Курланд Майкл : другие произведения.

Iмператриця Iндiї

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  
  
  Змiст
  
  ЛОГ
  
  1. Калькутта
  
  2. Грай в хованки
  
  3. Iнтригани
  
  4. Золота Гурiя Махараджi
  
  5. Загадковий доктор Пiн Док Лоу
  
  6. Будинок уряду
  
  7. На захiд вiд Суеца
  
  8. Джадугар
  
  9. Фанзигар
  
  10. Порушену Рiвновагу
  
  11. Гра почина"ться
  
  12. Iмператриця Iндiї
  
  13. Вбивцi Скорпiонiв
  
  14. Товаришi по кораблю
  
  15. Все, Що Блищить
  
  16. Бомбей
  
  17. Все в морi
  
  18. Ворушiння i посмикування
  
  19. Елефанта
  
  20. Ряд речей
  
  21. Самотн" море
  
  22. Хаггер-Грабiжник
  
  23. Насувалася Буря
  
  24. Маркiз Куїнсберрi Тут не Править
  
  25. Хто Цей Чоловiк?
  
  26. Зниклий без вести
  
  27. Змiненi Патерни
  
  28. Розчинився в Повiтрi
  
  29. Симпатичний Трюк
  
  30. Повернення
  
  31. Стара ледi iз Треднiдл-стрiт
  
  
  OceanofPDF.com
  
  IМПЕРАТРИЦЯ
  IНДIЇ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  
  Також Майклом Курландом
  
  РОМАНИ ПРОФЕСОРА МОРIАРТI
  
  Пекельний Пристрiй
  
  Смерть при газовому свiтлi
  
  Велика Гра
  
  
  
  
  
  АНТОЛОГIЇ ШЕРЛОКА ХОЛМСА
  
  Мiй Шерлок Холмс
  
  Шерлок Холмс: Прихованi роки
  
  
  
  
  
  РОМАНИ ОЛЕКСАНДРА БРАССА
  
  Дуже Рано Помер
  
  Дiвчата в туфлях на високих пiдборах
  
  OceanofPDF.com
  
  IМПЕРАТРИЦЯ
  IНДIЇ
  
  Роман про професора Морiартi
  
  
  
  МАЙКЛ КУРЛАНД
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  
  IМПЕРАТРИЦЯ IНДIЇ. Авторське право No 2006 Майкл Курланд. Всi права захищенi. Надруковано в Сполучених Штатах Америки. Нiяка частина цi"ї книги не може бути використана чи вiдтворена яким-небудь чином без письмового дозволу, за винятком коротких цитат, що мiстяться в критичних статтях чи оглядах. За iнформацi"ю звертайтеся в St. Martin's Press, 175, П'ята авеню, Нью-Йорк, Нью-Йорк, 10010.
  
  www.minotaurbooks.com
  
  
  
  Чотиривiрш на сторiнцi 84 взято з Рубаї Омара Хайяма у перекладi Едварда Фiтцджеральда, авторське право No 1859.
  
  Iсторiя про шакалi у главi 17 була запозичена з реального iнциденту, описаного У. С. Барреллом i Едiт Е. Кателл в їх книзi "Спогади iндiанцiв", авторське право в Лондонi No 1893.
  
  Рядки пiснi на сторiнцi 214 взятi з "Going to the Derby in a Four-in-hand", Альфред Чи, композитор, Френк Ст. Грiн, автор текстiв, авторське право No 1870.
  
  Дизайн Сьюзан Янг
  
  Каталогiзацiя даних Бiблiотеки Конгресу у публiкацiях
  
  Курланд, Майкл.
  
  Iмператриця Iндiї : роман професора Морiартi / Майкл Курланд.
  
  п. див.
  
  ISBN 0-312-29144-2 EAN 978-0-312-29144-0
  
  1. Морiартi, професор (вигаданий персонаж) - вигадка. 2. Крадiжка золота - вигадка. 3. Вченi - вигадка. I. Назва.
  
  
  
  PS3561.U647E66 2006
  
  813'.54-dc22
  
  2005044595
  
  
  
  Перше видання: лютий 2006 р.
  
  
  
  10 9 8 7 6 5 4 3 2 1
  
  OceanofPDF.com
  
  Для Лiнди -
  Дозволь менi порахувати способи ...
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  Змiст
  
  
  
  PРОЛОГ
  
  1. Калькутта
  
  2. Грай в хованки
  
  3. Iнтригани
  
  4. Золота Гурiя Махараджi
  
  5. Загадковий доктор Пiн Док Лоу
  
  6. Будинок уряду
  
  7. На захiд вiд Суеца
  
  8. Джадугар
  
  9. Фанзигар
  
  10. Порушену Рiвновагу
  
  11. Гра почина"ться
  
  12. Iмператриця Iндiї
  
  13. Вбивцi Скорпiонiв
  
  14. Товаришi по кораблю
  
  15. Все, Що Блищить
  
  16. Бомбей
  
  17. Все в морi
  
  18. Ворушiння i посмикування
  
  19. Елефанта
  
  20. Ряд речей
  
  21. Самотн" море
  
  22. Хаггер-Грабiжник
  
  23. Насувалася Буря
  
  24. Маркiз Куїнсберрi Тут не Править
  
  25. Хто Цей Чоловiк?
  
  26. Зниклий без вести
  
  27. Змiненi Патерни
  
  28. Розчинився в Повiтрi
  
  29. Симпатичний Трюк
  
  30. Повернення
  
  31. Стара ледi iз Треднiдл-стрiт
  
  OceanofPDF.com
  
  IМПЕРАТРИЦЯ
  IНДIЇ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ПРОЛОГ
  
  
  
  Понедiлок, 10 FЛЮТОГО 1890 р.
  
  
  
  Весь свiт - це сцена,
  А всi чоловiки i жiнки всього лише актори:
  у них " свої виходи i свої прихiд;
  I одна людина в свiй час гра" безлiч ролей ...
  Вiльям Шекспiр
  
  
  
  З НЕОПУБЛIКОВАНОГО ЩОДЕННИКА ДЖОНА Х. УОТСОНА, доктора МЕДИЦИНИ.
  
  Яз важким серцем i великим трепетом викладаю на цих сторiнках подiї, пов'язанi з раптовим i та"мничим зникненням Шерлока Холмса. Я запишу тi деякi подiї, якi менi вiдомi, так, як вони вiдбувалися, i можу тiльки сподiватися, що пiзнiшi записи в щоденнику знайдуть задовiльне пояснення i дiйсно зафiксують повернення Холмса в його звичну обстановку живим i неушкодженим.
  
  Рiвно тиждень тому, у вiвторок, четвертого лютого 1890 року, почалися подiї, про якi я збираюся розповiсти. Моя дружина поїхала на два тижнi в Брiстоль, провiдати стару i немiчну далеку родичку (насправдi, вона ще не повернулася), i тому в той день я опинився в скрутному становищi, завершивши обхiд лiкарнi i оглянувши двох або трьох приватних пацi"нтiв на дому. Я вирiшив ще трохи побороти холодний вiтер i обрюхатить свого старого друга i компаньйона, щоб дiзнатися, чи не буде вiн вiльний роздiлити зi мною шматочок вечерi.
  
  "А, Ватсон," сказав Холмс, обертаючись, щоб подивитися на мене, коли я увiйшов в стару знайому вiтальню, - я бачу, ви прийшли в себе".
  
  "Ну так, дякую", - сказала я, вiшаючи пальто i шарф на мiдний гачок бiля дверей. " Я не буду обтяжувати себе розпитуваннями, звiдки ви зна"те, що я був хворий; ви, ймовiрно, зробили це по маленькому жирного плями на мо"му жилетi.
  
  "Насправдi, судячи з другого носовому хустцi, визирають у вас iз задньої кишенi, - сказав менi Холмс, - а також з того факту, що на вас ваша вiндзорська капелюх, яку, я знаю, навiть сама холодна погода змусила б вас надiти, якщо б ви не були у владi, е-е, грипу або чогось в цьому родi".
  
  " I що я одужав? - Запитав я, знiмаючи капелюх, про яку йшла мова.
  
  "Ну, подивiться на себе", - сказав Холмс. " Незважаючи на запобiжнi заходи, якi ви вважали за необхiдне прийняти, виходячи з дому сьогоднi вранцi, запасним носовою хусткою, схоже, не користувалися, i ви вигляда"те такою ж житт"радiсною, як зазвичай.
  
  "Абсолютно вiрно," погодився я. " Абсолютно вiрно. I я прийшов запросити вас повечеряти зi мною в "Кройдонi", якщо у вас бiльше нiчого нема".
  
  "Але я зробив це, Ватсон", - вигукнув Холмс. "I ви повиннi при"днатися до мене. Ви вибрали чудове час". Вiн скочив на ноги i попрямував до дверей, проходячи повз, ляснув мене по спинi. - Просто дай менi хвилинку накинути пальто, i ми вирушимо на вечерю краще або, принаймнi, цiкавiше, нiж в "Кройдонi".
  
  " У чому справа, Холмс? - Запитав я, знову натягуючи пальто.
  
  Холмс схопив з вiшалки у дверi свою тростину i казанок, обмотав шию довгим шовковим шарфом i почав спускатися по сходах. "Ходiмо, Ватсон," кинув вiн через плече, " пообiда"мо зi мною в "Банку Англiї"!
  
  "Насправдi, Холмс", - сказав я, поспiшаючи за ним. "Я радий бути корисним, як завжди, але що у нас на порядку денному? Невже сьогоднi ввечерi ми будемо ховатися в пiдвалi, чекаючи, поки злочинцi проберуться в пiдвали? Ми повиннi взяти з собою бутерброди, револьвери i, можливо, глечик гарячого чаю?"
  
  "Зовсiм нi, старий друже", - заспокоїв мене Холмс. "Вечеря вiдбудеться в приватнiй їдальнi високоповажного Юстаса Бергаро, керуючого банком, i страви та вино будуть кращими, якi може запропонувати його особиста кухня. Вважаю, натомiсть вiд мене очiкують, що я дам раду з якою-небудь дрiб'язкової проблеми банкiвської безпеки за келихом брендi пiсля прийому їжi i кiлькома чудовими сигарами губернатора.
  
  "Але, Холмс," запротестував я, " ви не можете просто взяти i привезти мене без запрошення...
  
  "Нiсенiтниця!" Обурився Холмс, намотуючи на шию довгий шарф, рятуючись вiд сирого холоду лютневого вечора. " Крiм того, високоповажний Бергарот згадав, що йому сподобалися тi невеликi статтi, якi ви пишете про мої справи, i попередив мене, що, якщо ви при"дна"теся до нас, наша розмова за вечерею слiд розглядати як приватну, так би мовити, "пiд трояндою", i ви не повиннi вмiщувати його в один з ваших маленьких оповiдань. Це його фраза 'маленькi iсторiї', не моя, старовина. Так що, як бачиш, тебе явно запросили.
  
  Холмс пiдняв руку, щоб покликати проїжджа" кеб, i ми попрямували вiдвiдати це древн" заклад, яке стало вiдоме як "Стара ледi iз Треднiдл-стрiт".
  
  
  
  Їдальня в приватних покоях Банку Англiї була невеликою, обставлена зручними шкiряними крiслами навколо овального столу вишневого дерева, швидше схожою на окрему кiмнату в одному з кращих клубiв. Його стiни були обвiшанi сувенiрами у межах, якi свiдчать про двох столiттях приватної банкiвської дiяльностi з клi"нтами, серед яких були герцоги, графи та архi"пископи, а також султани, емiри, ага, королi i королеви. Високоповажний Юстас Бергаро, невисокий, щiльний чоловiк з бакенбардами "бараняча вiдбивна" i абсолютно лисою головою, вiдразу ж розташував нас до себе своїми неформальними манерами i гумористичним ставленням до небезпек банкiвської справи i життя. Я б сказав, заспокоїв мене, оскiльки Холмс вже давно перестав дивуватися якимось чоловiком або жiнкою або дивуватися яким-небудь вiдомим менi обставинам.
  
  Ми, в свою чергу, розважали високоповажного Бергарота розповiдями про подвиги Холмса. Насправдi я розповiдав iсторiї, i Холмс поправляв мене, коли я надто далеко вiдхилявся вiд iстини або переходив вiд суворого, майже наукового оповiдання до романтичного. Холмс досi не розумi", що бiльшiсть людей хочуть почути про людських аспектах його справ, а не про те, якi висновки вiн зробив з двох цяток зеленої вовни на коричневому покривалi або мазка лiверної ковбаси на щоцi портрета баронета сiмнадцятого столiття. Я розповiв Бергароту про парi випадкiв, про якi я маю намiр коли-небудь написати i якi, як менi зда"ться, демонструють людську сторону роботи Холмса. У своїх записах я називаю їх "Випадок з алебастровим черепом" i "Випадок з Короткозорим чарiвником".
  
  Пiсля того як з вечерi прибрали посуд, Бергарот, як i було передбачено, дiстав графин брендi з "тантала", що стояв на буфетi, i коробку сигар з ящика того ж буфету i задумався про аспекти безпеки управлiння найважливiшим банком у свiтi. Вiн розповiв нам, наприклад, про iнцидент 1830-х рокiв, коли директора банку отримали лист вiд людини, який запропонував зустрiтися з ними в сховищах зi злитками у зручний для них час. Вони не повiрили листа, але прийняли виклик анонiмного автора, зiбравшись одного разу вночi в сховище. У призначений час пролунав шкрябаючий звук, двi мостини вiдсунулися вбiк, i людина в брудному бiлому комбiнезонi вибрався з утвореної таким чином дiри.
  
  Ця людина працювала в лондонськiй каналiзацiї i абсолютно випадково виявив стародавнiй водостiк, що проходить прямо пiд банком i з'"дну"ться з сховищем. За чеснiсть, за те, що вiн не втiк зi злитками на мiльйони фунтiв стерлiнгiв, якi були в межах легкої досяжностi, банк винагородив його 800 фунтами стерлiнгiв. Це було невелике стан для колектора, але до цих пiр залиша"ться загадкою, як була отримана ця цифра.
  
  Приблизно через пiвгодини за брендi, сигарами i iсторiями Бергарот нахилився вперед. "Тепер, якщо у вас нема" заперечень, "сказав вiн, - коротко про справу". Вiн поклав руки долiлиць на стiл. "Мiстер Холмс, вiд iменi Банку Англiї я хотiв би найняти вас".
  
  "Так я i припускав", - сказав Холмс. "Щоб зробити що?"
  
  Бергарот задумався. "Я не впевнений, як це висловити", - зiзнався вiн. "Можливо, було б ближче до iстини сказати, що банк хотiв би призначити вам попереднiй контракт на наступнi кiлька мiсяцiв. Ми хотiли б, щоб ви, як кажуть адвокати, провели iнструктаж за спостереженням".
  
  Холмс кивнув. " I за що я повинен стежити за грабiжниками, вилазять з каналiзацiї?
  
  "Ах, так, ну, вiдповiсти на це питання складно. Ми точно не зна"мо. Iсну" - як ви розумi"те, це строго конфiденцiйно - велика кiлькiсть золотих злиткiв, якi навiть зараз збираються в Калькуттi для вiдправки в Лондон, спецiально для зберiгання в наших сховищах. Це золотий запас, який ми повиннi зберiгати для декiлькох iндiйських принцiв, махараджей i їм подiбних - людей, якi правлять надзвичайно багатими провiнцiями Iндiї ".
  
  "Зрозумiло", - сказав Холмс. "Уряд стежить за тим, щоб принци-пiдлеглi вели себе пристойно, тримаючи їх багатство пiд захистом".
  
  "Незважаючи на те, що це величезна сума золота, це лише мала частина їх загального багатства, мiстер Холмс", - сказав Бергарот. "I оскiльки багато з цих принцiв зараз вiдправляють своїх дiтей в державнi школи або унiверситети тут, в Англiї, я думаю, у нас " ще бiльш ефективнi гарантiї їх гарної поведiнки. Золото вiдправля"ться групою бiльш, е-е, прогресивних махараджей, якi мають намiр використовувати його для модернiзацiї своїх королiвств i надання послуг своїм пiдданим. Також частина резерву буде використана для забезпечення випуску нової паперової валюти, яка буде використовуватися по всьому субконтиненту. Або таке мо" розумiння. Крiм того, Банк Англiї - приватна компанiя, i ми не визнача"мо державну полiтику ".
  
  "Вiрно", - визнав Холмс. "Але я не знаю, для чого вам знадобилися мої послуги. Я припускаю, що це скарб буде належним чином охоронятись. Звичайно, ви не повиннi ризикувати, приймаючи на себе таку вiдповiдальнiсть".
  
  "Ми хочемо найняти вас саме для того, щоб не ризикувати", - пояснив Бергарот. "Як ви повиннi знати, подiбнi поставки краще всього проводити в повнiй та"мницi. Що ж, якимось чином слух про цю партiї просочилася назовнi. Чутки поширилися серед вищих верств суспiльства, i я повинен припустити, що вони просочилися i в нижчi верстви. Адже тiльки в минулi вихiднi на званому обiдi герцогиня Денверская запитала мене, чи доведеться нам розширювати нашi сховища, щоб вмiстити все це нове золото.
  
  "А!" Сказав Холмс. "А ви?"
  
  "Нi", - сказав Бергарот. "Простiр нашого сховища вiдповiда" випадку. Але ми стурбованi тим, що, судячи з усього, поширився слух, що злочиннi угруповання можуть планувати напад на золото ".
  
  "Дiйсно, можуть", - погодився Холмс. "Є один конкретний чоловiк, але це всього лише припущення.
  
  "Ми б хотiли, щоб ви висловили припущення, мiстер Холмс", - сказав йому Бергарот. "Ми б хотiли, щоб ви використовували свої знання про злочиннi класах, щоб сказати нам, вiд чого ми повиннi остерiгатися. Також ми хотiли б, щоб ви використовували свої зв'язки в злочинному свiтi, щоб розкрити будь-якi змови проти вантажу, щоб ми могли зiрвати їх до того, як у них з'явиться шанс дозрiти ".
  
  "Як вiдвантажуються злитки?" - Спитав Холмс.
  
  - На пароплавi "Iмператриця Iндiї". У вантажному вiдсiку навiть зараз споруджу"ться спецiальне сховище. Корабель вируша" в Калькутту в кiнцi тижня. Вiн буде використаний для доставки валюти в Iндiю i повернення золота назад. Зворотний шлях повинен розпочатися приблизно через два мiсяцi ".
  
  "Ах! Тут друкують паперовi грошi".
  
  "Так. Монетний двiр Тейнсберна i Бiло тут, в Лондонi, друку" паперову валюту. Ми не дуже стурбованi захистом цi"ї валюти на шляху до Калькутти, оскiльки у неї новий дизайн, i, отже, вона нiкому не потрiбна до тих пiр, поки не буде введена в обiг. Ми дба"мо про збереження золота на шляху з Калькутти в наше сховище ".
  
  Холмс похитав головою. " Ви вимага"те вiд мене не просто iнструктажу за спостереження, мiстер Бергарот; завдання такого роду зайняло б у мене весь час, поки вантаж не буде в безпецi у ваших сховищах.
  
  "Так, звичайно", - погодився Бергарот. "I ми вiдплатимо вам пропорцiйно".
  
  "Я не думав про грошi, сер", - сказав Холмс. "В даний момент у мене " iншi зобов'язання".
  
  " Невже нiчого такого важливого, як це?
  
  "Вони не менш важливi для залучених в це людей", - сказав Холмс. "Але я подивлюся, що можна зробити. Я передам вам якомога бiльше свого часу, i ми будемо сподiватися, що цього буде достатньо. А поки попросiть Скотленд-Ярд надiслати з нами iнспектора Грегсона або iнспектора Лестрейда; я знаходжу їх самими пильними i здатними iз спiвробiтникiв детективного вiддiлу.
  
  "Я так i зроблю. Дякую вам, мiстер Холмс", - сказав Бергарот, простягаючи руку i стискаючи його.
  
  
  
  Коли ми повернулися на Бейкер-стрiт, Холмс запропонував менi залишитися на нiч. "Ви можете зайняти свою стару кiмнату," сказав вiн, - а завтра пiсля снiданку вiдправитися на обхiд лiкарнi".
  
  "Iз задоволенням i спасибi вам", - сказав я йому. "I завтра у мене нема" обходу".
  
  " Тим краще. Ти можеш допомогти менi в невеликому безпосередньому дослiдженнi. Ми дозволимо Старої ледi iз Треднiдл-стрiт виплатити тобi платню за день.
  
  "Що ти ма"ш на увазi?" - Запитав я.
  
  "Просто усуваю кiлька невероятностей", - сказав вiн менi. I в своїй звичайнiй дратiвливо мовчазною манерi вiн не повiдомив жодної додаткової iнформацiї.
  
  Холмс ще довго не лягав спати пiсля того, як я пiшов, вивчаючи старовиннi карти Лондона, якi вiн взяв зi сво"ї великої колекцiї подiбних речей, чи так я припустив з безладу таких документiв на столi i порожнiй кофейнице на буфетi, коли прокинувся наступного ранку. Пiсля того як мiсiс Хадсон подала сво" звичайне достаток гарною, корисною британської їжi, ми вийшли в холодний туман у пошуках, як повiдомив менi Холмс, спецiальної кришки каналiзацiйного люка. "Згiдно старих картах, " кiлька можливостей", - сказав вiн менi. "Ми повиннi подивитися, яка з них все ще iсну". Якщо одна людина змогла проникнути через каналiзацiю, можливо, iнший зможе пiти туди, куди вiн вiв.
  
  "Але, Холмс," запротестував я, " це було бiльше п'ятдесяти рокiв тому. Впевнений, що до теперiшнього часу цей доступ повнiстю закритий".
  
  "Можливо," погодився Холмс, " але краще бути впевненим.
  
  Було близько полудня, коли Холмс знайшов пiдходящий каналiзацiйний люк у провулку поряд зi старим цегляним офiсним будинком на Кiнг-Вiльям-стрiт, тому ми зупинилися пообiдати в найближчої закусочної. З цього я мiг сказати, що Холмс не ставився до поточного розслiдування занадто серйозно. Коли вiн справдi йшов по слiду злочинця або збирав iнформацiю по справi, вiн часто повнiстю забував про їжу, iнодi на кiлька днiв. Саме така цiлеспрямованiсть у по"днаннi з високим iнтелектом i великими спецiалiзованими знаннями зробила його невтомним фахiвцем по розкриттю злочинiв, яким вiн був.
  
  Пiсля обiду ми повернулися на Кiнг-Вiльям-стрiт, i Холмс майстерно зняв кришку каналiзацiйного люка з допомогою маленької монтування, яку вiн сховав пiд своїм "инвернессом". Менi було наказано почекати на тротуарi бiля укриття, поки Холмс спуститься в каналiзацiйний тунель i проведе розслiдування. "Насправдi я не очiкую зiткнутися тут з бандою вiдчайдушних викрадачiв золота, - сказав вiн менi, - але на випадок яких-небудь непри"мностей я надаю вам дати кiлька коротких гудкiв у свiй полiцейський свисток - у вас " з собою полiцейський свисток?- а потiм прийди менi на допомогу з таким пiдкрiпленням, яке зможеш зiбрати".
  
  "Як я дiзнаюся, що знадоблюся тобi?" Я запитав його. "Ти будеш там, де тебе не буде видно".
  
  "Вiрно", - сказав Холмс, залiзаючи в кишеню з брелоком i витягуючи свiй власний полiцейський свисток на короткiй срiбному ланцюжку. "В цих закритих тунелях звук вiд цього повинен розноситися на досить велику вiдстань. Я пiднiму тривогу, i ти доведеш справу до кiнця.
  
  "Вiрно, Холмс," погодився я.
  
  Холмс кивнув i застебнув ремiнь свого "iнвернесса". " Я не повинен затримуватися, - сказав вiн. Вiн перекинув ноги на сходи з одного боку ями i спустився вниз. Я дивився, як вiн iде, i стежив за його просуванням, поки вiн не зник з виду в кiнцi тунелю. Деякий час я чув його кроки по кам'янiй дорiжцi, що йде уздовж стiни тунелю, а потiм вони затихли вдалинi.
  
  Я пiдняв комiр, захищаючись вiд поривiв холодного вiтру, дувшего з Кiнг-Вiльям-стрiт, поки стояв бiля каналiзацiйного люка, притоптывая ногами, щоб зiгрiтися, i чекав. Я поринув у спогади про моїх вiдносинах з Холмсом i наших спiльних пригоди. Якби не Холмс, яким було б мо" життя?нескiнченна низка болю в горлi, розладiв шлунка i переломiв кiсток, а iнодi i невилiковних хвороб, якi нагадують менi про те, як мало ми, лiкарi, насправдi зна"мо. Моя дружина навчила мене любити, а Холмс допомiг менi позбутися вiд нудьги i спробував навчити мене думати; не менi судити, наскiльки добре йому це вдалося. Я багатьом зобов'язаний їм обом.
  
  Хвилин через п'ятнадцять-двадцять пiсля того, як Холмс зник в отворi, пролунав стрiмке звук, i по тунелю пiдi мною хлинув потiк води. Пройшло зовсiм небагато часу, коли я почув пронизливий звук полiцейського свистка, разнесшийся внизу. Холмс потрапив у бiду! Я негайно дмухнув у свiй власний свисток i, коли пiдбiг констебль, пояснив йому ситуацiю, наскiльки мiг, переконав його звернутися за допомогою i пiрнув у тунель внизу.
  
  Незабаром до мене при"дналися кiлька констеблiв у формi, а потiм iнспектор Джайлс Лестрейд з Скотленд-Ярду i кiлька його людей. Ми шукали до глибокої ночi, але нiчого не знайшли жодних слiдiв присутностi Холмса, нiякого натяку на те, що могло з ним статися, за винятком того, що через кiлька годин один з констеблiв знайшов на виступi в бiчному тунелi полiцейський свисток, прикрiплений до короткої срiбному ланцюжку.
  
  
  
  _______
  
  
  
  Бiльше про нього не було жодних звiсток i нiяких натякiв на те, що з ним могло статися, до вчорашнього дня, коли констебль помiтив жебрака в пальто з Iнвернесса, яке було йому на кiлька розмiрiв бiльше. При оглядi з'ясувалося, що це був власний пiджак Холмса, а мiшкувата куртка i штани, якi були на чоловiковi пiд "Инвернессом", були тими, в яких Холмс виходив з дому в той день. Чоловiк стверджував, що знайшов одяг минулої суботи в смiтт"вому баку на Ньюгейт-стрiт, на значнiй вiдстанi вiд того мiсця, де зник Холмс.
  
  Отже, Холмс не потонув у тому пiдземному потоцi. Що, з одного боку, " полегшенням, а з iншого - великою загадкою. Чому вiн не повернувся додому? Хто зняв з нього одяг i чому? Якщо один з ворогiв наздогнав його i покiнчив з ним, де його тiло? Якщо вiн все ще живий, де його тримають i знову ж таки чому?
  
  Я не мiг заснути, роздумуючи над цими питаннями. Зараз шостiй ранку понедiлка, десятого лютого, i я збираюся одягатися i чекати прибуття брата Холмса Майкрофта, який вчора надiслав менi повiдомлення, що заїде сьогоднi вранцi з двома детективами Скотленд-Ярду.
  
  Я намагаюся сподiватися. Я можу тiльки сподiватися, що час дасть вiдповiдь, i я можу тiльки молитися, щоб цей час було коротким.
  
  OceanofPDF.com
  
  КАЛЬКУТТА
  
  
  
  Тисячу разiв менi розповiдали люди,
  Що в хевенi " радiсть, а в Хелле - спокiй,
  I я радий, що це так;
  Але тим не менше, я радий,
  що цей опiвднi живе в цьому мiстi,
  Що у когось " в хевенi або хелле...
  Джеффрi Чосер
  
  
  
  Eсхiд - це Схiд, дивний, загадковий i повiльно змiню"ться, а Захiд - це безперечно Захiд, i в останнi роки дев'ятнадцятого столiття в них було мало шансiв зустрiтися. Стукаясь плечима, схрещуючи мечi, викрикуючи епiтети, наказуючи i пiдкоряючись, можливо, але вони не прикидалися, що розумiють один одного, i рiдко сiдали де-небудь на рiвних. I все ж вони змiшувалися в майже непристойної близькостi на великих, гарячкових просторах Iндiйського субконтиненту; головним чином у великих мiстах, де британське володарювання керувала, администрировало, навчало i нав'язував свою волю незлiченнiй безлiчi iндуїстiв, мусульман, джайнiстов, християн, буддистiв, парсiв, анiмiстiв, зороастрiйцiв та iнших рiзноманiтних пiдданих Її Величностi. I найбiльшим з цих мiст була Калькутта. Деякi вiдвiдувачi вважають його самим багатим мiстом, який вони коли-небудь бачили, i захоплено писали про його багатствi, пишностi i рiзноманiтних чудеса. Деякi знаходили це найбiднiша мiсце на землi i гнiвно писали про перенаселенiсть, бiдностi, бруду i невiгластвi.
  
  I обидва були правi.
  
  Столиця Британської Iндiї i кiнцева зупинка Схiдно-Iндiйської залiзницi, Калькутта була важливим форпостом британського могутностi з тих пiр, як Джоб Чарнок приїхав в iндiйський штат Бенгалiя в 1690 роцi i об'"днав сусiднi села Сутанути, Говиндапур i Киликата, щоб заснувати торговий пост Британської Ост-Iндської компанiї. Деякi говорили, що назва нового мiста походить вiд Калi, iндуїстської богинi вбивства i невимовних злочинiв. Деякi, кому слiд було б знати, говорили, що це неправда, але при цих словах вони нервово вiдводили очi.
  
  Протягом наступного столiття значення Калькутти росло - i як великого порту, i як символ панування Ост-Iндської компанiї. На цьому шляху було кiлька невдач: у 1756 роцi помер наваб Бенгалiї, i виникла боротьба за владу мiж його вдовою Гасити Бегум i його онуком, двадцятисемирiчним Сираджем Уд Даулой. Компанiя встала на сторону вдови, що виявилося помилкою. Коли Сiрадж став новим навабом, його вiйська взяли Форт Вiльям, опорний пункт британцiв в Калькуттi, i окупували мiсто. Вони заштовхали бiльше сотнi британських полонених в маленьку камеру у фортi, а потiм швидко забули про них. На наступний день, коли вони згадали, багато ув'язнених померли вiд теплового удару i зневоднення - температура навiть вночi була бiльша за сто градусiв. Це стало вiдомо як сумно вiдомий iнцидент з "Чорною дiрою в Калькуттi".
  
  У 1757 роцi Роберт Клайв i його армiя виграли битву при Плессi, вiдвоювали мiсто i витiснили наваба. Калькутта бiльше нiколи не вiдчувала незручностi iз-за того, що опинилася поза британських рук. Вдячний король пiднiс Клайва, i вiн став бароном Клайвом Плессi. У 1855 роцi полiтична i вiйськова влада була вилучена Ост-Iндської компанiї, яка стала надто великою для чиїх-небудь iнтересiв, i Великобританiя стала прямим правителем бiльшiй частинi Iндiйського субконтиненту, а влада, яка стоїть за троном, - бiльшiй частинi решти його частини. У 1877 роцi Вiкторiя Регiна, королева Сполученого королiвства Англiї, Iрландiї, Шотландiї та Уельсу, була коронована iмператрицею Iндiї.
  
  До 1890 роцi Калькутта була повнiстю британської, за винятком тих її частин, якi були повнiстю iндiйськими. Недалеко вiд Форт-Вiльяма, за Iден-Гарденс, перебували Будинок уряду i Верховний суд; за рогом знаходився Iмперський музей, а кварталом далi - клуб United Service Club. Пiд готичною вежею з годинником будiвлi ринку сера Стюарта Хогга з червоної цегли розташовувалися всi магазини, якi тiльки могли знадобитися людинi. Калькуттский дерновий клуб, бiльш вiдомий у народi як Iподром, знаходився трохи пiвденнiше вiд Форт-Вiльяма. Вулицi носили такi назви, як Стренд, Грей-стрiт, Wellesley-стрiт i Корнуоллiс-стрiт, i карети возили англiйських сахибов i мемсахиб по магазинах i в гостi.
  
  З iншого боку, набережна Калькутти перебувала на рiчцi Хуглi, а не на Темзi. У десяти хвилинах ходьби вiд будинку уряду "Мандрiвник" опинився б у лабiринтi звивистих, вузьких брудних провулкiв, де корови, кози, кури, жебраки i щури вiдбивалися вiд мух i комарiв. Якщо продовжити рух Лоуер-Читпур-роуд, огинаючи фургони i вози всiх форм i розмiрiв, запряженi волами, ослами i неймовiрно худими чоловiками, одягненими в брудно-бiлi дхотi, ухиляючись вiд виснажених корiв, якi неквапливо йшли куди їм заманеться, захищенi своїм священним статусом вiд посягань людей, можна пройти в декiлькох кварталах вiд Притулку для прокажених i Богадiльнi, а також iндуїстської жiночої школи, перш нiж досягти вулицi Баг Базар. Зграї шакалiв бродили по мiсту вночi, порушуючи тишу своїм гавкотом, кашлем i виттям.
  
  Першими ударами по почуттiв "вропейця, який приїздить до Калькутти, були спека, яскраве свiтло i запах. Пам'ятки з'явилися незабаром пiсля цього - розкiшнi будiвлi, в яких розмiщувалася британська колонiальна адмiнiстрацiя i дуже багатi люди, в основному в межах видимостi та на вiдстанi легкої пробiжки вiд Форт-Вiльяма на випадок, якщо мiсцевi жителi знову забеспокоятся; i всюди навколо них вузькi вулички, на якi виходять давнi цеглянi будiвлi, i ще бiльш древнi кам'янi будiвлi, затиснутi поряд iз дерев'яними будiвлями невизначеного вiку, з вузькими провулками, провiдними до iнших будiвель, можливо, дерев'яним, i вузькими дверними прорiзами в обгороджених районах з будiвлями, побудованими бог зна" з чого i старше, нiж хто-небудь мiг би припустити.
  
  I все це заповнено вуличними кiосками, що торгують практично всiм, що вам може знадобитися, а також безлiччю речей, якi вiдвiдувач не змiг би впiзнати, i кiлькома речами, вiд яких вiн вiдвiв очi. Ось воно: хаотичне нагромадження будiвель, що кидаються в очi, що звиваються уздовж вузьких, неймовiрних вулиць i провулкiв.
  
  Це було досить незвично, але запахи! Кориця, i запашний перець i корiандр, i куркума, i коров'ячий i верблюжий гнiй, i апельсини i лимони, i кiнський гнiй, i ще коров'ячий гнiй, i кедрове дерево, i сандалове дерево, i олiбанум, який ми бiльше зна"мо як ладан, i солодка випiчка, i людськi екскременти, i нюховi примари давно зниклих каррi, i ще коров'ячий гнiй, i тисяча рокiв тому i iншому, i це давно забуте. Запахи били в нiс вiдвiдувачу, але не всi вiдразу, а у виглядi постiйно мiнливiй мозаїки запахiв, якi змiнювалися, комбiнувалися i рекомбинировали по мiрi того, як вiдвiдувач пересувався по мiсту.
  
  
  
  Маргарет Сент-Iв, "дина дочка бригадного генерала сера Едварда Сент-Iва, стояла посеред Азенкур-стрiт, тримаючи над головою великий бiлий парасольку, i дивилася на будинок, в якому їй належало жити наступнi кiлька мiсяцiв. "Я вважаю, що через деякий час до цього звика"ш", - сказала вона.
  
  Генерал Сент-Iв подивився на свою дочку з того мiсця, де вiн спостерiгав за перенесенням скринь, коробок, кейсiв та iнших великих, громiздких предметiв з армiйського вантажного фургона в будинок. "Я впевнений, що так воно i ", люба", - сказав вiн. "Звикнути до чого?"
  
  "Запах", - сказала вона йому. "Обволiкаючу сморiд- рiзних речей, деякi з них, я вважаю, невыразимы".
  
  "Про", - сказав її батько. "Так. Зрештою, людина звика" до запаху. Iнодi, коли вiн змiню" iнтенсивнiсть i, е-е, склад, вiн сильно нагаду" про себе. Боюся, це нiколи особливо не полюбиш.
  
  "Можна було б подумати, що дощ зми" запахи, але замiсть цього вiн, зда"ться, посилю" їх".
  
  Її батько задумливо подивився на неї. "Нiхто б не назвав це дощем", - сказав вiн. "Швидше, густий туман. Коли тут iде дощ, ти це зна"ш".
  
  "Ну," сказала Маргарет, " у мене запiтнiв капот, i я б хотiла, щоб це припинилося. I, схоже, це нiяк не вплива" на спеку. Коли в Британiї йде дощ, вiн охолоджу" повiтря. Тут повiтря нагрiва" воду."
  
  "Так, люба", - сказав її батько. "Чому б тобi не пiти в будинок?"
  
  Маргарет рiзко пiшла вперед, пропускаючи вiзок, запряжений волами, повз них. "Я волiю поки постояти тут", - сказала вона батьковi.
  
  " Звичайно, дорога. Нерозумно з мого боку.
  
  Бригадний генерал сер Едвард Бэзилберг Сент-Iв, бакалавр, I. C., D. S. O., був командиром власних хайлендских улан герцога Монкрейта. Уланський полк в даний момент знаходився не у Високогiр'ї, а протягом останнiх чотирьох рокiв перебував в Iндiї, "на околицi", як називали їх англiйськi спiввiтчизники, яким пощастило провести зиму в Калькуттi. Влiтку в Калькуттi стало занадто жарко, i вiце-король i вся офiцiйна Англо-Iндiя пiшли у лiтню столицю Сiмлу, розташовану високо в передгiр'ях Гiмалаїв.
  
  Останнi два роки Маргарет Сент-Iв була на пiвночi країни у складi Уланського полку. Вона вирiшила при"днатися до свого батька в Iндiї, а не залишитися з парою незамiжнiх тiточок у Борнмутi, пiсля того як її овдовiла тiтка Луїза, яка дбала про неї останнi десять рокiв пiсля смертi матерi, вирiшила знову вийти замiж. Луїза вийшла замiж за лiвонського принца i переїжджала з ним в його родовий замок в Курземе. Нi незамiжнi тiтоньки, нi гирлi рiчки Борн не представляли особливого iнтересу для Маргарет, але Iндiя була невiдома i обiцяла, принаймнi, легке хвилювання й дещицю пригод.
  
  Маргарет прибула до Калькутти в березнi 1888 року, пробула там три днi, а потiм батько вiдвiз її в табiр хайлендских улан в Ассамi, далi вiд Калькутти, нiж Борнмут вiд Лондона. Генерал Сент-Iв провiв рiк, пригнiчуючи те, що було описано в депешах як "незначнi заворушення" в Ассамi i Бутанi, i вiдкрите повстання в Ауде, i Маргарет, надзвичайно розумна i допитлива молода ледi, використала цей час, щоб вивчити щось бiльше, нiж просто трохи бенгальського, трохи урду i трохи мiсцевих звичаїв та iсторiї.
  
  I ось, 12 лютого 1890 року, в парку дощову середу, Особовий склад герцога риссю, повернувся до Калькутти, i з ними приїхала вiсiмнадцятирiчна Маргарет Сент-Iв. Солдати i молодшi офiцери були розквартированi в Форт-Вiльяма, а старшi офiцери знаходили житло скрiзь, де тiльки можна було знайти. Генерал Сент-Iв i Маргарет займали будинок, який був позичений їм вiдсутнiм державним службовцям, однокласником Сент-Iва по державнiй школi, який повертався до Англiї на творчу вiдпустку.
  
  
  
  Лейтенант Джеральд Ффукс-Джаст, молодий офiцер, якому Маргарет в даний час дозволяла дратувати її сво"ю увагою, спостерiгав за перенесенням офiцерського спорядження в офiцерську їдальню. Бойовi прапори полку повиннi були бути розвiшанi по кiмнатi; полкова срiбний посуд повинна була бути розпакована i вiдполiрована; полковий столова бiлизна повинно було бути випрасуваний i збережено; полковий фарфор повинен був бути ретельно розпакований i прибраний в сервант; талiсман полку, бронзова статуетка танцюючої дiвчини заввишки тридцять чотири дюйми, придбана пiд час попереднього перебування в Iндiї, яку вони назвали "Ледi Лакхнау", повинна бути розмiщена на вiдповiдному почесному мiсцi в кiмнатi. Джеральд вважав, що ця робота вимага" довiри та вiдповiдальностi; Маргарет вважала, що це просто прийом її батька, щоб зайняти Джеральда i тримати його подалi вiд неї.
  
  "Ми навiть не станемо розпаковувати бiльшу частину цих речей", - сказав Сент-Iв, коли останнiй скриня зник у будинку. "Ми просто п-упаку"мо його знову через деякий час". Вiн дав кiлька монет водi"вi фургона. "Пiдемо всередину, люба", - сказав вiн.
  
  Маргарет взяла батька пiд руку, i вони увiйшли в будинок. Чекав слуга вiдiбрав у Маргарет парасольку i допомiг їй зняти дощовик майже до того, як вона усвiдомила це, а потiм тихо зник. "Ефективно", - прокоментувала Маргарет. "У вашого друга хороший персонал".
  
  "Його дружина не захотiла б, щоб було по-iншому", - сказав їй Сент-Iв. "Я не знаю, як вона збира"ться жити в Англiї, де слуги лише помiрно пiдлесливi".
  
  "Сумнiваюся, що вони змогли б керувати таким великим будинком у себе на батькiвщинi", - прокоментувала Маргарет. Вона заглянула в передню вiтальню. "Повинно бути, тут тримають газелей", - сказала вона.
  
  "Можливо, ми могли б п-розбити намет у бiблiотецi", - запропонував Сент-Iв. "Ми б не хотiли звикати до всього цього достатку; зрештою, я лише бiдний хлопчик-солдат".
  
  Маргарет нахилилася i поцiлувала батька в щоку, на що вiн вiдреагував так, як i слiд було очiкувати вiд батька-британця: зробив вигляд, що нiчого не помiтив.
  
  "Я з нетерпiнням чекаю повернення додому", - сказала Маргарет. "Я тут всього два роки, але цього достатньо, щоб зрозумiти, що, якщо б я залишився тут на двадцять рокiв, я все одно не змiг би по-справжньому зрозумiти тутешню культуру".
  
  Сент-Iв згiдно кивнув. "I якщо б ви дiйсно почали розумiти, тодi вони, ймовiрно, перевезли б нас в iншу частину країни, де все роблять по-iншому, i вам довелося б починати все спочатку".
  
  Маргарет посмiхнулася. "Якщо б я дiйсно почала розумiти, - сказала вона," тодi всi мемсахибы стали б нарiкати, що я стала мiсцевою, i цуратися мене на вулицях".
  
  "Що ж, це так," сказав Сент-Iв.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГРА В ХОВАНКИ
  
  
  
  Озирнiться на населений свiт! Як мало
  людей, якi знають про сво" власне благо; або, знаючи це, прагнуть до нього.
  Ювеналiй (переклад Джона Драйдена)
  
  
  
  За шiсть хвилин до дев'ятої ранку в п'ятницю, чотирнадцятого лютого 1890 року, перед мiським будинком на Рассел-сквер, 64 зупинився чотириколiсний автомобiль, з якого вийшли четверо сердитися i рiшучих чоловiкiв. Вони як один пiднялися по сходинках ганку i зупинилися бiля дверей. Рука потяглася до кнопки дзвiнка, але потiм отдернулась, i почалася коротка, але жвава дискусiя, що супроводжувалася розмахуванням руками. Потiм рука знову простяглася, i пролунав дзвiнок. За мить дверi вiдчинилися. Почалася бiйка, коли вони всi"ю юрмою спробували протиснутися всередину, але їм перегородили шлях один друг i масивний, флегматичний дворецький, що стояв перед ними. Вони протестували, i було ще бiльше размахиваний руками. Нарештi дворецький впустив їх всередину i обережно закрив за ними дверi.
  
  Коли мiстер Моуз впадав у лють - що траплялося рiдко, оскiльки за вдачею вiн був схильний до спокою, - м'язи на його спинi i плечах напружувалися, а мочки вух червонiли; прелюдiя до тi"ї бойової лютi, яка зробила "Джентльмена Джиммi" Моуза голими кулаками чемпiоном Англiї в суперважкiй вазi на три роки поспiль на початку сiмдесятих. Ось вже бiльше десяти рокiв з тих пiр, як вiн вiдмовився вiд кiльця, щоб служити дворецьким i iнодi охоронцем професора Джеймса Морiартi, доктора фiлософiї, F. R. A. S., його миролюбний характер майже нiколи не пiддавався випробуванням, але зараз, коли вiн стояв у дверях гримерки Морiартi, мочки його вуха почервонiли.
  
  "Їх четверо внизу", - сказав мiстер Моуз професору. "Тi ж, хто намагався зустрiтися з вами останнi два днi i не хотiв чути, що вас нема" в мiстi. Вони обшукали це мiсце, якщо б я їм дозволив. Я впевнений, що вони б знесли це мiсце, якщо б я їм дозволив. Вони нетерплячi, нецивилизованны i невоздержанны мовами. Вони бажають бачити вас зараз. Вони сказали 'зараз' кiлька разiв, поряд з iншими словами, якi я не буду повторювати. I вони називають себе джентльменами; принаймнi, дво" з них так називають. Дво" iнших, будучи детективами Скотленд-Ярду, цiлком можливо, цього не роблять. Я намагалася перенести їх у вiтальню, але вони не пiшли. Вони чекають в холi. Я думаю, вони бояться, що ти проскользнешь повз них i вийдеш за дверi.
  
  Морiартi дiстав з комода кишеньковий годинник i вiдкрив їх. "На волосок вiд дев'яти", - сказав вiн. "Вони проявили чудову стриманiсть. Або, можливо, у них виникли проблеми з викликом таксi. "Вiн поправив краватку, одягнув сiрий пiджак i розмiреною ходою почав спускатися по сходах. Група розгнiваних чоловiкiв, якi чекали його в коридорi внизу, дивилася вгору з такою iнтенсивнiстю, яка завдала б йому серйозної шкоди, якщо б заяви кiлькох видатних екстрасенсiв були правдою, а одна тiльки ментальна сила могла чинити фiзичний вплив. Професора, здавалося, не торкнувся майже вiдчутний гнiв тих, хто був унизу. Вiн зупинився на сходовому майданчику, щоб оглянути групу. "Iнспектор Грегсон," представився вiн. "Iнспектор Лестрейд ... доктор Ватсон ... А ви, ма" бути, брат Шерлока Холмса Майкрофт - схожiсть абсолютно очевидно, незважаючи на рiзницю у вашому, е-е, обхватi", - сказав вiн. " Ви хочете поговорити зi мною?
  
  "Так, сер, зна"мо!" Пiдтвердив Майкрофт Холмс, i його голос заповнив вузький коридор.
  
  "Хочете поговорити з вами?" вискнув доктор Ватсон i замовк, охоплений якимось сильним почуттям, не в силах продовжувати.
  
  "Тодi дуже добре," сказав Морiартi i продовжив спускатися по сходах.
  
  Чоловiки неохоче розступилися перед ним, коли вiн спустився на перший поверх i пройшов мiж ними. "Менi зда"ться, я знаю, навiщо ви тут, джентльмени", - сказав вiн, вiдкриваючи дверi лiворуч вiд сходiв. "Будь ласка, пройдiть в мiй кабiнет".
  
  Доктор Ватсон не змiг стримати своїх почуттiв. "Зна"те" навiщо ми тут? - простогнав вiн, входячи в кiмнату слiдом за Морiартi. " До бiса вiрно, ви зна"те, навiщо ми тут!
  
  "Заспокойтеся, Ватсон, вiзьмiть себе в руки," пробурмотiв Майкрофт, прослизаючи в кiмнату слiдом за доктором. Два детектива з казанками в руках увiйшли в кабiнет слiдом за Майкрофтом i закрили дверi.
  
  Морiартi обiйшов стiл i опустився у важке дубове крiсло. " Сiдайте, панове, - сказав вiн. " Я думаю, вам особливо зручно те крiсло бiля вiкна, мiстер Холмс. З цими словами мiстер Моуз вiдкрив дверi i безшумно ввiйшов слiдом за похмурим квартетом, зайнявши сво" мiсце бiля стiни на випадок, якщо вiн знадобиться.
  
  Четверо чоловiкiв пройшли до передньої частини столу, вiдкидаючи або, можливо, просто iгноруючи пропозицiю Морiартi присiсти. Ватсон затиснув тростина мiж лiвою рукою i тiлом. Поклавши долонi на добре вiдполiрований стiл, вiн навалився на стiл, його щелепи стиснутi, обличчя застигло вiд ледве стримуваної лютi. Лестрейд манiрно стояв збоку вiд столу, крутячи в руках капелюха, i виглядав збентеженим, але рiшучим. Грегсон войовничо рушив уперед, тримаючи свiй посилений казанок так, немов це була палиця для бiллi, i вiн стримував себе вiд того, щоб пустити її в хiд. Майкрофт Холмс тримався трохи оддалiк вiд столу i сердито дивився на Морiартi зверху вниз, уткнув пiдборiддя у великiй картатий шарф, кiлька разiв обмотаний навколо його шиї.
  
  Морiартi вiдкинувся на спинку стiльця i оглянув своїх гостей по черзi. Якi емоцiї вiн не вiдчував, це не вiдбива"ться на його обличчi, нi в позi. Своїм високим опуклим чолом над видатним носом i глибоко посадженими очима, що, здавалося, бачили бiльше, нiж дозволено бачити звичайним смертним, професор нагадував величезну хижу птицю. Одного разу в Музеї старожитностей в Каїрi "гипетський драгоман, очолював невелику туристичну групу, застав Морiартi зненацька i, переконаний, що бачить втiлення бога Гора з яструбиним особою, двiчi перехрестився, тричi сплюнув i повернув лiтньому священнослужителю гаманець, який вiн тiльки що поцупив з кишенi його куртки.
  
  "Добре, Морiартi," розкотистий голос Майкрофта Холмса розiрвав тишу. " Де вiн?
  
  Тiнь усмiшки ковзнула по обличчю Морiартi. "Я сказав, що знаю, навiщо ви прийшли", - сказав вiн їм. "Я не говорив, що ви були правi, прийшовши". Вiн закрив очi секунд на двадцять, а потiм знову вiдкрив їх. "Було передбачувано, що, враховуючи безглузду наполегливiсть Холмса в тому, що я несу вiдповiдальнiсть за кожне велике злочин, вчинений на цих островах пiсля вбивства Томаса Бекета, його друзi покладуть на мене вiдповiдальнiсть за його зникнення. Брехня, якщо її повторювати досить часто, набува" видимiсть правди ".
  
  Морiартi дiстав з кишенi вирiзку з газети i поклав її на стiл обличчям до гостей. "Я тiльки що повернувся з свого закладу Кримптоне-на-Мурi", - сказав вiн їм. - Це було в сьогоднiшньому ранковому випуску "Газетт". По сутi, це точно?
  
  Вони нахилилися вперед, щоб прочитати вирiзку.
  
  
  
  ISAPPEARS DETECTIVE DONSULTING CОГОЛОШЕНИМR
  Мiсцезнаходження Шерлока Холмса досi невiдомо,
  Побоюються нечесної гри
  
  Мiстера Шерлока Холмса, вiдомого детектива-консультанта з Бейкер-стрiт, 221Б, про чиї подвиги в якостi приватного детектива за останн" десятилiття британської читаючiй публiцi розповiв його друг i компаньйон доктор Джон Х. Ватсон, нiхто не бачив з тих пiр, як вiн раптово i
  
  несподiване зникнення в середу, 15го лютого минулого року. Полiцiя почала розслiдування його мiсцезнаходження.
  
  Одяг, iдентифiкована як належить мiстеровi Холмсу, була знайдена у Бертрама Клеймера, в даний час безробiтного конюха, яке прожива" на Кит-стрiт в Уайтчепелi. Клеймер заявив полiцiї, що знайшов одяг в суботу, 8-го, в смiтт"вому баку на Ньюгейт-стрiт. Влада негайно обшукали територiю на кiлька кварталiв навколо смiтт"вого бака, i було знайдено кiлька предметiв одягу, якi могли належати мiстера Холмса, а могли й не належати.
  
  Всiх, у кого " яка-небудь iнформацiя про поточне мiсцезнаходження мiстера Шерлока Холмса, просять зв'язатися зi Скотленд-Ярдом.
  
  Короткий виклад найбiльш примiтних справ мiстера Холмса можна знайти на стор 17.
  
  
  
  Майкрофт першим випростався. "По сутi, це факти, в тому виглядi, в якому ми їх зна"мо", - пiдтвердив вiн.
  
  " I на пiдставi цього ви врываетесь в мiй будинок i звинувачу"те мене в ... В чому ви мене звинувачу"те в тому, що я викрав Холмса, оголив його i викинув його одяг у вiдро для смiття?
  
  Ватсон вiдступив на два кроки i опустився на стiлець. Його погляд пiднявся, щоб допитливо поглянути Морiартi в обличчя, i потiм опустився. "Що я повинен був подумати?" - запитав вiн. "Спочатку, пiсля аварiї, я подумав, що Холмс мертвий. Але потiм, коли вони знайшли його одяг ... "
  
  " Який нещасний випадок? Вимогливо запитав Морiартi.
  
  "Перш нiж ми продовжимо," незворушно перебив iнспектор Лестрейд, " я повинен офiцiйно запитати вас, професор Джеймс Морiартi, чи вiдомо вам що-небудь про нинiшн" мiсцезнаходження мiстера Шерлока Холмса? Я попереджаю вас, що все, що ви скажете, буде записано i використано як доказ проти вас ".
  
  Морiартi дiстав з кишенi пiджака пенсне, ретельно протер скло великим шматком фланелi з верхньої шухляди свого столу, потiм поклав їх на перенiсся i повернувся до спiврозмовника. "Менi соромно за тебе, Джайлс Лестрейд", - суворо сказав вiн, як вчитель початкової школи, отчитывающий неслухняного учня. " Пiсля всього, через що ми пройшли разом, ви та я, та, Шерлок Холмс теж. З його допомогою ми запобiгли кiлька великих трагедiй i розкрили декiлька заплутаних злочинiв. I був я 'головним злочинцем' у цих справах? Нi! Навiть Шерлок Холмс був змушений визнати, що це так, хоча слова зiрвалися з його губ неохоче. Ви зна"те, що вiн звинувачував мене у тяжких злочинах бiльшу частину останнього десятилiття. Ви також зна"те, що вiн так i не змiг довести нi слова з цих звинувачень. Нi "диного слова!"
  
  Лестрейд покрутив капелюх у своїх великих руках. "Це так, професор", - визнав вiн. "Жодне з обвинувачень мiстера Холмса так i не було доведено, не для того, щоб ви могли подати на них в суд. Але, мiж нами кажучи, менi завжди здавалося, що в цiй сумiшi було кiлька крапель правди. Так от, я не знаю, скiльки їх було, i я не знаю, наскiльки те, що мiстер Холмс стверджував про вас, було правдою, але в деяких випадках менi завжди здавалося, що тiльки чиста удача i ваша власна чортова - вибачте мене, професор - кмiтливiсть врятували вас вiд лави пiдсудних.
  
  Морiартi встав. Грегсон, який був "диним, хто все ще схилився над столом, вiдскочив назад, наче боявся, що професор встромить в нього шпильку. "Мiж нами, чи не так?" Запитав Морiартi. "Тодi гаразд. Тiльки мiж нами, тiльки в рамках цього кабiнету, я визнаю, що звичаї i закони цього часу, в якому ми живемо, не " тими, яких я дотримуюсь з радiстю. Я також визнаю, що знаходжу постiйне переслiдування Шерлока Холмса по моїх слiдах трохи ... стомлюючим. Цей чоловiк встановив спостереження за цим будинком пiд виглядом безробiтного землекопа; вiн слiдував за мною всюди пiд виглядом мандрiвного книгопродавця, або покупця у вiдпустцi, або навiть, одного разу, професора фiлософiї. Дiйсно, його здатнiсть у будь-який момент приймати рiзнi обличчя вельми примiтна ".
  
  "Я не бачив Холмса нi в одному iз згаданих вами костюмiв", - заперечив Ватсон.
  
  "У нього " кiмнати в декiлькох мiсцях мiста, де вiн одяга" i скида" ту чи iншу з цих маскувань", - сказав йому Морiартi. "Я знаю про двох, але, ймовiрно, їх бiльше. Вiн грунтовний i наполегливий шкiдник".
  
  "Насправдi!" Сказав Ватсон.
  
  "Але якщо вiн i ма" певний вплив на мене чи на мої плани," продовжував Морiартi, тiльки для того, щоб зробити мене бiльш iнформованою, бiльш обережним, бiльш точним. Якщо я зможу уникнути уваги такий нишпорки, як Шерлок Холмс, то вже точно зможу уникнути уваги простодушних бульдогiв - прошу вибачення, Лестрейда - зi Скотленд-Ярду.
  
  "Що ви хочете сказати, пане професоре?" Запитав Майкрофт.
  
  " Я хочу сказати, мiстер Холмс, що свiт без вашого брата здався б менi справдi похмурим мiсцем, i що я нiколи добровiльно не став би брати участь у будь-яких зусиллях, спрямованих на те, щоб забрати його звiдти. Морiартi вiдкинувся на спинку стiльця.
  
  "Це ви так говорите", - сказав Уотсон, його голос став бiльш спокiйним, але напруга все ще вiдчувалося в перебiльшених паузах мiж словами, "але вiн пiшов, а ви тут".
  
  "Так", - погодився Морiартi. "I менi хотiлося б думати, що, якщо б ситуацiя була зворотною, у мене була б група вiрних друзiв, якi напали б на Бейкер-стрiт, 221Б, i зажадали дiзнатися, що стало з професором Морiартi. Але вiн був би змушений вiдповiсти, як i я, "я поняття не маю". Я повторюю сво" питання, доктор Ватсон: який нещасний випадок?
  
  Ватсон подивився на Майкрофта, який знизав плечима приблизно на чверть дюйма.
  
  "Ну ж, ну ж", - сказав Морiартi. "Якщо я винен в тому, в чому ви мене пiдозрю"те, тодi, звичайно, я повинен вже знати. Якщо нi - можливо, я зможу чимось допомогти".
  
  Ватсон на мить замислився, а потiм заговорив. "Холмс спускався в каналiзацiйний люк, що веде в центральну каналiзацiю, коли це вiдбулося", - сказав вiн. "Ми витратили бiльшу частину ранку на пошуки потрiбного люка, i коли вiн знайшов його, то зняв кришку i спустився в тунель. Я чекав його на вулицi бiля входу, i вiн вiдiйшов на деяку вiдстань до водостоку. Вiн пробув внизу, наскiльки я можу судити, близько п'ятнадцяти хвилин, коли по тунелю хлинув сильний потiк води. Можливо, це був викид iз якогось резервуару, я не знаю. Холмс свиснув, закликаючи на допомогу, i це ... це було останн", що я вiд нього почув.
  
  Тиша затягнулася на секунду i була перервана вiдкрилася дверима кабiнету. Мiсiс Х., економка Морiартi, метушливо увiйшла зi складним столиком, який вона встановила перед письмовим столом. Слiдом за нею увiйшла служниця з великим срiбним пiдносом, заставленим келихами, чашками, блюдцями, тарiлками i столовим срiблом, i обережно поставила його на стiл.
  
  "Кава та чай, джентльмени," сказала мiсiс Х. " Можете подавати самi. Потiм вона шмигнула носом i квапливо вийшла з кiмнати, зупинившись у дверях, щоб обернутися i додати: "Як нiби професор Морiартi мiг пошкодити хоч одного волоска на головi цього невдячного людини", - i з перебiльшеною м'якiстю закрила за собою дверi.
  
  Джентльмени налили собi чай, за винятком Грегсона, який пiдозрiло дивився на чайник, а потiм вiдвернувся.
  
  "Що Холмс робив в каналiзацiйному люку?" Запитав Морiартi.
  
  "Що це?" Ватсон вiдiрвався вiд наливання вершкiв у свою каву. "О. Вивчаю можливiсть".
  
  "Можливiсть чого?"
  
  "Я не знаю, i бiльше нiчого не можу вам сказати. Я не можу обговорювати справу, над яким вiн працював".
  
  " Досить справедливо. Морiартi помовчав, роздумуючи. " Отже, спочатку ви подумали, що його змило?
  
  "Так. Ми знайшли полiцейський свисток, який вiн носив з собою, на полицi, але нiяких iнших слiдiв його присутностi".
  
  " Поки не з'явився мiстер Клеймер в одязi Холмса.
  
  "Так".
  
  " Якi саме предмети одягу Холмса були на ньому надiтi?
  
  "Його Iнвернесс," почав Уотсон, " i, е-е...
  
  "Пiджак, брюки, жилет, iнвернесс, капелюх i туфлi," сказав Майкрофт, опускаючись у зручне крiсло бiля вiкна. "Все це свiдчило про наслiдки перебування у водi протягом деякого часу".
  
  "Досить повний комплект," прокоментував Морiартi. " Сорочка?
  
  "Нi".
  
  " У кишенях було що-небудь? Що-небудь з особистих речей Холмса?
  
  "Нi".
  
  "Мiстер Клеймер мiг закласти або продати," припустив Морiартi.
  
  "Ми ретельно розпитали його про це. Вiн каже, що нi. Запропонував йому п'ять фунтiв, якщо вiн пред'явить якi-небудь особистi речi мого брата або скаже нам, де їх можна знайти. Вiн був дуже засмучений тим, що не змiг нiчого зiбрати.
  
  Морiартi пiдiйшов до вiкна i виглянув назовнi. "Кiлька речей приходять на розум", - сказав вiн.
  
  "Я повинен ще раз попередити вас," почав iнспектор Лестрейд, " що все, що ви скажете...
  
  "О, мовчи, Лестрейд!" Майкрофт заревiв. "Дай людинi виговоритися".
  
  "Давайте створимо ланцюжок iндуктивних мiркувань," сказав Морiартi, - i подивимося, до чого це призведе".
  
  "Продовжуйте," сказав Майкрофт Холмс.
  
  "Або Холмс мав намiр зникнути, або вiн не збирався зникати", - почав Морiартi. " Якщо б вiн мав намiр зникнути, хiба вiн не залишив би мого друга доктора Ватсона будинку або, принаймнi, в бiльш зручному мiсцi, нiж сидiти на кришцi вiдкритого каналiзацiйного люка? I хiба вiн не сказав би просто: 'Ватсон, я планую поїхати на кiлька днiв'?
  
  "Ми самi це з'ясували, професор", - сказав iнспектор Грегсон, не дуже намагаючись придушити смiх у сво"му голосi. На його думку, Морiартi був шахра"м, i всi цi моднi будинки, культурний акцент i ланцюжки лiтер пiсля його iм'я нiчого не могли змiнити.
  
  "А! Невже?" М'яко запитав Морiартi. "Тодi ми повиннi продовжити нашi умовиводи i подивитися, як далеко вони нас заведуть. Якщо Холмс не мав намiру зникати, то його зникнення стало результатом чого-те, що сталося, поки вiн перебував у каналiзацiйному тунелi. I що ми повиннi розглянути, так це було чи зникнення добровiльним або недобровiльних. "Вiн ввiчливо подивився на Грегсона. " Упевнений, ви погодитеся, iнспектор.
  
  "Так", - сказав Грегсон. "Звичайно".
  
  "Давайте розглянемо два сценарiї окремо", - сказав Морiартi. "Якщо зникнення Холмса було добровiльним, то пiсля "потоку води, який, можливо, намочив його або навiть забрав з собою, вiн прийшов в себе, вийшов з каналiзацiї в якомусь iншому мiсцi, вiдмiнному вiд того, в якому вiн в неї ввiйшов, зняв верхнiй одяг i зник. Чому вiн зняв верхнiй одяг? Ну, цiлком можливо, тому, що вона промокла наскрiзь. Тодi чому вiн викинув її у вiдро для смiття? Хiба їх не можна було попрати, попрасувати i повернути в робочий стан?"
  
  "Можливо, вiд них позбувся хтось iнший," припустив iнспектор Лестрейд.
  
  "Ще раз, чому?" Сказав Морiартi. "Ми повиннi закрити очi i уявити можливi вiдповiдi на цi питання".
  
  "Я так i робив", - пiдтвердив Майкрофт.
  
  "До якого результату?"
  
  " Поки нiяких. Першою думкою було, що одяг занадто брудна, щоб її носити, але я оглянув її, i це виявилося не так. Якщо мiй брат сам позбувся свого одягу, причина вiд мене вислиза".
  
  " Тодi давайте розглянемо iншу можливiсть. Можливо, зникнення Холмса було ненавмисним; хтось витягнув його з каналiзацiйного тунелю, роздiл i забрав потайки.
  
  "Саме ця можливiсть привела нас сюди сьогоднi вранцi", - сухо зауважив Майкрофт.
  
  "Так," сказав Морiартi, " але подумайте, що це означа". По-перше, цей хтось, якийсь ворог Холмса, знав, що вiн плану" дослiджувати каналiзацiйну систему. По-друге, цей невiдомий знав, яким входом в тунелi скориста"ться Холмс; факт, якого, за словами вiрного доктора Ватсона, не знав сам Холмс. Тодi цей чоловiк мав би знати, в який бiк поверне Холмс, коли увiйде в тунель, i точно знати, де його пiдстерегти.
  
  "Це так", - погодився Ватсон.
  
  Лестрейд переводив погляд з одного на iншого з своїх супутникiв. "Але це було б неможливо, чи не так?" - запитав вiн.
  
  "Не зовсiм", - заперечив Майкрофт. "Якщо б вiн знав, яка мета мого брата, тобто що той розслiдував, тодi вiн мiг би здогадатися, де Шерлок, ймовiрно, з'явиться".
  
  "Вiрно", - сказав Морiартi. "Або, якщо б вiн стежив за об'"ктом iнтересу Холмса, Холмс мiг потрапити в ситуацiю, яку не мiг контролювати".
  
  "Навiть так," погодився Майкрофт.
  
  "Але тодi," продовжив Морiартi, " залиша"ться питання. Чому викрадачi Холмса зняли з нього верхнiй одяг? I чому вони викинули його у вiдро для смiття, де в нього були всi шанси бути знайденим? Чому б його не спалити? Чому б, якщо вже на те пiшло, не вбити Холмса, якщо вiн стояв мiж ними та об'"ктом їх пiдпiльного уваги? Навiщо взагалi обтяжувати себе затриманням його?"
  
  "Ця думка теж приходила менi в голову", - сказав Майкрофт.
  
  "Ви перевiрили медичнi школи i навчальнi лiкарнi?" Запитав Морiартi.
  
  "Перше, що ми зробили, професор, звичайно", - сказав Лестрейд. "Мiстер Холмс не був госпiталiзований в одну лiкарню Лондона. Мiсцева влада перевiряють лiкарнi далi".
  
  "Я передбачав це", - сказав Морiартi. "Що я мав на увазi-"
  
  Ватсон вiдкинувся на спинку стiльця, виглядаючи ураженим i трохи не розплескавши свою каву. "Боже мiй!" - вигукнув вiн. "Яка непри"мна iдея. I все ж я повинен був подумати про це!"
  
  "Я так i зробив", - сказав Майкрофт. "За останнiй тиждень нi в один медичний морг жодної медичної школи не приносили тiло, схоже на Шерлока".
  
  "А!" - сказав Морiартi. "Це обнадiю", але це залиша" та"мницю недоторканою. Ми можемо бути впевненi, що Холмс пережив тимчасове затоплення тунелю, але що стало з ним пiсля цього, ми поки сказати не можемо. Можливо, наступнi кiлька днiв принесуть нам додаткову iнформацiю ".
  
  "Я боюся, що з кожною хвилиною ста" все бiльше малоймовiрним", - сказав Ватсон.
  
  "Нiсенiтниця", - сказав Морiартi. "Я можу придумати дюжину - навiть сотню - сценарiїв, якi пояснили б, що сталося з Холмсом. Труднощi в тому, що у нас нема" причин вiддавати перевагу одному з них перед iншим. Але у мене " джерела, якi, скажiмо так, недоступнi моїм друзям з Скотленд-Ярду. Я негайно розпочну розслiдування. Я не сподiваюся, що вони знайдуть що-небудь корисне, але хто може сказати?
  
  Майкрофт пiднявся на ноги. " Ви безумовно стверджу"те, сер, що не ма"те нiякого вiдношення до зникнення мого брата?
  
  "Слухаюсь, сер," урочисто вiдповiв Морiартi. " Клянусь честю англiйця.
  
  "Я думав, ви iрландець", - сказав Ватсон.
  
  " Мiй батько був таким, доктор Ватсон, але ми з братами вважа"мо себе англiйцями, бо виросли в Уорикшире.
  
  "А!" - сказав Ватсон.
  
  "Ми повиннi продовжити нашi пошуки", - сказав Майкрофт Холмс. "До побачення, професор Морiартi, сьогоднi ми вас бiльше не потурбу"мо".
  
  "Нам краще повернутися в Скотленд-Ярд", - сказав Лестрейд. "Можливо, надiйшли якiсь известия".
  
  "Дуже добре", - сказав Майкрофт. "Ми супроводжуватимемо вас назад в Скотленд-Ярд i подума"мо, що робити далi".
  
  "Хотiв би я, щоб у мене було кiлька корисних пропозицiй, джентльмени," сказав Морiартi, пiднiмаючись на ноги, " але в даний момент нiчого не напрошу"ться само собою.
  
  " Ну, тодi- - почав Уотсон.
  
  "Якщо ви що-небудь згадайте або почу"те," сказав Майкрофт, - повiдомлення в клуб "Дiоген" надiйде до мене в найкоротшi термiни".
  
  Четверо вiдвiдувачiв вийшли з кiмнати i попрямували до вхiдних дверей в бiльш спокiйному настрої, нiж увiйшли. Тiльки Грегсон все ще сердито дивився на Морiартi, коли вони йшли, але нiчого не сказав.
  
  Мiстер Моус випустив їх, а потiм повернувся в кабiнет професора. "Це було дуже добре", - сказав вiн. "Вони увiйшли, як леви, i вийшли, як ягнята. I тут я подумав, що менi доведеться допомогти вам, оскiльки ви зазнали фiзичного насильства. Принаймнi, дво" з них були готовi почати бити вас прямо там, де ви стояли; я дiзнаюся цi ознаки. Але вашi м'якi вiдповiдi якимось чином вiдвернули їх гнiв, як сказано в Бiблiї. Я не знаю, як вам це вда"ться, професор. Я бачив, як це робиться, але я досi не знаю, як вам це вдалося ".
  
  "Я показав їм помилковiсть їхнiх шляхiв", - сказав Морiартi. "Я був одягнений в броню сво"ї невинностi".
  
  "Ви хочете сказати, що насправдi не ма"те нiякого вiдношення до зникнення мiстера Холмса?" - здивовано запитав мiстер Моуз.
  
  "Мiстер Моуз!" Морiартi сказав, сумно хитаючи головою. "I ви теж!"
  
  OceanofPDF.com
  
  ТРИ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  IНТРИГАНИ
  
  
  
  Wer mit Ungeheuern kämpft, mag zusehn, dass er nicht dabei zum Ungeheuer wird. Und wenn du lange in einen Abgrund blickst, blickt der Abgrund auch in dich hinein.
  
  [Той, хто б'"ться з монстрами, ма" бути обережним, щоб не перетворитися на монстра. I якщо ти занадто довго дивишся в безодню, безодня дивиться на тебе у вiдповiдь.]
  
  -Friedrich Nietzsche
  
  
  
  I в понедiлок, 17 лютого 1890 року, бiльшу частину дня йшов снiг. Коли на Лондон опустилися сутiнки, i тiнi середини зими стали довшими, пiднявся схiдний вiтер, i те, що ранiше було легким снiжком, перетворилося в сильний мокрий снiг. На Темзi утворився лiд, який покрив кiркою такелаж i швартовнi канати кораблiв у численних доках вздовж рiчки. Вулицi мiста були пустi, якщо не рахувати поодиноких двоколок або карет з чотирма колесами, їх коня i кучер щулилися вiд крижаного вiтру, виглядаючи останню порцiю їжi перед вiдходом до сну.
  
  У заднiй кiмнатi магазину ганчiр'я i старого одягу на Минсинг-лейн, в межах видимостi Лондонського Тауера, якщо висунути голову у вiкно i уважно подивитися лiворуч, п'ятеро чоловiкiв зiбралися навколо масивного дубового столу i задумували грандiозний план.
  
  Першим бiля дверей з'явився Хитрий Дивак, маленький, жилавий чоловiчок, його худе, вузьке обличчя видавало хитру i вертку душу самої людини. Вiн сидiв, схрестивши ноги i пiдiбгавши пiд себе, як дервiш, на низькому дерев'яному стiльцi без спинки.
  
  Лiворуч вiд нього сидiв Щеня Кулi, який до тридцяти п'яти рокiв зберiгав вигляд невинного чотирнадцятирiчного хлопчика зi свiжим личком. Зараз, у свої сорок п'ять, вiн виглядав древнiм i иссохшим, як людина, чиї роки були наповненi неймовiрними грiхами. Вiн присунув до столу старе м'яке крiсло i тепер зарився в його подушки так, що в тьмяному свiтлi було видно тiльки кiнчик його носа.
  
  Поруч з ним був ангелоподобный Тiм Макадамс, впертий, масивний колишнiй мандрiвник, глава банди головорiзiв, яка, як вiдомо, зда"ться в оренду на всi випадки життя за встановленою цiною за зламанi руки, ноги, ребра або проломленi черепи; вбивство за додаткову плату. Вiн сидiв вчотирьох на важкому дерев'яному стiльцi, його руки нерухомо лежали на столi.
  
  Двухпенсовик, чия зовнiшнiсть i манери були досить схожi на молодшого сина графа, щоб забезпечити йому беззаперечний доступ на кращi свiтськi раути, i чиї звички i мораль були досить схожi на звички i мораль вуличного волоцюги, щоб його викинули з натовпу за поведiнку, негiдну навiть псевдоденталянину, невимушено сидiв у дальньому кутку столу, його ноги розгойдувалися взад-вперед, як добре поставлений метроном.
  
  П'ятим людиною, созвавшим це зiбрання рiвних за розпусти i беззаконню, був загадковий доктор Пiн Док Лоу. Можливо, кита"ць, десь мiж сорока й без вiку, нескiнченно обiзнаний у способах вчинення злочинiв, вiн височiв над iншими iнтелектом i силою волi. Тепер вiн сидiв у крiслi з високою спинкою, спиною до задньої частини кiмнати, посмiхаючись легкої загадковою посмiшкою i натягнуто киваючи через стiл своїм супутникам. "Добре, що ви всi прийшли", - сказав вiн.
  
  "Ку-ку, а як ми могли залишитися осторонь?" - запитав Хитрий Дивак, двiчi грюкнувши в долонi, а потiм провiвши ними по волоссю. "Ти сказав, що ця робота кошту" мiльйон фунтiв".
  
  "Я щиро сподiваюся, що ви мали на увазi саме це?" Запитав Макадамс, нахиляючись вперед i вказуючи пiдборiддям у напрямку Пiн Док Лоу. "Мiльйон фунтiв? Реальний, вiдчутний мiльйон фунтiв? Менi б не хотiлося сидiти тут i дiзнаватися, що ти їх витратив даремно. Ще бiльше менi б не хотiлося опинитися там, де ти сидиш, коли станеться так, що я дiзнаюся про це, якщо ти розумi"ш, до чого я хилю.
  
  Доктор Пiн знову кивнув. "Мiльйон фунтiв, - сказав я, але, зiзнаюся, наведена цифра не була точною. Я вибрав номер, який, як я знав, приверне вас сюди, - сказав вiн, байдуже дивлячись на кожного з них по черзi.
  
  Макадамс пiднявся i втупився на Пiну, як величезний бик, готу"ться нанести серйозної шкоди матадоровi. "Менi не подоба"ться, коли мене надувають", - рiшуче заявив вiн.
  
  Хитрий Дивак скочив на ноги. "Я, мабуть, пiду," сказав вiн iншим. " Роби з ним, - вiн недбало махнув рукою в бiк Пiна, - що хочеш.
  
  "Справжня постать," продовжив доктор Пiн, i легка посмiшка знову з'явилася на його обличчi, - могла б вiдлякати вас ще до того, як у мене з'явилася можливiсть поговорити з вами. Це напевно буде бiльше мiльйона фунтiв, набагато бiльше. Я не здивуюся, якщо кожен з нас запрацю" по мiльйону, навiть пiсля того, як роздiлиться з нашими рiзноманiтними, е-е, поплiчниками.
  
  Двухпенсовик розсмiявся. "Я так i знав!" - сказав вiн. "Китаянка з нюхом на грошi. Я завжди думав, що коли-небудь ти зробиш мене багатим, Пiн, при цьому, звичайно, зробивши трохи добра i для себе.
  
  Макадамс знову сiв. "Менi не подоба"ться, коли мене надувають", - сказав вiн. "Давайте послуха"мо, i краще, щоб це було добре".
  
  "Коротко, джентльмени, - сказав Пiн," " партiя злиткiв - кiлька тонн чистого золота, яке невдовзi прибуде в Лондон пароплавом для зберiгання у сховищах Банку Англiї".
  
  "Золото!" Щеня Кулi ненавмисно виплюнув це слово i виглядав дещо ураженим тим, що взагалi щось сказав.
  
  "Банк Англiї", - сказав Дивак, сумно хитаючи головою. "Нiхто не може зламати сховища Банку Англiї. Це неможливо, i це категорично!" Вiн говорив з сумною упевненiстю людини, який у минулому багато думав на цю тему.
  
  Доктор Пiн озирнувся, посмiшка на його обличчi стала ще ширше. "Ах, так, може бути, i так, може бути, i так, але я знаю, коли прибуде золото, i куди воно прибуде, i як воно прибуде. I, як ви побачите, я розробив ефективний метод позбавлення влади вiд цього жахливого тягаря до того, як стара ледi iз Треднiдл-стрiт отрима" шанс обiйняти його своїми захисними обiймами.
  
  "I тобi потрiбно, щоб ми всi були в цьому замiшанi?" - запитав Дивак.
  
  Доктор Пiн кивнув. "Ви i вашi рiзноманiтнi партнери та асистенти - ви оберете тих, хто вам потрiбен. Отримати золото недостатньо. Вiн повинен бути перероблений - не можна торгувати золотими злитками з печаткою Банку Англiї на них - i транспортуватися i продаватися поступово i на великiй територiї ".
  
  Двухпенсовик опустився в крiсло i струсив порошинку з комiра. "Схоже, у тебе " що сказати, старовина", - весело сказав вiн. "Я буду уважно слухати, в обидва вуха i все таке, але вам доведеться докласти чимало зусиль, щоб переконати мене, що це реально. I якщо я не думаю, що це реально, тодi я не беру участь ".
  
  "Мiй дорогий молодий чоловiк," сказав доктор Пiн, " якщо б я сам не думав, що це, як ви кажете, здiйснимо, то мене б тут не було. Мудра людина не тiка" вiд тiней".
  
  Макадамс схрестив руки на рiвнi плечей, виставивши лiктi вперед, як баранячi роги, i втупився на Пiну. "Тодi давайте послуха"мо", - сказав вiн.
  
  Наступнi пiвгодини Пiн Док Лоу говорив повiльно i безперервно, а його супутники слухали, i їх iнтерес не слабшав. Коли вiн закiнчив, почулося човгання нiг i постукування кiсточками пальцiв по столу, поки вони обмiрковували те, що вiн їм сказав.
  
  "Значить, видобуток потрiбно роздiлити порiвну?" Зажадав Щеня Кулi.
  
  "Як я вже сказав", - сказав йому доктор Пiн. "Пiсля того, як ми позбавимося вiд самого золота, що займе щонайменше кiлька мiсяцiв, прибуток буде роздiлений п'ятьма способами, по однiй частинi кожному з нас. Ви, у свою чергу, несете вiдповiдальнiсть за всi витрати, включаючи оплату працi ваших власних людей.
  
  "У цьому-то й заковика", - зауважив Хитрий Дивак. "З такими грошима хто-небудь почне скуповувати весь Iст-Енд, i бiзнесмени зрозумiють, що до чого. I якщо вони схоплять одного з нас, решта незабаром потраплять у сiтку. Мiльйон фунтiв в Дартмурi нiчого не дасть.
  
  "Це проблема", - визнав Пiн. "Одним з можливих рiшень було б утримання прибутку протягом тривалого перiоду часу пiсля пограбування. Але хто з нас готовий обiйтися без цього, знаючи, що його чека" величезна сума грошей? I кому з нас iншi довiрять награбоване?"
  
  "Я сам подбаю про своїй частцi, велике вам спасибi", - прогарчав Макадамс.
  
  "Ось, бачите? Нi, кожен з вас отрима" свою частку, як тiльки вона буде доступна, як тiльки золото буде звернуто монети королiвства або щось iнше, негайно пiдляга" обмiну. Пiсля цього кожен з вас несе вiдповiдальнiсть за те, щоб триматися подалi вiд довгої руки влади. I, якщо ви будете мудрi, ви захистите себе вiд невдач iнших ".
  
  "Я помiтив, що ви не повiдомили нам дату приходу цi"ї чортової човна або мiсце причалу, бiля якого ця штука пришварту"ться", - прокоментував Двухпенсовик.
  
  "I навiть назви ремесла", - додав Хитрий Дивак.
  
  "Звичайно, нема"", - сказав доктор Пiн. "Нi, поки я не буду впевнений, що ви повнiстю готовi. Навiть тодi, не до останньої хвилини. Найкращий спосiб переконатися в тому, що ми довiря"мо один одному, - це дати якомога менше можливостей для обману ".
  
  "Так, в цьому щось "", - погодився Щеня Кулi, оглядаючи своїх товаришiв. "У цьому щось ". У цiй самiй кiмнатi " пара джентльменiв, яким я б не довiрив час доби. Iмен, звичайно, не називаю. I я не дивлюся нi на кого конкретно.
  
  "Коли повернешся додому, подивися в дзеркало," запропонував Хитрий Дивак, - чи достатньо воно чисте, щоб роздивитися тво" власне обличчя".
  
  "Зараз же припини це", - гаркнув Макадамс. "Ми всi тут друзi та компаньйони, i ми збира"мося залишатися такими, навiть якщо менi доведеться зламати пару кiсток, щоб простежити за цим".
  
  "Будь ласка, без кулачних боїв", - сказав Двухпенсовик, натягуючи рукава свого бездоганно зшитого пiджака на манжети сорочки рiвно настiльки, наскiльки це необхiдно. "Це неввiчливо!"
  
