Посвячення
жінкам-украінкам,
мученицям радянських таборів
Там, де сонечко сідає
На заході в нашім краі
Плем'я наше украінське
Жило й нині проживає.
Жили собі трудилися
Та Богові молилися
Аж доки напала
На них чорна хмара
На життя ім Богом дане
Хазяі знайшлися...
І по краі благодатнім
Кров і сльози полилися.
Гей, Карпати! - ви Карпати
В чим ми винні-винуваті?
Голосили красні діви,
Жінки літніі мовчали.
Як дуби статечні вуйки,
Юнаків терпіть навчали.
Повіз потяг невільників
В Калиму, Варкуту
За нескоєні гріхи
Відроблять покуту.
Молодість в неволі.
Краса у кайданах.
Надривалися дівчатка
На лісоповалах.
Там змарніла краса пишна,
Молодість минула.
А тепер бабусі сиві
Згадують минуле.
Не пропала краса ваша,
Вона відродилась
В дітях ваших, в ваших внуках
Продовжиться у правнуках.
Теперь попріч все лихе,
Не зважмо на розкольну дурість,
А як говорить східна мудрість
"Собаки гавкають, а караван іде"
Нехай нас Бог до миру й злагоди веде.
Ми молоді, ми любим Вас
Ви приклад стійкості для нас.
Себе як пам'ять сбережіть
Ми молим вас: - живіть-живіть-живіть