Аннотация: Вересень 1942 року. Повiтряна вiйна в схiднiй частинi Чорного моря.
Випробування боєм
Ввечерi шостого вересня, отямившись вiд раптового нападу, українська авiацiя включилась в роботу по прикриттю своїх вiйськ, об"єктiв тилу, а також по нанесенню ударiв по наступаючим радянським вiйськам, ближнiм тилам противника, комунiкацiям i пунктам оперативного керування.
Всi чекали наказу. Всього за перший день вiйни українська авiацiя здiйснила близько тисячi лiтако-вильотiв, в основному, розвiдникiв. Було втрачено чотири машини, з них три збили зенiтники i один розвiдувальний лiтак - винищувачi.
Морська авiацiя на третiй день вiйни готувалася завдати удару по вiйськово-морських базах радянського Чорноморського флоту i його кораблях. Саме для цього проводилася розвiдка Новоросiйської ВМБ лiтаками Морської авiагрупи пiдполковника Клiмова. По виявленим цiлям в Новоросiйськiй бухтi мали нанести удар бомбардувальники авiадивiзiї, що базувалася на аеродроми Херсонського аеровузла...
Повiтряна розвiдка виявила 7 бойових кораблiв в Новоросiйськiй ВМБ i в торговому порту 10 транспортiв. Командувач ВПС флоту прийняв рiшення нанести авiаудар з метою максимального руйнування причальних споруд i промислових пiдприємств, знищення транспортiв в порту i бойових кораблiв в базi. Основною цiллю був лiдер есмiнцiв "Ташкент" i два пiдводних човни. Для виконання удару було вирiшено задiяти полк фронтових бомбардувальникiв i п"ять ескадрилiй штурмовикiв. Кожну групу лiтакiв прикривали вiд тридцяти до сорока винищувачiв. Згiдно з задумом штурмовики в складi шести ударних груп повиннi були подавити берегову i корабельну зенiтну артилерiю i знищити транспорти в аванпорту, фронтовi бомбардувальники знищуватимуть транспорти в торговiй гаванi i кораблi у вiйськовiй.
Злiт ударних груп, зустрiч з винищувачами супроводу i полiт по маршруту проходили у вiдповiдностi з планом. А план повiтряного удару по Новоросiйську розробили в штабi ВПС флоту ще до початку вiйськових дiй i зараз вiн був тiльки уточнений з урахуванням наявної кiлькостi транспортiв i кораблiв противника, а також зенiтних засобiв, якi прикривали вiйськово-морську базу i торговий порт. Наведення ударних груп на цiль i управлiння дiями всiх груп здiйснювалося з спецiально обладнаного лiтака без бойового навантаження. Видимiсть в районi цiлi була вiдмiнною i лiтак управлiння пiд прикриттям винищувачiв йшов на висотi восьми тисяч метрiв...
Бомбардувальний полк пiдняли по тривозi ранiше, нiж очiкували льотчики. Наказ про перебазування на польовий аеродром прийшов вже надвечiр третього дня вiйни. На стоянках рокiтливим басом озивалися мотори бомбардувальникiв. Спочатку загудiв один, другий, третiй, приглушено, на малому газу - для прогрiву. Прибув автобус з льотчиками i заревiли, засвистiли двигуни бомбардувальникiв у повну силу. Ледве пiлоти зайняли мiсця в кабiнах, над вишкою КДП бабахнув пострiл i з шипiнням здiйнялася вгору сигнальна ракета. Вона ще не встигла догорiти, як земля здригнулася вiд злого, утробного рику моторiв. Здiймаючи величезними чотирилопатевими гвинтами пiщаний пил з узбiччя бетонки, лiтаки вервечкою поповзли на злiтну смугу. Ескадрильї одна за одною вирулювали на злiтну смугу i готувалися до старту. Величезнi гвинти бомбардувальникiв народжували бурю. Лiтаки шикувалися в колону i, надсадно заревiвши лобастими двигунами, ланками по троє рвонули вперед.
Лячно було дивитися на цей груповий старт. Важкi машини, нiби в невiдоме майбутнє, рушили в туманну далину. Площина до площини, майже впритул, важкi, як буйволи, з високими кiлями бомбардувальники з лютим гулом здiймалися вгору i пагорби на горизонтi, здавалося, перелякано втягували в плечi свої лисi голови. Лiтаки зникали, а вслiд їм потiм довго ревiло розлючене небо.
Коли льотне поле опустiло, на стоянках ще довго топталися механiки i технiки.
Перелiт вiд Чорнобаївської авiабази до аеродрому Багерово Керченського пiвострова не зайняв багато часу. Ледь бомбардувальники приземлялися, як їх негайно брали в роботу наземнi служби. За короткий час машини були дозаправленi, пiдвiшенi бомби, а кожен екiпаж отримав фотопланшет зi своєю цiллю. За годину до заходу сонця бомбардувальний полк пiднявся в повiтря...
...Пiлоти другого загону трохи нервували - їхнiй командир, капiтан Таран, несподiвано полетiв на облiт району з новачком, а командир групи, пiдполковник Клiмов, наказав готуватися до бойового вильоту по забезпеченню удару бомбардувальникiв по Новоросiйськiй вiйськово-морськiй базi. Хоч останнiй вилiт i закiнчився перемогою - збито шiсть "мiгiв", але й загiн пiд час бою втратив трьох пiлотiв. Правда, двоє повернулися на аеродром, тiльки ж Пустельга як мiнiмум мiсяць просидить на землi i у Ляховського ведений потрапив у санчастину. А сам лейтенант десь на ворожiй територiї. Цiлком можливо, що й загинув.
За тридцять двi хвилини командир загону повернувся з обльоту i, поки капiтан доповiдав командиру групи про результати, Сергiй Удовиченко по секрету розповiв про удар по аеродрому "лагiв". Йому молодi пiлоти позаздрили, але не так, щоб дуже. Подумаєш, пирхали подумки зеленi сержанти, ми тепер самi в бою побували i знаємо почiм фунт лиха!
Тим часом технiки доповiдали про готовнiсть машин до наступного вильоту i пожвавлення та гамiр серед молодих пiлотiв потроху стихали. А потiм повернувся капiтан i довiв до своїх льотчикiв бойову задачу. Загiн отримав завдання провести вiдволiкаючий налiт на Новоросiйськ i зв"язати боєм винищувачi ППО бази, щоб дати можливiсть бомбардувальникам спокiйно вiдпрацювати по своїх цiлях...
Загiн знаходився в готовностi до дiї, чекали тiльки вильоту бомбардувальникiв. Кабiна пiдготовлена, технiк топчеться бiля легкої алюмiнiєвої драбинки, Амет-Хан злiтає по нiй, сiдає в крiсло, застiбуючи лямки парашута, прив"язнi ременi. Технiк допомагає пiлоту, вмикає численнi тумблери i перемикачi. По черзi пiлоти доповiдають на КП про готовнiсть до вильоту. Нетерплячими очима дивляться льотчики в передвечiрнє небо, очiкуючи появи ударних лiтакiв. Надходить команда: чекати...
Над аеродромом синє небо вже починає сiрiти. Скоро сутiнки. Над головою - мiсяць в повному сяйвi. Льотчикам це не байдуже - в мiсячному небi дуже приємно лiтати. Час тягнувся повiльно i пiлоти загону за розпорядженням командного пункту продовжували сидiли в кабiнах своїх лiтакiв. В навушниках шоломофонiв чувся один лиш трiск вiд далеких грозових розрядiв. Кожен лiтак телефонним - щоб не порушувати радiомовчання - кабелем був з"єднаний з командним пунктом групи.
Тиша. Технiк навколо лiтака ходить, викруткою постукує, лючки, перевiряє кришки, роз"єми... Невгамовна душа - вкотре перевiряє вже перевiрене.
Раптом навушники ожили i голос командира групи скомандував: "Беркутам - повiтря!"...
Повтору фрази вони вже не почули: кабель - за борт, лiхтар поштовхом вперед, щоб став на замки, i повний газ! Мить, друга, i свист турбiн перейшов у гуркiт, i ось вже лiтаки по рульожцi прямують до злiтно-посадочної. Пливуть назустрiч металiчнi дiрчастi плити рулiжної дорiжки, Ось i злiтно-посадочна. Погляд назад - ведений, новачок з штабної ланки, прямує слiдом. Пара зупиняється на секунду, повний газ - i за кiлька секунд аеродром залишається далеко позаду. "Грифон" виносить Амет-Хана в сяючу вишину. Тут день ще в повнiй силi, картина бачена безлiч разiв, проте вона не перестає вражати своєю красою. От тiльки милуватися нiколи, вони на роботi, в повiтря їх пiдняли для бою з зовсiм не умовним противником.
Амет-Хан швидко оглядiвся. Другий загiн Морської авiагрупи - всього десять винищувачiв - йде на пiвдень, а з заходу пiдходять чорнi цятки: бомбардувальники пiд прикриттям армiйських винищувачiв йдуть на схiд. Це, щоб застати "червоних" зненацька. Поки "грифони" капiтана Тарана будуть вiдволiкати "мiги" на себе, бомбардувальники зайдуть зi сходу, на малiй висотi, прикритi до часу Кавказьким хребтом. Небо вже сiрiло, коли загiн - десяток лiтакiв - взяв курс у вiдкрите море. На траверсi Новоросiйська лягли курсом на схiд. Там, на сходi бiля горизонту море свiтилося вiдбитим свiтлом вечiрньої зорi. I чiтко було видно на її фонi силуети п"яти корабликiв - п"ять сторожовикiв iшли в кiльватернiй колонi. А в вечiрньому сутiнковому небi, на пересiчних курсах, лейтенант налiчив два з лишком десятки чорних цяток - "червонi" свої "мiги" пiдняли їм назустрiч. Ворожi винищувачi йшли на перехват трьома ярусами.
