Старосельский Ярослав Ярославович: другие произведения.

Если

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-20
Peклaмa
 Ваша оценка:

  "... Молитесь правді на землі,
   А більше нікому
  не поклонитесь.
  Все брехня -Попи й царі..."
   `Т.Шевченко, "Неофіти", 1857
  Мы отовсюду теснимы,
  Но не стеснены; Мы в отчаянных обстоятельствах,
  Но не отчаиваемся; Мы гонимы,
  Но не оставлены; Низлагаемы,
  Но не погибаем....
   2-е к Коринфянам 4,8-9.
  "Всякий Человек да будет скор на слушание,
   медлен на слова, медлен на гнев;
   Ибо гнев человека не творит правды Божьей"
   Иакова, 1,19.
  С благодарностью к Юрию Александровичу Василенко и Павлу Григорьевичу Бялому, людям закона и Закона, без которых не было бы этой книги.
  От автора
  Много рассказывать о себе не умею, да и стоит ли? Но лучше всего об "этапах большого пути" расскажут выдержки из публикаций газет:
  Киевские ведомости, 27 июня 1998 г. Владимир Заманский
  После четырех лет содержания под стражей парни вышли на волю
  ...Вчера Киевский горсуд выпустил на волю Сергея Коржинского и Ярослава Старосельского, осужденных 4 года назад к 12 и 8 годам лишения свободы... Ведомости уже писали об этом странном деле, несколько раз направлявшемся на доследование. Суд первой инстанции признал обоих подсудимых чиновными, адвокаты уверяли, что они полностью не виновны. В деле оказалось слишком много неясностей и слишком много сомнительных мест. Неоднократно защита механически требовала изменения меры пресечения, суд механически оставлял подсудимых под стражей. Вчера судья Юрий Василенко, отметивший в этот день 30-летие своей судебной деятельности, вынес неожиданное решение, Согласно которому содержание под стражей заменялось подпиской о невыезде.
  Киевские ведомости, 18 сентября 1998 года Владимир Заманский
  "Подсудимых оправдать, прокуроров и следователя под суд."
  Юрий Василенко возбудил уголовное дело в НИИ бывшего прокурора Киева Лотюка, начальника управления Генпрокуратуры Морозова и старшего следователя горпрокуратуры Гуда. В частном постановлении судья вынес безжалостный вердикт: при расследовании уголовного дела прокуроры умышленно продлевали сроки содержания под стражей обвиняемым, обыск в доме производился следователем в отсутствии понятых... Между тем двое подсудимых, один из которых был, по иронии судьбы, работником милиции, отсидели четыре года за решеткой...
  ... Самое невероятное судебная процедура припасла к концу, когда судья зачитал несколько частных определений.
  Судья Василенко возбудил уголовное дело в отношении тех, кто, по его твердому убеждению, проявил халатность, совершал служебные подлоги и фальсификации - лишь бы не выпустить обвиняемых на волю, лишь бы создалось впечатление, что убийство раскрыто и преступники понесли заслуженное наказание. Цитирую судью по диктофонной записи. "В отношении Старосельского участковым уполномоченным Харьковского РУВД г.Киева сфальсифицированы материалы о совершении им административного правонарушения, которого он не совершал, и на основании которого он был подвергнут административному аресту на 15 суток судьей Харьковского районного суда г.Киева Орловым... Для сокрытия незаконного содержания Коржинского и Старосельского под стражей старший следователь I уд, злоупотреблял служебным положением, вносит в протокол ложные сведения, проставив дату иным красителем. Лотюк, являясь прокурором г.Киева, а Морозов -заместителем прокурора города, то есть должностными лицами, при расследовании уголовного дела в отношении Старосельского и Коржинского умышленно продлевали сроки содержания под стражей обвиняемым, несмотря на то, что срок содержания под стражей истек, и они подлежали освобождению".
  По мнению Юрия Василенко, незаконное содержание под стражей прочно вошло в практику правоохранительных органов.
  - Я руковдетвовался законом и своей совестью, -сказал Юрий Александрович, - остальное будет делом Верховного суда.
  P.S. Когда судья отпускает на волю двух никому не известных людей и требует суда над очень известными прокурорами и следователем, отлично зная, что за это он получит только неприятности, значит, у нас все же будет правовое государство...
  Ззачем ещё раз говорить на эту тему?
  Вам, возможно, надоело? Долгие разговоры, вечная, избитая тема-преступность, плохие законы...Ну, так брось эту книгу, не для тебя написано! Читай и дальше свои слюнявые романчики, детективы, и воображай себя... Да кем хочешь или чем сможешь. Л мне вот надоело выслушивать запоздалые Причитания тех, кто впервые и совершенно не ожидая такого коварства Судьбы, попадает вдруг из относительно уютного, родного дома в жесткие лапы закона:
  Беспредел! Беззаконие! Произвол! Следователь попался гад, прокурор слеп, или покрывает следователя - не хотят видеть очевидного.
  Судья подставной, свой, рука руку моет. Я говорил в следователю одно, а записано другое...
  И - приговор. ЗА ЧТО???
  Эту науку (не дай Боже!) приходится постигать с кровью, расплачиваясь годами в неволе... И главный вопрос, чаще всего не произносимый, как молчаливый крик, крик на пределе боли, отчаянья и горя:
  -Почему? Что же вы, гады, со мной делаете? ЗА ЧТО?
  Вот и пришлось мне так же задуматься. И не могу ответить - за что.
  Ибо сколько в мире людей - столько и вариантов, поводов для того,чтоб изломал вам судьбу и плюнул в душу Закон.
  Но я, вместе с тобой, читатель, могу попробовать определить - почему.
  И постараться сделать так, чтоб подобного не произошло с тобой, и чтоб вообще подобного было в нашем мире поменьше.
  Итак: Почему? В чем дело? Где корень зла? Почему больше половины, а, по моему мнению, восемь из десяти сегодняшних зеков сидят без вины? Дело в Законе? В сволочи-следователе? В прокуроре? В суде? Да, и в них. И в законе, и в следователе, и в прокуроре, и в суде. Система эта - огромное зло, её существование оправдывает лишь то, что она создана для борьбы с другим злом...
  Но главная причина не в Системе и не в том, что она плоха или плохо работает, причина в нас самих. Во-первых, - это наша юридическая безграмотность. Кто (из не сидевших, конечно) назовет мне хотя бы пять статей Уголовного Кодекса, любых, на выбор? Единицы.
  А кто знает о своих правах? Что можно и что нельзя требовать? Есть, конечно, такая категория людей.
  Сотрудники наших "славных" МВД и СБУ, их и трогать побаиваются. И не потому лишь, что они страшны в гневе. А потому что грамотны в законах. Но опыт пришел к ним, к сожалению, с годами... Долгими, трудными годами. И вместе с опытом эти люди получают сто болезней, и "почетное звание" - особо опасный рецидивист. Чем опасного? Лишь знанием. Ибо чем еще может быть опасен восьмидесятилетний, измученный болезнями старик?
  Знанием!
  Вторая причина - наша лень и равнодушие. Равнодушие тех, кто сейчас еще пока на свободе - к судьбе тех, кто уже нет... И, возможно, к своему же будущему. Это что, черта славянского характера, -пока гром не грянет...? И это в стране, где практически почти не осталось семьи, которой бы не коснулась черным крылом горе Тюрьмы... Я спрашивал тех, кто лишь попав сюда начинал возмущаться беспределом Системы и беззаконием в стране:
  - А почему же ты только сейчас начал скулить? Потому что тебя лишь теперь проняло? Дошло? А там, на свободе, ты этого не замечал, не знал?
  Молчат, гривы буйные нагнув. Что они могут сказать...
  Я спрашивал и тех, кто освобождался, разных людей.
  с большими сроками и с малыми. Старых и молодых:
  - Что ж, отсидев - и ведь ни за что отсидев, - так и будешь молчать? Стерпишь?
  И сам понимал, что не получу ответа. Каждый знает, ЧТО Систему не сломаешь. Плетью обуха не перешибешь. И отсюда, из тюрьмы, лагеря, до неба не докричишься - как со дна колодца. А, освободившись, каждый постарается жить как можно незаметнее и тише. Потому что теперь, с судимостью особо не поговоришь. А заговоришь - на то есть Система.
  Договоришься...
  Ну, а я не хочу молчать. Вся страна молчит - хватит молчания.
  Что-то нужно менять. Нужен Закон. Справедливый Закон.
  А пока что я сделаю следующее - исходя из своего опыта и опыта многих и многих моих знакомых рассказать тебе, читатель: что делать, что делать, если... Как пользоваться своими, пусть даже мизерными, правами. И как могут помочь законы - даже те, плохие, что имеются.
  Ибо сказано:
  "Кто предупрежден - тот вооружен!" - и я хочу дать вам это оружие!
  И если рядовые граждане свободной страны будут чуть лучше знать свои права - то, возможно, кому-то из них будет легче. Следовательно, я писал не напрасно.
  Нужна такая книга и тем, кто ждет. Женам, матерям, детям. Они имеют право знать - через какие жернова протаскивают их близких. И чем они могут им помочь.
  И - должен добавить, что я никому не собираюсь навязывать своего мнения. Не согласен? Спорь! Не можешь согласиться с тем, что я говорю, по долгу службы, а спорить мозгов не хватает? Тогда закрой эту книгу и иди... Сам знаешь, где твое место, на работе! А кому надо - тот меня поймет... Верно?
  Итак:
  За что вообще могут арестовать?
  "... стоит ли объяснять причины, по которым порядочный человек НЕ может НЕ попасть в тюрьму?" В.Пикуль. Роман "Каторга", Полынов. Да за что угодно. Сколько людей - столько и возможных, совершенно разных ситуаций, из-за которых при наших законах можно угодить в тюрьму. Конечно, если сознательно ставить себя над законом - это просто часть работы, элемент необходимого риска. Но те, кто живет, рискуя, знают, на что идут - и не о них речь. А как попадают в тюрьму без вины? А вот как: Муж разводится с женой. Живет в другом месте, возможно, что и с другой женщиной. Но - однажды возвращается, чтобы забрать что-то из забытых вещей, так как после ссоры с женой ушел налегке, ничего с собой не взяв. Жены дома нет. Но дома - ее родители, они впускают бывшего зятя, даже помогают собрать вещи. Зубная щетка, рубахи, все уложено в чемодан, и муж уходит, будучи уверен, что окончательно. Но не так все просто. Жене этот его приход почему-то не понравился. Придя домой, и узнав, что ее бывший супруг забрал вещи, а также по подсказке "умной" соседки, - она спешит в РУВД и пишет заявление о краже. Что ею руководило? То ли желание отомстить оросившему ее супругу, то ли желание вернуть его в дом, - неясно. Позже, узнав, к чему привел ее поступок, она попытается забрать свое заявление назад, но, оказывается, что закон (в толковании работников МВД) ей этого не позволяет. Однажды заведенное дело не остановишь. А ее бывший муж, сколько ни бился, как карась в сетях, пытаясь доказать свою невиновностъ, уехал в лагеря. В веселой компании под Новый год девчонка выпила. Парень укладывает ее в постель. А утром, испугавшись гнева мамы, рассказывает целую историю, как "не хотела, но..." Мама же бросается спасать честь дочери. И первым делом пишет или заставляет писать дочку заявление об изнасиловании. Но - в ходе следствия выясняется, что изнасилования не было. И парень ни о чем другом не мечтал, как сберечь честь любимой и жениться на ней. В итоге: девчонка плачет, мать кусает губы и пытается, опять же, забрать заявление. Но мы-то уже знаем, что это невозможно. В результате - парень получает-таки срок. Но не за изнасилование, которого не было, а за его попытку. Вот еще пример с изнасилованием: Жена написала заявление на мужа. Пришел пьяным, грубо обошелся, изнасиловал... Через день, когда муж в камере, она уже ревет и рвет на себе волосы в кабинете у следователя, жалеет о том, что это сделала. Оказывается, она хотела лишь "напугать" мужа, "чтоб слушался". Но, попав в жернова закона, уже не вырваться. А муж... Он после этого отказался встречаться с ней даже на свидании, когда она приехала к нему в лагерь...
  А был случай, что человек сел за неудачную шутку. Работая в таксопарке, 1 апреля решил пошутить. Придя в бухгалтерию, попросил разрешения позвонить. И - сделав вид, что, звонит, вызвал милицию и скорую. После чего, отойдя от телефона, пояснил женщинам, что дядя Вася, местный сантехник, сошел с ума. Бегает по территории, двоих уже уложил кувалдой.
  Как только он вышел, женщины живо стали обсуждать услышанное (женщины всегда женщины). Одна ехала с ним на работу, другая видела в очереди, и все уверены, что он был почти нормальный, ну разве что чуть-чуть...
  А шутник, спустившись в подвал к дяде Васе, попросил того взять кувалду и подняться к женщинам в бухгалтерию, - дескать, там батарея оторвалась, нужно костыль в стену забить. Представляете, что было, когда открылась дверь, и к женщинам вошел дядя Вася? Шутник сидит.
  Бывали и вообще абсурдные случаи. Как, по-вашему, звучит такая формулировка в приговоре: "... испускал зловоние в общественном месте, на остановке автобуса, с особым цинизмом, с оттяжкой ноги ...". Итог - два года (статья 206,часть 1.Кодекса 1961г.) Вот ещё несколько примеров:
  Придя к знакомым, "А" видит семейную ссору. Будучи ранее судимым он знал, как опасно вмешиваться в дела чужой семьи. Предложив буйному семейству утихомириться, он вышел на лестничную клетку перекурить. Хозяин дома, выйдя вслед за ним, попытался "продолжить тему", цепляясь и к гостю, Замахнулся бутылкой. Парень бутылку отнял, поставил в угол.
  
