Середа Владимир Афанасьевич : другие произведения.

Медитацiя -- керування вiдчуттями

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Коли ми здалеку дивимось на будинок, ми сприймаєто його як кубiк, та коли пiдходимо ближче, бачим вiкна, дверi, колони та багато iншiх фрагментiв, його складових. Та от свої вiдчуття ми роздивляємося з такої даличини, що не в змозi побачити нi одного фрагмента, з безлiчи яких вони складаються. Як бiле свiтло, пропущене крiзь призму, розкладаеться на весь спектр, так i нашi вiдчуття, пропущенi крiзь призму розумiння, розкладаються на безлiчь фрагментiв, якi дозволяють зовсiм по iншому сприймати реальнiсть.
  МЕДИТАЦIЯ.
  
  
  Людина це складна система, призначення якої важко визначити. Що б зро-зумiти, про що мова досить згадати, що купуючи будь-який побутовий прилад, ви отримуєте разом з ним i iнструкцiю. В якiй зазначено призначення приладу, його можливостi та наслiдки, до яких може привести його неправильне використання. А ось на найскладнiшу, вiдому людству систему, - її розум, її тiло, поки ще такої простої та доступної, розумiнню iнструкцiї немає. Вiдсутнiсть такої iнструкцiї призводить людину до великих неприємностей: алкоголiзм, наркоманiї, психоло-гiчнi комплекси, психiчнi захворювання, злочиннiсть та iн. Слiд звернути увагу i на те, що будь-яке суспiльство визначається моральним станом людей, якi його складають. Якщо бiльшiсть людей прагне тiльки до задоволення своїх матерiаль-них потреб, то мимоволi вони будуть сприймати оточуючих, навiть рiдних, як конкурентiв в боротьбi за "частку пирога задоволень". У такому суспiльствi буде панувати пiдозрiлiсть, страх, i щось гiрше ...
  Не можна сказати, що не було спроб створити таку iнструкцiю. Якщо уваж-но дослiдити будь-яку релiгiю з цiєї точки зору, то швидко помiчаєш, що голов-ним в будь-якої релiгiї якраз i виявляється чiткi правила поведiнки: як визначати своє ставлення до навколишнього свiту i до самого себе. По сутi справи це якась, iнодi примiтивна, а в деяких випадках вельми складна iнструкцiя з побудови вла-сної особистостi. Але чи багато хто розумiють це?
  Як приклад можна привести Бiблiю, яка складається з двох Заповiтiв, Ста-рого i Нового, кожен з Заповiтiв включає в себе кiлька книг i послань. У Старому Заповiтi на безлiчi iсторичних прикладiв розповiдається, як необхiдно будувати свою поведiнку, що б в кiнцевому пiдсумку усього життя бути щасливим. Таким чином, будується моральне вчення - iнструкцiя життя. В iудаїзмi за багато сто-лiть, на основi Старого Заповiту, побудована складна система вiдношення до на-вколишнього свiту i самого себе. Складенi правила та закони, що нормують
  майже кожен вчинок.
  У Новому Заповiтi так само дається моральне вчення, в якому є значнi вiд-мiнностi вiд iудаїзму, вiдсутнi багато понять дуже важливi для iудаїзму: виключе-но обрiзання, таке поняття як кошернiсть, тощо. В таким чином християнство
  залишає вiруючому бiльше свободи. Але суть залишається - це так само iнструк-цiя, яка вказує принцип, на основi якого необхiдно будувати своє мислення i
  поведiнку: "Люби Господа, i творiння Його!"
  Навiть найпримiтивнiшi язичницькi вiрування, в основi своїй несуть прави-ла поведiнки, найчастiше через заборони-табу i ритуали.
  З такого ж принципу не важко дослiдити iндуїзм i iслам, але результат буде той же, i там, i там чiтко вказуються правила поведiнки - будується моральне вчення. У всiх релiгiях є практично однаковi визначення добра i зла. I головною особливiстю всiх релiгiй, те, що основi їх лежить - вiра.
