Сингалевич Сергей Васильевич: другие произведения.

Яблоко

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс "Мир боевых искусств. Wuxia" Переводы на Amazon!
Конкурсы романов на Author.Today
Конкурс Наследница на ПродаМан

Устали от серых будней?
[Создай аудиокнигу за 15 минут]
Диктор озвучит книги за 42 рубля
Peклaмa
 Ваша оценка:


ПУТЕВЫЕ ЗАМЕТКИ

на полях зошита в клітинку

З діалогу на зупинці автобуса:

...яке кохання? Мені - 65, з самого ранку я в полі, баба вдома...

- А в тебе на городі гарбуз росте?

- Ні...

- Дивно, а в сусідньому селі, бачив, росте...

Мабуть спочатку треба думати, а потім - працювати?!!

Що є колгосп, коли в державі примат приватної власності, нема директора, нема бухгалтера... От і техніку розтягли по подвір'ях.

Діти вчаться на юристів, лікарів. Самі ж по закордонах, у заробітчанстві. Адже так "приємно", коли тобі у руки кайло дали.

От і купуємо на базарі за шалені гроші штани з льону...

То з ким і проти кого воює "захід" на "сході"?

Бо там техніка не на подвір'ях, а на МТС (обнесена рабіцею Машинно-тракторна станція), де нема начальників, а кожен робить свою справу.

- І ніхто не переймається питаннями власності...

Але є врожай, і в городі

нема колорадського жука...

  

ІСТОРИЧНА МІСІЯ УКРАЇНИ

  
   Завершилися вибори. В ефірі "Інтера" прозвучала заява прем'єра про програму розбудови вітчизняної економіки. До написання статті підштовхнула тривала розмова з головним інженером Івано-Франківського "Родону". Провідний фахівець колишнього підприємства електронної промисловості у перспективі розвитку вітчизняної галузі бачить так звану 013-ту технологію, якою, начебто володіють західні електронні гіганти. Це дуже великі гроші і Україні такі інвестиції навіть не потрібні. При всій повазі до світових досягнень з робототехніки, широке коло потреб українців лежить по за нанотехнологіями. Північними сусідами останніми роками освоєно значну долю популярних світових взірців електронних виробів і їх підприємства готові співпрацювати з нами. Тож, першочерговим питанням сьогодення є всебічна кооперація підприємств різного підпорядкування за для спільної мети.
   Отже, хоч СРСР у минулому, нам ніколи не позбутися його впливу на наше сьогодення. Можна знищити все гарне, що було в радянській освіті, в угоду гармонізації із світовою практикою і вимогами закордонних радників. Вже майже знищена виробнича база України. Основні фінансові ресурси зосереджені в приватному бізнесі. І всеж ніколи українець не буде дивитися на своїх співвітчизників очами Заходу, очами лицеміра із витонченою доброзичливою посмішкою. В Україні останніми роками чимало навчальних закладів навчають менеджменту та маркетингу, але в жодному не зроблено аналізу різниці у підході до "товару" в українського виробника і західного, якою б популярною торговою маркою він би не прикривався. Перша різниця - в філософії світосприйняття. Інша, не менша за значенням, у західному блюзнірстві, коли основні кошти виробник отримує не від фактичного продажу товару, а від його сервісу. Мало хто в Україні пам'ятає легковик "Шкода - Формен", чеське авто для чоловіка, яким так пишаються їх власники. Та став концерн "Шкода" власністю "Фольксвагена". І сідають за кермо "Октавії", "Фабії" і т.п. жінки. Бо яка жінка не полюбляє швидкої комфортної їзди, коли лише на швидкості понад 200 км на годину їй вдається хоч на мить відволіктися від проблем, що звалилися на її слабкі плечі у зв'язку із шаленим безробіттям в Україні, коли на її руках і діти, і батьки (а деколи і чоловік - безробітний). От і летить Україна у прірву безодні під назвою Євросоюз та ВТО, абсолютно до них не готова, з протилежним світоглядом, і, як більшість, бачить себе лише годувальницею і дешевою робочою силою хитрого лиса - Заходу, котрий ніколи не відкриє свої секрети виробничого маркетингу. Втім ці секрети доволі прості: розділяй і володарюй, бо тільки так можна нав'язати одиноким та обездоленим і свою ідеологію, і свій "нікчемний" товар, як би яскраво він не виглядав, бо він хоч начебто новий, та всеж-то дня минулого. Бо тільки українське світосприйняття дозволить дати світу нові товари, котрим зовсім не потрібні "найвищі" світові досягнення, передусім, в комп'ютерній електроніці, тому що те, що в світі споживають "вибрані", ми маємо дати всім, а це ніяке там CD чи DVD, чи Hi-Fi. Західні "вибрані" "цифру" не слухають й "мильні опери" не дивляться, а полюбляють вініл... і навіть грамофонну платівку.
   Для цього в Україні і в СНД є все. Чому саме в СНД? Тому що життєвий цикл "західного" товару, як і комплектуючих, - 3-4 роки, тому як би ми не тужилися, нам у цю циклограму не вклинитися. Україна за часів Союзу була його збиральним майданчиком. Тож треба лише з розумом поставитися до всіх тих технологій, що стали нам і сусідам доступні за роки Незалежності, і дати світові приклад шляху у майбутнє. Україна чекає інвестицій. Суспільство ж є найкращий інвестор. Треба лише з любов'ю поставитися до громадян та їх проблем.
   Потрібно лишень окрім логічного й абстрактного мислення застосовувати і філософське...
  

Мова наша материнська

   Стародавня приказка: "Слово - не горобець..." мала б слугувати людству на шляху до злагоди і добра. Та нажаль багатство мови кількістю синонімів слів, без чіткого визначення їх практичного застосування, веде до протилежного: розбрату, занепаду моралі і розбещеності, деградації суспільства. Та за вікном - ХХІ століття, століття нових вимог, нових цінностей. Скарби історії українського народу дають нам вірний курс у майбутнє. І головними нашими здобутками є любов і кохання.
   Працюючи у Службі маркетингу ДП ВО "Карпати", об'їздив всю Україну у постійному спілкуванні з людьми. І дійшов висновку, що вся суть протиріч саме у материнській мові, розмові матері із дітьми, що народжені від кохання. Нажаль не всі діти в Україні - від кохання. Бо кохання - це інтимні стосунки з любимою, оповиті ніжністю та трепотом спілкування з володаркою очей, що запали в душу з першого погляду на все життя. Та проблема в тім, що виховані матерями діти у часи буремних змагань, здебільшого без батьків, так і не змогли привнести в наш вік мужність і силу своїх батьків, їх слова. І ця проблема значно ширша питань двомовності. М'яка українська мова, мова споконвічних захисників своїх кордонів, привнесла в українські словники слово "кохатися", яке за брутальністю не поступається російському матірному аналогу, нівелюючи високість почуттів, прихованих за словом "кохання". Виховувати ж вмінню кохати треба з пелюшок. А для цього дитина б ніколи не мала б чути сварок між батьками. А це можливе лише за умов суцільних компромісів між батьками. Та компроміс можливий лише між рівними. Українська мова ж звеличує жінку-матір. Поклоніння перед її муками народження на світ нової людини возвеличено численними статуями Діві Марії на заході України. Російська мова, мова переможців, стратегів та розбудовників держави, занадто високо піднесла статус чоловіка. Отож потрібен симбіоз мов, органічне поєднання двох величних мов у єдину Державну Українську Мову, яка б дала Світу взірець сімейного порозуміння та батьківського виховання наступних поколінь прикладом взаємного шанування, любові і поваги.
   Підставою для даного висновку стали численні спілкування з вихідцями Карпатських гір, для яких кохання чітко асоціюється із інтимним життям з любимою. Може саме тому стійко тримається протистояння між заходом і сходом в Україні, через розмитість понять в тлумачних словниках української мови.
  

ЛЮБОВ - КОХАННЯ

  
   Світом править любов. А "кохання" - краще ?! Може це слово - абсурд поневоленої людини, яка не в силах визначити, кого любить більше: матір, яка його народила, чи матір своїх дітей. Та кохання є рушієм і гарантом щасливого руху вперед. Набуття сексуального досвіду не завжди сповнене коханням. Життя більшості посилає випадковість зустрічі з коханням, яке вінчається шлюбом. Та довговічність шлюбу не завжди вимірюється часом життя. Із введенням інституту цивільного шлюбу почастішали розлучення. За першим коханням настає друге, третє... Та в пам'яті багатьох живе згадка про вищу радість першого кохання. Що змушує нас шукати рідність душ в коханні, в шлюбах? Неусвідомлення обома партнерами самої суті душі. Душа теж матеріальна, хоч її не можна виміряти. Це особлива форма руху крові в мозку людини, вищої самоорганізованої системи людського організму, що відображує гармонію самосвідомості, гармонію любові. То ж, усвідомивши це, боріться за кохання! Що ж таке кохання? Це радість відкриття, радість розмноження, радість інтимного спілкування зі своєю статевою протилежністю. "Да здравствует любовь!" - співають російські хлопці, що тільки-но залишили школу. "Хай живе кохання!" - мають підтримати їх освічені Знанням українці. Та чи рівні ми в любові, в житті? Святі отці стверджують: "Бог створив нерівними чоловіка і жінку, бо та в муках народжує дитину, в той час, як від її зачаття задоволення отримує чоловік". То чи можуть закохані зрівнятися? Адже, доклавши працю, використавши досвід людства, чоловік може дати коханій вищу насолоду зачаття дитини. "Спільні" пологи можуть дати чоловікові відчути всю повноту радості народження на світ нової істоти, особистості.
   Хто керує нами в пошуках кохання і рідної душі? Доля? Але ж кожний з нас із випадковостей життя, в силу неусвідомленої необхідності, виводить власні закономірності, не знаючи законів випадковостей, сам, на їх підставі, будує власну долю, творить своє щастя. Щастя ж у взаєморозумінні, розумінні кожним проблем і турбот коханої людини, у взаємоповазі її почуттів, в гармонії, в музиці кохання, музиці любові. Так вчимося ж слухати музику, музику розмови, музику страждань, музику праці, музику вічності. Бо вічність - в любові. Так йдемо ж до вічності спілкуючись. Чия ж мова краща? Та, яка дозволяє вільно, без перешкод різних трактувань слів і понять, спілкуватися і слухати. Так навчимося ж слухати і розуміти кожного, а отже спочатку треба навчитися слухати себе, своє серце, свою совість!
   Кожна людина прагне красивого. Найкрасивішим, на думку видатних митців, є оголене жіноче тіло. Однієї чи іншої? Та чи є сенс гарему? Краще йому протиставити трикутник самовдосконалення любов'ю і коханням. На думку чоловіків жінки є красиві і некрасиві. Здається, красивим щастя плине прямо в руки, та чомусь їх наділяють, необачно, "черствістю" душі. Так давайте, чоловіки, знайдемо ж шлях до сердець обох, подарував і собі, і нареченим радість взаємного кохання і любові.
   Ідемо ж бо вперед у світле майбутнє, з любов'ю, до самовдосконалення, як людини, як особистості, як рівні Творцю, як рівні між собою в безмежному просторі Всесвіту.
  

Любов і Сила

  
   Ось тільки пролунав переможний гонг поєдинку Володимира Кличка, та пам'ять повернула до початку, коли на туманному Альбіоні почастішали кулачні дуелі між претендентами на серце коханої. То чи сповнене любов'ю подружнє життя дівчини і переможця поєдинку, за перебігом якого вона спостерігала із повною байдужістю і азартом глядача римського амфітеатру? І що робити з любов'ю переможеного, адже тільки серце слабшого, в переважній більшості, сповнене справжнім коханням?
   От і маємо дилему. Сила породжує жорстокість і байдужість. Безсилля, сповнене силою любові, дає людині справжню силу і мужність у подоланні життєвих перепон та захисті основ буття. Адже сила любові і справжнього кохання у взаємоповазі і шані кожної хвилини спільного життя.
   Так дамо ж світу приклад справжньої любові. Україна, без'ядерна і безсила, сповнена поваги почуттів і наділена силою кохання, має не просто примирити ворогів, а й заснувати сім'ю народів, в якій мир і злагода тримаються на повазі і справжній любові, секс замінений коханням, тому що тільки в такій трійці є справжній сенс, бо тільки мудра жінка може жити в одній квартирі з двома чоловіками...
  
   Любов і Курочка Ряба, що
   перестала нести золоті яєчка
  
   Тішить око писанка, особливо на фоні вишивки. Що ж іще має робити спроможна до мистецтва і не дуже жінка, в якої вже повна комора і в стайні всі роботи зроблені, коли донька на видані чи щойно одружена з нелюбим 18-річним? Сиди собі вишивай: чи киптар, чи сорочку, чи хустину...
   Та стали на постій рекрути, що йшли на підмогу болгарам. І почала бити доньку мати березовим прутом, щоб не стояла та з коханим односельцем, якого забрали в рекрути. Яке ж то кохання, як треба чекати любого з війська і самій ходити по горах, щоб наповнити комору, а то й сіна натягати в стайню для худоби. От і виросли у такої мами діти-дармоїди, що готові за півтори гривні видерти їй очі, як вона ступить ногою на сходинку "пижика".
   А курка знай собі клює крихти на подвір'ї та квокче на сіні. А як перестане квоктати, то і юшка дітям перепала. Смачна юшка та м'яско не для дитячих зубок. От і радують діточок бройлерами заокеанськими, і росте в них попа замість мозку. Кажуть - акселерація?!.
   А на весіллі знай ллється горілочка через край. Яка дівка відмовиться від дармових 16000 грн, хіба що та, якій за 50? А чоловік? А хто його питає: поп'є, поп'є, а ще й закурить, і на цвинтар...
  

КОНКУРЕНЦІЯ

  
   Конкуренція - боротьба, є поштовх до кращого, поштовх до вільного розквіту любові. Асоціації конкуренції із нелюбов'ю можливі лише на початковому етапі розвитку, коли важко надати тому чи іншому об'єкту перевагу. Відтак люба боротьба має закінчуватися любов'ю.
   Конкуренція, як прояв боротьби за споживача, у вищій формі проявляється в умовах ринкового капіталізму, що призводить до надмірно широкої номенклатури однотипних виробів, особливо на рівні комплектуючих і, як наслідок, до появи заздалегідь однакових, за призначенням, виробів, наявність яких ніяк не спонукає до кращого задоволення тих чи інших потреб. Отже нема нічого спільного між конкуренцією і широкою номенклатурою однакових за призначенням виробів, мета якої забезпечити різномаїття людських смаків та уподобань привабливим дизайном, формою чи яскравим виглядом.
   Надмірна концентрація уваги у отриманні дивідендів від конкуренції призводить до її загострення, що закінчується війнами і смертю, хоча натомість життя і любов мають кликати вперед до кращого задоволення потреб, до розквіту кращих взірців національних традицій, прояву вищого розуміння надто багатогранного слова - любов.
   Конкуренція в коханні, як витонченому праві людського любовного почуття є одночасно і початком і кінцем, є ознакою вищого прояву любові. Взаємоповага почуттів разом із тонким відчуттям смаків і характерів із прагненням самовдосконалення підштовхують людину через конкуренцію прийти до розуміння власної сутності, самовиховання, як вищої форми суспільного виховання людини.
   Конкуренція в любові на шляху до справжнього кохання нерідко має на своєму шляху - трикутники. Інколи з них виростає справжнє кохання. З трикутників кохання виростає справжня любов і повага...

ЯБЛОКО

  
   На підвіконні у дідуся лежало чотири яблука, одне найкрасивіше, рум'яне, гладеньке, інші трохи гірші, десь гілкою придавлене, десь трохи прим'яте, а то і зі зморшкою. І було у нього три онука, допомагали по господарству. І взяв найкраще перший, що нічого не їв крім яблук. І був за це битий іншими, хоч і був сильнішим. Та й дідусь лози добавив...
   Чому? Найкраще мало б дістатися найкращому... Найкращий не той хто перший (і біля годувальниці, хто перший взяв). Найкращий той, хто своєю працею, своїм ставленням до інших, своєю доброзичливістю та ввічливістю довів усім своє "право" на повагу. Отже найкраще яблуко мало б дістатися не першому... А тому, кому дадуть... з любов'ю.
  

ЧИ ПОТРІБНО ДАЛІ ЙТИ ШЛЯХОМ АПРОБАЦІЇ НА СОБІ ЧУЖИХ ПОМИЛОК?

  
   Історична місія слов'ян - у побудові держави, панівною ідеологією якої став матеріалізм, заснований на марксистсько-ленінському розумінні матерії та історії. І в цьому - всесвітнє значення Великого Жовтня. 70-ти літня його пореможна хода ознаменована видатними досягненнями у развитку науки і технологій, в побудові материальної бази комунизму, в вихованні людини, що міркує матеріалістичними категоріями, - "людини комунизму". Процес виховання супроводжувався жорстоким ідеологічним протистоянням у суспільстві: дрібно-буржуазними пережитками минулого й разкладаючою роботою у нашому "домі" на довгих, средніх та коротких хвилях різних "свобод", "хвиль" і "голосів". Протирічча між раціональним, необхідним та нав'язаним зовні речизмом, власництвом, стало причиною, що переважала на порозі 80-х, всезагальної депрессії особистості, суть якої - в порушенні гармонії самосвідомості. Необізнаність співгромадян про революційні досягнення вітчизняної науки, в силу їх стратегічної ваги, небачений розмах військового протистояння двох світових систем, провідний упор на суспільні форми виховання й недостатня увага до складової ланки суспільства - сім'ї, призвело до наростання конфліктів во взаєминах статей. Результатом стали зростаюча кількість розлучень, побутовое пияцтво. Тисячолітнє розділення на творців матеріальних благ - чоловіків і "хранительок вогнища", виховательок дітей - дружин, порушилося широким залученням останніх до суспільного будівництва. За природою, горда жінка все частіше залишалась одинокою із-за відсутності системи сексуального та психологічного виховання. Переоцінка жінкою свого впливу на чоловіка, що дісталася їй у спадщину, і, як результат, недооцінка своєї сили, в результаті чого її праця все частіше використовується на допоміжних ділянках суспільного виробництва.
   Почата керівництвом КПРС Перебудова заснована на чіткому розумінні досягнутого і спрямована на "оновлення" соціалізму через усунення протиріч, що склалися у суспільстві. Найбільш гостро ці протирічча зосереджені в Україні. І тому з такою напругою йдуть перетворення. "Реформи" очолили галичани. На очах більшості, що прогресивно мислить, "реформатори" тягнуть Україну в тину "дикого" капіталізму, находячись у полоні західних моральних цінностей: культу грошей, жаги наживи, власності, спокуси. Виняткова працьовитість населення західних областей ніяк не співпадає з користолюбністю, так званої, "елити". Потяг до власності у поєднанні із низьким професіоналізмом більшості керівників призвели до руйнації виробничої інфраструктури сельськогосподарських та промислових підприємств, споживчої кооперації. Взятий лідерами Перебудови курс на впровадження ринкових відносин ніяк не торкнувся системи оплати праці рядових працівників. Впровадження у винахідництві поняття "патент" загальмувало развиток. Україна в уособленій "незалежності", бідна, кинулася в погоню за прибутком, "віддавшись" транснаціональним корпораціям. 10 років Незалежності ще больше загострили протирічча, що склалися у суспільстві. Поступово населення виходить із стану гипнозу від імпортних товарів, що нахлинули на ринок України, відчуло на собі експеримент дегустації продуктів приватного виробника. Криза в економиці все больше розростається.
   Для України вихід із западні західної буржуазної ідеології тільки один - в побудові Демократичного соціалізму, як передвір'я Комунизму. Усіспільнення землі і засобів виробництва через державні підприємства неминуче з впровадженням на них прогресивної трирівневої системи оплати праці з комп'ютерним обліком рівня заробітної плати, в основі якої усреднена тарифна ставка і дві премії, кожна з яких втричі більше тарифної ставки, з умовою звільнення цих підприємств від податку на прибуток. Система базується на п'ятирівневій градації: "учень", "спеціаліст", "менеджер", "конструктор", "босс", при цьому кожна системна градація додатково складається з трьох рівнів: "звичайний", "на рівні світових досягнень", "на рівні винаходу". Останній рівень попередньої градації може превищувати другий рівень наступної вищої градації системи оплати праці. Перші дві градації охоплюють ряд рівней зарабітних плат колишніх підрядних працівників (сільськогосподарських та промислових працівників), при цьому ручна праця оцінюється вище механізованого, основним же критерієм оцінки діяльності працівників вищих трьох градацій системи стає механізація та автоматизація ручної праці (поступовий перехід з ручної праці на механізований (автоматизований) передбачає зростання норм виробітку певним працівником). Трирівнева система контролюється радами спеціалістів, начальників підрозділів, директорів і передбачає відповідальність за допущені промахи у роботі, мотивоване стимулювання своєчасного усунення недоліків у роботі та сильний фінансовый поштовх к творчому ставленню до праці або звільненню з посади на користь кандидата з ринку праці. Система повинна впроваджуватися на державних промислових і сільськогосподарських підриємствах, в державній споживчій кооперації та торгівлі, у всіх бюджетних установах. Впровадження даної системи оплати праці дозволяє відродити роль робітничого колективу підприємства в досягненні високої рентабельності підприємства при умові творчого підходу служб маркетингу й менеджменту із впровадженням держзамовлення на окремі види продукції і частковим державним фінансуванням, а також прозорого в очах колективу підприємства руху коштів. Комп'ютерний облік здійснює щоденну фіксацію наявності премій і щомісячний підрахунок нарахованої зарабітної плати конкретного працівника.
   Маркетинговий аналіз ринкової ситуації в Україні, СНД і в світі свідчить, що в нашій оновленій державі повинна виготовлятися і постачатися на внутрішній ринок та на експорт в першу чергу продукція найвищих технологій, котрі є надбанням Росії, як правонаступника колишнього СРСР. З урахуванням відсутності в нашій свідомості гонитви за надприбутками і, як першопричина, безкорисливість в ціноутворенні, турбота про власну безпеку при збереженні проголошеної незалежності в умовах антогоністичного протистояння світового капіталу взиває до необхідності вийти з ініціативою створення Союзу Суверенних Свобідних Республік.
  

МАРКЕТИНГ - ЯК ФІЛОСОФІЯ

1.Ф.Котлер про сучасний ринок

   - В галузі стандартизованих споживчих товарів концентрація дистриб'юції значно зросла. Канали розподілення сконцентровані в руках декількох дистриб'юторів, які мають велику владу.
   - Відбувається скорочення кількості конкурентів при зростанні кількості торгових марок. Багатонаціональні компанії та корпорації захопили владу.
   - Випуск нових брендів коштує недорого. Динаміка випуску нових марок в даний час прискорюється. Час життя нових товарів на ринку скоротився.
   - Процес виробництва настільки ефективний, що заміна виробу стає дешевше його ремонту. Це ще більше прискорює темп випуску нових товарів.
   - Цифрові технології спровокували революції на багатьох ринках.
   - Зростання кількості патентів та товарних знаків призвело до зростання конкурентності ринків.
   - Товарні категорії насичені різновидностями.
   - Ринки фрагментовані на малі ніші, які менш прибуткові.
   - Рекламна насиченість дійшла найвищих рівнів, а фрагментація засобів інформації затримує вихід на ринок нових товарів.
   - Споживачі стали більш вибірковими, вони дедалі частіше ігнорують комерційні комунікації. Єдиний шлях приваблення їх уваги - новизна.
   (Котлер Ф. Маркетинг ХХІ века. СПб, 2005г.)
   Висновки:
   - Товарний підхід у світовому маркетингу на порозі кризи.
   - Не все зазначене можна віднести до українського маркетингу.
   - Швидка заміна моделей на ринку комплектуючих веде до морального старіння ще досить нових товарів, а відтак і до значного зростання цін на ремонт останніх.
   - Цифрові революції багатьом затьмарили очі. Аналогові технології зарано відкидати в утіль.
   - Модель ринкових відносин "товар - гроші - товар" не всіма українськими споживачами позитивно сприймається.
   - У погоні за європейським (тобто світовим) рівнем життя "сім'ю" замінили "родиною".

2.Український маркетинг

   - Товар - є послуга, тобто тільки те може бути українським товаром, що несе послугу людині, а час життя товару має дорівнювати терміну необхідності в послузі. ("Маркетинг починається з аналізу потреб, які задовольняють товари і послуги" Ф.Котлер) Сучасний ринок - це суцільна сфера послуг, тільки на деяких проміжних етапах послуга замінюється товаром. Однак в Україні всі працюють окремо: і виробничники, і маркетологи, і продавці, всі пропонують свої послуги і хочуть за них відразу оплату. Перші, не знаючи ринкових потреб, під тягарем стандартизації не можуть розробити технічне завдання (ТЗ) на новий товар, інші - навпаки, не знають як. Треті - торгуючи імпортними товарами, й зовсім не ламають голову над українським виробництвом, підшукуючи в Інтернеті шляхи задоволення потреб споживачів. І хоча український споживач здебільшого незаможній, йому пропонується переважно те, що дорожче (наче за відсутністю альтернативи).
   - Світ на порозі втрати довіри як рекламі, так і виробнику, незалежно від того, за якою товарною маркою він ховається, адже багаторічний маркетинг привніс в наше життя стільки фальши та неприхованого обману, що навіть корифеї маркетингу заплуталися в путах власного блуду.
   - Ринок України - це боротьба двох філософських поглядів на товар, послугу і споживача, а в цілому і на світоустрій, державницькі засади, силу і слабкість грошей і капіталу.
   - Криза в українській економіці настала через слабкість власної віри, через невміння, а то - і небажання мислити мізками замість мислення головою (в першому випадку людина мислить філософськи, в іншому - стереотипами).
   - Цифра чи аналог? Колишні полівінілові платівки начебто анахронізм? Та це тільки для неосвічених. На сучасному лазерному програвачі з них відтворюється звук класу Hign-End. Наразі очікується поява на ринку вінілових DVD-дисків. Отже CD, як і цифрове відео - це ринкова примха для викачування грошей з недалекоглядних споживачів. Ще й досі успішно конкурують аналогові та цифрові комп'ютери в залежності від задач, що ними вирішуються.
   - Чому вчать маркетологів? Переважно економіці, а бажано викладати і загально-технічні знання, або, хоча б, вміння обґрунтовано формулювати вимоги до нового товару. Саме за маркетинговими фірмами, а їх в Україні стає дедалі більше, стоїть доля об'єднавчої роботи, як інноваційної, так і заощадливої, інвестиційної (через прибуткове вкладання накопичених в Україні та за її межами капіталів).
   - В Україні безодня історичних традицій та наукової спадщини віків, і, найголовніша, козацька сім'я, до якої ми маємо повернутися, через виховання в кращих традиціях минулого, перш за все учнівської молоді, шляхом досконалого поєднання спільного та окремого виховання. Чого вартує гімназійне навчання за програмою кадетських училищ у відсутності виховання дисципліни? Може краще всіх хлопчиків в період з п'ятого по дев'ятий класи навчати в нахімовських чи суворовських корпусах військового типу, де поза звичайною шкільною програмою викладаються танці та музика, малювання та естетика, етика та інше, дівчаток же в цей час навчати за гімназійною програмою?
   - Вже тепер варто розробити українську Програму міського та сільського градобудування, за якою збиралися б п'ятнадцятикімнатні квартири сімей майбутнього з наданням житлових кредитів із правом спадщини.
   - Військові технології цивільному населенню. Колись могутня армія України своїм озброєнням ще й досі є носієм передових наукових розробок. Лише назви: кевлар, нанокераміка, спецметалоконструкції, спецзалізобетон - чого варті? Все - зроблено в Україні. В той же час, нарощування обсягів виробництва композитів та спецтехнологій дозволять суттєво їх здешевити та покращити стан наших виробництв, наших шляхів, нашого будівництва, наших транспортних засобів, іншої продукції.
   - Соціальні підприємства. На сучасних західних виробництвах дуже високий рівень автоматизації та комп'ютеризації, де праця робітників використовується на обслуговуванні автоматики та на заключних операціях регулювання, що значно знижує собівартість. Такий рівень роботизації українським підприємствам навряд чи потрібний, особливо коли безліч незайнятих рук. А ще велика кількість інвалідів. Підприємства інвалідів - невеличкі та досить специфічні. Інша річ коли на великому підприємстві мало не половина робітників - інваліди. Сучасні технології, якими здавна володіє Україна, дозволяють створити робочі місця для інвалідів як в мехобробці, так і в складальницькому виробництві. Такі підприємства можуть створюватись по одному на область чи район і забезпечуватися першочерговими інвестиціями.
   - Ремонтопридатність продукції українського виробника має відповідати меті створення і шляхам збуту-продажу товару, та розповсюджуватись на всі товари довготривалого користування.
   - Збут-продаж товарів. Зазвичай збут товару має здійснюватися шляхом прямого чи дистриб'ютивного продажу, в тім числі і з використанням електронного продажу з використанням Інтернету. Та все ж дедалі частіше український споживач схиляє виробника до відвантаження продукції в обмін за сплату щомісячних (щоквартальних) відсотків доходу, переважно протягом всього терміну експлуатації товару.
   - Ціноутворення переважно складається з собівартості, надбавки та ПДВ, але у випадку відвантаження за відсотки доходу ціна може бути збільшена вдвічі, чи навіть втричі під час визначення розміру відсотків. На українському та країн СНД ринку слід постійно відшукувати методи зниження собівартості або вести ретельний облік витрат.
   - Гарантія-сервіс - невід'ємні поняття. Переважна більшість українських виробничників прагне зменшити термін гарантії та дистанціюватися від сервісу, хоч ринок вимагає робити все з точністю до навпаки. Вихід - в стажуванні представників дистриб'ютора на підприємстві виробника та активна участь до кожного звернення з боку споживачів.
   - Безвихідь виробничників - у несприйнятті більшістю керівництва підприємств маркетингових стратегій, у міркуваннях про великі обсяги виробництва при відриві від реальних шляхів залучення капіталовкладень, особливо на державних підприємствах, у знеціненні інтелектуальної праці, недооцінці ролі інновацій.
   - Нема кращої реклами, ніж гарний відгук споживача. Нема гіршого, ніж недовиконання умов поставки чи контракту, особливо коли споживач схильний до тебе.
   - Український виробничник має мати тісний контакт зі споживачами, приймати участь у семінарах потенційних споживачів, вести взаємне листування чи діалоги, бути активним в розвитку плідної співпраці.
   Висновки:
  -- Українські виробничі підприємства далекі від маркетингу, часто-густо вовтузяться на межі виживання, проїдаючи залишки основних фондів, і фактично відірвані від сучасних ринкових проблем та досі не оправилися від обвалу імпортних товарів.
  -- Не всі пророцтва корифеїв маркетингу відповідають дійсності.
  -- Українські ринкові партнери знаходяться у стані самоізоляції, ніхто не наважиться взяти на себе участь створення справжньої компанії по розробці і впровадженню нових товарів на існуючих підприємствах із залученням інвестиційних капіталовкладень.
  -- Дуже низький рівень інноваційної діяльності на підприємствах, знецінено інтелектуальну працю, нема фахівців для чіткого відсіювання та пошуку привабливих інноваційних рішень.
  -- В керівництві вітчизняних підприємств мало підготовлених топ-менеджерів, здатних на засадах традиційного маркетингу згуртувати та скоординувати роботу підрозділів і служб.
  -- Ринкова етика досі ще не увійшла в службову діяльність як рядових фахівців, так і керівництва.
  -- Шлях вперед не в "латеральному" маркетингу чи "латеральному" мисленні, а в філософському осмисленні довколишнього середовища, широкій інновації і залученні капіталовкладень.
  

Український шлях реанімації власного виробництва

  
   Ринкове виробництво сучасного західного світу цілковито пронизано ідеєю "ненав'язливого" сервісу. Суцільні ноу-хау, повна відсутність уніфікації, і жорстка конкуренція передбачають повну незграбність споживача. Короткий виробничий цикл любого виробу, на заміну якого приходить на ринок інколи майже такий самий, за споживчими властивостями, виріб, спрямований на отримання основних дивідендів від сервісу. Адже різниця між виробами завжди матиме суттєві деталі, наявність яких - мотивована прагненням нав'язати споживачу послуги сервісу, вартість яких по закінченню виробничого циклу завжди збільшується у десятки і сотні разів. З цим же пов'язано і використання у виробах комплектуючих із коротким виробничим циклом. Чим складніший виріб: хоч побутовий, хоч виробничого призначення, тим більше в ньому деталей і вузлів, орієнтованих на послуги сервісу. Вузька спеціалізація більшості світових виробників комплектуючих під виглядом кращого задоволення потреб споживача через прагнення інтеграції доводить до абсурдно широкої гами виробів, мета якої підняття ціни і унеможливлення заміни для запровадження нового витка спіралі сервісу.
   Що може дати світу Україна? В першу чергу справжніх маркетологів виробництва. Маркетинг - як перша освіта - "наука продавця". Маркетолог виробництва - це кваліфікований виробничий спеціаліст навчений мислити стратегічно в інтересах України, свідомість якого пронизана турботою про майбутній розвиток сім'ї, суспільства, світу...
   Прагнення підняти з колін економіку України передусім пов'язане з долею вітчизняних підприємств, в першу чергу тих, що сформували світовий імідж України часів СРСР. Це виробництва радіо і електротехніки, механоскладальні і ремонтні. На відміну від західної уніфікації технічних рішень ми маємо протиставити наскрізну уніфікацію готових виробів при повній свободі вибору технічних рішень, головним критерієм для яких має стати мінімальна складність і максимальна ремонтопридатність із використанням максимально звуженої номенклатури силових активних елементів, в першу чергу виробництва електронних підприємств СНД (з подальшим їх збиранням на відновлених підприємствах України). Орієнтація за часів СРСР на широке застосування комутаційної апаратури має бути майже повністю перенацілена на застосування безконтактної (в першу чергу силової) електроніки й схемотехніки.
  

"Ні місто - ні село"

  
   Обмірковуючи майбутнє будівництва, працюючи над проектом компактної забудови автономними будинками, доходжу до твердої впевненості, що які б гарні мегаполіси нам не нав'язували іноземні фахівці від архітектури та містобудування, їм і послідовникам ніяк не урозуміти, що у майбутньому нас чекає не суцільна комп'ютеризація, автоматизація та безмежний комфорт із роботизованою прислугою, а праця у задоволення, коли одні працюють на великому підприємстві, інші на малому, коли на роботу і з роботи возять мікроавтобусами, коли працюють інваліди і для цього створені необхідні умови, коли регіонами і селищами курсують тролейбуси. Мала механізація і автоматизація прийде на допомогу селу і поважатиметься неважка ручна праця на виробництві. Настане час, коли "хуторське" житлове будівництво прийде на заміну "мікрорайонному", коли житло для сім'ї 3-х - 4-х поколінь стане привабливішім за одно-двох- чи трикімнатні "клітки" із повною ізоляцією від родини. Хутір з трьох п'ятиповерхівок, для п'ятнадцяти сімей кожна, матиме тролейбусне сполучення з містом і іншими селами. По мірі повної відмови від природного газу в житлових будинках, розвинення власної української електронної промисловості побутових приладів, електроніки і електрообладнання із живленням від мережі постійного струму, серійним випуском вітчизняними підприємствами промислових взірців пристроїв нетрадиційного отримання електроенергії, Україною пройде справжня еволюція міста і села. Присадибне господарство у сьогоднішньому вигляді відійде у минуле, а дрібне автоматизоване молочно-товарне виробництво стане супутником мало не кожного "хутора". Буде створено всі умови для дружнього і щасливого проживання у квартирі з дванадцяти кімнат, трьох ванних, трьох туалетів, сауни, великої кухні і холу, для спільного проведення часу біля екрану, чи за гімнастикою, чи за святковим столом великої сім'ї від діда до правнука, від прабабусі до правнучки, і кожний "папа", за традицією українського козацтва Кубані, як батько і люблячий чоловік, що досяг 50-річного віку, отримуватиме можливість створювати власну окрему сім'ю 3-х - 4-х поколінь із новим сімейним житлом і "сімейним автобусом". Прийде час сумлінної праці в умовах п'ятигодинної триденки, і облуді, припискам і шахрайству не буде жодного підгрунтя, час - коли моральність сім'ї поважатиметься і суспільством, і культурою, і мистецтвом, час коли багатогранний творчий розвиток кожного стане складовою творчого і культурного злету регіону, країни, світу...
  
   Новітнє село України
  
   Село сьогодення, як основна складова українського суспільства, віддзеркалює чи не гірші його тенденції. Перш за все - це високий рівень смертності: рідко яка родина має понад три покоління прямих родичів. Демографічна криза сформована й низьким рівнем народжуваності. Діти народжуються переважно у молодому віці, при тому рідко - більше двох. Суспільною традицією не підтримується народження нових поколінь дітей у віці батьків 40-50 років. Сучасному селу притаманний низький рівень зайнятості через руйнування системи споживчої кооперації із її заготівельними пунктами і підприємствами по виробництву товарів з сировини сільськогосподарського походження, а також в силу закриття філій міських підприємств, на які покладалися заготівельні функції й виготовлення комплектуючих, що не вимагали складного технологічного обладнання. Та найбільш болючою проблемою села досі залишається низька якість життя через розвал соціальної сфери та відсутність, в більшості сіл, елементарних комунальних послуг, як то водопроводу чи каналізації. Не кажучи вже про опалення чи гаряче водопостачання. В силу розкиданості на великі відстані особистих господарств - селам характерні значні інфраструктурні проблеми, передусім - транспортні. Принципи самостійної індивідуальної забудови на селі, що закріплені державними стандартами, призвели до забудови значної території сіл господарськими спорудами, при низькому рівні механізації і автоматизації присадибних господарств. Сучасному українському селу характерне використання важкої фізичної праці, через що молодь й покидає село, і батьків.
   До значного ускладнення побутових проблем призвела й реформа освіти в Україні. Повернення до родинного виховання підростаючих поколінь через перенесення державних форм виховання на рівень сім'ї, які у період розбудови радянської держави були нав'язані суспільству і мали значні перекоси, особливо в плані зв'язку поколінь, збереження ремісничих чи творчих традицій, піклуванні молодшими та пошаною літніх родичів та батьків. Основною ж проблемою, що визріла в українському суспільстві - це проблема піклування та турботи. Загальна байдужість як на рівні родинних зв'язків, так і на рівнях більш високої владної ієрархії, особливо на фоні пропаганди культу індивідуалізму, що всі роки Незалежності прагне нав'язати українському народу західне співтовариство у купі з "ринковими" реформами призводить до зведення високих парканів, як між сусідами, так і в душах, у тому числі й близьких родичів.
   Саме на подолання наведених негативних тенденцій й спрямована Загальнодержавна соціально-економічна програма "Новітнє село". Її основний пріоритет - піднесення якості життя на селі вище рівня міського: коли близькість до природи, при високих екологічних стандартах і всебічному використанні відновлювальних джерел енергії, залучення вищих досягнень у сфері автоматизації і механізації як у великих господарствах, так і в особистих, створює передумови привабливості сільського життя для міських членів родин задля відновлення родинних форм співжиття у комфортних умовах добросусідства і взаємоповаги.
   Економічна складова Програми полягає у створенні виробничих засад для серійного зведення у селах України "хуторів комплексної забудови", до складу яких входять автономні багатоквартирні будинки на 45 сімей чотирьох поколінь у комплексі з молочною міні-фермою на 45 дійних корів та міні-заводом переробки 1000 літрів молока, щодоби, у повний асортимент продуктів першої необхідності: масло селянське, сметана, сир, молоко пастеризоване, кисломолочні продукти і сир твердий. Автономні будинки на 15 квартир оснащені вітряними та сонячними генераторами енергії, комфортабельними ліфтами зв'язку між зимовим садом з оранжереєю мансардного поверху із паркінгом і технічним поверхом з заготівельними коморами, виробничими майстернями, учбовими кімнатами гурткової роботи та залами спільного дозвілля. Концентрований біогаз від біохімічних реакторів каналізації будинку стане паливом газових плит кухні квартир та джерелом гарячої води для кожної водогрійної колонки ванних кімнат квартири. Високоефективне електричне інфрачервоне опалення у комплексі енергоощадних технологій будинку на століття збереже тепло родині. Захищене патентами України новітнє будівництво забезпечить створення великої кількості робочих місць у промисловості, у тому числі й за місцем проживання.
   За Національним Планом дій на 2013 рік указом Президента України намічено розробку, обговорення та прийняття Концепції розвитку сільських територій на період до 2020 року. В Адміністрацію президента, Міністерство агрополітики і продовольства, Міністерство соціальної політики, Міністерство промислової політики, Міністерство регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства та Національній Академії аграрних наук направлені пропозиції щодо концепції Загальнодержавної комплексної соціально-економічної програми "Новітнє село через децентралізацію трудових ресурсів регіону" із викладенням наявних законодавчих перепон створенню і ефективному функціонуванню Технопарку "Новітнє село", який мав би забезпечити практичну реалізацію Програми новітнього житлового будівництва на селі. Департамент регіонального розвитку Мінагрополітики висловив підтримку, ув'язавши можливість реалізації положень Концепції із завершенням реформи місцевого самоврядування. Відповідно до останньої редакції Стратегії розвитку аграрного сектора економіки України на період до 2020 року основними виконавцями Програм розвитку сільських територій Уряд бачить "селоутворюючі" агропідприємства та й концепція реформи місцевого самоврядування має за мету об'єднання сільських громад. Однак для реалізації Програми "Новітнє село" зусиль сільських громад недостатньо. Адже коло практичних питань за Програмою виходить далеко за межі компетенції і органів місцевого самоврядування, і окремих Міністерств...
  

Україна Гарі Потера

  
   Чітке усвідомлення реалій сьогодення видатною жінкою на ім'я Джоан Роулінг дозволило їй знайти шлях до сердець юних членів майбутнього світового суспільства через безліч образів, якими так наповнене життя і навчання Гарі Потера та його друзів у Школі Хогварду. Та байдужість значної частини їх батьків до долі своїх дітей через начебто старший віковий ценз, а насправді нерозуміння причин такої шаленої популярності книги і її екранізацій, а тому й ненавмисне поширення пліток про якийсь такий негативний вплив їх на свідомість дітей. Небажання тиснення на волю дорослих із усвідомленням дійсної вартості прокатних ліцензій, ускладнених примусовою українізацією, вимагає зосередження уваги на груповому вихованні майбутніх батьків через "домашній перегляд" вже існуючих екранізацій, із проведенням відкритих семінарських занять після цього.
   Складність і неоднозначність сприйняття довколишнього світу дорослими і 12-тилітніми членами суспільства фактично розбили нашу країну на два табори: читаючих та разом з Гарі прямуючими стежками його чарівної країни і "маглів", що оточують і нас і Гарі, сповнених до них своєю байдужістю. Разом з тим, саме світ чарівників Гарі та його друзів безпосередньо пов'язаний з Україною, Прикарпаттям, бо що може бути ефективніше за правильний підбір слів при правильному і тактовному зверненні. Чи нема цим словам казкових аналогій? Бо школа правильного розуміння і застосування слова "кохання" саме тут!!!.
  

Україна і світовий демографічний вибух

  
   "Людям нравится делать новых людей" - співають хлопці однієї групи. В цьому і є Божий промисел, сенс життя.
   Філософія європейців, побудована на більшому достатку і турботі, дещо стримує світову тенденцію до демографічного вибуху. Світ начебто безмежний, та покинути Землю не так то легко. Одиниці витримують передстартову підготовку на центрифузі при незначній кількості обертів, але людина через свою свідомість здатна до самовдосконалення. Тисячоліття розвитку не пройшли дарма. Мудрість Аристотеля чи Леонардо Да Вінчі мало поступається людям сьогодення - заважають комфорт і гроші, легкість отримання яких багатьом затьмарює очі. Та сьогодні людство має всі підстави для кращого майбутнього розвитку, бо Східна Європа, консолідуючись з братами по всесвітньому соціалістичному "експерименту", має дати світу модель нового суспільного життя, в якому продуктивне і рентабельне виробництво із кращою світовою якістю і половиною китайської ціни, завдяки творчій думці українця, забезпечить відродження сім'ї із кращим поєднанням суспільного і батьківського та дідівського виховання, зробить доступним всім кращі взірці освіти "вибраних" минулого, забезпечить сім'ї і новими "автономними" п'ятиповерхівками і "автономним" транспортом для прогулянок вихідними дикою природою замість походів до взірців неволі - зоопарків, аби навчати нове покоління не прикладам звірячих стосунків із гратами - а любові до звірів як до ближніх своїх. Роки перебудови у погоні за ласими міськими грошима і комфортом майже опустошили українське село, хоч дехто завдяки еміграціям "відгрохав" поряд із "літньою кухнею" "європейську оселю" ще більш гостро піднявши проблеми українського села. Досвід прибалтів із їх хуторами в перекладі на український менталітет має дати світу модель українського села із компактною забудовою "автономними" будинками "хуторків" із тролейбусним сполученням з відселенням до ним "досі дихаючих викидами підприємств" міських мешканців, а зближення, завдяки сучасним молочно-товарним комплексам і сільськогосподарським підприємствам, села і міста стане реальністю.
   Відтак, в першу чергу потрібно товар зробити послугою, бо тільки таким чином має формуватись "життєвий цикл" того чи іншого виробу. Не погоня за надприбутками, а справжня турбота про людину і "братів наших менших" має стати стимулом праці в майбутньому, хоч, завдяки "українській" думці і співпраці з братами, надприбутків не уникнути. "Турбота про своїх" для всіх - залог успішного просування української продукції по світу.
   Не запозичення у світа моделей підприємництва, а через регіональне з'єднання державного і приватного капіталу з метою високоприбуткового виробництва із впровадженням виробленої продукції в першу чергу у власному регіоні в комплексі із глибокою кооперацією із виробниками України і СНД, із залученням до плідної роботи задля спільної користі інвалідів і пенсіонерів, зі справжньою турботою про них, дасть поштовх до розвитку нових напрямків будівництва і вдосконалення транспортних засобів і засобів пересування, а широке застосування низьковольтних електричних систем опалювання підніме на ноги українську електроніку і виробництва високих технологій. Не уникнуть розвитку і українські виробники сучасних ліфтів через використання вентильних реактивних двигунів і виробники автобусів, вантажівок і легковиків чи залізничного транспорту.
   Не самообмеження українською державною мовою, яка за природою нівелює особистість, а широке поширення і спільний розквіт братніх мов не лишень підніме на вищий щабель самосвідомість українця, а згуртує всіх задля мети кращого життя, добробуту і виховання молоді. Широке пропагування девізу "не треба їсти своїх молодших друзів" не тільки сприятиме розвитку виробництва української харчової промисловості, а й дасть поштовх гармонічного співіснування дикої природи із суспільством з усуненням ворожнечі і злоби передусім у нас і наших дітей. Українське кіно має стати багатомовним, сучасні технології кіновиробництва та його тиражування дають можливість в паралельних залах демонструвати фільми різними мовами чи мовою "на замовлення", а існуючі високі технології українських виробників завдяки новітнім досягненням світової техніки можуть дати світу власний взірець українського кінотеатру, який здатний в кращих традиціях нашого світосприйняття відтворити атмосферу фільму як в затишному залі так і на польовому стані.
   Західній моделі котеджу маємо протиставити власний взірець будинку без газу, з технічним поверхом з оранжереєю, з підземним паркінгом, і ліфтами нового типу, із квартирами для повної сім'ї, де за рахунок сучасних технологій гармонійно житимуть і батьки, і онуки, спільно відпочиваючи, зайвий раз не турбуючи іншого, в теплих стосунках із співмешканцями, разом створюючи добробут "як для себе" для всіх.
   Шляхом наведення порядку у власному домі - Україні розбудовуючи її без чвар і образ за минуле, бо всі ми Божою волею кинуті у "котел" саморозвитку, в якому вже нема готових рецептів (відкритих чи прихованих), дамо краще життя і собі, і батькам, і майбутнім поколінням, піклуючись не про демографічний вибух, а про подальше самовдосконалення в любові, бо тільки через любов нас прийме Всесвіт.
  

ЧИ ДОВГО ЩЕ УКРАЇНЦІ БУДУТЬ "ДОСЛІДНИМИ КРОЛИКАМИ"?

  
   Україна відзначила 10-річча "незалежності". Що сталося з нею? В Україні беззастережно хазяйнують Світовий банк і МВФ, на кожному кроці ростуть нові інститути, що готують маркетологів. Нас готують до ринку. Понад десять років я працюю в службі маркетингу на державному підприємстві по випуску радіоапаратури. Неодноразово стикався зі щойно вирощеними "спеціалістами" з маркетингу, їх викладачами. Що знають вони? Вміють рахувати прибуток і рекламувати. І знають головний постулат винайденої на Заході "науки" - маркетинг: "покупця треба так зацікавити моїм товаром, щоб він думав, що саме цей товар йому потрібен, що без нього він жити не може". Товаром же в ринку є все: продукція сільгоспвиробника і промисловця, любов, душа і навіть матір (і земля). Прилавки наші завалені різною радіоапаратурою. На кожному кроці закликають до поширеного у всьому світі "ефірного радіомовлення". Інтернет сповіщає про підготовку до новітнього світового досягнення - цифрового радіомовлення на довгих, середніх і коротких хвилях, що дасть якість звуковідтворення на рівні сучасних УКХ радіоприймачів. Не думайте, що цифрове задоволення Вам обійдеться дешево. Захід любить гроші. Та в середині 80-х років в СРСР на сторінках "Радіо" з'явилися перші публікації по синхронному детектуванню при радіоприйомі на середніх хвилях і в проводовому (найдешевшому по затратах) радіомовленні з високою якістю прийому. Про нього замовчують, використавши ідею для цифрового. В цьому ефективність власника на новітні технології і засоби виробництва, на інформацію і прибуток. В цьому ідеологія "вільного" (від совісті) Заходу. Цю ідеологію нам нав'язують...
   До Великого Жовтня 1917 року в світі панувала і правила ідеалістична буржуазна ідеологія. Та віра в краще майбутнє дала світу інший погляд на історію. Створення першої в світі держави трудящих започаткувало переможний поступ нової матеріалістичної пролетарської ідеології, що дав надзвичайно високий імпульс в світовому русі вперед, до комунізму. За роки Радянської влади було збудовано матеріальну базу і, головне - виховано людину матеріаліста, людину комунізму. З усвідомленням цього розпочата Перебудова, сенс якої - здолати протистояння в суспільстві, нав'язане боротьбою ідеологій. Ця боротьба йде й досі, після "холодної війни", в ефірі і на сторінках газет, в магазинах і на базарі, в сім'ї і в душах кожного. Та дух матеріаліста не зламати! Віра в світле майбутнє людства, в комунізм, в рай для людини праці переможе.
   Сімдесятирічний переможний крок матеріаліста дав світу велике Знання, хоч і не всі новітні досягнення радянських вчених і науковців відомо широкому загалу в силу їх стратегічної значущості. Усвідомлення краю протистояння, межі самознищення спонукало до Перебудови. Нетвердість віри в Комунізм тягне нас в забуте минуле. З 80-х років минулого століття світ стоїть, топчеться на порозі комунізму, чекає доки ми, українці, дійдемо примирення між заходом і сходом у власній "незалежній" державі. Доки ще нам "на власній шкірі" проводити досліди власної зневіри в омріяні ідеали добра і справедливості?
   Суттю руху вперед до кращого є єдність і боротьба протилежностей. В ній вищий сенс "боготворіння". Роман минулих цивілізацій "Про бога Ісуса" відзначив своє двохтисячоліття. Боязливість невідомого як страх перед укусом змія збудоване релігією в образі Зла. Віковою історією доведено, що добро перемагає зло. Істинна доброта - ознака людини праці, людини творця. Вона в її душі. Не розуміючи поняття "душа" люди знову потяглися до Бога, до його проповідників, до церкви. За "відкупленням гріхів" страждуща людина шукає розради. Душа ж - це гармонія самосвідомості (усвідомлення свого знання, морального обліку і інтересів, ідеалів і мотивів поведінки, цілісної оцінки самого себе як відчуваючої і мислячої істоти, як діяча), або простіше - душа то є любов. Життя, рух синтезу і розмноження, для людини зіткане з випадковостей. Більшість не знає їх законів. Кожний, з випадковостей, робить, в силу неусвідомленої необхідності, свої висновки, а на їх підставі виводить власні закономірності своєї долі. Релігійна передначертаність з упованням на "милість божу" декому "допомагає". Та людина - мислитель, творець знаходить відраду в колі друзів. А за їх відсутністю, на сьогодні, їй не допоможе навіть Бог. Бо розрада коштує дуже дорого. І несуть останнє, під тягарем важкої праці, необізнані, зневірені до церкви... І дере греко-католицька церква, авангард католицизму на споконвічній землі православних русинів, "сім шкур" з кожного пастиря. Католицизм - це "кожний виживає поодинці". Що ж спільного між унією і православною церквою. Трактування Бога як святої трійці, зрозуміти поняття якої неможливо без усвідомлення поняття "святий дух", сенс якого в звичайній бесіді отця з сином, при якій від старшого до молодшого передаються і погляд, і поведінка, і мова в вустах. В той же час уніатські священики стверджують, що Бог - то є деякий абсолют (незалежний, необмежений). Матерія (безмежна множина любих властивостей, зв'язків, відносин і форм руху) ж як і Всесвіт безмежні. Трактування ствердження "необмежений необмеженого" таке ж абсурдне, як і вислів "біліший за біле" чи "чорніший за чорне". Якщо нема абсолютного, то нема й бога. Якщо ж він є, то це людина, може і в образі Ісуса, як твердять православні, у крайньому разі не його, Ісуса, намісник, а звичайний пастир, що вважає себе рабом божим. Та "все в світі відносне" як стверджує загальна теорія відносності Великого Ейнштейна. Життя - це смерть (Ф.Енгельс) і не може бути вічного життя. Народжуються і вмирають зірки, народжуються і вмирають комахи, час життя так само відносний з розмірами об'єкту і умовами життя.
   "Спочатку було слово"... Ні! Хтось мав його висловити, бо ідея і матерія - єдине ціле, ідея це теж матерія.
   Доленосність України, української сім'ї працелюбних народів, сім'ї освічених батька і матері, сім'ї жінки і чоловіка, прагнучих щастя своїм дітям обумовлена історією, часом. Миролюбність українця, століттями горбатившого спину на чужого і свого пана, висвітлена в творах видатних митців: Котляревського, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Бориса Олійника, вражає своєю національною гордістю. Ця гордість - гордість революціонера і борця, гордість трудівника ще чекає всесвітньої слави перемоги над собою. Бо наше глибоке падіння, наша розруха, наше зубожіння - в нас самих, у втраті почуття гідності під навалою закордонного "хламу" на наших прилавках, під тягарем включеного "на всі оберти" механізму задурювання західної ідеології. Наша повага до жінки-матері, жінки-трудівниці "раптом" померкла під навалою західної моралі, західної зневаги до "слабкої статі". Раптом всім захотілося багатства, грошей і нічого не робити, кинувши напризволяще жінку-матір із своїми діточками, відсторонивши її від продуктивної праці, від політики. Зупинено рух в подоланні проблем сім'ї, почастішали "бесіди" чоловіків із чаркою, дедалі більше стає одиноких "сильних" жінок, матерів, виховательок, інженерів, науковців, красунь.
   Нас тягнуть в Європу, в стан загарбників. Невже нас нічого не навчила історія народів світу. Одні жили за рахунок колоній (Англія, Франція, Іспанія і Португалія), інші гнобили сусідів (Австро-Угорщина, Польща, Німеччина), вікінги (скандинави) - грабували набігами з-за моря і північних лісів перших і других. Миром "помазані" православ'ям русини йшли до інших з миром. З миром йшов Суворов за Альпи, допомагаючи поневоленим братам-слов'янам Болгарам та Югославам. З миром прийшли радянські слов'яни й в Афганістан, та Америка нав'язала їм війну з маджохедами і талібами. То чому ж нам не живеться з Братами й Сестрами і так кортить до "цивілізованих" експлуататорів, які навчені Великим Жовтнем і змушені були "соціалізувати" свої суспільства. З усвідомленням власного "я", творячи для себе й інших, ми разом здатні дати світу значно більше, ніж можемо в нього запозичити.
   Наша доля не в ринку з його зубожілою мораллю, мораллю здирництва й облуди, шахрайства і свавілля приватного власника. Наш шлях із соціалізмом кращого зразка, з оплатою за працею, із цілеспрямованим курсом на зменшення долі важкої ручної праці, з рівноправ'ям між чоловіком і жінкою, і саме за таким рівноправ'ям, в єдності і боротьбі протилежностей, наше майбутнє, прогрес і добробут суспільства.
   Ідеї комунізму живі. Як би не опорочували їх західні "голоси", їм жити і перемагати. Вивчаючи потреби людства й задовольняючи їх найдешевшим шляхом (бо все геніальне - просте, а значить й дешеве), знімемо ж скоріше шори гіпнозу від західного маркетингу й дизайну, творимо ж для себе й людства справжні цінності добра і високих технологій, в набутті яких немала доля праці українських науковців й інженерів на теренах великого Союзу.
   Може пора всім оговтатися, матеріалісту і православному об'єднатися проти чужеземної навали, всім миром взятися за відбудову набутого, зробивши висновки із славнозвісного "одобрямсу", укріпитися в вірі у справжнє майбутнє - соціалізм і комунізм (рай на Землі для трудящих).

Майбутнє Укртелекому і промисловість України

  
   От і сталася приватизація Укртелекому та маркетинговий аналіз стану якості послуг, що надає населенню така потужна структура, як ПАТ "Укртелеком" свідчать про значні проблеми керівництва в галузі перспективного прогнозування розвитку підприємства. Існуючий стан викладання у вузах України такої нагальної в ринкових умовах дисципліни "маркетинг" приводить до того, що його сутність зводиться до констатації факту рівня конкурентоспроможності тої чи іншої існуючої послуги. В той же час, відсутність у існуючих маркетологів Укртелекому знань про стан розвитку галузі електрозв'язку в СРСР, Україні і Росії, відірваність від новітніх розробок Одеського НДІ радіомовлення, фактично поставили вітчизняну радіопромисловість на коліна. Як і передбачалося, у радіоефірі сьогодні панує FM-радіомовлення, де працює імпортне передавальне обладнання. Стабільність аудиторії трансляційного радіомовлення в контексті пропагування розвитку української мови і української пісні свідчать про недбале ставлення в Україні як до ефіру, так і до української слухацької аудиторії. Відірваність Росії від єдиного на теренах СРСР Одеського НДІ радіомовлення змусили її шукати своє місце у стандарті DRM цифрового радіомовлення. В той же час розробки інституту в галузі радіоприйому із синхронним детектуванням у трансляційному радіомовленні та на середніх і коротких хвилях кінця 80-х років минулого століття відкривали широкі перспективи розширення мережі, випуску і нарощуванню виробництва сучасних багатофункціональних і простих, нескладних для виробництва і дешевих для споживачів, стереофонічних "радіоточок". Приймачі радіомовлення синхронного детектування у своїй схемі мають мінімум намотувальних елементів та для передачі і відтворення стереосигналу не потребують декодерів, а через використання довгих ліній зв'язку - і антен. Проста методика трансляції стерео сигналу застосуванням прямої модуляції бокових полос несучої сигналу дозволяють створити парк новітніх стереоприймачів на середніх і коротких хвилях, як альтернативі DRM-стандарту, який занадто дорогий для пересічного слухача. Тому, плануючи прибутки ПАТ "Укртелеком", в першу чергу мав би мислити не про гроші, а про споживача, про цілі "українізації", шляхи здешевлення витрат на її реалізацію і про відновлення вітчизняної радіопромисловості. Можливо й держзамовленням.
  

Україна і Світ

  
   Україна все ще тупцює на місці, криза суне за кризою через неусвідомлення кожним світового значення українського прикладу. Сьогодні людство має всі підстави для кращого майбутнього розвитку та йому заважають комфорт і гроші, легкість отримання яких багатьом затьмарює очі. Особливо українцям, які всі ці роки прагнуть втягнути країну у світовий розподіл благ. Та світовий ринок і кооперація закриті для нас. Світом панує прагнення надприбутків. То штучно створять якусь хворобу, то налякають якоюсь проблемою, то щось заборонять чи "винайдуть". І всі ми цими роками спостерігаємо за цими прикладами, та ніяк не дамо собі ради. Не хтось нам дасть щасливе життя, а ми самі в змозі покращити своє життя, і світові дати приклад, що любов вища за облуду. Сусіди готові нам допомагати. Україна консолідуючись з братами по всесвітньому соціалістичному "експерименту" має дати світу взірець нового суспільного життя, в якому продуктивне і рентабельне виробництво з кращою світовою якістю і половиною китайської ціни, завдяки творчій думці українця, забезпечить відродження сім'ї із кращим поєднанням суспільного і батьківського й дідівського виховання (за традиціями українців, що збереглися на Кубані) поверненням до вже забутої справжньої сім'ї, в якій гармонійно поєднані старість й молодість.
   За свідченням наших учнів, що у роки незалежності, у 90-х роках, за освітньою програмою обміну познайомилися з рівнем підготовки заокеанських однолітків, впевнено віддають перевагу вітчизняній школі та її якості освіти. Та сьогодні цього замало. Ми можемо зробити доступним всім кращі взірці освіти "обраних" минулого (епохи декабристів) із радянськими прикладами високоефективному навчанню за "кадетською" системою у поєднанні із справжніми гімназійними традиціями. Ми в змозі забезпечити сім'ї і новими "автономними" багатоповерхівками хутірської забудови із сільським електрифікованим транспортом, і - сімейним "автономним" транспортом для спільних прогулянок вихідними днями дикою природою, замість походів до взірців неволі - зоопарків, аби навчити нове покоління не прикладам звірячих стосунків із гратами - а любові до звірів як до ближніх своїх. Роки Перебудови у погоні за ласими міськими грошима і комфортом майже опустошили українське село, хоч дехто завдяки еміграціям "відгрохав" поряд із "літньою кухнею" "європейську оселю", ще більш гостро піднявши проблеми українського села. Досвід прибалтів з їх хуторами в перекладі на український менталітет має дати світу нову модель українського села із компактною забудовою "автономними" будинками, із автоматизованими міні-фермою і цехом переробки молока, із тролейбусним сполученням. Прикладами добровільного переселенням до цих хуторів "досі дихаючих викидами підприємств" міських мешканців вже зараз готова дати світу взірець зближення села і міста мало не третина українців.
   За загально прийнятою економічною теорією у світі панує переважно товарне виробництво, виробництво ж послуг розглядається як допоміжне. Наразі у першу чергу потрібно товар зробити послугою (товар - тобто предмет, що створюється, продиктований необхідністю надати певну послугу споживачу, через що товар і послуга завжди мають бути разом). І тільки таким чином має формуватись "життєвий цикл" того чи іншого виробу, не часом отримання надприбутків, а потребою населення у тому виробі. Справжня турбота про людину і "братів наших менших", а не погоня за надприбутками, має стати стимулом праці в майбутньому, хоч, завдяки "українській" думці і співпраці з братами, надприбутків не уникнути. "Турбота про своїх" для всіх - залог успішного просування української продукції по світу.
  

Особисте бачення економічної інтеграції України та пропозиції щодо її промислової політики

  
      -- Персональний сервіс та вже майже забуті традиції:
   Нав'язані українським споживачам західні моральні і економічні традиції передусім пов'язані з пропагандою західного взірця сервісу, заснованому на прихованій експлуатації споживача, при цьому він вважається абсолютно незграбним. Зовні це обумовлено занадто широкою номенклатурою застосованих комплектуючих, в тому числі дрібносерійного виготовлення, для обумовлення зростання ціни сервісних послуг, а також начебто кращою компактністю, зручністю, дизайном...
   Традиційно в Україні ремонт обладнання виконувався цеховими електриками, лабораторіями КВП та ЧПУ, широко розвиненою мережею електро- і радіомайстерень, чисельними ремонтними підприємствами.
      -- Комунальні служби, екологія та техногенні катастрофи:
   Хоч за вікном ХХІ століття, та стандартами житлового будівництва нас тягнуть у ХIX-те. Досі основним джерелом тепла і енергії є спалювання енергоносіїв. Переваги трансформації мережної напруги змінного струму у житловому будівництві ніяк не узгоджуються із значно вищим рівнем небезпеки змінного струму порівняно із постійним та сучасним рівнем розвитку силової електроніки, до того ж в Україні серед будівельників майже нема фахівців, знайомих з надто економічними композитними електричними нагрівачами, що використовувалися збройними силами СРСР. Існуючий в Україні монополіст у галузі утилізації відходів - Державна корпорація "Укрекокомресурси" фактично не займається розвитком і впровадженням біохімічних систем очистки каналізаційних викидів.
      -- Електроніка в Україні:
   Чвари між урядовцями України і Росії з приводу енергоносіїв затьмили декому очі з приводу відкритих на сьогодні широких можливостей інтеграції між підприємствами електроніки, електротехніки і радіотехніки України, Білорусі і Росії. Проте доцільним в першу чергу - є розвиток складального виробництва приладів з використанням елементів силової електроніки не за західною схемою, а за власною з підбором вузької ланки "ідеальних ключів" (мається на увазі широке застосування у різних за призначенням приладах одних і тих же електронних приладів). Доречним є - й широке нарощування виробництва сонячних батарей.
      -- Приміський та міський транспорт в Україні:
   Такі привабливі і признані багатьма пасажирами львівські тролейбуси, як і весь електротранспорт в Україні побудовано за схемою використання одного-двох тягових колекторних електродвигунів, карданів і силової електроніки виробництва Чехії чи Китаю, в той час як жодне підприємство України досі не може їм запропонувати мотор-колеса на базі вентильного реактивного двигуна через інформаційну відірваність України від широкодоступних розробок у цій галузі росіян і прагнення неодмінного отримання дивідендів від власних розробок українських науковців, зациклених на конфіденційності. От і снують по містах і селах маршрутки і таксі, руйнуючи екологію України жахливими викидними газами і ядовитими присадками від неправильної утилізації закордонних моторних масел.
      -- ПРОПОЗИЦІЇ:
      -- Прийняття за основу у житловому будівництві концепції "автономного будинку" повною відмовою від використання природного чи зрідненого газу із внутрішньо-будинковою мережею пониженого постійного струму з ліфтами на базі вентильних реактивних двигунів і біохімічними реакторами каналізації
   - Запровадження і нарощування виробництва в Україні батарей паливних елементів та сонячних батарей
  -- Запровадження і нарощування виробництва в Україні мотор-коліс, в першу чергу для міських і приміських тролейбусів
  -- Широке делегування повноважень господарського управління державними підприємствами та ВАТ обласним державним адміністраціям з метою створення під їх егідою прибуткових Соціальних заводів і підприємств, запровадження нової Української концепції освіти через корпоративне об'єднання на підставах економічної доцільності підприємств різних форм власності
  -- Запровадження трирівневої системи оплати праці у всіх ланках виробництва і послуг
  

ПОСЕРЕДНИКИ

  

Відомо: серед тварин існують види, для яких кохання одне на все життя.

  
   Аїст зводить широчезне гніздо на верхівці залізобетонного високовольтного стовпа, адже там його лелека має принести йому своїх діточок. Несвідомі в електриці заздрять:
   "Їх дивним чином не б'є струмом, а ворогів - б'є!" Та секрету тут нема, достатньо глянути до ПУЕ (Правила улаштування електроустановок), або згадати первинний інструктаж з електробезпеки...
   Гірше з вовком: спиш собі у ліжку, а "член родини", чорнявий із хвостиком гачком, вихований іншими в любові до дітей, за дві миски залишків зі столу - на ланцу. Його брат, Маркіз, що сам прийшов у родину й зайняв господарський диван - вмер, отруївся щуром. Обидва не знали смаку м'яса. Та не це головне, бо чи вовк наблизиться до паркана, чи лис, чи злодій - чорнявий гавкне, а то й не раз...
   А потім йдуть з рушницями на полювання... Когось вполюють, а вона народить 5-7. А вполюють її, і вся округа шаленіє від вовчої помсти.
   Та на допомогу приходять спостереження, освіта і любов, що дозріла у прагненні допомогти людям: перед усім через забезпечення роботою. Перед очима сюжет, 35-річної давнини, коли перед тобою ставлять 3-літровий "слойок" парного молока, в очікуванні автобуса: а серце милує як "з одної миски їдять і котик, і два песика". От і хочу аби Володя в замін похованої Катьки, взяв на коліна Катю дворцову, що разом із Жюльєном, відкриє йому дорогу до серця одинокого вовка, особливо як опиниться десь у тайзі чи на кордоні з фінами. Катька, котячої породи, відчувала настрій Вовчика, людини самодостатньої, Катя дворцова (народжена безпритульною собакою) полюбляє чітку розмову російською... і халву соняшникову, а не ванільну (яка є отрута навіть для двоногих).
   Німці - нація, а ми - нелюди (?), або може проблема у мові і КОХАННІ:
   ... ефір голосив про жорстоке зґвалтування дівчини у Миколаєві, де слова доньки товариша, що вихована Людьми, в тому числі й німецькою діаспорою, відродили мене до життя. Та треба хоч трохи знати історію, аби зрозуміти - звідки корені тої діаспори. Вони з тих земель повз ВОЛГУ, яким хліб України 1932-1933 років врятував життя. А років п'ять тому і ті й ті виїхали до Німеччини...
   Чи може по справжньому вміють кохати тільки гуцули й росіяни, які терпіти не можуть заробітчан, що живуть у літній кухні, а в "чураку" приймають гостей, як після корови жінка підлогу помила...
   А що може бути приємніше ласкавого погляду чи ніжного слова у вустах. Чи може кожному згадати свій перший гріх, покаятися, і, з серцем, попросити в БОГА прощення, не в церкві, а вдома, наодинці перед іконою... і совістю.
   А далі - як кажуть: будь, что будет...
   Но вірю - буде ЛЮБОВ. А згодом прийде і КОХАННЯ.
  

Пропозиції щодо Державної Української Мови

в світлі Закону України "Про засади державної мовної політики":

  
   Народна мудрість підказує: "Слово не горобець...". Ця приказка мала б слугувати людству на шляху до злагоди і добра. Та, нажаль, багатство мови кількістю слів, без чіткого визначення практичного застосування кожного веде до протилежного: розбрату, занепаду моралі й розбещеності, деградації суспільства. Та за вікном - ХХІ століття, час нових вимог, нових цінностей. Скарби історії українського народу дають нам вірний курс у майбутнє. І головними нашими здобутками є любов і кохання.
   Працюючи у Службі маркетингу Івано-Франківського ДП ВО "Карпати", об'їздив всю Україну, постійно спілкуючись з людьми. І дійшов висновку, що вся суть протиріч саме у материнській мові, розмові матері із дітьми, що народжені від кохання. Однак не всі діти в Україні від кохання. Бо кохання - це інтимні стосунки з любимою, оповиті ніжністю та трепотом спілкування з володаркою очей, що запали в душу з першого погляду на все життя, і переросли у взаємну любов. Підставою для даного висновку стали численні спілкування з вихідцями Карпатських гір, для яких кохання чітко асоціюється із інтимним життям з любимою, коли на очікування ніжного слова після випадкового непорозуміння йдуть десятиліття, а то й усе життя. Може тому так стійко тримається протистояння між заходом і сходом в Україні, через розмитість понять в тлумачних словниках української мови.
   Виховані матерями діти у часи буремних змагань, здебільшого без батьків, так і не змогли привнести у наш вік мужність і силу своїх батьків, їх слова. Бездумне ж застосування слів, передусім батьками, є й першоджерелом їх хвороб, до нуля зводить свій виховний вплив на дітей. І ця проблема значно ширша питань двомовності. М'яка українська мова, мова споконвічних захисників своїх кордонів, привнесла в українські словники слово "кохатися", яке за брутальністю не поступається російському матірному аналогу, нівелюючи високість почуттів, прихованих за словом "кохання". І ця мова, як ніде в Світі, піднесла статус жінки, матері. Російські брати, нащадки київських й галицьких князів, що у північних широтах звикли вільно розмовляти із своїми чотирилапими друзями, стали стратегами та розбудовниками держави. Пригадаймо, чи не за їх порадами у часи Б.Хмельницького були застосовані жорстокі види покарань за зраду в козаків? Результат - високе піднесення статусу чоловіка російською мовою.
   Німецька діаспора, що оселилася повз Волгу, у степах, за часів німкені Катерини-ІІ, врятована українським хлібом у 1932-1933 роках, дала паростки в Україні, в Миколаївській області, в місті корабелів. Та Україна перед світом визнала акт голодомору тих років. Всі німці покинули нашу країну. І український ефір сколихнула звістка про жорстоке зґвалтування дівчини у Миколаєві. То може ми, українці, не нація, як німці, а скоріше - нелюди? А може проблема у материнській мові, коли її саму кидають доживати вік біля клаптику землі і худоби. Думаю - проблема і в "коханні".
   Найскладніший факт сьогодення - мовна деградація лексики підлітків, що батьками не навчені правильному підбору слів при спілкуванні, особливо з особою протилежної статі. Досвід вказує, що саме Миколаївцям, як ніде в Україні, притаманний правильний, виважений, шанобливий і дбайливий підбір слів при спілкуванні. І такий підбір слів не лише запорука щасливої долі сім'ї та шлюбу, а й відкрита дорога у майбутнє щасливе життя...
   Виховувати вмінню кохати треба з пелюшок, як і правильній, виваженій лексиці. А для цього дитина ніколи не мала б чути сварок між батьками, чи то приниження гідності будь-кого в очах дитини. А це можливе лише за умови суцільних компромісів між батьками. Та компроміс можливий лише між рівними. Отож потрібен симбіоз мов, органічне поєднання двох величних мов у єдину Державну Українську Мову, де в одному рядку мають бути прописані слова й українською, й мовами національних меншин українською абеткою. Державна Українська Мова мала б дати Світу взірець сімейного порозуміння та батьківського виховання наступних поколінь прикладом взаємного шанування, любові і поваги.
   З розмови із палким захисником української мови: "... треба вклонитися жінці, бо вона тримає три кути в хаті...", а то й всі чотири, як батько в бігах.
   Легко бездумно вештатися по світах у погоні за грошима, а потім ще й продавати своїм нащадкам вкрадене в тебе ж, через твою щирість, та подане у гарній обгортці твоїми ж панами. Блиск срібла затьмарює очі, особливо коли проблеми виховання дітей та їх доля Тебе не обтяжують (на то є жінка, матір). Вона нагодує... От і виростають такі собі "Шевченки", що лаштунками високих цін за "комфорт" подають українцям звичайнісіньку "халтуру", прикрашену західними технологіями... Багато схожих "мають роботу", від якої частенько дружина бездумно витрачає гроші та їздить у дорогому авто. А діти мають нервові розлади. Адже вони, як ніхто, відчувають загальну байдужість до їх долі, що прихована за лаштунками "памперсів" та "коханих малюків" на шпальтах яскравих журналів. Та яка користь нащадкам від тої "роботи", передусім байдужих до чужих дітей "батьків". От і тікають від відповідальності хоча б "ще за один кут" ті, хто за своїми "роботами" забув про справжній "труд": труд пахаря, труд вихователя, слюсаря чи верстатника..., дивуючись просуванню на західні землі України донеччан та луганчан, для яких розмитого поняття "праця" ніколи не існувало. Та рішення просте: замість розмов про любов, треба кохати і вчити дітей вмінню його відчувати. А таке одній жінці не по силах. Бо в коханні обоє рівні, а де нема рівності - нема й кохання. Адже КОХАННЯ - ІНТИМНІ СТОСУНКИ З ЛЮБИМОЮ, де останнє слово стосується ОБОХ. І піклуючись про любу дитину ніколи не вдягнеш її у "памперс" і подбаєш, щоб вона і інші довкола мали б краще майбутнє. Адже все, що зараз продається в Україні розроблено українцями і їх братами у часи УРСР, коли підлітки майстрували і креслили, дівчата винаходили нові моделі вбрання чи дитячої іграшки. Та "занавіс" обрушили, не можна весь час сидіти за частоколом паркана... І дружній Китай заполонив українські крамниці нашими ж розробками, що вдосталь відкрито були опубліковані.
   Правильний і тактовний підбір слів потрібен обом, в першу чергу у шлюбі. Він же... і найкращий лікар. Особливо від "чоловічих хвороб", для лікування яких світова фармацевтика виготовила безліч "Супер..." і т.п., а одночасно й від жіночої "хвороби" під загадковою назвою "клімакс" (і безліччю "нових" препаратів, аби вкоротити подружжю життєвий вік). Адже сенс життя - в дітях. Нових!
   Тож пропоную почати з мовних словників, в яких відображено і мовну спадщину, і культуру, і шлях у майбуття. Дивним чином на теренах СНД "воюють" між собою лише дві мовні культури: українська та російська, бо в мовне середовище людей обох країн увійшли стійкі слова й вирази, обумовлені "жорстокими крайнощами", що виникли на фоні мовних "труднощів". Вирішення цих труднощів не у вдосконаленні окремої "мови" - а саме у органічному їх поєднанні - і "Засади державної мовної політики" дають можливість не просто штучно створити "Державну Українську Мову", а дати народу України дорогу у щасливе майбуття, припинивши чвари й розбрат. А тому, в усіх словниках слід чітко прописати основні термінологічні слова й вирази. Вікове надбання українців, щодо понять "кохання" та "любов", вважаю за потрібним доповнити особливою відмінністю "покладання" від "доручення", а особливо, в плані "піднесення" й "торжества" самостійного "возлагання" на себе обов'язків будь-ким.
   Прикладом симбіозу міг би слугувати такий тематичний рядок: чорниця, черніка, афени. Симбіоз у тлумачних словниках не мав би мати випадковий, необґрунтований, свавільний підбір слів й виразів аналогічного рядка у Словнику Державної Української Мови. Інститут української мови НАН України готує до друку Словник у 20-ти томах. Та краще перевидати перший том - вже Державною Українською Мовою - за Законом "Про засади...", й не поспішаючи виважено підійти до друку наступних томів, видавши для початку Тлумачний словник Харківського видавництва "Прапор", 2003 року, за загальною редакцією Л.Г.Савченко, не як російсько-українського й українсько-російського, а саме як словника Державної Української Мови, до якого при існуючій редакції прошу внести такі зміни:
   Стор.32
   ВОЗЛАГАТЬ, -гаю, -гаешь. Поручать что-нибудь кому-нибудь. ДОРУЧАТИ.
   ВОЗЛОЖИТЬ. Торжественно класть сверху, поверх. ВОЗЛОЖИТИ.
   Стор.89 ... після слова КОФТА і перед словом КОЧАН потрібно вставити слово КОХАННЯ (без мн. числа, роду середнього) із значенням: интимные отношения с любимой; с любимым; отдельной строкой прописав обязательность обоюдной любовной привязанности.
   Стор.373 ... після слова КОФТА і перед словом КОХАТИ вставити слово КОХАННЯ (без мн. числа, роду середнього) із значенням: інтимні стосунки з любимим, любимою. Слово ЛЮБА часто застосовують у сполученні із словом МАМА, ДИТИНА, а тому подібний збіг у сполученні зі словом КОХАННЯ мав би бути виключений.
   Тлумачення слова КОХАТИ, -хаю, -хаєш мало б бути таким: бути глибоко прив'язаним до любимої особи протилежної статі.
   Стор.388 ... слова викласти у такій редакції:
   ЛЮБИЙ, -а, -е. 1. Який викликає любов до себе; дорогий і близький серцю. 2. у значенні ім.. любий, любого, ч.; ЛЮБА, -бої, ж. Дорога, близька серцю людина. 1, 2. ЛЮБИМЫЙ. 1, 2. МИЛЫЙ.
   ЛЮБИМИЙ, -а. 1. Який викликає любов до себе; дорогий і близький серцю, коханий чоловік, дорога і близька серцю, кохана людина. 2. у значенні ім.. любимий, любимого, ч. 3. у значенні ім.. любима, любимої, ж. 1, 2. КОХАНЫЙ. 1, 2. МИЛЫЙ.
   ЛЮБИТИ, люблю, любиш. 1. Бути глибоко відданим кому-, чому- небудь, відчувати прихильність до когось, чогось. 2. Виявляти сердечну прихильність до особи. 3. Мати потяг до чого-небудь. ЛЮБИТЬ.
   ЛЮБОВ, -і, ж. 1. Почуття глибокої сердечної прихильності до особи. 2. Почуття глибокої прив'язаності до чого-небудь. 3. Внутрішній духовний потяг до чого-небудь. Любов до мистецтва. ЛЮБОВЬ.
   При формуванні у зазначеному Словнику рядка симбіозу української мови й мов національних меншин обов'язково прописувати відповідне слово білоруською мовою в українській транскрипції.
   Деякі характерні зауваження до РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО й УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО словників (два в одному томі) В'ячеслава БУСЕЛА - К., Ірпінь, ВТФ "Перун", 2008 - 1848 сторінок:
   Стор.66. Одним рядком прописані нерівнозначні поняття: возлагать, возложить. Отож ці слова мають прописуватися окремими рядками, при цьому слову ВОЗЛАГАТЬ відповідає лише пояснення (поручаться) доручати, доручити ; слово ж ВОЗЛОЖИТЬ має особливий, піднесений контекст, який ототожнюється із словами ТОРЖЕСТВЕННЫЙ, ОТВЕТСТВЕННЫЙ, ОБЯЗАТЕЛЬНЫЙ, чого так бракує серед слів українською мовою.
   Стор.295. Пояснення до слова любовь застосовані формулювання лише за контекстом КОХАННЯ, й при цьому викладені в основному вульгарні приклади: любощі, -щів; женихатися.
   (З наведених прикладів видно, що у погоні за кількістю слів та словосполучень, як бізнесової ознаки, забули про головне, про людину, для якої цей словник мав би слугувати опорою у житті).
   Цікаве спостереження: переглядаючи БЕЛОРУССКО-РУССКИЙ словник на 90000 слів 1962 року видання (під ред..академіка АН БРСР К.К.Крапиви) та БІЛОРУСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ словник 2006 року видання (під ред..чл.кор. НАН України доктора філ. наук професора Г.П.Півторака) не знайшов жодного слова білоруською мовою, що є в кожному словнику українською мовою, які б принижували гідність чи то чоловіка, чи жінки, чи ображали їхні почуття...
   То може у наведенні ладу в Україні треба спочатку визначитися зі словами, що летять з наших вуст. (Див. КНИГУ ЕКЛЕЗІЯСТОВУ ч.5). І тоді слова не матимуть розбіжностей із ділом, і справжнім БІЗНЕСОМ стане не аби яка справа, а піклування про нащадків, всіх, як в Україні, так і за її межами...
  

КАТЯ СТАРОЖУК І ІГРАШКА ВІД "ТІГЕР ЕЛЕКТРОНИКС"

(ЧИ ПОТРІБНА ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ В КРАЇНІ, ДЕ НАРОДЖЕНЕ СЛОВО "КОХАННЯ")

СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО, ЧИ ЛІТЕРА?