  Оттолкнув пьяного хозяина, ушел. Но - шум и попытку ссоры наблюдали соседи. Хозяин же дома, выпив ещё, побрёл вновь искать себе приключений. Очевидно, нашел. Утром его забрала скорая, и через день он помер.
  Вроде бы обычная, бытовая история. И парень ни при чем никого не трогал. Но пострадал он - сев за убийство. Основная причина - прежняя судимость. Доказательства? Соседка видела ссору. Есть бутылка с отпечатками рук - и эксперт напишет, что ею мог бы быть нанесен удар... Этого более чем достаточно...
  Конечно, благополучный, преуспевающий бизнесмен сегодня может возразить: мне-то что до этих случаев? Я не ворую, не пью запоями, в сомнительных местах не бываю. Сидеть по тюрьмам - удел бедных, мне это не грозит. Не огорчайтесь, господа, и вы не хуже всех. Шансов сесть у вас даже поболее будет! Вы - на виду. Надеюсь, Вы понимаете тот прискорбный факт, что человек с деньгами в любом случае сладкий лакомый кусочек, - попадет ли он в поле зрения бандитов или в поле зрения нашей милиции, без разницы. Последнее, по-моему, даже гораздо хуже. Бандит - он не отбирает все до конца, а милиция - не только оберет, но и посадит... Примеры? Вот они:
  Преуспевающий молодой человек, не спеша, открыв дверь машины, вышел у дома своей знакомой. Захлопнув дверь, нажал на кнопку брелка. Квакнула сигнализация, привлекая внимание соседей. Кое-кто из них, вечно любопытных, показался в окнах. В это время наш герой как раз нагнулся к блеснувшему в свете фонаря предмету. Поднял. Оказалось - нож. Обтерев (просвещение от видео и TV!), чтоб не оставить своих отпечатков, так как мало ли что это за нож, бросил в кусты. И ушел к знакомой. Позже -уехал. А на следующий день был арестован прямо на улице, так как соседи, видевшие его с ножом в руках, записали номер его машины...
  Следователь знал, что парень не виноват. Что в момент совершенного с помощью этого ножа преступления он находился в другом месте. Но слегка намекнул о деньгах. Ненавязчиво. "Клиент" не понял.
  В итоге - срок за соучастие в сокрытии преступления.
  Другой бизнесмен попытался призвать к порядочности в денежных расчетах партнеров по бизнесу. Пригласил их в свой офис. Но тем, как позже выяснилось, платить было нечем, деньги растратили... И решили они выкрутиться по-своему. Написали заявление о том, что с них, якобы, ни за что вымогают деньги. Нашим же органам только дай возможность вцепиться, да еще когда речь идет о деньгах! Так что вместо бизнесменов, вернее, вместе с ними, в офис для расчетов прибыла группа захвата... И не помогли уже ни протесты прокурору, ни предоставленные документы о долгах и сделка, не то, что заявившие в итоге, сознались в сговоре. Сидят. Кстати, господа бизнесмены, обратите внимание, что в новом Уголовном кодексе появились статьи специально для вас: о фиктивном банкротстве, уклонении от налогов, фиксации цен, сокрытии валютной выручки, счетов в банках и т.д. и т.п. И пусть скажет мне любой из бизнесменов, читающих эти строки - верит ли он действительно в то, что случись подобное с ним, ему помогут теперешние друзья и партнеры? Скорее, Вы останетесь один на один с бедой, нищ и наг перед Системой, наравне со всеми другими ее жертвами. И уж тут сразу видно будет, чего ты на самом деле стоишь... Единственным же вашим оружием может быть знание законов, знание и понимание методов Системы. Я привел Вам несколько самых ярких примеров, но их можно бы вспомнить в сотни раз больше. Любой человек, сталкивавшийся хоть однажды с Системой, не раздумывая, мог бы припомнить с десяток. Это показывает, что жертвой совершенно неожиданно может стать каждый. Нет абсолютно защищенных нолей. И если сегодня Вы были осторожны, и Вас обошла злая судьба, то что будет завтра? И не попали в лапы черного тюремного ворона кто-то из Ваших близких уже сейчас?
  Есть, конечно, группа людей абсолютно защищенных. И как раз от них сегодня зависит решение вопроса о принятии правильных и нужных законов. К сожалению, от них же, защищенных. И, может быть, поэтому они не особенно торопятся с принятием законов, защищающих, а не обвиняющих людей. Но я не верю, что сбудется сказанное:
  "Не судите, и не судимы будете;
  и каким судом вы судите,
  таким будут судимы;
  и какою мерою мерите,
  такою и вам будут мерить..." (Матф. 7.1)
  Потому что и депутатская неприкосновенность -это не на всю жизнь. И не на всю семью!
  Ну, а для нас, простых смертных, остается лишь терпение, осторожность и знание. И жизнь, в любом случае, не кончается.
  Кстати, среди молодежи 80-х одно время бытовало мнение - раз парень не был в тюрьме, то он или ненормальный, или неполноценный. Крайность, конечно, но это тоже мнение людей, и достойно внимания как образец вывертов мировоззрения в наши дни...
  Если не более.
  Каким образом вы можете столкнуться с законом?
  Я принимаю за непременное условие, что Ваша жизнь - не разменная монета, и законов Вы обычно не нарушаете, по крайней мере, стараетесь не нарушать. Не вор, не грабитель, и прочее...
  Значит, скорее всего, Вы можете предстать пред Системой:
  Понятым;
  Свидетелем;
  Подозреваемым;
  Обвиняемым;
  Потерпевшим. Л теперь все по очереди. Понятой: При проведении обысков и изъятии следователь или другие слуги Системы обязаны приглашать не менее двух человек в качестве понятых. Обычно приглашают соседей, любых случайных людей. У понятого обязаны узнать его адрес, фамилию испросить, здоров ли он психически, отдает ли отчет в ссвоих действиях. Кстати, обычно не спрашивают, и это уже нарушение закона.
  Понятые нужны как посторонние наблюдатели. Потому что следователь и другие обыскивающие в квартире, где производится обыск, лица заинтересованные. А случаев, когда следователи подбрасывали что-то в нужную им квартиру, не Просто много, а очень много! Фильмы об этом уже снимают...
  Вещь может быть очень мелкой, и прятаться в кармане, кулаке или между пальцами. Достаточно одного, любого, патрона. Или - ничтожное количество подходящего порошка.
  Поэтому и обыск - дело ответственное и для Вас. Коль Вам не повезло быть понятым. Кстати, Ваша внимательность в ваших же интересах, поскольку, если у суда возникнут сомнения, понятых могут вызвать и в суд - пояснить, что было в ходе обыска упущено, и все ли делалось по закону. Что же по закону?
  Во-первых: понятые должны быть опрошены и приглашены до (обязательно!) входа милиции в квартиру. Поэтому, прежде чем согласиться войти на место обыска, посмотрите на часы и отметьте себе время.
  Во-вторых: внимательно следите за действиями обыскивающих. В этом и состоит Ваша обязанность. Допустим, следователь, постучав по дверце шкафа, заявляет, что в ней, очевидно, тайник. При Вас снимает и ломает ее. И при этом действительно на стол высыпается целый "клад".
  В этом случае Вы смело можете утверждать, что видели, как "из тайника в дверке шкафа..." и т.д. Но -не забудьте при этом отметить для себя время. Потому что, если следователь при входе в квартиру сразу, допустим, бросится под кровать и вынет оттуда, скажем, чемодан с крадеными вещами, то напрашивается вопрос, который непременно будет задан в суде: "Ну откуда он знал, где искать?" И не подбросил ли этот чемодан кто-то из "друзей" хозяина квартиры, по совместительству являющийся "добровольным помощником" следователя? А вот другая ситуация. Следователь, отвернувшись от Вас, достает с полки пакетик. И утверждает, что это наркотик. Опечатывает и отправляет на экспертизу. В этом случае Вам вряд ли стоит подписывать протокол обыска, в каком бы амплуа (подозреваемый, понятой.) Вы бы ни выступали. В первом случае от Вас место действия закрывала спина следователя. И, возможно, намеренно. Во втором - уровень Ваших глаз был ниже верха шкафа. И Вы не имеете права утверждать - было ли найденное на шкафу, под шкафом или в руке у следователя. При таких обстоятельствах, или же, если что-то вызвало ваши сомнения, кажется неточным, лучше не подписывать никаких бумаг. Вообще. Если же избежать этого по каким-либо причинам сложно, Вы имеете право включить в протокол свои замечания о ходе обыска и обо всех замеченных вами неточностях, нарушениях. И лишь после этого подписаться. Очевидно, такой протокол следователь в дело не подошьёт. Найдёт других, более сговорчивых или менее внимательных, а то и пригласит кого из знакомых, и "найдёт" все как надо. Но это будет на его, а не на Вашей совести. Да и Вы, в случае необходимости, сможете подтвердить факт попытки фальсификации протокола обыска, чем, возможно, спасете соседа. Так что вряд ли следователь на такое пойдет. Разве что если очень надо.
  Я знаю случай, когда девушка, приглашенная понятой, проконсультировалась после этого с юристом. Она мутилась грубыми нарушениями, допущенными при обыске. И сама, по собственному желанию, пришла в суд, где слушалось дело. Где рассказала обо всем, что видела. Во-первых - обыск начали без ПОНЯТЫХ. Она в это время сидела с коляской возле подъезда и видела, как подъезжала милиция, и как один из сыщиков нес в квартиру какую-то большую Хозяин квартиры в то время уже несколько месяцев находился под следствием в тюрьме. Доказать его вины честно следователь не мог, и поэтому решил "поискать" улики в его доме. Во вторых, она видела, как после обыска из квартиры выносили все, что представляло хоть какую-то ценность: телевизор, магнитофон, вещи, и даже детскую одежду. И назвала еще двух человек, также молодых мам, гулявших с колясками у дома в то же время.
  Тем самым эта девушка не только спасла человека от тюрьмы, доказав, что все, что нашли в квартире (а искали и якобы нашли оружие), могло быть подброшено, но и заставила суд и другие инстанции снять с работы следователя. Та как выяснилось, что вещи, изъятые из квартиры, они поделили между собой... Тоже, в общем-то, нередкий случай, и не очень осуждаемый. Жить-то надо, зарплата маленькая. Двигало же этой девушкой лишь возмущение -милиция таким образом грабила ее соседку, жену парня, сидящего в тюрьме, оставив с ребенком в пустой квартире с голыми стенами и пытаясь посадить ее мужа.
  Таких "узаконенных грабежей" немало. Следует знать, что при изъятии каких-либо вещей в целях так называемого следствия должен составляться акт изъятия и опись изъятых вещей, где следует указывать паспортные номера приборов, тщательно описывать особые приметы вещей. Один экземпляр должен оставаться у хозяина. Следователь также должен оставлять один экземпляр подписанного протокола обыска. Если же вы столкнетесь с законом как
  Свидетель...
  Свидетели бывают разные. В суде их различают как свидетелей защиты и свидетелей обвинения. По-простому: как свидетелей и подставных. И, если первое по-человечески легко понять, то роль последних незавидна по многим причинам. Хотя осуждать сложно, попасть в такое сложное положение можно просто по неосторожности.
  По собственной, свидетеля, неосторожности. И от свидетеля до подозреваемого один шаг - со всеми пренеприятнейшими последствиями. Для свидетеля главная заповедь врача:
  Не навреди!
  есть главная, первая и последняя заповедь. А не навредить, даже себе не навредить, столкнувшись с Системой, не просто. Непонятно? Поясняю. Стоит лишь, при разговоре со следователем на секунду расслабиться, допустить небрежность - и последствия могут быть самыми неожиданными для вас. Захочет он и сделает из вас соучастника. И не получится -применит к вам одну из подготовленных статей. Их немного.
  Статья 26,27 УК - соучастие. Можно лишь находиться в месте, где что-то произошло. И подтвердить, что Вы хотя бы догадывались о том, что происходит "что-то не то". И оформить вас как частника становится для следователя делом пики и личного желания. А в тяжелых случаях, таких как изнасилование или убийство, можно сесть только за то, что вы спали в соседней комнате. Независимо от половой принадлежности. Случаи известны.
  Статья 385 УК - отказ от дачи показаний. Срок мизерный, но неприятный. Свидетель, согласно кодексу, не имеет права не давать показаний. Хотя тут имеется лазейка - заявить, что ничего не помните. А если кто-то и скажет, что говорил вам чем-то, то вы можете забыть. Или - не придать этому значения. Но не спешите. "Не помнить" лучше упрямо до конца.
  Потому что признаться никогда не поздно, а доверительно сообщить вам о том, что ваш знакомый дал о вас какие-либо показания - любимый прием следователя.
  А за плохую память статьи нет.
  Статья 384 УК - за дачу заведомо ложных показаний. Я лично не встречал людей, осужденных по этой статье. И считаю, что против вашей воле посадить по этой статье вас невероятно сложно, невозможно. Но статья такая есть. Так что остается стойкость и упрямство - не знаю, не помню!
  Вот, кажется, ничего не упустил.
  Эти три статьи в руках следователя становится основным оружием против свидетеля, против вас. Угрожать, говорить, что знает всё, лгать - их работа. Свидетелей, конечно, не бьют, но ... И это может быть. А к теме побоев мы еще вернемся.
  Итак - осторожность и еще раз осторожность. Не навредить. Ни себе, ни людям. Уясните для себя, что от вас требуется, и что нужно Вам. Могу, конечно, посоветовать говорить лишь то, о чем нельзя умолчать. Признаться никогда не поздно - это относится и к Вам. Но это - дело совести, и обстоятельств Вашего конкретного случая.
  Не забудьте, что Вам придется повторять свои показания еще не раз. Следователь обязан допросить Вас раз пять-семь. Чтоб выяснить, не появится ли в Вашем рассказе что-нибудь новенькое. Вам предстоит и очная ставка. Поэтому если Вы решились все-таки оговорить человека - взвесьте свои силы. Сможете ли Вы оболгать человека на очной ставке, глаза в глаза, в следственном кабинете тюрьмы, когда между Вами не будет никого, А следователь, которому на Вас лично наплевать, и который в душе, возможно, презирает Вас, в трех-пяти метрах... Сможете? А через очную ставку, как и через суд, пройти придется.
  И между Вами и тем человеком, которого Вы хотите оболгать, решеток не будет.
  И не забывайте, что с годами незаслуженная боль острей. Люди бывают мстительными и злыми "за цельно прожитые годы..." хотите через много лет просыпаться в холодном поту от чужого горячего дыхания над головой?
  Потому, прежде чем сказать что-то, трижды по тридцать три раза подумай! Господь дал нам девятую заповедь не зря, и нарушивший ее не меньший преступник, чем вор и убийца! Я напомню ее: "Не возведи на други своя свидетельства ложна!" Если решили уж давать показания, то говорите лишь о Том, что действительно видели. Без выдумок, догадок и предположений. То есть формулировок типа:
  • Может быть...
  • Я думаю...
  • Я считаю...
  • Похоже... (похож, похожа) и т.д.
  Не может, не должно быть. Потому что Ваша неуверенность обязательно будет записана и истолкована Системой кому-то во вред. Ваше "может быть" он запишет, как "да", хотя вы, возможно, хотели бы сказать, что это "нет". Не уверен - не говори. Лучше написать конкретно:
  • Я не могу утверждать... или
  • Да...
  избегая тем самым ложных толкований. Вот случай:
  Свидетель на предварительном следствии сказал, что видел и может опознать человека, пробежавшего мимо него ночью по лестнице не освещенного подъезда. Мало того - за доли секунды он даже якобы успел разобраться и запомнить, во что тот был одет, и это все в полной темноте. Позже он опознал по фотографии, показанной ему в милиции, похожего человека. Спустя пять месяцев описал даже рисунок рубашки, цвет и фасон обуви! Наверно, при желании он смог бы описать и цвет трусов пробежавшего... Но в суде, запутавшись, этот горе-свидетель признался, что подписывал, не читая всё, что требовал следователь. Второй случай:
  Потерпевший из предложенных ему для опознания фотографий выбрал одну, показавшуюся ему похожей на того, кто на него напал. Он не был уверен, но сказал, что человек был примерно похож на того, чью фотографию ему предъявили. Человека этого арестовали. Он оказался ранее судимым. А иначе откуда бы в милиции была его фотография? В каждом райотделе таких "фотовыставок" немереное множество. Но, увидев этого человека в суде, потерпевший встал и заявил о том, что данного человека он никогда не видел и, хотя показанная ему фотография была немного похожа, этот конкретный человек не виновен.
  Он также подал об этом заявление письменно, написал несколько жалоб в различные прокурорские инстанции. А добился лишь того, что его самого отправили в сумасшедший дом для освидетельствования. А того, кого он "опознал", все равно посадили. Ну, очень мешал. И для следствия, и для суда у нас не нужно, чтоб человек был виноват. Ранее судим - уже виноват, хотя бы уже этим, судимостью... Всё это реальные примеры, из жизни. Но есть другая категория свидетелей. Это те, кого называет на следствии или в суде обвиняемый, надеясь, что они докажут его невиновность. Чаще всего это родственники или друзья, с которыми он был в какой-то день. Это свидетели защиты.
  Кто может быть свидетелем? Свидетелем может быть любой человек, не принимавший участия в ходе следствия. То есть не может быть следователь, эксперт, а также переводчик и представитель потерпевшего. Родственники же - пожалуйста. Но есть одна мелочь. Если показания родственников вольно или невольно помогают обвинить человека и выгодны Системе, то они принимаются безоговорочно.
  Если же они доказывают невиновность подсудимого, то они отклоняются на том основании, что это говорят родственники.
  Есть и один плюс. Родственников нельзя посадить за дачу ложных показаний, недонесение и прочие "свидетельские" статьи. Конечно, свидетелем защиты легше быть, чем свидетелем обвинения. Легче по делу и морально, и даже вроде бы почетно, ведь они помогают Защите. Они, возможно, к моменту допроса уже знают, о чем их будут спрашивать, так как подсудимый наверняка попытается назвать их следователю в присутствии адвоката. Конечно, беседовать с ними адвокат имеет право. А сторона, вызывающая свидетеля в суд, имеет право допрашивать его первой. Но адвокат не имеет права
  говорить свидетелю ничего о самом деле... Есть Статья 387 УК - разглашение тайны следствия. Поэтому внимание, и еще раз внимание. Не стоит молотить языком о том, что адвокат беседовал с Вами. Человек идет на это, рискуя своей работой и свободой ради вас. В идеале, для того, чтобы не нарушать закон, адвокат должен бы говорить примерно так:
  Вас вызовут в качестве свидетеля по делу такого-то... Постарайтесь вспомнить, что Вы делали, кого, и в какое время встречали в такой-то день...
  И не более того. Но в реальной жизни так не получается. У людей возникает сразу же десяток вопросов типа:
  - В чем его обвиняют?
  - Где он? Как его здоровье? Чем мы можем помочь?
  Отвечать на эти вопросы адвокат не имеет права. Но он же живой человек...
  Поэтому, давая показания в любом качестве, будьте осторожны!
  Берегите адвокатов!
  Ну, и последнее. Подтасовывать факты следствия нельзя. За это наказывают, как и за применение следователем недозволенных методов следствия, то есть мордобоя. Но я не слыхал что-то о следователе, которого когда-либо наказали за такие методы. Допустим, в пяти написанных с Ваших слов протоколах, каждый из которых в отдельности никого не обвиняет, есть несколько мест, которые можно толковать по-разному.
  В первом: "Я видел пистолет у С., но не знаю, газовый или какой-либо еще".
  Во втором: "После этого С. вынул свой пистолет. И из этого пистолета несколько раз выстрелил в сторону дома К."
  В обвинительном заключении следователь, уж будьте уверены, запишет так: " Свидетель показал, что видел пистолет у С. (протокол Љ1, л. д. Н) и что из этого пистолета С. стрелял в сторону дома К. (протокол Љ2 л.д.Н).
  В общем, Вы, конечно, такого не говорили, смысл совсем другой, нужный следователю. Но выглядит, Согласитесь, солидно, и даже внушает доверие? А суд принимает во внимание, в основном, лишь то, что предложит ему следователь. Это Система. Ваши показания и попытки изменить что-то в суде полезны. Как попытки стронуть с места гору... В Киеве, Ленинградском районе, до сих пор, по-моему работает, судья Беда, которому ничего не стоит оборвать речь свидетеля, не удобную ему, заявив: "А МЫ еще разберемся, кто Вы такой и чем занимаетесь".
  Либо отложить судебное заседание на том основании, что вчера Они много выпили и едут похмеляться, а все желающие могут писать жалобы.
  Поэтому Внимание, и еще раз Внимание! Не обвини невиновного!
  общем, если Вас вызвали в милицию, и Вы еще не зачем, то окончиться это может совсем не так, как Вы себе это представляете.
  Следователь вежливенько пригласит Вас присесть, и положит перед собой лист, озаглавленный: "Протокол допроса свидетеля".
  Вы при этом облегченно вздохнули? Напрасно! Рано.
  Не расслабляйтесь.
  Это ему положено так, по Уголовно-процессуальному кодексу. И даже если он внутренне совершенно уверен I ЮМ, ЧТО Вы и есть тот самый преступник, который обворовал полгорода, которого он ищет уже третий год мечтая о Вас по ночам, как гимназистка о свидании. Но в любом случае работа требует своего. И если человек не подстроится к этой Системе - она или уничтожит или отвергнет его.
  В кругах Системы нет места Человеку и Личности. Выше всех голова - срежут, укоротят. Нет дружбы. Что я видел не раз: стоит одному из них оступиться, как окружающие, друзья и сослуживцы не только не помогут, но и постараются притопить. Его сразу же увольняют. И даже если он окажется невиновным, и суд его оправдает - назад ему дороги нет... Он выпал из круга...
  Если же, допустим, человек, работающий в Системе, не осознаёт, (что мало вероятно) того, что он Вам делает подлость, - для Вас это важно?
  Поэтому приготовьтесь к худшему. Хотя - со всем этим можно бороться. Во-первых, Вы вправе, став не свидетелем, а подозреваемым, отказаться отвечать на вопросы. Вам положена встреча с адвокатом еще до первого допроса.
  Есть у Вас знакомый Адвокат? Прекрасно, если есть.
  Но если нет - пишите заявление о предоставлении Вам адвоката.
  Это дает Вам следующее:
  Во-первых, - передышку в допросах. Пока адвоката найдут и доставят - время идет. Часы, минуты. Вы можете подумать, оценить ситуацию.
  Сориентироваться в своей беде.
  Во-вторых, - адвокат, даже если его пригласили сотрудники Системы, обязан присутствовать при всех Ваших допросах.
  И - как адвокат, так и следователь - обязаны ознакомить Вас с законом, с Вашими правами.
  Оказывается, будучи подозреваемым и обвиняемым, освобождаетесь от ответственности за дачу ложных показаний.
  Это значит, что Вы можете рассказывать (если находите нужным) столько версий и разных ПРИЮТОВ, сколько Вам угодно. И следователь обязан каждую очередную проверять. Следователь также обязан, согласно статье 161 УПК, известить Ваших родственников о Вашем задержании. Он обязан обеспечить Вас питанием, и, в случае необходимости - медицинской помощью. Именно в связи с последним посадить диабетика, сердечника или ракового больного - труднее. (Смотри в Приложении). Много чего обязан следователь, оказывается, не так ли? Но начнем с адвоката: Адвокат имеет право присутствовать при допросах и других следственных действиях с первого дня, с первого момента Вашего ареста. Имеет право заявлять отводы, ходатайства, подавать протесты, собирать необходимые ему документы. С недавнего времени адвокат имеет право вести параллельное расследование. Он может также брать объяснения у необходимых ему свидетелей. Может вместе с Вами заявить сразу, на предварительном следствии, о том, что у Вас есть алиби и доказать это с помощью предоставленных свидетелей и доказательств. И это бывает нужно. Но иногда необходимо придержать имеющиеся у Вас козыри до суда. Это в тех случаях, когда следствие ведется явно уж предвзято. Но, повторяю, - это лишь в том случае, если у Вас нет возможности доказать свою невиновность законным путем, и у Вас хорошая память, и дело достаточно серьезно...
  Потому что следователь не дурак, а всего предусмотреть невозможно. И Вы рискуете судьбами людей, не говоря уж о своей, а это - очень трудно, это не игрушки.
  Так какой же нужен все-таки адвокат? Тот, которому Вы верите. Это главное.
  Но, допустим, прошло время, и Вас выпускают за недостатком доказательств. Не впадайте в крайности.
  Не болтайте, помня слова Иисуса, о которых я напоминал Вам на пару абзацев ранее... Подумайте о том, что Вы по-прежнему под подозрением, и за Вами все равно будут наблюдать.
  Что-что, а это они умеют, - следить и наблюдать. И, если Вы не сталкивались с подобным в жизни, и не пытайтесь определить наличие слежки, опыт шпионских романов тут не поможет...
  Ну, а если не судьба, и Вас не выпустили, то Вы переходите уже в другую весовую категорию, Вы становитесь -
  Обвиняемым.
  О том, что Вы из свидетеля или подозреваемого стали обвиняемым, Вы узнаете хотя бы по тому, что Вам предъявляется обвинение.
  Небольшой, чуть меньше тетрадного листа, бланк, где Вы должны расписаться. Тут же очень мелким шрифтом написаны Ваши права. Ознакомьтесь с ними внимательно. В общем-то Вы и расписываетесь в том, что Ваши права Вам ясны и понятны. Перечитайте еще и еще раз, пока не уясните себе суть каждого предложения. И как бы не спешил и не подгонял Вас следователь, он подождет - это его работа. Если у Вас есть адвокат, и к этому моменту Вы уже встретились с ним, то Вам уже легче.
  Далее встает вопрос о мере пресечения, то есть следователь решает - арестовать Вас или оставить на свободе до суда. Последнее, конечно, лучше, - но не любят следователи пользоваться этой мерой. Им легче посадить человека, да и для "дела" полезней. Во-первых, потому, что, сидя в тюрьме во время следствия. Вы не можете защищаться. Во-вторых, - просидев несколько месяцев в тяжелых тюремных условиях, Вы можете стать и сговорчивей, лишь бы вырваться из этой жары и грязи хоть куда-нибудь, хоть и в лагеря... Конечно, сломить так можно далеко не всякого, хотя и такие бывают. Вообще, пребывание подследственного в тюрьме до суда ими, следователями, учитывается и просчитывается.
  Бывает и очень часто, что можно просидеть год, - и за время Вас никто не вызовет даже на допрос, как будто о Вас вообще забыли. Сидя в бетонной клетке, за это время чего только не передумаешь. И допрос, приход следователя воспринимаешь как праздник.
  А он тем временем знает об этом Вашем состоянии. Знает и ждет - пока Вы "созреете". И за неделю до окончания срока действия санкции на арест начинают Вас посещать...
  Теперь пришло время поговорить о статьях Уголовно-процессуального Кодекса (УПК).
  Статья 14.
  Неприкосновенность личности.
  Никто не может быть подвержен аресту без решения суда или находиться под стражей свыше срока, предусмотренного законом и приговором.
  О приговоре говорить рановато, ибо до суда еще очень далеко. Кстати, если дело дойдет до этого, то начало срока считается со дня взятия под стражу, то есть в нашем случае - предъявления обвинения. Но сколько могут держать до суда санкции прокурора? Статья 120 УПК
  Сроки предварительного следствия: Предварительное следствие должно быть закончено в течение 2 (двух) месяцев. Это время с момента возбуждения дела до направления его в прокуратуру. Этот срок может быть продлен районным или городским прокурором до трех месяцев. Время ознакомления обвиняемого с материалами дела в этот срок не зачитывается. (См. Примечание 1) Прокурор г. Киева может продлить этот срок до 6 (шести) месяцев. Генеральный прокурор в исключительных случаях до 1 (одного) года. При возвращении дела на доследование (см. Примечание 2) срок ПС устанавливается прокурором, осуществляющим надзор за следствием в пределах 1 (одного) месяца с момента принятия дела к производству. Дальнейшее продление срока - на общих основаниях.
  Вместе с тем, существует статья 156 УПК, в которой сказано, что содержания под стражей может быть продлен прокурором по надзору за следствием до 4 месяцев, Генеральным прокурором - до 9 месяцев, и судьей Верховного суда с подачи Генерального прокурора - до 18 месяцев. А вот как согласовываются эти две статьи - думайте сами!
  Примечание 1.
  Ко времени окончания санкции следователь придет к Вам. От Вас ему понадобится подписать одну бумажку: ст.218 УПК Украины, о том, что следствие по делу закончено, и дело передается прокурору. Это дает Вам следующий шанс: Если Вы знаете, что окончания санкции неделя-две, и сроки его поджимают, не спешите расписываться. Но Вы не можете взять и прямо отказаться подписывать, - иначе следователь вызовет понятых и составит акт о том, что отказались от подписи.
  Заболейте! Можно сослаться на сердечный приступ, желудок, да хоть на понос! Потеряйте сознание, наконец!
  При этом Вас немедленно отнесут в медчасть, и три отдыха Вам обеспечены. Много протянуть времени не получится, так как в тюрьме все врачи в милицейских погонах, но неделю можно протянуть. И тут же пишите жалобу о том, что Вы больны, что санкция на арест окончена, а Вас не выпускают.
  И в том случае, если следователю не удалось накопать чего-то действительно серьезного, у Вас есть шанс вы рваться...
  Примечание 2.
  Дело может быть возвращено на доследование как прокурором, так и судом. Для того чтобы это исполнилось, Вам на каждое действие следователя, как и на бездействие, нужно отвечать жалобой в прокуратуру.
  Заметьте, что по каждой Вашей жалобе он должен оправдываться. Кроме того - все Ваши жалобы и заявления подшиваются в дело, и всё, что помянете, будет читать суд и прокурор. Вы должны замечать в них все ошибки следователя, В этом случае доследствие идет в Вашу пользу, оно означает сомнения прокурора или суда, и нежелание их брать на себя ответственность.
  Вообще во время следствия Вы можете подавать бумаги трех видов: заявления, жалоб и ходатайства.
  Заявление - это требовательная форма обращения.
  Жалоба - требовательная форма, но подающаяся косвенному лицу, мнение которого должно быть обязательным для того, на кого Вы жалуетесь.
  Ходатайство - это просительная форма обращения.
  Теперь о том, на основании чего избирается мера пресечения, то есть - арест или подписка о невыезде.
  Ст.150 УПК Украины:
  Обстоятельства, учитывающиеся при избрании меры пресечения:
  Личность обвиняемого, тяжесть преступления, признание или непризнание вины... ... наличие постоянного места жительства, состояние
  здоровья, семейное положение.
  • Личность: это - был ли судим ранее, как живет и т.д.
  • Тяжесть: обвинять могут и за убийство, и за хранение чего-либо, и за пьяный дебош;
  • Наличие постоянного места жительства: если подписка о невыезде, то нужно иметь место, откуда не выезжать...
  • Состояние здоровья: бывают тяжелые болезни, из-за которых (при наличии справок) прокурору сложней подписать санкцию на арест (См. приложение)
  • Семейное положение: мать- или отец-одиночка - тоже основание для раздумья...
  Хотя, конечно, даже при наличии всех этих пунктов, если захотят - посадят...
  И на основании этой статьи 150 УПК Вы и адвокат подавать ходатайства в прокуратуру и суд об изменении меры пресечения в любое время: хоть в начале, хоть в конце следствия сколько угодно раз. Ходатайства подаются, во-первых, в прокуратуру того района где ведется дело или в вышестоящую; во-вторых если дело ведет прокуратура - в суд этого района. Ходатайство подается непосредственно или через администрацию СИЗО (ст.236-3 УПК).
  Кроме этого, есть Статья 161 УПК Уведомление о заключении под стражу
  Следователь обязан известить ваших родственников о том, что Вас арестовали. А они любят говорить: дашь показания, и сообщу твоим родным - где ты...
  Обязан сообщить! А не делать это как одолжение. И еще несколько положений УПК, имеющих отношение к предварительному следствию:
  Статья 22 УПК
  ...Следователь не вправе перелагать обязанность доказывания на обвиняемого.
  ...Запрещено домогаться показаний путем насилия, угроз и иных незаконных действий. Доказать, что к Вам применяли насилие, сложно, но... Допустим Вас привезли в тюрьму. Сразу же потребуйте врача. Если у Вас на теле будет хотя бы синяков, Вас не примет тюрьма! они не захотят брать на себя ответственность за побои, И сразу же пишите жалобу, в которой надо указать, когда и в какое время Вы заявили о побоях, где их получили. Если сделаете это, поверьте, адская сковорода в кабинете прокурора вашему следователю обеспечена. Если же явных следов у Вас на теле нет, а бить без следов они умеют, я знаю, - всё равно пишите жалобу в прокуратуру, и отвод следователю - обязательно!
  Статья 43 УПК Украины
  Права обвиняемого:
  ... заявлять отводы, приносить жалобы на действия лица, производящего дознание, следователя, прокурора, суда... И, если Вашу жалобу и отвод не удовлетворят, что возможно, в суде Вас уже никто не упрекнет в том, что Вы не жаловались, если этот вопрос Вам придется поднять.
  Статья 43* УПК
  Подозреваемый имеет право требовать проверки прокурором правомерности задержания.
  Не Бог весть, какое право, но и оно - основание для выражения своего негодования беспределом.
  И вот еще что:
  Статья 60УПК
  Основание для отвода следователя:
  Если он участвовал в деле в качестве эксперта... или представлял интересы потерпевших...
  Если он заинтересован в результатах дела. При наличии других обстоятельств, которые вызывают сомнения в объективности следствия.
  Отвод подается прокурору и должен быть рассмотрен в 24 часа. Следователь же всегда заинтересован. Надо лишь описать эту заинтересованность.
  И, наконец:
  Статья 64 УПК
  В ходе следствия (и суда) подлежит доказыванию:
  1. Событие преступления (время, место, способ и прочее).
  2. Виновность обвиняемого. 3. Мотивы преступления.
  Если действовать согласно букве закона, если хоть один пункт из перечисленных выше не выяснен, человек не виновен.
  Нет трупа, - нет преступления, - это старая поговорка. Ну а мотив... безмотивные преступления бывают лишь спьяну. Захотелось - сделано.
  Но в этом случае нечего мудрить, и не стоило читать этой книги...
  Статья 65 УПК
  Доказательствами являются любые фактические
  данные.
  Ими могут быть:
  показания свидетеля, потерпевшего,
  подозреваемого,
   обвиняемого,
  заключение эксперта,
  вещественные доказательства, протоколы следственных действий. И:
  Статья 66 УПК
  Доказательства могут быть предоставлены как обвинением, так и защитником, а также любыми гражданами.
  Остановимся на этом подробней.
  Ст.65:Есть ряд статей Уголовного Кодекса, где показания гак называемых свидетелей не имеют решающего значения.
  Например, 263 п.1 - хранение огнестрельного оружия и боеприпасов.
  Мнения свидетелей тут не играют большой роли, если они видели лишь оружие, но не факт его использования, так как, не являясь специалистами и не стреляя из оружия, они не имеют права утверждать о том, исправно ли оружие и не газовое ли оно. А в этих случаях судить по ст..263 нельзя.
  