По спинi мимоволi пробiг холодок: десять проти двадцяти чотирьох!
Насправдi ж перевага ворога ще бiльша. Загiн розбитий на двi нерiвнi частини: ударну i резерв. Шiсть "грифонiв" - перша ланка на чолi з капiтаном Тараном i пара Амет-Хана - в ударнiй групi, чотири "грифони" третьої ланки - в групi резерву. Вони, крiм того, виконують задачу прикриття лiтака управлiння, де зараз знаходиться командир Морської авiагрупи пiдполковник Клiмов. Вiн виконує наведення всiх лiтакiв: бомбардувальникiв, штурмовикiв, винищувачiв, якi йдуть на Новоросiйськ, i узгоджує вихiд ударних груп на свої цiлi.
Цятки попереду швидко збiльшуються, стають виднi важкуватi загостренi форми дванадцяти "мiгiв", ще двi шiстки - двi групи по двi ланки - йдуть з перевищенням на двiстi метрiв кожна. "Значить, по чотири штуки на брата, - лейтенант вiдчуває, як засмоктало пiд ложечкою, - багатенько..."
Однак поки що "мiги" ще не бачать шiстку "грифонiв", їх ховає в своєму слiпучому промiннi сонце, яке заходить. А йдуть радянськi винищувачi явно на перехват українських лiтакiв. Очевидно, їх пiдняли по командi радiолокацiйної станцiї, що стереже повiтряний простiр над Новоросiйськом. Розвiдники, якi перед цим сфотографували радянську базу, добре розiзлили "червоних". Цей раз вони вирiшили зустрiти "грифони" на пiдходi до Новоросiйська.
Лейтенант ввiмкнув автоматичний прицiл i почув у шоломофонi голос капiтана:
Лейтенант оцiнив тактичну обстановку: "грифони" йдуть вище противника по косiй лiнiї на перетин. Сонце за ними. Краще не придумаєш! I вiдразу зрозумiв задум свого командира: бiльша група "мiгiв" - вони йдуть строєм "пеленг ланок" - йде на двi тисячi метрiв нижче вiд шiстки "грифонiв", Таран вирiшив набрати на пiкiруваннi швидкiсть i вдарити вiдразу всiєю шiсткою по "мiгам", потiм бойовим розворотом, реалiзуючи перевагу в швидкостi, атакувати знизу одну з тих двох шiсток, що iдуть вище. Таким маневром можна звести нанiвець чисельну перевагу ворога. I поки радянськi винищувачi будуть воювати з "грифонами" капiтана Тарана, лiтаки ударних груп зроблять свою справу в гаванях Новоросiйської бази i порту.
Серце застукотiло частiше, лейтенант вiдчував, як його охоплює азарт бою.
Амет-Хан перевiрив, чи знято зброю з запобiжникiв. Його цiль - права ланка "мiгiв", лiву атакує друга пара з ланки командира загону, сам капiтан з веденим атакує центральну ланку. "Грифони" строєм фронту виходили на криву атаки, зближувалися з цiлями. В прицiлi "мiг" обрамлюється нерухомим ромбiчним колом, Амет-Хан витримує двi-три секунди центральну марку на кабiнi пiлота i натискує гашетку.
"Тр-р-рик! Тр-р-рик!" - гарчать гармати, коротко вiбрує машина, розпеченi жаринки трасуючих снарядiв тягнуться до "мiга" i той зникає в спалаху вибуху. Для "мiга" досить i одного снаряду авiацiйної гармати, розмiром з добрячий банан. А у ворожий лiтак влучило мiнiмум два таких "банани". Тридцятимiлiметровi снаряди - страшна рiч, осколково-фугасний легко пробиває наскрiзь бетонну стiнку в тридцять сантиметрiв, а тут всього-на-всього лише алюмiнiєвий лiтачок.
Ще мить - i "грифони" вийшли з атаки, пронеслися мимо, залишивши позаду уламки чотирьох "мiгiв", якi падали в море, два потягли за собою димнi хвости. Лейтенант кинув на них прощальний погляд в перископ: "Можливо, цим неборакам пощастить i вони дотягнуть до свого берега..."
Розворот з набором висоти. Вище - двi ланки "Мiг-3". Їх чiтко видно на рожевому тлi вечiрнього неба. Вони прямо над головою i їх не сховає промiння сонця. Лейтенант знаходить нову цiль, руки звично роблять справу: автоматичний прицiл захвачує свою цiль, марка на обтiчнику радiатора. Знову звучить коротке: "Тр-р-рик...", вiд "мiга" летять шматки обшивки i уламки фюзеляжу, вiн розвалюється прямо на очах. З уламкiв машини випадає чорний клубок, лейтенант проводжає його поглядом, аж поки над ним не спухає квадратний купол парашута. Цього разу рахунок вищий: шiсть-нуль на нашу користь.
Залишається ще одна шiстка, яка йде вгорi...
Двi ланки "мiгiв", якi iшли вище двох перших груп, забарилася всього на секунду. Вони всi разом, строєм - виказуючи чудову виучку - перекидаються на спину i, зблиснувши в промiннi сонця, що заходить, блакитним "пузом", мчать в атаку на шiстку "грифонiв". Однак Таран не приймає бою, вiн кидає свої лiтаки в круте пiкiрування, на швидкостi вiдриваючись вiд "мiгiв". Однак противник не вiдстає, вiн має намiр взяти реванш маневруванням на вертикалях, хоч i починає усвiдомлювати, що бiй - принаймi перша його частина - програний ним безумовно. Але потягатися з "грифонами" на вертикалях все одно хотiли.
Двi шiстки лiтакiв продовжували падати, нiби ошалiвши вiд швидкостi. З площин смугами вiдходили бiлi iнверсiйнi струменi. Назустрiч швидко неслися хвилi Чорного моря. Кабiни наповнював червонястий вiдблиск променiв вечiрнього сонця. Несподiвано Таран зменшив кут падiння i вийшов розворотом на горизонталь. Тут вже "мiгам" нiчого не свiтило - по радiусу горизонтального маневру значно легшi "мiги" перевершували бiльш важкi "грифони". А значить гарантовано потрапляли в прицiли українських винищувачiв. Радянськi пiлоти це вже знали i тому вирiшили за краще вийти з бою. А коли мимо них на швидкостi пронеслася ланка, яка прикривала лiтак управлiння, вони дременули навсiбiч, як горобцi при появi шулiки. Однак командир групи, який спостерiгав за боєм, повiдомив, що до "червоних" пiдходить пiдкрiплення - чотири ланки "Мiг-3". I капiтан повiв свої лiтаки знову вгору, переводячи енергiю швидкостi у висоту. На висотi "грифони" будуть мати всi переваги перед "мiгами", хоч це й висотний винищувач. Але поршневий двигун на висотi у вiсiм кiлометрiв програє турбогвинтовому по всiм параметрам, тому покрутимося!
Ось-ось мав закрутитися-завертiтися повiтряний бiй. "Собача бiйка", одним словом...
Пiдполковник Клiмов спостерiгав за ходом бою на екранi "вiка" - виносного iндикатора кругового огляду. Лiтак управлiння мав у своєму "черевi" компактну радiолокацiйну станцiю, яка дозволяла упевнено керувати групами лiтакiв на вiдстанi до ста кiлометрiв. Саме це зараз i виконував командир Морської авiагрупи. Удар кiлькох десяткiв лiтакiв по морськiй базi вимагав точної координацiї дiй ударних груп, точного узгодження часу виходу кожного лiтака на свою цiль, а це можна було зробити тiльки з повiтряного командного пункту.
Першими по плану повиннi завдати удару штурмовики. Їхня задача - подавити зенiтнi батареї на березi i кораблях. П"ять ескадрилiй - це двадцять ланок по три машини в кожнiй. А Новоросiйськ прикриває всього чотирнадцять батарей, зенiтки середнього калiбру - 85 i 76 мiлiметрiв. Малувато для такого об"єкту, але це вже головний бiль червоних "маршàлiв". Штурмовики вийдуть на свої цiлi за три-чотири хвилини до удару бомбардувальникiв по кораблях i транспортах. З висоти восьми кiлометрiв радар легко брав все, що було навiть за Кавказьким хребтом. На екранi ВIКО навiть прикубанську рiвнину видно. I тим бiльше, колони бомбардувальникiв i штурмовикiв, якi йшли на малiй висотi. Клiмов короткими командами спрямовував ударнi групи, коли вони ухилялися вiд маршруту. Ось лiтаки почали набiр висоти, щоб перевалити гори. За хвилину-другу вони побачать свої цiлi...
- "Клен", "Граб", доповiсти про свої цiлi. По черзi. "Клен-1"? - Викликав ведучих ударних груп пiдполковник. На екранi видно було, як розходилися по цiлях з колони ланки штурмовикiв. Бомбардувальники ще тiльки починали набiр висоти.
Штурмовики, якi атакували зенiтнi батареї, були подальшою модернiзацiєю середнього бомбардувальника К-2, конструктора Костянтина Калiнiна, лiтака-однокласника радянського СБ. Iспанiя показала, що цi бомбардувальники вже застарiли. Але обидвi машини мали немалий запас мiцностi i їх можна було модернiзувати. Радянський СБ до сорок другого року перетворився на пiкiруючий бомбардувальник Ар-2, а машина Калiнiна пройшла глибоку модернiзацiю i явилася свiту в двох iпостасях: пiкiруючого бомбардувальника К-2П i важкого штурмовика К-2А "Грiзлi". В ударi по Новоросiйську приймали участь саме штурмовi варiанти старого заслуженого трудяги К-2. Машина була озброєна двома 30-мiлiметровими гарматами в коренях крил i могла нести до п"ятисот кiлограмiв бомб у бомбовiдсiку, а також по двiстi п"ятдесят кiлограмiв бомб на чотирьох бомботримачах зовнiшньої пiдвiски. А на близьку вiдстань можна було пiдвiсити одну двотонну бомбу у бомбовiдсiку. Зараз бомбове завантаження кожного штурмовика складали по два разовi бомбовi контейнери РБК-250 з осколковими бомбами вагою 1200 грамiв i два РБК-250 з кумулятивно-осколковими бомбами для знищення зенiтних гармат та їхньої обслуги. А в бомбовiдсiку кожен штурмовик нiс по двадцять вiсiм осколкових бомб калiбром двадцять п"ять кiлограмiв.