  Дивак подивився на нього i пирхнув. "Це ти так говориш", - сказав вiн. "Але ця палиця-шпага, яку ти носиш, завда" досить грубий удар по хлопцевi. А в тому ручному пiстолетi, який ти носиш пiд лiвою рукою, пророблена досить груба дiрка.
  
  "Дiйсно, - погодився Двухпенсовик, нiтрохи не знiяковiвши. "Бачите, я не вiрю в бiйки. Я вiрю в перемогу, i як можна швидше".
  
  Макадамс подивився на Пiн Док Лоу. "Ти хочеш, щоб я забрав у нього це барахло? Я можу зробити це легко, i нiхто не постражда", за винятком, може бути, його нiжних почуттiв".
  
  "Якщо джентльмен вiдчува" себе в бiльшiй безпецi зi своїми речами", - сказав Пiн, " нехай залишить їх собi. Запевняю вас, вiн не скориста"ться ними в цiй кiмнатi.
  
  Двухпенсовый молодик нервово озирнувся по сторонах у зв'язку з можливою загрозою, оглядаючи стiни в пошуках того, що або хто мiг ховатися за ними, спостерiгаючи за кожним його рухом. "Я нi до кого тут не вiдчуваю ворожостi", - сказав вiн. "Це зброя призначена тiльки для самооборони. I оскiльки ми всi тут друзi -"
  
  "Саме так", - погодився доктор Пiн.
  
  "Якщо цей план удасться, серед кримiнальних кiл вiдбудеться жахлива струс", - прокоментував Хитрий Дивак. "Роззеры накладуть свою важку руку на кожного, хто коли-небудь стягнув яблуко з вiзка або прийняв чужий будинок за свiй власний, i це правда!"
  
  "Вони покличуть Шерлока Холмса", - сумно погодився Щеня Кулi. "Вони зобов'язанi це зробити. Така велика робота. Стара ледi сама доручить йому ця справа. I вiн може бачити те, чого не бачать iншi.
  
  Доктор Пiн перевiв погляд з одного на iншого з своїх колег, i посмiшка на його обличчi стала ширше i жорсткiшим. "В одному я можу вас запевнити, " сказав вiн їм, - мiстер Холмс нас не потурбу".
  
  "Чому ти так в цьому впевнений?" Запитав Кулi.
  
  "Мiстер Холмс зник", - пояснив Пiн. "I вiн не збира"ться з'являтися в найближчим часом".
  
  "I звiдки ти це зна"ш?" Макадамс загарчав. "Ти, випадково, не сам його викрав?"
  
  "Не я", - сказав Пiн. "Дiйсно, я не можу сказати, звiдки я знаю, що мiстер Холмс залишиться, е-е, недоступним. Але я впевнений, що це так. Крiм того, навiть якщо вiн з'явиться знову, його увагу i увагу Скотленд-Ярду будуть залученi в зовсiм iншому напрямку.
  
  "Як це?" - запитав Хитрий Дивак.
  
  "Це невелика, але необхiдна частина мого скромного внеску в це починання", - сказав їм доктор Пiн. " На додаток до отримання необхiдної iнформацiї, розробцi плану та вибору кожного з вас в якостi мого, скажiмо так, персоналу...
  
  "Скажiмо, продовжуй в тому ж дусi?" - огризнувся Хитрий Дивак. "Ми всi зна"мо, який ти розумний, не вивертай руку з суглобiв, поплескуючи себе по спинi".
  
  Пiн Док Лоу секунду люто дивився на Дивака, перш нiж закрити очi i виконати вправу на барицу, яке напружило i розслабила м'язи вiд пальцiв нiг по всьому тiлу до брiв i зняло всi напруга, знову зробивши його "диним цiлим iз всесвiтом. "Справжнiй майстер не дозволив би собi дратуватися з-за таких дрiбниць", - сказав вiн, тихо зiтхаючи i вiдкриваючи очi. "Проте в радiусi трьох тисяч миль вiд мiсця нема" справжнього майстра".
  
  " Ну, оскiльки ми говоримо з вами, майстер чи не майстер, який у вас " план, як вiдвести вiд нас пiдозри i змусити бiзнесменiв зi Скотленд-Ярду, як ви кажете, подивитися в iншому напрямку? - зажадав Дивак.
  
  "Я збираюся, як ти мiг би сказати, Дивак, зателефонувати в полiцiю. Я збираюся надати полiцiї кого-то ще для пiдозри, поряд з достатнiми ознаками того, що вiн дiйсно " винною стороною ".
  
  "I чому вони могли подумати, що цей джентльмен скоїв злочин замiсть того, щоб подивитися в нашу сторону?" Запитав Макадамс.
  
  " Тому що вони вже готовi повiрити в найгiрше про це обухiвського джентльмена.
  
  "Найгiрший?"
  
  " Так. Шерлок Холмс звинувачував його у всiх великих злочинах, якi вiдбувалися де-небудь у Лондонi - та й у всiй Європi, якщо вже на те пiшло, - протягом останнього десятилiття. Полiцiя, природно, подума" про нього. Я просто змiцню цю думку".
  
  " Професор Морiартi! Щеня Кулi ахнув.
  
  " Саме так. Професор Джеймс Морiартi. Iдеальний козел вiдпущення.
  
  "Я не знаю, Пiн", - сказав Двухпенсовик, хитаючи головою. "Нерозумно ставати не на ту сторону професора".
  
  Пiн вiдкинувся на спинку стiльця. "Ось чому я не люблю розкривати свої плани заздалегiдь", - сказав вiн. "Такi люди, як ви, завжди реагують на план, перш нiж вислухати деталi. Я все ретельно продумав, i нам нема чого боятися професора Морiартi.
  
  "I чому ж це так?" Запитав Макадамс.
  
  " Тому що вiн не буде знати, що на нього напали. Вiн повiрить, що це просто ще один випадок, коли полiцiя переслiду" його в неправильному напрямку, тому що вони бачать зло в усьому, що вiн робить, навiть якщо вони нiколи не могли цього довести ".
  
  "Наскiльки я чув," сказав Дивак, "це Холмс бачить професора за кожним кущем, i йому так i не вдалося переконати полiцiю".
  
  " Так, але тепер Холмс зник. Вони напевно запiдозрять у цьому Морiартi. I коли незабаром пiсля цього вiдбудеться велике пограбування ...
  
  "В чомусь ти правий," визнав Дивак.
  
  "Звичайно. До того часу, коли професор зрозумi", що його пiдставили, вiн загрузне занадто глибоко, щоб вибратися. I вiн не буде знати, з якого боку наближа"ться пiдстава ".
  
  "Я не знаю", - сказав Щеня Кулi. "Професор надавав велику допомогу багатьом з нас протягом багатьох рокiв".
  
  "По мiльйону фунтiв кожному," нагадав їм Пiн Док Лоу.
  
  "Я в справi", - заявив Ангелоподобный Тiм Макадамс.
  
  "Я вважаю, професор може сам про себе подбати", - вирiшив Хитрий Дивак.
  
  Пiн Док Лоу перевiв погляд на двох iнших i через кiлька секунд отримав кивок вiд одного i потиск плечей вiд iншого. "Розумно", - сказав вiн. "Дуже розумно".
  
  OceanofPDF.com
  
  ЧОТИРИ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  ЗОЛОТА ГУРIЯ МАХАРАДЖI
  
  
  
  Невелика цiннiсть
  краси, вiддалюваною вiд свiтла;
  Накажи їй вийти вперед,
  Дозволь собi бути бажаною,
  I не червонiй так, щоб тобою захоплювалися.
  - Едмунд Уоллер
  
  
  
  Яв середу, дев'ятнадцятого лютого, ближче до вечора, кремезний чоловiк з проникливими блакитними очима з'явився в дверях будинку 64 з Рассел-сквер. Вiн простягнув свою вiзитку мiстеровi Моузу.
  
  COL. SЭБАСТИАН МОРАН
  
  НГЛО-IНДИАНСКИЙ CЛЮБ
  
  Пеннсуорт - сквер
  
  
  
  "Скажи професоровi, що його старий приятель повернувся", - сказав вiн. Мiстер Моус провiв його у вiтальню i залишив Маммера, карлика на всi руки Морiартi, спостерiгати за незнайомцем через вiчко в коморi дворецького, а сам спустився в пiдвальну лабораторiю, де працював професор з учорашнього вечора допiзна.
  
  Морiартi, без пiджака, з пiдкоченими рукавами, в лабораторному фартуху, що прикривав жилет i штани, схилився над своїм робочим столом з пробiркою в руках. Простiр перед ним був заставлений пляшками, ретортами, колбами, металевими пiдставками, скляними трубками i стопкою довiдникiв. Старий Поттс, лаборант професора, дрiмав на розкладачцi в дальньому кутку кiмнати.
  
  "Хвилинку," сказав Морiартi, повiльно водячи пробiркою взад-вперед по полум'я бунзеновський пальника. "Якщо вiн почервонi", Балагану доведеться термiново вiдправитися в Билстоун в Лестершир. Тодi як - ах! - дивiться; прекрасний королiвський - або, принаймнi, благородний - синiй. Все так, як я сподiвався. Вiн поставив пробiрку на пiдставку i повернувся до свого дворецькому. "Поїздка не потрiбна, життя в безпецi - принаймнi, вiд одного з найбiльш маловiдомих алкалоїдних отрут. Хоча, як це потрапило в пудинг, все ще залиша"ться питанням. А тепер ... ?
  
  "До вас прийшов джентльмен," сказав йому мiстер Моуз.
  
  "Що це за джентльмен?" Запитав Морiартi, вiшаючи фартух i ретельно вимиваючи i витираючи руки над робочою раковиною.
  
  Мiстер Моуз задумався. " Я б сказав, що йому бiльше сорока. Каже, що вiн ваш "старий приятель', але його обличчя менi незнайоме.
  
  Вiн простягнув Морiартi вiзитку цi"ї людини.
  
  Морiартi поправив пенсне i втупився на картку. "Полковник Моран," сказав вiн, натиснувши великим пальцем по картону. " Я дiйсно знаю цього джентльмена. Вiн надiв пiджак i поправив великий вузол на червонiй краватцi. " Пiдемо подивимося, чого вiн хоче.
  
  
  
  _______
  
  
  
  Полковник Моран терпляче просидiв у червоному шкiряному крiслi тi десять хвилин, що його змусили чекати, склавши руки на колiнах, випрямивши спину i майже не торкаючись спинки стiльця. Час вiд часу вiн пiдкручував то одну, то iншу сторону своїх пишних вусiв або погладжував себе по макiвцi, де ретельно доглянутi волосся за лiнi"ю залисин, роздiленi посерединi продiлом, тонким, як лезо бритви, були занадто чорними, щоб бути природними.
  
  Коли професор Морiартi увiйшов у вiтальню, Моран скочив на ноги i простягнув вперед засмаглу, мускулисту праву руку. "Радий знову бачити вас, професоре. Минуло багато часу, але ти нiтрохи не змiнився. Але ж ти нiколи не змiню"шся - ти нiколи не змiню"шся."
  
  Морiартi взяв його за руку i обережно потиснув. " Чотири роки, або, по-мо"му, трохи бiльше. Наскiльки я розумiю, ви нещодавно повернулися з Афганiстану, якщо не помиляюся.
  
  "Ви не помиля"теся, професор," запевнив його Моран. " Але, наскiльки я пам'ятаю, ви рiдко помиля"теся. Хто-небудь повiдомив вам про мо" повернення?
  
  "Я не знав про це до цього моменту. Але висновок був нескладним. Той факт, що ви живете в сво"му клубi, говорить про те, що ви повернулися в Англiю недостатньо надовго, щоб обжитися в квартирi; ваш загар говорить про жаркому клiматi i про те, що ви багато часу проводили на полi. Я вважаю, що нинiшня кампанiя в Афганiстанi добре вiдповiда" цим вимогам ".
  
  "Абсолютно вiрно," погодився полковник Моран. " В твоїх устах цi маленькi логiчнi виверти здаються простими.
  
  " Фокуси? Послухайте, полковник Моран, ви повиннi розумiти, що чим бiльше ви трену"те свiй мозок, тим бiльшого вiд нього можна очiкувати.
  
  Моран посмiхнувся. "Схоже, що вправи, розумовi або фiзичнi, приносять користь деяким людям бiльше, нiж iншим, принаймнi, я так помiтив".
  
  Морiартi простягнув руку за спину i смикнув за шнурок дзвiнка. "Я збираюся випити чашечку кави", - сказав вiн. "Будь ласка, при"днуйтесь до мене. Кава або чай, або що-небудь мiцнiше, якщо хочете".
  
  Полковник Моран пiдкрутив одну сторону своїх вусiв ще тонше, потiм iншу. "Що ж, вже далеко за полудень", - сказав вiн. "Усталена звичка, сер. Жодних упоений спиртним, поки сонце не почне другу половину сво"ї подорожi по небу. Саме такi стiйкi звички, сер, рятують нас вiд повного розорення.
  
  "Цiлком можливо, - погодився Морiартi. "Але зараз, коли наближа"ться чотири години дня?"
  
  " Склянка води з хiнiном, якщо у вас " така штука, з солiдною порцi"ю брендi, був би не зайвим.
  
  "Звичайно", - сказав Морiартi i передав прохання мiстера Моусу, коли той вiдкрив дверi. "Отже, полковник, що я можу для вас зробити?"
  
  Моран вiдкинувся на спинку стiльця. Вовча посмiшка промайнула на його обличчi i зникла. "У минулому ви iнодi зверталися до мене за допомогою, професор, як i я звертався до вас. Я вiрю, що в минулому нашi вiдносини завжди були вза"мовигiдними. У мене " iсторiя, яка вразить вашу уяву. Пiсля того, як ви вислуха"те мою iсторiю, ми зможемо обговорити, як ми можемо допомогти один одному в цьому випадку, ви i я. "Вiн поплескав себе по кишенях i витяг шкiряний портсигар ручної роботи. " Я можу запропонувати вам сигару, сер? Стильна iндiйська сигара Lunkah cheroot, але не така мерзенна, як мiсцевий продукт. Зроблено спецiально для офiцерiв Penwali Scouts."
  
  "Нi, дякую", - сказав Морiартi, майже непомiтно похитавши головою. "Я не потураю".
  
  " Ти не заперечу"ш, якщо я...
  
  "Нi, продовжуй".
  
  Моран дiстав з кишенi срiбний iнструмент для розкурювання сигар i обрiзав кiнчики сво"ї сигари. Мiцно затиснувши цигарку в зубах, вiн пiднiс до дальнього кiнця трубчасту запальничку з величезним лобовим склом i прикурив. Цей процес нагадував часто повторюваний ритуал. "А-а-а!" - сказав вiн.
  
  Вiн закрив запальничку ковпачком i задумливо потримав її в руцi. "Був час, - прокоментував вiн, виймаючи сигару з рота i випускаючи в кiмнату струмiнь їдко пахне диму, - коли можна було справити враження на тубiльцiв практично в будь-якому мiсцi, добуваючи вогонь з кулака. Тепер з ними не так-то просто. Потрiбно багаторазова гвинтiвка, щоб виробити якесь враження на бiльшiсть з них. "Вiн забрав запальничку в кишенi.
  
  Увiйшла покоївка з напо"м для полковника Морана у високому стаканi i чашкою чорної кави для професора Морiартi. Вона поставила тацю на маленький столик мiж ними.
  
  "Це все, Тереза", - сказав Морiартi. "Спасибi". Вiн помiтив, що очi Морана стежили за молодою дiвчиною, коли вона виходила з кiмнати.
  
  "Чин-чин!" сказав Моран, його погляд знову кинувся до Морiартi i зосередився на сайтi на його краватцi. Вiн акуратно поклав сигару в попiльничку праворуч вiд себе i пiдняв келих, вiтаючи Морiартi, перш нiж пiднести його до губ.
  
  " А тепер, професоре, з вашого дозволу, я розповiм вам свою iсторiю. Думаю, вона того варта.
  
  "Продовжуйте," сказав Морiартi.
  
  Моран дiстав сигару з попiльнички. " Тодi я почну з махараджi Ламапура, який, як ви, можливо, зна"те, " другим за величиною з незалежних князiвств. Не його нинiшн" величнiсть, а його - давайте подивимося - пра-пра-прадiд. Подiї, про якi я збираюся розповiсти, що сталися або, принаймнi, почалися, наскiльки я можу судити, приблизно в 1734 роцi.
  
  "Махараджа Ламапура був молодою людиною з рiзким ожирiнням. У цьому роцi його вага перевищив тридцять стоунiв. Вiн i його радники були переконанi, що це було найбiльш при"мно його пiдданим, оскiльки вони вiрили, що їх правитель повинен бути людиною заможною ". Моран зробив паузу i кашлянув.
  
  "Раз на сiм рокiв, в доповнення до щорiчних податкiв, поборiв, нарахувань, мит, штрафiв, дорожнiх зборiв, спецiальним зборам i хабарiв, якi радували серця громадян Ламапура, проводилася спецiальна церемонiя, на якiй пiдданi махараджi вiдповiдали його вагою золота. Iсну" багаторазово вiдтворений малюнок церемонiї, що зобража" гiгантську поперечину для балансування з пiддонами на кожному кiнцi. На однiй сковородi сидить пухкий махараджа на сво"му особливому тронi, а його пiдданi кидають золотi монети на iншу".
  
  "Я бачив iлюстрацiю або щось схоже", - прокоментував Морiартi.
  
  "Так, добре. Як менi дали зрозумiти, це неточно в одному вiдношеннi", - сказав йому Моран. "Насправдi вони використовували спецiально викарбуванi для цi"ї мети маленькi золотi злитки, якi їм довелося купити на державному монетному дворi - звичайно, з невеликою нацiнкою. По сутi, вони повиннi були платити махараджi за привiлей платити махараджi ".
  
  "Багато уряду, схоже, працюють за аналогiчним принципом", - зауважив Морiартi.
  
  "Навiть так. Але в iншому, приблизно так це i повинно було виглядати". Моран зробив паузу, щоб зробити великий ковток брендi з хiнiном.
  
  "Однак у махараджi була одна проблема, яка турбувала його радникiв i пiдданих i майже позбавляла задоволення бути самим товстим махараджей в Iндiї. У нього була - як би це сказати - нездатнiсть виконувати свої подружнi обов'язки. Йому було важко пiдтримувати необхiдний, е-е, iнтерес, i вiн був настiльки великий, що навiть протягом порiвняно коротких перiодiв, коли йому вдавалося пiдтримувати свiй iнтерес, вiн не мiг направити туди, де це було необхiдно, щоб справити на свiт сина i спадко"мця. I повинен народитися син i спадко"мець, iнакше з його смертю спадкування трону виявилося б пiд питанням - так би мовити, його можна було б перехопити, - i майбутн" щастя великого числа його пiдданих могло б виявитися пiд загрозою; принаймнi, так здавалося махараджi i його радникам в той час.
  
  "Отже, племiнницi махараджi, його племiнники, його двоюрiднi брати i тiтки, а також рiзнi придворнi чиновники виявляли те, що за iнших обставин могло б здатися вульгарним iнтересом до стану члена сiм'ї махараджi". Вiн зробив паузу.
  
  "Продовжуйте," сказав Морiартi, " виявляючи як можна менше поваги до похотi.
  
  "Коротше кажучи," сказав Моран, явно роздратований тим, що його милий анекдот доведеться скоротити, " прем'"р-мiнiстр, який був двоюрiдним братом махараджi, доручив шотландському iнженеровi по iменi Уэстерби Мiтчелл сконструювати пристрiй, яке дозволило б Його Високостi, е-е, функцiонувати. Мiтчелл вивчив ситуацiю i, витративши кiлька тижнiв на замiри та розрахунок кутiв нахилу, приступив до роботи над хитромудрим пристро"м з шкiряних ремiнцiв, стрiчок i пружин, вставлених у дерев'яну раму, i встановив його в королiвськiй спальнi ".
  
  "Просте завдання, але не позбавлена iнтересу", - зауважив Морiартi. "Спрацювало це?"
  
  "Це вирiшило, е-е, механiчну частину проблеми. Iнша частина була вирiшена шляхом ввезення з Персiї трьох виключно красивих гурiй, якi були добре навченi любовного мистецтва. З допомогою пристрою i гурiй махаранi справила на свiтло королiвського спадко"мця протягом року. Я вважаю, що двi гурiї також народили приблизно в один i той же час."
  
  "Що махаранi думав про це угодi?"
  
  "Це не записано".
  
  "Ах!" - сказав Морiартi. "Гарна iсторiя, i я цiную її. I тепер сцена достатньо пiдготовлена? Чи можемо ми перейти до розв'язки цього фарсу?"
  
  Моран глибоко зiтхнув i видихнув. "Не квапте мене без причини, сер", - сказав вiн. "Я намагаюся розповiсти вам достатньо, щоб ви могли, можна сказати, побачити, як це вiдбува"ться; щоб ви могли правильно зрозумiти, що за цим слiд".
  
  "Я думаю," сказав Морiартi, "що все, що буде далi, сер, я правильно розумiю".
  
  Моран надовго закрив очi, а потiм вiдкрив їх i немиготливим поглядом втупився на Морiартi. "Я не впевнений, сер, чому ви налаштованi вороже до мене i мо"ї iсторiї, коли я ще навiть не дiстався, е-е, важливої частини, в тiй частинi, яка стосувалася б вас". Вiн пiднявся зi стiльця i мiцно затиснув сигару в зубах. "Я визнаю, що ви найрозумнiша людина в Лондонi i краще за всiх вмi"те придумувати такого роду прийоми, якi менi можуть знадобитися. Я працював з вами ранiше i знаю, що це так. А тепер, якщо ви вкажете менi дорогу до резиденцiї другого по розуму людини в Лондонi, я попрощаюся з вами.
  
  Морiартi усмiхнувся, а потiм розреготався гучним, розкотистим смiхом. Вражений Моран зробив крок назад i майже впав назад на сво" мiсце, перш нiж знову схопитися i войовничо вирячитися на професора.
  
  "Другий по розуму людина в Лондонi?" Запитав Морiартi, а потiм знову розсмiявся. "Чому, сер, я не можу направити вас до другого по розуму людинi в Лондонi, тому що вiн зник".
  
  "Справдi?" Запитав Моран, виглядаючи збитим з пантелику.
  
  Морiартi кивнув i з хвилину вiн тримав руку пiднятою, поки не перестав смiятися. "Дiйсно", - сказав вiн. "I цiлком можливо, що це зовсiм не смiшно. Можливо, вiн був поранений або навiть убитий, або ж його утримують вороги з невiдомих причин.
  
  "Тодi чому... ? "
  
  "Тому що, сер, його друзi вважають, що я його найлютiший ворог, i вони уявляють, що я покiнчив з ним. Я не можу передати вам, сер, наскiльки це цiкаво".
  
  Моран вийняв сигару з рота. "Зрозумiло," сказав вiн.
  
  "Правда?" Запитав Морiартi.
  
  "Насправдi, професор, я зiзнаюся, що нi. Я припускаю, що ви насправдi не покiнчили з, е-е, джентльменом, про який йде мова?" Моран здавався швидше приголомшеним, нiж стривоженим цi"ю думкою.
  
  Джентльмен, про якого йде мова, - самозваний 'детектив-консультант" на iм'я Шерлок Холмс, i нема", я не маю нiякого вiдношення до його зникнення. Я швидше шкодую про його смерть, якщо вiн дiйсно помер. Морiартi жестом запросив Морана повернутися на сво" мiсце. "Закiнчуй свою розповiдь. Можливо, я зможу тобi допомогти, можливо, нема"; але, принаймнi, ти заслугову"ш справедливого слухання". Вiн нахилився вперед. "Продовжуйте. Продовжуйте".
  
  Полковник Моран виглядав стурбованим. " Шерлок Холмс зник, чи не так?
  
  "Насправдi".
  
  " I ви не ма"те до цього жодного вiдношення?
  
  "Навiть якщо"так".
  
  Моран стиснув губи, розмiрковуючи. Через хвилину вiн кивнув. "Поки вiдкладемо це в сторону", - сказав вiн. "У мене нема" причин не вiрити вам. I все ж це незвично".
  
  "Так i "", - погодився Морiартi.
  
  "Що ж," сказав Моран, " повернемося до мо"ї розповiдi. До четырнадцатилетию свого сина i спадко"мця махараджа наказав побудувати великий храм. Цi махараджi завжди будують храми, але цей храм був чимось особливим: чотири високi мармуровi вежi з явним фалiчним вiдчуттям по кутках величезного мармурового купола. Стiни куполи були вкритi еротичними скульптурами, виконаними у виглядi того, що, по-мо"му, назива"ться 'барель"ф".
  
  "Iсну" ряд надрукованих приватним чином еротичних книжок, якi мiстять iлюстрацiї рiзьби по дереву в iндiйських храмах", - сказав Морiартi. "Я бачив кiлька таких i захоплювався ними; якщо не їх художнiм якiстю, то уявою скульптора. Еротична рiзьблення, мабуть, досить поширена в iндуїстських храмах ".
  
  "Чутливiсть тубiльцiв до еротичного мистецтва вiдрiзня"ться вiд чутливостi освiченого "вропейця", - пiдтвердив полковник Моран. "I мiсцевi жiнки - Але, звичайно, тут я вiдволiкся. Кажуть, що ця рiзьба присвячена одному з проявiв бога Шиви. Крiм цього, я нiчого не знаю. Але це, за винятком мимохiдь, не те, що нас цiкавить ".
  
  "А!" - сказав Морiартi.
  
  "Через чотири роки пiсля завершення будiвництва храму махараджа помер, i його син, якому зараз вiсiмнадцять, зiйшов на трон. Син, щоб вшанувати пам'ять свого батька i вiдсвяткувати сво" власне iснування, замовив розмiстити в храмi два твори мистецтва. Одне було виготовлено iз чистого золота - в натуральну величину - з, е-е, апарату, який дозволив йому народитися. З'"днання були прикрашенi рубiнами i дiамантами. Ремiнцi та портупеї були витканi з тонких золотих ниток. Зображення бога Падерсияби - можливо, я помиляюся, - лежить ниць на апаратi, але без явних вказiвок на те, чого вiн мiг би досягти в цьому положеннi. Сторонньому спостерiгачевi лиша"ться тiльки гадати, чим могла б полягати функцiя цього механiзму.
  
  Другим предметом була статуя заввишки близько трьох футiв, зображувала улюблену гурiю його батька; жiнку, чиї екзотичнi танцi i, е-е, зусилля сприяли або, принаймнi, сприяли зачаття сина. Її звали Патi. Вона зображена стоїть на правiй нозi, лiва нога зiгнута так, що її лiва ступня спира"ться на праве колiно. Її руки витягнутi перед собою, лiктi витягнутi, долонi зверненi всередину, особливо значущому вираженнi. Що саме це виража", я не знаю. Якщо вiрити статуї, вона була досить красива. Сама статуя стоїть королiвських грошей, якщо скористатися побитим, але в даному випадку цiлком точним виразом. Вона також була з чистого золота та iнкрустована дорогоцiнним камiнням: смарагдами в оправi для очей - у Патi були зеленi очi - i намистами, браслетами, перснями на палець, ножними браслетами i дiадемою, прикрашеними самими коштовними каменями, якi були надiтi на статую кращими ювелiрами королiвства.
  
  "Значить, ви це бачили?"
  
  "Я бачив мiнiатюрне зображення; я б сказав, близько шести дюймiв у висоту. Позолочена гiпсова оправа з напiвдорогоцiнним камiнням - цiнна сама по собi, але нiщо в порiвняннi з справжньою цiннiстю оригiналу. Але вишукана. Вiдчува"ться, що було б при"мно познайомитися з молодою жiнкою-Патi. Оригiнал вiдсутнiй - його вкрали з храму в 1857 роцi, пiд час повстання сипаїв. Це здогадки, чистi здогади щодо того, чи було це взято сипайскими вiйськами в помсту за те, що був махараджа пробританским, або пiзнiше британцями в помсту за те, що був махараджа про-сипайским. I ваша здогадка так само хороша, як i моя. Я розмовляв з людьми, якi там були, i чув обидвi iсторiї. Ось чому я прийшов побачитися з вами ".
  
  " Ви хочете встановити, хто забрав статуетку тридцять п'ять рокiв тому?
  
  "Нi, слава Богу, до цього не дiйде. Або, скорiше, я повинен сказати, це пройшло. Я знаю, в кого зараз золота гурiя. Я не знаю напевно, як вона потрапила до них у руки, але це, слава Богу, несутт"во".
  
  " Вам потрiбна моя допомога в поверненнi роботи?
  
  "Нинiшнiй махараджа Рамасатджит доручив менi знайти золоту гурiю i повернути її йому. Вiн заплатить досить добре - бiльше, нiж внутрiшня вартiсть виробу, яка, як я вже сказав, обурливо висока ".
  
  " Наскiльки добре?
  
  Моран струсив попiл з кiнчика сигари. " Що б ви сказали про двадцять тисяч фунтiв? - запитав вiн.
  
  "Я б сказав, що при консервативному iнвестуваннi це могло б приносити вам дохiд у шiстсот доларiв на рiк. I ви могли б непогано жити на шiстсот доларiв на рiк. Але тодi потрiбно буде подумати про мiй гонорар, якщо я погоджуся допомогти вам.
  
  "Ви мене неправильно зрозумiли, сер", - сказав Моран. "Двадцять тисяч будуть вашим гонораром".
  
  Морiартi протер пенсне i поставив його на перенiсся. " Ви жарту"те, сер, - сказав вiн.
  
  "Я нiколи не жартую з приводу грошей", - сказав йому полковник Моран. "I я вам кажу з усi"ю чеснiстю, оскiльки, якщо ми збира"мося це зробити, мiж нами не повинно бути секретiв, принаймнi, щодо виконуваної задачi, що моя частка буде в п'ять разiв бiльше. Сподiваюся, у вас з цим нема" проблем.
  
  "Нiяких", - вiдповiв йому Морiартi. "Але в такому разi я подбаю про те, щоб, якщо виникне якийсь винятковий ризик, бiгти будете ви, полковник".
  
  "Цiлком справедливо, - погодився Моран.
  
  Морiартi задумався. "Два питання," сказав вiн.
  
  "Ви хочете знати, в кого зараз статуетка i де вона?" Сказав Моран.
  
  "Це буде пiзнiше", - сказав йому Морiартi. "Чому це так дорого кошту" нинiшньому махараджi, i звiдки ми зна"мо, що вiн викупить це за обумовлену плату?"
  
  "А!" - сказав Моран. " Що стосу"ться першого: за тi сто рокiв або близько того, що статуя знаходилася у храмi, вона стала вiдома по-рiзному як Богиня Ламапура, Удача Ламапура, Ледi Ламапура i Королева Ламапура. Ви помолилися б, якщо б у вас було таке бажання, одному з його рiзних аспектах, щоб досягти якоїсь гiдної мети. Богиня Ламапура була вправна в наданнi допомоги безплiдним парам. Удача Ламапура гарантувала успiх у дiлових починаннях. Ледi Ламапура вiдповiдала на питання i давала поради з допомогою рiзних форм ворожiння."
  
  "Чарiвне!" Прокоментував Морiартi. Вiн вiдкинувся назад i заплющив очi. "А королева Ламапура?"
  
  "В сво"му образi королеви Ламапура прекрасна Патi захистила махараджу i його пiдданих вiд лиха".
  
  "А!" - сказав професор Морiартi. "I вона досягла успiху в цьому починаннi?"
  
  "До свого зникнення вона виконувала свою роботу досить добре. У Ламапуре було сто рокiв процвiтання i вiдносного спокою, поки вона лежала в своїй нiшi у внутрiшнiй стiнi храму. У цьому районi виробляють керамiку i килими, якi вiдрiзняються високою якiстю i високо цiнуються по всiй Iндiї. Пiсля крадiжки країна швидко прийшла до того, що iндуси вважають погибеллю. Сама вiйна з сипаями негативно позначилася на мiсцевому населеннi, обидвi сторони вели себе надзвичайно нецивiлiзовано - якщо я можу так висловитися як британський офiцер ".
  
  " А пiсля заколоту?
  
  "Один з основних барвникiв, що використовуються при виготовленнi килимiв, раптово став недоступний. Я вважаю, його робили з якихось молюскiв, i кривавi тварини вимерли. А мiсцева глина, яка використову"ться для виготовлення керамiки, ставала все бiльш забрудненої, я вважаю, сiркою, яку було важко видалити, i з-за цього виходила некрепкая i непридатна посуд. I мiгруючi водоплавнi птахи почали уникати мiсцевих озер. Це мало лише незначне значення для економiки, але було визнано поганим ознакою ".
  
  "Дiйсно", - сказав професор Морiартi. "Я б сам вважав це поганою ознакою. Я розумiю, чому вiн хоче повернути фiгурку. Звiдки ми зна"мо, що вiн заплатить за неї?"
  
  "Я ходив у школу з нинiшнiм махараджей. Академiя Святого Саймона. Саме туди вирушив Уэстерби Мiтчелл, шотландський iнженер, сконструировавший це, е-е, пристрiй, i з тих пiр махараджi Ламапура вiдправляють туди своїх дiтей чоловiчої статi. Нинiшнiй махараджа вiдставав вiд мене на одну сходинку. Ми називали його 'Маленький Пок'. Його старший брат, "Великий Пок", був приблизно на вiсiм рокiв старше нас. Вiн був прямим спадко"мцем, але загинув пiд час полювання на тигра. Отже, "Маленький Пок' тепер махараджа Ламапура. Хто б мiг подумати?"
  
  " Значить, ти розрахову"ш, що за дружбу тобi заплатять?
  
  "Друзi? Вiн був на один щабель нижче мене, i вiн був вогом", - сказав Моран. "Але ми поважали один одного. Зрештою, вiн був надзвичайно багатим вогом. У нього були деякi проблеми з, е-е, дiдiвщиною з боку деяких найбiльш тупоголових студентiв, якi вiн вирiшив, заплативши менi за те, щоб я доглядав за ним; i я вважаю, що я добре впорався. Вiн запросив мене повернутися з ним до Iндiї до того, як я отримав офiцерський чин. Я провiв бiльше року в Ламапуре, в основному в королiвському палацi. Розумi"те, це були змiни. Там вiн належав до правлячого класу - в буквальному сенсi - а я, по сутi, був лiдером. Той рiк багато чому мене навчив ".
  
  Морiартi мовчки роздивлявся полковника, в той час як Моран втупився на свiй начищений до блиску черевик, обмiрковуючи те, що дiзнався. "Махараджа - людина з винятковим почуттям честi", - сказав Моран. " Якщо ми повернемо королеву Ламапура, нам заплатять.
  
  "Чому, - запитав Морiартi, - махараджа вибрав саме вас, щоб повернути свою статую?"
  
  " Прямолiнiйний, чи не так? Моран акуратно поклав сигару на пiднос. " Ну, по правдi кажучи, вiн цього не робив, не зовсiм. Вiн дав зрозумiти, що заплатить винагороду за повернення сво"ї, е-е, удачi. Я чув про нагороду. I, чисто випадково, я вловив найменший натяк на мiсцезнаходження зниклої ледi. Я вiдпросився у сво"му полку i простежив за чутками в англо-iндiйської армiї. Я побував на аванпостах в Кашмiрi i Белуджистанi, i аромат став сильнiшим. Останнiй ключ до розгадки дав менi ювелiр з Мадраса. Я забронював квиток назад в Англiю на "Зiрка Белфаста" як раз в той момент, коли вона покидала порт. Опинившись тут, я попрямував на пiвнiч, у Кiлмарнок в Ейрi, щоб пiдтвердити те, що я дiзнався. Я був правий, хоч i помилився в одному вiдношеннi. Я вiдправив телеграму його величностi, щоб повiдомити йому, що я, можливо, знайшов цей предмет i що, можливо, зможу його повернути, i попросив його пiдтвердити нагороду. Вiн вiдповiв - ах- вiн вiдповiв..." Моран порився в кишенях свого пiджака i витягнув акуратно складений аркуш паперу. "Ось вiн, його вiдповiдь". Вiн передав його професор Морiартi.
  
  
  
  МОРАН: АНГЛО-IНДIЙСЬКИЙ: ЛОНДОН
  НАГОРОДА, ЯК ЗАЗНАЧЕНО, ЗУПИНКА ПЛЮС ВИТРАТИ ЗУПИНКА НЕ ЗАСТОСОВУВАТИ НАСИЛЬСТВО
  НЕ ПОРУШУВАТИ ЗАКОНИ ПРИ ОТРИМАННI ОБ'ЄКТА ЗУПИНКА КОРОЛЕВА ЛАМАПУРА
  ПОВИННА ЗАЛИШАТИСЯ НЕЗАПЛЯМОВАНОЮ ЗУПИНКА ВДАЛОГО ПОЛЮВАННЯ ЗУПИНКА
  МАЛЕНЬКИЙ ПУК
  
  
  
  Морiартi пiдняв брову. "Я розумiю вашу дилему", - сказав вiн.
  
  "Дiйсно, - погодився полковник Моран. "Трохи розбити i схопити, без проблем. Розкроїти кiлька черепiв у процесi; частина гри. Один з них помира", що ж, ось i все. Я маю на увазi, це було б важко в будь-якому випадку. Страшенно важко. Але можливо. Я мiг би прийти до вас i попросити ради, але менi не довелося б турбувати вас до такої мiри, щоб просити вас прийняти участь в операцiї. Нi, сер.
  
  " Не порушувати законiв, а? Цiкава проблема. Я вважаю, ви не можете просто купити це у того, у кого воно ", iнакше вас би тут не було. Отже, де ж ця маленька дрiбничка i як ти збира"шся до неї дiстатися?
  
  "Що стосу"ться того, як до цього приступити, що ж, це буде по вашiй частинi, професор, якщо ви приймете це невелике завдання. Що стосу"ться того, де вона ... " Моран глибоко затягнувся сигарою i повiльно випустив дим. " Тепер вона знаходиться у володiннi - я б сказав, що це талiсман - шотландських улан герцога Монкрейта. Щовечора її садять поруч зi старшим офiцером на чолi обiднього столу, i улани пiднiмають тост за неї вiдразу пiсля того, як пiднiмають тост за королеву. Я багато чому навчився. Поки полк будинку, вона нiколи не покида" офiцерську їдальню в їх казармах у замку Фитцробертс в Кiлмарнок. Ну, трохи за межами Килмарнока. Але Сiм'я герцога в даний момент повернулася до Iндiї, i тому Ледi знаходиться ближче до дому, нiж коли-небудь за останнi тридцять рокiв. По сутi, її охороняють шiстдесят офiцерiв i тисяча двiстi чоловiк. Я не можу придумати нi суми грошей, нi будь-якого стимулу, якi змусили б їх розлучитися зi сво"ю дамою.
  
  "Вони знають, що у них "?"
  
  " Очевидно, нема". Вони називають її "Ледi Лакхнау'. Iсторiя така, що сержант-майор їх полку iменi Маккуист натрапив на неї в возi, кинутої на узбiччi дороги, коли полк брав участь у штурмi i отбивании Лакхнау в березнi 1858 року. Якимось чином мiж її зникненням i виявленням вона була вкрита мiддю. Можна тiльки здогадуватися, хто поклав її у вiзок. Вона негайно, принаймнi, так свiдчить iсторiя, врятувала життя сержанту-майору i двом молодшим офiцерам ".
  
  "Зайнята маленька статуетка", - прокоментував Морiартi. "I де ж вона знаходиться у даний момент? Де двi бригади герцога Монкрейтского? Кашмiр? Делi? Афганiстан?"
  
  "Думаю, зараз вже в Калькуттi," вiдповiв йому полковник Моран. "Офiцери i рядовi хайлендских улан повернулися з демонстрацiї прапора десь на пiвночi країни i збираються повертатися в Англiю. Вони пробудуть у Калькуттi мiсяць або близько того, а потiм сядуть на пароплав, щоб вiдправитися додому".
  
  " Десантний корабель?
  
  Люди i конi вирушать на вiйськовому кораблi, але бiльшiсть офiцерiв зазвичай вибирають бiльш високий рiвень комфорту, тим бiльше що з багатьма з них подорожують їх сiм'ї. Так що вони вiдправляться на одному з цивiльних пароплавiв - першим класом, зрозумiло.
  
  "А!" - сказав Морiартi. "I статуя, я вважаю, вiдправиться з офiцерами".
  
  "Звичайно. Тодi ти допоможеш?"
  
  "Цiлком можливо. Це цiкаве випробування, i нагорода достатня для виконання завдання. Менi потрiбно бiльше iнформацiї. Я складу вам список того, що менi потрiбно знати. Ви пiдтриму"те зв'язок з ким-небудь в Калькуттi?"
  
  "У мене там " агент", - сказав йому Моран. "Взагалi-то, старий товариш по кают-компанiї. Звiльнений з-за якихось непри"мностей, пов'язаних з колодою карт. Схоже, що на зворотному боцi були нанесенi якiсь, е-е, вiдмiтини.
  
  "Я вражений", - сказав Морiартi.
  
  "Так", - сухо вiдповiв Моран. "Я так i думав".
  
  Професор Морiартi пiднявся на ноги. "Якщо ми зробимо це, нам доведеться дiяти негайно".
  
  "I що робити?"
  
  " Вирушай в Iндiю. Ми повиннi дiстатися туди до того, як ледi Лакхнау вiдправиться додому.
  
  "I що потiм?"
  
  "Якщо ми поїдемо як можна швидше, нам потрiбно три тижнi, щоб дiстатися до Калькутти. Це да" менi три тижнi, щоб що-небудь придумати ".
  
  Полковник Моран встав i вiддав честь Морiартi. "Добре, професор", - сказав вiн, надягаючи пальто i нахлобучивая капелюха на голову. "Я зберу речi. Добре, що ти " на борту ".
  
  "Я вже давно збирався поїхати в Iндiю", - зауважив Морiартi, встаючи i проводжаючи полковника Морана до дверей. "Я розумiю, що записи iндiйських астрологiв налiчують багато столiть, i " письмовi спостереження, якi коментують наднову, що раптово з'явилася в сузiр'ї Тельця в 1054 роцi. Я б хотiв отримати можливiсть ознайомитися з деякими їхнiми картами неба того часу, якi могли б показати точне мiсце розташування зiрки.
  
  Моран секунду дивився на Морiартi, побоюючись, що з нього зробили мiшень для якоїсь незрозумiлої жарти. Але вiн вирiшив, що професор говорить серйозно. "Чого б це не коштувало, професор", - сказав вiн, пiднiмаючи капелюх. "Чого б це не коштувало!"
  
  OceanofPDF.com
  
  П'ЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ЗАГАДКОВИЙ
  ДОКТОР ПIН ДОК ЛОУ
  
  
  
  Доля сидить на цих темних зубчастих стiнах i хмуриться,
  I коли портал вiдкрива"ться, щоб прийняти мене,
  Голос глухим шепотом розноситься по дворах,
  Оповiдаючи про безiменному дiяннi.
  Енн Редклiф
  
  
  
  Ухлопчика був довгий нiс i виступаючi зуби на бiлому, як сироватка, особi, а великi вуха рiзко стирчали з бокiв голови. Всi, хто його знав, називали його Гризуном, за винятком його роботодавця i наставника, доктора Пiн Док Лоу. Доктор Пiн називав його "Чарльз". Це було iм'я, яке дав йому доктор Пiн, не бiльше його справжн" iм'я, нiж "Гризун", але тодi нi вiн, нi хто-небудь iнший не знали, чи було у нього насправдi iм'я при народженнi i яким воно могло б бути. Вiн також не уточнював свiй вiк i дату народження. Вiн думав, що йому може бути чотирнадцять, але виглядав молодше. Бiльшiсть дiтей з лондонських нетрiв через недоїдання, вiдсутнiсть фiзичних вправ i нестачi сонячного свiтла виглядали молодше свого вiку, поки раптово не стали виглядати набагато старше.
  
  Скiльки вiн себе пам'ятав, його звали Гризун. "Хiт - це не те iм'я, яке менi подоба"ться", - сказав вiн докторовi Пiн. "Я не знаю- тiльки не Уеллi". I дiйсно, серед його товаришiв, Джимпи, Спитса, Фингерса, Уорти та iнших, його iм'я нiчим не видiлялося.
  
  Незабаром пiсля того, як Гризун i його друзi надiйшли на роботу до Пiн Док Лоу, доктор Пiн вiдвiв його в сторону i задумливо оглянув. "З цього моменту," вирiшив Пiн, " ти будеш вважати 'Чарльз' своїм справжнiм iм'ям".
  
  " Мо" справжн" iм'я?
  
  "Так, тому що, бачиш, я подарував його тобi".
  
  "А, зрозумiло", - сказав Чарльз, хоча насправдi нiчого не розумiв.
  
  "Якщо ви хочете, щоб iншi поважали вас," терпляче пояснив йому Пiн, " ви повиннi поважати себе. 'Гризун' - це не те iм'я, яке виклика" повагу. I" - Доктор Пiн Док Лоу тицьнув хлопчика в груди довгим вказiвним пальцем- "Ти будеш менi набагато кориснiше, якщо iншi будуть довiряти тобi i поважати".
  
  "Так, сер," з сумнiвом промовив Чарльз.
  
  Пiн терпляче зiтхнув. " Нам належить пройти довгий шлях, перш нiж ми досягнемо того самого сонячного нагiрного плато.
  
  Чарльз зустрiчався з доктором Штирем на маленькому складi на Бенк-Енд-Уорф, де Штир мiстив- що? Резиденцiю? Не було жодних ознак того, що Штир дiйсно жив там. Притулок? Але всi, хто мав значення, знали, що саме тут можна було знайти Пiн. Офiс? Якщо Пiн i вiв якiсь справи поза складу, це було непомiтно. Чарльз припустив, що це було заклад доктора Пiна, його мiсце. У кожного ма" бути сво" мiсце, i це було мiсце Пiна Доклоу.
  
  Гризун на iм'я Чарльз був лiдером групи вуличних хлопчакiв пiд назвою "Лаймхаусские кролики", якi заробляли на життя крадiжками дранок, розеток та шкурок - носових хусток, кишенькових годинникiв i гаманцiв - у що проходили по сусiдству джентльменiв, якi були досить заможнi, щоб володiти подiбними нарядами. Нещодавно вiн та його колеги отримали вiд доктора Пiна iншу роботу. "Вони - мої очi i вуха у всьому Лондонi", - пояснив Пiн Хитромудрому Диваковi.
  
  "Вони не бiльш нiж купка брудних молодих хулiганiв", - вiдповiв Дивак.
  
  "Саме так!" доктор Пiн посмiхнувся сво"ю хитрою посмiшкою. "I тому вони можуть пiти куди завгодно i побачити що завгодно. Їх можна зустрiти стусанами, їх можна силомiць вигнати звiдси або звiдти, але вони не викличуть нiяких пiдозр у тому, що вони щось бiльше, нiж здаються. Пiдлi злодiї, негiдники i хулiгани - так. Шпигуни - нi. Дайте кого-небудь подумати про вас що-небудь погане, i вiн буде задоволений i рiдко буде намагатися уявити собi щось гiрше ".
  
  I Кролики добре виконували свої завдання. За шiсть шилiнгiв у тиждень у Сiн Док Лоу були очi й вуха по всьому Лондону. Така була цiна за душi дюжини хлопчикiв.
  
  "Ну, Чарльз?" Запитав Пiн Док Лоу, сидячи на сво"му високому червоному стiльцi за високим столом з ебенового дерева i не клiпаючи дивлячись на молодого вуличного араба. "Що у тебе " для мене сьогоднi?"
  
  "В колисцi на Бейкер-стрiт щось ворушиться", - вiдповiв Чарльз, шанобливо тримаючи капелюха в руках, ноги разом, очi зосередженi на маленькому iдола зi слонової кiстки на столi. "Мiсiс Хадсон, домовладелица, виходить i поверта"ться приблизно два рази на день. Цей доктор Ватсон, вiн заходив туди вчора ненадовго, нiби як поглазел на фингса в кабiнетi - ви могли бачити його за вiкном з будинку навпроти - i знову пiшов. Але нiяких слiдiв мiстера Шерлока Холмса.
  
  "При"мна новина", - сказав Пiн.
  
  " I? " I цей професор Коув з Рассел-сквер... вiн їде.
  
  Пiн Док Лоу встав i ляснув долонями по столу з таким шумом, що Гризун пiдстрибнув. " Йдеш? Що значить "йдеш"?
  
  "Я маю на увазi те, що сказав", - сказав Гризун, намагаючись не зiщулитися, коли Пiн Док Лоу навис над ним. - Сьогоднi вранцi ти першим дiлом занурив цей величезний валiзу в "гроулер" i вiдправив його на вокзал Вiкторiя, чи не так? А потiм 'вiн пiшов за мною з iншим хоботом у другому гроулере, чи не так?"
  
  "Чорт вiзьми!" вигукнув доктор Пiн Док Лоу. " Куди, чорт вiзьми, мiг податися цей чоловiк?
  
  "Iндiя", - сказав йому Чарльз. "Вiн їде в Iндiю. Каллi-катта, як вiн i сказав".
  
  "Справдi?" Пiн повiльно опустився назад на стiлець. "Калькутта, чи не так? I звiдки ти це зна"ш?"
  
  "Хiба я не пiшов за ним на вокзал Вiкторiя? Хiба я не врятував сво" життя, "примостившись ззаду' Гроулера? Бачиш, я зустрiв на станцiї ще одного хлопця, i я пiдслухав їх балаканину.
  
  Пiн нахилився вперед i пильно подивився на Чарльза. " А хто був той iнший джентльмен?
  
  "Я не 'доклав руку" до цього слуху, чи не так? Вони не 'доклали руку до згадки' мого iменi. Великий, 'пiдслуховуючих", походжа" з поважним виглядом, як солдат.
  
  "I що ж вони зробили?"
  
  " Вони забронювали вагон першого класу Континентального експреса. Завтра зранку вони збираються перетнути Ла-Манш i сiсти на поїзд до Парижа. Потiм вони направляються в Каллi-катту.
  
  " А як вони поїдуть з Парижа? - запитав я.
  
  "Вони ж не сказали, чи не так? Я маю на увазi, вони ж не збираються обговорювати весь свiй айтинни-арарi, стоячи там перед станцi"ю, тiльки для того, щоб я мiг це пiдслухати, чи не так?"
  
  " I бiльше ви нiчого не чули?
  
  "Нi, сер", - вiдповiв Чарлз. "Ну, не дуже. Професор сказав, що, за його розрахунками, подорож на поїздi як можна далi скоротить час на пару тижнiв, тому що 'поїзд швидше, нiж човен ".
  
  "Корабель," автоматично поправив Пiн.
  
  " Так, сер, корабель. Вони хочуть дiстатися туди до вiдплиття полку.
  
  " Полк. Ах, звичайно, полк. Тiльки який це полк?
  
  "Вони не сказали".
  
  Пiн Док Лоу вiдкинувся назад i заплющив очi. Кiлька хвилин вiн нiчого не говорив, а Гризун чекав з капелюхом в руцi, не знаючи, що робити, i боячись видати хоч звук. Нарештi Пiн знову вiдкрив очi. "Цiкаво", - сказав вiн. "Але поки що ..." Вiн нахилився вперед i опустив голову, поки її очi опинилися на одному рiвнi з очима молодого вуличного араба. " Ти добре справля"шся. Продовжуй в тому ж дусi i не пiдведи мене, i ти i твої товаришi будете гiдно винагородженi. Не спускай очей з Рассел-сквер, шiстдесят чотири, на випадок, якщо професор Морiартi раптово повернеться. Доглядайте за будинком мiстера Шерлок Холмс, i регулярно доповiдай, хто входить i виходить ".
  
  "Так, сер", сказав Чарльз Гризун.
  
  " На даний момент, - Пiн надряпав записку на аркушi паперу, склав його i передав Чарльзу, " ти зна"ш, де знайти цього Двухпенсовика?
  
  "'Це розкопки недалеко вiд Бенсби-стрiт".
  
  "Ах, так, це Барнсбери-стрiт. Пiди, знайди його i передай йому цю записку".
  
  "Так, сер", - сказав Чарльз, засовуючи записку в кишеню свого изодранного пiджака.
  
  " Дуже добре. Лоу полiз у кишеню, витяг маленький матерчатий гаманець i дiстав кiлька монет. " Ось тобi i твоїм хлопцям тижневу платню. А тепер iди!
  
  
  
  Двухпенсовик з'явився на складi приблизно через двi години. "Я б хотiв, щоб ви надсилали свої нотатки з ким-небудь, хто вигляда" трохи бiльш респектабельно", - сказав вiн. "Нiколи не зна"ш, кого саме я можу розважати. Сподiваюся, це важливо, тому що ти вiдiрвав мене вiд того, що могло б стати багатообiцяючим ввечерi з картонками. Я знайшов собi марка з Ньюкасла, який вважа" себе крутим хлопцем, i я мав намiр охолодити його на п'ять-десять фунтiв ".
  
  "Ви коли-небудь були в Iндiї?" - запитав Пiн Док Лоу.
  
  "Неау", - вiдповiв Молодик, розтягуючи голосну, поки це не прозвучало як жалiбне каркання кота. "З якого дива менi взагалi хотiти їхати в Iндiю? Одного разу я був у Парижi; йшов дощ. Можливо, я коли-небудь повернуся, коли почую, що дощ припинився. Одного разу я був у Нью-Йорку. Я працював на океанських лайнерах. Нiчого не робити, крiм як грати в карти бiльше трьох тижнiв. Бридж, покер i юкер - американцям подоба"ться юкер. Чоловiк може чесно заробляти на життя на океанських лайнерах, якщо вiн зна", як розкласти колоду i може провести переконливу другу операцiю. На цьому переходi на Тевтонський скарбник почав поглядати на мене, тому я зiйшов у Нью-Йорку, щоб дочекатися наступного корабля, яким би вiн не був. Брав участь у дружнiй грi в покер на Бауэри i дивом уникнув кулi. Ймовiрно, не повернуся в Нью-Йорк. Але Iндiя? Я нiколи не розглядав Iндiю. Я нiколи не збираюся розглядати Iндiю. Що " в Iндiї такого, чого я мiг би побажати?"
  
  Пiн терпляче чекав, поки Молодик замовкне. " Збирайся, - сказав вiн.
  
  "Прошу пробачення?"
  
  "Професор Морiартi i його супутник тiльки що вiдбули до Калькутти. Золото незабаром буде вiдправлено з Калькутти. Це могло бути збiгом. Я не вiрю в збiги, а ти?
  
  " Я згоден з тобою, Пiн, але що ти хочеш, щоб я зробив?
  
  " Професор Морiартi зна", як ти вигляда"ш?
  
  "Ну, я нiколи не зустрiчався з ним офiцiйно, але з професором нiколи не зна"ш напевно".
  
  "Ми ризикнемо", - сказав Пiн. "Я хочу, щоб ти наздогнав його i залишився з ним. Переслiдуй його, як небезпечна тварина. Спостерiгай за кожним його рухом; читай кожну його думку. В той же час я хочу, щоб ти залишався невидимим для нього i приховував вiд нього наш iнтерес до його мiсцезнаходженням i його дiянь. Вiн постукав пальцем по столу. "Ви навiть близько не пiдiйдете до цього iдеалу, але наблизитеся до нього настiльки, наскiльки це можливо. З упором на те, щоб не дати йому знати про наш iнтерес ".
  
  "Зрозумiло", - сказав Двухпенсовик.
  
  "Тримайте мене в курсi ваших успiхiв по телеграфу. Як тiльки ви з'ясу"те, де вiн знаходиться, куди пряму" i що робить, дайте менi знати, i я пришлю кого-небудь зустрiти вас ".
  
  "Про? З якою метою?"
  
  "В цiлому, я думаю, було б доречно змiнити наш план в одному вiдношеннi. Замiсть того щоб використовувати професора в якостi прикриття, я думаю, ми повиннi з'ясувати, якi його плани, i, якщо вони суперечать нашим, усунути його. Можливо, навiть якщо вони не конфлiктують з нашими, все було б простiше.
  
  "Хiба нам не потрiбна згода iнших для такого кроку?" - припустив Йоб.
  
  "Я скличу нараду. Але якщо хтось не згоден, менi буде дуже цiкаво дiзнатися, чому. Я думаю, у вас нема" проблем з усуненням професора Морiартi?"
  
  Двухпенсовик спокiйно кивнув, наче Пiн тiльки що запропонував наступити на жука. "Я б не хотiв пробувати це сам", - сказав вiн. "Але оскiльки я просто повинен наздогнати його i слiдувати за ним, ти можеш робити те, що вважа"ш кращим".
  
  "Дякую вас", - сказав Пiн Док Лоу з легким поклоном. " А тепер вам краще йти сво"ю дорогою.
  
  "I як же менi його наздогнати?"
  
  "Вiн i його супутниця тiльки що сiли на Континентальний експрес до Дувра. Вони планують перетнути Ла-Манш завтра вранцi. Ми наймемо спецiальний автобус, який доставить вас в Дувр пiзно ввечерi. Якщо пощастить, ви опинитеся на тому ж поромi.
  
  "Я зберу речi", - сказав Молодик. "Дай менi годину".
  
  " Я подумаю про те, щоб найняти спецiальний поїзд. Зустрiнемося на вокзалi Вiкторiя. Тобi знадобиться вся твоя кмiтливiсть, якщо ти хочеш чогось досягти.
  
  "Я обов'язково вiзьму їх з собою", - сказав Двухпенсовик.
  
  OceanofPDF.com
  
  УРЯДОВИЙ БУДИНОК
  
  
  
  Коли "Omer smote" звучить на лiрi,
  Вiн чув, як спiвають люди на суходолi й на морi;
  I те, що, на його думку, могло знадобитися,
  Вiн йшов i брав - так само, як i я!
  Редьярд Кiплiнг
  
  
  
  Количервоно-бiла карета з бригадним генералом сером Едвардом Бэзилбергом Сент-Iвом, В. К., i його дочкою раптово зупинилася посеред вулицi Калутала, прямо за Храмом Семи Вiтрiв, Сент-Iв поправив парадну шпагу зручнiше, акуратно поклав капелюх поруч з собою на сидiння карети, опустив вiкно i висунув голову, наскiльки дозволяла гiднiсть. " Чорт забирай, - сказав вiн через кiлька хвилин, ховаючи голову назад у вагон.
  
  Маргарет Сент-Iв спробувала зобразити шок. "Батько!" суворо сказала вона, придушуючи бажання хихикнуть.
  
  "Це корови, Пег", - сказав вiн. "Це завжди б-б-корови".
  
  "Корови?"
  
  "На дорозi," пояснив вiн, постукуючи кiсточками пальцiв по шибцi. "Просто стоять там посеред б-проклятої дороги, не маючи нi найменшого iнтересу рухатися в якомусь напрямку, роблячи все можливе, щоб ми запiзнилися на вечерю вiце-короля".
  
  "Невже?" Маргарет задумалася. "Як ти дума"ш, вони бояться, що ми збира"мося з'їсти когось iз їхнiх родичiв?"
  
  "Нi в одному з цих худих створiнь недостатньо яловичини, щоб її коштувало "", - сказав Сент-Iв. "Хоча, я вважаю, якщо б ти п - варив його досить довго, у тебе вийшло б щось на зразок рагу".
  
  "Що ж, тодi," припустила Маргарет, " можливо, вони намагаються позбавити нас вiд необхiдностi слухати промову вiце-короля. Якщо ми прибудемо досить пiзно, можливо, його мова вже закiнчиться".
  
  "Боюся, на це нема" жодних шансiв", - сказав Сент-Iв, поплескуючи доньку по плечу. Це було найближче до прояву прив'язаностi прояв, яке генерал дозволив собi.
  
  "О боже," сказала Пег, округливши очi. Це надавало їй привабливий i невинний вигляд, i коли їй було шiстнадцять, вона практикувалася в цьому перед дзеркалом. " Сер Джордж збира"ться адресувати свою промову нам?
  
  "Ймовiрно, принаймнi, невелика його частина", - сказав їй Сент-Iв. " Ця бурра-хана утриму"ться, принаймнi частково, офiцерами Особистої охорони герцога Монкрейта, так що малоймовiрно, що вiн почне без нас.
  
  "Бурра хана?" Запитала Маргарет.
  
  " Банкет, або б-великий бенкет, або щось в цьому родi.
  
  "Так, я знаю, що це означа". Зна"ш, я трохи вивчив хiндустанi".
  
  "Так", - сказав Сент-Iв, поплескуючи дочка по колiну. "Мабуть, досить багато. I я захоплююся тобою за це. За останнi два роки ви дiзналися про iндiйських звичаях i тому подiбне бiльше, нiж я дiзнався за тi п'ять рокiв, що пробув тут. Але я скажу, що перебування зi мною за кордоном з тих пiр, як ви прибули до Iндiї, врятувало вас вiд знайомства з деякими найбiльш непри"мними сторонами англо-iндiйської життя ".
  
  "Наприклад, бенкети, бали, свята тощо?" - Запитала Маргарет, посмiхаючись.
  
  "Абсолютно вiрно", - погодився батько. "До бiса непри"мно. Надто вбранi люди набивають себе неудобоваримой їжею i ведуть розмову про речi, якi їх не цiкавлять або про яких вони взагалi нiчого не знають".
  
  "Так, батько", - погодилася Маргарет. "Дякую, що врятував мене вiд цього".
  
  Вiн пiдозрiло подивився на неї, але вона мило посмiхнулася йому i вiдвернулася, щоб визирнути у вiкно.
  
  Три корови, якi стояли на дорозi, зсунувши голови разом, немов замишляючи повалення якийсь бичачої автократiї, рушили гуськом у пошуках бiльш зелених дорiг. Екiпаж сiпнувся, потiм ще один. Сент-Iв притиснувся носом до шибки. " А! Зда"ться, ми руша"мо, - сказав вiн.
  
  " Ну, - сказала Пег, мiцно тримаючись за шкiряний ремiнець для рук, - я вважаю, що рух вгору-вниз - це форма руху.
  
  Бригадний генерал сер Едвард Бэзилберг Сент-Iв, В. К., командувач власними хайлендскими уланами герцога Монкрейта, який нещодавно повернувся з придушення дрiбних повстань в Ассамi i Бутанi, опустився, або, скорiше, пiдстрибнув, назад на неподатливую шкiру свого сидiння. "Чому, - дивувався вiн, - було так чертовски важко поговорити по-справжньому, як чоловiк iз жiнкою, - зi сво"ю власною дочкою?" Були речi, якi батько повинен був сказати своїй дитинi - якi батько повинен був сказати своїй доньцi, - i Сент-Iву вдалося уникнути виголошення бiльшостi з них. Але за останнi два роки, з тих пiр як Маргарет приїхала з Англiї, щоб при"днатися до нього в Iндiї, у нього росло вiдчуття, що треба щось сказати. Вiн мiг би, наприклад, сказати: "Пег, люба, ми скоро поверта"мося в Англiю. Я думаю, що вiдкрию будинок у Лондонi. Подаю у вiдставку. Що б ви про це подумали? Що б ви хотiли зробити, я маю на увазi, з самим собою?"
  
  Або, знову ж таки, без ходiння навкруги. Можливо, бiльш прямий пiдхiд: "Пег, люба, тобi зараз вiсiмнадцять рокiв. Тобi не зда"ться, що тобi пора подумати про замiжжя?"
  
  Вiн мiг би сказати це, але вiн навiть уявити собi не мiг, що цi слова злетять з його губ. З iншого боку, вiн мiг би сказати сво"ю красивою, бiлявою, сероглазой дочки: "Пег, кожен молодий неодружений офiцер у мо"му пiдпорядкуваннi зачарований тобою. Я б дуже хотiв, щоб ти що-небудь з цим зробила".
  
  Але тодi, якщо б вiн змiг змусити себе сказати це, вона цiлком могла б вiдповiсти: "Але, тату, що би ти хотiв, щоб я зробила?" I у нього не було вiдповiдi, оскiльки, наскiльки вiн мiг бачити, вона не накладала нiяких чар, крiм ввiчливого байдужостi до всiх їм.
  
  "Дорога", - сказав вiн.
  
  Вона повернулася на сво" сидiння обличчям до нього. " Так, батько?
  
  "Як ти дума"ш ... ти зна"ш ... Я маю на увазi, як батько ..." Вiн вiдчув, що червонi". Чому серйозна розмова з улюбленою дочкою повинен бути гiрше, нiж зустрiч з комiсi"ю по розслiдуванню з Вiйськового мiнiстерства? Вiн не знав, але так воно i було. "Тобто, чорт вiзьми, як, по-тво"му, я, як батько, справляюся? Тобто з тобою, як з... е-е... дочкою?"
  
  Бачачи по виразу його обличчя, що вiн говорить серйозно i жартiвливого вiдповiдi буде недостатньо, Маргарет надовго задумалася. Це було в її дусi: гумор непрошеною злiтав з її губ, але коли був потрiбний серйозний вiдповiдь, серйозний вiдповiдь не примусив себе чекати. Iнодi все було дуже серйозно.
  
  "Ти ж зна"ш, у мене не так вже багато досвiду спiлкування з iншими батьками", - сказала вона йому, нiжно поплескуючи його по колiну. "Але з того, що я можу сказати, ти на висотi, зануда, першокласний татусь".
  
  "Це добре?" запитав вiн.
  
  "Найкращий", - запевнила вона його, нахилилася i поцiлувала в щоку.
  
  "Що ж," сказав вiн з почуттям, що чогось домiгся, хоча i не змiг би сказати, чого саме. " Радий це чути. Я роблю все, що в моїх силах, ти ж зна"ш.
  
  " Я знаю. Маргарет поправила лiф зеленого атласної сукнi, яке було на нiй, i рожевi шовковi квiти, прикрашали її плече. Потiм вона дiстала з торбинки маленьке ручне дзеркальце i уважно оглянула сво" обличчя. "Я просто шкодую, що ми не приїхали до Калькутти тижнем ранiше, тодi у мене було б час сходити до кравчинi до сьогоднiшнього вечора. Я, певно, буду "диною жiнкою там у торiшньому плаття".
  
  "Дорога" сказав Сент-Iв, - в цiй кiмнатi не знайдеться чоловiка, який не подумав би, що ти сама б-красива жiнка на десять лiг в будь-якому напрямку. I вони будуть правi".
  
  Маргарет розсмiялася. "Спасибi тобi, дорогий батько", - сказала вона. "Але ти, напевно, повинен знати, що жiнки одягаються не для того, щоб сподобатися чоловiкам; вони плаття, щоб справити враження або розсердити iнших жiнок".
  
  Екiпаж зупинився перед Будинком уряду, масивним столiтнiм будiвлею в класичному англо-римському стилi, кiлька бiльш величним, нiж звичайний палац; такого роду споруди британська знати зводила як замiських будинкiв протягом сiмнадцятого i вiсiмнадцятого столiть.
  
  Лакей-тубiлець, який стояв бiля величезного парадного входу, пiдскочив до екiпажу, вiдчинив дверцята i поставив на мiсце сходинки. Сент-Iв поправив парадну шпагу i куртку, обережно засунув капелюх пiд руку i вийшов з екiпажу, перш нiж допомогти дочцi спуститися на широкий зелений килим, який був розстелений вiд бордюру до великих подвiйних дверей.
  
  Мажордом, чекав їх бiля входу, був прекрасною особистiстю - вiд багато прикрашеного золотисто-коричневого тюрбана i короткою густою чорною бородою до довгих, тонких блискучих чорних черевикiв з загостреними носками. Поверх пишних коричневих панталон на ньому був бiло-зелений парадний пiджак з величезними золотими гудзиками i парою фалд, що спускалися майже до щиколоток. "Я радий вiтати вас, генерал-сахiб", - сказав вiн, розглядаючи форму Сент-Iва. "Ласкаво просимо в Будинок уряду. Вiце-король хотiв би коротко поговорити з вами, перш нiж вдарить обiднiй гонг.
  
  " Вiце-король хоче нас бачити?
  
  " Це так. "Мажордом махнув рукою, i невисокий смаглявий лакей вiдокремився вiд шеренги очiкують лакеїв i пiдбiг до них. Мажордом щось прошепотiв на вухо лакея.
  
  " Прошу слiдувати за мною, - сказав лакей, роблячи невеликий, але виразний жест правою рукою, запрошуючи йти за мною.
  
  Лакей впевнено затрусил вперед, i вони пiшли за ним. " Ну що ж! - Сказала Маргарет. - Чому сер Джордж хоче вас бачити? - запитала вона.
  
  "Не маю нi найменшого уявлення", - сказав їй Сент-Iв. "Ми дiзна"мося досить скоро".
  
  Маргарет злегка пiдняла спiдницю сво"ї сукнi, щоб пiднятися сходами широкої мармурових сходiв. "Це стане справжньою перешкодою для розмов, коли ми повернемося в Англiю", - сказала вона. "Я можу сказати: "Незадовго до того, як я покинув Iндiю, я був в Будинку уряду, i вiце-король сказав менi по секрету, звичайно' - упс!"
  
  "Упс?"
  
  " Я мало не спiткнувся. Як ти дума"ш, батько, ти мiг би змусити сера Джорджа розповiсти менi що-небудь по секрету? Яку-небудь незначну дрiбницю, не ма" великого значення?
  
  "Ви повиннi запитати його", - сказав Сент-Iв. "Я впевнений, що вiн погодиться".
  
  " Будь ласка, пройдiть сюди, - сказав лакей нагорi сходiв, вказуючи на довгий коридор налiво з дверима з темного дерева, рiвномiрно розташованими вздовж зелених стiн. Вiн швидко побiг у напрямку, куди вказував його вказiвний перст.
  
  " Ви були з ним в Боксли? - Запитала Маргарет.
  
  Сент-Iв подивився на свою дочку. "Б-Броксли. Так, на зразок того. Вiн був на три роки старший за мене".
  
  " Значить, ви не були близькi?
  
  "Нi, це так".
  
  "Але ти назива"ш його 'Нечупарою".
  
  "Це так. I вiн назива" мене 'Табс'. Але ми не були близькi".
  
  "Ванни?"
  
  "Так", - сказав Сент-Iв, виглядаючи трохи збентеженим. "Я не завжди був таким, е-е, струнким, як зараз".
  
  "Я розумiю", - сказала дочка, у якої вистачило мудростi не розсмiятися i навiть не посмiхнутися.
  
  На дверях вздовж коридору були маленькi мiднi таблички з iменами: "Мiстер Ффолкс", - свiдчила одна з них; "Мiстер Абернатти", наступний; "Сер Тобi Бентам", пiсля цього, а навпроти них один з написом "Митниця", iнший з надписом "Письменники", а потiм ще один без розпiзнавальних знакiв, перед яким зупинився лакей.
  
  Вiн постукав у дверi, три точнi удари, а потiм штовхнув її. "Плiз," сказав вiн, вiдступаючи вбiк, пропускаючи всередину.
  
  Кiмната являла собою пристойних розмiрiв бiблiотеку, зi стiнами, заставленими книгами, довгим столом у центрi, маленьким письмовим столом у дальньому кiнцi, парою м'яких крiсел, оббитих червоним дамастом, i кiлькома дерев'яними стiльцями з шкiряними сидiннями i спинками. Сер Джордж Демассис Монтегю, вiце-король Її Британської Величностi в її Iндiйської iмперiї, в пишнiй сорочцi, бiлих брюках i високих чорних черевиках, глибоко розвалився в м'якому крiслi, поклавши ноги на спецiально придвинутый для цi"ї мети дерев'яний стiлець, i читав книгу. Решта його вiце-королiвськi регалiї - червоний мундир iз золотою тасьмою, широкий пояс сливового кольору i груди, повну медалей, - були акуратно повiшенi на спинку iншого стiльця. Парадний меч з кiлькома великими дорогоцiнними каменями в навершi спочивав у золотих пiхвах на столi.
  
  Рум'яний чоловiк середнього зросту, з рудувато-каштановим волоссям, видатним носом i широкими бакенбардами, якi майже сходилися бiля пiдборiддя, сер Джордж умiв викликати лояльнiсть у своїх пiдлеглих i повагу в тих, з ким мав справу; факт, який постiйно дивував його. Коли Сент-Iв i його дочка увiйшли, вiн вiдклав книгу вбiк i пiднявся на ноги. "Генерал Сент-Iв," сказав вiн. " Табс. Радий вас бачити.
  
  "Брудно", - сказав Сент-Iв. "Давненько не бачилися".
  
  Вiце-король потягнувся за сво"ю курткою. "Джуна!" покликав вiн. " Де цей хлопчик? Ну що ж. З фiлософським виглядом вiн сам натягнув куртку.
  
  "Нема" необхiдностi одягатися за нас, ваше превосходительство," сказав Сент-Iв.
  
  "Всього лише ввiчливiсть," сказав сер Джордж. " Крiм того, вже майже пора входити. "Вiн променисто посмiхнувся Маргарет. " Ваша дочка, я вважаю.
  
  "Моя донька Маргарет," пiдтвердив Сент-Iв. " Пег, це сер Джордж Монтегю, мiй старий шкiльний товариш, який чогось домiгся пiсля вiд'їзду з Бi-Броксли.
  
  "Все це залежить вiд правильних батькiв, хiба ти не зна"ш", - сказав сер Джордж, намагаючись застебнути пояс на куртцi. "Важка робота i певне дипломатичне чуття", - вiн вiдпустив стрiчку, i вона тут же задерлася йому до пiдборiддя, - "в по"днаннi зi схильнiстю вказувати iншим людям, що робити, все це дуже добре, але домогтися того, щоб батько був графом, навiть iрландським графом, може мати вирiшальне значення".
  
  "От, дозвольте менi", - сказала Маргарет, роблячи крок вперед i встановлюючи нижнiй кiнець стрiчки на мiсце.
  
  "Спасибi, юна ледi", - сказав вiце-король. "Не хочу створювати враження, що я не вмiю одягатися сам, але цей маскарадний костюм, який я покликаний носити, потребу" зборки. Людина не може просто увiйти в це, вiн повинен побудувати це навколо себе. До цього дода"ться меч, але я категорично вiдмовляюся надягати його цим вечором. Вiн буде битися i гримiти бiля моїх нiг, i не буде нiякої корисної мети, i, ймовiрно, пiдставить менi пiднiжку в який-небудь невiдповiдний момент. Якщо належить бiй на мечах, я дозволю тво"му батьковi захистити мене. У всякому разi, у нього це виходить набагато краще, нiж у мене.
  
  Сент-Iв стиснув рукоять сво"ї парадної шаблi. "Сумнiваюся, що ця штука досить гостра, щоб завдати великої шкоди", - сказав вiн. " Н - але ви покажiть менi, кого з державних службовцiв Її Величностi ви хочете проткнути наскрiзь, i я спробую.
  
  "Насправдi!" Маргарет зробила крок назад, щоб оглянути справу своїх рук. "Ви пара кровожерливих джентльменiв".
  
  Вiце-король дiстав з кишенi куртки пару бiлих бавовняних рукавичок i надiв їх. "Але добре одягнений," сказав вiн, - i з прекрасними манерами". Вiн оглянув себе у вузькому дзеркалi на стiнi за письмовим столом. " Спасибi тобi, моя дорога, - сказав вiн.
  
  "Ми повиннi пройти в хол першими", - сказав Сент-Iв.
  
  Вiце-король опустився в крiсло за своїм столом i жестом запросив їх сiсти поруч. "Я повинен поговорити з вами, перш нiж ми увiйдемо", - сказав вiн. "Будь ласка, сiдайте".
  
  "Зрозумiло, ваше превосходительство," вiдповiв Сент-Iв.
  
  Сер Джордж кивнув. "Двi речi", - сказав вiн. "Перша офiцiйна". Вiн повернувся до Маргарет. "Це також конфiденцiйно. Я не буду просити вас залишити кiмнату, це було б неввiчливо, а ми, англiйськi джентльмени, можемо бути кровожерними, але ми нiколи не бува"мо грубими. Тому я просто попрошу вас нiкому не згадувати про це до тих пiр, поки, е-е, поки ви не доберетеся до Англiї.
  
  "Прохання зберiгати секрет нiколи не бува" "простий', " сказала вона йому. "Але", - вона зробила знак у виглядi великого Хреста на грудях вказiвним пальцем" - "Я урочисто обiцяю, що якими б секретами ви подiлилися з нами, я нiколи не разглашу їх. Нiколи".
  
  "Чудово", - сказав сер Джордж, посмiхаючись. Вiн знову перевiв погляд на генерала Сент-Iва. "Я думаю, ви негайно поверта"теся в Англiю".
  
  " Так, ваше превосходительство. Улани Хайленда були звiльненi, як ви зна"те. Чоловiки сядуть на десантний корабель "Єгипет", ймовiрно, в кiнцi наступного тижня. Бiльшiсть офiцерiв, особливо тi, у кого тут " сiм'ї, вiдправляться на будь-якому пасажирському суднi, яке вiдправиться як можна швидше пiсля Єгипту. Сент-Iв криво посмiхнувся. "Пасажирський корабель буде комфортабельнiше i швидше, але уряд Її Величностi не буде платити за простiй комфорт для рядових. Або для офiцерiв, якщо вже на те пiшло, але ми можемо собi дозволити проїзд. Так що ми, п-ймовiрно, будемо чекати людей на причалi, коли "Єгипет" прибуде.
  
  Сер Джордж вiдкинувся на спинку стiльця i пильно подивився на Сент-Iва. "У такому разi, - сказав вiн йому, - ви, вашi офiцери i деякi з ваших людей вирушите в подорож на "Iмператрицi Iндiї". Враховуючи всi обставини, це дуже доречно. Уряд її Величностi вiдшкоду" витрати, оскiльки ви будете виконувати доручення королеви.
  
  " Зрозумiло. "Сент-Iв обдумав це, але йому в голову не прийшло жодної можливої причини такої несподiваної урядової щедростi. "Я вiдчуваю, що ви збира"теся сказати менi щось, що менi не сподоба"ться, - сказав вiн вiце-королю, - хоча те, що це може бути, виходить за рамки мого розумiння".
  
  Пролунав стукiт у дверi, i в кiмнату ввiйшов невисокий молодий чоловiк у занадто великому тюрбанi, мiшкуватою сорочцi i брюках.
  
  "А, Джуна," сказав вiце-король, " ось i ти. Де ти була, коли я намагався полагодити цей пояс? Не бери в голову, тепер справу зроблено; ця чарiвна юна ледi зробила це для мене.
  
  "Менi дуже шкода, що цього бабу вiдкликали, сахiб", - сказав Джуна, кiлька разiв коротко вклонившись, створюючи загальний вигляд людини, який тягнеться за невидимими яблуками. "Я така щаслива, що мемсахиб змогла допомогти. Робота особистого секретаря сахiба вiце-короля включа" в себе пов'язування краватки i пояса, приготування чаю, догляд за вiдвiдувачами, побиття шуваллаха за те, що вiн не начищает взуття належним чином, прогiн шукачiв роботи з числа мiсцевих жителiв та жебракуючих, якi вторгаються в офiс вiце-короля, благаючи про бакшиш. Все це забира" багато часу, i iнодi функцiї накладаються один на одного. Я щиро принижую себе ".
  
  "По-перше, ти мiй камердинер, а не особистий секретар", - сердито сказав сер Джордж. "Ти не можеш вигадувати будь-титул, який тобi подоба"ться. Минулого тижня це був - як це було? - соцiальний асистент. Що, чорт вiзьми, такий соцiальний асистент? По-друге, якщо я коли-небудь побачу, що ти б'"ш туфельку-волла - у мене " туфелька-волла?-Я особисто жорстоко поб'ю тебе".
  
  "Так, сахiб, ви побачите", - погодилася Джуна. "Вас хоче бачити мiсцевий житель. Можливо, який-небудь торговець; хоча в ньому " щось вiд горця. Вiн каже, що у нього " новини. Я проводив його у приймальню вашого офiсу."
  
  "В таку годину?" - пробурчав вiце-король. "Скажи йому, щоб повернувся днем".
  
  "Вiн каже, що це важливо навiть зараз. Вiн каже: "Бути чи не бути". Це цитата вiдомого англiйського драматурга Волла Шекспiра".
  
  "А!" - сказав вiце-король. "Принеси йому чаю i накажи надiслати йому що-небудь поїсти. Скажи йому, що я скоро буду".
  
  "Бути чи не бути?" Запитала Маргарет.
  
  "Це, е-е, щось на зразок пароля", - пояснив сер Джордж. "Тубiлець, повинно бути, член того, що ми назива"мо 'скаутами'. Вони подорожують по всiй Iндiї i збирають iнформацiю, яка може зацiкавити уряд. Я побачуся з ним пiсля бурра хана ".
  
  Джуна вклонився. " Ти хочеш, щоб я допомiг тобi з мечем, перш нiж пiду? - запитав вiн.
  
  "Я не ношу свiй меч".
  
  "Це очевидно. Вам потрiбна допомога в його надiваннi?"
  
  "Я не ношу свiй меч, i я не збираюся носити свiй меч. Ви можете прибрати мiй меч в шафу".
  
  "Велика картина на стiнi їдальнi зображу" вiце-короля в маскарадному костюмi з золотими смужками, поясом з медалями рiзних форм i кольорiв i великим золотим мечем".
  
  " Це було намальовано сто рокiв тому. Лорд Wellesley носив меч. Я вiддаю перевагу цього не робити.
  
  "Хой i поллои в бурра-ханi будуть очiкувати побачити вiце-короля валлаха в повному чудовому вбраннi", - наполягала Джуна.
  
  " Але без меча, мiй юний друг. А тепер забирайся звiдси, поки я тебе не побив чи не урiзав твоя платня.
  
  Джуна знизала плечима. "О'кей-доки. Але, будь ласка, за прочухана. Моя зарплата i так досить незначна". Вiн обiйшов стiл, узяв меч i вибiг з кiмнати.
  
  "Отже," сказав Сент-Iв, " хой i поллой будуть серед нас на вечерю. Наскiльки добре i в якiй кiлькостi, якщо ви не заперечу"те, якщо я запитаю?
  
  Сер Джордж важко опустився на стiлець. "Це iдея мо"ї дружини", - сказав вiн. "Простi люди повиннi мати можливiсть спiлкуватися зi своїм губернатором принаймнi двiчi на рiк. Просто не надто поширений, i в основному "вропейський. Мiсцевi жителi, яких ми запрошу"мо, в основному мають бiльш високий статус, нiж багато англiйцi."
  
  "Дуже демократично," помiтила Маргарет.
  
  Вiце-король задумливо подивився на неї, а потiм знову повернувся до Сент-Вербу. "Ось ситуацiя, що стосу"ться iмператрицi Iндiї," - сказав вiн. " Я хочу, щоб ви вибрали, скажiмо, п'ятьох ваших офiцерiв i тридцять самих надiйних людей, якi попливуть з вами на ньому назад.
  
