Ми продовжуємо нашу подорiж Омоформ. Перед тим як розпочати другу частину, потрiбно "постукати в дверi невiдомостi", потрiбно вiдкритись новому знанню. Що це є знання? Нас з дитинства вчать тим чи iншим речам i багато ми сприймаємо на вiру... А що є вiра? Ми вiримо у те про що у нас немає знань. Як тiльки наш досвiд пiдтверджує про те в що ми вiрили, то це переходить в стан "знаю", в стан знання. В даному випадку ми не ведемо мову про релiгiю, з чим часто поєднують вiру, а про принцип як такий. Все, буквально все, є в роздiлi вiра, аж доки досвiд не пiдтвердить, альбо вiдкине, в любому випадку з досвiдом ми дiстаєм зання. Людина завжди має територiю вiри, територiю непiзнаного, навiть коли вона говорить: "Я не вiрю!" Це теж форма вiри, вона вiрить у те що вона невiруюча. Таким чином у людини, у людства, вся територiя пiзнання дiлиться на двi категорiї, на те що знаємо, i те в що вiримо, на те що є освiтлено досвiдом, i те що перебуває у темрявi. Так от, ця робота i є спробою пролити свiтло на непiзнанне. I ця робота не претендує на статус iстини в останнiй iнстанцiї, але навiть коли читач не згодиться з нижческазанним, це уже буде досвiд i територiя знання збiльшиться. Нiщо не сприймайте на вiру, пробуйте, дослiджуйте - живiть. Не переставайте вiрити роширюйте горизонт свого буття, думайте високо, i рано чи пiзно доля дасть вам шанс злету, шанс досвiду... I тодi ви вже будете знати, а вiра вiдкриє новi горизонти пiзнання. Любiть Всесвiт! Вiн чекає на вас!
21 квiтня 2016
Для того щоб далi продовжити подорiж стежками пiзнання Омофору, потрiбно зрозумiти як "звучить" людина по життi. Давайте поглянем що вiдбувається перед тим як почне звучати будь-який спiв. Береться каметрон i задається тональнiсть вiдповiдно до музичного твору. В життi цей процесс хоча подiбний та являє собою багато складнiшу конструкцiю. Почнемо з того, що музика вже є розкладена на ноти. В життi, хоча ви i плануєте, та часто густо все летить шкереберть, i потрiбно вности корективи по ходу дiйства, тобто потрiбно творити вiдносно обставин. Отже, якщо в музицi присутня органiзацiя звукiв у виглядi нот, то у життi це зробити набагато важче, так як життя є багатограннiше та всеохоплюєче. Тому у життi немає якого буть камертону, який мiг-би задати тональнiсть ланцюжку подiй, але... I тут потрiбно витримати невеличку паузу, так як те про що буде йти мова далi ще не є вiдомим, ми ще не живемо цим, воно лиш є присутнє в Омофорi. В омофорi присутнє майбутнє людства, i не тiльки. Отож перед тим як запустити пружину подiй потрiбно задатись питанням що спонукає цi подiї, що являється корiнною рушiйною силою. Наприклад лiкарський, принцип зцiлення - не нашкодь. Чи можна цей принцип перенести i на звичайне, буденне життя? Частково так, можна, але будуть моменти коли ти губишся, коли речi не настiльки прозорi та зрозумiлi, а рiшення приймати потрiбно... Тут вступає в силу принцип - краще з можливого. Ви стараєтесь прийняти рiшення керуючись найкрашчими вашими помислами, альбо нi?!? Надiємось що ви розумiєте, вам прийдеться мати справу з питанням мотивацiї опiсля, опiсля того як ланцюжок подiй вляжеться i рани загоються, вам прийдеться вiдповiсти на питання чим ви керувались. Томущо, все перетреться перемелиться, а мотивацiйний момент є тим, чим ви є, це те що залишається у вас, в вас. Якщо лукавите - це заноза в духовному тiлi, гнiйник. Подiї минуться, а джерело залишиться. Отож будьте чистими, будьте чистим джерелом. А як бути чистим, скажете ви. От тут ми i пiдходим до ключа святостi. Не лякайтесь цього слова, це не ореол довкола недосяжної височини, це стан в якому може бути кожен. Мати що плекає свою дитину, батько що захищає свою домiвку, а часам звичайнi буденнi речi є святими томущо вони наповненi... Любов'ю! Отже для того щоб зробити краще з можливого, потрiбно любити - це ваш камертон у будь-яких подiях. Щоб зробити краще з можливого потрiбно наповнитись любов'ю до всього сущого, якщо ви одне любите, а iнше нi - ви лукавите. Ще раз, це не те що ви знаєте, а це те що вам потрiбно взнати - це ваше майбутнє. Омофор, житiє Ангельске - це ваше майбутнє... Це часточка в вас що повинна прокинутись у вас та пустити корiння. А якщо ви вiдчуваєте корiнцi, радiйте - скоро буiде плiд!
