Смотрицкий Евгений Юрьевич: другие произведения.

Екологічна свідомість

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс "Мир боевых искусств. Wuxia" Переводы на Amazon!
Конкурсы романов на Author.Today
Конкурс Наследница на ПродаМан

Устали от серых будней?
[Создай аудиокнигу за 15 минут]
Диктор озвучит книги за 42 рубля
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Учебное пособие. НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ.


СМОТРИЦЬКИЙ

Євген Юрійович

  
  
  

КНИГА ОПУБЛИКОВАНА

Ссылка

ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Купить "Смотрицький Є.Ю. Екологічна свідомість" за WebMoney!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Дніпропетровськ

1994

  
  
   Навчальний посібник підготовлений при фінансовій підтримці Міжнародного фонду "Відродження" ("Фонд Сороса"). Він був визнаний переможцем програми "Трансформація гуманітарної освіти в Україні" у номінації "Екологія" та рекомендований до друку у 1995 р.
  
   Рецензенти:
  -- доктор педагогічних наук, кандидат біологічних наук, професор, директор Інституту природознавства при Херсонському Державному педагогічному університеті Шмалєй С.В.;
  -- доктор технічних наук, професор Пономаренко П.І (кафедра менеджменту Національний гірничий університет України);
  -- кандидат філософських наук, професор Шубін В.І. ( кафедра філософії Дніпропетровського технічного університету залізничного транспорту)
  
  
  
   E-mail автора: Smotrytskyy@gmx.de
   No Е.Ю. Смотрицкий, 1994 - 2008
   ВНИМАНИЕ!!! НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ. Вашему вниманию предлагается учебное пособие по философским вопросвм экологии. Опираясь на анализ истории науки и технологии дана оценка экологической проблемы. Книга полезна лицам, принимающим решения, политикам, технологам, учителям химии, биологии, географии, истории, литературы.

3 М І С Т

   Вступ.........................................................................
  
  

Глава І. Основні етапи розвитку екології

  
   ї1.1. Філософська еволюція: від гасла ''Знання - сила" до екологічного імперативу......................................................
  
  
   ї1.2. Вплив фізики, математики i кібернетики на формування екологічних уявлень.................................................
  
  
   ї1.3. Внесок біології та наук про Землю у формування екологічних уявлень................................................
  
  
   ї1.4. Хімічні науки і формування екології...........................
  
  
   ї1.5. Синтез В.І. Вернадського..........................................
  
  
   Контрольні питання до першої глави..............................
  
  

Глава ІІ. Основні етапи розвитку хіміко-технологічної діяльності

  
   ї2.1. Хімічні знання і ремесла до промислової революції........
  
  
   ї2.2. Розвиток наукової хімії та розвиток хімічної промисловості.......................................................
  
  
   ї2.3. Зміна геохімічної ролі людства..................................
  
  
   Контрольні питання до другої глави ...............................
  

Глава ІІІ. Хіміко-технологічна діяльність людства і біосфера

  
   ї3.1. Наслідки хіміко-технологічного втручання в біосферу.....
  
  
   ї3.2. Причини екологічної кризи. Співвідношення природного і штучного та хіміко-технологічна діяльність...............
  
  
   Контрольні питання до третьої глави............................
  
  
  
  

Глава IV. Формування екологічного мислення і основні риси майбутнього світогляду

  
   ї4.1. Наука і світогляд: новий раціоналізм...........................
  
  
   ї4.2. Нова технологія: напрямки оптимізації хіміко-технологічної діяльності..........................................
  
  
   ї4.3. Екологічне мислення і світогляд: "конверсія" приорітетів і цінностей............................................................
  
  
   Контрольні питання до четвертої глави..........................
  
   Література..................................................................
  
  
   Теми рефератів............................................................
  
  
   Словник термінів.........................................................
  
  
   Таблиці, малюнки, схеми ............................................................
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Environmental conscience

Content

  
   Introduction ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
  
  

Chapter І. The basic stages of development of ecology

   ї1.1. Philosophical evolution: from the slogan "Knowledge is power" up to an ecological imperative................................... .......................
  
  
   ї1.2. Influence of physics, mathematics and cybernetics on formation of ecological representations............. .........................................
  
  
   ї1.3. The contribution of biology and sciences about the Earth in formation of environmental views........ ...........................
  
  
   ї1.4. Chemical sciences and formation of ecology................... .............
  
  
   ї1.5. V.I. Vernadsky's intellectual synthesis...................... ..................
  
  
   Control questions.................................................................... ...............
  
  

Chapter II. The main stages of development of chemical-technological activity

   ї2.1. Chemical knowledge and crafts before chemical revolution.............
  
  
   ї2.2. Development of scientific chemistry and development of the chemical industry................................................................................
  
  
   ї2.3. Change of a geochemical role of mankind........................................
  
  
   Control questions........................................................................................
  
  

Chapter III. Chemical-technological activity of mankind and biosphere

   ї3.1. Consequences of chemical-technological intervention in biosphere..
  
  
   ї3.2. The reasons of ecological crisis. A parity(ratio) natural and artificial and chemical-technological activity................ ................
  
  
   Control questions........................................................................................
  