  Треба врахувати, що релiгiї були створенi досить давно, в розрахунку на
  певний освiтнiй рiвень людей, якi жили в тi далекi часи, в розрахунку на їх розу-мiння. Як приклад зародження язичництва: в основi якого первiснi заборони-табу. Коли цих заборон-табу, за тисячi рокiв розвитку племенi, накопичилося досить багато, виникла необхiднiсть їх систематизувати i тлумачити. Необхiдна була сис-тема досить складна, здатна описати складнi взаємодiї в навколишньому свiтi i в самому племенi, та досить зрозумiла для бiльшостi. В якостi такої системи i була прийнята система досить заплутаних та складних родинних вiдносин в племенi, де, за багато поколiнь, виникли дуже складнi родиннi стосунки.
  Видiлилася група людей, якi привласнили собi право тлумачити заборони-табу - шамани, жерцi та iн. Вони, за багато поколiнь, систематизували заборони-табу i ритуали, створенi на основi їх, в складну систему родинних вiдносин мiж богами, божками та iн. I навколишнiй свiт зажив зрозумiлою для людей життям, де головний бог керував, в складних вiдносинах, усiма iншими богами. Так i роз-винулося язичництво з безлiччю богiв i їх культами.
   Зараз, завдяки моральному вченню релiгiй, освiтнiй рiвень людей досяг нового рiвня. I з'явилася можливiсть створити бiльш розвинену iнструкцiю, вже з викори-станням сучасних понять.
  
  ПРО ГОЛОВНI СКЛАДОВI.
  
  Для того, що б визначитися з iнструкцiєю, необхiдно зрозумiти з чого скла-дається людина. Кожен з нас цiлком здатний в цьому розiбратися: перш за все, в органiзмi панує, назвемо так - пiдсвiдомiсть. Вона визначає функцiонування всього органiзму: серцебиття, функцiонування гормональної системи, iмунної си-стеми, кровопостачання, загоєння ран ... Перераховувати можна довго, головне зрозумiти, що все, що вiдбувається в органiзмi визначено пiдсвiдомiстю, до
  останнього прища на шкiрi... Пiдсвiдомiсть це величезний комплекс програм в складному взаємозв'язку мiж ними. Воно функцiонує за чiтко заданими iнстинк-тами програмами.
  Наступним складовим є свiдомiсть. Свiдомiсть можна визначити, як сере-довище спiлкування мiж пiдсвiдомiстю та особистiстю. Вся iнформацiя переда-ється особистостi з пiдсвiдомостi, за допомогою свiдомостi - усвiдомлюється осо-бистiстю. Зоровi, слуховi i всi iншi вiдчуття, попередньо обробляються i розпi-знаються на рiвнi пiдсвiдомостi, а потiм за допомогою свiдомостi представляють-ся особистостi. Свiдомiсть, скажiмо так, в чистому виглядi, дiє увi снi, коли, щось з нами вiдбувається, але особистiсть, при цьому, виключена з впливу на подiї. Свi-домiсть так само бере участь при стресах, особливо в моменти панiки, коли осо-бистiсть з подивом тiльки спостерiгає за власними дiями. У такi моменти пiдсвi-домiсть як би вiдключає особистiсть вiд можливостi вплинути на вчинки (схоже на те, як iнструктор при навчаннi курсанта, у критичнiй ситуацiї, бере керування на себе, усуваючи курсанта).
  I третя складова людини - особистiсть. Всi тварини цiлком обходяться без особистостi, дiти в самий початковий перiод життя так само не мають особистос-тi. (Ще дослiдимо, як саме формується особистiсть). Особистiсть визначає iнте-лектуальний рiвень людини. Вона визначає мислення. Особистiсть це i є те, що має на увазi людина, коли каже: "це - Я!".
