Десь далеко-далеко, в туманних просторах Пiвнiчної Атлантики, ще тiльки намiтилися невидимi оку, нiкому не вiдомi, пiдспудно-таємнi змiни в природi, якi через певний час приведуть до народження циклону, i вiн раптово обвалить шаленої сили ураган на твердь i води, буде зривати, нiби кульки фантики паперовi, дахи з будинкiв, ламати, нiби сiрники, неохватнi вiковi дерева, легко, мимохiдь, перевертати металiчнi опори електропередач, викидати, нiби трiски, на прибережне камiння судна. На величезних просторах Пiвнiчної Атлантики виникає циклон ураганної сили. Шлях його буде супроводжуватися трагедiями, смертями i безперервними сигналами бiди "SOS", "SOS", "SOS". Три крапки, три тире, три крапки... i знову: три крапки, три тире, три крапки... три крапки, три тире, три крапки...
Десь там в океанi, вже накопичилася бездушна, що не знає перепон i стримування сила, коли тут, в зеленому портовому мiстi з вцiлiлими з минулого столiття бiлими фортами i баштами, ще стояв тихий сонячний ранок i нiщо не вiщувало бiди. Впадуть барометри, в щоглах i радiоантенах заскочених зненацька суден розбiйно засвище вiтер, наводячи страх на слабкi людськi душi...
Десь там, в Пiвнiчнiй Атлантицi, вже народився циклон, який невдовзi отримає кодове найменування, яке-небудь жiноче iм"я, звучне i нiжне, i ввiйде в довiдники, в енциклопедiю лиха морського, його будуть довго пам"ятати, вивчати шлях руху, оцiнювати руйнування, вчиненi ним та передавати з уст в уста розповiдi тих, хто бачив своїми очима сваволю стихiї i чудом залишився живим.
Тiльки синоптики поки що й не пiдозрювали, який сюрприз готує їм природа, вони спокiйно давали прогноз на найближчий час про ясну погоду без опадiв та вiтру. Сонце зблискувало i дробилося на дрiбнiй хвилi, спалахувало зайчиками на мокрих бортах суден i склi закованих в мiдь iлюмiнаторiв.
...Другу добу йде вiйна. Вже в багатьох мiсцях ворог, користуючись чисельною перевагою, прорвався через кордон на українську землю i, незважаючи на великi втрати, продовжує просуватися вперед. З ворожого берега ведеться артилерiйський вогонь по Лiвобережжю, по мiстечкам i селам Чернiгiвщини. По наведеним через Днiпро понтонним переправам безперервним потоком iдуть танки, бронемашини, пiхота, артилерiя. Автомобiльнi колони доставляють на передову снаряди, набої, харчi, медикаменти, везуть з передової в тил поранених, стрiлянi гiльзи артилерiйських снарядiв, порожнi ящики. Вбитих в тил не везуть. Їх квапливо прикопують в ближнiй воронцi вiд снаряду чи бомби i, лишивши тичку з фанерною зiрочкою, "визволителi" iдуть далi по землi України, нести "свободу, рiвнiсть i щастя комунiстичного труда" поневоленому "буржуазними нацiоналiстами" "братньому" народу.
Форсувавши в перший день прикордоннi Днiпро i Сож, радянськi вiйська все ближче пiдходили до Чернiгова. Це старовинне мiсто було крупним адмiнiстративним i промислове центром i транспортним вузлом на пiвночi України. Тут сходилися двi магiстральнi залiзницi i автомагiстраль, яка iшла вiд Новгорода-Сiверського до Києва. Однак наступ ударних угрупувань Червоної армiї на пiвдень розвивався важко: з пiвночi тут майже немає дорiг, лiси важкопрохiднi для важкої технiки та вiйськових колон.
Зараз на Чернiгiв наступають вiйська сьомої i сiмнадцятої радянських армiй. Сутички йдуть на нечисленних лiсових дорогах. Порiвняно невеликими силами українськi вiйська стримували радянськi танковi i стрiлецькi корпуси, даючи час на зведення в тилу оборонних рубежiв. Головний рубiж пролягав по берегам Десни - рiчка, пiвденний берег якої займався вiйськами територiальних дивiзiй, перетворювалась на основну перепону на шляху до української столицi. В такiй ситуацiї Днiпро ставав природною дорогою, що вела прямо в тил вiйськам, якi оборонялися на Чернiгiвському напрямку.
Радянське командування не могло не скористатися такою можливiстю i на Днiпрi ще в тридцятi роки була заново створена Днiпровська рiчкова флотилiя. Висаджений її кораблями великий десант на фланзi угрупування, що захищало пiдступи до цього мiста, був би несподiваним для українських генералiв. Та в першi днi вiйни рiчковi десанти "червоних" на Днiпрi мали в основному розвiдувальний характер.
Але десант можна було висадити не тiльки для допомоги вiйськам Центрального фронту.
Бiлоруський фронт, перед яким лежали Прип"ятськi болота, також сподiвався на допомогу десантiв Днiпровської флотилiї. Пiдпорядкована фронту Пiнська вiйськова флотилiя, яка мала б активно дiяти, вже з перших годин вiйни була блокована в своїй базi в Пiнську мiнними постановками на Прип"ятi. I тепер її бригаду бронекатерiв залiзницею перекидали на пiдсилення радянської Днiпровської флотилiї, яка i так була не слабкою. На початок вiйни з Україною флотилiя має в своєму складi бригаду рiчкових кораблiв, в яку входили сiм монiторiв: "Ударний ", "Активний", "Желєзняков ", "Жемчужин", "Флягiн", "Мартинов", "Ростовцев" i три плавбатареї, двi бригади рiчкових кораблiв флотилiї налiчували 36 великих i малих бронекатерiв та десятки допомiжних i транспортних суден. А тепер її склад поповнювався ще дванадцятьма бойовими кораблями. Це була дуже серйозна сила.
I всi цi кораблi були зараз зосередженi в днiпровських затонах i протоках вище Лоєва. Яке завдання отримають монiтори, бронекатери, плавбатареї? Пiдтримати вогнем пiхоту, яка переправляється на український берег? Прорватися вниз Днiпром i обстрiляти тили українських вiйськ? Висадити десант глибоко в тилу вiйськ, якi обороняють Чернiгiв, сприяючи цим наступу радянських дивiзiй з фронту?
В вечiрньому повiтрi особливо чiтко чується гул недалекого бойовища. Часом його перекриває ревiння лiтакiв: трiйками, шiстками, дев"ятками вони проносяться над рiчкою i зникають за обрiєм на пiвднi. Там, на пiвднi, не змовкає канонада, грiм i гуркiт бомбових ударiв: на пiдступах до Чернiгова продовжується битва. Вона зовсiм недалеко: коли кораблi йшли по рiчцi, було видно дими пожеж за лiсом.