  

Chapter IV. Formation of ecological thinking and the main features of world-view of the future

   ї4.1. A science and outlook: new rationalism..................... .................
  
  
   ї4.2. New technologies: ways of optimization of chemical-technological activity........................................... .......................................
  
  
   ї4.3. Ecological thinking and world-view: "conversion" of priorities and values...................................................... ................................
  
  
   Control questions........................................................................................
  
  
   Bibliography...............................................................................................
  
  
   Themes of abstracts ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .....
  
  
   Glossary ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....................
  
  
  
  

Umweltbewusstsein

Inhalt

   Die Einleitung...................................................................
  

Kapitel І. Die Hauptetappen der Entwicklung der жkologie

   ї1.1. Die philosophische Evolution: von dem Motto " das Wissen ist Macht" zum Жkologischen Imperativ..................................
  
   ї1.2. Der Einfluss der Physik, der Mathematik und der Kybernetik auf die Formierung der цkologischen Vorstellungen..............
  
  
   ї1.3. Der Beitrag der Biologie und der Wissenschaften ьber die Erde in die Formierung der цkologischen Vorstellungen........
  
  
   ї1.4. Die chemischen Wissenschaften und die Formierung der Цkologie..................................................................................
  
  
   ї1.5. Die intellektuelle Synthese, die von Vernadsky gemacht ist....
  
  
   Die Kontrollfragen.............................................................................
  
  

Kapitel II. Die Hauptetappen der Entwicklung der chemisch-technologischen TДtigkeit

   ї2.1. Das chemische Wissen und die Handwerke bis zu der chemischen Revolution............................................................
  
  
   ї2.2. Die Entwicklung der wissenschaftlichen Chemie und die Entwicklung der chemischen Industrie....................................
  
  
   ї2.3. Der Wechsel der geochemischen Rolle der Menschheit...............................................................................
  
  
   Die Kontrollfragen.............................................................................
  
  

Kapitel III. Die chemisch-technologische TДtigkeit der Menschheit und die BiosphДre

   ї3.1. Die Folgen der chemisch-technologischen Einmischung in die Biosphдre...........................................................................
  
   ї3.2. Die Grьnde (Ursachen) der цkologischen Krise. Das Verhдltnis der Natьrlichkeit und der Kьnstlichkeit und die chemisch-technologische Tдtigkeit........................................
  
  
   Die Kontrollfragen.............................................................................
  
  

Kapitel IV. Die Formierung des Жkologischen Denkens und die Hauptpunkte der zukЭnftigen Weltanschauung

   ї4.1. Die Wissenschaft und die Weltanschauung: die neue Rationalitдt...............................................................................
  
  
   ї4.2. Die neue Technologie: die Wege der Optimierung der chemisch-technologischen Tдtigkeit....................................
  
  
   ї4.3. Das цkologische Denken und die Weltanschauung: die "Konversion" der Prioritдten und der Werte...........................
  
  
   Die Kontrollfragen.............................................................................
  
  
   Die Literatur ...................................................................................
   Die Themen der Referate .................................................
   Das WЖrterbuch der Termini ...........................................
  
  
  

Экологическое сознание

  
   Введение...................................................................
  

Глава І. Основные этапы развития экологии

   ї1.1. Философская эволюция: от лозунга "Знание - сила" до экологического императива...................................
  
  
   ї1.2. Влияние физики, математики и кибернетики на формирование экологических представлений.............
  
  
   ї1.3. Вклад биологии и наук о Земле в формирование экологических представлений........
  
  
   ї1.4. Химические науки и формирование экологии...................
  
  
   ї1.5. Интеллектуальный синтез В.И. Вернадского......................
  
  
   Контрольные вопросы....................................................................
  
  

Глава II. Главные этапы развития химико-технологической деятельности

   ї2.1. Химические знания и ремёсла до химической революции..............................................................................
  
  
   ї2.2. Развитие научной химии и развитие химической индустрии...............................................................................
  
  
   ї2.3. Изменение геохимической роли человечества.........................................................................
  
  
   Контрольные вопросы....................................................................
  
  

Глава III. Химико-технологическая деятельность человечества и биосфера

   ї3.1. Следствия химико-технологического вмешательства в биосферу...........................................................................
  
   ї3.2. Причины экологического кризиса. Соотношение естественного и искусственного и химико-технологическая деятельность........................................
  
  
   Контрольные вопросы....................................................................
  
  

Глава IV. Формирование экологического мышления и главные черты мировоззрения будущего

   ї4.1. Наука и мировоззрение: новый рационализм.....................
  
  
   ї4.2. Новые технологии: пути оптимизации химико-технологической деятельности.......t....................................
  
  
   ї4.3. Экологическое мышление и мировоззрение: "конверсия" приоритетов и ценностей......................................................
  
  
   Контрольные вопросы.....................................................................
  
