як мене тут дiстали?
  Крута Аврора помiтила з посмiшкою:
  - Поки нас пасуть цi перевертнi... Хоча не перевертнi зовсiм, а щось... - Дiвчина розгубилася у пошуках пояснення. Потiм невпевнено додала. - У них щось космiчне. Сама не знаю, що...
  Олег Рибаченко сам зробив висновок:
  - Пiти не дадуть!
  Руда дiвчина знизала плечима:
  - Так просто не дадуть, але шанс завжди прийде! Поки зберись iз силами. Дасть Род-Творець, прийдуть до Криму нашi i виметуть гiтлерiвську нечисть.
  Ранок у Криму видався сонячним i холодним, але безвiтряним. Бруд вiд учорашнього дощу схопив мороз. Ну, як зима не хотiла пiти без бою. Iнiй багато виблискував, як розсипане i розвiшане срiбло, але вiд цiєї краси ставало не по собi. Тим бiльше, що притягнули коричневий хлiб i великий котел з якоюсь апетитно пахнучою явно не тюремною юшкою (слiдом увiйшов один з дуже гидких на вигляд есесовцiв-конвоїрiв, з мисками) троє хлопчикiв рокiв дванадцяти явно пояснювали дiвчатам у хлiву холодно. Щоправда, самi вони, як i належить дiтям пiд нацисткою окупацiєю босонiж. Навiть таке розпорядження є, щоб малолiтки взуття рiдше рвали. Але їм, можливо, з дому нiкуди не шльопати.
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Втiм, нiчого, це справжнiй мороз, а iнiй заморозка. Вже зима кiнець, а в Криму весна бурхлива!
  Олег Рибаченко раптом захотiлося почистити зуби. Жахливо гiрко в ротi. Навiть набагато бiльше, нiж є - руки тягнулися пошкрябати зуби.
  Пiонер пiдбiг до дверей, пiдстрибнув, вiдламав бурульку. Сунув собi в рiд, розжував i виплюнув. Потiм знову пополоскав i знову хай фонтан. Вiдразу ж посвiжiшало i, на душi пустив в'юн квiтень.
  У казанi виявилося щось рiдко-борошняне i начебто з грибами. Хлiбати це довелося через краї мишок, i, до речi, юшка виявилася смачною. Реально зi смаком, а не просто з голоду. Дубина з СС дегенеративний конвоїр позiхав на всю щербату, смердючу пащу i сонно поглядав навколо. А от скрутити його зараз, i по головi, раптом подумав Олег Рибаченко, жуючи український хлiб.
  Хоча куди вiн потiм подiнеться. Накриють цiлою ротою та ще й мiсцевим гарнiзоном. I буде їм гiрше, нiж... У тому баченнi - куди його нацисти наче шланг опустили.
  Що вiн iдiот так себе пiдставляти... Не себе, а iнших дiвчат та трьох хлопцiв. Та й себе теж - вiн країнi ще знадобиться.
  Олег Рибаченко задумався. Ось взяти, наприклад лiтак - чи потрiбно йому обов'язково мати у конструкцiї дюраль? Чи не можна зробити його з дерева, але надавши йому твердiсть титану! Теоретично дерево за своєю формулою i молекулами має таку валентнiсть, що може i справдi перевершити за мiцнiстю титан, при меншiй вазi.
  А значить, лiтаки додадуть у маневреностi i знайдуть живучiсть.
  Та й бронежилети можна бiйцям робити суперкласу та танки такi стануть...
  Не пробиваєш їх. Навiть "Королiвський тигр", який вiн бачив у видiннях спасує. А нашi танки бруду не бояться. А так i снаряди їх не вiзьмуть.
  Олег Рибаченко, пожираючи їжу, запитав свою сестру по зброї, вкрадливим голосом:
  - Слухай, а якщо зв'язати тирсу реактивами на царськiй горiлцi, який вийде ефект?
  Маргарита одразу ж вiдповiла:
  - Задимляться... - Дiвчина здивувалася. - Ти що пробував?
  Олег Рибаченко пошепки повiдомив:
  - Я шукав спосiб пiдняти мiцнiсть дерева. I повiр, мiй лiтачок показав практичну можливiсть обходитися без металевих деталей!
  - Ти справжнiй Ломоносов Олегу... - Сестра по зброї приклала палець до губ i цмокнула хлопчика в лобик.
  Поки їли - пiдiйшли двоє iнших есесiвських конвоїрiв. З ними йшов учорашнiй нiмецький генерал. За ним двоє бiйцiв юнак та дiвчина, з приємним зовнiшнiм виглядом. Теж СС, але з iншого сектора. Тут усi п'ятеро тримали в руках гуртки з чимось димним. А ще одну молоду фашисту принiс своїй напарницi. По каземату поплив аромат корицi, меду, динь та яблук. Генерал голосно сказав запитальним тоном:
  - Вiшатимемо дiвчат вiдразу або спочатку потiшимося!
  Полонянки навколо засмiялися, i навiть есесiвцi-конвоїри пiдтримали, а сивий генерал, так просто зареготав, роззявляючи, як бульдог паща з напрочуд мiцними i довгими iклами, цiлими i великими як у коня-iноходця зубами.
  Може це й дико що дiвчата над цим смiються, але... Краще так, нiж ревти i показувати сльози нацистам.
  Олег Рибаченко задумався: їх залишать тут чи поженуть знову? Ну, справдi, який сенс у тому переходах, якщо головне - це експерименти не ясної мети. З чого нiмцi ганяючи технiку палять паливо. А якщо їх хоч кудись доставити, то може щось i простiше придумати. У вантажiвки чи на потяг завантажити. Та й транспортний лiтак, якщо експерименти такi важливi чого шкодувати?
  Який сенс їх так, як баранiв на ланцюжку водити. Чи вони їхню витривалiсть перевiряють? Справдi, жодна з дiвчат поки не впала. Так, пiд час першого переходу падали, але обiйшлося. То чого зараз перевiряти?
  А може, й витривалiсть покращується вiд дiї небачених приладiв. Такий ефект вимiрюють? I тому женуть босонiж по петляючiй дорозi, явно не прагнучи швидше досягти конкретного пункту призначення?
  Адже це логiчно - якщо вже експериментувати, то до кiнця. I перевiрити найменшi нюанси. Нехай як то кажуть - все пiде на користь.
  Може своїх солдатiв, таким чином, готують до радянського полону та викрадення в Сибiр!
  За всiма цими думками Олег Рибаченко пропустив момент, коли їх почали заковувати i штовхаючи виводити назовнi. Повторення - мати муки! Мерзла зi шматочками льоду грязюка рiзала босi, дитячi ноги, як бите скло.
  Маргарита енергiйно пiдбадьорила брата по зброї:
  - Гарний масажик, що бадьорить, такий аплiкатор з голками, що надала нам снiгова королева!
  Олег Рибаченко теж пожартував:
  - Страшна не бiль, i навiть не те, що їй завдає - найгiрше позбавляє мужностi - страх перед болем!
  Ще нове, точнiше старе катування - ну гаразд, рахунок образ буде бiльше. Та й перемог теж.
  Адже вiн таким чином звикає терпiти, а ще краще, якщо буде можливiсть помститися!
  I може спробувати заспiвати для бадьоростi. Ось тiльки спочатку мотив побрати.
  Село прокинулося вже давно. Проводили караван тiльки всюдисущi дiтлахи. Насамкiнець: уже бiля лiсу, хтось iз них запустив свiжим гноєм у товстого начальника конвою, i вся босонога зграя дiтлахи з реготом кинулися навтьоки. А вже за узлiсся назустрiч попався високий хлопчина на вигляд рокiв чотирнадцяти. З чорними кучерями й у потертому одязi, брудних чоботях, з списом у руцi та двома бiлими пiдсмаженими псами, якi одразу встали з бокiв вiд господаря, ледь з'явилися змученi, але чудовi полонянки. Права рука чорноокого хлопця була обмотана закривавленою ганчiркою, взагалi виглядав вiн разухабiсто-недбало. Зрозумiло циган чи ще циганок: шию, зап'ястя та вухо прикрашало - кручена товста гривня, масивнi зарукав'я та сережки. Услiд з'явилися четверо циганських пацанiв молодшi - вони з натугою, але весело тягли на волокушi величезного кнура, проте завмерли на мiсцi, побачивши процесiю.
  Свискотiли, показуючи пальцями. Почулися вульгарнi жарти щодо напiвроздягнених полонянок. Причому вiдвертий триповерховий мат.
  Есесiвцi у вiдповiдь засмiялися i навiть стали знiмати, як некультурнi
  дiти показують непристойнi жести. Щоб мабуть показати подiбне в Нiмеччинi.
  Старший пацан-циган щось крикнув на шпану. Тi раптом заспокоїлися
  Притихли, i встали смирно.
  Мiрабела помiтила пошепки:
  - Напевно, син барона! Хоча яке це має значення?
  Олег Рибаченко логiчно зауважив:
  - Гiтлер ненавидить циган. Значить, цигани нашi союзники. Але такою поведiнкою вони ганьблять рiд Ромулiв!
  Проходячи повз, Олег Рибаченко зустрiвся поглядом iз синiми примруженими очима циганського ватажка. Вони була гордiсть - вроджена i несвiдома гордiсть молодого хижака, котрий досi досi поразок у життi. Була глибока зневага, але не до Олега i не до iнших закутих бранок.
  Пiонер-письменник запитав вiльного ватажка:
  - Дамо фрицям пiд дих! Порвемо псiв?
  Той коротко вiдповiв:
  - Труна вже замовлена!
  I вони мимоволi в холодцi додали кроку, як кажуть пiонери, ми орли, а не слiпi кролики.
  Олег Рибаченко навiть вирiшив для бiльшої бадьоростi заспiвати, хай i ще чути. Потрiбно ж себе налаштувати до перемоги;
  Грози вирують, i горни гримлять,
  У свiтi знову вибухнула вiйна!
  Був наш загiн з жовтнят,
  Вторглася колись на Вiтчизну орда!
  
  Краватка пов'язана - фриц пiд Москвою,
  Залпи знарядь вогнем окропили...
  Рою окопи з дiвчиськом босою,
  Щоб захистити пiдступ до серця Росiї!
  
  Хтось убитий, ну, а Ленiн живе,
  У кожнiй посмiшцi та кожнiй усмiшцi!
  Труб голос могутнiй - незабаром у похiд,
  Ми пiонери з доблестю палкою!
  
  Танки горять, фрiцям капут,
  Лупимо ми смiливо - дiти народу!
  Грiзно катюшi гидоту зметуть-
  Славимо Всевишнього Господа - Рода!
  
  Ми народженi - знай перемагати,
  Боягузтiсть пробачити неможливо нi краплi!
  Здали iспит - чiтко на п'ять,
  Ну, а Адольф настав гад на граблi!
  
  Росiйський солдат - вiрний герой,
  Слова не знає вiн - самоволка!
  Знай, народженi з червоною мрiєю,
  Зможемо запрягти i матерого вовка!
  
  Наш Сталiнград, наш Ленiнград,
  Всюди свята земля велетнiв!
  Луплять снаряди, як лютий град,
  А пiонери з Вiтчизною єдинi!
  
  Можемо, злiтати вiрю на Марс,
  Можемо збудувати ракет до Венери!
  Ну, фашист кол тобi в око,
  Немає нiкого мiцнiшого за росiйську у вiрi!
  
  Зламаний, хребет фрицям повiр,
  Ми переможемо, хоч зараз голодуємо!
  Буде розчавлений шалений звiр,
  Ну, а перемога прийде у теплому травнi!
  
  Мамi не плач, сльози не лий,
  Якщо загину - вважай комунiстом!
  Жалося до себе, немов псований клей,
  Користь приносить лише фашистам!
  Iти по снiжку важко, але щастя, бруд досить швидко пiдтанув.
  А далi все, як i ранiше. Рутинно по гiрських закутках, уникаючи людських селищ, з тупотiнням, чи не по колу.
  Нi, вони йшли, якщо дивитися на Сонце якоюсь спiралькою. У напрямку Севастополя i це вже точно.
  Але при цьому все ж таки й вигиналася колона. Ревiли транспортери, шумiли локатори. I знову випробування.
  Загнали знову до каземату, тiльки вже до колишнього кровника. Навiть запах гною не вивiтрився.
  Зате сiна багато, спати стане м'яко. Розкували без зайвих церемонiй та наказали чекати вечерi.
  I справдi шанували: з'явилося п'ятiрка мiсцевих жiнок, якi несли великий бiдон, наповнений молочним супом.
  Маргарита здивувалась i запитала капiтана Наташу:
  - Ось бувають чудеса у решете чи без решета. Але справдi чи нiмцi куди добрiшi, нiж їх зображує наша пропаганда чи ми цiннi птахи!
  Руда Аврора досить грубо помiтила:
  - Не дуже ти тiшся! Пiддослiдних кролiв завжди збалансовано годують.
  Олег Рибаченко не до мiсця вставив:
  - А свиней тим паче! Так, щоби ваги набрали швидше!
  Руда войовниця пiдтвердила:
  - Вустами немовляти глаголить iстина! Не радуйся щедрiй пайцi! Тим бiльше що вона тюремна!
  Олег Рибаченко логiчно запропонував:
  - Краще поїмо, а там подивимося!
  У супi густо плавала вермiшель i навiть схоже додали меду. I хлiб принесли зовсiм свiжий, запашний. Наче вони на курорт потрапили. У корiвнику щось тепло. Та й весна вважай, що вже повернулася, вiдтiснивши матiнку-зиму.
  Олег Рибаченко висьорбав миску, потiм бачачи, що великий бiдон ще не порожнiй - попросив добавки.
  Пiсля чого вже сон прийшов i до нього i до дiвчат як хвиля вiд падiння метеорита - раптово i невiдворотно.
  Ззаду пiдскочив зомбi-термiнатор. Навiть шкода Дмитра Баранова. Куля потрапила точно в його груди, посерединi. Але ранiше судимий зомбi не помiчає та веде вогонь.
  - Моє тiло все рано мертве i зайвий свинець анiтрохи, не обтяжує. - Дмитро посмiхнувся, та так страшно, наче небiжчик.
  - Фу та жах! Нагадуєш менi Аїда. - помiтила, вигукнувши Маргарита.
  Руда Аврора залягла на верхнiй сходинцi мiстка, взявши пiд обстрiл як вихiд iз вiйськового вiдсiку, а й значну частину коридору. Звiдси зручно змiтати вогнем кольорових хлопцiв, що вискакують з кают. При цьому час вiд часу їй треба рухатися самою, змiщуючи позицiю:
  - Не турбуйся сестриця Маргарита ворогiв уже менше сотнi. Якось впораємося!
  - Навiть менше сiмдесяти, починаю "гучну зачистку"! - вишкiрила рило ведмедиця-комсомолка.
  - Просунься в машинне вiддiлення, противник може пiдiрвати котли, i спробувати затопити корабель! - Тепер руда Аврора явно стурбувалася. Але стрiляти гiрше, безумовно, не стала, навiть навпаки, вичищає, наче iржу наждачною пилкою. А кровi вiд її поцiлункiв анiгiляцiї - ковдра з бочками!
  - Ну ж бо! Вiд гвинта! - сказала Маргарита фразу зi свого улюбленого мультфiльму. Точнiше, того мультика, що видiлила у цiй жорстоко перекрученiй нациста реальностi. - Трупiв до бiса!
  Дiвчина-комсомолка пройшла коридором, наче вихор анiгiляцiї. Ось i вiдсiки, титановi дверi, залiзнi перегородки. Зомбi за нею. Вiн не ховається, i ось потрапляє черга. Гвинтiвка М-18 калiбр 7,45. Попадає точно, прямо навпроти серця. Зомбi-кримiнальника це збиває, вiн падає, але потiм схоплюється. Кидає гранату.
  - Ну, ти й невблаганний мачо. - дивується Маргарита.
  Ось дiвчина-комсомолка вибила дверi машинного вiддiлення. Випустила диск-бумеранг, зрiзавши кiлька людей. Решту добила помахами кинджала. Туша бiйця з японськими рисами обличчя потрапила в густу пару. Морду разом обварило i вiд шоку вiн знепритомнiв, а може й задурив.
  - Зачистка йде успiшно! - повiдомила Маргарита.
  - Я теж не промах! - вiдповiдає, зрадiла Аврора. Зверху лунає довга кулеметна черга, потiм ще двi. Дiвчина-комсомолка стрiляє, змусивши супостата замовкнути.
  - прориваються з усiх бокiв. Ти немов у грi "Анiгiляцiя". - пров'якала вогняна дияволиця.
  - Я теж рухаюся. Видно кiлька трупiв. Втiм, головнi супротивники вже заспокоїлися. - доповiла Маргарита.
  Уламок гранати, поранив Дмитра. Пробив наскрiзь, вилетiвши через спину. Ув'язнений Баранов лише притиснув палець до губ:
  - Не треба кричати, менi не боляче.
  - Не лiзь попереду тiтки в пекло! - сказала, жмуривши праве око Маргарита.
  - Слухаю! - Але зробив зомбi з точнiстю до навпаки.
  Маргарита пройшла коридор, знову вибух черг, чийсь протяжний крик, наче виривають нiгтi, рвонула важка граната.
  Голонога Аврора, перебивши втiкачiв, сунулася в каюту, одну, iншу, третю. Лише у четвертiй її хотiли присмажити вогнем, але дiвчина-комсомолка їх випередила, змусивши надовго затихнути ворогiв.
  - Їх залишається дедалi менше, але частина сховалась у осередку бiля складу. - кричить Аврора. - гранати кидати небезпечно, прийом.
  - Зимитуй голос капiтана цього смердючого, корита. - порадила Мiрабела Коршунова. Вони тобi i вiдкриють, потiм акуратно зрiжеш чергою. Стiнгери не повиннi втопитися. Я зараз за двигуном, використовую бумеранг. Уламок гранати, поранив крутого Дiму. Пробив наскрiзь, вилетiвши через спину. Ув'язнений Баранов лише притиснув палець до губ:
  нг, ось ще трьох зняла.
  Жвава Аврора провизжала з реальним занепокоєнням:
  - Молодець, скоро ось з'являться гелiкоптери, i нам буде гiрше.
  Рев у вiдповiдь:
  - Наче ти не знаєш!
  & Вогнезарна термiнатор-диява погодилася:
  - Знаю, надiя душу зiгрiває!
  У бiк Аврори полетiли свiтлозвуковi гранати МЕ-198. Дiвчина-комсомолка кинулася їм на зустрiч, вiдбивши корпусом. Поле шести каменiв спрацювала як гума, повернувши гранати назад. Знову вилiтають трупи, навiть рахувати набридло.
  Дiвчина-комсомолка забiгла за кут, лягла, дала чергу, викосивши тих, хто намагався зайти ззаду. З'явився тип у звiриному скафандрi, але шалена Аврора чекала його, i раз зняла тим же пiдствольником що випав у американцiв солдата. Пострiл досить потужний i в найуразливiшу частину - забрало. Знесло пiдлогу голови i величезна металева маса, впала, з дзвоном на броню.
  - Закушувати треба! - зiстрiла хорт Аврора.
  Тепер дiвчина-комсомолка наблизилася до складу i, iмiтуючи голос командира, промовила:
  - Я поранений! Мене переслiдують моджахеди! Пустiть усередину цей наказ.
  Ну хто посмiє не послухатися. Дiвчина-комсомолка стрибнула на стелю, закрiпилася i, ведучи вогонь iз верхньої частини дверей, винищила дев'ятнадцять переляканих бiйцiв, вражаючи голови.
  - Першу фазу зачистки в найнебезпечнiшому мiсцi закiнчено. - оголосила дiвчина-комсомолка.
  Поруч iз Маргаритою рвонуло, i вона заскочила в отвiр. Тут у трюмi пахне вiдчайдушно-горiлим металом i пронизливо тягне вибухiвкою. Хтось ще пробує "рипнуться" i падає пробитий наскрiзь. Двоє хлопцiв, явно заслiплених, тягнуть руки i волають по-англiйськи:
  - Не стрiляйте! Здаємось! Пожалiйте нас в iм'я женевської конвенцiї.
  Вбити беззбройних добра Маргарита Коршунова не могла i тому просто їх вiдключила, звичним натисканням пальцiв. У голосi войовницi-ведмедицi звучало жаль:
  - Ми ще такi молодi хлопчаки. Ну навiщо вам ця армiя НАТО. Якщо ви не дай Боже влаштуєте провокацiю, ми вас як кошенят розгромимо. Скажи апельсинова Аврора, адже ми майже закiнчили зачистку.
  - Ворог може зачаїтися. Постарайся прислухатися i вловити тривожне дихання, та й нюх у нас чудовий! - Рудоволоса фурiя навмисне голосно пирхнула.
  - Та я вони нанюхалася. Ось-ось почнуть розкладатися трупи, то зiграють проти нас здiбностi! - Мiрабела вдавано, але голосно заплакала.
  Дiвчата-комсомолки прошмигнули повз каюту. Особливо швидко мчала Аврора. От i запах адреналiну, тут троє свiжих бiйцiв. Приготувалися, завмерли в засiдцi.
  - Це вже не серйозно. - У вiдповiдь пролунав пострiл iз РПГ. Снаряд пролетiв повз, але пробив частину броньового листка. Все ж таки ця мiць розрахована на стрiлянину проти Т-7. Дiвчина-комсомолка майже в слiпу метнула диск-бумеранг, декого зрiзала, почувся крик. Увiрвалася парою пострiлiв, вирiшивши смiливих. Iншi заволали:
  - Здаємось i ми!
  Зi злостi Аврора врiзала босою ногою, так що завалила вiдразу трьох.
  - Калiть народне добро! - рикнула комсомолка-термiнатор.
  Лише один хлопець залишився стояти на ногах.
  Маргарит а в трюмi також зустрiла опiр. Дорогою збила солдата, явно зеленого берета. Вони крикнув: "Вуркопашну!"
  Маргарита з ревом вiдповiла:
  - Дозволь мерсi! - Провела прийом "подвiйна клешня". Внаслiдок цього шия у зеленого берета виявилася зламаною.
  Прихопила гранати, тут уже стало трохи безпечнiше, десяток солдатiв мабуть намагався застосувати на практицi правило скаутiв: виживання за всяку цiну. Маргарите втiм, така гра навiть по-своєму подобалася:
  - Ну, гаразд, якщо ви так наполягаєте. Давайте в бейсбол, ваш улюблений американський амплуа пiтчер.
  - Хочеш, я бачу зiграти з ними! - хихикнула руда Аврора.
  - Не проти! - ще дзвiнче хихикнула блондинка-кiлер.
  - Я пiшла коридором, тут ще є не зачищенi каюти. - Дiвчина-комсомолка вже рухалася, чулися короткi черги, вони були останнiми. Безстрашна Аврора навiть не приховувала себе, гордо випнувши груди.
  - Я начебто робота-термiнатора. - Тiльки в менi навiть вм'ятин не залишиться.
  Дiвчина-комсомолка нечутно пройшла сходами вниз. Увiмкнула iнфрачервоний вiдбивач. Перевiрила каюти. Начебто ще ворушаться. Спритна Аврора переступила через трупи, стрибаючи, наче лань чи нiндзя. Їй не хотiлося витрачати набої, i вона просто влетiла в каюту. Пройшла кинджалом, i вороги замовкли. Потiм наступна, схожа тактика.
  Маргарита також не марнує часу, кидає гранати по вигнутiй дузi. Гримкає один потiм iнший вибух. Посiчений уламками солдат вибiг з коридору i натрапив на диск-бумеранг.
  - I цей туди ж! - здивувалася Маргарита. - Як ви всi любите гостреньке.
  Перед нею майнув, як i ранiше, не журиться зомбi. Вiн вiдкрив вогонь iз iзраїльського автомата, мабуть пiдiбраного серед трофеїв, з грiзною назвою "Армагеддон". I мабуть когось уклав, кулi вiдрикошетили вiд бортiв, вибили новi плями кровi.
  Маргарита вловила, що запах трупа вiд зомбi став, сильнiше вона явно вмирав. Тут знову пострiл i знову сиплються уламки кiсток мертв'яка.
  Маргарита обiжала коридор, стрiляючи з трофейної М-18. Шкода перезаряджати треба. Проте можна застосувати захопленi гранати. Не свої не шкода. Дiвча кидає їх своєрiдно, пiдхоплюючи пальчиками босих, дiвочих нiжок.
  Летять "лимонки", вивертає кишки. Видно трупи i все затихає. Живих начебто не має залишатися.
  - Здається, вони затихли. - каже дiвчина-комсомолка.
  Спритна Аврора пiдтверджує:
  - Я вже йду. - Розвiдниця-термiнатор розправилася з ще однiєю купкою. Тепер лишилися деталi. Немов лисиця в полюваннi на зайця вона пiдбiгає до останнiх дверей лiворуч. Навiть проспiвала:
  - У моїх зiницях панує кошмар, вас зламає сталевий удар! Я Рембо яйця вiдстрiлю, i кiсточки перемелю! Усiх здивую!
  Звiдти вилiтає граната до коридору. Люта Аврора збиває її на ходу. Вибух, розлiтаються уламки. Ще одна вдарилася в стiнку, вiдскочила i залетiла назад керована рукою.
  Гримнуло в отворi. Чути крики. Дiвчина-комсомолка зазирнула у каюту. Офiцер намагається зiбрати свої кишки. Моторошна картина.
  - Та ти сам себе покарав. - Лиха Аврора добила з почуттям милосердя. - Взагалi, на мою думку, гранати не естетично. Втiм, це краще, нiж простий кулак. Остання каюта зачищена! А як у тебе фарт Маргарита?
  - Волоку полоненого! - заявила дiвчина-комсомолка. - Схоже, i тут усе скiнчилося.
  Аврора через рацiю надiслала позивною, своїм:
  - Слухай мене дон Кiхот. Ми тiльки-но закiнчили операцiю, все зачищено, можна здiйснити висадку команди.
  - Мiнiатюрний пiдводний човен вже на пiдходi. Але не забудьте розiбратися з вертольотами "Скачок". - звучить металевий голос, що рiже тупою пилкою вушка.
  - Зрозумiло, ми їх вже чекаємо. - Закiнчила руда бестiя.
  Троє "Сачкiв" i справдi заходили вже були на пiдльотi. Маргарита i Аврора схопили РПГ - "суперкобра", аналог РПГ двадцять дев'ять i шiсть. Гранатометiв було приготовлено троє. Важливо, щоб противник скоротив дистанцiю i сповiльнив швидкiсть. Насамперед "Сачок" намагається опуститися нижче, щоб розглянути палуби та бандитiв, якi посмiли атакувати найкращу армiю свiту. У покращеної версiї "Сачок" потужне озброєння, непогана броня та три пропелери. Не всякий зенiтний комплекс вiзьме його, видно, як вiдстрiлюються тепловi ракети. Чим поганий проти вертушки РПГ? Тим, що не є самонавiдним. Значить, потрапити з нього найважче. Проте дiвчата беруть на прицiл, враховують попередження.
  Маргарита знову молиться. Адже так у вертольотi добрi хлопцi. Вже шкiра вiдчуває ворушiння лопатей. Вiд дотику вiтру приємно та тривожно.
  - Ох, знову я знищую, витвiр мистецтва! Одна втiха вiйськового!
  Весела Аврора посмiхнулася:
  - З усiх творiв мистецтва саме вiйськовi шедеври наймiцнiше закрiплюються в народнiй пам'ятi та викликають найбiльше слiз!
  - Правильно! Картина, написана кров'ю: яскравiша за олiйну i вигоряє куди повiльнiше! - погодилася сумна вiд вимушеної жорстокостi Маргарита. Так все враховується, чи можна стрiляти!
  - Нехай здiйсниться правосуддя по техаську! - Як завжди не втратила почуття гумору Аврора.
  Снаряди вспороли черево машин. Вертушки розлетiлися на дрiбнi уламки. Вогняна диявола стрiляла вiдразу з обох рук, i тому були накритi всi три машини.
  Уламки не зачепили дiвчат, пролетiвши повз.
  Вдалинi з'явилися Кара-132. Закупленi в Аргентини лiтаки мчали на великiй висотi. Стрiляли в слiпу, у своєму божевiльному польотi.
  - Ось це черговий викидень. - помiтила Маргарита. - Усихання розуму.
  Руда комсомолка погодилася:
  - В принципi так! Зняти їх iз РПГ буде важко.
  - А все ж таки я спробую! - Маргарита, тепер забувши про доброту, лютувала. - Але з iншого лютiшого i далекобiйного пiдствольника створеного проти танкiв швидкого реагування. - Бiлява блондинка-комсомолка показала велику, на вигляд зброю.
  - А може покращенi властивостi "стiнгерiв" випробувати? - Запропонувала, скелячи зуби з перлiв Аврора.
  - На таке старе шкода витрачати! - огризнулася Маргарита.
  - А все ж таки буде покращена демонстрацiя. Нехай заразом i нашi хлопцi подивляться. - Ведмедиця-термiнатор точеними пальчиками нiжки метнула кинджал, вiстря встромилося прямо в око намагається визирнути з-за труби чорношкiрому.
  - Тодi тiльки один "Стiнгер", а я обiйдуся пiдствольником. - вiдповiла свiтла подруга.
  - Добре так i зробимо. - Аврора метнулася до складу. Повз них пройшов понiвечений колишнiй штрафник Дмитро Баранов, або живий труп, вiн нiби навмисне пiдставляв себе пiд кулi. Напевно, за допомогою найновiшого комп'ютерного обладнання зомбi змогли розглянути, не дивлячись на дистанцiю. Вдарили великокалiбернi кулемети, бiльшiсть куль сипалася повз. Але стрiлялок вiсiм, а куль викидається багато тисяч. Вони пробили зомбi, той упав! Вщент розбитий солдат прошепотiв:
  - Я свiй обов'язок виконав!
  - Схоже на те! Де ревуча Аврора, якби не "броня" у мене б давно потрапили. - Маргарита озирнулася.
  - Та тут я! - Дiвчина-комсомолка винесла гранатомет "Джмiль" та "Стiнгер". - Тепер цiлься.
  Маргарита знову злилася зi своєю зброєю, бачила кожен рух супротивника, м'яке натискання на пуск. Снаряд летить! А ось спрацював "Стiнгер", причому вiн домчав до мети набагато ранiше. Американська зброя рвонула так, що навiть сусiднiй гелiкоптер вiдкинуло. Внаслiдок цiєї непередбачуваної обставини Маргарита промахнулася:
  - Жахливо! Вперше зi мною таке!
  - Вiн змiнив траєкторiю, не засмучуйся дiвчина-комсомо лочка! - шепнув умираючий Дмитро Баранов.
  - Можливо! Але iнтуїцiя пiдвела мене. - Маргарита тепер була готова заплакати.
  - Спробуй ще раз. - пiдбадьорила Аврора.
  Але Кара-132, мабуть, отримав ушкодження вiд уламкiв збитого колеги, пiшов убiк став знижуватися. Маргарита розгублено з надривом промовила:
  - Може поки що з нього достатньо!
  Руда стерва з добрими справами гаркнула:
  - Гаразд, настав час завантажувати "Стiнгери". Шлях вiльний.
  Майже одночасно з її словами сплив пiдводний човен. Невелика, але досить об'ємна четверо бiйцiв в електронних костюмах вискочили як катапульта. Маргарита вдивилася в них: одягненi в бронекостюми, але виглядають не такими незграбними як колишнi моделi.
  - Завантажуватимемо "стингери"? - запитала правнучка Ломоносова та Стеньки Разiна.
  - Склад вiдкритий! - вiдповiла руда Аврора. - Давайте ми вам його!
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Командувач десантниками полковник холодно заявив:
  - Добре завантажимо швидко i постараємося розiбратися з цiєю хитрою зброєю.
  Дiвчина-комсомолка пройшлася палубою, валялася нiмецька гвинтiвка G-5. Поряд iнша з пiдствольником. Як це властиво Нiмеччинi досить якiсна, може навiть краще нiж М-18, або, принаймнi, надiйнiше. Нова сучасна модель MG-8, теж нiмецька, накручена, але особливого iнтересу для дослiдникiв не представляє.
  "Стингери" зберiгалися в довгастих контейнерах, ретельно покладених, скрiплених i прокладених мережами, що амортизують, з використанням гiдролiзованої подушки. Їх розбирали та укладали. Дiвчата-комсомолки активно допомагали своїм броньованим дiтям. Одна зi знахiдок була несподiваною РПГ-49, нова модель.
  - Дивно ж ми такi не постачали на експорт. - помiтив полковник, що розпоряджається операцiєю. Потiм обернувся до дiвчат, захоплено вiдповiв:
  - Таких як ви баб не у кожному бойовику зустрiнеш. Сотнi трупiв та захоплення великого корабля. Я думаю скоро, на вашу тему знiмуть фiльм. - I вигук грому. - Назвуть Маргарита та Аврора приховують зону!
  Справдi, чого тут немає;
  Були тут також покращенi моделi ОГ i ПГ, моделi з потужнiшою вибухiвкою. Зокрема ПГ використовувало чотири види кислоти, та електричною iндукцiєю, що дозволяло пускати вибухову хвилю, на бiльш вузькому напрямку пробиваючи багатошарову активну броню разом з антикумулятивним екраном (I де Маргарита такої фантастики начиталася?). Вартiсть трохи дорожча, проте ефективнiсть.
  - "Першинг" вже застарiв. - помiтила дочка Ломоносова i Коршунова, у якої прокинулася, хибна пам'ять. - На озброєннi з'явилися досконалiшi танки "Пауел", у них лише два члени екiпажу, i тi розташовуються лежачи. Дуже схожий на наш радянський IС-10, тiльки броня трохи товща. Ось його було непогано захопити.
  - Не все вдається зловити на зонi. Щось прихопимо й Антарктидi. - пожартувала, посилаючи сонячнi вiдблиски зубами Аврора. - Мороза ми не боїмося.
  - Я це знаю! - Маргарита ще яскравiше блиснула перлинними зубами.
  Пiд час розмови "Стiнгери" завантажували. Їх було рiвно сто п'ять. П'ять мали прибути в Росiю, а решту пiсля обробки переданi терористам.
  Дiвчата-комсомолки поцiкавилися у полковника:
  - А камiнчики куди?
  Досвiдчений боєць вiйськ спецiального призначення резонно пояснив красуням:
  - Справа в тому, що якщо вивести до Радянської Росiї, то вони швидко втратить властивостi i невiдомо коли вiдновляться.
  - Звiсно! - пiдтвердили ведмедицi-комсомолки.
  Полковник Юрiй (тут Маргарита згадала, що в нього кумедне прiзвище Пєтухов!), запропонував Солоновий варiант:
  - Тому нехай поки що спонукають у вас. Тiльки Турецькому султановi передайте не сiм, а шiсть. Все одно пiдсилювачi бронi та стингерiв вiн не зможе використати, а рiвень довiри до вас з боку терористiв зросте.
  Вогняна диявола з цiєю пропозицiєю, зрозумiло, погодилася:
  - Безперечно. А який камiнь лишити?
  Полковник поморщив високий лоб, зморшки набiгли при свiтлi мiсяця як морська бриж, а потiм розгладилися. Вiн ухвалив все ж таки рiшення:
  - Той, що поглинає радiацiю, вам може знадобитися. А решта шiсть повернутися до нас пiсля того, як буде покiнчено з турецьким султаном. - Полковник провiв рубом долонi собi по горлу.
  Тепер уже у Маргарити прокинувся iнтерес:
  - Скiльки часу займе переробка "Стiнгерiв"?
  Полковник впевнено заявив, розтираючи шипастою поверхнею чобiт, жовтувато-жовтогарячу траву зони.
  - Не так i багато, у нас цим займуться спецiальнi роботи-конструкторники. - I махнув кулаком. Вкладемося о годинi або пiвтори! Ми повiдомимо.
  Пiдскочивши, Аврора хихикнула, скелячи зубки:
  - Добре, а наше завдання?
  Командир спецназу проревiв:
  - Iти в мiсто, всiх убиваючи на своєму шляху! Тим самим ви послабите проамериканське угруповання "Константнiсть" i створiть бiльше шуму. Так Турецький султан вам буде вдячний.
  - А чи логiчно цього!? - Обидвi комсомолки явно засумнiвалися у iдеях.
  Полковник спецназу натужно розсмiявся:
  - Ми прорахували логiчно! Так що рашен-рембо у спiдницях на полювання.
  - Ну, поки що сподiваюся, ми вiдвернемо вiд вас ворогiв. - У Аврори запалилися очi нездоровим блиском.
  - Патрони вам не потрiбнi? - спитав бойовий полковник.
  Обидвi мегери вiдповiдно кивнули:
  - Не завадить, хоч ми на двох витратили не бiльше тисячi.
  Полковник у стилi священика вимовив ялiвим тоном:
  - Не збiднiє рука того, хто дає! Не хвилюйтесь, бюджет УРЩ значно збiльшено.
  - Але це означає, що грошi не доотримають вiйськовi чи пенсiонери, робiтники соцiальної сфери! - скривила пику Маргарита.
  Полковнику й самому стало незручно i вiн розгублено оголосив:
  - Поки не скiнчилася нафта, це нам не загрожує. Дуже добре, що ви вiдбили камiнчики в американцiв. Як знати може бути, їм вдалося отримати дешеву нафту, як це негативно позначилося на наших доходах. Ось освоїли ми такi величезнi завоювання та платформи, що прямо iз землi качають пальне. - Полковник блиснув зiрочками на погонах.
  - Не можна назвати розвиненою країну, яка має бiльшiсть доходу бюджету нафту i газ. - помiтила суворим тоном Маргарита Корушнова. - Потрiбно просувати науку i в цивiльнiй сферi, бо все на мiлiтаризм iде.
  - Ось цим ви дiвчатка i займетеся. У нас уже вирощують нових суперменiв. Якi можна поєднати з собою клiтковину, або навiть рiдкi метали. - Полковник скривив обличчя, наче в нього захворiв зуб. Вiн дiстав жувальну гумку i кинув її до рота. Вигляд став прибитий.
  - А потiм як у "Спокусi Бога" або iнша назва "Сильнiше за Всемогутнього Бога"! мульти-теогiперплазму ставши на зразок Творця! - помiтила Маргарита.
  Командувач розгублено закрив очима:
  - Чи не читав такого роману, а що таке теогiперплазма?
  Обидва дiвчата разом випалили:
  - Енергiя майбутнього! Те, що було електрикою у Жюль Верна, стало новими видами матерiї.
  Втiм, розмовляти нам особливо нiколи. - сказала дiвчина-комсомолка, завантажуючи в човен "Стiнгер".
  - Треба обов'язково почитати "Спокусу Бога". - заявив, мимоволi щулячись полковник.
  - Дуже корисно для бойової стратегiї. - помiтила Аврора. - А взагалi нашi третю свiтову вiйну проти США та Англiї вели настiльки бездарно, що це явно пахне зрадою.
  - Зiзнатися так воно й було! Не такi вже нашi генерали тупi, що навiть елементарних засад стратегiї та тактики не знали. - помiтив полковник.
  - А чому нiкого не посадили? - Жорстка Аврора енергiйно струснула кулаком.
  Полковник розгублено пробурмотiв:
  - Не було полiтичного наказу, крiм того, не хотiли створювати прецеденту, чи могли дуже впливовi люди постраждати.
  - Порядна людина ставить правосуддя - вище за сiм'ю та приятельськi стосунки! Закон для ворогiв та друзiв має бути один як чоловiк у дружини! Наявнiсть рiзних законiв перетворює правосуддя на повiю! - заявила безапеляцiйним тоном Маргарита.
  Полковник реально здивувався:
  - Ого, та ти бачу нiмецька Катерина. Хочеш, мабуть справедливостi!
  - Хочу правди, порядку та, зрозумiло, свободи! - заявила, вигукнувши Маргарита.
  - А який партiї? - здивувався полковник.
  - З нинiшнiх жодної! - Юна правнучка Михайла Ломоносова та Стеньки Разiна завелася. Вона осiдлала свого коника. - Це має стати новий рух, у якому домiнує iнтелектуальна молодь. I насамперед треба боротися iз сировинною орiєнтацiєю економiки. Ось прийнято лаяти Гiтлера, але за нього промисловiсть зокрема машинобудування з нуля зробило колосальний стрибок. Вiн зумiв модернiзувати країну, без жодних нафтодоларiв. На жаль, у часи Штаха було зроблено ставку на експорт сировини та iмпорт товарiв народного споживання, продовольства. I, на жаль, ця полiтика продовжується досi. Я б найбагатшими людьми країни зробила вчених. Професори-олiгархи стали б правилом, а не винятком. Крiм того, вища освiта має бути не лише безкоштовною, а й обов'язковою, а директор пiдприємства повинен обов'язково мати дисертацiю, причому здавати її має комп'ютеру, якого не пiдкупиш. Загалом ми значно пiднiмемо iнтелектуальний рiвень молодi, щоб не панував принцип: купи-продай!
  - Та багато хто навiть iз вищою освiтою шукає легкого хлiба, торговельна сфера явно перевантажена. - погодився з зiтханням полковник i ще сумнiше додав. - А наукова нива не в пошанi.
  Зброю завантажили швидко. Дiвчата-комсомолки працювали та розмовляли одночасно:
  - Я думаю, потрiбнi бiльш жорсткi обмеження для ринкової економiки . - вступила в розмову розумна Аврора. - Що б не було таких надбагачiв. А то один росiйський олiгарх з єврейським корiнням, має стан, що вiдразу двiстi найбагатших людей Китаю.
  Полковник уже став виходити з себе, але при цьому виявляв рiдкiсну стриманiсть.
  - Правильно, та ще й бiльшiсть мiльярдерiв не слов'янської нацiональностi. Ми над цим думаємо, i намагаємось їх поскубти.
  - Слабо щиплете! Та тут потрiбна ґрунтовна прополка. - заперечила Маргарита. - Ну, всi "Стiнгери-хлопавки" завантажили час бити ворога.
  На березi вже знали про напад i американцi збирали сили. Загибель вертольотiв показала супротивник, дуже сильнi, а американцi не така нацiя, щоб стрiмголов рвати в пекло. Вони готувалися бити напевно. Крiм того, угруповання "константнiсть" пiдтягувало свої загони.
  У цiй ситуацiї потрiбно атакувати самим. Тодi i буде перевага. Ось тiльки як у лоба або зробити обхiдний маневр. Маргарита Коршунова запропонувала:
  - Давай сунемося прямо в порт i всiх їх там переб'ємо!
  - Недурна думка, але можна одразу потрапити пiд кинджальний вогонь. Пропоную м'якший варiант. Швидкий обхiд, захiд iз боку лiсу. - Аврора зробила босими пальцями нiжок коло, а потiм вiдтворила пентаграму.
  - А чи варто гаяти час!? - у голосi вченої Маргарити звучав скепсис.
  - Зимова нiч дуже довжина. - заперечила Аврора. - Крiм того, противник не повинен знати, що нас лише двi. Потрiбно створити iлюзiю: що напад iде з боку ще й сушi, нiби проти них великi сили.
  - Цього разу, я з тобою згодна, попливли! - Маргарита стрiмко привела до бойової готовностi плавальний засiб.
  Дiвчата-комсомолки на великiй швидкостi рушили на надувному човнi. Як i ранiше невидимi солдати, для вiртуального спостереження та радарiв.
  Розсiкаючи повiтря, вони обiйшли кiлька суден i, пройшовши будiвлi, опинилися у вiльнiших водах. По дорозi їм зустрiли мутанти-акули, але, на вiдмiну вiд грос-есмiнця "Анаконда", вiд дiвчат-комсомолок не пахло кров'ю. Тож їх i не намагалися атакувати. Крiм того, Аврора запустила босими пальцями нiжок диск-бумеранг:
  - Нехай задасть їм нову мету.
  Поранивши акулу, вiн вибив iз її тiла фонтан кровi. Тварина засмикалася, i її товари вiдразу накинулися зi своїми висувними щелепами i iклами мамонтiв. Це виглядало страшно, жахливi звiрi насаджували свою приятельку, та бивнем бадьохнула у вiдповiдь, потрапила. Зелена, масляниста кров розтiкалася по поверхнi. Хижаки вступали в бiй, i кiлькiсть поранених зростала їх у свою чергу, добивали iншi.
  - Ого, Маргарите ! Адже з ними легко можна боротися. Взяв, поранив одного, а решта самих себе понiвечить. - дзвiнко бризнула голоском i тупаючи босими нiжками Аврора.
  - Ось бачиш мораль диявола, грає роль. Не треба проповiдувати ненависть до свого ближнього, i прагнення домогтися слабкого. - Бiлоснiжка-термiнатор пiдморгнула.
  - Ми не боролися зi слабкими. - Аврора, виблискуючи смарагдовими очима, дуже гордо вимовила. - Їх було чотириста вiсiмдесят проти нас двох, а попереду чекає битва як мiнiмум iз двома тисячами, з них триста п'ятдесят це добiрний спецназ, який пройшов Iрак, Афганiстан, Сомалi. Та й iншi бiйцi не без досвiду.
  - Сильний противник, загартовує тiло i волю, робить тебе сильнiшим - слабкий розбещує душу i послаблює тiло, робить слабшим! Так що важкий шлях дає значно бiльше легкої перемоги! - заявила мудра Маргарита.
  Обiйшовши порт дiвчини-комсомолки, вийшли на протоку. Вiд порту було далеко, навiть чутно як гудуть судна. Розвiдницi-войовницi опинилися у протоцi. Вона була досить довгою i як не дивно звивалася. Дорогою дiвчата-комсомолки мало не наскочили на аномалiю. Вiн викривляв повiтря, наче прозора пружинка. До неї пiдлiтали комахи та спалахували яскравими iкрами. Тим не менш, крилатих тварин вона приваблювала.
  - Це щось схоже на мушиний анiгiлятор. - звернула увагу Аврора, блиснувши голими п'ятами.
  - Може, якесь випромiнювання приваблює комах. Я шкiрою вiдчуваю ультразвуковi коливання повiтря. - Маргарита навiть боягузливо зiщулилася.
  - Для нас нова проблема! Взагалi ця дивна природа зони здатна довести до серцевого нападу. - У голосi вогняної Аврори звучала iронiя.
  - У нас з тобою по два серця, тож одразу не помремо! - Добре коли ти не зовсiм людина.
  Вогняна диявола на це вигукнула:
  - Згодна! А то стояла б бiля плити та ще й вагiтна!
  Тим не менш, дiвчатам довелося зупинитися, вiдштовхуватися вiд корчiв, йти кiлька разiв убiк, даючи задом назад.
  За однiєю аномалiєю вiдразу з'являлася iнша, цього разу овальна перемежуюча. Все це ускладнювало рух. Все ж таки пройшли, попереду виникла подоба струмка.
  Пiднiматися ним важко, зустрiчний рух, зате немає аномалiй. Босi слiди залишаються на травi вкритiй iнеєм.
  Дiвчата-комсомолки зупинилися перед виходом iз неї. Видно як пiдбiгло кiлька качанiв "капусти". Рослини мутанти не бачили майже не помiтних дiвчат, пара з них наткнулася на чобiтки (Воїйки - ведмедицi щойно взулися, щоб приховати запах), але мабуть переконавшись, в їхнiй їстiвностi вiдстала.
  - Треба пропливти трохи вперед! - сказала, викидаючи звiрячий оскал Аврора. - Там i вкриємо човен.
  - Тягати її з собою не зручно! - погодилася Маргарита Коршунова.
  Зробити реактивний мотор безшумним не просте завдання для конструкторiв, але ж каракатиця те ж саме використовує аналогiчний принцип, i є першокласним мисливцем.
  Знайти мiсце укриття, щоб випадковий фраєр не прихопив, не так просто. Найкраще тут пiдходить лiгво небезпечного звiра. Наприклад, бобрового щура. Тварина небезпечна, убити складно i розмiрами з кабана. Не шерсть луска, до її лiгвища нормальний фраєр не втече. Тим паче вночi. Так розсудили дiвчата, приховавши надувний човен, на кшталт кишенi. Де зверху над водою над водою нависають кущi. Саме там i залишили дiвчата свiй скарб, замаскувавши гiлками чагарника.
  - Добре сховали? - спитала, роблячи на ходу зарядку Маргарита.
  - До ранку полежить, а на свiтанку ми змиємося! - люта Аврора поправила пiдбором камiнь.
  - А якщо щур-єнот нагадає! - скривилася войовниця-комсомолка.
  - Пристрелимо! У нього шкiра мiцнiша, нiж у алiгатора, i цiнуватися дорого. - Аврора так по-дитячому пiдморгнула смарагдовими очима.
  - Продамо! Змiнимо маску, i нас нiхто не впiзнає! - Маргарита Корушнова задерикувато показала мову.
  Аврора рикнула:
  - Окей!
  Дiвчата трохи вiдiйшли, як з'явився сам щур-єнот. Вони завмерли, вирiшивши поки що зберегти звiровi життя. Чимось вони нагадували бандита, який прирiзав сiм'ю, але випустив з клiтки пташку. Пацюк-єнот не змiг вловити майже невиразного запаху дiвчат, крiм того, вiн був ситий, покуштувавши падали, лiг спати.
  Хропiння його таке незвичайне нагадує пiлiкання бездарного музиканта на скрипцi.
  Дiвчата-комсомолки намагалися рухатися швидко, i при цьому їх нiхто не бачив, настiльки потайливим було перемiщення. Навiть чобiтки скинули.
  Голонога Аврора запитала подругу, причому не з метою отримання iнформацiї, а просто так, щоб зняти напругу:
  - Ну як обхiдний маневр вдається?
  Маргарита легко вiдповiла:
  - Якщо не натрапимо на аномалiї.
  Вогняна диявола приклала пальчик до губ:
  - А ось одна така виповзає.
  Аномалiя перла з-пiд землi. Вона навiть розпушувала ґрунт. Немов велетенський крiт, протаранив пiсок, глину, траву. Виштовхнула дещо, слизьке схоже на нафту. Пiсля початку цмокати.
  - У огидно! - заявила вогняна Аврора. - Наче цiлуються двi свинi.
  Аномалiя почула їх i потривожена рушила до дiвчат.
  - Розходимося на всi боки! - наказала Маргарита.
  Спритна Аврора не зрозумiла:
  - А це ще навiщо?
  Бiлоснiжка-термiнатор посмiхнулася:
  - Примусимо гнатися за двома зайцями!
  Дiвчина-комсомолка показала язичок, упiймала їм осу i розжувала, їй стало весело вiд такої пропозицiї. Розвiдницi розiйшлися, а аномалiя застигла. Трохи потряслася i почала опадати, по калюжi нафти пройшло невелике полум'я. Втiм, як, швидко спалахнувши, також швидко воно i згасло.
  - Це не Пiроманiя! - помiтила, примруживши босонога Аврора i тут же стрибнула, вивернувшись в сальто назад.
  - Та аномалiя Пiроманiя здатна спричинити катастрофу! - погодилася Маргарита. - Тепер швидше вперед, i так втрачаємо час.
  Щойно дiвчата-комсомолки заглибилися в гущу кущiв у бутонах, дерев, переплетених лiан-мутантiв - як їх оточив майже непроглядний морок. Лише кора дерев вiдсвiчувала, надаючи краєвиду зловiсного, потойбiчного вигляду. Втiм, дiвчатам не потрiбнi нiчнi монокуляри, це для слабакiв-людей, не здатних на самостiйнi рiшення та бачити у темрявi. Аврора мало не таранила дерево, радiоактивне пiдсвiчування робило вiдстань iлюзорним, часто обманюючи з дистанцiєю.
  - Ось чорт! - Вогняна дияволиця цiлком до мiсця згадала нечистого. Наче i аномалiї немає, а свiтло викривляється.
  - Це фосген та фосфор! - заявила Маргарита, i вивернула свою витончену шию. Адже часто змiнюють параметри повiтря.
  - Тож це треба враховувати! - погодилася з погано прихованою iронiєю руда Аврора.
  Войовниця провела рукою повiтрям:
  - Спочатку повiльний рух потiм звикнемо.
  Дiвчата-комсомолки поступово прискорювалися, при цьому намагалися навiть сучком не трiснути пiд пiдошвою. Побоюючись не стiльки випадкових спостерiгачiв, скiльки рiзних тварин, що могли зреагувати на звук.
  Спочатку було сухо, але потiм ледь ворушили чагарник, на них полився справжнiй водоспад!
  - Вода, мабуть, важка! - запропонувала Аврора.
  - Вiдсоткiв на десять точно! - погодилася Маргарита.
  Вогняна диявола збила комаху гiпертитановою п'ятою i висловила свою думку:
  - Тож роса така велика i не випаровується!
  Пiд пiдошвами чобiт чавкала глина. Колiр її незвичайний зеленувато-фiолетовий, неначе замогильний. Такої не було нiде на землi, крiм мiсця зони.
  Ноги намагалися роз'їхатися на нiй убiк, зате слiди миттєво заростали, що полегшувало розвiдку. Ось тiльки рухатись важко, налипає на черевики, змушуючи витрачати зусилля. Аврора та Маргарита навiть проковтнули по концентрованiй шоколадцi. Трава зустрiчалася зрiдка i була переважно хижою. Вона повзала по глинi i намагалася прихопити комах. Хитросплетiння та лiан, кущiв, гiлок, листя, iнодi без запаху, а часом сильним ароматом.
  - А звiдки тут лiани? - запитала Маргарита. - Це ж смуга помiрного клiмату.
  - Результат мутацiї, прижилися. Крiм того, на зонi теплiше, нiж її! Градусов приблизно п'ятнадцять. Тут влiтку спекотнiше, нiж у екваторiальнiй Африцi. Або нi приблизно однакова температура. - Красива Аврора скривилася лобiк, мабуть намагаючись, згадати колись прочитане.
  Маргарита дуже впевнено заявила:
  - Це ще нiчого! Принаймнi для нас.
  Голонога Аврора перекинулася в повiтрi, зробивши сальто i, скуливши:
  - Ми ведмедицi-комсомолки, i цим все сказано!
  - Пам'ятаю, нас якось доставили до Сахари. Тиждень провела без їжi та пиття, пройшла шлях по пiску, що палив як на плитi сковорiдка босонiж i нiчого вижила! - Помiтила пускаючи iскри з очей ( причому не фiгурально, а буквально!) Маргарита. - Тiльки, звичайно, приємного, було мало.
  - Звичайно! Я також через це пройшла! Ступнi швидко звикають, але тiльки сверблять потiм. Та й шкiра на сонцi темнiє. - Пiдтвердила, весела та грайлива як кiшка з Вiрiя Аврора.
  - Менi не подобається коли тiло бiле, воно здається надто знiженим. - Маргарита не вдавано скривилася.
  - Шоколадна засмага зараз модна. - Вогняна дияволиця рикнула зубами пантери. - Це означає, що ти маєш грошi, щоб з'їздити на Пiвдень.
  Дiвчата майже бiгцем вийшли з хитросплетiнь чорнобильських джунглiв. Повз розташовувався берег широкої протоки. Густий чагарник, корiння, що стирчить, подорожник-мутант, зi своїм широким листям - створював зручну закриту позицiю.
  Маргарита вигукнула:
  - Ну, ось i Вижниця перед нами.
  - Та колишнє радянське мiсто! Та ну чому горда Україна стала майже окремою країною у складi Радянського Союзу. Адже цi столiття ми з ними воювали! Тому перемогли СРСР i тепер українцi нашi брати. - Руда Аврора широко розвела руками i спробувала злетiти.
  - А ранiше були брати ним росiяни. Кожна дитина знає, що Київ - Мати мiст росiян. - сказала, посмiхаючись ширше Маргарита. - Їх об'єднувала священна Православна вiра, i слов'янське корiння. Самим Богом заповiдано бути СРСР єдиною державою. Але прийшов Бандера i влаштував бедлам - вийшла вiйна. Втiм, ми перемогли.
  - Порядок будується на фундаментi, де цемент вiра, а пiсок воля! А для цього багатьох негiдникiв посадити треба! - вiдповiла, люто ричачи Аврора.
  Спостерiгати мiсто, не складно. Рiв тут завалений, вал перетнути не проблема. Будинки переважно старi, видно п'ятиповерхiвки, i висотки "сталiнки". У сучасних будинках дiвчата вже побували. Тут Маргарита згадала:
  - Ми ж маємо вивезти вiсiмнадцять дiтей?
  - Нашi хлопцi допоможуть! Таку панiку влаштуємо у мiстi, що вони не зможуть вiдстежити нашi рухи! - Босоп'ятий Аврора струснула автоматом.
  Бiла войовниця озирнулася i, зрубавши комара-клiща, понизивши голос, запитала:
  - А якщо вiн змотається?
  Вогняна дияволиця логiчно помiтила:
  - Я розраховую на його елементарну жадiбнiсть. Крiм того, зараз зателефоную цьому карлику. Пiдтримаю його бойовий настрiй.
  Маргарита Коршунова вже зовсiм неiнтелiгентно рикнула:
  - Найкраще це зробити гарним ляпасом.
  Аврора швидкою пробiжкою пальцiв босих нiжок набрала кнопками номер i голосно вимовила:
  - Ти вже готовий!
  - Так, але тут зчинилася така заваруха! - почувся у вiдповiдь тонкий писк.
  - Не засмучуйся пiд шумок куди легше вивезти. Крiм того, нiкого не здивує вiдсутнiсть дiтей пiсля такої бурхливої ночi. - Хитра, руда дияволиця понизила тон.
  - Згоден! Їм уже буде не до нас! - замуркотiв карлик - фахiвець кiдемпiнгу.
  - Чекай нас, щоб не сталося! Можливо, приплюсуємо ще п'ять вiдсоткiв. - вкрадливо промовила Аврора.
  Останнi слова мали магiчну дiю. Бандит-дебiл забурчав:
  - Чекатиму, нехай навiть настане кiнець свiту!
  Крута Аврора з iронiчним пiдняттям i опусканням довгих вiй, подумала: "Чимось це менi нагадує очiкування Юдою осика".
  - Ну, тепер битимемо Американцiв та їхнiх поплiчникiв. - рiшуче промовила зеленоока Аврора.
  - Знаєш, що я нiяк не можу вибачити Америцi? - Галина стиснула кулачки.
  - Що? - здивувалася руда ведмедиця-комсомолка.
  - Бомбардування наших та японських мiст! Адже це варварство! - Я навiть вiршi написала! - Маргарита труснула гранатою, та ще й так злiсно, що впав цiлий рiй волохатих комах-мутантiв.
  Аврора пiдскакуючи, зрадiла:
  - Давай спiвай! Це цiкаво.
  I Коршунова як заспiває, її голосок як завжди вище Гiмалаїв похвал;
  Зiрка Вiтчизни Господом дана,
  Вона повiрте променистi Сонця!
  Моя ти Родом ця країна -
  Знай по тобi, серце з сумом б'ється!
  
  У тобi ми комсомолки, як орли,
  Фашистiв крушимо i утиль зметаємо!
  Ми навiть на Юпiтерi змогли,
  Зростити плоди - нездiйсненного раю!
  
  Венера це мiсце для кохання,
  На Марсi почуття воїна всiх вище!
  Ти ланцюги зла-сумнiву розiрви,
  Адже хоче зробити найкраще Всевишнiй!
  
  Розгромимо космiчний натиск,
  Зрозумiємо пiдборiддя мiцним хуком!
  Ворогу буде силою свiту скорботний,
  А "Юнкерс" збитий звичайною дитячою цибулею!
  
  Розклад один - вiзьми та перемоги,
  Iншого ми - результату знати не можемо!
  I ти волчище Рейху не рви,
  Отримаєш вiд бiйця багнетом по пицi!
  
  А штик тобi на користь не пiде,
  Ми динамiтом по балдi додамо!
  Такий же стрiмкий полiт,
  Коли вдарив у молот пролетар!
  
  Подальший хiд пройде як ураган,
  I буде ж ендшпiль переможним матюком!
  Адже наша лють скажений вулкан,
  Розправа на ублюдком, страшним катом!
  
  Затиснули клiщi на Берлiнi ми,
  Париж вiльний пiд росiйським прапором!
  Ми дочки Вiтчизни та сини,
  Коли бенкетуємо - їємо мед зi смаком!
  
  Туманний Альбiон тепер як брат,
  Нью-Йорк дiстався як пирiг на блюдi!
  Наш червоний, червоний маку кольору прапор,
  Пiд ним щасливi усi зi свободою люди!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  У Олега Рибаченка теж сон дуже навiть не простий, а чудовий. Начебто вони з Дiмою продовжують свою вiйськову кар'єру;
  Вони вдвох записалися добровольцями в дитячу есесовську дивiзiю, сформовану бiснуватим фюрером. Схоже, у цiй реальностi у Гiтлера остаточно поїхав дах. Щоправда, з iншого боку, у нього вистачило розсудливостi не розпочинати безнадiйну вiйну з СРСР.
  З iншого боку чому б хлопчик i не отримати ратне загартування? Чого їм нюнi пускати i нiжитись як паничам?
  Олег Рибаченко та Дмитро разом з iншими хлопцями з молодшого батальйону летiли до Африки. Нiмецький шестимоторний транспорт мiг нести до двохсот озброєних десантникiв. Але був цiлий батальйон iз трьохсот бiйцiв молодшого рiзновиду Гiтлер-югента. Триста хлопчикiв рокiв дванадцяти, начебто зовсiм ще сморкатi, але реально це були спецiально вiдiбранi, i тi, що вже отримали не слабку вiйськову пiдготовку пацани.
  Фюрер хотiв, що якнайбiльше пiдлiткiв взяло участь у вiйнi. В Африцi вже основнi сили Британiї розгромленi, хоча в Суданi ще є сильнi гарнiзони. Щоправда, колонiальнi вiйська не цiлком надiйнi, а, власне, англiйськi частини. Не зовсiм англiйськi. Вони так вже добре озброєнi, особливо танками, спробуй, так перекинь технiку, через метрополiю. Тому ризик великих втрат у хлопчикiв мiнiмальний. Передбачається лише на рiвнi звичайних тактичних навчань, а досвiд вiйни пiдростаюче поколiння отримає.
  Олег Рибаченко та Дмитро добре знають нiмецьку мову (передбачуваний противник), а також англiйську, iспанську та французьку. Школа у них теж елiтна i радянськi дiти, за iдеєю, повиннi б i найрозумнiшими.
  Нiмецький хлопчик, мабуть з-помiж ватажкiв, високий i м'язистий Ганс Фойєр потиснув i руки чесно вимовив:
  - Ось не очiкували ми, що росiяни можете бути такими сильними та розумними. Наприклад, шпарiть по-нашому як першокласнi нiмцi!
  Олег Рибаченко скромно зауважив:
  - А що тут дивовижного. Може нам доведеться воювати, а пiшовши у розвiдку i не знаючи нiмецької мови, чи багато збереш вiдомостей?
  Ганс погодився:
  - Це так! Але взагалi нас вчили, що ви росiйськi недолюдини. Слов'яни це перехiдна стадiя мiж мавпою та людиною. Тобто в планi розвитку iнтелекту росiйська це, трохи вище за домашню тварину.
  Дмитро сердито стиснув кулаки:
  - Та я за такi слова можу i врiзати.
  Ганс хоробро вiдповiв, стискаючи кулаки:
  - Тiльки вибiр зброї за мною. На рукавичках ти чемпiон Полумiра, а як щодо поєдинку на нунчаках?
  Дмитро здивувався:
  - А що це таке?
  Нiмецький елiтний пацан хотiв вiдгукнутися, блиснувши ерудицiєю, але його випередив Олег Рибаченко:
  - Це у сiльськогосподарську зброю, якою в Китаї вибивають снопи. Монголо-татари заборонили китайцям носити зброю, то вони це зовнi невинне пристосування перетворили на смертельну палицю. Було розроблено цiлу систему бою на нунчаках. Потiм її вже наприкiнцi ХIХ столiття перейняли японцi. Напевно, вiд них це пiшло й у вiйськах СС.
  Ганс заперечив:
  - Не зовсiм так. Великий фюрер десять рокiв тому запросив кiлька гуру з Китаю, наказавши зробити школу рукопашного бою Третього Рейху найпередовiшою у свiтi. Не треба думати, що ми нiмцi, будучи найвищою нацiєю, не хочемо, чого вчиться в iнших народiв. Наша нiмецька вiйськова школа вимагає максимально враховувати людський фактор.
  Дмитро енергiйно кивнув, пiдтверджуючи думку:
  - I радянська теж. Сталiн сказав - технiка в перiод реконструкцiї вирiшує все! А потiм у другiй п'ятирiчцi розвинув думку - кадри вирiшують усе!
  Олег Рибаченко тут висловив iнше:
  - Маю все сказати, що у нас з людським фактором не все гаразд. Наприклад, рiвень технiчної пiдготовки солдатiв СРСР вiдстає. Але загалом ми на висотi!
  Ганс запропонував:
  - Чи не хочете зiграти у Гiтлер-хаш?
  Радянськi хлопчаки здивувалися:
  - А що це таке?
  Ганс пiдморгнув:
  - Останнiй винахiд Великого фюрера. Начебто шахiв, якi грають не вдвох, а вчотирьох, два на два. Але на однiй дошцi iз чотирьохсот клiтин. У нiй є i танки, i Сау, i Лiнкори. Усього фiгур у кожного по сорок, а лише сто шiстдесят. Деякi ходять як шаховi, iншi зовсiм iнакше. Плюс ще деякi новацiї... Наприклад танк i лiнкор, можуть збити тiльки танки, Сау i Лiнкiв, а пiхотинцi або вдвох, або якщо дiйшовши до певної лiнiї посилюють зброю. Взагалi гра найскладнiша, зовсiм не схожа на шахи.
  - Покажи її. - попросив Олег Рибаченко.
  Ганс дiстав iз рюкзака складну дошку. Вона була на шарнiрах та досить компактна. Фiгурки намагнiченi. По сорок однакових кожному. Сама дошка досить консервативна, прямокутник. Правила цiкавi, зокрема майже всi фiгури, б'ють не так, як ходять, крiм танкiв. Вони можуть i бити, i ходити зi взяттям.
  Як i слiд очiкувати найсильнiша постать лiнкор, найслабша легкий пiхотинець. Опинилися тут i САУ, i хто цiкаво лiтаки, причому по одному, зате штурмовик, винищувач, бомбардувальник, i гiдроплан. Окрiм лiнкорiв ще й мiноносцi. Пiхота теж рiзна, механiзована, проста та кавалерiя. Тобто, розiбратися в правилах нелегко. Олег Рибаченко одразу зазначив:
  - Нi, цiй грi шахи не побити за популярнiстю. Рiвень складностi просто зашкалює!
  Ганс погодився:
  - Так, виробити стратегiю тут буде нелегко. I книжок розумних не напишеш. Але це саме для арiйцiв!
  Дмитро погодився:
  - Та для арiйцiв! Граємо!
  Олег Рибаченко попередив:
  - Задоволення буде мало!
  Ганс запросив iншого хлопчика i утворивши пару почав грати проти пацанiв. При цьому вибрав коричневий колiр. Олег та Данька природно червоний!
  Гра i справдi була спочатку захоплюючою, але потiм хлопчики втяглися. Олег Рибаченко як природжений стратег захопи iнiцiативу i почав тiснити ворогiв iз флангiв. У грi фюрера, загалом, був короля, а штаб можна було змiщувати не втрачаючи ходу.
  Але розiгратися хлопцям не дали. Пролунав сигнал тривоги...
  - Повiтряна атака!
  Хлопцi разом кинулися до iлюмiнаторiв. Хоча вiконця i були вузькi, не надто вже добре в них видно i навiть з'явилася тиснява.
  Десантнi лiтаки летiли колоною, i звичайно ж iз супроводом добре озброєних винищувачiв.
  Англiйцiв виявилося не бiльше десятка. "Спiтфайри" побачивши, що нiмцiв бiльше вiдкрили з кулеметiв вогонь, прагнучи вразити з великої дистанцiї. Але отримали у вiдповiдь самi. Три лiтаки Королiвського повiтряного флоту задимилися, а решта навтiк.
  Хлопчаки гучно свистiли, але матюки нiхто не лаявся - дисциплiна. А ось чоботями затопали i вiдпустили ряд солонуватих жартiв.
  Звичайно, транспорт переслiдувати винищувачi не може, рiзниця у швидкостях на порядок, так довелося хлопцям, заспокоїться, i повернуться до своїх справ. Деякi навiть стали вiджиматися вiд статi, iншi робити прес.
  Втiм, Олег Рибаченко так надихнувся, що заспiвав голосом, здатним прогнати не тiльки короля, але iмператора брехунiв (Гiтлера!);
  Ми летить у суворий, смертний бiй,
  Пiонери - дiти комунiзму!
  Наш Господь Сварог завжди зi мною,
  Зламаємо основи реваншизму!
  
  Є у нас вiдвага та натиск,
  Кожен автомат зiбрати вмiє!
  Чекає нацистiв лютий розгром,
  Не несiть фрицi ахiнею!
  
  Пiд Москвою був вермахт мiцно битий,
  Показали доблесть ми лиху!
  Був роздавлений слизький паразит,
  Перемогли, ми рахуй начисто!
  
  Що зможе зробити далi фриц?
  Тiльки лапи до верху - швидко здатися!
  I Адольфу в горлянку - гострий шпiц,
  Нехай вiдiграє роль осел паяця!
  
  Наша роль - переможний горн трубити,
  Збираючи червонi легiони!
  I башки агресору безжально рубати,
  Хоч на фронт прийшли прямо зi школи!
  
  Лупимо гадiв, немов Марсом народженi,
  I всюди пощади просять фрицi!
  Ми сини великої, де всi рiвнi країни.
  Нехай схвалять марш iз iкони обличчя!
  
  Гiтлер думав, нашу Землю захопити,
  А тепер йому пiд чубчиком шишка!
  Адже бажали нiмцi перетворити всiх на дичину,
  А їх уклав простий хлопчик!
  
  Що ж з "Тигром" стало - вiн пiшов у метал,
  З нього ми - зваримо самовари iз солодким чаєм!
  Отримали фрицi - по рогах крутий розгром,
  Ми в Берлiнi в променистому, теплому травнi!
  
  А Адольфу стала замiсть краватки петля,
  Затягла шию супостату-кату!
  Набiгла за грiхи його важка пеня,
  I тепер Нiмеччину я топчу танками!
  
  Сам Великий Сталiн комсомольця нагородив,
  Орден дав - великої зiрки "Перемоги"!
  Скiльки поклали ми - Святiй Вiтчизнi сил,
  Що трiумфують на тому свiтi нашi дiди!
  Дивно, але йому за таку крамольну пiсню бурхливо аплодували - зовсiм тут усi окосiли, чи що?
  Коли Олег Рибаченко заспiвав сон перервався, i їх знову спонукали, цього разу не звичайнiсiньким способом, а взяли й обкотили холодною водою. Пiсля чого знову цi насадження, що набили, на руках ланцюга i прогiн колони... Навiть поснiдати не дали! По колу! Ось саме, нiмцi залишалися на мiсцi, i бранцi неквапливо рухалися кiльцевою дорогою. Який у цьому сенс незрозумiло. Дорога, викладена асфальтом та камiнчиками. Через кiлька годин босi п'яти стали жорстоко палати i свербiти. У багатьох дiвчат проступила кров.
  Потiм хоч до вечора ще далеко без церемонiй загнали назад i спiшно розкувавши, наказали лягти.
  Олег Рибаченко та iншi дiвчата спiшно слухалися. I хоча спати зовсiм не хотiлося, обiйми бога сну i видiнь Гiпноза (який самого Всемогутнього Зевса, змушував змикати очi!) накотилися раптово, i невiдворотно.
  I знову хлопчаки-пiонери у почеснiй ратнiй справi, хай навiть i чужiй армiї;
  Батальйон, що складається з бiйцiв Юнгфольк, триста дванадцятирiчних хлопчакiв був на мiсцi перебудований, i перекинуто далi на пiвдень. Спочатку пацанiв провезли пару кiлометрiв на машинах, але потiм керiвництво, мабуть, передумало i вирiшило влаштувати хлопцям бiг на виживання.
  Пацани змушенi були роздягтися, залишившись в одних вiйськових шортиках, i так майже голяка i босонiж з ранцями на плечах, бiгти на пiвдень.
  Звичайно, їм дозволили змаститися новим, досить ефективним сонцезахисним кремом, а маршрут пролягав не пустелею, а м'якшою i не настiльки пекучою травою, тому що пролягав уздовж рiчки Нiл, а навколо повноводного джерела, росли i трава, дерева, але все ж таки випробування було найважчим. Бо довелося бiгти, в умовах дикої африканської липневої спеки, та ще й пiстолет-кулеметами, а також рюкзаками з припасами.
  Звичайно, в особливому батальйонi опинилися хлопчаки, що представляють колiр Нiмецької нацiї i мають пристойну фiзичну пiдготовку, але все-таки.
  Юних воїнiв збудували i їхнiй командир, такий самий шмаркач як i вони, щоправда досить високий, з мускулатурою Аполлона наказав:
  - Ну, що братва! Я знаю, вам буде тяжко, але борг є борг! Потрiбно до вечора покрити п'ятдесять вiсiм кiлометрiв! Це наказ.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Мм-так! Слово цей наказ звучить як заклинання! Не можна його iгнорувати.
  Дiмка помiтив:
  - Готовий сперечатися, що ми його не виконаємо!
  Ганс Фойєр заперечив:
  - Повиннi виконати, бо ми арiйцi! I ви росiяни теж арiйцi якщо записати в найкращий батальйон Юнгфолька.
  Рюкзак за спиною разом iз боєприпасами, водою та пайкою, це кiлограм вiсiмнадцять, плюс ще пiстолет-кулемет у три кiлограми. Двадцять один кiлограм, це й дорослому важко, якщо довго йти, а тут бiгти, та ще й пiд палючим сонцем.
  Олег Рибаченко потер ногу об траву. Порятунок вiд взуття хлопчики сприйняли з ентузiазмом, у шкiряних чоботях (шкiра правда штучна, але все одно не якийсь кирзач), тут бiгти важко. Кеди або тенiснi туфлi пiдiйшли б краще, але в умовах Нiмеччини, що воює, це розкiш, i пацанiв вирiшили не балувати.
  Пролунала команда, i воїни з Юнгфолька кинулися тiкати, намагаючись дотриматися подоби ладу.
  З Нiлу повiяв свiжий вiтер, приємно обдмухуючи оголенi, мускулистi торси воїнiв-хлопчакiв. Вони чимось нагадували отрокiв-титанiв, готових штурмувати небо. Бiгли, розмiрено дихаючи, майже нога в ногу. Попереду були найвищi, i, звичайно ж, рослий Дiмка, хоча шестеро пацанiв, включаючи i командира, були вищi за нього. Олегу Рибаченку, який був лише трохи вищим за стандарт, свого одинадцятирiчного зростання (на вiдмiну вiд реальностi, в якiй вiн пiшов у своїх богатирськи складених предкiв!) довелося мчати, чи не на самому кiнцi. Щоправда в цьому була й перевага, менший шанс вiддавити п'яти, або отримати ногою пiд мiсцем, де сидять. Вiн тут наймолодший, але звiсно ж не найслабший чи тим паче дурний.
  Навантаження вiдчутне, але поки що прийнятне, а досвiд пробiжок з вантажем є у всiх. Навiть iз великою вагою, коли несли, наприклад напарника на плечах.
  Пiд босими ногами огольцiв час вiд часу хрумтять або трiскаються, в обламанi гiлки пальм або шишечки, iнодi бувають i колючi рослини, якi хлопцi намагаються обiйти. Трава нагрiта, часто суха, але, звичайно ж, не обпалює подiбно до пiску пустелi. Загалом поки що жити можна, ось тiльки Сонце пiднiмається та пiдсилює, жар.
  Високий Ганс, приблизно на зрiст як на Дмитра i, вони бiжать плiч-о-плiч. Нiмецький хлопчик-воїн запитує радянського юного бiйця:
  - Ну от тепер ти на вiйнi! Пороху, звичайно ж, поки що не понюхав, але в нас усе попереду. Чи вiдчуваєш ти хоч якесь захоплення?
  Дмитро вiдповiв:
  - Поки немає! - I додав, знову покрутивши навколо себе головою. - Зiзнаюся, чесно нi!
  Ганс зневажливо пирхнув:
  - А я так! Зiзнаюся чесно так! Ну що з хлопчикiв мого вiку може легально побувати на вiйнi. Битися, стрiляти, вбивати, пiдривати, брати в полон. Це ж романтика. Адже ви теж з Олежкою хотiли вiдчути себе живими воїнами, пiти вiд рутини!
  Дiмка рiшуче заперечив:
  - Наше життя не рутинне. Взагалi бути пiонером, навiть ще передовиком та спортсменом дуже цiкаво.
  - То чого ти до нас записався? Не боїшся бути вбитим чи скалiченим? - хитро пiдколов Ганс.
  Димка на прiзвисько Iлля Муромець - набучився:
  - Ось для того й записався, щоб показати, що росiяни можуть воювати не гiрше за нiмцiв. А то весь свiт пише i говорить про вашi перемоги...
  Ганс хихикнув:
  - Ну так! Про нашi перемоги, слава по всьому Всесвiту. - Рослий хлопчик-войовник роздув собi вiд гордостi широкi груди. - А ви росiяни насилу потiснi крихiтну фiнську армiю. Вам, то хвалитися нiчим!
  Дмитро ображено, насилу стримуючи себе, щоб не пустити в хiд кулаки, заперечив:
  - Ще й Халхiн-Гол у нас є!
  Ганс зневажливо пирхнув:
  - Дрiбна сутичка, десь в Азiї. А нашi хлопцi вже й Європу взяли, та майже всю Африку з Азiєю. I Росiю захопимо, це нам якраз плюнути!
  Дмитро зло блиснув очима:
  - Не захопiть, руки короткi!
  Ганс засмiявся:
  - А як ми змусили вас пiдписати Брестський свiт? Ви нам вiддали землi, рахуй до Днiпра, маючи втричi бiльше багнетiв i шабель. Що можна сказати про росiйську як про солдата в цьому випадку?
  Дiмка згрупувався, вiн мав намiр рушити Гансу кулаком у рило, i знаючи свою силу чемпiона "напiвсвiту", вiн би напевно вирубав нахабного нiмецького пацанчика, але ... Не хотiлося розбивати лад i влаштовувати сутичку. Та й не добре, пiд час полемiки пускати у хiд кулаки. Крiм цього, швидше за все його, заарештують, i вiн не встигне показати, що росiяни б'ються не гiрше за нiмцiв. Тому Дмитро спокiйно заперечив:
  - Ми росiяни били вас i за Фрiдрiха другого, причому навiть брали Берлiн. I коли вами командував Наполеон Великий, у його армiї половина була нiмцями, та в першу свiтову вiйну був Брусилiвський прорив. Та й Париж ви не взяли тому, що нашi вiйська мало не оволодiли Кенiгсбергом.
  Ганс знайшов досить вагомий контраргумент:
  - Але все одно в останнiх боях з нами ви були розбитi! А судять про людину та нацiю насамперед у кiнцевих справах!
  Дмитро цiлком резонно заперечив:
  - За царя у нас була вiдстала промисловiсть особливо у вiйськово-технiчнiй сферi. А зараз ми розвинули неабияку iндустрiю. Наприклад, ви бачили танк КВ-2. На ньому встановлено гаубиця калiбру 152-мiлiметра. Хiба у вас нiмцiв є хоч щось подiбне?
  Ганс хихикнув:
  - У французiв на танках С-2 теж були гаубицi ще бiльше калiбру в 155-мiлiметрiв, але не завадило нам розгромити жабникiв, маючи технiку слабше, нiж зараз. Головна сила Вермахту - це перевага людського фактора!
  Дмитро скривив обличчя з рiвною засмагою:
  - А чому ви вважаєте, що у вас є перевага над нами у людському факторi, якщо став чемпiоном "напiвсвiту"? До чого перемагаючи найкращих ваших хлопцiв?
  Ганс цiлком резонно заявив:
  - Винятки часом лише пiдтверджують правила. Точнiше майже завжди! Ось якщо брати не окремих феноменiв, а рiвень вiйськової пiдготовки загалом, то тут...
  Дмитро розсердився:
  - Ти не знаєш, який у нас рiвень бойової пiдготовки та як проходять навчання у радянськiй армiї. Тож не треба будувати домисли!
  Ганс логiчно зауважив:
  - В Iспанiї було змагання радянської вiйськової школи, доктрини та нiмецької. Ми обкатували свою технiку та зброю. Результат - перемога нашої вiйськової школи, i стратегiчного мистецтва, i закрiплення режиму Франка. Тож ми вже билися з вашими хлопцями та перемогли!
  Дмитро-Муромець iз сумом помiтив:
  - У вас було значно бiльше вiйськ, нiж у нас! Ви просто взяли кiлькiстю!
  - Я б так не сказав. - Ганс опустив голову i замовк, почали виявлятися першi ознаки втоми i, говорити, стало важко.
  Найстрашнiше це, звичайно ж, спека. Сонце невблаганно йшло до зенiту. Нiхто з хлопчакiв не мав до неї звички. Нiмеччина i Росiя країни пiвнiчнi, i влiтку в них рiдко буває вище за тридцять градусiв. А це Африка в липнi та ще й з Нiлу перестало тягнути вiтерцем.
  Босi нiжки хлопчакiв стало сильнiше колоти сухою травою, а потiм раптом вона скiнчилася, i цiлий кiлометр був покритий гравiєм. Це було дуже боляче, якi не надто витриманi хлопчики запищали. Пот стiкав з них i з шипiнням капав на розпечений гравiй.
  Олег Рибаченко та Дмитро, та й бiльшiсть iнших пацанiв, вихованих у спартанському дусi, намагалися посмiхатися i не видати муки. Вони думали про щось iнше. Ось Олег Рибаченко уявив собi, що це босi ступнi лиже полум'я на дибi, i в нього хочуть вирвати важливу державну таємницю. А вiн зобов'язаний це витримати i не показати, що йому боляче чи страшно. Крiм того, хлопчаки росли в суворих умовах i їхнi п'яти не були такими знiженими, поетом i чорним гравiй хоч i палили, але не настiльки, щоб облазила шкiра, що огрубiла.
  Незабаром були тепловi удари. Майже одночасно кiлька пацанiв, що перегрiлися, зомлiли, i їх довелося пiдхопити на легкi, розкладнi носилки.
  Олег Рибаченко зауважив, що у нiмцiв, загалом, гарне оснащення. От хiба в Червонiй Армiї знайдеш пристосування для носiння поранених з дюралю, яке при цьому легко ховається в рюкзачок.
  Але бiгти з додатковим вантажем у руках важче, а босi п'ятки пече сильнiше, тому що тиск зростає. Так свого роду вони у добровiльно-примусовому пеклi. Олег Рибаченко навiть подумав: а як би його товаришi сприйняли подiбне випробування, всi б витримали.
  Широкi смуги розпеченого, почорнiлого гравiю поєднувалися з колючою, висохлою травою. Крiм того, командир поступово вiдводив пацанiв вiд Нiлу, мабуть, щоб уникнути входження до населених пунктiв Єгипту.
  Знову деякi пацани починали завалюватися i знесиленi або оглушенi сонячною дубиною хлопчикiв, покривши голови змоченою водою ганчiркою, укладали на ношi. Дехто з тих, хто ранiше перенiс свiтловий удар, вставав у стрiй i продовжував бiг.
  Але сили юних хлопцiв зменшувалися, а з ладу вийшла майже половина.
  Нарештi i командир, теж добряче втомлений, заявив:
  - Все наказую вiдпочити! Ми досягли межi! Накритися протисонячними тентами, випити води з оцтом та шоколадом. Пiсля чого лежатимете робити дихальну гiмнастику!
  Хлопчаки-воїни вигукнули слабким хором:
  - Ми готовi виконати будь-який наказ!
  Незважаючи на сонцезахисний крем, дитяча шкiра почервонiла та сiднила. Лежати на колючiй сухiй травi було незручно i, хлопчаки постелили целофан i пiд себе.
  Дмитро та Олег Рибаченко розташувалися поруч в одному наметi. Хлопчики здавались трохи посушеними, а шкiра потемнiла. Босi ступнi палали i сильно чухали, ноги доводилося задирати вгору, щоб кров вiдтiкала, i ставало хоч трохи легше.
  Дмитро зауважив:
  - Те, що вiйна не мед, ми це знали, але не настiльки!
  Олег Рибаченко похмуро пообiцяв:
  - Це ще квiточки. Ось побачиш кров i подивишся на перший свiй труп, то зрозумiєш, що всi цi бiгання по розпеченiй поверхнi дрiбниця!
  Дмитро втягнув у себе живiт i сказав:
  - У книгах, звичайно ж, пишуть про те, яке вiдчуття буває, коли ти вперше вбиваєш людину. Нехай навiть погану людину i твого ворога, готового випустити кишки. Але все ж таки.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - У книзi Буссенара "Капiтан шибайголова", теж був цiлий батальйон молокососiв, що бився з англiйцями. Чимось нас нагадує. Але там проблема психологiї, мовляв, яку це вбити людину, лише один раз миттю торкається, коли куля випадково скосила юного барабанщика. А так загалом там ставлення до смертi є досить легковажним. Начебто навiть не вiйна, а свято!
  Дмитро логiчно заперечив:
  - це книга для дiтей та пiдлiткiв; яким нудно читати, про психологiчнi переживання. А кiнець i так поганий майже весь батальйон молокососiв загинув, а продовження так i не було написано!
  Олег Рибаченко з глибоким виразом непiдробної скорботи, зауважив:
  - Зате це така книга, про яку шкодуєш, як швидко вона скiнчилася. Адже куди частiше буває навпаки, що ти буквально мучишся, намагаючись здолати, той чи iнший твiр!
  - Якщо ти маєш роман Льва Толстого "Вiйна i мир", то Олежек, безперечно, має рацiю! - погодився Дмитро.
  Юний напарник i тут заперечив:
  - У книзi "Вiйна та мир" є i iнтрига, i кiлька сюжетних лiнiй, i докладно розкритi характери. Вона нi, не пустушка. У жодному разi не нудна! Хоча, звичайно, спочатку йде далеко не найцiкавiше.
  Дмитро погодився:
  - Так вiрно ... Багато письменникiв грiшять млявою зав'язкою, коли до того як почнеться цiкава дiя, ти встигаєш вiдкинути нудну книгу.
  Дозволивши перечекати хлопчикам самий пiк сонця, командир бадьорий Вольф Штiх, дуже мускулистий пацан приблизно чотирнадцятирiчний на вигляд. Обличчя гарне, але строге, дитяче та доросле одночасно. Вольф сам ще з Юнгфолька, але його командування принципу: молодими повиннi керувати молодi. I те, що Штих, не має досвiду i вважай ще дитина нiкого не хвилює. Головне, що вiн арiєць i командує арiйцями, а отже, здатний створити неможливе, звичайним людям. I що ж? Творять!
  Знову бiг, забувши про бiль, втому, хлопчакiв, яким навiть соромно (таке виховання!), згадувати маму, тата, або думати про щось нiжне. Це коли здатнiсть переносити страждання i саме випробування є велике благо.
  Юнi воїни бiжать, i не думаючи про неслухнянiсть, i якщо їм чогось i хочеться так це бiйки!
  Спека, ще дуже сильна, i знову пацани вибiгають на колючий розпечений гравiй. Причому йому навiть кiнця не видно. Бiль ставати нестерпним i з молодих воїнiв не можуть стримувати стогiн вiд болю.
  Тодi Олег Рибаченко почав спiвати пiсню, що складалася ним на ходу, справжнiй марш;
  Слава Батькiвщини Радянської велика
  Ми гiдний вiрю, будемо цiєї слави!
  Переможемо в бою жорстокого ворога,
  Заради росiйської, променистої Держави!
  
  Що є в Батькiвщинi таке, що спiває,
  У серцi чесного, босого пiонера!
  Спрямуємо ми птахом у полiт,
  Яка свята, наша стала вiра!
  
  Автомат повiр менi старший брат,
  I гранати вантаж зовсiм не зайвий!
  Якщо хоробрий ти - то результат,
  Буде, незважаючи на те, що ти хлопчисько!
  
  Пiонер задиристий i суворий.
  Але посмiшкою Бог нас освiтлює!
  Багато у свiтi злих у тузув,
  Що хочуть зiпсувати мiсце у раї!
  
  Тягне лапи до нас фашист-шакал,
  Хоче вирвати серце у дитини!
  I його свинi рябий оскал,
  Нехай отримає ляпас дзвiнко!
  
  Танки "Тигри" - це "чоботи",
  Незграбнi - страшно незграбнi!
  I вiд них ти витязь не тiкай,
  Ну а краще приготуй гранати!
  
  Створимо ми такий свiт, повiр,
  Де будуть щасливi мiльйони!
  Втече в барлiг хижий звiр,
  Ми покладемо пiдлих легiони!
  
  Що є в Батькiвщинi таке, що спiває,
  I трощить усiх фашистiв дуже лихо...
  Стисни сильнiше витязь лучемет...
  I щоб стало на планетi мирно-тихо!
  
  
  
  
  Прапор червоний сяятиме,
  У ньому iм'я святого Iсуса!
  Складеш iспит пiонер на п'ять -
  Щоб славилася - твоя Росiя!
  
  Але iспит той не бiля дошки.
  Його здати доведеться з окопа!
  Сивина прет хлопчику у вiскi,
  Друг загинув - скорботи тепер бiля труни!
  
  Що - мерзота проклята вiйна,
  Навiть звiром не гiдна, зватись!
  I не знаю утримаю орда,
  Хоч Адольф смiшний часом паяця!
  
  Вiдступити ми знайте, не повиннi,
  Пiонерам страх чужої навiки!
  Ми хлопцi з вiрнiстю дружнi,
  I морально вiрю не калiки!
  
