На жаль, не можу все вiддати 
   Моїй обраницi святiй, 
   Дамоклiв меч нової втрати 
   Висить на ниточцi тонкiй. 
   
   Бо досi почуття не в змозi 
   Твоє кохання запалить, 
   Стискає серце у тривозi 
   Близького розставання мить. 
   
   Та знай, що буду я чекати, 
   Коли повернешся сюди, 
   Щоб мати змогу обiйняти 
   I на руках тебе нести. 
   
   За мить чуттєвого єднання 
   Не шкода хоч будь-що знести, 
   Нехай буде гiрке кохання 
   Лише б з тобою поряд йти, 
   
   Дивитись в твої сiрi очi, 
   Вдихати пахощi волось, 
   I богу дякувать щоночi 
   За щастя, що менi далось.