Сафронов Юрий Викторович: другие произведения.

Омофор - Житіє Ангельське 1

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс 'Мир боевых искусств.Wuxia' Переводы на Amazon
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-20
Peклaмa
 Ваша оценка:


Омофор - Житіє Ангельське

частина перша - стріча

(аудіо версія: https://www.youtube.com/watch?v=nWXmyDE3v0Y)

  
   Пізнаючи світ, ти задаєшся питаннями буття і свого місця у цьому світі. Торкаючись їх, ніби скельцями в сонячному промінні, одного прекрасного моменту ти задаєшся питаннями: "А як збудований світ? А чому вода мокра, а цукор солодкий?". Ти довго копаєшся в подібних питаннях, аж доки не настає цей момент... Момент істини, момент пізнання. І ти задаєш останнє з можливих запитань: "Хто я (ми) є?".
   Так от, про це...
   Сподіваємось, що читач окрім того, що посадить дерево, збудує будинок та виростить сина, ще й напише свою книгу життя та його пізнання.
   0x01 graphic
  
   Пролог
  
   Не забувайте про Ангелів, адже вони вас ніколи не залишають наодинці... Навіть коли кажете, що їх немає... Не заважайте Ангелам допомагати. Навіть тоді, коли ви думаєте, що все знаєте краще, дозвольте Любові, яка керує Ангелами, допомогти вам. Будьте вдячні за те, що маєте.
   Будьте Ангелами - Любіть!!!
  
   Кожна людина...
  
   21 січня 2015
  
   І снився мені сон, що я пробував між подібними мені, та прорік я: " Ми повинні знайти рішення, яке прийме Бог". І здивувався я вельми сказаному та став про це говорити довколишнім, яко дивно було сказане... Та ніхто не здивувався, так як жили вони цим...
  
   10 березня 2015
  
Передмова
  
   Понад десять років тому я вирішив упорядкувати записи, і постала проблема вибору мови. Хоч більшість записів була українською, та була низка причин, чому була обрана російська. Однією з них було те, що я чітко бачив проблему в російськомовному сегменті, альбо егрегорі, наслідки якої ми спостерігаємо сьогодні. Оскільки місія завершена, пройдено всі контрольні точки та підбиваються остаточні підсумки, що і доводять останні події: відкриваються нові можливості, можливості роботи з новим потоком енергії та інформації, нова свобода. Отже, не барімося та до праці.
  
   Хто бажає подивитись попередні роботи російською, завітайте до бібліотеки Машкова в саміздат http://samlib.ru/s/safronow_j_w/ , альбо наберіть в пошуковій машині "Сафронов Юрий Викторович".
  
   Вступ
   Настає час, коли людина починає усвідомлювати, що обсяг інформації, яким вона володіє, є надто більшим, аніж той, що належить їй... Вона знаходить, що у її житті беруть участь сили, котрі за обсягом знань, за потужністю самого впливу на плин подій стократ перевищують її персональні можливості.
   Як наслідок, людина раптом знімає щити свого егоїстичного "Я" й усвідомлює себе часткою чогось надто більшого.
   Якщо спростити вищесказане, то отримаємо так знайоме: "Одна голова добре, а дві краще". Таким чином, якою б розумною не була людина, разом з іншою її потенціал збільшується. Сукупний досвід двох завжди є об'ємнішим аніж особистий.
   Ключовими словами входу під покривало Омофору є "сукупний, об'єднаний".
  
   14 березня 2015
  
   Давайте візьмемо для початку класичний приклад.
   Коли людина дивиться на шклянку, наповнену наполовину, вона бачить ії напівповною чи напівпорожньою? Це є дуже важливо, як ви бачите своє становище. Вибачте за нетактовність - а ви напівживі чи напівмертві? Половина вашого життя є наповнена ніччю чи днем? Завдяки чому ви живете, що є плодом вашого життя, до чого ви прагнете? Зрозуміло, існує баланс між днем і ніччю, життям і смертю, але зараз не про це, зараз про питання мотивації. Що є вашим мотивом у дні, чи в ночі, коли ви живете, чи ваше тіло віддане землі? Що є вашею серцевиною, що є у вашому серці?.. Адже це є сутністю вас, це є тим ким ви є... Це те, що ви притягуєте до себе. Так само, як ваше тіло відбирає з продуктів те, що йому потрібно, так і ви притягуєте те, чого потребуєте. Отже, ви або напівповні, або напівпорожні, ви або наповнюєте своє життя, або спорожнюєте його, ви або приносите, або виносите з Омофору. Омофор покриває всіх, хто ходить під ним, але він не зможе покривати, існувати, якщо більшість буде з нього постійно виносити. Це як добрий господар, котрий, коли думає про майбутній урожай, думає про те, що його засіки наповняться, й відкладає частку на посів. Отже сійте свої зерна, плекайте свої думки в серці, в лоні Омофору, і ви через деякий час побачите плоди. Наповніть своє життя сонцем, адже воно дарує світло, воно дарує життя. Темряви не існує, порожнечі немає, все завжди є наповненим, світло є всюди, навіть коли ви його не бачите, навіть коли вам здається, що ви в темряві. Те, що ви живете, є свідченням присутності світла.
  