  Завершимо в Берлiнi славний марш,
  Ми завжди повiр, вмiли битися!
  I зловили враз хвацький кураж,
  РПК несучи у пробiгу в ранцi!
  Олег Рибаченко закiнчив грайливу та браву пiсеньку, а нiмецькi пацани це схвалили свистом та смiхом. Наче й не помiтили, що їхнього хваленого фюрера облили помиями з нiг до голови!
  Бiгти стало веселiше, бадьоростi додалося... А незабаром i гравiй закiнчився i пiшла м'яка трава, що стала насолодою для обпалених ступнiв, мужнiх хлопчакiв.
  Дмитро з усмiшкою помiтив:
  - От кажуть, нам пiсня i жити допомагає, а на рахунок того, що ще й полегшує важкий тягар за спиною, нiчого не було сказано!
  Олег Рибаченко заперечив:
  - Ще за Стародавньої Єгипетської цивiлiзацiї, було вiдомо про цiлющу дiю музики на людський органiзм, та й пiснi теж. Наприклад, маленьких рабiв i рабинь, якi ще не могли ефективно працювати на полях та каменоломнях, змушували спiвати, щоб пiдняти настрiй дорослим рабам. Адже така наука Валiологiя прийшла iз Єгипту.
  Командир Вольф вигукнув:
  - Перебудується за зростанням! I не балакати!
  Хлопчики-воїни разом перестроїлися, i далi бiгли мовчки.
  Ось уже сонце пiшло на захiд (у пiвнiчнiй Африцi в липнi темнiє ранiше, нiж у середнiй смузi.). Вже був близький привал, як раптом пролунав сигнал.
  - Все лягти та маскуватися!
  Як з'ясувалося недарма. Попереду почувся вiддалений шум. I хлопчаки активно заробили саперними лопатами, накидаючи на себе траву. Вже було досить темно.
  Ганс помiтив:
  - Напевно, це нашi! До лiнiї фронту ще надто далеко, адже Вермахт пристойно просунувся.
  Дмитро з усмiшкою помiтив:
  - Але повчиться мистецтву маскування, нiколи не завадить! На реальнiй вiйнi це знадобиться!
  Ганс погодився:
  - Та нiколи, але впевнений, що це нашi!
  Вольф шикнув:
  - Ще одне слово i застрелю на мiсцi! Усiм лежати у засiдцi! I приготувати гранати.
  Як незабаром з'ясувалося Ганс i справдi помилився. З'явилися британськi танки. Втiм, хлопчаки тихо сидiли в засiдцi: раптом це свої на трофейнiй технiцi.
  Хоча танки йдуть на пiвнiч. Їх всього чотири, три легенi i одна "Матiльда", що важко пробивається. Останнiй танк є великою проблемою, оскiльки гранати можуть лише пошкодити йому гусеницi. Легкi ж можна вразити точними кидками у дах чи корму. Якщо "Матiльде" розбити гусеницi, то вона може своїми двома кулеметами та гарматою завдати втрат хлопцям.
  Вольф не хотiв, щоб його друзi гинули вже на другий, або точнiше навiть на третiй день пiсля прибуття в Африку. Щоправда, кулемети могли вивести з ладу точнi влучення. Але питання, чиї це танки? Аж раптом уже захопленi нiмцями трофеї?
  Вольф наказав:
  - Пересiчний Юнгфольковець Олег. Без зброї та ранця вийти до танкiв та з'ясувати хто це такi!
  Олег шепнув:
  - Слухають командир!
  Напiвголий у чорних шортиках хлопчик був смаглявим вiд захисного крему, а щоб приховати свiтле волосся, одягнув якусь подобу чалми з газет. Тепер вiн виглядав як звичайний, жебрак арабський пацанчик. Навряд чи його вiзьмуть за ворога.
  Танки йшли не поспiшаючи, увiмкнувши передачу, на якiй двигуни видають мiнiмум шуму, що також викликало пiдозри. Пiдскочивши до них Олег енергiйно замахав руками i загорлав ламаною англiйською.
  - Тут мiни! Тут мiни!
  Танки зупинилися, з "Матiльди" висунулась голова в шоломi i сердитий голос по-англiйському вiдповiв:
  - Чого арапчоня, тобi треба?
  Хлопчик-войовник заголосив:
  - Нiмцi поставили на шляху мiни! Будьте обережнi королiвськi вiйська!
  З'явилася друга голова з погону, почувся, вiдповiсть:
  - Нехай здохнуть цi мерзеннi нiмцi! З нами мiй король! Нинi ми їх об'їдемо!
  - Давай сiдай сюди! - Наказав, судячи з еполетiв, полковник Королiвської Британської Танкової армiї!
  Хлопчик видерся на вежу, вiдчувши босими крихiтними пухирями ступнями, що покрилися, приємну прохолоду бронi. Пiсля чого притулившись почав вказувати англiйцям шлях.
  Їх було п'ятеро, i в не дуже просторiй вежi середнього танка "Матiльди" було тiсно. Тут Олег Рибаченко вирiшив стати героєм. Його спритнi, тренованi, немов у професiйного кишенькового злодiя руки влiзли за пояси, витягли револьвери. Великi пальцi рук разом зняли запобiжники.
  Звичайно, це було пiдло, але спокуса здiйснити "подвиг" був настiльки сильний, що Олежек вистрiлив, пару разiв з кожного револьвера, мету при цьому пiд лiву лопатку.
  З такої дистанцiї важко промахнутися, а надягати бронежилет сидячи в танку, може лише божевiльний, або останнiй боягуз. Полковник сторопiв, i вiдчув пiстолетне дуло за комiром. Хлопчик шепнув, на чистiй лондонськiй говiрцi:
  - Якщо хочеш жити накажи, трьом iншим танкам здатися! Iнакше наш батальйон їх знищить разом iз екiпажами!
  Полковник сторопiв:
  - Ти хто?
  Олег Рибаченко вiдверто вiдповiв:
  - Твiй останнiй шанс на виживання! Три легкi танки будуть закиданi гранатами, а тебе пiддадуть тортурам вогнем. Люди загинуть! Вважаю до трьох, або ти наказуєш, їм здатися i вийти з машини або я прострiлю тебе м'якоть ноги i повторюю прохання спочатку! Раз два...
  Полковник заскулив:
  - Згоден! Тiльки не вбивайте нас!
  Олег Рибаченко гордо заявив:
  - Ми нiмцi полонених не вбиваємо! А потiм, пiсля капiтуляцiї Британiї, ти можеш знову служити вже в нових Королiвських силах, оновленiй Британiї.
  Полковник тремтячим голосом вiддав команду. Танкiсти покiрно вилiзли iз танкiв, складаючи зброю. Декiлька найбiльших нiмецьких хлопчакiв скинувши маскувальну траву, бiгли до них, готуючись прийняти першу у своєму життi партiю полонених.
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Шiстка знову б'ється з китайцями. Знову їхня гiпервiдьма перекинула на сiмнадцяте столiття. Противник уже встиг зiбрати величезну армiю. Вiйська пiднебесної iмперiї взяли в облогу росiйське мiсто.
  I ось хлопчик, дiвчинка та чотири дiвчата трощать мечами жовту армiю.
  Олег Рибаченко провiв млин, зрубав кiлька китайцiв i заспiвав:
  - На бiй кривавий...
  I хлопчик босою нiжкою кинув кiлька отруйних голок.
  Маргарита, проводячи стрiмку атаку мечами, i провiвши млин, пiдтвердила:
  - Святий та правий!
  I теж босими пальчиками нiжок кинула голки. Вражаючи пару дюжин китайцiв.
  Наташа, крушивши ворогiв мечами, додала:
  - Марш, марш, уперед...
  I також запустить босими нiжками голки.
  Працюючи i руками i ногами, дiвчата трощили китайцiв дуже хвацько.
  Зоя теж метнула голки босими пальчиками нiжок i прочирикала:
  - Робочий народ!
  Аврора, запустивши босою нiжкою бумеранг i зрiзавши жовтих воїнiв, охоче пiдтвердила:
  - Марш, марш, уперед...
  Свiтлана, крушивши китайцiв i випустивши босими пальчиками залiзнi зiрочки, вражаючи ворога, пискнула:
  - Робочий народ!
  Дiвчата дiяли, як реально бойовi орлицi. I вiд їхнiх ударiв мечiв, i кидкiв елементiв, що вражають, падали i падали вороги.
  Олег провiв мечами прийом "Метелика" i заспiвав:
  - Обличчя смертi!
  I босою нiжкою хлопчик знову жбурнув забiйне.
  Маргарита провела прийом млин. Розкришила супротивникiв, i агресивно пропищала:
  - Це наш шлях та боротьба!
  I вiд її босих пальчикiв зiрвалося кiлька вбивчих дискiв.
  Олег Рибаченко це хлопчик-термiнатор, знову кидає те, що вбиває, i спiває:
  - Першотравень - свято працi!
  I вiд босої ноги молодого вбивцi знову летять диски, що зрiзають воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Наталя знову метає смертельне, i пищить:
  - Це моє добро!
  I її гола п'ята попадає китайському генералу в пiдборiддя i ламає щелепу.
  Зоя проводить мечами прийом метелик i верещить:
  - Я шалена пантера!
  I вiд її босих пальчикiв рокiв гостреньких диск убивцi. I так усiх взяла та пiдрiзала.
  Пiсля чого знову мечi в дiї i всiх розрубують. Ось така дiвчина-термiнатор.
  Аврора рубала китайцiв, розфарбувала їх тiла i пробулькала:
  - Нас вибирають.
  I летить вiд її голої п'яти презент смертi.
  Свiтлана, рубаючи воїнiв жовтої iмперiї, пiдтверджує, скеляючи перлиннi зубки:
  - Ми вибираємо!
  I вiд її босої нiжки знову полiт руйнування.
  Олег Рибаченко руйнуючи супротивникiв, додає:
  - Як це часто...
  Босi пальцi нiг хлопчика запустили смертне послання.
  Маргарита, руйнуючи супротивникiв, i запускаючи презенти анiгiляцiї, додала:
  - Не збiгається!
  Як у дiвчинки спритнi нiжки.
  Наталя, ведучи вогонь по супротивнику, i запускаючи презенти смертi, видала:
  - Я за тобою...
  I босi нiжки як завжди у справi.
  Зоя, провiвши прийом розриву ворогiв, взяла i агресивно прошипiла коброю:
  - Слiдую тiнню ...
  I її босi нiжки знову при справi.
  Аврора, метнувши зброю голою нижньою кiнцiвкою в ворогiв, i капiтально розкромкавши, агресивно пискнула:
  - Я звикаю...
  Свiтлана, взяла i жбурнула дюжину голок босою нiжкою, вразила масу китайцiв, i пропищала:
  - До розбiжностi!
  Олег Рибаченко знову в атацi. Рубить собi ворогiв, i iнодi спiває:
  - Ангели добра, два бiлi крила, два бiлi крила над свiтом!
  I вiд його голої нiжки знов летить подарунок знищення.
  Хлопчика тому що ми бачимо дуже хорт. I весь час босий, i твердий. Справжнiй мачо. Хоч i виглядає рокiв на дванадцять. Але це таке втiлення руйнування.
  Маргарита теж босими нiжками метає голки i пищить:
  - Шалена мрiя! Повна краса!
  I знову вiд голої п'яти вiдскакує щось абсолютно вбивче.
  Ось це дiвчинка - втiлення смертi та знищення.
  I цим китайцям, та так дiстається.
  Наташа у стрiмкому русi красунi-термiнатора. Зрiзає супротивникiв, рубає їх мечами та спiває:
  - Славити цар Олексiй!
  I вiд її босих нiжок летять голки.
  Зоя, рубаючи китайцiв, i руйнуючи супротивника, пiдтверджує:
  - Буде повалений лиходiй!
  I вiд її босої нiжки вилiтає, презент дикої смертi.
  Аврора, крушивши ворогiв, агресивно пiдтверджує:
  - I ворог пощади не проси!
  I її боса нога знову викидає, щось зовсiм вже вбивче. I розносить супротивникiв на рванi шматки м'яса.
  Свiтлана, збиваючи суперникiв, i запускаючи новi голки у ворога, немов кобра шипить:
  - I на мiсяць не голоси!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтають подарунки небезпечної смертi. Якi всiх ранять та вбивають.
  Олег Рибаченко в русi... хлопчик як завжди невтомний...
  Китайцям доводиться сутужно. Вiн їх так трощить, i розпилює.
  Хлопчик-генiй пищить:
  - Оце моя боротьба!
  I знову вiд його босих нiжок летять презенти анiгiляцiї.
  I юний воїн бореться, наче несусвiтний та агресивний богатир. I її мечi, наче палицi Чорного Бога.
  Маргарита взяла, пiдстрибнула, розрубала безлiч китайцiв. Провела прийом, неначе вбивчої сили.
  Потiм знову метнула босими пальчиками, дiючи, немов кривавий демон.
  Трупи китайцiв вже склалися цiлими курганами. Юна войовниця прошипiла:
  - Моє життя у перемозi над ворогами!
  I дiвчисько знову вiд босої нiжки пустить хмару голок. I жовтi воїни падають убитими.
  Наташа прорубала перед собою коридор iз трупiв жовтих воїнiв. Метнула гострi, вiдточенi диски i пропищала:
  - Кидок на Марс, i буде клас!
  I вiд її босої нiжки знову летить забiйний гостинець дуже неприємної смертi.
  А скiльки китайцiв гине. Сотнi, тисячi, пiд ударами нищiвної шiстки.
  Зоя також у русi. Скаче коброю, не дає супротивниковi жодних шансiв. I китайцi падають розрубанi.
  Дiвчина босою нiжкою запустила гострi з отрутою голки i заспiвала:
  - Росiйськi герої рубають мечем!
  I войовниця, наче хвиля то пiднiметься, то опуститься.
  А Аврора робиш крок назустрiч супротивниковi, i його без зайвих слiв зрубує.
  Вбиває китайцiв i шипить:
  - Мiй великий героїзм!
  I вiд її босої нiжки, знову вилiт те, що розносить на крейду уривки.
  Руда дiвчина китайцiв не шкодує. Ось одразу сiм людей розрубала.
  I її гола п'ята генерал пiднебесної iмперiї проломила лоба. Той, звичайно ж, здох.
  Свiтлана також рухається, i рубає ворогiв. Її обидва мечi, наче складнi ножицi, розрубують тiла китайцiв.
  У русi дiвчина розкришила дюжину супротивникiв. I взяла босими нiжками диски запустила. I багато китайцiв зрiзала.
  Адже вона вся в дикому нестямi.
  Свiтлана вимовляє:
  - Вороги не пройдуть!
  Аврора погодилася:
  - Звичайно, не пройдуть - без шансiв!
  I руда стерва, знову дико здiйме i лупне мечами по китайцях. А потiм босi пальчики мегери випустять кiлька голок. Що кiлька дюжин китайцiв вiдправлять на той свiт.
  Олег Рибаченко рубаючи жовтих воїнiв, взяв i пискнув:
  - Анiгiляцiя розуму!
  I знову хлопчик босими пальчиками нiжок викинув страшенно забiйнi та смертельнi голки.
  I пiсля чого прочирикав:
  - У моїй мрiї - завжди перемога!
  Маргарита, борючись iз ворогом, i розрубуючи супротивникiв, погодилася:
  - Навiть дуже велика перемога!
  I дiвчинка знову босими пальчиками нiжок, як вiзьме i по ворогу запустить загибель, що приносить.
  Стiльки вже китайцiв замочила їхня пара. Та й чотири дiвчини не менше.
  Наташа босою нiжкою кинула саморобну гранату iз вугiльного пилу. Та як рвоне, розриваючи на шматки китайських солдатiв.
  А дiвчина в'якне:
  - Я орел влади над свiтом!
  Зоя теж дуже швидко знищує китайську армiю. Машет мечами i спiває:
  - Ми гордi орлицi!
  I знову вiд її босої нiжки щось навiть смертельне вилiтає. I китайцiв дуже вбиває.
  Дiвчина в дикому екстазi моторного та агресивного руху, не даючи впасти бодай однiй голцi, без влучення.
  Аврора також рухається. Її босi ноги жбурляють гострi голки. Руда дiвчина дiє немов пантера, що ганяє шакалiв. Вона рубає китайцiв немов цукрова тростина.
  I верещать на все горло:
  - Майбутнє за мною!
  I показує мову.
  Свiтлана також китайцiв винищує. I її босi нiжки прискорюють свiй стрiмкий рух.
  Дiвчина-блондинка, мов кобра. I розкраює противникiв без жодної жалостi.
  Її мечi, мов млин крутяться. I не дають застигнути супротивниковi у спокої. Хiба що спокiй стає повним та вiчним.
  Свiтлана, зрiзуючи китайцiв, рапортує:
  - Наша форма найвища!
  I вiд її босої ноги вилiтає забiйне та незбагненне. Як вразить супротивникiв, так прямо на смерть.
  Аврора пiдтверджує:
  - Чиста поразка!
  I вiд босої нiжки дiвчинки летить дюжина голок. Та так влучно, що пiвсотнi китайцiв разом завалилося.
  Наташа на це помiчає, рубаючи воїнiв пiднебесної iмперiї:
  - Твоя лють велика!
  I босими пальчиками нiжок запустить диски.
  Зоя, рубаючи супротивникiв, вигукує:
  - Нехай здiйсниться мрiя!
  I теж боса нiжка, як пошле вбивче руйнування.
  I маса китайцiв звертається до трупiв.
  Аврора, розрубуючи жовтих воїнiв, спiває:
  - Нi пощади вороговi!
  I вiд її голої нiжки вилiт те, що вминає жовтих бiйцiв на смерть.
  I руда войовниця у дикому русi.
  Свiтлана, розрубавши купу ворогiв, взяла i пискнула, вискалив перлиннi, блискучi зуби:
  - Нiколи ми не зупинимося! Тож росiйська рать народжена перемагати!
  I ось дiвчина як кине босою нiжкою вугiльну гранату i рознесе на кривавi шматки м'яса супротивникiв.
  Олег Рибаченко розбиваючи китайцiв, дiяв швидко.
  I хлопчик-термiнатор спiвав:
  - Росiйська рать - народжена перемагати!
  I боса п'ята хлопчика в стрибку вдарила мандарину в пiдборiддя, буквально його зруйнувавши.
  Юний воїн голосно вигукнув:
  - Перемога прийде по нас!
  Маргарита, рубаючи китайцiв, i зрубуючи їм голови, помiтила:
  - Якщо є тi...
  I дiвчинка босою нiжкою кинула купу голок.
  Олег Рибаченко ревнув у вiдповiдь:
  - Хто приходить до тебе!
  I ось боса нiжка хлопчика випустила хмару голок. Вiдразу сотня китайцiв була побита.
  Маргарита на всю горлянку пискнула:
  - Знайдуться й тi...
  I її босi пальчики запустили вбивчий бумеранг.
  Олег, розкраюючи воїнiв пiднебесної iмперiї, пiдтвердив:
  - Хто прийде по тебе!
  I босi нiжки хлопчика як запустять забiйне та неповторне. Те, що змiнює кiстки китайцям.
  I труїть їх отрутою.
  Та хлопчик не з боязкого десятка.
  Наташа провела прийом подвiйна бочка - зрубуючи китайцiв i, перевiряла:
  - Ось такi нашi дiвчата!
  I вiд її босих нiжок полiт презент повного знищення.
  А дiвчина прошипить:
  - Мовчати!
  I її мечi всiм голови пiдстригають.
  Зоя в русi рубає супротивникiв i спiває:
  - Моє кохання на п'ятому поверсi!
  I знову боса нiжка дiвчини, як запустить бумеранг. I маса жовтих воїнiв iз розпоротими животами - завалилася.
  Наташа, рубаючи жовтих, висловилася:
  - Любов? А яйця Фаберже?
  I знову вiд голої п'яти випустила смерть.
  Зоя, розрубуючи китайцiв, помiтила:
  - А ти окосiла саме вже!
  I пiдморгнула подрузi!
  Дiвчата, як видно, не простушки. I, звичайно, не жаби.
  Боса нiжка Зої випускає елемент, що вражає. I вибуває багато китайцiв.
  Аврора в атацi. Неповторна, i нищiвна. Рубить ворогiв, i її мечi, наче крила млина.
  Руда чортiвка, у класичному русi стрiмкої атаки. Якщо рубанет, так конкретно рубанет.
  I прорепетує:
  - Ризик благородне дiло!
  I вiд її босої нiжки знову подарунок китайцям летить. Всiх розкриє i перемеле.
  Свiтлана в русi. Крушить солдатiв пiднебесної iмперiї. Не дає жодних шансiв.
  I ось її босi ноги таке вiртуозне i вбивче викинуть. I стiльки покосять китайцiв, що просто дивуєшся.
  А дiвчина Свiтлана як проорет:
  - Гордо ширяє над планетою...
  I голою п'ятою китайському командиру зламала шию.
  Олег Рибаченко руйнуючи ворогiв, заспiвав:
  - Росiйський двоголовий орел.
  I вiд босої нiжки хлопчика летить ще один подарунок смертi для китайської армiї.
  Маргарита, розрубуючи ворогiв, i скелячи зубки, додала:
  - У пiснях народу оспiваний....
  I вiд голої п'ятки войовницi вiдлетiла вугiльна лимонка, розбиваючи супротивникiв.
  Наталка прокрутилася в повiтрi, розрубала пiвтора десятки китайцiв. Зрiзала масу ворогiв i пискнула:
  - Знову вiн велич знайшов!
  I дiвчина знову в русi та танцi смертi.
  А її босi нiжки, щось викидають, i ворогiв дуже вбивають.
  Так, для китайцiв це чорний день.
  Зоя їх теж трощить, розрубує на частини i пищить:
  - Велич росiйської iмперiї!
  I її босi пальчики нiжок запускають ще один смертельний бумеранг. Який супротивникiв позбавляє голiв.
  А сама дiвчина вiзьме i рубає на розмах.
  А ось у бою Аврора не боїться. Якщо вже довбає, то без жодної жалостi. I рубають її мечi - просто як кати.
  Руда чортiвка на всю горлянку заревiла:
  - Я реально просто Сатана!
  I знову її мечi злiтають та опускаються на китайських бiйцiв.
  Вогняна бестiя ось провоє i вiд її босої нiжки вiдлетить граната з тирси.
  Пролунає вибух. I маса китайцiв вже в трунi.
  Точнiше їхнi трупи всюди розкиданi.
  Аврора ж пропищає:
  - Моя вiра, це винищення!
  I вiд її босої нiжки як полетить презент забiйної смертi.
  А руда стерва - просто динамiт убивства!
  Свiтлана, так само є те, що не дає нудьгувати, а може вбивати.
  Вiзьме, босими нiжками бумеранг запустить. I масу китайцiв зрiже. Ось це дiвчина - просто темпераментна блондинка.
  I в це войовничка тенденцiя - зрубувати голову за допомогою гострозубої та пекучої пилки.
  А войовниця i заспiває:
  - Не буде вам пощади! Ми будемо дуже радi!
  I знову дiвчина робить дуже смiливi та мудрi ходи. I розбиває супротивникiв, не давши їм озирнутися.
  Дiвчата у наступi на китайську армiю. Рубають противникiв мечами, i босими нiжками посилають подарунки знищення.
  Олег Рибаченко перемiщається, наче пантера. I рубає ворогiв, роблячи помах за помахом. За одну секунду безсмертний хлопчик може змахнути п'ятнадцять-двадцять разiв.
  I впустити з розкроєними черепами масу воїнiв.
  Вiчний пацан вигукує:
  - Катавасiя мрiї!
  I знову його меч рухається i показує тенденцiю до знищення супротивникiв.
  Маргарита теж рубатись, i пищить:
  - Я смертi вулкан i вам по рогах, як дам!
  I її босi нiжки жбурляють гострi диски, що вражають на смерть ворогiв.
  А дiвчинка верещить:
  - Будуть новi перемоги - чи стануть новi бiйцi!
  I войовниця з шаленим натиском усiх руйнує.
  I її босi, точенi нiжки немов у труну цвяхи забивають.
  Наташа розрубала купу китайцiв i пискнула:
  - За нашу перемогу!
  I вiд її босої ноги полетiв черговий гостинець смертi.
  Зоя також рубає супротивникiв. Дiє у всiй можливiй i неможливою агресивнiстю.
  Ось її гола нога запустила лимонку на вугiллi. I одразу сотню жовтих солдатiв пiдкинуло вгору.
  Дiвчина заспiвала з оскалом:
  - Вiдведу в заставу коня, i удача чекає на мене!
  I знову дiвчина як врiже по супротивнику. I пройдеться, розрубуючи ворогiв, не залишаючи їм жодних шансiв.
  Аврора в бою чистий звiр. Ця жiнка-термiнатор просто втiлення диявольського розуму.
  I якщо вже вона рубане, то рубане.
  I вiд китайцiв тiльки рванi шматки м'яса сиплються.
  Аврора, руйнуючи супротивникiв, проревела:
  - Темперамент кобри!
  I ось її боса нiжка справжню бомбу покинула. I масу жовтих солдатiв порвало.
  Свiтлана трощить китайцiв. Рубить їх мечами та спiває:
  - Майбутнє, це минуле, тiльки коли добре!
  I ось вiд її босої нiжки знову летить забiйний подарунок. Вiн розкидає супротивникiв. I залишаються фрагменти вiд рук, нiг та iншої кривавої пiни.
  Дiвчата в бою такi дикi, безперервно в атацi.
  Але китайцiв дуже багато i тому винищення затягує. Хоча мечi й працюють.
  Олег зокрема став плюватися з трубочки. Що також додає винищення.
  Хлопчик скажемо прямо: дуже навiть хорт. Його рухи це як розгойдування маятника.
  I ось тiльки куди швидше, нiж годиннику. I рубають мечi дуже швидко та стрiмко.
  Хлопчик прошипiв:
  - Така у нас мрiя, перемогти та зруйнувати!
  I знову його босi ноги виб'ють смертельний подарунок.
  Маргарита у дикому русi. Розрубує ворогiв i верещить:
  - Буде перемога, знаю точно!
  I дiвчинка жбурне вбивчу гранату.
  I розiрве на крейди частини жовтих воїнiв.
  Наталя також у русi. Не знає перешкод i боязкостi. Її мечi рубають супротивникiв. I проводять потрiйний млин.
  Пiсля цього дiвчина i вимовляє:
  - Великий каскад!
  I боса нiжка кидає бумеранг. Дюжина китайцiв лишається без голiв. Ось войовниця з ними розправляється.
  Зоя теж у русi. Крушить супротивникiв i пищить:
  - Бiй кривавий та правий!
  Її боса нiжка в русi, щось та кине. I розiрве безлiч воякiв пiднебесної iмперiї.
  Аврора також рухається. I також знищення китайцiв здiйснює. I робить це, наче згрiбаючи щiткою.
  Причому верещит:
  - Тенденцiя банзай!
  I вiд її босої нiжки знову летить граната. I рознесе масу битих ворогiв.
  Свiтлана теж у битвi. I не поступається без зайвих церемонiй. I мечами як рубанет. I босими нiжками вiзьме та припустить. I вiд неї такi блискавки енергiї виходять.
  Аврора пiдбадьорює свою подругу:
  - Є контакт!
  Свiтлана, перерубавши полководця Китаю навпiл, пiдтвердила:
  - Контакт є!
  I обидвi дiвчини стукнулися голими п'ятами одна об одну.
  Аврора знову у русi. Стрiмка та неперевершена. Не знає слабкостi та сумнiву.
  Її мечi прорубують через м'ясо.
  Руда дияволиця, руйнуючи чергового китайця, питає:
  - Як ти думаєш у чому, правда?
  Свiтлана вiдповiла:
  - Щоправда, поняття вiдносне!
  Аврора засмiялася i помiтила:
  - Так це вiрно!
  I вiд її босої нiжки вилетiла ще одна граната. I як довбала по ворогам. Вiд китайцiв тiльки в рiзнi боки полетiли шматки рваного м'яса.
  Свiтлана вiдзначила iз посмiшкою:
  - Ось так воно наше вбивство та творення!
  I дiвчина теж запустила босою нiжкою презент забiйної та нещадної смертi.
  Наташа, крушивши мечами китайцiв, логiчно вiдзначила:
  - У них своя правда, у нас своя!
  I вiд босої нiжки дiвча вилетiла чергова граната.
  Зоя iз цим охоче погодилася, розрубуючи супротивником на дрiбнi шматочки:
  - У кожного своя. I дуже велика правда!
  I вiд її босої нiжки знову летить дуже смертельна. I тiло, що розриває, на дрiбнi частини граната.
  Наталя логiчно помiтила:
  - Ось що нам дала наука та боги!
  Зоя, руйнуючи супротивникiв, погодилася:
  - Дуже багато дала!
  I її боса нiжка знову жбурнула, кiлька дискiв. I вразила купу супротивникiв.
  Наташа вiдзначила, вискалив зубки:
  - Тенденцiя, проте!
  I її босi пальчики ще дюжину голок кинули. Показали забiйну та дику полiтику.
  Десятки тисяч китайцiв уже було перебито. Шiстка потрудилася на славу, творячи альтернативну iсторiю.
  I звичайно дiвчата i хлопчик - це дуже велика, i колосальна сила!
  . РОЗДIЛ Љ 14
  Китайцi отримав жорстокий урок доки не наступали, хлопчик-генiй Олег Рибаченко налаштував черговий шедевр;
  ПОДАРЕНИЙ ЧАС!
  ПРОЛОГ
  Напередоднi Нового Року столиця Москва схожа на велетенський, щедро розцвiчений вогнями вулик. Всi поспiшають закiнчити численнi справи, що накопичилися за рiк, щоб поринути в солодкi вихори святкових веселощiв.
  I юному Алексу зi своєю подругою Ангелiною довелося крутитися, розносячи численнi подарунки. Пiд валянками рипiв липкий, брудний снiг, у ватянiй кожусi Дiда Мороза жарко, а пiд волокнистою бородою рум'янi, що не знали бритви, щоки юнака щипає солоний пiт. Ангелине, у костюмi снiгурки трохи легше, хоча пiсля двадцятого будинку починаєш аж нiяк не фiгурально валиться з нiг.
  Але як вiдмовитися вiд можливостi пiдробити як Новорiчну пару?
  Грошей на новi оновлення не вистачає, а стипендiя вкрай мала, за божевiльних цiн...
  - Це ви кудлатi куди чапаєте? - почувся кострубатий голосок.
  Лiхтар несподiвано згас, i в темрявi промайнули зловiснi тiнi. Бородатий, вузькоокий бандит струснув довгим кинджалом, за ним ще кiлька, що скидалися на чортiв, що вирвалися з пекла.
  - Рiж невiрних! - Звучить, що терзає барабаннi перетинки, неприємний, як скрегiт iржавої пилки по бетону голос.
  Хоча звичайно за Голлiвудським сценарiєм, пара повинна була стати в стiйку i разом вирубати отаманiлих бандитiв, але життя прозаїчнiше. Алекс та Ангелiна дали стрекача. Вони звичайно молодi, спортивнi, але важкi мiшки з подарунками за спиною та громiздкi шати здорово заважають бiгти.
  За спинами чути важку перегар, бруднi мати, ось юнаковi полоснули кинджалом по спинi, розрiзаючи кожух...
  Пiд ноги тiкає студентiв летить сiрий предмет, здається, що це майнув щур з iскристим (горить запал!) хвостом. Ангелiна верещала: вона не любила щурiв, втiм, те, що було насправдi набагато страшнiше.
  Гримкало! Асфальт брукiвки, рiзко здибившись, ударив в обличчя, а тiла моментально пронизала гостра, рвуча клiтини на частини бiль.
  ОСТАННИЙ ШАНС ЛЮДСТВА
  Коли насувається така незлiченна армада, це страшно, здалеку здавалося, повзе багатобарвна туманнiсть. Причому кожна iскорка, це лютий демон або дух, що тремтить, викликаний магiєю чаклуна-некромана. Фронт розтягнувся на пару парсекiв, у таких масштабах навiть флагманськi ультралiнкори виглядають як пiщинка в Сахарi.
  Людська конфедерацiя разом з iншими расами, що населяють метагалактику, вийшла на вирiшальний бiй.
  Стiльки тут кораблiв, з приголомшливим, хоча в бiльшостi випадкiв тiльки таким, що заважає ефективно боротися рiзноманiтнiстю. Ну, от наприклад зорелiт у виглядi клавесину або з довгими згорнутими в шомпол дулами замiсть струн арфа, а то й зовсiм контрабас iз прямокутною вежею танка. Таке може i справляє враження на слабонервних особин, але швидше здатне викликати смiх, нiж страх особливо у досвiдчених вояк.
  Їх противник iмперiя, що нахабно претендує на роль всесвiтньої держави. Великий Гробзагонат, де все поставлено на службу вiйнi, головне гасло - ефективнiсть та доцiльнiсть. На вiдмiну вiд коалiцiї зорельоти гробзагонiв вiдрiзняються лише розмiрами. А форма практично та сама - дуже хижi на вигляд, глибоководнi риби. Може з єдиним винятком: скидаючi на товстi, що вiдливають сталлю кинджали - анiгеленосцi.
  Зiрки в цiй частинi космосу не дуже густо розкиданi по небу, зате колоритнi, своєрiднi у своїй свiтловiй гамi. Чомусь дивлячись на цi свiтила, виникає сумне почуття, нiби дивишся в очi ангелiв, що засуджують живi iстоти свiтобудови за їхню мерзенну, воiстину дикунську поведiнку.
  Армiя Гробзагоната, не поспiшала вийти на зустрiч, лише окремi мобiльнi загони, стрiмко, користуючись перевагою в швидкостi, атакували супротивника, завдавали шкоди i йшли назад. У вiдповiдь їх намагалися зустрiчати загороджувальним вогнем, але бiльш спритнi i з технологiчно досконалим захистом гробзагони, дiяли набагато ефективнiше. Рвалися як при детонацiї мiни, вивергаючись гейзером уламкiв крейсера та есмiнцi. Але ось вдалося звалити i велику дичину. Один iз величезних лiнкорiв людської конфедерацiї виявився пiдбитим, корабель густо задимив, на борту велетенського зорельоту "Сталiнград" панує катавасiя.
  Його щосили намагаються врятувати, у дiвчат i юнакiв вiд жахливого жару буквально злазить шкiра. А в повiтрi немов модницею розпорошилася рожева вода, молекула азоту i кисню вступають у реакцiю, пiднiмаючи i без того позамежну для людини температуру. Ось дiвчина впала на колiна, i схилившись цiлує оберiг Перуна, крапельки слiз випаровуються, не встигаючи долетiти до надмiцного металевого покриття. Ось вона смерть, юнак, який ще пiвгодини тому намагався її закадрити, валиться на пiдлогу, i палахкотить, червоне м'ясо злазить з кiсток...
  Бойовий робот, кидає з широкого дула крапельки мастила, здається, що це машина реве, переживаючи муки, посилала молитву електронним богам, на основi двiйкового коду. Система вентиляцiї виходить з ладу, перетворюючись на подобу маленьких, але численних чорних дiрок, що ризикують увiбрати в себе все i вся.
  Ось двi чарiвнi войовницi, безуспiшно чiпляючись руками за абордажний мiномет, намагаються вiдстрочити загибель. Їхнi нiжнi, рожевi лички перекошенi, а прекраснi риси спотворенi нестерпним болем. Але натиск всмоктуючого торнадо зростає. Вiдриває пальцi, з розiрваних м'язiв та сухожилля бризкає багряна кров, i дiвчата прямують у м'ясорубку. Нальоту руденька дiвчинка стикається з юнаком, тараня в живiт скидається на капелюшок лисички головкою.
  Встигають усмiхнутися один одному, перш нiж пiти в те мiсце, звiдки немає повернення. Ще одна жiнка вже бiльш нiж наполовину обвуглилася, накреслила обгоряючою рукою на стiнi: "Смiливий помирає один раз, але живе завжди, боягуз живе один раз, але назавжди померлий". Голубувато-зелене полум'я додає спеки, охоплюючи ще кiлька миттєвостей тому чудове, гiдне найпрестижнiших подiумiв тiло. Ось оголюються дiвочi кiстки, а мiцнi м'язи, що отримали з дитинства загартування, розсипаються бiленьким попелом.
  Лiнкор жорсткого палав, виторгаючи у вакуум бульбашки повiтря, що переливаються, а потiм рвонув, розлетiвшись на безлiч осколкiв.
  Гiпермаршал Гробзагоната принц "Велетенська палиця" наказав:
  - Висунути вперед п'ять мiльйонiв вiсiмсот п'ятдесят тисяч надфрегатiв, а також крутi анiгеносцi. Та пронесеться орда свiтобудов на ворожих спинах!
  Фрегати намагалися тримати лад, вишикувавшись окремими лiнiями. Ракетнi крейсера i грейфери разом з винищувачами утворили подiбнiсть дрiбної сотнi. Спочатку вони намагалися обстрiлювати супротивника на великiй дистанцiї, використовуючи вже не нову для всесвiту, але надзвичайно руйнiвну зброю: термокварковi ракети. Неначе боксерська тактика великого панчера: пробивай довгий лiвий джеб i тримай партнера на дистанцiї. Кораблi коалiцiї позадкували, ар'єргардна частина зорельотiв рвалася вперед, намагаючись вчасно прорватися до поля битви. Гробзагони використовуючи свою перевагу в органiзованостi i маневреностi, немов кат сокирою пiдсiкали бiльш пухке побудова протистоїть їм сил. Серед тих, хто намагався, наступати iномiрян все зростали втрати.
  Дияволi красуня-генерал герцогиня де Фурiя мчить на своєму швидкiсному анiгеносцi. Це такий рiзновид бойового зорельоту, що на вiдмiну вiд звичайних крейсерiв на ньому замiсть гармат стоять антеннi випромiнювачi, при бойовому застосуваннi - броню кораблiв супротивника, що роз'їдають своїм впливом. Ось iдуть гравiоплазмовi хвилi, стрiмко проносячись вакуумом. Чорний космос вiд їх рухiв, що заливають простiр, фарбується, наче вода вiд пролитого бензину. Дiя дуже руйнiвна. Перекошують зброї безуспiшно намагаються їм опонувати iномiрян, викликають перешкоди в комп'ютерному наведеннi, або навiть за великої iнтенсивностi викликають детонацiю в анiгiляцiйних запалах термокваркових ракет. Звездолеты противника як риби пiд плiвкою машинного масла, деякi з них не з металу або керамiки, а бiологiчного походження i цiлком реально корчать у найжахливiших конвульсiях.
  Ось ще один iз лiнкорiв починає, палаючи розсипатися, немов величезний дiаметром завширшки протоки Ламанш корабель складений iз облитих бензином кiстячок домiно. Про втрати з числа зорельотiв дрiбнiше нiчого й казати. Коалiцiя iномiрян i землян явно пасує, мабуть новiтня зброя стелзанiв - гравiоплазма, що випускається, буквально шокувала космiчнi вiйська декiлькох сотень iмперiй.
  Граф де Барсов управляє вогнем, рухаючи у порядку пальцям долонi перед сканером. Зовнi труна генерал шести зiрок схожий на могутнього богатирського складання людини з смугастим обличчям тигра. Агресивно-красивий звiр, але це зла краса - Люцифера. Труну злiсно скеляться, завдаючи нещадних ударiв. Вiн вiдчуває розгубленiсть рiзномастного зброду, що зiбрався з кiлькох галактик. Ну, нехай вони ще дужче зiб'ються в купу, посилять панiку. Коли в бiй вступлять основнi сили Безжалiсної, гробової iмперiї, буде переможний, радiсний для одних i найсумнiший для iнших кiнець.
  Коалiцiя дiє дещо хаотично, замiсть органiзованої вiдсiчi, малозрозумiлi маневри, ось навiть два грос-лiнкори не дивлячись на космiчнi вiдстанi, заслiпивши, попливли назустрiч один одному, потiм з гуркотом, за допомогою гравiтацiйних хвиль, що болiсно вiддають у вухах близьких бiйцiв.
  Усерединi їх ламалися перегородки, змiнювалися бойовi вiддiлення, казармовi каюти, тренувальнi та розважальнi зали. Вiдбувалося це все зi швидкiстю припливу, досить швидко, щоб позбавити шансiв на порятунок, але все ж таки болiсно повiльно, даючи шанс мiльйонам живих iстот, що потрапили в пастку, вiдчути кошмарний страх перед невблаганною смертю.
  Ось графиня раси фiшки, дуже схожа на букетик фiалки з рожевими в золотистих завитушках жаб'ячими лапками, приймає болiсну смерть, сповiдаючись... Свого бойового випромiнювача. Голограма комп'ютера читає молитви та в ударному темпi вiдпускає грiхи. Така релiгiя це гламурної нацiї, твоя високотехнологiчна зброя виконує роль священика, так вважається лише кiбернетичний iнтелект, має достатню святiсть i непорочнiсть, щоб служити посередником мiж живим органiзмом i Всевишнiм Богом. Останнiми словами священика-випромiнювача стали:
  - Свiт не позбавлений принади, але в жертву Богу не приносять гидоту!
  Герцогиня де Фурiя струнка i атлетична вiдвалу команди особливому режимi, стиснутого мовного коду що грає двояку роль. Перше щит шифрує вiд можливих прослуховування команди. Другий маготелепатичний iмпульс.
  Крейсери, есмiнцi, бригантини, i навiть одна космоматка, це пошкодженi або тотально знищенi її зорельотом суду. Де Фурiя логiчно зазначає:
  - Вiдвага може компенсувати недостатнiй вишкiл, але нiколи вишкiл не компенсує вiдваги!
  Їхнiй грейфер вже майже до краю спустошив термокваркову енергiю (поки що її застосування так не зовсiм) реактора i з тривогою чекає команди. Вже знищено багато сотень тисяч ворожих кораблiв основних класiв, битва вiдбувається на найширшому фронтi.
  Наказ вiдданий, вони поспiшили, органiзовано вiдступити, щоб знову зарядитися на вантажних станцiях - спецiальних контейнерах-звездолетах.
  А принц "Велика палиця" кинув у бiй новi сили:
  Зокрема, його особистий флагман ультра-лiнкор "Чудовисько".
  Далi висунулися два iнших велетня "Шок i трепет" та "Червона зашморг". Вони розгорталися десятками тисяч великих i маленьких знарядь та випромiнювачiв. Над ними мерехтiло кiлька захисних шарiв: гравiоматриця, магопросторовi поля (що пропускають матерiю лише в одному напрямку), силовий вiдбивач. Усi кiбернетичнi прилади працювали на пiдрiвневiй теоплазмi, що надавало стiйкостi до перешкод. Одночасно в хiд йшли величезнi радари, якi самi створювали електронiцi супротивника єзуїтських загвоздок.
  Наче вбивчий град на посiви, посипалися "гостинцi", що несли смерть... Три громади прагнули розiйтися ширше, щоб максимально ефективно винищувати супротивника. Вони практично невразливi, немов кульова блискавка, пролiтаючи, спалює тополиний пух, що пурхає в космосi, такого i їх смертоносний вплив на зорельоти iномiрян. Змушуючи їх у панiцi вiдступати. По вакуумi розсiюються незлiченнi скидаючi на дитячi кольоровi пiгулки рятувальнi модулi, їх дедалi бiльше здригаються вiд розривiв ракет, немов буйки при морському хвилюваннi. Гробзагони поки що на них не звертають уваги, ламай насамперед небезпечних i сильних, потiм можна буде добити - iномiрян, що втратили вiд жаху залишки розуму. Бiй ще не виграно, вiйська Безжалiсної iмперiї теж несуть, щоправда, мiзерно малi в порiвняннi з противником втрати.
  Але при цьому на палаючих зорельотах немає штовханини i панiки. Евакуацiя проходить дуже злагоджено, немов це не живi органiзми, а бiороботи. Мало того ретирада ще немов на глузування над смертю супроводжується бравими пiснями.
  А ось i анiгеносець де Фурiї: такий спецiалiст гравiтацiйної плазми, який виявився несподiваним по руйнiвнiй потужностi. Заряджання енергiї руйнування пройшло майже миттєво i знову в бiй.
  Зорелiт набирає, максимальний розгiн, герцогиня навiть притримується за стабiлiзатор, крiзь напiвпрозору тканину бойкостюма видно, як напружилися не по-жiночому великi бiцепси. Їй та iншим членам екiпажу доводиться докладати зусиль, щоб не впасти на спини. Герцогиня з тигриною головою неповторна, немов войовниця з комiксiв, погляд пронизливий, дуже яскраве, довге i густе волосся майорить вiд потокiв зустрiчного повiтря.
  Важко повiрити, що цiй дiвчинцi-богатирцi вже стукнуло двiстi циклiв. Наскiльки у неї свiже й чисте обличчя, дуже рухливе, то з лютим виразом, то навпаки, ангельським чи грайливим. Багато в неї за плечима битв, але нiколи здавалося, що вона вiд них не втомиться. Кожен новий бiй це щось особливе, зi своїм невимовним за красою та насиченiстю малюнком, що захоплює ритмом.
  Ось i зараз у них найновiша за принципом дiї зброя, проти якої вороговi навряд чи вдасться знайти ефективний захист, принаймнi до остаточної перемоги Гробзагонату.
  Як безпорадний дредноут раси Фiзт. Ослiплий, що втрачає орiєнтири. Крутитися пущеним атлетом диском, що через кiлька хвилин його складовi розпорошилися по просторах галактики. Або чергова нещасна жертва, одразу три мiноносцiв, що гинуть в обiймах гравiоплазми, тремтять i плющаться кораблики, наче мальки, викинутi прибоєм на палючий пiсок.
  Барон де Алiгатор, коригуючи наведення випромiнювачiв (i не без успiху, вiд нового спопеленого крейсера залишилися лише моноблочнi палички), з жалем зазначив:
  - Вбити легко, воскресити важко, а без насильства прожити взагалi неможливо!
  Де фурiя, керуючи своєю групою зорельотiв, розряджаючи черговий потiк руйнування, i дивлячись як перероблений з вантажного транспорту корабель, також обплутується плазмовою мережею.
  - Смерть як вiрна подруга, обов'язково прийде, але якщо ти хочеш довше погуляти з примхливим життям, доведи свою вiдданiсть розуму та вiдвагi!
  Граф де Барсов хрипко гаркнув, продовжуючи дотепну словесну чергу.
  - Дурням закони не писанi, зате санкцiї за їхнє порушення вони отримують i за тих розумних, хто цi закони писав!
  Органiзований опiр рiзнотипної армади зламано. Втеча в космiчних просторах подiбна навiть до гiрського обвалу, воно смерч накрив косяк мошкари, що збив i пiдхопив усiх разом... Почалося переслiдування. Немов зграя вовкiв жене стадо овець. Тiльки гробазагони куди злiшi, нещаднiшi за вовкiв. Для них це навiть питання не виживання, а демонстрацiї незламної волi та безжальної лютi. Переслiдуй, муч, не дай пiти. I хоч багато дiтей не дочекаться своїх батькiв (а тут зiбралися iстоти вiд одностатевих до дюжини статей), а матерi, батьки, нейтрали, своїх синiв, дочок i ще когось... Яка доблесть у подiбному вбивствi, коли навiть стрiлянина в курiпок потребує бiльше вмiння та напруження. Уламки затопили простiр i падають на свiтила, викликаючи коронарнi обурення, протуберанцi, плазмовi вихори. Окремi зiрки навiть змiнюють кольори вiд безлiчi стороннiх предметiв, що потрапили на їх поверхню. Не кожен зрозумiє, але має серце: особливо жахливо, якщо згоряє живцем iстота має особистiсть, а особистiсть це цiлий iррацiональний i непередбачуваний свiт.
  Навiть вакуум може заплакати, вiд такого розгрому.
  Студенти першокурсники Алекс та Ангелiна бачили все це, причому навiть не як у кiно, а все одразу, у безлiчi точок та деталей, коли все входить, наповнюючи свiдомiсть калейдоскопом сприйняття.
  Тут вони помiтили, що один iз людських зорельотiв - бригантина з контурами малюка дельфiна, рухається в... У бiк блискучого всiма кольорами веселки, що знаходиться в сплячому станi квазара. Щось говорило студентам, що це саме квазар, нехай навiть i не з такими променями, що спалюють все живе. Але навiть у зменшеному виглядi вiн таїв смертоносну небезпеку всьому матерiальному. I ця бригантина здавалася вiдважним самогубцем.
  Анiгеносцi пiд командуванням герцогинi де Фурiї отримали наказ: "Перехопити, зорелiт землян!". I три майже не отримали пошкоджень величезних тисяч солдатiв i десятками тисяч бойових роботiв на борту попрямували за бригантиною.
  Немов хижi акули переслiдують маленького каченя, що захлинається в бурхливих водах бурхливого океану.
  Алекс несподiвано вiдчув, що здатний не тiльки ширяти, але пересуватися, крикнув подрузi: "Давай ангел за ними". Дiвчина вiдповiла: "Та я вiдчуваю, що можу".
  Нехай Михайло Боярський i спiвав: "Хоча тiло без душi не тiло, але як слабка душа без тiла!". Може, це i справедливо, але... Дух може, увiйшовши в чуже тiло, i взявши її пiд контроль, виявиться в казковiй силi...
  З трьох кинджалiв викидалися пекучi потоки анiгiлюючих випромiнювань i, здавалося, що у людської бригантини, керованої вiдважним капiтаном Оленою Снiговою, немає жодних шансiв. Вже магоплазмовi хвилi, встромилися в корпус, деформуючи срiблясту броню, змушуючи, немов переваренi макарони, опадати стволи легких гармат. Члени екiпажу вiдчувають жахливий бiль, розпадаються бойовi скафандри, злазить шкiра, слiпнуть очi... Здається, немає шансiв... Бригантина починає палати, залишаючи за собою шлейф, що димить, з iкорками антиматерiї.
  Але в цей останнiй, коли валишся в безпросвiтну прiрву пекла небуття моменту, два анiгеносцi, що знаходяться по флангах, не розвертаючись, всадили випромiнювання в середнiй.
  I почалося, центральним кинджалом пройшлися райдужнi хвилi, автоматика переключилася на захист. А здається крихiтним на тлi велетнiв людський кораблик, втрачаючи частини конструкцiї, вирвався-таки з магоплазмової мережi, що переливається.
  Алекс засiв у тiлi барона де Алiгатора, а Ангелiна осiдлала свiдомiсть графа де Барсова. Пересiчнi гробозогони, як i офiцерський склад, привченi не обговорювати, накази командирiв, а виконувати. Якщо попаданцы в тiла, використовуючи пам'ять своїх "скакунiв" наказали змiнити об'єкт стрiлянини значить... Так треба. Як говорить головне правило Гробозагоната: "Клянуся беззаперечно коритися Гiперiмператору, йому особисто, а також будь-якому начальнику, поставленому ним!".
  Наказ вiдданий i виконується... Але особистостi гробозагонiв не бажають змиритися з тим, що безтiлеснi душi молодих попадань опанували їх тiла. Починається жорстока боротьба, Алiгатор i Барсов застигають, з тигринi очi скляне. Н наказ вже дано i вiн буде виконуватися доки не скасовано.
  Втiм, бригантина вже зазнала смертельних поранень, ще трохи... Альона Морозова, з останнiх сил тримається за тонюсеньку ниточку свiдомостi. Її скафандр разом з мундиром обвуглився, i полум'я жорстоко пестить тiло, яке вже зовсiм оголилося. Шкiра покривається великими пухирями, потiм злазить. Вiдвалюються шматочки мису... Ще трохи...
  Ось вiн тоненький хвостик квазара куди треба потрапити її бригантинi, вiрнiше тому, що вiд неї залишилося... Особи Алiгатора i Барсова вже повернулися, знову врубається магоплазма. за мiзерну частку наносекунди, остаточного знищення, командирський уламок бригантини влiтає в пробумеранець квазара.
  Все припинилося раптово, наче й не починалося. Армада флоту Пурпурного Сузiр'я застигла, а її противники разом зникли. Здавалося крила, i лапи космiчних стерв'ятникiв приклеїли до простору i не могли поворухнутися. I водночас нiхто не вiдчував жодного струсу чи поштовху. Все, що вiдбувалося, виходило за рамки звичайної фiзики.
  Герцогиня де Фурiя люто рикнула:
  - Це хто такий, крутий, що зумiв нас зупинити?
  Генгiр Вовк подивився з неприхованою ненавистю:
  - Не маю поняття... Це в принципi неможливо, хоча...- Генерал-труна понизивши голос, до шепоту явно злякавшись, його видавало нервове бiгання крижаними очима на всi боки, додав. - Наш агент повiдомляв, що земля можуть викинути жарт з часом.
  Герцогиня спокiйно, навiть зневажливо вiдповiла:
  - Це, звiсно ж, прикро, але нiхто не в змозi заборонити воювати живим особинам, а нам гробознагонам перемагати!
  Алiгатор, демонстративно позiхнувши i кинувши собi в рот, подiбнiсть до круто заправленого сендвiча. Погладжуючи непокiрне волосся тигрицi- ад'ютанта, енергiйно з гучним хрускотом жуючи кулiнарний вирiб, але при цьому цiлком виразним i сильним голосом, пiдбив пiдсумок:
  -Недобитий ворог як не долiкована хвороба - чекай на ускладнення!
  Поряд зi знеможеними душами Ангелини та Алекса, немов iз ополонки виринула сяюча субстанцiя духу Олени. Обличчя звiльненої душi сяяло немов сонечко. Перехопивши незрозумiлi погляди попадань-студентiв, дiвчисько-капiтан з радiсним ентузiазмом пояснило:
  -Ми перемогли! Загроза людству лiквiдована як ця, так i сподiваюся майбутнi виклики.
  Ангелiна розгублено пробурмотiла:
  - А яким чином?
  Оленка почала пояснювати:
  - Великий учений Павло Карпов зробив вiдкриття, що час має структуру подiбну до повноводної, безмежної рiки з багатьма мiльйонами самостiйних потокiв. I що можна поставивши свого роду хвилерiз впливати протягом, тiєї чи iншої потоку. На жаль, вiн помер, так розкривши до кiнця механiзми впливу, а iншого генiя не знайшлося. Але один спосiб створення подiбного хвилерiзу i був ним розкритий. Якщо викинути енергiю сплячого квазара в певний дiапазон, i тiльки пiд час точно опiвночi святкування на планетi Земля Нового Року, то енергiя, що видiлила, викличе своєрiдний сплеск у минулому планети, i в Сонячнiй Системi вiдбудеться подвоєння тимчасового потоку.
  Алекс розгублено, i блимаючи ефiрними столiттями, прошепотiв:
  - I яке це матиме значення?
  Войовниця Олена пояснила:
  - Всi люди в Сонячнiй Системi отримають додатковий рiк життя, а отже, Павло Карпов встигне закiнчити свої унiкальнi вiдкриття... Вiрнiше, вже встиг, перед нами немає ворожої армади!
  Ангелiна з тремтiнням вигукнула:
  - Невже ви їх знищили!
  Капiтан бригантини лагiдно посмiхнулася i пiдморгнула у вiдповiдь:
  - Думаю що нi! Просто поставлений у рiчку часу хвилерiз закрутив для них хронопотiк по колу. Значить, труни будуть вiчно жити, в однiй тимчасовiй петлi, нескiнченно число разiв проживаючи один i той же рiк!
  - А ми? - спитав Алекс.
  - Ви повернетеся свого часу, i сподiваюся, наступного разу не пiдете вулицею з бандитами...
  Хлопець i дiвчина прокинулися стоячи прямо перед Кремлiвськими Курантами, на Червонiй площi. Великий годинник став розмiрено i велично бити пiвнiч.
  Новий рiк настав.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Пiсля паузи бойовi дiї поновилися. Китайцi знову намагалися, зiбравши сили атакувати далекi володiння Росiї.
  Цього разу шiстка дещо бiльш сучасну зброю прихопила.
  В даному випадку всi вони вшестером, залiзли на IС-7 з магiчними нерозмiнними снарядами i патронами.
  I стали без зайвих церемонiй розстрiлювати китайське вiйсько i тиснути його гусеницями.
  I Олег Рибаченко теж курив з гармати, i ревiв:
  - Перемога наша неминуча, не буде тепер як ранiше!
  Втiм, пiд час стрiлянини, та ще й коли палиш по черзi можна подумати i про стороннє.
  Справдi, чому Володимир Володимирович Путiн такий щасливий полiтик та президент. Зокрема вiд початку його призначення офiцiйним наступником Єльцина все вдавалося.
  Ось здавалося, мали б комунiсти та Яблуко виступити єдиним строєм - наступник же Єльцина - ворог номер один.
  Але виступ не вiдбувся. I Собчака, який прокрався, не згадали. Твердження пiшло рутинно. Хоча комунiсти мали розумiти: це їхнiй майбутнiй могильник!
  Та й Явлiнський - який намагався показати себе найопозицiйнiшим полiтиком, який жодного разу не голосував за бюджет, чому не заперечив.
  Так уже вийшло дивно.
  I потiм якось щастило. Буйний i голодний Дагестан не пiдтримав виступ ваххабiтiв, хоча, мабуть, Басаєв та Хаттаб на це розраховували. Опозицiя у думi не стала конфлiктувати з владою. Або використати чеченський фактор.
  Коротше кажучи, вiд початку все було на користь Путiну. I вибухи в Москвi та Волгодонську опозицiя в Думi не намагалася використати проти влади.
  Хоча комунiсти мають розумiти, вони вiдсуваються на заднiй план.
  Явлiнський це зрозумiв iз великим запiзненням.
  Олег вистрiлив у китайцi, розiрвав жовтий воїнiв снарядами.
  I зiтхнув...
  Ну добре. Про полiтику думати трохи набридає. Ось, наприклад, Герда. Вона на однiй iз картинок зображена в полонi у розбiйникiв зi зв'язаними ззаду руками боса. I нiжки навiть червонi, видно в нетопленому зоопарку з оленем у розбiйницi холодно, i нiжки Герди сильно мерзнуть.
  Бiдолашна дiвчинка, у неї забрали черевики, якi вона випросила у королеви. I тепер вона страждає у полонi.
  Хлопчик знову пальнув по армiї пiднебесної iмперiї, натиснувши босими пальцями нiг на кнопку джойстика.
  Пiсля чого його пiшли та в iншому напрямку.
  Прямо Єльцина Жириновський не пiдтримав, i немає жодного вiдеозапису, де вiн робив би подiбнi заяви! З iншого боку, новi вибори, та ще й за партiйними списками, були йому дуже вигiднi. Здiйснивши, по сутi, вiйськовий переворот Єльцин узурпував владу, ставши повновладним диктатором, нiчим формально необмеженим! Навiть дiяльнiсть конституцiйного суду була припинена, i президент формально набув необмежених повноважень! У умовах прийняття нової конституцiї, швидке обмежувало влада диктатора, чим закрiплювало її! Треба також сказати, що, за даними соцопитувань, за президентський проект конституцiї готово було проголосувати до 80 вiдсоткiв населення Росiї. Тому не можна судити строго Жириновського за пiдтримку конституцiї. По-перше, iнакше його просто могли не допустити до виборiв, а по-друге, Володимир розраховував отримати пiдтримку частини численних прихильникiв Єльцина. Щодо назви партiї, то на той момент у народi виникла iлюзiя - комуно-фашистський (термiн ЗМI) парламент розiгнаний, реформам нiхто не заважає, i незабаром заживемо як в Америцi! А в цих умовах назва Лiберально-демократична, була електорально досить вигiдною! Партiєю влади став виборчий блок: Вибiр Росiї на чолi з Гайдаром! У шанси ЛДПР нiхто не вiрив, багато хто думав, що Жириновський навiть не вiзьме п'ятивiдсотковий бар'єр!
  Так здавалося, що у Жириновського дуже слабкi шанси. А у Вибору Росiї усi козирi на руках. Крiм можливо найголовнiше - реальних досягнень в економiцi були вiдсутнi. Зате в руках величезний пропагандистський апарат та адмiнiстративний ресурс. Досвiд Казахстану та iнших країн показує, що часто цього цiлком достатньо, для перемоги на виборах, навiть i для отримання сенсацiйних результатiв!
  Але Володимир Вольфович показав свої неабиякi полiтичнi здiбностi: зокрема йому вдалося, переконати оточення Єльцина у своїй лояльностi i йому не завадили з реєстрацiєю, як це, наприклад, було з блоком Бабурiна та деякими iншими! Вiн зумiв дiстати грошi, переконавши спонсорiв у своїй перспективностi на платний ефiрний час (а дещо i сам заробив займаючись бiзнесом!). I головне пiд час виборiв виявив чудовий дар промови, провiвши феєричну передвиборчу кампанiю! На сайтi ЛДПР можна знайти старi записи передвиборчої кампанiї 1993 року: це справдi сильнi виступи, порiвняно з якими Гiтлер лише жалюгiдна тiнь оратора. Демократи гризлися один з одним i помiтили зростання популярностi ЛДПР iз великим запiзненням! Потрiбно сказати, що й соцiологи показували не реальну картину, а ту, що хотiла бачити владу! Гайдар назвав Жириновського Гiтлером i зажадав вiд Єльцина зняти ЛДПР iз реєстрацiї. Але аналiтики в оточеннi президента повiдомили, що рейтинг Єльцина знижується, i пiдтримка конституцiї знижується. У цих умовах дисквалiфiкацiя могла створити владi проблеми. Крiм того в 1993 р. технологiї масових фальсифiкацiй виборiв ще не були вiдпрацьованi, якщо не вважати примiтивної пiдкидання бюлетенiв до скриньок, так що волевиявлення народу було вiдносно чесним! Жириновський своєю чергою пообiцяв звiльнити Руцького та iнших опозицiонерiв!
  Олег Рибаченко тут вiдволiкся i знову вистрiлив iз нерозмiнного снаряда.
  Поки дiвчинка Маргарита наводила зброю за допомогою босих нiжок, хлопчик думав i прикидав.
  Результат виборiв був сенсацiйним, причому лiдера ЛДПР голосували як вороги режиму, так i багато прихильникiв Єльцина! Партiя набрала майже 24 вiдсотки їх 13 учасникiв, посiвши перше мiсце. Проте через змiшану виборчу систему у Жириновського виявилося лише 60 мандатiв, або 15 вiдсоткiв вiд чисельностi Держдуми, нижньої палати парламенту! Крiм того, повноваження Держдуми були сильно обмеженi новою конституцiєю, так що реально Жириновський не отримав значної влади. Швидше за все, його фракцiю в Держдумi можна було розглядати лише як плацдарм, для подальшого наступу на владу! Ну, а самого Жириновського дедалi активнiше порiвнювали iз Гiтлером! До речi, у 1930 роцi Гiтлер набрав 18 вiдсоткiв голосiв, посiвши друге мiсце на виборах, але отримавши при цьому значно бiльше реальних важелiв тиску на владу. По-перше, у рейхстазi була лише одна палата, а по-друге, вибори, йшли лише за пропорцiйною системою, i в третiх влада парламенту була незрiвнянно сильнiшою, нiж у Росiї! Жириновський же виявився, куди в найгiршiй ситуацiї: видимiсть перемоги породжувала надмiрно завищенi очiкування виборцiв, а реальної влади та можливостi, що-небудь змiнити з гугульчиного носа!
  Тут звичайно й починаються дива: Жириновський, який до цього дiяв як розважливий полiтик, раптом став iмпульсивним та вкрай нелогiчним. Зокрема, його звинувачували в Гiтлеризмi, так вiн посилив антизахiдну риторику, породжуючи побоювання, що у разi приходу до влади розв'яже третю свiтову вiйну! А окремi висловлювання взагалi були божевiльними, включаючи застосування атомної бомби проти Казахстану та iнших країн. Зокрема, Жириновський навiть заявляв, що скине атомну бомбу на Тбiлiсi! Одночасно були деякi досягнення: вдалося провести амнiстiю, виконавши передвиборчi обiцянки. Але загалом Володимир Вольфович не набирав очок, постiйно влазячи у скандали... Так! Звичайно його провокували, багато скандальних ситуацiй створювало ЦРУ i противники ЛДПР насамперед iз числа демократiв-захiдникiв усерединi Росiї, але все ж таки розважливий i прагматичний полiтик не повинен був на це пiддаватися, або принаймнi звести можливiсть провокацiї до мiнiмуму! Ось, наприклад Зюганов, незважаючи на те, що вже рокiв сiмнадцять носить лаври головного полiтичного опонента Кремля, якось умудрявся уникати скандалiв, жодного разу по-великому не пiдставився i репутацiї продажного полiтика не має! Щоправда, i у комунiстiв був один момент iз пiдставою Ходорковського, нiбито головного фiнансиста КПРФ, але й у цьому випадку Зюганов жодних висловлювань, що дискредитують себе, не залишив. Дуже обережний полiтик Геннадiй Андрiйович, часом навiть дуже обережний! Зокрема у травнi 1999 року, коли Єльцин запропонував кандидатуру Степашина, комунiстам слiд було її заблокувати, або вибити поступки, або спровокувати розпуск Держдуми та достроковi парламентськi вибори. Але Зюганов вважав за краще не ризикувати, хоча якби Держдума була розпущена тодi, комунiсти зберегли б i навiть розширили над нею контроль. Так Путiна в серпнi 1999 комунiсти затвердили без боротьби, хоча той факт, що Єльцин оголосив його наступником, саме вимагав вiд опозицiї виступити єдиним фронтом проти цiєї кандидатури. Але Зюганов вирiшив, що на вибори краще йти, користуючись тими привiлеями, що дає статус депутата, а те, що Путiн буквально за три мiсяцi може перетворитися на нацiонального героя, не могло на думку навiть найсмiливiшим кремлiвським аналiтикам.
  Олег Рибаченко знову пальнув за допомогою босої хлоп'ячої ноги по китайцях i продовжив роздуми.
  Пацан-генiй щиро вважав, що Жириновський був не на висотi;
  Коротше грудень 1993 року став пiковим для полiтичної кар'єри лiдера ЛДПР, далi почався спад, щоправда, спочатку не обвальний з рiзними коливаннями. Єльцин також швидко втрачав популярнiсть: подолати кризу в економiцi не вдалося, навiть навпаки, ставало все гiршим i гiршим. Тут Жириновський допустив ще один прорахунок, пiдписав договiр про мир та згоду. Йому ж i так ставили у провину пiдтримку конституцiї, що легалiзував величезну президентську владу (а з iншого боку, що було якби не прийняли конституцiю? Цiлком iмовiрною, була громадянська вiйна!), а тут ще договiр про мир згоди пiдписувати. Щоправда, восени Жириновський вийшов iз нього. Але взагалi конкретно описувати, яких помилок припустився лiдер ЛДПР i чому вiн не став президентом, можна дуже довго. Головна його помилка - стратегiчно неправильний пiар! Пiсля виборiв 1993 року, потрiбно було формувати собi iмiдж головного ворога чинної влади та особисто Єльцина! Тобто стати Антiєльцiним, з максимально популiстською риторикою, з критикою насамперед внутрiшнiх ворогiв, корупцiї, крадiжки тощо! I головне гасло - Банду Єльцина пiд суд! I при цьому не гидуючи лiвими гаслами, соцiальною демагогiєю, обiцянкою справедливостi! Зокрема в Бiлорусiї Лукашенко набрав у другому турi президентських виборiв понад 80 вiдсоткiв, що для полiтика вiд опозицiї досягнення просто супер! Адже не скажеш, що Лукашенко в ораторському мистецтвi сильнiший за Жириновського, швидше навiть навпаки, Володимир Вольфович куди бiльш освiчений та iнтелектуально розвинений! Але Жириновського пiдвiв характер, надто вже агресивний i запальний, з другого вiра у те, що оточення Єльцина, та й сам Єльцин зроблять нею ставку, обравши наступником. Хто знає iсторiю: напевно, згадають стосунки Гiтлера та Гiндебрунера, спочатку настороженi, а потiм партнерськi! Але в тому разу Гiндебруг, був героєм першої свiтової вiйни, патрiотом своєї країни, i вже старим. А Єльцин руйнiвник СРСР i затятий ворог iмперської iдеологiї, був для Жириновського стратегiчним противником. Та й оточення Єльцина побоювалася, що тодi ще молодий та агресивний Жириновський почне наводити лад i тодi полетять голови! Так, що Єльцинського оточення не було жодного бажання штовхати Вольфовича у президенти чи прем'єри, i його реальний шанс на владу був лише через труп Єльцина. Тобто Жириновський мав хоча б зовнi iмiтувати найвищий iз можливих рiвень опозицiйностi до режиму! Щоб народ думав, що немає бiльшого ворога влади, нiж Жириновський i щоб виникла асоцiацiя: Жириновський чи Єльцин, Жириновський проти Єльцина! Однак Володимир Вольфович або не мав у своєму оточеннi сильного аналiтика та пiармника або не хотiв нiкого слухати. А може навiть i боявся Єльцина, хоча треба сказати, що Єльцин все ж таки не зовсiм тиран, якщо змирився з амнiстiєю та виходом на волю своїх ворогiв: Руцького та Макашова. Та й на розпуск парламенту Єльцин пiшов, бо народ нiби дав на це добро на референдумi 25 квiтня 1993 року. Крiм того, розстрiл парламенту, i самого Єльцина так налякав, що вiн втратив рiшучiсть. Так, що Жириновський цiлком мiг стати його головним опонентом, тим бiльше, що Зюганов хоч скiльки колов Єльцина, але покарання так i отримав!
  Хлопчик знову випустив пiсля дiвчат важкий снаряд за допомогою босої нiжки та продовжив думки.
  Iншою помилкою Жириновського була позицiя, зайнята ним щодо вiйни у Чечнi. Начебто як нацiоналiст, вiн повинен був пiдтримати наведення конституцiйного порядку, але в якiй формi! Вiйна з самого початку пiшла невдало, росiйськi вiйська зазнали величезних втрат, насамперед через злочинну бездарнiсть ельцинського командування. Причому генерали, якi мають досвiд вiйни в Афганiстанi, наприклад, мiнiстр оборони Грачов командували гiрше першокласникiв. Навiть журналiсти вчили, генералiв як треба воювати! Оце був парадокс!
  У умовах треба було зайняти позицiю: у величезних втрат росiйської армiї винен Єльцин та її банда! Критику правлячого режиму слiд посилити, але при цьому, не чiпаючи армiю. Хоча Грачова захищати, теж не слiд! Оптимально виграшну позицiю зайняв якраз Зюганов! Критикуючи Єльцин, не сварячись з армiєю, не пiдтримуючи сепаратистiв. Взагалi Зюганов обрав правильну лiнiю поведiнки: максимальне вiддалення вiд Єльцинової полiтики, конфронтацiя. Втiм, комунiсти у думi першого скликання не завжди були послiдовними у своїй опозицiйностi. Зокрема, пропозицiю Жириновського про вотум недовiри уряду Черномирдiна не пiдтримали. I взагалi за вотум недовiри комунiсти вперше проголосували лише у жовтнi 1994 року, пiсля "Чорного вiвторка", коли пасивне схвалення економiчної полiтики Черномирдiна могло їм дорого коштувати. У Держдумi другого скликання, де комунiстiв на чолi iз Зюгановим була вже бiльшiсть, вотум недовiри, так жодного разу(!) не було поставлено на голосування! I парламент затвердив усi п'ять кандидатур на пост прем"єра, але це вже iнша iсторiя! Особа Зюганова заслуговує на окремiсть статтi, а також, чому вiн все-таки програв Єльцину в 1996 роцi.
  Сам Жириновський, схоже, хотiв компромiсу з Єльцинським оточенням, розраховуючи переконати олiгархiв у своїй лояльностi, щоб вони поставили саме його як єдиного, хто здатний зупинити комунiстiв на трон. Але проблема в тому, що оточення Єльцина на той момент не хотiла змiни, i не довiряло Вольфовичу, який, до речi, встиг погiршити ставлення на Заходi. Багато олiгархiв близьких до президента мали бiзнес на Заходi i встигли наробити там величезнi борги. Та й цiни на нафту були близько 10 доларiв за барель, так був дешевий газ, i елiта добряче пiдсiла на кредити країн НАТО. На Заходi ясно давали зрозумiти, що Жириновський їм неприйнятний.
  У цих умовах ставка на союз з ельцинською верхiвкою тiльки псувала iмiдж лiдеру ЛДПР i заважала блоку з комунiстами та нацiоналiстами. Треба сказати також великi втрати росiйської армiї, неготовнiсть перемагати загалом нечисленного i не дуже добре озброєного ворога знизили популярнiсть войовничих гасел i бажання добиватися щастя шляхом вiйни. Народ побачив, що мити ноги в Iндiйському Океанi та пiдкорювати Близький схiд iз його запасами нафти росiйська армiя не готова. Та теоретично захоплення Близького Сходу, могло дати величезнi грошi за рахунок нафтодоларiв та неминучого стрибка цiн на енергоносiї, але якщо навiть Чечню перемогти не можуть... Стали, зростати пацифiстськi настрої, а "Жирик" зазнав серйозних електоральних втрат!
  Хлопчик-вундеркiнд знову влучно вистрiлив. Снаряд iз 130-мiлiметрової гармати розкидав китайцiв.
  Маргарита схвально промовила:
  - Це ти спритно!
  I стала за допомогою босих пальчикiв нiг робити пострiли сама.
  А Олег Рибаченко продовжив мiркування.
  Втiм, треба сказати, що Зюганов вкрай обережний. Наприклад, коли Борис Федоров запропонував проголосувати за рейтинг недовiри до уряду, КПРФ це не пiдтримала. Взагалi Зюганов та його оточення дуже дбайливо ставилися до Черномирдiна, хоча останнiй продовжував полiтику на користь олiгархiв та демонстрував вiдданiсть Єльцину. Але ось що цiкаво Зюганов-таки змiг стати опозицiонер номер один i антиельцин. Причому йому в цьому допомагала i пропрезидентська пропаганда, напевно навмисно, так комунiст Зюганов у другому турi кращий за некомунiстичного кандидата.
  Партiя ЛДПР взимку та навеснi 1995 року переживала серйозну кризу, з неї пiшло кiлька депутатiв, у тому числi i яскрава, харизматична Маричiв.
  Але вiйна в Чечнi поступово вигравалася, бойовики також зазнали величезних втрат i були знекровленi та деморалiзованi, росiйська армiя наступала. У червнi Шамiль Басаєв здiйснив захоплення пологового будинку в Буденiвську. У принципi подiбний крок бойовикiв у вiйськовому вiдношеннi нiчого не давав, а в пропагандистському був навiть на користь партiї вiйни... Але Єльцин зламався, мабуть, подiї 3-4 жовтня i прокляття мiльйонiв росiян його пiдкосили i вiн наказав Черномирдiну зупинити вiйну i розпочати переговори...
  Росiйська армiя у односторонньому порядку припинила бойовi дiї. А Держдума нарештi зiбрала достатню кiлькiсть голосiв, щоб винести вотум недовiри уряду, вимагаючи вiдправити у вiдставку низку силовикiв. Єльцин поступився, зберiгши лише Грачова, але здав Єгорова, Єрiна, Степашина. Тут Жириновський спочатку зайняв правильну позицiю: перемир'я засудив, за вотум недовiри проголосував. А коли Черномирдiн блефував погрожуючи поставити питання про довiру кабiнету на голосування Держдумi (тут є один нюанс, якщо за довiру уряду проголосує менше 226 голосiв iз 450, то президент зобов'язаний протягом тижня, або розiгнати уряд, або розпустити Держдуму), Жириновський виявив твердiсть i готовнiсть iти достроковi парламентськi вибори. Плюси дострокових виборiв iмiдж мученикiв, вiдсутнiсть успiхiв - валити на Єльцина та уряд, не дати часу на розкрутку кремлiвського проекту Конгресу росiйських громад, i партiї влади: Наш дiм Росiї. Ну i звичайно iнших органiзацiй - дрiбнiше!
  Черномирдiн зрозумiвши, що блеф не пройде, а новий парламент стане ще опозицiйнiшим, вотум вiдкликав. Держдума поставила ще раз на голосування недовiру, Жириновський виступив дуже агресивно, але голосiв не вистачило. Тут треба сказати злякалося "Яблуко", Явлинський не захотiв втрачати переваг парламентських крiсел. Крiм того, його реальний рейтинг був не високий, була небезпека просто здути.
  Популярнiсть Жириновського вiдразу ж зросла, але Вольфович знову припустився прорахунку, вiдкликавши пiдписи своєї партiї, пiд процедурою iмпiчменту. Значення це не мало, голосiв в опозицiї для створення комiсiї з висунення звинувачень, цiлих 300 не вистачало, але рейтинг це зiпсувало! Жириновський дав знову привiд звинуватити себе в угодовiй полiтицi, вiдштовхуючи частину протестного електорату, що зростає.
  Тим не менш, перемир'я в Чечнi, яке бойовики нахабно порушували, рiзнi теракти, особливо проти Романова, жертви обстрiлiв призвели до зростання войовничих настроїв у суспiльствi i Жириновський став набирати очки. Крiм того, у вереснi 1995 НАТО взялося бомбити боснiйський сербiв, посиливши антизахiднi настрої, що теж пiдняло рейтинг ЛДПР.
  Щоправда, Жириновський пiддався на провокацiю, побивши в парламентi жiнку, вiрнiше кiлька разiв легенько посунувши їй у загальному звалищi. Потiм ельцинська преса все це розкрутила, зображуючи Жириновського бандитом! Утiм, подiбний пасаж мiг декому й сподобатися: особливо тим чоловiкам, що постраждали вiд жiнок, або тим, хто з усiх кандидатiв шукав найлютiшого диктатора, розраховуючи: що вже наведе лад! У всякому разi, "сталiнiсти" були за "Жирика".
  Олег Рибаченко продовжував вести вогонь. Хлопчик це робив, розбиваючи армiю Китаю пiд Маньчжурською династiєю i продовжував мислити.
  У жовтнi 1995 року ЛДПР зiбрала 100 пiдписiв, що поставити в Держдумi на голосування вотум недовiри уряду, але останнiй Жириновський вiд цього намiрiв вiдмовив.
  Треба сказати, що то була його помилка, причому нiчого не виправдана. По-перше, Жириновський, поставивши вотум недовiри напередоднi виборiв, приваблював симпатiї протестного електорату, який на той момент становив бiльшiсть. По-друге, вотум був нацiлений проти головного конкурента Жириновського, Черномирдiна i не заважав закулiсним спробам переконати Єльцина та його оточення зробити "Жирика", своїм наступником.
  Крiм того, Жириновський повинен був розумiти; що чим вище результат вiн покаже на виборах у Думу, тим бiльша ймовiрнiсть, що сiм'я зробить на нього ставку!
  Для того моменту найкраща передвиборча тактика була - грати роль опозицiї номер один, що перевершити за рiвнем конфронтацiї комунiстiв.
  Жириновський загалом це розумiв, але намагався сидiти на двох стiльцях i був непослiдовним. Новi вибори були набагато важчими за старi! По-перше, на них не було можливостей на вiдмiну вiд 1993 року виявити свiй ораторський талант у всiй повнотi, надто мало давали ефiрного часу партiям, кiлькiсть яких зросла до 13, до 44 (!). По -друге, проти Жириновського вiдiгравало фактор, що не здiйснив сподiвань i очiкувань. Адже вiн начебто був би першим, а життя людей краще не зробив... Хоча розумнiй людинi було зрозумiло, що реальної влади у "Жирика" не було, i тi ж комунiсти контролювали значно бiльше голосiв, нiж ЛДПР: 102 проти 60, але... Чи багато розумних було тодi, особливо у дев'яностi.
  Третя причина, величезного бруду на лiдера ЛДПР, iмiдж нелюда i хулiгана, побоювання, що вiн почне третю свiтову вiйну.
  Четверта причина, теж одна з головних появи великої кiлькостi конкурентiв. Найвiдомiшi: Конгрес Росiйських громад на чолi зi Скоков (колишнiм секретарем ради безпеки при Єльцинi), i Олександр Лебедем, теж людиною Єльцина, чию роль у Приднiстров'ї сильно роздмухали ЗМI. Це блок активно пiарiї, але схоже вистачили через край. Адже люди не такi поганi, як думає влада i бiльшiсть з них зрозумiла, що КРО - це зовсiм не опозицiя, а кремлiвський проект, спрямований насамперед проти ЛДПР та КПРФ. Але все ж таки бiльше чотирьох вiдсоткiв ця органiзацiя вiдтягнула!
  I iнших конкурентiв було вище даху, Держава-Руцького, куди втiк Маричов, Блок за СРСР - Тюлькiн-Ампiлов, Нацiонал-республiканська партiя Лисенка, i безлiч всiх видiв. Треба сказати, що й комунiсти розпорошили свiй електорат: Блок СРСР набрав понад чотири з половиною вiдсоткiв голосiв, але до парламенту не пройшов, а для КПРФ голоси було втрачено, аграрна партiя також не взяла п'ятивiдсоткового бар'єру, як i iншi лiвi органiзацiї. Зокрема, незрозумiло на що розраховував колишнiй прем'єр Рижков i на вибори з блоком: Союз працi чи блок Говорухiна! Втiм, вибори 1995 року показали найслабший результат партiї влади за всю iсторiю Росiї i найбiльший вiдсоток протестного голосування.
  Хлопчик знову вистрiлив, натиснувши босими пальцями нiжок на кнопку джойстика i продовжив думки;
  Жириновський пiд час передвиборчої кампанiї, в цiлому лаяв владу, але робив це мало агресивно. Крiм того, його фракцiя пiдтримала бюджет на наступний рiк, давши черговий привiд, для звинувачень у прокремлiвськiй орiєнтацiї. З огляду на панiвнi на цих виборах протестнi настрої практично всього електорату, йти на компромiс iз цiєю владою не слiд! Крiм того, Держдума несподiвано легко затвердила Дубiнiна на посадi голови ЦБ, хоча останнiй i був людиною з ельцинського кола, прихильник ринкових реформ у радикальному гайдарiвському варiантi. До речi, Зюганов також пiдтримав цю кандидатуру, хоча Дубiнiн i був причетний до Чорного вiвторка, показавши, що i вiн не є принциповим опозицiонером!
  Пiд час виборiв Жириновський не захотiв створювати будь-якi передвиборчi блоки, хоча кiлька дрiбнiших нацiоналiстичних партiй виявляли подiбне бажання. Крiм того Венгеровський радив змiнити назву партiї, на бiльш пiдходящу за полiтичною суттю i милозвучну - наприклад, Велика Росiя! Жириновський у цьому питаннi виявив упертiсть, хоча слово лiберальний демократ на той час вже стало лайливим!
  Крiм того, до партiйного списку ЛДПР не були включенi вiдомi спiваки чи артисти, хоча охочих вистачало. Зокрема Алла Пугачова, яка дуже любила привертати увагу преси, цiлком могла погодитися на друге мiсце в партiйному списку ЛДПР. Їй це нiчим не заважало, але могло створити зайвий iнформацiйний привiд для згадки про себе. Плюс можливiсть пропонувати на обговорення Держдуми тi чи iншi проекти та закони. Навiть композитора Антонова включили лише до регiонального списку, а потiм i зовсiм посварилися. Взагалi Жириновський: є дуже погана риса в характерi: небажання терпiти у своєму оточеннi сильних особистостей, тих, хто вiдстоює свою точку зору. Наприклад, саме з цiєї причини i пiшов iз партiї вiдомий гiпнотизер Анатолiй Кашпiровський; який звинуватив Володимира Вольфовича в авторитарних методах управлiння та прагненнi оточити себе пiдлабузниками. Треба сказати, до речi, що навiть Гiтлер йшов на компромiси з потрiбними йому людьми i терпiв їх у своєму оточеннi, допоки йому вони не марними чи небезпечними. Згадаймо Рема, Штрассера, Геббельса, якi вiдрiзнялися лiвизною та опозицiйнiстю владi. Адже саме завдяки таким особам Гiтлер i зумiв вiдтягнути максиму голосiв вiд комунiстiв та соцiал-демократiв. Треба сказати також Жириновський дуже часто говорив: не подумавши, то хвалив, то лаяв Сталiна. Загалом вождь ЛДПР сам певною мiрою наслiдував Сталiну, створюючи свiй культ, демонструючи вiдданiсть авторитарним методам правлiння, але при цьому звинувачував комунiстiв у насильствi, хоча сам якраз i виступав за насильство, насильство i ще раз насильство!
  В умовах зростання популярностi лiвих iдей Жириновському слiд було бiльш виважено ставитися до комунiстичних iдей, i пам'ятати, що значна частина електорату вiдчуває ностальгiю за радянських часiв. Крiм того, не завадили б i зовнiшнi атрибути лiвизни: наприклад, блакитний колiр для прапора ЛДПР вкрай невдалий! По-перше, вiн викликає асоцiацiю з геями, якi теж "блакитнi", по-друге, блакитний колiр заспокоює, що погано гармонують iз запальними промовами Жириновського! Оптимальним варiантом для його партiї був би пурпурно-червоний колiр. Бадьорий, кличе на подвиги, але все ж таки не такий як у комунiстiв! Крiм того пурпур це символ царственостi i мiг приваблювати себе голоси прибiчникiв державностi, монархiчного i некомунiстичного штибу!
  Хлопчик-генiй знову натиснув на кнопки джойстика i пискнув:
  - Моя перемога буде славною!
  I продовжив розумнi мiркування.
  Не найкращою iдеєю були також вiдеоролики, де Жириновський розiгрував iз себе блазня, зокрема не дуже добре спiвав! В даному випадку це був не найкращий хiд, тож народ був тодi в 1995 роцi голодний i хотiв серйозних змiн i серйозного лiдера, i йому було не до жартiв! Треба сказати, що з Жиринiвського прокремлiвськi ЗМI i так прагнули зробити блазня та клоуна, i не варто було посилювати це враження, давати новi козирi своїм ворогам!
  На виборах 1995 року ЦВК спочатку вiдмовила реєстрацiї "Державi" - Руцького, а потiм "Яблуку". Пiсля чого обидвi партiї вiдновилися через Верховний суд. З приводу цього епiзоду iснує кiлька версiй: зокрема нiби Кремль та його пiармщики хотiли допомогти Явлинському на виборах у Думу, як демократу та захiднику, а Руцькiй нiби мав вiдтягнути голоси комунiстiв на себе.
  Версiя на перший погляд логiчна, хотiли б "Яблуко" та "Державу" реально зняти, то Верховний Суд, сформований за вказiвкою сiм'ї Єльцина, їх не вiдновив би! Адже можна згадати нещодавнi приклади, коли "Яблуко", "Iншу Росiю" та "Батькiвщину" не допускали до виборiв, без жодних законних пiдстав. Наприклад, зняття блоку "Батькiвщина" у 2006 роцi з виборiв у Москвi було абсолютно незаконним з юридичного погляду! Так у тому вiдеоролику, який i став приводом для дисквалiфiкацiї: не було прямих закликiв до насильства, погрому, расових чисток i навiть депортацiї "кавказцiв". Там просто говорилося про очищення Москви вiд смiття... Та був натяк на необхiднiсть навести лад i емiгрантами. Але... Це по-перше, не суперечить закону, а по-друге, у будь-якому найневиннiшому ролику можна знайти натяк на що завгодно. Можна, наприклад, навiть мультфiльм "Ну постривай!" заборонити як пропаганду педофiлiї А що заєць на кшталт дитина, їздить iз дитячим квитком, а вовк iз ним заграє, пеститься... У даному випадку суддя не мав юридичного права знiмати блок "Батькiвщина" з реєстрацiї! Судовий процес над Ходорковським окрема тема, про неї говорити у цiй статтi не будемо. Але начебто всiм зрозумiло, без санкцiї Кремля такого не було б...
  Так, так i не зовсiм так! Зокрема Руцькою тодi вважався затятим ворогом Єльцина - ще б справа дiйшла до прямого збройного протистояння! Рейтинг "Держави" був досить великий i його шанси на проходження п'ятивiдсоткового бар'єру високi! Ну, навiщо Кремлю надувати шанси свого ворога? Так "Яблуко" хоч i демократична партiя, але досить опозицiйна: бюджети не пiдтримала жодного разу, як у цiй думi, так i в наступнiй, Явлiнський заявив, що боротиметься за крiсло президента Росiї. Тож особливого сенсу посилювати "Яблуко": особливо в контекстi майбутнiх президентських виборiв вкрай невигiдно! Явлiнський вiдтягував голоси у Єльцина в першому турi, та й виглядав молодий i спортивний лiдер "Яблука" куди привабливiше, що дискредитував себе, старiє Єльцина.
  Так, що перша версiя не цiлком переконлива, та й росiйськi суди тодi ще не були настiльки сильно залежними вiд президента Росiї. Зокрема було виправдано члена ГКЧП генерала армiї Вареникова, можна навести й iншi приклади, коли суд далеко не завжди ставав на бiк влади.
  Швидше за все, зiграла роль, негативна реакцiя Заходу на дисквалiфiкацiю Явлiнського, а Єльцинський режим потребував напередоднi виборiв у кредитах, щоб створити видимiсть благополуччя в країнi. Ну, а Руцького зняли з того ж приводу, тож вiдновили за компанiї. Втiм, "Державi" це не допомогло взяти п'ятивiдсотковий бар'єр. Результат Руцького 2,7 вiдсотка можна вважати повальним, особливо з урахуванням того наскiльки вiн був вiдомий. Втiм, програв i кремлiвський проект КРВ. Жириновський використовував думську трибунi мало ефективно, але треба сказати, що йому на користь зiграло те, що вся прокремлiвська пропаганда працювала проти нього. Вона як би створила iмiдж, що Жириновський ворог влади номер один, i якби Володимир Вольфович був бiльш послiдовним у своїй опозицiйностi, його результат був би куди вищим.
  Олег Рибаченко знову дуже спритно накрив осколково-фугасним снарядом китайський полк. Пiсля чого його думки стали ще ладнiшими.
  Втiм, короткi виступи лiдера ЛДПР по телебаченню з погрозами на адресу влади, досить войовничi заклики загалом були правильними, тiльки, мабуть, слiд активно лаяти саме Єльцина i особисто Єльцина.
  Коротше на виборах у груднi 1995 року перше мiсце у КПРФ з майже 23 вiдсотками, друге ЛДПР 11, 5 вiдсоткiв, третє НДР 10,3 вiдсотка i четверте "Яблуко" 6, 7 вiдсотка.
  Iншi сорок партiй п'ятивiдсотковий бар'єр не взяли!
  Як оцiнити такий результат Жириновського? У вiдсотковому вiдношеннi падiння порiвняно з першими виборами вдвiчi. Але якщо враховувати явку, що зросла, приблизно на 12 вiдсоткiв, то Жириновський отримав приблизно 62 вiдсотки вiд результату 1993 року. Чи багато це чи мало?
  Якщо зважати на всi несприятливi обставини, то цей результат середнiй мiж задовiльним i просто хорошим. Поганi фактори:
  1. Незадоволенiсть електорату дiяльнiсть ЛДПР у Держдумi. Народ очiкував бiльшого вiд кандидата, що посiв перше мiсце, а жити краще не стало. Щоправда велика частина людей розумiла, що реальної влади у Жириновського не було, але все одно панувало розчарування.
  2. Побоювання, що войовничий вождь ЛДПР розпочне третю свiтову вiйну з катастрофiчними наслiдками. Крiм того, багатьох лякала не стриманiсть Жириновського i побоювання, що вiн установив тоталiтарну диктатуру i заллє країну кров'ю. Його iстеричнiсть багатьох вiдлякувала.
  3. Не достатньо опозицiйностi Вождя ЛДПР. Особливо вперше мiсяцi вiйни у Чечнi, причому прокремлiвська пропаганда сама ставила Жириновському у провину це, сильно роздмухуючи його лояльнiсть до влади. Втiм, Володимир Вольфович i сам хотiв дружби iз кремлем, втрачаючи iмiдж головного ворога нинiшньої влади.
  4. Недостатня ефективнiсть використання думських важелiв щодо популiстської, фiнансової полiтики. Можна було зокрема ставити на голосування один популiстський закон, за iншим, працюючи на публiку. Так i робив Єльцин, на З'їздi пропонуючи те, що не реально було виконати i заробляючи собi очки. Та й Єльцин пiд час виборiв пiдвищував усiм зарплати та пенсiї, а потiм чи їх не платив, чи їх з'їдала iнфляцiя. Аналогiчно чинив i Лукашенко, i iншi, а ось Юлiя Тимошенко не вiдмовилася вiд жорсткої монетаристської полiтики та програла вибори, втративши заодно свободу!
  5. Жириновський припустився ще одного прорахунку, пов'язаного зi своєю зовнiшнiстю. Вiн зайво розжер i став виглядати внаслiдок цього набагато гiрше. Крiм того, голодний народ не любить пузатих i товстих. Тут до речi Жириновський виявив iнший свiй недолiк, вiдсутнiсть фанатизму в полiтицi, брак сили волi, щоб пiдтримувати своє тiло у формi i не обжиратися. До речi Жириновськi ще пiд час виборiв 1991 року, був струнким, навiть худшим за норму, у сорок п'ять. Це говорить про те, що вiд природи "Жирик" не схильний до повноти, а значить не так вже й важко йому було пiдтримувати себе у формi на вiдмiну вiд Гайдара.
  Теж це суттєвий мiнус!
  7. Порiвняно з першими виборами кiлькiсть ефiрного часу, що мiг використати Жириновський, рiзко скоротилася. Безкоштовний ефiрний час подiлили мiж собою 44 партiї, а платний ефiрний час не мiг бути бiльшим за безкоштовний, та й купити його можна було тiльки вночi. Так що Жириновський не мiг повною мiрою використати свiй непересiчний ораторський дар, як це 1993 року. Хоча, наприклад, грошей у нього стало бiльше, нiж тодi!
  6. Мабуть, може навiть найiстотнiше: рiзко виросла полiтична конкуренцiя i на електоральному полi ЛДПР з'явилася цiла купа партiй та блокiв наслiдувачiв. З них насамперед КРО, Держава, НРП, та цiла купа iнших партiй. А уряд критикували всi, крiм партiї влади, Наш дiм Росiї. У частотностi активно пiарили i багато показували на телебаченнi Бориса Федорова та його блок "Вперед Росiя", з критикою Черномирдiна та уряду. Щоправда, сам Борис Федоров лише грав опозицiю, розраховуючи залучити на свiй бiк протестний електорат. Але бiльшiсть народу йому не повiрила! Потiм Борис Федоров навiть вступив у НДР. Нацiонал-республiканська партiя Лисенка, теж була дуже активна, а її лiдер копiював емоцiйну марену Жириновського, i аж нiяк не було скривджено увагу ЗМI. Крiм того i блок Вєденкiна, теж колишнього помiчника лiдера ЛДПР i крайнього нацiоналiста, був активний, а також блок Бабурiна. Бабурiн також дуже активна особистiсть, свого часу ледь не став спiкером замiсть Хасбулатова. Коротше кажучи, електорат Жириновського неабияк розчинили схожi двiйники та наслiдувачi. Крiм того, новi течiї були i у лiвих, у тому числi сталiнського штибу.
  У таких умовах 11,5 вiдсоткiв iз 44 це i справдi пристойний результат, хоч i нижчий вiд можливого за бiльш розумної виборчої полiтики. Наприклад, Зюганов зумiв пiдняти свiй показник з 13,5 вiдсотка до 22,9, хоча кiлькiсть конкурентiв i в нього зросла. Один блок "За СРСР!" вiдiбрав понад 4,5 вiдсоткiв виборцiв! "Яблуко" зазнало втрат, але менше одного вiдсотка, i з урахуванням партiй, що зникли за бар'єром, збiльшило свою фракцiю. Водночас одномандатниками у них стали 46 депутатiв. А ось "Вибiр Росiї" пiсля розколiв випарувався, як i ПРЕС Шахрая.
  . РОЗДIЛ Љ 16
  Китайська армiя була повнiстю знищена на танку IС-7. I знову у битвi з Пiднебесною iмперiя виникла пауза. I Олег Рибаченко недовго думаючи накидав красиву та цiкаву розповiдь;
  Стояли важкi днi пiзньої осенi. Небеса плакали, рясно поливаючи землю свинцевими краплями. Свiт був сiрий, золоте листя обсипалося, гiлки дерев оголеним каркасом колихалися на вiтрi. Срiбний снiжок розтанув, так i не встигнувши промалювати свої хитромудрi вiзерунки на вiкнах, покрити слiпучий килимом буро-сiру землю.
  Дев'ятирiчному хлопчику Славi Iванову було сумно, здавалося всю свiтобудову оповите колючим дротом. З пониклою головою вiн повертався з не улюбленої школи, де його до того ж побили однокласники. На обличчi тьмяно проступають синцi, портфель порваний, не хочеться йти додому, де на тебе чекають нав'язливi запитання батькiв. А ще гiрше, що завтра знову доведеться йти до школи, з головою занурюючись у дантовське Пекло, для малолiткiв. У цей момент, коли хлопець з видом вiвцi гнаної на бiйню входив у пiд'їзд, назустрiч йому як чорт з табакерки вистрибнув чоловiчок. Вiн нагадував хлопця, але одночасно не був ним гострий нiс Буратiно, три задерикуватi очi - червоне, жовте, зелене постiйно пiдморгували.
  -Вiтання! Вимовив чоловiчок з очима свiтлофора. I простяг свої, як здавалося, на дотик дерев'янi руки.
  Слава не впевнено потиснув їх, вiн уже був у такому вiцi, коли дiти розумiють, що чудес не буває, i неабияк приголомшений дивився на подiбний маскарад.
  "Напевно, у нього очi кiбернетичнi" i вiн покрив себе спецiальним бойкостюмом з картону.
  -Ну, Чого такий похмурий! Дозволь я представиться Крор з планети Хром. Ти бачу безпосередньо, пригнiчений, задушливою атмосферою планети. Як тебе так звати.
  -Слава чи В'ячеслав. Не впевнено промимрив хлопчик.
  -Так Ось Слава. Ми - я i Гвинт пролiтали повз вашу планету, аборигени звуть її Земля, а ми називаємо її Ербана. Наш гiпертелепатичний двигун заглух, втративши майже всю енергiю. Це може призвести до того, що ми можемо надовго застрягти на твоїй планетi. Допоможи нам. -Але я всього лише дитина i не знаюся на космiчних двигунах.
  Хлопчик не впевнено знизав тонкими плечима.
  -А Тобi i не треба розбиратися. Ось iде Гвинт вiн тобi все пояснить.
  Перед ними виник суб'єкт, що сильно скидався на Самодєлкiна з журналу "Веселi картинки". У нього був такий самий болт замiсть носа, хрестиком рот i тiльки три схожi на свiтлофор очi у формi лiтаючої тарiлки надавали йому незвичайного космiчного вигляду. Пальцi на руках були у формi загнутих iз безлiччю суглобiв гайкових ключiв. Хоча на дотик вони були як сталь, Гвинт потискував руку дуже м'яко.
  -Наш людський дружок, тендiтний тiлом.
  У голосi Вiнта звучало жаль.
  -А Вiн менi подобатися вiд нього так, i вiє смутком, вiн такий темпераментний.
  Крор дружньо поплескав по плечу. Гвинт продовжив трохи змiненим тоном.
  -Малюк ти хочеш полiтати в мiсцi з нами, побачити iншi свiти.
  Слава здригнувся. Йому здалося, що вiн спить i бачить сон. Щоб переконатися в реальностi, найкращий спосiб ущипнути себе. Що вiн зробив. Було небагато боляче, але Гвинт i Крор, як i ранiше, стояли поруч, невеликi приблизно на його зрiст з широкими нахабними посмiшками.
  -Нi, ми не з воску i розтане на сонцi.
  Зареготав Гвинт.
  -А Тепер рванемо.
  Трiйця вийшла з пiд'їзду, на дворi була сльота, черевики хлюпали по калюжах.
  -Набрид менi ваш примiтивний спосiб пересування. Вимовив Крор i дiстав iз кишенi прилад схожий на кубик-рубик.
  Рiзкий свист розрiзав тишу. Їм прямо на зустрiч перла п'ятiрка однокласникiв Слави. Це були тi самi лихi двоєчники, що побили його. Ось i зараз на їхнiх мордах з'явилися садистськi усмiшки.
  -Що Бiлоснiжка (У Слави було свiтле волосся), i ви два ряджених придурка. Найкраща компанiя.
  Вони пiдiйшли впритул найбiльший з них товстун на прiзвисько "Баран", спробував врiзати щелбан Крору. Той рiзко схопив його за пальцi зi стиснутим.
  -Гей ти "Буратiно". Баран буквально захлинався вiд гнiву. - А ну вiдпусти, а то в тичину, отримаєш.
  Приятель барана спробував ударити в обличчя, але Крор змiстився i рiзко всадив ногою в живiт. Хулiганистий хлопчик упав, ловлячи широко розкритим ротом повiтря.
  -Рахунок вiдкритий. "Буратiно" вискалив усмiшку.
  Потiм вiн зробив рух пальцями: Баран смикнувся i вiд болю знепритомнiв.
  -От блекав своє, нехай скаже спасибi, що ми його не розпорошили на фотони по галактицi.
  Iншi троє хлопчакiв завмерли, уп'явшись у нерухому точку, а потiм рвонули в рiзнi боки.
  -Ось так розсипалися як кеглi. Хiба я тобi не казав Слава, що людськi дiти боягузливi.
  Хлопчик зам'явся.
  -Я не знаю.
  -Так Знай. А поки що ми злегка прогуляємося.
  Гвинт повернув важiль, i вони наче провалилися пiд землю. Навколо настала майже космiчна темрява.
  Слава смикнувся i заїхав у щиток, його нiби вдарило струмом, настiльки сильним було потрясiння. Все примiщення здригнулося i виявилося залите червоним кольором, комiчнi пики новоявлених друзiв затанцювали в багряних тонах.
  -Ти лопухнувся. Зi смаком промовив Крор. Адже цього робити не треба, тобi треба було просто завмерти. А що тепер ми робитимемо?
  -А нiчого. Побулькал Гвинт. Здiйснимо пiдзарядку, а там буде видно.
  Гвинт начепив на голову Славi шолом.
  -Давай наша квазарна батарея думай.
  -Про що думати.
  -Про що не будь погане i образливе. Згадуй, що тебе найбiльше засмутило.
  I що вам це допоможе? Очi Слави закруглилися вiд подиву.
  Крор вiдставив ногу, його "свiтлофор" засвiтив iз азартом.
  -Звичайно, наш гiпертелепатичний генератор живиться негативними емоцiями. Вiн перетворює їх у силу здатну зрушувати з орбiт зiрки. Адже ти саме цим i виявився привабливим - у тебе дуже багато негативних емоцiй.
  З усього цього Слава зрозумiв, що в ньому прихована не бачена енергiя, i чомусь усе найгiрше в ньому здатне на таке, що дрiбнi бiйки тьмянiють як свiчка в сонячних променях.
  -А Я виявляється сильний.
  Хлопчик стиснув кулаки.
  -У тебе потужне бiополе - вiдповiв Гвинт. Наш маленький зорелiт розженеться до суперкосмiчних швидкостей.
  У кабiнi зорельоту одразу стало ясно. Слава побачив акуратнi, як у залi гральних автоматiв, прилади. Перехопивши його погляд, Крор увiмкнув голографiчний прилад. Наче прожектор спалахнуло зоряне небо.
  -Оце це ваша галактики, бачиш малюк вона закручена спiраллю.
  Хлопчик з подивом вдивлявся в досi невiдомий нiким з людей простiр. Йому було радiсно i трохи страшно вдивлятися в це диво iногалактичної технiки.
  -Ось ця червона точка i є мiсцем, де перебувати зараз на кораблик.
  -Я розумiю, а зараз на Землi.
  Запитав Слава.
  -Нi, ми на Мiсяцi. I якщо хочеш, можеш помилуватися мiсячним краєвидом.
  Гвинт увiмкнув кiберсканер, стiни корабля стали прозорими i дивовижний мiсячний краєвид, висвiтлив всю поверхню кабiни.
  -Що чоловiчок хочеш пробiгти космiчними кратерами.
  Задерикуваним тоном запропонував Гвинт.
  Слава зам'явся.
  -Але там немає повiтря.
  -Зате там є пiсок. Вибiгай не бiйся, поки на тобi кiбершолом вакуум не страшний.
  Хлопчик вiдразу повiрив своєму дивному другу. Як тiльки вiн вискочив на поверхню мiсяця, тiло охопило неосяжну легкiсть. Здавалося, що вiн не стрибає у безповiтряному просторi, а пливе по водi. Один рiзкий стрибок нагору i ти плавно приземляєшся на землю. Слава вiдчув, що вiн десь вiдчував таке почуття. Ось тiльки де - на каруселi, гойдалцi? Нi, не те швидше це схоже на стрибки увi снi. Те саме вiдчуття повiльного падiння, ти немов листок, що ширяє в повiтрi. А як високо вiн може стрибати? Просто розуму не можна осягнути.
  -Супермен! Кричить хлопчик i з усього розмаху вiдштовхується ногами.
  -Коли потрапиш на астероїд, будь обережнiше можна i вiдлетiти.
  -Тодi давайте зiграємо у наздоганяння. Запропонував Слава.
  -А Що це iдея. Гвинт пiдморгнув очима-свiтлофорами.
  -Тодi давай, хто кого торкнеться той i лов.
  Гра почалася i, хоча Гвинт i Крор були набагато швидше за хлопчика, вiн дуже майстерно пiддавалися, внаслiдок чого гра вийшла веселою. А коли Крор запропонував Славi дещо переключити на шоломi, той вiдчув не силу силу потоком вливається в стегна тiла.
  -Оце так! Я вперше вiдчуваю у собi повне перетворення.
  Хлопчик одразу пiдстрибнув на тридцять метрiв заввишки, потiм досить рiзко пружинив на поверхню, залишивши глибокi слiди.
  -Гей, спробуй мене наздожени.
  Проте Гвинт трохи, не бентежачись рiзким стрибком, наздогнав хлопця, злегка вдаривши його пальцями в груди.
  -Дiти ти ще в порiвняннi з нами. Як ти не намагайся ми тебе наздоженемо.
  Пiсля цього Славi розхотiлося грати, вiн склав разом руки, притулив голову.
  -Виявляється, ви менi пiддавалися - двудушнi брехливi хлопцi.
  -А з чого ми брехливi, адже це гра, а у грi борються, i кожен має право на власну тактику. А наша стратегiя одна допомагати всiм слабким iстотам, якi живуть у всесвiтi.
  -Я гадаю, з нас вистачить Мiсяця. Продовжив думку Гвинт. Ми можемо все, хочеш хлопчик побачити iншi свiти та всесвiти?
  -Звiсно хочу! Обличчя "Славiка" знову засвiтилося вiд радостi. Навiть синцi здавались прикрасою рожевого обличчя.
  -Тодi на корабель i в дорогу.
  Славик сiв у крiсло старшого пiлота - залюбувавшись грандiозною картиною небесного пейзажу. На землi неможливо ось так вiдразу бачити стiльки яскравих зiрок, густа земна атмосфера заважає спостерiгати за колосальною величчю зоряного неба.
  А тут у вакуумi видно все до найдрiбнiшого зоряного камiнчика. Слава залюбувався небом, йому було добре та приємно, адже вiн спостерiгав те, що могли бачити лише кiлька десяткiв, максимум сотень людей.
  -Зараз зорелiт перейде в гiпердрайф i ти зможеш спостерiгати те, чого ранiше не бачила жодна людина.
  Слава простягнув пальцi до панелi.
  Гвинт закотив очi. Потiм лагiдно, але твердо ляснув по руках.
  -Не лiзь до приладiв. Ти можеш повернути не той гачок i пiвсвiту провалитися в чорну дiрку.
  Славик розплющив очi.
  -Свистiть.
  -Нi, ми прилетiли з iншого всесвiту незрiвнянно бiльш розвиненим, нiж цей. I в нас прихований колосальний запас енергiї, порiвняно з яким мiльярди зiрок - це пил. Ось дивись, як ми набираємо швидкiсть.
  Спочатку небеснi свiтила згустилися, здавалося, їх побiльшало попереду, а спектр змiстився в синiй бiк. Ззаду навпаки зiрки стали рiдше i потьмянiли, набувши червоного вiдтiнку.
  -Продовжуємо збiльшувати швидкiсть. Просипiв Крор.
  Зiрки стрiмко замиготiли за бортом, їхнiй спектр змiстився, перетворившись на суцiльну фiолетову заграву. Слава озирнувся. Там панувала абсолютна порожнеча. Зiрки з бокiв були рiдкiснi та тьмянi. Дивлячись на здивованого рота хлопчика, Гвинт не хоч пояснив.
  -Це надсвiтловi швидкостi. Фотони зiрок, що знаходяться позаду нас, вiдстають вiд корабля, отже, ми їх просто не бачимо. Мало того ми наздоганяє фотони, що вiдлетiли вперед, значить, ти бачиш одночасно всi зiрки i заднi i переднi i частково летять збоку. Ось вони скупчилися перед тобою на монiторi. Якщо ми ще не багато додамо швидкiсть, то вони стануть тобi, невидимими перейшовши в ультрафiолетову частину дiапазону. Дивись.
  Гвинт крутнув кермо, i фiолетове свiчення разом потьмянiло, потiм зовсiм зникло.
  -Ну-но вiд гвинта. Тепер ти нiчого не бачиш.
  Чорний космос разом став похмурим i похмурим. Крор лукаво пiдморгнув.
  -Зараз ми ще додамо швидкостi. Зорелiт пройшовся iскрами, а екран спалахнув знову.
  -Це ми включили перетворювач гамма-випромiнювання у звичайне свiтло. Тепер ти знову бачиш зоряне небо.
  Зiрки справдi в божевiльному режимi пропливали за бортом. Вони вже минули частину галактики, що примикає до землi, i перемiстилися в її центр. Тут вони трохи пригальмували. Щоб помилуватися дивовижним суцвiттям. Очi було боляче, наскiльки густо мерехтiли незлiченнi грона зiрок. Такого дивовижного суцвiття не бачила ще не одна людина на землi. Рубiни, алмази, сапфiри, топази, смарагди, агати та iнше камiння здавалося, мерехтiли розпорошенi в космосi. Їхнє слiпуче свiтло здавалося, просвiчувало всi нутрощi наскрiзь. Слава замружився. Гвинт розсмiявся, його перекосило вiд напруження
  -Що людина нiколи не бачила такого. Це центр галактики. Дивись не ослiпнi.
  "Веселi чоловiчки" розсмiялися беззвучним смiхом.
  -З якою швидкiстю ми летiли?
  Найменша тисяча парсекiв на секунду. Один парсек це майже три свiтловi роки. Тобто за одну секунду ми проходимо шлях, який свiтло йде майже три тисячi земних рокiв.
  Слава не переставав дивуватися - Оце так, ну i швидкiсть.
  Гвинт лукаво пiдморгнув.
  -Швидкiсть ще не велика недостатня, щоб перелiтати з всесвiту у всесвiт, але ми можемо багаторазово збiльшити стрiмкiсть. Хочеш поганятися свiтами?
  -Я вже казав що хочу!
  -Тодi тримайся мiцнiше, новий розгiн буде крутiший за попереднiй.
  Зiрки на мить померкли, а потiм помчали в шаленiй кавалькадi. Рух мiнi-зiрколiта все прискорювався i прискорювався. За бортом пролiтали цiлi галактики. Свiтло розмивалося i переливалося, а божевiльний бiг зорельота все зростав i зростав.
  -Ми вже мчить зi швидкiстю мiльйон парсекiв за секунду. Це ще не великий розгiн. Для того щоб долетiти до краю вашого крихiтного всесвiту знадобиться доба. Але ми Гвинт притиснув палець до губ - можемо ще бiльше прискоритися, якщо врубати гiперультраплазмовi прискорювачi.
  Славу злегка втиснуло в крiсло, i вiн був змушений прикрити обличчя руками, щоб не заслiпнути вiд великої кiлькостi зоряних променiв. Навiть пальцi просвiчували наскрiзь.
  -Наша швидкiсть десять мiльйонiв парсекiв на секунду. Продовжуємо розгiн.
  Вогняне заграва стало гарячим, свiтло пропалювало нутрощi навилiт. Бачачи це, Крор увiмкнув свiтлофiльтр.
  -Я ж казав, що земляни слабкi. Треба надати ще бiльше прискорення i посилити силове поле, зробивши його непроникним для променiв.
  -Наша швидкiсть сто мiльйонiв парсекiв. - Незабаром ми наблизимося до субтелепатичної швидкостi.
  -А ось це навряд, швидкiсть думки нескiнченно i гiпертелепатичний мотор може розганятися до нескiнченностi. До того ж не знаєш, наскiльки поживнi негативнi емоцiї. Ми вже промчали пiдлогу всесвiту, а ще не витратили сотої частки вiдсотка.
  Вiдповiв Крор.
  -Та цей хлопчик справжнiй скарб. До речi, Славка, наша швидкiсть досягла мiльярда парсекiв за секунду.
  Раптом гра свiтла за бортом перервалася, стало темно, i лише свiтло всерединi мiнiатюрного зорельоту висвiтлювало чорний вакуум.
  -Де ми? Наївним голосом спитав Слава.
  -А нiде у мiжсвiтньому просторi. Кiберсканери ще не здохли, але навколо майже немає матерiї, є лише вакуум гiперпростiр та безлiч полiв.
  -Ми у порожнечi. Хлопчик вiдчув страх.
  -Можна i так сказати. Але ти не бiйся скоро ми потрапимо в iнший, набагато бiльший, нiж твiй свiт всесвiт. Там ми матимемо простiр для творчої дiяльностi.
  - Всесвiтiв дуже багато i вона перебуває не лише у тривимiрному, але й багатовимiрному просторi. Вимiрювання мiльйони вони постiйно змiнюються, перетворюються. Щоб не шокувати тебе рiзноманiттям форм, ми вирушимо в звичайний тривимiрний всесвiт. Головне, її вiдмiннiсть вiд твоєї сфери полягає в тому, що в нiй сильно розвинене чаклунство та магiя. Це все мережi телепатiї, можливiсть впливу на матерiальне середовище за допомогою вербального впливу. Ти потрапиш у казкове суперкоролiвство свiт фантазiй та мрiй.
  -А Що робитиму там я! Адже чаклунство для мене це таємниця за сiмома печатками.
  -Це поки що таємниця, а потрапивши в iнший свiт ти швидко навчишся чаклунству. Сам Гаррi Поттер тобi не годиться навiть у пiдмiтки. Втiм, якщо тебе не влаштовує цей всесвiт, то ми знайдемо для тебе iнший. Може тобi подобаються гiперплазмовi технологiї - ми тебе ще їм навчимо, але поки що нам трьом потрiбно виконати особливе завдання i для цього нам потрiбен хлопчик на зразок тебе.
  -А навiщо?
  -Тому що ти людина.
  -Наша швидкiсть досягла десяти мiльярдiв парсекiв на секунду. А це означає незабаром, над нами замильтять зiрки. Гвинт випустив iз-за рота шматок диму.
  I справдi, нiби в казцi перед ними спалахнула чудова свiтлова гама. Швидкiсть зорельоту впала, i вони провалилися у казковий свiт. Зiрки i цього всесвiту були особливi не круглi, а квадратнi, трикутнi, у формi конусiв та призм. Кожна зiрка була особливою та неповторною, вiдрiзняючись або формою, або невловимим вiдтiнком свiтла.
  Слава так завмер iз вiдкритим ротом, те, що вiн бачив, перевершувало найсмiливiшi припущення.
  Зiрки повiльно пропливали за бортом, вони здавались вогняними острiвцями на чорному оксамитовому морi.
  Нарештi перед їхнiм поглядом виникла не малих розмiрiв планета, дiаметром приблизно десять сонцiв у формi цилiндра. Прямо в центрi цього цилiндра розмiщувався велетенський замок готичного стилю. Його тисяча кiлометровi стiни були легко помiтнi з орбiти.
  -Ось у цьому замку живуть король та королева, яким дуже хочеться мати спадкоємцi престолу. Але страшне закляття тяжiє над ними. Тiльки безневинна дитина з iншого всесвiту може зруйнувати цей закляття. Вимовив Крор.
  А тепер ми повиннi, як кажуть у людей, приземлитися на поверхню планети.
  Посадка пройшла успiшно, зробивши вiраж, вони пролетiли повз гiгантськi статуї могутнiх орланiв.
  -Все Слава вилiз. Гвинт подав руку та допомiг вистрибнути з невеликого корабля.
  -Вклонися планетi.
  Слава вiдважив легкий уклiн. Сила була приблизно як на землi, хоча велетенський палац шокував. Потiм перед ними вiдчинилися кiлометровi кришталевi ворота. Трiйка друзiв увiйшла коридор, рясно обставлений золотими та дорогоцiнними статуями. Тут були i дельфiни з чотирма хвостами, iногалактичнi солдати з мегаплазмовою зброєю. Гарнi букети, з живих квiтiв виточенi з рубiнiв, вони продовжували колихатися i тягнути свої головки. Дивовижнi рибки плавали по залi, переливаючись сяючою лускою.
  -Дивно як вони можуть плавати у повiтрi? Запитав хлопчик.
  -Антигравiтацiя! Вiдповiв Крор. - Ти ще й не таке побачиш.
  Тут було безлiч iншого всякої рiзноманiтної всячини, що зачаровує погляд i вражає уяву дев'ятирiчного хлопчика, але опис подiбної пишноти займе дуже багато часу.
  Йти по сто кiлометровому коридору було дуже довго, тому Гвинт натиснув на кнопку i вони телепортувалися прямо в тронний зал. Головне мiсце розташування зiркових королiв вражало уяву. У серединi зали знаходився великий як гора трон у формi спiралеподiбного акведука, по ньому плавили невеликi, але яскраво обставленi кораблики. Iнодi вони вивергалися феєрверком, яскравим каскадом iскор, що наповнювали собою навколишнiй простiр напiвтемряви. Потiм заграла грандiозна музика, i спалахнула заграва вулкана. Вогненно-червона лава розрiзала атмосферу, зi слiпучої хмари з'явилася королiвська пара. Вони здавалися молодими i багато разом зi смаком одягненi. На грудях короля красувався ланцюг iз смарагдами разом iз зображенням блакитного пуделя. А ланцюг на що прикрашав шию королеви, навпаки був iз сапфiру. Вiн нахилив своє обличчя до хлопчика, собачка тихо тявкнув i струснув хвостиком. Король усмiхнувся, його зуби свiтилися, як лампочки.
  -Вiтаю тебе мого гостя на iм'я Слава. Ти як каже мiй талiсман, ти дуже хороший хлопчик i здатний виконати своє призначення.
  Царська особа дещо не по-людськи розставляла фрази, але сенс був зрозумiлий i без перекладу. Хоча дивно, звiдки житель iншого всесвiту мiг знати росiйську мову.
  -Це телепатiя. Шепнув Крор.
  -У нас велике горе малюк. Єдина дочка перебувати у полонi у мiжгалактичного тирана Елетромендоса. I нам потрiбен лицар, здатний звiльнити її. Велике пророцтво свiдчить, що вiн з'явиться з малого всесвiту з круглими зiрками. Двоє моїх давнiх друзiв Гвинт i Крор доставили тебе до палацу, тепер тебе доведеться пройти серйозне випробування i перемогти гiпертирана.
  Слава посмiхнувся, йому здалося, що за спиною виростають крила i вiн цiлком здатний справити з монстром, який тероризує весь безмежний всесвiт.
  -Я готовий боротися з ворогами та звiльнити вашу дочку.
  -Тодi в дорогу Гвинт i Крон i проводять тебе, але перш ти маєш пройти маленьке випробування. Своєрiдний текст на професiйну придатнiсть.
  -З радiстю.
  Гвинт i Крор пiдхопили хлопця пiд руки, i вони знову опинилися на мiнi-зiрок.
  -Текс є текст, а зараз ми полетимо на планету, що знаходитися практично поряд пiд боком великої зiрки.
  Мiнiатюрний кораблик розвернувся, i вони опинилися перед блакитною з пiнячими хмарами планетою.
  Гвинт дiстав прилад.
  -До побачення Бiлоснiжка.
  Клацнiть пальцями i Слава виявився, де б ви думали. Перед ним стояла сiра будiвля школи, що набила оскому. За спиною важкий портфель, а отже, йому треба йти в нудний та злий клас. А цього дуже не хочеться. Ноги стали ватяними i затремтiли. Невже, що було з ним це лише сон чи галюцинацiя. Хлопчик протер очi й не незграбно спробував ущипнути себе. Боляче. Це реальнiсть вiн i справдi змушений йти до школи. А небо плакало, було сире й холодне, вiяв холодний вiтер. Вдалинi пролунав дзвiнок. Ноги мимохiть перейшли на бiг. Потрiбно встигнути до початку урокiв.
  Хлопчик, злегка захекавшись, вбiг у клас. Похмурий вчитель Рудольф Франкенштейн зустрiв його звiриним риком.
  Ти балбес знову спiзнився. Жаль, що тепер не колишнi часи i тебе не можна вiдшмагати. Залишаєшся пiсля урокiв, митимеш клас.
  Отруйне хихикання iз заднiх парт. Баран шепоче, демонструє кулак та середнiй палець.
  -На перервi ми тебе поб'ємо. Перетворимо на вiдбивну "Бiлоснiжку".
  I грубий смiх. Вчитель вдає, що не чує.
  Урок здається довгим i нудним на довершення до всього "Баран" та його компанiя починають плюватися жуваним папером iз трубочок.
  В душу невiльно заповзає страх, ниє пiд ложечкою, холодить тiло. З тремтiння чекаєш змiни, коли мерзенна п'ятiрка вчепитися в тебе. Нарештi лунає дзвiнок, i ноги мимоволi зриваються на бiг - хлопчик поспiшає вмотатися вiд зловiсних однолiткiв. Вiн бiжить, прагнучи забитися в темнiший кут школи, де його не зможуть знайти цi вампiри. Слава залiз пiд навiс, опинившись на вулицi. Вiн переклав, було дух, як з рiзних бокiв з'явились тiнi дiти-жахливi були тут як тут.
  -Ну Що дурник вiдбiгався. Ти був "Бiлоснiжка", а цей чай будеш "мокроєшка".
  Баран по садистки вишкiрився.
  -Стань на мосла i ми на тебе посцим, а iнакше трупом ляжеш.
  -Нi, Хлопчики не треба. Мляво промимрив Слава.
  -Треба цап. А щоб ти не гальмував, На отримуй.
  Баран вiн був майже на голову вище Слави i в пiвтора рази важче завдав сильного удару в обличчя. Дитина сiпнулася, око майже вiдразу запливло. Потiм пiшов тичок у нiс, потекла юшка. Напарник "Барана" кинувся в бiй, ударивши по ребрах, але сильний ватажок злегка притримав його.
  -Чекай нехай, вiн стане на колiна. Ну "Бiлоснiжка" станеш на мосла.
  З носа Слави капала кров, очi сльозилися, але в душi, крiм страху, стало прокидатися iнше почуття гордостi i власної гiдностi.
  -Нi, я не стану на колiна.
  "Баран" вдав, що здивувався.
  -Ось як це чмо менi заперечує. Тодi отримай на закуску.
  I вiн рушив з усього розмаху на вухо. Голова Слави здригнулася, вухо почервонiло.
  -Нi, я все одно не стану. У голосi почулася завзятiсть, яка пересилувала страх.
  -Тодi ти труп. Ми вб'ємо тебе.
  Ватажок знову замахнувся i з усього розмаху всадив у вилицю. Слава трохи вiдступив убiк, i удар вийшов змазаним.
  -Притримайте "Бiлоснiжку". "Баран" зробив загрозливий жест.
  Хулiган навалилися на Славу, розвели руки i притиснули до стiни. Тодi малолiтнiй отаман дiстав сiрники i закурив цигарку.
  -Тепер я тобi робитиму припiкання. Станеш навколiшки або випробувати шалений кайф.
  Славi стало, не виносимо страшно, вiн уже хотiв, було здатися i опуститися на колiна, як згадалося веселе обличчя Крора i глузливий погляд Вiнта. Особливо невиносним був спогад про неповторно суворе й добре обличчя короля з iншого неосяжного всесвiту. Стати навколiшки, значить зрадити їх. I який вiн тодi герой готовий кинути виклик тирану Елетромендосу, якщо звичайнiсiнькi хулiгани вганяють його в смертельне тремтiння.
  Коли цигарка торкнулася його чола, Слава закричав i рiзко висмикнув праву руку.
  Мiцно стиснутий кулак iз лютою люттю обрушився на щелепу "Барана".
  Той витрiщив очi вiд подиву, злякався i шумом повалився на спину. Тут Слава вiдчув у собi не звичайну лють та силу. Вiн нiби професiйний кiк-боксер бився, завдаючи ударiв руками i ногами. Минуло пiвхвилини i вся п'ятiрка лежала непритомна. Слава стояв з гордо скинутою головою, пiднявши руки вгору.
  -Перемога! Чи не я зумiв зробити це!
  Продзвенiв дзвiнок на урок, тiльки цього разу вiн не викликав звичного здригання, а здавався солов'їною трiллю. Хлопчик наче на крилах влетiв у клас. Тут вiн не з того не цього провалився. Слава навiть i пiкнути не все як опинився у вiдкритому космосi. Вiн не злякався - зараз йому сам чорт не страшний i широко розплющив очi. Зiрки здавалися милими та рiдними, зовсiм не було страшно, навпаки, у невагомостi вiдчувається дивна легкiсть. Дитина трохи повернула голову. Поруч iз ним ширяли Гвинт i Крор.
  -Що "Бiлоснiжка" злякався. Вибач, але iнакше ми не могли: тобi слiд подолати страх у своїй душi.
  -Так це було не справжнє випробування.
  -I так нi! Це все було справжнє, ми маємо могутнiсть, щоб перенести тебе на Землю i навiть злегка усунути тимчасовий хрон. Як? Це таємниця iстот, що володiють мiльйоном вимiрiв. Тепер ти пройшов випробування i ми зайнятися iншими серйознiшими справами.
  -Якими?
  Гвинт металевим голосом проскреготiв.
  -Наприклад, звiльнити єдину спадкоємницю короля Езарама. Перемогти Елетромендоса буде нелегко, пiд його п'ятою стогнуть квiнтильйони свiтiв. Але свою першу перемогу над власним страхом ти здобув.
  -Страх маленька смерть - перемагаючи, його ми наближаємося до безсмертя.
  -Закiнчив думку Крор. Попереду з'явилися знайомi контури планети-цилiндра.
  . ЕПIЛОГ
  Пiсля серiї приголомшливих ударiв та поразок Пiднебесна Iмперiя погодилася на свiт, i обiцяв бiльше не нападати на володiння царської Росiї.
  Велика шiстка розсудила, що поки що завойовувати Китай рано i можна погодитися на вигiднi умови. Насправдi Росiї вiдходила частина Монголiї пiвденного Усурiйського краю, Примор'я, i навiть Кореї. То були вигiднi угоди - що дозволяють царської Росiї Олексiя Михайловича закрiпитися у Сибiру i березi моря. I вiдчувати себе у вiдноснiй безпецi.
  I на цьому славна вiйна практично закiнчилася, а на шiстку героїв чекали iншi справи!
  