   Та попри все їм передувала людина, нова людина, створена еволюційним кроком розвитку людства минулої доби. То чого варта Катерина, від освіти, що за роки Незалежності звела у Турці, на Львівщині, двоповерховий "чурак" із білим біде у туалеті, й іномаркою на подвір'ї, бо розжиріла від частих гостин по родичах, що оселилися у США, і яку розпирає гордість, що її учні - на Майдані. Бо вдаючи із себе Катерину ІІ (Імператрицю Всієя РУСІ, німкеню, Екатерину Вторую), з легкістю маніпулюючи СЛОВОМ, вже давно мала б навести лад у Державі, ніж мандрувати по світах, лежачи на пенсі, зароблену важкою працею вчительки, що вчила тому, у що не вірила сама. Тому й учні її здобували освіту юристів, медиків та журналістів, оплачувані на Заході професії, але не потрібні в Україні. То ж добре, коли є чим торгувати на базарі чи мести на вулиці. То ж вибору нема: у гастарбайтери чи на Майдан, бо дух господаря-власника більш притаманний селянам Середньої та Східної України, колгоспів вже нема і майно їх розкрадене, а до самоорганізації у селянські спілки тутешнє населення не схильне, адже великий "частокол" стоїть як між хатами, так і в душах. Бо мало хто, навіть серед комуністів, пам'ятає про три складові напрямки побудови комунізму, за програмою 22-го з'їзду, часів Хрущова М.С.. А відтак й поспішає вивести на "революційній хвилі" до владного олімпу тих, кому "ідоли західного світу", по серцю, ближче. Чи може дбати про людей той, чия професія - мордобій, та й ще з пристрастю, бо за це Америка платить великі гроші. Обливши брудом того, хто по молодості, аби не виділятися серед односельців, зривав з дівчат хутрові шапки, ми дружньо виводимо вперед рейдерську команду "батьківщини", що прагнула захопити цементний завод у Балаклаві, аби мати надприбуток, звівши будинки "новітнього села" (за так і не прийнятою упродовж п'яти років Державною комплексною соціально-економічною програмою "Новітнє село - через децентралізацію трудових ресурсів регіону") у лічені дні, надати це житло кожній родині у довічний кредит, із довічним, за спадковістю, відшкодуванням його вартості. Це - в кращому випадку. І хоч варто думати лише про гарне, не виходить з голови дивний збіг. Левова частка майданівців виросла попри залізну дорогу, бо на залізниці і платили більше, і одяг давали (робочий чи уніформу), і проїзд, на курорт, безкоштовний... Та щойно завершивши приватизацію "Укртелекому", влада проголосила приватизацію "Укрзалізниці". Мало що дві третини працівників Укрзалізниці вже скорочено, з репродуктора електрички постійно чути, що через збитковість приміських перевезень 30% зупинок поїзда буде ближчим часом скорочено: добре як поїзд буде зупинятися там хоч інколи, але крокуючи по шпалах колією північної ланки Одеської залізниці, з біллю у серці спостерігав покинуті колодязі й напівзруйновані станційні споруди колишніх полустанків. То й не дивно. Що і кого возить "Укрзалізниця"? Адже 20 тонні фури дорогами України з Європи на Схід йдуть мало не колонами. У зворотньому напрямку переважно порожняком. А залізниця? Працює сама на себе, чи на того, хто прийде після "демократії" за "Батьківщиною", а від так - розбудовується. Тож на Захід пів ночі один за одним йдуть товарняки по 60 вагонів, переважно цистерни і вагони із сипучими матеріалами. Де раніше курсували нічні приміські пасажирські поїзди, тепер ходить лише денний, польського виробництва, рейковий автобус "PESA" (зроблений за тою ж схемою, що і "HYUNDAI", і ДЕЛ-02) до величезного сучасного млина на ст.. Павлиш, навпроти занедбаного порожнього комбінату хлібопродуктів, що колись виготовляв корма для худоби. А далі - довгі кілометри електрифікованої колії із новими вітками, попри які по ночах, прямо з коліс, розвантажується зерно і розвозиться по занедбаних сховищах попри трасу, де нема паркана, тільки нічний сторож та собаки, і жодної хати довкола. А назустріч, на Схід, тільки но і йдуть самісінькі електровози, везуть додому поодиноких працівників вузлової станції Користівка, через яку у 10.30 та о 21.00 на шаленій швидкості проноситься дизель-електропоїзд "HUNDAY", і треба відійти не менше як на 2 метри від платформи, щоб тебе не затягло попід колеса поїзду. І де ніхто не бачить, як попри село із низенькими хатками початку ХХ століття, із великим машинним подвір'ям місцевого фермера-хлібороба, йдуть перед світанком на північ один за одним швидкі пасажирські поїзди. Тож не дивне, що дорослі хлопці бавляться вдома у комп'ютерні мережеві ігри чи то гонки, а в позашкільній освіті фактично нема технічних гуртків, а на виробництвах чекають інвесторів, хоча вони вже десятиліття чекають від нас ініціативи, бо ніхто в Світі не проплачує 20-ти тонний контейнер комплектуючих передоплатою, а щоб реалізувати свою продукцію при такій кількості комплектуючих (а їх мільйон) потрібне стратегічне мислення, нестандартні рішення і винахідництво, ось тільки на Заході нам у цьому нема помічників. Адже світова кооперація спрямована на отримання надприбутків, а тому й не дивне, що першими кроками "нової влади" було скасування "утилізаційного" податку та вихід із СНД, адже мало хто в Україні знає, яку силу у Світі відіграють юридичні терміни інтелектуального права, такі як "франшиза", "бренд" і т.п. І мало хто звернув увагу на претензію Німеччини щодо слова "хліб" у ЮНЕСКО, як суто національного надбання. Адже достатньо їм "привласнити" цю назву, і як мінімум 90% вартості хлібобулочних виробів ми змушені будемо їм сплачувати за право навіть його виготовлення, за законами СОТ. А от щоб ще й їсти - то це велике питання. (Достатньо свіжих наочних прикладів, щодо червоного хреста на машині швидкої допомоги чи то торгова війна за словосполучення "Советское шампанское"). І це при тому, що Україна і Казахстан - найбільші світові експортери зернових. Тож не дивно, що мешканці віддалених карпатських сіл, на кордоні із Польщею і Закарпаттям, у захваті від закордонних речей, щиро підтримували Майдан, надоюючи від корови лишень 3 літри молока за добу, бо введені в оману політиками при виборах, як то: "Президентом має бути той, хто відчуває біль людей". А Юля, після спектаклю із "хворобою", ставши на шпильки й скинувши ритуальну косу (хто ж у Європі підтримає "українку з косою" на підборах). Чи не настав час ВІДКИНУТИ МАСКУ БЛЮЗНІРСТВА і нарешті ПОЧАТИ САМИМ СОБІ БУДУВАТИ МАЙБУТНЄ, адже початковий фундамент майбутнього в нас давно закладений, а з капіталістичним експериментом треба закінчувати, бо не тих "друзів" нав'язують українцям Кличко, Тягнибок, Ляшко і Тимошенко. Всенародне оприлюднення проекту "Хутора комплексної забудови" за концепцією Новітнього села завдяки братнім українцям Криму і Кубані, які протягом століття обороняли південні кордони величної держави, створили умови для швидкого підйому з руїн наших сіл та селищ через поточне, конвеєрне будівництво хутірських комплексів, й оснащення їх тим, що зробимо самі для себе, тобто "на совість". Тож настала пора хоча б подивитися довкола, надихнутися піклуванням про себе (звикши для себе, своїми руками, робити якісно, багато з нас звикли цінувати своє, як тільки його в нас купили, бо так вабить нас іноземна пачка цигарок (де табак помішано із тютюном), як нема поруч того близької, спорідненої душі. "Давайте жити дружньо", як закликає вусатий герой мультика, хоча б у вагоні електрички чи дизель-поїзда. Хто ж крім нас перетворить салони приміських вагонів, що більш нагадують хлів, у комфортабельні поїзди, кращі за "PESA" і "HYUNDAI", на кшталт оспіваної В.Івасюком і С.Ротару "Червоної рути" - угорського дизельпоїзда Д1 випуску 1964 року, із дубовими різними пакетами сидінь із обтягненими зеленою шкірою підголовниками, чим салон скоріше нагадував зручні купе, де за дружньою розмовою пролітав час, й не відчувалась відстань, бо за бажанням можна було пройти у буфет переднього вагону, згадка про який збереглася на південній гілці Одеської залізниці, де курсує синьо-жовта п'ятивагонна "Рута", виготовлена 1974 року. Чи не випадково, на пл. Утішне, зліва підсів колишній астрофізик, і розмова пішла про зірки, типу Сонця. Тож, з'ясувалося, що така зірка, "або схлопується, перетворюючись у чорну діру, чи зривається з новою силою, збільшуючись у розмірах, що і є ознакою еволюційного поступу". Звідси витікає, що передумовою еволюційного стрибка вгору є позитивний розвиток людства в начертаному Творцем прагненні руху до світла, теплу душі й гармонії, тобто до "комунізму", як передумови позитивної еволюції особистостей, склад характеру й карта життєвого шляху яких від народження визначені рухом планет і світил галактики (див.. "Астрология наших дней"). А тому, нам у цьому русі не потрібні "політичні поводирі", а потрібна віра у любов Божу, і бажання відчути власну силу здобути собі й іншим кращу долю. Достатньо правильно висловлюватися Державною Українською Мовою, хоча б у інтимній розмові люблячих сердець поєднанних коханням (див. аналогічну статтю на форумі "Української правди", електронної газети, заснованої Георгієм Гонгадзе).
   З аналізу причин збитковості приміських перевезень в Україні, а це явище не має нічого спільного із світовою практикою, витікає: достатньо возлюбити себе й сусідів, що поруч із Вами у салоні поїзда, і Ви знайдете час, місце й можливості докласти власних зусиль аби наступного разу ця ж поїздка була більш комфортна, а в салоні б панувала гармонія душ. З такої точки зору варто зазначити, що основними складовими збитковості приміських перевезень існуючими електропоїздами є:
   1. - велика енергоємність колекторних електродвигунів постійного струму при значних комутаційних втратах, особливо при виникненні дугової іскри між ламелями колектора;
   - відсутність рекуперації електроенергії при гальмуванні через використання гальмівних резисторів, за посередництво яких надлишок енергії просто розсіюється у довколишнє середовище;
   - спосіб регулювання швидкості зменшенням намагніченості якоря знижує коефіцієнт корисної дії електродвигуна,
   2. - ніхромовим ТЕН-вим обігрівачам салонів вагонів та місць загального користування притаманний низький коефіцієнт теплопередачі, навіть при використанні разом із ними вентиляторів;
   - робота ТЕН-ів у діапазоні високих значень температур (понад 400 град.С) супроводжується сухістю повітря, створюючи пасажирам певний дискомфорт, особливо із малими діточками; до того ж, характеризується низькою надійністю, часто перегоряють і потребують систематичних замін, що, в умовах інфляції, потребує іще додаткових фінансових резервів;
   3. відсутність у вагонах вхідних терміналів, а у продажу - єдиних проїздних документів (особливий обліковий тип квитка), через прагнення керівництва і їх фінансових установ до отримання готівки, що періодично створює прецеденти виникнення конфліктів: як між контролерами і пасажирами, так і при обліку готівки касами, з-за існуючого унеможливлення достовірного обліку.
   А дизель-поїзди типу ДПЛ чи ДЕЛ, де привід колісних пар вагонних візків забезпечують асинхронні двигуни електричної трансмісії, стандартні технічні рішення з використанням обігрівачів із ТЕН-ми, в умовах Карпат із значними перепадами висот, а через це - низькими швидкостями на гірських перегонах, нанівець зводять як спроби опалити салон, так і дотриматися необхідного графіка руху. От і стоять "мертві" два дизель-поїзда ДЕЛ-02 на території Одеського локомотивного депо, і у ДЕЛ-02, Коломийського депо, постійно виходить з ладу електронний модуль (точніше: однокомандний перетворювач частоти із векторним способом регулювання, в якому хоч і нелінійна крива розгону-гальмування, та все ж мало чим відрізняється від способу із жорсткою залежністю співвідношення напруги живлення електродвигунів приводу до вихідної частоти. Де ж взяти необхідний тягловий момент сили, коли в науковій літературі чітко прописано, що такий привід (асинхронний) має ефективне використання тільки на великих швидкостях. До того ж вихідна напруга генератора, із дизельним приводом, при малих швидкостях теж мала, а обігрівні ТЕН-и живляться саме від цього ж генератора. Який, поважаючий себе пасажир, сяде у такий поїзд, як тебе зустрічають холодом. Всі ці проблеми вирішуються одночасно, прийняттям для рухомого складу дизельпоїздів та електропоїздів і технічних рухомих одиниць єдиного, безпечного, рівня напруги, як для акумуляторних батарей (і генераторів їх підзарядки), так і двигунів приводу колісних пар, що мають бути виконанні у варіанті електромашини типу SRM, або, російською, за автором: "вентильний індукторно-реактивний двигун". Наявність у монографії ГНЦ РФ ЦНИИ "Электроприбор" ґрунтовних методик розрахунку такого двигуна дозволяє його виготовлення вже сьогодні, і здійснити технологічний стрибок у галузі приміських перевезень вже цього року.
   Відірваність навчального процесу у професійних коледжах і ліцеях від існуючих проблем на залізниці спотворює всебічність підготовки фахівців, не спонукає учнівську і студентську молодь до активного пошуку розрішення ключових проблемних питань. А наявність, у зоні доступу пасажирами і персоналом ланцюгів чи шаф з високовольтним обладнанням, вносить суттєві перепони на шляху залучення активної молоді до творчого пошуку. Наявність у автора Комплексної соціально-економічної програми "Новітнє село" конкретних пропозицій потребує конкретних дій. В силу існуючої у Світі надприбутків економічної політики із нав'язуванням споживачам, як і Україні, у формі допомоги МВФ, технічних рішень, сенс яких у технологічно-розвиненних країнах вже втратив актуальність, і це відчувається прикладами проблем із експлуатацією поїздів типу ДЕЛ-02 пропоную:
      -- З метою уніфікації електрообладнання об'єктів "хуторів комплексної забудови" за концепцією Новітнього села встановити для дизель-поїздів, їх акумуляторного і тяглового обладнання, освітлення, автоматики і опалення, а рівно і для електропоїздів міжрегіонального сполучення рівень напруги постійного струму у 100 В, рівень міжфазної напруги синхронних генераторів, та в електромашинних перетворювачах напруги змінного струму у 42 В.
      -- На підставі такого рішення реальністю постає заснування недержавного закладу позанавчальної молодіжної творчої ініціативи, діяльність якого була б спрямована на відродження стандартів якості життя і комфортності пасажирських і приміських перевезень, охоплюючи творчим натхненням й інші галузі суспільного життя.
      -- Здійснивши передачу у довгострокове користування державними підприємствами Патентів на корисну модель N 36089, 40183, 79159 і "ноу-хау" з розрахунку, проектування й виготовлення вентильних індукторно-реактивних двигунів чи переробки асинхронних приводів у вентильні із виготовленними з російських чи білоруських кристалів шляхом зборки і тестування на ВАТ "Родон" чи ВАТ "Квазар-Іс" силових компонентів і модулів, разом із використанням інших вітчизняних пасивних й реактивних компонентів маємо забезпечити, пожертвою коштів і зусиль, зведення храму Господнього під Місяцем.
   Тож залишиться одне, аби Катя Старожук, яка у другому класі Ружичнянського НВК ЗОШ І-ІІІ ст. на заняттях гуртка радіоелектроніки, самотужки спаяла імітатор звуку від падіння металевої кульки на бетон, прагнучи відродити до життя роботизовану СОВУ від "Тігер Електронікс", майбутній КОНСТРУКТОР, мала б у серці світло справжнього КОХАННЯ, як першоджерела ЛЮБОВІ.
  
  
   УДК 81.27.00.161.1/.2.045.05
  

Державна Українська Мова

  
   Спочатку було СЛОВО... Мало хто в Україні й за її межами цей біблійний вираз відносить до проблем сім'ї, батьківства і дитинства. Дехто свідомо замовчує цей зв'язок. Багато хто в Україні знав про сталі чоловічі традиції міста Миколаєва, в якому гармонійно співіснували мовні традиції Росії та України, де мові мешканців характерне правильний, виважений, шанобливий і дбайливий підбір слів при спілкуванні, особливо з особою протилежної статі. І такий підбір слів не лише запорука щасливої долі сім'ї та шлюбу, а й відкрита дорога у довге щасливе майбутнє життя. ...І найкращий лікар. Особливо від "чоловічих хвороб", для лікування яких світова фармацевтика виробила безліч "Супер..." і т.п. ліків. На порозі нової ери у житті людства більш важливим є не погляд у минуле, як того прагнуть І.Фаріон, Д.Гринчишин та інші, а зосередження уваги на розвитку мови як засобу спілкування і порозуміння, в першу чергу на рівні родини, на рівень якої державою перенесено основний важіль виховання наступних поколінь. А в такому відповідальному ракурсі всі спроби сприйняття мови як гру слів доцільно відкинути. Найбільш актуальне це для Державної Української Мови.
   Кілька днів тому в ефірі радіостанції "Свобода" біля години тривала дискусія на тему піднесення української мови із недвозначними натяками на неправомірність Закону України "Про засади державної мовної політики". Людина, приїхавши 20 років тому із Сибіру в Україну, не знаючи її мову, почала її вивчати і зараз безапеляційно заявляє про недосконалість російської мови порівняно з українською. Один з респондентів висловив твердження про суржик, як мовне з'єднання російської й української лексики. Та попри всі такі розмови і "Свобода", і палкі захисники академічності української мови далекі від сутності Державної Української Мови, яка мала б покласти край чварам у багатонаціональному українському суспільстві, особливо на фоні об'єднавчої, між Заходом і Сходом, місії України.
   Тож для початку декілька відомих тез. В основі російської мови - слово друковане. "Прорубуючи вікно" у Європу і Світ за поданням Петра І російська мова збагачувалася іншомовними термінами, і велич російської мови як у міжетнічному порозумінні, так і в спільному із Світом науковому і професійному визначенні слів, витонченній фразеології. А згодом і Катерина ІІ запросила до Росії німців: як вчителів-просвітян, і як посередників. Тут доречно дещо пояснити. Керуючими перших російських мануфактур були саме німці. Про їхню посередницьку роль - трохи пізніше. Тож українська мова - переважно розмовна і в силу тривалої боротьби за власну державність - ще й ізольована, самобутня, а від того, в більшості випадків, малозрозуміла, може тому й так багата синонімами тих чи інших понять, уособленних численними виразами схожих за змістом слів. Може тому серед двох українців - три гетьмани. Яке ж тут може бути примирення, а тим паче любов. Не говорячи вже про стосунки чоловіка й жінки, котрих бог створив рівними (за своїм прообразом), та в наш час, на рівні гендеру, між якими існує суттєва нерівність.
   Місяць тому в "прочтениях" радіоканалу "Релакс-радіо" почув вислів ізраїльського письменника Алюса Оза: "Дружба між чоловіком і жінкою (не в розумінні подружньої пари) - річ доволі рідка і набагато більш дорога, ніж любов: любов, за сутністю, річ доволі груба і не надто витончена порівняно із дружбою. Дружба уособлює в собі і певну душевну витонченість, і щире вміння вислухати, і досконале відчуття міри". Не випадково мною зроблено вставку при перекладі з російської висловлювання, яке зачепило багатьох слухачів, особливо жінок. Адже для багатьох жінок любов - облуда, спосіб "заарканити" чи "прив'язати". Адже з давніх часів жінка прагнула обрати за батька своєї майбутньої дитини фізично сильного і розумово здорового чоловіка. Не дивно, що російська мова звеличує чоловіка, відсуваючи жінку на другий план. Українська мова ж звеличує жінку-матір. Поклоніння перед її муками народження та виведення у світ нової людини відзначено численними статуями Діві Марії на заході України. Та не випадково вся країна здригнулася від звістки про жорстоке зґвалтування дівчини у Миколаєві, славетному місті корабелів, де як ніде в Україні шанували жінок, не залежно від віку. Приємне враження від висловлень екіпажу однієї з маршруток, у стареньких ПАЗах, про їх безпеку саме для жінок, коли після холодного мусону в новенького "Богдана", за один круг, розсипалось шасі. Така шана жінки формувалася й німецькою діаспорою Миколаєва. Та треба хоч трохи знати історію, аби зрозуміти - звідки корені тої діаспори, що несла миротворчу місію на фронті взаємин протилежних статей суспільства. Вони з тих земель повз Волгу, яким хліб України 1932-1933 років врятував життя, потомки німецьких родин з часів Катерини ІІ. Сім років тому донька, навчаючись у магістратурі університету Бремерхафена, познайомилася із Сашком, з того ж Миколаєва, його батьки за програмою об'єднання родин приїхали до бабці, що родом з берегів Волги (адже Україна під тиском націоналістично налаштованих патріотів і заокеанських радників визнала голод тих років голодомором!). От і скінчилося німецьке посередництво, між чоловіками і жінками, і в Росії, і в Україні. А що ж далі?
   Вахтанґ КЕБУЛАДЗЕ: "Найважливіші людські переживання натомість можна виразити лише метафорами. Кохання -- це метафора. Вона надає певним щоденним жестам, рухам, словам і вчинкам універсальний сенс, що його не можна звести до цих конкретних жестів, рухів, слів і вчинків. Вимога однозначності зводить нанівець сенс кохання, перетворюючи його на товар, що має на ринку певну ціну." Здавалося б є позитивним на противагу російському слову "отношения" вжиття українською мовою синонімів: "відносини" і "стосунки", але якраз в питаннях порозуміння між чоловіком і жінкою, особливо поєднаних любов'ю, це вносить суттєві перепони, адже поняття "отношенія" багато ширше, охоплює весь комплекс різних за вагою значення взаємин. Коли жінки любовні почуття відносять на рівень душі, чоловіки ж, в переважній більшості, на рівень "гріховніх" стосунків. Чи не тому Степан Харлан, дописувач одного з російськомовних видань, "Теорію українського кохання" М.В.Томенка грубо зводить до рівня еротики і сексу. Особливо гостро відчуваєш цю різницю у розмовах із вихідцями Карпатських гір, передусім із гуцулами, для яких слово "кохання" напряму пов'язане із чуттєвими, інтимними стосунками з коханою.
   З розмови із палким захисником української мови: "... треба вклонитися жінці, бо вона тримає три кути в хаті...", ... а то й всі чотири, як батько в бігах. Легко бездумно вештатися по світах у погоні за грошима, а потім ще й продавати своїм нащадкам вкрадене в тебе ж, через твою щирість, та подане у гарній обгортці твоїми ж панами. Блиск срібла затьмарює очі, особливо коли проблеми виховання дітей та їх доля Тебе не обтяжують (на то є жінка, матір). Вона нагодує... От і виростає такий "Шевченко, що будує "Буковель", і "думає", що йде в Європу". Де ж тому "батькові" прикарпатського футболу визнати, хоч би для себе, що ні Європа, ні СРСР не бачили такого блюзнірства, як на "Буковелі", де за лаштунками високих цін за "комфорт" приховано звичайнісіньку "халтуру", прикрашену західними технологіями... Та якби такий "Шевченко" був один. Багато схожих "мають роботу", від якої частенько дружина бездумно витрачає гроші та їздить у дорогому авто. А діти мають нервові розлади. Адже вони, як ніхто, відчувають загальну байдужість до їх долі, за горами "памперсів" та фото "коханих малюків" на шпальтах яскравих журналів. Та яка користь нащадкам від "тої роботи", передусім байдужих до чужих дітей "батьків". От і тікають від відповідальності хоча б "ще за один кут" ті, хто за своїми "роботами" забув про справжній "труд": труд пахаря, труд вихователя, слюсаря чи верстатника..., дивуючись просуванню на західні землі України донеччан та луганчан, для яких розмитого поняття "праця" ніколи не існувало. Легко "валити ліс" на півночі Росії або "давати чотири норми" при фарбуванніі, заручившись підтримкою майстра та завскладом, і відкривши потім власний магазин біля школи, уповатися своїми здібностями з обдирання сусідів, через жагу дітей до ласих тістечок чи напоїв.
   Та рішення просте: замість розмов про любов, треба кохати і власним прикладом вчити дітей вмінню відчувати це високе почуття. А таке одній жінці не по силах. Бо в коханні обоє рівні, а де нема рівності - нема й кохання. Прикрість принижуючого висловлення Алюса Оза про любов у стосунках чоловіка й жінки в невизначеності терміну та розмитості поняття. І тільки українське, точніше - гуцульське, тлумачення слова "кохання" - як спроможне внести лад як в українські, так і російські, і не тільки, сім'ї. Працюючи інженером-конструктором Служби маркетингу Івано-Франківського ДП ВО "Карпати", об'їздив усі регіони України, вивчаючи попит і спілкуючись з людьми. І дійшов висновку, що вся суть протиріч саме у материнській мові, і проблема в тім, що виховані матерями діти у часи буремних змагань, здебільшого без батьків, так і не змогли привнести у наш вік мужність і силу своїх батьків, їх слова. І ця проблема значно ширша питань двомовності. М'яка українська мова, мова споконвічних захисників своїх кордонів, привнесла в українські словники слово "кохатися", яке за брутальністю не поступається російському матірному аналогу, нівелюючи високість почуттів, прихованих за словом "кохання". Виховувати ж вмінню кохати треба з пелюшок. А для цього дитина б ніколи не мала б чути сварок між батьками, чи то приниження гідності будь-кого в очах дитини, адже ніхто так болісно і гостро не сприймає образу чи приниження когось з батьків, як дитина. А це можливе лише за умови суцільних компромісів між батьками. Та компроміс можливий лише між рівними: як у ролі батьків, у ролі вихователів, так і у справах любовних. Спори, навіть між пов'язаними любовними узами, з того чи іншого приводу неодмінно виникають, та потрібна справжня мужність, з піклуванням про молодших в першу чергу, знайти спосіб розрішенню спірних питань взаємостосунків поза зоною досягнення спостережливої і чутливої пари очей та вух дитини.
   З давніх часів, на просторах Гуцульщини, закохані "любилися" поміж собою (за висловом вчительки, яка у 1946 році була направлена на роботу у гірське гуцульське село), усамітнившись у гаю чи серед високих трав численних галявин довкола села. За численними милуваннями, розмовами, мріями і фантазіями люблячі серця знаходили шляхи порозуміння. А потім ставали на рушник перед образами, відкриваючи для себе дорогу у кохання довжиною у життя. Тож не випадково гуцули під словом "кохання" розуміють інтимні стосунки люблячих сердець, коли важливо не тільки уважно вислухати, а й зрозуміти душевне прагнення чи біль, і тактовний підбір слів у розмові швидше загоїть рани (адже слово - не горобець, а як багато розбитих сердець через тих "горобців"). Та найважливішою ознакою кохання є довіра і відчуття єдності за словом "ми". Може тому у росіян жінка за чоловіком, а в українців - чоловік за жінкою, що нема між ними того дорогоцінного "ми". Бо "кохання" начебто похідне від "кохати". В польській мові - це можливе, в українській же, а тим паче в Державній Українській Мові, не має місця похідному. І тлумачення слів мають нести вантаж відповідальності і порозуміння, а не сваволю і облуду. Не випадково наведений приклад вживання слів "отношения", "стосунки" і "відносини", бо Державною Українською Мовою слово "Кохання" мало б мати чітке визначення як "інтимні отношения люблячих сердець протилежної статі, поєднані пристрастю", бо тільки застосування російськомовного слова дає можливість визначити ту багатогранність ніжності, любові і відповідальності закоханих, що так зневажливо нівелюється ізраїльським автором, бо дійсно високість почуття "кохання" не передати навіть правильним наголосом вжиття слова "любов" між чоловіком і жінкою, між парубком і дівчиною, між батьком і матір'ю. А в такому ракурсі виважене з'єднання, симбіоз двох величних мов, органічне їх поєднання у єдину Державну Українську Мову, мало б дати Світу взірець сімейного порозуміння та родинного виховання наступних поколінь прикладом взаємного шанування, любові і поваги, давши підставу і для дружби, і для любові до ближніх, й не тільки, і для довгої дороги у щасливе майбутнє багатьом "МИ". Доречним було б і привнесення в україномовне середовище слів російською, що несуть собою відчуття піднесеності. Адже якою важкою є ноша, яку Ти взяв на себе, а ще важче - як її на тебе поклали. Але яку гордість і легкість відчуває той, хто "возложив" на себе відповідальну справу і обов'язок люблячого чоловіка, дбайливого батька і тактовного вихователя, і піклувальника. Адже, як не прикро, при всій мелодичності української мови, через тяжкі випробування, що витримав український народ, так мало в ній піднесеності, торжества. Отож доцільним було б вжиття Державною Українською Мовою симбіозу: де в одному рядку тлумачного словника були прописані слова українською абеткою мовою українською, і мовами національних меншин у вигляді:
   "Чорниця, Черніка, Афени"
   ...
   "Отношенія, Відносини, Стосунки"
   ...
   "Возлагати, доручати"
  
   І тільки слово "Кохання" не мало б симбіозу!
  
   Література:
      -- Закон України "Про засади державної мовної політики".
      -- Тлумачний словник української мови, за редакцією Л.Г.Савченко, -Харків, Видавництво "Прапор", 2003,
      -- Російсько-український й Українсько-російський словники (два в одному), за редакцією В'ячеслава Бусела, - К., Ірпінь, ВТФ "Перун", 2008,
      -- Белорусско-русский словарь (під редакцією академіка АН БССР К.К.Крапиви, - Мінськ, 1962,
      -- Білорусько-український словник (за редакцією чл..кор. НАН України, доктора філ.наук професора Г.П.Півторака, - К., 2006.
      -- Тащенко А.Ю.. Розвиток соціології мови. "Ринок праці та зайнятість населення", 2010, N3 с.35-39
      -- Томенко М.В. Теорія українського кохання - К., Основи, 2002,
      -- Алексашина М.В. Соціологічний аналіз тендерної асиметрії в мові - Самара, ГОУВПО "СГУ", 2008,
      -- Васютинський В. Самовизначення мовних спільнот в сучасній Україні: між ідеологією і мораллю - 2007,
      -- Русанівський В. Історія української літературної мови - К., 2001,
      -- Мироненко М. Психоаналіз почуття кохання - 2002,
      -- Етимологічний словник у 6 томах - К., Наукова думка, 1980,
      -- Огієнко І.І. Вступ до історії української мови - К-Под., 1919,
      -- Мацюк Р. Антисуржик, довідник з історії найновішого поступу - Львів, 2001,
      -- Фаріон І. Мовна норма: знищення, пошук, віднова - Івано-Франківськ, Місто-НВ, 2009,
      -- Карабанова О.А. Психология семейніх отношений - Москва-Самара, 2001,
      -- Філон М.І., Хомік О.Є. Сучасна українська мова. Лексикологія.- Х.,ХНУ ім..В.Н.Каразіна, 2010,
      -- Мовні баталії, Інтернет-ресурс, опубліковано 17.11.2008,
      -- Матюшин А.В. Проблемы интерпретации литературного художесткенного текста -Петрозаводск, ГОУВПО "КГПУ", 2007,
      -- Клімкова Я.Ю. Комунікативні особливості жіночого та чоловічого мовлення з погляду сучасної гендерної лінгвістики - Луганськ, Вісник ЛНУ, N13, ч.ІІ, 2010
      -- Масенко Л. Мова і політика - 1999.
  

Євросоюз нам допоможе...

(чого вартує піклування)

  
   ...другий день жалоби. "Майдан" бере на себе повноту влади. "Правий сектор" диктує свою волю. Жага жити краще за рахунок батрацьких заробітків по світах в умовах панівної сили грошей за роки Незалежності зупинила вітчизняні заводи. Дітям нема де працювати. Керівники підприємств не можуть забезпечити завантаження виробництва продукцією, що мала б експортуватися, чим створено дефіцит робочих місць. Імпортна техніка не по кишені фермеру, а колективні господарства фактично знищені за вказівками європейських та американських радників...
   І тут же з вуст активістів "майдану" чути: "Євросоюз допоможе нам модернізувати енергозатратне комунальне господарство...". З вуст обкраденого населення чути шаблони на тему "енергоємності вітчизняного виробництва порівняно із європейськими" як начеб-то головної складової "неконкурентоздатності вітчизняних товарів". Дорожнеча квартир у містах зумовлена значною вартістю проектно-вишукувальних робіт та будівельної техніки і обладнання. Адже диктатором ціни є прибуток.
   То чи може диктатор піклуватися про народ. В чому ж вина В.Януковича, якого "обирали" аби "турбувався" про людей. Світові "вчителі" бізнесу та "промоутери" через безліч "тренінгів" всі ці роки нам нав'язують культ особистості. Але завжди добробут одного затьмарював очі більшості. І нинішній "майдан" це підтверджує. То може настав час виявити піклування самих про себе поставивши на конвеєр новітнє житлове хутірське будівництво на селі із реконструкцією транспортних засобів для громадських перевезень. Якщо Ахмєтов і К. здатні мати власний залізничний товарний парк для експорту енергоносіїв за кордон, то чому б громаді не відновити чудові угорські "Рути" у вигляді електро-дизельпоїздів! Ретельна розробка проекту потребує значних наукових, творчих та комерційних зусиль, які потребують оплати. Піклування про себе, про своїх дітей і онуків, коли чужих дітей нема, значно скорочує витрати, необхідні для кредитування. А такий підхід дає можливість очікування допомоги з боку держави, якщо в цьому виникне потреба. Та перш за все декілька нотаток про допомогу Україні від Євросоюзу та США:
   Лампа розжарювання, створена винахідником Едісоном два століття тому, світить ще й досі (у музеї). Сполучені Штати нав'язали Євросоюзу (й Світові) обмежений її ресурс, тобто вона за технологією має перегоріти після тисячі годин роботи. Тож не дивно що два французьких частотних перетворювача для італійських електродвигунів німецьких відцентрових насосів на очисних спорудах Івано-Франківського КП "Водоекотехпром" одночасно вийшли з ладу, щойно закінчилася їхня шестилітня гарантія (вийшла з ладу одна японська мікросхема, придбати яку дорожче, ніж закупити нові два Сименси, чи ті ж Шнайдери). Адже виріб, що має шестилітню гарантію, на час відмови вже знятий з виробництва, і його мікросхеми - теж. Тож піклування Євросоюзу про добробут українців виявиться звичайнісіньким ярмом (чи то зашморгом): кредитний транш передбачає закупівлю комплексу європейського обладнання, то ж погашення боргу постійно вимагатиме його зростання і при цьому свідомо демонтуються надійні новосибірські високовольтні електродвигуни й велико-лукські насоси, ресурс яких перевищує 25 років. То чи варта цього 30% економія електроенергії та шалений ріст цін на комунальні послуги.
   Новітні світові досягнення у вигляді надяскравих світлодіодів затьмарили очі вітчизняним розробникам, що прагнуть відновлення промислового виробництва в Україні та створення нових робочих місць, віддаючи ледь зароблені кошти малим підприємствам за розробку конструкторської документації. І при цьому знову ступають на "ті ж граблі". Відомо, що для очей людини найкраще підходить джерело світла, спектр хвиль якого ближчий до сонячного (для читання друкованих книжок чи підручників). Користування дисплеями чи моніторами погіршує зір людини, особливо дитини. Холодне світло більш сприятливе для освітлення робочого місця, побутових приміщень, сходів. Таке світло дає люмінесцентна лампа чи надяскравий світлодіод. Різниця начебто незначна: реалізація продукції на імпортній елементній базі чи вітчизняній. Мініатюризація акумуляторів тут ні до чого. Гарні акумулятори роблять у Луганську, не гірші імпортним безнакальні лампи може робити Полтавський завод газорозрядних ламп. То може конструктор український нарешті почне думати про споживачів, про нас з Вами, ніж втягувати нас же в нову кабалу. Адже для активного продажу за кордон потрібен сертифікат походження: чи складові власні чи покупні, чим заздалегідь створюються проблеми патентування промислових взірців, як передумови продажу.
   Усталена практика самобудов на селі як правило виконується без проектів, поступово: фунтамент і коробка хати, реконструкція чи добудова, газифікація, колодязь, господарські споруди і т.п. То ж не дивно, що 95% сіл не мають ні каналізації, ні водопроводу, при високій трудомісткості присадибних господарств, а в решті - нижчий рівень життя. Проект, зроблений за окремим замовленням, сам по собі дорогий, та ще й нав'язує замовнику, як правило, дорогі матеріали, технології, обладнання. За гроші піклування не буває. За результатами глибокого аналізу традицій українців від заходу до сходу комуністами Івано-Франківського осередку "забороненої" КПУ розроблено ескізний проект "Хутора комплексної забудови" із трьох 15-квартирних автономних будинків для комфортного проживання сімей декількох поколінь, що оснащені і власним водопроводом, і гарячим водозабезпеченням, і теплом, освітленням, ліфтами, зимнім садом і оранжереєю, коморами і виробничими майстернями, світлицями і класами для дитячої творчості, гаражем на 15 мікроавтобусів та 40 автомобілів, де не використовується природній газ, а лінії електромережі передбачають використовувати як "гарячий" резерв. До комплексу входить автоматизована мініферма на 45-дійних корів та міні-завод про переробці 1000 кг молока за добу у пастеризоване молоко, масло, сметану, сир м'який і твердий, кисломолочні вироби для потреб мешканців хутора із чисельністю до 700 чоловік. Собівартість квартири із 12-ти кімнат по 20 кв.м. з чотирма лоджіями, трьох ванних кімнат із туалетами, сауною, кухнею та холу із секторами для спільного відпочинку чи спортивних ігор (більярд чи настільний теніс) та тренажерів за ринковими розрахунками сягає 3 мільйонів гривень (за існуючими в Україні розцінками) і потребує довгострокового кредитування усіх дорослих членів родини, сім'ї, та спільними зусиллями громад, студентів чи науковців, промисловців та конструкторів завершений проект може і має стати доступним для заселення кожної української сім'ї. Проект захищений трьома Патентами України на корисні моделі, чим забезпечуються гарантії експорту будівельних конструкцій і обладнання хутора. Серійна забудова хуторів забезпечить відновлення вітчизняної промисловості, створить робочі місця у місті та на селі, дасть поштовх для розвитку сімейного та громадського електротранспорту.
   Політична і економічна криза мине. Мрії стануть реальністю, як піклуватися про себе ми будемо самі, а не хтось там за кордоном. Коли перш ніж закласти у проект імпортний елемент, чи то вікно, чи водяний кран, ретельно подумаєш і про його надійність, і про доцільність, і про економію, і про власного виробника, і про перспективу. А коли піклування адресується кожному, то нема й заздрощів, при всьому розмаїтті убранства родинних квартир, адже внутрішнє оздоблення квартир - мобільне, і житловий простір кожна сім'я відтворює собі сама, чим мав би формуватися особистісний колорит сімейного світосприйняття, як джерело виховання наступних поколінь.
  

ЗАРОБІТЧАНСТВО

(рішення мовної проблеми в Україні прийшло саме по собі)

  
   З розмови із палким захисником української мови:
   "... треба вклонитися жінці, бо вона тримає три кути в хаті..., а то й всі чотири, як батько в бігах".
   Легко бездумно вештатися по світах у погоні за грошима, а потім ще й продавати своїм нащадкам вкрадене в тебе ж, через твою щирість, та подане у гарній обгортці твоїми ж панами. Блиск срібла затьмарює очі, особливо коли проблеми виховання дітей та їх доля Тебе не обтяжують (на то є жінка, матір). Замість розмов про любов, треба кохати і вчити дітей вмінню відчувати це високе почуття. А таке одній жінці не по силах. Бо в коханні обоє рівні, а де нема рівності - нема й кохання. І піклуючись про любу дитину ніколи не вдягнеш її у "памперс" і подбаєш, щоб вона і інші довкола мали б краще майбутнє. Адже все, що зараз продається в Україні розроблено українцями і їх братами у часи УРСР, коли підлітки майстрували і креслили, дівчата винаходили нові моделі вбрання чи дитячої іграшки. Та "занавіс" обрушили, не можна весь час сидіти за частоколом паркана...
   Ототожнення українцями Галичини себе як прямих нащадків Київської Русі, з презирством висловлюючись про молодий вік Московії не вартує особливої уваги, бо в таких випадках, за чванливою зверхністю криється проста недалекоглядність. Нащадки Київської Русі живуть і в Росії, і в Білорусі. І в кожній з цих країн за довгі століття утворилися і нові традиції, і нова мова, і своя державність. Та як не крути - всюди в основі той самий етнос - русичі. Тим чоловікам, що в умовах більш суворого клімату розбудовували державу, матері та дружини ростили діточок на підмогу... Вихідцями Карпат дароване Світу справжнє розуміння такого високого почуття - як Кохання. Братні ж Білоруси знайшли так необхідний українцям для порозуміння "симбіоз двох мов: мови жінки (українська) й мови чоловіка (російська)", в якому ніжна фраза у вустах тендітної дівчини із погонами прикордонника змітає с полиць кремезних велетнів, а розум чоловіка в поєднанні з високим відчуттям відповідальності спрямований і на піклування, і на забезпечення майбутнього Русі, і на братню підтримку...
   Залишилось взяти лишень українську абетку...
  
   Г.В. Бокал, канд..філос.наук
   "ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка"
   Філософія, політологія. 91-93/2009
  

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА СІМ'Я: ПРИЧИНИ ЗМІНИ ЇЇ МОДЕЛІ

  
   Сім'я складалася протягом століть і змінювалася в ході історичного розвитку суспільства. Пройшовши шлях розвитку рід-парна сім'я-моногамна сім'я, сучасна українська сім'я під соціальним, політичним, економічним, впливами набуває нових вимірів. За останні декілька років українська сімя змінила свою форму у зміщенні від розширеної (патріархальної) до нуклеарної. П. Сорокін виділяє декілька симптомів розпаду патріархальної сімї: ріст розлучень; падіння рівня народжуваності; збільшення позашлюбних сексуальних контактів; послаблення релігійної основи шлюбу; вивільнення жінки з під опіки чоловіка. Аналізуючи сучасну українську сімю можна визначити чинники, що впливають на її зміни.
      -- Зміна образу самої жінки.
      -- Демографічна ситуація (міграція та еміграція; бідність та низький життєвий рівень сім'ї).
      -- Ранні шлюби, повторні шлюби.
      -- Ріст розлучень.
      -- Формування тендерних відносин.
   Змінилася сама жінка. Сучасна жінка не лише працює, і робить кар'єру, а й створює новий образ жінки. Оскільки сьогодні жінки стають менш залежними від чоловіків фінансово, шлюб втрачає свої колишні характеристики необхідного економічного партнерства. Відбулося змішання професійних та особистих обов'язків. Зараз багато жінок заробляють гроші самостійно, незалежно від чоловіка; виходять заміж заради рівноправного союзу або не виходять взагалі.
   Сучасна українська молода жінка менш упереджена у своєму ставленні до шлюбу, аніж її мати. Вона чітко усвідомлює необхідність в самореалізації в професійному, творчому, інтелектуальному, тобто, особистісному відношеннях; а не лише в тому, щоб продовжувати сповідувати і підтримувати суспільну роль жінки і матері. "Ніколи не варто недооцінювати можливості жінки. Можливо лише хворе суспільство, що не бажає вирішувати свої проблеми і не здатне ставити цілі і завдання, що відповідають можливостям і знанням його членів, ігнорує силу жінки" [1].
   Самостійність жінки не завжди сприймається адекватно, оскільки відбувається збіг, уподібнення між традиційними цінностями чоловіків та новими цінностями жінок. "Такі цінності молодше покоління сформувало завдяки тому, що воно успадкувало свободу, яка для старших поколінь була почасти недосяжною, - свободу для жінок працювати та контролювати свою спроможність продовжувати рід, свободу пересування для обох статей і свободу самому визначати свій стиль життя" [2].
   Стара форма договору між чоловіком і жінкою - жінка пропонує чоловікові сексуальні, репродуктивні, господарські послуги в обмін на фінансову підтримку і соціальний захист, - вже не завжди задовольняє потреби самої жінки. Натомість, багато жінок бажають заробляти гроші на утримання своїх сімей, і очікують від чоловіків участі в домашньому господарстві та догляду за дітьми. Разом з тим поширення нових естетичних норм, що їх нав'язує ринок моди, і перенесення на себе зовнішніх стандартів фігури сприяли створенню нового образу жінки. Розвиток демократичного суспільства закономірно веде до розвитку нової особистості, розширення прав і можливостей сприяє становленню нових норм в суспільстві. Тому, переворот який відбувся в історії жіноцтва був закономірним в історії людства. Під впливом розвитку науки і техніки жінка отримала можливість контролювати народжуваність, що зменшило домінування чоловіка. Але з іншого боку, відмова від дітонародження, як прояв власної жіночої волі може призвести до певних змін у демографічній сфері.
   Як відомо, демографічна ситуація у будь-якій країні є відображенням не тільки її соціально-економічного становища, а й дотримання державою фундаментальних прав і свобод людини. Сьогодні інститут сім'ї пере­живає суттєві складнощі, пов'язані з переходом до рин­кової економіки, зниженням рівня доходів в сім'ї, зміною суспільних ціннісних орієнтацій. Втрачаються націона­льні традиції багатодітності. Безпосередній вплив на демографічну ситуацію в країні справляють міграційні процеси. Для України проблема демографічної кризи загострилася у зв'язку з поширенням такого явища, як закордонне заробітчанство, переважно в цьому процесі задіяна українська молодь, яка в більшості випадків залишається назавжди у країнах міграції. Варто також згадати про низький рівень народжуваності, бо ж кожна дитина має бути найбільшою цінністю не тільки для своєї сім'ї, а й для держави в цілому. Причини цього криються в наступному: низький життєвий рівень моло­дих сімей, високий рівень безробіття молоді та відсут­ність перспективи працевлаштування, погане забезпе­чення молодих сімей житлом, незадовільна екологічна ситуація та ін. "В Україні досить високий відсоток смер­тності, насамперед, від зовнішніх дій (самогубство і вбивства) та, як правильно зазначають дослідники, від соціально детермінованих причин смертності (вживан­ня алкоголю і тютюну). Проблема суїциду є значною мірою наслідком системної економічної кризи, низького життєвого рівня, невлаштованості значної частини на­селення, душевної самотності" [3].
   Підвищення життєвого рівня - це необхідна, але не вирішальна передумова для створення сімї. Треба зміню­вати соціальні норми, характер людських стосунків. "Де­формоване соціальне середовище, руйнуючи фізичне, психічне та духовне здоров'я людей, знижує їх життєву активність, творчу продуктивність, створює психоемоцій­ний дискомфорт. За таких умов людина як основний су­б'єкт соціальної життєдіяльності перестає бути повноцін­ним учасником прогресу і оздоровлення суспільства" [4].
   Прийняті Урядом України за останні роки концепції і програми розвитку охорони здоров'я населення України, безпечного материнства, державної політики у сфері здій­снення контролю за тютюном, заохочування народжува­ності, запобігання захворюванням на СНІД, зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового спо­собу житгя виконуються не повністю і не справляють від­чутного впливу на ситуацію у демографічній сфері.
   Отже, матеріальне стимулювання сімей державою, не обов'язково призведе до росту народжуваності, сім'я мусить виконувати всі необхідні функції в комплексі, а саме сексуальну, репродуктивну, економічну і освітню. Якщо не буде виконуватися перша та друга, то суспіль­ство приречене на вимирання; без третьої припиниться існування членів сімї; без здійснення четвертої функції, зникне культура. Бо українська сім'я має не тільки від­творювати репродуктивно майбутнє, а й навчитися, аби відновити функції виховання молодої людини, вихован­ня особистості.
   Сім'я впливає на людину протягом усьо­го її життя, але особливо велика її роль на початку жит­тєвого шляху. Саме в цей період закладаються мора­льні і психічні основи дитини. Створення сім'ї - це скла­дне і відповідальне життєве завдання, для тих, хто вступає в шлюб, це повинно бути зваженим кроком. Майже половина новостворених сімей розпадаються в перші п'ять років спільного життя, саме в той період, коли в них народжуються діти. Сюди можна теж віднес­ти студентські шлюби - малий вік вступаючих в шлюб. Причина розлучення такого шлюбу криється в незріло­му, неусвідомленому ставленні до проблеми створення сім'ї, що призводить до порушення самого таїнства шлюбу. Доки не відбулося становлення особистості чоловіка чи жінки, приймати рішення про створення сім'ї не варто.
   "Раннє сексуальне життя, ранній шлюб завжди були характерними для примітивних суспільств, для нижчих міських прошарків суспільства і жителів провінції... сексуальна розпуста і раннє статеве життя вказують на недостатній розвиток особистості" [5]. Секс і ранній шлюб, найлегший спосіб вирішення проблем і можливість втекти від відповідальності, самостійно ста­ти дорослим. Обов'язкова сексуальна активність, за­звичай маскує відсутність потенції в інших сферах жит­тя, тобто сексуальне задоволення не завжди говорить про повноту життя. "Психоаналітики часто зустрічають в своїй практиці пацієнтів, що втратили здатність любити, але які успішно справляються з сексуальними функція­ми. Сексуальне задоволення замінює їм любов, тому що сексуальна потенція - єдине досягнення, в якому вони впевнені. їх нездатність бути продуктивними у всіх інших сферах життя і почуття незадоволення, що поро­джується разом з тим, компенсуються і маскуються їх сексуальною поведінкою"[6]. Подібна поведінка спо­стерігається серед студентів, хоча потенціальна здат­ність в них бути продуктивними у всіх сферах життя дуже висока. Студентки часто шукають "захисту" в інте­нсивних сексуальних відносинах в силу відчуття влас­ної неадекватності тим умовам, коли, можливо, вперше в житті їм доводиться важко працювати, конкурувати, активно мислити... Все це викликає фізичний біль [7]. Тобто тут можна говорити про залежність дівчини від чоловіка, що призводить до гальмування як її, так і його розвитку, обмеження в становленні особистості. А пер­шопричиною цих явищ є прийняті в суспільстві стерео­типи. Чоловіків прагнуть виховувати сильними, мужні­ми, незалежними, агресивними; а жінок - скромними, слабкими, пасивними, націлюючи їх на пошуки чолові­ка, який здатен її захистити.
   Протягом багатьох сторіч шлюб сприймали як щось непорушне. Розлучення дозволялися тільки в дуже об­меженій кількості випадків, таких як невиконання взає­мних шлюбних обов'язків. Більшість країн рухаються в напрямку полегшення процедури розлучення. Ставлен­ня до розлучення швидко змінюється. Навіть ще кілька років тому на розлучення дивилися з осудом. Батьки, що проживають в сільській місцевості мають тенденцію бути більш консервативними, на відміну від родин, що проживають у великих містах.
   Пропорція розлучень не є прямим показником подруж­ніх негараздів. "Розлучення - для людей прогресивних, це юридичне право оформити життєву невдачу" [8]. Є пари, які розійшлися, але офіційно не розлучилися. Або ж, лю­ди, що невдало одружилися, але свято вірять в шлюб. Або хочуть, щоб діти мали родину, сім'ю. Чим освіченішою стає жінка, тим вірогіднішим стає розлучення з чоловіком, "...ми живемо в епоху серійних шлюбів, коли багаторазові шлюби і часта зміна партнерів є нормою. Тобто відданість у відносинах перестає бути нормою" [9].
   Більш толерантне ставлення до розлучень означає, що подружжя має змогу покласти край стосункам, що не дають їм ніякої радості, не накликаючи на себе соціаль­ного остракізму. З іншого боку, розрив шлюбу майже завжди призводить до емоційного стресу і може створити фінансові труднощі. Розлучення це не тавро, а вибір особистості, а право вибору має як чоловік так і жінка. Окрім того, бажання вступати в шлюб як і можливість його розірвати, - повинно сприйматися суспільством однаково схвально. Але варто подивитися на проблему розлучення з іншого боку. Дедалі частіше розлучення негативно впливає на життя дітей, завдаючи глибокого емоційного стресу і невиправних травм дитячій психіці.
   Деякі діти розлучених батьків успішно навчаються у школі й не виявляють жодних ознак меншовартості. І на­впаки, багато дітей, чиї батьки залишаються разом, мають нещасливе дитинство, погано навчаються в школі й не мають успіху в своєму трудовому житті. Вирішальне зна­чення має не так присутність чи відсутність батьків у житті дитини, як стиль і зміст їхнього батьківства. Діти досягають найбільших успіхів там, де їх люблять, і у тих випадках коли батьки впливають на них своїм авторитетом, а не зловживають авторитарною владою, і коли вони чутливі до їх потреб. Розлучення, звичайно, може ускладнити здійснення в родині такого стилю виховання; але постій­ний розлад між батьками, які залишаються разом, може також мати дуже шкідливі наслідки для дітей.
   З 1 січня 2008 року набрав чинності новий сімейний кодекс України, який більш відповідає реаліям і потре­бам нашого часу, бо містить в собі демократичні заса­ди. Право на материнство набуває нового характеру, а саме: причиною для розлучення може бути небажання чи неспроможність чоловіка мати дітей. Варто згадати і про громадянський шлюб, як заохочення державою до узаконення сімейних стосунків. Співжиття чоловіка і жінки, що мають сексуальні стосунки, але не одружу­ються досить поширене в українському суспільстві. Це явище поширене як серед студентського населення, так серед людей старшого покоління, що досягли певних успіхів у кар'єрі і мають можливість матеріального за­безпечення. Позитивне ставлення до такого виду шлю­бу вбачається в експерименті, що може дати хороші результати для прийняття рішення і надалі бути разом з подальшим офіційним реєструванням.
   Сьогодні серед молоді спостерігається тенденція вступати в шлюб в середньому від 25 до ЗО років, що говорить про бажан­ня власної самореалізації як чоловіка так і жінки, і за­лишається зовсім невеликий відсоток людей, які зовсім не бажають одружуватися, з одного боку вони мають можливість зробити блискучу кар'єру, сконцентрував­шись лише на роботі, а з іншого - страждають від са­мотності та ізольованості. Збільшується кількість по­вторних шлюбів, що свідчить про віру в шлюб. Люди, які вже були розлучені, можуть ставити до шлюбу більші вимоги, аніж ті, хто одружився вперше. Цілком можли­во, що повторні шлюби можуть бути більш успішними, оскільки укладені вони з урахуванням досвіду з попере­днього шлюбу, та усвідомленням необхідності створити сімейний затишок та душевний притулок. Люди, які бе­руть шлюб удруге у віці від тридцяти до сорока, мають вже дітей, і тут може виникнути проблема з вітчимом чи мачухою. Оскільки більшість нерідних дітей з'єднані в одну родину, то ймовірність сутичок через певні непо­розуміння (різні сімейні звичаї) досить висока.
   Але разом з тим неповні сім'ї стають дедалі більш поширеним явищем. Переважна більшість - це родина з матір'ю, оскільки після розлучення право опіки над дітьми надається, як правило, матері. Багато самотніх матерів (і батьків), незалежно від того, були вони чи не були одружені, досі не тільки потерпають від економіч­ної нестабільності, а й накликають на себе суспільний осуд. Однак такі давніші й більш осудливі терміни, як "покинуті жінки", "безбатченки" та "розбиті сім'ї", мають тенденцію поступово виходити з ужитку.
   Упродовж останнього десятиліття в Україні активізува­лась тендерна думка й діяльність, спрямована на тендерні перетворення. Входження тендеру в Україні не проходить легко, без суперечностей (одна із проблем просування тендеру недостатнє фінансування). Тендер - це соціально сконструйоване визначення взаємовідносин між статями. Ця конструкція включає в себе нерівні владні відносини, передбачаючи чоловіче домінування і жіноче підкорення в більшості сфер життя. Чоловіки, а також ролі, функції, цінності, що відповідають їх способу життя, оцінюються в більшості випадків вище, чим жінки і все, що асоціюється з ними. Чоловічі норми визнаються як норми суспільства в цілому, що відображається в політичних курсах і структу­рах. Політичні курси і суспільні структури часто несвідомо відтворюють тендерну нерівність.
   Принцип домінування чоловічого над жіночим в українській сім'ї є досить поширеним явищем, що поде­куди носить формальний характер. Як правило, панів­не, владне становище чоловіка в сім'ї (в суспільстві) зумовлене наявністю матеріальних ресурсів, тому сім'я є яскравою демонстрацією тендерної нерівності.
   ООН висуває проблему тендерної рівності в якості од­ного з пріоритетів своєї діяльності. Сучасна світова тенде­нція полягає у запровадженні тендерного аналізу. "Тенде­рний аналіз - направлення аналітичної діяльності, що засноване на теоретичних підходах і категоріях тендерних досліджень. Соціальне і культурне конструювання тенде­ру, тендерна нерівність, тендерні розрізнення, тендерний характер влади; тендер і суспільний розвиток, соціальні зміни. Аналіз будується на виокремленні двох основних тендерних труп - чоловіків і жінок. Для більш детального аналізу виділяються і інші категорії - рівень освіти, вік, зайнятість. При використанні цих підходів до аналізу сус­пільства, використовуються різні аспекти аналізу: дослі­дження ієрархії і цінностей чоловіка і жінки, доступу до різного роду ресурсів (матеріальним, грошовим, інформа­ційним, інтелектуальним), соціальних статусів і заохочень (розподіл праці, посади, зарплати чоловіка і жінки), мож­ливості участі у суспільному житті (політичному, економіч­ному, культурному, соціальному)" [10].
   Відмінності в поведінці чоловіків та жінок формуються головним чином через соціальне вивчення жіночої та чоловічої ідентичності, фемінності та маскулінності. Не­рівність в сімї зумовлена більшою владою чоловіка, що склалося і утвердилося історично. Проте одна з найваж­ливіших особливостей сімї на Україні - більш демокра­тичний її характер, а отже й вільніше, рівноправніше ро­динне становище української жінки. І це історично під­тверджений факт. "Від давніх-давен всі люди, котрі пи­льно придивлялися до життя руського народу, признава­ли, що русини обходяться з своїми жінками далеко лагі­дніше, далеко гуманніше і свобідніше, аніж їх сусіди. Свобідна воля женщини находить тут далеко більше пошанування..., в родині жінка займає дуже поважне і почесне становище, ба навіть веде своє окреме (жіноче, домашнє) хазяйство побіч мужичого, до котрого мужик рідко коли мішається" [11]. Окрім того, згідно "жіночого права" (частина "звичаєвого права"), жінка мала особис­те майно, що складалося з приданого, включало земе­льний наділ і успадковувалося по жіночій лінії.
   Зміни в суспільстві неминуче тягнуть за собою зміни в сімї, оскільки вона залишається однією з головних соціальних інституцій. Українська сім'я зазнала значних змін у ході історії, і форма сімї продовжує пристосову­ватися до мінливих обставин сьогодення. Однак мало що свідчить про те, що сім'я занепадає чи відмирає. Шлюб залишається досить популярним явищем. "Вісім із десяти українців вступають в законний шлюб і найбі­льшою цінністю у своєму житті вважають сім'ю, хочугь мати двох, подекуди трьох дітей" [12].
   "Нам слід спробувати примирити індивідуальні сво­боди, які більшість із нас навчилися цінувати у своєму особистому житті, з потребою формувати стабільні й тривалі взаємини з іншими людьми"[13]. Український шлюб будується на ідеї романтичного ко­хання та української традиції. Вважається, що подруж­жя повинна об'єднувати взаємна любов, яка спирається на особисту привабливість та сумісність характерів.
   Поширена як неолокальна (новостворене подружжя перебирається жити в нове помешкання окремо від їхніх батьків), так і матрилокальна (молодята поселя­ються поблизу від батьків нареченої) та патрилокальна модель проживання. Хоча в силу соціальних та еконо­мічних чинників ці моделі не є вичерпними для україн­ської сім'ї (проживання кількох сімей не пов'язаних кровними стосунками в одній оселі). Більш забезпеченим сім'ям притаманна неолокальна модель проживання, а соціально незабезпеченим - інші моделі проживання.
   Українські сім'ї організовують свої домашні обов'язки по-різному. Контраст між звичайною сім'єю (дружина як домогосподарка і чоловік "годувальник") і так званою сім'єю подвійної кар'єри або сім'єю самотнього батька чи матері, які мають на своєму утриманні дітей, ілюструє це розмаїття. Варіації в сімейному досвіді протягом життє­вого шляху - цілком закономірні. Так, чоловік чи жінка може походити з сім'ї, де батьки завжди жили разом, а він чи вона можуть одружитися чи вийти заміж, а потім вирішити розлучитися. І це може бути свідченням більш демократичного ставлення до шлюбу, проявом свободи вибору, любові до обранця.
   Нуклеарній сім'ї властиве послаблення родинних зв'язків. Але з іншого боку, як позитивний аспект таких відносин, в силу подолання протиріч і конфліктів між поколіннями, молода сім'я по­винна жити окремо від старшого покоління. А проблема непорозумінь між поколіннями не є новою. Так, відомий український письменник-реапіст І. Нечуй-Левицький добре обіграв цю тему в соціально-побутовій повісті-хроніці "Кайдашева сім'я", показавши поступове духовне відчуження, що виникло через постійні сварки та колот­нечі. Сам автор так визначив тему повісті: "Сімейний побут українського народу з його великим потягом до особистої незалежності та самостійності сім'ї..." Нуклеарна сім'я поширена переважно серед міського населення, а розширена частіше зустрічається на пери­ферії, де традиційні звичаї родинного життя зберігаються.
   Отже, піддавши аналізу сучасну українську сім'ю, виявивши і дослідивши фактори, що найбільш вплива­ють на її формування (виділяємо наступні: демографіч­на ситуація в Україні, освіта, рівень доходу, вік при вступі до шлюбу, статус в суспільстві, інтереси та рід занять чоловіка та жінки, установлення тендерних від­носин), - підсумовуємо. Немає ідеально щасливих сі­мей. Сучасна українська сім'я - це група, об'єднана міцними узами почуттів, з характерним високим рівнем приватності домашнього життя, де головна увага приді­ляється вихованню дітей. Шлюбний зв'язок формується на основі персонального вибору, скріпленого персона­льним потягом або романтичним коханням.
   Унаслідок зростання кількості робочих місць, відокремлених від дому, родина стала більше прив'язаною до споживан­ня, аніж до виробництва. В силу економічних, соціаль­них та політичних умов сім'я змінює свою форму. З роз­витком централізованого врядування, зростанням міст та необхідністю працювати поза сімейним колом, все це спричиняє встановлення нових стосунків в сім'ї. Ці зміни мають тенденцію спричиняти в усьому світі рух до систем нуклеарної сім'ї, розкладаючи розширені сімейні формування та інші види груп спорідненості.
   "Щодо песимістів, які вважають, що цивілізацію мо­жуть поглинути клони, бісексуали, варвари чи хулігани з передмість, - то їм можна нагадати, що всі ці види без­ладу не нові, навіть, якщо вони проявляються у неба­чений досі спосіб - і, головно, що вони не заважатимуть тому, що на сім'ї нині дивляться як на єдину певну цін­ність, від якої ніхто не хоче відмовлятися. Її люблять, про неї мріють, і її бажають чоловіки, жінки і діти будь-якого віку, будь-якої сексуальної орієнтації та будь-якого матеріального стану" [14]. Сім'я залишається єдиним інститутом, заснованим на роздільних і чітких ролях чоловіків і жінок. Не дивлячись на значні соціаль­ні і економічні реформи, що змінили наше повсякденне життя, старі тендерні ролі залишаються глибоко вкорі­неними в наших культурних розмірковуваннях.
   Сім'я може бути лише вільним союзом особистостей з рівними можливостями і правами. Сім'я та шлюб за­лишаються стійкими усталеними інституціями, хоча їм доводиться витримувати великі стреси й напруження. Шлюб лише тоді є міцним, коли в ньому задовольня­ється одна з соціальних потреб людини - потреба в любові, віра в цінність, значимість та неповторність особистого "Я". Українська сім'я не руйнується, а утво­рює нові форми, тим самим адаптуючись до нових со­ціальних та економічних умов.
   1.Фридан Б. Загадка женственности. - М., 1993. - С.298. 2. Гіденс Е. Соціологія. - K., 1999. - С.187. 3. ВРУ "Демографічна криза в Україні. Причини і наслідки". - K., 2006. - С.73. 4. Там само. - С.79. 5. Фридан Б. Загадка женственности. - М., 1993. - C.350. 6. Фрейд 3. О психоанали­зе. Лекции / 3. Фрейд: пер. В. Вульф. - Мн., 2003. - С.273. 7. Фридан Б. Загадка женственности. - М., 1993. - С.357. 8. Рудинеско Е. Розладна­на сім'я. - K., 2004. - C. 152. 9. Карстен fl., Ялом M. Американская пара: вигляд изнутри. - K., 2006. - С.295. 10. Гендерная интеграция: возмож­ности и пределы социальных инноваций / Ред.-сост. Савинская О.Б., Кочкина Е.В., Федорова Л.Н. - СПб., 2004. - С.116. 11. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу. - K., 1996. - С.5. 12. ВРУ "Демографічна криза в Україні. Причини і наслідки". - K., 2006. - С.86. 13. Гіденс Е. Соціологія. - K., 1999. - С.206. 14. Рудинеско Е. Розладна­на сім'я. - K., 2004. - С.224.;
  

"Дзеркало тижня" N5 від 14 лютого 2009

СІМ'Я -- ТАЄМНИЦЯ ВІДДАНОГО КОХАННЯ:

ВЧЕННЯ ПРО ІНТИМНУ І ДУХОВНУ СФЕРИ

  
   Вікторія СОРОКОПУД
   Кажуть, у нашій державі функціонують близько 900 ви­щих навчальних закладів, кожен із яких щорічно випускає десятки тисяч дипломованних спеціалістів. Вони виходять у мантіях і з дипломом, щоб відразу сміливо впірнути в "кар'єрне море". Може, саме тому з-поміж усіх інститутів України так вирізняється заклад, у якому немає ані синіх із золотим заліковок, ані деканів, ані проректорів, ані дипло­мованних випускників, адже в ньому проходять підготовку до... сімейного життя. Львівський Інститут родини та под­ружнього життя, заснований 1997 року, -- явище справді унікальне. Тепер, коли так багато говорять про руйнацію ук­раїнської сім'ї, його працівники ведуть науково-дослідну ро­боту і впроваджують конкретні програми з реабілітації сі­мейних цінностей в українському соціумі. Хтось може сказа­ти, що таких шкіл, тренінгів і центрів в Україні і без того не бракує. Та, незважаючи на їхню діяльність, розлучень і абор­тів у нас все одно забагато. Адже зазвичай ми просимо допо­моги гільки тоді, коли морська вода вже щосили ллється че­рез пробоїну в днищі сімейного судна. І мало хто нині ро­зуміє, як важливо ще до створення сім'ї дати молодим людям "інструкцію з судноводіння". Фактично, Інститут родини од­ним із перших в Україні розпочав широкомасштабну роботу з підготовки юнаків та дівчат до подружнього життя, ознайом­люючи з його психічними, сексуальними й духовними скла­довими через вчення католицької церкви. Щоб дізнатися, як побудовано навчальний процес, які програми й предмети ви­вчаються в рамках підготовки до сімейного життя і наскіль­ки поширене в Україні саме поняття підготовки до шлюбу, "ДТ" звернулося до директора Інституту родини та под­ружнього життя, доктора філософії Юрія ПІДЛІСНОГО.
  
   - Перші наші кроки були пов'язані з випуском книжок, які могли б допомог­ти людям зрозуміти, що таке сім'я з цер­ковного погляду. Потім церковна влада попросила нас розпочати підготовку мо­лоді до шлюбу. Чому? Після виходу УГКЦ з підпілля безліч юнаків та дівчат почали йти на вінчання, хоча більшість їх і не були готові до цього таїнства. Щоб це не перетворилося на моду й чисту формальність, потрібно було допомогти парам, які готувалися до вінчання, зро­зуміти його сутність. Невдовзі було розроблено невеличкий курс, який скла­дався з 10--12 зустрічей, туди запро­шувалася кожна пара, котра готувалася пройти обряд вінчання у греко-католицькій церкві. Спочатку це відбувалося тіль­ки у Львові, у приміщенні Львівської Богословської академії (тепер це Укра­їнський католицький університет), але згодом такі підготовчі курси почали про­бувати вести парафіяльні священики, а також священики з інших міст. Незаба­ром Синод єпископів вирішив розроби­ти єдину для всієї греко-католицької цер­кви програму підготовки до шлюбу. Сьогодні - це 18 зустрічей, поділених на певні блоки.
   Перший, богословський, містить у собі п'ять зустрічей зі свяще­нником, який розповідає молодим людям про таїнство шлюбу в контексті христи­янської віри, пояснює, чому він є - нероз­ривним. У другому, медичному блоці, що його проводять медики, висвітлюються теми сексуальних стосунків подружжя. У наші дні - ще живе стереотип, відповід­но до якого церква на сексуальні стосун­ки дивиться як на щось нечисте. Насправді все не так. Людину створено як чоловіка і жінку, тобто кожен із нас має конкретні фізіологічні і психологіч­ні особливості. Господь побажав, щоб рід людський продовжувався через статевий зв'язок, що означає: сексуальні стоснуки поєднані не лише із задоволенням, а й із зачаттям нового життя, яке має відбува­тися в сім'ї. На превеликий жаль, сучас­ний світ, що прагне стати дедалі більш постхристиянським, відділяє статеві сто­сунки від кохання та сім'ї, а отже -- й від поняття відповідальності. Тому сьогодні церква має не лише визнавати цю сферу, а й говорити про неї у позитивному світ­лі. У сучасних потоках інформації заба­гато розпусти й ханжества, молодь най­частіше бере "на озброєння" лише міфи про статеву сферу, котрі з реальним життям нічого спільного не мають. Оскільки церква проголошує сім'ю одним із Таїнств, одне з її завдань - правильно подати вчення про інтимну сферу, пока­зати її красу та делікатність.
   Третій блок називається біоетичним. У ньому розповідається про природне планування сім'ї, йдеться про відповідаль­не батьківство, коли чоловік і жінка, спи­раючись на наукові знання про приро­ду інтимного спілкування та духовні складові, свідомо підходять до питання зачаття, вагітності й народження дити­ни. Ще один блок присвячено психоло­гічним засадам сімейної гармонії. Його веде психолог, який не тільки пояснює психологічні відмінності між чоловіка­ми та жінками, а й допомагає парі розі­братися в тому, шо є закоханість, а що є справжнім коханням, розповідає про причини сімейних дисгармоній та їх по ­долання. Сьогодні всі прагнуть стабіль­ності, хочуть впевненості в завтрашньо­му дні, мріють стати щасливими, але при цьому не завжди розуміють, як цього до­сягти. Є одна парадоксальна істина, яку чимало богословів навіть називають па­радоксом церкви. Вона полягає в тому, що, аби стати щасливим, потрібно... від­мовитися від пошуку власного щастя і просто дарувати себе іншому.
   - Гарно... А що коли через таїнство вінчання хочуть пройти молоді лю­ди, які належать до різних кон­фесій?
   - Відповідь на це запитання дає п'ятий, так званий канонічний, блок, у якому висвітлюються церковно-юридич­ні моменти. Наприклад, як церква сприй­ме союз, якщо я греко-католик, а вона - протестантка чи православна. Мені відомий один парадоксальний випадок, коли наречена була юдейкою з України, а наречений - сирійцем зі змішаної му­сульмансько-християнської сім'ї, причо­му сам він точно не знав, хто він - му­сульманин чи християнин. Це була дивна ситуація. Вони повінчалися десь у Сирії, в одному з православних храмів.
   - Програма вашого інституту побудо­вана на християнських цінностях і передбачає, що людина практикує духовне життя в рамках церкви, тобто молиться, сповідається, пос­тить, намагається долучитися до таїнств. Фактично, в неї вже сфор­мовані певний спосіб мислення і стиль життя. Але якщо дівчина чи хлопець не долучені до церковного життя -- що тоді?
   - Звісно, ідеальний варіант - коли підготовка до шлюбу відбувається в ро­дині. Але сьогоднішні сім'ї й самі далекі від ідеальних - не всі батьки знають, як правильно підготувати свою дитину до шлюбу. Бувають випадки, що після про­ходження курсу молоді розходяться, хоча до того в їхніх родинах уже все було готове до весілля. Чому так трапляєть­ся? Тому, що вони раптом усвідомлю- ' ють, що між ними немає кохання, що краще їм розлучитися тепер, ніж потім мучити одне одного в шлюбі... Звісно, я намалював ідеальну картину того, як усе відбувається, але на практиці не завж­ди можна провести 18 повноцінних зус­трічей, наприклад, у селі. Взагалі, щой­но цей рух розпочався при храмах -- ми перестали проводити курси в рамках на­шого закладу. При храмах такі лекторії функціонують значно краще. Спочатку люди прийдуть до церкви по науку, а потім -- для здійснення таїнства вінчан­ня. Інколи для священика це єдина на­года звернутися до людей, бо сьогодні в нас багато, як я їх називаю, "горизон­тально-вертикальних" християн, яких вносять для хрещення, вводять для він­чання і виносять для поховання.
   - Юрію Теодоровичу, як дивляться представники місцевих органів вла­ди на цей досвід, і як ви оцінюєте можливість створення цільової дер­жавної програми (тренінгу) з підго­товки нинішніх старшокласників і студентів до побудови сім'ї? Адже інтерес до цієї теми зараз високий як ніколи. Недарма Київ із захоп­ленням читає "Чоловіки з Марса, жінки з Венери"...
   - Завдяки нашим контактам на Західній Україні я знаю, що керівники місцевих управлінь у справах сім'ї та мо­лоді ставляться до цього дуже позитив­но. Але я не думаю, що такі курси слід робити централізовано від держави. Нашим людям не можна нічого нав'язувати. Держава повинна лише створити певні умови для розвитку та­ких програм на місцях. Наш інститут колись першим організував такі курси, потім хтось узяв із нас приклад і ство­рив щось аналогічне, тобто ідея "піш­ла", і вона активно працює сьогодні. Зараз ми займаємося цивільними шлю­бами. Хоча це й деструктивне явище, у ньому криється деяка щирість молодих людей, які не хочуть створювати сім'ю, бачачи, як багато їх розпадається сьо­годні. Церква в особі своїх наукових ін­ститутів мусить дати відповідь на це явище.
   - На сайті Інституту родини та под­ружнього життя (www.family-institute.org.ua) я прочитала, що, окрім зазначеної діяльності, ви ве­дете ще три інші просвітницькі про­грами, також прямо пов'язані з сім'єю та молоддю...
   - Так, це "Етика сімейного життя. Християнський погляд" (180 годин), "Сексуальність людини. Міфи і правда" (12 годин), "Метод природного плану­вання сім'ї" (72 години). У рамках "Етики сімейного ЖИТТЯ" читаються такі предмети: (основи антропології, фі­лософія любовj, етика сімейного життя; психологія сімейних відносин, отці цер­кви про сім'ю та шлюб, міфи і правда про сексуальність людини, розвиток ди­тини в утробі матері, біоетика, плану­вання сім'ї, педагогіка сімейних стосунків тощо. Всі ці лекції читають дипло­мовані спеціалісти - доктори філософії та богослов'я, фізіологи, кандидати ме­дичних наук, педагоги та священики. На цьому курсі у нac буває від 20 до 120 осіб. Причому приходити може хто хоче.
   Другий курс - "Сексуальність лю­дини. Міфи і правда" розрахований на учнів старших класів. Зазвичай у шко­лах він проходить на ура. На цьому курсі ми говоримо про [особливості статі й роз­повідаємо про міфи, пов'язані з так зва­ним безпечним сексом, навчаємо шаноб­ливо ставитися до людської тілесності, розглядаємо такі, теми, як дружба і ко­хання, дошлюбний і позашлюбний секс, їх наслідки, говоримо про спокусу та са­моповагу, розповідаємо про види конт­рацепції, про її негативний вплив на здоров'я чоловіка і жінки. Насамкінець ми показуємо хороший півгодинний фільм про розвиток дитини в утробі ма­тері, а потому - демонструємо шестихвилинний фільм-шок про те, що таке аборт. Дехто цю методи критикує й каже, що таких жахливих картинок дітям показу­вати не можна, але ми так не вважаємо. Підліткам зі слабкими нервами ми про­понуємо виходити.
   Третій курс -- про методи природ­ного планування сім'ї -- читається для підготовки відповідних інструкторів, які опісля братимуть участь у підготов­ці молоді до шлюбу. Цей курс розкри­ває особливості фізіології жінки, опи­сує особливості її циклу. Він підготов­лений на основі методу, розробленого за участі Міжнародної організації за­хисту людського життя (Human Life International). Інколи його асоціюють із контрацептивним засобом, але все якраз навпаки. У житті подружньої пари буває період, коли треба зачекати із зачаттям дитини, і якщо контрацеп­ція (можливо, за винятком презервати­ва) покладає відповідальність на жін­ку, то цей метод навчає чоловіка, зва­жаючи на цикл дружини, поділяти з нею частину відповідальності й утри­муватися. У нас його читають медики, акушери-гінекологи, біологи і фізіоло­ги, тобто люди, котрі добре знають ана­томію та фізіологію жіночої репродук­тивної системи, які, до того ж, є глибо­ко віруючими людьми.
  
   УДК: 330.342.146 Л.Т. Шевчук, О. В. Повстин

Оцінка соціально-економічних наслідків трансформації

української сім'ї

  
   Сім'я - первинна ланка суспільства. Від її стійкості, економічної стабільності, особливостей розвитку залежить соціально-економічне зростання країни та її регіонів. Останнім часом процес формування, становлення та розвитку сучасної української сім'ї відбувається у складних політичних і суперечливих соціально-економічних умовах, під впливом яких спостерігається погіршення фізичного і психічного стану здоров'я людей, зростання агресивності, поглиблення нездатності розв'язувати проблеми і конфлікти, що виникають на їх життєвому шляху. Ці проблеми зумовлюють втрату сім'єю здатності виконувати життєво необхідні функції., що дозволило говорити про трансформацію сім'ї, найважливішими ознаками якої є високий рівень незадоволеності подружнім життям, дисфункційний розвиток взаємин у шлюбі, конфліктність, стійка орієнтація подружжя на розлучення та малодітну сім'ю, нездатність досягти злагоди, зростання кількості розлучень тощо. Оскільки трансформація сім'ї зумовлюється активізацією, насамперед, низки негативних ознак, що загрожує безпеці суспільства, то очевидно, що вивчення таких явищ є вкрай актуальним завданням сьогодення з метою розробки заходів для поліпшення ситуації. У зв'язку із сказаним тема цієї публікації, яка присвячена оцінці соціально-економічних наслідків трансформації української сім'ї, є актуальною і своєчасною.
   Проблеми функціонування та трансформації сім'ї постійно перебувають в центрі уваги відомих вчених, зокрема С. Пирожкова, Е. Лібанової, У. Садової, Л. Семів та ін. Дослідженню функціонування сім'ї в період кризи та трансформації суспільства присвячені публікації Н. Гапон, М. Дубняк, Т. Гайналь, І. Горшкової, І. Шуригіна, Є. Ачільдієва, Н. Арістова та ін. Активно досліджувалися і соціально-економічні наслідки трансформації української сім'ї. Так, вивченням конструкту культурації та інкультурації займалися М. Беннет, Дж. Беррі, Р. Бріслін, С. Бочнер, Д. Мацумото, М. Мід, Н. Хрустальова, Л. Шайгерова та ін. Разом з тим, важливо здійснити поглиблені дослідження соціально-економічних наслідків трансформації української сім'ї, які сформувалися в період останньої фінансово-економічної кризи, оскільки від результатів таких досліджень залежатиме можливе виникнення нових подібних проблем і їх попередження в найближчій перспективі.
   Упродовж століть у самосвідомості українського народу формувалися основоположні вартості української родини: духовність, злагода, добробут, батьківство-материнство, патріотизм. Але після встановлення радянського режиму, з 20-х рр. XX ст. почалася активна трансформація української сім'ї, негативними наслідками якої стали деформація інституту сім'ї, викорінення українських родинних традицій, формування ґрунту для сексуальної збоченості. Останні швидко поширилися завдяки тому, що місце теологічного виховання зайняло виховання атеїстичне, яке супроводжувалося руйнуванням церков, викоріненням традиційних релігійних сімейних свят та запровадженням свят "радянського змісту". Культивувалася родинна зрада, класова ненависть, доноси.
   Повоєнні роки ознаменувалися новими хвилями репресій, свавіллям, депортаціями родин, сіл, що зруйнувало економічні основи сім'ї. Трансформація сім'ї активізувалася в результаті організованих голодоморів, масових розстрілів "класових ворогів" та державної "конвеєризації виховання". Була організована міграція молоді, яка стала потужним фактором формування психології "перекотиполя" і ставлення до нього у суспільстві як до нормального явища. В результаті зросло безпритульництво дітей, яке спровокувало у наступних поколінь вироблення суспільної байдужості до дитячої долі, до нехтування багатьох осіб батьківськими обов'язками.
   У часи "хрущовської відлиги" елементи традиційної культури української родини збереглися подекуди у селах, а в містах вони населенням приховувалися, або ж їх практично не дотримувалися. Знищенню традиційної української культури сприяла русифікація населення: російська мова тими чи іншими способами запроваджувалася і утверджувалася у вищих навчальних закладах, театрах, музеях, на промислових підприємствах. Формувалася суспільна думка, що розмовляти українською мовою - це виглядати відсталою, некультурною і меншвартісною людиною.
   Проте тотальна русифікація не змогла знищити українську мову, яка й допомогла українській родині передавати наступним поколінням національні традиції та й зберегти інститут сім'ї [6]. Однак інтенсивне насаджування нових ідеологічних культурних цінностей нанесло непоправну шкоду моральному устрою української сім'ї. Адже відбулися деформація та переорієнтація сімейних цінностей, що вкрай негативно позначилося не тільки на формуванні і розвитку української культури, ментальності, установках щодо збереження українського генофонду, але й на соціально-економічному розвитку України та її регіонів.
   Після здобуття Україною незалежності та відкриття кордонів процеси деформації та переорієнтації сімейних цінностей поглибилися. До насаджуваних "зверху" протягом десятиліть культурно-ціннісних орієнтацій додалися ті, які вбиралися індивідами добровільно, через власний досвід та особисте спостереження за сімейним життям в європейських країнах. Цей досвід накопичувався і завдяки засобам масової інформації, в яких часто деформовані, викривлені та недолугі сімейні стосунки подавалися як досягнення сучасної цивілізації, закладаючи підвалини для подальшого розхитування устоїв української родини та знищення її основ. При цьому часто стверджувалося, що такий розвиток подій є об'єктивним, оскільки він визначається подальшим поглибленням глобалізаційно-інтеграційних процесів.
   Отже, як бачимо, важливим фактором і водночас неминучим соціально-економічним наслідком трансформації української сім'ї у другій половинні XX ст. стала активна акультурація, зокрема ідеологічна акультурація українських родин.
   За визначенням, яке знаходимо в енциклопедії, акультурація (ассuturare - від лат. аd - до і сulturа - утворення, розвиток) - це процес взаємовпливу культур, сприйняття одним народом повністю чи частково культури іншого народу. Доведено, що акультурація може стати першим кроком на шляху до повної асиміляції [2].
   В сучасній науковій літературі акультурація - це не тільки процес взаємовпливу культур, але також і результат цього впливу, що характеризується сприйняттям однією з культур (частіше тією, що менш розвинена, хоч можливим є і протилежний вплив) елементів іншої, а також виникненням нових культурних явищ [14].
   Проблеми акультурації опинилися в центрі уваги американських етнографів у другій половині XIX ст. Термін "акультурація" почав застосовувати аме­риканський етнограф У.Х. Хоумз наприкінці XIX ст. Згодом його використання поширилося, а сама дефініція "акультурація" стала багатозмістовною. Так, Дж. Боас трактував акультурацію як процес уподібнювання однієї культури з іншою культурою, а У.Дж. Макджі вважав, що акультурацію слід тлумачити як процес передачі елементів однієї культури іншій.
   Дослідження акультурації як процесу взаємовпливу культур, а також як результату цього впливу почалося в 20-30 рр. XX ст. у зв'язку з вивченням впливу "білої" американської культури на індіанців та чорних американців (М. Мід, М. Уілсон, А. Лессер, І. Шапера, Р. Лоуї, Л. Спайєр, Р. Турнвальд, Б. Малиновський, М. Херсковіц, Р. Редфілд та Р. Лінтон). Результатом цих досліджень, стало виділення донорської та реципієнтської групи в культурному контакті. ІІри цьому було встановлено, що реципієнтна культура відбирає елементи культури в "культурному фокусі", адаптуючи, відкидаючи або синкретизуючи їх. На думку Р. Лінтона, домінуюча спільнота примусовим шляхом спричинює "прямі культурні зміни" підлеглої спільноти, тоді як сама вільно обирає напрям культурного розвитку [14].
   Є й інші тлумачення акультурації. Зокрема її трактують як:
   - процес засвоєння етносом, групою індивідів, особистістю, вихованою в одній культурі, елементів іншої культури, субкультури, картини світу, зокрема прецедентних феноменів (текстів, імен, ситуацій, стереотипів мовного спілкування тощо). Нова культура може повністю або частково прийматися або не прийматися [17];
   - процес засвоєння яким-небудь народом ряду форм і рис культури іншого народу в результаті їх тривалої безпосередньої взаємодії [5];
   - прийняття домінантної культури як норми з виключенням початкової культури, внаслідок чого можливі культурний шок, культурне зміщення, мовні бар'єри, правові та імміграційні проблеми.[4];
   - входження індивіда в нову для нього культуру, що супроводжується зміною його ціннісних орієнтацій, рольової поведінки, соціальних установок [18].
   Досліджуючи міжкультурні запозичення, вчені найчастіше розглядали їх у розрізі таких груп: 1) елементи традиційної культури: мова, звичаї, їжа, оздоблення житла, архітектура тощо; 2) характеристики способу життя; 3) "психологічні".
   Безумовно, в Україні зараз бракує нових досліджень стійкості української сім'ї, в яких би були використані підходи, методи й методики, напрацьовані в інших країнах світу. При цьому не можна відкидати те, що акультурація може формувати й позитивні тенденції розвитку світової культури. Як зазначається в науковій літературі, у сучасній крос-культурній психології акультурація вважається найбільш доцільним видом міжкультурного контакту: з одного боку, наслідком адаптації до іноетнічного середовища є збереження власної етнічної культури групи, разом із певним культурним "збільшенням" за рахунок сприйняття елементів іншої культури; з іншого боку, існує рівнозначна для обох груп основа, на якій відбувається їхня інтеграція в єдине суспільство [14].
   Підсумовуючи, зазначимо, що в умовах сучасної Україні під акультурацією слід розуміти вплив євро-американських соціально-економічних й культурно-сімейних цінностей на соціально-економічні й культурно-сімейні цінності української родини, в результаті чого відбувається втрата її самобутності, зміна сімейних орієнтирів, поступове нівелювання інституту сім'ї, без якого неможливо забезпечити суспільне здоров'я та державну стабільність.
   Дж. Беррі подає розширений перелік змін, які відбуваються в результаті акультурації на груповому та особистісному рівнях. На груповому рівні - це фізичні зміни (нове місце проживання, інший тип ведення господарства, підвищена густота населення, урбанізація, підвищена атмосферна забрудненість тощо); біологічні зміни (нові дієтичні особливості, незнайомі хвороби); політичні зміни (недомінуючі групи підпадають під контроль, втрачають свою автономію); економічні зміни (втрачаються старі традиційні заняття, з'являються нові форми зайнятості); культурні зміни (мовні, релігійні, освітні, зміни в міжгрупових та міжособистісних відносинах). На особистісному рівні існують два цікавих феномени: по-перше, відбувається ряд психологічних змін (змінюються старі погляди і ставлення до речей, з'являються нові пріоритети, змінюються особистісна та етнічна ідентифікація), по-друге, виявляються соціальні і психологічні проблеми [1].
   Одним з основних стимулів для подальшого поширення явища акультурації є глобалізація. Глобалізаційні технології презентують нову систему цінностей, яка впливає на традиційні, духовно-моральні засади життя людей. Збільшується час та енергія, які затрачаються на використання нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, натомість ущільнюється сфера емоційного, духовного спілкування між членами родини, що послаблює сімейні узи та збільшує кількість конфліктів та непорозумінь у сім'ї.
   Найбільшого поширення явище акультурації зазнало в процесі активізації міжнародної міграції, масштаби якої в незалежній Україні набули небаченних розмірів. Економічні труднощі перехідного періоду, безробіття та неповна зайнятість, низькі доходи трудящих, затримки з виплатою зарплатні та пенсії примусили багатьох людей шукати заробітку за кордоном.
   Згідно із результатами загальнонаціонального соціологічного моніторингу, досвід тимчасової трудової міграції за кордон набули члени 10,2% українських сімей. Оскільки в країні нараховується приблизно 15 млн. сімей, це означає, що з метою заробітку за кордон виїжджали принаймні 1,5 млн. осіб. Міністерство праці та соціальної політики України зробило висновок, що загальні обсяги трудової міграції з України сягають близько 2 млн. осіб, а Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Н. Карпачова назвала цифру - близько 7 млн. громадян. Якщо в середині 90-х років однозначно переважали кількаденні виїзди, а більше місяця тривали не більше 20% поїздок, то на початку XXІ ст. найбільш поширеними виявилися поїздки терміном від 1 до 6 місяців, на такий термін виїжджали здебільшого до Росії, Польщі, Німеччини, а кожна п'ята поїздка була спрямована переважно до Італії, Іспанії, Португалії та тривала в середньому 1,5-2 роки [9].
   Якщо короткотривалі поїздки за кордон сприяють ознайомленню з культурою чужого народу, то тривалі поїздки з часом перетворюються в один з факторів асиміляції культур. У процесі адаптації до нового середовища зміни ідентичності, особливо етнокультурної, відбуваються практично у всіх мігрантів, незалежно під причини міграції. Зважаючи на те, що 58% трудових мігрантів становлять одружені, а загальна кількість домогосподарств, в яких проживали трудові мігранти, складала близько 1,2 млн. осіб, то перші акультураційні прояви починає відчувати на собі сім'я. Зміни у сім'ї розпочинаються з побутового рівня (наприклад, способу харчування) та закінчуються переоцінкою сімейних відносин. Зміна ціннісних орієнтацій щодо шлюбно-сімейних відносин відбувається серед молодого покоління, незважаючи на те, що сім'я і надалі має важливе значення. Так, значно відкладається вік вступу до шлюбу, з'являються нові форми сімейних відносин, заснованих на консенсуальних шлюбах, посилюється регулювання кількості та термінів народження дітей в сім'ях, поширюється малодітність та однодітність.
   Найперших змін зазнає репродуктивні функція сім'ї, на яку найбільше впливають збільшення кількості розлучень та зменшення кількості шлюбів, на її основі можна простежити усі негативні ознаки зміни сім'ї. Починаючи з 1990 р. відбувається стрімке збільшення коефіцієнта розлучуванності та зменшення коефіцієнта шлюбності (рис. 1).
  