  Вместе с тем, если пистолет или его макет присутствуют при ограблении, то не имеет значения, что это было на самом деле - нож или расческа, пистолет или игрушка, а важно - воспринял ли потерпевший угрозу как реальную. И если да, то это не грабёж, а разбой, статья УК, где срок неизмеримо выше.
  По поводу показаний подозреваемого и обвиняемого есть другая статья:
  Статья 73 УПК
  Признание подозреваемого может быть положено в основу обвинения только при подтверждении этого признания совокупностью имеющихся доказательств.
  Статья 74 УПК
  Признание обвиняемого... (то же). То есть, если Вас заставили признаться, - это еще не всё. С точки зрения закона, конечно, но на самом деле суд этого обстоятельства во внимание не берег, так что надеяться на эту статью не стоит. Вот мы и закончили краткий перечень статей, которые могут понадобиться в начале следствия. Но как ими пользоваться? И как, не дав следователю исказить что-либо из Ваших и чьих-то слов, добиться освобождения?
  Конечно, условия обвинения могут быть самыми разными, статей в уголовном кодексе аж под триста.
  Но кое-что общее в схеме защиты есть.
  Итак, во-первых, - требовать встречи с адвокатом и в дальнейшем соглашаться на допросы и любые следственные действия лишь в его присутствии.
  Поначалу будет трудно.
  Во время предварительного следствия, пока Вас не привезли в тюрьму или ИВС, будут бить. По крайней мере, попытаются, - заплечных дел мастеров у них хоть отбавляй. Сколько - будет зависеть от Вашего Поведения, насколько Вы им это позволите. Разумеется, оказывать прямое сопротивление бесполезно - скрутят. Но характер показать надо обязательно.
  Но иногда наоборот, нужно оказать жесткое сопротивление. Спровоцировать на драку. Для того, чтобы получить пару синяков, и показать их по прибытию в тюрьму.
  Кроме того, нам всячески будут мешать встретиться с адвокатом, от уговоров до угроз будут тянуть время и постараются заставить дать первичные показания до встречи с ним.
  Можете, и это наилучший вариант - отказаться от дачи показаний до суда. Мотивируя это примерно так:
  "Я знаю вашу систему. И не хочу, чтобы то, что я скажу, вы извратили против меня, поэтому отказываюсь давать показания до встречи с адвокатом (или до суда). Но обязательно написать это в заявлении на имя прокурора. Иногда лучше отказаться от дачи показаний именно до суда. Это в тех случаях, если Вы не уверены полностью в надежности своей обороны. Тогда, после окончании следствия вы все равно будете ознакомлены с делом, в порядке ст.218 УПК. И сможете узнать и оценить всё, что имеется против Вас, а, следовательно, скорректировать линию защиты, Кроме того, в суд Вас будут везти вместе со всеми, чьими невольными подельниками Вы оказались. И у Вас будет возможность договориться.
  Но - если сильно бьют, и уж совсем невмоготу, подпишите то, что от вас требуют. Но изобретите для этого "специальную" подпись, не похожую на Вашу. И сразу же, как окажетесь в безопасности, то есть - дома либо в тюрьме, пишите жалобу в прокуратуру о недозволенных действиях следствия (ст.22 УПК). Далее Вы можете вообще отрицать то, что подписывали эти бумаги, либо - доказывать то, что Вас заставили это сделать - на Ваш выбор. Но, если Вы сразу же выработали метод защиты и уверены в своих силах, Вам лучше давать показания. Как?
  Следователь будет записывать с Ваших слов. Но - в деле нет запятой, которая не имела бы значения. И Ваши слова он запишет в такой форме, какой он захочет.
  Поэтому лучше, если Вы потребуете писать всё самостоятельно. Но они, следователи, этого не любят, им это не выгодно. Что делать? Настаивать на своем? Нет, можно и согласиться.
  Но - после того как он всё вроде бы запишет - внимательно прочитайте. Вы найдете в тексте, я уверен, с десяток неточно записанных мест. И - потребуйте переписать всё заново! Это - Ваше право!
  Пусть переписывает еще и еще раз, пока не запишет всё так, как Вам надо.
  Он вынужден будет это сделать, так как без Вашей подписи протокол не действителен!
  И как результат: либо следователь в дальнейшем будет записывать всё так, как Вам надо, либо скажет Вам:
  Пишите сами! - Что и требовалось...
  Конечно, следователь может попросить Вас подписать протокол в том виде, в каком надо ему, приписав внизу свои замечания... Но Вам это надо?
  Учтите, что в суде эти примечания вообще могут пропустить.
  Далее есть:
  Статья 85 УПК Протокол следственных действий (допроса, воспроизведения, обыска и т.д.) должен быть оформлен в определенном порядке: указываются чата составления, Ф.И.О. составившего, содержание действия и т.д. Все вставки и поправки в протоколе должны быть оговорены перед подписями.
  Поэтому - следите за датами! Может случиться так, что дата составления сыграет большую роль. И не допускайте подчисток и исправлений. Это даже можно указать, расписываясь: "Подчисток и исправлений нет"
  Что ещё? Если Вам вдруг в ходе следствия заявят, что есть свидетель, потерпевший - Вы можете сразу же подавать ходатайство о проведении очной ставки.
  Если она будет - это тяжелое испытание для лживых свидетелей. Ходатайство тут же отдайте следователю, Но для верности - отправьте еще одно такое же через спецчасть тюрьмы, написав в правом верхнем углу: "Копия". И, выждав с неделю, - жалобу прокурору за то, что не удовлетворили ходатайство об очной ставке. Вообще, оказавшись во время следствия в тюремной камере, примыкайте к тому, что теперь: Ручка и бумага - Ваше основное оружие! И чем больше Вы напишете жалоб, чем конкретнее они будут, тем легче Вам будет потом.
  Это в случае, если для Вас мерой пресечения избран арест, Ну, а нет - Вам повезло, и у Вас больше возможности бороться. Кстати, чем не метод борьбы - отправить свидетелям и потерпевшим по экземпляру этой книги?
  Ну, а не повезло - не беда. Пробовать можно снова и снова. Лучше всего ссылаться на ст. 150 УПК и справки о тяжелом состоянии здоровья. Лучше, если в них будет указано, что Вам необходима операция, провести которую в тюрьме невозможно. А вот как добыть, уже Ваше дело.
  Не получилось? Ладно. Продолжим.
  Теперь я расскажу о том, что Вам положено в тюрьме. Пришло время, начинаем обживаться на новом месте.
  Что положено?
  Передачи.
  До тюрьмы Вам придется посидеть в ИВС (КПЗ). Условия там не из лучших, но так они и задуманы, чтобы попадающий туда испытал шок. У Вас отбирают галстук, шнурки, ремень, подтяжки, часы, ценности, документы. Если хотите получить позже что-то обратно, - проследите, чтобы все это было записано в квитанции. Те вещи, которые в камере хранить нельзя, находятся в каптерке ИВС. Разрешено:
  • Смена белья;
  • Полотенце;
  • Мыло, зубная щетка, паста;
  • Кружка и любая посуда для воды (не металлическая)
  • Сигареты, спички (в любом количестве)
  • Бумага, ручка (но не везде)
  • Продукты (в любом количестве).
  Я пишу в любом количестве" потому, что именно так и записано в Правилах внутреннего распорядка. Но чаще этого не позволяют, а, допустим, дают две-три пачки сигарет с собой, остальное же требуют сдать в каптёрку. А каптёрка, это кормушка для охраны. И получите Вы, вероятно, остатки и объедки того, что сдавали, этой болезнью болеют все КПЗ. Поэтому можете прямо заявить, что кормить их не собираетесь, сослаться на Правила внутреннего распорядка и взять всё с собой. В ИВС (КПЗ) Вам придется провести не менее трех, но бывает, сидят месяцами. Если хотите выбраться из этого клоповника пораньше, требуйте врача. Требование подавать лучше в письменной форме, как заявление на имя начальника ИВС. Он, чтобы не возиться с Вами, и не вызывать Вам скорую (а это единственный способ пригласить к Вам врача), отправит Вас в тюрьму. А там, по крайней мере, условия гораздо лучше, да и сидеть легче. Наши родственники для того, чтобы передать Вам в ИВС передачу, должны подписать заявление об этом у следователя. Отказать он не имеет права. Но, если захочет, может потрепать им нервы. Так в Киеве. В других местах, я слыхал, приносить могут хоть три день. Кстати - вес передач в ИВС не ограничен. Далее, попадаете Вы в тюрьму. Обыск. Что Вам положено?
  Деньги, ценности и вещи, хранить которые в камере запрещено, сдаются на квитанцию. Это если они у Вас ещё остались. Вы получите их либо по освобождению, либо перед отъездом на зону. На деньги вы сможете отовариться в тюрьме. Выбор не Бог весть, но хорошо, хоть что-то есть.
  Теперь о том, что положено иметь в тюрьме. Я намеренно привожу цитаты официально-корявым языком, чтоб не ошибиться в переводе, и чтобы Вы могли "проникнуться"... Хотя сам на настоящем украинском говорю свободно и с удовольствием.
  Наказ
  Державного департаменту України
  з питань виконання покарань
  20 вересня 2000 року N 192
  Зареєстровано
  в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 року за N 751/4972
  Правила
  
  тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань
  4.3. Продукти харчування, предмети першої потреби, що дозволені для продажу особам, узятим під варту, і засудженим та для вручення їх у передачах і посилках
  4.3.1. Будь-які продукти харчування та тютюнові вироби (за винятком продуктів, що швидко псуються, спиртних напоїв та пива).
  Чай - не більше 1 кг, а тютюнові вироби - не більше 30-ти пачок цигарок або махорки фабричної розфасовки.
  4.3.2. Предмети першої потреби, які дозволено купувати в магазині слідчого ізолятора:
  Майки, труси, носові хусточки, панчохи (шкарпетки), тапочки кімнатні (спортивні).
  Спортивні костюми.
  Предмети туалету (туалетне, господарське мило, зубна щітка,зубний порошок або паста, пластмасові гребінець і мильниця, крем для гоління і після гоління, вазелін, шампунь, пластмасові станки для гоління з касетними головками та електробритви),засоби профілактики ВІЛ-інфекції та хвороб, що передаються статевим шляхом (презервативи).
  Хустки, рейтузи, пояси, бюстгальтери,губна помада, пудра та засоби особистої гігієни для жінок(гігієнічні пакети,прокладки,марля, вата).
  Щітки і крем для взуття (тільки для засуджених, залишених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування чи благоустрою).
  Електрокип'ятильники.
  Зошити, прості олівці, кулькові ручки і стержні до них (з мастикою чорного, синього та фіолетового кольорів), конверти,марки, поштові листівки.
  Сірники,тютюнові вироби, папір для куріння.
  4.3.З.Предмети першої потреби,які можна направляти в посилках (передачах):
  Постільні речі, рушник, кухоль, ложка.
  Одяг, головний убір, взуття за сезоном в одному комплекті, за винятком поясних ременів, підтяжок, краваток.
  Спортивний костюм (один).
  Натільна білизна - не більше двох комплектів, панчохи (шкарпетки), рукавиці - не більше двох пар, носові хустинки.
  Халати,хустки,рейтузи, пояси,бюстгальтери, губна помада, пудра та засоби особистої гігієни для жінок (гігієнічні пакети,прокладки, марля, вата).
  Підручники й учбове приладдя, література, періодичні видання,у тому числі релігійного змісту, щітки для одягу та взуття, крем для взуття (тільки для засуджених, залишених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування чи благоустрою).
  Кімнатні або спортивні тапочки (одна пара).
  Предмети туалету (туалетне, господарське мило,зубна щітка,зубний порошок або паста ,пластмасові гребінець і мильниця, шампунь, вазелін, крем для гоління і після гоління, пластмасовий станок для гоління з касетною головкою), засоби профілактики венеричних хвороб (презервативи).
  Електричні бритви.
  Окуляри і, з дозволу лікаря, дерев'яні палиці, милиці (протези).
  Письмовий папір, зошити, прості олівці, кулькові ручки та стержні з мастикою чорного, синього або фіолетового кольорів, конверти, марки, поштові листівки.
  Телевізори.
  Побутові електричні кип'ятильники промислового виготовлення.
  Натільні хрестики та інші предмети культу, виготовлені із некоштовних матеріалів. Шашки, шахи, доміно, нарди.
  Примітка.-------------------------------------
  Предмети одягу і взуття, які надійшли в посилці на адресу особи, взятої під варту, вручаються адресату, а при наявності в неї одягу і взуття в необхідній кількості здаються на склад для зберігання.
  4.4. Порядок одержання особами, узятими під варту, і засудженими передач, посилок, бандеролей і грошових переказів.
  4.4.1.Особи, узяті під варту, і засуджені, щодо яких вироки не набрали законної сили, мають право одержувати двічі на місяць передачі або посилки вагою до 8 кг та без обмежень гроші у вигляді переказів та готівки.
  4.4.2. Особи, хворі на психічні розлади, та хворі, які перебувають на стаціонарному лікуванні, за узгодженням з лікарем,одержують посилки(передачі) не більше трьох разів на місяць за асортиментом продуктів, дозволених для хворих у лікувальних закладах охорони здоров'я.
  4.4.З.Засуджені,які доставлені в слідчий ізолятор звиправно-трудових установ у разі обрання щодо них запобіжного заходу взяття під варту у зв'язку з провадженням слідства з іншої кримінальної справи, а також які підлягають відправленню до виправно-трудових установ після набрання вироком законної сили,одержують посилки,передачі та бандеролі в порядку, установленному Виправно-трудовим кодексом України ( 3325-07 ) для виду режиму виправно-трудової колонії,призначеного їм за вироком, ухвалою або постановою суду.
  4.4.4.Особам, узятим під варту,і засудженим, якщо вони не мають необхідного власного одягу та взуття, начальник слідчого ізолятора може дозволити прийняти для них передачу з одягом і взуттям до сезону. Така передача не зараховується до кількості передач, що дозволені Законом України "Про попереднє ув'язнення"( 3352-12 ).
  4.4.5.Для приймання передач обладнується спеціальна кімната, як правило, розташована суміжно з приміщенням для відвідувачів, 4.4.6. Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках за встановленою формою(додаток 5).
  
  Примечание:
  • Продукты везти с собой из ИВС и хранить в камере можно в неограниченном количестве;
  • Ложка - деревянная или из нержавейки;
  • Книги - официально не более трех штук на человека, но...;
  • Мочалка;
  • Любые лекарства, кроме наркосодержащих (разрешение на них пописывает начальник санчасти);
  Овощи в вес передач не входят. Вещевые передачи в вес продуктовых не входят, и принимаются без ограничений. Прием передач в любой день, кроме воскресенья и понедельника. Кстати, в эти же дни, взяв предварительно разрешение на свидание у следователя, можно получить и свидание. На передачи же разрешение следователя не требуется.
  
  
  Додаток 5
  до пункту 4.5.6 Правил тримання осіб, узятих під варту,і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань
  Заява
  Від гр. _______________________________________________________________________________,
  прізвище, ім'я, по батькові) який проживає __________________________________________________
   (адреса місця проживання)
  Прошу прийняти передачу для ув'язненого(засудженого)_______________________________________
   (прізвище,їм'я,по батькові,рік народження)
  I Љ |Найменування продуктів |Вага |Кількість |Примітка І
  Підпис заявника________________________________________________________________________
  Передачу прийняв______________________________________________________________________
   (підпис працівника, якийприйняв передачу)
   Передачу одержав_____________________________________________________________________
   підпис ув'язненого(засудженого),який одержав передачу)
  "___"_______________200__р.
  Кроме перечисленного, Вам могут принести одеяло, простыни, подушку. Тюрьма обеспечивает этими предметами, но спать на них тяжко. Кто знает, сколько человек умерло до Вас на выданном одеяле? И - последнее, но важное нововведение. По вторникам и пятницам Вам из дома могут передать: телевизор и вентилятор!
  Если учесть, что сидят под следствием по одному - три года, то, телевизор очень важен. А ценность вентилятора Вы поймете в жаркие летние месяцы, когда температура в камере поднимается до 40 градусов при 95-процентной влажности. А теперь расскажу отдельно, для родных - что из разрешенного необходимо, а что необязательно. Первое - это сигареты. Если Ваш друг или муж не курит, но оказался в тюрьме, сигареты ему понадобятся в любом случае. Если не курит - то пачек 5-Ю, а если курит - то, как минимум 40 пачек в месяц. Каких, это уже Ваш выбор, исходя из Ваших возможностей и желания.
  Второе - чай. Вряд ли стоит обсуждать вред либо достоинства крепкого чая или чифира. Чифир, настоящий, крепкий, сейчас пьют единицы, из стариков. Молодежь пьет лишь то, что можно назвать крепким чаем. И это необходимо. Во-первых, это традиция. Во-вторых, - возможность взбодрить себя, если необходимо поработать, сделать что-то, требующее времени, особенно ночью. Прочищает мозги. В-третьих, - это удобный для хранения источник витаминов. Действительно, задумывался ли кто-нибудь из врачей, почему при полном отсутствии витаминов в рационе питания в течение десятков лет включенные почти не болеют. И зубы, хоть и в коричневом чайном налете у них не выпадают от авитаминоза и цинги?
  І этому чай относится к предметам первой необходимости. 100-200 грамм в месяц, как минимум. Продукты же - на Ваше усмотрение. Вам лучше знать, ЧТО любит есть близкий Вам человек, я, допустим, просил приносить своих родных не колбасу или сало, а овощи, лук, чеснок, да и то по возможности.
  Потому что в остальном, на том, чем кормят в тюрьме, можно существовать. Прожить - нет, но существовать можно.
  Обязательно нужна зубная щетка и тюбик пасты на месяц. Мыло - 2 куска туалетного в месяц и желательно кусок хозяйственного плюс пакет стирального порошка. Мыльница и мочалка - соответственно. Тапочки банные и простые. Лучше на резиновой подошве, - дольше носятся. Ведь пол в камере - асфальтный. Полотенца. Их нужно не менее трех. И передавать их хотя бы раз в полгода, так как летом в камерах очень влажно и жарко, и хотя температура иногда поднимается до 40 градусов, вещи не сохнут, а следовательно, преют. И еще. Все вещи должны быть не столько красивы, сколько практичны. Трусы, носки - по необходимости. Но в запасе желательно иметь по паре. Спортивный костюм любой. Ограничений в цвете, форме и покрое нет. Кроссовки - любые. Одеяло можете передать любое, но не ватное, не пуховое. Пододеяльник, наволочку, пару простыней. Но это - по Вашему желанию и возможности. Потому что там, хоть и из мешковины простыни, но выдают. Кружка, эмалированная или пластмассовая тарелка - опять же, на Ваше усмотрение. Эмалированную разрешают не везде, а пластмассовая однозначно практична. Если вы допускаете, что Ваш знакомый может быть осужден, лучше подготовиться к этому сразу. Положите дома штук пять футболок, найдите черные брюки и рубашку. Их, кстати, можно покрасить самому, был бы краситель. И пусть лежат до поры. Да, еще нужны черные туфли или ботинки. Так же понадобится сумка побольше, или рюкзак. Если Вашего друга осудят, а приговор утвердят, ему нельзя уже будет получить обычной продуктовой передачи.
  Но можно будет получить вещевую. Вот тогда это все и пригодится. А не пригодится - слава Богу! Так же желательно передать и телевизор, если у Вас есть такая возможность. В условиях тюрьмы и следствия наличие в камере телевизора заменит десяток психотерапевтов, тем более, если следствие длится не один год. Можете ли Вы себе представить, что такое год в камере? В клетке? Оставаясь при этом психически здоровым?
  Вместе с телевизором постарайтесь передать и удлинитель, желательно, чтобы он был сразу же с тройником, для включения других электроприборов.
  Потому что если Вы попытаетесь передать удлинитель позже, отдельно, могут уже отказаться принять. Были такие случаи. Желательно также в камере иметь свой электрокипятильник. Это инструмент на все случаи жизни. Мне он заменял электроплитку, паяльник, и многое другое, голь на выдумки хитра. В общем-то, разрешены еще вентилятор, портативный холодильник, но, опять-таки - примут их у Вас или нет, зависит лишь от начальства в тюрьме. Но не запрещено.
  Нужны обязательно разовые станки для бритья. Они лучше и практичнее электробритвы, но у некоторых людей кожа не переносит станков и нужна лишь электробритва. Вам виднее. Разрешены для ношения крестики. На зоне разрешены часы и зажигалки, но это
  в зоне, не в тюрьме. Вот, вроде бы, и всё.
  В общем-то, всё это Вам объяснят под воротами тюрьмы, когда Вы принесете первую передачу. На то, чтобы передать всё, что Вы принесли, в окошко приема, у Вас уйдет целый день. И дай Вам Бог, чтоб в этот день не было ни мороза, ни жары!
  А за день стояния в очереди Вы всё это узнаете у таких же бедолаг, как и Вы. Эта очередь очень сближает.
  Теперь ещё о процессе досмотра передач:
  
  Додаток 6
  до пункту 4.5.6 Правил тримання осіб, уэятих під варту,і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України З питань виконання покарань
  Методика огляду продуктових і речових передач та посилок
  1.Хлібні вироби (булки, батони, хлібини та ін.) розрізуються на декілька частин.
  2.Продукти в рідкому стані перееливаються в посуд слідчого ізолятора.
  З. Риба* розрізається на декілька частин.
  4.Ковбасні вироби розрізуються на декілька частин.
  5.Сипучі предмети* (махорка, цукор та ін.) пересипаються.
  6. Цукерки* приймаються без обгорток.
  7. Усі інші продукти, які можуть бути використані для приховування в них листування і заборонених предметів,перевіряються у такому самому порядку. Це робиться таким чином,щоб продукти не втрачали своєї якості.
  8.Речі і предмети також ретельно перевіряються. При потребі використовуються технічні пошукові прилади.
  