  
  БЕЗСМЕРТНА КОСМIЧНА КОРОЛЬОВА
  Королева дуже хотiла помолодшати. I тому вiдправила цiлу експедицiю за пошуком дзеркала безсмертя. Дивлячись на нього можна перетворитися на юну дiвчину.
  Зрештою пошук увiнчався успiхом, але... Джин, що знаходиться в дзеркалi, повiдомив лiтнiй королевi:
  - Я поверну тобi молодiсть, але ти станеш рабинею!
  Королева вiдповiла, iз щербатою усмiшкою:
  - Якщо юнiсть буде вiчною, то я згодна i на рабство!
  Джин промовив заклинання. Королева перетворилася на дiвчину, яка майже гола в однiй пов'язцi на стегнах ковупала мотикою поле. I працювала собi i працювала.
  Тiльки юне тiло майже не хворiло, i не надто втомлювалося. Але було дуже принизливо та нудно. Було це на якiйсь планетi у двох сонцях. I стрiй типу пiзнього середньовiччя.
  Причому застиглий у формацiях. Королева працювала цiлодобово i тупiла. Вона стала майже як тварина, тiльки увi снi до неї приходила свобода. А та весь час працюй у кайданах. Це дуже тяжко для колишньої королеви. I дотик батога наглядача до оголеного тiла, наче розпечене залiзо.
  Нарештi, у її життi вiдбулися змiни. Тiльки її в найгiрший бiк. Хазяїн помер, а його спадкоємець зовсiм розорився. I дiвчину продали у каменоломнi.
  Довелося тепер тягати важкi кошики, працювати голою в ланцюгах, отримувати батогами та спати на камiннi.
  Королева тепер мучилася набагато бiльше. Джин, звичайно ж, приготував їй пастку. Та вона безсмертна i не старiла, зате в муках, немов у пеклi.
  Хоча сильне тiло i звикло до навантажень. I королева вирiшила втекти.
  Стала за допомогою довгого волосся пiдпилювати ланцюг, яким його за босу ногу i сильну шию приковували на нiч. Волосся пiдпилюєш загартоване залiзо повiльно, але часу у королеви якраз iз надлишком - безсмертна. Iнша рiч, що пiсля важкої роботи в каменоломнях треба спати, i пиляєш щодня потроху.
  Але все одно ж пиляєш.
  Королева пилила собi i потiм провалювалася в сон. Потiм на наступних знову пилила.
  Поки що, нарештi, не зламала ланки. Проте тiкати не зумiла. Пiдняли на сполох стражники.
  Королеву зловили, i били без жалостi батогом. Потiм припалили п'яти розпеченим залiзом. Далi випалили тавро беглої рабинi. I знову вiдправили на копальнi.
  Раби i так часто вмирають, а вона вже працює вже не перший рiк. Тож нехай працювати в кайданах.
  I щоночi її перевiряли ланцюг.
  Королева спала в кайданах, i її раз у раз походжали батогом.
  На неї одягали важкi ланцюги, i били батогом, як тiльки вона працювала трохи повiльнiше.
  Королева вже принюхалася до вони, i не хворiла. Зараза її не брала, у мiзерне та одноманiтне харчування не викликало болю в шлунку. Вiчна дiвчина мучилася, але не вмирала. А роки всi йшли та йшли. Рудники поступово вироблялися та виснажувалися.
  Ось її знову переводять на iншу роботу. Вiдмили вiд бруду, виставили на продаж.
  Тут королевi нарештi пощастило. Покупцем виявився один iз постачальникiв гладiаторiв на арену.
  Королева була дуже сухою i жилистою, провiвши на рудниках у тяжкiй роботi понад сто рокiв. Вона дуже сильна та витривала, тримала над головою важкий камiнь.
  Зрозумiло, її сила залучила постачальника. Той подивився на її зуби: жодної дiрочки i такi великi та сильнi. Помацав сталевi, литi м'язи - як камiнь!
  I зрозумiло купив, такий здiбний екземпляр!
  Пiсля чого для королеви почалося iнше життя. Теж сувора з тренуваннями, бiйками, знущаннями, порками, але куди веселiша.
  Королева вже понад двiстi рокiв була юним тiлом, i вiдрiзнялася великою силою, i витривалiстю, завдяки, вимушеному тренуванню на постiйнiй тяжкiй роботi.
  Це давало їй певну фору iншими дiвчатами. Тим бiльше всi шрами та порiзи на її мускулистому тiлi загоювалися дуже швидко i безслiдно.
  Королевi також була швидка, непогана реакцiя безсмертної, i дуже старанно вчилася. Не все в неї виходило вiдразу, але дуже в неї живуче тiло.
  Так що вона спочатку за рахунок, сили, витривалостi та живучостi перемагала. А потiм у неї почало зростати i майстернiсть.
  Спочатку не були на найсильнiшi суперницi, але поступово з досвiдом її рiвень пiднявся.
  I ось королева стала перемагати i вiдомих жiнок. I навiть проводити поєдинки з чоловiками та звiрами!
  За звичаєм iмперiї пiсля ста перемог на гладiаторських поєдинках можна отримати свободу.
  Живуча королевi хоч i отримувала рани, i подряпини вiд iклiв, зрештою змогла виграти i сотий бiй.
  Пiсля чого здобула з рук цезаря свободу. I вже могла сама заробляти грошi у боях, чи вчити дiвчат фехтуванню.
  А незабаром королева вродлива i вже розбагатiла i все ще юна тiлом, вийшла замiж за знатного патрицiя.
  Причому старого та некрасивого. Але той не безсмертний i невдовзi помер.
  Королева тепер вiчно юна вдова, мала дюжину гарних юнакiв як коханцi.
  I чималi багатства.
  Так що нiби й набула щастя... Хiба що не вистачало плодiв прогресу - ну не розвивається наука в цiй iмперiї. I загалом на планетi. I гармати та мушкети найпримiтивнiшi. Все буквально завмерло.
  I ось iмперiї занепала, новий набiг варварiв... Королева знову в полонi та рабствi. Але оскiльки юна красуня стала наложницею у мiсцевого хана.
  I поки той не помер i не зрадив її спадкоємцю. А той теж за якийсь час помер.
  I королеву виставили на аукцiон. Роздiли догола i продали знатному шейху. I з ним вона була, доки шейх не помер. I знову дiвчину виставили на аукцiон. I цього разу, вона потрапила до палацу до султана. Будучи безсмертною, змогла обкрутити монарха та стати першою дружиною.
  Але незадача, безсмертна дiвчина не могла народити дiтей. I коли султан помер, його спадкоємець наказав знову закувати королеву в кайдани i вiдправити до копалень.
  I знову королева в пеклi. У кайданах, при тяжкiй роботi, тягала в кошику камiння, рубала ломиком скелю. Теж мiзерна, одноманiтна їжа, батiг, сморiд, скута ланцюгами. I її ґвалтують щоночi наглядачi. Хоча королевi це навiть i подобалося, так її юне тiло легко досягало оргазму.
  I так вiчна дiвчина, що проводило рiк за роком, десятилiття за десятилiттям.
  Поки, нарештi, i цей рудник не вичерпався, а минуло рокiв двiстi. Нiхто вже не пам'ятав, ким була ця королева. I її знову виставили на торги. Як завжди голу та мускулисту. Звичайно, помив перед цим.
  I знову її купили, для армiї, то вона була дуже сильною фiзично. Та ще й спритною, на мечах умiла битися.
  I почалася у королеви та вiйськова кар'єра. Вона брала участь у багатьох боях, була живучою, сильною, витривала, весь час бiгала босонiж. I поступово йшла її кар'єра на гору.
  Ось вона вже командир жiночого полку та має чималi багатства. I знову знаходить собi вигiдну партiю i отримує величезний маєток у володiння.
  Такий ось зигзаг безсмертного життя: то вгору, то вниз!
  Королева, звичайно ж, овдовiла, i потiм вийшла замiж за юного принца. Хлопчик втратив голову вiд досвiдченої, але зовнi юної жiнки. I ось вони повiнчалися. А потiм уже юнак став королем. I його дружина набула величезного впливу.
  Королiвство вело вiйни та розширювалося. Ставало все сильнiшим i сильнiшим. А вчорашнiй юнак спочатку змужнiв, а потiм постарiв. Зовнi юна королева вибили у короля заповiту, що вона стає iмператрицею. I той пiдписав це.
  Пiсля його смертi колишня королева стала iмператрицею. I вела вiйни. Будучи вiчно юною, зрештою пiдкорила весь свiт!
  I здавалося, що набула абсолютного щастя... Але ось минуло триста рокiв, i висадилися iнопланетяни. I захопили планету.
  А iмператриця знову опинилася у каменоломнях. I вже з нашийником, гола, боса, але без ланцюгiв. Працювала певний час, а потiм перед сном ще дивилася телевiзор.
  Теж таке життя... Вiдсидiла понад сотню рокiв у в'язницi, була потiм звiльнена умовно достроково, i жила на окупованiй планетi у космiчнiй iмперiї.
  Користувалася всiма благами високорозвиненої цивiлiзацiї i... Цього разу вступила до космiчної армiї.
  Почала робити кар'єру в зоряних вiйнах. Адже вона безсмертна! Нiчого не боїться!
  Так просувалася собi по службi, доки стала маршалом. Потiм отримала цiлу планету за володiння.
  Деяка була намiсником. Пiсля чого знову повернулася до армiї. Воювала та командувала. Стала Гiперверхмаршалом.
  А потiм здiйснили вiйськовий переворот i захопила трон iмператора космiчної iмперiї - очоливши галактику.
  Пiсля чого почала завойовувати iншi свiти. Командувала, атакувала, перемагала, iнодi програвала, але брала реванш.
  Все було добре, доки не зiткнулася з iмперiєю гiбрида комара та клешнiв.
  Вони плодилися дуже швидко i пригнiчували людиноподiбну цивiлiзацiю кiлькiстю.
  Так йшли бої, битва за битвою... Поки що нарештi люди не програли. I колишня королева знову не стала рабинею, на копальнях.
  Знову в ланцюгах гаруєш, i спиш на валунах прикута. I пiд повним контролем роботiв.
  Тiльки увi снi вiчна дiвчина бачила себе вiльною та великою. А решту часу вколювала собi, працювала, i босими огрубiлими ногами гостре камiння.
  Але надiю королева не втрачала. Вона безсмертна i обов'язково протягом вiчностi, щось та змiнитись! Не буде ж рабство вiчним!
  Колишня королева навiть проспiвала, незважаючи на те, що на її голу мускулисту спину обрушився бич:
  Дочка Землi ж у вiдповiдь скаже, нi,
  Я рабою нiколи не залишусь.
  Вiрю, буде свободи свiтанок -
  Освiжить вiтер свiжу рану,
  За Вiтчизну священну лайку,
  За Великий Господь закликає...
  Пiднiмися витязь доблесний рано,
  Темряви пiде розквiтнуть троянди травня!
  
  
  
  
  НЕ МИРИСЬ З ЛЮДОЇДОМ
  У листопадi 1941 року Гiтлер несподiвано запропонував Сталiну мир. Рiшення, яке здається малоймовiрним будь-кому, хто знайомий iз реальною ситуацiєю.
  Нiмцi, здається, ось-ось вiзьмуть Москву. I навiщо пропонувати у цiй ситуацiї свiт?
  Але Гiтлер, як вiдомо, мав дуже розвинену iнтуїцiю. I вiн вiдчув, що Москва взято, не буде. А якщо так, то саме час, коли Сталiн заляканий, запропонувати свiт. Природно в повному обсязi вiйськовi з цим погодилися, але Гiтлера була влада i авторитет.
  Тим бiльше, умови свiту обiцяли бути для нiмцiв вигiднi. Насправдi Україна переходить Нiмеччинi i разом з нею чорноземи i сiльське господарство, а також i Бiлорусь, i Прибалтика, i Смоленська область.
  Сталiн погодився вiддати все, що нiмцi вже встигли захопити.
  Севастополь вiдходив до нiмцiв. У вiдповiдь фрицi йшли з Московської областi. Ленiнград залишався за СРСР i проводив коридор. Нiмцi погодилися пiти з Ленiнградської областi, в обмiн на Ворошиловоградську область та Донецьку, якi нiмцi ще не зайняли повнiстю.
  Загалом гiтлерiвцi отримав Донбас з його вугiллям, металами та заводами, поклади бокситiв, та сiльськогосподарськi угiддя, весь Крим, i навiть частину пiвденного Дону. Нiмцi залишили Ленiнградську область, Московську, Тульську, частину Ржевської, Калiнiнську область. В обмiн на частину Донбасу, частина Дону з його багатими чорноземами та Севастополь. Фiни отримали собi Петрозаводськ i те, що встигли захопити. Розiйшлися полюбовно.
  Крiм того СРСР зобов'язався постачати нафту за нижчими за ринковими цiнами, i заплатити великий викуп за вiйськовополонених.
  Сталiн, побоюючись програти вiйну i втратити Москву, погодився i такi умови. На самому пiку успiхiв Вермахту.
  Ну а Гiтлер, у якого чуття надприродне зрозумiв, що це найкращий варiант.
  Вiйна iз СРСР закiнчилася. Гiтлерiвцi насамперед стали перекидати вiйська до Африки. Тим бiльше що англiйцi почали наступ на Роммеля. Ну що ж? А фрицi взяли та висадили десант на Мальтi. Зрозумiло спочатку розбомбив там англiйцiв.
  Далi звичайно штурм Гiбралтару. Гiтлер особисто зустрiвся iз Франком.
  Мовляв, ти бачив, наскiльки сильна Нiмеччина. Розбила СРСР. Взяла чотири мiльйони росiян у полон та багато тисяч танкiв. Для нас Iспанiя це як на картi мазок. Окупуємо, якщо не пропустиш вiйська. А якщо пропустиш, то можеш щось у Африцi отримати. Тим бiльше, Британiя приречена i нiкуди не дiнеться!
  Франко, розумiючи, що Iспанiю можуть окупувати та шансiв немає, погодився.
  Штурм Гiбралтару пройшов успiшно i досить швидко. Цитадель впала. А потiм нiмцi вступили до Екваторiальної Африки.
  Англiйцi зазнали величезних втрат. Їх захоплювали немов сосункiв.
  Роммель розбив Британiю в Лiвiї i розвинув наступ у Єгиптi. Захопив Олександрiю.
  Потiм вийшов та форсував Суецький Канал. Розвиваючи успiх, нiмцi захопили i Iрак, i Кувейт i весь Близький Схiд.
  Вермахт втратив на сходi не надто багато солдатiв та офiцерiв. I його вiйська були численнiшими i загартованiшими i краще навченi, нiж англiйськi i особливо колонiальнi сили.
  Англiйцi могли таке стримати i, безперечно, програвали. Без СРСР фрицям виходило воювати з Британiєю успiшно.
  Взагалi, Британiя була приречена втратити свої колонiї. Її сухопутна армiя була надто слабка, i мала боєздатнiсть утримати колонiї, проти бiльш численних i дисциплiнованих вiйськ вермахту.
  А ставка на флот не дiяла. Пiсля падiння Гiбралтару та Мальти, утримати Африку стало неможливо. Ось Роммель та Суецький Канал перекрив. А навiть суходолом нiмцi б'ють англiйцiв в однi ворота. Пiсля вiйни з СРСР Вермахт став ще сильнiшим i впевненiшим у своїх силах, отримав великий бойовий досвiд.
  Так поступово завойовувалась i Африка. А через Iран нiмцi увiйшли до Iндiї. Там також мiсцевi сипаї не хотiли вмирати за Британiю. Взагалi, бiльше нiмцям заважали вiдстанi, вiдсутнiсть дорiг, розтягнутiсть комунiкацiй, проблеми з постачанням, нiж вiйська Британiї.
  США намагалися уникнути вiйни. Навiть скасували всi санкцiї щодо Японiї.
  Але все одно самураї напали на Перу-Харбор. Треба було убезпечити себе та захопити британськi володiння в Азiї. I японцi це зробили.
  Коротше кажучи, за сорок другий рiк та першу половину сорок третього захопили нiмцi з японцями Африку, Австралiю, всю Азiю. А у вереснi 1943 року пiшла висадка в Британiї. Пiсля очевидно масованих бомбардувань. Нiмцi застосував Ю-288, Ю-188, та iншi машини.
  Втративши колонiї та виснажена пiдводною вiйною Британiя, не могла встояти.
  А нiмцi мали надто багато ресурсiв i особливо робочої сили. Вони буквально розбомбили всi мiста та заводи Англiї. I потiм, звичайно ж, висадка десанту та використання "Пантер", "Тигрiв", "Львiв" i навiть "Маусiв". Ну, зрозумiло, ще й плаваючих танкiв, i пiдводних машин.
  "Маус" встигли зробити до початку операцiї, i вiн навiть повоював. Але "Мауси", надто важкi.
  У боях вiдзначився екiпаж Герди на "Пантерi". Нiмцi пiсля захоплення Британiї якийсь час ще вели зi США. Вибили американцiв iз Iсландiї. Але з розтягнутостi комунiкацiй захопити Америку виявилося справою важкою. Все ж таки Атлантичний океан не жарт. Хiба що бомбили друга i рубалися на море.
  Нiмецькi пiдводнi човни розвинулися, у тому числi й на перекисi водню, i потопили майже весь американський флот.
  Втiм, США все одно захопити дуже важко. Вiйна затяглася, i нiмцi зрештою взяли i уклали мир.
  Пiсля цього нiмцi повернули до СРСР.
  У 1945 роцi в серiю пiшли Е-50 та Е-75. Гiтлер заборонив виробництво крiм невеликої серiї розвiдувальних машин, танкiв легше за п'ятдесят тонн.
  "Пантера" важила сорок чотири з половиною тонни. "Пантера"-2 вже п'ятдесят двi тонни. Е-50 вже потяг майже на шiстдесят п'ять тонн. Останнiй танк мав дуже пристойну лобову броню в 150-мiлiметрiв корпусу пiд нахилом в 45 градусiв, i в 185-мм лоб вежi, теж пiд нахилом. Гармату в 88-мiлiметрiв iз довжиною ствола в 100 ЕЛ. I 82-мiлiметри бронi бортiв, теж пiд нахилами. У поєднаннi з двигуном, який розганявся при форсуваннi до 1200 кiнських сил, дуже потужний середнiй танк.
  Плюс дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Ще важчий Е-75 вагою понад дев'яносто тонн. Цей танк вийшов не зовсiм вдалий. Гармата 128-мiлiметрiв менш скорострiльна, з меншою початковою швидкiстю снаряда i не мала переваг на близькiй дистанцiї порiвняно з 88-мiлiметровою Е-50.
  Лобова броня корпусу трохи краща за 160-мiлiметрiв пiд кутом в 45 градусiв. Втiм, бiльше не треба. Усi американськi гармати тримає, та й радянськi. Башта iз захисту чудова: 252 мiлiметри лоб, 160 мiлiметрiв борту та корми. Видно, що є бiльш-менш надiйний захист вежi, особливо борт.
  Борт корпусу 120-мм, що прийнятно, плюс ще й можна екрани повiсити. Двигун, щоправда, слабенький у 900 кiнських сил. Загалом, звичайно, танк недороблений, досить високий. Нагадує добряче порослий "Тигр"-2 зi подiбними проблемами.
  Обидвi нiмецькi машини недосконалi, але Е-50, звичайно, практичнiше.
  Ну та ще Е-100. Але дана машина ще важча i гiрша за ходовими якостями Е-75.
  Е-100 через велику масу випускався в незначних кiлькостях.
  А самi вiйськовi загалом схвалили Е-50.
  Навеснi 1946 року якраз 20 квiтня в день народження фюрера нiмцi й рушили на СРСР.
  Вони мали велику кiлькiсть машин i технiки. Десятки тисяч танкiв рiзних версiй. СРСР теж мав поки що на озброєннi серiйний Т-34-85 та IС-2 та IС-3. Т-44 вийшов не зовсiм вдалим. А Т-54 ще був готовий.
  Нiмцi у великiй кiлькостi виробили Е-50 та Е-75.
  Сталiн заборонив пiсля втрати значної частини країни розробляти машини важче нiж сорок сiм тонн.
  Крiм великої кiлькостi Т-34-85, i трохи меншого IС-2 та IС-3, масово вироблялася СУ-100, яка була порiвняно простою та ефективною самохiдкою.
  Потрiбно вiдзначити наймасовiший танк Т-34-85 мiг тiльки в борт пробити нiмецьку серiю Е-50, а Е-75, навiть з боку був не по зубах, i пiд силу лише СУ-100 i поблизу.
  Тож сили явно нерiвнi. Самi нiмецькi танки пробивали радянськi з великої вiдстанi. I тiльки в IС-3, був бiльш-менш задовiльний захист чола, та й верхньої частини.
  Ось нiмцi пруть по територiї СРСР.
  Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда в Е-50. Насвистують собi пiсеньки та ревуть.
  Ми всiх сумнiваємо баранячий рiг,
  За нас Всевишнiй буде Бог!
  I як вiзьмуть та пальнуть по супротивнику.
  Тридцятьчетвiрки зiрвало вежу. Та бойовий екiпаж, нiчого не скажеш.
  Шарлота iз незадоволенням помiтила:
  - Все ж таки броня у нас не дуже. Противник може i борт i зачепити!
  Христина вiдзначила:
  - Зате гармата точна, i забiйна! Тож одне компенсує iнше!
  Герда прошипiла:
  - Усiх розiрвемо!
  А тим часом Наташа на СУ-100 зi своїм екiпажем проти фрицiв бореться.
  Олег Рибаченко виявився п'ятим членом екiпажу СУ-100 разом iз Наташкою, Зоєю, Августиною та Свiтланою.
  Дiвчата схвально закивали:
  - Ти є боєць, що супер!
  Наталя вистрiлила по супротивнику. Снаряд потрапив у чоло нiмецькiй машинi, пiшов у рикошет. Дiвчина сердито тупнула босою нiжкою. I перевiряла:
  - А тепер ти хлопчик! Ти начебто влучний?
  Олег кивнув головою. Адже вiн безсмертний хлопчик, значить, багато що може. Ось попереду рухається нiмецька Е-75. Як його пробити?
  Хлопчик-генiй прикинув, прошепотiв снаряду:
  - Ми метал, однiєї кровi - ти та я!
  I розгорнув за допомогою своєї босої, дитячої нiжки прицiл i вистрiлив.
  Як не сильний нiмецький танк лобовою бронею, але якщо потрапити точно встик або поєднання силових лiнiй танк пiддається. I ось метал лопнув i став детонувати бойовий комплект.
  Олег Рибаченко пискнув:
  - Оце вищий клас!
  Наташка щекотала хлопцевi босу п'яту i кивнула:
  - Стрiляй!
  Олег Рибаченко знову пальнув iз СУ-100. Били з великої дистанцiї, i тут 100 мм радянська гармата не брала новi нiмецькi танки: Е-50, i Е-75. Але ж хлопчик феноменальний. I в нього виходить вражати противника.
  Знову стрiляє хлопчик-термiнатор. I пробиває Е-50. Цей танк швидкiсний i його вразити треба обов'язково. А нiмцi все пруть i пруть.
  Ось стрiляє Зоя. I дуже влучно.
  Вражає супротивника у вежу. Далi знову палить Олег Рибаченко. Гармата у сто мiлiметрiв творить чудеса.
  Хлопчик-генiй реве:
  - Я вас порву! Я вас порву! Буде не до вподоби!
  I знову як пацан вiзьме i дуже влучно довбає. I реально супротивника порве.
  Пiсля чого видасть:
  - Я надзвуковий винищувач!
  I знову за допомогою босої нiжки вистрiлить.
  Пацана на вигляд лише дванадцять, але вiн дуже швидкий i феноменальний.
  Ось вистрiлила за допомогою босих пальцiв нiг та Августина.
  I дiвчина розбила Е-50.
  Нiмцi несуть вiдчутну шкоду. Але їхня лавина танкiв пiдходить все ближче i ближче. Ось i Е-100 у русi. Теж потужна броня, озброєння та щитки.
  Але його дiвчата та хлопчик теж пробивають.
  Горить собi нiмецька машина та розривається на частини.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Слава Вiтчизнi святий,
  З люттю неземною!
  Знову хлопчик пальнув, рознiс фашиста i пiдморгнув дiвчатам. I знову пацан стрiляє i трощить ворога.
  Бойовий скажемо прямо хлопчик. I довбане снарядом. I вже жертвою став "Тигр"-2 застарiлий танк, але потужний. Нiмецька "Пантера"-2 теж страждає вiд поразки. Адже вона сама Америку мало не пiдкорила.
  А зараз СРСР пресує.
  Олег Рибаченко ж стрiляє i точно б'є.
  I ось вони стали стрiляти по черзi i спiвають...
  Наташа лупнула босою нiжкою i ревла:
  - Ось вiд тайги.
  Зоя теж врiзала пальцями голих нiг i пискнула:
  - До Британських морiв.
  Августина теж довбанула снарядом i видала:
  - Червона армiя!
  Свiтлана босими пальчиками нiжок пустила снаряди та дала:
  - Усiх сильнiших!
  Олег Рибаченко довбанув, i видав:
  - I хай же Червона...
  Наташа пальнула i пискнула:
  - Стискає владно!
  Зоя також влiпила i гаркнула:
  - Свiй штик мозолистою рукою!
  Августина довбанула i ревла:
  - I ми повиннi...
  Свiтлана випустила забiйний заряд i в'янула:
  - Нестримно!
  Олег Рибаченко знову вистрiлив, смiючись:
  - Iти в останнiй...
  Наташа послала снаряд i ревла:
  - Смертний бiй!
  I дiвчата розiйшлися, гармата лупила, доки не скiнчилися снаряди.
  Так, Олег Рибаченко знову на вiйнi.
  Але Червона армiя доводиться туго. Нiмцi просуваються. Вони бiльше технiки, бiльше число пiхоти. А зi сходу лiзуть i японцi.
  Не встояти, проти такої сили.
  Герда та її екiпаж бореться на Е-50. Нiмцi вже штурмують Воронеж. Бої киплять запеклi.
  Нiмецький танк з одного боку, як винищувач собi подiбних дуже хороший. Але в борт захищений слабко. I це його мiнус, так дiвчата мають бути пильнi.
  Досi багато випускається Т-34-85. Дана машина поки що в серiйному виробництвi, i нiмецька 88-мiлiметрова гармата в 100ЕЛ збирає ряснi жнива з великої дистанцiї.
  Все бiльше виробляється i СУ-100, якi будучи самохiдкою простiше у виробництвi, нiж танк, але знаряддям сильнiшим.
  Ось зараз натиснувши босими пальцями нiг на кнопку джойстика, Герда пробила радянське сушiння. На близькiй дистанцiї така машина може бути дуже небезпечною.
  Блондинка-термiнатор взяла та заспiвала:
  - Мої нерви не зi сталi,
  Ви мене зовсiм дiстали!
  А тут довбає з гармати Шарлота, i розфарбувала тридцятьчетвiрку.
  I великої дистанцiї дiстає знаряддя, яке робить дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Далi як пальне Крiстiна. I теж це зробить дуже влучно та точно. Розбила танк Червоної Армiї i пискнула:
  - Шалений вогонь! Сталiна урою!
  Потiм лупнула i Магда. Це точно зробила за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  I заспiвала:
  - На славу вiчної Вiтчизни!
  Пiсля чого дiвчина як зареготає...
  Нiмецька машина працює без збоїв.
  Ось її жертвою став IС-2, досить потужний i небезпечний танк, але слабко захищеним чолом вежi.
  Тiльки IС-3 в лоб має вiдносно непоганий захист, але цей танк поки що проводитися малими серiями. У нього надто складна форма вежi. Хоча IС-3 як показала бойова практика, хоч має шанс пiдiйти до машин серiї Е, на близьку дистанцiю.
  Тяжкiшi танки поки в СРСР не виробляються, i навiть їх розробка призупинена. Це, ясна рiч, створює проблему. У нiмцiв у серiї з легенiв лише САУ Е-25, але її виробництво майже заморожене. Хоча машинка i хороша.
  Лише два члени екiпажу та пiвтора метри висоти. Маленька з 75-мiлiметровою гарматою вiд "Пантери". Мисливець за радянськими машинами.
  Але фюрер волiє мiць. Навiть Е-50 поступово поступається Е-75, закритою з бортiв ще й щитками.
  Е-75 важко пробити навiть у борт. I нiмцi цим користуються у проривах...
  Двi нiмецькi льотчицi Альвiна та Альбiна вже встигли перевищити кiлькiсть збитих лiтакiв за триста i отримали: Лицарський хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Дiвчата такi войовницi крутi та найкласнiшi у свiтi. Та хай поки що у Хаффмана i лiтакiв збитих бiльше, але вони, зате значно красивiшi.
  I борються, як правило, тiльки в одному бiкiнi та босонiж.
  Альвiна збила зi свого МЕ-262 Х, з 30-мiлiметрових авiацiйних гармат, три радянськi лiтаки i прочiрiкала:
  - Я є свiточок анiгiляцiї!
  Альбiна, ведучи подiбний вогонь, пiдтвердила:
  - А ми суцiльне знищення:
  I ще чотири радянськi лiтаки зрiзала...
  Войовницi за настроєм дуже бойовi, зате постiйно посмiхаються.
  Дуже люблять чоловiкiв i працювати мовою. I це їм подобається. Такi бойовi красунi.
  Ось збили радянський ТУ-3, i рознесли на уламки... Це їхнє вогнезоре привiтання.
  Дiвчата, коротше кажучи, спуску не дають. I Червона армiя вiд них одержує.
  Але ось з iншого боку Анастасiя та Мiрабела теж борються в одному бiкiнi та босонiж - набирають свої рахунки! Вони дiвки дуже агресивнi.
  I Анастасiя збила нiмецький лiтак i видала:
  - Я великий пiлот!
  Мiрабела звалила з гармати 37-мiлiметрiв нiмецьку машину i пискнула:
  - Я войовниця супер!
  Дiвчата i справдi все....
  Адже борються на застарiлих ЯК-9 Т, якi, природно, проти реактивних нiмецьких машин не тягнуть. Але примудряються красунi битися. I уникають того, щоб їх збивали.
  А чому? Бо босонiж вони й у бiкiнi. Тож їх нiяк не зрiзати.
  Войовницi, як ми бачимо, розумiють, що таке гола шкiра.
  Анастасiя збила ще один нiмецький винищувач i пискнула:
  - За Батькiвщину!
  Мiрабела зрiзав НЕ-162 i проревела:
  - За Сталiна!
  Найнебезпечнiший нiмецький винищувач МЕ-262 Х, вiн має п'ять авiагармат, i величезну швидкiсть, стрiлоподiбнi крила, потужну броню.
  Легше збити НЕ-162 машину легку, дешеву, але дуже маневрену.
  Не зовсiм вдалим i нiмцiв виявився МЕ-1010, безперечно вiдмiнна за льотними характеристиками машина, але її крила змiнюють стрiловиднiсть, i вимагає льотчикiв високої квалiфiкацiї. ТА-183, виявився практичнiшим, i теж надходить на фронт.
  Але Гiтлер бiльше подобається сильно захищений МЕ-262 Х, з потужним озброєнням.
  Поки що гвинтовi машини Люфтваффе ще не знято з виробництва. ТА-152 найвдалiша багатоцiльова машина, i МЕ-309 все ще в бою. Вони перевершують радянськi винищувачi у швидкостi та озброєннi. А Ю-488 хоч i гвинтова машина, але її радянськi Якi не можуть навiть наздогнати. Та навiть ЛА-7 досконалiший поступається цiй машинi в швидкостi.
  А що робити проти реактивних бомбардувальникiв: Арадо, Ю-287 та iнших.
  Радянська авiацiя, не маючи реактивних лiтакiв - слабка.
  Проте Анастасiя та Мiрабела все ще примудряють набирати i в таких умовах добрi рахунки.
  Ось вони повернулися, заправилися i знову на бiй. Знову збивають нiмецькi машини. I роблять це iз великим ефектом.
  Нiхто не може в радянськiй авiацiї зрiвнятися з їхньою парою. Крiм того, дiвчата, щоб бути сильнiшими займаються сексом. I зазвичай вони завжди рiзнi чоловiки. А це таку силу дiвчатам дає!
  Ось це один iз секретiв їхнього феноменального успiху.
  Дiвчата отримали вже по золотiй зiрцi героя СРСР, i пiдморгують один одному.
  Знову полетали, декого збили.
  Анастасiя зрiзала Ю-288, досить потужний бомбардувальник, зi своєї 37-мiлiметрової авiацiйної гармати.
  А Мiрабела збила реактивний Ю-287, теж використовуючи таку ж зброю 37-мiлiметрiв. Такi гармати дозволяли при феноменальнiй влучностi дiвчат вражати машини супротивника на вiдстанi. Хоча боєкомплект i був обмежений, i ти ризикуєш загинути.
  Дiвчата шльопають босими нiжками i спiвають:
  - Звiйтесь соколи орлами,
  Ми за Сталiна вперед!
  Наш успiх не за горами,
  Вiдкривай перемоги рахунок!
  Тож войовницi зрозумiла справа фашистам узвозу не дадуть. I так врiжуть, що фюреру буде боляче.
  Анастасiя Вiдьмакова, зрозумiло, маневрує. ЯК-9 бiльше шестисот кiлометрiв, не вичавить, з важкою гарматою ще менше, але бiльше повертається.
  Дещо краще ЯК-3, який втiм, коштує дорожче, i вимагає якiсного дюралю. А СРСР багато територiї втратив. I ЯК-9 можна виробляти у величезних кiлькостях.
  Але за Третiм Рейхов, разом з Японiєю нiяк не наздогнати.
  Мiрабела збила МЕ-262 i заспiвала:
  - На славу Батькiвщини Росiї,
  Ми зробимо весь свiт щасливiшим!
  Анастасiя зрiзала чергового нiмця i пискнула:
  - Ось iм'я променистого кохання!
  I теж як прореве. I лупне по фрицю.
  Дiвчата очевидно дуже i дуже крутi.
  А нiмцi тим часом дедалi бiльше заглиблюються на територiю СРСР.
  Японцi теж лiзуть собi. I їх багато, i вони женуть перед собою китайцiв.
  Жовтi солдати пруть на прорив. I буквально закидають усi пiдступи трупами.
  Але їх так багато, що вони зрештою i прориваються.
  Японцi та їхня жовта рать, штурмують Хабаровськ. З втратами зовсiм не зважають.
  Але їх там зустрiчають радянськi дiвчата.
  Оленка та її команда.
  Дiвчата обороняють Хабаровськ. Шпурляють у противника босими нiжками гранати.
  I ще спiвають iз смiшком:
  - Ми славнi дiвчата,
  I розгром усi бiйцiв...
  Голосок такий вже дзвiнкий,
  У славi шалених батькiв!
  I знову летять кинутi босими нiжками красунь гранати.
  Оленка, як дасть чергу, викосивши китайцiв i, пискне:
  - Слава нашiй землi!
  Анюта кине пальцями босих нiг гранату i прореве:
  - В Iм'я найвищих сил!
  I теж вабить убивчою чергою.
  Далi стрiляє Анжелiка. I теж босою ногою кидає гранату.
  I верещать:
  - За новi рубежi!
  А потiм ще й Марiя врiже. I теж зрiзала чергою жовтих бiйцiв, спiваючи:
  - Хвiст за хвiст! Око за око!
  I пiдморгне подругам.
  А далi Олiмпiада цiлий ящик iз вибухiвкою по самураях та китайцям жбурне.
  I прореве:
  - За славу Батькiвщини!
  I знову п'ятiрка винищує iноземну рать.
  Але вже дуже багато китайцiв зiбрали японцi. Тi лiзуть i лiзуть. I цiлi кургани трупiв виростають.
  Оленка стрiляє, голою п'ятою кидає i верещить:
  - За Сталiна!
  Анют теж босою нiжкою гранату жбурне i буркне:
  - Вчителi!
  Анжелiка викине чергу. Кине босою нiжкою подарунок, i пискне:
  - За Ленiна!
  А потiм i Марiя як лупе по ворогу. I пальцями голих нiг запустить руйнування.
  Пiсля розлiтаються на всi боки китайцi.
  А потiм як Олiмпiада вiзьме i дiжку з нiтроглiцерином загасить. I всiх замочить.
  I падають собi мiлiтаристи...
  Олег Рибаченко та його команда поки що борються за Тулу. Нiмцi намагаються оточити Москву. Мiсто Тула вже вiдображало натиск фрицiв у сорок першому.
  Але ворог зараз набагато сильнiший. I веде агресивний обстрiл. I бомби на Червону армiю сиплються, та iншi забiйнi сили.
  Дуже вже могутнiй супротивник. I кидають у бiй надто багато чорношкiрих бiйцiв, арабiв, iндусiв. I це, здається, не зупинити.
  Олег Рибаченко вистрiлив по Е-75 i заспiвав:
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий.
  I пил як iз килимiв,
  Ми вибиваємо з дорiг,
  I не зупиниться!
  I не змiнити ноги,
  Сяють нашi обличчя,
  Виблискують чоботи!
  I знову хлопчик пробиває гiтлерiвця з дистанцiї. Але сили справдi нерiвнi.
  Хоча Тула й стоїть героїчно. А на пiвднi фашисти пiдходять до Сталiнграда.
  Але що вони гадають, що там переможуть?
  Олег Рибаченко знову стрiляє по гiтлерiвцях та спiває:
  I таке свавiлля
  Наповнило собою свiтобудову ...
  Людства сумна доля -
  Терпiти бiль, страждання!
  I знову хлопчика впали, i горить фашистський "Маус"-2, дуже грiзна машина.
  Наталя логiчно помiтила:
  - Проти нас жодної сили не встоять!
  I пiдморгнула хлопцевi.
  Далi лупнула i Зоя. Теж проревiвши:
  - За мiй доступ у перемозi!
  СУ-100 працює собi i не думає зупиняти обстрiл.
  Нiмцi поступово обходять Тулу. Вони мають багато сил, дуже багато пiхоти. I рухаються танки найрiзноманiтнiших марок.
  Ось, наприклад, той самий "Лев"-2, дуже потужна машина: сто тонн важить i лобова броня в 300-мiлiметрiв пiд нахилом. Здається, нiщо не прошибе.
  А Олег Рибаченко все одно пробиває. Показує свiй найвищий клас - снайпера.
  I лупить собi, i лупить...
  Вiд гiтлерiвцiв однi уламки вiдлiтають. Але тi все одно не бажають пригальмувати.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Майбутнє за нами,
  Адже ми орли - джедаї!
  I знову хлопчисько витворяє конiки. I знову фашистам по п'ятака.
  А танковий екiпаж Герди вже у Сталiнградi. Тут такi агресивнi бої киплять.
  Герда стрiляючи, репетує:
  - Мiй органiзм залiзний!
  Шарлота натиснула на кнопки джойстика босими пальцями ноги i прочирiкала:
  - Для бiйки такий корисний!
  I пiдморгнула напарницi.
  Далi лупнула ще й розбила тридцятьчетвiрку.
  Потiм дала пострiл i Крiстiна. Розбила сушку Червоної армiї, i протарахтiла:
  - Шалена я дiвка! Усiх порву!
  А далi вже босою нiжкою пальнула й Магда.
  Дiвчата з Нiмеччини загалом добре просуваються. I розмазують ворога.
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Але їх машину пiдбили в борт. Довелося зупинитися та ремонтувати.
  Герда примхливо помiтила:
  - Знову втрачаємо час!
  Шарлота потерла босою нiжкою поверхню бронi i прогарчала:
  - Ми помстимось i переможемо!
  I пiсля чого взяла й оскалилася. I випустила iз перлинних зубiв сонячнi зайчики.
  Христина взяла та пропищала:
  - За Батькiвщину без порад!
  I теж босою п'ятою по бронi шльопне!
  Магда погодилася:
  - I без дурниць!
  Дiвчата поки що вирiшили зiграти в шахи. Пара на пару. I вже стали там будувати стратегiю.
  Гра справа цiкава. Але дiвчата сперечалися за кожним ходом i бодалися.
  Герда помiтила з вискалом зубiв:
  - Я буду найвищою аксiомою!
  I як розсмiється.
  Уявила собi тезку з казки Андерсена. Ось її зловили у лiсi розбiйники. Розiбрали карету, а в самої Герди забрали майже весь одяг та дорогi чобiтки. Так що Герда знову босонiж, i в дерюзi. Отак вона виглядала, а руки за спиною пов'язанi.
  Iде собi осiннiм холодним лiсом. Гола пiдошва вiдчуває кожен горбок, кожну шишечку, кожну гiлочку. Герда страшно i хочеться їсти.
  Вона навiть встигла одужати в палацi. А на осiннiй травi iнiй, нагадуючи холод, який вона ще недавно вiдчувала.
  Герда посмiхнулася... Подумала, що в казцi Андерсена явно не вистачає пiдсмажених п'ят. А це було б здорове!
  Танк полагодили швидко. Ушкодження невелике. Хоча потрапив у борт снаряд сто мiлiметрової гармати. Що може бути небезпечно.
  Шарлота натиснула босими пальцями нiг на кнопки джойстика, i заспiвала:
  - Я танк-винищувач,
  Серце горить...
  Гармата моя обитель!
  I снаряд розбив чергову тридцятьчетвiрку. Поки що саме Т-34-85 домiнує на полi бою. А важкi машини у Червонiй армiї вiдносно рiдкiснi.
  Але IС-3 з'явився. Має слабке мiсце: нижня частина корпусу. Лоб має великий кут нахилу. У нього форма: щуче рило. Але якщо потрапити до нижньої частини чола, то не буде вже пощади.
  Магда за допомогою босих нiжок навела на супротивника гармату. I як влiпила, i полетiв снаряд.
  I радянська машина одержала пiд дих. Зiрвало з неї вежу i почали рватися снаряди.
  Герда вигукнула:
  - А ти влучна красуня!
  Магда провизжала, трясучись пишними грудьми:
  - Мене нiхто не зупинить!
  Шарлотта впевнено пiдтвердила:
  - I нiхто не переможе!
  Христина пискнула у вiдповiдь:
  - Злi вовчицi давлять ворогiв!
  Герда прогарчала:
  - Злi вовчицi - салют героям!
  Фашисти оточили Тулу та дiтям, разом iз четвiркою дiвчат доводиться прориватися з кiльця.
  Хлопчик, дiвчинка та дiвчата бiжать собi та кидають босими пальцями нiг гранати.
  А фашисти несуть шкоду i не можуть по них потрапити.
  Олег, ведучи вогонь, заспiвав:
  - В iм'я Батькiвщини священної,
  Нас не поставити на колiна!
  Маргарита жбурнула босою нiжкою подарунок смертi i пискнула:
  - Нi! Чи не поставити нiколи!
  Наташа, стрiляючи та пiдстрибуючи, додала:
  - Нехай не прийде у наш будинок бiда!
  I теж босою нiжкою, як запустить забiйну гранату.
  Далi вже Зоя вивернеться вiд уламка, i теж припустить босими пальцями нiжок крута.
  I прореве:
  - Це буде супер!
  А далi Анжелiка пальне по супротивнику. Скосить його в дикiй лютi. I знову прорепетує:
  - Я шалена пила!
  I вiд голої п'яти полетить граната.
  А потiм уже Свiтлана, як вiзьме та боляче вдарить.
  Це, зрозумiло, дiвчата - що смерть приносить ворогам.
  Наташа, стрiляючи по супротивнику, пищить:
  - Нас нiхто не зупинить, нас навiть чорт не переможе!
  I летить вiд її босих нiжок, граната на дузi. I лупне, та так усе розкидає i, до того ж далеко.
  Дiвчата звичайно здатнi подолати територiю, що вражається. На пiвднi бої вирують у Сталiнградi, який Червона армiя тримає. Цiлою колосальних втрат японцi взяли Хабаровськ i наступають на Владивосток.
  Ну що ж там їх зустрiнуть тi, кому це треба.
  Ганна Вiдьмакова пережила не дуже приємну церемонiю прощання зi своїм вiрним лiтаючим конем. Винищувач, що став рiдним Мiг-4, на якому було збито таку кiлькiсть нiмецьких лiтакiв, просто згорiв, в ходi авiаударiв японської армади, як, втiм, чимало iнших машин i кораблiв. Пiсля того як стерв'ятники з країни Вранiшнього сонця поклювали мiсто, Владивосток був сумним видовищем. Втiм, похорон загиблих пройшов по-воєнному скромно i досить швидко. Летчиця Вiдьмакова пiдпалила собi ноги, дiвочi ступнi вкрилися пухирями, i тому вона ходила босонiж, акуратно ступаючи на шкарпетки. Японцi поки що не повторювали нальотiв, вони зосередили зусилля пiдтримку наступаючих фронтiв. Вiдьмакова оминула завал, його енергiйно розчищали, серед працюючих була велика кiлькiсть дiтей. Худне, босоноге, з почервонiлими на свiжому весняному сонечку личками, вiн розгрiбали обламану плитку, пiднiмали поваленi телеграфнi стовпи, просто мали вулицi.
  Старший над хлопчиками в пiонерськiй краватцi, але без сорочки (вона висiла окремо, мабуть хлопчаки берегли одяг), пiдбiг до льотчицi.
  - Працюємо ударними темпами товаришу майору, скоро буде все готове! Вулицю начисто вим'ямо, буде гладкою як до вiйни!
  Вiдьмакова посмiхнулася i кинула йому цукерку:
  - Ось тримай! Це наша радянська iз натурального шоколаду, а не американська отрута.
  Хлопчик задерикувато пiдморгнув:
  - А ми американцям нову клiкуху вигадали! Раз тепер вони разом з Гiтлером i Хiрохiто, то вони не янки, а пiндоси!
  Дiвчина-майор схилилася перед хлопцем:
  - Як ти сказав, хто вони?
  Юний пiонер повторив:
  - Пiндоси! Так тепер ми соваємо янки, що зрадили нас!
  Вiдьмакова погладила хлопця по головi, потiм її велика, сильна рука пройшлася худенькими з плечами, що проступали жилками, хлопчика. Пацан усмiхнувся у вiдповiдь: зубки бiленькi, i простяг свою мозолисту долоню. Майор потиснула хлопцевi руку i вiдповiла:
  - Треба запам'ятати назву! Але ж ми поки що не воюємо з Америкою, значить передчасно вигадувати прiзвиська!
  Хлопчик заперечив:
  - Американцi гiршi за японцiв i нiмцiв, тому що волiють воювати чужими руками. Як не жорстокi бiйцi iмперiї Вранiшнього Сонця, їх хоробрiсть вiдома всiм!
  Вiдьмакова перервала:
  - Я вбиватиму цих смiливцiв! I якнайшвидше!
  Новий виконувач обов'язкiв гарнiзону Кротов, несподiвано пiдписав не цiлком логiчне розпорядження i вiдправив льотчицю-войовницю з групою морякiв до Хабаровська. Наказ пройшов негайно, треба було вiдбивати наступ японських елементiв. Вiдьмакова звичайно розраховувала, що їй дадуть винищувач, але... А розпорядженнi фронту не було вiльних лiтакiв, а пiдкрiплення їхнього центру ще не прибули. Поїздка з Владивостока до Хабаровська зайняла трохи часу i майора буквально з рейок кинули в киплячу сутичку.
  Японцi намагалися обiйти добре укрiплене мiсто i взяти його в обручку. Войовниця ледве встигла разом iз автоматом заскочити в окоп, як почалася атака.
  Вiдьмака запитала прилеглого поруч iз нею капiтана Синiцина:
  - Отже, противник планує тактику Фрiдрiха чи точнiше генерала Ноги, обiйти укрiплення i всадити нам у тил.
  Капiтан похмуро буркнув:
  - Нехай спробує пiдпалити росiйському коневi хвiст! Так його садане копитцями, що мало не здасться!
  Летчиця-ас пожартувала:
  - Копита коня, мабуть, не зi сталi Круппа, а нашi радянськi!
  Її слова перервало виття снарядiв. Ось вона лежить у давно викопаному окопi, довкола Хабаровська взагалi знатна лiнiя укрiплень, загроза японського вторгнення iснує не перший рiк. Снаряди рвуться попереду та позаду окопiв, гуркоту вiд них багато. Взагалi знаменита японська шимоза створює багато гуркоту i диму. Войовниця дивиться без страху, навiть iз деякою байдужiстю. Вибухи снарядiв породжують, бруднi фонтани, один iз них викликав струс ґрунту. Значить, б'є зброю, з гарматної калiбру добрих трьохсот мiлiметрiв. Чути стогiн поранених... Крiзь канонаду вони здаються легкими випарами, якi здатнi вловити не кожне вухо. Ось льотчицю-войовницю присипало землею. Дiвчина втiм, чхнув, струхнув пил з рудих кiс:
  - Ось так завжди, якщо лежиш то забруднишся! А якщо встала, тобi раз-два лiвий!
  Артпiдготовка, виявилася короткою, можливо у японцiв не так вже й багато снарядiв. Почалася атака. Попереду їхало кiлька японських таких. Невеликi, зi злегка закругленим корпусом машинки. Наймасовiший танк iмперiї Вранiшнього Сонця: Чичиха. Вiдьмакова згадала його характеристики. Лобова броня 30-мiлiметрiв, гармата 47-мiлiметрiв, двигун дизельний 320 кiнських сил. Якщо не рахувати ходових якостей, в яких ця машинка не поступається Т-34, то вiн ще гiрший за нiмецький Т-3 зразка 1943 року. Його навiть на Далекому Сходi звуть, чiхай-но! Але втiм цариця полiв не танк, а саме пiхота. Ось спробуй, пiдступися до мiнних полiв. Як спiвається: де бронепоїзд не пройде, солдат iз гвинтiвкою проповзе.
  Гвинтiвки у японцiв скопiйовано з нiмецького маузера. Пiстолет-кулемети, здертi з вiдомого ще з першої свiтової вiйни "Шмайстера". Взагалi у скуйовджених, є тяга копiювати в iншого боку найкраще. Напевно японськi конструктори, що вже ведуть робота, на створенням гiбриду "Пантери" та Т-34!
  Японських танкiв трохи бiльше десятка i радянська артилерiя не поспiшати їх зустрiчати. Пiхота бiжить за ними пiдтюпцем, традицiйним густим ланцюжком. Самi солдати країни Вранiшнього Сонця одягненi у форму, що трохи вiддає жовтизною, пiд колiр степу хакi. Вiдьмакова дивиться на них, швидко прикидаючи чисельнiсть наступаючих. На око їх п'ять-шiсть тисяч, а росiян в окопах сидить, прикриваючи цю дiлянку фронту максимум тисячу. А озброєння. Далекосхiдна армiя оснащена залишковим принципом, i пiстолет-кулемети є тiльки в офiцерiв. Що ж вона майор, правда, без посади, зведена, до рiвня пересiчного.
  Капiтан Синiць (ще зовсiм молодий хлопець) запитав у Вiдьмакової.
  - А ви з нiмцями воювали?
  Дiвчина вiдповiла:
  - Нi! Я з ними цiлувалася!
  Капiтан раптом зблiд, помiтив:
  - А свiй перший труп ви пам'ятаєте!
  Вiдьмакова посмiхаючись, похитала головою:
  - Я льотчиця, i кого збила, того й сколотила, я не маю поняття трупiв! До речi, за всю Велику Вiтчизняну вiйну, мiй лiтак жодного разу не був збитий!
  Капiтан трохи незграбно свиснув:
  - Ти просто асс! А скiльки в тебе розмазаних нiмцiв!
  Вiдьмакова посмiхнулася ще ширше:
  - Пiсля двадцять п'ятого вручили зiрку героя! А лише двадцять вiсiм.
  Сiнiцин вигукнув:
  - У-ух! Ти просто майстер своєї справи!
  Дiвчина скромно вiдповiла:
  - Не треба робити героєм, того, хто просто чесно виконує свiй обов'язок. Зараз пiхота пiдiйде ближче i ми її зустрiнемо.
  Капiтан пересмикнув затвор важкого, вагою в десять кiлометрiв пiстолет-кулемета. Помацав собачку, пуск дуже тугий, приклад з вiддачею. Не зовсiм зручна махина, зате лупить... Правда, по чутках, у нiмцiв уже з'явився потужнiший автомат, але хто його знає, чи не придумають радянськi конструктори, чогось кращого. Синiць не втримався вiд запитання:
  - А чому тебе таку класну льотчицю перевели до пiхоти?
  Вiдьмакова вiдповiла напiвжартома, також переклавши затором пiстолет-кулемета:
  -А Я просто хотiла дiзнатися якого це сидiти пiд обстрiлом! Це було б класно!
  - I чобiтки ти, мабуть, втратила, якщо так поспiшала потрапити на передову!
  Вiдьмакова i справдi, намагаючись, щоб пухирi зiйшли швидше, ходила босою дiвчинкою. Хоча пiд час вiйни бiльшiсть жiнок i дiтей, хизувалося влiтку голими п'ятами, але серед офiцерiв це не було прийнято, особливо в громадських мiсцях. Але вiдьмаковi навiть подобалося так видiляти. Синiцину ж вона вiдповiла просто:
  - З метою економiї проти нас фактично весь капiталiстичний свiт. Адже чоботи зношуються, а це праця багатьох людей!
  Капiтан погодився, задерикувато пiдморгнувши:
  - У тебе дуже гарнi ноги! Можна менi їх погладити!
  Вiдьмакова погрозила пальчиком:
  - Не зараз! Потiм, якщо виживеш, я тебе на нiч зiгрiю.
  Сiнiцин округлив очi:
  - Ого, а ти швидка! Зазвичай баби довго ламаються!
  Вiдьмакова хотiла вiдповiсти, але почувся вибух, що йшов попереду японський танк, наскочив на мiну. Дiвча проспiла:
  - Їхав Гiтлер машиною, пiдiрвався гад на мiнi! Розлетiвся на уламки - але от тiльки мало толку!
  Пiдiрвався ще один японський танк, зупинившись, вiн повернув дуло i вiдкрив вогонь по радянських окопах. За ним рвонув i третiй. Втiм, японцi i не думали зупинятися. Вузькоокi огризалися: у них запрацювали кулемети, розмiщенi на напiвкруглих, рухливих вежах.
  Капiтан буркнув:
  - Оце здорово! Як на парадi йдуть! Оце армiя!
  Вiдьмакова взяла в руки гвинтiвку, благо вiдстань до пiхоти дозволяла, i вистрiлила в японського офiцера. Вузькоокий завалився, з такою силою вiдкинувши гвинтiвку, що вона поралася багнетом у весняну траву. Iншi японцi продовжили бiг, тiльки злегка нахилили корпус, мабуть розраховуючи таким чином уникнути поразки, вiрнiше знизити його ймовiрнiсть. Вiдьмакова згадала, що саме таким чином навчають бiйцiв у квантудськiй армiї, хто не встигне вчасно нахилиться, б'ють бамбуковою палицею по головi. Здається i царевi-батюшцi, iроду гарненько рушили! Це вiн втiм про Миколу Другого. Тепер вони знову б'ються з Японiєю, i не на один, а на кiлька фронтiв. Втiм, у цьому є й свої переваги. Дiвча проспiла:
  Прийде - повалений вермахт на порох,
  Наполеон розбитий непереможний!
  Не зможе ворог радянський прапор попрати,
  Коли народ i партiя - єдинi!
  Один за одним зупинилися пiдбитi японськi танки, але пiхоти, що наїли багнетами, стала бiгти ще швидше. Позицiї радянських вiйськ наїжачилися спалахами, заляскали гвинтiвки, що зрiдка перемежувалися з автоматними чергами. Вiдкрила вогонь i Вiдьмакова. Японцi, перезаряджаючи на ходу, палили з гвинтiвок. Вони кричали на всю горлянку:
  - Банзай! Рус здавайся!
  Кулi встромлялися в їхнi тушi, наче шомпол у манекени. Посипалася кiсткова труха, змiшана з кров'ю. Втiм, бiльша частина куль, як i буває у битвi йшла повз. Японцi перетнули мiнне поле, маленькi солдати були надто легкi, щоб їх бiг детонував приготовленi танкам подарунки.
  Вiдьмакова вiдчувала на плечi жорстоку вiддачу автомата, причому бiйцi країни Вранiшнього Сонця, здавалися справжнiми монстрами. Їхнi iстеричнi крики ставали все сильнiшими й ближчими, жовтi гидкi обличчя блищать вiд поту. Вiдьмакова намагається вкласти за раз якнайбiльше ворожих солдатiв. Дiвча як завжди гаряча, i стрiляє гнiздовим способом. Скiнчилася одна обойма, вставила iншу. Магазин дуже великий, круглий, його нелегко вклинювати в патронник. I знову вогонь, япошки летять шкереберть.
  Вiдьмакова розстрiляла другий боєкомплект, залишившись без боєприпасiв. А за наступаючими вузькоокими вже шерстять гранатами. Тi вiдповiдають кидками, тепер крикiв стогонiв набагато бiльше, падають i радянськi бiйцi. Осколок зрiзав крихiтне пасмо волосся на головi Вiдьмакови. Нерви дiвчата не витримують, i вона схоплюється i волає на всю горлянку:
  - За Батькiвщину, за Сталiна!
  Слiдом за нею кричать i iншi бiйцi, вискакуючи з укриття i трясучи багнетами. Радянськi солдати бiжать на зустрiч японцям, вступаючи у штиковий бiй.
  Вiдьмакова стрiмким ударом розтинає живiт найближчому "самураю". Той скрикує i намагається вiдповiсти та завалюється, як заколотий кабан. Дiвча iз задоволенням вигукує:
  - Росiйський футбол: Росiя - Японiя, два-нуль!
  I справдi ще один японець упав iз перерiзаним штик-ножем горлом. Ну, а третьому льотчиця-воїн всадила ногою в пах. Вузькоокий розтягнувся, а дiвчинка рухаючись за iнерцiєю, встромляла вiстря супостату в око!
  -Отримуйте японцi! Що стояти бiля заслонцiв!
  Удар удару багнета, розпоров майору гiмнастерку, виступила кров, але дiвчину це не тiльки не збентежило, а й надало додаткової лютi.
  - Смерть Хiрохiто! - гаркнула дiвчинка, її гомiлка врiзалася вузькоокому у скроню, причому дiвчина рухалася з такою стрiмкiстю, немов була пропелерiв, новiтнього винищувача.
  Японцi вiдступили, i навiть позадкували, а натхнене дiвчисько перейшло в атаку, їй автомат крутився, наче палиця в руках велетня. Ось пiшов жорсткий удар прикладом по потилицi, надто вже запопадливого офiцера. Ганна видихнула:
  - Ось вам шахен-хаш!
  Але загалом росiйським доводилося нелегко. На боцi вузькооких п'ятикратна перевага, та й рiвень фiзичної пiдготовки у японцiв непоганий, крiм того проти них борються далеко не найкращi солдати СРСР. Природно пiд час такої важкої вiйни, на Далекий схiд вiдправляли призовникiв третьої категорiї, з гiршими даними, або бiйцiв, якi отримали серйознi поранення у битвi з фашистами. Солдати падали, часом у одного росiйського всаджувалося десяток багнетiв, вони буквально колективно стiкали кров'ю, але билися як богатирi, i нiхто не просив пощади.
  Сiнiцин пробив багнетом японського офiцера, але й сам отримав вiстрям у бiк. Юнак звалив японця, що напав, ударом прикладу в груди, але кровище з боку лилося занадто вже рясно. А на хлопця кинулося одразу чотири самураї.
  Вiдважна Вiдьмакова кинулася на виручку, встромивши офiцеру багнет по лопатку, а iншого япошку збивши ударом ноги пiд колiно.
  - Тримайся Петруха! - тицьнула вона.
  Той вiдбив вiдразу два направленi в груди багнета вiдповiв:
  - Я не Петро, а Аркадiй!
  Дiвча, що завалила чергового японця, прогарчала:
  - На вiйнi кожне iм'я, як клацання зведеного курка, не варто його зводити без пострiлу!
  Аркадiй трохи вiдступив i безжальний штик розпоров йому щоку. Хлопець проскулив, вiд нестерпного болю:
  - Мати Божа!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Може я мати, та не Божа! А взагалi Бога нема, i не було!
  Аркадiй вiдступивши спиною до Анни, невиразно пробурмотiв:
  - I що пiсля смертi на нас чекає небуття?
  Дiвча негативно хитнула головою:
  - Нi! Комунiстична наука воскресить мертвих! А перших до нового життя повернуть тих, хто загинув у боях за Батькiвщину.
  Сiнiцин мотнув головою:
  - Дай Боже!
  Вiдьмакова уклавши чергового японця, верескнула:
  - Бога немає! Якщо вiн є, тодi треба визнати, що передбачуваний творець всесвiту садист! I йому подобається мучити творiння!
  У цей момент Аркадiю розпороли багнетом стегно, i вiн, щоб не впасти сперся на руду войовницю.
  - А я як мучаюся! Просто неймовiрно!
  П'яти-шестиразова перевага солдатiв сонця, що сходить, далося взнаки. Проти них кинулося пiвсотнi самураєм, махаючи багнетами, наче армiя дикобразiв. Аркадiй отримав пару уларiв багнетом у живiт, а потiм йому вибили око. Коли юнак упав, у нього вкололи разiв з двадцять, змусивши затихнути назавжди. Цiкаво, що вiдчувала вiдлiтаючи його душа: здивування чи страх, а може неймовiрне полегшення покинувши в'язницю тiла.
  Вiдьмакова ж була наче зачарована. Звичайно, її гiмнастерка розсипалася на клаптики, сполосована багнетами. Войовниця виявилася оголеною, вкрита безлiччю подряпин, але жодного серйозного поранення самураї не змогли їй заподiяти! Вона билася i її оголенi груди з червоними сосками, тряслися, мов у морi буйки. А голi кiсточки так i миготiли. Дiвчина була воiстину втiленням звiриної та еротичної сили. Її босi пiдошви стали червоними вiд кровi, вiд чого виникала асоцiацiя, з великою богинью руйнування i зла: Калi! Практично всi радянськi солдати вже були заколотi, бiй завершений, а лише у своїй iскрометнiй красi Афродiти, час вiд часу вражає вузькооких.
  Японський генерал Нугi з подивом дивився на це диво. Тут у нього промайнула якась думка. Наслiдував вiдданий тоненьким голосочком, недогодованого комарика наказ:
  - Накинути на неї мережу, взяти живу!
  У запасливих японцiв були й сiтi. Раптом доведеться взяти кого-небудь з росiян живим. А мережа iдеально пiдходить для цього. Вiдразу десяток ловцiв накинули на дiвчину пута
  Вiдьмакова вiдбивалася, як могла, вона щосили, намагалася вивiльнитися. Але все марно, сумлiннi японцi робили мережу з розрахунку, що вона витримає слона. Дiвчисько капiтально спелена поволокли на руках. Зважаючи на всi тактичний успiх було досягнуто, тим бiльше, що цей напрямок не був прикритий, нi артилерiєю, нi кулеметами.
  Дiвчина згадувала гладковиле обличчя, що полюбився їй Аркадiя, i свою крилату фразу:
  - На вiйнi кожне iм'я, як клацання зведеного курка, не варто його зводити без пострiлу!
  Виникла тривожна i неприємна думка, не згладила, чи вона його! Адже це часто буває, щойно полюбив людину i вона загинула!
  Японцi, судячи з усього, у цьому мiсцi зайняли погано прикритi окопи, продовжуючи обходити позицiї радянських вiйськ навколо Хабаровська. А її Вiдьмакову несуть у полон, а хоч нi вже везуть, занурили у заляпаний броньовичок, щоб вiдвезти ви тил. Машина допотопна, мабуть ще з першої свiтової, так непомiтно вiн бiгав за пiхотою. Швидкiсть приблизно 12 кiлометрiв на годину. Брр! Найперший у свiтi танк усюдихiд Прохорова важив не менше, але мав швидкiсть 40 кiлометрiв на годину на шосе та 25 на рокадi. Що ж з одного боку СРСР атакує все Європа, з iншого - значна частина Азiї. Дiвчина повернулася на бiк, мабуть виникла загроза вiдлежати спину. Як темно в цiй частинi броньовика, мабуть, у нiй розташований десантний вiддiл, або перевезення солдатiв. Добре б звичайно втекти, для початку позбавившись прутiв i мiцних мотузок. А як це зробити? У дiвчинки, зрозумiло, є навички, хоча доведеться повозитися, заодно стягнути наручники, i перепиляти ланцюжок, до якого їй прив'язали за ногу. Але тут можуть цiлком пригодитися i мотузки. Робота нудна, але якщо повезуть на територiю Манчжурiї, то вона встигне. Дiвчина знiмала мотузки з вологої шкiри, пилила ланцюжок i водночас думала. Мда, проти радянської Росiї, склалася не жартiвлива коалiцiя: Причому найсерйознiший монстр це Нiмеччина. Країна iз передовою технологiєю сильними вiйськами. Ось, наприклад, вона чула про нового винищувача МЕ-309. Начебто такi вже лiтають. Точних даних про озброєння, у неї немає, але з чуток цього лiтака цiлих сiм! Вогневих точок. Це дуже серйозне озброєння, якщо врахувати, що у ЯК=9 їх всього двi, а на радянських винищувачах немає машини, яка мала бiльше трьох точок. Спробуй, здолай таких монстрiв! Ну i Фоккен-Вульф дуже серйозна машина, що перевершує радянськi лiтаки озброєнням, та ще й здатна нести майже двi тонни бомб. Вже наприкiнцi 1942 року у нього було на озброєннi двi 20-мiлiметровi гармати, i 4 13-мiлiметровi кулемети. Але начебто вже з'явився новий вид винищувача-штурмовика та бомбардувальника з двома 30-мiлiметровими та чотирма 20-мiлiметровими гарматами. Це був уже монстр, усiм монстрам монстр! А за чутками вже запущено у виробництво, винищувач лiтакiв iз вiсьма 30-мiлiметровими гарматами! Такого вовкулака спробуй здолай! Чим на це хочуть вiдповiсти радянськi конструктори? Вiдьмакова чула, що йдуть роботи над Яком-3. Їй про це розповiв куратор iз вiдомства Берiї. Начебто головною родзинкою лiтака стане менша вага конструкцiї, без додаткових моторiв та озброєнь. Маневренiсть звичайно добре, але хотiлося б зростання озброєностi! Адже в боксi звичайно легенький спортсмен у вазi пера, маневренiший за супертяж, але все одно майже напевно програє йому. Недарма ж iснують ваговi категорiї, а серед боксерiв професiоналiв найбiльше цiнується ударна мiць. Потрiбно посилити озброєння радянських лiтакiв, i лише тодi вермахт битиме... на рiвних? З другої половини 1942 року перевага люфтваффе в повiтрi почала випаровуватися, навiть до березня 1943 року у СРСР виникла перевага, але... Зрада союзникiв змiнила баланс сил. Ух, ти Гiтлера вбито 13 березня, а зараз лише кiнець квiтня, а як серйозно змiнилося спiввiдношення сил. Так швидко, зi стратегiчно виграшного становища до стратегiчно майже програшного. Майже тому, що є ще надiя, що Нiмеччинi вдасться завдати поразки, перш нiж вона досягне стратегiчної та технологiчної переваги над СРСР. Зокрема союзники можуть постачати фашистам у великiй кiлькостi лiтаки, але нiмецьким льотчикам знадобиться час, щоб навчитися, ними управляти. Все-таки є рiзниця у технологiях, панелi приладiв. Танки теж вимагають навчених екiпажiв, крiм того ходовi якостi "Шеврону" в умовах росiйської зими не дуже добрi. Автоматична гвинтiвка М-18 ... Непогана штучка, але в скорострiльностi поступається найкращим радянським моделям, щоправда, перевершуючи в точностi! Iншими словами, проблема на проблемi! Є ще правда знаменитi "Черчiллi" з могутнiм бронюванням, i хорошими ходовими якостями... Звичайно, з ними схоже теж доведеться боротися. I що довше триватиме вiйна, то бiльше технiки отримуватимуть фашисти. Значить висновок простий, треба завдати нищiвної поразки Нiмеччини ще влiтку. Що стосується Японiї, найкраще обмежитися активною обороною та наносити контрудари, використовуючи якiсну перевагу в танках. Але знову-таки максимально економивши сили. Не втягуючись у затяжнi бої i будуючи оборону на заздалегiдь пiдготовлених рубежах. Є ще шанс використати Червону Армiю Китаю, але на неї з усiх сил обрушився режим Чан Кашi. Тож поки що можна розраховувати на власнi сили. Коли наступати? Найкраще наприкiнцi травня, коли дороги остаточно пiдсохнуть, а до вiйськ прибуде поповнення. Сама Вiдьмакова перший свiй удар завдала б на орловському напрямку, а потiм у районi Харкова, щоб вибити нiмцiв з промислового Донбасу, а далi форсованим маршем, по Українi, з ходу форсуючи Днiпро, i далi на Румунiю. Втiм, можна i на пiвнiч повернути звiльняти Бiлорусь i зайти в тил центрального угруповання. Iдея загалом хороша, правда i недолiки є, наступ на орловському напрямку найочевиднiший i фашисти на нього саме там чекатимуть. Змiцнення зламувати доведеться.
  . РОЗДIЛ Љ3
  Тут, звичайно, знадобляться i гармати, i "катюшi". Остання система справляє сильний, особливо моральний ефект. У будь-якому випадку потрiбно багато гармат та "катюш", щоб закидати снарядами ворожу оборону. Взагалi досвiд першої свiтової вiйни показав, що обороняться легше, нiж наступати, i не вичерпай кайзерiвська Нiмеччина, свої сили весняним настанням 1918 року, вiйна могла тривати ще кiлька рокiв. А ось друга свiтова вiйна довела перевагу наступальної тактики над оборонною. Наприклад, швидкий розгром Польщi, i особливо разючий могутньої захiдної коалiцiї союзникiв. Фашисти розгромили вищу силу за пiвтора мiсяцi, просто обiйшовши неприступну лiнiю Мажино. Бої в Африцi, де спочатку переважаючi сили Iталiї були битi рiшучим ударом англiйцiв. А потiм Роммель розгромив у ходi стрiмкого наступу значно сильнiшi вiйська Британiї. Але i найяскравiший приклад СРСР, в 1941 року, велика катастрофа могутньої армiї. I у вiдповiдь наступальнi операцiї, що вибивають нiмецькi частини. Так що головне це вдарити самим, не чекаючи натиску нових нiмецьких танкiв. Затяжна вiйна на виснаження стає майже безперспективною, якщо, звичайно, радянськi вченi, не створять чудо-зброю! Останнє в принципi можливо, наприклад, вона чула, що теоретично можна створити бомбу, здатну знищити мiсто. Причому важитиме подiбна бомба, буде три-чотири тонни. Схоже на казку, але ... Ми народженi, щоб казку зробити буллю.
  Ще привабливiший шлях, це лазерна зброя, описана в Гiпреболоїдi iнженера Гарiна. Така рiч цiлком здатна знищити цiлу армiю танкiв, лiтакiв, кораблiв. Звичайно створи подiбну зброю i не лише Третьому Рейху, а й зрадниками пiндосiв, усьому капiталiстичному свiтовi буде кiнець. А над планетою засяє свiтлий прапор комунiзму. Тiльки ось чомусь подiбна зброя не створена. Дзеркала не найкращий спосiб зiбрати енергiю горiння у єдиний потiк. Та й енергiї, щоб розрiзати кораблi потрiбно набагато бiльше. Хоча... якщо її сконцентрувати до тонкостi мiкрона, то цiлком реально рiзати i лiтаки та лiнкори. Чудо-зброя, що допоможе врятувати СРСР. А ось i ефект лазера, в iншому виглядi. Нарештi ланцюжок подався i вiн майже вiльний, а й уривки мотузки валяються.
  Вiдьмакова висловилася:
  - Терпiння та праця, якщо з тобою, ти не труп!
  Дiвчина пiдвелася, постукала босою нiжкою по покриттю. Жодної реакцiї. Вона постукала сильнiше. У вiдповiдь пролунала японською лайкою i жодною реакцiї. Тодi Вiдьмакова в досадi заспiвала. I спiвала на весь голос, наче примадонна на ювiлейному вечорi:
  Орди вермахту дико бiсться,
  Гуркiт гармат i дзвiн мечiв!
  Пiднiмається дим до мiсяця,
  Спотворення з небес променiв!
  
  У вiках вiчних вiтчизна славитися,
  За Росiю я вiддам тiло!
  Я люблю тебе Русь-красуня,
  З нами цар усiх царiв Господь!
  
  Ох, ви гаї країни кучерявi,
  Шелестить дзвiн златих осин!
  Брати-соколи православнi,
  Бог на подвиги рать надихнув!
  
  У днi холоднi чи теплi,
  Може з хмарою навiяє каламут!
  Ми фашистiв-свиней немов мiтлами,
  Щоб гидоту з лиця струсити!
  
  Нашiй партiї справа права,
  За радянський народ борись!
  Заспiвуємо ми пiсню браву,
  Думка орлом кинулася вгору!
  
  Сталiн у мудрий - iдеал правителя,
  Нас веде у грiзний смертний бiй!
  Прапор Батькiвщини пест переможця,
  Готовий сперечатися з Палладою-долею!
  
  Справи Ленiна буде вiчне,
  Ми збудуємо святий комунiзм!
  Вiр вчення людське,
  Зламає в безодню мороку фашизм!
  
  Вся планета як птах вiльна,
  У зiркам далеким, до свiтiв полетимо!
  Щось свiтле та благородне,
  Ми як скульптори створимо!
  
  I Росiя пiд червоним прапором,
  Немов райський Едем розквiтне!
  Справа Ленiна, воля Сталiна,
  Повели нас до звершень уперед!
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова, а також чотири легендарнi дiвчата вибралися з Тули та дiсталися Москви.
  Тепер становище столицi було найважчим. Нiмцi вже закiнчувалися її оточення, i залишався коридор, за тридцять-сорок кiлометрiв який ставав з кожним днем усе вже й уже.
  Шiстка воякiв зайняла оборону на околицi Москви. Iшов запеклий штурм.
  Олег Рибаченко вiв вогонь i спiвав собi:
  - Майбутнє за нами!
  I хлопчик босою нiжкою жбурляє гранату i продовжує:
  - I ми будемо молодцi!
  Маргарита Коршунова стрiляє i верещить:
  - А я стану крутiший за всiх!
  I босою нiжкою як жбурне забiйну гранату.
  I розкидає супротивникiв у рiзнi боки.
  А далi вже в бою Наташка, що i кулеметом нiмцiв викосить, i голою ногою подарунок смертi кинеться.
  Ось така ця баба.
  У сорок першому роцi Наташа втiкала з Брестської фортецi. Йшла на схiд. Новi туфлi швидко натерли ноги, i дiвчисько їх зняло i пiшло босонiж.
  Кiлька годин було нiчого, а потiм голi пiдошви стали свербiти. Ще за кiлька годин запалали i вже вибухали болем.
  Наталя не звикла, будучи москвичкою, ходити босою. I зрозумiло раз у раз занурювала в струмок.
  Так це виявилося тортурою для її нiжок. Але юна дiвчина швидко звикла.
  Потiм постiйно ходила боса, навiть снiгом, i тiльки в сильний мороз взувалася.
  Тепер Наташка б'ється, немов легендарна богиня.
  А ось i Зоя жбурляє босою нiжкою гранату, i реве:
  - Це взагалi дата супер!
  I дасть влучну чергу.
  I падають нiмцi та їхнi найманцi.
  А далi вогонь веде Анжелiка... I так дико влучно стрiляє.
  I вiд голої її ноги теж мчить граната.
  I розкидає найманцiв.
  Далi Свiтлана веде вогонь. I її боса нога таке викидає, що нiхто не може встояти.
  I розкидає супротивникiв дуже далеко.
  I стрiляється i собi, i тисне ворогiв вибуховою хвилею.
  Ось такi дiвчата народилися в СРСР!
  Олег Рибаченко веде мiтки вогонь по ворожiй пiхотi, кидає дитячими ногами гранати автоматично. I водночас хлопчик складає собi.
  Вiталiй Кличко, зiткнувшись у конфлiктi з новим президентом України Зеленським, вирiшив пiти з посади мера Києва. Справдi, чого впертись i чiплятися за посаду. Найкраще вирiшити проблему.
  А, пiшовши з посади мера, Вiталiй Кличко вiдновив кар'єру. I вiдразу сенсацiя викликає на бiй Уайдера. Без жодних промiжних боїв! I це пiсля бiльш як восьми рокiв перерви.
  Уайдер, зрозумiло, погоджується. Виклик прийнятий!
  I настає момент iстини. З одного боку, багаторазовий чемпiон свiту жодного разу не битий уже бiльше дванадцяти рокiв. А з iншого боку, сорока дев'ятирiчний колишнiй мер Києва. Людина, яка може побити рекорд Хопiнса, але у чиїй спортивнiй формi є великi сумнiви.
  Справдi, багато хто вважав, що пiсля такої великої перерви йти одразу на Уайдера - це самогубство.
  Але Вiталiй Кличко, наче Роккi Бальбоа. Вирiшив вийти проти найсильнiшого нокаутера у надважкому. Денотей Уайдер - боксер, у якого падали всi його супротивники. Абсолютно все - у тому числi i Тайсон Ф'юрi!
  То що якщо у Вiталiя Кличка шанс?
  Але Вiталiй Кличко постiйно тренувався, пiдтримував форму, їздив на роботу велосипедом. I зрозумiло був не такий вже й поганий фiзично. I крiм того володiв, сталевим пiдборiддям.
  Що ж Вiталiй Кличко прийме бiй, нехай навiть фаворит i не вiн.
  Олег Рибаченко змiнив обойму кулемета. Очiкуванi бої з боксерами захоплюють.
  Ось i справдi, чому Вiталiю Кличку не повернутись на ринг i не спробувати побити рекорд Хопiнса?
  Це було б дуже сильною iдеєю.
  Хлопчик-термiнатор дав чергу, i викосив ще кiлька десяткiв фашистiв.
  Пiсля чого хлопчик розсмiявся i показав мову, сказавши:
  - Я є людина, що супер!
  Маргарита кинула босою нiжкою двi пов'язанi разом лимонки i пискнула:
  - Ти крутiший за будь-яку людину!
  Олег, продовжуючи стрiляти, мiркував.
  Вiталiй Кличко у сорок дев'ять рокiв справдi збирався побити рекорд Хопiнса. Вiн навiть на прес-конференцiї нагадав: "я казав, що не збираюся бити рекорд Формана, але не казав, що нiчого про Хопiнса! Так що вiзьму та поб'ю його рекорд"!
  Однак якщо ще в те, що Хопiнс у сорок вiсiм рокiв i зможе завоювати звання чемпiона свiту, значна частина публiки бiльш-менш вiрила, але у Вiталiя Кличка у сорок дев'ять рокiв, вiри було значно менше. У тому числi й через те, що його суперник дуже сильний.
  Такого панчера за всю iсторiю тяжкої ваги ще не було. Правда i Вайдер уже немолодий, але всi тридцять п'ять рокiв, це не сорок дев'ять.
  Вiталiй Кличко, втiм, оптимiзму явно не втрачає. Посилено тренується, набирає форми. I дуже радий, що скинув iз себе рутину крiсла мера Києва.
  Насправдi невелике щастя бути мером в Українi, де стiльки проблем.
  А ось за бiй з Уйадером Вiталiю Кличку запропонували дуже непоганi грошi. Так що, принаймнi, з гаманцем не помилився. Iм'я Вiталiй Кличко вiдоме.
  Злi язики навiть казали: що Уайдер один раз вдарить, i Вiталiй Кличко сам ляже. А потiм отримає грошi, i писатиме мемуари, чи фантастику.
  А може, i в кiно знiметься.
  До речi, i Володимир Кличко захотiв побоксувати. Тiльки хитрий Володимир, вибрав собi суперника послабше з-помiж регулярного чемпiона свiту. Але все одно як не крути - чемпiон i це круто!
  Але Денотей Уайдер як не крути - все-таки найкращий з найкращих!
  Але Вiталiй з несамовитiстю тренується. Вiн наче юнак дає на себе максимальнi навантаження. I провiв кiлька спарингiв, показавши вiдмiнну форму, i непогану витривалiсть. Нi, Вiталiй щось готовий. I вiн не просто так виходить на ринг.
  I справдi коли настав судний день, i зiйшлися разом найбiльший нокаутер Уайдер, найкращий супертяж у цьому вiдношеннi, i Вiталiй. Колишнiй мер Києва, якого всi вже списали iз боксерської кар'єри. Але ось зiйшлися разом двi легендарнi особи.
  Вiталiй, який став чемпiоном свiту вперше ще в 1999 роцi. Подумати тiльки, як давно це було i минуло вже понад двадцять рокiв iз цiєї подiї.
  Та й Уайдер вже тримає свiй титул дуже довгий час. I теж близький до того, щоб побити рекорд Холмса, який найдовше утримував цей титул з моменту подiлу поясiв.
  I звичайно ж, якщо кого Уайдер i боїться, то не дiдуся Вiталiя. Справдi, не всi можуть бути Хокiнсами. Та й суперники у Хокiнса не такi потужнi як Уайдер!
  Але Вiталiй як претендент виходить на ринг. Тiло в нього все ще чудове i мускулисте, правда, волосся вже сивувате. Дiдусь Вiталiй, як його називають з повагою, чи з глузуванням. Але рельєф м'язiв як молодий.
  Вiталiй заявив, що вiн готовий. I навiть на нього ставки трохи зросли.
  Уайдер теж пiдсмажений, рельєфний, i в кiстках тонше, важить менше.
  Незважаючи на те, що це грiзний нокаутер, у нього є деякi проблеми iз захистом, не завжди вiн гарний у русi на ногах. Але досвiду боїв уже багато. За кiлькiстю поєдинкiв вiн уже зрiвнявся з Вiталiєм. I поки що не був переможений.
  Однак i Вiталiй Кличко програв свої два бою лише через травми та розтини. I також можна сказати не був битий.
  Але понад вiсiм рокiв перерви, i майже п'ятдесят рокiв. Якби Вiталiй був молодий, звичайно ж, у нього були б шанси. Але чи зможе вiн побити рекорд Хопiнса? Давид Хей, уже у тридцять п'ять рокiв став нульовим боксером.
  Але розмов йде багато i тiльки ринг покаже. Чи поб'є Вiталiй Кличко рекорд Хопiнса, чи його понесуть на ношах, як обiцяв Уайдер.
  Ось вiн виходить у масцi ворона. Високий, дуже сухий, навiть худий наче Кощiй.
  Пара боксер створювала йому серйознi проблеми на рингу. Це кубинець Острiкс, який вiв по окулярах, i бив нокаутера, i Тайсон Ф'юрi, який теж вiв по окулярах i зумiв звести поєдинок унiчию. Так що найбiльший нокаутер може i прогорiти.
  Але на користь Уайдера шанси майже один до десяти. Все ж таки надто великий у Вiталiя вiк i велика перерва в кар'єрi. Навiть його брат Володимир радив розiм'ятись iз парою мiцних середнякiв. Справдi, у Нiмеччинi Вiталiй Кличко мiг отримати бiльше грошей i в поєдинку з посереднiм боксером, чисто за рахунок свого гучного iменi.
  Адже Вiталiй вiдомий у всьому свiтi не тiльки як боксер, але ще й полiтик, i мер столицi, i герой майдану.
  Нi Вiталiю Кличку в будь-якому разi варто було подумати - чи варто поспiшати та перти проти подiбної гори.
  Але вибiр зроблено: Вiталiй Кличко не шукає легких шляхiв!
  Бiй вiдбувається в Америцi. Звучать гiмни США та України. Оголошуються послужнi списки. I, нарештi, звучить сигнал до бою.
  Багато хто хоче бачити видовища та кровi.
  Уайдер почав обережно, хоча можливо вiн i не має рацiї. А раптом Вiталiй iржавий. Кличко-старший теж не поспiшає. Але одразу видно, що вiн легкий на ногах, пiдсмажений, мускулистий, i добре збалансував. Принаймнi того, що чекали багато хто: мовляв, вiдразу ж попливе, не сталося.
  Упевнено Кличко працював джебом, тримав трохи вище, нiж зазвичай, ставив блоки.
  Першi два раунди пройшли спокiйно. А потiм Уайдер як це очiкували, багато пiдняв темп. Став активнiше нападати та атакувати. Але Вiталiй не розгубився. Блокував удар, зустрiчав лiвим джебом. I несподiвано пiд час рiзкого спруту, довбав правою рукою по корпусу. Уайдер зiгнувся вiд болю.
  Вiталiй провiв двiйку, i в другiй за свою кар'єру чемпiон свiту та найкращий нокаутер усiх часiв та народiв опинився на пiдлозi.
  Вiталiй усмiхнувся... А публiка заревiла вiд захоплення. Вiд старого Вiталiя такого не очiкували. Оце так! Адже здається скоро п'ятдесят рокiв! I так ще рухатися та бити! Це треба вмiти!
  Уайдер пiдвiвся, але став задкувати назад. Вiталiй же неквапливо почав жалувати його своїм джебом. I знову двiйка. I знову влучив. Нокаутер задкував.
  Насилу, але Уайдер дiстав до кiнця раунду. Потiм наступного вже Вiталiй працював першим номером. Але нiчого, все йшло за планом. Кiлька раундiв Уайдер задкував i виглядав безпорадно. Але у дев'ятому раундi знову вибухнув. I стали кидати удари пiшов уперед. I знову пропустив двiйку та впав. Другий нокдаун.
  Вiталiй посмiхається. Йде вперед. Уайдер невпевнено стоїть на ногах. Пропускає знову двiйку, не знайшовши протиотрути. I вiд чергового удару падає.
  Пiднiмається насилу, i суддя зупиняє бiй!
  Перемога! Вiталiю Кличку, тепер чемпiон свiту! I знову пояс його! Щоправда, вiн не абсолютний поки що, але вже на конi!
  Побив рекорд Хопiнса, i для супертяжiв Формана, став вчетверте чемпiоном свiту зрiвнявшись з Холiфiлдом.
  Уайдер очевидно кричить що бiй зупинили надто рано та вимагає реваншу.
  Вiталiй каже, що рiшення продовжити чи кар'єру або провести ще кiлька боїв ухвалить пiзнiше. Але йому всi кажуть: що вiн дуже гарний, ще кращий, нiж у молодостi, i треба продовжувати.
  Тим бiльше, поки що робити й нiчого. У Києвi iнший мер, до виборiв у раду та президента ще далеко, там чому i не побитися?
  За три наступнi бої Вiталiю пропонують цiлих сто мiльйонiв доларiв, i плюс ще вiдсоток вiд трансляцiй.
  Зрозумiло куш великий, i колишнiй мер Києва каже, що подумає.
  Насправдi вiн показав, що ще здатний на багато чого. То навiщо закопувати в землю талант? А головне, що робити все одно нiчого!
  Може, спробувати об'єднати всi пояси? Це було б так чудово!
  Вiталiй приймає пропозицiю та укладає контракт ще на три бою.
  I наступний його суперник... Ну, звичайно, Тайсон Ф'юрi! Ще жодного разу не битий, великий супертяж. Щоправда побував у нокдаунi вiд Уйдара i декого дрiбнiшого. I головне ще й кривдник його молодшого брата. Ну як з таким та не битися?
  Звичайно ж, новий бiй, i шалений гонорар, i чудове видовище.
  Олег Рибаченко знову стрiляє у нiмцiв та iноземних бiйцiв. Загалом нiмцiв справдi в пiхотi майже немає. Вони рухаються за танками Е-50 та Е-75. I намагаються не ризикувати.
  Ось десь подалi видно "Пантеру"-2. Цей танк, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, з'явився ще в сорок третьому роцi. А сама "Пантера" не була надто масовою. Та й "Пантер"-2 випущено хоч i чимало, але 1945 року, готуючись до вiйни з СРСР, нiмцi забили заводи танками Е-50 та Е-75.
  Незважаючи на всю практичнiсть легких самохiдок: Е-10 та Е-25 фюрер вiддав перевагу бiльш важким танкам. Насилу Гудерiан умовив зробити наймасовiшим швидкiсний Е-50. Фюрер же бiльше любив Е-75, який вийшов не надто вдалим та важив тонн дев'яносто.
  Але зараз з'явилася модифiкацiя Е-75 М, з нижчим силуетом, легша i з потужним двигуном. Можливо, вона у майбутньому i стане наймасовiшою.
  Олег Рибаченко, наприклад, використовує хитру тактику. Бере i босою ногою жбурляє гранату в гусеницю Е-50. Танк через це повертається та зiштовхується зi своїм колегою.
  I результат - два мастодонти горять.
  Олег тому що ми бачимо дуже хитрий.
  Отак вiн i зараз дiє, а нiмцi зазнають великих втрат. Нiжки моторнi у хлопчика. Добре бути таким як вiн, босоногим та красивим.
  Але взагалi в голову лiзуть думки про боксерiв. Наприклад, чому б i Денису Лебедєву не поновити кар'єру? Сорок рокiв не так уже й багато. Тим бiльше, основнi конкуренти з важкої ваги пiшли, i можна спробувати об'єднати пояси.
  Ось чого й справдi не варто робити, то це бути шiсткою у влади. Краще самому зайнятися благородним боксом або перейти в опозицiю.
  Ось типу того, як Сергiй Ковальов став мером Москви. Хоча це лише фантастика.
  А Денис Лебедєв мiг би чимось конструктивнiшим зайнятися. Тим паче йти з боксу ще небитим якось зарано. Справжнiй спортсмен має йти до кiнця.
  Володимир Кличко мiг би також повернутися. А ось деякi як Олександр Устинов уже тричi битi поспiль, не йдуть на вiдпочинок!
  Справдi, богатирi - не люди, а прямо зi сталi!
  Але ось уявiмо такий варiант, Путiн розбився в лiтаку, i в Росiї новi вибори президента.
  I що ми бачимо сьогоднi! Комунiсти не мають сильних кандидатур. Грудин оскандалився i до нього довiру пiдiрвано. Зюганiв дуже старий i всiм набрид, та й харизми мало. Сурайкiн на колишнiх виборах провалився. Iншi маловiдомi особи. Жириновський теж дуже старий i всiм набрид. Iншi у ЛДПР вiдомi мало. Кого ще можна з опозицiї рекомендувати? Андрiй Навальний сильний, але його до виборiв не допустять. Ксенiя Собчак - несерйозний кандидат. Демушкiн сидiв у в'язницi i не надто розкручений. Сидiв у в'язницi i Удальцов, хоч, можливо, вiн мiг, був за пiдтримки комунiстiв i виступити.
  Коротше кажучи, в опозицiї серйозних конкурентiв не видно. Так Медведєв, виконуючий обов'язки президента, все одно головний фаворит. I якщо в чомусь i буде iнтрига: другий тур або вiдразу в першому.
  Враховуючи низький рейтинг Медведєва, i, швидше за все, велика кiлькiсть кандидатiв у президенти, то другий тур цiлком можливий.
  Однак у Медведєва буде дуже велика перевага в першому турi, i не дуже благообразний суперник у другому.
  Хоча може в останнiй момент з'явитися свiй Зеленський i сплутати всi карти!
  Олег Рибаченко знову покинув гранату, зiштовхнувши танки гiтлерiвцiв. Багато реву та артобстрiлiв.
  I земля раз у раз злiтає, i горить прямо в повiтрi. I перевертаються, плавлячись, уламки.
  Олег вимовляє:
  - Слава нашої iмперiї!
  Маргарита, кинувши босою нiжкою забiйний подарунок, пискнула:
  -Героям велика слава!
  I знову дiвчинка голою п'ятою пiдкине лимонку.
  Сиплються фашисти, ох i сиплються.
  Немає їх нiяк, навiть вакуумною бомбою не зупиниш та не переможеш! Такi крутi тут войовницi, просто жах!
  Олег реве:
  - Наша перемога на священнiй вiйнi!
  Маргарита пiдтвердила:
  - З гарантiєю сто вiдсоткiв!
  I знову дiвчинка гранату кинула босою нiжкою.
  Нi, цi дiти явно так не здадуться.
  Олег Рибаченко ревнув:
  - За новий радянський порядок!
  Маргарита активно довбала чергою i пiдтвердила:
  - Банзай!
  Олег тим часом спробував далi писати. От Вiталiй проводить добровiльний захист проти Тайсона Ф'юрi. Тим часом у Володимира не менш цiкавий бiй iз Руїсом.
  Справдi, Руїс був чемпiоном свiту за трьома версiями. Там чому з ним бiй Володимиру за дуже великi грошi не провести? Тим бiльше зручний противник - значно нижчий за зрiст, i товстий. Володимир може розстрiлювати довгим джебами.
  Жаль упустив Кличка-молодший провести з ним бiй, поки той був чемпiоном свiту. А треба було б поворухнутися.
  I як Володимир ти до такого не здогадався?
  А чемпiон свiту за трьома версiями зараз Усiк. Швидко дiстався, однак, до трону.
  I можливий об'єднавчий бiй iз Вiталiєм. Але це поки що лише прикидки.
  Вiталiю потрiбно пройти Тайсона Ф'юрi, та й реванш iз Уайдером викликає iнтерес. Та й iнших багато цiкавих бiйцiв. Той самий Ентонi Джошуа. З ним також битися було б дуже цiкаво. I теж помститися за брата.
  Вiталiй створив сенсацiю - перемiгши Уайдера. I що можна розвивати успiх.
  Чому б не стати першим боксером у свiтi, який виграв чемпiонський бiй вже пiсля п'ятдесяти рокiв? Це ранiше нiкому не вдавалося!
  Ех, Вiталiю! Неважливо, який ти був мер Києва, але зараз тебе вже без жодних сумнiвiв визнали великим чемпiоном свiту!
  Але перший, добровiльний захист титулу. Проти Вiталiя бiльший i довгорукий противник. Не такий грiзний нокаутер як Уайдер, зате технiчний, i спритний, з довгими руками. I теж поки що не битий, хоча його й упускали.
  Найголовнiше вiн перемiг ще зовсiм нестарого Володимира Кличка, що, безперечно, робить Тайсона Ф'юрi грiзним конкурентом.
  Ставки пiшли приблизно п'ятдесят на п'ятдесят. Звiсно, перемога нокаутом над Уайдером вразила. Але тепер проти нього буде не рубака, а технiчний боєць, якого поки що нiхто не мiг пере боксувати. I найголовнiше переможець самого Володимира на свiтанку сил.
  А чи зможе Вiталiй у п'ятдесят рокiв iз таким технарем упоратися. Це вже двобiй iнтелектiв. Тим Уайдер явно Вiталiя недооцiнив i спробував узяти нахрапом. А тут таке вже не вийде.
  Ось обидва боксери готуються. Вiталiй як завжди серйозний та зосереджений. Вiн упевнений i спокiйний.
  Тайсон Ф'юрi теж готується. Вiн вищий за зростання Вiталiя, довший руками i намагатиметься цим користуватися.
  Але вже бiй пройде в Британiї, i платна трансляцiя.
  Тепер уже Тайсон Ф'юрi виходить першим. Вiн демонструє зовнiшню впевненiсть. Лисуватий, нескладний, i не дуже атлетичний. Якщо Вiталiю Кличку волосся пiдфарбувати, то не зрозумiєш, хто з них старший, хоча рiзниця у сiмнадцять рокiв у вiцi. Це ще не рекорд для чемпiонських боїв, але вже наближається до рекорду.
  Ну, може Вiталiй ще й поб'ється з кимось молодшим за Тайсона Ф'юрi.
  Ось виходить пiд грiзну музику i Вiталiй. Вони дивляться один на одного.
  Тайсон сутулитися i не виглядає вищим. У плечах Вiталiй, мабуть, i ширший. I головне у нього постать куди красивiша, i м'язи рельєфнi.
  Що ж звучать гiмни. Спочатку Британський, а потiм Український.
  Згодом обмiн поглядами.
  I ось звучить горн, перший раунд.
  Вiталiй кидає легкий джеб, що добре рухається. Тайсон намагається втекти. Але Вiталiй дуже спритний, i його удари рухаються по кострубатiй траєкторiї, досягають голови Тайсона Ф'юрi.
  Все йде, як i пророкували експерти. Вiталiй має чудову швидкiсть.
  I все встигає.
  Перший раунд вiн виграє... Далi хвилина вiдпочинку та другий раунд. Знову Ф'юрi не змiнює тактику. Вiн розраховує мабуть, що Вiталiй втомиться.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  I знову невелика перевага у Кличка-старшого. Брати домiнують на рингу.
  Володимир тиждень тому технiчним нокаутом виграв у Руїса-молодшого.
  Ну, що ж бiй продовжується.
  Третiй раунд знову пiд диктування Вiталiя. Але в четвертому раундi Тайсон Ф'юрi несподiвано вибухає. Впадає вперед... I потрапляє на двiйку. I падає у нокдаун.
  А що вiн хотiв? Вiталiй напоготовi.
  Сяк-так Тайсон вiдстояв цей раунд до кiнця. Потiм знову пiшов одностороннiй бiй iз домiнуванням Вiталiя. Причому явно не поспiшав чемпiон свiту Кличко-старший.
  I ось пiсля восьми раундiв Тайсон Ф'юрi несподiвано знiмається. I оголошується перемога технiчним нокаутом через вiдмову продовжувати бiй.
  Таким чином, Вiталiй Кличко встановлює новий рекорд: перший в iсторiї боксу боєць, який захистив титул чемпiона свiту у п'ятдесят рокiв. I б'є ще одне досягнення Хопiнса.
  Що ж тепер вiн справдi реально Вiталiй став суперменом. I помстився за брата.
  Але наступний бiй це реванш з Уайдером. Обiцяють величезнi збори. Що ж можна провести поєдинок i з ним, а потiм вийти на Джошуа.
  А далi вже можна подумати i про об'єднавчий бiй з Усiком. Загалом Вiталiй Кличко в принципi хотiв би стати абсолютним чемпiоном свiту. I це бажання в нього дуже сильне.
  Олег Рибаченко посмiхається до своїх думок. Так це можливо. Хлопчик скошує цiлу шеренгу фашистiв i вимовляє:
  - Люди пам'ятають тебе Кличку! Люди цiнують тебе Кличком! Люди жадають тебе Кличком! Повертайся скорiше Кличку!
  Хлопчик-генiй розсмiявся своєю задерикуватою пiсенькою i знову як запустить саму забiйну з усiх гранат. I три танки гiтлерiвцiв зiткнуться.
  Незважаючи на героїчне опiр радянських вiйськ, гiтлерiвцi все-таки змогли взяти i перерiзати коридор, що сполучає Москву з iншими частинами СРСР.
  Таким чином, столиця Росiї у повнiй блокадi. Так само як заблокований i Ленiнград.
  Сталiнград все ще чинить опiр. Нiмцi також штурмують на Кавказi мiста Грозний та Орджонiкiдзе. Ситуацiя є критичною. Особливо коли Москва стала повнiстю оточена.
  У нiй багато вiйськ i сотнi тисяч солдатiв в ополченнi. Але в боях дуже швидко витрачаються снаряди та патрони. Може, не вистачить боєприпасiв. I тодi столиця впаде. Та й запасiв продовольства не так уже й багато. Теж це скоро закiнчиться.
  А без Москви це вже буде iнша вiйна. I Сталiн це розумiє.
  Нинi вiн у Куйбишевi. Але пiсля того, як фашисти прорвалися до Волги, то й до лiнiї фронту i там недалеко.
  А плюс ще пресують i самураї. I бомбять, i пiхотою незлiченною лiзуть. Може й не вистачить сили.
  Сталiн це розумiє i намагається закулiсно домовитися з Японiєю про сепаратний свiт. Мовляв, навiть готовi вiддати Далекий Схiд i заплатити золотом контрибуцiю.
  Але Хiрохiто заявив: нам потрiбний весь Сибiр, до самого Уралу. На жаль, стiльки поступитися неможливо.
  Владивосток уже майже оточений. I взагалi все дуже стрiмко.
  Але деякi дiвчата-героїнi борються i не пiддаються фашистам та японським мiлiтаристам.
  Броньована, тюремна машина, в якiй їхала Спiвача Вiдьмакова зупинилася, почувся скрип вiдчинених дверей. Два японцi, один великий i товстий, iнший маленький i худий висунулися з миттю заслiпленого Анастасiю свiтла. Потiм дiвчина не довго думаючи, всадила одному з розмаху гомiлки бiля скронь, iншому обмотаним ланцюгом кулаком у щелепу. Хваленi вояки країни Вранiшнього сонця по кумедному завалилися в нокаут.
  Вiдьмакова навiть проспiвала:
  - Викликаю чоловiка дванадцятий раунд! Адже я жiнка супер та повний Атасс, i ворога вiдправляю у глибокий нокаут, демонструючи у битвi нестримний клас!
  Дiвчина пiдхопила японський автомат скопiйований зi "Шмайстера" i, переклавши затвором, кинулася до кабiни. Про туди вискочило ще три японцi, Вiдьмакова послала в них чергу, цiлi в голови i люто скалячись.
  - Що отримали дубинноголовi нелюди!
  Бронетранспортер виявився захоплений голою ледi воїни. Вiдьмакова гаркнула:
  Над нещасною Росiєю зависла,
  Пекельних монстрiв кипляча пiтьма!
  Окупант свою сокиру негоду,
  Заточив i рубай голову!
  Комунiст у битцi в пекло не пiшака,
  Нам не вiчно ходить ярмом!
  Перетворить Третiй Рейх на головешки,
  Ну, а чеснiсть вiдзначить добром!
  Незважаючи на те, що їй було гидко, Вiдьмакова начепила на себе зняту з убитих японську вiйськову форму. Як це було неприємно, цi солдати давно не милися i моторошно смердiло. Дiвча-льотчиця провила:
  - Треба ж настiльки оскотиниться! Азiатчина але!
  Втiм, бронетранспортер легко завiвся i вирушив у пiвнiчному напрямку. У машини було два кулемети калiбру 12-мiлiметрiв, так що при нагодi можна було вiдбити пiхотну атаку. Iнша справа, що 20-мiлiметрова броня не витримала б i калiбр у 37-мiлiметрiв японських "гармат". Вiдьмакова подумала: як таки прихiд комунiстiв до влади змiнив Росiю. Якщо за царських часiв, японська армiя значно перевершувала росiйську в технiчному вiдношеннi, то тепер вiн навпаки вiдстає. Хоча не можна сказати, щоб у Японiї не заохочували науку. Обов'язкову середню освiту запровадили ще наприкiнцi ХIХ столiття. Щоправда, якiсть освiти в Японiї була не високою. Вони його скопiювали з прусської, педантичної до крайностi школи i трохи спростивши, так щоб один учитель пропускав через себе якнайбiльше учнiв, тому що освiчених людей не вистачало. Загалом японцi наслiдували європейцям, наприклад англiйцям у появi форми кольору хакi, нiмцям у побудовi та вiйськовому статутi, американцям у формi та типажi вiйськового флоту, та системi роботи фiнансових установ. Правда були i своє, наприклад кодекс Бусiдо, знаменита вибухiвка шимоза (правда навряд чи вона була кращою за європейську). До середини дев'ятнадцятого столiття Японiя була вiдсталою середньовiчною країною, яка навiть не мала залiзниць, а на озброєннi гармати з ядрами. Вона була навiть архаїчнiшою нiж Туреччина або Iран i тим бiльше царська Росiя. Як не дивно, але саме Америка допомогла Японiї вийти в люди i буквально змусивши, приєднається до цивiлiзованого свiту. Сучасний паровий крейсер iз розривними снарядами справив на вiдсталу Японiю сильне враження. Особливо коли вiн потопив кiлька вiтрильникiв, показавши повну безпораднiсть гармат iз ядрами.
  Можливо, американцi ще не раз пошкодують, що змусили Японiю вiдкрити свiтовi. Що виростили собi конкурента в Азiї, але тодi важко було повiрити, що за кiлька десятилiть країна Вранiшнього сонця пройде той шлях, що у Заходу зайняв столiття.
  Вiдьмакова їхала, шосе пропускаючи вперед вантажiвки з пiдкрiпленням, а також транспорту i мiркувала. Царський уряд ще за Олександра другого, вiрнiше навiть за Миколи першого виношувала плани приєднання Китаю до Росiї. Але Микола до якостi об'єкта експансiї обрав Турецьке спрямування. У принципi воно було зручнiшим. Але Францiя, яка ненавидить Росiю Британiя i перебуває пiд її впливом, заступилися за османiв. Вперше за чверть тисячолiття (з часiв 1612 гола) Росiя програла масштабну вiйну (окремi битви звичайно ж не в рахунок, маєте на увазi що майже чверть тисячолiття Росiя не програвала воєн в цiлому, до речi саме за Миколи першого досягнувши своєї максимальної, за площею величини). Причин було кiлька, найголовнiша перевага захiдних держав у технологiчному оснащеннi вiйськ. Пiсля того як Микола перший наклав на себе руки, престол зайняв Олександр Другий: мабуть найосвiченiший i ерудований цар за всю iсторiю Росiї. Вiн розпочав масштабнi реформи, вiдзначив крiпацтво, при ньому почалося бурхливе зростання промисловостi, будiвництво залiзниць та електростанцiй! Але при цьому скасування крiпацтва вiдбулося за рахунок селян, багато було розорень, спалахнули бунти, особливо масовi в Польщi. Олександр зумiв просунути Росiю вперед, але фундаментальних проблем не вирiшив, та ще й продав Америцi за копiйки Аляску, а Гавайськi острови вiддав безкоштовно. Правда йому вдалося завдати поразки Туреччини, але iмперiя Османа була до цього моменту дуже слабка i її трусили повстання. Та втрати Росiї у вiйнi були непропорцiйно великi, довiвши, що росiйської армiї ще далеко досконалостi, не дивлячись на реформування. Втiм, i за Суворова було не так усе однозначно, як про це пишуть у книгах. Перемоги давалися чималою цiною, i Катерина Друга, наприклад, пiд час другої росiйсько-турецької вiйни, обмежилася порiвняно скромними територiальними придбаннями, вiдмовившись навiть вiд претензiй, на Молдову. Хоча цi землi були населенi православними слов'янами i свого часу входили до Київської Русi. Взагалi, пiсля визволення Росiї вiд монголо-татарського ярма, було взято курс на повернення всiх споконвiчно-слов'янських земель. Зайняло це кiлька столiть, наприклад, Галичину вдалося повернути лише 1939 року, пiсля визволення вiд польського ярма. А мiсто Перемишль iз прилеглими землями, так i залишилося у угорцiв та словакiв.
  Вiдьмакова подивилася на шосе: рiзних машин не так i багато, ось японськi пiхотинцi крокують маршем. Населення у Японiї близько ста мiльйонiв, навiть бiльше нiж у Нiмеччинi, допризовна пiдготовка займає половину занять у школi. Вiйна з СРСР їм знахiдка, на вiдмiну вiд бою з США. Можна штампувати, все новi та новi дивiзiї.
  Велику спокусу дати чергу з двох своїх швидкострiльних кулеметiв, благо це можна зробити, керуючи ними за допомогою гiдроприводу з кабiни. Але правда, тодi у неї самої буде трохи шансiв, щоб вибратися звiдси. Нi, все-таки краще зробити це ближче до лiнiї фронту чи вночi. Та нiби вже вечорiє... Тодi i вовки будуть ситi i вiвцi цiлi. Хоча нi, адже вона не вiвця.
  То що з Японiєю? Перша вiйна 1904-1905 року була програна, i одними полоненими Росiя втратила понад двiстi п'ятдесят тисяч солдатiв i офiцерiв. Хоча чисельна перевага була у царської армiї. Японiя ж полоненими втратила менше двох тисяч, була навiть заснована премiя сто золотих рублiв, за кожного полоненого жовтоличого солдата, i тисяча офiцера. Ця сторiнка iсторiї дуже неприємна для Росiї. Що найприкрiше всерединi країни багато хто бажав перемоги японцям. Наприклад, студенти московського унiверситету надiслали вiтання мiкадо у зв'язку з падiнням Порт-Артура. А скiльки всього було розкрадено: не перелiчиш!
  Вiдьмакова зменшила газ, що не налетiти на ще одну колону, що марширує. Дiвча вилаялося:
  - Ну, їх немов саранцi! Ускокатi тварюки!
  Вухо вже розрiзняло гуркiт канонади, лiнiя фронту наближалася. Летчиця прогарчала, а потiм заспiвала:
  Росiйський воїн вiд болю не стогне,
  Росiйський воїн японцiв трощить!
  А в нас нещасне горе,
  Здригнувся весь прогнутий щит!
  Дiвчина знову замовкла. У тiй вiйнi США та Британiя допомагали Японiї грошима та зброєю, зате не було фронту на заходi. Дiйсно країна Вранiшнього Сонця розраховувала, що Нiмеччина скористається моментом i нападе на Росiю. У принципi це було реально i вигiдно Нiмеччинi. Проти Росiї могла виступити i союзна Австро-Угорщина, з якою стикалися iнтереси Балканах. Могла також вступити у вiйну i Туреччина iсторично скривджена на Росiю, що ще перебуває пiд фiнансовим контролем Нiмеччини. Не виключено i вступ у вiйну Iталiї, яка входила до Потрiйного союзу та могла претендувати на багатi Українськi землi. У кожному разi царської Росiї було погано. Якщо навiть у союзi з Антантою вона програла, то вiйна на два фронти закiнчилася б катастрофою. Шанси на вступ до битви Францiї невеликi, тож на той момент Британiя була проти Росiї. Взагалi, звичайно, це великий прорахунок кайзера, який упустив такий шанс. Можливо, що i пiсля початку першої свiтової вiйни, головний стратегiчний прорахунок, був наступ фрiцiв на Бельгiю та Францiю. Можливо почнi вони вторгнення всiма силами в Росiю, повторилася б ситуацiя з Польщею в 1939 роцi. На щастя, нiмцi виявилися зайво самовпевненими, обравши вiйну на два фронти.
  Вiдьмаковi на вiдмiну вiд багатьох спiввiтчизникiв пощастило: вона зумiла прочитати Майн Кайф та ще в першотворi. Звичайно, Гiтлер мав рацiю, коли говорив, треба було або бути разом iз Британiєю проти Росiї, або разом iз Росiєю, проти Британiї. I досить логiчно майбутнiй фюрер критикував тих, що намагався витягнути свiт, труп Бiсмарка.
  Гiтлер i справдi вiдкидав будь-яку можливiсть будь-якого союзу з Росiєю, особливо коли в нiй до влади, прийшли бiльшовики i вважав, що росiйськi землi мають стати нiмецькими колонiями.
  Отже, вiн був ворогом Росiї однозначно, а будь-який договiр для фюрера був простим клаптиком паперу. Тим бiльше що Сталiн iдiот, що пропустив такий сильний удар у вiдкритий пiдборiддя, хоча повинен був пiдготуватися до вiдображення удару i привести вiйська в бойову готовнiсть. Або що краще всадити самому! Нiмецька армiя теж була готова до наступального пориву радянської армiї. Їм би пройшлося дуже туго, ми могли просто оточити та знищити у казанах нiмецькi вiйська. А що то вiйна! А так iнiцiатива перейшла до вермахту. I потiк фронт iз заходу на Схiд. Незрозумiло, на що розраховував Сталiн? А Берiя сучий син. Вона його лисого добре знає. Ну, чому вiн не попередив Сталiна. Чому не вмовив вжити заходiв? Як таке вийшло? Адже нарком людина хитра i не кому не довiряла! Адже справдi були серйознi данi розвiдки, вiйська Третього Рейху пiдтягувалися до кордону, а кожна друга бабця пророкувала вiйну. Взагалi, було вiдчуття, що насувається, щось невблаганне, страшне!
  I тiльки Сталiн та його оточення били байдики, нiби навмисне бажаючи програти та занапастити мiльйони людей. Та й взагалi вусатий грузин не такий уже й генiй... Семiнарiю не зумiв закiнчити, i як зiзнався їй Берiя, частенько випиває. А як почалася вiйна, взагалi загудiв... Ось i зараз проти Росiї ополчився весь свiт! I тут звичайно винна негнучка полiтика Сталiна. Зокрема, незважаючи на те, що фронт задихався вiд браку постачання, тисячi поїздiв були вiдкликанi для висилки чеченцiв до Казахстану. I це було зроблено пiд час вiйни, коли кожний вагон на рахунку! Через це до речi Майнштейну i вдалося незважаючи на значну чисельну перевагу радянської армiї, провести контрудар завдати поразки червоним вiйськам. Через брак ешелонiв, не було вчасно перекинуто пiдкрiплення, порушилося постачання радянських вiйськ, а внаслiдок цього наступ видихнувся. А будь зараз нашi вiйська у Києвi, а може бути i в Румунiї, Британiя та США може, i не ризикнули зрадити СРСР!
  Крiм того, хто трохи вбив Гiтлера? Тим самим пiдштовхнувши Третiй Рейх до нової агресiї? Швидше за все, це була операцiя пiд керiвництвом Берiї... Адже вiн свого часу придумав, як прикiнчити Троцького. Тодi втiм, це було викликано необхiднiстю уникнути розколу Iнтернацiоналу. Наразi це призвело до зворотного ефекту, вороги Росiї об'єдналися. Причому iсторичнi вороги! Її Вiдьмакова треба сказати саму дуже здивувало, що Черчiлль 24 червня виступив iз сенсацiйною промовою, оголосивши про пiдтримку СРСР. Дивно, що вiвця прийшла за союзом до вовка, якщо, звичайно, Британського лева можна порiвняти з вiвцею. Сталiн втiм, типовий вовчар! Тепер усе повернулося на круги своя, капiталiсти-демократи та капiталiсти-фашисти разом! Натомiсть комунiсти єдинi та чеснi, без компромiсiв iз совiстю! Може, саме цього i домагався Сталiн? У кожному разi сили ворогiв примножилися, i Сходi Японiя показала пащу. Але, загалом, хiд керiвництва країн Вранiшнього Сонця логiчний: треба заткнути горлянку вiйськовим незадоволеними величезними територiальними поступками i фактичною капiтуляцiєю, пообiцяли новi битви i землi. Якби США не ввели 24 липня санкцiї, вiрнiше блокаду проти Японiї, то, можливо, самураї вдарили б по СРСР, ще в серпнi не чекаючи зими! Японцi народ вiдважний i навряд чи їх зупинило б спогад про Халхiн-Голе, де, до речi, боролися другоряднi вiйська, у тому числi i марiонетковi Маньчжурського iмператорського уряду!
  I це могло пiдставити пiд загрозу падiння Москву... Хоча напевно Сталiн вважав за краще вiддати весь Сибiр здачi Москви. Просто залишив би там прикриття, розраховуючи, що сувора тайгова зима не дасть японцям можливостi просунутися надто далеко i з'єднатися з нiмцями в районi Уралу або Поволжя.
  А потiм були б, звичайно, проблеми... Гiтлер провалився пiд Москвою i допустив прорахунок, оголосивши вiйну США, не зобов'язавши Японiю вiдповiсти взаємнiстю щодо СРСР. Гiтлер взагалi не вiдрiзнявся логiкою, своїм звiриним антисемiтизмом, настроївши проти себе основну фiнансову елiту i навiть Ватикан. Щоправда, це збiльшило його популярнiсть серед арабiв, але суттєвої допомоги вони корпусу Роммеля не надали.
  Броневик пiд'їхав до колишнього радянського кордону. Тут уже були деякi руйнування. Ось прикордонний стовп ще стирчить.
  I японськi пiхотинцi, а також кiлька легких танкеток iз 20-мiлiметровими автоматичними гарматами та двома кулеметами кожна. Проти китайської пiхоти, це може бути й непогана зброя, але проти Т-34... Щоправда, таких танкiв на Далекому Сходi мало, основнi сили скутi на заходi. Крiм того видно, ще пара бронемобiлiв i мiномети, що перевозяться на автомобiлях з вiдкритим верхом. Треба сказати, що непоганi мiномети, незважаючи на невеликий калiбр.
  Вiдьмакова завагалася: що робити? Японцiв багато, i треба мабуть треба повертати, на путiвець. Чи може все-таки дати чергу за вузькоокими?
  Вже темнiє, хмари закрили небо, наближається дощ. Звичайно, можна ризикнути, тим бiльше як стовпилися японцi, пiхота стоїть, зiбрана в густi шеренги. Та тут їхнiй цiлий полк, солдатики жовторожi, досить гидкi, їх i вбивати не шкода.
  Вiдьмакова перехрестилася, пробурмотiвши:
  - Дай Боже покласти самураїв побiльше!
  Два великокалiбернi - 12 мiлiметрiв кулеметiв хльоснули чергами по вузькооких тварях. Почалося тотальне побиття. Дiвча навiть проспiвала:
  Будемо до кiнця з ворогом боротися,
  Подвиги солдатiв - не злiчити числа!
  Росiяни завжди вмiли битися,
  Не пасуй коли прийшла бiда!
  12 - мм це великий i гострий патрон, вiн пробиває тiла наскрiзь, i часом кiлька японцiв за раз. Вiдьмакова керувала зброєю за допомогою гiдроприводiв, якi японцi запозичували з авiацiї. У першi секунди бiйцi iмперiї Вранiшнього сонця навiть не зрозумiли, що вiдбувається, i звiдки прийшла напасти. Вони просто падали, випускаючи з животiв та грудей цiвки кровi. Настiльки несподiваним було настання смертi в цьому такому на перший погляд безтурботному свiтi. Хоча нi, останнє твердження бiльше схоже на знущання.
  Вiдьмакова примудрилася викосити кiлька шеренг, як противник зреагував i почав розбiгатися. Летчиця продовжила стрiлянину, одночасно рухаючи броньовик, таким чином, щоб не потрапити пiд вогонь танкеток. Все ж таки авiацiйна гармата може i пробити, навiть таку броню. Втiм, це ще залежить вiд початкової швидкостi снаряда, на танкетках вiн таки бiльше, нiж у гармат винищувачiв.
  Поки льотчицi щастило, японцi не вiдразу розiбралися, хто їм посилає смерть, тим бiльше закапав весняний дощ, внаслiдок чого спалахи стали важко помiтнi. Напевно самураї подумали, що їх атакує загiн росiйський, що прорвався в тил, тому танкетки вiдкрили вогонь по кущах. Вiдьмакова, трощила японцiв i спiвала:
  Вiд далеких країв океану,
  Де склепiння здригнулося небес!
  Проносяться орди султана,
  Начебто антихрист воскрес!
  