  "Щоб зробити що?" - запитав Сент-Iв.
  
  " Так вийшло, що ти будеш охороняти скарб. Неофiцiйно, або, дозволь менi сказати, напiвофiцiйно, але саме для цього я й хочу, щоб ти був там.
  
  "Скарб?" запитав Сент-Iв. " Якого роду скарб?
  
  "На "Iмператрицi" переобладнали велику комору", - повiдомив вiце-король. "Коли вона прибуде сюди в серединi наступного тижня, в ньому не буде першої партiї нової паперової валюти, яку ми збира"мося ввести. Потiм вiн буде наповнений великою кiлькiстю золотих злиткiв вартiстю близько чотирьох мiльйонiв фунтiв стерлiнгiв, якi навiть зараз збираються пiд посиленою охороною в Форт-Вiльяма. Золото повинна бути повернена в Банк Англiї, де вона буде використана, серед iншого, для забезпечення валюти ".
  
  Маргарет пiдняла руку, перериваючи потiк розмов. "Якщо ви не заперечу"те, я поставлю, я впевнена, дурне питання, - сказала вона," у чому перевага вилучення золота i випуску паперових грошей, коли золото буде використано для забезпечення паперових грошей? Чому б просто не перетворити золото монети?"
  
  Вiце-король знизав плечима. "Це не дурне питання", - сказав вiн. "Це той, який я задавав собi. I "дина вiдповiдь, яку я можу вам дати, це те, що банкiри кажуть, що це хороша iдея. Що-то щодо конвертованостi. На кожну золоту рупiю, яку ми зберiга"мо в сховищах, ми можемо випустити десять або дванадцять рупiй паперовими. Не питайте мене чому, але менi сказали, що ми можемо це зробити. Бiльш того, золото можна давати в борг i отримувати вiдсотки одночасно iз забезпеченням валюти; i навiть коли воно надано позику, воно нiколи фiзично не залиша" банк ".
  
  "Про", - сказала Маргарет.
  
  Сент-Iв вiдкинувся на спинку стiльця i пильно подивився на вiце-короля. "Мо" запитання таке: чому ми повиннi охороняти золото i вiд чого саме ми його охороня"мо?"
  
  "Ще один хороший питання, i вiдповiдь на нього такий: я точно не знаю. Але давай зараз, ми повиннi при"днатися до, е-е, натовпi. Вiце-королю не личить спiзнюватись на свою власну бурра-хану. Сер Джордж поплескав свого старого шкiльного приятеля по плечу. "Повертайся сюди пiсля обiду, i ми обговоримо деталi. Вам все стане ясно. I, можливо, навiть менi."
  
  OceanofPDF.com
  
  СIМ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  НА ЗАХIД ВIД СУЕЦА
  
  
  
  Продовжуй, мiй друг, i нiчого не бiйся;
  ти везеш Цезаря i його багатство у сво"му човнi.
  Юлiй Цезар (циту"ться Плутархом)
  
  
  
  Поїзд-катер з Кале прибув на Пiвнiчний вокзал в три п'ятнадцять пополуднi, i хмара приїжджих англiйцiв i повертаються французiв виплеснулося на платформу i швидко розсiявся по вулицях Парижа. Професор Морiартi i полковник Себастьян Моран одними з останнiх покинули вагон першого класу, керуючись багаторiчним досвiдом, який навчив їх, що обережнiсть найбiльш цiнна, коли в цьому нема" очевидної необхiдностi.
  
  Через кiлька митт"востей до них при"днався Маммер Толливер, слуга Морiартi i "майстер на всi руки", у супроводi носильника в синiй куртцi, штовха" ручний вiзок. "Цей джентльмен запевня" мене, що, якщо я вiддам йому багажний талон, вiн привезе нам наш багаж", - сказав Маммер. "Або це, або у мо"ї тiтки в сумцi двi хворi собаки. Зда"ться, вiн говорить на якомусь iноземною мовою, якому я намагаюся слiдувати як можна краще з цi"ї книги ".
  
  " Може бути, французький? Припустив Морiартi.
  
  "Це те, що вiн хотiв би, щоб ми думали", - похмуро сказав буркотун, "але чи можемо ми бути впевненi?"
  
  Морiартi зiтхнув i похитав головою. "Вiддайте носi"вi багажнi квитанцiї", - сказав вiн Маммеру. "Ми ризикнемо".
  
  "Як скажете", - погодився ряджений i передав тонкi документи носi"вi, який знизав плечима з гальським фаталiзмом i попрямував у бiк багажного вагона.
  
  "Тепер, друзi мої, наста" момент прийняття рiшення", - сказав Морiартi. - Мама, коли носильник повернеться з багажем, попроси його вiднести їх в багажний зал, щоб французькi властi могли висловити сво" схвалення нашим речам. Тодi здайте їх у гардероб - на табличцi написано "Вантаж" - i при"днуйтесь до нас.
  
  "Звичайно, прийду", - сказав жартiвник, пiднявши капелюха. "Хто сказав, що я не прийду? Де при"днаюся до вас?"
  
  Морiартi на секунду задумався. - "Кафе дю Ш'"н" зiпсувалося, я вважаю, на вулицi Мобеж, приблизно в кварталi звiдси направо.
  
  Легкий снiгопад вiтав їх на вулицi, i в повiтрi пахло вугiллям, деревиною i гаром; i мокрi конi з ряду екiпажiв зупинилися бiля вокзалу. Морiартi i полковник Моран пiдперезали свої шинелi, пiдняли комiри, щiльно насунув капелюха на голови i подолали пiвтора кварталу до кафе. Вони сiли за столик бiля вiкна, звiдки могли спостерiгати за падаючим снiгом на тлi брудного залiзничного вокзалу. Морiартi замовив капучiно i тарiлку з хлiбом i сиром. Моран, вiскi з содовою: "i це мене цiлком влашту", спасибi".
  
  Морiартi розкрив Indicateur Chaix, французьку версiю залiзничного розкладу, i витрiщився на неї з здивованим напругою. "Людина може присвятити сво" життя вивченню самих сокровенних та"мниць Всесвiту, - сказав вiн, - або тонкощам розкладу французької залiзницi, але не того й iншого одночасно. Не в одного життя".
  
  "Британцi набагато краще", - зауважив Моран. "А англо-iндiйцiв властиве певне якiсть оперної напруженостi i марнiсть. Вони дають драматичнi обiцянки, якi, як вiдомо, вони не збираються виконувати ".
  
  "Ну," сказав Морiартi, - тут, зда"ться, стверджу"ться, що якщо ми будемо на Схiдному вокзалi завтра о восьмiй сiмнадцять ранку, то зможемо сiсти на Схiдний експрес. Хоча, як це запевня" нас, для залiзницi i простоти мандрiвника було б краще, якби ми купували нашi заготовки просто у Мiжнароднiй компанiї вантажних вагонiв в їх офiсах на вулицi Савояр, або на вокзалi, або через консь"ржа будь-якого великого готелю перед нашою спробою вiдправитися в подорож ".
  
  "Там так i написано, чи не так?"
  
  " Навiть якщо i так. Таким чином, вранцi другого дня ми будемо в Мюнхенi, а рано вранцi наступного - у Вiднi. А потiм вирушимо в Будапешт, Бухарест i Джурджу.
  
  "Giurgiu?"
  
  "Це на Дунаї. Ми зупиня"мося в Джурджу".
  
  "Чому?"
  
  "Очевидно, тому що там нема" мосту. Ми переправля"мося на поромi через Дунай в мiсто-поселення-село чи як там це назива"ться Русе, який знаходиться в Болгарiї ".
  
  "Serveuse!" - Крикнув Моран, розмахуючи в повiтрi порожньою склянкою з-пiд вiскi. "Тепер я розумiю," сказав вiн Морiартi, " чому я завжди лiтав на кораблi. Це може зайняти додатковi два тижнi, але це менш спортивно".
  
  "У Русе", - продовжив Морiартi, перегортаючи сторiнку в Indicateur Chaix, "ми сiда"мо назад на поїзд, який " продовженням першого поїзда, так що шеф-кухар подба" про нашому багажi, i через сiм годин ми опиня"мося у Варнi, яка знаходиться на березi Чорного моря".
  
  " Чорне море? Значить, пiсля цього ми сядемо на корабель?
  
  " Так, на чотирнадцять годин. А потiм ми опиня"мося в Константинополi.
  
  Полковник Моран дивився на професора Морiартi. "Iсну" суходiльний шлях з Константинополя в Iндiю", - сказав вiн. "Але це можна обговорити тiльки на верблюдах, проходить, серед iншого, через Афганiстан, що на даний момент не " хорошою iде"ю, i це займа" багато мiсяцiв".
  
  "Як би я не любив кататися на спинах верблюдiв, ми вiдмовимося вiд цього задоволення", - сказав Морiартi. "З Константинополя ми можемо або сiсти на поїзд до пiвденної Грецiї i на корабель через Середземне море, або спробувати сiсти на корабель до Порт-Саїда прямо з Константинополя. Це розклад марно нi для однi"ї з цих можливостей. У Порт-Саїдi ми можемо сiсти на наступне британське пасажирське судно, яке пряму" через канал в Iндiю. Якщо ми зможемо зробити досить швидкi пересадки, то заощадимо бiльше двох тижнiв на перельотi в Iндiю. Якщо це те, що ми хочемо зробити ".
  
  "А чому ми не повиннi цього робити?" Запитав Моран.
  
  "Можливо, нам слiд це зробити", - сказав йому Морiартi. "Але це трохи ризиковано. Якщо ми пропустимо стикування, то можемо застрягти на тиждень у Варнi або навiть Константинополi".
  
  " А що за варiант? - Запитав Моран, широко посмiхаючись господинi, яка принесла йому друге вiскi з содовою. Величезним зусиллям волi вона не поспiшно вiдступила вiд столу. Було вiдомо, що широка посмiшка полковника Себастьяна Морана зупинила банду мародерства гiрських племен i змусила їх серйозно задуматися про заняттi вiвчарством.
  
  "Одним з варiантiв було б вирушити прямо звiдси на пiвдень i подивитися, чи зможемо ми перехопити напрацьоване судно в Неаполi або Палермо, що також потребу" поїздки на поромi. Таким чином, ми заощадимо максимум тиждень, але у нас буде бiльше впевненостi в тому, що ми отрима"мо корабель ".
  
  Полковник Моран на секунду задумався. "Я пропоную йти ва-банк", - сказав вiн.
  
  "Значить, так воно i "," погодився професор Морiартi. " Ми можемо зупинитися на нiч в готелi "Жерар" на вулицi Бригадирiв - мене там знають - i послати консь"ржа за нашими квартирами.
  
  Бiлi зуби Морана блиснули в короткiй усмiшцi. "Я тут, в Парижi, i, так би мовити, сам по собi", - сказав вiн. "Я повинен вiдправити телеграму сво"му агентовi в Константинополi, переконатися, що за останнiй тиждень нiчого не пропало. Я попрошу вiдповiсти в Мюнхен. I пiсля цього, я вважаю, я зможу знайти корисний спосiб провести нiч в Парижi самостiйно, професор, якщо ви не заперечу"те.
  
  Морiартi пiдняв брову. "Нiяких, мiй любий, якщо ти встигнеш на ранковий поїзд".
  
  "Не бiйтеся", - сказав полковник Моран. "Я нiколи не дозволяю задоволень заважати моїм зобов'язанням".
  
  OceanofPDF.com
  
  ВIСIМ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ДЖАДУГАР
  
  
  
  I хто згодом зна", куди ми можемо направити
  скарб нашої мови, до якихось невiдомих берегiв
  буде вiдправлено це набуття нашою найкращою слави,
  збагативши невiдомi народи нашими запасами?
  Якi свiти на цьому несформировавшемся Заходi
  Можуть бути вдосконаленi з тими акцентами, якi притаманнi нам?
  -Семюел Денiел
  
  
  
  Зустрiчз бурра хана вiдбулася у презентацiйнiй їдальнi. Найбiльший з декiлькох, вiн був досить просторий, щоб вмiстити невеликий цирк з його звiринцем, слонами i всiм iншим, а також значну частину глядачiв. Стiни були покритi майстерно зробленими парчовыми драпiровками, а три ряди кришталевих люстр, схожих на величезних переливчастих кальмарiв, наповнювали кiмнату яскравим свiтлом сотень нещодавно встановлених газових балонiв.
  
  Маленькi столики були розкиданi по залу випадкової рукою, щоб створити невимушену, неформальну атмосферу на банкетi. Гостi також були розпорошенi за столами нерозважливе змiшуваннi, аби, як висловилася дружина вiце-короля, ледi Монтегю, експансивно махнувши рукою в рукавичцi, прикрашеному коштовностями, завести нових друзiв i випробувати новi iдеї. Хоча будь-хто, хто дiйсно висловлював новi iдеї, безумовно, не був би запрошений на лютневу бурра-хану вiце-короля.
  
  Батько Маргарет сидiв разом з вiце-королем за одним з трьох столiв в переднiй частинi залу, де пол був пiднятий рiвно настiльки, щоб можна було сказати, що люди за столами були вище звичайного стада, як метафорично, так i фiзично. Маргарет сидiла за столом на шiсть персон десь в серединi залу, з двома iншими жiнками, двома чоловiками i порожнiм стiльцем. У чоловiка злiва вiд неї була густа грива сивочолих волосся, акуратна борiдка i тонкi широкi вуса, закрученi на кiнцях у виглядi тонких кiнчикiв, а також пронизливi блакитнi очi i широкий нiс, який, на жаль, був дуже червоним, щоб свiдчити про повної тверезостi. Смокiнг сидiв на ньому бездоганно, але лацкани були трохи заширокi, а кiнчики занадто загостренi для справжнього англiйського крою. Та хiба на його сорочцi не було всього на кiлька складок бiльше, нiж належало б англiйської джентльменовi?
  
  Злiва вiд цього чоловiка сидiла огрядна, незграбна лiтня ледi, чи" темно-зелену атласну сукню, усипане дiамантами, було явно занадто важким для тутешнього клiмату, але пристойностi повиннi бути дотриманi. Кожен її вказiвний палець прикрашало каблучку з великим дiамантом, а з нитки перлiв, що оперiзу" шию, спускався ще бiльш великий дiамант. Для рiзноманiтностi до її вух була пришпилена пара сапфiрiв, але дiамантову тему повернула дiадема, примостилася в її туго завитого волосся.
  
  Злiва вiд неї, прямо навпроти Маргарет, сидiв невисокий, злегка повненький, витонченого виду iндiйський джентльмен з темними очима i чорними як смола волоссям, якi доходили до перебiльшеною вдовьей зачiски i лежали на головi так iдеально рiвно, що здавалося, їх намалювали або, можливо, приклеїли на мiсце. На ньому була майстерно вишитий бiло-коричнева курта - предмет одягу довжиною до колiн, що представля" собою щось середн" мiж сюртуком i жакетом, - а його окуляри в золотiй оправi з величезними круглими лiнзами надавали йому вираз вiчного подиву.
  
  А потiм порожнiй стiлець. I потiм, праворуч вiд Маргарет, замикаючи коло стола сидiла молода жiнка в невибагливому свiтло-блакитному платтi. Її волосся були свiтлими i не зовсiм пiд таким контролем, як хотiлося б, очi були м'якими, безпристрасно-блакитними на обличчi такої досконалостi, що чоловiки могли б подумати про ангелiв або, можливо, про щось iнше. Простий золотий браслет був її "диною прикрасою, не рахуючи того, що надала природа.
  
  Поки офiцiанти розливали густий жовтий суп маллигатони з великою срiбною супницi по тарiлках, джентльмен, схожий на француза, вiдкашлявся. "Дозвольте менi висловити припущення, що, враховуючи обставини, що було б доречно, якби ми представилися один одному", - сказав вiн, оглядаючи сидять за столом. "Я вважаю, що ми розсiлися за всiма правилами, дозволя" вести себе настiльки неформально. I у мене нема" заперечень, якщо менi доведеться почати. Що стосу"ться мене, то мене звуть професор Жерар Огаст Демартинью. Я вже деякий час подорожую по Iндiї i виявив багато цiкавого. Я виявив, що вiдчуваю величезне захоплення iндiйським народом i величезна повага до того, що, як я бачу, ви, англiйцi, намага"теся з ними зробити. Чи це для них? Цi англiйськi спiлки надзвичайно важкi для засво"ння".
  
  Лiтня дама спрямувала суворий погляд на Демартинью. У неї склалося чiтке враження, що суворий погляд не був для неї чимось новим. "Ти говориш з акцентом", - закинула вона його. " Ви що, в деякому родi iноземець?
  
  "Ах, але, мадам," звернувся до неї Демартинью, " хiба ми всi тут не iноземцi?"
  
  "Хм!" - вiдповiла ледi.
  
  "За винятком, звичайно, мого друга Мамарума Сатроу", - продовжив вiн, вказуючи на невисокого чоловiка в мiсцевiй одязi по iншу сторону вiд ледi.
  
  "На жаль," сказав маленький чоловiчок, " я сам вважався б iноземцем в цьому мiсцi. Я родом з Калата, навiть за межами Сiнда, i менi довелося б пройти через безлiч королiвств рiзного роду i розмiру, перш нiж я доберуся до сво"ї батькiвщини ".
  
  "Ось, бачите", - сказав Демартинью дамi. "Ми дiйсно все тут iноземцi".
  
  Маргарет посмiхнулася. "У цьому свiтi всi iноземцi", - сказала вона. I процитувала:
  
  "У цю Всесвiт, сам не знаючи Навiщо,
  Нi Звiдки, як Вода, волею-неволею поточна;
  I з неї, як Вiтер по Пустелi,
  я не знаю, Куди, волею-неволею дме".
  
  
  
  Молода жiнка праворуч вiд неї сплеснула в долонi. "Рубайят!" вигукнула вона, її голос був сповнений зiтхань i молодостi. "Як чудово, i в той же час як сумно".
  
  "Навiть так", - сказала Мамарум Сатроу, розпливаючись в широкiй посмiшцi. "Омар Хайям. Ще один iноземець. Переклав з перської англi"ць на iм'я Фiтцджеральд.
  
  "I це правда", - сказала молода жiнка, її очi сяяли. "Так вiрно, як тiльки поезiя може бути правдою. Ми - всi ми - iноземцi, гостi на якийсь час в цьому свiтi, а потiм переходимо за його межi. Як сказав Омар, 'Вино життя продовжу" сочитися крапля за краплею, / Листя Життя продовжують падати один за iншим".
  
  Лiтня жiнка подивилася на молодшу, i її обличчя розпливлося в тому, що могло б зiйти за посмiшку. "Я пам'ятаю, що у мене була пристрасть до Рубайяту, це було, мабуть, чверть столiття тому. 'Рухомий палець пише, а написавши, руха"ться далi...' Це, дiйсно, так прекрасно i так сумно. Але я знаходжу його постiйнi натяки на випивку досить вiдразливими; наче п'яний розгул може щось вирiшити чи дати розраду в бiдах свiту ".
  
  "Це блюдо пода"ться так само добре, як i бiльшiсть iнших страв, мадам", - сказав Демартинью. "Один або два келихи вина роблять свiт яскравiшим, а ще кiлька келихiв - i вiн зника" зовсiм, хоча б на час". Вiн опустив ложку в тарiлку з супом, коли її забирали. " Суп був смачним, так? Я покладаю великi надiї на рибу.
  
  "Омар дiйсно мав на увазi вино?" Запитала Маргарет. "Я завжди думав, що Фiцджеральд переклав це як вино для сво"ї англiйської аудиторiї, але, оскiльки мусульманам заборонено вживати алкоголь, Омар, ймовiрно, насправдi мав на увазi курiння кiфа або бханг".
  
  "Ах, так", - сказав Демартинью. "Листок i пуп'янок Cannabis sativa. Цiлком може бути." Вiн подивився на Сатроу. " Що ви про це дума"те, мiстер Сатроу?
  
  Маленький чоловiчок похитав головою. "Я нiколи не читав оригiналу", - сказав вiн, - "i я б не ризикнув висловити свою думку. Хоча я визнаю, що iдея ледi може бути хорошою".
  
  "Що ж", - сказав Демартинью. "Ми радi роздiлити стiл з ледi з хорошими намiрами, iм'я якої поки залишилося невiдомим". Вiн пiднявся на ноги i вклонився Маргарет.
  
  "Рада познайомитися з вами, професор," сказала вона, простягаючи руку через стiл. " Мене звуть Маргарет Сент-Iв. Мiй батько - уланський офiцер.
  
  "О, так". Демартинью схилився над її рукою, а потiм вiдпустив її. " Бригадний генерал сер Едвард Сент-Iв, В. К., командувач власними хайлендскими уланами герцога Монкрейта. Головний осiб, твiй батько. Думаю, я сам не хотiв би мати генерала в якостi батька. Вiн занадто звик вiддавати накази i занадто звик до того, що їм пiдкоряються. Я думаю, це призвело б до сварки з одним з них ".
  
  "Я думаю, що батько перестав намагатися вiддавати менi накази", - сказала Маргарет. "Або, можливо, я просто перестала помiчати".
  
  "О, я впевнений, що нi", - сказав Демартинью, широко розкривши очi. "Я не можу уявити, що ти, така мила i добре вихована, - слухняна дочка".
  
  "Можливо, i так, професор", - сказала Маргарет, киваючи головою в знак подяки за комплiмент, "але iнодi у людини " прямий борг iгнорувати своїх батькiв, чи не так? Це для їхнього ж блага. Якщо людина дуже слухняний, то найменша незгода ста" приводом для нескiнченних занепоко"ння i дискусiй. Тодi як якщо людина не погоджу"ться зi своїми батьками за звичайним графiком, то вони починають очiкувати цього i бiльше не думають про це. "
  
  Демартинью довго задумливо дивився на неї, а потiм усмiхнувся. "Ах, мiс Сент-Iв, боюся, ви мене розiгру"те, чи не так? Ти робиш вигляд, що займа"шся спортом з цим старим професором.
  
  "Зовсiм нi, професоре", - сказала Маргарет, посмiхаючись йому.
  
  - А ви, мадемуазель, - звернувся Демартинью до юної шанувальницi Рубайята, " не зробите ви нам люб'язнiсть i представитесь?
  
  "О, вибачте," сказала вона. " Я ледi Прiсцилла Монтегю. Рада з вами познайомитися. Вона простягнула руку.
  
  Ще раз вклонившись, Демартинью взяв її за руку, злегка потиснув i вiдпустив. "Ах!" сказав вiн, пiднявши вказiвний палець на знак просвiтлення. " Вiце-король, хiба вiн теж не Монтеккi?
  
  "Мiй батько," пояснила вона.
  
  "Ви чу"те це, мiстер Сатроу?" Запитав Демартинью, простягаючи руку за спину прикрашеному коштовностями дами, щоб пхати свого друга в плече. "Нас оточу" молоде поколiння британського панування; i це чарiвне молоде поколiння". Ледi, прикрашена коштовностями, насупилася, i вiн широко посмiхнувся їй у вiдповiдь. " А ви, мадам, не могли б ви надати нам найбiльшу честь i представитися. Будь ласка?
  
  Мадам подивилася на нього. "Я назву вам сво" iм'я", - сказала вона. "Але нi за яких обставин ви не повиннi розглядати це як уявлення".
  
  Демартинью сумно подивився на неї. "Ах, так", - сказав вiн. "Можливо, ви нада"те термiну "подання" бiльше значення, нiж я припускав. Будьте впевненi, у мене нема" намiру запрошувати себе на вихiднi у ваш будинок або позичати грошi ".
  
  Настала пауза, поки мадам намагалася вирiшити, не образили її тiльки що. "Я вдовуюча герцогиня Тайнсдейл", - нарештi сказала вона. "Ви можете називати мене 'ваша свiтлiсть' або 'мiледi".
  
  Демартинью променисто посмiхнувся їй. " Я так i зроблю, мiледi, - сказав вiн. " Я буду робити це постiйно. Мо" слово.
  
  "Хм!" - сказала вона.
  
  Пiсля риби пiшли страви з бараниною, запеченої в карi, глибокi тарiлки з тушкованою куркою, скибочки смаженої свинини з манго i страви iз запечених я"ць i сиру з червонувато-коричневим соусом, який на смак виявився набагато краще, нiж виглядав. Гарнiри, якi з'являлися у вас пiд рукою приблизно кожнi двадцять секунд, включали рiзноманiтнi овочi з максимально м'яким каррi, менший вибiр овочiв зi значно бiльш мiцним каррi, асортимент злегка обсмажених овочiв i попурi з злегка вiдвареної капусти, а також три рiзних сорти хлiба, один з яких фаршированi цибулею. Бесiда запиналася i сповiльнювалася по мiрi того, як вiдвiдувачi дозволяли собi поглинати їжу.
  
  Маргарет випила суп, вiдкусила шматочок вiд риби i тепер виявила, що майже не може їсти. Вона перекладала їжу по тарiлцi, щоб не кидатися в очi. "Скажiть менi, професор Демартинью," сказала вона через деякий час, " що саме ви сповiду"те?"
  
  "Що це, що я..." Демартинью замовк на мить дивився на неї. " О, тепер я розумiю. Англiйська - це такий чудовий iнструмент. По-англiйськи можна сказати практично все, що завгодно, i це означа" те, що це означа". По-французьки, якщо ви пiдбира"те слова не так, як потрiбно, вони втрачають свiй сенс, i ви говорите нiсенiтницi. Я сам набив руку в тому, щоб нести всяку нiсенiтницю".
  
  "Ви, напевно, професор французької?" - Запитала Маргарет.
  
  "Зовсiм нi", - сказав Демартинью. "Ну, можливо, в деякому сенсi. Я, дозвольте менi сказати, був професором драми, театру. Ви розумi"те, я не вчу, як це робити; як писати п'"си або як грати. Можливо, це було б корисно, а жоден студент унiверситету не бажа", щоб його вчили чомусь корисному. Я ранiше викладав, як ви кажете, в Унiверситетi Лангедока.
  
  "Як цiкаво," сказала ледi Прiсцилла.
  
  "Ти так дума"ш?" Запитав Демартинью. "Що ж, тодi, можливо, так воно i ". Я знайомив молодь Францiї з творчiстю таких художникiв, як Моль"р, Расiн, Корнель i Бомарше, а також з вашими Шекспiром i Марло. Я провiв семiнар, присвячений роботам занадто малопочесного Жана-Франсуа Реньяра, включаючи глибокi розбори "Вiдвiдай мене з Ормом", "Легат всесвiту", i, можливо, його шедевра, "Жартiвника". Я добре знайомий з життям i творчiстю багатьох французьких i англiйських драматургiв, яких не було в живих останнi два столiття i бiльше. З сучасним свiтом я не так добре знайомий."
  
  Вдовуюча герцогиня вийняла з ридикюля лорнет i подивилася крiзь нього на Демартинью. "Скажи менi", - попросила вона, постукуючи ложечкою по тильнiй сторонi долонi. "Це питання, що представля" для мене певний iнтерес. Як ви дума"те, Шекспiр писав свої п'"си?"
  
  "На цей рахунок у мене нема" думки, мiледi", - сказав вiн, отдергивая руку. "Я чув про це спорi, який йде у деяких лiтературних колах вашої країни, про те, що, можливо, Шекспiр не писав п'"си, якi йому приписують. Що, можливо, замiсть нього їх написав сер Френсiс Бекон ". Вiн знизав плечима. " Це не ма" значення. У нас " п'"си, i незалежно вiд того, чи був Шекспiр Шекспiром, або Бекон був Шекспiром, або, можливо, хтось зовсiм iнший був Шекспiром, цей Шекспiр дiйсно був майстром драматурга, поступа"ться, мабуть, тiльки Моль"ру ".
  
  " Що ж! - вдовуюча герцогиня випросталась i люто подивилася на професора французького. " Це, безумовно, ма" значення. Здiйснювати обман над англiйським народом, так i над народами всього свiту, протягом останнiх двохсот п'ятдесяти рокiв було б ганьбою, i це ма" бути виправлено як можна швидше ".
  
  Маргарет вiдкинулася назад, акуратно склала руки на колiнах i втупилася в свою тарiлку. Вона встоїть перед будь-якою спокусою пiдбурити герцогиню. Крiм того, герцогиня не виглядала так, наче її потрiбно було пiдбурювати. Добре, подумала Маргарет, що герцогиня не помiтила згадки Демартинью про те, що Шекспiр займа" друге мiсце пiсля Моль"ра, iнакше на столi була б кров.
  
  Демартинью сумно похитав головою. "Я не згоден, але я спiвчуваю", - сказав вiн. "Я теж колись був втягнутий в суперечку про походження творiв давно неiснуючого драматурга. Зда"ться, що всякий раз, коли проявля"ться генiальнiсть, хтось повинен схопитися на ноги i заявити, що нiякої генiальностi нема", просто обман ".
  
  "Обман?" Маргарет подивилася через стiл. "I в даному випадку це був обман?"
  
  "Я так не думаю", - сказав їй Демартинью. "Драматургом, про який йде мова, був сам великий Моль"р. Професор Ануто з Паризької школи мистецтв опублiкував монографiю, в якiй стверджував, що вiн без сумнiву встановив, що комедiї Моль"ра насправдi були написанi трагiком П'"ром Корнеля. Без сумнiву, майте на увазi. Той факт, що вони приписувалися Моль"ру i тiльки Моль"ру при його життi, той факт, що сам Моль"р грав у деяких з них; це не мало нiякого значення. Моль"р був всього лише актором i, за словами професора Ануто, нiяк не мiг володiти багатим словниковим запасом, необхiдним для написання власних п'"с. Я питаю вас, чим володi" актор, якщо не багатством словникового запасу?
  
  "Вiн процитував Плавта, римського драматурга, який спричинив великий вплив як на Моль"ра, так i на Корнеля; що, безсумнiвно, вiрно. Що це може довести, я не знаю. Хануто дослiджував сцени з "Любовi лiкаря" i "Сганареля", де вiн стверджував, що знайшов докази сво"ї тези. Особливо переконливим, на його думку, було нiкчемне твiр Корнеля. Чому Корнель написав так мало власних п'"с? Тому що вiн був зайнятий написанням п'"с для Моль"ра. Його мiркування були помилковими, i його приклади нiчого не доводили.
  
  Я вiдповiв у своїй власнiй монографiї. Я вказав, що причина, по якiй Корнель написав так мало п'"с, полягала в тому, що вiн був повiльним письменником. Вiн писав трагедiї - "Ель Сiд", як ви пам'ята"те, був однi"ю з його. Писати трагедiї - повiльна робота. Потрiбно багато плакати. Я вказав на кiлька iнших логiчних помилок i грубих непорозумiнь у монографiї Хануто. Вiн був розчавлений."
  
  "Що вiн зробив?" Запитала Маргарет.
  
  " Що вiн мiг зробити? Зрозумiло, вiн викликав мене на дуель.
  
  " Нi! Ледi Прiсцилла притиснула руку до рота. " Правда?
  
  Вдовуюча герцогиня пирхнула. "Дуель," твердо сказала вона, " протизаконна.
  
  "Це так", - визнав Демартинью. "Навiть у Францiї останнi тридцять рокiв це було заборонено. Тим не менш, для чоловiкiв нема" iншого способу вирiшувати питання честi. I у Францiї кожен спiр стосу"ться питання честi. Ви говорите, що Земля оберта"ться навколо Сонця; я кажу, що Сонце оберта"ться навколо Землi - дуель вiдкри" правду. Ви говорите, що Наполеон був спасителем Францiї; я кажу, що вiн був негiдником i його правлiння було катастрофою. Ми зустрiнемося на полi честi, щоб вирiшити, хто з нас правий".
  
  "Отже, ти погодився?" Маргарет вимогливо запитала.
  
  "Але так, звичайно. Не зробити цього було б немислимо".
  
  "Що сталося?"
  
  Демартинью нахилився вперед. " Ви повиннi розумiти, - сказав вiн, - що сьогоднi у Францiї дуель - це скорiше, як ви кажете, ритуал, нiж кривавий спорт. Iснують правила i формальностi. Те, що ма" статися, зумовлене i зрозумiло всiм ".
  
  Вiн пiдняв один палець. "По-перше, виклик".
  
  Ще один палець. "Потiм згоду".
  
  Ще один палець. " Потiм зустрiч секундантiв i вибiр зброї, часу i мiсця.
  
  Ще один палець. Потiм секунданти запитують дуелянтiв, прийнятнi вибачення. 'Чи можемо ми уникнути цього безглуздого кровопролиття?' - звичайна формула.
  
  Всiма п'ятьма пальцями. "Вiдмова. 'Честь повинна бути задоволена!"
  
  Демартинью на секунду пiдняв обидвi руки, а потiм опустив їх назад на стiл i продовжив свiй опис без пальцiв. "Потiм наста" ранок дуелi. За традицi"ю повинно бути холодно i мрячити, але якщо цього не станеться, по"динок, тим не менш, продовжиться. Дуелянти виходять на поле честi окремо зi своїми секундантами. Доктор прибува" в третьому вагонi, який очiку" дещо в сторонi вiд святкових заходiв. Все це дуже напружено i драматично".
  
  " Так? Ледi Прiсцилла запитала, затамувавши подих. " I?
  
  В останнiй раз один з секундантiв запиту" кожного з них: 'Ви не будете вибачатися? Ви не приймете його вибачення?' 'Нема"', - твердо вiдповiда" кожен. Честь повинна бути задоволена.
  
  "Вони стоять обличчям один до одного. Реферi кида" мiж ними носову хустку. Якщо зброя - шпаги, дуель почина"ться з цього моменту. Якщо пiстолети, формальностi тривають. Вони розгортаються i вiдходять на десять крокiв кожна. Потiм повертаються назад i стоять, не рухаючись, обличчям один до одного. 'Можете починати", - оголошу" реферi."
  
  " I що? - запитала ледi Прiсцилла.
  
  "Кожен стрiля" в повiтря над головою iншого. Честь задоволена. Всi зiтхають з величезним полегшенням i всi розходяться по домiвках".
  
  "Отже," запитала Маргарет, " це була ваша дуель?"
  
  "Нi", - сказав Демартинью. "Так було на всiх iнших дуелях у Францiї за останнi двадцять рокiв, за дуже небагатьма винятками. Але в цьому випадку боги смiхотворностi кружляли навколо мене". Вiн знову пiдняв палець, але через секунду опустив руку назад на стiл. "Мiй секундант, старий друг i один з найвiдомiших акторiв Францiї, спiлкувався з професором Ануто i його секундантом, виконтом де Як-там-там. Вiконт повiдомив мiй секундант, зрозумiло, строго конфiденцiйно, що професор Ануто вирiшив убити мене. Вiн збирався стрiляти поверх мо"ї голови, а в неї. Вибачте, що я мiг зробити? Я не хотiв вбивати професора, але я точно не хотiв, щоб вiн убив мене."
  
  "Що ти зробив?"
  
  "Менi в голову прийшов блискучий план. В юностi я був асистентом за лаштунками фокусника по iменi Лейс Чудовий. Вiн показував, як частину свого репертуару, трюк пiд назвою 'Зловити кулю'. Вiн вийшов на пенсiю i тепер жив на вiллi в Провансi. Я звернувся до нього за допомогою."
  
  "Ти збирався зловити кулю?" - Запитала Маргарет.
  
  "Суть трюку," сказав їй Демартинью, - поляга" в тому, що пiстолет вистрiлю" з хмарою диму i навiть вiддачею, але насправдi куля не вистрiлю"ться".
  
  "Ах!" - сказала Маргарет.
  
  "У Лейсеса була пара однакових пiстолетiв з капсулями, спецiально виготовлених для виконання цього трюку. Вони теж дуже гарне зброю, з рукоятками з слонової кiстки i срiбною карбуванням на стовбурах. А механiзм трюку так ретельно захований, що на сцену може вийти комiсiя експертiв, щоб зарядити зброю i ретельно оглянути його, i вони оголосять його справжнiм ".
  
  "Ах!" - сказала Маргарет.
  
  "Я позичив пiстолети. У призначений день ми зустрiлися на Марсовому полi. Пiстолети були зарядженi на очах у мого супротивника. Вiн нiчого не запiдозрив. Вiн вибрав один, а я взяв iнший. Ми скоротили дистанцiю i повернулися. За словами реферi, ми обидва вистрiлили ".
  
  "Хонор була задоволена", - сказала ледi Прiсцилла.
  
  "Пiдкоряючись якомусь капризу, сам не знаю чому," продовжив Демартинью, - можливо, щоб якимось чином поквитатися з професором Ануто, можливо, з-за якого-то глибоко прихованого бажання виступити, я схопився за груди, захитався i впав на землю".
  
  "Ти цього не зробив!" - вигукнула вдовуюча герцогиня.
  
  "Кiлька довгих митей я лежав мовчки i нерухомо. Не знаю, що я очiкував почути", - сказав Демартинью. Можливо, вигуки шоку, можливо, якiсь слова каяття. Замiсть цього я почув вiд професора Ануто злорадний смiх. Це було вже занадто! Я пiднявся на ноги. 'Ах ти, брудний людина", - закричав я на нього, пiдходячи до нього i потрясаючи кулаком. Це призвело до несподiваного результату".
  
  "Я не здивована", - пробурмотiла Маргарет.
  
  "Професор, як ви розумi"те, подумав, що я мертвий. Коли вiн побачив, як я встав i попрямував до нього, це було великим ударом для його органiзму, як я незабаром виявив. Схопившись за серце, Ануто ойкнув i впав. Його секунданти спробували влити йому в горло коньяк, щоб привести його до тями, але це було марно. Через кiлька митт"востей вiн був мертвий ".
  
  "О боже", - сказала вдовуюча герцогиня.
  
  "Це точно мої почуття", - сказав їй Демартинью. "Боги, вони смiялися над цим".
  
  "Що сталося?" Запитала Маргарет.
  
  Демартинью помовчав, поки прибирали тарiлки, вишкрiбати зi столу i розставляли по мiсцях миски для закусок. "Слух про дуелi поширився швидко," сказав вiн, " але в ходi розповiдi все змiнилося. До того часу, коли iсторiя дiйшла до мене, я був лиходi"м, замальованою в чорне. Здавалося, я зробив якийсь хитрий трюк, призначений для того, щоб справити враження - це пiдходяще слово?
  
  "Зробити ефект?" Припустила Маргарет.
  
  " Так? Але хiба "дi"вий" - це не пiдходяще слово?
  
  "Це так", - погодилася Маргарет. "Але ефект - нi".
  
  "Англiйський!" Демартинью знизав плечима. "Це майже так само погано, як французький".
  
  "Дуель," нагадала йому ледi Прiсцилла.
  
  "Так. Ну, казали, що я якимось чином, е-е, став причиною смертi професора Фернана Хануто. Це було нерацiонально, а французи стверджують, що вони найбiльш рацiональнi з народiв. На цей рахунок вони брешуть".
  
  "Прошу вибачення," сказала ледi Прiсцилла, " але чому це було нерацiонально? Я маю на увазi, це було помилкою, але хiба це не могло бути правдою? У нас " тiльки вашi слова про те, що ви зробили, ах, те, що ви зробили, випадково.
  
  "Ах, ось бачиш", - сказав Демартинью, тицьнувши пальцем в її бiк. "Навiть у тебе, зна" тiльки мою версiю цi"ї iсторiї, " свої сумнiви. Справа в тому, що у мене не зовсiм чесне обличчя, так? Ну, бачиш, справа ось у чому: згадай, що у нас була дуель. Ми використовували хитрi пiстолети, трюк з якими знав тiльки я. Якщо б я хотiв просто вбити його, хiба я не застрелив би його на смерть? Менi не знадобилися б не фокус, нi покус ".
  
  "Про", - сказала ледi Прiсцилла. "Я думаю. . . . "
  
  "Такi речi iнодi трапляються на дуелях, навiть у Францiї. Людей з якоїсь випадковостi вбивають. Це прикрий нещасний випадок. Iнодi, насправдi, це вбивство, але на перший погляд, це прикрий нещасний випадок. Розумi"те?"
  
  "Я розумiю", - сказала Маргарет.
  
  "Отже, якщо б я хотiв сумного нещасного випадку, я б зробив те, що, як виявилося, професор Ануто планував зробити зi мною. Тiльки я б зробив це першим ".
  
  Миски для закусок були прибранi i замiненi маленькими десертними блюдечками, кожне з яких пiдтримувалося маленької виделкою i маленькою ложечкою. Продзвенiв срiбний дзвiночок, закликаючи до тишi, i тут же дюжина або близько того ложок задзвенiла об стiнки дюжини келихiв з вином. В залi запанувала тиша, i вiце-король пiдвiвся i заговорив. За традицi"ю вiце-король говорив пiд час десерту. Цього чекали, якщо не сказати з нетерпiнням. Сам вiце-король не чекав цього з нетерпiнням, але те, що повинно бути зроблено, ма" бути зроблено, як вiн сказав ще в сво"му кабiнетi. Сьогоднi мова була незвично формальною. Вiце-король представив генерала Сент-Iва та iнших штабних офiцерiв уланського полку, якi вiдповiдним чином розташувалися по кiмнатi, коротко розповiв про тягаря Британiї з управлiння та освiти субконтиненту, повного тубiльцiв, деякi з яких вiтали управлiння, а багато хто, здавалося, були обуренi цим, а потiм сiв. Поступово в кiмнатi знову почалася балаканина.
  
  "Закiнчуйте свою розповiдь, професор," сказала Маргарет, знову повертаючись до столу.
  
  "Я думав, що все було досить добре закiнчено", - запротестував Демартинью.
  
  "О, нi, професоре", - сказала йому ледi Прiсцилла. "Ну, ви як раз переходили до самої цiкавої частини".
  
  "Правда?" Запитав Демартинью, невинно дивлячись на неї. "I що це за частина?"
  
  " Та частина, де все в Парижi думали, що ти навмисно вбив цього професора, Як-там-його-звали.
  
  "Ануто", - сказав Демартинью. "Це були не всi в Парижi. Це було, можливо, десять або двадцять чоловiк. Але ця iсторiя переслiдувала мене до самого Лангедока, i унiверситет вже не був так задоволений мною, як ранiше. Отже, я пiшов i почав блукати по свiту, то тут, то там, що в будь-якому випадку завжди хотiв робити. I ось, "вiн по-галльськи знизав плечима," я тут.
  
  "I куди ви пiдете далi, професор?" Запитала Маргарет.
  
  " Ах! Що стосу"ться цього, я вирiшив покiнчити зi сповiддю. Замiсть цього я повертаюся до сво"ї старої професiї. З допомогою мого нового друга Мамарума Сатроу, присутнього тут", - вiн посмiхнувся маленькiй людинi з Калата, - "ми збира"мося вразити публiку по всiй Європi виступами з вражаючим обманом i самозванством. Одним словом, магiчний акт.
  
  "Ти збира"шся стати фокусником?" - Запитала Маргарет.
  
  "Нi, нi, я збираюся повернути собi колишн" положення екстраординарної закулiсної особистостi, але мiй друг мiстер Сатроу ..." Вiн пишномовно махнув рукою в бiк Сатроу. "Вiн з'явиться на британськiй сценi - спочатку ми збира"мося працювати в Англiї, оскiльки тамтешня публiка менш критична - в ролi всесвiтньо вiдомого iндiйського факiра Мамарума Великого! Звернiть увагу, що у нього " присутнiсть духу, у нього " темперамент, i, хоча вiн невисокого зросту, у нього " постава, щоб бути великим персонажем на сценi ".
  
  Сатроу зробив збентежений вигляд.
  
  "Але, значить, вiн всесвiтньо вiдомий?" запитала ледi Прiсцилла. " А ви, мiстер Сатроу? Я повинна була чути про вас?
  
  "На жаль, нема"", - визнав Сатроу.
  
  "Чому хтось вирiшив прославитися як шахрай, професор Демартинью?" - запитала вдовуюча герцогиня.
  
  "Не 'удавальник', ваша свiтлiсть, а 'факiр", " пояснив професор, розтягуючи останнiй склад, щоб пiдкреслити рiзницю у вимовi. "Факiр - це жебрак, вуличний артист, подiбний всюдисущим заклинателям змiй, або один з релiгiйних жебракуючих, якi раскритиковывают себе заради задоволення свого бога i розваги натовпу. Але в результатi якоїсь лiнгвiстичної трансформацiї воно прийшло в Європу для позначення iндiйських фокусникiв чи iнших екзотичних азiатських артистiв. Цi фокусники виконують трюк з мечем через кошик, який не обдурив би й маленької дитини, i розповiдають про iндiйському трюку з мотузкою, який був би справжнiм дивом, якби хто-небудь змiг це зробити. Справжнi iндiйськi маги, здатнi творити безлiч чудес i користуються високою репутацi"ю у своїх спiввiтчизникiв, вiдомi як джадугары. Мiй друг мiстер Сатроу вiдбува"ться з поважної родини джадугаров. Хiба це не так, мiй друг?"
  
  "Я маю таку честь", - погодилася Мамарум Сатроу. "Я буду першим джадугаром в моїй родинi, який принесе свої навички на легендарний Захiд", - сказав вiн з серйозним виразом в темних очах. "Менi належить багато чого пережити. Я зроблю все, що в моїх скромних силах ".
  
  "Ви змусите їх стояти на своїх мiсцях, благаючи про бiльше", - сказав йому Демартинью.
  
  "О, я щиро сподiваюся, що нi", - з тривогою сказав Сатроу. "Власники кiнотеатрiв напевно будуть заперечувати!"
  
  OceanofPDF.com
  
  ДЕВ'ЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ФАНЗИГАР
  
  
  
  Те, що вiдбулося i що гряде, вкрите лушпинням
  I безформними руїнами забуття.
  Вiльям Шекспiр
  
  
  
  I було вже бiльше десяти вечора, коли Маргарет i її батько повернулися з вiце-королем в бiблiотеку. "Тепер про золото, яке ми повиннi охороняти", - сказав Сент-Iв. "Чому його потрiбно охороняти i чому саме нас?"
  
  Сер Джордж влаштувався у сво"му м'якому крiслi i жестом запросив генерала Сент-Iва та його дочка сiсти. "Золото за сво"ю природою вимага" охорони", - сказав вiн.
  
  "Вiрно," визнав Сент-Iв. " I повиннi бути якiсь бiльш звичайнi засоби для його охорони.
  
  "Це екстраординарний випадок", - пояснив вiце-король. "Я отримав телеграму вiд керуючого Банком Англiї, хлопця по iменi Бергарот, в якiй стверджу"ться, що може бути зроблена спроба вкрасти золото. Коли i де вiн не зна", за винятком того, що це вiдбудеться незадовго до того, як золото буде помiщено в банкiвське сховище.
  
  Сент-Iв пiдiбгав губи. "Недостатньо iнформацiї", - сказав вiн. "Я не зовсiм впевнений, що хочу нести вiдповiдальнiсть за золото на чотири мiльйони фунтiв стерлiнгiв, не маючи п'яти офiцерiв i тридцяти осiб. Якщо вже на те пiшло, з десятьма по п'ять офiцерами i тридцятьма рядовими. Чотирьох мiльйонiв фунтiв вистачить, щоб ... ну, цього досить, щоб п-купити невелику країну i зробити себе королем.
  
  "Гарне зауваження", - сказав вiце-король. "Дозвольте менi запевнити вас. Технiчно ви не несете вiдповiдальностi за золото. Хоча ми обидва зна"мо, що твоїй кар'"рi не пiде на користь, якщо хто-небудь вкраде його пiд час тво"ї вахти. Я несу вiдповiдальнiсть за золото bally Gold, поки воно не буде завантажено на борт корабля. А потiм капiтан судна розпису"ться в отриманнi. Згiдно морському праву i звичаям, вiн несе вiдповiдальнiсть за все i кожного на сво"му суднi, вiд найдрiбнiшого страхувального штиря, яким би вiн не був, до самого цiнного вантажу. Його вiдповiдальнiсть не закiнчу"ться до тих пiр, поки вантаж не буде вивантажений в Квiнс-доцi в Лондонi ".
  
  "Значить, ми просто будемо допомагати капiтану охороняти золото", - розмiрковував Сент-Iв.
  
  "Саме так", - сказав вiце-король. "Дозвольте менi сказати, що я дiйсно не очiкую нiяких непри"мностей. Бергарот надмiрно обережний. Не те щоб я його звинувачую; зрештою, його робота - доставляти золото в цiлостi й схоронностi в свої сховища. Нi, я вiрю, що у вас буде спокiйне подорож додому. Моя дочка Прiсцилла буде з вами на кораблi. Її мати хоче, щоб вона провела сезон в Лондонi, i я, звичайно, не вiдпустив би її, якби думав, що iсну" хоча б найменша небезпека. Хоча я визнаю, що знання того, що на борту буде тридцять ваших шотландських улан, допоможе менi спати ще спокiйнiше пiд час подорожi.
  
  Сер Джордж рiзко обернувся, коли дверi раптом вiдчинилися, i Джуна увiрвався в кiмнату. "В iм'я Крiшни, сахiб, ви йдете, йдете скорiше, йдете!"
  
  "Крiшна?" запитав вiце-король.
  
  "Який завгодно бог, сахiб, але, будь ласка, приходьте, приходьте зараз!" I Джуна вискочив з кiмнати.
  
  "Гадаю, нам краще пiти за маленьким жебраком," пробурмотiв сер Джордж, пiднiмаючись на ноги. " Ймовiрно, нiчого; цi люди такi легкозбудливою. Але швидкiсть, з якою вiн поспiшив до дверей, спростовувала його слова.
  
  Джуна трусив по коридору з пiднятою головою, руки по швах; хода людини, що дуже поспiша", але не хоче, щоб його бачили бiжучим. Iншим вдавалося триматися ближче, не переходячи на бiг. Група завернула за рiг, i там, попереду, в кiнцi коридору, були великi бронзовi дверi кабiнету вiце-короля. Коли вони наблизилися, то побачили, що полiрована дверi з темного дерева праворуч вiд бронзових дверей була вiдкрита, i один з всюдисущих лакеїв стояв поруч з дверима, демонструючи напружене увагу, але його перебiльшена поза i натяк на панiку в очах наводили на думку, що вiн волiв би знаходитися в iншому мiсцi.
  
  Джуна зупинився бiля вiдчинених дверей, i решта ледь не врiзалися в нього. " Туди, сахiб, - сказав вiн, вказуючи.
  
  Вiце-король зробив два кроки в кiмнату i зупинився. "Боже, благослови мене", - сказав вiн.
  
  Маргарет виглянула з-за дверей. Це була приймальня кабiнету вiце-короля. Вона була приблизно десяти-дванадцяти футiв в ширину i вдвiчi менше в довжину i висвiтлювалася двома газовими свiтильниками на стiнi, якi були опущенi донизу, залишаючи кути в вiдчутною темрявi. Стiни були обкле"нi шпалерами кольору пiску пустелi. Праворуч стояли два невеликих письмових столи, а за ними ряд картотечних шаф. Кiлька скляних вiтрин лiворуч були неабияк забитi артефактами рiзних народiв i мiсць Iндiйського субконтиненту, за якими британцi мандрували за двiстi з гаком рокiв свого перебування там.
  
  У кiмнатi знаходився чоловiк, iмовiрно тубiлець, який чекав, щоб поговорити з вiце-королем. У своїй жовтiй куртцi бавовнянiй-курта, мiшкуватих штанях, коричневому тюрбанi i сандалях вiн скидався на якогось торговця. Не вуличного торговця, але, можливо, когось iз прилавком на базарi. Вiн лежав на пiдлозi в дверному отворi, з головою, вивернутої пiд неприродним кутом, i довгим бiлим шарфом, обгорненим навколо шиї i зав'язаним вузлом. Його очi вилiзли з орбiт, надаючи йому вираз крайнього подиву. Навiть з того мiсця, де стояла Маргарет, вона могла бачити, що бiлки очей були заповненi нерiвними червоними мiтками, схожими на застиглi блискавки, оточували незрячi зiницi.
  
  Маргарет зробила кiлька глибоких вдихiв, закрила очi i спробувала ковтнути. Це не спрацювало. Вона чула биття свого серця. Вона зробила ще кiлька глибоких вдихiв i вiдступила назад, поки її плечi не вперлися в стiну на дальнiй сторонi коридору.
  
  Сент-Iв опустився на колiна бiля тiла. Маленьким срiбним складаним ножем вiн зрiзав шарф i приклав два пальцi до шиї чоловiка, щоб намацати пульс. "Вiн мертвий", - сказав вiн. "Не те щоб були великi сумнiви, але я подумав, ну, зна"ш, на всякий випадок... "
  
  "Так," сказав вiце-король, "цiлком". Вiн довго дивився на тiло i вiдкашлявся. "Джуна, пiди в кiмнату для гри в карти i приведи головного констебля Паркера. Вiн вже повинен бути там. Приведи його сюди. Розкажи йому, що вiдбулося, але тiльки йому. Не згадуй про це нiкому iншому. Тримай рот на замку, чу"ш мене?"
  
  "Так, вiце-король-сахiб," сказав Джуна. " Я йду. "I вiн помчав по коридору.
  
  "Задушений", - сказав Сент-Iв, пiднiмаючись на ноги. "Прямо тут, у вашому кабiнетi, в той час як будiвля повно вiйськових i чиновникiв цивiльної служби. Я нiколи не чув нi про що подiбне. Схожий на представника племенi патан, але одяг...
  
  "Можливо, вiн переодягнувся для свого вiзиту в мiсто - або, можливо, вiн не хотiв, щоб його впiзнали", - припустив вiце-король.
  
  "Цiлком може бути, що щось в цьому родi", - погодився Сент-Iв. "Якийсь мiсцевий конфлiкт, я б припустив, або пограбування. Можливо, у хлопця було щось цiнне, i iнший хлопець знав про це. Але у вбивцi вистачило нахабства прийти прямо в Будинок уряду, щоб зробити свою справу".
  
  "Це, звичайно, не пограбування", - сказав вiце-король. "У кiмнатi " кiлька предметiв, що представляють значну цiннiсть", - помахом руки вiн вказав на вiтрини, - "i нi до чого з цього не торкалися. Крiм того, хлопцевi до пояса все ще прив'язаний гаманець.
  
  "Тодi це не пограбування," погодився Сент-Iв.
  
  "Я не думаю, що це якийсь мiсцевий суперечка, батько", - сказала Маргарет, повiльно перетинаючи коридор до дверей.
  
  "Е? Що це? Маргарет, я не впевнений, що тобi варто дивитися на це, дорога".
  
  "Що ж," сказала вона практично, - тепер занадто пiзно турбуватися про це, чи не так? Думаю, зi мною все буде в порядку".
  
  "Що ви мали на увазi, сказавши, що це не був спiр?" Запитав сер Джордж.
  
  "Цей шарф з вузлом", - сказала вона, вказуючи. "Я бачила такi фотографiї".
  
  "Що це? Фотографiї цього шарфа?"
  
  "Ну, я маю на увазi тих, кому це подоба"ться. Такий сорт використовують фанзигары. Я читав про них книгу ".
  
  "Фанзигар"? - запитав Сент-Iв. "Пег, дорога, якi книги ти читала?"
  
  Вiце-король вiдступив назад. " Фанзигар, звичайно. Тагги! - сказав вiн. "Їй-богу, я думаю, вона права, принаймнi, щодо цього шарфа". Вiн пiдняв шарф i оглянув його. "Вона права", - сказав вiн. "На кожному кiнцi цi"ї штуки " маленький вузлик - ось тут, де кiнцi пов'язанi разом, i кожен з вузлiв зав'язане по монетi". Вiн розв'язав один з маленьких вузлiв. "Срiбна монета. Це ритуальний хустку для вбивства фанзигаров.
  
  "Румал, зда"ться, це назива"ться", - сказала Маргарет. "Це шарф, який вони носили навколо талiї i використовували для умертвiння своїх жертв".
  
  "Звучить заманливо", - погодився вiце-король. "У нас внизу " невеликий музей артефактiв бандитiв, i в ньому " кiлька таких шарфiв".
  
  "Я чув про бандитiв," сказав Сент-Iв. " Але я думав, їх усiх перебили сорок чи п'ятдесят рокiв тому.
  
  "Можливо, й нi", - пролунав голос з дверного отвору.
  
  Маргарет пiдняла очi i побачила офiцера британської армiї, що стояв у дверях i заглядывавшего в кiмнату. Це був високий молодий чоловiк з обличчям, надто кролячим, щоб бути по-справжньому красивим, бездоганно одягнений в парадну форму лейтенанта якогось полку, з яким вона була незнайома: синю полкову форму з двома тонкими червоними смужками, що спускаються з штанiв, i двобортний пiджак з широкими лацканами, обробленими червоним, i величезними золотими ґудзиками. Судячи з усього, вiн виявляв великий iнтерес до подiй. Його слова "Можливо, нема"" були вимовленi рiвним тоном, призначеним скорiше для передачi iнформацiї, нiж для шоку або тривоги, але Маргарет визнала їх ще бiльш тривожними з-за того, що вони були викладенi як факт.
  
  "Можливо, нi?" Запитала Маргарет.
  
  "Може бути, один або два фанзигара все ще блукають поблизу, хiба ти не зна"ш", - пояснив вiн. "Є ознаки-"
  
  Батько Маргарет, який довгий час пильно дивився на молодого офiцера, перервав його. "Хто ви такий, лейтенант, i що ви тут робите?" вiн гаркнув.
  
  "О, даруйте, сер". Чоловiк у дверях зрушив пiдбори, виструнчився по стiйцi смирно i вiддав честь. " Лейтенант Пiтер Петтiгрю, офiцер-голуб'ятник Сьомого пiхотного полку, доповiда", сер!
  
  Сент-Iв коротко вiддав честь у вiдповiдь. " Офiцер поштового голуба?
  
  "Ну," задумливо промовив молодий чоловiк, переводячи погляд з Сент-Iва на Маргарет i потiм на вiце-короля, - не зовсiм так.
  
  "Як це?" - запитав я.
  
  Чоловiк уважно подумав, а потiм вiдповiв: "насправдi я не лейтенант, i мо" прiзвище насправдi не Петтiгрю. Я не знаю, чи iсну" насправдi Сьома Лапа або просто що б це могло бути, якщо б вона справдi iснувала, i я не маю нi найменшого поняття не маю про поштових голубiв. Крiм того, все, що я тобi сказав, - абсолютна правда.
  
  Очi Маргарет розширилися, i вона прикусила губу, щоб побороти бажання засмiятись. Зараз не час i не мiсце навiть для найменшого см"шка.
  
  Вiце-король повернувся обличчям до молодого унтер-лейтенанту. "Яка нахабнiсть," сказав вiн, i в тембрi його голосу протягали сильнi емоцiї. Його обличчя набуло ледь помiтний вiдтiнок червоного. "Будь ласка, назвiть себе, сер, i пояснiть, що ви тут робите i чому на вас форма, на яку, як ви тiльки що визнали, у вас нема" права".
  
  " Вибачте, ваша свiтлiсть. "Молодий чоловiк змiнив свою напружену позу уваги на максимально наближену до парадних стiйцi. " Це мiй лейтенант Петтiгрю, е-е, персона, так сказати. Взагалi-то мене звуть Коллiнз. Пiтер Коллiнз. Бачте, "Пiтер", принаймнi, був чесний. Так вийшло, що я був з головним констеблем Паркером, коли ваш хлопець збив його. Вiн негайно послав вашого хлопчика за доктором Макварреном, а потiм вiдправився простежити, щоб всi зовнiшнi дверi Губернаторського будинку були замкненi i охоронялися, за винятком парадних дверей, звичайно, i послав мене подивитися, чи не можу я чим-небудь допомогти. Бачте, я з Особливого вiддiлу полiцiї. Вважаю, доктор скоро повинен пiдiйти.
  
  "Я не думаю, що вiд Макваррена може бути багато користi", - прокоментував вiце-король. "Ви ж зна"те, що хлопець мертвий".
  
  "Який 'особливий вiддiл'? " вимогливо запитав Сент-Iв. " Нiколи не чув про особливому вiддiлi.
  
  "Паркер, схоже, вважа", що нiхто не мертвий, поки доктор Макваррен не скаже, що вiн мертвий", - сказав Коллiнз вiце-королю. Потiм вiн переключив свою увагу на генерала Сент-Iва. "Наша офiцiйна назва - Департамент спецiальної розвiдки. Ми не користу"мося широкою популярнiстю, що здебiльшого добре".
  
  "З DSI, так?" запитав вiце-король. " Ви, хлопцi, продовжу"те з'являтися в самих дивних мiсцях. Вiн кивком вказав на труп. " Значить, цей хлопець був одним з ваших?
  
  "Ви дума"те, вiн мiг бути розвiдником?" Запитав Коллiнз. "Менi це не прийшло в голову. Я краще подивлюся". Вiн пiдiйшов i опустився на колiна бiля трупа.
  
  "За словами мого сина Джуни, у цього хлопця було повiдомлення для мене", - сказав вiце-король Коллiнзу, поки молодий чоловiк оглядав тiло. "Цей хлопець велiв Джунь сказати: "Бути чи не бути".
  
  "А!" - сказав Пiтер Коллiнз. "Вiн це зробив, чи не так?" Коллiнз уважно подивився на тiло i сказав: "Хм". А потiм вiн сказав: "Чорт!" А потiм вiн сказав: "Вибачте мене, мiс. Не хотiв сваритися у присутностi ледi".
  
  "Не звертайте на мене уваги", - сказала Маргарет, яка намагалася триматися якомога непомiтнiше, щоб батько не помiтив її i не вiдiслав геть.
  
  Коллiнз дiстав з кишенi штанiв маленький складаний нiж в корпусi зi слонової кiстки i обережно розрiзав шов на багато прикрашеному комiрi одягу трупа. "Цей чоловiк дiйсно був одним з наших", - сказав вiн, витягаючи туго згорнутий трубочку з бiлого шовку, не довше сигарети i не товщi зубочистки, звiдти, де вона була захована за комiром. Вiн розгорнув його i показав вiце-королю.
  
  "Троянда", сказав вiце-король.
  
  Маргарет нахилилася, щоб подивитися. На тканини було оттиснуто стилiзоване зображення червоної троянди з щiльно зiмкнутими пелюстками, наче прихову" якийсь рожевий секрет.
  
  "Це, так сказати, наш, е-е, символ", - сказав Коллiнз. Вiн вiдвернув лiвий лацкан свого форменого пiджака, оголивши маленьку срiбну шпильку у виглядi такої ж троянди з пелюстками червоної емалi.
  
  "Значить, вiн працював на вас, чи не так?" - запитав вiце-король.
  
  Генерал Сент-Iв задумливо потягнув себе за вухо. "Оскiльки вiн iшов сюди, щоб передати вам деяку iнформацiю, використовуючи пароль i все таке," сказав вiн вiце-королю, - я б подумав, що це робить iдею про те, що це пограбування, менш вiрогiдною. Цiлком iмовiрно, що його вбили, щоб перешкодити йому поговорити з вами. Сент-Iв повернувся до Коллiнзу. " Що скажете, молода людина?
  
  "Це надзвичайно ймовiрно", - погодився Коллiнз. "I, мабуть, це було щось важливе i надзвичайно термiнове, раз вiн не скористався звичайними каналами". Вiн уважно придивився до пишний комiр i дозволив собi спантеличено насупитися, а потiм звiвся на ноги.
  
  "Ви можете з'ясувати, хто вiн?" - запитав вiце-король. "Я вважаю, ми повиннi повiдомити його родичiв, щоб вони могли забрати його тiло. Я думаю, ми повиннi заплатити за похоронне багаття, припускаючи, що хлопець був iндусом - найменше, що ми можемо зробити. Вжитi якi-небудь заходи для того, щоб родичi повернули грошi або виплатили якi-небудь посмертнi виплати? "
  
  "Боюся, похоронне багаття не пiдiйде", - сказав Коллiнз, пiдходячи до найближчого дерев'яного стiльця i сiдаючи. "Цьому джентльменовi потрiбнi справжнi англiйськi похорон".
  
  "Прошу вибачення?" перепитав Сент-Iв.
  
  "Комiр його, е-е, одягу", - пояснив Експерт. "Якщо ви уважно подивитеся на комiр, ви помiтите невелике - дуже невелика - змiна кольору з внутрiшньої сторони".
  
  Сент-Iв опустився на колiна бiля тiла, щоб подивитися. "Абсолютно вiрно", - погодився вiн. "Значить, вiн не вимив шию так добре, як слiд".
  
  "Ви помiтите, що це змiна кольору ма" той же горiхово-коричневий вiдтiнок, що i шкiра чоловiка", - пояснив Експерт. "Колiр шкiри не зника", якщо тiльки вiн не був нанесений штучно. Розглядаючи його в такому свiтлi, я повинен припустити, що вiн англi"ць, переодягнений туземцем.
  
  "Англi"ць?" злякано перепитав вiце-король. " Як ви можете бути впевненi?
  
  Коллiнз знизав плечима. " Англiйцi, шотландцi, iрландцi, валлiйцi - хто завгодно. Я вважаю, що вiн навiть мiг бути французом, нiмцем чи росiйською; але тодi питання про те, навiщо вiн прийшов у Будинок уряду, щоб поговорити з вашою свiтлiстю, i про те, що саме вiн повинен був сказати, ста" надмiрно складним. Я думаю, мiстер Оккам проголосував би за одного з британських пiдданих Її Величностi з певним смаком. Я думаю, ми виявимо, "продовжив вiн," що у нього було якесь недвозначне попередження для передачi вашої свiтлостi, що воно було термiновим i що його вбили, щоб перешкодити йому передати його.
  
  "Так ось ваша думка, чи не так, хлопче?" - запитав вiце-король.
  
  Коллiнз почервонiв i встав. "Я не хотiв здатися вам порадником, джентльмени", - сказав вiн. "Це, мабуть, звучить жахливо самовпевнено. Просто це моя, е-е, область, ти ж зна"ш.
  
  "Нiсенiтниця", - сказав вiце-король. "Будь-якими пропозицiями, коментарями чи спецiальними знаннями, якi у вас ", зараз саме час подiлитися ними. Якщо ви можете пролити хоч якесь свiтло на це", - вiн вказав на мерця, лежить бiля його нiг, - ми, безумовно, хочемо почути.
  
  "Так, - погодилася Маргарет. "Наприклад, що ти мав на увазi, кажучи 'можливо, нi?"
  
  Генерал Сент-Iв подивився на неї, насупившись, як нiби тiльки що усвiдомивши, що вона все ще тут, але нiчого не сказав.
  
  Коллiнз на мить замислився. " Що ти зна"ш про Фанзигаре? - запитав вiн.
  
  "На пiвночi вони були вiдомi як бандити", - сказав Сент-Iв. "Банди злодiїв. Ранiше пiдстерiгали i грабували мандрiвникiв. Знищенi британськими властями близько п'ятдесяти рокiв тому. Але, звичайно, ми все ще чу"мо iсторiї. Ама лякають ними маленьких дiтей, як страшилищами."
  
  "I вони дiйсно були страшилищами", - почав Коллiнз. "За останнi кiлька тижнiв у мене була причина провести про них деякi дослiдження. Їх звичаїв, звичок i вiрувань було достатньо, щоб налякати будь-якого маленького дитини i бiльшiсть дорослих. Культу фанзигаров- тагги - було багато сотень рокiв. Цiлком можливо, що набагато бiльше тисячi рокiв.
  
  "Неймовiрно!" - сказав вiце-король. "Тисяча рокiв?"
  
  "У печерному комплексi в Элуре, штат Махараштра, " рiзьблення, що дату"ться восьмим столiттям, вiдома як Скельнi храми. Серiя панелей показу" бандитiв в дiї: на однiй зображено удушення жертви, на iнший розчленування тiла i так далi ".
  
  "Щонайменше тисячу рокiв," сказав вiце-король. " Тисячу рокiв грабежiв i вбивств. Дивно.
  
  "Коли вони були придушенi, їх було, мабуть, десять тисяч, розкиданих по всьому Iндiйського субконтиненту", - сказав Коллiнз. "Вони жили в маленьких селах, тобто вся село, чоловiки, жiнки i дiти, були фанзигарами. Вони практикували вбивства i грабежi як релiгiйний обов'язок, присвячений богинi Калi. У них не було абсолютно нiякої жалостi до своїх жертв, але вони вбивали їх, як ви вбива"те курчати ".
  
  Маргарет здригнулася. "Як люди можуть ось так просто вбивати iнших людей, - запитала вона, - нiчого не вiдчуваючи?"
  
  Коллiнз знизав плечима. "Запитайте Томаса де Торквемаду, - сказав вiн, - або благородних людей нашої раси, якi спалювали вiдьом i "ретикiв на вогнищах майже тисячу рокiв. Фанзигары вiрили, що у них " релiгiйний обов'язок робити те, що вони роблять. Це не виправдову" i навiть не поясню" цього, але так воно i " ".
  
  "Зобов'язання?" запитав вiце-король.
  
  " Саме так. Згiдно iндуїстським мiфу про створення свiту, великий демон з'їв всiх людей одразу ж, як вони були створенi, а Калi з'явилася i вбила демона своїм мечем. Але з кожної краплi кровi демона був створений маленький демон з такими апетитами. Згiдно традицiйної iндуїстської вiри, Калi вирiшила проблему, злизуючи кров демона до того, як вона встигла впасти. Але фансигары вiрять, що Калi втомилася вiд цього, створила двох чоловiкiв i велiла їм вбивати демонiв, не проливаючи кровi. Для цього вона дала їм довгi шарфи. Чоловiка вбили демонiв i повернулися до Калi, щоб повернути їй її шарфи. Але вона велiла їм залишити шарфи себе i заробляти на життя, душа iнших чоловiкiв, як вони душили демонiв. Їх обов'язком було коритися."
  
  "Це жахливо!" Сказала Маргарет.
  
  "Так воно i "", - погодився Коллiнз. "У Європi в середнi столiття "пископи вирушали в бiй проти невiрних. Але їх церква забороняла їм проливати кров. Тому вони носили величезнi булави-палицi, щоб размозжить голови своїм ворогам, не проливаючи їх кровi".
  
  "Годi про це, молодий чоловiк," суворо сказав Сент-Iв.
  
  "Вибачте, сер", - сказав Коллiнз. "Але, в будь-якому випадку, фанзигары вважали те, що вони робили, i роботою, i релiгiйним обов'язком".
  
  "Хiба люди не навчилися б уникати своїх сiл?" Запитала Маргарет.
  
  "Ви не помiтили нiчого незвичайного в їх селах, якби випадково вiдвiдали одну з них, - сказав Коллiнз, - за винятком, можливо, того, наскiльки неговiркими були жiнки в своїх плiтках у вашiй присутностi. Дiйсно, вони вважалися зразками моралi. Чоловiки не займалися своїм ремеслом - або, якщо хочете, сповiдували свою релiгiю - в радiусi ста кiлометрiв вiд свого села. Iнодi вони йшли за своїми потенцiйними жертвами протягом багатьох миль - пам'ята"те, це було до появи залiзниць, i всi пересування були надзвичайно повiльними - i чекали пiдходящого мiсця, щоб здiйснити свої злочини. Вони задушать всiх членiв загону румалом, своїми ритуальними шарфами, не залишивши свiдкiв, за винятком тiльки маленьких дiтей, яких вони повернуть в сво" село i виховають як своїх власних. Тiла жертв були б ритуально розчленованi i похованi".
  
  "Фу!" - сказала Маргарет.
  
  "Як їм могло сходити з рук це хижацтво рiк за роком?" - запитав вiце-король.
  
  "Я вважаю, з-за тривалостi будь-якої подорожi", - вiдповiв Коллiнз. "Навiть якщо все пройшло добре, тривала дiлова поїздка може зайняти три або чотири мiсяцi. Таким чином, мандрiвника не чекали б вдома принаймнi протягом шести мiсяцiв. До того часу, коли його почнуть шукати, вже неможливо сказати, де i коли з ним щось сталося, чи було це результатом Фанзигара, чи бандитiв, чи нещасного випадку, або вiн просто вирiшив триматися подалi. Звичайно, ходили жахливi чутки про прихильникiв Калi, якi вбивали мандрiвникiв, але нiхто нiчого про них не знав.
  
  "Але ми знищили їх всiх, чи не так?" - запитав вiце-король. "Тодi, в тридцятих. Хлопець на iм'я, е-е... "
  
  "Стиман," представився Коллiнз. " Сер Вiльям Стиман. Вiн вивчив все, що можна було знати про фанзигарах, i присвятив свою кар'"ру їх знищення. До кiнця 1840-х рокiв здавалося, що його робота була виконана ".
  
  "Але ви так не дума"те?" - запитав вiце-король.
  
  "Можливо, вiн пропустив село", - обережно припустив Експерт. "I таги, можливо, дiяли цi чотири десятилiття, очiкуючи можливостi почати все спочатку. Їм довелося б витратити час на розробку нових технологiй, щоб йти в ногу з часом змiнюються: залiзниць, телеграфу i тому подiбного ".
  
  "Це тiльки твоя теорiя, Коллiнз," запитав вiце-король, - або у них " щось, що пiдтверджу" цю iдею?"
  
  " Нещодавно надiйшло кiлька повiдомлень про мандрiвникiв - в основному торговцiв, якi зникли, i з тих пiр про них нiчого не було чутно.
  
  "Нiсенiтниця!" - сказав генерал Сент-Iв. "Звичайнi старомоднi бандити чи бандитськi розбiйники. Я сам мав з ними справу на пiвночi країни".
  
  "Так," погодився Коллiнз, " бандитизм певною мiрою ма" мiсце. Думаю, так буде завжди. Але вони не роблять нiчого особливого, щоб заховати тiла. Бiльшiсть з них з таким же успiхом стали б грабувати, взагалi не вбиваючи, якщо б у них не виникло проблем з пiдпорядкуванням своїх жертв.
  
  "Це досить вiрно", - визнав Сент-Iв. "Але люди дiйсно зникають, ти зна"ш. Просто зникають".
  
  "При всiй моїй повазi," сказав Коллiнз, " нi, сер, вони цього не роблять. Причина " завжди. Можливо, ми її не знайдемо, але десь вона ". I коли ми не можемо знайти жодного натяку на причину, i коли нi люди, нi їх тiла не виявляються, i коли число людей, у яких розвинулася ця згубна звичка, зда"ться, збiльшу"ться, i всi вони з одного i того ж регiону країни, можливо, варто пошукати причину трохи глибше ".
  
  "Ви дума"те, запитав вiце-король," що тагги повернулися?
  
  "Я не впевнений, що вони коли-небудь йшли", - сказав йому Коллiнз.
  
  Вiце-король похитав головою. "Я мiг би повернутися у Роскоммон, скакати з собаками, як джентльмен, або збирати iнкунабули, що б це не було, але ось я тут, вiце-король Королiвства Її Величностi Iндiя, i менi потрiбно зайняти свiй час вiдновленням вбивств бандитiв".
  
  "Сюди, зараз," пролунав низький голос з порога. " Що це у нас тут? В кiмнату зайшов огрядний чоловiк з бакенбардами з баранини.
  
  "Доктор Макваррен, вибачте, що нав'язуюся вам", - сказав вiце-король. "У нас тут, е-е, поранений чоловiк".
  
  "Мертвий, ти хочеш сказати", - уточнив Макваррен, критично оглядаючи тiло. "Що ж, давай подивимося".
  
  OceanofPDF.com
  
  ПЕРЕРИВЧАСТЕ РIВНОВАГА
  
  
  
  Назавжди запам'ятався ювабит
  (Може бути, коли-небудь менi буде при"мно згадувати навiть це.)
  -Вергiлiй
  
  
  
  Fабо першi кiлька днiв подорожi на схiд були швидкими, але виявилися несподiвано насиченими подiями. Куля розбила вiкно купе Морiартi в "Схiдному експресi" в сiм ранку першого дня, коли поїзд мчав по долинi Мозеля. "Це все тi клятi мисливцi", - пробурмотiв диригент, який прийшов розiбратися, роблячи записи в сво"му маленькому блокнотi. Морiартi прийняв глибокi вибачення, принесенi кондуктором вiд iменi La Compagnie International des Wagons-Lits, i був переведений в iнше купе. Коли поїзд ненадовго зупинився у Страсбурзi, Морiартi вийшов назовнi, щоб оглянути ушкодження, i виявив, що пiд розбитим вiкном крейдою був намальований непомiтний бiлий Хрест.
  
  У Мюнхенi Морiартi i полковник Моран ледь не потрапили пiд колеса вирвався з-пiд контролю фургона з носилками егерлагеря, i їм довелося спритно переступити, щоб не потрапити пiд один з величезних бочок з пивом, якi вiдскочили вiд фургона, коли той котився по Кайзерштрассе. Днем пiзнiше у Вiднi божевiльний чоловiк з ножем напав на професора Морiартi в кафе "Фiгаро" на Нойштифтгассе i встиг перерiзати Морiартi тильну сторону руки, перш нiж полковник Моран змiг вдарити його по головi стiльцем. Це змiцню" заявлене полковником Мораном переконання в тому, що кав'ярнi - небезпечнi мiсця i що людина повинна проводити час в бирштубене або iнших закладах для вживання алкогольних напоїв. Приїхала вiденська полiцiя i забрала чоловiка, i навiть вибачилася перед своїми iноземними гостями за цей прикрий iнцидент. Морiартi вiдмахнувся вiд їх пропозицiї з'їздити в лiкарню i перев'язав собi руку з допомогою полковника Морана i смужки чистої скатертини. З зашиванням рукави його куртки доведеться почекати.
  
  " Чому ти не скористався тим шприцом, який захований у тебе в тростини? - Що це? - запитав Моран, вказуючи рухом пiдборiддя на чорну тростину iз золотою ручкою у виглядi сови, яку Морiартi всюди носив з собою. " Цей джентльмен мiг завдати вам серйозний збиток.
  
  Морiартi похмуро посмiхнувся. "Я дуже вiрив, що ви прийдете на допомогу вчасно", - сказав вiн Морану. "I я не хотiв давати полiцiї якийсь привiд затримувати нас тут i змушувати упускати нашу зв'язок".
  
  "Вiрно", - погодився Моран. "Цiкавий набiр спiвпадiнь, з якими ми стика"мося", - додав вiн.
  
  "Зда"ться безсумнiвним, що пострiл у Францiї i iнцидент з пивним фургоном в Мюнхенi не були випадковими випадками", - сказав Морiартi. "У такому випадку вони, мабуть, були спланованi i пiдготовленi до нашого прибуття. Ви пам'ята"те, що пострiл пролунав рiвно о сьомiй ранку. Хтось точно розрахував, де в цей час буде перебувати поїзд. I стрiлець знав, у яке вiкно цiлитися - хто-то в поїздi позначив його маленькою буквою X. Точно так само фургон з пивом, мабуть, чекав нашого проїзду на початку цi"ї вулицi. I джентльмен тут, у Вiднi, який тiльки що намагався попрактикуватися у вирiзаннi на моїх грудях, мабуть, був повiдомлений про наше майбутн" прибуття, i хто-то, мабуть, вказав йому на нас. Це означа", що у нашого невiдомого супротивника " хтось, хто слiду" за нами. Або, точнiше, подорожу" разом з нами.
  
  Моран засовався на стiльцi i швидко оглянув кав'ярню. "Хто?" - запитав вiн.
  
  "Думаю, я вирахував цi"ї людини", - сказав Морiартi. "Хоча, можливо, вiн не "диний. Вiн їхав з нами в потязi, принаймнi, з самого Парижа, але я пiдозрюю, що до теперiшнього часу у нього вже " пiдкрiплення. Вiн дуже схожий на британця, у нього вигляд або дрiбного дворянина" або карткового шулера.
  
  "Один з шикарною банди, так?" Сказав Моран.
  
  " Цiлком можливо. Я доручив бормотуну спостерiгати за ним, щоб подивитися, чи зможемо ми що-небудь визначити за його руху або за його друзям.
  
  Моран кiлька хвилин сидiв мовчки, задумливо дивлячись у свою величезну чашку kaffee mit schlag, а потiм ляснув долонею по столу. "Будь я проклятий, якщо зможу зрозумiти, звiдки хтось зна" про наш похiд за статуеткою, крiм махараджi, i я не можу повiрити, що вiн спробував зупинити нас. Який у цьому був сенс?"
  
  "Я згоден", - сказав йому Морiартi. "Я думаю, що тут кри"ться щось бiльш глибоке".
  
  "Що?"
  
  "Це ще належить з'ясувати. Звернiть увагу, вони - ким би вони не були - схоже, зосередженi на усуненнi мене, а не вас, чого не було б, якби вони намагалися завадити нам здобути статуетку. Але чого саме вони сподiваються досягти i хто стоїть за ними, на даний момент я поняття не маю ".
  
  "Я б сказав, що вони намагалися добитися тво"ї смертi", - прокоментував Моран.
  
  Морiартi кивнув. "Так, але чого вони намагаються досягти з допомогою мо"ї смертi? Що це за мета, на шляху до якої мо" подальше iснування " перешкодою?"
  
  Моран похитав головою. "Для мене це загадка", - сказав вiн. "Але я думаю, що нам краще скорiше зайнятися нашим власним усуненням. Я пропоную позбутися вiд тих, хто йде за нами, перш нiж вони стануть по-справжньому набридати. I, крiм того, їм може пощастити. Вiн зробив скручу" рух рукою. "Темний провулок, нiж пiд ребра, i хто з нас повинен бути мудрiшим? А?"
  
  Морiартi пiдняв брову. "Будемо сподiватися, що до цього не дiйде", - сказав вiн.
  
  "Нема" кращого способу збентежити опозицiю", - сказав Моран. Вiн ляснув Морiартi по спинi. "Не дайте себе вбити, професор. По крайней мере, до тих пiр, поки я не заполучу в свої руки золоту гурiю махараджi ".
  
  "Менi при"мно усвiдомлювати, що тобi не все одно", - сухо сказав Морiартi.
  
  "Я пожартував, професор. Звичайно, пожартував", - сказав Моран, вiдкидаючись назад i посмiхаючись сво"ю кращою посмiшкою. "Ну, я б не хотiв, щоб з вами що-небудь сталося за все сигари в Єгиптi. Даю слово, я б цього не зробив.
  
  "Я заспоко"ний", - сказав Морiартi. "Тепер я можу рухатися далi з новою пружинистiстю в ходi". Вiн допив свою каву. "I я думаю, було б розумно рушити в новому напрямку", - сказав вiн, встаючи зi стiльця i кидаючи на стiл кiлька монет. "Ну ж, мiй друг, давайте зробимо що-небудь хоча б наполовину розумне, щоб усунути цю непри"мнiсть".
  
