...Снiг був мокрий, повiтря було мокрим, вiд цiг¬ сиростi дерло в горлi. Близька Балтика дихала сирiстю i латвiйський сiчень був пронизливо сирим - що день, що нiч. А безперервний снiгопад допомагав стирати рiзницю мiж днем i нiччю. Втiм, льотчики полку на непогоду не скаржилися - вiдсипалися четверту добу за майже двомiсячну безперервну роботу. До цього кожна хвилина денного часу була на облiку - не встигнеш витрусити з вух гул двигунiв, як лунаг команда: "По лiтаках!" Ще три днi тому було так, а зараз льотчики сплять до полудня, не кваплячись, iдуть в ¬дальню, завидно вкладаються спати. Iдилiя!
Снiгопад був безперервний, а снiгу на землi не дуже багато - вiтер здирав снiгове покривало.
Понад самою землею дув рiвний спокiйний вiтер, поземка текла по полю аеродрому, повторюючи звивини розбито¬ -рунтово¬ дороги по пiвденному його краю. А вище, якраз на рiвнi зросту доросло¬ людини вiдбувалося казна-що, неймовiрне творилося - вiтер кидався з боку в бiк, сипав повними жменями снiгу, величезною лапою хватав його на льоту, згрiбав з кущiв, з бадилля картоплi, забивав блимання лiхтаря над командним пунктом. Ця снiгова метушня мала свiй голос - нiби пiдвивав бездомний, голодний пес; нiч була чорна, снiг бiлий i в його бiлому кружляннi полковник Клiмов бачив бiлi пташинi крила...
...Укра¬нськi вiйськовi частини з"явилися в Прибалтiйських республiках в тридцять восьмому року. Спочатку - на веснi того року - тiльки в однiй Литвi, на землi яко¬ в черговий раз зазiхнула створена державами-переможцями Англiгю, Францiгю i США Рiч Посполита Польська. Оскiльки Польщу оточували осколки розгромлених в Першiй Свiтовiй вiйнi iмперiй, то новостворена кра¬на прихопила собi дещо бiльше територiй, нiж ¬й визначила Антанта. Урвали поляки i в переможено¬ Нiмеччини, i в новостворено¬ Чехо-Словакi¬, а у Литви в двадцятому роцi вiдхопили шматок територi¬ разом зi столицею. Польща утримувала i частину Бiлорусi¬, окуповану, коли йшла Громадянська вiйна в Росi¬. Антанта всi цi самозахвати змушена була визнати. Але з двадцятого року мiж Литвою та Польщею дипломатичних вiдносин не було.
Взагалi, у вiдносинах з сусiдами поляки були унiкумами - у Польщi не було нi одного сусiда, який ставився б до полякiв хоч би байдуже. Однак до вибрикiв варшавських пустунiв ставилися доброзичливо у Парижi i Лондонi, тому вельможне панство в Бельведерi дозволяло собi з кожним разом все бiльше i бiльше. I на початку тридцять восьмого там вирiшили узаконити захоплену у литовцiв Вiленщину, змусивши Каунас вiдновити дипломатичнi вiдносини з Варшавою.
В першiй половинi березня тридцять восьмого року на литовсько-польськiй демаркацiйнiй лiнi¬ був знайдений труп польського прикордонника. Варшава поклала вiдповiдальнiсть за це на литовцiв i вiдхилила пропозицiю Каунаса про створення спiльно¬ комiсi¬ для розслiдування прикордонного iнциденту. Литовцям поляки пред"явили ультиматум з вимогою вiдновити дипломатичнi вiдносини i прибрати з литовсько¬ конституцi¬ згадку про Вiльно, як про столицю Литви. Одночасно в польськiй пресi розпочалася кампанiя iз закликами провчити Литву i органiзувати похiд на Каунас.
Отримавши iнформацiю про польськi плани, в Каунасi ударили на сполох i звернулися до сво¬х сусiдiв i природних союзникiв. Свою думку висловили Нiмеччина, СРСР та Укра¬на з Латвiгю i Естонiгю.
Фюрер нiмецького народу в цей час готувався до пригднання чеських Судетiв, тому повiдомив Варшаву, що нiмецькi iнтереси обмежуються тiльки Мемелем - литовською Клайпедою, а в iншому Польщi надагться повна свобода рук. Литвi нiмцi порадили прийняти польський ультиматум. В Москвi литовцям також порадили "поступитися насиллю", тому що "мiжнародна спiльнота не зрозумiг литовсько¬ вiдмови", хоча росiяни i вказали полякам, що зацiкавленi у незалежностi Литви i проти розв"язування вiйни.