   0x08 graphic
18 10,2 11,0 11,1
  
   0x08 graphic
16 12,6 8,5 9,0 9,0 9,8
  
   14 9,3 9,6 8,1 9
  
   12 8,4 7,8 7,7 7,8 7,1 7,6 7 6,9
  
   8 5,6 6,4 6,6 5,9 3,9
  
   6 3,7 3,8 4 3,7 3,8 3,7 3,6 3,8 3,8 3,6
  
   4 3,2
  
   2
  
   0
   1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
  
   0x08 graphic
0x08 graphic
Коефіцієнт шлюбності
   0x08 graphic
Коефіцієнт розлучності Коефіцієнт народжуваності
  

Рис.1 Динаміка показників шлюбності та розлучуваності України

   Дані рис. 1 засвідчують, що в 2009 р. рівня 1990 р. по досягнув жоден показник. Це, безумовно, пов'язано не тільки з несприятливою економічною ситуацією, але й із зміною репродуктивних установок сімей.
   Станом на 1990 р. було зареєстровано 482,8 тис. шлюбів та 192,8 тис. розлучень, за підсумками 2006 р. - 355 тис. шлюбів і 179,1 тис. розлучень відповідно. Проте 2007 р. продемонстрував певні зміни в тенденції: 416,4 тис. шлюбів, 178,4 тис. розлучень. Такий сплеск шлюбності (понад 400 тис. уперше за 12 років) можна пояснити стереотипними уявленнями, забобонами щодо успішності шлюбу, укладеного високосного року. Як свідчення бачимо падіння шлюбності у 2008-09 рр. до рівня 2004-05 рр. та зниження рівня розлучуванності, яке дослідники пов'язують із економічною кризою, що сприяє згуртуванню сім'ї для вирішення спільних проблем, а не її роз'єднанню. До речі, високий показник розлучень має місце не лише в Україні. Порівняння кількості розлучень в Україні, Росії, Польщі, Словаччині та Білорусі дає змогу побачити, що на 100 осіб в Україні - 3,2 розлучень, в той час, як, наприклад, у Польщі - 1,5. Найгіршою є ситуація в Росії - 4,4 розлучення на 100 осіб [3].
   Сім'я в сільській місцевості завжди була середовищем підтримання шлюбних та родинних традицій, тісних сімейних взаємодій внаслідок специфічності ведення домашнього господарства та побуту. За роки незалежності саме сільська сім'я відчула на собі всю важкість кризових явищ, що знайшло відображення у зростанні показників розлучуванності у сільській місцевості в 1,6 разу за одночасного зниження показників шлюбності в 1,5 разу.
   У міських поселеннях в останні роки - навпаки, спостерігається зниження показників розлучуваності поряд із деяким підвищенням коефіцієнта шлюбності, що окремі дослідники пояснюють впливом економічної кризи, яка згуртовує людей.
   Негативним явищем є також те, що понад 50% розлучень припадають на вік шлюбу від 1 до 9 років. Адже це саме той період у сім'ї, коли народжуються діти, які потребують уваги і піклування обох батьків, особливо у перші роки життя. Ця ситуація спричинює зниження народжуваності у людей репродуктивного віку та трансформацію поглядів підростаючого покоління на шлюб та сім'ю. Науковцями доведено, що діти, які виросли у неповній сім'ї, є більш емоційно нестабільними, а несформовані рольові відносини підвищують ризик розлучення в їхніх майбутніх сім'ях. Лише 44% сімей, що розпалися у 2008 p., не мали спільних неповнолітніх дітей, а у 56% подружжів були діти віком до 18 років.
   Внаслідок низки несприятливих соціально-економічних умов (економічна криза і, як наслідок, - падіння рівня життя більшості населення; невпевненість у майбутньому; зміщення календаря народжень у 80-х роках на більш ранній період; зміни у структурі населення дітородного віку; погіршення здоров'я, у тому числі - репродуктивного, надсмертність чоловіків) відбувається зменшення кількості народжень (657,2 тис. немовлят 1990 p., 472,7 тис. 2007 р. й спостерігається деяке зростання до 512,5 тис. ос. у 2009 р.) і зменшення розмірів сім'ї, звідси старіння населення та його депопуляція (з огляду на переважання в Україні простих сімей, поняття "домогосподарство" та "сім'я" практично тотожні, і для спрощеної характеристики ситуації вони будуть розглядатися нами як ідентичні). В останні десятиріччя спостерігається зменшення середнього розміру сім'ї від 3,5 осіб у 1959 р. до 2,6 осіб у 2009 р.
   Велика частина однодітних сімей вказує на нереалізовані репродуктивні орієнтації на дводітність. Лише 14-16 % сімей хотіли б мати одну дитину. Дві третини сімей хотіли б мати дводітну сім'ю за наявності усіх необхідних умов. Кожне п'яте подружжя (22%) дотримується думки, що у сім'ї повинно бути троє та більше дітей. Установка на однодітність переважає серед подружніх пар, які ще не мають дітей, і вона поступово послаблюється в міру переходу до одно- та дводітних сімей. Згідно з опитуванням, більшість дводітних сімей хочуть мати саме двох дітей, тобто вони реалізували свої дітородні орієнтації. Натомість серед однодітних сімей лише 12% дотримується думки, що в сім'ї має бути одна дитина, дві третини хотіли б мати двох дітей, ще 20 % - троє та більше[11]. Меншу кількість дітей можна розглядати як стратегічний вибір сучасної сім'ї, яка прагне зберегти певний рівень матеріального достатку і забезпечити дітям кращу якість догляду, виховання, освіти.
   Як і в інших країнах світу (особливо європейських), для яких характерні високі показники розлучуваності та поширене безшлюбне материнстві, в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання частки неповних сімей, кількість яких у 2009 р. становила 7,5%. В загальній кількості неповних сімей частка сімей, в яких відсутня матір, склала 5,2%; питома вага сімей, в яких не було батька, становила 92,1%; частка домогосподарств, де відсутні батьки, була на рівні 2,9%. За роки незалежності суттєво зросла частка позашлюбних дітей. Якщо у 1991 р. кількість дітей, народжених поза шлюбом, сягала .12%, то вже 2007 р. ця цифра сягнула 21,4%, а в Криму - 28%, на Прикарпатті - 11%. Основна частка позашлюбних народжень припадає на жінок 20-34 років. Експерти прогнозують, що вже скоро кожна третя дитина в Україні може бути позашлюбною. При цьому, лише 32% українців негативно ставляться до матерів-одиначок [8].
   Стрімке зростання позашлюбних народжень спостерігається у більшості європейських країн з 80-х рр. минулого століття. На початку XXI ст. у більшості країн Південної Європи частка позашлюбних народжень була близькою до 10%, у той же час у Данії, Франції, Великій Британії, Фінляндії - понад 40%, а в Болгарії, Естонії, Норвегії, Швеції - понад 50%. Британська дослідницька компанія Асnielson, провівши опитування в 41 країні, дійшла висновку, що в нинішніх умовах інститут шлюбу проіснує максимум до 2050 р.[8].
   У сучасній Україні кожна п'ята дитина народжується у матері, яка не перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі. До основних чинників, що. сприяють народженню дитини поза сім'єю, дослідники відносять: юридично не оформленний шлюб, який з певної причини не реєструється; незареєстрованний шлюб, який розпався до народження дитини; народження жінкою дитини "для себе"; розлучення або овдовіння жінки, яка очікує дитину; небажана вагітність, яка не була перервана з певної причини [12].
   Різке зростання частки позашлюбних дітей стало наслідком збільшення кількості консесуальних шлюбів. Найбільшого поширення такі шлюби одержали у чоловіків у віці до 20 років, а в жінок - у віці до 18 років [20]. Поширеність таких шлюбів серед молоді свідчить про зміни матримоніальної поведінки молоді та вказує на поширення нових традицій "пробних" шлюбів.
   Відбувається збільшення кількості одиноких людей. За міжпереписний період (1989-2001 рр.) значно зросла частка домогосподарств, що складаються з однієї особи (на 150%), і становила у 2008 р. 23,7%. Дослідники пов'язують це із значним підвищенням показників смертності та розлучуванності [15].
   Гостро постає проблема неповнолітніх одинаків, тобто сирітства, в тому числі соціального, що є одним з деструктивних проявів функціонування сім'ї. Джерелами поповнення соціального сирітства стають міграція, розлучення, засудження батьків, позбавлення їх батьківських прав, стихійні лиха, аварії та катастрофи на виробництві і транспорті, передчасна смерть батьків, різке зростання кількості відмов матерів від утримання і виховання своїх дітей. Поза сім'єю і державною дитячою установою неповнолітня людина часто опиняється на вулиці [7].
   Ще складнішою сімейною проблемою, яка переростає у соціальну, є вихо­вання дітей мігрантів, залишених в Україні, особливо у випадках тривалої відсутності обох батьків [9]. Відсутність батьківської сім'ї нівелює уявлення молодих людей про сімейні ролі та ускладнює в майбутньому створення та повноцінне функціонування власної сім'ї.
   Сім'я є основним інститутом, що визначає демографічний та соціально-економічний розвиток держави. Але в українському суспільстві відбувається зміна ціннісних орієнтацій на шлюб та сім'ю, стійке переважання малодітності неоднозначне розуміння сімейних ролей та обов'язків членами подружжя, відсутність орієнтацій на здоровий спосіб життя, що підкріплюються важким економічним становищем більшої частини українських родин та високою міграційною активністю, сприяють поширенню кризових явищ на все суспільство, що загрожує здоровому існуванню нації та повноцінному відтворенню поколінь. Враховуючи те, що в Стратегії демографічного розвитку України на 2006 - 2015 рр. відводиться основна роль у забезпеченні стабільності державного розвитку через відновлення сімейних цінностей, забезпечення морального здоров'я сім'ї, виховання свідомого батьківства та запобігання соціального сирітства; збереження традицій середньодітності там, де вони ще існують, та формування настанов на дводітну родину; формування української національної ідеї, гордості за українську державу, що протидіятиме еміграційним настановам[16], важливо передбачити виділення й освоєння державних коштів на зміцнення української сім'ї, зокрема на посилення економічних основ кожної родини, будівництво житла, поліпшення виховного процесу в школах і за їх меясами. Практичне впровадження зазначених заходів є дуже важливим в світлі кризових процесів, що відбуваються у сім'ях. Тому завданням не тільки держави, але й доброчинних організацій, найрізноманітніших інституцій є запровадження дієвих заходів для пом'якшення кризових тенденцій в сімейних організмах, що має стати запорукою соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку країни.

Список використаних джерел

      -- Бурбело О. Р. Соціальна адаптація іммігрантів в іноетнічному середовищі* поняття та сутність [Електронний ресурс] / О. Р. Бурбело.
      -- Вільна енциклопедія Вікіпедія. [Електронний ресурс]. Гайналь T. Критерії амбівалентності кризи сучасної сім'ї. [Електронний ре- сурс] / Т. Гайналь.
      -- Дані з веб-сторінки. [Електронний ресурс].
      -- Енциклопедія "Словопедія". [Електронний ресурс].
      -- Йовенко Л.І. Стан української родини і родинного виховання у XX століт­ті.
      -- Козубовська І. Аналіз деяких соціальних проблем сім'ї [Електронний ресурс].
      -- Копистинська І. Українська сім'я з європейським обличчям. [Електронний ресурс].
      -- Левцун О. Масштаби трудової міграції. [Електронний ресурс].
  

ІSSN 1562-0905 Регіональна економіка 2010, N3

  
   "УРЯДОВИЙ КУРР" N186 /7 ЖОВТНЯ 2010/

Наталія Рингач

Народилася у 1960 році в Чернівцях. Після

закінчення Чернівецького державного медичного

інституту працювала на станції швидкої допомоги,

в Українському інституті громадського здоровя України,

Інституті демографії та соціальних досліджень ім..М.В.Птухи

НАН України. У 2--6-2009 рр.навчалася у докторантурі Національної

академії державного управління при Президентові України, канд..м.н.

  

"ОДРУЖЕНІ ЧОЛОВІКИ ЖИВУТЬ ДОВШЕ"

  
   Демографічна статистика свідчить: українські чоловіки живуть на понад десять років менше ніж жінки. Так, очікувана тривалість життя в Україні у 2009 році становила для чоловіків 64,4 року протии 74,8 для жінок (у місті 65,2 та 75,2р., на селі 62,7 та 74 р. відповідно). Кожен третій 40-річний чоловік до 60 років не доживає. Корреспондент "УК" вирішила з'ясувати у демографа Наталії Рингач, а з чим це пов'язано.
   Наталіє Олександрівно, яка ситуація в інших країнах? Що заважає чоловікам жити довше?
   Загалом у всіх розвинутих країнах смертність чоловіків вища. Це спричинено біологічними і соціальними чинниками. Пов'язано з меншою (як це не дивно звучить) захищеністю чоловічого організму. Адже більша витривалість жінок зумовлена їхньою функцією продовження і збереження роду, гнучкістю та стійкістю до стресу, гормональними особливостями тощо. Кількість чоловіків серед працюючих значно біль­ше задіяна у небезпечних і шкідливих умовах та професій­них сферах (армія, охорона правопорядку, рятувальні служби). їм притаманне надмір­не, порівняно з жінками, вжи­вання спиртного, наркотиків та тютюнопаління. У них більша схильність до ризикованої по­ведінки.
   Усе це впливає на тривалість життя чоловіків в усіх країнах, однак така надсмертність, на­самперед у працездатному віці, спостерігається лише в Україні, Казахстані та Росії. У віці між 20 та 55 роками смертність, чолові­ків в Україні більше ніж утричі вища, ніж жінок
   Отже, у передчасній смер­тності чоловіків неабияку роль відіграють і шкідливі звички?
   І не тільки тютюнопаління, зловживання алкоголем та нар­котиками, професійна належ­ність до занять, пов'язаних з ви­соким рівнем стресу. А ще менш відповідальна поведінка чолові­ків за своє здоров'я.
   Сильна стать є фактором ри­зику виникнення серцево-су­динних захворювань, внаслідок чого українці вмирають набагато частіше, а головне, раніше за громадян Європейського Союзу. Приміром, у відносно молодому віці 30--44 роки показник смертності у 6 разів вищий, ніж у їхніх ровесників з країн ЄС, і практично дорівнює такому серед чоловіків, що на 15 років старші.
   Крім того, показники смертності від хвороб системи кровообігу в чоловіків традиційно вищі, ніж у жінок, в інтервалі працездатного віку - 3,6 раза. Жінок від ранніх серцево-судинних, смертей оберігає дія жіночих статевих гормонів, проте після менопаузи вони цю перевагу втрачають.
   Чим таке явище загрожує суспільству?
   Втрачається істотна частина трудового потенціалу. Чоловіки йдуть в інший світ у розквіті фізичних й інтелектуальних сил. Знижується потенціал оборонний -- менше стає придатних для військової служби. Загострюються соціальні проблеми: сирітство, зниження добробуту, самотність. Неможливість для жінок через нестачу чоловіків знайди пару для створення сім'ї негативно відбивається на від­творенні населення.
   Починаючи приблизно з .30-річного віку, чоловіків стає менше, ніж ровесниць, і щороку "дефіцит" сильної статі зрос­тає, і лише з 80-річної межі знову скорочується. Так, жінок, які досягли 65-річного віку, у країні стає більше на мільйон, ніж їх однолітків сильної статі. Тому і на ослінчику біля сіль­ської хати і на лавочці біля міської багатоповерхівки сидять одні бабусі...
   Маєте рацію. Якось під час відрядження до Київської області помітила, що до сільського клубу зійшлися одні жінки та старші шко­лярки. Коли спитали, чи є в селі чоловіки, почули, що вони з ранку до ночі не просихають. Нажаль, така картина не тільки в українських селах, а й у містах. Будь-яку проблему сильна стать намагається розв'язувати за допомогою чарки.
   Дійсно, зловживання алкоголем -- болючий негативний чинник. Ще в 70-х роках XX ст. демографи пов'язували корот­ше життя чоловіків у Радян­ському Союзі з більшим спожи­ванням алкоголю. На думку сучасних дослідників, традиція вживання міцних алкогольних напоїв відповідальна за аномально високу (для відповідного рівня економічного розвитку) смертність у Росії, Україні та Білорусі. Сьогодні передчасна смертність українських чоловіків внаслідок отруєнь алкоголем вища, ніж у ЄС, у понад 32 рази! В Україні останніми роками зростає і кількість смертей через хвороби, спричинені алкогольною залежністю.
   Від інфекційних захворювань в Україні передчасно помирають майже у 10 разів частіше, ніж в ЄС, причому понад 4/5 усіх смертей припадає на чоловіків. У сусідніх країнах.-- Польщі, Чехії, подібних за кліматом та етнічним складом населення, проблемами перехідного періоду, раціоном харчування та не зовсім аскетичним ставленням до хмільних напоїв, чоловіки живуть довше.
   Чи можепко ми -- жінки -- чимось допомогти чоловікам?
   -- Хто хворіє?! -- Жінка. Хто помер? -- Чоловік. Ця жартівлива приказка сповнена глибокого сенсу. Сильна половина зазвичай більш легковажно ставиться до проблем, пов'язаних із власним здоров'ям, недооцінюючи їх та відкладаючи на потім звертання до лікарів. Те, що за даними офіційної статис­тики, поширеність хвороб серед жінок вища, ніж чоловіків, свід­чить не про краще здоров'я ос­танніх, а насамперед про менш свідому поведінку. Жінки зазви­чай частіше, звертаються до лі­каря і ретельніше виконують йо­го .рекомендації.
   Лікарі знають -- у разі серйозних проблем зі здоров'ям, важливим чинником для оду­жання є присутність біля чолові­ка жінки (подруги, матері, сес­три), яка бере на себе організа­цію лікування, догляду, контролю за виконанням рекомендацій лікаря. Шанси самотнього чоловіка вижити значно нижчі...
   Тож самотнім треба наполегливіше шукати свою половинку?
  -- Слушна порада.
   Побутує думка, що з молодою дружиною чоловік живе довше. Проте, як стверджують демографи, це не зовсім так. На початку сімейного життя різпиця у віці нібито не відчувається. У чоловіка виростають крила, він спрямовує всі свої сили і на те, щоб подобатися своїй половинці: хтось фарбує волосся, п'є усіляку гидоту для омолодження, дотримується певної дієти тощо. А згодом надривається, бо сили не ті, нервує...
   - Такий "нерівний" шлюб впливає на різних чоловіків по-різному: він має як негативну,.так і позитивну дію. Це залежить від наявного резерву сил у конкретного чоловіка, стану здоров'я, його соціальної реалізації та взаємовідносин у родині тощо.
   Взагалі одружені чоловіки, за статистикою, живуть довше. Тож хочеться побажати всім українським подружнім парам жити в злагоді до самісінької старості! Жінкам скажу: "Бережіть чоловіків!", а вони нехай нагадають про це саме своїм половинкам. Тобто, бережіть одне одного й будьте щасливі.

Валентина КОКІНА

"Урядовий кур'єр"

Райское и повторяющееся наслаждение.

   Все любители и профессионалы секса желают большего. Хотят переживать острые и незабываемые секунды, получить максимум удовольствия и доставить удовольствие партнеру. Как достигнуть раскрытия своих возможностей, познать их и наслаждаться ими? Хочется ли глубже, чаще и сильнее -- конечно, очень хочется. О множественном оргазме писали много и неоднозначно, изучали физиологию явления и могучих гигантов, своими умениями и способностями заставлявших удивляться отстраненных сексологов.
   Известно, что женщины, по статистике, гораздо богаче мужчин по части количества и продолжительности собственного удовольствия. Из женщин, вообще способных к этому, более 40 процентов достигают того самого, ценного и многократного. Из мужчин способностью этой обладают около 12% опрошенных. Данные огорчают. Огорчались представители пола М и раньше, на разных континентах, особенно, если история цивилизации, как в Китае, имела длительность неимоверную, мужчины успевали кое-что придумать и применять придуманное для себя с пользой и на безусловное благо.
   Уточним сначала, что множественный оргазм -- это способность переживать его неоднократно за период соития без фазы расслабления, отдыха и восстановления.
   Итак, женщинам от природы дается больше, чем представителям сильной половины. В чем причина такого неравенства? Изучая физиологию, вы не найдете существенных отличий в половых органах до 10-недельного возраста эмбриона, и только потом все вырастает и оформляется. Анатомически разницу в достижении сладострастия не объяснить. Наверное, природа позаботилась о более сильном закреплении положительных ощущений у самоучек, им ведь потом предстоят роды и ухаживание за потомством.
   Идея равноправия мужчин и женщин, как двигатель развития современного общества, берет свое начало в тот самый период развития эмбриона, когда все еще одинаково. Но мы не говорим о мужеНственности, говорим только об оргазме и попытаемся в этом уравнять две половины. Женщина не нуждается в восстановительном периоде после первого оргазма, она остается возбужденной, просит дополнительной ласки и продолжения. Если продолжение возможно, она вновь и вновь переживает волны сладости и страсти.
   Другое дело -- мужчина. Мужскому оргазму предшествует стадия особого сильного (и приятного) напряжения, член становится почти каменным, и это не может не радовать. После каменного стояния, мужчина чувствует своеобразное приятное щекотание в уретре, локализованное в основании основного органа. Мозг flash'ует, наступает эякуляция, толчкообразное семяизвержение, затем фаза расслабления и восстановления потенции. Семяизвержение является препятствием к ощущениям многократного оргазма. Будем с ним бороться. Разделение физиологического процесса эякуляции и оргастических переживаний возможно. Многим мужчинам знакома эякуляция без особенно выраженных волн блаженства. Лишь немногие имеют способность достигать оргазма без выброса семени.
   В сущности, эта способность к "сухому" оргазму, заключается в сознательной остановке фрикционных движений, в некотором расслаблении, в получении удовольствия от предоргастических ощущений щекотания и волн блаженства, сотрясающих все тело. Мужчины, имеющие способность расслабиться перед эякуляцией, могут испытать несколько пиковых ощущений, а потом закончить взрывообразно и ярко, приводя партнершу в восторг от могучей очереди выстрелов. Некоторые эякулируют по чуть-чуть, допуская постепенное расходование полного объема семенной жидкости. Иначе говоря, и те, кто способен к сухому оргазму, и те, кто эякулируют понемногу, научились разделять явления эякуляции и оргазма, управлять этой функцией.
   В чем же состоит секрет этих 12 процентов? Часть мужчин, которые от природы имеют мультиоргастические способности, не считают их чем-то необычным, и впервые узнают о них от изумленной и восторженной партнерши. Другая часть тренировалась. Оказывается, способности свои можно и нужно изучать и совершенствовать. Сексологи рекомендуют ряд методик, которые широко использовались на востоке с древнейших времен, в то время, как в Европе пропагандировалась бедность сексуальных утех. Конечно, книги по тантрическому сексуальному искусству несут в себе и более глубокую духовную философию, хорошо бы ее познать, а не просто применять методику, тактику тренировок. Техника "Стоп -- Старт", практикуемая также для лечения преждевременной эякуляции, заключается в сосредоточенной ручной работе. Мужчина мастурбирует почти до самой эякуляции, а затем останавливается, снова начинает и снова останавливается, и так 3-4 раза. Можно тренироваться и с партнершей, просто говорить ей, когда нужно остановиться и сжать полностью готовый окаменевший пенис пальцами руки или мышцами "восьмерки" паха. Сжатый член держите 15-20 секунд, пока позывы к эякуляции не утихнут. Затем -- снова за работу. После нескольких остановок разрешите разрядить ваше орудие. Большинство терапевтов-сексологов рекомендует на период тренировок воздержаться от других видов секса, возврат к старому стилю может испортить молодые растущие навыки. Продолжительность тренировок достигает нескольких недель, по 3-4 раза в неделю. Есть еще замечательное упражнение "кегельз". Группа глубинных лобковых мышц (та самая восьмерка) оказывает значительное влияние на ощущения мужчин и женщин от секса. Именно эти мышцы используются, чтобы прервать мочеиспускание. Чтобы почувствовать работу этих мускулов, произвольно перекройте "кран" во время процесса. После этого принимайтесь произвольно сокращать эти мышцы сериями, несколько раз в день, ежедневно. Мышцы окрепнут, да и упражнения будут полезны благодаря интенсификации кровообращения в малом тазу. Ведь зачастую малая подвижность и сидячая работа грозят геморройными и простатическими застойными явлениями. Упражнений ваших никто не заметит, если во время их исполнения вы не будете иметь отрешенный вид и не станете замирать взглядом, уставившись в одну точку.
   Напоследок еще один прием. Непосредственно перед семяизвержением свободновисящие яички подтягиваются вплотную к телу, подобно воздушным шарикам, упирающимся в потолок. Если рукой или сжатыми бедрами мужчина воспрепятствует их непроизвольному подтягиванию к телу, эякуляцию можно задержать. Можно эту приятную процедуру поручить своей любимой.
   Конечно же, общее физическое здоровье, правильное питание и отвыкание от вредных привычек просто необходимо для успехов в половой жизни. Без хорошего физического тонуса любые упражнения по повышению сексуальной силы и чувствительности окажутся малоэффективными.
   Во время занятий хриплый кашель тестя, плач маленького ребенка могут прервать наслаждение и прекратить телесное самопознание. Тесть откашлялся, ребенок успокоился -- продолжайте. Хотя, конечно, лучше создавать себе комфортные условия для сексуальной жизни.
   Несмотря на свою очевидную привлекательность, множественный оргазм у мужчин нечасто становился предметом научных исследований. Интересные факты и закономерности, свойственные мультиоргастичным мужчинам, все-таки собраны. Те, кто способен "кончать, не заканчивая", обычно старше 36 лет, их главная сексуальная цель -- не собственный многократный оргазм, а полное и качественное удовлетворение своей партнерши. Мужчины такие любят негу, эмоциональную близость, внимательны и настроены на взаимопонимание в сексуальной жизни.
   Известно, что если концентрация пролактина в крови повышена, то сексуальные желания затихают. Выброс пролактина после эякуляции тормозит влечение. Удивительно, кому пришла идея измерять пролактин у мужчины? Так вот немецкое издание "Психология сегодня" сообщает интересные данные о том, что концентрация пролактина в крови мультиоргастичного мужчины оставалась практически постоянной во время соития и после оргазма. Владеющий тантрическими техниками, оказывается, управляет концентрацией гормона!
   После семяизвержения мужчине необходим некоторый восстановительный период. Многие способны на несколько повторных эякуляций, однако, качество ощущений чаще снижается с каждой эякуляцией. Будем стремиться к качеству, а не количеству.
   Удивительная книга о сексуальных секретах для мужчин (Chia M., Arava D.) вытягивает на запад восточные психические и технические методы, позволяющие значительно улучшить и обогатить сексуальные переживания. Вместо усталости после соития, когда "подушка становится милее подружки", вы ощущаете прилив энергии, приобретаете новые потенции за пределами сексуальных отношений, в повседневной жизни и деятельности. Возможно, именно эта идея принесла популярность книге. Еще более того, 60 лет -- не предел!
   И женщине и мужчине в достижении мультиоргазма необходима любовь, доверительные отношения открытости и близости. К сожалению, тренировать чувства невозможно. Все рекомендации и ссылки работают при условии взаимной любви и личной гармонии пары.

Автор: Наталья Андрикеева

  
   СЕКСУАЛЬНОСТЬ,
   ГЕНДЕР И СЕМЬЯ: СОЦИОЛОГИЧЕСКАЯ

ИНТЕРПРЕТАЦИЯ

   С.И. Голод
   Доктор философ­ских наук, главный научный сотрудник Социологического института РАН, профессор Санкт-Петербургского го­сударственного университета. По­стоянный автор журнала "ЧЕЛОВЕК".
   Сочетание двух эмансипаторских движений - ослабление зависимости детей от родителей, а жены от мужа - содействовало формированию постсовременного типа семьи. Супруги, по замечанию Э. Гидденса, стали рассматриваться как сотрудники в совместном эмоциональном предприятии, и это приобрело даже болем важное значение, чем их обязательства по отношению к детям. "Дом" стал местом, где актер мог получить эмоциональную поддержку по контрасту с инструментальным характером рабочей среды. Подмеченные перемены еще рельефнее обрисовал один из ведучих американських специалистов в области социологии семьи професор Миннесотского университета Р. Хилл: "С утратой семьей своей функции как производственной единицы и включением молодых людей в сложную внутрисемейную профессиональную структуру молодая пара получает не только жилищную и профессиональную автономию, но также и автономию в своих решениях в сфере воспроизводства. Как вертикальные, так и горизонтальные связи с родственни­ками являются добровольными и необязательными, позволяющими экстенсивный обмен вещами и услугами, не нарушая оси преданности и любви, которая сейчас сдвинулась от межгенерационных единокров­ных уз в сторону супружеских отношений (курсив мой. - С.Г.) с одним партнером"2.
   Зарождающийся тип семьи назван мною "супружеским". В этих моделях стратегические отношения определяются не родством (как в "патриархальных") и не порождением (как в "детоцентристских"), а свойством. Муж и жена отказываются безоговорочно подчинять собст­венные интересы интересам детей; сексуальность не сводится к финальности, напротив, эротизм стал занимать ведущее место в супружестве.
   Супружеская семья - своеобразная кооперация. Она предоставляет уникальные возможности для отхода от зависимых отношений и рас­крытия всесторонней деятельной палитры по всем структурным направ­лениям: муж-жена, родители-дети, супруги-родственники, дети-праро­дители. Словом, в границах одного семейного типа возникают богатые и многослойные отношения для самореализации каждого из еге членов.
   В первую очередь раскрою понятие "супружество", которое лежит в основе постмодернистской семьи. Это личностное взаимодействие му­жа и жены, регулируемое моральными принципами и поддерживаемое имманентными ему ценностями. Особо подчеркну неинституциональный характер интеракции, симметричность прав и асимметрию ролей мужа и жены. Такой жизненный стиль установился не так давно. Прин­ципы, лежащие в основе супружества, могли реализоваться вследствие социальных сдвигов, сопровождавшихся индивидуализацией мужчин (расширение избирательности, рост интернальной ответственности и автономии от социальных институтов) и распространением этого свойства на женщин, что, разумеется, было бы невозможно без завое­вания последними экономических и гражданских прав и свобод.
   О каких имманентных супружеству ценностях я веду речь? Говоря обще - это "адаптационный синдром", "интимность" и "автономия". Мне уже доводилось подробно их представлять3, поэтому остановлюсь здесь лишь на тех связях и зависимостях, которые так или иначе определяют эротические практики мужа и жены.
   Зарождение в России XIX в. института "ухаживания" предопредели­ло новую семейную стратегию. Коль скоро выбор - основа личности (Б.Ф. Поршнев), то совместное проживание мужа и жены в условиях от­сутствия обычаев, иначе говоря, раз и навсегда закрепленных экспектаций, статусов и ролей требует адаптации их индивидуальных планов, об­разов и практик относительно друг друга. Применительно к рассматри­ваемой проблеме должен существовать ряд тесно связанных между собой приспособительных отношений, каждое из которых в большей или меньшей (но непременно в значимой) степени оказывает воздейст­вие на устойчивость супружества. Действительно, судя по моему эмпи­рическому материалу, существует по меньшей мере семь адаптацион­ных ниш: духовная, психологическая, сексуальная, информационная, родственная, культурная и бытовая. Эти "ступени" подвижны, их иерар­хический строй не в последнюю очередь предопределяется фазой раз­вития индивидуальной семьи (стадийный разрез). Так, верхняя полови­на приспособительной шкалы (опрос 1978 г.) в "переходной" стадии (ее продолжительность в среднем от 1 года до 1,5 лет совместной жизни) выглядит следующим образом: духовная, психологическая, сексуальная и культурная, а в "сбалансированной" (не менее 5 лет совместной жиз­ни) - духовная, информационная, сексуальная и бытовая. По уточнен­ным данным (опрос 1981 г.)4, сексуальность неизменно занимала тре­тье место среди адаптационных ниш: после духовной и психологиче­ской совместимости у супругов, состоящих в браке до 10 лет, и после духовной и бытовой - у совместно проживших от 10 до 15 лет. И хотя в принципе место сексуальности в адаптационной иерархии неизменно, то вовсе не означает постоянства в получении экспрессивного наслажения каждым из супругов на протяжении всего наблюдаемого периода.
   Сценарии эротической удовлетворенности мужа и жены в зависи­мости от продолжительности брачного стажа в целом совпадают, тогда как количественные различия более чем очевидны (гендерный разрез). Значительное число женщин (48% по данным 1981 г.) на первом году союза испытывают от сексуальной близости с супругом наслаждение и только 2% - полное разочарование5.
   На следующем этапе (годам к трем) наступает резкое разочарование6: количество женщин, испыты­вающих от плотской близости с мужем яркость переживаний, уменьша­ется почти на 20% и, напротив, чуть ли не втрое возрастает число разо­чарованных вплоть до психофизической неудовлетворенности или, по меньшей мере, индифферентности (правда, их доля не столь уж вели­ка - около 11%). К четвертому-пятому году супружества, скорее всего в результате "пригонки" индивидуальных экспектаций, эмоциональ­ных миров и телесных позиций, происходит всплеск эротического наслаждения, почти доинституционального объема (46%). В дальнейшем (после шести-семи лет) кривая "удовольствия" вновь стремительно сни­жается, достигая к концу срока (15 лет стажа) - 24%, и параллельно на­растает эмоциональное и физическое безразличие (до 16%). В резуль­тате экспрессия у подавляющего большинства жен проявляется вяло, пассивно.
   Обозначим теперь мужские сексуальные реакции, сопоставляя их с теми же стадиями эволюции индивидуальной семьи. На первом году совместного проживания интенсивность эротических реакций мужей (согласно данным 1981 г.) мало отличается от эмоциональной отзывчи­вости их супруг: каждый второй молодой человек испытывал наслаж­дение от плотской близости, более 40% - удовольствие, и только 2% - безразличие. Специально заострю внимание на полном отсутствии неудовлетворенных. На следующей стадии различия в реакциях супругов5', по большому счету, незаметны: резко снижается число достигающих пылкости чувств в эротической практике (с 52% до 33%) и, напротив, высвечивается микроскопическая доля неудовлетворенных (2,2%).
   К четвертому-пятому году супружества у мужчин отмечается даже бо­лее интенсивное, по сравнению с их супругами, нарастание объема гедоников (58,3 против 45,8%). По мере накопления брачного стажа у мужчин отмечается падение кривой "удовольствия" и, соответственно, "взлет" индифферентности, хотя и не так интенсивно, как у их парт­нерш.
   Итак, согласно информации, полученной в первой половине 80-х годов, сексуальные реакции супругов в целом симметричны, вместе с тем удельные веса каждого из полов по шкале "удовольствие" реги­стрируют определенные нюансы, скорее всего, детерминированные субкультурной спецификой. Симметричность и субкультурная специ­фика сексуальных реакций мужчин и женщин в браке подтверждается и углубляется результатами опроса 250 супружеских пар в начале 90-х годов.
   Следующая ценность супружества, дающая представление о глубине и многослойности эротического переживания - интимность (intimus - лат. - внутреннее). В отечественной научной литературе понятие "ин­тимность" нередко употребляется в качестве эвфемизма сексуальнос­ти. Это, безусловно, прямое наследие вековых традиций, идущих от хри­стианской морали, которая в наиболее аскетических формах (гности­цизм) относилась к плотскому откровенно враждебно. Что касается интимизации семейных отношений, то исследования в этой области на­ходятся в зачаточном состоянии.
   В тезисной форме попытаюсь ликвидировать этот пробел. В про­межутке между 80-ми и 90-ми годами в нашей стране отмечен "всплеск" супружеской эротической раскованности, открытой заинтересованнос­ти супругов в достижении взаимоприемлемого психосоматического на­слаждения. При этом интенсификация гедонизма достигается как за счет повышения инициативы женщин8, так и в результате роста мо­рального релятивизма и толерантности, у замещающих молодых ко­горт конца XX столетия.
   Высказанные гипотезы во многом базируются на сравнительных данных, полученных, как упоминалось выше, в конце минувшего века в Петербурге и Туле. В мегаполисе более половины респондентов (неза­висимо от пола) не видят принципиальных различий в заинтересованном и открытом участии обоих партнеров в психоэмоциональной деятельно­сти, во взаимном обмене удовольствиями. Наблюдается нарастание но­вого явления - в рамках супружества оттачивается сотрудничество акторов в "совместном эмоциональном предприятии" (Э. Гидденс).
   Статистически значимая устремленность к эгалитаризму в супру­жеской эротике свидетельствует не только о нарастании симпатии и расположенности (т.е. составляющих интимности) между мужем и женою, но и о зарождении морально-экспрессивного взаимодоверия, про­являющегося в индивидуальной автономии.
   "Адаптационный синдром" и "интимность" на разных этапах транс­формации индивидуальной семьи не просто сосуществуют, а составля­ют единую структуру, объединяющую супругов по внешним поведенческим контурам и по внутриличностным (экзистенциальным) каналам, образуя как бы два остова, стабилизирующих до поры до времени брак. Иначе говоря, до какого-то момента совместного проживания мужа и жены, то или иное сочетание адаптационных и интимных компонентов способствует созданию атмосферы сотрудничества, эмоционального взаимопритяжения. Однако на определенной стадии эволюции акту­альной семьи в отношениях супругов нередко нагнетается напряжение. Назревающий конфликт, по-видимому, может быть разрешен двумя путями. Первый - развод и потенциальный повторный брак (remar­riage). Второй - "задействование" контрастирующей, отвечающей за развитие института семьи ценности - автономии (self-support). Автоно­мия выражается в том, что интересы каждого из супругов становятся разнообразнее семейных, а потребности и круг общения мужа и жены выходят за границы брака; их экспрессивные устремления опираются не столько на обычаи или традиции, сколько на гендерные психосома­тические особенности акторов, поколенческие нравственные образцы, исторически преходящие представления о пристойности (мода) и эсте­тический идеал.
   Исходя из выбора брачными партнерами того или иного пути раз­решения напряжения, "супружеские" модели функционируют в двух ипостасях - "последовательно полигамной"9 и "псевдомоногамной". Поочередно остановлюсь на их рассмотрении.
   Повторные браки - вовсе не современное явление. Они заключались и в прошлом как следствие половозрастной асимметрии. По меньшей мере с XVI столетия в Англии такого рода браки, по преимуществу, вдовцов, со­ставляли от 25 до 30% от общего числа заключаемых союзов. Аналогич­ные тенденции в XVI-XVIl вв. наблюдались и во Франции: от 20 до 33% всех браков заключались вдовцами10. По Б.Адамсу, повторные союзы в США встречались всегда, но до XX в. почти все они были результатом овдовения. Существенные демографические перемены, происшедшие на За­паде в XIX столетии (так называемый демографический переход) - изме­нения в смертности, а затем и в рождаемости - повлиял на количественные и качественные параметры последовательной полигамии.
   Согласно Адамсу, в 1900 г. 3% всех новобрачных приходилось на разведенных, в 1930 г. - 9%, а в 1975 г. - 25%. В пределах пяти лет после развода 3/4 бывших супругов вступали в новый союз11. В России, хотя и с некоторым запаздыванием, трансформация модели последова­тельно полигамного союза проделала в целом европейский (и североаме­риканский) путь: зафиксирован за полтора десятилетия (1980-1995 гг.) рост удельного веса повторных браков (в том числе среди разведенных с 14 до 25%); устойчива и незначительна доля вдовых среди вступающих в такого рода отношения; заключение последовательно полигамных союзов к началу 90-х годов прошлого века стало событием, равноверо­ятным для обоих полов12.
   Что касается "псевдомоногамных" моделей, то их показатели в ос­новном сводятся к следующим: обязательное планирование деторожде­ния; принципиальная малодетность; предпочтение супругами личных ценностей (автономия); плюрализм семейных и брачных моделей; де­монополизация институтом брака социального контроля за сексуально­стью и прокреацией.
   Существует ли корреляция между обозначенными базовыми ха­рактеристиками супружеского семейного типа и его стабильностью в традиционном смысле? Ответ непрост. Поэтому начну издалека.
   В первой половине 1990-х годов, находясь на стажировке в парижском "Доме наук о человеке" (Maison Des Sciences De L'Homme), я посетил На­циональный институт демографии, чтобы пообщаться с профессором Сорбонны Л. Русселем. Во время встречи я подарил профессору монографию "Стабильность семьи: социологический и демографический аспек­ты". Когда Русселю перевели название книги, то по его реакции стало по­нятно, что даже идея возможного функционирования сегодня стабильной семьи воспринимается им, мягко говоря, скептически. Будучи крупным исследователем в области семейных процессов, профессор сомневался в принципиальной возможности стабильного существования этого институ­та. И у него, надо признать, было на то достаточно оснований.
   В своем монографическом исследовании французский специалист наметил судьбу института семьи13. Есть все основания полагать, размы­шляет он, что будущее любви представляется отнюдь не в радужном све­те. Страстные чувства, клятвы без оглядки, высокая готовность к стра­даниям вряд ли совместимы со стремлением к автономии, свойственной молодым поколениям. Спору нет, и в третьем тысячелетии не переста­нут влюбляться, но, по-видимому, у многих влюбленность будет сопро­вождаться сдержанностью и опасениями. Не правда ли, звучит парадок­сально? Любить, но с оглядкой, ненадолго, что категорически противо­речит главному принципу моногамии - одна женщина и на всю жизнь.
   Именно это противоречие, по мысли аналитика, способствует возникновению модели супружества, базирующейся на непринуж­денной гибкой солидарности мужа и жены. (В моей терминологии: на интимности - автономии). Руссель назвал такую модель - "семья - клуб" (la famille-club). Смысл ее вот в чем. Здесь не претендуют на ве­ликую любовь, супруги главным образом ищут сотрудничества, ба­лансируя между фрустрацией и удовольствием, окончательные реше­ния принимаются в результате предварительных переговоров. Ребен­ка во многом воспринимают как партнера, за которым признаются определенные права. Речь идет об общности, функционирующей на основе сотрудничества, и достаточно одному из супругов отречься от него, чтобы "договор" утратил силу. Эта модель является по сути "от­меняемой", разрыв принимает характер не краха или провала, а эвентуальности, всегда возможной в соответствии с принятыми условия­ми. Поэтому в данном случае, считает французский специалист, юри­дически оформленный брак и "свободный союз" (cohabit) почти не различаются. Выбор между этими моделями связан скорее с сообра­жениями удобства, нежели с принципами.
   Насколько устойчивы выявленные тенденции? Руссель убежден - и я с ним солидарен - при условии, что никакой чрезвычайный кризис не потрясет общество, брак и семья в ближайшие десятилетия будут трансформироваться в том же направлении: культурная инерция будет следовать своей логике. Практики большинства пар будут, безусловно, обогащаться, поскольку инерция означает не топтание на месте, а медленное движение в том же направлении. Нельзя полностью исключить, что более отчетливо проявятся некоторые свойства традиционной се­мьи (относящихся, впрочем, к меньшинству населения), но они, без со­мнения, не приведут ни к реставрации "патриархальных" моделей, ни к застою. Вряд ли можно ожидать спонтанного развития иных установок по отношению к брачности и рождаемости14. Новое социально-эконо­мическое положение женщины, исчезновение кардинальных различий между мужскими и женскими ролями в семье - все это, вероятно, еще более утвердится. Сохранится нынешний плюрализм моделей, при этом привилегированное место займет "семья-клуб". В заключение, профессор Сорбонны формулирует, на мой взгляд, важный тезис: институциональные аспекты брака становятся менее значимыми, что, естественно, способствует сохранению и даже росту числа "свободных" союзов во всех возрастных когортах.
   Солидаризируясь с последним положением, логично спросить: в со­стоянии ли институт брака по-прежнему выступать монополистом в ре­гулировании сексуальных практик и прокреации? Полагаю, пора от­бросить лицемерие и твердо сказать - нет. Иллюстрируя свою мысль, сошлюсь на три явления, подтверждающие радикальную трансформа­цию всего матримониального пространства. В частности, речь пойдет о динамике "сожительства" (cohabit), рождаемости у родителей, офици­ально не зарегистрировавших свои отношения, и о нарастании числа прелюбодеяний (adultery).
   "Среди сегодняшней молодежи, - отмечает американский социолог В. Саймон, - произошел сдвиг от брака к сожительству. Во многих случа­ях их сверстники и родители знают об этом. У меня такое чувство, что ес­ли кто-то говорит: "Давай пойдем вечером в кино", то им все равно, пойти ли в кино или остаться дома и заняться сексом"15. И это похоже на прав­ду. По свидетельству того же Русселя, обобщившего статистические по­казатели по пяти странам (Дания, Франция, Голландия, Швеция и США), массовое распространение фактических браков начинается с середины 1970-х годов. Наиболее показательны в этом смысле кривые по Швеции и Франции. В первой - среди мужчин 25-29 лет в 1975 г. сожительствова­ли 21%, к 1985 г. доля таких отношений возросла до 31%; среди жен­щин - соответственно 17 и 31 %; во второй - та же возрастная когорта - у мужчин (в течение 10 лет) от 3 до 17%, у женщин - от 2 до 11%16.
   Репрезентативный опрос, проведенный в 1996 и 1999 гг. в трех ре­гионах европейской части России (Ивановская область, Екатеринбург, Пермь), указывает на распространенность незарегистрированных браков. По данным 1996 г., в фактических браках состояли 14% жен­щин в возрасте 20-24 лет, а по результатам последующего опроса - 17,4%. Относительно общего числа женщин, состоящих в браке в том же возрасте, доля тех, кто живет в незарегистрированных союзах, ока­залась еще более впечатляющей - 22% в первом случае и 30% во вто­ром17. Аналогичные процессы стали наблюдаться с 1980-х годов и в сельской местности. Основываясь на динамике рождения "внебрачных" первенцев в Сибири, регистрируемых по заявлению обоих родителей, А.Р. Михеева зафиксировала существование фактических браков в са­мых молодых возрастах матерей (от 15 до 19 лет)18.
   В нашей стране рост доли "внебрачной" рождаемости в общем объ­еме рождаемости фиксируется со второй половины 1980-х годов. Он происходил нарастающими темпами вплоть до 1999 г. (с 12 до 28%), ког­да процесс несколько замедлился. Единственная категория родившихся, которая продолжала увеличиваться в абсолютных размерах с 1993 г. - это рождение зарегистрированных по совместному заявлению отца и матери, не имеющих свидетельства о заключении официального брака (к 2001 г. их доля достигла 47,6%). Иначе говоря, не заключившие по ка­ким-то соображениям официального союза мужчина и женщина идут на сознательное зачатие ребенка и, более того, не скрывают его рожде­ния (вопреки идеалам иудео-христианской морали), производя по обо­юдному согласию запись об этом в государственном учреждении.
   И по уровню внебрачной рождаемости, и по темпам ее роста Россия занимает срединное положение в ряду экономически развитых стран. Примерно такой же уровень характерен для Австралии, США и Канады. Существенно ниже, чем в России, показатели в Бельгии, Италии, Испа­нии, Польше и Японии. Выше, чем в России (на уровне 40% и более), вне­брачная рождаемость во Франции, Финляндии, Швеции, Эстонии19.
   Еще один штрих, оттеняющий трансформационную направлен­ность семьи, - это наличие (и умножение) сексуальных практик, парал­лельных постоянным. Такая тенденция констатируется исследователя­ми многих стран. К примеру, по свидетельству финских специалистов: "Увеличение числа успешных сексуальных взаимоотношений последние 20 лет (речь идет об интервале между опросами, проведенными в Финляндии соответственно в 1972 и 1992 гг. -- С.Г.) сопровождаются ростом количества связей, параллельных постоянным. Доля мужчин, состоящих в постоянных отношениях и при этом вовлеченных в парал­лельные, возросла с 24 до 44%, у женщин -- с 9 до 19%"20.
   В Ленинграде дважды - в 1969 и 1989 гг. опрошено по 250 человек (в равных пропорциях мужчин и женщин)21. Было обнаружено, что в конце 1960-х годов 35% интеллектуалок оправдывали возможность па­раллельных сексуальных практик, 38% высказались амбивалентно и 27% их осудили. Через 20 лет зафиксированы в принципе близкие со­отношения ориентаций: 36, 33 и 31%. Важно также отметить и другое: если в первом опросе на реальность сексуальных контактов помимо му­жа указали треть женщин, то во втором - почти каждая вторая. При этом установлено рассогласование аттитюдов и актуального поведе­ния: в 1969 г. среди замужних женщин из числа "оправдывающих" пре­любодеяние половина его практиковала, к 1989 г. таких уже насчиты­валось более 70%. У "осуждающих" динамика такова: в первом случае - около 6% состояли в параллельных сексуальных контактах, во втором - 25%. За два десятилетия у женатых мужчин не произошло интенсифи­кации эротизма и в целом не изменилась структура ориентаций на пре­любодеяние (при первом опросе позитивно высказались 43,5% интеллектуалов, негативно -- 20%; при втором соответственно 48,8% и 12,8%). Незначительные колебания в соотношениях аттитюдов сопровожда­лись куда более радикальными переменами в актуальном поведении. Так, если в 1969 г. наличие параллельных сексуальных практик отмети­ли менее 50% респондентов, то в 1989 г. -- более 75%. Примечательно, что активизация таких практик зафиксирована как среди "оправдыва­ющих" (62 против 94%), так и среди "осуждающих" (12 против 25%). Словом, активизация прелюбодеяния характерна для обоих полов. За­мечено: если количественные показатели женской нелегитимной эро­тики до сих пор достаточно разнятся от мужской, то темпы прироста, несомненно, близки. Конечно, это не означает, что "выравнивание" об­суждаемых мужских и женских практик где-то у горизонта. Отнюдь нет. Моя уверенность базируется на результатах более поздних опросов (Санкт-Петербург, 1998 г.; Тула, 1999 г.). И последнее. "Случайные" па­раллельные сексуальные контакты возникают чуть ли не на первом году брака, а со второго их число заметно множится; тогда как "постоян­ные и регулярные" отношения возникают чаще всего после 8-10 года совместного проживания.
   Теперь мы вплотную приблизились к возможности определить роль института брака в регулировании сексуальности и прокреации в современных условиях. Напомню, в России вплоть до конца XIX в. бра­ки были всеобщими: к возрасту 45-49 лет лишь 4% мужчин и 5% жен­щин оставались соответственно неженатыми и незамужними. Молодые люди в прошлом, по-видимому, стремились вступать в брак в ожидании удовлетворения наиважнейших потребностей. Эвдемонизм всегда был в их числе, но счастье в браке рассматривалось, по крайней мере теоре­тически, как вторичное по отношению к приоритетной - прокреации. Относительно любви ожидалось, что она придаст рутинной повседневности определенную теплоту. Реально же отношения между мужем и женой, как правило, не выливались в страсть, скорее, в заботу, ставшую традицией или, в лучшем случае, имитацией нежности. Сексуальность занимала, очевидно, достаточную нишу (особенно у мужчин), но без ис­тинной интимности и необузданных чувств.
   К концу ушедшего века порядок приоритетов для большинства мо­лодого европейского населения стал иным. Прежде всего каждый из су­пругов ждет от брака того, что "не заложено" в его природе как соци­альном институте - эротики (вплоть до "романтической" любви22) и счастья, то есть личной самореализации, а рождение ребенка рассмат­ривается как исполнение хотя и важной, но не первоочередной нужды (поэтому оно откладывается на более поздний срок). Согласимся с не­мецким социологом У. Беком, утверждающим, что если в 50-е и 60-е го­ды (XX столетия. - С.Г.) на вопрос социологов: "Какую цель Вы пресле­дуете в жизни?" люди четко и ясно отвечали в категориях "счастливой" семейной жизни: построить собственный домик, купить автомобиль, дать детям хорошее образование, то к началу 90-х годов многие говорят на другом языке - по необходимости неопределенном - о "самоосуществлении", "поисках собственной идентичности", "развитии личных способностей"23. Отсюда и невозможно представить себе совмещения: полное "слияние" в любви и признание эротической автономии каждо­го из супругов; долг друг перед другом и свобода расторжения брачного союза; непререкаемый авторитет одного из партнеров и супружеская эгалитарность, поощрение профессиональных амбиций каждого из су­пругов и созвучия их индивидуальных биографий - все это не может параллельно функционировать с моногамной семьей.
   И все же категорически отрицать регулирующую роль института брака в эротике и деторождении нет оснований. Просто наряду с ним вы­светилась, образно говоря, иная реальность - личность с ее непремен­ным атрибутом - избирательностью. Мужчины и женщины, избегая публичности в оформлении (религиозного или светского) брака, вовсе не склонны отказываться от официального (государственного) признания ребенка. Отсюда и дерегуляция - столкновение интересов социального института и актора. Одно дело, когда все действия заранее предписаны - господствует табу, обычай или традиция, другое - когда решение о вступлении в эротическую связь и рождение (или не рождение) ребенка должен принимать здесь и сейчас сам человек (или пара), сообразуясь со всей совокупностью обстоятельств и таких нравственных понятий, как "долг" и "свобода", а подчас под влиянием подсознательных импульсов и переполняющих его страстей. Вероятность ошибки, безусловно, возрос­ла во много раз, но решение между тем никто не навязывает.
  
   Литература, сноски:
      -- Giddens A. The Transformation of Inti­macy: Sexuality, Love and Eroticism in Mo­dem Societies. Stan­ford, 1992. P. 26.
      -- Хилл P. Семейные решения и общест­венные мероприя­тия. Социологиче­ский аспект / XII Меж­дународный семинар по исследованию се­мьи. М., 1972. С. 9.
      -- Голод С.И. Стабиль­ность семьи: социоло­гический и демогра­фический аспекты. Л., 1984. С. 69-96.
      -- В обоих случаях в Ленинграде опра­шивались по 250 суп­ружеских пар, состо­явших в браке от 1 го­да до 15 лет.
      -- На первых порах совместной жизни у молодой пары, как правило, продолжа­ются по инерции не­формальные отноше­ния, и рутина их не озадачивает.
      -- К этому времени "романтический флер" растворяется, на смену ему прихо­дят повседневные за­боты, что, по всей ве­роятности, и провоци­рует психологические и эмоциональные на­пряжения.
      -- По В.И. Далю, ин­тимный - близкий, за­душевный, искрен­ний, сердечный.
      -- Этот процесс скру­пулезно описан фин­скими социологами. "Кроме экономичес­кой независимости и свободы в целом на женское сексуаль­ное раскрепощение, - отмечают они, - по­влиял и тот факт, что сегодня сексуальная инициатива всецело приемлема. Право женщин брать на се­бя инициативу завое­вано ими в течение последних 20 лет. Лишь часть женщин старшего возраста (которым к моменту опроса было за 55 лет. - С.Г.) высту­пают против. Мужчи­ны ... приняли это женское право еще 20 лет назад". Kontulа О, Haavic-Mannila Е. Sexual Plea­sures: Enchancement of Sexual Life in Fin­land, 1971-1992. Dart­mouth, 1995. P. 207.
      -- Это понятие ввел американский социо­лог П. Лэндис.
      -- Ihinger-Taliman М., Pasiey К. Remarriage. L., 1987. Р. 26-27.
      -- Adams В. The Fami­ly. A Sociological inter­pretation. Orlando, 1986. P. 347

"ЧЕЛОВЕК" N5 / 2004

  

СКОЛЬКО СТОИТ СОСТРАДАНИЕ

  
   Жизнь - это смерть (по Ф.Энгельсу). Величие этой формулы неопровержимо. Уходят из жизни старшие поколения, выпустив в жизнь молодые. В жизни каждого настают минуты скорби, моменты расставания с близким и дорогим человеком. Мы живем в обществе, в тесном контакте с друзьями и товарищами, которые в тяжкие часы выражают сострадание близким людям поддержкой, скорбным молчанием, рукопожатием, букетиком бессмертника, символа вечной памяти о покинувшем этот мир. В этот момент бесценными являются цветы и венки памяти. Измеряется ли сострадание деньгами? Являются ли они мерой нашего сочувствия, любви и уважения к живущим на Земле? Никакие деньги, оркестры, кавалькады не заменят утраченного близкого человека. Но символы нашего сострадания имеют свое измерение мерой вложенного труда в тот или иной продукт. Стоимость же меры труда измеряется мерой любви к потребителю твоего труда. В условиях рынка любовь измеряется деньгами. Увы, и она является товаром. Кощунство этого факта до сих пор неприемлемо большинством наших сограждан, выросших и впитавших родительскую любовь с материнским молоком в неведении о жестоких законах рынка. Труд как родник жизни, как средство существования и самовыражения, труд - наша потребность. Никому не нужна милостыня. Всем нужна любовь. И уважение.
   Уважая, понимая, любя мы даем полноценное право жизни даже отчаявшемуся от страданий (или увечий). Труд сделал человека человеком, любовь облагораживает человеческий труд. Труд - это любовь. Только с этой формулой мы сможем построить наш новый мир, мир без рынка и цинизма.
   Природа, мать наша, благодаря диким законам выживания создала высшее свое творение - человека, наделенного высокоразвитым умом, способным дать возможность оторваться от дикости. Выживание человека не в Ноевом подвиге, а в недопущении катаклизмов и всемирного потопа. Погибшие цивилизации канувших в прошлом миров требуют от нас вселенской любви. И на пути этой любви наша дорога в будущее, к новой светлой цивилизации коммунизма. Слишком благополучным выглядит развитие человечества по восходящей спирали. Увы, в рамках цивилизации мы развиваемся по законам гиперболлы, опираясь на скудные памятки предшествующих высокоразвитых цивилизаций. Что останется нашим потомкам: скудные воспоминания или полноценный багаж добытых знаний? Так долой же пресловутую погоню за пределом комфорта. В чем он? В мягких и теплых сиденьях "мерседеса" или в полюбившихся косовских массажерах под "мягким местом"? Не существует предела комфорта. Есть необходимая мера комфорта. А значит, всему должна быть мера.
   Мера любви в доверии. Доверие основывается на любви и уважении естественных потребностей, и главная из них - труд. Да здравствует раскрепощенный труд, труд раскрепощенного человека-созидателя, человека-творца, труд без погони за прибылью, с нулевой рентабельностью, ибо она есть мера эксплуатации человека. Целью же общественно-полезного труда должно быть воспроизводство средств производства, при постоянном снижении их себестоимости, что в конечном итоге должно приводить к снижению себестоимости предметов потребления и стоимости жизни. При этом неизменно повышается значимость долга.
   Долг из обязанности непременно перерастет в необходимость. Совесть, как высший критерий необходимости долга, есть мера равнодушия к человеку и остальному миру. Совесть не позволяла нам кичиться перед согражданами своим благополучием, совесть не позволяла нам забывать о других. Запад свободен от совести. Сейчас он "расцвел" в наших глазах. Но был ли он богаче нас? Духовно мы были богаче. Материального благополучия мы можем достичь лишь соизмеряясь с совестью. Бытует мнение, что лень - двигатель прогресса. А может равнодушие, равнодушие к тяжелому труду земледельца, сталевара, шахтера? Законы выживания "рыночных приоритетов", капитализма, приблизили их поводырей к "заботе" о малоимущих. Наша задача - противопоставить их "ценностям" свою любовь к человеку труда.
   Камнем преткновения для нас опять же стают вредные привычки: курение и алкоголь. Никакой "орбит" не заглушит презрения к любимому человеку в виде облака дыма от сигареты. Долой сигарету! Через систему общественного воспитания подростков и их старших товарищей, обеих полов.
   Нищенскому подаянию обездоленным противопоставим всю свою любовь, привлекая для общественно-полезного труда отброшенную категорию сограждан, инвалидов 3-й и 2-й группы, изыскивая возможность трудоустройства и инвалидов 1-й группы, мизерные пособия которых ложатся тяжким бременем на руки родных. Многие предприятия, лишенные предприимчивых и высококлассных работников, страдают от недостатка грамотных специалистов и денежных средств. Государственная поддержка указанных категорий сограждан, при соответствующей заботе работодателей об их медобслуживании, позволит многим обрести веру в себя, вернуть их к полноценной жизни. "Кадры решают все" - забытый и не понятый многими советский девиз. Послеперестроечная жизнь заставляет еще раз подумать о нем. Трудно конкурировать с Западом в эпоху безденежья и давления МВФ. А может и не во всем нужна конкуренция? Себе дороже! Как велико наше несоответствие уровню жизни западных соседей из-за нашей черствости и нелюбви к ближнему. Произведя себе свое по низким ценам закроем ниши наших прорех. Может такой подход позволит многим очнуться от высшей степени презрения к собственному "я" - алкоголизма, и вылечиться от него.
   Заботясь о ближнем, с терпением и упорством (иного не дано), с самоуважением и доверием обретем право на достойную жизнь, выйдя на путь к самосовершенству, как смыслу Бытия. Мораль трудовых коллективов и общества в целом должна обеспечивать равенство в праве на любовь. Наша задача - не превратить эти выводы в простой лозунг.
  

Мужчине

  
   Дорогой Мужчина, когда-то Ты был любим, а может быть любим и поныне...
   Но мое обращение к тебе подобно "голосу из стакана", с которым легче решать свои проблемы, чем с любимой. Ты повзрослел. У тебя взрослые дети, и даже внуки...
   Но жизнь только начинается, хоть кажется, что жизнь прожита (туда спешить не надо!). Вот только "половинка", увлеченная внуками и их "проблемами", забыла, что она будущая мать. Быть может Ты тому виной. Страсть и кохання в прошлом, а может быть была лишь их иллюзия. Остановись. Подумай. Со временем дети поймут и примут Твое решение. Возможно, надо отставить стакан и, чтобы остановить "свой бег в преисподнюю", как-то встряхнуть привычную обыденность, обусловленную неравным браком, браком без любви. Мир тесен и необъятен. Пылкость кохання держит нас на земле. Лишь в ежедневном поддержании пламени его костра есть вечность жизни. Иной раз стоит вспомнить и о конкуренции, в положительном ее понимании.
  

Легко валити з власної голови на чужу, або...

  
   Листопадовий революційний вибух і ще триваюче "майданне" протистояння української громадськості владі через нереалізоване євроінтеграційне прагнення суспільства свідчить про те, що народному терпінню ввірвався терпець. Як учасники "майдану", так і ті, хто спостерігає за розвитком подій на ньому, чекають "манни" від уряду, Президента, опозиції, Євросоюзу... За оприлюдненою в одній з місцевих газет статистикою, половина "майданівців" на момент опитування очікувала від влади позитивних змін. Та євроінтеграція не створить очікуваних суспільством численних робочих місць у промисловості, де це власне можливе на противагу малому і середньому бізнесу (що відверто підтверджують західноєвропейські радники, пропонуючи стимулювати в Україні розвиток сільського господарства, малого і середнього бізнесу). І в роботі над втіленням змін у державі потрібно почати з ... себе!
   ...Провідні західні виробники, приховані за відомими і не надто "світовими брендами", витрачають левову частку зароблених коштів на маркетинг виробництва. Та цей тип "маркетингу" в Україні фактично відсутній, адже він охоплює цілий комплекс стратегічних заходів і знань, які здатні сформувати і реалізовувати фахівці за спеціальністю "маркетинг" чи "інтелектуальна власність", які мають вищу інженерну освіту та досвід виробничої діяльності, в першу чергу у галузях приладобудування. Адже саме ця галузь потребує в Україні максимуму зусиль для її реанімації, щоб зупинити експансію продукції світових виробників на ринок нашої держави. Відокремленість держави від виробництва, яка лише має створювати "умови" для розвитку бізнесу, фактично абстрагує її від народу і створює дивні колізії: радянський державний "капіталізм" замінено диким, начебто ринковим, капіталізмом (і тоді, і зараз були і є прагнення прибутку, і експлуатація трудівників, і приписки та шахрайство). Але була централізація і хоч якась турбота про селянина, хай і обмеженого у правах.
   Маркетинг виробництва у світі, зокрема, об'єднує державний протекціонізм, державно-приватну "міфотворчість", промисловий дизайн (художнє конструювання виробу), багаторівневі патентно-ліцензійну роботу та рекламні акції, світову виробничу кооперацію (до якої українського виробника ніколи не впустять). Хоча українські вищі навчальні заклади впродовж усіх років незалежності і готували фахівців за спеціальністю "маркетинг" (фактично - "маркетинг продажів"), підприємства, за участю цих "фахівців" так і не вийшли на світовий рівень. І це не дивно. Україна, яка за часів колишнього СРСР, була, образно кажучи, великим промисловим "складальним майданчиком", нині перетворилася у суцільний ринок, а точніше, - "базар". Раніше, в СРСР, галузь знань "художнє конструювання" забезпечувалася технікумами, де провідним був київський. Провідним союзним вищим навчальним закладом з промислового дизайну був Харківський художній інститут. Переважна більшість художніх училищ вчили ремеслу. І до Косівського технікуму народних художніх промислів їхали звідусюди. Та найкращим художнім училищем Союзу було Сімферопольське, де нікому нічого не розповідали. Бо виховували таланти. А найкращою художньою академією, до речі, вважалася ризька. Чи не тому, що латиська мова найважча, складніша за угорську? Може тому такими популярними в СРСР були товари з Латвії, в тому числі під "брендами" (торговими марками) "VEF" і "Радіотехника", та Угорщини, під "брендами" "BIG" та "Ikarus"? Незабаром відзначатимуть 50-літній ювілей дизель-поїзди "Рута", які так подобаються прикарпатцям своїми різними дерев'яними сидіннями і безвідмовною автоматикою дверей. На жаль від тих пакетів деревини, вирізаної із суцільної дошки-"сороківки", що формою забезпечує зручну осанку, вже не залишилося й сліду. Та з тих давніх часів залишилися спогади про високу надійність імпортної техніки при великому її розмаїтті. Але часи змінилися. Змінилися технології. У погоні за прибутком впала надійність, суцільна автоматизація виробництв забезпечує швидку зміну моделей, розширюючи асортимент і збільшуючи таким чином доходи розробників (конструкторів, технологів, дизайнерів, науковців, маркетологів). Адже їхній дохід прив'язаний до продажу кожного "промислового взірця" того чи іншого "бренду" у вигляді відрахувань певного відсотка з вартості кожного проданого виробу.
   Завдяки телебаченню та яскравим журналам в останні роки популярності набули дизайнери. І готують їх мало не художні студії під вивіскою "Академія" чи "Університет". Адже "західне" слово дизайнер походить від design, тобто "проект". І малює малий і середній бізнес комп'ютерні проекти чи то квартир або офісів, чи насосних або будинків, чи комбайнів "Скіф" або тролейбусів. І всюди - західна чи китайська електроніка, компоненти чи комплектуючі, левову частку з яких, як стандартизовані деталі, у минулі роки виготовляли в СРСР, зокрема в Україні, підприємства ВПК окремо в силу розподілу їхніх виробництв на випуск продукції військового призначення та товарів широкого вжитку. Нині ж ми сліпо беремо імпортне, хто яке, чим забезпечуємо "свій" сервіс, і продаємо чи у метрополітен, чи на підприємства, чи у тролейбусне або залізничне депо. Із селянином складніше...
   Село ж в Україні потребує реформ. В першу чергу, у галузі житлово-комунальних послуг, як провідної складової якості життя населення країни. Адже 95 відсотків сіл не мають каналізації, лише 10 - мають водопровід, 20 відсотків - газифіковані. Не всі села нині електрифіковані. Міжнародний валютний фонд та єврокомісари вимагають від Президента і уряду України підвищення тарифів на ці послуги. Однак мало хто знає, що приховано за цією вимогою. 20 років триває модернізація підприємств водопостачання та теплоенергетики під гаслом економії електроенергії. У комунальних господарствах замінюють або автоматизують опалювальні котли, демонтуючи при цьому вітчизняні або ж російські електродвигуни разом із насосами і замінюючи їх німецькими, французькими, італійськими комплектами із регульованим приводом. Загалом - чи не десятка світових "брендів" (тобто торгових марок). Чи не дивне прагнення европарламентарів сприяти розвитку в Україні саме середнього і малого бізнесу, адже така "модернізація" - якраз справа саме цієї бізнесової ланки? Європейцям відомо про фактичну відсутність на селі підприємств житлово-комунальної сфери, а ця "прогалина" для їхніх виробників - "золоте дно". Яка кому справа до виробників харківських електродвигунів, запорізьких перетворювачів, житомирських та рівненських давачів та засобів вимірювання і автоматизації, коли малий бізнес на догоду прибуткам насичує галузі "данфосами", "грундфосами", "шнайдерами", "сіменсами" чи китайськими "дельтами", в основі яких функціональні модулі і комплектуючі фірм з Японії та США, електронні компоненти - з Малайзії і тих же США, Японії і Німеччини.
   Дуже показовим є "євро інтеграційний" приклад Литви з торговою маркою "Калвіс". Впевнений, що подібне опалювальне обладнання у виконанні "Пресмашу" мало б не менш привабливий дизайн і якість виконання, однак основним здобутком литовців є готове до впровадження насосне, регулююче та комутаційне обладнання провідних німецьких та шведських виробників. І хоч на порозі вже ХХІ століття і розвиток української, білоруської та російської науки і технологій у галузі електроніки, опалювальних технологій, приладобудування дозволяють залишити позаду вчорашні здобутки європейців, що активно просуваються нині в Україну, дефіцит проукраїнськи зорієнтованих маркетологів виробництва, а також висококваліфікованих промислових дизайнерів, стримує перехід на використання безконтактного комутаційного обладнання та вентильних двигунів (двигуни з електронним колектором із спрощеним регулюванням швидкості й моменту). Натомість для менш технологічних асинхронних електродвигунів з-за кордону ввозять складні імпортні перетворювачі частоти для регулювання їх швидкості, в основі яких мікроконтролери останнього покоління та новітні силові компоненти і стрімке зростання споживчих характеристик яких досягнуто завдяки комп'ютерному буму. Існуючі вітчизняні перетворювачі, створені ще за радянських часів, не витримують конкуренції, а перетворювачі на імпортній елементній базі, виробництво яких освоїли невеликі українські підприємства, хоча і не гірші за імпортні, проте не спроможні просунутися на власний же ринок через інформаційну навалу світових гігантів електроніки з їхньою широкою гамою обладнання. Цю проблему загострюють безліч малих фірм, які всі ці роки постачають в Україну електронні компоненти для закордонної побутової техніки й оргтехніки. До речі, за радянських часів імпортні товари виділялися неабиякою надійністю, чого, на жаль, не можна сказати про сучасну техніку, бо Сполучені Штати нав'язали іншим скорочений термін "життєвого циклу" промислових товарів заради стабільності отримання прибутку. Мало того, що ми набрали і продовжуємо брати кредити на модернізацію галузей економіки через придбання імпортного ж обладнання, то ми ж самі затягуємо "зашморг" на власній шиї через славетний сервіс (коли дешевше купити нове, ніж відремонтувати старе). То ж залежність виходить "вічна", як від вживання наркотиків.
   Брак відданих українському народові і вітчизняному товаровиробнику професіоналів інженерів-маркетологів обумовлений ще й тим фактором, що мистецтво в країні переведено в розряд ремесла. Тенденціями "масової" культури Заходу, нав'язаними телеекраном, вихолощено справжній український дух. На Євромайдані ж протестують в основному ті, кому невідомі проблеми промислового виробництва і конкурентоздатності. Та й останній термін суто умовний. Бо коли виникає реальна потреба, то здорові механізми протекціонізму забезпечують сталий розвиток, а він, в свою чергу, сприяє стрибку конкурентоздатності, адже вона, здебільшого, обумовлюється патентним чи технологічним захистом (наприклад, електронні модулі японського виробництва з багатошаровими друкованими платами у перетворювачі французького бренду "шнайдер електрик", що вийшов з ладу, щойно завершився термін гарантії).
   Формами співпраці маркетингу, науки, розробників і виробництва в Україні, як і майже всюди на теренах СНД, є науково-дослідні та конструкторсько-технологічні інститути, які об'єднують науковців і розробників. При цьому маркетингові компанії структурно від них відокремлені. Художнє конструювання не викладають, замінивши його на дизайн. У першому випадку художній образ "промислового взірця" вимагає створення під нього як технологій, так і взірців матеріалів тощо, адже передбачається його патентування, в тому числі у країнах його продажу. У другому випадку - використовують наявні на ринку компоненти, переважно імпортні, і в цьому випадку патентування просто не можливе, а відповідно й експорт готових виробів. Інженерний же склад виробництв і промислових підприємств здатний, в крайньому випадку, адаптувати до власних технологічних можливостей той чи інший чужий промисловий взірець. І всі роки незалежності України ці гілки промислового маркетингу не можуть знайти методів співпраці. По-перше, всіх переповнює жага "швидких" грошей: "Ти мені заплати, а я тобі зроблю...". Отак і роблять, і "платять" третє десятиліття: налагодять виробництво, дещо продадуть чи "подарують", і знову опиняються, образно кажучи, біля розбитого корита. Адже легше отримати хоч і менші кошти, зате не нести відповідальність за кінцевий результат. А у світі домінує авторське право, і сплата коштів за ставками роялті (виплата певної частки собівартості проданого товару автору) створює потужний бюджет і транснаціональним корпораціям, і малим національним компаніям для нарощування чи оновлення номенклатури виробів і товарів.
   Перенесення механізму виплати роялті зі сфери суто інтелектуальної власності та патентного законодавства у сферу промислового виробництва відкриє нові горизонти. Застосування його принципів на рівні тристоронніх чи багатосторонніх угод і договорів між науковими, художніми і маркетинговими структурами, винахідниками і розробниками, виробниками комплектуючих, постачальниками та промисловцями у формі державно-приватного партнерства нарешті мало б покласти край чварам у суспільстві. Настав час припинити безпідставно звинувачувати один одного, навіть і Президента, через те, що більшість у суспільстві все ще не усвідомлює того, що часи, коли керівництво країни визначало, що виробляти та в якій кількості, за якою ціною та кому поставляти чи продавати, залишились за порогом нашої незалежності, у радянській Україні зі значним фондом соціального споживання як левової частки собівартості продукції. Тоді цей фонд забезпечував доступність і освіти, і охорони здоров'я, і санаторно-курортний відпочинок та інші безкоштовні суспільні блага. Нині ж є ринковий, а точніше - базарний, український капіталізм, який і призвів до "майданового" вибуху. Ото ж час вже спробувати домовитися між собою, як в Україні, так і з партнерами із СНД (адже тільки вони спроможні прямими поставками комплектуючих, в т. ч. й електронних кристалів, підняти з руїн вітчизняні підприємства електронної галузі, як бази сучасного приладобудування). Розроблені чернівецькими науковцями і виробничниками силові електронні компоненти для російської "силіконової долини", наприклад, за якістю не поступаються західним аналогам, а то й не мають собі рівних. Отож українські регульовані приводи із силовими компонентами, "одягненими" українцями на російські чи білоруські кристали, здатні лягти в основу і сільського комунального господарства, і сучасного електротранспорту, і дизель-електричних потягів та іншого обладнання. Більше того, в уніфікації використання електронних компонентів Захід (і Євросоюз зокрема) нам не помічник, бо вони й між собою подібну кооперацію не практикують! І через власне, українське, бачення форм комунального господарства сучасного села, новітніх його форм із комплексною забудовою, із автоматизованими міні-фермами й міні-виробництвами з використанням найефективніших систем утилізації відходів та використання різноманітних нетрадиційних джерел енергії можна було б бодай урівноважити товаропотік між Україною і Європою, а вже тоді й формувати асоціацію з ЄС...
  