  Вiйна нещадна, зла,
  Як шулiка спустилася на Русь!
  Земля моя в ранах сива.
  Врятуй матiр, я Богу молюся!
  
  Наскiльки жорстокий свiт, ось жах,
  Дитина впала i роздерта!
  Народили, його з болем тужась,
  Так лютий вирiшив Громовержець!
  
  Ось Бог мiри в гнiвi не знає,
  Обрушив на рiд людського лиха!
  I кожен живе страждає,
  Лише горе рахує перемоги!
  
  Залита все кров'ю Росiя,
  Наскiльки жорстокий ти Всевишнiй!
  Куди твоя подiлася мiсiя,
  Невже Христос - третiй, зайвий!
  
  Навiщо ти Ада та Єву,
  Вигнав за провину їхнього раю!
  Прийшов, править годину людожеру,
  З набiгом крутiше Мамая!
  
  Пролилися тут дiвчата сльози,
  Батькiв нiмцi забили!
  Вона босонiж, а морози,
  Суворi, всi рiчки застигли!
  
  Нiхто нас людей не шкодує,
  То мошки, то змiї нас жалять!
  Деколи виникає iдея,
  Що чаша страждань до краю!
  
  На Бога сподiватися марно,
  Адже йому звичайно не боляче!
  А жити краще погано та бiдно,
  Але ми тут сказали - годi!
  
  Прапори у нас комунiзму,
  А отже, без посилання на дядька!
  Терпiти немає сечi фашизму,
  Етик наш простий: до бiса вистачить!
  
  Надiя на руки в мозолях,
  На розум, що є в головi!
  Веде нас до звершень воля,
  Вмiння, запал у кулаку!
  
  I так, вiдмiрюючи кроками,
  До свободи та щастя свiй шлях!
  Ми червоними станемо богами,
  Не зможе нiхто нас зiгнути!
  Вiдьмакова спiвала i писала з кулеметiв, розстрiлюй уже встигли розбiгтися i залягти вузькооких. Але тут i їй зрадила удача, кiлька японських офiцерiв мабуть зрозумiли, в чому справа i кинули по броневику кiлька гранат. Вiдьмакова вiдчула здригання корпусу. Втiм, японськi гранати були осколковi i не пробили броню розраховану, мабуть, щоб тримати кулеметнi черги калiбру до 14 мiлiметрiв.
  Вiдьмакова хихикнула:
  - I ось упористому бою шалена куля-дура! Роз'їлася, порозумнiшала раптом i частiше била в цiль!
  У бронетранспортерi живлення кулеметiв стрiчкове. Це дає великий запас куль, крiм того, подається водяне охолодження, що дозволяє збiльшити тривалiсть стрiльби. Тому войовниця без церемонiй зрiзала гранати японцiв, якi кидали в неї. Але, схоже, решта бiйцiв це помiтила. Знову полетiли гранати. Чувся гуркiт. Схоже, одна з гранат виявилася важкою близько кiлограма вагою та протитанкова. Японцiв вже постачали подiбними болванками. Проти "Шевронiв" та Т-34 слабо, але броньовик пробити можна! Крiзь пробитий борт Вiдьмакову обсипало пилюкою. Дiвча вилаялося:
  - Так Японiя маленька, але завдає великих неприємностей!
  Броневик замiв хiд, i пара уламкових гранат влетiла всередину, де вони й вибухнули.
  Осколки зачепили Вiдьмакова, розпоривши форму. До завершення спалахнув пробитий бензобак. Дiвча лаялася ще раз:
  - Не машина - генерал! Я б вас лайном обклав!
  Довелося, викосивши ще кiлька десяткiв вискочити з кабiни. Дiвчина це зробила непомiтно вiд японських солдатiв та поповзла. За себе вiн не турбувалася на нiй форма армiї країни Вранiшнього Сонця. А в темрявi та пiд дощем обличчя не надто розрiзниш. Тепер потрiбно зiйти з шосе i розчинитись у чагарнику.
  Дiвча повзло досить швидко i при цьому кiлька разiв натикалася на трупи. Досить пробурмотiла:
  - Непогано я дала прикурити самураям! Тепер лишилося врятувати самiй!
  Войовниця пiрнула в кущi i, пiдвiвшись, попрямувала. Блазень iз ними, може, не влучать. Взагалi-то вона побилася пристойно i подумала що її подвигу: швидше за все не повiрять, iнакше можливо знати дали б ще одну зiрку героя!
  Взагалi дивна рiч вiйна, ось ти вбиваєш людей i це не просто нормально, а доблесть. Як до речi, сказано у Бiблiї - не вбив! Тим не менш, Бог наказав не просто вбити, а взагалi поголовно винищити амалiкян i дружин, i дiтей, i навiть худобу! Хоча навiть пiд час вiйни, винищення мирного населення вважається аморальною та пiдлою справою.
  Втiм, захiднi союзники бомбили не лише й не так вiйськовi об'єкти, як мирне населення. Почасти це викликано було низькою точнiстю, висотних бомбардувальникiв, що ускладнювало поразку суто вiйськових цiлей, але головне це була помста. Японiя також отримала прикурити вiд США. А вiдповiсти їм не було чим! Вони просто не мали лiтакiв такої дальностi, щоб дiстати янкi!
  Мабуть американцi визнали достатньою помсту за Перу-Харбор, або вiрнiше вища фiнансова елiта вирiшила вчинити прагматично, заодно i покiнчити з Червоною Армiєю Мао. У Японiї залишили Маньчжурiю як плацдарм для вiйни проти СРСР, i дали свободу рук проти Монголiї, а решту рук Чан Кай Ши! Тодi можна буде i весь Китай пiдгребти. А країна Вранiшнього Сонця нехай, стiкає кров'ю у вiйнi з СРСР. Тут що найцiкавiше, мабуть, i Японцi розраховують, перемiгши Росiю, знову поквитатися з Америкою, використовуючи допомогу Нiмеччинi та США, думають вирвати Сибiр та iншi землi з виснаженої Японiї.
  Кожна зi сторiн думає, що надходило дуже спритно, тим бiльше, що Америка та Британiя отримали пiд свiй контроль величезнi територiї без жодного пострiлу. А iнакше їм довелося б довго i нудно їх вiдвойовувати, що зайняло б як мiнiмум кiлька рокiв, так це все-таки острови!
  Вiдьмакова крокувала, розраховуючи перетнути лiнiю фронту. Цiлком реально проскочити у розрив i прибитися до своїх. А може, навiть ще когось iз самураїв взяти в полон. Ну, це бiля найпередовiших позицiй радянської армiї. Адже iнакше тягне важко.
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Так от для Свiтової олiгархiї: Нiмеччина та Європа пiд СРСР, це вважай втрачена зона впливу, i навiть загроза комунiстичної iмперiї, що посилилася, i подальшої експансiї бiльшовизму. А Росiї пiд Нiмеччиною, це розширення своїх сфер впливу та можливостi висмоктування всiх сокiв iз багатих Земель. Але справдi, що втратили французькi олiгархи програвши Нiмеччини: трохи довелося подiлитися з Гiтлером, але бiльшу частину багатства вони зберегли, i навiть стало легше експлуатувати робiтникiв - профспiлки нiмцi задавили. Що втратили олiгархи в Прибалтицi? Вважай весь капiтал, а хто не встиг втекти, то волю чи життя! Приклад вражаючий! Тож нiчого дивного в цьому немає! I якби Гiтлер настiльки затятим антисемiтом, нiхто б, не став допомагати СРСР!
  Треба сказати однiєю з причин, чому Францiя порiвняно легко зламалася, був значно нижчий вiдсоток євреїв i населення в цiлому, i фiнансової елiтi. У Польщi, Британiї, США: було навпаки. Особливо в США, чим, до речi, i пояснюється, чому американцi, незважаючи на те, що на Америку не впала жодна бомба, були по вiдношенню до населення Нiмеччини, ще бiльш жорстокими, нiж англiйцi!
  Вишу, став марiонеткою пiд вермахтом, а Парижем нiмцi проїхалися, граючи на губних гармошках. Гiтлер почав готувати вторгнення до Англiї, не подбавши перевести економiку на вiйськовi рейки та використовувати ресурси пiдкореної Європи. Це йому дорого коштувало, як не бажання домовлятися з англами, з вiдмовою вiд антисемiтизму. Останнє, можливо, дозволило б фюреру розв'язати всi сили для вiйни проти СРСР i напасти ще в травнi. Щоправда, мир iз Британiєю мiг пiдштовхнути Сталiна до оголошення мобiлiзацiї. Вiн став би сигналом, що ворог уже бiля порога.
  Або не стати, i тодi можливо, це вплинуло б позицiю США щодо Японiї. Вони не стали б провокувати країну Вранiшнього Сонця, i могутня iмперiя могла вiдкрити другий фронт! Те, що сталося зараз. Тiльки в гiршiй ситуацiї, коли армiя СРСР майже розгромлена, випуск озброєнь поки не налагоджений, i воювати, поки не навчилися!
  Зараз не сорок перший рiк - радянськi вiйська здобули бойовий досвiд, навчилися воювати та перемагати! Так що тепер їм не страшнi i важкi танки та лiтаки iз сiмома вогневими точками, на однiй машинi!
  Самотнiй японець стоїть бiля дерева. Так рядовий жовтенький бовдур.
  Вiдьмакова пiдскочила до нього ззаду. Смикнула голову вгору, а потiм крутнула... Коли рiзко смикаєш "котелок" ворога вгору, то м'язи шиї вже не можуть чинити ефективного опору i "качан" легко згортається!
  Ну що ж ще одним самураєм менше! Вiдьмакова виглядає веселою i задоволеною, навiть скеля зуби:
  - Японiї нiколи нас не завоювати! Тому що є такий боєць, як я!
  Справдi, за всю iсторiю Русь змогли завоювати лише монголо-татари! Чому так сталося i через що велика слов'янська нацiя виявилася безпорадною, це звичайно загадка не для одного поколiння!
  Найголовнiша причина це феодальна роздробленiсть, коли кожен узяв собi надiл: курей завiв i в ньому сидiв, охороняючи свiй спадок: не при дiлi!
  Вiдьмакова вiдчула, що тiснi та незручнi японськi чоботи розтерли їй ноги. Летчиця вирiшила, що в даному випадку немає сенсу терпiти борошно. Вона просто скинула тупоносi, стискають i давлять на пальчики "колодки". Вiдчула босими ступнями нiчну прохолоду, рiдну землю i вiдчула себе куди бадьорiше! Додала кроку, i навiть почала трохи пiдстрибувати!
  Те, що росiяни роздiлилися, стало величезною трагедiєю слов'ян. На заходi їх пiдкорили Литва та Польща, а на сходi жорстокi татари. Втiм, ярмо не тривало вiчно: Москва до цього маленьке мiстечко почала рости i навiть перетворилася на свого роду невелику iмперiю. Збирачем росiйських земель став Iван Калита. Вiн був першим i не найщасливiшим, але головне першим! А як це звучить у бiльшовицькiй пiснi: краще бути мертвим - нiж другим!
  Сталiн не росiйська, у цьому його головний недолiк! Звiдси i недовiра титульної нацiї, i масовi нiчим не виправданi репресiї! Ось дай свинi роги, а чурцi царство!
  Чучмек на тронi та Русь у загонi!
  Ось, наприклад, i Тухачевський, i Єгоров були цiлком здiбнi маршали, що, можна сказати, i з приводу iнших репресованих командирiв! Не порiвняти з вусатою мавпою! Ось через неї ми й улипли!
  Втiм, справдi як це вийшло, що Сталiн зумiв стати повновладним правителем? Малограмотного грузина, зробили Богом!
  Росiйським народом має керувати росiйський цар! Романовi, до речi, майже не мали росiйської кровi i можливо, тому виродилися!
  Японiя теж мала своєрiдну форму правлiння, де сьогун був по сутi вищий за iмператора, а тому були деякi переваги, оскiльки менша ймовiрнiсть занапастити iмперiю через спадкоємця дурня. Протягом столiть японцi не вели завойовницьку вiйну, зате активно гризлися один з одним. Це мало вплив на менталiтет цiєї нацiї. Але в ХХ столiттi країна Вранiшнього Сонця завоювала бiльше землi, нiж Олександр Македонський! Тепер ось настала черга Росiї. Тiльки зараз не царськi часи, править велика комунiстична партiя, i найпередовiша та найдосконалiша економiчна та полiтична система у свiтi!
  Адже макова втiм, раптом замотала головою. У полiтичнiй системi, i в укладi управлiння, теж не все вiрно! Наприклад, народ не обирає главу держави в результатi альтернативного волевиявлення, а вiдбувається... Треба сказати, що створення ставки та надiлення її надзвичайними повноваженнями не було передбачено нi законодавством, нi конституцiєю. А з приводу здiбностей недоучив семiнариста, у неї особисто були великi сумнiви! Як втiм, i Берiї: людину хитру, але малоосвiчену з вкрай вузьким кругозiром та ерудицiєю!
  Але лiнiя фронту ще ближче попереду видно спалахи, а гуркiт став ще сильнiшим. Що ж час знайти мови i.... Вiдьмакова примiтила загiн переповзаючих японцiв. Тепер треба обережно, сiсти їм на хвiст. Приблизно в такому стилi, як вона атакувала Ю-188, вельми швидкохiдний бомбардувальник, який навiть нелегко наздогнати на стрiмкому Мiзi. Лаги до речi взагалi, не особливо маневренi i в цьому вiдношеннi не краще за Фоккен-Вульфiв! Ну, ось самураї наближаються до окопу, вони схожi на таранiв, що пiдповзають до масляної калюжi. Багато японцiв, тут треба дiяти обережно ... Ось i капiтан армiї країни Вранiшнього Сонця, морда як у бабака. Щось кричить, енергiйно розмахуючи кулаками та кинджалом.
  Вiдьмакова терпляче дочекавшись, коли самураї пiднялися в атаку, довбала йому прикладом по потилицi. Втiм, так розрахувавши удар, щоб "япопошка" не затьмарився вiдразу. А потiм дала чергу з пiстолет-кулемета, по японцям, що бiжать в атаку! Проорив:
  - Хитрiсть на вiйнi як вiтрило на кораблi, але тiльки надує вона, а не її!
  Хлопчик Олег та дiвчинка Маргарита б'ються у Сталiнградi. Вони в цьому мiстi стоятимуть наче титани.
  Олег Рибаченко виглядав рокiв на дванадцять. I хлопчик жбурляє босою нiжкою гранату.
  Розкидає фашистiв i вимовляє:
  - Слава Великiй Батькiвщинi!
  Маргарита теж дає влучну чергу. Викошує фашистiв i спiває:
  - Слава Сталiну та сонцю комунiзму!
  Олег Рибаченко веде вогонь та додає:
  - Героям слава!
  Дiвчинка стрiляє, викошує фашистiв. Метає босою нiжкою гранату i пищить:
  - I Батькiвщинi великої слава на вiки!
  Таким чином, хлопчик i дiвчинка реально розiйшлися не на жарт. Вони стрiляють у фашистiв i метають гранати.
  Боса нога хлопця метає забiйний подарунок. Пацан з дикою люттю вимовляє:
  - Ми всiх терзаємо!
  Маргарита стрiляючи i скошуючи ворога, пищить:
  - I буде сiножат диявола!
  I дiвчинка босою нiжкою жбурляє подарунок смертi. Така ось войовниця, здатна реально цiлi вiйська викошувати.
  Хлопчик i дiвчинка борються у Сталiнградi. Вони справжнi богатирi. I витязi повнi смiливого духу.
  А що Гiтлер думав, що пiсля катастрофи 1941 росiяни нiчому не навчилися?
  А дулю тобi! Червона армiя готова протистояти монстрам iз серiї "Е", нехай вони вiдомi: Е-75 тонн за дев'яносто, а Е-100 тонн сто сорок. Вiд тайги до Британських морiв, Червона Армiя найсильнiша.
  Хлопчик i дiвчинка борються, так що фашистам дiстається вiд них наче скло вiд кувалди.
  Дiти безсмертнi та нiчого не бояться. Що для них цi фашисти? Черговi кролики на затравку!
  Олег Рибаченко заспiвав iз ревом:
  - Ех, Гiтлер, ех Гiтлер, ти Гiтлер козел,
  Навiщо на Росiю ти полiз?
  Отримаєш вiд нас ти саме у п'ятак -
  Наткнешся на мiцний хлопчисько кулак!
  I ось мускулистий пацан кидає босою ногою гранату. I два нiмецькi танки Е-50 i Е-75 стикаються лобами i вибухають.
  Олег Рибаченко вимовляє iз захопленням:
  - Я юний боєць класу супер!
  I знову хлопчик дає чергу.
  А потiм стрiляє й дiвчинка. Вона б'є влучно, i прикладає мiцно. I при цьому спiває:
  - Усiх фашистiв зламаю, i Адольфу жир спущу!
  I знову дiвчисько в повному азартi винищення. Все стрiляє собi та стрiляє.
  А вiд босої нiжки знову летить граната. Вона вражає фашистiв. Розкидає наче кеглi вiд удару м'ячем.
  Маргарита спiває:
  - Сильний удар винятково влучний,
  На ринг вилiтає найкрутiший Повєткiн!
  Олег Рибаченко, ведучи вогонь, охоче пiдтвердив:
  - Гiдний Повєткiн екземпляр, i не бiгає вiд сильних супротивникiв!
  Пiсля чого хлопчик знову кидає босою ногою гранату, i розбиває фашистiв, наче пляшки брукiвки.
  А як спритно такнi, у гiтлерiвцiв стикаються. А що вони хотiли? Не треба було лiзти до СРСР.
  Одне тiльки Олегу Рибаченку прикро. США з нiмцями вже розв'язалися, а Росiї за них вiддувайся.
  Хлопчик, знову жбурнувши босою нiжкою гранату, заспiвав:
  - Не валяй дурня Америка,
  Вiддай нам Аляску тепер...
  Це наша земля на два береги.
  Недаремно ведмiдь - лютий звiр!
  I Олег Рибаченко знову дав чергу... Викосив фашистiв. I знову босi пальцi нiг хлопчаки стискають гранату i жбурляють її по супротивнику. Розкидають його у рiзнi боки.
  Пацан реве:
  - Слава Росiї!
  Маргарита знову кинула босою нiжкою гранату i пискнула:
  - За царя Миколу Другого!
  Хлопчик поправив дiвчинку:
  - Тут править Сталiн, а не Микола Другий!
  Маргарита охоче погодилася:
  - Так Сталiн! Який помирився з людожером!
  I дiвчинка знову кинула босою нiжкою забiйний подарунок.
  Олег Рибаченко логiчно зауважив:
  - СРСР потрiбний перепочинок! Хоча Третiй Рейх нею краще скористався!
  I дiти знову почали стрiляти.
  Нiмцi пiд Сталiнградом i в самому Сталiнградi отримали страшне пекло.
  Але насправдi iз чим прийшли, з тим i йдуть.
  Точнiше вмирають. Бiй такий кривавий i святий правий.
  Олег Рибаченко правда в ходi битви думає, що всiх надто вже люди часом наївнi. То зi Сталiна генiя роблять, то взагалi iз Лукашенка. Для Бiлорусi двадцять першого столiття робити з колгоспника культ особистостi досить стрiмко. Час давно порозумнiшати.
  I вибрати нового, молодого, прогресивного лiдера. А не демонструвати рiвень iнтелекту немовляти у пiсочницi.
  Найкраще Лукашенко характеризує такий анекдот:
  Коли в Бiлорусiї все дорожчає, що найдешевше?
  Обiцянки президенту Лукашенку!
  А чому?
  Тому що вони нiчого не вартi!
  Соромно за бiлорусiв, якi все ще голосують за такого диктатора. Адже давно час порозумнiшати, i показати що вони народ Європа. Ось, наприклад, у Росiї Путiн хоч зумiв завоювати собi повагу, приєднавши Крим без пострiлу.
  Але це через його феноменальне везiння. Успiхiв у Путiна багато. Наприклад, пощастило з тим, що пiд час вiзиту прем'єра Iзраїлю стався неприємний епiзод iз його дружиною у Києвi. I знову прояв феноменального везiння. Але так мало реальної вiддачi! А якби подiбне феноменальне везiння мав би цар Микола. Точнiше вiн його i отримав, вже до 1935 року Росiя половиною свiту опанувала.
  А що далi... Полiт у космос цар Микола намiтив на 28 травня 1935 року якраз на свiй день народження. Перший полiт за всю iсторiю людства росiйської дiвчини-космонавта.
  А в цьому свiтi, доки СРСР займається виживанням.
  Бої у Сталiнградi приблизно як у реальнiй iсторiї 1942 року. Тiльки цього разу ворог набагато сильнiший. I кiлькiстю за рахунок колонiальних вiйськ та технологiчно.
  У небi радянської Росiї особливо тяжко. Дуже багато сильних реактивних лiтакiв у фашистiв. I проти цього якось не так i просто встояти.
  Ось нiмецькi льотчицi Альбiна та Альвiна збирають собi рахунки. Вони у цiй справi великi фахiвцi.
  Як, наприклад, таких нiмецьких дiвчат у бiкiнi з голими ногами зупинити?
  Олег Рибаченко вiдчуває цих дiвчат.
  Кидає босими пальцями нiг ще одну гранату. Розкидає фашистiв на всi боки i вимовляє:
  - Велике серце Росiї!
  I хлопчик-термiнатор веде дуже агресивний вогонь. Кожна куля вражає у цiль. А в атаку йдуть i араби, i чорношкiрi та iндуси. Налазить величезний натовп.
  Хлопчик-генiй босою ногою знову жбурляє гранату, зiштовхує два великi нiмецькi танки i полiт:
  Меч самурая з тобою,
  Серце i розум чистi.
  Смiливо в атаку веде
  Шлях краси!
  Маргарита, стрiляючи по супротивнику, взяла i пальнула фашистами з базуки i пискнула:
  - Надзвичайна краса!
  I войовниця кинула босими пальчиками нiжок вельми руйнiвний подарунок смертi. Розфарбувала супротивникiв. Потiм знову пальцями голої ноги жбурнула знову дика руйнацiя. I два фашистськi танки взяло i зiткнулося. Навiть iскри та дим посипалися та повалили!
  Олег вигукнув:
  - Отак вiчна дiвчинка молодець!
  Маргарита жбурнула босою нiжкою нову забiйну лимонку i пискнула:
  - Ми вiчнi дiти на чумацькому шляху!
  Хлопчик-термiнатор кивнув i сам продовжив бiй. Все йде за планом. Точнiше, поки що нормально. I на їхнiй дiлянцi фашисти не прорвуться.
  Так що гiтлерiвцi як не намагаються, а реально тiльки захлинуться своєю кров'ю.
  I їхнi танки перетворяться на металобрухт! I над планетою прапор Росiї сяятиме!
  Олег Рибаченко дiє iз великою енергiєю. Кидає босими ногами гранати та спiває:
  - Радiсть буде нам завжди,
  Буде свiтла мрiя...
  I настане краса -
  Забереться метушня!
  Хлопчик-генiй дiє з активнiстю, що зростає iз пропорцiйним напливом нiмцiв люттю.
  Маргарита дiє другим номером. Але босi нiжки дiвчинки гранати метають все активнiше та активнiше.
  I пiдпадають пiд її удари фашисти.
  Олег Рибаченко теж стрiляє... Але думки скачуть, повертаються до сьогодення. Тому, що є насправдi.
  Ось справдi бiлоруси начебто мають найбiльшу масу мозку в Європi, а дозволяють на себе одягати хомут, терплять диктатуру особистостi.
  I був би хоч президент якимсь суперменом! А так колгоспник, та ще й без законного батька. I дозволяти стiльки рокiв їм собою понукати.
  I ще ще знаходяться недалекi люди, що за нього голосують.
  Так, у Олега Рибаченка навiть склалися коломийки.
  Скажiть менi друзi доки,
  Голосiв за батька Колi...
  Час Олега вам обрати -
  Щоб грошей бiльше отримувати!
  Так, звичайно ж, потрiбнi змiни i якнайшвидше. Справдi застiй, чреватий поганим наслiдки.
  Тим бiльше що Лукашенко i сам не знає, чого хоче. То вiн правий, то лiвий. То капiталiзм йде, то соцiалiзму. I нормальної команди вiн не має. I своєї партiї немає i iдеологiї. Такий ось культ дуже посередньої та балакучої особистостi. Сталiн та Ленiн хоча б знали, чого хотiли! А цей диктатор? Не знає навiть - правий вiн чи лiвий!
  Нi, без iдеологiї та стiйкої партiї, стабiльностi у суспiльствi не буде.
  I просування вперед теж!
  Сталiн, на жаль, теж став символом терору та руйнування, перетворивши комунiзм на пугало.
  Оптимального правлiння не вийшло. А за Брежнєва був маразм - як можна було такого поставити главою СРСР. I в молодостi Брежнєв на iнтелектуала не тягнув, а в старостi впав у маразм. Та й загалом соромно глава держави не мiг двох слiв без папiрця зв'язати. Адже слiд було вмiти таке робити!
  Олег Рибаченко жбурнув босою нiжкою вбивчу подвiйну гранату i заспiвав:
  - Але жити як i ранiше,
  Але жити за Брежнєвом!
  Я нiмо, нiмо, не можу!
  I не жени пургу!
  Маргарита жбурнула босими пальчиками нiжок вибуховий пакет. Розкидала фашистiв наче яблука, якi струсили з гiлки.
  Дiвчинка заспiвала:
  - Яблунi у кольорi,
  Соловйов наспiви...
  Я до тебе прийду
  Будуть переспiви!
  Дiвчинка широко i слiпуче усмiхалася. Її зубки немов перлини, так сяють.
  Так ця пара чудово б'ється.
  Олег Рибаченко взяв i заспiвала:
  - Нашi зi сталлю кулаки,
  Пазурi, зуби та iкла...
  Так i жадають справжньої бiйки!
  I знову хлопчик-термiнатор дуже влучно палить. I вiд гiтлерiвцiв сиплються кривавi краплi.
  Нi, не буде пощади. Вороги захлинуться.
  А тим часом Наташка та її команда борються у Сухумi.
  Гiтлерiвцi штурмують узбережжя. Бiй зрозумiло дуже нерiвних
  Але ж дiвчата. Коли вони майже голенькi, це супер!
  Наташа кинула босою нiжкою гранату, викосила дюжину фашистiв i заспiвала:
  - Майбутнє у свiтi за нами,
  Адже ми дiвчата як джедаї!
  Зоя теж запустила босою нiжкою гранату. Розсiяла гiтлерiвцiв i впевнено пропищала:
  - Я те, що всiх зможе закопати у могилу!
  Далi веде вогонь Аврора. Теж дiвчина, яка колись б'є, то це вже зовсiм не удар мухи.
  Руда чортiвка взяла i продзижчала:
  - Я цвiту лисицi, i найбiльшої краси!
  I знову босою нiжкою вiзьме, i подарунок смертi викине! Ось це справдi дiвка, що треба.
  А тут ще й Свiтлана як довбане! I всiх розсiє i розкришить, немов у неї чорти з усього пекла вселилися.
  Та дiвчата тут, звичайно, з такого оскала зубiв, що будь-яку щелепу знесуть без проблем.
  А як треба, то й половину голови!
  Наташа стрiляє по супротивнику, i реве:
  - Я є така крута войовниця, що проти мене навiть бугай не попрє! Я йому зламаю голову!
  Зоя впевнено пiдтвердила:
  - Зламаю i роги!
  I боса нiжка дiвчини кидає гранату. I два гiтлерiвськi танки як вiзьмуть i зiткнутися.
  А далi ось i Аврора як врiже. I теж босою нiжкою запустить убивчу.
  I прореве:
  - Слава Сталiну нехай вiн розумнiє!
  Аврора справдi зла. Якого це воювати на два фронти? Адже фактично це означає самогубство.
  I чого це Сталiн до такого довiв Росiю?
  Дiвчина знову босими пальчиками нiжок запустить забiйний подарунок смертi i пропищить:
  - Слава новому вождевi!
  Ну i правильно! У Сталiна навiть чоло низьке. I це ознака невисокого iнтелекту.
  Свiтлана стрiляє собi. I босими нiжками кидає гранату. Розкидає супротивникiв. Винищує їх i верещить:
  - Слава росiйським богам!
  I знову голою п'ятою метне щось дуже руйнiвне.
  Дiвчата тут такого калiбру, що не вiзьмуть фрицi.
  Четвiрка дiвчат це величезна сила. I головне вони в одних трусиках.
  I це їм дає колосальну здатнiсть битися.
  Наталя веде вогонь. Рухають лавиннi африканськi воїни, навiть iндуси та араби.
  Нiмцi використовують їх як гарматне м'ясо. Без жодної жалостi та жалю використовуючи у боях. I, зрозумiло, беруть числом.
  Сухумi вже вiдрiзали суходолом. I це дуже погано. Незабаром закiнчуються боєприпаси i доведеться вiдходити.
  Але поки що дiвчата все ще не хочуть поступатися. Вони мрiють про перемогу. Хоч сили та нерiвнi. А Москва в оточеннi.
  Наташку це непокоїть. Вона кидає босою нiжкою гранату. Розриває ворогiв i спiває:
  - Якщо столицi стоятиме!
  Зоя теж шпурнула босою нiжкою вибух-пакет i пискнула:
  - Не вичерпається Росiї рiчка!
  I довбанула по супротивнику з усiх стволiв, саморобної безвiдкатки запеклiстю.
  I розбила пару танкiв.
  А ось зверху починають пресувати штурмовики.
  Ну i що з того, що вони реактивнi?
  Аврора пальнула з ракетницi. Збила нiмецьку машину. Змусила її впасти.
  Пiсля чого руда бестiя проворкувала:
  - Без кордонiв комунiзм!
  Далi Свiтлана почала вести вогонь. I викошувала чорних бiйцiв. А потiм як босою нiжкою жбурне лимонку.
  I прореве:
  - Слава новим богам!
  Наташа пальнула по супротивнику i пискнула:
  - Росiйським богам!
  I вiд кидка її босої нiжки вибухає лiтак.
  Ось це дiвки-термiнатори. Якщо вже б'ються, то так що з ними нiкому не впоратися.
  Зоя теж кидає у супротивника те, що вбиває будь-яку силу. I таке, що розносить ворога. I войовниця, скелячи зубки, верещить:
  - Лiтаки в труну!
  I босi пальчики кидають знову подарунок смертi.
  А потiм Аврора як запустить у ворога, лимонку. Вiзьме i прореве:
  - Майбутнє це за нами!
  Свiтлана, вискалив зубки, видала:
  - За комунiзм, i новi скоєння!
  I знову як кинув босою нiжкою гранату. I всiх повбиває. Ну якщо не всiх то частина точно.
  Фашисти полiзли в глечик. I в цьому їхня проблема. Ось видно самохiдку "Ягдтигр". Застарiла машина, але дуже забiйна. До неї пiдповзає хлопчик-пiонер. I пiдсовує мiну.
  I самохiдка тривiально вибухає.
  Хлопчик показує мову i спiває:
  - Вип'ємо за Батькiвщину, вип'ємо за Сталiна!
  Вип'ємо i знову наллємо!
  Гiтлера ми пiонери вб'ємо!
  Фашистам дiстається. Хоча й тяжко Червоної Армiї. Мiсто Грозне оточене гiтлерiвцями, але все ще борються в ньому бiй. Дiвчата тут на висотi.
  Ось Тамара б'ється. Вона в купальному костюмi та босонiж. Та й погода спекотна i дiвчинi так спритнiше. Красуня веде вогонь. Босою нiжкою по фашистах запускає вибуховi пакети та спiває:
  - Гiтлер скоро цвяхи в труну отримає,
  Буде, як павук, горiти у вогнi.
  Мучитимуть у пекло бiси.
  Тих, хто поклонявся Сатанi!
  I знову вiд босої п'яти красунi летить дуже вбивча лимонка i розбиває фашистiв.
  Марiя зi смiшком вимовляє:
  - Гранати вбиватимуть!
  I ляскає Тамару по плечу. Двi дiвчини б'ються, а нагорi пробитий кулями Червоний прапор.
  Дiвчата босонiж i майже без одягу, але радянських мiсто здавати не збираються.
  Марiя заспiвала веселу пiсню. I при цьому вела жорстокий i вбивчий вогонь;
   Багато є людей великих,
  Чиї справи у вiках живуть, Багато є iмен великих Що безсмертними звуть.
  
  Багато казкових героїв Зберiг наспiв билин, Але простий з усiх героїв I рiдний нам усiм - один.
  
  Серед гiр провiв вiн дитинство, За польотом птахiв стежив, Отримав вiд гiр у спадок Красу орлиних крил.
  
  Його iм'я, гримнувши громом, Пронеслося за океан, Стало близьким i знайомим Пролетарi всiх країн.
  
  На великiй землi Китаю,Дороге всiм серцям, Це iм'я сповiщаєФанзам - мир, кiнець - палацам.
  
  Сталiн - це щастя прапор, Людства свiтанок! Нехай живе коханий Сталiн Багато-багато довгих рокiв!
  Добре спiвали дiвчата. До Марiї Тамари приєдналася i Веронiка, i Вiкторiя.
  Усi чотири красунi в оточеннi, але як борються.
  Ось Марiя босою ногою кидає гранату та збиває нiмецький штурмовик. I пищить красуня:
  - Слава нашiй партiї!
  Веронiка теж босою нiжкою посилає подарунок смертi, i НЕ-162 збитий. I реве войовниця:
  - Слава, що вище за славу!
  . РОЗДIЛ Љ6
  Вiкторiя, стрiляючи по супротивниках, i ведучи вогонь, шкодити:
  - За майбутнi простори комунiзму!
  I четвiрка красунь, майже оголених i босонiж смiється.
  Вони такi дiвчата орлицi найвищого порядку.
  Мiрабела та Анастасiя i в небi борються. I теж фашистам мiзки вставляють.
  Мiрабела з посмiшкою, цвiрiнькає:
  У свiтi буде все чудово,
  Батькiвщину любiть пристрасно!
  I знову босими пальцями нiг, через вiдчинене вiкно, як закине лимонку. I по фашистах довбає. Падає чергова збита машина.
  Оце фокус - треба так потрапити.
  Анастасiя зi смiшком вимовляє:
  - Ленiн би тебе похвалив!
  Мiрабела збили однiєю чергою пару нiмецьких машин i зауважила:
  - Сталiн без жодних сумнiвiв теж!
  Анастасiя зрiзала три гiтлерiвськi лiтаки i пiдтвердила:
  - Без жодного сумнiву!
  Дiвчата такi аси крутi. I головне - красивi. У них жар i водночас холодний розрахунок.
  Мiрабела збиваючи черговий лiтак, помiтила:
  - Все у свiтi у нас щодо...
  Анастасiя хихикнула i сердито буркнула:
  - Без фiлософiї зайвої!
  I теж вiдчинила вiкно, i босою нiжкою жбурнула гранату. На цей раз МЕ-262 рознiсся.
  Мiрабела згiдно кивнула:
  - Це ти чудово зробила!
  Анастасiя, вискалив зубки, додала:
  - Що зробила, те зробила!
  I обидвi войовнички як зареготають. I пiдморгнуть один одному.
  Так героїзм вражаючий.
  Влiтку 1946 року запеклi битви розгорнулися за мiсто на Волзi. Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Олени Огурцової зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Альона у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Альона воює вже бiльше двох рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Оленка тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Лев", що поливає вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Марiя. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви точать коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Марiї брудне, i довге... Трохи в'ється. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здається великою головою.
  Але Марiя пережила вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Марiя стрiляє... Солдат Третього Рейху, в даному випадку араб падає мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Оленка пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Лев" має 100-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс є тiльки у важких кевешок. Але гусеницi це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
  Анюта дає чергу з автомата... Солдате, невiдомо якої нацiональностi падає. Нiмцi, пiдкоривши бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та європейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Гiтлер пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Анюта спритно ухиляє вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Марiя вiдстрiлюється... Ще одна дiвчина Алла - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
  Алла веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси i крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Алла майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Алла кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзає атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" взагалi не можуть проїхати...
  Як i передбачала Анюта, "Лев" проїхав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Анюта, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
  Марiя жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Марiя з посмiшкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої керамiки.
  Алла теж обтрушує пил, зi своїми пружними, на повнi груди. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть радянських героїнь.
  Ось Анюта бачить, як проповзає Пантера. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анюта почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки. Анюта шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi Господи!
  Дiвчина прискорює повзок i ось з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Нiмецький танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
  Анюта з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
  Анюта, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляє:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Алла дуже сексуальна у своїх чорних трусиках, i голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Алла залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Анюта.
  Красуня-капiтан, зрубавши фашиста, прочирикала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Марiя пострiли, розкроїла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Анюта, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Марiя точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Мотрена, теж дуже гарна, разом iз пiонером Серьожкою приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий хлопчик Сергiй вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючої покрiвлi.
  Мотрона погладила хлопчика по шиї i вимовила:
  - Ти дуже спритний!
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Мотрона з досадою вимовляє:
  - Все ще нас намагаються залякати!
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Мотрона, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечима - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Сережцi всього одинадцять рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь, тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Мотрона на його фонi здається великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому, голод здавалося, зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляє з важкої протитанкової рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а ось у гусеницi є шанс.
  I здоровенний "Лев" отримавши важку вибухiвку в ходову частину, став, немов затятий курець пускати димок.
  Серьожка проспiвав з єхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно, велику, неприємнiсть отримав!
  Мотрона, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячею фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотної шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Анюта тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Анюта тихо шепоче:
  - Мама тато пробач!
  Марiя кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Алла, розбиваючи прицiл фашистам, i поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Послiдував вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Анюта прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашої не поступиться!
  Марiя зрубала кулею гiтлерiвського наймита i заспiвала:
  - А лиходiй не жартує! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
  Анюта хихикнув, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривається!
  Марiя пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Анюта бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Алла жбурляє гранату, i люто вимовляє:
  - У глибокiй смертi - прощення немає!
  Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Швидко пiд'їжджає порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не в змозi повернутися.
  Алла свиснула, прошипiвши:
  - Оце нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
  Алла хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язик вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Анюта, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Марiя на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Анюта, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Марiя чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Алла знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Сергiйко розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус розриває пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-2 втративши рiвновагу, зiштовхнувся iз "Львом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Анюта посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Мотрона щекотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бiгати по згарищах.
  Марiя на розспiв, сказала:
  - Юнiсть це добре - старiсть це погано!
  Алла це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Їй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Алла взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Анюта блиснула очима, звалила нiмця попаданням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Мотрона поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
  - Фрiцам фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом з усього розмаху пролетiла у позицiї Гiтлерiвцiв.
  Та не давався їм Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Анюта вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений краєвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Марiя лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограємо дикобраз!
  Алла вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Марiя iгриво заспiвала:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Анюта, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Марiя люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Алла збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
  Алла, спльовуючи, вимовляє:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляє. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
  I Алла перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Катерина... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувається по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Катерина стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляє:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Алла зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Катерина заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Алла струснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Катерина хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
  Алла рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Катя хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Алла хихикнула:
  - I життя добру!
  Катерина побачивши, що нiмець падає, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Алла як заспiває:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу... Тих хто хоче пута розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Анюта тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Анюта втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Анюта перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiйських фриц... У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Анюта точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Марiя зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника звичайно вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Алла, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Мотрона поправила Аллу:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
  Анюта заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат, не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Алла найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ i вбивати червоних воїнiв?
  . РОЗДIЛ Љ7
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Аллу, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Алла знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Анюту, та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Марiя заспiвала з великою наснагою:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Алла, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправляємо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Серьожка з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Алли!
  Мотрона, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  Вiдьмакова повернувшись iз передової, отримала термiновий виклик до Владивостока. Зазнавши величезних втрат i майже оточивши Хабаровськ( зв'язок iз цим мiстом пiдтримувалась через Амур), японцi зупинили свої вiйська для перегрупування та поповнення. Принаймнi сто мiльйонна Японiя з ще сiмдесятимильйонною Манчжурiєю та Таїландом могли удосталь перекидати пiхоту. Деякому сенсi воювати з СРСР легше нiж США, так для битви з останньою потрiбно багато дорогих кораблiв i не дешевої авiацiї. А ось пiхоти з легкими та дешевими гвинтiвками та автоматами скопiйованi зi "Шмайстерiв" можна постачати у великих кiлькостях! Кожен японський хлопчик iз семи рокiв вмiє зiбрати та розiбрати автомат! Тiльки, звичайно, потрiбен час, щоб з острова на континент перекинути вiйська. А отримавши поповнення знову рушити углиб радянської територiї!
  Отримавши виклик, Вiдьмакова розраховувала, що нарештi отримає новий винищувач i битиметься в небi. До Владивостока дiвчину пiдвозили на "емцi". Льотчиця вiдчував себе подобою термiнатора. Попутником виявився сивий дiдок, незважаючи на солiдний вiк, що носив лише сержантськi нашивки.
  Вiн хвалькувато заявив:
  - Ех ви молодь! А ви знаєте, що я ще за царських часiв з японцями воював!
  Вiдьмакова iз сумнiвом запитала:
  - Невже? А може, ти ще й хрест отримав?
  Дiд, трясучись сивою бородою, лаявся:
  - Немає нi хреста, нi медалей! Так рiк i три мiсяцi воював рядовим! А ти що думаєш, усi можуть звання та медалi здобувати? Особливо за царя, коли рядових не дуже шанували!
  Вiдьмакова погодилася:
  - Та за царя була станова нерiвнiсть! Але зараз iншi часи. До речi, як вам япошки! Чи сильний був супротивник?
  Старий вiдповiв, виблискуючи залiзними зубами:
  - Не слабкi, хоч будь наше командування розумнiшим, не вiддали Порт-Артур та Маньчжурiю! Не такий сильний вони ворог.
  Емка їхала повiльно, дорога була розбита бомбами та артилерiєю. Можна було побалакати.
  Вiдьмакова запитав трохи тихiше:
  - А нашi що були сильнiшi?
  Старий жваво нiби був заводною iграшкою, кiлька разiв кивнув:
  - У дечому так! Наприклад, у японцiв стрiльбищ проводитися разiв на двадцять бiльше, нiж у нас. Я ось перед вiдправкою на фронт, лише у трьох стрiльбищах брав участь. I то по п'ять пострiлiв кожен. Тим не менш, при перестрiлцi, не сказати щоб ми були гiршi за японцiв. I це при тому, що вони були у формi кольору хакi, а ми в бiлих шинелях. Звичайно пiсля того як ми отримали деякий вiйськовий досвiд. Здiбностей у ратнiй справi у японцiв набагато менше, нiж у нас, не дивлячись на бiльш тривалий вишкiл. Адже гвинтiвки в них б'ють куди точнiше, нiж наша палиця "Мостина".
  Вiдьмакова без застережень погодилася:
  - Так звичайно! У цьому ти маєш рацiю! Японцi вони, як i нiмцi, дуже багато уваги придiляють стройової пiдготовки.
  Старий похитав головою:
  - Навпаки! Не на приклад менше, нiж у нас у царськiй армiї! Ну, якщо ще перед першою свiтовою вiйною, стали тренувати солдатiв краще, i хоч форму помiняли, то тодi... Не армiя, а суцiльна крокiстика!
  Вiдьмакова не без єдностi помiтила:
  - У нас перед вiйною, теж дуже багато уваги придiлялося ходiння на парадах! Мабуть, розумний вчитися на чужих помилках, дурень на своїх, хто взагалi не вчиться, хто?
  Дiд помiтив:
  - Вишкiл справа наживна! А ось iз постачанням у нас взагалi був повний завал. Нi гармат, нi патронiв! Голодували часто, солдати хворiли - лiкiв не було! Вмирало вiд тифу та iншої гидоти бiльше, нiж вiд японських куль. Така й була погана вiйна. Куропаткiн взагалi iдiот! Нi обхiдних маневрiв, нi маскування прямо кидав людей на траншеї пiд кулемети. Нас використовували як гарматне м'ясо. Скiнчилося все погано, розгромом. Я взагалi ледве ноги тягнув. Щоправда, тим, що полону уникнув, цiлком можу пишатися! Як пораненнями теж!
  Дiвчина, цiкавлячись, запитала:
  - А самi японцi стали кращими чи гiршими! У планi своїх бойових якостей.
  Старий спочатку закурив самокрутку, i лише потiм вiдповiв:
  - Про це важко судити об'єктивно. Армiї змiнилися, з'явилися танки, авiацiя, пiстолет-кулемети. Кораблi в планi прогресу, не так сильно змiнилися, як втiм, i гармати. Але дурiсть командування залишилася колишньою, так прошляпити, напад на Владивосток!
  Вiдьмакова блиснула зеленими очима:
  - Цьому немає виправдання!
  Старий погодився:
  - I бути не може! Адже знали, що противник готує пiдлянку i не зреагувати, на це нiяк! Наче пiдставили. Адже перемир'я з пiндосами явна ознака того, що ось-ось пiде сильний удар.
  Вiдьмакова хихикнула:
  - З пiндосами?
  Дiдок, пiдтвердив:
  - Так зараз Америку i Британiю називають! Назва походить вiд слова "спiзнитися", тобто вкрасти. А це країни-паразити, країни-злодiї, що смокчуть кровi, у тих, хто дурнiший i слабший!
  Летчиця кивнула рудою головкою:
  - Тут я згодна!
  Старий наполягав:
  - Погодься, що наше командування iдiоти, та ще й зрадники! Так пiдставити наш флот, гiрше пiндосiв!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Може вони не думали, що японцi так швидко завдадуть удару. Взагалi Далекий схiд, був мiсцем вiдпочинку, i сюди влаштовувалися труси та ледарi. Адже в армiї не треба працювати як робiтнику або колгоспнику в тилу, а отримуєш гарний пайок i платню. З iншого боку, i життям, служачи Далекому Сходi, не ризикуєш. Та рай для нероб i трусiв.
  Старий заперечив:
  - Не так вже й погано б'ються солдати та офiцери. Ось Хабаровськ, досi не здали.
  Вiдьмакова погодилася:
  - Росiйський воїн, особливий воїн! Але як говорив Брусилов: солдати у нас чудовi, офiцери добрi, генерали посереднi, а цар зовсiм поганий!
  Дiдок, невдоволено крякнув:
  - Якби у нас командувач не Куропаткiн, а Брусилов: ми б перемогли! На жаль, його затирали! Треба сказати, що за царя росiйськi генерали подрiбнiли: за Суворова була цiла плеяда видатних полководцiв! Втiм, адже Сталiн грузин, а як кажуть грузин жо...
  Вiдьмакова перервала дiдуся:
  - Обережнiше з такими висловлюваннями! Так можна i в спецiальний вiддiл потрапити! Втiм, для мене Сталiн аж нiяк не генiй! I, наприклад, пропущений лайн-панч у лютому це пiдтверджує! До речi, я чула, що на перше Травня радянська ППО в Москвi виявилася безпорадною i загинули багато тисяч радянських громадян!
  Старий помiтив:
  - Завдяки США та Британiї! Вони дали вермахту новi лiтаки! Та ще я чув, нiби мало мiсце масове шкiдництво, через яке Якi розвалювалися в повiтрi! Причому саме новенькi Якi!
  Вiдьмакова кивнула головкою:
  - Я про це чула! Справдi неподобство! Але, сподiваюся, винних покарають, а проблему виправлять!
  Дiдок кивнув, потiм раптом промовив:
  - Головна проблема у нас у головах! Свого роду совковий менталiтет! Спроба перетворити людину на гвинтик, на звичайного раба!
  Вiдьмакова не стала сперечатися. Вона замовкла, тупо втупившись у вiкно. Тепер загроза поразки СРСР стала значно вiдчутнiшою. З'ясувалося, навiть Москва не захищена вiд авiанальотiв. Принаймнi не має достатньо надiйного захисту, щоб витримати масований авiаналiт!
  Що ж вiйна переходить у дещо iншу стадiю... Щоправда, в боях пiд Сталiнградом, у нiмцiв теж було панування в повiтрi, але воно не принесло омрiяної перемоги! Втiм, не така вже й переважна, була у фрицiв перевага! Адже на фронт регулярно надходили новi радянськi лiтаки! Але треба сказати рiвень бойового вишколу у льотчикiв був дуже низький. Бiльшiсть новачкiв мала трохи бiльше 8 годин польотiв. Це великий мiнус, тим бiльше, що нiмцi зазвичай мають до 250 годин! Втiм, пiсля Сталiнграда нiмцi скоротили програму до 150, але зараз i з пальним стало куди легше. Втiм, поява великої кiлькостi нових лiтакiв та для фрицiв створить проблему.
  До речi, повiдомляли, що серед пiлотiв збитих бомбардувальникiв захоплено в полон кiлька громадян США. Що ж останнє, не стало несподiванкою! Льотчикiв на новi бомбардувальники у Люфтваффе не вистачає, от i знайшлися добровольцi!
  Цiкаво, чим на це вiдповiсть радянське командування? Адже дiстати Берлiн нiчим? Далекi стратегiчнi бомбардувальники СРСР не розроблялися, крiм П-8. Останнiй лiтак зi швидкiстю трохи бiльше 400 кiлометрiв на годину та створений у 1936 роцi, явно застарiв. Крiм того, при ударi по Берлiну вiн рухатиметься без повiтряного супроводу, i нiмцi можуть перехоплювати його своїми лiтаками. Адже у них вже з'явилися дуже непоганi радари, якi зафiксують рух лiтаючої маси до Берлiна. Та й потрiбен час, щоб випустити достатньо кiлькiсть цих машин, для ударiв по Нiмеччинi. Нiмцi не слабка нацiя та люблять технiку! Ймовiрно, вони самi дисциплiнована i високоорганiзована нацiя в Європi чи навiть у свiтi! Перемогти на самотi, а ще маючи, на другому фронтi, не слабку Японiю дуже складно.
  Найкраще, що можна зробити в цiй ситуацiї, це спробувати вбити клин мiж союзниками та Нiмеччиною. Тiльки як це зробити? Берiя їй уже доручав здiйснити подiбне використання, отриманий в американцiв есмiнець. Гарна могла вийти провокацiя, але Ганна не встигла.
  Начебто вона не винна - що не доля, але все одно гризе неприємний осад. Наче може бути, якби прибула вона на добу ранiше, все було б по-iншому!
  Втiм, i не виключено! Але вона прибула, щойно отримала наказ вiд Берiї!
  Взагалi Лаврентiй Палич майстер провокацiй. Японiя напала на Перу Харбор, не без його участi!
  Справа в тому, що в руки розвiдки країни Вранiшнього Сонця, як би випадково потрапили документи, про плани США завдати серiї превентивних ударiв використовуючи авiаносцi, в тому числi i базуються на Перу-Харбор!
  Крiм того американцi дурнi: вони провокували Японiю на вiйну, а Британiєю наклавши ембарго на поставки нафти та iншої сировини, а самi до вiйни не були готовi!
  Дiйсно США в 1941 роцi не мало, достатнiми силами, особливо в танках, для вiйни з Японiєю. У 1940 роцi у них було всього 400 танкiв, а iнформацiя про 1941 секретна, але навряд чи i тодi їх було бiльше тисячi! Так що Америка залiзла у вiйну, будучи зовсiм неготовою! Ну, а Японiя теж не дуже озброїлася. Якщо танкiв у неї було близько двох з половиною тисяч, причому легень, то, наприклад, далекої авiацiї взагалi не було!
  Так США доблеснi льотчики країни Вранiшнього Сонця i не бомбили! А просто самi отримували в лич! А тепер вони вирiшили вiдiгратися на СРСР розраховуючи в першу чергу на свою пiхоту, мрiючи повторити успiх часiв царя Миколи Другого!
  Вiдьмаковi стало нудно, i вона заспiвала:
  Як життя складне, Господи, на жаль,
  Ти сам одягнув вiнок терновий!
  Нi, не нести менi голови,
  обiцяє проблеми день нам новий!
  
  Мрiї враз розлетiлися на порох,
  Жорстокий хробак гризе зi пристрастю!
  I бiль, i скорбота в твоїх очах,
  Що приборкати, нiхто не має влади!
  
  Але що, Боже можеш ти,
  Як сам зiйшов на хрест Голгофи!
  Про щастя примарнi мрiї,
  Ревуть i стогнуть у плачi вдови!
  
  Нема нiж Земля жахливiшого свiту,
  Ескiз вiйни вся кисть у кровi!
  Надривною пенею ефiру,
  Ти павутину враз порви!
  
  А якщо хочеш життя моє,
  То кинь мене Господь у геєну!
  Ось все одно тебе люблю,
  У прогрес я вiрю у змiну!
  
  Я вiрю в те, що людина,
  Здатний, стати i чистiшим, вище!
  Що скiнчиться страждань повiк,
  Нам стане, як брат Всевишнiй!
  
  Що ми будемо наказувати,
  У просторах зоряних кораблями!
  Що наша доблесна рать,
  Сильнiше Квазара засяє!
  
  Життя не згасне нiколи,
  I кожен буде людиною!
  Як нескiнченний промiнь року,
  З безмежним i блаженним вiком!
  
