Радiо-пьєса "Рок i семеро козенят" Автор Кiмличенко Iрина.
Але не дивлячись нi на що їжачок знав, що прийде до ведмедика i вони будуть пити чай з малиновим варенням.
Добрий день любi радiослухачi сьогоднi наша програма вийшла дещо колючою, просто мова йтиметься про їжачкiв.
Так ось у сорок першому королiвствi, в дев'ятиповерховому будинку з видом на iржавi гаражi, жили собi дiд та баба i мали вони їжачка.
"Под небом голубым есть город золотой
с прозрачными воротами и яркою звездой"
I жили вони погано. Поряд з гаражами була велика калюжа, яка випаровувала ядохiмiкати внаслiдок чого дуже смердiла. Тому їжачка дiд з бабою на вулицю не випускали ,а хвiртку у вiкнi вiдкривали ,тiльки коли вiтер дув тiльки з протилежної сторони будинку. Пенсiю їм платили нерегулярно, а якось i зовсiм забули.
Стало в домi зовсiм нiчого їсти.
"Когда нет денег - нет любви.
Такая сука эта сэ ля ви"
Каже тодi дiд бабi:
- Ти по хатi помети ,по сусiкам поскреби ,може чого й знайдеш.
Баба по сусiкам поскребла, по хатi помела i вимела зослiпу їжачка за порiг, бо з такою пенсiєю ,яка мова про пристойнi окуляри. А їжачок зрозумiв що вiн тут зайвий.
I опинився їжачок в туманi. Туман був якогось жовто-блакитного кольору. В думках їжачка промайнуло:
--
Як у нас поважають нацiональну символiку...
I впав вiн в запаморочення. Довго лежав їжачок без пам'ятi на брудному асфальтi пiд дрiбним кислотним дощиком.
"Гром прогремел по крышам,
распугал всех кошек гром, я открыл окно..."
Дощик його в рештi-решт i розбудив. Пiднявся наш їжачок i пiшов собi вулицею. I впало щось їжачку на голову .Це хтось з вiкна старе дзеркало викинув. Подивився в нього їжачок, i побачив себе голим. Дивитися у розбите дзеркало погана прикмета, що й потрiбно було довести. Вiд дощику у їжачка повипадали геть усi колючки цiлком i повнiстю.
I їжачок став колобком. Десь тут поряд жив ведмедик з яким наш колобок вже давно приятелює. I було йому гарно вiд того що вiн все одно прийде до ведмедика i вони все одно будуть пити чай з малиновим варенням!
Тому що шановнi радiослухачi головне в життi це надiя. Яка як правило помирає останньою. Отже будьте спокiйнi її ви не переживете. Тому не дивлячись на кислотнi дощi i жовто-блакитний туман все в вас буде добре крiм здоров?я i грошей, а платонiчне кохання дуже гарно впливає на вiдносини.
В наступнiй програмi ви почуєте як на ведмедика напали злобнi глюки, правила поведiнки на казкових дрогах. I про те як Iван не дурник, мало не простягнув ноги.
"Ходит дурачок по миру
ищет дурачек глупее себя..."
Коли колобок прийшов до ведмедика на ведмежа було моторошно дивитися. Вiн був блiдий. На губах у нього була пiна. А в лапах вiн тримав бритву. I на очах у колобка вiн почав голитися.
Мордочка у ведмедика була сумною, тому що голити, в принципi, було нема чого, а останнє хутро i так клаптями лiзла, тiльки лапкою проведи.
- А звiдки в тебе таке хутро-спитав колобок..
- Шерстка у меня в1д мамы, животик в1д меда, а вот почему она так вылезает - не знаю. Давай, я тоб1 чаю с малиновим варенням наллю, та побалакаю з тобою, може мен1 краще стане.
"И двое сошлись не на страх...
...другой говорил - перрон."
Випив колобок чаю i каже:
- Ведмедику знаю, я чому в тебе хутро вилазить, вiд такої водички гляди й очi на лоб вилiзуть. Тут тiльки словами не допоможеш, пiду я цiлющу силу шукати, щоб тебе лiкувати, й край наш вiд бiди визволяти.