   25 березня 2015
  
Прагнучи істини, слід зрозуміти розділ між тими, хто вже зняв захисні щити, хто розпрощався зі своєю захисною шкаралупкою, і тими, хто відкрив себе світові та відкрив світ у собі. А розділ проходить по тому, як людина проживає нижческазане. Потрібно звернути увагу, що людина повинна це спочатку усвідомити, а згодом - і жити в цьому. Людину наповнює єдність зі всім і вся, вона отримує стан наповненості та цілісності.
  
   Отже:
   Те що добре для мене, добре для кожного, добре для всіх.
   Те що добре для всіх, добре для кожного, добре для мене.
  
   Тобто, коли людина находиться під Омофором, то тепло Омофору її зігріває, а коли вона засяє своїм власним сяйвом, то віддасть сторицею.
  
   31 березня 2015
  
Для того, щоб зрозуміти роботу Омофору, давайте розглянемо зв'язку: активний - нейтральний - пасивний. Заздалегідь просимо вибачення за такий механічний підхід, але, з іншого боку, потрібно розуміти, що речі самі по собі є інструментарієм, а рука Майстра, Творця вдихає в них життя.
   Отже, як це працює...
   Для початку повернемось у стан, в якому перебуває матеріал до початку творчого процесу: це нейтральний стан, коли все знаходиться у стані спокою. Для того, щоб виникло будь-яке збурення, потрібен момент відліку. Цей спалах, хоча і є миттєвим, є поза часом, але має надто велику силу, адже частка нейтральності підлягає діленню на активну та пасивну половинки. Тобто частина матеріалу втрачає стан нейтральності й ділиться на активні та пасивні складові. Можна сказати - на позитивні й негативні, але потрібно зазначити, що позитив і негатив є відносними. Якщо ваша позиція збігається з однією зі сторін, то вона стає для вас позитивом, а протилежна - негативом. Внаслідок прийнятої позиції ви втягуєтесь у стан, котрий ви бачитимете як позитивний, або споріднений вам, а протилежний - як негативний та чужий. Якшо ж ви зможете вийти з цього стану та стати знову нейтральним, то через певний час зможете змінити полярність на протилежну, втягнутись у той стан, який був для вас в попередньому часі негативним. Отож все зміниться з точністю до навпаки, і тепер попередній негатив стане позитивом.
   Для простоти уявімо, що нейтральний стан є Омофор, що заповнює всю площину можливого проявлення. Отож, як було сказано вище, це покриття має особливість створювати дві ідентичні, але протилежні за зарядом частинки. Все це подібне велетенському подвійному дзеркалу, в якому з'являються фігури одночасно з обох боків як відбиття один одного, фігури чоловічого та жіночого проявлення. Між цими фігурами є налаштований звязок у вигляді присутності частки протилежного партнера. Немає чисто жіночої чи чисто чоловічої енергетики, є лиш поняття домінанти на момент втілення. Та чи інша якість, риса характеру є більш притаманною тій чи іншій статі, але немає жодної якості, котра б належала лише одній зі сторін. І, зрозуміло, що для гармонічного доповнення кожен прагне, тягнеться до того, чого йому нестає. На період життя це партнер, а в більш далекій перспективі це різноманітні проявлення - інкарнації в різних іпостасях. Потрібно зазначити, що на кожне творче проявлення відводиться визначений період втілення, після чого все повертається у стан нейтральності, з подальшим періодом наступного втілення, що є логічним продовженням попереднього досвіду. Подібно маятнику, виведеному з рівноваги, який продовжуватиме відлік часу аж до завершення дії закладеного імпульсу та повернення в стан нейтральності.
  
   11 квітня 2015
  
   Продовжуючи наше знайомство з Омофором, потрібно ще раз і ще раз усвідомити ту перепону, яка закриває від споглядання всю красу життя житія Ангельського. Отож ще раз:
   Те, що добре для всіх - добре для кожного.
   Те, що добре для кожного - добре для всіх.
   Альбо...
   Премагають усі - перемагає кожен!
   Перемога кожного стає перемогою усіх!
   Тепер увага! Якщо ви зміните перемогу на програш, то у вас вийде щось подібне, але це помилка... Це буде свідчити про те, що ви не до кінця усвідомлюєте, про що йдеться. Це подібно до того, як ви розмірковуєте, що краще бути мужчиною альбо жінкою, жити в тому чи іншому оточенні, на Півночі чи на Півдні і т.д. Зазначте, що ви вступаєте в подібну дискусію вже будучи у визначеному становищі й, очевидно, займаючи відповідну позицію згідно з принципом притяжіння - відштовхування, добра та зла згідно з вашим розумінням, досвідом. Омофор не має полюсів з точки зору втілення, а навпаки, є тим, що врівноважує прояви дисгармонії. Отже під Омофором ніхто ніколи не програє, виграють всі, питанням є наскільки. Лишень в період, коли формується особистість, коли вона є розхристана емоційними бурями, в неї день може мати окрас виграшного, альбо програшного. В інші періоди життя, дні діляться на вдалі та більш вдалі... Програшів не буває! Чим швидше ви це усвідомите, тим швидше парус вашого життя наповниться попутнім вітром.
   Але повернемось до Омофору.
   Як ми вже оповідали, це своєрідне покривало, що покриває певну територію. Уявіть собі, що Україну покриває велетенська вишивка, де в різних куточках візерунок розквітає різноманітними забарвленнями, будовою, глибиною... Все залежить від того, що відбувається на підлеглій території, якими думками живляться її мешканці. Наші думки для Омофору, з точки зору самого Омофору, є нашими харчами, є тим будівельним матеріалом, з якого і розквітає вишиванка в Омофорі. Це та одежа, в яку ми зодягнемося опісля втілення, опісля того, як знімемо одежу земного тіла.
   Коли ви подивитесь на земну кулю, то побачите велетенське покривало, зіткане з різноманітних шматочків, під кожним з яких кипить своє життя.
   Щоб вам було зрозуміліше, візьміть сон і ви побачите, що тіло в покої, а ви продовжуєте свій шлях. І зазначте, що уже не в тілі, а в човні ваших думок. Зверніть увагу, що закони фізичного світу на вас не поширюються, лишень у тій мірі, в якій ви тримаєте їх у своїх думках. Як тільки ви зміните своє ставлення, свою думку, помислите по-іншому, то все зміниться. Ваші обмеження перебувають лишень у вас самих, але.. Так само як у фізичному світі перед тим, як зірвати плід, потрібно його виростити, так і думку потрібно виплекати на духовній ниві.
  