  
   Литература ...................................................................................
   Темы рефератов...........................................................
   Словарь терминов............ ...........................................
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Вступ

  
  
  
   Даний посібник має на меті окреслити коло проблем, пов'язаних з негативним впливом на природу техніки і насамперед хімічної технології, зупинитися на історії становлення сциєнтистського і технократичного мислення та негативних наслідках, що з ними пов'язані. Головним таким наслідком є культ людини-споживача, антропоцентризм і споживацьке ставлення до природи, сприйняття її лише як ресурсу, джерела матеріальних благ. Практична реалізація технократичного мислення призвела до екологічної кризи.
   У зв'язку з цим довелося торкнутися питання про виникнення та розвиток сучасного екологічного мислення. Розглядаючи разом перше і друге питання, можна дійти парадоксального, як на перший погляд, висновку: сциєнтизм і технократизм з одного боку та екологічне мислення з другого зародилися одночасно. Але якщо сциєнтистське і технократичне мислення, спрямоване на приборкання та завоювання природи, підтримувалося державною політикою різних країн, то екологічне мислення залишалося нібито у затінку, від нього відверталися. В наш час відбувається зміна ролей, яка нагадує шарахання з одного боку в інший. Насправді ж потрібен гармонійний синтез, який вимагає нового, науково-екологічного світогляду. Але його поки що немає. Необхідно ствердити нову цілісну філософську систему, яка б включала всі досягнення природознавства і гуманітарних наук, в якій би людина не протиставлялася світу, а органічно включалася б у нього як частина у ціле.
   Подолання сциєнтизму і технократизму ми бачимо на шляху гуманітаризації та екологізації виховання, освіти, мислення Людини. Що стосується екологічної кризи, то тут поки що шлях один - удосконалення технології, екологізація техніки, але й він прилягає через перебудову вищої школи, здатної формувати гуманістично мислячого та розумно діючого фахівця. Техніка супроводжує людину на протязі всієї історії. Цілеспрямоване створення штучних засобів праці - одна з істотних ознак людини як біосоціальної істоти. Мабуть, завдяки цьому людина змогла зайняти пануюче положення в природі. Але, як відомо, рано чи пізно кількість переходить у якість. 3 розвитком суспільства і його технічної озброєності поступово почали проявлятися деякі протиріччя між ними, які у наш час вилилися у складні проблеми. I в першу чергу слід назвати екологічну проблему, оскільки внаслідок непродуманого та варварського ставлення до природи під загрозою загибелі опинилася уся планета Земля. Не менш гострими є і соціальні наслідки науково-технічного прогресу. Техніка більш-менш захистила людину від стихії, дала йому тепле житло і їжу, але водночас звузила повноту спілкування зі Світом, з Природою. А розподіл праці призвів до загального зниження фізичних та інтелектуальних навантажень при одночасному перевантажені одних груп м'язів у порівнянні з іншими і каналізував мислительні процеси. В таких умовах людина не може бути розвинена гармонійно. Виникла проблема незайнятих робочих рук, проблема вільного часу. I не дивлячись на усі досягнення техніки, Людина не стала кращою, духовно звеличеною, доброю, Людина не здобула щастя.
   У сфері виробництва виникла проблема поєднання людини зі складними технічними комплексами. Виникли нові науки - ергономіка та інженерна психологія. У багатьох випадках залишається невирішуванню проблема роботи у шкідливих умовах: підвищена чи знижена температура і вологість, загазованість, запиленість, підвищений рівень шуму, радіації тощо.
   Крім перелічених проблем, пов'язаних з негативними наслідками розвитку техніки і науково-технічного прогресу, можна виділити проблему науково-технічної творчості, яка має дві сторони: 1) психологічну та методологічну, яка вивчає процес творчості як такий; 2) правову, яка закріплює за людиною результат творчості - винахід або відкриття - і тим самим стимулює творчість. Але справа в тому, що правові норми не завжди були такими, як зараз. Суспільство може не лише стимулювати, але і гальмувати технічну творчість. Яскравий приклад цьому - період ХV - ХVIII століть. Це час бурхливого винахідництва та інженерної діяльності, але прогрес затримувався безліччю причин. Наприкінці XX століття, коли кожні 10-15 років подвоюється обсяг знань, морально застарівають технології, а їм на зміну приходять принципово нові, складною проблемою стає навчання нових поколінь. Чому вчити їх та як вчити? При всій складності відповідей на це запитання, можна без сумнівів сказати одне: необхідне формування екологічного мислення, а це в свою чергу вимагає гуманітарних підходів до всіх сучасних проблем, і особливо у підготовці кадрів.
   В міру того, як зростала технічна могутність людства, зростала частка та значення хіміко-технологічного втручання в природу і в наш час воно йде у глобальному масштабі. У впливі на природу відбулося зміщення акценту з механічної на хіміко-технологічну діяльність. А тому є нагальна потреба цілісного вивчення хімізму нашої планети, антропогенних факторів його розвитку і пов'язаних з ними екологічних проблем. Важлива роль у хіміко-технологічному перетворенні природи належить хімікам-практикам і теоретикам. А тому виключну актуальність в екологічній ситуації, що склалася, набуває проблема професійної підготовки. Оскільки "хімічний вплив" охоплює усю планету, то й професійний світогляд хіміка не повинен "замикатися" на колбі чи лабораторії. Практичність хімічного мислення повинна прояв-лятися в урахуванні екологічного аспекту діяльності хіміка, оскільки він не може ігнорувати можливий негативний вплив на навколишнє середовище нових хімічних сполук. Зростаюча хімізація сучасного виробництва покладає на нього велику відповідальність за збереження навколишнього середовища. Хімік повинен вивчати і усувати фактори, які призводять до порушення природної хімічної рівноваги з метою розробки теорії оптимальної взаємодії хімічних систем з біосферою. Отже, хімікам вкрай необхідно фор-мувати екологічне мислення та екологічно орієнтований світогляд. Насамперед це питання ми і спробуємо вирішити даним учбовим посібником.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Глава І. Основні етапи розвитку екології