А далi? А далi гармонiя, керуйтесь почуттям гармонiїї, почуття злету - будьте щасливi. Любiть!!! Будьте Любов'ю!!! I це так є!
20 квiтня 2016
Ну що-ж, час в дорогу, але з чого почати, адже це не проста подорiж де у вас є початок та кiнець. Що ви скажете коли у вас немає початку та кiнця, коли все подiбно колу, альбо бiльше нагадує знак безконечностi. Де помираючи в одному ви народжуєтесь в iншому. Так нiби стрiчка життя в моментi переходу змiнює знак на протилежний, вивертається навпаки. Давайте розберемо детальнiше цей момент переходу, момент змiни руху часу на протилежний.
Час у зворотньому напрямку...
Як таке можливе? Уявiть собi що ви загубили ключi. Тепер дивимось що вiдбувається, перше ви згадуєте де в останнiй раз ви їх тримали. Тепер увага, ви починалєте свiй рух в протилежному напрямку... Але-ж час продовжує рух далi. Е нi, не спiшiть з висновками. Це коли ви живете, коли ви втiленi, коли ви присутнi в часi зi знаком плюс, як тiльки ви покидаєте план фiзичного втiлення, ви потрапляєте на зворотню сторону стрiчки, де час має знак мiнус... Ви скажете що час в фiзичному втiленнi продовжує iти в позитивному напрямку, але... Те-ж саме є справедливим по вiдношенню до вiдємного часу, вiн нiколи не припиняє руху. Це замкнений конвеєр з двостороннiм рухом вигнутий у виглядi вiсiмки таким чином що в деякий момент людина зникає на однiй сторонi конвеєра та виринає на iншiй, точнiше сказати свiдомiсть, усвiдомлення, так як вона завжди iснує як у позитивному так i негативному часi, рiвно-ж як i у мiжчассi. Отже живучи людина розкидує массу ключикiв, якi вона починає збирати перейшовши в час зi знаком мiнус.
Наведемо ще додатковi аналогiї для легшого розумiння. Уявiть собi що ви розiбрали машину i зремонтувавши зiбрали її до купи, та забули болтик без якого вона не поїде... Вам прийдеться знову все розкласти та поставити недостаючу деталь. Тепер уявiть що це не автомобiль а тiло на операцiйному столi i ви оперуєте самого себе, свою душу... Як таке можливе скажете ви, так це неможливо коли iснує лиш позитивний час, але все стає на свої мiсця коли додається час в протилежний бiк.
Отже що вiдбувається. Опiсля смертi фiзичного тiла починається подорiж у зворотньому напрямку i забираються тi частинки, якi мають елемент недосконалостi, якi приземлюють душу та не дають злету. Тому для живущих є дуже важливо думати лиш хороше про тих хто вiдiйшли, адже на тому боцi стрiчки часу, весь негатив як на операцiйному столi, його i так видно... Зрозумiло що є речi якi змiнити неможливо, але можна заложити змiну того що призвело до проблеми. Тобто думаючи позитивно ми закладаєм, допомагаємо майбутньому розвитку подiй, якi потенцiйно можуть допомогти душi збавитись вiд хибного свiтосприйняття. Отже душа збирає свiй урожай, як позитивний так i негативний. Ми зупинились на негативному досвiдi так як це найбiльше обтяжує рух душi. Коли все зiбрано, душа готова вернутись до дому готова все перенести в засiки досвiду. Не будемо детально зупинятись на данному процессi, але зазначемо що коли виникає проблем висвободженням, коли душа не в станi покинути нижнi свiти, їй на допомогу приходять лiкарi, про яких ми описували в першiй частинi.