Там з кожною годиною все далi просуваються в глиб Чернiгiвщини радянськi полки. Тiльки дуже повiльним був той поступ. Вперто тримаються на тимчасових рубежах оборони батальйони i роти кадрового українського вiйська та пiдроздiли Армiї Територiальної Оборони України. Цi рубежi радянським вiйськам не обiйти i їх доводиться штурмувати в лоб, втрачаючи технiку, витрачаючи гори боєприпасiв, встеляючи українську землю трупами червоноармiйцiв. А головне - збiгає цей дорогоцiнний час перших днiв вiйни, коли противник ще не оговтався вiд раптового нападу, коли iнiцiатива ще перебуває в руках радянського командування. I з кожною годиною росте цiна, яку платить за кожен вiдвойований метр української землi Червона армiя. Наступ дивiзiй в"язне на вузьких лiсових дорогах, радянськi танки розстрiлюються iз засад, калiчаться на мiнах, якими тут встеленно все поспiль: дороги, узбiччя, лiсовi нетрi, де дiють рухомi загони українських диверсантiв i стрiмкого удару, як було задумано, зовсiм не трапляється, а виходить повiльне i важке прогризання промiжних рубежiв. А десь там, в глибинi української землi, тим часом швидко зводяться основнi обороннi позицiї. В штабах радянських дивiзiй, корпусiв, армiй поступово приходили до розумiння того, що початковий план наступу коли не провалився зовсiм, то почав трiщати по всiх швах i вже на третiй день вiйни потребував кардинальних змiн i доповнень.
Саме тому за задумом командуючого Центральним фронтом командарма другого рангу Жукова було прийнято рiшення висадити на лiвому березi Днiпра крупний десант для виходу в тил угрупуванню українських вiйськ, якi захищають Чернiгiв. Вже на другий день бойових дiй командувач флотилiї отримав наказ висадити десант на лiвому березi Днiпра. Штаб негайно почав розробляти план десанту.
В першому ешелонi мали йти п"ять бронекатерiв з десантом i сiм бронекатерiв пiдтримки. Для артилерiйської пiдтримки видiлялися чотири монiтори, три плавбатареї i шiсть великих бронекатерiв з реактивним установками БМ-13. В другому ешелонi йшли ще десять бронекатерiв з десантом. Крiм того, в десантi приймали участь шiсть полуглiсерiв для розвiдки, чотири катера для постановки димової завiси i десять катерiв-тральщикiв для забезпечення руху кораблiв по рiчцi.
Звичайно при пiдходi десанту до мiсця висадки армiйськi батареї i кораблi артилерiйської пiдтримки вiдкривають вогонь. Але цього разу було вирiшено висаджувати пiдроздiли бригади морської пiхоти без артпiдготовки, щоб заскочити українськi вiйська зненацька.
Пiзно вечерi сьомого вересня командири кораблiв, призначених для прориву Днiпром, отримали бойовий наказ. Стояла вже нiч, коли його оголосили морякам i десантникам на кораблях. Пiсля смеркання кораблi вiдчалили вiд причалiв Рєчицi.
В першiй групi йшли п"ять бронекатерiв з штурмовими групами батальйону морської пiхоти, посиленi штрафною ротою. Позаду, в другому ешелонi, iшли основнi сили десанту з морськими пiхотинцями, гарматами, мiнометами, боєприпасами. Шлях вниз Днiпром був довгим, кораблям доводилося чекати, поки розведуть понтоннi мости. Сапери на понтонах були невдоволенi i моряки та десантники чули, як вони втомлено лаялися, пропускаючи кораблi флотилiї...
Штаб української Днiпровської флотилiї ще до початку бойових дiй розташувався на спецiальному суднi управлiння в устi Прип"ятi, кiлометрiв на чотири нижче мiстечка Чорнобиль. Штабнi працiвники свої обов"язки знали i розвiдувальний вiддiл флотилiї працював бездоганно. Тому данi про концентрацiю радянських рiчкових кораблiв штаб отримав майже одночасно i вiд повiтряної, i вiд наземної розвiдки.
Звичайно, радянськi кораблi були надiйно прикритi наземними патрулями i закритi вiд повiтряного спостереження маскувальними сiтками, але проти нових технiчних засобiв розвiдки старi способи маскування вже не годилися. Радiолокатор повiтряного спостережного пункту "брав" цiлi крiзь будь-яку масксiтку i нiчна темрява теж не була йому перешкодою. Теплопеленгатор засiкав розпечений двигун корабля, автомобiля, танка, артилерiйського тягача за десятки кiлометрiв i сховатися вiд його всевидючого "ока" у противника не було нiякої можливостi. Ситуацiя для "червоних" погiршувалася тим, що вони навiть гадки не мали про новi засоби технiчної розвiдки українського вiйська i тому не вживали нiяких заходiв протидiї.
Оскiльки вiйська радянської сьомої армiї вже форсували Днiпро на дiлянцi вiд Лоєва до Любеча, то було зроблено висновок, що ця концентрацiя радянських кораблiв здiйснюється для проведення десантної операцiї нижче по рiчцi. Коли впевненiсть в цьому змiцнiла, була розроблена операцiя у вiдповiдь.
Вона полягала в тому, що українськi моряки хотiли не просто вiдбити удар флотилiї "червоних", а повнiстю розгромити десантний загiн противника. Для цього пропонувалося пропустити радянськi кораблi вглиб української територiї, перехопити їхнi колони на рубежi Страхолiсся-Косачiвки i дати бiй силами артилерiйських кораблiв i берегових батарей української Днiпровської флотилiї. А тi кораблi, якi спробують прорватися назад, вгору по Днiпру, потопити вогнем берегової батареї, яку ще до початку вiйни встигла встановити на мисi при злиттi Прип"ятi i Днiпра.
Для цього у українських морякiв були всi можливостi. Українська Днiпровська флотилiя, створена ще в двадцятi роки, за останнi два роки суттєво поповнилася новими кораблями з сильною артилерiєю, якi за своїми бойовими якостями не поступалися або й переважали рiчковi кораблi "червоних".
Основна ударна сила флотилiї - дивiзiон рiчкових кораблiв - мав у складi двох загонiв три великих i чотири малих монiтори , озброєних гарматами-гаубицями калiбром 155 мiлiметрiв. Доповнював цю немалу силу дивiзiон ракетних кораблiв. До складу двох його загонiв входили по чотири ракетнi кораблi, створенi на базi самохiдних поромiв. Кожен ракетний корабель був озброєний двома 40-ствольними установками залпового вогню калiбром 110 мiлiметрiв, двома чотириствольними 20-мiлiметровими зенiтними автоматами i двома спареними кулеметними установками.
Для маневрених дiй на рiчцi, висадки розвiдувальних i диверсiйних груп на ворожий берег флотилiя мала два дивiзiони бронекатерiв i дивiзiон патрульних катерiв. Посилював мiць Днiпровської флотилiї Береговий загiн супроводу, який складався з артилерiйського дивiзiону, батальйону морської пiхоти, гелiкоптерної ескадрильї, iнженерно-саперної роти та кiлькох iнших пiдроздiлiв забезпечення.
