Це почалось кiлька тижнiв назад. Тодi я побачила його вперше. Ну не те щоб у перше,. Я бачила його i ранiше, просто зараз я поглянула на нього з iншого боку. Вiн проводжав мене до школи, а потiм кудись завiявся, я не бачила його кiлька днiв.
Вiн з"явився раптово з букетом троянд i цiлою купою розваг i розповiдей. Я була на сьомому небi вiд щастя. Одного разу вiн простояв пiд школою цiлий день i ми разом пiшли додому.
Вiн завжди вигадував новi розваги i смiявся як дитина, що отримала у подарунок на день народження цуценя.
Декiлька днiв тому ми посварились, бо вiн сказав що скоро пiде геть. Я засмутилась i накричала на нього. Де б я не була скрiзь був вiн i дивився на мене такими сумними очима, що я мало не плакала.
Та вiн ще не пiшов, вiн ще зi мною, тепер вiн слухає мене, а я говорю усе що в мене на душi. Та я знаю що скоро вiн пiде, мiй дивний друг.