   Давайте замислимось над тим, яка різниця між сприйняттям світу до і після усвідомлення себе частиною Омофору. До і опісля того моменту, коли речі перестають бути з позначкою плюс та мінус, коли себе усвідомлюєш цілісним, де є і права, і ліва частки. Зверніть увагу - усвідомлюєш. Не знаєш, не розумієш, а власне усвідомлюєш. Пам'ятаєте, ваші думки, виплекані на духовній ниві, дають плід, і цей плід і є усвідомленням. У цей момент те, що ви усвідомили, і стає вами. Як їжа, думка входить у духовну серцевину та починає впливати на роботу всього організму в цілому.
   Тут є один дуже важливий момент. Коли ви знаходитесь під покровом Омофору, то ви не усвідомлюєте його присутності, він просто є і все тут. Спостережливі люди, які подорожують, можуть вам багато розповісти про те, що ви маєте, але не усвідомлюєте. Отож, що ви бачите і що ви не бачите, альбо чому потрібно проходити через втілення. Коли ви є в повсякденній свідомості, то вона має особливість розглядати речі подібно мікроскопу або подібно промінцеві ліхтарика. Тобто, ви розглядаєте речі дуже поволі та детально, ви вивчаєте довколишній світ і, таким чином, дістаєте досвід тих речей, над якими працюєте. Коли ж ви усвідомлюєте Омофор, то простір вашого бачення виходить далеко за рамки особистого сприйняття. Ви в один момент знаєте все про всіх і вся. Ще б пак, ви починаєте перебувати поза часом, але... Момент навчання стає набагато складнішим, оскільки ви на повну силу починаєте користуватись тим, що знаєте. Життя у тілі подібне до духовного хірургічного столу, де ви розклали увесь свій духовний організм на частки та працюєте над ними, над їх налагодженням поодинці. Життя в Омофорі подібне до запуску на повну силу всіх духовних складових. Можна сказати, що у фізичному втіленні ви готуєтесь до життя духовного, а в духовному застосовуєте набуте на практиці. На землі виростають крила ангельскі, та літаєте ви в небі!
  
   6 травня 2015, Св. Юрія
  
   На хвильку я зупинився перед воротами Омофору, думаючи що зможу описати те, що відбувається, як сторонній споглядач. Та виявилось, не зайшовши в середину, не зможу продовжити опис...
   Отже, на що подібні ворота або ж врата входу? А подібні вони на чистилище. Ні, там немає процессу очищення, це відбувається самостійно чи за зовнішньої допомоги в разі необхідності. При вході уявіть собі стіну з води, яка ллється водоспадом зверху, і коли приймається рішення переходу, коли людина прийшла до висновку що достатньо чиста, вона робить крок назустріч потокові чистоти. Потік розсікає індивідуальність на чисту та оманливу частки... Чистота, присутня в людині, безперешкодньо долає перепону, а бруд цього зробити не в змозі. Таким чином, людина з домішками оманливого світосприйняття не в змозі подолати цей бар'єр, що бачиться нею як велетенська прірва...
  
   Давайте поглянемо з більш буденної точки зору на даний предмет, а власне, на бруд у людському серці. Хоча і сприймається це як бруд, та більш влучним буде слово - лукавство. Що ж відбувається? Яким чином ця складова ділить навпіл особистість?
   Просто уявіть собі, що ви спілкуєтесь з людиною і в якийсь момент ловите себе на думці, що ваш співрозмовник говорить неправду - лукавить. Чи вас цікавить, про що йде річ далі, якщо все побудовано на омані? Чи ви прагнете збудувати ваше спілкування на неіснуючому фундаменті? Ви витратите сили, енергію, а в результаті все розпадеться, коли виявиться, що фундаменту немає. А ще гірше, коли виявиться, що фундамент спілкування напівзабарвлений оманою, і підміна ховається. Як наслідок, ви витратите масу часу та матеріалів, думаючи, що фундамент з бетону, а насправді він з піску...
   Отже, коли ви спілкуєтесь, у вас першим постає питання до самого себе, чи ви вірите людині, чи довіряєте їй. І як тільки зникає довіра, все інше вже не відіграє жодної ролі: чому людина збрехала, чи це була "лож во спасеніє" тощо, все втрачає зміст. Так і при вході в Омофор ви ділитесь на те, що Є, і те, чого НЕ ІСНУЄ. І, якщо ваша свідомість перебуває в неіснуючій частині, то подолати цю прірву ви неспроможні.
  