  Реальним стане комунiзм,
  Вiр, буде краще, нiж мрiяли!
  Прогрес уперед, вгору, а не вниз,
  Нехай радiсть буде - немає смутку!
  Вiдьмакова закiнчила пiсню i "Емка" нарештi в'їхала до Владивостока. Летчиця з цiкавiстю розглядала мiсто. Руйнiв у Владивостоку помiтно побiльшало, деякi будiвлi димилися, на вулицях працювали команди гасiння, багато було пiдлiткiв, з лопатами, кирками, та iншим набором для лiквiдацiї пожеж.
  Дiдок помiтив:
  - За царя молодь теж працювала, але без посмiшок i ентузiазму! Хоча на голому ентузiазмi далеко не поїдеш!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Якщо промисловiсть - мотор економiки, то ентузiазм пальне з високим октановим числом!
  Старий радiсно кивнув:
  - Добре говориш дiвчинка!
  "Емка" зупинилася бiля будiвлi комендатури i Вiдьмакова мало не бiгцем вискочила з неї. Дуже їй хотiлося знову опинитися на своєму крилатому скакунi.
  Дiвчина постукала до кабiнету, куди її направили на повiстку. Наслiдував сонний голос:
  - Увiйдiть!
  Вiдьмакова увiйшла, гордо розправивши плечi. У крiслi сидiв чоловiк у формi полковника НКВС. Такий лисуватий i неприємний тип. Вiн похмуро запитав льотчицю:
  - Iм'я прiзвище по батьковi!
  Дiвчина швидко вiдповiла:
  -Ганна Петрова Вiдьмакова!
  Полковник додав:
  - Вiйськове звання?
  - Майор ВПС та герой радянського союзу! - гордо заявила льотчиця.
  Полковник пiдняв трубку i коротко повiдомив:
  - Майор ВПС Вiдьмакова вже прибула!
  Потiм звернувся до дiвчини.
  - Ви як почуваєтеся? Сподiваюся здорова?
  Летчиця вишкiрила зуби:
  - Добре почуваюся! Готова битися як левиця!
  Полковник кивнув:
  - Чудово! Я гадаю, японцi це оцiнять!
  Почувся шум, тупiт чобiт, i в кабiнет вломилося шестеро рядових спiвробiтникiв особливого вiддiлу у супроводi, людину в особливiй формi. Вiн наказав:
  - Одягти наручники на цю кралю!
  Вiдьмакова розгубилася:
  - А це ще чого?
  Полковник гаркнув:
  - А того! Ви заарештовано громадянку Вiдьмакова! I будете вiдправленi до в'язницi!
  Людина в особливiй формi попередила:
  - Це баба дуже добре вмiє битися! Тож будьте пильнi!
  Вiдьмакова посмiхнулася:
  - Я не буду представникiв наших доблесних органiв правопорядку! Зателефонуйте Берiї i це непорозумiння разом, роз'яснитися!
  Полковник зневажливо пирхнув:
  - Ось ще Берiю вiдволiкати! Вiдправте її до в'язницi, а слiдство розбереться!
  Вiдьма кивнула:
  - Я герой радянського союзу i слiдство, звичайно, розбереться, але з Берiєю було б швидше! Я хочу якнайшвидше опинитися за штурвалом лiтака!
  Полковник утiшив:
  - Пiд час вiйни нiхто довго не тягтиме! Введiть її!
  Вiдьмакова йшла, не чинячи опiр i, її лише злегка пiдштовхували дулами автоматiв укороченої моделi, якими почали оснащувати розвiдникiв. Потiм запхали в чорну вирву i повезли. Ганна Петрiвна була спокiйна, провини за собою вона не вiдчувала, та й НКВС напевно знають про її особливi стосунки з Берiєю, так що розберуться. Воно навiть цiкаво побувати у в'язницi. Справжнiй чоловiк має виростити сина, вiдслужити в армiї та вiдсидiти у в'язницi! Так, мабуть, i войовниця! У в'язницях багато вiдомих людей сидiли i Сталiн, i Ленiн, i Гiтлер!
  В'язниця розташовувалась не дуже далеко вiд комендатури, так що Вiдьмакову витягли i ввели у двiр. Там злiсно гарчали собаки, кам'янi стiни в'язницi побудованої ще вiсiмнадцятому столiттi, були похмурими i сiрими. Дiвчина вiдчула мимовiльне хвилювання, коли її ввели всередину i повели коридорами. Ось вiкно реєстратури: черговi питання:
  - Iм'я, прiзвище, по батьковi, стать!
  Потiм поворот на права у примiщення викладене плиткою. Там за столом сидiв офiцер у формi НКВС i шкiряним фартухом i з ним лiкар у бiлому халатi та двi жiнки середнього вiку натягують на руки тонкi, гумовi рукавички.
  Той, що супроводжував Вiдьмакову вартовий швидким, вiдпрацьованим рухом зняв з неї кайданки. Офiцер скомандував:
  - Роздягайся!
  Вiдьмакова здивувалася:
  - Що?
  Офiцер спокiйно повторив:
  - Я сказав, роздягайся! Обшук та особистий огляд обов'язковi!
  Дiвчина почервонiла:
  - Але ж тут чоловiки!
  Офiцер iз фартухом гаркнув:
  - Тобi допомогти! А ну скидай ганчiр'я повiя!
  Вiдьмакова здригнулася, вона згадала, що та при помiщеннi у в'язницю особистий огляд обов'язковий i стала знiмати одяг. Жiнки приймали її та ретельно промацували кожен шов. Залишившись в одних трусиках, Вiдьмакова знiяковiла, але офiцер гаркнув:
  -I труси знiмай стерво! Обшук буде повним!
  Залишившись перед кiльком чоловiк скоєно голою (привiв її конвой стояв на мiсцi, готовий будь-якої митi вступити в бiй), дiвчинка знiяковiла i спробувала прикрити руками.
  Ту її мiцно врiзали палицею по сiдницях:
  - Руки по швах сука!
  Вiдьмакова прохрипiла, але стерпiла. Коли її одяг завершили промацувати, а чоботи розпороли, офiцер скомандував:
  - А тепер перевiрте їй саму!
  Жiнки-тюремницi почали з голови. Вони пальцями в рукавичках розтрiпали зачiску, потiм зазирнули у вуха, навiть використали якусь трубочку з лiхтариком. Вуха вiдтягували кiлька разiв, згинаючи та розгинали. Потiм подивилися в нiздрi:
  - Покашляйте, будь ласка! Отак, сильнiше!
  Нiс дiвчинцi розiм'яли. Пiсля чого вiдбувся огляд рота. Це було зовсiм неприємно, грубi руки давили язик, раз у раз вiдтягували його, потiм смикали сильнiше, навiть мало не вiдiрвали.
  Офiцер подав голос:
  - Ретельнiше треба! Вона може бути шпигункою!
  Тюремницi стали давити пальцями на зуби, перевiряючи немає пломб, в яких могла бути прихована важлива iнформацiя. Вiдьмакова вiдчувала себе приниженою та обплюваною її героя СРСР обшукували як повiю, не пропускаючи нiчого. Потiм жiночi руки в рукавичках почали обмацувати голi груди дiвчини. Вони м'яли, мацали буквально кожен мiлiметр, просвiчували лiхтариком. Груди дiвчата i зрадницьки набрякли, а тюремницi давили все сильнiше, потiм прохрипiли:
  - Нi! Ось вона чиста!
  Далi обстежили пупок та пальцi рук. Пупок вiдтягували, теж крутили, потiм i прокололи голкою. Не менш старанно обстежили пальцi рук.
  - А тепер гiнекологiчний обшук! - наказав офiцер.
  Тюремницi наказали:
  - Нахилиться i розсуньте ноги, будь ласка!
  Далi було найпринизливiше, коли рука тюремницi в рукавичцi, досить грубо увiйшла в лоно дiвчини. Вiдьмакова застогнала вiд болю та приниження. А рука жорстко ковупалася в печера, де жiнка зберiгає найцiннiший свiй скарб, вiд чого було i боляче, i лоскiтно. Дiвчина трохи сiпалася, а офiцер єхидно бурчав:
  - Перевiрте її якнайретельнiше! Адже саме в iнтимних мiсцях шпигунки зазвичай i ховають документи, а часом досить i маленької записочки, щоб дiзнатися важливу iнформацiю.
  Одну тюремницю змiнила iнша, пiсля чого обшук став ще болючiшим i грубiшим. Вiдьмакова зрозумiла, що її просто хочуть принизити, перетворивши обшук катування.
  Огляд заднього проходу був не менш грубим, та ще й використовувалася кишка, i велика клiзма. Мабуть, льотчицю i справдi пiдозрювали всерйоз. Пiсля цього перевiрка пальцiв, нiг та ступнiв здавалася дрiбницею.
  На цьому, втiм, не скiнчилося, офiцер наказав:
  - Тепер на рентген шлунка! Мало що вона могла проковтнути!
  Ну, це не так уже й боляче. Тут був присутнiй лiкар, вiн усе ретельно просвiчував, навiть серце та легенi. Нарештi дав вiдмашку:
  - Вона чиста i абсолютно здорова!
  Офiцер сердито буркнув:
  - Жаль ми її все одно розстрiляємо! Втiм, нехай поки що на роялi пограє!
  Летчиця, приголомшена приниженням, крокувала покiрно, як автомат. Вiдьмаковi вимазали руки фарбою i ретельно видавили на папiр. Потiм були рiзнi вимiрювання, фотографування в профiль, в анфас. Досить довго змусили стояти голою, переписуючи всi прикмети, шрами та родимки на тiлi. Пiсля чого її сполоснули в холодному душi, що, звiсно, в СРСР не тiльки для ув'язнених їх видали тюремну робу.
  - На одягайся стерво!
  Роба була фактично рубищем, шитим iз мiшковини та вишиваним тюремним номером. Взуття дiвчинi не дали, мабуть вважаючи її для ворогiв народу зайвою розкiшшю, i так ледве прикриту повели в камеру.
  Щойно пройшли масовi арешти, в'язниця була переповнена та гула. Вiдьмакову кинули в тiсну клiтку, де вже було бiльше сотнi жiнок переважно молодих дiвчат iз числа вiйськових та обслуги. Коли льотчицю ввели в камеру, вона не могла зробити й кроку, в'язня захаращена вся пiдлога. У камерi було дуже темно, вiкно забили дошками, душно i сильно смердiло, мабуть, давно не виносили парашу.
  Дiвчата були напiвголi, а деякi взагалi голi, забрали одяг. Декiлька з них марили i просили пити. Вiдьмакова зупинилася запитавши:
  - Я не можу зробити й кроку! Куди менi йти!
  - Де привели там i стiй! - Наказала з темряви, мабуть, старша по камерi. - Тут нам немає мiсця.
  Вiдьмакова розумiючи, що це безглуздо, все ж таки запитала:
  - А за що вас дiвчата?
  Пролунали голоси:
  - Та ось 58 стаття, чи ще взагалi без звинувачення! А ти за що?
  Вiдьмакова зiстрила:
  - Та Берiю зґвалтувала!
  Почувся дружний смiх дiвчат i вигуки:
  - Та вона наша!
  Хто пискнув iз мороку:
  - Повiсити мало цього Берiю!
  Грiзний голос перервав:
  -Досить! I так уже чоловiкiв у дворi понад пiвтисячi розстрiляли! Нас також можуть вивести всiєю камерою на прогулянку!
  Вiдьмакова гаркнула:
  - Ну, нi, мене поведуть на розстрiл, я так не дамся!
  . РОЗДIЛ Љ8
  Олег Рибаченко за свiтле завтра продовжував битися разом iз дiвчинкою Маргаритою Коршуновою.
  Вони билися у Сталiнградi. Билися з усiєю колосальною мужнiстю. I не думали вiчнi дiти вiдступати та пiддаватися вороговi.
  Але сили були нерiвнi i фашисти поступово просувалися вперед. Але дуже повiльна i закидаючи пiдступи до будинкiв, i вулицi трупами найманцiв.
  Москва була оточена, але все ще боролася. I в нiй також були свої гарнi дiвчата. Якi воiстину богатирки.
  Олег Рибаченко та Маргарита вiдстрiлювалися у Сталiнградi. Одночасно хлопчик пробував, дещо й писати, по АI.
  Кандидата у президенти Бiлорусiї Олександра Лукашенка не попустили до виборiв. Причепилися до того, що Слов'янський собор вiдкликав пiдписи. В результатi, кандидатiв було не шiсть, а п'ять. I основна боротьба розгорнулася мiж Зеноном Поздняком та Кебичем. Проросiйський i бiльш помiркований Кебич вийшов у другий тур iз невеликою перевагою. А потiм i з великою рiзницею перемiг антиросiйського Позняка.
  Лукашенко протестував, що його зняли незаконно. Але загалом, крiм шуму, нiчого не було.
  Кебiч перемiг дуже впевнено. I став першим бiлоруським президентом.
  Незабаром Бiлорусь увiйшла до рубльової зони. Ситуацiя в економiцi залишалася кризовою. Грошей не вистачало. Але країна була у рублевiй зонi.
  Кебiч запропонував процес iнтеграцiї iз Росiєю. Почалося зближення законiв, вiдкрилися межi, об'єднувалася економiка. Створювалися наддержавнi органи.
  1999 року вiдбулися новi вибори президента Бiлорусiї. Економiка була у глибокiй кризi пiсля росiйського дефолту. Але дуже збiльшився вплив комунiстiв. Лукашенко ж з усiма посварився i власної партiї не створив i був вiдтiснений iншими силами. Основна боротьба розгорнулася мiж Калякiним та Кебичем. Зенон Позняк на той час втратив популярнiсть. Як втiм, i БНФ загалом.
  Найсильнiшими стали комунiсти.
  У Росiї також трохи змiнилася iсторiя. Зюганов набрав президента трохи бiльше голосiв, хоч не зумiв перемогти. Лебiдь на кiлька мiсяцiв був довшим за секретаря Ради Безпеки. Але, загалом, це настiльки iстотно. Найголовнiша вiдмiннiсть - Черномирдiна не було вiдправлено у вiдставку. I внаслiдок цього залишався прем'єром навiть пiсля дефолту. Втiм, незважаючи на допомогу Чорномирдiна все одно у другому турi програв, i президентом Бiлорусiї став Калякiн.
  А в Росiї пiсля вiдходу Єльцина в президенти пiшов Черномирдiн. Економiка Росiї вже перейшла в зрiст i Вiктор Степанович, хоч i з великими труднощами, за допомогою Жириновського, який посiв третє мiсце, здолав Зюганова.
  Таким чином, у Росiї президентом став Черномирдiн, секретарем Ради безпеки та першим помiчником президента Жириновським. Путiн поки що залишався на других ролях. Зюганiв голова опозицiї. Примаков досi мiнiстр закордонних справ.
  Отже, все йшло за планом. Калякiн продовжував процес iнтеграцiї, але ще не поєднуючись. Економiки пiшли у зрiст. Черномирдiн вiв вiйну у Чечнi. Перемовлявся iз Масхадовим. I зрештою домiгся там стабiльностi.
  Наступнi вибори Чорномирдiн у Зюганова вже виграв легко. Калякiн також легко був обраний на другий термiн. Все йшло бiльш-менш спокiйно. Економiка Бiлорусiї пiднiмалася.
  Але Калякiн не пiшов на третiй термiн. Його наступником став колега Новiков.
  Не пiшов на третiй термiн i Черномирдiн. Черномирдiну успадковував Жириновський. Останнiй, звичайно ж, став значно помiрнiшим, але посилив тиск на Бiлорусь - вимагаючи приєднання до Росiї.
  Новик же упирався. Через що потрапив пiд санкцiї.
  Жириновський вирiзнявся бiльшою жорсткiстю i тиснув сильнiше... Внаслiдок чого проросiйськi сили провели в Бiлорусiї референдум, який спiвпав iз сильною економiчною кризою. I Бiлорусь увiйшла до складу Росiї. Що посилило антизахiднi настрої.
  У 2014 роцi Жириновський, скориставшись приводом майдану в Українi та повалення Януковича, ввiв вiйська. Українська армiя була небоєздатною i росiяни її знезброїли. Янукович та рада пiд дулами автоматiв оголосили про проведення референдуму. Росiя приєднала себе i цю республiку.
  Для того, щоб українцi менше бунтували, Жириновський перенiс столицю Росiї до Києва. I це вплинуло на результати референдуму. Сам Володимир Вольфович, на наступних виборах президента, був з трiумфом обраний на третiй термiн, скасувавши на референдумi всi обмеження.
  Олександр Лукашенко пiшов на пенсiю i канув у небуття. Путiн пропрацював на посадi голови ФСБ до 2012 року, доки не виповнилося шiстдесят рокiв. I Жириновський, який любив омолоджувати команду, не замiнив його на сорокарiчного здiбного офiцера. Молодшим став i губернатор Бiлорусiї, який замiнив Новiка.
  Росiя, щоправда, потрапила пiд санкцiї Заходу, але були не надто суттєвими. Жириновський воював у Сирiї та Iраку. Створив для курдiв свою державу i загалом дiяв рiшучiше, нiж Володимир Путiн. Мало того, Росiя завдала ракетного удару по Саудiвськiй Аравiї i рiзко пiдняла цiни на нафту.
  Потiм почалася велика вiйна мiж Iраном та США. Що ще бiльше пiдняло цiни на нафту. А Росiя тим часом взяла та приєднала до себе Прибалтику та Молдову. А потiм, скориставшись смутою в Казахстанi пiсля вiдходу Назарбаєва, цю республiку включила у свiй обiг.
  Теж пройшов референдум, i Росiя отримала чергову губернiю.
  Поступово йшло вiдновлення СРСР.
  2020 року Жириновський оновив рекорд на виборах четвертого термiну президента Росiї. Поки що вiн йти не збирався.
  А Росiя рухалася Середньою Азiєю. В Узбекистанi, Таджикистанi, Киргизiї, Туркменiстанi - з'являлися росiйськi вiйська та проходили референдуми про приєднання до Росiї.
  Так i вiдновилася в колишнiх кордонах СРСР.
  Але Жириновському цього мало. I вiн без зайвих забобонiв зайняв вiйськами та Фiнляндiю. I там очевидно з майже стовiдсотковим результатом, провiвши референдум. I приєднуючи її до себе.
  Отже, Росiя повертала своє. Дещо погiршивши стосунки з Китаєм через претензiї на Порт-Артур i виселення жовтих iз Сибiру.
  Але поки що Китай боявся проти Росiї i в'якнути.
  А ось в Алясцi пройшов вiйськовий переворот, i росiйськi вiйська зайняли її. I провели референдум щодо повернення до складу Росiї. Одночасно Америка змушена була визнати недiйснiсть угоди про продаж Аляски Росiєю.
  Таким чином...
  Олег Рибаченко перервався i знову почав стрiляти.
  Хлопчик дав чергу, а потiм жбурнув гранату босою ногою. Розкидав фашистiв i прочирикав:
  - Ми непереможнi!
  Маргарита теж всадила чергу, кинула пальцями голої ноги гранату, розкришила фрицiв i прокричала:
  - I завжди єдинi!
  Дiти билися дуже вiдважно.
  Хлопчик знову полоснув по ворогах чергою. Шпурнув пальцями босих нiг у гусеницю гранату. В результатi два танки зiткнулися. Олег Рибаченко заспiвав:
  - Слався ти наша росiйська земля,
  В iм'я священної Росiї,
  Рiдна порада сiм'я!
  Дiвчинка знову жбурнула босою ногою гранату. Збила десяток фашистiв i заспiвала:
  - На горi стоїть корова,
  Будьте дiти ви здоровi!
  Хлопчик дав чергу, викосив фрицiв i прочирикав:
  - Батькiвщина в моєму серцi,
  На щастя вiдчинимо дверцята!
  I пiсля чого його дитяча нога кинула гранату. Вiн хлопець котрий воiстину смертоносний носiй знищення.
  Маргарита теж стрiла з колосальною влучнiстю.
  Дiвчинка взяла i заспiвала:
  - Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний-
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт розчавить змiїний!
  Дiвчинка, кидаючи босою нiжкою гранати, взяла i прочирiкала далi;
  Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали печалi -
  У космос вiдчинили дверцята -
  Зiрки над нами виблискували!
  I дiвчинка засмiялася. Полоснула чергою по фашистам. Вибила їх ряди i пискнула:
  Вiрю, весь свiт прокинеться -
  Буде кiнець фашизму.
  Яскраво сяятиме сонце,
  Шлях, осяявши комунiзму!
  I знову дiвчинка спритно жбурне босою нiжкою гранату. Зштовхуючи мiж собою гiтлерiвськi танки.
  Наташка теж бореться. У Сталiнградi дiвчата просто богатирi.
  I спiвають собi iз вiдвагою:
  - Батькiвщина моя - свiтобудов темрява,
  Зламати можу натиск злих ворогiв...
  Без тебе кохання не можу i дня,
  За тебе вiддати - життя своє готове!
  I Наташка кидає босою нiжкою гранату.
  Далi Зоя стрiляє. Красива дiвчина в бiкiнi. Надасть чергу, викосить фашистiв.
  I потiм вiд її босої нiжки, як полетить забiйний подарунок.
  Зоя проспiвала, скелячи зубки:
  - Я люблю ворогiв трощити! Така дiвка!
  I знову красуня босими пальчиками нiжок запустить руйнування.
  А потiм веде вогонь i Аврора. Теж руда чортiвка як всадить по фашистам.
  I її босою нiжкою пущена граната, розмаже бiйцiв вермахту щебенем.
  Дiвчина пищить:
  - Тилi, тилi, тралi, вали...
  Бити фашистiв менi по силi,
  Вiдмовлюся тепер навряд чи!
  I знову войовниця стрiляє влучно.
  Далi вогонь веде Свiтлана. I теж босими пальчиками нiжок покинула вибух-пакет.
  Та й дiсталося фрицям.
  Дiвчина прямо скажемо - войовниця-скеля.
  I як заспiває:
  - Славитися Русь над Землею,
  Будемо завжди ми з мрiєю!
  I чотири дiвчата по фашистам та як урiжуть. Вони взагалi, що святi угiдницi з батальйону ангелiв смертi. I фашистам у Сталiнградi дiстається.
  Але стає все важчим i важчим i важчим.
  Сталiнград поки що тримається, зате Сухiмi фашисти змогли вже взяти. Тут ще й флот iз моря у гiтлерiвцiв сильний. У тому числi й трофейнi британськi кораблi.
  Вони буквально поранили все узбережжя. Та й турки з пiвдня наступають. Стає дуже стрiмко.
  Наташа зi своїми дiвчатами iз Сухiмi змогла перелетiти до Сталiнграда, захопивши нiмецький фанерний лiтак.
  I тепер також у Сталiнградi. Мовляв, це мiсто вам фашисти, як не намагайтеся не взяти.
  Наташа жбурляє босою нiжкою вбивчий подарунок, що розриває гiтлерiвцiв на рване м'ясо i спiває:
  - Наше життя буде прекрасним!
  Зоя, кинувши за допомогою босої нiжки гранату, додала, скелячи зубки:
  - Якщо, звичайно, ми переможемо!
  I дiвчина труснула червоними сосками.
  Аврора, ведучи вогонь, ревла:
  - I нехай славиться наша Вiтчизна!
  I теж босими пальцями нiг закине вбивчий подарунок. Розкришить супротивникiв, i пискне:
  - Слава Великої Русi!
  А далi Свiтлана взяла i довбала чергу. Викроїла сотню гiтлерiвцiв. Потiм босою нiжкою запустила гранату i пискнула:
  - За нове свiтло науки та процвiтання!
  I чотири дiвчини знову б'ються, i не збираються опускати носики.
  Наташка двома босими нiжками пiдняла вибуховий пакет. I з усiх сил шпурнула в гiтлерiвський танк.
  Е-75 отримавши пошкодження, зупинився i задимив.
  Наташка заспiвала:
  - Смiялася Русь i плакала та спiвала,
  На всi вiки на те вона i Русь!
  Далi Зоя взяла та босими пальцями нiг запустила забiйний презент. I черговий танк гiтлерiвцiв зупинився пiдбитий.
  Зоя прочiрiкала:
  - Та майбутнє за нами!
  Слава Великої Росiї!
  Аврора довбанула з кулемета. Скосила масу фашистiв. А потiм агресивно вимовила:
  - Слава героям СРСР!
  I вiд кидка її босої нiжки знову летить граната. Ось це руда дiвчина. Просто непереможний термiнатор.
  А Свiтлана, як узялася, i розфарбувала гiтлерiвцiв. I пiдкосила їх неначе гострим сiножатям.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Славитись земля Росiї!
  I вiд кидка її босої нiжки така вбивча уламкова граната летить.
  Войовниця пискнула:
  - За радянську iмперiю!
  Наташа стрiляючи, вимовляє:
  - За найбiльшу з iмперiй!
  I знову вiд її босої нiжки летить, що вбиває фашистiв з великою гарантiєю.
  I дiвчина спiває:
  - Слава Батькiвщинi моїй -
  Росiї слава!
  Зоя теж кинула босою нiжкою гранату. Зрiзала масу гiтлерiвцiв та пропищала:
  - Великої Росiї - велика слава!
  I пiдморгнула своїм напарницям.
  Дiвчата очевидно майже голi. У бiкiнi, засмаглi, м'язовi, красивi, i фiгуристi.
  Як чарiвно виглядають дiвчата, коли майже голяка! I навiщо ще одяг!
  Далi Аврора активно стрiляє. I босою нiжкою як покине те, що вбиває гiтлерiвцiв.
  Пiсля чого заспiває:
  - За велику Вiтчизну!
  Свiтлана продовжила вогонь. Зрубала фашистiв i прочирiкала:
  - За великi здобутки!
  I босою нiжкою як запустить гранату. I знову гiтлерiвцям стрiмко.
  Молодцi росiйськi дiвчата. Вони люди найвищого пiлотажу.
  А тут ще й льотчицi: Мiрабела та Анастасiя. Теж як влiплять фрицями.
  Та вiд таких дiвчат розбiгаються гiтлерiвськi орди.
  Войовницi борються на ЯК-9. Машина начебто й застарiла. Але цiлком ефективна. Хоч у швидкостi та озброєннi поступається Люфтваффi.
  Тiльки одна 20-мiлiметрова гармата та кулемет у дiвчат, проти МЕ-262 з п'ятьма 30-мiлiметровими гарматами.
  Але Мiрабела спритно маневрує, заходить у хвiст крилатому фашистському стерв'ятнику. I розстрiлює його. Пiдбиває метал, спалює ворога начисто.
  Пiсля чого Мiрабела заспiвала:
  - Все вище та вище i вище,
  Полiт лiтакiв як птахiв.
  Ми зносимо фашистськi дахи,
  I доблесть солдатiв поза межами!
  А ось i Анастасiя як вiзьме i довбає по фашистам. Адже вона дiвчина-термiнатор.
  Розкришить пики гiтлерiвським бандитам, i пискне:
  - За Русь прийде велика слава!
  I теж босими нiжками натисне на педалi. I падає черговий Мессершмiт.
  Дiвчата борються в одних лише трусиках. I їм дуже добре. Вони швидко пурхають на слабкiших двигунах. I уникають пострiлiв ворога.
  Мiрабела зрiзаючи фриця, пищить:
  - Нi ворони, вам нас не здолати!
  I знову войовниця виповзає на вбивчу дистанцiю.
  I падає нова гiтлерiвська машина.
  Дiвчина-босонiжка знає, що робить. I в неї все чудово виходить.
  Ось фашист намагається накрити войовницю з дистанцiї. А вона йде. I якимось дивом знову бiля хвоста супротивника.
  I збиває фриця, попискуючи:
  - Для росiян немає нiчого неможливого!
  I знову войовниця здiйснює розпач. I чергова машина падає пронизана.
  Мiрабела прочирiкала:
  - Воiстину свiт для Росiї створено!
  I знову як вивернеться. I як пiддасть вороговi!
  Анастасiя теж збиває нiмецьку машину, i верещить:
  - Славиться вся наша земля, та не буде нам каверзи!
  I дiвчата дедалi бiльше розходяться!
  Що з ними може впоратися? Хiба що агресивний ураган!
  Точнiше i урагану їх не здолати!
  Наташка тим часом б'ється i спiває:
  - За Росiю ми битимемося!
  I теж босою нiжкою як запустить гранату вбивчого калiбру.
  I розмолотить гiтлерiвцiв у трiски з металу та кривавого м'яса.
  Зоя теж кине босою нiжкою вбивче i розпечене i, пiдстрибнувши, видасть:
  - А за новий порядок комунiзму у всьому свiтi!
  I вишкiрить свої зубки.
  Аврора веде жорсткий вогонь. Стрiляє собi, косить фашистiв i пищить, скелячи зубки:
  - За досягнення прогресу!
  I вiд її босої ноги мчить те, що здатне розколошматити будь-яку перешкоду.
  А далi у бою Свiтлана. Така ось убивча дiвчина.
  I ще вона бiлявка. Як рубає по фашистам ... I далi летить вiд її босої нiжки вбивчий подарунок. Вiн розкришить гiтлерiвцiв, i зверне до диявольського полум'я.
  Дiвчата-термiнатори як прошиплять:
  - Славитися моє слово честi!
  Слово комсомольське!
  Войовницi як пальнут фашистами. I давай їх розстрiлювати як шалених собак.
  Ось це дiвки-термiнатори! I трощать гiтлерiвцiв - ну i бiсовки!
  Наташа з пафосом вимовила:
  - Ми боротимемося за соцiалiзм,
  За нашу радянську Росiю,
  За новий великий лад!
  I знову вiд її босої нiжки летить смертоносний подарунок.
  Зоя дiє також досить енергiйно. Крушить фашистiв. I не дає їм спуску. I босi її нiжки миготять, наче пропелер.
  Войовниця iз запалом вимовляє:
  - В iм'я священної Русi,
  Буде прославлена Росiя!
  I знову войовниця з повним азартом б'ється.
  Далi кидає босою нiжкою подарунок смертi та Аврора. Як розмiтає на всi боки фашистiв. I вимовляє з люттю:
  - Я чемпiонка свiту з боксу!
  А потiм уже Свiтлана запустить убивчу та руйнiвну. I її боса нога така спритна.
  I войовниця прочирiкала:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Фашистiв замочимо у сортирi -
  Не вiрить Вiтчизна сльоза,
  А злим олiгархам дамо по мiзках!
  . РОЗДIЛ Љ9
  Беручи участь у важких битвах, Вiдьмакова майже не спала кiлька дiб, i тому, не дивлячись на крайню тiсноту у тюремному iзоляторi, задуху та сморiд, майже одразу ж заснула.
  Їй снилося, що вона опинилася в середньовiччi i очолила повстання невiльникiв, ставши свого роду Спартаком у спiдницi! Ось уже пiсля першого успiху вiдважна войовниця мускулиста дiвчинка зiбрала повстанцiв i запропонувала вибрати собi вождiв.
  Вiдьмакова, як i очiкувалося, стала головою вже немаленького загону, а своїм першим заступником запропонувала могутнього богатиря Турана.
  I тут раби виявилися одностайними. Потiм обрали десятникiв. Десятична система найпростiша i вiдьмакова вирiшила, що не слiд нiчого ускладнювати.
  Озброївшись трофеями, i прихопивши тарганових равликiв (у важкому снi пiдсвiдомiсть у Вiдьмакова розiгралася), вони рушили далi.
  Щоб змiцнити свiй авторитет i розiм'яти ноги Вiдьмакова йшла пiшки, рухаючись, наче кiшка. Потiм дiвчисько перейшло на бiг, вiдчуваючи пiдошвами босих нiг, дрiбнi, гострi камiнцi кам'янистої дороги. Але войовниця не звертала уваги на бiль, мало того вона випередила всiх. Як з'ясувалося недаремно. Троє ворожих бiйцiв сидiло в засiдцi, i вони могли пiдняти передчасну тривогу. Вождь повстання пiднявся на дерево i стрибнув на ворогiв зверху. Її рухи як танець гiбрида тигрiв i кобр, легкий скрик i затихли з вiдрубаними головами.
  - Ось так я ламаю опiр!
  Вiдьмакова не втрималася вiд гри на публiку, показам вiдсiченi голови рабам. У вiдповiдь почувся гул схвалення.
  Незабаром з'явилися i маєтки iз плантацiями. Рiзьбленi будинки справжнi палаци з прикрасами та статуями. Де-не-де виднiлися фонтани. З однiєї статуї у виглядi Зевса з крилами метелика та пастями на животi, ногах i грудях: лупило сiм струменiв. Поля багатi, огряднi, подiбнi до золотистої бавовни, зерно з великими колосками, нуту та iншого. На них трудилося багато рабiв. Тут були i чоловiки та жiнки, а також безлiч дiтей. Зрозумiло наглядачi, сторожа. Але в цiлому, звичайно рабiв набагато бiльше, причому з лопатами та мотиками.
  Вiдьмакова пiдняла наспiх пошитий дiвчатами-невiльницями саморобний прапор: Зi зображенням Меча та мотики! Iншi раби кинулися в атаку.
  Тим часом на стовпах висiло кiлька рабiв i рабинь, їхнi руки та ноги були пробитi цвяхами. Схоже, цi дiти несправедливостi були приреченi на муки. Побачивши визволителiв, що наближаються, розп'ята дiвчина несподiвано сильним голосом закричала:
  - Настала вiдплата, бийте господарiв!
  Провiдниця Вiдьмакова, як завжди попереду. Її тарган равлик встав дибки i звалив вiдразу двох стражникiв. Iншi подалися назад, один вiд страху, навiть напоровся на власний спис. З пробитого черева вилiзли кишки. Дiвчина посмiхнулася:
  - Слабкi ви воїни, коли скакуна злякалися!
  Милослава, що стала її зброєносцем, боролася по праву руку, сокири в руках дiвчини, наче бритва вправного цирульника. Так хвацько зрiзає бiйцiв.
  Не поступався i Турану. Вiн запустив камiнь, що проломив стражнику груди, i вступив у бiй. Було видно, що важка робота пiшла йому на користь, не м'язи жорна. Щоправда, Вiдьмакова рухався швидше.
  Раби кинули працювати, але в бiй поки не вступали. Мабуть, вони були розгубленi. Правда, той самий невгамовний хлопчик, пiдскочивши до трудящих пацанiв, крикнув:
  - Ви труси! Хто за мною - той герой, хто без мене - той паршива свиня!
  Першими вiдгукнулися хлопчаки. Вони кидалися на наглядачiв. Ось один хлопець рокiв чотирнадцяти так ударив мотикою свого опiкуна, що його голова розлетiлася як гарбуз. Це спрацювала, i iншi раби, навiть, як правило, скромнi та терплячi дiвчатка, кинулися у бiй.
  Тепер битва стала хаотичною, але чисельна перевага, а також розпач були на боцi невiльникiв. I вони, зрозумiло, брали нагору.
  Паса ось чого важко чекати вiд дiвчини, вчилася просто на очах. Зчепилася зi стражником, той почав її тiснити. Так вона його обдурила, вiдвела меч i вразила просто в шийку.
  - Оце я називаю закускою! - зiстрила дiвчина. - Дивись не впийся!
  Перший маєток звiльнили швидко, загiн рiс прямо на очах. Повстання поширювалося, подiбно до пожежi охоплюючи поля. Вiдьмакова скакала, вириваючись уперед. Назустрiч йому кидалися вершники, їм, як правило, дiставалося по саму макiвку. Але варта не здавалася. Особливо завзята битва була бiля семиструнного фонтану. Тут плантатори рушили у бiй кiнний резерв.
  Вiдважну Вiдьмакова оточили з усiх бокiв. Її рятувала лише надзвичайна прудкiсть спецiально вiдгодованого тарганiв равлика. Ось точний випад i падає розрубаний опонент. Тим не менш, дiвчину спочатку поранили в плече, потiм у живiт, а потiм ледь не вiдтяли ногу. Тодi Вiдьмакова почала метати крихiтнi кинджали. Гострi, як бритва, вони потрапляли в очi, iнодi в рот. Втiм, бiльшiсть воїнiв через спеку були напiвголi i для таких солдатiв досить пронизати груди. Декiлька вершникiв впало, але решта посилила натиск. Меч було стiльки, що вони в русi нагадували собою гребiнець. Так i сиплються з усiх бокiв.
  Але Милослава, Пасса, Туран, iншi невiльники наспiли вчасно. Врубавшись у ряди, вони йшли як ковзанка, видно як вiдлiтали трупи, а до них на допомогу з усiх сил поспiшали абияк озброєнi раби.
  Пiхота атакувала вершникiв, змученi невiльники, мстили за бiль та приниження.
  - Охопiть ворога обручку i не дайте пiти! - Командував Вiдьмакова.
  На її очах упав раб iз розсiченою головою, але за ним звалився десяток стражникiв.
  - Берiть числом! - наказала юна ватажка повстання.
  У бiй вступали дедалi новi невiльники. Було видно, як хлопчаки з розбiгу пiдiймалися на скакунiв, кидалися на вершникiв, i пускали зуби, застосовували загостренi каменi.
  Раби здавалося, не знали страху, вони мстилися за довгi роки приниження, коли їх нiхто не рахував за людей. Крiм того, багато хто з них народився вiльним i ще не забув п'янкого аромату волi.
  Покiнчивши iз "кiнним" загоном, Вiдьмакова рушила далi. Останнiм серйозним перешкодою з його шляху, був зрубаний з великих дерев дитинець. Там засiла досить численна охорона.
  - Знайдiть маєтки i прихопiть сходи. - кричав вона. - Якщо цього недостатньо, виготовте їх самi.
  Невiльники поспiшно споруджували штурмовi пристрої.
  - Сходи мають бути широкими, що за раз по них могло пройти багато воїнiв. - вказувала Вiдьмакова.
  В iнших маєтках все ще вирувала рiзанина. Подекуди слуги перейшли на бiк повсталих, але в рядi випадкiв за звичкою чинили опiр. Наглядачiв перебили швидко - це далеко не найкрутiшi вояки. Останнiм оплотом ворожого опору стала дитинча. Вiдьмакова як завжди перша вилiзла на стiну. У нього кiлька разiв влучили стрiлою, але вiдбив смертельнi гостинцi щитом. Найближчий воїн отримав такий сильний удар, що хоч вiн i встиг парирувати, шкереберть полетiв зi стiни.
  Милослава зумiла пiдчепити стражника гаком, також скинувши супротивника. Бiла Паса вже одним своїм виглядом зачарувала ворожих солдатiв. Поки вони дивилися на її груди, що бурхливо здiймалися, з спокусливими грудьми, дiвчина врiзала в пах ногами, а потiм рубанула. Вiдьмакова, видершись стiни рубала без жалю. Противник уже втратив бойовий дух, на стiну пiдбиралося дедалi бiльше рабiв. Вони проривалися, сходiв було багато, i сторожа не встигала їх вiдбити. В низу, щоправда, валялися вбитi i пораненi невiльники, без втрат штурм не обходився. Ось раб i стражник зчепилися разом i звалилися з пристойної висоти. Забитi, але залишалися, живi, продовжували один одного душити.
  Невгамовний хлопчик, Вiдьмакова забула, спитати його прiзвище, теж був на стiнi. Користуючись перевагою маленького зросту, вiн проскочив мiж ногами офiцера, потiм дав йому двома ногами в зад, одночасно врiзавши пiд колiна. Той полетiв, вперед наткнувшись на вила що тримав дорослий раб.
  - Ось так попався, що боляче кусався! - Хлопчик висунув свiй тонкий язичок, дратуючи варту.
  - Ах ти, змiєня босоп'ятий! - сварився стоячий праворуч боєць i рубанув пацанчика мечем.
  Хлопчик i тут вiдхилився, плюнув iз люльки в око. Як вiдчайдушно заволав супротивник, вийшовши з ладу. Пацаненок не стало церемонитися i добило його мечем. Руки дитини, хоч i тонкi були жилисти i сильнi - загартованi тяжкою роботою.
  Iншi хлопчаки також виявляли натиск, билися як чорти, верещачи i лаючись, пiдбираючи крутiшi вирази!
  Стiну вдалося очистити швидко, всерединi бiй трохи затягнувся, боячись помсти рабiв, господарi вiдчайдушно рубалися. Щоправда вiдрослi животи поганi помiчники у сутичцi з шаленими невiльниками.
  Головний господар, шейх Самума, спробував пiти через пiдземний хiд. Вiн прихопив iз собою мiшок iз камiнням та золотом. Може, вiн мав шанс, але пiдвела жадiбнiсть. Красива дiвчина Рахiта, та ще й з мiдним кольором шкiри занадто велика спокуса.
  - I йди сука за мною! - шейх пiдхопив її за пишне волосся.
  - Не треба я сама пiду пане! - благала вона.
  - Не повiя! Менi подобається тебе тягати! - посмiхнувся садист-сановник.
  - Але ж це боляче! - Рабиня затремтiла голими нiжками.
  - Коли ми змиємося, я накажу тебе повiсити за волосся i пiдпалити вогником. - Шейх хитро облизнувся.
  - Ти звiр! Але я люблю тебе повiр!
  Дiвчина притулилася до господаря, той сунув своє брудне рило до її чистого обличчя i взявся лизати. Тут рука Рахiти намацала на поясi шейха кинджал i з усього розмаху всадила його в набряклий живiт.
  - Ось тобi породження пiтьми.
  Шейх випустив мiшок i вiдпустив волосся. Його руки намагалися закрити глибоку дiрку, вивалювались кишки.
  - Твар! Єхидна! - гарчав вiн.
  - Нi! Я вчинила справедливо! Скiльки ти замучив дiвчат та чоловiкiв. Навiть дiтей садив на палю i прибивав цвяхами до стовпа. Це справедлива помста! - вигукнула дiвчинка.
  - Чортiвка!
  - Богиня! Ти мене викинув поролом! - Рабиня врiзала нiжкою по пухкому, що стiкає кров'ю животу шейха.
  - Мало бив! - Хрипiв той.
  - А в менi тече дворянська кров! - блиснула зубками босонога рабиня.
  - Нiчого повiя! Вiйська придушать бунт, а тебе будуть так катувати, що я здаюся тобi ангелом! - Знайшов у собi сили проричати шейх.
  - А що в них фантазiя багатша за твою? - Дiвча показала мову.
  - На тебе вистачить! - Багач смикнувся i застогнав. - Боляче! Принеси менi мазi фацифi.
  - З якого дива? - єхидно довiдалося дiвчисько.
  - Я дам тобi ось цей мiшок iз золотом. - благав шейх.
  - Вiн i так мiй! Гаразд, тiльки через почуття милосердя, де мазь фацифi? - хитро посмiхнулося дiвчисько.
  - Шафу у формi лiтаючої корiвки знаєш? - Запинаючись, хрипiв багатiй.
  - Так! Я бачила, такий гарний з камiнчиками.
  - Так от треба засунути руку в голову, i ти легко дiстанеш скриньку з маззю. Прийдеш до мене i змастиш. - бурмотiв, майже непритомний шейх.
  - Навiть негiдник заслуговує на медичну допомогу. Чекай мене!
  Дiвчина бiгцем помчала до кiмнати. Їй було начхати на багатiя, але така цiнна мазь дуже рiдкiсна i знадобитися повстанцям. А потiм вона видасть ненависного виродку повстанцям.
  Раби вже розбiглися кiмнатами. Двоє з них побачили гарну напiвголу дiвчину. Здоровi хлопцi голоднi до жiночої ласки кинулися до неї. Дiвчина багато трудилася, була мускулиста i тому легко вiдштовхнула нападника, сильними ногами, i крикнув:
  - Якщо ви бажаєте отримати грошей. То знайте там, у пiдвалi кукує агресивний тип, iз мiшком золота.
  - Ми не любимо агресiї! - iронiчно заперечили хлопцi.
  - Але вiн ще й багатий! - пiдкололо дiвчисько.
  - Тодi це краще, бiймося! Де пiдвал? - затараторили повсталi невiльники.
  - Ось там слiдуйте за моєю рукою! - Рабиня махнула правою рукою.
  Молодi, чорнi раби кинулися туди, де вказав її пест. Дiвчина посмiхнулася i забiгла до кiмнати. Обстановка була досить багатою, але безладною. А ось i сама лита iз золота шафка. Рахiта, не довго думаючи, сунула руку. Вона ковзнула всередину i в цей момент щелепа зiмкнулась.
  Красуня заверещала, гострi, як леза бритви, зуби зрiзали кисть.
  - Ой, як боляче! - закричала вона, потiм видавила. - Це так пiдло!
  Незважаючи на дикий бiль, дiвчина гарячково намагалася перев'язати кисть своєї руки. Вiдьмакова, чуючи жiночi крики, вирiшила, що когось ґвалтують, i швидко увiрвалася до кiмнати. Побачивши облиту кров'ю красуню, закричала:
  - Хто насмiлився це зробити?! Я натягну його гiднiсть на дупу! - У поривi гнiву войовниця могла бути грубiянкою.
  Сльози лилися з очей Рахiти, не стiльки навiть вiд болю до неї, багато разiв поротою рабинi не звикати, як вiд усвiдомлення, що тепер вона калiка.
  - Це вiн! - Дiвчина вказала на шафу.
  - Якщо так, то це жахливо! - Вiдьмакова з силою рубала по головi вискалену комаху. Вiд удару конструкцiя погнулась, м'якше золото надрубалося. Войовниця продовжувала бити, доки не розмолотила шафку на уламки.
  Дiвчина помiтно зблiдла, до неї пiдскочила бiла Паса. Вона спритно наклала джгут, зупинивши кров. Вiдьмакова дiстала вiдтяту кисть, кiнцiвка зблiдла, але все ще була теплою.
  - Чудово! - Треба покликати Хiрова. Може вiн її збiльшить. - Войовниця голосно свиснула.
  Паса запитала:
  - Хто набрид тебе посунути сюди руку?
  - Саммо!
  - Що засунула сама? - здивувалася Вiдьмакова.
  - Немає цього виродка звуть Самума. - поправив дiвчисько.
  - Якщо так, то його треба четвертувати. - войовниця блиснула очима.
  - Вiн у пiдвалi i важко поранений. Ви встигнете його зловити. Якщо не здохне.
  Вiдьмакова спробувала втримати кисть, як раптом вона обернулася слизькою ящiркою, яка спробувала втекти. Не будь войовниця вiд народження такою вправною, може, їй це й вдалося. Тим бiльше, хто схопила вона не за хвiст, а за шию.
  - Ого, незвичайне чаклунство. Потрiбно показати Хирову.
  Обличчя у пораненої дiвчини стало матовим, i вона знепритомнiла.
  Паса вчасно пiдхопила її:
  - Нервова дiвчина, але вродлива! Буде шкода, якщо вона залишиться калiкою.
  - Ну, це сподiваюся можна виправити. Тiльки ось Хiров, кудись пропустився, вiн обiцяв бути поряд зi мною. - Вiдьмакова невдоволено смикнула плечем.
  - Та тут я! - Чаклун вискочив з-за дверей. - Я вiдчуваю магiю.
  - А я тримаю її в руках! - огризнулася Вiдьмакова.
  - Що ж це не погано! Це сумiш медузи та ящiрки, бачиш вона напiвпрозора, видно, як б'ється три серця. - посмiхнувся чаклун.
  - Що це вражає. Дiвчина втратила руку i замiсть неї ящiрна медуза. Думаю, незважаючи на всю спритнiсть подiбної тварюки - це не зовсiм рiвноцiнна замiна! - Войовниця аж нiяк не була схильна жартувати.
  - Зате одна з частин тiла може плавати, а це зовсiм непогано. Свого роду надздiбнiсть! - Чаклун хитро пiдморгнув.
  - У чому вона полягає, адже це iнвалiднiсть? - не зрозумiла Вiдьмакова.
  - Як сказати! Адже вже не просто тварина, а частина жiночого тiла. А керувати твариною складно. Тепер ця крихiтна ящiрка здатна стиснутись i проскочити в будь-яку щiлину або пролiзти через стiнку. Крiм того, її практично невидно, цей рiзновид на кшталт хамелеону. - почав пояснювати чародiй.
  - Пульсарно! - Вимовила, демонструючи наснагу Пасса. - Я не думала, що таке можливе. Вiдрубати кисть i змусити її шпигувати.
  - Буває, що поразка обiцяє, великi бiди, але це лише вiдображення майбутньої перемоги. - помiтив чаклун.
  - Так що розчаровувати ти її не будеш? - уточнила Вiдьмакова.
  - Нi! У вiйнi перемогу приносить доблесть та гарна розвiдка. Щоб бити - треба спочатку побачити цiль, а то вивихнеш кулак. Але щоб не сталося лиха рану треба залiкувати. - м'яко вiдповiв Хирово.
  - Погано дiвчинi бути калiкою. Адже це її спотворить! Можеш зробити їй схожу на справжню кiнцiвку, людську руку? - поцiкавилася Вiдьмакова.
  - Я подумаю! Може, й зможу виправити. Взагалi бiльшiсть магiв значно вбивають, нiж лiкують. - з натиском пiдкреслив Хирово.
  - Я з цим погоджуюся! Покалiчити може будь-який дурень, вилiкувати не кожен розумний. - Вiдьмакова для переконливостi навiть пiдкрутила пальцем бiля вiскi.
  - Багато грубих катiв - лiкарiв, що мало лiкують!
  Раби притягли господаря Самума, схоже, що вiн здох. Рахiта прийшла до тями, її личко скривилося вiд досади.
  - Знову вiн обдурив усiх! Пiшов, не заплативши за рахунками.
  - Я велю його повiсити! - заявила Вiдьмакова. - Нехай його труп стане попередженням для всiх, хто пiдлий i жадiбний. Жадiбний чоловiк завжди щедрий на сльози розчарування!
  - Це розумно! Але хто поверне менi руку? - Дiвчина була готова розплакатися.
  - Ось вiн! - зазначила ватажка повстання.
  Хиров вклонився, у руках спалахнув шнур.
  - Не журися! Тобi не бути калiкою. Тож Рахiта доведеться тобi стати великою шпигункою. Адже ти хочеш помститися всiм багатеньким i сильним у цiй iмперiї.
  - Звичайно. Не бути рабом, приниженим у пилюцi! - вигукнула дiвчина.
  - Так ось допоможеш нам! У цiй iмперiї погане управлiння, то горбату систему виправить могила! - Чаклун випустив пучок енергiї з вказiвного пальця.
  - Дивно! Я бачу у тобi багато енергiї. I мудростi! Я готова приєднатися до вас! - вигукнула рабиня.
  - Тобi буде боляче, але ти зумiєш узяти гору! Без болю немає доблестi, без доблестi, перемоги! - заявив, демонструючи фiлософський склад розуму чародiй.
  - Я жiнка - отже, звикла терпiти. - кивнула Рахiта.
  - Коли не вистачить терпiння - допоможе спiв! - Зiстряв Хiров.
  Усi розсмiялися. Вiдьмакова була у гарному настрої. Початок був переможним, а отже, не можна втрачати час. Насамперед необхiдно утворити з рабiв армiю, як вони розбiгуться. Тож народ як залiзо, доки не охолонув, надавай йому потрiбну форму. Дiвчина-войовниця вийшла на стiну, пiднялася на пiднесення i наказала, громовим голосом:
  - Трубити збирання зiбрати всiх!
  Паса запитала:
  - Жiнок теж?!
  - Так! Нам знадобиться кожен меч. Поспiшiть, але знайте, грабункiв не буде, все подiлимо порiвну.
  Збiр невiльникiв зайняв деякий час, довелося навiть застосувати батоги. Сама Вiдьмакова змушена була допомогти небагатьом з-помiж тих, хто не втратив голову i приборкати грабунки. Дiвчина гарненько дала по вухах п'ять найзавзятiших бандитiв, одному навiть вiдсiкла голову. Крапельки кровi потрапили в обличчя, Вiдьмакова жадiбно їх злизнула. Це подiяло. Загальний збiр влаштували у темрявi пiд час свiтла смолоскипiв. Звiльнених рабiв були тисячi, Вiдьмакова навiть на око прикинула, що не менше дванадцяти тисяч, щоправда серед них багато дiтей та жiнок.
  Вона виступала з найвищої вежi дитинця. Чаклун стояв з протилежного боку, вiн тримав пiд контролем все збiговисько. Невiльникiв жорстоко експлуатували, а слабких стратили чи забивали. Тож загалом, якщо брати фiзичнi параметри, вони виглядали непоганими бiйцями. Тiльки ось вишкiл їм необхiдний. Вiдьмакова виступила iз запальною промовою. Особливо наполегливо вона пояснювала необхiднiсть створення великої визвольної армiї.
  - Єднiсть, мужнiсть, безкорисливiсть - ключi до перемоги, свободи, щастя! Без дисциплiни немає армiї, а без армiї не здобути свободи! Праця зробила нас сильнiшою, помножена на розум дасть свободу, а разом iз удачею принесе щастя!
  Тож станемо єдиним цiлим i скинемо ланцюги! - ораторствувала войовниця.
  Раби висловлювали бурхливими криками схвалення! Лише один раб з безлiччю шрамiв i гордим виглядом мовчав. Його погляд висловлював крайню мiру презирства.
  Вiдьмакова знову запропонувала обрати єдиного вождя повстання!
  - Командир як вершина пiрамiди - повинен бути тiльки один, iнакше навiть така мiцна конструкцiя впаде!
  Раби кричали:
  -Вiрно! Веди нас.
  -Ти Велика войовниця будеш нашим вождем! - Несподiвано зумiв перекричати всiх хлопчакiв.
  Це здивувало Вiдьмакова: як таке взагалi можливо. Вона придивилася уважнiше, в руках у дитини було щось схоже на духову трубу тiльки товщi. I за допомогою цього пристосування вiн гуркотiв.
  - Далеко пiде пацан! Як його звати? - поiнформувалась войовниця.
  - Дiку! Я спецiально впiзнавала. - пiдказала Паса.
  - Просте iм'я! - Вiдьмакова явно чекала на щось екзотичнiше.
  - Навiщо складнощi!
  -Оголошуємо голосування! - оголосив чаклун. У нього був такий громовий голос, що завагалися пальми. - Хто за те, щоб вождем була войовниця Вiдьмакова, пiднiмiть догори праву руку! Голосуйте за правду, свободу та честь! I ваше життя стане таким, що позаздрять боги! -
  Невiльники, охопленi ентузiазмом, майже одноголосно пiдняли свої правицi. Вони виглядали по-бойовому, якi одностайнiсть навело на думку, що, чи застосував тут свої чари Хиров.
  Правда, хiба не його прихiд дав їм свободу i можливiсть вiдчути себе справжнiми людьми. Отже, воно закономiрно зустрiчати Вiдьмакова як дощ у посуху. Радiсть читалася на обличчях колишнiх невiльникiв. Це нагадувало пробудження.
  Тут за загального трiумфу, вперед вийшов могутнiй невiльник, рясно прикрашений шрамами. Вiн промовив своїм глибоким голосом.
  - Багато було, i буде охочих привести до щастя. Але чи ти маєш на це моральне право!
  - Яке!? - Вiдьмакова оскала свою повну зубiв пащу. Бiцепси на оголених руках здулися.
  - Хто ти сама? Нащадок знатного роду, або простолюдина. А може навiть така ж швидка рабиня як Жисор. Вiн теж багато обiцяв, а скiнчив життя на колi. I разом iз ним двадцять тисяч рабiв. - обрубав могутнiй невiльник.
  - Тут уже багато залежатиме вiд нас самих. У тебе я бачу шрами, ти, швидше за все, не народився рабом, я можу вiдрiзнити рани, завданi батогом або мечем з списами! - заявила Вiдьмакова.
  - Ти вгадала невiдомий менi войовниця! Я граф де Форса, нащадок грiзних королiв. А ось ти, чи знаєш, iм'я батька? - спитав знатний невiльник.
  - Знатнiсть роду має таке саме вiдношення до вiдваги, як довжина волосся до розуму! - Парирувала Вiдьмакова i тут же додала. -Нiяка доблесть предкiв не допоможе боягузовi!
  - Ти гарно говориш. Наче ярмарковий блазень, а наскiльки в тебе хоробре серце? - Невiльник грiзно зсунув брови.
  - Ну, а ти, що герой! Граф, а мiрявся з рабською долею, де була твоя гордiсть i мужнiсть! - Вiдьмакова вже почала заводитися.
  - На це я мав свої причини. А якi, тобi не треба знати, менше знань - легше вмирати! Я викликаю тебе на смертний бiй, i якщо ти наважився не лише на словах, то приймеш виклик! - ревнув граф де Форса.
  - У цьому можеш не сумнiватися! - огризнулася войовниця.
  Раби розчистили арену. Вiдьмакова спустилася, перевiрила меч. Її противник став навпроти. У нього була своя зброя одразу два гостро заточенi мечi. Про всяк випадок войовниця дiстала через пазуху ще один меч.
  Граф де Форса був набагато вищий за Вiдьмаков, значно ширший у плечах, правда не здавався таким мускулистим i рельєфним, дiвчина гiдна стати чемпiонкою свiту з фiтнесу. Тим не менш, жиру не було, а зв'язки сухожилля тугi, набряклi. Крiм того, у кожному русi вiдчувався величезний досвiд, а стрибуча хода говорила багато про що. На обличчя грала усмiшка, вона вже не була зневажливою, швидше спiвчутливою.
  - Ну i влипла ж ти дiвчисько! Тобi не позаздриш. - Граф показав їй кулак.
  - Чому ти такий самовпевнений? - Роздратування Вiдьмакови посилилося.
  - Я перемагав у багатьох сутичках та турнiрах. У своєму королiвствi я вважався одним iз найкращих бiйцiв, багато хто вважав мене навiть найкращим. - Форса, струснув схожими на два щити, що стояли поруч, м'язами грудей.
  - Це тому, що ти бився тiльки з знатi, а вони виродилися i розжирiли. От якби зiйшовся з талановитим простолюдином, трохи лишилося тобi вiд слави! - впевнено вiдповiла Вiдьмакова.
  - Лай пес поки, по спинi не погуляла палиця, вiрнiше мiй меч! - До графа повернулася вся повнота гордовитостi.
  - Це дуже цiкаво! Клинок iз наймiцнiшої сталi iржавiє в руках базiка i труса! - Вiдьмакова не переставала блищати промовистiстю.
  - Ну, це, швидше за все, ставитись до тебе, самко-бастарде! - гарчав Форса.
  - Може, вистачить фехтувати мовами, а застосуємо щось твердiше! - Вiдьмакова вiдтворила витончену вiсiмку.
  - Взаємно!
  Граф i ватажок повсталих, зiйшлися, вiч-на-вiч. Мечi рухалися стрiмко, били на повну силу. Вiд ударiв посипалися iскри, лунав дзвiн.
  Граф атакував кiлька разiв. Вiн спробував прийом подвiйна дiжка, але Вiдьмакова вiдбила випади, зазначивши, що її знатного противника пристойна швидкiсть.
  - Що ти граєш!
  - На струнах смертi!
  Граф знову обрушив серiю ударiв, вiн спробував складнi комбiнацiї. Вiдьмакова трохи вiдступила, провела контрвипад, трохи зачепивши супротивника за груди.
  Вона вивчала рухи бувалого воїна, не поспiшаючи укласти. Граф посмiхнувся, в очах блиснуло:
  - Ти зовсiм не така проста! Може навiть не зовсiм рабиня, хоч ходиш боса.
  - Я народилася вiльною та жила в лiсi! Моя шия нiколи не знала ярма. Немислимо пiдкоритися силi. Справдi, вiльна людина пiдпорядковується трьом речам - розуму, любовi, Богу. Раб у душi пiдкорений - пристрастям, пожадливостi, божим слугам! - гарно вiдповiла Вiдьмакова.
  - На рахунок останнього ти маєш рацiю! Саме ти по-справжньому маєш рацiю, цi жерцi та священики пiдставили мене! - Граф зробив подвiйне вiяло, потiм прийом "розкладачка", але не досяг успiху. - Менi буде приємно поговорити з тобою за кухлем вина, якщо, звичайно, я не уб'ю тебе.
  - Кухоль вина як океан - захопившись, втрачаєш пiд ногами ґрунт! - промовила войовниця.
  - Зате почуваєшся вiльнiше. А як на рахунок такого прийому.
  Вiн провiв тризуб, потiм метелика. У вiдповiдь Вiдьмакова врiзала сильнiше на зустрiч. Граф похитнувся, вiдступив. Потiм знову продовжилося змагання, Форса рухався нiби заведений, вiн зрозумiв, що його противниця надто сильна, щоб узяти її нахрапом. Тодi привчивши Вiдьмакова до певної послiдовностi рухiв граф, несподiвано змiнив траєкторiю меча i потрапив дiвчинi по мускулистих, але разом iз жiночними грудями. Полилася кров, подряпина виявилася глибокою. Рана не зломила Вiдьмакова, але навiть навпаки надала їй сили. Дiвчина перейшла в наступ, мечi замиготiли, виконуючи химерний танець. I хоча збоку здавалося, що войовниця зовсiм втратила голову, i лютує, але життя в лiсi i полювання з дитинства привчили зберiгати розум у найзапеклiшiй сутичцi. Графу було важко стримати подiбний натиск, вiн вiдступав, насилу паруючи. Вiдьмакова пiдловила момент, коли сановник-невiльник вiдсахнувся, наче врiзала йому пiд колiно. Удар припав у сухожилля i граф пiдкосився, його швидкiсть впала. Тодi дiвчина провела свiй власний прийом, вона сама його вигадала, назвавши дев'ятиголовим драконом. Тiльки добре пiдготовлений боєць мiг провести таке. Причому останнiй дев'ятий випад був практично чарiвним. Тут справа була в механiцi, вiдбиваючи атаку, надто послаблювалася, паруючи випади, пензель i тому останнiй випад добивав. Вперше войовниця провела прийом на досить майстерному та швидкому партнерi, i коли той охнув, впустивши меч, стало зрозумiло - новинка вдалася.
  Граф зблiд, вiн втратив силу.
  - Ти щаслива курва!
  - Та нi! Удача хист як пiсок - лише працелюбнiсть зв'яже її цементом.
  Вiдьмакова знову поранила супротивника, але при цьому не глибоко - їй не хотiлося вбивати чи калiчити. Вдаривши ще раз, вона зробив випад, граф машинально парирував i, войовниця вибила ногою-дубиною меч. Раб-сановник виявився абсолютно беззбройним. Вiдьмакова вiдкинувши мечi, кинулася на ворога i, зробивши пiднiжку, повалила графа. Її руки затиснули його кiнцiвку до замку.
  - Здаєшся? - Очi пантери блиснули.
  - Я граф здамся босоногiй рабинi!
  Вiдьмакова iз жаром заперечила:
  - Не рабинi, а борцевi за праву справу! Ти сам був невiльником i зрозумiв що таке приниження, адже вони iншi люди, нiчим не гiршi за нас. Тож спитай своє сумлiння!
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова билися на передовiй. Хлопчик i дiвчинка вже неабияк занудьгували вiд тривалої вiйни. Постiйно вбивати та стрiляти, теж набридає.
  Це як у грi. Одна й та сама стрiлялка рано чи пiзно набридне.
  Дiтям набридло вести вогонь i постiйно кидати босими нiжками гранати.
  Хлопчик дав чергу. Викосив фашистiв.
  I сказав:
  - Маєто!
  Дiвчинка кинула босими нiжками гранату. Розкидала фрицiв i проворкувала iз захопленням:
  - Будуть у нас новi, дуже великi перемоги!
  Але це вже набридає. Навiть те, що вiд кидка босих нiг хлопчика, гiтлерiвськi танки зiштовхують боками.
  Олег тодi почав складати.
  Ще одна альтернативна iсторiя. Зюганов не став голосувати за кандидатуру Степашина та три комунiстичнi фракцiї теж.
  Скiнчилося це розпуском Держдуми та достроковими виборами у вереснi 1999 року.
  Звiсно, комунiсти були сильнi як нiколи. I йшли на вибори, спираючись на досягнення уряду Примакова, де вiдiгравали помiтну роль. Блок "Єднiсть" ще створено. Путiн на посадi прем"єра не з'явився. А вторгнення бойовикiв у Дагестан тiльки додало голосiв лiвим i вбивало силу влади.
  Та взагалi влада виявилася дезорганiзованою. НДР ослабло i розвалилася, а нової готової партiї не виявилося. Та й Степашин, будучи призначеним прем'єром, не очолив партiї влади. А потiм Єльцин взагалi його звiльнив.
  Коротше кажучи, вибори до парламенту призвели до переконливої перемоги лiвих.
  Трiумф комунiстiв був вражаючим. Крiм того, блок Примакова-Лужкова не встиг розкрутитися. Але все ж таки зумiв разом з аграрiями пройти реєстрацiю. I посiв друге мiсце. Третiм було "Яблуко", яке непогано пiарило. Четверте мiсце зайняла ЛДПР. Але багато в чому через те, що пропрезидентськi канали цю партiю активно розкручували.
  А Єльцин навiть дав, точнiше, надав Жириновському звання генерала.
  Тож усе сталося за особливим сценарiєм.
  Опозицiя захопила у Держдумi владу. I Єльцин погодився пiти добровiльно, призначивши офiцiйно наступником Примакова. Зюганов же ставав прем'єром та правою рукою.
  Це загалом влаштував комунiстiв. I було, досягнуто компромiсу. Басаєва та Хаттаба видавили з Дагестану. Але в саму Чечню вiйська не вводили.
  Там незабаром спалахнула громадянська вiйна та подiл на кiлька угруповань.
  Росiя допомагала Масхадову та Кадирову. Примаков легко виграв вибори президента Росiї. Другим несподiвано став Жириновський - який не мав iнших конкурентiв у своєму електоратi, а лiберал Явлiнський йому не суперник.
  Олег Рибаченко перервав твiр. Нi, це не цiкаво. Знову вже пройдена тема, пiсля Примакова Зюганова, та вiдновлення СРСР. Набридло!
  Щось може бути бiльш цiкаво вигадати. Наприклад, про космос.
  Хлопчик почав вигадувати.
  Нова столиця Великої Росiйської iмперiї мала назву Петроград-Галактик. Її заснували у сузiр'ї Стрiльця, майже у самому центрi галактики. I зiрки, i планети тут розташовувалися набагато густiше, нiж на околицi Чумацького шляху, де знайшла притулок бабуся Земля. Вiйська Захiдної Конфедерацiї були повнiстю вигнанi з ядра. Проте вiйна не пройшла безслiдно: тисячi планет було зруйновано, вiд Землi залишилися лише спогади. Це стало головною причиною перенесення столицi у найбагатше та спокiйне мiсце галактики. Прорватися сюди дуже складно, тому навiть за умов тотальної космiчної вiйни, де лiнiя фронту - абстрактне поняття, а тил - умовнiсть, ядро стало основною росiйською базою та iндустрiальним оплотом. Столиця розрослася i повнiстю поглинула планету Кишиш, перетворившись на велетенський мегаполiс. Мiсто-гiгант здатне справити враження на будь-якого розумного iндивiда. Численнi лiтальнi апарати прорiзали фiолетове небо.
  Маршал Максим Трошев був викликаний до мiнiстра оборони, надмаршала Iгоря Рерiха. Майбутня зустрiч була ознакою рiзко збiльшеної активностi супротивника. Набридла всiм вiйна хижою вирвою пожирала ресурси, на нiй гинули трильйони людей, i нiхто не мiг досягти бажаного успiху. Мiлiтаризацiя наклала вiдбиток на архiтектуру Петроград-Галактiк. Величезнi хмарочоси стоять рiвними рядами, вони є клiтинами на шахiвницi мiста. Це мимоволi нагадало маршалу побудови космiчних армад. Пiд час останньої битви великi росiйськi зорельоти також зайняли свої позицiї, потiм раптово зламали лад, ударивши по ворожому флагману. Чiтко продумана битва переросла у смiтник, деякi кораблi зiткнулися, вибухнувши в жахливо яскравих спалахах. Вакуум пофарбувався так, наче разом виверглися велетнi вулкани i потекли вогнянi рiчки, потоки пекельного полум'я вийшли з берегiв, накривши руйнiвною хвилею. У хаотичному бою успiх супроводжував армiї Великої Росiї, але перемога дiсталося надзвичайно дорогою цiною. Кiлька тисяч зорельотiв перетворилися на потоки елементарних частинок. Щоправда, ворог зазнав ще бiльших втрат. Росiяни вмiли битися, але конфедерацiя, що включала безлiч рас, люто огризалася, чинячи завзятий опiр.
  Головна проблема в тому, що центр конфедерацiї, розташований у галактицi Том, було дуже важко знищити. Стародавня цивiлiзацiя кленоподiбних дагов, що мiльйони рокiв жила в цьому скупченнi зiрок, звела неприступну фортецю, оточила себе потужною, насиченою пастками лiнiєю оборони.
  Щоб пробитися в цей космiчний "Маннергейм", не вистачить усiєї росiйської армiї. Поставити крапку у вiйнi було неможливо. Планети та системи багаторазово переходили з рук у руки. Маршал iз почуттям ностальгiї оглядав столицю. Снуючi гравiолети та фланери були пофарбованi в захиснi кольори, всюди вiдчувалося подвiйне призначення лiтальних апаратiв. Деякi будiвлi формою скидалися на велетенськi танки або бойовi машини пiхоти з гусеницями замiсть пiд'їздiв. Забавно було спостерiгати, як з дула подiбного крилатого танка вивергався водоспад, блакитна i смарагдова вода вiдбивала чотири "сонця", граючи десятками вiдтiнкiв, а на самому стволi та крилах росли екзотичнi дерева та величезнi квiти, утворюючи дивовижнi висячi сади. Сучаснi, лише гiгантськi розмiри танки-хмарочоси, як правило, обтiчнi форми, озброєнi безлiччю гармат. Жити в таких будинках зручно та затишно, хоча у разi нападу на столицю аналогiчна будiвля за п'ять хвилин перетворювалася на потужну бойову одиницю. Перехожi всiх класiв, i навiть маленькi дiти, були у вiйськовiй формi чи одягу рiзних воєнiзованих органiзацiй. Високо в стратосферi ширяли самонаводящiеся кiбер-мiни, зовнi вони нагадували барвистi кулi. Свiтила освiтлювали небесне склепiння, заливали гладкi дзеркальнi бульвари слiпучими променями. Максим Трошев був не звичний до подiбних надмiрностей.
  "Зiрки тут розташовуються дуже густо. I спекотно для мене".
  Маршал змахнув пiт з чола i ввiмкнув вентиляцiю. Подальший полiт пройшов без проблем, невдовзi здалася будiвля мiнiстерства оборони. Бiля входу стояло чотири бойовi машини. Колючi в присосках лучiари - тварини з нюхом у п'ятнадцять разiв сильнiшi за собачого - обступили Трошева. Циклопiчний палац надмаршалу йшов глибоко пiд землю, в його товстих стiнах розташовувалися плазмовi гармати та каскаднi лазери. Нутрощi глибинного бункера вiдрiзнялися простотою - розкiш не заохочувалась. До цього Трошев бачив свого начальника лише тривимiрної проекцiї. Надмаршал був лiтнiм, досвiдченим воїною ста двадцяти рокiв. Довелося спускатись на швидкiсному лiфтi, проникнувши пiд землю на добрий десяток кiлометрiв.
  Минувши кордон елiтної охорони та бойових роботiв, маршал увiйшов до кабiнету, де плазмовий комп'ютер змоделював розгорнуту голограму галактики з позначками зосередження росiйських вiйськ та мiсцями передбачуваних ударiв супротивника. Поруч висiли дрiбнiшi голограми, були видно зображення iнших галактик. Контроль з них був суцiльним, мiж зiрок виднiлися вкраплення незалежних країн, населених розумними, часом дуже дивними расами. Трошев недовго вдивлявся в цю пишнiсть, йому треба було зробити чергову доповiдь. Iгор Рерiх виглядав молодо, обличчя майже без зморшок, густе свiтле волосся. Здавалося, що йому жити i жити, але росiйська медицина в умовах воєнного часу не надто була зацiкавлена у продовженнi людського життя. Навпаки, швидка змiна поколiнь стимулювала еволюцiю, була на користь безжальному селектору-вiйнi. Термiн життя був обмежений сто п'ятдесятьма роками. Навiть для елiти. Ну а народжуванiсть залишалася дуже високою, аборти тiльки для неповноцiнних дiтей, а протизаплiднi засоби забороненi. Надмаршал перевiв погляд на Трошева.
  - А ось i ви, Максиме. Скиньте всi данi на комп'ютер, вiн обробить та видасть рiшення. Що ви можете сказати про останнi подiї?
  - Конфедерати та їхнi союзники здобули непоганий урок. Чаша терезiв схиляється в наш бiк. За останнi десять виграно переважну бiльшiсть битв.
  Рерiх кивнув головою.
  - Я це знаю. Але союзники конфедератiв, даги помiтно активiзувалися. Вони починають становити серйозну загрозу.
  - Згоден.
  Рерiх переклацнув зображення на голограмi, i трохи збiльшив.
  - Перед вами галактика Смур. Тут знаходиться другий за розмiром опорний пункт дагов. Саме сюди ми i завдамо основного удару. У разi успiху ми зумiємо виграти вiйну протягом сiмдесяти, щонайбiльше ста рокiв. А якщо не впораємося, вiйна затягнеться на багато столiть. Ви зарекомендували себе грамотним командиром, i тому я пропоную вам очолити операцiю "Сталевий молот". Зрозумiло?
  - Так точно, ваше превосходительство.
  Iгор насупився.
  -Навiщо такi титули? Звертайтеся просто: товариш надмаршал. Де ви цього нахопилися?
  Максимовi стало соромно.
  -Я, товариш надмаршал, навчався разом iз Бiнгами. Вони проповiдували старий iмперський стиль.
  - Ясно. Але тепер iмперiя iнша, голова спростив колишнi звичаї та процедури. Мало того, скоро буде змiна влади, i в нас буде новий старший брат i верховний головнокомандувач. Можливо, мене вiдправлять у вiдставку, а у разi успiху операцiї "Сталевий молот" призначать тебе на моє мiсце. Треба вчитися наперед, це величезна вiдповiдальнiсть.
  Маршал був у три з лишком рази молодший за Рерiха, i тому покровительственный тон був дуже доречний i викликав образи. Хоча ось-ось має статися змiна лiдера, а їх новий вождь буде молодший за їх обох. Звичайно, це буде найкращий.
  - Я готовий. Служу великiй Росiї!
  - Ну йди. Мої генерали присвятять тебе докладно.
  Вiддавши честь, маршал вийшов.
  Коридори бункера були пофарбованi у колiр хакi. Оперативний штаб розташовувався нижче. Численнi фотоннi та плазмовi комп'ютери у форсованому темпi обробляли iнформацiю, що стiкалася з рiзних точок метагалактики. Мала бути тривала рутинна робота, i маршал звiльнився лише через пiвтори години. Тепер на нього чекав затяжний гiперстрибок у сусiдню галактику. Там мають зiбратися величезнi сили, майже шоста частина росiйського космiчного флоту. Кiлька мiльйонiв зорельотiв. Пiсля того, як були налагодженi дрiбнi деталi, маршал пiднявся на поверхню. Глибинна прохолода змiнилася на сильний жар. Чотири свiтила зiбралися в зенiтi i, наїжачившись коронами, що безжально лижуть небо, виливали на планету потоки частинок. Каскади свiтла струменiли дзеркальними вулицями. Максим застрибнув у гравiоплан, усерединi було комфортно та прохолодно, рвонув до околиць. Вiн нiколи ранiше не був у Петроград-Галактицi, i йому хотiлося на власнi очi оглянути столицю, населену трьомастами мiльярдами жителiв. Вiн покинув вiйськовий сектор, i все змiнилося, повеселiшало. З'явилися будiвлi з оригiнальною композицiєю, вiн назвав би їх, мабуть, розкiшними - в них селилися представники привiлейованого класу. У ходi тотальної вiйни прошарок олiгархiв зменшився, але до кiнця його не знищили. Палаци були справжнiми витворами мистецтва. Один iз них нагадував середньовiчний замок, де замiсть зубiв парапету височiли пальми. Iнший стояв на тонких нiжках, а пiд ним тяглася автострада, вiн скидався на яскраво розфарбованого, у зiрочках, павука. Багато будинкiв, де жили люди переможнiше, також не викликали асоцiацiй з бараками, навпаки, виблискували значнi фасади, прикрашенi статуями вождiв та полководцiв минулих столiть. Не все ж таки зафарбовувати кольором хакi, подумав Трошев. Крiм того, чи не найбiльше густонаселене мiсто у всесвiтi повинно мати гарну архiтектуру. Особливо барвистим був туристичний сектор з рухомими дорiжками, з будiвлями, виконаними у формi велетенських троянд, а також тюльпанiв, що розпустилися i переплетенi, нанизаних один на одного ромашок i химерно перемiшаних екзотичних звiрiв. Мабуть, цiкаво жити в ведмедi чи шаблезубому тигрi, це тiшить дiтей. Втiм, i дорослi бувають ураженi, коли така конструкцiя рухається чи грає. Незабутнє враження на маршала справив дванадцятиголовий дракон, що обертався, з кожної пащi били рiзнокольоровi фонтани, пiдсвiченi неоном. Взагалi фонтанiв найхимернiших форм, що викидають на сотнi метрiв вгору рiзнокольоровi струменi було безлiч. А якi вони прекраснi, при свiтлi чотирьох сонцiв сплiтаючись у водяний орнамент, казкова, неповторна гра фарб. Дiти тут були веселi i красивi: строкатi одяги надавали їм подiбнiсть до казкових ельфiв. Тут були не лише люди, половину публiки складали iногалакти. Проте дiти чужих iз задоволенням грали з людськими хлопцями. Трошева зустрiлися i розумнi рослини. Пишнi золотоголовi кульбаби з чотирма нiжками та двома тонкими ручками. У їхнiх малюкiв було лише двi нiжки, i золотi голiвки були густо всипанi смарагдовими плямами. Максим добре знав цю расу - Гапi, тристатевi рослиннi iстоти, миролюбнi, але волею доль втягнутi в тотальну мiжзоряну вiйну i природними союзниками Великої Росiї.
  Вистачало представникiв iнших рас - переважно нейтральнi держави та планети. Їм хотiлося глянути на неймовiрну столицю iмперiї. Тут вiйна здається далекою i нереальною, вона видалена на тисячi парсекiв i все-таки тривожне почуття не покидало маршала. У головi виникла думка, що на тих планетах, якi їм доведеться атакувати, теж живуть розумнi iстоти i цiлi мiльярди створiнь, що мислять, загинуть. Будуть пролитi потоки кровi, зруйнованi тисячi мiст та селищ. Але вiн маршал iмперiї, i має виконати свiй обов'язок.
  Помилувавшись туристичним центром, маршал наказав розгорнути гравiоплан i попрямував до промислових кварталiв. Будинки тут були трохи нижчi, простий планування. Заводи розташовувалися глибоко пiд землею.
  Щойно гравiоплан приземлився, до нього одразу кинулась зграйка босоногих хлопцiв з ганчiрками та засобами для чищення. Худi обiрванцi в лахмiттi вже набридлого вицвiлого хакi, з великими рваними дiрками. Сильно засмаглi, майже чорнi. Схоже, що вiйна, що тривала, змушувала пiдтягувати пояси. У Трошева зародилося спiвчуття. Шофер, капiтан Лиса, не подiляв таких настроїв.
  - Ану, щури, геть звiдси! Маршал їде! - гаркнув вiн.
  Безпритульнi кинулися врозтiч, тiльки й видно було, як миготять бруднi п'яти. Тяжко ходити босонiж по поверхнi, розпеченiй вiдразу на чотирьох "сонцях", а бiднi дiти не знали, що таке взуття. Один з хлопчикiв, втiм, виявився смiливiшим за iнших i, розвернувшись, показав середнiй палець. Капiтан вихопив бластер i вистрiлив у зухвалого хлопця, вiн би вбив його, але маршал встиг останньої митi штовхнути капiтана пiд руку. Заряд пролетiв мимо, пройшовши в брукiвку вирву, уламки розплавленого каменю потрапили на голi ноги хлопчика, i той звалився на асфальт. Зусиллям волi майбутнiй воїн зумiв стримати крик i, терплячи бiль, здiйнявся. Максим приклав капiтана мiцним ляпасом.
  - Три доби на гауптвахтi. Смирно, руки по швах! - Грiзним тоном скомандував маршал - Дiти - наше надбання, i ми повиннi їх берегти, а не вбивати. Зрозумiв, нелюд?
  Лисиця витяг руки по швах. Коротко кивнув головою.
  - Вiдповiдай за статутом.
  - Так точно.
  Максим перевiв погляд на хлопця. Вiн був свiтловолосий з симпатичною, лукавою фiзiономiєю, мускулистий. Пiд подертою майкою видно мiцний викладений шоколадними плитками прес.
  -Як тебе звати?
  - Янеш Ковальський! - на всю горлянку гаркнув обшар.
  - Я бачу в тобi завдатки сильного воїна. Хочеш вступити до училища iменi Жукова?
  Хлопчик зажурився.
  - Я радий, але мої батьки простi робiтники, i не зможуть оплатити моє навчання.
  Маршал усмiхнувся.
  - Тебе зарахують безкоштовно. Ти, як я бачу, фiзично мiцний, а очi говорять про розумовi здiбностi. Головне - вчись добре. Зараз важкi часи, але коли скiнчиться вiйна, навiть робiтники житимуть у добрих умовах.
  - Ворог буде розгромлений! Ми переможемо! - знову на все горло прокричав Янеш.
  - Тодi займи мiсце у строю, солдате. А для початку - у моїй машинi.
  Лисиця скривився. Хлопчик був брудний, i пiсля нього доведеться мити салон.
  Пiднявшись, гравiоплан попрямував до урядових кварталiв.
  Янеш, затамувавши подих, вивчав величезнi, з розкiшним оздобленням, будинки.
  - Нас не пускають у центральний сектор, а це так цiкаво.
  - Ще надивишся.
  I все ж таки маршал, рухомий почуттям спiвчуття, наказав пiдлетiти до туристичного центру. Хлопчик дивився на всi очi, буквально пожираючи побачене. Було помiтно, що йому хочеться вискочити з машини, пробiгтися рушiйним тротуаром, пiднятися на один з дивовижних атракцiонiв.
  Зазвичай суворий Максим у цей день був, як нiколи, добрий i м'який.
  - Якщо хочеш, покататись на "горi радостi", i пiсля цього вiдразу до мене. Вiзьми грошi, бо не пустять.
  Маршал простяг папiрець.
  Янеш рвонув до атракцiонiв, але його зовнiшнiй вигляд надто вже впадав у вiчi.
  Бiля входу в космос-нiндзя-зал його зупинили потужнi роботи.
  -Хлопче, ти погано одягнений, явно iз бiдняцьких кварталiв. Тебе слiд затримати та доставити у дiлянку.
  Хлопчик спробував змитися, але по ньому лупанули паралiзатором, заваливши на асфальт. Трошеву довелося вискочити з машини та йти розбиратися.
  - Заждiть цей курсант зi мною.
  Мiлiцiонери, що пiдтягнулися, зупинилися, дивлячись на маршала. Максим був у польовiй формi, зате яскраво на чотирьох сонцях виблискували золотом еполети воєначальника.
  Старший iз патрульних, лейтенант мiлiцiї, вiддав честь.
  - Вибачте, маршал, але iнструкцiя забороняє допускати жебракiв у центр, де приймаємо гостей з усiєї галактики.
  Максим i сам розумiв, що дав маху, випустивши обiрванця у такому респектабельному районi. Але демонструвати свою помилку не збирався.
  -Цей хлопчик - розвiдник. Вiн виконував завдання найвищого командування.
  Лейтенант кивнув головою i натиснув кнопку в пiстолетику. Янеш Ковальський сiпнувся i прийшов до тями. Маршал усмiхнувся i простяг руку. У цей момент четвiрка iногалактiв раптово наїжачилась лучеметами. Зовнi iнопланетяни нагадували грубо обтесанi пнi з синьо-бурою корою, кiнцiвки у них були вузлуватi та кривi. Не встигли потвори вiдкрити вогонь, як Максим упав на покриття, витягаючи бластер. Вогнянi траси пройшли верхи, врiзалися в колоритну статую, розпорошивши на фотони мальовничий постамент. Трошев зрiзав двох нападникiв лазерним променем, два вцiлiлi iногалакти подалися в сторони. Одного з них також наздогнав невблаганний промiнь, а ось другий змiг сховатися за виступом фасаду. Монстр палив одразу з трьох рук i, хоча Максим швидко перемiщався, його злегка зачепило - обпалило бiк i пошкодило праву руку. По дотичному променi супротивника потрапили в атракцiон "шалений латаття". Пролунав вибух.
  Перед очима маршала пливло, але вiн з подивом побачив, як Янеш видер шматок плити i запустив у супротивника. Максим уразився нелюдської могутностi, прихованої в цьому хилом на вигляд пiдлiтку... Кидок виявився точним, прямо в ряд iз п'яти очей. Iстота сiпнулася i ступила, похитуючись, уперед. Цього виявилося достатньо, щоб влучний пострiл Максима обiрвав життя чудовиська.
  Сутичка закiнчилася швидко. У ходi її правоохоронцi навiть не намагалися вiдкрити вогонь. Маршал одразу звернув на це увагу.
  - Все найкраще бореться на фронтах, а в тилу, на вулицях мiст, вiдсиджуються труси.
  Вгодований лейтенант зблiд. Пiдiйшов до Максима.
  - Товаришу маршал, прошу прохання, але у них були важкi лучемети, а в нас...
  - А це що! - Максим вказав на бластер бiля патрульного пояса. - Мухобiйка? Жаль, мабуть, для тебе в столицi не знайдеться роботи. Сидiти без дiла не будеш, я постараюся, щоби тебе вiдправили на фронт.
  Покликавши жестом хлопця, Максим допомiг йому застрибнути на борт гравiоплана, а потiм мiцно потиснув руку.
  -Ну, Ти орел. Я радий, що не помилився у тобi.
  Ковальський дружньо пiдморгнув, його голос звучав досить дзвiнко та радiсно.
  - Я всього зробив вдалий кидок. Я мiг би...
  - Тобi буде можливiсть. Закiнчиш училище - i одразу в бiй. Попереду в тебе все життя, ще наваюєшся пiд зав'язку.
  - Вiйна - це здорово! - з ентузiазмом вигукнув хлопчик. - Я хочу негайно на фронт, взяти до рук лучемет...
  - Вiдразу не можна, тебе уб'ють у першiй же битвi. Спочатку отримай спецiальнiсть.
  Янеш ображено шморгнув носом. Вiн був упевнений у своїх силах, думав, що вiн i так багато вмiє, навiть стрiляти. Гравiоплан тим часом пролiтав над величезним парком Мiчурiнським. Там росли велетнi дерева, iншi з них досягали заввишки кiлькох сотень метрiв. А плоди були настiльки величезнi, що, вививши середину, можна оселитися всерединi. Апетитно виглядали генетично модифiкованi ананаси iз золотистою шкiркою. Щоправда, попри очiкування, особливого захоплення у хлопця вони не викликали.
  - Я вже бував у таких лiсах. - пояснив Янеш. - На вiдмiну вiд центральних кварталiв, туди пускають усiх. Хоча пiшки i довго дiставатимуться.
  - Можливо! - промовив Максим. - I все-таки помилуйся, якi тут рослини... Он гриб, пiд ним може вмiститися цiлий взвод.
  - Лише подоба великого мухомора. Вiн неїстiвний. Пам'ятаю, я цiлий мiшок iз вiдрiзаних шматкiв фруктiв набрав. Менi подобається паварара - тонка шкiрка, а смак просто чудовий. Iнжир проти ним нiщо. Потрiбно бути обережним, коли розрiзаєш. Може луснути, а там струмiнь як водоспад - знесе, не встигнеш i пiкнути. Фрукти тут дуже великi. Доводиться носити їх частинами у пластиковому мiшку, а це дуже незручно.
  Максим ляснув Янеша по плечу.
  - Не все вимiрюється їжею. Ось давай краще спустимося i нарвемо квiтiв.
  - Дiвчинi у подарунок! Чому б i нi!
  Руки хлопця потяглися до штурвала. Капiтан Лиса зi злобою вдарив на пальцi.
  - Не чiпай штурвал, щеня.
  I тут же у вiдповiдь отримав вiд маршала чергову догану.
  - У тебе смiливостi вистачає лише битися з дитиною.
  - Винен, ваше превосходительство!
  Янеш не втримався вiд смiху.
  - Якщо хочеш, спробуй. - Дозволив Максим.
  - У мене є досвiд на симуляторах, - сказав Янеш.
  Без тiнi сумнiву чи страху Ковальський поклав руки на штурвал i спрямував машину вниз. Мабуть, вiн i справдi володiв незвичайними здiбностями. Гравiоплан пронiсся повз верхiвки велетенських дерев.
  Максим не втручався, дозволяючи хлопчику керувати лiтальним апаратом. Треба сказати, що зi своїм завданням той справлявся дуже успiшно, лавiруючи мiж велетенських стволiв, вiн жодного разу не врiзався, демонструючи не за роками вiртуозну технiку. Втiм, якби й урiзався, не велике лихо, у гравiопланi досконала система безпеки. Нарештi вони сiли на галявинi, усипанiй невеликими, але казково прекрасними квiтами. Здавалося, що добрий чарiвник щедро розкидав коштовностi. В очах рябило вiд складної гами фарб, а дурманливий запах викликав невимовний захват.
  Янеш навiть свиснув вiд захоплення. Коли вони приземлилися, хлопчик вискочив i почав зривати квiти, набираючи цiлого оберемка. Максим був холоднокровним, йому подобався ландшафт i, проте, щось викликало тривогу. Вiдчуття небезпеки. Минулий вогонь i воду маршал звик довiряти iнтуїцiї, вона рiдко пiдводила його. У принципi, у столицi великої iмперiї не повиннi бути небезпечнi для людини форми життя. Тут щось iнше. Максим поманив хлопця i тихенько прошепотiв на вухо:
  - Поруч iз нами вороги. Сховай квiти i пiдемо зi мною.
  Очi Янеша блиснули.
  - Я готовий.
  Залишивши букет у машинi пiд наглядом капiтана Лисиця, Максим i Янеш рушили вглиб лiсу. Звичайно, слiд викликати вiйська i прочесати район. Але Максима захопив азарт. Янешем, зрозумiло, володiли романтичнi устремлiння, вiн уявляв себе вiйськовим розвiдником i радiв цьому. Вони пробиралися джунглями, намагаючись не шумiти. Янеш примудрився обпекти голi ноги об пурпурову кропиву, але стримався, хоча шкiра до колiн покрилася великими пухирями.
  - Обережнiше, - прошепотiв Максим. - У лiсi в кожнiй травинцi прихована небезпека.
  - Тут потрiбний захисний камуфляж, - прошепотiв Янеш. Лахмiття ледве приховували тiло, по ногах щось повзало. Великi комахи, i це Янеш вивчив ще у школi, на цiй планетi людей не їдять. Найнебезпечнiшi види членистоногих були знищенi на генетичному рiвнi, ще не вистачало, щоб центр столицi став джерелом зарази або епiдемiї. Далi йшли мовчки. Раптом Максим завмер. Дрiбна живнiсть поводилася неспокiйно, наче її хтось налякав. Маршал узяв хлопця за руку i шепнув на вухо:
  - Попереду засiдка!
  Максим дiстав з кишенi звукоуловлювач i ретельно прослухав прилеглу мiсцевiсть. Так i є, неподалiк залягло п'ятеро людських бiйцiв i приблизно стiльки ж iногалактiв. Що ж, при такому спiввiдношеннi сил краще не вступати у бiй, а оминути ворога.
  Так вони й вчинили.
  Досвiдчений солдат i зелений хлопчик рухалися в синхронно. Iти довелося через густi чагарники, по щиколотку потопаючи в мохах. Насилу маршал вирахував розрив у живому ланцюжку i зумiв проскочити в цьому мiсцi. ЇМ пощастило, нiхто з iногалактiв не мав звiриного чуття або феноменального слуху. Звуковловлювач уже мiг розрiзняти слова, що неголосно вимовляються.
  - Пане резиденте, ви вимагаєте вiд мене неможливого.
  У вiдповiдь голос, схожий на каркання.
  - А ви, генерале, звикли тiльки брати грошi, не вiдпрацьовуючи їх повною мiрою.
  Судячи з тембру, вiн належав негуманоїдної раси.
  - Вам заплатили пiвмiльйона, i що? Застарiла iнформацiя про супутникiв-шпигунiв.
  - Це не моя вина, - продовжував мляво виправдовуватися людський голос. - Така iнформацiя, в принципi, дуже швидко застарiває. Я не всесильний.
  - Це ми вiдразу зрозумiли, простiше сказати, ти слабкий. Коли справа дiйде до атаки системи "Кремль", вiд тебе i твоїх спiльникiв буде мало толку.
  Максим здригнувся. Невже справа дiйде до атаки наймогутнiшої лiнiї захисту, що прикриває столицю та весь центр галактики? Система "Кремль", як стверджують її творцi, неприступна i, якщо вороги активiзувалися в самому серцi iмперiї - це наводить на сумнi роздуми.
  - Знай, людина, скоро ми застосуємо принципово нову зброю, i з її допомогою росiйськi зорельоти обернуться на пил, перш нiж вийдуть на дистанцiю поразки. Тодi наша армiя, подiбно до всепроникної гравiтацiйної хвилi, затопить росiйськi простори, пiдпорядкує iмперськi свiти.
  Максим вловив пригнiчений зiтхання, мабуть, зраднику подiбна перспектива була не дуже до душi. Тим не менш, вiн вiдповiв:
  - П'ята колона як нiколи активна, i ваше вторгнення пройде за планом.
  - Твоє завдання найближчим часом створити у столицi дюжину опорних пунктiв для наших ударних угруповань. Найманцi проникнуть сюди пiд виглядом туристiв, ховаються у лiсах, а потiм зiграють свою роль у генеральному ударi.
  - Так i буде.
  - I дивись, людина, якщо атака наших зорельотiв провалиться, тобi ж гiрше буде. Власна контррозвiдка розiрве на шматки, а страта буде повiльною та болiсною.
  Хоча Максим i не бачив, хто розмовляє, але був певен: СМЕРШ зумiє за голосом вирахувати зрадника.
  - Нам потрiбнi вiдомостi про всi останнi призначення у ворожiй верхiвцi. Все що знаєш.
  - За моїми даними, молодий маршал Максим Трошев, був призначений командувати зоряним флотом у галактицi Смур. Точної iнформацiї про нього немає, але...
  - Все зрозумiло, росiяни саме там i готують великий наступ. Як завжди. Новий командувач - раптовий удар великими силами.
  Максим здригнувся, йому хотiлося кинутися вперед i задушити виродка. Операцiю поставлено пiд загрозу.
  - Думаю, так воно й є. Щодо iнших призначень...
  Зрадник перераховував довго i нудно, а в головi Максима вже склався план. По-перше, потрiбно непомiтно покинути це мiсце, а по-друге, термiново зв'язатися зi СМЕРШ. Там вони вирiшать, чи вiдразу знешкодити шпигунську мережу чи почекати. Адже виявленi зрадники не є небезпечними, i через них можна зливати дезiнформацiю. Головне - жодної самодiяльностi. Однак, досi хлопчик, що спокiйно сидiв, ворухнувся, було помiтно, що юна енергiя б'є ключем.
  - Може, вдаримо по них iз лазера, пане маршале?
  - Нi, в жодному разi, - прошепотiв Максим. - Розвiдка на те i розвiдка, щоб збирати iнформацiю та повiдомляти її кому слiд. А порушиш наказ, я тебе особисто пристрелю.
  Маршал погрозливо пiдняв лучемет.
  Янеш кивнув.
  - Накази не обговорюються.
  Максим пошкодував, що взяв хлопця iз собою. А раптом їхнiй шепiт почують... Тим часом у звуковловлювачi почувся писк, чужий знову заговорив.
  - Передай "Юпiтеру", що якщо вiн не допоможе нам, ми його можемо видати, пожертвувавши цим пiшаком. Тодi ваш Верховний розлютиться, а милосердя не входить до його недолiкiв.
  "Так, - подумав Максим - керiвник має бути жорстким". Колись i вiн входив до обраної тисячi, щоправда, шанс стати вождем, був у нього лише у разi раптової смертi правлячого диктатора. Тисячу вiдбирають щороку, а ротацiя верховної влади вiдбувається раз на тридцять рокiв. Але й цей шанс було втрачено. По-перше, характер Максима був занадто м'який, по-друге, паранормальнi здiбностi, такi бурхливi в дитинствi, з вiком стали слабшати. Втiм, стати маршалом, коли тобi немає, i сорока... це про щось та й каже.
  - Не чiпайте "Юпiтера". Вiн ваша головна надiя. Без нього шанси на перемогу у вiйнi нiкчемнi.
  Iногалакт щось нерозбiрливо прокудахтав у вiдповiдь. Потiм членороздiльна промовив:
  - "Юпiтер" цiнний, коли активний. Через його бездiяльнiсть нашi вiйська зазнають надто багато втрат. Як би там не було, ти передаси йому нашi iнструкцiї. А поки що можеш йти.
  - Все, можна йти, - з полегшенням зiтхнув Максим. У цей момент, заперечуючи його слова, пролунав вибух. Почалася перестрiлка.
  - Ось чорт! Знову переробка...
  Маршал пригнувся, i лише в очах Янеша спалахнули радiснi iскорки.
  . РОЗДIЛ Љ 11
  - Ти кажеш совiсть! - рикнув гордовитий невiльник.
  - Що б щастя належало всiм, а не жменьцi обраних. Заради цiєї святої справи я пiдняла свiй меч! - вигукнула Вiдьмакова.
  Граф був налаштований скептично:
  - Нi! Я гадаю, тобою рухає або образа, або прагнення влади! Були повстання рабiв, а кiнчалося це лише рiзаниною. Такi наслiдки будь-якого бунту.
  - Це буде не бунт, а революцiя. Найголовнiше вiдбудеться пiсля перемоги! - iз сильним натхненням вимовила войовниця.
  - Революцiя? Дивне слово, ти сама вигадала? - здивувався Форса.
  - Не зовсiм! Цей термiн назвав менi янгол увi снi. - натхненно врубала Вiдьмакова.
  - Ангел чи один iз чорних богiв! Вiщi сни лукави. - Засумнiвався граф.
  - У будь-якому разi у тебе буде шанс змiнити життя людей на краще i самому стати кращим! Всi бiди походять з егоїзму, процвiтання можливе лише загальними зусиллями. Людина без колективу як вугiлля, без багаття, дає мало свiтла i швидко гасне! - Вивергала потiк красномовств Вiдьмакова.
  - Людину кажеш маєш бути в колективi. Але ти знаєш, що таке тваринна природа? - єхидно поцiкавився Форса.
  - I тваринi краще в чередi! Та й взагалi, якщо ти раб i не був викуплений, то знати вiд тебе вiдвернулася, на словах вiрнi друзi показали справжнє обличчя. Отже, саме час пошукати товаришiв у iншому середовищi. - Вже спокiйнiше запропонувала Вiдьмакова.
  Граф де Бора кiлька секунд помовчав, а потiм простяг руку:
  - Хоч я i не вiрю в кiнцевий успiх, але принаймнi мiй клинок нап'ється кров'ю.
  - Логiка не повинна служити iнстинктам - розум хтивостi! - промовила Вiдьмакова.
  - Ну, годi вистачить, мене повчати! Буде вiйна - буде й подвиг! - Граф почав обтирати з себе кров.
  - Ти досвiдчений i смiливий воїн, тебе маєш обрати командиром вiддiлення! - запропонувала войовниця.
  - Непогано, але не треба кожного воєначальника обирати. Має бути суворiший принцип єдиноначальностi. Ти обрана, ось ти й призначай! -Граф почав одягатися в кольчугу. Пара хлопчакiв кинулася йому на допомогу.
  - А вiльна конкуренцiя? - засумнiвалася Вiдьмакова.
  - Для армiї вона згубна! - вiдрiзав Форса. - Економiка кореневища з безлiчi вiдросткiв, армiя єдиний стовбур!
  Вiдьмакова пiдколола:
  - Але частiше дубовий, причому не за силою та стiйкою, а рiвнем управлiння!
  Напiвголий хлопець подав графовi меч. Той у вiдповiдь шльопнув його по кiстлявiй, не раз битiй спинi. Пацан, ойкнув i вiдскочив, смикаючи коричневими нiжками.
  Вiдьмакова рiшуче сказала:
  - Я формую п'ять легiонiв усiченого складу по двi з половиною солдати в кожному. Ти призначаєшся командувати третiм! А решту нехай оберуть раби!
  Остання пропозицiя викликала суперечки, що ледь не переходять у бiйки. Потiм i справдi трапилася бiйка, кiлька невiльникiв виявилося пораненим, i довелося втрутитися Вiдьмаковi. Збивши з нiг найшвидших, вона кричала:
  - Досить валяти палицю! Переходимо до прямого призначення командирiв.
  Раби недосить бурчали, але коли войовниця винесла подiбну пропозицiю на голосування, дружно пiдняли руки.
  Тут очолив повстання Вiдьмаковi довелося потрудитися. Справдi, на око важко визначити гiдного i вiн постiйно ставив передбачуваним кандидатам питання. Нарештi легiонами пройшли призначення, але в дрiбнiшi вiддiлення, призначили тимчасових командирiв.
  - Коли пройдуть бої дивитимемося на виявлену воїнами доблесть та кмiтливiсть! - пояснила дiвчина.
  Один iз легiонiв складався суцiльно з дiтей та пiдлiткiв. Командувачем над ними Вiдьмакова поставила хлопчика Бiка. Хлопцi невдоволено заголосили:
  - Вiн ще надто маленький! Нам не потрiбний малюк. Поставте над нами найбiльшого та найсильнiшого.
  - I кого ви хочете?
  - Нудьгу! Вiн найдостойнiший!
  Вперед вийшов атлетично складений юнак, вiн був ще хлопцем, але вже високий, як дуб. Щоправда, обличчям здавалося тупим. Вiдьмакова, чудово знаючи, наскiльки важливий для командира розум, запитала:
  - Скiльки буде сiм вiсiм!
  Юнак подивився на неї i промимрив:
  - Я не знаю! Головне м'язи та сила.
  Бiк гаркнув у гучномовець:
  - М'язи без мiзкiв, це жменька м'яса - по якiй плаче сковорiдка!
  - Ти клоп заткнися! Я знесу тобi щелепу! - проревiв юний богатир.
  - Хто не знає що сiм'ю вiсiм - п'ятдесят шiсть, навряд чи здатний потрапити кулаком далi за свiй нос! - Хлопчик показав йому мову.
  Юний громила гаркнув на всю горлянку:
  - Я тебе викликаю, битимемося до смертi!
  - Ти наслiдуєш мене як щур-мавпа! - зауважив граф де Форса. - Втiм, це єдиний гiдний вихiд.
  - З двох дуелянтiв один дурень, iнший негiдник! - помiтила Вiдьмакова. - Хоча хлопцям корисна розминка.
  Бiк став навпроти свого ворога, рiзниця у зростаннi була велика, його опонент був важчий у п'ять разiв. Дитина з презирством вдивлялася в його рельєфнi м'язи, хлопчик був худий, але жилист. Його кругле личко корчило пики, в руках обертався меч.
  - Ну, як будемо битися чи миритись! - З глузуванням, спитав вiн.
  - Та я тебе! - Атлет атакував хлопця. Вiн бив на розмах, його меч був довгий i важкий, видно це був iз числа дворучних. Бiк вiдхилився вiд удару, навiть не намагаючись парирувати, а просто стрибнув вище за траєкторiю i всадив мечем у перенiсся. Хлопчик бив лише з розрахунку - подряпати, але не вбити.
  Громила розлютився ще бiльше, вiн став махати другим мечем. Тут навiть Буку довелося натиснути витiкаючи. Босi п'яти хлопчаки дрiбнiли, а за ними мчали леза. Раптом Бiк зупинився, у зубах його з'явилася трубка. Противник замахнувся дужче i кинувся стрибком коня, широко розставивши товстi руки. Криво посмiхнувшись, хлопчик плюнув, i щось дрiбне потрапило в обличчя атлета. Бiк пройшов боком повз леза, i навiть ударив голою п'ятою в груди суперника.
  Похитнувшись, могутнiй хлопець дико скрикнув, потiм його ноги послабшали i почав завалюватися.
  По армiї промайнуло дружне зiтхання, мало хто очiкував, що маленький хлопчик переможе велетня. Потiм радiсно закричали дiти, насамперед, зрозумiло, найменшi раби. Тим, хто менше й слабше приємно бачити, що й твiй головний начальник не великий. Тож навiть дитина щось може зробити для повстання.
  До поваленого атлета пiдбiгли раби, їх пара мiсцевих лiкарiв. На грубому з рiдкiсними волосинками обличчi юного богатиря розпливлася фiолетова пляма. Лiкар вимовив з подивом:
  - Базилiка! У нього встромилася голочка з отрутою, що паралiзує кiнцiвки.
  - Тимчасово! - заявив Бiк. - Потiм вiн очманiє. Нiчого не буде пам'ятати, свою ганьбу просто не помiтить.
  Вiдьмакова пiдiйшла до хлопчика:
  - Де ти навчився виготовляти отрути?
  - Нiде! Знайшов у одному з маєткiв. Багатi теж незадоволенi своїм становищем у суспiльствi. Ось i виготовляють усяку отруту. Якщо зiлля запечатане, не бiда, я знаю, як вiдчиняти замки! - Бiк хитро пiдморгнув Вiдьмаковi.
  - Звiдки? - запитала войовниця.
  - Один злодiй навчив! Вiн тимчасово виявився рабом, я був з ним в однiй парi, ми працювали, рубали лiс. Вiн менi розповiв, як розкривати замки, навiть дещо показав. Подивився моєї пам'ятi, а потiм втiк. - Хлопчик хитро пiдморгнув.
  - А ти не пiшов за ним? - здивувалася Вiдьмакова.
  - Нi! Нас i так усiх за цю втечу вiдшмагали, а якби втiк ще й я, то кожного п'ятого розiп'яли б на стовпах. Двоє це вже змова. - пояснив жилистий хлопчик.
  - Варвари! Ну гаразд, якщо ти такий пам'ятний, можливо, знайомство з Хировом буде тобi корисним. - запропонувала Вiдьмакова.
  - Не виключено! Я давно хочу стати найсильнiшим та найрозумнiшим! - Хлопчик показав кульку бiцепса.
  - Сильнiше i розумнiше за мене? - грайливо промовила войовниця.
  - Нi! Ти ж вождь! Але твоєю правою рукою, чому б i нi! - Бiк для бiльшої переконливостi став на руки.
  - Чим вище злетiла людина, тим бiльше вона незадоволена своїм становищем! - помiтила Вiдьмакова.
  - Люди не лiтають! Крила має лише той - чий розум не звик плазати! - Хлопчик показав не по роках розвинене мiркування.
  - Будуть i в нашiй армiї крила! Я обiцяю, що дещо придумаю. - Пообiцяла Вiдьмакова.
  - А я вiрю тобi старша сестра! Адже ти не лише вождь, а й сестра чи навiть мати нам. Ми житимемо однiєю сiм'єю! - сказав Бiк.
  - Лiдер країни має бути людям братом, а не братаном! - Вождь нацiї - це насамперед слуга народу. Втiм, залишимо обмiн комплiментами, то зброю, яку прийняв ти, повиннi використовувати й iншi. Давай виготовимо трубки! - наказала Вiдьмакова.
  - Вони недостатньо далекобiйнi! - помiтила Паса. - Потрiбно вдосконалити.
  - Я вже думаю над цим, таки губи i щоки дають можливiсть бити на невелику дистанцiю. А от якщо що таке, що саме розширюється i б'є з силою. Якийсь мiнерал i трава. - Вiдьмакова вiдчула сильне уявне напруження.
  Хлопчик, видно, почув її слова:
  - Зробимо, пiдберемо елементи! Ми ще маємо час, багатьом рабам треба показати елементарнi прийоми вiйни.
  - Ти маєш рацiю, мiй молодший брат, у чому нам допоможе чаклун. Втiм, поки на нас не кинуто великих сил, треба атакувати. Втiм, ми маємо ретельно пiдготуватися. Легше знайти сухий камiнь в океанi, нiж винахiд, який не намагалися використати у вiйськових цiлях! - пiдвела пiдсумок Вiдьмакова.
  Адже день повстанцi провели у навчаннях, одночасно Бiк вислав розвiдку.
  З мiста виступило вiйсько. Не дуже велике, але добре озброєне. Хлопчик розвiдник, що стрибає на дрiбнiшому таргану-рачку, навiть звернув увагу на одну безглуздiсть:
  - У воїнiв по п'ять мечiв, i вони ледве рухаються!
  - Так це добре! - заявив Бiк. - Вiрнiше навiть чудово, перш нiж вiн пiдiйдуть до нас, то втомлюються вiд зайвої ваги.
  Вiдьмакова хитро вiдзначила:
  - Досвiдченi воїни казали, що не бери зброї бiльше нiж п'ять пальцiв на правiй руцi. Ну, звичайно недурно, їхня дурiсть допоможе перемогти швидше. А поки що нехай раби сплять пару годин. День у них був важким, а бiй не буде легким. Скiльки точно у ворогiв солдатiв?
  - П'ять iз половиною тисяч. - впевнено промовив Бiк. - Це означає, якщо ми затиснемо їх усiх, то в мiстi залишиться не бiльше як п'ятсот людей.
  - Це цiлком розумно, треба буде зайти з усiх бокiв. Вночi вони нас атакувати не наважуватимуться, порiжуть своїх. Значить, стануть табором, щоб потiм рубати на свiтанку всiма силами. Може, навiть роздiлять вiйська з метою оточення. - припустила Вiдьмакова.
  Граф де Форса заперечив:
  - Я добре знаю звички, що панують у султанатi, ми з ними не раз воювали. Вночi вони пошлють до нашого табору кiлька шпигунiв iз золотими мiшечками. Вони спробують пiдкупити рабiв, а потiм вiдправлять їх на кiлок або в кращому разi вирвуть нiздрi.
  - Засилання шпигунiв - стародавня тактика. - зауважила, розминаючи пальцi нiг Вiдьмакова. - Але ж вони не мають ковпакiв-невидимок, хлопчаки-вартовi такi спостережливi та хитрi, всiх їх зловлять. Крiм того, ми вдаримо по них трохи ближче до свiтанку. I раби краще виспяться i противник глибше провалитися в сон.
  - Логiчно! Я пiду перший в атаку! - промовив Бiк.
  - Треба буде зняти караульних, а це можна зробити за допомогою трубок, що стрiляють. - Вiдьмакова показала пристосування. - Тут нароблено подобу пiстона, трьох видiв трав, i олiї з карбiдом. Тiльки треба дiяти обережно, iнакше вiддача виб'є хлопчикам зуби. З собою вiзьмеш найкмiтливiших хлопчакiв.
  - Багато хто має досвiд набiгiв на сади, та крадiжки. Хто народився вiльним, а не якiсь особливо домашнi невiльники крали у господарiв. - заспокоїв усiх Бiк. - Тож школу виживання пройшли.
  - Тим краще! Взагалi я думаю, вартових буде не надто багато. Адже хто ми для них? Раби, отже, тупi! Тупiсть ближче до покiрностi - жвавiсть розуму до лиходiйства.
  У розмову вступив чаклун Хiров:
  - У нас приблизно подвiйна або трохи бiльша перевага, але противник краще навчений i озброєний. Та й в армiї султанату жiнки служать лише в особистому легiонi безсмертних. Там їх шiсть тисяч найманцiв iз рiзних країн. У нас же в армiї буде багато жiнок, а вони за рiдкiсним винятком воїни слабшi за чоловiкiв.
  Тож кожну битву потрiбно ретельно планувати. Тим бiльше при першiй поразцi раби почнуть розбiгатися вiд нас.
  - Перемога як жiнка - приваблює блиском, але вiдлякує цiною! - знову блиснула дотепнiстю Вiдьмакова.
  - Чудово! Тепер я бачу, що план операцiї цiлком узгоджений. Залишилося лише уточнити деталi. Пiд час бою у лавах ворога почнеться панiка, i бiльшiсть солдатiв побiжить до мiста Жiту. - запропонував Хiров
  - Зрозумiло! Найсильнiший загiн рабiв, що вдарить з тилу, якраз iз боку мiста. Можливо, його поведу я. - запропонував граф Форса.
  - Не можливо, а ти! - уточнив чаклун.
  - Крiм того, у нас є горщики з олiєю, а наказав приробити до них ґноти. Викинемо в табiр, посилимо панiку. - запропонувала Вiдьмакова.
  - I це теж розумно. - погодився чаклун. - Тiльки ви поки що мало таких зарядiв приготували.
  - Правильно! Вогонь бог вiйни та як iншi боги вимагає уваги та жертв! Але нам не вистачило часу, щоб усе пiдготувати. - Вiдьмаковi i самiй стало соромно за свою розруху.
  - Наступного разу будете витонченiшими. А поки що й нам не заважало поспати. - Хиров без усякого удавання позiхнув.
  Вiдьмакова кивнула:
  - У мене звiрина звичка, спати мало i чуйно, але нашi брати заслужили вiдпочинок.
  - Сон стратегiчна зброя, його брак причина втоми, яка в свою чергу зародок поразки. - помiтила Паса.
  Раби пiсля занять на свiжому повiтрi спали як убитi. Лише варти сидiли в засiдцi, готовi пiдняти тривогу. Мало що раптом полководець у противника виявиться далекогляднiшим. Втiм, обiйшлося, видно командир глави урядового легiону, темник Етиримон не хотiв, непередбачуваного нiчного бою. Крiм того, у темрявi рабовi легше втекти, а потiм їх лови. А так може вони просто здадуться, пiсля чого будуть тортури та страти. Темник Етiримон облизнув губи, особливо приємно знущатися з юних жiнок, ламати пальчики на ногах, пiдпалити волосся - дуже спокусливо.
  Поспiхом розкинувши намети, солдати провалилися в сон. Вартових було залишено не бiльше двох десяткiв. Перед сном Етиримон разом з тисячниками влаштував гулянку, голi танцiвницi, трясли перед ними своєю красою. Було гарно та весело. Тисячники жбурляли в них кiстками, змушували приймати спокусливi пози. Потiм без жодного сорому оволодiли ними i, задовольнивши тваринну хiть, повалилися в п'яний сон.
  Їхня смерть пiдкравалася непомiтно. Повстанцi пройшли лiсок, попереду пересувалася зграйка хлопчикiв. Бiк, притулившись до дерева, ховаючись у листi, побачив першого вартового.
  - Ось вiн смачненький нудьгує.
  Отрута була злегка вдосконалена i викликала моментальний паралiч. Попадання необов'язково в обличчя, адже воїни султанату, як правило, ходять без нiчого i лише груди прикритi панцирем i вартовий валяються.
  - Один є!
  З тилу рухається сама Вiдьмакова. Вона прибирає караульного без жодної стрiляючої трубки. Просто заходить зi спини та повертає шию.
  - Рух це життя! Тiльки не спiвай - за упокiй! I так сумно - у животi порожньо!
  Войовницi стало трохи смiшнiше. Дерева довкола високi, видно лiани. Поруч повзе кохана, i найтямущiшi хлопчаки-раби. Дорослi воїни важчi i тому вiдстають. Тяжкий звiр завжди створює бiльше шуму.
  Вiдьмакова прикiнчила по дорозi ще одного караульного, який саме смоктав кокосове пиво з фляги. Перед ними вiдкрився табiр.
  Не надто великий стан, солдати спали, де в наметах, а де просто на густiй травi. Нiч тепла, не багато вартових позiхають, дивляться неуважно.
  Тут головне прибрати їх разом, щоби не встигли пiдняти тривогу. Краще для цього пiдходить лебедина зозуля, з її приємним голосом. Жодних пiдозр вона не викликає, навпаки її воркування чути майже безперервно, але якщо змiнити тональнiсть, можна вловити iнформацiю.
  Вiдьмакова так i робить. Йому вiдповiдають. Вартовi не реагують, що ж їм "пощастило", смерть виявилася легкою.
  - Один меч, як крапля дощу, впаде i розлетиться, а коли їх багато перемога народиться!
  Вiдьмакова почала рiзати сплячих. З одного боку це було не з лицарського, але з iншого - перемога варта честi! Честь поняття вiдносне i має застосовуватися насамперед щодо своїх солдатiв!
  Насамперед прикiнчи тих, хто одягнений багатше, командирiв. Мечi, як правило, були складенi в окрему купу.
  Втiм, муки совiстi були не довгими, раби теж почали рiзанину i внаслiдок цього зчинилася тривога. Коли на тебе нападають уночi, панiка неминуча, тим бiльше, якщо хмарно, хмарна погода. Раби всi напiвголi i легко розрiзняють один одного, а воїни стикаються лобами, часто рубаються мiж собою. А дехто кричить:
  - Рятуйтесь!
  - Караул! Атакують демони!
  У разi панiки як нiколи важлива роль командира. Вiдьмакова знає це, i кинулася до найголовнiшого намету.
  Етiримон ще напiвп'яний насилу пробив очi. Взагалi хто п'є перед боєм - похмелюється у пекло.
  - Що трапилося! Чому мовчать труби? - кричав вiн.
  - Труби мовчать, бо спiвають клинки - сталь мiцнiша за мiдь! - крикнула Вiдьмакова. Вона стрибнула на Етiрiмона. Темник, звичайно, вмiло володiв мечем, але ще не цiлком зiбрався, а м'язи Вiдьмакови чудово розiгрiтi. Вона провела шалену трiйку, її зафарбований хною клинок був ледь помiтний у темрявi. Голова невдахи вельможi вiдлетiла.
  Вiдьмакова ударом ноги звалила тисячника, що кинувся на неї. Iншого командира зняла плювком iз трубки.
  - Що вовкулаки, не прокинулися!
  Знову чiткий удар меча, пронизаний ворог падає! Два тисячники намагаються зайти йому з тилу, але натикаються на танцiвницю. Та верещать, вiдбрикується. Вiдьмакова не втрачає моменту, вiн зрубує одного, закiнчує iншого. Ну, а вiйсько без командирiв, як череда овець без пастуха, один вовк якщо не з'їсть, то налякає!
  Тепер раби, що повстали, багато озброєних кийком, або в кращому випадку рогатиною, окрилилися. Дуже ефективною була тактика вп'ятьох кидатися на одного. Так простiше було звалити та затоптати.
  - Не давайте їм пiти! Пiдсiкайте ноги! - кричала через пiдсилювач голосу Вiдьмакова.
  Сонцеслава рубалася разом iз усiма. Як грали м'язи цiєї дiви. Недарма багато хто вважає розлютована жiнка страшнiша за демона. Ось i вона перерубала навпiл одного з воїнiв, а її клинок за iнерцiєю розрiзав горло офiцеру, що стояв за ним. Сотники намагалися навести подiбнiсть до порядку, але швидко гинули. Крiм того, у султанатi робили все для того, що солдат забув, що таке iнiцiатива. Повстанцi в свою чергу досить спритно вiдтiснили вiйська султанату вiд равликiв тараканiв.
  - Не дайте їм сiсти на сiдло! - крикнула Сонцеслава.
  Паса додала:
  - Вогонь приструнiть скакунiв.
  Це допомогло, таргановi равлики вдиралися до лав i сiяли додаткову панiку. В результатi, не знаючи, що робити багато бiйцiв, кинулися тiкати. Але саме це Вiдьмакова та раби чекали. Сутичка переросла у винищення та переслiдування.
  Войовниця примружила праве око, кинула три кинджали:
  - Не дамо їм пiти!
  Втеча швидше дурiсть, нiж боягузтво! Адже найбiльше солдатiв гине не в сутичцi, а пiд час переслiдування!
  Бiк, як дуже швидкий хлопчик, схопився на шию одному з офiцерiв i поскакав на ньому:
  - Швидше тарган!
  Кинжал служив замiсть шпор, а бiдолаха навiть не намагався скинути.
  Вiдьмакова, помiтивши, це крикнула:
  - Вiйна схожа на гру в домiно, тiльки битi кiсточки вже не зiбрати - земля тримає!
  - Нiчого мої кiстки молодi, мiцнi! - Хлопчик зiскочив, рубанув по шиї. Пiсля чого вiн навiть додав ходу.
  Вiдьмакова спiткнулася об труп, валялося кiлька тiл, але дiва не впала, а перестрибнула через них. Потiм рубала мечами. Бойовий дух вiйськ, що билися проти них, випарувався, i тепер войовниця перетворилася на ката. Навiть з'явилася огида до кровi. Вiдьмакова закричала:
  - В iм'я честi! Хто кине зброю - житиме! Здавайтесь воїни султанату.
  Знайшлися тi, хто послухався наказу, але багато хто у розпачi продовжував витiкати, а дехто падав на колiна.
  Ось, наприклад, Бiку здалися вiдразу десять потужних бiйцiв. Може, вони думали, що безпечнiше вручити свою долю дитинi. Хлопчик крикнув:
  - Падайте ниць!
  Воїни повалилися. Бiк босонiж пройшовся по їхнiх спинах, незважаючи на малу вагу дитини, солдати вiд страху стогнали. Тут хлопцевi спало на думку, чи не справити в повалених ворогiв малу потребу. Але потiм вiдiгнала бридка спокуса, адже раби хочуть побудувати краще суспiльство, а не повторюють шлях своїх господарiв.
  - Гаразд, живiть - небо коптите!
  Поступово битва сходила нанiвець! Хоча здається що рiзанина довга. Вiдьмакова натрапила на досить вправного воїна. Пiсля жорсткого обмiну випадами, вона все ж таки обеззброїла його, потiм оглушила.
  - Нам такi потрiбнi!
  На деяких накинули сiтi, такi не чинили опiр. Бiй майже закiнчився, лише втеча та переслiдування затягнулися. Вiдьмакова особисто керувала гонитвою, багатьох перебила, але винищити все вiйсько до останнього солдата вона не могла.
  Тим не менш, юна войовниця, декiлькома сотнями рабiв, на скакунах, зважилася на зухвалу авантюру, а саме з ходу захопити не готове до оборони мiсто.
  - Це буде сильним ходом. Не дамо вiдвести багатства, а головне увiрвемося на плечах.
  Кiлька десяткiв бiйцiв розбитої армiї, все ж таки встигло скочити на равликiв тараканiв i пiдскакало до ворiт.
  Вiдкрили не вiдразу, була лайка. Коли брама опустилася, з-за лiсу вискочила Вiдьмакова з вершниками. Вона кричала, використовуючи пристосування хлопця:
  - Iм'ям великого султана Ерiфефа! До вас мчить потужне пiдкрiплення! Якщо ви бажаєте захистити мiсто, дозвольте воїнам зайняти своє мiсце на стiнах.
  Стражники спросоння зрозумiли не вiдразу, тим бiльше, що Вiдьмакова накинула на себе багате вбрання, яке вона стягнула з трупiв. Один шолом чого вартий, сяє як бурулька на сонцi, ну хто вiдмовить настiльки знатному воєводi.
  А панове, бургомiстр, та iншi вельможi, звичайно, не спали, вони "дбали" про свiй народ!
  На невеликому пагорбi був розташований красивий з колонами та статуями палац, виконаний у сумiшi давньоримського та давньосхiдного стилю. Перед ним як це прийнято в цiй країнi величезна статуя султана Ерiфефа, з фонтаном, що вивергає з-за рота. У найбiльшiй залi було шумно i весело, звучала музика - бенкет горою. Почеснi вельможi султанату влаштували сабантуй. У дорогих вишитих золотом тогах вони лежали на пишних подушках, на невисоких столах були нагромадження з блюд, вин i настоянок. Сотнi ламп блищали на столах та стiнах. По всiй садибi i в колонадах мелькали численнi раби, рабинi, хлопчики-невiльники i солдати-тiлоохоронцi, що охороняли палац. Сановники потягли тости. Головний вельможа шейх дю Пустеморов завмер у обiймах двох оголених гетер. Вiн смикався i мукав як одержимий, нарештi звiльнився i прокричав.
  -А Тепер настав час влаштувати гладiаторськi бої. I так нудно, немає кровi i вино не в душу.
  Пролунав горн, на арену зазивали бiйцi. Згiдно з звичаєм першими повиннi битися найлегшi та молодшi за вiком воїни. Але шейху тiльки надiйшла партiя навчених рабинь, i хотiв поєднати розвагу двох видiв еротичну та криваву.
  У центрi мiнiатюрного Колiзею горiло багаття, смолоскипи, посиленi склом, давали досить яскраве свiтло з багряним вiдтiнком, бiлий гравiй блищав, надаючи подiуму веселого вигляду. Першим на сцену вибiгла мускулиста i струнка дiвчина в шкiряному поясi. Вона, як першокласний гiмнаст, зробила два сальто i пройшлася на руках. Потiм стала навпроти князя, завмер схрестивши меч i кинджал в такому озброєннi його називали мирмiлон. Не дивлячись на те, що дiвчинi можна було виступати на конкурсi краси, до чого вона має нiжну, оксамитову шкiру, свiтле волосся, вона вже мала широкий шрам на обличчi. Наступний стрибунець так само пройшовся на руках. Його озброєнням був тризуб та коротка мережа - ретiарiй. Зробивши розтяжку, вiн став навпроти супротивника. Це був юнак майже хлопчик, ще безбородий з нiжним дiвочим обличчям, наявнiсть змiшаних пар надавало особливого еротизму дiї. Схоже, партнери давно знали друг i пiдморгували.
  - Що Каїска! Не думав, що ми так зустрiнемось! - сумно промовив хлопчик.
  - Ти був приємним хлопцем, але тепер твою душу вiдведуть у первiсне полум'я! - Грубо вiдповiла дiвчисько.
  - Ну чому ти така жорстока! Адже ми ще незайманi, повиннi жити! - з боязкою надiєю вимовив юнак.
  - Це нам не допоможе! Рабiв зневажаю навiть боги!
  Тренування у школi гладiаторiв, були жорсткi i голих блискучих тiлах юних бiйцiв, видно шрами.
  Натовп пожвавiшав, укладали ставки, дикi крики пiдбадьорювали юних, явно не бажаючих битися гладiаторiв.
  Дружина шейха дiстала шкiряний мiшечок.
  - П'ятдесят золотом на Каїску! - блиснула вона великими зубами.
  -Почали! Подав сигнал шейх.
  Такi рiзнi i разом з тим тi, що мають багато спiльного, ратники зiйшлися, їхнi рухи були швидкими та хаотичними. Спочатку воїн iз тризубом спробував накинути мережу, але схибив i його суперник, дико стрибнувши на нього, зумiв полоснути кинджалом по животу. Юнак вiдскочив i вдарив тризубом у груди, але лише злегка подряпав шкiру. Проте його маневр змусив вiдступити супротивника. Той вiдiйшов i притулився до сiтки, не даючи пiдiйти улюбленому гладiатору.
  - Ви чоловiки тупi! Значить, приреченi на поразку! - гордо сказала дiвчина.
  - Який народився! - Юнак виглядав знiяковiлим.
  Несподiвано ретiарiй iз тризубом захопив рукою гравiй i шпурнув в обличчя. Маневр справив ефект, дiвчина заплющила очi, в ту ж секунду тризуб встромився їй в прес.
  Зойкнувши вiд болю, юна гладiаторка скорчилася, але встиг всадити лезо в плече. Ретiарiй загорлав i висмикнув зброю. Меч майнув, мов блискавка, ледве не пронизавши шию. Гладiатор вiдступив, йому розсiкло груди. Хлопець застогнав вiд болю i випустив тризуб. Тодi суперник стрибнув на нього i кинув кинджал. Замах i був слабенький, i вiстря пробило м'якоть ноги. Ретiарiй скрикнув i впав, потiм пiдiбрав кинджал, спробував пiдвестися, в цей момент меч вразив його в шию. Вже втрачаючи свiдомiсть, вiн ударив мечем мирмiллона в сонячне сплетiння. Колись закохана пара (подiбно Ромео i Джульєттi) мертво впали на гравiй. П'яна публiка смiялася i залицяла. На арену вибiгли три похмурi, з низькими лобами i щелепами раба, що випирали, вони припалили розпеченим залiзом тiла програли, але отримали духовну свободу. Переконавшись, що вони мертвi, пiдробили їх ребрами за гаки i витягли зi сцени. Мiсце, де була кров, закидали вугiллям.
  -Вони пiдуть на корм комахою. - вишкiрила кiнськi зуби дружина шейха Деметра. - Шкода, що кiсточки замалi звiрi, залишаться голодними.
  -Нiчого буде м'ясо та кухарiв. Жаль, щоправда, пару з них могли вийти цiлком перспективнi атлети! - рикнув шейх.
  - У твоєму лiжку? - єхидно довiдалася дива.
  - А чому б i нi! Дiвчина симпатична, а хлопець мiг би дiстатись тобi. - Шейх був цiлком прогресивних поглядiв, вважаючи, що дружина цiлком може потiшити своє вгодоване тiло в молодому невiльнику.
  - Дрiбний i крихкий! У нас немає ще такої ж пари? - спитала Деметра.
  - На жаль, немає! Давай подивимося на молоду змiну, що нам прислали iз сусiдньої школи. - посмiхнувся шейх.
  - Може, краще нехай пiдростуть! Бо ми так переколемо всiх своїх полонених. - Несподiвано дружина вельможi виявила жалiсливiсть.
  - Звiстка про бунт рабiв надто радiсна i хочу вiдсвяткувати її за повною програмою. - Вельможа труснув животом.
  - Якщо, звичайно, Етимон, тебе не випередить! - пiдколола товстушка.
  - Така нiкчемнiсть! Тим краще закiнчимо сьогоднi всiх гладiаторiв i позбавимо дурня видовища. Давай новачкiв! - рикнув шейх.
  - Це не зовсiм новачки. - Деметра облизнулася
  Знову звучить гонг i на арену вибiгають хлопчаки-воїни. На вигляд їм рокiв чотирнадцять-п'ятнадцять, досить широкi плечi та груди. Як i попереднi бiйцi, вiн роблять сальто та бiжать на руках. Вже вибiгши на подiум, надягають озброєння, шоломи, грудний панцир щити та мечi. В одного клинок прямий, а в iншого вигнутий як шабля. Рельєфний прес вiдкрити i на ньому видно шрами. У хлопчака, що стоїть праворуч, загоїлися порiзи перетинають трьома лiнiями груди.
  Шкiра рясно змащена олiєю та блищить.
  Розпорядник оголошує.
  -На рингу виступають вiдомi бiйцi Фудорос iз кривою шаблею та Сафлоров iз прямим мечем. На рахунку Фудороса шiсть боїв у Сафлорова сiм. Усi їхнi суперники були або вбитi дома, або заколотi за рiшенням народу. Розпорядник вказав пальцем на присутнiх. Знову з'явилися охочi побитися об заклад. Шейх гаркнув.
  - сто золотих на Сафлорова.
  Ставки стрiмко укладали, вельможi лаялися. Двоє навiть побилися. Один хлюпнув келих вина, iнший ударив жирною нiжкою по обличчю. Гетери i сторожа кинулися заспокоювати публiку, що розбушувалася. Дружина шейх, владна, нахабна, товста гаркнула:
  -Вперед! Вбивайте!
  Гладiатори зiйшлися. Цього разу вони не поспiшали, перевiряючи один одного обережними ударами. Зiткнувшись, мечi, злегка iскрили, щити тремтiли. Ця обережнiсть не дуже подобалася публiцi, вона невдоволено вила, убiк бiйцiв летiли кiстки. Шейх, перекинув тацю, весь заляпався вином i варенням. Потiм плюнув i надривно брязкав.
  -Якщо ви не битиметеся, я накажу вас пiдвiсити вгору ногами. Кiлька напираючих дикунiв "яничар" вибiгло на подiум, вони розмахували списами, демонструючи стусани у вiдкриту спину. Сафлоров перейшов у наступ, люто атакуючи, вiн, вдарив свого вiзавi ногою в колiно. Пiдлiток вiдступив, злегка вiдвiвши меч убiк, його супротивник рубанув по грудях. Погано пригвинчена пластина впала вниз. Наступний випад залишив глибоку мiтку на шкiрi, полилася густа кров. Фудорос вiдступився, один iз волохатих бiйцiв ударив його по ногах. А коли хлопчик завагався, Сафлоров з такою люттю вдарив у шолом, що, похитнувшись, звалився. Вiд струсу "каска" злетiла, оголивши бiлу голову з шишкою на лобi. Сафлоров приставив клинок, до грудей, що нервово здiймалися. Вiн скосив очi на "публiку".
  Чекав на знак. Коли бiльшiсть проводить по волоссю - це значить убити, а злагоджує долонi у замок - помилувати.
  Проте милосердя не читалося у лютих обличчях. Майже всi, навiть жiнки та пiдлiтки провели долонею по горлу.
  -Смерть! Добий його!
  Дружина шейха знущально, гаркнула.
  - Вiн надто дешево вiдбувся. Вiддайте його на одну нiч.
  Сафлоров завагався, злегка натиснув на голi груди поваленого пiдлiтка, виступила крапелька кровi. Потiм у вiдчаї вiдкинув меч:
  -Я не можу! Вiн мiй друг.
  Шум разом перервався, настала трунова тиша.
  -Що! -Розлюбив шейх. - Ти вiдмовляєшся вбити переможеного. У клiтку їх обох, пiсля будуть жахливi тортури на очах у всiєї гладiаторської школи.
  Воїни пiдскочили до Фудоросу, плеснули в обличчя води, а потiм що швидше прийшов до тями припалили розпеченим залiзом голу п'яту. Хлопчик скрикнув, пiдскочив i на його шию вiдразу накинули два аркани. Сафлоров спробував чинити опiр, вiн вiдбивався вiдразу вiд дюжини мечiв, страх надав йому сили. Але один iз стрiльцiв вразив стрiлою йому ногу. Вiд отрути юнака паралiзувало, але не вбило. Зв'язавши обох, їх замкнули у клiтку. Сафлорову всадили розпеченим прутом по ребрах, задимилася шкiра, який бачив хлопчисько стiйко перенiс уколи. Але мабуть катування двох не покiрних хлопцiв вiдклали на солодке.
  Дружина шейха виблискувала очима:
  - Вони повиннi бути моїми чоловiками. Сам знаєш, що я винахiдлива.
  - Знаю, але тiльки дивися, я можу ревнувати. Хлопцi гарнi та вже можуть одружуватися. - Вишкiрився шейх.
  - Швидше за все, навiть одруженi! Адже це найсильнiшi та найздоровiшi раби, якi повиннi плодитися! - пiдморгнула товстушка.
  - Гладiатори колiр неволi! От би й їхнiх дружин дiстати помучити. - посмiхнувся шейх.
  - Встигнемо! Ось, до речi, знову дiвчата.
  Тепер мали битися жiнки. Двi напiвголi дiви в одних пов'язках на стегнах вийшли на арену. Вони були скутi за шиї ланцюгом - не вiдiрвати один вiд одного. Зброя по два кинджали у кожнiй руцi. Ясно сутичка буде жорстокою i не надто довгою. Одна дiвчина була свiтлою iнша чорнява, обидвi з досить довгими гривами.
  -В бiй! - прогримiв громила.
  -Я не робитиму ставок! - гаркнула дружина шейха. - Це стало вже поганою прикметою.
  Бiдолашнi жiнки зiйшлися разом. Це було страшно, у однiєї практично вiдразу був розпорошений живiт, iнша поранена в груди. Продовжуючи рiзатись, дiвчата вiдбрикалися ногами, терзаючи своє тiло. Кровi лилося багато, i вони не могли пiти i розбiгтися. Нарештi одна з них вкрай порiзана впала на колiна. Чорноволоса розсмiялася, намагаючись добити, тужнiше нарвалася на пiдступний удар з низу пiд ребро. Застогнавши, вона все ж таки змогла вдарити кривдницю по потилицi. Обидвi гарнi понiвеченi жiнки впали на гравiй, кiлька разiв трiпнулися, застигли. Косматi "яничари" пiдбiгли до них ткнули розпеченим залiзом. Дiвчата-войовниця не ворушилися.
  -Знову не одна ставка не зiграла. Обидвi мертвi.
  Публiка була розчарована, хоча бачити вбивство саме собою дуже приємно. Але поки що нiхто не виграв.
  У цiй ситуацiї тiльки новий бiй мiг урятувати справу. Легка розминка закiнчилася i настав час серйозних справ.
  На арену вимахнуло п'ятнадцять гладiаторiв у продiрявлених оранжевих тунiках, на шламах по три чорнi пера. Вони були озброєнi короткими кривими мечами; у руках вони тримали невеликi квадратнi щити з опуклою поверхнею, голови захищенi шоломами без забралу. За цiєю групою вибiгли бiйцi в яскраво-червоних тунiках, те ж iз короткими, зате прямими мечами, з маленьким круглим щитом i залiзним наручником, що прикривав праву руку, не захищену щитом i наколiнник, що захищає лiву ногу. Зелене пiр'я на слизьких шоломах доповнювало картину.
  Ставши навпроти один одного, вони вклонилися. Цього разу ставки полягали на набагато бiльшi суми, золото перетiкало з рук до рук.
  -Так бути не може, щоб їх усiх убили! - заявила дружина шейха. Хтось обов'язково переможе!
  - То роби ставку, це останнiй бiй. Бачиш, уже свiтає! - iз роздратуванням вимовив втомлений шейх.
  - Тодi це буде серйозно! Тисячу золотих драхм на червоних. - захрипiла товстуха.
  - А чому на них? - А чому їх? - Двiчi повторив, здивувавшись, вельможа.
  - Тому що очi злiшi!
  Розпорядник щось вигукнув. Пролунав надривний звук труби. Навiть смолоскипи заморгали, наче монстрам щось потрапило в очi.
  Розмови, шум, смiх, човкання припинилися: всi погляди були спрямованi на тих, хто бився. Перше зiткнення було жахливе: серед глухої тишi, що запанувала, рiзко пролунали удари мечiв по щитах. По аренi полетiло пiр'я, уламки шоломiв, шматки розбитих щитiв, а збудженi гладiатори, що важко дихали, завдавали один одному удару за ударом. Не минуло й трьох хвилин пiсля початку бою, а вже пролилася кров: четверо гладiаторiв корчилися в агонiї, а бiйцi топтали їх ногами. Один iз тих, хто валявся, схопив партнера за ногу i повернув стопу. Той полетiв униз, розпоривши руку.
  Дружина князя ненаситна Деметра, кинула на ринг обгризену кiстку.
  - Червонi, якщо ви виграєте, я дам вам по келиху вина!
  Як часто буває, сталося навпаки, найбiльшого бiйця з команди, за яку вболiвала Деметра, завалили. Вiдразу три мечi пробили широкi груди, а в руцi невдахого ватажка залишилася не вчасно пiдiбрана кiстка.
  Глядачi iз захопленням та напругою стежили за кривавими перипетiями бою. Вони кричали, як стадо поранених бугаїв. Мiсцева елiта несамовито, бiснувалася, пiдбадьорювала ворогуючих. Ряди гладiаторiв рiдшали, битва розпадалася на окремi сутички.
  У цей момент, коли сановита публiка насолоджувалась i вiдверто "балдела" лака кров, вiдважнi повстанцi перебили сонну варту. Побєдоносцев, разом iз жменею смiливцiв, зруйнувавши охоронцiв, першим увiрвався до палацу.
  Шум вiд наближення повстанцiв змусив перервати бiй. Вельможi, хитаючись, намагалися пiдiбрати мечi. Юна ватажка повстанцiв голосно крикнула:
  - Що я бачу! Ви вбиваєте один одного, на втiху негiдникам! Оживлим гадам не здатнi навiть пiдняти меч, так занадто заважають животи. Якщо у вас збереглася, хоч частка, гордостi рубайте, цю гидоту.
  Гладiатори наче чекали саме цього: кинулися на ожирiле стадо.
  Раби-прислужники вiдскочили убiк, не бажаючи вмирати за ненависних господарiв, а хлопцi навiть почали кидати в сановникiв тацi та їжу.
  Деметра заволала:
  - Убийте їх усiх!
  Тут їй на голову обрушився кришталевий фужер, що вирубав стерву.
  Вiдьмакова була в гнiвi. Вiн рубала багатих громадян мiста, кромсаючи їхнє м'ясо.
  Це було не важко, але гидко. Поруч iз ним боролася постiйна супутниця Пасса. Бiк не вiдставав, а гладiатори мстили своїм тюремникам.
  Похмурi раби, пiдняли на гак розпорядника, вони кричали:
  - Ми свої! Такi самi невiльники, як i ви!
  - То доведiть це мечем! - крикнула, так затремтiли свiчки на люстрах Вiдьмакова.
  Шейх спробував втекти, але Бiк поставив йому пiднiжку i вилив за комiр меду:
  - Ну, куди ти такий потрiбний. Без приправ.
  Сонцеслава одним махом зрубала голови одразу з двох вельмож, а колiном розтрощила щелепу третьому. Втiм, тут уже не було навiть подiбностi до бiйки, просто раби мстилися. Залишки варти розбiглися, а тi, хто бенкетував, навiть у кращiй формi не представляли серйозної вiйськової сили. Їх перебили всiх, перш нiж Вiдьмакова остигнула. Лише головний шейх все ще був живий, Бiк смикав його за волосся. Вiдьмакова вiдiгнав нахабного хлопця:
  - Це почесна особа. Може нам стати в нагодi!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Нiмцi продовжували штурм Сталiнграда. Залишилося нiби зовсiм небагато, але пройти останнє було неймовiрно важко. Навiть масове використання "Штурмтигрiв" не допомагало. Хоча руйнування реактивнi бомбомети завдавали величезних. Ще одним засобом стали напалмовi бомби.
  Батальйон з дiвчат порiдшав, але красунi все ще боролися. 20 жовтня повалив снiг, а красунi все босонiж. Залишають по бiлому покривалу витонченi слiди.
  Гарнi дiвчата трохи повалялися в снiгу i стали чистiшими. Мотрона пiсля того як полонили Серьожку не знаходила собi мiсця. Ще б пак втратити такого розумного i красивого хлопчика. I що його чекало у фашистському полонi? Спочатку тортури, а потiм i смертна кара!
  Хлопець i справдi був близьким до розстрiлу, але опинився у копальнях. Робота по шiстнадцятiй годинi на день, i мiзерна пайка, батiг наглядача чекала Серьошку.
  Точнiше хлопчик уже каменоломне, i працює там, наче iшак. Зате там пiд землею значно теплiше, нiж на поверхнi. I войовницi, щоб не замерзнути, змушенi пiдскакувати, i бiгати. А дiвчата борються. Ось пре могутнiй танк "Лев". Зброя у нього в 150-мiлiметрiв, бiльш ефективна i практична для боїв у мiстi. Фрiци люблять цей танк, тому вiн добре захищений з рiзних бокiв.
  Трохи позаду повзає "Маус". Нiмецька машина пiд двiстi тонн теж озброїлася 150-мiлiметровою гарматою i сiмдесятп'яткою. Так куди практичнiше. Кiлькiсть кулеметiв зросла до чотирьох, i до танка так просто не пiдiбратися.
  Анюта, Марiя та Алла намагаються роздовбати мастодонта втрьох. Старанно пiдбираються до нього.
  Анюта з натхненням проспiвала:
  - Як ми жили борючись, i смертi не боячись... Так i вiдтепер жити тобi i менi! I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi, у морськiй вiйнi та лютому вогнi! I в лютому, i в лютому вогнi!
  "Маус" був останньої модифiкацiї, з шiстьма кулеметами, два спаренi зi стовбурами, а чотири крутилися на шарнiрах.
  Марiя пiдповзаючи снiгом, прошипiла:
  - Ми нiколи не здамося! Адже з нами Iсус Всевишнiй Бог!
  Дiвчина, пiдiбравшись ближче, шпурнула вибуховий пакет в гусеницю "Мауса". Гримнуло пiд щитком i лопнув ковзанка.
  Дiвчата зрадiло проорали:
  - Отримуй фашист!
  Алла замахнулася i шпурнула уламкову гранату у фриця. Фашиста пiдкинуло вибуховою хвилею, разом iз ним вiдiрвало голови двом чорношкiрим бiйцям iз колонiальних вiйськ.
  Руда красуня просвистiла:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Анюта знову жбурнула вибуховий пакет... Цього разу не так вдало, потрапило по бронi, i розiрвалося на поверхнi сталевого панцира.
  Дiвчина в досадi вимовила:
  - Ех, я мазила!
  I поповзла за новою порцiєю саморобної вибухiвки. Миготiли її червонi вiд холоду круглi п'яти. Майже голе дiвчисько, повзало по снiгу, трохи не по собi. Але терпимо. Тим бiльше, коли проходять артобстрiли снiг тане.
  Анюта навiть заспiвала:
  - Знаю, скоро згине холод,
  Струмок промчить дзвiнкий...
  I вже бiжать калюжами -
  Босоногi дiвчата!
  Дiвчина стрiляє, i араб iз колонiальних вiйськ завалюється. Намагання противника дiяти невеликими групами призводять до серйозних втрат.
  Знову стрiляє уламковим коротка гармата "Мауса". Снаряди рвуться десь у диму. I багато розривiв...
  Нiмцi вже майже захопили Сталiнград... Залишилося небагато. Але саме це i заважає вермахту застосовувати великi бомби та важку артилерiю. Фрiци пускали вперед iноземцiв, яких не шкода.
  Марiя вистрiлила з гвинтiвки. Фашистський найманець завалився i покотився по каменях руїн.
  Дiвчина потерла собi голi, з червоними сосками груди. Зовсiм вони войовницi обносилися - скачуть собi в одних трусах. Зате й попадань у них майже немає. Мабуть, нагота, якось особливо захищає красунь. Якщо вони здатнi вижити в подiбному пеклi!
  Алла струшує з себе сумiш снiгу та бруду, i знову стрiляє. Прямо в очi потрапила чорношкiрому бiйцю. Влучна стерва нiчого не скажеш.
  Троє дiвчат знову наближаються до "Мауса". Важко пробити машину, яка має таку товсту броню, з усiх бокiв. Але войовницi сповненi оптимiзму. Якщо не можна пробити сам панцир, то чому б не вiдiрвати ствол.
  Алла, вiдкидаючи босими нiжками бруднi грудки, заспiвала:
  - Наша правда, наша правда... Немов сонечко променi! Буде свiтлим наше завтра, потечуть iз гiр струмки!
  Вiйницi вже давно озброїлися трофейними МР-44. Цi автомати вiдрiзняються великою дальнiстю бою. Красунi впевнено ведуть вогонь. Знову падають чорношкiрi. Вони пускають фонтанчики червоної кровi.
  Марiя стрiляючи, у неї на плечах i гвинтiвка та трофейний автомат, заспiвала:
  - Пiдступний павук ув'язнив своє жало,
  I п'є iз Росiї священну, росiйську кров!
  Йому супостату все мало i мало, уб'є той,
  Хто живить до Росiї кохання!
  До Росiї кохання!
  Дiвчина посилала кулi в рiзномасту "гвардiю", що лiзла зi щiлин. Красуня посмiхалася, її личко хоч i схудло, але зберегло красу i чарiвнiсть.
  Взагалi в їхньому батальйонi всi дiвчата гарнi. Ось, наприклад, татарка Серафима. У неї батько татарин, але мати з Бiлорусiї, i вiд неї Серафима успадкувала волосся кольору стиглої пшеницi. Теж красиве дiвчисько, босонога, i майже гола. I веде вогонь iз трофейного автомата, короткими чергами. На неї наповзають фашисти з iнших вiйськ.
  Серафима стрiляє досить влучно. Поруч iз нею лягла златоволоса Марiя. Обидвi дiвчата ведуть вогонь та спiвають.
  - Вiтчизна! - Почала Марiя...
  - I армiя! - продовжила, стрiляючи Серафима.
  Марiя прочирiкала:
  - Це...
  Ведуча вогонь та вражаючи кольорових, Серафима повiдомила:
  - Два стовпи!
  Марiя посмiхаючись, цвiркнула:
  - На...
  Серафима пальнув, додала:
  - Яких...
  Марiя зрiзавши п'ятьох, продовжила:
  - Тримається!
  Серафима ведучи вогонь, козирнула:
  - Планета!
  Марiя пострiлюючи, цвiркнула:
  - Грудьми...
  Серафима пострiлюючи, промуркотiла:
  - Захистимо...
  Марiя розбила голову фашисту та видала:
  - Ми тебе.
  Серафима крою гiтлерiвцiв кулями, прошипiла:
  - Країна!
  Марiя посилаючи влучнi кулi, прочирiкала:
  - Усiм.
  Серафима стрiляючи, все влучнiше додала:
  - Народом!
  Марiя вiдкидаючи з чола золоте, брудне волосся, проспiвала:
  - Рати...
  Серафима куля, i посилаючи пострiли, видала:
  - Твоя...
  Марiя потрапивши фашисту в горло, продовжила:
  - Зiгрiта!
  Татарка-блондинка, посилаючи пострiли, продовжила:
  - Хмари...
  Марiя точно стрiляючи, додала:
  - Прохолодно!
  Серафима скалячись, цвiркнула:
  - Ну а...
  Марiя влучно вистрiливши, гаркнула:
  - Сонце!
  Серафима б'ючи чергами, шикнула:
  - Спека!
  Марiя зi смiшком продовжила:
  - Автомат...
  Серафима точно ведучи вогонь, гаркнула:
  - Натер...
  Марiя додала влучних пострiлiв:
  - Плечо...
  Серафима зi смiшком, додала:
  - Солдату!
  Марiя захоплено заспiвала, стрiляючи:
  - Викопаю...
  Серафима ведучи винищувальну стрiлянину, додала:
  - Могилу.
  Марiя зваливши африканця, продовжила:
  - Супостату!
  У дiвчат скiнчилися патрони. I вона змушенi були спритно бiгти в укриття. Постачання, через Волгу дуже утруднене. Постiйнi бомбардування та обстрiли. Ось пливе рота пiдкрiплення з того берега.
  Навколо човнiв закипають фонтани бризок i осколкiв. У небi ревуть штурмовики. Ось залiтають i Фокке-Вульфи. I їх скидають бомби.
  Декiлька човнiв розкололося. Радянськi солдати тонуть i гинуть.
  Надто вже густий вогонь ворожої артилерiї.
  Навiть уночi фрицi усi тримають пiд обстрiлом. I гасають їх пiкiрувальники. У тому числi й дiдусь Ю-87. Хоча вже до серiї пiшли й реактивнi лiтаки.
  Ось легендарний радянський ЯК-9. Вiн бореться iз нiмецьким МЕ-309. Зiйшлися маневренiсть, проти швидкостi та озброєння. Нiмець намагається вразити радянську машину з першого заходу. Але йому це не вдається. Як у свою чергу прагнути зайти в хвiст, але гiтлерiвець iде за рахунок високої швидкостi.
  Швидший нiмець, з найсильнiшим озброєнням, проти маневренiшого росiйського. Але ось стрiмкий полiт, продовжується. Фашист використовує сiм вогневих точок проти семи, i зачiпає радянську машину. Та втрачає швидкiсть i починає падати.
  З неї виходять струмки диму. I горить двигун.
  Що це вiйна! Важко протиставити такiй потужнiй в озброєннi машинi, як МЕ-309, в якiй сiм вогневих точок компенсують зайву вагу та гiршу маневренiсть.
  Велика швидкiсть дозволяє фашисту пiти у пiкiруваннi, а лоб у нiмецького винищувача броньований непогано.
  Анюта знову намагається пiдiрвати "Маус". Дiвчина ризикує життям. Вона i так вся подряпана, повзаючи голяка по укрiпленнях. Вся красуня в подряпинах та писугах. Але ось кидає гранату iз приробленим вибухом пакетом. Її навiть зачiпає чергою з кулемета. Дряпає красунi плече.
  Зате вибуховий пакет потрапив у дуло 150-мiлiметрової гармати. I нiмець уже отримав суттєве пошкодження. Насилу машина зсувається з мiсця, i вiдповзає в розташування своїх вiйськ, щоб зализувати рани.
  У небi з'являються Фокке-Вульфи та кiлька ТА-152. Вони розпочинають обстрiл радянських позицiй. З'явилася пара нових НЕ-183, штурмових реактивних машин. Цi стерв'ятники розвивали швидкiсть до восьмисот кiлометрiв на годину, i майже неможливо було потрапити.
  Дiвчата стрiляють у вiдповiдь нiмцям. Шанс зачепити супротивника завжди є, незважаючи на потужний захист штурмовикiв вiд наземного вогню.
  Анюта та Алла витягли трофейний Люфтфауст. Це зброя, що складається з дев'яти пов'язаних мiж собою безвiдкаток двадцять мiлiметрiв.
  Можна стрiляти, наче з невеликої зенiтки.
  I войовницi наводять на супротивника. Плавно натискають на пуск... Обидвi красунi вперлися босими ногами на щебiнь, вiдчуваючи плавну вiддачу.
  Фокке-Вульф iз шiстьма авiагарматами, починає димитися - його черево розпорото.
  Дiвчата захоплено ревуть:
  - Шайбу! Шайбу! Гол!
  Iншi нiмецькi лiтаки починають крутитися над головами дiвчат. Красунi юркають у пiдземну ходу, ухиляючись вiд реактивних снарядiв Фокке-Вульфiв.
  Анютi прийшло вогником огрубiлу п'яту. Дiвчина пробурчала:
  - О пекельне полум'я!
  Пiдошва у дiвчинки вкрилася пухирями i болiсно занила. Хотiлося тицьнути в щось холодне.
  А на поверхнi розриви продовжуються. Шипить вiд полум'я снiг, розриваються руїни. Нiмцi заливають позицiї вогнем, але користi вiд цього зовсiм небагато. Войовницi поховалися, наче мишки в норки. Нехай собi прасують.
  Алла шепнула Анютi на вухо:
  - Думаю, що незабаром фашисти остаточно видихнуться. Сили в них багато, але у Сталiнградi вони не мають можливостi розвернутися!
  Дiвчина-блондинка гордо вiдповiла:
  - Ми тут, мов триста спартанцiв! Вiдбиваємо переважаючi сили супротивника!
  Руда Алла хихикнула i пiдморгнула дiвчинцi-напарницi:
  - I нас не обминеш!
  Коли дiвчата вибралися на поверхню - налiт закiнчився. З'явилися новi чорношкiрi пiхотинцi. Вони лiзли вперед, i дiвчатам довелося вiдкрити вогонь, змушуючи супротивника рити носом землю.
  Знову в бiй пiшли "Леви" та "Тигри". Нiмцi намагалися пресувати радянську армiю важкими танками. Раз у раз сипалися снаряди. Бiльш вразливий "Тигр" намагався не вiдриватися вiд своїх побудов. Гримкали i мiномети.
  Дiвчата стрiляли по нiмцях та їх найманцям. Вибивали супротивникiв. Алла та Анюта вели вогонь парами. З'являлися ворожi морди та осiдали. Потiм новий шар настає ворогiв.
  Дiвчата пiд час бою спiвали.
  Алла почала, ведучи пальбу:
  - Перед...
  Анюта стрiляючи, продовжила:
  - Тобою...
  Алла лупнув, додала:
  - Легiон...
  Анюта, зрiзавши трьох, шикнула:
  - Ворогiв...
  Алла цвяха супротивникiв, ляпнула:
  - Вони.
  Анюта, знiсши пiдлогу черепа арабу, продовжила:
  - Хочуть...
  Алла, крушивши ворога, продовжила:
  - Тебе...
  Анюта стрiляючи, прошипiла в лютi:
  - Скромсати...
  Алла, пробивши арабу череп, прогарчала:
  - Знищити...
  Анюта, продовжуючи цвяхувати, прошипiла:
  - Але, ти...
  Алла, нiби стрiляючи, свиснула:
  - Не бiйся...
  Анюта, зробивши точний пострiл, гаркнула:
  - Ворожих...
  Алла, пальнув немов снайпера, продовжила:
  - Штиков...
  Анюта, паля далi, гаркнула:
  - Здатна...
  Алла, не припиняючи пальби, прошипiла:
  - Сила...
  Анюта, люто ведучи вогонь, прогарчала, поправляючи подругу:
  - Смiливiсть...
  Алла в жорсткому екстазi, прострiливши голови африканцям, гаркнула:
  - Силу...
  Анюта, стрибаючи стрiляниною, шикнула:
  - Примножити...
  Алла, трясучись рудими кучерями, продовжила:
  - I супостатiв...
  Анюта, потрапивши арабу в живiт, видала:
  - Вiдразу...
  Алла, ведучи вогонь все калiбрами, гаркнула:
  - Знищити...
  Дiвчата перевели подих. I пострiлявши ще трохи, прокричали:
  - Ми витязi снайперської гвинтiвки, голосок убивства дзвiнкий!
  Хвиля напiрних, колонiальних вiйськ дещо спала. Фашисти знову посунули вперед танки. З'явилися "Тигри"-2 зi своїми довгими дулами, i пускали снаряди по всьому, що встигали помiтити.
  "Тигр"-2 мав оригiнальну форму вежi та нахили броньових листiв з бортiв. Це його робило дещо живучим. Воїнки знову обрали як мету гусеницi танка. Фашисту доводилося, як вужу на сковородi.
  Анюта кинула вибуховий пакет, зруйнувавши передню ковзанку "Тигра"-2 i пропела:
  - Я з гостинцем тебе зустрiла... Мiсце в трунi, звичайно, намiтила!
  Алла прошипiла, iз задоволенням шпурнувши у фашиста великий, вибуховий пакет:
  - Але пасаране!
  I вiд вибуху довге дуло нiмецького танка скрутилося. I Королiвський тигр став повертати назад. Знову фашиста мiцно поранило. Алла взяла i гаркнула, кинувши босими пальцями ноги уламок скла:
  - Бути тобi в дубовiй трунi!
  Скло пролетiвши, потрапило прямо в горло iндусу, у складi колонiальних нiмецьких вiйськ.
  Анюта пiдморгнула напарницi i заспiвала:
  - Головою в цю дiжку окуну! Усiх окуну!
  Алла дала чергу з автомата. Нiмцi знову лягли пiд ударом. Дiвча прошипiла:
  - Ми можемо все! I перемагатимемо!
  Анюта пальнула з гвинтiвки i видала:
  - Чекає велика перемога! Нехай будуть у славi нашi дiди!
  Алла зробила сальто i прокотилася, крутячись, мов ялинка. Дiвчина пiдморгуючи пропiлу:
  - Мiстер успiх, куди ж ви... Мiстер успiх - фашистам смiх...
  Нiмецькi танки, не заощаджуючи снарядiв, посилили вогонь. Сипали свої розривнi презенти. I наближалися до радянських позицiй, намагаючись не допускати розривiв.
  Анюта, використовуючи дрiт, як їх навчав полонений Серьожка, пiдтягла важку мiну. "Лев" неквапливо пiдповзав до радянських позицiй. Його 150-мiлiметрова зброя, раз у раз випльовувала снаряди. Дiвчата шипiли i пiдморгували.
  Анюта заспiвала:
  - Нiмцi-перцi, фашисти-нацисти... На вас чекає кiнець пацифiста!
  Алла з усмiшкою вiдзначила:
  - Пацифiзм... Навiть безглуздо говорити про пацифiзму, коли йдеться про гiтлерiвцiв!
  Анюта потрапила влучним пострiлом у перенiсся арабу з колонiальної гвардiї i прочирiкала:
  - А вони в мисленнi калiки... I в ратнiй справi не такi вже й сильнi! Скоро ми їх взагалi з лиця планети Земля зiтремо!
  Алла дала чергову чергу, потерла голими грудьми про щебiнь i заспiвала:
  - Я росiйський витязь на колiна дикуни... Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця Землi!
  Руда красуня пiдморгнула, глянувши на небо. Там крутилися "рами", нiмецькi лiтаки-навiдники.
  Пiдповзав, раз у раз, застряючи в буреломi нiмецький "Лев". I його гармата постiйно плювалась.
  Анюта, перемiстивши мiну пiд гусеницю нiмецького танка, прошипiла:
  - За Серьожку.
  Нiмець зупинився i знову пальнув. Снаряд розiрвався за спинами дiвчат.
  Анюта перевiряла:
  - Снаряди молоком, у кого мiзки немовляти!
  "Лев" якийсь час стояв. Толi нiмецький досвiдчений екiпаж вiдчув попереду небезпеку, чи хотiв витратити бойовий комплект. Але "Лев" деякий час простояв i плювався забiйними снарядами.
  Анюта зазначила, що нiмецький танк має бiльш досконалу гармату i стрiляє частiше, нiж КВ-2. I це, зрозумiло, робить цю машину значно небезпечнiшою. Анюта перехрестилася i прошипiла:
  - Та звернуться безбожнi в пекло!
  Алла пальнув фашисту в сонячне сплетiння, i гаркнула:
  - Наша перемога неминуча! I скiнчиться все добре!
  Анюта теж зрiзала турка, i заспiвала:
  - Хоч, здається, що незабаром життя перерветься, коли бiда стукає у свiй чорний рiг... Конi iржуть i кров ллється рiчкою, i знову земля йде з-пiд нiг!
  Алла, замочивши iранця, додала:
  - Але землi теж є свiй хранитель... I мiж зiрок протягнутi до нього... Незримi рятiвнi нитки, щоб Гiтлера заслати на Колиму!
  Дiвчата, ведучи вогонь, заспiвали в унiсон:
  - Зламаємо Адольфа, йому буде боляче! Я вiрю, фашизм переможемо! I в нашiй Росiї, з'явиться месiя, народiв всiх країн Пане!
  I войовницi продовжували стрiлянину. Але пiхота супротивника залягла, i почала стрiляти i жбурляти гранати. Фашистськi орди намагалися викурити дiвчат мiнометним вогнем. I кидаючи безлiч гранат.
  Алла фiлософськи помiтила:
  - Числом можна взяти на виборах, умiнням на виборах без вiйни!
  Анюта хихикнула i вiдзначила:
  - Вiйна це сфера, де якiсть б'є кiлькiсть, вибори зазвичай навпаки i це анекдот!
  Войовницi злегка вiдступили, надто вже густо сипалися гранати та їх уламки. Алла навiть перехопила ногою покинутий подарунок i шпурнула назад. Граната пролетiла та вдарила фашистiв по касках. I як рвоне...
  Наче десь детонувала ще одна зв'язка.
  Алла фiлософськи вiдзначила:
  - Удача - друге щастя, успiх третє, але перше вмiння!
  Анюта хихикнула i вставила:
  - Удача нагорода за смiливiсть, але не за нерозсудливiсть!
  Алла вибила око iндусу з колонiальної армiї i прошипiла:
  - Кому щастить, у того душа спiває!
  Анюта посмiхнулася i перевiряла:
  - Добре коли щастить, це означає, що Бог врятує!
  Дiвчата ще трохи загострили. Потiм нiмецький "Лев" таки рушив уперед, i пiдiрвався на мiнi. Гусениця наїхала на вибуховий пристрiй, i його порвало.
  Поранений "Лев" закрутився i встав...
  - Лев у мисленнi калiка, тигр джерело всяких бiд ... Цiкавiшої людини нiчого на свiтi немає!
  Анюта дала довгу чергу, як раз iноплемiнна рать пiднялася на штурм i заспiвала.
  Є у нас ракети лiтаки,
  Наймiцнiший росiйський у свiтi дух...
  За штурвалом найкращi пiлоти -
  Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  "Лев", схоже, здорово пошкодився. Та й завмер, виплюнувши ще пару снарядiв.
  З'явилася спритна "Пантера". Втiм, вона побоювалася заглиблюватися в позицiї радянських вiйськ, а пострiляти. Снаряди свистiли над головами дiвчат. I розбивали щебiнь та пожежi.
  Анюта приготувала для кидка гранату, готова пiдловити момент, коли фашистський танк наблизився на доступну вiдстань. Але в "Пантерi" теж не дурнi сидять. Нiмцi стрiляли, укладаючи снаряди в шаховому порядку, намагаючись не пропустити жодного шматочка землi. I буквально вигрiбали кожен камiнчик.
  Алла, поплескавши себе по оголених грудях, помiтила:
  - Тактика у фрицiв ущербна... Чи багато вони так досягнуть?
  Анюта дотепно помiтила:
  - Курочка по зернятку клює, а набирає ваги куди швидше за свиню, що заковтує великими шматками!
  "Пантера" зробила понад вiсiмдесят пострiлiв, i витративши боєкомплект, розгорнулася, попрямував назад у своє лiгво. На її мiсцi з'явився новий мастодонт "Штурмтiгр". Машина прикривала свiй широкий стовбур ковпачком. Видно, таким чином, розраховуючи себе заощадити.
  "Штурмтигр", пальнув за позицiями радянських вiйськ з дистанцiї. Гримнув реактивний снаряд. Пiднялася вгору земля, i вогняний фонтан вилив струменi полум'я.
  Дiвчата ледве вцiлiли, їх добряче присипало. Анюту навiть трохи оглушило. Дiвчина раптом побачила себе на конi. I що вона командує дружиною, яка атакувала татарське вiйсько. А з нею на конях скачуть войовницi. Монголо-татари, не витримавши удару, вiдступають i тисячами гинуть пiд копитами.
  Анюта ж махає двома мечами i рубає ворогiв. Але бачення раптово перервалося.
  Алла врiзала своєї напарницi по щоках, струшує, промовляючи:
  - Ну все! Тепер досить тобi вiдлежуватися!
  Анюта сердито вiдповiла:
  - Я не вiдлежувалася, а боролася!
  Дiвчина люто схопилася i жбурнула гранату. Презент, пролетiвши, потрапив у дуло танку "Лев". Отримавши пошкодження, машина зморщила свiй важкий стовбур.
  Анюта на всю горлянку вигукнула:
  - Я є витязь Русi!
  Алла дала чергу з автомата i прогарчала:
  - вiдповiв хлопчик, хмурячи брови,
  Хочу служити святiй Русi...
  Нехай проллється море кровi,
  Але Бог зможе нас врятувати!
  Анюта впала на щебiнь голим животом та грудьми. Саме вчасно, бо сотнi автоматних черг промайнули над її головою. Дiвчина показала мову i промовила:
  - Безумство хоробрих солдатiв - паличка-виручалочка розумних генералiв!
  Алла погодилася:
  - Солдат хоробрий, генерал розважливий, супротивник пiдступний, успiх тiльки з мудрою вiдвагою солiдарний!
  Дiвчата знову вiдкрили вогонь i прочирiкали солiдарно:
  Над ним ескадрильї
  Ревуть в унiсон,
  Адольф дурень сильний -
  Насаджує Содом!
  З'явився ще один броньований "Лев". Вiд нього вiдбiгли два солдати, судячи з смаглявих осiб - араби. Вони спробували накинути на гачок ланцюг, щоб витягти розвинений танк iз поля бою.
  Алла та Анюта вистрiлили, одночасно уклавши технарiв. Воїнки проспiвали:
  - Себе не губи та виручи товариша, iншим допоможи вийти з згарища!
  З'явилося троє чорношкiрих. Вони мчали з ланцюгом з усiх нiг, але теж були пристреленi дiвчатами. Причому Анюта зi рушницi стрiляла, натискаючи на собачку пальчиками босих нiг.
  I їй вдавалося вразити супротивникiв на рiдкiсть, немов у Робiна Гуда влучно.
  Алла помiтила:
  - Мiток не той, хто влучає успiшно, а хто промахується з невдачею!
  Анюта жбурнула босою ногою гранату i прошипiла:
  - Найвлучнiший iз зором кинджала може схибити, але повз мету проскочити непробачно гострому розуму!
  Граната потрапила до мiномету i почали рватися, детонуючи мiни.
  Та нелегко нiмцям давався Сталiнград. Отримав вони у ньому жахливу цитадель смертi!
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  3 листопада нiмцi оточили Тихвiн, i бої розгорнулися у самому мiстi. Червона армiя поволi вiдступала. Бiльшiсть мiста Баку вже захоплено, радянськi вiйська вiдступають до острова. Єреван ще ледве тримається. Сталiнград на межi знищення.
  Але Сталiн наказав це мiсто не здавати. Бої розгорнулися за Астрахань. У цьому мiстi теж намагаються просунутися фрицi. Посилено бомбять усi пiдступи та руйнують iнфраструктуру.
  Наближається зима... I перебiг вiйни стає менш передбачуваним. Але Сталiнград, схоже, не втримати. Постачання через Волгу ускладнює льодостав i масованi бомбардування.
  4 листопада Тихвiн на дев'яносто вiдсоткiв було вже взято. А нiмцi пiдiйшли до фiнської територiї. Радянськi вiйська, зазнавши вiдчутних збиткiв, не могли зiбрати достатньо сил, щоб зупинити супротивника.
  Фiни та марiонетковi шведськi вiйська теж завдали на зустрiч удару. Використовували значнi сили.
  5 листопада нiмецька коалiцiя та фiнсько-скандинавськi вiйська з'єдналися. Так довкола Ленiнграда замкнулося подвiйне кiльце. Нова велика перемога Третього Рейху.
  6 листопада бої все ще продовжувалися на пiвнiчнiй дiлянцi. Гiтлерiвцi розширювали коридор. Обстановка склалася дуже важка. У Тихвiнi догоряли останнi рештки опору. Нiмцi обстрiляли балiстичними ракетами Єреван. Випустили три презенти. Заподiяли суттєвi руйнування з жертвами. Але остаточно нiчого не зламали.
  Мiсто Астрахань виявилося вiдрiзаним по сушi вiд решти, радянської територiї. Ситуацiя загострилася. Новi нiмецькi та англiйськi лiнкори обстрiляли Мурманськ. При обстрiлi загинув комендант гарнiзону та багато офiцерiв.
  Стало ще гiрше.
  А 7 листопада фашисти увiрвалися до Волхова, i остаточно придушили опором радянських вiйськ Тихвiнi. Таким чином, розрив iз Ленiнградом рiзко вирiс. Стало зрозумiло, що мiсто в блокадi навряд чи виживе.
  8 листопада пройшли нарештi довгоочiкуванi випробування танка "Лев"-2. Машина мала змiнену компунувальну схему. Двигун, трансмiсiя та коробка передач розташовувалися в одному мiсцi та спереду, а бойове вiддiлення ззаду.
  Машину енергiйними зусиллями нiмцi пiд керiвництвом Порше зробили на рiчницю путчу.
  Дiйсно завдяки нижчому силуету, при збереженнi озброєння та бронювання "Лева", вага машини знизилася до шiстдесяти тонн, при двигунi 1200 кiнських сил. Бойовi випробування показали, що вийшов цiлком прийнятний танк. Саме те, що треба!
  Поєднання хороших ходових та броньових якостей.
  Фюрера, втiм, це не задовольнило. Вiн вимагає посилити бронювання бортiв i корми, а також поставити 88-мiлiметрову гармату з довжиною ствола в 100 ЕЛ.
  Iншою машиною на випробуваннях став Е-100. Цей танк втiм, вийшов ще занадто важким: в 140 тонн, зате чудовим захистом з усiх ракурсiв i озброєнням "Мауса". Загалом серiя "Є" обiцяла стати вкрай перспективною. Нiмцi, як видно, даремно часу не втрачали.
  Був продемонстрований i танк "Барс" з двигуном 1000 кiнських сил, машина втiм, здалася Гiтлеру мало захищеною.
  Показувалися на рiчницю та рiзноманiтнi лiтаки. Зокрема штурмовики та модифiкацiї МЕ-262. А також ТА-183. Цiлий парад технiки.
  Включно з потужними газометами, здатними зносити цiлi мiста та села.
  Тут i справдi продемонстрували дуже сильнi системи поразки.
  Пройшла випробування i "Пантера"-2 при вазi п'ятдесят тонн, вона мала лобову броню в 150-мiлiметрiв пiд нахилом, i гармату "Королiвського тигра". Бортова броня була 82 мiлiметри, пiд нахилом. Такий танк бiльш-менш влаштував Гiтлера, так був здатний протистояти тридцятьчетвiркам i в ближньому бою.
  Загалом фашисти зачесали звiринець.
  Пройшли й випробування винищувачiв "Гота", здатних розвивати швидкiсть в тисячу сто кiлометрiв на годину.
  Коротше кажучи, вiдперезалися.
  9 листопада впав Волхов. Ситуацiя досягла свого апогею. I знову радянськi танки намагалися контратакувати.
  Грiнгета застигла бiля гармати. "Черчiлль"-2 стояв навпроти радянських машин i випльовував бойовi припаси.
  Дочка лорда Джейн пiдраховувала влучення. Радянськi танки уповiльнювали свiй хiд, коли в'їжджали у рiв. I цим користувався нiмецький звiринець.
  Нiколетта взяла i заспiвала:
  - Англiйський воїн смертi не боїться,
  Пiд небом зоряним смерть нас не вiзьме!
  За лева з коронною буде хоробро битися,
  Я заряджу могутнiй кулемет!
  Малання схвально кивнула:
  - Це розкiшно! I ми також зарядимо!
  Гармата працювала дуже активно. Снаряди так i миготiли, наче сiрники залишаючи контури в повiтрi. Та енергiйнi попалися дiвчата. I головне влучнi.
  Ґрiнгета киваючи головою, послала снаряд на пiдставi вежi тридцятьчетвiрки. Пробурчала:
  - Оце смерть! Вона до моїх ворогiв прийде! I знаю надалi, вона на ворогiв вусатих чекає!
  Нiколетта з посмiшкою промовила:
  - Вклонилися всi звiрi вусатому... Щоб йому провалитися проклятому!
  Грiнґета знову розреготалася, i вистрiлила, зашипiвши:
  - Мiй снаряд найвлучнiший. Ми обов'язково потрапимо!
  Нiколетта пiдняла вгору вказiвний палець i вимовила:
  - Пiф, Паф - не влучив! Зайчик сiрий поскакав!
  Грiнґета ведучи вогонь, заспiвала:
  Кожен вибирає по собi,
  Жiнку, релiгiю, дорогу...
  Дияволу служити або пророку,
  Кожен вибирає по собi!
  Джейн похитала головою i заперечила:
  - Не зовсiм так! У дев'яносто дев'яти вiдсоткiв вiру людини визначає народження, а чи не знання. Ось ми належимо до англiканської церкви... А якщо розiбратися, на якiй пiдставi? Це що наш вибiр?
  Грiнґета хихикнула i помiтила:
  - Я особисто була у вiруючiй сiм'ї, але зараз дедалi бiльше схиляюся до атеїзму!
  Нiколетта хихикнула i показала мову:
  - Атеїзм... Це цiкаво!
  Малання фiлософськи вiдзначила:
  - I однаково вiддалено вiд усього! Коли Бога немає, i немає надприродних сил, то будь-яка релiгiя хибна!
  Грiнґета кивнула головою, охоче пiдтвердивши:
  - Це як у комунiстiв! Вони вигадали, що це релiгiї - це лише фантазiї людей. I на цьому збудували доктрину!
  Малання скептично скривила губи:
  - I що на них чекає пiсля смертi?
  Грiнґета химерно посмiхнулася. Випустила снаряд, розкроївши корпус черговому радянському танку i вiдповiла:
  - Тут можна багато чого вигадати... Навiть воскресiння мертвих силами науки!
  Малання нагадала, посмiхаючись:
  - Читала я одну книгу про свiт майбутнього. Там уже є космiчна iмперiя. Немає смертi, старостi, хвороб. I зрозумiло голоду... Щоправда бiльшiсть населення немає роботи, але всiм вистачає.
  Наприклад, автомобiлi роздають безплатно. I є електроннi машини, за допомогою яких пiдтримують зв'язок iз усiм свiтом.
  Нiколетта цiлком серйозно помiтила:
  - Прогрес розвивається швидко. Ось поглянь на цi танки... Як вони просунулися i стали досконалiшими. Все ж таки "Черчiлль"-2, не порiвняти з "Матiльдою".
  Малання з цим погодилася:
  - Та просунулися танки... Це шик!
  Чергова атака радянських танкiв захлинулась, i настала перерва.
  10 та 11 листопада нiмцi проводили невеликi наступальнi операцiї, на пiвночi зрiзаючи кути.
  Радянськi вiйська намагалися контратакувати на пiвнiч вiд Сталiнграда, але не досягли особливого успiху. У мiстi трималися вже останнi будинки. Зруйнованi при цьому, вщент. Але поки що Сталiн наказав тримати до кiнця.
  Мiста Баку вже майже захоплено. Але нафтовi свердловини горять, i серед них розгорнулися бої. Бомблять нiмцi безперервно.
  Бої i в Астраханi на самому пiку...
  12 листопада турки здiйснили атаку на Єреван. Натиск виявився вiдбитий. Османи зазнали шкоди. Натомiсть знову вистрiлили фау. 13 листопада нiмцi зайняли останнi квартали Баку - оголосивши про взяття мiста. Тiльки на пiвостровi ще тривали бої, а небо було чорним вiд палаючих свердловин.
  14 листопада фашисти розпочали штурм Мурманська. Вони використовували артилерiю та авiацiю.
  Сталiнград був у вогнi, але перекинутi радянськi пiдкрiплення дозволяли ще триматися. Хоча тiльки за краєчок мiста i цiною колосальних втрат.
  Пiд час штурму Мурманська зiбралася велика армада лiнiйних кораблiв, пiдiйшли й авiаносцi. Мiсто пресували, наче катком iз плазми. I бомбили та обстрiлювали.
  15 листопада перейшли в рух фашистськi вiйська, атакуючи мiсто, єдиний незамерзаючий порт у Льодовитому океанi. У боях взяли участь "Мауси" i навiть танк "Щур", який фашисти хотiли випробувати на практицi.
  Втiм "Щур" дещо розчарувала. Вона спочатку просунулася, а потiм застрягла в кучугурах. I зупинилася на околицi мiста. Нiмцi виявилися не цiлком готовими до наступу. Але обстрiл не припинявся. 16 листопада фашисти практично завершили зачистку нафтових свердловин. Але частина пiвострова була їм недоступна, через пожежi, що розрослися, до сьомого неба.
  17 листопада гiтлерiвцi захопили останнiй рукав дельти Волги, i тим самим блокували Астрахань бiльш капiтально. Баку ж давно було вiдрiзаним.
  Штурму зазнав i Єреван. Мiсто на пагорбi, дуже зручне для оборони, але штурмувати його особливо танками важко.
  18 листопада радянськi вiйська знову спробували на мiцнiсть оборону фашистiв на пiвнiч вiд Сталiнграда. Це послабило тиск на те, що залишалося вiд року на Волзi, але коштувало вiдчутних втрат.
  19 листопада нiмцi зупинили через великi втрати штурм Мурманська.
  Таким чином, бiснуватий фюрер нiяк не мiг вирвати, численнi скалки зi своєї позицiї. Плани нацистiв покласти край СРСР до зими - провалилися.
  Найгiрше, що i Японiя, призупинила наступ, через холоди, i величезнi втрати в живiй силi. Єдине, самураї збiльшували випуск власних тридцятьчетверок та лiцензiйних "Пантер". I могли вже наступного лiта завдати неприємностей.
  20 листопада нiмцi загасили частково пожежi, очистили бiльшу частину пiвострова.
  21 листопада радянськi вiйська знову атакували нiмцiв i, навiть вклинися на пiвнiч вiд Сталiнграда на кiлька кiлометрiв. Фашистам довелося послабити свiй тиск, i намагатися вiдновлювати позицiї.
  Бої як кажуть у таких випадках, просто на рiвнi фрейку!
  22 листопада фашисти спробували просунутися у районi Туркменiстану. I пройшовши десяток кiлометрiв, було зупинено. Але 23 листопада, ввiвши в бiй шахськi бригади, знову просунулися. Ситуацiя гранично загострилася у районi Середню Азiю.
  24 листопада на фронтах не вiдбулося суттєвих змiн.
  25 листопада фашисти вiдновили штурм Мурманська. Шпурнули у бiй новi частини. Але користi поки мало.
  Настало 26 листопада - одинадцять рокiв з виборiв до Рейхстагу, пiсля яких Гiтлера було призначено Рейхсканцлером.
  Вперше на фронт виявився перекинутий новий танк Е-100.
  Це була бойова практика подiбної машини.
  Танк виглядав досить довгим, майже плескатим. З нього стирчало довге дуло 128-мiлiметрової гармати. I лобова броня пiд кутом iз сорок п'ять градусiв. I сам нахилений iз бортiв.
  Танк Е-100 рухався завдяки новiтньому двигуну в 1500-кiнських сил, бiльш спритно, нiж "Маус". I вiд нього вiдскакували снаряди.
  А всерединi машини з'явилася безжурна четвiрка Магда, Крiстiна, Герда та Шарлотта.
  Дiвчата народили для фюрера дiтей i залишили їх пiд наглядом особливих няньок з СС.
  I щойно прибули на фронт. Дiвчата дуже веселi. Вони скучили за баталiями. I тут якраз можливiсть проявити себе. Взяти нарештi цей пiвнiчний Севастополь.
  I затвердити панування Третього Рейху в Льодовитому океанi. Ось справдi, скiльки ще можна затягувати вiйну? А четвiрка думає: може з ними разом хоч щось та змiнитись?
  Пiд Мурманськом не надто морозно - утеплює Гольфстрiм. Дiвчата налаштованi по-бойовому. У кожної народилася пара - хлопчик та дiвчинка! Тож можна й порадiти.
  Магда та Христина крутилися бiля гармат. Танк новий i управляється досить легко. З бортiв його захищає 120-мм похилої бронi, плюс ще 50-мм щиток. Тож машину не пробити з усiх ракурсiв.
  Дiвчата насвистували пiсеньку. Їм у душi здорово.
  Герда з посмiшкою на бурштинових вустах помiтила:
  - Ось тепер у нас iз Гiтлером спiльне потомство. Ми є членами царської родини!
  Шарлота хихикнула, помiтивши:
  - А попереду - самi нулi!
  Танк "Е"-100 пiдходив до радянських позицiй. Все навколо було зруйноване настiльки, що пострiли з боку порад рiдкiснi, i, як правило, з легких гармат.
  Магда навела 128-мiлiметрову гармату i пальнула по радянськiй сорок п'ятi. Дiвчина медова блондинка заспiвала:
  - Я тигриця, i в мене оскал... I злий тигр усiх розiрвав!
  Радянська сорокап'ятка вiдкотилася, кiлька росiйських солдатiв було вбито.
  Магда промуркотiла немов кiшка:
  - Я супермен мiй метод простий... Я вiдгризу тим, хто з вовни хвiст! I пiсля цього дiвчина як стала реготати. Ну, прямо як буйнозмiшана богиня.
  Дiвки повiї Гiтлера розгойдували танк. I самi пiдскакували в машинi iз похилою бронею.
  Але ось войовницi повернули свою машину. Шарлота ця красуня з волоссям кольору мiдi, як проспiває:
  - Цок, цок, цок... Катитись потiк! Кiннота нацистiв з'їла весь пiсок!
  I пiсля цього Шарлота як захоче... Навiть зубами забрязкала. А знову танк крутнувся. Нiмцi зiрвали паркан iз колючим дротом. Машина розмiрами з тиранозавра паскудно гарчала. А войовницi скалили свої милi та м'ясоїднi мордочки.
  Дiвчата винесли у собi та народили дiтей вiд Адольфа Гiтлера. А це вже дещо говорить. Гарнi мегери, але при цьому моральнi виродки. Ось розчавили радянського солдата, котрий потрапив пiд колеса. I вм'яли в ґрунт 76-мiлiметрову гармату. Проїхалися нею. Розплющили сталь. Войовицi показали фiгурний пiлотаж. Снаряди здавались невиннiшими за горох, у брязкальцi якого трясе дитина. Наступна гармата, яку розплющив Е-100, була 85-мiлiметрова.
  Магда хихикнула:
  - А ми давимо росiян, як клопiв!
  Крiстiна поправила свою подругу:
  - Швидше, навiть як ведмедiв! А ведмiдь тварина велика!
  Руда Шарлота додала, скеляючи iкла:
  - I зубасте!
  Нiмецькi танки продиралися, крiзь мiськi лiнiї оборони. Радянськi вiйська билися дуже вперто. До рук зброю взяли всi. В ополченнi боролися навiть десятирiчнi хлопцi. Чимало було й дiвчаток. Зiбралися всi мешканцi, але не вистачало зброї. Масовий героїзм виявлявся у всьому. Пiонери, використовуючи саморобну вибухiвку, або зв'язки гранат, пiдбиралися до гiтлерiвських танкiв i кидалися пiд гусеницi - помираючи за Батькiвщину.
  Танк Е-100 отримав кiлька пошкоджень. Один з хлопчикiв зумiв проштовхнути важку мiну. Загинув сам, але пошкодив машину. Лопнув ковзанку, i злетiла частина гусеницi. Велика машина сповiльнилася. Потiм пара воїнiв кинула зв'язки гранат, розбиваючи товстi гусеницi.
  Е-100, пройшовши передню лiнiю, втратив рухливiсть.
  Герда навела шiсть кулеметiв i врубила їх, коли радянськi солдати спробувала контратакувати. Десятки росiян та представник iнших народiв Росiї, завалювалися, пробитi кулеметними кулями. Втiм, радянськi солдати бiгли вперед. Кидали гранати i гинули. Частина уламкiв долiтала, до Е-100, але кулемети працювали справно. А бiсова Герда така влучна. I її кулi майже не пролiтають задарма.
  I гинуть росiйськi солдатики...
  Крiстiна палили зi скорострiльної 75-мiлiметрової гармати, осколковими снарядами, i палила зi спареного кулемета. Руда бестiя, розриваючи кулями радянських солдатiв, прошипiла:
  - Носителька смертi я... Сам сатанi менi рудою є рiдня!
  Магда несмiливо помiтила:
  - Ну, не треба так. Сатана ворог Божий i приречений на вогняне озеро!
  Христина шльопнула босою нiжкою по металу i проревела:
  - А що озеро вогняне? Моє волосся, такi як полум'я!
  Герда з усмiшкою вiдзначила:
  - Сам фюрер вiдпустить нам будь-якi грiхи... Точнiше саме поняття грiха є по сутi застарiле?
  Магда знизала плечима:
  - Хочете сказати, що поняття грiха застарiло...
  Герда знову врубала кулемети, придушуючи вiдчайдушну контратаку росiйських солдатiв. Кулi вбивали їх немов гостинцi з пекла. Дуже сильно захищений Е-100 у цiй модифiкацiї. Цiлих вiсiм кулеметiв, два спаренi з гарматами, iншi керувалися на шарнiрах. I луплять вони дуже сильно.
  Герда ревла з усмiшкою:
  - Грiх, це i є основою iснування Третього Рейху! Наша релiгiя, це воiстину вiра звiрiв!
  Руда Христина, палячи з гармати i вбиваючи росiйських солдатiв, проспiвала:
  - Мiй ласкавий i нiжний звiр... Твої iкла люблю повiр! Мiй пекельний i iкластий звiр!
  Одна з радянських зенiток знову примудрилася потрапити по катках i розбити їх. Е-100 остаточно зупинився. Магда, правда, покарала настирливу зенiтку, накривши її важким зарядом. Ну, гусеницi виявилися розбитi.
  Скривившись Герда, викликала буксир i попросила:
  - Витягнiть нас, будь ласка! Ми гинемо! Гусеницi розбитi!
  Вiдповiдь була негайно:
  - Буксир буде!
  Христина з посмiшкою проспiвала:
  - Ось цей хiд! Ворогiв у витрату!
  Магда вистрiлила по гарматi, яку росiйськi солдати намагалися витягнути на пряме наведення. Рознесла ствол i розкидала в рiзнi боки радянських бiйцiв. Один iз солдатiв був розiрваний навпiл, i бився в агонiї.
  Блондинка-християнка перехрестилася, i пiднявши очi до неба благала:
  - Вибач менi Господи! За мимовiльний грiх та вбивство!
  Христина захихотiла i помiтила:
  - Нi, так не можна! Ти маєш бути твердою як скеля! Стань скелею заради нас!
  Магда впевнено вiдповiла:
  - Скеля є лише одна - Iсус Христос!
  Руда дияволиця гаркнула:
  - Iсус був пацифiстом! А наша вiра та професiя вiйна!
  Танк Е-100 пiдхопили на буксир та потягли у бiк нiмецьких позицiй. Герда з посмiшкою снiгової королеви помiтила:
  - Ковзанки це найвразливiша частина танка. I iз цим треба боротися!
  Шарлота похитала головою:
  - Щитками повнiстю ковзанки не прикрити. Це не можливо, так частина гусениць все одно виявиться вiдкритими!
  Магда запропонувала:
  - А якщо зробити ковзанки маленькими та без пiддону?
  Руда дияволиця хихикнула i показала перлиннi зуби:
  - А як надати їм бiльшої швидкостi?
  Магда потерла голою пiдошвою по металу i запропонувала:
  - А якщо використати електродвигуни?
  Шарлота пiдтягнула живiт i покрутила шиєю:
  - Можливий варiант... I танки горiтимуть менше!
  Магда плаксиво вимовила:
  - Ось коли ми потрапимо в пекло, то горiтиме, i палатиме як смолоскипи!
  Руда чортiвка гаркнула:
  - I що ж... I ангели створенi з яскравого полум'я! Будемо янголами!
  Христина взяла i оглушливо заспiвала:
  - Я не ангел, а просто чорт, але для людей я стала святою .... Отримайте вороги розрахунок, пiд тортуром болю такий неземний!
  Дiвчата замовкли... У небi крутилися штурмовики i гуркотiла канонада. А бомби всi сипалися i сипалися... Неначе справжнiй град руйнування та спустошення.
  Мурманськ горiв i гинули люди. Нiмцi навiть запустили балiстичну ракету. Не надто ефективна зброя. Найпростiше скинути п'ятитонну бомбу з Ю-488, буде точнiше i дешевше.
  Крiстiна вискочила першою босонiж на снiг, коли танк вiдвели запасну стоянку. Там взялися фахiвцi за ремонт. Дiвчата ж перебралися у теплу хату. Влягли на матраци. Герда та Шарлотта стали грати у кишеньковi шахи.
  Магда та Крiстiна стали робити прес, щоб животи були рельєфними, i не обвисали пiд час вагiтностi. Красивi до тремтiння в стегнах войовницi. Ще свiжi, але це вже жiнки, якi народили дiтей. I вмирати тепер не так вже й страшно - є кому продовжити рiд! Нехай навiть iз насiнням такого пiдонка як Гiтлер.
  Але дiвчат з батальйону СС "Тигрицi", фюрер це справдi щось на зразок Бога. Причому вже не язичницького божка, а чогось Всемогутнього та незбагненного у своїй генiальностi.
  Герда ж грала королiвський гамбiт та розвинула сильну атаку. Шарлота завзято захищалася. Iшов обмiн ударами. Але скiнчилося все взаємним винищенням i нiчиєю. Потiм стали грати у шахи, Магда та Крiстiна. А Шарлота та Герда стали робити прес i вiджиматися. Дiвчина активно пiдтримувала форму.
  Магда, граючи i тiснячи противницю, фiлософськи помiтила:
  - А все-таки дивно...
  Христина з безневинною посмiшкою на вустах запитала:
  - Що дивно?
  Блондинка-супермен вiдповiла:
  - Те, що бiлi - це кольори добра, але вiйну саме вони починають першi!
  Руда чортiвка рацiонально помiтила:
  - Але ж ми теж несемо добро... Але на Росiю бiльшовикiв напали першими!
  Магда у вiдповiдь iз сумним тоном проспiвала:
  - Але ось перед нами все цвiте, за нами все горить.
  Христина у вiдповiдь дзвiнким голосом додала:
  - Скилити не треба! З нами той, хто все за нас вирiшить!
  Герда продовжила спiвати:
  - Веселi, не похмурi повернемося додому - атлети бiлявi нагородою буде нам!
  Пiсля чого вся четвiрка розреготалася... З'явився пiдлiток, що прислуговує, i роздав дiвчаткам бутерброди з маслом, сиром, ковбасою, а також сухофрукти. Дiвчата поїли, i їх у теплi розморило. Красунi задрiмали. Добре коли ти молодий i здоровий - легко йдеш у сон.
  Наступного дня 27 листопада, Е-100, виявився лише частково вiдновлений. Дiвчата не брали участi у наступi. Зате в одному бiкiнi, i босонiж по кучугурах влаштували пробiжку. На них дивилися, нiби на чокнутих, у мороз линули майже голяка. Але дiвчата це взагалi найвищий пiлотаж. Вони ж особливi люди майбутнього!
  Герда вирвалася вперед. А не так босонога дiвчинка Герда, що була в казцi Андерсена. Але теж мужня та загартована. I водночас стала природженою вбивцею. Швидке дiвчисько, з мiцними м'язами.
  Втiм, усi чотири дiвчата добрi. Вони промчали у швидкому темпi пiвсотнi кiлометрiв i повернулися назад. Потiм зробили серiю вправ, заспiвали, i похиталися. Трохи повправлялися у стрiльбi.
  Лише наступного дня танк Е-100 полагодили. Ну що ж, i це не так уже й погано. Тим бiльше що в цiй надважкiй машинi було оригiнальне розташування ковзанок, вiдмiнне вiд шахового порядку, що пiдвищувало ходовi якостi по снiгу, але створювало з незвички певнi проблеми ремонтникам. Хоча саме монтувати Е-100 простiше, нiж "Тигр" або "Пантеру".
  28 листопада гiтлерiвцi змогли трохи глибше прорватися у Мурманську. Але опiр радянських вiйськ просто незбагненний. I навiть шiстнадцятидюймовi снаряди лiнкорiв Британiї та Нiмеччини не могли зламати волю захисту.
  Але фашисти все одно просувалися. Танк Е-100 пройшов за день кiлька кварталiв, але знову пошкодив гусеницi. Але цього разу ремонт зайняв лише кiлька годин. 29 листопада дiвчата-термiнатори зiштовхнулися iз танком КВ-3. Радянська машина кiлька разiв потрапила до лобової бронi, але снаряди вiдлетiли вiд нахилу. Магда прошибла у вiдповiдь росiйський танк, змусивши його палати, наче купу складених смолоскипiв.
  Христина зi знущальною усмiшкою запитала напарницю:
  - А тобi що тих росiян зовсiм не шкода?
  Магда щиро вiдповiла:
  - Я всiх жалкую, навiть тих, хто не вартий жалостi!
  I дiвчина тяжко зiтхнула, звернувши очi до неба. Войовницi намагалися дiяти дедалi обережнiше. Щоб не вiдволiкатись на ремонт. Знаряддя 128-мм i 75 працювали немов iшаки. Але все одно танк отримував ушкодження.
  Ось одна зi стiн вибухнула та обрушувалася на машину. Подряпала i злегка пом'яла броню.
  30 листопада гiтлерiвцi ще бiльше просунулися. Подекуди навiть вийшли до центру мiста. Але цього ж дня, влучний пострiл сорокап'ятки, пошкодив дуло 128-мiлiметрової гармати, i дiвчата були змушенi знову встати на ремонт. Причому, мабуть, довша.
  Тодi четвiрка вирiшила замiсть танка битися, наче проста пiхота. Красунi намагалися вести бої, борючись в одному бiкiнi. Але в мороз дiвчата могли витримати лише кiлька годин у такому напiвголому виглядi, а потiм тiкали вiдiгрiватися.
  Герда заривалася в снiг, стрiляла з нового автомата МР-44, i вбивала росiйських солдатiв досить активно. Ось воно босонога дiвчинка, з бiлим волоссям, потрапила в голову полковнику Червоної армiї. I сказала:
  - Нi, я таки арiйка!
  Шарлота, яка просувалася з iншого боку, хихикнула:
  - Ти войовниця, яка приносить ворогам смерть. - Тут руда, голонога дiвка, пальнула в майора i потрапила йому прямо пiд око. Досить вишкiрилася. - Ось бачиш, я стрiляю анiтрохи не гiрше!
  Герда дала чергу, прикiнчивши комсомолку, i капiтана росiйських вiйськ показала зубки стерва:
  - Та ти стрiляєш, а пилю! Неначе бензопила!
  Шарлота метнула босими пальцями ноги уламок скла. Той догоди в шию лейтенанту росiйської армiї, i прочирiкала:
  - А я ось, скельцями балуюся!
  Герда пробiгла снiгом, залишаючи босi, витонченi слiди. Вона мчала нахилившись. Потiм дiвчина-тигриця перекинулася i зробила сальто. Перекрутилася i посунула головою в пiдборiддя радянського солдата. Той виплюнув кров'ю. Герда стиснула голими ногами горло i задушила росiянина.
  Руда диявола Шарлота душила пiонера. Ось якi гидкi та злi виявилися дiвчата.
  Магда теж убивала росiйських солдатiв, але не чiпала дiтей. Нi, на дитину вона руку нiколи не пiднiме. I взагалi пролиття кровi не приносило їй задоволення. Але все-таки вона тигриця з батальйону СС i має виконувати наказ.
  Ось Христина кинула кинджал у хлопця, на вигляд рокiв дванадцяти. Вже жорстока. Нi, не повиннi дорослi вбивати дiтей!
  Магда перехрестилася i прошепотiла:
  - Вибач Господь! Ти ж це менi гидко, але вiйна є вiйна!
  I блондинка вистрiлила в росiйського снайпера, той упав, пробитий точним попаданням у перенiсся. На жаль, з'явилася уславлена четвiрка. Дiвчата спочатку вбивали англiйцiв та частково американцiв, але тепер взялися за
  росiян. Такi гримучi оскали Другої свiтової вiйни. Оскали якi показують самi що не наїсти реальнi, i гострi iкла!
  Христина потерла босою ногою по дереву, мерзляку все-таки i помiтила:
  - Бридко? А чого ви хочете вiд рудих вiдьом!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Нiмцi поступово заморожували активнiстю. У тому числi й авiацiйну - причому вимушено через погiршення погодних умов. Виконати поставленi напередоднi настання завдання не вдалося. Щоправда, Кавказ практично захоплено. Бакинське нафтовище пiд контролем. СРСР втратив своє найбiльше джерело нафти. Щоправда, самi нiмцi ще змушенi витратити час на вiдновлення свердловин. Захоплена i Карелiя, Архангельськ, частина пiвнiчного узбережжя. Вiдрiзаний остаточно вiд зв'язку з рештою Росiї Ленiнград. Деякi iншi територiї захопленi у центрi. Половину Туркменiї теж окуповано. Японiя захопила цiлком Монголiю, i також вклинилася в Середню Азiю i частково створила плацдарми за Амуром, в Усурiйському краї. Щоправда, самураї досягли успiху трохи менше. Владивосток блокований повнiстю та його обстрiлюють.
  До Москви залишилося кiлометрiв за двiстi. I вже нiмцi можуть обстрiлювати столицю балiстичними ракетами та бомбардувати реактивною авiацiєю. Але взимку i мороз Вермахт втратив можливостi проводити подальший наступ. Тим бiльше, колонiальнi вiйська: iндуси, африканцi, араби сильно мерзнуть. I втратили бiльшу частину боєздатностi. Грiх подiбною ситуацiєю не скористатися. Хоч Червона армiя i зазнала величезних втрат, i теж сильно виснажена.
  Дiйсно, генштаб прийняв рiшення, незважаючи на всi труднощi з постачанням i втратою Кавказу провести взимку кiлька великих, наступальних операцiй. Нехай поки що фашисти взимку i носа не смiють висунути, зате ми їх примружимо i задавимо.
  Або, принаймнi, змусимо битися в найгiрших погодних умовах.
  Василевський голова генерального штабу i заступник мiнiстра оборони цiлком логiчно, припустив, що СРСР не зможе виграти технологiчнi перегони у всiєї Європи та Африки з Азiєю на додачу.
  У цьому планi за зиму перевага супротивника, особливо в авiацiї, тiльки зросте. Так, звичайно, радянськi конструктори вже розробили i продовжують розробляти новi досконалiшi танки. Зокрема Т-34-85 з бiльшою вежею та потужною гарматою. Ну, а на пiдходi i IС-2 зi знаряддям у 122 - мiлiметри. Але ж i нiмцi не стоятимуть на мiсцi. Крiм того, навiть новi машини не досить хорошi, щоб побити "Лева" або якусь важку машину.
  Та й навряд чи вдасться тепер досягти чисельної переваги.
  Виступив i Вознесенський. Вiн також висловився за якнайшвидший наступ:
  - Пiсля втрати Кавказу, наша армiя вiдчуватиме найсильнiший дефiцит пального. Точнiше сказати, ми його вже й так вiдчуваємо повною мiрою. Проте в зимовий час денний перiод набагато менший, часто стоїть нельотна погода i витрати пального також скоротяться.
  Нарком Жданов теж поспiшив додати:
  - Крiм того, нашi бiйцi та сапери пiдiрвали всi нафтовi свердловини на Кавказi. А це означає, що фрицi поки що не можуть скористатися нашою нафтою. Але з огляду на те, як швидко жорстокi фашисти вмiють все будувати та вiдновлювати, то вже навеснi в артерiї економiки Третього Рейху потече й Бакинська нафта.
  Сталiн пiдбив дискусiї пiдсумок:
  - Наприкiнцi грудня завдамо першого зимового удару. Питання лише де?
  Тут уже єдностей вiйськовi не мали. Жуков пропонував ударити у центрi та вiдкинути супротивника вiд Москви. Василевський припускав, що краще намацати слабке мiсце у Тихвiнi. Заодно i допомогти Ленiнграду, який подвiйне кiльце блокади може i не пережити.
  Рокоссовський висловився за наступ у напрямку Воронежа. Були iдеї атакувати нацистiв в Астраханi, або навiть пiд Архангельськом. Сталiн вислуховував усi зауваження, щось чиркав i думав.
  Думка вiдсунути супротивника вiд Москви виглядала спокусливою та напрошуючою. Проте саме в центрi фашисти зараз найсильнiшi та добре змiцнилися.
  Атакувати, форсуючи Волгу, здавалося нелогiчним, рiчка велика i повноводна, i перша фаза операцiї стане затяжною.
  Можливий варiант атаки мiж Доном та Волгою, але там уже нашi били, i нiмцi теж добре змiцнилися.
  Найбiльш логiчно виглядає iдея Василевського. На пiвночi нiмцi слабшi, та й у їхнiх вiйськ якось менше бойового досвiду. Тим бiльше i Тихвiн зайнятий нещодавно, нiмецькi вiйська розташувалися на виступi. Але цiлком можливо, i фрицi так мiркують.
  Дати всiма силами у напрямку Воронежа? У конфiгурацiї фронту утворився балкон, який було б дуже рацiонально спробувати пiдсiкти, немов косий осот.
  Ще деякi цiкавi думки це довбати пiд Архангельськом. З огляду на те, що пiдкрiплення фрицям доведеться перекидати морiв - рацiонально зерно i в цьому напрямку є.
  Хоча й самi свої вiйська постачати важко, тим бiльше, що пiдводний флот у фашистiв у морi тотально домiнує. Та й новi крейсери у гiтлерiвцiв входять до ладу. Начебто навiть ранiше затоплений лiнкор "Бiсмарк" вони майже побудували. Причому новий корабель має побити рекорднi розмiри та озброєння "Ямато".
  Хоча з iншого боку, навiщо фрицям лiнкори? Пустити всьому свiтовi в очi пилюку? Бiльше турбують данi про новi види озброєнь, що розробляються у Третьому Рейху. Особливо про ракети, i реактивну авiацiю, а це серйозно.
  Трохи похитнувшись, Сталiн затвердив план: розпочати наступ на Тихвiнську область наприкiнцi грудня, а на початку сiчня помацати супротивника пiд Воронежем.
  В цiлому подiбне виглядало логiчним ... А тим часом вже призабута четвiрка дiвчат продовжувала своє геройство на Схiдному фронтi. Герда i Шарлота i Крiстiна, i Магда фон Зiнгер - пiсля паузи викликаної тим, що вони майже одночасно завагiтнiли; потiм народили здорових дiтей, повернулися на фронт.
  Погода стояла холодна прилетiла красуня якраз двадцять п'ятого грудня. Йде снiг i накручує кучерi вiтер. Та й мiсце вони собi обрали не найтеплiше - просто пiд Ленiнград.
  Пiсля прибуття дiвчата в бiкiнi влаштували собi пробiжку кучугурами. Справдi, справжнi арiйки повиннi показати, що їм не страшний нiякий, навiть лютий холод. Разом з ними бiг хлопчик-нiндзя, який прибув з Японiї, якого всi називали Карась.
  Цей хлопець прославився участю у спецiальних операцiях. Приємнi схiднi риси, разом зi свiтлим волоссям, успадкованим вiд невiдомого батька, робили хлопчика дуже гарним.
  Дiвчата навiть будували йому у вiдповiдь очi, хоча Карась, мабуть, їм поки що не пара. Але рельєф мускулатури, немов дрiт i бiжить, що за ним не наздогнати навiть цим загартованим i все тигрицям.
  Дiвчата пiсля пологiв на тренувальнiй основi повнiстю вiдновили форму, але витримувати такий крижаний темп не кожному супермену дано.
  Христина, яка встигла, як i Магда, фон Зiнгер побитися з росiянами помiтила:
  - Морози та снiги їхнiй головний союзник. А так нiчим не крутiший за англiйцiв!
  Магда слушно помiтила:
  - Я б так не сказала. Росiяни набагато сильнiшi i пiдроздiли практично нiколи не вiдходять назад!
  Шарлота зробивши сальто, пiд час пробiжки, хихикнувши, помiтила:
  - Але це швидше їх слабкiсть, нiж плюс.... Я взагалi не розумiю таких методiв управлiння вiйськами, як створення загороджувальних загонiв i розстрiлiв командирiв вiдступаючих пiдроздiлiв.
  Босонога Герда сама, перевернувшись при бiгу i зробивши розтяжку, погодилася:
  - Звичайно - з-пiд палицi не вийде добрих вояк. - Тут дiвчисько-блондинка, правда, була змушена, скрипучи серце визнати. - Але добре росiяни воюють, якщо вже цiлих два з половиною роки протрималися. Нам би їхня живучiсть!
  Христина зневажливо пирхнула:
  - Нам кажеш?
  Герда хихикнула, помiтивши:
  - Ми ж елiта! Особливо Марсель!
  Найкращий ас усiх часiв i народiв, не дивлячись на категоричну заборону Гiтлера, який хотiв, щоб цей символ непереможностi зосередився виключно на викладацькiй роботi - адже вiн все-таки генерал-лейтенант все ж таки вирвався на фронт.
  Точнiше, фюрер милостиво дозволив йому повернутися, якщо буде нiмцям десь погано.
  Фашисти звiсно про всяк випадок змiцнювали оборону i готувалися до зими, але дуже сумнiвалися, що з росiйських знайдуться ресурси для масштабних наступальних акцiй.
  Проте розвiдка працювала. Тобто iнформацiя про наступ, що готується, з метою звiльнення Тихвiна все ж таки просочилася. Причому радянськi вiйська розпочали потужну артпiдготовку якраз на Рiздво.
  Лупили "Катюшi" i навiть пара перших реактивних пускових установок пiдвищеної потужностi "Андрюша". I гуркiт стояв вiд розривiв такий, що босоногi, напiвзамерзлi дiвчата вловили його.
  Благо слух у них чудовий i очi виблискують iскорками.
  Переглянувшись мiж собою дiвчата, дiйшли висновку:
  - Що ж тепер поб'ємося, як слiд!
  А хлопчик-нiндзя Карась повiдомив:
  - Моє завдання буде увiйти до Ленiнграда i там розвiдати. Ви надто гарнi для розвiдниць!
  Магда млосно нахилила вiї вiдповiвши:
  - I ти теж... А якщо росiйською здасться дивним, то твiй акцент?
  Карась логiчно зауважив:
  - Коли говориш росiйською мовою надто правильно, це в тобi набагато сильнiше видає iноземця. Принаймнi я побiг, а гарненько придавiть супостата на фланзi.
  Дiвчата помчали до свого танка. Вони ж танкiстки-випробувальницi. I вибрали собi щось нове. Точнiше навiть одразу два танки-новачки, якi мають пройти обкатку на фронтi.
  А саме "Ласки", машини з двома членами екiпажу дуже низьким силуетом. Найпершi моделi танкiв нового поколiння, де нiмцi справдi серйозно зайнялися ущiльненням схеми компонування. I деякi цiкавi ноу-хау в управлiннi. Зокрема електрична трансмiсiя та розташування коробки передач, вмонтованої в мотор. А самi танкiсти парочка розташовувалися практично лежачи. При цьому трансмiсiю та двигун помiстили ззаду, а дiвчата зручно розташувалися на животах. I їхнi нiжки давили передачi та кнопки ззаду, а руки, навпаки, при перемиканнi рухалися зручно. Найлежаче сидiння зроблено на замовлення i копiює форму їх тiл. Башти правда немає - вийшла САУ, причому таке низеньке, що ковзанки розкиданi назовнi.
  Звичайно, повертати не може гармата, але трохи обертатися здатна. Ну, а сам винищувач хвацько розгортається навколо своєї осi, i компенсує цим вiдсутнiсть вежi.
  Магда пояснила дiвчаткам-напарницям:
  - Там без вежi танки отримують дешевшi та нижчi. Ось ми можемо регулювати висоту, опускаючи до 1,2 метрiв i пiднiмаючи до 1,5... Майже як партизани повземо-пластунськи.
  При вазi 12 тонн машина мала вiдмiнне лобове бронювання 82 - мiлiметри пiд кутом нахилу в 40 градусiв вiд горизонталi у верхнiй частинi. А нижня - зовсiм маленька. Борти захищенi гiрше в 60 мм, але ще прикривають самi ковзанки. Двигун 400 кiнських сил забезпечує вiдмiннi ходовi якостi. Плюс ще розташування коткiв i пiдвiска, дають можливiсть не тiльки знизити силует, але й також забезпечують прекрасну прохiднiсть по заметах.
  Як не крути, але бiльш важкий звiринець, починаючи з "Пантери", куди бiльш громiздкий i незграбний. А на кучугурах i зовсiм труновiй.
  Гердi, яка, розташувалася зi своєю давньою напарницею Шарлотою, i мимоволi вона вiдчувала дискомфорт у тiсному, компактному та довгастому ящику танка. Хоча звичайно, треба вiддати належне, що машина iз озброєнням Т-4 та найкращим бронювання вклалася у вагу 12 тонн. Блондинка-термiнатор помiтила:
  - Найкомфортнiшими танками, були "Тигр" та "Лев". У цiй машинi навiть нам дiвчатам важко повернуться.
  Шарлота заперечила:
  - Зате захист... Як у новiтньої "Пантери", що тiльки з Листопада i почала вступати у вiйська з 60-мiлiметровим корпусом.... Правда лоб закритий краще за нашого з 120-мiлiметрiв, але в нього ще треба i потрапити. У такому вугiллi як у нас 85-мiлiметрова гармата дасть рикошет i при стрiльбi впритул.
  Герда почухала собi ногою за вушком, але вiд цього руху байдуже вперлася в похилий дах i помiтила:
  - У росiян нас попередили, чи можуть з'явитися танки з калiбром у 122 - мiлiметри. Розвiдка не спить!
  Шарлота впевнено вимовила, надуючи щоки i кривлячи в гнiвi рот:
  - Наша розвiдка, як завжди, на висотi. Тiльки нас замкнули в тiсному ящику.
  Новий двигун в 400 кiнських сил, як свiдчила iнструкцiя, мiг бути на короткий час форсований водометалонової або азотистої сумiшшю. В цьому випадку танк мiг кiлька хвилин промчати зi швидкiстю понад 100 кiлометрiв.
  Радянськi вiйська пiшли у прорив, перед цим зрешетивши всi траншеї та дзоти фашистiв. Але гiтлерiвцi бiльшу частину вiйськ вiдвели на другий та третiй рубiж. Пiсля чого спробували зустрiти пiхоту артилеристським вогнем та кулеметними рядами.
  Попереду, ясна рiч, рухалися танки. Так як потужнiша Т-34-85, ще не надiйшла в масове виробництво, атакували бiльш дрiбнi та рухливi Т-34-76. Вони, не зважаючи на втрати, лiзли на лiнiю окопiв i користувалися своїми чудовими ходовими якостями на снiгу.
  А ось i нiмецькi машини намагаються вiдповiдати. Т-4 вже знято, з виробництва, але кiлька таких ще знаходяться в строю. Вони, як не дивно, краще рухаються по кучугурах, нiж новi монстри. Тим ще треба завести, щоб очистити снiг, що забився мiж катками. Навiть смiшно як фрицi кип'ятять у котлах воду, а потiм ллють її на гусеницi, щоб зiйшла ця мерзенна кiрка.
  Навiть найкращий нiмецький танк "Лев" i то мучиться з подiбними катками. Правда в самих модифiкацiях вже французи це врахували, та й сама машина у них здатна i обставити тридцятьчетвiрку... Але це лише умовно кажучи так просто.
  Але пара нiмецьких танкiв таки зрушила... Але зате iншi як сказати... У топi! Щоправда, зi "Лева" крутi танкiсти намагаються лупити Т-34-76 з великої дистанцiї. Треба вiдзначити, що з огляду на крихкiсть бронi бiля литої вежi радянської конструкцiї, шанс вразити, на жаль, є.
  Нестача легуючих елементiв настiльки гостра, що навiть 50-мiлiметровi знаряддя фрицiв небезпечнi. Втiм, вiд влучень маленької 37-мiлiметрової гармати теж трапляються обвали та обсипання бронi, або корпус iз вежею виходять трiщинами.
  Вiдносна вразливiсть "тридцятьчетвiрки" призвела до того, що iдею переозброєння "Пантер" потужнiшою гарматою вiдклали до кращих часiв. Або точнiше найгiрших - якщо до серiї пiдуть IС. Але поки що IС-1 не став масовою серiєю. Але на рахунок IС-2 iнформацiя вже просочилася. Оскiльки багато генералiв вже розумiли, що СРСР майже приречений, i не знаходили ганебним зрадити за грошi Батькiвщину. Отже, кiлькiсть шпигунiв, у тому числi й генштабi, значно зросла.
  Ось важка модифiкацiя "Лева" зi 128-мiлiметровою гарматою. Намагається довжиною лапою дотягнутися до тридцятьчетверок... Але спробуй потрап.
  Втiм, радянськi танкiсти вирiшують атакувати фрицiв самi. Нехай навiть з огляду на скорострiльнiсть знарядь вермахту це й самогубно.
  Ось "Леву" вдалося вiдiрвати вежу i четверо друзiв вiдлетiли голубами на той свiт... Але iншi танки ще активнiше пiдтискають... Ось нагострилися умiльцi якось форсувати дизельнi двигуни, що тi нехай на короткий час, але без жодних сумiшей розганяють танк до 70 км. Нехай двигун пiсля цього i ламається. Але тут в атаку iдуть вiдчайдушнi хлопцi, у яких повернення не передбачено. Ну що ж? Якщо iнакше не можна жити, то забудь про виживання.
  I ось немов демон зi снiгового свiту, радянський танк, обравши собi найдорожчу жертву - таранiт важкого та забiйного "Лева". Нiмецька машина тiльки-но почала виїжджати з ангари.
  Удар сильний, дуло радянської машини згинається. "Лев" досить низький i корпуси обох машин сплющуються. А потiм вибухає розташований попереду нiмецький двигун. I починається пожежа, i втеча гiтлерiвцiв через нижнiй люк.
  Не всi, звичайно, радянськi танки змогли прорватися на таранну дистанцiю. Зброї у фрицiв працюють i перемелюють. Але хто вдався, той i як урiже!
  Герда i Шарлота трохи випередили своїх подруг i опинилися в межах, коли вже видно радянськi машини. Що ж можна стрiляти, але краще наблизитися. З п'яти кiлометрiв, навiть тендiтну броню тридцятьчетвiрки проблемно взяти.
  Вогняна Шарлотта фiлософськи помiтила:
  - Ось завжди так. Не можна лупити на вiдстанi!
  Герда заперечила:
  - Можна якщо обережно!
  Але поки що ситуацiя не змушувала вiдкривати вогонь з великих дистанцiй. Та й їх пофарбований у бiлий танк навряд чи хтось помiтить. А так добре йде машина. Нiхто не дорiкне ходовiй частинi.
  Та й хiд плавний. Радянськi машини теж непоганi i вже зламали першу лiнiю нiмецької оборони i прориваються через другу. А погода нельотна, пiднялася хуртовина, i численна авiацiя вермахту у вiдключеннi.
  Враховуючи чисельну слабкiсть червоної авiацiї, i найгострiший дефiцит пального, то найкращої погоди i бути не може.
  Нехай фрицi ховаються. Ось уже деякi з них навiть бiлими ганчiрками почали розмахувати. Буде Гiтлеру капут...
  Герда вистрiлила iз двох кiлометрiв. У принципi це ще поразка не напевно, але бачачи, скiльки нiмцiв росiйськi встигли покалiчити, чого чекати. Тим бiльше тридцятьчетвiрки ще менш живучi, нiж на початку вiйни, а розробити новi родовища поки що не встигли. Так що...
  Блондинка-термiнатор дуже хвилювалася, коли натиснула на курок гармати. Вже вiдвикла вiд бойової стрiлянини - якщо не рахувати штурму Мурманська, хоча продовжувала i пiд час вагiтностi, а також перших мiсяцiв правлiння вправлятися в тирах та полiгонах. Але мабуть у бiкiнi i босий воювати легше, стаєш з машиною одним цiлим... Снаряд потрапив, i перекосив вежу... Нi, не спалахнув, але все одно змушений був зупинитися приятель. А тепер iншу жертву...
  Шарлота шепоче:
  - Хто звик за перемогу боротися. З нами разом у могилу зiйде... - Герда вистрiлила, i руда войовниця поправила. - Точнiше ми всi разом ворогiв зведемо до могили.
  Бiлоснiжка-термiнатор зло перебила:
  - Є, немає натхнення, не вiдволiкай пiсню!
  Шарлотта благаюче попросила:
  - Заспiвай сама! Адже ти така здатна!
  I Герда ведучи вогонь, заспiвала;
  Батькiвщина та армiя це два стовпи,
  На яких тримається планета!
  Грудьми захистимо тебе країна,
  Всiм народом твоя рать зiгрiта!
  