  
   Реконструкція ідей та уявлень у галузі екології є виключно складним завданням. Це пов'язано насамперед з великою різноманітністю культурних традицій та досить тривалим історичним шляхом люд-ства. Друга складність пов'язана з тим, що в екологічній проблема-тиці, як у фокусі, сплелися всі питання, пов'язані з людиною та універоумом. І останнє, що ускладнює виділення чіткої історичної лінії - продовження дискусій навколо змісту, який вкладається в термін екологія. Не вдаючись до тонкощів аналізу термінології, зосередимо свою увагу на тому історичному періоді, коли виникли та реалізувалися чинники, які призвели до екологічної кризи. Паралельно відбувався процес усвідомлення, аналізу та критики причин екологічної кризи і, врешті-решт викристалізувалося їх розуміння. Отже, ми розглянемо історичний період з початку Нового часу до наших днів, XVII-XX ст.
   Свій внесок у формування сучасних екологічних уявлень зробили практично всі галузі інтелектуальної та духовної діяльності людини, тому ми розглянемо розвиток ідей у філософії, науках про Землю і Живе, фізиці, математиці, кібернетиці та хімії.
  

ї 1.1. Філософська еволюція: від гасла "Знання - сила" до екологічного імперативу?

  
   Філософи просвітителі були переконані у безперечних цінностях раціоналізму, який тлумачили як здатність людини до розум-ного цілепокладання, яке дає змогу оволодівати таємницями природи, підкорити її і створити суспільство Розуму. Така віра, найповніше втілена в працях Гегеля, заряджала духом оптимізму і надихала на боротьбу за ствердження суспільства, яке мислили здатним до необмеженого прогресу. Але звідки ж взялася ця віра? Вона випливала з усієї традиції новоєвропейської культури. Наука займала провідне місце у теоретичній самосвідомості епохи, розглядалася в системі культури як найвища цінність, а тому філософія Нового часу більше була самосвідомістю науки, ніж культури. Це проявлялося у прагненні підігнати філософію під вимоги математики і механіки, а також у переважанні методологічної проблематики у філософії класичного періоду. Починаючи з "Нового органону" Ф. Бекону, філософія займається проблемою наукового методу і вбачає в цьому головну свою мету. В той же час відсутність математичної точності у філософії сприймалася як її недолік, який намагалися подолати шляхом системотворчості, а то й спробами прямого копіювання природничих наук, як це відзначалося у Б. Спінози. В цілому вимога науковості до філософії була головною і часто сама філософія входила до окладу наукового знання, а межа між філософією та наукою ставала розмитою. Раціоналісти зразком філософії вважали математику, а емпірики - експериментальне природознавство, головним чином фізику. Так у культурі стверджується сциєнтизм як тип духовної орієнтації, як така соціально-культурна позиція, для якої найвищою цінністю є наукове знання. Однак сам по собі сциєнтизм залишався б лише можливістю, або, принаймні, не виходив би за межі крайньої інтелектуалізації, якби в новоєвропейській культурі не склалася ще одна риса, яка сприяла "приземленню" цієї світоглядної орієнтації в явище технічної цивілізації. Адже раціоналізм виявлявся і в античну добу, але в системі тієї культури прагнення до істини, до мудрості без розрахунку на користь і навіть всупереч їй формувало споглядацьке ставлення до об'єкту. В античну добу для науки була характер-на відсутність зв'язку з практикою, з експериментом, а в самій теорії цінувалася насамперед не користь, а краса [167].
   Інша справа у Європейській культурі починаючи з епохи Відродження. В цей час затверджується дух активізму і на його ос-нові складається діяльнісний тип культури, який глибоко впли-нув на усі філософські системи, а якщо дивитися ширше - на весь духовний клімат епохи.
   В цих умовах докорінно були переосмислені функції науки та сам ідеал науки. Дух активізму поєднався з духом науковості, а тому усі основні творці наукових програм ХVII-ХVIII ст. не мислили розвитку наукового знання поза його практичними результатами. Ця особливість новоєвропейської науки грунтовно проаналізована П.П. Гайденко: "Саме Бекон, - пише вона, - на початку ХVII ст. усвідомив всесвітньо-історичне значення переорієнтації науки, яка відбувалася в світлі ідей "Знання - сила", і не випадково він починає розглядати науку в контексті саме громадянської історії. Згідно Бекону, наука служить життю і практиці і лише цим здобуває собі виправдання" [45, с.437-438]. Таке різке переосмислення ідеалів наукового знання з необхідністю призвело до того, що наука почала розглядатися і як самоціль і як універсальний засіб: пізнання, підкорення природи, удосконалення людини, поліпшення громадянських справ. Цей нестримний дух перетворень, який О.Шпенглер назвав "фаустівським", - до того ж перетворень за допомогою науки, - неминуче повинен був породити Індустріальну цивілізацію з її сциєнтистсько-техніцистською свідомістю.