   15 вересня 2015
  
   Давайте поговоримо про стан, в якому знаходишся, коли потрапляєш в лоно Омофору.
   Якщо описати одним словом - це Дім. Відчуття домашнього тепла, родинності та любові.
   Якщо ж більш детально, то опис не є складним, потрібно лиш зазначити, що потрібен досвід реального перебування в стані Омофору, в стані усвідомлення своєї вищої часточки. Тобто ми, з одного боку, ведемо мову про абстрактні речі, до яких неможливо доторкнутись, а з іншого, про те, що лиш досвід може дати розуміння. Це дуже подібне до повітря, що ми ним дихаємо, але до якого не можемо доторкнутись. Також це подібно до музики, що наповнює емоціями нас та яку немає чого шукати з приладами.
   У стані Омофору у вас немає особистості... Так-так, ви є, ви продовжуєте існувати, але в іншій формі: там, де особистість ваша відпочиває, спить, як спить ваше тіло під час сну, а ви подовжуєте подорожувати. Отже, як тільки ви накладаєте відтиск світосприйняття, знайте - ве не є в Омофорі. Як тільки ви індентифікуєте себе зі статтю/національністю/культурою/релігією, ви знаходитесь в тій чи іншій ілюзії. Ми розуміємо, хоч зрозуміти це важко, але... Думка в чистому вигляді не має обмежень мови, бо як тільки думка є викладеною в словах, вона вже не є досконалою, чистою, на неї накладаються мовні обмеження. І цей текст, який ви, вельмишановний читачу, бачите, не є винятком. Отже, вміння володіти думкою в чистому вигляді і є ключем до дверей Омофору. Стукайте і вам відчинять, але стукайте, пробуйте - живіть!
  
   24 вересня 2015
  
   Продовжимо знайомство з Омофором. Сьогодні буде більш практична інформація.
   Отже, як відрізнити те, на що беспосередньо має вплив Омофор, від усього іншого. Потрібно зазначити, що все знаходиться під покровом Омофору. Таким чином, виходить, що того, іншого, не існує, адже все під покровом Омофору... Не зовсім так. Речі можна розділити на ті, на які Омофор має безпосередній вплив, і на ті, що є наслідком цього впливу, що рухаються за інерцією. Тепер увага: все, що ми спостерігаємо в твердоматеріальному світі, є наслідком! Все, що є підпорядкованим плину часу, є лиш наслідком попередніх дій! Тобто, все є під Омофором та одночасно наслідком... Речі стають більш зрозумілими, коли поглянути на все під іншим кутом зору, а власне - що є причиною подій? Можна сказати - інші події. І ви будете праві, але... У кожній події є елемент невизначеності, коли важелі терез врівноважуються, і зовнішній вплив, невеличкий подих Вічності Омофору, схиляє їх у той чи інший бік. Омофор діє виключно в світі думки. Якщо ви будь-яку подію розкладете по кісточках, то завжди вийдете на першопричину, на думку - спочатку було Слово і Слово було Істина. Не зайвим є додати, що воно, це Слово, було надзвичайно гармонійне, мелодиче - спочатку була Пісня, пісня Любові Всесвіту...
   Але повернемось на землю, адже обіцяли говорити більш практично. Думка є миттєвою та не підвласною законам часу. Всі спроби вчених якимось чином привязати нервові імпульси мозку до думки приречені на невдачу. Думка, Омофор, перебувають поза матеріальністю. Можна стверджувати: думка ширяє над світом, альбо над наслідками. Таким чином, торкання світу сущого в часі та Омофору відбувається посередництвом думки. Тепер увага! Спробуйте згадати, коли до вас приходили думки, які мали не повністю ваше особисте походження, коли раптом в вас проявлялись елементи розуміння, які зазвичай не притаманні вам? Не поспішайте з висновками, спробуйте поговорити з творчими людьми та уважно вислухайте їхні розповіді про муз. Зверніть увагу на те, як одностайно вони заперечують свої власні авторські права. В кращому випадку вони скажуть: "Це лилось крізь мене...". Таким чином, вони фактично стверджують, що самі стали інструментом і по-іншому вони пояснити стан свого творчого осяяння не в змозі, адже все це відбувається миттєво, а земні ж творці існують у часі. Тут, справедливості заради, потрібно зазначити, що їхні тіла є у часі, але не обов'язково вони самі, все залежить від того, наскільки ілюзія "Я", ілюзія часу захопила їх. Чим менше вони перебувають у стані творчості, тим легше впасти в обійми омани.
   Тепер опустимось ще трішки нижче, на більш побутовий рівень. Потрібно зазначити, що вся ця градація є чисто умовною і обирається той інструмент думки, який є найбільш майстерним у тій чи іншій ситуації. Яким чином Омофор проявляє себе в буденному житті? Не тоді, коли творчі люди до нього звертаються, а навпаки. Зрозуміло, що інколи є потреба втручання звище. Згадайте коли у вас ні з того ні з сього виникала думка, і не просто думка, а доленосна думка... Це дуже важливо, які емоції переповнювали вас, вашу душу.
   Тепер опустимось ще на сходинку нижче. Якщо ваша оболонка, ваша духовна конструкція є вкрай черствою, а Омофор не взмозі достукатися до реціпієнта, який у свідомому стані є в повній владі ілюзії часу, тоді в іструментарій входить сон. Ваша денна свідомість спочиває разом з фізичним тілом, і, о сюрприз, ви не припиняєте існувати! Сон є одним з найрозповсюдженіших інформаційних каналів.
   Наступна сходинка. Канал сну з тієї чи іншої причини не є доступним. Тоді в силу вступають навколишні, тобто ті люди, котрі здатні пропускати інформацію достатньо чисто з точки зору потреб отримувача. Це може проявлятись у вигляді вище зазначених способів.
   Та інколи людина не сприйме впливу іншої людини, або просто нікому, або ж ніхто не в змозі. У цьому випадку в силу вступає легка матеріалізація. Починають відбуватись "випадкові" збіги обставин, котрі, у свою чергу, наштовхують людину на роздуми. Потрібно зазначити, що людину неможливо змусити думати тим чи іншим чином, залишається в дії закон свобідної волі, втім підсказати можна. Така собі допомога залу, чи дзвінок другу, назовіть це так, як вам зручніше.
   Ну й останній спосіб - важка матеріалізація, описувати який буде зайвим, оскільки вона має безліч варіацій.
   Як ми зазначали спочатку, все в першоприроді є думкою, отже думка владна відтворити будь-що.
   Не зайвим є зазначити те, що всі вищенаведені дії потребують енергетичних затрат, а, особливо, матеріалізація. Отже, подія, на яку відбувається вплив, допомога, повинна мати віповідну вагу, щоб привернути необхідну кількість енергії. Поговоріть з людьми, які були на грані смерті й повернулись до життя, з матерями, що планували аборт й не зважились на це та й просто гляньте уважніше довкола себе... Будьте вдячні!
  
