Станиславский Филипп Степанович: другие произведения.

...в небесах і на морі...-7 В синіх квадратах моря

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Конкурсы романов на Author.Today
Творчество как воздух: VK, Telegram
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Бойовий похід радянського корабельного загону до головної військово-морської бази Української Держави Севастополя.

  В синіх квадратах моря
  Ніч повзла над Європою, над містами і заводами, над дахами і верхівками дерев, густа осіння ніч. Пітьма покривала Чорне море, приморські селища і портові слобідки. Але якою б темною не була ніч, на всіх берегах за чорними паперовими шторами, за щільними ставнями теплилися скупі воєнні вогні.
  Вогні були скрізь - невидимі, вони існували, сховані глибоко, але світні. Тільки море не мало вогнів. Чорно-зелені хвилі перекочувалися одна за одною і не було їм кінця. Хистка рівнина, яка колишеться над безоднею - півмільйона квадратних кілометрів суцільного мороку, і морок цей від морського дна до самісінького неба. Так було в древні часи, коли одні лише літаючі ящери ширяли над хвилями на своїх перетинчастих крилах. Так було і нині. Серед цього доісторичного хаосу і непроникної темряви йшли сталеві клинки, на кожному з яких було від двох сотень до півтисячі молодих життів. Вже кілька годин йшли кораблі з задраєними ілюмінаторами, без розрізнювальних вогнів, розсікаючи густу чорноморську хвилю.
  Головним йшов лідер "Тбілісі". Чорна вода мчала під ним, кипіла під форштевнем піна, вона відходила в боки і розпливалася десь позаду найтоншим мереживом. Білі гребені злітали над хвилями.
  Вісім годин тому командири двох лідерів радянського Чорноморського флоту отримали наказ командуючого ескадрою на бойовий похід. Задачу перед ними поставили майже нездійсненну: підійти до головної військово-морської бази українських націоналістів і порту Севастопіль і знищити артилерійським вогнем нанесені на карту запаси пального. І одночасно провести розвідку боєм системи оборони Севастополя. Цю задачу потрібно було виконати щоб там не було - не тільки завдати шкоди противнику, але й показати, що радянський Чорноморський флот, всупереч націоналістичним вигадкам, живий і боєздатний.
  В цей день командир корабля капітан третього рангу Гущин не сходив на берег. Дружина з сином напередодні поїхали в Москву до родичів, квартира в Новоросійську на вулиці Леніна була пустою. Гущин вийшов з каюти на верхню палубу. В сутінках, які насувалися, обриси лідера ледь виднілися. Дочекавшись доповіді чергового по кораблю про повернення звільнених на берег червонофлотців і старшин, він повернувся в каюту і ліг на диван. Але не спалося. Через півгодини в каюту зайшов вахтенний командир і доповів: "Товарищ командир, в Главной базе объявлен Большой сбор". Гущин наказав зіграти бойову тривогу. Задзвеніли дзвони гучного бою, по корабельній трансляції оголосили: "Боевая тревога! Корабль к бою и походу изготовить!" За дві-три хвилини старший помічник командира вже зустрічав Гущина біля бойової рубки і доповів, що корабель до бою готовий.
  - Товарищ командир, получено приказание от оперативного дежурного по флоту - всем кораблям боевая готовность номер один.. - Доповів вахтенний командир. Біля правого борту заторохтіли моторами катери і баркаси, що стояли під пострілами . Червонофлотці-оповісники вже спускалися по штормтрапам і шкентелям на плавзасоби, щоб викликати на корабель командирів і надстроковиків, які зійшли на берег.
  А за півгодини командирів лідерів "Тбілісі" і "Москва" викликав командуючий флотом...
  Рівно о 21.00 боцман віддав команду вибрати лівий якір і ланцюг з гуркотом поповз в ящик.
  - Якорь чист! - Доповів боцман на місток.
  - Все машины - малый вперед! - Командир віддав наказ і дзеленькнув машинний телеграф.