У Кигвi оцiнили обстановку зовсiм iнакше. Укра¬нцi пам"ятали недавню польсько-укра¬нську вiйну. Тодi спiльно з росiйськими комунiстами поляки спробували вiдхопити кусень укра¬нських земель. В той раз нападники отримали одкоша. Однак планiв сво¬х не змiнили. В Кигвi добре розумiли, що Францiя з Великою Британiгю не стануть надто напружуватися, коли у полякiв або ж росiйських комунiстiв з"явиться пiдходящий "казус беллi". Далi дипломатичних демаршiв справа не просунеться. Отже, союзникiв потрiбно були шукати серед тих, хто кровно зацiкавлений тримати Польщу в "рамках пристойностi". Це були кра¬ни Прибалтики насамперед. Тому в нiч пред"явлення польського ультиматуму литовцям, в Кигвi був пiдписаний договiр про взагмодопомогу у випадку агресi¬. I мiнiстр закордонних справ Укра¬ни заявив з трибуни Лiги Нацiй, що укра¬нськi вояки захищатимуть кордони Литви, як кордони свог¬ власно¬ кра¬ни. Вже наступного дня польському вiйськовому аташе продемонстрували полiт трьох передсерiйних бомбардувальникiв К-36 з наступним бомбометанням з захмарних висот однiг¬ експериментально¬ бомби вагою в десять тонн з влучанням у де-сятиметрове крейдяне коло на полiгонi. Це ми готугмо сюрприз для агресора - так ввiчливо було пояснено польському полковнику. (Звичайно, йому не сказали, що лiтакiв всього тiльки десять i вони ще проходять заводськi льотнi випробовування, а керованих десятитонних бомб всього лиш три штуки, та й то двi з iнертним наповненням бойових частин. Втiм, пан полковник був не в тiм"я битий, розумiв, що коли стане гаряче, польським мiстам i вiд бомб меншого калiбру мало не буде.)
А щоб остаточно вiдбити у войовничих панiв охоту брязкати шаблями, в той же день повiтрям у Литву був перекинутий один батальйон легко¬ пiхоти. А з Одеси в другiй декадi березня вийшли транспорти з бойовою технiкою для двох зенiтно-артилерiйських, iнженерно-саперно¬ та авiацiйно¬ бригад. Особовий склад цих частин перекинули в Литву також повiтрям. Так укра¬нськi авiатори провели тренування у наведеннi "повiтряного мосту" в умовах, наближених до бойових. З березня морськi судна стали ходити в балтiйськi порти - Клайпеду, Лiгпаю i Ригу, регулярно. Однак Гетьман не планував надовго лишати укра¬нських воякiв у тiй балтiйськiй кра¬нi. Потрiбно було всього лише продемонструвати можливому аг-ресору намiри i можливостi. Але в кiнцi тридцять восьмого року вже СРСР запропонував Латвi¬ i Естонi¬ розмiстити на ¬хнiх територiях сво¬ вiйська - нiбито для захисту вiд можливо¬ агресi¬, - i дозволити створити вiйськово-морськi i авiацiйнi бази. Балтiйський флот вийшов з Маркiзово¬ калюжi, а на кордонах були зосередженi радянськi вiйська - як додатковий аргумент не бути надто впертим. I тодi цi двi кра¬ни теж звернулися до Укра¬нського уряду з проханням про допомогу. В Ризi й Таллiннi справедливо розсудили, що укра¬нський Гетьман не стане встановлювати у ¬хнiх кра¬нах соцiальну справедливiсть, а от червоний маршал Ворошилов цiгю справою займеться неодмiнно, i так чи iнакше, але пригднаг ¬хнi кра¬ни до "союзу нерушимого". З Ригою i Таллiнном Кигвом були укладенi аналогiчнi договори про взагмодопомогу. Радянського вторгнення не вiдбулося тому, що спочатку планувалася операцiя проти нечисленних латвiйсько¬ i естонсько¬ армiй, без врахування на негайну сутичку з укра¬нськими вiйськами. В Кремлi, звичайно, Кигва не боялися - надто малою була укра¬нська армiя в порiвняннi з пiвторамiльйонною РСЧА. Однак на той момент комунiсти не планували операцiю проти Укра¬ни.
