Станиславский Филипп Степанович: другие произведения.

Ретроспектива-10. Неминучість

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Конкурсы романов на Author.Today
Творчество как воздух: VK, Telegram
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Ніхто не знав, що народить завтрашній світанок.

  Неминучість
  К кабінеті начальника Генерального Штабу Маршала Радянського Союзу Шапошникова ледь чутно шурхотіли своїми лапатими крилами вентилятори, але, все-таки, було задушливо. Нічого дивно: початок вересня, саме пекло, повітря застояне, асфальт, розм"якшений ніби сніг, зберігає відбитки взуття. Коли їхали з Київського, Жуков спостеріг: димлять трубами московські заводи і фабрики, котять проспектами столиці новенькі легковики, вантажівки і автобуси, торгують магазини, але на вулицях, бульварах, площах, людей мало, всі заклопотано поспішають у справах і було в них таке у поведінці, у вигляді, що свідчило: ось-ось настане переломний момент, який докорінно змінить це місто, всю цю країну, весь цей світ...
  Приспущені штори на все вікно ловили в складки яскраве сонячне проміння, за цими шторами, за вікнами, шуміло-гуділо велике місто, в яке так любив приїжджати Георгій Костянтинович, і в якому сподівався осісти назавжди. Це сподівання повинно буде здійснитися невдовзі, а зараз в столиці для нього ніби пересадка - з війни в монгольських степах на війну в Європі. Що війна з націоналістичною Україною лише початок великої європейської війни, не мав сумніву ніхто з запрошених на нараду воєначальників.
  Борис Михайлович, спокійно, майже по-професорському говорив:
  - Несколько слов предыстории, я бы сказал, политической предыстории... Советское правительство сознает всю важность ликвидации очага войны в Европе, упрочения наших границ и видит свой долг в том, чтобы помочь народу братской Украины в его борьбе против буржуазно-националистических эксплуататоров. Мы верны интернациональному и пролетарскому долгу. Завтра, в шесть часов утра шестого сентября Советский Союз начнет Великий Освободительный Поход в имя торжества Мировой Революции.
  Шапошников, трошки сутулячись - почасти тому, що давався взнаки вік, почасти внаслідок багаторічної штабної роботи, - то зупинявся біля письмового столу, то підходив до карти; в тиші поскрипували його чоботи, шум за вікнами ніби щез - так всі були поглинені тим, що він говорив. А він говорив далі, і в його голосі пробивалася командирська твердість.
  - Генштаб первоначальные расчеты сосредоточения наших войск в Белоруссии и юго-западных округах, которые граничат с Украиной, сделал еще осенью тридцать девятого года. Тогда же прикинули размеры необходимых материальных ресурсов. Но после военного переворота в Германии, когда был убит Гитлер и уничтожено всё высшее руководство национал-социалистской партии, пришлось дальнейшую разработку плана отложить. Только после договоренностей в Вашингтоне, когда Рузвельт, Чемберлен и Даладье в ноябре сорок первого года дали принципиальное согласие на устранение "украинской проблемы", машина заработала. А весной нынешнего года советскому правительству удалось договориться с немцами, итальянцами и поляками. - Маршал скупо, примушуючи себе, посміхнувся. - Хочу, товарищи, подчеркнуть: в стратегическом плане Киевская операция вряд ли имеет равных себе в военной истории...
  Жуков внутрішньо напружений, а на масивному обличчі не здригнеться жоден мускул. Весь ніби втиснувся в спинку стільця. Поруч так само напружений командувач Білоруського фронту командарм другого рангу Павлов, навпроти - командувач Південного фронту командарм другого рангу Тюленєв. Вони суперники в справі майбутнього звільнення братнього українського народу від влади буржуазних націоналістів, експлуататорів-кровопивць, що гноблять братній народ день і ніч ось уже більше двадцяти років. І Георгій Костянтинович перший серед рівних. На військовій грі, яка відбулася весною, саме він довів, хто зможе найкраще виконати поставлену рідною партією і радянським урядом задачу визвольного походу...
  - Против армии украинских националистов, как вы знаете, по первоначальному плану мы развертывали три фронта: Белорусский под командованием командарма второго ранга Павлова, Центральный под командованием командарма второго ранга Жукова и Южный фронт под командованием командарма второго ранга Тюленева. Главный удар наносит Центральный фронт. По результатам военной игры, проведенной весной, решено создать еще один фронт - Степной, под командованием командарма второго ранга Штерна. - Указка Шапошникова ковзнула по карті південної України.
  Карта крупна, все видно: на сході, від Азовського моря до Ростова - вихідні рубежі Південного фронту, націленого на Крим. Його задача - висадити десанти на Керченський півострів і північне узбережжя Азовського моря і завдати удару вздовж узбережжя від Ростова на Бердянськ. Північніше Ростова до Валуйок рубежі Степового фронту, задача у нього допоміжна - сприяти наступу Центрального фронту. Удари фронту, спрямовані на Луганськ і Донецьк, мають задачу скувати сили націоналістів на захисті Донецького промислового району. На північному сході від Валуйок до Дніпра - вихідні рубежі Центрального фронту. Його фронту! Це він наносить головний удар, що вирішить долю війни! Головні сили зосереджені проти Харкова, його удар від Грайворона в загальному напрямку до Кременчука розсікає оборону націоналістів на всю глибину від кордону до Дніпра. Білоруський фронт діяв на півночі від Дніпра до кордону з Польщею. Його головні удари направлені на Коростень і Сарни - основні транспортні вузли Полісся.
  Жуков не пропустив ні слова з того, що говорилося про дії сусідніх фронтів, але з подвійною загостреністю слухав те, що стосувалося його, Центрального, фронту. Шапошников сказав:
  - На левом фланге Центрального фронта будет действовать механизированный корпус, созданный по требованию командарма второго ранга Жукова. Его возглавит комкор Алексеенко...