   Чи означає сказане, що ніхто не пропонував альтернатив переможному крокуванню ідей, які підготували індустріальну революцію. Безумовно, ні. Першими вдарили на спалах представники філософії і мистецтва. Б.Паскаль принципово вважає раціоналізм неприйнятним; Ж.-Ж. Руссо виявляє у цивілізації разючі протиріччя; І.Кант з тривогою пише про те, що "...людство, може статися, знов знищить варварським ставленням ... усі досягнуті успіхи культури" [88, т.6, с.17]. Не буде зайвим згадати про негативне ставлення Гете, Шіллера, Блейка до відкриттів І. Ньютона, про вимоги Монтеня підкорити науку та філософію служінню людині: "Усі науки шкідливі, якщо вони не служать добру"; про сатиру Свіфта на діяльність Королівського товариства. Блейк, зокрема, рішуче відвертав беконівський та декартівський, раціоналізм, оскільки вбачав у цих вченнях бездуховну, утилітарну філософію, яка сковує моральну енергію і уяву як найвищу людську здібність. На зорі капіталізму Блейк побачив зростаючу небезпеку механіцизму, засилля плоского раціоналізму і утилітаризму, які обмежують людську свободу, витісняють Поезію, Уяву, Творчість, без яких немає людської особистості. У XIX ст. цю критику раціоналістичної культури продовжили романтики, а в Росії - слов'янофіли та представники російського космізму; у філософії Ніцше та Шпенглера ця критика досягла апогею, тому що перший остаточно відриває цивілізацію від культури, а другий звернув увагу на тотальний характер кризи Європейської ("фаустівської") цивілізації.
   XIX ст. по праву можна вважати століттям розквіту сциєнтистської методології. Класична фізика розглядалася як єдина можлива модель для дисциплін, що вивчають живий організм, мислення і суспільство. Гуманістичні наслідки такого світогляду виявилися негативними, бо механіцизм кинув світ під безконтрольну владу техніки і створив умови "механізації" людського суспільства, він привів до цивілізації, яка обожнює технологію. Однак слід відзначити: якщо для масової свідомості це стало очевидним лише наприкінці XX століття, то філософське бачення таких наслідків відбувалось значно раніше, особливо в межах "філософії життя". У світлі цього факту можна говорити про прогностичну функцію не лише науки, а й філософії, з тією різницею, що ці прогнози стосуються не відкриттів, а передбачають шляхи розвитку культури. Е.Гуссерль, наприклад, в роботі "Криза Європейської науки та трансцендентальна феноменологія", надрукованої після смерті автора, піддав гострій критиці Європейську культуру, яка, на його думку, переживає глибоку кризу, а причиною її є дух науковості. Наука стала вищою суддею, замінила собою усе, в тому числі моральну свідомість, придушила творчу активність суб'єкта. Це не випадково, бо, починаючи з Галілея, європейська культура онаучувалася, наука пригнічувала інші шари культури і метод ідеалізованих сутностей, впроваджений природознавством, вплинув на інші сфери культури, що виявилося для неї згубним. Методи математичного природознавства були перенесені на цінності культури і це оперування ідеалізованими об'єктами привело до відриву філософії, проникнутої духом науковості, від реальності, від речей, від індивіда, від людського існування, від природи. Відбувся крах сциєнтистської культури. І в своїй останній книзі Гуссерль розробляє ідею "життєвого світу", в якій наука була б лише сегментом духовної сфери.
   Ідеї Гуссерля продовжив розвивати Мартін Хайдеггер. Вже у першій своїй значній роботі "Буття і час" він звернув увагу на необхідність чіткого розмежування установок науки і філософії. Наука вивчає предметність, Філософія - Буття; наука аналізує - філософія осмислює; наука неспроможна відбити глибинні шари людського існування. Європейська культура, інфікована вірусом науковості, переживає глибоку кризу і ні філософія, ні релігія, ні мораль не можуть врятувати її в цій ситуації, а лише мистецтво. Буття може бути виражене лише мистецтвом, бо спосіб осягнути істину за дапомогою його творів є більш ефективним, ніж наука. Раціональні способи пізнання світу людини знецінили себе, мистецтво ж вражає людину. Для ілюстрації цієї ідеї М.Хайдеггер часто посилається на своїх улюблених поетів Гьольдерліна та Рільке, а також на повість Л.М. Толстого "Смерть Івана Ілліча". "Поезія, - пише Хайдеггер, - являє істину у сяйві того, що Платон у "Федрі" називає "сяючим яскравіше за все". Сутністю поезії пронизане будь-яке мистецтво, будь-яке виведення суттєвого в непотаєнність краси... Але ми маємо право вжахнутися. Чому? Можливості іншого: того, що повсюдно затвердиться шалена технічна гонитва... Чим глибше, однак, ми замислюємося над сутністю техніки, тим більш таємнішим стає сутність мистецтва. Чим ближче ми підходимо до небезпеки, тим яскравіше починають світитися шляхи до рятівного, тим гостріше ми ставимо запитання, бо запитування є благочестивістю думок" [201, с.66].