В артдивiзiон входили чотири береговi артилерiйських батареї, всього вiн мав на озброєннi двадцять чотири унiверсальнi гармати калiбром 90 мiлiметрiв на механiчнiй тязi. Балiстика i боєприпаси для цих гармат були однаковi з армiйськими зенiтними гарматами. Єдина рiзниця полягала в тому, що номенклатура боєприпасiв була доповнена бiльш потужними фугасними i осколково-шрапнельними снарядами i це були основнi боєприпаси для берегової артилерiї...
...Тиха, але насторожена, вже по-осiнньому темна нiч лежала над рiкою, над берегом, де сходилися разом два водних потоки - Днiпро i Прип"ять. На миску - жодного вогника, тiльки маячать темнi силуети вартових. Нiч на восьме вересня проходила без несподiванок, коли в блiндажi чергового пролунав телефонний зумер. Доповiдав зовнiшнiй пост: вниз Днiпром iдуть кораблi "червоних", уступом двома колонами, всього до двадцяти вимпелiв i серед них мiнiмум чотири монiтори.
Днiпровський простiр затягував свiтанковий серпанок легкого туману, коли з пiвночi з"явилася довга кiльватерна колона бронекатерiв, якi йшли вниз рiчкою. На кораблях передньої частини колони, за командирськими рубками, на палубi, за гарматними баштами - тiсно вiд сiрих солдатських шинелей i чорних матроських бушлатiв. На кормi стоять маленькi протитанковi гарматки - переднi бронекатери iшли з десантом. Палуби бронекатерiв, якi йшли позаду, були пустими - це були катери артилерiйської пiдтримки. Попереду колони жвавi пiвглiсери - розвiдка i передова охорона. Коли переднi кораблi вже пiдходили до устя Прип"ятi, з передсвiтанкового туманного серпанку виступила ще одна колона.
За двома переднiми бронекатерами важко розсували дрiбнi днiпровськi хвилi темнi громади монiторiв. Зблиснуло тьмяно скло прожектора. Двi башти, одна над одною з довгими стволами морських гармат, позаду башт чорний горб рубки ступiнчато пiдносився над рiчковою поверхнею вугластим своїм залiзом. В кiльватер першому кораблю неспiшно пiнив води Днiпра однотипний з ним монiтор. А слiдом виступив з темряви ще один, меншого розмiру. Темнi, в бiлих бурунчиках, спокiйно i впевнено ворожi кораблi спускалися вниз Днiпром i було щось в їхньому русi вiд рiвномiрного поступу неживої машини, бездушного i байдужого до всього механiзму.
Кораблi йшли без вогнiв. Вихлопнi труби були переключенi на пiдводний вихлоп, щоб заглушити шум моторiв. На палубах щiльно збилися десантники, тьмяно виблискують сталевi шоломи, стволи гвинтiвок, кулеметiв i автоматiв, вогкi вiд рiчкової сиростi. Кораблi проходили близько вiд берега, метрiв за сто i на миску занепокоїлися, що з кораблiв можуть помiтити башти, якi горбилися пiд маскувальними сiтками в капонiрах. Але спостерiгачi на баках кораблiв вглядалися в досвiтнiй серпанок попереду корабельної колони i українськi артилеристи на березi зiтхнули з полегшенням.
З окопчика за два десятки метрiв вiд води вглядався в ранковi сутiнки командир батареї старший лейтенант Ольховський i фiолетовими iскрами вiдсвiчували лiнзи його нiчного бiнокля.
- Куди вони йдуть? - Поруч проводжав поглядом в ворожi кораблi зв"язковий Павло Мартинюк. Йому не потрiбен був бiнокль, щоб бачити ворожi кораблi. Темнi, в бiлих бурунчиках, вони проходили так близько, що до них, здавалося, можна було дотягтися рукою, i довга колона здавалася нескiнченною.
- Поки вниз. - Вiдповiв Ольховський. - Ясно одне, що не по нашу душу...
- Тридцять штук. - Промовив Мартинюк. - Менше, нiж по одному на брата...
- Лiчити тут нiчого. - Нахмурився старший лейтенант. - Давай на батарею. Бойова тривога!
Мартинюк сповз з бруствера i пригинцi побiг траншеєю на командний пункт...
..."Вдень 6 вересня 1942 року погода над всiм простором Пiвнiчної України буде безхмарною, тепло. Вiтер нуль балiв." Такий прогноз давали вiйськовi синоптики. Вони не помилилися...
...Штабний корабель був замаскований в тихому затонi бiля лiвого берега Днiпра. Поряд, також пiд маскувальними сiтками, стояли двi ланки бронекатерiв другого дивiзiону. Решта монiторiв i катерiв флотилiї були розосередженi вздовж днiпровського берега, очiкуючи на команду знiматися з якоря i йти на перехват ворожих кораблiв. Що має вiдбутися бiй, всi добре знали: повiдомлення про вихiд корабельних загонiв Днiпровської флотилiї "червоних" i наказ про готовнiсть номер один прийшли майже одночасно.
Командувач флотилiї прийняв командирiв дивiзiонiв опiвночi. Все свiдчило про те, що радянська Днiпровська флотилiя вийшла зi своїх баз не для того, аби просто прогулятися вниз Днiпром i назад. В сусiдньому салонi штабного корабля зараз працювали офiцери-оператори, уточнюючи i доповнюючи довоєннi плани. Командири дивiзiонiв негайно включилися разом з ними в роботу по пiдготовцi флотилiї до бою. А ближче до свiтанку над палубою штабного корабля загудiли-засвистiли гвинти гелiкоптерiв - до днiпровцiв прилетiв командувач Пiвнiчно-Схiдного оперативного напрямку генерал-лейтенант Тимошенко. Разом з ним прибув i командувач Чернiгiвської армiйської групи генерал-майор Герасименко. Вже з самого складу делегацiї командувач флотилiї зрозумiв, що справа приймає досить серйозний оборот.
Доповiвши про обстановку i розроблений штабом план атаки ворожих кораблiв, контр-адмiрал Левицький закiнчив свою доповiдь повiдомленням про вихiд другого ешелону радянських кораблiв.
- Радянське командування не має сумнiвiв в успiховi свого десанту. Пости спостереження повiдомляють про не менше, нiж чотири десятки малих десантних барж i самохiдних поромiв типу "Зiбель" в складi цього ешелону десанту. Не менше половини суден з важкою технiкою: танками, гарматами i автомобiлями. А кожна БДБ чи пором може перевезти два-три легких танки i до п"яти вантажних автомобiлiв. Це мiнiмум стрiлецький полк. Лишається невiдомим мiсце висадки, але офiцери штабу схиляються до думки, що "червонi" висадять десант саме на лiвому березi. Ось тут зручне мiсце, - показав на картi, - для...
- ...допомоги вiйськам, якi намагаються взяти Чернiгiв в лоб. А втративши мiсто, ми втрачаємо основний вузол оборони на цьому напрямку i змушенi будемо вiдiйти. - Закiнчив думку адмiрала генерал Герасименко. - Дороги добрi, мiсцевiсть до оборони саме тут не пiдготовлена i сил, щоб хоч якось прикрити цей напрямок, ми не маємо. Двi-три, щонайбiльше п"ять годин i "червонi" з тилу ввiйдуть в Чернiгiв.