Основний удар - по кораблям в базi i транспортам в порту - завдавали фронтовi бомбардувальники Б-39 . Цi бомбардувальники могли нести вже до трьох тонн бомбового навантаження на близьку дальнiсть. А це якраз вiдповiдало вiдстанi до Новоросiйська з аеродрому Багерово. Авiаполк наносив удар по основних цiлях в Новоросiйськiй бухтi. Три ескадрильї в складi трьох ланок по три бомбардувальника кожна повиннi були завдати удару по виявлених в базi кораблях i транспортах, а також по плавучому доку, складам i причалам Новоросiйського порту.
Удар бомбардувальникiв по своїх цiлях координувався командиром полку, машина якого не несла бойового навантаження. Але двадцять сiм бомбардувальникiв, удар яких вiн координував, бомби мали. I не одну тонну. Ведучий кожної ланки нiс по двi тоннi фугаснi бомби у бомбовiдсiку i на зовнiшнiй пiдвiсцi по чотири 250-кiлограмовi бронебiйно-фугаснi бомби. Веденi - по чотири 500-кiлограмовi бомби у бомбовiдсiку i 250-кiлограмовi на зовнiшнiй пiдвiсцi. Всього на кораблi, транспорти i причали повинно було впасти рiвно двi сотнi бомб загальною вагою вiсiмдесят одна тонна.
Вiйськово-морську базу в Новоросiйську прикривали тiльки одинадцять батарей, ще три зенiтнi батареї прикривали порт i мiсто. За планом по них мали вiдпрацювати чотирнадцять ланок штурмовикiв. Ще чотири ланки повиннi були подавити зенiтну артилерiю лiдера "Ташкент" i трьох есмiнцiв, якi знаходилися в базi. Двi ланки штурмовикiв залишалися у Клiмова в резервi. На виконання завдання по плану штурмовикам вiдводилося два заходи: перший - скидання РБК, другий захiд планувався в разi необхiдностi, коли якась зенiтка все-таки вцiлiє - тодi ще один удар по батареї осколковими бомбами.
Повiтряний удар з боку гiр виявився для противника зовсiм несподiваним. "Червонi" чекали удару i зенiтнi батареї були приведенi в бойову готовнiсть, але чекали удару українських лiтакiв з боку моря. Попередженi радiолокацiйною станцiєю РУС-2 про наближення великої групи лiтакiв iз заходу, розрахунки зенiтних гармат знаходилися на своїх мiсцях i стволи зенiток заздалегiдь були розвернутi в бiк виявленого противника. А в цей час на них звалився удар з зовсiм протилежного боку...
За хвилину на позицiях зенiтних гармат бушувало пекло. Тисячу двiстi осколкових i дев"ятсот кумулятивних, скинутих на крихiтний майданчик, який займали чотири зенiтнi гармати, перетворили їхнi розрахунки на кривавий фарш, а зенiтки на понiвечене залiзо. Другий удар не знадобився i штурмовики висипали залишок бомб на запаснi цiлi в мiстi - цементнi, суднобудiвний i судноремонтний заводи.
На кораблях творилося теж саме. Зенiтнi автомати на лiдерi i есмiнцях не мали броньового прикриття i тут до прямого удару додався ще й рикошет вiд сталевих стiнок надбудов корабля. На три-п"ять хвилин протиповiтряна оборона i бази i кораблiв перестала iснувати. Ось цих трьох хвилин i вистачило бомбардувальникам, щоб вийти на цiлi i завдати удару по кораблям у гаванi. Лiтаки вiдбомбилися, як на учбовому полiгонi, не зустрiчаючи, по сутi, нiякої супротиву. Бомбардувальники скинули 200 бомб по двiстi п"ятдесят-тисячу кiлограмiв. Удар тривав всього чотири хвилини, але результати його були жахливими для радянських морякiв.
Лiтаки, додавши до гуркоту вибухiв ревiння своїх двигунiв, полетiли геть, залишивши пiсля себе руйнування, смерть i вирви, якi курiли димом. Вiд вибухiв бомб виникли пожежi в порту, на елеваторi, складах i причалах. Була начисто знищена протиповiтряна оборона бази i виведений з ладу дротовий зв"язок в порту. В результатi повiтряного удару були потопленi лiдер "Ташкент", два пiдводних човни, два есмiнцi типу "новiк" i сiм транспортних суден. Пошкодження отримали ще сiм кораблiв, три транспорти i плавучий док - це показала фотозйомка Новоросiйської бази через годину пiсля удару.
Пiсля того, як бомбардувальники завдали удару, вони спокiйно полетiли. Радянськi винищувачi з"явилися тiльки пiсля вiдходу ударних груп, але були вiдбитi винищувачами прикриття, втративши три "мiга". Втрати українцiв склали три бомбардувальники i два винищувача П-40. Екiпажi збитих лiтакiв потiм пiдiбрали в морi рятувально-пошуковi гелiкоптери i гiдролiтаки, двох пiлотiв витягли кораблi ОВРа ...
***
Коли командир групи повiв другий загiн на пiвнiчний схiд, до Бердянська, льотчики вiдчули легку досаду - "червонi" явно наносили головний удар через протоку, а пiдполковник Клiмов веде їх геть вiд основних подiй. Але кiлометрiв за п"ятдесят вiд узбережжя горизонт на сходi весь покрився темними цятками ворожих лiтакiв. До бердянського узбережжя ешелонами йдуть СБ i Пе-2 в супроводi "якiв" i "лагiв". I скiльки їх! Нiби клопи лiзуть з усiх щiлин. Ось чому Морський авiазагiн так поспiшав, витискуючи всю силоньку з турбiн "грифонiв". Мчали на перехват i поспiли вчасно. Попереду вже б"ються з "яками" П-40 i С-250 з Таврiйського авiакорпусу ППО. У них характерне смугасте фарбування площин i кiлiв...
Все ближче i чiткiше обриси ворожих лiтакiв. В ефiрi - хаос. Сотнi радiостанцiй на лiтаках волають, кричать, вигукують позивнi, команди, а то й просто: "Бий, Ванька! Врiж, Сашко! Прикрий! А-а-а-а, гориш гад...". Передчуття близького бою пекучим струмом б"є по тiлу, будоражить кров, вiд цього передчуття нервово напружуються м"язи. Попереду вiстрям клину - машина командира групи. Спробуй в тому радiолементi, в цiй стоголосiй ораторiї розпоряджень, команд, бурних поздоровлень i шалених "розносiв", коли в небi вирує ненависть i захват, коли "Ваньки" з "Сашками" збудженi до краю i командують парадом, вловити його голос. Це здається неможливим. Але якимось чудом вухо вловлює його команду: "Триматися зiмкнутим строєм. Атакуємо бомбардувальники." Задум командира групи зрозумiлий: потрiбно змусити радянськi бомбовози скинути свiй вантаж в море.
Групи "якiв" та "лагiв" намагаються поставити заслон, не допустити українськi винищувачi до бомбардувальникiв. Тiльки ж хiба є такий щит, щоб мiг їх зупинити? Зверху на ворожi винищувачi падають двi ланки С-250 , а дюжина "грифонiв" проривається до бомбардувальникiв i врiзається в стрiй "пєшек". Колона "пе-других" розколота навпiл. Клiмов з ходу дає пару черг по флагманському лiтаку, його ведений додає зi своїх гармат. У Пе-2 якось безсило обвисають мотори i, вимотуючи за хвостом смугу диму, вiн iде в смертельне пiке. За кiлометр до води льотчики покидають пiдбиту машину.
Бомбардувальники, втративши командира, змiшують стрiй, збиваються в кучу. Тi, що з краю, нервово заметушилися, поспiшно звiльняючись вiд свого вантажу, щоб не пiдiрватися на власних бомбах. Тi, що в центрi, намагаються зiмкнутися, щоб зробити вогонь турелей хоч трохи щiльнiшим. Не вдалося. Бiля кожної машини з червоною зiркою на шайбi стабiлiзатора один-два винищувача з стилiзованим пiд атакуючого сокола тризубом на синьому полi п"ятикутного щита. Вони клюють "червоних" згори, знизу, збоку.
Прошивши стрiй ворожих бомбардувальникiв згори вниз, чiткий стрiй "грифонiв" проскочив низом в хвiст колони i провiв на догонi ще одну атаку замикаючих ланок. Знизившись до самiсiнької води, дванадцять винищувачiв бойовим розворотом вийшли знизу-ззаду на дистанцiю дiєвого вогню своїх гармат. Ворожi стрiльцi вiдкрили шалений вогонь з нижнiх кулеметiв, але для них така дальнiсть була завелика, траси великокалiберних куль на пiвдорозi рiзко мiняли свою траєкторiю i йшли донизу.
В досвiтньому небi стiльки рiзнокольорових трас, що сонце, яке сходить, здається гiгантським ковальським горном. I цей горн щедро засипає небесну вись i морську поверхню не променями, а розпеченими iскрами.
