Вона звичайна меломанка. Музика має для неї найбiльше значення в життi. Нiщо не є такими важливим як музика.
Вона залежить вiд того що лунає з її плеєра. Вона не може дочекатись кiнця робочого дня аби втекти з нудного офiсу, ввiмкнути свого найкращого друга i поплестись додому, дорога не далека й не близька але вона може послухати так багато. Нажаль взимку i восени треба їздити додому бо занадто холодно, але нiчого вона хоч щось може послухати!
Аби тiльки не чути шуму мiста, контролеру, що в маршрутцi лається з пасажиром, шуму центральних вулиць, розмов компанiй повз якi вона проходить.
Коли вона йде додому то нiкого не бачить.
Вона думає що не красива, навiть не симпатична. Симпатична але коли закрити очi i в темрявi дивитись на її красу.
А вона красива, надзвичайно. Її душа горить. Вогнище маленьке але воно горить, перiодично його намагаються загасити, але все частiше знаходяться люди якi пiдкидають в нього дрова, i воно розгорається.
А вона цього не вiдчуває, вона склеює свою вазу, яку щойно розбили, ваза дешева, але красива, витончена. Вабить до себе незвичним кольором та формою.
Вона не бачить як дивляться їй в слiд хлопцi, як з нею хочуть заговорити.
Не заговорюють бояться, а коли заговорюють то в розмовi з"ясовується - вагались, бо надто незалежно, не самотньою i навiть гордою вона виглядає з своєю музикою.
Музика не зраджує її нiколи. Нiколи не каже хто вона i що має робити. Музика вiдносить її у незвичний свiт де вона живе насправдi. Там вона романтична i агресивна, сором"язлива i сексуальна. У тому свiтi не має нiчого негативного.
Котиться сльоза по щоцi - вона сумує.
Вона самотня.
Музика не замiнить тепла людини, вона шукає того хто зрозумiє музику її життя.
Таких мало, вона таких ще не зустрiчала.
У неї не просто днi - стерео днi, бо все її життя пронизано музикою, чужими почуттями, думками, переживаннями.
Ранок починається з однiєї пiснi. Завжди одна й таж вже бiльше 50 стерео днiв.
Дякую богу за неї.
Бо там тонка межа i та особлива людина, той ангел що принесе музику в її серце.