  "Добре!" Сказав Моран, пiдхоплюючись на ноги. "Будь-яка дiя переважно бездiяльностi' довгий час було моїм девiзом. Куди, професор?"
  
  "Трi"ст," вiдповiв йому Морiартi.
  
  Моран зупинився на пiвкроку. - В Трi"стi?
  
  "Трi"ст - центр контрабанди у пiвнiчному Середземномор'ї. Ми збира"мося найняти швидкохiдну човен, яка доставить нас контрабандою в Порт-Саїд. У цього буде додаткова перевага - ми скоротимо час у дорозi на два-три днi ".
  
  "Але нашi сумки перевiряють до, куди? Варна".
  
  Морiартi переклав цiпок з лiвої руки в праву i рiзко вдарив нею по пiдставцi для лампи. - У нас " нашi дорожнi сумки. Решту ми повиннi залишити.
  
  Моран зiтхнув. "Мо" улюблене зброю у моїй великiй скринi", - сказав вiн. "Восьмимiлiметрову револьвер Манлiхера-Шенауэра, який я спецiально виготовив за iндивiдуальним замовленням Фон Гертля з Iнсбрука".
  
  "Коли все це закiнчиться, ми попросимо людей з фургона повернути наш багаж", - сказав йому Морiартi. "Ти знову побачиш свою гвинтiвку". Вiн зупинився на розi i швидко пiдiйшов до будiвлi. Дiставши з кишенi маленький шматочок французького крейди, вiн намалював на гранiтнiй стiнi серiю простих геометричних фiгур розмiром не бiльше двох квадратних дюймiв, деякi з яких з'"днувалися з iншими, деякi стояли окремо. Закiнчивши, вiн вiдступив назад i оглянув справу своїх рук, яке найбiльше нагадувало безглуздi каракулi десятирiчного дитини.
  
  "Що ти там робив?" Запитав Моран. "Залишив повiдомлення для бормотуна", - пояснив Морiартi, - "повiдомивши йому, де нас знайти".
  
  "В Трi"стi?"
  
  " Нi, на вокзалi в десять годин вечора.
  
  "Ах!"
  
  "Тим часом ми повиннi докласти деякi зусилля, щоб вислизнути вiд будь-якого, хто мiг спостерiгати за нашими пересуваннями". Вiн поклав крейду в кишеню i знову закрокував по вулицi.
  
  Пiдлаштовуючись пiд крок професора, полковник Моран швидким, вiдпрацьованим рухом дiстав великий складаний нiж з пiхов, захованих за поясом штанiв, i заховав його в рукавi. "По-мо"му, звучить правильно, професор", - сказав вiн. "Ви просто вкажете менi на них, i я зроблю все правильно".
  
  Морiартi подивився на свого супутника так, наче побачив його вперше. " Все це дуже добре, - сказав вiн, - але тримай цей складаний ятаган в рукавi, якщо тiльки вiн тобi не знадобиться для самооборони. У мене була менш радикальна iдея для наших, е-е, ворогiв. Надмiрне насильство може бути контрпродуктивним ".
  
  "Я вважаю, що нема" нiчого надмiрного у вбивствi того, хто намага"ться вбити тебе", - сказав полковник Моран. "I це чертовски хороша iдея - зробити це першим. Ставки занадто високi, а фiнальна гра занадто, щоб ставитися до неї надто спортивно ".
  
  "Термiн "спортсмен" - це не той термiн, який я б застосував до вас", - сказав йому Морiартi. " Ви, наскiльки я пам'ятаю, дотриму"теся думки, що нема" нiчого поганого в тому, щоб убити кого-то за найменшої провокацiї або, якщо вже на те пiшло, за розумну плату.
  
  "Вiрно", - сказав Моран, нiтрохи не знiяковiвши. "Я не гидую вбивствами. Не варто бути солдатом, якщо ти збира"шся гидливо ставитися до вбивства або до смертi, якщо вже на те пiшло. Її Величнiсть, зда"ться, цiлком готова пожертвувати нами, коли це в її iнтересах. Дотримуючись її королiвському наприклад, я цiлком готовий пожертвувати iншими, коли це в моїх iнтересах. Так влаштований свiт. Завжди було i завжди буде. Тi, хто цього не розумi", ймовiрно, не збираються залишатися в цьому свiтi на всi свої три десятки рокiв. Що стосу"ться спортивної майстерностi, то бiгати по брудному полю, штовхати свинячий сечовий мiхур i кричати "Добре зiграно!" або "Хороший спорт!", коли товариш по командi лама" собi ребро або чиюсь ногу, завжди здавалося менi безглуздим, марним, стомлюючим i болючим ".
  
  "Є й iншi види спорту", - сказав Морiартi.
  
  "Є й iншi заперечення", - вiдповiв Моран.
  
  "У будь-якому випадку, спортивна майстернiсть не було мо"ю метою", - сухо сказав Морiартi. "Давайте спробу"мо зробити те, що необхiдно, не привертаючи до себе непотрiбної уваги, i давайте випадково не вб'"мо нi в чому не винних перехожих. Iдея в тому, щоб вислизнути вiд наших ворогiв, а не усунути їх. У нашого супротивника безмежна кiлькiсть поплiчникiв, оскiльки головорiзiв i крутих хлопцiв можна найняти в будь-якому великому мегаполiсi i бiльшостi менш великих. З iншого боку, вони не дуже мотивованi, про що свiдчить їх успiх на даний момент ".
  
  "Я бачу це, професор, але їм потрiбно досягти успiху лише один раз, щоб, так би мовити, отримати приз".
  
  "Цiлком", - сказав Морiартi. "I таким чином - Трi"ст". Вiн зупинився на пiвдорозi, змусивши полковника Морана зробити два швидких кроки, щоб не зiткнутися з ним. "Це, - сказав вiн, указуючи цiпком через вулицю, "цiкавий магазин он там".
  
  Моран подивився туди, куди вказував Морiартi. " На багажне вiддiлення або в аптеку? - запитав вiн.
  
  "Я ще не впевнений", - сказав йому Морiартi. "Давай перейдемо вулицю i подивимося".
  
  Вони удвох перейшли дорогу, спритно об'їхавши скупчення чотириколiсних екiпажiв i омнiбус, запряжений двома кiньми величезних розмiрiв. Полiцейський, що стояв посеред дороги на розi i намагався регулювати рух, люто подивився на них, але не вжив жодних спроб покинути свiй пост.
  
  " Я знаю, - сказав полковник Себастьян Моран, коли вони вийшли на тротуар. - Спочатку ми зайдемо в аптеку i попросимо їх приготувати зiлля - можливо, сумiш сокiв з стручка папавера сомниферум i горiха Нукс вомiка в спiввiдношеннi три до двох, - а потiм заскочити в багажний магазин i купимо хороший чорний шкiряний футляр для зберiгання.
  
  "Це насiння", - сказав Морiартi.
  
  "Прошу пробачення?"
  
  "Nux vomica - це не горiх, насiння", - сказав йому Морiартi.
  
  " Горiхове зерня, скажи менi, чому ти тiльки що пiддав небезпецi нашi життя, перебежав вулицю. Вiн зупинився i взяв професора за руку. "Якщо ви намага"теся створити собi репутацiю людини з непередбачуваною поведiнкою, я готовий заприсягтися в цьому без того, щоб ви насправдi робили те ж саме".
  
  Морiартi повернувся до нього обличчям. "Продовжуй говорити", - сказав вiн, знiмаючи пенсне i засовуючи у кишеню жилета. "I трохи помахайте руками, щоб сторонньому спостерiгачевi здалося, що ми спереча"мося".
  
  "Я готовий посперечатися з вами у зручний для вас час", - вигукнув Моран, потрясаючи кулаком перед обличчям Морiартi. "Що ви ма"те на увазi, спостерiгач?"
  
  "За нами хтось стежить", - сказав йому Морiартi, розмахуючи сво"ю тростиною. "Не людина з поїзда, але, ми повиннi припустити, один з його агентiв. Поки не оглядайся по сторонах.
  
  "Це ста" стомлюючим", - зауважив Моран, блокуючи удар Морiартi його власної ключкою. "На кого вiн схожий, коли я дивлюся?"
  
  "Невисокий, кремезний, бородатий, одягнений в чорне, у чомусь на кшталт крислатому кепки, зi згорнутою газетою в руках", - сказав Морiартi. "Форма його вусiв, розмiр його важких черевикiв, призначених для того, щоб топтати ворога, i той факт, що пiд згорнутої газетою, мабуть, хова"ться важкий предмет, iмовiрно шматок свинцевої труби, вказують на те, що вiн належить до вiденського злочинному класу".
  
  "Що нам робити?" Запитав Моран, тицьнувши Морiартi в груди вказiвним пальцем з лютим виразом обличчя. " Ми не можемо стояти тут i тикати один в одного пальцем до кiнця дня. Думаю, я мiг би збити тебе з нiг, а потiм мене так охопили докори сумлiння, що я допоможу тобi пiднятися на ноги, i ми пiдемо рука об руку випити чогось втiшного.
  
  " Я пропоную вам зробити крок чи два назад, ще раз погрозити менi кулаком, а потiм сердито пiти в ... Я думаю, найкраще було б в аптеку. Я буду люто вимахувати перед вами сво"ю палицею, а потiм промарширую по вулицi, позбавляючись вiд вас. Якщо я правий, наш переслiдувач пiде за мною. Опереди його на один квартал, а потiм приходь слiдом. Я пройду десять або п'ятнадцять кварталiв, а потiм зверну в який-небудь зручний провулок; вiн увiйде за мною, а ти закри"ш вихiд.
  
  Моран сiв у позi вуличного бiйця i дивився на професора. "Чому б менi просто не врiзати йому?"
  
  " Тому що я хочу, щоб вiн мiг говорити. Я хочу з'ясувати, хто його послав.
  
  "Вiн, ймовiрно, навiть не зна"", - сказав Моран, пару раз тицьнувши в лiвiй особа Морiартi.
  
  Морiартi легко ухилився вiд ударiв. "Можливо, i так," визнав вiн, "але спробувати варто".
  
  "Дуже добре", - погодився Моран. Вiн зробив два кроки назад, опустив руки i секунду важко дихав. Потiм вiн потряс правим кулаком перед обличчям Морiартi. "Нервово оглядайся по сторонах, коли будеш наближатися до провулку", - упiвголоса сказав вiн Морiартi. "Так ти швидше його заманиш. 'Мекання ягняти збуджу" тигра', як ми говоримо.
  
  Морiартi вiдкинув тростину в сторону i переконливо подивився на Морана. "Полювання на тигрiв заради розваги", - сказав вiн. "Зда"ться марною тратою часу".
  
  "Тигрiв або людей?" Запитав Моран. "Ми полювали тiльки на людожерiв. Махараджа не дозволив нам чiпати iнших. Забавно, що людожерами зазвичай були тi, хто був занадто старий або занадто поранений, щоб ловити свою звичайну видобуток. Люди - легка здобич для тигра." З цими словами Моран розвернувся i попрямував до аптецi, повернувся, щоб на секунду впиться поглядом в Морiартi, а потiм вiдчинив дверi й увiйшов.
  
  Морiартi погрозив тростиною удаляющемуся Морана, потiм зупинився, щоб зiбратися з силами, оправити одяг i мiцно поставити пенсне на перенiсся. Потiм вiн попрямував вниз по вулицi швидким, безпечним кроком донезмоги роздратованої людини.
  
  На правiй сторонi пенсне Морiартi, бiля самого краю, майстер Морiартi Олд Поттс прикрiпив маленький дзеркальний прямокутник, щоб Морiартi мiг мигцем бачити, що вiдбува"ться у нього за спиною, не повертаючи голови. Зробивши крок вперед, Морiартi досвiдченим оком подивився в маленьке дзеркальце й побачив, як його переслiдувач перебiг вулицю i зайняв позицiю приблизно в полуквартале позаду.
  
  Морiартi не зменшував темпу протягом дюжини кварталiв, час вiд часу поглядаючи в сво" маленьке дзеркальце, щоб переконатися, що його переслiдувач все ще слiд за ним. Першi кiлька кварталiв являли собою в основному великi житловi будiвлi з вiтринами, якi займають перший поверх. Але потiм вiтрини закiнчилися, i будiвлi бiльше походили на пiдпри"мства легкої промисловостi. Вивiска на другому поверсi одного будинку свiдчила: "Felix Hermann-Schokolade Erschaffungen". На наступному блоцi було написано "Schmendl Schuhfabrik".
  
  Морiартi зробив паузу i сверился з чистим аркушем паперу, який дiстав iз внутрiшньої кишенi, озираючись по сторонах, нiби намагався знайти конкретну будiвлю або адресу. Чоловiк позаду нього теж зупинився i притулився до фонарному стовпа, глибоко дихаючи. Нема" сил, подумав Морiартi. Для кримiнальних класiв повиннi бути обов'язковi вправи. Вiн обережно озирнувся в пошуках полковника Морана i, нарештi, помiтив його, безтурботно прогулю"ться приблизно в кварталi звiдси по iншiй сторонi вулицi. Це здавалося таким самим пiдходящим мiсцем, як i будь-яке iнше, щоб покласти кiнець цьому пiдпiльному ходи; вулицi були практично порожнi, а вiкна першого поверху в основному були зачиненi вiконницями - ознака того, в який район це перетворювалося пiсля настання темряви.
  
  Тепер Морiартi просувався вперед повiльнiше, вдивляючись в вивiски i цифри, нiби шукав конкретну адресу, поки не знайшов вузький прохiд мiж двома будiвлями. Вiн боязко заглянув всередину, сверился з чистим аркушем паперу i пiдозрiло озирнувся, немов побоюючись, що це якась пастка. Його переслiдувач метнувся мiж двома возами бiля узбiччя, змусивши кiнь, що стояв ззаду, нервово шарахнуться i вiдступити на кiлька крокiв назад, цокаючи копитами. Морiартi зробив вигляд, що нiчого не помiтив. В кiнцi коридору була окута залiзом дверi, а на рiвнi землi нi з одного боку не було вiкон. Iдеальний. Пiсля ще кiлькох митт"востей удаваного коливання вiн хоробро рушив по дорiжцi.
  
  Мисливцi на тигрiв в Iндiї не намагаються переслiдувати тигра; вiн набагато швидше i спритнiше мисливця. Замiсть цього вони вистежують молодого ягнятка або козеняти i ховаються поблизу. Мекання ягняти, як сказав полковник Моран, збуджу" тигра i заманю" його в пастку.
  
  Тигр, про який йшла мова, перетнула тротуар i, притулившись до стiни будiвлi, виглянув у провулок. Вiн побачив Морiартi, повiльно йде до окутої залiзом дверi в дальньому кiнцi. Морiартi, здавалося, був зосереджений на те, що було перед ним, i не пiдозрював про те, що може бути у нього за спиною. Тигр дозволив згорнутої газетi, яку вiн нiс, впасти зi свинцевої труби, яку вона приховувала, i безшумно рушив по провулку слiдом за ягням.
  
  Коли тигр заглибився в провулок приблизно на десять ярдiв, ягня раптово зупинився i обернувся. Морiартi усмiхнувся i попрямував до свого переслiдувачу. "Тобi краще покласти цей шматок труби i сiсти на землю, закинувши руки за голову", - сказав вiн по-нiмецьки. "Ти не зможеш втекти".
  
  "Втеча?" чоловiк виглядав здивованим, але потiм розсмiявся. "Це не я повинен турбуватися про втечу, мiй гер". Але вiн зупинився i виставив трубку перед собою, наче готувався очолити марширующий оркестр. "У мене " робота, яку потрiбно робити", - сказав вiн. "Буде менше боляче, якщо ти не будеш чинити опiр".
  
  Морiартi зiтхнув. "Для твого ж блага, залиш усi думки про те, щоб заподiяти менi бiль чи втекти. Твiй вихiд заблокований".
  
  "Мiй вiдхiд?" Чоловiк похитав головою, нiби не мiг повiрити в те, що почув.
  
  "Нiкуди ти не дiнешся, приятель," протягнув полковник Моран по-нiмецьки звiдкись ззаду. Чоловiк обернувся i побачив Морана, який стояв бiля входу в провулок, притулившись до будiвлi, i виглядав щеголеватым i небезпечним.
  
  "Ваш нiмецький дуже розмовний", - звернувся професор до Морану.
  
  "Я дiзнався це дуже розмовному мiсцi", - вiдповiв полковник.
  
  Чоловiк мiж ними раптово стрибнув до Морiартi, який до цього часу був не бiльш нiж до п'яти футах вiд нього, i з диким криком швидко i сильно вдарив Морiартi ногою в пах. Морiартi легко ухилився вiд удару. Чоловiк виконав його одним безперервним рухом, передаючи iнерцiю руху вiд нiг до рук, злобно замахуючись свинцевою трубою, цiлячись Морiартi в голову. Якщо б удар влучив у цiль, це, безсумнiвно, убила б його. Морiартi вiдсунувся рiвно настiльки, щоб удару просвистiв, не заподiявши шкоди, повз його вуха, потiм пiймав руку чоловiка i вивернув її, коли вона опускалася, повернувшись власним тiлом, у результатi чого нападник упустив трубу, i ткнув чоловiка в живiт набалдашником сво"ї палицi.
  
  Чоловiк зiгнувся навпiл, з нього вибило дихання, але секундою пiзнiше вiн схопив валявшуюся на землi свинцеву трубу i випростався, зблизившись з Морiартi i зчепившись, намагаючись нанести сильний удар трубою. Морiартi опустив палицю, i вони удвох загойдалися взад-вперед, кожен намагаючись оволодiти сопiлкою. Моран кинувся вперед, але якраз перед тим, як вiн добрався до них, чоловiк був повалений на землю обличчям вниз, а через секунду Морiартi уперся колiном йому в спину i заламував лiву руку йому за спину.
  
  "Це був спритний хiд", - похвалив Моран. "Що ти там робив? Менi здалося, що я це бачив, але я не зовсiм зрозумiв, що сталося".
  
  Людина на землi звивався i верещав. "Ти, свиня собача! Вiдвали вiд мене! Зда"ться, ти зламав менi руку!"
  
  "Це прийом з барицу", - сказав Морiартi Морану. "Одне iз самих маловiдомих схiдних бойових мистецтв. Дуже корисно. Це вимага" багатьох рокiв практики, але зусилля добре окупаються. "Потiм вiн нахилився до людини, що лежить на землi. "Вона ще не зламана, - сказав вiн йому, - але буде зламана, якщо ти будеш продовжувати звиватися. I обзивання мене не допоможуть тво"му справi в майбутньому життi".
  
  " Я покличу офiцера полiцiї, якщо ви мене не вiдпустите.
  
  "Кричи звiдси," похмуро сказав Моран.
  
  "Чого ви, панове, хочете?" - закричав чоловiк. "Чому ви напали на мене? Що ви ма"те на увазi, кажучи "загробне життя"?"
  
  "Напав на тебе?" Морiартi косо посмiхнувся. "А ось це цiкавий погляд на це".
  
  "Я просто йшов по вулицi, коли ви, джентльмени, накинулися на мене", - наполягав чоловiк.
  
  "Так?" Запитав Морiартi. "I яке ж справа привело вас у цей провулок? I чому у вас була свинцева труба? I чому ви напали на мене з нею?"
  
  "Чоловiк повинен захищати себе", - наполягав чоловiк.
  
  "Годi про це", - прогарчав Моран. "Я просто вб'ю його, i ми пiдемо звiдси". В його руцi несподiвано з'явився великий нiж.
  
  Чоловiк подивився на нiж, i його очi стали дуже великими. "Нi, нема"", - вискнув вiн. "Я не готовий до загробного життя. Я не хотiв завдати тобi шкоди - ах!" Останнiм, коли Морiартi трохи сильнiше вивернув руку, яку тримав. "Я маю на увазi, це була просто робота. Не треба приймати це на свiй рахунок. Я зазнав невдачi - я визнаю це. Я недооцiнив тебе i програв. Давай розлучимося, чесно, i я просто пiду.
  
  "Як тебе звуть?" - запитав Морiартi.
  
  "Чому-а! - вони називають мене Плам. Запитайте будь-якого. Це мо" iм'я, Плам".
  
  "Ну, Плам, чому ти намагалася вбити мене?" Запитав Морiартi. "Хто тебе послав?"
  
  " Намагався убити тебе? Плам слабо розсмiялася. Його обличчя, притиснуте до тротуару, побiлiло вiд болю, завданої науково застосованим Морiартi прийомом барицу. "Я думаю, ти вивихнув менi плече. Можливо, ти мiг би трохи розслабитися, зовсiм трохи, не бiльше. Нi, мiй герр, я не намагався вас убити. Тепер я розумiю, в чому була плутанина, i це дiйсно була чесна помилка. Ти думав- Але нi, у мене не було намiру намагатися вбити тебе. Дiйсно, нема"!
  
  "Що тодi?" Зажадав вiдповiдi Морiартi.
  
  "Я просто повинен був зламати кiлька кiсток, от i все. Кiлька маленьких, неважливих кiсток. Просто щоб утримати тебе тут на деякий час".
  
  " Тримати мене тут?
  
  "Це те, що менi сказали. Це все, що я знаю".
  
  " Хто вас найняв?
  
  " Найняв мене?
  
  Морiартi сильнiше натиснув на руку.
  
  "Ах! Готт, але це боляче. Коли все закiнчиться, i ми знову станемо друзями, можливо, ти навчиш мене цього прийому.
  
  "Можливо," сказав Морiартi. " Хто вас найняв?
  
  "Я отримав роботу вiд Ворона. Вiн розда" всi робочi завдання".
  
  "Робочi завдання, чи не так?" Люто запитав полковник Моран. "I це прекрасна робота".
  
  "Вiн глава вашої банди?" Запитав Морiартi.
  
  "Це не стiльки банда, скiльки неформальне об'"днання", - сказала Плам. "Ворона бiльше схожа на секретаря, якщо ви розумi"те, що я маю на увазi. Вiн викону" завдання i намага"ться, щоб мiж нами все було чесно. Якщо ви вiдпустiть мою руку gottverdammt i дасте менi пiднятися, я буду радий обговорити з вами систему ".
  
  "I чому саме Ворону знадобилося побити двох проходять повз англiйцiв?" - запитав Моран.
  
  "Не два англiйця", - сказала Плам. "Тiльки вiн". Вiн вказав пiдборiддям на Морiартi. "Ворон описав його i сказав менi, де його знайти. Вiн сказав, що з ним хтось був, але ти був випадковим. Я мiг би побити тебе, якби довелося, але менi за це нiчого додатково не заплатили.
  
  "Знехтували мною", - сказав Моран. "Я повинен знайти цього Ворона i запитати його, що зi мною не так, що мене не б'ють разом з вами, професор".
  
  "А хто платить "Ворону" за цю роботу?" - запитав Морiартi.
  
  Досi Плам виглядав флегматичним i смирившимся, незважаючи на те, що лежав обличчям вниз на тротуарi з вивернутою рукою. Зрештою, побиття було частиною гри. Раптово вiн злякався i спробував вирватися, але скрикнув вiд раптової нестерпного болю, коли його рука була вивернута набагато далi того мiсця, де передбачала природа.
  
  "Ти сам накликав на себе", - сказав йому Морiартi. "Ти поки не травмований остаточно, але бiльше так не роби. Отже, хто платить за те, щоб менi переламали кiстки?"
  
  "Я не знаю," запхикала Плам. " Вiн менi не сказав. Чесно.
  
  "Ти брешеш," безпристрасно сказав Морiартi.
  
  Моран нахилився i пiднiс ножа до обличчю чоловiка на вiдстань декiлькох дюймiв. " Лiвий очей або правий? - ввiчливо запитав вiн.
  
  - Майн Готт! - вигукнула Плам. " Ти не зробиш цього. Вiн здригнувся i подивився на усмiшку на обличчi Морана. "Ти б зробив, так, ти б зробив. Я можу тобi сказати. Ворон хвалився цим, своїм першим завданням вiд всесвiтньо вiдомого англiйського майстра кримiнальної справи".
  
  " Який англiйський майстер-злочинець?
  
  " Його звуть професор Морiартi. Англiйський джентльмен найняв Ворона за дорученням свого начальника, знаменитого англiйського герра професора Морiартi, щоб той переламав вам кiстки, щоб ви не могли покинути Вену протягом декiлькох тижнiв. Адже ти не донесеш на мене, правда?
  
  Полковник Моран вiдкинувся на п'яти, склав складаний нiж i розреготався.
  
  "Розкажiть менi про це англiйською обухiвського джентльмена, який виступав вiд iменi головного лиходiя Морiартi", - попросив Морiартi.
  
  "Я нiчого про нього не знаю," наполягала Плам. " Вiн мав справу тiльки з Вороном. Клянусь!
  
  Морiартi вiдпустив Плама i пiдняв його на ноги. "Я вiрю тобi", - сказав вiн. "Дотик, виразне дотик. Тепер ти можеш iти".
  
  Плам обережно поворушив правою рукою i, здавалося, був здивований, побачивши, що вона все ще працю" належним чином. "Так," погодився вiн. "Так, я зараз пiду". Вiн потрусив по провулку до вулицi, нi разу не зупинившись, щоб озирнутися, i зник за рогом.
  
  "Що ж, професор", - сказав Моран, хитаючи головою. "Ви встановили новий рекорд по пiдступному поведiнки головного злочинця. Ви послали когось переламати собi кiстки". Вiн знову зареготав. Чи Не занадто це багато?
  
  "Я задоволений тим, що мо" iм'я придбала таку популярнiсть по всiй Європi, що хтось може використовувати його для затвердження сво"ї добросовiсностi як головного злочинця", - кисло сказав Морiартi. " Я повинен з'ясувати, кому дякувати за надану честь.
  
  OceanofPDF.com
  
  ОДИНАДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ГРА В САМОМУ РОЗПАЛI
  
  
  
  Є час для деяких речей i час для всього iншого; час для великих справ i час для дрiбниць.
  -Miguel de Cervantes
  
  
  
  Ан старий, давно покинутий причал навпочiпки над каламутною водою, де Ковiнгтон вулицi зустрiли Темзи, її гниття дощок i слизькi палi приховав вiд погляду на похилений дерев'яний паркан, який тримався алкашiв i дiтей вiд падiння через небезпечну релiквiю в рiчку нижче. Баржа, пришвартована до причалу, не була новою у часи наполеонiвських во"н i повiльно осiдала на мiсцi, її маленька рубка на кормовiй палубi накренилася пiд божевiльним кутом, вся вона згнила вiд вiку i занедбаностi.
  
  Принаймнi, так це повинно було виглядати зi сторони.
  
  Був раннiй вечiр в цю суботу, першого березня 1890 року. Сонце сховалося за магазинами i складами, йшов легкий снiжок, який ще бiльше приховав прибуття на пристань чотирьох осiб, яких комiсар столичної полiцiї назвав "найбiльш небажаними мешканцями Лондона". Всi вони були вiдомi по iменах головному iнспектору розшукового вiддiлу, який з радiстю вiддав би тижневу зарплату, аби будь-якого з них запроторити в Дартмурскую в'язницю. Ангельський Тiм Макадамс i Щеня Кулi прибутку з рiзницею в кiлька митт"востей i зникли в глибинах баржi. Хитрий Дивак з'явився хвилин через п'ять, уважно озирнувся, щоб пересвiдчитися, що за ним нiхто не спостерiга", а потiм, щiльнiше натягнувши на голову шкiряну шапку, обережно спустився в темрявi трюму.
  
  Ще через хвилину нижня половинка дверей в маленькiй рубцi вiдкрилася, i доктор Пiн Док Лоу прошмигнув вперед, як лисиця, обережно выбирающаяся зi сво"ї нори. Вiн зупинився, щоб насолодитися запахами, що доносяться з рiчки, вбираючи їх, як пара вiд чашки самого чорного чаю сушонг, потiм поспiшив при"днатися до своїх спiввiтчизникiв пiд палубою.
  
  За дверима в трюм висiла подвiйна фiранка з чорного муслiну, яка пропускала свiтло двох масляних ламп, свисавших зi стелi.
  
  Щеня Кулi пiдняв очi, коли фiранка була вiдсунута, i приклав руку до потилицi, де був захований тонкий метальний нiж з лезом з листя. Коли Пiн Док Лоу з'явився в дверях, вiн опустив руку назад на колiна. " Ну, Пiн, ти якраз вчасно прийшов, - заскиглив вiн. "Ми думали, ви будете чекати нас тут, враховуючи, що саме ви нас запросили на цю зустрiч".
  
  "О, я був, я був", - спокiйно сказав Пiн, обходячи стiл i сiдаючи на чолi, мiсце, iнстинктивно зарезервоване для нього iншими. " Я чекав на вас на вигiднiй позицiї, звiдки мiг переконатися в тому, що за вами нiхто не стежить.
  
  "Я можу подбати про себе сам, без допомоги нi тебе, нi кого-небудь iншого", - прогарчав Ангелоподобный Тiм Макадамс.
  
  "Впевненiсть в собi - чудова рiч, - погодився Пiн. "Я вважаю, що в тюрмi це дуже корисно".
  
  "Ну-ка, ну-ка, при чому тут тюрма?" - вимогливо запитав Песик.
  
  "Нiчого, я щиро сподiваюся," спокiйно вiдповiв Пiн. " Але варто залишатися напоготовi. 'Вiчна пильнiсть - цiна свободи" - було б гарною приказкою для того, щоб вигравiювати її над входом в кожне злочинне пiдпри"мство ".
  
  "Це так?" - запитав Хитрий Дивак, вiдкидаючись на спинку стiльця так, що той похитнувся на заднiх нiжках. "Тодi хто зараз стежить за магазином?"
  
  Пiн дiстав з кишенi тунiки окуляри в чорнiй оправi, протер їх про подiл одягу i поклав на нiс. "Один з моїх помiчникiв знаходиться в рубцi, трима" територiю пiд наглядом", - сказав вiн Диваковi. "Якщо вiн побачить що-небудь, що ма" нас стурбувати, дзвiнок приверне нашу увагу до цього факту". Вiн вказав на мiсце на стелi, де був прикрiплений маленький дзвiночок. "У нас буде достатньо часу, щоб розглянути можливостi i дiяти так, як вважатиме за потрiбне".
  
  "Ну, тодi," сказав Макадамс, " що ми тут робимо? У мене " важливiшi справи, нiж стирчати на смердючої баржi".
  
  "Смердючий - це вiрно, - погодився Дивак. "У цьому мiсцi пахне трюмнi водою, яку не змогли б перебити всi пахощi Аравiї".
  
  "Ах, яка невдячнiсть", - сказав доктор Пiн. "I я подумав, що це допоможе вам, джентльмени, вiдчути себе як вдома".
  
  "Звiдки у тебе стiльки маленьких потайних норок, Пiн?" - запитав Дивак. "Кожен раз, коли ти созываешь збори, це стосу"ться не останнього мiсця, де ми зустрiчалися, а зовсiм нового мiсця. Чому це?"
  
  "Так, це хороший питання", - погодився Макадамс.
  
  "Можна так подумати, Макадамс", - сказав Пiн, м'яко посмiхаючись. "Повинно бути, дуже непри"мно, коли твої поплiчники цiлими днями стежать за магазином старого одягу на Минсинг-лейн або за складом товариства "Друзi неосвiченого язичницького мiсiонерського товариства", незважаючи на дощ, сльота або кучугури, як кажуть, i не бачать нi мене, нi моїх супутникiв".
  
  "Значить, у тебе " компаньйони?" - запитав Дивак. "Мої друзi i я, нам було трохи цiкаво".
  
  "Можливо, я висловлююсь метафорично", - сказав Пiн. Вiн тримав руки перед собою долонями вгору. "Мої десять пальцiв i мiй мозок - це все, що менi потрiбно, i все, про що тобi потрiбно знати".
  
  "I яку iнформацiю ви i вашi десять пальцiв бажа"те повiдомити?" - запитав Дивак. "Ви збира"теся детальнiше розповiсти про вiдправку золота? Коли воно надiйде? Як же ми збира"мося вiдiбрати його у них, якщо вони, безсумнiвно, сидять на ньому з зарядженими мушкетами?"
  
  "Золото ще не покинуло Калькутти, - сказав їм Пiн, - але незабаром воно повинно бути завантажено на борт пароплава "Iмператриця Iндiї", який вiдправиться до сховища Банку Англiї".
  
  "Це добре, це добре", - сказав Макадамс, потираючи свої масивнi руки. "Мої хлопчики стали трохи нетерпеливее з-за того, що я намагався уберегти їх вiд непри"мностей до найважливiшого моменту".
  
  "Почекай хвилинку," перервав його Щеня Кулi. " Якщо корабель тiльки готу"ться покинути Iндiю, чому ж тодi його не буде тут принаймнi - скiльки? - п'ять тижнiв. Це правда?"
  
  Пiн кивнув. "Я не можу не погодитися з вами в меншiй мiрi", - сказав вiн.
  
  Макадамс довго обдумував це. "Скажiть," сказав вiн нарештi, - це "так" або "нi"?"
  
  "Пройде приблизно тиждень, перш нiж iмператриця прибуде до Калькутти, потiм тиждень або близько того, а потiм п'ять тижнiв, або, можливо, трохи бiльше, перш нiж золото прибуде в Саутгемптон, - сказав доктор Пiн, - якщо воно взагалi прибуде".
  
  "Якщо вiн прибуде?" - запитав Песик.
  
  "Послухайте, що ви хочете цим сказати?" - запитав Макадамс. "Ви водили нас за нiс?"
  
  "Менi не подоба"ться, як звучить це якщо", - прокоментував Хитрий Дивак. "Можливо, вам краще продовжувати".
  
  "Ага", - сказав Песик. "Продовжуй. Дiйсно продовжуй".
  
  Доктор Пiн Док Лоу вiдкинувся на спинку стiльця i обвiв поглядом своїх супутникiв. "Професор Морiартi покинув Лондон", - сказав вiн їм.
  
  "Ми це зна"мо", - сказав Макадамс. "Цей Молодик стежить за ним, чи не так?"
  
  "Двухпенсовик дiйсно у нього на хвостi", - погодився Штир. "На життя професора було ско"но чотири замахи. Нi одне не увiнчалося успiхом. Не те щоб я чекав, що хтось iз них досягне успiху. Якби професора Морiартi можна було зупинити так легко, його б вже давно зупинили."
  
  "Я не прихильник непотрiбних вбивств", - несподiвано заявив Ангелоподобный Тiм Макадамс. Iншi за столом повернулися, щоб подивитися на нього.
  
  "Ну," наполягав вiн, "я цього не роблю".
  
  Хитрий Дивак знову повернувся до Пiн Док Лоу. "Отже?" запитав вiн. " Професор прибрано з дороги. Ви не можете використовувати його як- що?- тепер вiн бiльше не приманка для роззеров, але, за тi"ю ж випадковостi, його нема" поблизу, щоб встати у нас на шляху або засмутити нашi плани ".
  
  Пiн Док Лоу насупився. "Морiартi проклада" собi шлях по Європi", - сказав вiн їм. "Двухпенсовик йшов за ним по п'ятах, але на даний момент це вже не так. Наскiльки ми можемо судити, вiн на шляху в Iндiю ".
  
  Макадамс ляснув долонею по столу. "Добре", - сказав вiн. "Чим далi, тим краще для цi"ї бухти. Вiн занадто розумний, щоб грати з ним так, як ти хотiв, i це те, що я думаю ".
  
  "Я радий, що це знiма" ваше занепоко"ння", - м'яко сказав Пiн, "i менi дуже не хочеться бути тим, хто пiднiма" цiну в наступному кварталi, але, як я впевнений, ви зрозумi"те пiсля хвилинного роздуму, " одна дуже цiкава можливiсть, яку ми не повиннi упускати з виду".
  
  "Та що ж це?" - запитав Песик.
  
  Хитрий Дивак пiдвiвся зi стiльця, а потiм знову опустився на нього. "Калькутта!" - вигукнув вiн. "Калькутта!"
  
  "Абсолютно вiрно", - погодився Пiн Док Лоу. "З якого дива професор Морiартi, самому блискучому кримiнальному розуму в Англiї, можливо, й у всiй Європi, за винятком присутнiх, звичайно, - направлятися до Iндiї саме в цей момент? Може бути збiгом, що велика партiя золота готу"ться до вiдправки з Калькутти приблизно через два тижнi? Думаю, що нi."
  
  "Отже," сказав Макадамс, i на його обличчi з'явився лютий вираз, "професор збира"ться випередити нас у боротьбi за золото".
  
  Пiн Док Лоу посмiхнувся йому блаженною посмiшкою. "Думаю, що нi, - повторив вiн.
  
  "Отже," сказав Дивак, спершись лiктями об стiл i втупившись на хитрого азiата. - Який у тебе план, Пiн? - запитав я.
  
  "Все просто", - сказав Пiн. "Ми збира"мося запобiгти крадiжцi золота, поки не будемо готовi вкрасти його самi".
  
  "Як це?" - запитав Макадамс.
  
  " Ти, - Пiн вказав довгим пальцем на Макадамса, - залишишся тут, в Лондонi, i ти i твої хлопцi будете готовi вивезти золото у вiдповiдностi з початковим планом.
  
  "Все це дуже добре," погодився Макадамс, "тiльки ви нiколи не розповiдали менi про первiсному планi".
  
  "У чоловiка повиннi бути свої маленькi секрети", - сказав Пiн, смiючись. "Але я поясню це зараз, в кiнцi нашої зустрiчi". Вiн повернувся до Цуценятi Кулi. "Ви збира"теся вiдправитися в Амстердам i зайнятися пiдготовкою до утилiзацiї двох тонн золота".
  
  "Звучить заманливо", - погодився Щеня.
  
  "I повертався з грошима," додав Пiн.
  
  "Звичайно", - сказав Щеня з образою в голосi. "За кого ти мене прийма"ш?"
  
  "Я вiдiрву тобi голову," помiтив Макадамс, "якщо ти спробу"ш, чорт вiзьми, зазiхнути на те, що належить менi".
  
  "Я не боюся твоїх погроз," сказав Щеня Кулi, "але у мене " вiдчуття честi".
  
  Це зауваження змусило iнших замовкнути, i вони втупилися на Цуценя, поки вiн не почав нервово соватися на стiльцi. "Ну," наполягав вiн, "я вiрю".
  
  Пiн страдницьки зiтхнув i продовжив. "Дивак, ти пiдеш зi мною".
  
  "Точно...о. Куди?"
  
  "Iндiя," вiдповiв Пiн.
  
  "Iндiя? Що за вистава?"
  
  "Якщо ми збира"мося вкрасти золото для себе," сказав йому Пiн, "нам потрiбно переконатися, що нiхто iнший не одержить його першим".
  
  Хитрий Дивак задумливо потер лiве вухо. - У цьому " сенс, " нарештi визнав вiн. " Це досить дивно, але це ма" сенс, якщо подумати. Ми повиннi охороняти золото, щоб потiм його можна було вкрасти.
  
  "Як ти збира"шся дiстатися туди за два тижнi?" Запитав Макадамс.
  
  "Ми не зможемо дiстатися до Калькутти за два тижнi", - визнав Пiн. "Але ми можемо дiстатися до Бомбея трохи пiзнiше. А Iмператриця ма" прибути приблизно через день пiсля нас. Ми замовимо квиток на "Iмператрицю Iндiї" i вiдправимо наше золото назад в Англiю, щоб переконатися, що з ним нiчого не трапиться.
  
  Дивак на секунду задумався. "Думаю, морську подорож було б не зайвим", - сказав вiн. "Як ми доберемося до Бомбея?"
  
  " Спецiальним поїздом до Неаполя, а потiм швидким пароплавом через канал.
  
  "Спецiальний поїзд, чи не так?" - запитав Макадамс. "I як ми за це заплатимо? Сподiваюся, вiд нас не чекають, що ми будемо оплачувати витрати на це пiдпри"мство".
  
  "Заплатити за це?" Пiн Док Лоу посмiхнувся сво"ю загадковою посмiшкою. "Що за думка. Ми виставимо рахунок уряду Баварiї".
  
  "Баварiя?"
  
  "Так, i чому не в Баварiю? Прямо зараз у мене на роботi друкар, який склада" необхiднi офiцiйнi документи, дозволи тощо. Я переодягнуся графом фон Фалькенбергом, двоюрiдним братом наслiдного принца Сигiзмунда. Проблем не буде.
  
  "Але," сказав Щеня Кулi, вказуючи тремтячим пальцем на доктора Пiн Док Лоу, " ви кита"ць!"
  
  "Це я?" запитав Пiн. " А що, так i ". Але я завжди вважав себе майстром маскування. Як твiй нiмецький, Дивак?
  
  "Приблизно так само, як мiй французький", - сказав Дивак. "Насправдi, мiй нiмецький легко можна прийняти за французький".
  
  "А!" - сказав Пiн. "Ну, ми що-небудь придума"мо. Iди переодягнися джентльменом i збери сумку. Зустрiнемося на вокзалi Вiкторiя, скажiмо, через двi години. Ми поїдемо сьогоднi ввечерi".
  
  "Добре", - сказав Дивак. Вiн пiднявся на ноги. "Побачимося, панове; я йду охороняти золото".
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАНАДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  IМПЕРАТРИЦЯ IНДIЇ
  
  
  
  Я змушу їх полетiти в Iндiю за золотом,
  Пронизати океан у пошуках схiдної перлини.
  - Крiстофер Марлоу
  
  
  
  Це було ближче до вечора, в п'ятницю, 14 березня, коли пароплав "Iмператриця Iндiї" пiднявся вгору по рiчцi Хуглi i наблизився до гаванi Калькутти. Маючи 652 футiв в довжину i 70 в ширину, "Iмператриця" була королевою англо-азiйських пароплавної лiнiї Star steamship line. Побудований компанi"ю John Brown & Company в Клайдбанке, Глазго, в 1888 роцi, вiн мав пару двигунiв чотириразового розширення Garrett & Harris для приведення в рух двухвинтовых гвинтiв i, коли все працювало iдеально i морськi боги посмiхалися, був здатний розвивати швидкiсть в дев'ятнадцять вузлiв. Це був не самий довгий, не найважчий, не найшвидший i не самий розкiшний корабель на плаву, але вiн був недалеко вiд кожного з чотирьох.
  
  Два океанських парових буксира, Егберт i Этельред, вийшли, щоб пiдштовхнути "Iмператрицю" носом i кормою до причалу бiля пристанi Комiсарiату, недалеко вiд Форт-Вiльяма. Зазвичай вистачило б одного ривка, але iмператриця Iндiї привезла новий випуск паперових грошей, i необхiдно було вжити заходiв обережностi. Два буксири були битком набитi озбро"ними людьми, готовими вiдбити будь-яку можливу спробу викрасти видобуток. Клайв, власний паровий катер вiце-короля, оснащений парою дводюймових гармат Шенфельда-Уотерса двадцятирiчної давностi, заряджаються з казенної частини, ганявся вгору i вниз по рiчцi, попереджаючи всi iншi судна. Коли "Iмператриця" пришвартувався до причалу пiд'їхали спецiальнi броньованi пiдводи, щоб прийняти запечатанi ящики з валютою. Пристань охоронялася повної ротою бенгальської важкої пiхоти, яка утворювала санiтарний кордон мiж звичайною армi"ю коробейникiв, лоточникiв, жебракiв, вуличних артистiв, шахраїв i кишенькових злодiїв i высаживающимися пасажирами.
  
  "Через тиждень ми зануримо золото для зворотної подорожi", - сказав вiце-король, який спостерiгав за подiями з вiкна офiсу вiйськової адмiнiстрацiї Бенгалiї на третьому поверсi Форт-Вiльяма. "Це свого роду генеральна репетицiя для цього".
  
  Генерал Сент-Iв стояв поруч з вiце-королем i оглядав сцену. "Менi зда"ться, ви цiлком пiдготовленi до будь-т-непри"мностей, якi можуть вас очiкувати", - прокоментував вiн.
  
  "Мене турбують несподiванi непри"мностi", - сказав вiце-король. "Хто досить розумний, щоб придумати щось, до чого не додумався, чи що я вiдкинув як надто фантастичне".
  
  Сент-Iв посмiхнувся. " I ось ви запевня"те мене, що менi нема" про що турбуватися.
  
  "Ах," сказав вiце-король, " але ваша ситуацiя буде зовсiм iншою. Ви будете на кораблi в море. Капiтан "Iмператрицi" Искансен - один з найбiльш квалiфiкованих i здатних офiцерiв корабля, яких я коли-небудь знав. "Англо-азiатської зiрки" пощастило з ним. "Iмператрицю" будуть супроводжувати в море "Клайв" i торпедна канонерський човен "Морський лев". Вони не пiдуть, поки вона не вiд'їде приблизно на двадцять миль, а до того часу вона стане недоторканною. Iнший корабель мiг би спробувати пiдiйти до вас i взяти на абордаж, але "Iмператриця Iндiї" - саме швидкохiдне судно на плаву, мабуть, в цiй частинi свiту. Є пара вiйськово-морських судiв, якi можуть зрiвнятися з нею в швидкостi, але я не можу уявити вiйськово-морський флот Її Величностi, крадущий золото Банку Англiї. А що стосу"ться пасажирiв або команди: нiхто на борту корабля не спробу" вкрасти золото, принаймнi, пiсля того, як вони всi обдумают. Якщо вони це зроблять, то куди вони збираються його подiти?"
  
  Сент-Iв втупився на причаливающий корабель i задумався. "Те, що ви сказали ранiше," сказав вiн, - про несподiванки. Ти зна"ш, я думаю, це те, що не да" менi спати по ночах: занепоко"ння про те, як пiдготуватися до несподiванок ".
  
  
  
  Зi свого спостережного пункту у будiвлi артилерiйського управлiння, всього в декiлькох сотнях ярдiв вiд пристанi комiсарiату, професор Джеймс Морiартi, спираючись на свою тростину з совиним набалдашником, спостерiгав, як два буксири штовхають "Iмператрицю Iндiї". "Подивiться на це видовище", - сказав вiн полковнику Морану, що стояв праворуч вiд нього. "Воно змушу" захоплюватися досягненнями сучасної iнженерiї. П'ятдесят рокiв тому дерев'янi вiтрильники все ще правили морями, а кiлька великих парових судiв з бiчними колесами були брудними, галасливими, незручними i неефективними. Їхнi двигуни були чудовi бiльше тим фактом, що вони взагалi працювали, нiж що-небудь, що вони були здатнi зробити в планi швидкостi та надiйностi. Чимало з них закiнчили тим, що спалили свою власну меблi та фурнiтуру в якостi палива, коли їх затримав шторм або iнше стихiйне лихо ".
  
  "Ми пройшли довгий шлях", - легко погодився Моран.
  
  "Я знаходжу чудовим i чимало ляка" той факт, що наука розвива"ться так швидко", - сказав йому Морiартi. "Але що хорошого з цього вийде, ще належить побачити, оскiльки бiльшiсть чоловiкiв здебiльшого залишаються такими ж дурними i безжальними хамами, якими вони завжди були".
  
  Моран пiдняв брову. "Який у вас похмурий погляд на свiт, чи не так?" - сказав вiн. " Менi зда"ться, ти вiдданий - як би це сказати? - мiзантроп.
  
  Морiартi пiдняв брову. "Я не думаю, що людство невiдворотно", - сказав вiн. "Я просто думаю, що вiн робить не так вже й багато, щоб заслуговувати спокути".
  
  "Як я i сказав", - наполягав Моран. "Ти як там тебе?"
  
  "А ти нi?" - запитав Морiартi.
  
  Моран зробив паузу, щоб серйозно обдумати це. "Я не думаю, що бiльшiсть чоловiкiв вартi того, щоб витрачати порох на те, щоб пiдiрвати їх до бiса собачим", - сказав вiн нарештi. "Але " деякi - так, " деякi. А що стосу"ться жiнок, що ж, зiзнаюся, я б доклав усiх зусиль, щоб урятувати багатьох з них. Але я не впевнений, що це було б цiлком гiдним мотивами ".
  
  Морiартi хмикнув i знову перевiв погляд на сцену перед собою.
  
  "Зна"ш, нам знадобиться одяг", - сказав Моран. "Для корабля. Пара костюмiв, вечiрнi костюми, сорочки, щось в цьому родi".
  
  "Було незручно втрачати наш багаж", - сказав Морiартi. "Я думаю, ви ма"те рацiю; " певнi способи, у яких не хочеться бути нетрадицiйним, та одяг - один з них. Найкраще злитися з натовпом.
  
  "Мiй дорогий," сказав Моран, - я б волiв, щоб мене спiймали на шахрайствi в карти, чим не одягнутися до вечерi в суспiльствi".
  
  "Наважуся припустити," сказав Морiартi.
  
  "Я знаю кравця на Бабблинг-Уэлл-роуд, поруч з великим базаром", - сказав Моран. "Ми дозволимо йому зняти з нас мiрки сьогоднi, i завтра ми зможемо отримати нашу одяг. I вони теж пiдiйдуть. Чудовий хлопець."
  
  "Тодi, у що б то не стало, давайте вiдвiда"мо його заклад", - сказав Морiартi. "Я наведу i рядженого. У мене " для нього важлива роль в нашому майбутньому пiдпри"мствi. Нам краще розширити його гардероб, щоб вiн мiг одягатися вiдповiдно ролi.
  
  "Яку частину?" Запитав Моран.
  
  "Я думаю, мандрiвний торговець", - сказав Морiартi. "Той, хто подорожу" серед статуй".
  
  "Статуї", - сказав Моран, помiтно пiдбадьорившись. "Значить, ти придумав план?"
  
  "У мене "".
  
  "Ну що ж!" Моран ляснув професора по спинi. "Я знав, що можу на вас розраховувати, професор. Що нам робити?"
  
  "Оскiльки ми не можемо вкрасти статую або заподiяти кому-небудь шкоду, купуючи її, - сказав Морiартi, - наш найкращий варiант - зробити так, щоб вона втратила свою сприйману цiннiсть".
  
  "Як це?" - запитав я.
  
  "Ми повиннi змусити офiцерiв армiї герцога Монкрейта вiдмовитися вiд бажання отримати статую. Ми повиннi змусити їх думати, що статуя варта того, щоб її зберiгали на почесному мiсцi. Ми повиннi змусити їх вiддати його нам".
  
  Моран схилив голову набiк i дивився на професора. " Вони збираються вiддати це нам?
  
  "Саме так. Або, що менш ймовiрно, продайте його нам надзвичайно розумною цiною".
  
  " Дуже забавно, професор.
  
  " Я щиро сподiваюся, що нi, полковник.
  
  Моран пiдозрiло подивився на Морiартi. У професора було непередбачуване почуття гумору; може бути, це приклад? "Тодi гаразд. I як же ми збира"мося це зробити, якщо я можу запитати? Деяка напруженiсть у його голосi показувала, що вiн пригнiчу" якiсь сильнi емоцiї.
  
  "Пiдемо", - сказав Морiартi. "Є дещо, що ми повиннi зробити як можна швидше, якщо мiй план спрацю". Я думаю, краще не просити твого друга про допомогу; це може наштовхнути його на новi iдеї. Ми повиннi бути в змозi знайти необхiдну нам допомогу на базарi або поблизу вiд нього. "Вiн повернувся i попрямував до стоянки екiпажiв в кварталi звiдси. "Ви зна"те, - запитав вiн Морана, коли полковник наздогнав його," що я в деякому родi експерт у давньому i та"мничому мистецтвi месмеризма?"
  
  Моран довго дивився на нього, а потiм сказав: "Ба!"
  
  Морiартi усмiхнувся.
  
  OceanofPDF.com
  
  ТРИНАДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ВБИВЦI СКОРПIОНIВ
  
  
  
  Коли я пiднiмалася по сходах,
  я зустрiла чоловiка, якого там не було,
  Сьогоднi його знову там не було
  Я б хотiла, я б хотiла, щоб вiн тримався подалi.
  Хьюз Мирнс
  
  
  
  В половину шостого наступного ранку п'ятеро чоловiкiв пiднялися стертої сходах в тому секторi Форт-Вiльяма, який використовувався власними хайлендскими уланами герцога Монкрейта, пройшли по довгому коридору, оздобленому iндiйськими регалiями, крикетными бiтами, вiтринами iз спортивними трофеями, стародавнiми шотландськими бойовими прапорами, вицвiлими кольоровими репродукцiями чудових моментiв полювання на лисиць та iншими перешкодами британському офiцеровi, i постукали у дверi офiцерської їдальнi. Всi п'ятеро були одягненi в бiлi халати i несли вiдра, коробки, пляшки, рулони тканини i насос-обприскувач. Дво" з них були англiйцями, або, принаймнi, британцями; високий сахiб i широкоплечий сахiб, як називали їх iндiйськi товаришi. При найближчому розглядi вони мали разючу подiбнiсть з професором Джеймсом Морiартi i полковником Себастьяном Мораном. Решта тро" були корiнними iндiанцями, експертами у своїй справi, i зовсiм не розумiли, чому вони дозволили умовити себе при"днатися до цього фарсовому i небезпечного маскараду. Зрештою, вони були торговцями i ремiсниками, а не розбiйниками i грабiжниками.
  
  "Грошi," нагадав iншим Дамодар, який був найстаршим i добре збереженим шiстдесятирiчним чоловiком, якщо не старше.
  
  "Ах, так, грошi". Половина вже виплачена i знаходиться в руках їх сiмей. Iнша половина повинна бути виплачена негайно пiсля їх сво"часного i безпечного зняття з цього найнебезпечнiшого проекту. "Це чимала сума", - погодився Харшил, невисокий, повний чоловiк, який i в кращi часи був схильний до похмуростi. "Але чи варто це п'яти рокiв в'язницi, якi ми напевно одержимо, якщо нас випадково зловлять?"
  
  "Ну, звичайно ж, цього не станеться", - твердо сказав Фарох. Вiн завжди вiрив, що боги, будучи по сутi своїй хибними, швидше за все, допоможуть тим, хто, здавалося б, не потребу" допомоги. "Подивiться на нашого лiдера. Вiн схожий на людину, яка приведе нас до в'язницi?"
  
  "Вiн вигляда" як людина, який цiлком здатний повести нас туди, куди йому захочеться, - сказав Дамодар, - i назад".
  
  "Саме так", - погодився Фарох.
  
  Дамодар склав руки на грудях. "Ми тут. Ми зробимо те, що повинно бути зроблено; те, про що ми домовилися. А решта в руках Вiшну".
  
  Харшил похмуро подивився на iнших. "Написано," сказав вiн, - що якщо ви хочете розсмiшити Вiшну, розкажiть йому про свої плани".
  
  "Також написано," сказав Фарох, - що той, хто постiйно турбу"ться про майбутн", не вiдчува" радостi в сьогоденнi. I ми живемо справжнiм".
  
  "Так," похмуро погодився Харшил, " поки майбутн" не прийде з гучним шумом i не заду" свiчки.
  
  "Що?"
  
  "Неважливо. Схоже, ти зна"ш, що робиш; а ось i охоронець".
  
  Людина, який пiдiйшов до дверей у вiдповiдь на їх стукiт, насправдi не був охоронцем. Вiн був другим помiчником кухаря; капрала звали Пiп-пайнс. "Чим можу бути корисний, панове?" - запитав вiн, вiдкриваючи дверi.
  
  "Взагалi-то," сказав Морiартi, розгортаючи офiцiйний листок паперу i простягаючи його кухаревi, "швидше за все, все зводиться до того, що ми можемо для тебе зробити, приятель".
  
  Капрал Пиппинс уважно вивчив документ, наскiльки мiг. Чому цi вiйськовi накази тощо не могли бути написанi простою англiйською мовою, було вище його розумiння. Перебирати всi "беручи до уваги" i "справжнiм запитано та направлено", щоб з'ясувати, що саме цi джентльмени з обмеженим iнтелектом, яких Бог i британський уряд поставили над ним командувати, хотiли, щоб вiн зробив, було постiйним болем; у половинi випадкiв вони нiколи насправдi не заявляли, чого вони вiд нього хочуть, але якщо вiн помилявся, то, ймовiрно, втрачав свою нашивку.
  
  Цей, здавалося, хотiв, щоб джентльмени-професiонали перед ним обприскали столову вiд скорпiонiв та iнших шкiдникiв. Скорпiони?
  
  "Я нiколи не бачив скорпiонiв в цiй кiмнатi, навколо неї", - сказав капрал.
  
  Високий джентльмен, який, мабуть, був головним, протиснувся в дверi i окинув столову критичним поглядом. "Що ж," сказав вiн, - схоже, хтось це зробив. Може бути, це був просто великий стриба" павук або щось в цьому родi. Ви хочете, щоб ми розпорошилися або пiшли? Менi все одно."
  
  " Стрибучий павук? Капрал Пиппинс виглядав стурбованим. " У нас тут поблизу нема" стрибають павукiв, чи не так? Я маю на увазi, що змiї i так досить небезпечнi.
  
  "Як сказав мiстер Дарвiн, це питання виживання найбiльш пристосованих", - пояснив Морiартi. "Зазвичай вашi змiї поїдають ваших скорпiонiв. Але вашi стрибаючi павуки, яких зараз не так вже багато, не з'їдять жодного з них.
  
  "Про", - сказав капрал, оглядаючи кiмнату з новим iнтересом до трiщин, кутах i щiлинах.
  
  "Не турбуйся про це", - запевнив його Морiартi. "Спрей, який ми використову"мо, знищу" павукiв, стрибають або не стрибають, скорпiонiв, мурах, тарганiв, багатонiжок, багатонiжок, мишей, пацюкiв, змiй, кiшок, собак, свиней; i вiн дуже добре вплива" на людей, якщо ви не приймете належних заходiв обережностi".
  
  "Чорт вiзьми!" - з почуттям сказав молодший кухар. "А як же все це столове срiбло, стакани, тарiлки тощо?"
  
  "Я чув, що ви вируша"те з дня на день, чи не так?" Запитав Морiартi.
  
  "Ну, у всякому разi, офiцери", - визнав Пиппинс.
  
  "Ну, тодi тобi все одно доведеться попрати все це барахло, перш нiж ти його упакуешь", - сказав Морiартi. "I що за шкiра у тебе з носа? - прання стосу"ться не тебе".
  
  "I крiм того," додав Моран, " ти ж не хочеш брати з собою в Англiю скорпiонiв, чи не так?"
  
  "Шотландiя," поправив Пиппинс.
  
  "Ах, ось як", - сказав Моран. "Шотландiя. Це iнша справа".
  
  "Зачекайте хвилинку," сказав капрал Пиппин.
  
  Моран заспокiйливо пiдняв руку. "Просто жарт, приятель. Своїм отруйним безхребетним також не слiд дозволяти повертатися в Шотландiю. Мо" слово."
  
  "Не слiд посилати скорпiонiв назад в Шотландiї", - наполягав Пиппинс.
  
  "Навiть так", - сказав Моран. "Навiть так".
  
  Капрал Пиппинс обдумав це. "Я повинен порадитися з Кукi-сержантом Остогудом - щодо цього мiсця. Ти просто почекай тут, - я скоро повернуся".
  
  Коли Пиппинс вийшов з їдальнi, Моран нахилився до Морiартi i спiвучо промовив: "Твої батьки, мабуть, багато переїжджали".
  
  "Як це?" - запитав я.
  
  "Я не експерт," сказав Моран, " але менi здалося, що за кiлька хвилин ти вивчив приблизно три рiзних лондонських акценту. Не те щоб цей капрал помiтив".
  
  "Ти прав", - погодився Морiартi. "Мене щось заносить". Вiн посмiхнувся. "Я постараюся бути бiльш послiдовним".
  
  Капрал повернувся за хвилину. "Куки говорить, що ви повиннi йти вперед, а я повинен наглядати за срiбною тарiлкою i все таке".
  
  "Цiлком справедливо," погодився Морiартi. Вiн жестом пiдкликав чекали мiсцевих ремiсникiв, i вони дiстали бiлi головнi хустки i маски для особи i обернули голови бiлою тканиною, як їм ранiше показував професор. Їх завдання полягало не в тому, щоб мiркувати чому; їх завдання полягало лише в тому, щоб слiдувати iнструкцiям i отримувати грошi.
  
  "У нас нема" для вас додаткових головних уборiв", - сказав Морiартi капраловi. "Але якщо ви затрима"те дихання, з вами все буде в порядку. I приймiть хороший душ пiсля того, як ми закiнчимо".
  
  "Затримати дихання?" Пиппинс для проби затримав дихання на кiлька секунд, а потiм видихнув з вибуховим звуком. "Надовго?" - запитав вiн.
  
  "Не бiльше, скажiмо, пiвгодини", - запевнив його Морiартi через два шари бiлої тканини, якими вiн обмотав рот i нiс. "До того часу ми закiнчимо".
  
  "Послухай, я не можу затримувати дихання навiть на пiвгодини!" - Поскаржився Пиппинс.
  
  "Правда?" Здивовано запитав Морiартi. "Нi, я не думаю, що ти зможеш. Нерозумно з мого боку." Вiн подумав секунду. "Ось що я тобi скажу", - сказав вiн. " Ти стоїш за дверима, щоб переконатися, що ми не зможемо втекти або що-небудь в цьому родi. А потiм, коли ми закiнчимо, ми почека"мо тут, поки ти перевiриш ложки тощо, щоб переконатися, що все на мiсцi. Вiрно?"
  
  Пиппинс повiльно кивнув. "Абсолютно вiрно," погодився вiн.
  
  Морiартi прогнав капрала назад на кухню i закрив сумiжну дверi. Потiм вiн i його команда переконалися, що всi дверi щiльно зачиненi, i заклали щiлини пiд i над дверима, використовуючи кiлька принесених з собою ганчiрок, а коли вони закiнчилися, скатертини бригади.
  
  "Вибачте, сахiб," сказав Дамодар, який ховав пiд скатертину подвiйнi дверi в коридор. " Але чомусь це зда"ться несправедливим.
  
  Морiартi зробив паузу. "Я поважаю твою думку, Дамодар. Що в ньому зда"ться несправедливим?"
  
  "Це-" Дамодар зробив жест. " Це використання скатертин офiцерiв бригади. Це, безсумнiвно, збiльшить їх витрати на прання.
  
  Морiартi задумливо кивнув. "У тому, що ви говорите, щось "", - сказав вiн. "Я зроблю анонiмне пожертвування в фонд офiцерської їдальнi".
  
  Моран згiдно кивнув. "Це зда"ться цiлком доречним", - сказав вiн.
  
  Дамодар усмiхнувся i заговорив з iншими, i вони кивнули i залишилися задоволенi. Це були богобоязливi, справедливi i розумiючi люди, якими б дивними не були їхнi бажання.
  
  Капрал Пиппинс заглянув у маленьке вiконце у дверях, що вели на кухню, i спостерiгав за подiями. Спочатку солдати оточили кiмнату. Потiм вони розгорнули рулони тканини i розклали їх всюди. Потiм вони взяли помповий розпилювач i розпилювали тут i там, запотевая кiмнату до тих пiр, поки не стало важко щось розгледiти. Вони були он там, бiля полицi, на якiй жила Ледi Лакхнау. Пиппинс спробував розгледiти, що вiдбува"ться, але толком нiчого не розiбрав. Вiн мiг би заприсягтися, що статуетку взяли й опустили у вiдро. Для чого? Якщо б що-небудь сталося з Ледi, ну, хiба у офiцерiв не стався припадок. I вони б звинуватили його, абсолютно вiрно.
  
  Але потiм високий чоловiк витягнув щось iз шафи в iншому кiнцi кiмнати. Це був скорпiон? Чорт вiзьми, це був скорпiон. Отже, в їдальнi були скорпiони. I вiн ходив туди i запускав руки в рiзнi шафи протягом останнiх шести тижнiв. I, може бути, вони привезли цих iстот з околиць, i вiн дiлив з ними столову останнi два роки. Хiба це не привiд задуматися?
  
  I високий чоловiк засунув скорпiона в мiшок, i тепер знову з'явився туман. На що це вiн повинен був дивитися? Ах, так - на статуетку. Зараз нiчого не було видно, але вiн буде тримати вухо гостро.
  
  Але потiм чоловiки знову взялися обприскувати пiдлогу, i коли туман розвiявся, вiн побачив, що Ледi Лакхнау стоїть прямо там, на своїй полицi, де вона тiльки що була.
  
  Минуло в загальнiй складностi близько сорока хвилин, перш нiж вбивцi скорпiонiв прибрали начинку з дверей, вiдкрили вiкна i оголосили, що в кiмнатi нема" небезпечних паразитiв. Капрал Пиппинс обережно увiйшов. В кiмнатi пахло чимось кислим i горiлим, але вiн не був упевнений, що саме. Солдати терпляче чекали, поки капрал перевiрить столове срiбло i тарiлки i оголосить, що всi цiнностi бригади на мiсцi i врахованi. Потiм вони привiтно кивнули йому й заковыляли геть, несучи з собою рiзноманiтнi вiдра, пляшки, коробки, рулони тканини i iдеальну гуттаперчевую форму "Ледi з Лакхнау".
  
  
  
  Опинившись за межами форту, Дамодар, Харшил i Фарох взяли конверт з iншою половиною обумовленої стипендiї, урочисто потиснули руки високому сахибу i широкоплечого сахибу i попрямували назад у свою ливарну майстерню, де вони повиннi були негайно почати виробництво п'ятдесяти копiй маленької статуетки протягом наступних трьох днiв. Важка задача, яка потребувала б допомоги бiльшостi членiв їх сiм'ї, але сахибы потребували них вчасно, щоб доставити їх на борт "Iмператрицi Iндiї", коли вона втручалася в середу вранцi, i сахибы щедро заплатили.
  
  Пiсля того, як вони пiшли, високий сахiб повернувся до широкоплечого сахибу. "Я залишаю вас залагоджувати деталi протягом наступних декiлькох днiв", - сказав вiн. "Я зроблю коротку поїздку. Маммер Толливер надасть вам будь-яку допомогу, якої ви потребу"те. Ви вже бачили, наскiльки здатний цей маленький чоловiчок. Купiть нашi квитки на рейс i переконайтеся, що статуетки належним чином упакованi i доставленi на борт.
  
  Моран дивився на професора. "Ви повнi сюрпризiв", - сказав вiн за мить. "Короткий подорож куди, чи можу я запитати?"
  
  "Ви можете", - сказав Морiартi. "Ви розумi"те, що нема" англiйських перекладiв нi однi"ї з найбiльш важливих iндiйських робiт з астрономiї або математики?"
  
  "Нi", - сказав Моран. "Я цього не усвiдомлювала".
  
  "Ганьба!" Сказав Морiартi. "Врахуйте, що iснують ведичнi тексти з астрономiї, яким бiльше трьох тисяч рокiв. Безсумнiвно, їх варто перечитати".
  
  "Можна i так подумати", - погодився Моран. Якщо в його голосi була частка нещиростi, Морiартi зробив вигляд, що не помiтив.
  
  "Я збираюся зустрiтися з доктором Питамахой, головою кафедри астрономiї Калькуттського унiверситету", - сказав йому Морiартi. "Я вiдправив йому телеграму, в якiй просив мене чекати. Вiн намага"ться перекласти на англiйську "Граханаядипаку" Парамешвары i "Юктибхасу" Джьестхадевы. Я збираюся запропонувати свою допомогу у фiнансуваннi його роботи ".
  
  - Граханаяядипака? " перепитав Моран. " Правда? Хто б мiг подумати?
  
  "Ба!" - сказав Морiартi. "Побачимося через два-три днi".
  
  OceanofPDF.com
  
  ЧОТИРНАДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ТОВАРИШI ПО КОРАБЛЮ
  
  
  
  Бiльш пiднесене "Арго" розсiка" головне,
  Загрожу" бiльш пiзньої здобиччю;
  Iнший Орфей знову спiва",
  I любить, i плаче, i вмира".
  Новий Улiсс знову покида"
  Калiпсо i вiдправля"ться на свiй рiдний берег.
  -Персi Бiшi Шеллi
  
  
  
  Зпосадковим талоном i броньованої каютою у правiй руцi i великим букетом схiдних лiлiй в лiвiй Маргарет Сент-Iв пiднялася по трапу i пiднялася на борт "iмператрицi Iндiї". Скарбник у синiй куртцi перевiрив її посадковий талон у початку трапа, а стюард в бiлому халатi i синьому тюрбанi забронював їй каюту i повiв її вниз, вгору, навколо, через, знову вгору, вздовж i знову знову в її каюту. У неї була каюта "А" на палубi пiд номером 72, через дво" дверей вiд каюти її батька пiд номером 76. Дверi мiж ними виявилася вiдведена пiд те, що фактично було кiмнатою вiдпочинку для спiвробiтникiв особистої охорони герцога, для яких задоволення вiд морської подорожi були затьмаренi необхiднiстю постiйно бути пильними стосовно будь-яких загроз, якi могли виникнути проти двох тонн золота, що зберiгаються в спецiальному сховищi внизу.
  
  "Ось i ти, мемсахиб", - сказав стюард, затримавшись бiля дверей каюти. Вiн штовхнув її i вiдступив убiк, простягаючи ключ вiд дверей. "Я вручаю тобi твiй ключ, милостива мемсахиб. Будь ласка, увiйди зараз. Якщо вам що-небудь знадобиться, мене розмiстять в кiнцi коридору, в маленькому шафi, де зберiгаються рушники та постiльна бiлизна. Мене звуть Талiм, i я стюард по цьому самому коридору."
  
  "Мiй багаж..." початку Маргарет.
  
  "Якщо ви будьте ласкавi ненадовго зайти в свою каюту, то виявите, що скринi з пароплава i все, що ви хотiли взяти з собою в свою каюту, вже на мiсцi, як i скринi вашого супутника. Багаж, який ви хотiли залишити в багажному вiддiленнi, тим не менш, вже знаходиться в утримуваному багажному вiддiленнi. Стюардеса скоро пiдiйде, щоб допомогти вам розпакувати речi i показати, як користуватися новими електричними лампочками, якi нещодавно встановили. Вiн торкнувся вказiвним пальцем козирка свого кашкета. "Я продовжу свої спроби допомогти деяким iншим пасажирам, мемсахиб. Я вiдразу ж повернуся, якщо вам що-небудь вiд мене потрiбно.
  
  " Так, звичайно. "Маргарет постаралася не виглядати здивованої. Питання в тому, подумала вона, спостерiгаючи за удаляющимся по коридору стюардом Талимом, хто була ця "компаньйонка", чиї валiзи вже були у її каютi. Можливо, це якась помилка. Але останн", що сказав їй батько, коли вона бачила його востанн" близько двох годин тому, було: "Дорога, я хотiв тобi дещо сказати", - перш нiж ад'ютант повiв його розбиратися з останнiми нескiнченними кризами, якi завжди виникають при будь-якому перемiщеннi вiйськ. Так що , можливо ... Вона зробила декiлька крокiв через вiдчиненi дверi i обережно зазирнула в каюту.
  
  У дальньому кiнцi кiмнати, поряд з величезним iлюмiнатором, молода блондинка з виразом огиди дивилася у вiдкритий багажник пароплава. Вона пiдняла очi, коли Маргарет вiдкрила дверi. "Мiс Сент-Iв," сказала вона. " Як при"мно знову бачити вас так скоро.
  
  "Ледi Прiсцилла!" Сказала Маргарет.
  
  Вираження вiдрази на обличчi ледi Прiсцилли Монтегю не змiнилося, коли вона подивилася на новоприбулу.
  
  "Я так рада, що нашi батьки поселили нас в цiй каютi на час подорожi", - сказала ледi Прiсцилла Монтегю, раптово всiвшись на свої нерозпакованi валiзи з чимось на зразок пiдстрибування.
  
  "Отже", - невпевнено сказала Маргарет. "Ми будемо жити в однiй каютi".
  
  "Я впевнена, що ми станемо кращими друзями", - заявила ледi Прiсцилла. Маргарет могла бачити її тiльки зверху, поверх вiдкритого багажника пароплава, але i нiс, i щоки були розчервонiлими, що було помiтно навiть крiзь її iндiйський загар.
  
  Маргарет зробила ще два кроки в кiмнату i зачинила за собою дверi. "Коли хто-небудь говорить менi "ми будемо кращими друзями" таким тоном, - сказала вона, - я знаю, що вiн ма" на увазi прямо протилежне".
  
  "Значить, у вас " певний досвiд у цiй справi?" ласкаво запитала ледi Прiсцилла.
  
  "Скажiть менi, ледi Прiсцилла," спокiйно продовжувала Маргарет, " як менi вдалося так сильно образити вас за такий короткий знайомство? Я зможу скористатися цим знанням безпосередньо, оскiльки " кiлька людей, яких я вже досить давно намагаюся образити, а вони, схоже, нiколи цього не помiчають ".
  
  Ледi Прiсцилла схрестила руки на грудях i пильно дивилася на статуетку, яку тiльки що поставила на бюро: порцелянове зображення маленької мишки, яка сидить за шкiльною партою розмiром з мишу i читаючої маленьку книжку. "Обража"ш мене?" - перепитала вона. "Обража"ш мене? Смiшно! Як ти взагалi можеш ображати мене? Тiльки тому, що мiй власний батько не довiря" менi здiйснити просте подорож з Калькутти в Лондон, не приставивши кого-небудь у моїй каютi наглядати за мною, як за школяркою ...
  
  "Насправдi, ти школярка", - сказала Маргарет.
  
  "Це не ма" значення".
  
  " I я не твоя гувернантка i не дуенья. У мене нема" бажання доглядати за тобою. У мене i так достатньо турбот про себе, спасибi.
  
  Ледi Прiсцилла, ще раз пiдстрибнувши, перебралася з скринi на лiжко. " Хотiлося б вiрити вам, - сказала вона. " Можливо, пiсля декiлькох рокiв практики я досягну цього щасливого стану.
  
  "Глибоке дихання могло б допомогти", - припустила Маргарет. "Я навiть не знала, що ми будемо сусiдами по каютi, поки не вiдкрила дверi i не виявила тебе всерединi. Можливо, сталася якась помилка".
  
  " Нiякої помилки. "Ледi Прiсцилла труснула золотистими кучерями. " Мiй батько сказав, що ми будемо жити в однiй каютi. Що ви будете мо"ю компаньйонкою, поки ми не прибудемо в Англiю.
  
  "Тодi це справа рук твого батька, а не мо"ю", - сказала Маргарет. "Я не викликалася добровiльно на таке завдання, i, по правдi кажучи, мене про це не просили".
  
  "Ти клянешься в цьому?" Запитала ледi Прiсцилла, серйозно дивлячись на свою сусiдку по каютi.
  
  Маргарет хотiла сказати їй, що ледi не лаються матом, але вирiшила вiдмовитися вiд такої можливостi. - Я лаюся, " урочисто промовила вона, пiднiмаючи праву руку.
  
  " Присягаюся твоїм серцем?
  
  Маргарет перехрестила сво" серце.
  
  " Мiй батько влаштував так, щоб ти була зi мною в цiй каютi, не для того, щоб ти могла наглядати за мною?
  
  "Цiлком можливо," сказала Маргарет, " але вiн нiчого не говорив менi про те, щоб наглядати за тобою, i я не збираюся цього робити. Можливо, вiн запропонував це мо"му батьковi, який мав намiр згадати про це менi. Але батько цього не робив, тому у мене нема" нi бажання, нi повноважень бути вашою дуень"ю.
  
  Ледi Прiсцилла кивнула. "Тодi менi шкода, що я передбачала iнше," сказала вона.
  
  Маргарет простягнула руку ледi Прiсцiлли. "Ми збережемо секрети одне одного", - сказала вона, задаючись питанням, якi саме секрети були у ледi Прiсцилли, якi вона так вiдчайдушно хотiла зберегти.
  
  
  
  Палубою нижче професор Морiартi стояв посеред сво"ї маленької каюти i з огидою озирався по сторонам.
  
  "Це найкраще, що я мiг зробити", - сказав йому полковник Моран. "Всi каюти першого класу були зайнятi. Мене запевнили, що це був - як висловився агент з бронювання квиткiв? - перший клас другого класу. Нашi квитки насправдi першого класу i дають нам право користуватися всiма зручностями першого класу. Так що ми можемо поспiлкуватися з джентрi, якщо захочемо. Я пожартував, " швидко додав вiн, коли Морiартi кинув на нього невдоволений погляд. "Я подумав, що буде краще, якщо кожен з нас займе цiлу каюту, а не буде жити по дво". Агент по бронюванню хотiв, щоб ми жили по дво", але я був непохитний ".
  
  " Подвоїти? - Недовiрливо перепитав Морiартi, розводячи руки в сторони i торкаючись обох стiн.
  
  "Вони складають лiжка", - сказав йому Моран. "Всi великi каюти, навiть другого класу, були зайнятi до того, як я забронював. Це чортове золото. Корабель битком набитий офiцерами i матросами герцога, якi уявляють, що охороняють його.
  
  Морiартi пiдняв брову. " Ви впевненi, що нашi ящики потрапили на борт? - запитав вiн.
  
  "Так i "", - запевнив його Моран. "I я розклав навколо трохи бакшишу, щоб переконатися, що вони були розкладенi так, щоб ми могли легко до них дiстатися".
  
  "Дуже добре". Морiартi сумно похитав головою. "Це зда"ться такою марною тратою часу".
  
  "I що б це могло бути?" Запитав Моран.
  
  " Виконати весь цей шлях тiльки для того, щоб розвернутися i вiдправитися назад через чотири днi. Ви зна"те, що на кафедрi астрономiї Калькуттського унiверситету зберiгаються архiви обсерваторiї в Баррахе? I у мене ледве було час помилуватися ними, не кажучи вже про те, щоб розглянути їх".
  
  "Шкода," сказав полковник Моран.
  
  Морiартi обережно потикав в свою лiжко тростиною i манiрно присiв на її край. "Обсерваторiї Барра бiльше трьох тисяч рокiв", - сказав вiн Морану. "Вони спостерiгали небеснi явища неозбро"ним оком бiльше двох з половиною тисячолiть, перш нiж було винайдено телескоп. У них " записи про проходження Венери за п'яте столiття до Рiздва Христового".
  
  "Подумати тiльки," сказав полковник Моран.
  
  Морiартi сперся пiдборiддям на золоту ручку сво"ї тростини i пильно подивився на Морана. "Коли нас з тобою не буде вже давно," сказав вiн, "зiрки все ще будуть на своїх мiсцях, а планети як i ранiше будуть велично обертатися навколо сонця".
  
  "I нам не все одно", - прокоментував Моран.
  
  Слабка посмiшка промайнула на обличчi Морiартi. "Iнодi корисно помiркувати про нескiнченному", - сказав вiн. "Це допомага" уявити речi, в правильнiй перспективi".
  
  "Коли я хочу вiдчути себе нiкчемою, - сказав Моран, - я думаю про сво"му банкiвському рахунку".
  
  "А коли я хочу вiдчути себе маленьким," пролунав голос у дверях, я дивлюся в дзеркало".
  
  Морiартi обернувся. В дверях стояв його майстер на всi руки, виглядав надзвичайно елегантно в новому костюмi в широку зелено-жовту клiтку з широкими лацканами i манжетами на брюках i рукавах пiджака. " Маммер! Я все гадав, куди ти подiвся.
  
  "Вони перевели мене двома палубами нижче, губернатор", - сказав жартiвник, з поважним виглядом входячи в кiмнату. "Геть корiв, овець, свиней тощо".
  
  Моран розсмiявся. "Вiн бреше", - сказав вiн. "Агент з бронювання квиткiв запевнив мене, що у нього хороший маленький будиночок".
  
  "Вiрно", - визнав ряджений. "Враховуючи, що слово "маленький" було кращим. У них нема" поваги до комерцiйних класiв, якими, можна сказати, я i ". Звичайно, у мене все не так погано, як у слуг. Вони розмiстили їх на чотирьох палубах нижче, де майже нема" вiкон, i у них їх по шiсть на кiмнату. - Вiн сiв на дерев'яний стiлець, який йшов в комплектi з маленьким вбудованим столом у кутку каюти. - Звичайно, навiть у них все не так погано, як у солдатiв, i у них все не так погано, як у мiсцевої команди, яка дiйсно спить з коровами, вiвцями i свиньми; чи, принаймнi, на тому ж рiвнi, який значно нижче ватерлiнiї ".
  
  "Я здивований, що вони повiрили, що ти такий самий тверезий, як торговець", - сказав Морiартi. "У цьому костюмi ти схожий на вуличного музиканта. Тобi слiд було б перебувати бiля лондонського театру "Гейети", розважаючи натовп обертанням тростини i швидкими стрибками вперед ".
  
  "Це моя маскування бродячого торговця", - сказав ряджений з ображеним виглядом.
  
  "А!" - сказав Морiартi.
  
  "I я вiдпрацьовую ту подачу, яку ви менi розповiли, про тих статуях", - сказав актор. "Обмiрковую, про що вони можуть запитати, i як я можу вiдповiсти. Я готовий виступити в будь-який час".
  
  "Нам краще почекати кiлька днiв", - сказав йому Морiартi. "Дайте полковнику Морана шанс подружитися з офiцерами особового складу герцога".
  
  "Звичайно, коли у мене справдi був гарний свiтлий костюм, в який всюди були вшитi маленькi дзеркальця. Моя мама пошила його для мене, коли менi було шiсть рокiв. Я був не набагато менше, нiж зараз, але, звичайно, виглядав значно молодше. Ранiше я виступав з двома iншими шестирiчками i Мортi - йому було сiм, але виглядав вiн на шiсть. Ми танцювали i спiвали ". Спiвак встав, перетасував ноги i заспiвав високим голосом: "Я хочу побути з тобою-на-одинцi- всього-на-годину або два". Вiн зупинився i сiв. "I iнший вiдповiдний матерiал", - закiнчив вiн.
  
  "Ти, мабуть, була прекрасна", - сказав Моран.
  
  "I ще дещо", - сказав ряджений з роздратованим виглядом. "I дещо, що я був".
  
  "Вибач," сказав Моран. " Тодi красивий.
  
  "Мортi, послухай... Вiн був прекрасний", - сказав буркотун.
  
  OceanofPDF.com
  
  П'ЯТНАДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ВСЕ ЦЕ БЛИЩИТЬ
  
  
  
  Позолотити чисте золото, розфарбувати лiлiю,
  Щоб надушить фiалку,
  Розгладити лiд, або надати iнший вiдтiнок
  веселцi, або з допомогою свiтла свiчки
  Шукати прекрасне око небес для прикраси,
  Це марнотратне i безглузде надмiрнiсть.
  Вiльям Шекспiр
  
  
  
  Протиiceroy сер Джордж Монтегю, проконсультувавшись з генералом Сент-Iвом i капiтаном Искансена з "Iмператрицi Iндiї", вирiшив почекати, доки всi пасажири i команда не опиняться на борту "Iмператрицi" i не пiднiметься пар, перш нiж переносити золото махараджi в спецiально побудоване сховище глибоко всерединi корабля. Зазвичай це робилося задовго до вiдплиття, щоб не привертати уваги до вантажу, але оскiльки здавалося, що вже було залучено, трiумвiрат вирiшив, що сила i швидкiсть повиннi компенсувати недолiк скритностi.
  