Кутасов цього разу йшов веденим у Амет-Хана. Їхня пара догнала крайнiй бомбардувальник i лейтенант першою ж чергою убив стрiльця - нижня кулеметна установка повела стволом вбiк, так i застигла непорушно до кiнця атаки. "Грифон" лейтенанта ударив по хвосту, потiм по моторам. Сашко теж додав, а потiм ударив по кабiнi. Проскочили вгору i знову ударили в пiкiруваннi по цьому ж бомбардувальнику. А той i так ледь-ледь шкандибав. Нiс його то упускався, то пiднiмався, вiд хвостового оперення залишилися однi шматки. Ще пара коротких черг по моторам. З щiлин капотiв б"є кошлате полум"я. Кiнець!
Не чекаючи, поки "пе-другий" звалиться вниз, кинулися за iншим бомбардувальником.
- "Двадцять третiй, двадцять другий", назад! - Раптом гаркнула рацiя таким голосом пiдполковника, що Амет-Хан з Кутасовим негайно повернули. Як вiн мiг в такiй каруселi все вiдслiдкувати?
Добре зробили, що вiдвернули. Їхню пару атакують шiсть штук "якiв" Але ледь зав"язалася бiйка, як бiля двох "грифонiв" з"явилися машини iнших льотчикiв загону. Пара, ще одна... Прибавляється i "якiв".
Бомбардувальники повертають назад. Гублячи по шляху свої палаючi машини, вони розтяглися довгим строєм. З бомбардувальниками закiнчили швидше, нiж ворожi винищувачi встигли опам"ятатися. Зате тепер двобiй - небесам стало затiсно. Бiй iде на вертикалях. Винищувачi голками прошивають хмари. Командир групи знаходиться з веденим вгорi, пильно стежить за своїми пiлотами: хтось потрапляє в скрутне становище - шулiкою кидається на допомогу. Все бачить i командує спокiйно, без нервiв та iстерики.
- "Беркут-23" на допомогу "двадцять п"ятому".
Амет-Хан з Кутасовим поспiшають на допомогу. Двоє "грифонiв" зiйшлися з шiсткою "якiв". Лейтенант з веденим вiдволiкають на себе одну ланку. Звiдкись згори звалилася пара "якiв". По почерку видно - аси. Ось на них i впав згори командир групи. Короткий удар чотирьох гармат - i вiд вибуху бензобакiв "як" розлiтається на шматки. Так, важка рука у командира! Хто б мiг сказати, що цей, такий спокiйний на землi чоловiк, в небi такий яструб. Ще одного "яка" взяв на себе ведений пiдполковника.
Командир загону капiтан Таран атакував ланку "якiв", якi "сiли на хвiст" парi Нельсона Григоряна. Вiн влучання снаряду "як" розлiтається на шматки, ведений капiтана б"є по другому "яку". Той спалахує смолоскипом i круто пiкiрує донизу. Третiй "як", залишившись один, теж звалюється в пiке i йде за своїм напарником. Його не переслiдують, не до цього. Радянських лiтакiв стiльки, що байдикувати нiколи.
Коли пiлоти вже подумували про боєкомплект i пальне, на змiну прилетiв перший загiн. Здали їм суттєво пошарпаних "якiв" i взяли курс додому. Тепер "червоним" не вирватися. А коли заманеться нарощувати сили, на аеродромi в повнiй готовностi третiй загiн. П"ять хвилин - i вони тут. Назад летiли радiснi i збудженi. Навiть турбiни не вiдчували втоми, спiвали...
Ось i аеродром. Сiли. Вiдiйшли вiд лiтакiв. Бiля машин вiдразу ж заходилися наземнi служби. Заправляють баки, патроннi ящики, латають пробоїни, регулюють двигуни, гармати. За пiвгодини наступний полiт. Командир групи проводить коротку "лiтучку"`. Клiмов жорстко вказує на помилки пiлотiв. Виннi в нехлюйствi мовчать. I нiчого тут не заперечиш - справедливо.
З-за обрiю нарештi виринає сонце. В повiтрi льотчики вже з ним зустрiчалися, а зараз воно нiби вдруге вiтає пiлотiв. Що ж, здраствуй! Вiдчувається, що сьогоднi день буде жарким. Амет-Хан вiдпочиває, сидячи в кабiнi, чекає, поки технiк приставить драбинку. Повiльно спускається, знiмає шолом, залишаючи його в кабiнi. Ранковий вiтерець легенько ворушить його кучеряве волосся i вiн усмiхається. На стоянку завертає паливозаправник, в повiтрi густо тхне авiацiйним гасом i лейтенант поспiшно йде геть.
- Як апарат? - Технiк жестами вiддає команди пiдлеглим, запитально дивиться на Амет-Хана.
- О! - Пiднiмає великий палець вгору лейтенант. I старий роботяга розпливається в посмiшцi.
- Там в їдальнi вам снiданок приготували, товаришу лейтенант. А ми тим часом "єроплан" до наступного вильоту пiдготуємо. - Повiдомляє технiк свого командира. Вiн в авiацiї вже третiй десяток рокiв, готував до бойових вильотiв "ньюпори" з "Муромцями" i в роки Великої вiйни, i в роки наступної ворохобнi. Вiн багато чого знає i пам"ятає, i лейтенант любить слухати його розповiдi про минулi днi.
- Спасибi, Макаровичу. - Усмiшка у лейтенанта добра i щира.
Бiля капонiра, де зупиняється "грифон" командира групи чекають льотчики. Амет-Хан з цiкавiстю дивиться, як Клiмов вилiзає з кабiни. Невже ця жарка сутичка не розбурхала нерви, i в холоднокровному, впевненому поглядi не з"явиться який-небудь вiдблиск внутрiшнього хвилювання? Лейтенант зустрiчав за службу багатьох льотчикiв, i хоробрих до нестями, i смiливих в мiру, i з мiцними нервами, i спокiйних до флегматичностi - збудження бою на всiх залишає свiй вiдбиток. Он, i дивитися не потрiбно - у сержанта Володьки Карасьова смикається нижня повiка правого ока, а його власний ведений, Сашко Кутасов, мне рукавички, нiби намагаються витиснути з них воду. Хтось колупає носком землю, хтось щосекунди обсмикує льотну куртку. А в нього самого дрiбно вистукують зуби, поки зарулює на стоянку...
Коли пiдполковник неквапливо спустився на землю i став спокiйно стягувати рукавички, з усмiшкою поглядаючи на льотчикiв, якi зiбралися бiля його машини, лейтенант дивився в усi очi. Нiби й не сталося нiчого! Нiби з прогулянки людина повернулася! Невже прикидається? Але ж один-єдиний погляд, жест може видати найкращу гру. Нi, не грає! Найзвичайнiсiнька людина i разом з тим незвичайна! Лейтенант схвильовано зiтхає - перед ним льотчик особливий...
На землi теж не втрачали часу даремно. Ледь лiтаки розставили по стоянках, поруч нiби за помахом чарiвної палички з"явилися столики, де на льотчикiв вже чекав снiданок. Але так рано їсти нiкому не хочеться. Льотчики це роблять бiльше задля поваги до кухаря, нiж вiд голоду.
...В їдальнi - її обладнали подалi вiд стоянок, запахiв авiацiйного гасу, шуму i гаму - для льотчикiв накрили столи. Кухар пригощає їх млинцями. В таку рань їсти не хочеться, але не хочеться i ображати наземний персонал. Вони старалися якомога краще зустрiти льотчикiв пiсля бою. Пустельга, в накинутiй наопаш на голе - в одному лише смугастому тiльнику - тiло шкiрянiй куртцi, весь перебинтований, зачiпає офiцiанток, тi вiдповiдають i весь зал регоче. Володимир сватає Нельсону Григоряну - кримському вiрменину - пухкеньку Свiтлану, маленьку дунду з круглим личком i двома дитячими кiсками. Пустельга ловить момент, коли Свiтланка з"являється з пiрамiдою тарiлок i, як справжнiй сват, закидає словечко.
- Ти, Свiтланко, лише глянь на нього. Який хлопець! Орел! - Володька перевершив самого себе i заливається солов"єм. - Пiсля вiйни повезе тебе у Вiрменiю, знайомити з родичами. Будеш їсти шашлики i купатися в озерi Севан. Ти, Нельсоне, будеш любити свою дружину?
- Буду! - Б"є себе в гордо випнутi груди Нельсон.
- Клянешся не зраджувати?
- Клянусь! - Свiтланка червонiє, як макiв цвiт, i кулею вилiтає до кухнi.
I раптом... На входi стоїть Ляховський. Стало тихо. Льотчики дивляться на прибульця з того свiту, а потiм... Потiм пiдстрибнули столи, попадали на пiдлогу пластмасовi стiльцi, загримiли тарiлки.
- Го-го-го... Льончику! - Радiсний лемент мало не зриває легкий тент їдальнi.
- Лях! - Ляховський радiсно - аж кiстки трiщать - тисне всiх, хто потрапляє пiд руку. Свiтланку пiднiмає за талiю вгору i мiцно цiлує в уста. Та не виривається i тiльки сльози ручаєм течуть по обличчю. Та й у самого лейтенанта губи дрижать, вiн не може говорити.
- Ти як, звiдки... де... коли... - Запитують всi вiдразу i про все.
Ляховський опускає Свiтлану на пiдлогу i обсмикує куртку.
- Тихо! - Пустельга горланить гучнiше за iнших. - Припинити запитання! Кухня! Тарiлочку! Людина повернулася з того свiту! Свiтлана! Вiдкривай виннi погреби! Вибивайте чопи з дiжок!
Ляховський сiдає за стiл, крутить в руках виделку.
- Признавайтеся, хто вчора мої сто грам за збитi видудлив? - I знову гамiр мало не зриває тент.