  Головна функцiя особистостi: це вибiр певної програми дiї, для конкретної ситуацiї, з набору програм, наявних в пам'ятi. I це не важко зрозумiти, коли дослi-джуєш свою поведiнку - виникає якесь бажання (про те, як воно виникає, окрема розмова). Особистiсть приймає рiшення на його виконання i вибирає програму дiй. Пiсля чого пiдсвiдомiсть починає вiдпрацьовувати обрану програму. А особи-стiсть при цьому може бути зайнята якимись стороннiми мiркуваннями, контро-люючи дiї пiдсвiдомостi по виконанню програми.
  Доказом цього всi нашi жести, багато вчинкiв контролю не особистiсть. Ми не маємо жодного уявлення про те, на яку м'язу необхiдно подати сигнал, для
  того, що б пiдняти руку. Чи не знаємо навiть звiдки цей сигнал подається, i якого вiн повинен бути рiвня. Ми можемо кричати, наприклад, наказуючи власнiй руцi: "Пiднiмись!" Але, вiд самого тiльки крику, вона, звичайно ж, не виконає цього наказу.
  Завданням особистостi є - вибирати найбiльш ефективнi програми дiї для пiдсвiдомостi, що пiдвищує здатнiсть до виживання. Для чого дослiджувати
  навколишнiй свiт i визначити ставлення до нього, на пiдставi чого виробити i за-пам'ятати програму дiї.
  
  ДУХОВНIСТЬ.
  
  Спроба зрозумiти взаємовiдношення та взаємодiю особистостi з пiдсвiдомi-стю, це i є духовнiсть. А медитацiя, це технiка розумiння цих взаємин.
   Коли я брався за цю роботу, я хотiв представити чiтку технiку медитацiї, а поки виходить обґрунтування до необхiдностi використання самої медитацiї. Справа в тому, що у будь-якої людини виникне думка - А ВОНА МЕНI ПОТРIБ-НА, ЦЯ МЕДИТАЦIЯ?
  Тут проблема в призначеннi: функцiя будь-якого живого органiзму, у тому, що б пристосуватися до навколишнього свiту i передати отриману генну iнфор-мацiю i навички своєму потомству, пiсля чого включається програма самолiквiда-цiї - старiння i смерть. Мета органiзму зрозумiла - перш за все, виживання всього виду. I особистiсть з'явилася для найбiльш ефективного виконання цiєї функцiї, але особистiсть не може змиритися зi смертю. Iнстинкт самозбереження один з найсильнiших, вiн впливає на особистiсть через свiдомiсть за допомогою страху! А страх змушує особистiсть шукати засоби для уникнення смертi.
  Наукою в якiйсь мiрi узаконює поняття iнстинктiв: самозбереження, розм-ноження та iн. Але реально цi iнстинкти єдиний комплекс, i дуже конкретно впли-вають через свiдомiсть на особистiсть за допомогою емоцiй: страху, похотi,
  зацiкавленостi, або вiдчуттям нудьги (стимулюючи до дiй) та iн. Емоцiї стиму-люють особистiсть до пошуку програм для їх задоволення. З цим знайомий кожен з нас.
  Пiдсвiдомiсть формує емоцiю (як вона це робить окреме питання), яка є спо-нукальним мотивом для особистостi, у якiй виникає бажання задовольнити емо-цiю. Особистiсть починає шукати в пам'ятi програму, або починає аналiзувати си-туацiю, розробляти нову програму, для задоволення виниклого бажання. Якщо вдається виконати бажання, особистiсть отримує нагороду: задоволення, насоло-ду, оргазм та iншу позитивне вiдчуття. Якщо не вдається виконати бажання, то наслiдує покарання: злiсть, бiль, вiдчуття власного безсилля, вiдчай та iн. Арсенал покарань дуже рiзноманiтний.