  *То есть следует запастись кульками.
   Также хочу остановиться еще на одном моменте. Во время следствия Вы можете получить свидание. Дать его или нет, решает следователь, и только он. Попытайтесь договориться, может, и получится. Вам надо написать заявление:
  Следователю (район) т. (Киева?)
  (звание, Ф.И.О. следователя)
  От (Ф.И.О. подающего заявление)
   (Адрес места жительства)
   ЗАЯВЛЕНИЕ
  Прошу Вас разрешить мне свидание с (Ф.И.О.), находящимся в (название учреждения)
  (Дата) (Подпись заявителя.)
   Как только он подпишет (если не найдёт какой-либо отговорки, отказав) можно идти на свидание. И лучше с этим не мешкать. Заявление это действительно не более месяца, но бывает так, что следователь разрешение даёт, вы тут же спешите на свидание, а вам говорят, что такого нет, увезли в другое место. Или что подпись следователя уже не действительна, так как дело уже не у него, передано по инстанции в суд или прокуратуру. И нужна подпись следующего начальника... Следователь, конечно, не может этого не знать, подписывая. Но вот такие они шутники, знаете ли...
  Само свидание - это час разговора через стекло с помощью телефона. Человека нового шокирует такой "сервис". Поэтому, чтоб ничего не забыть, возьмите с собой ручку и блокнот, записывать то о чём будет просить Ваш... Не надейтесь на память! Запишите аккуратно, ему это очень важно! Человек надеется на Вас, каждая его фраза взвешена и подготовлена. И если какая-то из его по Вашей забывчивости просьб не будет выполнена, Вы доставите ему много неприятностей.
  Кроме этого, как Вы, находящиеся на свободе, так и тот, кто сидит в тюрьме, может добиться разрешения на переписку. Вообще-то переписка положена лишь после суда и утверждения приговора, но иногда можно добиться её и во время следствия. Заявление по форме такое же, как и для свидания. Дает же разрешение следователь, или прокурор, или суд, в зависимости от того, за кем Вы сейчас числитесь. И, отдавая это заявление в тюрьме, нужно непременно проследить, чтобы оно попало именно к цензору, и было у него зарегистрировано. Потому что такие документы администрация любит "терять".
  Также можно передавать и лекарства. Если человек болен, то их передадут безоговорочно, лишь проверив, чтобы не было наркотиков.
  Кстати, если тот, кто сидит в тюрьме, имеет на руках, допустим, заверенную копию Чернобыльского удостоверения, то это дает ему возможность получить в тюрьме диету. В нее входят
  20 г. масла и 200 г. молока утром, 800 г. белого и 100 г. черного хлеба, 40 г. в обед и 40 г. вечером отварного мяса. А также прочая пища чуть лучшего, чем обычно, качества.
  Тюрьма получает на это отдельные фонды от Союза Чернобыля.
  Подобные льготы дают также справки о некоторых тяжелых болезнях, например, рак, сахарный диабет, туберкулез, язва желудка. Нужно также учитывать, что, так как своего штата врачей тюрьма не имеет (в штате лишь фельдшера), то, поставить диагноз о болезни они не могут. Как и не могут опровергнуть предъявленной справки... Ну, на этом главу для тех, кто носит передачи, пожалуй, следует окончить. Основные положения я перечислил, а остальное - думайте сами.
  Теперь же вернемся к следствию.
  Следствие. Тюрьма.
  Так как дела, по которому Вас могут обвинить, я не знаю, то не могу и предугадать способ Вашей защиты.
  Главное же повторю еще раз:
  Будьте внимательны!
  Также в тюрьмах популярна поговорка:
  Никогда ничего не бойся,
  Никогда никому не верь,
  Никогда ничего не проси!
  Не верь, не бойся, не проси!
  Это говорят о жизни в тюрьме вообще, но это применимо и в отношениях со следователем. Не верьте ничему, что он говорит о том, что якобы наговорили о Вас другие. Не увидав конкретной бумаги, не верьте ничему, о чем он, якобы, случайно проговорился.
  Случайность - это неосознанная необходимость. Не бойся - какими бы черными красками ни рисовали Вам Вашу перспективу. Самое страшное - первые дни следствия, когда можно потерять здоровье (что непоправимо), - у Вас уже позади. А остальное как-нибудь уж образуется.
  И что бы он ни говорил, безвыходных положений не бывает.
  Не проси - не стоит просить его об одолжении: всё равно толку не будет. Если и сделает, то за такую цену, которая отольется Вам долгими годами. Не стоит забывать также того, что и в тюрьме есть "лишние уши". Разработана целая система так называемых "тройников" - маленьких камер на два-четыре человека.
  Если Вы попадете туда, будьте уверены, что это - не случайно. И один, а, может, и все ваши соседи по камере "стучат" на Вас. Поэтому - думайте, что говорите! Конечно, юридической силы показания Ваших сокамерников не имеют. Но могут помочь Вашим врагам понять, в каком направлении рыть траншею для того, чтобы Вас в нее поймать. Осторожней!
  И, наконец, наверно, самый ответственный момент: Закрытие дела.
  Для того чтобы выполнить ст.218 УПК, и передать дело прокурору, следователь обязан ознакомить Вас с делом, то есть дать прочитать всё, что ему удалось накопать. Я уже говорил о том, что с момента начала Вашего ознакомления с делом, следователь может уже не беспокоиться о санкции на Ваш арест (ст. 120 УПК). Вы можете отказаться от ознакомления с делом. Но это лишь красивый жест, и для суда не имеет значения - знакомились Вы с делом или нет. Следователь составит акт об отказе, и все дела.
  Но - если Вы знакомитесь с делом - не спешите. Ваше время не ограничено. Не торопясь, выписывайте из дела всё, что найдете нужным. Отмечайте лист дела и абзац каждый выписанной Вами цитаты, а также, из какого документа она взята, каким числом датирована, кто составил протокол. Я рекомендовал бы переписывать, начиная с оглавления каждого тома - так легче ориентироваться в этом объеме бумаг и справок. Затем выписывайте интересующие Вас места, допустим, - показания свидетелей и очные ставки. Ваши показания. Фиксируйте все неточности, а также те места, где в разных протоколах один и тот же свидетель дает разные показания. Всё это пригодится для защиты в суде.
  Кроме того, каждый том дела должен был подшит и опечатан к тому моменту, когда его Вам принесут. Несоблюдение этого правила - грубейшее нарушение. Один следователь как-то сказал мне по этому поводу:
  А что мешает мне после того, как ты распишешься, вновь расшить дело, вставить какие-то листы, сшить и опечатать его снова? Я ничего ему не возразил. Но лишь молча, сам, своей ручкой пронумеровал все листы и расписался возле номера на каждом. Кстати, стоило мне "случайно" пропустить нужных мне несколько листов, как бы следователь доказал, что он их не вставил позже? Это тоже метод! Листы дела должны быть пронумерованы ручкой. Все пропуски пустые места должны быть заполнены прочерком: Z.
  Кстати, следите за этим в каждом подписанном Вами протоколе.
  И последнее - если следователь не дает Вам достаточно времени для того, чтобы Вы делали записи, и говорит, что на ознакомление дается столько-то часов, не спорьте. Предложите ему считать это время поминутно, за вычетом перекуров и перерывов на обед. Уверяю Вас, он откажется от своих претензий. И еще одно. Если у Вас есть адвокат, а Вы знакомились с делом без адвоката, то, стоит лишь Вам заявить об этом в суде, как дело сразу вернут следователю, так как это грубое нарушение Вашего права на защиту. Ну, а теперь, ознакомившись с делом, стоит отложить свои заметки и на время постараться вообще забыть о них.
  Вы ждете обвинительного заключения. Конечно, совсем не думать о деле Вам не удастся. Так уж устроен мозг, будет перебирать варианты, просчитывать шансы помимо Вашей воли. Не мешайте ему до времени! И, лишь получив обвинительное заключение, садитесь за работу. Вам нужно готовиться к защите. Как готовиться к защите в суде? Для того чтобы начать подготовку, следует для начала уяснить себе, как будет, или, вернее, как, в каком порядке должен проходить суд. А также права, которыми Вы можете пользоваться в суде.
  Итак, вернемся опять же к Уголовно-процессуальному
  кодексу:
  Статья 261 УПК
  Равенство прав участников судебного процесса.
  Обвинитель, защитник, обвиняемый ... пользуются равными правами по предоставлению доказательств и заявлению ходатайств. Статья 263 УПК Права обвиняемого в суде:
  1. Заявлять отводы.
  2. Иметь защитника.
  3. Заявлять ходатайства и высказывать свое мнение о ходатайствах других участников процесса.
  4. Просить суд о приобщении к делу документов, о вызове свидетелей.
  5. Давать объяснения по существу дела в любой момент суда.
  6. Просить суд об оглашении доказательств, имеющихся в деле.
  7. Задавать вопросы.
  8. Принимать участие в осмотре места происшествия.
  9. Имеет право, при отсутствии адвоката, принимать участие в прениях.
  10. Имеет право на последнее слово.
  Суд же проходит так:
  1. Судья оглашает состав суда, называет обвинителя (прокурора) и защитников, спрашивает, имеются ли отводы к составу суда, прокурору, адвокатам.
  Нужно учесть, что отвод должен быть обоснован и аргументирован очень тщательно. Лучше же, по возможности, обойтись без этого.
  2. Судья читает имеющуюся у него копию обвинительного заключения. Такая же должна быть вручена Вам как минимум за семь дней до суда. Если Вам вручили ее позже, этим нарушается Ваше право на защиту
  3.Судья обязан удалить из зала суда всех свидетелей.
  Статья 296 УПК
  После удаления из зала суда всех свидетелей судья спрашивает, имеет ли кто ходатайства о вызове свидетелей и приобщении к делу новых доказательств. Отклонение ходатайств не лишает Вас права подавать их в ходе суда. И еще одна статья:
  Статья 303 УПК
  Свидетель опрашивается первым тем, кто его вызывал.
  То есть, если Вы заявили о вызове некоего человека, то Мы имеете право опросить его первым, а это может дать очень выгодную позицию... И еще одна:
  Статья 306 УПК
  Оглашение показаний свидетеля, данных на предварительном следствии, может быть в случае их неявки или наличии противоречий.
  Ну, а теперь, ознакомившись с этими статьями УПК, вернемся и попробуем подготовиться к суду.
  Из наших вписок сделанных во время ознакомления с делом при его закрытии, выберем то, что нас интересует. С одной стороны, - показания свидетелей и другие доказательства, подтверждающие Вашу невиновность.
  Потом - отметим (обязательно с указанием страниц дела и ссылкой на протоколы) все противоречия и неубедительно написанные места в показаниях подставных (коль таковые имеются) свидетелей.
  На этих вопросах, которые Вы подготовите себе заранее, и будете строить свою защиту. Теперь сверим всё это с Вашим экземпляром обвинительного заключения. Потому что суд в первую очередь опирается именно на него. То есть - в выводах, мнениях, решениях суда лежит то, что написал следователь. И Ваша задача - показать противоречивость и абсурдность, бездоказательность обвинения. Значит, если в различных протоколах допроса свидетелей - выбирайте то, что Вам надо, отмечая противоречия в Вашу пользу. Приводите свои, имеющиеся у Вас в запасе, доказательства.
  Но всё это зависит от Вашего конкретного дела, и способа защиты.
  Иногда имеет смысл просто обратить внимание суда на неправильно примененную следователем статью. Подпустим, не убийство, а тяжкие телесные повреждения - если Ваш покойник успел прожить более часа. Или убийство при смягчающих обстоятельствах. На почве ревности или в состоянии аффекта, - срок на треть меньше!
  Или - с применением статей 13- 17 УК - попытка совершения чего-нибудь. Но это уже не мое, а Ваше дело.
  Вот примеры, из которых можно судить, что одно и те" же действие в зависимости от того, как оно описано, влечет за собой последствия по разным статьям Уголовного кодекса и соответственно с большой разницей в сроках наказания.
  То, что кто-то вошел в чужую квартиру можно квалифицировать как кражу (ст. 185 УК) или попытку кражи, если не успел вовремя выйти. Но можно квалифицировать и как проникновение в чужое жилище без попытки кражи (ст. 162 УК). Но мало ли что Вам может понадобиться в чужой квартире? Может, Вы подозреваете, что Ваша жена в этот момент находилась именно там или иногда там бывает, и Вы решили поискать следы?
  Или же на улице у Вас в руках оказываются сумки с какими-то вещами, и, на удивление, как раз такие же вещи где-то неподалеку были украдены только что. Возможно, это кража. А, возможно, присвоение чужого, найденного имущества (ст. 193 УК) либо как приобретение краденого (ст. 198 УК). Какое-то действие может быть описано как вымогательство (ст. 189 УК). А может быть как захват заложника, что гораздо тяжелее. Но может быть описано как противодействие законной предпринимательской деятельности (ст.206 УК). Так же может быть описано как принуждение к выполнению гражданско-правовых обязательств - незаконными методами (ст.355 УК), что гораздо легче. Либо как самоуправство (ст. 356 УК), что еще легче. Что-то может быть описано как умышленное убийство (ст. 115 УК) либо как нанесение тяжких телесных повреждений (ст. 123 УК). Но могут быть и смягчающие обстоятельства. Такие как мнимая оборона (ст. 37 УК), необходимая оборона (ст.36 УК), состояние аффекта (ст. 116 УК), превышение пределов необходимой обороны (ст. 118 УК). И крайняя необходимость (ст. 39 УК) и т.д. Читайте в приложении статьи кодекса и учите матчасть, как учат в армии.
  На этапе же подготовки к суду Вы можете аккуратно, на стандартном листе записать свои показания.
  Суд
  Приехав в суд, Вам остается лишь медленно, соблюдая знаки препинания, продиктовать секретарю судебного заседания свою речь.
  В этой речи Вы можете делать ссылки на конкретные листы дела, на которые хотите обратить внимание суда. Просить судью зачитать какую-то страницу для иллюстрации Вашей мысли.
  Когда Вы закончите читать, Вам предстоит отвечать на вопросы.
  Сначала вопросы задает судья, затем прокурор, после - адвокаты и другие (если есть) подсудимые. Записывайте быстро и кратко, вопросы и свои ответы на тех же листах.
  По окончании судебного заседания, в этот же день, Вы можете подать судье ходатайство о приобщении к материалам дела Ваших собственноручных показаний. Судья может в принципе и отказать. Но вряд ли. И, если Вы сошлетесь в этом ходатайстве на то, что Вас заботит тщательность ведения протокола и избежание ошибок в записи сказанного Вами, - не откажет.
  Кстати, адвокат теперь может поставить на свой стол диктофон, предупредив судью, что будет вести запись процесса. Это тоже помогает избежать ошибок и подтасовок.
  "Ошибки" же в суде делаются вот как:
  Дело в том, что, по правилам, ведения протокола в суде вопросы не записывают. Записывают лишь ответы.
  И может (а пользуются этим приемом часто) получиться так:
  Прокурор спрашивает свидетеля, допустим, плачущую женщину:
  В.: Почему Ваши показания в суде отличаются от показаний на следствии?
  О. Я не знаю, почему. Я так и говорила. Я не знаю, не понимаю.
  В.: Почему Вы плачете? Вам их жалко?
  О.: конечно, мне их жалко...
  И записано это будет, можете не сомневаться, так: "Я не знаю, почему показания разные, не понимаю. Мне их жалко..." Совсем другой смысл, не так ли?
  Кроме этого, в суде у судьи особая роль - она "ведет" процесс.
  Это значит, что между судьей и секретарем есть система условных знаков. Допустим, поднятый мизинец означает: "Этой фразы не писать". И много других, у каждой пары по-разному. Ведь известно, что если вести как следствие, так и суд по закону, развалились бы больше половины всех дел. После Вас допрашивают свидетелей. Я уже говорил, что адвокат имеет право брать у свидетелей объяснения. В суде же было бы очень хорошо для Вас, если Ваши свидетели после выхода из зала, тут же запишут (или заранее подготовив, подправят) свои показания и ответы на вопросы, и отдадут Вашему адвокату. А тот подаст их для приобщения к делу. Задавая вопросы свидетелям, ставьте их в такой форме, чтобы ответы на них устраивали Вас. Требуйте не кратких, а полных ответов, чтобы из ответа можно было понять суть вопроса.
  Также вы можете в любой момент потребовать у секретаря прочитать вслух, как записан ответ на заданный вопрос. И потребовать внести в протокол нужный Вам ответ. Это Ваше право.
  В ходе суда есть еще несколько уловок, которыми Вы можете воспользоваться.
  