Свiтлана на мить зникла i знову з"явилася. У неї в руках пузатенька плашка "Ай-Петрi" з п"ятьма зiрочками. У неї завжди на екстрений випадок щось є в запасi. Задзвенiли склянки. На тарiлцi перед Леонiдом виросла цiла гора млинцiв. Поряд негайно з"являється сметана i чималий глечик з легким виноградним вином. Ляховський їсть не поспiшаючи, зi смаком, поливає млинцi сметаною, додає варення. Для нього у офiцiанток персональна кварта, вiн запиває вином кожен шматочок млинця. Коли пустiє п"ята чи шоста тарiлка, вiн зiтхає з сумом i серветкою витирає рота.
- Хух! Дякую, накормили. - На входi з"являється командир групи разом з капiтаном Тараном.
Пiдполковник вже встиг переодягтися, вiн у повсякденному тропiчному однострої - своєрiдний шик пiлотiв морської авiацiї, вiзитна картка: ми не якiсь там армiйцi! Встає i виструнчується Ляховський, честь не вiддає, оскiльки з непокритою головою. Разом з ним виструнчуються й iншi льотчики загону. Клiмов махає рукою - "вiльно, хлопцi, вiльно, не напружуйтеся так, в бойовiй обстановцi можна простiше".
- Ну от, весь загiн в зборi. - Звертається Клiмов до командира загону. - Коли готовi до вильоту, прошу на КП командирiв ланок. Капiтане Таран, командуйте. Товаришi льотчики...
Пiдполковник легко пiдносить долоню до синьої пiлотки i разом з командиром загону залишає їдальню i в "залi" пiднiмається легкий шум, кожен прагне висловити припущення, яка робота на них чекає.
...На КП командири ланок вже за кiлька хвилин. Тут зiбрався командний склад i решти загонiв. Всi чекають командира групи, обговорюючи тим часом подiї, якi сталися вночi. А обговорити було що.
В нiч на четвертий день вiйни радянськi флотоводцi вирiшили завдати удару по Севастополю та мiстам Пiвденного узбережжя Криму. Для цього з Потi та Туапсе вишли два загони бойових кораблiв. Перший загiн на чолi з крейсером "Ворошилов" i двома есмiнцями сьомого проекту прикривав дiї двох лiдерiв - "Москви" i "Тбiлiсi", якi мали обстрiляти Севастопiль. Пiд прикриттям темряви радянськi кораблi очевидно сподiвалися невиявленими дiйти до заданого району, завдати удару i на повнiй швидкостi вiдiйти пiд прикриття своїх винищувачiв. Однак "червонi" стратеги прорахувалися. Цi корабельнi групи були виявленi ще при виходi з баз Кавказького узбережжя радарами i теплопеленгаторами "Рубiна" - повiтряного командного пункту. Для удару по виявленим цiлям пiдняли штурмове авiакрило - загони штурмовикiв, якi перекинули в Україну напередоднi з авiаносцiв Середземноморської ескадри. Один з них базувався на авiабазi в Саках, там проходила пiдготовку Морська авiагрупа Клiмова, один - на учбовому авiаносцi, який прикривав нафтовi платформи в районi Змiїного. Авiацiйну групу з "Севастополя", яка базувалася на Донецький аеровузол, тримали в резервi. Проте вона не знадобилася.
Про це розповiли льотчики, якi разом з авiагрупою Клiмова вiдбивали атаку радянських бомбардувальникiв на Бердянськ. Захопившись боєм, пара "грифонiв" витратила все пальне i змушена була приземлитися на аеродромi Аджимушкай, з якого працювали загони Морської авiагрупи. Поки заправляли їхнi машини, вони подiлилися новинами зi своїми молодшими колегами. Розповiдали з досадою, що не вдалося їм попрацювати по своєму профiлю. Вся слава дiсталася хлопцям з "Києва" i "Славутича".
Ударнiй групi "червоних", в якiй були лiдери есмiнцiв "Москва" i "Тбiлiсi" навiть не дали дiйти до рубежу вiдкриття вогню. Їх накрили миль за сто вiд Севастополя, пошкодивши в першi вiсiм хвилин обидва кораблi. "Москву" потопили в другому нальотi "кияни", що базувалися на "поплавку" - учбовому авiаносцю, який являв собою велетенську плавучу самохiдну баржу з залiзобетону довжиною в триста i шириною в сiмдесят п"ять метрiв. Три такi тихохiднi плавзасоби були обладнанi всiм необхiдним для запуску в повiтря i прийняття на палубу лiтакiв. Саме тут мали невдовзi навчатися польотам з палуби авiаносця молодi льотчики з групи Клiмова, але вiйна перешкодила.
Другу групу радянських кораблiв накрили вже при її вiдходi до Кавказького узбережжя. Одночасний удар восьми десяткiв лiтакiв зенiтки крейсера i двох есмiнцiв вiдбити не змогли. Першого удару по кораблях завдали штурмовики з касетними бомбами, якi знищили обслугу зенiтних гармат i кулеметiв. Радянськi конструктори-корабели геть iгнорували загрозу повiтряного удару i їхнi кораблi мали не тiльки недостатню кiлькiсть зенiтних засобiв, але й розрахунки зенiтних установок не були прикритi бронею. По крейсеру нанесли удар двi ланки штурмовикiв, скинувши по тисячу дев"ятсот кiлограмiв бомб кожен - вiсiм разових бомбових контейнерiв споряджених осколковими суббоєприпасами. На вiдкритих бойових постах крейсера не вцiлiв жоден червонофлотець. По кожному з есмiнцiв вiдпрацювала ланка штурмовикiв, але наслiдки для них були ще важчими - загинуло все командування кораблiв на вiдкритих мiстках.
А потiм, майже в полiгонних умовах без протидiї зенiтних засобiв противника, по крейсеру i есмiнцях вiдбомбилися ударнi ланки штурмовикiв. Кожен нiс по однiй тисячокiлограмовiй бомбi i двi по п"ятисот кiлограмiв. Вiд прямих влучань i близьких вибухiв кораблi отримали такi ушкодження, що протриматися на поверхнi їм вдалося не бiльше години. Рятувальнi лiтаки пiдiбрали з усiх п"яти кораблiв не бiльше двохсот уцiлiлих радянських морякiв. В полон потрапив i командувач ескадри легких сил радянського Чорноморського флоту. Розгром "червоних" був повний...
Про цю битву пiдполковник Клiмов повiдомив буквально чотирма-п"ятьма фразами.
- Бiльш докладнiше дiзнаємося з наказу по авiацiйних частинах флоту. - Заверши вiн своє повiдомлення про розгром ударних з"єднань флоту "червоних". - На сьогоднi ж ми отримали задачу зiрвати повiтряний десант противника на узбережжя поблизу Бердянська. Слухай наказ!
Повiтряною розвiдкою встановлено, що радянськi вiйська готуються провести десантну операцiю з метою сприяння просуванню своїх вiйськ на пiвденному фланзi фронту. Для цього противник проводить демонстрацiйний десант в районi Керчi. Основний десант має захопити Бердянськ. Радянське командування планує висадити свої вiйська двома - повiтряним i морським - ешелонами поблизу Бердянська. Ударом з заходу i з моря захопити порт i мiсто Бердянськ. Повiтряний ешелон десанту вже в повiтрi. Нашiй групi наказано перехопити групу десантних лiтакiв в квадратах ... i ... над Азовським морем. Вилiтаємо на перехват всiєю групою. Перший i третiй загони беруть на себе винищувачi противника. Перший загiн в повному складi йде на висотi шести кiлометрiв i в районi цiлi атакує групу розчистки повiтряного простору. Третiй загiн в складi двох ланок атакує безпосереднє прикриття повiтряних кораблiв. Другий загiн наносить удар по десантних кораблях. - Хтось з командирiв ланок першого загону тихенько прокоментував слова пiдполковника: "Другому завжди найсмачнiшi шматочки дiстаються...", але Клiмов припинив дискусiю коротко i жорстко: "Молодьож! Балачки!" i всi заходилися старанно вiдмiчати в планшетах район дiї. - Штабна ланка i одна ланка третього загону - резерв. Я керую боєм з лiтака управлiння. Позивнi - згiдно таблицi радiоперемов. Питання є? - Клiмов суворо глянув на присутнiх. - Питань немає! По машинах!
...Злетiли. Вiдразу на маршрутi набрали висоту. Блиснули скалками розбитого дзеркала дрiбнi хвилi Азовського моря i авiагрупа взяла курс на Темрюкську затоку. В високому небi перистi хмаринки, нiжна лазур i ще по-лiтньому яскраве сонце. В таку пору саме засмагати десь би на пляжi - оксамитовий сезон тiльки-тiльки починається. А тут доводиться воювати, бо комунякам в Росiї, бачте, мало виявилося загарбаної ними iмперiї Романових, захланним бiльшовицьким нелюдам i Україна знадобилася в їхньому комунiстичному "раю", хай їм бiс!
Командир групи знову на лiтаку управлiння, вiн наводить своїх пiдлеглих на цiль - караван транспортних лiтакiв i бомбардувальникiв Ту-2, якi буксирують планери з десантом. Рубiж перехвату - якраз над затокою. Загони групи йдуть етажеркою - лiдирує перший загiн. Їм випало зв"язати боєм радянськi винищувачi, якi мають розчистити шлях повiтряному каравану.
Вище на двiстi метрiв i позаду на кiлометр - другий загiн. Хлопцям капiтана Тарана випала найкраща робота - атакувати неповороткi транспортники i буксирувальники планерiв. Ще вище - третiй загiн i штабна ланка - група резерву. "Грифони" "трiйки" вiзьмуть на себе винищувачi прикриття.
В ефiрi - тиша. Радiорозвiдка у "червоних" теж не в тiм"я бита.