  Перший механізований корпус створений в кінці минулого, сорок першого року за вимогою тоді ще комкора Жукова. Суперник Георгія Костянтиновича, на той час теж комкор Дмитро Григорович Павлов, був проти таких потужних механізованих об"єднань танкових і моторизованих дивізій, вважаючи їх надто громіздкими і важкокерованими у бойовій обстановці. Але Жуков наполіг на створенні принаймі одного такого об"єднання, аргументуючи особливими задачами, які воно буде виконувати...
  Жуков глянув скоса на Олексієнка - той прямо впився в карту. Ось район зосередження механізованого корпусу - на схід від Рильська, за головними силами Центрального фронту. Червоні стріли першого механізованого корпусу пропорюють простір від кордону до Дніпра і впираються в міста Кременчук і Золотоноша. Який противник перед Олексієнком? Всередині синього овалу напис: "До шести территориальных дивизий и две танковые бригады". Саме вони, танкові бригади, і являють собою найбільшу загрозу для механізованого корпусу. Дві танкові бригади, одна в районі учбового центру "Десна", друга - в районі Сум. Але розвідка стверджує, що 28-ма танкова бригада полковника Черняхівського зараз передислокована на захід України, в район Яворівського полігону. Отже, проти більш ніж тисячі танків 1-го МК у націоналістів буде всього щось близько трьохсот-трьохсот п"ятдесяти броньованих машин. Однак корпус Олексієнка укомплектовано новими танками Т-34 і КВ. Крім того, поряд, західніше Рильська, зосереджується кінно-механізована група в складі трьох кавалерійських дивізій і чотирьох танкових бригад старої організації. КМГ також має більше тисячі танків, але її головна задача - діяти в лісах Чернігівщини, пробиваючись зі сходу до Десни і Дніпра. А у націоналістів танки - це дещо вдосконалені німецькі "трійки" і "четвірки", що якісно втричі-вчетверо поступаються новим "тридцятьчетвіркам", а КВ з його товстою бронею взагалі буде противнику "не по зубам". "Хохлам" буде не під силу боротися з новими радянським танками. Але нехай навіть націоналісти завдадуть втрат танковим частинам його фронту, це пусте! Танкові заводи в Коломні і Сталінграді - найбільші в світі! - вже давно, майже рік, як перейшли на режим воєнного часу, тому радянським командирам можна буде дозволити собі розкіш розміну навіть один до одного...
  Тим більше, що тільки його фронт має танків в півтора рази більше, ніж у всьому українському війську: всього понад п"ять з половиною тисяч машин - і майже три тисячі становлять танки нових типів: Т-34, КВ, Т-50! - проти трьох тисяч семисот в десяти танкових бригадах, двадцяти семи окремих полках і батальйонах УНА . Та й авіації він має не менше! Кожна з чотирьох армій Центрального фронту має власну авіаційну дивізію, крім того, фронту придані чотири авіаційні корпуси: два бомбардувальних, штурмовий і винищувальний, загальна кількість літаків лиш одного Центрального фронту перевищує три тисячі машин, і більш, ніж півтори тисячі припадає на нові типи - бомбардувальники Су-2, Ар-2, Пе-2, Ту-2, штурмовики Іл-2, винищувачі Як-1, МіГ-3, ЛаГГ-3! Крім того, фронт підтримують авіадивізії АДД ! На напрямках головних ударів зібрано по двісті п"ятдесят артилерійських стволів на кілометр фронту. Крім того, десятки батарей і дивізіонів реактивних установок БМ-13 і БМ-8! Ніхто не зможе встояти проти цієї сили!..
  Скрипуче кашлянувши - ніби проскрипіли його чоботи, - Шапошников опустив указку і вона гостро стриміла біля його плеча, немовби багнет трилінійки.
  - Товарищи, общая протяженность всех четырёх фронтов - более двух с половиной тысяч километров. Задача фронтов по глубине - до шестисот километров. Для достижения целей операции - окружение, расчленение и полный разгром всех сил националистов - отводится крайне ограниченное время: не более двадцати-двадцати трёх суток. Предстоит разбить войска трёх оперативных командований, а также территориальные войска. - Пам"ять підказала Жукову, загальна довжина Західного фронту у Великій, імперіалістичній, війні не перевищувала шестисот кілометрів, Східний фронт мав менше двох тисяч кілометрів. Для націоналістів Червона армія готувала в близькому майбутньому сучасні Канни. Так він і сказав.
  - Пожалуй грандиознее, Георгий Константинович, - делікатно уточнив Шапошников, - ничего подобного в современной истории ещё не было. И главная роль принадлежит вашему фронту.
  За інших обставин Жуков вважав би непростимою нестриманістю свою репліку, але зараз вона дуже доречна, навіть більше! - необхідна, бо показує - Київська операція ввійде в історію військового мистецтва поряд з Брусиловським проривом. Він це розумів. Тим більше він зрозумів останню репліку маршала - кому саме він, ще недавно комкор, а нині командарм другого рангу зобов"язаний своїм призначенням, чиє ім"я віднині і назавжди ввійде в історію Великого Визвольного Походу Червоної армії.
  Як воєначальник Жуков віддавав належне тим, хто розробив і підготував цей план воістину блискавичного розгрому ворога. Класика стратегії - наносяться два зустрічних удари: один з білгородського виступу силами двох загальновійськових армій і механізованого корпусу Центрального фронту, другий удар - вздовж азовського узбережжя 10-ї армії Південного фронту з району Таганрога. Наступ цих двох фронтів підтримає Степовий фронт. Це забезпечить оточення, розчленування і розгром в стислий термін головних сил націоналістів на величезній території Лівобережжя. Такого котла ще не знала воєнна історія! З"єднавшись в районі Кременчука, Золотоноші, війська двох фронтів різко змінять напрям дії і стрімко наступатимуть на південь, до Перекопу, сприяючи десанту, висадженому в Керчі. До операції по звільненню Криму підключиться і Чорноморський флот, Азовська флотилія також буде діяти... Безпосереднє керівництво моряками покладено на Главкома Військово-Морських Сил флагмана першого рангу Кузнєцова.