Праця заради праці

  
   Ми на порозі виборів. Куди іти, кого обирати? Що чекає Україну і українця через 5-10 років. Оцінюючи гасла і обіцянки кандидатів, бачу повне нерозуміння чи облуду народу України щодо істиного шляху, який цими виборами має бути обраний народом незалежної України.
   Орієнтуючись майже у всіх галузях економіки завдяки двом вищим освітам, маючи значний досвід практичної роботи в галузі електроніки, тривалий час досліджуючи вітчизняні вироби періода СРСР та сучасні західні, можу стверджувати, що Україна має лише два варіанти майбутньої перспективи: або загальне зубожіння, через розпродаж власних підприємств і землі, повну відмову від існуючих стандартів при переході на стандарти ЄС і НАТО, і відтік з України до 70-80 відсотків зароблених коштів, через дію авторського права власників західних технологій, чи безгрошів'я при повному достатку. На підтримку обгрунтованості другого варіанту майбутнього України наводжу приклади:
      -- Я автор патенту України на систему автономного електричного опалювання, що має втричі менші експлуатаційні витрати ніж найкраща світова технологія завдяки вітчизняного матеріалу, що виробляється завдяки співпраці з сусідніми білорусами. Та електроніка, що в цій системі використовується, для забезпечення конкурентоздатності за ціною не має технічного захисту від копіювання: чи то програмованих чипів, чи тришарових друкованих плат, чи поверхневого монтажу, технологіями яких захищають навіть західні "підробки", але яких нема на наших підприємствах.
      -- Спілкуючись з конструкторами "Електро-ЛАЗу", тролейбусниками Івано-Франківська та Рівного, аналізуючи те що ми мали і що маємо, дійшов практичного висновку, що замість "консервних банок", що заполонили вулиці українських міст, вже давно б курсували їх вулицями сучасні тролейбуси Львівського та Луцького автозаводів, дніпропетровського Південного машинобудівного, за цінами у двічи, а то й втричі, дешевшими, якби український виробник модернізував електросхему соціалістичної "Шкоди", замінивши тиристори на Д-МОП транзистори і встановивши власні перетворювачі з використанням російських чи білоруських комплектуючих.
      -- Так необхідні тролейбусам перетворювачі трифазної напруги для живлення асинхронного електродвигуна приводу компресора, схеми якого вже давно опубліковані на сторінках "Радіо", можуть бути хоч сьогодні поставлені на конвеєр з сучасними російськими силовими ключами.
      -- Пройшовши "курс" інсталяцій закордонних частотних перетворювачів для керування асинхронними електродвигунами, ведучи ремонт перетворювачів, що вийшли з ладу по закінченні терміну гарантії, прагнучи освоєння їх виробництва вітчизняними підприємствами для позаконкурентних поставок підприємствам України та країн СНД, і експорту на Захід, розробив власну схему перетворювача, обгрунтувавши особисте бачення його технічних і фінансових переваг:
   З розвалом Союзу, Україна, як "збиральний майданчик", опинилася без роботи: тиристорні силові ключі як застарілі, зробили неконкурентоспроможними частотні перетворювачі Харкова, Запоріжжя, Донецька, Дніпропетровська та інших, перед напливом західних, на новітніх польових транзисторах, швидке покращення характеристик яких досягнуто завдяки комп'ютерному моделюванню. Та час не стоїть на місці. Роками Незалежності електронною промисловістю Росії та Білорусі освоєні вироби, що дозволяють успішно конкурувати із Заходом за якістю та надійністю. Питання за одним: відмова від процесорів, контролерів із програмним забезпеченням та від використання технологій поверхневого монтажу, через що, за ціною і ремонтопридатністю, нашим перетворювачам не буде конкуренції завдяки вдвічи меншій ціні при високій надійності і збільшеному терміну експлуатації, а використовуючи зовнішні мікроконтролери ми забезпечимо автоматизацію більшості виробництв.
      -- Десятиліттями справно возять пасажирів угорскі дизельпоїзди Д1 "Рута", що мають дуже лесні відгуки пасажирів і залізничників. Перевод же цих дизельпоїздів у ранг електро-дизельпоїзда не тільки продовжить їх життя ще не на одне десятиліття, а й дасть достойну роботу декільком колись потужних підприємств. За схемою переобладнання "Рути" з воріт ремонтних заводів України мали б виходити й інші електро-дизельпоїзди, оснащені сучасною вітчизняною електронікою.
      -- На черзі докорінні зміни у житловому будівництві. Замість "коробок" із сіткою комунікацій, що забезпечують життя їх мешканців, чи окремих осель, без комунікацій із обмеженими життєвими потребами, мають зводитися новітні "автономні" будинки, з внутрішньою мережею постійного струму, де всі питання життєзабезпечення обумовлені широким використанням досягнень сучасної електроніки, хімії та металургії, біотехнологів.
   І тут основне питання. Як бути з високою ціною компонентів підприємств СНД, обумовленою незначною долею експорту? Сам факт того, що при нарощуванні обсягів українського виробництва і власного експорту, є всі підстави до зменшення ціни поставок з СНД, а то й відкриття нових збиральних підприємств електронної промисловості України, без вкладання коштів у відновлення власного виготовлення кристалів, для нарощування обсягів виробництва, на відміну від зростання цін, при імпорті з країн Заходу, мав би спонукати власних розробників до широкого застосування новітніх рішень при спрощеній технології і мінімумі автоматизації, завдяки чому витрати на виробництво мали б компенсуватися стабільним нарощуванням експорту. Суттєву позитивну роль відігравало б і звуження асортименту закупівель силових елементів через ретельний вибір оптимальних за параметрами приладів.
   Використавши на прикладі наведених напрямків вітчизняного виробництва ідею забезпечення конкурентоздатності української продукції ми забезпечимо не тільки дуже великі обсяги збуту і експорту продукції, але й порівняно швидке насичення ринку із значними надходженнями в казну держави і регіонів, створимо умови для суттєвого покращення життя і праці, передусім, селян, так зацікавлених в дешевих засобах автоматизації, комфортному залізничному транспорті і "приміському" тролейбусі.
   Працюючи для закордону і для себе не слід витрачати кошти на новітні технології захисту від насичення ринку. Заробляючи на експорті розвиваймо власний ринок. Та пам'ятаючи, що мірилом добробуту є праця, не дуже переймаймося наступним безгрошів'ям, через майбутнє перевиробництво. Бо отримувати за працю не обов'язково грошима, тим більше, як про тебе дбають ... у позитивному значенні терміну.
  

КОМУНІЗМ

   Квітневий Пленум Московського міського комітету КПРС 1985 року дав курс на зміни у всій нашій державі, яка через демократизацію суспільства мала б інтегруватися у світ, знявши кордони самоізоляції. Головний висновок партія зробила: задача виховання людини комунізму, як третьої складової, наряду з індустріалізацією і електрифікацією, закріпленої в Програмі побудови комунізму, що прийнята ХХІІ з'їздом КПРС у 1962 році, виконана. Розвал Союзу, що стався за цим, ніяк не справа бжезінських і не зрада Горбачова. Надто багато проблем на шляху побудови комунізму накопичилося у суспільстві. Виконуючи задачу індустріалізації партія не мала можливості відродити справжню форму сім'ї, яка притаманна народам великої держави, урізавши її до західного взірця (чоловік, дружина, діти), розірвавши родинний зв'язок поколінь. Відповідно розвивалося цивільне житлове будівництво, увіковічивши цей розрив. Маючи приклади жорстокої експлуатації працівників через погодинну оплату праці цілі інститути працювали над розробкою більш ефективної системи, не змінюючи відношення як до трудівника, так і до результатів його праці. На фоні мовних проблем партія не в силах була вирішити проблему рівності чоловіка та жінки. Кинуті у вир ринкових відносин ми маємо знайти правильні рішення, розв'язавши проблеми, що заважають суспільній довірі. Досвід вітчизняної стандартизації, в основі якої "вимога", гармонізовано до міжнародної, в основі якої - "рекомендація". За роки незалежності багато хто відчув на собі смак тої гармонізації. Настав час дій. Суспільство готове до нового.
   Завершилися вибори Народних депутатів. У суспільстві ж домінує старе: куди йдемо? Дороговказів нема, як і нема порад: адже наше населення має власне бачення як позитивного у світі, так і значних недоліків. Нема іншого шляху у нас, як у комунізм. За визначенням - Комунізм - це "економічно зріле суспільство. От це зріле суспільство й треба будувати. Тож починати треба з будівництва. На сам перед - Нового села. Саме у селі чекає більшість старенька мати, а то й батько. За статистикою Міністерства сім'ї, молоді і спорту, станом на 2010 рік, час розробки Програми "Новітній розвиток села через децентралізацію трудових ресурсів регіону", третина населення України бажала спільного проживання чотирьох поколінь, та не мали відповідного житла. Будується же місто, переважно без ліфтів, для "доступності", за старою схемою: для "основного" квартиронаймача, власника. Сучасна будівельна галузь й нові технічні досягнення дають можливість зведення на селі "автономних" хуторів "комплексної" забудови із багатоквартирними автономними будинками із кухонними плитами на біогазі, у комплексі із міні-фермою й автоматизованим цехом переробки молока у повний асортимент продукції, як продуктів першої необхідності. Ретельна проробка проекту під серійну сільську забудову дасть вітчизняній промисловості велику кількість робочих місць. З цих же робочих місць мали б й гаситися безпроцентні кредити всіх власників великої сім'ї, що комфортно житимуть у "хутірській" квартирі, навіть тих, хто ще не народився (Програмою передбачалося, що власниками квартири будуть всі мешканці, які досягли працездатного віку, із під'- єднанням їх до сплати спільного кредиту через прямі відрахування з заробітної плати). Наявність вивільненої електроенергії через всебічне використання у "автономному" хуторі нетрадиційних джерел енергії мала б спонукати до електрифікації міжселищних перевезень. Через реалізацію Програми "Новітнє село" виникне можливість працевлаштування як в селі, так і в межах району чи регіону із ліквідацією трудової сімейної міграції. Західній моделі котеджу маємо протиставити власний взірець будинку без природнього газу, з технічним поверхом і з оранжереєю, з підземним паркінгом і ліфтами нового типу, із квартирами для повної сім'ї, де за рахунок сучасних технологій гармонійно житимуть і батьки і онуки, спільно відпочиваючи зайвий раз не турбуючи іншого в теплих стосунках із співмешканцями, разом створюючи добробут "як для себе" для всіх.
   Почавши з любові до трудівника, можна зайнятися створенням умов, що заохочували б його до дбайливої праці. Новий, "демократичний" соціалізм, в якому у всіх ланках суспільного життя пануватиме єдина система оплати праці з трьох рівнів із щоденним комп'ютерним обліком наявності її складових, дозволить змінити закоренілий погляд на сільського трудівника. Існуюча за часів Леніна версія "трирівневої" системи оплати праці прозвана ним як "система выжимания пота", через що навіть нова, "демократична", версія системи виховання дбайливого ставлення до праці мала б запроваджуватися одночасно із впровадженням п'ятигодинного робочого дня із поступовим переходом до "плаваючої" триденки. В основі нової системи є усереднена тарифна ставка, наприклад на рівні мінімальної, встановленої Законом, заробітної плати та двох премій, за дбайливе ставлення до роботи, кожна з яких утричі і більше перевищує тарифну ставку, з умовою звільнення підприємств, де діє ця система, від податку на прибуток. Система премій базується на п'ятирівневій градації: "учень", "спеціаліст", "менеджер", "конструктор", "бос", при цьому кожна системна градація має три рівні: "звичайний", "на рівні світових досягнень", "на рівні винаходу". Останній рівень попередньої градації премій може перевищувати другий рівень наступної вищої градації. Перші дві градації охоплюють низку рівнів премій колишніх підрядних працівників (сільськогосподарських та промислових робітників), при цьому ручна праця оцінюється вище механізованої, основним же критерієм оцінки діяльності працівників вищих трьох градацій системи мали б бути механізація і автоматизація ручної праці (поступовий перехід з ручної праці на механізовану (автоматизовану) передбачає збільшення норм при незмінній якості. Трирівнева система контролюється радами спеціалістів, начальників підрозділів, директорів і передбачає відповідальність за зроблені прорахунки у роботі, вмотивоване стимулювання своєчасного усунення недоліків в роботі та сильний фінансовий поштовх к творчому відношенні до праці або звільнення з посади на користь кандидата з ринку труда.
   Система повинна впроваджуватися на державних промислових та сільськогосподарських підприємствах, у споживчій кооперації й торгівлі, у всіх бюджетних установах. Впровадження даної системи оплати праці дозволить відродити роль трудового колективу підприємства в досягненні высокої рентабельності спільної діяльності при умові творчого підходу служб маркетингу й менеджменту до впровадження держзамовлення на окремі види продукції із частковим державним фінансуванням, при безумовній прозорості в очах працівників колективу руху грошових засобів. Комп'ютерний облік забезпечує щоденну фіксацію наявності премій та щомісячний підрахунок сумарної заробітної оплати кожного конкретного працівника.
   Замість запозичення існуючих у світі моделей підприємництва ми маємо віднайти можливість регіонального з'єднання державних підприємств різного підпорядкування, із залученням приватного бізнесу, з метою високоприбуткового виробництва і впровадження виробленої продукції в першу чергу у власному регіоні. Це в комплексі із глибокою кооперацією із виробниками України і СНД, із залученням до плідної роботи задля спільної користі інвалідів і пенсіонерів, зі справжньою турботою про них, дасть поштовх до розвитку нових напрямків будівництва, вдосконалення транспортних засобів і засобів пересування, а широке застосування низьковольтних електричних систем опалювання підніме на ноги українську електроніку і відновить роботу підприємств високих технологій. Не уникнуть розвитку і українські виробники сучасних ліфтів через використання вентильних реактивних двигунів, і виробники автобусів, вантажівок, і легковиків чи залізничного транспорту.
   Наведенням порядку у власному домі - Україні, розбудовуючи її без чвар і образ за минуле, бо всі ми Божою волею кинуті у "котел" саморозвитку, в якому вже нема готових рецептів (відкритих чи прихованих), дамо краще життя і собі, і батькам, і майбутнім поколінням. Шлях до справжнього комунізму тернистий із спільним прагненням до самовдосконалення, передовсім в любові до ближнього. І тоді власним досвідом кожний наведе прийдешнім поколінням приклад, насамперед, сімейного виховання, де в очах дитини жоден з батьків не нанесе кривди чи образи іншому.
  

ЗАКОН "Інтенсивної ходьби"

(Виведено життєвим досвідом й перевірено часом)

  
   За Енгельсом - життя, це смерть... Та чи варто стрімголов бігти на "той" світ? Що може бути краще подиху весни !...
   Світова медицина "встановила", що життєвий цикл ЛЮДИНИ - 120 років. Та мало хто переймається тим, що у Біблії сконцентровано "передовий" досвід минулих поколінь людства, а це, як мінімум, 18 тисяч років. То може за життєву межу краще взяти роки спільного життя Захарія і Єлісавети, які прожили разом 900 років ("Євангеліє від Луки").. Але й це не межа. Тож тримають нас на Землі тільки діти. Нові! Бо лише в них справжній сенс життя батьків. Виховний аспект - інша тема. Не далі як тиждень пресою промайнула теза про законодавче обмеження віку жінки щодо штучного запліднення. Що ж говорити за чоловіка? Та сенс в тім - аби довше жити, треба працювати над собою, а не "батрачити" на клаптику землі до гробу. А треба ж не багато - раз на 50-80 років пройти власними ногами тридобове "очищення". В жарку літню пору три доби не їсти й не пити (останнього можна не дотримуватись...), вночі - спати, а вдень інтенсивною ходьбою змусити організм до легкої роботи "кондиціонера" (коли між тілом і бавовняною сорочкою вільно тече піт з голови). Наприкінці третьої доби ви відчуєте внутрішнє омолодження організму років на 30-40 !
   Гіпотеза: на досвіді власних відчуттів від здійсненого "очищення" пропоную його використання для лікування хвороби із дивною назвою - розсіяний склероз, отримавши від батька, що втратив через цю хворобу сина, уяву про неї.
   Біблія і життєвий досвід вчать - думайте лише про гарне, тепле, хороше.
   Як у Вас гарні помисли, Ви про когось згадали, не зволікайте. Ногами докладіть зусиль. Зазначена людина чекатиме Вас на порозі! Навіть, якщо ця людина мешкає у "висотці" і на вході невідомий Вам домофон, не зволікайте - або під'їзд буде відкритий, або поруч стоятиме людина з ключем...
   Труд є основа життя. Труд із совістю, за який платять любов'ю і повагою. Труд у радість, а не на межі самознищення. Отож нема нездійсненої мрії, як Ви енергійні, відчуваєте власну силу, наполегливі і дбаєте про інших з позитивом.
   То ж прагнучи у світле майбутнє, збагніть, що кращий рай - серед Людей, особливо, коли думки Ваші світлі. Коли затишно не тільки удвох, а й у дружній й щирій сім'ї 4-х - 5-ти поколінь.
  

МАЙЖЕ КАЗКА,

або власне бачення моделі України у співпраці із Росією

  
   В обласних і великих районних центрах створені під егідою Державних Адміністрацій виробничо-впроваджувальні Концерни, з метою випуску конкурентоспроможної продукції, на чолі із Соціальними заводами, на яких створені робочі місця для більшості інвалідів І, ІІ, ІІІ груп. У всіх ланках виробництва і послуг впроваджено трирівневу систему оплати праці із комп'ютерним обліком щоденної наявності її складових. Для батьків, що мають неповнолітніх дітей, інвалідів і пенсіонерів діє п'ятигодинна триденка, для інших категорій - п'ятигодинна п'ятиденка суцільної трудової зайнятості населення.
   В Україні прийнята на державному рівні концепція автономного будинку для житлового будівництва з внутрішньо будинковою силовою мережею постійного струму безпечного рівня. Прийнята Програма компактної забудови приміської зони автономними п'ятиповерховими будинками з квартирами для сімей 4-5-ти поколінь із транспортним забезпеченням тролейбусним парком позашляховиків. Широко впроваджуються сонячні напівпровідникові батареї, засоби збереження сонячної теплової енергії, вітроелектростанції, міні-гідроелектростанції, біоелектричні генератори по переробці нехарчового сміття, біохімічні реактори каналізації.
   В Державі прийнята, і забезпечена Концернами, Концепція безкоштовної початкової вищої освіти. Прийнята Нова Концепція української середньої освіти.
   Набуті роками Незалежності технології в Україні, Росії та СНД працюють на випуск конкурентоспроможної продукції вищої якості за цінами у половину китайської, що абсолютно реально при використанні комплектації підприємств СНД і впровадженні її збирання в обмеженій номенклатурі на підприємствах України через кооперацію із готовими кристалами. Основним напрямком розвитку промисловості України взято продукцію силової електроніки для широкого впровадження технологій енергозбереження.
   Прийнята Програма автоіндустрії України забезпечує всебічний розвиток тролейбусного парку із відродженням Державної програми його капітального ремонту. Підприємства Концернів забезпечують транспортні перевезення своїх працівників "Дельфінами", на автобусах Корпорації "Богдан" імпортні двигуни, "мільйонники", замінюють мелітопольськими двигунами із переведенням всього транспорту на безкардановий привод.
   Прийнята Державна Програма відродження козацької сім'ї, де в лоні гармонійного життя 4-5-ти поколінь всебічно розвиваються як молодь, так і дорослі, створюються умови для поширення спортивних сімейних ігор на відкритих майданчиках, батьківською увагою, спільними зусиллями, сімейним спортом діти відійдуть від потягу до "екстріму", викликаному загальною байдужістю та зловмисною рекламою.
   Надання всебічної уваги жінці із поширенням пропаганди і виховання на сімейному і державному рівні "Коханню", яке через любов має прийти на заміну "сексу", що є неприхованою експлуатацією тваринних інстинктів при абсолютній зневазі до людини, і жінки передусім.
   Розвиток дбайливого ставлення до роботи через виховну дію трирівневої системи оплати праці дозволить вийти на вищий світовий рівень соціального забезпечення всіх верств населення, забезпечити правильний раціон харчування як дітей так і дорослих, через що лікування відійде на другий план поряд з охороною здоров'я, поступовими кроками буде відроджене молочно-товарне виробництво при всебічному набутті розвитку плодо-овочевого виробництва, крок за кроком ми прийдемо до безгрошового обігу товарів та послуг.
  

Людина комунізму

  
   Як часто ми чуємо від наших людей, що їх вабить Радянський Союз. Прикро при цьому бачити скептичну посмішку репортера, зачарованого лібералізмом нашого керівництва. Та при всіх чарах капіталізму із навалою закордонних товарів на прилавках головними здобутками минулого є совість й інша, від загальноприйнятої у світі, точка зору. Ми можемо співставляти. А здобута в радянські часи освіта дозволяє робити висновки. В цьому і є сенс, відомого з радянських часів, виховання людини комунізму: що в інших умовах, умовах адаптації до світу, така людина зможе знайти шлях у майбутнє.
   Багато хто сьогодні в захопленні від світового розвитку силової електроніки та мало хто усвідомлює в цьому наше спільне надбання. І це звичний наслідок науково-технічного прогресу. І так є мало не в кожній галузі. Однак не все здобуте в СРСР відоме широкому загалу, а в тім Союз, і Україна, досягненнями наших науковців й виробничників по багатьом напрямкам на десятиліття ще випереджає світ. Та не все продається, чекає свого часу, коли нарешті подбають про своїх. Просто багатьом нам затьмарює очі привабливий дизайн і обгортка імпортного товару. І начебто зручна широка номенклатура, яка спрощує роботу приватника - швидше заробити капітал. Це ж не велика серія виробництва. Світ капіталу, в очікуванні надприбутків, бачить таке серійне виробництво лише в себе, на закордонних майданчиках і підприємствах. Йому байдуже до долі України, і вітчизняному приватнику - теж, особливо до українських ризиків, своя ж бо електронна промисловість лежить у руїнах. Мало хто знає, що запровадження на імпортних комплектуючих великосерійного виробництва автоматично тягне західного монополіста до підняття цін на всю свою продукцію.
   Але бачити, розуміти і сидіти в очікуванні, у спостереженні за діями інших, справа не краща. Потрібні дії, спільні, для загальної мети: забезпечити кращу долю нашим дітям. З любов'ю до них, як до себе. Дітей же нема чужих. Є обдаровані, а є інші. Проблемних дітей менше, проблемних батьків більше. При цьому основним питанням сьогодення і є як раз деградація західного приклада сім'ї.у складі батька, матері і дітей. Дана її форма досі закріплена у вітчизняному законодавстві. Але з цього треба починати, зведенням на селі комфортабельних "комуналок" на три сім'ї, різних за віком батьків, окреслених поняттям "родина", квартири яких за проектом мають 12 кімнат і хол, три ванни з біогазовими водогрійними колонками і три туалети, кухню із біогазовими плитами і сауну, у підвальних поверхах: і комори, і майстерні, і паркінг для сімейних автобусів. І такі будинки Україна може зводити серійно надзвичайно швидкими темпами маючи великий досвід військового будівництва і надбані роками незалежності імпортні будівельні технології. І навіть експортувати.
   Всі останні роки ми живемо за інерцією, множачи наболілі проблеми. Дехто занадто часто оглядається на Захід, прагнучи там побачити бажаний приклад. Та західні стандарти мінливі, бо тримаються за рахунок іншої більшості країн світу. Наша суспільна модель мала б слугувати їм прикладом. Легко зводити розфарбовані "коробки" на любому клаптику міської землі, користуючись західними будівельними технологіями й існуючою міською інфраструктурою. І чекати від цього прибутки. А далі? Адже власне виробництво стоїть, не в силах вистояти в умовах навали від світових постачальників комплектуючого обладнання. Рішення є: дивись Патент України на корисну модель N40183 "Комплексна система забезпечення побутових і технічних потреб багатоквартирного автономного будинку". І пам'ятаймо застереження видатного українця Нестора Махно: місто з населенням більше 50-ти тисяч мешканців є джерелом розпусти і розбрату.
  

Концепція української середньої освіти

  
   Ідучи в Європу ми маємо дати світу кращий зразок сімейного добробуту, виховання і освіти молоді. Відтак, відродження кращих традицій українського козацтва і досвід кращих зразків виховної роботи часів СРСР дозволить суттєво змінити нинішню ситуацію на краще. Ні для кого не секрет, що в основі більшості сімейних проблем нашого суспільства лежить низький рівень виховання подружжя, і насамперед майбутніх батьків. Принципи кращого батьківського виховання козаків Кубані, в яких збережено давні традиції українського козацтва, засновані на системі спільного проживання сім'ї трьох-чотирьох поколінь, де багато батьків і лише один "папа" (і син, і отець, і господар).
   Питання житла для таких сімей вже на часі і є конкретні проекти, в основі яких сімейні кредити зі сплатою за спадковістю.
   Та передусім більш актуальним є недосконалість існуючої системи освіти та суттєві прогалини як державної системи виховання, так і рівня підготовки батьків. Відтак, постає питання змін в системі освіти. Ніяких профільних шкіл. Лише школа трьох рівнів виховання із органічним поєднанням спільного та окремого виховання хлопчиків та дівчаток. Отже першим рівнем має бути існуюча початкова школа із спільним навчанням основам загальної грамоти, яка триває чотири класи для хлопчиків і дівчаток віком від 7 до 10 років. Другим рівнем має стати система окремого виховання хлопчиків 11 - 15 років у воєнізованих навчальних закладах "кадетського" типу із суворою дисципліною та дівчаток за гімназійною програмою протягом п'яти років, тобто 5 - 9 класи. Останні два класи, 10 - 11, спільне навчання за програмою загальноосвітньої школи з відповідною атестацією. Кращі за підготовкою вихованці "кадеток" можуть продовжити навчання за військовою програмою для поповнення рядів скороченої української армії.
   Історія шляхетських кадетських корпусів нещодавна відзначила 275 річницю і мала дуже гарне продовження через створення нахімовських та суворовських училищ на щойно звільненних від німецьких загарбників землях спільної для нас Вітчизни, навчання в яких передбачало окрім загальноосвітньої підготовки поглиблене вивчення іноземних мов, вивчення основ музичної грамоти та основ образотворчого мистецтва, етики, естетики, танців. І все це на фоні загальновійськового виховання дисципліною і наполегливою працею. "Кадети" вміли працювати і відпочивати. У звільнення відпускали кращих, але щонеділі в училищах влаштовувалися "бали", на які запрошувалися дівчатка з навколишніх шкіл. Вихователі-офіцери разом із жінками-вчителями робили з хлопчиків справжніх чоловіків, майбутніх батьків.
   В Україні йде скорочення армії. Практика розчистки території колишніх військових частин під наступну забудову житловими будинками та торговими центрами не завжди доцільна. Передусім ці території практично готові для створення на базі колишніх частин "кадетських" училищ, сухопутних та морських, і потребують мінімуму коштів. Велика кількість звільненних з лав армії гарно підготовлених офіцерів може стати основою виховного корпусу нових навчальних закладів, які за підпорядкуванням можуть належати Міністерству освіти і науки, за кадровою і організаційною підтримкою Міністерства оборони.
   Отже справа за одним - за розумінням важливості питання, за бажанням кращої долі Україні, її суспільству, нашим наступним поколінням.
  

ВІДРОДИТИ УКРАЇНСЬКУ СІМ'Ю

  
   Сучасний уклад сім'ї сформувався наприкінці XVIII століття з набуттям сталого розвитку мануфактурних виробництв. Потреба у вільній робочій силі та її міграції сформувала поняття квартири та закріпила розрив сімейних зв'язків. Сучасна світова криза - є кризою перевиробництва, кризою моралі, кризою сімейних відносин. Десятиліття становлення нової України з очікуванням привабливих інвестицій показали неспроможність руху вперед без вирішення проблем села, проблеми батьківства та виховання дітей і молоді. Сучасний розвиток технологій дозволяє докорінно змінити уклад життя на селі через створення умов комфортного проживання в одній квартирі чотирьох поколінь. Існуюча на Заході тенденція до котеджного способу поселень, яка всліпу копіюється забудовниками довкола столиці, обумовленна великою різницею у доходах і ніде не застосовується до більшості населення. Через високу щільність населення в Україні вже сьогодні деякі села розкидані на десятки кілометрів, що створює значні транспортні та комунальні проблеми. Радянська практика сліпого перенесення принципів міського будівництва квартир на селі не прижилася через повну невирішеність соціально-побутових умов сім'ї та якості проживання. Практика створення великих селянських господарських комплексів та виробництв має позитивну тенденцію розвитку. А досвід Росії та Ізраїлю з розвитку молочних міні-ферм та міні-заводів дозволяє, за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів, не тільки забезпечити мешканців села повним асортиментом молокопродуктів, але й реалізовувати надлишки завдяки вищій рентабельності.
   Серійне впровадження на селі комплексної хутірської забудови багатоквартирними автономними будинками в єдиній енергомережі з молочною міні-фермою на 45-50 дійних корів і міні-молокозаводом, забезпечить суттєво вищу якість життя та умови добровільного з`єднання родин. Хутірська забудова забезпечить вирішення транспортної проблеми. Принципи енергозбереження, закріплені патентом України N40183 "Комплексна система забезпечення побутових і технічних потреб багатоквартирного автономного будинку", в поєднання з "ноу-хау" щодо теплової ефективності будівлі через застосування найпоширенішого у світі матеріалу - кварцу, забезпечують найкращу ефективність використання нетрадиційних джерел електроенергії і повну відмову від використання природнього газу. Впровадження при комплексній забудові біотехнологій забезпечить високий рівень екології довкілля і гармонізацію життєвого середовища. Програма "Новітнє село через децентралізацію трудових ресурсів регіону" отримала схвалення на державному рівні. Одночасно це потребує розвитку машинобудівної галузі промисловості України для виробництва низьковольтного силового електронного обладнання і перетворювачів, нетрадиційних генераторів та джерел електроенергії, високоефективного кухонного обладнання та холодильної техніки на менш витратних принципах дії, широкого залучення для побуту вуглетканин та вуглепластиків, технологією виготовлення яких володіє Україна. Доречним було б і відродження Львівського заводу газової апаратури, обладнання якого відзначалося високою надійністю, для його роботи на біогазі.
   Впровадження нових принципів житлового будівництва із зведенням на селі багатоквартирних автономних будинків, в проекті яких передбачено всі необхідні приміщення (комори, гаражі, майстерні), дозволить на більш високий рівень підняти сімейний фактор як основного джерела виховання наступних поколінь, відродити справжню українську сім'ю, відродити Україну.
  

ІСТОРИЧНА МІСІЯ УКРАЇНИ

  
   "Проголошення політичної незалежності України, творення самостійної Української держави, визнання її сусідами і світовою спільнотою, здавалося, відкривали неабиякі можливості для розбудови більш заможного й повнокровного життя народу.
   Однак і через 20 років життя в незалежній Україні відчуття такої перспективи не наблизилося. Більш того, те піднесення, яке панувало на початку 90-х років, стало змінюватися песимізмом і розчаруванням. Раніше на шляху розбудови національної державності головною перешкодою поставали зовнішні сили. Що ж і чому тепер стримує цей процес?" /Науковий інструментарій українознавства", К.: ННДІУВІ, 2012/
   "Народна виховна практика вчить, що для формування громадянина велике значення мають традиції, звичаї, обряди, віра. Особлива роль у цьому належить родині... Тому першоджерелом людського духу, високої моральності народ вважав дружню сім'ю." /там же/
   Нажаль, всі ці роки, основна увага наукової думки, в тому числі й українознавства, зосереджена на розвитку і утвердженні в Україні громадянського суспільства, в основі якого індивід, громадянин. Рух до громадянського суспільства спричинений панівною у світі ліберально-демократичною ідеологією, яка відстоює культ особистості, особи, яку виокремлено із родини з метою максимальної експлуатації її потенціалу, і її потреб. Тому й не дивно, що вихолостивши поняття "сім'я" до подружжя, світова спільнота нав'язує нам узаконення одностатевих шлюбів.
   Першоджерелом національної самосвідомості, самоідентифікації українства завжди була родина, велика сімя, від прадіда до правнука. І мовні традиції українців дають запоруку твердого поступу у майбуття не тільки нам, а й всієї України-Русі. Головним же українським здобутком є слово "кохання". На відміну від польського його тлумачення, як аналога російського слова "любов", вихідцями карпатських гір цьому поняттю придане піднесене значення "інтимних стосунків люблячих сердець". Нажаль слово "стосунки" не повною мірою віддзеркалює високість любовного почуття до протилежної статі. Тим паче не є гармонійним і використання слова "відносини", але повною мірою характер цього почуття передає російське слово "отношения". Тож не дивне стійке мовне протистояння української та російської мови на теренах України. І Закон України "Про засади державної мовної політики" чи не краще тому підтвердження.
   Зосередження теоретиками українознавства на національній ідеї не дозволяє їм ширше дивитися на сьогодення. Піднесення нації вимагає самоізоляції мови, а в контексті відродження статусу родини, як сім'ї декількох поколінь близьких родичів, неминуче постають мовні питання, в першу чергу про стан рівноправ'я у подружніх стосунках. Під впливом світових наукових течій, на шталт дитинознавства, доречно акцентувати, що найбільший біль дістає дитина, коли на її очах сваряться батьки, чи один принижує гідність іншого. Характерною ознакою армійського керівного устрою є субординація. Адже там все побудоване на наказах. Та ніколи вищий командир не сварить і не робить зауваження нижчому командиру при підлеглих. У сім'ї ж командирів не повинно бути. Але батьківський приклад копіює дитина. Важка ноша батьківства, коли ці обов'язки на тебе покладають, не набагато легші вони, як доручені. І взяти їх на себе "важко". Легше і приємніше їх самостійно "возложити" на себе, які б важкі вони не були.
   Таких мовних "проблем", основ непорозумінь, у конкуруючих лексиконах української спільноти безліч, адже здавна в українській мові піднесеним є статус матері, тоді як у російській - статус батька, якому надана "посада" у сім'ї. Тож потрібна Державна Українська Мова, як симбіоз слів мов національних меншин українською абеткою із чітким тлумаченням понять. Це дозволить, передусім, досягнути порозуміння між подружжям того, що вмінню любити і кохати дитину треба вчити і виховувати з пелюшок, в першу чергу батьківським прикладом шанування і любові. Доречним було б і запровадження новітнього будівництва будинків з квартирами для сімей чотирьох поколінь, в першу чергу на селі, де високий рівень комфорту забезпечував би гармонійне співжиття всієї родини. Існуючі на сьогодні в Україні технології і рівень техніки це спроможні забезпечити.
   Акценти у використанні нетрадиційних джерел енергії та систем утилізації, підняті останнім десятиліттям у популярній пресі та керівництвом держави, обумовлені темпами імпорту "західних технологій", що з року в рік зростають. Та нажаль не все, що рекламується і ввозиться в Україну, відповідеє дійсним речам, тим паче потребам громадян. Поки що мало проектів житлового будівництва із використанням цих технологій. Та в них значний потенціал для вітчизняної промисловості, для створення нових робочих місць, в тому числі на селі, за місцем проживання. Україні і родинам потрібне новітнє село із високим комфортом будинків і помешкань, якісною питною водою, дешевими комунальними послугами, при високій їх якості, з автоматизованими міні-фермами і міні-виробництвами, перш за все - з виготовлення молокопродуктів повного асортименту із молока селянських присадибних господарств, як продуктів першої необхідності. Відкрита інформація про патенти Росії, яка зберегла патенти СРСР для нас, дозволяє нам вже сьогодні обладнувати оселі і ферми засобами утилізації з отриманням біогазу із фекально-господарських стоків, що має у своєму складі метан 98% концентрації, що є передумовою отримання біологічних добрив.
   Таким чином Україні відведено впровадження у життя світового значення прикладу суспільних і сімейних відносин, які неминуче визрівають зі спільного гармонійного життя родин і виховання дітей засадами дружнього сусіднього співіснування в поселеннях хуторів комплексної забудови новітнього села, утворених за принципом дбайливого ставлення до довколишнього середовища, підвищення родючості земель, розширення сфер використання електроенергії як у транспорті, так і в обробці земельних угідь.
   Одночасно з розквітом нового типу сімейних стосунків різних поколінь піднесення їх виховної ролі у становленні наростаючих нових поколінь дітей створює прецедент нових підходів до засад освіти за принципами поєднання трьох рівнів спільного і окремого навчання учнівської молоді різної статі, що виключали б вірогідність виникнення проявів агресивності і статевої зневаги, із впровадженням кращого з педагогічних досягнень у різних сферах навчання: загальноосвітній, образотворчій, музично-хореографічній, фізичній і т.п.
   Поширення прикладів самовдосконалення осіб старших поколінь, різної статі, із опануванням ними провідного виховного принципу у системі родинного виховання - виховання власним прикладом, із залученням старших до участі у виробничому процесі, у різних формах фізичного і естетичного виховання молоді та юнацтва, із всебічним стимулюванням активних форм спільного дозвілля родин, як першоджерела любові, поступове перенесення принципів родинних стосунків на рівень органів самоврядування та управління державою, в умовах світового поширення хутірських комплексних забудов, як провідної складової експорту українських технологій, має стати запорукою розповсюдження культурного й духовного українського досвіду на теренах Азії, Європи, Африки, а згодом і по всьому Світові.

ВОСПИТАНИЕ РЕБЁНКА В СОВРЕМЕННОЙ СЕМЬЕ.

Опыт народной педагогики кубанского казачества.

  

"Познание корней России сынам Отечества во благо".
(Пётр Великий).

   Все мы, живущие на земле люди, знаем, что самое главное богатство, которым обладает каждый человек - это его Родина. Только в своем Отечестве человек чувствует себя свободным и может реализоваться как личность. Для каждого из нас Родина - это место, в котором мы родились и живем. Это наша семья, близкие и все, кто окружает нас в жизни. Недаром поется в известной песне:

С чего начинается Родина?
С картинки в твоем букваре,
С хороших и верных товарищей,
Живущих в соседнем дворе,
А может она начинается
С той песни, что пела нам мать?
С того, что в любых испытаниях
У нас никому не отнять?

  
Для любого ребенка Родина - в первую очередь - это его семья. Именно в ней закладывается фундамент и формируется личность будущего гражданина Отечества. Всем очевидно - "что посеешь, то и пожнешь". Так и в семье: какие "ростки" пустят в душе своего ребенка родители - таким он и вырастает: добрым или злым, эгоистом или великодушным, трусом или настоящим человеком. Как же воспитать своего ребенка так, чтобы главной духовной ценностью его личности стала любовь к близким, родным, к своей Родине? Ведь любовь - это главная заповедь, завещанная Богом людям. Человек, обладающий чувством любви, никогда не предаст и не обманет, не покривит душой и протянет руку помощи слабому. Такой ребенок станет настоящим гражданином своей страны. Как же этого добиться?
   В мире существует много концепций и теории по вопросам воспитания личности. Но от этого не стало меньше насилия, злобы, ненависти, нетерпимости и жестокости.
   Одна из главных причин несовершенства педагогики кроется в том, что издержки воспитания идут, в первую очередь, из семьи. Именно семья как первичная ячейка общества, вкладывает в своего ребенка духовно-нравственные ценности, с которыми он впоследствии пойдет по жизни.
   Наше российское общество очень изменилось за последние два десятилетия. Опыт последних лет показал, что в условиях свободы и рыночной экономики мы не можем рассчитывать на успех в воспитании подрастающего поколения, полагаясь только на семью или школу. Нынешнее общество влияет на личность и семью далеко не с лучшей стороны: налицо издержки формирующегося капитализма, противоречащие духовному началу: эгоизм, расчет, приобретательство, индивидуализм, потребительство. Все это ставит родителей в очень жесткие рамки: или воспитывать детей, или зарабатывать на жизнь. Это одна проблема. Другая кроется в изменении моральных устоев общества. Статистика показывает, что в стране очень высокий процент распада семей. Молодежь не стремится сейчас создавать свою семью. Как результат - в России треть детей рождается вне брака, в то время как 20-30 лет назад вне брака рождался 1 из 20 детей. Конечно, сейчас мы не используем унизительного термина "незаконнорожденные дети". Формально дети из неполных семей имеют такие же права, как и все остальные. Но в большинстве случаев они получают меньше заботы, меньше материальных благ и меньше любви. А ведь ребенок, выросший без любви, обделенный в чем-то, не сможет в полной мере приносить благо другим. А это уже беда.
   Современные родители, отдавая годовалого ребенка в детский сад, удивляются: почему он плачет и капризничает? А ведь его с "пеленок" отрывают от матери. Другой случай. Мать радуется, рассказывая соседке, что ее сын часами просиживает у телевизора или за компьютером и не мешает никому! А какие передачи он смотрит, и в какие компьютерные игры он играет, ей все равно! Беда всех современных родителей в том, что, зарабатывая деньги, они упускают самое главное - духовную сторону воспитания, что является "стержнем" каждой личности.
   К сожалению, средства массовой информации и TV "льют" на головы наших детей поток насилия, порнографии, жестокости и всякого негатива. Семья в состоянии противостоять этому? Вряд ли родители, которые заботятся о благе ребенка, будут поощрять программы, где присутствует безнравственность. Главная задача семьи и, конечно, школы - оградить детей хотя бы отчасти, от этой "духовной отравы", которой вокруг нас так много.
   В последнее время, как снежный ком, стала расти проблема беспризорности в стране. Это беспрецедентное явление, если учесть, что мы живем в мирное время. Брошенные родителями дети из неполных или неблагополучных семей (за исключением сирот, о которых заботится государство) - яркий пример того, что государство не справляется с решением этой проблемы. До сих пор нет по-настоящему четкой программы помощи семье и эффективных законов, наказывающих родителей за то, что они бросают своих детей, отсутствует пропаганда моральных устоев семьи.
   Что же можно сделать в таких условиях? Оглянуться назад и обратиться к народной мудрости. Именно в ней мы найдем самое ценное, необходимое для воспитания будущего гражданина своего Отечества. История Кубани хранит множество случаев беззаветного служения Отечеству. Мы можем гордиться своими предками, их делами и теми нравственными ценностями, которые они оставили нам в наследство. Что же это за особое воспитание, которое дало Кубани и России таких героев?
   Имя ему - Народная Педагогика! Ребенок в казачьей семье с младенчества и до 7 лет находится с родителями под их опекой. А это важно для ребенка познавать мир с помощью самых близких людей. С 7 лет на детей возлагали посильные работы. Мальчиков приобщали к мужским занятиям: уходу за скотом, заботам о хозяйстве девочек - к работам по дому и огороду. С раннего детства существовала половая дифференциация: мальчик - будущий хозяин дома и защитник, воин, девочка - хозяйка и рукодельница, подчиняющаяся мужчине. Таким образом, с раннего детства детей приобщали к труду, давая этим понять, что труд - это главная обязанность каждого члена семьи.
   Что мы наблюдаем в современной семье? Большинство школьников считают своими обязанностями выполнение школьных домашних заданий, уборку детской комнаты, поход в магазин за хлебом. Кто-то может возразить, что изменились условия жизни, современная технология облегчила наш быт. Это верно, но в семье всегда много забот, только делятся эти заботы, к сожалению, неравномерно, большей частью, тяжелым грузом ложась на плечи женщины - матери.
   В прошлом приобщение детей к общественно-полезному труду велось в течение всех школьных лет, причем такие работы приносили благо не только родной станице, но и волости. К примеру, силами учеников Новощербиновской и Абинской школ были заложены питомники по выращиванию саженцев фруктовых деревьев. Дети станицы Вознесенской, кроме плодоводства, осваивали приемы разведения пчел.
   Поведение детей и подростков строго контролировалось взрослыми. Воспитывали страхом наказания и осуждения поступка. Так за сквернословие и кражу пороли. Попавшихся на воровстве пороли публично, а затем, привязав к телу украденное, водили по улицам и требовали кричать о содеянном. Результат такого воспитания чаще всего был положительным. И хотя казачата порой и нарушали порядки, но все же не выходили за рамки дозволенного. Вырастая, они становились достойными людьми. Кто-то возразит: "Зачем такие крайности? Сейчас другое время, и педагогика отрицает телесные наказания". Я согласна с таким мнением, но все же должна возразить: слишком мягко порой семья и общество относятся к такого рода шалостям подростков. И еще нередко в семье отсутствует личный положительный родительский пример.
   Раньше особое внимание уделялось казаками формированию качеств будущего защитника Отечества. С ранних лет маленьких мальчиков готовили к испытаниям и борьбе с опасностью. Это были скачки на лошадях, военизированные игры, которые велись под руководством взрослых. С 10-11 лет казачата участвовали в скачках-соревнованиях, организуемых местной властью. Программа была не из легких: качки через препятствия со стрельбой, рубкой чучел и прутьев, умение броситься на врага с холодным оружием в руках и поразить его. Подростки упражнялись в джигитовке и ловкости владения оружием также в подготовительных лагерях. Казачьи школы имели специальную программу по военной подготовке и устав, который неукоснительно должен был соблюдать каждый ученик. Вот некоторые положения устава:
   Казак верен Отечеству.
   Казак вежлив.
   Казак бережлив.
   Казак никогда не падает духом и старается выйти из трудного положения героем.
   Казак обязан в любое время быть готовым спасти жизнь другим людям, помочь обиженным и ежедневно делать добро, не ожидая за это благодарности.
   Остается только восхищаться тем, как мудро и умело казаки воспитывали будущего мужчину, в котором культивировали мужественность, отвагу, справедливость и доброту. А в наше время, несмотря на то, что в стране так развит спорт и школы имеют огромные физкультурные залы, молодые люди, попадая в армию, часто "ломаются" при встрече с трудностями, не могут постоять за себя, сталкиваясь с "дедовщиной". Оставляет желать лучшего и физическая подготовка молодежи.
   В воспитании девочек-казачек тоже сформировались определенные традиции. У кубанцев было свое представление о женской чести. Родители строго следили за взаимоотношением полов до брака. Если девушка до замужества вступила в половую связь с мужчиной, это считалось позором не только для ее семьи, но и для родственников. Такие семьи подвергались насмешкам, и потому случаи такого рода были крайне редки.
   После замужества семейные обязанности тяжелым бременем ложились на плечи казачки. После ухода мужчины на военную службу женщины трудились, вдвойне выполняя и мужскую работу. "Даже дерзкий черкес, пробираясь темной ночью в казачью станицу на грабеж, имел дело с казачкой, и бывали случаи, когда высокая грудь казачки украшалась Георгиевским крестом за военный подвиг", - так писал о казачьих женах историк Ф.А.Щербина в своей книге "История кубанского казачьего войска".
   Казачье воспитание формировало способность принимать решения, адекватные любой обстановке. В результате сложился тип личности, сильный духом, с ясным сознанием, стойкими убеждениями. Вера в Бога являлась главной ценностью, которую воспитывали с детства в ребенке. Христианская мораль не позволяла совершать "дурные" дела. "Мы тоже стараемся ограничить своих детей от дурного",- скажут многие. Но одно дело, когда мы внушаем это ребенку, и совсем другое дело, когда он сам будет убежден, что этого делать нельзя!
   Народная педагогика осуждала 7 смертных грехов человека, о которых знал каждый ребенок в казачьей семье: леность, гордыня, скупость, зависть, гнев, прелюбодеяние и чревоугодие. Именно поэтому никогда не стоял вопрос перевоспитания у казаков. Когда же мы задаем вопрос современной молодежи: "Во что вы верите, каковы ваши идеалы?", то часто слышим в ответ довольно расплывчатые суждения. В свете этих мнений хочу выразить все же надежду на то, что наши дети понимают, что такое "хорошо" и что такое "плохо". И их родители, дающие им эти изначальные понятия о жизни, чаще будут обращаться к опыту своих предков в вопросах воспитания. Примеров этому множество. Взять хотя бы семьи талантливых юных ученых и спортсменов, где проблема воспитания разрешается развитием способностей ребенка через его трудолюбие и самостоятельность.
   Хочется напомнить всем родителям народную мудрость казачества: "Где вера - там и Родина", "Где Бог - там и правда". Всегда надо начинать воспитание с души ребенка, и учить свое чадо главным Божьим заповедям: "Возлюби ближнего своего, не убей, не лги, не укради, не завидуй" и т.д. Это необходимо для того,чтобы ребенок вырастал Человеком и гражданином, а не привел свою нацию к трагедии, о которой так хорошо сказал в своем стихотворении иеромонах Роман:

Без Бога нация - толпа, объединенная пороком...
Или слепа, или глуха, и что еще страшней, жестока!
И пусть на трон взойдет любой,
Глаголящий высоким слогом.
Толпа останется толпой, пока не обратится к Богу.

   Исходя из этого, хочу подчеркнуть, насколько важное значение несет ныне преподавание в школах предмета "Основы православной культуры". Возродить веру в человеке - главная первостепенная задача и семьи, и школы, и общества. Научить детей, и родителей хранить и обеспечивать общечеловеческие ценности, которые завещаны нам Свыше. И наконец, обществу настала пора поднять Семью, ее ценности на самый высокий пъедестал.
   И да поможет Вам Бог, дорогие родители, выполнить эту святую обязанность - воспитать настоящего гражданина и патриота своей страны!

Удальцова Раиса Ивановна,
участник конкурса педагогического мастерства
"Учитель года-2007",
учитель кубановедения МОУ СОШ N2 МО г. Тихорецк.

Воронин В.В.

Отец в семье кубанских казаков: статус и функции

  
   Батько, папа, папаша, папашка - эти термины являются основными для обозначения отца в кубанской казачьей традиции. К примеру, некоторые жители линейных и закубанских станиц, для противопоставления казачьей традиции иногородней, упоминают употребление в семьях иногородних термина - "тятя". Однако наиболее широко в казачьей среде применялся термин "батька"[i].
   Институт семьи для кубанского казачества явление позднее, особенно это касается черноморских казаков, наследников запорожской казачьей традиции. Запорожцы, в большинстве своем, не связывали себя узами брака в Сечи. Тем не менее, своеобразное "искусственное" отцовство присутствовало. Тот кто вступал раньше в Сечь, имел преимущество перед вступившими позже, поэтому последний называл первого "батьком", первый последнего "сынком", даже если "батьку" было 27 лет, а "сынку", например сорок[ii]. Термин "батька" использовался и как термин социального характера. Например, батькы - родители/семья, батько - атаман: "Запорижський козаченько/ Ны пье, ны гуляе./ Своего ж пана кошевого/ Батьком называе"[iii].
   Статус отца/батьки был очень высок в кубанской традиции, что являлось проявлением важных ролей главного и основополагающего члена семьи - в деле воспитания детей, хозяйственно-экономического положения, сохранении и передачи знаний в области системы ценностей, хозяйствования, обрядовых комплексов. От отца зависело не только экономическое положение семьи, но и её статусное положение в обществе: "[Хороший отец] пример семьи ва всех атнашениях. Как в работе, так и в семейнам быту. Хороший атец - эта зеркало семьи"[iv]. Высокий статус отца был подчеркнут во внутрисемейных отношениях, например, при обращении к мужу - жена называла его по имени и отчеству, все же члены семьи обращались к батьке на "вы", жена была обязана мыть ноги мужу и т.д [1]. Наиболее показателен в плане высокого статуса отца по отношению к матери рассказ Терехова А.П. (1905 года рождения) казака родом из станицы Новоалександровской: "Идёть старик, ну, я ево знал. Падходить: "Ну, как аца звать?". Я рассказал всё. "А матерю?". А хто знать, как матерю звать? Мама - да и всё. Ну, с ацом я больше вращался как-та. "Ну, я аттудава буду иттить, узнай, как матерю звать!". Я: "Мам, как тебя звать?". И я вот тольки с таво, после встречи деда, узнал, што мать Машка. А то мама, да и всё" [v].
   Казачьи большие семьи на Кубани включали в себя уже женатых представителей нескольких поколений по мужской линии. Однако, в отличие от крестьянских больших семей, в которых рождение ребенка это угроза достатку семьи и прибавление забот[vi], в казачьих семьях прибавление нового члена семьи в экономическом плане воспринималось как важное событие, особенное если новорожденный был мальчиком ("кармилиц", "казак", "хазяин", памошник"), так как на каждого члена семьи мужского пола выдавался земельный пай: "за сынами гнались боле"[vii]. Тяжело было в тех семьях, в которых рождались лишь девочки, отсюда и возникло устойчивое выражение - "навозная куча": "У нас земли нэ було. Нас пять у матери дочек, адин был надел батьки. Тада ш на девчат не давали земли"[viii]; "А бывают таки, шо если девочка, то кажуть: "Це не наша, не казацька. Ось як сын - це нш. А це такэ... циганська"[ix]; "Их було пять сестер, а одын дядько - це було для казака гибель"[x]. В большой семье было несколько отцов, однако все подчинялись основателю рода, старшему - хозяину: "Двацать две души. И сыны жили жанатые, пака отец живой был. Атец помер, тада уже воля ихняя, разбеглись усе. А так же и в других [семьях]"[xi]; "И деды и бабки, и племяники, и племяницы жили. Радители были негодными - бабушка была слепая, дедушка никудышный с ногами. А папаша был воглаве"[xii]. В случае смерти отца, его место занимал старший брат, и тогда большая семья становилась братской, или семьи делили наследное имущество. Хозяина в казачьих семьях (по роли и функциям) можно соотнести с крестьянским "большаком", однако отличительной чертой будет являться тот факт, что хозяин не мог быть переизбран (при болезни, физической немощи, неумении вести хозяйство) как "большак". При нерадивости хозяина, его безответственном поведении, пьянстве, в казачьей традиции практиковались иные методы воздействия, например, станичные общества могли временно выслать такого хозяина из станицы для исправления его поведения.
   Подчинение "старшему отцу" (а именно так можно назвать главу большой семьи в контексте рассматриваемой темы), патриархальные семейные устои, следование правилу "делай, как делал батька" - все это отражалось и в обществе: "Обычай же их [жителей станицы Дядьковской], во многих их поступках и упрямом фундаменте, которого не в силах поколебать ни какие доводы Писания; говорят так: "Наши диды, батькы и мы робыли, нэхай и дети наши так роблять""[xiii].
   Во многом, бытование больших семей на Кубани обуславливалось не только по хозяйственно-экономическим причинам. Естественно, что если один из мужчин уходил на военную службу, то потеря рабочих рук в таких семьях ощущалась не так существенно. Но, военная служба, которая была так важна для казака, и являлась одним из столпов казачьей культуры, могла принести не только пользу для семьи (повышение статуса семьи на уровне станичного общества в случае награждения казака или его роста по службе). В случае гибели казака, в большой семье роль отца в воспитательном процессе могли выполнять другие мужчины. Они же оказывали и экономическую поддержку сиротам и вдове. Малые семьи, гибель кормильца переживали более сложно и в экономическом и в социальном плане. Несмотря на то, что станичное общество выделяла так называемых опекунов для вдов (кстати, статусное положение опекунов было выше, так как ими были наиболее хозяйственные и отзывчивые казаки), и помогало в экономическом отношении (напр., из общественного фонда выдавалось зерно), отца же для детей заменить никто не мог. Это проявилось на социальном уровне детей-сирот: "Сукин сын Безбатченко - як называлы казаки нас, сират казака. Наш батько - казак, и дедушка казак. И вот нас называлы: "От сукины сыны Безбатченки". Поки мы вырасли, тада перестали нас называть"[xiv].
   Важнейшей ролью мужчины-отца в казачьей семье являлась хозяйственно-экономическая. Существовало четкое распределение обязанностей и работ по половому признаку. Разделение работ на мужскую и женскую определялось и пространственными факторами. Так, мужскими считались работы, распространяющиеся на подворье и за пределы "своей" территории, женские - на дом, огород. Мужчина пахал, сеял, заготавливал корма, рубил лес, ухаживал за скотом (при этом в большей степени это касается лишь волов и лошадей), изготавливал орудия труда и т.д.[...] Такое разделение труда отразилось и в фольклоре: "Без хозяина двор плачет, а без хозяйки хата"[xv]. Ни при каких условиях, мужчина не выполнял такие виды работ, как приготовление пищи или уборка дома (даже если жена была больна или в отъезде): "Вроде как пазор был, мушина будет работать женщины работу"[xvi]; "Дед с казаков, он щитает тока сваю работу мушскую, а вот к маёй работе он не касаеца. Ани, казаки, так и делали. Ну, накосить сена, дров запастись, дастать кармов. А вот как я кармлю, как я паю, как я сматрю в гароде - эта я сама. И скатина - ухаживали женщины, и даили, и паили, и кармили, и чистили. [...] А казаки - эта казаки"[xvii]. Однако, как отмечает Н.И. Бондарь, казак при переходе из гражданского мира в войсковой, и вынужденной нередко длительной "изоляцией" его от дома и семьи, был связан с выполнением тех видов работ, которые в гражданской жизни считались сугубо женскими (ремонт и стирка одежды, приготовление пищи и т.д.)[xviii]. Выполнение несвойственных для женщины работ, в некоторых случаях, так же могло вызывать неодобрение со стороны всего общества: "У нас вот помню, слава на всю Махошевку - Донько. Он служил, то есть как служил, ево брали на сборы, там на месяц или на два, ва время уборки сенакоса - ево нет. Он на сборах. А сенакос падашел. А сыны ешо не бальшие, ну лет на тринацать самому старшему было, а там и меньше. Так ана сама, сама на всю Махошевку - узяла косу и касила. Так уся Махошевская, старики разгаваривали: "Доньчиха касила!". Эта на удивленье было!"[xix].
   По мере роста семьи, роль отца как главной рабочей силы, изменяется. Взрослые сыновья берут на себя все тяготы по хозяйству, а отцу остается лишь распределять обязанности и осуществлять контроль за выполнением работ: "Еси муж е, и у мужа есть атец, то он щитался хазяином. А тада детей падберёть и тада не работаит, а этат как стораж - атец"[xx]; "Ну, пока малый - под крылом, а потом уже под гнётом батькы" [xxi]. По фамилии отца - основателя рода и одновременно главы большой семьи нередко назывались края в станицах: Кучериновка (Кучеренко), Бугаевка (Бугай) и т.д. По имени отца могли обозначать членов семьи: Иванчиха - жена Ивана, Матвейчики - дети Матвея и т.п.
   Отец в казачьей семье был не только хозяином, но и учителем. Наиболее показательна в этом плане пословица: "Як батько робыв, так и тэбэ учив"[xxii]. Но, отцовское воспитание касалось лишь мальчиков, и имело определенные возрастные рамки. В раннем возрасте ребенка, казак-отец не только не вмешивался в воспитание ребенка, но и не помогал жене по уходу за ребенком, что закреплялось в некоторых формах поведения: "Бывалоче не вазьмет на руку, пазор. Кака теперича, ана идёть, а он несёт. Эта был пазор шо несет"[xxiii]; "Атцам всю дарогу некада. Атцы то туда, то сюда... На руки када вазьмут. У меня дед не брал - стеснялся. Идем же, ему было совестно ити с дочерью: "На неси". И даже не хател иттить рядом - шо я несу дочь на руках"[xxiv]; "Отцы и не видели детей [маленьких]"[xxv]; "Папы у нас казаки. Папы не занимались детьми"[xxvi]. Но при этом, для отца основной задачей было вырастить сына-казака-хозяина. Так, уже младенцу отец мог подарить жеребенка: "Як родывся сразу жеребеначка оставляють харошева и выкармливають, выхажують ево. Вин ево приручае, с ним работае и идэ на дийствительную с этай, са сваим канём"[xxvii]. Примерно с 7-8 лет начиналось обучение: "Када падрастет, тада уже атец начинаить приучать и то, и то, ну, шо сам делаить, то и заставляить"[xxviii]. До этого времени, ребенок лишь подражал главе семьи: "Там дэ стари, там и эти - мали"[xxix]; "Батько идэ на конюшню, до конэй и идэшь слидом. Корову утром управлять - сино нэсэ. Батько там набрал рэптух или корзину, нэсэ сино и хлопец - а ты взяло там жмэню, так тоже нэсло же ш кормыть. И: "О сынок, молодец. Молодец сынок! О казак ростэ!"[xxx].
   Отец мог следить и за свободным временем детей: "Атец их, шоп ани [дети] ниде не брадяжничали, берёть лашадей, запрягаить, едить на Псекупс. Там рыбку ловять. А уже спать хочут - фуражу накосил, на бричку их паложил, укрыл. А сам сидить с удачкой. Толька шоб не хадили нигде, не брадили"[xxxi]. Если отец сам шел на рыбалку или охоту то детей мог и не брать: "Не тягались раньше дети за следом"[xxxii] - однако в среде пластунов, чья служба требовала особой смелости, выдержки и смекалки нередко с десятилетнего возраста мальчики могли сопровождать своих отцов в их походах по плавням и лесам в роли михоноша.[xxxiii]
   По мере того, как ребенок взрослел, обучение принимало более сложный хозяйственный характер. Мальчики, под присмотром отца, помимо своих уже вмененных обязанностей - кормление скота, выпас, присмотр за лошадьми, работа "погонычами", начинали овладевать навыками хлеборобства, учиться азам народных знаний. Помимо обучения хозяйствованию, мальчики обучались в школе, где осваивали грамоту и основы военного искусства: "Дедушка-покойник гаварил: "Ани и так вумные девки, а хлопцы - учица""[xxxiv]. Военная направленность подготовки парней прослеживается на всех уровнях, в том числе и семейно-бытовом: "Учи казачьего сына на коня садится да с татарами биться"[xxxv]. Естественно, что все навыки отца, его нравственные качества, привычки и многое другое во многом переходило сыновьям: "Еси атец хароший, то и сын будя хароший"[xxxvi], "Якэ дерево, такый и тын, якый батько, такый и сын"[xxxvii]. Показателен и тот факт, что во многих семьях именно отец водил детей в церковь, обучал молитвам: "А до цэрквы кажду нэдилю. Пять душ нас, батько за рукы забэрэ и, далэко до цэрквы, вэдэ до цэрквы"[xxxviii]; "Бывало зазвонют на утреню. "Дети вставайте, уже утреню звонють, пайдемте да утрени". От эта устаем все без разгавору, устаем, убирают нас, наряжают и духами пабрызгает папа и пашли мы в церкву"[xxxix].
   Высокий статус отца/батьки в семье являлся основополагающим и в этикете. За столом отец занимал главенствующее место - в Святом углу под иконами: "Ели с одной чашки, деревянными лошками и чтоб не стукали. Во главе стола сидел отец, шоб тихо, никада ни смеху. Покушали тагда идите все, перекрестились, молитву прочитали [...]. Рядом с отцом сидели сыновья, а снохи прислуживали"[xl]. Отец резал хлеб, заранее перекрестив его, читал молитву за столом, первым начинал есть и первым выходил из-за стола. Наказание детей за неправильное поведение детей за столом (смех, разговоры и др.) - удар ложкой по лбу - также обязанность и право отца. За капризы ребенок мог быть вообще изгнан из-за стола: "Знай время йисты"[xli].
   При отце запрещено было курить: "Женатый может, отслужил - может закурить. В армию идэ, пэрву сигарету батька даст прыкурыть, а до армии ни"[xlii].
   В свою очередь отец, для поддержания авторитета в семье, строго повиновался строгим поведенческим нормам. Например, это касается мата/"черняка": "Я ныколы нэ бачив шоб батько заматюкався, при внуках, пры дитях своих. Та ты шо! Стыдоба какая"[xliii].
   Беспрекословное подчинение отцу-хозяину всех членов казачьей семьи являлось важнейшей характеризующей чертой, что отразилось в фольклоре: "Як батько сказав, так и будэ"[xliv]; "Отец сказал - закон"[xlv]. Именно последнее, главное слово в разрешении важнейших проблем семьи оставалось за отцом.
   Все заработанные семьей деньги, обычно, отдавались и хранились у отца. Жена не могла их тратить на что-либо без разрешения мужа. Чаще всего покупки делались родителями сообща на базаре или ярмарке: "Сам сын штобы пакупал - не было этава. Атец с матерю видять каму што"[xlvi]. Также на отце лежала обязанность снарядить сына-казака: "[Отцу] казака нужно справить, ему на службу нужно справить. Нужно купить лошадь, купить всё снаряженье: карабин, шашку, кинжал, бурку. И эта все с общева двара. Никто не пратистовал, ни браты, никто. Эта ани уже закладали, эта как вроде атец распаряжаеца неприкаснавеным запасом. Как справил, эта уже все, тада с нево [отца] ничево не требовали"[xlvii]. Казачье обмундирование стоило дорого, и поэтому нередкими были случаи, когда отец практически не только разорял все свое хозяйство (продавал весь скот, орудия труда, сдавал землю в аренду и т.д.), дабы снарядить сыновей, но и вынужден был влезать в долги, оказываясь тем самым в полной нищете на длительный срок. Чаще всего деньги в долг он брал из казны станичного общества, и если у него было несколько сыновей, то была возможность получить некоторые льготы по выплате.
   Важная роль отца в казачьей семье подчеркивалась и системой наказаний/поощрений. Наказание - это необходимое средство при воспитании. Детям с детства внушали, что наказание неотвратно и необсуждаемо. В большинстве случаях, за небольшие провинности и проступки-"шкоды", право наказания оставалось за матерью - она могла отстегать хворостиной, нашлепать, поставить на колени и т.д. Отцовское наказание всегда было более жестким, хотя и не всегда влекло за собой физического воздействия: "Быть нэ будэ батько, но еси вин будэ с тобой балакать, то подумай, у другой раз подумаешь: "Да луче ты мэнэ отпоров, як ото це воспытывать". Нэ то шо боялысь. Вин так начина рассказывать, як нада. А ты ш обещал вроде. Ну, и боялысь и уважалы. Больше уважалы родителей... Ну, побье батько, нычего страшново нэ зробыт. А слухалы и уважалы"[xlviii]; "У нас, мой атец, пример, он толька глянет на нас - мы уже знаем. Он нас и не бил, да толька сказал - мы уже всё"[xlix]; "Мама нас была [била]. Папа - ни одну дытыну пальцем не тронул никада"[l]. Интересен в плане рассмотрения наказаний отрывок из беседы П.Е.Грек 1909 г.р. из хутора Греки Калининского района: "Мучалы нас батькы, так мы зналы робыть, шо ево надо зробыть. А як нэ послухаешь батько, або брата - эгээээ! Та цэ и стыдно и совестно. А тэпэр нэма того. Умэрло. Умэрло тэ. Утопылося. Нэма уже его. Нэма ни стыда, ни гриха, ни совесты, ни жали"[li]. Наказание физическое применялось отцом при самых тяжких проступках, например, утеря скота, подвергнуть свою или чужую жизнь опасности, воровство, многократное нарушение запрета. В этих случаях применялись вожжи, ремень, кнут/ногайка. Уже повзрослев, наши информаторы не только не осуждают такие наказания, но и считают их справедливыми и действенными. Хотя при этом необходимо отметить, что в большинстве случаях отец наказывал лишь сыновей, дочери же оставались под присмотром матери, в связи с чем, у многих информаторов - женщин (а именно они составляют большинство среди интервьюированных), отец отложился в памяти как ласковый и добрый. Это же отражено и в песенном фольклоре: Батько добрый, батько добрый/ А маты лихая./ Ны пускае, ой на улыцю,/ Бо щей молодая[lii]. Но, если девушка наказывалась отцом, то запоминала это на всю жизнь: "Одын едыный раз он меня кнутом ударыл. Я запомныла, пока умру - не забуду. Так дуже ударив кнутом, як стёгнэ со всэй сылы. От я аж як гадюка звылась. А почему? Я заработала. Лошади у нас булы, кабылы абои, було па лашонку у абох и папа йиздыл. И адна матка ужасна былася. Боже упасы до нэй пидыйты. Да вона як лягнэ, так нэ ни с кем. И вот лашонок сосе, я зализла в полубарки и дывлюсь як лашонок сосэ. Ни дай бы Бог малейшее движенье - вона же ш меня убыла тамочки. Так вин як хватил за руки видтиля, як дёрнэ, вытянул. А у нёго кнут в руках. А вин як свиснул тим кнутом. Каже: "Нэ надо лизть. Я тэбэ вдарыл - так ты жива осталась. А як бы ты там булла, тэбэ б кобыла убыла""[liii].
   Поощрение в казачьей семье со стороны отца чаще всего выражалось в "добром слове" - в похвале: помощник, казак и т.д. Реже это выражалось в подарках (новая ложка, ткань, конфеты) или игрушках (кстати зачастую сделанных руками отца) -"коныках", "шаблях" и т.д. Возраст сына и его семейное положение не являются причинами, по которым отец не мог наказать сына физически. Вот пример того, как, будучи уже прадедом отец наказывал своего сына: "У меня дедушка был инагда бывала де-та там задержица да пазна или выпьет рюмачку. Приходит дамой, бабушка нашумит на нево. А он адин рас на бабушку паднял голас. А дети сразу пабежали к деду, прадеду нашему. Прибегают: "Дедушка, дедушка! А што-та наш папаша на мамашу кричит!". Эх, этат дед бежит с нагайкай. Прибегаит: "Ты што тут сукин сын кричишь на Федору? А ну-ка падставляй спину!". Он падставил спину, он ево плёткай рас, втарой, третий раз. "Бей! Ты атец мой!"- "Сматри, еси ты еще раз на Федору падымишь шум я тебе задам!""[liv].
   Наказание взрослого сына могло быть связано с его "отделением". Отец мог не дать практически ничего для хозяйства сына, однако для подобного исхода дел требовалось весьма веские обстоятельства, например - оскорбление родителей (ср. щедровка, в которой говорится о том, что одна душа "...отца й нэньку та й налаяла..." и тем самым тяжко согрешила, не выпускается из "пэкла"[lv]): "Кто отца оскорбит - осудит народ, кто мать оскорбит - нищим умрет"[lvi]. Серьезным проступком сына/дочки считался брак без родительского благословения и отказ жениться/выходить замуж при венчании, тогда: "...слышаться грозные приговоры со стороны стариков, которые обвиняют родителей, что они не умеют держать детей в повиновении и в ежовых рукавицах: "Хороший родитель спустил бы три кожи, так сразу выбил бы всю дурь у девки или парня""[lvii].
   Вообще "отделение", и определение - сколько и что давать "отделяющемуся" - это прерогатива отца. В большинстве случаев отец старался дать сыну все (дом, скотина, орудия труда, семенной фонд) для самостоятельной жизни. Тем не менее, несмотря на самостоятельность, сыновья обязаны были помогать батьке управляться с оставшимся хозяйством. "Отскочившие от отцов"[lviii] - то есть отделившиеся малые семьи, нередко оказывались в тяжелом экономическом положении, и тогда на помощь приходили как родители, так и все станичное общество.
   Несмотря на жесткий порядок в семье между отцом и женой конфликты не были редкостью. Однако они редко выходили за рамки семьи, и родители старались избежать огласки, например: "Ну, шо там батько з маты - это уже ихнее. Он нам: "На пичь и сыдыть нэ высовывайся, нэ выглядай""[lix]. В больших семьях конфликт разрешался двумя способами - либо конфликт рассматривался на общем сборе семьи, либо глава семьи, изучив причины, наказывал одну из сторон. Конфликты могли доходить и до побоев, но при этом станичное общество крайне негативно относилось к подобным явлениям, например, такого казака не могли выбрать в атаманы: "Если он ругался с женой гаварили: Если он в семье не может жить харашо, так как же он в станице управлять будет?""[lx].
   Глава семьи, помимо того, что он принимал важные решения в хозяйственной деятельности, решал и вопросы, связанные с судьбой каждого из членов семьи. В отношении сыновей это и их "отделение", отдача на обучение ремеслу (кузнечное, гончарное, столярное дело), отправка в высшие учебные заведения. Для девушек - это в первую очередь благословение на брак. Также лишь отец мог принять решение об усыновлении, это явление было широко распространено в казачьей среде. Именно поэтому считалось: "Не те мать, отец, кто родил, а те, кто вскормил, вспоил, да добру научил". Приемный член семьи наделялся всеми теми же правами, обязанностями, как и все остальные, а также имел такие же права при разделе наследованного имущества.
   Статус семьи в казачьей станичной общине в первую очередь зависел от отца. Наиболее уважаемые казаки, так называемые "казаки-домохозяева"[lxi], избирались "выборными", т.е. представляли интересы нескольких кварталов на станичном сходе. Высоким статусом обладали казаки ветераны, конвойцы, хорошие стрелки и джигитовщики, кулачники. Кроме этих групп, выделяются казаки, обладающие такими индивидуальными качествами как песельники, так называемые балагуры (умеющие "кругло" говорить - то есть уметь заинтересовать беседой, шутить, вести свадьбы и т.д.). И естественно, что особый статус был у казаков-ремесленников (кузнецов, шорников, сапожников, портных). Нередким случаем для того времени было и то, что один казак одновременно мог быть представителем нескольких статусных групп.
   Начиная с 20-х годов XX века начинается разрушение казачьих устоев как общинных так и семейных. Расказачивание, раскулачивание, насильственная коллективизация, голод 33-37 -го годов, а затем и Великая Отечественная война - все эти события истории унесли сотни тысяч жизней мужчин - казаков. Безотцовство стало бичом того времени. Был уничтожен огромный пласт соционормативной культуры являющийся важнейшим механизмом традиции. Иными словами кубанское казачество осиротело. Это привело к тому, что роль женщины-матери-казачки в воспитании, хозяйственной деятельности, общественных отношения многократно возросла, но заменить отца для ребенка она так и не смогла.
  
   Примечания:
   [1] Выявление общего стереотипа "идеального отца" будет основано на основе полевого фольклорно-этнографического материала с точки зрения системы ценностей Кубанского казачества. При этом, естественно, что обобщенное понятие "идеальный отец" как норма, в реальности будет зависеть от конкретного индивида
  
[i] Данная работа основана на полевых фольклорно-этнографических материалах собранных Кубанской фольклорно-этнографической экспедицией 1975-2002 гг. в различных районах Краснодарского, Ставропольского краев, Карачаево-Черкесской Республики и Республики Адыгея. Полевые материалы хранятся в архиве и фонотеке Научно-исследовательского Центра традиционной культуры Государственного научно-творческого учреждения "Кубанский казачий хор" (г.Краснодар, ул.Красная 5).
   [ii] Матвеев О.В.Слово о Кубанском казачестве. Краснодар, 1995. С. 33.
   [iii] А в субботу пид нэдилю орда наступае //Захарченко В.Г. Народные песни Кубани. Краснодар, 1997. С.29.
   [iv] Полевые материалы (далее ПМ). Аудиокассета (далее А/К) N166. Фольклорно-этнографическая экспедиция (далее ФЭЭ) -1991. Краснодарский край, Мостовской р-н, ст.Баракаевская. Инф-т: Кутузова М.Д. 1926 г.р. местная (далее м.), казачка (далее к.).
   [v] ПМ. А/К N1877. Кубанская фольклорно-этнографическая экспедиция (далее КФЭЭ)-1999. Ставропольский край, Новоалександровский р-н, ст. Григориполисская. Инф-т: Терехов А.П., 1905 г.р., уроженец ст. Новоалександровской, к.
   [vi] Некрылова А.Ф., Головин В.В. Роль отца в традиционной народной педагогике.// Мир детства и традиционная культура. М., 1995. С.8.
   [vii] ПМ. А/К N1928. КФЭЭ-1999. Ставропольский край, Изобильненский р-н, ст.Каменнобродская. Инф-т: Винокурова Н.Т. 1918 г.р. м., к.
   [viii] ПМ. А/К N1933. КФЭЭ-1999. Ставропольский край, Шпаковский р-н, ст.Темнолесская Инф-т: Герасименко А.И., 1913 г.р., м., к.
   [ix] ПМ архив Научно-исследовательского центра традиционной культуры ГНТУ "Кубанский казачий хор". Материалы ФЭЭ-1990. Краснодарский край, Приморско-Ахтарский р-н, ст.Бриньковская. Инф-т: Глотова Е.Г. 1913 г.р. из иногородних.
   [x] ПМ. А/К N2090. КФЭЭ-2000. Краснодарский край, Калининский р-н, ст.Старовеличковская. Инф-т: Горозий Л.Г., 1936 г.р. м., к.
   [xi] ПМ А/К N147. ФЭЭ-1991. Краснодарский край, Мостовской р-н, ст.Баговская. Инф-т: Скрипникова О.А 1907 г.р., м., к.
   [xii] ПМ А/К N150. ФЭЭ-1991. Краснодарский край, Мостовской р-н, ст.Баговская. Инф-т: Попова Е.Д. 1904 г.р., Попова В.П. 1935 г.р., м., к.
   [xiii] ГАКК, ф. 574, оп. 1, д. 257. л.700 об.
   [xiv] ПМ А/К N215. ФЭЭ-1992. Краснодарский край, Кореновский р-н, ст. Платнировская. Инф-т: Третьяковы А.К. 1918 г.р., и С.М. 1913 г.р. м., к.
   [xv] Пословицы, поговорки и загадки Кубани. Сост.: Мартыненко Л.Б., Уварова И.В. Краснодар, 2000. С.34.N831
   [xvi] См. сн.10.
   [xvii] См. сн.3.
   [xviii] Бондарь Н.И. Воины и хлеборобы (некоторые аспекты мужской субкультуры Кубанского казачества).// Православие, традиционная культура, просвещение. Краснодар, 2000. С.104.
   [xix] ПМ А/К N134. ФЭЭ-1991. Краснодарский край, Мостовской р-н, ст.Махошевская. Инф-т: Суров В.А. 1910 г.р., м., к.
   [xx] ПМ А/К N321 ФЭЭ-1992. Краснодарский край, Горячеключевской р-н, ст.Мартанская. Инф-т: Носатова А.В. 1915 г.р. м.к.
   [xxi] ПМ А/КN273 ФЭЭ-1992 Краснодарский край, Павловский р-н, ст.Старолеушковская Инф-т: Левочко П.С. 1914 г.р., м., к.
   [xxii] Ткаченко П. И. Кубанские пословицы. М., 1999. С.146.
   [xxiii] См. сн.10.
   [xxiv] См. сн.3.
   [xxv] ПМ А/К N170. ФЭЭ-1991. Краснодарский край, Мостовской р-н, ст.Баракаевская. Инф-т: Савченко М.И. м., к.
   [xxvi] ПМ А/К N1619 КФЭЭ-1998. Карачаево-Черкесская Республика (далее КЧР), Зеленчукский р-н, ст. Зеленчукская. Инф-т: Терещенко М.Б. 1927 г.р., м., к., Рубанова А.С. 1936 г.р., м., к., Бондарева А.И. 1937 г.р., м., к.
   [xxvii] См. сн.8.
   [xxviii] См. сн.3.
   [xxix] ПМ А/К N233. ФЭЭ-1992. Краснодарский край, Кореновский р-н, ст. Платнировская. Инф-т: Саночкина В.М. 1922 г.р. м.к.
   [xxx] См. сн.20.
   [xxxi] ПМ А/К N300 ФЭЭ-1992. Краснодарский край, Горячеключевской р-н, ст.Мартанская. Инф-т: Иляшенко В.П. 1924 г.р., м., к.
   [xxxii] См. сн.3.
   [xxxiii] Бондарь Н.И. К вопросу о традиционной системе ценностей Кубанского казачества.//Из культурного наследия славянского населения Кубани. Краснодар, 1999. С.21
   [xxxiv] ПМ А/К N24 ФЭЭ1985. Краснодарский край, Лабинский р-н, ст.Ахметовская. Инф-т: Алферова Л.И. м., к.
   [xxxv] Пословицы, поговорки и загадки Кубани. Сост.: Мартыненко Л.Б., Уварова И.В. Краснодар, 2000. С.30. N705.
   [xxxvi] ПМ А/К N320 ФЭЭ-1992. Краснодарский край, Горячеключевской р-н, ст.Мартанская. Инф-т: Короткова Н.П. 1905 г.р., м., к.
   [xxxvii] Пословицы, поговорки и загадки Кубани. Сост.: Мартыненко Л.Б., Уварова И.В. Краснодар, 2000. С.19. N322
   [xxxviii] См. сн.19.
   [xxxix] См. сн.10.
   [xl] См. сн.25.
   [xli] См. сн.13.
   [xlii] См. сн.20.
   [xliii] См. сн.20.
   [xliv] Пословицы, поговорки и загадки Кубани. Сост.: Мартыненко Л.Б., Уварова И.В. Краснодар, 2000. С.20. N360
   [xlv] ПМ А/К N2442 КФЭЭ-2001. Краснодарский край, Каневской р-н, ст.Новодеревянковская. Инф-т: Быбик С.Г. 1910 г.р. м., к.
   [xlvi] ПМ А/К N1833. КФЭЭ-1999. Ставропольский край, Новоалександровский р-н, ст.Расшеватская. Инф-т: Рожновы Е.И. 1919 г.р. и М.И. 1912 г.р., м., к.
   [xlvii] См. сн.18.
   [xlviii] См. сн.20.
   [xlix] См. сн.30.
   [l] ПМ А/К N350. КФЭЭ-1992. Краснодарский край, Горячеключевской р-н, ст. Имеретинская. Инф-т: Харченко В.А. 1905 г.р. м., к.
   [li] ПМ. А/К N2090. КФЭЭ-2031. Краснодарский край, Калининский р-н, х.Греки. Инф-т: Грек П.Е. 1909 г.р., м., к.
   [lii] Батько добрый.// Захарченко В.Г. Народные песни Кубани. Краснодар, 1997. Вып.2. С.278.
   [liii] ПМ А/К N 362. КФЭЭ-1992. Краснодарский край, Горячеключевской р-н, ст.Черноморская. Инф-т: Стародубцева М.П. 1922 г.р., м., к.
   [liv] ПМ А/К N1709. КФЭЭ-1998. КЧР, Зеленчукский р-н, ст.Кардоникская. Инф-т: Дьяченко В.А. 1929 г.р., м., к.
   [lv] Ой сив Хрыстос та й вэчеряты.// Захарченко В.Г. Народные песни Кубани. Краснодар, 1997. Вып.2. С. 157.
   [lvi] Пословицы, поговорки и загадки Кубани. Сост.: Мартыненко Л.Б., Уварова И.В. Краснодар, 2000. С.20. N356
   [lvii] ГАКК, ф. 670, оп. 1, д. 4. л.10-11.
   [lviii] Ламонов А.Д. Исторический очерк о заселении станицы Кавказской Кубанского казачьего войска и жизни ея с 1794 по 1914год.//Захарченко В.Г. Песни станицы Кавказской. Краснодар, 1923. С.285.
   [lix] См.сн.20.
   [lx] ПМ А/КN453. ФЭЭ-93. Республика Адыгея, Майкопский р-н, ст.Абадзехская. Инф-т: Козьменко Т.С. 1906 г.р., м.к.
   [lxi] Положенiе управленiи станиц казачьих войск, Высочайше утвержденное 3 iюня 1891 года.// Из культурного наследия славянского населения Кубани. Краснодар, 1999. С.168.