  За кормою завирувала вода і рушили з місця, повільно попливли мимо кораблів знайомі обриси берега. В кільватер "Тбілісі" прилаштувався однотипний лідер "Москва". Кораблі групи прикриття вийшли з Туапсе раніше. В мирні дні при виході корабля з бази довго було видно на горі і в глибині бухти вогні Потійських створів. Тепер вони не світили кораблям прощальним світлом. Командир лідера ще раз оглянувся туди, де вимальовувалися обриси міста і наказав лягти на курс 270 градусів - точно на зюйд.
  З відкритого моря йшов щільний туман. Кораблі занурювалися в нього і обриси міста зникли...
  Пішла друга година, коли ударна група вийшла в точку зустрічі з загоном прикриття. Крейсер "Ворошилов" і два есмінці просигналили прожектором, що вони йтимуть на норді від ударних кораблів і розчинилися в темряві. Крейсер - однотипний балтійським "Кірову" і "Максиму Горькому" - був обладнаний радіолокатором і забезпечував спостереження за повітряною обстановкою. Загін прикриття, крім того, мав ще й більш сильну зенітну артилерію. Один тільки крейсер ніс в півтора рази більше зенітних автоматів, ніж обидва лідера разом. Крім зенітних автоматів, на крейсері "Ворошилов" було встановлено шість 100-міліметрових універсальних гармат. Есмінці прикриття також були озброєні новітніми зенітними автоматами. В разі атаки української авіації крейсер і есмінці прикриють лідери від ударів з повітря.
  Війна тільки-тільки завершила свій другий день, але українських літаків радянські моряки побоювалися недарма. Під кінець другого дня війни морська авіація ВМС України завдала раптового удару по Новоросійській військово-морській базі і потопила, разом з іншими, новітній лідер Чорноморського флоту "Ташкент". Тому до повітряної небезпеки радянські моряки ставилися з повагою, розуміли, що українці противник серйозний, шапками їх не закидаєш і не бажали отримати ще один урок від клятих "нациків"...
  Вже перші два дні війни показали, що на радянські війська в Україні чекає зовсім не легка прогулянка, а жорстока битва і за кожен успіх в цій війні "визволителям" доведеться платити чималою кров"ю.
  Ось і цей похід був задуманий, як відповідь на зухвалий удар морської авіації націоналістів по Новоросійську. Необхідність виправдатися за непередбачені втрати вимагала від командування радянського Чорноморського флоту рішучих і ефективних дій. Маршал Ворошилов, який став мимовільним свідком драми, що розігралася в Новоросійську, прибув особисто на командний пункт Чорноморського флоту і наказав його командувачу, флагману флоту другого рангу Октябрському вжити дієвих заходів у відповідь.
  Оскільки вся авіація Чорноморського флоту була задіяна на сухопутному напрямку і вже понесла відчутні втрати - зенітні ракети і зенітна артилерія швидко скоротили склад авіаційних бригад ЧФ, - в штабі флоту вирішили, що артилерійський удар по Севастополю і містам південного узбережжя Криму цілком заспокоїть командування Південного напрямку. Тим більше, що крупних кораблів українці на Чорному морі не мали. Бригада есмінців, сторожові і прикордонні кораблі та катери - ось все, що було у розпорядженні українських адміралів. Проти 180-міліметрової артилерії крейсера "Ворошилов" вони могли задіяти тільки п"ятидюймові гармати есмінців. Правда, в Миколаєві та Херсоні добудовувалися важкі крейсери для Середземноморської ескадри, але їх в розрахунок можна було не брати.
  Ось тому і отримали несподіваний наказ обстріляти приморські міста Криму два новітні лідери радянського Чорноморського флоту. Командиром ударної групи був призначений командир лідера "Тбілісі" капітан третього рангу Гущин. І краяли зараз ніч два сталевих клинка, розрізаючи надвоє чорноту морських хвиль і щільне повітря осінньої ночі без усяких вогнів і з наглухо задраєними ілюмінаторами...