  Пiдсвiдомiсть, для управлiння особистiстю, використовує найпримiтивнi-ший метод "батога та пряника". Але тут як раз i починається формування осо-бистостi: уявлення особистостi про саму себе. Подiбно до того, як з окремих це-глин складається будинок, так кожна оцiнка пiдсвiдомостi, за виконане
  бажання, починає формувати саму особистiсть - її уявлення про власнi сили i можливостi, вiдчуття самоствердженостi. Саме тут виникає пiдґрунтя для заро-дження рiзних психологiчних комплексiв: комплексу неповноцiнностi та iн. А це вже може призвести i до психiчних захворювань. А там де ненормальна психiка, там вже i можливiсть для фiзичних захворювань, - органiзм взаємопов'язана сис-тема, i порушення одного, призводить до дисбалансу в iнших його системах.
  Це дає всi пiдстави для контролю над процесом формування особистостi. Мимоволi спадає на думку про вдосконалення особистостi, про кероване її будiв-ництво, що б не виникла, в пiдсумку життя, безглузда купа цегли, а побудувати закiнчений архiтектурний шедевр - досконалу особистiсть.
  У цьому ще одна особливiсть особистостi, якщо тварини, не володiючи осо-бистiстю, повторюють життя предкiв, то особистiсть, в своєму прагненнi домог-тися бiльш ефективного здiйснення мрiй, починає формувати якийсь iдеал життя - уявлення про щастя (будiвництвi того шедевра, про який писав вище)! I починає прагнути до його досягнення. Прагнення до щастя - дуже важливий спонукальний мотив. Але що розумiє кожна людина пiд щастям? Кожному бажано визначитися, як можна точнiше зi своїм уявленням про щастя (це теж в якоїсь мiрi медитацiя). Це дуже важливо, мати ясне i точне уявлення про своє прагнення щастя. Часто вже це уявлення знiмає безлiч психiчних проблем.
  Роздуми про цi проблеми особистостi, та її взаєминах з пiдсвiдомiстю - це початок духовного життя людини. Будемо вiдвертi, для бiльшостi людей це занад-то складно i незрозумiло. Це подiбно наукам: - вища математика, найскладнiшi теорiї вищої фiзики, недоступнi бiльшостi людей, але без знання фахiвцiв в цих науках, сучасна цивiлiзацiя не виникла б.
  Так само i з проблемами духовностi, для бiльшостi людей цiлком достатньо кiлькох чiтких моральних принципiв, якi вони повиннi прийняти на вiру i
  беззастережно виконувати. Що дозволить їм прожити щасливе життя, уникнути неприємностей, пов'язаних з алкоголiзмом, наркоманiєю, психiчними захворю-ваннями, злочиннiстю тощо. Не мати проблем в спiлкуваннi з оточуючими, i в сi-мейних стосунках. I, в результатi, побудувати цiлком розвинене суспiльство, за-сноване на доброзичливiй спiвпрацi i довiрi.
  
  МЕДИТАЦIЯ.
  
  А ось для фахiвцiв в областi духовного розвитку потрiбен поглиблений пiд-хiд до духовного життя - медитацiя! В основi, якої вже поглиблене вивчення вза-ємин мiж особистiстю i пiдсвiдомiстю. Суть медитацiї в дослiдженнi вiдчуттiв - тiєї iнформацiї, яка передається вiд пiдсвiдомостi, через свiдомiсть, до
  особистостi.
  Для медитацiї, на початку, значення має поза. Що пов'язано з умовними ре-флексами, якi виробляються в пiдсвiдомостi i впливають на особистiсть. Певна поза зв'язується умовним рефлексом з певним дiєю, хочемо ми того чи нi. Поза дозволяє зосередитися на певному вiдчуттi. Наприклад, рекомендована в iндуїзмi поза лотоса, менi не пiдходить, так як замикає свiдомiсть на вiдчуття в викруче-них ногах. Вона доставляє, особисто менi, незручнiсть i не дозволяє зосередитися. Але це чисто особисте, комусь навпаки, дозволяє вiдключити стороннi вiдчуття.