- Ми теж так думаємо. - Погодився з цiєю думкою Тимошенко. - Висадившись в районi Косачiвки, противник може за три-п"ять годин досягти Чернiгова. Для цього в складi десанту танки i автотехнiка. А вiйськ для протидiї удару "червоних" з цього напрямку в мене саме зараз немає. Всi наявнi сили задiянi на пiвночi. Зняти жодної частини, навiть пiдроздiлу, не можу. Формування дивiзiй територiальної оборони закiнчиться через десять-двадцять годин, не ранiше. За цей час "червонi" встигнуть взяти мiсто, щонайменше, зв"язати боєм пiдроздiли i частини, якi знаходяться в Чернiговi. i тодi вся наша оборона на цiй дiльницi розвалиться. А вiд Чернiгова до Києва якась сотня кiлометрiв, всього-на-всього, i нiяких оборонних рубежiв спорудити ми ще не встигли. Тому на вашу флотилiю вся надiя, Кузьма Трохимович...
- Тодi єдиним рiшенням цiєї задачi стає знищення десанту ще на переходi до мiсця висадки. - Пiдсумував начальник штабу флотилiї. - I ми його потопимо. Тiльки...
- Що тiльки? - Вiдразу ж насторожився Тимошенко.
- Тiльки потрiбно повернути гелiкоптерну ескадрилью, яку ви в нас вiдiбрали, Семене Костянтиновичу. - Начальник штабу посмiхався на всi тридцять два зуби, нiби американська кiнозiрка. - I допомогти авiацiєю. Хоч би одну ескадрилью штурмовикiв...
Ввечерi першого дня вiйни гелiкоптерну ескадрилью флотилiї, що налiчувала всього вiсiм машин, передали в оперативне пiдпорядкування транспортному авiаполку. Вже перший день вiйни показав виняткову цiннiсть гвинтокрилих машин. Евакуацiя поранених майже з мiсця бою врятувала не одну сотню солдатських життiв. I це була не найголовнiша задача гелiкоптерiв. Постачання боєприпасами, продовольством, медикаментами, всiма необхiдними для бою i життя припасами, швидке перекидання дрiбних пiдроздiлiв в мiсця, де виникала загроза прориву, розвiдка - ось неповний перелiк задач гелiкоптерної авiацiї.
- Без авiацiї ми, як без рук. - Пiдтвердив командувач флотилiї.
- Хитруни, ох i хитруни. - Пробурчав собi у вуса генерал Герасименко. - "Дайте, тiтко, напитися, бо так їсти хочу, що й ночувати немає де..."
- Добре, за годину вашi "пташки" повернуться в рiдне гнiздо. - Пообiцяв Тимошенко. - Штурмовики зараз вибивають радянськi танки i роботи у них вистачає. Вам дати можу тiльки один бомбардувальний полк, i то всього на два вильоти. Тому сплануйте все якнайретельнiше...
- Сплануємо, товаришу генерал-лейтенант.
...Капiтан-лейтенант Лисенко, командир дивiзiону бронекатерiв Днiпровської флотилiї, прийшов на бронекатер, який стояв у вiдлюдному куточку днiпровського затону бiля правого берега. Командир дивiзiону з"явився на кораблi неспроста. Катери повиннi були прорватися до основних сил ворожого десанту i коригувати вогонь монiторiв. Зробити це потрiбно було за кiлометр-пiвтора вiд радянських бронекатерiв, фактично, пiд прицiлом їхнiх гармат - Днiпро не лiс i не чисте поле, тут не сховаєшся.
Лисенко спустився в кубрик, де зiбралися команди трьох кораблiв, i пояснив задачу морякам.
- ...Пам"ятайте, на пiдступах до Чернiгова нашi стоять на смерть. I коли їм вдарять в спину, всi їхнi жертви будуть даремними. Нашiй флотилiї доручено розгромити десант. В будь-якому випадку, панове, прошу оголосити командам, що ми пiдемо на загибель, але не вiдступимо. Нам вiдступати нiкуди!
...Бронекатери на чолi з "флагманським" 042-м - так називали корабель, на якому найчастiше виходив командир дивiзiону - знiмалися з якоря рiвно о третiй годинi ночi. Навкруги нависала щiльна пелена туману. Але йшли середнiм ходом - навiгацiйнi РЛС катерiв дозволяли вольностi, ще зовсiм недавно рiчковим кораблям недосяжнi. Здiймаючи по бортам пiннi буруни, якi бiлiли в ранкових сутiнках, три бронекатера поспiшали вгору рiкою. Повiльно, пiд слабким ранковим вiтерцем, тягнуться над водою довгими пасмами смуги нiчного туману. Стерновi щуляться вiд рiчкової сиростi, вiд свiтанкової прохолоди, вдивляються в чорну воду. Свiтає, але ранковi зiрки де-не-де проглядають крiзь хмари. Особливо примiтна одна, як срiбляста цятка на чорному фонi, зiрка в прогалинi мiж смугами туману в тому боцi, куди прямують кораблi. I в цiй туманнiй завiсi вздовж правого берега йдуть на пiвнiч українськi бронекатери. Замаскованi гiллям та очеретом, вони схожi на острiвцi, яким раптом заманулося помандрувати вгору Днiпром.
- По лiвому крамболу бачу тiнь! - Лiнзи нiчного бiнокля в руках матроса блиснули в ранкових сутiнках, як два фiолетових тюльпана. Командир дивiзiону здiймає вгору свiй кулак, погрожуючи карами небесними пустуну-сигнальнику за нестатутну доповiдь.
Здiйнялися бiноклi. Крiзь туман, що повiльно танув, стерновi бачать, як попереду починають вимальовуватися на широкому рiчковому просторi темнi силуети радянських рiчкових кораблiв. На екранах корабельних радарiв радiометристи давно вже засiкли колону "червоних". Але й противник тепер щомитi може виявити українськi кораблi. Стеньговi червонi прапори злетiли "до мiсця", повiдомляючи всiм, що кораблi української Днiпровської флотилiї приймають бiй. Не знайшовши вiдповiдних виразiв для висловлення своєї радостi, командир дивiзiону згадав словарний запас свого дiда-чорноморця.
- Тут їм i капець! - А все iнше потрiбно писати на парканi.
До тiєї межi, коли заговорять гармати, залишалися лiченi хвилини...
...На бойовi рiчковi кораблi традицiйно покладалися двi задачi: боротьба з рiчковими цiлями i надання вогневої пiдтримки сухопутним вiйськам. Практика Свiтової вiйни i Громадянської в Росiї та досвiд численних навчань показали, що саме друга задача стає для рiчкових кораблiв основною. Для вирiшення цiєї задачi i передбачалося встановлювати потужне артилерiйське озброєння на проектах рiчкових кораблiв. При цьому кораблi повиннi мати достатнє бронювання, щоб оперувати в ста метрах вiд окопiв противника пiд перехресним i багатошаровим вогнем малокалiберних гармат, кулеметiв i iндивiдуальної стрiлецької зброї. Крiм того, вага i габарити бронекатерiв мають бути прийнятнi для перевезення залiзницею.