  ...Перед сходом сонця завжди сиро і незатишно. Світло повільно витісняє пітьму і часом туманна імла здається ще більш непроникною, ніби ніч робить останню спробу втриматися перед початком нового дня. В цей час все здається нетривким і розпливчастим. Над водою стелиться гострий холод і люди щільніше загортаються в бушлати і шинелі. Коли попереду небезпека, це особливо відчутно.
  Командир лідера провів на містку всю ніч. Він сидів у своєму кріслі перед приладами, які поблискували різнокольоровими лампочками і тільки зрідка розтуляв губи, щоб віддати короткий наказ. І всі, хто знаходився на містку, також не зронили жодного зайвого слова. Праворуч і ліворуч на крилах містка стояли біля візирів сигнальники, яких проймав стрімкий вітер. Хитало і бризки долітали до містка. На півбаку все було мокрим. Гарматні башти, шпилі, кнехти, якірні ланцюги, що тяглися з клюзів в ланцюгові ящики, сама палуба лідера, все здавалися покритим липкою плівкою.
  О 4 годині 25 хвилин вахтенний зробив запис в журналі: "Вышли на меридиан Босфора. Легли на курс 360..." Кораблі ударної групи перетнули Чорне море і зустрічали сонце на широті Босфору. Вони лягли на норд і курсом, яким колись пройшли "Гебен" і "Бреслау", рушили на Севастопіль...
  В кают-компанії "Тбілісі" молодший штурман разом з командиром БЧ-2 допивав чай. Штурман весь час поривався розказати смішну історію, але веселощі не вдавалися. Серйозність обстановки підкреслював і вид кают-компанії: зі столів зняті скатертини, зняті плафони і дзеркала. І від цього знайома до останньої клепки кают-компанія здається чужою. Через тонку сталеву перегородку чується гудіння вентиляторів, в пустій склянці дзеленькає ложка. І раптом різкий дзвінок розриває тишу: бойова тривога!
  Кают-компанія враз пустіє, а притихлий корабель відразу оживає. По трапам, по коридорам поспішають люди, гримлять по сталевим палубам черевики, глухо бахкають люки у відсіках, задраюючись. Дзвінок гримить ще з хвилину і затихає, коли всі вже на бойових постах. Готовність номер один.
  А на сході рожевіє край неба, нічна пітьма сірішає і стають видні обриси хмар...
  Лідер "Москва" йшов у кільватерному сліду "Тбілісі", який залишав за собою зелену, ніби скляну дорогу. Над хвилями піднімався вранішній туман, розходився шаруватими смугами і по правому борту, на сході розкинулися над горизонтом рожеві пелюстки хмарин.
  - Правый борт, шестьдесят, воздушная цель! - Раптом почувся голос сигнальника. Командир лідера добре уявляв собі, як добре зараз видно ударний загін згори. Пінний слід простягнувся аж до горизонту і по ньому, як по проспекту можна вийти прямо на кораблі. Слід прямий і рівний, як стріла, і на вістрі цієї стріли - два радянські кораблі. Літаки заходили зі сходу, з боку сонця, що сходить, шикувалися в ланцюжок, готуючись завдати удару з пікірування. Перестук зенітних автоматів злився з виттям пікірувальників. Чорні краплі бомб падали прямо на лідер.
  "Вот теперь и начнется..." - подумав командир корабля. Гущин віддав команду і "Тбілісі" ліг у розворот. Бомби лягли по лівому борту, здіймаючи величезні фонтани води. Перший захід був невдалим. Командир лідера запросив відомості з постів. Вбитих і поранених не було, але в надводній частині чисельні пошкодження осколками бомб. Трюмні машиністи повідомили про надходження води - від близьких вибухів розійшлися шви обшивки. Аварійна партія зараз ліквідовувала наслідки вибуху бомб.