  Важливо прибрати те, що називають - м'язовий тонус. Це звичайне напругу, яка постiйно iснує в м'язах. Хочемо ми того чи нi, але нашi м'язи завжди зна-ходяться в тонусi - як би в попередньому напрузi, в готовностi дiяти. Тому нам легко напружити руку, ногу, створити будь-яку напругу в власному тiлi, а ось
  розслабитися, зняти напругу, особливо тонус - це вже проблема. Але, як вiдомо, основне кровопостачання, потоки лiмфи, здiйснюється через найменшi судини - капiляри. А тонус, напруження м'язiв, затискає капiляри, погiршуючи постачання до клiтин. Крiм того тонус сам по собi, iнформацiйний потiк - свого роду "бiлий шум", який заглушає найважливiшi вiдчуття! Тому при медитацiї так важливо
  розслаблення. Знiмаючи рiвень м'язового тонусу, ми збiльшує чутливiсть свiдо-мостi, як би пiдвищуємо коефiцiєнт пiдсилення. При цьому покращуємо поста-чання рiзних органiв i самих м'язiв.
  Таким чином, медитацiя починається з умiння розслабитися, але не в тому сенсi, як зараз багато хто розумiє: алкоголь та рiзнi розваги. Розслаблення - в умiннi зняття м'язового тонусу, а для цього i потрiбно знайти найбiльш зручну по-зу. (Оптимально по йозi - лежачи на спинi, пiд голову нi чого не пiдкладати)
  Розслаблення, на першому етапi, це аналiз вiдчуттiв вiд кожного органу i зняття "грудок" напруг в них (я так називаю напруження, якi починаєш вiдчувати при розслабленнi) .
  Що таке аналiз вiдчуттiв? Справа в тому, що пiдсвiдомiсть видає тiльки ту iнформацiю, яка визначена їм, як важлива. А важливiсть iнформацiї визначається як раз вiрою - виробленим свiтоглядом.
  Якщо у людини матерiалiстичний свiтогляд, згiдно з яким головне - це
  задоволення потреб та примх. Що часто визначається гаслами: "Чого губитися, живемо один раз!", "Якщо дуже хочеться, то все дозволено! Будь самим собою!" (Натякаючи на виконання виникаючих бажань). Тому i iнформацiя видається осо-бистостi лише та, яка дозволяє досягти цiєї конкретної мети. У цьому випадку особистiсть виступає в ролi слуги пiдсвiдомостi, яке оплачує послуги особистостi своєю валютою - задоволенням. Але особистiсть це "шельмуватий слуга", i вона навчилася за допомогою збочень, наркотикiв та тощо, отримувати вiд пiдсвiдомо-стi бажаної насолоди. Та отримане вiд пiдсвiдомостi незаслужене задоволення-оргазм, звичайно на користь всьому органiзму не йде.
  Завданням формування духовного свiтогляду є перетворення пiдсвiдомостi в слугу особистостi або у рiвноправного партнера. I ось для цього необхiдно ви-робити принципово iншу мотивацiю i для особистостi, i для пiдсвiдомостi. Що б уже пiдсвiдомiсть прагнула отримувати нагороду вiд особистостi. I знову дово-диться вiдволiктися вiд безпосереднього опису медитацiї i дослiджувати функцiї i обов'язки особистостi.
  Особистiсть виникла як наслiдок великого обсягу пам'ятi людини. Що до-зволило об'єднувати рiзнi об'єкти в єдину структуру - розумiти! Як приклад: двi людини, якi розглядають архiтектурний шедевр. Один застиг в захватi перед гар-монiєю i красою (поняття i почуття, про якi ще буде серйозна розмова). А другий крутить пальцем бiля скронi, спостерiгаючи захват першого, на його думку, перед ними всього лише величезне число цегли. Хто з них має рацiю? Безумовно, обид-ва! Але один бачить i розумiє, а другий тiльки бачить! У фiлософiї це називається: закон переходу кiлькостi в якiсть. Велика кiлькiсть цегли являє собою вже нову якiсть - будiвля! На цей перехiд слiд звернути особливу увагу - медитацiя немож-лива без розумiння таких переходiв, але тiльки на значно бiльш складнi поняття, коли однi поняття стають елементом бiльш складних.
