Аннотация: Коли в людини є щось таке, що вона безмежно кохає, то забрати в неї це можна тільки ціною життя і щастя...
Забути так важко, а всеж таки мушу,
Віддати, що рідне вже стало на вік,
Розбити не вазу, розбити лиш душу,
А потім зцілити, як маг-чарівник.
А я не віддам, і я не забуду,
У серці нестиму до сону буття,
Я буду любити, страждати не буду,
Зроблю я щасливим і власне життя.
Ніхто не зламає й мою світлу мрію,
Вона так прекрасна, вона - золота,
Не прагнути неї я більше не вмію,
Вона - це надії шалена мета.