  А літаки знову заходили на бойовий курс. Вогонь вели і гармати головного калібру, піднявши на максимальний кут стволи. Але четвірка ворожих літаків - силует у них був незвичним, гвинт позаду, зі скошеними крилами, від чого літак нагадував птаха - з двох сторін спікірувала на лідер, засипавши бойові пости і обслугу гармат і зенітних автоматів дрібними бомбами. І вогонь враз послабшав. Лідер маневрував, ухиляючись від бомбових ударів, командир безперервно міняв курс, зенітна батарея вела вогонь то з правого, то з лівого борту. Літаки знову пікірували на корабель. Цього разу бомби впали біля корми і два сильних удари струснули лідер. З бойових постів надійшло повідомлення, що понад шістдесят червонофлотців убито і поранено, пошкоджені два зенітних автомата на кормі і четверта 130-міліметрова гармата.
  Капітан третього рангу Гущин зрозумів, що несподіваного удару по Севастополю вже не буде. Противник виявив ударну групу. Про таку кардинальну зміну обстановки повідомили на "Ворошилов". З крейсера, який очолював групу прикриття, передали по радіо: "Отходить на ост самым полным".
  І Гущин наказав лягати на курс відходу. На лідер "Москва" передали сигнал: "Начать отход. Дым". Гущин дістав з портсигара цигарку, але запалити "біломорину" не встиг. В момент повороту на курс відходу на мателота спікірували дві пари літаків. Обабіч бортів "Москви" здійнялися два стовпи води, диму і вогню. За містком лідера зблиснуло полум"я вибуху і вгору полетіли уламки торпедного апарату і понівечені частини зенітних автоматів. На містку "Тбілісі" всі бачили, як корабель сильно накренився на лівий борт і перевернувся догори кілем. Лідер затонув ще до того, як "Тбілісі" встиг зробити поворот і прийти на допомогу. Ця, майже миттєва загибель корабля, який ще секунду назад був повний життя і енергії, вів вогонь по ворожих літаках і де в кожного були знайомі і друзі, здавалася неймовірною...
  Але переживати було ніколи. Ворожі літаки переможно прогули у вишині і зараз заходили на вцілілий радянський корабель. Дві чвертьтонні бомби лягли по лівому борту, віддалік, одна упала біля самого борту праворуч. Осколками були вбиті комендори зенітного автомату і командир зенітної батареї. На прожекторний місток побіг командир артилерійської частини, вже поранений в руку. Два зенітних автомати, встановлені тут, вели вогонь довгими чергами по пікіруючим літакам. Заряджаючі ледве встигали вставляти обойми. "Невозможно вести такой огонь, стволы уже раскалились, - подумав командир БЧ-2 і тут же скомандував, - по пикирующему, непрерывным, огонь!" і це були його останні слова. Бомба влучила прямо в автомат, біля якого він стояв. Ще одна вибухнула біля самого борту. Пороховий дим, сморід спаленої фарби, гарматна кіптява, перехоплювали дихання. Полум"я рудими віхтями виглядало то з люка, то з-за перегородки, по з-за ящика з зенітними патронами. Над кораблем піднімалася густа хмара чорного диму.
  Командир лідера направив вниз всіх, вільних від ведення зенітного вогню. Внизу, в котельних і машинних відділеннях, в трюмах, в кубриках і каютах, йшла ще більш запекла боротьба за життя корабля - боротьба з водою, яка вривалася всередину крізь пробоїни. Тут вибухи бомб звучали ще страшніше. Корпус лідера здригався від близьких розривів. Люди падали, піднімалися і знову з останніх сил підпирали аварійними брусами водонепроникні перегородки, які гнулися від напору води. В носовій частині аварійною групою керував боцман, відступаючи з відсіку у відсік, він запекло відстоював життя корабля.