Чотири роки бригади знаходилися в Прибалтицi в повнiй бойовiй готовностi вiдбити можливу агресiю з боку чи Польщi, чи Радянського Союзу. Але на кордонах було тихо i всi сподiвалися, що в сорок другому роцi укра¬нськi вiйська будуть виведенi. Але та тиша нiчого не значила. I припинилася вона шос-того вересня того ж, сорок другого року, коли всi вважали, що ось-ось повернуться додому. Не судилося.
Втiм, незважаючи на радянсько-укра¬нську вiйну, Прибалтiйськi республiки - пiсля консультацiй з укра¬нським урядом - заявили про свiй нейтралiтет у цьому конфлiктi. Ввечерi того ж дня радянськi посли в Естонi¬, Латвi¬ та Литвi заявили, що радянський уряд буде поважати нейтралiтет Прибалтiйських республiк. Цi слова радянських послiв пiдтвердив народний комiсар iноземних справ СРСР В"ячеслав Молотов. I тим бiльшою несподiванкою стали для прибалтiв вибухи радянських бомб та обстрiл радянською артилерiгю ¬хньо¬ територi¬. Зважаючи на чисельнiсть ВПС Прибалтiйських республiк, радянськi льотчики могли дiяти, практично не звертаючи уваги на дi¬ кiлькох десяткiв винищувачiв. А нарком iноземних справ СРСР заявив, що такi дi¬ радянських ВПС та радянських вiйськ мають сугубо "оборонну мету"...
...На командному пунктi було тепло, сухо i яскраво свiтили плафони на стелi кунга.
- Товаришу полковник, - черговий вiддав честь, - вас викликаг на третю годину командуючий групи. Лiтак буде готовий через, - лейтенант глянув на електричний годинник на стiнi, - шiсть хвилин.
- Ну, на десяту, так на десяту. - Полковник пiдiйшов до столу, глянув на закрученi лiнi¬ iзобар. - Пiдготувати вильоти першо¬ та друго¬ ескадрилiй по запланованих цiлях. Другу поведу сам. Думаю, до десято¬ години я повернуся. Чого викликають до генерала, не повiдомили?
- Нiяк нi! - Бiдолаха почувався винним вдвiчi. - Але наказ передав полковник Харченко.
Он як! Старий приятель. Ще по Iспанi¬ вони були знайомi i дружили сiм"ями, коли Клiмов вчився в Академi¬. Але Вiтя Харченко з самого початку знаходився в Естонi¬, чого це його до Латвi¬ занесло?
..."Бусол" приземлився на майданчику з запiзненням. Воно й зрозумiло - погода!
Штаб латвiйсько¬ групи розташувався на схiд вiд озера Лубанас в штабних модулях. Модулi знаходилися в капонiрах, виритих на схилi глибоко¬ балки. Командуючий групи любив влаштовувати сво¬ КП подалi вiд населених пунктiв, була в нього така стара звичка. Як правило, села i мiстечка г надто легкою цiллю для ворожо¬ авiацi¬ та артилерi¬, а генерал твердо поклав собi дiйти до кiнця вiйни не потрапляючи в госпiталi. В сорок другому його двiчi засипало в розбитих снарядами кам"яних будинках тих сiл, де випало тримати оборону його дивiзi¬. Пiсля тих випадкiв генерал завжди вiддавав перевагу такому модулю, вритому в землю десь в чистому полi, нiж зручному i теплому будинку. I був, по-свогму, правий.
В штабi було досить людно. Тут були майже всi командири бригад i окремих частин Прибалтiйсько¬ армiйсько¬ групи, дислокованi в Латвi¬. Всi, хто тут зiбрався, були Клiмову добре знайомi: з одними воював, з iншими учився. Коли вiн зайшов у штабний кунг, серед присутнiх пройшло пожвавлення.
- Здагться, - сказав Клiмов пiсля привiтання, - сьогоднi саме я буду iменинником.
- Майже в яблучко. - Посмiхнувся у вiдповiдь Вiктор Харченко, командир гвардiйсько¬ iнженерно¬ бригади спецiального призначення. - Вiд тво¬х пiлотiв буде в сьогоднiшнiй операцi¬ залежати ¬¬ успiх.