   У контексті своєї герменевтики ці ідеї підхоплює та розвиває Ханс-Георг Гадамер. Для нього розуміння це не лише відображення об'єкта у свідомості суб'єкта, а інтерпретація тексту, привнесення в нього смислу, але інтерпретація завжди є співтворчістю. Наукова ж свідомість і філософія, яка нею заражена, не припускає співтворчості, тому що орієнтує на "те, що є", тобто вона приречена на розірваність суб'єкта і об'єкта. Розуміння схоже на гру, бо в ній людина долає відчуженість, включаючись у процес і переборюючи ситуацію стороннього спостерігача; тут людина не осмислює себе, а живе, діє, перебуває. В такому ігровому плані сприймаються і твори мистецтва, що принципово неможливо при сприйнятті наукових ідей. А звідси випливає висновок: головне зараз не в тому, щоб проникнути в сутність речей, а як себе поводити, опинившись віч на віч з тими турботами і проблемами, які поглинають сучасну людину.
   Наслідком cциєнтистської культури в наш час є культ техніки, технократичний підхід до природи і людини, де людина перетворюється на функцію, а технічний прогрес - на самоціль. В свій час О. Шпенглер попереджав про можливість "безглуздого бігу", в якому творець машин стає рабом шаленої технологічної гонки. Певною мірою це пророцтво збулося, бо як інакше можна розглядати все більш зростаючі заклики до обмеження зростання, про самообмеження практики в ім'я прогресу.
   Тривалий час небезпека з боку сциєнтизму і технократизму не усвідомлювалася і навіть заперечувалася. Але зарез усе більше прихильників завойовує думка про те, що криза цивілізації - це криза завойовницького ставлення до природи, яке клалося на основі індустріальних продуктивних сил і є однією з найважливіших умов їх функціонування. Радикальну відповідь на цей аспект кризи цивілізації не можна дати доти, доки принципи індустріалізму - максималізації у протилежність оптимізації, панування упредметненої праці над живою, часткового робітника над цілісною людиною, а також централізація, стандартизація, синхронізація, концентрація не будуть адекватно переосмислені і замінені на інші в усіх сферах суспільного життя.
   На Заході за останні десятиліття з'явилися і стали широко відомі всьому інтелектуальному світові роботи Е. Фромма, Г. Маркузе, А. Печчеї, О. Хакслі та інших представників гуманістичної інтелігенції, в яких виноситься нещадний вирок споживацькому суспільству та масовій культурі і пропонується кардинальна переоцінка цінностей, тобто духовна, моральна революція. Запропонована ними програма, як правило, утопічна, але це не означає, що вона не має сенсу. Еріх Фромм, наприклад, констатує у людській природі дві полярні орієнтації: продуктивну ("бути") і споживацьку ("мати") - і причиною всіх соціальних колізій вважає жагу володіння, жадобу, егоїзм. Володіння вбиває Буття, а породжують і спрямовують на споживацтво гедоністичні установки Просвітительства. "Великі обіцянки безмежного прогресу, - пише він, - почуття володарювання над природою, матеріального достатку, найбільшого щастя для найбільшої кількості людей і необмеженої власної свободи - підтримували надію і віру поколінь з самого початку індустріальної доби" [200, с.34]. Що ж пропонує мислитель. Звернуться до традиції духовності середньовічної культури. Е. Фромм стверджує, що "розквіт культури пізнього середньовіччя пов'язаний з тим, що людей надихав образ Града Божого. Розквіт сучасного суспільства пов'язаний з тим, що людей надихає образ Града Прогреса. Однак в наш час цей образ перетворився на образ Вавилонської вежі, яка вже починає руйнуватися і під руїнами якої врешті-решт загинуть всі і вся. І якщо і Град Божий, і Град Земний - це теза і антитеза, то єдиною альтернативою хаосу є новий синтез: синтез духовних прагнень пізнього середньовіччя з досягненням післяренесансної раціональної думки та науки. Ім'я цьому синтезу Град Буття" [200, с.224].
   Таким чином, шлях до відродження людства вбачається у приборканні матеріальних запитів і турбот, у ствердженні в свідомості людей примата духовного над матеріальним. А засобом для реалізації цього, на думку Фромма, є релігія, тільки не інституційна, а та, яку сповідали Будда і Христос, яка несе людині нову мораль, нові цінності, насамперед альтруїзм та зневаги до багатства.