Юда Л.А.,

доцент кафедри етнології та краєзнавчо-

туристичної роботи ЧДПУ імені .Г.Шевченка,

кандидат педагогічних наук

ГЕНДЕРНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКИХ РОДИННИХ ТРАДИЦІЙ

   Шлюбно-сімейні відносини та родинні традиції - досить складна і своєрідна сфера життя, суспільний інтерес до неї завжди був стійким і масовим. Пояснюється це тією великою роллю, яку сім'я відіграє в соціальному житті, в особистому щасті кожної людини.
   Дослідження свідчать, що проблеми шлюбу і сім'ї та збереження родинних традицій зараз є першочерговими в оздоровленні суспільства. Їх можна вирішити лише на підставі економічного і духовного оздоровлення країни. Сьогодні в умовах докорінних змін в українському суспільстві при проведенні соціальної політики необхідно враховувати тенденції розвитку сімейно-шлюбних відносин, зміни соціально-рольового статусу чоловіка і жінки в сім'ї, відсутність гендерного паритету в родині. Серед них можна зазначити такі:
   - сім'я продовжує існувати та зберігати певний авторитет у багатьох людей, незважаючи на кризові явища, які в ній відбуваються;
   - сім'я стає більш демократичною, рівноправною, змінюються ролі подружжя;
   - спостерігається лібералізація у статевих стосунках; зростає кількість дітей, які народжені поза шлюбом, які покинуті;
   - на фоні ломки звичних соціальних цінностей сьогодні непомірно зростає гедонізм та індивідуалізм, особливо серед молодого покоління, що створює безпосередню загрозу інституту сім'ї, яка заснована на шлюбі;
   - спостерігається укладання шлюбу за шлюбним договором. Можна припустити, що це явище буде набувати поширення у зв'язку зі зростанням соціальної диференціації суспільства;
   - знижується шлюбний вік; ті хто бере шлюб, менш підготовлені до сімейного життя в моральному та матеріальному планах;
   - скорочується дітонароджуваність;
   - зростає нетривалість шлюбу і нестабільність соціального інституту сім'ї;
   - держава формально затвердила цивільний шлюб, тим самим поставивши себе на дуже небезпечний шлях, який вже пройшли деякі європейські країни (яскравий приклад - Голландія). Як наслідок - старіння населення, недостатня народжуваність, погіршення репродуктивного здоров'я, "фемінізація бідності", домашнє насильство, правова незахищеність членів сім'ї.
   Організація та впорядкування українського суспільства на демократичних засадах потребують нового змісту всієї системи соціальних норм, що регулюють сучасні суспільні відносини, а також удосконалення тих із них, що історично себе виправдали. А для цього варто звернутися до історичних відомостей про роль і місце чоловіка та жінки в українському суспільстві на різних етапах становлення і розвитку української держави.
   Велике значення для розуміння зазаначеної проблеми мають праці дослідників і збирачів народних звичаїв ХІХ-- початку ХХ ст., а саме: М. Владимирського-Буданова, М. Грушевського, А. Костяківського, В. Мухіна, І. Оршанського, Н. Полонської-Василенко, П. Чубинського а також сучасних науковців М. Гримич, О. Івановської, Г.С. Лозко, А. Пономарьова та інших. Такі дослідники, як М. Ганенко, В. Гнатюк, К. Грушевська, Н. Заглада, П. Єфименко, М. Костомаров, З. Кузель, В. Охримович, М. Сумцова, І. Франко, розглядали питання правового та майнового становища жінки в сім'ї, укладення шлюбу та розлучення, особливості статево-вікового розподілу праці, проблеми сімейно-шлюбних відносин та образ жінки в народному світогляді.
   Сім'я та шлюб є історично-конкретною системою взаємовідносин, яка формувалась на основі міжособистісних інтересів подружжя, батьків, дітей та родичів, які були пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою. З часом сім'я змінюється, пристосовується до змінюваних суспільних відносин, хоч і є одним з найбільш стійких суспільних інститутів (І).
   Унікальність сімейних стосунків та родинних традицій у тому, що їх основу становлять міжособистісні взаємини, які виникають на ґрунті кохання, любові, кровної спорідненості, тому специфіка сімейно-шлюбних відносин не завжди регулюється юридичним правом. Самобутність і сила українського народу - в його національних традиціях і звичаєвому праві. Система звичаєвого права - історично сформована сукупність правових традицій і звичаїв, якими регулювалися стосунки і поведінка людей у різних сферах їхнього життя, одна з важливих ділянок народної свідомості та народних знань (ІІ).
   Звичаєве право відігравало важливу роль і в сімейному житті українців. Незважаючи на загальний вплив церкви, правові традиції протягом століть визначали основи шлюбно-сімейних відносин, функції, особисте і майнове становище членів родини, порядок спілкування і багато іншого. На засадах звичаєвого права ґрунтувалося побутування статево-вікових груп, різного роду трудових асоціацій тощо (III). Такі закони і правила, які активно діяли і ще діють у звичаях народу, знайшли своє відображення в обрядах, у традиціях роду, спільності, закріплені в характері нації, тісно пов'язані з віруваннями, народною міфологією і народною політикою, реалізувалися в праці і поведінці кожного в колективі. На сучасні традиції та звичаї укладення шлюбу значно вплинув їх історичний розвиток.
   Сьогодні нас цікавить соціально-рольовий статус чоловіка і жінки в сім'ї. Формування родинних і сімейних традицій, звичаїв і обрядів починається ще в дородовому суспільстві. Відповідно протягом тисячоліть змінюється і гендерний паритет у сімейних стосунках і взаєминах. Так, у первісному суспільстві, провідна роль належала жінці як прародительниці роду людського, яка виконувала дітородну функцію. А шлюбні зв'язки були тимчасовими. Рідство визначалося за материнською лінією, у суспільстві існував матріархат. Поступовий розвиток соціально-економічних відносин обумовив перехід до патріархату, який утвердився завдяки монополізації чоловіком приватної власності. На цій основі відбулося формування сімейних відносин, які мали патріархальний характер. Провідна роль як у суспільних, так і у родинних стосунках, належала чоловікові. Виникали різні типи сімей з їх життєвими циклами, ідеологіями, формувався інститут шлюбу. Шлюбно-сімейні відносини Київської Русі регулювалися як звичаєвим правом, так і чинним княжим законодавством, а після запровадження християнства - ще й церковними уставами. Шлюбно-сімейне право дохристиянської доби допускало багатожонство, купівлю, викрадення і приведення нареченої. Відомо, що до хрещення князь Володимир мав 5 дружин і близько 800 наложниць (IV).
   Із запровадженням християнства 988 року і присвоєнням церквою монопольного права утвердження шлюбу почали складатися норми шлюбного права. Процес цей йшов двома шляхами: через трансформацію давніх весільних обрядів у правовий звичай і через узаконення рішень органів церковної влади, що спиралася у своїх діях на візантійське шлюбне право. Їх узаконення належить до середини ХІ століття. Зафіксовані в законодавчому кодексі князя Ярослава Мудрого, а пізніше й в інших зводах, вони своєрідно акумулювали багатовіковий досвід суспільного буття східного слов'янства (V). Саме за нормами звичаєвого права укладанню шлюбу завжди надавали вагомого значення. За звичаєвим правом, в Україні людину вважали за самостійну тільки після одруження. Народно-педагогічні уявлення свідчать, що неодружена людина, якого б віку вона не була, вважалася парубком (дівкою) і користувалася меншим авторитетом у громаді, ніж одружена. Свідченням тому були ритуали, які осуджували молодь, що не виконувала призначених їй за віком функцій і тим самим вносила дисбаланс в установлену структуру соціуму і порушувала соціо-вікову динаміку. Тому серед основних факторів та принципів укладання шлюбу слід відзначити, насамперед, фізіологічні, сутність яких полягала в дотриманні відповідного вікового цензу (для дівчат - 16-17, для хлопців - 18-20 років).
   Важливе місце посідали соціальні та релігійні чинники (при виборі шлюбної пари надання переваги представникам одного соціального кола та спільного віросповідання). Провідну роль при укладанні шлюбів відігравали моральні засади (заборона шлюбів між кровними родичами, дотримання цноти, осуд багатошлюбності, розлучень та "життя на віру" тощо). Слід зазначити, що такі явища, як багатошлюбність, розлучення, "життя на віру" загалом були нехарактерними для традиційного українського суспільства, однак, не сприймалися як абсолютне зло. Наприклад, серед молоді не виправдовували шлюбу "на віру", але не засуджували його серед дорослих людей у тому разі, коли релігійні канони заважали легалізації стосунків, а економічні умови спонукали до спільного життя (селянин-вдівець, який поховав трьох дружин, для підтримання господарства одружується із вдовою, що поховала трьох чоловіків).
   Розлучення диктувалось рядом причин (матеріальні нестатки, хвороба, перелюб), які не дозволяли брати активну участь у життєдіяльності сім'ї та продовженні роду. Звичаєве право захищало, насамперед, таку модель сім'ї, яка могла б успішно відтворювати себе в потомстві та бути економічно самостійною. Ці факти свідчать про досить високу свободу особи в народній аксіологічній системі. Фактори, принципи укладання шлюбів, методи та прийоми контролю над їх дотриманням базувались на традиціях та етнічних стереотипах, які певним чином сприяли етнічній консолідації та ідентифікації.
   Розпад патріархальних відносин, демократизація сімейної сфери призвели до зникнення тих традиційних норм, які сприяли збереженню усталеного розуміння про стабільність сім'ї, що, у свою чергу, спричинило певний вплив на динаміку та вектори розвитку етносу. Вірілокальний тип української родини (перехід дружини в сім'ю чоловіка, основний відлік родоводу за чоловічою лінією), а також здійснення контролю над основними ресурсами сімейного майна, головування у веденні господарства та ряд інших чинників свідчать, що традиційно в системі "чоловік-жінка" домінуючу роль відігравав чоловік. Але побутування юридичних конструкцій в українському звичаєвому праві (посаг, материзна), факти участі жінки в громадському суді, функціонування інституту приймацтва (перехід чоловіка у прийми в сім'ю дружини) говорять, що і для жінки був характерний доволі високий рівень свободи і незалежності. Ряд структурних елементів звичаєво-обрядової культури, зокрема й гендерні взаємостосунки, також підтверджують факт відносного рівня свободи жінки. Наприклад, серед чоловічих дійових осіб весільного обряду найважливішу ритуальну функцію виконував староста, який дуже часто обирався з-поміж дядьків молодої за материнською лінію, що також є ознакою жіночої філіації (відліку за жіночою лінєю) і пережитками аванкулату (системи спорідненості за лінією рідного брата дружини). Про відносно високий рівень свободи свідчить також побутування обов'язкової словесної формули, якою батько питав згоди доньки на шлюб. Вона була формальністю, однак, сам факт присутності цієї формули в обряді сватання вельми показовий, оскільки в ритуальній поведінці, як правило, немає випадковостей. В Україні існувала форма укладення шлюбу через сватання дівчини до хлопця. Натомість роль чоловіка в сімейних обрядах (родини, весілля, похорони) доволі обмежена. До багатьох обрядодій чоловіки взагалі не допускалися.
   Постає проблема ролі батька та матері у вихованні і соціалізації дітей. У системі "батько-мати", незважаючи на вагомий авторитет батька, соціальні характеристики материнської ролі окреслені народною педагогікою українського етносу чіткіше, ніж батьківської. Участь матері в соціалізації дитини ставала провідною вже на початкових етапах виховання й полягала, насамперед, у формуванні морально-ціннісних орієнтацій, залученні до традиційно-обрядової культури, до ведення господарства тощо. Важливим для розуміння гендерних стосунків є аналіз "образу покровителя", який у різних культурах виникає як цілком природна і закономірна потреба людини в захисті, що реалізується в уявленнях про сакральне, надприродне, божественне. Народні уявлення про батьків, особливо матір, наближають їх до надприродної сили, Бога. На цьому рівні виявляється прерогатива родових цінностей. Особливо важливою вважали ритуально-магічну роль материнського благословення у родинному, весільному обряді, при виряджанні в дорогу тощо. У народно-педагогічних уявленнях, закляття, прокльони матері вважались для дітей найстрашнішою карою. У природі сакрального в українському традиційному світогляді і відповідно надприродного, божественного домінує жіноча стать, що виявляється в культі Матері. Цей невеличкий аналіз виховної ролі батька і матері у сім'ї спонукає нас згадати народу мудрість: "Чоловік у домі - голова, а жінка - душа" (VI).
   Для вступу в сам шлюб від жінок на Русі вимагалося виконання багатьох умов. Однією з них був шлюбний вік: 15--16 років, у ХІV--ХV століттях - від 12 до 18 років. Церква забороняла укладення шлюбів з представниками інших конфесій. Однак ці заборони не поширювалися на великокнязівські родини, члени яких досить часто укладали шлюбні угоди з представниками правлячих династій зарубіжних країн. Відповідно до існуючих у Київській Русі церковно-правових норм не дозволялося більше, ніж два рази брати шлюб. Третій шлюб був дозволений лише у випадку смерті другого чоловіка. Шлюбні узи церква проголошувала непорушними. Їх розривання допускалося лише у виняткових випадках і тільки після судового розгляду. Давньоруське право розлучення також виникло з прийняттям християнства і поширенням церковного шлюбу, і, хоча світська влада неодноразово втручалася в цю сферу діяльності церкви, сама церква була монопольним регулятором його розвитку. На початку підставою до визнання шлюбу недійсним вважали лише смерть одного із подружжя. Проте вже в епоху Устава Ярослава церковна практика розширила перелік причин розлучення. Приводом для розлучення подружжя була, звичайно, невірність дружини. Цікаво, що подружня невірність чоловіка не давала підстав для розлучення. Пізніше, з розвитком феодального права, жінки отримали право на розлучення з причини зради чоловіка.
   Жінку як об'єкт суспільного життя ХVІ--ХVІІ століть вивчали історики ХІХ століття досить поверхово, через призму чоловічої звитяги і козацького аскетизму. В Україні ХVІ--ХVІІ століть суспільне становище жінок, на відміну від Західної Європи, залежало не від суспільного статусу чоловіка, а від власного майнового становища. Тому шляхтянки, незалежно від сімейного стану, володіючи величезними земельними латифундіями, отримували суспільну вагу. Будучи значимою одиницею суспільства, жінки за повнотою своїх прав і свобод не становили у цей період будь-якого винятку. Їх правове становище нормував Литовський Статут, у карних та цивільних постановах якого був закріплений принцип рівного права для чоловіків та жінок. Забезпечивши майнову незалежність жінок та їхні права на успадкування землі, Литовський Статут, таким чином, узаконив рівний з чоловіком правовий статус, що мало для жінки неабияке значення.
   Повноліття у Першому Литовському Статуті 1529 року було визначено для чоловіків -- 18 років, для жінок -- 15 років (VII). У Третьому Статуті 1588 року термін повноліття для жінок знижено до 13 років (VIII). З цього часу дівчина ставала не тільки повноправною володаркою спадкового майна у випадку сирітства, але й могла мати окрему власність ще за життя батьків. Українські шляхтянки у зазначений період користувалися широкою свободою і правовою незалежністю, не поступаючись у повноті своїх громадських прав чоловікам. Жінки-землевласниці не були усунені і від такої державної справи, як сплата податків, які збиралися з них як з повноправних членів суспільства без будь-яких обмежень. Жінки не були усунуті і від державних посад. Як свідчать документи, жінки могли обіймати та наслідувати посаду старости. Українська сім'я, як правило, базувалась на принципах рівноправності подружжя, і українська церква, визнаючи жінку значимим членом суспільства, цього не заперечувала. Дружина (від слова "друг") була для чоловіка не слугою, рабинею, а товаришкою, на відміну від великоруської жінки -- "жены" (від "роженица") (IX). "Жінка чоловікові подруга, а не прислуга" (X), - говорить українська народна мудрість.
   Для шлюбності ХVI--XVII століть в Україні було характерне таке унікальне явище, як розлучення, причому воно відбувалось не лише з причин, які допускала церква, а й через незгоду у подружжі і навіть через втрату довіри та любові, або хронічну хворобу одного із членів подружжя. Після всіх формальностей, пов'язаних з розлученням, чоловік та жінка могли брати нові шлюби. Оповіді іноземних мандрівників та дипломатів того часу свідчать про значну самостійність українських жінок. Вони змальовують їх досить привабливими, відважними та рівноправними учасницями тогочасного життя та побуту. Такої свободи та незалежності не знали ні західно-європейські, ні московські, ні, тим більше, азіатські жінки.
   Статус жінки в правових традиціях української держави доби запорізького козацтва також видається досить цікавим. Запорізьким козакам не дозволялося бути жонатими в місці їх проживання (на Січі), а які вже одружені, слід було, щоб їхні жінки жили поблизу від Січі, у зимівниках і слободах, куди козаки навідувались час від часу. Відсутність постійного спілкування з жіноцтвом на Січі, очевидно, призводила не стільки до забуття, байдужості або зневаги, скільки до ідеалізації жіночого начала. У системі духовних цінностей запорожців традиції шанування жінки-матері набули й світоглядного значення. Це виражалось не лише в ідеалізації таких понять, як Україна-мати, Січ-мати, козацька шабля-мати, де Січ і шабля уособлювали ідеальну матір - заступницю, але й поклоніння жінці -- матері-Богородиці, яку козаки вважали своєю релігійною покровителькою і заступницею.
   Ікони Божої Матері були серед козаків найшанованішими. На відміну від України в основі середньовічного законодавства Російської імперії лежали патріархальні погляди та судження щодо призначення жінки. Теоретичною та моральною опорою влади було християнське вчення про стосунки між статями, за яким жінка створена після чоловіка -- створена для чоловіка, не тільки помічниця чоловіка, подібна до нього. Створена із ребра чоловіка, вона "зобов'язана йому і світлом, яким вона насолоджується, і ім'ям, яке носить".
   У суспільному та науковому середовищі другої половини ХІХ століття були широко популярні ідеї про природну неповноцінність жінки. Прихильники цих поглядів переконували суспільство в тому, що їх кров має більше води, мозок слабший, рівень здібностей нижчий, ніж у чоловіків, а функції материнства серйозно виснажують організм. Домінування подібних суспільних поглядів на жінку суттєво впливало на законодавство, тим більше, що вони не були рідкисним винятком. Переважна більшість суспільства, не тільки чоловіки, а й самі жінки, дотримувалися погляду, що жінка ні в якому випадку не є істотою, рівноцінною чоловікові, і навіть прихильники жінок не ставили питання про визнання рівноцінності її людської гідності. Законодавство цілком відповідно до цих поглядів розглядало жінку як слабку, не зовсім розумну, хибну істоту, яка потребує особливого захисту, підпорядкування авторитету і яку слід утримувати у відповідних межах.
   Законодавча рівність прав жінок та чоловіків, яку проголосила радянська влада 1917 року, забезпечила участь жінок у соціально-економічних соціалістичних перетвореннях. Жінки отримали право здобувати освіту, працювати на виробництві, незначну частину сімейних обов'язків переклавши на державні побутові установи. Але українські жінки, як і чоловіки, зазнали політичного та економічного терору з боку партії, держави. З кінця 80-х років в українській науці почалося переосмислення історичного минулого України, зокрема радянського періоду. У цей час з'являється нове бачення реалій жіночого буття за радянських часів. Відзначаючи досягнення радянської влади у законодавчому закріпленні рівності чоловіків та жінок, наданні жінкам можливості набувати освіту і працювати на виробництві нарівні з чоловіками, дослідники відзначають відсутність автономії жінки як особистості на фоні трагедії українців як нації.
   Сьогодні процес утвердження й забезпечення рівноправності в незалежній Україні має національні та європейські особливості. На початку ХХІ століття процеси рівноправності між жінкою і чоловіком в українському суспільстві чим далі зазнають європейських і світових впливів. Це, насамперед, вплив міжнародного жіночого руху, світової інтеграції людства в усіх сферах життя, його інтелектуалізації і гуманізації. Але зміни, які відбуваються в сучасній Україні, спонукають нас звернутись до таких категорій інституту сім'ї, як духовність, психологія, етика, мораль. Тому що непохитна цінність сім'ї, як і раніше, зберігається в самосвідомості українського суспільства (XI).
   Саме українські родинні традиції та звичаєві норми, порівняно з кодифікованим правом, були більш гуманними і спрямовуваними на збереження паритетних стосунків і взаємин між чоловіком і жінкою. Саме звичаєве право було основним засобом регулювання взаємовідносин між людьми, зокрема в родинному побуті, і в основному увійшло згодом у закони державного права. Багато звичаїв і обрядів українці зберегли дотепер. Саме норми звичаєвого права покладені в основу сучасного сімейного права. Дослідження історико-правових засад національного права, зокрема вивчення звичаїв у сфері шлюбно-сімейних (родинних) відносин, є дуже важливим на сучасному етапі відродження і розвитку української державності, становлення і утвердження України як соціальної, правової, демократичної держави, зміни та вдосконалення законодавства.
  
   Література:
   i Грицяк Н.В. Гендерний паритет сучасності // Завуч. - 2000. - N 32. - С. 2.
   ii Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А.П. Пономарьов, Л.Ф. Артюр, Т.В. Косміна та ін. - К.: Либідь, 1993. - С. 153.
   iii Там само. - С. 153.
   iv Іванов В.М. Історія держави і права України: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2003. - С. 172.
   v Грицяк Н.В. Вказана праця. - С. 2.
   vi Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період. - К.: Видавництво художньої літератури, 1963. - с. 642.
   vii Первый Литовский Статут 1529 г. / подготовлен Лазуткиной С., Гудавичусом Э. - Вильнюс,
   1983 - 1985, - Ч. 1. -1 - 2. - С. 35 - 40.
   viii Іванов В., Озель В. Укладання шлюбу за українським звичаєвим правом:
   ix Грицяк Н.В. Вказана праця. - С. 3.
   x Українські народні прислів'я та приказки. - С. 641.
   xi Ткачова В.А. Інститут сім'ї у ретроспективі та сучасності.
  

Даниленко Ірина Миколаївна,

студентка Ніжинського державного університету

імені М.В.Гоголя

ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ УСВІДОМЛЕНОГО БАТЬКІВСТВА

   На сучасному етапі розбудови української держави соціально-економічні умови життя українського суспільства зробили свій відбиток і на функціонуванні сім'ї як виховного інституту, спричинили виникнення нових проблем, пов'язаних з втратою таких загальних людських вартостей,як родина, рід, батьківство, материнство. Процес трансформації сучасної сім'ї як соціального інституту супроводжується тривожними ознаками її дезорганізації: збільшення кількості розлучень, сімейно-побутових порушень, зниженням рівня народжуваності, послабленням виховного потенціалу сім'ї, збільшення неповних сімей, розмите уявлення сучасних українців про шлюб, сім'ю, зміст сімейних та батьківських обов'язків, неврози тощо. Це дає підстави стверджувати: стан сучасної сім'ї є кризовим.
   Значну роль для створення сім'ї відіграє підготовка до сімейного життя взагалі та до виконання батьківських та материнських ролей зокрема. У сучасному контексті ця проблема звучить як формування усвідомленого батьківства. Енциклопедія дає визначення батьківству як процесу забезпечення батьками (рідними чи прийомними) необхідних умов для повноцінного розвитку, виховання і навчання дітей. Звертаючи увагу на значимість і важливість цього поняття, науковці визначають його як усвідомлене батьківство. Саме цей термін більш широко і точно розкриває компоненти батьківства: установки, принципи виховання.
   Усвідомлене батьківство - це взаємодія батьків (чи осіб,які їх замінюють) між собою та іншими членами сім'ї, включаючи дітей, результатом якої є створення найбільш сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини на всіх етапах її життя. Уперше у вітчизняній науковій літературі зміст данного поняття розкриває Т.Ф. Алєксєєнко. У психолого-педагогічній науці недостатньо висвітлюється проблема ґендеру у формуванні майбутнього батька чи майбутньої матері. Саме тому вивчення гендерної соціалізації було б неповним без аналізу ґендерних особливостей демографічного виховання та підготовки учнівської молоді до виконання материнських і батьківських функцій. А. І. Антонов у монографії "Соціологія народжуваності" відмічає, що "потреба в дітях є соціально-психологічною властивістю соціалізованого індивіда, яка проявлялась у тому, що без наявності дітей і належної їх кількості індивід відчуває ускладнення як особистість". Діти потрібні для задоволення однієї, хоч і дуже важливої потреби, - потреби мати об'єкт альтруїстичної турботи та опіки, потреби у відчутті власної необхідності і корисності для любові і турботи.
   Ґендерними особливостями характеризуються аргументи подружніх партнерів щодо небажання мати дітей. У жінок це такі, як страх утратити струнку фігуру; побоювання, що не вдасться поєднати материнство і кар'єру, небажання перетворюватись на домогосподарку, а в чоловіків - побоювання, що дружина втратить привабливість; упевненість, що після народження дитини між подружжям більше не буде пристрасних стосунків; страх, що з появою дитини він виявиться для дружини на другому плані і вона перестане приділяти йому час. Відрізняються і мотиви народження дитини. Дослідники доводять такі жіночі мотиви: прагнення досягти бажаного соціального й вікового статусу; задоволення моделі повноцінного життя; компенсація своїх життєвих проблем; любов до дітей. Щодо мотивації батьківства у чоловіка, то дослідники доводять, що в першу чергу, дитина - його продовження, його друге "Я". До цього додаються й мотиви компенсації та реалізації себе як батька.
   Демографічне виховання повинно передбачати формування правильного ставлення до материнства і батьківства. Материнство поглиблює моральні почуття, посилює почуття до чоловіка-батька її дитини. Жінка-матір більше усвідомлює і переживає свою гідність. Факт материнства взагалі дуже корисно впливає на ступінь дозрілості жінки. Ті жінки, які з тих чи інших причин не могли стати матерями, порівнянно з матерями, що народили дитину, мають схильність до концентрування уваги на функціонуванні власного тіла з відчуттям його неповноцінності. Окрім цього, у них настає послаблення енергії і погіршення настрою, їм характерний стан неспокою, лякливості, непевності, приглушення чуттєвості. Чимало дослідників феномену батьківства пишуть про відмінності материнської й батьківської любові. Материнська любов - безумовна, глобальна й постійна. Батько ж любить дитину більш відсторонено. Він любить її тоді, коли, на його думку, її є за що любити, коли вона справджує його сподівання й уявлення. Для виховання дитини необхідна наявність дорослих обох статей. Адже таким чином дитина отримує навички статеворолевої поведінки. На жаль, наше виховання має перекос у "жіночу" сторону. Роль батька в житті і розвитку дитини не менш виняткова й унікальна, ніж роль матері, хоча й на свій лад. Правда, матір входить першою в почуття й свідомість дитини, а батько - дещо пізніше, але він також покликаний здійснити чудо: разом з матір'ю створити особистість. У батькові дитина відчуває потребу. Справжній батько вкрай потрібний як хлопчикам, так і дівчаткам. Якщо для жінки материнство - це швидше біологічне, ніж соціальне начало, то для чоловіка батьківство - в основному соціального походження.
   І. С. Кон звертає увагу на відмінності в батьківському та материнському впливі на формування особистості дитини. Батько сприймається і насправді буває жорсткішим і авторитарнішим, ніж мати, особливо щодо хлопчиків і юнаків. Психологічна близькість із батьком спостерігається рідше, ніж з матір'ю. Вплив батька на виховання дітей у більшості сімей нижчий, ніж вплив матері. Дехто вважає, що батько суворіший і вимогливіший до дітей, ніж матір. Насправді ж це залежить від статі дитини. Чоловікам легше вдається досягти дисципліни у хлопчиків, жінкам - у дівчаток, тоді як емоційну підтримку сина, навпаки, частіше знаходять у матері, а доньки - у батька. Майбутні батьки повинні бути психологічно готовими до того, що виховання дитини - праця нелегка, праця без вихідних, що вимагає постійного напруження розуму, почуттів, готовності приймати негайні рішення, брати на себе повну відповідальність. Можна виділити п'ять умов успіху в здійсненні батьківського і материнського обов'язку:
   1) бути високо вимогливим до самого себе, постійно займатись самовихованням, володіти волею, витримкою;
   2) знати інтереси своїх дітей, вникати в усе, що їх хвилює, турбує, гнітить чи радує;
   3) пам'ятати свої дитинство та юність, співпереживати з дитиною все, що з нею відбувається;
   4) обов'язково брати участь в усіх домашніх, господарсько-побутових справах, залучати до них, по можливості, і дітей;
   5) завжди бути прикладом для своїх дітей.
  

ЯК НАМ БУДУВАТИ МАЙБУТНЄ

  
   Всі ми прагнемо любові. Любов до людини, людини праці - вищий прояв душі комуніста, який інколи навіть власним тілом, своєю самопожертвою встає на захист її інтересів, її права на життя. З початку Перебудови, зі зняттям "залізного паркану", до нашої, поневоленої загальним "одобрямсом", свідомості вкрадливим підступом влізла ідеологія католицизму - "кожний сам поодинці несе свій "хрест" гріха пізнань", в набутті якого "повинні" всі. "Відокремлюй і владарюй" - давній постулат гнобителя особистості. І диктує нам свою волю МВФ. "Вільний розвиток кожного передумова вільному розвитку всіх" - заповідь матеріаліста. Почуття ліктя друга, товариша, його моральна підтримка і розрада зменшують біль страждань, прискорюють "одужання", викликають довіру, як основу віри в себе, в друзів, в колективний розум, в комунізм. Розколовши лівих, буржуазні ідеологи, нав'язали декому думку про самодостатність особистості. Що ховається під поняттям самодостатності? Гордість чи гординя? Самозакоханість чи самовдосконалення? Пихатість, гордовитість - ознака душевної хвороби, як результат обділення любов'ю, любов'ю ближніми, братами і сестрами. Якщо був Адам і була Єва, то всі ми - брати і сестри. Чому ж ми сваримося і б'ємося між собою, як нерідні. Не можемо поділити спадщину, багатство, Землю. Погляд матеріаліста на історію і віра в еволюційність розвитку дозволяють із впевненістю стверджувати, що споконвічність общинного життя, як гарантії самозахисту і виживання в світі дикунів сприяла становленню людства різних кольорів шкіри і ступеню розвитку особистості. В чому ж тоді сенс гордині? В тому, що ти народжений в любові, бо тільки від справжнього кохання народжуються обдаровані діти. Навчитися ж брехати, отримати правдою і неправдою інформацію і, в монополії на неї, досягти шаленого багатства - справа не складна. Достатньо просто не мати совісті, тобто бути в вищій мірі безсоромною людиною, самодостатнім егоїстом, індивідуалістом. Рідко хто таким народжується. Таких скоріше випестують необачливі батьки. Та байдуже суспільство.
   Ствердження можливого з'єднання індивідуалістів основане на прагненні корисливості, спільного, тимчасово, отримання надприбутків. Прагнення комуністів союзу з Братами і Сестрами, зближених спільною долею, спільними проблемами порятунку суспільств від власної зневіри в ідеали добра і справедливості нічого спільного зі з'єднанням не мають. Вони бажають об'єднань, добровільних, за спільними інтересами до братерства і взаємодопомоги. Вільна Україна, налагодивши родинні зв'язки, здатна встати з колін, дати світу кращий зразок добробуту суспільства і особистості при мінімумі зусиль навіть в умовах існуючої розрухи, якою так хваляться деякі перебудівники. "Новітні" технології, нав'язані Заходом, в тому числі комп'ютерні і цифрові, ніщо інше, як спроба задурманити нам голови "досягненнями" людства. Нема кращої вантажівки, як "Татра", нема кращої ракети за "Тополь", створену науковцями і інженерами СРСР, і України, як його складової. Творити красиве і зручне ми могли і вміємо, потрібне лише бажання і допомога один одному.
   Кращим проявом такої взаємної турботи мала б слугувати в умовах відновленого соціалізму демократична система оплати праці найманих працівників підприємств державної форми власності, за рахунок якої, поступово, еволюційним шляхом, має відбутися усуспільнення засобів виробництва і землі, як передумова вищої суспільної формації - комунізму. Сутністю державного управління мала б слугувати система держзамовлень з відповідним фінансуванням (частковою передоплатою), надання виключного права позбавлення податку на прибуток для державного самоврядного підприємства чи закладу, при умові однакової для підприємств всіх форм власності системи оподаткування заробітної плати. Державою ж має постійно регулюватися собівартість внутрішнього споживання, а через це й собівартість експорту. На об'єкти експорту, вироблені за держзамовленням, має встановлюватися виключна державна монополія зовнішньої торгівлі. Сутність демократичної системи оплати праці полягає в трирівневій системі з комп'ютерним добовим обліком і підсумовуванням її місячного значення.
  

ПОЯСНЕННЯ ДО ПРОЕКТУ

Автономного 15 квартирного житлового будинку та

"Хутора комплексної забудови" із автоматизованою міні-фермою і цехом переробки молока для потреб мешканців хутора

(які не вважалися за потрібне при складанні бізнес-плану, Програми та Концепції цільової Програми)

   1. Принципи опалення та принциповий намір використання пляшок з-під одеколону "Шипр" у конструкціях панелей, якими одягається несуча конструкція будинку, міні-заводу (цеху) й міні-ферми:
   - опалення інфрачервоне низькочастотне електричне повільного прогріву приміщення із періодичною дією й терморегулюванням із безпечним рівнем постійної напруги на нагрівному елементі має ресурс роботи, що дорівнює терміну витривалості будівлі,
   - опалення потребує мінімізації тепловтрат помешкань, тим паче, що приміщення довільного планування, отже з екологічної точки зору, економічної (дешеві й широко розповсюджені будівельні матеріали), позитивні відгуки від окремих забудовників, які, як і планується, використовували вакуумовані й закорковані пляшки від одеколону "Шипр", дозволяють використовувати промислові зразки комплектуючих для зведення аналогічних будівель й хуторів як в Україні, так і на Півночі чи у Африці (при експорті технології)(захищено ПУ N40183),
   - позитивна практика використання аналогічних технологій опалення використовувалася в РВСП (в Україні) й досі використовується у Росії (через ліквідацію ЯО в Україні у стані банкрутства ВАТ "Вуглекомпозит), в той час як активно працюють на ринку України РУП "Світлогорськхімволокно" та аналогічні постачальники від США,
   - забезпечивши стабільною роботою й збутом запорожців перед машинобудівниками транспорту, в тому числі сільськогосподарського, відкриється широке поле діяльності із створення автономних електричних та гібридних взірців техніки.
   2. Процес відновлення родової складової в українській сім'ї майбутнього - шлях повільний й добровільний, але без наявності позитивної альтернативи нема майбутнього у села, як би щільно не було воно забудоване: в міру освоєння помешкань "хуторів" підуть у небуття теперішні "чураки" й вивільниться земля для садів та власних (присадибних) угідь.
   3. Зменшення навантаження на існуючі електричні мережі відкриє можливість електричним транспортним перевезенням сільськими міні-тролейбусами між розкиданими ділянками села та приміськими тролейбусами-позашляховиками між населеними пунктами й містами.
   4. На сьогоднішній стан монополістами серед виробників переробних міні-молоко-заводів є Росія та Ізраїль, та їхнє обладнання значною мірою енергозатратне, із вровадженням "хуторів комплексної забудови" на світовий ринок вийдуть міні-заводи українських виробників із енергоефективністю удвічи вищою (захищено ПУ N79157).
   5. В міру проробки проектів автономних багатоквартирних будинків й "хуторів" їх зведення очікується й в "сільських районах" українських міст: Дніпропетровськ, Кривий Ріг та ін.., буде створена "різнобарвна" промисловість будівельних конструкцій та техніки для швидкого серійного зведення будівель.
   6. Нові робочі місця у промисловості будуть створені як у містах, так і за місцем проживання, що створює засади децентралізації трудових ресурсів (де до роботи залучатиметься як молодь, так і літні люди й ті, що вже отримують пенсію).
  

0x08 graphic

   Современный состав семьи сформировался в конце XVIII столетия в процессе устойчивого развития мануфактурных производств. Необходимость в свободной рабочей силе сформировала понятие квартиры и закрепила разрыв семейных связей. Современный мировой кризис - будучи кризисом перепроизводства, фактически является кризисом морали, кризисом семейных отношений. Десятилетия становления новой Украины с ожиданием привлекательных инвестиций показали невозможность движения вперед без разрешения проблем села, проблем отцовства и воспитания молодежи. Современное развитие технологий позволяет коренным образом изменить уровень жизни села путем создания условий комфортного проживания в одной квартире четырех поколений. Существующая на Западе тенденция к коттеджному типу поселений, которая вслепую копируется застройщиками вокруг столицы, обусловлена большой разницей в доходах и нигде не применяется к большинству населения. Из-за высокой плотности населения в Украине уже сейчас некоторые села разбросаны на десятки километров, создавая ощутимые транспортные и коммунальные проблемы. Практика слепого переноса принципов городской квартирной застройки многоэтажными домами в селе не прижилась из-за низкого качества жизни при отсутствии или нерешенности необходимых социально-бытовых условий. Практика создания больших сельскохозяйственных комплексов и производств обладает позитивной тенденцией развития. А опыт соседей по развитию молочных мини-ферм и мини-заводов позволяет не только обеспечить жителей села полным ассортиментом молокопродуктов, но и реализовать излишки благодаря более низкой себестоимости, в том числе и с внедрением энергосберегающих мероприятий.
   Серийное внедрение в селах комплексной хуторской застройки многоквартирными автономными домами в единой энергосети с молочной мини-фермой на 50 дойных коров и мини-молокозаводом, обеспечит существенно более высокий уровень жизни и условия для добровольного воссоединения родственников. Хуторская застройка позволит решить транспортные проблемы. Заложенные в проект принципы енергоэффективности, закрепленные патентом Украины N40183 "Комплексная система обеспечения бытовых и технических нужд многоквартирного автономного дома", в пакете с "ноу-хау" в отношении теплоэффективности здания, обеспечат наилучшие показатели использования нетрадиционных возобновляемых источников энергии и полный отказ от использования природного газа. Внедрение при комплексной застройке биотехнологий обеспечит высокий уровень экологии и гармонизацию окружающей среды. Одновременно это требует развития машиностроительной промышленности Украины для выпуска низковольтного силового электронного оборудования и преобразователей в комплексе с нетрадиционными генераторами и источниками электроэнергии, высокоэффективного кухонного оборудования и холодильной техники на менее затратных принципах работы, широкого внедрения в быту углетканей и углепластиков, технологией изготовления которых владеют предприятия Украины.
   Бизнес-план программы "Новейшее село - через децентрализацию трудовых ресурсов региона" разработан с целью освоения конкурентоспособной продукции за счет использования инвестиционных средств государства, банков, организаций и населения для внедрения в сельской местности серийной хуторской застройки многоквартирными автономными домами в комплексе с молочными мини-фермой и мини-молокозаводом в единой энергосистеме. В основе концепции - скоростное монолитно-каркасное возведение автономных многоквартирных домов с квартирами для семей четырех поколений и использование новейших систем электрического отопления, энергосберегающих технологий, утилизации выбросов и отходов, использовании любых, присущих региону или местности, нетрадиционных источников электроэнергии.
   Минимальное энергопотребление многоквартирными автономными домами, мини-фермой и мини-молокозаводом, при комплексной автоматизации, достигается использованием особых стеновых панелей, нагревателей из отечественной углеткани в системах отопления и нагрева, солнечных коллекторов для горячего водоснабжения и биотехнологий, углепластика для электроплит и духовок, биогаза для кухонных плит и водогрейных колонок, бесконтактных устройств коммутации, плавного включения накальных ламп и использования экономных систем освещения, высокоэффективных преобразователей и регулируемых приводов.
   Создание условий для комфортного проживания семьями четырех поколений и притока на постоянное жительство в село городских жителей позволит улучшить демографическую ситуацию, поднять уровень морали и культуры, а благодаря созданию в промышленности региона большого количества рабочих мест, в том числе и по месту жительства, решить вопросы свободного перемещения трудовых ресурсов и ликвидировать сложившуюся диспропорцию развития регионов.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

ИСТОРИЧЕСКАЯ МИССИЯ УКРАИНИ

  
   Закончились выбори. В эфире "Интера" прозвучало заявление премьера о программе возрождения отечественной экономики. К написанию статьи подтолкнула длительная беседа с главным инженером Ивано-Франковского "Родона". Ведущий специалист в прошлом предприятия електронной промышленности в перспективе развития отечественной отрасли видит так называемую 013-тую технологию, которой, по его словам, владеют западные электронные гиганты. Это очень большие деньги и Украине такие инвестиции даже не нужны. При всем уважении к мировым достижениям в области робототехники, широкий круг нужд украинцев лежит за пределами нанотехнологий. Северными соседями за последние годы освоено значительную часть популярных мировых образцов электронных изделий и их предприятия готовы сотрудничать с нами. А потому, первоочередным вопросом сьогодняшней повестки дня является всесторонняя кооперация предприятий разного подчинения для общей цели.
   Поэтому, хотя СССР в прошлом, нам никогда не избавиться от его влияния на наш сегодняшний день. Можно уничтожить все хорошее, что было в советском образовании, в угоду гармонизации с мировой практикой и требованиями зарубежных советников. Сегодня уже почти уничтожена производственная база Украины. Основные финансовые ресурсы сосредоточены в частном бизнесе. И все же никогда украинец не будет смотреть на своих соотечественников глазами Запада, глазами лицемера с утончённой доброжелательной улыбкой. В Украине последнее время множество учебных учреждений обучают менеджменту и маркетингу, но ни в одном не сделан анализ разницы в подходах к "товару" у украинского производителя и западного, какой бы популярной торговой маркой он бы не прикрывался. Первое отличие - в философии мировосприятия. Второе, не меньшее по значению, в западном лицемерии, когда основные средства собственник получает не от фактической продажи товара, а от его сервиса. Мало кто в Украине памнит легковушку "Шкода - Формен", чешский автомобиль для мужчины, которым так гордятся их владельцы. Но стал концерн "Шкода" собственностью "Фольксвагена". И садятся за руль "Октавии", "Фабии" и т.п. женщины. Ибо какая женщина не любит быстрой комфортной езды, когда лишь на скорости более 200 км в час ей удается хотя бы на миг отключиться от проблем, что свалились на её слабые плечи в связи с обвальной безработицей в Украине, когда на руках и дети, и родители (а иногда и муж - безработный). Вот и летит Украина в бездонную пропасть под названием Евросоюз и ВТО, абсолютно к ним не готовая, с противоположным мировоззрением, и, как большинство, видит себя лишь кормилицей и дешевой рабочей силой хитрого лиса - Запада, который никогда не откроет свои секреты производственного маркетинга. Впрочем эти секреты достаточно просты: разделяй и хозяйничай, ибо только так можно навязать одиноким и обездоленным и свою идеологию, и свой "никчемный" товар, как бы ярко он не выглядел, ибо он хоть вроде бы новый, но все же дня прошедшего. Только украинское мировосприятие позволит дать миру новые товары, котрым вовсе не нужны "наивысшие" мировые достижения, прежде всего в компъютерной электронике, потому что то, что в мире потребляют "избраные", мы должны дать всем, а это не какие то там CD или DVD, или Hi-Fi. Западные "избранные" "цифру" не слушают и "мыльные оперы" не смотрят, а предпочитают винил... и даже поливиниловую пластинку.
   Для этого в Украине и в СНГ есть всё. Почему именно в СНГ? Потому что жизненный цикл "западного" товара, как и комплектующих, - 3-4 года, поэтому как бы мы не тужились, нам в эту циклограмму не вклиниться. Украина во времена Союза была его сборочной площадкой. Надо лишь с умом однестись ко всем тем технологиям, которые стали нам и соседям доступны за годы Независимости, и дать миру пример дороги в будущее. Украина ждёт инвестиций. Общество же и есть лучший инвестор. Нужно лишь с любовью отнестись к гражданам и их проблемам.
   Нужно всего лишь кроме логического и абстрактного мышления применять и философское...
  

Речь наша материнская

   Старинная поговорка: "Слово - не воробей..." должна бы служить человечеству на пути к миру и добру. Но к сожалению богатство мови (речи) количеством синонимов слов, без чёткого определения их практического применения, ведёт к противоположному: разбрату, упадку морали и развратности, деградации общества. Но за окном - ХХІ век, век новых требований, новых ценностей. Сокровища истории украинского народа дают нам верный курс в будущее. И главным нашим достоянием являются любовь и кохання.
   Работая в Службе маркетинга ДП ПО "Карпаты", объездил всю Украину в постоянном общении с людьми. И пришёл к выводу, что вся суть наших противоречий лежит в материнской речи, разговоре матери с детьми, рождёнными от кохання. К сожалению не все дети в Украине - от кохання. Ибо кохання - это интимные отношения с любимой, исполненные нежности и трепота общения с обладательницей глаз, которые запали в душу с первого взгляда на всю жизнь. Но проблема в том, что воспитанные матерями, во времена буреломных соревнований, чаще без отцов, дети так и не смогли привнести в наш век мужество и силу своих отцов, их слова. И эта проблема значительно шире вопросов двуязычия. Мягкая украинская речь, мова постоянных защитников своих границ, привнесла в украинские словари слово "кохатися", которое по грубости не уступает русскому матерному аналогу, нивелируя высокие чувства, спрятанные в слове "кохання". Воспитывать же умению кохать нужно с пелёнок. А для этого ребёнок никогда не должен слышать ссор между родителями. А это возможно лишь при условии сплошных компромиссов между родителями. Но компромисс возможен лишь между равными. Украинская мова же возвеличивает женщину-мать. Поклонение перед её муками роджения в мир нового человека возвеличено многочисленными статуями Деве Марии на западе Украины. Русская речь, мова победителей, стратегов и строителей государства, слишком высоко преподнесла статус мужа, отца. Вот и нужен симбиоз мов, органичное соединение двух великих языков в единую Державную Украинскую Мову, которая бы дала Миру образец семейного взаимопонимания и родительского воспитания градущих поколений примером взаимного уважения и любви.
   Основой для данного вывода стали многочисленные беседы с выходцами Карпатских гор, для которых кохання чётко ассоциируется с интимной жизнью с любимой. Может быть именно поэтому стойко держится противостояние между западом и востоком в Украине, из-за размытости понятий в толковых словарях украинской речи.

ЛЮБОВЬ - КОХАННЯ

  
   Миром правит любовь. А "кохання" - лучше ?! Быть может это слово - абсурд порабощённого человека, который не в силах определиться, кого любит больше: мать, которая его родила, или мать своих детей. Но именно кохання является двигателем и гарантом счасливого движения вперёд. Приобретение сексуального опыта не всегда пронизано любовью. Жизнь большинству посилает случайность встречи с коханням, которое венчается браком. Но долговечность брака не всегда измеряется временем жизни. С введением института гражданского брака участились розводы. После первой любви приходит вторая, третья... Но в памяти многих живет воспоминание о высшей радости первого кохання -любви. Что заставляет нас искать родство душ в любви, в браках? Неосознание обоими партнерами самой сути души. Душа материальна, но её нельзя измерить. Это особенная форма движения крови в мозгу человека, высшей само- организованной системы человеческого организма, которая отражает гармонию самосознания, гармонию любви. Так давайте же, осознав это, боротся за кохання! Что же такое кохання? Это радость открытия, радость размножения, радость интимного общения со своєй половой противо-положностью. "Да здравствует любовь!" - поют русские ребята, которые только что окончили школу. "Пусть живет кохання!" - должны поддержать их исполненные Знанием украинцы. Но равны ли мы в любови, в жизни? Святые отцы утверждают: "Бог создал неравными мужчину и женщину, ибо та в муках рожает ребенка, в то время, как от его зачатия удовольствие получает мужчина". Так могут ли влюбленные сравняться? Ведь, приложив усилия, использовав опыт человечества, мужчина может дать коханой высшее наслаждение зачатия ребенка. "Совместные" роды могут дать мужчине ощущение всей полноты радости рождення в мир нового существа, личности.
   Кто руководит нами в поисках кохання и родной души? Судьба? Но ведь кождый из нас со случайностей жизни, в силу неосознанной необходимости, выводит собственные закономерности, не зная законов случайностей, сам, на их основе, строит личную судьбу, творит своё счастье. Счастье же во взаимопонимании, понимании каждым проблем и забот коханого человека, во взаимоуважении его чувств, в гармонии, в музыке кохання, музыке любви. Так учимся же слушать музыку, музыку разговора, музыку страданий, музыку труда, музыку вечности. Ибо вечность - в любви. Так идем же в вечность общаясь. Чья речь лучше? Та, которая позволяет свободно, без препятствий разных толкований слов и понятий, общаться и слушать. Так научимся же слушать и понимать каждого, а потому сначала нужно научиться слушать себя, своё сердце, свою совесть.
   Каждый человек желает красивого. Самым красивым, по утверждению выдающихся творцов, является оголённое женское тело. Одной или другой? Но есть ли смысл гарема? Лучше ему противопоставить треугольник самосовершенство-вания любовью и коханням. Для мужчин женщины бывают красивые и некрасивые. Казалось бы, красивым счастье плывет прямо в руки, но почему-то их наделяют, неосознанно, "чёрствостью" души. Так давайте же, мужчины, найдем путь к сердцам обеих, подарив и собе и невестам радость взаимного кохання и любви.
   Идём же вперед в светлое будущее, с любовью, к самосовершенству, как человека, как личности, как ровня Творцу, как равные между собой в безграничном пространстве Вселенной.

Любовь и Сила

  
   Вот только прозвенел победный гонг поединка Владимира Клычка, как память вернула в начало, когда на туманном Альбионе все чаще стали происходить кулачные дуэли между претендентами на сердце любимой. Но разве наполнена любовью семейная жизнь девушки и победителя поединка, за ходом которого она наблюдала с полным безразличием и азартом зрителя римского амфитеатра? И что делать с любовью побеждённого, ведь только сердце слабшего, в подавляющем большинстве, наполнено настоящим коханням?
   Вот и имеем дилему. Сила порождает жестокость и равнодушие. Безсилие, наполненное силой любви, даёт человеку настоящую силу и мужество в преодолении жизненных преград и защиты основ бытия. Ведь сила любви и настоящего кохання во взаимоуважении и цене каждой минуты совместной жизни.
   Так дадим же миру пример настоящей любви. Украина, безъядерная и безсилая, наполненная уважением чувств и наделенная силой кохання, должна не просто примирить врагов, но и основать семью народов, в которой мир и благополучие держатся на уважении и настоящей любви, секс заменен коханням, потому что только в такой тройке есть истинный смысл, ибо только мудрая женщина может жить в одной квартире с двумя мужъями...
  
  
  
  
   Любовь и Курочка Ряба, которая
   перестала нести золотые яйца
  
   Тешит глаз писанка, особенно на фоне вышивки. Что же ещё должна делать способная к искусству и не очень женщина, у которой уже полон погреб и в хлеву все работы сделаны, когда дочка на выдании или только что замужем с нелюбимым 18-летним? Сиди себе вышивай: то ли киптарь, то ли блузку, то ли платок...
   Но стали на постой рекруты, которые шли на помощь болгарам. И стала бить дочку мать березовым прутом, чтобы не стояла та с коханым односельцем, которого забрали в рекруты. Какое ж это кохання, когда нужно ждать любимого из армии и самой ходить по горам, чтобы наполнить погреб, а то и сена натаскать в хлев для коровы. Вот и выросли у такой мамы дети-дармоеды, что готовы за полторы гривни видереть ей глаза, как только ступит она ногой на подножку "пыжика".
   А курица знай себе клюет крошки во дворе и квохчет на сене. А как перестанет квохтать, так и юшка детям достанется. Вкусная юшка, да мяско не для детских зубок. Вот и радуют деток бройлерами заокеанскими, и растёт у них попа вместо мозгов. Говорят - акселерация?!.
   А на свадьбе знай льется водочка через край. Какая девка откажется от дармовых 16000 гривень, разве что та, которой за 50? А муж? А кто его спрашивает: попьёт, попьёт, а то ещё и закурит, и на кладбище...
  

КОНКУРЕНЦІЯ

   Конкуренция - борьба, толчёк к лучшему, толчёк к свободному расцвету любви. Асоциации конкуренции с нелюбовью возможны лишь на начальном этапе развития, когда тяжело отдать тому или иному объекту преимущество. Поэтому любая борьба должна заканчиваться любовью.
   Конкуренция, как проявление борьбы за потребителя, в высшей форме проявляется в условиях рыночного капитализма, что приводит к чрезмерно широкой номенклатуре однотипных изделий, особенно на уровне комплектующих и, как следствие, к появлению заведомо одинаковых, по назначению, изделий, наличие которых никак не способствует лучшему удовлетворению тех или иных потребностей. А потому нет ничего общего между конкуренцией и широкой номенклатурой одинаковых по назначению изделий, цель которой обеспечить разнообразие челевеческих вкусов и интересов привлекательным дизайном, формой или ярким видом.
   Чрезмерная концентрация внимания на получении дивидентов от конкуренции приводит к её обострению, что заканчивается войнами и смертью, хотя в то же время жизнь и любовь должны звать вперед к лучшему удовлетворению потребностей, к расцвету лучших примеров национальных традиций, проявления высшего понимания слишком многогранного слова - любовь.
   Конкуренция в коханни, как утонченном праве человеческого любовного чувства есть одновременно и началом и концом, является примером высшего проявления любви. Взаимоуважение чувств вместе с тонким ощущением вкусов и характеров со стремлением к самосовершенствию подталкивают человека благодаря конкуренции придти к пониманию личной сущности, самовоспитания, как высшей формы общественного воспитания человека.
   Конкуренция в любви на пути к настоящему коханню иногда встречает на своем пути - треугольники. Иногда из них вырастает настоящее кохання. С треугольников кохання вырастает настоящая любовь и уважение...

ЯБЛОКО

  
   На подоконнике у дедушки лежало четире яблока, одно наилучшее, румяное, гладенькое, другие несколько худшие, где-то веткой придавленое, где-то немного придавленное, а то и с морщинкой. И были у него три внука, помогали по хозяйству. И взял наилучшее перший, который ничего не ел кроме яблок. И был за это битый другими, хоть и был сильнее. Да и дедушка лозы добавил...
   Почему? Наилучшее должно было бы достаться наилучшему... Наилучший не тот, кто первый (и возле кормушки, кто первый взял). Наилучший тот, кто своим трудом, своим отношением к другим, доброжелательностью и вежливостью доказал всем свое "право" на уважение. Так что лучшее яблоко должно было бы достаться не первому... А тому, кому дадут... с любовью.
  

НУЖНО ЛИ ДАЛЬШЕ ИДТИ ПУТЕМ ОПРОБАЦИИ НА СЕБЕ ЧУЖИХ ОШИБОК?

  
   Историческая миссия славян - в создании государства, господствующей идеологией которого стал материализм, основанный на марксистско-ленинском понимании материи и истории. И в этом - всемирное значение Великого Октября. 70-ти летнее его победное шествие ознаменовано выдающимися достижениями в развитии науки и технологий, в построении материальной базы коммунизма, в воспитании человека, мыслящего материалистическими категориями, - "человека коммунизма". Процесс воспитания сопровождался жестоким идеологическим противостоянием в обществе: мелко-буржуазными пережитками прошлого и разлагающей работой в нашем "доме" на длинных, средних и коротких волнах различных "свобод", "волн" и "голосов". Противоречие между рациональным, необходимым и навязанным извне вещизмом, собственничеством, стало причиной, преобладающей на пороге 80-х, всеобщей депрессии личности, суть которой в нарушении гармонии самосознания. Неосведомленность сограждан о революционных достижениях отечественной науки, в силу их стратегической значимости, невиданный размах военного противостояния двух мировых систем, основной упор на общественные формы воспитания и недостаточное внимание к составной ячейке общества - семье, привело к нарастанию конфликтов во взаимоотношениях полов. Результатом стало растущее число разводов, бытовое пьянство. Тысячелетнее разделение на создателей материальных благ - мужей и "хранительниц очага", воспитательниц детей - жен, нарушилось широким привлечением последних к общественному строительству. По природе гордая женщина все чаще оставалась одинокой из-за отсутствия системы сексуального и психологического воспитания. Доставшаяся в наследство женщине переоценка своего влияния на мужчину и, как следствие, недооценка своей силы, в результате чего ее труд все чаще используется на вспомогательных участках общественного производства.
   Начатая руководством КПСС Перестройка основана на отчетливом понимании достигнутого и направлена на "обновление" социализма через устранение сложившихся в обществе противоречий. Наиболее остро эти противоречия сосредоточены в Украине. И поэтому с такой напряженностью идут преобразования. "Реформы" возглавили галичане. На глазах прогрессивно мыслящего большинства "реформаторы" тащат Украину в тину "дикого" капитализма, находясь в плену западных моральных ценностей: культа денег, наживы, собственности, соблазна. Исключительное трудолюбие населения западных областей никак не сочетается с корыстолюбием, так называемой, "элиты". Собственнические устремления в сочетании с низким профессионализмом большинства руководителей привели к разрушению производственной инфраструктуры сельскохозяйственных и промышленных предприятий, потребительской кооперации. Взятый лидерами Перестройки курс на внедрение рыночных отношений никак не коснулся системы оплаты труда рядовых работников. Внедрение в изобретательстве понятия "патент" затормозило развитие. Украина в одиночестве "независимости", нищая, кинулась в погоню за прибылью, "отдавшись" транснациональным корпорациям. 10 лет Независимости еще более обострили сложившиеся противоречия в обществе. Постепенно население выходит из состояния гипноза от нахлынувших на рынок Украины импортных товаров, ощутило на себе эксперимент дегустации продуктов частного производителя. Кризис в экономике все более разрастается.
   Для Украины выход из западни западной буржуазной идеологии только один - в построении Демократического социализма, как преддверия Коммунизма. Обобществление земли и средств производства через государственные предприятия неизбежно с внедрением на них прогрессивной трехуровневой системы оплаты труда с компьютерным учетом уровня заработной платы, в основе которой находится усредненная тарифная ставка и две премии, каждая из которых втрое больше тарифной ставки, с условием освобождения этих предприятий от налога на прибыль. Система базируется на пятиуровневой градации: "ученик", "специалист", "менеджер", "конструктор", "босс", при этом каждая системная градация дополнительно состоит из трех уровней: "обычный", "на уровне мировых достижений", "на уровне изобретения". Последний уровень предыдущей градации может превышать второй уровень последующей высшей градации системы оплаты труда. Первые две градации охватывают ряд уровней заработных плат бывших подрядных работников (сельскохозяйственных и промышленных работников), при этом ручной труд оценивается выше механизированного, основным же критерием оценки деятельности работников высших трех градаций системы служит механизация и автоматизация ручного труда (постепенный переход с ручного труда на механизированный (автоматизированный) предусматривает возрастание норм выработки конкретным работником). Трехуровневая система контролируется советами специалистов, начальников подразделений, директоров и предусматривает ответственность за допущенные промахи в работе, мотивированное стимулирование своевременного устранения недостатков в работе и сильный финансовый толчок к творческому отношению к работе либо увольнению с должности в пользу кандидата с рынка труда. Система должна внедряться в государственных промышленных и сельскохозяйственных предприятиях, в государственной потребительской кооперации и торговле, во всех бюджетных учреждениях. Внедрение данной системы оплаты труда позволит возродить роль трудового коллектива предприятия в достижении высокой рентабельности предприятия при условии творческого подхода служб маркетинга и менеджмента с внедрением госзаказа на отдельные виды продукции и частичным государственным финансированием, а также прозрачного в глазах коллектива предприятия движения денежных средств. Компьютерный учет осуществляет ежедневную фиксацию наличия премий и ежемесячный подсчет начисленной заработной платы конкретного работника.
   Маркетинговый анализ рыночной ситуации в Украине, СНГ и в мире свидетельствует, что в нашей обновленной стране должна производиться и поставляться на внутренний рынок и на экспорт в первую очередь продукция высочайших технологий, которые являются достоянием России, как правопреемника бывшего СССР. С учетом отсутствия в нашем сознании погони за сверхприбылями и, как первопричина, бескорыстие в ценообразовании, забота о собственной безопасности при сохранении провозглашенной независимости в условиях антагонистического противостояния мирового капитала взывает к необходимости выступить с инициативой создания Союза Суверенных Свободных Республик.
  

МАРКЕТИНГ - КАК ФИЛОСОФИЯ

1.Ф.Котлер о современном рынке

   - В области стандартизированных потребительских товаров концентрация дистрибюции значительно возросла. Каналы распределения сконцентрованы в руках нескольких дистрибюторов, которые имеют большую власть.
   - Происходит сокращение числа конкурентов при увеличении количества торговых марок. Многонациональные компании и корпорации захватили власть.
   - Випуск новых брендов обходится недорого. Динамика випуска новых марок в данное время ускоряется. Жизненный цикл новых товаров на рынке сократился.
   - Процесс производства настолько еффективен, что замена изделия стает дешевле его ремонта. Это еще больше ускоряет темп випуска новых товаров.
   - Цифровые технологии спровоцировали революции на многих рынках.
   - Возростание количества патентов и товарных знаков привело к возростанию конкурентности рынков.
   - Товарные категории насищены разновидностями.
   - Рынки фрагментованы на малые ниши, которые менее прибыльны.
   - Рекламная насыщенность дошла наивысших уровней, а фрагментация средств информации задерживает виход на рынок новых товаров.
   - Потребители стали более избирательными, они все чаще игноруют коммерческие коммуникации. Єдинственный путь привлечения их внимания - новизна.
   (Котлер Ф. Маркетинг ХХІ века. СПб, 2005г.)
   Виводы:
   - Товарный подход в мировом маркетинге на пороге кризиса.
   - Не все указанное можна отнести к украинскому маркетингу.
   - Быстрая замена моделей на ринке комплектующих ведет к моральному старению еще достаточно новых товаров, а потому и к значному возрастанию цен на ремонт последних.
   - Цифровые революции многим затьмили глаза. Аналоговые технологии рано сбрасывать в утиль.
   - Модель риночных отношений "товар - деньги - товар" не всеми украинскими потребителями воспринимается позитивно.
   - В погоне за європейским (то есть - мировым) уровнем жизни "семью" заменили "родней".

2.Украинский маркетинг

   - Товар - это услуга, тоесть только то может быть украинским товаром, что несет услугу человеку, а время жизни товара должно равняться сроку потребности в услуге. ("Маркетинг начинается с анализа потребностей, которые удовлетворяют товары и услуги" Ф.Котлер) Современный рынок - это сплошная сфера услуг, только на некоторых промежуточных этапах услуга заменяется товаром. Однако в Украине все работают отдельно: и производственники, и маркетологи, и продавцы, все предлагают свои услуги и хотят за них сразу оплату. Первые, не знаюя риночной потребности, под тяжестью стандартизации не могут розработать техническое задание (ТЗ) на новый товар, другие, наоборот, не знают как. Третьи, торгуя импортными товарами, и вовсе не ломают голову над украинским производством, подыскивая в Интернете пути удовлетворения нужд потребителей. И хотя украинский потребитель как правило не богат, ему предлагается чаще то, что дороже (как бы и-за отсутствия альтернативы).
   - Мир на пороге потери доверия как к рекламе, так и к производственнику, независимо от того, за какой товарной маркой он прячется, ведь многолетний маркетинг привнес в нашу жизнь столько фальши и неприкрытого обмана, что даже корифеи маркетинга запутались в путах собственного бреда.
   - Рынок Украины - это боротьба двух философских взглядов на товар, услугу и потребителя, а в целом и на мироустройство, государственные устои, силу и слабость денег и капитала.
   - Кризис в украинской економике наступил из-за слабости собственной веры, из-за неумения, а то и нежелания мыслить мозгами вместо мышления головой (в первом случае человек мыслит философски, в другом - стереотипами).
   - Цифра или аналог? Былые поливиниловые пластинки вроде бы анахронизм? Но это только для необразованных. На современном лазерном проигрывателе с них воспроизводится звук класса Hign-End. В ближайшее время ожидается появление на рынке виниловых DVD-дисков. Таким образом CD, как и цифровое видео - это всего лишь рыночная причуда для викачивания денег из недальнозорких потребителей. Еще и сейчас успешно конкурируют аналоговые и цифровые компъютеры в зависимости от задач, которые они решают.
   - Чему учат маркетологов? Как правило экономике, а желательно преподавать и обще-технические знания, или, хотя бы, умение обоснованно формулировать требования к новому товару. Именно маркетинговим фирмам, а их в Украине стает все больше, принадлежит значительная часть объеденительной работы, как инновационной, так и сберегательной, инвестиционной (через прибыльное вложение накопленных в Украине и за ее пределами капиталов).
   - В Украине бездна исторических традиций и научного наследия веков, и, главное из них - казацкая семья, к которой мы должны вернуться, путем воспитания в лучших традициях прошлого, прежде всего учащейся молодежи, путем совершенного соединения совместного и раздельного воспитания. Что стоит гимназическое образование по программе кадетских училищ при отсутствии воспитания дисциплине? Быть может лучше всех мальчиков в период с пятого по девятый классы обучать в нахимовских или суворовских корпусах военного типа, где параллельно обычной школьной программе преподаются танцы и музыка, рисование и естетика, етика и другое, девочек же в это время обучать по гимназической программе?
   - Уже сейчас пора розработать украинскую Программу городского и сельского градстроения, по которой собирались бы дома с двенадцатикомнатными квартирами семей будущего путем предоставления жилищных кредитов с правом наследования.
   - Военные технологии гражданскому населенню. Когда то могущественная армия Украины своим вооружением еще и сейчас является носителем передовых научных разработок. Чего стоят названия: кевлар, углепластик, нанокерамика, спецжелезобетон, спецметалоконструкции? Все - сделано в Украине. В то же время, нарощивание объемов производства композитов и спецтехнологий позволяет существенно их удешевить и улучшить состояние наших производств, наших дорог, нашего строительства, наших транспортных средств, другой продукции.
   - Социальные предприятия. На современных западных производствах очень высокий уровень автоматизации и компъютеризации, где труд роботников используется на обслуживании автоматики и на заключительных операциях регулировки, что значительно снижает себестоимость. Такой уровень роботизации украинским предприятиям вряд ли нужен, особенно когда большое число незанятых рук. И еще большое количество инвалидов. Предприятия инвалидов - небольшие и достаточно специфические. Другое дело когда на большом предприятии чуть ли не половина роботников - инвалиды. Современные технологии, которыми издавна владеет Украина, позволяют создавать рабочие места для инвалидов как в мехобработке, так и в сборочном производстве. Такие предприятия могут создаваться по одному на область или район и обеспечиваться первоочередными инвестициями.
   - Ремонтопригодность продукции украинского производителя должна соответствовать цели создания и путям сбыта-продажи товара, и распространяться на все товары долгосрочного пользования.
   - Сбыт-продажа товаров. Как правило сбыт товаров должен осуществляться путем прямого или дистрибютивного продвижения, в тому числе и с использованием электронной продажи через Интернет. Но все же все чаще украинский потребитель склоняет производителя к отгрузке продукции в обмен за уплату ежемесячных (ежеквартальных) процентов дохода, в основном на протяжении всего срока эксплуатации товара.
   - Ценообразование часто слагается с себестоимости, надбавки и НДС, но в случае отгрузки за проценты дохода цена может быть увеличена вдвое, а то и втрое во время определения суммы процентов. На украинском и стран СНГ рынке следует постоянно отыскивать методы снижения себестоимости или вводить тщательный учет затрат.
   - Гарантия-сервис - неотъемлемые понятия. Большинство украинских производителей стремится уменьшить срок гарантии и дистанциироваться от сервиса, хотя рынок требует делать все с точностью до наоборот. Выход - в стажировке представителей дистрибютора на предприятии производителя и активное участие в разрешении каждого обращения со стороны потребителей.
   - Безысходность производителей - в невосприятии большинством руководства предприятий маркетинговых стратегий, в размышлениях о больших объемах производства в отрыве от реальных путей привлечения капиталовложений, особенно на государственных предприятиях, в обесценивании интелектуального труда, недооценке роли инноваций.
   - Нет лучшей рекламы, чем хороший отзыв потребителя. Нет худшего, чем неисполнение условий поставки или контракта, особенно когда потребитель благосклонен к тебе.
   - Украинский производитель должен иметь тесный контакт с потребителями, принимать участие в семинарах потенциальных потребителей, вести взаимную переписку или диалоги, развивать плодотворное сотрудничество.
   Выводы:
  -- Украинские производственные предприятия далеки от маркетинга, как правило существуют на грани виживания, проедая остатки основных фондов, и фактически оторваны от современных рыночных проблем и до сих пор не оправились от навалы импортных товаров.
  -- Не все пророчества корифеев маркетинга соответствуют действительности.
  -- Украинские рыночные партнеры находятся в самоизоляции, никто не отваживается взять на себя ответственность в создании реальной компании по розработке и внедрению новых товаров на существующих предприятиях с привлечением инвестиционных капиталовложений.
  -- Очень низкий уровень инновационной деятельности на предприятиях, обесценен интелектуальный труд, нет специалистов для четкого отсеивания и поиска привлекательных инновационных решений.
  -- В руководстве отечественных предприятий мало подготовленных топ-менеджеров, способных на принципах традиционного маркетинга объединить и скоординировать работу подразделений и служб.
  -- Рыночная этика до сих пор еще не вошла в служебную деятельность как рядовых работников, так и руководства.
  -- Путь вперед не в "латеральном" маркетинге или "латеральном" мышлении, а в философском осмыслении окружающей среды, широкой инновации и привлечении капиталовложений.
  

Украинский путь реанимации собственного производства

  
   Рыночное производство современного западного мира насквозь пронизано идеей "ненавязчивого" сервиса. Сплошные ноу-хау, полное отсутствие унификации и жесткая конкуренция предусматривают абсолютную неуклюжесть потребителя. Короткий производственный цикл любого изделия, в замен которого приходит на рынок иногда почти такое же, по потребительским качествам, изделие, имеет целью получение основных дивидентов от сервиса. Ведь разница между изделиями всегда имеет существенные детали, наличие которых - мотивировано стремлением навязать потребителю услуги сервис, цена которых по окончании производственного цикла всегда увеличивается в десятки и сотни раз. С этим же связано и использование в изделиях комплектующих с коротким жизненным циклом. Чем сложнее изделие: хоть бытового, хоть производственного назначення, тем больше в нем деталей и узлов, ориентированных на услуги сервиса. Узкая специализация большинства мировых производителей комплектующих под видом лучшего удовлетворения нужд потребителя путем увеличения интеграции приводят к абсурдно широкой гамме изделий, цель которой повышение цены и исключение возможности замены для реализации нового витка спирали сервиса.
   Что может дать миру Украина? В первую очередь настоящих маркетологов производства. Маркетинг - как первое образование - "наука продавца". Маркетолог производства - это квалифицированный производственный специалист, наученный мыслить стратегически в интересах Украины, сознание которого пронизано заботой о будущем розвитии семьи, общества, мира...
   Стемление поднять с колен экономику Украины прежде всего связано с судьбой отечественных предприятий, в первую очередь тех, что сформировали мировой имидж Украины времен СССР. Это производители радио и электротехники, механосборочные и ремонтные. В отличие от западной унификации технических решений мы должны противопоставить сквозную унификацию готовых изделий при полной свободе выбора технических решений, главным критерием для которых должна стать минимальная сложность и максимальная ремонтопригодность с использованием максимально суженной номенклатуры силовых активных элементов, в первую очередь производства предприятий электронной промышленности стран СНГ (с последующей их сборкой на восстановленных предприятиях Украины). Ориентация времен СССР на широкое применение коммутационной аппаратуры должно быть почти полностью перенацелена на использование бесконтактной (в первую очередь - силовой) электроники и схемотехники.
  

"Ни город - ни село"

  
   Обдумывая будущее строительства, работая над проектом компактной застройки автономными домами, прихожу к твёрдой уверенности, что какие бы красивые мегаполисы нам не навязывали иностранные специалисты от архитектуры и градостроения, им и последователям никак не понять, что в будущем нас ждёт не сплошная компютеризация, автоматизация и безграничный комфорт с роботизованной прислугой, а работа в удовольствие, когда одни работают на большом предприятии, другие на малом, когда на работу и с работы возят микроавтобусами, когда работают инвалиды и для этого созданы необходимые условия, когда регионами и посёлками курсируют троллейбусы. Малая механизация и автоматизация придёт на помощь селу и будет уважаться нетяжёлый ручной труд на производстве. Наступит время, когда "хуторское" жилое строительство придет на смену "микрорайонному", когда жилье для семьи 3-х - 4-х поколений станет привлекательнее чем одно-двух- или трехкомнатные "клетки" с полной изоляцией от родни. Хутор из трёх пятиэтажек, для пятнадцяти семей каждая, будет иметь троллейбусное сообщение с городом и другими сёлами. По мере полного отказа от использования природного газа в жилых домах, развития собственной украинской электронной промышленности бытовых приборов, электроники и электрооборудования с питанием от сети постоянного тока, серийным випуском отечественными предприятиями промышленных образцов устройств нетрадиционного получения электроенергии, Украиной пройдет настоящая эволюция города и села. Приусадебное хозяйство в сегодняшнем виде отойдет в прошлое, а мелкое автоматизованное молочно-товарное производство станет спутником чуть ли не кажного "хутора". Будут созданы все условия для дружного и счасливого проживания в квартире из двенадцати комнат, трех ванных, трех туалетов, сауны, большой кухни и холла, для совместного проведения времени у экрана, или для гимнастики, или за праздничным столом большой семьи от прадеда до правнука, от прабабушки до правнучки, и каждый "папа", по традиции українського казачества Кубани, как отец и любящий муж, достигший 50-летнего возраста, получит возможность создавать собственную отдельную семью 3-х - 4-х поколений с новым семейным жильём и "семейным автобусом". Придет время добросовестного труда в условиях пятичасовой трёхдневки, и обману, припискам и махинациям не будет подосновы, время - когда моральность семьи будет уважаться и обществом, и культурой, и искусством, время когда многогранное творческое развитие кажного станет составной творческого и культурного взлёта региона, страны, мира...
  
   Новейшее село Украины
  
   Сегодняшнее село, как основная составляющая украинского общества, отражает чуть ли не худшие его тенденции. Прежде всего - это высокий уровень смертности: редко какая родня имеет более трех поколений прямых родственников. Демографический кризис сформирован и низким уровнем рождаемости. Дети рождаются как правило в молодом воздасте родителей, при этом редко - более двух. Общественной традициєй не поддерживается рождение новых поколений детей в возрасте родителей 40-50 лет. Современному селу характерен низкий уровень занятости из-за разрушения системы потребительской кооперации с ее заготовительными пунктами и предприятиями по производству товаров из сырья сельскохозяйственного происходжения, а также в силу закрытия филиалов городских предприятий, на которые возлагались заготовительные функции и изготовление комплектующих, которые не требовали сложного технологического оборудования. Но наиболее больной проблемой села до сих пор остается низкое качество жизни из-за развала социальной сферы и отсутствие, в большинстве сел, элементарных коммунальных услуг, как например водопровода или канализации. Не говоря уже об отоплении или горячем водоснабжении. В связи с разброшенностью на большие расстояния личных хозяйств - селам характерны значительные инфраструктурные проблемы, прежде всего - транспортные. Принципы самостоятельной индивидуальной застройки в селах, которые закреплены государственными стандартами, привели к возведению на значительной территории сел хозяйственных сооружений, с низким уровнем механизации и автоматизации приусадебных хозяйств. Современному украинскому селу характерно использование тяжелого физического труда, из-за чего молодежь и оставляет села, и родителей.
   К значительному усложнению бытовых проблем привела и реформа образования в Украине. Возврат к родительскому воспитанию подрастающих поколений путем перенесения общественных форм воспитания на уровень семьи, которые в период строительства советского государства были навязаны обществу и имели значительные перекосы, особенно в плане связи поколений, сохранения ремесленных или творческих традиций, заботы младшими и уважения старших родственников и родителей. Основной же проблемой, что созрела в украинском обществе - это проблема заботы. Общее равнодушие как на уровне семейных связей, так и на уровнях более високой властной иерархии, особенно на фоне пропаганды культа индивидуализма, который все годы Независимости стремится навязать украинскому народу западное сотоварищество в пакете с "рыночными" реформами приводит к возведению высоких заборов, как между соседями, так и в душах, в том числе и близких родственников.
   Именно на преодоление приведенных негативных тенденций и ориентирована Общегосударственная социально-экономическая программа "Новейшее село". Ее основной приоритет - подъем качества жизни на селе выше уровня городского: когда близость к природе, при высоких экологических стандартах и всестороннем использовании возобновляемых источников электроенергии, привлечения высших достижений в сфере автоматизации и механизации как в больших хозяйствах, так и в личных, создает предусловия привлекательности сельской жизни для городских родственников ради восстановления семейных форм совместного проживания в комфортных условиях добрососедства и взаимоуважения.
   Экономическая составляющая Программы состоит в создании производственных условий для серийного возведения в селах Украины "хуторов комплексной застройки", в состав которых входят автономные многоквартирные дома на 45 семей четырех поколений в комплексе с молочной мини-фермой на 45 дойных коров и мини-завод переработки 1000 литров молока, ежесуточно, в полный ассортимент продуктов первой необходимости: масла крестьянского, сметаны, сыра, пастеризованного молока, кисломолочных продуктов и твердого сыра. Автономные дома на 15 квартир оснащены ветряными и солнечными генераторами енергии, комфортабельными лифтами для связи между зимним садом с оранжереей мансардного этажа и паркингом, техническим этажом с заготовительными кладовками, производственными мастерскими, учебными комнатами кружковой работы и залами совместного досуга. Концентрованный биогаз от биохимических реакторов канализации дома станет топливом газових кухонных плит квартир и источником горячей воды кажной водогрейной колонки ванных комнат квартир. Высокоэффективное электрическое инфракрасное отопление в комплексе энергосберегательных технологий дома на века сохранит тепло родни. Защищенное патентами Украины новейшее строительство обеспечит создание большого количества рабочих мест в промышленности, в том числе и по месту жительства.
   По Национальному Плану действий на 2013 год указом Президента Украины намечено разработку, обсуждение и принятие Концепции розвития сельских территорий на период до 2020 года. В Администрацию Президента, Министерство агрополитики и продовольствия, Министерство социальной политики, Министерство промышленной политики, Министерство регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хазяйства, Госкомзема и Национальной Академии аграрных наук направлены предложения к концепции Общегосударственной комплексной социально-экономической программы "Новейшее село через децентрализацию трудовых ресурсов региона" с изложением имеющихся законодательных препятствий созданию и эффективному функционированию Технопарка "Новейшее село", который обеспечил бы практическую реализацию Программы новейшего жилищного строительства на селе. Госкомзем и Департамент регионального розвития Минагрополитики выразили поддержку, связав возможность реализации положений Концепции с завершением реформы местного самоуправления. В соответствии с последней редакцией Стратегии розвития аграрного сектора экономики Украины на период до 2020 года основными исполнителями Программы розвития сельских территорий Правительство видит "селосоздающие" агропредприятия, да и концепция реформы местного самоуправления имеет целью объединение сельских громад. Однако для реализации Программы "Новейшее село" усилий сельских громад недостаточно. Ведь круг практических вопросов по Программе выходит далеко за пределы компетенции и органов местного самоуправления, и отдельных Министерств...
  

Украина Гарри Поттера

  
   Чёткое понимание сегодняшних реалий видающейся женщиной по имени Джоан Роулинг позволило ей найти путь к сердцам юных членов будущого мирового сообщества через множество образов, какими так наполнена жизнь и учеба Гарри Поттера и его друзей в Школе Хогварда. Но безразличие значительной части их родителей к интересам своих детей из-за броде бы старшего возрастного ценза, а на деле не понимания причин такой шальной популярности книги и её экранизаций, и поэтому неумышленное распространение слухов о якобы негативном их влиянии на сознание детей. Нежелание давления на волю взрослых с осознанием действительной стоимости прокатных лицензий, усложнённых принудительной украинизацией, требует сосредоточения внимания на групповом воспитании будущих родителей с использованием "домашнего просмотра" уже существующих экранизаций, с проведением открытых семинарских занятий после него.
   Сложность и неоднозначность восприятия окружающего мира взрослыми и двенадцатилетними членами общества фактически разбили нашу страну на два лагеря: читающих и вместе с Гарри следующими тропками его волшебной страны и "маглов", которые окружают и нас, и Гарри, наполненных своим безразличием. Вместе с этим, именно мир волшебников Гарри и его друзей непосредственно связан с Украиной, Прикарпатьем, ибо что может быть эффективнее, чем тщательный подбор слов при правильном и тактичном обращении. Разве нет этим словам сказочных аналогий? Ибо школа правильного понимания и применения слова "кохання" именно здесь!!!.
  

Украина и мировой демографический взрыв

  
   "Людям нравится делать новых людей" - поют ребята одной группы. В этом и есть Божий промысел, смысл жизни. Философия европейцев, построенная на большем достатке и заботе, несколько сдерживает мировую тенденцию к демографическому взрыву. Мир вроде бы безграничен, но покинуть Землю не так то легко. Единицы выдерживают предстартовую подготовку на центрифуге при незначительном количестве оборотов, но человек благодаря своему сознанию способен к самосовершенству. Тисячелетия развития не прошли даром. Мудрость Аристотеля или Леонардо Да Винчи мало чем уступает сегодняшним людям - мешают комфорт и деньги, легкость получения которых многим затьмило глаза. Но сегодня человечество имеет все основания для лучшего будущего развития, ибо Восточная Европа, объединившись с братьями по всемирному социалистическому "эксперименту", должна дать миру модель новой общественной жизни, в котором продуктивное и рентабельное производство с лучшим мировым качеством и половиной китайской цены, благодаря творческой мысли украинца, обеспечит возрождение семьи с лучшим соединением общественного, родительского и дедовского воспитания, сделает доступным всем лучшие образцы образования "избранных" прошлого, обезпечит семьи и новыми "автономными" пятиэтажками и "автономным" электро- транспортом для прогулок выходными дикой природой вместо походов к образцам неволи - зоопаркам, чтобы научить новые поколения не примерам звериных отношений с решетками - а любви к зверям как к своим ближним. Годы перестройки в погоне за лакомыми городскими деньгами и комфортом почти опустошили украинское село, хотя некоторые благодаря эмиграциям "отгрохали" рядом с "летней кухней" "европейский особняк", еще более остро подняв проблемы украинского села. Опыт прибалтов с их хуторами в переводе на украинский менталитет должен дать миру модель украинского села с компактной застройкой "автономными" домами "хуторов" с троллейбусным сообщением, с переселением к ним "все ещё дышащих выбросами предприятий" городских жителей, а сближение, благодаря современным молочно-товарным комплексам и сельскохозяйственным предприятиям, села и города станет реальностью.
   Поэтому, в первую очередь нужно товар сделать улугой, ибо только таким образом должен формироваться "жизненный цикл" того или иного изделия. Не погоня за сверхприбылями, а настоящая забота о человеке и "братьях наших менших" должны стать стимулом труда в будущем, хотя, благодаря "украинской" мысли и сотрудничеству с братьями, сверхприбылей не миновать. "Забота о своих для всех" - залог успешного продвижения украинской продукции по миру.
   Не перенимать у мира модели предпринимательства, а путём регионального объединения государственного и частного капитала с целью высокоприбыльного производства с внедрением произведенной продукции, в первую очередь в собственном регионе, в комплексе с глубокой кооперацией с производителями Украины и СНГ, с привлечением к плодотворной работе для общей пользы инвалидов и пенсионеров, с настоящей заботой о них, даст толчок к розвитию новых направлений строительства и совершенствования транспортных средств передвижения, а широкое применение низковольтных электрических систем отопления поднимет на ноги украинскую электронику и производства высоких технологий. Не уйдут от развития и украинские производители современных лифтов путем использования вентильных реактивных двигателей, и производители автобусов, грузовиков и легковушек, или железнодорожного транспорта.
   Не самоограничение украинским государственным языком, который по природе нивелирует личность, а широкое распространение и общий расцвет братских языков не только поднимет на более высокий уровень самоссознание украинца, а и объединит всех общей целью лучшей жизни, доброполучия и воспитания молодежи. Широкое пропагандирование девиза "не нужно кушать своих младших друзей" не только будет способствовать развитию производства украинской пищевой промышленности, но и даст толчок гармоничному сосуществованию дикой природы и общества с устранением враждебности и злобы прежде всего у нас и наших детей. Украинское кино должно стать многоязычным, современные технологии кинопроизводства и его тиражирования дают возможность в параллельных залах демонстрировать фильмы разными языками или языком "по заказу", а существующие высокие технологии украинских производителей благодаря новейшим достижениям мировой техники могут дать миру собственный образец украинского кинотеатра, который способен в лучших традициях нашего мировосприятия воспроизвести атмосферу фильма как в уютном зале, так и на полевом стане.
   Западной модели коттеджа можем противопоставить собственный образец дома без газа, с техническим этажом и оранжерей, с подземным паркингом и лифтами нового типа, с квартирами для полной семьи, где за счёт современных технологий гармонично будут жить и родители, и внуки, совместно отдыхая, лишний раз не беспокоя другого, в теплых отношениях с сожителями, вместе создавая благополучие "как для себя" для всех.
   Путем наведения порядка в собственном доме - Украине, расстраивая её без ссор и обид за прошлое, ибо мы все Божией волею кинуты в "котёл" саморазвития, в котором уже нет готовых рецептов (открытых или припрятанных), дадим лучшую жизнь и себе, и родителям, и будующим поколениям, заботясь не о демографическом взрыве, а о дальнейшем самосовершенствовании в любви, ибо только через любовь нас примет Вселенная.
  

ДОЛГО ЛИ ЕЩЕ УКРАИНЦЫ БУДУТ "ПОДОПЫТНЫМИ КРОЛИКАМИ"?