- А идем вместе?
И пiшли вони разом лiсом. Так ось, йдуть вони а назустрiч їм голодний Iван-дурень на мерседесi
"Я король дороги я король от бога,
в ад или в рай - сама выбирай "
їде, дим на всi боки iде, одне слово - круто! Загальмував i каже:
- Ну що друзi, станете моїм обiдом, чи хочете ,щоб я вами поснiдав?
- Їж нас , дурень хоч ввечерi, хоч зрання, та виконай останнє бажання . Хочемо ми з тобою чаю с малиновим варенням випити.
- Останнє бажання - свята рiч, каже Iван - дурник, - давай з тобою чай пити.
Випив Ваня - дурень чаю, й стало йому вiд цього якось зовсiм не гарно. Це вам друзi .,каже, не пройде безкарно.
-Ти, колобок дорослiшим себе почуваєш, розум дитячий маеш. З такими продуктами по лiсу ходити, себе та людей морити.
Колобок йому на те:
- Водиця в нашому краю вся така, а йдемо ми я за цiлющою силою, що весь наш край врятує, а мого друга ведмедика вiд тяжкої хвороби позбавить.
"Если я заболею..."
(Весь первый куплет)
Зрозумiв тодi Иван-Дурень Що якщо в ближнiй державi така бiда твориться ,то и в його лiсу нi флори анi фауни не зостанеться.
- А чи не пiти б менi з вами?
- Чого ж ходiмо!
- Тiльки перед дорогою, треба хлiбом запастися та добре виспатися, - каже Iван-дурень . Ранок вечора розумнiше за звичаєм ,то ж завтра рушаємо. А поки що, запрошую вас на гостину у свiй скромний будинок.
А в наступнiй програмi, ви, шановнi радiослухачi ви дiзнаєтесь про дипломатiю в болотних умовах, дифференцiйовано мислячих головах , а також що курка може стати жар-пташкою, i як вiд цього буває тяжко .
"Мы в такие шагали дали,
что не очень-то и дойдешь..."
КазкаN2
Iдуть друзi годину, двi, мерседес по вiкна в багнi, без дороги їхати слизько. Iван каже тут близько. Тут бачать на раз, стоїть перед ними палац.
Колобок тут i каже:
- Що ти Iване за справу знаєш, коли такий будинок маєш.
- Маю я, каже, мiнi-завод, гектарiв землi декiлька сот, коли прийде лиха година, плачу податки, як порядна людина, поки що не приходила, тому до держави ще нiчого не надходило. Та врештi ви обiцяли розказати, чому у вас вода як у болотi, що вiд неї булькає в животi.
Колобок надувся, кисло дурнику посмiхнувся;
- Чому Iване питаєш ,коли сам усе давно знаєш?
Сам лiс вирубав, багнюку в воду зливав ,податки на екологiю не сплачував, чого ж хочеш-бажаєш, чи може щось значуще скажеш?
Iван-дурень:
- Скажу що вiд мене одного не буде природi нiчого.
"Мы вместе.
Мы вместе."
Я вам хочу допомагати, а ви мене нагайкою шмагати, я мiж iншим теж постраждав, рушницю собi купив, полiз в лiс, а щоб постреляти - нiкого, хiба що тiльки собi в ногу, бо подивився навколо всi сумнi i кволi, заблукав, поки шукав дорогу, зустрiв вас убогих.
Зiбрались врештi вони на пошук, та бачать ведмедика нудить в кошик.
Каже Iван - дурник ведмедику:
- Друже мiй хороший ось тобi грошi, будь тут за хазяїна дивись щоб було все правильно ,зiрок не хапай з неба ,але зроби все як треба. А видужаєш ти скоро i обов?язково бо викликав я тобi лiкаря чудового. Бо треба звичайно чудодiйну силу шукати, але й своїми руками треба собi допомагати.
"Я сам себе и небо и луна,
полная довольная луна"
Попрощалися Колобок i Iван з ведмедиком
I пiшли собi далi за чудодiйною силою.