  Стає зрозумiлим, що головне завдання особистостi - розумiння, прагнення створити взаємозалежну цiлiсну систему навколишнього свiту. Але що буде пок-ладено в основу цiєї системи: чи буде вона будуватися на пiдставi матерiальних iнтересiв (гонитва за задоволеннями), що призведе до однiй картинi свiту, або є можливiсть створити бiльш ефективну основу для розумiння, що створить вже iнший свiт.
  У першому випадку створюється свiт, наповнений методами отримання за-доволень, перешкодами на шляху до задоволень, формування ставлення до задо-волень i до перешкод. Будiвництвом планiв щодо усунення перешкод, i планiв по досягненню задоволень. Вiдповiдно вiруючи в важливiсть цих цiлей, вiрою зада-ються прiоритети пiдсвiдомостi, яке починає представляти особистостi, iнформа-цiю емоцiйно забарвлену цими цiлями. Все, що не вiдповiдає поставленої мети, пiдсвiдомiстю i особистiстю iгнорується, як безглузде i непотрiбне. Людина, з та-ким свiтоглядом, бачить власний свiт (наповнений ворожнечею, конкурентами та обманом) i твердо вiрить в нього.
  Тварини так само бачать оточення, у них немає сумнiвiв: хижак - треба
  треба бiгти, або чинити опiр! Їжа, - треба до її бiгти... Єдина вiдмiннiсть, вони не в змозi складних планiв, подiбно деяким людям, щодо усунення перешкод i дося-гнення задоволення (на що спроможнi деякi злочинцi).
  
  МОТИВАЦIЯ.
  
  Виникає дуже важлива проблема, що має стимулювати особистiсть до духо-вностi, - що мотивувати? Вище я писав про iнстинкт самозбереження, який поро-джує у особистостi страх смертi. Так як завданням особистостi є прагнення до ви-рiшення проблем, якi, за допомогою емоцiй, ставить перед нею пiдсвiдомiсть, то вона починає пошук найбiльш ефективного вирiшення i цiєї задачi.
  Ось тут слiд згадати про вiдчуття захоплення, при поглядi людини на архi-тектурний шедевр (вище наводився приклад з двома людьми, що стоять перед ар-хiтектурним шедевром). Саме розумiння взаємозв'язку i залежностi дає людинi комплекс нових вiдчуттiв - вiдчуття вiдкриття! Це абсолютно нова емоцiя, яка вже не залежить вiд пiдсвiдомостi. Це вiдчуття притаманне тiльки людинi, i ви-значається його вищої функцiєю - розумiнням!
  Це вiдчуття в тiй чи iншiй мiрi знайоме кожен людини, однiєю з його влас-тивостей є почуття гумору. Коли несподiване рiшення, якоїсь ситуацiї, або пропо-зицiя щодо її вирiшення, викликає смiх - приємну емоцiю. Це своєрiднi ерзац вiд-криття. Не всi люди в однаковiй мiрi мають почуття гумору, але якщо воно є, то доставляє чимале задоволення. Ця емоцiя захоплення i стимулює людину до ро-зумiння, до вiдкриттiв.
  Спектр цих, набутих за допомогою розумiння, вiдчуттiв досить багатий. Як приклад, прагнення вчених до вивчення свiту, до вiдкриття багатства його взаємо-зв'язкiв. I художники, якi забувають про все, в своєму прагненнi до творчостi. Це обумовлюється розумiнням щастя, сформованим у кожної людини. I виникає но-вий стимул до дiї - любов!