  
   Украина отметила 10-летие "независимости". Что случилось с ней? В Украине безоговорочно хозяйничают Всемирный банк и МВФ, на каждом шагу растут новые институты, готовят маркетологов. Нас готовят к рынку. Более десяти лет я работаю в службе маркетинга на государственном предприятии по выпуску радиоаппаратуры. Неоднократно сталкивался с только выращенными "специалистами" по маркетингу, их преподавателями. Что знают они? Умеют считать прибыль и рекламировать. И знают главный постулат изобретенной на Западе "науки" - маркетинг: "покупателя надо так заинтересовать моим товаром, чтобы он думал, что именно этот товар ему нужен, что без него он жить не может". Товаром же на рынке есть всё: продукция сельхозпроизводителя и промышленника, любовь, душа и даже мать (и земля). Прилавки наши завалены различной радиоаппаратурой. На каждом шагу призывают к распространенному во всем мире "эфирному радиовещанию". Интернет сообщает о подготовке к внедрению новейшего мирового достижения - цифрового радиовещания на длинных, средних и коротких волнах, которое даст качество звуковоспроизведения на уровне современных УКВ радиоприемников. Не думайте, что цифровое удовольствие Вам обойдется дёшево. Запад любит деньги. И в середине 80-х годов в СССР на страницах "Радио" появились первые публикации по синхронному детектированию при радиоприёме на средних волнах и в проводном (наиболее дешёвом по затратам) радиовещании с высоким качеством приёма. О нем умалчивают, использовав идею для цифрового. В этом эффективность собственника на новейшие технологии и средства производства, на информацию и прибыль. В этом идеология "свободного" (от совести) Запада. Эту идеологию нам навязывают...
   До Великого Октября 1917 года в мире существовала и правила идеалистическая буржуазная идеология. И вера в лучшее будущее дала миру другой взгляд на историю. Создание первого в мире государства трудящихся положило начало победного продвижения новой материалистической пролетарской идеологии, давшей чрезвычайно высокий импульс в мировом движении вперед, к коммунизму. За годы Советской власти было построено материальную базу и, главное - воспитано человека материалиста, человека коммунизма. С осознанием этого начата перестройка, смысл которой - преодолеть противостояние в обществе, навязанное борьбой идеологий. Эта борьба идет до сих пор, после "холодной войны", в эфире и на страницах газет, в магазинах и на рынке, в семье и в душах каждого. Но дух материалиста не сломать! Вера в светлое будущее человечества, в коммунизм, в рай для человека труда победит.
   Семидесятилетний победный шаг материалиста дал миру большое Знание, хоть и не все новейшие достижения советских ученых и научных организаций известно широкой общественности в силу их стратегической значимости. Осознание края противостояния, грани самоуничтожения побудило к Перестройке. Нетвердость веры в коммунизм тянет нас в забытое прошлое. С 80-х годов прошлого века мир стоит, топчется на пороге коммунизма, ждет пока мы, Украинцы, прийдём к миру между западом и востоком в своём "независимом" государстве. Долго ли ещё нам "на собственной шкуре" проводить опыты презрения личной веры в заветные идеалы добра и справедливости?
   Сутью движения вперед к лучшему является единство и борьба противоположностей. В нём высший смысл "боготворения". Роман прошлых цивилизаций "О боге Иисусе" отметил свое двухтысячелетие. Боязливость неизвестного как страх перед укусом змея построено религией в образе Зла. Вековой историей доказано, что добро побеждает зло. Истинная доброта - признак человека труда, человека творца. Она в его душе. Не понимая понятия "душа" люди снова потянулись к Богу, к его проповедникам, в церковь. За "искуплением грехов" страждущий человек ищет утешения. Душа же - это гармония самосознания (осознание своего знания, нравственного лица и интересов, идеалов и мотивов поведения, целостной оценки самого себя как чувствующего и мыслящего существа, как деятеля), или проще - душа - есть любовь. Жизнь, движение синтеза и размножения, для человека соткана из случайностей. Большинство не знает их законов. Каждый, с случайностей, делает, в силу неосознанной необходимости, свои выводы, а на их основании выводит собственные закономерности собственной судьбы. Религиозная предначертанность с упованием на "милость божью" некоторым "помогает". Но человек - мыслитель, творец находит отраду в кругу друзей. А при их отсутствии, на сегодня, ему не поможет даже Бог. Потому что утешение стоит очень дорого. И несут последнее, под тяжестью тяжёлого труда, неосведомлёные, отчаявшиеся в церковь... И дерет греко-католическая церковь, авангард католицизма на исконной земле православных русинов, "семь шкур" с каждого пастыря. Католицизм - это "каждый выживает в одиночку". Что же общего между унией и православной церковью. Трактовки Бога как святой троицы, понять которую невозможно без осознания понятия "святой дух", смысл которого в обычной беседе отца с сыном, при которой от старшего к младшему передаются и взгляд, и поведение, и речь в устах. В то же время униатские священники утверждают, что Бог - есть некоторый абсолют (независимый, неограниченный). Материя (безграничное множество любых свойств, связей, отношений и форм движения) же как и Вселенная безграничны. Трактовка утверждение "неограниченный неограниченного" такое же абсурдное, как и слова "белее белого" или "чернее чёрного". Если нет абсолютно, то нет и бога. Если же он есть, то это человек, может и в образе Иисуса, как утверждают православные, в крайнем случае не его, Иисуса, наместник, а обычный пастырь, который считает себя рабом божьим. Но "все в мире относительно" как утверждает общая теория относительности великого Эйнштейна. Жизнь - это смерть (Ф.Энгельс) и не может быть вечной жизни. Рождаются и умирают звезды, рождаются и умирают насекомые, время жизни так же соотносительно с размерами объекта и условиями жизни.
   "Сначала было слово"... Нет! Кто-то должен его выразить, потому что идея и материя - единое целое, идея это тоже материя.
   Судьбоносность Украины, украинской семьи трудолюбивых народов, семьи образованных отца и матери, семьи женщины и мужчины, стремящихся дать счастье своим детям обусловлена ??историей, временем. Миролюбие украинца, веками горбатившого спину на чужого и своего господина, освещено в произведениях выдающихся художников: Котляревского, Леси Украинки, Тараса Шевченко, Ивана Франко, Михаила Коцюбинского, Бориса Олийныка, поражает своей национальной гордостью. Эта гордость - гордость революционера и борца, гордость труженика еще ждет всемирной славы победы над собой. И наше глубокое падение, наша разруха, наше обнищание - в нас же самих, в потере чувства достоинства под напором зарубежного "хлама" на наши прилавки, под тяжестью включённого "на все обороты" механизма оболванивания западной идеологии. Наше уважение к женщине-матери, женщине-труженнице "вдруг" померкло под напором западной морали, западного пренебрежения к "слабому полу". Вдруг всем захотелось богатства, денег и ничего не делать, бросив на произвол судьбы женщину-мать со своими детишками, отстранив её от производительного труда, от политики. Остановлено движение в преодолении проблем семьи, участились "беседы" мужчин с рюмкой, все больше становится одиноких "сильных" женщин, матерей, воспитательниц, инженеров, ученых, красавиц.
   Нас тянут в Европу, в среду захватчиков. Неужели нас ничему не научила история народов мира. Одни жили за счет колоний (Англия, Франция, Испания и Португалия), другие угнетали соседей (Австро-Венгрия, Польша, Германия), викинги (скандинавы) - грабили набегами из-за моря и северных лесов первых и вторых. Миром "помазаны" православием русины шли к другим с миром. С миром шёл Суворов через Альпы, помогая порабощённым братьям-славянам Болгарам и Югославам. С миром пришли советские славяне и в Афганистан, но Америка навязала им войну с маджохедамы и талибами. Так почему же нам не живётся с Братьями и Сестрами и так хочется к "цивилизованным" эксплуататорам, которые обучены Великим Октябрем и вынуждены были "социализировать" свои общества. С осознанием собственного "я", создавая для себя и других, мы вместе способны дать миру гораздо больше, чем можем у него позаимствовать.
   Наша судьба не в рынке с его захудалой моралью, нравственностью вымогательства и обмана, мошенничества и произвола частного собственника. Наш путь с социализмом лучшего образца с оплатой по труду, с целенаправленным курсом на уменьшение доли тяжёлого ручного труда, с равноправием между мужчиной и женщиной, и именно в таком равноправии, в единстве и борьбе противоположностей, наше будущее, прогресс и благосостояние общества.
   Идеи коммунизма живы. Как бы ни опорочивали их западные "голоса", им жить и побеждать. Изучая потребности человечества и удовлетворяя их дешёвым путем (потому что все гениальное - просто, а значит и дешёвое), снимем же скорее шоры гипноза от западного маркетинга и дизайна, создаём же для себя и человечества настоящие ценности добра и высоких технологий, в приобретении которых, не малая доля труда и украинских учёных и инженеров на территории большого Союза.
   Может пора всем опомниться, материалисту и православном объединиться против чужеземного нашествия, всем миром взяться за восстановление приобретённого, сделав выводы из знаменитого "одобрямса", укрепиться в вере в настоящее будущее - социализм и коммунизм (рай на Земле для трудящихся).

Будущее Укртелекома и промышленность Украины

  
   Вот и произошла приватизация Укртелекома, но маркетинговый анализ состояния и качества услуг, которые предоставляет населению такая мощная структура, как ПАО "Укртелеком", свидетельствует о значительных проблемах руководства в области перспективного прогнозирования розвития предприятия. Существующие реалии преподавания в вузах Украины такой необходимой в рыночных условиях дисциплины, как "маркетинг" приводят к тому, что его сущность сводится к констатации факта уровня конкурентоспособности той или иной существующей услуги. В то же время, отсутствие у теперешних маркетологов Укртелекома знаний о состоянии розвития отрасли электросвязи в СССР, Украине и России, оторванность от новейших разработок Одесского НИИ радиовещания, фактически поставили отечественную радиопромышленность на колени. Как и ожидалось, в радиоэфире сегодня господствует FM-радиовещание, где работает импортное передающее оборудование. Стабиль-ность аудитории трансляционного радиовещания в контексте пропагандирования розвития украинского языка и украинской песни свидетельствует о недобросовестном отношении в Украине как к эфиру, так и к украинской слушательской аудитории. Оторванность России от единст-венного на просторах СССР Одесского НИИ радиовещания заставили её искать своё место в стандарте DRM цифрового радиовещания. В то же время розробки института в области радиоприёма с синхронным детектированием в трансляционном радиовещании и вещания на средних и коротких волнах конца 80-х годов прошлого столетия открывали широкие перспективы розширения сети, випуска и наращивания производства современных многофункцио-нальных и простых, несложных для производства и дешевых для потребителей, стереофонических "радиоточек". Приёмники радиовещания синхронного детектирования в своей схеме содержат минимум намоточных элементов и для передачи с воспроизведением стереосигнала не требуют специальных микросхем декодеров, а благодаря использованию длинных линий связи - и антенн. Простая методика трансляции стерео сигнала применением прямой модуляции боковых полос несущей сигнала позволяет создать парк новейших стереоприёмников для работы на середних и коротких волнах, как альтернативу DRM-стандарту, который слишком дорог для обычного слушателя. Поэтому, планируя прибыли ПАТ "Укртелеком", в первую очередь должен бы думать не о деньгах, а о потребителях, о целях "украинизации", путях удешевления затрат на их реализа-цию и о реанимации отечественной радиопромышленности. Возможно и госзаказом.
  

Украина и Мир

  
   Украина все ещё топчется на месте, кризис идёт за кризисом из-за неосознания каждым мирового значения украинского примера. Сегодня человечество имеет все основания для лучшего будущего развития, но ему мешают комфорт и деньги, легкость получения которых многим затьмила глаза. Особенно украинцам, которые все эти годы стремятся втянуть страну в мировое распределение благ. Но мировой рынок и кооперация закрыты для нас. В мире господствует стремление к сверхприбыли. То искусственно создадут какую-то болезнь, то напугают какой-то проблемой, то что-то запретят или "изобретут". И все мы эти годы наблюдаем за этими примерами, но никак не извлечём себе урок. Не кто-то нам даст счасливую жизнь, а мы сами в состоянии улучшить свою жизнь, и миру дать пример, что любовь выше обмана. Соседи готовы нам помогать. Украина консолидируясь с братьями по всемирному социалистическому "эксперименту" должна дать миру образец новой общественной жизни, в которой продуктивное и рентабельное производство с лучшим мировым качеством и ценой в половину китайской, благодаря творческой мысли украинца, обеспечит возрождение семьи с лучшим сочетанием общественного, родительского и дедовского воспитания (по традиции украинцев, что сохранились на Кубани) путем возвращения к уже забытой настоящей семье, в которой гармонично соединены старость и молодость.
   По свидетельству наших учеников, которые в годы независимости, в 90-х годах, по образовательной программе обмена познакомились с уровнем подготовки заокеанских одногодок, увереннно отдают предпочтение отечественной школе и её качеству образования. Но сегодня этого мало. Мы можем сделать доступными всем лучшие образцы образования "избранных" прошлого (эпохи декабристов) с советскими примерами високоэффективного обучения по "кадетской" системе в соединении с настоящими гимназическими традициями. Мы в состоянии обезпечить семьи и новыми "автономными" многоэтажками хуторской застройки с сельским электрифицированным транспортом, и семейным "автономным" транспортом для совместных прогулок выходными днями дикой природой, вместо походов к образцам неволи - зоопаркам, чтобы научить новое поколение не примерам звериных отношений с решётками - а любви к зверям как к ближним своим. Годы Перестройки в погоне за лакомыми городскими деньгами и комфортом почти опустошили украинское село, хотя кое-кто благодаря эмиграциям "отгрохал" рядом с "летней кухней" "европейский дом", ещё более остро подняв проблемы украинского села. Опыт прибалтов с их хуторами в переводе на украинский менталитет должен дать миру новую модель украинского села с компактной застройкой "автономными" домами, с автоматизованными мини-фермой и цехом переработки молока, с троллейбусным сообщением. Примером добровольного переселения к этим хуторам "всё ещё дышащих вибросами предприятий" городских жителей уже сейчас готова дать миру образец сближения села и города почти треть украинцев.
   По общепринятой экономической теории в мире преобладает товарное производство, производство же услуг рассматривается как вспомогательное. Нужно же в первую очередь товар сделать услугой (товар - то есть предмет, который создаётся, вызван необходимостью предоставить определённую услугу потребителю, в связи с чем товар и услуга всегда должны быть рядом). И только таким образом должен формироваться "жизненный цикл" того или иного изделия, не временем получения сверхприбыли, а реальной потребностью населения в этом образце. Настоящая забота о человеке и "братьях наших меньших", а не погоня за сверхприбылью, должна стать стимулом труда в будущем, хотя, благодаря "украинской" мысли и сотрудничеству с братьями, сверхприбыли не избежать. "Забота о своих" для всех - залог успешного продвижения украинской продукции в мире.
  

Личное видение

экономической интеграции Украины и предложения

   для её промышленной политики
  
      -- Персональный сервис и уже почти забытые традиции:
   Навязанные украинским потребителям западные моральные и экономические традиции прежде всего связаны с пропагандой западного образца сервиса, основанном на скрытой эксплуатации потребителя, при этом он считается абсолютно неуклюжим. Внешне это обусловлено слишком широкой номенклатурой применяемых комплектующих, в том числе мелкосерийного изготовления, для обоснования возрастания цены сервисных услуг, а так же вроде бы лучшей компактностью, удобством, дизайном...
   Традиционно в Украине ремонт оборудования выполнялся цеховыми электриками, лабораториями КИП и ЧПУ, широко развитой сетью электро- и радиомастерских, многочисленными ремонтными предприятиями.
   2.Комунальні служби, екологія та техногенні катастрофи:
   Хотя за окном ХХІ век, но стандартами жилищного строительства нас тянут в ІХХ-тый. До сих пор основным источником тепла и энергии служит сжигание энергоносителей. Преимущества трансформации сетевого напряжения переменного тока в жилищном строительстве никак не согласуются со значительно более высоким уровнем опасности переменного тока в сравнении с постоянным и современным уровнем развития силовой электроники, к тому же в Украине среди строителей почти нет специалистов, знакомых со сверх экономичными композитными электрическими нагревателями, которые использовались в вооружённых силах СССР. Действующий в Украине монополист в области утилизации отходов - Государственная корпорация "Укрэкокомресурсы" фактически не занимается развитием и внедрением биохимических систем очистки канализационных стоков.
   3.Электроника в Украине:
   Скандалы между правительствами Украины и России по поводу энергоносителей затмили кое-кому глаза по части открытых на сегодня широких возможностей интеграции между предприятиями электроники, электротехники и радиотехники Украины, Белоруси и России. Вместе с тем целесообразным в первую очередь было бы развитие сборочного производства приборов с использованием элементов силовой электроники не по западной схеме, а по собственной, с подбором узкой цепочки "идеальных ключей" (имеется в виду широкое применение в разных по назначению изделиях одних и тех же электронных приборов). Целесообразным явилось бы и широкое наращивание производства солнечных батарей.
   4.Пригородный и городской транспорт в Украине:
   Такие привлекательные и признанные большинством пассажиров львовские троллейбусы, как и весь электротранспорт в Украине построены по схеме использования одного-двух тяговых коллекторных электродвигателей, карданов и силовой электроники, производства Чехии или Китая, в то время как ни одно предприятие Украины всё ещё не может предложить мотор-колёса на базе вентильного реактивного двигателя из-за информационной оторванности Украины от достижений и широкодоступных разработок в этой области россиян и стремления непременного получения дивидентов от собственных разработок украинских учёных, зацикленных на конфиденциальности. Вот и мельтешат по городам и сёлам маршрутки и такси, разрушая экологию Украины жуткими выхлопными газами и ядовитыми выбросами от неправильной утилизации импортных моторных масел.
   5.ПРЕДЛОЖЕНИЯ:
  -- Принятие за основу в жилищном строительстве концепции "автономного дома" с полным отказом от использования природного или сжиженного газа и внутридомовой сетью постоянного тока безопасного уровня с лифтами на базе вентильных реактивных двигателей и биохимическими реакторами канализации.
   - Внедрение и наращивание производства в Украине батарей топливных элементов и солнечных батарей.
  -- Внедрение и наращивание производства в Украине мотор-колёс, в первую очередь для городских и пригородных троллейбусов.
  -- Широкое делегирование полномочий хозяйственного управления государственными предприятиями и ОАО обласным государственным администрациям с целью создания под их эгидой прибыльных Социальных заводов и предприятий, внедрения новой Украинской концепции образования путём корпоративного объединения на условиях экономической целесообразности предприятий разных форм собственности.
  -- Внедрение трёхуровневой системы оплаты труда на всех участках производства и услуг.
  
  

ПОСРЕДНИКИ

  

Известно: среди животных существуют виды, для которых кохання одно на всю жизнь.

  
   Аист возводит широкое гнездо на верхушке железобетонного высоковольтного столба, ведь там его лелека должна принести ему своих деточек. Несмышлённые в электрике удивляются:
   "Их странным образом не бьёт током, а врагов - бьёт!" Но секрета здесь нет, достаточно заглянуть в ПУЭ (Правила устройства электроустановок), либо вспомнить первичный инструктаж по электробезопасности...
   Хуже с волком: спишь себе в кровати, а "член семьи", чорненький с хвостиком крючком, воспитанный другими в любви к детям, за две миски остатков со стола - на цепи. Его брат, Маркиз, который сам пришёл в семью и занял хозяйский диван - умер, отравился крысой. Оба не знали вкуса мяса. Но не это главное, ибо то ли волк приблизится к забору, то ли лис, то ли злодей - чорненький гавкнет, а то и не раз...
   А потім идут с ружьями на охоту... Кого-то убьют, а она родит 5-7. А убьют её, и вся округа сходит с ума от волчей мести.
   Но на помощь приходят наблюдения, образование и любовь, которая дозрела в стремлении помочь людям: прежде всего обезпечением работой. Перед глазами сюжет, 35-летней давности, когда перед тобой ставят 3-литровую "банку" парного молока, в ожидании автобуса: а серце радуется когда "из одной миски едят и котик, и два пёсика". Вот и хотя бы Володя в замен похороненной Катьки, взял бы на колени Катю дворцовую, которая вместе с Жюльеном, откроет ему дорогу к сердцу одинокого волка, особенно когда окажется где-то в тайге или на границе с финами. Катька, котячей породы, чувствовала настроение Вовчика, человека самодостаточного, Катя дворцовая (роджённая безпризорной собакой) любит чёткий розговор русским... и халву солнечную, а не ванильную (которая является ядом даже для двуногих).
   Немцы - нация, а мы - нелюди (?), или может быть проблема в языке и КОХАНИИ:
   ... эфир кричал о жестоком изнасиловании девушки в Николаеве, где слова дочери товарища, которая воспитана Людьми, в тому числе и немецкой диаспорой, возродили меня к жизни. Но нужно хоть чуть-чуть знать историю, чтобы понять - откуда корни той диаспоры. Они з тех земель вдоль ВОЛГИ, которым хлеб Украины 1932-1933 годов спас жизнь. А лет пять тому назад и те и другие выехали в Германию...
   Или может быть по-настоящему умеют кохать только гуцулы и русские, которые терпеть не могут заробитчан, которые живут в летней кухне, а в "чураку" принимают гостей, где после коровы жена пол помыла...
   А что може быть приятнее ласкового взгляда или нежного слова в устах. Или может кожному вспомнить свой первый грех, покаяться и сердечно попросить у БОГА прощения, не в церкви, а дома, один на один перед иконой... и совестью.
   А дальше - как говорят: будь, что будет...
   Но верю - будет ЛЮБОВЬ. А со временем придет и КОХАННЯ.
  

Предложения по Государственной Украинской Речи

в свете Закона Украины "Об основах государственной языковой политики":

  
   Народная мудрость подсказывает: "Слово не воробей...". Эта поговорка должна служить человечеству на пути к согласию и добра. Но, к сожалению, богатство языка количеством слов, без четкого определения практического применения каждого ведет к противоположному: раздору, упадку морали и распущенности, деградации общества. А за окном - XXI столетие, время новых требований, новых ценностей. Сокровища истории украинского народа дают нам верный курс в будущее. И главными нашими достижениями являются любовь и кохання.
   Работая в Службе маркетинга Ивано-Франковского ГП ПО "Карпаты", объездил всю Украину, постоянно общаясь с людьми. И пришёл к выводу, что вся суть противоречий именно в материнском языке, разговоре матери с детьми, рождёнными от кохання. Однако не все дети в Украине от кохання. Ибо кохання - это интимные отношения с любимой, окутанные нежностью и трепотом общения с обладательницей глаз, запавшими в душу с первого взгляда на всю жизнь, которые переросли во взаимную любовь. Основанием для данного вывода послужили многочисленные общения с выходцами Карпатских гор, для которых кохання чётко ассоциируется с интимной жизнью с любимым, когда на ожидание нежного слова после случайного недоразумения уходят десятилетия, а то и вся жизнь. Может поэтому так устойчиво держится противостояние между западом и востоком в Украине, из-за размытости понятий в толковых словарях украинского языка.
   Воспитанные матерями дети во времена бурных соревнований, в основном без родителей, так и не смогли привнести в наш век мужество и силу своих родителей, их слова. Бездумное же применение слов, прежде всего родителями, есть и первоисточником их болезней, к нулю сводящее своё воспитательное воздействие на детей. И эта проблема значительно шире вопросов двуязычия. Мягкая украинская речь, язык исконных защитников своих границ, привнесла в украинские словари слово "кохатися", которое по грубости не уступает российскому матерном аналогу, нивелируя высокость чувств, скрытых за словом "кохання". И эта мова, как нигде в Мире, преподнесла статус женщины, матери. Русские братья, потомки киевских и галицких князей, в северных широтах привыкли свободно разговаривать со своими четвероногими друзьями, стали стратегами и строителями государства. Вспомним, не по их ли советам во времена Хмельницкого были применены жестокие виды наказаний за измену у казаков? Результат - слишком высокое возвышение статуса мужа в русском языке.
   Немецкая диаспора, которая поселилась вдоль Волги, в степях, во времена немки Екатерины-II, спасенная украинским хлебом в 1932-1933 годах, дала ростки в Украине, в Николаевской области, в городе корабеллов. Но Украина перед всем миром признала акт голодомора тех лет. И все немцы покинули нашу страну. А украинский эфир всколыхнуло известие о жестоком изнасиловании девушки в Николаеве. Так может мы, Украинцы, не нация, как немцы, а скорее - нелюди? Или может проблема в языке матери, когда её саму бросают доживать век возле клочка земли и скота. Думаю - проблема и в "кохании".
   Наиболее сложный факт сегодняшнего дня - языковая деградация лексики подростков, родителями необученными правильному подбору слов при общении, особенно с лицом противоположного пола. Опыт показывает, что именно Николаевцам, как нигде в Украине, присущий правильный, взвешенный, уважительный и заботливый подбор слов при общении. И такой подбор слов не только залог счастья семьи и брака, но и открытая дорога в будущую счастливую жизнь ...
   Воспитывать умению кохать надо с пеленок, как и правильной, взвешенной лексике. А для этого ребёнок никогда не должн слышать ссор между родителями, либо унижения достоинства любого из родителей в глазах ребенка. А это возможно лишь при условии сплошных компромиссов между родителями. А компромисс возможен только между равными. Поэтому нужен симбиоз языков, органическое сочетание двух великих языков в единую Государственную Украинскую Мову, где в одной строке толковых словарей должны быть прописаны слова и украинским, и языками национальных меньшинств украинским алфавитом. Государственная Украинская Мова должна дать Миру образец семейного согласия и родительского воспитания подрастающих поколений примером взаимного уважения и любви.
   Из разговора с горячим защитником украинского языка: "... надо поклониться женщине, потому что она держит три угла в доме...", а то и все четыре, когда отец в бегах.
   Легко бездумно бродить по миру в погоне за деньгами, а потом еще и продавать своим потомкам украденное у тебя же, благодаря твоей искренности, представленое в красивой обёртке твоими господами. Блеск серебра затмевает глаза, особенно когда проблемы воспитания детей и их судьба Тебя не утруждают (на то есть женщина, мать). Она накормит... Вот и вырастают такие "Шевченки", которые за кулисами высоких цен на "комфорт" подают украинцам обычную "халтуру", украшенную западными технологиями... Многие им подобные "имеют работу", от которой зачастую жена бездумно тратит деньги и ездит в дорогом авто. А дети имеют нервные расстройства. Ведь они, как никто, чувствуют общее равнодушие к их судьбе, что скрыто за вывесками "памперсов" и "коханых малышей" на страницах ярких журналов. И какая польза потомкам от той "работы", прежде равнодушных к чужим детям "родителей". Вот и бегут от ответственности хотя бы "еще за один угол" те, кто за своими "роботами" забыл о настоящем "труде": труде пахаря, труде воспитателя, слесаря или станочника..., удивляясь продвижению на западные земли Украины дончан и луганчан, для которых размытого понятия "праця" никогда не существовало. И решение простое: вместо разговоров о любви, надо кохать и учить детей умению это чувствовать. А такое одной женщине не под силу. Потому что в кохании оба равные, а где нет равенства - нет и кохання. Ведь КОХАННЯ - интимные отношения с любимым, где последнее слово касается ОБОИХ. И заботясь о любимом ребёнке никогда не оденешь его в "памперс" и позаботишься, чтобы он и другие вокруг имели лучшее будущее. Ведь все, что сейчас продается в Украине разработано украинцами и их братьями во времена УССР, когда подростки мастерили и чертили, девушки изобретали новые модели одежды или детской игрушки. Но "занавес" обрушили, нельзя все время сидеть за частоколом забора... И дружественный Китай заполонил украинские магазины нашими же разработками, которые открыто были опубликованы.
   Правильный и тактичный подбор слов нужен обоим, в первую очередь в браке. Он же... и лучший врач. Особенно от "мужских болезней", для лечения которых мировая фармацевтика изготовила множество "Супер ..." и т.п., а одновременно и от женской "болезни" под загадочным названием "климакс" (и множеством "новых" препаратов, чтобы укоротить супругам жизненный возраст). Ведь смысл жизни - в детях. Новых!
   Поэтому предлагаю начать с языковых толковых словарей, в которых отражены и языковое наследство, и культура, и путь в будущее. Странным образом в СНГ "воюют" между собой только две языковые культуры: украинская и русская, потому что в языковую среду людей обеих стран вошли устойчивые слова и выражения, обусловленные "жестокими крайностями", возникшими на фоне языковых "трудностей". Решение этих трудностей не в совершенствовании отдельной "мовы" - а именно в органическом их сочетании - и "Основы государственной языковой политики" дают возможность не просто искусственно создать "Государственную Украинскую Мову", а дать народу Украины дорогу в счастливое будущее, прекратив распри и раздоры. Поэтому, во всех словарях следует четко прописать основные терминологические слова и выражения. Вековое достояние украинцев, в отношении понятий "кохання" и "любовь", считаю нужным дополнить особым отличием "возложения" от "поручения", а тем более, в плане "подъема" и "торжества" самостоятельного "возлагания" на себя обязанностей будь-кем.
   Примером симбиоза могла бы служить такая тематическая строка: чорниця, черника, афени. Симбиоз в толковых словарях не должен иметь случайный, необоснованный, своевольный подбор слов и выражений аналогичной строки в словаре Государственной Украинской Мовы. Институт украинского языка НАН Украины готовит к печати Словарь в 20-ти томах. И лучше переиздать первый том - уже Государственной Украинской Мовой - по Закону "Об основах ...", и не спеша взвешенно подойти к печати следующих томов, выдав для начала Толковый словарь Харьковского издательства "Знамя", 2003 года, под общей редакцией Л. Савченко, не как российско-украинский и украинско-российский, а именно как словарь "Государственной Украинской Мовы", к которому при существующей редакции прошу внести следующие изменения:
   стр.32
   ВОЗЛАГАТЬ, -гаю, -гаешь. Поручать что-нибудь кому-нибудь. ПОРУЧАТЬ.
   ВОЗЛОЖИТЬ Торжественно класть сверху, по-верх.
   Стр.89
   ... после слова КОФТА и перед словом КОЧАН нужно вставить слово КОХАННЯ (без мн. Числа, рода среднего) со значением: интимные отношения с любимой; с любимым; отдельной строкой прописав обязательность обоюдной любовной привязанности.
   Стор.373
   ... после слова КОФТА и перед словом КОХАТИ вставить слово КОХАННЯ (без мн. Числа, рода среднего) со значением: интимные отношения с любимым, любимой. Слово ЛЮБА часто применяют в сочетании со словом МАМА, РЕБЕНОК, а потому подобное совпадение в сочетании со словом КОХАННЯ должен быть исключен.
   Толкование слова КОХАТЬ, -хаю, -хаеш должно быть таким: быть глубоко привязанным к любимой лица противоположного пола.
   Стор.388
   ... слова изложить в следующей редакции:
   ЛЮБИЙ, -ая, -ое. 1. Который вызывает любовь к себе; дорогой и близкий сердцу. 2. в смысле им .. любий, любого, ч.; ЛЮБАЯ, -бои, ж. Дорогой, близкий сердцу человек. 1, 2. ЛЮБИМЫЙ. 1, 2. МИЛЫЙ.
   ЛЮБИМЫЙ, а. 1. Который вызывает любовь к себе; дорогой и близкий сердцу, любимый человек. 2. в смысле им .. любимый, любимого. ч. 3. в смысле им .. любимая, любимой, ж. 1, 2. КОХАНЫЙ. 1, 2. МИЛЫЙ.
   ЛЮБИТЬ, люблю, любишь. 1. Быть глубоко преданным кому-, чему-либо, испытывать привязанность к кому-то, чему-то. 2. Проявлять сердечную привязанность к лицу. 3. Иметь влечение к чему-либо. ЛЮБИТЬ.
   ЛЮБОВЬ, -и, ж. 1. Чувство глубокой сердечной привязанности к лицу. 2. Чувство глубокой привязанности к чему-либо. 3. Внутреннее духовное влечение к чему-либо. Любовь к искусству. ЛЮБОВЬ.
   При формировании в указанном словаре строки симбиоза украинского языка и языков национальных меньшинств обязательно прописывать соответствующее слово на белорусском языке в украинской транскрипции.
   Некоторые характерные замечания к РОССИЙСКО-УКРАИНСКОМУ и УКРАИНСКО-РУССКОМУ словарю (два в одном томе) Вячеслава Бусел - К., Ирпень, ПТФ "Перун", 2008 - 1848 страниц:
   Стр.66. Одной строкой прописаны неравнозначные понятия: возлагать, возложить. Поэтому эти слова должны прописываться отдельными строками, при этом слову возлагать отвечает только объяснение (поручать) доручать, поручить; слово же возложить имеет особый, возвышенный контекст, отождествляется со словами ТОРЖЕСТВЕННЫЙ, ОТВЕТСТВЕННЫЙ, ОБЯЗАТЕЛЬНЫЙ, чего так не хватает среди слов в украинском языке.
   Стор.295. Пояснения к слову любовь применены формулировки лишь по контексту КОХАННЯ, и при этом изложены в основном пошлые примеры: любощи, -щив; женихатися.
   (Из приведенных примеров видно, что в погоне за количеством слов и словосочетаний, как бизнес-признака, забыли о главном, о человеке, для которого этот словарь должен служить опорой в жизни).
   Интересное наблюдение: просматривая БЕЛОРУССКО-РУССКИЙ словарь на 90000 слов 1962г. издания (под ред..академика АН БССР К.К.Крапивы) и БЕЛОРУССКО-УКРАИНСКИЙ словарь 2006 издания (под ред..чл.кор. НАН Украины доктора фил. наук профессора Г.П.Пивторака) не нашел ни одного слова на белорусском языке, которые есть в каждом словаре на украинском языке, унижающие достоинство или мужчины, или женщины, или оскорбляли их чувства ...
   Так может в наведении порядка в Украине нужно сначала определиться со словами, летящих из наших уст. (См. КНИГУ ЭКЛЕЗИАСТА ч.5). И тогда слова не будут расходиться с делом, и настоящим БИЗНЕСОМ станет не просто какое-либо дело, а забота о потомках, обо всех, как в Украине, так и за ее пределами ...
  

КАТЯ СТАРОЖУК И ИГРУШКА ОТ "ТИГЕР ЕЛЕКТРОНИКС"

(НУЖНА ЛИ ЮВЕНАЛЬНАЯ ЮСТИЦИЯ В СТРАНЕ, ГДЕ РОДЖЕНО СЛОВО "КОХАННЯ")

СНАЧАЛА БЫЛО СЛОВО, ИЛИ БУКВА?

   И тем не менее им предшествовал человек, новый человек, созданный эволюционным шагом развития человечества прошедших времён. Чего стоит Екатерина, из сферы образования, которая за годы независимости возвела в Турке, на Львовщине, двухэтажный "особняк" с белым биде в туалете, и иномаркой на дворе, так располневшая от частых гостин по родственникам, поселившимся в США, и которую распирает гордость, что её ученики - на Майдане. И при том представляющая из себя Екатерину II (Императрицу всея Руси, немку, Екатерину Вторую), с легкостью манипулируя СЛОВОМ, уже давно должна навести порядок в государстве, чем путешествовать по миру, лежа на пенсии, заработанной тяжелым трудом учительницы, что учила тому, во что не верила сама. Поэтому и ученики ее получали образование юристов, медиков и журналистов, оплачиваемые на Западе профессии, но не нужные в Украине. Так хорошо, когда есть чем торговать на базаре или мести на улице. Так же выбора нет: в гастарбайтеры или на Майдан, ибо дух хозяина-собственника более присущ крестьянам Средней и Восточной Украины, колхозов уже нет и имущество их разворовано, а к самоорганизации в крестьянские союзы здешнее население не склонно, ведь большой "частокол" стоит как между домами, так и в душах. Потому что мало кто, даже среди коммунистов, помнит о трех составляющих направления построения коммунизма, по программе ХХІІ-го съезда времен Хрущева Н.С .. Следовательно и спешит вывести на "революционной волне" к властному Олимпу тех, кому "идолы западного мира", по сердцу, ближе. Может ли заботиться о людях тот, чья профессия - мордобой, и еще с пристрастием, потому что за это Америка платит большие деньги. Облив грязью того, кто по молодости, чтобы не выделяться среди односельчан, срывал с девушек меховые шапки, мы дружно выводим вперед рейдерскую команду "батьковщины", которая стремилась захватить цементный завод в Балаклаве, чтобы иметь сверхприбыль, возведя дома "новейшего села" (по так и не принятой в течение пяти лет Государственной комплексной социально-экономической программе "Новейшее село - через децентрализацию трудовых ресурсов региона") в считанные дни, предоставить это жилье каждой семье в пожизненный кредит, с пожизненным, по наследству, возмещением его стоимости. Это - в лучшем случае. И хотя стоит думать только о хорошем, не выходит из головы странное совпадение. Львиная доля майдановцев выросла вдоль железной дороги, потому что на железной дороге и платили больше, и одежду давали (рабочую или униформу), и проезд на курорт, бесплатный... Но только завершив приватизацию "Укртелекома", власть провозгласила приватизации "Укрзализныци". Мало что две трети работников Укрзализныци уже сокращено, из репродуктора электрички постоянно слышишь, что из-за убыточности пригородных перевозок 30% остановок поезда будет в ближайшее время сокращенно. Хорошо если поезд будет останавливаться там хоть иногда, но шагая по шпалам колеи северного звена Одесской железной дороги, с болью в сердце наблюдал заброшенные колодцы и полуразрушенные станционные сооружения бывших полустанков. И не удивительно. Что и кого возит "Укрзализныця"? Ведь 20 тонне фуры дорогами Украины с Европы на Восток идут почти колоннами. В обратном направлении преимущественно порожняком. А железная дорога? Работает сама на себя, на того, кто придет после "демократии" за "Батьковщиной", и вот так - развивается. Поэтому на Запад полночи один за одним идут товарняки по 60 вагонов, в основном цистерны и вагоны с сыпучими материалами. Где раньше курсировали ночные пригородные пассажирские поезда, теперь ходит только днём, польского производства, рельсовый автобус "PESA" (сделан по той же схеме, что и "HYUNDAI", и ДЕЛ-02) к огромной современной мельнице на ст.Павлыш, напротив заброшенного полупустого комбината хлебопродуктов, который когда-то делал корма для скота. А дальше - долгие километры электрифицированного пути с новыми ветками, где несмотря ни на кого, по ночам, прямо с колес, разгружается зерно и развозится по заброшенным хранилищам вдоль на автотрассы, где нет забора, только ночной сторож и собаки, и ни дома вокруг. А навстречу, на восток, только и идут одинокие электровозы, везут домой редких работников узловой станции Корыстовка, по которой в 10.30 и в 21.00 на большой скорости проносится дизель-электропоезд "HYUNDAI", и надо отойти не менее чем на 2 метра от платформы, чтобы тебя не затянуло под колеса поезда. И где никто не видит, как несмотря на село с низкими домиками начала ХХ века, с большим машинным двором местного фермера-земледельца, идут перед рассветом на север один за другим скорые пассажирские поезда. Неудивительно, что взрослые ребята играют дома в компьютерные сетевые игры или гонки, а во внешкольном образовании фактически не технических кружков, а на производствах ждут инвесторов, хотя они уже десятилетия ждут от нас инициативы, потому что никто в мире не проплачивает 20-ти тонный контейнер комплектующих предоплатой, а чтобы реализовать свою продукцию при таком количестве комплектующих (а их миллион) требуется стратегическое мышление, нестандартные решения и изобретательство, вот только на Западе нам в этом нет помощников. Ведь мировая кооперация направлена на получение сверхприбылей, а потому и не удивительно, что первыми шагами "новой власти" была отмена "утилизационного" налога и выход из СНГ, ведь мало кто в Украине знает, какую силу в Мире играют юридические термины интеллектуального права, такие как "франшиза", "бренд" и т.п. И мало кто обратил внимание на претензию Германии в отношении слова "хлеб" в ЮНЕСКО, как чисто "национального достояния". Ведь достаточно им "присвоить" это название, и как минимум 90% стоимости хлебобулочных изделий мы вынуждены будем им оплачивать за право даже его изготовления, по законам ВТО. А вот чтобы его еще и есть - это большой вопрос. (Достаточно свежих наглядных примеров, типа "красного креста" на машине скорой помощи или торговай войны за словосочетание "Советское шампанское"). И это при том, что Украина и Казахстан - крупнейшие мировые экспортеры зерновых. Неудивительно, что жители отдаленных карпатских сел, на границе с Польшей и Закарпатьем, в восторге от зарубежных вещей, искренне поддерживали Майдан, имея надой от коровы только 3 литра молока в сутки, потому что введенные в заблуждение политиками при выборах, как: "Президентом должен быть тот, кто чувствует боль людей". И Юля, после спектакля с "болезнью", став на шпильки и сбросив ритуальную косу (кто же в Европе поддержит "украинку с косой" на каблуках). Не пришло ли время ОТБРОСИТЬ МАСКУ кощунства и наконец начать самим себе СТРОИТЬ БУДУЩЕЕ, ведь начальный фундамент будущего у нас давно заложен, а с капиталистическим экспериментом надо заканчивать, потому что не тех "друзей" навязывают Украине Кличко, Тягнибок, Ляшко и Тимошенко. Всенародное освещение проекта "Хутора комплексной застройки" по концепции Новейшего села благодаря братским украинцам Крыма и Кубани, которые в течение веков обороняли южные границы величественного государства, создали условия для быстрого подъема из руин наших сел и поселков путём поточного, конвейерного строительства хуторских комплексов, и оснащение их тем, что сделаем сами для себя, то есть "на совесть". Поэтому наступило время хотя бы посмотреть вокруг, вдохновиться заботой о себе (привыкнув для себя, своими руками, делать качественно, многие из нас привыкли ценить свое, как только его у нас купили, потому что так манит нас иностранная пачка сигарет (где табак помешан с тютюном), если нет рядом той близкой, родственной души. "Давайте жить дружно", как призывает усатый герой мультика, хотя бы в вагоне электрички или дизель-поезда. Кто кроме нас превратит салоны пригородных вагонов, более напоминающих хлев, в комфортабельные поезда, лучше "PESA" и "HYUNDAI", по образцу воспетой Ивасюком и Ротару "Червоной руты" - венгерского дизель-поезда Д1 1964 года с дубовыми резными пакетами сидений и обтянутыми зеленой кожей подголовниками, чем салон скорее напоминал удобные купе, где за дружеской беседой пролетало время, и не ощущалась расстояние, потому что по желанию можно было пройти в буфет переднего вагона, упоминание о котором сохранилась на южной ветке Одесской железной дороги, где курсируют сине-желтые вагоны "Руты", изготовления 1974 года. Может не случайно, на платформе Отрадное, слева подсел бывший астрофизик, и разговор пошел о звёздах, типа Солнца. Вот и выяснилось, что такая звезда "или схлопываеться, превращаясь в черную дыру, или взрывается с новой силой, увеличиваясь в размерах, что и является признаком эволюционного развития". Отсюда следует, что причиной эволюционного скачка вверх является позитивное развитие человечества в начертаном Творцом стремлении и движению к свету, теплу души и гармонии, то есть к "коммунизму", как предпосылки положительной эволюции личностей, составляющих характера и карты жизненного пути которым от рождения определены движением планет и светил галактики (см.. "Астрология наших дней"). Поэтому, нам в этом движении не нужны "политические поводыри", а нужна вера в любовь Божию, и желание почувствовать собственную силу, получить себе и другим лучшую судьбу. Достаточно правильно высказываться Государственной (Державной) Украинской Мовой, хотя бы в интимной беседе любящих сердец объединенных любовью (см. аналогичную статью на форуме "Украинской правды", электронной газеты, основанной Георгием Гонгадзе).
   Из анализа причин убыточности пригородных перевозок в Украине, а это явление не имеет ничего общего с мировой практикой, следует: достаточно возлюбить себя и соседей, рядом с вами в салоне поезда, и Вы найдете время, место и возможности приложить собственные усилия, чтобы в следующий раз эта же поездка была более комфортна, а в салоне бы царила гармония душ. С такой точки зрения стоит отметить, что основными составляющими убыточности пригородных перевозок существующими дизельпоездами и электропоездами являются:
   1. Большая энергоёмкость коллекторных электродвигателей постоянного тока при значениях коммутационных потерях, особенно при возникновении дуговой искры между ламелями коллектора;
   - Отсутствие рекуперации электроэнергии при торможении из-за использования тормозных резисторов, за посредничество которых избыток энергии просто рассеивается в окружающую среду;
   - Способ регулирования скорости уменьшением намагниченности якоря снижает коэффициент полезного действия электродвигателя,
   2. Нихромовым ТЭН-ным обогревателям салонов вагонов и мест общего пользования присущ низкий коэффициент теплопередачи, даже при использовании вместе с ними вентиляторов;
   - Работа ТЭН-ов в диапазоне высоких значений температур (свыше 400 ® С) сопровождается сухостью воздуха, создавая пассажирам определенный дискомфорт, особенно с маленькими детишками; к тому же характеризуется низкой надежностью, часто перегорают и требуют систематических замен, что, в условиях инфляции, требует еще дополнительных финансовых резервов;
   3. Отсутствие в вагонах входных терминалов, а в продаже - единых проездных документов (особый учетный тип билета), из-за стремления руководства и их финансовых учреждений к получению наличности, периодически создает прецеденты возникновения конфликтов: как между контроллерами и пассажирами, так и при учете наличных денег кассами, из-за существующего предотвращения достоверного учета.
   А дизельпоезда типа ДПЛ или ДЭЛ, где привод колесных пар вагонных тележек обеспечивают асинхронные двигатели электрической трансмиссии, стандартные технические решения с использованием обогревателей с ТЭН-ми, в условиях Карпат со значительными перепадами высот, а из-за это - низкими скоростями на горных участках, сводят к нулю как попытки отопить салон, так и соблюсти необходимый график движения. Вот и стоят "мёртвые" два дизельпоезда ДЭЛ-02 на территории Одесского локомотивного депо, и в Коломыйском депо на дизельпоезде ДЭЛ-02 постоянно выходит из строя электронный модуль (точнее: однокомандный преобразователь частоты с векторным способом регулирования, в котором хотя и нелинейная кривая разгона-торможения, и все же мало чем отличающаяся от способа с жесткой зависимостью соотношения напряжения питания электродвигателей привода к исходной частоте. Где же взять необходимый тяговый момент силы, когда в научной литературе четко прописано, что такой привод (асинхронный) имеет эффективное использование только на больших скоростях, к тому же выходное напряжение генератора, с дизельным приводом, при малых скоростях тоже мало, а обогреваемые салон ТЭН-ы питаются именно от этого же генератора. Какой уважающий себя пассажир сядет в такой поезд, когда тебя встречают холодом. Все эти проблемы решаются одновременно, принятием для подвижного состава дизельпоездов и электропоездов и технических подвижных единиц единого, безопасного, уровня напряжения как для аккумуляторных батарей (и генераторов их подзарядки), так и двигателей поводов колесных пар, должны быть выполнены в варианте электромашины типа SRM, или, по-русски, по автору: "вентильный индукторно-реактивный двигатель". Наличие в монографии ГНЦ РФ ЦНИИ "Электроприбор" фундаментальных методик расчета такого двигателя позволяет его изготовление уже сегодня, и осуществить технологический скачок в области пригородных перевозок в этом же году.
   Оторванность учебного процесса в профессиональных колледжах и лицеях от существующих проблем на железной дороге искажает всесторонность подготовки специалистов, не побуждает учащуюся и студенческую молодежь к активному поиску разрешения ключевых проблемных вопросов. А наличие, в зоне доступа пассажирами и персоналом цепей или шкафов с высоковольтным оборудованием, вносит существенные препятствия для привлечения активной молодежи к творческому поиску. Наличие у автора Комплексной социально-экономической программы "Новейшее село" конкретных предложений требует конкретных действий. В силу существующей в мире сверхприбыли экономической политики с навязыванием потребителям, как и Украине, в форме помощи МВФ, технических решений, смысл которых в технологически развитых странах уже потерял актуальность, и это чувствуется примерами проблем с эксплуатацией поездов типа ДЭЛ-02 предлагаю :
   1. С целью унификации электрооборудования объектов "хуторов комплексной застройки" по концепции Новейшего села установить для дизельпоездов, их аккумуляторного и тягового оборудования, освещения, автоматики и отопления, а равно и для электропоездов межрегионального сообщения уровень напряжения постоянного тока в 100 В, а уровень межфазного напряжения синхронных генераторов и в электромашинных преобразователях напряжения переменного тока в 42 В.
   2. На основании такого решения реальностью стаёт образование негосударственного учреждения внеучебной молодежной творческой инициативы, деятельность которого была бы направлена на возрождение стандартов качества жизни и комфортности пассажирских и пригородных перевозок, охватывая творческим вдохновением и другие области общественной жизни.
   3. Совершив передачу в долгосрочное пользование государственными предприятиями патентов на полезную модель N 36089, 40183, 79159 и "ноу-хау" по расчету, проектированию и изготовлению вентильных индукторно-реактивных двигателей или переработки асинхронных приводов в вентильные с изготовленными из российских или белорусских кристаллов силовых компонентов путем сборки и тестирования на ПАО "Родон" или ПАО "Квазар-Ис", вместе с использованием других отечественных пассивных и реактивных компонентов должны обеспечить грядущим поколениям, пожертвованием средств и усилий, возведение храма Господнего под Луной.
   Поэтому останется одно, чтобы Катя Старожук, которая во втором классе Ружичнянського ГОК ООШ I-III ст. на занятиях кружка радиоэлектроники, самостоятельно спаяла имитатор звука от падения металлического шарика на бетон, стремясь возродить к жизни роботизированную сову от "Тигер Электроникс", будущий конструктор, должна иметь в сердце свет настоящего КОХАННЯ, как первоисточника ЛЮБВИ.
  
   УДК 81.27.00.161.1 / .2.045.05

Государственная Украинская Речь

  
   Сначала было СЛОВО... Мало кто в Украине и за её пределами это библейское выражение относит к проблемам семьи, отцовства и детства. Некоторые сознательно умалчивает эту связь. Многие в Украине знали об устоявшейся мужской традиции города Николаева, в котором гармонично сосуществовали языковые традиции России и Украины, где языку жителей характерен правильный, взвешенный, уважительный и заботливый подбор слов при общении, особенно с лицом противоположного пола. И такой подбор слов не только залог счастья семьи и брака, но и открыта дорога в долгую счастливую будущую жизнь. ...И лучший врач. Особенно от "мужских болезней", для лечения которых мировая фармацевтика выработала множество "Супер ..." и т.п. лекарств. На пороге новой эры в жизни человечества более важным является не взгляд в прошлое, как того хотят И.Фарион, Д.Гринчишин и другие, а сосредоточение внимания на развитии языка как средства общения и взаимопонимания, в первую очередь на уровне семьи, на уровень которой государством перенесено основной рычаг воспитания подрастающих поколений. А в таком ответственном ракурсе все попытки восприятия языка как игры слов целесообразно отбросить. Наиболее актуально это для Государственной Украинской Мовы (Речи).
   Несколько дней назад в эфире радиостанции "Свобода" около часа продолжалась дискуссия на тему подъема украинского языка с недвусмысленными намеками на неправомерность Закона Украины "Об основах государственной языковой политики". Человек, приехав 20 лет назад из Сибири в Украину, не зная её язык, начала его изучать и сейчас безапелляционно заявляет о несовершенстве русского языка по сравнению с украинским. Один из респондентов высказал утверждение о суржик, как языковом соединении российской и украинской лексики. Но несмотря на все такие разговоры и "Свобода", и пылкие защитники академичности украинского языка далеки от сущности Государственной Украинской Мовы, которая должна положить конец распрям в многонациональном украинском обществе, особенно на фоне объединительной, между Западом и Востоком, миссии Украины.
   Поэтому для начала несколько известных тезисов. В основе русского языка - слово печатное. "Прорубая окно" в Европу и Мир по представлению Петра I русский язык обогащался иноязычными терминами и величие русского языка как в межэтническом согласии, так и в совместном с Миром научном и профессиональном определении слов, изящной фразеологии. А потом и Екатерина II пригласила в Россию немцев: как учителей-просвитян, и в качестве посредников. Здесь уместно рассказать. Управляющими первых русских мануфактур были именно немцы. Об их посреднической роли - чуть позже. Поэтому украинский язык - преимущественно разговорный, и в силу длительной борьбы за собственную государственность - еще и изолированный, самобытный, а от того, в большинстве случаев, малопонятный. Может быть поэтому так богат синонимами тех или иных понятий, олицетворенных многочисленными выражениями, похожими по смыслу, слов. Может быть поэтому среди двух украинцев - три гетмана. Какое же здесь может быть примирение, а тем более любовь. Не говоря уже об отношениях мужчины и женщины, которых бог создал равными (по своему прообразу), и в наше время, на уровне тендера, между которыми существует существенное неравенство.
   Месяц назад в "прочтениях" радиоканала "Релакс-радио" услышал выражение израильского писателя Алюса Оза: "Дружба между мужчиной и женщиной (не в смысле супружеской пары) - вещь довольно редкая и гораздо более дорогая, чем любовь: любовь, по сути, вещь довольно грубая и не слишком изящная по сравнению с дружбой. Дружба олицетворяет в себе и определенную душевную утонченность, и искреннее умение выслушать, и совершенное меры". Не случайно мной сделано вставку при переводе с русского высказывания, которое задело многих слушателей, особенно женщин. Ведь для многих женщин любовь - обман, способ "заарканить" или "привязать". Ведь с давних времен женщина стремилась выбрать в отцы своего будущего ребенка физически сильного и умственно здорового человека. Неудивительно, что русский язык превозносит мужчину, отодвигая женщину на второй план. Украинский язык же превозносит женщину-мать. Преклонение перед ее муками рождения и вывода в свет нового человека отмечено многочисленными статуями Девы Марии на западе Украины. И не случайно вся страна содрогнулась от известия о жестоком изнасиловании девушки в Николаеве, славном городе корабеллов, где как нигде в Украине уважали женщин, независимо от возраста. Приятное впечатление от высказываний экипажа одной из маршруток, в стареньких ПАЗах, об их безопасности именно для женщин, когда после холодного муссона у новенького "Богдана", за один круг по маршруту, рассыпалось шасси. Такое уважение женщины формировалось и немецкой диаспорой Николаева. И надо хоть немного знать историю, чтобы понять - откуда корни этой диаспоры, которая несла миротворческую миссию на фронте взаимоотношений противоположных полов общества. Они из тех земель вдоль Волги, которым хлеб Украины 1932-1933 годов спас жизнь, потомки немецких семей со времен Екатерины II. Семь лет назад дочь, учась в магистратуре университета Бремерхафена, познакомилась с Сашей, с того же Николаева, его родители по программе объединения семей приехали к бабушке, которая родом с берегов Волги (ведь Украина под давлением националистически настроенных патриотов и заокеанских советников признала голод тех лет голодомором!). Вот и кончилось немецкое посредничество между мужчинами и женщинами, и в России, и в Украине. А что же дальше?
   Вахтанг Кебуладзе: "Важнейшие человеческие переживания таким образом можно выразить только метафорами. Кохання - это метафора. Она придаёт ежедневным жестам, движениям, словам и поступкам универсальный смысл, который нельзя свести к этим конкретным жестом, движениям, словам и поступкам. Требование однозначности сводит на нет смысл кохання, превращая его в товар, имеющий на рынке определенную цену." Казалось бы является положительным в противовес русскому слову "отношения" принятие украинским языком синонимов: "видносини" или "стосунки", но как раз в вопросах взаимопонимания между мужчиной и женщиной, особенно объединенных любовью, это вносит существенные преграды, ведь понятие "Отношения" во много раз шире, охватывает весь комплекс различных по весу значений взаимоотношений. Когда женские любовные чувства относят на уровень души, мужские же, в подавляющем большинстве, на уровень "греховных" отношений. Не потому ли Степан Харлан, корреспондент одного из русскоязычных изданий, "Теорию украинского кохання" Н.В.Томенко грубо сводит до уровня эротики и секса. Особенно остро чувствуешь эту разницу в разговорах с выходцами Карпатских гор, прежде всего с гуцулами, для которых слово "кохання" напрямую связано с чувственными, интимными отношениями с любимым.
   Из разговора с горячим защитником украинского языка: "...надо поклониться женщине, потому что она держит три угла в доме..." ... а то и все четыре, как отец в бегах. Легко бездумно бродить по миру в погоне за деньгами, а потом еще и продавать своим потомкам украденное у тебя, через твою искренность, и представленое в красивой обертке твоими господами. Блеск серебра затмевает глаза, особенно когда проблемы воспитания детей и их судьба Тебя не утруждают (на то есть женщина, мать). Она накормит... Вот и вырастает такой "Шевченко, который строит "Буковель", и "думает", что идет в Европу". Где же такому "отцу" Прикарпатского футбола признать, хотя бы для себя, что ни Европа, ни СССР не видели такого кощунства, как на "Буковеле", где за кулисами высоких цен за "комфорт" скрыто обычную "халтуру", украшенную западным технологиям... Но если бы такой "Шевченко" был один. Многие подобные "имеют работу", от которой зачастую жена бездумно тратит деньги и ездит в дорогом авто. А дети имеют нервные расстройства. Ведь они, как никто, чувствуют общее равнодушие к их судьбе, за горами "памперсов" и фотографий "коханых малышей" на страницах ярких журналов. И какая польза потомкам от "той работы", прежде равнодушных к чужим детям "родителей". Вот и бегут от ответственности хотя бы "еще за один угол" те, кто за своими "роботами" забыл о настоящем "труде": труде пахаря, труде воспитателя, слесаря ??или станочника..., удивляясь продвижению на западные земли Украины дончан и луганчан, для которых размытого понятия "праця" никогда не существовало. Легко "валить лес" на севере России или "давать четыре нормы" при покраске, заручившись поддержкой мастера и завскладом, и открыв затем собственный магазин возле школы, уповаться своими способностями по обдиранию соседей, из-за жажды детей к лакомым пирожным или напиткам.
   И решение простое: вместо разговоров о любви, надо кохать и собственным примером учить детей умению чувствовать это высокое чувство. А такое одной женщине не под силу. Потому что в кохании оба равны, а где нет равенства - нет и кохання. Неприятность унижающего высказывания Алюса Оза о любви в отношениях мужчины и женщины в неопределенности термина и размытости понятия. И только украинское, точнее - гуцульское, толкование слова "кохання" - способно внести порядок как в украинские, так и российские, и не только, семьи. Работая инженером-конструктором Службы маркетинга Ивано-Франковского ГП ПО "Карпаты", объездил все регионы Украины, изучая спрос и общаясь с людьми. И пришел к выводу, что вся суть противоречий именно в материнском языке, и проблема в том, что воспитанные матерями дети во времена бурных соревнований, в основном без отцов, так и не смогли привнести в наш век мужество и силу своих родителей, их слова. И эта проблема значительно шире вопросов двуязычия. Мягкая украинская мова, язык исконных защитников своих границ, привнесла в украинские словари слово "кохатися", которое по грубости не уступает российскому матерному аналогу, нивелируя высочество чувств, скрытых за словом "кохання". Воспитывать же умению кохать надо с пеленок. А для этого он бы никогда не должн слышать ссор между родителями, либо унижения достоинства любого в глазах ребенка, ведь никто так болезненно и остро не воспринимает оскорбление или унижение кого-то из родителей, как ребенок. А это возможно лишь при условии сплошных компромиссов между родителями. И компромисс возможен лишь между равными: как в роли родителей в качестве воспитателей, так и в делах любовных. Споры, даже между связанными любовными узами, по тому или иному поводу непременно возникают, и нужно настоящее мужество, с заботой о младших в первую очередь, найти способ разрешения спорных вопросов взаимоотношений вне зоны достижения наблюдательной и чувствительной пары глаз и ушей ребенка.
   С давних времен, на просторах Гуцульщины, влюбленные "любились" между собой (по выражению учительницы, которая в 1946 году была направлена ??на работу в горное гуцульское село), ??уединившись в роще или среди высоких трав многочисленных полян вокруг села. За многочисленными любованиями, разговорами, мечтами и фантазиями любящие сердца находили пути взаимопонимания. А потом становились на полотенце пред образами, открывая для себя дорогу в кохання длинною в жизнь. Не случайно гуцулы под словом "кохання" понимают интимные отношения любящих сердец, когда важно не только внимательно выслушать, но и понять душевное стремление или боль, и тактичный подбор слов в разговоре быстрее залечит раны (ведь слово - не воробей, а как много разбитых сердец из-за этих "воробьев"). И важнейшим признаком кохання является доверие и чувство единства с словом "мы". Может поэтому у россиян женщина за мужем, а в украинском - муж за женщиной, что нет между ними того драгоценного "мы". Потому что "кохання" вроде производное от "кохати". В польском языке - это возможно, в украинском же, а тем более в Государственной Украинской Речи, не должно быть места производному. И толкование слов должны нести груз ответственности и понимания, а не произвол и обман. Не случайно приведен пример употребления слов "отношения", "видносини" и "стосунки", так в Государственной Украинской Мове слово "Кохання" должно иметь четкое определение как "интимные отношения любящих сердец противоположного пола, объединенные страстью", так как только применение русскоязычного слова позволяет определить ту многогранность нежности, любви и ответственности закоханных, так пренебрежительно нивелируется израильским автором, потому что действительно высочество чувства "кохання" не передать даже правильным ударением употребления слова "любовь" между мужчиной и женщиной, между парнем и девушкой, между отцом и матерью. А в таком ракурсе взвешенное соединение, симбиоз двух великих языков, органическое их сочетание в единую Государственную Украинскую Речь (Мову), должно дать Миру образец семейного взаимопонимания и семейного воспитания подрастающих поколений примером взаимного уважения и любви, дав основание и для дружбы, и для любви к ближним, и не только, и для долгой дороги в счастливое будущее многим "МЫ". Кстати было бы и привнесение в украиноязычную среду слов на русском, несущие собой ощущение возвышенности. Ведь какой тяжелой является ноша, которую Ты взял на себя, а еще труднее - как её на тебя положили. Но какую гордость и легкость чувствует тот, кто "возложил" на себя ответственное дело и обязанность любящего мужа, заботливого отца и тактичного воспитателя и попечителя. Ведь, как ни прискорбно, при всей мелодичности украинского языка, через тяжелые испытания, которые выдержал украинский народ, так мало в ней возвышенности, торжества. Поэтому целесообразным было бы принятие Государственной Украинским Языком (Мовою) симбиоза: где в одной строке толкового словаря были бы прописаны слова украинским алфавитом языком украинским, и языками национальных меньшинств в виде:
   "Чорниця, Черника, Афени"
   ...
   "Отношения, Видносини, Стосунки"
   ...
   "Возлагать, поручать"
    
   И только слово "Кохання" не имело бы симбиоза!
  
   Література:
   1.Закон України "Про засади державної мовної політики".
   2.Тлумачний словник української мови, за редакцією Л.Г.Савченко, -Харків, Видавництво "Прапор", 2003,
   3.Російсько-український й Українсько-російський словники (два в одному), за редакцією В'ячеслава Бусела, - К., Ірпінь, ВТФ "Перун", 2008,
   4.Белорусско-русский словарь (під редакцією академіка АН БССР К.К.Крапиви, - Мінськ, 1962,
   5.Білорусько-український словник (за редакцією чл..кор. НАН України, доктора філ.наук професора Г.П.Півторака, - К., 2006.
   6.Тащенко А.Ю.. Розвиток соціології мови. "Ринок праці та зайнятість населення", 2010, N3 с.35-39
   7.Томенко М.В. Теорія українського кохання - К., Основи, 2002,
   8.Алексашина М.В. Соціологічний аналіз тендерної асиметрії в мові - Самара, ГОУВПО "СГУ", 2008,
   9.Васютинський В. Самовизначення мовних спільнот в сучасній Україні: між ідеологією і мораллю - 2007,
   10.Русанівський В. Історія української літературної мови - К., 2001,
   11.Мироненко М. Психоаналіз почуття кохання - 2002,
   12.Етимологічний словник у 6 томах - К., Наукова думка, 1980,
   13.Огієнко І.І. Вступ до історії української мови - К-Под., 1919,
   14.Мацюк Р. Антисуржик, довідник з історії найновішого поступу - Львів, 2001,
   15.Фаріон І. Мовна норма: знищення, пошук, віднова - Івано-Франківськ, Місто-НВ, 2009,
   16.Карабанова О.А. Психология семейніх отношений - Москва-Самара, 2001,
   17. Філон М.І., Хомік О.Є. Сучасна українська мова. Лексикологія.- Х.,ХНУ ім..В.Н.Каразіна, 2010,
   18.Мовні баталії, Інтернет-ресурс, опубліковано 17.11.2008,
   19.Матюшин А.В. Проблемы интерпретации литературного художесткенного текста -Петрозаводск, ГОУВПО "КГПУ", 2007,
   20.Клімкова Я.Ю. Комунікативні особливості жіночого та чоловічого мовлення з погляду сучасної гендерної лінгвістики - Луганськ, Вісник ЛНУ, N13, ч.ІІ, 2010
   21.Масенко Л. Мова і політика - 1999.
  

Евросоюз нам поможет ...

(Чего стоит забота)

  
     ... Второй день траура. "Майдан" берет на себя полноту власти. "Правый сектор" диктует свою волю. Жажда жить лучше за счет батрацких заработков по миру в условиях господствующей силы денег за годы независимости остановила отечественные заводы. Детям негде работать. Руководители предприятий не могут обеспечить загрузку производства продукцией, которая должна экспортироваться, чем создано дефицит рабочих мест. Импортная техника не по карману фермеру, а коллективные хозяйства фактически уничтожены по указанию европейских и американских советников ...
   И тут же из уст активистов "майдана" слышать: "Евросоюз поможет нам модернизировать энергозатратное коммунальное хозяйство...". Из уст обворованного населения слышать шаблоны на тему "энергоёмкости отечественного производства по сравнению с европейскими" как будто бы главной составляющей "неконкурентоспособности отечественных товаров". Дороговизна квартир в городах обусловлена ??значительной стоимостью проектно-изыскательских работ и строительной техники и оборудования. Ведь диктатором цены является прибыль.
   Так может ли диктатор заботиться о народе. В чем же вина Януковича, которого "выбирали", чтобы "беспокоился" о людях. Мировые "учителя" бизнеса и "промоутеры" через множество "тренингов" все эти годы нам навязывают культ личности. Но всегда благосостояние одного затмевало глаза большинству. И нынешний "майдан" это подтверждает. Так может пора проявить заботу самих о себе поставив на конвейер новейшее жилищное хуторское строительство на селе с реконструкцией транспортных средств для общественных перевозок. Если Ахметов и К. способны иметь собственный железнодорожный товарный парк для экспорта энергоносителей за границу, то почему бы общественности не восстановить замечательные венгерские "Руты" в виде электро-дизельпоездов. Тщательная разработка проекта требует значительных научных, творческих и коммерческих усилий, требующих оплаты. Забота о себе, о своих детях и внуках, когда чужих детей нет, значительно сокращает затраты, необходимые для кредитования. А такой подход дает возможность ожидания помощи со стороны государства, если в этом возникнет необходимость. И прежде всего несколько заметок о помощи Украине от Евросоюза и США:
   Лампа накаливания, созданная изобретателем Эдисоном два века назад, светит до сих пор (в музее). Соединенные Штаты навязали Евросоюзу (и миру) ограниченный её ресурс, то есть она по технологии должна перегореть после тысячи часов работы. Поэтому неудивительно, что два французских частотных преобразователя для итальянских электродвигателей немецких центробежных насосов на очистных сооружениях Ивано-Франковского КП "Водоэкотехпром" одновременно вышли из строя, как только закончилась их шестилетняя гарантия (вышла из строя одна японская микросхема, приобрести которую дороже, чем закупить новые два "Сименса", или те же "Шнайдеры"). Ведь изделие, имеющее шестилетнюю гарантию, на время отказа уже снято с производства, а его микросхемы - тоже. Поэтому забота Евросоюза о благосостоянии Украины окажется обычным игом (или удавкой): кредитный транш предусматривает закупку комплекса европейского оборудования, поэтому погашение долга постоянно требует его роста и при этом сознательно демонтируются надежные новосибирские высоковольтные электродвигатели и велико-лукские насосы, ресурс которых превышает 25 лет. Так стоит этого 30% экономия электроэнергии и безумный рост цен на коммунальные услуги?
   Новейшие мировые достижения в виде сверхярких светодиодов затмили глаза отечественным разработчикам, стремящимся восстановления промышленного производства в Украине и создания новых рабочих мест, отдавая едва заработанные средства малым предприятиям за разработку конструкторской документации. И при этом опять наступают на "те же грабли". Известно, что для глаз человека лучше всего подходит источник света, спектр волн которого ближе к солнечному (для чтения печатных книг или учебников). Пользование дисплеями или мониторами ухудшает зрение человека, особенно ребенка. Холодный свет более благоприятен для освещения рабочего места, бытовых помещений, лестниц. Такой свет дает люминесцентная лампа или сверхяркие светодиоды. Разница вроде бы незначительная: реализация продукции на импортной элементной базе или отечественной. Миниатюризация аккумуляторов здесь ни к чему. Хорошие аккумуляторы делают в Луганске, не хуже импортной безнакальные лампы может делать Полтавский завод газоразрядных ламп. Так может украинский конструктор наконец начнет думать о потребителях, о нас с вами, чем втягивать нас же в новую кабалу. Ведь для активной продажи за границу нужен сертификат происхождения: или составляющие собственные или покупные, чем заранее создаются проблемы патентования промышленных образцов, как предпосылки реализации.
   Сложившаяся практика самостроев на селе как правило выполняется без проектов, постепенно: фунтамент и коробка дома, реконструкция или достройка, газификация, колодец, хозяйственные постройки и т.п. Поэтому неудивительно, что 95% сел не имеют ни канализации, ни водопровода, при высокой трудоемкости приусадебных хозяйств, а в остальном - низкий уровень жизни. Проект, сделанный по индивидуальному заказу, сам по себе дорогой, да еще и навязывает заказчику, как правило, дорогие материалы, технологии, оборудование. За деньги попечительства не бывает. По результатам глубокого анализа традиций украинского строительства от запада до востока коммунистами Ивано-Франковского отделения "запрещенной" КПУ разработан эскизный проект "Хутора комплексной застройки" из трех 15-квартирных автономных домов для комфортного проживания семей нескольких поколений, оснащенных и собственным водопроводом и горячим водоснабжением и теплом, освещением, лифтами, зимним садом и оранжереей, кладовыми и производственными мастерскими, мансардой и классами для детского творчества, гаражом на 15 микроавтобусов и 40 автомобилей, где не используется природный газ, а линии электросети переменного тока предполагается использовать как "горячий" резерв. В комплекс входит автоматизированная миниферма на 45-дойных коров и мини-завод о переработке 1000 кг молока в сутки в пастеризованное молоко, масло, сметану, сыр мягкий и твердый, кисломолочные изделия для нужд жителей хутора с численностью до 700 человек. Себестоимость квартиры из 12-ти комнат по 20 кв.м. с четырьмя лоджиями, трёх ванных комнат с туалетами, сауной, кухней и холлом с секторами для совместного отдыха или спортивных игр (бильярд или настольный теннис) и тренажеров по рыночным расчетам достигает 3 миллионов гривен (по существующим в Украине расценкам) и требует долгосрочного кредитования всех взрослых членов родни и семьи, и совместными усилиями общин, студентов или ученых, промышленников и конструкторов завершенный проект может и должен стать доступным для заселения каждой украинской семьи. Проект защищен тремя патентами Украины на полезные модели, чем обеспечиваются гарантии экспорта строительных конструкций и оборудования хутора. Серийная застройка хуторов обеспечит восстановление отечественной промышленности, рабочие места в городе и на селе, даст толчок для развития семейного и общественного электротранспорта.
   Политический и экономический кризис пройдут. Мечты станут реальностью, когда заботиться о себе мы будем сами, а не кто-нибудь за границей. Когда прежде чем заложить в проект импортный элемент, то ли окно, водопроводный кран, тщательно подумаешь и о его надежности, и о целесообразности, и об экономии, и о собственном производителе, и о перспективе. А когда заботы адресуется каждому, то нет и зависти, при всем разнообразии убранства семейных квартир, ведь внутренняя отделка квартир - мобильная, и жилое пространство каждая семья воспроизводит себе сама, чем должен формироваться личностный колорит семейного мировосприятие, как источник воспитания подрастающих поколений.
  

ЗАРОБОТЧАНСТВО

(решение языковой проблемы в Украине пришло само собой)

  
   Из разговора с пылким защитником украинского языка:
   "...нужно поклониться жене, ибо она держит три угла в хате..., а то и все четыре, когда отец в бегах".
   Легко бездумно бродить по миру в погоне за деньгами, а потом еще и продавать своим наследникам украденное у тебя же, из-за твоей щедрости, и поданное в красивой обёртке твоими же господами. Блеск серебра затмевает глаза, особенно когда проблемы воспитания детей и их судьба Тебя не обременяют (для этого есть жена, мать). Вместо разговоров о любви, нужно кохать и учить детей умению ощущать это высокое чувство. А такое одной жене не по силам. Ибо в кохании оба равны, а где нет равенства - нет и кохання. И заботясь о любимом ребёнке никогда не оденешь его в "памперс" и позаботишься, чтобы он и другие вокруг имели бы лучшее будущее. Ведь всё, что сейчас продаётся в Украине разработано украинцами и их братьями во времена УССР, когда подростки мастерили и чертили, девчата изобретали новые модели одежды или дитской игрушки. Но "занавес" обрушили, нельзя всё время сидеть за частоколом забора...
   Отождествление украинцами Галичины себя как прямых потомков Киевськой Руси, с презрением высказываясь о младшем возрасте Московии не заслуживает особого внимания, ибо в таких случаях, за чванливым пренебрежением кроется простая недалекозорость. Потомки Киевской Руси живут и в России, и в Белоруси. И в каждой из этих стран за долгие столетия были созданы и новые традиции, и новая речь, и своя государственность. Но как не крути - всюду, в основе, тот же самый этнос - русичи. Тем мужьям, которые в условиях более сурового климата расстраивали государство, матери и жёны растили детишек в помощь... Выходцами Карпат даровано Миру настоящее понимание такого высокого любовного чувства - как Кохання. Братские же Белорусы найшли так необходимый украинцам для взаимопонимания "симбиоз двух языков: речи женщины (украинская) и речи мужчины (русская)", в котором нежная фраза в устах худощавой девушки с погонами пограничника сметает с полок плечистых великанов, а разум мужчины в соединении с высоким чувством ответственности направлен и на заботу, и на обезпечение будущего Руси, и на братскую поддержку...
   Осталось лишь взять украинский алфавит...
  