Причому, було край бажаним, щоб озброєння кораблiв могло вести навiсний вогонь, тому на проектах рiчкових канонерок i монiторiв передбачалося в якостi головного калiбру встановлювати гаубицi i гармати-гаубицi армiйських зразкiв - для спрощення постачання боєприпасами, але в спецiальних установках i з вiдповiдними системами управлiння вогнем.
Призначенi для дiй поблизу ворожих окопiв i пiд вогнем стрiлецької зброї противника, малi рiчковi кораблi недаремно називали "рiчковими танками". I традицiйно, для бронекатерiв основне озброєння запозичувалося в танкiв i встановлювалося в танкових баштах. Це було виправдано в умовах вiйськового часу, коли промисловiсть не може розпорошувати зусилля на велику кiлькiсть проектiв. В цьому питаннi промисловцi i армiйцi наполягали на встановленнi на бронекатерах, як наймасовiших рiчкових кораблях, танкових башт з озброєнням, аналогiчним танкам. Так зробили радянськi корабели на своїх БКА проекту 1124 i 1125, встановивши на кораблi башти вiд танка Т-28.
Однак проблема тут була в тому, що танкова башта має дуже малий кут наведення по вертикалi - всього 15-20 градусiв. Для танка цього досить, але для рiчкового корабля зовсiм недостатньо, бо - крiм кораблiв противника - бiльшiсть цiлей для його гармат розташовано з перевищенням, i досить солiдним iнодi, вiдносно самого корабля, який прив"язаний до дзеркала водоймища. На Днiпрi, Дунаї. Прип"ятi це досить актуально. Крiм того, моряки бажали мати можливiсть ведення зенiтного вогню. Тому кораблi з танковими баштами були досить скованi в наданнi вогневої пiдтримки вiйськам на узбережжi, що пiд час вiйни ставало їхньою основною задачею. Крiм того, танкова башта має i танковий же прицiл. Тобто, з такої башти могли вести вогонь в основному прямою наводкою - на дальнiсть до трьох-чотирьох тисяч метрiв. I, при теоретичнiй можливостi стрiляти на десять-п"ятнадцять кiлометрiв (тобто, надавати вогневу пiдтримку на фронтi цiлої дивiзiї, яка знаходилася бiля рiки), катери могли вести вогонь тiльки по видимим береговим i надводним цiлям. Ось тому українськi моряки вперто i наполегливо вимагали вiд промисловостi зовсiм iнших кораблiв, озброєння яких встановлювалося в спецiально розроблених установках. Оскiльки ще був мирний час, до цiєї думки армiйськi генерали прислухалися. В результатi рiчковi флотилiї українських ВМС отримали прекраснi кораблi проектiв 190 "Алiгатор" - великий бронекатер для Азовського моря i 191М "Кайман" - малий бронекатер для рiчок. На базi великого бронекатера збудували серiю з трьох одиниць для Чорного моря - БКА проекту 192 "Шхерний монiтор" або "Морський бронекатер.
Проекти малого i великого БКА отримали повноцiнне управлiння вогнем своїх гармат, хоч i досить примiтивне, як для корабля. А от проект 192 мав систему управлiння вогнем, як у досить великого - "дорослого" - корабля: далекомiр, вiзир, прилад управлiння артилерiйським вогнем i т.д., в бойовiй рубцi розташовувався мiнi-ЦАП , який обслуговувався одним-двома артилеристами. Башти катера були обладнанi автоматами стрiльби. Така система управлiння артилерiєю дозволяла вести вогонь по видимим цiлям на водi i узбережжi, по невидимим береговим цiлям з опрацюванням даних по картi, переносом вогню вiд пристрiляного репера або по зовнiшньому цiлевказуванню i зенiтний вогонь по лiтаках.
Основне озброєння морського бронекатера складали 90-мм унiверсальнi гармати, створенi на базi зенiтних гармат, якi випускалися по нiмецькiй лiцензiї. А для рiчкових кораблiв проекту 190 i 191М взяли створену в другiй половинi тридцятих рокiв на базi англiйської 25-фунтовки дивiзiйну гармату-гаубицю - основну артилерiйську систему дивiзiй Армiї Територiальної Оборони України.
Необхiднiсть в артилерiйськiй системi, яка поєднувала в собi якостi польової гармати - в Росiйськiй армiї це була знаменита трьохдюймовка - i легкої гаубицi виявилася ще в ходi запеклих бойовищ Свiтової вiйни 1914-1919 рокiв. Основною iдеєю для розробки такої системи стало створення гармати, яка дозволяла вести вогонь прямою наводкою i мала великий кут пiдйому ствола. В бiльшостi країн проблема вирiшувалася прийняттям на озброєння двох систем - польової легкої гармати калiбром 75-76 мм i легкої гаубицi калiбром 105-122 мм. Але для українських територiальних вiйськ така розкiш - два зразка дивiзiйних артсистем - була недосяжною через обмежене фiнансування. Розробка ж власних артсистем затягувалася. А тим часом назрiла Судетська криза i Радою Нацiональної Безпеки i Оборони було вирiшено збiльшити кiлькiсть дивiзiй Територiальної Оборони України з двадцяти п"яти до ста. I тут виявилося, що розробленi для механiзованих частин гаубицi калiбром 105 i 155 мiлiметрiв надто дорогi для територiальних формувань i швидко озброїти територiальнi вiйська цими зразками нереально. Тому РНБО було прийнято рiшення закупити лiцензiю на англiйський зразок дивiзiйної гармати-гаубицi. Кожен пiхотний полк територiальної дивiзiї отримав власний артилерiйський дивiзiон. Оскiльки саме артилерiя була основою мiцної оборони, кожна територiальна дивiзiя згодом отримала на додачу ще й артилерiйський полк тридивiзiйного складу. Дивiзiони складалися з чотирьох батарей по шiсть гармат в кожнiй. Всього в дивiзiї зразка 1942 року було 144 87.6 мм гармати-гаубицi. Основним боєприпасам була осколково-фугасна граната масою 11 кiлограм. Для боротьби з бронецiлями використовувався бронебiйний снаряд масою 9 кг. Оскiльки гармата могла успiшно знищувати легкi танки типу Т-26, спецiальної протитанкової гармати територiальнi дивiзiї не мали, зате в штат їх входили зенiтно-кулеметнi роти, озброєнi одиночними i спареними 15.5-мм великокалiберними кулеметами, по сутi - малокалiберними гарматами. На дистанцiї в 2000 метрiв такий кулемет пробивав наскрiзь броню легких танкiв РСЧА.
Саме цими зразками польової артилерiї i були озброєнi бронекатери Днiпровської флотилiї. Малий БКА мав одну 87.6 мм гармату-гаубицю в унiверсальнiй баштi i двi спаренi зенiтно-кулеметнi баштовi установки в кормi i на бойовiй рубцi, а великий бронекатер мав двi артилерiйськi башти i двi кулеметнi установки. Крiм того, катери могли брати на борт вiдповiдно по чотири i вiсiм рiчкових мiн...