- Товаришi офiцери! - Генерал поморщився. - Не будемо витрачати час на балачки.
- Винен, товаришу командуючий. - Клiмов вiдчув, що червонiг. - Але зустрiчний вiтер...
- Я знаю, Володимире Григоровичу, i не ставлю це вам у провину. - Помахом руки генерал зупинив вибачення. - Але час зараз справдi на вагу золота. Полковник Харченко, вам слово. Прошу!
Вiктор Харченко пiдiйшов до карти, яка висiла на стiнi. Лiнiя фронту з самого початку вiйни була стабiльною i проходила по державному кордону прибалтiйських республiк, тiльки де-не-де вiдступаючи на два-три-п"ять кiлометрiв в той або iнший бiк. На "двохсотцi" були зображенi схiднi райони Латвi¬ та Псковська i захiднi райони Новгородсько¬ та Калiнiнсько¬ областей Радянсько¬ Росi¬.
- Особливiстю даного театру бойових дiй, - Харченко торкнувся указкою карти, - г важка для наступу i зручна для оборони мiсцевiсть. Можна порiвняти з нашим Полiссям або з бiлоруськими болотами. Але г i рiзниця мiж вiйною на нашiй територi¬ i вiйною на даному ТВД. Наступати тут радянськi вiйська не в змозi - основнi ¬хнi сили зараз знаходяться на пiвденному напрямку, де почався наступ Росiйсько¬ Визвольно¬ Армi¬. А тут росiяни будуть оборонятися, використовуючи заздалегiдь пiдготовленi позицi¬ на схiдних берегах рiк та рiчок i мобiльнi резерви. Вони розташованi далеко за лiнiгю оборони i перекинути вiйська на загрожуванi дiлянки росiяни можуть по мережi шосейних i -рунтових дорiг, а також по чисельних мостах на рiчках i рiках цього краю. Це дозволить противнику, навiть при тих порiвняно малих резервах, якi ще г в його розпорядженнi, запекло опиратися наступу Пiвнiчно¬ групи армi¬ РВА . Але ми можемо звести нанiвець цю удавану перевагу противника. Варто тiльки зруйнувати зв"язок мiж фронтом та тилом противника, перекрити дороги, захопити мости, навiть малими силами, i резерви противника будуть скованi. Тут його ахiллесова п"ята. Це було доведено минулого року дiями мiсцевих партизан. Та й мо¬ хлопцi попрацювали.
Але це добре розумiють i росiяни. Особливо, пiсля того, як на пiвднi - на Кубанi, Ставропiллi, в Калмицьких степах, на Дону, - з початком наступу РВА почалося стихiйне повстання козакiв i мiсцевого населення проти влади комунiстiв. Тут, - Псковщина, Новгородщина, Ленiнградська область, - також не все спокiйно. Були окремi спалахи супротиву комунiстам, але ¬х вдалося придушити i зараз склалася деяка рiвновага. Однак рiвновага ця нетривка. Населення очiкуг куди качнеться шалька терезiв.
Росiяни перекинули в цей район частини особливого призначення для очистки тилу Дiючо¬ армi¬ вiд повстанцiв та розвiдувально-диверсiйних груп, наших i прибалтiв. Tм вдалося взяти пiд контроль цю територiю: дрiбнi загони дезертирiв i тих, хто пiшов у лiси, щоб боротися з комунiстами, вони знищили, а крупнi змушенi були пробиватися через лiню фронту на територiю прибалтiйських республiк, йти на схiд - на Новгородщину, на пiвнiч - в Ленiнградську область, чи подаватися в Бiлорусiю, до "бiлошубникiв ".
В ходi очистки тилу ЧОНу вдалося захопити до тисячi полонених. Вони знаходяться ось тут, - полковник торкнувся указкою точки на картi, - в панському магтку, колишньому замку ще з часiв хрестоносцiв. В цьому замку розташований окремий загiн особливого призначення. Це ¬хня основна база. Звiдси вони виходять на операцi¬ проти партизан i розвiддиверсiйних груп, на прочiсування мiсцевостi. Але вчора загiн спiшно перекинутий на пiвнiч, в Ленiнградську область. ¦ вiдомостi, що i там почалися заворушення.
