як швидко спогади минають..
розлука забува про час..
вони давно iнших кохають
й мiж ними вже нема образ.

i кожен з них хотiв вернутись
в щасливi й безтурботнi дати..
вона ще мрiє пригорнутись,
а вiн продовжує кохати....

i вiн пригадує волосся,
слова всi, очi i вуста..
цей шлях пройти §м довелося
та довелося неспроста..

вiн ще не знає, що в майбутнiм,
ця дiвчина-- його жона...
цей випадок став незабутнiм..
але незнає це й вона..

а з чого все це починалось?
а почалося все iз дива:
вона вiдразу закохалась,
для нього це не так важливо...

для нього друзi, флiрт, дiвчата..
§§ ж кохання ще не спить..
про iншу вже й не хоче знати
й забути мрiє хоч на мить...

вона ще мрiє повернутись
в тi дати, що його нема..
i так щиро пригорнутись,
бо без нього лиш пiтьма...

шосекунди погляд ловить
хоч на хвилечку, на мить..
слова жодного не вмовить.
бо вже знає: вiдлетить...

далi поглядом чарує,
мовить нiжностi слова..
далi посмiшки дарує,
та забита голова..

ВIН ЩАСЛИВИЙ I БЕЗ НЕЇ..
вже мабуть §§ й забув..
та душа мов орхiдея,
сохне, якщо день не був...