  Хмари прохолоднi, а свiтила спека,
  Автомат плече натер солдату!
  Назавжди вiтчизна ми з тобою,
  Вириємо могилу супостату!
  
  Та часом жорстокий фортуни лик,
  Куля намагається пробити нам серце!
  Небагато вiдступився i боєць загинув,
  Вiдкрий Господь герою дверцят!
  
  У небесах бездонних нам спокiй,
  Рай, блаженний воїновi не свiтить!
  Свiт на батькiвщинi ношу з собою,
  Плiд перемоги смакують нашi дiти!
  Герда поки що спiвала, побила ще дев'ять танкiв, помiтно покращивши свiй рахунок.
  Тодi й Шарлотта заспiвала:
  Вабнi зорянi висоти,
  Ваблять у нескiнченнi дали!
  А нашi людей свiту думки,
  Мрiя про Iкаря, що летить!
  
  Мiй погляд невiдривний вiд неба,
  До сфери доторкнутися важко.
  Вiд перших гвинтiв Архiмеда
  Зворушили їх довго i нудно!
  Тут дiвчина не втрималася i стала сама наводити та палити... Радянськi танкiсти не звертали на пострiли уваги, хоча пiдключилася й самохiдка Магди. Все ж у завiрюху не сильно розглянеш, де, що i як б'є. Плюс ще обидва танки пiдсiли i стали майже невиразнi з кучугурою. Та й нова гармата була непомiтнiшою, i на кiнцi стояв глушник з вiдведенням вогника. Така ось пiдступна машина вийшла у фрицiв.
  Карась який у цей момент завис iз боку, з азартом проспiвав:
  - Якщо жiнки б'ються - краще в бiйку не вступай!
  Ось здавалося, яких збиткiв можуть завдати двi машинки лише по дванадцять тонн кожна? Однак у цьому випадку кадри вирiшують усе. Дiвчата практично не промахувалися, хоч i не всi влучення виявлялися смертоносними. Три або чотири похила броня тридцятьчетвiрок давала рикошет, приблизно десяток всаджень привели до пошкоджень рiзного ступеня машин, але з тих, що легко виправити в полi. Але близько пiвсотнi поважної за якiстю бронi радянських машин постраждало серйозно.
  Ось, наприклад, командирську тридцятьчетвiрку стало рвати, коли детонував боєкомплект. Вежу далеко вiдкинуло, а дуло згорнуло бубликом. Загинули та люди.
  Радянськi танкiсти iз запiзненням зрозумiли, що їх жалять i спробували контр атакувати.
  Дiвчатам-тигрицям, дуже тiсно, зате боєкомплект в 82 снаряди цiлком можна порiвняти з "Пантерою". Хоча боєприпаси упираються в нiс i про них дiвчата обдирають локтя. Але поки що є чим вистрiлити, а при зближеннi потрапити до росiйських простiше.
  Герда дуже швидко хреститься i вiдправляючи ще один танк на металобрухт, шепоче:
  - Боже пробач! Це вiдважнi хлопцi, але хтось iз їхнiх командирiв круто збожеволiв!
  Шарлота помiтила iстерично шепнувши:
  - Якщо вони вийдуть нам у борт, то кiнець!
  Справдi тридцятьчетвiрки стрiляли на ходу, огорнулися димом, здригаючись вiд струсу. Звичайно їх потрапляння рiдкiснi, неточнi пострiли, але танк гуде.
  Лоб все-таки добре захищений i броня, як не крути високої якостi, цементована. А це означає, що поверхня пiдвищеної твердостi дає вiдмiнний, просто як стрибки кролика рикошет.
  Але все одно всерединi вiд цього стрiмко, все одно, що залiзти в барабан i по ньому лупитимуть важкими кийками.
  Правда, кабiна вiд влучень сильно нагрiлася, але коли ти в бiкiнi, це навiть приємно пiсля пiрнання в замети. Але куди неприємнiше, що радянський снаряд потрапив у правий фартух ковзанка. Це для ходових якостей машини як ломиком пiд око. Хоча якщо врахувати що ковзанки не шаховi, а окремим вiзком, то танк ще може рухатися. Розвернутися та самим пiти. Ось це слiд робити ранiше. А так захист корми слабший. I кут нахилу менший. Якщо потрапить, то може пробити. Не такi вже гармати у росiян слабенькi.
  Герда прошепотiла, знову випускаючи подарунок пекла їх напiвавтоматичної гармати:
  - Але пасаране!
  Хоча це слово, точнiше девiз iспанських комунiстiв для нiмецьких тиражних войовниць виглядає зовсiм не доречним. Адже гiтлерiвцi воювали на боцi Франка. Хоча часом солдати охоче переймають чужi прийоми.
  При стрiльбi Шарлота трохи повертала самохiдку "Ласку", розбивання снарядом правої ковзанки, створило їм у цьому планi проблему.
  Радянськi танки кучугурами мчали не так швидко як по шосе, але все одно їх стрiмкi стрибки, заважали i прицiлу, i були швидкi.
  Ось снаряди сиплють практично впритул.
  I Герда палить на граничнiй швидкостi, обливаючись згодом. Похила броня
  в лоб дає рикошет, але якщо по них влуплять в упор по бортах...
  Шарлота прокричала:
  - I навiть якщо потраплю я в товщi пекла - до колиски не повернусь!
  Дiвчата стрiляю до кiнця, але снаряди проносяться з бортiв i встромляються ламаючи ковзанки. Броня трiскається i машина спалахує.
  Герда приймає рiшення:
  - Пiдриваємо машини та йдемо!
  Шарлота з надривом вигукує:
  - Хочеш кинути залiзо?
  Герда рiшуче вимовляє:
  - Є речi важливiшi за метал, наприклад кадри!
  Шарлотта зриває невелику кiнокамеру i кричить:
  - Зате нашi подвиги будуть зафiксованi назавжди!
  Герда босими пальчиками повернула важiль, що приводить у дiю вибухiвку, здатну рознести на основи експериментальний танк. Дiвчинi-тигрицi було дуже шкода знищувати подiбний витвiр мистецтва, але куди дiнешся, якщо iнакше радянськi воїни, яким не вiдмовиш у хоробростi, захоплять унiкальнi технологiї.
  Так що пiдiрвали "Ласку" i пiрнули в кучугуру, щоб урятувати свої унiкальнi життя.
  Магда фон Зiнгер i Крiстiна теж не хотiли вiдступати i їхню машину розiрвали точнi влучення снарядiв. Ось така доля - нещадна Паллада будь-якої вiйни. Коли тобi доводиться ретуватися, залишаючи своє серце. Адже дiвчата билися вправно, i встигли витратити практично весь боєкомплект. Але тепер їм довелося зариватися, наче змiям у кучугуру i там намагатися вiдсидiтися вiд невблаганних радянських знарядь.
  Коли ти спiтнiла i в бiкiнi, то залiзти в глибини снiгу iдея не найприємнiша. Але хiба часто в нашому свiтi ти робиш те, що тобi приємно. У всякому разi, наприклад, вогник серйозно встиг Крiстiнi, що стрiляє до кiнця, обпалити пiдошви, божественних нiжок. Але дiвчина вiд цього стала ще злiшою i кричала:
  - Честь i хоробрiсть на вагу не продаються!
  Магда, яку теж пiдпалило, ось навiть засмагла шкiра вкрилася пухирями, вигукнула:
  - Вогонь це жар, а не пожежа!
  Радянськi танки, втiм, самi полегшили завдання. В лютi вони розстрiлювали покинутi "Ласки" без жалю, всаджуючи в розбитий метал багато десяткiв снарядiв. Заодно частина танкiстiв висунулася з люкiв i, немов каскад водоспаду, крила самi нiмецькi машини i тих, хто сидiв за кермом матом.
  Магда скривилася помiтивши:
  - Вони, бiльшовики, звичайно ж, хоробри, але вкрай безкультурнi!
  Христина, спльовуючи снiг, що лiз у рот, несподiвано проявила сувору справедливiсть:
  - А ти думаєш нашi воїни краще?
  Магда з приколом помiтила:
  - Звичайно, краще, раз перемагаємо. Кавказ уже наш, далi до Москви всього кiлька сотень кiлометрiв... - I медова блондинка суворо вишкiрила довгi iкла. - Чи ти хочеш везти промови?
  Христина, яка, встигла вже надивитися всього i всякого тiльки пiдняла нiжкою фонтан снiгового пилу i хихикнула, вiдзначивши:
  - Часом мовчання є найстрашнiшим видом зради.
  Нiч, завiрюха та кучугури давали четвiрцi дiвчат хороший шанс на виживання.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Тим бiльше супротивникам не спало на думку прочiсувати снiги i шукати в кучугурах голоногих чортiв. Тож войовницi, закопавшись у снiжок, вiдсиджувалися, а радянськi танки рушили далi, розвиваючи прорив. Хоча бiльше сотнi машин так i залишилося валятися розбитими, перекошеними,
  в результатi дiя дiвчат-тигриць.
  В цiлому радянськi вiйська в першi кiлька днiв досягли деяких успiхiв i зумiли помiтно вклинитися у ворожi побудови.
  Фрiци вiдiйшли до самого Тихвiна i постаралися закрiпитись у мiстi. Природно, будинки i житловi масиви, самi по собi вже досить серйозний захист вiд радянських вiйськ.
  Вiдважна четвiрка дiвчат-тигриць встигла вiдiйти до Тихвiна. Але їм довелося, взявши до рук пiстолет-кулемети обороняти мiсто. А для танкiстiв це не найприємнiше проведення часу.
  Шарлота, вiдстрiлюючись вiд пiхоти, що насiдала, вiдправляючи чергового червоного солдата на той свiт, висловилася:
  - Ну, хiба ми не чудовиська... А ще хочемо отримати скарб!
  Тихвiн зазнав серйозних руйнувань ще при захопленнi мiста нiмцями.
  Зараз же фрицi осiдлали на барикади i розраховували збудувати неприступну лiнiю оборони.
  Герда вiдкрила вогонь одиночними - слiд берегти патрони. Радянськi вiйська втратили надто багато танкiв i тому в атаку пiшла пiхота.
  Звичайно ж, бронетранспортерiв радянських моделей не вистачало. Тому й перли солдатики на забiй. А їх зустрiчали кулемети та автомати. Четвiрка стрiляла непогано i спритно ховалась у барикадах.
  Герда уклавши чергового радянського воїна, заспiвала:
  - Нам треба ратний подвиг здiйснити - iнакше сенсу не отримаємо, жити!
  Бiй кипiли у всьому мiстi. А зверху вже сипалися бомби, тим бiльше, що погода помiтно покращала, i фрицi отримали фору.
  Герда в лютi метнула свої витонченими босими пальчиками кинджал i прокричала:
  - Наш бiй буде переможним, iнакше не можна!
  Шарлота, не гiрше стрiляючи у вiдповiдь, додала:
  - Перемога одна, але велика!
  Герда зрiзавши короткою чергою кiлька бiйцiв, додала:
  - Але й поразка малим не буває!
  Радянськi самохiдки обстрiлювали Тихвiн, польова та облогова артилерiя пiдтяглася трохи згодом. Фрiци посилила оборону та авiацiйний пресинг. Радянськi вiйська стягували новi лiтаки.
  Поява легендарного Марселя рiзко змiнила спiввiдношення сили.
  Великий ас лiтав на МЕ-309, дуже потужнiй по озброєнню машинi. I буквально зметав усiх на своєму шляху. Навiть у радянськiй армiї спецiально попереджали, що подiбний монстр з'явився у повiтрi.
  Сам Марсель у жодному разi не вважав себе злим, а тим паче жорстоким людиною. Вiн думав, що борючись iз Червоною армiєю, лише виконує свiй священний обов'язок перед Батькiвщиною. Тим бiльше, що багато фактiв про звiрства фашистiв йому не були вiдомi. Та й надто багато списувалося на вiйну.
  Але перший пiсля повернення бiй суперасса. Летять радянськi бомбардувальники, штурмовики та винищувачi. Вони хочуть дати жорстокий бiй наземним частинам вермахту. Але Марсель усе це бачить i ще з дистанцiї за п'ять-шiсть кiлометрiв вiдкриває вогонь, та ще й насвистуючи, через нiс.
  Радянськi машини та вiдважнi аси ще до ладу i не розгледiли супротивника, як їхнi лiтаки почали вибухати, а крила розсипатися. Марсель стрiляв, не цiлячись, а iнтуїтивно. Вiн нiби заздалегiдь знав, куди кожен льотчик полетить i спрямує своє крилате чудовисько. Так ось виходило, що юнак iз дитячим обличчям змiтає крилатi армади.
  Новий рiк хоч i морозний, але видався спекотним. Радянськi вiйська вiдчайдушно i, завзято атакуючи, намагалися взяти Тихвiн. Фрiци ж завзято захищалися, намагаючись утриматися у мiстi, де лежала артерiя, яка живила неприступний Ленiнград. Крiм того, йшлося про престиж нiмецьких вiйськ, яким важко i соромно вiддавати великi мiста.
  Погода як на зло покращилася i численнi бомбардувальники супротивника особливо масовий Ю-288, жалили позицiї радянських вiйськ та бомбили комунiкацiї.
  Радянський лiтак ЯК-9 i Лагг-5 сильно програвали противнику у озброєннi та швидкостi. Зокрема МЕ-309, немов дракон вибивав слабшi радянськi машини. Крiм того нiмцi розробили тактику подвiйного веденого, яка дозволяла ефективно використовувати свою чисельну перевагу та знижувала деякi проблеми з маневренiстю у живучих, сильно озброєних, але важких нiмецьких машин новiтнiх Фокке та МЕ. Крiм того на фронтах стали з'являтися i реактивнi МЕ-262, правда ця машина поки що не цiлком технiчно надiйна, а також легка, маневрена та дешева модифiкацiя НЕ-162. Остання машини, була простiшою у виробництвi i технiчно надiйнiшою за реактивнi месершмiти. Але для її управлiння були потрiбнi льотчики досить високої квалiфiкацiї. Що дещо знецiнювало, такi позитивнi якостi даної розробки, як мала вага лiтака - всього 1,6 тонни в порожньому виглядi, дешевизну та технологiчнiсть виробництва та найкращу у свiтi маневренiсть.
  Але тi нiмецькi аси, що освоїли цю машину, марнували її похвали. Особливо досяг Хаффмана - льотчик номер два пiсля Марселя, що залишається недосяжним. Перевершивши, результат у 300 збитих машин Хаффман отримав високу нагороду Лицарський Хрест Залiзного Хреста, з дубовим листям, мечами та дiамантами. Його тактика зближуватися до мiнiмуму, а потiм бити i вiдлiтати назад максимально зручна на НЕ-162. Отже, Хаффман показав себе видатним майстром ближнього бою. Хоча результат Марселя в 3117 р. - збитих лiтакiв все ще недосяжний.
  Тим бiльше другого сiчня 1944 року цей льотчик-легенда з'явився в небi, все ж таки вламав Гiтлера, нагадавши, що нiмецьким вiйськам погано, а потужнiша нiмецька технiка явно пасує в снiгах. Тож слiд забезпечувати повiтряне постачання оточеному Тихвiну, де осiли нiмецькi вiйська та бомбили всi пiдступи до мiста.
  Дiвчата-тигрицi стрiляли на землi, а суперас набирав рахунки на небi.
  Першого ж дня Марсель здiйснив шiсть вильотiв i збив бiльше сотнi радянських лiтакiв. Щоправда, 4 сiчня погода рiзко зiпсувалася... Пiднявся буран, а радянськi вiйська пiшли на штурм мiста.
  Чудова четвiрка дiвчат-термiнаторiв волiла битися разом - плiч-о-плiч. Такi неповторно красивi та смертоноснi. Вони змушенi були через холод все-таки накинути на себе камуфляж i битися у бiлому.
  На допомогу прибули i хлопчик-нiндзя Карась. Безстрашна дитина-термiнатор, не боявся холоду i бився в одних шортиках. Єдиним засобом зiгрiвання у нього був маскувальний крем, який зробив шоколадну вiд засмаги шкiру бiлої пiд снiг, який продовжував iти, засинаючи всi вулицi. Причому використовував у бою метальнi дуже тонкi металевi диски та меч-катану. Але, зрозумiло, i стрiляв вiн чудово, причому з трофейної зброї. Втiм, дiвчата також не промахувалися, використовуючи автоматичнi гвинтiвки.
  Така зброя купнiше пiстолетiв-кулеметiв, а головне надiйнiше. Втiм, автомати МН-44 нiмцiв, як правило, не пiдводили. До третьої зими добре налагоджена нiмецька вiйськова машина була готова. Зокрема навiть у хуртовину Фокке-Вульф i МЕ використовуючи пiдiгрiв, примудрялися завдавати радянським вiйськам болючих хоч i обмежених уколiв.
  Герда стрiляючи навскидку, намагаючись не дивитись у бiк, де падали радянськi солдати. Багато бiйцiв були дуже молоденькi сiмнадцяти-шiстнадцяти рокiв. Пiхоту набирали обвалами, пiдгортаючи усi ресурси. Справдi, багато виявилося втрачено.
  Але серед фрицiв повно iноземцiв. Зокрема, Швецiї, в якiй на недавнiх виборах перемогли нацисти, i ця марiонеткова територiя пiд контролем Третього Рейху. Ну, а вже двi дивiзiї та чотири бригади зi Швецiї прибули у ролi добровольцiв. У самiй країнi проходять мiтинги та масовi ходи з вимогою - вiйни. I носять портрети Гiтлера та Карла дванадцятого.
  Так що вступ Швецiї у пряму вiйну питання часу. Iспанiя та Португалiя вже воюють, але посилають вiйська куди на пiвдень. А зараз узимку вони взагалi намагаються забратися кудись за Кавказький хребет. Бразильський корпус мабуть готовий зробити стрибок, до Середньої Азiї, де вже з новою силою розгорається рух басмачiв.
  Але це все деталi, що в Тихвiнi бореться i дивiзiй власiвцiв. Цi хлопцi б'ються зло, розумiючи, що на полонi на них чекають страшнi катування i неминуча петля. А що нiмцi? Втiм, не цукор! Їм теж доведеться несолодко, багато хто здохне в Сибiру, але все ж таки вiшати без розбору їх не будуть.
  Герда змiнивши обойму, i скошуючи одягнених у сiрi шинелi солдатiв - на всiх у росiйських не вистачає маскувальних халатiв, уявила, що може чекати їх у разi полону... I усмiхнулася можливiй сексуальнiй, крутiй пригодi. Правда, потiм у Сибiру буде гiрше. Як цей мороз дiстає - вогнеметний жар i краще. Ось у пустелi вони швидко звикли до розжареного пiску i носилися босонiж, але тут так не вийшло. Через пару годин у бiкiнi по морозу, починало трясти i слiд було вiдiгрiватися в лазнi. Там їхнi юнаки з елiтного батальйону СС розiгрiвали тiла ударами ялинового вiника. Ну i не тiльки зрозумiло вiником - там хлопцi добiрнi красенi-арiйцi, те, що треба!
  Вони вже зовсiм втратили колишню сором'язливiсть, а може, навпаки, набули розкутостi мачо жiночої статi. Але зараз їм доводиться трохи вiдступати - радянськi пiхотинцi, завалюючи пiдступи трупами, пiдiйшли на занадто небезпечну близькiсть i стали закидати гранатами.
  Потрiбно було розiрвати дистанцiю, щоб не потрапити пiд осколковий град.
  Магда отримала невелике розсiчення осколком i у вiдповiдь за три секунди випустила вiсiм куль. Радянськi солдати бiгли майже, не зриваючись, лише трохи пригнувшись i обойма знайшла собi жертви. Розрядила вiсiм патронiв та Христина. Агресивна руда диявола виразилася:
  - Безумству хоробрих, спiваємо ми пiсню!
  Але радянськi воїни, мабуть, вирiшили довести, що в цьому мудрiсть життя. Нiмецький штурмовий кулемет лупить щосили, а його пострiли немов iгноруються. Хоча солдати i падають, але тi, хто вцiлiв, продовжують бiгти i навiть гранати кидають майже впритул, хоча це можна робити i ранiше.
  Карась дуже спритно кидає диски, одним зрiзаючи двох-трьох солдатiв. Потiм атакує своїм мечем, що розрубує автомати та гвинтiвки - легко, наче сiрники!
  Хлопчик-нiндзя ще зовсiм малий, на вигляд одинадцять-дванадцять рокiв, але такий швидкий... У нього не встигають i потрапити, нi захиститися. Дитину виховували i тренували з самого народження, жбурляючи в немовля мечi, змушувала розплутувати i розрубувати стрiчки, занурюючи в крижану ополонку, нацьковуючи спецiально навчених кiшок. Ну i багато iншого, перетворюючи генетично обдарованого хлопчика на справжню машину смертi. Його мати нiндзя у двадцять п'ятому поколiннi, батько могутнiй сибiрський чародiй, та iдейний ворог радянської, "совкової" влади. Чудова генетика та тренування з магiєю - зробили хлопчика найкращим серед ниндзей. I звичайно iмператор Хiрохiто, щоб показати нiмцям, що не вони найкрутiшi надлюдини, а є i в Японiї крутi хлопцi вiдправив хлопчика на нiмецько-радянський фронт.
  I Карась (риба карась символiзує собою гордiсть та життєву стiйкiсть самураю!) виявився гiдним воїном.
  Ось, наприклад, вiн босими, злегка почервонiли вiд багатьох годин знаходження на лютому холодi пальчиками метає тонший за волосся сталевий диск. А в руках одразу два мечi, щоб легше було рубати густi шеренги ворогiв. Який страшний це дитина-термiнатор, що може вперше радянськi воїни, будучи беззахисною пiд ударами мечiв i пусками дискiв, подалися назад зазнавши реального страху.
  Дiвчата ж змiнивши обойми стали проходити ще швидше, а точнiше i нiкуди.
  Трупи пiхотинцiв нагромаджувалися курганами. Вони майже одразу ж застигали на морозi, i по них пiдiймалися новi солдати. Ось так лiзли i її зважали на втрати. Але бiй вступав нiндзя i знову, нiби хвилi страху.
  Майже цiлодобово вирував вiдчайдушний напад. Радянськi вiйська цiною найбiльших втрат зайняли кiлька кварталiв, потiснивши нiмцiв на рядi рубежiв. Але слабка пiдтримка артилерiї - нiмецька авiацiя колишнi днi розбомбила залiзничнi колiї, позбавивши пiдвезення i дуже багато жертв серед частин, що приходили, змусили тимчасово призупинити рух пiхоти.
  Незважаючи на ризик подiбної тактики в бiй були кинутi танки. Потрiбно зламати супротивника пiд Тихвiном, поки фрицi, використовуючи свою перевагу в технiцi, не деблокують мiсто.
  I в цьому штурмi було прийнято досить ризиковане рiшення - використати танк IС-2. Машину спецiально розроблену як танк прориву. Так як потужна зброя через низьку скорострiльнiсть, i вiдносно слабку купчастiсть стрiлянини погано пiдходить для боротьби з чужими танками, зате можна їм успiшно громити неброньованi цiлi.
  Так, хоч танки в мiських умовах смертники, але треба проламувати позицiї хай навiть лобом.
  Першими рушу тридцятьчетвiрки. Щодо легких i невеликих машин, мчали вузькою колiєю... З дахiв на них посипалися гранати та пляшки iз запалювальною сумiшшю. Потiм вибухнули замаскованi баки з бензином та напалмом. Але великих втрат не зупиняли танкiстiв СРСР. Вони, втрачаючи сотнями машини, проривалися в центр мiста, i там вступали в завзятий обмiн ударами. Навiть ефективнi фаустпатрони, що розбивали тридцятьчетвiркам слабку бортову броню, не лякали радянського солдата.
  У бiй було кинуто одразу три танковi армiї. Сталiн навiть вирiшив вiдмовити вiд другого удару у напрямку Воронежа, заради рiшучої перемоги над Тихвiном та порятунку "Колиски революцiї". Нехай навiть пального видають за жорстким лiмiтом, на пару годин їзди на добу - Кавказька нафта втрачена, а на розробки нових родовищ потрiбен час та грошi, людськi ресурси яких радянської iмперiї пов'язаної вiйною на два фронти катастрофiчно не вистачає.
  Але Тихвiн це артерiя Ленiнграда i дороги життя, а головне це знак того, що радянськi вiйська можуть i можуть перемагати численних i добре озброєних фашистiв. Так, що цiною не постоїмо...
  Танк IС-2, виглядає переконливо - теж схожий на тридцятьчетвiрку, тiльки вежа ще сильнiше зсунута вперед. Звичайно сам ствол товстий i довгий, не порiвняти з Т-34-76, яка поки що домiнує на полi бою. За весь сiчень титанiчними зусиллями Т-34-85 буде випущено не бiльше сотнi.
  Щоправда впадає у вiчi вразливiсть чола вежi - плоскуватого i дуже товсто броньованого.
  Карась, який у танки кидав невеликi, але дуже потужнi розривнi гранати, пiдбiг до дiвчат i запропонував:
  - Давайте захопимо IС-2 i покатаємось на ньому?
  Магда потримала iдею:
  - Звичайно ж, прокотимося! Ми скучили за рубкою.
  Герда попередила хлопця:
  - У цього танк цiлих чотири кулемети!
  Карась пiдморгнув дiвчатам помiтивши:
  - Так це добре. Скоро знову пiде на напад пiхота, а ви її покосите!
  Магда пiдштовхнула хлопця-нiндзя:
  - Поспiшай термiнатор!
  Рожевi п'ятки замиготiли як крильця комара, карате-пацан бiгав швидше за олiмпiйський чемпiон зi спринту. Для початку вiн шпурнув у грiзний IС маленьку грудочку з димовухою-згортком. Спалахнула реакцiя, повалив густий дим. При цьому чорнi струменi розiйшлися в рiзнi боки, заслiпивши кулеметникiв.
  Зрубавши кiлька пiхотинцiв, Карась пролетiв як брукiвка, випущена з балiсти i, видерся на вежу. Спецiальним гаком пiдчепив люк i вiдкинув важку кришку. Далi вже все просто - пара помахiв двома мечами i п'ятеро членiв екiпажу важкого танка розлучилися в головах. У слiд за ним заскочили i дiвчата, якi скинувши хутряний камуфляж, знову опинилися в бiкiнi. Що ж у танку пiд час руху тепло. Дизель у 520 кiнських сил непогано прогрiває метал. Та саму машину босi дiвочi пiдошви вiдчувають набагато краще, нiж через спецiальнi зимовi чоботи з ребристою пiдошвою iз синтетичного каучуку. Нiмецька iнтендант-служба врахувала досвiд суворих зим, i створило нову амунiцiю, при якiй ноги в мороз не так мерзнуть. А то справдi ганьба, фрицi забирали у мiсцевого населення валянки та натягували їх на себе. Або куталися у хутрянi хустки.
  Карась цмокнув на прощання Магду в губи i сказав:
  - Ну, це танк для вас! Я битимуся, де куди краще вмiю вбивати.
  Герда в захопленнi поцiлувала хлопчика в слизьку пружну п'яту i вимовила:
  - Ти чудо!
  Христина додала:
  - Еталон арiйця!
  - Я знаю! - Вимовив шибеник i вискочив на мороз одним стрибком iз напiввiдкритого люка... Потiм кришка в гуркотi впала... I дiвчата отримали можливiсть битися на зброї супротивника. А гармата справдi потужна. Сильнiше тiльки Лев-3, що зовсiм недавно з'явився, або як його ще називали "Королiвський Лев" з 128 - мiлiметровою гарматою. Але цей танк ще на фронтах у поодиноких екземплярах. Його показали пiд час святкування 8 листопада бiснуватому фюреру. Звичайно, поки що вiн ще не в серiї. Як i IС-2 проходить, свою першу обкатку.
  Ось поки навiть радянськi танкiсти не зробили жодного пострiлу, з гармати мабуть вибираючи собi мету напевно.
  Крiстiна єхидно помiтила, повертаючи механiзм:
  - Ех, старiє... Тут немає автоматики i все треба робити вручну...
  Герда яка у наведеннi собаку з'їла помiтила:
  - I прицiл галимий i оглядовiсть не має значення. Їм не надто добре наводити на цiль.
  Магда, торкаючись босою нiжкою передачi, i повертаючи коробку, помiтила:
  - I все ж таки в порiвняннi з тридцятьчетвiркою є деякий прогрес. Зокрема, перемикати передачi легше. У кабiнi тiсно, але бiльш-менш рухатися можна. Боєкомплект правда замалий. Двадцять вiсiм снарядiв.
  Герда логiчно помiтила:
  - Для стрiлянини по обмеженому кiлькiсть дзотiв може i вистачити, але для повноцiнного танкового бою явно замало.
  Шарлота знайшла в танку i гарне:
  - Зате кулеметне озброєння на висотi! Чотири кулемети можуть забезпечити непоганий захист. А то дивилася я на цей "Маус" - у ньому лише двi "плювалки" на таку машину...
  Христина розганяючи двигун, пiдтвердила:
  - Саме так! Хiба це озброєння для такого важкого сто вiсiмдесят тонн танка?
  Магда, мов пантера, що завалила буйвола, рикнула:
  - Курам на смiх!
  Дизельний двигун важко розганяє танк. Видно, що IС-2 шосе ще їде, але при бездорiжжi його змiщений вперед центр тяжкостi позначиться. Але нiчого, поки що можна розслабитися i вибирати собi гiдну мету.
  Магда вiдкрила вежу танка, щоб краще бачити довкола.
  А ось ще один IС-2, це хороша iдея застосувати такi танки масажнiше. За ним ще три IСа, але один з легшою 85-мiлiметровою гарматою. До речi найбiльш небезпечний, так здатний взяти машину в лоб, i б'є швидкострiльнiше.
  Магда вирiшила всадити з дистанцiї за два кiлометри. Наказала мiнорним тоном:
  - Стрiляти точно в лоб башти... I... Вам зрозумiло!
  Машина зупинилася, так плавнiсть ходу була нiяка, i Герда нарiкаючи на неважливу якiсть оптику, яку, напевно, шлiфували ненавченi пiдлiтки, навела стовбур. Дiвчата допомогли зарядити снаряд вагою пiвтора пуди. Войовниця-блондинка приклала до казенної частини щоку та постаралася вiдчути чужу машину. Адже вона нiколи ранiше не стрiляла з гармати, зразка 1931 року. Потужний, але морально застарiлий, з гострим, чутливим до рикошету снарядом. Взагалi знаряддя, звiсно ж, не планувалося для танкiв. Але мабуть розроблена в 1940 протитанкова модифiкацiя 107 - мiлiметрової зброї виявилася занадто ненадiйною i вiд неї змушенi були вiдмовитися. А тут треба в умови поганої видимостi з дистанцiї 2000 метрiв вразити цiль. Та й противнику важко буде вiдповiсти, i потрапити, але...
  Герда поцiлувала казенну частину зброї, швидко визирнула з люка, пiдчепила язиком жменю снiгу, проковтнула, уперлася голими п'ятами в важелi i... вистрiлила!
  Вiддало, так що закололо зап'ястя та iкри, i запахло димком.
  По довгiй дузi презент пролетiв i... IС-2, що йшов попереду, зупинився, задимив, а потiм почав рватися боєкомплект...
  Магда радiсно вiдповiла:
  - Ось ми їм дали! - I логiчно, точнiше алогiчно сплутавши поняття, додала. - Не людина фарбує зброю, а зброю!
  Герда рикнула:
  - Перезаряджайте!
  I дiвчата напружилися... Звичайно, тут їм не "Тигр", доводиться попотiти, але так вiн i веселiше, тим бiльше, що танк, що стоїть, швидко остигає. Залiзо як хороший провiдник.
  Вдруге Герда вистрiлила швидше та впевненiше. IСи продовжували рухи, i мабуть там ще не розiбралися, звiдки б'ють гармати. Та й зупинятися над росiйському звичаї. Якщо є наказ... А другий снаряд уже впевнено лягає в цiль...
  Герда облизує губи i командує:
  - I третiй сюди...
  З великим запiзненням четвертий IС-1, вiдкрив на ходу вогонь... I як не дивно потрапив, хоча з такої дистанцiї з машини, що рухається, це майже неможливо, але кадри вирiшують все! Однак дистанцiя для 85-мiлiметрової зброї занадто велика, за межею пробивання. Але грюкнуло в вежi капiтально i лобова броня прогнулась. Герда послала у вiдповiдь четвертий "лист-бандероль" вагою пiвтора пуда... Лоб танка IС-1 розколовся i високо в небо злетiли помаранчевi мови.
  Гарно борються дiвчата... Цього дня для них був успiх. Але можливостi радянської армiї не зрiвняннi.
  Незважаючи на всi зусилля фрицiв 13 сiчня цiною найбiльших зусиль колосальних втрат Тихвiн було взято... Окремi нiмецькi частини намагалися вирватися з оточення, їм назустрiч пробивали коридор - одразу шiсть нiмецьких дивiзiй iз добiрними танками "Лев" прагнучи врятувати героїчну оборону.
  Нiндзя-хлопчик i четвiрка дiвчат пробиралися окремим загоном у стилi трьох мушкетерiв. А саме де не виходило тихо обiйти з боєм i по трупах. Звичайно IС-2 довелося кинути, але по дорозi, зовсiм несподiвано натрапили теж на рiдкiсний танк Т-34-85, машинi, яка повинна замiнити застарiлий i недостатньо потужний в пробивнiй силi зброї Т-34-76.
  Машина мала подiбний корпус i ходову частину, але бiльша вежа з довгоствольною i товстою гарматою. Зброя трохи поступалася в пробивнiй силi "Пантере" як через нижчу початкову швидкiсть снаряда, так i якiсть боєприпасу. Але все ж таки рiзниця виглядала не переважною як 76 - мiлiметрiвкою.
  Для звичайного "Тигра" вже небезпечна, для "Лева" поки що немає - так 100 - мiлiметрiв у нього нахиленi. Хоча пiд певним ракурсом з'являвся шанс. Або в нижню частину корпусу, але ще гусеничнi щитки.
  Танк взяли на абордаж та очистили вiд екiпажу. Усерединi звичайно набризкалося кровi. Сама машина дуже нова, але боєкомплект скромний - всього 35 снарядiв. Кабiна не надто простора, але краще за стару тридцятьчетвiрку.
  Герда звернула увагу:
  - А тут i командирська вежа є. Це означає, що у нас з'являється сильний конкурент. Тепер росiяни будуть не такi слiпi.
  Магда єхидно посмiхнулася i вiдзначила:
  - А росiяни i так непогано стрiляли, хай i з найгiршою оглядовiстю. Крiм того вежа стала бiльшою i в неї легше потрапити!
  Герда на це дзвiнко засмiялася:
  - Ну так! Це найбiльша проблема для наших танкiстiв i, мабуть, коронна перевага даного танка! Спробуй, потрап!
  Шарлотта проспiвала:
  - Раз, два, п'ять! Вийшов "Тигр" пострiляти!
  Христина пiдхопила:
  - На зустрiч Т-4, ноги вищi за руки ширшi!
  I ось вони помчали на танку, який рухався легше за IСа... Герда згадала, як вони з чотирьох кулеметiв лупили по радянськiй пiхотi. Косили пристойно, а росiяни навiть не зрозумiли, звiдки на них впала така напасть. Зате, вирушивши, полiзли в атаку, жбурляючи гранати... Пара штук не дивлячись на пристойну дистанцiю, долетiла розiрвавшись на вежi. Звичайно, для бронi в 100 i 90 мiлiметрiв IС це що слону дробинка, але неприємно гуде. Та й гусеницi можна посiкти.
  Так що довелося завести мотор i вiдступати. А потiм i набої закiнчилися. Не сотню вони червоних солдатiв скосили.
  Герду вражало таку зневагу до смертi радянських людей. У арабiв з їхнiми обiцянками гаремiв та перлинних палацiв такої самовiдданостi й близько не було. Адже це атеїсти - люди, якi не вiрять у потойбiчне життя i казки про райськi сади. I що спонукає їх так уперто боротися, коли результат вiйну вже вирiшено наперед i це не бiльше, нiж лють приречених?
  Ось цього зрозумiти i збагнути неймовiрно важко.
  Хоча, звичайно, чимало серед росiйських зрадникiв. "Визвольна армiя" Власова за пiвроку iснування сформувала шiсть дивiзiй та дев'ять окремих бригад. Хоча звичайно зрозумiло, що бути солдатом Вермахта легше, нiж працювати по п'ятнадцять-шiстнадцять годин бiля верстата за набагато гiрше пайку, але все ж таки... Чомусь не видно на фронтах нiмецьких дивiзiй з колишнiх вiйськовополонених...
  Хоча втiм, у полонi нiмцiв мало, а радянських... Здається вже понад шiсть з половиною мiльйонiв. Може не так вже й багато власiвцiв, хоча багато полонених розiйшлися за нацiональними дивiзiями та легiонами пiдконтрольними СС. Крiм того частина росiйських спрямована на формування дворян та монархiстiв.
  Але в будь-якому випадку, вони зумiли так взяти Тихвiн, не дивлячись на покращення погоди та масованi бомбардування. Хоч i заплатили цiну неймовiрну.
  Герда отримала наказ i вистрiлила по тридцятьчетвiрцi з легшої вагової категорiї. Швидкострiльнiсть зброї вище, так що можна почуватися впевненiше. Раз, потiм другий, i насамкiнець третiй танк на звалище...
  Так треба акуратнiше. Iнакше їх тут пригорнуть у машини тiльки лобова броня вежi стала сильнiшою i товщiшою, а так майже колишнiй формат. Особливо корпус вразливий. Серед росiйських танкiстiв зустрiчаються умiльцi. Втiм, за такий рiдкiсний танк, як IС-2 або IС-1, не посадять слабака. А тридцятьчетвiрки звичайного формату можуть бути i з простими бiйцями. Через прорiз командирської вежi вони виглядають мов морди конячок, з вусiком дулом. Навiть якось i незручно за такими красунями робити прицiльний пострiл.
  Карась цього разу в вежi з дiвчатами, вiн вибрався служити їм провiдником i не може залишити дiвчат у казанi. Правда Магда логiчно помiтила:
  - Ми можемо i так виїхати, не стрiляючи i не провокуючи...
  Карась, по-дитячому скрививши мордочку, плаксиво заявив:
  - Нi - не стрiляючи, буде нецiкаво!
  Магда все ж попередила дiвчат:
  - Вiдкривати вогонь на поразку лише коли машин не бiльше трьох-чотирьох. Ми повиннi цей новий танк обов'язково привести цiлим до своїх частин.
  Герда погодилася:
  - Поки що цiєї новинки серед трофеїв немає, а значить, це нам ще знадобиться.
  Дiвчата-тигрицi продовжили полювання з помiрним ентузiазмом. Вони не надто досягли успiху, але ще сiм танкiв i п'ять вантажiвок у свiй актив записали. Одного разу довелося i побитися поза машиною, щоб захопити паливо для дозаправки.
  Коротше чотири пустотливi пустуни вибралися з казана, i мало не загинули вiд вогню своєї артилерiї. Виручив лише вчасно пiднятий прапор iз свастикою-павуком.
  Ось уже вони припиняють траншею i навiть знаходиться пара букетiв з паперовими квiтами, якi вручають войовницям-героїням.
  Олег Рибаченко, якому набридло дивитися це знущальне кiно, прорепетував:
  - Та чого ти мене все сук проклятих показуєш! Скiльки можна дивитися вбивство росiйських людей!
  . РОЗДIЛ Љ 16.
  Вiйна це те, що давало шанс Джейн та її командi знайти себе у життi. Тож дiвчата охоче взяли участь у походi на схiд. А чому б i нi? Це i грошi, i слава.
  Радянський танковий арсенал не надто змiнився. Основний танк, як i ранiше, Т-34-85. Ходова частина та броня корпусу залишилися з сорокового року. Той же дизель у п'ятсот кiнських, тi ж 45 мiлiметрiв лобової бронi пiд нахилом. Бiльше слабкий захист бортiв корпусу, вразливих для нiмецьких фаустпатронiв.
  Тiльки вежу встановили бiльшу, з 90-мiлiметровою лобовою бронею, та 85-мiлiметровою гарматою. Танк, звичайно, застарiлий, i для нiмцiв зовсiм не небезпечний!
  Дiвчата їдуть машиною "Герiнг"-5, у пiзнiшiй модифiкацiї. Бортова броня доведена до 178 мм, а лобова до 250 пiд нахилом. Сам танк має газотурбiнний двигун i розганяє англiйцiв до 60 кiлометрiв на годину.
  Джейн запитала навiдницю Грiнгет:
  - Тобi добре видно?
  Войовниця-селянка впевнено вiдповiла:
  - Огляд тут чудова! Я все бачу!
  Малання хихикнула i гаркнула:
  - Будемо тиснути росiян!
  Матильда впевнено пiдтвердила:
  - Хай будемо!
  "Герiнг"-5 повертається, зброя випльовує снаряд. З радянської тридцятьчетвiрки зриває вежу. Дiвчата кричать вiд захоплення. Їм справдi здається, що все це здорово. А що радянськi танкiсти гинуть навiть тiшить.
  Джейн прочитала ласкавим голоском:
  - Ми всiх зiтремо в попiл ... I буде пiд нами Москва!
  Проте натрапивши на мiннi поля, нiмецькому танку доводиться зупинитися. Дуже щiльно змiцнилися росiяни. I безлiч протитанкових їжакiв. Артилерiя веде активний артобстрiл.
  Грiнгета в досадi вимовляє:
  - Ось так виходить... Натрапили на жорсткий блок!
  Джейн iз показною впевненiстю вiдповiдає:
  - Нi, не буває до ранку... Прорвемося опера!
  Нiмецька бойова машина дещо забуксувала. У небi з'явилися реактивнi штурмовики, а у хiд пiшли телетанки. Мабуть, намагалися зруйнувати мiннi поля.
  Керували машинами з вибухiвкою на радiо. Використовувалися та пересувнi газомети. Вони буквально закидали позицiї Червоної армiї вогнем та полум'ям.
  Грiнгета iз незадоволенням вiдзначила:
  - На вiйнi стає все бiльше бруду, i дедалi менше доблестi!
  Джейн iз цим змушена була, погодитися:
  - Се ля вi! На жаль, ми якось програємо!
  Грiнґета поправила командира:
  - Скорiше не ми, а нашi супротивники! Нiчого зараз вийдемо з глухого кута, i буде бiй...
  Нiмецький танк пострiлював, хоча нiчого й не було видно. Джейн потерла свої босi нiжки одна об одну i заспiвала:
  - Нам не думати погано - пропадемо напевно! Вихiд є з лабiринту, з будь-якого глухого кута!
  Грiнґета прочiрiкала з посмiшкою:
  - Хто веселий той смiється...
  Хто хоче - той досягне...
  Хто шукає той завжди знайде!
  Малання, спiвуче i iскрi зубками, додала:
  - Хто звик за перемогу боротися, з нами разом нехай заспiває!
  Кiлька годин тривала канонада, а потiм таки рушили нiмецькi танки далi. Їх зустрiчала радянська артилерiя та протитанковi знаряддя рiзних калiбрiв. Втiм, вiдчувалося, що пробивної потужностi явно не вистачає. Нiмцi просувалися... Лише коли почали стрiляти 203-мiлiметровi гармати, то з'явилися першi пiдбитi машини фашистiв.
  Джейн невпевнено прошепотiла:
  - Господи ... Нехай мине мене чаша ця!
  Грiнґета впевнено сказала:
  - Двом смертям не бувати, однiєї не оминути! Так що будемо якщо що жити на тому свiтi!
  Малання пошепки запитала:
  - А яке воно те свiтло?
  Грiнгета не дуже впевнено сказала:
  - Думаю краще за нашого!
  Малання у вiдповiдь прошепотiла:
  - Дай Бог слiпим очi вiдкрити i спини випрямити горбатим!
  Дiйсно Джейн задумалася, яким може бути те свiтло. Може, цей свiт ще бiльш iррацiональний i менш безпечний. Джейн прокрутила талiєю, i ворухнула стегнами i прочирикала:
  - Це дуже цiкавий варiант - загинути та потрапити на той свiт! Ось що нас там чекає? Чи зустрiнемо ми там тих, що були нам дороги на Землi, чи доведеться заводити нових друзiв?
  Грiнгета пересунула собачку босою нiжкою, i прошипiла:
  - Будуть новi вiки, буде змiна поколiнь... Але нiхто нiколи не забуде iм'я Ленiн!
  I розреготалася, своїм трохи божевiльним смiхом. Вона войовниця-селянка активно перебирала босими, витонченими нiжками, i її пальчики грали.
  Ось упiймала в прицiл IС-3... Далеко правда. Не всякий потрапить, а якщо i потрапить, то снаряд, врiзавшись у щуче рило, може пiти в рикошет. Та дiвчина знала, що робила. Пальнула, i промуркотiла:
  - Берег туманiв, крушимо з заманом!
  Матильда додатково заспiвала:
  - I цей "Агдам", вип'ємо за дам! Супер мадам!
  Пострiл Грiнгети виявився точним. Снаряд потрапив у нижню частину лобової бронi вежi, прямо у щiлину. I справив руйнiвну дiю, не пiшовши в рикошет. Така ситуацiя, виникла. Точнiше, п'ять радянських танкiстiв загинули, майже вiдразу. А англiйки додали до свого списку злочину.
  Малання ревла, врубавши кулемети. Кiлька хлопчакiв-солдатiв хотiли пiдповзти до гiтлерiвського такну.
  - Але пасаране, не пiдходь пацан! - кричало симпатичне дiвчисько, i поливала кулеметними чергами, вiдважних пiонерiв.
  Джейн прочирiкала, стукаючи голою п'ятою по бронi:
  - Ах, пацани, пацани, пацани ... Стали ви раптом неугоднi! Видно для цiєї проклятої землi, надто вже ви благороднi!
  I дiвчинi, дочцi лорда стало шкода цих босоногих, подряпаних, замурзаних хлопчакiв, яких пробивали безжальнi кулi. Як це все сумно та важко.
  Грiнґета знову вистрiлила, пробила самохiдку СУ-100, i прочирикала:
  - А коник побiжить здавати пляшки!
  Малання облизнула губи яскраво-червоним язиком, i потягла з пластмасової пляшки "Кока-колу", сказавши:
  - Звичайно ж нi! Дайте менi вина та пачку цигарок!
  Матильда, обережно просуваючи танк, прошипiла:
  - Цигарки це отрута.
  Джейн пiдхопив ритм i продовжила:
  - Правильно, люди кажуть!
  Грiнгета у вiдповiдь, пальне i прошипить:
  - Гiрше нiкотину немає!
  Малання хихикнула i рикнула:
  - У топку пачку цигарок!
  Матильда у вiдповiдь додав, чухаючи червоний сосок грудей:
  - Правильно, люди кажуть.
  Джейн закiнчила з усмiшкою, показавши мову:
  - Але я курю.
  Малання закiнчила з апломбом:
  - I дуже радий!
  Дiвчата розсмiялися, показуючи свої довгi, вишневi мови. Джейн iз посмiшкою помiтила:
  - Сигарета найрезультативнiший кiлер, особливо проти замовника!
  Малання додала:
  - Цигарка як безшумна гвинтiвка, але вбивча i в руках дилетанта!
  Грiнґета, пальнула зi зброї i, помiтила з усмiшкою:
  - Сигарета найнадiйнiший снайпер, вбиває завжди!
  Матильда злегка уповiльнивши на бугрi танк, шикнула:
  - Сигарета гiрка на смак, але притягує сильнiше за цукерки!
  Джейн важко зiтхнула, i пролепетала:
  - Цигарка як погана дiвка, тiльки розставання з нею куди болiснiше!
  Грiнгета хихикнула, пальнула, i ревла:
  - Сигарета на вiдмiну вiд гранати, коли кидаєш, продовжує життя!
  Дiвчата замовкли. Їхнiй танк знову забуксував, опинившись у ровi. Довелося вибиратись. Войовницi трохи нервували. Радянська оборона дуже сильна.
  Джейн помiтив фiлософствуючи:
  - На вiйнi найкоротший шлях до мети обхiдний маневр, а чиста правда - пiдлий обман!
  Грiнґета, влучним пострiлом рознiсши радянську гармату, помiтила:
  - Обхiдним маневром найвiрнiше зрiзаєш шлях до мети!
  Малання врубала з кулемета i прочирiкала:
  - Життя червоне, але залишає з червоною кров'ю!
  Матильда пiдбила своєрiдний пiдсумок:
  - На вiйнi життя втрачає цiну, але набуває змилу!
  Дiвчата продовжили вiйну. Вони стрiляли i одночасно складали на ходу афоризми.
  Джейн пальнула босою нiжкою, i впустила:
  - Вiйна як наречений, ласий на зраду, але не дає залежатися!
  Грiнґета вистрiлила i дотепно видала:
  - Вiйна це хтива жiнка у пожираннi чоловiчих тiл!
  Малання у вiдповiдь прошипiла:
  - Вiйнi, як i любовi, пiдкоренi всi вiки, тiльки проведення часу не з приємних!
  Матильда вважала за потрiбне доповнити:
  - Вiйна як куртизанка обходитися дорого, мiнлива, але завжди залишає про себе героїчну пам'ять!
  Джейн повернула собачку, своїми витонченими, босими пальчиками i проворкувала:
  - На вiйнi не як увi снi, без сильних емоцiй не обiйтися!
  Грiнґета з усмiшкою пальнула i вiдповiла:
  - Свiт нудний i розслаблює, вiйна цiкава та збуджує!
  Матильда, iз задоволенням потягуючи Колу, продовжила:
  - Вiйна це кров i пiт, удобрює сходи, що народжують мужнiсть!
  Малання хихикнула i помiтила:
  - Як не цiкавий процес вiйни, усiм хочеться кiнця!
  Джейн знову провела голими пальцями нiг по казеннiй частинi зброї, i заспiвала:
  - Вiйна не книга, її не захлопнеш, не сховаєш пiд подушку, лише забруднити теж можна!
  Грiнґета прочирiкала з апломбом:
  - Вiйна це релiгiя: вимагає фанатизму, дисциплiни, беззаперечного пiдпорядкування, та її боги завжди смертнi!
  Малання тихо хихикнула i помiтила:
  - На вiйнi як у казино, ризик великий, а виграш недовгий!
  Матильда вишкiрилася i гаркнула:
  - Солдат смертний, слава забувається, трофеї зношуються, i лише причини почати бiйню за новою непереборною!
  Джейн тонко перевiряла:
  - Вбивця зневажаємо, якщо вiн не солдат на фронтi, злодюжка зневажаємо, якщо вiн мародер на полi лайки подвiйно!
  Грiнгета знову цвяхнула i прошипiла:
  - Солдат це лицар, у якого зброя мужнiсть i честь! Генерал барон, у якого вiнець: розважливiсть та розум!
  Малання з посмiшкою видала:
  - Солдат звучить гордо, рядовий зневажливо!
  Матильда дотепно вiдповiла:
  - Перший в атацi, може загинути, проте останнiм у пам'ятi не залишиться!
  Джейн з придихом проворкувала:
  - Краще бути першим у розподiлi трофеїв, нiж в атацi!
  Грiнґета з усмiшкою додала:
  - Вiйна, як жiнка, тiльки укладає чоловiкiв, не ламаючись!
  Малання з гiднiстю вiдповiла:
  - Жiнка, на вiдмiну вiд вiйни, не поспiшає вкласти чоловiка!
  Матильда зi смiшком заявила:
  - Вiйна, на вiдмiну вiд жiнки, нiколи не задовольняється кiлькiстю покладених чоловiкiв!
  Джейн знову повернула, важiль босими пальчиками i видала:
  -Вiйна найненаситнiша самка, їй завжди мало чоловiкiв, та й вiд жiнки не вiдмовиться!
  Грiнгета на це вважала за потрiбне, вiдтворити дотепний афоризм:
  - Жiнки не люблять воювати, але потяг укласти чоловiка не багатьом поступається кулi!
  Малання прошипiла немов кобра, вивергаючись свою рожеву мову:
  - Укласти чоловiка, може й мала куля, зробити щасливим, жiнка з великим серцем!
  Матильда додала з уїдливою усмiшкою:
  - Велике серце, часто веде в малiй користi!
  Дiвчата перестали обмiнюватися дотепними реплiками, i стали зосереджено стежити за полем бою. У небi гасали штурмовики ТА-311, якi обстрiлювали позицiї радянських вiйськ. Хоч повiльно, але коалiцiя Третього рейху просувалася. I встигала трохи пiдкрiпитися, ковтаючи трупи.
  Дiвчата нудьгуючи, стали знову гострити афоризмами:
  Джейн проворкувала:
  - У вiйни не жiноче обличчя, зате кров мужикам вона пускає крутiше за дружину!
  Грiнґета вистрiлила, i просипiла:
  - Вiйна не приносить радостi, натомiсть задовольняє агресивнi iнстинкти!
  Малання у вiдповiдь, свиснула:
  - Радiсть на вiйнi, трупи ворогiв лише в цiнi!
  Матильда, прокручуючи гусеницi, додала:
  - Вiйна це заорювання поля: удобрюється трупами, зрошується кров, зате сходить перемогою!
  Джейн пальнула i промуркотiла у вiдповiдь:
  - Перемога вирощується на трупах та кровi, зате плоди приносить зi слабкою!
  Грiнґета вистрiлила, розбивши, немов камiнь скло, тридцятьчетвiрку, прошипiла:
  - Вiйна, як квiтка-людожера, яскрава, плiтка i з поганим запахом!
  Малання протерла босою нiжкою педаль i в'янула:
  - Вiйна це мати прогресу та мачуха лiнощiв!
  Матильда вiзьме, i як прорече:
  - А на вiйнi, життя солдата не в цiнi, а вiд генералiв зовсiм збиток!
  Джейн провела ребром долонi собi по грудях i прочирiкала:
  - Хочеш миру - вселяй страх, хочеш вiйни - викликай смiх!
  Грiнгета взяла i пальнула, направивши зброю босою нiжкою, проспiвавши:
  - Смiх не грiх, якщо ти не посмiховисько у ратнiй справi!
  Малання хихикнула, i гарчала з успiхом:
  - Вiйна це як цирк, лише переможець смiється останнiм!
  Матильда провела танк, задавивши парочку пiонерiв, просипала:
  - На вiйнi як у цирку, тiльки килимний, неабиякий убивця!
  Дiвчата знову замовкли. Їм набридло гострити. А взагалi вiйна не надто й гарно.
  Джейн у досадi подумала: поступилася Британiя нiмцям. Хоча скiльки земель англiйцi завоювали. А скiльки тiєї Нiмеччини! Британiя стала колосальною iмперiєю. Але не змогла переварити свої колонiї. Третiй Рейх перевершив могутнiстю англiв i ще полководцi виявилися значно сильнiшими i здiбнiшими.
  I коли фашисти прийшли до Лондона, для Англiї iсторiя закiнчилася. Виникла нова iмперiя, з небаченою могутнiстю. У вiйськах якої служать багато народiв i країн. I що можна сказати: Третiй Рейха, розправивши крила, заглушив Британiю.
  Адже в сороковому роцi, пiдкоривши Францiю, Гiтлер великодушно запропонував свiт Черчiль. I треба було його прийняти: здоровий глузд пiдказував, що нiчого вiд вiйни, навiть теоретично Британiя придбати не може, а от втратити. Гiтлер вiв повiтряну битву з Англiєю на пiвсили. З великим запiзненням перекинув вiйська до Африки. Пiшов на Радянський Союз. Але це лише вiдстрочило катастрофу.
  Нiмцi, використовуючи окупованi територiї, знайшли сили воювати на два фронти, Японiя впевнено била американцiв. А тут ще й Сталiн зрадив, уклавши перемир'я. Британiя впала на колiна i увiйшла до складу Третього Рейху.
  Безлiч перемог здобули Вермахту славу непереможностi. Джейн та її подруги охоче пiшли до гiтлерiвської армiї - на лов щастя та чинiв. I там частково досягли успiху.
  То що? Тепер вони мають двi Батькiвщини: Велика Нiмеччина, мала Британiя.
  Джейн потягла з горла "Кока-Колу" i прочирiкала:
  - Любов i смерть, добро i зло... Що святе, що грiшне, вбивцям байдуже!
  Грiнгета заспiвала у вiдповiдь, надiславши черговий снаряд:
  - Кохання i смiти, нехай править зло, а вибрати, нам дано лише одне!
  Дiвчата трохи повеселiшали. Ну, справдi, скiльки можна, налаштовувати себе на мiнорний лад. Вони молодi, веселi, енергiйнi i досить щасливi. Стiльки воюють i жодної подряпини. Якщо не рахувати, що об танк подряпаються.
  Малання жорстко помiтила:
  - Ех, треба було Черчiль прийняти пропозицiю Гесса, i вступити у вiйну з СРСР. Тодi б ми правили б усiєю планетою, а пiд кiнець i Нiмеччину задавили б!
  Матильда iз захопленням проспiвала:
  - Гарна в бою Нiмеччина, лев Британський найкращий!
  Малання пiдтвердила:
  - Та наш лев iз Британiї найкращий!
  Джейн з посмiшкою промовила:
  - У нас ще є шанс! Ось помре Гiтлер, i Нiмецька iмперiя розпадеться!
  Грiнґета пальнула снарядом i частково погодилася:
  - Та розпадеться! Вони ж м'ясоїднi хижаки, чи буде нам вiд цього краще?
  Малання фiлософськи помiтила:
  - Єднiсть при жорсткому режимi, краще за бардак i розгильдяйство при м'якому!
  Матильда натиснула голими пiдошвами на педалi, i гаркнула:
  - Будемо i ми на Марсi! I поза сонячної системи!
  Джейн з усмiшкою Джоконди вiдповiла:
  - Спочатку потрiбно встановити єдиний режим на планетi Земля!
  Грiнґета, взяла i задерикувато заспiвала:
  - А ми такий режим, мiняти не дозволимо!
  Малання з дотепнiстю помiтила:
  - Але щоб з носом вас залишити, менi нiс доводиться мiняти!
  Дiвчата як завжди щасливi. Ось їхнiй танк досягає першої лiнiї окоп. I розриває гусеницями землю. Войовницi смiються.
  - Ми їх усiх передамо!
  Одна з гармат застрягла мiж ковзанками, i танк зупинився. Дiвчата вилiзли з машини, все ж таки в танку тiсно i занадто жарко. А зовнi ризиковано, можна й обпектися.
  Войовницi помчали, миготивши голими п'ятами, i спiваючи:
  - Ми жвавi дiвчата, гарнi подруги, ну, а по нiжках босих, нехай хльоскують, жваво ляки!
  Джейн бiгаючи, помiтила:
  - Ось ми є космодесант!
  Малання з усмiшкою пiдтвердила:
  - I в космос, i в десант!
  А Грiнґета взяла й пройшлась на руках, завивала:
  - Я войовниця супер! Усiх сомну!
  Матильда у вiдповiдь взяла i прошипiла:
  - По краплях у фюрера отрута!
  Джейн хихикнув, заспiвала:
  - Удар сильний, i фюрер битий всесильний!
  Войовницi бiгли, ступаючи босими нiжками, по уламках, розкришеному, сильно пiдiгрiтому залiзу, рiзного роду балкам, i побитим черепам.
  Джейн проспiвала:
  -Мене ти зрозумiєш ... Мене ти зрозумiєш ... Мене ти зрозумiєш, i краще країни не знайдеш!
  Дiвчина приємно бiгти, своїми не надто огрубiлими нiжками, по шпильцi, i уламкам. Справдi, це велике задоволення.
  Грiнгета заспiвала:
  - Лiто, сонце свiтить високо.
  Малання пiдтримала пiсню:
  - Високо... Високо!
  Матiльда додала:
  - Лiто, нам до смертi далеко! Далеко!
  Войовницi помiтно повеселiшали. Справдi, яке це задоволення ось так енергiйно рухатися i пiдскакувати.
  Джейн хихикнув, помiтила:
  - Смерть - це умовнiсть, безслав'я абсолют!
  Грiнгета потерла одну босу нiжку об iншу i прошипiла:
  - Буде й у нас свято! I разом iз ним перемога!
  Малання скептично промовила:
  - Наша чи нiмецька?
  Матильда посмiхнулася i заспiвала:
  - Нас чекає вогонь смертельний.
  Джейн у вiдповiдь пiдхопила:
  - Але всiх безсилий вiн...
  Грiнгета провила пантерою:
  - У кожного є труна роздiльна.
  Малання взяла i, стрiляючи, прошипiла:
  - У могилу схлинув боша батальйон!
  Матильда проревела у вiдповiдь:
  - У могилу схилився цiлий легiон!
  I дiвчата взяли i зам'якали... Вони ж як стрункi конячки. А такi симпатичнi, нiжки голi, засмаглi.
  Джейн взяла i iз задоволенням прошипiла:
  - А я кобра! А я кобра! Зовсiм не ведмiдь!
  Грiнґета пробурчала у вiдповiдь:
  - А приємно кобре до хмари злетiти!
  I дiвчата як вiзьмуть та зiткнутися лобами. Iскри сиплються з очей, наче настає година!
  Малання взяла i прошипiла:
  - Гiтлер капут!
  Матильда її пiдтримала:
  - I Сталiн капут!
  Джейн потрясла стегнами i прощебетала:
  - Я воїн свiтла, на колiна дикуни... Усi хто з наклепом, я кошторис з лиця Землi!
  Малання взяла i ревла:
  - А Гiтлер дурень, курить тютюн! Сiрники краде, вдома не ночує!
  Матильда хитро посмiхнулася i запитала:
  - А як ви вважаєте, у фюрера стоїть?
  Грiнгета пiддала босою нiжкою попелу, i ринула:
  - Звичайно ж нi! Йому зробимо вчотирьох, мiнет!
  Малання, захитавши очi, прошепотiла:
  - Про це дуже приємно, пульсуючий нефритовий стрижень тримати в ротi, i мацати язиком!
  Матильда шепнула з придихом:
  - А як це здорово! I все буде просто супер!
  Дiвчата пiдскакували все вище та вище. Але їхнiй танк вiдремонтували i довелося повертатися. Вiйницi залiзли назад, i прошипели:
  - Це наш танк! Вiн буде просто супер!
  Джейн раптом згадала казку про Робiн Гуда. Там маленький Джо, хлопчик потрапив до шерифа у полон. Хлопця катували: пiдняли на дибу, пiдсмажили п'яти.
  Коли полум'я лизало босу, огрубiлу пiдошву нiг хлопчика ... Джейн вiдчула тут збудження, i їй дуже захотiлося сексу. Ось до неї увiйшли. Особливо японський нiндзя Карась. Цей бiлобрисий хлопчик, такий гарний, i має дуже велику чоловiчу досконалiсть. I так приємно торкатися такої чистої i гладкої шкiри своїми грудьми.
  Джейн хотiла сунути пальчик мiж нiг, але знiяковiла i передумала. Хоча дiйсно, подiбна дiя, на диво приємна!
  Дочка лорда сказала:
  - У морськiй хвилi та лютому вогнi! I лютому, i лютому вогнi!
  Дiвчата знову посунули свiй "Герiнг"-5 на позицiї радянських вiйськ. Напевно, i сам Сталiн неабияк психовав, дiзнавшись про просування фашистiв. Як тут не заневруватися. На тебе прет махiна, а вiдповiсти нiчим. Тридцятьчетвiркам, вiд серiї Е не вiдiб'єшся. А вiд пiрамiдальних АГiв тим паче.
  I Сталiн, мабуть, у шоцi. Хоч таргана закликай у своїх радникiв. Нi звуку, нi сенсу, нi сплеску води! Видно отримаєш кранти!
  Джейн iз посмiшкою помiтила:
  - А Сталiн, на вiдмiну вiд Черчiлля, завжди охоче приймав подачки вiд Гiтлера i йшов на свiт!
  Грiнгета з натхненням проспiвала:
  - Скажiть, що таке свiт! Вони то вам дадуть вiдповiдь - сонце i вiтер!
  Малання з натхненням помiтила:
  - I у нас будуть мiцнi, здоровi дiти!
  Матильда хихикнула i шепнула:
  - Свiт не шахiвниця, i Гiтлер не король!
  Джейн поправила свою подругу:
  - Вiн вищий за короля! I ми його зметемо з планети!
  Грiнґета взяла й ревла:
  - Велич бриттiв, визнала планета! Ударом меча розтрощили фашизм!
  Малання захоплено додала:
  - Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту!
  Матильда з натхненням дiвчини, що знайшла перше кохання, додала:
  - Я вiрю, збудуємо святий комунiзм!
  Джейн розреготавшись, помiтила:
  - А пiд керiвництвом нiмцiв i справдi, комунiзм можна збудувати!
  Грiнґета стукнулася лобом об казенник зброї, i заспiвала:
  - Ми комунiзм жартома, зараз побудуємо! I Сталiн буде нашим супер, i героєм!
  Маланья додала, уточнивши:
  - У трунi зрозумiло!
  Грiнґета охоче пiдтвердила:
  - Звичайно, в трунi!
  Джейн фiлософськи помiтила:
  - Як не великий цар, у труну пiде, як i псар!
  Грiнгета додала з єхидною усмiшкою:
  - Полiтик завжди бреше, тiльки вмирає по-справжньому!
  Малання клацнула босими пальчиками нiжок, i видала:
  - Безсмертя реальне, а смерть примарна!
  Матильда теж афоризмом видала:
  - Усi можуть королi, але втекти вiд труни в землi, не може, жоден, жоден король!
  Джейн прочирiкала:
  - Незабаром життя скiнчиться.
  Грiнгета з апломбом пiдтримала:
  - Скоро гримне крапка!
  Малання пострiли з кулеметiв по радянськiй пiхотi, i як прошипить:
  - Ой, маманю, матусю, пожалей синочка!
  Матильда, насилу стримуючи смiх, додала:
  - Адже йому лишилося жити, зовсiм нi денечка!
  Джейн фiлософськи розсудила:
  - Усi хочуть жити гарно, але вмирають гiдно лише одиницi!
  Грiнґета вiдповiла з посмiшкою:
  - Смерть обiцяє неприємностi, якщо вона не виблискує променями подвигу!
  Малання прошипiла з лютим оскалом зубiв:
  - Хороша смерть краща за погане життя!
  Матильда iз викликом кинула:
  - Добре бути Богом, на волi, погано чортом на зонi!
  Грiнґета з отруйною усмiшкою помiтила:
  - А снаряди у нас закiнчилися... Погодьтеся, це величезна трагедiя! Жодного презенту анiгiляцiї!
  Джейн зневажливо пирхнула:
  - Будуть новi презенти та iншi президенти!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Фрiдрiх у цей день 10 жовтня 1947 року як завжди хорт i невтомний, стрiмко мчав на повiтряному конi Ме-362. Хлопчик не вiдчував i тiнi втоми, надто вже був збуджений, i, як i ранiше, стрiляв без промаху. Вночi, ремонтнi бригади, насамперед американськi ввели до ладу частину пошкодженої технiки. Зокрема "Паттони" знову закрутили гусеницями, крiм того, кiлька сотень цих машин вступили в дiю, будучи перекинутою з-за океану, вже налагодженими залiзницями. Партизани, звичайно ж, намагалися, але в них виходило набагато гiрше, нiж зазвичай. На виборах українського Батьки перемiг Бандера, а у партизанських лавах зросла зрада та дезертирство. Плюс ще й командувач партизанським рухом Ворошилов злiг... А замiну йому вчасно не пiдiбрали... Таким чином постачання ударного мiжнародного угруповання фашистiв було цiлком задовiльним. Та вiдважнi пiдпiльники, i героїчнi диверсанти, часом досягали успiхiв, але не вище за тактичний рiвень. Крiм того, поява нових союзникiв, що капiтулювали, викликало рiзке падiння вiри в перемогу СРСР, а це вело до того, що коливальнi елементи вiдкрито або ще потай переходили на бiк фашистiв.
  Особливо збiльшилася кiлькiсть дезертирiв серед Червоної армiї Крайкова та Вiйсько Польського. Поляки, повiривши обiцянкам нацистiв i особливо - захiдних капiталiстiв, серйозно розраховували створення великої iмперiї Сходi, з допомогою Росiї! Не всi звичайно, польськi комунiсти зберiгали вiрнiсть порадам, а ось решта полiтичних вiдтiнкiв... Особливо ненадiйнi лiберали... Так що польськi частини стали здаватися на Московськiй Дузi практичнi одразу з початку наступу... На щастя, їх було трохи i вирiшальний вплив на перебiг вiйни це поки що не мало .
  Фрiдрiх зробив першу пару вильотiв сам, вiдриваючись вiд решти пiлотiв. Вiн бачив, що супротивник, уже не настiльки щiльно зустрiчає нацистськi полчища вогнем, i мiнних загорож майже не залишилося на шляху танкових клинiв. Але радянськi воїни воювали. Пiхота, не вiдкривала вогонь i намагалася, пiдпустивши впритул танки, пiдiрвати їм гусеницi або зв'язування гранат, або пiдпалити пляшками з горючою сумiшшю.
  Хлопчик-термiнатор в основному збiльшував рахунок за рахунок радянських знарядь. Причому стрiляючи з горизонтальної площини, уникаючи втрати часу пiкiрування. Щоправда, кiлька розташованих у засiдцi танкiв також виявилися знищенi. Авiацiя СРСР дiяла малоактивно. Вранцi з'явилися лише сiм лiтакiв У-2, потiм чотири Лагга. З ними загальна розмова у Фрiдрiх була коротка, легке натискання на гашетку ... I потiм як завжди!
  Придушивши вже ослаблi бойовi точки гiтлерiвськi танки, рушили далi по полю i на окопи ... Протитанковi рови i їжаки втiм, зустрiчалися i на цьому вже шостому i частково п'ятому рубежi оборони (загалом їх було вiсiм). Радянськi артилеристи нервувалися, i починали стрiляти здалеку. Артилерiя фашистiв була безжальна, а авiацiя. Поки як ковзанка, все кромсала. Ну, Фрiдрiх як завжди попереду всiх бiйший i крутiший. У побудовi вiйськ вiдбулися змiни, вперед вирвалися потужнi кулеметне озброєння "Паттони". Вимушене рiшення, щоб знизити втрати вiд пiхотинцiв-камiкадзе, якi жертвують собою, але не бажають здаватися.
  Третiй лiтако-вилiт Фрiдрiх робив уже зi своєю подругою Хельгою. Тут їм уперше зустрiлася бiльш-менш велика партiя радянських лiтакiв. Серед них були навiть п'ять Бр-3 (звiдки їх викопали). Як не дивно, але бомбардувальники СРСР повернули побачивши нiмцiв-асiв вiдразу ж назад, а винищувачi кинулися їм назустрiч.
  Фрiдрiх холоднокровно розстрiляв машини, що намагалися зблизитися. У тому числi й ас iз зiркою героя СРСР на фюзеляжi. Досвiдчений вояка, щоправда, намагався пiти у хмари, але проти такого монстра як Фрiдрiх Бiсмарк тiльки вийшло гiрше. Хлопчик-термiнатор, не промахаючись, збив одразу тридцять шiсть винищувачiв i чотири штурмовики, врубавши, форсивши, кинувся за бомбардувальниками.
  Втiм, Фрiдрiх виявив, що його машина не так сильно мчить, i 740 розрахункових кiлометрiв i на форсованому моторi не вибиває. Причина зрозумiла, у Фрiдрiха замiнили 30-мiлiметровi гармати Мр-108, на Мр-103, якi з початковою швидкiсть снаряда в 960 - метрiв в секунду, куди ефективнiше пробивають дах танкiв i з дуже великої дистанцiї винищувачi супротивника, зате майже в пiвтора рази важче i менше скорострiльнiстю 420 пострiлiв за хвилину (втiм Фрiдрiх взагалi волiв, впадаючи в транс лупити одиночними снарядами!). Та й боєкомплект до гармат був спецiально для Фрiдрiха збiльшений. Тож наздогнати бомбардувальники виявилося нелегкою справою. Декiлька юрких Не-362 випередили бравого, юного аса. Вони обрушилися як град на посiви, зминаючи та терзаючи радянськi машини. Причому Бр-3, як тихохiднiшi i погано озброєнi, стали легким видобутком льотчикiв-терористiв. Фрiдрiх поспiвав уже до кiнця бенкету, але дистанцiї ще закiнчив десяток, вибивши п'ятдесят. Втiм, свiй колишнiй рекорд двiстi п'ятдесят три машини побити хлопчику не вдалося.
  Фрiдрiх повернувся назад, з великим пiднесенням у душi. Адже вiн перемiг, i перемагає! А думки про свою зраду повнiстю пiшли. Юнак навiть сказав сам собi:
  - А до чого цi забобони! Батькiвщина там, де твої друзi та ростуть дiти! А СРСР це не Батькiвщина, а в'язниця народiв!
  Хельга почула цi слова, але, не зрозумiвши їх справжньої сутi, пiдтвердила:
  - Ти правий! I у нас скоро народяться дiти! Хоча, я не хочу, отримає живiт, поки що триває така вiйна!
  Фрiдрiх хихикнув:
  - Це волi Всевишнього Бога залежить. Втiм, римський папа та низка митрополитiв на нашому боцi!
  Четвертий вилiт на штурмових, реактивних Фоккен-Вульф-5 перетворився на полювання за гарматами, так як танкiв попалася всього пара штук. Але справжнє випробування було ще попереду.
  П'ята гвардiйська танкова армiя Ротмiстрова завершила пiдсiкаючу перекидання в район Червоногвардiйського. Втiм, досягти повної раптовостi не вдалося. Розвiдувальна авiацiя фашистiв зафiксувала рух великої маси танкiв, i гiтлерiвцi поспiшили прийняти контрзаходи у вiдповiдь. На зустрiч дев'ятсот п'ятдесяти танкам i САУ посиленого резервами броньованого кулака Ротмiстрова вийшло близько п'яти сотень, есесовських пiдроздiлiв 2 танкової армiї СС, а також двох сотень машин зi стратегiчного резерву. Зокрема битва розгорнулася на полi бiля колгоспу Первомайський, де розташувалися на захопленому рубежi нiмецькi гренадери та гармати.
  Фрiдрiха та найкращих нiмецьких асiв викликали, щоб парирувати масований удар iз сушi та повiтря.
  Генерал-лейтенант Ротмiстрiв, герой Сталiнградської битви, виконував наказ, що виходить вiд самого Верховного головнокомандувача, щиро вiрив, що битва пiд Москвою ще не програно. У його руках була сила, теплилася надiя, що СРСР поверне собi втрачене ранiше. Втiм, колона, рухаючись своїм ходом, добряче розтяглася. Почасти це було викликано прагненням уникнути розвiдувальних лiтакiв Третього Рейху, з iншою тривалiстю маршу, викликаного пошкодженням залiзничних колiй через вплив авiацiї супротивника.
  Удари важких бомбардувальникiв змусили великi танковi сили йти на сотнi кiлометрiв своїм ходом. Причому максимальним за швидкiстю маршем... Це з огляду на деяку неоднорiднiсть танкового парку в одних машин встигли замiнити фiльтри, в iнших навпаки, старi типи навiть недосконалої трансмiсiї пригальмовували дизельнi мотори.
  Через жорстокого i масованого впливу авiацiї супротивника, п'ята ударна армiя розташовувалась досить далеко вiд лiнiї фронту i, це змусило йти цю сталеву ковзанку з вечора до ранку.
  Бiльш компактне угруповання фашистiв уже чекало Ротмiстрова. Поступаючись у загальнiй кiлькостi танкiв, гiтлерiвцi перевершували в якостi: маючи приблизно пiвтори сотнi "Пантер"-5 i "Тигрiв"-5, а також пiвтора десятки "Герiнгiв" Л (англiйських машин з 17 футовими гарматами, приблизно рiвних по пробивнiй силi зброї "Пантери"), Е-50, АГ-50 i "Паттони". Винищувачi танкiв "Суперфердинанди" були ще на пiдходi.
  Звичайно, було б краще обрушитися на фашистiв скопом, але грiзний Жуков занадто квапив Ротмiстрова, справедливо побоюючись, що гiтлерiвцi зроблять енергiйнi контрзаходи. Втiм, уже зробили....
  Але тут у радянської армiї був один козир - це серйозне авiацiйне прикриття... Лiтаки зняли i уральського напрямку, i з резерву ставки, i кинули в бiй навiть навчальнi машини, а також технiку прямо з конвеєра. В цьому й полягав шанс на прорив правого флангу i тилу, що далеко вирвався вперед клину фашистiв.
  Генерал Гота, та iншi командири вже пiд час попереднiх обговорень плану Московської операцiї, припускали, що Красногвардiйськ безумовно стане мiсцем танкової битви з бойовим резервом радянських армiй, а отже, потрiбно мати план прикриття.
  Спецiальнi нiмецькi лiтаки, особливо Хе-362 стежили за повiтряним простором, так, що битва на Червоногвардiйському, мала стати найбiльшою не тiльки танковою, а й повiтряною битвою Другої свiтової вiйни!
  Фрiдрiх був викликаний битися з противником, вiн найкращий ас Люфтваффе, король повiтряних битв був символом перемоги Третього Рейху. А поряд, або майже поряд з ним праворуч, на штурмовiй, а значить, особливо потужнiй модифiкацiї Фоккен-Вульфа-5 мчала Хельга.
  Хлопчик навiть проспiвав:
  - На зорельотах мчимо хвилями! Пiняться кварки у вихорах ефiру!
  Хельга пiдтвердила:
  - Червонi тварюки, буде Хук вам! Дiтям пiдземного пекельного свiту!
  Фрiдрiх розсмiявся i видав кохане:
  - Ну, вiд гвинта! Ангел смертi, тiльки свисни вiн з'явитись! Роздере всiм покидькам на часточки дупи!
  Хельга у вiдповiдь захихотiла:
  - Ну, ти дотепний!
  Фрiдрiха дещо турбувала зростання ваги його лiтака, зв'язку iз встановленням зброї далекого бою та збiльшення боєкомплекту. Адже снаряд 30-мiлiметрової гармати, втричi важчий, нiж у 20, а за разючою силою, мабуть, у чотири рази потужнiшим, унiверсальна зброя пристосована розносити броню, як на поверхнi планети, так i в повiтрi! Юний ас навiть хотiв вiдмовитися вiд кулеметiв, зняти їх чотири великокалiбернi, але... Хельга перед вильотом заперечила:
  - Може дiйти й до ближнього бою. Краще цей козир зберегти...
  - Досить на Форс-Мажор та двох "стрiлялок"! - коротко обрубав Фрiдрiх. Для мене що збити поблизу - цього вистачить. Взагалi я думаю кулеметне озброєння тут надмiрне.
  Хельга весело хихикнула i ляснула хлопця по спинi:
  - Не всi, на жаль, такi непереможнi лицарi, як ти! Багато асiв ще початкiвцi, їм потрiбен щiльнiший вогонь, щоб напевно потрапити...
  Фрiдрiх цiлком резонно заперечив:
  - Таку дорогу машину, як МЕ-362 У не дадуть пiлоту-початкiвцю. Цей винищувач для асiв.
  Хельга замiсть вiдповiдi побiгла до свого винищувача-штурмовика, миготивши, голими, рожевими п'яточками. А що робити, пролунав сигнал екстреного виклику.
  Фрiдрiх загалом був задоволений тим, що зняв два крайнi кулемети, масивна машина стартувала легше, i швидкiсть додалася, а полегшення крил покращило маневренiсть. Хоча самi вогнянi точки були прикритi обтiчниками, їхнє зменшення помiтно додало i в аеродинамiцi машини. Хоча Ме-362 у планi аеродинамiчних якостей, поки що не має собi рiвних серед поршневих машин, така ось унiверсальна конячка вiйни.
  Внизу миготять рiдкiснi дерева, поля... День спекотний i, схоже, боротися буде нелегко. Особливо росiйським, якi програють цю грандiозну битву. Ось лiворуч i трохи внизу летить зграя ворон... Велика зграя, причому деякi ворони дуже великi... Зловiсна ознака, ворони супроводжують усi вiйни, цього жорстокого, позбавленого сентиментальностi свiту. Як спiвав Боярський, у знаменитому мюзиклi:
  - Ну чому! Жити неможливо з розуму! Але чому - нас життя не вчить нiчого!
  Ось воно насильство, насильство та ще раз насильство! Жорстокiсть, жорстокiсть i ще раз жорстокiсть нацiї, що цементує!
  Зграя ворон здається нескiнченною, їх десятки, сотнi тисяч i каркають так, що навiть у герметично закритiй кабiнi чути. Фрiдрiх по рацiї запитав Хельгi:
  - Може лупнем по них з кулеметiв?
  Дiвча-ас заперечила:
  - Не варто! Тут може бути кожен патрон на рахунку!
  Фрiдрiх хихикнув:
  - Що ж цiлком можливо! У короля пiд троном лежать у мiшку патрони.
  Через зграї стерв'ятникiв раптом вискочила перша партiя радянських лiтакiв. Їх першими зустрiли "Саламандри". Втрати були з обох бокiв, росiйських полегло бiльше. Фрiдрiх вiдкрив вогонь iз запiзненням i збив лише вiсiм машин. Але все одно це лихе початок. А ось пара нiмецьких "Саламандр"-3 виявилася збитою, а також Ме-262 незрозумiло як примудрився вирватися вперед усiх.
  Але головне було ще попереду. Зграя ворон закiнчилася, нiмецькi льотчики вискочили на простiр над Червоногвардiйським полем i почалося.
  Назустрiч нiмецькiй ескадрi кинулася цiла армiя, а тут i справдi була авiацiя з кiлькох повiтряних армiй СРСР. Величезна армада лiтакiв всiх видiв, але найбiльше саме Якiв i трохи менший за Лаггов.
  Фрiдрiх вiдкрив вогонь iз дистанцiї понад шiсть кiлометрiв. Вiн знову поринув потоки дикого трансу, коли ти не цiлишся, а пальцi все натискають автоматично. Коли вже немає мiркування, думок, тiло начебто твоє, але ти вже нiби марiонетка невiдомих сил... А значить i тiло не твоє, а нею дух пекла - нечистих, злих сил...
  Ну, а головi хлопчика-термiнатора, вже який за раз зазвучала пiсня:
  У колi друзiв, але водночас самотнiй,
  У полонi страждань, сумних турбот!
  Наш свiт настiльки лайкою втомлений,
  Не видно нi роздолля, нi краси!
  Куди ти нас привiв - злий чорт лукавий?
  Коли злий демон армiєю крутить!
  Полювання нам звичайно ратної слави,
  Хоча душею я мерзенний паразит!
  
  Така порожнеча в згаслому дусi,
  Навколо трясовина не бачити шляху!
  I смертi, цей кiл безжальної старiй,
  Що збирає данину у святiй Русi!
  
  Не блищить розумiння простий,
  Все в павутиннi, безмежнiй владi!
  Полювання жити в обителi земної,
  Вкушаючи з милою солодкiсть, радiсть, щастя!
  
  Але рок поправив сина на вiйну,
  Де забути довелося нам спокою!
  Не треба клясти за це Сатану,
  Адже ми самi не хотiли iншого!
  
  На лiтак розсiкаю вихор,
  Виконавши виверт, i прийом коронний!
  Боєць Вiтчизни вiрте не загинув,
  Зiграємо марш пiдонкам похоронний!
  
  Противник численний, сильний,
  Машини, винищувачi, ракети!
  Ми пекельний Вермахт у трiски рознесемо,
  Росiї будуть подвиги оспiванi!
  Прийде на Землю, вiрю комунiзм,
  Ми заживемо щасливо - твердо знаю!
  Розсиплеться кат людей - фашизм,
  Перемога буде ласкою, свiтла Травня!
  
  Батькiвщина, стрiмкий полiт,
  Воно нам подарувало, життя святе!
  Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває,
  Адже за неї я люто воюю!
  
  I час, вiрю свiтле, прийде,
  Вбивств не буде, старiсть у прiрву згине!
  Без краю розвиватиметься рiд,
  Верх спрямує досягнень лiнiй!
  
  А щоб нам наблизити час;
  То треба як солдатiв Русi боротися!
  Щоб до всiх, хто не дебiл дiйшло,
  Що росiяни завжди вмiють битися!
  У головi Фрiдрiха звучала хороша патрiотична пiсня, а зрадницькi руки, i ноги робили прямо протилежне. А саме посилали снаряди до радянських лiтакiв усiх видiв та марок. Радянськi ж льотчики намагалися зблизитись i, затiяти звалище... Волька з ходу розстрiлявши понад пiвсотнi машин, зробив вiраж i пiшов вiд пострiлiв та спроби тарана ( цього камiкадзе, вiн зрiзав кулеметними короткими чергами). Потiм лiтак юного аса змiстився, i перебуваючи з бойовим трансом, хлопчик дав дуже з авiагармат. Дуже скосила цiлу низку радянських винищувачiв, що виринули з тилу.
  Тут Фрiдрiх сам ледь не таранився, але зумiв зiсковзнути в лiнiї вогню i продовжити винищення противникiв. Цього разу його жертвами стали двомоторнi "Пiшки". У головi хлопчики майнув афоризм (пiшаки теж не горiшки, майбутнi ферзi!). Хельга пискнула в рацiю:
  - Ой, люба матусю! Як тиснуть!
  Фрiдрiх, виконавши незавершену мертву петлю, з великої дистанцiї зрiзав радянськi винищувачi, якi намагаються зайти в тил Хельгi. Однi з них "Крамник" (Лагг-5), був з великою червоною зiркою на фюзеляжi ... Значить герой СРСР. Сама дiвчинка, на штурмовiй модифiкацiї Фоккен-Вульфа стрiляла по нiмцiв, що насуваються на позицiї, танка армiї Ротмiстрова. I била при цьому досить влучно, вдало пiкiруючи.
  Фрiдрiх же поки що бився з лiтаками супротивника, подумки подякувавши постачальникам, за збiльшення боєкомплекту. Вiн термiнатор-зрадник навiть у танк Т-34-85 примудрився всадити, причому обравши командирську (це видно по антенах, якi не дивлячись на пил та дистанцiю гострi очi Фрiдрiх легко розглянули!).
  Кришку люка пробило вiдразу три снаряди i, танк зупинився.
  Внизу також було спекотно, авангард п'ятої гвардiйської танкової армiї вже накотився, на гренадерiв СС та частини другого корпусу.
  Першi радянськi машини скотилися в протитанковий рiв, i їхнiй хiд сповiльнився. Скорострiльнi гармати "Тигрiв"-5 та "Пантер"-5 обрушилися на них. Ось у чому, новi нiмецькi сильнi, то це бiй на дистанцiї, щоб отримати над ними перевагу, радянськi танки мали увiйти в ближнiй бiй. Влаштувати звалище... Але тактично рiшення було неточним, рвати по чистому полю де вирили рови, на зустрiч, що чекають "видобуток" машинам. Та ще не навалитися при цьому гуртом?
  Щоправда, радянськi Iли, незважаючи на вiдчутнi втрати, все ж таки проривалися, як маленький боксер, що пiрнає пiд джем велетня, до ворожих танкiв, завдаючи збиткiв, у тому числi й бомби малих розмiрiв. Щоправда, на деяких "Тиграх"-5 стояли зверху сiтки, але багато машин, нiмецька пiхота була змушена встановлювати захист буквально на ходу.
  Фрiдрiх подумав, що якби росiяни завдали бiльш концентрованого удару, у них були б куди вищi шанси на купу малу i вигiдний ближнiй бiй.
  Тарани з боку червоних льотчикiв тривали, але, наприклад, проти дуже крутих "Саламандр"-3, ця тактика не приносила очiкуваних плодiв. Втрати нiмецької авiацiї наростали, як, втiм, ще бiльшою мiрою радянською. Але це вже був не без вiдповiдi бiй. Багато радянських пiлотiв мали пристойний досвiд, недарма вони прикривали Москву, так що фашистам неабияк дiставалося.
  Фрiдрiх чиє чуття загострилося неймовiрно, завжди уникав попадань i iнтуїтивно лупцював по найнебезпечнiших радянських винищувачах. Намагаючись вибити саме лiдерiв. У нього це виходило, i виходило без осiчок. У головi, мiж iншим, виникла порожнеча i вiдсутнiсть сприйняття битви як такої. Тiло реагувало, цiлi ловилися, промахiв не було. Декiлька разiв навiть дiставалося танкам.
  А безлiч сотнi, якщо не тисячi летальних апаратiв усiх видiв, так i миготiли, метушили перед очима. Ось, наприклад Хаффман на своєму Не-362 ... Б'ється по особливому, швидкiсть, ривок реактивної машини, i летять на всi боки уламки ... А росiйськi теж непогано .... Ось тiльки де Кожедуб, його пора б знеструмити ... Фрiдрiх рухається щонайменше, не треба тепер вiражiв, економно бити, але тiльки, так трохи змiщуючись вiд поразок.
  Боєприпаси закiнчуються, як i паливо в баках, а з боку нiмецьких позицiй приходить значне пiдкрiплення. Саламандри, i навiть кiлька грiзних Ме-362, першими вступають у бiй, а за ними й решта гiтлерiвської комарильнi. Знову, накат на накат... Радянськi лiтаки теж починають вiдходити. У них закiнчується пальне, та й втрати перевищили: всi мислимi та не мислимi межi. Фрiдрiх повертається, i питає Хельгу:
  - Все в порядку?
  Дiвчина вiдповiдає:
  - Лiтак на ходу! Я пiдбила шiсть танкiв i один винищувач.
  Фрiдрiх свиснув:
  - Та ти за кiлькiстю знищених танкiв перевершила навiть мене. Я особисто знищив лише п'ять машин iз дулами!
  Хельга хихикнула:
  - А лiтакiв скiльки?
  - Лiтакiв? - У Фрiдрiха в головi майнули цифри ... - Рiвно триста один! Новий свiтовий рекорд. Ось це та досягнення.
  Хельга вигукнула:
  - Та ти просто лицар! Нi, швидке божество руйнування. Сам великий Калi... Всесвiтнiй боєць!
  Фрiдрiх ввiчливо поправив:
  - Взагалi, коли це не бог, а богиня зла. Тобто жiнка, хоча в iндуїзмi дуже шановане та популярне божество. Їй збудовано безлiч храмiв, i пiдносять молитви.
  Хлопчик раптом помiтив, що сильно подряпав об важiль собi колiно. I вилаявся:
  - Ось, чорт забирай! Не варто було робити вiраж, на такiй рясно озброєнiй машинi.
  Хельга з занепокоєнням вимовила:
  - А наступний вилiт у тебе без мене?
  Фрiдрiх охоче пiдтвердив:
  - Та твiй Фоккен ще заправлятимуть i заряджатимуть, а мiй уже стоїть готовенький. Тiльки не говори, банально бережи себе!
  Хельга рiшуче заявила:
  - Нi! Моя порада тобi, дерись i бiйся якнайкраще... Якщо це взагалi можливо.
  Лiтаки сiли i Фрiдрiх помчав бiгом до наступної машини. Пiдiбрана комбiнацiя Ме-362 i штурмової F -490 була оптимальною для суперасса всiх часiв i народiв.
  Фрiдрiх, вiдчувши босими ногами, колкi шорсткi педалi Фоккен-Вульфа-4, став вичавлювати швидкiсть, i пiдспiвувати:
  - Я лечу на лайку! Розтопчу на порох тварюка!
  Битва на Красногвардiйську тривала. Крiм танкiв самої армiї Ротмiстрова, до поля бою приспiли ще й пiвтораста радянських машин, знятих iз пiвденного флангу та району Каширського радянського фронту. Щоправда, прибула поки що лише перша партiя машин. Радянська авiацiя також не думала здаватися, але поки що не була особливо активною.
  Фрiдрiх взявся за танки, використовуючи свої гармати спецiально створенi для цього. На його думку, калiбр 37 - мiлiметрiв поки що оптимально пiдходив для цiєї мети. Ось, наприклад, Рудель такими гарматами, без жодного бойового трансу, знищив, вiрнiше, що бiльш справедливо, пiдбив 534 танки за всю вiйну. Адже була звичайна людина, а не Фрiдрiх який. Хлопчик згадав про те, як його батько говорив матерi, що комбiнований вплив на плiд дитини, що носиться в утробi, може крiм прояву феноменальних здiбностей у мiру статевого дозрiвання, перетворити сина на психопата ...
  Може його бойовий транс, i ця надсила воїна теж наслiдок впливу, природа якого йому не вiдома.
  Але ось йдуть танки, для льотчика, їхнi рухи здаються повiльними, а Фрiдрiх тим бiльше. Юний ас почав лупити з горизонтальної площини навскiдку. Просто палить i лупить. Спалах свiтла, вiд невеликих вибухiв, пробитi наскрiзь люки. Багато машин при цьому спалахують, тому що бензобаки розмiщенi в бойовому вiддiленнi. I руйнування у Т-34 вiдлетiла як шпунтик рогатки дуло.
  Часто влучення снаряди викликало детонацiю боєприпасiв. А це своєю чергою...
  Фрiдрiх не думав про такi дрiбницi, вiн спостерiгав за картиною, коли зазнавши великих втрат i усвiдомивши марнiсть спроб, проривати, чим виритi ж радянським народом рови гвардiйськi танки рушили в обхiд.
  Але й тут на них чекав неприємний сюрприз. Два десятки "Суперфердинандiв", встигли пiдiйти. Вони, на жаль, були з сильнiшими ходовими якостями завдяки використанню американських моторiв.
  Радянськi машини йшли вiдкритим полем, а значить легендарнi винищувачi, могли бити вже з трьох кiлометрiв дистанцiї. Звичайно "Суперфердинанди" i промахувалися, але висока скорострiльнiсть зенiтних гармат дозволяла їм лупити досить часто. Крiм того, поле було сильно перерите i переоране снарядами, i Т-34-85 не могли набрати швидкостi. Але вони все одно рухалися наче валу при виверженнi. А на допомогу "Фердинандам"-4 поспiшали "Пантери"-5 та крутi американськi "Вiдьми"-5, швидкiснi винищувачi танкiв.
  Фрiдрiх намагався вибивати (чисто пiдсвiдомо) командирiв. Навiть пальцi звело вiд напруження. I плоди були! Молодий термiнатор, а з горизонтальної проекцiї пiдбив сорок два танки Т-34, три КВ-с, i два Су-122. Мо б i на три машини бiльше, але вiдволiкали, нальотом радянськi винищувачi, та головне штурмовики. За ними Фрiдрiх i став всаджувати i з авiагармати 37-мiлiметрiв, i двох 20-мiлiметрових (теж досить разючих, якщо точно потрапити у лiхтар або бензобак, або мотор).
  Усього двадцять сiм лiтакiв, i їх вiсiмнадцять Iлiв... Непогано, якщо зважити на важливiсть кожного танка, навiть пошкодженого в цiй завзятiй битвi... Ось кiлька Т-34-85 прискорилися, i таки прорвалися на ближню дистанцiю. Ось запалали слабко броньованi американськi "Вiдьми"-5.
  Фрiдрiх побачив штурмовик Ганса-Ульрiха Руделя. Це вже давно уславлений ас, схоже, теж вирiшив замiнити "Штуку", на сильнiший та швидкiснiший Фоккен-Вульф-5. Його емблема факел вiдома всiм. Вiн спитав Фрiдрiха:
  - Як справи ангел смертi!
  Хлопчик-термiнатор вiдповiв:
  - Справи в Гестапо, а в мене скоєння!
  Рудель запевнив:
  - I в мене непогано! Тiльки ось як тобi вдається так точно i швидко курити та ще й з горизонтальної площини?
  Хлопчик-ас, смiючись, вiдповiв або навiть заспiвав:
  - Все неможливе можливо знаю точно! Знайти алмаз царiв Землi у проточнiй водi!
  - Нiчого я кiнцю дня до тридцятки наздожену! - Пообiцяв Рудель.
  Повернення, замiна лiтака, i знову вже рiдний Ме-362, лiтак, який не отримав якщо не брати до уваги кульових пробоїв на крилах, пошкоджень пiд керiвництвом Вольки. I звичайно ж танкова битва.
  На Красгвардiйському було спекотно. Колони п'ятої гвардiйської армiї та знятi з iнших фронтiв бригади пiдтяглися. До нiмцiв теж пiдповзли пiдкрiплення, зокрема й дюжина американських винищувачiв танкiв, нових М-18 з гарматами 110-мм. Цi машини не поступалися у забiйнiй силi гармат "Тиграм"-5, калiбр 105, i навiть краще побивали Т-34, оскiльки менш схильнi до рикошету. Сама гармата при цьому теж з переробленої американської зенiтки, а значить скорострiльна. Тiльки от бронювання слабше за нiмецькi, але все - таки 186 - мiлiметрiв цiлком достатньо, щоб тримати снаряд в лоб. Тим бiльше, на ходу Т-34-85 дуже часто мажуть.
  Фрiдрiх ще на вiдстанi вiдчув цунамi наближення нової хвилi лiтакiв червоної армiї. А значить, поки не до танкiв, якi вже майже зчепилися в щiльну, ними нехай краще займуться штурмовики. Серед них до речi видно, дуже озброєнi та броньованi Не-329. Як штурмовики та винищувачi танкiв сильнi. Особливо з гарматами 88-мм Ра-44, якi пробивають не тiльки дах танка, а й у лоб. Тiльки ось у повiтряному бою, ця машина, м'яко кажучи, не така унiверсальна, як "робоча кобила" Фоккен-Вульф.
  Серед штурмовикiв Фрiдрiх помiтив лiтак Хельгi. Ну, звичайно ж, знову в строю.
  Хлопчик-термiнатор, по дорозi трохи знизившись, розкриємо три танки та САУ-76, проспiвав:
  - Буде уявлення у нас! Просто найвищий суперклас!
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Хельга охоче вiдповiла:
  - Я тобi звiсно вiрю! Серце вiддала не звiровi! Буде дано тобi вiдповiдь - вiриш чи нi?
  Замiсть вiдповiдi Фрiдрiх почав палити з великої дистанцiї знизу... А потiм набираючи висоту.
  Радянських лiтакiв було досить багато, але все-таки менше нiж перший раз. Льотчики Люфтваффе вiдчували себе цiлком упевнено, як першокласник, який побив у незнайомiй йому школi настирливого однолiтка, пiсля цього буквально переповнений силою.
  Радянськi пiлоти, стали хитрiшими, i потрапивши пiд удари, тут же розбилися на групи, намагаючись вiдтягнути на себе нiмцiв. Фрiдрiх атакував їх, видершись на гiрку. Для нього втiм, вiдмова, супротивника вiд прямолiнiйної атаки лише полегшувала тактику. А ось iншi нiмецькi винищувачi полiзли у бiй.
  Фрiдрiх у досадi зазначив, що Не-362 його зазвичай випереджають. Але нiчого страшного, з великої дистанцiї за кiлька кiлометрiв, все одно нiхто зрубати не вмiє.
  А "Саламандри"-3, просто як дитячi паперовi лiтачки, стриб, акулою по хвилях, i самi ж отримують...
  Фрiдрiх вибрав собi жертву, командирський лiтак, не встиг подумати, як ця машина збита. Хлопчик вивiв мораль:
  - Програвати на вiйнi на вiдмiну вiд спорту, можна один раз, виграєш на вiйнi на вiдмiну вiд гри нескiнченно! Втiм, фiгури з дошки злiтають тiльки у переможця, переможець ставить на дошку, навiть ранiше збитi бойовi одиницi!
  Втiм, бiйка вiдчувалася й у польових умовах. Наприклад, Вiттман вже досить запеклий танковий ас, бився на "Тигрi". Вiн разом з навiдником теж досить часто промахувався, хоча танк i легко розвертався. Навiдник Шлейх ледве встигав прати пiт з лиця. У лоб цього сталевого монстра вже кiлька разiв потрапило, але поки що обходилося рикошетом. Вiттман кричав на всю горлянку:
  - Пiдпускай їх ближче не нервуй, пли...
  Про стан людини в тих жахливих умовах говорили i враження учасника бою, заступник начальника штабу 31-й тбр, який нещодавно став Героєм Радянського Союзу Григорiєм Пенежком. ...Перед уявними образами залишилися важкi картини... Стояв такий гуркiт, що перетинки давило, кров текла з вух. Суцiльний рев моторiв, брязкiт металу, гуркiт, вибухи снарядiв, дикий скрегiт залiза, що розривається ... Вiд пострiлiв в упор згортало вежi, скручували гармати, лопалася броня, вибухали танки.
  Непробивний важкий "Паттон"-3, майже впритул намагалися взяти радянськi Т-34-85. Той огризався, екранована броня бугрилася. "Вiдьми"-4 прослизали i самi намагалися застосувати маневр. Наче це була кiнська армiя стародавнiх лицарiв, що ось-ось вразять один одного. Часто обидва танки палили впритул i пiдривали один одного.
  Вiд пострiлiв у бензобаки танки миттєво спалахували. Вiдчинялися люки, i танковi екiпажi намагалися вибратися назовнi. Григорiй побачив молодого лейтенанта, що наполовину згорiв, що повис на бронi. Поранений, вiн не мiг вибратися з люка. Так i загинув. Не було нiкого поряд, щоб допомогти йому. Солдати втратили вiдчуття часу, не вiдчували нi спраги, нi спеки, нi навiть ударiв у тiснiй кабiнi танка. Одна думка, одне прагнення - поки що живий, бий ворога. Радянськi танкiсти, що вибралися зi своїх розбитих машин, шукали на полi ворожi екiпажi, якi теж залишилися без технiки, i били їх з пiстолетiв, схоплювалися врукопашну.
  Зображення у стилi сюрреалiзму капiтана, який у якомусь несамовитостi забрався на броню пiдбитого нiмецького "Тигра"-5 i бив автоматом по люку, щоб "викурити" звiдти гiтлерiвцiв. Дуже, як смiливо дiяв командир танкової роти Черторизький. Вiн пiдбив, крiзь вихори снарядiв, прорвавшись у борт ворожий "Тигр"-5, але й сам був пiдбитий. Вискочивши з машини, танкiсти загасили вогонь. I знову пiшли у бiй.
  Хельга вже останнiм снарядом пробила дах танка Григорiя Пенежка. Снаряд потрапив у бензобак, i все спалахнуло. Полум'я обпалило радянських танкiстiв, змусивши вискочити з люкiв. Але сам поранений Григорiй вискочити не встиг ... Вiн згоряв живцем розумiючи в натурi, що таке пекло ...
  Фрiдрiх бачачи, що ворожа авiацiя, вже порозумнiшала i намагається дiючи комбiновано вiдлiтати, сам атакував танки ... Вже дiйсно нiмцям доводилося туго, хоча в бiй вступили найбiльш сильно озброєнi англiйськi танки "Челленджери" (Екiпажi теж iз синiв Британiї i стрiляють на рiдкiсть) .
  Фрiдрiх сповнений демонiчної енергiї та азарту, вiн готовий поодинцi, змiсти все i всiх, нехай навiть треба битися з цiлою танковою армiєю, а повiтряною тим бiльше. Але доводиться повертатися, паливо та боєприпаси закiнчуються, за це, вилiт, збивши п'ятдесят сiм лiтакiв i пiдбивши тридцять один танк i шiсть САУ, плюс ще два бронетранспортери, три "Катюшi", чотири "Андрюшi", машини, що намагалися виїхати в тил .
  Хельга помiтила:
  - У росiян є пiсня про жiнок у наших селищах! А у нас не лише баби бойовi, а й мужики, що треба!
  Фрiдрiх погодився:
  - Нашi чоловiки, що треба, але жiнки кращi!
  Хельга хитро заявила:
  - Жiнка перемагає, проливаючи сльози, чоловiк - змушуючи їх пролити!
  Фрiдрiх, скелячи зуби, помiтив:
  - Якщо ми гостримо, значить все не так вже й погано на сьогоднiшнiй день!
  На черговий вилiт доводиться летiти одному... Ну, що ж раз так, то сумувати немає сенсу... I спекотно ж у Фоккен-Вульфi з двигуном повiтряного охолодження. Дуже жарко, двигун, плюс сонце, плюс мало часу на остигання. Сам Фрiдрiх навiть дивувався, як його ще не звалило при такому нелюдському навантаженнi. Адже елементарно... всi нутрощi виїдають...
  Радянськi танки капiтально порiдилися... Все ж таки до нiмцiв знову прибуло пiдкрiплення, i кинутi в бiй майже всi штурмовики... Але й Ротмiстрову пiдходять пiдкрiплення... Тi самi танки з iншого фронту.
  Зате в повiтрi набагато спокiйнiше, хоча й з'являються окремi партiї винищувачiв або штурмовикiв.
  Фрiдрiх повторює колишню перевiрену тактику, вiн уже знає, що її вона не пiдведе. А нiмцi.
  Теж вiдбувається перегрупування, оскiльки бiльшiсть радянських танкiв вже знищено, можна, спробувати атакувати самим... Вiтттман похмуро зауважив:
  - Пiдбили вiсiм танкiв... Для одного дня добре, але для такого дня погано...
  Навiдник поправив:
  - Загалом дванадцять....
  Вiттман перебив:
  - Чотири знищенi машини, коли росiйськi лiзли, через глибокий протитанковий рiв - не береться до уваги! Це було просто. Та й боєкомплект слiд поповнити.
  Але радянськi танки знову кинулися вперед, коли їх особливо почали дiставати штурмовики. Зокрема Фрiдрiх, який розстрiляв п'ятдесят п'ять снарядiв, iз них сорок дев'ять танкiв Т-34 та шiсть САУ. I на це пiшло в нього п'ять з половиною хвилин... Отак бiй... Можна було звичайно й бiльше... Фрiдрiх подумав, а навiщо йому палити з двох гармат одночасно? I Однiєї цiлком вистачить... А поки що...
  На аеродромi його зустрiла Хельга, так жарко поцiлувала, в губи i прошепотiла:
  - Ось втiлення лицарства - Дон Кiхот!
  - Що ти сказала? - визвiрився Фрiдрiх.
  Дiвчина вiдразу погладшала:
  - Вибач вовченя ... Я хотiла сказати Ланцелот!
  Хлопчик-ас огризнувся:
  - Тодi iнша рiч! Адже Дон Кiхот, це пародiя на лицаря. Свого роду висмiюють дурне лицарство та безкорисливе благородство!
  Хельга погодилася:
  - Я взагалi розумiю це! Але...
  Фрiдрiх обiрвав дiвчисько:
  - По лiтаках живо!
  Радянськi танкiсти i льотчики, схоже, зробили останню спробу переламати хiд, який вкрай невдало протiкає битви. Генерал Гота як досвiдчений полководець, що вже досконально вивчив тактику росiян, не поспiшав атакувати, а навiть злегка подався назад, щоб на всi сто вiдсоткiв використати перевагу вогневої потужностi. Ну i звiсно ж у бронюваннi. Це тактика рослого боксера, який вiдступає перед коротунком, працює другим номером, зате не дає низькорослому пiнчеру скоротити дистанцiю та отримати перевагу. Ну, а у Ротмiстрова iншого й виходу нема! Або атакуй, або помри! Останнє краще, хоч те й iнше цiлком може бути разом!
  Ну, Фрiдрiху доводиться битися i з авiацiєю... Теж бiй, i противник вiдважний...
  Але спочатку хлопчик-термiнатор розстрiляв п'ятнадцять атакуючих танкiв Т-34-85. Так ефiрно однiєю чергою.
  Хельга вигукнула:
  - Ти ж iмператор повiтря! Ось так та прославитися Третiй Рейх!
  Фрiдрiх вiдповiв:
  - А вiн уже славиться! I славити не треба!
  Хельга прокричала:
  - А ти прослав його ще бiльше!
  - Постараюсь! - Рикнув Фрiдрiх.
  Вiн знову впав у ультрабойовий транс. У головi хлопчаки крутилися дивнi думки. Ось, наприклад, що буде з ним пiсля перемоги Третього Рейху? Звичайно, заступництво дружини iмператора забезпечить йому найвище становище, яке син стане спадкоємцем Великої Iмперiї. Захоплюючi перспективи! А росiяни, нарештi, навчатися порядку та дисциплiни до якої їх привчити не мiг навiть Сталiн кривавий грузин.
  Хоча, звичайно ж, до перемоги ще далеко... А може взяти i повернути винищувач врiзавши по фрицях. Отак перебити кiлька десяткiв фашистських машин i повернутися до СРСР героєм?
  Але ось чи допоможе йому це, якщо героїв вiйни, що втекли з полону, розстрiлюють, а.... Сталiн взагалi нiкого не вiрить, сказав, що вiн не має сина Яковлєва! Тож вiн Фрiдрiх уже не може повернутися назад... Тим бiльше вже пiсля того, що вiн зробив... Бiгти в СРСР можна було одразу, коли йому лише дали "Штуку". Хлопчика б пробачили... Ну може в штрафнi батальйони вiдправили, а якби вiн ще й збив декого з гiтлерiвцiв... Та був у нього шанс повернутися... Але зараз, у СРСР його не пошкодують, надто вже вiн кривавим став....
  Фрiдрiх подумав, чому вiн не перебiг на бiк порад. Ну гаразд у Гiтлер-югент вступив, опинившись у центрi Берлiна, вiн тодi й не мав iншої можливостi для виживання. Але навiщо вiн убивав комiсарiв? Можна було просто вiдключити... Чому раптом у ньому прокинувся дикий звiр... Навiть не звiр, бо тварини зазвичай вбивають, щоб їсти чи через почуття голоду. Людина ж перетворила вбивство на забаву, ставши гiршою за тигра...
  Що з ним трапилося, що вбивство почало доставляти радiсть, а бажання пiднятися в Третьому Рейху, зробити кар'єру охопило всю сутнiсть? Хто вiн став... Чому в ньому зникло почуття патрiотизму та прихильностi до свого народу?
  Втiм, хiба в нього одного? Ось той самий генерал Власов чи Борис Олексiйович Смисловський. Ось теж дивна особистiсть, здавалося зразковий представник дворянського корпусу царської Росiї. I треба було йому перейти на бiк Гiтлера та iнших фашистiв. Офiцер Росiйської Iмператорської армiї, капiтан. Пiсля Громадянської вiйни був iнтернований до Польщi, потiм емiгрував до Нiмеччини. Вступив на службу в Нiмецьку армiю. З 1928 по 1932 навчався на Вищих курсах при Вiйськовому вiдомствi (Академiї Генерального штабу) Рейхсвера. Пiд час Другої свiтової вiйни взяв активну участь у формуваннi росiйських добровольчих частин. Вважав, що нiмцi можуть сприяти вiдновленню Росiї: "Перемога Нiмецьких армiй має привести нас до Москви i поступово передати владу до наших рук. Нiмцям навiть пiсля часткового розгрому радянської Росiї довго доведеться воювати проти англо-саксонського свiту. Час працюватиме на нашу користь, i їм буде не до нас. Наше значення як союзника зростатиме, i ми отримаємо повну свободу полiтичної дiї".
  Зовсiм випадково, погляд пробiгся по сторiнцi довiдника - "пособники нацизму - ганьба нацiї!".
  Правда, при цьому нiколи не спiвпрацював з генералом А. А. Власовим, оскiльки не подiляв нi його погляди, нi його план дiй, проте особисто зустрiчався з ним тричi в основному за завданням нiмецького Генерального штабу.
  Фрiдрiх перервав свої думки... Вiсiмдесят три радянськi лiтаки були збитi, а останнi снаряди вже сiдають у танки, i вже можна повертатися... Ну й покидьок вiн... Як опустився... Кривава повiя! Очi одразу ж стали мокрими... По гладких хлоп'ячих щоках потекли солонi крапельки слiз... Як гiрко, хоч застрелись!
  Пiсля повернення вигляд втомленої, але веселої Хельги вiдразу ж пiдняв настрої, i вiн знову помчав у бiй ... Вiн же воїн! А значить, народжений перемагати, а чия нацiя слабша, з нею вiн не товаришує!
  Хельга раптом помiтила:
  - Ти що плакав?
  Фрiдрiх струснув головою:
  - Це вже в мене очi сльозяться, вiд утоми! Яка битва! Я вже шосту добу не замикаю очей! Та й ранiше майже не спав!
  Хельга втiшила:
  - Ось котел зiмкнеться i ми трохи поспимо... Залишається трiшки. Зовсiм трохи до перемоги!
  Полiт на Фоккен-Вульф-4, авiацiї противника не видно, а вiд танкiв вже мало що залишилося. Але й тi, що їсти, треба добити.
  Хельга шепоче в рацiю:
  - Ну, давай їх! Отак викручуючи вiсiмку!
  Фрiдрiх хихикає:
  - Крутити вiсiм краще, нiж здобути шiсть на погони!
  Дiвча, вразивши машину з пiкiрування гаркнула:
  - Нi, тебе уявити шiсткою нiяк не можна. У тобi видно породу короля.
  Вiд п'ятої гвардiйської армiї залишилися рiжки та нiжки. Тепер уже й Гота наказав наступати, тим бiльше, що вже вечорiло, час перевалив далеко за вечерю i стала насуватися темрява.
  На полi битви залишилося понад тисячу ста пiдбитих та знищених радянських танкiв, i близько трьох сотень тих, що отримали тi чи iншi пошкодження нiмецьких. З них приблизно шiстдесят п'ять машин уже в жодному разi не пiдлягали вiдновленню.
  А Фрiдрiх, залишивши свою подругу спати на розкладачку, все ще лiтав. Цього разу його перенацiлили на придушення артилерiї. Вiдчайдушний марш Ротмiстова вiдвернув частину сил, армiї Майншейна i вони просунулися за день i вечiр не бiльше дванадцяти кiлометрiв. Настала нiч, але штурмовики й досi працювали. Просто змiнилися пiлоти.
  Знову Фрiдрiх зiткнувся з нiчними бомбардувальниками У-2. Машини летiли майже в щiльну до землi - полiт, що голить. Вони мали б шанс при такому маскуваннi проскочити, але в цiй ситуацiї спрацювало диявольське чуття юного термiнатора.
  Крiм того, Фрiдрiх раптом стало дуже соромно за свої сльози, i вiн розлютився... Навiть погляд у хлопця змiнився. I в головi помчали зовсiм iншi слова, iншi пiснi;
  Гнiв розтiкається по тiлу вогняною хвилею,
  Зрозумiти не можна таке дiло i що тепер зi мною!
  Ось пекла вiдкрила всю чорноту в душi,
  Хочу палацiв - менi мало з милою i раю в куренi!
  
  I як усе це вийшло, не знає навiть Бог,
  Я став зрадником пiддонком, але ось поки що здох!
  Вiд куди це одкровення, хто це породив,
  Черпаю у чашi натхнення - могутнiх сил!
  
  Нас Диявол у мережi волок, вивернув у коло порочне,
  Так вийшло, трапився в мережi я!
  Але павутину розiрву, i Бога серцем я прийму,
  Не треба тiльки клясти небесний мiсяць!
  I це брати по зброї знаю точно!
  
  О дай менi шанс святий Господь,
  Моя натура, ти зрада i мерзеннiсть!
  Хотiв я тiло, врятувати лише тiло,
  А опинився в безоднi, де заснула мудрiсть!
  
  Фашист сказав: Ти служи нам.
  Отримаєш землi, грошi, титули зiзнання!
  Але вiдмовся ти вiд душi,
  А це найгiрше на свiтi покарання!
  
  Але я слабак, потрапив в халепу,
  I погубив у собi живе, честь та совiсть!
  Нехай буде так, важкий факт,
  Не роман уже вийшов, просто повiсть!
  