В самому замку залишилося всього сорок-п"ятдесят бiйцiв. Для розвантаження арештантських пiдвалiв на завтрашнiй ранок намiчена масова страта. Командування групи вирiшило запобiгти цьому. Для проведення операцi¬ видiлягться один взвод мог¬ бригади. Висадимо ¬х з десантних гелiкоптерiв ось тут, за двадцять кiлометрiв вiд замку. Задача артилерiйсько¬ бригади - накрити пости ВНОС , радiолокатори i позицi¬ зенiтних батарей противника, пробити для прольоту коридор на передньому кра¬, щоб нi одна зенiтка не стрельнула, поки гелiкоптери з десантом будуть долати прифронтову смугу. Задача бомбардувальникiв полковника Клiмова - пiдтримка десанту пiд час штурму замку. Вашi пiлоти, полковнику, повиннi виконати двi задачi: перше, пробити бомбами стiни замку, друге, знищити сторожовi вежi. Там встановленi великокалiбернi кулемети i, коли не подавити цi вогневi точки, вони виб"ють десант ще на пiдходi до стiн. I, по можливостi, зруйнувати будiвлю солдатсько¬ ¬дальнi. Там буде основна частина гарнiзону замку.
Загальне прикриття з повiтря буде здiйснювати винищувальний полк майора Глiнки. Вашi "Беркути", майоре, повиннi блокувати аеродроми винищувально¬ авiацi¬ росiян. - Харченко показав на картi, якi саме аеродроми повиннi бути блокованi. Жоден лiтак не повинен злетiти, поки гелiкоптери не висадять десант i "Комарi" Клiмова не зруйнують стiни замку. Час "Ч" - чотирнадцята година. Задача зрозумiла?
- Ясно. - Вроздрiб вiдповiли командири.
- Ми свою задачу виконагмо. I ту ¬дальню зруйнугмо. - Вiдповiв останнiм Клiмов. - Але поясни, чому ти вважагш, що гарнiзон буде обiдати в цей час?
- ¦ у мене свiй хлопець. Вiн повiдомив розпорядок дня. - Усмiхнувся Харченко. - У них саме обiд о чотирнадцятiй. "Вiйна вiйною, а обiд - за розкладом!" Ти вже будь точним зi сво¬ми орлами...
- Не сумнiвайся. - Запевнив Клiмов. - Нарiкати тво¬м хлопцям не доведеться.
- От i добре. - Полковник передав Клiмову товстенький пакет. - А оце документацiя по цiлi. Висоти, пiдходи, вогневi точки... Одним словом, все необхiдне...
- Начальник артилерi¬, - командуючий звернувся до артилерiйського генерала, - ваше рiшення?
- Пролiт гелiкоптерiв забезпечимо. Ми з комбригом вже прикинули...
- Так точно, товаришу генерал. - Пiдтвердив командир артилерiйсько¬ бригади. - Найкраще це зробити ось в цьому районi. - Вiн показав на картi. - Передислокую сюди два дивiзiони "Граду", вони накриють касетними ракетами позицi¬ МЗА i середнiй калiбр в глибинi оборони. А "Гiацинти" й так тут зосередженi, вони накриють радiолокатори i вузли зв"язку. I батарегю "Смерчу" вдарю по КП бригади ППО.
- Добре. - Командуючий поглянув на годинник. - До шосто¬ години закiнчити узгодження. I о десятiй доповiсти про готовнiсть частин до проведення операцi¬. Все, приступайте до виконання...
...Однiгю з частин, якi вступили тодi до Литви, була окрема розвiдувальна ескадрилья. П"ять ¬¬ ланок були озброгнi розвiдниками-бомбардувальниками Р-34Б . Ескадрилью перекинули в Литву повiтрям за кiлька годин до вторгнення полякiв. Для цього довелося порушити повiтряний простiр само¬ Польщi, але Укра¬нський уряд пiшов на такий безпрецедентний крок, аби пiдтвердити серйознiсть сво¬х намiрiв.
З Бресту до Каунасу ескадрилья перелетiла за неповнi пiвтори години, протиповiтряна оборона полякiв просто не встигла зреагувати. Перелiт вiдбувався на шести тисячах метрiв - робоча висота для цих машин. Лiтак ХАI-5 було розроблено у Харкiвському авiацiйному iнститутi iнiцiативною групою студентiв пiд керiвництвом Йосипа Григоровича Нгмана, талановитого учня Костянтина Калiнiна. Для свого часу лiтак Р-34, пiд такою назвою ХАI-5 був прийнятий на озброгння, став передовою машиною. Це був яскравий приклад того, як конструкторська думка випереджала вiйськову. Значну частину цих розвiдникiв Харкiвський авiазавод випускав у варiантi легкого бомбардувальника. Але для сорок другого року лiтак вже застарiв.