  Коли останнiй пасажир благополучно пiднявся на борт, трап був прибраний, i офiцери корабля провели обхiд корабля у пошуках чого-небудь невiдповiдного або незвичайного, за сприяння членiв екiпажу, якi вважалися абсолютно надiйними, хоча наскiльки надiйним виявиться будь-яка людина, що зiткнувся з можливiстю втекти з якоюсь частиною двох тонн золота, було питанням, який вже кiлька ночей не давав Сент-Iву заснути. У той же час двi роти пiхоти Пандивара, дуже надiйного мiсцевого полку, провели зачистку обох берегiв рiчки Хуглi на кiлька миль в будь-якому напрямку.
  
  Коли прибиральники на кораблi i за його межами оголосили, що все в порядку, фаланга охоронцiв спустилася на пристань комiсарiату, вантажний люк в борту "Iмператрицi" вiдкрився, i шiсть посилених товарних вагонiв виїхали з Форт-Вiльяма i попрямували до пiрсу.
  
  Майже чотири години пiшло на те, щоб перенести ящики з золотом з фургонiв в спецiально пiдготоване сховище, з перевiрками i перепроверками i ретельними запобiжнi заходи на випадок будь-яких несподiванок, якi тiльки могли уявити вiце-король або його людиноненависницькi помiчник. Для обстеження зовнiшнього корпусу корабля були вiдправленi водолази. Якщо б у двох днях шляху була вiйськова група спостереження, вiце-король вiдправив би в полiт повiтряна куля з гарячим повiтрям.
  
  Золото було вiдлито в однаковi злитки, кожен з яких важив двадцять один фунт чотири унцiї. Вони були упакованi по шiсть штук у коробку, причому коробки представляли собою дерев'янi рами, якi стискали, не приховуючи, шiсть злиткiв. Коли золото було укладено й перевiрено, перераховано, перераховано, i кiлька злиткiв були обранi навмання, витягнутi з коробок i очищенi вiд крихiтних шматочкiв м'якого золота для аналiзу (а цi злитки вiдкладенi для повторного зважування), партiя була пiдписана сером Джорджем, за капiтана Искансена розписався корабельний скарбник, i внутрiшня дверi сховища з спецiально загартованих сталевих прутiв була замкнена, а ключ вкладений у конверт i запечатаний червоною стрiчкою i краплею воску, на якiй було оттиснуто iм'я сера Джорджа. друк вiце-короля, i конверт поклали у внутрiшню кишеню парадного кiтеля капiтана для зберiгання в маленькому сейфi в його каютi, потiм всiм потиснули руки, вантажний люк закрили i опечатали, i капiтан попрямував на мiсток, щоб вiддати команду рушати в путь.
  
  
  
  "Там " зовнiшня дверi i внутрiшнi дверi в сховищi", - сказав полковник Моран професор Морiартi, який лежав на сво"му лiжку i читав, поки корабель знiмався з якоря. "Зовнiшня дверi зроблена з мiцної армованої сталi, а внутрiшня - з загартованих сталевих прутiв, як в тюремнiй камерi. Стiни, пiдлога i стеля сховища зробленi зi сталевих пластин товщиною в пiвдюйма, склеплених через кожнi шiсть дюймiв по швах.
  
  Професор Морiартi вiдiрвався вiд сво"ї книги "Досягнення в органiчнiй хiмiї" Дженiфер i спохмурнiв. "Навiщо ви менi це розповiда"те?" - запитав вiн.
  
  "На випадок, якщо що-небудь прийде в голову", - сказав Моран. "Зовнiшня дверi залишатиметься вiдкритою весь день," вперто продовжував вiн, - i закриватися тiльки на нiч. Будь-який бажаючий може прогулятися по коридору на палубi З i подивитися на золото крiзь сталевi прути внутрiшньої дверi, коли йому заманеться. Ввечерi, безпосередньо перед першим розсаджуванням за вечерею, капiтан i група його офiцерiв спускаються вниз i в останнiй раз дивляться на золото, а потiм закривають зовнiшню дверi сховища на нiч. Три з цих нових електричних свiтильникiв, i вони дуже яскравi, були встановленi в коридорi, щоб коридор i дверi сховища були висвiтленi в будь-який час дня i ночi. А всерединi самого сховища їх два, вони висвiтлюють все всерединi так яскраво, що очам боляче дивитися ".
  
  Морiартi секунду дивився на дальню стiну, поринувши в свої думки, потiм закрив книгу i сiв. "Ви не говорите?" перепитав вiн. " Як дивно.
  
  "Улани весь день виставляють охорону в обох кiнцях коридору," продовжував Моран, " i нагорi сходiв, яка, як я розумiю, на кораблi назива"ться 'трап'. I до того ж вони виглядають дуже розумно ".
  
  "Ти не говориш," повторив Морiартi. " Як цiкаво.
  
  "Ти знуща"шся з мене", - поскаржився Моран.
  
  "Зовсiм нi, - заспокiйливо сказав Морiартi. " Тримаю парi, ця розмова повторю"ться в половинi кают на кораблi, i бiльшiсть з них займають люди набагато бiльше, е-е, чесного складу розуму, нiж ви чи я. У великих сумах золота " щось таке, що виявля" в людях спекулятивну натуру ".
  
  "Це так", - погодився Моран. "Проблема, як я бачу, поляга" не стiльки в тому, як дiстати золото зi сховища, скiльки в тому, що з ним робити пiсля того, як ви це зробите. Зрештою, коли ти знаходишся на кораблi посеред Iндiйського океану, iсну" не так вже й багато мiсць, куди ти можеш сховатися.
  
  "Я думаю, ви розгляда"те це просто як iнтелектуальне вправа", - сказав Морiартi.
  
  "Навiть так, навiть так", - вiдповiв Моран. "Я можу час вiд часу проходити повз сховища i з тугою дивитися крiзь грати, але я не зроблю нiчого дурного. Не зараз, коли це iнша справа так добре в руках. Воно добре в руках, чи не так?"
  
  Морiартi усмiхнувся. "Майте вiру", - сказав вiн. "Ваше завдання - дiзнатися генерала Сент-Iва. Подружiться з ним i зачаруйте його своїми розповiдями про вiйськову вiдвагу або чимось ще. Обмiнюйтеся iсторiями про вбивство великих тварин. Грайте з ним в карти i не жульничайте. "
  
  "Не шахраювати?" Жалiбно запитав Моран.
  
  "I робiть все можливе, щоб не виграти. Ви полковник у вiдставцi з незалежним станом. Ви гра"те тiльки для розслаблення i задоволення ".
  
  "Це так", - погодився Моран. "Але менi дiйсно подоба"ться перемагати".
  
  Морiартi подивився на нього поверх пенсне. "Сдерживайся", - сказав вiн. "Уяви собi картину в цiлому".
  
  Моран посмiхнувся. "О, я знаю, я знаю", - сказав вiн. "Менi просто подоба"ться бачити роздратований вираз твого обличчя, коли ти роздуму"ш про мою нездатнiсть утриматися вiд шахрайства в картах".
  
  
  
  Була четверта година пополуднi, коли рiг "Iмператрицi Iндiї" протрубив серiю низьких, скорботних звукiв, i корабель вiдiйшов вiд причалу i рушив вниз по рiчцi в супроводi океанських буксирiв Егберт i Этельред, а також парового катера Клайв. За неї, впритул слiдуючи в Бенгальська затока, слiдувала торпедна канонерський човен "Морський лев". Попереду неї, розвiваючи прапори i вимпели, йшов колiсний пароплав "Махараджа Наджипура"Махараджi Наджипура, привласнили цю почесну посаду на знак визнання того факту, що Наджипур був одним з небагатьох iндiйських штатiв, що мали власний вiйськово-морський флот, а також того факту, що майже чверть тонни золота в сховище Iмператрицi належала махараджi.
  
  Маргарет i ледi Прiсцилла стояли попереду по лiвому борту, палуби "А" разом з невеликою кiлькiстю iнших пасажирiв першого класу, якi не були дуже стурбованi або пересиченi, щоб спостерiгати за посадкою корабля. Це було грандiозне видовище. "Махараджа Наджипура" знаходився приблизно в п'яти довжинах корабля попереду, всi вiтрила на його двох щоглах були згорнутi, а гребневе колесо оберталося посерединi судна. Матроси в новеньких бiлих мундирах з червоними шапочками i пасками стояли, видершись на Щогли, такелаж i реї Махараджi як нiби застигли в русi, навiчно захопленi в той момент, коли вони збиралися пiдняти вiтрила.
  
  А на носi "Iмператрицi Iндiї", обличчям вперед, по стiйцi смирно, одягнений в чудово барвисту парадну форму полку шотландських улан герцога Монкрейта, стояв волинщик улан, майстер-сержант Уоррен Брюс того ж роду, i моторошний крик "Плачу по Дугласу" звучав навiть крiзь ревiння корабельних двигунiв i плескiт хвиль.
  
  Маргарет розкинула руки i високо пiдняла голову, дозволяючи вiтру обдувати кожну частинку її тiла. Спiдницi червоного шовкового плаття, яке було на нiй, торкалися колiн i майорiли позаду неї. "Я вiдчуваю наближення нескiнченних можливостей майбутнього!" - вигукнула вона. "Я повинна бути готова хапатися за життя, коли вона проходить, i чiплятися за неї твердо й рiшуче".
  
  Ледi Прiсцилла повернулася до сво"ї супутницi i зморщила нiс. "Я поняття не маю, - сказала вона, - про що ви говорите, чи зна"те. Але я визнаю, що в цьому " щось веселе ".
  
  "Всякий раз, коли щось закiнчу"ться, - сказала Маргарет, - почина"ться щось iнше. I у людини " дуже коротка можливiсть вплинути на напрямок, яке прийме це новий початок".
  
  Ледi Прiсцилла кивнула i задумливо подивилася на людей, що стояли на них "Махараджi Наджипура". Вони виконували складний повiтряний танець, в якому все швидко i нерозважливо мiняли пози вiдповiдно з якимось задумом, який не був очевидний, демонструючи себе глядачам на "Iмператрицi" i вздовж берега. "Скажи менi," звернулась вона до Маргарет, " якщо б хтось захотiв дiзнатися номер каюти конкретної людини, як би вiн це зробив?"
  
  "Запитай скарбника або бортпровiдника", - сказала Маргарет.
  
  "Так, але якщо б ви не хотiли, щоб хто-небудь знав про вашому iнтересi до, е-е, мiсцезнаходженням цi"ї людини?"
  
  Маргарет опустила руки по швах i повернулася, щоб подивитися на свого супутника. "О, зрозумiло", - сказала вона.
  
  Ледi Прiсцилла злегка почервонiла. "Нi, ви не повиннi," наполягала вона. " Тому що тут нема на що дивитися. Я запитала з цiкавостi, от i все.
  
  "Звичайно", - сказала Маргарет. "Що ж, якщо ви довiрите менi iм'я людини, яким ви просто цiкавитеся, я дiзнаюся для вас номер його каюти".
  
  " Чому ти дума"ш, що це чоловiк? - Вимогливо запитала ледi Прiсцилла.
  
  "Насправдi!" - вигукнула Маргарет. "I навiщо була б потрiбна така обережнiсть i секретнiсть, якщо б це була жiнка?"
  
  "Про," сказала ледi Прiсцилла. " Його звуть Уеллс. Лейтенант Уеллс.
  
  
  
  Генерал Сент-Iв i два його ад'ютанта, товстий краснолицый полковник на прiзвище Морсi та майор Сэндиман, високий худорлявий чоловiк з густими вусами пiд видатним носом, зустрiли капiтана Искансена у коридорi, що веде до золотого сховища. Нещодавно виставлений охоронець в кiнцi коридору виструнчився по стiйцi смирно i гаряче пошкодував, що не був бiльш уважний при запам'ятовуваннi особливих розпоряджень дня, коли повз неї пронеслися все добре випрасуванi мундири, прикрашенi мiдними вiдзнаками та перевитi золотою тасьмою.
  
  "Ви хотiли нас бачити?" запитав Сент-Iв капiтана.
  
  "Так", - сказав Искансен. Це був великий чоловiк з обвiтреним обличчям i бiльшою частиною сивим свiтлим волоссям, який носив нашивки командира з невимушеною фамiльярнiстю. При одному поглядi на нього вiдчувалося, що вiн доставить "Iмператрицю", її команду i пасажирiв через будь-який шторм, повз будь рифу в цiлостi й схоронностi в порт. "Пiдемо".
  
  Вiн пiдвiв їх до дверей золотого сховища. "Це мiй обов'язок", - вагомо сказав вiн, вказуючи крiзь прути внутрiшньої дверi на ящики з золотом, якi поблискували в холодному свiтлi потужних електричних лампочок в стельових свiтильниках. " Сховище - моя перша лiнiя оборони, а ти i твої люди - друга.
  
  "Це так, погодився Сент-Iв.
  
  "Пояснiть менi ще раз, як ви розставля"те своїх людей i якi їхнi накази", - сказав капiтан.
  
  "Полковник Мурсi склав диспозицiю", - сказав Сент-Iв, вказуючи на свого ад'ютанта.
  
  Морсi кивнув. "Чергування роздiлене на чотири шестигодинний змiни в день," сказав вiн, загинаючи пальцi в такт вказiвок. - У кожнiй змiнi " капрал гвардiї i десять або одинадцять чоловiк. Два чергових охоронця, по одному на кожному кiнцi коридору, змiнюються кожнi двi години, решта постiйно перебувають на чергуваннi в караульному примiщеннi. Всi чоловiки озбро"нi карабiном Мартiнi-Генрi i багнетом, а також мають при собi свисток. Також кожен з них оснащений лiхтарем у виглядi яблучка, який можна запалити на випадок вiдключення електрики. Їх постiйний наказ поляга" у тому, щоб дозволити прохiд по коридору, але бути напоготовi в разi чого-небудь небажаного або незвичайного. Якщо вони побачать що-небудь хоча б найменший незвичайне, вони повиннi дати свисток, i всi чоловiки в караульному примiщеннi негайно вийдуть. Однi"ї людини негайно вiдправляють в кiмнату вiдпочинку офiцерiв, де один iз нас або iнший старший офiцер завжди буде чергувати в разi необхiдностi ".
  
  "А рушницi," запитав капiтан Искансен, " вони зарядженi?
  
  "Так, сер. У людей " iнструкцiї стрiляти у разi загрози".
  
  "Але штики? Я не бачу багнетiв".
  
  "Iз-за тiсноти," пояснив Морсi, - тримають багнети в пiхвах тiльки для того, щоб їх можна було оголити у разi необхiдностi".
  
  "А", - сказав капiтан. "Зрозумiло. Є що-небудь ще, що я повинен знати?"
  
  "Що це за штука?" запитав Сент-Iв.
  
  Искансен виразно пiдняв руки. " Який-небудь план на випадок непередбачених обставин, якийсь хитромудрий маленький та"мний змова, щоб краще охороняти золото?
  
  "Нi", - сказав Сент-Iв, виглядаючи злегка здивований. "Це все".
  
  "Добре," твердо сказав капiтан Искансен. - Я хочу знати все, що вiдбува"ться на мо"му кораблi. Я ненавиджу сюрпризи.
  
  "Ми теж", запевнив його Сент-Iв. " Будемо сподiватися, що ми не зустрiнемо нi одного пiд час цi"ї подорожi.
  
  "Тодi ми розумi"мо один одного", - сказав Искансен.
  
  "У вас " якi-небудь питання або пропозицiї?" - запитав Сент-Iв.
  
  Капiтан на мить замислився. "Нi, нема"", - сказав вiн. "Це звучить досить добре. Спасибi". Вiн кивнув їм i пiшов.
  
  " Ну, - сказав майор Сэндиман, коли Искансен зник за поворотом. - Як ви дума"те, про що це було? Вiн, напевно, вже все це знав.
  
  "Ланцюжок командування", - припустив полковник Морсi. "Вiн хоче, щоб ми чiтко зрозумiли, що вiн на вершинi ланцюжка".
  
  "Раз вже ми тут," сказав Сент-Iв, " давайте заглянемо у вартове примiщення. Переконайтеся, що все в порядку. Потiм я пригощу вас обох випивкою.
  
  "Хороший план," схвалив полковник.
  
  "Дуже добре, сер", - сказав майор.
  
  OceanofPDF.com
  
  ШIСТНАДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  БОМБЕЙ
  
  
  
  ЗРАНКУ, 9 МАРКИ 1890 р.
  
  
  
  Генiальнiсть - це здатнiсть бачити невидимi речi, манiпулювати речами невiдчутними, малювати речi, у яких нема" особливостей.
  Джозеф Жубер
  
  
  
  Паровий шлюп "Ендiмiон", з його високою, завтовшки з олiвець, труби виривалася тонка цiвка олiйно-чорного диму, увiйшов в Бомбейскую гавань на початку дев'ятої ранку. Минувши батарею Ойстер-Рок, вiн ковзнув уздовж ряду пiрсiв, басейнiв, яхт-клубiв, верфей i низки великих кам'яних слонiв, чиї хоботи пiднятi у вiчному виклик, i зупинився бiля брудного пiрса напiвзруйнованої човнової верфi, пiсля чого швидко вимкнув двигуни i зупинився за iнерцi"ю.
  
  Пiн Док Лоу, стрункий i бездоганно одягнений у вiльну бiлу муслиновую куртку i мiшкуватi бiлi штани, стояв на даху рульової рубки, уважно вивчаючи низку пришвартованих кораблiв, коли "Ендiмiон" проходив повз них в гаванi. "Його ще нема"", - крикнув вiн двом своїм товаришам, що чекали на нижнiй палубi.
  
  "Звiдки ти зна"ш, що вiн ще не був тут i не пiшов?" Щеня Кулi крикнув йому у вiдповiдь.
  
  Хитрий Дивак шумно затопал ногами. "Ну, хiба це не те, про що варто було б написати додому, чи не так?"
  
  "Вкрай малоймовiрно", - сказав Пiн Док Лоу. "Але ми, звiсно, негайно перевiримо цей варiант". Вiн спустився в рульову рубку i коротко переговорив з капiтаном, а потiм зiстрибнув, як велика хижа птиця, на нижню палубу. - А тепер, джентльмени, "звернувся вiн до двом своїм супутникам," пригода почина"ться.
  
  "Менi зда"ться, Пiн, що все це пригода почалося з того моменту, як я вперше почув тво" iм'я", - сказав Щеня Кулi. "З тих пiр не було нiчого, крiм злетiв i падiнь".
  
  "Не звертай на нього уваги, Пiн," сказав Хитрий Дивак. "Вiн стражда" вiд хвороби заходiв, з-за якої все поста" в зловiсному свiтлi".
  
  Доктор Пiн Док Лоу посмiхнувся Диваку, оголивши нерiвний ряд жовтих зубiв. "Ну що ти, Дивак", - сказав вiн. "Це майже поезiя. 'Сяй в зловiсному свiтлi'. Як це прийшло вам в голову?"
  
  "Зда"ться, я десь це читав", - сказав Дивак, рiшуче не виглядаючи збентеженим.
  
  "Я не знав, що ти вмi"ш читати", - сказав Пiн.
  
  "Це не зда"ться образливим", - сказав Дивак. Вiн примружився на Пiна в ранковому свiтлi. " Зна"ш, Пiн, коли ти не одягнений як кита"ць, ти зовсiм не схожий на азiата. Ти майже зiйшов би за бiлої людини.
  
  Пiн широко посмiхнувся, золотi ковпачки на двох його зуби блиснули на сонцi. "Який комплiмент", - сказав вiн. "Для мене велика честь бути майже схожим на представника вашої некультурною та варварської раси".
  
  "Це нас нi до чого не призведе", - сказав Щеня Кулi. "Ось ми i Бом-блади-бей, i, схоже, дiсталися сюди до того, як "Iмператриця Iндiї" причалила. Що я хочу знати, так це те, що ми будемо робити далi? Пiсля того, як ми перекона"ться, що iмператриця не була i пiшла, ну звичайно ж."
  
  "Так," погодився Пiн. " Звичайно, я завжди про це дбаю. Ми знаходимо касу i броню"мо квиток на "Iмператрицю Iндiї". Пiсля чого ми почали стежити за золотом у корабельному сховище- як за своїм власним, яким воно незабаром стане.
  
  "О, чудово", - простогнав Кулi. "Знову качка i кидання".
  
  "Iмператриця" трохи крупнiше, нiж "Ендiмiон", " сказав Штир. "Тобi не повинно бути погано".
  
  "Я захворiю", - сказав Кулi.
  
  "Чому ти не подумав про це, перш нiж йти з нами?" - запитав Дивак.
  
  "Ну, я ж не знав, що мене знудить, чи не так? Я маю на увазi, адже я нiколи ранiше не був на чортовiй човнi ".
  
  Капiтан "Эндимиона", огрядний гiгант, який представився греком на iм'я Георгидиос, з гуркотом спустився з рульової рубки на палубу. "Тепер ми прив'язанi", - прогримiв вiн. "Ти можеш зiйти на берег". Вiн ляснув Пiна по спинi. " Хiба я не казав вам, що зможу доставити вас в Бомбей за десять днiв, якщо не лопнуть цi клятi котли?
  
  "Дiйсно," визнав Пiн.
  
  "I благословеннi котли не лопнули, i тому ми тут". Георгидиос просяяв i поплескав корабель з вантажного люка. "Ендiмiон", це гарне, швидкохiдне суденце, так i "".
  
  "Я думав, всi кораблi називаються "вона", " сказав Дивак.
  
  "Ендiмiон - хлопчик", - сказав Георгидиос. " Названий на честь грецького пастуха, юнака, який був такий красивий, що богиня Артемiда, яку ви назива"те Дiаною, закохалася в нього i обдарувала безлiччю поцiлункiв. Георгидиос послав кiлька повiтряних поцiлункiв у свої пухкi ручки i пiдняв їх у повiтря перед собою.
  
  "Тепер ми збира"мося залишити вас, капiтане," сказав Пiн Георгидиосу. - Велике спасибi за ваш швидкий та ефективний перехiд через кiлька морiв i досить довгий канал".
  
  "Так, так", - сказав Георгидиос. "Та спасибi вам за бiльш нiж адекватну оплату".
  
  "Я говорив тобi, що нам варто було ще трохи посперечатися з ним", - упiвголоса сказав Дивак. Капiтан Георгидиос почув i сердито подивився на нього, а вiн сердито подивився у вiдповiдь.
  
  "Хай один з ваших матросiв принесе наш багаж з каюти," сказав Пiн Георгидиосу. " Ми пошлемо за ним посильного, як тiльки знайдемо готель.
  
  "Є, "," сказав капiтан Георгидиос. " Удачi у вашому пiдпри"мствi, яким би воно не було.
  
  OceanofPDF.com
  
  СIМНАДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ВСЕ В МОРI
  
  
  
  Людина нiколи не зна", чого вiн хоче; вiн прагне проникнути в та"мницi, i як тiльки йому це вда"ться, вiн хоче вiдновити їх. Невiгластво драту" його, а знання набрида".
  -Анрi Фредерiк Амьель
  
  
  
  Прона третiй день перебування в морi полковника Себастьяна Морана запросили при"днатися до генерала Сент-Iв i офiцерам особового складу герцога за столом пiд час останньої вечерi. Його iсторiї про полювання на людожерiв в Гiмалаях i битвах з Махдi та дервiшами в Єгиптi - в основному правдивi та розказанi з ще бiльшим, нiж зазвичай, британським применшенням, - зробили його бажаним компаньйоном за вечерею для цих професiйних солдатiв. Зрештою, вони були разом багато рокiв i багато разiв слухали свої власнi iсторiї.
  
  "Пам'ята"ш, у Бела, коли папуги збиралися у зграї кожен день, щоб покормиться?" Майор Сэндиман згадував.
  
  "Папуги," поправив полковник Морсi. - Psittacula alexandri, власне кажучи. Красногрудый папуга. Вони були в захватi вiд хлiбних крихт, якi валлах з якоїсь причини кидав вниз в три години дня щодня, крiм вiвторка.
  
  Iншi кивнули. Вiвторок. Вони згадали.
  
  "У пiднiжжя Гiмалаїв," почав Моран, вдивляючись в дим сигари, "у тi"ї дiлянки джунглiв, який назива"ться Тераї, " невеликий луг, що примика" до лiсу, де ми з моїми хлопцями кожну весну проводили навчання".
  
  Офiцери особистої охорони герцога повернулися, щоб послухати. Вони нiколи не були в Тераї. Iсторiя Морана, якщо не що iнше, була б новою.
  
  "Одного разу iндус, який складався у мене на службi, тямущий хлопець по iменi Дживана, який згодом став кимось бiльшим на залiзницi Кашмiр-Афганiстан, сказав менi, що в сусiдньому храмi можна побачити велику тамашу - свого роду видовище. Вiн запевнив мене, що це не порушить нiяких табу, якщо ми пiдемо дивитися, тому на наступний вечiр ми вп'ятьох вiдправилися подивитися, в чому справа. Ми обiгнули лiс приблизно на пiвмилi i пiдiйшли до великої бамбуковiй гаю, приблизно ярдiв на двiстi вбiк. Дживана провела нас по звивистiй стежкою до галявини в центрi бамбукових заростей. У дальньому кiнцi галявини знаходився невеликий iндуїстський храм, побiлене глиняне будова невизначеного вiку. Дах з солом'яною слонової трави спочивала на стародавнiх тикових балках, кiнцi яких були вирiзанi у виглядi горгулiй, але у формах, до яких захiдний очей незвичний. Збоку вiд входу в храм стояв великий бронзовий дзвiн, iнкрустований словами незрозумiлою менi алфавiтi."
  
  Моран зробив паузу, щоб затягнутися цигаркою. "Продовжуйте", - закликав один iз слухачiв, i кiлька iнших кивнули; це така ж данина поваги, як i овацiї iншої аудиторiї.
  
  По довгiй сторонi поляни тягнувся ряд маленьких, нiчим не прикрашенi хатин, перед якими сидiли в ряд одягнутi в дхотi священики, кожен з яких готував чаппатти на дров'яному вогнищi перед собою. Вiд кожного з вогнищ пiднiмалася тонка цiвка блакитного диму, i вони поширювалися i з'"днувалися приблизно на висотi ста футiв, утворюючи шар блакитного серпанку, приховувала гори. Священики повнiстю iгнорували нас, наче ми були беззмiстовними або, можливо, невидимими спостерiгачами за якийсь древнiй i неминучою церемонi"ю.
  
  Моран знову зробив паузу, i лейтенант на iм'я Джимлис втрутився: "Це не могло бути шоу - дюжина напiвголих iндуїстських священикiв, якi сидять навколо i поджаривающих хлiб".
  
  "Ось так все i почалося", - сказав йому Моран. "Дживана жестом велiла нам замовкнути i стояти там, що ми i зробили. Я зазначив, що чаппатти були надзвичайно великими i, звичайно, бiльше нагадували тiстечка, нiж хлiб.
  
  "Якраз в той момент, коли останнi променi сонця торкнулися бамбука, головний жрець, древнiй чоловiк, одягнений в бiлi шати, вийшов з храму i почав бити у великий бронзовий дзвiн величезним бронзовим молотком. Глибокий стугонливий звук наповнив галявину, i бамбук затремтiв вiд испускаемой вiбрацiї".
  
  Моран зробив ще одну затяжку сигарою, похмуро втупився в неї i продовжив: "щось зачепило мою ногу, i я подивився вниз i побачив шакала, величезного звiра з червоними очима i смердючим диханням, який вийшов на галявину й зупинився, присiвши на заднi лапи i втупившись на верховного жерця, який продовжував погладжувати дзвiн. Тварина була абсолютно безстрашним i байдужим до нашої присутностi там ".
  
  Аудиторiя Морана, що складалася з загартованих професiйних британських офiцерiв, сидiла в захватi; це була iсторiя, яку вони ранiше не чули. "Продовжуйте", - сказав генерал Сент-Iв.
  
  Моран кивнув. Збиралося все бiльше звiрiв, пробираючись по ледь помiтним стежками в очеретi, поки їх не стало, мабуть, з десяток. Коли кожен з них виходив з гущавини, вiн сiдав так само, як i ватажок, мовчки спостерiгаючи за ударами гонгу. Нарештi, коли всi зiбралися, священики зiбрали свої грубi чаппати i обiйшли територiю, вiдламуючи кусень вiд цього каменю, шматочок вiд того шматка землi, шматочок на вершинi того плоского каменю i так далi, поки всi коржики не були раскрошены i розданi, а священики не зайняли свої мiсця зi схрещеними ногами перед своїми маленькими хатинами.
  
  Потiм раптово головний жрець перестав бити в великий гонг, i, коли вiдзвуки стихли, зграя шакалiв вийшла вперед, щоб поїсти, кожен на сво" вiдведене мiсце, без бiйок, сварки або який-небудь особливої метушнi. Приблизно через п'ять хвилин всi вони, немов за сигналом, повернулись i зникли в заростях очерету. Той, кого я вважаю лiдером, пiшов останнiм, знову звернувши на мене уваги не бiльше, нiж якщо б я був каменем або грудкою землi.
  
  Капiтан Хельсинг, який вважав себе мудрим у справах всiх тварин, особливо шакалiв, посмiхнувся зарозумiлою посмiшкою. "Шакали так себе не ведуть", - сказав вiн.
  
  "Цi так i зробили", - вiдповiв полковник Себастьян Моран.
  
  "Ви з'ясували, чому i як почалася ця церемонiя?" - запитав полковник Морсi.
  
  "Я запитав головного священика, кожен з нас примудрявся спiлкуватися на поганому хiндi, "диному мовою, який у нас був спiльний. Зда"ться, його рiдною мовою була українська. У всякому разi, я запитав його, як виник цей ритуал, i вiн вiдповiв, що поняття не ма". Жерцi цього храму годували шакалiв у часи його прадiда i будуть продовжувати це робити так далеко в майбутньому, як дозволить Брахма ".
  
  Офiцери Особистої охорони герцога кивнули. Така вiдповiдь був їм зрозумiлий. Вони могли б з нетерпiнням чекати ще багатьох iсторiй з життя полковника Себастьяна Морана. Pucca-сахiб, полковник Моран.
  
  А потiм вiдбувся обмiн iменами:
  
  " Так, Бiнки перейшов в "Судан", зда"ться, у 84-м. Тодi вiн був капiтаном...
  
  - Я знав його, коли вiн був молодшим офiцером у " Кiнгз "; тодi ще не отримав свого титулу, зна"те ...
  
  " Денфорт i старовина Маззi були великими приятелями. Ти пам'ята"ш Маззi? Син графа Робертса. Християнське iм'я Девiд, я вважаю. Маззi.
  
  " Ад'ютант генерала Фитцпакера, наскiльки я пам'ятаю, в 77-му роцi.
  
  " О, так. Старий 'Ганнiбал' Фитцпакер.
  
  "Ганнiбал?"
  
  "Так вони його називали. Старше Мiсяця i неймовiрно худий i кiстлявий. Зациклився на використаннi слонiв в армiї. Хотiв, щоб вiйськове мiнiстерство купило пару дюжин iндiйських слонiв i створило слонячу кавалерiйську бригаду. Я вважаю, вiн надто любив брендi.
  
  Офiцери викурювали сигари пiсля прийому їжi, прогулюючись по палубi i обговорюючи ознаки i стан свiту.
  
  "Жарко".
  
  "Страшенно гаряче".
  
  " Якийсь час було жарко.
  
  "Буде ще спекотнiше".
  
  " Тiльки не в Англiї.
  
  "Нi, не в Англiї".
  
  " Радий, що повертаюся додому.
  
  "Чортова вiдповiдальнiсть, все це золото".
  
  " Не про що турбуватися. Нашi хлопцi будуть охороняти його досить добре.
  
  "Чортова вiдповiдальнiсть. Хлопцi не навченi цьому. Слiд використовувати морську пiхоту. Морську пiхоту навчають охороняти речi на кораблi ".
  
  " У нас не було нiяких морських пiхотинцiв.
  
  "Це так. Все одно... "
  
  - Значить, ви вважа"те, що iсну" якась небезпека? - втрутився полковник Моран.
  
  "Нi, я б так не подумав", - сказав генерал Сент-Iв. Вiн глибоко затягнувся сигарою i задумливо дивився на океан внизу. "Вчора ввечерi я спостерiгав, як капiтан Искансен закривав зовнiшню дверi сховища. Вiн перетворю" це в справжню церемонiю".
  
  "Що ви ма"те на увазi?" - запитав полковник Морсi.
  
  " Ну, у нього " невеликий iз-гурток офiцерiв - я маю на увазi корабельних офiцерiв, якi супроводжують його. Нiкого бiльше не пiдпуска" близько, поки вiн перевiря" замки i все таке. Нам навiть доводиться вiдсувати наших охоронцiв подалi пiд час процедури. Вiн зберiга" свої маленькi секрети, капiтан."
  
  "Те ж саме, коли вiн вiдкрива" її вранцi", - зголосився пухкий майор по iменi Босх. "Стука", крутить i так i сяк". Вiн проiлюстрував це виразними жестами рук. " Якщо дивитися здалеку, звичайно. Навiть його власнi офiцери, столпившиеся навколо нього пiд час процесу, вiдвертаються, поки вiн вовтузиться з замками зовнiшньої дверi. Це змушу" замислитися, чому вiн перейма"ться тим, щоб тримати дверi вiдчиненими протягом дня ".
  
  "Щоб ми всi могли самi переконатися, що вiн все ще там, я вважаю", - сказав генерал Сент-Iв. "Але все одно... "
  
  "У золотi щось "", - припустив Моран. "Ну, я пам'ятаю, як одного разу в горах над Мавпаттой... "
  
  
  
  На наступний ранок пiсля снiданку полковник Себастьян Моран ретельно вибрав сигару з дванадцяти туго згорнутих сигар "Лунка", що лежали в його чорному шкiряному портсигар для сигар, i задумливо покатав її мiж пальцями. " Генерал Сент-Iв i його офiцери - всi вони хорошi солдати. Британець до мозку кiсток", - сказав вiн Морiартi, який сидiв у шкiряному крiслi навпроти нього в маленькому, надмiрно обставленому залi для курцiв на верхнiй палубi. "Я розумiю їх, i вони розумiють мене".
  
  "Я не думаю, що вони розумiють все, що потрiбно знати про вас", - сухо сказав Морiартi.
  
  Моран витратив деякий час, протикаючи кiнчик сво"ї сигари зубочисткою i прикурюючи її, перш нiж вiдповiсти. "Є деякi речi, професоре, - сказав вiн нарештi, - яких навiть я про себе не знаю".
  
  Морiартi подивився на полковника з деяким подивом. "Добре," сказав вiн, " це твердження вiдда" моральною фiлософi"ю. Тiльки не кажи менi, що пiд тво"ю товстою шкiрою б'"ться серце бентамита.
  
  Моран з хвилину обережно попыхивал сигарою, перш нiж вiдповiсти. "Я не можу сказати нi того, нi iншого, - сказав вiн, - не знаючи, про що саме ви говорите".
  
  Морiартi посмiхнувся. "Неважливо", - сказав вiн.
  
  Моран знизив голос. " Думаю, у вас бiльше нема" нiяких думок з приводу золота, чи не так?
  
  "Взагалi нiяких думок", - зiзнався Морiартi. "Я вважаю марним будувати здогади, коли у мене так мало iнформацiї".
  
  "Ну, я можу трохи поповнити ваш магазин", - сказав йому Моран. "Сумнiваюся, що це допоможе, але просто для повноти картини..." i вiн розповiв Морiартi те, що чув про церемонiальному вiдкриттi i закриттi капiтаном зовнiшньої дверi сховища, сопровождавшемся жестами, скопiйованими у майора Босха.
  
  Морiартi кивнув, коли Моран закiнчив. "Це дiйсно цiкаво", - сказав вiн.
  
  "Чарiвно", - погодився Моран. "Це навело тебе на якi-небудь iдеї?"
  
  "Насправдi, це так", - сказав йому Морiартi. "Але вiд них нема" безпосередньої користi. Зараз давайте зосередимося на пошуку статуетки. У вас була достатня можливiсть оглянути Даму, про яку йде мова?
  
  "Я захоплено тикав в неї пальцем вже на двох обiдах. Її виносять з супом i ставлять на буфет бiля стiни за крiслом генерала Сент-Iва. В кiмнатах на кораблях " стiни? Можливо, перебирання, або рiзьба, або щось в цьому родi."
  
  "Пiдiйде 'Стiна', " сказав Морiартi. "Я думаю, ви переконалися, що це та сама статуя".
  
  "Пiд бронзовою шкiрою ледi Лакхнау б'"ться прикрашене коштовностями серце королеви Ламапура, все вiрно", - сказав Моран мiж затяжками. "У цьому нема" нiяких сумнiвiв. Зовсiм нiяких. Латунне покриття не може бути дуже товстим, тому що воно, схоже, стерлося в парi мiсць. Я боюся, що якщо стюарди їдальнi продовжать старанно полiрувати нашу маленьку Ледi, вони почнуть бачити дорогоцiннi каменi, визирають з-пiд латунi.
  
  Вiн постукав цигаркою об край величезної керамiчної попiльнички. "Питання в тому, як ми збира"мося переконати офiцерiв шотландських улан герцога Монкрейта розлучитися зi сво"ю маленькою мiдної богинею до того, як це станеться. Ось в чому питання. I це ваша роль, професор. Думаю, я добре впорався зi сво"ю роллю. Коли почина"ться ваша частина?
  
  " Моя роль? Професор протер пенсне маленьким шматочком блакитний фланелi i поправив його на перенiссi.
  
  " Так. Ти i твiй дружок-карлик у рiзнобарвному костюмi. Що ти плану"ш робити i коли це почнеться?
  
  "Це почалося, поки ми сидимо тут", - сказав Морiартi. "Ряджений виставля" на продаж нашi маленькi статуетки в залах очiкування першого i другого класу. Вiн також розда" кiлька штук скарбнику та iншим членам корабельної команди, якi, як очiку"ться, будуть показувати їх тут i там на кораблi. I, звичайно ж, вiн розповiда" iсторiю. "
  
  " Значить, це все? Моран тримав сигару приблизно у футi вiд особи i байдуже дивився на звивистий стовп диму, що пiднiма"ться вiд її кiнчика.
  
  "I ще дещо", - сказав Морiартi. "Ми роздобули запас паризького гiпсу в корабельнiй аптецi, i муммер перетворю" одну з наших мiдних статуй у камiнь".
  
  Моран на мить задумався над цим, а потiм розгорнув сигару назовнi i тицьнув нею в напрямку носа професора. "Ви впевненi, що ви такi розумнi, як вам зда"ться?" - войовничо запитав вiн. "Тому що я поняття не маю, для чого потрiбна ця мумбо-юмбо, i всякий раз, коли ти намага"шся менi розповiсти, я, зда"ться, все далi вiд того, щоб зрозумiти це".
  
  "Просто турбуйся про сво"ї частини роботи", - твердо сказав йому Морiартi, вiдкладаючи сигару в бiк. "Ви залучили мене до цi"ї справи для вирiшення складної i цiкавої проблеми, i я це роблю. Чи Можете ви вловити кожну нитку у вiзерунку, не ма" значення, поки ви розумi"те свою роль i викону"те свою роботу. I поки ви робите це чудово. У мене нема" скарг, i, зна"те ви це чи нi, у вас теж.
  
  "Що ж", - сказав Моран, трохи заспоко"ний позитивним настро"м Морiартi. "Тодi я залишаю вас наодинцi. Але ти мiг би сказати менi трохи ранiше, коли я повинен буду щось зробити, i попередити мене про те, що ти робиш, щоб ми випадково не перетнулися.
  
  "Я буду обережний", - запевнив його Морiартi.
  
  "Тодi що ж далi?"
  
  "Сьогоднi за вечерею," сказав Морiартi, "ти зробиш наступний крок".
  
  "Я буду, правда?" Моран поклав сигару в попiльничку i склав великi пальцi разом. "I що ти будеш робити?"
  
  " Я домовлюся з капiтаном Искансеном, щоб паровий катер зустрiв нас, коли ми кинемо якiр в Бомбейської гаванi.
  
  Моран взяв свою сигару великим i вказiвним пальцями лiвої руки i, тримаючи її перед носом, дивився на неї так, немов уважне вивчення могло розкрити якусь незбагненну та"мницю. Коли з нього не вийшло нiчого, крiм диму, вiн знову подивився на Морiартi. "I як" запитав вiн, - капiтан Искансен доможеться цього?"
  
  "Сигнальнi прапорцi, полковник," сказав йому Морiартi. " Сигнальнi прапорцi. Вiн пiднiме вiдповiдний на грот-щоглу, коли ми наблизимося, i нас чекатиме паровий катер.
  
  "У них " для цього?" Запитав Моран.
  
  "Можливо, бiльше, нiж один", - припустив Морiартi. "Але офiцер зв'язку, безумовно, повинен бути в змозi зробити це в один рядок".
  
  Моран задумливо кивнув. " I яка моя роль у цьому фарсi?
  
  "Ви iнформу"те генерала Сент-Iва та будь-яких iнших офiцерiв, якi можуть бути зацiкавленi, що ваш добрий друг професор Джеймс Морiартi органiзову" паровий катер, який доставить обрану групу зацiкавлених i серйозно налаштованих друзiв на Элефанту на цiлий день. Ймовiрно, ми покинемо Бомбей тiльки на наступний ранок, так що у нас буде довгий день для знайомства.
  
  "Що ж, тобi краще переконатися в цьому, перш нiж ми вирушимо- куди?- У Элефанту? Я думав, це якась африканська хвороба".
  
  Морiартi пiдняв брову. "Елефанта - невеликий острiв бiля узбережжя Бомбея. Вiн ряснi" печерами, якi протягом столiть були присвяченi храмiв того чи iншого бога. Рiзьба тут просто чудова, принаймнi, менi так говорили.
  
  "I що спонука" гордiсть британських офiцерiв вiдвiдати цi висiченi печери?"
  
  "Вони дуже пiзнавальними i пiднiмають настрiй. Вони, звичайно, вiзьмуть з собою своїх дружин, яким це безмiрно сподоба"ться ".
  
  "Жiнкам подоба"ться бути освiченими i пiднесеними, я згоден з вами в цьому," сказав Моран. " Але що стосу"ться джентльменiв...
  
  "Є одна печера, в яку дамам входити заборонено", - сказав йому Морiартi. "Офiцери знайдуть її досить, е-е, надиха"".
  
  "А!" - сказав Моран. "Тепер ти заговорив. Розвага для всi"ї родини, так? Я подивлюся, що можна зробити".
  
  
  
  Маргарет i ледi Прiсцилла разом пообiдали в Дамськiй їдальнi, а потiм ледi Прiсцилла вирушила переслiдувати свої iнтереси - молодшого офiцера на iм'я Уеллс, якому вона дозволяла виявляти до неї певний ввiчливий, пристойний i стриманий iнтерес. Маргарет влаштувалася в шезлонгу пiд брезентовим навiсом на прогулянковiй палубi першого класу, де вона могла насолоджуватися майже прохолодним океанським бризом, i взялася за транслiтерацiю алфавiту деванагарi в погано надрукованому англо-хiндi вiйськовому розмовнику, який вона знайшла викинутим в поштовiй бiблiотецi. Вона була сповнена рiшучостi збiльшувати свiй словниковий запас хiндi принаймнi на два слова в день, якi навмання обирала зi сторiнок розмовника i складала у самi дурнi пропозицiї, якi тiльки могла уявити. Маргарет виявила, що дурiсть - вiдмiнне пiдмога у навчаннi, а вiйськовий розмовник - вiдмiнне пiдмога в боротьбi з дурiстю.
  
  Вона вiдiрвалася вiд читання, коли чоловiк у свiтло-коричневому лляному костюмi зупинився бiля її крiсла, щоб закурити сигарету. Спалахнув сiрник, чоловiк затягнувся, i випадковий порив вiтру кинув першу цiвку диму в обличчя Маргарет, викликавши у неї приступ кашлю.
  
  Чоловiк повернувся до неї з виразом сум'яття на обличчi. "Я приношу свої найглибшi вибачення, мадам", - сказав вiн. "Дозвольте менi- Та це ж мiс Сент-Iв. Як пожива"те? Що ж, я бачу, як ви справля"теся, i в цьому моя вина. Я страшенно шкодую."
  
  Через хвилину кашель став спорадичним, а потiм припинився, i Маргарет пiдняла очi на свого мимовiльного мучителя. "Добре!" - сказала вона. "Професор Жерар Огюст Демартинью. Я не знав, що ви були на борту корабля.
  
  "Так ви повнiстю запам'ятали мо" iм'я", - сказав професор французької, плюхаясь на стiлець поруч з крiслом Маргарет i витягаючи руку в сторону, щоб дим вiд сигарети не потрапляв Маргарет в обличчя. " Для мене велика честь. Так, справа в тому, що я перебуваю на борту "Iмператрицi Iндiї", як ви можете ясно бачити. Мiй е-е, партнер i протеже Мамарум Сатроу i я пряму"мо в Англiю, щоб почати нашу кар'"ру в якостi ведучих "першої води".
  
  Маргарет озирнулась, але не побачила маленького круглолицього джадугара.
  
  "Мiстер Сатроу знаходиться в нашiй каютi з розладом шлунку", - сказав їй Демартинью, правильно витлумачивши її вiзуальний огляд палуби. "Вiн вважа", що це результат того, що вiн проковтнув, i впевнений, що в його карi з баранини було додано трохи яловичини. Я впевнений, що у нього морська хвороба, оскiльки вона почалася незабаром пiсля того, як ми покинули порт, i не проходить. Але вiн наполяга", що вiн хороший моряк i нiколи не страждав на морську хворобу. Але, оскiльки вiн нiколи ранiше не був в море, я не розумiю, як вiн може бути впевнений у цьому ".
  
  "Я бачу, ти малював", - сказала Маргарет.
  
  " Живопис? Демартинью виглядав ураженим. " Чому ти так кажеш?
  
  Маргарет вказала на рукав сорочки професора, який визирав з-пiд пiджака на витягнутiй руцi. "Невеликi слiди коричневої фарби на манжетi вашої бiлої сорочки", - сказала вона. "Я мiг би придумати бiльш складнi пояснення, але найпростiше - це те, що ти малював".
  
  Демартинью подивився на свiй рукав з виразом, близьким до жаху. Потiм його обличчя прояснилося. "А, тепер я розумiю", - сказав вiн. "Так, я був страшенно недбалий. Розмальову"мо реквiзит - реквiзит? Так, це те слово, яке нам знадобиться для подання. Капiтан Искансен попросив нас виступити перед пасажирами як-небудь ввечерi. Я думаю, це буде перехiд вiд великих жiнок, якi спiвають про птахiв в позолочених клiтинах. Менi слiд було закатати рукави для картини, хайн? Але це так не по-британськи - закочувати рукави, що я не мiг змусити себе зробити це на британському кораблi. Я змiню сорочку пiсля обiду. Якщо я повернуся в каюту до ленчу, стогони мiстера Сатроу остаточно позбавлять мене апетиту.
  
  Маргарет похитала головою. "Бiдолаха", - сказала вона. Було неясно, чи мала вона на увазi мiстера Сатроу або професора Демартинью, але професор не питав.
  
  Через мить Демартинью встав. "Так мило", - невизначено сказав вiн, а потiм вiдiйшов далi по палубi, туди, де вiн мiг насолодитися сигаретою, не ображаючи оточуючих.
  
  Маргарет повернулася до свого читання, поки через кiлька хвилин чийсь голос не перервав її.
  
  "Послухайте," промовив голос. " Якщо це не мiс Сент-Iв.
  
  Це був голос, який вона дiзналася, але нiколи не очiкувала почути знову. Вона пiдняла очi. Її серце забилося швидше? Можливо. " Ну що ж! - сказала вона. " Ти вмi"ш пересуватися. Благаю, скажи менi, хто ти сьогоднi? Або менi не варто питати?"
  
  Молодий чоловiк, який не був лейтенантом Пiтером Петтiгрю, офiцером по роботi з поштовими голубами Сьомий ступнi, стояв бiля пiднiжжя її стiльця i сумно дивився на неї зверху вниз. Вона не могла сказати, про що вiн засмутився. "Сьогоднi, на мiй подив, я Пiтер Коллiнз", - сказав вiн їй. "Пiд цим iм'ям мене зна" моя мама. Але я не знаю, як довго це триватиме. Тепер я можу вiдчути, що в будь-який момент з'явиться iнше iм'я ".
  
  "Спробуйте приймати асафетiду", - запропонувала вона. "Я вважаю, що вона показана у випадках такого роду".
  
  "Спасибi", - сказав вiн, сiдаючи на стiлець поруч з нею. "Можливо, я так i зроблю". Потiм вiн раптово знову схопився на ноги. "Послухайте, - сказав вiн. "Я маю на увазi, я не мав на увазi, тобто ... Ти не заперечу"ш, якщо я сяду в це крiсло?"
  
  Вона хотiла вiдповiсти: "Зовсiм нi, куди ви збира"теся його вiднести?" - але передумала. - Будь ласка, сiдайте, - сказала вона замiсть цього. "Ми не можемо допустити, щоб ти скакав всюди".
  
  "Добре", - сказав вiн, опускаючись назад у крiсло. "Я вiдмовився вiд стрибкiв на користь хитання, звивання i втрати свiдомостi". Пiтер подав знак проходив повз палубному стюарду i замовив чайник чаю i двi чашки.
  
  "Як мило з твого боку не запитати, чи не хочу я чаю", - солодко сказала Маргарет. "Я так ненавиджу приймати рiшення".
  
  "Хочеш чаю?" Запитав Пiтер. "Або я повинен випити весь кавник сам, з обох чашок, просто щоб довести, що я не був нестерпно грубий?"
  
  "Це було б неввiчливо", - сказала йому Маргарет.
  
  Пiтер глибоко зiтхнув. "Ну ось, я це зробив", - сказав вiн. "Всякий раз, коли я ловлю себе на тому, що вiдчуваю, е-е, симпатiю до дiвчини, я веду себе по вiдношенню до неї нестерпно грубо, таким чином позбавляючи себе вiд необхiдностi намагатися з'ясувати, чи може вона перейнятися до мене симпатi"ю, якщо пройде достатньо часу".
  
  Так, її серце забилося швидше. "Як розумно з тво"ї сторони", - сказала вона. "Скажи менi, якщо це не грубо з мого боку питати, що ти тут робиш?" На Iмператрицi, я маю на увазi. Коли я бачив тебе востанн", ти полював на пiдступного Фанзигара. Тiльки не кажи менi, що по кораблю шастають головорiзи-розбiйники?
  
  Пiтер розсмiявся. "Не так вже далеко, наскiльки я знаю", - сказав вiн. "Нi, мiнiстерство закордонних справ україни вiдкликало мене назад в Лондон".
  
  Маргарет запитливо подивилася на нього. "Я не знала, що ви працю"те в Мiнiстерствi закордонних справ," сказала вона.
  
  "Я теж", - зiзнався Пiтер. "Але коли твiй бос говорить тобi:" Ось твiй квиток на пароплав i один фунт два шилiнги три пенси на витрати. Ти повинен доповiсти Уайтхоллу: 'Ти кладеш капусту в кишеню i сiда"ш на квiтучу- е-е... човен".
  
  "Як цiкаво!" - сказала Маргарет. "Можливо, вони збираються призначити тебе прем'"р-мiнiстром".
  
  "Боюся, менi доведеться вiдмовитися", - сказав Пiтер. "У мене нема" необхiдного гардеробу".
  
  Маргарет розсмiялася. " Це "дина причина?
  
  "Ну, звичайно", - сказав Пiтер. "Крiм цього, я маю вищу квалiфiкацiю. Я нiчого нi про що не знаю i готовий висловити свою думку з приводу вiдверто, з повною переконанiстю i виглядом невимовного авторитету ".
  
  "Я часто думала, що це вимоги, що пред'являються до багатьох високим урядовим посадами", - погодилася Маргарет.
  
  З'явився невисокий, пухкий стюард-iндi"ць в широких бiлих панталонах i бiлiй куртцi стюарда, вiльно висiла на його вузьких плечах, встановив маленький переносний столик у промiжку мiж двома шезлонгами i пiшов. За хвилину вiн з'явився знову i поставив на стiл чайник, двi чашки, глечик з вершками, цукорницю i тарiлку з булочками; а потiм повернувся за баночками масла, двома сортами джему, двома маленькими тарiлочками для булочок, столовим срiблом i лляними серветками. Потiм вiн зробив три кроки назад, немов вiдступаючи вiд королiвської особи, тричi вклонився i спробував втекти по палубi. Ледве вiн зробив чотири кроки, як зiгнувся, немов вiд раптової гострої болi, натрапив на перила i виплюнув те, що було у нього в животi.
  
  Пiтер схопив одну з серветок i пiдiйшов до того мiсця, де стюард тримався за поручень. "Ось," сказав вiн, простягаючи її чоловiковi. Маргарет, пiдiйшла до нього ззаду, тактовно промовчала.
  
  Стюард витер обличчя, закашлявся, подавився, знову закашлявся i, похитуючись, пiдвiвся. " Промокни ти, смiття, - сказав вiн.
  
  "З тобою все в порядку?" Запитав Пiтер, критично оглядаючи чоловiка. "Я думаю, тобi краще пiти прилягти ненадовго".
  
  "Нi, все в порядку, смiття. Тепер я вiдчуваю себе краще".
  
  " Морська хвороба? - Спiвчутливо запитала Маргарет.
  
  "Нi, Му'ом. Що вiдбува"ться з командою. Може бути, одна-двi дюжини хлопчикiв хворi навiть зараз. Може бути, з'їли щось погане".
  
  "Зрозумiло," сказав Пiтер. " Вибач.
  
  "Тепер зi мною все в порядку, смiття", - сказав стюард i, похитуючись, пiшов по палубi.
  
  Пiтер виглядав стурбованим, коли вони повернулися на свої мiсця.
  
  "Що це?" Запитала Маргарет.
  
  "Я не знаю", - сказав вiн їй. "Сподiваюся, нiчого. Нiчого, крiм легкого харчового отру"ння. Можливо, погане каррi".
  
  "Не будь загадковим", - сказала вона. "Це змушу" мене нервувати".
  
  " Якщо менi " що тобi сказати, - серйозно сказав вiн, - я обiцяю, що розповiм.
  
  "Спасибi", - сказала вона, знову сiдаючи i беручись за книгу.
  
  " Чаю? - Запитав Пiтер, пiднiмаючи чайник.
  
  Маргарет кивнула, i Пiтер налив. " Що ти чита"ш? - запитав вiн.
  
  Вона показала йому книгу. "В цiлому це дратiвливий англо-хiндi розмовник", - сказала вона. "Вiн передбача", що людина зна" те, чого вiн, або, принаймнi, я, не знаю. Я намагаюся розширити свої знання мови, але ця книга переда" свою iнформацiю неохоче i з видом плазування переваги ".
  
  Пiтер посмiхнувся. - Книга кшталт "Юрайя Хiп"?
  
  "От i все. Вiчно заламу" руки i вибача"ться, але ти зна"ш, що в темнiй глибинi своїх сокровенних сторiнок воно насмiха"ться над тобою ".
  
  "Скажiть," сказав Пiтер, - це "розширити свої знання" означа", що ви дiйсно говорите на хiндi?
  
  "Це було б перебiльшенням", - сказала вона. "Я можу говорити i розумiти простi фрази - на рiвнi 'будь Ласка, я хотiв би придбати здорового верблюда для перевезення побутових товарiв' - якщо говорити просто i ясно".
  
  "Я бачу, наскiльки це було б корисно", - прокоментував Пiтер.
  
  " Скажiть менi, - запитала вона, - ви з'ясували, хто був цей чоловiк?
  
  "Чоловiк?"
  
  " На пiдлозi. В кабiнетi вiце-короля.
  
  "О. Так, ми з'ясували, хто вiн такий".
  
  " Вiн був англiйцем?
  
  " Взагалi-то, британець. Вiн був шотландцем.
  
  "Бiдна людина".
  
  "Я не знаю, Можливо, йому подобалося бути шотландцем".
  
  Особа Маргарет спалахнуло. " Я не мала на увазi...
  
  Пiтер заспокiйливо пiдняв руку. "Я знаю. Менi шкода. Це було не дуже смiшно. Так, бiдолаха. Його звали Маккей. Ян Маккей. Вiн був одним iз нас - офiцером DSI.
  
  " Чому вiн був одягнений як тубiлець?
  
  Пiтер знизав плечима. "Деякi з наших хлопцiв роблять це час вiд часу. Це не зовсiм заохочу"ться, але дуже корисно. Збираю iнформацiю з перших рук, хiба ти не зна"ш. Маккей був англоиндийцем. Я думаю, зрiс десь у Раджпутане. Його батько був кимось на кшталт на залiзницi. В юностi Маккей, ймовiрно, одягався як мiсцевий житель, поки не повернувся до Великобританiї в школу. Говорив на хiндi краще, нiж по-англiйськи ".
  
  " Навiщо вiн прийшов на зустрiч з вiце-королем? I чому в мiсцевiй одязi?
  
  " Цього ми досi не зна"мо. Можливо, у нього не було доступу до сво"ї звичайному одязi. Можливо, у нього не було можливостi змити пляму з рук та обличчя. Можливо, у нього не було часу. Повинно бути, вiн натрапив на щось цiкаве, i це, мабуть, було досить важливим та термiновим, щоб вiн не повiдомив про це по звичайних каналах. Але на момент нашого вiд'їзду не було нiяких ознак того, що серед мiсцевого населення вiдбува"ться щось незвичайне. Звичайно, ми не зовсiм впевненi, де на просторах Iндiї вiн практикував свiй маленький обман ".
  
  "Страшно подумати, що людина може бути убитий прямо тут, в кабiнетi вiце-короля", - сказала Маргарет. "Це змушу" людину вiдчувати себе не те що небезпечно, але нiби весь свiт не такий стабiльний та упорядкований, як його змушують вiрити".
  
  "Це так", - погодився Пiтер, раптово посерьезнев. "Набагато страшнiше розглядати можливi послання, якi Маккей, можливо, намагався передати".
  
  OceanofPDF.com
  
  ВIСIМНАДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ВОРУШIННЯ I
  СIПАННЯ
  
  
  
  Те, що в менi темно,
  Освiти, те, що низько, пiднiми i пiдтримай,
  Щоб на висоту цього великого аргументу
  я мiг стверджувати вiчне Провидiння,
  I виправдати шляхи Божi перед людьми.
  -Джон Мiльтон
  
  
  
  "Iмператриця Iндiї", з її червоно-золотих труб якоїздiймався бiлий дим, увiйшла в Бомбейскую гавань рано вранцi п'ятого дня пiсля виходу з Калькутти. Тут вiн заповнював свої вугiльнi бункери, висаджував кiлькох пасажирiв, розвантажував одну партiю вантажу i забирав iншу, садив на борт кiлькох пасажирiв, поповнював запаси свiжих фруктiв, овочiв i м'яса i поповнював баки прiсною водою. Тут це дозволило б пасажирам, якi прямують в Англiю, зiйти на берег до чотирьох годин наступного дня - з дуже суворим попередженням, написаним великим шрифтом на табличцi бiля трапа, вивiшенiй головним помiчником головного скарбника:
  
  
  
  
  
  Тi пасажири, якi мають намiр вiдновити свою подорож, якi не планують повернутися на корабель до чотирьох годин пiсля полудня завтрашнього дня, можуть бути збентеженi тим, що пароплав "Iмператриця Iндiї" вирушить далi без їх присутностi
  
  
  
  
  
  Тут вiн повинен був отримати замiну приблизно тридцяти мiсцевих стюардiв i матросiв, яких довелося висадити на берег, усе ще перебуваючи в агонiї через цiкавого випадку епiдемiї серед екiпажу. Тут корабель i його дорогоцiнний вантаж охоронялися кiльцем британських канонерських човнiв, групою мiсцевих констеблiв, бригадою Бомбейської важкої пiхоти i ротою Хайрпурской легкої кавалерiї, тубiльного полку, що склада"ться як з британських, так i з iндiйських офiцерiв. Тут загадковий доктор Пiн Док Лоу i його помiчники пiднялися на борт корабля.
  
  Переконавшись, що їх скринi належним чином покладенi в каютах другого класу - в першому класi нiчого вiльного не було, навiть коли прохання супроводжувалася багатозначним дзвоном пари золотих соверенiв, - вони вирушили з'ясовувати дорогу в їдальню, розташування комори, де зберiгалося золото i мiсцезнаходження професора Джеймса Морiартi. Знайти золото не склало працi; кожен на борту знав, де воно знаходиться, i кожен знав усi секрети, що стосуються того, як воно зберiга"ться, - деякi з них навiть були правдою.
  
  "Це внизу, пiд палубою, в спецiальному сховищi", - пояснив Хитрий Дивак, коли вiн i дво" його товаришiв скупчилися навколо столу в залi для курцiв джентльменiв другого класу. "Будь-хто може пiти подивитися на це в будь-який час, коли корабель в море, розумi"те; але не зараз, бо корабель ще не в морi, якщо ви розумi"те, що я маю на увазi".
  
  "Ти змушу"ш мене бачити... мене нудить," простогнав Щеня Кулi.
  
  "Що ти ма"ш на увазi, говорячи "Будь-хто може пiти подивитися'? Насупившись, запитав Пiн.
  
  " Тiльки це. Там " коридор, який проходить повз дверi сховища, i вiн освiтлений цими електричними лампочками, якi горять постiйно. А зовнiшня дверi сховища вiдкрита весь день i закрива"ться капiтаном - його звуть Искансен - самим собою кожну нiч.
  
  "Вiдкрито?" недовiрливо перепитав Щеня. "Ти хочеш сказати, що можеш увiйти прямо серед золота?"
  
  "Не увiйти", - пояснив Дивак. "Там " внутрiшня дверi, яка замкнена, але вона зроблена iз прутiв, мiж якими можна заглянути i побачити, що всерединi, тобто золото. Так що ви можете нiби зазирнути всередину. I в самому сховище навiть " пара електричних лампочок, так що ви можете бачити його дуже добре, якщо розумi"те, що я маю на увазi ".
  
  "Через тебе мене знову нудить вiд зору", - поскаржився Щеня. "Щоб можна було зазирнути мiж прутами i подивитися на золото", - задумливо промовив Штир. "Дуже дивно".
  
  "Я згадував про охорону?" - запитав Дивак. "За дверима постiйно чергу" пара британських солдатiв - вдень i вночi. I у них зарядженi рушницi, наскiльки я розумiю".
  
  "Ти сам це бачив?" - запитав Пiн.
  
  "Я проходив повз сховища. Але, як я вже сказав, зовнiшня дверi закритi, поки ми в порту. I це така дверi, що зручно виглядала б в будь-якому банкiвському сховищi, яке ви коли-небудь бачили. I, тим не менше, цi два солдатика-охоронця стоять там, бездоганнi, з блискучими гвинтiвками. Решту я дiзнався вiд пари джентльменiв у барi, що менi все розповiли ".
  
  "Ну, тепер", - сказав Щеня Кулi. "Як ти дума"ш, що професор плану" з цим робити? Як вiн збира"ться вичавити це золото з цього сховища, коли за нею весь час стежать?"
  
  "Це вiрно, - погодився Дивак. "Не тiльки хлопчиками-солдатами, але i будь-яким випадковим пасажиром, який випадково проходить повз".
  
  "Менi приходить в голову кiлька варiантiв", - сказав Пiн. "Який саме Морiартi i його поплiчники виберуть, ще належить з'ясувати".
  
  Хитрий Дивак запитливо подивився на нього. " У Морiартi " поплiчники? Я нiколи не чув, щоб вiн працював з командою. Хiба вiн зазвичай просто не керу" роботою для частини акцiї i не дозволя" комусь, у кого " розум, керувати операцi"ю? Я чув, що саме так вiн веде бiзнес ".
  
  "Я чув, професор каже, що йому не подоба"ться вiддавати накази, бо вiн зна" дуже мало людей, здатних виконувати накази", - сказав Щеня Кулi. "Це те, що я чув".
  
  Пiн Док Лоу з огидою подивився на своїх товаришiв. "Насправдi, джентльмени, не ма" значення, якi вiдносини мiж професором Морiартi i його - назвемо їх помiчниками, пiдручними, асистентками, рабами, лакеями, супроводжуючими, допомiжними працiвниками, лейтенантами, послiдовниками, вiйськами або партнерами - наша проблема поляга" в тому, щоб з'ясувати, як вiн i його, е-е, люди мають намiр викрасти золото, i перешкодити їм це зробити".
  
  "Ну, наглядати за золотом так, як воно у них влаштовано, не складе труднощiв", - зауважив Дивак.
  
  Пiн переводив погляд з одного на iншого. " Тобi не зда"ться дивним, " запитав вiн, - що вони тримають зовнiшню дверi в сховище вiдкритої весь день? Вони з усiх сил намагаються виставити золото на загальний огляд ".
  
  "Можливо, вони хочуть, щоб всi знали, що це дiйсно там", - припустив Хитрий Дивак.
  
  "Можливо, i так," погодився Пiн. " А можливо, це тому, що насправдi його там взагалi нема".
  
  Щеня виглядав переляканим. "Що ти ма"ш на увазi?" запитав вiн скрипучим голосом крiзь зцiпленi зуби. "Як ти дума"ш, де це?"
  
  "Я не впевнений", - сказав Пiн. "Можливо, вiн вiдправля"ться на iншому кораблi, i це просто блеф. Можливо, вiн в iншому герметичному вiдсiку. Або, можливо, це все-таки ", i я пiдозрюю, що у всiх iнших такий же виверткий розум, як i в мене"
  
  "Можливо, нам краще переконатися", - сказав Песик. "Ми ж не хочемо охороняти не ту нору i дозволити щура прослизнути куди-небудь ще, чи не так?"
  
  "Ми не зна"мо", - погодився Дивак. "Дiйсно, ми не зна"мо". Вiн повернувся до Пiну. "Ти дума"ш про жахливi речi".
  
  "Спасибi вам", - сказав доктор Пiн Док Лоу.
  
  
  
  _______
  
  
  
  Пiтер Коллiнз постукав у дверi каюти Маргарет незабаром пiсля снiданку. Вона вiдкрила її й побачила його прислонившимся до протилежної стiни коридору, в бездоганно чистому бiлому лляному костюмi, з вмитий особою i ретельно укладеними волоссям. "Доброго ранку," сказав вiн, вiдштовхнувшись вiд стiни i злегка вклонившись. " Твiй батько сказав менi, що ти вируша"ш в цю експедицiю, щоб побачити слона, тому я подумав, що мiг би, е-е, так би мовити, супроводжувати тебе. З твого дозволу.
  
  Маргарет довго мовчала, не знаючи, що вiдповiсти. Тоненький голосок глибоко всерединi неї хотiв крикнути: "так, Так, звичайно. Куди б ти не пiшла, я пiду за тобою!" Але вона не наважу"ться. Її самоповагу, її виховання, її почуття власної гiдностi не дозволили б цього. Чому цей чоловiк, подумала вона, видiля"ться серед всiх iнших? Вiн був гарний собою, але вона знала, що це не так. Здавалося, вона йому подобалася, але iншi здавалися бiльш глибоко закоханими. Вiн здавався досить розумним, але час покаже. Вона знала -знала, що у нього " всi якостi, якi вона вимага" вiд чоловiка: доброта, весела вдача, любляча натура, готовнiсть дiлитися, готовнiсть цiнувати її думку, бажання i здатнiсть ставити її вище всiх iнших жiнок або чоловiкiв, як вона поставила б його. . . .
  
  Про що вона думала?
  
  Звiдки вона могла знати все це або хоча б частину цього про цю людину, якого ледве знала?
  
  Вона повинна твердо тримати голову пiд контролем свого серця. Якщо це була любов з першого погляду, вона не хотiла нiчого подiбного. Їй довелося вiдступити на крок i ще раз уважно подивитися, перш нiж вона дозволила б захопити себе геть.
  
  I все ж ...
  
  Момент затягувався, i Пiтер виглядав все бiльш нервовим. "Я щось сказав?" запитав вiн. "Я був дуже смiливий? Чи повинен я принизитися?"
  
  "Нi, нi, зовсiм нi", - сказала вона йому, збираючись з думками i вiдкладаючи їх у бiк. "Я думала, що надiти. Як ти побачиш, я часто дивлюся в простiр. Зазвичай я обмiрковую, що надiти.
  
  "Нi слова бiльше", - сказав вiн їй. "Моя двоюрiдна бабуся Доротея витрача" багато часу на обдумування того, що надiти, хоча в пiдсумку вона завжди одяга" чорну тафту i капелюх, що нагаду" бланманже. Чорне бланманже. Насправдi, я вважаю, нуарманже.
  
  "Я думаю, було б здорово при"днатися до експедицiї на Элефанту, - сказала вона йому, - хоча я нiчого не знаю про це, крiм того, що це острiв. Там дiйсно " слон?"
  
  " Так я розумiю. Професор Морiартi, хлопець, який органiзову" цю прогулянку, каже, що там " гiгантська статуя слона. Мабуть, саме тому португальцi назвали острiв таким чином, хоча насправдi тут нема" живих слонiв. Мiсцева назва острова - Гарапури."
  
  " Гарапури? Зда"ться, це означа" "мiсто-фортеця".
  
  "Як скажеш", - погодився Пiтер. "Несподiвано корисно вивчати мову по вiйськовому разговорнику. Хоча я не думаю, що на островi " фортеця або мiсто. Просто гiгантська статуя слона. Але оскiльки слон сам по собi досить великий, гiгантський слон повинен вражати. А ще " печери, повнi релiгiйних скульптур, якi, мабуть, були вирiзанi з цiлiсного гранiту в шостому столiттi. Присвяченi, я думаю, богу Шивi."
  
  "Я тремчу вiд передчуття", - сказала Маргарет. "Дай менi хвилину, i я буду з тобою. Я майже готова". Вона пiшла в каюту i, вiрна сво"му слову, з'явилася знову трохи бiльше нiж через хвилину, поправляючи на головi занадто велику солом'яний капелюшок для засмаги пiд потрiбним кутом.
  
  " А що з ледi Прiсциллою? - Запитав Пiтер. - Вона при"дна"ться до нас?
  
  "Ледi Прiсцилла i її кавалер, лейтенант Уеллс, вирiшили побродити по базарах Бомбея", - сказала вона йому. " Якась мiсiс Бамбери, респектабельна ледi, якiй, мабуть, за п'ятдесят, буде супроводжувати їх в якостi компаньйонки.
  
  "Ну що ж," сказав Пiтер. - Якщо шановнiй панi Бамбери за п'ятдесят, то вона, безумовно, не допустить нiякого аморальної поведiнки. Але чи можете ви бути впевненi, що їй не просто сорок дев'ять?
  
  "Яка приголомшлива iдея", - сказала Маргарет.
  
  OceanofPDF.com
  
  ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ЕЛЕФАНТА
  
  
  
  Про працелюбний ткач! Невидимий ткач! Пауза! Одне слово!
  Тканина в'яне? Який палац вона може прикрасити?
  До чого всi цi безперестаннi працi? Говори,
  ткаля! Зупини свою руку!
  Герман Мелвiлл
  
  
  
  GОстрiв харапури явля" собою базальтову плиту площею приблизно двi милi, розташовану в Оманськiй море в шести милях на пiвнiчний схiд вiд Бомбейської гаванi. Десь у п'ятому столiттi, можливо, пiд час правлiння Чандрагупти II, найбiльшого з правителiв племенi Гупта, вправнi ремiсники вирубали ряд з'"днаних мiж собою печер, як великих, так i малих, в рiднiй скелi острова на висотi 250 футiв над рiвнем моря. Колони, що пiдтримували високi стелi печер, були вирiзанi на мiсцi. Зображення бога Шиви в багатьох його iпостасях, воїна i хлiбороба, творця i руйнiвника, матерiального i неживого, чоловiчої i жiночої статi, були висiченi високим рель"фом на всiх поверхнях. Вiзуально потужнi i, безсумнiвно, красивi, печери Гарапури протягом бiльш нiж тисячолiття викликали благоговiйний трепет i думки у всiх, хто їх вiдвiдував.
  
  Португальцi здобули острiв султан Гуджарата в 1534 роцi i виявили поруч iз мiсцем висадки гiгантську кам'яну статую слона. I ось вони перейменували острiв в Элефанту, як нiби тисячолiтня iсторiя могла бути перекреслена змiною назви. Слон упав i розламався на шматки, коли британцi спробували переправити його в Англiю в 1860-х роках, i до кiнця дев'ятнадцятого столiття вiн лежав бiля берега в декiлькох великих шматках.
  
  Паровий катер "Эфрит" представляв собою катер з боковим колесом кольору манго, кабiною, яка займала бiльшу частину палуби, i величезним колiсним кiльцем посерединi судна по лiвому борту, подiбного якому не бачили в "вропейських водах вже чверть столiття. Вона лавiрувала серед дау, ганджей, баглах, каиков, шлюпов i безлiчi iнших судiв, пришвартованих навколо острова, i пiдiйшла до причалу. Оглушливе виття i гуркiт її давнього крокуючого променевого двигуна затих тiльки для того, щоб змiнитися не таким гучним шипiнням, коли капiтан випустив велику струмiнь пара, що було вiдображенням його радостi вiд того, що ще одна подорож обiйшлося без пригод.
  
  Двадцять двi людини рiзного зросту, вiку, статi i в костюмах зiйшли на берег i зiбралися навколо свого фактичного керiвника групи та органiзатора експедицiї, професора Джеймса Морiартi, бiля пiднiжжя сходiв, що ведуть вгору по схилу пагорба до печер. Незабаром пiсля цього з надр човни з'явився загiн носильникiв тубiльцiв в дхотi, шестеро з них несли великi плетенi кошики для пiкнiка, а дво" тягли похiдну пiч з листового металу, пiдвiшену мiж ними на жердинах. Загiн почав пiднiматися по сходах у супроводi невисокого чоловiка в костюмi в чорно-бiлу клiтинку. Вiдразу за ними увiйшли тро" чоловiкiв з персоналу їдальнi "Iмператрицi", одягненi в бездоганно бiлi куртки безрозмiрного розмiру, з обробними ножами, вiночками, половниками, сервiровок виделками та iншими службовими приладдям.
  
  "Наш обiд вiдправля"ться попереду нас", - сказав Морiартi, вказуючи на що проходять кошика i команду. "Незабаром ми пiдемо за вами". Вiн зiтхнув i взяв лекторську позу. "Хоча це мiсце вiдоме як "Мiсто печер', на островi всього вiсiм основних печер", - сказав вiн групi. "Вони утворюють складний комплекс внутрiшнiх дворикiв, гротiв, святилищ, внутрiшнiх келiй. Я багато читав про них, i я постараюся дати вам короткий пояснення того, що ми бачимо по ходу справи ". Вiн поправив пенсне i оглянув присутнiх. "Я бачу, тут " джентльмен, який, судячи з його мiсцевої одязi, можливо, краще за мене здатний пояснити релiгiйне значення цих зображень, можливо, вiн хотiв би прокоментувати?"
  
  Невисокий темношкiрий чоловiк у бiлiй курта i темно-червоному тюрбанi вiдважив витончений полупоклон, коли решта повернулися, щоб подивитися на нього. "Я маю честь бути Мамарумом Сатроу, скромним попутником в подорож вiдкриттiв", - сказав вiн високим, чистим голосом. "По релiгiї я зороастрi"ць i мало що знаю про зображення богiв хiндi, за винятком того, що вони висловлюють глибокi релiгiйнi та фiлософськi концепцiї, що охоплюють iсторiю, мистецтво i мораль".
  
  "Де ваш колега, професор, е-е, Демартинью?" Запитав Пiтер Коллiнз.
  
  "У нього розлад шлунка", - пояснив Сатроу. "Вiн дуже хотiв приїхати, але вiдчував, що не вартий зусиль, пов'язаних з такою експедицi"ю".
  
  Зрозумiло, " сказав Пiтер.
  
  "Бiдолаха", - сказала Маргарет. "Це, безумовно, варто чиїхось зусиль".
  
  Морiартi тричi ляснув у долонi, освячений столiттями способом виганяючи демонiв i привертаючи увагу. "Давайте зараз пiднiмемося по стежцi i почнемо наш вiзит до печери", - сказав вiн. "Я не буду благати вас залишатися разом; ви не дiти, можете бродити, де хочете. Однак я нагадаю вам, що ланч-пiкнiк залишиться за основною компанi"ю. I коли ви почу"те свисток човна через чотири з половиною години, було б непогано повернутися в док з розумною швидкiстю ".
  
  Маргарет i Пiтер повiльно пiднiмалися по сходах, не розмовляючи, дозволяючи iншим людям проходити повз них по шляху нагору. Вони виявили, що їм " про що не говорити. Маргарет тримала Пiтера за руку, поки вони пiднiмалися по сходах, i мiркувала про правильностi того, що вiдбува"ться. Вона тримала за руки багатьох молодих людей - ну, досить багатьох, хоча i не була впевнена, якi були стандарти, i вони були холодними i липкими, тi, якi не були гарячими i пiтними. Але рука Пiтера була сильною, надiйною i доброзичливою (дружньому?), i чомусь здавалося правильним, що вона трима" її. Вона йшла поруч з цiлим рядом молодих людей i вiдчувала, в кращому випадку, смутний iнтерес до тих аспектiв життя, статурi, поглядам i розумовим процесам, якi вiдрiзняли їх вiд молодих жiнок. Але вона вiдчувала майже вiдчайдушне бажання дiзнатися про все, що тiльки можна, про це молоду людину з кролячим личком, який пiднiмався по сходах поруч з нею, насвистуючи "Котячою ходою" з "Пiратiв Пензанс".
  
  
  
  "Вони пiднiмаються!" Прошепотiв Маммер Толливер, виглядаючи з-за входу в печеру i спостерiгаючи, як туристична група пiднiма"ться по сходах. "Нам краще поквапитися!" Вiн обернувся i побачив, що тро" супроводжували його носильникiв кинули свої справи i запитально втупилися на нього. " Ви, негiдники, не говорите по-англiйськи, чи не так? Толливер пiдбiг назад до того мiсця, де вони стояли. "Дурний я. Ось, давай поставимо цю статую назад в кут". Вiн зробив руками пiднiмають i вiдразливi руху. Мiсцевi носiї пiшли його мiмiчним iнструкцiй i пiдняли покриту гiпсом мiдну копiю Королеви Ламапура, нинi вiдому як Ледi Лакхнау, i засунули її глибоко в порожню нiшу уздовж стiни печери. Для людини, що розбира"ться в iндiйському мистецтвi та артефакти, вона стилiстично вiдрiзнялася вiд оточуючих її творiв мистецтва так само, як Рембрандт вiд да Вiнчi, але найближчий фахiвець з таким розбiрливим поглядом перебував на кафедрi антикварних дослiджень Бомбейського унiверситету, приблизно в п'ятнадцяти милях звiдси, i його думки не запитали.
  
  "Це чудово", - сказав ряджений, роблячи руками унiверсальний знак, що означа" "це прекрасно". Поки носильники байдуже спостерiгали - вони вже давно перестали намагатися зрозумiти, чому божевiльнi "вропейськi туристи роблять що-небудь з того, що вони роблять, - вiн видерся на виступ, дiстав з однi"ї кишенi маленький пакетик швидковисихаючого цементного порошку, а з iншого флакон з водою, налив воду в порошок i розмiшав його, щоб вийшла густа бiла слиз. Вiн нахилив статуетку i завдав слиз пiд неї i по всьому низу. Потiм вiн зiстрибнув з карниза, дiстав маленьку щiтку i почистив пiдлогу, зiбравши пил в маленьку миску. Потiм вiн здув пил на статую. Хоча його блiде бiлизну неможливо було повнiстю замаскувати, це надавало йому видимiсть вiку i сталостi. Це виглядало iнакше, нiж iншi зображення в маленькiй печерi, але рiзниця полягала не в тому, що вiн був тут всього-навсього останнi десять хвилин.
  
  "А тепер швидко!" - сказав ряджений, роблячи руками растирающее рух. "Поверта"мося в головну печеру, i давайте займемося тим, що допоможемо iншим розпакувати кошики з обiдом i облаштуватися".
  
  
  
  Гостi з "Iмператрицi" розтягнулися по сходах, що ведуть до печер, приблизно в 250 метрах над сходовим майданчиком. Зграйка краснолицых мавп носилася по скелях, щоб поговорити з ними i вимагати вiдповiдного частування, коли вони доберуться до вершини. Коли не було запропоновано нi їжi, нi блискучих iграшок, мавпи насварили прибулих i пiшли так само, як i прийшли, за винятком двох, якi влаштувалися, одна на плоскому каменi над входом в печеру, а iнша на кам'яному стовпi на галявинi, откинулись на заднi лапи i втупилися на вiдвiдувачiв, нерухомi, як статуї їх первiсного мавпячого бога.
  
  Велика частина групи Iмператрицi вирушила з професором Морiартi в центральну печеру з кам'яними колонами, i вiн зiбрав їх перед триголовий стату"ю заввишки двадцять футiв, вiдомої як Трiмуртi. Морiартi запалив мiдну масляну лампу у виглядi яблучко, яку нiс iз собою, i направив промiнь на голови присутнiх, опинившись так високо над їх власними головами. Вiн пояснив, що вони представляли три основних аспекти божества, яким був Шива: Господа Брахму-творця, Господа Вiшну-зберiгача та Панове Шиву-руйнiвника. Це викликало жваву дискусiю про те, як бог може бути усiма трьома, та ще й з трьома окремими iменами.
  
  "Нiщо не викличе такого веселощiв i невiри в чоловiка, як релiгiя iншого чоловiка", - сухо сказав Морiартi. "I це стосу"ться будь-якого чоловiка, який розгляда" вiрування будь-якого iншого чоловiка або жiнки".
  
  Маргарет i Пiтер сидiли зовнi однi"ю з найбiльших печер, в тiнi її високого склепiнчастого стелi, тримаючись за руки, не звертаючи уваги на iнших, i тихо розмовляли про щось, чого пiзнiше вони так i не змогли пригадати. Через деякий час, коли звуки розмови зсередини стали тихiше, вони встали.
  
  "Може, прогуля"мося?" запитав Пiтер.
  
  "Давай". Маргарет поправила капелюшок i разгладила спiдницю.
  