   У другій половині XX ст. значно збільшився інтерес до міфу. І це не випадково: міфотворчість зараз розглядається як інструмент стабілізації культури, захисту її від брутальності та омертвіння. Леві-Строс, Мирча Еліаде та інші видатні дослідники досить добре розкрили евристичну функцію міфу і як засобу позаісторичного мислення, і як засобу дії, його конструктивну силу і життєвість. А отже і міф може чомусь навчити сучасника, особливо ставленню до природи. "Найважче зараз - уявити собі життя в майбутньому, саму можливість життя "після історії". Як літопис боротьби за існування історія вичерпала себе з появою перспективи тональної смерті... Проте ще не вичерпалася жага життя, а отже, ідея життя" [220, с.28]. У зв'язку з цим заслуговує на увагу слушне зауваження відомого мистецтвознавця Е.В. Завадської про охоронну місію міфу та мистецтва: "0станнім часом соціологи, вірніше екологи, намагаються виявити майже непомітні зв'язки між стереотипами культури, які закріплені в міфах, іграх, казках, у живописному образі, та політико-економічним самопочуттям країн і народів... Наприклад, найвидатніший сучасний англійський філософ історії А. Тойнбі сумує з приводу того, що забуто традиції античної культури, коли "природа залишалася богом", а не перетворювалася на "природні ресурси і промислову сировину". Стереотип культури дає деяку можливість вживання (і зловживання) багатствами породи, яку інший стереотип не має, або має меншою мірою" [72, с. 7].
   К. Маркс писав про давньогрецьку міфологію та літературу, які опоетизували дитинство людства, як про норму та недосяжний зразок. "Зараз раптом з'сувалося, - нагадує Завадська, - що непоетичне ставлення до світу, низький рівень естетичного усвідомлення його, пограбування природи може залишити людину не лише без хліба, а й без повітря для дихання. І у зв'язку з цим стало цілком очевидно, що вигнання німф і наяд, квітів і метеликів з мистецтва було не лише естетичною втратою. Разом з цим втрачалося відчуття природи, яке змушувало мимоволі... берегти дерево, струмок, квітку та птаха" [72, с.8].
   На мистецтво зараз взагалі покладаються великі надії у по-доланні сциєнтизму та технократизму. У свій час Шеллінг писав: "Кожен великий поет покликаний перетворити в дещо цілісне частин світу, що відкрилася йому та з його матеріалу створити власну міфологію; цей світ перебував у процесі творення і сучасна поету доба може відкрити йому лише частину цього світу; і так буде аж до тієї точки, яка перебуває у невизначеній далині, коли світовий дух сам закінчить ним самим задуману велику поему перетворить у одночасність послідовну зміну явищ нового світу" [214, с.147-148]. Стало очевидним, що мислення, яке не охоплює первозданності, яке не відчуває первозданності буття і часу, стає неповноцінним та екологічно небезпечним, а відсутність художньої картини світу, у формуванні якої велику роль відіграли космогонічні міфи, загрожує занепадом культури. Філософи і вчені усвідомлюють це все гостріше, і не випадково фізик В. Гейзенберг і досліджує ідею краси [49, с.268-263], хімік Г. Башляр пише роботу "Мить поетична та мить метафізична" і присвячує статтю творчості М. Шагала [14 ,с.376]. Мистецтво покликане осягнути світ надій, ілюзій, прагнень, наука ж говорить мовою фактів. Але там, де зникають ідеали, там у культуру проникає скепсис та цинізм і лик Прометея затуляє посмішка Мефістофеля. Що з того, що буде багато вчених та інженерів. Адже не таке суспільство мріяли бачити Кампанела, Сен-Симон, Чернишевський. Вони мріяли про втілення у дійсність Істини і Добра, про те, щоб люди навчилися говорити зі світом мовою не лише понять, а й художніх форм, тобто Краси. Цією мовою написані готичні храми та православні собори, симфонії Бетховена та "Нібелунги" Вагнера, картини Гойї та поліфонічні романи Достоєвського.
   У сучасній науці перемогли абстрактні моделі, які цілком ви-тіснили метафори. Але ця відчуженість від образу породжує тип людини з векторним мисленням, яке функціонує лише у парі контрарних визначень: дав-узяв, вклав-одержав, відкрив-впровадив, тобто закони природи перекладаються на мову прибутку та економічного ефекту. Не залишається місця відчуттю космізму, величі світу, благоговіння перед природою. Наука опинилася у конфлікті з життєвими цінностями. А якщо під науковою вивіскою буває цинічне ставлення до природи, до моральних цінностей, до високих людських ідеалів, то це означає, що таке суспільство вражене духовною радіацією.
   Карл Ясперс відзначив, що в "Європі майже зникло прометеївське захоплення перед технікою", який витікав "з дитячої радості з приводу успіхів техніки" [226, с.137]. Але це відбулося поки що не всюди. Федір Бурлацький з тривогою пише про те, що суспільство віддало перевагу Прометею і відхилило Фауста, що "технічний геній явно придушив художнього, а може й філософського" [23, с.63].Технократизм, як ракова пухлина, може вразити все тіло культури. Пошук його подолання проходить не лише шляхом синтезу всіх елементів культури, подолання диктатури наукового знання в системі духовних цінностей, а й шляхом синтезу різноманітних культур. І не випадково зараз підвищився інтерес до східної і, зокрема, індійської культури. Довгий час цю ідею розробляв і пропагував Альберт Швейцер [212]. У Росії необхідність синтезу східної та західної культури одним з перших усвідомив П.Я. Чаадаєв. "На Сході, - писав він, - думка, заглибившись у самому себе, сховавшись у тишу, втікши в пустелю, надала суспільній владі розпоряджатися всіма благами землі; на Заході ідея, всюди кидаючись, вступаючись за людські потреби, бажаючи щастя в усіх його видах, заснувала владу на принципах права; і все ж таки і в тій і в іншій сфері життя було сильне і плідне, там і тут людському розуму не бракувало високого натхнення, глибоких думок і піднесених творінь" [208, с.118]. У наведених словах привертає увагу знов-таки той факт, що у східних цивілізаціях виділяється як найхарактерніша їх риса - наявність високої духовності.