  Центральний фронт проводитиме також і свою власну операцію по оточенню військ Чернігівської армійської групи генерал-майора Герасименка. Головний удар наносить кінно-механізована група з району Рильська на Путивль, Конотоп, Ніжин. Назустріч їй наступатимуть стрілецькі корпуси Сьомої армії з району Гомеля, Рєчиці. Здобувши Чернігів, його війська завершать розгром націоналістів взяттям Києва...
  Білоруський фронт проводив свою окрему операцію, але і його війська також були націлені на Київ. Так само, як і на військовій грі, Сталін ставив двох командармів, двох суперників в умови змагання: хто з них першим ввійде до столиці націоналістичної України, кому дістануться честь і слава переможця...
  Під кінець наради Шапошников повідомив, що командувачів фронтів прийме товариш Сталін...
  ...Кавалькада чорних "зісів" за лічені хвилини перенесла їх з вулиці Фрунзе за кремлівські стіни. А ще через хвилину командувачі фронтів входили в приймальну Сталіна. Георгій Костянтинович разом з іншими воєначальниками ввійшов у знайомий по фотографіям в "Правді" і кадрам хроніки кабінет.
  І був ошелешений. Втім, не він один. Командувачі фронтів здивовано скупчилися біля дверей - вздовж стіни стояли рівною шеренгою з десяток чоловіків у військовій формі. І це була зовсім інша форма - нового покрою кітелі, штани з лампасами, нової форми кашкети, а головне - це золоті погони в залежності від роду військ: з червоним кантом - загальновійськових, чорним - танкістських і артилерійських чи блакитним - авіаційних, замість ромбів - вишиті зірки: одна, дві, три, чотири, герб і Маршальська зірка...
  Сталін махнув рукою і манекенники з військового ательє в генеральській формі чітко повернулися і вийшли з кабінету. Коли воєначальники переступили поріг кабінету, Сталін повільно вийшов на середину кімнати і кивнув мовчки, повівши рукою в напрямку до столу для засідань: прошу, мовляв, сідати. Та ніхто не сів і Сталін не став повторювати запрошення. Всі залишилися стояти.
  Жуков тримався стримано, контролюючи себе навіть у дрібницях: як зайшов, як зупинився; при телефонних розмовах доводилося весь час бути насторожі, потрібно миттєво і точно відреагувати на питання чи вказівку Сталіна. Навіть при розмовах по ВЧ Жуков відчував, як струми всесильної влади плинули від цього негучного, сиплуватого голосу з характерним грузинським акцентом; в цій владі - все, включаючи життя і долю самого командарма другого рангу Жукова. І не тільки його одного.
  - Вот, товарищи, решил показать вам новую форму командиров Красной армии. - Підсміюючись у вуса промовив Сталін. - Товарищи Ворошилов и Шапошников предлагают ввести новые, генеральские, звания для высшего комсостава. Они считают, что наши высшие командиры превзошли по своему уровню генералов бывшей, царской России. И это нужно отметить зримо, весомо. А что может быть весомее новой формы? Борис Михайлович предлагает ввести её после завершения операций по освобождению Украины. А я предлагаю не ждать, и переодеть высший командный состав сразу после освобождения Киева. Вы сами хорошо понимаете, что Киев - это мать городов русских и его освобождение от националистов дело чести.
  Шапошников промовчав, а Жуков відповів майже одночасно з Тюленевим:
  - Товарищ Сталин, мы готовы выполнить ваши предначертания...
  - Мы выполним любой ваш приказ, товарищ Сталин!
  - Ну, приказы, предначертания... Так, указания... Всего лишь указания общего порядка. - Посмішка притаїлася у вусах Сталіна. - Не буду вдаваться в детали предстоящего. Борис Михайлович, вы уже объяснили все товарищам, не так ли? В свете последних изменений...
  - Так точно, товарищ Сталин!
  - Это хорошо, хорошо. - Сказав Сталін і замовк.
  Він пройшовся по килимовій доріжці від столу до вікна, від вікна до дверей, потім вздовж довгого столу, біля якого стояли воєначальники; вони повертали голови услід йому, бачили то рудуватий вус, помічену віспою щоку, то пригнічену тягарем літ і неймовірної відповідальності спину, жорсткувату, сивіючу потилицю. Пройшовшись, Сталін погрозив комусь в простір мундштуком, як пальцем і сказав:
  - Наступает час расплаты... Я человек старшего поколения, да и вы помните, какой была Россия. Двадцать два года мы ждали, когда Россия вернет себе утраченное во время распада империи Романовых... Надеюсь, меня не обвинят в шовинизме... - Сталін говорив тихо, розтягуючи слова і фрази. - У нас за эти двадцать с лишним лет к националистам накопились и другие счета. А счета надо оплачивать... Нынешняя война против буржуазно-националистической Украины будет иметь особые последствия. Мы не только поможем братскому народу, но и упрочим свои юго-западные границы, свою безопасность. Устранится угроза вражеского нашествия с Запада. Не так ли?
  - Так точно, товарищ Сталин! - За всіх відповів Жуков.
  - У меня возникла идея обратится к советскому народу по случаю возвращения исконно русских земель в лоно Родины. Крым, Южная Белоруссия, Донбасс вновь возвратятся в состав России. Я уже сейчас думаю над этим обращением. Ну, а вы, подведете, так сказать, под него реальную базу... - Сталін посміхнувся, посміхнулися і командувачі фронтів. Сталін сховав посмішку у вуса, перестали посміхатися і воєначальники.