   Г.В. Бокал, канд..філос.наук
   "ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка"
   Філософія, політологія. 91-93/2009

СОВРЕМЕННАЯ УКРАИНСКАЯ СЕМЬЯ: ПРИЧИНЫ ИЗМЕНЕНИЯ ЕЁ МОДЕЛИ

   Семья складывалась на протяжении веков и изменялась в ходе исторического развития общества. Пройдя путь развития род-парная семья-моногамная семья, современная украинская семья под социальным, политическим, экономическим воздействиями приобретает новые измерения. За последние несколько лет украинская семья изменила свою форму в смещении от расширенной (патриархальной) до нуклеарной. П.Сорокин выделяет несколько симптомов распада патриархальной семьи: рост разводов; падение уровня рождаемости; увеличение внебрачных сексуальных контактов; ослабление религиозной основы брака; высвобождение женщины из-под опеки мужа. Анализируя современную украинскую семью можно определить факторы, влияющие на ее изменения.
   1. Изменение образа самой женщины.
   2. Демографическая ситуация (миграция и эмиграция; бедность и низкий жизненный уровень семьи).
   3. Ранние браки, повторные браки.
   4. Рост разводов.
   5. Формирование тендерных отношений.
   Изменилась сама женщина. Современная женщина не только работает, и делает карьеру, но и создает новый образ женщины. Поскольку сегодня женщины становятся менее зависимыми от мужчин финансово, брак теряет свои прежние характеристики необходимого экономического партнерства. Произошло смешение профессиональных и личных обязанностей. Сейчас многие женщины зарабатывают деньги самостоятельно, независимо от мужа; выходят замуж ради равноправного союза или не выходят вообще.
   Современная украинская молодая женщина менее предвзятая в своем отношении к браку, чем ее мать. Она четко осознает необходимость в самореализации в профессиональном, творческом, интеллектуальном, то есть, личностном отношениях; а не только в том, чтобы продолжать исповедовать и поддерживать общественную роль женщины и матери. "Никогда не стоит недооценивать возможности женщины. Возможно лишь больное общество, не желает решать свои проблемы и не способно ставить цели и задачи, соответствующие возможностям и знаниям его членов, игнорирует силу женщины "[1].
   Самостоятельность женщины не всегда воспринимается адекватно, поскольку происходит совпадение, уподобление между традиционными ценностями мужчин и новыми ценностями женщин. "Такие ценности младшее поколение сформировало благодаря тому, что оно унаследовало свободу, которая для старших поколений была отчасти недостижимой, - свободу для женщин работать и контролировать свою способность продолжать род, свободу передвижения для обоих полов и свободу самому определять свой стиль жизни" [2] .
   Старая форма договора между мужчиной и женщиной - женщина предлагает мужчине сексуальные, репродуктивные, хозяйственные услуги в обмен на финансовую поддержку и социальную защиту, - уже не всегда удовлетворяет потребности самой женщины. В свою очередь, многие женщины хотят зарабатывать деньги на содержание своих семей, и ожидают от мужчин участия в домашнем хозяйстве и ухода за детьми. Вместе с тем распространение новых эстетических норм, которые навязывает рынок моды, и перенос на себя внешних стандартов фигуры способствовали созданию нового образа женщины. Развитие демократического общества закономерно ведет к развитию новой личности, расширение прав и возможностей способствует становлению новых норм в обществе. Поэтому, переворот который состоялся в истории женщин был закономерным в истории человечества. Под влиянием развития науки и техники женщина получила возможность контролировать рождаемость, что уменьшило доминирование мужчины. Но с другой стороны, отказ от деторождения, как проявление собственной женской воли может привести к определенным изменениям в демографической сфере.
   Как известно, демографическая ситуация в любой стране является отражением не только ее социально-экономического положения, но и соблюдение государством фундаментальных прав и свобод человека. Сегодня институт семьи переживает существенные сложности, связанные с переходом к риночной экономике, снижением уровня доходов в семье, изменением общественных ценностных ориентаций. Теряются национальные традиции многодетности. Непосредственное влияние на демографическую ситуацию в стране производят миграционные процессы. Для Украины проблема демографического кризиса обострилась в связи с распространением такого явления, как зарубежное заработки, преимущественно в этом процессе задействована украинская молодежь, которая в большинстве случаев остается навсегда в странах миграции. Стоит также упомянуть о низком уровне рождаемости, потому что каждый ребенок должен быть большой ценностью не только для своей семьи, но и для государства в целом. Причины этого кроются в следующем: низкий жизненный уровень молодых семей, высокий уровень безработицы молодежи и отсутствие перспективы трудоустройства, плохое обеспечение молодых семей жильем, неудовлетворительная экологическая ситуация и др. "В Украине достаточно высокий процент смертности, прежде всего, от внешних воздействий (самоубийство и убийства) и, как правильно отмечают исследователи, от социально детерминированных причин смертности (употребления алкоголя и табака). Проблема суицида в значительной мере является следствием системного экономического кризиса, низкого жизненного уровня, неустроенности значительной части населення, душевного одиночества"[3].
   Повышение жизненного уровня - это необходимое, но не решающая предпосылка для создания семьи. Надо изменять социальные нормы, характер человеческих отношений. "Деформованная социальная среда, разрушая физическое, психическое и духовное здоровье людей, снижает их жизненную активность, творческую производительность, создает психоэмоциональный дискомфорт. При таких условиях человек как основной субъект социальной жизнедеятельности перестает быть полноправным участником прогресса и оздоровления общества"[4].
   Принятые Правительством Украины за последние годы концепции и программы развития здравоохранения населения Украины, безопасного материнства, государственной политики в сфере осуществления контроля за табаком, поощрения рождаемости, предотвращения заболеваний СПИДом, укрепление нравственности в обществе и утверждения здорового образа жизни выполняются не полностью и не оказывают ощутимого влияния на ситуацию в демографической сфере.
   Итак, материальное стимулирование семей государством, не обязательно приведет к росту рождаемости, семья должна выполнять все необходимые функции в комплексе, а именно сексуальную, репродуктивную, экономическую и образовательную. Если не будет выполняться первая и вторая, то общество обречено на вымирание; без третьей прекратится существование членов семьи; без осуществления четвертой функции, исчезнет культура. Поскольку украинская семья должна не только воспроизводить репродуктивно будущее, но и научиться, чтобы восстановить функции воспитания молодого человека, воспитания личности.
   Семья влияет на человека в течение всей его жизни, но особенно велика ее роль в начале жизненного пути. Именно в этот период закладываются моральные и психические основы ребенка. Создание семьи - это сложное и ответственное жизненное задание, для тех, кто вступает в брак, это должно быть взвешенным шагом. Почти половина вновь созданных семей распадаются в первые пять лет совместной жизни, именно в тот период, когда у них рождаются дети. Сюда можно тоже отнести студенческие браки - малый возраст вступающих в брак. Причина развода такого брака кроется в незрелом, неосознанном отношении к проблеме создания семьи, что приводит к нарушению самого таинства брака. Пока не произошло становление личности мужчины или женщины, принимать решение о создании семьи не стоит.
   Ранняя сексуальная жизнь, ранний брак всегда были характерны для примитивных обществ, для низших городских слоев общества и жителей провинции... сексуальный разврат и ранняя половая жизнь указывают на недостаточное развитие личности" [5]. Секс и ранний брак, самый легкий способ решения проблем и возможность уйти от ответственности, самостоятельно стать взрослым. Обязательная сексуальная активность, как правило маскирует отсутствие потенции в других сферах жизни, то есть сексуальное удовольствие не всегда говорит о полноте жизни. "Психоаналитики часто встречают в своей практике пациентов, потерявших способность любить, но успешно справляются с сексуальными функциями. Сексуальное удовольствие заменяет им любовь, потому что сексуальная потенция - единственное достижение, в котором они уверены. Их неспособность быть продуктивными во всех других сферах жизни и чувство неудовлетворенности, что рождается вместе с тем, компенсируются и маскируются их сексуальным поведением" [6]. Подобное поведение наблюдается среди студентов, хотя потенциальная способность у них быть продуктивными во всех сферах жизни очень высока. Студентки часто ищут "защиты" в интенсивних сексуальных отношениях в силу ощущения собственной неадекватности тем условиям, когда, возможно, впервые в жизни им приходится тяжело работать, конкурировать, активно мыслить ... Все это вызывает физическую боль [7]. То есть здесь можно говорить о зависимости девушки от мужа, что приводит к торможению как её, так и его развития, ограничения в становлении личности. А первопричиной этих явлений являются принятые в обществе стереотипы. Мужчин стремятся воспитывать сильными, мужественными, независимыми, агрессивными; а женщин - скромными, слабыми, пассивными, нацеливая их на поиски чоловека, который способен ее защитить.
   В течение многих столетий брак воспринимали как нечто незыблемое. Развод разрешались только в очень ограниченных количествах случаев, таких как невыполнение взаимних брачных обязанностей. Большинство стран движутся в направлении облегчения процедуры развода. Отношение к разводу быстро меняется. Даже еще несколько лет назад на развод смотрели с осуждением. Родители, проживающие в сельской местности имеют тенденцию быть более консервативными, в отличие от семей, проживающих в крупных городах.
   Пропорция разводов не является прямым показателем семейных проблем. "Развод - для людей прогрессивных, это юридическое право оформить жизненную неудачу" [8]. Есть пары, которые разошлись, но официально не развелись. Или же, люди неудачно поженились, но свято верят в брак. Или хотят, чтобы дети имели родню, семью. Чем образованнее становится женщина, тем более вероятным становится развод с мужем, "... мы живем в эпоху серийных браков, когда многократные браки и частая смена партнеров является нормой. То есть преданность в отношениях перестает быть нормой" [9].
   Более терпимое отношение к разводам означает, что супруги имеют возможность положить конец отношениям, которые не дают им никакой радости, а не навлекая на себя социальный остракизм. С другой стороны, разрыв брака почти всегда приводит к эмоциональному стрессу и может создать финансовые трудности. Развод это не клеймо, а выбор личности, и право выбора имеет как муж так и жена. Кроме того, желание вступать в брак как и возможность его разорвать, - должно восприниматься обществом одинаково положительно. Но стоит посмотреть на проблему развода с другой стороны. Все чаще развод негативно влияет на жизнь детей, нанося глубокий эмоциональный стресс и неисправимые травмы детской психике.
   Некоторые дети разведенных родителей успешно учатся в школе и не проявляют никаких признаков неполноценности. И наоборот, много детей, чьи родители остаются вместе, имеют несчастливое детство, плохо учатся в школе и не имеют успеха в своей трудовой жизни. Решающее значение имеет не так присутствие или отсутствие родителей в жизни ребенка, как стиль и содержание их отцовства. Дети достигают наибольших успехов там, где их любят, и в тех случаях, когда родители влияют на них своим авторитетом, а не злоупотребляют авторитарной властью, и когда они чувствительны к их нуждам. Развод, конечно, может усложнить осуществление в семье такого стиля воспитания; но постоянные ссоры между родителями, которые остаются вместе, могут также иметь очень вредные последствия для детей.
   С 1 января 2008 года вступил в силу новый семейный кодекс Украины, который более соответствует и потребностям нашего времени, так как содержит в себе демократические принципы. Право на материнство приобретает новый характер, а именно: причиной для развода может быть нежелание или неспособность мужчины иметь детей. Стоит вспомнить и о гражданском браке, как поощрение государством к узакониванию семейных отношений. Сожительство мужчины и женщины, имеющие сексуальные отношения, без регистрации брака достаточно распространено в украинском обществе. Это явление распространено как среди студенческого населения, так и среди людей старшего поколения, достигших определенных успехов в карьере и имеют возможность материального обезпечення. Положительное отношение к такому виду брака усматривается в эксперименте, что может дать хорошие результаты для принятия решения и далее быть вместе с последующей официальной регистрацией.
   Сегодня среди молодежи наблюдается тенденция вступать в брак в среднем от 25 до 30 лет, что говорит о желании собственной самореализации как мужчины, так и женщины, и остается совсем небольшой процент людей, которые совсем не хотят жениться, с одной стороны они имеют возможность сделать блестящую карьеру, сконцентрировавшись только на работе, а с другой - страдают от одиночества и изолированности. Увеличивается количество повторных браков, что свидетельствует о вере в брак. Люди, которые уже были в разводе, могут ставить к браку большие требования, чем те, кто женился в первый раз. Вполне возможно, что повторные браки могут быть более успешными, поскольку заключенные они с учетом опыта от предыдущего брака, и осознанием необходимости создать семейный уют и душевный приют. Люди, которые берут брак во второй раз в возрасте от тридцати до сорока, имеют уже детей, и здесь может возникнуть проблема с отчимом или мачехой. Поскольку большинство неродных детей соединены в одну семью, то вероятность столкновений через определенные недоразумения (различные семейные обычаи) достаточно высока.
   Но вместе с тем неполные семьи становятся все более распространенным явлением. Подавляющее большинство - это семья с матерью, поскольку после развода право опеки над детьми предоставляется, как правило, матери. Многие одинокие матери (и родители), независимо от того, были они или не были женаты, до сих пор не только страдают от экономической нестабильности, но и навлекают на себя общественное осуждение. Однако такие древние и более осуждающие термины, как "брошенные женщины", "безотцовщина" и "разбитые семьи", имеют тенденцию постепенно выходить из употребления.
   В течение последнего десятилетия в Украине активизировалось тендерное мнение и деятельность, направленная на тендерные преобразования. Вхождение тендера в Украине не проходит легко, без противоречий (одна из проблем продвижения тендера недостаточное финансирование). Тендер - это социально сконструированое определение взаимоотношений между полами. Эта конструкция включает в себя неравные властные отношения, предусматривая мужское доминирование и женское подчинение в большинстве сфер жизни. Мужчины, а также роли, функции, ценности, соответствующие их образу жизни, оцениваются в большинстве случаев выше, чем женщины и все, что ассоциируется с ними. Мужские нормы признаются как нормы общества в целом, что отражается в политических курсах и структурах. Политические курсы и общественные структуры часто бессознательно воспроизводят тендерное неравенство.
   Принцип доминирования мужского над женским в украинской семье является достаточно распространенным явлением, что подчас носит формальный характер. Как правило, господствующее, властное положение мужчины в семье (в обществе) обусловлено наличием материальных ресурсов, поэтому семья является яркой демонстрацией тендерного неравенства.
   ООН выдвигает проблему тендерного равенства в качестве одного из приоритетов своей деятельности. Современная мировая тенденция заключается во введении тендерного анализа. "Тендерний анализ - направление аналитической деятельности, основанное на теоретических подходах и категориях тендерных исследований. Социальное и культурное конструирование тендера, тендерное неравенство, тендерные различия, тендерный характер власти; тендер и общественное развитие, социальные изменения. Анализ строится на выделении двух основных тендерных труп - мужчин и женщин. Для более детального анализа выделяются и другие категории - уровень образования, возраст, занятость. При использовании этих подходов к анализу общества, используются различные аспекты анализа: исследование иерархии и ценностей мужчины и женщины, доступа к различного рода ресурсов (материальным, денежным, информационным, интеллектуальным), социальных статусов и поощрений (разделение труда, должности, зарплаты мужчины и женщины), возможности участия в общественной жизни (политической, экономической, культурной, социальной)"[10].
   Различия в поведении мужчин и женщин формируются главным образом через социальное изучение женской и мужской идентичности, феминности и маскулинности. Неравенство в семье обусловлено ??большей властью мужа, сложившейся и утвердившейся исторически. Однако одна из наиважнейших особенностей семьи на Украине - более демократический её характер, а следовательно и свободнее, равноправнее семейное положение украинской женщины. И это исторически подтвердженный факт. "От древности все люди, которые пристально присматривались к жизни русского народа, признавали, что русины обходятся со своими женщинами более нежно, более гуманно и свободно, чем их соседи. Свободная воля женщины находит здесь гораздо больше уважения..., в семействе женщина знимает очень уважаемое и почётное положение, иногда даже ведёт свое отдельное (женское, домашнее) хозяйство параллельно мужскому, к которое мужик редко когда вмешивается" [11]. Кроме этого, согласно "женского права" (часть "обычаевого права"), жена имела личное имущество, что состояло из приданного, включая земе­льный надел и наследовалось по женской линии.
   Изменения в обществе неминуемо тянут за собой изменения в семье, поскольку она остаётся одной из основных социальных составляющих. Украинская семья претерпела значительные изменения в ходе истории, и форма семьи продолжает приспосабли­ваться к сегодняшним изменчивым обстоятельствам. Однако редко что свидетельствует о том, что семья в упадке или отмирает. Брак остаётся достаточно популярным явлением. "Восемь из десяти украинцев вступают в законный брак и наибо­льшей ценностью в своей жизни считают семью, хотят иметь двух, иногда трёх детей" [12].
   "Нам следует попробовать примирить индивидуальные сво­боды, которые большинство из нас научились ценить в своей личной жизни, с потребностью формировать стабильные и длительные отношения с другими людьми"[13]. Украинский брак строится на идее романтического ко­хання и украинской традиции. Считается, что молодожёнов должна объединять взаимная любовь, которая опирается на личную привлекательность и совместимость характеров.
   Распространена как неолокальная (молодожёны перебираются жить в новый дом отдельно от их родителей), так и матрилокальная (молодожёны поселя­ются поблизости от родителей невесты) или патрилокальная модель проживания. Хотя в силу социальных и эконо­мических факторов эти модели не являются исключительными для украин­ской семьи (проживание нескольких семей, не связанных кровными отношениями, в одной квартире). Более обеспеченным семьям присуща нелокальная модель проживания, а социально необеспеченным - другие модели проживания.
   Украинские семьи организовуют свои домашние обязанности по-разному. Контраст между обычной семьёй (жена домохозяйка и муж "кормилец") и так называемой семьёй двойной карьеры или семьёй одинокого отца или матери, которые имеют на своём содержании детей, иллюстрируют это разнообразие. Вариации в семейном опыте на протяжении жизненного пути - целиком закономерные. Так, муж или жена могут происходить из семьи, где родители всегда жили вместе, а он или она могут жениться или выйти замуж, а потом решить развестись. И это может быть свидетельством более демократического отношения к браку, проявлением свободы выбора, любви к избранному.
   Нуклеарной семье характерно ослабление родственных связей. Но с другой стороны, как позитивный аспект таких отношений, с целью преодоления противоречий и конфликтов между поколениями, молодая семья должна жить отдельно от старшего поколения. А проблема недоразумений между поколениями не нова. Так, известный украинский писатель-реалист И. Нечуй-Левицкий хорошо обыграл эту тему в социально-бытовой повести-хронике "Кайдашева семья", показав постепенное духовное отчуждение, которое возникло из-за постоянных ссор и обид. Сам автор так определил тему повести: "Семейный быт украинского народа с его большой тягой к личной независимости и самостоятельности семьи..." Нуклеарная семья распространена чаще середи городского населения, а расширенная чаще встречается на пери­ферии, где традиционные обычаи родственной жизни сохраняются.
   Таким образом, поддав анализу современную украинскую семью, виявив и исследовав факторы, наиболее влияющие на её формирование (выделяем следующие: демографическая ситуация в Украине, образование, уровень дохода, возраст при вступлении в брак, статус в обществе, интересы и род занятий мужа и жены, установление тендерных отношений), - подводим итог. Нет идеально счастливых семей. Современная украинская семья - это группа, объединенная крепкими узами чувств, с характерным высоким уровнем уособленности домашней жизни, где основное внимание уде­ляется воспитанию детей. Брачная связь формируется на основе личного выбора, скрепленного персона­льной тягой или романтическим коханням.
   В результате возрастания количества рабочих мест, отделённых от дома, семья стала больше привязанной к потреблению, чем к производству. В силу экономических, социаль­ных и политических условий семья изменяет свою форму. Раз­витие централизованного управления, рост городов и необходимость работать вне семейного круга, создают причины установления новых отношений в семье. Эти изменения имеют тенденцию способствовать во всём мире движению к системе нуклеарной семьи, разрушая расширенные семейные формирования и другие виды общности групп.
   "Что касается пессимистов, которые считают, что цивилизацию мо­гут поглотить клоны, бисексуалы, варвары или хулиганы из пригородов, - то им стоит напомнить, что все эти виды беспорядка не новы, даже, если они проявятся в невиданном виде - и, главное, что они не будут мешать тому, что на семьи сейчас смотрят как на единственную важную цен­ность, от которой никто не хочет отказываться. Её любят, о ней мечтают, и её желают мужчины, женщины и дети любого возраста, любой сексуальной ориентации и любого материального достатка" [14]. Семья остаётся единственным институтом, основанном на разделённых и чётких ролях мужей и жён. Не смотря на значительные социаль­ные и экономические реформы, которые изменили нашу повседневную жизнь, старые тендерные роли остаются глибоко вросшими в наших культурных суждениях.
   Семья может быть лишь свободным союзом личностей с равными возможностями и правами. Семья и брак остаются стойкими устойчивыми институциями, хотя им приходится выдерживать большие стрессы и нагрузки. Брак лишь тогда крепок, когда в нём удовлетворяется одна из социальных потребностей человека - потребность в любви, вера в ценность, значимость и неповторность личного "Я". Украинская семья не рушится, а создаёт новые формы, тем самым адаптируясь к новым со­циальным и экономическим условиям.
   1.Фридан Б. Загадка женственности. - М., 1993. - С.298. 2. Гіденс Е. Соціологія. - K., 1999. - С.187. 3. ВРУ "Демографічна криза в Україні. Причини і наслідки". - K., 2006. - С.73. 4. Там само. - С.79. 5. Фридан Б. Загадка женственности. - М., 1993. - C.350. 6. Фрейд 3. О психоанали­зе. Лекции / 3. Фрейд: пер. В. Вульф. - Мн., 2003. - С.273. 7. Фридан Б. Загадка женственности. - М., 1993. - С.357. 8. Рудинеско Е. Розладна­на сім'я. - K., 2004. - C. 152. 9. Карстен fl., Ялом M. Американская пара: вигляд изнутри. - K., 2006. - С.295. 10. Гендерная интеграция: возмож­ности и пределы социальных инноваций / Ред.-сост. Савинская О.Б., Кочкина Е.В., Федорова Л.Н. - СПб., 2004. - С.116. 11. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу. - K., 1996. - С.5. 12. ВРУ "Демографічна криза в Україні. Причини і наслідки". - K., 2006. - С.86. 13. Гіденс Е. Соціологія. - K., 1999. - С.206. 14. Рудинеско Е. Розладна­на сім'я. - K., 2004. - С.224.;
  

"Дзеркало тижня" N5 від 14 лютого 2009

СЕМЬЯ - ТАЙНА ПРЕДАННОЙ ЛЮБВИ:

Учение об интимной и духовной сферах

   Вікторія СОРОКОПУД
   Говорят, в нашем государстве функционируют около 900 высших учебных заведений, каждый из которых ежегодно выпускает десятки тысяч дипломированных специалистов. Они выходят в мантиях и с дипломом, чтобы сразу смело нырнуть в "карьерное море". Может, именно поэтому из всех институтов Украины так отличается заведение, в котором нет ни синих с золотым зачеток, ни деканов, ни проректоров, ни дипломированных выпускников, ведь в нем проходят подготовку к ... семейной жизни. Львовский Институт семьи и семейной жизни, основанный в 1997 году, - явление поистине уникальное. Теперь, когда так много говорят о разрушении украинской семьи, его работники ведут научно-исследовательскую роботу и внедряют конкретные программы по реабилитации семейных ценностей в украинском социуме. Кто-то может сказать, что таких школ, тренингов и центров в Украине и без того хватает. Но, несмотря на их деятельность, разводов и абортов у нас все равно много. Ведь обычно мы просим помощи только тогда, когда морская вода уже вовсю льется через пробоину в днище семейного судна. И мало кто сейчас понимает, как важно еще до создания семьи дать молодым людям "инструкцию по судовождению". Фактически, Институт семьи одним из первых в Украине начал широкомасштабную работу по подготовке юношей и девушек к семейной жизни, знакомя с его психическими, сексуальными и духовными составляющими через учение католической церкви. Чтобы узнать, как построен учебный процесс, какие программы и предметы изучаються в рамках подготовки к семейной жизни и насколько распространено в Украине само понятие подготовки к браку, "ДТ" обратилось к директору Института семьи и семейной жизни, доктору философии Юрию Пидлисному.
  
   - Первые наши шаги были связаны с выпуском книг, которые могли бы помочь людям понять, что такое семья с церковной точки зрения. Затем церковная власть попросила нас начать подготовку молодёжи к браку. Почему? После выхода УГКЦ из подполья множество юношей и девушек начали идти на венчание, хотя большинство их так и не были готовы к этому таинству. Чтобы это не превратилось в моду и чистую формальность, нужно было помочь парам, которые готовились к венчанию, понять его сущность. Вскоре был разработан небольшой курс, который состоял из 10-12 встреч, туда запрашивалась каждая пара, которая готовилась пройти обряд венчания в греко-католической церкви. Сначала это происходило только во Львове, в помещении Львовской Богословской академии (сейчас это Украинский католический университет), но впоследствии такие подготовительные курсы начали пробовать вести приходские священники, а также священники из других городов. Вскоре Синод епископов решил разработать единую для всей греко-католической церкви программу подготовки к браку. Сегодня это 18 встреч, разделённых на определенные блоки.
   Первый, богословский, включает в себя пять встреч со священником, который рассказывает молодым людям о таинстве брака в контексте христианской веры, объясняет, почему он неразрывен. Во втором, медицинском блоке, который проводят медики, освещаются темы сексуальных отношений супругов. В наши дни еще жив стереотип, в соответствии с которым церковь на сексуальные отношения смотрит как на что-то нечистое. На самом деле все не так. Человека создано как мужчину и женщину, то есть каждый из нас имеет конкретные физиологические и психологические особенности. Господь пожелал, чтобы род человеческий продолжался через половую связь, что означает: сексуальные отношения связаны не только с удовольствием, но и с зачатием новой жизни, которая должна происходить в семье. К большому сожалению, современный мир стремится стать все более постхристианским, отделяет половые отношения от любви и семьи, а значит - и от понятия ответственности. Поэтому сегодня церковь должна не только признавать эту сферу, но и говорить о ней в положительном свете. В современных потоках информации слишком много разврата и ханжества, молодежь чаще берет "на вооружение" только мифы о половой сфере, которые с реальной жизнью ничего общего не имеют. Поскольку церковь провозглашает семью одним из Таинств, одна из ее задач - правильно подать учение об интимной сфере, показать его красоту и деликатность.
   Третий блок называется биоэтическим. В нем рассказывается о естественном планировании семьи, речь идет об ответственном отцовстве, когда мужчина и женщина, опираясь на научные знания о природе интимного общения и духовных составляющих, сознательно подходят к вопросу зачатия, беременности и рождению ребёнка. Еще один блок посвящен психологическим основам семейной гармонии. Его ведет психолог, который не только объясняет психологические различия между мужчинами и женщинами, но и помогает паре разобраться в том, что есть влюбленность, а что настоящая любовь, рассказывает о причинах семейных дисгармоний и их преодоление. Сегодня все стремятся стабильности, хотят уверенности в завтрашнем дне, мечтают стать счастливыми, но при этом не всегда понимают, как этого достичь. Есть одна парадоксальная истина, которую многие богословы даже называют парадоксом церкви. Она заключается в том, что, чтобы стать счастливым, нужно ... отказаться от поиска собственного счастья и просто дарить себя другому.
   - Хорошо ... А что если через таинство венчания хотят пройти молодые люди, принадлежащие к различным конфессиям?
   - Ответ на этот вопрос дает пятый, так называемый канонический, блок, в котором освещаются церковно-юридические моменты. Например, как церковь воспримет союз, если я греко-католик, а она - протестантка или православная. Мне известен один парадоксальный случай, когда невеста была иудейкой из Украины, а жених - сирийцем из смешанной мусульманско-христианской семьи, причём сам он точно не знал, кто он - мусульманин или христианин. Это была странная ситуация. Они обвенчались где-то в Сирии, в одном из православных храмов.
   - Программа вашего института построена на христианских ценностях и предполагает, что человек практикует духовную жизнь в рамках церкви, то есть молится, исповедуется, постится, пытается приобщиться к таинствам. Фактически, у него уже сформован определенный образ мышления и стиль жизни. Но если девушка или парень не приобщены к церковной жизни - что тогда?
   - Конечно, идеальный вариант - когда подготовка к браку происходит среди родни. Но сегодняшние семьи и сами далеки от идеальных - не все родители знают, как правильно подготовить своего ребенка к браку. Бывают случаи, что после проходження курса молодые расходятся, хотя до того в их семьях уже все было готово к свадьбе. Почему так случается? Потому, что они вдруг осознают, что между ними нет любви, что лучше им расстаться сейчас, чем потом мучить друг друга в браке... Конечно, я нарисовал идеальную картину того, как все происходит, но на практике не всегда можно провести 18 полноценных встреч, например, в деревне. Вообще, как только это движение началось при храмах - мы перестали проводить курсы в рамках нашего заведения. При храмах такие лектории функционируют значительно лучше. Сначала люди придут в церковь по науке, а затем - для совершения таинства венчания. Иногда для священника это единственный случай обратиться к людям, потому что сегодня у нас много, как я их называю, "горизонтально-вертикальных" христиан, которых вносят для крещения, вводят для венчания и выносят для погребения.
   - Юрий Теодорович, как смотрят представители местных органов власти на этот опыт, и как вы оцениваете возможность создания целевой государственной программы (тренинга) по подготовке нынешних старшеклассников и студентов к построению семьи? Ведь интерес к этой теме сейчас высок как никогда. Недаром Киев с восторгом читает "Мужчины с Марса, женщины с Венеры" ...
   - Благодаря нашим контактам на Западной Украине я знаю, что руководители местных управлений по делам семьи и молодёжи относятся к этому очень позитивно. Но я не думаю, что такие курсы следует делать централизованно от государства. Нашим людям нельзя ничего навязывать. Государство должно лишь создать определенные условия для развития таких программ на местах. Наш институт когда-то первым организовал такие курсы, потом кто-то взял с нас пример и создал нечто подобное, то есть идея "пошла", и она активно работает сегодня. Сейчас мы занимаемся гражданскими браками. Как и деструктивное явление, в нем кроется некоторая искренность молодых людей, которые не хотят создавать семью, видя, как много их распадается сегодня. Церковь в лице своих научных институтов должна дать ответ на это явление.
   - На сайте Института семьи и семейной жизни (www.family-institute.org.ua) я прочитала, что, кроме указанной деятельности, вы ведёте еще три другие просветительские программы, также напрямую связанные с семьей и молодежью ...
   - Да, это "Этика семейной жизни. Христианский взгляд"(180 часов), "Сексуальность человека. Мифы и правда"(120 часов), "Метод естественного планирования семьи "(72 часа). В рамках "Этики семейной жизни" читаются следующие предметы: (основы антропологии, философия любви, этика семейной жизни; психология семейных отношений, отцы церкви о семье и браке, мифы и правда о сексуальности человека, развитие ребёнка в утробе матери, биоэтика, планирование семьи, педагогика семейных отношений и тому подобное. Все эти лекции читают дипломированные специалисты - доктора философии и богословия, физиологи, кандидаты медицинских наук, педагоги и священники. На этом курсе у нac бывает от 20 до 120 человек. Причем приходит кто хочет.
   Второй курс - "Сексуальность человека. Мифы и правда" рассчитан на учащихся старших классов. Обычно в школах он проходит на ура. На этом курсе мы говорим об особенности пола и рассказываем о мифах, связанных с так называемым безопасным сексом, учим бережно относиться к человеческой телесности, рассматриваем такие, темы, как дружба и кохання, добрачный и внебрачный секс, их последствия, говорим об искушении и самоуважении, рассказываем о видах контрацепции, о ее негативном влиянии на здоровье мужчины и женщины. Наконец мы показываем хороший получасовой фильм о развитии ребенка в утробе матери, а затем - демонстрируем шестиминутный фильм-шок о том, что такое аборт. Некоторые эти методы критикуют и говорят, что таких ужасных картинок детям показывать нельзя, но мы так не считаем. Подросткам со слабыми нервами мы предлагаем выходить.
   Третий курс - о методах природного планирования семьи - читается для подготовки соответствующих инструкторов, которые впоследствии будут участвовать в подготовке молодёжи к браку. Этот курс раскрывает особенности физиологии женщины, описывает особенности её цикла. Он подготовлен на основе метода, разработанного при участии Международной организации защиты человеческой жизни (Human Life International). Иногда его ассоциируют с контрацептивными средствами, но все как раз наоборот. В жизни супружеской пары бывает период, когда нужно подождать с зачатием ребенка, и если контрацепция (возможно, за исключением презерватива) возлагает ответственность на женщину, то этот метод учит мужа, учитывая ??цикл жены, разделять с ней часть ответственности и воздерживаться. У нас его читают медики, акушеры-гинекологи, биологи и физиологи, то есть люди, которые хорошо знают анатомию и физиологию женской репродуктивной системы, которые, к тому же, является глибоко верующими людьми.
  
   УДК: 330.342.146

Л.Т. Шевчук, О. В. Повстин

Оценка социально-экономических последствий трансформации украинской семьи

  
   Семья - первичная ячейка общества. От её устойчивости, экономической стабильности, особенностей развития зависит социально-экономический рост страны и её регионов. В последнее время процесс формирования, становления и развития современной украинской семьи происходит в сложных политических и противоречивых социально-экономических условиях, под влиянием которых наблюдается ухудшение физического и психического состояния здоровья людей, рост агрессивности, углубление неспособности решать проблемы и конфликты, возникающие на их жизненном пути. Эти проблемы обуславливают потерю семьей способности выполнять жизненно важные функции. Это позволило говорить о трансформации семьи, важнейшими признаками которой являются высокий уровень неудовлетворенности супружеской жизнью, развитие дисфункциональных отношений в браке, конфликтность, устойчивая ориентация супругов на развод и малодетную семью, достижение согласия, рост числа разводов и тому подобное. Поскольку трансформация семьи обусловлена активизацией прежде всего ряда негативных признаков, угрожающих безопасности общества, то очевидно, что изучение таких явлений является крайне актуальной настоящей задачей с целью разработки мер по улучшению ситуации. В связи со сказанным тема этой публикации, посвященной оценке социально-экономических последствий трансформации украинской семьи, является актуальной и своевременной.
   Проблемы функционирования и трансформации семьи постоянно находятся в центре внимания известных ученых, в частности С. Пирожкова, Э. Либановой, В. Садовой, Л. Семив и др. Исследованию функционирования семьи в период кризиса и трансформации общества посвящены публикации Н. Гапон, М. Дубняка, Т. Гайналий, И. Горшковой, И. Шурыгина, Е. Ачильдиева, Н. Аристова и др. Активно исследовались и социально-экономические последствия трансформации украинской семьи. Так, изучением конструкта культурации и инкультурации занимались М. ??Беннет, Дж. Берри, Р. Брислин, С. Бочнер, Д. Мацумото, М. Мид, Н. Хрусталева, Л. Шайгерова и др. Вместе с тем, важно осуществить углубленные исследования социально-экономических последствий трансформации украинской семьи, которые сформировались в период последнего финансово-экономического кризиса, поскольку от результатов таких исследований будет зависеть возможное возникновение новых подобных проблем и их предупреждение в ближайшей перспективе.
   На протяжении веков в самосознания украинского народа формировались основополагающие ценности украинской семьи: духовность, согласие, благополучие, отцовство-материнство, патриотизм. Но после установления советского режима, с 20-х гг. XX в. началась активная трансформация украинской семьи, негативными последствиями которой стали деформация института семьи, искоренение украинских семейных традиций, формирование почвы для сексуальной извращенности. Последние быстро распространились благодаря тому, что место теологического воспитания заняло воспитание атеистическое, которое сопровождалось разрушением церквей, искоренением традиционных религиозных семейных праздников и введением праздников "советского содержания". Культивировалась семейная измена, классовая ненависть, доносы.
   Послевоенные годы ознаменовались новыми волнами репрессий, произволом, депортациями семей, сел, разрушило экономические основы семьи. Трансформация семьи активизировалась в результате организованных голодоморов, массовых расстрелов "классовых врагов" и государственной "конвейеризации воспитания". Была организована миграция молодежи, стала мощным фактором формирования психологии "перекати" и отношение к нему в обществе как к нормальному явлению. В результате возросла беспризорность детей, которая спровоцировала в последующих поколениях выработку общественного безразличия к детской судьбе, к пренебрежению многих лиц родительскими обязанностями.
   Во времена "хрущевской оттепели" элементы традиционной культуры украинской семьи сохранились кое-где в селах, а в городах они населением скрывались, или же практически не соблюдались. Уничтожению традиционной украинской культуры способствовала русификация населения: русский язык теми или иными способами вводился и утверждался в высших учебных заведениях, театрах, музеях, на промышленных предприятиях. Формировалось общественное мнение, что разговаривать на украинском языке - это выглядеть отсталым, некультурным и менее стоящим человеком.
   Однако тотальная русификация не смогла уничтожить украинский язык, и помогла украинской семье передать следующим поколениям национальные традиции и сохранить институт семьи [6]. Однако интенсивное насаждение новых идеологических культурных ценностей нанесло непоправимый вред нравственному устройства украинской семьи. Ведь состоялись деформация и переориентация семейных ценностей, что крайне негативно сказалось не только на формировании и развитии украинской культуры, ментальности, установках по сохранению украинского генофонда, но и на социально-экономическое развитие Украины и ее регионов.
   После обретения Украиной независимости и открытия границ процессы деформации и переориентации семейных ценностей углубились. К насаждаемым "сверху" в течение десятилетий культурно-ценностных ориентаций добавились те, которые вносились индивидами добровольно, через собственный опыт и личное наблюдение за семейной жизнью в европейских странах. Этот опыт накапливался и благодаря средствам массовой информации, в которых часто деформированные, искривленные и нелепые семейные отношения подавались как достижение современной цивилизации, закладывая основу для дальнейшего расшатывания устоев украинской семьи и уничтожения её основ. При этом часто утверждалось, что такое развитие событий является объективным, поскольку он определяется дальнейшим углублением глобализационных-интеграционных процессов.
   Итак, как видим, важным фактором и одновременно неизбежным социально-экономическим следствием трансформации украинской семьи во второй половинные XX в. стала активная аккультурация, в частности идеологическая аккультурация украинских семей.
   По определению, которое находим в энциклопедии, аккультурация (ассuturare - от лат. Аd - до и сulturа - образование, развитие) - это процесс взаимовлияния культур, восприятия одним народом полностью или частично культуры другого народа. Доказано, что аккультурация может стать первым шагом на пути к полной ассимиляции [2].
   В современной научной литературе аккультурация - это не только процесс взаимовлияния культур, но также и результат этого воздействия, характеризуется восприятием одной из культур (чаще той, что менее развита, хотя возможно и противоположное влияние) элементов другой, а также возникновением новых культурных явлений [14].
   Проблемы аккультурации оказались в центре внимания американских этнографов во второй половине XIX в. Термин "аккультурация" начал применять американський этнограф У.Х. Хоумз в конце XIX в. Впоследствии его использование распространилось, а сама дефиниция "аккультурация" стала многозначительней. Так, Дж. Боас трактовал аккультурацию как процесс уподобления одной культуры с другой культурой, а У.Дж. МакДжи считал, что аккультурацию следует толковать как процесс передачи элементов одной культуры другой.
   Исследование аккультурации как процесса взаимовлияния культур, а также как результат этого влияния начался в 20-30 гг. XX в. в связи с изучением влияния "белой" американской культуры на индейцев и черных американцев (М. Мид, М. Уилсон А. Лессер, И. Шапера, Р. Лоуи, Л. Спайер, Р. Турнвальда, Б. Малиновский, М. Херсковиц, Р. Редфилд и Р. Линтон). Результатом этих исследований стало выделение донорской и реципиентской группы в культурном контакте. При этом было установлено, что реципиентная культура отбирает элементы культуры в "культурном фокусе", адаптируя, отвергая или синкретизуя их. По мнению Р. Линтона, доминирующее сообщество принудительным путем вызывает "прямые культурные изменения" подчиненной сообщества, тогда как само свободно выбирает направление культурного развития [14].
   Есть и другие толкования аккультурации. В частности, ее трактуют как:
   - Процесс усвоения этносом, группой индивидов, личностью, воспитанной в одной культуре, элементов другой культуры, субкультуры, картины мира, в частности прецедентных феноменов (текстов, имен, ситуаций, стереотипов речевого общения и т.п.). Новая культура может полностью или частично приниматься либо не приниматься [17];
   - Процесс усвоения каким-либо народом ряда форм и черт культуры другого народа в результате их длительного непосредственного взаимодействия [5];
   - Принятие доминантного культуры как нормы с исключением начальной культуры, вследствие чего возможны культурный шок, культурное смещение, языковые барьеры, правовые и иммиграционные проблемы. [4];
   - Вхождение индивида в новую для него культуру, сопровождающееся изменением его ценностных ориентаций, ролевого поведения, социальных установок [18].
   Исследуя межкультурные заимствования, ученые чаще всего рассматривали их в разрезе следующих групп: 1) элементы традиционной культуры: язык, обычаи, еда, отделка жилья, архитектура и т.д.; 2) характеристики образа жизни; 3) "психологические".
   Безусловно, в Украине сейчас не хватает новых исследований устойчивости украинской семьи, в которых бы были использованы подходы, методы и методики, наработанные в других странах мира. При этом нельзя исключать, что аккультурация может формировать и положительные тенденции развития мировой культуры. Как отмечается в научной литературе, в современной кросс-культурной психологии аккультурация считается наиболее целесообразным видом межкультурного контакта: с одной стороны, следствием адаптации к иноэтнической среде является сохранение собственной этнической культуры группы, вместе с определенным культурным "увеличением" за счет восприятия элементов другой культуры; с другой стороны, существует равнозначная для обеих групп основа, на которой происходит их интеграция в единое общество [14].
   Подытоживая, отметим, что в условиях современной Украины под аккультурацией следует понимать влияние евро-американских социально-экономических и культурно-семейных ценностей на социально-экономические и культурно-семейные ценности украинской семьи, в результате чего происходит потеря её самобытности, изменение семейных ориентиров, постепенное нивелирование института семьи, без которого невозможно обеспечить общественное здоровье и государственную стабильность.
   Дж. Берри представляет расширенный перечень изменений, которые происходят в результате аккультурации на групповом и личностном уровнях. На групповом уровне - это физические изменения (новое место жительства, другой тип ведения хозяйства, повышенная плотность населения, урбанизация, повышенная атмосферная загрязненность и т.п.); биологические изменения (новые диетические особенности, незнакомые болезни); политические изменения (недоминирующих группы подпадают под контроль, теряют свою автономию); экономические изменения (теряются старые традиционные занятия, появляются новые формы занятости); культурные изменения (языковые, религиозные, образовательные, изменения в межгрупповых и межличностных отношениях). На личностном уровне существуют два интересных феномена: во-первых, происходит ряд психологических изменений (меняются старые взгляды и отношение к вещам, появляются новые приоритеты, меняются личностная и этническая идентификация), во-вторых, выявляются социальные и психологические проблемы [1]. Одним из основных стимулов для дальнейшего распространения явления аккультурации является глобализация. Глобализационные технологии представляют новую систему ценностей, которая влияет на традиционные духовно-нравственные основы жизни людей. Увеличивается время и энергия, которые затрачиваются на использование новых информационных и телекоммуникационных технологий, зато уплотняется сфера эмоционального, духовного общения между членами семьи, ослабляются семейные узы и увеличивается количество конфликтов и недоразумений в семье.
   Наибольшее распространение явление аккультурации претерпело в процессе активизации международной миграции, масштабы которой в независимой Украине получили невиданные размеры. Экономические трудности переходного периода, безработица и неполная занятость, низкие доходы трудящихся и задержки с выплатой зарплаты и пенсий заставили многих людей искать заработка за рубежом.
   Согласно результатам общенационального социологического мониторинга, опыт временной трудовой миграции за границу приобрели члены 10,2% украинских семей. Поскольку в стране насчитывается около 15 млн. семей, это означает, что с целью заработка за границу выезжали по крайней мере 1500000 человек. Министерство труда и социальной политики Украины сделало вывод, что общие объёмы трудовой миграции из Украины составляют около 2 млн. человек, а Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека Н. Карпачева назвала цифру - около 7 млн. граждан. Если в середине 90-х годов однозначно преобладали многодневные выезды, а больше месяца длились не более 20% поездок, то в начале XXI века наиболее распространенными оказались поездки сроком от 1 до 6 месяцев, на такой срок выезжали в основном в Россию, Польшу, Германию, а каждая пятая поездка была направлена ??преимущественно в Италию, Испанию, Португалию и продолжалась в среднем 1,5-2 года [9 ].
   Если краткосрочные поездки за границу способствуют ознакомлению с культурой другого народа, то длительные поездки со временем превращаются в один из факторов ассимиляции культур. В процессе адаптации к новой среде изменения идентичности, особенно этнокультурной, происходят практически со всеми из мигрантов, независимо под причины миграции. Несмотря на то, что 58% трудовых мигрантов являются женатыми, а общее количество домохозяйств, в которых проживали трудовые мигранты, составляло около 1,2 млн. человек, то первые акультурационные проявления начинает ощущать на себе семья. Изменения в семье начинаются с бытового уровня (например, способа питания) и заканчиваются переоценкой семейных отношений. Изменение ценностных ориентаций по брачно-семейным отношениям происходит среди молодого поколения, несмотря на то, что семья и в дальнейшем имеет важное значение. Так, значительно откладывается возраст вступления в брак, появляются новые формы семейных отношений, основанных на консенсуальных браках, усиливается регулирование количества и сроков рождения детей в семьях, распространяется малодетность и однодетность.
   Первых изменения претерпевает репродуктивные функции семьи, на которую больше всего влияют на увеличение количества разводов и уменьшение количества браков, на ее основе можно проследить все негативные признаки изменения семьи. Начиная с 1990г. происходит стремительное увеличение коэффициента разводимости и уменьшение коэффициента брачности (рис. 1).
  
   0x08 graphic
18 10,2 11,0 11,1
  
   0x08 graphic
16 12,6 8,5 9,0 9,0 9,8
  
   14 9,3 9,6 8,1 9
  
   12 8,4 7,8 7,7 7,8 7,1 7,6 7 6,9
  
   8 5,6 6,4 6,6 5,9 3,9
  
   6 3,7 3,8 4 3,7 3,8 3,7 3,6 3,8 3,8 3,6
  
   4 3,2
  
   2
  
   0
   1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
  
   0x08 graphic
0x08 graphic
Коеффициент брачности
   0x08 graphic
Коеффициент разводимости Коеффициент рождаемости
  

Рис.1 Динамика показателей брачности и разводимости в Украине

   Данные рис.1 показывают, что в 2009г. уровня 1990г. не достиг ни один показатель. Это, безусловно, связано не только с неблагоприятной экономической ситуацией, но и с изменением репродуктивных установок семей.
   По состоянию на 1990 было зарегистрировано 482,8 тыс. браков и 192,8 тыс. разводов, по итогам 2006 г.. - 355 тыс. браков и 179,1 тыс. разводов соответственно. Однако 2007 г. продемонстрировал определенные изменения в тенденции: 416,4 тыс. браков, 178,4 тыс. разводов. Такой всплеск брачности (более 400 тыс. впервые за 12 лет) можно объяснить стереотипными представлениями, предрассудками относительно успешности брака, заключенного в високосный год. Как свидетельство видим падение брачности в 2008-09 гг. до уровня 2004-05 гг. И снижение уровня разводимости, которое исследователи связывают с экономическим кризисом, способствует сплочению семьи для решения общих проблем, а не к её разъединению. Кстати, высокий показатель разводов имеет место не только в Украине. Сравнение количества разводов в Украине, России, Польше, Словакии и Беларуси дает возможность увидеть, что на 100 человек в Украине - 3,2 разводов, в то время, как, например, в Польше - 1,5. Хуже всего ситуация в России - 4,4 развода на 100 человек [3].
   Семья в сельской местности всегда была средой поддержания брачных и семейных традиций, тесных семейных взаимодействий вследствие специфичности ведения домашнего хозяйства и быта. За годы независимости именно сельская семья ощутила на себе всю тяжесть кризисных явлений, что нашло отражение в росте показателей разводимости в сельской местности в 1,6 раза при одновременном снижении показателей брачности в 1,5 раза.
   В городских поселениях в последние годы - наоборот, наблюдается снижение показателей разводимости рядом с некоторым повышением коэффициента брачности, что некоторые исследователи объясняют влиянием экономического кризиса, который сплачивает людей.
   Негативным явлением является тот факт, что более 50% разводов приходится на возраст брака от 1 до 9 лет. Ведь это именно тот период в семье, когда рождаются дети, требующие особого внимания и заботы обоих родителей, особенно в первые годы жизни. Эта ситуация вызывает снижение рождаемости у людей репродуктивного возраста и трансформацию взглядов подрастающего поколения на брак и семью. Учеными доказано, что дети, выросшие в неполной семье, являются более эмоционально нестабильными, а несформированные ролевые отношения повышают риск развода в их будущих семьях. Только 44% распавшихся семей в 2008 p., не имели общих несовершеннолетних детей, а у 56% супружеских пар были дети в возрасте до 18 лет.
   Вследствие ряда неблагоприятных социально-экономических условий (экономический кризис и, как следствие, - падение уровня жизни большинства населения; неуверенность в будущем и смещение календаря рождений в 80-х годах на более ранний период, изменения в структуре населения детородного возраста, ухудшение здоровья, в том числе - репродуктивного, смертность мужчин) происходит уменьшение количества рождений (657,2 тыс. младенцев 1990 p., 472,7 тыс. 2007 и наблюдается некоторый рост в 512,5 тыс. чел. в 2009 году.) и уменьшение размеров семьи, отсюда старение населения и его депопуляция (учитывая преобладание в Украине простых семей, понятие "домохозяйство" и "семья" практически тождественны, и для упрощенной характеристики ситуации они будут рассматриваться нами как идентичные). В последние десятилетия наблюдается уменьшение среднего размера семьи от 3,5 человек в 1959 году. до 2,6 человек в 2009 г.
   Большая часть однодетных семей указывает на нереализованные репродуктивные ориентации на двухдетность. Только 14-16% семей хотели бы иметь одного ребенка. Две трети семей хотели бы иметь двухдетную семью при наличии всех необходимых условий. Каждая пятая супружеская пара (22%) придерживается мнения, что в семье должно быть трое и более детей. Установка на однодетность преобладает среди супружеских пар, которые еще не имеют детей, и она постепенно ослабляется по мере перехода к одно- и малодетной семье. Согласно опросу, большинство малодетных семей хотят иметь именно двоих детей, то есть они реализовали свои детородные ориентации. Зато среди однодетных семей только 12% придерживаются мнения, что в семье должен быть один ребенок, две трети хотели бы иметь двоих детей, еще 20% - три и более [11]. Меньшее количество детей можно рассматривать как стратегический выбор современной семьи, стремящейся сохранить определенный уровень материального достатка и обеспечить детям лучшее качество ухода, воспитания, образования.
   Как и в других странах мира (особенно европейских), для которых характерны высокие показатели разводимости и распространено безбрачное материнство, в Украине наблюдается устойчивая тенденция к росту доли неполных семей, количество которых в 2009 году. составило 7,5%. В общем количестве неполных семей доля семей, в которых отсутствует мать, составила 5,2%; удельный вес семей, в которых не было отца, составляла 92,1%; доля домохозяйств, где отсутствуют родители, была на уровне 2,9%. За годы независимости существенно возросла доля внебрачных детей. Если в 1991 году количество детей, рожденных вне брака, достигало -12%, то уже 2007 эта цифра достигла 21,4%, а в Крыму - 28%, на Прикарпатье - 11%. Основная доля внебрачных рождений приходится на женщин 20-34 лет. Эксперты прогнозируют, что уже скоро каждый третий ребенок в Украине может быть внебрачным. При этом, только 32% украинцев негативно относятся к матерям-одиночкам [8].
   Стремительный рост внебрачных рождений наблюдается в большинстве европейских стран с 80-х гг. прошлого века. В начале XXI в. в большинстве стран Южной Европы доля внебрачных рождений была близка к 10%, в то же время в Дании, Франции, Великобритании, Финляндии - более 40%, а в Болгарии, Эстонии, Норвегии, Швеции - более 50%. Британская исследовательская компания Асnielson, проведя опрос в 41 стране, пришла к выводу, что в нынешних условиях институт брака просуществует максимум к 2050 г.. [8].
   В современной Украине каждый пятый ребёнок рождается у матери, не состоящей в официально зарегистрированном браке. К основным факторам, способствующим рождению ребенка вне семьи, исследователи относят: юридически не оформленный брак, который по определенной причине не регистрируется; незарегистрированный брак, который распался до рождения ребенка; рождения женщиной ребенка "для себя"; развод или овдовение женщины, ожидающей ребенка; нежелательная беременность, которая не была прервана по определенной причине [12].
   Резкий рост доли внебрачных детей стал следствием увеличения количества консенсуальных браков. Наибольшее распространение такие браки получили у мужчин в возрасте до 20 лет, а у женщин - в возрасте до 18 лет [20]. Распространенность таких браков среди молодежи свидетельствует об изменениях матримониального поведения молодежи и указывает на распространение новых традиций "пробных" браков.
   Происходит увеличение количества одиноких людей. За межпереписной период (1989-2001 гг.) значительно выросла доля домохозяйств, состоящих из одного человека (на 150%) и составила в 2008 году. 23,7%. Исследователи связывают это со значительным повышением показателей смертности и разводов [15].
   Остро стоит проблема несовершеннолетних одиночек, то есть сиротства, в том числе социального, что является одним из деструктивных проявлений функционирования семьи. Источниками пополнения социального сиротства становятся миграция, развод, осуждение родителей, лишение их родительских прав, стихийные бедствия, аварии и катастрофы на производстве и транспорте, преждевременная смерть родителей, резкий рост количества отказов матерей от содержания и воспитания своих детей. Вне семьи и государственных детских учреждений несовершеннолетний человек часто оказывается на улице [7]. Еще более сложной семейной проблемой, перерастающей в социальную, является воспитание детей мигрантов, оставшихся в Украине, особенно в случаях длительного отсутствия обоих родителей[9]. Отсутствие родительской семьи нивелирует представления молодых людей о семейных ролях и усложняет в будущем создание и полноценное функционирование собственной семьи.
   Семья является основным институтом, определяющим демографическое и социально-экономическое развитие государства. Но в украинском обществе происходит изменение ценностных ориентаций на брак и семью, устойчивое преобладание малодетности, неоднозначное понимание семейных ролей и обязанностей супругами, отсутствие ориентации на здоровый образ жизни, подкрепляются тяжелым экономическим положением большей части украинских семей и высокой миграционной активностью, способствуют распространению кризисных явлений на все общество, угрожает здоровому существованию нации и полноценному воспроизводству поколений. Учитывая то, что в Стратегии демографического развития Украины на 2006 - 2015 гг. отводится основная роль в обеспечении стабильности государственного развития на восстановление семейных ценностей, обеспечение нравственного здоровья семьи, воспитание сознательного отцовства и предотвращения социального сиротства; сохранение традиций среднедетности там, где они еще существуют, и формирование установок на двухдетную семью; формирование украинской национальной идеи, гордости за украинское государство, чтобы противодействовать эмиграционным установкам [16], важно предусмотреть выделение и освоение государственных средств на укрепление украинской семьи, в том числе на усиление экономических основ каждой семьи, строительство жилья, улучшение воспитательного процесса в школах и на их местах. Практическое внедрение указанных мероприятий является очень важным в свете кризисных процессов, происходящих в семьях. Поэтому задачей не только государства, но и благотворительных организаций, самих институтов является внедрение действенных мер для смягчения кризисных тенденций в семейных организмах, который должен стать залогом социально-экономического и общественно-политического развития страны.

Список использованных источников

   1. Бурбело О. Р. Соціальна адаптація іммігрантів в іноетнічному середовищі* поняття та сутність [Електронний ресурс] / О. Р. Бурбело.
   2.Вільна енциклопедія Вікіпедія. [Електронний ресурс]. Гайналь T. Критерії амбівалентності кризи сучасної сім'ї. [Електронний ре- сурс] / Т. Гайналь.
   3. Дані з веб-сторінки. [Електронний ресурс].
   4. Енциклопедія "Словопедія". [Електронний ресурс].
   5. Йовенко Л.І. Стан української родини і родинного виховання у XX століт­ті.
   6. Козубовська І. Аналіз деяких соціальних проблем сім'ї [Електронний ресурс].
   7. Копистинська І. Українська сім'я з європейським обличчям. [Електронний ресурс].
   8. Левцун О. Масштаби трудової міграції. [Електронний ресурс].
  

ІSSN 1562-0905 Регіональна економіка 2010, N3

  
   "УРЯДОВИЙ КУРР" N186 /7 ЖОВТНЯ 2010/

Наталия Рынгач

Народилася у 1960 році в Чернівцях. Після

закінчення Чернівецького державного медичного

інституту працювала на станції швидкої допомоги,

в Українському інституті громадського здоровя України,

Інституті демографії та соціальних досліджень ім..М.В.Птухи

НАН України. У 2--6-2009 рр.навчалася у докторантурі Національної

академії державного управління при Президентові України, канд..м.н.

  

"Женатые мужчины живут дольше"

  
   Демографическая статистика свидетельствует: украинские мужчины живут на более чем десять лет меньше, чем женщины. Так, ожидаемая продолжительность жизни в Украине в 2009 году составила для мужчин 64,4 года протии 74,8 для женщин (в городе 65,2 и 75,2г., на селе 62,7 и 74 г. соответственно). Каждый третий 40-летний мужчина до 60 лет не доживает. Корреспондент "УК" решила выяснить у демографа Натальи Рынгач, а с чем это связано.
   Наталья Александровна, какова ситуация в других странах? Что мешает мужчинам жить дольше?
   В целом во всех развитых странах смертность мужчин выше. Это вызвано биологическими и социальными факторами. Связано с меньшей (как это ни странно звучит) защищенностью мужского организма. Ведь большая выносливость женщин обусловлена ??их функцией продолжения и сохранения рода, гибкостью и устойчивостью к стрессу, гормональными особенностями и тому подобное. Количество мужчин среди работающих значительно больше задействована в опасных и вредных условиях и профессиональных сферах (армия, охрана правопорядка, спасательные службы). Им присуще надмерное, по сравнению с женщинами, употребление спиртного, наркотиков и табакокурения. В них большая склонность к рискованному поведению. Все это влияет на продолжительность жизни мужчин во всех странах, однако такая сверхсмертность, прежде всего в трудоспособном возрасте, наблюдается только в Украине, Казахстане и России. В возрасте между 20 и 55 годами смертность мужчин в Украине более чем втрое выше, чем женщин.
   Итак, в преждевременной смертности мужчин большую роль играют и вредные привычки?
   И не только курение, злоупотребление алкоголем и наркотиками, профессиональная принадлежность к занятиям, связанным с высоким уровнем стресса. А еще меншая ответственность мужчин за свое здоровье.
   Сильный пол является фактором риска возникновения сердечно-сосудистых заболеваний, в результате чего украинцы умирают гораздо чаще, а главное, раньше граждан Европейского Союза. К примеру, в относительно молодом возрасте 30-44 года показатель смертности в 6 раз выше, чем у их сверстников из стран ЕС, и практически равен таковому среди мужчин, на 15 лет старше.
   Кроме того, показатели смертности от болезней системы кровообращения у мужчин традиционно выше, чем у женщин, в интервале трудоспособного возраста - в 3,6 раза. Женщин от ранних сердечно-сосудистых смертей предохраняет действие женских половых гормонов, однако после менопаузы они это преимущество теряют.
   Чем такое явление угрожает обществу?
   Теряется существенная часть трудового потенциала. Мужчины уходят в мир иной в расцвете физических и интеллектуальных сил. Снижается потенциал оборонительный - меньше становится пригодных для военной службы. Обостряются социальные проблемы: сиротство, снижение благосостояния, одиночество. Невозможность для женщин, из-за нехватки мужчин, найди пару для создания семьи что негативно отражается на воспроизводстве населения.
   Начиная примерно с 30-летнего возраста, мужчин становится меньше, чем сверстниц, и каждый год "дефицит" сильного пола растёт, и только с 80-летней границы вновь сокращается. Так, женщин, достигших 65-летнего возраста, в стране становится больше на миллион, чем их сверстников сильного пола. Поэтому и на лавочке у сельского дома и на лавочке возле городской многоэтажки сидят одни бабушки...
   Вы правы. Однажды во время командировки в Киевской области заметила, что в сельский клуб сошлись одни женщины и старшие школьницы. Когда спросили, есть ли в селе мужчины, услышали, что они с утра до ночи не просыхают. К сожалению, такая картина не только в украинских селах, но и в городах. Любую проблему сильный пол пытается решать с помощью рюмки.
   Действительно, злоупотребление алкоголем - болезненный негативный фактор. Еще в 70-х годах XX в. демографы связывали более короткую жизнь мужчин в Советском Союзе с большим употреблением алкоголя. По мнению современных исследователей, традиция употребления крепких алкогольных напитков ответственна за аномально высокую (для соответствующего уровня экономического развития) смертность в России, Украине и Беларуси. Сегодня преждевременная смертность украинских мужчин в результате отравлений алкоголем выше, чем в ЕС, в более чем 32 раза! В Украине в последние годы растет и количество смертей из-за болезней, вызванных алкогольной зависимостью.
   От инфекционных заболеваний в Украине преждевременно умирают почти в 10 раз чаще, чем в ЕС, причем более 4/5 всех смертей приходится на мужчин. В соседних странах - Польши, Чехии, сходных по климату и этническому составу населения, проблемами переходного периода, рационом питания и не совсем аскетичным отношением к хмельным напиткам, мужчины живут дольше.
   Но можем ли мы - женщины - чем-нибудь помочь мужчинам?
   - Кто болеет ?! - Женщина. Кто умер? - Мужчина. Эта шутливая поговорка полна глубокого смысла. Сильная половина обычно более легкомысленно относится к проблемам, связанным с собственным здоровьем, недооценивая их и откладывая на потом обращение к врачам. То, что по данным официальной статистики, распространенность болезней среди женщин выше, чем у мужчин, свидетельствует не о лучшем здоровье последних, а прежде всего о менее сознательном поведении. Женщины как правило чаще обращаются к врачу и тщательно выполняют его .рекомендации.
   Врачи знают - в случае серьезных проблем со здоровьем, важным фактором для выздоровления является присутствие у мужчины женщины (подруги, матери, сестры), которая принимает на себя организацию лечения, ухода, контроля за выполнением рекомендаций врача. Шансы одинокого мужчины выжить значительно ниже...
   Поэтому одиноким надо настойчивее искать свою половинку?
   - Удобный совет.
   Бытует мнение, что с молодой женой мужчина живет дольше. Однако, как утверждают демографы, это не совсем так. В начале семейной жизни разница в возрасте якобы не ощущается. У мужчины вырастают крылья, он направляет все свои силы и на то, чтобы нравиться своей половинке: кто красит волосы, пьет всякую гадость для омоложения, придерживается определенной диеты и тому подобное. А потом надрывается, ибо силы не те, нервничает ...
   - Такой "неравный" брак влияет на разных мужчин по-разному: он имеет как негативное, так и положительное воздействие. Это зависит от имеющегося резерва сил у конкретного человека, состояния здоровья, его социальной реализации и взаимоотношений в семье и т.п.
   Вообще женатые мужчины, по статистике, живут дольше. Поэтому хочется пожелать всем украинским супружеским парам жить в согласии до самой старости! Женщинам скажу: "Берегите мужчин!", А они пусть напомнят об этом именно своим половинкам. То есть, берегите друг друга и будьте счастливы.

Мужчине

  
   Дорогой Мужчина, когда-то Ты был любим, а может быть любим и поныне...
   Но мое обращение к тебе подобно "голосу из стакана", с которым легче решать свои проблемы, чем с любимой. Ты повзрослел. У тебя взрослые дети, и даже внуки...
   Но жизнь только начинается, хоть кажется, что жизнь прожита (туда спешить не надо!). Вот только "половинка", увлеченная внуками и их "проблемами", забыла, что она будущая мать. Быть может Ты тому виной. Страсть и кохання в прошлом, а может быть была лишь их иллюзия. Остановись. Подумай. Со временем дети поймут и примут Твое решение. Возможно, надо отставить стакан и, чтобы остановить "свой бег в преисподнюю", как-то встряхнуть привычную обыденность, обусловленную неравным браком, браком без любви. Мир тесен и необъятен. Пылкость кохання держит нас на земле. Лишь в ежедневном поддержании пламени его костра есть вечность жизни. Иной раз стоит вспомнить и о конкуренции, в положительном ее понимании.
  

Легко валить с собственной головы на чужую, или...

  
   Ноябрьский революционный взрыв и еще продолжающееся "площадное" противостояние украинской общественности и власти из-за нереализованного евроинтеграционного стремления общества свидетельствует о том, что народному терпению оборвалось терпение. Как участники "майдана", так и те, кто наблюдает за развитием событий на нем, ждут "манны" от правительства, Президента, оппозиции, Евросоюза ... По обнародованной в одной из местных газет статистике, половина "майдановцев" на момент опроса ожидала от власти положительных изменений. И евроинтеграция не создаст ожидаемых обществом многочисленных рабочих мест в промышленности, где это собственно возможно в противовес малому и среднему бизнесу (это откровенно подтверждают западноевропейские советники, предлагая стимулировать в Украине развитие сельского хозяйства, малого и среднего бизнеса). И в работе над воплощением изменений в государстве нужно начать с ... себя!
   ...Ведущие западные производители, скрытые за известными и не очень "мировыми брендами", тратят львиную долю заработанных средств на маркетинг производства. И этот тип "маркетинга" в Украине фактически отсутствует, ведь он охватывает целый комплекс стратегических мер и знаний, которые способны сформировать и реализовывать специалисты по специальности "маркетинг" или "интеллектуальная собственность", которые имеют высшее инженерное образование и опыт производственной деятельности, в первую очередь в отраслях приборостроения. Ведь именно эта отрасль нуждается в Украине максимума усилий для её реанимации, чтобы остановить экспансию продукции мировых производителей на рынок нашей страны. Обособленность государства от производства, которому предстоит создавать "условия" для развития бизнеса, фактически абстрагирует его от народа и создает странные коллизии: советский государственный "капитализм" заменен диким, будто бы рыночным, капитализмом (и тогда, и сейчас были и есть стремление к прибыли, и эксплуатация трудящихся, и приписки, и мошенничество). Но была централизация и хоть какая-то забота о крестьянине, пусть и ограниченного в правах.
   Маркетинг производства в мире, в частности, объединяет государственный протекционизм, государственно-частное "мифотворчество", промышленный дизайн (художественное конструирование изделия), многоуровневые патентно-лицензионную работу и рекламные акции, мировую производственную кооперацию (в которую украинского производителя никогда не впустят). Хотя украинские высшие учебные заведения на протяжении всех лет Независимости и готовили специалистов по специальности "маркетинг" (фактически - "маркетинг продаж"), предприятия с участием этих "специалистов" так и не вышли на мировой уровень. И это не удивительно. Украина, которая во времена СССР, была, образно говоря, крупной промышленной "сборочной площадкой", ныне превратилась в сплошной рынок, а точнее - "базар". Ранее, в СССР, отрасль знаний "художественное конструирование" обеспечивалось техникумами, где ведущим был киевский. Ведущим союзным высшим учебным заведением по промышленному дизайну был Харьковский художественный институт. Подавляющее большинство художественных училищ учили ремеслу. И в Косовский техникум народных художественных промыслов ехали отовсюду. А лучшим художественным училищем Союза было Симферопольское, где никому ничего не рассказывали. Потому воспитывали таланты. Лучшей же художественной академией, кстати, считалась рижская. Не потому ли, что латышский язык тяжелее, сложнее венгерского? Может потому так популярны в СССР были товары из Латвии, в том числе под "брендами" (торговыми марками) "VEF" и "Радиотехника" и Венгрии, под "брендами" "BIG" и "Ikarus"? Вскоре будут отмечать 50-летний юбилей дизельпоезда Д1 "Рута", которые так нравятся прикарпатцам своими резными деревянными сиденьями и безотказной автоматикой дверей. К сожалению от тех пакетов древесины, вырезанной из цельного доски - "сороковки", по форме, обеспечивающей удобную осанку, уже не осталось и следа. И с тех давних времен остались воспоминания о высокой надежности импортной техники при большом её разнообразии. Но времена изменились. Изменились технологии. В погоне за прибылью упала надежность, сплошная автоматизация производств обеспечивает быструю смену моделей, расширяя ассортимент и увеличивая таким образом доходы разработчиков (конструкторов, технологов, дизайнеров, ученых, маркетологов). Ведь их доход привязан к продаже каждого "промышленного образца" того или иного "бренда" в виде отчислений определенного процента от стоимости каждого проданного изделия.
   Благодаря телевидению и ярким журналам в последние годы популярность приобрели дизайнеры. И готовят их почти художественные студии под вывеской "Академия" или "Университет". Ведь "западное" слово дизайнер происходит от design, то есть "проект". И рисует малый и средний бизнес компьютерные проекты или квартир или офисов, или насосных или домов, или комбайнов "Скиф" или троллейбусов. И везде - западная или китайская электроника, компоненты или комплектующие, львиную долю из которых, как стандартизированные детали, в прошлые годы делали в СССР, в частности в Украине, предприятия ВПК отдельно в силу распределения их производств на выпуск продукции военного назначения и товаров широкого потребления. Сейчас же мы слепо принимаем импортное, кто какое, чем обеспечиваем "свой" сервис, и продаем или в метро, ??или на предприятия, или в троллейбусное или железнодорожное депо. С крестьянином сложнее...
   Село же в Украине нуждается в реформах. В первую очередь, в сфере жилищно-коммунальных услуг, как ведущей составляющей качества жизни населения страны. Ведь 95 процентов сёл не имеют канализации, только 10% - имеют водопровод, 20 процентов - газифицированы. Не все села и сейчас электрифицированы. Международный валютный фонд и еврокомиссары требуют от Президента и правительства Украины повышения тарифов на эти услуги. Однако мало кто знает, что скрывается за этим требованием. 20 лет продолжается модернизация предприятий водоснабжения и теплоэнергетики под лозунгом экономии электроэнергии. В коммунальных хозяйствах заменяют или автоматизируют отопительные котлы, демонтируя при этом отечественные или российские электродвигатели вместе с насосами и заменяя их немецкими, французскими, итальянскими комплектами с регулируемым приводом. В общем - не менее десятка мировых "брендов" (то есть торговых марок). И неудивительно стремление европарламентариев способствовать развитию в Украине именно среднего и малого бизнеса, ведь такая "модернизация" - как раз дело именно этого бизнес-звена? Европейцам известно о фактическом отсутствии на селе предприятий жилищно-коммунальной сферы, а этот "пробел" для их производителей - "золотое дно". Какое кому дело до производителей харьковских электродвигателей, запорожских преобразователей, Житомирских и Ровенских датчиков, средств измерения и автоматизации, когда малый бизнес в угоду прибылям насыщает отрасли "Данфоссами", "Грундфоссами", "Шнайдерами", "Сименсами" или китайскими "Дельтами", в основе которых функциональные модули и комплектующие фирм из Японии и США, электронные компоненты - из Малайзии и тех же США, Японии и Германии.
   Весьма показателен "евроинтеграционный" пример Литвы с торговой маркой "Калвис". Уверен, что подобное отопительное оборудование в исполнении "Прессмаша" имело бы не менее привлекательный дизайн и качество исполнения, однако основным достижением литовцев является готовое к внедрению насосное, регулирующее и коммутационное оборудование ведущих немецких и шведских производителей. И хотя на пороге уже XXI век и развитие украинской, белорусской и российской науки и технологий в области электроники, отопительных технологий, приборостроения позволяют оставить позади вчерашние достижения европейцев, активно продвигаются сейчас в Украине, благодаря дефициту проукраински ориентированных маркетологов производства, а также высококвалифицированных промышленных дизайнеров сдерживается переход на использование бесконтактного коммутационного оборудования и вентильных двигателей (двигатели с электронным коллектором с упрощенным регулированием скорости и момента). А для менее технологичных асинхронных электродвигателей из-за границы ввозят сложные импортные преобразователи частоты для регулирования их скорости, в основе которых микроконтроллеры последнего поколения и новейшие силовые компоненты и стремительный рост потребительских характеристик, достигнутых благодаря компьютерному буму. Существующие отечественные преобразователи, созданные еще в советское время, не выдерживают конкуренции, а преобразователи на импортной элементной базе, производство которых освоили небольшие украинские предприятия, хотя и не хуже импортных, но не в состоянии продвинуться на собственный же рынок через информационное нашествие мировых гигантов электроники с их широкой гаммой оборудования. Эту проблему обостряют множество малых фирм, которые все эти годы поставляют в Украину электронные компоненты для зарубежной бытовой техники и оргтехники. Кстати, в советское время импортные товары выделялись большей надежностью, чего, к сожалению, нельзя сказать о современной технике, потому что Соединенные Штаты навязали другим сокращенный срок "жизненного цикла" промышленных товаров ради стабильности получения прибыли. Мало того, что мы набрали и продолжаем брать кредиты на модернизацию отраслей экономики через приобретение импортного же оборудование, то мы же затягиваем "петлю" на собственной шее через знаменитый сервис (когда дешевле купить новое, чем отремонтировать старое). Так что зависимость получается "вечная", как от употребления наркотиков.
   Недостаток преданных украинскому народу и отечественному товаропроизводителю профессиональных инженеров-маркетологов обусловлен еще и тем фактором, что искусство в стране переведено в разряд ремесла. Тенденциями "массовой" культуры Запада, навязанными телеэкраном, выхолощено настоящий украинский дух. На "евромайдане" протестуют в основном те, кому неизвестны проблемы промышленного производства и конкурентоспособности. И последний термин чисто условный. Потому что когда возникает реальная потребность, то здоровые механизмы протекционизма обеспечивают устойчивое развитие, а он, в свою очередь, способствует прыжку конкурентоспособности, ведь она, в основном, обусловлена патентной или технологической защитой (например, электронные модули японского производства с многослойными печатными платами в преобразователе французского бренда "Шнайдер электрик", вышедшего из строя, как только завершился срок гарантии).
   Формами сотрудничества маркетинга, науки, разработчиков и производства в Украине, как и почти везде в СНГ, являются научно-исследовательские и конструкторско-технологические институты, которые объединяют ученых и разработчиков. При этом маркетинговые компании структурно от них отделены. Художественное конструирование не преподают, заменив его на дизайн. В первом случае художественный образ "промышленного образца" требует создания под него как технологий, так и образцов материалов и т.п., ведь предполагается его патентование, в том числе в странах его продажи. Во втором случае - используют имеющиеся на рынке компоненты, преимущественно импортные, и в этом случае патентование просто невозможно, а соответственно и экспорт готовых изделий. Инженерный же состав производств и промышленных предприятий способен, в крайнем случае, адаптировать к собственным технологическим возможностям тот или иной чужой промышленный образец. И все годы независимости Украины эти ветви промышленного маркетинга не могут найти моделей сотрудничества. Во-первых, всех переполняет жажда "быстрых" денег: "Ты мне заплати, а я тебе сделаю...". Так и делают, и "платят" третье десятилетие: наладят производство, несколько образцов продадут или "подарят", и снова оказываются, образно говоря, у разбитого корыта. Ведь легче получить хоть и меньшие средства, зато не нести ответственность за конечный результат. А в мире доминирует авторское право и уплата средств по ставкам роялти (выплата определенной доли себестоимости проданного товара автору), что создает мощный бюджет и транснациональным корпорациям, и малым национальным компаниям для наращивания или обновления номенклатуры изделий и товаров.
   Перенос механизма выплаты роялти из сферы чисто интеллектуальной собственности и патентного законодательства в сферу промышленного производства откроет новые горизонты. Применение его принципов на уровне трехсторонних или многосторонних соглашений и договоров между научными, художественными и маркетинговыми структурами, изобретателями и разработчиками, производителями комплектующих, поставщиками и промышленниками в форме государственно-частного партнерства наконец должно положить конец распрям в обществе. Пора прекратить безосновательно обвинять друг друга, даже и Президента, потому что большинство в обществе все ещё не осознаёт того, что времена, когда руководство страны определяло, что производить и в каком количестве, по какой цене, кому поставлять и продавать, остались за порогом нашей независимости, в советской Украине со значительным фондом социального потребления как львиной доли себестоимости продукции. Тогда этот фонд обеспечивал доступность и образования, и здравоохранения, и санаторно-курортный отдых и другие бесплатные общественные блага. Сейчас же у нас рыночный, а точнее - базарный, украинский капитализм, который и привёл к "Майдановому" взрыву. Так пора уже попробовать договориться между собой, как в Украине, так и с партнерами из СНГ (ведь только они способны прямыми поставками комплектующих, в т. ч. и электронных кристаллов, поднять из руин отечественные предприятия электронной отрасли, как базы современного приборостроения). Разработанные черновицкими учеными и производственниками силовые электронные компоненты для российской "силиконовой долины", например, по качеству не уступают западным аналогам, а то и не имеют себе равных. Поэтому украинские регулируемые приводы с силовыми компонентами, "одетыми" в украинские приборы российские или белорусские кристаллы, способны лечь в основу и сельского коммунального хозяйства и современного электротранспорта, и дизель-электрических поездов и другого оборудования. Более того, в унификации использования электронных компонентов Запад (и Евросоюз в частности) нам не помощник, потому что они и между собой подобную кооперацию не практикуют! И через собственно, украинское, видение форм коммунального хозяйства современного села, новейших его форм с комплексной застройкой, с автоматизированными мини-фермами и мини-производствами и использованием эффективных систем утилизации отходов и использования различных нетрадиционных источников энергии можно было бы хотя бы уравновесить товаропоток между Украиной и Европой, а уже потом и формировать ассоциации с ЕС...
  

Работа ради работы

  
   Мы на пороге выборов. Куда идти, кого выбирать? Что ждет Украину и украинца через 5-10 лет. Оценивая лозунги и обещания кандидатов, вижу полное непонимание или ложь народу Украины по части истинного пути, который этими выборами должен быть выбран народом независимой Украины. Ориентируясь почти во всех отраслях экономики благодаря двум высшим образованиям, имея значительный опыт практической работы в области электроники, длительное время исследуя отечественные изделия периода СССР и современные западные, могу утверждать, что Украина имеет только два варианта будущей перспективы: либо общее обнищание, через распродажу собственных предприятий и земли, полный отказ от существующих стандартов при переходе на стандарты ЕС и НАТО, и отток из Украины до 70-80 процентов заработанных средств, из-за действия авторского права владельцев западных технологий, или безденежье при полном достатке. В поддержку обоснованности второго варианта будущего Украины привожу примеры:
   1. Я автор патента Украины на систему автономного электрического отопления, которая имеет в три раза меньшие эксплуатационные расходы, чем лучшая мировая технология, благодаря отечественному материалу, что производится благодаря сотрудничеству с соседними белорусами. И электроника, в этой системе используется, для обеспечения конкурентоспособности по цене, не имеет технической защиты от копирования или программируемых чипов, или трехслойных печатных плат, или поверхностного монтажа, технологиями которых защищают даже западные "подделки", но которых нет на наших предприятиях.
   2. Общаясь с конструкторами "Электро-ЛАЗа", троллейбусниками Ивано-Франковска и Ровно, анализируя то, что мы имели и имеем, пришёл к практическому выводу, что вместо "консервных банок", заполонивших улицы украинских городов, уже давно бы курсировали по их улицам современные троллейбусы Львовского и Луцкого автозаводов, днепропетровского Южного машиностроительного, по ценам в два, а то и в три раза, дешевле, если бы украинский производитель модернизировал бы электросхему социалистической "Шкоды", заменив тиристоры на Д-МОП транзисторы и установив собственные преобразователи с использованием российских или белорусских комплектующих.
   3. Так необходимые троллейбусам преобразователи трехфазного напряжения для питания асинхронного электродвигателя привода компрессора, схемы которого уже давно опубликованы на страницах журнала "Радио", могут быть хоть сегодня поставлены на конвейер с современными российскими силовыми ключами.
   4. Пройдя "курс" инсталляций иностранных частотных преобразователей для управления асинхронными электродвигателями, проведя ремонт преобразователей, вышедших из строя по истечении срока гарантии, стремясь к освоению их производства отечественными предприятиями для внеконкурентных поставок предприятиям Украины и стран СНГ, и экспорта на Запад, разработал собственную схему преобразователя, обосновав личное видение его технических и финансовых преимуществ:
   С развалом Союза, Украина, как "сборочная площадка", оказалась без работы: тиристорные силовые ключи как устаревшие, сделали неконкурентоспособными частотные преобразователи Харькова, Запорожья, Донецка, Днепропетровска, перед наплывом западных, на новейших полевых транзисторах, быстрое улучшение характеристик которых достигнуто благодаря компьютерному моделированию. Но время не стоит на месте. Годами Независимости электронной промышленностью России и Беларуси освоены изделия, позволяющие успешно конкурировать с Западом по качеству и надежности. Вопрос об одном: отказ от процессоров, контроллеров с программным обеспечением и использования технологий поверхностного монтажа, из-за чего, по цене и ремонтопригодности, нашим преобразователям НЕ БУДЕТ конкуренции благодаря в два раза меньшей цене при высокой надежности и увеличенному сроку эксплуатации, а используя внешние микроконтроллеры мы обеспечим автоматизацию большинства производств.
   5. Десятилетиями исправно возят пассажиров венгерские дизельпоезда - Д1 "Рута", имеющие очень благодарные отзывы пассажиров и железнодорожников. Перевод же этих дизельпоездов в ранг электро-дизельпоездов не только продлит их жизнь еще не на одно десятилетие, но и даст достойную работу нескольким некогда мощным предприятиям. По схеме переоборудования "Руты" из ворот ремонтных заводов Украины должны выходить и другие электро-дизельпоезда, оснащенные современной отечественной электроникой.
   6. На очереди коренные изменения в жилищном строительстве. Вместо "коробок" с сеткой коммуникаций, обеспечивающих жизнь их жителей или отдельных домов, без коммуникаций с ограниченными жизненными потребностями, должны возводиться новейшие "автономные" дома, с внутренней сетью постоянного тока, где все вопросы жизнеобеспечения обусловлены широким использованием достижений современной электроники, химии и металлургии, биотехнологии. И здесь основной вопрос. Как быть с высокой ценой компонентов предприятий СНГ, обусловленной незначительным объёмом экспорта? Сам факт того, что при наращивании объёмов украинского производства и собственного экспорта, есть все основания для уменьшения цены поставок из СНГ, а то и открытия новых сборочных предприятий электронной промышленности Украины, без вложения средств в восстановление собственного изготовления кристаллов, для наращивания объёмов производства, в отличие от роста цен, при импорте из стран Запада, должен побудить собственных разработчиков к широкому применению новейших решений при упрощённой технологии и минимуме автоматизации, благодаря чему затраты на производство должны компенсироваться стабильным наращиванием экспорта. Существенную положительную роль играло бы и сужение ассортимента закупок силовых элементов через тщательный выбор оптимальных по параметрам приборов.
   Использовав на примере приведенных направлений отечественного производства идею обеспечения конкурентоспособности украинской продукции мы обеспечим не только очень большие объёмы сбыта и экспорта продукции, но и сравнительно быстрое насыщение рынка со значительными поступлениями в казну государства и регионов, создадим условия для существенного улучшения жизни и труда, прежде всего, крестьян, так заинтересованных в дешёвых средствах автоматизации, комфортном железнодорожном транспорте и "пригородном" троллейбусе. Работая для заграницы и для себя не следует тратить средства на новейшие технологии защиты от насыщения рынка. Зарабатывая на экспорте надо развивать собственный рынок. И помня, что мерилом благосостояния является труд, не стоит слишком беспокоиться о последующем безденежьи, путём грядущего перепроизводства. Потому что получать за труд не обязательно деньгами, тем более, когда о тебе заботятся... в положительном смысле слова.
  
  

КОММУНИЗМ

   Апрельский Пленум Московского городского комитета КПСС 1985 дал курс на изменения во всей нашей стране, которая через демократизацию общества должна интегрироваться в мир, сняв границы самоизоляции. Главный вывод партия сделала: задача воспитания человека коммунизма, как третьей составляющей, наряду с индустриализацией и электрификацией, закрепленной в Программе построения коммунизма, принятой на ХХII съезде КПСС в 1962 году, выполнена. Развал Союза, произошедшего за этим никак не дело Бжезинских и не измена Горбачева. Слишком много проблем на пути построения коммунизма накопилось в обществе. Выполняя задачу индустриализации партия не имела возможности возродить настоящую форму семьи, которая присуща народам великой державы, урезав ее к западному образцу (муж, жена, дети), разорвав родство поколений. Соответственно развивалось и гражданское жилищное строительство, увековечив этот разрыв. Имея примеры жестокой эксплуатации работников через почасовую оплату труда целые институты работали над разработкой более эффективной системы, не меняя отношение как к труженику, так и к результатам его труда. На фоне языковых проблем партия не в силах была решить проблему равенства мужчины и женщины. Брошенные в омут рыночных отношений мы должны найти правильные решения, решив проблемы, мешающие общественному доверию. Опыт отечественной стандартизации, в основе которой "требование", гармонизированы с международной, в основе которой - "рекомендация". За годы независимости многие почувствовали на себе вкус этой гармонизации. Пришло время действий. Общество готово к новому.
   Завершились выборы Народных депутатов. В обществе же доминирует старое: куда идем? Указателей нет, как и НЕТ советов: ведь наше население имеет собственное видение как положительного в мире, так и значительных недостатков. Нет другого пути у нас, как в коммунизм. По определению - Коммунизм - это "экономически зрелое общество". Вот это зрелое общество и надо строить. Поэтому начинать надо со строительства. В первую очередь - Нового села. Именно в селе ждет большинство старушка-мать, а то и отец. По статистике Министерства семьи, молодежи и спорта, по состоянию на 2010 год, время разработки программы "Новейшее развитие села через децентрализацию трудовых ресурсов региона", треть населения Украины хотела совместного проживания четырех поколений, и не было подходящего жилья. Строится же город, без лифтов, для "доступности", по старой схеме: для "основного" квартиросъемщика, владельца. Современная строительная отрасль и новые технические достижения дают возможность возведения на селе "автономных" хуторов "комплексной" застройки с многоквартирными автономными домами с кухонными плитами на биогазе, в комплексе с мини-фермой и автоматизированным цехом переработки молока в полный ассортимент продукции, как продуктов первой необходимости. Тщательная проработка проекта под серийную сельскую застройку даст отечественной промышленности большое количество рабочих мест. С этих же рабочих мест должны и гаситься беспроцентные кредиты всех владельцев большой семьи, комфортно живущие в "хуторской" квартире, даже тех, кто еще не родился (Программой предусматривалось, что владельцами квартиры будут все жители, достигшие трудоспособного возраста, с подъединением их к уплате общего кредита через прямые отчисления из заработной платы). Наличие высвобожденной электроэнергии через всестороннее использование в "автономном" хуторе нетрадиционных источников энергии должно побуждать к электрификации межпоселковых перевозок. Через реализацию программы "Новейшее село" появится возможность трудоустройства как в селе, так и в пределах района или региона с ликвидацией трудовой семейной миграции. Западной модели коттеджа мы должны противопоставить свой образец дома без природного газа, с техническим этажом и с оранжереей, с подземным паркингом и лифтами нового типа, с квартирами для полной семьи, где за счёт современных технологий гармонично живут и родители и внуки, совместно отдыхая, лишний раз не беспокоя другого в теплых отношениях с соседями, вместе создавая благосостояние "как для себя" для всех.
   Начав с любви к труженику, можно заняться созданием условий, которые поощряли бы его к добросовестному труду. Новый, "демократический" социализм, в котором во всех звеньях общественной жизни будет царить единая система оплаты труда из трех уровней с ежедневным компьютерным учетом наличия её составляющих, позволит изменить закоренелый взгляд на сельского труженника. Существующая во времена Ленина версия "трехуровневой" системы оплаты труда прозванная им как "система выжимания пота", из-за чего даже новая, "демократическая", версия системы воспитания бережного отношения к труду должна вводиться одновременно с внедрением пятичасового рабочего дня с постепенным переходом к "плавающей" трехдневке. В основе новой системы является усредненная тарифная ставка, например на уровне минимальной, установленной Законом, заработной платы и двух премий, за бережное отношение к работе, каждая из которых в три раза и более превышает тарифную ставку, с условием освобождения предприятий, где действует эта система, от налога на прибыль. Система премий базируется на пятиуровневой градации: "ученик", "специалист", "менеджер", "конструктор", "босс", при этом каждая системная градация имеет три уровня: "обычный", "на уровне мировых достижений", "на уровне изобретения". Последний уровень предыдущей градации премий может превышать второй уровень следующей высшей градации. Первые две градации охватывают несколько уровней премий бывших подрядных работников (сельскохозяйственных и промышленных рабочих), при этом ручной труд оценивается выше механизированного, основным же критерием оценки деятельности работников высших трех градаций системы должны быть механизация и автоматизация ручного труда (постепенный переход с ручного труда на механизированный (автоматизированный) предусматривает увеличение норм при неизменном качестве. Трехуровневая система контролируется советами специалистов, начальников подразделений, директоров и предусматривает ответственность за совершенные просчеты в работе, мотивированное стимулирование своевременного устранения недостатков в работе и сильный финансовый толчок к творческому отношению к труду или освобождению от должности в пользу кандидата с рынка труда.
   Система должна внедряться на государственных промышленных и сельскохозяйственных предприятиях, в кооперации и торговли, во всех бюджетных учреждениях. Внедрение данной системы оплаты труда позволит возродить роль трудового коллектива предприятия в достижении высокой рентабельности совместной деятельности при условии творческого подхода служб маркетинга и менеджмента к внедрению госзаказа на отдельные виды продукции с частичным государственным финансированием, при безусловной прозрачности в глазах работников коллектива движения денежных средств. Компьютерный учет обеспечивает ежедневную фиксацию наличии премий и ежемесячный подсчет суммарной заработной платы каждого конкретного работника.
   Вместо заимствования существующих в мире моделей предпринимательства мы должны найти возможность регионального соединения государственных предприятий различного подчинения, с привлечением частного бизнеса, с целью высокодоходного производства и внедрения продукции в первую очередь в собственном регионе. Это в комплексе с глубокой кооперацией с производителями Украины и СНГ, с привлечением к плодотворной работе для общей пользы инвалидов и пенсионеров, с настоящей заботой о них, даст толчок к развитию новых направлений строительства, совершенствования транспортных средств и средств передвижения, а широкое применение низковольтных электрических систем отопления поднимет на ноги украинский электронику и возобновит работу предприятий высоких технологий. Не избежат развития и украинские производители современных лифтов из-за использования вентильных реактивных двигателей, и производители автобусов, грузовиков, легковушек или железнодорожного транспорта.
   Наведением порядка в собственном доме - Украине, развивая её без раздоров и обид за прошлое, потому что все мы Божьей волей брошены в "котел" саморазвития, в котором уже нет готовых рецептов (открытых или скрытых), дадим лучшую жизнь и себе, и родителям, и будущим поколениям. Путь к настоящему коммунизму тернистый с общим стремлением к самосовершенствованию, прежде всего в любви к ближнему. И тогда собственным опытом каждый подаст будущим поколениям пример, прежде всего, семейного воспитания, где в глазах ребенка ни один из родителей не нанесет обиды или оскорбления другому.
  
  

ЗАКОН "Интенсивной ходьбы"

(Выведен жизненным опытом и проверен временем)

  
   По Энгельсу - жизнь, это смерть... Но стоит ли сломя голову бежать в "тот" мир? Чтоо может буть красивее дуновения весны!...
   Мировая медицина "установила", что жизненный цикл ЧЕЛОВЕКА - 120 лет. Но мало кто проникся тем, что в Библии сконцентрирован "передовой" опыт прошлых поколений человечества, а это, как минимум, 18 тисяч лет. То может быть за жизненную границу лучше взять годы совместной жизни Захария и Елисаветы, которые прожили вместе 900 лет ("Евангелие от Луки").. Но и это не граница. А потому держат нас на Земле только дети. Новые! Ибо лишь в них настоящая причина жизни родителей. Воспитательный аспект - другая тема. Не так давно прессой промелькнул тезис о законодательном ограничении возраста женщины в отношении искуственного оплодотворения. Что ж говорить о мужчине? Но суть в том - чтобы дольше жить, нужно работать над собой, а не "батрачить" на клаптике земли до гроба. А нужно же не много - раз на 50-80 лет пройти собственными ногами трёхсуточное "очищение". В жаркое летнее время трое суток не есть и не пить (последнего можно не придерживаться...), ночью - спать, а днём интенсивной ходьбой спровоцировать организм к легкой работе "кондиционера" (когда между телом и хлопчато-бумажной рубашкой свободно течёт пот с головы). Вконце третьих суток вы ощучите внутреннее омоложение организма лет на 30-40 !
   Гипотеза: на опыте собственных ощущений от осуществлённого "очищения" предлагаю его использование для лечения болезни со странным названием - рассеянный склероз, получив от отца, потерявшего из-за этой болезни сына, представление о ней.
   Библия и жизненный опыт учат - думайте лишь о красивом, тёплом, хорошем.
   Когда у Вас красивые помыслы, Ви о ком-нибудь вспомнили, не откладывайте. Ногами приложите усилий. Этот человек будет ждать Вас на пороге! Даже, если этот человек живёт в "высотке" и на входе неизвестный Вам домофон, не откладывайте - либо подъезд будет открыт, либо рядом будет стоять человек с ключом...
   Труд является основой жизни. Труд с совестью, за который платят любовью и уважением. Труд в радость, а не на грани самоуничтожения. А потому нет неосуществимой мечты, если Вы энергичны, ощущаете собственную силу, настойчивы и заботитесь о других с позитивом.
   Так что стремясь в светлое будущее, поймите, что лучший рай - среди Людей, особенно, когда мысли Ваши светлые. Когда уютно не только вдвоём, а и в дружной и открытой семье 4-х - 5-ти поколений.
  