Згiдно плану бою група йде трохи далi на схiд, щоб завдати удару по колонi з флангу. Ось уже на горизонтi, праворуч, з"явилися чорнi цятки радянських лiтакiв. Коротка команда Клiмова - i перший загiн в легкому пiкiруваннi набирає швидкiсть i йде на перехват "якiв". Радянськi винищувачi мають завдання розчистити повiтряний простiр для десантних лiтакiв i планерiв. Ось їх i зв"яжуть боєм льотчики першого загону, звiльняючи простiр ударнiй групi.
За хвилину починають розгiн в пiкiруваннi й "грифони" капiтана Тарана.
Колона в тридцять одиниць - у кожного "ту-другого" на причепi по три планери - кожним своїм рухом пiдкоряючись головнiй машинi, спокiйна ззовнi, впевнено прямувала до пiвнiчного берега. Бойовий порядок зберiгав чiткiсть i силу, буксирувальники йшли колоною ланок, розтягнувшись на кiлометри. Тут панувала згода, що примножувала силу, грiзну мiць повiтряної армади, нiхто не являв нетерпiння.
Передавач лiтака управлiння Морської авiагрупи, зрiдка вмикаючись, володарював в ефiрi, у "червоних" всiх подавляв головний бомбардувальник - вiн iшов пiд прикриттям цiлої ескадрильї "якiв". Але голоси поза регламентом теж проривалися. Вимогливi - транспортникiв: ""Яки", "яки", сократите дистанцию. Плохо вас вижу...", стримано-незалежнi - винищувачiв прикриття: "Держусь заданного эшелона. Прикрытие обеспечу...", i тих, хто володiв правом дати пiдказку i пораду. Українськi пiлоти мовчали...
Один Амет-Хан неспокiйно снував з одного флангу на iнший, тiльки раз гортанно з радiсним нетерпiнням в голосi закликав товаришiв: "Наведемо порядок у небi!" i командир авiагрупи пiдполковник Клiмов негайно спинив його: "Не заривайся!"... I всi зрозумiли попередження, адресоване Амету.
Ляховський, не спускаючи очей з капiтана, признав: крюк з боку моря розважний, виправданий. Саме так, раптово - з боку моря, звiдки українських лiтакiв противник не чекає, прикриваючись сонцем, потрiбно нападати на колону. Кожному це зрозумiло...
З ясним розумiнням нехитрого задуму командира Леонiд вiдчув, як вiдкривається друге дихання. Втома пiсля ночi його залишала. Час нiсся, витiкаючи, як вода мiж пальцiв, не пiддаючись контролю...
Маневр в бiк моря пiдказаний досвiдом, промiння сонця приховає пiдхiд українських винищувачiв, це нам, ясен пень, на руку, але тут одночасно i незручнiсть: льотчики перед атакою повиннi будуть перекладати важкi восьмитоннi машини - "грифон" морський палубний багатоцiльовий лiтак, а не легкий фронтовий винищувач - не в лiвий розворот, а праворуч, в правий розворот. Це незручно. Пропадає контакт, вiзуальний зв"язок мiж пiлотами розладжується, надiйнiсть бойового порядку слабшає...
Леонiд внутрiшньо цьому опирався. I так, намагаючись не схибити, входив в цей утруднений розворот, виконував його, як i iншi пiлоти, швидко, ладно, не порушуючи строю... Так розвернути загiн, так вивести на цiль дванадцять машин мiг тiльки майстер повiтряного бою... Клiмов i Таран пожинали зараз солодкi плоди днiв важкого навчання, але й кожен з його пiлотiв мав за плечима не одну сотню годин нальоту. Ляховський вiддавав своїм командирам належне, однак все одно душа у нього до такого розвороту не лежала...
Перший загiн вже зiйшовся в собачiй бiйцi з "яками" розчистки повiтряного простору, вже перекреслили небо першi траурнi смуги пiдбитих лiтакiв, коли другий загiн, набираючи в похилому пiкiруваннi швидкiсть, атакував колону бомбардувальникiв Ту-2 з планерами на причепi. Зв"язавши боєм передовий загiн винищувачiв, хлопцi "одинички" дали пiлотам Тарана можливiсть працювати, як на полiгонi. Тридцятимiлiметровi гармати "грифонiв" дозволяли вести вогонь з кiлометрової дистанцiї, автоматичнi стрiлецькi прицiли лiтакiв давали змогу стрiляти точно i надiйно уражати повiтрянi цiлi навiть на такiй великiй вiдстанi. Становище для українських пiлотiв спрощувалося, а для радянських ускладнювалося тим, що бомбардувальники, змушенi буксирувати десантнi планери, були позбавленi маневру, якби у них, звiсно, був час помiтити i зреагувати на дiї льотчикiв Тарана. Однак часу на якiсь дiї у "червоних" вже не залишилося...
Все подальше розкололося надвоє.
Цiлi були розподiленi заздалегiдь i "грифони" вiдкрили вогонь з граничної дистанцiї, ледь автоматичний прицiл обрамив цiль ромбiчним колом. Атака зайняла пару секунд i "грифони" вийшли з бою. За пiвхвилини колона була розшматована, кожен з льотчикiв ударної групи знищив або пошкодив буксирувальник. Кiлька "ту-других", роздуваючи смолоскипи на крилах, поволокли до води планери, якi були у них на причепi. Однак бiльшiсть пiдбитих бомбардувальникiв встигли звiльнитися вiд тягаря i тепер фанернi коробки, щiльно набитi "червоним" десантом, брели кудись на пiвнiч по волi повiтряних хвиль.
Їх не чiпали - встигнемо розiбратися пiсля того, як розправимося з бомбардувальниками.
Тi Ту-2, якi не потрапили вiдразу пiд вогонь гармат "грифонiв", вiдчепили планери i спробували розвернутися для бою. Даремно! Чiтко розвернувшись строєм, "грифони" атакували бомбардувальники ззаду з нижньої пiвсфери. I ще дюжина "ту-других" також пiдкорилася закону земного тяжiння. Кожна атака зайняла щонайбiльше кiльканадцять секунд, п"ять-шiсть ударiв серця. Останнi бомбардувальники добивали, коли тi спробували втекти...
Тепер залишалося закiнчити з планерами. Тут вже кожен з пiлотiв працював самостiйно. Ляшенко з новим веденим - лейтенантом Удовиченком, атакували три крайнi планери. Гарматами вiдсiкли крила у двох, хвости i нiби вивернули в пiднебессi корзини з раками. З кiлометрової висоти "червонi" десантники полетiли до води. Дехто тримав у руках речмiшки, iншi волiли падати без харчiв - тепер вже все одно. Ще один планер розметали по небу на трiски.
За десять хвилин з повiтряним десантом противника було закiнчено.
Пiдполковник Клiмов спостерiгав за ходом бою з лiтака управлiння i, коли небо очистилося вiд транспортних машин i планерiв, подав сигнал на вiдхiд. "Грифони" першого i третього загонiв вiдривалися вiд "якiв" та "лагiв" пiкiруванням i на швидкостi вiдходили пiд захист зенiтних батарей на плавучих платформах. Так в мiнiатюрi на Азовському морi вiдпрацьовувалася спiльна тактика дiй авiацiї i кораблiв...
Лiтаки заходили на посадку з ходу. Ледь "грифон" закiнчував пробiжку, його пiдхоплював Краз своєю штангою i тягнув на стоянку. Льотчик ще знаходився в кабiнi, а технiки i механiки негайно приступали до обслуговування машини. Наказ пiдполковника Клiмова був категоричним: за пiвгодини лiтаки групи мають бути готовi до наступного вильоту!
Ляховський виконував полiт додому автоматично, i лише коли заходив на посадку, вiдкинув геть стороннi думки. Ледь "грифон" приземлився, як Краз пiдчепив його штангою i потягнув до капонiра.
У лейтенанта, поки вiн плавав озером, було досить часу, щоб помiркувати. Зумiвши неупереджено проаналiзувати хiд бою, вiн знайшов причину того, чому його збили. А причин було кiлька. I головнi з них - недооцiнка ворога, його сили, можливостей i досвiду, надмiрна самовпевненiсть i необачнiсть... Ганьба! Пiдставитися пiд удар, спостерiгаючи аз падiнням збитого "краснюка", себто - "купуючи витрiшки"!
Ляховський вiдчував втому пiсля цього польоту i прилiг на розстелених технiком чохлах край капонiру. Двигуни лiтакiв, якi заходили на посадку, нарештi, вiдгули i запала тиша. Цвiркуни в травi завели свою нескiнченну пiсню i йому так було добре i приємно лежати i дивитися в високе синє небо...
Яке красиве небо! Навiть хмаринки розтанули. Легенький вiтерець заколисував i Леонiд непомiтно сам для себе задрiмав...
- Товаришу лейтенант... товаришу лейтенант! - Ляховський стрепенувся спросоння i вiдразу глянув на годинник. Ого! Проспав майже годину! Вiн пiдхопився i запитально глянув на технiка, який щойно торсав його за плече: "Що трапилося? Тривога? Вилiт вiдмiнили?"
- Товаришу лейтенант, наказано пiдвiсити бомби i ракети, а командирiв ланок викликають на КП за пiвгодини. - Слова Стукалова заглушив гуркiт турбiн пари "грифонiв", якi заходили на посадку.
"Хто такi?" - Ляховський дашком прикрив очi вiд сонця. "Грифони" були не їхнi - двомiснi машини, якi були на озброєннi авiаносцiв, в Морськiй авiагрупi, i взагалi в Кримському авiацiйному угрупуваннi, були тiльки одномiснi лiтаки. На вiдмiну вiд вранiшнiх гостей, якi парою присiли на Аджимушкайських аеродром тiльки для дозаправки, зараз на посадку заходив цiлий загiн - дванадцять машин. Судячи по розпiзнавальним знакам на фюзеляжi i кiлях, це був загiн штурмової групи з "Севастополя". "Ого! Не спроста вони заявилися. Треба поквапитися на КП..." - лейтенант притьмом збiг з насипу капонiра...