  Несподівано Сталін заговорив про те, про що, очевидно, не збирався вести мову, бо все було вже обговорено на нараді у Шапошникова. Він уточнив терміни проведення операції, склад військ, характер наступу всіх чотирьох фронтів. Йосип Віссаріонович легко оперував датами, цифрами, прізвищами, топографічними назвами, і Георгій Костянтинович, який не скаржився на власну пам"ять, подивувався виключній пам"ятливості Сталіна. Під час військової частини розмови Сталін був серйозним і суворим. На його питання відповідали чітко, коротко, ясно і Шапошников, і командувачі фронтів. Коли черга дійшла до Жукова, він відповідав вільно, але ціною величезного внутрішнього напруження, яке змушувало кров шуміти у вухах і стукотіти у скронях. На завершення розмови Сталін знову ворухнув у посмішці вусами:
  - Надеюсь, товарищи будущие генералы, поторопятся с завершением подготовки, дабы мне не ударит в грязь перед советским народом... - Сказав жартівливо. - Вы воюйте, а товарищ Сталин займется мирными, трудовыми проблемами страны. Товарищ Сталин совсем не военный, он штатский человек...
  Коли за командувачами фронтів зачинилися двері кабінету, Сталін ще з хвилину чи більше дивився їм вслід. Пройшов до письмового столу, сів у жорстке крісло. Відкинувся на спинку і спрямував погляд в протилежний край свого кабінету. У відкриті вікна крізь розсунуті портьєри, що спадали до самої підлоги, в кабінет вливалися вечірня духота, яка несла в собі ледве вловимий запах розімлілих під сонцем кремлівських газонів і лужків. Він встав, дістав з картонної коробки цигарку, другу, став набивати свою знамениту люльку, припалив від сірника і, тримаючи її в жмені, повільно пішов по килимовій доріжці.
  В просторому кабінеті з високим склепінням і стінами, обшитими панелями зі світлого дуба, ішов по килимовій доріжці і димів люлькою невисокий кремезний чоловік в напіввійськовому френчі і чоботях. Його обличчя, його люлька були знайомі, безперечно, всім людям на планеті. Неспокійний прищур очей у важкій задумливості, сухі жорсткі губи під сивіючими рудуватими вусами. Здавалося, у тих вусах заплуталася хмарка тютюнового диму, а в очах назавжди поселилася стурбованість.
  Кілька кроків від письмового столу в напрямку до дверей, вздовж другого столу, накритого зеленим сукном, за яким проводяться засідання, кілька кроків назад. Він підійшов до відкритого вікна, зсунув легку штору з кремового шовку і довго вглядався кудись у вишину. Можливо, йому бачився Урал з трубами заводів. Можливо, перед його поглядом проходили важкі залізничні потяги з новими танками, гарматами, літаками. Він заслужено може пишатися - це результат його зусиль. Золота Зірка Героя Соціалістичної праці по праву прикрашає його напіввійськовий сірий френч. Скільки разів на цей довгий стіл викладалися різноманітні зразки стрілецької зброї! Скільки перебувало в цьому кабінеті конструкторів, наркомів, зброярів, директорів заводів! І скільки суперечок, скільки сумнівів, прикрості і радості... Ось зовсім недавно в цьому кабінеті побував нарком чорної металургії Тевосян. Діяльний, здатний залучати до справи здібних людей керівник. Державного масштабу людина! Він зумів забезпечити оборонну промисловість металами найвищого ґатунку. Конструктор найкращого в світі танку Т-34 Кошкін... Професор Ємельянов - чародій броньового захисту. Він впровадив лиття броньових танкових башт... Творці зовсім невиданої зброї - реактивних установок залпового вогню! Артилеристи Грабін, Іванов, Шавирін, Петров, авіаконструктори Мікоян, Яковлєв, Лавочкін, Петляков, М"ясіщев, Архангельський, Сухой... Здібні, ділові люди роблять свою справу. І всіх цих людей знайшов, підібрав і поставив на потрібний пост він, Сталін! Товариш Сталін!
  А ще товариш Сталін не тільки підібрав і розставив потрібних і здібних людей, товариш Сталін створив заново воєнну промисловість в Радянському Союзі. І тепер з кінця тридцятих років у товариша Сталіна найпотужніша в світі танкова, авіаційна, артилерійська промисловість. Радянський Союз виробляє більше гармат, танків, літаків ніж всі країни світу разом узяті. Військова промисловість Радянського Союзу вже з другої половини сорокового року повністю відмобілізована і переведена на режим воєнного часу.
  У товариша Сталіна - величезні людські ресурси і можливість їх безперешкодно витрачати, не звітуючись ні перед ким. У товариша Сталіна - найбільша в світі територія, її ніякому ворогу захопити неможливо. У товариша Сталіна - всесильні союзники в особі Сполучених Штатів Америки, Великобританії, Франції. Товаришу Сталіну у його справі не за страх, а на совість допомагатимуть німці та італійці.
  В очах всього світу товариш Сталін - творець нової, соціалістичної держави, яка стрімко розвивається і всі помисли спрямовує на збереження миру в Європі та у всьому світі. Чи легко було змусити весь світ так думати?!! Але товариш Сталін з поставленою задачею справився! Чому? Тому, що довго і наполегливо працював. Тому, що не шкодував ні часу, ні сил, ні коштів. Готувався. Пустив на це золото, витвори мистецтва, надбання нації, що його російські імператори накопичували століттями. Довгі роки кормив зажерливі, забіякуваті і гонористі секції Комінтерну, особисто принаджував західних "витончених інтелектуалів", вразливих, безкорисливих - тому завжди обтяжених боргами! - "володарів дум", курив фіміам усіляким фейхтвангерам та ролланам. Руками своїх спецслужб розставляв тихих, непомітних клерків у потрібних кабінетах і комітетах, скупав журналістів та редакції оптом і вроздріб. І в призначений ним час вся ця зграя забігала, заверещала, застукотіла лапками по клавішам друкарських машинок. Дружний хор "прогресивної громадськості", лівих газет і партій вимагав від своїх урядів дій, вигідних йому, Сталіну...