   Отже, якщо ви духом працюєте в світі думки, ви не можете вживати часові форми минулого альбо майбутнього. Омофором такі розмови не сприймаються. Коли ви вирішили позбутись шкідливої звички, то говорячи "я не буду", ви автоматично переносите це в майбутне. Світ думки, Омофор цікавить лише Є чи НЕ Є. Якщо ви вирішили кинути палити, то слід казати "я не є курець" замість "я кину палити". Якщо вас цікавить музика, то слід казати "я є музикант", а не "я був/буду музикантом". Памятаємо, думки матеріалізуються. Найкращий захист - Любов! Думаючи - Любіть! Хибній думці немає місця.
  
   10 жовтня 2015
  
   Для того щоб розібратись з Омофором, нам потрібно усвідомити одну дуже важливу річ. Все, буквально ВСЕ живе має оболонку. По-інакшому, у все, увіщо вдихається творча думка, творче начало, має оболонку. На даний момент опустимо момент творчості, лиш зазначимо, що це відбувається миттєво, тобто поза часом.
   Всі земні речі можна позділити на живу та неживу природу. На ті речі, котрі натхненні думкою, і ті, що не мають наповнення. Якраз різниця міш цими двома речами і є оболонкою, або ж маленькою копією Омофору.
   Погляньте на будь-яку подію, що відбувалась у вашому житті. Чи то купівля речі, чи поїздка на відпочинок, все мало зерно початку, а далі слідувало наповнення: безпосередня дія на виконання, а далі й сам результат.
   Так от, існують дві стадії оболонки однієї й тієї ж події. На першій стадії подія лиш вимальовується як теоретично можлива в підсвідомості, поза усвідомленням, за чим слідує момент прозріння, й оболонка перетікає у свідомість та стає власністю реціпієнта. Причому, потрібно зазначити, що той усвідомлює ідею, котра виникла, як свою власну, але не власного походження, про що й свідчить обмеженість людського "я". Людське "я" не в змозі усвідомити всю глибину душі, глибину людської природи. Тому для кращого розуміння і введено термін вищого Я, альбо Ангельської складової, житія Ангельського, котре є щільно заховане від ока буденного "я".
   Отже, все живе, а весь всесвіт живий, все має оболонку. Кожна клітина має оболонку, кожен атом, планети, Людина... Не все має ту духовну гантельку, де за оболонкою в часі, в часовому вимірі, є духовність вищого гатунку, над якою не власні ні міль, ні злодії. Є ще також й ті, що лиш носять у собі зерно духовності, ті що сплять, забувши про жнива...
   Вернемось до оболонки. Так от, увага! Кожен носить свою оболонку й не підозрює про це. Оболонка є атрибутом життя і це так, але... Так це є лишень для носія. Носій не підозрює про існування іншого, оскільки все життя скутий у мушлі своєї оболонки-бульбашки. Як равлик, що завжди має свою хатину на плечах, так і люди носять свої шкаралупки-панцери, не усвідомлюючи цього. Увага! Одна й та ж сама людина повторює свої ж помилки, тому що носить їх у своїй мушлі... Не помічали? Придивіться уважніше до навколишніх, придивіться як день-у-день вони мов вперше роблять одне й те ж. І, що цікаво, коли ви їм спробуєте допомогти стати в іншу колію, затративши ваш час та енергію, це буде лиш частково їхньою колією, це буде лиш миттєва відлига. А тепер подивіться на себе: хіба ж не та сама панорама? А ці пухнасті звірі, що звуться недоліками, живуть та паразитують у равлику, на горбі людини, й ніхто не зможе їх звідтіля викурити, окрім самого власника. Безумовно, можуть допомогти, наприклад дати мітлу, однак мести прийдеться самим.
   Таким чином, кожен носить свою власну шкаралупку та крутиться в ній, як курчатко під квочкою (Омофором), до пори до часу. Але про це пізніше.
   Отже, існує дві оболонки: одна в часі а інша... Ось тут і виникає проблема сприйняття. Адже зрозуміти й описати це потрібно складовими, які є в часі, а це майже неможливо. Та спробуємо.
   Уявімо собі життя людини, яко землю. Все життя людини, як землю, що потрібно пройти. Тобто, є пункт народження, далі - деяка вiдстань прожитого життя та пункт завершення земної подорожі. Два пункти є однаковими, хоча й не ідентичними - це місце входу та виходу, вхоження в тіло (прийом) та прощання з ним (віддача). Шляхи, якими людина йде між цими двома полюсами, можуть бути різноманітними, та вони не безмежні, бо обмежені оболонкою землі, її поверхнею. Ми можемо ступати лиш по поверхні. Таким чином у нас є полюс входу у життя та полюс виходу, альбо запуск фізичного часу та його зупинка, прихід та повернення душі в міжчасся. У нас утворилась модель життя