  Вони бродили по залу, зупиняючись, щоб помилуватися тi"ї чи iншої рiзьбою, яка майже безперервно прикрашала стiни, розмовляючи про те та се.
  
  "Так ти збира"шся пробути в Лондонi деякий час?" Маргарет запитала недбало.
  
  "Наскiльки я знаю", - сказав вiн їй. I потiм, пiсля ретельно продуманої паузи: "А ти?"
  
  "Мiй батько поїде в замок Фитцробертс, штаб-квартиру шотландських улан за межами Килмарнока. Але спочатку вiн плану" провести пару тижнiв у Лондонi, зайнятися сiмейними справами. Я подумувала запитати його, чи можу я залишитися. Впевнена, моя тiтка Констанс була б рада прийняти мене. У неї будинок в Белгрейвии.
  
  "Я думав взяти вiдпустку пiсля того, як вiдзвiтую", - сказав Пiтер. "У мене попереду мiсяць або близько того".
  
  "Правда?" - запитала Маргарет.
  
  Вони зупинилися перед витончено вирiзаною рель"фною фiгурою на лiвiй стiнi. На нiй був зображений танцюючий чоловiк самовдоволеного виду. У нього була загадкова посмiшка на обличчi i додаткова рука, яка була витягнута над головою i тримала щось схоже на маленьку людину. Навiть з третьої рукою вiн виглядав реалiстичним i енергiйним, наче мiг би зiскочити зi стiни i при"днатися до них, якщо б захотiв. Якщо, можливо, вiн знаходив їх такими ж цiкавими, як вони знаходили його.
  
  "Вражаюче," сказав Пiтер.
  
  "Красиво," погодилася Маргарет. " Але незбагненно. З такою великою кiлькiстю цього мистецтва у вас виника" вiдчуття, що воно покликане передати якесь глибоке почуття або розповiсти по-справжньому значиму iсторiю, але це iсторiя когось iншого, i ви не повиннi її розумiти ".
  
  "У мене дiйсно таке почуття", - погодився Пiтер. "Але я вiдчував те ж саме весь тиждень, поки був у Флоренцiї, розглядаючи шедеври епохи Вiдродження. Я змирився з тим фактом, що я повинен просто насолоджуватися образотворчим мистецтвом, не сподiваючись зрозумiти його. А потiм була опера, на яку я пiшов. Туга. Я не зрозумiв нi слова. Це було так, як нiби це було iноземною мовою ".
  
  Маргарет придушила смiшок. "Мiщанка!" пробурмотiла вона.
  
  
  
  Пiсля бiльш нiж двогодинного огляду печер нескiнченного насолоди i вiчних мук, обителi чоловiчої сили i вiчного жiночого початку, живого втiлення Шиви, вiчного неживого аватара божества, Морiартi i його послiдовники повернулися в головний грот i виявили, що кошики для пiкнiка розпакованi, шiсть легких столiв накритi i оточенi брезентовими складними стiльцями, сервiрувальнi столики зрушенi разом i заваленi продуктами англо-iндiйського виробництва: смаженими курчатами цiлком i курчам тандурi., запечена бараняча нога i обсмаженi баранячi кубики на шпажках, три рiзних види чатнi, рис басматi з йогуртом, пюре з баклажанiв, нан-хлiб i багато iншого. Дво" офiцiантiв з слiпучими усмiшками стояли за столами в своїх бiлих фартухах. Третiй знiмав з похiдної плити новi тарiлки з гарячою їжею, в той час як група вишикувалася в чергу i потягнулася за тарiлками. З моря подув прохолодний бриз, i всi погодилися, що бродити по печерах, розглядаючи кам'янi статуї, може здатися жахливо гарною iде"ю.
  
  Генерал Сент-Iв i два його ад'ютанта, полковник Морсi, у якого талiя була ширше, а обличчя червонi", нiж на початку поїздки, i майор Сэндиман, у якого вуса були гущi, а вираз обличчя бiльш суворим, сидiли за столом з полковником Мораном i професором Морiартi, обговорюючи за їжею iндуїстське мистецтво та iншi теми, що представляють вза"мний iнтерес.
  
  Полковник Моран почекав, поки, на його думку, настане слушний момент, щоб закинути наживку. Коли темп поїдання сповiльнилося, а iншi почали виявляти неспокiй, вiн почав. "Я так розумiю, що в однi"ї з цих печер " рiзьба бiльше, е-е, якщо можна так висловитися, чутт"вого характеру", - сказав вiн, нахиляючись вперед i кажучи довiрчим тоном.
  
  "Це так", - сказав професор Морiартi, закидаючи гачок. "У книзi в корабельнiй бiблiотецi вони згадувалися. Не вдаючись у подробицi, звичайно".
  
  "Я б не проти вдарити їх декко, якщо це можна зробити, не образивши iнших", - сказав Моран.
  
  "Це було б дуже цiкаво", - погодився Морiартi. "Я розумiю, що рiзьба ма" глибоке релiгiйне значення, навiть якщо на наш погляд вона зда"ться трохи, ну, ризикованою".
  
  "Ви говорите, релiгiйне значення?" запитав Сент-Iв.
  
  " Так менi вже говорили.
  
  "Менi зда"ться," прокоментував Сент-Iв, "що все на цьому чортовому субконтинентi ма" релiгiйне значення, навiть цi клятi комахи".
  
  "У мене самого було схоже почуття", - зiзнався Морiартi. "Але це, безумовно, допомогло б нам краще зрозумiти рiзнi народи Iндiї, якби ми мали бiльш глибокi знання про їх традицiйних вiруваннях i релiгiйних практиках".
  
  "Вiрно," погодився Сент-Iв.
  
  "Зрештою," додав Морiартi, " незважаючи на образ 'бiдного, неосвiченого язичника', який намагаються створити охоронцi британського панування в Iндiї була високорозвинена цивiлiзацiя в тi часи, коли жителi Британiї ще фарбувалися в синiй колiр i поклонялися деревам. Наше панування над Iндi"ю - результат бiльш досконалого зброї, а не вищої культури ".
  
  Моран кинув на професора швидкий застережливий погляд. Зараз був не час для невеликої тиради Морiартi про пороки сучасного суспiльства або просто про те, хто кого назвав нецивiлiзованим. "Можливо, нам варто пiти подивитися на цю рiзьбу прямо зараз, якщо ми збира"мося йти", - сказав вiн, вирiшивши знову повернути розмову в потрiбне русло. "Тодi ми зможемо повернутися до того часу, як всi iншi закiнчать їсти".
  
  "Це може бути цiкаво", - погодився Сент-Iв, вiдсуваючи стiлець. "Ви зна"те, де знаходиться ця конкретна кiмната, професор?"
  
  "Я думаю, що так", - сказав Морiартi. " Ми спробу"мо це зробити. "Вiн знову запалив олiйну лампу, i, намагаючись якомога менше метушитися, маленька група залишила своїх товаришiв i попрямувала назад до печери.
  
  Ряджений при"днався до групи, коли вона покидала печеру велику, i Морiартi представив його iншим як "мого друга мiстера Толливера, торговця iндiанськими дивинами".
  
  "Ат прав", - погодився буркотун. "I чим цiкавiше, тим краще, - кажу я".
  
  Морiартi провiв групу через не зовсiм лабiринт маленьких кiмнат, гротiв i сполучних коридорiв до печери з високим вузьким отвором назовнi, впускати широкий промiнь свiтла, який поширювався по кiмнатi з настанням дня.
  
  "Я вважаю, що це воно, друзi мої", - сказав Морiартi, обводячи кiмнату променем свого лiхтаря. Здавалося, що тут бiльше незакiнчених стiн, нiж у бiльшостi iнших примiщень. Але рiзьба, яка там була, була добре i ретельно виконана справжнiм художником з почуттям людської подоби. На дальнiй стiнi висiла серiя зображень сильних чоловiкiв i гнучких жiнок, або, можливо, одних i тих же сильного чоловiка i гнучкої жiнки, зайнятих еротичним флiртом творчого i спортивного характеру, що приймають пози, про яких середнiй "вропе"ць нiколи не замислювався, i кiлька таких, якi вiн або вона могли б неможливими.
  
  "Ну, от ви й прийшли, джентльмени", - сказав Морiартi. "Люди, якi збудували це, мали освiчене ставлення до чутт"вих аспектiв людських вiдносин пiвтори тисячi рокiв тому. Вони зобразили тут дiї, назви яких нам було б незручно визнати ".
  
  "Я б вважав за краще не знати назви цього", - сказав полковник Морсi, вказуючи на вирiзану з дерева пару, особливо химерно переплетене. "Це вигляда" хитромудро i не доставля" особливого задоволення".
  
  "Я б вважав за краще не знати iмен жодного з них", - сказав майор Сэндиман, який стояв по стiйцi смирно i рiшуче дивився прямо перед собою. Де, як виявилося, був висiчений високий рель"ф, що зобража" жiночу ногу, обвиту навколо чоловiчого торсу, пальцi нiг радiсно направленi до стелi. "Джентльмен так не робить!"
  
  "Ти не жарту"ш, Коув?" заiнтриговано запитала мама Толливер. - А що ж тодi робить джентльмен?
  
  Полковник Моран заглянув в нiшу в стiнi трохи далi. "Будь я проклятий!" вигукнув вiн. " Принеси сюди лампу, будь ласка.
  
  "Звичайно". Морiартi пiдiйшов до Морана з лампою. "Що ти знайшов?"
  
  " Посвiти туди, в ту нiшу. Вiн стиснув губи i втупився на пiдсвiчену статую в нiшi. "Будь я проклятий, якщо це не схоже на кам'яну копiю тi"ї статуї, з якою ви, уланские панове, ходiть обiдати", - сказав вiн, повертаючись до генерала Сент-Вербу.
  
  "Ну-ка, що це?" Зажадав полковник Морсi, розгортаючись i прямуючи туди, де стояли Морiартi i Моран. "Статуя, що нагаду" Ледi Лакхнау? Хiба це не було б здорово? Можливо, ми зможемо з'ясувати що-небудь про її походження, якщо це так."
  
  "Було чимось на зразок та"мницi, звiдки вона взялася", - сказав бригадний генерал Сент-Iв, пiдходячи, щоб оглянути статую. "Хммм. Цiкаво. Це дiйсно схоже на неї, принаймнi, зовнi, я визнаю.
  
  Той, що бурмоче протиснувся лiктем мiж чоловiками i, примружившись, подивився на статую, яку вiн встановив в цiй самiй нiшi лише двi години тому. "Ну, будь я проклятий, якщо це не Танцю" Лялечка Фатiма", - вигукнув вiн.
  
  "Ви зна"те цю статую?" - запитав Сент-Iв.
  
  "Не ця сама, звичайно", - пояснив скоморох. "Але у мене в трюмi корабля " пара сотень точно таких же, як у неї. Тiльки зробленi з чистої мiдi. Я називаю її "Фатiма -танцююча лялечка' i планую продавати їх туристам в Лондонi, Брайтонi i тому подiбне ".
  
  "Пара сотень?" роздратовано запитав майор Сэндиман.
  
  "Я б узяв бiльше, якщо б мiг", - сказав блазень. "У останньої порцiї не було нiчого плоского".
  
  "Остання партiя?" запитав майор Сэндиман, виглядаючи ще бiльш роздратованим.
  
  "Ви говорите, що назива"те її Фатiмою'? " запитав Сент-Iв. "Чи означа" це, що ви не зна"те справжнього походження статуї?"
  
  "О, звичайно, знаю", - безтурботно вiдповiв балагур, "але я не мiг би називати її по iменi, чи не так?"
  
  "Чому це?" - запитав полковник Морсi.
  
  "Ну, мораль середнього класу, ось чому. Мораль середнього класу не зазнала нiчого подiбного".
  
  "Невже?" - запитав професор Морiартi. "Значить, ми дивимося на аморальну статую?"
  
  "Наскiльки я розумiю, аморальнiсть кри"ться в очах тих, хто дивиться на статую, а не в самiй Шльондрi з Хаджипура", - сказав Толливер, випростуючись i самовдоволено оглядаючи групу, що оточувала його.
  
  Майор Сэндиман поморщився. "Ви говорите, 'Хаджипурская повiя"?
  
  "Не я", - пояснив ряджений. "Я цього не говорив. Але вони дали менi зрозумiти, оскiльки постачають мене подiбними речами, що ця ледi, - вiн вказав великим пальцем на статую, - богиня того, що ви могли б назвати 'дамами вечора'. Якщо ти розумi"ш, що я маю на увазi.
  
  " Їх богиня? - Перепитав генерал Сент-Iв. " Ця статуя?
  
  "Так, сер, саме так. Приносить їм успiх i, е-е, клi"нтiв, та забезпечу" їх безпеку. Принаймнi, так менi сказали. У заднiй кiмнатi кожного борделю вiд Йезда до Рангуна " бронзова копiя цi"ї ледi. Принаймнi, так менi сказали.
  
  "Це наводить на роздуми поза", - додав Морiартi, уважно роздивляючись статую крiзь пенсне. "Нагадують пасивно-чутливi пози, описанi в Камасутрi".
  
  Майор Сэндиман насупився. - Кама...
  
  " Стародавн" iндiйське керiвництво, е-е, занять любов'ю. Дуже повчально, принаймнi, так вони кажуть, " сказав йому Морiартi.
  
  "I у вас " бронзовi копiї цi"ї самої статуї?" - запитав задумливий полковник Морсi у рядженого.
  
  "Коли ми повернемося на корабель," сказав йому ряджений, "ти можеш прийти випити декко в годину i подивитися сам".
  
  "Так," сказав полковник Морсi. " Це було б здорово.
  
  
  
  Коли Пiтер i Маргарет попрямували назад до парового катера, бiля пiднiжжя сходiв стояв чоловiк, який струшу" ворсинки з лацканiв свого бiлого лляного пiджака. Вiн пiдняв очi, коли вони проходили повз, i зняв капелюха. "Вибачте, - сказав вiн, - але ви iнспектор Коллiнз?"
  
  Пiтер повернувся до нього. "Я безумовно той самий", - зiзнався вiн. "Що я можу для вас зробити?"
  
  Чоловiк перевiв погляд з Пiтера на Маргарет i назад. "А..." сказав вiн.
  
  "Все в порядку," запевнив його Пiтер. " Ця ледi зi мною.
  
  "Тодi гаразд", - сказав чоловiк. Вiн дiстав з кишенi конверт i простягнув його Пiтеру. "Вiд Ейч", - сказав вiн. "Термiново".
  
  "А!" - сказав Пiтер.
  
  "При"мно було познайомитися з вами", - сказав чоловiк, похитуючи капелюхом в кожну з них. " До речi, мене звуть Фиттс. "Нахлобучив капелюх назад на голову, вiн повернувся i вистрибом подався з причалу туди, де була пришвартована маленька човен. Вiн стрибнув у воду, вiдчалив, пiдняв вiтрило i помахав їм одним безперервним рухом, а потiм човен зловила вiтер i легко вiдчалила вiд причалу.
  
  Маргарет схопила Пiтера за руку. " Так ви iнспектор, - сказала вона.
  
  "Я теж", - визнав вiн. "Ми всi iнспектори, за винятком тих з нас, хто " скаутами, окружними iнспекторами або комiсарами. Але їх всього тро"".
  
  "Х", - сказала вона.
  
  "Мiй бос", - сказав вiн їй. "Його титул - вельмишановний пу-ба".
  
  "Скорочене iм'я".
  
  "Так".
  
  "Чи Не краще тобi розкрити цей лист?" Запитала Маргарет. "Або ти тактовно чека"ш, коли я пiду?"
  
  "Будь ласка, не йди", - сказав Пiтер. "Нiколи не йди". Вiн розiрвав конверт i дiстав складений аркуш паперу. На мить вiн зупинився, дивлячись на Маргарет, яка очiкувально визирала з-за його плеча.
  
  "Я не буду дивитися", - сказала вона i вiдвернулася.
  
  "Я не думаю, що це буде мати значення", - сказав вiн їй. Вiн розгорнув папiр. "Поглянь", - сказав вiн.
  
  Вона обернулася i подивилася. Вона побачила безладну купу листiв. Акуратно розкладенi, але, тим не менш, безладнi:
  
  
  
  GSJCA
  
  
  QTMAW
  
  
  РХКГХ
  
  
  ONBFR
  
  
  RWRGN
  
  КВХРЕ
  
  
  ОКФАБ
  
  
  GXCTF
  
  
  BFSTN
  
  
  DXGRH
  
  ОУМММ
  
  
  LEOTB
  
  
  RBTHM
  
  
  JRHAF
  
  
  МЛОЕВ
  
  ЭПРИК
  
  
  TQLYE
  
  
  ОФКДЛ
  
  
  ТМЛОУ
  
  
  ВЕОБК
  
  QVQCB
  
  
  KTRRH
  
  
  LRQDW
  
  
  GPLTC
  
  
  PMRWR
  
  TCHVM
  
  
  ФОРХР
  
  
  XQPNB
  
  
  ПРИЗ
  
  
  
  
  
  "Що ж", - сказала вона. "Дуже iнформативно. Якийсь код, без сумнiву".
  
  "Це зроблено так званим шифром Плейфера", - сказав вiн їй. "Безпечно i просто у використаннi. Менi доведеться почекати, поки ми повернемося на корабель, щоб перевести це".
  
  "Я думав, ти сказав, що це просто".
  
  "Простий, але вiднiма" багато часу", - пояснив вiн. "I в ньому використову"ться ключове слово, яке час вiд часу змiню"ться. Менi доведеться пошукати на кораблi".
  
  "Про", - сказала вона, виглядаючи розчарованою.
  
  "Напевно, це досить нудно", - сказав вiн їй. "Зазвичай такi речi такими бувають. Звичайно, мiркував вiн, коли вони не нуднi, вони, як правило, дiйсно дуже захоплюючi".
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ЦIЛИЙ РЯД РЕЧЕЙ
  
  
  
  Щаслива думка
  Свiт так сповнений рiзних речей,
  я впевнений, що ми всi повиннi бути щасливi, як королi.
  Роберт Луїс Стiвенсон
  
  
  
  Хитрий Дивак увiйшов у зал очiкування другого класу чимось середнiм мiж швидкою ходою i легким галопом i зупинився бiля столика Пiна. Його дихання було прискореним, а особа раскраснелось. "Я бачив його", - видихнув вiн.
  
  "Дихай глибше," сказав Пiн. " Розслабся. Тобi нiколи не слiд бiгати на борту корабля; так сказано у всiх книгах. Сiдай. Дозволь менi налити тобi чашку чаю.
  
  Опустившись в крiсло, Дивак приклав руку до грудей i зробив кiлька повiльних глибоких вдихiв. "Вiн повернувся на корабель", - сказав вiн.
  
  Пiн закiнчила розливати чай i обережно поставила чайник. " Хто це?
  
  " Хто ж ще? Професор Морiартi.
  
  " Звичайно, вiн тут. Де ж йому ще бути? "Iмператриця" ось-ось покине порт.
  
  "Так, але вiн дiйсно тут. Я бачив його. Вiн виходив з цього старого вантажiвки з бiчними колесами. Я не думаю, що вiн бачив мене".
  
  "Ти впевнений, що це був вiн?"
  
  "Високий хлопець, стоїть прямо, як лiхтарний стовп; головатий, в окулярах, що стискають нiс; глибоко посадженi очi, холоднi, як блакитний лiд, виглядають так, нiби можуть прочитати, про що ти дума"ш, i їм це не дуже подоба"ться; верхiвка; палиця з золотою ручкою".
  
  "Це вдалий опис професора Морiартi. Вiн вас зна"?"
  
  "Я так не думаю, але вони кажуть, що професор зна" все".
  
  Очi Пiна розширилися, i вiн, здавалося, хотiв щось сказати, але утримався.
  
  До столика пiдiйшов офiцiант, зупинився, привiтався, поклонився з пiдлесливих виглядом i побажав дiзнатися, чи не бажають господарi принести їм що-небудь ще, щоб вони могли скуштувати, якщо це буде завгодно вашiй милостi.
  
  Вони сказали "нi". Офiцiант пiдвiвся i пiшов.
  
  "I тому ти втiкав?" Запитав Пiн.
  
  "Насправдi..." - розгублено сказав Дивак. "Насправдi я заблукав".
  
  "Загубився?"
  
  "Ну, це великий корабель", - сказав вiн, захищаючись.
  
  Пiн кивнув i провiв рукою по своїм гладким, чорним, доглянутим волоссям. " Отже, професор повернувся, - сказав вiн. " Де вiн був?
  
  "Вiн був з групою людей, що дивилися на слонiв, ось що вони менi сказали".
  
  "Слони?" Запитав Штир, раптово насторожившись. "Можливо, для перевезення золота?"
  
  "Я думав про це, я так i зробив". Вiн перевiв подих i додав: "Ось чому я тiкав".
  
  "А!" - сказав Пiн, а потiм поринув у замислене мовчання.
  
  Щеня Кулi пiдiйшов до столу i при"днався до них, глибоко засунувши руки в кишенi свiтло-сiрих фланелевих штанiв. " Як ти? - запитав вiн. " Я подумав, вам, можливо, буде цiкаво дiзнатися, що професор повернувся на корабель.
  
  Пiн вийшов з задуми i пильно подивився на своїх товаришiв. "Я тiльки що почув", - сказав вiн Цуценятi. "Пiшов дивитися на слонiв, так?"
  
  "Я цього не чув", - сказав Кулi. "Я чув, що вiн був на якомусь островi i розглядав статуї".
  
  "Може бути, - припустив Хитрий Дивак, "це були статуї слонiв".
  
  Довгий, жалiбний звук корабельного гудка рознiсся по кiмнатi.
  
  "Ми збира"мося залишити Бомбей", - сказав Пiн. "Спустися вниз i час вiд часу проходь повз дверi золотого сховища. Якщо капiтан дiйсно так вiрний, як кажуть, у тому, що стосу"ться вiдкриття зовнiшньої дверi, як тiльки ми покинемо порт, ви повиннi дещо побачити.
  
  "Абсолютно вiрно", - сказав Дивак. "Що я шукаю?"
  
  Пiн вишкiрив щiльно стислi губи. "Золото," сказав вiн.
  
  
  
  Був раннiй вечiр, коли Эфрит повернув гостей Елефанти на їх корабель, i iмператриця Iндiї вже готувалася до вiдплиття. Вантажнi люки були закритi i задра"нi, скарбник турбувався про декiлькох ще не повернулися пасажирiв на борт були доставленi останнi запаси прiсної води, а замiна екiпажу була одягнена в свiжу форму та дано вiдповiднi iнструкцiї.
  
  Маргарет i Пiтер чинно потиснули один одному руки, хоча, можливо, їх руки залишалися разом довше, нiж хто-небудь з них чекав, i роздiлилися в головному коридорi, щоб повернутися в свої каюти. Маргарет вiдчинила дверi у свою каюту, побачила, що ледi Прiсцилла ще не повернулася, i кинулася на лiжко, щоб подумати про життя. У своїй каютi Пiтер сiв за маленький письмовий стiл i, щосили намагаючись не допустити, щоб образ Маргарет витав у повiтрi у нього перед очима, дiстав кишенькове видання "Британської поезiї" Таушница з бiчної кишенi сво"ї валiзи i перегорнув його.
  
  З допомогою складного процесу, розробленого якимось клерком в бюро кодування, якому нiколи не доводилося розшифровувати повiдомлення, нiби на карту було поставлено щось бiльш важливе, нiж його обiд, Пiтер визначив, що четверте слово у вiршi Драйдена повинно було стати ключовим словом для шифру. Подивившись його, вiн виявив, що це слово було "Клеопатра". Пiтер намалював на аркушi паперу алфавiтну сiтку розмiром п'ять на п'ять, починаючи з лiтер з "Клеопатри", дiстав листа з кишенi i розгладив його на столi:
  
  
  
  GSJCA
  
  
  QTMAW
  
  
  РХКГХ
  
  
  ONBFR
  
  
  RWRGN
  
  КВХРЕ
  
  
  ОКФАБ
  
  
  GXCTF
  
  
  BFSTN
  
  
  DXGRH
  
  ОУМММ
  
  
  LEOTB
  
  
  RBTHM
  
  
  JRHAF
  
  
  МЛОЕВ
  
  ЭПРИК
  
  
  TQLYE
  
  
  ОФКДЛ
  
  
  ТМЛОУ
  
  
  ВЕОБК
  
  QVQCB
  
  
  KTRRH
  
  
  LRQDW
  
  
  GPLTC
  
  
  PMRWR
  
  TCHVM
  
  
  ФОРХР
  
  
  XQPNB
  
  
  ПРИЗ
  
  
  
  
  
  
  Повiльно i ретельно вiн вивiв вiдкритий текст повiдомлення над зашифрованим текстом:
  
  
  
  IНФОРМАЦIЯ ПРО
  
  
  МАНТВ
  
  
  ERIFI
  
  
  ЕСТА
  
  
  ТХ - ТУ
  
  GXGEX
  
  
  ДIЯТИ
  
  
  IVEAG
  
  
  АЙНБУ
  
  
  ТВЕР
  
  ЭЙСУН
  
  
  Очистити
  
  
  ТРАНС
  
  
  ФЕРКА
  
  
  NCELX
  
  Свiтлодiодний iндикатор
  
  
  РНОУЛ
  
  
  EAVEC
  
  
  АНСЕЛЬ
  
  
  XLEDI
  
  MXMED
  
  
  ИАТЕР
  
  
  ПОВОРОТ
  
  
  ТОКАЛЬНЫЙ
  
  
  ВИРIЗАТИ XT
  
  AOFXF
  
  
  КРИЖАНИЙ
  
  
  ЗАВДАННЯ
  
  
  ЭДСИ
  
  
  
  
  
  
  
  
  Або, прибравши нулi i розставивши вiдповiднi iнтервали i знаки пунктуацiї, вiн читав:
  
  Iнформатор пiдтверджу", що бандити знову активнi, але
  де саме, незрозумiло. Переклад поки скасовано,
  вiдпустку скасовано. Потрiбне негайне повернення в офiс в Калькуттi
  .
  
  
  
  Переписуючи чiтку версiю, Пiтер почув, як заводський гудок протрубив скорботне прощальне послання мiсту Бомби. Вiн припускав, що мiг би допливти до берега вплав, але це здавалося трохи радикальним. Наступним мiсцем, де вiн мiг би покинути корабель, був Суец, приблизно через п'ять днiв. Мисливцям за головорiзами просто доведеться ще трохи обiйтися без нього. Вiн подумав про телеграмi, яку хотiв би вiдправити з Суеца: "ВАМ ВСЕ ЩЕ ПОТРIБНО, ЩОБ Я ЗУПИНИВ ЦЮ МОЛОДУ ЛЕДI ... "
  
  Нi, вiн не припускав, що насправдi вiдправить саме це.
  
  
  
  "Iмператриця Iндiї" вийшла з гаванi Бомбея в супроводi двох парових фрегатiв Королiвського вiйськово-морського флоту i строкатою флотилiї вiтрильних суден. Ледi Прiсцилла повернулася в свою каюту розчервонiла i щаслива i наполягла на тому, щоб розповiсти Маргарет все про своїх денних пригоди з лейтенантом Уеллсом i дивно короткозорою мiсiс Бамбери, яку набагато бiльше цiкавили покупки на базарi, нiж супровiд двох своїх пiдопiчних.
  
  Цiкаво, подумала Маргарет, що у неї зовсiм не було бажання розповiдати ледi Прiсциллi про Пiтер Коллiнз, хоча його образ витiснив бiльшiсть iнших думок з її голови. Справа була не в тому, що вони з Прiсциллою не були такими близькими подругами, хоча насправдi це було не так, а в тому, що вона не хотiла дiлити Пiтера нi з ким, навiть на словах, поки нема".
  
  
  
  Професор Морiартi дiстав з кишенi жилета пенсне, протер скло шматком фланелi i поправив їх на перенiссi. "Я думаю, все пройшло добре", - сказав вiн.
  
  "Ви робите?" Запитав Моран, оглядаючи зал очiкування першого класу i пiдкликаючи офiцiанта.
  
  Морiартi кивнув. "Ми посiяли насiння", - сказав вiн. "Воно проросте i перетвориться в гiркий бур'ян".
  
  Полковник Моран подивився на свого супутника з удаваним захопленням. "Боже, як ти вмi"ш говорити", - сказав вiн. "Дiйсно, 'гiрка трава'. I яку нам вiд цього користь?"
  
  Морiартi вiдкинувся на спинку стiльця i подивився на Морана поверх свого пенсне. "У нас з вами, " сказав вiн, - рiзнi пiдходи до навколишнього нас свiту. Давайте вiзьмемо, наприклад, питання спiлкування з iншими чоловiками. Ми обидва спробували б переконати їх виконати наше прохання, але ви вдарили їх тупим предметом по головi або пригрозили їм, в той час як я б використовував чудовi знання i те, що американський фiлософ Вiльям Джеймс назвав би 'психологi"ю".
  
  Моран насупився. "Це що, якась образа?" запитав вiн.
  
  "Зовсiм нi", - запевнив його Морiартi. "Я думаю, те, що я коментую, - це рiзниця в поглядах. Я не сумнiваюся у вашому вродженому iнтелектi. Наскiльки я пам'ятаю, ви досить непогано заробляли на життя, граючи в карти протягом декiлькох рокiв, а це вимага" тонких iнтуїтивних математичних навичок i кмiтливостi.
  
  "Це так", - погодився Моран. "Але, коли це можливо, я вiддаю перевагу прямий пiдхiд. Я визнаю це. Для мене нема" сенсу робити iнакше".
  
  Офiцiант з добре вимитим обличчям, одягнений в нову бездоганно бiлу форму, пiдiйшов до столика, вклонився, трохи подобострастничал i прийняв їх замовлення: джин з тонiком для Морана i коньяк для Морiартi.
  
  "Персонал став трохи пiдлесливих, ви помiтили?" Запитав Моран. "Це все 'сахибу сподоба"ться це?' або 'Можу я принести сахибу це?' або 'Дозвольте менi почистити куртку сахiба, будь ласка" або "Для мене було б честю начистити чорнi черевики сахiба'. Це тi новi люди, якi пiднялися на борт в Бомбеї. I у всiх у них на обличчях ця посмiшка, яка не " посмiшкою ".
  
  "Ймовiрно, їх найняли тiльки для цього перельоту," припустив Морiартi, " i вони сподiваються зберегти свою роботу пiсля однi"ї поїздки. Навiть мiзерна зарплата, яку англо-азiатська Star line пропону" своїм офiцiантам i стюардам, ймовiрно, втричi перевищу" те, що вони могли б заробляти вдома. Якщо, звичайно, вони взагалi зможуть знайти роботу ".
  
  "Ну, всi цi поклони i дряпання - вони змушують мене нервувати", - сказав Моран.
  
  Морiартi усмiхнувся, коли офiцiант принiс напої, трохи вклонився i пiшов. "Поворот", - сказав вiн. "Впевнений, ти змушу"ш їх нервувати".
  
  Маммер Толливер з'явився бiля столу в новенькому костюмi рiзних кольорiв - в основному сiрого i зеленого - i осiдлав стiлець. "Добрий вечiр", - сказав вiн. " Я хочу попросити вас про послугу, професор.
  
  "Якщо в моїй владi надати це вам," сказав йому Морiартi, "то це ваше".
  
  "Що?" запитав Моран з удаваним подивом. " Навiть не знаючи, що це таке?
  
  "Мiстер Толливер не зловживав би мо"ю довiрою", - сказав Морiартi. "Не бiльше, нiж я б зловживав його довiрою. Зрештою, " честь серед, е-е, близьких друзiв". Вiн знову повернувся до бормочущему. " Що тобi потрiбно?
  
  "Ну, справа ось у чому, професор", - сказав Толливер, виглядаючи трохи збентеженим. "Ви чули, що через день або близько того вони вiдкривають бальний зал?"
  
  "Нi", - сказав йому професор. "Я не чув".
  
  "Ну, так i ". Вони ремонтували пiдлогу, укладали новий паркет i все таке, i тепер вони закiнчили з ремонтом ".
  
  "Ганьба!" - сказав полковник Моран. "Я напишу про це в "Таймс". Iдея подорожувати на борту корабля без функцiонуючого танцювального залу. Я вас запитую, чому вони не поклали новий настил, поки ми стояли в доцi?
  
  "Бригадi з семи осiб знадобилося два тижнi, щоб зробити це", - прокоментував Морiартi. "Це два тижнi виплати зарплати i пiдтримки пара, нiкуди не виїжджаючи, якби вони займалися цим в доцi. Компанiї вигiднiше пiдтримувати корабель в робочому станi, поки вони займаються дрiбним ремонтом ".
  
  "Я думав, ви не зна"те про цю роботу в бальному залi", - буркотливо сказав полковник Моран.
  
  "Менi подоба"ться знати все, що тiльки можна, про все, що "", - сказав Морiартi. "Я просто мав на увазi, що не чув, що вони закiнчили роботу".
  
  "Вони майже закiнчили, так що збираються влаштувати невеличку виставу на сценi i трохи потанцювати пiсля", - сказав виконавець. "I тому менi потрiбна ваша допомога, професор".
  
  "Вам краще запитати Морана", - сказав Морiартi зi смiшком i жестом. "Вiн, безсумнiвно, танцю" набагато краще, нiж я. Нехай вiн при"дна"ться до вас".
  
  Моран вiдсахнувся на кiлька дюймiв. " Нi за що в життi, - сказав вiн. " Я не вчитель танцiв, якщо ти не заперечу"ш.
  
  "Я здатний прекрасно танцювати на самотi, велике вам спасибi", - сказав балетмейстер, скривив обличчя в гротескнiй гримасi сильно ображеної людини. "Нi в якому разi не в цьому справа".
  
  "Тодi чим я можу вам допомогти?" Запитав Морiартi.
  
  "Я збираюся виконати кiлька пiсень на цьому шоу, яке вони влаштовують, i я був би по-справжньому радий, якщо б ви склали менi компанiю".
  
  "Професор-сiнг?" Запитав Моран. На цей раз здивування не було награним.
  
  "На пiанiно," швидко додав музикант. "Я б хотiв, щоб ви зiграли для мене на пiанiно i, можливо, долучилися до мене в невеликий скоромовцi; трохи жарту"те один над одним, хiба ви не зна"те. Який саме стьоб ми, звичайно, ретельно опрацю"мо заздалегiдь ".
  
  "Ну, Маммер, яка при"мна думка", - сказав Морiартi. "Давненько я не ходив по дошках".
  
  "Сцена втратила великий талант, коли ви вирiшили стати професором математики, якщо ви не заперечу"те, що я так кажу, професор", - сказав ряджений.
  
  "Що ти зна"ш - хто б мiг подумати?" - запитав Моран. "Пiанiно, нi бiльше, нi менше".
  
  Морiартi повернувся до нього з непроникним виразом обличчя. "Я також вiртуоз гри на фаготi", - сказав вiн.
  
  Моран витрiщився на нього, вiдкривши рот. "Я не знаю, ви мене розiгру"те, професор", - сказав вiн. "Але я думаю, це не ма" великого значення, якщо ти хочеш продовжити свою маленьку жарт".
  
  "Нi, я не думаю, що це ма" значення", - сказав Морiартi. "Як у тебе справи з розповсюдженням "Нашої прекрасної ледi", Маммер?"
  
  " Я поставив кiлька статуй там, де їх напевно помiтять, як ви пропонували, професор.
  
  Полковник Моран покрутив джин з тонiком у склянцi i дивився на професора. "Ну i як?" запитав вiн. "Можливо, раз вже ми зайшли так далеко, вам слiд пояснити, чого саме ви очiку"те досягти за допомогою цi"ї справи з виготовленням статуй. Ми не можемо замiнити їх на справжнi, тому що це було б крадiжками i суперечило угоди ".
  
  "Вiрно," погодився Морiартi.
  
  "Ми могли б купити у них цю штуку, якщо б вони її продали. Це було б законно i пристойно. Але я не розумiю, яким чином наявнiсть сотнi таких, як ми самi, наблизить нас до цього бажаного завершення. Може бути, ми могли б умовити їх купити пару екземплярiв у тутешнього маммера, але до чого це нас приведе?"
  
  Морiартi задумливо подивився на портрет королеви Вiкторiї на дальнiй стiнi. "Те, що ми намага"мося зробити," сказав вiн, " це переконати офiцерiв шотландських улан герцога Монкрейта в тому, що статуетка, яку вони називають Ледi Лакхнау, була б ганебним i неналежним предметом для повернення в замок Фитцробертс. Зрештою, їх дружини i дiти, включаючи дочок, обiдають в офiцерськiй їдальнi принаймнi три рази в рiк".
  
  "Але це було там протягом багатьох рокiв", - заперечив Моран.
  
  "Ах, так. Але всi цi роки вони перебували в невiданнi. Тепер їхнi очi вiдкрилися. З належною допомогою вони очистять себе вiд цього, е-е, пiвстолiтнього упущення в судженнях".
  
  Моран обдумав це. "Якщо ти кажеш, що цей трюк призведе до бажаного результату, - сказав вiн, - тодi давай продовжимо. Я з задоволенням поспостерiгати i повчуся".
  
  Морiартi кивнув. "У нього вiдмiннi шанси виконати завдання".
  
  "I нi в якому разi не " незаконним", - сказав буркотун. "Наскiльки я бачу, нема"".
  
  Моран кивнув. "I це головне, чи не так? Я нiколи не був надмiрно захоплений мораллю, наскiльки я помiтив".
  
  "Як i законнiсть, наскiльки я пам'ятаю", - додав Морiартi.
  
  Полковник Себастьян Моран виглядав ображеним. "Я нiколи нiчого не робив тiльки тому, що це було незаконно", - наполягав вiн. "Ма" бути якийсь грошовий стимул".
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАДЦЯТЬ ОДИН
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  САМОТНЄ МОРЕ
  
  
  
  Тут набагато глибше, нiж я думав.
  Сер Артур Конан Дойл
  
  
  
  Ан вечiр в недавно вiдкрився бальний зал був запланований на другий день з Бомбея. Бiльшiсть артистiв були набранi з числа самих пасажирiв, за винятком трiйцi матросiв, якi репетирували традицiйнi матросские пiсеньки (боудлеризованные версiї), i третього помiчника капiтана Бiгля, який збирався грати на мандолiнi i спiвати сумнi пiснi про втрачене кохання. Скорботнi пiснi про втрачене кохання були дуже популярнi.
  
  Кульмiнацi"ю вечора, згiдно щоденного бюлетеня, розмiщеному в рiзних мiсцях на кораблi, повинно було стати Мамарум Сатроу в його першому в iсторiї публiчному виступi в ролi "Мамарума Великого, Престидижитатора i екстраординарного фокусника".
  
  Стiльцi були розставленi в бальному залi, в одному кiнцi якого була сцена, що використовувалася для подiбних розваг. Для освiтлення сцени були встановленi електричнi рампи i прожектори, а в люстрах над аудиторi"ю також були встановленi електричнi лампочки, якi можна було повiльно гасити до тих пiр, поки вони не згаснуть. Це сучасне електричне освiтлення було для бiльшої частини глядачiв такою ж новинкою, як i все, що вони могли побачити на сценi. Пiсля подання розставляли стiльцi, i корабельний оркестр грав для пасажирiв, якi танцювали до пiзньої ночi.
  
  Бiльшiсть пасажирiв першого i другого класу, а також тi офiцери i команда корабля, у кого не було iнших обов'язкiв, заповнили зал до семи, коли за розкладом повинно було початися це безглузде дiйство.
  
  Першою виконавицею була велика жiнка в розкiшному перлинно-сiрому платтi, що спiва" про сво" "Вiллi", якої на пiанiно акомпанувала маленька худенька жiнка в чорному капелюсi з великим пером. Погойдування головки маленької жiнки пiд час гри призвело до того, що перо вiдiрвалося вiд своїх крiплень i опустилася перед її лiвим оком. Вона вiдкинула його в бiк добре поставленої струменем повiтря, поки через два такти вiн знову не впав. Знову струмiнь повiтря, i знову ...
  
  Незабаром публiка затамувала подих в очiкуваннi кожного помаху пера i, коли пiсня пiдiйшла до кiнця, нагородила виконавцiв бурхливими оплесками i навiть схвальними вигуками пари восьмирiчних дiтей, що стояли попереду. Дами були враженi цим i дуже задоволенi. Чоловiк спiвачки, який був у залi, так i не наважився розповiсти їй про причини їх великого успiху.
  
  Наступними виступили моряки, тро" енергiйних молодих людей, голосно i з ентузiазмом виконували "Дубовi серця" i "Криваво-червонi троянди" i соромливо брали їх оплески.
  
  Пiтер i Маргарет сидiли в останньому ряду поруч з ледi Прiсциллою i її молодшим шанувальником i спостерiгали за виставою з роздiленим iнтересом. На думку Маргарет, ледi Прiсцилла майже кипiла вiд стримуваного збудження, в той час як лейтенант Уеллс здавався трохи пригнiченим i стурбованим. В якийсь момент, коли гарний молодий скрипаль у бiлiй краватцi грав "Фантазiю про Березнi" Пабло де Сарасате зi сво"ю пишнотiлу i надмiрно нафарбованою матiр'ю за пiанiно, ледi Прiсцилла пробурмотiла щось про прогулянцi по прогулянковiй палубi, i вони з лейтенантом Уеллсом вислизнули зi своїх мiсць i вийшли з кiмнати.
  
  "Я турбуюся про неї", - прошепотiла Маргарет Пiтеру.
  
  "Я б сказав, що тобi слiд турбуватися про нього", - м'яко вiдповiв Пiтер. "Я думаю, що ця юна ледi може сама про себе подбати".
  
  Наступним на сцену вийшов Альфред "Маммер" Толливер у сво"му акуратно отглаженном костюмi в червоно-бiлу клiтинку пiд акомпанемент професора Джеймса Морiартi на фортепiано в чорному краватцi i фраку.
  
  В крайньому правому ряду, приблизно посерединi ряду стiльцiв, сидiли доктор Пiн Док Лоу, переодягнений дрiбним "вропейським дворянином, i дво" його супутникiв. Коли Морiартi вийшов i сiв за пiанiно, Пiн нахилився уперед у сво"му крiслi i промовив спiвуче: "Професор Морiартi!" - наче саме це iм'я було прокляттям. "Наполеон злочинностi, i вiн сидить там як респектабельний громадянин. Жовчi цi"ї людини нема" кiнця".
  
  "Ти i сам не ликом шитий в кримiнальному вiддiлi, Пiн," пробурмотiв Хитрий Дивак.
  
  Пiн повернувся i люто подивився на нього, коли артист почав звертатися до аудиторiї.
  
  "Всiм добрий вечiр", - сказав маленький чоловiчок. "Я збираюся заспiвати для вас пару пiсень, яким мене навчив батько. 'Вiн сам спiвав їх в мюзик-холах", вiн спiвав, поки бiлетери не вигнали його геть". Вiн став у позу. "Маестро, будь ласка!"
  
  Морiартi зiграв кiлька дивно звучать акордiв, уважно вдивився в ноти, що лежать перед ним на пiанiно, i зiграв ще кiлька. Артист вiдкрив рот, щоб заспiвати, - i знову закрив. "Нi, нi, - закричав вiн пiанiсту, "справа не в цьому".
  
  Морiартi вказав на ноти. "Це те, що ти дав менi зiграти, малюк, i це те, що я граю".
  
  "'Маленька людина', чи не так? Буркотун похитнувся, явно вражений пращами i стрiлами обурливою фортуни. Випроставшись, вiн проревiв: "Хай буде вам вiдомо, я вище, нiж здаюся!" Вiн повернувся обличчям до публiки i знову взяв свою спiвочу позу. "Давайте почнемо зверху".
  
  Морiартi почав знову: тi ж сумнi акорди.
  
  Музикант пiдiйшов до пiанiно, вилiз на нього i пройшовся по закритiй кришцi, поки не опинився над клавiатурою. Вiн опустив погляд на ноти. Потiм, з перебiльшеним зiтханням, вiн простягнув руку i перевернув ноти до кiнця. Зiстрибнувши з пiанiно, вiн повернувся в центр сцени. "Все було перевернуто", - зiзнався вiн аудиторiї. "Давайте спробу"мо ще раз".
  
  Морiартi секунду вивчав тiльки що виправленi аркушi, а потiм почав грати знову, i виконавець уважно слухав i кивав. "Ось так-то краще", - сказав вiн. Вiн прийняв позу, почекав кiлька ударiв i почав:
  
  
  
  "Коли ми їдемо на Дербi вчотирьох, вчотирьох, вчотирьох, Коли ми їдемо на Дербi вчотирьох... "
  
  
  
  Пiсля перших двох куплетiв вiн перервав текст з-за човгання м'яких черевикiв, яке з кожною миттю ставало все ширше, вище й енергiйно, поки не стало здаватися, що сцена ледь може вмiстити маленького чоловiчка. Людина, яка тримала в руках прожектор стеження, насилу утримував його у лучi.
  
  А потiм музика замовкла, i те ж саме митт"во зробив виконавець: застиг в русi, одна нога у повiтрi, одна рука витягнута вперед. Затримавшись в цiй позi на кiлька секунд, вiн зiгнувся в поклонi i махнув рукою у бiк публiки, перш нiж втекти зi сцени.
  
  "Малюк вже робив це ранiше", - пробурмотiв Пiтер Маргарет крiзь оплески.
  
  Вона кивнула. "Вiн, безумовно, енергiйний".
  
  Ледi Прiсцилла i її кавалер як раз в цей момент повернулися на свої мiсця. Не почервонiло її обличчя трохи сильнiше, нiж коли вона йшла? В приглушеному свiтлi було важко сказати. I крiм того, нагадала собi Маргарет, строго кажучи, це не її справа. Як вона запевнила ледi Прiсциллу в перший день цi"ї подорожi, вона не була сторожем сво"ї сусiдки по каютi.
  
  Свiтло ненадовго спалахнула, а потiм знову потьмянiв. I тут - диво!
  
  Завiса в заднiй частинi сцени був пiднятий, щоб показати розфарбований задник вiдкритої площi iндiйського базару, картина була настiльки реалiстичною, що здавалося, можна пiдiйти до неї i вiдчути утрамбовану землю пiд ногами, доторкнутися до дерев'яних прилавкiв, погладити свiжi фрукти на одному прилавку, понюхати сушену рибу на iншому. Настiльки реалiстично, що знадобилося мить, щоб зрозумiти, що стiл у однiй з партерних стiйок, заставлений безлiччю не зовсiм пiзнаваних предметiв з латунi, лакованого дерева i слонової кiстки, був наполовину картиною, а наполовину цим столом, виступаючим на задньому планi.
  
  Злiва на сцену вийшов Мамарум Великий. Вiн не був таким коротким (туфлi на платформi?) або товстим (можливо, пояс?), яким запам'ятався Маргарет. Дiйсно, у своїй бiло-золотий курта з широким червоним поясом i гостроносих червоних туфлях вiн виглядав красивим i повним гiдностi. Вiн вклонився аудиторiї, i кiлька чоловiк кiлька секунд аплодували. Вiн посмiхнувся i стояв нерухомо, поки не стихли оплески i нервовий кашель. Потiм вiн потягнувся до столу позаду себе i взяв з тi"ї половини, яка була справжнiм столом, а не частиною намальованого задника, - великий, багато прикрашений мiдний горщик i тримав його перед собою на рiвнi грудей. Вiн засунув руку в отвiр i провiв нею всерединi, щоб показати, що горщик порожнiй. Вiн повернув отвiр до глядачiв, щоб вони могли самi переконатися, що в ньому нiчого нема". Потiм вiн перевернув горщик догори дном i струснув його, i дiйсно, нiчого не випало.
  
  Мамарум вдивлявся в повiтря перед собою, наче шукав там щось пiдвiшений, що вiн мiг бачити, але не глядачi. Тримаючи горщик лiвою рукою, вiн правою потягнувся до цього невидимого предмету i вихопив його з повiтря. Потiм вiн кинув його, все ще невидимого, в каструлю, куди воно приземлилося з гучним дзвоном.
  
  Вiн вихопив з повiтря ще один предмет, потiм ще i ще, кидаючи кожен горщик з гучним дзвоном. Вiн пiдiйшов до краю сцени, простягнув руку над аудиторi"ю i схопив. В його руцi з'явилася золота монета. Вiн покрутив її в пальцях i нахилився, щоб показати матерi двох восьмирiчних дiтей, що сидiли в першому ряду. Вiн простягнув його їй i вказав, що вона повинна оглянути його, що вона i зробила, що вона повинна спробувати зiгнути його, щоб переконатися, що вiн твердий, що вона i зробила. Сказав, щоб вона вiдкусила шматочок, на що вона вiдмовилася. Вона повернула йому шматочок, i вiн кинув його в каструлю. Шматочок.
  
  I ще. Чок. I ще. Чок. Ви могли бачити, як в його руцi з повiтря з'являються золотi монети, i чути, як їх кидають в горщик. Шматок. А потiм швидко, один за iншим, так швидко, як тiльки мiг схопити: чок, чок, чок, чок, чок. А потiм вiн поставив горщик на сцену перед собою, простягнув обидвi руки, i в горщик посипався каскад блискучих золотих монет.
  
  Потiм вiн посмiхнувся i знизав плечима, нiби кажучи, що це нiчого не значить, будь-майстер романтичних мистецтв мiг би зробити те ж саме. Вiн пiдняв горщик, потримав його над першим рядом i налив - i нiчого не витекло. Горщик знову був таким же порожнiм, як i ранiше. Золотi монети розчинилися в повiтрi.
  
  Вiн вклонився у вiдповiдь на оплески. Вони пролунали.
  
  Потiм Мамарум тричi ляснув у долонi, i асистент - молодий iндiйський хлопець, одягнений в занадто велику дхотi, - вийшов, несучи згорнутий килим приблизно шести футiв шириною i десяти футiв завдовжки, який вiн почав розгортати посеред сцени. Потiм вiн помчав за сцену i повернувся з плетеним кошиком, досить великий, щоб вмiстити маленьку козу, якщо вона ляже i згорнеться калачиком, яку вiн акуратно розклав по центру килима.
  
  Мамарум з розмахом зняв кришку з кошика i вказав глядачам на отвiр, щоб вони могли заглянути всередину. Це була порожня плетена корзина. Поклавши його назад ще одним розчерком, вiн запустив руку в нього i витягнув довгий червоний шарф. Почувся легкий зiтхання подиву, але не занадто великий. Зрештою, це був всього лише шарф, який легко заховати - адже ми не заглядали так уважно у кошик, чи не так?
  
  М'яко помахуючи шарфом, так що вiн колихався перед ним на ходу, Мамарум покинув сцену. Вiн йшов по центральному проходу, озираючись налiво i направо, вдивляючись в публiку, роздумуючи, поки приблизно на пiвдорозi не зупинився поруч з привабливою, хоча i суворою молодої ледi. Вiн простягнув їй кiнець шарфа. Вона невпевнено взяла його. Вiн потягнув за нього, закликаючи її встати i пiти з ним. Вона вiдпустила шарф i похитала головою.
  
  Мамарум запитливо похитав головою i знизав плечима. Посмiхнувшись, що все в порядку, вiн пройшов по проходу в останнiй ряд i простягнув кiнець шарфа ледi Прiсцiлли. Вона вiдсахнулася. Вiн пiдбадьорливо кивнув. Вона обережно, невпевнено взялася за край. Вiн знову пiдбадьорливо кивнув i обережно потягнув. Вона встала, як загипнотизированная, i, стискаючи шарф, пiшла за ним назад по проходу, поки вони не досягли сцени.
  
  Лейтенант Уеллс був незадоволений. Вiн сердито подивився на Мамарума. "Якого чорта, чорт вiзьми, вона погодилася на це, я не знаю", - пробурмотiв вiн.
  
  Лейтенант, вирiшила Маргарет, ревну". Не краща риса в поклоннике.
  
  Мамарум Великий взяв руку ледi Прiсцилли, оповиту шарфом, поцiлував її в належнiй, поважної i благородної манерi i вивiв її за руку на сцену. У задньому ряду, нiким не помiчений, загарчав лейтенант Уеллс.
  
  Жестами i мовчазним заохоченням Мамарум велiла ледi Прiсциллi забратися в плетений кошик i лягти, розгладивши верхнiй одяг i згорнувшись калачиком, поки вона не зникла з виду в кошику. Мамарум пiдняла кришку i швидким, вiдпрацьованим рухом опустила її на смiтник. Дехто з присутнiх зауважив, що вiн дозволив, здавалося б, непомiченим кiльком дюймам складки сукнi ледi Прiсцилли стирчати на стику кришки i кошика.
  
  Асистент повернувся на сцену, выкатывая стiйку, на якiй стояло близько дюжини довгих гострих мечiв з прикрашеними дорогоцiнними каменями рукоятями. Мамарум i асистент вiдсунули стiйку до передньої частини сцени i дозволили кiльком людям в першому ряду розглянути мечi i помацати їх вiстря. Потiм Мамарум вказав на кiлькох людей, що знаходилися далi вiд сцени, i мовчки запросив їх пiдiйти й оглянути зброю. Спочатку деякi так i зробили, а потiм, спонукуванi цiкавiстю i бажанням бути одними з небагатьох, якi знають, значне число покинуло свої мiсця i пiдiйшов до краю сцени, щоб на власнi очi побачити i вiдчути, що мечi дiйсно були мечами. Деякi з них дiйсно запросили на сцену, де, науки iншим глядачам, вони тягнули, штовхали i протикали рiзнi мечi, щоб продемонструвати, що вони справжнi, мiцнi i гострi.
  
  Коли глядачi, задовольнившись тим, що в iлюзiї не було нiякого обману, принаймнi, в частинi з холодною збро"ю, повернулися на свої мiсця, Мамарум взяв один iз мечiв, ляснув плоскої кромкою по розкритiй долонi, щоб ще раз пiдкреслити реальнiсть клинка з твердої сталi, а потiм швидко i грубо встромив його в плетений кошик, до тих пiр, поки його вiстря не вийшло з iншого боку.
  
  Швидко i плавно, економлячи руху, Мамарум обiйшов кошик, пронизуючи мечами плетений тканину високо i низько, поки кошик не виявилася всiяна мечами хрест-навхрест, i стало ясно, що нiхто всерединi не уникнув би пронзения принаймнi одним iз лез, а можливо, i добрих пiвдюжиною.
  
  Глядачi знали, що їх дурять, але вони були захопленi видовищем i iсторi"ю про те, що повинно було статися, i, затамувавши подих, чекали, чим усе це скiнчиться. Потiм, коли Мамарум поклав останнiй меч, почувся гомiн деяких iз спостерiгачiв, збуджений шепiт, зiтхання тут, рiзкий вдих там. Бо чого Мамарум, здавалося, не помiтив, танцюючи навколо кошика, так це цiвки кровi, стекавшей по стiнцi кошика, забруднюючи плетений тканину i капаючи на акуратно постелений килимок.
  
  Це було занадто для лейтенанта Уеллса, який раптово схопився на ноги. " Чорт би тебе побрал, - заревiв вiн, - ти, чортiв вог, ти що, не бачиш, що робиш? Витягни її з цi"ї штуковини!"
  
  Вражений, Мамарум перестав кружляти навколо кошика, щоб визирнути у зал. "Прошу вибачення?" спокiйно сказав вiн. Тiльки той факт, що вiн взагалi заговорив, свiдчив про те сильному хвилюваннi, яке, мабуть, викликала в ньому насмiшка.
  
  Чари були зруйнованi. Чарiвник заговорив.
  
  "Дiвчина- Ти порiзав її", - крикнув хтось.
  
  "Тут всюди кров", - додав ще хтось.
  
  Розгнiваний жiночий голос потроївся: "Боже мiй, Боже мiй! Яка трагедiя!"
  
  Хвиля гнiву й панiки, що охопила аудиторiю, деякi схопилися на ноги, деякi важко пiднялися зi своїх стiльцiв. Бiльшiсть застигло на своїх мiсцях, але нiхто не знав, як довго триватиме їх коливання.
  
  Мамарум в розпачi сплеснув руками. "Терпiння, друзi мої", - сказав вiн на диво сильним i владним голосом. "Iлюзiя повинна була закiнчитися iнакше, оголенням мечiв i довгими церемонiями. Але ви хотiли б, щоб це було так". I з цими словами вiн нахилив кошик до глядачiв i зняв кришку.
  
  Вкладенi мечi виблискували в промiннi прожектора, а ледi Прiсцилла...
  
  ... його там не було.
  
  Мечi пронизували порожнiй повiтря, ганчiрка, яка здавалася частиною сукнi ледi Прiсцилли, була лише маленькою шовковою тканиною, а кров на боцi кошика, наскiльки можна було бачити, взялася нiзвiдки.
  
  "Ти бачиш?" Голос Мамарум рознiсся по кiмнатi. "Нiякого зайвого пролиття кровi. Нiхто не постраждав. Лише зникаюча ледi, сама суть магiї, серце та"мницi. Де вона? Я залишаю це на ваш розсуд!" I з цими словами Мамарум повернувся i повiльно пiшов зi сцени.
  
  "Ну, будь я проклятий!" - сказав Хитрий Дивак. "Я бачив, як вона залiзла в той кошик, i з тих пiр я весь час стежив за нею, i зараз її точно в нiй нема"".
  
  "Все це робиться за допомогою дзеркал", - сказав Щеня Кулi з виглядом людини, який в курсi подiй.
  
  Пiн повернувся до Кулi. "Правда?" запитав вiн. "I де саме були розмiщенi цi дзеркала?"
  
  "Може бути, у кошику було потайне дно", - припустив Дивак. "I вона провалилася в пастку на сценi".
  
  "Саме це я i сказав", - погодився Щеня, киваючи. "Дзеркала".
  
  "Звернiть увагу на прекрасний кашамский килимок, який чарiвник завбачливо поклав пiд кошик", - сказав Пiн з легкою iронi"ю в голосi. "Можливо, в ньому також " люк".
  
  "Можливо," погодився Дивак, який був невразливий для iронiї.
  
  Глядачi все ще балансували на своїх мiсцях, не знаючи, йти вперед або назад, коли хтось у заднiй частинi залу почав аплодувати. А потiм хтось iнший пiдхопив хлопки, i ще, i ще, i оплески стали загальними, гнiв i побоювання були забутi, i всi повернулися на свої мiсця, насолоджуючись тим, як їх обдурили.
  
  "Ти такий розумний", - сказала Маргарет, доторкнувшись до руки Пiтера.
  
  Пiтер повернувся до неї. " Що?
  
  "Почина"ш ось так плескати. Можливо, запобiг ти заворушення".
  
  "Просто генiй", - скромно визнав Пiтер.
  
  Лейтенант Уеллс все ще стояв i оглядав кiмнату, як стрiлець, выискивающий мета. " Де вона? - запитав вiн у присутнiх. - Де вона? " Якщо цей вог такий з бiса розумний, що вiн з нею зробив?
  
  Питання здавався гарним, i на нього от-от мав надiйти вiдповiдь. Вог, про який йшла мова, повернувся на сцену i вдивлявся в публiку. "Ледi Прiсцилла!" - покликав вiн. "Виходьте, будь ласка!" Не отримавши вiдповiдi, вiн зiстрибнув зi сцени з спантеличеним виглядом. "Вона повинна бути в кiнцi залу", - сказав вiн.
  
  "Тодi як же вона туди потрапила?" - крикнув хтось.
  
  "Можливо, нам слiд подумати про це пiзнiше", - вiдповiла Мамарум. "А поки давайте подивимося, де вона насправдi знаходиться в даний момент".
  
  У кiмнатi спалахнуло свiтло, i всi озирнулися. Ледi Прiсцилли нiде не було видно.
  
  "Вона повинна була повернутися через ту дверi", - сказала Мамарум, вказуючи на дверi правої задньої частини великої кiмнати.
  
  "Як вона туди повернулася?" чоловiк знову зажадав вiдповiдi.
  
  Мамарум важко з вiдповiддю. Чарiвник нiколи не розкрива" своїх та"мниць. "Пiзнiше", - сказав вiн нарештi.
  
  "Ну, її тут нема". Так де ж вона?" Зажадав вiдповiдi лейтенант Уеллс.
  
  Мамарум знизав плечима. "Я не знаю", - зiзнався вiн. "Можливо, ти її вiдлякав".
  
  Уеллс зробив два кроки у напрямку до Мамаруму, але потiм передумав i зупинився. "Я розрахуюсь з вами пiзнiше", - сказав вiн. "Ми повиннi знайти Прiсциллу!" Вiн пiдтюпцем подався до зазначеної дверi, являючи собою непереможну силу сво"ї синьо-бiлiй формi уланського полку.
  
  Звiдки-то з корабля, за межами кают-компанiї, долинув вiддалений звук рiзкого вибуху. Пострiл? Хлопавка? Люди в залi встали i перешiптувалися один з одним, але нi в кого, здавалося, не було чiткого уявлення про те, що робити.
  
  Уеллс пiдiйшов до дверей i штовхнув. Нiчого не сталося. Вiн посмикав ручку i штовхнув знову. Нiчого не сталося.
  
  "Хто замкнув дверi?" Рiзко запитав Уеллс. "Що, чорт вiзьми, тут вiдбува"ться?"
  
  "Будь ласка, сер", - вмовляв його лiтнiй чоловiк в сюртуку. "Слiдкуйте за виразами! Тут присутнi дами".
  
  Уеллс зупинився i обернувся. "Вибачте, сер", - сказав вiн. "Я приношу свої вибачення за ненормативну лексику, але оскiльки ми, схоже, замкненi тут без видимої причини, i один з нашої групи пропав безвiсти, я визнав доречним висловити свою стурбованiсть". Його голос починався низько i напружено, але по мiрi того, як вiн продовжував, ставав все голоснiше, завершуючись бичачим ревом. "Якщо це якийсь жарт, то вона бiльше не смiшна. Я б порадив того, хто замкнув цю дверi, прямо зараз пiдiйти сюди i вiдiмкнути її!"
  
  Зовнi доносяться бiльш рiзкi потрiскують звуки, якi, зда"ться, доносяться з iншого боку.
  
  Глядачi попрямували до всiх виходiв. Їх було вiсiм. Всi вони були заблокованi. Бальний зал знаходився прямо поруч з прогулянкової палубi на рiвнi "В", i шiсть великих вiкон виходили на палубу. Металевi шторки на вiкнах були опущенi, щоб не пропускати свiтло пiд час шоу. Один з офiцерiв корабля розбив центральне вiкно, щоб дiстатися до вiконницi. Вона якимось чином була замкнена зовнi i не пiддавалася. Iстерiя наростала, i пасажири вибили iншi вiкна з тим же результатом.
  
  "Щось не так", - сказала Маргарет з героїчною стриманiстю, пiднiмаючись на ноги. "Думаю, менi краще пiти i знайти свого батька".
  
  "Тут багато чого не так, наскiльки я можу судити", - сказав Пiтер. "Я думаю, що твiй батько буде дуже зайнятий найближчим часом. Я б запропонував, якщо ти не вважа"ш це занадто нав'язливим, залишитися зi мною. "Вiн взяв її за руку i потягнув назад до задньої стiни. "Тут ми не будемо плутатися пiд ногами", - сказав вiн. "Що, можливо, i на краще. Поки ми не придума"мо, як вибратися з цi"ї кiмнати".
  
  Маргарет повернулася до нього обличчям i побачила, що вiн звiдкись дiстав короткий двоствольних пiстолетiв, який недбало тримав у лiвiй руцi, направивши в пiдлогу. Її очi розширилися, але вона вирiшила нiчого не говорити про це зараз. Не зараз. "Як ти дума"ш, що вiдбува"ться?" запитала вона.
  
  "Я б сказав, що хтось намага"ться роздобути золото", - сказав вiн їй.
  
  
  
  "Чорт вiзьми!" - сказав Штир. "Я повинен був це передбачити".
  
  Щеня Кулi потягнув за шнурок, закрiплений у нього на шиї пiд сорочкою, i довгий, зловiсного вигляду нiж вислизнув з крiплення в рукавi i впав йому в руку. Вiн зняв тонкi шкiрянi пiхви i викинув їх. "Ти дума"ш, це воно?" запитав вiн.
  
  "У них тут велика частина пасажирiв i команди", - сказав Штир, сердито пересмикнувши плечима. "Хiба може бути кращий момент, щоб вiдправитися за золотом?"
  
  "Але послухайте", - заперечив Хитрий Дивак. "Там нагорi ваш приятель професор. Якщо б його люди забирали золото, хiба вiн не був би з ними?"
  
  Пiн пiдняв очi на сцену i побачив Морiартi i Маммера Толливера, що стояли разом у лiвого боку i дивилися в глядацький зал, як нiби вони були спантеличенi подiями, як i всi iншi.
  
  "Розумно!" сказав Пiн. "Треба вiддати йому належне".
  
  Хитрий Дивак зняв краватку i надiв на кожну руку по парi кастетiв. "Нам краще поквапитися", - сказав вiн. "Питання в тому, куди i як?"
  
  
  
  Полковник Себастьян Моран пробрався крiзь неспокiйну аудиторiю туди, де стояли Морiартi i буркотун. "Ну, професоре, ви сказали, що хтось спробу" здобути золото до того, як подорож завершиться, i, схоже, ви були правi. Я не можу придумати нiчого iншого, що могло б статися, якщо тiльки це не бунт мiсцевих членiв команди з-за того, що їх каррi недостатньо гаряче. Але якщо це золото, то питання в тому, хто ним займа"ться i як вони планують ним керувати?"
  
  "Я думаю, нам краще зробити все можливе, щоб припинити цю спробу", - сказав йому Морiартi.
  
  "А!" - сказав Моран. "Тодi менi краще пiти подивитися, хто з наших товаришiв по примусовому укладенню придумав найкращий шанс витягнути нас звiдси. Я миттю повернуся. Вiн кинувся до виходу, де кiлька людей вже били в замкненi дверi.
  
  Морiартi виглядав стурбованим. "Можливо, ми зможемо звернути пхикання i крики в нашу користь, якщо нам вдасться вiдбитися вiд нападникiв".
  
  "Як же так?" - запитав його маленький супутник.
  
  " Мама, у мене " для тебе робота.
  
  "Ти хочеш сказати, що я повинен пропустити бої?" буркотун роздратовано тупнув ногою. "Ми, низькорослi люди, нiколи не веселимося".
  
  "Можливо, це здасться тобi досить захоплюючим, щоб задовольнити тебе на деякий час", - сказав йому Морiартi. "Ось що я хочу, щоб ти зробив ..." I протягом наступних двох хвилин вiн пояснював, що потрiбно зробити.
  
  Моран повернувся через кiлька хвилин. "Це займе у них деякий час", - сказав вiн. "Можливо, ми зможемо знайти бiльш швидкий спосiб вибратися звiдси".
  
  Вдалинi пролунав ще один пострiл.
  
  "Можливо, так буде краще," сказав Морiартi.
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАДЦЯТЬ ДВА
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ХАГГЕР-ГРАБIЖНИК
  
  
  
  Якщо ти зможеш зберегти самовладання, коли все навколо
  втрачають голову i звинувачують у цьому тебе,
  Якщо ти зможеш довiряти собi, коли всi чоловiки сумнiваються в тобi,
  але при цьому враховуй i сумнiви ...
  Редьярд Кiплiнг
  
  
  
  Aспочатку було неясно, хто саме намага"ться щось зробити, з чим i кому. Капiтан Искансен увiйшов у кiмнату вiдпочинку офiцерiв уланського полку в п'ять хвилин на восьму. "Я бачу, ви не збира"теся на велике шоу", - сказав вiн. Генерал Сент-Iв i дво" молодших офiцерiв поруч з ним пiдняли очi вiд величезного столу, заваленого документами.
  
  "Паперова тяганина", - сказав Сент-Iв. "Прокляття збройних сил. Все записано, пiдписана i пiдшито, щоб нiколи бiльше на нього не дивитися. Не те щоб iдея спостерiгати, як спiвають вдови або як пiдлiтки грають на пiанiно, була такою вже привабливою. Чим можу бути корисний, капiтан?
  
  "Я думав, питання в тому, що я можу для вас зробити", - сказав Искансен. "Менi повiдомили, що ви хотiли мене бачити. Що вам потрiбно?"
  
  Сент-Iв вiдсунув свiй стiлець вiд столу. " Я хотiв тебе бачити? Хто це сказав?
  
  "Ну, один iз стюардiв розповiв першому помiчниковi, який розповiв менi". Капiтан Искансен насупився. "Це що, якийсь жарт?"
  
  "Не з мого боку", - запевнив його Сент-Iв, пiднiмаючись на ноги. "Нам краще розiбратися з цим". Вiн повернувся до двом молодшим офiцерам. " Лейтенант Макпрайд, заступите на чергування тут. Прослiдкуйте за змiною варти, якщо я не повернуся вчасно. Лейтенант Пинтон, ходiмо зi мною.
  
  У дверях з'явилася пара стюардiв в бiлих халатах, тримають пiд пахвами олов'янi пiдноси, а в руках - службовi револьвери "Уеблi", спрямованi на офiцерiв. "Плiз, благаю вас, зберiгайте спокiй i залишайтеся на своїх мiсцях", - твердо сказав один зi стюардiв. "Ми б не хотiли, щоб у вас стрiляли".
  
  Сент-Iв повiльно сiв назад. Нема" сенсу стрiляти в людину з "Уеблi". Добрий револьвер "Уеблi". Вiдмiнна забiйна сила. "Чого ви, негiдники, хочете?" - зажадав вiн вiдповiдi, намагаючись напустити видимiсть байдужостi на те, що насправдi було бiльше гнiвом, нiж страхом.
  
  "Тiльки для того, щоб ви залишалися там, де ви "", - сказав йому стюард. "Всi ви. Плiз".
  
  Лейтенант Макпрайд, м'язистий, краснолицый молодий чоловiк з вiдсутнiстю страху i здоровим глуздом, настiльки корисними для молодших офiцерiв, виступив уперед. " Чорт би вас побрал! Ви не можете просто...
  
  Стюард направив свiй "Уеблi" в стелю i вистрiлив один раз. Звук в маленькiй кiмнатi був оглушливим i рiзав вуха.
  
  "Я змушений наполягати", - заявив стюард, його голос звучав тонко i вiдсторонено на тлi гуркiт пострiлу.
  
  Капiтан Искансен застиг на мiсцi, блiдий i тремтячий. "Присягаюся Богом, менi потрiбно керувати кораблем!" - сказав вiн. "Ви не можете цього зробити!"
  
  Мовець стюард посмiхнувся щербатого посмiшкою. "Є", - сказав вiн.
  
  Мовчазний стюард увiйшов у кiмнату, старанно не стаючи мiж своїм партнером i англiйцями, i вiдiбрав у трьох армiйцiв зброю. Потiм обидва стюарда позадкували з кiмнати.
  
  "Якщо ти постука"ш в дверi, я вистрiлю крiзь неї", - сказав балакучий. I вони вийшли з каюти, щiльно закривши за собою дверi.
  
  "Вони полюють за золотом!" Капiтан Искансен ляснув долонею по столу. "Я повинен був це передбачити. Повинно бути, це тi новi носiї i стюарди, якi пiднялися на борт в Бомбеї. Але як вони планують вийти сухими з води?"
  
  Сент-Iв почекав хвилину, а потiм попрямував до дверей. "Всi притиснiть до стiни," прошепотiв вiн. " На всякий випадок. "Вiн посмикав дверi. Нiчого не сталося. Вiн повернув i посмикав ручку. Пострiлiв у дверi не послiдувало, але вона i не вiдкрилася.
  
  "Що, чорт вiзьми," одними губами вимовив вiн, смикаючи дверi, " вони зробили з цi"ю штукою?"
  
  "Є спосiб замкнути дверi зовнi", - сказав йому капiтан Искансен, опускаючись на найближчий стiлець. "Якщо кiмната буде використовуватися, наприклад, пiд склад".
  
  "Д-чорт," сказав Сент-Iв. " Думаю, вони не хочуть вбивати нас без крайньої необхiдностi.
  
  " Нас убити? Лейтенант Пинтон пiдхопився зi стiльця i похмуро дивився на зачиненi дверi, виглядаючи ще вище, стрункiшою i бiльш напруженим, нiж зазвичай. "Вибачте, сер, але вони не посмiли б. Правда? Я маю на увазi, в кiнцi кiнцiв, ми британськi офiцери".
  
  "Чорт вiзьми!" повторив Сент-Iв. " Ви ма"те рацiю, капiтане. Ми повиннi були це побачити. Все було добре сплановано. Чертовски зручно, що всi цi люди захворiли одночасно. Вони, звичайно, полюють за джi-голдом.
  
  "Менi потрiбно керувати кораблем", - повторив Искансен, ще раз грюкнувши вiдкритою долонею по краю столу. "Я повинен вибиратися звiдси. Досить того, що вони полюють за золотом, але одному Господу вiдомо, якої шкоди вони завдають кораблю, намагаючись його дiстати.
  
  "Ви бачите, що вони зробили?" - риторично запитав Сент-Iв. "Замкнувши нас тут, вони усунули верхiвку i"рархiї командування вiд команди корабля i вiйськових. Нашим пiдлеглим знадобляться накази, а нас не буде поруч, щоб їх вiддати ".
  
  Капiтан Искансен скочив на ноги. "Iлюмiнатор!" вигукнув вiн.
  
  Генерал Сент-Iв критично оглянув його з iншого кiнця кiмнати. "Занадто маленький", - сказав вiн. "Нiхто з нас до нього не пролiзе".
  
  "Якщо ми вiдкрутимо вiсiм болтiв, - сказав Искансен, - ми зможемо висунути латунну раму i отримати додатковi шiсть дюймiв або близько того. Тодi один iз нас зможе пролiзти через неї".
  
  Звiдкись знизу пролунав винтовочный пострiл. А потiм, секунд через двадцять, ще один.
  
  "Це нашi гвинтiвки", - сказав лейтенант Пинтон.
  
  "Один з охоронцiв золотого сховища," сказав Макпрайд. " Або обидва.
  
  "Iнструменти!" вигукнув Сент-Iв. " У нас " якiсь iнструменти?
  
  
  
  "Горище!" - сказав жартiвник. "Тримаю парi, вони його не закрили".
  
  Моран озирнувся. " Лофт?
  
  "За сценою i вгору по сходах", - пояснив балагур. "Там " горище для сценiчного полотна i тому подiбного, де " дверi на верхню палубу".
  
  "Так воно i "", - сказав Морiартi. "Поїхали!"
  
  Вони втрьох видерлися назад на сцену i попрямували до задньої стiни за задником, що зображують вуличний базар в Хайдарабад. "Ось драбина", - сказав Морiартi.
  
  "Я пiднiмуся першим," сказав Маммер. " Я самий низькорослий.
  
  
  
  "Поглянь туди, на сцену", - сказав Хитрий Дивак. "Схоже, професор i його друзi вирiшили втекти".
  
  "Я так i знав!" - вигукнув Пiн, побачивши, як Морiартi зника" за задником. "Швидко! За ними".
  
  Пiн промчав по проходу i застрибнув на сцену, за ним з трохи меншою спритнiстю пiшли Кулi i Дивак. Позаду них, в бальовiй залi, кiлька чоловiкiв вiдсунули вiд бiчної стiни довгий стiл i використовували його в якостi тарана до головних вихiдних дверей. Ще кiлька людей стояли бiля однi"ї з бiчних дверей i по черзi били в неї ногами, але без особливого ефекту.
  
  Пiсля недовгих пошукiв Щеня Кулi знайшов драбину. "Повинно бути, вони пiшли сюди", - хрипко прошепотiв вiн.
  
  "Нам краще пiти за ними", - сказав Хитрий Дивак, пiдходячи. "Ти перший".
  
  "Ага, точно", - сказав Песик. "Чому я не здивований?" Вiн затиснув нiж в зубах, як пiрат з казки, i видерся по сходах. Дивак йшов прямо за ним, i Пiн, стурбований тим, щоб не втратити свою здобич, прилаштувався ззаду.
  
  Десь вдалинi пролунав одиночний пострiл. Вони зупинилися на сходах, прислухаючись, але звук не повторився.
  
  "Це був четвертий пострiл на даний момент," сказав Дивак, "якщо тiльки я жодного разу не промахнувся".
  
  "Як ти дума"ш, звiдки це виходить?" - запитав Щеня гучним шепотом.
  
  "Неможливо сказати напевно", - сказав Дивак.
  
  "Як ти дума"ш, що це значить?" - запитав Песик.
  
  "Нема" сенсу будувати здогади, ми i так скоро дiзна"мося", - прогарчав Штир. "Давай покiнчимо з цим".
  
  Кiмната нагорi була заповнена рулонами полотна, стелажами з дерев'яними рейками, мотками мотузки, контейнерами з засохлим риб'ячим кле"м, баночками з пiгментом для фарби i коробками з металевими кiлочками, гачками, шурупами, петлями i iншим. Морiартi та його весела компанiя пройшли повз, не зупиняючись, залишивши вихiдну дверi вiдчиненими.
  
  "Де ми?" прошепотiв Дивак.
  
  "Ми, мабуть, на палубi "А", " ризикнув припустити Щеня Кулi, виглядаючи за дверi. " Але це не коридор пасажирської каюти, i я не знаю, що це таке.
  
  "Пiшли," сказав Штир, прямуючи в коридор. - Ми повиннi знайти Морiартi, того полковника та їх дружка-карлика i зупинити їх як можна швидше.
  
  "Зда"ться, у них " помiчники", - сказав Хитрий Дивак.
  
  "Вiдрiжте голову змiї," похмуро сказав доктор Пiн Док Лоу, "i тiло помре".
  
  
  
  "Ти чу"ш це?" Пiтер приклав вухо до стiни бального залу.
  
  "Що?" Маргарет нахилилася i прислухалася. "Я нiчого не чую з-за стуку наших товаришiв з ув'язнення".
  
  "Двигуни корабля сповiльнюються," сказав Пiтер.
  
  Вона прислухалася, i це було так: рiвний тум-тум-тум-тум гул двигунiв був бiльш виразним i повiльним, нiж ранiше, i по мiрi того, як вона прислухалася, вiн сповiльнювався ще бiльше. "Що це значить?" - запитав я.
  
  "Це означа", що корабель зупиня"ться".
  
  "Я знаю це", - роздратовано сказала Маргарет. "Я мала на увазi, що це значить?"
  
  "Це означа", що нам дiйсно краще забиратися звiдси".
  
  "Саме про це я i думала весь цей час", - сказала вона. "Двигуни працюють повiльно або двигуни працюють швидко, не дуже хороша iдея сидiти пiд замком у бальнiй залi, в той час як незнайомцi з незрозумiлими мотивами нишпорять по iншому кораблю".
  
  "Я думаю, їх мотиви досить очевиднi", - прокоментував Пiтер.
  
  Вона кивнула. "Вони полюють за золотом. Ну, добре, нехай забирають золото i забираються геть. Тодi ми зможемо продовжити подорож".
  
  "Це щось бiльше", - сказав Пiтер, намагаючись говорити якомога спокiйнiше, враховуючи навколишнiй хаос. "Я думаю, ми знайшли вашого Фанзигара".
  
  Маргарет на хвилину завмерла, дозволяючи сво"му розуму усвiдомити значення цi"ї пропозицiї. "Фанзигар".
  
  "Я думаю, що так".
  
  "Бандити".
  
  "Менi дуже шкода, але - так".
  
  "Чому ти так дума"ш?"
  
  " Повiдомлення, яке я отримав. У ньому говорилося, що фанзигары, за чутками, знову активiзувалися, але мо" начальство не знало, де вони планують завдати удару. Ну, я думаю, ми це з'ясували.
  
  "Але," заперечила Маргарет, " згiдно старих iсторiй, вони вбивають всiх своїх жертв, щоб не залишати свiдкiв. Тодi чому вони не спробували вбити нас?"
  
  Пiтер знизав плечима. "Навiщо турбуватися?" - сказав вiн. "Вони повиннi перевезти золото на iнший корабель. У них повинен бути корабель десь поблизу. I пiдкрiплення. Зараз на кораблi їх не може бути бiльше тридцяти - змiннi носiї i стюарди, якi пiднялися на борт в Бомбеї, якщо я не помиляюся. I вони нiде не можуть призвести "Iмператрицю" в порт, їм доведеться потопити її пiсля того, як вони отримають золото. Так що нема" сенсу вбивати нас одного за iншим, коли ми все одно помремо ".
  
  "О, боже", - сказала Маргарет, пiдносячи стиснуту руку до губ. "Є так багато речей, якi я хотiла зробити до того, як менi виповниться тридцять, але смерть не була однi"ю з них".
  
  Пiтер нахилився i взяв її за другу руку. " Вибач, - сказав вiн, - я не хотiв тебе засмучувати. Я сказав, не подумавши.
  
  Вона вздернула пiдборiддя, i її очi прояснилися. "Нi, нема"", - сказала вона. "Нiколи не говори менi менше правди. Якщо це "колись" взагалi iсну"."
  
  Пiтер боровся з емоцiями, якi погрожували виплеснутися з нього. Можливо, був час, коли прояв емоцiй було вiдповiдною реакцi"ю на те або iнше, але зараз було не те. "Буде багато "эверсов", " запевнив вiн її. " Правда в тому, що я планую витягнути нас звiдси i перешкодити цим шибеникам вкрасти золото або потопити корабель. "Вiн стиснув праву руку в мiцний кулак i потряс ним перед собою. "Не обов'язково в такому порядку".
  
  "Добре", - сказала вона. "Я рада це чути. Розкажи менi про свiй план?"
  
  "Я планую витягнути нас звiдси", - сказав вiн.
  
  "Яким чином?"
  
  "Я ще не пропрацював цю частину плану".
  
  "Про", - сказала вона.
  
  "Це те, чого нас навчають", - сказав вiн їй. "По-перше, встановiть чiткi цiлi".
  
  "А по-друге?"
  
  "Я не вiдвiдував цей урок", - сказав вiн їй. "Нам доведеться iмпровiзувати".
  
  Маргарет задумалася. "Я думаю, першим дiлом слiд було б звiльнити всiх цих людей", - сказала вона. "З такою кiлькiстю пасажирiв, що бiгають навколо, це повинно збентежити наших противникiв i полегшити реалiзацiю вашого плану. Тобто, коли ви розробля"те план ".
  
  "Деякi з них можуть бути пораненi, можливо, вбитi", - сказав вiн.
  
  " А якщо вони залишаться тут?
  
  Пiтер кивнув. "Значить, це звiльнення".
  
  "Яким чином?"
  