  Товариш Сталін змусив навіть свого непримиренного ворога працювати на збільшення своєї могутності! Лев Троцький - той, хто здійснив державний переворот у жовтні сімнадцятого і захопив владу у Петербурзі, фактичний творець Червоної армії, і незмінний її керівник на протязі всієї Громадянської війни. Та вже тоді він не був найголовнішим, він ділив верховну владу з Леніним. Коли скінчилася Громадянська війна, Троцького поволі відтіснили на другі і треті ролі. Сталін посував його з вершин влади, поступово сповзання перейшло в падіння. Вже в двадцять третьому році Троцький був у меншості і очолив опозицію. А в двадцять сьомому перестав бути і членом Комуністичної партії. Його вигнали з усіх посад, позбавили всіх повноважень і звань. Убити Троцького не становило ніяких труднощів товаришу Сталіну.
  Але товариш Сталін вчинив інакше! На початку двадцять восьмого року він відправив Троцького у заслання в Казахстан, а наступного, двадцять дев"ятого року вислав геть з Радянської країни. Ніхто так і не зрозумів цього вчинку товариша Сталіна. А пояснення лежало на поверхні! На десятиріччя Жовтневого перевороту Троцький випустив свій черговий опус - "До витоків нашої революції", в якому доводив, що істинний творець революції він, Троцький! А якийсь там Сталін всього лише примазався до великої події і після узурпації влади став гробарем Великої Ідеї, Споконвічної Мрії всіх революціонерів.
  Товариш Сталін ознайомився з цим опусом Троцького найпершим і оцінив його. Віднині Троцький ставав потрібніший за межами Країни Рад і Сталін вирішив випустити Троцького на волю. Всі знали, що Троцький - смертельний ворог Сталіна, то навіщо ж "чудесному грузину " відпускати на волю ворога?
  Коли б Троцький був для Сталіна небезпечним, він міг згинути в невідомості в своєму засланні в Казахстані, його могли зарізати, як зарізали в двадцять п"ятому році Фрунзе, він міг втонути, як втопився в Америці, катаючись у човні, Ефраїм Склянський, його міг зустріти в темному провулку чи в світлому коридорі Смольного психічно неврівноважений тип з пістолетом або ідейний борець з сокирою. Знаходячись у засланні, Троцький не міг опублікувати жодного рядка, а відпустивши його, Сталін надав своєму ворогу можливість писати і публікувати все, що завгодно, наймерзенніші вигадки про нього, Сталіна.
  Та й потім, коли Троцький привільно жив на казкових островах Мармурового моря, на півдні Франції, в Норвегії, в Мексиці, Сталін тисячами розстрілював, десятками тисяч, а потім мільйонами гнав на каторгу, в табори його прихильників, а от самого Троцького не чіпав. Цього так ніхто і не зрозумів!
  А все було очевидним. Троцький був фанатичним прихильником Світової Революції, весь світ пам"ятає його похід на Варшаву, йог заклик: "дайош Варшаву, дай Берлін! Дай Париж!" А товариш Сталін тоді виступав проти походу на Варшаву, на Берлін, на Париж. Товариш Сталін був "голубом миру", а Лев Троцький - "яструбом революційної війни". І коли Сталін посунув Троцького з вершин влади, Троцький на весь світ заволав про зраду Сталіним справи Світової Революції, він розгнівано на весь світ викривав Сталіна, всім і кожному вдуваючи у вуха про відступництво Сталіна. Троцький приспав пильність Заходу і це було те, чого потребував Сталін. З допомогою Заходу Сталін створював найпотужнішу у світі військову промисловість, готував свою армію до знищення західної цивілізації і завоювання світу. А Троцький всім і кожному виспівував свою пісню про те, що Сталін - сіра посередність, що Сталін ні на що не здатен і його режим ось-ось розпадеться сам собою. Політики Заходу пам"ятали, що Троцький - детонатор Світової Революції, але детонатор, знешкоджений Сталіним, а сам Сталін, за визначенням Троцького, таким детонатором не був. Крім того, Сталін не просто випустив Троцького зі своєї країни, він забезпечив йому рекламу на весь світ. На кожному політичному процесі в Москві згадували Троцького. Своїх противників Сталін називав тільки троцькістами, хоч міг назвати будь-як, тим самим надаючи Троїцькому вагомого політичного значення. Весь світ бачив, що Сталін з усіх сил бореться в своїй країні з прибічниками Світової Революції, отже, сам він про неї - Світову Революцію - навіть не помишляє. І весь світ з ентузіазмом кинувся допомагати Сталіну будувати соціалізм в окремо взятій країні. Це було те, чого потребував Сталін. В Країну Рад потоком пішли західні технології, новітня техніка, в Радянський Союз охоче їхали інженери з Сполучених Штатів, Британії, Франції, а найперше - з Німеччини - будувати світле майбутнє всього людства. І нехай воно зараз поки що мало не досить привабливий вигляд, повертаючись до себе на батьківщину, вони розносили по всьому світу правду про Країну Рад, саме ту правду, що була потрібна товаришу Сталіну.
  (І тільки в грудні сорок першого року, коли Троцький перестав писати про те, що Сталін зрадив справу Світової революції, коли Троцький перестав бути корисним Сталіну, "полум"яного революціонера" настиг удар льодоруба. Мало того, Троцький став небезпечним для Сталіна! Коли Сталін на весь світ озвучував свої плани, їм ніхто не йняв віри, але несподівано Троцький зрозумів - Сталін не жартує! Троцький раптом став писати про те, що "Сталін живив нафтою похід Муссоліні проти Абіссінії", що Сталін задумав розпочати нову Велику війну в Європі, спочатку "визволивши" Україну, і Троцького довелося прибрати...)