людини, яка є дуже подібна на сферу Землі. Уявімо собі, що ми є краплиною води і знаходимось на Південному полюсі, а час звязаний із внутрішнім рухом, час вступає в силу лиш над рідинним станом. Отже, в замороженому стані час якби й не існує, малюнок замерзлої води незмінний. Так ось, в одну прекрасну мить шматочок відколюється від вічної мерзлоти міжчасся та починає свій дрейф. Далі тане, набуваючи існування в часі, включаються сили, що діють у часі. Пройшовши життєвий шлях, частинка притягується до Північного полюсу, де все проходить із точністю до навпаки. Ось тепер питання: а що формує людину, що є тією оболонкою (оболонками), тими формами, в які вливається час, вливається життя. Однак давайте не забігатимемо наперед, а прослідкуємо шлях оболонки, мешканця оболонки в міжчассі.
   Отже, досягнувши полюсу зупинки часу, йде відділення оболонки від носія. Носій, як і має бути, повертається туди, звідкіля вийшов, а оболонка, наповнена досвідом, підходить до роздоріжжя. Далі є два шляхи і вони оба подібні тим, що йде підвищення температури. Одначе... В одному випадку, це підвищення має внутрішню природу, а в іншому - зовнішню. Коли внутрішня температура переходить певний поріг кипіння, досвід переходить в газоподібний, або крилатий стан, душа досягає внаслідок накопиченого глибокого духовного досвіду, що й підносить її, наче на крилах, у духовну Атмосферу, в Омофор, що обіймає своєю Любов'ю все живе на планеті, та й не тільки... Зазначимо, що такий високодуховний зліт є великою рідкістю, хоча всі душі, без винятку, рано чи пізно злетять у Височінь.
   Більш класичним є приклад, коли душа, обтяжена "важким" досвідом, йде в глиб землі, як вода скрізь пісок. Негативний досвід йде на переплавку... Потрібно зазначити, що слово "негативний" не є зовсім влучним, більш влучно сказати "дисгармонійний", "лукавий", "оманливий". Душею цей досвід бачиться як чужорідне тіло, як скалка, яку "лікарі" допомагають людині вийняти, що й піде пізніше на переробку. Робота "лікарів" є дуже делікатною та потребує неабиякої майстерності, адже індивідуальна складова повинна залишатись неушкодженою, залишатись цілісною. Ох, як же часто людину буквально пронизує хиба, хибне бачення світу! Вона індентифікує себе з недоліком та впускає його, наче вістря темряви, терня серця, занадто глибоко. Як і всяка лікарська робота, лікування душі хоч і не є приємним пацієнту, та все ж наповнене лікарським "не зашкодь".
   Таким чином, душа, пройшовши очищення, вичитавши бібліотеку свого минулого життя, звільняється, переглядає своє ставлення до самої себе, змінюючи таким чином свою внутрішню конструкцію. А нове, як відомо, хоче вступити в боротьбу зі старим та утвердити свою життєздатність.  Отже виникає потреба в новому досвіді, в новому втіленні, і ця сила виштовхує душу на поверхню Південного полюсу, де й відбувається відбір необхідного тіла. Треба також зазначити, що інколи душа затримується на деякий часовий період. І не тому, що там є час, а тому, що на землі продовжуються деструктивні процеси, спонукані цією душею. Це своєрідна в'язниця, душа залишається звязаною своїми попередніми вчинками. І доки закладений імпульс не припинить існування, загнана в неї колючка тримає душу в підземеллі. Безумовно, існує допомога та вона є обмеженою й подібна до того, як лікарі обмежують раціон хворих. Як правило, допомога надходить від інших душ, що втілюються. Це, як правило, відбувається ввісні, в стані, коли ваше повсякденне "я" спочиває.
   У свою чергу, омофорські, ангельскі душі, душі, котрі досягли свободи злету, вже не є підвласними колесу втілень та все ж втілюються за покликом душі. Їхня мотивація вже є зовнішньою, а не внутрішньою, як у випадку з душами, що проходять підземелля. Вони мотивовані Любов'ю зовнішньою, а не внутрішньою, у них уже немає мушлі-хатинки на плечах, а є КРИЛА...
   Отже, відділившись від цілого, в момент втілення, частинка душі покидає Омофор й поринає в оману буденного, тимчасового "я", забуває, хто вона є, звідкіля прийшла та куди прямує. Функція забуття з успіхом виконується цим рутинним "я", що є ілюзією, бутафорською підміною реального стану речей. У цьому й закладена одна з найцікавіших таємниць життя - пізнати себе. І хто б вам, і що б не говорив, пізнавши це, ви вже ніколи не будете равликами, адже там, де виростають крила, вже немає місця черствій шкаралупі, немає місця блуканню в лукавстві.
   І це так є!
  