  Вiн задумався. "Я думаю, перше питання - куди? Вони очiкують, що ми увiйдемо через головнi дверi або одну з двох бiчних, якщо ми взагалi увiйдемо. Я думаю, нам краще напасти на них з несподiваного боку. Можливо, з прогулянкової палуби.
  
  "Вiкна закритi, нагадала йому Маргарет.
  
  "Але стiни тонкi". Вiн клацнув пальцями. "Чорт вiзьми!" - сказав вiн. "Вибачте за вираз, але " дещо, про що менi слiд було подумати ранiше".
  
  "У данiй ситуацiї трохи нецензурної лайки припустимо, можливо, навiть доречно", - запевнила вона його. "Що?"
  
  "Сцена", - сказав вiн. "Це справжня, тобто професiйна сцена".
  
  "Так?"
  
  "Пiшли!" - сказав вiн, засовуючи пiстолет за пояс i прямуючи до сцени. "Всi професiйнi сцени Лондона зобов'язанi мати пожежний сокиру поруч зi сценою. Це для того, щоб розiрвати мотузку, утримуючу фiранку, на випадок пожежi.
  
  Вона поспiшила за ним. " Ми не в Лондонi.
  
  "Будемо сподiватися, що це вимога ввiйшло у звичку". Вiн пiднявся на сцену i завагався, дивлячись налiво i направо. Вiн пiшов налiво.
  
  Пожежний сокиру був там, прикрiплений до стiни злiва вiд авансцени. Пiтер витягнув його i зiстрибнув зi сцени. "Ось тут повинно вийти", - крикнув вiн, б'ючи сокирою по стiнi.
  
  За три помаху вiн пройшов серйозну вм'ятину в стiнi. За п'ять у нього утворилася дiра. Iншi чоловiки зiбралися навколо, пiдбадьорюючи його криками. Приблизно пiсля дюжини помахiв отвiр стало розмiром i формою з перевернуту квiткову вазу на довгiй нiжцi. Вiн зупинився, щоб перевести дух, i моряк взяв у нього з рук сокиру i атакував стiну з видом професiонала, який швидко збiльшив простiр, поки в нього не змiг би протиснутися маленька дитина. Потiм дитина постарше, потiм дорослий. А потiм вiн зупинився i протиснувся у дiрку з сокирою в руцi i озирнувся в пошуках кого-небудь, кого можна було б вдарити. Наступними пройшли Пiтер i Маргарет i розступилися, пропускаючи наступний за ними потiк людей.
  
  Пiтер поплескав людини з сокирою по плечу, а потiм ухилився, коли чоловiк розвернувся, пiднiмаючи сокиру. "Один", - сказав вiн. "Якщо у вас нема" нiчого конкретного на прикметi," сказав вiн, - може бути, ви захочете пiти зi мною".
  
  "У тебе " якi-небудь iдеї, що з усiм цим робити?" - запитав чоловiк.
  
  Пiтер кивнув.
  
  "Добре, тодi я з тобою".
  
  "Куди їдемо?" Запитала Маргарет.
  
  Пiтер задумався. "Я думаю, найважливiше - знову запустити корабель. Якщо я прав i нас шука" iнший корабель, ми повиннi завадити їм пошук. Тодi нам потрiбно розiбратися тiльки з тридцятьма або близько того нападниками на борту. Вiн взяв її за руку i завагався. "Я не впевнений, де сказати тобi почекати, де ти будеш у безпецi".
  
  "Я нiде не збираюся чекати", - твердо сказала вона. "Я йду з тобою. Крiм того, наскiльки я знаю, нема" мiсця безпечнiше, нiж будь-яке iнше".
  
  "Але " деякi мiсця, якi, безумовно, бiльш небезпечнi".
  
  "Я йду з тобою".
  
  
  
  _______
  
  
  
  Полковник Моран йшов попереду, й вони обережно рушили коридором до дверей, що ведуть на верхню прогулянкову палубу. Було майже дев'ять годин, i нiч опустилася зi своїм звичайним стуком. Темрява на палубi порушувалася тiльки свiтлом, що лл"ться з декiлькох iлюмiнаторiв, i рiдкiсними тьмяним масляними лампами на кронштейнi, що познача" дверi або драбину. Електричне освiтлення, мабуть, було обмежено кiлькома примiщеннями корабля, а генератор не працював безперервно.
  
  Моран зупинився i обернувся, коли вони досягли сходи, що вели вниз. "Поки все добре", - сказав вiн. "Поблизу нi душi. Який план?"
  
  "Внизу", - сказав Морiартi. "Нашi атакуючi, повинно бути, розосередженi по кораблю. Улани генерала Сент-Iва, ймовiрно, були захопленi зненацька в своїх спальних примiщеннях i якимось чином замкненi. Якщо б нам вдалося дiстатися до них, ми, можливо, змогли б щось зробити ".
  
  "Всi їх зброя знаходиться пiд замком в кiмнатi охорони", - сказав Моран. "Це ма" бути перше мiсце, яке охороняють нашi противники, ким би вони не були. Можливо, вони забрали зброю собi, що створило б для нас серйозну проблему ".
  
  "Думаю, менi краще залишити вас тут i вiдправитися на нiс," сказав буркотун, " i внести свою лепту в успiх нашого маленького пiдпри"мства.
  
  "Що ви збира"теся робити?" - Запитав полковник Моран.
  
  "Викидати статуї за борт", - сказав йому ряджений.
  
  "Що? Для чого?"
  
  "Запитай його", - сказав жартiвник, вказуючи великим пальцем на Морiартi.
  
  Моран повернувся, щоб подивитися на нього, але професор похитав головою. "Пiзнiше", - сказав вiн. " Зараз нема" часу. "I, немов на пiдтвердження його слiв, десь внизу пролунав ще один одиночний пострiл.
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАДЦЯТЬ ТРИ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  НАСУВАЛАСЯ БУРЯ
  
  
  
  Як при"мно, зрештою,
  не робити дурниць, в яких доводиться каятися;
  Але помiркувати про минуле i мати можливiсть сказати,
  що мiй час було витрачено з ладу.
  - Джейн Тейлор
  
  
  
  П.iн i його поплiчники завернули за рiг коридору i вийшли на палубу як раз вчасно, щоб побачити, як Морiартi i Моран проходять пiд тьмяною масляною лампою, що висiла над трапом, ведучим на нижню прогулянкову палубу.
  
  "Навколо бiльше нiкого," прошепотiв Кулi. - Як ти дума"ш, що вони задумали?
  
  "Без сумнiву, зустрiчаються зi своїми приятелями," сказав Дивак, " i намагаються вивезти золото.
  
  "Ми прокрадемося за ними," прошепотiв Пiн, - i подивимося, що вони зроблять.
  
  "Це Пiдло," хрипко прошепотiв у вiдповiдь Хитрий Дивак.
  
  
  
  _______
  
  
  
  Коли вони досягли пiднiжжя сходiв, Морiартi натиснув кнопку на набалдашнику свого цiпка, повернув золоте кiльце, що з'"дну" тростину з корпусом, i витягнув тонке сталеве лезо довжиною вiсiмнадцять дюймiв, заховане таким чином. Остов тростини, звiльнений вiд окладу меча, представляв собою гнучкий тисовий посох зi свинцевим вантажем в нижнiй частинi, саме по собi небезпечне, якщо не смертельне зброю. "Вибирайте самi," сказав вiн полковнику Морана, "шабля чи кийок".
  
  "Як ви менi недавно нагадали", - сказав йому Моран. "У мене " певна схильнiсть бити людей по головi. Тому що це так".
  
  Морiартi простягнув йому довгий тисовий прут. "Легкий удар позбавить твого ворога свiдомостi", - сказав вiн Морану. "Сильний удар по головi вб'"".
  
  "Розумно", - прокоментував Моран, задумливо помахуючи кiнцем палицi.
  
  Дво" чоловiкiв i жiнка вийшли з-за рогу палуби i зупинилися, побачивши Морiартi i Морана. "Ви професор Морiартi," сказав високий стрункий чоловiк. Iнший чоловiк, як зауважив Морiартi, був одним з членiв екiпажу корабля, i вiн тримав у руцi пожежний сокиру.
  
  "Так," пiдтвердив Морiартi. Вiн вдивився в темряву. " I я думаю, ви i ця юна ледi супроводжували нас у нашому вiзит в Элефанту, вiрно?
  
  "Абсолютно вiрно. Пiтер Коллiнз до ваших послуг. А це Маргарет Сент-Iв". Вони вдвох зробили крок вперед.
  
  "Дочка генерала?" запитав Моран.
  
  "Це вiрно", - визнала вона.
  
  "Я захоплююся вашим батьком", - сказав Моран. "Чудовий офiцер. Пакка сахiб".
  
  "Спасибi", - сказала Маргарет. "Я сама завжди знаходила його гiдним захоплення".
  
  Повз них слабким вiдлунням долинув вiддалений пострiл, потiм ще один.
  
  "Зараз не час вiддаватися спогадам", - сказав полковник Моран, тримаючи довгу тростину пiд пахвою, як щегольскую тростину, i пильно дивлячись на якийсь невидимий об'"кт далеко. "Битва, вбивство i раптова смерть - ось що в меню. Наступний годину повинен вiдокремити собак вiд цуценят!"
  
  Пiтер i Маргарет повернулись i з подивом подивилися на нього, але вiн цього не помiтив.
  
  "На жаль, полковник прав", - сказав Морiартi. "Хоча вiн формулю" це не так, як це зробив би я або хто-небудь iнший в вiдомому свiтi. I нам краще перейти до справи. Як ви, хлопцi, вибралися з бального залу?
  
  Пiтер розповiв про дiрку, яку вони прорубали в стiнi по лiвому борту, палуби, i про потоцi людей, якi навiть зараз виривалися з неї.
  
  Морiартi кивнув. "Це посилить плутанину, що тiльки на краще".
  
  Зелений спалах здiйнялася в небо звiдки-то з верхньої палуби i вибухнула високо в повiтрi.
  
  "Це недобре", - сказав Пiтер, спостерiгаючи, як зелений вогненна куля повiльно опуска"ться в море.
  
  "Повинно бути, за нами слiд корабель", - сказав Морiартi. "Можливо, вiн намага"ться знайти нас навiть зараз".
  
  "Так я i думав", - сказав Пiтер. "Моя iдея поляга" в тому, щоб пробратися на мiсток i спробувати знову запустити корабель".
  
  Морiартi похитав головою. "Не спрацю"", - сказав вiн. "Ходiмо з нами".
  
  "Чому це не спрацю"?" Запитав Пiтер, "Вони повиннi бути розосередженi досить тонко. У них там не може бути багато людей". Вiн показав свiй маленький пiстолет. "I я повинен бути в змозi знищити парочку з них, для початку".
  
  "Вони майже напевно контролюють i машинне вiддiлення", - сказав Морiартi. "Ваш сигнал про вiдновлення швидкостi з мiстка тiльки попередить їх про їх нову проблему".
  
  "Ну, сер," сказала Маргарет, " у вас " iдея трохи краще?"
  
  "Я думаю, що так", - сказав їм Морiартi. "Вартове примiщення для улан знаходиться на нижньому рiвнi поруч iз золотим сховищем, i там зберiгаються гвинтiвки i багнети для всього загону. Я вважаю, що випадковi пострiли, якi ми чу"мо, " ознакою того, що вiн пiдда"ться нападу, але ще не впав. Якщо б у лиходiїв було зброю, я думаю, ми почули б набагато бiльше стрiлянини, або набагато менше, залежно вiд обставин. Ми повиннi спробувати врятувати його до того, як нашi противники, ким би вони не були, отримають зброю ".
  
  "Фанзигар," сказала Маргарет.
  
  Морiартi повернувся до неї. " Прошу вибачення?
  
  "Наш невидимий ворог", - сказала Маргарет. "Ми вважа"мо, що це Фанзигары".
  
  "Чорт!" вилаявся полковник Моран. " Вибачте за вираз, мiс. Бандити, я повинен був здогадатися!
  
  "Бандити," задумливо промовив Морiартi. " Фанзигары. Я, звичайно, читав про них, але думав, що вони зникли сорок рокiв тому.
  
  "Нiщо настiльки зле - i настiльки успiшне - нiколи не зника"", - сказав Моран.
  
  "Боюся, вiн правий", - сказав Пiтер. "Ми чули, що вони, можливо, знову активiзувалися, i ось вони тут".
  
  "Ми?" перепитав Моран.
  
  "Я з DSI", - сказав йому Пiтер.
  
  " Департамент, так? Хорошi хлопцi. Я знав декого з ваших людей в Афганiстанi. Ерiк Лик Кiрк. Молодий хлопець. Темне волосся. Порожнiй погляд. Розумнiшi, нiж здавався. Добре посидiв на верблюдi.
  
  Пiтер похитав головою. "Не думаю, що я його знаю", - сказав вiн.
  
  "Залиш це на потiм", - перервав його Морiартi. "Ти з нами чи нi?"
  
  "Ми повиннi спробувати роздобути що-небудь для боротьби", - сказав Пiтер. "У мене " двухзарядный пiстолет "дерринджер", але бiльше нiчого".
  
  "У мене "", - сказав моряк, пiднiмаючи сокиру. Вiн вказав на рятувальну шлюпку, прив'язану до краю палуби. " I в кожнiй з цих рятувальних шлюпок " ракетниця з вiсьмома або десятьма снарядами у водонепроникному вiдсiку на кормi.
  
  "Хороша думка," сказав Морiартi. " Як тебе звуть, моряк?
  
  " А. Б. Хикскрофт, сер.
  
  " Що ж, кремезний моряк Хикскрофт, я професор Морiартi, це полковник Моран, i ми радi бачити вас з нами. I ви теж, Коллiнз, i мiс Сент-Iв.
  
  Тi, до кого зверталися, бурмотiли "Спасибi" i "Вiдмiнно". Нiхто з них, здавалося, не заперечував i не знаходив дивним, що Морiартi де-факто перебрав на себе командування їх маленьким загоном.
  
  "Пора зайнятися цим", - прогарчав полковник Моран. "Ви готовi?"
  
  "Просто подпустите мене до них, сер," прогрохотал матрос Хикскрофт.
  
  "Ось це настрiй!" Сказав Морiартi. "Мiстер Коллiнз, ви не хочете забрати ракетницю з тi"ї рятувальної шлюпки?"
  
  "Дiйсно, хочу", - сказав Пiтер i з'"днав дiю зi словом, вiдкривши кут брезенту, що покрива" рятувальну шлюпку, i прослизнувши в човен, як добре намазаний жиром тхiр. Через кiлька секунд вiн з'явився. "Я здивувався, чому мотузка розв'язалася в цьому кутi", - сказав вiн. "Подивися, що - або, краще сказати, кого я знайшов". Вiн знову пiрнув у човен i з'явився знову з головою ледi Прiсцилли. Вiн потягнув i пiдняв її, i здалася iнша частина тiла. З нею жорстоко поводилися, зв'язали i заткнули рот кляпом, i тепер вона була вся в синцях, злий i дуже дратiвлива, що вони виявили, як тiльки Пiтер витягнув кляп.
  
  "Слава Богу, ти знайшов мене", - сказала вона, випльовуючи залишки кляпу з рота, поки Пiтер був зайнятий звiльненням її вiд мотузки, яка була обмотана навколо неї, як павутина навколо мухи. "Зi мною нiколи в життi так не зверталися. У мо"му життi! Скрутили, як мiшок з бог зна" чим, i кинули в рятувальну шлюпку. I стюарди-тубiльцi! Я поняття не маю, що, на їх думку, вони робили, але коли мiй батько почу" про це - тюрма занадто гарна для них - їх слiд вiдшмагати!"
  
  Пiтер допомiг їй вибратися з рятувальної шлюпки, а потiм пiрнув назад i менше нiж через хвилину вискочив з ракетницею в однiй руцi i жерстяної коробкою запасних сигнальних ракет в iнший. "Я думаю, це не смертельно," сказав вiн, стрибаючи назад на палубу, "але це повинно їх уповiльнити".
  
  "Ледi Прiсцилла, як це з вами сталося?" Запитала Маргарет, пiдходячи i накидаючи свiй шарф на тремтячi плечi сво"ї сусiдки по каютi.
  
  " Зна"те, я показувала цей фокус з мiстером Мамарумом, i коли я опинилася за дверима бального залу...
  
  "Як ти це зробив?" Запитала Маргарет.
  
  "Це ма" значення?" запитала вона. "Я не повинна розповiдати".
  
  "Насправдi, це може мати значення", - сказав Морiартi.
  
  "Ну..." протягнула ледi Прiсцилла. " Я думаю... Ви пам'ята"те
  
  коли Мамарум i його хлопчик винесли ту стiйку, повну мечiв? Ну, вiн поставив її мiж кошиком i глядачами, i я вилiз з кошика, поки ви мене не могли бачити."
  
  "Давай!" Сказала Маргарет. "Ця стiйка не була мiцною. Я могла бачити прямо мiж мечами".
  
  "Ти думала, що зможеш", - сказала ледi Прiсцилла. "Але коли вони встановили його, то випустили прикрiплену ззаду згорнуту смужку полотна, яка була розфарбована так, щоб виглядати як задня частина декорацiї. I я заповз за нього, надiла чорну мантiю i затягла її так, щоб вона виглядала як сукня, якщо не придивлятися занадто пильно. Коли ця юрба людей пiдiйшла, щоб оглянути мечi, я при"днався до натовпу. Коли вони пiшли зi сцени, я пiшов зi сцени разом з ними i продовжував йти, поки не опинився за дверима ".
  
  "Чорт!" вигукнув матрос Хикскрофт. " Хто б мiг подумати?
  
  "I," продовжила ледi Прiсцилла, переходячи до тi"ї частини, яка була джерелом її невдоволення, " не встигла я вийти за дверi, як цi дво" стюардiв схопили мене, менi засунули в рот грудку вати i зв'язали. Потiм вони повернулися до того, чим займалися, а саме закрiплювали дверi в бальний зал дерев'яними планками, шурупами, клинами i тому подiбним, залишивши мене пов'язаної в кутку. Закiнчивши з дверима, вони з хвилину щось бурмотiли один з одним, потiм один з них перекинув мене через плече, як мiшок з борошном, вiднiс до рятувальної шлюпки i кинув у неї."
  
  "Як вдало!" - сказав професор Морiартi.
  
  " Прошу вибачення? Ледi Прiсцилла позадкувала вiд нього, мотаючи головою, як розгнiваний голуб.
  
  "Мiледi, якби не щаслива обставина вашого раннього вiдходу з кiмнати", - сказав Морiартi, посмiхаючись їй, нiби вона навмисно зробила щось розумне, - "i засмучення вашого друга офiцера з-за вашого зникнення, то ми все ще були б у бальнiй залi, спостерiгаючи за аматорськими танцями сабо, i до того часу, коли ми вийшли - або виявили, що не можемо вийти - було б занадто пiзно".
  
  " Занадто пiзно для чого? - Запитала ледi Прiсцилла.
  
  Маргарет як можна швидше пояснила їй, що сталося.
  
  "Ну, я буду-" початку ледi Прiсцилла.
  
  З мiстка корабля злетiла ще одна зелений спалах.
  
  "У того iншого корабля, мабуть, проблеми з пошуком нас", - прокоментував Морiартi. "Нам краще покiнчити з цим, поки це не сталося. Зараз нам належить розiбратися найбiльше з тридцятьма з них, i якщо нам вдасться звiльнити улан i їх зброю, у нас буде хороший шанс. Але нема" способу дiзнатися, скiльки людей перебува" на борту корабля. Вiн повернувся до Маргарет. "Я не знаю, де сказати вам i ледi Прiсцiлли, щоб вони залишалися, поки все це не закiнчиться", - сказав вiн. " Можливо, вам слiд повернутися у свою каюту.
  
  "Я думаю, менi варто обiйти палубу з iншого боку - по лiвому борту? - i подивитися, чи зможу я знайти лейтенанта Уеллса", - сказала ледi Прiсцилла. "Вiн дуже хороший в ситуацiях, якщо у нього " хтось, хто говорить йому, що робити".
  
  "Дуже добре, мiледi," погодився Морiартi.
  
  "Що стосу"ться мене," сказала Маргарет, " якщо б я повернулася в свою каюту, я б зiйшла з розуму, гадаючи, що вiдбува"ться. I у мене частiшав серцебиття при кожному звуцi. Я не впевнена, що таке прискорене серцебиття, але впевнена, що воно в мене було.
  
  "Ти не зможеш вiдмовити її йти з нами," сказав Пiтер Морiартi, " i нам краще не витрачати час на спроби. Вiн простягнув Маргарет свiй маленький двухзарядный пiстолет. "Ти зна"ш, як цим користуватись?" - запитав вiн.
  
  "Я дочка свого батька?" - запитала Маргарет. "Я стрiляю з ручної зброї з шести рокiв. Крiм того, я влучний стрiлець з сорокафунтового цибулi i досить непогано справляюся зi шпагою.
  
  "Вiрний рецепт домашнього блаженства", - сказав Пiтер, простягаючи їй пiстолет. "Остерiгайся цього. Це однозарядний пiстолет з легким натисканням на курок i волосковым спусковим гачком".
  
  "Сюди," сказав Морiартi, ведучи їх по палубi до наступної сходами вниз.
  
  
  
  Хитрий Дивак, який розтягнувся вздовж однi"ї сторони трапа мiж палубами, опустивши голову нижче, п'ят, щоб почути, що замишляють Морiартi та його поплiчники, пiдтягнувся i покрутив головою з боку в бiк, щоб вгамувати судому в шиї, яка охопила його, коли вiн не мiг поворухнутися. "Вони спускаються в караульне примiщення, щоб спробувати звiльнити охоронцiв i забрати їх зброю", - доповiв вiн Пiну. "Схоже, вони готуються до бою з бандитами, так що, можливо, вони все-таки не на їхньому боцi".
  
  "З чим?" Запитав Штир. "Вони збираються битися з чим?"
  
  "Бандити," повторив Дивак. " Так їх назвав iнший хлопець. Вiн повторив це кiлька разiв. Бандити.
  
  "Я думав, що всi вони були вбитi багато рокiв тому", - сказав Пiн.
  
  "Це те, що сказав професор. Але, мабуть, це не так. Хто ж вони тодi, коли вони вдома?"
  
  "Злiсна банда вбивць. Вони зробили релiгiю з крадiжки i вбивства".
  
  "У мене " кiлька таких знайомих", - прокоментував Щеня Кулi.
  
  Пiн задумався. "Залишатися тут марно," сказав вiн. " Нам краще пiти за ними i подивитися, в який бiк дме вiтер. Можливо, ми з Морiартi обидва намага"мося запобiгти вывезение золота якоюсь третьою стороною.
  
  "Ось це було б здорово, чи не правда?" - прокоментував Хитрий Дивак.
  
  "Об'"днавшись з професором," сказав Кулi. " Ну, це було б...
  
  Доктор Пiн Док Лоу люто витрiщився на нього.
  
  "- неправильно, " квапливо закiнчив вiн. " Це було б неправильно. Цiкаво, але неправильно.
  
  
  
  Лейтенант Макпрайд смикнув в останнiй раз, i внутрiшнiй край рами iлюмiнатора вiдокремився вiд стiни, вискочив з руки Макпрайда i застрибав по кiмнатi, ледь не зачепивши генерала Сент-Iва. "Вибачте, сер", - сказав вiн. Вiн впустив скручену ложку, якою користувався, i штовхнув сам iлюмiнатор. Спочатку вона чинила опiр його зусиллям, а потiм повiльно i неохоче зрушилася з мiсця.
  
  Лейтенант Макпрайд в знемозi вiдкинувся назад, а лейтенант Пинтон взяв на себе останнiй ривок. Минуло ще кiлька хвилин, перш нiж латунний iлюмiнатор разом з крiпленням був висунутий i з гуркотом впав на палубу внизу.
  
  Пинтон вiдступив назад i оглянув те, що вони з Макпрайдом створили. "Це все ще зда"ться трохи маленьким", - сказав вiн.
  
  "Я думаю, ви, е-е, самий стрункий з нас, лейтенант", - сказав Сент-Iв. "Якщо ви не можете пройти через це, то нiхто з нас не зможе".
  
  "Я спробую, сер", - сказав Пинтон. "Якщо б ми могли посунути стiл ближче до отвору, щоб менi не доводилося балансувати в повiтрi, намагаючись пролiзти, це могло б допомогти".
  
  Вони вiдсунули письмовий стiл i прибрали зi столу всi папери, коробку з сигарами i маленьку багато прикрашену баночку з нюхальним тютюном. Лейтенант Пинтон зняв кiтель, вилiз на стiл i просунув голову в iлюмiнатор. Потiм вiн знову вилiз. "Це мої плечi, сер", - сказав вiн перепрошуючи. "Я завжди думав, що вони занадто вузькi, але тепер зда"ться, що вони недостатньо вузькi".
  
  "Значить, у нас н - нема" вибору?" запитав генерал Сент-Iв. " Ма" ж бути якийсь спосiб вибратися з цi"ї проклятої кiмнати.
  
  "Можливо, якщо я спочатку просуну одну руку ..." - сказав Пинтон, розглядаючи отвiр. Вiн витягнув праву руку i просунув її в отвiр, а потiм голову. "Присягаюся Богом, сер", - крикнув вiн зовнi. "Я думаю, це може спрацювати!"
  
  Пинтон продовжував звиватися, штовхатися i тягнути, поки йому не вдалося протягнути сво" тiло через отвiр, i вiн впав плечем вперед на прогулянкову палубу внизу. Вiн встав i знову заглянув всередину. "Я зробив це, сер!" - оголосив вiн.
  
  "Отже, ми бачимо," сказав Сент-Iв. " Не могли б ви...
  
  "Так, сер, я зараз омину додому та подивлюся, як звiльнити дверi".
  
  "Ти порiзався," сказав Сент-Iв, побачивши, що по руцi лейтенанта тече кров.
  
  "Нiчого, сер. Просто подряпина. Зараз буду, сер". I вiн побiг по коридору.
  
  Кiлька митей опiсля тi, хто знаходився в кiмнатi, почули якийсь стукiт, дряпання i лайку за дверима, а потiм вона вiдкрилася. "Це був болт, сер", - сказав лейтенант Пинтон, зважуючи болт довжиною в три дюйми.
  
  Капiтан Искансен першим вийшов за дверi. Сказавши: "Менi потрiбно на мiсток. Спасибi, лейтенант", - вiн спустився з палуби i пiднявся з найближчого трапу.
  
  "Що ж, джентльмени", - сказав генерал Сент-Iв. "Нам краще пiти i подивитися, якої шкоди змогли завдати цi хлопцi, i виправити це".
  
  "Так, сер", - вiдповiли його лейтенанти.
  
  "I, можливо, зробимо невеликий шкоду нам самим", - додав лейтенант Макпрайд.
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  МАРКIЗ
  КУЇНСБЕРРI ТУТ НЕ
  ПРАВИТЬ
  
  
  
  Я записався будинку в улани,
  О, хто б не переспав з смiливцем?
  - А. Е. Хаусман
  
  
  
  На палубi, яке утримувало сховище золота, розгорiвсябiй мiж шiстьма копьеносцами i невизначеною кiлькiстю Головорiзiв. Повiльне битва, битва в мiнiатюрi, без сурм, так сповiщають атаку, без гуркоту гармат, без наступу на повному скаку з опущеними списами, без вигукiв наказiв спiшитися i вишикуватися в бойовий порядок; але, тим не менш, смертельно небезпечне.
  
  Шестеро улан перебували в караульному примiщеннi, пригинаючись за перекинутим столом у дверному прорiзi по дво" за раз, виглядаючи у коридор i стрiляючи зi своїх карабiнiв "Мартiнi-Генрi" в усе, що рухалося. Один з них - охоронець, який чергував у дальньому кiнцi коридору, - тепер лежав мертвий на сво"му посту, туго обмотав шию бандитським шарфом.
  
  Близько дюжини фанзигаров блокували обидва кiнцi коридору, ховаючись за перевернутим диваном в одному кiнцi i барикадою з пятидесятифунтовых мiшкiв з рисом в iншому. Шестеро солдатiв герцога не були зацiкавленi в тому, щоб з бо"м пробиватися з караульного примiщення. Набагато важливiше було залишитися i вберегти зброю та бо"припаси, що зберiгаються там, вiд рук їхнiх супротивникiв.
  
  Все було тихо, коли Морiартi i його помiчник прибутку на спiрну палубу. Вони завернули за рiг коридору i побачили кiлькох чоловiкiв у бiлiй формi стюардiв, скорчившихся за перевернутої кушеткою приблизно в двадцяти футах перед ними, обмiнюючись пострiлами i образливими реплiками з кимось iз людей герцога Монкрейта в караульному примiщеннi. Електричнi лампи все ще яскраво горiли перед золотим сховищем, i зовнiшнi дверi в сховище була все ще вiдкрита. Поки не було нiяких ознак того, що бандити зробили якусь спробу забрати золото або навiть вiдкрити внутрiшню дверi. Морiартi махнув своїй групi, щоб вони зникли за рогом, перш нiж бандити їх помiтять.
  
  "Схоже, ситуацiя зайшла в глухий кут", - прокоментував Моран. "Наступ противника застопорилося".
  
  "Вiн знову запрацю", якщо цей корабель дiстанеться сюди," сказав Пiтер. " Якщо корабель буде.
  
  "Це "дине, що ма" сенс", - сказав Морiартi. "Що означа", що нам краще зробити що-небудь з розумною швидкiстю".
  
  "Є iдеї?" Полковник Моран запитав, пiджавши губи. "Я не уявляю, як просуватися вперед, маючи перевершу" вогневу мiць. Атака з флангу була б кращою. Пiдкрастися до них непомiтно".
  
  "Як ти подкрадываешься до них в коридорi?" Запитав Пiтер.
  
  "Професор - тактик", - сказав йому Моран. "Запитай його. Я просто роблю те, що менi наказують".
  
  "Я хотiв би подякувати вам за це глибоке заяву про довiру", - сказав Морiартi. "Але ви вiйськовий. Чому вас вчили в Сандхерстi, крiм мародерства i торгiвлi?"
  
  "Артилерiя," сказав йому Моран. " Я можу прокласти тра"кторiю з допомогою кращих з них.
  
  "Дуже корисно", - погодився Морiартi.
  
  " Швидкiсть? - Нагадала їм Маргарет.
  
  Дверi на палубу позаду них вiдчинилися, i вони розвернулися i направили рiзну зброю на трьох увiйшли чоловiкiв, поки не побачили, що новоприбулi не були фанзигарами.
  
  "Можливо, ми могли б бути чимось кориснi", - сказав найвищий з трьох. "Я доктор Пiн Док Лоу. Цi два джентльмена - мої асистенти".
  
  Морiартi мовчки оглянув трьох чоловiкiв, зробивши довгу паузу, щоб пильно подивитися на Пiн Док Лоу. На мить здалося, що вiн збира"ться щось сказати, але потiм передумав. Полковнику Морана здалося, що Морiартi виглядав злегка здивований, хоча це було явно неможливо. Професор Морiартi нiколи нiчим не був спантеличений, нi за що.
  
  "Ласкаво просимо в наш маленький фарраго", - сказав Пiтер Коллiнз. "У вас випадково нема" при собi маленької гармати, чи не так?"
  
  "У моїй тростини," сказав Штир, демонструючи предмет iз золотим набалдашником, про який йшла мова, " захований потужний пневматичний пiстолет. На жаль, перезарядка та пiдвищення тиску повiтря займають занадто багато часу, щоб зробити це зброя бiльш нiж одноразовим. Однак, " вiн нахилився i зняв з нижньої частини палички наконечник iз золотою окантовкою, - ми цiлком можемо скористатися цим "диним пострiлом.
  
  "Ну". Пiтер повернувся до Морiартi i поставив неминуче питання. "Який наш план?"
  
  "Я пропоную," сказав Морiартi, - напасти на них у темрявi".
  
  "Яка темрява?" Запитав Моран. "Цi чортовi електричнi лампи такi ж яскравi, як полуденне сонце. Яскравiше".
  
  "Звернiть увагу на трубопровiд, який проходить уздовж стелi бiля правої стiни", - сказав Морiартi, вказуючи на довгу трубу, пофарбовану так, щоб вона зливалася зi свiтло-зеленим стелею. "Якщо я не помиляюся, до нього крiпляться два дроти, необхiднi для подачi електрики до ламп. Якщо ми перерiжемо дроти, раптово стане дуже темно".
  
  "Послухай", - сказав Щеня Кулi. "А не вiдключиться електрика?"
  
  Морiартi довго дивився на нього, а потiм сказав: "Нi".
  
  "Зроби так, щоб було темно," сказав Пiтер. " А я випущу з ним сигнальну ракету. I тодi ми пiдемо.
  
  "Хороша думка," погодився полковник Моран.
  
  Один з фанзигаров в коридорi вигукнув термiновий виклик рiдкими i рiзкими складами. Iнший вiдповiв, довше i голоснiше.
  
  Моран виглянув з-за рогу i вiдсахнувся, коли повз нього просвистiла куля. "Жебраки щось замишляють. Цiкаво, що вони говорять".
  
  "Що-то про бомбу", - вiдповiла йому Маргарет. "Катаю бомбу, я думаю".
  
  " Прокатываешься?
  
  "Думаю, так. Це прозвучало так, нiби вiн кричав: "Вiдiйди, щось ... щось ... скинь бомбу ".
  
  "Радий, що ви говорите мовою", - сказав Морiартi. "Нам краще вiдправитися туди".
  
  "Давайте зробимо це", - сказав Моран.
  
  "Ти," сказав Морiартi, вказуючи на Маргарет, " залишишся тут. Якщо хто-небудь вийде з-за рогу, i це буде не один з нас, пристрель його. Ти можеш це зробити?
  
  "Я думаю, так", - сказала вона.
  
  "Застрелити когось не так просто, як прийнято вважати", - сказав їй Морiартi. "Фiзично це нескладно - ви наводите пiстолет i натиска"те спусковий гачок. Але розум повставав проти позбавлення життя. Але якщо один з них вислизне вiд нас, вiн спробу" привести пiдкрiплення i пройде через вас, або навколо вас. У нього не повинно вийти."
  
  "Я зроблю те, що ма"", - сказала Маргарет, мiцно стискаючи в руцi маленький "дерринджер".
  
  "Так i буде", - сказав Морiартi. "Що ж, ходiмо, друзi мої. Це повинно закiнчитися дуже швидко, так чи iнакше".
  
  Ще один пострiл пролунав з примiщення охорони.
  
  Морiартi простягнув руку кiнцем сво"ї тростини-меча i вiдiрвав провiд вiд стiни. - Ви готовi, мiстер Коллiнз? - запитав я.
  
  Пiтер вiдкрив ракетницю i кинув патрон у пролом, зачинив його, а потiм притулився до стiни i виглянув з-за рогу. "Все готово", - сказав вiн.
  
  " Полковник Моран?
  
  "Нагаду" менi кампанiю Паваматти", - сказав полковник, махнувши в повiтрi зарядженою паличкою, а потiм сiв за кут. "У меншому масштабi, звичайно. Я б порадив трохи голоснiше кричати в мiру нашого просування. Це бентежить ваших противникiв, принаймнi, так вважа"ться ".
  
  "Так, це крик," погодився Пiтер.
  
  "Доктор, а, Пiн?" Запитав Морiартi.
  
  Штир подивився на двох своїх помiчникiв. Хитрий Дивак поправив кастети i кивнув. Щеня Кулi тримав нiж на рiвнi живота i пробував ткнути. "Я думаю, в темрявi..." - сказав вiн.
  
  "Ми готовi до вiдправки", - сказав Пiн.
  
  "Раз... два ... три... !" прошепотiв Морiартi. На "три" вiн повернув свiй меч в кабелепроводе i перерубав провiд. Яскрава iскра вилетiла дугою з кiнчика його клинка, а потiм все занурилося в пiтьму.
  
  Пiтер вискочив з-за повороту коридору i вистрiлив з ракетницi, чому смуга червоного полум'я застрибала вiд однi"ї стiни до iншої, вiд стелi та пiдлоги, поки не потрапила в мiшок з рисом на дальнiй сторонi коридору, за дверима караульного примiщення, i не перетворилася у яскраво-червоний вогненна куля. Коли Пiтер зупинився, щоб перезарядити ракетницю, вiн скорiше вiдчув, нiж побачив, як його товаришi пробiгли повз нього по коридору. Один з них - Пiтер подумав, що це полковник Моран - випустив гучний крик: "Боже за Гаррi, Англiю i Св. Джордж! Хтось ще кричав щось на кшталт "Бичача i кобиляча кров!", але могло бути i щось iнше.
  
  Найближча група бандитiв встигла зробити два пострiли i два дивно пронизливих крикiв, перш нiж впала пiд раптовим натиском. Група одягнених в бiле мародерiв далi по коридору випустила кiлька куль в натовп тих, здавалося, не пiклуючись про те, у кого вони потрапляють, а потiм кинулася вперед, щоб при"днатися до рукопашнiй сутичцi, викрикуючи власнi крики i розмахуючи довгими вигнутими ножами, якi лиховiсно поблискували у свiтлi "диною олiйної лампи, яку принiс один з охоронцiв, выглядывавший з дверного отвору караульного примiщення.
  
  Маргарет, ледве усвiдомлюючи, що вона робить i чому, слiдувала трохи позаду своїх супутникiв, поступово просуваючись уздовж стiни, щоб не плутатися у них пiд ногами, тримаючи маленький "дерринджер" перед собою, як талiсман.
  
  Пролунало ще кiлька пострiлiв, i Морiартi виявив, що бореться з людиною, який, здавалося, мав намiр вiдрiзати йому нiс. Професор швидко виконав чотири коду барицу "Стоїть жаба", "Жнущий рис фермер", "Стрибаюча ящiрка" i "Смерть приходить спокiйно", отримавши порiз на плечi, перш нiж вiн змiг розвернутися i акуратно встромити вiстря свого меча мiж третiм i четвертим ребрами чоловiки пiд серцем. Його супротивник голосно зiтхнув, недбало пiдкинув ножа в повiтря i опустився на пiдлогу.
  
  Один з бандитiв скочив на диван, пiднявши руку, щоб кинути в примiщення охорони круглий чорний предмет. Маргарет пiдняла свiй маленький пiстолет, примружилася над стовбуром i натиснула на спусковий гачок. Чоловiк упав вперед, i круглий чорний предмет випав з його рук i покотився до Маргарет, з шипiнням розкидаючи iскри вiд короткого гнота, стирчить збоку. Не роздумуючи, Маргарет засунула пiстолет за пояс i схопила чорний предмет, який здавався твердим, холодним i нез'ясовно важким в руцi. Вона затулила гнiт мiж пальцями, але вiн горiв, жалив i вiдмовлявся гаснути. Час сповiльнився, i їй здалося, що вона руха"ться по патоцi, коли вона зробила шiсть крокiв назад до повороту в коридор, щосили шпурнула предмет у дальню дверi i пiрнула назад. Пролунав глухий удар, коли вiн приземлився, а потiм ... нiчого.
  
  Маргарет зiсковзнула на пiдлогу, наче її м'язи були зробленi з гуми, а серце забилося швидше, нiж коли-небудь ранiше. Час продовжувало тягнутися для неї повiльно, поки, як їй здалося, через багато хвилин - насправдi це було всього кiлька секунд, - з-за рогу не пролунав сильний вибух, яскравий спалах свiтла, а потiм вiдчутний їдкий дим пiднявся вгору i заповнив коридор.
  
  У цей момент шестеро улан, замкнених в караульному примiщеннi, вискочили з дверей i при"дналися до рукопашнiй сутичцi. Ще через п'ять хвилин все було скiнчено, i дев'ять бандитiв були або мертвi, або пораненi, або непритомний, або взятi в полон.
  
  На додаток до поранення Морiартi, Хитрий Дивак був поранений в руку, у Пiтера була сильно пошкоджена гомiлку, хоча було неясно, як вiн досяг такої вiдзнаки, а доктор Пiн Док Лоу, забитий кулею з чийогось пiстолета, що лежав без свiдомостi на пiдлозi коридору.
  
  Морiартi опустився на колiна поруч з Пайном i ретельно оглянув його на предмет ран. "Схоже, вiн був у нокаутi", - сказав вiн. "Рана на головi поверхнева, i я не можу знайти нiяких iнших ознак травми". Вiн нахилився до голови Пiна i чiтко промовив: "Холмс! Холмс, ви мене чу"те?"
  
  "Що це?" вимогливо запитав Хитрий Дивак. " Холмс? Що це за Холмс? Як ви дума"те, хто вiн, чорт вiзьми?
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ХТО ЦЕЙ ЧОЛОВIК?
  
  
  
  Вставай! Бо день проходить,
  А ти все лежиш i мрi"ш;
  Iншi застебнули свої обладунки,
  I вперед на битву, пiшли.
  Тебе чека" мiсце в строю,
  У кожної людини " своя роль;
  минуле i Майбутн" - нiщо,
  Перед обличчям суворого сьогоднiшнього дня.
  - Аделаїда Енн Проктер
  
  
  
  Tтут зi сходiв в дальньому кiнцi коридору долинув гучний тупiт, i тридцять шотландських улан герцога Монкрейта галопом взбежали по сходинках. На чолi їх, розмахуючи мечем в однiй руцi пiстолетом в iнший i з бойовим кличем на вустах, йшов бригадний генерал сер Едвард Бэзилберг Сент-Iв, бакалавр, I. C., D. S. O. Йому знадобилося мить, щоб усвiдомити змiнену ситуацiю перед ним, коли залишилися в живих бандити були пов'язанi їх власними шарфами. Вiн спробував зупинити атаку, але натиск солдатiв позаду нього пронiс його повз дверi караульного примiщення перш, нiж тi, хто йшов позаду, передали наказ зупинитися досить далеко, щоб це вдалося.
  
  "Вiтаю, сер", - сказав полковник Моран, тягнучись по стiйцi смирно i шанобливо вiддаючи честь генераловi. "Я бачу, вам вдалося звiльнити своїх людей".
  
  " Так, е-е, це н-так, - заїкаючись, промимрив Сент-Iв з властивою британцям стриманiстю i смиреннiстю. " Н - нiчого особливого, насправдi. Нам вдалося п-пiдкрастися до цим мерзотникам. Вiн оглянув мiшанину з диванних подушок, мiшкiв з рисом i людей, розкиданих по пiдлозi коридору. "Що тут б-вiдбувалося?"
  
  "Ми протрималися день, сер", - сказав йому полковник Моран. "Протрималися день".
  
  "Ще нема"", - нагадав їм професор Морiартi, встаючи з-за всi ще лежачого без свiдомостi людини, який називав себе доктором Пiн Док Лоу. "Ми повиннi пiдготуватися до неминучого вторгнення, i ми повиннi зробити це негайно".
  
  Сент-Iв дав зрозумiти, що з цим-нiколи-не-буде покiнчено? зiтхнув i запитав: "Що за б-криваве вторгнення?"
  
  Маргарет, яка сидiла, опустивши голову, в темнiй частинi коридору, в цей момент встала i тихенько сказала: "Тато". Маленький пiстолет все ще був у неї в руцi.
  
  Очi Сент-Iва розширилися. "Маргарет, люба моя," сказав вiн, засовуючи меч назад у пiхви i пiдходячи до неї. " Мо" дороге дитя. Як ти? Як ви сюди потрапили? Вам не заподiяли шкоди?"
  
  " О, татусь! - вигукнула вона, вчепившись в його формену куртку спереду i тримаючись за нього так, немов вiн був рятiвним колом у штормовому морi. " Тато, менi зда"ться, я вбила людину!
  
  Сент-Iв на секунду завмер, не знаючи, що сказати. Найкраще поводитися недбало, безтурботно, вирiшив вiн. "Ну ж; з цим маленьким пристосуванням?" - сказав вiн з легким смiшком, забираючи пiстолет з її рук i засовуючи його до себе в кишеню.
  
  "Це був один з фанзигаров", - сказала вона йому. "Вiн кидав бомбу, i я вистрiлила в нього. Я вирiшив зробити це, але я не знав, що буду вiдчувати - ось так - пiсля ".
  
  "Де це сталося?" - запитав вiн.
  
  Вона вказала. "Он там", - сказала вона.
  
  "Що ж". Вiн задумався. "Пiдемо подивимося, який збиток ти заподiяла".
  
  "Я б краще цього не робити", - сказала вона.
  
  "Добре, залишайся тут", - сказав вiн їй. "Я пiду подивлюся".
  
  Пiтер Коллiнз, який мовчки стояв поруч з ними, при"днався до Сент-Вербу, оглядаючи чоловiка. За хвилину вони обидва повернулися. "Ти не вбивала негiдника", - сказав їй батько. "I те, що ви зробили, було надзвичайно хоробро - кинули бомбу i все таке".
  
  "Ти поранив його тiльки в стегно," сказав Пiтер. - Я перев'язав його, щоб зупинити кровотечу.
  
  "Вiн доживе до шибеницi," похмуро сказав Сент-Iв.
  
  "О слава богу!" вигукнула Маргарет.
  
  Сент-Iв повернувся до Морiартi. " Про яке вторгнення ви говорите?
  
  Морiартi пояснив йому їх теорiю про кораблi бандитiв, який, мабуть, прямо зараз намага"ться знайти "Iмператрицю Iндiї", щоб забрати золото.
  
  "Так", - погодився Сент-Iв. "Повинно бути, такий був їхнiй план. Їх тут було недостатньо, щоб перевезти золото, i вони, схоже, не готовi вiдкрити сховище. Повинно бути, вони очiкують подальшої допомоги. Вiн скочив на перевернутий диван. "Чоловiка!" - покликав вiн.
  
  "Тен-хап!" долинув рев сержанта звiдкись з натовпу, i солдати переключилися на рiзнi форми напруженої уваги.
  
  "Кожен з вас забира" свою зброю з караульного примiщення разом з десятьма - нi, двадцятьма патронами i вибудову"ться по лiвому борту, палуби "А"", - сказав їм Сент-Iв.
  
  "Вибачте, сер," сказав краснолицый капрал, роблячи чверть обороту обличчям до свого генерала, " але на чи"му це боцi?
  
  "Сторона, на якiй ви знайдете мене", - сказав їм Сент-Iв. "Тепер стрибайте!"
  
  "Загiн!" гукнув сержант. " Вiзьмiть зброю напоготовi i доповiдайте! Вiльнi!
  
  Почався швидкий, але органiзований вiдхiд, коли чоловiки схопили свої карабiни Martini-Henry i пакети з патронами з караульного примiщення i пiшли за Сент-Iвом вгору по зовнiшнiй драбинi.
  
  Пiн Док Лоу застогнав i з зусиллям прийняв сидяче положення. " Де я, чорт вiзьми? - вимогливо спитав вiн, озираючись по сторонах. " Що я тут роблю?
  
  Морiартi присiв навпочiпки поруч з ним. - Ти на "Iмператрицi Iндiї", - сказав вiн йому. " Пасажирське судно Англо-азiйських пароплавної компанiї Star, яке пряму" з Калькутти в Лондон через Бомбей i Порт-Саїд. Ви зна"те сво" iм'я?
  
  "Що ви ма"те на увазi?" Запитав Пiн. Вiн помовчав з хвилину, виглядаючи спантеличеним, а потiм його обличчя прояснилося. "Мене звуть Холмс - Шерлок Холмс". Вiн похитав головою i втупився на свого спiврозмовника. "Морiартi! Це ти! Я повинен був здогадатися, що ти затiва"ш яку-небудь чортовинню. Що ти зi мною зробив?"
  
  Щеня Кулi схилився над сидить чоловiком. "Тов, чорт вiзьми, ким ти себе назвав, приятель?" - вимогливо запитав вiн.
  
  "Я Шерлок..." Холмс застогнав, схопився за голову i пiдняв очi. "Щеня Кулi", - вигукнув вiн. "Що ти тут робиш?"
  
  "Я мiг би запитати тебе про те ж", - прогарчав Щеня. "Шерлок Холмс, чи не так? Прекрасну iсторiю ти розповiдав нам всi цi тижнi!"
  
  "I що ж ти зробив з цим Пiн Док Лоу?" - додав Хитрий Дивак звiдти, де Маргарет Сент-Iв професiйно перев'язувала йому руку. " Я знав, що ти не схожий на якогось китайця.
  
  Холмс вiдвiв погляд вiд двох своїх недавнiх спiльникiв i втупився на Морiартi. "Чим ви займалися?" - вимогливо запитав вiн. "Чому тут цi люди? Чому я тут?"
  
  "Наскiльки я можу судити," сказав Морiартi, " ви йшли за мною через два континенти i половину iншого. Чому це повинно бути, я поняття не маю. Пiн Док Лоу, чи не так? Як у тебе з головою?
  
  Холмс пiднiс руку до рани, поморщився i знову опустив її. "Я побачив спалах свiтла," згадував вiн, - а потiм-"
  
  "У вас стрiляли", - сказав йому Морiартi. "Майже промахнулися. Чи, можливо, я повинен сказати, майже потрапили. Куля тiльки зачепила вас над вухом. Лiве вухо".
  
  Холмс з хвилину помовчав. А потiм приклав палець до носа i сказав: "Бандити".
  
  "Це вiрно, - погодився Хитрий Дивак.
  
  "Тепер я згадав", - сказав Холмс. "Бандити- корабель- золото - Банк Англiї- Ватсон! Я повинен послати телеграму бiдному старому Ватсону- i мо"му братовi Майкрофту".
  
  "Це важко зробити", - нагадав йому Морiартi. "Ми посеред Аравiйського моря. Що ти пам'ята"ш?"
  
  Холмс на хвилину напружено задумався, втупивши очi в палубу i потираючи голову, один раз скривившись, коли ненавмисно провiв рукою по свiжiй ранi над вухом. Вiн подивився на Морiартi i сумно усмiхнувся. "Ти був правий", - сказав вiн. "Я переслiдував тебе. I ти полював - полю"ш - за вантажем золота. Чи Не так?"
  
  " I ви зi своїми, е-е, компаньйонами мчали з Лондона аж до Бомбея, щоб сiсти на корабель i перешкодити менi, е-е, заволодiти золотом?
  
  "Ну," сказав Холмс, з усiх сил намагаючись не виглядати збентеженим, " бачте, я сам домагався цього.
  
  "Насправдi!"
  
  "Тобто Пiн Док Лоу був сповнений рiшучостi здобути його. I я був Пiн Док Лоу ".
  
  "Я вражений", - заявив Морiартi. "I я наголошую, що навiть будучи Пiн Док Лоу, ви не припиняли своїх спроб переслiдувати мене, навiть заподiяти шкоду".
  
  "Я це зробив?" Спитав Холмс.
  
  "Агенти", - нагадав йому Морiартi. "У рiзних мiсцях по всiй Європi. В мене стрiляли, били кулаками i штовхали перед рухомими машинами".
  
  "Це на мене не схоже", - спохмурнiв Холмс. "Але це дiйсно жахливо схоже на доктора Пiн Док Лоу". Вiн посмiхнувся. "Зрештою, в докторi було щось хороше!"
  
  "Дуже цiкаво", - сказав професор Морiартi.
  
  Маргарет пiдiйшла i опустилася на колiна поруч з Холмсом. "Дозвольте менi оглянути вашу голову", - сказала вона. " Я знайшов в караульному примiщеннi пляшку восьмирiчного "Макгрегора", якою скористаюся, щоб промити рану. Якщо ви хочете зробити пару швидких ковткiв, перш нiж я почну, це могло б заглушити бiль.
  
  "Нi, дякую, мiс", - сказав Холмс. "У мене i так голова йде обертом без допомоги восьмилiтнього сина Макгрегора".
  
  Холмс зцiпив зуби i пильно дивився в дальню стiну, поки Маргарет наливала на рану пару порцiй скотча i промокала її чистим бавовняним бинтом, яким потiм обв'язала його голову. "Цього повинно вистачити", - сказала вона, встаючи, щоб помилуватися справою своїх рук.
  
  Холмс подякував її i спробував пiднятися на ноги. Пiсля двох спроб вiн звалився назад. "Можливо, менi слiд залишитися тут ще трохи", - сказав вiн. З палуби долинув рушничний залп, потiм ще i ще. Потiм стрiлянина стала спорадичною, оскiльки кожна людина заощаджував свiй вогонь для видимого ворога.
  
  "Зниклий корабель прибув", - прокоментував Морiартi.
  
  "Ми повиннi пiднятися туди", - сказав Пiтер, вставляючи обойму в магазин карабiна, який вiн тiльки що прихопив з караульного примiщення.
  
  "Ми скоро при"дна"мося до вас", - сказав Морiартi. Вони з Маргарет допомогли Холмсу пройти в примiщення охорони i сiсти на один iз дерев'яних стiльцiв. "Ви дiйсно мiстер Шерлок Холмс, детектив?" - Запитала Маргарет.
  
  "Я думаю, що так", - сказав вiн. "Хоча я не був таким останнi кiлька мiсяцiв. Розум бiльш тендiтна i пiддана помилкам штука, нiж я думав до цього досвiду".
  
  "Давайте послуха"мо", - похмуро сказав Морiартi. "Чому ви стежили за мною пiд виглядом китайця, одягненого як бiзнесмен iз Середньої Європи?"
  
  "Це той, ким я себе вважав", - пояснив Холмс. "Скажiть менi, у вас " якийсь мерзенний план, щоб втекти з золотом? А якщо нi, то що ви тут робите?"
  
  "Далi буду задавати питання я", - сказав йому Морiартi. "Однак; нi, у мене нема" планiв купувати золото. Що стосу"ться того, що я тут роблю, то з цим доведеться почекати.
  
  "Чому ти дума"ш, що професор Морiартi полю" за золотом?" Запитала Маргарет.
  
  "Тому що вiн професор Морiартi", - пояснив Холмс.
  
  "Давайте не будемо блукати по свiтлим стежками спекуляцiй", - сказав Морiартi. "Що ви ма"те на увазi, кажучи, що думали, що перебува"те на Пiн-доцi Низько?" Хiба це не просто одна з твоїх менш дитячих маскувань?
  
  Холмс зi свистом випустив повiтря крiзь стиснутi губи. "Дозвольте менi спробувати прояснити свої думки", - сказав вiн. "Директор Ради керуючих Банку Англiї попросив мене допомогти зберегти партiю золота". Вiн зробив паузу i озирнувся. "Iмовiрно, цю партiю золота".
  
  Морiартi вигнув брову. "Так?" - сказав вiн. "А потiм ви спустилися в каналiзацiйний люк в лондонську каналiзацiю".
  
  "Звiдки ви це зна"те?" - спитав Холмс.
  
  "Ваш помiчник Уотсон розповiв менi", - сказав Морiартi.
  
  "Невже?" Холмс похитав головою. "Я повинен почути вашу версiю цих подiй пiсля того, як розповiм свою власну", - сказав вiн.
  
  "Так i буде," пообiцяв Морiартi.
  
  "Я спустився в глибини лондонськiй каналiзацiї, щоб з'ясувати, чи можливо проникнути в сховища Банку Англiї знизу", - сказав Холмс.
  
  "Отже," сказав Морiартi. - I це так?
  
  "У мене нiколи не було можливостi це з'ясувати", - сказав Холмс. "I, - додав вiн задумливо, - "якщо б це було так, я б тримав це при собi".
  
  "Що сталося?" Запитала Маргарет.
  
  "Був сильний натиск води, якого я не змiг уникнути", - сказав Холмс. "Вiн пiдхопив мене i понiс вперед. Деякий час я боровся з цим, намагаючись встати на ноги або вчепитися за якийсь виступ, але менi це не вдавалося. Потiм мiй потилицю вдарився об якийсь твердий предмет, i наступне, що я пам'ятаю, - це те, що я лежу на бетонному виступi приблизно в двох футах над водою, яка, мабуть, занесла мене туди, а потiм вiдступила ".
  
  "Так адже тебе могли вбити!" Сказала Маргарет. "Це диво!"
  
  "Я б вiдмовився вiд дива, якщо б мiг уникнути намокання", - сказав Холмс.
  
  Вiн зробив паузу у сво"му оповiданнi, i всi вони напружилися, прислухаючись до звукiв зверху. Знову пролунав глибокий вибуховою трiск скоординованого рушничного залпу, потiм ще один, а потiм настала тиша.
  
  "Я б припустив, що це прощальнi пострiли", - сказав Моран з порога. "Я вважаю, корабель бандитiв вiдбитий".
  
  З iлюмiнатора почулися уривчастi радiснi вигуки.
  
  "Схоже, ви дiйсно правi, полковник", - сказав Морiартi.
  
  "Я складу карабiни," сказав Моран i попрямував коридором.
  
  - Отже, - продовжив Морiартi, знову перемикаючи увагу на Холмса, - як ви потрапили з лондонської каналiзацiї в "Iмператрицю Iндiї"?
  
  "Я прокинувся, не маючи нi найменшого уявлення про те, хто я такий", - сказав йому Холмс. "Дiйсно, я поняття не мав, хто я насправдi, поки всього кiлька хвилин тому не виявив себе на пiдлозi, а ти схилився надi мною. Це був справжнiй шок - поки я не почав згадувати ".
  
  "Пам'ята"ш?"
  
  "Що сталося мiж каналiзацiйною трубою в Лондонi i пiдлогою коридору за цими дверима", - сказав Холмс.
  
  "Пiсля того, як я достатньо оклигав, щоб пiднятися з полицi, я пошукав найближчий вихiд з каналiзацiї. Я проповз по великiй зливної труби, що виходила над Темзою, i опинився бiля пiднiжжя Уоттинг-роуд. Я впiзнав це мiсце, i до мене повернулися деякi фрагменти пам'ятi. На жаль, тi невеликi спогади, якi я вiдновив, направили мене по хибному шляху. У мене була кiмната над магазинчиком грогу на Уоттинг-роуд, яку я iнколи використовував, щоб прийняти вигляд доктора Пiн Док Лоу, мерзенного китайського злочинця. Дозвольте менi додати, що це мiй власний винахiд. Я "диний Пiн Док Лоу, який коли-небудь iснував. У цьому образi я змiг проникнути в лондонський злочинний свiт у пошуках iнформацiї. Що я згадав, опинившись на Уоттинг-роуд, так це те, що я злочинець на iм'я доктор Пiн Док Лоу. Далекий вiд усвiдомлення того, що я насправдi Шерлок Холмс, я вважав його своїм найлютiшим ворогом ".
  
  "Бiдолаха," сказала Маргарет.
  
  "Я пiднявся у свою кiмнату i скинув одяг, яка була наскрiзь мокра й пахла- рiзними непри"мними запахами. Я вимився, як мiг, у великому тазi, який тримав спецiально для цi"ї мети, i перетворився в Пiн. Потiм я вирушив на довгу прогулянку, щоб провiтрити голову, викинувши одяг, яка була на менi, в смiтт"ве вiдро де-небудь по дорозi ".
  
  "Хiба сам акт перетворення в цього китайця - необхiднiсть виконання трансформацiї, щоб прийняти особу, - не сказав вам, що насправдi ви не були?" - запитав Морiартi.
  
  "Думаю, так воно i було", - погодився Холмс. "Я знав, що я був кимось, хто, так би мовити, грав роль Пiн Док Лоу, але, бачте, я поняття не мав, ким може бути цей iнший "хтось". Так що я залишився з тi"ю особистiстю, в якої був впевнений ".
  
  " Схiдний лиходiй.
  
  "I той, хто знав, що хтось намага"ться вкрасти стан в золотi - це було "дине, що я пам'ятав. I я припустив, будучи лиходi"м, що потенцiйним злодi"м був я. Все iнше випливало з цього "диного помилкового припущення".
  
  " Значить, ви пiднялися на борт, щоб вкрасти золото? - Запитав Морiартi.
  
  " Нi. Це повинно було статися пiзнiше. Я пiднявся на борт, щоб перешкодити тобi вкрасти його першим.
  
  "Мiстер Холмс!" вигукнула Маргарет. " Як ви можете говорити такi речi про професора?
  
  "Iнодi я дивуюся," сказав Холмс.
  
  Маргарет встала. "Котра година?" запитала вона.
  
  Морiартi дiстав кишеньковий годинник i вiдкрив їх. "Трохи бiльше двох ночi за бомбейскому часу", - сказав вiн. " Я вважаю, все ще " пiдходящим часом, якщо тiльки ми вже не пройшли сiмдесятий схiдний меридiан, в цьому випадку на годину ранiше.
  
  "Я краще пiду пошукаю свого батька", - сказала вона. "Я наполягаю на тому, щоб почути продовження цi"ї захоплюючої iсторiї пiзнiше. Було при"мно познайомитися з вами, мiстер Холмс".
  
  "Спасибi. Я сам вiдчуваю те ж саме", - сказав Холмс.
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАДЦЯТЬ ШIСТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ЗНИКЛИЙ БЕЗ ВЕСТИ
  
  
  
  Око людський не чув, людське вухо не бачило, рука людська не здатна вiдчути смак, мова його - осягнути, серце його - повiдомити, яким був мiй сон.
  Вiльям Шекспiр
  
  
  
  Велике чорне дау, оснащене якимось древнiм i пекельно гучним двигуном, стояло носом до правого борту "Iмператрицi", яка утримувалась на мiсцi мотузками, якi були викинутi за борт фальшивими стюардами при пiдготовцi до штурму. Тридцять або близько того головорiзiв в пишних бiлих панталонах i довгих куртках, з червоними поясами на талiї i червоними шарфами на головах, виглядали для всього свiту як особливо злодiйськi статисти у роуд-постановцi "Пiратiв Пензанс", скипiли по канатах i вискочили на палубу. Вони розмахували ятаганами, мушкетонами, однi"ю або двома гвинтiвками "Мартiнi-Генрi" i парою капсюльных пiстолетiв i кричали про велич Калi.
  
  Вiйська герцога зiбралися на лiвiй сторонi палуби i в повному порядку перейшли на правий борт, щоб зустрiти загрозу. Вони вишикувалися в лiнiю для перестрiлки i просувалися вперед з незворушним фаталiзмом, який прищеплю"ться кожному британському солдату протягом чотирьох годин щодня. Палуба була недостатньо широка, щоб вмiстити бiльшу частину бойових порядкiв, i люди були б щасливiшими верхи. Але абсолютно очевидно, що коням це зовсiм не сподобалося б, i, крiм того, тi кiлька коней, якi мiстилися в стайнi пiд палубою, були не дуже вправнi пiднiматися по сходах.
  
  Британцi вишикувалися у двi шеренги, стоячи на колiнах, i дали залп по головорiзам, якi були не бiльш нiж в двадцяти футах вiд них. Бандити просувалися швидко, ледь давши солдатам час для ще одного залпу, перш нiж вони зiмкнулися з британської лiнi"ю. Але цi два масованих залпу врiзалися в них, i тепер їх було менше.
  
  Тепер в основному це був ятаган проти багнета, i було кiлька хвилин, коли бiй мiг пiти в будь-яку сторону. Сили добра i зла розгойдувалися взад-вперед, обмiнюючись перестрiлками i зчiплюючись в рукопашнiй, висловлюючи недоброзичливiсть. Вiйська з'явилися занадто швидко, i фанзигары не були готовi зустрiтися з ними лицем до лиця. Банда вбивць, хоча й була досить хоробрий, не звикла протистояти озбро"ному i навченому опору. Поступово їх вiдкинули.
  
  Коли битва явно обернулася проти них, фанзигары кинулися до поруччя i стрибнули, пiрнули або просто кинулися за борт до людини. Деякi приземлялися прямо на дау внизу, але дау перерiзала канати, випустила пар i з гучним стуком вийшла iз зони досяжностi карабiнiв Мартiнi-Генрi, стрiляючих у кожного, хто з'являвся на палубi. Нападники, все ще перебували на борту "Iмператрицi", пiрнули за борт i швидко попливли, тi, хто вмiв плавати, слiдом за дау. Деяким з них це вдалося, але бiльшiсть загинуло у водi, вiдмовившись вхопитися за канати, спущенi екiпажем "Iмператрицi". Два електричних вугiльно-дугових прожектора, встановлених на носi "Iмператрицi", були швидко заправленi, але до того часу, коли вугiльнi стрижнi були обрiзанi, вiдрегульованi i запущенi, "дау" була практично поза зоною досяжностi. Та, чорний на тлi чорного неба i ще бiльше чорного моря, вiн швидко зник у темрявi.
  
  Поранених i вбитих членiв атакуючого загону, якi залишилися позаду, було чотирнадцять, коли всi вони були зiбранi: вiсiм убитих i шiстьох залишених на повiшення, коли вони доберуться до порту. З екiпажу корабля загинули тро"; з улан-уде - дво"; i з пасажирiв - дво": лiтнiй священик, який, ймовiрно, помер вiд серцевого нападу, i молодий службовець британського банку, якого знайшли з незажженным револьвером у руцi i бандитським шарфом, туго затягнутим навколо шиї.
  
  Капiтан Искансен наказав усiм пасажирам залишатися у своїх каютах, поки офiцери корабля обшукували весь корабель у пошуках сховався Фансигара: вони думали, що знайшли одного, втиснутого за вентиляцiйною шахтою, але вiн виявився одним з перших стюардiв, якi були занадто наляканi, щоб вийти.
  
  Пошкодження корабля були мiнiмальними i легко усувалися, i "диними речами, якi були виявленi зниклими, були кiлька статуеток танцюючих дiвчат, бiльшiсть з яких належала якомусь Альберту "Маммеру" Толливеру, за винятком однi"ї, яка належала Офiцерської їдальнi шотландських улан герцога Монкрейта. Все це, мабуть, було викинуто за борт бандитами в поривi релiгiйного завзяття.
  
  "У мене все ще " пара ящикiв з цими маленькими ледi в трюмi", - сказав ряджений старшим офiцерам пiсля того, як пропажа була виявлена. "Якщо ви хочете, я буду радий замiнити ту, що пропала, на свою власну".
  
  "Ми пiднiмали за неї тости кожен вечiр з тих пiр, як сержант-майор Маккуист знайшов її ще в 58-м. Мiй батько був до мене, а його батько до нього ", - сказав майор Сэндиман, який пишався тим фактом, що вiн був третiм поколiнням сэндиманов, якi служили в армiї герцога. "Це здасться дивним, якщо я бiльше не буду цього робити. I все ж, враховуючи те, що ми тепер зна"мо про її походження ... "
  
  "Я згоден", - сказав генерал Сент-Iв. "Згадайте Хиффингтона i барменшу. Якщо коли-небудь стане вiдомо, що офiцери полку пiднiмали тости за статую тарталетки протягом тридцяти з гаком рокiв, ми нiколи не почу"мо про це в останнiй раз ".
  
  "Нiхто з нас не змiг би показати сво" обличчя в армiї, Вiйськово-морському флотi або Уайтсе без того, щоб у кiмнатi не прокотився смiшок", - погодився полковник Морсi. " По здоровому мiркуванню, - продовжив вiн, - враховуючи те, що ми тепер зна"мо про цю, е-е, маленької Ледi, можливо, було б краще, якщо б ми вiдмовилися вiд задоволення перебувати в її суспiльствi.
  
  "Тодi вирiшено", - сказав Сент-Iв. Вiн повернувся до бормочущему. "Спасибi за вашу пропозицiю, сер. Ми не замiнимо нашу зниклу Ледi iншим зображенням тi"ї ж самої, ах, богинi, яким би близьким не було схожiсть. Можливо, якщо ви коли-небудь придба"те мiдних тигрiв, або слонiв, або чайники, ми могли б придбати один з них, який буде нагадувати нам про давно минулi днi ".
  
  "Я буду мати це на увазi, генерал", - сказав йому буркотун. "Подивимося, чи не буду я цього робити".
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАДЦЯТЬ СIМ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ЗМIНЕНI ПАТЕРНИ
  
  
  
  Я можу розповiсти їм про та"мницi, прихованi, про чудеса плетiння павутини, вiд якої залежить досконалiсть i слава свiту... Про чудеса шляху небесної драбини, один кiнець якої спочива" на землi, а iнший - у правого пiднiжжя Престолу Слави.
  -Хейхалот Раббати
  
  
  
  Менi знадобилося кiлька днiв, щоб на кораблi знову запанувала нормальна обстановка. Як тiльки тiла були вилученi, пораненим надали допомогу в корабельному лазаретi, палуби вимитi, дiрки, порiзи, вм'ятини i подряпини закладенi або зафарбованi, а всi iншi зовнiшнi ознаки важкого випробування усуненi, для деяких пасажирiв цей досвiд набув якiсть поганого сну, а для деяких - захоплюючої пригоди, в якому у них була можливiсть продемонструвати iншим надзвичайну холоднокровнiсть, вiдвагу та бойовi здiбностi. Принаймнi, саме так вони планували це розповiсти.
  
  "Я визнаю, професор," сказав полковник Моран, розслабляючись в курильнi на верхнiй палубi i закидаючи ноги на стiлець навпроти свого власного, - що стосовно темних шляхiв i марних трюкiв нiхто з тих, кого я коли-небудь знав, не може зрiвнятися з вами. Ти вiдвiв цю маленьку Ледi з будинку герцога з спритнiстю Мамарума Великого, витягу" золотi монети з повiтря.
  
  "Я просто скористався наданою можливiстю", - зiзнався Морiартi з глибини сусiднього крiсла злiва, але вiн виглядав задоволеним похвалою.
  
  "Ах, але можливiсть побачити там, де решта з нас бачили тiльки небезпека i замiшання, - ось що робить це генiальним ходом в моїй книзi". Моран задоволено затягнувся сигарою. "Поки решта з нас борються з проклятими Бандитами, Толливер збира"ться викинути цi статуетки за борт. Всi, крiм однi"ї ". Вiн повернувся на стiльцi, щоб подивитися на бормотуна, якого було майже не видно - тiльки його нiс i кiнчик сигари, - уткнувшийся в подушки крiсла з iншого боку вiд нього. "Скажи!" - сказав вiн. "Ти впевнений, що врятував того, кого треба, чи не так? Я маю на увазi, я б не хотiв з'являтися у махараджi з уламком цi"ї статуї.
  
  "За кого ви мене прийма"те?" - запротестувала балерина. "Маленька Ледi, досить красиво загорнута в шари ватину, сидить у ящику, в якому ще одинадцять примiрникiв того ж самого. Але я не думаю, що у вас виникнуть проблеми з тим, щоб вiдрiзнити їх один вiд одного. У цього " певна деталiзацiя, якої не вистача" iншим."
  
  "Можливо, ви захочете покинути корабель у порт-Суецi i забрати свiй приз прямо в Iндiю", - запропонував Морiартi.
  
  Моран похитав головою. "У Маленького Поки " свої агенти в Лондонi. Я передам їм Ледi, тим самим завершивши угоду. Звичайно, я буду супроводжувати їх назад в Iндiю, але якщо з Ледi що-небудь трапиться на зворотному шляху, це буде на їх совiстi, а не на моїй.
  
  "А!" - сказав Морiартi. "Ви самi не позбавленi певної витонченостi характеру".
  
  "Коли справа доходить до того, щоб забрати те, що належить менi, - сказав Моран, - я справляюся".
  
  Шерлок Холмс увiйшов в курильну i, побачивши їх, попрямував у їх кут. Чомусь вiн бiльше не був схожий на зловiсного доктора Пiн Док Лоу. Риси його обличчя невловимо змiнилися: вигин рота, худоба щiк. Його погляд, як i ранiше, напружений, став бiльш прямим, нiж ранiше. "Ти не заперечу"ш?" запитав вiн, вказуючи на вiльний стiлець.
  
  "Неодмiнно при"днуйтесь до нас, мiстер Холмс," сказав йому Морiартi. " Як ви себе почува"те?
  
  "Прикро," сказав Холмс, опускаючись у крiсло i дiстаючи цигарку з срiбного портсигара у внутрiшнiй кишенi. " I одночасно вiдчуваючи полегшення i замiшання. Схоже, ми були на однiй сторонi в недавнiх конфлiктах, i цi негiдники явно не були вашими агентами.
  
  "З iншого боку," сухо прокоментував Морiартi, - серед ваших нинiшнiх знайомих, схоже, чимало негiдникiв".
  
  "Так", - визнав Холмс. "Я не впевнений, що з цим робити. Вони обидва зрозумiли, що мiй план з отримання золота не буде реалiзований, i оскiльки я нiколи не розповiдав їм досить про це, щоб вони могли здiйснити його самостiйно, вони зараз трохи ображенi на мене. Я думаю, Хитрий Дивак пiдозрю", що мо" перетворення в Шерлока Холмса - це якась хитромудра пастка з мо"ї сторони, щоб поцупити все золото для себе. В усякому разi, в даний час обо" вони уникають мене, що, ймовiрно, до кращого ".
  
  " Ти цiлком оговтався вiд свого, е-е, досвiду в якостi свого альтер-его?
  
  "Ймовiрно, я нiколи не одужаю", - сказав Холмс, чиркаючи великий безпечної сiрником об край коробки i прикурюючи сигарету. "Мої спогади про тi подiї i про думках про Пiн Док Лоу залишили непри"мний присмак у мене в ротi, i буде потрiбно якийсь час, щоб очистити мiй смак. Я завжди думав, що з мене вийшов би хороший злочинець, але нiколи не усвiдомлював, наскiльки близький до розгадки мiй порив ". Вiн задув сiрник. " Можливо, в майбутньому менi не слiд бути до вас настiльки суворим, професор.
  
  "О, я впевнений, що коли ти повнiстю поправишся, тобi вдасться стати таким же впертим бульдогом, яким ти був ранiше", - сказав Морiартi, i посмiшка торкнула куточки його рота.
  
  Цiвка диму оточила обличчя Холмса i повiльно поплив до стелi. "Я все ще не можу повiрити, що ваша присутнiсть на цьому кораблi, в безпосереднiй близькостi вiд великого сховища золота, " чистою випадковiстю, професор Морiартi. Що ти тут робиш, якщо не за золотом? Скажи менi це.
  
  "Я думаю, ви не повiрите, що я вiдвiдував старi iндiйськi астрономiчнi обсерваторiї?" Запитав Морiартi.
  
  "Ви неправильно припуска"те", - сказав йому Холмс. "Навiть коли я був занурений в особистiсть доктора Пiн Док Лоу, я не випускав з виду, хто ви такий i що ви можете замишляти".
  
  "I ти кiлька разiв намагався вбити мене, наскiльки я пам'ятаю", - сухо нагадав йому Морiартi.
  
  "Просто виведений з ладу", - стверджував Холмс. "Можливо, деякi з моїх агентiв - агенти Пiн Доклоу - були надмiрно наполегливi в iнтерпретацiї моїх наказiв. Якщо це так, я жалкую".
  
  "Я приймаю поправку", - сказав Морiартi. "Не мертвий, просто у нього зламано кiлька важливих кiсток".
  
  "Ну..." Холмс сумно посмiхнувся. " У той час ми обидва полювали за золотом. Тепер тiльки один з нас.
  
  Морiартi здiйняв руки в заклику до вiдсутнiм богам. " Запевняю вас, Холмс, що, яку б справу у мене не було, воно завершено, що нiхто вiд нього не постраждав, що воно не ма" нiякого вiдношення до золота в сховищах пiд нами, i я маю намiр провести залишок подорожi в при"мному спогляданнi безмежного океану, коли ми будемо перетинати його.
  
  Холмс пiдвiвся зi стiльця. "Я помiтив, що ви, зда"ться, отриму"те збочене задоволення вiд того, що не брешете менi, - сказав вiн Морiартi, - але поклада"теся на тонкi натяки, щоб тримати мене в невiданнi про ваших справжнiх цiлях. Тому я на дозвiллi проаналiзую вашi слова i подивлюся, чи зможу я розкрити, якi секрети криються в них. А поки я можу бути корисний до кiнця подорожi, уважно доглядаючи за тобою - i за золотом. I з цими словами, як зi своїм парфянською пострiлом, вiн загасив цигарку i пiшов геть.
  
  "Будьте моїм гостем, Холмс," крикнув Морiартi в спину удаляющегося Холмса. " Але постарайтеся трохи вiдпочити i повернути собi колишню, е-е, житт"радiснiсть.
  
  "Так ось хто такий Шерлок Холмс", - сказав полковник Моран, спостерiгаючи крiзь хмару сигарного диму, як Холмс з напруженою спиною протиснувся в дверi курильної i пiшов. "Менi непрошеною спада" на думку фраза 'непри"мний тип'.
  
  "Вiн не намага"ться з усiх сил заводити друзiв", - зауважив Морiартi. "Нiколи не робив цього".
  
  " Справдi? Моран постукав цигаркою об край попiльнички. " Я не помiтив. У чому саме вiн вас пiдозрю", професор?
  
  "Все", - пояснив Морiартi. "Всi".
  
  
  
  "Iмператриця Iндiї" прибула в порт Суец три днi i провела в порту всього один день, перш нiж рано вранцi наступного дня приступити до пятидесятидвухчасовому переходу по каналу. У кожного трапа, вхiдного люка i перiодично вздовж палуби були виставленi охоронцi з наказом виглядати люто, гарчати на будь-якого, хто спробу" пiднятися на борт, i при необхiдностi наступати на пальцi рук або нiг, щоб не допустити непроханих гостей на палубу. "Це не спрацю"," сказав капiтан Искансен, "але ми можемо спробувати".
  
  "Хто цi невблаганнi абордажники, яким ми повиннi дати вiдсiч?" - Запитав генерал Сент-Iв, простеживши за розташуванням своїх людей.
  
  "Мiсцевi крамарi", - сказав йому Искансен.
  
  "Магазин... "
  
  " Навiть якщо так. I вони влаштують лавочку в будь-якому затишному куточку палуби, до якого зможуть дотягнутися: пiд прикриттям або на вiдкритому мiсцi, поруч з рятувальними шлюпками, пiд рятувальними шлюпками, у трапiв; головне, щоб вони були пiд ногами i заважали ".
  
  "А!" - сказав Сент-Iв. "Я пам'ятаю їх по подорожi. Наполегливi маленькi жебраки. Але я думав, їх запросили на борт, щоб продавати дрiбнички пасажирам".
  
  "Запрошувати їх було б зовсiм зайве", - сказав йому капiтан. "Ми прибува"мо в порт, вони прибувають на борт. Це досить чудово i страшенно драту"".
  
  "Це " у всiх чудеса", - пробурмотiв Сент-Iв. "Вони, як правило, досить дратують".
  
  Золотосховище, звичайно, було закрито, як внутрiшнi, так i зовнiшнi дверi, i ретельно охоронялася, поки "Iмператриця" перебувала в порту, як i на всьому протязi каналу. Так вийшло, що деяким всюдисущим "крамарям" все-таки вдалося пiднятися на борт i розкласти свої товари по рiзних частинах палуби, даючи пасажирам останнiй шанс купити шарфи, капелюхи, сукнi, взуття i рiзнi схiднi дрiбнички, поки вони не доберуться до Лондона, де майже тi ж товари можна було придбати в Iст-Ендi майже за тi"ю ж цiною. Капiтану Искансену вдалося утримати їх вiд спуску вниз або навiть всередину, i останнi з них поспiшили сiсти в чекали їх човна, коли "Iмператриця" готувалася увiйти в канал.
  
  
  
  Хитрий Дивак i Щеня Кулi зустрiлися з Шерлоком Холмсом в його каютi в той ранок, коли корабель увiйшов в Суецький канал. "Ну, я не бачив вас двох останнi кiлька днiв", - сказав Холмс, сидячи на краю лiжка, загорнувшись у свiй червоний шовковий халат з високим комiром i вишитими драконами, кидаються один на одного спереду. " Сигарету? вiн простягнув їм свiй срiбний портсигар.
  
  "Це для початку", - сказав Хитрий Дивак, вибираючи сигарету i пiдносячи її до носа, щоб понюхати. "Дешевий тютюн", - висловив вiн свою думку.
  
  "Мiцний тютюн," сказав йому Холмс. " Єгипетський. Не особливо дешевий.
  
  "Як скажеш," сказав Дивак, - але це не той сорт тютюну, який я купував би, якщо б у мене була моя доля золота внизу. Вважаю, зараз на це нема" нiяких шансiв".
  
  Щеня Кулi сiв верхи на дерев'яний стiлець з жорсткою спинкою перед крихiтним письмовим столом i вiдмахнувся вiд запропонованого портсигара. "Чого я хочу, так це слiв", - сказав вiн. " Я хочу, щоб ти пояснив менi те, чого я не розумiю.
  
  "На це пiшли б роки", - сказав йому Холмс, мускул в куточку рота Холмса здригнувся, коли вiн говорив. "Якогось конкретного пояснення ви хотiли б отримати прямо зараз?"
  
  "Так ти справдi Шерлок Холмс?" вимогливо запитав Песик. "Що сталося з Пiном?"
  
  "Є Пiн Док Лоу?" - запитав Дивак. "Чи був коли-небудь Пiн Док Лоу?"
  
  "Наскiльки я знаю, був тiльки той, який я створив", - сказав їм Холмс. "Я створив Пiн Док Лоу, я став Пiн Док Лоу, i тепер я бiльше не Пiн Док Лоу. Шкодую про це."
  
  "Деякi люди, яких ми обидва зна"мо, зроблять все можливе, щоб ти дуже пошкодував", - м'яко сказав Дивак. "Що стосу"ться мене, то я приймаю жорстокi мiнливостi життя з деякою часткою холоднокровностi, але " тi, хто не подiля" мого несутт"вого ставлення до життя. I пара з них вже зараз очiкують нашого прибуття в Лондон".
  
  "Ти ж не погрожу"ш менi, Стариган?" спитав Холмс з предвкушающей посмiшкою на обличчi.
  
  "Не я", - сказав Дивак, пiднiмаючи руки в удаваному жаху вiд такої пропозицiї. "Просто нагадую тобi, що до чого".
  
  Холмс пiдвiвся i сердито подивився на двох своїх колишнiх поплiчникiв. "Якщо ви будете добре поводитися," сказав вiн їм, - i перестанете думати про неможливих злочинах, я подумав, що, можливо, зможу що-небудь для вас зробити".
  
  "Що за "щось"? пiдозрiло запитав Дивак.
  
  "З iншого боку, якщо ти сповнений рiшучостi погрожувати менi i iншим чином виявляти ознаки невдоволення, що ж, тодi ти наданий сам собi, i диявол тебе забери".
  
  " Вам легко говорити, мiстер Холмс, - сказав Песик, - але ви той, хто привiв нас на цю яхту, не кажiть, що це не так. Якби не ви i вашi запевнення...
  
  "Запевнення Пiн Доклоу," перебив його Холмс.
  
  "Ну ось, рiзниця не варто i пiвпеннi", - усмiхнувся Хитрий Дивак. "Це ви i вашi вмовляння привели нас сюди," сказав вiн, "i, наскiльки я розумiю, саме ви повиннi зробити з нас чесних злодiїв".
  