...Трiйка українських бронекатерiв вийшла на пряму видимiсть штурмового загону "червоних" i тепер вiдслiдковувала своїми далекомiрами невпинну поступ радянських кораблiв. Ще мовчали гармати в баштах, але радiостанцiя головного бронекатера працювала невпинно, передаючи монiторам координати кораблiв противника. Прихованi тiнню вiд берега i вдалим маскуванням, бронекатери ще не били помiченi з радянських кораблiв. Однак роботу радiостанцiї "червонi" засiкли i доповiли своєму командуванню.
Радянський командувач, вiдчувши негаразд, викликав допомогу - загiн бронекатерiв другого ешелону. Судячи з усього, катавасiя на днiпровських просторах мала вiдбутися солiдна. На мiстку "Ударного" вiн, розпалюючи першу на сьогоднi "бiломорину", глянув в хмурий свiтанок:
- Вот он, хохляцкий коридор на Киев - славянский Днепр! - Летить за борт червоний свiтлячок недопалка i м"яко закривається за ним броняшка дверей, вiдсiкаючи рiчкову свiжiсть вересневого ранку. В злиттi Днiпра i Прип"ятi зав"язувався гримучий клубок жаркого бою.
Флагман Днiпровської флотилiї монiтор "Свiтязь" йшов пiд прапором командувача адмiрала Левицького. Пропливають по берегам днiпровськi пляжi i купальнi. За отими он каштанами, за пляжними кiосками, де ще недавно торгували милом i рушниками, морозивом i шипучою водою затихли санаторiї i пансiонати, якi враз стали незатишними. Скiнчився їхнiй час для музики, для курортного флiрту, для несмiливих перших поцiлункiв... Все скiнчилося! I лежать погубленi в панiцi iграшки дiтей на пiску, а дрiбна днiпровська хвиля викине загубленi тапцi київських обивателiв. Комунiсти вже поряд: рятуйтеся, люди!
Пусто, - i снаряд радянського бронекатера збурює пiсок пляжу. Рятуйтесь!
Мигнув з берега лiхтар i флагманський "Свiтязь" вiдповiв йому дрiбним розсипом крапок-тире: "Ми свої, ми тут. Ми поряд i ми йдемо вам на помiч! Тримайсь, пiхота..."
А назустрiч йшли двома ешелонами кораблi "червоних" в складi майже сiмдесяти вимпелiв.
- Бойова тривога! - I вiдповiдь: "Пост номер ... до бою готовий!", "Пост ... готовий!", "Бойова частина ... до бою готова!", "Бойова частина ... готова!", "Товаришу командир, корабель добою готовий!"
Ще до того, як навiдники побачили в далекомiри радянськi кораблi, вдарили дзвони гучного бою. Горнiсти на дзвiнкiй мiдi виспiвували заклик до мужностi i неминучих жертв. "Свiтязь" йшов, як на парад, пiднявши над рiчковим простором полотнище кормового прапора - величезне, нiби щит реклами, якi встановлюють на узбiччях українських автомагiстралей. З мiстка офiцери оглянули миттєвим поглядом панораму майбутньої битви i негайно управлiння кораблем перейшло в бойову рубку. По кораблю глухо i часто бухали броньовi пластини дверей, закриваючи команду в сталевi коробки постiв. Люди тепер дивилися на свiт крiзь вузькi призми перископiв i окуляри прицiльних приладiв.
Ввiмкнулися автомати стрiльби, готовi щомитi розпочати роботу головного калiбру. Українськi i радянськi кораблi повзли назустрiч один одному, обмацуючи суперника лiнзами своїх далекомiрiв. Пiд червоними конусами стеньгових прапорiв український монiтор йшов прямо на ворога... "Ой, Днiпро, Днiпро, ти у даль течеш..." i битва за тебе буде йти на межi можливостей - i людей, i корабельної технiки.
Здається, можна починати. Носова башта "Свiтязя" намацувала головний монiтор "червоних".
Ракетнi кораблi, якi тулилися далеко позаду - їм безбронним нiчого було робити серед шаленого танцю вибухових хвиль i розпеченої сталi осколкiв - програли "увертюру", давши залп з ракетних установок одного борту. I, миттю розвернувшись, додали з другого. Спустошивши ракетнi труби, ракетоносцi квапливо вiдiйшли вниз Днiпром для перезарядки палубних установок.
Шiсть з половиною сотень 110-мiлiметрових ракет спрацювали над радянськими кораблями за якийсь десяток секунд i здалося, нiби град пройшов над рiкою. Боєголовки ракет були спорядженi осколково-кумулятивними суббоєприпасами - по десятку в кожнiй! - i на висотi в шiсть-десять метрiв на кораблi, на десант на палубах радянських бронекатерiв обвалилась убивча злива високошвидкiсних осколкiв. Убiйнi елементи сiкли прикритi лише гiмнастерками, шинелями i бушлатами тiла десантникiв i до прямих влучань додавалися ще й рикошети - сталевi стiни з усiх сторiн. Вцiлiти в такiй м"ясорубцi не змiг нiхто!
Але була ще й побiчна дiя. Ракетний залп позривав всi антени на радянському флагманi, порозбивав прожектори, обiрвав сигнальнi фали i той на весь час бою зробився глухим i нiмим.
- Накриття! - Радiсно лементували на далекомiрах українських кораблiв.
- Корабель на бойовому курсi! - Гримнув динамiк флагманського корабля.
"Свiтязь" легко розпорював дрiбну рiчкову хвилю плугом форштевня. В гулi корабельних дизелiв накопичувалася люта сила швидкостi, потрiбна для рiзкого ривка в бою. Артилерiйськi електрики в тiснiй броньованiй коробцi КДП вже вовтузились на автоматах стрiльби.
- Правий борт тридцять!.. По головному!.. Снаряд фугасний!.. - Вiзирна лiнiя стереодалекомiра наповзала на сiру рубку радянського монiтора, затрималась на нiй i повзла далi вже разом з нею.
Розвернувшись так, щоб було зручно вести вогонь i кормовiй баштi, "Свiтязь" дав залп зi своїх стоп"ятдесятип"ятимiлiметрiвок. На першому ж залпi комендорiв, якi припали до вiзирiв, ударило апаратурою в обличчя, але каучукова оправа приладiв врятувала їхнi очi. Бiй почався! Носова i кормова башти вiдразу взяли пiд обстрiл головний корабель "червоних" - монiтор "Ударний". Старший артилерист натискував на педаль ревуна i в баштах розлючено квакали такi ж ревуни, вiдмiчаючи кожен залп.
- Накриття, накриття, накриття! - Снаряд 155-мiлiметрової гаубицi врiзався в палубу "Ударного", ще одна чотирьохпудова гаряча кувалда розсiкла борт радянського монiтора.