Отже, душа може проглядати прожите життя скiль завгодно, так як i ми можемо ходити однiєю i тiєю-ж стежиною в пошуках загубленого, але цей процесс слiд роздiлити на збiр коли присутнiй негативний час, та на перегляд-усвiдомлення коли iде вже аналiз пережитих подiй, коли душа знаходиться в мiжчассi. Безумовно навiть коли душа в мiжчассi, частинка її знаходиться у двох часах паралельно, у позитивному як наслiдки якихось попереднiх дiй, i в негативному як дозбирування пропущеного. Далi в процессi аналiзу виникає нове, як ми уже писали, що вступає в конфлiкт зi старим, та починає вимагати нового втiлення. Говорячи музичною мовою - пишеться нотна партитура для нового твору-втiлення. Так от ця нотна партитура i лягає в негативному часi як основа нового втiлення. В зернi вже є заложений кiнцевий плiд. Тобто, гiпотетичний плiд по мiрi розвитку фiзичного перетiкає в житття. Можна уявити собi пiсочний годинник де ми не бачимо верхньої частини, але лиш нижню. Та в один з днiв годинник перевертається i ми пiзнаємо те що було вiд нас покрито невiдомiстю, ми пiзнаємо як зiграли нотну партитуру, де схибили а де нi. Ми проходимо нашу життєву партитуру в зворотньому напрямку.
21 квiтня 2016
Для то го щоб перейти до роздiлу про написання нот життя, ми повиннi усвiдомити присутнiсть паралельної реальностi, та наше вiдношення, погляд, сприйняття та усвiдомлення.
Погляньте уважнiше довколо себе i ви побачите, що кожнодневно ви пересiкаєтесь з рiзноманiтними прошарками, групами суспiльства. Це не просто прошарки, а цiла сiтка, мережа. Давайте для початку введемо вiкову градацiю. Перед вами пирiг, де кожен з прошаркiв вiдповiдає деякому вiковому промiжку, отримаємо:
дитинство
юнiсть
дорослiшання
зрiлiсть
продуктивний вiк
похилий вiк
старiсть
Це ще не паралельнi свiти хоча є ознака не пересiкання, коли старшi нерозумiють молодших, та навпаки. Тепер уявiм що цей пирiг наповнений рiзноматiтними ласощами, i ласощi цi можуть в кiлькох пластах одночасно. Можна багато перечисляти ласощiв-благ яких нам дає життя: друзi, родина, спорт, праця, хоббi, подорожi iтд. У кожного це своє, але нам потрiбно звернути увагу що вибираючи тi чи iншi речi ми утворюєм свiй унiкальний малюнок життя, який складається з кiлькох незалежних свiтiв, причому якщо мешканцi цих свiтiв пересiкаються вони як правило проходять один повз одного, один крiзь одного, непомiчаючи, не розумiючи, не бачучи. Точнiше бачучи те що їм ближче, те що бачиться з їхнього свiту, те що грає їхня мелодiя, нота золожена в партитуру. Так от, людина не є конкретно нiчим з вищепересказанного i одночасно є всiм. Майстер не є iнструменттом, та вiн надихає витвiр що народжується.
Це не просто зрозумiти.