  - А ну, поднажмем, братцы! Дальше вода не пойдет! - Кричав він, але вода невмолимо з"являлася в приміщеннях. Вона пробивалася крізь щілини, підкрадалася до ніг знизу, стікала гуркітливими струменями зверху. Система відкачування не справлялася і після чергового близького вибуху погасло світло. Боцман ввімкнув акумуляторний ліхтар, який висів у нього на шиї і взявся за ключ, щоб затиснути щільніше гайки водонепроникних дверей. Піднятися нагору йому і в голову не приходило. З запеклістю розпачу він продовжував боротися з надходженням води, вірячи в порятунок, раз командир не відзиває його.
  На третьому заході пікірувальників бомба зруйнувала носовий місток, і командир, капітан третього рангу Гущин, перейшов на кормовий КП. Уламки понівеченого металу вкривали палубу. Біля розбитих гармат і зенітних автоматів лежали трупи і поранені червонофлотці. Санітари не встигали відносити їх в кают-компанію, і так переповнену. А з півночі надходила нова хвиля літаків.
  Диферент на ніс все збільшувався, носова часина лідера йшла під воду, дві турбіни вже довелося зупинити, щоб уникнути вибуху котлів. Залишалася працювати одна турбіна, але корабель вперто прямував на схід: курс - дев"яносто градусів, як наказав командир. Матроси аварійної групи, які працювали в заповненому водою трюмі, вловлювали в темноті дрібну вібрацію і знали, що корабель живий, він ще бореться з ворогом, з водою, з вогнем. Але от зупинилася й остання машина. Боцман перестав відчувати мілке дрижання корпусу і випрямився, втомлено притулившись до перегородки. Хтось навпомацки пробирався по заповненому водою коридору. Боцман повів променем ліхтаря і жовтий промінь висвітив фігуру сигнальника. Годі було впізнати хто це: обличчя матроса залите кров"ю, бушлат подертий клаптями.
  - Мичман, все наверх! Команде приказано покинуть корабль!
  Боцман відчув неймовірну втому. По ногам струмувала вода і вже підбиралася до пояса.
  - Что? - Наказ здавався неймовірним. - Кто приказал?
  - Командир... - Хрипло повторив знайомий голос. - Все наверх, говорять вам!
  Пропустивши нагору всіх, боцман відкинув гайковий ключ і останнім піднявся на палубу. Тут було тихо. Не стріляли гармати. Лідер "Тбілісі" перетворився на нерухому мішень, що покачувалася на дрібній чорноморській хвилі. Згори доносилося комарине дзижчання. Два десятки літаків з жовто синіми концентричними колами на площинах, перед тим, як зірватися в смертельне для корабля піке, робили коло.
  ...Стіл кают-компанії накритий клейонкою, весь в бурих плямах крові. Біля столу, схилившись над пораненим, щоб робить корабельний ескулап. Руки його, по лікті у крові, раптом безсило опустилися.
  - Доложите командиру, - сказав лікар, - убитых - пятьдесят шесть, раненых свыше семидесяти...
  В кают-компанії поранені лежали покотом на столах, на палубі, в проходах. Молодший штурман лежав на столі біля борту і чув, як поряд, за тонким сталевим листом борту плюскотить вода. Саме цей звук і привів його до тями. Всього тільки пару годин тому в цій кают-компанії він пив чай, грав в шахи... "Что было потом?" - спробував згадати штурман і не з зміг, тому що саме в цей момент пролунало калатання дзвонів гучного бою. А потім його вдарило вибуховою хвилею об перегородку і ще він пам"ятав тупий удар осколка по лівій руці. Тепер лівої руки не було, тільки сповитий кривавими бинтами обрубок. "Неужели это все? Конец?" - він навіть сам здивувався, як це йому байдуже.
  Знесилений лікар накладав пов"язку на розтрощену руку моряка в подертому одязі, і той вже не стогнав, а тільки з шумом втягував повітря. Штурман відкрив броньовану кришку ілюмінатора і видно було, як вдалині курсом на корабель прямували зо два десятки бомбардувальників. В проймі дверей з"явився матрос і наказав:
  - Все наверх! Командир приказал покинуть корабль. - І повторив. - Наверх!