Йшли друзi полями лiсами ,понад берегами i суходолами. Тут бачить Iван ,щось золотом сяє.
- Ось каже, колобок, знайшов я чарiвне перо Жар - пташки - яке за звичай знайти важко, воно нам i допоможе. Пройшли ще пару крокiв i колобок ще одне перо знайшов. Iдуть далi, аж щось дуже багато чудодiйних пiр'їн кругом лежить, а коло них обпатрана курка бiгає. Жар пташка значить?
Бачать друзi, щось зовсiм пташцi тяжко.
-Чому ж ти така чарiвна коли з тебе все пiр?я повилазило.
Жар-пташка їм все й розповiла.
- Чарiвна то я чарiвна, але сидить у сорок восьмому королiвствi Сидить змiй Героїнич на тронi, при чорнiй з золотом коронi. Начебто i вогнем все навкруги не палить, але ж дим вiд нього iде на душi скрутно, а у справах кепсько.
"Дым на небе дым на земле - вместо людей - машины,
мертвые рыбы в иссохшей реке, зловонный зной пустыни"
А ви звiдки такi взялись?
- А ми каже Iван ,котрий до речi зовсiм не дурень, ми шукаємо чудодiйну, щоб край наш врятувати, а таких змiїв Героїничiв на добрий розум наставити.
- Що ж жар-птиця розпушила усi три пiрїни,якi були, можу я вам допомогти. Є в мене знайома Ропуха-завiрюха, по свiту з молоду багато вешталась, половину в омутi згнобила, та щось пам?ятає, вона живе в палацi-капелюсi, на болотi, допомагає всякiй голотi..
В наступнiй програмi ви дiзнаєтеся про Кощеєву апатiю та казкову телепатiю.
"Бутылка кефира, пол батона"
КазкаN3 (1)
В палацi-капелюсi завдяки дурнiй Ропусi було моторошно, вешталася всяка потолоч. Iван - дурень став наче дитина, почав ховатися колобку за спину, усiлякiй потолочi було смiшно, а Iвану було страшно. Не був вiн нiколи в таких притонах тим-паче без охорони.
"Шум и гам в этом логове жутком и всю ночь, напролет, до зари
я читаю стихи проституткам и с бандюгами жарю спирт"
Пiдiйшов колобок до Ропухи, протягнув їй свою дружню руку.
- Здорв' я вам Ропухо-Завiрюхо, пробач що потривожив ,Хочу тебе спитати, де чарiвна сила мешкає, як її шукати.
А Ропуха i каже:
- Все тобi розкажи й покажи. Дам я вiдповiдь на ваше запитання, але виконайте перед цим три завдання. Перше, хай хтось iз вас прийде туди, що аж не пом?ятаю де. Друге - принесiть те, що вiн там знайде. Третє - хай вгадає що я думаю.
"Ту-лу-ла тулулула
ветром в голову надуло ла-ла-ла."
Туди куди жаба послала пiшов Iван-неборак, бо в нього з головою було не так. Отримав вiд жар-пташки три чарiвнi ладанки i без вагання пiшов виконувати завдання. Одягнув на себе першу ладанку перетворився на жайворонка й полетiв попiд вiкна будiвлi, дiзнаватися, чого ж вiд нього хотiли.
"Я хотел бы ветром быть и над землей лететь"
Поки Колобок з жар пташкою чекали Iвана-дурника на галявинi, розглядаючи яскравi папiрцi мiж травинками, папiрцiв та рiзних консервних банок, вистачило б ще на пiвроку цiкавого життя тому Iван мiг шукати те що Ропуха не пам?ятає де, у своє задоволення.
Ропуха запросила до себе в гостi Чахлика Невмирущого. В нього була закохана аж з дiвоцтва ,та така вже доля всього жiноцтва. Простiше кажучи кохання iнодi буває поодиноким.
