мiсяць зiроньку качає,
небо вкрите полотном..
я люблю, а вiн не знає
i дивлюсь. що за вiкном..

за вiкном ступає ранок,
пахне день новий добром...
глянь! всмiхається свiтанок
й промiнь свiтиться теплом!

якщо ти проснувся зрання
й чуєш серця нiжний спiв
знай прйшло воно-- кохання
iз казкових тво§х снiв...

це коли не йдеш-- лiтаєш,
коли все в тобi спiва,
це коли нiчо не знаєш.
та забита голова...

це коли секунда вiчно
йде, коли немає нас..
й водночас ще так не звично:
разом ми тiкає час...

це коли над прiрвов ходиш,
як по гранi вiд ножа...
ти не знаєш, що ти робиш
й розумiєш--це межа...

хочеш пiдiйти й обняти,
щиро, лиш як вмiєш ти..
й лиш за це його кохати
i на крок не вiдiйти...

адже часто забуваєм,
про призначення в життi..
ми працюєм,не кохаєм
й плутанина в почуттi...