  Штурман, ледь долаючи біль, звівся на ноги. Всі, хто міг рухатися, разом з лікарем стали підніматися нагору. По трапам, слизьким від крові, вони дерлися нагору, допомагаючи один одному.
  Високо в небі літаки закінчили своє коло і розділилися. Два заходили на корабель з правого борту, два - з лівого. Ще чотири падали майже прямовисно, ведучи вогонь з бортових гармат. Снаряди дзвінко застукотіли по палубі, по понівеченим гарматам на кормі, по двом вцілілим автоматам, які стукотіли короткими чергами. Заряджаючі праворуч і ліворуч ледь встигали вставляти в приймачі обойми.
  Штурман слідкував за парою літаків, що мчали на лідер з правого борту. Двокільові, схожі на приплюснуту літеру "W", вони збільшувалися в розмірах, націлившись на фок-щоглу. Бомбардувальники йшли на висоті верхівок щогл. Ось від них відділилися чорні краплі бомб і літаки круто пішли вгору. Корабель вдарив грім їхніх двигунів, над понівеченою палубою ніби ураган промчав і в ту ж саму мить лідер струснув удар здвоєного вибуху. За кілька секунд такий самий удар повторився, але вже з лівого борту.
  Від прямого влучання бомби лідер розломився на дві частини. Носова майже миттєво зникла під водою, а з кормової частини продовжував стукотіти вцілілий автомат. Гвинти оголилися, з похилої палуби горохом посипалися в море поранені і вбиті, але з кормового містка яскраво спалахували постріли зенітного кулемета. ДШК замовк тільки тоді, коли кормова частина перевернулася і зникла під водою.
  На поверхні моря залишилося плавати кілька десятків поранених моряків. Коли з-за горизонту з"явилися рятувальні літаки, вони змогли витягнути з води не більше двох десятків червонофлотців...
  Крейсер йшов 12-вузловим ходом на норд, маючи попереду і позаду есмінці супроводу. Закінчувалася тривожна похідна ніч. Чорне мору відсвічувало під місяцем, і хоч вітер був слабеньким і корабель не гойдало, на палубі і відкритих бойових постах було досить прохолодно. Радянські кораблі були в зоні дії української авіації і кожної секунди безмежне небо могло обвалитися на крейсер і есмінці бомбами: на місячній доріжці кораблі було чітко видно. І цю ніч всі зенітні розрахунки знаходилися біля гармат. В велосипедних сідлах, відкинувшись навзнак, вглядалися в нічне небо навідники. Установники прицілів сиділи навпочіпки спиною до вітру, готові миттєво скочити і почати крутити свої штурвальчики. Командири автоматів в шоломах, з телефонними навушниками, обплутані дротами, оглядали в біноклі горизонт. Зенітні автомати корабля готові були миттєво відкрити вогонь по повітряній цілі.
  Раптом зліва по борту нічний горизонт раз за разом став осяватися блідими спалахами. За кілька хвилин до корабля долетіло глухе бухання вибухів. Кілька разів з-за горизонту вилітали і згасали вгорі іскорки трасуючих зенітних снарядів. "Ударная группа ведет бой..." - ніби сама собою пронеслася вість по бойовим постам крейсера. "Ворошилов" разом з есмінцями різко повернув на зюйд і повним ходом пішов на зближення з ударним загоном. Але загін прикриття був надто далеко, щоб встигнути. Все скінчилося ще до того, як вони наблизилися до місця бою. А через кілька хвилин на крейсері і есмінцях загриміли дзвони гучного бою - на загін прикриття йшло більше, ніж півсотні літаків...