   У пошуках альтернатив сциєнтистськи-техніцистським установкам чільне місце посідають філософські погляди слов'янофілів, російський ідеалізм другої половини ХІХ ст., ідеї духовного ренесансу в Росіїї початку ХХ ст. і особливо філософія та етіка російського космізму. У роботах головних його представників [В.Ф. Одоєвський, М.О. Морозов, М.Ф. Федоров, В.І. Вернадський, К.Е. Щолковський та ін.] вперше почала обгрунтовуватися необхідність об'єднання людей не на соціально-політичній чи якійсь інші основі, а звертаючись до ідей екологічного порядку, тому що до природи людство відноситься як єдине ціле, незалежно від класової чи релігійної приналежності. Виділення глобально-екологічної проблеми неминуче повинно було привести до появи вчення про ноосферу і формуванню антропокосмічного світогляду. Природа у системі останнього не об'єкт, який належить обробляти технікою, а світ, у якому ми живемо, і протиставлення в цьому світі штучного, техногенного - природному загрожує глобальними катастрофами. Вихід, на думку В.І. Вернадського, лише один: спрямувати наукову і технічну думку у русло формування ноосфери, тобто сфери проживання "людини розумної", здатної гармонізувати свої матеріальні і духовні потреби і зберегти рівновагу в природі.
   Якщо свідомість не проникнута гуманістичними принципами, не діалектична, підкорена вирішенню лише утилітарних завдань, то вона здатна зруйнувати світ. Питання про вироблення нового мислення зараз стоїть дуже гостро. Відкривається можливість для вирішення корінних питань суспільного прогресу і кардинальних змін у всіх сферах соціуму та його стосунках з природою. Розум і мораль, честь і совість виступають потужним важелем революційних змін.
   Філософське осмислення екологічних проблем в умовах науково-технічного прогресу знайшло своє глибоке відображення в роботах членів "Римського клубу" - авторитетної міжнародної організації вчених, заснованої у 1968 р. італійцем Ауреліо Печчеї, з метою пошуків вирішення глобальних проблем, які постали перед людством наприкінці ХХ ст. Перша ж доповідь - "Межі росту" [Д. Медоуз, 1972 р.] викликала значний резонанс у світовому товаристві, бо грунтуючись на ретельному економічному та екологічному аналізі автор дійшов висновку, що при збереженні існуючих темпів науково-технічного прогресу і споживацькому ставленню до природи у першій половині ХХІ ст. людство чекає "глобальна катастрофа". Щоб запобігти цьому автор пропонує перейти до "нульового зростання". Яким би приблизним не був цей аналіз, ми не можемо відвертатися від його висновків, які грунтуються на розрахунках. Тепер людство не може сказати: "Ми не знали". Ми вимушені підкоритися екологічному імперативу. "На відміну від принципа "не вбий", - пише М.М. Моісеєв, - екологічні принципи будуть змінюватись разом з розвитком техніки і технології, в міру вичерпання ресурсів і, можливо, внаслідок повної перебудови всієї технологічної основи нашої цивілізації. Людям доведеться рахуватися з цим і навчитися звіряти свої дії, свої бажання і цілі з екологічними принципами. Виникає певний "екологічний імператив". Наука повинна його сформулювати, а люди повинні прийняти. Ось у цьому останньому я вбачаю головну складність забезпечення коеволюції людини та біосфери" [129, с.267]. Для вирішення проблем, що постали перед людством, повинні бути використані всі альтернативи і перш за все слід засвоїти всі культурні досягнення людства, переосмислити духовні шукання минулого та сучасності.
  
  
  
  
  

ї 1.2. Вплив фізики, математики і кібернетики на

формування екологічних уявлень.

  
  
  
   Купить "Смотрицький Є.Ю. Екологічна свідомість" за WebMoney!
  
   ? параграф написаний Шубіним Василем Івановичем
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com И.Коняева "Академия (не)красавиц"(Любовное фэнтези) М.Юрий "Небесный Трон 1"(Уся (Wuxia)) В.Каг "Операция "Удержать Ветер""(Боевая фантастика) В.Соколов "Мажор 2: Обезбашенный спецназ "(Боевик) А.Либрем "Аффективный"(Научная фантастика) В.Старский ""Темный Мир" Трансформация 2"(Боевая фантастика) Е.Кариди "Одна ошибка"(Любовное фэнтези) Д.Мас "Королева Теней"(Боевое фэнтези) В.Василенко "Стальные псы 6: Алый феникс"(ЛитРПГ) K.Sveshnikov "Oммо. Начало"(Киберпанк)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Время.Ветер.Вода" А.Кейн, И.Саган "Дотянуться до престола" Э.Бланк "Атрионка.Сердце хамелеона" Д.Гельфер "Серые будни богов.Синтетические миры"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"