  Тут треба чiтко роздiлити хiть вiд любовi. Хтивiсть обумовлена гормонами i ферамонами, за допомогою яких iнстинкт розмноження, стимулює пошук стате-вого партнера, надiляючи його вiдчуттям якоїсь винятковостi. А ось любов обу-мовлена прагненням до щастя, до розумiння навколишнього свiту, саме вона сти-мулює людину до розумiння. Буває, що хiть приймають за щастя, що i призводить незабаром до розчарувань.
  Справжня любов до свiту (до Бога, чого вимагає релiгiя) може включати в себе i хiть, як елемент природи, що дозволяє досягти гармонiї i щастя сiмейного життя. Але якщо будувати вiдносини, сприймаючи партнера, всього лише як дже-рело задоволення, то такi стосунки приреченi, тому що, дуже скоро вiн перетво-риться в джерело НЕПРИЄМНОСТЕЙ.
  В цьому планi дуже зрозумiла основна догма християнства: "Люби Бога i творiння його!". Весь свiт, без винятку, це Його творiння, а тому заслуговує тiль-ки любовi. Слiд нагадати, що, згiдно з догмi, Творцем є тiльки Бог! Спроба при-писати щось злим силам, якi буцiмто протистоять Богу - це явне прагнення поста-вити пiд сумнiв Його Всемогутнiсть! По сутi, богохульство. Саме в цьому основ-ний догмат християнства. I так зване порятунок безсмертної душi, як раз в тому, що б переконати людину в безмiрному могутнiсть Творця i неможливостi проти-стояння Йому. Любити, все, що вiдбувається у Всесвiтi i бажання розумiти, все без винятку. Залишається тiльки схилити голову, перед настiльки великим свiто-глядом! I дивуватися мудростi, закладеної в однiй єдинiй фразi!
  Решта релiгiї можливо iншими словами, використовуючи iншi моделi, але доносять ту саму iдею любовi. Люби, це головний стимул прагнення до розумiн-ня, бажання побачити в єдностi i гармонiї створений Шедевр. Адже кожна подiя навколишнього свiту: полiт джмеля або iсторiя всього людства, це всього лише
  свого роду цеглинки, взаємопов'язанi причинно-наслiдковими зв'язками, величез-ною споруди - Всесвiту! I розумiння, обумовлене любов'ю, дає нам можливiсть побачити, вiдчути, його весь, вiд зародження до завершення ... Ми зараз нагадує-мо комах, якi живуть в щiлини, мiж цеглинами грандiозного храму. Уявити гран-дiознiсть всiєї споруди, без розумiння неможливо.
  Але, зрозумiвши i вiдчувши весь Всесвiт, все взаємозв'язку її, вiд початку i до завершення - чи не це Вiчне Життя, Нiрвана, Царство Небесне ... Якi обiця-ються в рiзних релiгiях.
  
  ТЕХНIКА МЕДIТАЦIЇ.
  
  Що до самої технiки медитацiї. Справа в тому, що всi нашi вiдчуття вироб-ленi в ранньому дитинствi, коли дитина вчиться дивитися, слухати, виробляються i всi iншi вiдчуття та закрiплюються в програмах дiї. Цi програми свого роду
   абетка, за допомогою якої вже формуються бiльш складнi вiдчуття: слова-навички i фрази-здатнiсть до аналiтичного, абстрактного мислення... Тому в
  кожної людини цi навички та здiбностi iндивiдуальнi.
  Спiльним є сам механiзм, коли, пiдсвiдомiсть отримавши вiд датчикiв (зо-рових - очей, вiдчуття дотику - в шкiрi, смакових та iн.) Пiдсвiдомiсть, перетво-рює їх, за допомогою ось тiєї абетки програм, про який вище написано, в зрозумi-лу особистостi форму i, через свiдомiсть, демонструє особистостi. Ось тут i всту-пає в дiю розумiння. Яке вбудовує цю iнформацiю в наявну картину свого свiту. Як приклад: побачивши крихти на столi, один з подружжя, якщо головне для його прагнення до задоволень, починає пiдозрювати другого в пiдступностi, бо вважає-мислить, що тут хтось йому гидоту зробив - та ще навмисно !! Але якщо ми-слення налаштоване на любов до творiння Божого, то цi крихти викличуть вже iншу емоцiю. Здається дрiбниця, але з таких дрiбниць складається життя, i став-лення до них впливає на людину.