Вiзьмемо наступну алегорiю - дерево. Так як пирiг, дерево має теж пласти. Нижнi, пiдземнi, де продукти розпаду служать поживою новому зерну. Середнi, де росток вперше бачить свiтло та з часом буяє розкiшною кроною, де гнiздиться птаство небесне. Та веверхнi, де дерево сягає свого максимального зросту, та закладає зерно у плiд... Ось тут i настає саме цiкаве, якщо брати древо як життя людини, то по смертi людина вкушає плiд свого життя... Тобто, вкусити плiд можна лишень втiлившись, лишень проживши життя. Якщо душа невтiлюється вона пробуває з Творцем, не усвiдомлюючи своєї окремостi, будучи у раю де немає нi нужди нi холоду. З iншого боку душа вкусивши плiд втiлення, пiзнає грiх, пiзнає свої помилки, свою недосконалiсть, та вiддiлення вiд творця. I коли це вiдбувається душу наповнює велитенська жадоба до пiзнання iстини, адже шлях назад у домiвку цiлостностi лежить через самопiзнання, пiзнання своїх помилок, своєї хиби. Отже всi, абсолютно всi душi, рано чи пiзно завершать свiй цикл втiлень та повернуться до Творця, до джерела всього та вся. Якщо ви не бачите цього, ви просто мислите малим, малим промiжком часу, де всi шляхи прямi як стрiла, а вони такими не є... Допомогайте iншим учити свої уроки - Любiть. Немає у нас iншого шляху, як тiльки взяти на себе всю вiдповiдальнiсть за все що коїться. З Любовi родженнi, Любов'ю наповненi, Любов випромiнюючи, та до Любовi вертаємось!
Так от, вкусивши плiд свого життя, переваривши його у нижнiх свiтах, ми створюєм благодатний грунт для наступного втiлення, для наступного зерна. А як ви роумiєте, окрiм того що було заложено минулим життям, є i вiдхилення для варiацiї нового. Якщо наприклад урок не був засвоєний, вiн має потенцiю знову повторитись, але вже з iншими складовими, як правило з бiльш яскравими складовими. Якщо ранiше урок був захований за бiльш важливими речами, то тепер, по мiрi вiдходу, вирiшенню цих важливих речей, випливають новi бiльш тоншi задачi. Отже до втiлення росписуються ноти майбутнього життя, виставляються прiорiтети якi будуть вирiшуватись першочергово. Вiдбирається потенцiйна сюжетна лiнiя, включаючи батькiв, географiю, культуру втiлення iтд. Це цiлком не значить що кожен раз вибирається все зовсiм iнше, навпаки, є тенденцiя до втiлення в подiбних умовах, аж то доведення тих чи iнших рис, особливостей, до досконалостi. Ось ту ми i пiдходимо до поняття ноти у нашому життi, ноти яку ми i заклали будучи по той бiк плину часу, в мiжчассi. Для простоти розумiння розiбемо ноту на три стани-полярностi. Позитивнй, негативний та нейтральний. Тепер нанизуємо ноту як намисто на потiк часу i вона вiдповiдно грає, звучить. В залежностi вiд того як ми її наповнили, поляризували, вона i реагує всереденi нашої душi на подiї що вiдбуваються. Позитивно - притаигує подiю, негативно - вiдштовхує, чи нейтрально - байдуже. Тепер уявiть собi що часовий потiк складається не з однiєї лiнiї, а з пучка, скажiм, двадцяти семи найбiльш iмовiрних шляхових верениць подiй. Отже ви встали ранком, ноти перемiшались у вашому барабанi за нiч, i у вас на ранок нова партитура. Тi ноти що вже своє вiдiграли виймаються з барабану, а iншi додаються.
Як ми зазначили спочатку людина вибирає рiзнi свiти для вiдробки поставленої задачi, i вiдповiдно вилаштовується нотна партитура. I хоча не так важливо на якому iнструментi буде досягнута майстернiсть, та однозначно можна сказати що рано чи пiзно всi ноти будуть вiдiгранi, весь iнструментарiй буде пiзнано досконало. Рано чи пiзно всi пiзнають що це Є - ЛЮБОВ. Прохання не путати з тим що часто людина вкладає у це слово, потрiбно зазначити що ми лишень ПОЧИНАЄМО наш шлях у пiзнаннi ВсеСвiту, усього свiтла - чим i є ми, чим i є життя! Минуться iони циклiв пiзнання, та ця iстина неминеться. I це так Є!
3 травня 2016
Виникає питання, як втiлюються душi що досягли ангелсьокого злету, адже у них немає власних потреб, у них немає персонального нотного стану, де замiшуються, пишуться майбутнi подiї.
