Я знаю, зовсім необачно,
Я вас образила тоді,
Та я прошу, мене пробачте,
Так соромно тепер мені.
Повірте, зовсім не хотіла,
Вас засмутити, адже я,
Завжди як маму вас любила,
І ця печаль - вина моя.
І що сказати, я не знаю,
Лише прошу, мне простіть,
Тепер одне я так бажаю,
Очей яскравих щастя мить.