Новий лiтак мав замiнити тихохiднi розвiдники тридцятих рокiв. Цього вимагала i обстановка, що склалася при спробi завдати бомбових ударiв по радянськiй столицi. Прориви важких бомбардувальникiв вимагали значних втрат бойово¬ технiки та особового складу. Без досконалого знання про ППО соватися до радянсько¬ столицi було нiчого. Вiдзняти на плiвку пояси ППО Москви старi Р-34 були неспроможнi.
Машина, яка прийшла на замiну "старинi" Р-34, була зовсiм не "чудо-зброгю", призначення яко¬ змiнити хiд вiйни. Навпаки, iнженерiв i льотчикiв вражала арха¬чнiсть конструкцi¬ - лiтак був виготовлений з фанери i авiацiйно¬ пластмаси - i повна беззахиснiсть перед винищувачами противника. Плавнiсть силуету не порушувалося жодною кулеметною - не кажучи вже про гармати! - туреллю. I це, коли суцiльнометалiчнi тактичнi i стратегiчнi бомбовози на¬жачувалися десятками скорострiльних стволiв. Конструктор лiтака свiдомо вiдмовився вiд цього. Легкiсть конструкцi¬, ретельна обробка крил, аеродинамiчна досконалiсть контурiв машини - це коштувало цiло¬ батаре¬ автоматичних гармат, бо перевага в швидкостi та маневрi робила лiтак практично невразливим.
Втiм, у конструктора "Комара" Олександра Сгвгрського i фахiвцiв його фiрми були сво¬ мiркування з приводу захисту "Комара" вiд радянських "якiв", "мiгiв" та "лаггiв". Правильна думка, свiдчить старовинна мудрiсть, -рунтугться на хорошому досвiдi, але хороший досвiд може бути отриманий тiльки на основi неправильних думок. Вдала конструкцiя Сгвгрського пояснювалася його унiкальним досвiдом - досвiдом пiлота, який вчився лiтати - i перемагати! - без однiг¬ ноги, самостiйно, без iнструктора, i досвiдом конструктора, який умiг особисто пiлотувати сво¬ апарати. "Самоучки", особливо на зорi авiацi¬, завжди були прекрасними пiлотами. Багато хто загинув, але той, хто уцiлiв, нiколи не забував урокiв i досвiду, одержаного з перших рук. ¦ немало першокласних авiаконструкторiв, якi не вмiють лiтати. Вони напевно ж знають аеродинамiку краще за будь-якого пiлота. I досвiд в пiлотуваннi ¬м, ймовiрно, не дуже-то й потрiбен. Але умiння лiтати дуже допомагаг авiацiйному конструктору!
...Окрему розвiдувальну авiаескадрилью в сорок третьому переозбро¬ли новими лiтаками. Додавши ще одну ланку, ¬¬ переформували в розвiдувальний авiаполк з двох ескадрилiй триланкового складу. В серединi сорок третього Володимир Клiмов вступив в командування новоствореним полком.
Полковник Клiмов працював з фiрмою Олександра Сгвгрського давно, як повернувся з Iспанi¬. Винищувач "Грифон", який кардинально вiдрiзнявся вiд усiх iснуючих на той час машин, саме доводився до ума в одному з винищувальних полкiв, якi прикривали Крим вiд нальотiв радянсько¬ авiацi¬. Йому шкода було залишати роботу, яка йшла до скорого завершення, але наказ г наказ, i в груднi сорок другого року Клiмов пересiв на нового розвiдника Р-42 "Комар". Назвали лiтак по аналогi¬ з англiйським "Москiтом", який розробляли на фiрмi Де Хевiленда ще з тридцять дев"ятого року. Обидвi машини мали багато спiльного.
Однiгю з задач покладених на полк було виконання спецiальних операцiй i пiдтримка бойових дiй частин спецпризначення. Такою була й гвардiйська iнженерна бригада полковника Харченко.