  Це i визначає особливе ставлення до всякого вiдчуття - саму медитацiю. Як приклад вiдчуття болю. Дуже важливе вiдчуття, часто дуже неприємне. Та що во-но собою являє? Можна його таким i прийняти - як страшне знущання, муку! Ви-никає бажання - менi необхiдно негайно позбутися цього вiдчуття! Будь-яким за-собом! Але, що уявляє це вiдчуття насправдi? - Один з органiв органiзму вiдчуває дискомфорт, i пiдсвiдомiсть не в змозi усунути цей дискомфорт. Воно через свi-домiсть звертається до особистостi за допомогою: "Допоможи! Тут щось ненор-мально! Потрiбно твоє втручання! Ми безпораднi! Ми не розумiємо, що дiєть-ся?!". А у вiдповiдь отримує: злiсть i ненависть з боку особистостi: "Я не хочу! Менi це не потрiбно! Здохни!" та тощо!
  Замiсть того, що б надати допомогу - ворожiсть i iгнорування. Особистiсть твердо впевнена, вiрить у ворожостi болю, а це вже завдання пiдсвiдомостi на знищення джерела болю. I замiсть допомоги, на орган, який вiдчуває дискомфорт, обрушується ненависть i злоба, i у вiдповiдь iмунна система органiзму починає вживати заходiв до його знищення. Хвороба ускладнюється.
  Бiль - це незрозумiла особистостi мова її власного органiзму, за допомогою якої, вiн намагається налагодити взаємини i взаєморозумiння. Але натикається на нерозумiння i ворожiсть.
  Тут i повинна вступити в дiю технiка медитацiї - прагнення зрозумiти сут-нiсть вiдчуття. Як приклад, якщо ми здалеку дивиться на будинок, то сприймає його у виглядi, наприклад, кубику. Але пiдiйшовши ближче, бачимо вiкна, дверi, цеглу, з якої вiн складний, та масу iнших його фрагментiв. З цим все ясно. А ось вiдчуття - це дуже складний комплекс iнформацiї, який ми розглядає з такого да-леку, що зовсiм не розрiзняємо величезної кiлькостi фрагментiв, з яких воно скла-дається.
  Медитацiя полягає насамперед у любовi до всього того, що вiдбувається. I до болю в тому числi. А чим бiль вiдрiзняється вiд всiх iнших творiнь Бога? В прагненнi зрозумiти її сутнiсть i розiбратися с дiями. Найчастiше вже такого пра-гнення особистостi до розумiння, досить для усунення болю. Як бiле свiтло, проходячи через призму, разкладаеться на рiзнокольоровi складовi, так i вiдчуття, розумiнням розкладаються на комплекси складових, що допомогае дослiдити їх та допомогти пiдсвiдомостi лiквiдувати причини та наслiдки болю.
  Всi нашi вiдчуття: i зоровi образи, i бiль, i задоволення, i нудьга, i туга ... Все, кожне з них, це величезний iнформацiйний комплекс, який в звичному життi ми розглядаємо, як наводилося вище в прикладi, з дуже далекої вiдстанi, не в змо-зi бачити їхнiх складових! I завданням особистостi, при медитацiї, це якби пiдiйти ближче до вiдчуття, проаналiзувати безлiч фрагментiв, з яких воно складається, зрозумiти їх та їх природу.
  Власне, тi люди, якi, тим або iншим чином, змогли свої вiдчуття проаналiзу-вати, саме вони i називаються екстрасенсорами.
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"