Український монiтор, весь в виверженнi вогню, нiби вулкан, тримав в накриттях ворожий корабель. Комендори-днiпровцi працювали на славу. Давно скинутi бушлати, здавалося м"язи людей, наповненi живою i гарячою кров"ю, злилися воєдино з холодним металом корабля. Густий дим валив вiд радянського монiтора, блиснуло жовте полум"я розривiв - спочатку на першiй баштi, потiм на рубцi, перед щоглою, на кормi. Вогонь вибивався з усiх щiлин i люкiв, i радянський корабель став розвертатися для вiдходу, втечею шукаючи порятунку. Кинулись на допомогу бронекатери, закриваючи свого флагмана димовою завiсою.
Даремно! Радiохвилi пронизували дим, впевнено тримаючи "червоний" монiтор в накриттях.
Нагородивши "Ударний" ще двома влучаннями, "Свiтязь" перенiс вогонь на бронекатери. Тi кинулися навсiбiч, як дворовi шавки, забачивши вовкодава. "Свiтязь" послав навздогiн снаряд i видно було, як той розпанахав борт бронекатера. Кораблик швидко осiдав кормою у воду, останнiм подихом випустивши димне кiльце гарматного пострiлу. Снаряд прохурчав над палубою, лопнувши далеко позаду.
"Ударний" теж занурювався у чорну днiпровську воду. Зробивши останнє зусилля перенапруженими дизелями, понiвечений корабель виповз на пiщану мiлину бiля берега. З українських кораблiв спостерiгали, як по його розбитiй палубi бiгли i кидалися у воду iграшковi фiгурки людей. В полум"ї внутрiшнiх вибухiв глухо стогнала i корчилася сталь радянського корабля.
Захопившись поєдинком з флагманом противника i бронекатерами, на "Свiтязi" не помiтили, як на зиґзаґах до нього пiдкралися два радянськi монiтори, спаренi гармати яких дружно виплеснули по українському флагману жовтi конуси пострiлiв. Залп, другий, третiй! Маневруючи в тiнi крутого берега "червонi" тримали "Свiтязь" в пiнних сплесках накриттiв. Осколки сiкли броньовi стiнки його корпусу i башт.
Зараз українському флагману дуже неслабо дiстанеться... Снаряди глухо лопалися в глибинi пiд бортом "Свiтязя" i монiтор гойднуло на пiннiй хвилi. Навколо нього виростали прекраснi бiлi лiлiї: це пiднiмалася доверху пузом оглушена днiпровська риба. Залпи "червоних" давали такi величезнi сплески, що заливали палубу i мiсток монiтора. Горе тому, кого потягне за борт цей пiнний смерч - пiдбирати тебе нiхто не стане! В борт "Свiтязя" вчепилися вiдразу два ворожих корабля - "Желєзняков" i "Ростовцев". Пряме влучання чотиридюймового калiбру викликало рiзкий струс корпусу. По вiдсiкам пiшла дика пальба - це лопалися електричнi лампи. Трiпочучи розгорнутим прапором "Свiтязь" проходив крiзь димну млу частих вибухiв, якi розкинулися над хвилями. Два... нi, вже три ворожих монiтора знавiснiло лупцювали його снарядами. Прикриваючись димовою завiсою, злодiйкувато пiдбиралися два сiро-зелених бронекатера, щоб розстрiляти український монiтор впритул.
- Це дорого їм обiйдеться! - Вирiшили в бойовiй рубцi.
Всю силу вогню "Свiтязь" несподiвано перенiс на кiнцевого "Ростовцева", якого вже атакували два українськi бронекатери. Однотипнi зi "Свiтязем" "Горинь" i "Тетерiв" тим часом взяли в перехрестя своїх прицiлiв радянськi монiтори i вода кипiла пiд бортами "Желєзнякова" i "Активного". Автомати стрiльби в долi секунди вирiшували складнi формули, в яких панувала висока алгебра бою i точна тригонометрiя ураження противника. Шикнуло в прорiзi бойової рубки "Активного" - нiби хто сiрником черкнув. I вiдразу ж вогонь радянського монiтора припинився. На циркуляцiї, забираючи до правого берега, корабель пiшов, пiшов, пiшов... аж поки не тикнувся на всьому ходу носом в пiщаний пляжик пiд береговим укосом.
А бронекатери рвали гарматними пострiлами бортову броню "Ростовцева", вiдволiкаючи його вiд "Свiтязя". Здавалося, вовкодави вчепилися в боки ведмедя, даючи можливiсть мисливцю добити влучним пострiлом скаженого звiра. Разом з ними, прикриваючись геройськими грудьми "Свiтязя", "Горинi" i "Тетерева" чотири малi монiтори "Буг", "Прип"ять", "Десна" i "Днiстер" щосили дружно лупцювали два радянськi монiтори зi своїх стоп"ятдесятип"ятимiлiметрiвок. I хоч кожен з цих малих монiторiв мав тiльки одну гаубицю, але кожна артустановка працювала за цiлу батарею. Основна ударна сила радянського загону - монiтори - були просто засипанi снарядами. I нехай прямих влучань було мало, але й близькi розриви досить швидко виводили радянськi кораблi з ладу. Бронекатери "червоних" намагалися перешкодити побиттю своїх головних кораблiв, але тут в дiю вступали українськi бронекатери, вiдганяючи вогнем своїх гармат радянськi "бички" i "букашки ". Користуючись своєю перевагою в швидкостi i точностi вогню, вони внесли той перелом в хiд бою, коли визначається переможець всього запеклого бойовища.
Це був критичний момент, пiдбитi монiтори "червоних" не витримали вогню українцiв i стали виходити з бою. Щось здригнулося в рiвновазi протистояння i кораблi противника позадкували. Важкi снаряди здiймали до самих небес водяний прах i бронекатери "червоних" слiдом за монiторами почали вiдхiд на зиґзаґах, прикриваючись димовою завiсою, огризаючись кулеметним вогнем.
Українцi погнали перед собою кораблi "червоних" з тiєю люттю, як женуть по вулицi скажену собаку. Цiєю вулицею був широкий Днiпро i рiка вела прямо на пiвнiч. Два бронекатери наздоганяли кiнцевий бронекатер, часто-часто стрiляючи з своїх гармат. На кормi радянського корабля двiчi зблиснуло i вiн став важко осiдати кормою у воду. Ще двi "букашки" мотало мiж днiпровськими берегами, як п"яничок мiж стiнками у вузькому коридорi. В туманному серпанку осiннього свiтання їх рвало блiдо-зеленими спалахами бензинового полум"я. Один катер послав у високе небо довгий гейзер шипучого вогню - це рвонув боєкомплект гармати. А рiчковий простiр швидко затягувало чорною пеленою - радянськi кораблi рятувалися за димовою завiсою. Але й українським кораблям дiсталося: пiд палубою "Свiтязя" i двох малих монiторiв чавкали, постогнуючи, нiби хворi, помпи - качали воду з трюмiв, i нiяк не могли впоратися...