На першому поверсi командно-диспетчерського пункту, де власне i розташувався штаб авiагрупи Клiмова, Ляховський встиг одночасно з iншими командирами ланок. Командири загонiв авiагрупи були вже тут i, очевидно, давно. Чи й вiдпочили пiсля вильоту на перехват повiтряного десанту. Судячи з запалих очей та посiрiлих облич, вiдпочити їм не випало анi хвилини.
Поки чекали гостей, лейтенант дiзнався про новини. Для авiагрупи в цiлому вилiт виявився не таким вдалим, як для пiлотiв другого загону.
Перший i третiй загони, якi забезпечували бойову роботу пiлотам капiтана Тарана, втратили вiсiм лiтакiв i двох льотчикiв. Двоє змогли дотягти до аеродрому, чотирьох виловили рятувальники Азовської флотилiї, а двоє пiлотiв з третього загону потрапили в госпiталь з важкими пораненнями. I медики не могли сказати напевне, чи повернуться вони знову до льотної роботи. Так що рано Ляховський радiв, що вилiт на перехват десантного каравану обiйшовся для нього самого i його пiлотiв без втрат. За їхню удачу заплатили iншi i це додавало гiркоти в п"янку радiсть перемоги над ворогом у цьому бою...
- Всi в зборi? - Голос командира групи вiдразу ж припинив неголоснi розмови. - Прошу уваги. О 10 годинi 10 хвилин повiтряною розвiдкою флоту був виявлений конвой в районi Анапи. Вiсiм швидкохiдних десантних барж пiд охороною чотирьох сторожових катерiв йдуть курсом на Тузлу. Нашiй групi наказано нанести удар по кораблям противника. Для цього групi придали штурмовий загiн iз "Севастополя". (Їхня авiагрупа зараз базується на Донецький аеровузол i завдає ударiв по радянських вiйськах, якi наступають на Донецькому напрямку i вздовж пiвнiчного узбережжя Азовського моря.) Завдавати удар будуть лiтаки капiтана Мазуренка. - Командир авiазагону "севастопольцiв" чемно схилив голову. Однак його й так знали майже всi: хто учився з ним разом, хто проходив пiдготовку в Саках на "нитцi". - Прикривати ударнi групи будуть двi ланки другого загону пiд командуванням лейтенанта Ляховського.
- Вашу ланку, лейтенант, я наказав пiдготувати для удару по кораблях противника... - Звернувся до Леонiда Клiмов. - Потренуєтесь в бойових умовах по реальнiй цiлi... Пiсля виконання завдання повертатися будете на аеродром Олександрiвка. Це бiля Донецька. Пам"ятаєте?
- А то! Знайомi мiсця, я там навчався в аероклубi. - Радiсно заусмiхався Ляховський. - Та й мої хлопцi майже всi там починали свою льотну кар"єру. - Звiстка про перелiт до Донецька його порадувала.
- Заперечую, товаришу пiдполковник. - Раптом озвався командир загону "севастопольцiв". - Коли цей конвой має повiтряне прикриття, "червонi" позбивають ваших льотчикiв, як крижнiв на зльотi. З бомбами i ракетами "грифон" позбавлений маневреностi i не може вести повiтряний бiй. А скинути бомбовий вантаж льотчикам може не вистачити часу. Навiть без зовнiшньої пiдвiски "грифон" занадто важкий i iнертний для маневреного повiтряного бою. Можливо, було б краще видiлити для прикриття весь загiн?
- Нi, капiтане. - Заперечив пiдполковник. - Ви знаєте, що моя група зараз передислоковується на ваш аеродром. Пiлоти, якi будуть прикривати вас, знайомi з Донецьким районом, вони там проходили початкове навчання i їм не становитиме труднощiв посадка на чужому майданчику. Але iншi будуть сiдати там вперше, а пiсля бою, ви самi знаєте, можливi всiлякi ускладнення. Менi ускладнення не потрiбнi.
Вiдносно того, що "грифони" з бомбовим вантажем будуть легкою здобиччю винищувачiв противника, то розвiдка не виявила повiтряного прикриття конвою. Ваш полiт буде забезпечувати лiтак управлiння. Коли вiн виявить ворожi винищувачi в районi конвою, ланка Ляховського просто скине бомби в море i встигне приготуватися до повiтряного бою. Питання є? - Зазвичай питань не задавали i пiдполковник дуже здивувався, коли раптом вони виникли в новопризначеного командира ударної групи.
- Є питання, товаришу пiдполковник. - Пiдняв руку Ляховський. Клiмов кивнув, дозволяючи. - А чого нас аж в Донецьк перекидають?
- Будемо працювати разом з "севастопольцями" по основнiй спецiальностi. - Вiдповiв Клiмов. - "Червонi" хочуть висадити морський десант в допомогу парашутистам, яким вдалося дiстатися до Бердянська. Командування флоту вирiшило розгромити цей конвой на переходi. Будемо прикривати ударнi групи штурмовикiв. Конвой iде пiд посиленою охороною "якiв" i "мiгiв". Перший удар заплановано на тринадцяту годину. Отож ваша група, лейтенанте, повинна до цього часу приєднатися до загону. Ще питання?
- Це в процесi пiдготовки. - Клiмов глянув на всiх вiдразу. Всi мовчали. - По конях, хлопцi!
Це була улюблена приказка пiдполковника.
Узгодження питань взаємодiї мiж "севастопольцями" i групою Ляховського зайняло хвилин двадцять. Уточнили порядок дiй, проробили з пiлотами кiлька варiантiв удару i вiдходу у випадку повiтряного бою з радянськими винищувачами. Попутно дiлилися новинами, яких - а Ляховський бачився з хлопцями з "Севастополя" бiльше року назад - набралося багатенько. Льотчики Середземноморської ескадри повiдомили, що українськi кораблi найближчим часом мають залишити Хайфу - п"ятистороннi переговори в Женевi мiж Iзраїлем i Україною з одного боку та Францiєю, Iталiєю i Великобританiєю з другого, вже доходили кiнця i ось-ось мали завершитися пiдписанням договору. I 5-я - Середземноморська - ескадра з наступного року буде базуватися тiльки на Острiвну базу та базу в Галлiполi, якi орендувалися в Туреччини. З одного боку, це було добре - тепер чоловiки будуть бачити своїх дружин i сiм"ї частiше, нiж раз на пiвроку. "Ми прямо аж звiрiємо на своїх коробках!" - з посмiшкою повiдомив про обстановку на кораблях однокашник Леонiда. З iншого, вислуга буде йти звичайним чином, а не рiк за два, як було досi. Вiдповiдно й грошове утримання буде меншим. I тепер дехто пiдраховував, на скiльки рокiв довше доведеться виплачувати кредити за житло чи iншу нерухомiсть. Але, звичайно, головною новиною були новi реактивнi "грифони". Пара таких лiтакiв з весни проходила випробування на комплексi НИТКА. I Мазуренко висловив припущення, що вже наступного року вони будуть воювати на таких машинах.
- Ви думаєте, товаришу капiтан, що вiйна так довго триватиме? - Недовiрливо хмикнув хтось з молодих пiлотiв. Ляховський глянув скептика i пригрозив кулаком: не задавай дурних питань, хлопче!
- Думаю, що ця вiйна триватиме не один рiк. - Спокiйно, нiби i не чув скептичних ноток, вiдповiв капiтан. - З комунiстами ми ще не один десяток рокiв будемо воювати. Їхнiй головний пахан Ленiн казав: "Або ми їх, або вони нас - закопають..." А у мене є велике бажання забити в їхню могилу осиковий кiлок...
Закiнчивши пiдготовку в тактичному класi, льотчики поспiшили у вагончик для чергової змiни; квапливо натягували щiльнi протиперевантажувальнi костюми. Леонiд, надiваючи шолом, виглянув з дверей. Ревучи турбiною, мимо вагончика до злiтної смуги проповз "грифон". Лiтак на якусь мить завмер на майданчику, викладеному металiчними плитами, крила i стабiлiзатор дрижали нiби у птаха, що готувався до кидка. Ось пiлот вiдпустив гальма, винищувач стрiмко помчав по дорiжцi i вiдiрвався вiд смуги з гуркотом, схожим на рев урагану. Срiбляста машина, схожа на наконечник гарпуна, розтанула в повiтря.
- Хто це злетiв з таким шиком? - Амет перевiрив пiстолет i лiхтарик, що знаходилися в кишенях ВППК i обернувся до Ляховського. - Сьогоднi у "севастопольцiв" буде справжнє дiло. А на нашу долю, як завжди, залишиться тiльки вiтати їхнi звитяжнi перемоги.
- Не прибiднюйся. - Леонiд застебнув застiбку-блискавку на ВППК, присiв, пробуючи, чи не затiсний костюм в колiнах. - Вiйна не завтра скiнчиться, Мазуренко має рацiю, ми ще довго будемо воювати...
Вiн пiдштовхнув Амета до виходу, де вже чекали решта пiлотiв його групи, i всi разом вони юрбою рушили до стоянок своїх машин. Сонце пливло у високостi i кидало на землю жаркi променi...
Першими злiтали "грифони" "севастопольцiв". Завантаженi ракетами i бомбами важкi машини вирулювали на злiтну смугу i попарно, ревучи турбiнами, розбiгалися i свiчкою йшли вгору. Коли на злiт пiшла третя ланка, Леонiд з Аметом i веденими заквапилися до своїх машин...