...Лiтаки йшли низько. Попереду головного "Комара" на вiдстанi двох кiлометрiв йшла ланка "Беркутiв". Простiр був заповнений блакитним серпанком, вiн обмежував огляд i розмивав горизонт. Над бiлим снiговим полем втрачалося вiдчуття реально¬ висоти польоту. Бондаренко дивився то на прилади в кабiнi, потiм знову на землю. Але дивився не вдалину, а ближче. Тодi погляд вихоплював з бiлою безмежностi темнi плями гайкiв, окремi дерева, будiвлi, i вiдчуття, нiби тебе закрили в бiлу сферу, пропадало.
- Льоня, як там позаду? - Звернувся капiтан до свого штурмана.
- Ланки тримають стрiй. Винищувачi на мiсцi. - Вiдповiв той. - "Якiв" не видно...
Лiнi¬ фронту вони ще не перетнули. Командир полку вирiшив схитрувати i, здагться, його хитрiсть вдалася. Три ланки злетiли, як тiльки винищувачi доповiли про готовнiсть до вильоту. Над ¬хнiм аеродромом пройшли на бриючому i, як тiльки ескадрилья "Беркутiв" пригдналася до бомбардувальникiв, взяли курс на пiвнiч. Пройшли майже сто п"ятдесят кiлометрiв i над Естонiгю повернули на "слов"янський курс" - прямо на схiд, дев"яносто градусiв. Над Псковським озером йшли на висотi десяти метрiв i чорна вода, яка проносилася так близько, спочатку викликала острах. Як то аж у квiтнi Олександр Невський в цих краях заганяв на кригу псiв-тевтонiв? Сiчень, а вода ще плеще. Хоча холодна навiть на вигляд, а вже щоб скупатися в нiй... Бр-р-р-р! Аж морозом обсипаг вiд однiг¬ думки. Але нiчого, скоро попустило.
Зате командир групи мiг сказати, що противник ¬х не засiк. Схiдний берег озера був весь зарослий високим очеретом та купчастими кущами. Лiтаки пронеслися над урiзом води i жодного пострiлу не пролунало навздогiн. Двi хвилини польоту i двадцять кiлометрiв вiдстанi. Внизу з"явилися широкi бруднi плями, проталини вiд багать, дороги з розмочаленими узбiччями. Очевидно йшла колона i тут був привал. I вогнища розводити не побоялися, поклалися, мабуть, на захист нiчного снiгопаду i вiддаленiсть фронту.
- Поворот. - Десь там, на заходi, наводив сво¬ лiтаки на цiль полковник Клiмов на лiтаючому командному пунктi. Радiохвилi миттгво донесли його наказ пiдлеглим. Ударнi лiтаки йшли в режимi радiомовчання, працювала тiльки рацiя повiтряного КП.
Головна ланка, показуючи в поворотi сво¬ спини, нацiлилася лiвими площинами крил в небо. Тепер двi дев"ятки йшли суворо на пiвдень. До цiлi залишалося менше двадцяти хвилин льоту...
Василь Михлик вiв свiй "Комар" праворуч вiд лiтака командира друго¬ ланки. Йому добре було видно всi лiтаки групи i винищувачi. Вiн вiдчув, як загострилося сприйняття навколишньо¬ обстановки, i вловлював напруженiсть внутрiшнього стану. Ведучий подав команду "Увага!" - блимнули двiчi АНО , - i лейтенант зняв зброю з запобiжникiв. "Скоро, вже скоро почнеться те, з-за чого ми сюди прийшли... А тиша яка..." По спинi проповз холодок хвилювання i обережностi. I тут вiн вiдчув, не побачив, а саме вiдчув, як командир групи - капiтан Михайло Бондаренко - став потихеньку набирати швидкiсть.
Ланка "Беркутiв" перейшла на правий бiк i пiшла носами вгору, в свiтле чисте небо. На кiнцi лiво¬ консолi спалахнув i двiчi мигнув червоний вогник. Це для ¬хньо¬ ланки сигнал на розворот. I в шоломофонi одночасно пролунав голос командира полку, який "вiв" групу на екранi локатора повiтряного КП:
- "Комар-2", рубiж. - Лiтак командира ланки плавно лiг на крило. Третя ланка поверне пiзнiше.