  Радіометристи крейсера в своїй рубці спостерігали, як прямували до приреченого лідера ланки ворожих літаків. На екрані радара було видно, як сходилися "зірковим нальотом" на світлій плямці радянського корабля зовсім крихітні зірочки-відмітки бомбардувальників. І як з півночі підходили в напрямку крейсера чисельні відмітки нових ударних груп авіації противника. Цих цяток було дуже багато, щоб крейсер, навіть з двома есмінцями прикриття, зміг відбитися від такої кількості літаків. Радіометристи доповіли про нову загрозу, і коли відмітка лідера зникла з екрана, крейсер повернув на ост і на повному ходу почав відхід до своїх берегів. До зони дії своїх винищувачів було не менше двох годин повного ходу.
  Командир крейсера разом з командиром артилерійської бойової частини Коровкіним вийшли з бойової рубки на відкритий місток. Коли радіометристи доповіли, що ворожі літаки в зоні дії артилерії крейсера, командир корабля капітан другого рангу Басистий наказав ввімкнути бойові прожектори.
  - Готовьте зенитный дивизион к отражению атак самолетов противника, Валерий Анатолиевич. - Наказав командир крейсера. Коровкін відповів: "Есть!", і зник за броньовою лядою дверей рубки.
  Ввімкнули прожектори і есмінці. В їхніх променях то з"являлися літаки, то знову зникали в хмарах. Промені прожекторів, потрапляючи у вузькі щілини амбразур, прорізані в товстій броні, сліпили очі. Гул літаків то пропадав, то чувся знову. Промені, перехрещуючись над головою, вихоплювали з темряви світлі цятки - українські літаки, і до них відразу ж тяглися яскраві траси зенітних автоматів і кулеметів.
  На місток крейсера піднявся командир загону флагман другого рангу Новіков. Його погляд був спрямований вгору - на висоті 3000 метрів курсом на "Ворошилова" йшли дві четвірки літаків. Першою відкрили вогонь встановлені на кормовій надбудові 100-міліметрові установки лівої батареї. До них відразу ж приєдналися "сотки" правої і навколо літаків салютними розсипами стали розпускатися бутони розривів. Але з правого боку на висоті чотирьох тисяч метрів наблизилася друга група літаків і з пологого пікірування скинула бомби на кораблі. Бомби на висоті п"ятдесяти метрів розкривалися, висипаючи сотні маленьких бомб, і по крейсеру та есмінцям вдарив град убивчих елементів. Бойові розрахунки зенітних автоматів не були прикриті бронею і це відразу ж зменшило силу зенітного вогню крейсера. А розрахунки ж 100-мілметрових гармат від убивчих елементів бомб встигли сховатися під козирками броньових щитів установок. Літаки разом з касетними бомбами одночасно скинули і чвертьтонні фугаски. Дві з них вибухнули за десяток метрів по правому і лівому борту і крейсер в прямому значенні аж вискочив з води. Вилетіли клепки і розійшлися шви. Всередину стала постати вода. Виявилися затопленими більша частина нафтових цистерн і кренових відсіків. Електротелеграфи, центральні автомати стрільби, стабілізовані пости наводки, освітлення і телефонний зв"язок вийшли з ладу. Нафтові насоси у всіх котельних відділеннях, крім кормового, зупинилися. Вийшла з ладу артилерійська оптика, були зірвані зі своїх місць агрегати радіостанцій і апаратура радіоцентру, крейсер втратив радіозв"язок. Параліч "слуху" і "голосу" корабля був коротким, всього двадцять-тридцять хвилини, але цього виявилося достатньо, щоб кораблі загону втратили загальне керівництво і літаки послідовно завдали ударів по есмінцях прикриття. В результаті "Способний" і "Свободний" отримали по три влучання чвертьтонними фугасками і затонули за чотири-п"ять хвилин.