"Она не вышла замуж за хромого еврея,
она не вышла замуж за седого араба"
Жаба Чахлику хвалиться, сама на нього не надивиться ,порох з нього здуває ,заразом так буває. Приходили каже до мене мандрiвники, дивакуватi якiсь такi ,ой дiйдуть вони скоро до могили ,шукають чудодiйну силу. Послала я їх аж до дiда Мар'яна ,куди дiйде тiльки чорт драний, через смiттєвi береги, вогняну рiчку , в лiс смерековий чорт дiйде ,та й то покалiчиться. Два роки року була там ,живої води набрати. Забула дiда горiлкою напувати. Розсердився дiд, тiкала далi нiж чула, от тодi я свої капцi забула. За ними я неборака й послала.
Iван-дурник тiльки цього й чекав.
А у наступнiй программi ви шановнi радiослухачi дiзнаетесь про те, що артист не завжди буває чистим, що таке Казкове казино i що в ньому виграли.
Песня БГ "Древнерусская тоска"
Казка N4
Летiв Iван-неборак летiв жайворонком понад смiттєвими берегами i вогняною рiчкою, шукав собi лiс смерековий, не побачив, вирiшив вiдпочити. Якийсь пеньок вiдшукати. Аж бачить що пеньок шукати не треба - навкруги однi пеньки i є, жодної смерiчки, зате перед очима прямо хата дiда Мар?яна. Прийшов Iван з горiлкою, все як слiд, аж виходить iз хати дiд. З дiда сльози котяться, аж сумно на нього дивитися.
--
Ой синку, вирубали мiй лiс смерековий, не має мого чарiвного потiчка.
Каже Iван:
- Не плач дiду все буде до ладу. Є на свiтi чудодiйна сила, не поважає вона слiз, але врятує твiй лiс.
- Є каже дiд, та тiльки де її шукати?
- Ходiмо дiду ,зi мною ,добро буде робитися ,бо поки що на свiтi таке дiеться що одним словом не пояснити.
- А ходiмо!
Дiстав Iван -дурник другу ладанку ,перетворився на драного чорта посадив дiда на плечi ,i полетiв гордо.вiд зробленої працi ,в руках тримаав Ропушинi капцi .Не встиг дiд голови повернути,як Iван-дурник Охочий до нагороди I баби ,стоїть на порозi у жаби.
А в палацi капелюсi, тим часом, що робиться. Кохання велике твориться.
Ропуха з Невмирущим порозумiлася. Чахлик гладить вже Ропуху по лапцi
Iван знизу репетує:
--
Жабо принiс я твої капцi.
Ропуха вiдхилила фiранку, бачить стоїть чорт драний, аж сплюнула у вiдерце, ну чого ти приперся.
- Ну як каже Iван(образ чорта йому дуже личить,вираз обличча не такий падлючий), за добрi дiла потрiбна хвала , хвалу в кишеню не покладеш ,але ти багато чого можеш.
Багато, чорте хочеш, що ти менi голову морочиш .Як про те що думаю вгадаєш, отримаєш те що забажаєш.
- Вгадати про що ти думаєш ще б пак. Ти думаєш що я чорт драний, а я Iван-дурак. А тепер ганебна бацила кажи де живе чудодiйна сила.
Жабi вiд цього погано, з?явилося волосся сиве, сподiваеться вона на диво.
У наступнiй програмi ви дiзнаєтеся про те що мрiї iнодi збуваються, але не так як.
Мрiйники сподiваються,пiдземне королiвство,Казкове казино,i що в нього
Виграли та хто такий бовтало-дригало .