   21-грудня-2015
  
   Для того, щоб продовжити нашу оповідь, надалі ми повинні внести розуміння того, що стоїть за почуттям гармонії. Це напряму повязано з балансом, а у фізичному плані - зі здоров'ям.
   Отож візьмемо музику. Втім, для початку, - про вібрацію. Якщо ви уважніше придивитесь до всього, що вас оточує, то побачите, що тим єдиним, що об'єднує все суще, є вібрація, котра пронизує все і вся. Все вібрує! Навіть якщо ви візьмете те, що вважаєте істиною в останній інстанції та думаєте, що вона є незмінною... Наприклад, поняття Батьківства. Коли ви самі станете батьками, то це поняття в цілому не зміниться, а зміниться ваш погляд на нього. Отже, все находиться в русі, все вібрує. Коли ви дивитесь на природу, на Всесвіт, вас охоплює неабияке почуття гармонії, спокою, щастя... І тепер, увага! Отже, все не просто вібрує, а існує гармонійно!
   Тепер повернемось до музики, яким чином існує гармонія. Чому одна й та ж мелодія сприймається по-різному в різний час, чому одна й та ж нота, акорд в різні моменти звучать по-різному... Адже звучать, вібрують вони однаково, але по-різному. Тут ключовим є те, що в одних випадках ця різність є більш гармонійною, а в інших - дисонансом. Звучання те ж саме, однак погляд на нього інший. Саме завдяки цьому поглядові у нас і виникає відчуття гармонії або дисонансу. Одне й те ж саме в одному випадку викликає почуття наповненості, радості щастя, а в іншому - ні... Тобто, ми приречені на те, щоб постійно відшліфовувати свою майстерність співу, вібрації, адже, як ви здогадались, життя і є цей спів. Кожна людина, живучи, звучить тим чи іншим чином. Можна сказати, що тіло є тим інструментом, на якому грає душа людини... Ось тут і виникає важливий момент: від того, як настроєний інструмент, залежатиме те, якою буде гра. Від того, наскільки людина має здорове тіло, здорові інтереси, здорові стосунки з навколишнім світом, і залежить, як чисто вона зможе взяти наступний акорд свого життя. Якщо баланс порушений, якщо немає здоров'я (не плутайте з процесом старіння тіла), то думки та дії вже є обтяженими обставинами. Можна просто все списати на випадковість, а можна придивитись уважніше, та спробувати розібратись у корінні проблеми. Коли ви пройдете причинно-наслідковий ланцюжок, то вийдете на фільтр, точніше, - на закупорення, тромб у фільтрі. Всі речі перед тим, як відбутися, матеріалізуватись, проходять фільтрацію за принципом кращого з можливих. Тобто, зі всіх можливих варіантів, що проходять через фільтр, обирається кращий. Так от, закупорення обмежує цей вибір, надщерблює почуття гармонії. І відбувається це недарма. Всі ці блокування є наслідком наших попередніх дій, нашого вибору. Всі ті колючки, які з нашого духовного тіла були вийняті опісля смерті фізичного тіла, нікуди не зникають, вони повертаються до нас у вигляді цих самих блокувань. Вони знаходять необхідну, співзвучну вібрацію чи блокують її, викликаючи, таким чином, відчуття дисонансу. Очевидно, реціпієнт бажає позбавитись некомфортності, але будь-що, не пов'язане зі зміною загнаної в душу скалки, що є роботою над собою, призводить, в ліпшому випадку, лиш до тимчасового забуття, а в гіршому - до загострення хвороби. Отже, є прямий інтерес працювати зі скалкою, колючкою в душі по мірі її надходження.
   Потрібно зазначити, що даний механізм наповнений розумною доцільністю - людині не дають більше того, що вона може винести. Але... Все це дається у визначені часові проміжки. Існують деякі контрольні вузлові переходи, коли одна проблема змінюється на іншу, і якщо попередня не вирішена, то це відіб'ється на якості проходження наступної. Інколи людині тяжко розібратись у тому, що відбувається. Ось тут і приходить на допомогу це почуття гармонії, відчуття щастя від одного простого факту, що ти існуєш.
   Спочатку було Слово... Господь співав його й співає донині...
  