Нiби скоряючись невидимому знаку, "грифони" разом вiдiрвалися вiд землi. Вiдполiрованi до блиску плити злiтної смуги, трава, вагончики, капонiри - все метнулося назад. Леонiд вiдчував себе невагомим, нiби тiло його в невидимому маятнику гойднулося вперед: полiт почався...
Небо було чисте i спокiйне. Баранцi хмар йшли кудись на захiд ген-ген у висотi. Лiтаки швидко i плавно набирали висоту. Море внизу заволокло блакитним серпанком, вiн прикрив легкi баранчики на хвилях i прозору зеленувато-блакитну воду, яка виблискувала сонячними зайчиками. Потiм все навколо кабiни зробилося бiлим, як вата. I негайно зникло вiдчуття простору, було незрозумiло, де небо i земля. Молочнi хвилi купчилися навколо, захльостуючи скло кабiни. Але ось слiпа пелена скiнчилася i Леонiд раптом побачив нiс своєї машини, а за секунду вже летiв у чистiй блакитi, пронизанiй яскравим свiтлом.
Вони дiсталися висоти шести тисяч метрiв, коли озвався радiоголос лiтака управлiння:
- "Двадцять перший", ви на траверзi цiлi. - Ляховський глянув лiворуч i побачив у розривах хмар чорнi цятки на синьо-блакитнiй поверхнi моря. - Повiтря чисте, працюйте спокiйно. До зв"язку!
В розривах хмар лiворуч на блакитнiй поверхнi моря виднiлися темнi риски. Конвой!
- Вас зрозумiв, "Гнiздо". - Ляховський перемкнувся на радiомережу своєї групи. - "Агат", - позивний "севастопольцiв", - починаю роботу. "Беркути", приготуватися!
"Грифон" Ляховського лiг на крило. Лiтак наведення зробив свою справу, вивiв його групу на конвой "червоних". Лейтенант чiтко бачив кораблi, якi йшли двохкiльватерною колоною в напрямку Керченської протоки. Тепер потрiбно прийняти рiшення i вибрати один з варiантiв дiї, якi обговорювалися перед вильотом. I Ляховський це рiшення прийняв:
- "Беркут-25", спостерiгайте за повiтрям. Амет, б"ємо сторожовики, починаючи з головного! Заходимо з корми. Мiй - головний! "Беркути", атака!
Амет-Хан тiльки посмiхнувся. Вiн i сам намiтив такий порядок ударiв по ворожому конвою. Лейтенант глянув довкiл: друга ланка йшла з перевищенням на двiстi метрiв i зараз займала позицiю мiж берегом та конвоєм: на випадок, коли доведеться вiдбивати атаку радянських винищувачiв, що базувалися на аеродромi Анапи i могли бути викликанi на допомогу. Але поки що небо було чисте - противник не бачив українськi лiтаки, якi вже виходили в атаку. Загiн "севастопольцiв" йшов мористiше на висотi тисячi метрiв, вони атакують десантнi баржi, коли увага сторожовикiв буде прикута до ланки Ляховського.
Ляховський клацнув тумблером i колiматор АСП закрився дзеркалом бомбового перископiчного прицiлу. Вiн посунув ручку i "грифон" слухняно перевернувся через крило. Блакить моря в дзеркалi прицiлу на мить змiнилася сяючою блакиттю неба i за секунду прицiльна марка знову накрила блакитну синь хвиль Чорного моря. "Грифон" стрiмко знижувався в пологому пiкiруваннi, заходячи з корми на "червонi" сторожовики. Охорону конвою несли два катери "морськi мисливцi" типу МО-4 i два броньованi катери - БМО - розвiдка ж повiдомляла, що охороняють конвой тiльки МО-4, "мошки", так цi катери називали в РСЧФ. Один БМО йшов в головi, другий - кiнцевим. Їхнi 37-мiлiметровi зенiтнi автомати надiйно прикривали десантнi баржi вiд повiтряного удару з боку моря. Але за кормовими кутами спостереження було недостатнiм i "червонi" помiтили атакуючi лiтаки запiзно, коли тi вже скинули бомби.
Кожен з "грифонiв" нiс на двох багатозамкових бомботримачах по дюжинi 25-кiлограмових осколково-запалювальних бомб i залпове скидання щiльно накривало цiль - в кожен з катерiв мало влучити по двi бомби мiнiмум. А другим заходом ударна ланка вдарить з гармат i ракетами.
"Наша черга!", Амет-Хан перевiв винищувач в похиле пiкiрування слiдом за парою Ляховського. Автомат пiкiрування випустив гальмiвнi щитки i пiлоту не було потреби контролювати полiт. Втiм, Амет не думав про це. Вiн чекав, поки спалахне свiтлодiод команди на ручне скидання, i, коли той засвiтися нарештi, натиснув кнопку.
Серiя з двадцяти чотирьох осколково-запалювальних бомб пiшла донизу, а автомат вже виводив лiтак з пiкiрування, полегшуючи пiлотовi управлiння машиною. До цiлi - катера МО-4 - залишалося ще метрiв шiстсот висоти i можна було не боятися потрапити пiд власнi осколки.
Прив"язнi ременi туго утримують тiло на сидiннi. Амет дивиться в бiк недалекого берега - шукає противника. Але небо пусте. Погляд в перископ заднього огляду - позаду спокiйно, сплески вибухiв закрили сторожовик. Легкий порух ручкою керування вбiк i "грифон" перевертається навколо своєї осi, "пузом" до сонця. Амет опускає нiс "грифона" до лiнiї горизонту - по плану атаки ударна ланка Ляховського має атакувати сторожовi катери з перевороту ракетами i гарматним вогнем з носових курсових кутiв. Такий варiант атаки найбiльш вигiдний - противник не зможе вести вогонь з усiх стволiв по атакуючих лiтаках.
АСП знову в бойовiй готовностi. Зараз балiстичний обчислювач вираховує дальнiсть до цiлi i коли спалахує вогник свiтлодiода, пiлот натискує гарматну гашетку. Товстi джгути снарядних трас тягнуться до дерев"яного кораблика, звiдти у вiдповiдь летять назустрiч "грифону" червонi пунктири трасуючих куль великокалiберного кулемета. Але вiдстань велика i траси ДШК йдуть нижче лiтака Амет-Хана. А навколо "мошки" вода скипає вiд граду снарядiв. Вибухи шматують палубу i рубку катера, летять трiски i зблискують спалахи. Тепер черга ракетних блокiв. З двох "сигар " вириваються по дев"ятнадцять гостродзьобих "стрижiв" - 57-мiлiметрових осколково-фугасних ракет. Автомат, ледь Амет вiдпускає кнопку, виводить лiтак з пiкiрування, i в перископ заднього огляду льотчик бачить, як на кораблику спалахує пожежа.
Все, з цiєю цiллю покiнчено! Навздогiн "грифонам" ланки Ляховського летять траси великокалiберних кулеметiв з швидкохiдних десантних барж. А-а-а, ось що! Головна i кiнцева БДБ мають на озброєння автоматичнi зенiтнi гармати "ерлiкон" 20-мiлiметрового калiбру. Це серйозна зброя проти лiтакiв. Однак наводчики "ерлiконiв" взяли невiрний прицiл i траси залишаються позаду. Добре, що увага зенiтникiв "бедебешок" зараз прикута до ланки Ляховського, вони не помiчають штурмовики Мазуренка, якi вже заходять на бойовий курс по лiвому борту...
Негайно пiсля звiльнення вiд бомбового вантажу ланка пiднялася на чотири тисячi метрiв, зайнявши позицiю для вiдбиття можливого удару винищувачiв, якi могли з"явитися з боку берега. Ще вище, на восьми тисячах баражували чотири "грифони" другої ланки, готовi завдати удару згори по ворожих винищувачах. Але повiтря було чистим, хоча з лiтака управлiння передали, що "червонi" викликали "яки".
Три ударнi ланки "севастопольцiв" несли на зовнiшнiй пiдвiсцi по два блоки з 110-мiлiметровими ракетами i по чотири 100-кiлограмовi бомби на двох бомботримачах. Удар по БДБ планувався у два заходи пiд кутом дев"яносто градусiв до курсу цiлi. Вогонь зенiтних засобiв з десантних барж по атакуючих штурмовиках вiдкрили вже пiсля того, як першi ракети зiрвалися в залпi зi своїх направляючих. Другий удар штурмовики нанесли з правого борту. Цього разу в хiд пiшли гармати, а потiм бомби.
Баржi намагалися маневрувати, змiнюючи курс i швидкiсть. Однак це їх не врятувало. Удар штурмовикiв був точним i невiдворотним. Одна з барж занурилася носом у воду i почала тонути. Двi iншi палали, пошкодженi ракетами i гарматним вогнем. Один з сторожових катерiв також тонув - крен досяг критичної межi i Амет-Хан бачив, як з нього стрибали у воду моряки. Втiм, довго роздивлятися часу не було - з боку берега пiдходили двi ланки "якiв", а на висотi восьми тисяч метрiв радар засiк ланку "мiгiв". Однак все закiнчилося благополучно - "яки", якi спробували атакувати штурмовики на вiдходi вiд цiлi, ланка Ляховського вiдбила атакою згори. А "мiги", якi йшли вгорi, були самi атакованi "грифонами" другої ланки. "Мiги" не стали приймати бою i вiдiйшли, спiкiрувавши до води.
Повернення було спокiйним. Витративши майже весь боєкомплект, ризикувати не стали. Зробили значний гак на захiд i вийшли на кримське узбережжя в районi Феодосiї. До Донецька йшли через Мелiтополь, пiд прикриттям їхньої ППО. А посадку груп Ляховського i Мазуренка на Олександрiйський аеродром прикривали двi ланки винищувачiв вже Донецького району ППО.