  Що менi робити, дороги назад;
  Не залишилося вже й тепер хоч шиєю в петлю!
  Але бiс сказав, кiнчай бардак,
  Таку боягузтво я повiр нам, не приймаю!
  Фрiдрiх закiнчив цей "вокал", збиваючи "вушки" i тут вiдчув сильну втому... А що вже розцвiло, отже, настав новий день 11 липня. А вiн сiм дiб на ногах.
  Хлопчик пiсля посадки ледве встиг добiгти до лiжка i вiдразу впав;
  Сон виявився дуже напруженим... Фрiдрiх снився, що вiн студент i слухає лекцiю. Причому велетенського зросту викладач розповiдає її з таким натхненням i жаром, що мимоволi прислухаєшся. Там йдеться про давнього iсторичного ворога Росiї США. Схоже, в його Батькiвщинi вигадали нарештi гiдну зброю вiдплати;
  -Вам має бути вiдомо, що армiя Пентагону, задiяла свої найкращi ударнi сили у боротьбi з нашим прагненням пробити шлях до iнших свiтiв. Я послав телеграму до Натовських вiйськових, де заявив, що не маю намiру захоплювати землю, що проводжу мирнi дослiдження, спрямованi на благо всього людства. Вони не послухали мого послання, вони мiряють кожного за своєю сумнiвною та егоїстичною шкалою цiнностей. Цi пiдонки з манiєю величi думають, що можуть керувати всiм людством. Думають що якщо у них манiакальна пристрасть до захоплення та руйнування, то й у iнших представникiв iнших свiтiв має бути така сама тваринна пристрасть.
  Промовець зробив паузу i вислухав щедру хвилю оплескiв. I Волька теж посилено плескав йому, хоч i не любив визнавати за собою авторитетiв. Ну, а могутнiй гiгант продовжив:
  - Я не звiр i не хижак, але я здатний i маю намiр захищатися, вiд моєї боротьби залежить благо моєї цивiлiзацiї, i якщо мої вороги, i вороги моєї цивiлiзацiї мають намiр напасти, то я маю намiр захищатися. Я знищу тих, хто стоїть мiж мною та свободою. Тих, хто вже майже поневолив людство, вважаючи себе вищою, не пiдсудною людям нацiєю чекає вiдплата. Групi олiгархiв я вже дав по п'ятаку, покажу їм приклад людини, здатної битися, а не лягати пiд сокиру як покiрна вiвця. Ми всi повиннi згуртуватися, бо це наша спiльна справа, бо й на Землi незабаром не буде чим дихати. Тепер до дiла. Для перемоги над Американським та Натовським флотом нам потрiбнi великi, не обмеженi запаси енергiї, принципово нова зброя, i вона має. Багатьом навiть найкращим iз вас воднева бомба здається межею досконалостi. Багато навiть найкращi з вас припускають, що немає iнших сильнiших способiв для отримання енергiї, за винятком може бути важко реалiзованої анiгiляцiї. Всiм вам вiдомi термоядернi реакцiї, злиття атомiв водню та утворення гелiю. Та й iнших елементiв аж до залiза. Термоядерний синтез дає свiтло зiрок протягом мiльярдiв рокiв. I багатьом з вас здається не можливим можливiсть здiйснення принципово нових реакцiй синтезу: практично не iснують у природi. Багато хто з вас сповнений стереотипних думок, що якщо реакцiї не iснує в природнiй природi, то вона не може iснувати в принципi. Яка абсурдна помилка, наука надцивiлiзацiй дає спосiб отримання гiгантських мас енергiї в масштабах та реакцiях, що не iснують у природi. Вам вже вiдомо iснування кваркiв: мiнi-частинок, з яких складаються елементарнi частинки. Елементарних частинок навiть ваша наука виявила сотнi. Крiм них, що теж зафiксувала ваша наука, є частинки рiзних видiв, багато з яких видаються дивними, або навiть зайвими. Вас вражає рiзноманiття кваркiв, що важко пояснити звичайним логiчним шляхом. Ще зовсiм недавно вашi вченi вiдкрили частинки званi преонами, частинки з яких складаються кварки, i до них вам не вдалося, як добратися i вивчити. Ну а витягти з ядра не те, що преони, навiть кварки вам поки що не вдалося. Ну а яку енергiю можна отримати за рахунок їхнього злиття чи розщеплення: незмiрну навiть у порiвняннi з термоядерною реакцiєю. Навiть при сучасному, досить низькому рiвнi земної науки є теоретичнi розрахунки, якi показують, що чим менше частка, тим бiльше енергiї вона витягує. Це говорить про те, що якби удаль опанувати таку енергiю, то тодi удаль отримати практично необмежене джерело енергоресурсiв. Однак не одному земному вченому так i не вдалий не тiльки вiдтворити реакцiю злиття мiкрочастинок, але навiть витягти з ядра вiльного кварка.
  Навiть отримати вiльного, не пов'язаного кварку поки що не завзятiсть. У чому ж причина, що реакцiї з розриву або злиття надлегких частинок досi не вдається, не тiльки повторити, а й навiть зафiксувати в природi. Причина у тому: ось чому термоядерна реакцiя так утруднена, що її образно навiть називають богатир з дуже короткими руками. Для того, щоб викликати термоядерну реакцiю, потрiбна енергiя атомної бомби, для вибуху атомної потрiбнi звичайнi вибуховi речовини. Для того, щоб викликати реакцiю злиття кваркiв - мало реакцiї вибуху термоядерного заряду, його потужностi не вистачає для реакцiї, тому в природi не зустрiчаються надважкi кварки. Вiдсутнiй промiжний ступiнь, ступiнь, який вiдокремлює та класифiкує реакцiї всерединi атомного синтезу. У термоядерному синтезi є щаблi одна за одною, якi йдуть по наростаючiй у планi енергiї, що видiляється. Реакцiєю, що видiляє набагато бiльше енергiї, нiж термоядерний вибух, i яка трапляється вкрай рiдко: це анiгiляцiйна реакцiя. Походить вона вiд дотику матерiї та антиматерiї. У природi вона зустрiчається рiдко, надто рiдко, тому що в реальному свiтi майже немає антиматерiї. Реакцiя анiгiляцiї рiдкiсна в природi, вiдсутня промiжний ступiнь мiж реакцiєю синтезу елементiв i термоядерною реакцiєю. Суть проблеми полягає в тому, що антиматерiя сама по собi iз простої матерiї не робиться. У межах нашої видимої системи ми її спостерiгати не можемо. Але якби ви перемiстилися в просторi i опинилися на стику всесвiтiв, на межi миру та антисвiту, то ви побачили б, як протiкає процес анiгiляцiї у великих масштабах. Суть проблеми виявилася отримання достатньої кiлькостi антиматерiї, тобто матерiї, яка б могла iснувати у свiтi. Вона б постiйно входила в дотику з реальною звичайною матерiєю, вона повинна була, анiгiлюватися або вибухати подiбно до того, як вибухають при дотику два окремо безпечнi хiмiчнi елементи. Протони, нейтрони, електрони, стикаючись з позитронами, антинейтронами, антиелектронами перетворювалися б на фотони, що неслися в рiзнi боки, та iншi частинки. Їхня швидкiсть розльоту колосальна i перевищує швидкiсть свiтла. I за масштабної анiгiляцiї частки переходять у надсвiтлову швидкiсть, вiддаляючись, друг вiд друга. Анти матерiю складно отримати простим шляхом шляхом розгону частинок на прискорювачах. Результат, одержаний таким шляхом, нiколи не виправдає витрат. I все ж таки експериментальним шляхом був знайдений ефективний спосiб отримання антиматерiї в солiдних масштабах. Суть його полягає в тому, що ймовiрнiсть отримання антиречовини, як i речовини, приблизно однакова, а це означає, що рiзниця мiж антиречовиною i звичайною речовиною не велика i потрiбно не так вже й багато енергiї, щоб змiнити полярнiсть матерiї. Це можна зробити, використовуючи не таке вже сильне випромiнювання особливого поля та особливої хвилi. Крiм кваркiв, преонiв, iснують креони, резони, форкони, рюмони, хородони, ромони та iн. Вiдкриття особливих хвиль зробило переворот у науцi та суспiльствi. Але чиє ж випромiнювання, якого могло змiнити вид матерiї, перевiвши в якiсно новий рiвень, змiнюючи характеристики речовини. Новий вид випромiнювання був вiдкритий для дослiдження здiбностей людини, його екстраординарних здiбностей. Ми Гiтлернатори ранiше за iншi нацiї та народи оволодiли екстра-здiбностями. Нове телепатичне випромiнювання проникало крiзь свинець i ще щiльнiшi твердi суперматерiали, що вже саме по собi вказувало про iншу систему та iнший дiапазон випромiнювань. Навiть за вашого рiвня науки i цивiлiзацiї є i створенi випромiнювання, що перевищують швидкiсть свiтла. З радiоактивних випромiнювань Альфа, Бета, Гамма вже Бета променi рухаються трохи бiльше за швидкiсть свiтла, а при випромiнюваннi Гамма-АС перевищення швидкостi свiтла становить майже в пiвтора рази. На планетi Земля вже експериментально вiдкрили випромiнювання хвилi Клекона та Дер, якi перевищують швидкiсть свiтла вдвiчi. Щоправда, поки що їх генерують у мiкродозах, навiть не пiдозрюючи про перспективи. Скажу бiльше мiж швидкiстю випромiнювання та його здатнiстю проникати крiзь матерiю, є безпосереднiй зв'язок. Чим коротше дiапазон хвилi, що вище проникаюча здатнiсть, то бiльш високу швидкiсть має випромiнювання. Гамма променi лише пройшовши сантиметр свинцю, послаблюються вдвiчi. Для випромiнювань клекона та Дер проникаюча здатнiсть ще вища. Випромiнювання екстра - дiапазону будь то аура, телепортацiя, телекiнез, телепатiя, кiберкiнез, тормокiнез, плазмокiнез, мають високу швидкiсть i все проникаючий дiапазон. Тобто саме в так званiй духовнiй надбудовi лежить ключ до управлiння свiтами, до оволодiння небаченими формами енергiї. Новi форми енергiї вiдкривають шлях до новiтнiх форм вимiрiв, вимiрiв мiкросвiту, якi здатнi впровадитися i реалiзуватися в макросвiтi, перенiсши вимiри мiж мiкро-фундаментальними частинками в реальний свiт, так зване скочування простору. Новий вид енергiї дасть нову зброю, випустить Зет-56 променi i поламає в порошок армаду агресора. Я тепер мiг би докладнiше пояснити суть нової енергiї i докладно описати як вона виникає, а також ефект злиття, але нам уже передали ультиматум. Цi горили думають взяти нас на переляк, але навiть якщо ми капiтулюємо, то вiдмовитися вiд спокуси проорати острiв i вiдпрасувати його бомбами та залпами важких знарядь вони не в змозi. Якщо воєнної акцiї не буде, то навiщо Янки зiбрали таку армаду, їм потрiбен акт залякування, приклад для всього свiту. Вiд мене залежить i ваше життя. Я викладу урок агресору, який вiн запам'ятає на все життя, i хто залишиться жити, той позаздрить мертвим!
  На цiй фразi сон Фрiдрiх перервався. Вiн судорожно розплющив очi. Перед ним стоячи Хельга i тримала в руках букетiв квiтiв, а в пальчиках босої, дiвочої нiжки була затиснута троянда, якою вона ласкаво лоскотала, босу, рожеву п'яту хлопця.
  - Ну що посипайся. Вже час обiдати!
  Фрiдрiх схопився й одразу ж утягнув живiт... Ба, вiн уже тиждень майже нiчого не їв. Тiльки пив розведений iз водою вiтамiнiзований шоколад. Хлопчик подивився на сонце i здивувався:
  - Дивно, я провалявся годин п'ять, а здається значно менше. Ось навiть найцiкавiшу лекцiю про нову зброю не встиг дослухати!
  Хельга хихикнула:
  - Про нову зброю? Та коли борються великi воїни, то найстарiша технiка дозволяє всiх перемагати. Але спочатку, спiваєш рибного супу. Парi дiвчат, твоїх шанувальниць спецiально для тебе наварили. Поїдеш i, новi сили прийдуть.
  Фрiдрiх iз задоволенням взявся за юшку, яка здалася йому смачною стравою на планетi Земля. Хлопчик спустошив казанок i вiдчув тяжкiсть у шлунку. Але не дивлячись на це бадьоро скочив i кинувся до машини.
  - Ну що Хельга, поб'ємося ще!
  Дiвчина грайливо вiдповiла:
  - Та ще й як!
  I ось надiйний кiнь Ме-362 разом iз нерозлучним супутником Фоккен-Вульфом-4, знову мучить гвинтами атмосферу. А що на вiйнi, як на вiйнi. Фрiдрiх спитав Хельгу:
  - А ось яке твоє улюблене заняття, окрiм як воювати?
  Дiвчина, тонко хихикнувши, вiдповiла:
  - Навiть сказати важко! Хоча знаєш. Я захоплювалася рiзьбленням по дереву. Такi ось красивi вiзерунки виходили... I ще пробувала писати фантастичнi розповiдi. Тiльки коли написала парочку, з мене всi почали смiятися. I так мене соромно стало, що я їх кинула писати. Знаєш, як це неприємно, коли над тобою смiються!
  Фрiдрiх погодився:
  - Так, я розумiю! Хоча зараз i перебуваю на вершинi слави! Але варто менi загинути i майже мене.
  Хельга перебила:
  - Нi! Повiр, не забудуть! Думаю твоїм iм'ям, назвуть повiтряну армiю, або якесь iз пiдкорених схiдних мiст. А може, i вулицю в Берлiнi!
  Фрiдрiх засмiявся:
  - Та ти мене втiшила!
  Хельга цiлком серйозно додала:
  - Може, навiть орден в авiацiї затвердять iз твоїм портретом. По-перше, у тебе таке миле обличчя, а по-друге, твiй результат, уже понад двадцять тисяч п'ятсот лiтакiв супротивника, навряд чи хтось зумiє перевершити!
  Фрiдрiх також цiлком серйозно заперечив:
  - Нi, можуть перевершити, якщо вiйна з СРСР дуже надовго затягнеться, або ще доведеться розбиратися iз вчорашнiми союзниками. Так все можливо... Але, в принципi, можна i на тисячу лiтакiв вийти! А що я можу це!
  Розмова перервалася, попереду вилетiла невелика ескадрилья винищувачiв супротивника, а потiм довелося всерйоз взятися за гармати.
  Незважаючи на сильну втому i виснаженiсть гiтлерiвської армiї, перемога на Червоногвардiйському надихнула фрицiв i рiзноплемiнну зграю на новi подвиги.
  Фашисти не наважилися атакувати Москву, i вели наступ на розташоване на схiд вiд мiста Павловський Посад, i прилеглi до нього змiцненi райони.
  Радянськi солдати, а iнакше й не могло битися мужньо, але коридор мiж нiмецькими клинами надвечiр звузився настiльки, що вже прострiлювався наскрiзь.
  Фрiдрiху та Хельзi знову довелося взятися за танки, якi намагалися контратакувати та заткнути щiлину. I тут вони собi показав i чудово. Юнаковi вдалося i в танках перевищити показник п'ятсот! А це взагалi досягнення ультракласу!
  Фрiдрiх i справдi вiдчував радiсть, що вiн такий крутий! Що вiн найкращий воїн усiх часiв та народiв, значить клас iз класiв! А яке йому бути всiх вище i крутiше! Фрiдрiх - це Вольф, отже вовк!
  Вже стемнiло, а битва все ще не згасала. Нiмецькi колони i з пiвночi, де рвалися полчища прославленого Роммеля, i з пiвдня, де пер Майнштейн, обклали мiсто Павловський Посад. Вже опiвночi танки Готи i насамперед кiлька "Фердинандiв"-4 увiрвалися на околицю цього селища... Але змушенi були зупинитися. Тодi Гота наказав обминати найзавзятiшi вузли оборони. О другiй годинi ночi на схiд вiд Павловського Посаду, частини другого есесiвського корпусу та першого танкового теж iз СРСР, вийшли назустрiч, один одному. Так вночi на 12 жовтня 1947 року навколо Московського вiйськового угруповання зiмкнулося кiльце блокади!
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Вранцi 13 жовтня 1947 року Фрiдрiх боровся, як завжди самовiддано i вмiло. Його вiрний лiтаючий скакун рвався у висоту, а двигун, не дивлячись на те, що хлопчик неодноразово форсував його, працював без збоїв.
  Опiр радянських вiйськ помiтно ослаб... Гiтлерiвцi поки що не наважувалися наступати на перетворену на неприступну фортецю Москву, а просувалися у бiк сходу. У Павловському Посадi ще кипiли бої, фашистськi полководцi цiлком резонно вiдмовилися використовувати в межах танки, кинувши на штурм румунiв, iталiйцiв, арабiв, iндусiв та iншi iноземнi частини.
  Фрiдрiх взяв участь у двох-трьох дрiбних повiтряних сутичках, i легко, зрiзав приблизно дюжину лiтакiв. Iншi цiлi були наземними: гармати, гаубицi, мiномети, катюшi i якщо пощастить танки.
  Останнi зустрiчалися не часто. Схоже, поради видихнулися. До полудня, коли парнiсть жовтня стала нестерпною, настав короткий затишок i Фрiдрiха або як його офiцiйно називали Фрiдрiх Великий Бiсмарк викликали до Смоленська.
  Юний ас-термiнатор виглядав дуже задоволеним та веселим. Фрiдрiху хоч i було дуже гiрко й соромно за свою зраду, але перспектива отримання фашистських нагород радувала хлопця.
  Разом iз ним викликали й Гельгу. Дiвча також була збуджена i її перлиннi зубки iскрилися чарiвною усмiшкою пантери. Вона сказала:
  - Розумiєш хлопчик-вовк, ми перемогли росiян!
  Фрiдрiх у цьому випадку анiтрохи не подiляв оптимiзму:
  - Поки що це лише промiжний успiх та боротьби... Бої та битви лише набирають обертiв. Але початок i справдi, успiшно...
  Для нагородження було обрано будинки обкому ВКП. На величезнiй автостоянцi розташовувалося безлiч розкiшних автомобiлiв переважно американського виробництва.
  Справдi, в актовому залi були присутнi марiонетковi генерали з армiї США, Британської iмперiї, Канадського домiнiону. Був навiть один iз англiйських принцiв... Ну i звичайно ж сам Герман Герiнг та Адольф Гiтлер... Тiльки ось i це Фрiдрiха здивувало, що Маргарет з ним не було. Дивно, може просто, будучи вагiтною, це видатна, неповторна жiнка не хоче наражати на небезпеку своєї i отриманої вiд аса дитини ... Адже вiйна це зовсiм не жарт!
  А може, їй не хочеться, за чоловiка спiлкуватися з новим фаворитом Гiтлера? Тут, загалом, усе можливо i прочитати, що на умi жiнки красивої, як Афродiта, i пiдступної, як Гера, майже неможливо.
  Втiм, Фрiдрiх навiть радий цьому. Бракувало у присутностi фюрера пiддавати себе та її ризику видати свої емоцiї, мимовiльним жестом, чи не обдуманим словом. Адже рогатi чоловiки, особливо в особi владики пiвсвiту, дуже небезпечнi. Навiть для такого крутого хлопця, як Вiн - солдат номер один Третього Рейху!
  Бiльшiсть прибули на нагородження були льотчики - Герiнг сам ас, затятий шанувальник теорiї генерала Дуа - авiацiя бог вiйн, звичайно в першу чергу видiляв повiтрянi сили. Але були й танкiсти, у тому числi знаменитий Вiттман. I церемонiя нагородження розпочалася з лицарських хрестiв.
  Коли викликали Хельгу, дiвчина буквально скакала, наче конячка, постукуючи каблучками. Їй вручили лицарський хрест i спецiальний значок винищувача, танкiв... Понад це сам фюрер Адольф вручив дiвчинцi iменну шаблю з дiамантами, як найкращiй жiнцi, яка вiдзначилася в результатi боїв у Московськiй битвi.
  Вiттман отримав хрест у дубовому листi, мечах i дiамантах, Зiрку лицарський хрест iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами вручили i "малюковi" Хаффману. Отримав нагороду i американський ас у своїй незмiннiй ковбойцi.
  Фрiдрiха нагородили останнiм... Це було цiлком логiчно, так вiн був найкращим iз найкращих. Висока нагорода, Велика зiрка Лицарського хреста залiзного хреста, i дубовим листям, мечами та дiамантами, був вручений пiд грiзнi звуки нацистського гiмну. Крiм того, було вручено чотири значки, за чотириста, п'ятсот лiтакiв, i за чотириста, п'ятсот танкiв. Цi значки також були золотими, а п'ятисотки навiть iз крихiтними дiамантами.
  Гiтлер довго тряс руку Фрiдрiху i щось захоплено говорив... Хлопчик же пожирав очима знаменитий хрест. Дiаманти прикрашали платинове дубове листя, i рукоятки мечiв. У пам'ятi промайнула цифра, що навiть звичайних лицарських хрестiв iз дiамантами, таких орденiв було вручено лише двадцять сiм за всю вiйну. Ну, а на цей момент i менше... Вищий ступiнь нагороди, Лицарський хрест, де срiбне листя замiнено на золоте, поки що не засноване.
  Втiм i на цьому нагородження не обмежилося. Гiтлер оголосив, що Фрiдрiху привласнили Звання майора-фельдмаршала ВПС та гвардiї СС, з врученням iменної зброї та премiї в мiльйон п'ятсот тисяч марок (вартiсть п'ятнадцяти нових "Пантер").
  Iменна зброя була така сама, як i подарована Хельзi шабля, з дамаської сталi, з рукояттю красиво прикрашеною дiамантами та смарагдами.
  Фрiдрiх не втримався вiд спокуси i кiлька разiв змахнув зброєю гiдним султана. Рукоятка була зручна, а шабля чудово збалансована, i для сильної хлоп'ячої руки здавалася легкою.
  Далi виступив американський генерал Манкурт, який увiйшов в iсторiю як автор крилатого висловлювання: нехай моя країна не має рацiї, але це моя країна!
  Крiм того, цей полководець прославився жахливою жорстокiстю, у тому числi i до вiйськовополонених.
  Манкурт жорстко заявив:
  - Росiйськi варвари захопили багато землi, створивши один величезний барак, у якому панує вiчний бардак. Скiльки їхнiй терористичний режим мучитиме шосту частину людства? Народи Росiї чекають визволення та приходу на їхню землю армiї вiльної Європи та США. А тому Америка докладе максимальних зусиль, щоб перемогти СРСР. Потiк нашої технiки та добровольцiв з усього свiту, посилюватиметься i зростатиме! (Бурхливi оплески). Усi країни свiту об'єдналися проти бiльшовицької зарази. З нами Господь Бог та небесна армiя. Наперед за перемогу!
  Слiдом за ним виступив англiєць i пiсля чого фюрер перервав офiцiйну частину церемонiї, оголосивши про початок балу. Вiдразу з'явилося безлiч дiвчат i жiнок готових скласти пару прославленим героям.
  Фрiдрiх хотiв вибрати як партнерку Хельгу, але та несподiвано вiдмовилася - сказавши, що звичай не велить танцювати з напарницями, або напарниками з бойової зброї. Ну що ж хлопчисько вибрав iншу жiнку, тим бiльше, що тут усi жiнки гарнi - мабуть спецiально пiдбирали. Фрiдрiх усмiхався i легко танцював, але думки хлопця були про iнше.
  Ось вiн отримав високий орден i вже майор-фельдмаршал ... Кар'єра йде по наростаючiй, а за кiлькiстю збитих лiтакiв i пiдбитих танкiв йому немає рiвних у свiтi! Начебто все добре, але чомусь на душi шкребуть кiшки... Але якщо взяти вiдомих дiячiв, наприклад Роберта Артруа, принца кровi з королiвської гiлки капетингiв. Адже вiн воював проти своєї батькiвщини Францiї i трохи не мучився, хоча на руках i була кров спiввiтчизникiв.
  А на боцi фашистiв воюють сотнi тисяч росiян. Навiть великий князь Кирило Романов офiцiйно заявив про пiдтримку схiдного походу та звiльнення вiтчизни вiд бiльшовикiв. Романови i то за нацистiв i країнами Заходу, що стоять за ними.
  Ну якщо славетнi князi, а Третiй Рейх i проти, Сталiна, то чого йому Фрiдрiху мучитися. Тим паче можливо, у СРСР зовсiм його предки живуть. А що, давайте мiркувати логiчно... Адже вже перебiг iсторiї серйозно змiнився. Тепер свiт, нiколи не стане iншим, ось i Московська битва порадами програно... А що це означає? А те, що по-перше в свiтi, що змiнився причому значно, ймовiрнiсть, що його батьки (до речi, що народилися в рiзних мiстах) зустрiнуться i створять сiм'ю рiзко падає. Адже ще й тато з мамою в 1947 роцi не народилися... Значить, i ймовiрнiсть зустрiчi двох дiдусiв, i двох бабусь буде ще менше!
  Плюс ще кожна дитина з погляду набору генiв неповторна i суто iндивiдуальна. А значить, якщо момент зачаття змiнитися хоча б на годину, або навiть десять хвилин, то це вже буде не вiн... Не Фрiдрiх з унiкальною особистiстю та набором генiв, а зовсiм iнший, можливо, навiть зовнi не схожий хлопчик.
  Тобто втручання попаданца в минуле за логiкою речей, має призвести до зникнення i самого порушника непорушних законiв часу... Тобто Фрiдрiх мав стати фаворитом у Гiтлера просто зникнути! I вiн, i його брат, i, можливо, батьки та iншi.
  Але якщо юний ас живий, i сильний, здоровий, як нiхто на це нещаснiй планетi, то може це минуле зовсiм не його свiту! Може це навiть не його всесвiт, якесь паралельне свiтобудова та ще й з вiдставанням у часi. Тобто вiн Фрiдрiх вбиває зовсiм не своїх предкiв, не рiдних спiввiтчизникiв, а чужих iндивiдiв, якi мають лише спiльну схожiсть iз абстрактним минулим хлопчиком-термiнатором.
  А значить вiн, по сутi, i не зрадник - просто людина, на кшталт влучникiв з рiзних фантастичних серiалiв, яка в минулому використовує знання сьогодення, та ще надiлена провидiнням неймовiрною силою. Ну, а якщо йому судилося мати надздiбностi, значить ними просто грiх не скористатися! Ну, оскiльки доля, сама правиця небесна направила його спочатку до Гiтлер-югента, потiм до Третого Рейху, то потрiбно докласти всiх зусиль, щоб зробити кар'єру. Добре бути майором-фельдмаршалом у чотирнадцять, хлоп'ячих рокiв, але у двадцять повноцiнним генералом, а то й фельдмаршалом краще. I як знати, може Третiй Рейх та Америку остаточно переварить, i тодi його син стане першим Всесвiтнiм диктатором!
  Тут раптово з'явилася так, кого юнак найменше очiкував побачити: Євгенiя Порше... Висока, красива, мiцна, навiть якась трохи сiльська i напрочуд не аристократична для дочки одного з найбiльших магнатiв Третього Рейху.
  Щоправда, на вiдмiну вiд колишньої зустрiчi, дiвчина одягла дуже дорогi, з дiамантами, але при цьому прозорi привабливi, хоч при цьому й не дрiбнi нiжки.
  З-за високих пiдборiв i без того росла дiвчина, здавалася майже велетенкою. Сам Фрiдрiх звичайний i навiть менший за розмiрами пiдлiток для своїх рокiв, був її нижчим, приблизно на двадцять три, двадцять п'ять сантиметрiв, а з урахуванням каблукiв i бiльше.
  Фрiдрiх навiть знiяковiв, а раптом вiн так i не виросте бiльше, нiж ця дiвчина шести фунтiв зросту (у кого вдалася її батько Порше, адже не велетень, хоча не вiдомо, яка була мати, i хто їй лазив пiд спiдницю!), буде над ним завжди височiти. Та вже краще вона, як i минулого разу ходила боса.
  Євгенiя втiм, дивилася на юного асса iз захопленням, i простягнувши руки поцiлувала його в губи:
  - Лицар ти мiй! Свiтло не земне!
  Фрiдрiх знiяковiв:
  - Да я....
  Євгенiя перервала:
  - Не треба слiв! Ти заслужив похвальбу. I не тiльки як льотчик. - Дочка магната струснула зачiскою. - Подумати тiльки, у тебе просто фантастичний дар iнженера та конструктора. Такi iдеї пропонувати. Генiю! Вище за Леонардо Давiнчi.
  Фрiдрiх пiдколов:
  - Ну так! Я згоден, що це художник не однiєї вiйни не виграв. Хоча його шедеври i пiдкорили весь свiт!
  Вони почали танцювати. Євгенiя була так само красива, фiгуриста, але для Вольки виглядала завеликою ... А духи дурманливе пахли ... Хлопчик дивлячись на вирiз її розкiшних грудей вiдчув цiлком природне, для фiзично мiцного i розвиненого пiдлiтка бажання. Тим бiльше, що Хельга демонстративно вдавала, що нiчого не помiчає. Втiм, молодому поколiнню нiмцiв вселяли, що жiнцi вiдчувати i тим бiльше демонструвати ревнощi непристойно, а чоловiк, якщо вiн герой вiйни, навiть повинен змiнювати. Що покращувати породу! Як казав Гiтлер: замiжнiй жiнцi не грiх народити дитину вiд iншого чоловiка, той має кращi фiзичнi данi, нiж чоловiк. Євгенiя втiм, цiлком серйозно запитала хлопця:
  - А ти де вчився, що так добре знаєш принципи управлiння танкiв та САУ, вигадуючи подiбнi до Ноу-Хау?
  Фрiдрiх не мiг i не хотiв говорити правду, причому малознайомiй дiвчинi, яка нехай навiть має батьком магната, що входить до першої десятки найбагатших людей Третього Рейху та улюбленця Гiтлера та Герiнга. Вiн вiдповiв ухильно:
  - Тут грають роль захоплення з дитинства... Рiзна наукова лiтература, бажання винаходити! Не обов'язково сидiти за партою, щоб створити щось слушне.
  Євгенiя кивнула:
  - Та я теж захоплююсь спортом, i одночасно гризу, або навiть жую гранiт науки... Проте хiба схожа мiсiс Поршне на кабiнетного пацюка?
  Фрiдрiх скеля вовчi зубки, пiдтвердив:
  - Та на щура, причому не тiльки кабiнетного, ти зовсiм не схожа! Швидше за все, навiть тебе можна порiвняти.
  Євгенiя попередила:
  - Тiльки з коровою не порiвнюй! Це досить мерзенний натяк!
  Фрiдрiх фiлософськи зауважив:
  - Хто б бикує не по дiлу, отримує ранг козла! Тож... У нас дурний пiшов базар.
  - Базар це сленг? - здогадалася Євгенiя. - А взагалi у нiмецька мова начебто правильна, але якась... Надто вже правильна, наче розставленi наголоси, чiткi слова, натяг мови... I немає акценту, але вiдчувається, що щось не зовсiм рiдне саме в цiй правильностi...
  Фрiдрiх не подав вигляду, що хвилюється.
  - Ну, i що з цього? Може, пiдозрюєш, що радянський шпигун, i що росiяни пожертвували двадцять тисяч у мiсцi з американськими та пiвтисячею своїх незлiченних лiтакiв, щоб упровадити мене верхiвку Третього Рейху?
  Євгенiя похитала головою:
  - Нi, я не думаю! Це було надто навiть для росiян. Хоч i є вiдома приказка: розумом Росiю не зрозумiти. Але менi здається iнше, може ти, як сказати ... Продукт генної iнженерiї СС. Чи свого роду людина майбутнього? Я читала науковi працi з генетики i знаю, що природу людини можна змiнити, полiпшити або погiршити штучним втручанням. А твої надлюдськi риси воїна... Це так...
  Замiсть вiдповiдi Фрiдрiх нахилив своїй подругi голову i жарко поцiлував її в пишнi губи. Потiм сказав:
  - Не забивай собi гарну голову. Якщо ти боїшся, що вiд мене отримаєш дефектних дiтей, то це не так! Взагалi може бути змiнена тема розмови.
  Євгенiя погодилася:
  -Та краще змiнити! Поговорити про танки ... Зокрема головний оперативний штаб на чолi з Гудерiаном видав конкурсне завдання: два типи танкiв ... Як би середнiй "Iмператорська пантера" з гарматою 88-мiлiметрiв Ел 100 або коротше але бронебiйною, i лобовою похилою бронею не менше 250 мiлiметрiв "Королiвський тигр" з гарматою калiбру 105 мiлiметрiв Ел100, з лобовою бронею не нижче 300... Причому вага першого танка не бiльше нiж п'ятдесят тонн, а другого 65.
  Фрiдрiх зневажливо, як лев перед ховрахом пирхнув:
  - А що хiба таке не реальне? Особливо з огляду на те, що у вас стало легше з дефiцитними матерiалами, а бомбардувальники союзникiв не спустошують землi Третього Рейху!
  Євгенiя зiтхнувши вiдповiла:
  - В принципi реально, але ми не встигли, вiрнiше, не встигаємо виготовити прототип у металi в потрiбний термiн. Ти якось надто пiзно нам подав свої генiальнi Ноу-Хау. А Гiтлер хоче, щоб новi танки почали надходити на озброєння армiй Третього Рейху вже цього року.
  Юний ас здивувався:
  - А що потрiбно так багато часу на виготовлення прототипу?
  Дiвчина кивнула:
  - Чимало, особливо якщо модель принципово нова ... Тут як це по народному: гнатимеш - потрапиш в яр!
  Фрiдрiх подумав: звичайно є тут проблеми... Ось, наприклад, радянськi конструктори стiльки рокiв мучилися зi створенням танка IС-10, або цiлих два роки возилися з Т-54. Причому цей танк проектували вже пiсля вiйни, маючи досвiд битв Другої свiтової. Крiм того, це була не принципово нова модель, а лише подальша еволюцiя Т-34. Ось, наприклад, Т-44 виявився не цiлком вдалим i його в бойовi дiї практично не використовували... Так що не варто чекати особливих чудес.
  Танк "Тигр" з огляду на вiдсутнiсть у нiмцiв досвiду зi створення машин подiбного типу (якщо звичайно не брати до уваги ходової частини, тут наприклад вже був створений пiд час першої свiтової вiйни 150-тонний "Колоссаль").
  Фрiдрiх помiтив:
  - Потрiбно проектувати на базi вже створеної Пантери-5, або АГ. Її ходова частина дозволяє нести гармату не тiльки калiбру в 88-мiлiметрiв, а й навiть 128, або гаубицi в 150...
  Євгенiя хихикнула:
  - Але ж саме це ми робимо! Втiм, Порше вже має свiй "Королiвський тигр", правда з гармат калiбру в 88-мiлiметрiв. Але, може, як промiжна модель зiйде i такою. Початкове завдання з бронювання в 250 мiлiметрiв у ньому виконано, хоча вага i досить велика 63 тонни. Натомiсть вежа з дуже великим кутом рацiонального нахилу бронi, витончена та обтiчна... Може й вдасться виграти промiжний конкурс, але надалi виникнуть проблеми. Але за твоїми Ноу-Хау можливе створення танка, що не пробивається з усiх бокiв, що руйнує будь-яку оборону. Адже для машини прориву дуже важливо мати саме гарний захист бортiв, чим на жаль дуже довго не могла похвалитися "Пантера".
  Фрiдрiх помiтив:
  - Може, поки не чiпатимемо тему танкiв... Точнiше закiнчимо її обговорювати. Ми що старi професори або молодi хлопець i дiвчина.
  Євгенiя погодилася:
  - Ти як завжди маєш рацiю, погоримо про щось свiтське. Наприклад про Британський королiвський будинок.
  Фрiдрiх скривився:
  - Ну i тема! Хай прийде час вiд Вiнзорiв нiчого не залишиться. Чи ти думаєш, опанувавши Москву, нашi танки не зможуть, уже захоплений Лондон, стерти на порошок?
  Євгенiя блиснула зубками:
  - Ну, звiсно ж, зможуть!
  Пiсля балу пiшла знатна вечеря з самi розкiшними стравами, але без мiцних алкогольних напоїв. Нiчого мiцнiшого за шiсть градусiв. Ну, а потiм Фрiдрiх та Євгенiя, як i належить хлопцю та дiвчинi пiшли в окремий номер.
  Хоча прийнято вважати, що високi блондинки не вiдрiзняються темпераментом, Євгенiя надзвичайно переконливо протягом кiлькох годин доводила протилежне. Ну, i Фрiдрiх теж не вдарив у бруд обличчям. Так вони заснули, мiцно обнявшись.
  Хлопчику снилося, що вiн японський нiндзя, який отримав замовлення вiд росiйського царя Миколи Другого, убити мiкадо, тобто iмператора.
  Фрiдрiху снилося, як вiн дереться по шорстких стiнах, пальцями рук i нiг чiпляючись на найменшу трiщину або щербинку. Хлопчик проник у палац, де почалася найжорстокiша сутичка.
  Юний нiндзя, як i зазвичай, рубав, колов, зносив з ворогiв голови... Сон був надто сумбурний, надто багато кровi, рубки, i мало сенсу. Плюс ще всюди стрибають голоногi дiвчата з мечами... Коротше кажучи...
  Проспати вдалося години три-чотири не бiльше.
  - Бiй у самому розпалi! Незамiнних людей не буває, окрiм таких, як ти Фрiдрiх Бiсмарк.
  Хлопчик схопився i навiть не попрощавшись, поквапився до найближчої злiтно-посадкової смуги.
  I як з'ясувалося, викликали його недаремно... Генерал армiї Рокоссовський отримав наказ вiд Сталiна, не чекаючи повного зосередження сил завдати удару по групi армiй Роммеля. В даному випадку розрахунок будувався на тому, що нiмцi ще не встигли розгорнути свої вiйська для наступу на Воронiж. Тож був шанс виконати лоукiк по розтягнутому флангу, виснаженому попереднiми боями нiмецьких вiйськ.
  Фрiдрiх змушений був сiсти на Фоккен-Вульф, причому не штурмової модифiкацiї, а звичайної моделi, iз чотирма двадцяти мiлiметровими гарматами та двома кулеметами. Тож через надмiрну поспiшнiсть хлопчик виявився без того зброї, що себе так ефективно зарекомендувало для боротьби з танками. Щоправда, у нього були ще у фюзеляжi десятий бомбардувальник.
  У небi також було спекотно, з'явилися радянськi штурмовики та винищувачi Якi-9. Останнi машини втiм, через слабкий захист та живучiсть, були вразливi i на великiй дистанцiї, для гармат 20-мiлiметрового калiбру. Фрiдрiх спочатку дав по рогах винищувачiв, якi, звичайно ж, випередили тихiшi Iли. Чотири авiацiйнi гармати, це сила... Першi два дюжини якiв розсипалися, навiть без жодних хитрих заходiв у хвiст.
  Фрiдрiх не крутився, не маневрував, вiн просто, трохи змiщував авiагармати i вiбрував корпусом своєї масивної машини.
  Двадцять п'ять, двадцять шiсть, двадцять сiм... Без промаху, за зухвалими Яками, якi зазнають втрат, проте не згортають, а навiть намагаються набрати швидкiсть... Фрiдрiх навiть трохи здивувався тому, чому в радянськiй вiйськовiй лiтературi так принизили цю славну машину Фоккен -Вульф. Так вона виконує повний вiраж за 22 секунди проти 19, у Якiв (а в полегшенiй модифiкацiї Як навiть 17 секунд здатний це зробити!). Але Фрiдрiху i не потрiбно маневрувати, вiн, просто знизивши швидкiсть, летить їм на зустрiч. За одну секунду можна збити сiм-вiсiм машин.
  Час для Фрiдрiха в станi бойового трансу потекло дуже повiльно, i вiн встигає, i подумати i розрядити свої боєкомплекти. У принципi прийнято вважати, що один навiть найумiлiший асс, включаючи навiть таких феноменiв як Рудель, не може серйозно вплинути на перебiг вiйни. Ось у реальнiй iсторiї шiсть найкращих нiмецьких асiв знищили цiлу повiтряну армiю, але бiй за панування в атмосферi гiтлерiвцi безнадiйно програли.
  Але в даному випадку, кидати стiльки якiв в одному мiсцi проти над людиною загрожує ... Шiстдесят один винищувач збитий менше, нiж за одну хвилину. Просто так от крила вiдвалюються, або бронескло кабiн розбивається. Останнє ще гiрше, бо льотчику в цьому випадку не врятуватися. А досвiдчених асiв i так уже трiшки в Червонiй Армiї залишилося.
  Серед збитих машин, чотири належали гвардiйцям, якi збили понад п'ять лiтакiв... Тiльки знову це не допомогло, так Волька знав куди бити i як... Як з автомата мисливець збиває зграю гусей. Ось саме зграю, однiєю чергою, iнтуїтивно, чуттям визначаючи i спрямовуючи рухи стовбура, в потрiбну мету, коли жодна куля не пролiтає повз. Гуси, а в даному випадку радянськi лiтаки збиваються, причому там, де розбитi кабiни, i прошитими льотчиками ще деякий час летять прямо. А ось деякi крила втрачають...
  Фрiдрiх згадав тут фiльми про влучних американських ковбоїв, i знаменитий фiльм у головнiй ролi з Дi Капрiо - "Швидкий, але мертвий!". Але ось у тi часи ковбої США не знали, автоматичних кулеметiв, та швидкострiльних авiагармат. Iнакше б вони зрозумiли, яка це просто жахлива за силою руйнацiя зброя.
  Якi в найближчому оглядi закiнчилися i Фрiдрiх перейшов на Iли. Тут найкраще атакувати їх зверху, або iз задньої пiвсфери. Причому оптимально, було б також, не скорочуючи дистанцiю.
  Iнший спосiб це вiдстрiлити крихкiшi крила, на них бронi не повiсиш.
  Iл-2 прозваний горбатим. Пiсля того як у ньому встановили друге мiсце, для стрiльця, що захищав задню пiвсферу, збити подiбну машину для новачка стало складнiше, зате ... Звичайно погiршилася аеродинамiка цього лiтака. Отже, з ними буде ще простiше...
  Логiчнiше було б Iлам розлiтатися в рiзнi боки, але система... Коротше почалося побиттям легендарних штурмовикiв. Втiм, приспiли вже й спритнi "Саламандри"-3. Вони також взялися за мули...
  Фрiдрiх навiть подумав, що вони могли б його випередити, зустрiвши якi ще на пiдходящi ... Хоча як знати ... Льотчики Люфтваффе не хоробри росiйськi воїни, i зазвичай в бiй поступаючись числом не вступають, але може крiм випадкiв, коли створюється занадто серйозна загроза сухопутним вiйськам .
  Втiм, Фрiдрiх теж проблем не має... Бий з гармат у задню броньовану пiвсферу, або оббив крила - результат один. А як цi машини потiм униз валятися, навiть слiд у повiтрi залишають... Немов смуги на спинi раба, що б'ється.
  Фрiдрiх збив тридцять сiм мулiв i ще прихопив два "Пiшки". Знову сотка, хоча попереднiй рекорд сто один не побитий. Просто лiтакiв у ворога лишилося. Тепер тiльки бомби скинути i повернуться.
  Радянськi танки тепер йшли в атаку, без пiдтримки авiацiї, та й тим бiльше артилерiї. На них обрушилися штурмовики та бомбардувальники. На щастя для радянських танкiстiв вони могли використовувати ходовi якостi машин. Але кiлькiсть лiтакiв усiх видiв зростала.
  Фрiдрiх скинув усi свої бомби та повернув на аеродром. Втiм, вiн встиг побачити Фоккен-Вульф-4 Руделя, знаменитого винищувача танкiв.
  Юний ас повернувся на свiй "рiдний" аеродром, де на нього чекав "Пегас-термiнатор" Ме-362.
  Фрiдрiх, посадивши Фоккен-Вульф, крикнув сусiдньому пiлотовi:
  - Бреше той, хто має нахабство стверджувати, нiби F -490 поганий винищувач. Немає поганих лiтакiв, є лише нiкудишнi пiлоти.
  Наступний лiтаковилiт звiвся виключно до боротьби з танками. Поки що нiмцi не встигли вивести на зустрiч потужний бронь кулак, i навалилися лiтаками.
  Доблеснi радянськi танкiсти вже перетнули рвану лiнiю фронту i обрушилися на пiхотну частину, що складається з добровольцiв-арабiв.
  Мусульмани всупереч очiкуванням билися хоробро i не думали тiкати, але при цьому дiяли вкрай невмiло. Зокрема американська базука використовувалася якось не по-людськи, а тим бiльше гранати.
  Але й атака радянських частин видихалася. Фашистськi штурмовики зокрема застосовували численнi маленькi бомбардування, з кумулятивними зарядами, iдея, скопiйована з радянських конструкторiв, але з вмiлим втiленням. А ось наказ повiсити зверху мережу, радянськi танкiсти не отримали.
  А Фрiдрiх просто всаджував по дахах з авiагармат. Така ось найпростiша тактика. Пробей баштовий люк та твоя перемога. А скiльки машин можна так звалити, якщо бити з горизонтальної площини.
  А швидкiсть танк не рятує, якщо боєць б'є iнтуїтивно, не цiлячись, по натхнення.
  Ось як симулятор з танками, тiльки в тебе режим бога, i кожен точний пострiл, а стрiляєш ти часто-часто ...
  Ось число пiдбитих танкiв за п'ятдесят перевалило, так, що Рудель вiдпочиває... Але довелося вiдволiктися. З'явилися з боку "Вушка". Шiсть штук збито, а решта нехай трощать "Саламандри". Взагалi цi кукурудники пускатимуть у бiй вдень, найчистiше самогубство.
  Танки важливiшi за...
  Повернення... Полiт на Фоккен-Вульфi-4, а поряд iз ним Хельга.
  Дiвча спитала його:
  - Що тобi сподобалася Євгенiя?
  Фрiдрiх зневажливо пирхнув у рацiю:
  - А ти що заревновала?
  Дiвчина хихикнула:
  - Звичайно ж нi! Адже ми вiльнi, та й не в шлюбi. Тiльки цiкаво, хто кращий у лiжку, я чи вона!
  Фрiдрiх iз запалом вiдповiв:
  - Звiсно ж, ти! Ти не така велика, i куди спритнiша!
  Хельга весело розреготалася:
  - А я iншого вiд тебе й не чекала! Але, звичайно ж, краще за всiх... Фу вiн щур конструкторський, а одна з дуже небагатьох жiнок нагороджених лицарським хрестом залiзного хреста!
  Фрiдрiх помiтив:
  - Думаю i дубове листя, у тебе не за горами!
  Бiй показав, що хлопчик був, мабуть, правий. Хельга впевнено молотила танками. Мабуть вона хотiла довести, що войовниця може бути крутiша за воїна. Хоча, звичайно, з Фрiдрiхом їй не зрiвнятися.
  Незабаром з'явилися й великi танковi колони з нiмецьких та американських машин. Особливо спритнi та пустотливi американськi винищувачi танкiв "Вiдьми"-3. Це було серйозно, тим бiльше, що радянськi машини вже були знищенi здебiльшого ударами з повiтря. Проблемною також виявилася i "Пантера"-5... Її довгоствольна швидкострiльна гармата та непробивна лобова броня... Походом, що витримка почала вiдмовляти, екiпажам радянських танкiв. Деякi не слухаючи командирiв, повернули назад, намагаючись врятуватися з цього технотронного пекла.
  I знову повернення та вилiт, атака на танки...
  Вже опiвднi минув, вечорiє... Контратака Червоної армiї видихнулась. Їх iз Хельгою перенацiлили на напрям пiдтримки, групи нiмецьких армiй, що рухають до Рязанi. Водночас солдатiв Ватутiна, якi перебували в котлi, намагалися пiджати.
  На схiд нiмцi, як i ранiше, просуваються повiльно. Тут їм заважає i стiйкiсть радянських вiйськ, i обороннi рубежi Степового фронту, навiть не такi щiльнi як пiдступах до Москвi.
  Втiм, гiтлерiвськi вiйська отримали бiльше змогу маневру, i Гот намагався такими колонами обходити основнi вузли оборони. Подекуди просування нiмецьких частин прискорилося.
  Фрiдрiх спитав Хельгу:
  - Ти не втомилася дiвчина моєї мрiї?
  Блондинка-воїн вiдповiла:
  - Радiсний настрiй проганяє втому, краще, нiж батiг корiв! Хоча втома замiсть молока виходить кривавим гноєм!
  Фрiдрiх погодився:
  - Тут уже не попреш проти iстини!
  Вночi юний продовжував полiт, незважаючи на те, що на небо набiгли хмари та полився дощ. Згiдно з нiмецькою вiйськовою доктриною, авiацiя використовувалася i придушення оборони на передньому краї... А на вiдмiну вiд сорок першого року, лiтакiв у Люфтваффе цiлком завдяки допомозi Пiндостану вистачало з надлишком.
  Фрiдрiх тепер атакував дзоти, а то й дрiбнiшi цiлi... Вночi битва не вщухала, i радянськi вiйська переходили в контратаки. Нехай i крейда, i досить сумбурнi, але вiд цього не менш доблеснi.
  Вночi якщо не брати до уваги ескадрильї У-2, повiтряних цiлей не зустрiлося. А за дзотами вiдбомбили... Злегка.
  На ранок 15 жовтня 1947 року розгорiлася битва за мiстечко i водночас залiзничний вузол: Електросталь. Там було дуже жарко i, що головне, до Фрiдрiха приєдналася його нерозлучна подруга Хельга.
  - Ну, що великий лицар, напираємо ми на ворогiв?
  Фрiдрiх завзято вiдповiв:
  - Напирають бомжi бiля пивної скриньки, а ми перемагаємо. I ще як перемагаємо...
  Саме мiстечко Електросталь було пристойно укрiплене. У його захистi крiм армiйських елементiв брали участь i двi новi дивiзiї НКВС. Хоча вони, загалом, були такою елiтною вiйськовою гвардiєю як СС, але озброєння мали i артилерiю, i легкi танки.
  Гiтлерiвцi, в свою чергу, намагалися створити свiй власний котел... Обiйти цитадель, охопити клiщами...
  Тут, звичайно, авiапiдтримка грає чималу роль, особливо якщо розтягується горловина.
  Хельга, як i властиво дiвчинцi запевнила:
  - Перемога буде за нами! Готуй влiтку сани!
  Фрiдрiх погодився:
  - I не лише влiтку! Будемо використовувати важкi танки та авiаснаряди.
  Хлопчик подумав, що вони знову в армiї Майнштейна, але на Заходi бiльш вiдомий найпопулярнiший Роммель. Оскiльки пiд час битви юнак бiльше дiяв у трансi, ведений пекельним духом, то чому б йому не згадати про славнi подвиги цього полководця. Тим бiльше приємнiше згадувати про битих англiйцiв, нiж про повалених росiян!
  Роммель, дiйшовши до лiнiї Маррет, зрозумiв, що опинився в наполеонiвськiй "центральнiй позицiї" мiж двома ворожими армiями i тепер може завдати рiшучого удару, розбити одну з них i лише пiсля цього розвернутися i зiткнутися з другою.
  Фрiдрiх хихикнув сам собi: Наполеон, хоч Лев Толстой у цьому й сумнiвався, був, безперечно, великим i полководцем та правителем. Особливо якщо дивитися на досягнення. Тiльки вiн їх не втримав. Гiтлер щодо цього, ще гiрше.... Але порiвняти фюрера iз Наполеоном у принципi можна!
  Талановитий полководець Роммель зрозумiв i щось, ще: американцi та французи пройшли далеко на схiд у центральний Тунiс i утримували Схiднi ущелини Дорсал при Фондуке, Фаїдi та Гафсе, прикриваючи ущелини Захiдних Дорсал за 60-70 миль на захiд.
  Виходило, що, якби iтало-нiмецькi вiйська захопили Фаїд i Гафсу а потiм рушили на захiд повз Ферiану i Кассерiна, вони могли вийти прямо до величезної американської бази постачання i до їх штабу в Тебессi. У Тебессi iтало-нiмецькi вiйська виявлялися далеко на заходi вiд лiнiї союзникiв у Тунiсi i практично на їх комунiкацiях. Варто було Роммелю, потiм повернути свої танки i направити їх на пiвнiч, до моря, в сотнi миль вiд цього мiсця, нiмцi могли б вiдрiзати всю армiю союзникiв у Тунiсi або змусити її забратися до Алжиру.
  Роздуми Фрiдрiха перервало, поява двох Лаггов, що вирвалися з-за хмар... Цих у витрату... А потiм влучнi пострiли по гарматах... Тiльки вiн може так стрiляти... Ще чотири Яки... i їх тут же.... А тепер по "Катюшi" пли... Так щоб уламки на всi боки летiли... Ще одну реактивну пускову установку... Ось i Хельга збоку намагається. Кричить йому:
  - Герой давай жорсткiше всаджувати!
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  Мiсiя Олега Рибаченка та Маргарити Коршунової у паралельному свiтi ще не закiнчилася.
  Нiмцi вели наступ у напрямку мiста Горький. Вони взяли його у повне кiльце оточення. Хлопчик i дiвчинка захищали це велике мiсто.
  Повнiстю оточена задихалася Москва. Гiтлерiвцi подекуди вже прорвалися до Кремля. Становище столицi СРСР було майже безнадiйним. До кiнця пiдходили снаряди московського гарнiзону. А з падiнням столицi це вже була б iнша вiйна.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова боролися за мiсто на Волзi.
  Хлопчик i дiвчинка, як завжди, налаштованi, по-бойовому.
  Ведуть вогонь i спiвають:
  Пiонери не здаються,
  Їх i тортури не лякають.
  Як орли вони б'ються,
  Вiдправляючи фрiцiв у пекло!
  
  Багато серед них героїв,
  Багато шалених хлопцiв.
  Якщо треба ходять строєм -
  Заряджаючи автомат!
  I ось хлопчик на вигляд рокiв дванадцяти, а насправдi пропалений ветеран, якому вже багато рокiв Олег Рибаченко дав чергу, викосивши фашистiв.
  А потiм як кине босою нiжкою по вороговi гранату.
  I розкидає на всi боки фрицiв.
  Пiсля чого хлопчик проспiває:
  - Я росiйський воїн на колiна дикуни,
  Ворогiв Росiї, я кошторис з лиця землi!
  Маргарита ця дiвчинка-герой, теж як кине босою нiжкою забiйний подарунок смертi. Виб'є масу гiтлерiвцiв, i прочiркає:
  - За велику Русь!
  I знову як зареготає.
  Хлопчик i дiвчинка борються героїчно. Хоча вже вiйну майже програно. Нiмцi вже й Оренбург обклали, i скрiзь пiдiбгали, де тiльки могли Червону армiю.
  Точнiше, Оренбург уже давно взятий. Тiльки один замок ще там тримається. Гiтлерiвцi вже оточили й Уфу.
  Мало того, їхнi вiйська з пiвдня вже пiдходять до Казанi. Становище бiльш нiж критичне.
  А ситуацiю посилює ще й те, що зi сходу пруть самураї, i в Середнiй Азiї вони вже з'єдналися з нiмцями.
  Але вiдважнi дiти-попадцi борються. Вони вiрять у свою перемогу. Або принаймнi готовi померти з гордо пiднесеною головою. А втiм, як це смерть? Вони ж безсмертнi!
  I лишаються вже багато рокiв дiтьми. А десь там iншi свiти та мiсiї.
  Олег дає черговий пострiл. Потiм кидок босими пальцями нiг гранати та спiває:
  - Сталiн буде з нами назавжди!
  Маргарита скосила фрицiв i пискнула:
  - Боже борони! Цього людожера до нас!
  I дiвчинка в гнiвi жбурнула босою нiжкою гранату.
  Олег Рибаченко досить логiчно зауважив:
  - Усi ми якоюсь мiрою людожери!
  I хлопчик босими пальцями нiг жбурнув подарунок смертi.
  Маргарита iз цим погодилася:
  - В якiйсь мiрi так!
  I теж босою нiжкою запустила забiйне, вiд чого двi нiмецькi машини зiштовхнулися разом.
  Олег Рибаченко вiв вогонь i думав, що становище СРСР, мабуть, уже безнадiйне i вести вiйну особливого сенсу немає. Ось вони даремно вбивають людей.
  Хлопчик жбурнув босою нiжкою двi гранати. Потрапив у гусеницю, нiмецькi танки серiї "Е" зiштовхнулися разом.
  Дитина-термiнатор заспiвала:
  - Коли прийде час,
  Ми будемо хоробро битися!
  Пiдйом бiйцiв зранку -
  I доблесно боротися!
  Хлопчик i справдi був готовий рознести будь-яку армiю, в пару хвилин.
  Маргарита теж кинула босий ножний подарунок смертi i пискнула:
  - За Велику Русь!
  Дiти настiльки вiдважнi воїни, що проти них нiхто не зневажає. Вони ж такi крутi бiйцi.
  Хлопчик i дiвчинка, як завжди, в дикому азартi. I з ними вiдвага, честь та смiливiсть. Вони проти фашистiв б'ються наче титани. I зрозумiло ворог не пройде, там, де вони стоять наче скеля. Може, навiть i щось мiцнiше за скелю i монолiт.
  Маргарита, ведучи вогонь, промовила:
  -Будемо чемпiонами планети,
  Ми гiганти вищої школи!
  I дiвчинка знову як запустить босою, точеною нiжкою подаруночок смертi. I розмолотила супротивника.
  Ось це дiвчинка настiльки крута, не зможеш проти неї нiчого ти застосувати.
  Бо проти брухту немає прийому. Хоча, це не брухт, але щось ще бiльш забiйне та круте.
  Олег Рибаченко ведучи вогонь, просипiв:
  - Я не хлопчик, я суперхлопчик i буду найвищим на свiтi!
  I знову як кине босою нiжкою руйнiвний потiк вибухiвки. I знову два нiмецькi танки стикаються разом.
  Юний воїн налаштований дуже по-бойовому. Але вiдчуває, що тут уже батогом обуха не переб'єш. Хоча безвихiдних положень немає, як i непереможних противникiв теж.
  Хлопчик пригадав, як вiн до виборiв президента Бiлорусiї придумав коломийки:
  Шостий раз слухати марення нецiкаво,
  I скiльки "батьку" вiрити не зрозумiю!
  Рай обiцяв побудувати Лукашенку
  Але разом свiтла, ми йдемо у пiтьму!
  Так це було викликом системи та культу особистостi. Справдi, чому Європейська країна має терпiти диктатора, немов у середнi вiки?
  Та й Сталiн теж диктатор i в цьому всесвiтi поступово спускає вiйну на поразку.
  Дiти-герої билися ще три доби. А тим часом гiтлерiвцi оточили Казань i взяли Уфу.
  Бої протiкали вже у Кремлi. Чотири дiвчата-вiдьми, билися з гiтлерiвцями використовуючи мечi та тоненькi диски для метання босими нiжками.
  Кремль сильно зруйнований обстрiлами "Штурмльвiв", "Штурмтигрiв", бомбардуваннями та величезними гарматами.
  Сам Сталiн, зрозумiло поки що перебуває у Свердловську. I становище СРСР виглядає практично безнадiйним. Але поки що над столицею Росiї завiється Червоний прапор, а отже, не все втрачено!
  Люди вiрять, що ось-ось настане перелом!
  Наташу рубає араба навпiл. Кидає босою нiжкою диск i пищить:
  - Слава безсмертнiй Вiтчизнi! Гiтлеру нас не зламати!
  Зоя теж рубала фашиста двома шаблями i прочирикала:
  - Нi, не зламати нас!
  Пiсля чого її боса нiжка жбурнула вбивчий диск по гiтлерiвцям.
  I пара чорношкiрих бiйцiв звалилася з зруйнованої стiни Кремля.
  Далi вогонь вела Аврора. Вона стрiляла рiдко, але влучно. А потiм пускала в хiд шаблi. I вiд її босих пальчикiв нiжок летiли зiрочки та гострi тоненькi свастики.
  А ось i Свiтлана жбурне голою нiжкою гострий диск, i розпоре фрице. Пiсля чого заспiває:
  - Коловрат, Євпатiй Коловрат - захисник Вiтчизни, Перуна солдат!
  Коловрат! Євпатiй Коловрат! Героїв Русi збирає на сполох!
  Тут вся четвiрка б'ється. Майже вся Москва вже взята, добiгли кiнця бойовi припаси. I росiйськi хлопцi та дiвчата гинуть. Але не здаються. Хоча скiльки вже часу триває облога.
  Дiвчата на Кремлiвськiй стiнi як б'ються. Неначе богатирки. I незважаючи на грудень, вони босонiж i в одному бiкiнi. Але не вiдчувають холоду. А навпаки, їх енергiя тiльки зростає.
  I вiд босих пальцiв нiг вiдлiтають гострi, дуже пласкi диски. Якi розривають iноземнi вiйська Вермахту.
  Войовницi борються, наче богатирi вiйни. I з мiнiмумом одягу. Таких красунь не бентежать нi величезнi танки серiї Е та АГ, нi iншi страшнi винаходи гiтлерiвцiв.
  Нема дiвчини це те, що зможе перемогти будь-яку форму фашизму. Нехай навiть таку, досконалу як у цьому свiтi.
  Наташа рубала мечем, кинула босою нiжкою диск, зрiзаючи гiтлерiвцiв i, заспiвала:
  - Як добре в країнi радянськiй жити,
  I як чудово вермахт розтрощити!
  Зоя, провiвши млин шаблями, помiтила:
  - Вермахт дуже сильний став! Ось ми вже Кремль боронимо!
  I дiвчина кинула босими пальчиками нiжок зiрочку вражаючу фрiцев.
  Пiсля чого проспiвала:
  - Це дике полювання на ворогiв!
  А тут ще у бою Аврора. Ну i дiвка руда та крута. На зимовому вiтрi її мiдно-червоне волосся майорить, наче бойовий прапор. Нi, така дiвчина нi перед ким не зiгнеться.
  I вiд кидка її босої нiжки, летить рiжучий плоть i кров, найгострiший диск.
  Вiн розрубується тiла супротивникiв. А Аврора кричить:
  - Я дiвчина суперкласу!
  А як у бою виглядає Свiтлана?
  Це блондинка-термiнатор просто диявольська пожежа, i торнадо анiгiляцiї.
  I теж вiд її босої нiжки летить убивчий сюрприз. I дiвчина на повних обертах у бiйцi.
  Вся четвiрка у бою. I їй не варто вiдступати, нi здаватися.
  Вони чотири вiдьми - просто супер! Справжнiй квартет знищення всього та всiх!
  Войовницi триматимуть дiлянку оборони. Але Кремль великий i скрiзь не встояти. Сили дуже нерiвнi.
  Наташа помiтила з досадою:
  - Ми вбиваємо, а не перемагаємо!
  I дiвчина знову босою нiжкою кинула вбивчий заряд.
  Зоя логiчно помiтила, рубаючи супротивника:
  - Не можна все перемагати... Якщо не в комп'ютернiй грi!
  I дiвчина iз золотистим волоссям знову кинула диск смертi.
  Аврора, розрiзаючи супротивникiв шаблями, прочирикала:
  - Перемога, я вiрю, буде за нами! В iм'я Священної Росiї!
  I вiд кидка її босих нiжок летить подарунок руйнування.
  I падають розрiзанi гiтлерiвцi.
  А далi Свiтлана у бою. Розрiзає фашистiв своїми кидками. I дiє гранично, або навiть безмежно вправно. Її босi нiжки такi спритнi. I демонструють жахливе знищення.
  А пiсля чого дiвчина як заспiває:
  - Слава Вiтчизнi та новим свiтам!
  I знову вiд її босої нiжки летить сюрприз смертi.
  А тут у бою знову Наташа. I рубає фрицiв, проносячись немов комета. I кричить на всю горлянку:
  - Слава величезнiй Вiтчизнi!
  I її мечi злiтають наче газонокосарка.
  А дiвчина навiть спiває:
  - Слався Росiя як на вiки,
  Буде виконана наша мрiя!
  I дiвчина босою п'ятою пiддала гострий бумеранг. I той перекрутився, i зрiзав дюжину чорних i смаглявих голiв.
  Звiсно, вбивали дiвчата не нiмцiв, а колонiальнi частини, що використовувалися проти них. Але войовницям навiть вiд цього тiльки крутiше.
  Вони блискучi i швидкi.
  Наталя знову рубає ворогiв. I вона босими нiжками, таке метне.
  I прореве:
  - Сталiн та слава!
  А далi Зоя. Як випустить вбивче. I її босi пальцi нiжок лист смертi випльовують.
  А войовниця як прореве:
  - За таку Батькiвщину, як наша, померти не страшно!
  А тут Аврора теж вiзьме i вступить у бiй. I теж босими нiжками запустить бумеранг. I перекроїть ворогiв.
  Пiсля чого як заспiває:
  - За Русь радянську! Що правитиме над всесвiтом!
  А далi у бою Свiтлана. Теж дiвка, яку не зупинити i не гальмувати. Ось як вона б'ється. Просто вiд такої войовницi спасу нема!
  I босими нiжками вона кидає вбивчi посилки. I вона вбиває ворогiв без жодної жалостi.
  Хоча потiм може помолитись за них Ярiлi. А може, й Перуну. Тяжко грiшникам пiсля смертi на них чекає царство Чорнобога! Але так по-своєму навiть цiкаво - вiйни точаться постiйно! I стiльки боїв! То що може бути i не варто надто гiрко оплакувати долю грiшникiв?
  Свiтланi навiть стало трохи смiшно: ось християнам не позаздриш - вони багатьох радощiв будуть позбавленi у вiчностi. Навiть те, що мали на планетi Земля.
  Ех, нещаснi грiшники! I ще нещаснiшi праведники!
  I дiвчина знову жбурляє подарунок смертi своєю точеною, босою нiжкою. Пiсля цього вимовляє:
  - Мир буде наш! Слава Росiї!
  Наташа провела мечами потрiйного метелика i прочирiкала:
  - Нехай буде вiчна слава великої Росiї!
  I її босi нiжки як кинуть убивче i неповторне. Пiсля чого гола п'ята дiвчини потрапила в лоб чорношкiрому, i збила його зi стiни, i ще п'ятьох арабiв.
  Далi у бою Зоя. Вже її нiчим не зупинити. Вона бореться iз гiтлерiвськими полчищами. I проводить потрiйний млин. Падають розрубанi нею бiйцi.
  Пiсля цього дiвчина вимовляє:
  - Вiчна Русь, буде зi Сварогом!
  I пiдморгує своїм напарницям.
  Далi в бою вже Аврора. Вона промайнула, мов пантера. Усiх зрiзала. I босими нiжками презент смертi запустила. Зрубала масу фашистiв i проспiвала:
  - За найвищу форму Вiтчизни!
  А потiм у битвi й Свiтлана. Як вона рубає ворогiв. I дiє дуже хвацько.
  Пiсля чого вiд її босої нiжки летить подарунок смертi. I зрiзає гiтлерiвцiв капiтально, наче бритва цирульника волосся.
  I дiвчина верещить:
  - Мiй вiк i моя правда! Слава Великiй Росiї!
  Так це четвiрка бореться воiстину героїчно. Але чотири босоногi та майже голi красунi другу свiтову вiйну виграти не в змозi. I ось упала i Москва.
  Дiвчата проривалися iз захопленої столицi, використовуючи i свої мечi, i покрив невидимостi.
  Вони взагалi на дуже багато здатнi. Дiвчата найвищого почину, що не знайти їх вище та красивiше.
  А Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова йшли iз взятого мiста Горький.
  Фашисти, на жаль, майже всюди досягали успiху.
  Хлопчик i дiвчинка йшли i кидали на ходу босими нiжками голки, винищуючи фрицiв.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народ дзвiнкий -
  Шепiт розчавить змiїний!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться -
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  Маргарита кинула пальчиками босих нiжок кiлька голок i пiдтвердила:
  - Нi, не померкне!
  I дала чергу з автомата, скосивши двi дюжини фашистiв.
  Такi ось це дiти. Крутi, непохитнi. Хоча насправдi, це не та вiйна. I доводиться їм тiкати.
  Пала Москва, упало мiсто Горький. Фашисти штурмують Казань. Це вже останнє радянське мiсто на Волзi. Опiр героїчний, але все бiльше i бiльше вiдчуття безнадiйностi.
  У гiтлерiвцiв з'явилися досконалiшi пiрамiдальнi танки iз серiї АГ, якi не може пробити жодної радянської зброї. А це треба сказати, дуже погано.
  Лише коли босi нiжки хлопчик та дiвчатка кидають гранати по гусеницях нiмецькi монстри стикаються. Але що може зробити лише одна пара, коли проти СРСР виступив практично весь свiт!
  Олег Рибаченко кинув босою нiжкою гранату, зiштовхнув лобами АГ-50 та АГ-75, пiсля чого сказав:
  - Якщо фортеця на дорозi,
  Ворог збудував...
  Потрiбно з тилу обiйти -
  Взяти її без пострiлу!
  Маргарита iз цим погодилася:
  - Обман вiйнi це велика справа! Особливо якщо сили нерiвнi!
  Олег Рибаченко зауважив:
  - А грав стратегiю "Антанта". При рiвнiй зброї знищив сто чотирнадцять мiльйонiв ворожих солдатiв, а сам втратив лише нуль. Отже, за рахунок тактики можна боротися практично проти всього свiту!
  Маргарита iз цим погодилася:
  - Цiлком можливо! I боротися та перемагати!
  Олег Рибаченко кинув босими пальчиками нiжок голки. Убив три десятки фашистiв i сказав:
  - Ми переможемо в iм'я Священної Росiї!
  Хлопчик i дiвчинка продовжили свiй бiг... На жаль, сили дiйсно надто вже нерiвнi.
  Казань руйнувалася усiма видами озброєнь. Сталiн наказав її утримувати до останньої краплi кровi. Але реально бойовий дух Червоної армiї пiсля падiння Москви надто надломився. Вмирати хотiлося всiм менше та менше. Та й гiтлерiвцi надто перевершують i числом, i озброєнням.
  А їхня реактивна авiацiя бомбить усi мiста та села, що фашисти ще не встигли окупувати.
  Перш нiж Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова дiсталися Казанi це мiсто впало.
  Була взята й Уфа. Так, незважаючи на сувору зиму, фашисти рухалися до Свердловська.
  Там була ставка Сталiна. А зi сходу лiзли самураї. Японцi також сильнi.
  Особливо небезпечнi у них войовницi - дiвчата-нiндзя. Незважаючи на сибiрську зиму, вони мчатимуть снiгом босонiж, а самi в одних купальниках. Таких войовниць навiть уявити страшно. Хоча вони i дуже красивi.
  Ось одна з них з синiм волоссям, iнша з жовтим, третя з червоним, четверта з бiлим.
  Такi ось найкрасивiшi вбивцi. Працюють одним мечами i метають у пiхоту тоненькi диски або чакри. А проти танкiв кидають вибухiвку нiндзя - розмiрами вона лише з горошинку, але найважчi радянськi танки пiдлiтають високо вгору i розривають на частини.
  Навiть грiзний IС-7, дiвчатам-нiндзя не завада. Вони войовницi такого найвищого ладу, що проти них безсила i гвардiя.
  Ось дiвчина-нiндзя з синiм волоссям, жбурнула босими пальцями нiжок горошинку i одразу три радянськi танки, високо пiдлетiло вгору, i розiрвалося на запчастини.
  А тут ще й дiвчина та жовтим волоссям босою нiжкою жбурне горошинку. I знову радянськi машини летять у рiзнi боки, i розбиваються в коржики. Такi тут скажемо прямо войовницi - перед ними навiть найхоробрiший лицар робить.
  А ось у бою i дiвчина-нiндзя з червоним волоссям. Як кинув босими нiжками забiйну горошинку. I вiд її влучення, лопнула броня, величезного IС-12.
  Ось це дiвка-термiнатор.
  А далi дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям. Як вiзьме, i з усього розмаху всадить мечами по бiйцях Червоної армiї. Розрубає їх, i проспiває:
  - Я не жалюгiдна комашка, нiндзя, але не черепашка!
  I знову в бою всi чотири дiвчата-вбивцi.
  Вiйну Червона Армiя програє по всiх напрямках. Але все ще намагається битися.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова бредуть по зимовому снiгу. Вони бiднi дiти босонiж. Для безсмертних тiл мороз не такий вже й страшний. Захворiти чи щось застудити, вiдморозити цi супермени не можуть. Але все одно, коли пiдходиш до Уралу, мороз неприємний, i кусає голi п'яти дiтей.
  Олег сумно помiтив:
  - Не знаєш що гiрше - холод i голод, або усвiдомлення, що твоя священна Батькiвщина програє!
  Маргарита цiлком логiчно помiтила:
  - Для нас холод i голод дрiбниця ... Але те, що ми програли фашистам - це взагалi-то погано!
  Олег iз цим погодився:
  - Та гiрше не буває! Взагалi, чому в паралельних всесвiтах Третiй Рейх зазвичай бiльше процвiтає, нiж у нашiй?
  Маргарита висловила логiчне припущення:
  - Тому фашисти дуже сильнi та органiзованi. А нам ще багато разiв щастило. Особливо зi Сталiнградом!
  Олег Рибаченко пiддав босою нiжкою снiжку i помiтив:
  - Та зi Сталiнградом нам дуже пощастило! Фрiцi самi по-дурному влiзли в капкан!
  Маргарита проворкувала:
  - Проби не потрапити в халепу,
  Щоб не заплутатися i не заблукати.
  Треба б на грiш зiбрати п'ятак,
  I вiрнiше заново народитись!
  Дiти по дорозi напали на загiн фашистiв. Перебили понад сотню солдатiв. Одного залишили у полонi. Маргарита змусили юнака цiлувати свої червонi вiд холоду, дуже пружнi пiдошви. Той це робив покiрно. I повiдомив, що нiмцi вже пiдходять до Свердловська та його оточують.
  Олег зауважив:
  - Дивно ми такi з тобою Марго швидше, але щось пересуваємося, наче простi люди чи навiть повiльнiше!
  Маргарита погодилася:
  - Потрапили у хвилю поразки! Мабуть у цьому всесвiтi все проти СРСР. Навiть природа та простiр!
  Олег тодi запропонував:
  - А якщо нам тривiально Гiтлера вбити?
  Маргарита негативно замотала головкою:
  - Гiпервiдьма нам такого наказу не давала! Тож обiйдемося без самодiяльностi. Крiм того, що це дасть?
  Олег Рибаченко впевнено вiдповiв:
  - Дуже багато! Тим бiльше фюрер, це i в Африцi фюрер!
  Маргарита запропонувала:
  - Давай поки що битися на фронтi, а там, на рахунок Гiтлера подивимося! Як кажуть - квапся не поспiшаючи!
  Олег проспiвав:
  - Швидкiсть це добре, не зламайте долото... Чоловiк не дякував, i поспiшно здурiв!
  Хлопчик та дiвчинка побiгли з усiм сечi. I встигли домчати до Свердловська. I стали захищати штурмоване фашистами мiсто.
  Атака йшла одна за одною.
  Дiти були босонiж. Маргарита в тунiку, а Олег Рибаченко - хлопчик у шортах. Але билися вони як справжнiсiнькi й непохитнi герої.
  Олег кинув босими пальцями нiг голку, пробив фриця в горло i прочирикав:
  - Не поступимося нi п'ядi землi!
  Маргарита жбурнула босою нiжкою гранату i пропищала:
  -Не крапли, нi пядi, нi сантиметра!
  Хлопчик i дiвчинка билися в мороз. I з ними були iншi пiонери. I теж багато босих незважаючи на дикий холод. I якщо безсмертним хлопцям, дикий морозець не страшний, принаймнi пошкодити не в силi, то простим дiтям це досить небезпечно.
  Ось один босоногий пiонер, у якого навiть пальцi посинiли вiд холоду, застудив зуби, i в нього розпухла щелепа. Хлопчиковi дуже боляче. Але незважаючи на це, вiн люто бере зв'язку гранати, i кидає її пiд гiтлерiвський танк, i сам падає пробитий кулеметною чергою.
  Ось це вiдважний хлопчик.
  Або дiвчинка, чиї босi нiжки, як червонi маки, палають, пiдштовхує пiд гусеницi нiмецьких мастодонтiв мiну. Сама гине, з криком:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Дуже болiсно бути босими взимку, в Сибiру, коли ти не захищений безсмертним тiлом.
  Навiть Олегу та Маргаритi у лютi морози не так приємно бути напiвголими. Але вони посмiхаються i спiвають, бажаючи пiдбадьорити хлопцiв:
  - Ех, мороз, мороз, не мороз мене,
  Не мороз мене! Мого коня! Мого коня!
  Бєлогривого!
  Хлопчики та дiвчатка, трясучись червоними та синiми вiд лютого холоду нiжками, проспiвали:
  - Нас снiгу не зупинять! Нас мороз не переможе! Ми пiонери фрiцiв уроєм! Буде фашист мiцно битий!
  Добре б'ються дiти! Але надто вже нерiвнi сили. Сталiн з оточеного Свердловська утiк у Новосибiрськ. Проте до цього мiста зi Сходу вже наближаються японцi. Вони щось не бояться навiть морозу Сибiру.
  Хай iде вiйна до кiнця.
  Але пiонери не здаються. I навiть у важку годину дiти вiдважно спiвають;
  Ми пiонери дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Нашестя проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi воїни рiдної землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашої столицi,
  Обрушив бомб без рахунку водоспад!
  Ми Вiтчизна навiть неба красивiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст та на жаль малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку подiляємо на трьох!
  Нехай полiцаї пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирiшили? робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Буває й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугура!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста втечуть смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрiцiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли розквiт!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна країна!
  I гинуть iз посмiшками на вустах. Не знають дiти слабкостi... Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова боролися цiлий тиждень. Але Свердловськ упав. Частина гарнiзону здалася - вiдчуваючи безнадiйне становище. Лише пiонери вiдмовилися капiтулювати.
  I жменька вiдважних, босоногих хлопцiв пiшла на розпач. Вони бiгли по кучугурах, буквально синi вiд страшного холоду. I гинули пiд кулеметами та гарматами.
  Олег Рибаченко i Маргарита теж неабияк подряпалися, але все-таки вирвалися зi Свердловська. Пiсля чого рушили до Новосибiрська. Мороз, зима, довгi ночi.
  Хлопчик i дiвчинка тiкають собi, вони сумнi та дуже сердитi.
  Маргарита помiтила:
  - Могла б гiпервiдьма цьому свiтовi та допомогти! Бо перемагають фашисти! Ось уже справдi вселенська несправедливiсть!
  Олег Рибаченко пiдскочив вище, перекрутився у семиразовому сальто, i цiлком логiчно зауважив:
  - У свiтi взагалi мало справедливостi! Ось, наприклад, чому старi страждають? Причому практично всi без винятку! А коли людина молода, вона i курить, i п'є, i навiть гiрше робить, i здорова! Де справедливiсть, що старi страждають?
  Маргарита iз цим охоче погодилася:
  - Жодної справедливостi у свiтобудовi немає!
  Олег Рибаченко дещо наївно запитав:
  - I куди дивиться Бог?
  Маргарита, ця босонога дiвчинка в дiрявiй тунiцi, припустила:
  - Напевно, ми самi маємо стати як боги, щоб панувала у свiтi справедливiсть! У цьому полягає мудрiсть Творця!
  Олег Рибаченко впевнено пiдтвердив:
  - Вiрю я, що ми i мертвих воскресимо!
  Дiвчинка-термiнатор пiдтвердила:
  - Та я в це, звичайно ж, вiрю!
  Дiти добiгли до Новосибiрська та взяли участь у оборонi цього мiста.
  Билися в майже останньому великому мiстi пiд контролем Червоної Армiї.
  Сталiн уже вiв переговори з Гiтлером, погоджуючись на капiтуляцiю, якщо йому буде гарантовано особисту безпеку. Фюрер був готовий, особливо якщо заспокояться партизани.
  Японцi вже штурмували Новосибiрськ зi Сходу. Тож шансiв врятуватися практично не було. СРСР гинув.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова стрiляли по гiтлерiвцях, кидали босими нiжками гранати. I все ще на щось сподiвалися.
  Поруч iз ними були пiонери. У лютий мороз у Сибiру всi дiти були босонiж i у лiтнiй пiонерськiй формi з краватками. Вони вмирали як герої.
  Їхнi нiжки були як лапки гусей червонi, i пальчики синiли.
  Але пiонери не здавалися.
  Вони пiддадуться фашизму!
  Олег Рибаченко кинув босою хлоп'ячою ногою гранату. Зштовхнув лобами вiдразу три нiмецькi танки i прошепотiв:
  - Вiрю я у перемогу!
  Маргарита теж кинула босими пальчиками забiйний презент i прочирикала:
  - Я теж вiрила, i вiритиму до кiнця!
  I вони билися за останнє, радянське мiсто з люттю розпачу. I все ж таки не збиралися згинатися.
  Олег Рибаченко, щоб пiдбадьорити майже смертельно заморожених дiтей-пiонерiв, з великим ентузiазмом заспiвав;
  Я юний воїн матiнки-Росiї,
  Країни могутньої, Батькiвщини всiх країн...
  Вiтчизни немає у всесвiтi знай красивiше,
  Пiд горном Сталiн краватку пов'язав!
  Бути пiонером - радiсть i покликання,
  Адже це означає, що ти слуга країни.
  I зможеш примножити свiтобудову -
  Зруйнувавши пiдступи пекла-сатани.
  Коли настало лiто в сорок першому,
  Для нас гримить червнева гроза...
  Ми не хочемо, щоб край став жебраком-бiдним,
  Для щастя вiр - Вiтчизна створена!
  З дiвчиськом ми фашистiв чекаємо в засiдцi,
  Добули перед цим автомат.
  I до Гiтлера шаленого досади,
  Успiшно б'є нацистiв наш загiн!
  Подружки босої нiжки огрубiли,
  Вже коле снiг пiд голою пiдошвою.
  Вiд холоду та губи посинiли,
  Але грiє нам душу вогонь святий!
  Ми б'ємо не знаючи, мiри супостатiв,
  Спокою вдень та вночi не даємо!
  Лiтять на ешелони в рiй гранати,
  А офiцерiв снайперською рушницею.
  Нiде фашистам не знайти опори,
  Наш пiонерський, доблесний загiн.
  Здатний, якщо потрiбно зрiзати гори,
  Ось танки Гiтлера, як свiчок, жар горять.
  Народ у поривi лютому згуртувався -
  За справедливiсть, мужнiсть та честь.
  I не знайдеться в морi штормiв рифу.
  Який нас змусив би просiсти!
  У Берлiн увiйшли, ми в комсомол вступаючи,
  Вiд топав босоногi з дiвчатами весь свiт!
  Вдихаємо мед переможний у райському травнi,
  Тепер став вiчним, яскравий наш успiх!
  
  
  
  
  . ОЛЕКСАНДР ТРЕТIЙ ПРОЖИВ ШIСТЬДЕСЯТ ВОСЬМI РОКIВ
  Цар змiцнив iмперiю та економiчно. Не було бунтiв i революцiї, тому економiка була в постiйному зростаннi. I Росiя до першої свiтової вiйни та населення мала бiльше за рахунок нижчої смертностi та приєднання до себе пiвнiчних районiв Китаю та Кореї. I армiя була бiльшою. I з'явилися першi легкi танки в серiї та багато лiтакiв рiзних марок.
  На жаль, не дожила Олександр Третiй до трiумфу в першiй свiтовiй вiйнi, але це вже дiсталося Миколi Другому.
  Новий цар мав мiцний престол, iншу дружину, здорово спадкоємця, двiстi вiсiмдесят мiльйонiв населення, i два з половиною мiльйони солдатiв за штатами мирного часу.
  Так що воювати можна смiливо та вмiло! Крiм того, ще й у росiян є i танки з кулеметами легкi, але й тiльки-но з'явився i важкий. Його розробив син Менделєєва.
  Тож не зупинити царську армiю!
  Микола другий вступив у вiйну з нiмцями та австрiйцями... Росiйськi вiйська захопили Галичину, Буковину, i завдали серiї поразки австрiйцям. Були битi спочатку у Схiднiй Пруссiї, але потiм взяли реванш i вiдрiзали Кенiгсберг. Союзники вiджали нiмцiв вiд Парижа ... Росiйськi вiйська взяли Кракiв, i маючи чисельну перевагу, не дивлячись на зиму, продовжили наступ, пiдходячи до Будапешта. Нiмеччина запропонувала, бачачи, що справа пахне поразкою свiт на помiрних умовах.
  Нiмцi погодилися вiддати Росiї Клайпеду та частину земель у Польщi, а також виплатити контрибуцiю. Францiї повернули частину ранiше захопленої при Бiсмарку територiї та трохи Данiї.
  Австро-Угорщина поступилася Галичиною, частиною Буковини i Кракiв. Натомiсть iмперiя не розпалася. Росiя повернула собi землi слов'ян, усе, що колись входило Київську Русь, i розширила царство Польське.
  Туреччина та Японiя у вiйну не встигли вступити, як i Iталiя. Тобто першої свiтової вiйни, по сутi, i не було. Так невелика сутичка. Микола Другий змiцнив свiй авторитет i правил згодом досить довго мирно.
  Росiя, щоправда, провела вiйну в Афганiстанi - остаточно подiливши його з Англiйцями. Потiм iз Британiєю роздiлили й Iран.
  Росiя таким чином розширила свої володiння. Але настала економiчна криза i Велика депресiя 1929 року ... У 1931 Японiя в союзi з Туреччиною почали вiйну проти царської Росiї. Але реально це було самогубством. Царський флот на Тихому океанi пiд командуванням Колчака розбив японцiв. А сухопутна армiя взагалi багаторазово була сильнiшою.
  Те саме можна сказати i про туркiв. Вони полiзли не проти того супротивника.
  Царська Росiя змогла висадити десант та захопити Японiю. А потiм росiйськi вiйська остаточно окупували й Туреччину. Так закiнчилася епоха Османської iмперiї.
  А цар Микола Другий примножив свою славу та силу Росiї. Правив цей славний iмператор до 1936 року i теж помер у шiстдесят вiсiм рокiв.
  Йому успадковував Олексiй Другий. Загалом цiлком здоровий чоловiк тридцяти двох вiд народження. Мати в нього була iнша, тож Олександр Третiй фатального шлюбу не допустив.
  Олексiй Другий завершив завоювання Саудiвської Аравiї подiливши її iз Британiєю.
  На престолi у Нiмеччинi до 1941 року правил Вiльгельм Другий. Цей монарх при владi був п'ятдесят один рiк! Досить довго!
  Але на престолi його син Фердинанд. Гiтлером i пахне. Iнша iсторiя.
  Поки що панує свiт. Усi колонiї подiлили. Муссолiнi завоював Ефiопiю.
  Бiльше дiлити нiчого... Британiя, щоправда, переживає не найкращi часи. I перебуває у кризi економiки.
  I ось Фердинанд запропонував Олексiю Другому роздiлити колонiальнi володiння Францiї та Британiї. Мовляв, справдi скiльки можна на цi землi дивитися.
  Таким чином Муссолiнi, Фердинанд та Олексiй Другий сколотили свiй пакт.
  Але, зрозумiло, Росiя i до цього часу вже встигла завоювати майже весь Китай i стати найсильнiше багато разiв i в економiцi, i у вiйськовiй сферi, i чисельностi населення.
  Цар Олексiй схвалив загалом таку пропозицiю i вирiшив i що разом вони й почнуть.
  Фердинанд уже був немолодий. I обережно.
  Проте 15 травня 1945 року почалася вiйна. Нiмцi рушили знову
  Проти Бельгiї...
  А царська армiя пiшла Британськими колонiями i рвонула Єгиптом.
  Росiя мала десять мiльйонiв солдатiв та п'ятсот дивiзiй, i впевнено
  Перемагала. Здавалося, нiхто її не зупинить.
  За два мiсяцi царська армiя захопила Iндiю, пiвдень Iрану, володiння англiйцiв у Саудiвськiй Аравiї, Єгипет, Судан, бiльшу частину Iндокитаю.
  Але нiмцi змогли лише Бельгiю окупувати, i на пiдступах до Парижа виявилися зупиненi. У вiйну вступила Голландiя.
  Царська Росiя ще два мiсяцi захоплювала володiння Британiї в Азiї i добивала Iндонезiю. Потiм висадилася в Австралiї, просувалася Африкою.
  Нiмцi намагалися взяти Париж, але їхнiй штурм був вiдбитий. Проте вiйна програвалася. Iталiя також вистачала африканськi володiння Британiї та Францiї.
  Лише п'ятий мiсяць царськi вiйська стали прибувати до Європи. Поки що бої кипiли i в Африцi та Австралiї, але вже добиваючи. Австро-Угорщина, сильно ослаблена втратою земель, також вступила у вiйну за коалiцiї.
  Нiмцi змогли захопити Голландiю. I покращили своє становище.
  Ще два мiсяцi царська Росiя завершувала захоплення Австралiї та Африки. I лише наприкiнцi листопада, якраз у мороз почався новий наступ нiмецько-росiйських вiйськ в обхiд Парижа.
  У цьому випадку сили вже були надто нерiвними. Французько-англiйськi вiйська були розбитi. А Париж оточений.
  А на новий рiк гарнiзон капiтулював... Далi царськi та нiмецькi вiйська захопили всю Францiю за три тижнi. Потiм почалися бомбардування Британiї... I всi колонiї були захопленi коалiцiєю.
  Британiя у травнi 1946 року вже, будучи знекровленою та вибитою бомбами
  Капiтулювала.
  Так завершилася ще одна велика вiйна. Росiя майже всi колонiї забрала собi. Нiмеччина, що отримала порiвняно небагато, дещо прихопила Iталiя, символiчний шматок дiстався Австро-Угорщинi.
  Незважаючи на те, що нiмцi чекали великих колонiй, а отримали куди менше цiлком тiльки Марокко, зате Нiмеччина включила до свого складу: Бельгiю, Голландiю та Францiю до Порт-де-Кале.
  Крiм того царська Росiя повернула нiмця Намiбiю i те, що їм ранiше належало.
  Коротше кажучи, абияк розiбралися i помирилися.
  Настав свiт ... У 1953 роцi в Росiї з'явилася атомна бомба, а через рiк i в Нiмеччинi. США отримали ядерну зброю у 1960 роцi.
  Таким чином, виникла рiвновага страху.
  А 1955 року перший росiйський космонавт полетiв у космос, облетiвши навколо кулi. А 1961 року росiяни вступили на Мiсяць.
  А 1983 року на Марс! Американцi злiтали на Мiсяць у 1971 роцi, а нiмцi у 1984. Австро-Угорщина та Нiмеччина злилися в одну державу. Швецiя та Норвегiя увiйшли до складу Росiї з автономiєю та самоврядуванням.
  Iншi країни поступово втрачали свою незалежнiсть.
  У 1987 роцi гору росiйськi космонавти злiтали на Венеру. 1992 року на Меркурiй. А 1999 року на Плутон.
  Сонячна система була освоєна.
  З'явилися три iмперiї ядернi: Велика Нiмеччина, США та Велика Росiя.
  Олексiй другий теж помер у шiстдесят вiсiм рокiв у 1972 роцi. Йому успадковував син Олександр четвертий. Цьому царевi було в момент сходження на престол сорок один рiк. Як не дивно, але й Олександр четвертий прошив шiстдесят вiсiм рокiв i помер у 1999 роцi. I на престол зiйшов його син Володимир Третiй. У 2013 роцi вiдсвяткували чотириста рокiв правлiння династiї Романових.
  Поки що Росiя твердо стоїть на ногах. Але у свiтi ще є Нiмеччина та США її конкуренти. Царська iмперiя разом з колонiями включає трохи бiльше половини свiтової територiї i бiльше двох третин свiтового населення. Росiя сильна, але поки що не єдина.
  Править Росiєю, Володимир третiй у 2019 роцi йому виповнилося шiстдесят сiм рокiв. Багато хто гадає - чи проживе вiн, як i колишнi царi шiстдесят вiсiм рокiв чи перерве цi дивнi збiги?!
  А поки що в Росiї розробляють антиядерну зброю. Зрозумiло, не буде ядерної зброї, i Росiя цiлком впорається i з Нiмеччиною та США. Вона має i населення бiльше, i солдатiв. I якiсть озброєнь краща!
  Але поки що ядерна зброя є, i все ще не завойована. Але розробляють антиядерну зброю дуже активно, тому з'являються певнi шанси на перемогу.
  
  ПАДIННЯ ГIБРАЛТАРУ
  Iспанський диктатор Франко, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, дав згоду нiмецьким вiйськам атакувати англiйську фортецю Гiбралтар. В обмiн Iспанiя отримувала деякi британськi та французькi землi в Африцi.
  Штурм пiд командування Майнштейна пройшов вночi з 25 листопада 1940 року по 26. Як з'ясувалося, англiйцi не цiлком виявилися готовими до подiбного вiйськового ходу i гiтлерiвцям вдалося захопити таку потужну фортецю з наскоку.
  Її падiння зробило значнi змiни на перебiг вiйни. Вермахт отримав можливiсть перекидати сили по найкоротшiй вiдстанi до Африки, а англiйцям було блоковано вхiд у Середземне море зi Сходу.
  Нiмецьке командування запровадило кiлька дивiзiй до екваторiальної Африки. Крiм того, корпус Роммеля був перекинутий до Лiвiї, на кiлька мiсяцiв ранiше реальностi.
  Англiйцi, у свою чергу, вiдмовилися вiд наступу проти iталiйцiв в Ефiопiї i стали посилювати свої позицiї в Єгиптi. Проте Роммель встиг випередити їх, i внаслiдок превентивного удару розбив колонiальнi вiйська, захопивши Олександрiю та Каїр. Становище Британiї у Африцi ускладнилося. Нiмцi вже вийшли до Суецького каналу та загрожували подальшим просуванням на Близький Схiд. Крiм того, з'явилася можливiсть просуватися i до Судану.
  Щоправда, не надто вдало складалися справи iталiйцiв у Грецiї, але пiдхiд додаткових сил iз Нiмеччини врятував становище.
  У Гiтлера виникла дилема: наступати на СРСР чи добити Британiю? Успiхи Вермахту в Африцi пiдштовхнули до другого рiшення - розв'язати руки на Заходi. Хоча вiйськовi приготування СРСР i вселяли фюреру побоювання.
  Червона армiя посилювалася, але нiмцi теж не сидiли, склавши руки. Випуск танкiв у 1941 роцi порiвняно з 1940 роком подвоївся, а авiацiї вирiс майже у два з половиною рази.
  Фашисти провели бомбардування та висадку десанту на Мальтi. Потiм Роммель прорвав оборону i на Суецькому каналi, i увiйшовши до повсталого проти британського панування Iраку. Нiмцi порiвняно легко пiдкорили i Кувейт, i весь Близький Схiд. Сталiн же дотримувався вичiкувальної тактики. А Черчiлль уперто продовжував вiйну. Вермахт, дiйшовши до Iрану, повернувся на Пiвдня Африки.
  Добiгав кiнця 1941 рiк. Випуск пiдводних човнiв збiльшувався, а Британiя втрачала колонiї. США поводилися пасивно. Але Японiя не могла сидiти, склавши руки i, завдала 7 грудня удару по Перу-Харбор. Почалася нова вiйна на Тихому океанi. I Гiтлеру довелося знову вiдмовитись вiд планiв наступу на СРСР.
  Потрiбно допомогти японцям, захопити Iран та Iндiю, а також Пiвденну Африку. I головне - саму Британiю. Тим бiльше, американськi бомбардувальники це не iграшка. Вони можуть заподiяти Третьому Рейху масу неприємностей. А найзручнiше завдавати бомбових ударiв саме з територiї Британiї.
  Отже, фюрер був змушений i в 1942 роцi вiдмовитися вiд iдей вторгнення на схiд.
  Ризик, що Сталiн сам вiдкриє фронт, iснував, але... Треба знати характер Сталiна. Дуже стриманий вiн у зовнiшнiй полiтицi. Вiйна з Фiнляндiєю зробила Червоного диктатора ще обережнiшим.
  Поки що СРСР накопичує сили. Чисельнiсть авiацiї на 1 сiчня 1942 досягла тридцяти двох тисяч машин, а танкiв, бiльше двадцяти п'яти тисяч, плюс ще три тисячi танкеток. Загалом Сталiн задумав завершити комплектування 20 механiзованих корпусiв, iз загальним числом танкiв в 32 тисячi машин, їх нових КВ рiзних марок i Т-34, в 16, 5 тисяч. Плюс ще йшла розробка танкiв Т-50, щоправда, машина виявилася легкою.
  Нiмцi, зiткнувшись з "Матiльдою" та деякими крейсерними танками, а також маючи вiдомостi про те, що англiйцi розробляють важкi танки, теж почали майструвати своїх мастодонтiв. В першу чергу "Тигр" з 88-мiлiметровою гарматою, i бронею гарматою, що не пробивається, в 75-мiлiметрiв з довгим стовбуром.
  Вiдомостi про радянське танкобудування теж були. Танк КВ-2 марширували на першотравневому парадi на Червонiй площi, i 34 були деякi данi.
  У всякому разi, коли Шпеєр очолив iмперське мiнiстерство озброєнь та боєприпасiв, розробки в технiцi пiшли швидше. Гiтлеру захотiлося мати найкращi у свiтi танки, i важчi вагою. Але поки що Нiмеччина СРСР явно поступалася. I числом машин та їх якiстю. У серпнi 1941 року розпочалося виробництво танка КВ-3. Машина вийшла досить важка 68 тонн, зате озброєна 107-мiлiметровою гарматою з початковою швидкiстю снаряда 800 метрiв за секунду. Це забезпечувало їй перевагу над "Тигром", якого, до речi, ще й не запустили в серiю.
  Ще потужнiшим виявився КВ-5 iз вагою 125 тонн i двома гарматами. Правда, така важка машина створювала радянськiй армiї бiльше проблем, нiж користi. А в 1942 роцi на озброєння було прийнято варiант i КВ-4 вагою 107 тонн. СРСР мiг по праву пишатися своїми найважчими танками у свiтi, та й найпотужнiшими.
  Зате в авiацiї Нiмеччина розвинулася непогано. Ю-188, пiдiйшовши в серiю, розвивав швидкiсть, порiвнянну з винищувачами. Пристойно виглядав i ДО-217. Активно розроблялися реактивнi лiтаки. Так, Британiя була головною метою, то реактивним бомбардувальникам придiлялося набагато бiльше уваги, нiж у реальнiй iсторiї.
  Нiмцi активно використовували рабську працю. Ввозили з Африки величезну кiлькiсть негрiв. Чорношкiрi робiтники були слухнянi, витривалi, але низька квалiфiкацiя. Їх використали на допомiжних роботах.
  Але контролюючи Європу, нiмцi могли набрати достатню кiлькiсть квалiфiкованої робочої сили.
  Шпеєр навiть вдалося вламати Гiтлера, не проводить поки програму знищення євреїв, а використовувати їх при виробництвi авiацiї i технiки.
  Ставка була зроблена повiтряний наступ проти Британiї та масовану пiдводну вiйну.
  Проте вступ у конфлiкт Америки, додало фрицям головний бiль, i змусило рiзко збiльшити кiлькiсть вовчих зграй.
  Нiмеччина була змушена iз запiзненням розкручувати виробництво бомбардувальникiв та стратегiчної авiацiї. Насамперед Ю-288 та Ю-488 - з чотирма моторами. Але їх розробка та доведення до ладу вимагало часу. МЕ-109 модифiкацiї "Ф" загалом був гiдним опонентом для англiйських машин. Але технологiя МЕ-209 зазнала невдачi, як i МЕ-210.
  Невдалим виявився i бомбардувальник ХЕ-177, що пiкiрує. Натомiсть Шпеєр вiдiграв кiлькiстю. Крiм того, Фокке-Вульф став найпотужнiшим по озброєнню винищувачем, компенсувавши деякi слабкостi МЕ-109. Та й льотна школа у нiмцiв виявилася кращою за англiйську i тим бiльше американську. У травнi 1942 року гiтлерiвцi захопили ПАР. А до Мадагаскару прибули американська ескадра. Битва пiд Мiдвей виявилася американцями програна: капiтан третього рангу, який так зiграв вирiшальну роль у цьому баталiї, виявився за iронiєю долi на Мадагаскарi. У США хотiли зберегти базу в Африцi та не давати фашистам розслабитись. Але це значно погiршило їхнє становище в Тихому океанi.
  Щоправда, i японцi дiяли не зовсiм на висотi. Битва за Гавайський архiпелаг затяглася.
  Фашисти отримали пiд свiй контроль Африку i величезнi запаси стратегiчної сировини, а також захопили Iндiю та Iран. Ресурси пiд контролем Третього рейху величезнi, але їх ще треба переварити.
  Повiтряна битва за Британiю не така однозначна. Постiйно збiльшуючи випуск лiтакiв, нiмцi пресингували, але тотального домiнування не було. Давалася взнаки i брак потужностi стратегiчної авiацiї, i допомога США, i то пiдводних човнiв недостатньо. Та й диво-торпеда, з якою зв'язувалося стiльки надiй, пiдкачала.
  Фюрер так i не наважився в 1942 здiйснити висадку в Британiї. Ставка була зроблена на посилення морської могутностi та пiдводного флоту. Заодно будувалися авiаносцi та лiнкори. Виробничих потужностей вистачало, але на все був потрiбен час.
  Балiстичнi ракети класу А також вимагали доведення. Натомiсть масово стали виконуватись роботи-снаряди ФАУ-1. Вiдносно дешевi машини, на простому паливi, мали ту безперечну гiднiсть, що не потребували пiлотiв.
  Гiтлеру, отримавши доступ до необмежених природних ресурсiв i запасiв робочої сили, хотiв зберегти життя нiмецьких льотчикiв. ФАУ-1 як простi у виробництвi та безпiлотнi видалися оптимальним рiшенням. I тисячi таких роботiв-снарядiв обрушилися з осенi 1942 року на Лондон.
  Водночас нiмцi прискорили розробку реактивного бомбардувальника "Арадо" та балiстичних ракет.
  Сталiн продовжував вичiкувати i накопичувати сили. У 1942 роцi СРСР випустив п'ять з половиною тисяч нових танкiв КВ i Т-34 i близько тисячi старих марок, близько п'ятисот нових легких Т-50 i Т-60 i двiстi плаваючих. Посилився i лiтаковий парк - близько п'ятнадцяти тисяч нових та старих машин увiйшло до ладу. Навiть виник дефiцит льотчикiв. Виробництво "Катюш" зростало повiльно.
  Фашистська Нiмеччина випустила понад тридцять тисяч лiтакiв, але зазнала вiдчутних втрат у боях. Танкiв нiмцi випустили близько шести з половиною тисяч. Найбiльше Т-3 та нової модифiкацiї Т-4 з довгоствольною 75-мiлiметровою гарматою. Найновiших "Тигрiв" вироблено трохи бiльше сотнi, а "Пантери" ще лише у досвiдчених екземплярах.
  Зате в серiю став надходити автомат МР-44 конструкцiї Шмейстера. На вiдмiну вiд реальної iсторiї, не довелося розробляти автомат iз урахуванням дефiциту кольорових металiв. А це прискорило розробку простiшої штурмової гвинтiвки, з легованою сталлю.
  Тож у стрiлецькiй зброї нiмцi стали отримувати перевагу. Але їм теж потрiбен був час, щоб автомат переозброїв усi вiйська.
  А ось у пiдводному флотi, де випуск досяг сорока-п'ятдесяти субмарин на мiсяць, у нiмцiв справдi немає рiвних.
  З'явилися дуже швидкiснi пiдводнi човни на перекисi водню. Прискорилися роботи та в ядернiй програмi. Добре, що ресурсiв дуже багато. I навiть помилка нiмецьких фiзикiв, що графiт не пiдходить як сповiльнювач не виявилася катастрофiчною. Фабрик з виробництва важкої води збудували кiлька, зокрема й у Африцi.
  Тож не миттям, то катанням, але ядерний реактор у фашистiв запрацював у груднi 1942 року. Навiть трохи ранiше, нiж американцi. У них пiсля поразок на Тихому океанi почалися серйознi розбiрки. I фiнансування ядерної програми помiтно урiзали.
  Початок 1943 ознаменувалося оголошення Гiтлером Тотально Вiйни i введення на окупованих територiях загальної трудової повинностi. Масованi удари Фау-1 по Лондону себе не виправдали. Англiйцi навчилися частково вiдбивати такi удари, але нiмцi брали кiлькiстю.
  А ось пiдводна вiйна виявилася справдi згубною для Британiї. Випуск озброєнь на островi через нестачу сировини рiзко впав. Метрополiя опинилася на межi падiння. Крiм того, фашисти захопили Мадагаскар, а японцi разом з гiтлерiвцями вторглися в Австралiю i порiвняно швидко домоглися її капiтуляцiї.
  Хоча Сталiн i розумiв всю небезпеку вичiкувальної тактики, але залишався вiрним собi, не влазячи в бiйку. Нехай краще капiталiсти себе винищуть до кiнця. А ми дивитимемося...
  Але така тактика мала недолiки. Користуючись величезними ресурсами, Третiй Рейх уже готував вiйну i проти СРСР. Випуск танкiв у Третьому Рейху досяг у 1943 роцi в середньому 1200 машин на день плюс ще й триста п'ятдесят САУ. Причому самохiдки зовсiм слабкi. "Фердинанди", "Джмелi", "Ягдпантера". Враховуючи, що нiмцi майже не зазнавали втрат у танках, то у них поповнення панцвалi вiдбувалося вже вдвiчi швидше, нiж у Червоної армiї. I кiлькiсний розрив у технiцi на користь СРСР став скорочуватися.
  У якiсному вiдношеннi, у фрицiв з'явився "Королiвський тигр" за вагою подiбний до КВ-3, за пробивною силою знаряддя навiть дещо перевершує за рахунок якостi снаряда та сильнiшим лобовим бронюванням. Ну, а надважкi радянськi КВ-5 i КВ-4 виявилися дуже технiчно ненадiйними, особливо їхня ходова частина. Отже, бойове використання подiбних монстрiв опинилося пiд сумнiвом.
  А Сталiн ще наказав створити КВ-6 iз сiмома знаряддями та двома реактивними установками. Машину щось зробили. Але вона виявилася настiльки важкою та довгою, що її i на поїздi не провезеш, нi в бою не розгорнеш. Т-34-76 машина цiлком вдала, але слабша в лобовому бою, нiж "Пантера" або "Тигр". А КВ-1 i КВ-2 можна порiвняти з нiмцями за вагою, але у баданнi "Пантерам" i "Тиграм" поступаються. Нiмецький Т-4 зрiвнявся з тридцятьчетвiркою в бронюваннi i перевершив у озброєннi, оглядовостi та оптицi, i це за рiвної ваги, або навiть меншої, якщо порiвнювати бiльш важкi модифiкацiї.
  Коротше фриця пiдтягнули якiсть на висоту. А поява МЕ-309 та МЕ-262 дала перевагу i як авiацiя. Як i Ю-488, найкращий чотири моторний бомбардувальник. А за ними й реактивнi моделi. Такi як Ю-287 та "Арадо".
  У вереснi 1943 року гiтлерiвцi нарештi здiйснили успiшну висадку в Британiї. Пiсля двох тижневих боїв - Англiя капiтулювала. I хоча Черчiлль утiк у Канаду, результат вiйни у країнах здавався наперед вирiшеним.
  Рузвельт, втративши свого головного союзника i побоюючись зростаючої могутностi Третього Рейху, попросив миру.
  Гiтлер пiсля обговорень зi своїм оточенням поставив США умову: вiдмова вiд ядерної програми та визнання всiх завоювань Японiї та Третього Рейху. А також виведення вiйськ з Iсландiї, яку фрицi й так уже фактично обклали пiдводним флотом. Контроль Країни Вранiшнього Сонця над Гаями, де ще не припинялися бої. Крiм того, Гiтлер вимагав матерiальної компенсацiї для Третього Рейху та Японiї за всi руйнування, i вiйськовi витрати завданi США та Британiєю.
  Хоча умови мири i виявилися вкрай важкими, Рузвельту насилу вдалося продавити їх прийняття в конгресi та сенатi.
  Велику роль у поступливостi США вiдiграли натяки Сталiна, що не проти приєднатися до коалiцiї держав осi, i як мiнiмум готовий вiдвоювати Аляску.
  Перемiг американський прагматизм, що виявився вищим за ентузiазм i емоцiї. Крiм того, у нiмцiв ядерна програма розвивалася швидше, американською i це загрожує в майбутньому катастрофою.
  Перша фаза Другої свiтової вiйни завершилася. Але фюрер хотiв тепер покiнчити з СРСР.
  Несподiвано вичiкувальна тактика Сталiна та його вiрнiсть справi свiту у всьому свiтi зiграло зловiсний жарт. Проти Йосипа виявився Третiй Рейх i Японiя з усiма ресурсами Схiдної пiвкулi, включаючи i Австралiю, i деякi плацдарми i на Захiдному свiтлi.
  Країна Вранiшнього Сонця, щоправда, ще не добила Китай, але цiлком могла вiдкрити i другий фронт. Гiтлер активно формував колонiальнi вiйська, i iноземнi легiони. Заодно зростав i випуск озброєнь.
  У першiй половинi 1944 року випуск танкiв та САУ у Третьому Рейху досяг i перевищив сто машин на день. Пантера-2 за своїм рiвнем обiйшла всi радянськi машини. З'явився i досконалiший нiмецький танк "Лев", а незабаром i "Королiвський лев".
  I головне серiйно розвинулася реактивна авiацiя. У вiдповiдь у СРСР у серiю пiшли танк Т-34-85 та IС-1 та IС-2, серiю КВ теж нiхто з виробництва не знiмав. Наймасовiшим серiйним танком Третього Рейху на 1944 стала "Пантера"-2, а СРСР Т-34-85. Бiльш важкi моделi випускалися значно - приблизно раз, у десять менших кiлькостях. I нiмцi не хотiли сильно гнати ваги при радянських дорогах i Сталiн став вiдчувати недовiру до серiї КВ, та й IСи вийшли надто сирими.
  Проте нiмецька "Пантера"-2 з 88-мiлiметровою гарматою калiбру 71 Л, перевершувала Т-34-85 у бронебiйнiй силi гармати, у лобовому бронюваннi та трохи у бортовому, а також не поступалася у ходових якостях iз двигуном у 900 кiнських сил та вагою 47 тонн. Навiть коли вага нiмецького танка зросла до 50,2 тонн, i це виявилося не смертельно.
  А реактивної нiмецької авiацiї зовсiм не було гiдного опонента.
  Гiтлер вирiшив, що краще не тягнути гуму, i розпочав вiйну 22 червня 1944 року. Кинувши на СРСР триста п'ятдесят своїх та iноземних дивiзiй, i сто двадцять дивiзiй сателiтiв. На боцi Третього Рейху виступили Румунiя, Угорщина, Словаччина, Хорватiя, Фiнляндiя, Швецiя, Iталiя, Португалiя, Iспанiя, Болгарiя, Аргентина, Туреччина.
  Нiмцi також використовували у Вермахтi величезну кiлькiсть iноземцiв та хiвi. Усього Третiй Рейх лише у першому ешелонi жбурнув у бiй дванадцять з половиною мiльйонiв солдатiв, з яких нiмцiв за нацiональнiстю не бiльше сорока вiдсоткiв. Сателiти додали ще мiльйона три. Загалом у першому ешелонi майже шiстнадцять мiльйонiв пiхоти, танкiв близько тридцяти трьох тисяч, лiтакiв понад п'ятдесят п'ять тисяч, гармат та мiнометiв близько двохсот п'ятдесяти.
  СРСР пiсля мобiлiзацiї розгорнув тринадцять з половиною мiльйонiв солдатiв, але частину сил довелося тримати Далекому Сходi та внутрiшнiх округах. У першому ешелонi було вiсiм мiльйонiв солдатiв, близько тридцяти тисяч танкiв, майже сорок тисяч лiтакiв, близько двохсот тисяч гармат i мiнометiв.
  Таким чином на сторонi Третього Рейху є подвiйна перевага у пiхотi, та п'ятикратна у мобiльностi сили, у бiльш якiсному автоматi. Щоправда, СРСР багато кулеметiв, майже паритет.
  Рiзниця в танках не велика, але вiдсоток застарiлих машин у СРСР вищий, як i танкiв раннiх випускiв.
  Реактивна нiмецька авiацiя не має опонента, та й гвинтовi лiтаки у Третього Рейху бiльш швидкiснi i краще озброєнi. Щоправда, радянськi машини перевершують у горизонтальнiй маневреностi.
  В артилерiї та мiнометах найближче спiввiдношення сил до рiвностi. I кiлькостi та якостi.
  Правда флот у Третього Рейху особливо пiдводний, багаторазово сильнiший за радянський. Як i в Японiї.
  Крiм того у гiтлерiвцiв є вже балiстичнi ракети класу А в серiйному виробництвi, i злетiли першi дисколети.
  Загалом фашисти будуть сильнiшими, i Сталiн цiлком резонно готував, хай i iз запiзненням оборону. Але багато чого не встигли. Лiнiя Сталiна виявилася недостатньо вiдновлена, а найголовнiше вiйська недостатньо навченi тримати оборону. Хоча їх вiдчайдушно переучували.
  Лiнiя прикордонна Молотова, за три роки фори була в цiлому завершена, але розташовувалась надто близько до кордону, i не мала достатньої глибини. Крiм того, Сталiн наказав будувати i третiй ешелон за Днiпром, але й це було розпочато лише пiсля капiтуляцiї США.
  Щоправда, крiм радянських вiйськ, можна розраховувати на частини НКВС, чию чисельнiсть довели до мiльйона солдатiв i ополчення. Це близько чотирьох мiльйонiв людей, лише у захiдних мiстах. Хоча звичайно їхня боєздатнiсть набагато гiрша, нiж регулярних частин.
  Нiмцi, як i реальної iсторiї, завдали основного удару в центрi, пiдсiку Бiлостоцький виступ та Львiвський кулак. Найпершi днi боїв показали, що нiмцi, незважаючи на велику кiлькiсть iноземних пiдроздiлiв, ведуть наступ бiльш-менш злагоджено. А ось радянськi вiйська часто губляться.
  Крiм того, боєздатнiсть українських частин виявилася сумнiвною. Багато дезертирiв i тих, хто здався в полон у найпершi днi вiйни.
  Стримати супротивника у прикордонних битвах не вдалося. I тут Сталiн припустився помилки, заборонивши вiдхiд частин на основну лiнiю i вимагаючи виправити фронт. Помилка, щоправда, була виправлена, але iз запiзненням. Нiмцi змогли захопити Мiнськ вже 28 червня, проламавши лiнiю Сталiна у центрi.
  плутанина тiльки посилювалася. 30 червня траплялося очiкуване вступ у вiйну Японiї та її сателiтiв. Так про перекидання вiйськ з Далекого Сходу довелося поки що забути.
  Прорив нiмцiв у центрi все розширювався. Виникла величезна пролом, яку вiдчайдушно намагалися заткнути. Але фашисти просувалися i 16 липня увiрвалися до Смоленська.
  Кинувши у бiй усi готiвковi резерви, i ставлячи пiд рушницю ополченцiв Сталiн та Жуков змогли призупинити наступ фрицiв у центрi. Але Гiтлер повернув вiйська на пiвдень. Фашисти створили величезний котел у Києвi та захопили практично всю Україну.
  Блокували Ленiнград, вторглися до Криму. Хiд бойових дiй дуже сильно скидався на 1941 рiк, наче невiдступна карма. Але вiдмiнностi були досить iстотнi. СРСР 1941 року мав у своєму розпорядженнi деякi вiльнi резерви, а зараз все було i так мобiлiзовано. I коли у жовтнi пройшов штурм, то з'ясувалося, що тримати оборону майже нема чим.
  Гiтлерiвцi до початку листопада 1944 року оточили Москву, змусивши Сталiна втекти до Куйбишева.
  Фашисти на вiдмiну вiд реальної iсторiї, мали значну чисельну перевагу. Вони вистачило дивiзiй для обходу Москви з Пiвночi та пiвдня. А ось у радянських частин надто вже все розповзлося по рiзних напрямках.
  Реально в 1941 Сталiн пiсля мобiлiзацiй отримав над Вермахтом перевагу в кiлькостi особового складу, а лiтакiв i танкiв у нього було в чотири рази бiльше, нiж у Третього Рейху вiд початку вiйни. I вироблено за першi п'ять мiсяцiв вiйни технiки СРСР у реальнiй iсторiї бiльше.
  Але тепер i гiтлерiвцi всi козирi, на сторонi i кiлькiсть i якiстю озброєнь та особового складу. А у Червоної армiї тi ж болячки як i 1941 року. У тому числi не бажання українцiв, прибалтiв та багатьох малих народiв помирати за радянський лад. Масовi зради та перебiг постраждалих вiд репресiй, розкуркулених та iнших скривджених усiх мастей. У тому числi й iдейних ворогiв радянської влади.
  А те, що нiмцi ще й перемогли Захiд, лише збiльшує кiлькiсть зрадникiв.
  Тому не дивно, що Москва оточена, а нiмцi захопили Донбас, Воронеж та йдуть до Сталiнграда.
  Зима в 1944 роцi на бiду не така морозна i снiгова як у 1941 роцi. Москва втiм, героїчно протрималася до кiнця грудня 1944 року. Сталiнград упав у сiчнi 1945 року, i бої за нього виявилися не надто тривалими. У лютому та на початку березня нiмцi та їхнi сателiти повнiстю захопили Кавказ та Бакинськi нафтовi свердловини.
  Далi наступ йшов Волгою. На Саратов, на Куйбишев, i далi Оренбург та Казань.
  Сталiн утiк у Свердловськ. У травнi впала Казань. Влiтку нiмцi та японцi продовжили рух у глибину Росiї. Опiр радянських вiйськ падало. 5 серпня 1945 року було взято Свердловськ. А 3 вересня 1945 року Сталiн нарештi погодився на капiтуляцiю. В обмiн на власне життя та свободу.
  Друга свiтова вiйна завершилася. Але свiт панував недовго. Провiвши випробування ядерної зброї, Гiтлер переконався у його феноменальнiй руйнiвнiй потужностi.
  Тепер виходило, що Японiя та США все ще стоять на шляху до свiтового панування Третього Рейху. I хоча фюрер завоював бiльше землi, нiж Чингiсхан, Олександр Македонський, Наполеон, iмператор Троян, i Сулейман Чудовий разом узятi, вирiшив розгромити i Японiю.
  Через три роки пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни, сто балiстичних, мiжконтинентальних ракет з потужними ядерними зарядами накрили разом країну Вранiшнього Сонця.
  А потiм почався наступ сухопутних частин Вермахту та флоту. Нiмцi порiвняно швидко захопили володiння Японiї в Азiї, а саму метрополiю зрiвняли iз землею атомними бомбами.
  Тривалий опiр чинили тихоокеанськi володiння країни Вранiшнього сонця. Але до червня 1949 року все було скiнчено. Тепер залишалося лише розгромити США. Тим бiльше, привiд був. Американцi всупереч угодi все ж таки розробляли ядерну зброю i провели її таємне випробування.
  Гiтлер розпочав вiйну 1 сiчня 1950 року, скинувши на новий рiк вiдразу триста ядерних ракет.
  Нищiвний ядерний удар знищив сто найбiльших американських мiст i вбив кiлька десяткiв мiльйонiв людей. Додалося ще один найбiльший злочин Адольфа Гiтлера до найдовшого списку, найодiознiших злочинiв.
  Потiм почалося вторгнення до Канади, i з пiвдня разом iз Латино-Американськими диктатурами. Американцi були ослабленi та шокованi, але билися вiдчайдушно. Вони розумiли, що поразка для них означає лише рабство i повiльну, болiсну смерть.
  Тому це була найвiдчайдушнiша з усiх вiйни. I тривала вона ще бiльше року, змусивши Третiй Рейх скинути ще близько двох сотень ядерних зарядiв, i перетворити багато родючих земель на радiоактивну пустелю.
  Але мети все-таки досягнуто i останнiй противник Третього Рейху повалений. А за цим, почався процес так званої свiтової глобалiзацiї. Єдиною свiтовою валютою стала нiмецька марка. Навiть формально незалежнi країни були зведенi до рiвня колонiй Третього Рейху, за збереження лише обмеженого мiсцевого самоврядування.
  Євреї та цигани були поставленi поза законом: їх вишукували та знищували. СС проводила масовi чищення, i лютувала. Настав справжнiй жах - година дракона. Або навiть точнiше, епоха. Фюрер будував справжню всесвiтню тоталiтарну iмперiю iз претензiєю космiчної експансiї.
  1959 року пiд час святкування сiмдесятирiччя фюрера вiдбулася офiцiйна коронацiя, всесвiтнiй плебiсцит - який узаконив титул суперiмператора. А коли Адольф Гiтлер помер у 1967 роцi, його титул та влада успадкував син.
  Планета Земля до цього часу вже заснувала поселення на Мiсяцi та на Марсi з Венерою, i активно готувалася до експансiї, до зовнiшнiх зоряних свiтiв... Фашисти хотiли вселенської iмперiї - побудови Зоряного Рейху, щоб занурити у кошмар усю свiтобудову.
  
  НОВI ПРИГОДИ ЛИЦАРIВ СОРОКА ОСТРОВIВ
  Дiмка розбив у трiски меч i приголомшено, блимаючи очима, стояв на вулицi. Його руки були в кровi i що залишилося вiд меча закривавлено. Звучало виття сирени. Вулиця лiтнього мiста. I полiцейськi, що пiдбiгають. Слiд удар кийком по спинi. Димка ледве чутно вимовляє:
  - Здаюсь!
  Йому заводять руки назад i клацають наручники. Хлопчик вiдчуває бiль вiд металу, що ввiйшов у зап'ястя. Його везуть до фургончика - чорного ворона.
  Дiмка вiдчуває в собi сумiш гнiву та страху. Згадує колишнє. Острiв, де дiти билися за своє iснування на мечах. Дерев'яних, але коли хлопчика охоплює лють, що перетворюються на гостро вiдточену сталь. Там Дiмка i пробув пару з лишком мiсяцiв. Бився, бився, був поранений i сам поранив. Навiть особисто зарубав зрадника. Все було. I зрештою вони перемогли.
  Жаль тiльки дiти залишилися на зруйнованому кораблi. I йому вдалося вирватися лише зi своїм дiвчиськом. Пiсля таких пригод уже не надто країною здавалася в'язниця.
  Вiн ударив мечем хлопчика-хулiгана, i бачив його лежачим, i витекла калюжа кровi.
  Невже удар виявився смертельним? Так не пощастило, Дiмку, наче було мало i до цього пригод на його голову. А якщо вбив те, що? В'язниця? Вiдведуть його до брудної, смердючої камери до злочинцiв?
  I як вiн сяде? Йому лише чотирнадцять рокiв. Понад десять за законом дати не мають права. Може, все обiйдеться!?
  Надворi дев'яносто другий рiк. Час, коли так багато говорять про демократiю та свободу, але набирає сили бандитизм.
  Вирви зупинилися i Дiмку вивели. Гарний, засмаглий хлопчик з чорним волоссям, не виглядає бандитом, а скорiше жертвою зi скутими кайданками.
  Дiмку вiдвели майже вiдразу ж до слiдчого та прокурора.
  Посадили у крiсло.
  Слiдчий поставив кiлька чергових питань i вимовив з усмiшкою:
  - Поранений тобою хлопець при смертi! Тож благай Бога, щоб вiн не помер!
  Дiмка зiтхнувши вiдповiв:
  - Я не хотiв...
  Прокурор простяг папiр:
  - Оце явка з повинною. Пiдпишеш, будеш звiльнений пiд пiдписку до суду. А там з огляду на юний вiк та вiдсутнiсть приводiв у мiлiцiю, отримаєш умовно!
  Дiмка глянув на папiр i швидко прочитав, i заперечливо махнув головою:
  - Тут написано, що сам напав на компанiю пiдлiток. А вони якраз на мене насiдали!
  Слiдчий мав мишачу фiзiономiю, i густi брови, вiн пробулькал:
  - Пiдпиши, як ми тобi радимо! А iнакше загримiш у СIЗО. Зараз ми буквально забитi справами i сидiти тобi доведеться до суду дуже довго. А там у камерi в три ряди нари на дошках, параша в кутку та пiвсотнi таких самих як ти нервових, голодних хлопчикiв. Рiзного роду злочинцiв. I навiть якщо хлопчисько, якого ти поранив, залишиться живим, то слiдство триватиме рокiв зо три, а там ще рiк i суд! Найкращi роки життя проведеш у пеклi!
  Прокурор вiдповiдно кивнув i пiдтвердив:
  - Запобiжний захiд тобi або утримання пiд вартою, або пiдписка про невиїзд i тебе заберуть мама та тато. Вибiр за тобою! I повiр, колонiї для малечi i так переповненi, i тобi будуть радi дати умовно. Але якщо ти з нами посваришся, то мiсце, напевно, знайдеться!
  Дiмка вiдчував, що слiдчий i прокурор не жартують. I справдi, можуть згноїти у в'язницi. Хоча з iншого боку, не факт, що випустять на волю, якщо вiн i пiдпише. Чи мало прикладiв, коли менти обманюють? Але головне в Дiмцi заговорило впертiсть, i норовливiсть, що яскраво проявилася пiсля перебування на островах смертi. I хлопчик рiшуче заявив:
  - Нi!
  Слiдчий жорстко рикнув:
  - Що нi?
  Дiмка жорстко заявив:
  - Я не пiдпишу! На мене напали, хотiли поранити ланцюгом i це була самооборона!
  Слiдчий ринув:
  - Ну добре! У СIЗО його, посидиш тиждень розумнiшаєш!
  Прокурор кивнув, поставивши пiдпис:
  - Поки що на два мiсяцi утримання пiд вартою. Але, звичайно, можна звiльнити i ранiше!
  Слiдчий ринув:
  - Думаю, утримання пiд вартою пiде хлопцевi на користь!
  Дiмку вивели з кабiнету i повели до в'язницi. Брукали наручники, i ланцюг Хлопчику треба було перейти лише через дорогу. Там його мали прийняти.
  Димка йшов зв'яка ланцюгом прикутий до двох мiлiцiонерiв. Почувався дуже погано. В'язниця, камера, злi зеки. Та й влип вiн, вiдмовившись пiдписувати явку з повинною. Хоча, з iншого боку, пiсля цього не вiдчепишся.
  Дiмку вiдвели до чергової кiмнати. Iм'я, прiзвище, по-батьковi, цiннi речi при собi.
  Потiм шмон. Офiцер мiлiцiї та двi жiнки в бiлих халатах вiдвели хлопця до кiмнати з дзеркала та включили додатковi лампи. Послiдувала команда:
  - Роздягайся!
  Дiмка зiтхнув - шмон! Тiльки цiкаво, чому жiнки? Хлопчик зняв джинси, майку, кеди, куртку. Залишився тiльки в одних трусах.
  Молода жiнка в бiлому халатi помiтила:
  - Вiн непогано складний!
  Офiцер крикнув:
  - I труси знiмай! Живо!
  Димка, згоряючи вiд збентеження, зняв їх. Мимоволi почервонiв i прикрився. Офiцер мiлiцiї крикнув:
  - Смирно! Руки зi швiв! Огляньте його уважнiше - це вбивця!
  Жiнка в бiлому халатi схожа на медсестру посмiхнулася i надягаючи тонкi, медичнi рукавички проворкувала.
  - Ми й не таких бачили! Розслабся хлопчик, тiтка тебе помацає!
  Вона почала огляд Дiмкиного тiла. Пройшлась по вiдрослому за час перебування на островах волоссю хлопчики. Обережно розчесала кожне пасмо в пошуках чогось зритого. Може, навiть грошей. Потiм посвiтила у вуха, i нiздрi хлопчаки. Робила це уважно, наче сподiвалася щось знайти.
  Пiсля чого наказала покласти голову на отвiр, i вп'ялася руками в пiдборiддя. Просунула руку до рота. Дiмка вiдчув запах i смак гуми своїм язиком. Жiнка помацала за яснами, зубами, за щоками. Коли вона натиснула на корiнь язика, хлопчик вiдчув приступ блювоти. Та неприємно як. Рука просунулась до самих гланд, i стало важко дихати.
  Потiм нарештi жiнка надiслала її i посмiхнулася:
  - Нiчого немає!
  Офiцер скомандував:
  - Продовжуйте Ольга! Особистий огляд через особливу небезпеку суб'єкта має бути найретельнiшим!
  Жiнка в бiлому почала мацати Дiмку груди. Пiдняла руки i зазирнула пахви. I з несподiваною силою натиснула на пупок. Дiмка охнув...
  Пiсля чого жiнка зупинилася i запитала:
  - Ну, що тепер нехай вiн присiдає!
  Офiцер мiлiцiї рикнув:
  - Це не цiлком надiйно! Подивiться йому i в анальний отвiр!
  Жiнка в бiлому халатi хитнула головою:
  - Для цього потрiбен особливий дозвiл! Так само i для того щоб перевiрити iнтимнi мiсця хлопчика!
  Офiцер мляво скомандував:
  - Присiдай чортеня ...
  Дiмка з гiднiстю вiдповiв:
  - Я пацан!
  I став легко присiдати. Присiв разiв з десять. Пiсля чого жiнки оглянули в нього ще пiдошви i провiвши мiж пальцями нiг.
  Пiсля чого Дiмка опинився у наступному примiщеннi. Там другий пацан, у тюремнiй робi стрижений пiд нолик з машинкою в руках, промовив:
  - Що новенького привели?
  Офiцер мiлiцiї вiдповiв:
  - Та й дуже хортого!
  Хлопчик хихикнув i помiтив:
  - А не такий вiн i страшний! Ну, сiдай у крiсло пiдстригу!
  Дiмка сiв. Неприємно все ж таки бути голим. А тут тебе ще як карника обстригають наголо. На додачу до всього машинка була тупуватою i стригтися було боляче. Густе, чорне волосся падало на пiдлогу. Ним тупотiли збитi черевики юного зека. Здавалося, з кожним пасмом волосся йде частка безсмертної душi, i ти стаєш все менш i менш вiльним. Настрiй у Дiмки був пригнiчений. Попереду на нього чекала тюремна камера, i зустрiч iз малолiтнiми карними злочинцями.
  Втiм, своїх однолiткiв Дiмко нiколи не боявся. А пiсля загартування "Сорока островiв" вже й не страшно. Якщо що вiн битиметься. А в'язниця?
  Що ж є чергове випробування. Йому лише чотирнадцять рокiв i все життя попереду.
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"