  Результат - ось він, кожному очевидний. Зведені Заходом в Радянській країні і щосили димлять заводи, вони випускають найкращі в світі танки, гармати, літаки. Створена промисловість боєприпасів, яка забезпечить армію снарядами і набоями - всім пам"ятний привид "снарядного голоду" п"ятнадцятого року, тільки він вже не буде непокоїти його комбригів, комдивів, комкорів і командармів. А нова можливість стати багатозоряним генералом Червоної армії, щойно продемонстрована Сталіним командувачам фронтів, - це солодкий пряник для воєначальників після, того, як жорстоко відшмагав їх тридцять сьомого року.
  Втім, не тільки своїх військовиків жорстоко лупцював товариш Сталін - посміхнувся у вуса господар кабінету. Тридцяті роки - докорінний перелом на селі і в місті. Постолова, селянська Росія не здатна була прокормити велику армію, велику оборонну промисловість, потрібну йому для здійснення Великої Мети. Індустріалізація вимагала багато коштів, а того, що вже було накопичено в Росії і що відібрали його висуванці, було недостатньо для побудови танкових, артилерійських, авіаційних, хімічних заводів. Тому він наказав провести колективізацію. Селян силою - і голодом! - загнали в колгоспи і тепер він міг забирати хліб хоч задарма, ніхто й писнути не смів. Але не тільки хліб був йому потрібен. Нажахані його рішучістю, селяни подалися в міста. Саме це йому і потрібно було. Вони зайняли місця біля станків, на новостворених заводах і фабриках, тепер було кому виробляти зброю для його армії. Колективізація дозволила впровадити на селі, крім того, промислове виробництво хліба і харчових продуктів, значно підвищивши продуктивність кожного робітника. Правда, такий самий процес відбувався і на землі України. Але там - так доповідала йому розвідка - Гетьман Скоропадський досяг кращих результатів без голоду і голодних бунтів. Ну, що ж, - посміхнувся Сталін у вуса, - тим краще, буде де взяти хліб і вояків у Червону армію для нових визвольних походів. Бо Україна - то тільки початок Великої Визвольної Війни пролетаріату...
  Цю визвольну війну він готувався розпочати в будь-яку мить! Коли запалала Іспанія - і він теж висікав іскри, які призвели до спалаху цього полум"я! - з Радянського Союзу на Піренейський півострів пішли караванами судна зі зброєю та бойовою технікою для новостворюваної Народної армії Іспанії. Бо стара армія Іспанії повстала проти Республіки, проти комуністів і соціалістів в уряді. У іспанських офіцерів і солдатів був вибір, і вони його зробили, почавши війну проти них. І товариш Сталін озброїв нову півмільйонну армію комуністів і три з половиною роки постачав її всім необхідним. Сталін перекинув в Іспанію шість з половиною сотень літаків, три з половиною сотні танків, півсотні бронеавтомобілів, майже тисячу двісті артилерійських гармат, двадцять з половиною тисяч кулеметів, майже півмільйона гвинтівок.
  Крім гвинтівок, кулеметів, гармат, танків і літаків в Іспанію йшли набої, снаряди, авіабомби, медикаменти, продовольство, паливно-мастильні матеріали, військове спорядження. Крім суто радянської зброї, Сталін купував танки, літаки, гармати, стрілецьку зброю, автомобілі, боєприпаси, медикаменти за кордоном: у французів, чехів, в Швейцарії, в Україні, він платив шалені гроші за доставку всього цього в воюючу Іспанію, незважаючи на морську блокаду, встановлену заколотниками. Немало транспортів, що йшли з радянських портів, перехопили крейсери бунтівного генерала Франко. Та, попри все, Сталіну вдалося перекинутим в Іспанію величезну, за будь-яких стандартів, кількість стратегічних матеріалів.
  Однак бунтівний генерал Франко в лютому сорокового року взяв Мадрид і вогнище війни за Піренеями було погашене. Це був крах всіх зусиль, більше в Іспанії товаришу Сталіну очікувати було нічого.
  Оскільки в Іспанії полум"я з іскри не загорілося, товариш Сталін спрямував свою увагу на Чехословаччину. Задум його був простим: стравити чехів та словаків з німцями. На боці Чехословаччини проти Німеччини повинні були виступити Франція та Британія. Радянська розвідка спрацювала майстерно, підкидаючи чехословакам інформацію про підготовку Німеччини до вторгнення, а в Берлін про підготовку розправи з судетськими німцями. Конфлікт розгорався! І тут на заваді прекрасним планам товариша Сталіна стала ця буржуазно-націоналістична Україна! Всупереч мюнхенським рішенням глав урядів Німеччини, Італії, Франції та Великобританії, Гетьман Скоропадський напередодні входження в Судети новоствореного вермахту перекинув на аеродроми Чехії сотні своїх літаків, а через Карпатські перевали в Чехословаччину пішли війська Української армії. Коли над горами загуділа армада бойових літаків, а на дорогах стало тісно від танків та бронемашин, що змогли протиставити цьому дипломати країн Мюнхенської четвірки крім пустих протестів? Перспектива повоювати не на жарт зі своїми недавніми друзями - а військовики Німеччини і України дуже тісно співробітничали - привела до військового перевороту в Німеччині і загибелі в залізничній катастрофі всієї верхівки націонал-соціалістської робітничої партії Німеччини.
  Війна між країнами Центральної та Західної Європи не розгорілася ні через Іспанію, ні через Чехословаччину. І товариш Сталін звернув свій погляд на Польщу. Випестуваний ним агресивний лідер Німеччини відійшов у кращий світ, а німецькі генерали не горіли палким бажанням знову кинути свою країну в м"ясорубку нової Світової війни. Ретельно підготовлений план по розпалюванні чергової європейської ворохобні пішов прахом, потрібно було готувати іншу пастку для народів Західної і Центральної Європи.