КазкаN5
Дуже вже не хотiлося Ропусi-завiрюсi казати друзям, де чудодiйна сила, а коли Чогось не бажаєш, таке зробиться що... Ось тобi й маєш, пройшов по Болоту страшний гуркiт, то не грiм прогримiв, не змiй Героїнич по землi лапою грюкнув ,а то пробiг 6-Б клас з 248 казкової школи, що доречи неважливо, тому що важливий завжди результат. А результат сподiвання Ропухи-Завiрюхи виправдав стократ. Замок-капелюх пiд землю Бух! I провалився гостi й мешканцi заметушилися - що за диво зробилося. А воно й не диво ,бо капiтальний ремонт не проводився в палацi-капелюсi з моменту побудови. Врештi-решт всi зрозумiли ,що будуть жити й стали вирiшувати ,що їм далi робити. А опинились всi шестеро в глибокому пiдземеллi в якому пахло вугiллям. Все навкруги Було чорним, але не було мертвим, тому що в пiдземному коридорi були Великi чорнi дверi, а бiля них зовсiм чорне мишенятко в лiвреї. Вся Компанiя гуртом пiдiйшла до мишенятка i спитала, як потрапити за цi дверi.
- А чи варто туди потрапляти?
Може воно й було так, але Iван - Дурень почав що сили грюкати по Дверях.
- Нi для чого грюкати, сказало ну зовсiм чорне мишенятко. По двом
причинам по-перше я знаходжусь з тiєї ж сторонi що й ви. По друге вони там так шумлять ,що все одно вас нiхто не почує
- А що нам робити?
- Що хочете.
За дверима дiйсно шумiли, хтось чихав i iнодi було чутно шалений дзвiн. Так, якщо б били посуд. З-за дверей iнодi виривався чорний дим.
Колобок взявся за ручку дверi i зайшов за ним Iван-дурень i жар-птиця .
Чахлик i ропуха залишилися цiлуватися в коридорi
В Просторiй кухнi дим стояв стовбуром ,посерединi на клишоногому стiльцi Сидiла Герцогиня й колихала дитинку. Кухарка сидiла над великою
Сковорiдкою i смажила гуму . На стiннi було написано "Казино". Всi трое грали в преферанс.
Колобок зрозумiв що треба якось почати розмову i спитав котра година. Герцогиня вiдповiла девять, дитинча сказало пас, кухарка, Ого! Вiст. А Колобок отримав в лiве око вiд Герцогинi. Кухарка кинула в Герцогиню сковорiдкою, Герцогиня вирiшила не зоставатися в боргу, А друзi Вирiшили що потрiбно забиратися звiдси, i дитинча забирати, бо його ж тут вбьють.
Герцогиня запитала.
- До речi ви запрошенi на преферанс до королеви.
--
А ми туди й не збиралися!.
--
Значить обов?язково там зустрiнемось, - вiдповiла герцогиня
В наступнiй программi
Колобок оглянув свої ряди I вирiшив вiдшукати Ропуху з Чахликом. Вони може й не пропадуть. Але дитя огидно скавучало, а Ропуха все ж таки жiночого роду.
Раптом перед п?ятiркою з?явилась посмiшка. Посмiшка була не прикрiплена до тiла, але це зовсiм не заважало їй говорити.
То що ви шукаєте?
Жарптицi посмiшка явно впала в серденько i вона не встигала розпушувати три наявнi пiр?я.
- Чахлика Невмирущого i Ропуху Завiрюху. А Хто ви такий.?(Муз перебивка Б.г. Меня зовут последний поворот)
- Моє iм?я настiльки вiдомо що його не має необхiдностi оголошувати, до речi а де ви їх подiли.
- А чорт його знає, б...- сказав дiд Макар, але тут же закрив пельку (потому что сказка детская, а в детских сказках нельзя ругаться матом).
Тодi все дуже просто, - сказала посмiшка. - Вам лише треба йти чорти зна куди, тобто обираєте будь - який напрямок ,що подобається i чимчикуєте в протилежну сторону. Прийдете якраз чорти зна куди, тобто куди треба, тiльки не звертайте з дороги.
Мiсце яке знаходилося чорти зна де виявилось парком де королева проводила лiтнiй преферанс. Взагалi все було дуже не зрозумiло. Три тузи весело про щось радилися сидячи на мiзерi. Бiдний мiзер вiд цього тiльки постогнував ,бо тузи були здоровеннi дядьки. П?ятеро намагалися пролiзти в гору. В прикупi бовталось щось, дивне i незнайоме ,але нiхто на нього не звертав уваги .