  Розправившись з есмінцями, бомбардувальники взялися за "Ворошилова". Корабель одночасно атакували три-чотири групи по чотири літаки в кожній. Одна група скидала касетні бомби, вибиваючи розрахунки зенітних гармат і автоматів, друга обстрілювала крейсер осколково-фугасними ракетами і вогнем бортових гармат. Від таких дружних дій зенітний вогонь геть зійшов нанівець і протидії ударним літакам майже не було. І перша ж бомба масою в 250 кілограм вдарила біля борту на відстані 3-5 метрів від корабля в районі шкафуту . Друга бомба пробила верхню, нижню палубу і обшивку по лівому борту і вибухнула у воді, на чотири метри нижче ватерлінії. Утворилася пробоїна, через яку затопило погріб третьої башти головного калібру, обидва коридори гребних валів і ще кілька приміщень. Почалася пожежа, яку, на щастя, загасила вода, що затопила відсіки. Ще одна бомба прошила дві палуби по правому борту і вибухнула всередині корпусу, утворивши пробоїну вище ватерлінії. Від вибуху палубу в кормі спучило на півтора метри і утворилася поперечна тріщина шириною в 300 міліметрів. Виникло величезне вогнище пожежі, вогонь миттєво з"єднався з пожежею по лівому борту. Заклинило кермо і крейсер прийняв більше шести сотень тонн води. Вогонь швидко поширювався по верхній палубі, понівеченій вибухами, охопив ростри, кормовий місток, надбудови. Коли вогонь досяг бочок з бензином (вони, пробиті осколками, каталися по палубі) для корабельних літаків, здавалося, величезний язик полум"я досяг низького неба. Шкафут палав від борту до борту, вогонь досягав висоти грот-марсу. Корабель був розділений полум"ям на дві частини...
  В котельному відділені також виникла пожежа. В результаті вибуху бомб шви подвійного дна розійшлися, і паливо, яке зберігалося в трюмі, змішалося і водою і почало повільно підніматися. Коли ця суміш досягла топок, спалахнула пожежа. Почало затоплювати друге котельне відділення і тут вода прибувала значно швидше. Щоб запобігти вибуху котлів, потрібно було їх гасити. А війна тим часом не давала часу на перепочинок - першу хвилю бомбардувальників змінила друга. Літаки йшли двома групами на висоті 3000 метрів з півдня і півночі, курсом прямо на "Ворошилова". З кормової надбудови вдарили 100-міліметрові гармати. Українські літаки легко ухилилися від вибухів і звалювалися в піке, з виттям падаючи прямо на корабель. Бомби вибухали з обох боків, піднімаючи величезні стовпи води. І тут з баку , подавляючи какофонію звуків пальби гармат і кулеметів, глухо гупнули два вибухи. Корабель, піднявшись носом, затремтів, як поранений кінь, а потім, гойднувшись, знову занурився у воду з диферентом на ніс. Скинувши всі бомби, літаки відійшли в північному напрямку. Але на зміну цій хвилі, вже підходила нова.
  В строю залишилося тільки одна "сотка" і два зенітних автомати, але корабель був готовий відбивати атаки противника. Крейсер вже прийняв майже дві з половиною тисячі тонн води, крен весь час збільшувався і хід його зменшився до шести вузлів. Вода продовжувала прибувати, а ввести в дію водовідливні помпи не вдавалося. Працював лише один котел, забезпечуючи дві носові турбіни і роботу корабельних водовідливних засобів. Рівень води, змішаної з мазутом, повільно підвищувався, загрожуючи пожежею. В затоплених приміщеннях вода утворювала величезні вільні поверхні, що загрожувало переворотом корабля. Щоб максимально полегшити корабель, командир крейсера наказав скинути боєзапас носових і кормової башт, але бомби нової хвилі літаків поставили остаточну крапку на долі крейсера. Коли крен досяг 25 градусів, командир загону наказав покинути корабель. Останнім покинув крейсер командир корабля капітан другого рангу Басистий. На очах всього екіпажу крейсер ліг на лівий бік і зник під водою разом з гафельним прапором, який командувачем флоту наказано було не спускати...
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"