Як ми уже писали вище, те що характерезує свiдомий вхiд пiд покривало омофору, це розумiння взаємозвязкiв мiж усiма. Те що добре для кожного, добре для всiх, i те що добре для всiх, добре кожному. Це не є щось що можна зрозумiти, цим потрiбно жити. У вас не виростають крила i тому ви стаєте ангелами, ви перше стаєте ними, i в наслiдок цього крила починають вас нести по життi. Тобто ангельска сутнiсть проявляється в дiї, в злетi душi. Подивiться як часто ви вiддавали, не давали, роблячи iнших залежними вiд вас, а власне вiддавали на благо коли це оберталось благом як для iнших так i для вас.
Щоб краще зрозумiти як дiють ангели. Уявiть собi що втiлення на землi це як навчання у школi лиш без вчителiв. Кожен учень вчить свою науку, навiть бiльше, може не знати що вiн у школi, думаючи що байдики - це i є змiст життя. Та наступає момент, коли iншi переходять в наступнi класи, а у нашого учня-ледаря нiчого не виходить. Рано чи пiзно вiн починає розумiти потрiбнiсть навчання, вiн починає звертатись за допомогою до тих хто вже пройшов цей етап як до вчителiв. I о диво, вони допомогають, адже це їх наука, допомогаючи вони ростуть у своїй ангельскiй школi... Їм уже не має потреби мати комiрчини втiлення а землi, та вони продовжують свiй рiст.
Отже, людей можна роздiлити на тих хто усвiдомлює наявнiсть Омофору i тих що нi. На тих що вчаться i тих що нi. На тих знає про житiє Ангелське i тих що нi.
4 травня 2016
Наступна iнформацiя потребує особливої уваги.
Як було пiдкреслено в попередньому роздiлi, творiння добра, допомога ближньому є важливою складовою процессу росту душi. Процессу в якому душа пробуджується, усвiдомлює свою вiдповiдальнiсть, та стає на шлях одужання, одужання вiд безпам'ятства. Так вже збудований свiт, що у кожної людини є частина Творця, кожна людина має свобiдну волю, волю творiння. I тут виникає питання, шо вiдбувається, коли душа находиться в сплячому станi, коли з точки духовностi людина є глибоко в лiтаргiчному снi, а рiшення приймати потрiбно. Ось тут на сцену i виходять сили якi є по вiдношенню до людини як батькти до дiтей. Прицип простий, якщо ви не здатнi пiзнавати науку духовного росту самостiйно, вас будуть вчити. На перший погляд порушується право вибору, але це лиш на перший погляд... Коли людина не є в злагодi зi своєю душею, то i свобiдна воля не є в повнiй силi. Тобто, якщо людина по своїй недолугостi спробує нашкодити своїй-же душi, використовуючи свобiдню волю обмежити сою-ж свобiдну волю, у неї нiчого не вийде. Посадити себе у власну-ж вязницю зможе, та рано чи пiзно урок буде усвоєний i розумiння прийде - душа прокиниться. Це про того хто накладає руки на себе, пробуючи утiкти вiд проблем, нерозумiючи що утiкає вiд можливостi вирiшення проблем. Адже з убивством фiзичного носiя проблеми не зникають, бiльше того потрiбно вiдшукувати нове втiлення, нову фiзичну оболонку, i тi-ж проблеми будуть "колоти" в бiльш гострiй формi, i все одно пробудження настане.
Будьте вдячнi за допомогу, за тi Ангельскi сили, за тi Ангелськi крила що обiймають вас у час вiдчаю та печалi - Любiть, адже вас безмежно Люблять!
Так само як дiти виросши з пiдгузникiв починають розумiти батькiв, так i у вас все рано чи пiзно встане на свiї мiсця - ростiть, не ховайте свїх крил, адже з вами набагато цiкавiше лiтати анi-ж витягувати кожен раз з болота, коли ви потрапляєте в халепу.
Отже:
1. Вiддавайте себе свiту - допомагайте!
2. Учiтеся жити духовно - лiтайте!
I вашi наставники з радiстю передадуть вам досвiд, адже немає кращого щастя для вчителя як побачити злет свого учня!