  Во-первых, Вы можете подать ходатайство о кратком ознакомлении с делом.
  Ведь с того момента, когда Вы с ним знакомились до суда, прошло немало времени. А вдруг следователь что-то заменил?
  Да и просто освежить в памяти не мешает (Это ст. 225 УПК).
  Кроме того, есть статья 257 УПК - О непрерывности, устности и непосредственности судебного заседания. Это значит, что, если в ходе суда отмоется дверь, и кто-то скажет хотя бы пару слов судье, будь это его жена или просто посторонний, спросит что-нибудь, Вам нужно лишь потребовать занести этот момент в протокол.
  Это нарушение непрерывности... и т.д. А что, если этот заглянувший подал судье какой-то знак"? Кроме этого, Вы в любой момент можете прервать суд, сославшись на плохое самочувствие.
  Иногда и это может пригодиться.
  Есть и статья 214 УПК- изменение меры пресечения судом. Конечно, 80% за то, что Вам откажут, но попробовать стоит.
  Есть и статья 277УПК - изменение обвинения судом, где обвинение может быть изменено. В ходе суда лишь в сторону смягчения, но не ужесточения наказания. И статья 258 УПК - если в ходе суда меняется его состав, суд должен начаться сначала. То есть с опроса Вас, свидетелей и т.д.
  Вот вроде бы и всё о суде. Есть Вам удастся доказать свою невиновность, не спешите радоваться.
  Со времен Советской Власти в судах в ходу
  формулировка:
  - По убеждению суда...
  Это значит, что у суда нет, и не может быть доказательств Вашей вины.
  Но прокурор прочитает длинную речь, ничего не доказав по сути. А судья прочитает такой же, ничем не обоснованный приговор. И Вас осудили "По убеждению суда". Что делать? Терпеть и молчать? Ни в коем случае. Сдаться никогда не поздно!
  В течение семи суток после получения на руки копии приговора Вы можете подать Аппеляцию.
  Это новое для меня слово. И новая, недавно введенная инстанция для обжалования приговоров. При мне такого не было. Люди просто писали кассационную жалобу. Сейчас появилась эта самая аппеляция. Дай Бог, таким методом мы до суда присяжных дойдем. Отличие небольшое есть. Кассационная жалоба писалась в свободной форме. Аппеляция имеет определенную форму, обращения и изложения, а также своеобразные сложности в подаче. (См. Приложение, ст.ст. 347-350 УПК). Есть один существенный плюс - при рассмотрении аппеляции Вас доставляют в суд, Вы присутствуете на заседании. Кассационные жалобы рассматривались однозначно в отсутствии тех, кто находится в СИЗО, и в течение не более 20 минут на каждую.
  Но до написания апелляции Вы имеете право на ознакомление с Протоколом судебного заседания в порядке ст. 88 УПК.
  Там Вы наверняка сможете найти много ошибок. Можете подать, ознакомившись, замечания на протокол. В общем-то, это не имеет значения, даже если Ваши замечания обоснованы, и суд их примет. С протоколом следует знакомиться для того, чтобы при составлении кассационной жалобы можно было при ссылке на чьи-то слова в зале суда опереться на конкретные листы дела и дату протокола. Далее пишем:
  Аппеляцинный суд.
  От....................................
  (фамилия, имя, отчество, год рождения, когда и каким судом к какому сроку, по какой статье осужден)
  Аппеляция
  Я, (Ф.И.О.) осужден .................судом к годам. С приговором суда не согласен, о чем после ознакомления с протоколом суда будет подана аппеляционная жалоба в полном объеме.
  Дата.
  Подпись.
  Такая краткая аппеляционная жалоба нужна для того, чтобы зафиксировать факт, что Вы с приговором не согласны, жалобу подали вовремя, но у Вас теперь есть время написать ее не спеша и подумать более чем 7 положенных дней.
  Или, если с протоколом знакомиться нет нужды, либо если Вам нет необходимости долго думать:
  Я, ...........осужден ... судом ... по статье......числа
  ... месяца ... года.
  С приговором суда не согласен, считаю его несправдливым по следующим основаниям:
  Суд (страница приговора, абзац) утверждает, что вина такого-то доказывается следующими материалами дела:
  1. То-то (цитата из протокола)
  І.А. Что противоречит (Љ стр. Љ тома, показания, ссыпка на протокол) и опровергается тем-то (Љ стр. Љ тома, и т.д.)
  2. Цитата Љ2.
  2.А. Что опровергается (Љ стр. Љ тома, и т.д.)
  И так по каждому пункту.
  Далее следует краткое резюме - выводы, к которым, по Вашему мнению, должен был бы прийти суд. Все это должно занять не боле листа. Нужно указывать также все нарушения, допущенные судом в ходе процесса.
  И еще раз, подробно, пройтись по пунктам обвинения. И - как итог:
  На основании вышеизложенного прошу приговор ... суда отменить, дело производством прекратить (отправить на новое расследование; новое судебное рассмотрение; и т.д.)
  К аппеляции прилагаются следующие документы: I
  2... Число. Подпись.
  И - отправляйте.
  При чтении обращают внимание в первую очередь на начало и конец жалобы. А также на выделенные в ней места. Но - выделять какую-то мысль подчеркиванием нельзя, так как человек подсознательно будет сопротивляется, это как бы навязывание ему своего мнения. Выделять можно только пунктуацией, абзацами, пробелами.
  После этого смотрят на приговор. И, если Ваши доводы весомы, вы можете выиграть.
  Аппеляционный суд может отправить дело на доследование, на новое судебное рассмотрение, или вообще прекратить дело.
  Имеет значение также - присутствуют ли при рассмотрении дела адвокат. И - какой это адвокат. Если не зубастый - тоже плохо.
  Вы тоже можете повлиять на ход разбирательства Вашего дела.
  Напишите одну или несколько жалоб. Большинство жалоб будут отправлены, если в них Вы жалуетесь на действия суда, для присоединения к аппеляционной жалобе. Но на них уже будет резолюция: "Разобраться и доложить".
  И это может сыграть свою роль. И даже количество жалоб может сыграть свою роль - кто рискнет взять на себя ответственность и несправедливо поступить со скандалистом?
  Ну, а не получилось, и приговор районного суда утвердили, тоже не стоит сдаваться. Есть еще статьи 367, 368, 369 УПК Украины. Статья 367 УПК
  Основания для отмены приговора в аппеляционной инстанции.
  Статья 368 УПК
  Односторонность или неполнота дознания, предварительного или судебного следствия.
  Статья 369УПК
  Несоответствия выводов суда, изложенных в приговоре, обстоятельствам дела:
  1. Если выводы не подтверждены доказательствами.
  2. Если суд не принял во внимание доказательства, которые могли существенно повлиять на его выводы.
  3. Если при наличии противоречивых доказательства суд не обосновал свой выбор того или другого.
  4. Если выводы суда имеют противоречия.
  Вы теперь можете ссылаться на эти статьи и на их нарушения и писать дальше:
  Кассационные жалобы или Жалобы в порядке надзора.
  Бороться надо до победы. Вот некоторые адреса, куда можно обращаться:
  Верховный Совет Украины
  Киев, ул.Грушевского, 5/7.
  *Верховный суд Украины
  Г.Киев, ул.П.Орлика, 4, 4а. Тел.: 2933313 и
  5739303
  *Киевский городской суд:
  Г.Киев. Владимирская, 15. тел.: 2282514.
  Прокуратура г. Киева
  Г.Киев, Предславинская, 45/9, тел: 2648257.
  Главное управление МВС Украины
  Г.Киев, Владимирская, 15, тел: 2126333.
  Главный центр общественных связей МВС
  Г.Киев, ул.П.Орлика, 22/2, тел.2913468.
  Українська правнича спілка
  Київ, 40-р. Жовтня, 19., тел: 2650059.
  Центр правовых услуг
  Г.Киев, пр. Победы, 104 Б. Тел: 4529261.
  Столичная коллегия адвокатов
  
  Г.Киев, пер. Музейный, 8. Тел.: 2285563.
  Национальная юридическая коллегия
  Г.Киев, Артема, 49. Тел.: 4620300
  Миссия международного Красного креста
  Г.Киев, ул. Б.Хмельницкого, 68, к.64. тел.: 2464318.
  Международная федерация Красного креста и Красного полумесяца
  Г.Киев, ул. Пушкинская, 30. Тел.; 2286110. ^Генеральная прокуратура Украины
  Г.Киев, Резницкая, 13/15, тел. 2901020.
  *Прокурор по надзору за соблюдением законодательства в местах лишения свободы *Бабенко В.И.
  Киев, бул. Л. Украинки, 27/2.
  Отдел помилования при администрация Президента.
  Киев, Банковская, 11.
  Департамент исполнения наказания ДДУ ПВП
  Киев, Мельникова, 81.
  *Уполномоченный ВР по правам человека
  Киев, Институтская 21/8.
  *Отдел по надзору за соблюдением законности в органах суда и следствия.
  Киев, ул. Владимирская, 53/38.
  * Отдел защиты прав человека. Проф. П.Колосов.
  Государственный университет им. Шевченко.
  Киев, ул. Владимирская, 58
  THE REGISTRAR
  EUROPEAN COURT HUMAN RIGHTS
  COUNCIL OF EUROPE
  F - 67075 STRASBOURG CEDEX.______________
  * звездочкой отмечены те адреса, куда я писал лично и откуда получал толковые, обстоятельные ответы и конкретные результаты.
  **для подачи документов в европейский суд необходимо пройти все инстанции в Украине. Форма документа:
  А. Имя, дата рождения, гражданство, пол, род занятий, адрес.
  Б. Наименование государства.
  В краткое изложение сути.
  Г. Сжатое изложение фактов.
  Д. Список решений официальных властей с точной датой
  каждого решения, краткого содержания и перечисления инстанций, вынесших их.
  Подача документов в Европейский суд может быть не позднее 6 месяцев после прохождения последней внутригосударственной инстанции.
  Если же все нормально, и ваше дело отправлено на пересмотр, то следует знать еще об одной статье УПК
  Статья 156 УПК
  Сроки содержания под стражей.
  I. Содержание под стражей может быть сроком не более двух месяцев. Этот срок может быть продлен областным прокурором или прокурором г. Киева до 6 (шести) месяцев со дня заключения под стражу.
  2. В исключительных случаях, и только в отношении лиц, обвиняемых в особо тяжких преступлениях, этот срок может быть продлен зам. Генерального прокурора Украины до 1 (одного) года и Генеральным прокурором Украины до 1,5 (полутора) лет.
  3. Дальнейшее продление срока не допускается, подследственный подлежит немедленному освобождению.
  4. В случае невозможности закончить следствие в предусмотренные сроки, отправляют дело в суд в части доказанного обвинения. Остальное заканчивается обычным порядком.
  5. Материалы дела предъявляются обвиняемому для ознакомления за 1 (одни) месяц до окончания предельного срока (по п.п.2, 4)
  6. При возвращении дела на доследование санкция дается прокурором, осуществляющим надзор в пределах 1 (одного) месяца с момента поступления к нему дела. Дальнейшее продление осуществляется в пределах и в порядке п.п. 1, 2 и 6.
  7. Время ознакомления с делом при исчислении срока содержания под стражей и меры пресечения не засчитывается.
  Это значит, что, если с момента ареста до ознакомления с материалами дела и передачи его в суд Вы просидели, допустим, 4(четыре) месяца по санкции областного или Киевского городского прокурора, и статья, по которой Вас обвиняют, не тяжелая, то, пи возвращении дела из суда или кассационной инстанции на доследование, Вас могут продержать еще месяц, но не более двух. А дальше - или осудить или выпустить, изменив меру пресечения.
  Конечно, они могут выпустить и, выждав неделю, снова посадить, и тогда санкция будет считаться сначала в общем порядке...
  Но уж от Вас зависит - добьетесь ли освобождения и дадите им возможность посадить себя снова... Кто-нибудь, прочитав всё это, может возразить - слишком уж всё мрачно. Дай Бог ему никогда не попасть в эту мельницу и не испытать на себе жесткость жерновов закона, перемалывающих людские судьбы.
  Но всё обстоит именно так: в тюрьму дорога широкая, а из нее - калитка узенькая... И те, кто не верит, - спросите у тех из Ваших соседей и знакомых, кто хоть раз прошел через эти ворота. Они скажут Вам, что, стоит попасть лишь раз, и отсидеть... А во второй и следующие никого уже вообще не будет интересовать - виновен ли человек, и осудят уже за то, что ранее был судим.
  Это любимая фраза следователей и судей, на которой строится приговор:
  Будучи ранее судим, на путь исправления не стал...
  Почему же так? - спросите Вы. - Почему, если плохой закон был при советской власти, его не изменят сейчас, когда нет ни Союза Советских, ни той же власти?
  И это я могу Вам пояснить. Сошлюсь при этом на официальные источники, статью из газеты "Голос Украины" от 27 июля 1995 г. Љ138 (1138) "Права человека и мафия".
  Эта газета - официальный органа Верховного Совета, ее читает и Президент, и вся верховная власть.
  Так что о том, что происходит в системе МВД, они прекрасно осведомлены, уж будьте уверены. Но никто ничего не делает.
  А единственного человека, пытавшегося провести Уголовно-Судебную реформу, В.Онопенко, тихо ушли с поста министра юстиции, где он ничего не сумел сделать, борясь с противодействием всей системы. Я привожу не всю статью, а лишь те места, с которыми лично я согласен: Итак: Что такое Система и Мафия? Анализируя события последних лет в Украине, неминуемо придем к выводу, что мафиозные структуры возникли в первую очередь как инструмент новой экономической политики. Теневая же экономика - и это общеизвестно - начала формироваться в СССР задолго до сегодняшних событий, поэтому основные причины перехода к НЭПу носят экономический характер.
  Аналитики-советологи США предсказывали развал СССР по экономическим причинам в 70-е годы, когда истощатся запасы нефти, и гнилое правительство не сможет более за счет нефтедолларов поддерживать стабильные цены и зарплату при полном развале экономики в стране. Они ошиблись на 10 лет. Но если бы нашелся еще один Самотлор, то мы и до сих пор праздновали бы победу Октября.
  Сыграло роль и то, что партийно-хозяйственная верхушка, накопив некоторые средства, не имела возможности вкладывать их или тратить в свое удовольствие.
  И две эти причины вместе и привели к перманентной революции, названной Перестройкой.
  Важной особенностью этой "Перестройки" стало то, что во время ее проведения по заказу и под контролем партийной номенклатуры изменилась лишь экономическая основа государства, и не решился вопрос о власти.
  Политическое управление в нашей стране хоть и изменилось внешне, осталось, по сути, тем же. Смена руководящих лиц - еще не смена власти, и это определило дальнейшие события. Казалось бы, изменили законы, деньги вытянули из чулка и пустили в дело - и страна должна бы привстать. А не тут то было. И вот почему. "Теневые" деньги были вложены в такие сферы экономики, коммерческие структуры, где они одновременно и отмывались, и приносили максимальную прибыль.
  Это оптовые "купи-продай", всякие СП и МП, которые ничего не производя, имеют миллиардные прибыли.
  Банки, финансирующие преимущественно такие структуры, живут за счет инфляции, не спеша вкладывать деньги в производство, так как выгода тут будет меньше, и искать ее дольше. Это и страховые компании, и игральный бизнес и многое другое, - все те сферы, ставшие традиционными для мафиозных структур Запада. Это общеизвестно.
  Захватив ведущие позиции в экономике, и не желая допускать к этой кормушке возможных конкурентов, бывшая партноменклатура, переквалифицировавшаяся в бизнесменов, с успехом использует государственные силовые структуры, налоговую инспекцию,
  соответствующие отделы и управления исполкомов, таможню, милицию, СБУ, прокуратуру, суд и, разумеется, сугубо криминальные элементы.
  Бесчисленные, без каких-либо оснований проверки, "наезды" ОМОНа, фальсификация и подтасовка компромата, задержание "по подозрению" на 30 суток, содержание в тюрьме по несколько лет без вины и оснований. Внутрикамерное давление, физическая расправа с помощью рэкета и убийц, - все это далеко не полный список из набора приемов этих господ, и приученных к выживанию любой ценой суровой Советской и аппаратной школой. И против этого обычному человеку нужно быть хитрее, умнее, осторожнее их, чтоб хотя бы подняться выше лотка на базаре.
  Все вышеизложенное и создало феномен украинской мафии - в корнях своих отличающейся от сицилийской. Монополию такой могучей системы как КПСС, заменила монополия не менее могучей структуры - мафии. Друзья помогают друзьям, и, если не могут друзья, - помогут друзья-друзей-друзей...
  Объединяющей, а поэтому главной структурой новой украинской мафии являются правоохранительные органы. Возможно, что лишь руководство знает в полном объеме всю картину, понимая, что и как. Но честных, действительно честных там единицы.
  Нельзя остаться чистым, живя среди собак - или сам гавкай или съедят. И честный или не выживает, или уходит, или - не имеет реальной возможности влиять на что-либо, принимая решения.
  Итак, украинское партруководство решило строить в стране капитализм. "Теневой" экономике дали зеленый свет они ведь были единственными, кроме партии, владельцами реальных денег. В ответ тут же активизировался и рэкет (вымогательство). Вначале, когда жертвами рэкетиров становились мелкие спекулянты, бармены, валютчики - это никого из власть имущих не беспокоило. Занимался рэкетирами обычный уголовный розыск, а суды карали их легко: 1 - 2 года. Но лишь на арену НЭПа выплыли МП, СП, основатели которых стали вчерашние партаппаратчики, когда в этих структурах стали накапливаться значительные средства, рэкетиры переключили свое внимание на них. При этом вместо разового получения денег всё чаще стали требовать от своих "подопечных" постоянной дани.
  Бывшим партийно-хозяйственным активистам наезды не понравились, а так как деньги и власть все еще были в их руках, приняли определенные меры как в правовом, так и в организационном плане. Наказание за вымогательство стало строже (вместо ст. 144 УК на 1 - 5 лет стали применять 86.2 УК, что весит уже до 10 лет). А для защиты одних преступников - "экономических" от других -"криминальных" были созданы в МВД и СБУ так называемые 6-е отделы (управления). Конечно, возмутятся сейчас высокие чины в погонах: "Ложь, - скажут они, - хоть и есть отдельные факты, но мы с ними боремся!" Но в этом случае идет речь: - Не об отдельных фактах коррупции.
  Не о том, что правоохранительные органы создают "крышу" преступной деятельности отдельных мафиози.
  Не о так называемых "разводах", практикующихся в подразделениях БОП, когда предпринимателя, обратившегося за защитой и наехавших на него рэкетиров, без заведения уголовного дела просто "разводят" как расшалившихся детей по углам. Не о так называемом "милицейском рэкете", когда отдельные работники 6-х отделов (управлений) вымогают у предпринимателей выплат "налогов" не рэкетирам, а им лично.
  И даже не о том, что "государственный рэкет" вообще, достигнув сегодня необычайных размеров, гораздо опасней рэкета "частного", то есть привычного, криминального. Опасней и методами воздействия, перечисленными выше, отсутствием морали и каких-либо принципов, беспределом. Рэкетирам "частным" не приходило даже и в голову для выбивания денег угрожать детям, семьям. "Новый" же рэкет в жестокости не знает границ. Речь идет о конкретном интересе конкретных сотрудников в мафиозных структурах И именно этот интерес обрекает на провал любые попытки покончить с мафией на Украине. Что мы и наблюдаем на практике.
  Интерес этот в том, что руководство правоохранительных органов разных уровней вложило свои "теневые" деньги в такие же структуры. Источник этих "теневых" денег ~ тема отдельного разговора, и может лечь в основу многих детективных романов... и они получают сегодня не разные ' "взятки", а процент от прибыли этих предприятий. А это уже качественно новый уровень. Характерно и то, что сегодняшний "частный" рэкет, кто поумней, тоже уже не требует дани в прежнем виде, вместо этого подписываются договора "о совместной деятельности" - и получаются регулярные отчисления от прибыли.
  Люди учатся у своих учителей... Тем более, что такой способ практически неподсуден, и будет неподсуден еще долго. Не будет такой статьи и в кодексе, верхушка МВД этого не допустит, ибо кто станет копать яму сам себе?
  Сегодня же вряд ли можно найти частное, да и, наверно, государственное предприятие, которое не содержало бы рэкетиров. И ни один из директоров при этом не поспешит в милицию с соответствующим заявлением. Потому что не будет этих - будут доить другие. А милиция, выкачивая деньги, практически ничего не гарантирует. По жестокости же превосходит рэкет. От них уже так просто не вырвешься. Преступные же авторитеты в нашей стране, наверное, единственные, сохранившие понятие о порядочности. И не только в отличие от "госрэкета" никогда не обирают понапрасну, до последнего. Но и владеют практически всей оперативной информацией на местах. Могут точно и быстро найти обидчика, выбить долг и прочее...
  В правоохранительных органах - и это тоже очень важный момент - давно и прочно установилась круговая порука. Когда один БОСС имеет на другого компрометирующий материал (например, начальник милиции или 6-го отдела на прокурора) и тот вынужден прикрывать преступную деятельность первого, увязая тем самым все глубже. И это вторая половина ответа на вопрос - почему правоохранительные органы не смогли ликвидировать ни одной из крупных - общеизвестных к тому же! - рэкетирских групп.
  На этом же строят свои отношения с подразделениями по борьбе с организованной преступностью прокуратура и судьи. Было время, когда прокуратура не контролировала деятельность 6-х отделов даже формально. Это не изменилось и поныне. Прокуратура, высшая инстанция надзора, считает за лучшее не лезть в глубь деятельности "таких уважаемых органов".
  Санкции на обыски, аресты, прослушивание телефонов дается им, веря на слово. Тем более что по закону работники следственных органов имеют право проводить обыск и без санкции прокурора, на основании "имеющейся оперативной информации". Разумеется, они обязаны после того поставить в известность прокуратуру не позднее чем через сутки, но это роли не играет. Свой своего всегда покроет, разве не так?
  Суды же, определяя наказание, давно уже руководствуются не фактами, доказательствами и обстоятельствами дела, а ... "внутренним убеждением" - что следует понимать как "оперативной необходимостью".
  История повторяется. 6-е отделы и управления уверенно получают статус органов над - законом. Это было - тройки, судившие без суда... Сейчас, кажется, ї пытаются надстроить еще одну над-структуру - федеральное следственное бюро, или как его там еще хотят озаглавить "свою" службу. История учит, что любая неограниченная власть, с какими благими намерениями она не создавалась бы, всегда ведет к злоупотреблениям, к злу, к беспределу и тьме.
  И чем больше наш парламент, 80% в котором те же бывшие партхозактивисты, будет давать этим службам неограниченных прав, тем организованная преступность в Украине будет крепче и организованней.
  Вот еще одна закономерность, которую трудно не заметить - с каждой новой победой этой мафии всё громче раздаются крики о борьбе с организованно преступностью. По чему?
  Но ведь и рядовые сотрудники МВД хотят кушать. Им нужно повышать зарплату. Чтоб они выполняли поставленные перед ними задачи, давать им и кое-какую технику.
  В Министерстве внутренних дел ничего по сути, не изменилось. Размножаются, как грибы после дождя, генералы от милиции. Сменили аббревиатуру УВД на УМВД, выдавая это за коренные изменения в структуре и кадровую перестройку в милиции. Объявили корреспондентам, что планируют вернуть в органы даже тех, кто ушел...
  А как насчет тех, кого ушли по сфабрикованным делам? Взяли несколько мелких грабителей и рэкетиров, с помощью газетных публикаций и телепередач выдавая это за борьбу с организованной преступностью. Вы следите за этими передачами? Тогда, очевидно, заметили, что любых двух алкоголиков, с перепою ограбивших ларек, уже выдают за организованную группу? Мафия в Украине просочилась вглубь и вширь ее политической и управленческой структуры. Настолько, что назначение начальника УМВД "со стороны" никого не волнует. Кто кого будет ловить?
  И, наконец, последнее.
  Становится очевидным, что сегодня в Украине происходит не борьба с мафией, а борьба мафии с "мелочевкой", мешающей "нормально" работать преступникам в ЗАКОНЕ. И в лучшем случае происходит борьба одних мафиозных структур с другими, - руками силовых государственно-мафиозных структур. Борьба за сферы влияния и рынок, подчинение источников денег и перераспределение территории влияния.
  В связи с историей Звягильского, Боженара, и других было много споров - что это? Сведение политических счетов или антисемитизм? Ни то и ни другое. Посмотрите на зам. Мороза. Ткаченко. Где он? Как себя чувствует? Он спокоен.
  Потому что он - власть. И за его спиной - власть.
  Мешает генеральный прокурор? Вы можете наблюдать, как его едят, несмотря на прямую и явную поддержку прокурора Президентом...
  И именно эту, клановую борьбу наша мало что понимающая пресса выдает за "самоотверженную борьбу с преступностью..." Ведь не считаете же вы, что более 200.000 тонн бензина можно вывезти за пределы Украины незаметно? Как зажигалку в кармане? И мощные спецслужбы Украины ничего об этом не знали? Знали, конечно, сейчас они наперегонки признаются в этом. Знали и молчали, ведь расстановка мафиозно-политических сил в то время была другой. Они и помалкивали.
  И наверняка сегодня где-то, в чьем-то сейфе лежит компромат на сегодняшнее руководство страны. "Честный", сфабрикованный или подтасованный компромат - нет разницы. Но лежит. До поры до времени. Кто-то скажет:
  -Какая разница, кто кого сдает и садит? Лишь бы дело шло...
  на уровне участкового оперуполномоченного, может быть, это и верно. Но для страны, для Украины, далеко не все равно. Потому что на деле происходит не разгром, а укрепление, укрупнение, реорганизация и централизация мафии. За наш с вами счет.
  Кому из Вас стало легче жить после того, как арестовали нескольких людей с громкими фамилиями, и посажено как якобы организованные группы несколько десятков людей?
  Цены упали? Спокойней стало на улице? Наоборот! Ничего, кроме горя их семьям и премии тем, кто это задумал и исполнил... В Днепропетровской области создано правозащитное объединение АНТИМАФИЯ. Своей целью они ставят создание новой партии, желая привести к власти новых людей, не партактивистов в прошлом. Может быть, это и выход. Это долгий и трудный путь. Но лучшие результаты достигаются именно упорным трудом. Быстро можно лишь испортить. Но я уверен, что ни одна из украинских партий не была создана без контроля и помощи КГБ-СБУ. Ну, не верю, что такая серьезная организация, имеющая своих осведомителей (зачастую на ведущих ролях) практически во всех, даже самых мелких рэкетирских группировках, оставила без внимания такое важное и нужное дело.
  И если исходить из предпосылки, что СБУ, как и МВД, будучи силовой структурой, подконтрольна мафиозным структурам на разных переплетающихся в один огромный клубок уровень, то эта затея заранее обречена на провал. И если и дадут что-то создать, то идею или саму организацию вовремя кастрируют. Как это произошло с РУХом - это очень яркий пример.
  А ведь в своё время именно у РУХа было более всего шансов изменить ситуацию к лучшему. Где же РУХ теперь?
  Так что же делать? Неужели нет выхода?
  И эта страна, как "Заповедник непуганых коммунистов" обречена на прозябание и упадок? Нет! выход есть. Безвыходных ситуаций не бывает вообще, даже для отдельной личности, а уж для народа - тем более. Что же делать?
  Выбирать! Выбор - как вы хотите жить, за вами. Ваше личное будущее зависит только и лично от Вас. Смотрите, кого вы выбираете в депутаты. Ведь именно те, кого вы выбрали, сидя на ваших шеях, называют вас быдлом и толпой, набивая мошну вашими деньгами. Вы их выбрали по простоте своей. ... И если кто-нибудь скажет вам, что он против того, что коммунизм нужно объявить вне закона; ... Если Вас будут убеждать, что стране нужна "сильная рука" и "хозяин";
  ... Если кто-то скажет, что нужно еще раз усилить борьбу с преступностью, что он после выборов будет с этим бороться, ничего не говоря конкретно; ... Если кто-то скажет, что у нас не мафиозно-государственное правление;
  ... и что до суда присяжных наша страна еще не доросла, -
  Знайте: это враг!
  Значит, он или ест, или будет есть, или хочет есть из той же заманчивой партийно-государственной мафиозной кормушки. Он не будет есть Ваше - он съест Вас!
  Выбор - за Вами.
  Я специально в конце, отдельно отметил слова о суде присяжных.
  Реформа судопроизводства нужна как воздух. В.Онопенко, экс-министр юстиции Украины, 12 июня 1995 года в аналитической записке к Верховному Совету Украины отметил, что сравнительно с 80-ми годами:
  - количество судей выросло в 2 раза;
  затраты на их содержание выросли в 3 - 4 раза;
  - качество их работы ухудшилось катастрофически.
  И всё это как результат того, что судьи стали неподконтрольны.
  Может, он и прав. Может, судей и надо хоть как-то контролировать. Но, если это и мера, то лишь наполовину.
  Нужно менять всю систему правосудия. И это - в первую очередь!
  Милиция, - какая бы она ни была - нужна любому государству. И при всех ее недостатках она будет делать свое дело.
  Арестует ли она Вашего соседа, даже совершенно невиновного, Вам ведь, в сущности, все равно. Ведь так?
  Но если это коснется Вас - Вы захотите иметь возможность оправдаться, защитить себя? Для этого и нужна реформа правосудия:
  пусть следователь сфабриковал дело...
  - пусть пропустил его нечистый на руку прокурор...
  - пусть судья, руководствуясь "внутренним убеждением" вынесет несправедливый приговор...
  но если присяжные, десять человек, десять случайных граждан, каждый на основании своего собственного жизненного опыта и обладающие правом решающего голоса, скажут: "Нет!", -
  человек будет признан невиновным!
  и пусть кто-то купит, уговорит, запугает компроматом следователя, прокурора, судью, но какой компромат можно собрать на обычного, рядового человека? Что выпил не там, где надо, и не с кем, с кем надо?
  Он будет признан виновным!
  Поэтому, если вы приложите хотя бы минимум усилий сейчас - Вы сможете защитить себя потом.
  Не сделаете этого - терпите. Вам останется уповать лишь на чудо, и па те главы, что прочитали этой книги... Каждый народ имеет те законы и тех правителей, которых он достоин... Вы считаете, что Вы достойны Беспредела? Вы достойны того, чтобы Вас топтали парни в серых рубахах с дубинками, с матом выбивая Вам зубы, плюя Вам в душу и щупая сальными лапами Ваших жен и сестер?
  Да?
  Нет?
  Выбирайте!
  И еще одна глава, самая короткая:
  О потерпевших
  Надеюсь, Вы понимаете, что Вы и Ваши проблемы Правосудию не интересны?
  Что, если у Вас что-то украли, то это навсегда, так как если что-то и найдут, то эти крохи разворуют те, кто нашел?
  А то, что останется, будет приобщено к вещественным доказательствам?
  Что Вы с этой минуты станете предметом пристального внимания как тех, на кого Вы жалуетесь, так и тех, кому жалуетесь?
  Что честь и достоинство в этих стенах не защищают, а лишь топчут?
  Что если по Вашему заявлению кого-то и посадят, то в 8 случаях из 10 не того, кто виноват, а того, кого случайно поймали, или того, кого надо?
  И что с этой минуты Вам стоит опасаться любых гостей?
  Вы уверены, что Вам это надо? Что Вам надо именно это? И что это надо именно Вам? Или стоит поискать другие пути? Уголовный кодекс предоставляет Вам массу допустимых возможностей, те же, упоминавшиеся выше статьи: 36УК - необходимая оборона, 37УК - мнимая оборона, и даже ЗВУК - нанесение повреждений чьему-либо организма при задержании злодея. Есть статьи 118УК и 134 УК регламентирующие такие отношения.
  Чи Ви не козаки? Лагерь
  Еще несколько слов на тот случай, если Вам не удалось во время следствия и суда доказать свою невиновность, если не помогла и кассационная жалоба.
  Горько, досадно осознавать собственное бессилие, но, к сожалению, в условиях сегодняшнего нашего правосудия это реально.
  Не миновала эта судьба и меня. Что делать, пока не изменим законы, - придется мириться с таким положением.
  Но бороться можно и находясь в лагере.
  Там даже легче. Ведь до этого у Вас нет возможности обратиться во многие инстанции, так как все Ваши заявления идут через ту инстанцию, за которой Вы числитесь. То есть - Ваш следователь или судья решает - отправлять ли Ваше заявление или жалобу по назначению или ответить формальной отпиской самому. В лагере уже легче. Вы можете писать не только официальным путем, но другими каналами.
  Вы можете обратиться в прессу.
  Вы можете написать в правозащитные организации, которые до сих пор были для Вас закрыты.
  Поэтому несколько слов о том, что Вам положено в лагере:
  - Вам положено одно длительное (т.е. до 3-х суток) свидание в 3 месяца, и одно краткое, либо телефонный разговор в месяц. Телефон - если есть деньги.
  - Вам положена одна посылка в восемь килограмм раз в два месяца и двенадцать дней.
  - Вам положена одна бандероль в полгода.
  Кроме этого, со свидания Вы можете вынести оставшиеся продукты.
  Так что, при небольшой поддержке близких Вы можете себя обеспечить, по крайней мере, необходимым.
  В лагере масса возможностей передать что-либо на свободу. Кроме этого, родные Ваши могут добиваться, искать пути для решения Вашего вопроса. И переписка не ограничена.
  Что еще? Если Вы больны, или Вы ликвидатор ЧАЭС, то Вам положена диета. Это, по постановлению Љ336 от 16 июня 1992 г., в день.
  Хотя должен предупредить, что приведённые ниже данные у меня за 1998 год, что-то могло измениться:
  Љ1 - общая - 2726 к/кал
  - хлеб: 1 сорт - 500 г., 2 сорт - ] 50 г;
  - мясо: 100 г;
  - рыба: ] 00 г;
  - масло животное: 40 г;
  - масло растительное: 20 г,
  - картофель: 550 г;
  - овощи: 250 г;
  - сахар. 30 г;
  - чай: 1 п.
  Љ2 - усиленная, при тяжелых работах: 3477 к/кал. Љ7 - чернобыльская:
  - каша: 250 г 3 раза в день;
  - первое блюдо: 600 г;
  - мясо: 80 г;
  - компот: 200 г;
  - молоко. 200г;
  - масло: 80 г;
  - сахар. 45 г. Љ8А- ТБЦ:
  - каша: 250 г 3 раза в день;
  - первое блюдо: 600 г,
  - мясо 80 г;
  - масло: 20 г;
  - компот: 125 г;
  - творог: 30 г;
  - сахар: 45 г.
  - молоко. 150г;
  Љ8 Б (рак, диабет)
  - каша: 250 г 3 раза в день;
  - первое блюдо: 600 г;
  - мясо: 80 г;
  - масло: 40 г;
  - компот: 200г;
  - творог: 30 г;
  - сахар: 45 г;
  - молоко: 416 г;
  - яйцо: 0,5 в день.
  Вот еще что может пригодиться. Примерно так устроена прокуратура:
  При этом, как в Генеральной прокуратуре есть подотделы (управления) - т.е.:
  Уголовно- судебный отдел Генеральной прокуратуры (Митин В.Н.) - осуществляет надзор за соблюдением законности в органах МВД, следствия и судах, так есть подобные отделы и в Киевской городской (Бородин В.М.) и других прокуратурах.
  Также, так есть следственный отдел в прокуратуре города Киева (Литовченко В.И.) , в чьи обязанности входит следствие, также и в районных (нисходящих), и в Генеральной прокуратуре.
  Кроме этого, существуют прокуроры по надзору:
  1. За соблюдением законности в органах суда и следствия.
  2. За соблюдением уголовно-исполнительного законодательства.
  И, исходя из этого, не добившись успеха при рассмотрении кассационной жалобы, вы можете [ писать ЖАЛОБУ В ПОРЯДКЕ НАДЗОРА.
  Причем если со времени вынесения приговора прошел год, то он, этот приговор, изменен может быть лишь в лучшую, смягчающую сторону.
  Жалобу в порядке надзора следует отправлять в инстанцию равную или высшую по отношению к той, что вынесла приговор. Это может быть:
  1. Председатель городского, областного, Верховного суда.
  2. Прокурор города, области, генеральный прокурор.
  В этом случае, если Ваша жалоба обоснована, тот, кому Вы пишите, может истребовать дело и пересмотреть его в порядке надзора. Очень хорошо, если суть Вашего дела плавно вписывается в задачи и интересы того, на чей стол ляжет Ваша жалоба, помогает ему в каких-то своих, аппаратных интригах. Но прогнозировать это сложно.
  Так что тут уж - как карта ляжет, и как Вы сумеете дело своё преподнести...
  Вот, вроде, пока всё. Ежели забыл чего, можете дописать, тут ещё есть место...
  