Все! Радiомовчання зберiгати вже немаг потреби i командир групи вийшов в ефiр. Бондаренко ковзнув поглядом по верхнiй пiвсферi - чисто, ланка винищувачiв рiзко пiшла вгору i стала в коло. А попереду виростали високi мури старовинного замку. Башти стояли похмурими велетнями, якi дивляться насупившись з-пiд козиркiв сво¬х дашкiв. Он там в просвiтах хтось заметався. А-а-а! Заметушилися, гади! Пiзно!
- Увага! Приготувались. - Секунди спливали, як години. - Атака!
"Комар" легко струснуло - двi двохсотп"ятдесятикiлограмовi бомби пiшли вниз. Назустрiч лiтакам нiсся вогненний частокiл - хоч атака була несподiваною, вартовi на вежах все ж встигли зреагувати. Капiтан взяв ручку керування на себе i лiтак слухняно полiз вгору. Вiн ще встиг глянути в боки - як там веденi, куди влучать ¬хнi бомби. Але, звичайно, нiчого не побачив. Гальмiвнi парашути бомб розкрилися, як i належить, i бомбардувальник проскочив замок ранiше, нiж вони досягли цiлi. В дзеркальцi капiтан побачив сво¬х ведених, якi зайняли мiсце в строю. Почекав ще п"ятнадцять секунд - друга i третя ланки зараз саме скидали сво¬х "поросят". Прибрав газ - нiчого нестися стрiмголов, та й хлопцям легше зайняти стрiй.
- Мишко, все в порядку! - Доповiв штурман. - Друга i третя ланки втрат не мають.
- Добре. - I вийшов в ефiр. - "Комар-11", веди групу. Я подивлюся, як вiдпрацювали.
I капiтан бойовим розворотом лiг на зворотнiй курс.
Його пiлоти зробили свою справу бездоганно. Вiд мурiв залишилися самi тiльки уламки. Вони стирчали, як сказав би викладач тактики, "розташованi окремо" - з"¬денi пеньки почорнiлих зубiв у ротi старезного дiдугана. "Цi вежi ми розбабахали чисто, задоволено хмикнув про себе капiтан, жодна собака звiдти не стрiляг."
А на землi йшов неслабий бiй - до проломiв в стiнах замку мчали приземкуватi в"юнкi машини в зелено-бiлому камуфляжному фарбуваннi. Весь простiр був заповнений червоними, зеленими, бiлими пунктирами трасуючих куль. По атакуючим машинам вiвся вогонь тiльки з приземкувато¬ будiвлi казарми. "От i перша несподiванка, подумав капiтан, розрахунок був, що всi охоронцi будуть саме обiдати. Що ж, розробляючи цю операцiю, ми врахували, що по ходу справи необхiдно буде iмпровiзувати. Саме на цей випадок я взяв не двi, а чотири бомби. Воно й добре, що незапланована цiль виявилася, не везти ж ¬х назад!"
- Льоня! - Звернувся до штурмана по внутрiшньому переговорному пристрою капiтан. - Бачив?
- Засiк! - Штурман вже водив данi в прицiл. - Давай у розворот, покладемо поросят точно в корито! I от що, Михайле, давай вище лiзь, нiчого землю пузом прасувати!
Дiйсно, погодився в думках зi сво¬м штурманом Бондаренко, ми вже виявилися себе, а на такiй висотi нас всяка собака палицею може збити. Вiн взяв ручку на себе, i "Комар" слухняно полiз вгору.
Штурман був точним до метра. Коли бомбардувальник опустив носа, похило пiкiруючи на замок, казарма, яка бризкалася кулеметним вогнем, лягла чiтко на прицiльний маркер.
- "Комар-1", я - "Сторож", закiнчуй роботу. - Озвалася рацiя голосом Клiмова. - З Псковського аеровузла червонi пiдняли три дев"ятки винищувачiв. Йдуть до вас. У вас чотири хвилини на вiдхiд.
- Вас зрозумiв, "Сторож". Роботу закiнчив. Прямую на базу. Я - "Комар-1".
Бондаренко розвернув лiтак на захiд. Праворуч i трохи вище прилаштувалася пара "Беркутiв" - винищувальний ескорт. Уже добре, не самому над ворожою територiгю чапати, допоможуть, коли що...
***
Жорстокий вогонь, який спалюг iлюзi¬, але вiн же й загартовуг душу i даг людинi сили продовжувати свiй шлях.