Але бiля гармат - звичне вовтузiння. Молодий заряджаючий кинув чотирьохпудовий снаряд на лоток досилача, той запечатав казенник масивним сталевим брусом, i хлопець сказав задоволено, нiби пiсля голiння рукою провiв по гладенькiй щоцi:
- Хар-рош! - А гармата вiдкочувалася вже назад, пресуючи навколо повiтря.
Копiри автоматики смикнули в бiк клин затвору i з середини дихнуло моторошним перегаром пiроксилiнового пороху. Старшина ввiмкнув пневматику продування i щiльне повiтря, знавiснiло шиплячи, прочистило канал ствола. Над прицiлом зiгнута спина навiдника i хрипить голос його команди:
- Подавай! Чого чекаєте?.. Подавай, хлопцi!
А в головних телефонах старшини голос лейтенанта-артилериста:
- Цiлик двадцять право, бери "краснопузого" пiд ватерлiнiю! - Сiрий борт ворожого монiтора повiльно закочувався в перехрестя прицiльних ниток. Лейтенант дочекався, поки через вертикаль наводки пройде його щогла i натиснув педаль залпу. Пострiл! Пiдкорюючись скаженiй силi порохових газiв сталевi чушки снарядiв ввiйшли виступами в нарiзи стволiв i - пiшли, пiшли, пiшли...
Вибух! Рубку зi спареними стволами гармат рознесло на атоми i над водою залишився тiльки палаючий остов корабля та димна хмара солярової кiптяви. Полум"я скакало веселим чортом з баку на ростри, рострiв на шкафут, зi шкафуту на ют... Через пробоїни вливалися тонни води.
А в двадцятикратному збiльшеннi прицiльної оптики проносило радянський бронекатер - нiби погребальне вогнище. Його несло вниз течiєю, розпеченого до червоного, нiби пательня на плитi. Вогонь зробив надбудови i щоглу ажурними, нiби золота фiлiгрань. I в страшному вихорi вибуху це казкове видовище назавжди щезло iз окуляра прицiлу...
"Свiтязь" пiд прапором командувача флотилiї працював артилерiєю так, що зi стволiв вiдлетiла, згорiвши, вся фарба. Бiй весь час йшов на маневрi, в пересiчцi курсiв, на гострих галсах зиґзаґiв. На черговому поворотi отримали ще одне влучання з димної пелени. Снаряд врiзався в палубу над свiтловим люком кают-компанiї i враз не стало чотирьох поранених матросiв i двох медикiв. Радянський бронекатер раптом вивернувся з рваної димної завiси перед малим монiтором, "Днiстер" став до нього бортом i вiдплатив чотирма влучаннями поспiль. Просто ахнули всi, коли корабель ворога лiг на борт i миттєво зник пiд водою...
Днiпровська флотилiя з честю завершувала бiй. Дали лаконiчне радiо Тимошенку - флотилiя "червоних" вiдходить, потрiбно вводити в дiю авiацiю. Вiдтепер на картах Днiпра-Славути комунiсти могли б написати: "Залиш надiю всякий, хто сюди заходить..."
Радянськi кораблi спiшно залишали води Днiпра. Свiтанок вже осявав рiчковi хвилi золотими променями вранiшнього сонця i ось-ось мала з"явитися авiацiя - своя i ворожа. Саме авiацiя довершила розгром радянської флотилiї i поставила переможну крапку в цьому першому бою "битви за Днiпро".
Першими над Днiпром з"явилися українськi винищувачi. Командувач напрямку дотримав слова i лiтаки пiднялися в повiтря з досвiтнiми променями сонця. Винищувачi - ескадрилья, дванадцять машин - зi свистом пройшли над кораблями i стали в круг над рiкою. Дюжина "Беркутiв" супроводжувала шiстку штурмовикiв - генерал-лейтенант розщедрився i видiлив для удару по кораблям "червоних" свiй резерв. Це була експериментальна ескадрилья протитанкових гарматних штурмовикiв, якi тiльки вночi перебазувалися пiд Київ з Широколанiвського полiгону. Зараз двi ланки отримали завдання завдати удару по залишках розбитого загону флотилiї "червоних".
Затiявши цей експромт з десантом, червонi командири, мабуть, сподiвалися обiйтися без допомоги авiацiї. Принаймi, на першому етапi дiйти до мiсця висадки i скинути десант здавалося радянським флотоводцям справою нескладною. Авiацiю вони вже викликали пiд час бою, щоб вiдбитися вiд українських кораблiв, якi перепинили шлях радянськiй колонi i затримували виконання десантом основного завдання.
З хмар вивалився "Ар-2" i висипав свiй бомбовий запас на головний монiтор. Слiдом вийшов в атаку ще один бомбардувальник, за ним третiй, четвертий... Вiдбомбившись, "ари" йшли за хмари, робили новий захiд i знову бомбили. Пiкiрувальники вивалювались з хмар над монiтором i вiдразу ж шарахались, настрашенi вогнем зенiтних автоматiв "Свiтязя" i бронекатерiв флагманського ескорту, якi стрiляли по лiтаках впритул. Вiд остраху перед зенiтками вони не могли влучити в корабель i бомби вибухали навколо, заливаючи палуби монiтора i "броняшок" прикриття водяними потоками.
Командир авiацiйного полку - а саме вiн очолив перший вилiт винищувачiв - залишив одну ланку для прикриття штурмовикiв, а двома атакував радянськi бомбардувальник. "Беркутам" вдалося пошкодити тiльки один, той, що саме атакував "Свiтязь", i той пiшов зi зниженням на пiвнiч. I негайно виявилося, що тут є i "яки". Десять Як-1, вискочивши з-за хмар, зробили спробу напасти на штурмовики в той момент, коли тi атакували безладну валку бронекатерiв, якi на всiх парах вiдходили вгору Днiпром. Вiдбулася стрiмка, миттєва сутичка. Чотири українських винищувача, якi охороняли штурмовики, зчепилися в одному клубковi з "яками". Але вже через тридцять секунд цей клубок розпався - три "яка" вивалися з нього i упали у воду прямо на катери, якi вiдходили. Iншi стрiмко порснули в рiзнi боки, намагаючись якнайшвидше сховатися в хмарах. "Якам" не вдалося збити нi одного нашого лiтака.
Втеча радянських кораблiв вiд початку i до кiнця проходила на очах льотчикiв. Бомбардувальний полк дiйсно зробив тiльки два вильоти, але штурмовики висiли над розбитою флотилiєю "червоних" весь час i винищувачi теж до самого кiнця знаходилися в повiтрi, забезпечуючи захист своїх кораблiв вiд ударiв радянської авiацiї. Час вiд часу в повiтрi виникали короткi сутички з "яками", що незмiнно закiнчувалися поразкою "червоних", i штурмовики i гелiкоптери флотилiї наносили по кораблям, якi вiдходили, удар за ударом, не зустрiчаючи, по сутi, нiякої протидiї "сталiнських соколiв"...
Короткий осiннiй день закiнчився рано. Над Днiпром загусла вечiрня пiтьма i тiльки на берегах великої слов"янської рiки яскраво палали остови загиблих радянських кораблiв.