  
  ПРИЛОЖЕНИЕ:
  Полные тексты статей Уголовного и Уголовно-процессуального кодексов, упоминавшихся в книге (подчеркивал я, читай!):
  ПРОЦЕССУАЛЬНЬІЙ КОДЕКС:
  Стаття 14. Недоторканність особи
  Ніхто не може бути заарештований інакше як на підставі судового рішення. Прокурор повинен негайно звільнити кожного, хто незаконно позбавлений волі або утримується під вартою понад строк, передбачений законом чи судовим вироком. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-Х; Законом України від 21.06.2001р. N2533-111) Стаття 14.1.Недоторканність житла, охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків.
  Громадянам гарантується недоторканність житла. Ніхто не має права без законної підстави увійти в житло проти волі осіб, які проживають в ньому Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків охороняються законом. Обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян, накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в поштово-телеграфних установах можуть провадитись тільки на підставах і в порядку, встановлених цим Кодексом. У разі наявності загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовою заявою або письмовою згодою цих осіб може проводитися прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження із застосуванням або без застосування звуко-, відеозапису, фото- і кінозйомки. Прослуховування телефонних та інших переговорів, розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду. (Доповнено статтею 14.1 згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-Х: і;
  змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 13.01.2000р. N1381-XIV, від 10.01.2002р. N2922-111) Стаття 22. Всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи
  Прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. (У редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 68З 4-Х; із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.06.2001р. N2533-111)
  Стаття 43. Обвинувачений і його права
  Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому цим Кодексом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним. Обвинувачений мас право: знати, в чому його обвинувачують; давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Підсудний має право на останнє слово (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834~Х;законами України від 23.12.93 р. N 3780-ХН, від 13.01.2000 р. N /381-Х1У, від 21.06.2001 р. N 2533-Ш)
  Стаття 43.1. Підозрюваний
  Підозрюваним визнається: 1) особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.
  Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до перше -го допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Про роз'яснення прав підозрюваному зазначається в протоколі затримання або постанові про застосування запобіжного заходу. (Доповнено статтею 431 згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-Х;із змінам/, і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 23.12.УЗ р. N 3780-ХІІ, від 13.01.2000 р. N 13НІ-XIV, від 21.06.2001 р. N 2533-Ш)
  Стаття 44. Захисник.
  Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи У випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники. Повноваження захисника на участь у справі стверджується: 1) адвоката ордером відповідного адвокатського об'єднання, 2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання - угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи - угодою або дорученням юридичної особи; 3) близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників. Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У випадках, коли відповідно до вимог статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником - адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд -ухвалу. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від ЗО. 08.72 р. N 986-УІЦвід 16.04.84р. N 6834-Х; законами України від 23.12.93р. N 3780-ХІІ, від 23.12.93 р. N 3787-ХП;Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. N І3-рп''2000;у редакції Закону України від 21.06.2001 р. N2533-111)
  Стаття 60. Відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання. Слідчий і особа, яка провадить дізнання, підлягають відводу: 1) коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами або родичами кого-небудь з них, а також родичами обвинуваченого; 2) коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти, перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 3) коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах справи; 4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об'єктивності. При наявності зазначених підстав слідчий і особа, яка провадить дізнання, повинні заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід.
  За цими підставами відвід слідчому і особі, яка провадить дізнання, може бути заявлений обвинуваченим, потерпілим і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками, а слідчому - і захисником. Заява про відвід або самовідвід слідчого і особи, яка провадить дізнання, подається прокуророві, який розглядає і вирішує її протягом двадцяти чотирьох годин. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-
  Стаття 64. Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справи
  При провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3)обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання, 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 30.08.71 р. N 117-УШ;законами України від 22.04.93р. N 3132-ХП, від 12.07.2001 р. N2670-111)
  Стаття 65. Докази.
  Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного,
  показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-Х; Законом України від 21.06.2001 р. N2533-111)
  Стаття 66. Збирання і подання доказів.
  Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій. Докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами і організаціями. У передбачених законом випадках особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. М6834-Х; законами України від 21.06.2001 р. N2533-111, від 10.01.2002 р. N2922-111)
  Стаття 68. Показання свідків.
  Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 68 З 4-Х)
   Стаття 69. Особи, які не підлягають допиту як свідки, і особи, які мають право відмовитися давати показання як свідки.
  Не можуть бути допитані як свідки. 1) адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі - з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості; 2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача - про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям, 3) особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них; 4) свідок, який відповідно до статті 52.3 цього Кодексу дає показання під псевдонімом, - щодо дійсних даних про його особу; 5) особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до статті 52.3 цього Кодексу дає показання під псевдонімом, - щодо цих даних. Відмовитися давати показання як свідки мають право: І) члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного; 2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї. близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину. Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника. Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед допитом осіб, зазначених у частинах 1 і 2 цієї статті, зобов'язані роз'яснити їм право відмовитись давати показання, про що зазначається в протоколі допиту чи в протоколі судового засідання. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N6834-X;Законом України від 23.12.93 р. N 3780-ХІІ; \> редакції Закону України від 21.06.2001 р. N2533-11/)
  Стаття 69.1. Права свідка.
  Свідок має право: 1) давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача; 2) заявляти відвід перекладачу, 3) знати у зв'язку з чим і у якій справі він допитується; 4) власноручно викладати свої показання в протоколі допиту; 5) користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті; 6) відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів; 7) знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження; 8) подавати скарги прокурору на дії дізиавача і слідчого; 9) одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань У ралі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом і впорядку, передбаченому статтями 52.1 - 52.5 цього Кодексу. (Доповнено статтею 69.1 згідно із Законом України від 13.01.2000 р. N 1381-XIV)
  Стаття 70. Обов'язки свідка.
  Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі. Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ в порядку, передбаченому статтями 135 і 136 цього Кодексу. У випадку, передбаченому в частині 2 цієї статті, суд вправі також накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, по якій свідок викликався. Воно може бути вирішено в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядові питання про накладення грошового стягнення. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84р. N 6834-Х, від 20.03.85р. N8627-Х;Законом України від 15.12.92р. N2857-XII)
  Стаття 71. Відповідальність свідка.
  За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання свідок несе відповідальність відповідно за частиною 1 статті 1853 або статтею 1854 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за відмову дати показання про відомі обставини в справі - за статтею 385 Кримінального Кодексу України. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-Х, від 04.05.90р. N 9І66-Х1; Законом України від 12.07.2001 р. N2670-III)
  Стаття 73. Показання підозрюваного.
  Підозрюваний вправі давати показання з приводу обставин, що стали підставою для його затримання або застосування запобіжного заходу, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин по справі. Показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що э в справі (У редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84р. N 6834-Х)
  Стаття 74. Показання обвинуваченого .
  Обвинувачений вправі давати показання по пред'явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів, що є в справі. Показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі. (Із доповненнями, внесеними згідно із Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 30.08.7! р. N 117-VIII)
  Стаття 75. Протокол слідчої дії.
  В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання, посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при Виконанні даної слідчої дії З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосовані заходи безпеки, у протоколах слідчих дій, передбачених статтями 95, 96, 107, 145, 170, 171, 173 та 176 цього Кодексу, обмежуються відомості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 523 цього Кодексу. Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз'яснюється їх право робити зауваження. Зазначені особи можуть ознайомлюватися з протоколом особисто. Вставки і поправки повинні бути застережені в протоколі перед підписами. Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. Якщо хто-небудь з цих осіб через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороння особа.
  До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст. Коли особа, що брала участь в проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверджується підписом особи, яка провадила слідчу дію. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 18.01.66 р., від 16.04.84 р. N 6834-Х; Законом України від ІЗ. 01.2000 р. N1381-XIV)
  Стаття 88. Зауваження на протокол судового засідання Учасники судового розгляду мають право ознайомитися з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, вказавши на його неправильність чи неповноту. Письмове клопотання про ознайомлення з протоколом судового засідання зазначені особи мають право заявити протягом трьох діб з часу проголошення вироку чи іншого судового рішення. Про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються прокурор, який брав участь у розгляді справи, і ті учасники судового розгляду, які заявили клопотання про ознайомлення з ним. З моменту одержання цього повідомлення вони вправі протягом трьох діб ознайомитись з протоколом і подати на нього зауваження За наявності поважних причин цей строк може бути продовжений постановою головуючого. У разі умисного затягування ознайомлення з протоколом судового засідання чи виставлення не передбачених законом умов для його ознайомлення, особа, яка пред'являє протокол для ознайомлення, складає про це протокол і передає його головуючому.
  Головуючий у таких випадках затверджує графік ознайомлення, який є обов'язковим для особи, яка знайомиться з протоколом судового засідання. За наявності поважних причин визначені у графіку строки ознайомлення з протоколом можуть бути продовжені постановою головуючого. Після закінчення визначеного в графіку строку головуючий своїм розпорядженням припиняє ознайомлення з протоколом. Головуючий розглядає зауваження на протокол судового засідання і в разі згоди з ними посвідчує їх правильність. При незгоді головуючого з зауваженнями вони вносяться на розгляд судового засідання. Про час розгляду зауважень повідомляються всі учасники судового розгляду, але їх неявка не перешкоджає розгляду зауважень. Зауваження на протокол розглядаються: якщо справа розглядалася суддею одноособово - головуючим; якщо справа розглядалась колегіально - цим судом чи більшістю його складу. У судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які подали зауваження, думка інших учасників судового розгляду, при необхідності відтворюється технічний запис процесу, якщо він здійснювався, опитуються особи, щодо змісту показань яких подані зауваження. Суддя - постановою, а суд - ухвалою за наявності до того підстав задовольняють чи відхиляють зауваження. Зауваження на протокол, постанова чи ухвала про їх розгляд приєднуються до справи. Якщо з якихось причин зауваження розглянути неможливо, вони приєднуються до справи і оцінюються судом вищого рівня у сукупності з усіма матеріалами справи. Зауваження на протокол судового засідання, подані з порушенням строків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, постановою головуючого залишаються без розгляду, але приєднуються до справи. Заяви щодо неправильності чи неповноти протоколу судового засідання тих учасників судового розгляду, які своєчасно не заявили клопотання про ознайомлення з протоколом або без поважних причин не ознайомились і ним повністю чи частково, судами до уваги не беруться. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із указами Президії Верховної Ради Української РСР від 30.0Н.71 р. N 117-1111 від 16.04.84 р. N 6834-Х; Законом України від 17.06.92 р. N 2464-XIІ; у редакції Закону України від 21.06.2001 р. N2533-111)
  Стаття 100. Нагляд прокурора за законністю порушення кримінальної справи.
  Нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор. Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні такої справи. Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи. У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 15.12.92 р. N 2857-XII, від 21.06.2001 р. N 2533-ПІ)
  Стаття 106. Затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину
  Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного. Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомляє також і відповідний розвідувальний орган. Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання: І) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених частинами першою і другою цієї статті; 2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв'язаний з триманням під вартою; 3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У разі оскарження затримання до суду, скарга затриманого негайно надсилається начальником місця досудового ув'язнення до суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу.
  Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного строку після затримання.
  Скарга на затримання розглядається суддею протягом пяти діб з часу надходження Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених статтею 1652 цього Кодексу За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику місця досудового ув'язнення. На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником чи законним представником. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови суду. Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин. Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи для досудового ув'язнення, начальник місця досудового ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.(Із змінами та доповненнями, внесеними згідно з указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.02.7 Н р. N 3084-1 X, від 16.04.84 р. N6834-Х; законами України від 15.12.92 р. N 2Н57-ХП. від 23.12.УЗ р. N 3780-ХІІ, від 2/.06.2001 р. N2533-111, від 07.03.2002р. N 3111-111)
  Стаття 120. Строки досудового слідства. Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців
  В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування - до трьох місяців. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку досудового слідства не враховується. В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого - до шести місяців. Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники. При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах. Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин. (Із змінами, внесеними згідно із указами Президії Верховної Ради Української РСР від 16.02.78р. N3084-ІХ,від 16.04.84р. N6834-Хвід 29.12.89 р. N 8595-ХІ; законами України від 10.12.91 р. N 1960-ХП, від 15.12.92 р. N 2857-ХЦ від ЗО. 06.93 р. N 3351-ХІІ)
  Стаття 127. Залучення понятих.
  При провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред'явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події, опису майна обов'язкова присутність не менше двох понятих. До участі у проведенні освічування поняті можуть бути залучені у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані в справі. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства. Поняті, присутні при провадженні зазначених вище слідчих дій, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям. Зауваження понятого з приводу проведених слідчих дій підлягають обов'язковому занесенню до протоколу. За наявності відповідних підстав поняті мають право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N6834-Х;законами України від 15.12.92р. N2857-ХІІ, від 13.01.2000р. N 1381-ХІУ)
  Стаття 133. Строк пред'явлення обвинувачення.
  Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу.
  Стаття 142. Роз'яснення обвинуваченому його прав на слідстві.
  При пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, що він під час провадження досудового слідства має право: І) знати, в чому його обвинувачують; 2) давати показання по пред'явленому йому обвинуваченню або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; 3) подавати докази; 4) заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі; 5) заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові і перекладачеві; 6) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій; 7) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення досудового слідства; 8) мати захисника і побачення з ним до першого допиту; 9) подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора. Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий зазначає в постанові про пред'явлення обвинувачення, що стверджує своїм підписом обвинувачений (І! змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української /'СІ' від і6.04.84 р. N 6834-Х; Законом України від 23.12.93р. N 3780-ХІІ)
  Стаття 143. Допит обвинуваченого.
  Слідчий зобов'язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення. Допит обвинуваченого, крім виняткових випадків, повинен проводитися удень. При допиті обвинуваченого за його бажанням може бути присутнім захисник, а у випадках, передбачених частиною першою статті 45 цього Кодексу, присутність захисника с обов'язковою. Обвинувачений допитується в місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності - і в місці його перебування. Обвинувачені допитуються окремо. При цьому слідчий вживає заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли зноситися між собою. На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Слідчий вислухує показання обвинуваченого і, в разі необхідності, ставить йому запитання Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання/ (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 23.12.93 р. .93 р. N 3780-ХІІ, від 22.06.2000 р. N І833-Ш, від 21.06.2001р. N2533-111)
  Стаття 146. Власноручний запис обвинуваченим своїх показань.
  Обвинуваченому, якщо він того просить, надається можливість написати свої* показання власноручно, про що робиться відмітка в протоколі допиту. Слідчий, ознайомившись з письмовими показаннями обвинуваченого може поставити йому додаткові запитання. Ці запитання і відповіді на них заносяться до протоколу. Правильність запису показань, запитань і відповідей на них засвідчується підписами обвинуваченого і слідчого.
  Стаття 150. Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
  При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують. (У редакції Закону України від 21.06.2001 р. N2533-111)
  