5 травня 2016
Давайте тепер охопим загальним поглядом що вiдбувається.
Живучи, людина програє ноти своєї власної мелодiї, яка переплiтається в хорi iнших спiвакiв. Пiсля того як нотна партитура вiдiграна, особистiсть пiсля виходу iз тiла, знову переживає, пропускає кожну пережиту нотку. Коли вона це робить, у нiй вiдтворюється копiя, але не проста копiя, а поляризована. Переживаючи подiю знову як у кiно, ми створюєм своє вiдношення до того що вiдбувається на екранi, тiльки в данному випадку ми вже споглядаємо не як безпосереднi учасники подiй, а як стороннi глядачi, дуже небайдужi глядачi. Ось ця небайдужiсть, наше ставлення, i поляризує копiю тiєї ноти що звучала при життi. Стара нота iде в архiв, а поляризована копiя стає основою для нової ноти. Потрiбно зазначити що поляризацiя надає нотi умовний знак плюс, мiнус, альбо нейтральний. Плюс - позитивний результат, урок засвоєний i можна переходити на наступну сходинку. Мiнус - урок пропущений та потребує повтору, є необхiднiсть введення нових елементiв, для загострення уваги. Нейтральний - вiдзвучала остання нота навчального ряду, матерiал вичерпав себе i потребує переходу в новий навчальний кластер-пласт. Пройшовши таким чином все життя ми дiстаємо копiю старого намиста, при необхiдностi ми можемо проходити по кiлька разiв як на сповiдi, прокручуючи ситуацiю знову i знову, при потребi задiяти елементи якi не мають чiткого трактування. Простiше кажучи на наш власний суд можуть бути викликанi iншi задiянi душi, для прояснення ситуацiї. Коли нотне намисто є зiбране i вже немає неясностей, воно розлiтається на уявному бiлому простиралi, ноти на мить втрачають ниточку на яку нанизанi та потрапляють в кухню для приготування. Вони потрапляють у своєрiдний розплавлюючий котел де iз копiй старих нот, якi вiдповiдно поляризованi, виплавляються та обпалюються, утворюються новi. Кожна нова нота дiстає потенцiал можливих подiй в залежностi вiд закладеного. Далi вони знову розсипаються на полотнi, але уже не як старi, а новi копiї, уже не як копiї пережитого, а я можливi копiї майбутнiх подiй. Потрiбно зазначити що пережитi подiї мають завершену, незмiнну форму, змiнюється лишень поляризацiя, наше вiдношення, а майбутнi подiї подiбно лави у вулканi, що клекоче та грає барвами в залежностi в який час та як ви на неї глянете. Отже, розсипане живе намисто не стоїть на мiсцi, а починає рух. Як магнiтики ноти притягоються до спорiднених -дитячiсть до дитинства, таланти до майстерностi, гармонiя до здоров'я iтд. Розсипанi ноти-бусинки з часом знову набувають форму намиста i залишається останнє - вибiр втiлення. Пiдбирається стать, пiдбираються вiдповiднi батьки, якi можить вдягнути на себе, на своє життя, це нове намисто, щоб воно зазвучало разом з їхнiм. Все набуває серцевини всi новi бусинки одягаються на нову ниточку втiлення i... Завязується вузлик входу - виходу, народження та смертi, i... Ви чуєте крик новонародженної дитиноньки яка сповiшає свiту - Я ЄСЬМ!!!
Пiдведемо пiдсумок - ми не можемо змiнити минулi подiї, та ми можемо змiнити наше вiдношення до них... Минулi подiї не повиннi обтяжувати вас, навпаки вони повиннi ставати вам пiрпорою у вашому духовному ростi, у вашому духовному злетi. Памятайте минуле, бо ви iдете звiттiля, живiть майбутнiм, бо ви iдете туди, i таким чином поєднавши у собi гармiйно минуле та майбутнє це подiбно двом крилам що виростають у настоящому - ви починаєте жити, ви починаєте лiтати!
Отже:
1. Вiддавайте себе свiту - допомагайте!
2. Учiтеся жити духовно - лiтайте!
3. Не занедбуйте минулого, та дивiться в майбутнє - живiть!