Аннотация: Багато хто має улюблену вчительку, але, мабуть, не всі можуть похизуватися тим, що вона для нього є найкращим другом і другою мамою...
Присвячується: Пенській Галині Степанівні
Синє небо, дай натхнення,
Яскраве сонце, дай тепла,
Вітре любий, дай знамення,
Щоб написатия змогла.
Про ту людину особливу,
Котру зустріла у житті,
Що стала так мені важлива,
У повсякденній маїті.
І кожний погляд її ніжний,
І кожна посмішка ясна,
І словом тихим, дивовижним,
Любов"ю сповнює вона.
Коли щось трапиться зі мною,
Чи я засмучена чомусь,
Мене втішає і такою,
Хоч я щасливою здаюсь.
Вона не схожа ні на кого,
Вона така, яка і є,
Не зустрічала я нікого,
Хто розумів би так мене.
Хоч їй погано - я почую,
Хоч радість сповнить все до дна,
Мою любов завжди відчує,
Найкраща вчителька моя.
Вона зі мною завжди буде,
У серці жити крізь роки,
Мене ніколи не забуде,
Як і ці мої рядки.
Не знаю я, зі слів цих щирих,
Вас захвилює хоч би мить,
А я дарую крихту віри,
І тих очей ясних блакить.