   29-січня-2016
  
   І поглянув я на людей, та побачив їхню недосконалість... Стало мені сумно, та морок почав огортати мою душу: "Хто таке може витримати?". І раптом відчув подих крил, Ангел стояв переді мною, стояв, але погляд його якимось дивовижним чином свердлив глибінь землі. Мені стало трішки не по собі, я раптом відчув ту печаль, що охоплює Ангельське єство, коли Ангел бачить людську недосконалість. Я повторив своє запитання:
   - Хто таке може витримати?
   Наступила пауза, він дивився углиб землі, а я пробував дивитись йому у вічі. Раптом я відчув шелест його крил... Крила... Ну звичайно ж, як я раніше їх не помічав! І тут я зрозумів, навіщо Ангелу крила. Він ними обіймає, він ними захищає, він... Він стояв переді мною та мовчки крилами остуджував той жар, що відбувався там, всередині землі, всередині мого серця. Він на хвильку перевів свій погляд на мене, на те, як у мене здіймались при подиху груди. Раптом я відчув, як мій подих збігається з помахом його крил. Від неймовірного піднесення у мене шалено забилось серце, виникло відчуття чогось до болю знайомого, і він промовив:
   - Ти знаєш - це ЛЮБОВ!
   - Так, але ж як це все можна витримати: зраду, підлість, недосконалість...
   - Чи ти не знаєш, що Любов всепрощаюча?
   - Так, але як пробачити того, хто навіть не бачить своєї провини? Того, хто, очевидно, завтра знову вчинить те ж саме?
   Ангел відвів погляд, знову занурився у глибінь землі і продовжив:
   - Людині осягнути це неможливо...
   І мене знову огорнув смуток, та тепер інший... Тепер я побачив недосконалість людську у собі, я побачив себе у недосконалості людській. Мене почав охоплювати жаль та смуток за недосконалість людської природи, за невивчений урок... Я заглибився у надра своєї душі.
   Раптом я зловив себе на думці, що вже не дивлюсь на Ангела, а так, як і він, черпаю невідомі мені почуття з надр землі. Я поволі перевів погляд на груди Ангела і відчув всім своїм єством, як наші серця відлічували вічність одночасно. Наступної миті я відчув, що Ангел уже не дивиться у глиб землі, я відчув його погляд на собі, я відчув, як дивовижне світло пронизувало всю мою сутність. І я зрозумів: залишився останній крок - подивитись йому у вічі... Раптом все, що я відчував, все чим, ким я був, залило яскраво-білим та чистим світлом, сяйвом усього сущого. І Ангел мовив:
   - Любов неможливо осягнути, нею можна лишень стати...
   Наступило якесь невідоме провалля у часі та просторі, я відчував, як втрачаю землю під ногами, і невідома мені сила несе мене подібно хмарі, і я вже не стою на землі, а ширяю над нею. Раптом все змінюється, і я бачу одне-єдине лице Ангела, обличчя, образ, що заполонив всесвіт від краю до краю... Я вдивляюсь у нього і... впізнаю себе як у дзеркалі... Мимоволі у мене виривається запитання:
   - Хто я?
   - Ти - це я в минулому...
   - А хто ти?
   - Це ти в майбутньому...
   Мій розум починає мені зраджувати.
   - Як таке може бути?
   - Ми вже сказали, цього неможливо осягнути людським розумом, цим можна лиш стати.
   - Ми?!?
   - Так, коли ти любиш, "Я" вже не існує, є лишень МИ...
   Раптом все закрутилося наче кінострічка у зворотньому напрямку, і я знову себе побачив з тими ж думками, у тому ж самому положенні, як і перед розмовою з Ангелом. І, здається, нічого не змінилося, проблеми не стали меншими, десь там, у глибині душі, я так само почував, шо проблеми ці не в змозі вирішити, вони мені не по силі... Але натомість прийшло відчуття - МИ зможемо! І стало світло та радісно на душі...
   Як добре, що існують Ангели, як добре, що МИ - є...
  
   7-березня-2016
  

 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Л.Вериор "Другая"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) А.Светлый "Сфера: эпоха империй"(ЛитРПГ) М.Юрий "Небесный Трон 3"(Уся (Wuxia)) А.Куст "Поварёшка"(Боевик) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) И.Иванова "Большие ожидания"(Научная фантастика) К.Юраш "Процент человечности"(Антиутопия) А.Завадская "Архи-Vr"(Киберпанк) А.Верт "Пекло 3"(Киберпанк)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Институт фавориток" Д.Смекалин "Счастливчик" И.Шевченко "Остров невиновных" С.Бакшеев "Отчаянный шаг"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"