  І тут допомога прийшла звідти, звідки її товариш Сталін - поклавши руку на серце - не чекав. Рівно через тридцять шість місяців після Судетської кризи посол США в Радянському Союзі попросив про зустріч спеціального представника президента Сполучених Штатів Гаррі Гопкінса з товаришем Сталіним. І двадцять восьмого жовтня тисяча дев"ятсот сорок першого року ця зустріч відбулася. В ході бесіди, яка тривала дві години двадцять шість хвилин представник президента повідомив товаришу Сталіну цілком таємні данні: Сполучені Штати розгортають флот в складі 20 авіаносців, 32 лінкорів, 100 крейсерів (деякі водотоннажністю понад 20 тисяч тонн), 400 есмінців. Готується розгортання авіації в складі більш ніж десяти тисяч літаків, сто тисяч майбутніх пілотів вже приступили до підготовки. В складі американської армії 140 тисяч вояків, але готується призов 12 мільйонів. Америка готова почати небачену у світі мобілізацію, яка перевершує навіть мобілізацію Радянського Союзу. А мобілізація - це війна. І цю потугу потрібно використовувати негайно, бо всі ці лінкори і крейсери заіржавіють і застаріють, тоді країна знову провалиться в депресію, але вже не Велику, а Величезну! Простіше кажучи, спеціальний представник президента Америки повідомив товаришу Сталіну, що Сполучені Штати мають намір найближчим часом вступити у війну і не соромлячись переманював Радянський Союз на свій бік. США знімають всі обмеження на поставки Радянському Союзу стратегічних товарів, не зважаючи на те, що Сполученим Штатам самим такі матеріали потрібні в величезній кількості у зв"язку з колосальним ривком у розвитку армії, авіації і флоту. В кінці спеціальний представник зауважив, що Європа після війни буде знаходитися у стані банкрутства і голоду, як і в 1919 році, і дуже багато буде залежати від того, яку позицію займе Америка. Тобто, радянське керівництво отримало офіційне запрошення перейти на бік США з гарантіями необмеженої військової і економічної допомоги і долі у розподілі Європи після війни. Щиро кажучи, товариш Сталін про це знав. З весни сорок першого року радник повноважного представництва СРСР в США Олексій Громико доповідав голові уряду товаришу Молотову про економічний тиск на СРСР в намаганні вплинути на зовнішню політику Радянського Союзу у відношення до інших країн, і перш за все країн Центральної і Східної Європи.
  В перекладі на нормальну мову це означало: кидай гратися в пацифіста, пора починати новий переділ світу. Американці ставили питання руба: свого часу ми підтримували ваших революціонерів, ваш переворот у жовтні сімнадцятого, ми підтримували і всіляко опиралися утворенню на теренах колишньої Російської імперії національних держав (перш за все - незалежної, вільної Української Держави), потім дозволили тобі, Сталін, створити найбільшу в світі воєнну промисловість, закривали очі на передачу тобі передових - тобто, воєнних, - технологій, обладнання і найкращих зразків військової техніки, і зараз даємо тобі високоточні станки, вимірювальний інструмент, інструментальну сталь, апаратуру зв"язку, навігаційне обладнання для літаків і кораблів, перископи для підводних човнів і оптичні приціли для гармат, хірургічний інструмент, алюміній, молібден, нікель, високооктановий бензин і медикаменти, троси сталеві, паровози і автомобілі, рейки і дорожні машини, продовольство і тисячі тонн інших матеріалів. Але коли будеш і далі зволікати з нападом на Європу, поставки припинимо. Ось в цьому і виражався економічний тиск...
  Сталін затягнувся і до відкритого вікна, за яким виднілося вечірнє небо, поплила хмарка сизого цигаркового диму. Згасаючий суботній день наповнював серце якоюсь тривожною радістю давно очікуваного початку здійснення великих задумів і звершення найпотаємніших сподівань. Завтра він розпочне нову сторінку в історії Європи, все говорить про те, що вона буде писатися за його бажаннями. А слідом за старою Європою настане черга і Нового Світу. Для ситої, самовдоволеної Америки, що прикрилася від нападу безкрайніми океанами, він приготує принципово нову хімічну зброю - індивідуального застосування.
  Ніхто не міг цього бачити, але раптом подзьобане віспою обличчя Сталіна осяяла усмішка. Згадався подив на обличчях командармів та комкорів, коли вони побачили в приймальні манекенників в новій генеральській формі. Сказали б кому з них у Громадянську, коли ставили до стінки наволоч білогвардійську, золотопогонників, що на двадцять п"ятому році Радянської влади вони, червоні командири і комісари, самі начеплять золоті погони... Товариш Сталін знову задоволено посміхнувся в прокурені вуса.
  Масивні двері нечутно відчинилися і особистий секретар тихо і безпристрасно доповів:
  - Штаб Центрального фронта...
  Сталін ніяк не обернувся і не прореагував на це повідомлення, і Поскрьобишев, сприйнявши мовчання за знак згоди, так само безшумно, які з"явився, вийшов з кабінету. Сталін відвернувся від вікна і підійшов до телефону, встановленого на спеціальній приставній етажерці біля письмового столу. Піднявши слухавку, почув голос в сильній мембрані, звідти, з командного пункту Центрального фронту. Командувач фронту ще не прибув, до апарату підійшов начальник штабу комкор Ватутін.
  - У аппарата Николаев. Слушаю вас, товарищ... - Ватутін на мить запнувся, згадуючи сьогоднішній псевдонім Сталіна. Вождь Радянського Союзу завжди боявся, що ворожа розвідка може перехопити його накази і ставився недовірливо навіть до високочастотного зв"язку, хоча неодноразово отримував усні і письмові запевнення відповідальних спеціалістів, що перехопити і підслухати розмову по "ВЧ " неможливо. Немов кремлівська лінія не забезпечується усіма наявними технічними можливостями Пересипкіна , усіма можливими і неможливими секретним пристроями. Чути було добре, немов з сусідньої кімнати.