ПОЧТИ СКАЗКА,

или личное видение модели Украины в сотрудничестве с Россией

  
   В областных и больших районных центрах созданы под эгидой Государственных Администраций производственно-внедренческие Концерны, с целью выпуска конкурентоспособной продукции, во главе с Социальными заводами, на которых созданы робочие места для большинства инвалидов І, ІІ, ІІІ групп. На всех участках производства и услуг внедрено трёхуровневую систему оплати труда с компъютерным учётом ежедневного наличия её составляющих. Для родителей, имеющих неполнолетних детей, инвалидов и пенсионеров действует пятичасовая трёхдневка, для других категорий - пятичасовая пятидневка сплошной трудовой занятости населения.
   В Украине принята на государственном уровне концепция автономного дома для жилого строительства с внутридомовой электрической сетью постоянного тока безопасноного уровня. Принята Программа компактной застройки пригородной зоны автономными пятиэтажными домами с квартирами для семей 4-5-ти поколений и транспортным обеспечением троллейбусным парком внедорожников. Широко внедряются солнечные полупроводниковые батареи, системы сохранения солнечной тепловой энергии, ветроэлектростанции, мини-гидроэлектростанции, биоэлектрические генераторы по переработке непищевого мусора, биохимические реакторы канализации.
   В Государстве принята, и обеспечена Концернами, Концепция бесплатного начального высшего образования. Принята Новая Концепция украинского среднего образования.
   Приобретённые за годы Независимости технологии в Украине, России и СНГ работают на выпуск конкурентоспособной продукции высшего качества с ценами в половину китайской, что абсолютно реально при использовании комплектации предприятий СНГ и внедрении её сборки в ограниченной номенклатуре на предприятиях Украины путём кооперации с готовыми кристаллами. Основным направлением развития промышленности Украины взято продукцию силовой электроники для широкого внедрения технологий энергосбереження.
   Принятая Программа автоиндустрии Украины обеспечивает всестороннее развитие троллейбусного парка с возрождением Государственной программы его капитального ремонта. Предприятия Концернов обеспечивают транспортные перевозки своих работников "Дельфинами", на автобусах Корпорации "Богдан" импортные двигатели, "миллионники", заменяют мелитопольскими двигателями с переводом всего транспорта на бескарданный привод.
   Принята Государственная Программа возроджения козацкой семьи, в которой в условиях гармоничной жизни 4-5 поколений всесторонне развиваются как молодёжь, так и взрослые, создаются условия для расширения числа и видов спортивных семейных игр на открытых площадках, родительским вниманием, совместными усилиями, семейным спортом дети отойдут от тяги к "экстриму", вызванному всеобщим равнодушием и злополучной рекламой.
   Предоставление всестороннего внимания женщине с распространением пропаганды и воспитания на семейном и государственном уровне "Коханню", которое посредством любви должно заменить "секс", который является неприкрытой эксплуатацией животных инстинктов при абсолютном пренебрежении к человеку, и к женщине прежде всего.
   Развитие добросовестного отношения к труду благодаря воспитательному действию трёхуровневой системы оплаты труда позволит выйти на высший мировой уровень социального обеспечения всех слоёв населения, обеспечить правильный рацион питания как детей так и взрослых, благодаря чему лечение отойдёт на второй план по сравнению с охраной здоровья, постепенными шагами будет возрождено молочно-товарное производство при всестороннем розвитии плодово-овощного производства, шаг за шагом мы придём к безденежному обороту товаров и услуг.
  

Человек коммунизма

  
   Как часто мы слышим от наших людей, что их влечёт Советский Союз. Печально при этом видеть скептическую улыбку репортера, очарованного либерализмом нашего руководства. Но при всех чарах капитализма с нашествием иностранных товаров на прилавках главными достижениями прошлого являются совесть и другая, от общепринятой в мире, точка зрения. Мы можем сопоставлять. А полученное в советские времена образование позволяет делать выводы. В этом и есть смысл, известного с советских времен, воспитания человека коммунизма: что в других условиях, условиях адаптации к миру, такой человек сможет найти путь в будущее.
   Многие сегодня в восторге от мирового развития силовой электроники и мало кто осознает в этом наше общее достояние. И это привычное следствие научно-технического прогресса. И так почти в каждой отрасли. Однако не все достигнутое в годы СССР известно широкой общественности, и при этом Союз, и Украина, достижениями наших ученых и производственников по многим направлениям на десятилетия еще опережает мир. Но не все продается, ждет своего времени, когда наконец позаботятся о своих. Просто многим нам затмевает глаза привлекательный дизайн и упаковка импортного товара. И вроде удобная широкая номенклатура, которая упрощает работу частника - скорее заработать капитал. Это не большая серия производства. Мир капитала, в ожидании сверхприбылей, видит такое серийное производство только у себя, на зарубежных площадках и предприятиях. Ему безразлична судьба Украины, и отечественном частнику - тоже, особенно к украинским рискам, своя ведь электронная промышленность лежит в руинах. Мало кто знает, что введение на импортных комплектующих крупносерийного производства автоматически влечёт западного монополиста к поднятию цен на всю свою продукцию.
   Но видеть, понимать и сидеть в ожидании, в наблюдении за действиями других, дело не лучше. Нужны действия, совместные, для общей цели: обеспечить лучшую судьбу нашим детям. С любовью к ним, как к себе. Детей же нет чужих. Есть одаренные, а есть другие. Проблемных детей меньше, проблемных родителей больше. При этом основным вопросом сегодня и есть как раз деградация западного образца семьи в составе отца, матери и детей. Данная её форма до сих пор закреплена в отечественном законодательстве. Но с этого нужно начинать, возведением на селе комфортабельных "коммуналок" на три семьи, разных по возрасту родителей, определенных понятием "родня", квартиры которых по проекту имеют 12 комнат и холл, три ванные с биогазовыми водогрейными колонками и три туалета, кухню с биогазовыми плитами и сауну, в подвальных этажах: и кладовые, и мастерские, и паркинг для семейных автобусов. И такие дома Украина может строить серийно чрезвычайно быстрыми темпами имея большой опыт военного строительства и приобретенные годами независимости импортные строительные технологии. И даже экспортировать весь комплекс продукции.
   Все последние годы мы живем по инерции, умножая наболевшие проблемы. Некоторые слишком часто оглядывается на Запад, стремясь там увидеть желаемый пример. А западные стандарты изменчивы, так держатся за счет другого большинства стран мира. Наша общественная модель должна служить им примером. Легко строить раскрашенные "коробки" на любом клочке городской земли, пользуясь западными строительными технологиями и существующей городской инфраструктурой. И ждать от этого прибыли. А дальше? Ведь собственное производство стоит, не в силах выстоять в условиях нашествия от мировых поставщиков комплектующего оборудования. Решение есть: смотри Патент Украины на полезную модель N40183 "Комплексная система обеспечения бытовых и технических нужд многоквартирного автономного дома". И не забывайте предостережение выдающегося украинца Нестора Махно: город с населением более 50-ти тысяч жителей является источником разврата и раздора.
  

Концепция украинского среднего образования

  
   Идя в Европу, мы должны дать миру лучший образец семейного благополучия, воспитания и образования молодежи. Поэтому возрождение лучших традиций украинского казачества и опыт лучших образцов воспитательной работы времен СССР позволит существенно изменить нынешнюю ситуацию к лучшему. Ни для кого не секрет, что в основе большинства семейных проблем нашего общества лежит низкий уровень воспитания супругов, и прежде всего будущих родителей. Принципы лучшего родительского воспитания казаков Кубани, в которых сохранено давние традиции украинского казачества, основанные на системе совместного проживания семьи трех-четырех поколений, где многие родители и только один "папа" (и сын, и отец, и хозяин).
   Вопрос жилья для таких семей уже своевременен и существуют конкретные проекты, в основе которых семейные кредиты с уплатой по наследству.
   Но прежде всего более актуальным является несовершенство существующей системы образования и существенные пробелы как государственной системы воспитания, так и уровня подготовки родителей. Поэтому возникает вопрос изменений в системе образования. Никаких профильных школ. Только школа трех уровней воспитания с органическим сочетанием общего и раздельного воспитания мальчиков и девочек. Итак первым уровнем должна быть существующая начальная школа с совместным обучением основам общей грамоты, которая длится четыре класса для мальчиков и девочек в возрасте от 7 до 10 лет. Вторым уровнем должна стать система отдельного воспитания мальчиков 11 - 15 лет в военизированных учебных заведениях "кадетского" типа с суровой дисциплиной и девочек по гимназической программе в течение пяти лет, то есть 5 - 9 классы. Последние два класса, 10 - 11, общее обучение по программе общеобразовательной школы с соответствующей аттестацией. Лучшие по подготовке воспитанники "кадеток" могут продолжить обучение по военной программе для пополнения рядов сокращенной украинской армии.
   История благородных кадетских корпусов недавно отметила 275 годовщину и имела очень хорошее продолжение путём создания нахимовских и суворовских училищ на только что освобожденных от немецких захватчиков землях общей для нас Отчизны, обучение в которых предусматривало кроме общеобразовательной подготовки углубленное изучение иностранных языков, изучение основ музыкальной грамоты и основ изобразительного искусства, этики, эстетики, танцев. И все это на фоне общевойскового воспитания дисциплиной и упорным трудом. "Кадеты" умели работать и отдыхать. В увольнительные отпускали лучших, но каждое воскресенье в училищах устраивались "баллы", на которые приглашались девочки с окрестных школ. Воспитатели-офицеры вместе с женщинами-учителями делали из мальчиков настоящих мужчин, будущих родителей.
   В Украине идет сокращение армии. Практика расчистки территорий бывших воинских частей под последующую застройку жилыми домами и торговыми центрами не всегда целесообразна. Прежде всего эти территории практически готовы для создания на базе бывших частей "кадетских" училищ, сухопутных и морских, и требуют минимума средств. Большое количество уволенных из рядов армии хорошо подготовленных офицеров может стать основой воспитательного корпуса новых учебных заведений, которые по подчинению могут принадлежать Министерству образования и науки, при кадровой и организационной поддержке Министерства обороны.
   Так что дело за одним - за пониманием важности вопроса, по желанию лучшей доли Украине, её обществу, нашим следующим поколениям.
  

ВОЗРОДИТЬ УКРАИНСКУЮ СЕМЬЮ

  
   Современный состав семьи сформировался в конце XVIII века с приобретением устойчивого развития мануфактурных производств. Потребность в свободной рабочей силе и её миграции сформировала понятие квартиры и закрепила разрыв семейных связей. Современный мировой кризис - является кризисом перепроизводства, кризисом морали, кризисом семейных отношений. Десятилетия становления новой Украины с ожиданием привлекательных инвестиций показали несостоятельность движения вперед без решения проблем села, проблемы отцовства и воспитания детей и молодежи. Современное развитие технологий позволяет в корне изменить уклад жизни на селе путем создания условий комфортного проживания в одной квартире четырех поколений. Существующая на Западе тенденция к коттеджному способу поселений, которая вслепую копируется застройщиками вокруг столицы, обусловлена большой разницей в доходах и нигде не применяется к большинству населения. Из-за высокой плотности населения в Украине уже сегодня некоторые села разбросаны на десятки километров, что создает значительные транспортные и коммунальные проблемы. Советская практика слепого переноса принципов городского строительства квартир на селе не прижилась из-за полной нерешенности социально-бытовых условий семьи и качества проживания. Практика создания крупных крестьянских хозяйственных комплексов и производств имеет положительную тенденцию развития. А опыт России и Израиля по развитию производства молочных мини-ферм и мини-заводов позволяет, за счет внедрения энергосберегающих мероприятий, не только обеспечить жителей села полным ассортиментом молочных продуктов, но и реализовывать излишки благодаря высокой рентабельности. Серийное внедрение на селе комплексной хуторской застройки многоквартирными автономными домами в единой энергосети с молочной мини-фермой на 45-50 дойных коров и мини-молокозаводы, обеспечит существенно более высокое качество жизни и условия добровольного соединения семей. Хуторская застройка обеспечит решение транспортной проблемы. Принципы энергосбережения, закрепленные патентом Украины N40183 "Комплексная система обеспечения бытовых и технических нужд многоквартирного автономного дома", в сочетание с "ноу-хау" по тепловой эффективности здания из-за применения распространенного в мире материала - кварца, для вакуумированных бутылок в конструкциях, обеспечивают лучшую эффективность использования нетрадиционных источников электроэнергии и полный отказ от использования природного газа. Внедрение при комплексной застройке биотехнологий обеспечит высокий уровень экологии окружающей среды и гармонизации среды обитания. Программа "Новейшее село через децентрализацию трудовых ресурсов региона" получила одобрение на государственном уровне. Одновременно это требует развития машиностроительной отрасли промышленности Украины для производства низковольтного силового электронного оборудования и преобразователей, нетрадиционных генераторов и источников электроэнергии, высокоэффективного кухонного оборудования и холодильной техники на менее затратных принципах действия, широкого привлечения для быта углеткани и углепластиков, технологией изготовления которых обладает Украина. Кстати было бы и возрождение Львовского завода газовой аппаратуры, оборудование которого отмечалось высокой надежностью, для его работы на биогазе. Внедрение новых принципов жилищного строительства с возведением на селе многоквартирных автономных домов, в проекте которых предусмотрено все необходимые помещения (кладовки, гаражи, мастерские), позволит на более высокий уровень поднять семейный фактор как основного источника воспитания подрастающих поколений, возродить настоящую украинскую семью, возродить Украину.
  

ИСТОРИЧЕСКАЯ МИССИЯ УКРАИНЫ

  
   "Провозглашение политической независимости Украины, создание самостоятельного Украинского государства, признание ее соседями и мировым сообществом, казалось, открывали значительные возможности для развития более состоятельной и полнокровной жизни народа. Однако и через 20 лет жизни в независимой Украине ощущение такой перспективы не приблизилось. Более того, тот подъем, который господствовал в начале 90-х годов, стал заменяться пессимизмом и разочарованием. Ранее на пути развития национальной государственности главным препятствием возникали внешние силы. Что же и почему теперь сдерживает этот процесс? " (Научный инструментарий украиноведения", М.: ННДИУВИ, 2012) "Народная воспитательная практика учит, что для формирования гражданина большое значение имеют традиции, обычаи, обряды, вера. Особая роль в этом принадлежит семье... Поэтому первоисточником человеческого духа, высокой нравственности народ считал дружную семью."/ Там же / сожалению, все эти годы, основное внимание научной мысли, в том числе и украиноведения, сосредоточена на развитии и утверждении в Украине гражданского общества, в основе которого индивид, гражданин. Движение к гражданскому обществу вызванно господствующей в мире либерально-демократической идеологией, которая отстаивает культ личности, лица, оторванного от семьи с целью максимальной эксплуатации его потенциала, и его потребностей. Поэтому неудивительно, что выхолостив понятие "семья" до супругов, мировое сообщество навязывает нам узаконивания однополых браков. Первоисточником национального самосознания, самоидентификации украинства всегда была семья, большая семья, от прадеда до правнука. И украинские языковые традиции дают залог твердого продвижения в будущее не только нам, но и всей Украины-Руси. Главным же украинским достижением является слово "кохання". В отличие от польского его толкования, как аналога русского слова "любовь", выходцами карпатских гор этому понятию приданое возвышенное значение "интимных отношений любящих сердец". К сожалению слово "видносини" не в полной мере отражает высоту любовного чувства к противоположному полу. Тем более не является гармоничным и использования слова "стосунки", но в полной мере характер этого чувства передает русское слово "отношения". Поэтому не удивительно устойчивое языковое противостояние украинского и русского языка на территории Украины. И Закон Украины "Об основах государственной языковой политики" едва ли не лучшее тому подтверждение. Сосредоточение теоретиками украиноведения на национальной идее не позволяет шире смотреть на настоящее. Подъем нации требует самоизоляции языка, а в контексте возрождения статуса семьи, как семьи нескольких поколений близких родственников, неизбежно возникают языковые вопросы, в первую очередь о состоянии равноправия в супружеских отношениях. Под влиянием мировых научных течений, на манеру дитинознавства, уместно акцентировать, что самую большую боль испытывает ребёнок, когда на его глазах ссорятся родители, один унижает достоинство другого. Характерным признаком армейского руководящего устройства является суббординация. Ведь там все построено на приказах. И никогда вышестоящий командир не ругает и не делает замечания нижестоящему командиру при подчиненных. В семье же командиров не должно быть. Но родительский пример копирует ребенок. Тяжела ноша отцовства, когда эти обязанности на тебя кладут, не намного легче они, если поручены. И взять их на себя "трудно". Легче и приятнее их самостоятельно "возложить" на себя, какие бы тяжелые они ни были. Таких языковых "проблем", основ недоразумений, в конкурирующих лексиконах украинского общества множество, ведь издавна в украинском языке возвышенным является статус матери, тогда как в русском - статус отца, которому предоставлена ??"должность" в семье. Поэтому нужна Державная (Государственная) Украинская Мова, как симбиоз слов языками национальных меньшинств украинским алфавитом с четким толкованием понятий. Это позволит, прежде всего, достичь согласия между супругами для того, что умению любить и кохать ребенка надо воспитывать и учить с пеленок, в первую очередь родительским примером уважения и любви. Кстати было бы и введение нового строительства домов с квартирами для семей четырех поколений, в первую очередь на селе, где высокий уровень комфорта обеспечивал бы гармоничное сожительство всей родни. Существующие на сегодня в Украине технологии и уровень техники способны это обеспечить. Акценты в использовании нетрадиционных источников энергии и систем утилизации, поднятые в последнее десятилетие в популярной прессе и руководством государства, обусловленные темпами импорта "западных технологий", что из года в год растут. Но, к сожалению не все, что рекламируется и ввозится в Украину, соответствует действительным вещам, тем более потребностям граждан. Пока мало проектов жилищного строительства с использованием этих технологий. И в них значительный потенциал для отечественной промышленности, для создания новых рабочих мест, в том числе на селе, по месту жительства. Украине и семьям нужно "новейшее село" с высоким комфортом домов и квартир, качественной питьевой водой, дешевыми коммунальными услугами, при высоком их качестве, с автоматизированными мини-фермами и мини-производствами, прежде всего - по изготовлению молокопродуктов полного ассортимента из молока крестьянских приусадебных хозяйств как продуктов первой необходимости. Открытая информация о патентах России, сохранившей патенты СССР для нас, и позволяет нам уже сегодня оборудовать дома и фермы средствами утилизации с получением биогаза с фекально-хозяйственных стоков, имещим в своем составе метан 98% концентрации, является предпосылкой получения биологических удобрений. Таким образом Украине отведена роль внедрения в жизнь примера мирового значения для общественных и семейных отношений, которые неизбежно вызревают при совместной гармоничной жизни родни и воспитания детей принципами дружественного соседского сосуществования в поселениях хуторов комплексной застройки новейшегго села, образованных по принципу бережного отношения к окружающей среде, повышения плодородия земель, расширения сфер использования электроэнергии как в транспорте, так и в обработке земельных угодий. Одновременно с расцветом нового типа семейных отношений разных поколений, повышения их воспитательной роли в становлении нарастающих новых поколений детей создается прецедент новых подходов к образованию на принципах сочетания трех уровней общего и раздельного обучения учащейся молодежи разного пола, что исключало бы вероятность возникновения проявлений агрессивности и полового пренебрежения, с внедрением лучшего из педагогических достижений в различных сферах обучения: общеобразовательной, изобразительной, музыкально-хореографической, физической и т.п.
   Распространение примеров самосовершенствования лиц старших поколений, разного пола, с овладением ими ведущего воспитательного принципа в системе семейного воспитания - воспитание собственным примером, с привлечением старших к участию в производственном процессе, в различных формах физического и эстетического воспитания молодежи и юношества, с всесторонним стимулированием активных форм совместного досуга семей, как первоисточника любви, постепенный перенос принципов семейных отношений на уровень органов самоуправления и управления государством, в условиях мирового распространения хуторских комплексных застроек, как ведущей составляющей экспорта украинских технологий, должна стать залогом распространения культурного и духовного украинского опыта на территории Азии, Европы, Африки, а затем и по всему Миру.

Юда Л.А.,

доцент кафедри етнології та краєзнавчо-

туристичної роботи ЧДПУ імені .Г.Шевченка,

кандидат педагогічних наук

ГЕНДЕРНИЙ АНАЛИЗ УКРАИНСКИХ РОДСТВЕННЫХ ТРАДИЦИЙ

   Брачно-семейные отношения и родственные традиции - достаточно сложная и своеобразная сфера жизни, общественный интерес к ней всегда был устойчивым и массовым. Объясняется это той большой ролью, которую семья играет в социальной жизни, в личном счастье каждого человека.
   Исследования показывают, что проблемы брака и семьи и сохранения родственных традиций сейчас являются первоочередными в оздоровлении общества. Их можно решить только на основании экономического и духовного оздоровления страны. Сегодня в условиях коренных изменений в украинском обществе при проведении социальной политики необходимо учитывать тенденции развития семейно-брачных отношений, изменения социально-ролевого статуса мужчины и женщины в семье, отсутствие гендерного паритета в семье. Среди них можно отметить следующие:
   - Семья продолжает существовать и сохранять определенный авторитет у многих людей, несмотря на кризисные явления, которые в ней происходят;
   - Семья становится более демократичной, равноправной, меняются роли супругов;
   - Наблюдается либерализация в половых отношениях; растет количество детей, рожденных вне брака, которые оставлены;
   - На фоне ломки привычных социальных ценностей сегодня непомерно растет гедонизм и индивидуализм, особенно среди молодого поколения, создает непосредственную угрозу института семьи, основанной на браке;
   - Наблюдается заключения брака по брачному договору. Можно предположить, что это явление будет получать распространение в связи с ростом социальной дифференциации общества;
   - Снижается брачный возраст; те кто вступает в брак, менее подготовлены к семейной жизни в моральном и материальном планах;
   - Сокращается рождаемость детей;
   - Растет непродолжительность брака и нестабильность социального института семьи;
   - Государство формально утвердила гражданский брак, тем самым поставив себя на очень опасный путь, который уже прошли некоторые европейские страны (яркий пример - Голландия). Как следствие - старение населения, недостаточная рождаемость, ухудшение репродуктивного здоровья, "феминизация бедности", домашнее насилие, правовая незащищенность членов семьи.
   Организация и упорядочение украинского общества на демократических началах потребует нового содержания всей системы социальных норм, регулирующих современные общественные отношения, а также совершенствование тех из них, которые исторически себя оправдали. А для этого следует обратиться к историческим сведениям о роли и месте мужчины и женщины в украинском обществе на разных этапах становления и развития украинского государства.
   Большое значение для понимания зазаначения проблемы имеют работы исследователей и собирателей народных обычаев XIX-начала ХХ в., А именно: М. Владимирского-Буданова, М. Грушевского, А. Костякивского, В. Мухина, И. Оршанского, Н. Полонской-Василенко, П. Чубинского, а также современных ученых М. Гримич, А. Ивановской, С. Лозко, А. Пономарева и других. Такие исследователи, как М. Ганенко, В. Гнатюк, К. Грушевская, Н. Заглада, П. Ефименко, Н. Костомаров, С. Кузеля, В. Охримович, М. Сумцова, И. Франко, рассматривали вопросы правового и имущественного положения женщины в семье, заключения брака и развода, особенности поло-возрастного разделения труда, проблемы семейно-брачных отношений и образ женщины в народном мировоззрении.
   Семья и брак является исторически конкретной системой взаимоотношений, которая формировалась на основе межличностных интересов супругов, родителей, детей и родственников, которые были связаны общностью быта, взаимной моральной ответственностью и взаимопомощью. Со временем семья изменяется, приспосабливается к изменяющимся общественным отношениям, хотя и является одним из самых устойчивых общественных институтов (І).
   Уникальность семейных отношений и родственных традиций в том, что их основу составляют межличностные отношения, которые возникают на почве кохання, любви, кровного родства, поэтому специфика семейно-брачных отношений не всегда регулируется юридическим правом. Самобытность и сила украинского народа - в его национальных традициях и обычаевом праве. Система обычаевого права - исторически сложившаяся совокупность правовых традиций и обычаев, которыми регулировались отношения и поведение людей в различных сферах их жизни, одна из важных участков народного сознания и народных знаний (II).
   Обычаевое право играло важную роль и в семейной жизни украинцев. Несмотря на общее влияние церкви, правовые традиции на протяжении веков определяли основы брачно-семейных отношений, функции, личное и имущественное положение членов семьи, порядок общения и многое другое. На основе обычаевого права основывалось бытования половозрастных групп, разного рода трудовые ассоциации и т.п.(III). Такие законы и правила, которые активно действовали и еще действуют в обычаях народа, нашли свое отражение в обрядах, в традициях рода, общности, закрепленные в характере нации, тесно связанные с верованиями, народной мифологией и народной политикой, реализовались в работе и поведении каждого в коллективе. На современные традиции и обычаи заключения брака значительно повлияло их историческое развитие.
   Сегодня нас интересует социально-ролевой статус мужчины и женщины в семье. Формирование родственных и семейных традиций, обычаев и обрядов начинается еще в дородовом обществе. Соответственно в течение тысячелетий меняется и гендерный паритет во взаимоотношениях и семейных отношениях. Так, в первобытном обществе, ведущая роль принадлежала женщине как прародительнице рода человеческого, которая выполняла детородную функцию. А брачные связи были временными. Родство определялось по материнской линии, в обществе существовал матриархат. Постепенное развитие социально-экономических отношений обусловил переход к патриархату, который утвердился благодаря монополизации мужем частной собственности. На этой основе произошло формирование семейных отношений, которые несли патриархальный характер. Ведущая роль как в общественных, так и в семейных отношениях, была за мужем. Возникали различные типы семей с их жизненными циклами, идеологиями, формировался институт брака. Брачно-семейные отношения Киевской Руси регулировались как обычаевым правом, так и действующим княжеским законодательством, а с введением христианства - еще и церковными уставами. Брачно-семейное право дохристианской эпохи допускало многоженство, покупку, похищение и приведение невесты. Известно, что до крещения князь Владимир имел 5 жен и около 800 наложниц (IV).
   С введением христианства в 988 году и присвоением церковью монопольного права утверждения брака начали складываться нормы брачного права. Процесс этот шёл двумя путями: через трансформацию древних свадебных обрядов в правовой обычай и через узаконивание решений органов церковной власти, опиравшейся в своих действиях на византийское брачное право. Их узаконивание относится к середине XI века. Зафиксированные в законодательном кодексе князя Ярослава Мудрого, а позднее и в других сводах, они своеобразно аккумулировали многовековой опыт общественной жизни восточного славянства (V). Именно по нормам обычаевого права заключению брака всегда оказывали большое значение. По обычаевому праву, в Украине человека считали самостоятельным только после свадьбы. Народно-педагогические представления свидетельствуют, что женатый человек, какого бы возраста он ни был, считалась парнем (девушкой) и пользовался меньшим авторитетом в обществе, чем замужний. Свидетельством тому были ритуалы, которые осуждали молодежь, не выполнявшую предназначенных ей по возрасту функций и тем самым вносила дисбаланс в установленную структуру социума и нарушала социо-возрастную динамику. Поэтому среди основных факторов и принципов заключения брака следует отметить, прежде всего, физиологические, сущность которых заключалась в соблюдении соответствующего возрастного ценза (для девушек - 16-17, для мужчин - 18-20 лет). Важное место занимали социальные и религиозные факторы (при выборе брачной пары предпочтение представителям одного социального круга и общего вероисповедания). Ведущую роль при заключении браков играли моральные принципы (запрет браков между кровными родственниками, соблюдение целомудрия, осуждение многобрачия, разводов и "жизни на веру" и т.д.). Следует отметить, что такие явления, как многобрачие, развод, "жизнь на веру" в целом были нехарактерными для традиционного украинского общества, однако, не воспринимались как абсолютное зло. Например, среди молодежи не оправдывали брака "на веру", но не осуждали его среди взрослых людей в том случае, когда религиозные каноны мешали легализации отношений, а экономические условия побудили к совместной жизни (крестьянин-вдовец, который похоронил трех жен, для поддержания хозяйства женится на вдове, что похоронила трех мужчин).
   Развод диктовался рядом причин (материальные лишения, болезнь, прелюбодеяние), которые не позволяли активно участвовать в жизнедеятельности семьи и продолжении рода. Обычаевое право защищало, прежде всего, такую ??модель семьи, которая могла бы успешно воспроизводить себя в потомстве и быть экономически самостоятельной. Эти факты свидетельствуют о достаточно высокой свободе личности в народной аксиологической системе. Факторы, принципы заключения браков, методы и приемы контроля за их соблюдением базировались на традициях и этнических стереотипах, которые определенным образом способствовали этнической консолидации и идентификации.
   Распад патриархальных отношений, демократизация семейной сферы привели к исчезновению тех традиционных норм, которые способствовали сохранению устойчивого понимания о стабильности семьи, что, в свою очередь, повлекло определенное влияние на динамику и векторы развития этноса. Верилокальний тип украинской семьи (переход жены в семью мужа, основной отсчёт родословной по мужской линии), а также осуществление контроля над основными ресурсами семейного имущества, председательство в ведении хозяйства и ряд других факторов свидетельствуют, что традиционно в системе "муж-жена" доминирующую роль играл мужчина. Но бытование юридических конструкций в украинском обычаевом праве (приданое, материзни), факты участия женщины в общественном суде, функционирование института приймацтва (переход человека в приймы в семью жены) говорят, что и для женщины был характерен достаточно высокий уровень свободы и независимости. Ряд структурных элементов обычаево-обрядовой культуры, в том числе и гендерные взаимоотношения, также подтверждают факт относительного уровня свободы женщины. Например, среди мужских действующих лиц свадебного обряда важнейшую ритуальную функцию выполнял староста, который очень часто избирался среди мужиков невесты по материнской линии, что также является признаком женской филиации (отсчёта по женской линии) и пережитками аванкулата (системы родства по линии родного брата жены). Об относительно высоком уровне свободы свидетельствует также бытование обязательной словесной формулы, которой отец испрашивал согласия дочери на брак. Она была формальностью, однако, сам факт присутствия этой формулы в обряде сватовства весьма показателен, поскольку в ритуальном поведении, как правило, нет случайностей. В Украине существовала форма заключения брака через сватовство девушки к парню. Зато роль мужчины в семейных обрядах (семьи, свадьбы, похороны) довольно ограничена. Ко многим обрядам мужчины вообще не допускались.
   Возникает проблема роли отца и матери в воспитании и социализации детей. В системе "отец-мать", несмотря на весомый авторитет отца, социальные характеристики материнской роли очерченные народной педагогикой украинского этноса четче, чем родительской. Участие матери в социализации ребенка становилось ведущим уже на начальных этапах воспитания и заключалось, прежде всего, в формировании нравственно-ценностных ориентаций, привлечении к традиционной обрядовой культуре, к ведению хозяйства и тому подобное. Важным для понимания гендерных отношений является анализ "образа покровителя", который в разных культурах возникает как вполне естественная и закономерная потребность человека в защите, которая реализуется в представлениях о сакральном, сверхъестественном, божественном. Народные представления о родителях, особенно матери, приближают их к сверхъестественной силе Бога. На этом уровне оказывается прерогатива родовых ценностей. Особенно важной считали ритуально-магическую роль материнского благословения в родовом, свадебном обряде, при снаряжении в дорогу и тому подобное. В народно-педагогических представлениях, заклинания, проклятия матери считались для детей страшной казнью. В природе сакрального в украинском традиционном мировоззрении и, соответственно сверхъестественного, божественного доминирует женский пол, проявляющееся в культе Матери. Этот небольшой анализ воспитательной роли отца и матери в семье побуждает нас вспомнить народную мудрость: "Мужчина в доме - голова, а женщина - душа" (VI).
   Для вступления в сам брак от женщин на Руси требовалось выполнение многих условий. Одной из них был брачный возраст: 15-16 лет, в XIV-XV веках - от 12 до 18 лет. Церковь запрещала заключение браков с представителями других конфессий. Однако эти запреты не распространялись на великокняжеские семьи, члены которых достаточно часто заключали брачные соглашения с представителями правящих династий зарубежных стран. В соответствии с существующими в Киевской Руси церковно-правовыми нормами не разрешалось больше, чем два раза жениться. Третий брак был разрешен только в случае смерти второго супруга. Брачные узы церковь провозглашала незыблемыми. Их разрыв допускался лишь в исключительных случаях и только после судебного разбирательства. Древнерусское право развода также возникло с принятием христианства и распространением церковного брака, и, хотя светская власть неоднократно вмешивалась в эту сферу деятельности церкви, сама церковь была монопольным регулятором его развития. Вначале основанием для признания брака недействительным считали только смерть одного из супругов. Однако уже в эпоху Устава Ярослава церковная практика расширила перечень причин развода. Поводом для развода супругов была, конечно, неверность жены. Интересно, что супружеская неверность мужа не давала оснований для развода. Позже, с развитием феодального права, женщины получили право на развод по причине измены мужа.
   Женщину как объект общественной жизни XVI-XVII веков изучали историки XIX века довольно поверхностно, через призму мужской победы и казацкого аскетизма. В Украине XVI-XVII веков общественное положение женщин, в отличие от Западной Европы, зависело не от общественного статуса мужа, а от собственного имущественного положения. Поэтому дворянки, независимо от семейного положения, обладая огромными земельными латифундиями, получали общественное признание. Будучи значимой единицей общества, женщины за полнотой своих прав и свобод не составляли в этот период ни малейшего исключения. Их правовое положение нормировал Литовский Устав, в уголовных и гражданских постановлениях которого был закреплен принцип равного права для мужчин и женщин. Обеспечив имущественную независимость женщин и их права на наследование земли, Литовский Устав, таким образом, узаконил равный с мужем правовой статус, имевший для женщины большое значение.
   Совершеннолетие в Первом Литовском Уставе 1529 года было определено для мужчин - 18 лет, для женщин - 15 лет (VII). В Третьем Уставе 1588 года возраст совершеннолетия для женщин снижен до 13 лет (VIII). С этого времени девушка становилась не только полноправной обладательницей наследственного имущества в случае сиротства, но и могла иметь отдельную собственность еще при жизни родителей. Украинские дворянки в указанный период пользовались широкой свободой и правовой независимостью, не поступаясь в полноте своих гражданских прав мужчинам. Женщины-землевладелицы не были устранены и от таких государственных дел, как уплата налогов, которые собирались с них как с полноправных членов общества без каких-либо ограничений. Женщины не были устранены и от государственных должностей. Как свидетельствуют документы, женщины могли занимать и наследовать должность старосты. Украинская семья, как правило, основана на принципах равноправия супругов, и украинская церковь, признавая женщину значимым членом общества, этого не возражала. Жена (от слова "друг" - дружина) была для мужа не слугой, рабыней, а подругой, в отличие от великорусской женщины - "жены" (от "роженицы") (IX). "Женщина мужчине подруга, а не прислуга" (X), - говорит украинская народная мудрость.
   Для брачности XVI-XVII веков в Украине было характерно такое уникальное явление, как развод, причем оно происходило не только по причинам, которые допускала церковь, но и из-за несогласия супругов и даже из-за потери доверия и любви, или хронической болезни одного из супругов. После всех формальностей, связанных с разводом, мужчина и женщина могли вступать в новые браки. Повествования иностранных путешественников и дипломатов того времени свидетельствуют о значительной самостоятельности украинских женщин. Они изображают их достаточно привлекательными, отважными и равноправными участниками тогдашней жизни и быта. Такой свободы и независимости не знали ни западно-европейские, ни московские, ни, тем более, азиатские женщины.
   Статус женщины в правовых традициях украинского государства времен запорожского казачества также представляется довольно интересным. Запорожским казакам не позволялось быть женатыми в месте их проживания (на Сечи), а раз уж женат, следовало, чтобы их женщины жили поблизости от Сечи, в зимовках и слободах, куда казаки наведывались время от времени. Отсутствие постоянного общения с женщинами на Сечи, очевидно, приводила не столько к забвению, безразличию или пренебрежению, сколько к идеализации женского начала. В системе духовных ценностей запорожцев традиции почитания женщины-матери получили и мировоззренческое значение. Это выражалось не только в идеализации таких понятий, как Украина-мать, Сечь-мать, казацкая сабля-мать, где Сечь и сабля олицетворяли идеальную мать - заступницу, но и поклонение женщине - матери- Богородице, которую казаки считали своей религиозной покровительницей и заступницей.
   Иконы Божией Матери были среди казаков уважаемыми. В отличие от Украины в основе средневекового законодательства Российской империи лежали патриархальные взгляды и суждения о назначении женщины. Теоретической и моральной опорой власти было христианское учение об отношениях между полами, по которым женщина создана после мужчины - создана для мужчины, не только помощница мужа, подобна ему. Созданная с ребра мужчины, она "обязана ему и светом, которым она наслаждается, и именем, которое носит".
   В общественной и научной среде второй половины XIX века были широко популярны идеи об естественной неполноценности женщины. Сторонники этих взглядов убеждали общество в том, что их кровь имеет больше воды, мозг слабее, уровень способностей ниже, чем у мужчин, а функции материнства серьезно истощают организм. Доминирование подобных общественных взглядов на женщину существенно влияло на законодательство, тем более, что они не были редким исключением. Подавляющее большинство общества, не только мужчины, но и сами женщины, придерживались точки зрения, что женщина ни в коем случае не является существом, равноценным мужчине, и даже сторонники женщин не ставили вопрос о признании равноценности её человеческого достоинства. Законодательство в полном соответствии с этими взглядами рассматривало женщину как слабое, не совсем разумное, ложное существо, нуждающееся в особой защите, подчинение авторитету и которую следует удерживать в соответствующих пределах.
   Законодательное равенство прав женщин и мужчин, которое провозгласила советская власть 1917 года, обеспечила участие женщин в социально-экономических социалистических преобразованиях. Женщины получили право получать образование, работать на производстве, незначительную часть семейных обязанностей переложив на государственные бытовые учреждения. Но украинские женщины, как и мужчины, претерпели политический и экономический террор со стороны партии, государства. С конца 80-х годов в украинской науке началось переосмысление исторического прошлого Украины, в частности советского периода. В это время появляется новое видение реалий женского бытия в советское время. Отмечая достижения советской власти в законодательном закреплении равенства мужчин и женщин, предоставлении женщинам возможности приобретать образование и работать на производстве наравне с мужчинами, исследователи отмечают отсутствие автономии женщины как личности на фоне трагедии украинцев как нации.
   Сегодня процесс утверждения и обеспечения равноправия в независимой Украине имеет национальные и европейские особенности. В начале XXI века процессы равноправия между женщиной и мужчиной в украинском обществе всё больше испытывают европейского и мирового воздействий. Это, прежде всего, влияние международного женского движения, мировой интеграции человечества во всех сферах жизни, его интеллектуализации и гуманизации. Но изменения, которые происходят в современной Украине, побуждают нас обратиться к таким категориям института семьи, как духовность, психология, этика, мораль. Потому что непоколебимая ценность семьи по-прежнему сохраняется в самосознании украинского общества (XI).
   Именно украинские родственные традиции и обычаевые нормы по сравнению с кодифицированным правом, были более гуманными и направленные на сохранение паритетных отношений и взаимоотношений между мужчиной и женщиной. Именно обычаевое право было основным средством регулирования взаимоотношений между людьми, в частности в родственном быту, и в основном вошло впоследствии в законы государственного права. Многие обычаи и обряды Украинцы сохранили до сих пор. Именно нормы обычаевого права положены в основу современного семейного права. Исследование историко-правовых основ национального права, в частности изучение обычаев в сфере брачно-семейных (родственных) отношений, является очень важным на современном этапе возрождения и развития украинской государственности, становления и утверждения Украины как социального, правового, демократического государства, изменения и совершенствования законодательства.
  
   Література:
   i Грицяк Н.В. Гендерний паритет сучасності // Завуч. - 2000. - N 32. - С. 2.
   ii Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А.П. Пономарьов, Л.Ф. Артюр, Т.В. Косміна та ін. - К.: Либідь, 1993. - С. 153.
   iii Там само. - С. 153.
   iv Іванов В.М. Історія держави і права України: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2003. - С. 172.
   v Грицяк Н.В. Вказана праця. - С. 2.
   vi Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період. - К.: Видавництво художньої літератури, 1963. - с. 642.
   vii Первый Литовский Статут 1529 г. / подготовлен Лазуткиной С., Гудавичусом Э. - Вильнюс,
   1983 - 1985, - Ч. 1. -1 - 2. - С. 35 - 40.
   viii Іванов В., Озель В. Укладання шлюбу за українським звичаєвим правом:
   ix Грицяк Н.В. Вказана праця. - С. 3.
   x Українські народні прислів'я та приказки. - С. 641.
   xi Ткачова В.А. Інститут сім'ї у ретроспективі та сучасності.
  

Даниленко Ірина Миколаївна,

студентка Ніжинського державного університету

імені М.В.Гоголя

ГЕНДЕРНЫЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ОСОЗНАННОГО РОДИТЕЛЬСТВА

  
   На современном этапе развития украинского государства социально-экономические условия жизни украинского общества сделали свой отпечаток и на функционировании семьи как воспитательного института, повлекших возникновение новых проблем, связанных с потерей таких общих человеческих ценностей, как семья, род, отцовство, материнство. Процесс трансформации современной семьи как социального института сопровождается тревожными признаками её дезорганизации: увеличение количества разводов, семейно-бытовых нарушений, снижением уровня рождаемости, ослаблением воспитательного потенциала семьи, увеличением числа неполных семей, размытое представление современных украинцев о браке, семье, содержании семейных и родительских обязанностей, и как следствие неврозы и другие проблемы. Это дает основания утверждать: состояние современной семьи является кризисным.
   Значительную роль для создания семьи играет подготовка к семейной жизни вообще и к выполнению родительских и материнских ролей в частности. В современном контексте эта проблема звучит как формирование осознанного родительства. Энциклопедия дает определение отцовству как процесса обеспечения родителями (родными или приемными) необходимых условий для полноценного развития, воспитания и обучения детей. Обращая внимание на значимость и важность этого понятия, ученые определяют его как осознанное отцовство. Именно этот термин более широко и точно раскрывает компоненты отцовства: установки, принципы воспитания.
   Осознанное родительство - это взаимодействие родителей (или лиц, их заменяющих) между собой и другими членами семьи, включая детей, результатом которой является создание наиболее благоприятных условий для полноценного развития ребенка на всех этапах его жизни. Впервые в отечественной научной литературе содержание данного понятия раскрывает Т.Ф. Алексеенко. В психолого-педагогической науке недостаточно освещается проблема гендера в формировании будущего отца или будущей матери. Именно поэтому изучение гендерной социализации было бы неполным без анализа гендерных особенностей демографического воспитания и подготовки молодежи к выполнению материнских и отцовских функций. А. И. Антонов в монографии "Социология рождаемости" отмечает, что "потребность в детях является социально-психологическим свойством социализированного индивида, которая проявлялась в том, что без наличия детей и надлежащего их количества индивид испытывает осложнения как личность". Дети нужны для удовлетворения одной, хотя и очень важной потребности, - потребности иметь объект альтруистического заботы и опеки, потребности в ощущении собственной необходимости и полезности для любви и заботы.
   Гендерными особенностями характеризуются аргументы супружеских партнеров относительно нежелания иметь детей. У женщин это такие, как страх потерять стройную фигуру; опасения, что не удастся объединить материнство и карьеру, нежелание превращаться в домохозяйку, а у мужчин - опасение, что жена потеряет привлекательность; уверенность, что после рождения ребенка между супругами больше не будет страстных отношений; страх, что с появлением ребенка он окажется для жены на втором плане и она перестанет уделять ему время. Отличаются и мотивы рождения ребенка. Исследователи доказывают такие женские мотивы: стремление достичь желаемого социального и возрастного статуса; удовлетворение модели полноценной жизни; компенсация своих жизненных проблем; любовь к детям. По мотивации отцовства у мужчины, то исследователи доказывают, что в первую очередь, ребенок - его продолжение, его второе "Я". К этому добавляются и мотивы компенсации и реализации себя как отца.
   Демографическое воспитание должно предусматривать формирование правильного отношения к материнству и отцовству. Материнство углубляет нравственные чувства, усиливает чувство к мужчине-отцу её ребенка. Женщина-мать больше осознает и переживает свое достоинство. Факт материнства вообще очень полезно влияет на степень зрелости женщины. Те женщины, которые по тем или иным причинам не могли стать матерями, по сравнению с матерями, которые родили ребенка, имеют склонность к концентрации внимания на функционировании собственного тела с ощущением его неполноценности. Кроме этого, у них наступает ослабление энергии и ухудшение настроения, для них характерно состояние беспокойства, пугливости, неуверенности, подавление чувственности. Многие исследователи феномена отцовства пишут о различиях материнской и отцовской любви. Материнская любовь - безусловна, глобальная и постоянная. Отец любит ребенка более отстраненно. Он любит его тогда, когда, по его мнению, его есть за что любить, когда он оправдывает его ожидания и представления. Для воспитания ребенка необходимо наличие взрослых обоего пола. Ведь таким образом ребенок получает навыки полоролевого поведения. К сожалению, наше воспитание имеет перекос в "женскую" сторону. Роль отца в жизни и развитии ребенка не менее исключительная и уникальная, чем роль матери, хотя и на свой лад. Правда, мать входит первой в чувство и сознание ребенка, а отец - несколько позже, но он также призван совершить чудо: вместе с матерью создать личность. В отцу ребенок испытывает потребность. Настоящий отец крайне нужен как мальчикам, так и девочкам. Если для женщины материнство - это скорее биологическое, чем социальное начало, то для мужчины отцовство - в основном социального происхождения.
   И. С. Кон обращает внимание на различия в родительском и материнском влиянии на формирование личности ребенка. Отец воспринимается и на самом деле бывает более жёстким и авторитарным, чем мать, особенно в отношении мальчиков и юношей. Психологическая близость с отцом наблюдается реже, чем с матерью. Влияние отца на воспитание детей в большинстве семей ниже, чем влияние матери. Некоторые считают, что отец более строг и требователен к детям, чем мать. На самом деле это зависит от пола ребенка. Мужчинам легче удается достичь дисциплины у мальчиков, женщинам - у девочек, тогда как эмоциональную поддержку сына, наоборот, чаще находят у матери, а дочери - у отца. Будущие родители должны быть психологически готовы к тому, что воспитание ребенка - труд нелегкий, работа без выходных, которая требует постоянного напряжения ума, чувств, готовности принимать немедленные решения, брать на себя полную ответственность. Можно выделить пять условий успеха в осуществлении отцовского и материнского долга:
   1) быть высоко требовательным к самому себе, постоянно заниматься самовоспитанием, владеть волей, выдержкой;
   2) знать интересы своих детей, вникать во все, что их волнует, беспокоит, угнетает, радует;
   3) помнить свои детство и юность, сопереживать с ребенком все, что с ним происходит;
   4) обязательно участвовать во всех домашних, хозяйственно-бытовых делах, привлекать к ним, по возможности, и детей;
   5) всегда быть примером для своих детей.
  
  

КАК НАМ СТРОИТЬ БУДУЩЕЕ

  
   Все мы стремимся любви. Любовь к человеку, человека труда - высшее проявление души коммуниста, который иногда даже собственным телом, своим самопожертвованием встает на защиту его интересов, его права на жизнь. С начала перестройки, при ликвидации "железного забора" в нашем, порабощенном всеобщим "одобрямсом", сознании вкрадчивым коварством влезла идеология католицизма - "каждый сам в одиночку несёт свой" крест "греха познаний", в приобретении которого "виновны" все. "Отделяют и властвуй" - давний постулат угнетателя личности. И диктует нам свою волю МВФ. "Свободное развитие каждого предпосылка свободному развитию всех" - заповедь материалиста. Чувство локтя друга, товарища, его моральная поддержка и утешение уменьшают боль страданий, ускоряют "выздоровление", вызывают доверие, как основу веры в себя, в друзей, в коллективный разум, в коммунизм. Расколов левых, буржуазные идеологи, навязали некоторым мнению о самодостаточности личности. Что скрывается под понятием самодостаточность? Гордость или гордыня? Самовлюбленность или самосовершенствование? Тщеславие, гордыня - признак душевной болезни, как результат обделения любовью, любовью ближними, братьями и сестрами. Если был Адам и была Ева, то все мы - братья и сестры. Почему же мы ссоримся и деремся между собой, как неродные. Мы не можем разделить наследство, богатство, Землю. Взгляд материалиста на историю и вера в эволюционное развитие позволяют с уверенностью утверждать, что исконность общинной жизни, как гарантии самозащиты и выживания в мире дикарей способствовала становлению человечества разных цветов кожи и степени развития личности. В чем же тогда смысл гордыни? В том, что ты рожден в любви, ибо только от настоящей любви рождаются одаренные дети. Научиться же врать, получить правдами и неправдами информацию и, в монополии на неё, достичь безумного богатства - дело не сложное. Достаточно просто не иметь совести, то есть быть в высшей степени бесстыдным человеком, самодостаточным эгоистом, индивидуалистом. Редко кто таким рождается. Таких скорее воспитывают неосмотрительные родители. И равнодушное общество.
   Утверждение возможного соединения индивидуалистов основано на стремлении к корысти, общего, временного, получения сверхприбылей. Стремление коммунистов союза с Братьями и Сёстрами, сближенных общей судьбой, общими проблемами спасения обществ от утраты веры в идеалы добра и справедливости ничего общего с соединением не имеют. Они хотят объединения, добровольного, по интересам к братству и взаимопомощи. Свободная Украина, наладив родственные связи, способна встать с колен, дать миру лучший образец благосостояния общества и личности при минимуме усилий даже в условиях существующей разрухи, которой так хвалятся некоторые перестройщики. "Новые" технологии, навязанные Западом, в том числе компьютерные и цифровые, ничто иное, как попытка одурманить нам головы "достижениями" человечества. Нет лучшей грузовика, как "Татра", нет лучшей ракеты чем "Тополь", созданной учёными и инженерами СССР, и Украины, как его составляющей. Творить красивое и удобное мы могли и умеем, нужны только желание и помощь друг другу.
   Лучшим проявлением такой взаимной заботы должна служить в условиях восстановленного социализма демократическая система оплаты труда наемных работников предприятий государственной формы собственности, за счет которой, постепенно, эволюционным путем, предстоит обобществления средств производства и земли, как предпосылка высшей общественной формации - коммунизма. Сущностью государственного управления должна служить система госзаказов с финансированием (частичной предоплатой), предоставление исключительного права лишения налога на прибыль для государственного самоуправляющегося предприятия или учреждения, при условии одинаковой для предприятий всех форм собственности системы налогообложения заработной платы. Государством же должна постоянно регулироваться себестоимость внутреннего потребления, а поэтому и себестоимость экспорта. На объекты экспорта, произведенные по госзаказу, должна устанавливаться исключительная государственная монополия внешней торговли. Сущность демократической системы оплаты труда заключается в трехуровневой системе с компьютерным суточным учётом её составляющих и суммированием итогового месячного значения.
  

ПОЯСНЕНИЯ К ПРОЕКТУ

Автономного 15 квартирного жилого дома и

"Хутора комплексной застройки" с автоматизованной мини-фермой и цехом переработки молока для нужд жителей хутора

(Не считались необходимым при составлении бизнес-плана, Программы и Концепции целевой Программы)

   1. Принципы отопления и принципиальное намерение использования бутылок из-под одеколона "Шипр" (из которых откачано 1 куб.м воздуха) в конструкциях панелей, которыми одевается несущая конструкция дома, мини-завода (цеха) и мини-фермы:
   - Отопление инфракрасное низкочастотное электрическое медленного прогрева помещения с периодическим действием и терморегулированием при безопасном уровне постоянного напряжения на нагревательном элементе имеет ресурс работы, равный сроку выносливости здания,
   - Отопление требует минимизации теплопотерь помещений, тем более, что помещения имеют произвольную планировку, и следовательно с экономической и экологической точек зрения используются дешевые и широко распространенные строительные материалы, в производстве же панелей учитываются положительные отзывы отдельных застройщиков, которые, как и планируется, использовали вакуумированные и закупоренные бутылки от одеколона "Шипр", что позволяют использовать промышленные образцы комплектующих для возведения аналогичных зданий и хуторов как в Украине, так и на Севере или в Африке (при экспорте технологии) (защищено ПУ N40183),
   - Положительная практика использования аналогичных технологий отопления использовалась в РВСН (в Украине) и до сих пор используется в России (из-за ликвидации ЯО в Украине в состоянии банкротства ОАО "Углекомпозит), в то время как активно работают на рынке Украины РУП "Светлогорскхимволокно" и аналогичные поставщики из США,
   - Обеспечив стабильной работой и сбытом мелитопольских двигателей перед машиностроителями транспорта, в том числе сельскохозяйственного, откроется широкое поле деятельности по созданию автономных электрических и гибридных моделей техники.
   2. Процесс восстановления родовой составляющей в украинской семье будущего - путь медленный и добровольный, но без наличия положительной альтернативы нет будущего у села, как бы плотно ни было оно застроено: по мере освоения помещений "хуторов" уйдут в небытие нынешние "чураки" и освободится земля для садов и собственных (приусадебных) угодий.
   3. Уменьшение нагрузки на существующие электрические сети откроет возможность электрическим транспортным перевозкам сельскими мини-троллейбусами между разбросанными участками села и пригородными троллейбусами-внедорожниками между населенными пунктами и городами.
   4. К сегодняшнему составу монополистов среди производителей перерабатывающих мини-молокозаводов в лице России и Израиля, с их энергозатратным оборудованием, с внедрением "хуторов комплексной застройки" на мировой рынок выйдут мини-заводы украинских производителей с более высокой энергоэффективностью (защищено ПУ N 79157).
   5. По мере проработки проектов автономных многоквартирных домов и "хуторов" их возведение ожидается и в "сельских районах" крупных украинских городов: Днепропетровск, Кривой Рог и др., будет создана "разнородная" промышленность строительных конструкций и техники для быстрого серийного возведения зданий.
   6. Новые рабочие места в промышленности будут созданы как в городах, так и по месту жительства, что создает основы децентрализации трудовых ресурсов (где для работы привлекается как молодёжь, так и пожилые люди и те, кто уже получают пенсию).
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  -- РЕЗЮМЕ
  -- комплексної соціально-економічної програми "Новітнє село"
   Сучасний уклад сім'ї утворився наприкінці XVIII століття з набуттям сталого розвитку мануфактурних виробництв. Потреба у вільній робочій силі сформувала поняття квартири та закріпила розрив сімейних зв'язків. Сучасна світова криза - є кризою перевиробництва, кризою моралі, кризою сімейних відносин. Десятиліття становлення нової України з очікуванням привабливих інвестицій показали неспроможність руху вперед без вирішення проблем села, проблеми батьківства та виховання молоді. Сучасний розвиток технологій дозволяє докорінно змінити уклад життя на селі через створення умов комфортного проживання в одній квартирі чотирьох поколінь. Існуюча на Заході тенденція до котеджного способу поселень, яка всліпу копіюється забудовниками довкола столиці, обумовлена великою різницею у доходах і ніде не застосовується до більшості населення. Через високу щільність населення в Україні вже сьогодні деякі села розкидані на десятки кілометрів, що створює значні транспортні та комунальні проблеми.
   Практика будівництва квартир в багатоповерхівках на селі часів СРСР не прижилася через повну невирішеність соціально-побутових умов сім'ї та якості проживання. Створення великих сільсько-господарських комплесів та виробництв має позитивну тенденцію розвитку. Та досвід сусідів з розвитку молочних міні-ферм та міні-заводів дозволяє, за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів, не тільки забезпечити мешканців села повним асортиментом молокопродуктів, але й реалізовувати надлишки завдяки нижчій собівартості.
   Серійне впровадження на селі комплексної хутірської забудови багатоквартирними автономними будинками в єдиній енергомережі з молочною міні-фермою на 50 дійних корів і міні-молокозаводом повного асортименту продукції з однієї тони молока, забезпечить суттєво вищу якість життя та умови добровільного з`єднання родин. Хутірська забудова забезпечить вирішення транспортної проблеми. Закладені у проект принципи енергозбереження, закріплені патентом України N40183 "Комплексна система забезпечення побутових і технічних потреб багатоквартирного автономного будинку", в поєднання з "ноу-хау" щодо теплової ефективності будівлі, забезпечують найкращу ефективність використання нетрадиційних джерел електроенергії і повну відмову від використання газу. Впровадження при комплексній забудові біотехнологій забезпечить високий рівень екології довкілля і гармонізацію життєвого середовища. Все це потребує розвитку машинобудівної галузі промисловості України й областей для виробництва низьковольтного силового електронного обладнання, комутуючих пристроїв та перетворювачів, нетрадиційних генераторів та джерел електроенергії, високоефективного кухонного обладнання та холодильної техніки на менш витратних принципах дії, широкого залучення для побуту вуглетканин та вуглепластиків, технологією виготовлення яких володіє Україна.
   Бізнес-план програми "Новітнє село - через децентралізацію трудових ресурсів регіону" розроблено з метою освоєння конкурентоздатної продукції за рахунок залучення інвестиційних коштів держави, банків, організацій, населення для впровадження на селі серійної хутірської забудови багатоквартирними автономними будинками у комплексі із молочними міні-фермою і міні-заводом у єдиній енергосистемі. В основі концепції будівництва - монолітно-каркасне зведення автономних багатоповерхових будинків для сімей чотирьох поколінь із використанням новітніх систем електричного опалювання, нагрівальних приладів з композитних матеріалів, технології теплоефективності будинку, утилізації викидів та відходів, максимального залучення нетрадиційних джерел електроенергії.
   Мінімізація енергоспоживання багатоквартирним автономним будинком, міні-фермою та міні-заводом досягається використанням нагрівачів з вітчизняної вуглетканини для системи опалювання та системи гарячого водопостачання, вуглепластика для електроплит та духовок, а також пристроїв автоматичного включення/виключення освітлення, перетворювачів і приводів високого коефіцієнта корисної дії.
   Створення умов комфортного проживання для сімей чотирьох поколінь та притоку в село міського населення на постійне проживання дозволить покращити демографію, мораль і культуру, а через створення у промисловості великої кількості робочих місць і вирішення питань вільного переміщення в межах регіону трудових ресурсів ліквідувати існуючу диспропорцію розвитку територій.
  
  

Погляд "людини комунізму" на сьогодення і шлях у майбутнє

  
   Як часто ми чуємо від людей, хто пережив чи чув розповіді, що їх вабить Радянський Союз. Навіть сьогодні, коли на сході розпочато АТО у 25 річницю невмирання України, де до лав "терористів" (сепаратистів) огульно скинуті, в першу чергу - робітники великих промислових підприємств, які через євроінтеграцію мають втратити робочі місця. Продукція, типу крокуючих екскаваторів від Краматорських машинобудівників, в силу гігантських розмірів орієнтована на величезні кар'єри, як то Новокузнецький залізорудний комбінат відкритого способу добичі копалин. Аналогічних прикладів гігантоманії для українського сходу - хоч відбавляй! Тільки метушня із газом не дає можливості оцінити справжні еквіваленти взаємних розрахунків Україна - Росія - СНД. Прикро при цьому бачити скептичну посмішку респондента, а то й репортера, які зачаровані світовим лібералізмом, в ідеології якого особа, індивід, вирваний з родини для максимальної його експлуатації, під час розмови про позитиви СРСР. І в той же час всі прагнуть манни від нашого керівництва держави. Держава ж є механізмом захисту приватної власності. Але при всіх чарах капіталізму із навалою закордонних товарів на прилавках магазинів чи лотків, головними здобутками українців є совість і відмінна, від загальноприйнятої у світі, точка зору. Маючи можливість співставляти, при прагненні кращого, радянська освіта і виховання дозволили зробити висновки. В цьому і є сенс, відомого з радянських часів "виховання" людини комунізму: що в інших умовах, періоду адаптації до Світу після років самоізоляції, така людина зможе знайти шлях у майбутнє. "Небесна сотня і сотні павших з обох боків на сході України нащадків трудового селянства й робітничого класу свідчать, що людей ошукали західними гаслами про заможність поодинці, але в першому бою загинули діти з юридичною освітою, які й не звикли цінувати вагу слова. Шок заангажованого суспільства-глядачів від демонстративного побиття студента бійцем "беркуту", який захищав власність приватну, не дотягує за цинізмом прикладу виховання шані приватної оселі власником нічного кафе під Богородчанами, в якому ним же закриті на ніч дружина й донька. Проходячи повз кафе ніяк не збагнеш: працює воно чи ні. І варто лише захтіти сірника, торкнутися ручки дверей під яскравим ліхтарем, що манить здалека, як на дзвінок мобільного, вже мчить 5-тонна вантажівка із амбалами у кабіні і, ледь живого від побиття, тебе кидають ще й у "воронок"... А потім звичайна процедура: відбитки, протокол, акт. Спробуй ослухатися, і все почнеться знову, за гірших обставин... А так тобі просто припишуть дрібне хуліганство..?
   За Конституцією України верховенство права за приватною власністю. Та проблема не у власності, а у парканах. Адже для спільного не потрібен власник, а достатня лише довіра, і вміння розподіляти відповідальність, а задля цього потрібна мова, нова, вдосконалена (при всіх суперечностях), бо на сході що думають, те й говорять, а що говорять - те й роблять. А на Прикарпатті ж: думають одне, говорять друге, роблять третє. Може тому сколихнули мене слова-вивіска над входом у дитячу бібліотеку в Коломиї, де викарбувані дві із восьми строк вірша Ужгородських "Карпат" видання 1967 року, бо майже сім років прагнув заснування Технологічного Парку "Новітнє село" та впровадження Загальнодержавної комплексної соціально-економічної програми "Новітнє село через децентралізацію трудових ресурсів регіонів", що орієнтована на воз'єднання родин і спільне комфортне проживання чотирьох поколінь у одній оселі, чого прагнула майже третина сімей (за статистикою Міністерства сім'ї, молоді та спорту за 2010 рік). Тарас Мельничук з барельєфу промовляв: "Мені не треба десять сонць, живу тобою Україно!" Непізнаного надто багато, але світова масова культура нарощує темпи біготні в нікуди. Прикриваючись словоблуддям під словосполученням "корупція" пора відверто, у голос, сказати, що всіх псують гроші готівкові, в першу чергу - пенсійні. Та достатньо всі пенсії зробити картковими, без обмеження заробітної плати пенсіонером чи інвалідом, надавши їм робочі місця, і про слово "корупція" почнуть забувати. У захваті опинився я, стоячи під червоною калиною-глодом, що заввишки у десять поверхів довколишніх житлових споруд Кривого Рогу. Щойно возложивши букети з одинадцяти квіточок, якими в цю пору всипана вся земля, до трьох монументів: Монументу загиблим на площі Перемоги, Монументу загиблим шахтарям та Алеї Слави, біля якої зібрав у щойно придбаний пакетик із привітанням до 8 березня пригоршню червоних плодів, які розсипано по величезній території у 100 на 100 метрів площі біля обласної лікарні. Не менший захват я отримав й від ініціатив соціального партнерства по розвитку торгової мережі "АТБ" та благоустрою мікрорайонів. Не дивно, що реклама ТМ "АТБ" з телеекрану так вабила українця, де словосполучення "А Тебе" було доречним і його розумінням, і тлумаченням, і прихованим змістом. Ми живемо по-новому...
   Всі роки Незалежності нам допомагають з реформами радники від ЄС та США, що мали власні кабінети у кожному міністерстві та відомстві (адже до 2006 року на різних посадах працював на державному підприємстві). Тож знаю це із перших вуст. Зараз США активно допомагає у проведенні АТО (може прагне долі у видобутку сланцевого газу). Та може спочатку треба почати відверті перемовини на засадах двомовності з питать протистояння у суспільстві, коли передвиборний заклик Президента України "Жити по новому" буде адресований саме йому, бо знає, що новіннє село газу не потребує (Проект і матеріали Програми "Новітнє село" ним вивчалися у період очолення Міністерства економічного розвитку та торгівлі), а не народові. Адже заклики "Героям Слава!" та "Слава Україні!" - чи це не той самий "одобрямс", а ламати завжди легше.То може треба вже зараз почати зводити на селі автоматизовані міні-ферми й міні-виробництва з переробки молока, обладнання для яких планувалося виробляти на Луганщині. У таких міні-комплексах, у кожному селі, селяни тримали б своїх корів й телиць, для яких не потрібен виокремлений власник, а достатньо балансоутримувача. Колективної власності за законами України не існує. А хіба потрібен таким міні-комплексам директор, адже автоматизація зовсім не означає придбання енергоносіїв. Залишилось почати говорити правду, відверто, та й розуміти сказане. То ж почнемо з житла. Потреба у вільній робочій силі та її міграції сформували поняття квартири, чим закріпили розрив сімейних зв'язків. Сучасна світова криза - є кризою перевиробництва, кризою моралі, кризою сімейних відносин. Десятиліття становлення нової України в очікуванні привабливих інвестицій показали неспроможність руху вперед без вирішення проблем села, проблеми батьківства та виховання молоді. Сучасний розвиток технологій дозволяє докорінно змінити уклад життя на селі через створення умов комфортного проживання в одній квартирі чотирьох поколінь. Існуюча на Заході тенденція до коттеджного способу поселень, яка всліпу копіюється забудовниками довкола столиці, обумовлена великою різницею у доходах і ніде не застосовується до більшості населення. Через високу щільність населення в Україні вже сьогодні деякі села розкидані на десятки кілометрів, що створює значні транспортні та комунальні проблеми. Практика сліпого перенесення принципів міського будівництва квартир на селі не прижилася через повну невирішенність соціально-побутових умов сім'ї та якості проживання. Практика створення великих "селоутворюючих" сільсько-господарських комплексів та виробництв має позитивну тенденцію розвитку. Та тільки досвід сусідів з розвитку молочних міні-ферм та міні-заводів дозволить державі, за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів, поставити "на поток" зведення міні-комплексів із забезпеченням мешканців села повним асортименом життєвонеобхідних молокопродуктів, із реалізацією надлишків завдяки вищій рентабельності.
   Серійне впровадження на селі комплексної хутірської забудови із зведенням багатоквартирних автономних будинків, що об'єднані у єдину енергомережу із молочною міні-фермою на 45 дійних корів і міні-молокозаводом переробки 1000 кг молока, забезпечить суттєво вищу якість життя та умови добровільного з'єднання родин. Хутірська забудова забезпечить вирішення транспртної проблеми. Принципи енергозбереження, закріплені патентом України N40183 "Комплексна система забезпечення побутових і технічних потреб багатоквартирного автономного будинку", в поєднанні з "ноу-хау" щодо теплової ефективності будівлі, забезпечують найкращу ефективність використання нетрадиційних джерел електроенергії і повну відмову від використання природнього газу. Впровадження при комплексній забудові біотехнологій забезпечить високий рівень екології довкілля і гармонізацію життєвого середовища. Програма "Новітнє село через децентралізацію трудових ресурсів регіону" отримала схвалення на державному рівні. Одночасно вона потребує розвитку машинобудівної галузі промисловості України для виробництва низьковольтного силового електронного обладнання та перетворювачів, нетрадиційних генераторів та джерел електроенергії, високоефективного кухонного обладнання та холодильної техніки на менш витратних принципах дії, широкого залучення для побуту вуглецевих тканин та вуглепластиків, технологією виготовлення яких володіє Україна. Доречним було б і відродження Львівського заводу газової апаратури, обладнання якого відзначалося високою надійністю, для роботи на біогазі, що виробляється з каналізаційних стоків 15-ти квартирного будинку у біореакторах в межах технічного воверху. Впровадження нових швидкісних принципів житлового будівництва через поточне використання бетонів марки 600 та 700 при зведенні на селі багатоквартирних автономних будинків, в проекті яких передбаченівсі необхідні приміщення (комори, гаражі, майстерні), дозволить на більш високий рівень підняти сімейний фактор як основного джерела виховання наступних поколінь, забезпечення роботою вразливих верств населення, відродити справжню українську сім'ю й відродити Україну. Тож замість грандіозних віче і чисельних жертв АТО пора зупинитися, і спробувати зрозуміти, чому перше Євангеліє "Нового завіту" проголошує першопричинність слова і його значення у долі України. Мало хто в Україні, і за її межами, цей біблійний вираз відносить до проблем сім'ї, батьківства і дитинства. Дехто свідомо замовчує цей зв'язок. Багато хто в Україні знав про сталі чоловічі традиції міста Миколаєва, в якому гармонійно існували мовні традиції Росії та України, де мові мешканців характерний правильний, виважений, шанобливий і дбайливий підбір слів при спілкуванні, особливо з особою протилежної статі. І такий підбір слів не лише запорука щасливої долі сім'ї та шлюбу, а й відкрита дорога у довге щасливе життя. ...І найкращий лікар, особливо від "чоловічих хвороб", для лікування яких світова фармацевтика виробила безліч "Супер..." і т.п. "ліків". На порозі нової ери у житті людства більш важливим є не погляд у минуле, як того прагнуть І.Фаріон, Д.Гринчишин та інші, а зосередження уваги на розвитку мови як засобу спілкування і порозуміння, в першу чергу на рівні родини, на рівень якої державою перенесено основний важіль виховання наступних поколінь. А в такому відповідальному ракурсі всі спроби сприйняття мови як гру слів доцільно відкинути. Найбільш актуальне це для Державної Української Мови.
   Місяць тому в ефірі радіостанції "Свобода" біля години тривала дискусія на тему піднесення української мови із недвозначними натяками на неправомірність Закону України "Про засади державної мовної політики". Людина-респондент, приїхавши 20 років тому із Сибіру в Україну, не знаючи українську мову, почала її вивчати і зараз безапеляційно заявляє про недосконалість російської мови порівняно з українською. Один з респондентів висловив твердження про суржик, як мовне з'єднання російської й української лексики. Та попри всі такі розмови і "Свобода", і палкі захисники академічності української мови далекі від сутності Державної Української Мови, яка мала б покласти край чварам у багатонаціональному українському суспільстві, особливо на фоні об'єднавчої, між Заходом і Сходом, місії України.
   Тож для початку декілька відомих тез. В основі російської мови - слово друковане. "Прорубуючи вікно" у Європу і Світ за поданням Петра І російська мова збагачувалася іншомовними термінами, і велич російської мови як у міжетнічному порозумінні, так і в спільному із Світом науковому і професійному визначенні слів, витонченій фразеології. А згодом і Катерина ІІ запросила до Росії німців як вчителів-просвітян, і як посередників. Про їх посередницьку роль - трохи пізніше. Українська ж мова - переважно розмовна і, в силу тривалої боротьби за власну державність, - ще й ізольована, самобутня, а від того, в більшості випадків, малозрозуміла, може тому й так багата синонімами тих чи інших понять, уособлених численними виразами схожих за змістом слів. Може тому побутує твердження, що де два українця - там три гетьмани. Яке ж тут може бути примирення, а тим паче любов. Не говорячи вже про стосунки чоловіка й жінки, котрих Бог створив рівними (за своїм прообразом), та в наш час, на рівні гендеру, між якими існує суттєва нерівність. Півроку тому в "прочтєніях" радіоканалу "Релакс-радіо" почув вислів ізраїльського письменника Алюса Оза: "Дружба між чоловіком і жінкою не в розумінні подружньої пари) - річ доволі рідка і набагато більш дорога, ніж любов: любов, за сутністю, річ доволі груба і не надто витончена порівняно із дружбою. Дружба уособлює в собі і певну душевну витонченість, і щире вміння вислухати, і досконале відчуття міри". Не випадково мною зроблено вставку при перекладі з російської висловлювання, яке зачепило багатьох слухачів, особливо жінок. Адже для багатьох жінок любов - облуда. Адже з давніх часів жінка прагнула обрати за батька своєї майбутньої дитини фізично сильного і розумово здорового чоловіка. Не дивно, що російська мова звеличує чоловіка, мужа, відсуваючи жінку на другий план. Українська мова ж звеличує жінку-матір. Поклоніння перед її муками народження та виведення у світ нової людини відзначено численними статуями Діві Марії на заході України. Та не випадково вся країна здригнулася від звістки про жорстоке згвалтування дівчини у тому ж Миколаєві, славетному місті корабелів, де як ніде в Україні шанували жінок, не залежно від віку. Приємні враження залишили висловлювання екіпажу однієї з маршруток, у стареньких ПАЗах, першого покоління, про їхню безпеку саме для перевезення жінок. Адже, коли з моря подув холодний мусон, в новенького "Богдана", що так подобається Івано-Франківцям, за один круг міським маршрутом розсипалося шасі. І там не побачиш дитину на окремому сидінні, як і жінку, що стоїть, чи пенсіонерку, що платить за проїзд. Така шана жінки формувалася й німецькою діаспорою Миколаєва. Та треба хоч трохи знати історію, аби зрозуміти - звідки корені тої діаспори, що несла миротворчу місію на фронті взаємин протилежних статей суспільства. Вони з тих земель повз Волгу, яким хліб України 1932-1933 років врятував життя, потомків німецьких родин з часів Катерини ІІ. Вісім років тому донька, навчаючись у безкоштовній магістратурі університету Бремерхафена, познайомилася із Сашком, з того ж Миколаєва. Його батьки за програмою об'єднання родин приїхали до бабці, що родом з берегів Волги (адже Україна під тиском націоналістично налаштованих патріотів і заокеанських радників визнала голод тих років голодомором!). От і скінчилося німецьке посередництво, між чоловіками і жінками, і в Росії, і в Україні. А що ж далі?
   Найважливішим, об'єднавчим між заходом і сходом, є українське слово "кохання". Вахтанг Кабуладзе: "Найважливіші людські переживання натомість можна виразити лише метафорами. Кохання - це метафора. Вона надає певним щоденним жестам, рухам, словам і вчинкам універсальний сенс, що його не можна звести до цих конкретних жестів, рухів, слів і вчинків. Вимога однозначності зводить нанівець сенс кохання, перетворюючи його на товар, що має на ринку певну ціну". Здавалося б є позитивним на противагу російському слову "отношенія" вжиття українською мовою синонімів: "відносини" і "стосунки", але якраз в питаннях порозуміння між чоловіком і жінкою, особливо поєднаних любов'ю, це вносить суттєві перепони, адже поняття "отношенія" багато ширше, охоплює весь комплекс різних за вагою значення взаємин. Коли жінки любовні почуття відносять на рівень душі, чоловіки ж, в переважній більшості, - на рівень "гріховніх" стосунків. Чи не тому Степан Харлан, дописувач одного з російськомовних видань, "Теорію українського кохання" М.В.Томенка грубо зводить до рівня еротики і сексу. Особливо гостро відчуваєш цю різницю у розмовах із вихідцями Карпатських гір, передусім із гуцулами, для яких слово "кохання" напряму пов'язане із чуттєвими, інтимними стосунками з коханою.
   З розмови із захисником української мови: "...треба вклонитися жінці, бо вона тримає три кути в хаті...", ...а то й всі чотири, як батько в бігах. Легко бездумно вештатися по світах у погоні за грошима, а потім ще й продавати своїм нащадкам вкрадене в тебе ж, через твою щирість, та подане у гарній обгортці твоїми ж панами. Блиск срібла затьмарює очі, особливо коли проблеми виховання дітей тебе не обтяжують (на то є жінка, матір). Вона нагодує...Багато схожих батьків "мають роботу", від якої частенько дружина бездумно витрачає гроші та їздить у дорогому авто. А діти мають нервові розлади. Адже вони, як ніхто, відчувають загальну байдужість до їх долі, за горами "памперсів" та фото "коханих малюків" на шпальтах яскравих журналів. Та яка користь нащадкам від тої "роботи", передусім байдужих до чужих дітей "батьків". От і тікають від відповідальності хоча б ще за "один кут" ті, хто за своїми "роботами" забув про справжній "труд": труд пахаря, труд вихователя, труд слюсаря чи верстатника... по закордонах, дивуючись просуванню на західні землі України донечан та луганчан, для яких розмитого поняття "праця" ніколи не існувало. Легко "валити ліс" на півночі Росії або "давати чотири норми" на фарбуванні, заручившись підтримкою майстра та завскладом. А потім, відкривши власний магазин біля школи, уповатися своїми здібностями з обдирання сусідів, через жагу дітей до ласих тістечок та напоїв. Та рішення просте: замість розмов про любов, треба кохати і власним прикладом вчити дітей вмінню відчувати це високе почуття. А таке одній жінці не по силах. Бо в коханні обоє рівні, а де нема рівності - нема й кохання. Прикрість принижуючого висловлення Алюса Оза про любов у стосунках чоловіка й жінки в невизначеності терміну та розмитості поняття. Навіть слова "дружба", адже російською - це поніманіє (сопереживаніє, співчуття), коли як українською - дружба передбачає розуміння, й пошук шляхів усунення проблеми. І тільки українське, точніше - гуцульське, тлумачення слова "кохання" - спроможне внести лад як в українські, так і в російські, і не тільки, сім'ї. Маючи нагоду, об'їздив усі регіони України, вивчаючи попит і спілкуючись з людьми. І дійшов висновку, що вся суть протиріч саме у материнській мові. І проблема в тім, що виховані матерями діти у часи буремних змагань, здебільшого без батьків, так і не змогли привнести в наш вік мужність і силу своїх батьків, їхнього слова. І ця проблема значно ширша питань двомовності. М'яка українська мова, мова споконвічних захисників своїх кордонів, привнесла в українські словники слово "кохатися", яке за брутальністю не поступається російському матірному аналогу, нівелюючи високість почуттів, прихованих за словом "кохання". Виховувати ж вмінню кохати треба з пелюшок. А для цього дитина б ніколи не мала б чути сварок між батьками, чи то приниження гідності будь-кого в очах дитини. Адже ніхто так болісно і гостро не сприймає образу чи приниження когось з батьків, як дитина. А це можливе лише за умови суцільних компромісів між батьками. Та компроміс можливий лише між рівними: як у ролі батьків, у ролі вихователів, так і у справах любовних. Спори, навіть між пов'язаними любовними узами, з того чи іншого приводу неодмінно виникають, та потрібна справжня мужність, з піклуванням про молодших в першу чергу, знайти спосіб розрішенню спірних питань взаємостосунків поза зоною досягнення спостережливою і чутливої пари очей та вух дитини.
   З давніх часів, на просторах Гуцульщини, закохані "любилися" поміж собою (за висловом вчительки, яка у 1946 році була направлена на роботу у гуцульське село). Усамітнившись у гаю чи серед високих трав численних галявин довкола села, за численними милуваннями, розмовами, мріями і фантазіями люблячі серця знаходили шляхи порозуміння. А потім ставали на рушник перед образами, відкриваючи для себе дорогу у кохання довжиною у життя. Тож не випадково гуцули під словом "кохання" розуміють інтимні стосунки люблячих сердець, коли важливо не тільки уважно вислухати, а й зрозуміти душевне прагнення чи біль, і тактовний підбір слів у розмові швидше загоїть рани (адже слово - не горобець, а як багато розбитих сердець через тих "горобців"). Та найважливішою ознакою кохання є довіра і відчуття єдності за словом "ми". Може тому у росіян жінка за чоловіком, а в українців - чоловік за жінкою, що нема між ними того дорогоцінного "ми". Бо "кохання" начебто похідне від "кохати". В польській мові - це можливе, в українській же, а тим паче в Державній Українській Мові, не має місця похідному. І тлумачення слів мають нести вантаж відповідальності і порозуміння, а не сваволю і облуду. Не випадково мною наведений приклад вживання слів "отношенія", "стосунки" і "відносини", бо Державною Українською Мовою слово "кохання" мало б мати чітке визначення як "інтимні отношенія люблячих сердець протилежної статі, поєднаних пристрастю", бо тільки застосування російськомовного слова дає можливість визначити ту багатогранність ніжності, любові і відповідальності закоханих, що так зневажливо нівелюється ізраїльським автором. Адже високість почуття "кохання" не передати навіть правильним наголосом вжиття слова "любов" між чоловіком і жінкою, між парубком і дівчиною, між батьком і матір'ю. А в такому ракурсі виважене з'єднання, симбіоз двох величних мов, органічне їх поєднання у єдину Державну Українську Мову, мало б дати Світу взірець сімейного порозуміння та родинного виховання наступних поколінь прикладом взаємного шанування, любові і поваги, давши підставу і для дружби, і для любові до ближніх, й не тільки. І для довгої дороги у щасливе майбутнє багатьом "МИ". Доречним було б і привнесення в україномовне середовище слів російською, що несуть собою відчуття піднесенності. Андже якою важкою є ноша, яку Ти взяв на себе, а ще важче - як її на тебе поклали. Але яку гордість і легкість відчуває той, хто "возложив" на себе відповідальну справу і обов'язок люблячого чоловіка, дбайливого батька і тактовного вихователя, і піклувальника. Адже, як не прикро, при всій мелодичності української мови, через тяжкі випробування, що витримав український народ, так мало в ній піднесенності, торжества. Отож доцільним було б вжиття Державною Українською Мовою симбіозу: де в одному рядку тлумачного словника були прописані слова українською абеткою мовою українською, і мовами національних меншин у вигляді:
   "Чорниця, Черніка, Афени"
   ...
   "Отношенія, Відносини, Стосунки"
   ...
   "Возлагати, Доручати"
   ...
   І тільки слово "Кохання" не мало б симбіозу!
  
   Надихати Україну позитивом варто з гімну. Не випадково, другого дня жалоби за "Небесною сотнею", респондентка з Харкова в ефірі 112.UA висловила тезу "У Гімні України присутнє слово "ще не вмерла", от країна і не вмирає, і не живе". Прикро що чоловік, ведучий, її не зрозумів. Україні дуже потрібне позитивне мислення. Бо тільки позитив у мисленні, у вчинках, у словах дозволить скласти зброю і порозумітися. Нема дивного, що у першу Чеченську війну "за свободу" проти Росії, на боці чеченців воювали українські батальйони. Що ж дивуватися, що на сході на боці російськомовних бійців, "відстоюючи мовну гордість", кладуть голови відчайдушні чечени. А Спікер і Прем'єр у одну дудку співають: "...в Україні нема мовних проблем".
   Словники Державної Української Мови, розроблені Інститутом Української Мови НАН України дозволять відкрито, ширше глянути на Світ, та й на себе в ньому. Усунути недоліки легше, коли розумієш де вони і в чому, коли поняття дружба трансформоване у добросусідство прийде на заміну високим частоколам, і мир та злагода запанують у славній ВКРАЇНІ.
  
   Література:
      -- Закон України "Про засади державної мовної політики".
      -- Проект ВВС.102-02-2012 "Автономний 15 квартирний житловий будинок".
      -- УДК 81.27.00.161.1/.2.045.05 "Державна Українська Мова".
  
  -- Сингалевич С.В. - "людина комунізму" за вихованням, покликом і любов'ю до обидвох воюючих сторін.
   ЯК ЖЕ ВЛУЧНО СЬОГОДНІ ЗВУЧАТЬ СЛОВА
   ТАРАСА МЕЛЬНИЧУКА
   у збірці поезій "НЕСІМО ЛЮБОВ ПЛАНЕТІ":
   Не снись мені кривавий сон
   не сніться рани і руїни, -
   мені не треба десять сонць,
   живу тобою Україно.
   В мене ланів, в мене пшениць,
   як срібла - злота на всім світі.
   За сто чужинських зоряниць
   я не віддам й вишневу віту.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

РЕЗЮМЕ ПРОГРАММЫ

"НОВЕЙШЕЕ СЕЛО ЧЕРЕЗ ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИЮ ТРУДОВЫХ РЕСУРСОВ РЕГИОНА"

  
  
  
  

 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com М.Юрий "Небесный Трон 1"(Уся (Wuxia)) А.Вильде "Эрион"(Постапокалипсис) М.Атаманов "Искажающие реальность-6"(ЛитРПГ) А.Минаева "Академия Алой короны-2. Приручение"(Боевое фэнтези) Ю.Ларосса "Тихий ветер"(Антиутопия) В.Василенко "Статус D"(ЛитРПГ) В.Соколов "Мажор 3: Милосердие спецназа"(Боевик) О.Бард "Разрушитель Небес и Миров. Арена"(Уся (Wuxia)) Л.Малюдка "Конфигурация некромантки. Адептка"(Боевое фэнтези) А.Ригерман "Когда звезды коснутся Земли"(Научная фантастика)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Время.Ветер.Вода" А.Кейн, И.Саган "Дотянуться до престола" Э.Бланк "Атрионка.Сердце хамелеона" Д.Гельфер "Серые будни богов.Синтетические миры"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"