  "Наскiльки я розумiю," сказав їм Холмс, пiдходячи ближче, поки не навис над ними, як виснажений оракул, "ви дво" перескочили на iншу сторону огорожi i могли б подумати про те, щоб залишитися там на деякий час".
  
  "Як це?" - запитав Хитрий Дивак.
  
  "Який паркан?" запитав Щеня, злегка вiдкидаючи голову назад, наче боявся, що Холмс збира"ться вкусити його за нiс.
  
  "Ну, ви обидва герої", - сказав їм Холмс. "Ви допомогли врятувати золото. Ви навiть були пораненi за цю справу, Дивак", - додав вiн, вказуючи на забинтовану руку Дивака.
  
  "I що з цього?" - запитав Песик.
  
  "Ну, я б подумав, що буде нагорода", - сказав їм Холмс. "Так, я впевнений в цьому. Сам Банк Англiї, безумовно, виплатить винагороду тим, хто допомагав боротися з бандитами ".
  
  "Ну, я буду ..." - сказав Щеня, коли до нього дiйшла грандiознiсть цi"ї iдеї.
  
  "Ну, хiба це не було б забавно", - сказав Хитрий Дивак.
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАДЦЯТЬ ВIСIМ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  РОЗЧИНИВСЯ В ПОВIТРI
  
  
  
  Ми не можемо розпалити, коли захочемо,
  Вогонь, який перебува" в серце,
  Дух вi" i нерухомий,
  В та"мницi перебува" наша душа.
  - Метью Арнольд
  
  
  
  Cкапiтан Искансен встав i пiдняв келих за своїх гостей за столом капiтана. Знадобилося кiлька секунд, щоб гамiр за столом затих, i по залу повiльно розлилася тиша, коли люди повернулися, щоб почути, що хотiв сказати капiтан. "Океанське подорож - це час спiлкування i спiльних пригод", - сказав вiн присутнiм за вечерею, високо тримаючи свiй стакан над гороховим супом. "Що ж, ми випробували i те, i iнше. Дiйсно, це подорож "Iмператрицi Iндiї" надовго запам'ята"ться всiм, хто знаходиться на її борту. Я дуже радий, що на борту була така юрба героїв, тому що i екiпаж, i пасажири вели себе як герої в цiй подорожi, i я дякую вас усiх до "диного ".
  
  "Гiп-гiп", - крикнув хтось у залi, i їдальня огласилась серi"ю схвальних вигукiв. I тост був пiднятий, а за деякими столиками знову пiдняли.
  
  "Їжте, пийте й веселiться", - проревiв капiтан Искансен. "Тому що завтра ми причаливаем!"
  
  Неголоснi оплески переросли в шквал щирих ударiв. Подорож уздовж Середземного моря пройшло на подив без пригод. "Iмператриця" обiгнула Гiбралтар i прокладала собi шлях на пiвнiч крiзь досить сильний дощ i досить неспокiйне море, щоб пасажири вiдчували себе так, нiби це частина їх триваючого пригоди, не вiдчуваючи при цьому по-справжньому дискомфорту. У бiльшостi з них були морськi нiжки. Вони могли обiдати без дискомфорту, незважаючи на кочення пiд сидiннями.
  
  По кораблю гуляв прохолодний бриз. Цей вечiр був досить прохолодним, щоб вовнянi штани i твiдовi спiдницi замiнили легку бавовняну або льняну одяг для прогулянок по палубi. Жахливий напад було в минулому, i всi ознаки її були усуненi. Тепер пасажири вiдчували себе виключно весело, i навкруги панував гарний спiлкування.
  
  Маргарет Сент-Iв повернулася до свого батька пiсля того, як капiтан повернувся на сво" мiсце, i заговорила з ним серйозно i напруженим пошепки, чому генерал Сент-Iв засовався i виглядав не в своїй тарiлцi. "Але, люба," сказав вiн, перериваючи потiк її слiв, - ти хочеш, щоб я дозволив цьому Пiтеру одружитися на тобi? Просто так? Я повинен вiддати тебе цьому хлопцю, який дума", що носiння вiйськової форми - це якийсь жарт? Правда?"
  
  "Якщо вiн попросить у тебе мо"ї руки, батько," терпляче сказала Маргарет, - я просто хочу, щоб ти знав, що зi мною все буде в порядку, якщо ти серйозно подума"ш про це. I потiм, якби пiсля вiдповiдного перiоду роздумiв - скажiмо, десяти чи двадцяти хвилин - ви сказали "так", я б подумав, що це абсолютно нормально ".
  
  "I коли вiн збира"ться запросити мене?" - запитав Сент-Iв.
  
  "Я не знаю", - зiзналася Маргарет. "Вiн мене ще не питав".
  
  Сент-Iв з хвилину ретельно обдумував це. - А чому ти так впевнений, що вiн це зробить? - запитав вiн, захоплюючи територiю, на якiй жодна людина не може бути в безпецi.
  
  "Жiнка розбира"ться в таких речах", - сказала йому дочку.
  
  "Зрозумiло", - сказав Сент-Iв. "Чи " у нього грошi? Якiсь очiкування? Чи зможе вiн вас утримувати?"
  
  "Поняття не маю", - сказала Маргарет, безтурботно вiдкидаючи думку про те, що грошi мають якесь значення. "Крiм того, хiба у мене не буде достатнього власного доходу, коли я вийду замiж?" Я завжди припускав, що так i буде.
  
  "Вiрно", - визнав її батько. "Ти отрима"ш значну суму вiд свого дiда по материнськiй лiнiї, коли вийдеш замiж чи досягнеш тридцятип'ятирiчного вiку, в залежностi вiд того, що настане ранiше. Але тобi справдi потрiбен чоловiк, який живе на твої грошi?
  
  "Якщо ми одружимося," розважливо помiтила Маргарет, - тодi, я думаю, не буде мати великого значення, чиї це грошi.
  
  "Можливо", - сказав Сент-Iв. "Може трапитися так, що це буде мати велике значення. Чоловiк повинен бути в змозi утримувати свою дружину".
  
  "Якщо пара живе на успадковане стан," резонно запитала Маргарет, - то хто з партнерiв успадкував спадщину, це скорiше питання чистої випадковостi, чи не так?"
  
  "Хм," - сказав її батько.
  
  Капiтан Искансен знову встав. "Сьогоднi ввечерi дверi золотого сховища буде закрита в останнiй раз, поки ми не причалим", - сказав вiн. "Якщо хто-небудь з вас хоче востанн" поглянути на наш дорогоцiнний вантаж - не такий цiнний, як життя i стану наших пасажирiв, але тим не менш цiнний, - у вас " ще один годину".
  
  Вiн зробив паузу, щоб ковтнути вина, i продовжив: "Я попрошу вас бути терплячими з нами, коли ми причалим. В якостi останньої мiри обережностi золото буде вивантажено до того, як пасажири зiйдуть на берег. Це буде досить рано вранцi, i поїздка займе не бiльше пiвтори години, так що нiхто з вас не повинен вiдчувати незручностей. Я сподiваюся i вiрю, що у всiх вас було при"мне подорож. Що ж, за винятком одного непристойного iнциденту, звичайно, ми постаралися зробити його для вас настiльки при"мним, наскiльки могли. I я ще раз дякую вас всiх ". Вiн пiдняв свiй келих, кивнув головою i сiв.
  
  
  
  "На причалi будуть люди, якi чекають того, хто буде найбiльш незадоволений таким поворотом подiй", - помiтив Хитрий Дивак в свiй гороховий суп. "Вони визнають, що вiдчувають великi незручностi".
  
  "Це правда", - погодився Щеня Кулi. "Забавно, як все обернулося, чи не так?"
  
  "Ангелоподобный Тiм МакАдамс не зовсiм философствующий хлопець", - сказав Дивак. "Йому потрiбно трохи пояснень, i я радий, що я не той, кому доведеться це робити".
  
  "Може бути, ти той самий", - сказав Песик. "Я не думаю, що мiстер Шерлок Холмс, як вiн себе назива", буде занадто прагнути зробити це сам".
  
  "Ви вважа"те, Холмс прав?" - запитав Дивак. "Про те, що Банк Англiї призначив нам винагороду за допомогу в порятунку золота?"
  
  "Схоже, вiн говорив серйозно", - сказав Песик. "Але я не розраховую на це, поки гiнеї не задзвонять у мене в кишенi".
  
  "Хiба це не чудово?" здивувався Дивак. "Ну, це буде майже як отримувати плату за чесний труд".
  
  "Стеж за тим, як ти розмовля"ш!" - сказав Песик. Вiн вiдсунув свiй стiлець i встав. "Я хочу востанн" поглянути на золото, до якого ми так близько, як тiльки зможемо".
  
  Дивак пiднявся. "Я пiду з вами", - сказав вiн. "Зна"те, шкода, що Холмс отримав другу шишку на головi. Якщо б вiн все ще був Пiном, у нього був би спосiб дiстатися до цього золота.
  
  "Може бути, якщо ми вдаримо його ще раз ..." - припустив Щеня.
  
  "Це так не працю"", - сказав Дивак.
  
  "Шкода," сказав Щеня.
  
  
  
  _______
  
  
  
  "Iмператриця Iндiї" пiднялася на пароплавi вгору по Темзi i пришвартувалася в Куїнз-Док без чвертi п'ять наступного ранку, коли пасажири i велика частина мiста ще спали. Два таких корабля, крейсер Його превосходительства Джон оф Гонт i транспортний катер "Аякс", який зберiг Iмператриця на увазi, оскiльки вона обiгнула Гiбралтар, пiшли своїми шляхами, замiнено пара полiцейських катерiв, рота гвардiї, загiн з лондонської полiцiї, зграйки Скотланд-Ярду людей у цивiльному, i гордiсть казанок капелюсi спецiальна охорона спiвробiтникiв Банку Англiї, якi повиннi були здiйснювати нагляд за переклад золота з Корабельного сейфа на двi спецiальнi броньованi вагони, якi були виведенi на причалi. Територiя дока була висвiтлена газовими лiхтарями i лiхтарями на стовпах, а також двома потужними електричними прожекторами з корабля, i багато матроси несли лiхтарi; але в досвiтнi годинники опустився холодний, сирий туман, i жоден предмет на вiдстанi бiльше декiлькох футiв не був виразно видний.
  
  Iнспектор Джайлс Лестрейд вiдповiдав за контингент Скотленд-Ярду, i вiн тiльки що закiнчив розставляти своїх людей, коли почув, як хтось гукнув його на iм'я, стоячи у вiдкритому люку вантажного вiдсiку. " Iнспектор Лестрейд, це ви? Пiднiмiться сюди, будь ласка, ви потрiбнi!
  
  Лестрейд повiв лiхтарем по сторонам. Вiн упiзнав цей голос. " Холмс? Вiн посвiтив у бiк люка. " Що ви там робите? Якщо вже на те пiшло, що ти взагалi десь робиш? Де ти був?"
  
  "Пiзнiше," вигукнув Холмс. " Пiднiмiться сюди, будь ласка. Приведiть своїх людей!
  
  Лестрейд зробив паузу i обмiркував можливi варiанти. Холмса там не повинно було бути. Холмс зник, iмовiрно загинув. I все ж, можливо-
  
  "Ну, Лестрейд," проревiв Холмс зi свого мiсця у вантажному вiдсiку. " Ти йдеш чи не йдеш? Це справа надзвичайної термiновостi; у вас нема" часу на роздуми.
  
  "Йду, Холмс," вiдгукнувся Лестрейд. Холмс, якщо це був Холмс, був прав, роздуми можуть прийти пiзнiше. I питання. Вiн двiчi коротко дмухнув у полiцейський свисток i повiв свою четвiрку людей в штатському вгору по трапу до люка.
  
  Там справдi стояв Холмс. Та ж добре запам'яталася гордовита поза, той же знайомий самовпевнений жест, коли вiн кликав їх до себе. "Сюди", - сказав ведучий в свiтi детектив-консультант, ведучи їх всередину корабля по коридору.
  
  "Краще б це не зайняло дуже багато часу", - сказав Лестрейд, пихкаючи, щоб встигати за широкими кроками Холмса. "У нас " золото, про яке треба подбати. Розвантаження повинна розпочатися з хвилини на хвилину.
  
  Холмс рiзко зупинився на пiвдорозi по коридору, де група чоловiкiв у рiзноманiтнiй унiформi i цивiльному стояла бiля чогось схожого на вiдкриту дверi банкiвського сховища. "Золото, схоже, вже вивантажено", - сказав Холмс.
  
  "Як це?" Лестрейд зупинився i оглянув групу перед собою: кiлька армiйських офiцерiв, кiлька корабельних офiцерiв i кiлька цивiльних. Коли вiн наблизився, всi вони сердито поглядали на нього, нiби вiн був у чомусь винен, хоча вiн i гадки не мав, чим саме. Холмс представив генераловi, капiтановi корабля i декiльком менш важливим людям. Лестрейд був би вражений, якби у нього був час для подiбних думок. Вiн перевiв подих. " Що ви ма"те на увазi, кажучи, що його розвантажили? Броньованi фургони прибутку всього кiлька хвилин тому.
  
  Холмс вказав на вiдкриту дверi сховища. "Ось де було золото," сказав вiн Лестрейду. " Трохи бiльше двох тонн. Воно було там минулої ночi. Як ви можете бачити, його там бiльше нема"".
  
  Лестрейд пiдiйшов i заглянув за дверi. Там була внутрiшня дверi iз залiзних прутiв, яка все ще була закрита. Зазирнувши крiзь сiтку, Лестрейд побачив кiмнату площею близько дванадцяти квадратних футiв i восьми футiв вiд пiдлоги до стелi. Стiни, пiдлога i стеля кiмнати були зробленi з склеплених залiзних пластин. В кiмнатi не було нiякого явного входу, окрiм дверi, через яку Лестрейд тепер з цiкавiстю вдивлявся. Кiмната здавалася порожньою, якщо не рахувати кiлькох обвуглених дощок. " В сховище? - Запитав Лестрейд.
  
  "Насправдi," сказав капiтан Искансен.
  
  " Двi тонни золота?
  
  "Думаю, ще трохи," сказав Холмс, " зовсiм трохи.
  
  "Пiшов?"
  
  "Боюся, що так," сказав генерал Сент-Iв. " Вони були тут вчора. Я їх бачив. Золотi злитки покладенi в акуратнi коробки, по шiсть штук у коробцi.
  
  " Я вважаю, це золото зайняло велику частину сховища.
  
  "Це утворило купу приблизно такої висоти в центрi кiмнати", - сказав Сент-Iв, тримаючи руку на рiвнi пiдборiддя.
  
  "Там був простiр шириною в пiвтора фута вiд стiн, щоб можна було обiйти цю, е-е, купу", - сказав капiтан Искансен.
  
  " I вчора це було тут?
  
  "Я закрив зовнiшню дверi сховища в дев'ять вечора", - сказав йому Искансен. "Двадцять чоловiк - принаймнi, двадцять - бачили це там як раз перед тим, як дверi зачинилися".
  
  Испустив довгий i хрипкий подих, Лестрейд розстебнув свiй "iнвернес", сунув руку в кишеню пiджака i дiстав записну книжку i огризок олiвця. Вiн з цiкавiстю оглянув олiвець, а потiм кiлька разiв провiв по вiстрю лезо складаного ножа, насилу витягнутого з iншої кишенi. "Тодi добре," сказав вiн, облизуючи кiнчик олiвця i вiдкриваючи блокнот на новiй сторiнцi. " Я мiг би здогадатися, що це буде не зовсiм звичайна справа, особливо коли ви тут, мiстере Холмс.
  
  Лестрейд повернувся до генерала Сент-Вербу. " Розкажiть менi про це.
  
  Група чоловiкiв навколо нього по черзi почала пояснювати, яким чином золото зберiгалося, охоронялося i охоронялося вiд Калькутти до Лондона на постiйнiй увазi до того самого ранку.
  
  "Ми з цими джентльменами спустилися сюди рiвно о п'ятiй ранку, щоб вiдкрити зовнiшню дверi сховища i дочекатися прибуття представника Оркестру Англiї", - закiнчив розповiдь капiтан Искансен. "I ми знайшли", - вiн махнув рукою в бiк порожнього сховища, - це.
  
  Зачинивши блокнот, Лестрейд повернувся до Холмса. "Я здивований, що ви в цей момент не перебува"те там, не повза"те рачки, не дослiджу"те трiщини в пiдлозi в пошуках порошинок".
  
  Холмс посмiхнувся. "Капiтан поки не вважав за потрiбне вiдкривати внутрiшню дверi", - сказав вiн. "Коли вiн це зробить, я скористаюся можливiстю, як ви кажете, поповзати по пiдлозi. Якщо, звичайно, у вас нема" рiшення нашої головоломки.
  
  "Я можу запевнити вас," сказав капiтан Искансен, " що в цьому сховищi нема" нiяких пота"мних панелей, люкiв або iнших прихованих входiв або виходiв з нього. Крiм дверного отвору, в якому ми стоїмо, нема" нi входу, нi виходу iз сховища.
  
  "Коли в останнiй раз вiдкривалася внутрiшня дверi?" - запитав Лестрейд.
  
  Капiтан Искансен дiстав iз внутрiшньої кишенi конверт з восковими печатками. "Це лежало в мо"му сейфi з тих пiр, як ми покинули Калькутти", - сказав вiн. "У ньому знаходиться "диний ключ вiд внутрiшньої дверi сховища". Вiн клацнув по ньому пальцем. "Як ви можете бачити, друк не була зламана".
  
  Лестрейд почухав потилицю. "Це вище мого розумiння", - зiзнався вiн. " Якщо те, що ви говорите, дiйсно так, то вам краще якомога швидше впустити мiстера Холмса в кiмнату, щоб вiн поповз туди i забруднив колiна своїх штанiв. Нiчого iншого не залиша"ться, i я не бачу, як це може допомогти. Але, з iншого боку, я нiколи не бачу, як мiстер Холмс вирiшу" свої маленькi проблеми, поки вiн їх не пояснить. I часто не тодi."
  
  Холмс натягнуто посмiхнувся. "Я поки не можу сказати, як був виконаний цей трюк, - сказав вiн," але вас здивувало б, якби ви дiзналися, що на борту цього корабля знаходиться наш старий друг професор Морiартi?"
  
  "Морiартi? Тут? Нема"!" - вигукнув Лестрейд, розтягуючи "Нi!" у щось на зразок котячого крику подиву. " Якого бiса професор тут робить? - запитав я.
  
  "Повертаюся з дуже цiкавої поїздки до Калькутти," з коридору долинув голос професора Морiартi, "дуже прибутковою".
  
  Лестрейд обернувся i побачив що наближаються професора i кремезного чоловiка з вiйськовою виправкою. "Я чув, у золотому сховище сталася непри"мна пригода", - сказав Морiартi.
  
  Холмс зробив два кроки вперед i тицьнув пальцем у бiк Морiартi. "I як же ви дiзналися про це, професоре?"
  
  "Та це ж по всьому кораблю", - сказав Морiартi. "Подiбнi новини неможливо зберегти в та"мницi".
  
  "Послухайте," сказав генерал Сент-Iв, " я розставив охорону кiнцях коридору з iнструкцiями нiкого не пропускати. Як ви пройшли повз охорони?"
  
  Морiартi похмуро посмiхнувся. "Я сказав їм, що ви хотiли поговорити зi мною", - сказав вiн. "Звичайно, це правда, не так, Холмс? Як тiльки де-небудь на землi вiдбува"ться злочин, Шерлок Холмс хоче поговорити зi мною про це ".
  
  "Ви перевершили себе, професор", - сказав Холмс. "Неймовiрне злочин на кораблi у морi, i ви тут, на тому ж кораблi, в той же час. Ви неначе склада"те менi виклик".
  
  "Можливо, хтось кида" вам виклик," сказав Морiартi, " але це не я. I я сумнiваюся, що виклик був навмисним - нiхто, включаючи мене, нiяк не мiг знати, що ви були на кораблi до нападу. Якщо вже на те пiшло, то ви не знали, що знаходитеся на кораблi, поки...
  
  "Яке напад?" Запитав Лестрейд, переводячи погляд з одного на iншого.
  
  "I що ж такого вигiдного було у вашiй поїздцi до Калькутти?" Спитав Холмс.
  
  Морiартi робив рухи руками, як нiби ставив маленькi невидимi коробки поверх великих невидимих коробок в повiтрi перед собою. "Я органiзував переклади на англiйську двох древнiх астрономiчних текстiв на гiндi: Граханаядипаки Парамешвары i Юктибхасы Джьестхадевы", - сказав вiн. "У доктора Питамахи з кафедри астрономiї Калькуттського унiверситету не було коштiв, щоб це зробити. Тепер у нього " ".
  
  "Зрозумiло", - сказав Холмс. "Отже, ви використову"те це золото для пiдтримки iндiйської системи вищої освiти".
  
  "Стоїть починання", - сказав Морiартi. "Але я не брав золото. Даю слово".
  
  Холмс кисло подивився на Морiартi, а потiм обернувся до капiтана Искансену. "Я думаю, вам краще всього зараз вiдкрити внутрiшню дверi", - сказав вiн. "Менi пора повзати i бруднити колiна штанiв". Вiн поплескав себе по кишенях i знайшов маленьку лупу. - Раз вже я про це заговорив, Лестрейд, я б порадив вам ретельно обшукати "Iмператрицю" зверху донизу, вiд носа до, е-е, корми. Двi тонни золота важко замаскувати.
  
  "Де ви пропону"те менi шукати, Холмс?" запитав Лестрейд.
  
  "Не звертайте уваги на очевиднi мiсця", - сказав Холмс. "Загляньте в мiсця, якi настiльки маловiдомi, що ви не бачите, як там може бути золото, або подивiться на те, що знаходиться на виду, i подивiться, чи не золото чи це".
  
  Лестрейд вiдкрив свiй блокнот. " Ще раз, як вам це, мiстере Холмсе?
  
  " Неважливо. Просто запишiть всi мiсця, якi ви оглянули. Та розставте людей навколо, щоб вони стежили, щоб нiхто не пересував нiчого великого i громiздкого, поки ви самi на це не поглянете. I простеж, щоб нiхто не зiйшов на берег.
  
  " Я не впевнений, що у мене " такi повноваження, мiстере Холмс.
  
  "Так," сказав капiтан Искансен. " Нiхто не покине корабель, поки ви не дозвольте, мiстер Холмс.
  
  "Є кiлька спецiальних охоронцiв з банку", - сказав Лестрейд. "Я вiдправлю їх на борт, вони допоможуть".
  
  "I не спускайте з нього очей," сказав Холмс, знiмаючи пiджак i вказуючи своїм довгим гострим носом у бiк Морiартi.
  
  OceanofPDF.com
  
  ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ГАРНЕНЬКИЙ ТРЮК
  
  
  
  У справах людей " приплив,
  який, взятий пiд час припливу, веде до багатства;
  Якщо його не враховувати, всi подорож їх життя
  проходить за обмiлинам i страждань.
  Вiльям Шекспiр
  
  
  
  Злиток золота вагою в двадцять один фунт i чотири унцiї не дуже великий, оскiльки золото " одним з найбiльш важких природних елементiв. Було б неважко придумати будь-яку кiлькiсть хитромудрих схованок для одного злитку золота. Але двiстi з невеликим штук в дерев'яних ящиках з шести брускiв або навiть поза ящикiв - це iнша справа. З них вийшов би жахливо помiтний ком практично в будь-якому мiсцi. А якщо ви роздiлите їх i рассуете двiстi з гаком золотих зливкiв по рiзних схованках на борту корабля, навiть такого великого, як Iмператриця Iндiї, можна подумати, що група вiдданих своїй справi i навчених пошукачiв вiдкопа" - або, можливо, прибере з корабля? - хоча б один iз зниклих злиткiв.
  
  Нiчого знайдено не було.
  
  Пошуки тривали. Лестрейд спустився в сховище, щоб подiлитися iнформацi"ю - такої, яка там була - з Холмсом.
  
  " Ви що-небудь знайшли? - Запитав Лестрейд.
  
  "Кiлька навiдних на роздуми фактiв," сказав Холмс, обтрушуючи колiна i повертаючись до двогодинного дослiдженню стiн, пiдлоги i стелi сховища. " Нiчого переконливого.
  
  "Я був би вдячний, якби ви подiлилися зi мною своїми думками, - сказав Лестрейд, - якими б переконливими вони не були".
  
  Холмс кивнув. "В стiнах " дiрки", - сказав вiн.
  
  " Дiрки? Лестрейд потер руки. " Дiйсно, дiрки! Ну, а тепер...
  
  " Iдеально круглi отвори, їх дев'ятеро, по три в кожнiй з бiчних стiнок i три в заднiй. У шести футiв вiд землi. Трохи менше дюйма в дiаметрi.
  
  "Досить великий, щоб хтось розрiзав золотi злитки на шматочки", - припустив Лестрейд.
  
  "I все це за одну нiч?" Спитав Холмс. "Крiм того, отвори ведуть до повiтряних труб, якi проходять через палуби i закiнчуються вентиляцi"ю нагорi. Я оглянув труби зовнi. Вони мiцно закрiпленi на мiсцi, i фарбi принаймнi кiлька мiсяцiв."
  
  " Повiтроводи? Лестрейд насупився. " Для чого?
  
  "За словами першого помiчника капiтана корабля, вони виконують подвiйну функцiю. По-перше, вони будуть забезпечувати подачу повiтря на випадок, якщо хтось виявиться замкненим у сховище. А по-друге, вони могли б затопити примiщення, якби корабель затонув.
  
  "Це цiкаво", - сказав Лестрейд. "Навiщо їм знадобилося, щоб затопило кiмнату?"
  
  "Тиск," пояснив Холмс.
  
  "Як це?" - запитав я.
  
  "У разi спроби витягти золото або що б там не перебувало у сховищi - iз затонулого корабля тиск води на дверi сховища зробило б неможливим її вiдкриття, якщо б воно не було врiвноважено тиском всерединi сховища. Принаймнi, так менi пояснив перший офiцер. Iншими словами, сховище повинно бути в рiвнiй мiрi затоплено, щоб дверi вiдчинилися."
  
  "А!" - сказав Лестрейд, не зрозумiвши анi слова з пояснення. "Так це поясню" отвори, через якi, у всякому разi, золото не могло бути вилучено. А у вас " якi-небудь iншi знахiдки?
  
  Холмс знизав плечима. "Кiлька обгорiлих шматочкiв дерева, всього близько двадцяти. Жоден не перевищу" шести дюймiв у довжину або дюйм в ширину. Бiльшiсть набагато менше. Трохи сiрого пилу особливо порошкоподiбної консистенцiї".
  
  " I вони мають вiдношення до злочину?
  
  "Вони аномальнi, але у мене поки нема" їм пояснення. Завдання поляга" в тому, щоб зiбрати факти. Коли у нас буде достатньо фактiв, ми зможемо зробити висновки ".
  
  "Але не зараз?"
  
  " Нi, поки що нема". I ви не зробили нiяких вiдкриттiв?
  
  "Солдати, якi стояли на сторожi минулої ночi, повiдомляють, що чули дивний 'свистячий' звук незабаром пiсля пiвночi".
  
  "Звук, незнайомий їм?"
  
  "Вони нiколи не чули цього ранiше".
  
  " Що-небудь ще?
  
  "Вогнi залишалися яскравими всю нiч".
  
  " А вогнi? - запитав я.
  
  Лестрейд махнув рукою. " Цi електричнi лампи в холi. Вони, мабуть, залишалися яскравими всю нiч.
  
  "I це незвично?"
  
  "Охоронцi повiдомляють, що освiтлення часто змiню"ться, стаючи то яскравiше, то тьмянiше, протягом ночi".
  
  " Але минулої ночi вони цього не зробили?
  
  "Це те, що вони говорять".
  
  Холмс потер кiнчик носа. "Спасибi, Лестрейд", - сказав вiн. "Це дуже цiкаво".
  
  " Насправдi, Холмс? Що це означа"?
  
  "Я не знаю. Я мало що знаю про роботу електричного освiтлення, але готовий поставити трохи грошей на припущення, що професор Джеймс Морiартi зна" про електричному освiтленнi все, що тiльки можна, i навiть трохи бiльше, нiж вiн розповiв нам про зникнення золота!
  
  Лестрейд з сумнiвом подивився на нього. " Ви i ранiше часто висловлювали думку, мiстер Холмс, i виявилося, що ви помилялися.
  
  "Чи був перехитрен спритним шахра"м!" Втрутився Холмс. "Що ж, подивимося, що до чого на цей раз. Я знайду це золото, Лестрейд, - подивимося, чи знайду я його.
  
  "Я дуже сподiваюся на це, мiстер Холмс", - сказав йому Лестрейд. "Отже, що ви хочете, щоб я зробив тепер?"
  
  Холмс з хвилину дивився на дальню стiну, а потiм тицьнув Лестрейду в жилетку гострим вказiвним пальцем. "Уважно стежте за професором Джеймсом Морiартi", - сказав вiн.
  
  Лестрейд зiтхнув. " Дуже добре, мiстере Холмс. Що-небудь ще?
  
  Палець Холмса знову витягнувся вперед. "Пошлiть одного з ваших людей за професiйними водолазами", - сказав вiн.
  
  "Як це, мiстер Холмс?" Запитав Лестрейд, трохи вiдступаючи вiд прощупывающего пальця.
  
  "Якщо золота нема" на кораблi, воно ма" десь бути. Коли ви виключите неможливе - нирцiв!"
  
  " Ви вiрите, що золота на кораблi бiльше нема"?
  
  "Я нi в що таке не вiрю - я сам не проводив обшук. Якщо до цього дiйде, я так i зроблю ". Холмс виконав серiю розминочних вправ з барицу, щоб зняти напругу в руках i ногах вiд повзання навколо i заглядання в щiлини i кути. " Але оскiльки ви шукали i не знайшли золота, розумно припустити, що золотих злиткiв бiльше нема" на борту. Мiж минулої ночi i сьогоднiшнiм вранцi не було часу переплавити їх i перетворити, скажiмо, в статуї iндiйської богинi, але їх могли викинути за борт для подальшого вилучення.
  
  Лестрейд кивнув. "Зрозумiло", - сказав вiн. "Але як ... хто б... нi витягнув їх з сховища?"
  
  "Я ще не вирiшив", - сказав Холмс. "Але витягти їх вiн, очевидно, встиг, оскiльки їх тут бiльше нема"".
  
  "Пасажири пiднiмають шум. Вони хочуть зiйти на берег", - сказав Лестрейд.
  
  "Безсумнiвно", - сказав Холмс. "Я пропоную дозволити їм зiйти на берег. Переконайтеся, що у вас " їхнi iмена, i огляньте їх багаж".
  
  "Митники це зроблять", - сказав Лестрейд.
  
  "Так. Звичайно".
  
  "Що там щодо iндiйських статуй?" Запитав Лестрейд.
  
  "Карликовий один професора Морiартi привозить пару ящикiв з ними, iмовiрно для продажу в магазинi, де продаються маленькi iндiйськi статуетки", - пояснив Холмс. "Кожен з них слiд дослiджувати з думкою про те, що в його нутрощi мiг бути, е-е, вставлений золотий злиток. Я дiйсно не думаю, що ви що-небудь знайдете, Морiартi занадто витончений для цього, але ми не повиннi упускати з уваги очевидне.
  
  "Чи " у вас якi-небудь пiдстави вважати, що професор Морiартi замiшаний?" Запитав Лестрейд. "Крiм того факту, що ви завжди припуска"те, що вiн замiшаний?"
  
  "Мiй любий iнспектор..." Холмс перевiв подих i задумався. "Я часто переконуюсь, що професор Морiартi замiшаний у якомусь серйозному злочинi, особливо якщо його важко розкрити або навiть пояснити, тому що я знаю, що це за людина i якi виклики вiн любить. Якщо ви зна"те людину, яка, скажiмо, робить складнi i точнi кишеньковий годинник i помiща" їх в неймовiрно маленькi квадратнi футляри, i ви виявля"те його стоять поруч з такими годинами, в такому випадку можливi докази переконливi. Я визнаю, що не можу звинуватити його в цьому конкретному злочинi, тому що у мене нема" доказiв того, що вiн був замiшаний, i поки " лише невиразне уявлення про те, як це було здiйснено. Але сама ця та"мнiсть, сама неможливiсть злочину - одна з вiдмiнних рис професора.
  
  "Зрозумiло", - сказав Лестрейд з не надто помiтною ноткою сарказму в голосi. "Цього не могло бути зроблено, тому це зробив професор".
  
  Холмс посмiхнувся. " Не вiдповiда" моїм звичайним стандартам логiки, чи не так? Боюся, Морiартi справля" на мене такий вплив. Ходiмо, пiднiмемося наверх i помiрку"мо разом. Вiн обняв Лестрейда за плечi. " У цi"ї головоломки " вiдповiдь, i, можливо, ми зможемо його знайти.
  
  
  
  "Що ж," сказав Хитрий Дивак, затягуючи шкiрянi ременi на сво"му маленькому валiзi, - все добре провели час, поки це тривало. Настав час ступити назад на стару добру терра-чортову-фiрму.
  
  Щеня Кулi сiв на сво" лiжко, твердо схрестивши руки на грудях. " Я не пiду.
  
  "Що значить "ти не їдеш"? Ти повинен виїхати, чи не так? Я маю на увазi, ми на мiсцi, ми прибутку; ми повернулися в чортiв старий Лондон, чи не так?"
  
  "I десь там, на причалi, чортовi старi Ангели Тiм Макадамс i Двупенсовик, чи не так? I вони захочуть дiзнатися, де золото, чи не так? I що ми збира"мося їм сказати?"
  
  "Ми просто скажемо йому правду".
  
  " Цей Пiн Док Лоу виявився Шерлоком Холмсом?
  
  "Що ж, це правда".
  
  "I це надасть велику допомогу. 'Де золото?' Макадамс запита" ".
  
  "Ну, ми просто розповiмо йому, як ми його врятували, i як ми збира"мося отримати винагороду. Ми роздiлимо винагороду з ним, це повинно змусити його вiдчувати себе краще ".
  
  "Про, ми будемо, правда?" Щеня Кулi встав i нахилився вперед, його нiс опинився в кiлькох дюймах вiд носа Дивака.
  
  "У чому справа? Ти не хочеш подiлитися з приятелем?"
  
  "Великий приятель з поганим характером i схильнiстю до переломiв кiсток? Нi, я подiлюся з ним, добре. I чому саме я повинен подiлитися?"
  
  "Нагорода".
  
  "Та яка ж це буде нагорода?"
  
  Дивак почав було вiдповiдати, але потiм на його обличчi вiдбився жах. " Ти ж не дума"ш...
  
  Щеня Кулi енергiйно кивнув. " Знаю. Звичайно, знаю. У них зараз нема" золота, того, що пропало. I само собою зрозумiло, що вони не збираються платити жодної винагороди за те, чого у них нема", чи не так?"
  
  Хитрий Дивак поморщився. "Само собою зрозумiло", - погодився вiн.
  
  " Ти дума"ш, це у професора?
  
  "Професор Морiартi?" Дивак подумав про це. "Схоже на те", - сказав вiн.
  
  " Ви дума"те, Шерлок Холмс знайде його?
  
  Дивак уявив собi Ангельського вигляду Тiма Макадамса, очiку" їх де-небудь бiля причалу. "Якщо вiн цього не зробить, - сказав вiн, - я думаю, нам слiд розвернутися i вiдвезти "Iмператрицю" назад до Калькутти".
  
  "Я сам думав про те ж", - сказав Песик.
  
  
  
  Високоповажний Юстас Бергаро, керуючий Банком Англiї, вiдкинувся на спинку м'якого крiсла у вiтальнi власникiв, однi"ї з невеликих кiмнат, зарезервованих для будь-якого члена Ради директорiв англо-азiйських пароплавної компанiї Star steamship line, якому трапиться подорожувати на борту "Iмператрицi". Вiн використовувався як командний центр для продовження розслiдування зникнення золота. Навколо високоповажного Бергарота стояли або сидiли Холмс, генерал Сент-Iв i його дочка, капiтан Искансен, Морiартi, полковник Моран i iнспектор Лестрейд. Був уже полудень, i бiльшiсть пасажирiв покинули корабель, але переобладнання для зворотного рейсу ще не почалося.
  
  "Я попросив, щоб все залишалося як ", поки ми не з'ясу"мо, що сталося з золотом", - пояснив Холмс.
  
  Бергарот кивнув. "Абсолютно вiрно", - спокiйно сказав вiн, стискаючи в руках золотого лева, що прикрашав рукоятку його тростини з чорного дерева. "Що сталося з золотом?"
  
  Iнспектор Лестрейд виступив вперед. "Якщо менi буде дозволено," сказав вiн.
  
  "Звичайно".
  
  " Хто б не позбавив вас вашого золота, - почав Лестрейд, - i як би це не було зроблено...
  
  "Я повинен поправити вас в одному, молода людина", - перервав його Бергаро. "Строго кажучи, це не мо" золото. Я не мiг залишити це без коментарiв, щоб не було сумнiвiв".
  
  "Я мав на увазi, звичайно, золото Банку Англiї", - сказав Лестрейд.
  
  " Я теж, молодий чоловiк. Строго кажучи, пропало не банкiвське золото. Тобто золото так i не було передано посадовiй особi банку, тому збитки, якщо такi ", повиннi бути покритi страховиками англо-азiатських Star lines. Лондонський "Ллойд", я вважаю, дотриму"ться такого полiса.
  
  "Корабель належить компанiї "Ллойд", - пiдтвердив капiтан Искансен, "але я вважаю, що спецiальний вантаж застрахований самостiйно".
  
  Бергарот пiдняв брову. "Правлiння бере на себе всю компенсацiю? Якщо це так, це призведе до передачi компанiї в конкурсне виробництво. Нi одна невелика група приватних осiб не зможе витримати такої втрати.
  
  Искансен знизав плечима. "Я теж так вважаю", - сказав вiн. "Можливо, у когось з окремих членiв " особистi страховi полiси. У будь-якому випадку, наскiльки я розумiю, вони продають фiрму "Грiн Стар". Наскiльки я знаю, вони вже це зробили.
  
  Що ж, "сказав Бергарот," навiть якщо банк не понесе збиткiв, якщо золото не буде повернуто, ми, звичайно, хотiли б, щоб воно було в наших руках в цiлостi й схоронностi. Слух про це просочиться назовнi, i я боюся, що громадськiсть може зробити настiльки чiткого вiдмiнностi в тому, хто втратив золото. Ми не можемо допустити, щоб довiра громадськостi до банку похитнулося. Ми не можемо ". Вiн повернувся до Холмса. " Тому я благаю вас, мiстер Холмс: знайдiть мо" золото!
  
  "Ми обшукали судно", - сказав йому Холмс. "Я починаю думати, що золото було скинуто за борт вночi, можливо, з допомогою плавучого буя, щоб вiдзначити мiсце. Паровi катери вiдправляються назад по маршруту "Iмператрицi", щоб подивитися, чи зможуть вони знайти подiбну штуку.
  
  "Як вони - ким би вони не були - винесли золото зi сховища?" Запитав Бергарот.
  
  "Це ще належить з'ясувати", - визнав Холмс. "Зда"ться неможливим, що двi тонни золота зникли за одну нiч, але ма" бути щось, чого я не бачу".
  
  " Можливо, - м'яко припустив Морiартi, - ви бачите бiльше, нiж " насправдi.
  
  Холмс рiзко обернувся. " Ви намага"теся натякнути, як вам це вдалося? - запитав вiн. " Або ви намага"теся ще бiльше збити мене з пантелику?
  
  "Ви хочете сказати, що цей джентльмен, е-е, злочинець?" Запитав Бергаро, дивлячись широко розплющеними очима поверх окулярiв.
  
  "Якщо б я зробив це прямо," вiдповiв Холмс, " вiн мiг би подати на мене в суд за наклеп. У мене нема" нi найменших доказiв. I все ж цi два великих людини зi Скотленд-Ярду стоять за його спиною на мо" прохання, щоб гарантувати, що вiн не зникне, як зникло золото, до тих пiр, поки це злочин не буде розкрито. Навiть професор визна", що це пахне злочином такого роду, вiд якого вiн одержав би задоволення ".
  
  "Я не отримую задоволення вiд злочинiв, мiстер Холмс," сказав Морiартi. " Ви до мене несправедливi. Бiльш того, це показу", як мало ви мене розумi"те.
  
  Холмс повернувся до Морiартi. " Прошу вас, просвiтiть мене, - попросив вiн.
  
  "Те, з чим ми зiткнулися тут, - це, здавалося б, неможливе злочин", - сказав Морiартi. "Близько двох тонн золота зникло iз закритого сховища за нiч, а охорона всю нiч чергував у коридорi. Це справедливе твердження?"
  
  "Зiзнаюся, то, як вам це вдалося, в даний момент мене спантеличу"-" почав Холмс.
  
  "Ось як це вигляда" для нас, професор", - втрутився Лестрейд.
  
  "Тодi ви повиннi запитати себе, чому злочин неможливо", - сказав Морiартi. "Нерозумно робити злочин неможливим, якщо це дода" до дiянню ще одну краплю складностi або одну секунду додаткового часу - якщо тiльки у злочинця нема" бiса вагомої причини".
  
  "I ви це зробили?" спитав Холмс.
  
  Морiартi страдницьки зiтхнув. "Якщо б я хотiв роздобути золото, - сказав вiн, - я б дозволив бандитам забрати його, а потiм потопив би їх корабель".
  
  "Бандити?" перепитав високоповажний Бергаро.
  
  Його проiгнорували. "Ви могли б це зробити?" - запитав капiтан Искансен.
  
  "Запросто," пiдтвердив Морiартi.
  
  Генерал Сент-Iв пiднявся зi свого м'якого крiсла i сердито подивився на Морiартi. - Вони мали намiр вбити всiх на борту "Iмператрицi Iндiї", - напружено промовив вiн, i його вуха почервонiли при цiй думцi. " Ви б дозволили - заохочували - це?
  
  "Звичайно, нi", - вiдповiв Морiартi, в свою чергу розсердившись. "За кого ви мене прийма"те? Бандити були занадто зайнятi, щоб намагатися потопити "Iмператрицю" або вбити пасажирiв. Їх "диною думкою було втекти. Якщо б можна було влаштувати так, щоб вони втекли з золотом, вони б так i зробили. Але вони не стали зволiкати нi з якоїсь iншої причини. I перш нiж ти отругаешь мене за те, що я був готовий пiдiрвати їх корабель, чи не плану"ш ти повiсити тих небагатьох бранцiв, якi у тебе "?
  
  "Як би ви винесли золото iз затонулого корабля?" Спитав Холмс. "Глибина океану там, повинно бути, пiвмилi".
  
  "Новiтнi водолазнi дзвони цiлком здатнi занурюватися на таку глибину", - сказав йому Морiартi. "I у мене " кiлька iдей щодо покращення конструкцiї, якi я хотiв би мати привiд випробувати".
  
  "Але ти цього не робив", - сказав Сент-Iв.
  
  "Я нiколи не збирався цього робити", - сказав йому Морiартi. "Я привчив свiй розум дослiдити всi можливостi в будь-якiй ситуацiї. Зараз я роблю це без усвiдомлених думок або намiри".
  
  "Я знала, професор", - сказала Маргарет Сент-Iв. "Ви нiколи не змогли б навмисно потопити корабель, тим бiльше з живими людьми на борту. Жоден по-справжньому етичний людина не змiг би".
  
  "Я дякую вам за це", - сказав професор Морiартi.
  
  "Отже," сказав Холмс, "iдеї для вчинення злочинiв приходять до вас самi собою".
  
  Морiартi задумався. "Злочини, так," визнав вiн. "Але також способи полiпшення наукових iнструментiв, фiлософськi теорiї рiзної цiнностi, уривки з безглуздих вiршiв - я не претендую на те, щоб бути поетом, - сумнiвнi прозрiння в iсторичнi факти i раптовi спостереження щодо безумств людської раси ".
  
  " Хм-м-м! - сказав Холмс.
  
  "Ти роби те ж саме", - сказав йому Морiартi. "Незважаючи на всi вашi хваленi здiбностi до логiчного мислення, вашi вражаючi успiхи в дедукцiї значною мiрою " результатом роботи того, що доктор Фрейд назива" несвiдомим розумом".
  
  "Можливо," сказав Холмс, " але моя пiдсвiдомiсть не замишля" злочинних дiй.
  
  "Правда?" Запитав Морiартi. "Що б сказав з цього приводу ваш друг доктор Пiн Док Лоу?"
  
  Холмс виглядав ураженим. "Зiзнаюся," сказав вiн, сiдаючи. " Повинно бути, в якомусь темному куточку мо"ї свiдомостi...
  
  Морiартi недбало махнув рукою. "Постарайтеся, щоб це вас не турбувало, Холмс," сказав вiн. "У затишних куточках розуму кожного з нас збираються гнiтючi думки. Принаймнi, так хотiв змусити нас повiрити доктор Фрейд".
  
  Високоповажний Бергаро переводив погляд з одного з них на iншого. "Можливо," запропонував вiн, пiднiмаючи кришталевий келих, частина сервiзу, призначеного для використання директорами, i потягуючи портвейн "Сан-Томас-де-лас-Агуас" 17-го року випуску, також призначений для директорiв, яким вiн був наповнений, " ми могли б повернутися до обговорюваної теми.
  
  "Зникле золото," сказав Лестрейд.
  
  "Ви передбачливi, iнспектор," погодився Бергаро.
  
  "Холмс мiг би сказати вам, де це знаходиться", - сказав Морiартi, вiдкидаючись на спинку стiльця i потягуючи свiй власний келих чудового портвейну. "Якщо б вiн очистив свiй розум вiд припущення, що я був причетний до злочину, який, як це часто бува", затуманю" його хвалебний розумовий процес".
  
  Бергаро глянув поверх окулярiв на професора. "Ви стверджу"те, що не причетнi до крадiжки?" запитав вiн.
  
  "Я знаю".
  
  " Але ти ж зна"ш, як це було зроблено.
  
  "Я думаю, що так", - сказав Морiартi.
  
  "Тому що ви зробили це самi?" Припустив Холмс.
  
  Морiартi похитав головою. " Врахуйте, що якщо б я це зробив, то не стояв би тут, обмiнюючись з вами дотепами. Мене б вже давно не було.
  
  Холмс пiдозрiло подивився на нього.
  
  Молодий лейтенант уланського полку, одягненi в парадну форму, яку британський клiмат знову зробив комфортною, увiйшов у кiмнату i вiддав честь сво"му генераловi. "Вибачте, сер," сказав вiн, " майор Сэндиман просить вас повернутися в кiмнату для нарад як можна швидше. Є питання щодо наказiв про висадку, i, що ж, сер, схоже, все перетворю"ться в плутанину.
  
  "А," сказав генерал Сент-Iв, пiднiмаючись на ноги. " Добре, що ти потрiбен, я вважаю. Я б краще ... якщо ви, панове, вибачте мене ... " Вiн подивився на решту портвейн у сво"му келиху, потiм випив її одним ковтком i пiшов за лейтенантом до виходу з кiмнати, затримавшись в дверях, щоб сказати: "Маргарет, любов моя, якщо я не повернуся, нашi номери в "Нортумберленд Армз" повиннi чекати нас. Я думаю, ви зможете дiстатися туди без мо"ї допомоги.
  
  "Я вважаю, що так, батько", - пiдтвердила Маргарет.
  
  "Шкода виїжджати", - сказав генерал, зiтхнувши жалю дивлячись на свiй порожнiй келих з-пiд портвейну. "Будь ласка, надiшлiть кого-небудь розповiсти менi, як все це вийшло - i де золото bally!" I вiн вийшов за дверi.
  
  "Так", - сказав Бергарот, знову привертаючи увагу групи. "Золото. Де воно?"
  
  Капiтан Искансен скочив на ноги вiдразу пiсля Сент-Iва i тепер нерiшуче стояв посеред кiмнати. "Моя робота", - сказав вiн. "Я проявляю жахливу недбалiсть. Висадка. Розвантаження вантажу. Перевантаження. Менi справдi не треба бути тут. Я дiйсно не повинен залишатися. Вiн рiшуче накинув капелюх на голову i попрямував до дверей. Зупинившись в свою чергу, вiн повернувся i сказав: "Тримай мене в курсi, гаразд?" - i пiшов.
  
  "Якщо ви дiйсно зна"те, де знаходиться золото," сказав Холмс Морiартi, "будь-ласка, подiлiться цi"ю iнформацi"ю з iншими з нас, i ми всi зможемо приступити до своїх обов'язкiв".
  
  "Я вважаю, що зможу визначити його мiсцезнаходження на основi наявної iнформацiї", - сказав Морiартi. "Ви теж могли б, Холмс, якби дозволили собi взяти до уваги очевидне".
  
  Бергарот завадив. "Я тобi вiрю", - сказав вiн. "Для мене це ма" сенс. Ти зна"ш, де золото, бо не брав його. Чудово. А тепер подiлiться цi"ю iнформацi"ю з усiма нами ".
  
  "Давайте побуду"мо силогiзм", - сказав Морiартi. "Не в дусi Льюїса Керролла, а бiльш складну структуру".
  
  "Коли-небудь був професором математики, а, Морiартi?" прокоментував Холмс.
  
  "Можливо", - вiдповiв професор математики. "Перша передумова: ми зiткнулися з, здавалося б, неможливе злочином; золото не могло бути винесено сховища, поки воно було зачинене i знаходилося пiд охороною, i в будь-якому випадку воно не могло бути вивезено все за одну нiч".
  
  "Абсолютно вiрно," пробурмотiв iнспектор Лестрейд.
  
  "Друга передумова: золото було там вчора".
  
  "Так воно i було помiчено", - пiдтвердив Бергарот.
  
  "Третя передумова: тепер вона зникла; сховище порожньо".
  
  "В принципi, за винятком кiлькох жаринок", - погодився Холмс.
  
  "Тепер ми повиннi прийти до висновку. При цьому ми будемо пам'ятати аксiому про те, що коли виключа"ться неможливе, все, що залиша"ться, яким би неймовiрним воно не було, ма" бути правдою ".
  
  Холмс люто подивився на Морiартi. "Менi зда"ться, я сам колись казав щось в цьому родi".
  
  "Так", - погодився Морiартi. "Отже, висновок: оскiльки золото не могло бути винесено сховища минулої ночi, воно не було винесено сховища минулої ночi".
  
  Заява Морiартi справило потужний ефект на його слухачiв. Директор Бергарот мовчки вiдкрив рот. Зморшки на обличчi Холмса напружилися; йому не подобалося, коли над ним потiшалися. Лестрейд розреготався. "Ви ж не хочете сказати, що ми всi були загiпнотизованi, чи не так, професоре? Золотi злитки все ще там, але ми їх не бачимо? Як один з тих фантастичних оповiдань про професора Челленджерi з журналу "Стренд"?
  
  " У вас на очах кiнь, але ви помiстили її позаду воза, iнспектор. Морiартi зробив скручу" рух руками. " Змiнити цю думку.
  
  Обличчя Холмса раптово спотворилося в судомi роздумiв, а потiм розслабилося, i вiн грюкнув рукою по столу перед собою. "Звичайно! Це очевидно!" - сказав вiн. Але потiм його очi звузилися, i вiн застережливо пiдняв кiстлявий скорчений вказiвний палець: "Але це ще не доводить, що ти не ма"ш до цього нiякого вiдношення".
  
  "Якщо б я знав, навiщо б менi розповiдати вам про це?" - запитав Морiартi.
  
  "Спритний прийом," сказав Холмс.
  
  "Це дозволить вам повернути золото", - уточнив Морiартi.
  
  "Так," сказав Холмс. " Вiрно.
  
  "Про що ви дво" говорите?" запитав iнспектор Лестрейд. "Для мене це не очевидно. Де золото, якщо ви раптом дiзналися, i як воно туди потрапило?"
  
  "Його не могли прибрати минулої ночi," сказав Холмс, " тому його не прибирали минулої ночi. Його прибрали ранiше".
  
  "Ймовiрно, набагато ранiше", - погодився Морiартi. "I з плином часу".
  
  "Але," заперечила Маргарет, " всi бачили це там. Десятки людей, мабуть, проходили повз цього сховища кожен день, i золото було там".
  
  "Чи було це?" Запитав Морiартi. "Що вони бачили?"
  
  "Золотi зливки," сказала Маргарет. " Цiлi стопки- в дерев'яних ящиках. Я сама їх бачила. Чи Не так?
  
  "Це, звичайно, виглядало як золото. У певному сенсi це i було золото. Те, що ви бачили, було тромпом." - сказав їй Морiартi. "Майстерно виконана картина, щоб обдурити очей. Золото, яке ви бачили, було сусальним золотом".
  
  Вона обдумала це. "Ну, якщо так, то це точно обдурило мої очi".
  
  Холмс пiдвiвся i повiльним, розмiреним кроком обiйшов навколо столу, спрямувавши погляд до невидимого далекого горизонту. "Наш свiтогляд був обмежений", - задумливо промовив вiн. "Жодних шансiв на перспективу". Вiн продовжував йти, притиснувши вказiвний палець до носа.
  
  "I яскраве електричне свiтло допомiг iлюзiї", - додав Морiартi. "Вони усунули тiнi. Це була свого роду майстерна сценiчна iлюзiя".
  
  " Театральна iлюзiя! Маргарет притиснула руку до рота. " Професор!
  
  "Згоден," сказав Морiартi. " Професор.
  
  "Який професор?" запитав Лестрейд. " Ви? Ви визна"те...
  
  "Одного разу я дiйсно бачила його з фарбою на рукавi", - сказала Маргарет. "Вiн сказав, якщо я правильно пам'ятаю, що фарбував реквiзит".
  
  "Ну, вiн безумовно був таким", - сказав Морiартi.
  
  " Професор Демартинью, - задумливо мовив Холмс, - i його друг Сатроу, фокусник.
  
  Високоповажний Бергаро повернувся в крiслi, щоб поглянути на Холмса, який проходив позаду нього. " Фокусник?
  
  "Тепер я розумiю," сказав Холмс. " Зникаюча ледi- зникаючi золотi злитки. Не що iнше, як майстерна iлюзiя.
  
  " Iлюзiя? - Запитав Лестрейд, зчепивши руки за спиною i намагаючись прийняти задумливий вигляд. " Хммм. Iлюзiя. Продовжуйте, Холмс.
  
  "Iлюзiя була встановлена, тромпель з ящикiв iз золотом. I за цi"ю площиною з дерева i полотна золото було прибрано. Це могло початися в той день, коли ми покинули Калькутти, а закiнчилося, ймовiрно, кiлька тижнiв тому.
  
  "Як це було зроблено, з замкненого i охороня"ться сховища?" Запитав Бергарот.
  
  "Чому?" - запитала Маргарет. "Навiщо створювати та"мницю - неможливе злочин?"
  
  "Ах", - сказав Морiартi. "Бачите, в цьому суть. "Як" i "чому" пов'язанi один з одним. Iлюзiя неможливого злочину, створена тому, що це повинно було бути неможливе злочин ".
  
  "Боюся, я втратив тебе, коли неможливе стало можливим", - сказав високоповажний Бергаро. "Чи все було навпаки?"
  
  "Бачте, якби це не було неможливим злочином, то не було б нiякої та"мницi в тому, як воно було вчинене", - сказав Холмс.
  
  "I якщо б не було та"мницi в тому, як це було зроблено," продовжував Морiартi, - то не було б та"мницi i в тому, хто це зробив".
  
  " Отже, щоб приховати той факт, що золото було вкрадено- - почав Холмс.
  
  "Вiн повинен був створити видимiсть, що золото все ще там", - сказав Морiартi.
  
  "Який повинен був-" почав Бергарот.
  
  Холмс перестав ходити по кiмнатi i повернувся обличчям до столу. "Але його треба було прибрати заздалегiдь, щоб його можна було сховати. Це очевидно".
  
  "Як тiльки ви усвiдомлю"те це, за цим пiде все iнше", - сказав Морiартi. "Коли за нитку беруться в будь-якiй точцi, моток розпуска"ться".
  
  "Решта-з чого?" - зажадав вiдповiдi високоповажний Бергарот.
  
  "Якщо я повинен когось заарештовувати," поскаржився Лестрейд, - я б хотiв, щоб ви сказали менi, кого. Якщо я повинен повернути золото, я б хотiв, щоб ви сказали менi, де воно. Я почекаю пояснень щодо того, як вiн туди потрапив, пiзнiше ".
  
  "Це ста" ясно, як тiльки ви розумi"те, чому злочин повинно було здаватися неможливим", - сказав Холмс.
  
  "Роз'яснiть," сказав високоповажний Бергаро.
  
  "Припустимо, що нам не дозволяли заглядати через закриту внутрiшню дверi кожен день; що дверi сховища була закрита з тих пiр, як ми покинули Калькутти".
  
  "Так?"
  
  " I сьогоднi вранцi дверi вiдкрили, i золото зникло. Хто його взяв?
  
  "У капiтана був "диний ключ", - сказав Бергарот.
  
  "Абсолютно вiрно!" сказав Холмс.
  
  "Але воно було запечатано в конверт," запротестувала Маргарет.
  
  "Нагрiте тонке лезо пiд воском", - сказав Морiартi. "Вiдкрилося митт"во, i нiхто нiчого не помiтив".
  
  "Приголомшливо!" - сказав Бергарот. "Отже, "дина причина, по якiй золото залишали на загальний огляд, полягала в тому, що насправдi його там не було".
  
  "Можна назвати це спритнiстю розуму", - сказав Морiартi. "Якщо золото було там до минулої ночi, то капiтан не мiг його взяти, бо нiхто не мiг цього зробити. Перетворiть це в неможливе злочин, i список пiдозрюваних буде настiльки великим, наскiльки дозволить ваша уява.
  
  "Але як вiн дiстав золото зi сховища?" Запитав Лестрейд. "I що вiн з ним зробив? Ми обшукали корабель".
  
  " Шука"те золотi злитки?
  
  "Ну, так, звичайно".
  
  "Але якщо вони не були прибранi всi вiдразу минулої ночi, то нема" нiяких пiдстав припускати, що золото все ще знаходиться у формi злиткiв", - сказав Морiартi. "Золото " золото, незалежно вiд того, як воно розтягнуто, пом'яте або деформовано".
  
  "Я щось зовсiм заплутався в тому, як ви це розповiда"те", - сказав Лестрейд. "Я не сумнiваюся, що ви ма"те рацiю: коли Шерлок Холмс i професор Морiартi в чому згоднi, нема" сенсу сперечатися про це. Але в чому саме ви ма"те рацiю? Що сталося з золотом i як це сталося?
  
  Холмс i Морiартi перезирнулися. Морiартi злегка кивнув, i Холмс перевiв подих. "Будь-яка деталь може бути невiрною," сказав вiн, " але в цiлому все повинно було статися так: коли капiтан Искансен вирiшив забрати золото, вiн заручився допомогою професора Демартинью i Мамарума Сатроу, якi розробили план. Або, можливо, вони прийшли до нього, це не може...
  
  "Так, так", - сказав Лестрейд. "Одне перейшло до iншого. А потiм?" Холмс знизав плечима. "Искансен забезпечив ключем, Демартинеу i Сатроу пофарбували фальшивий фасад, i золото було видалено".
  
  "Яким чином?" - запитав директор Банку Англiї.
  
  "Увечерi, коли капiтан Искансен приходив закривати дверi сховища, з ним завжди була невелика група людей", - сказав Шерлок Холмс. "Один з них, iмовiрно, залишився в сховищi на нiч i пiшов з групою людей, якi вiдкрили дверi на наступний ранок".
  
  "Наприклад, трюк Мамарума Великого з ледi Прiсциллою," припустила Маргарет.
  
  "Так, дуже схоже на це," погодився Холмс.
  
  "Але кiмната була зовсiм порожня, коли вони вiдкрили дверi цим вранцi", - сказала Маргарет. "Що сталося з будовою тромпель?"
  
  "Охоронцi повiдомили, що чули вночi дивний свистячий звук", - сказав Морiартi. "Фокусники використовують матерiал, званий флеш-папером, який зника" зi свистом полум'я, якщо до нього прикласти запалений недопалок сигарети. Папiр опускають у водний розчин азотної кислоти, а потiм сушать. Ось як вони створюють цi чудовi спалаху, коли щось з'явля"ться або зника" ".
  
  " Фальшивий фасад був зроблений з глянсового паперу?
  
  "Можливо, з чого-то з трохи бiльшою структурною цiлiснiстю. Давайте назвемо це бавовною-спалахом. I короткий гнiт залишили горiти, щоб структура зникла зi спалахом посеред ночi ".
  
  "А золото?" запитав Бергарот з непiдробним iнтересом. - А що з золотом?
  
  Холмс подивився на Морiартi в пошуках допомоги. Його логiчнi мiркування ще не зайшли так далеко.
  
  "Переплавлений", - сказав Морiартi. "Невелика дугова пiч, що працю" вiд електричної ланцюга".
  
  "I як ви взагалi можете це знати?" - запитав Лестрейд.
  
  "Це пояснило б приглушення свiтла", - пояснив Морiартi.
  
  "Переплавлений в яку форму?" - не вгамовувався Бергарот.
  
  "Чесно, я вважаю", - сказав йому Морiартi.
  
  " Квадратний?
  
  Морiартi кивнув. " Листи розмiром трохи менше квадратного фута i товщиною вiд чвертi до половини дюйма.
  
  Маргарет злегка ахнула. "На пiдлогу!" - сказала вона.
  
  "Ви дуже кмiтлива юна ледi," схвально сказав Морiартi.
  
  "Який поверх?" запитав Бергарот.
  
  "У цю поїздку пiдлогу в бальному залi був перероблений", - сказала йому Маргарет.
  
  "По-мо"му, з чистого золота," сказав Морiартi, " з дубової поверхнею.
  
  "Робiтники повиннi були б знати", - заперечив Бергарот. "Це повинен бути досить великий змову".
  
  "Там багато золота", - сказав Морiартi.
  
  Вони всiм гуртом подалися в бальний зал, i Морiартi провiв експеримент, пiднявши один з квадратiв паркету. "Пiдозрiло важкий", - сказав вiн. Вiн перевернув його.
  
  "Будь я проклятий!" вигукнув Бергарот.
  
  "Я капiтана покличу Искансена," сказав Лестрейд, рiшуче нахлобучивая баняк на голову. " I цих двох фокусникiв!
  
  "Сумнiваюся в цьому", - сказав Морiартi. "Я вважаю, вони давно пiшли".
  
  Холмс пiдвiвся. "Ну що ж, ви отримали сво" золото", - сказав вiн директоровi Бергаро. "Думаю, менi пора додому".
  
  OceanofPDF.com
  
  ТРИДЦЯТЬ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  ПОВЕРНЕННЯ
  
  
  
  Будинок - це моряк, який повернувся додому з моря,
  А мисливець поверта"ться додому з пагорба.
  Роберт Луїс Стiвенсон
  
  
  
  З НЕОПУБЛIКОВАНОГО ЩОДЕННИКА ДЖОНА Х. УОТСОНА, доктора медицини.
  
  Sхерлок Холмс повернувся!
  
  Шерлок Холмс - самий нестерпний людина на землi.
  
  Вчора я вiдвiдав 221B, плануючи переглянути кiлька старих картотек, щоб освiжити в пам'ятi одне з раннiх справ Холмса, пов'язане з королем маленької схiдно"вропейської країни i банкою отру"них сардин, i побачив, що у вiкнi кабiнету горить свiтло. Я кинулася нагору, не знаючи, чого чекати, i побачила його - вiн сидiв на сво"му проклятому крiслi в сво"му старому поношеному червоному халатi, курив свою кляту люльку, на столику поруч з ним лежав останнiй номер журналу "Стренд", розгорнутий, i дивився у вiкно. У нього вистачило ввiчливостi пiдняти очi, коли я увiйшла в кiмнату.
  
  "Ватсон, старовина", - сказав вiн. "Я зрозумiв, що це ви, по звуку ваших черевик на сходах. Радий знову вас бачити!"
  
  Мої колiна пiдiгнулися, i я вхопилася за одвiрок, щоб не впасти. Я впевнена, що була так близька до непритомностi, як нiколи в життi. "Холмс," видихнув я, " це дiйсно ви?
  
  Вiн розсмiявся. "Так, мiй дорогий друже, жодної фальшивої особистостi, нiякого маскування. Це я надто смертної плотi".
  
  "Дорогий друже?" Я обурився. "Дорогий друже? I в тебе навiть не вистача" ввiчливостi - доброти - сказати менi, що ти повернувся?" Я, похитуючись, пiдiйшов до стiльця i важко опустився на нього.
  
  Холмс схопився, в його очах було занепоко"ння, i пiдiйшов до мене. "Ватсон, менi дуже шкода", - сказав вiн. "Я не уявляв, який ефект це може справити на вас. Ось, " продовжив вiн, повертаючись до буфету, на якому стояли "тантал" i "газоген". " Дозвольте, я приготую вам брендi з содовою. Пiсля брендi з содовою ви вiдчу"те себе набагато краще.
  
  Вiн налив брендi i розбризкав содову двi склянки i простягнув один менi. "Що стосу"ться того, де я був, - сказав вiн, повертаючись на сво" мiсце, - боюся, це "дина пригода, про яку доведеться залишитися невисловленим. Що стосу"ться того, що я зробив, я можу сказати, що усунув одну з найбiльших лиходiїв у свiтi ".
  
  "Професор Морiартi" видихнув я. " Вам нарештi вдалося...
  
  " Нi, нема". Холмс сумно похитав головою. " Боюся, професор Морiартi все ще з нами.
  
  " Тодi хто ж?
  
  " Людина, що назива" себе доктором Пiн Док Лоу. Можливо, вiн був китайцем, можливо, нема". Вiн вважав себе втiленням зла i з усiх сил намагався зробити це таким. Я можу чесно сказати, що його бiльше нiколи не побачать в цьому свiтi ".
  
  "А", - сказав я. "Значить, iз твого вiдсутностi вийшло щось хороше".
  
  "Так", - сказав вiн, зiтхаючи. "Трохи хорошого".
  
  OceanofPDF.com
  
  ТРИДЦЯТЬ ОДИН
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  СТАРА ЛЕДI IЗ
  ТРЕДНIДЛ - СТРIТ
  
  
  
  Це недолiк
  щастя - бачити далi свого носа, -
  Це змушу" нас сумувати в лiтньому небi,
  Це псу" спiв солов'я.
  - Джон Кiтс
  
  
  
  Устаровинному, добре обробленому, обробленому дубовими панелями офiсi високоповажного Юстаса Бергарота, розташованому на третьому поверсi Банку Англiї, тiльки що сталася рiдкiсна церемонiя: Банк видавав грошi. Золотий скарб був переданий у сховище, i директора вирiшили, що, враховуючи всi обставини, було б доречно винагородити деяких з тих, хто брав участь у його збереженнi.
  
  "Багатство, про який навiть не мрi" жадiбна людина", - сказав Пiтер Коллiнз, коли вони з Маргарет покидали зал пiсля заходу. "Двiстi фунтiв".
  
  "По правдi кажучи, я не очiкувала нiякої нагороди", - сказала йому Маргарет.
  
  "Я теж" погодився Пiтер. " Стара ледi iз Треднiдл-стрiт не славиться сво"ю щедрiстю. Я бiльше не буду займатися кiнської стоматологi"ю. Вiн поклав руку на плече Маргарет, i вона зупинилася i повернулася до нього. "У мене " iдея," безтурботно сказав вiн. " Що ти скажеш, якщо ми об'"дна"мо нашi стани?
  
  "Правда? I як ти пропону"ш це зробити?" - запитала вона.
  
  " Ну, я подумав, ти зна"ш, е-е... - Вiн зробив паузу, щоб зiбратися з духом. "Якщо б ти ясно бачила свiй шлях вийти за мене замiж, хiба ти не зна"ш, тодi ми могли б, ну, ти зна"ш, це ..." Його голос затих.
  
  "Ти робиш менi пропозицiю?" Запитала Маргарет, з подивом вiдзначивши, що її власний голос злегка тремтить.
  
  "Я думав, що саме це я i роблю", - сказав Пiтер. "Але якщо ти заперечу"ш або, зна"ш, вважала за краще б не говорити, що ж, тодi я мiг би говорити про що-небудь iншому. Можливо, полювання на лисиць. Хоча, повинен сказати, я нiколи особливо не захоплювався полюванням на лисиць; менi завжди здавалося, що я дивлюся на це з точки зору лисицi, хiба ти не зна"ш.
  
  "Ти щось бормочешь", - сказала Маргарет.
  
  " Ну, чорт вiзьми, ти вийдеш за мене замiж чи нi?
  
  " За двiстi фунтiв?
  
  "Ну, ти зна"ш, якщо ми складемо нашi нагороди разом, то вийде чотириста доларiв".
  
  " Значить, ми будемо жити на чотириста фунтiв твiй дохiд вiд iндiйської полiцiї? Нам доведеться повернутися в Iндiю?
  
  "Ну, нема"", - сказав Пiтер. "Я подав у вiдставку зi свого поста. Я думаю, що буду працювати в Мiнiстерствi закордонних справ, але я не можу точно сказати, коли почну i скiльки за це будуть платити ".
  
  "Ах!" - вигукнула Маргарет. "Значить, ми повиннi жити на чотириста фунтiв?"
  
  "Я б волiв, щоб ми використовували його для нашого медового мiсяця", - сказав Пiтер.
  
  Маргарет глибоко зiтхнула. "Ти не дуже практична людина," сказала вона. " Думаю, менi доведеться вести рахунки, коли ми одружимося.
  
  Пiтер розплився в широкiй посмiшцi. " Ти зробиш це? Я маю на увазi, ти вийдеш за мене замiж.
  
  "Думаю, так буде краще," сказала вона. - У мене буде трохи грошей, щоб...
  
  "Маргарет, люба," перервав Пiтер, виглядаючи враженим. " Ти ж не дума"ш, що я став би жити на грошi мо"ї дружини, чи не так?
  
  " Чоловiки! - Пробурмотiла Маргарет.
  
  "Мiй батько нiколи б цього не схвалив", - сказав вiн їй. "Оскiльки у мене " власний дохiд у двадцять тисяч в рiк, вiн вважав би вкрай непристойним, якщо б я доторкнувся до вашого пеннi".
  
  Маргарет вiдчула, як її брови поповзли вгору. " Двадцять...
  
  "Боюся, це все", - сказав Пiтер. "Мiй старший брат Джордж Лiнлi Томас, вiконт Хагсбок, отрима" бiльшу частину ма"тку. Ми можемо зупинитися в холi, якщо хочеш, у мене " кiлька кiмнат, але я б вважав за краще зняти квартиру в мiстi, чи не так?
  
  Маргарет суворо подивилася на нього. " Це не чергова твоя дурiсть, чи не так?
  
  Пiтер похитав головою. "Нi, боюся, що в основному це дурiсть мого пра-пра-пра-дiдусi. Вiн був адмiралом пiд командуванням Пелью. Король Георг зробив його графом, i вiн одружився на спадко"мицi. Його нащадки розширили володiння, але насправдi це не складно, коли почина"ш з досить великого пакету."
  
  Маргарет довго дивилася на нього, i вiн виглядав збентеженим. "Тебе це не турбу", чи не так? Я маю на увазi, що це не ма" нiякого значення, то, що в мене " грошi?"
  
  Вона похитала головою. " Я сказала батьковi, що вийду за тебе замiж за багатого чи бiдного, i, думаю, я не жартувала.
  
  "О, добре", - сказав вiн.
  
  
  
  Було десять годин прохолодного вересневого ранку, коли мiстер Моуз розмiреним, величною ходою iстинного джентльмена-аристократа, яку вiн вiдпрацьовував до тих пiр, поки вона не стала майже природною для його величезного статури, увiйшов у кабiнет професора Морiартi, тримаючи кiнчиками витягнутих пальцiв лiвої руки срiбний пiднос. "Вiн повернувся", - сказав вiн, опускаючи пiднос, щоб Морiартi мiг дiстати вiзитну картку.
  
  Морiартi взяв картку, подивився на неї i покрутив мiж пальцями. "Так i "", - сказав вiн. "Запросiть його увiйти".
  
  "Я так i зроблю, сер", - сказав мiстер Моуз. "Але не здумайте знову вирушати в Iндiї або в iнший космос. Ти вляпався у стiльки непри"мностей прямо тут, в Англiї, що праведнiй людинi вистачило б на життя або двi.
  
  "Я цiную вашу турботу", - сказав Морiартi. "Але я не боюся зла, поки у мене " ваша здорова права рука, щоб захистити мене".
  
  " Але де я був, коли ти був у смертельнiй небезпецi на тому човнi, я тебе питаю? Я не зможу принести тобi багато користi, якщо буду батракувати в цьому великому будинку, поки ти пливеш на човнi пiд обстрiлом, чи не так? " мiстер Моуз розправив свої широкi плечi. " Кажу тобi, я б принiс їм мало користi, якщо б був там.
  
  "I я дуже сумував за тобою", - сказав йому Морiартi. "Проведи полковника Морана, а потiм закiнчуй збирати речi для нашої поїздки на болота. Я хочу випробувати цей новий годинниковий механiзм десятидюймовом рефракторе.
  
  Мiстер Моуз кивнув i пiшов. Хвилину тому вiн ввiв в кiмнату полковника Морана, пирхнув i вийшов.
  
  Морiартi жестом запросив Морана сiсти за свiй стiл. "Так скоро повернешся?" запитав вiн. "Я не очiкував тебе ранiше, нiж через пару мiсяцiв".
  
  "Малюк Пок хотiв, щоб я побув тут довше", - сказав Моран. "Вiн, звичайно, хотiв. Але менi дуже хотiлося в Париж, тому я поїхала, як тiльки це не стало для мене вiдвертою образою. Я планую зняти номер в "Плазi" та залишатися в Парижi, поки вiн менi не набридне. I нiхто з моїх знайомих нiколи не втомлювався вiд Парижа. Будь-яка людина, який втомився вiд Парижа, втомився вiд життя ".
  
  "Якщо вашi iнтереси зосередженi навколо iгор i, е-е, прекрасної статi, - погодився Морiартi, - то це, безумовно, так".
  
  "I їжа", - додав полковник. "Не забувайте про їжу. Тут, в Англiї, не знають, як правильно харчуватися. Вони жують i ковтають, але не їдять".
  
  Морiартi розсмiявся. "Кухня не витратить вашi грошi так швидко, - сказав вiн, - але я розумiю, що досить жирна їжа може зiпсувати вашу печiнку".
  
  "Можливо, але що моя печiнка коли-небудь робила для мене?"
  
  "А iгри i жiнки можуть зiпсувати i вас, i ваше травлення, позбавивши вас можливостi насолоджуватися нi одним з трьох".
  
  Моран пiдняв брову. "Мiй дорогий професор", - сказав вiн. "Дозвольте менi подивитися, чи правильно я це розумiю. Ти предостерегаешь мене вiд предавания цим трьом самим при"мним порокiв, тому що, якщо я це зроблю, зрештою, я бiльше не зможу вiддаватися їм?"
  
  Морiартi знову розсмiявся. "Я думаю, це був один iз способiв iнтерпретувати те, що я сказав", - сказав вiн. "Просто iгноруй мене i живи своїм життям, як тобi заманеться".
  
  "О, я хочу... я так i зроблю", - вiдповiв Моран. " Але тим часом у мене " дещо для тебе. "Вiн полiз у внутрiшню кишеню пiджака i кинув Морiартi через стiл великий конверт.
  
  Професор розкрив конверт i дiстав пачку банкнот Банку Англiї.
  
  "Тысячефунтовые банкноти," сказав Моран, обережно вибираючи потрiбну сигару з свого срiбного портсигара i перекочуючи її мiж долонями. " Їх двадцять штук.
  
  "Справдi?" - запитав Морiартi. "Значить, махараджа пройшов".
  
  "Як личить британського джентльмена", - сказав Моран.
  
  "Я зрозумiв це з ваших паризьким планам", - сказав Морiартi, пiдсуваючи Морана скляну попiльничку через стiл. "Але при"мно знати, що я правий".
  
  "Вiн сказав менi:" Я сподiваюся, ви виконали свою частину угоди, i ледi Ламапур була отримана без насильства'. Моран запалив сигару i затягнувся нею з задоволеним виразом обличчя. "Я розповiла йому, як на той час вона була оточена насильством, але це було не наших рук справа, i ми врятували її вiд цього. Вiн сказав, що довiря" менi i не буде питати подальших подробиць ".
  
  "Повинно бути, при"мно, коли тобi довiряють", - зауважив Морiартi.
  
  "Чорт би побрал це до бiса", - сказав Моран. "Якщо б я знав, що вiн не збира"ться перевiряти мене, я б просто проломив пару голiв, щоб роздобути цю чортову Ледi, i не потрудився сказати йому про це".
  
  "Ви збрехали? Полковник, я вражений!" Сказав Морiартi.
  
  "Так, це так", - сказав Моран.
  
  "У мене, в свою чергу, " дещо для вас", - сказав Морiартi. Вiн висунув шухляду свого столу i дiстав документ з гравiюванням, тисненням, печаткою та пiдписом. "Це ордер вiд Банку Англiї на п'ятсот фунтiв", - сказав вiн, кидаючи його через стiл. "Нагорода за допомогу в збереженнi золота. Як режисери прийшли до цi"ї цифри, я не знаю. Вони не були такими щедрими, як Малюк Пок, але цього буде досить ".
  
  "Дiйсно," погодився Моран. " I стiльки ж для вас?
  
  "Для мене вдвiчi бiльше", - сказав Морiартi.
  
  Полковник Моран кивнув. "Приблизно стiльки ж", - погодився вiн. "Врештi-решт, можна сказати, що ви заощадили золото двiчi. Хоча, по правдi кажучи, мене здивувало, що ти розповiв цю iсторiю. Чому б не дозволити Искансену вийти сухим з води з його маленьким планом? У нас не було проблем з носом."
  
  "Так i було", - сказав Морiартi. "Вони збиралися оглянути статуетки".
  
  "А!" сказав Моран. Вiн струсив попiл зi сво"ї сигари на пiднос. - Вони коли-небудь знайшли Искансена?
  
  "Вiн i маги повнiстю зникли. Та не все золото було повернуто, так що їх злодiйськi потуги були не зовсiм марнi".
  
  "Я вважаю, що добре сплановане пiдпри"мство заслугову" нагороди", - сказав полковник Себастьян Моран. "I ми самi непогано з цього вийшли".
  
  "Режисери насправдi досить благодушному настрої, враховуючи всi обставини", - сказав Морiартi. "Холмс отримав премiю понад те, що вiн повинен був отримати за збереження золота. Що, я вважаю, в деякому родi вiн i робив, навiть будучи Пiн Доком Лоу. Вони присудили рiзнi суми тим шотландським уланам герцога Монкрейта, якi брали участь у битвi, а також виплатили допомогу вдовам загиблих чоловiкiв. Вони навiть вважали за потрiбне включити в свою щедрiсть "Хитрого Дивака" та "Цуценя Кулi"; а також кiлька сотень для Пiтера Коллiнза, - сказав Морiартi, - який, iмовiрно, об'"дна" їх з аналогiчною сумою, видiленою вiдважної мiс Сент-Iв. Наскiльки я розумiю, Коллiнз i Сент-Iв збираються одружитися.
  
  "Чудовий заклад", - сказав Моран, встаючи i туша сигару про великий скляний пiднос. "Для тих, хто любить закладу. Я бажаю їм обом отримати вiд цього задоволення".
  
  "Насправдi", - сказав професор Джеймс Морiартi.
  
  "Я майже негайно їду в Париж", - сказав йому Моран. "Зi мною можна зв'язатися через cook's. Якщо спливе що-небудь, е-е, цiкаве по моїй частинi, дай менi знати".
  
  "Я так i зроблю," сказав Морiартi. - Якщо ти не заперечу"ш, що тебе потягли з Мiста Земних насолод.
  
  "Ну ж," сказав Моран. - Я розумiю, що в життi " щось бiльше, нiж iгри, вечерi i дiвочi втiхи. Я б не хотiв, щоб мої навички, такi, якi вони ", заiржавiли вiд невикористання. У всякому разi, не зовсiм. Та спiлкування з вами, якщо можна так висловитися, саме по собi рiдкiсне задоволення.
  
  Морiартi усмiхнувся. "Я буду мати це на увазi", - сказав вiн.
  
  Мiстер Моус з'явився в дверях кабiнету з капелюхом i пальто полковника Морана. Моран натягнув пальто i рiшуче накинув баняк на голову. "Ну, тодi я йду", - сказав вiн. "Привiт, професор. Або, як вони кажуть, до побачення."
  
  "Прощай, мiй друг," сказав Морiартi. " Бережи себе.
  
  "О, я так i зроблю, професор", - сказав полковник Моран. "Ви можете на це розраховувати". Вiн попрямував до вхiдних дверей, але потiм зупинився i обернувся. "Я йду проводити свої ночi в Парижi," сказав вiн приголомшеним голосом, - а ти вируша"ш проводити свої, кутаючись в пальта i вовняний шарф, вдивляючись в бiса велику пiдзорну трубу на вогкi i похмурi вересовi пустки". Вiн похитав головою. "I вони кажуть, що ти генiй!"
  
  Смiх Морiартi супроводжував полковника Морана, який вийшов на Рассел-сквер, коли вiн пiдняв свою паличку, щоб привiтати проїжджа" кеб.
  
  OceanofPDF.com
  
  Змiст
  
  ЛОГ
  
  1. Калькутта
  
  2. Грай в хованки
  
  3. Iнтригани
  
  4. Золота Гурiя Махараджi
  
  5. Загадковий доктор Пiн Док Лоу
  
  6. Будинок уряду
  
  7. На захiд вiд Суеца
  
  8. Джадугар
  
  9. Фанзигар
  
  10. Порушену Рiвновагу
  
  11. Гра почина"ться
  
  12. Iмператриця Iндiї
  
  13. Вбивцi Скорпiонiв
  
  14. Товаришi по кораблю
  
  15. Все, Що Блищить
  
  16. Бомбей
  
  17. Все в морi
  
  18. Ворушiння i посмикування
  
  19. Елефанта
  
  20. Ряд речей
  
  21. Самотн" море
  
  22. Хаггер-Грабiжник
  
  23. Насувалася Буря
  
  24. Маркiз Куїнсберрi Тут не Править
  
  25. Хто Цей Чоловiк?
  
  26. Зниклий без вести
  
  27. Змiненi Патерни
  
  28. Розчинився в Повiтрi
  
  29. Симпатичний Трюк
  
  30. Повернення
  
  31. Стара ледi iз Треднiдл-стрiт
  
  OceanofPDF.com
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"