- Але ж тут не має аж нiяких правил! вигукнув Iван -дурень .
- Хто б казав, Бiла королева з?явилась не вiдомо звiдки. Просто тут не люди котрi грають в карти ,А карти якi грають в люди, але ж є видовище цiкавiше, наприклад до нас приїхали артисти з-за кордону ...Тут друзi з подивом побачили як на сцену тягнуть Чахлика з Ропухою ..Зараз вони нам розкажуть про болотний шоу - бiзнес. Ропуха ще намагалась щось сказати - не слухали, Колобок проконстатував - огидно, але ж треба якось вбити час.
- Вбити час, я вам покажу як вбивати час.
Якась дивна сила пiдкинула героїв до верху й посадила якраз мiж небом i землею на величезнiй стiнi
Ви коли-небудь знаходились мiж небом i землею .Для тих хто нiколи ранiше там не був розкажу. Премиле мiсце. З нього дуже зручно пускати сонячних зайчикiв. А пускати сонячних зайчикiв .це цiла наука. Деякi малюки беруть дзеркальце i лiзуть у них зайчики на стiни та в смiттєвi баки, ще гарно якщо порожнi. А якщо смiття тижнями не вивозять....Вам подобаються замурзанi сонячнi зайчики? О тож, то вести їх треба обережно по вулицi не налiзаючи на ближнi будинки. можна звичайно зазирнути комусь у вiкно, але це тiльки якщо вже дуже хочеться. Це так кожен буде в чужi вiкна залазити. Та повернемося до наших друзiв.
Мiж небом i землею було гарно. Але почувалися вони невпевнено.
- На чому ми, до речi, сидимо? - спитав дiд Мар'ян, - i чому ми тут опинились? Дитятко в нього на руках задриґалося i прокинулось. Iван дурник заспокоював жар - птицю. На питання вiдповiла бiла королева:
- Ми знаходимось тут тому що не там, а ще в парку треба було менше патякати про вбивання часу. Якщо з ним порозумiтись воно зробить для тебе все.А ви вбити час !Вас i випхнули поганою мiтлою.ще пощастило.Доречi дитятко можете розв'язати .вон давно вже перетворилось на свинятко.та воно й не дивно вiд паленої гуми та матюкiв.Дiйсно.дiд Мар'ян розв'язав пелюшки.з яких вилiзло напричуд дивне порося i спокiйно сiло коло Iвана дурника.Цiкаво сказав Iван я знаю стiльки дiтей з яких вийшли б дуже не поганi поросята. Зараз ми у сорок сьомому королiвствi .що мiж небом i землею над великою стiною.на цiй стiнi ми i сидимо.Править цим королiвством Бовтало-Дригало .А ось вiн доречi i вiн.Досье;Бовтало-дригало правитель сорок-сьомого королiвсваМаленький-Великий чоловiчок без шкiдливих звичок.Був один раз одружений.Подружне життя не склалося .тому що так сталося.Хоббi ;спати сидячи.їсти багато i стоячи.Спить завжди на найбiльшiй стiнi країни.чим прушує правила безпеки країни.ризикуе впасти i перетвритися на руїну
Колобок вирiшив що.що не мае статися але треба привiтатися.Пiдiйшов До Бовтало-дригало.той спав.Колобок його гарнесенько на вушко привiтав.Але про те й не подумав .що вiд нього смердить паленою гумою.Бовтало -дригало.не теЩоб привiтатися.не всиг навiть прочихатися.й добачити свої мирнi сни .як звалився з високої стiни.Колбок Бовтлу лише добра хотiв.А той розбився на мiльйони шматкiв.Тут звiдки не вiзьмись королiвськi солдати .давай Бовтало-Дригало по шматкам збирати.а не виходить.Тут iз невiдомо з яких нор з'являеться дядькоЧорноморА в наступнiй программi шановнi радiослухачi ви дiзнетесь про...пiч швидкої допомоги ,як Бовтало-дригало мало не простягнув ноги будучи до життя не пристосований ,а також лукоморськi сiмейнi обставини.