  Стаття 155. Взяття під варту.
  Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років Місцями досудового ув'язнення для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в тюрмі або місцях тримання затриманих. У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше як три доби.
  Якщо доставка ув'язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб. Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано відносно осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, вони можуть перебувати в штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховно-трудової колонії. Порядок досудового ув'язнення визначається Положенням про досудове ув'язнення під варту, цим Кодексом. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 27.06.61 р., від 10.09.62р, від 30.0,4.71р. N 117-1111. від 23.07.73р. N1898-1411, від 14.10.74р. N3130-1411, від 23.03.77р. N 1851-ІХ, від 16.04.84р. N 6834-Х; законами України від 17.06.92 р. N 2468-ХП. від 26.01.93р. N 2935-ХП, від 11.07.95р. N282 95-ВР, від 24.03.98 р. N210/98-81', від 14.09.2000 р. N 1945-1 11, від 21.06.2001 р. N 2533-111)
  Стаття 156. Строки тримання під вартою. Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців. У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений: 1) до чотирьох місяців - за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу; 2) до дев'яти місяці" - і;і поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, МІСТ Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду; 3) до вісімнадцяти місяців - за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі ЗЛОЧИНИ, суддею Верховного Суду України. У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у строки, зазначені у частинах першій чи другій цієї статті, закінчити неможливо і за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частині не розсліду ванних злочинів чи епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог статті 26 цього Кодексу виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, -з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи на стаціонарному експертному дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу. У разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також по приєднаній до неї або виділеної з неї справи або пред'явлення нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строки тримання під вартою під час досудового слідства закінчуються в день надходження справи до суду, проте час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку тримання під вартою як запобіжного заходу не враховується. У разі відкликання справи із суду прокурором на підставі статті 232 цього Кодексу перебіг цих строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора. При поверненні судом справи прокуророві на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах, встановлених частиною другою цієї статті. У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, якщо цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти Начальник місця досудового ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строків тримання під вартою, передбачених частинами першою, другою і шостою цієї статті, не надійшла. При цьому він направляє повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.12.89 р. N 8595-Хівід 16.04.84 р. N 6834-Х;законами України від 10.12.91 р. N 1960-ХП,від 15.12.92 р. N 2857-ХН, від ЗО. Об. 93 р. N 3351-XII; у редакції Закону України від 2І.06.2001 р. N 2533-ІП)
  Стаття 161. Повідомлення про взяття обвинуваченого під варту.
  Про арешт підозрюваного або обвинуваченого і його місце перебування слідчий зобов'язаний повідомити його дружину або іншого родича, а також сповістити за місцем його роботи. Якщо обвинувачений є іноземним громадянином, то постанова про арешт направляється в Міністерство закордонних справ України (Із змінами, внесенних згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 68 З 4-Х) Стаття 162. Побачення :< заарештованим Побачення родичів або інших осіб і заарештованим може дозволити особа або орган, які провадять справу. Тривалість побачення встановляється від однієї до двох годин. Побачення може бути дозволено, як правило, не більше одного разу на місяць (У редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 30.08.71 р. N 117-VIII)
  Стаття 165.2. Порядок обрання запобіжного заходу. На стадії досудового розслідування справи запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, обирає орган дізнання, слідчий, прокурор. Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання до суду Таке ж подання вправі внести прокурор.
  При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення. Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого. Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставку його в суд під вартою.
  Затримання в цьому випадку не може продовжуватися більше сімдесят двох годин, а и разі коли особа перебути: за межами населеного пункту, в якому діє суд, - не більше сорока восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт. Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а при необхідності бере пояснення в особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, і виносить постанову: 1) про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав; 2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція.
  Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді. Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до п'ятнадцяти діб, про що виноситься постанова.
  У разі, коли така необхідність виникне при вирішенні цього питання щодо особи, яка не затримувалася, суддя вправі відкласти його розгляд на строк до десяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період Ії належну поведінку або своєю постановою затримати підозрюваного, обвинуваченого на цей строк. (Доповнено статтею 165.2 згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N2533-111)
  Стаття 165.3. Порядок продовження строків тримання під вартою.
  За відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою. У поданні зазначаються причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою, і обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу. Подання про продовження строку тримання особи під вартою повинно бути подане до суду: 1) при продовженні строку тримання під вартою до чотирьох місяців - не пізніш як за п'ять діб до закінчення строку тримання особи під вартою; 2) при продовженні строку тримання під вартою до дев'яти місяців - не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою; 3) при продовженні строку тримання під вартою до вісімнадцяти місяців - не пізніше двадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою. Одержавши подання, суддя вивчає матеріали кримінальної справи, при необхідності опитує обвинуваченого, особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, після чого залежно від наявності до того підстав виносить постанову про продовження строку тримання під вартою або відмовляє в його продовженні. На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді. Постанови судді апеляційного і Верховного Суду України оскарженню не підлягають, на них не може бути внесено подання прокурора. (Доповнено статтею 1653 згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2533-Ш)
  Стаття 177. Підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення.
  Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, а також трупи чи тварини. Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи. У невідкладних випадках обшук, за винятком житла чи іншого володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати. Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку. Постанова судці про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку протягом трьох діб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-Х; у редакції Закону України від 21.06.2001 р. N 2533-1/1) Стаття 180. Час проведення обшуку і вишки. Обшуки і виїмки, крім невідкладних випадків, повинні провадитись удень.
  Стаття 181. Особи, в присутності яких провадяться обшук і виїмка
  Обшук і виїмка провадяться в присутності двох понятих і особи, яка займає дане приміщення, а при відсутності її - представника житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів. Обшук і виїмка в приміщеннях, що їх займають підприємства, установи і організації, провадяться в присутності їх представників. Під час обшуку по можливості повинна бути забезпечена присутність обшукуваного або повнолітнього члена його родини, а при необхідності - також і потерпілого. Обшукуваним, понятим і відповідним представникам повинно бути роз'яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій; ці заяви підлягають занесенню до протоколу. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84р. И6834-Х)
  Стаття 183. Порядок проведення обшуку і виїмки.
  Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводяться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. Якщо особи, які займають приміщення, відсутні, постанова про проведення обшуку або виїмки пред'являється представникові житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів і обшук або виїмка проводиться в їх присутності. Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів. Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку або виїмки, а також особам, які під час обшуку або виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і зноситись один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку чи виїмки.
  В необхідних випадках слідчий вправі залучати до участі в проведенні обшуку працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 18.01.66 р., від 16.04.84р. Ы6834-Х) Стаття 186. Вилучення предметів і документів.
  При обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети і документи, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до справи. Всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані і опечатані.
  Стаття 188. Протокол обшуку і виїмки.
  Про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках з додержанням правил статті 85 цього Кодексу. В протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, у якої проведено обшук або виїмку; Дії слідчого і результати обшуку або виїмки: Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і при яких обставинах він був виявлений В протокол обшуку або виїмки заносяться всі заяви і зауваження присутніх під час обшуку або виїмки осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук або виїмка, та запрошені особи, що були присутні.
  Стаття 189. Обов'язковість вручення копії протоколу обшуку або виїмки.
  Другий примірник протоколу обшуку або виїмки, а також другий примірник опису вручається особі, у якої проведено обшук або виїмку, а в разі н відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів. При проведенні обшуку або виїмки в підприємстві, установі або організації другий примірник протоколу і опису вручається представникові підприємства, установи або організації. При наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-Х)
  Стаття 218. Оголошення обвинуваченому про закінчення слідства та пред'явлення йому матеріалів справи. Визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального висновку і виконавши вимоги статті 217 цього Кодексу, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слідства. Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи у суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом. Якщо обвинувачений не виявив бажання ознайомитися з матеріалами справи з участю захисника, йому пред'являються для ознайомлення всі матеріали справи. При ознайомленні з матеріалами справи обвинувачений вправі робити виписки з матеріалів справи і порушувати клопотання. Якщо в справі притягнуто декількох обвинувачених, слідчий повинен пред'явити кожному з них усі матеріали слідства. Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і що йому пред'явлено матеріали справи для ознайомлення, зазначається в протоколі про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи. Якщо у справі бере участь захисник, слідчий надає можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи і захисникові, про що складає окремий протокол. При цьому пред'явлення матеріалів справи має бути відкладено до явки захисника, але не більше як на три дні. При неможливості для обраного обвинуваченим захисника з'явитися в цей строк слідчий вживає заходів, передбачених частинами четвертою і шостою статті 47 цього Кодексу. Матеріали досудового слідства пред'являються для ознайомлення підшитими і пронумерованими. Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не пред'являються і зберігаються окремо від кримінальної справи. Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий вправі своєю мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова підлягає затвердженню прокурором. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 30.08.72 р. N 986-Ш;законами України від 23.12.93р. N 3780-ХІІ, від 20.12.94 р. N 305/94-ВР, від 13.01.2000р. N1381-XIV, від 21.06.2001 р. N2533-111) Стаття 220. Протокол про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і про пред'явлення йому і його захисникові матеріалів справи. Про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і про пред'явлення йому матеріалів справи для ознайомлення слідчий складає протокол з додержанням правил статті 85 цього Кодексу. Крім того, в протоколі зазначається, які саме матеріали (кількість томів і аркушів) були пред'явлені для ознайомлення, чи ознайомилися обвинувачений і захисник з матеріалами справи, протягом якого часу проходило ознайомлення із справою і які клопотання були заявлені обвинуваченим та його захисником. Протокол пред'явлення обвинуваченому матеріалів досудового слідства підписують обвинувачений, слідчий і захисник, якщо він бере участь у справі Стаття 221. Розв'язання клопотань, заявлених при ознайомленні з матеріалами справи.
  Клопотання про доповнення досудового слідства, про зміну кваліфікації злочину і закриття справи можуть бути заявлені обвинуваченим і його захисником усно або письмово. Усні клопотання заносяться до протоколу, письмові клопотання додаються до справи. Слідчий зобов'язаний задовольнити клопотання обвинуваченого і його захисника, якщо обставини, для з'ясування яких заявлено клопотання, мають значення для справи. Про відмову задовольнити клопотання слідчий складає мотивовану постанову, яку оголошує обвинуваченому і його захисникові. Якщо при провадженні додаткових слідчих дій присутній захисник, то він вправі через слідчого задавати питання свідкові, потерпілому, експертові, спеціалістові і обвинуваченому, а також клопотатися про занесення до протоколу обставин, які мають значення для справи Слідчий може відвести запитання, які ставить захисник, але відведене запитання заносить до протоколу. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 30.08.71 р. N117-УІП, від 16.04.84р. N6834-Х) Стаття 222. Пред'явлення обвинуваченому та іншим учасникам процесу додаткових матеріалів слідства. Після проведення додаткових слідчих дій слідчий зобов'язаний ознайомити обвинуваченого і його захисника, а також надати можливість ознайомитися потерпілому і його представникові, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві або їх представникам з усіма додатковими матеріалами, а в разі їх клопотання - з усією справою, додержуючись вимог статей 217 - 221 цього Кодексу. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N6834- X)
  Стаття 258. Незмінність складу суду при розгляді справи.
  Кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому ж складі суддів.
  Коли хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею, і розгляд справи розпочинається з початку, за винятком випадків, передбачених статтею 259 цього Кодексу. Якщо із складу суду вибуває головуючий, розгляд справи відкладається. Стаття 261. Рівність прав сторін у судовому розгляді Сторона обвинувачення (прокурор, а також потерпілий, цивільний позивач та їх представники) і сторона захисту (підсудний, захисник і законний представник, цивільний відповідач і його представник) користуються рівними правами на за явлення відводів і клопотань, подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду. (У редакції Закону України від 21.06.2001р. N2533-111) Стаття 263. Права підсудного під час судового розгляду. В судовому засіданні підсудний має право: 1)заявляти відводи; 11) на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом; 2) мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе; 3)заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду; 4) подавати докази, просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів; 5)давати показання по суті справи в кожний момент судового слідства або відмовитися давати показанню і відповідати на запитання; 6) просити суд про оголошення доказів, що є в справі; 7) задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві; 8) брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів; 9) брати участь у судових дебатах; 10)звертатися до суду з останнім словом. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.04.84р.Ш834-Х; законами України від 23.12.93р. N 3780-ХІІ, від 20.12.94р. N 305/94-ВР, від 21.06.2001 р. N 2533-ПІ)
  Стаття 274. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суди
  Під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен керуватися відповідними статтями глави 13 цього Кодексу.
  Стаття 277. Зміна обвинувачення в суді
  Під час судового розгляду. До закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення. Зміна обвинувачення не допускається, якщо цим будуть порушені правила про підсудність чи обов'язковість проведення досудового слідства. У цьому випадку за наявності до того підстав прокурор заявляє клопотання про повернення справи на додаткове розслідування. Прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам Постанова долучається до справи. Якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз"яснює потерпілому та його представнику їх право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Якщо потерпілий та його представник відмовились підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, а також у всіх інших випадках, суд роз'яснює підсудному, що той буде захищатись в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби для надання підсудному, його захиснику і законному представнику можливості підготуватись до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням підсудного цей строк може бути скорочений. Після закінчення цього строку розгляд справи продовжується. (У редакції Закону України від 21,06.200] р, N2533411)
  Стаття 296. Заявлення і розв'язання клопотань. Головуючий опитує учасників судового розгляду, чи мають вони клопотання про виклик нових свідків і експертів, про витребування і приєднання до справи нових доказів. Особа, яка заявила такі клопотання, повинна вказати, для встановлення яких обставин вона просить викликати нових свідків, витребувати чи приєднати до справи нові докази. З'ясування обставин, для підтвердження яких викликаються нові свідки, повинно мати місце у відсутності цих свідків. При заяв-ленні клопотання суд вислухує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і розв'язує ці клопотання мотивованою ухвалою, а суддя - постановою. Відхилення клопотань не позбавляє права заявляти, ті ж клопотання протягом усього судового слідства. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 17.06.92р. N2464-ХІ1, від 21.06.2001 р. N2533-111)
  Стаття 303. Допит свідка
  Свідки допитуються по одному у відсутності інших, є не допитаних свідків. Кожному свідкові перед допитом його по суті задаються питання, щоб з'ясувати його стосунки з підсудним і потерпілим, і пропонується розповісти все те, що йому відомо в справі. Після того, як свідок розповів усе, що йому відомо в справі, його допитують прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі. Якщо свідка викликано в судове засідання за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду, запитання цьому свідкові ставить спочатку той учасник судового розгляду, за клопотанням якого свідка викликано. Суд протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей. Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд (суддя) за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката чи самого свідка виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, та надання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них. У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Якщо допитати свідка з використанням технічних засобів неможливо, суд (суддя) допитує його у відсутності підсудного. Допитаний свідок видаляється із залу судового засідання. Після повернення підсудного до залу суду головуючий знайомить його з показаннями свідка і надає йому можливість дати пояснення з цього приводу. Підсудний і учасники судового розгляду мають право ставити запитання свідкові. Свідок відповідає на запитання у відсутності підсудного Допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть покинути його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 13.01.2000р. N1381-Ш, від 21.06.2001р. N2533-111)
  Стаття 305. Право свідка використовувати нотатки. Свідок, даючи показання, може мати при собі нотатки в тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які важко тримати в пам'яті. Свідкові дозволяється зачитувати документи, які стосуються даного ним показання. Ці документи належить пред'явити суду і учасникам судового розгляду на їх вимогу; за ухвалою суду вони можуть бути приєднані до справи.
  Стаття 306. Оголошення показань свідка. Суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді, у випадках: 1)наявності істотних суперечностей між показаннями, які свідок дав на суді і під час досудового слідства або дізнання; 2) неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива; 3) коли справа розглядається у відсутності свідка в порядку, передбаченому частиною другою статті 292 цього Кодексу. У судовому засіданні може бути також оголошено показання свідка, допитаного судом відповідно до статті 2921 цього Кодексу. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 20.03.85 р. Ш627-Х; Законом України від 13.01.2000 р. N 1381-IV)
  Стаття 319. Останнє слово підсудного. Після промови захисника або підсудного головуючий оголошує судові дебати закінченими і надає підсудному останнє слово. Суд не вправі обмежувати тривалість останнього . слова підсудного певним часом. Задавати питання підсудному під час його останнього слова не дозволяється. Коли підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для справи, суд з своєї ініціативи, а також за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду відновлює судове слідство. По закінченні відновленого судового слідства суд відкриває дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово підсудному.
  Стаття 347. Судові рішення, на які може бути подана апеляція.
  Апеляція може бути подана: 1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами; 2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами. Апеляція також може бути подана: 1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; 3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цим Кодексом. Стаття 348. Особи, які мають право подати апеляцію. Апеляцію мають право подати: 1) засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого; 2) виправданий, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання; 3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, -у частині, що стосується інтересів неповнолітнього; 4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; 5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриттясправи; 6) обвину-вачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування; 7) цивільний відповідач або його представник - в частині, що стосується вирішення позову;8) прокурор, який брав участь у розглядісправи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримувавпрокурор, який брав участь у розгляді справи судом першойнстанції; 9) потерпілий і його представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; 10) цивільний позивач або його представник - у частині, що стосується вирішення позову; 11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду; 12) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом (Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 12.07.2001 р. N 2670-Ш)
  Стаття 349. Порядок і строки апеляційного оскарження.
  Апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову, .До апеляції прокурора і захисника .додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція. Якщо апеляція подана у встановлені частиною третьою цій статті строки безпосередньо до суду апеляційної інстанції, він надсилає її до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених статтями 350 і 351 цього Кодексу. Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи. Апеляція на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку, передбаченому статтями 525, 1652, 1653, 177, 205 цього Кодексу, подається безпосередньо до апеляційного суду у строки, встановлені у цих статтях, і розглядається за правилами, встановленими статтею 382 цього Кодексу.
  Стаття 350. Зміст апеляції В апеляції зазначаються;
  1) назва суду, якому адресується апеляція;
  2) особа, яка подає апеляцію;
  3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;
  4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування;
  5) прохання особи, яка подає апеляцію;
  6) перелік документів, які додаються до апеляції. При обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.
  Стаття 354. Наслідки подання апеляції. Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання, за винятком передбачених у цьому Кодексі випадків.
  Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього Кодексу, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи.
  Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна надійти до апеляційного суду не пізніш як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду. Засудженому, що утримується під вартою, про призначення справи до апеляційного розгляду повідомляється через начальника відповідної установи. Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно викликає до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних представників, а також захисників, якщо їх участь у справі відповідно до вимог статті 45 цього Кодексу є обов'язковою. Стаття 355. Доповнення, зміна і відкликання апеляції Що початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду.
  Внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається. Захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою апеляцію тільки за згодою підзахисного і його законного представника. Захисник, який вступив до справи в апеляційному провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише за згодою засудженого чи виправданого та їх законних представників. Засуджений або виправданий вправі відкликати свою апеляцію, а також апеляцію свого захисника, крім випадків, передбачених частиною першою статті 45 цього Кодексу. Апеляція представника потерпілого може бути відкликана ним лише за згодою потерпілого, а також самим потерпілим.
  Стаття 367. Підстави для скасування або зміни вироку чи постанови.
  Підставами для скасування або зміни судових рішень. зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є:
  1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;
  2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;
  3) істотне порушення кримінально-процесуального закону;
  4) неправильне застосування кримінального закону;
  5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Апеляційний суд не вправі скасувати постанову про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої ставилося питання про застосування цих засобів.
  Стаття 368. Однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства.
  Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним:
  1) коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи;2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливої) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді;4) коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого.
  Стаття 369. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
  Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи: 1) коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; 2) коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) коли висновки суду, викладені у вироку (постанові), містять істотні суперечності. Вирок чи постанова із зазначених підстав підлягають скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого або не винуватість виправданого, на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного чи
  медичного характеру.
  Стаття 370. Істотні порушення вимог кримінально
  процесуального закону.
  Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову. 2. Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо: 1) за наявності підстав для закриття справи її не було закрито; 2) вирок винесено незаконним складом суду; 3) порушено право обвинуваченого на захист; 4) порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача; 5)розслідування справи провадила особа, яка підлягала відводу; 6)справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 262 цього Кодексу;7) порушено правила підсудності) порушено таємницю наради суддів; 9) вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів; 10) у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами; 11) порушено вимоги статей цього Кодексу про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; 12) обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвинуваченому; 13) порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють незмінність складу суду, який постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, а на інші рішення - безпосередньо до касаційного суду. До скарги, подання додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, Інтересів яких вона стосується. Цей обов'язок не поширюється на засудженого, який перебуває під вартою. Зміст касаційних скарг і подання повинні відповідати вимогам, зазначеним у статті 350 цього Кодексу. Повідомлення про надходження касаційних скарг і подання на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, здійснюється судом, який постановив оскаржуване рішення, з додержанням вимог статті 351 цього Кодексу Стаття 397. Недопустимість погіршення становища засудженого чи виправданого.
  Касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин. Обвинувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або більш суворе покарання лише у разі, коли з цих підстав вніс подання прокурор або подав скаргу потерпілий чи його представник. Виправдувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано не інакше як за поданням прокурора, скаргою потерпілого чи його представника, а також за скаргою виправданої особи з мотивів виправдання Стаття 400.4. Підстави для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження.
  Підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження є: 1) ново виявлені обставини; 2) неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Перегляд судових рішень з підстав, передбачених у пункті 2 частини першої цієї статті, з метою застосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.
  Стаття 400.5. Нововиявленими обставини Новоз"явленими обставинами визнаються:
  1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких ґрунтується вирок;
  2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;
  3) всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного. Фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів є підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження лише в тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановления вироку - матеріалами розслідування.
  Стаття 400.7. Особи, які мають право поставити питання про перегляд судового рішенця в порядку виключного провадження.
  Подання про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами мають право приносити Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області). Подання про внесення на судовий розгляд клопотання про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 4004 цього Кодексу, мають право вносити судді касаційного суду в кількості не менше п'яти осіб.
  Кое что о Уголовном Кодексе 2001 года:
  Стаття ІЗ. Закінчений та незакінчений злочини
  1. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
  2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.
  Стаття 14. Готування до злочину
  1. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
  2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
  Стаття 15. Замах на злочин
  1. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
  2. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
  3. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
  Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
  Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.
  Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
  1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
  2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
  Стаття 23. Вина
  Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
  Стаття 26. Поняття співучасті
  Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Стаття 27. Види співучасників
  1. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та посібник.
  2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.
  3. Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
  4. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину
  5. Посібником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
  6. Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу.
  7. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину.
  Стаття 36. Необхідна оборона
  1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
  2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
  3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
  4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
  5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
  Стаття 37. Уявна оборона
  1. Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
  2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.
  3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.
  4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність. Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин
  1. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.
  2. Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
  Стаття 39. Крайня необхідність
  1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
  2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
  3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
  Стаття 115. Умисне вбивство
  
  Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
  Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання
  Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меле необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
  Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
  Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання
  Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів необхідних для
  затримання злочинця
  Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років Стаття 162. Порушення недоторканності житла
  1. Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння
  особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
  2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
  Стаття 185. Крадіжка
  1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
  2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
  3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
  4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
  5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
   У статтях 185-187 та 189-191 цього Кодексу в Особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
  Стаття 193. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї
  Привласнення особою знайденого або такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, бо арештом на строк до шести місяців.
  Стаття 198. Придбання або збут майна, за відомо здобутого злочинним шляхом
  Заздалегідь не обіцяне придбання або збут чи зберігання майна, за відомо здобутого злочинним шляхом, карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
  Стаття 189. Вимагання
  1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
  2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
  3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.
  142
  4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
  Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності
  1. Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання, караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.
  2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
  3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
  волі на строк від п'яти до десяти років.
  Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
  Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань.
  1. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
  2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
  3. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
  Стаття 356. Самоправство
  Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.
  Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
  1. Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
  2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
  3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою
  цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Стаття 373. Примушування давати показання
  1. Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство, карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
  2. Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
  Стаття 374. Порушення права на захист.
  1. Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею, карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
  2. Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що спричинили інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
  Стаття 384, Завідомо неправдиве показання.
  1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час ровадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
  2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків
  1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
  2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
  Стаття 387. Розголошення даних досудового слідства або дізнання
  1. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
  2. Розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
  Стаття 396. Приховування злочину 1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо
  тяжкого злочину карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
  2. Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом. О заболеваниях, при которых нельзя содержать в тюрьме. Эта информация без грифа "секретно "но в своё время мне невозможно было до неё добраться -?ё не было л в базе данных МВС.
  ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
  ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
  N 3/6 від 18.01.2000 Зареєстровано в Міністерстві
  м. Київ юстиції України
  9 березня 2000 р. за N155/4376
  Затверджено
  Наказ Державного департаменту України
  з питань виконання покарань та
  Міністерства охорони здоров'я України
  18.01.2000 N 3/6 ( 20155-00 )
  Перелік
  захворювань, які є підставою для подання в суди
  матеріалів про звільнення засуджених від дальшого
  відбування покарання
  1. Туберкульоз
  1.1. Прогресуючий двосторонній фіброзно-кавернозний туберкульоз легенів або хронічна тотальна емпієма плеври з бронхіальним свищем та явищами легенево-серцевої недостатності II - III ступенів.
  2. Інфекція вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ/СНІД) ВІЛ-інфекція. Стадія вторинних захворювань, ІП Б: 2. Інфекція вірусу імунодефіциту людини (В1Л/СН1Д)
  2.1. ВІЛ-інфекція. Стадія вторинних захворювань, Ш Б:
  4 Новоутворення
  4.1. Усі злоякісні новоутворення IV стадії за міжнародною класифікацією ТИМ. Клінічний діагноз підтверджується гістологічним дослідженням.
  4.2. Злоякісні новоутворення лімфатичної та кровотворної тканини. Мієлопроліферативні пухлини:
  4.2.1. Гострий лейкоз (усі форми).
  4.2.2. Хронічний мієлолейкоз з наростаючою кахексією, анемією, спленомегалією, геморагічним синдромом.
  4.2.3. Хронічний еритромієлоз, термінальна стадія.
  4.2.4. Еритремія, ускладнена крововиливами або тромбами судин головного мозку.
  4.2.5. Хронічний лімфолейкоз, ускладнений анемією, тромбоцитопенією та безперервно рецидивними інфекціями.
  4.2.6. Хронічний моноцитарний лейкоз, термінальна стадія з анемією та геморагічним синдромом.
  4.2.7. Численна мієлома з остеодеструктивними процесами (патологічні переломи хребта і кісток нижніх кінцівок).
  4.2.8. Лімфогранулематоз, IV стадія (з морфологічним підтвердженням), з дифузним ураженням одного або більше екстралімфатичних органів, з ураженням лімфатичних вузлів.
  5. Хвороби ендокринної системи
  5.1. Цукровий діабет, інсулінозалежний тип (доза інсуліну більше як 60 од. на добу), важкий перебіг з нахилом до кетоацидозу і наявністю вираженої макроангіопатії, ретинопатії, полінейропатії.
  
  5.2. Синдром Іценка-Кушинга та хвороба Іцеика-Кушинга з різко вираженими ускладненнями: патологічні переломи трубчастих кісток або хребта, атрофія м'язів; кардіоміопатія з недостатністю кровообігу III ступеня; порушення мозкового кровообігу з глибокими стійкими руховими порушеннями двох або більше кінцівок.
  5.3. Гіпофізарна недостатність (хвороба Сімондса) у стадії кахексії.
  6. Психічні розлади
  6.1. Шизофренічні психози безперервні (проста, гебефренічна, кататонічна, параноїдна форми) та нападоподібно-рогредієнтні форми з несприятливим перебігом.
  6.2. Маніакально-депресивний психоз циркулярного типу з
  маніакальними та депресивними фазами, що часто мінюються, із мішаним психотичним станом, безперервним перебігом захворювання.
  6.3. Психотичні порушення внаслідок органічного ураження головного мозку:
  6.3.1. Усі форми синильної деменції (простий тип; з алюцинаторно-маячними розладами; ранній пресинильний варіант сиильної деменції; деменція як результат осередкової атрофії оловного мозку при хворобі Альцгеймера та хворобі Піка).
  6.3.2. Атеросклеротичне слабоумство (без психозу; з депресією, з галюцинаторно-маячними розладами; з явищами гострої плутаності).
  6.3.3. Корсаковський психоз (алкогольний, внаслідок сифілісу мозку чи травми).
  6.3.4. Органічне слабоумство (внаслідок енцефаліту, менінгоенцефаліту, сифілісу мозку, травми головного мозку).
  6.4. Затяжні реактивні психози з прогредієнтним перебігом із залученням соматичної ланки, що набувають характеру хронічного психічного захворювання.
  6.5. Хронічні психози різної етіології:
  6.5.1. Симптоматичний психоз, зумовлений системною інфекцією з прогредієнтним або рецидивним перебігом.
  6.5.2. Затяжний або рецидивний інтоксикаційний психоз з наростаючими незворотними змінами психіки.
  6.5.3. Інші пролонговані психози внаслідок соматичних захворювань із стійкою психотичною симптоматикою.
  6.6. Розлади особистості (психопати): патологічний розвиток особистості з паранояльним або параноідним маревоутвореннями на відповідній конституційній основі (паранояльна психопатія) на грунті інших типологічних варіантів психопатій.
  7. Хвороби нервової системи та органів чуття
  7.1. Судинні захворювання головного та спинного мозку: емболії; геморагічні; геморагічні; ішемічні або змішані гострі порушення мозкового кровообігу; хронічна судинна енцефалопатія III стадії; первинні (нетравматичні) субарахноїдальні крововиливи при встановленому діагнозі з вираженими стійкими явищами осередкового враження мозку (геміплегії, параплегії, глибокі геміпарези, парапарези; порушення орієнтації у просторі і часі, акінетикоригідний синдром).
  7.2. Інфекційні, демієлінізуючі захворювання центральної нервової системи, що супроводжуються органічним ураженням головного та спинного мозку з глибокими стійкими порушеннями функцій (тяжкі паралічі; глибокі парези з розповсюдженими розладами чутливості, розладами функцій тазових органів, трофічними порушеннями; виражений акінетикоригідний синдром) і прогресуючим перебігом процесу:
  7.2.1. Менінгіти вторинні гнійні.
  7.2.2. Абсцеси головного мозку.
  7.2.3. Спинальні епідуральні абсцеси та гранульоми нетуберкульозної етіології.
  7.2.4 Нейросифіліс.
  7.2.5. Ураження нервової системи при туберкульозі.
  7.2.6. Розсіяний склероз.
  7.2.7. Лейкоенцефаліт Шільдера.
  7.3. Травматичні захворювання центральної нервової системи з вираженими стійкими явищами осередкового враження мозку (геміплегії, параплегії; глибокі геміпарези, парапарези).
  7.4. Захворювання із швидко прогресуючим протіканням, вираженими стійкими розладами рухових, чутливих та вегетативно-трофічних функцій і неефективністю лікування:
  7.4.1. Пухлини головного мозку.
  7.4.2. Краніоспинальні пухлини.
  7.4.3. Пухлини спинного мозку.
  7.4.4. Сирингобульбія.
  7.4.5. Гепатоцеребральна дистрофія (гепатолентикулярна дегенерація, хвороба Вільсона-Коновалова).
  7.4.6. Цереброспинальні атаксії.
  7.4.7. Бічний аміотрофічний склероз.
  7.4.8. Міастенія.
  7.4.9. Міотонія.
  7.4.10. Паркінсонова хвороба.
  7.4.11. Поліневрити хронічні.
  7.5. Епілепсія:
  7.5.1. Епілептичний психоз із затяжним перебігом, що набуває хронічного характеру та неефективністю лікування.
  7.5.2. З генералізацією та ускладненням пароксизмальних розладів з вираженими і наростаючими змінами психіки.
  7.5.3. Епілептичне слабоумство.
  7.6. Повна сліпота, а також стан, коли на грунті стійких патологічних змін гострота зору ока, що краще бачить, не
  перевищує 0,03 і вона не може бути коригована або коли поле зору обох очей концентрично звужене до 10 град.
  8. Хвороби органів кровообігу
  8.1. Хвороби серця з недостатністю кровообігу III стадії. 8.1.1. Констриктивний перикардит, що не підлягає хірургічному лікуванню.
  8.1.2. Набутті або природжені вади серця.
  8.1.3. Бактеріальний ендокардит, затяжний перебіг.
  8.1.4. Кардіоміопатія (застійна, гіпертрофічна, обструктивна).
  8.1.5. Ендоміокардіальний фіброз.
  8.1.6. Міокардитичний кардіосклероз
  8.1.7. Ішемічна хвороба серця.
  8.1.8. Порушення ритму серця. 8.2. Гіпертонічна хвороба III стадії:
  8.2.1. З повторним гострим трансмуральним або великим вогнищевим інфарктом міокарда зі стійким порушенням ритму і прогресуючою недостатністю кровообігу.
  8.2.2. З недостатністю кровообігу ПІ стадії.
  8.2.3. З хронічною нирковою недостатністю в термінальній стадії.
  8.3. Хвороби артерій з ураженням магістральних судин не менш як двох кінцівок у гангренозно-некротичній стадії:
  8.3.1. Облітеруючий ендартеріїт.
  8.3.2. Облітеруючий атеросклероз.
  9. Хвороби органів дихання Хронічні неспецифічні захворювання легенів з дифузним пневмосклерозом, емфіземою легенів, хронічним легеневим серцем у стадії декомпенсації, дихальною недостатністю III ступеня або з амілоїдозом внутрішніх органів і хронічною нирковою недостатністю в термінальній стадії:
  9.1. Хронічний обструктивний бронхіт.
  9.2. Бронхіальна астма.
  9.3. Бронхоектатична хвороба.
  9.4. Абсцес легені.
  9.5. Емпієма плеври.
  9.6. Пневмоконіози різної етіології.
  9.7. Ідіопатичний фіброзний альвеоліт.
  9.8. Саркоїдоз.
  9.9. Емфізема первинна.
  10. Хвороби органів травлення
  
  10.1. Захворювання кишечника та інших органів травлення з
  вираженим синдромом порушення усмоктування в стадії кахексії. 10.2. Цирози печінки різної етіології в стадії декомпенсації з гіперспленізмом, портальною гіпертензією, печінково-клітинною недостатністю.
  11. Хвороби нирок з хронічною нирковою недостатністю в термінальній стадії
  11.1. Хронічний гломерулонефрит.
  11.2. Хронічний пієлонефрит.
  11.3. Гідронефроз.
  ] 1.4. Кістозна хвороба нирок.
  12. Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини з невпинно прогресуючим генералізованим процесом при наявності хронічної ниркової недостатності в термінальній стадії чи недостатності кровообігу Ш стадії, або стійким вогнищевим ураженням центральної нервової системи (геміплегії, параплегії; геміпарези, парапарези), або генералізованого ураження поперечної мускулатури з дисфагією, дизартрією:
  12.1. Ревматоїдний артрит.
  12.2. Геморагічний васкуліт.
  12.3. Анкілозивний спондилоартрит (хвороба Бехтерева).
  12.4. Системний червоний вовчак.
  12.5. Дерматоміозит.
  12.6. Вузликовий періартеріїт.
  12.7. Системна склеродермія.
  13. Хвороби обміну Подагра з подагричною нефропатією і хронічною нирковою недостатністю в термінальній стадії.
  14. Анатомічні дефекти внаслідок захворювання чи травми в період останнього строку відбування покарання Висока ампутація верхніх або нижніх кінцівок, а також поєднання високих ампутацій однієї верхньої і однієї нижньої кінцівок
  15. Променева хвороба
  15.1. Гостра променева хвороба:
  15.1.1. Гостра променева хвороба в період розпалу будь-якому ступені тяжкості (І - IV).
  15.1.2. Місцеві променеві ураження шкіри в період розпалу при тяжкості І - IV ступенів.
  15.1.3. Наслідки гострої променевої хвороби.
  15.1.3.1. Астенічний синдром з підвищеним виснаженням та функціональною недостатністю регуляторних систем, перш за все -нервової і судинної.
  15.1.3.2. Ознаки органічного ураження нервової та судинної систем з порушенням мозкового периферійного кровообігу.
  15.1.3.3. Нестабільність показників периферійної крові -виражений цитопенічний синдром з ознаками гіпоплазії кісткового мозку (кількість лейкоцитів менше як 3,0 х 10 в ступ 9, кількість тромбоцитів менше як 1,5 х 10 в ступ 12 в/л).
  15.1.3.4. Глибокі трофічні, дегенеративні та склеротичні місцеві зміни, різні радіаційні виразки, больовий синдром.
  15.1.3.5. Контрактури та ампутаційні дефекти.
  15.1.3.6. Променева катаракта III стадії з гостротою зору на "кращому" оці 0,1 - 0,5.
  15.2. Хронічна променева хвороба періоду формування 11 - IV ступенів тяжкості і подальший період (стадія прогресування).
  15.3. Пізні променеві ефекти (злоякісні новоутворення кровотворної та кісткової тканини, легенів, печінки). Примітка. У разі виникнення таких захворювань, як СШД, променева хвороба, лепра та інші, що потребують спеціальних і складних засобів обстеження, діагнози установлюються комісією з обов'язковим залученням фахівців відповідного профілю установ органів охорони здоров'я.
  Начальник управління медичного та
  санітарно-епідеміологічного обслуговування
  спецконтингенту Державного департаменту
  України з питань виконання покарань
  О.Гунченко
  Следующие данные (статьи из Конституции) я привожу просто для прикола, и чтобы информация не была неполной. Потому что, скольбко бы мне не приходилось писать жалоб и заявлений, пока я опирался на статьи УК, УПК и внутриведомственные инструкции, их воспринимали всерьез. Но стоило мне начать упоминать статьи Конституции, как к жалобам начали относиться как к шуткам клоуна, чего я Вам вовсе не желаю. В этой стране и без того посмеяться есть над чем.
  КОНСТИУЦИЯ УКРАИНЫ:
  Стаття З. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
  Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед Людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення
  прав і свобод людини є головним обов'язком держави
  Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу.Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі конституції України і повинні відповідати їй.
  Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
  Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
  Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
  Стаття 19. Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
  Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
  Стаття 21 Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
  Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
  При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
  Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
  Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
  Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
  Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
  Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
  У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
  Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
  Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
  Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
  Стаття ЗО. Кожному гарантується недоторканність житла.
  Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
  У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
  Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
  Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
  Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
  Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
  Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
  ( Офіційне тлумачення частини другої статті 55 див. в Рішенні Конституційного Суду N 6-зп (\Ю06р710-97 ) від 25.11.97; статті 55 див. в Рішенні Конституційного Суду N 9-зп ( уОО9р710-97 ) від 25.12.97)
  Стаття 56 Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
  Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки іромадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
  Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
  Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
  ( Офіційне тлумачення статті 58 див в Рішеннях Конституційного Суду N 1-зп ( \Ю01р710-97 ) від 13.05.97,
  N 1-рп/99 ( уОО1р71О-99 ) від 09.02.99, N 6-рп/2000 ( уОО6Р7Ю-ОО ) від 19.04.2000 )
  Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
  (Офіційне тлумачення статті 59 див. в Рішенні Конституційного СудуЫ 13-рп/2ООО(уО13р71О-ОО)від 16.11.00)
  Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
  Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
  Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, держаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
  У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду. завдану безпідставним засудженням.
  Стаття 63 Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
  Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
  Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
  Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
  1) підтримання державного обвинувачення в суді;
  2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
  3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
  4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
  
  
  Старосельский Ярослав Ярославович
  ЕСЛИ...
  Редактор Маргарита Черненко Художник Ярослав Старосельский
  Киев
  Издательство FLAMIN6ER . 2003
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com А.Куст "Поварёшка"(Боевик) А.Ефремов "История Бессмертного-4. Конец эпохи"(ЛитРПГ) С.Климовцова "Я не хочу участвовать в сюжете. Том 2."(Уся (Wuxia)) Л.Савченко, "Последняя черта"(Антиутопия) А.Верт "Пекло 3"(Киберпанк) В.Свободина "Эра андроидов"(Научная фантастика) А.Завгородняя "Самая Младшая Из Принцесс"(Любовное фэнтези) С.Панченко "Ветер: Начало Времен"(Постапокалипсис) Е.Вострова "Канцелярия счастья: Академия Ненависти и Интриг"(Антиутопия) В.Кретов "Легенда 2, Инферно"(ЛитРПГ)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Колечко для наследницы", Т.Пикулина, С.Пикулина "Семь миров.Импульс", С.Лысак "Наследник Барбароссы"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"