  - И-ва-нов, - карбуючи склади, глухувато промовив у трубку Сталін, - вы поняли меня, товарищ Николаев, - И-ва-нов. Докладывайте о подготовке операции.
  З довідки Генштабу, яка лежала на столі, Сталін знав, що для проведення Київської операції в смузі наступу Центрального фронту потрібно зосередити до дванадцяти тисяч гармат, важких мінометів і реактивних установок, та понад п"ять з половиною тисяч танків. І все це потрібно буде забезпечити сотнями тисяч тонн боєприпасів, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів. Тисячі тонн продовольства для сотень тисяч бійців і командирів, і відповідну кількість фуражу для кавалерії та гужового транспорту. Начштабу відповідав чітко і Сталін наказав Ватутіну доповісти про готовність військ фронту до початку операції. Сталін слухав комкора і думав, що чим більший масштаб операції, тим важче зберегти її в секреті і тим більш ретельними повинні бути заходи по забезпеченню її якомога більшої потаємності.
  - Доложите о мерах предосторожности, как обеспечена скрытность. - наказав Сталін-Іванов.
  Несподіваний дзвінок і запитання Сталіна не застали Ватутіна зненацька. Ватутін, відомий своєю вдумливістю і високою культурою штабного мислення, відповідав спокійно, лаконічно і так доладно, ніби чекав на цей дзвінок і заздалегідь спеціально підготувався.
  Ватутін доповів, що зосередження частин і з"єднань у вихідних районах, яке проводилося тільки в нічний час і з дотриманням суворих заходів маскування і дисципліни, в основному закінчено. Всі лісові масиви, як маскувальні ємності, розподілені між дивізіями і полками, маршрути руху військ і техніки забезпечувалися комендантською службою, на всьому протязі обабіч доріг патрулюються парними цілодобовими дозорами і сліди гусеничних і колісних машин на дорогах замітаються волокушами. З районів зосередження військ, особливо механізованих частин - основної ударної рухомої сили фронту - відселене все цивільне населення. В оперативному тилу фронту посилена перевірочно-пропускна і караульна служба, райони розташування військових частин попередньо оточувалися і прочісувалися, залізничні станції і населені пункти цілодобово патрулюються і всі підозрілі затримуються до вияснення особи. Спілкування військовослужбовців і місцевого населення зведене до мінімуму, вся приватна кореспонденція з прикордонної смуги затримана відправкою до моменту початку наступу, який почнеться за якихось десять годин. Противник бачив тільки те, підсумував Ватутін, що хотіли йому показати радянські командири.
  - Есть все основания полагать, что нам удалось ввести в заблуждение высшее руководство "украинских буржуазных националистов". - Закінчив свою доповідь начальник штабу Центрального фронту.
  - Помните, пришло время дать достойный ответ заносчивому врагу. Если этого не сделаете вы... - Повільно, майже по-складам сказав Іванов-Сталін і в голосі його комкору Ватутіну вчувалася прихована загроза. - ...мы поручим это сделать другим. Где сейчас Юрьев?
  Командувач Центрального фронту командарм другого рангу Жуков зараз перебував на спостережному пункті разом з командувачем Дев"ятої армії. Ще на аеродромі, коли з Москви прилетів спецлітак командувача фронту, у них відбулася важка розмова. Жуков - до цього Ватутін ніяк не зміг звикнути - проломлювався у його свідомість, як важкий танк. Командувач фронту придушував чужу думку та чужу волю, нерідко після спілкування з ним Ватутін почувався хворим, розчавленим, ніким. А напередодні вони провели разом сім днів і сім ночей, завершуючи підготовку першої операції. І в цій розмові зі Сталіним таке відчуття заважало, дратувало Ватутіна , забирало душевні сили на зовсім не потрібне для близької атаки. Але вагання, нічні сумніви, програвання можливих дій за себе і противника - все позаду.
  - Товарищ Юрьев в войсках. - Ватутін розумів, Сталін не в гуморі і не знаходив причини цього.
  В Кремлі Сталін поклав трубку на важелі, не дослухавши останніх слів Ватутіна. Вся його зовнішня суворість до своїх полководців, як і його гостинність та привітливість - все це процедурні дрібнички, які не мають значення. Потрібно, щоб усі перемоги радянський народ зв"язував тільки з одним іменем.
  Він неспішно посмоктував люльку, пихкав і позирав у вікно, де на заході підсвічувалися рожевим хмари над зубчатими кремлівськими стінами. Усі драми останніх тижнів, життя і смерть, людські долі в цьому обшитому дубовими панелями кабінеті з портретами Суворова і Кутузова в багетах маліли, переставали бути суттєвими, відходили на найдальший, мікроскопічно не значущий план. Чи скоріше не існували для його господаря з сухою лівою рукою. Він розумів одне: його волю буде виконано, його воєначальники здобудуть йому чергову перемогу.
  Був суботній вечір п"ятого вересня, останній мирний день. Але це знали з повною визначеністю тільки в Кремлі і в штабах розгорнутих на кордоні з Україною фронтів. Навіть диверсанти, які нудилися в лісах від напруженого очікування, закинуті на територію України в формі офіцерів української Народної армії, працівників поліції і Державної Прикордонної Служби, точно не знали, коли настане вирішальний для них і українців час. Вони чекали умовного сигналу по радіо до початку бойових дій.
  Сонце зависло на вже безпечній висоті, готуючись впасти за далекий горизонт. Закінчувався спекотливий день п"ятого вересня 1942 року і ще ніхто не знав, що народить завтрашній світанок...
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"