що бачу в дзеркалi, то вже давно не я,
так свiтло, що летить до нас здалеку
новини оприлюднює сьогоднi
вiд згаслої  та неживої зiрки.
вона згорiла, але мить пожежi
мандрує всесвiтом, 
натякуючи знов,
що невiдомо в чому вiдiб'ється.

27.11.23


наснилось, що я мов та бабка
повинна змiнитись
та вийти iз панцира нiмфи
i стати собою.
забути про сором образ,
обрати свiй напрям польоту митт"во
та хижою бути до часу.
 

01.11.23


"коли-небудь" стало маленьким
i я перестала його поминати -
зiбгалось до "завтра", що пише напам'ять
указ до роботи.
так краще, мабуть, 
бо за привiдом довгим життя
розгублю i те, що знайшла,
та i те, що знайти не бажала,
"коли-небудь" - мара, 
що щастя за горло тримала
та стиснула кiгтi.
даремно,
бо щастя - вода.

15.10.23


я благаю онукiв -
не майте, будь ласка, дiтей,
бо для них буде ненькою хижа вiйна та спокуса
вас питати "Хто винен!" у вирi кровавих iдей,
та пекельного жару наказу їх долi - "Готуйся!".
я благаю онукiв - тримайте набої порЯд,
та навчiться до бою ставати як очi вiдкрили,
всi, хто зважив на iнше - тi гноєм лежать у землi ,
але поле з тим гноєм столiття iще не звiльнили.
я благаю онукiв -
хай ненависть буде в набiй,
ну, а що до любовi - то буде вона неодмiнно
в оксамитовiм полi з рожевою бульбою мрiй,
де вiйна зжере вас, та чека" нових емоцiйно.

09.10.23


я не знаю, що краще -
молитва доволi слiпа,
не прошу допомоги,
бо кому вона бiльше потрiбна?
все життя - то укладенi щiльно 
в брукiвку слова,
по якiй чи до неба,
чи тiльки до тла вiрогiдно.
обирати шляхи - 
то вже вищий за все привiлей,
хто отримав, той знає
нащо йому видано силку,
та бажає знайти на шляху
конче бiльше iдей,
що врятують вiд звершення
Божу помилку.

06.10.23


коли проллється мова, як вода
у скло вiрша, що грає хрусталями,
то соломИною я буду мiж вустами
щоб Ти тягнув рiдиною життя,
та розпочав пiзнання вад Cвоїх,
якими надiлив людське подвiр'я,
де я подоба Образу, чи пiр'я,
що вискубав ти з ангелiв 
лихих.
так i живу серед стiйких дуреп
з набридлою оманой довголiття,
щоб Ти тягнув мiй напiй пообiддя,
п'янiючи, збиваючись на реп.

25.10.23


коли нарештi я дiйду до джерела,
звiдкiль життя виходить на поверхню -
не вдивовижу буде термiн смертний,
що Ти менi призначив навмання -
так довго люди добрi не живуть,
бо Ти береш найкращих конче рано
i пламенiє болем свiжа рана
на Українi, що погодилась на шлюб
та вироки несе своїм "коханцям" -
кривавий подiл чорного засланця
на суповий набiр iз нiг та рук.
земля накриє та до попелу зжере,
усiх гостей, котрi прийшли до хати,
одне прошу лиш я - чим юнiсть брати,
бери до себе Ти стару мене".

15.09.2023


я напишу на вечности стене - 
"Мы были тут, ты нам должна до гроба, 
из пепла нашего замешан твой цемент,
из духа нашего растёт твоя свобода!
мы держим стену, за которой тень,
не ангелы, но чуточку крылаты,
и если наступает будний день,
то потому, что мы его заплаты -
латаем мироздания часы
секундами своей военной жизни -
не вечные, но разве в этом смысл,
когда за нами 
вечность
жизнь,
Вiтчизна.

03.07.2022


ми будьмо, та навiть якщо,
холоне вода у стаканах,
i тихо вливається ранок
крiзь на нiч закрите вiкно,
ми будьмо у юних вiршах,
що  палим листом полумнiють,
допоки вустами сухими
п'ємо свiй затямлений страх
в присутностi смертi й вiйни,
з темрявою прямо за краєм,
де тiльки грачана навала
гадає присутнiсть весни. 

25.08.2023


моя туга гаркавим вiршем
розтинає столiття на трiски,
всесвiт спить у картатiй колисцi
пiд смертельною вранцi зiркой
та плекає свiй сон молодий, 
не цураясь нi смертi, нi долi -
куля влучить, снаряди зневолять -
не чекає покращання вiн -
все було, i повторення знов
лише iнше записаний текст,
цей закон йому конче знайомий,
що качає колиску у дома
iз покривленим дахом небес.

14.08.23


****
я люблю українську - вона смачна,
духовита, як теплий хлiб
i лама" її розповiдне життя
на шматочки своїх утiх.
Пригощайтесь колодязнiй чистотi,
пийте воду її порад,
я люблю українську за тихий смiх,
та гучний пермов гармат.

11.10.2022

*****
не вмiю довгi лагодить вiршi - 
вони самi ведуть мене до визначного краю
так, мабуть все вже знають й читачi 
теж знають все чого i я не знаю.
нащо писати бiльше нiж та мить, 
нащо тримати руку Бога довше? 
не вмiю я утримати потiк - 
вiн протече по краплi 
мимо, 
тощо.
11.12.22


*****
буває так, що хочеться додому,
а де той дiм, куди пiшли собi
всi спогади, родина, свiт i доля,
не залишаючи паперу на столi?
за хмарами, що укривають обрiй,
за моря краєм, за сiма дверми
стоїть мiй дiм i роздмуха" попiл
старезний вiтер в пошуках рiднi.
я знаю, що цi пошуки даремнi,
не треба кiшкою ходити до дверей,
за котрими дитячий плач та чемний
в кiнцеву пiсню звитi вiд тепер.
її отримаю, благословив спокусу,
не вiдхилю зi страхом чи журбой,
мiй дiм лиш там, де я читаю Стуса,
а де вiн є - даремно пошук той.
06.03.2023


****
приходе час, коли менi не мiсце 
в майбутньому, а лише вiдтепер -
минуле, що в'язало руки мiцно
чергою втрат, розтануло в четвер.
i тiльки те, що поруч ма" сенсу,
i розумi"ш розлад всiх часiв,
на коїм побудован всесвiт земний -
одвiчний бiй нащадкiв та батькiв.
не розумiючи буття своїх онукiв,
не раджу того, що було моїм життям -
i ш"ана моїм крихiтним здобуткам
нехай мину", як i бiльшисть запитань.
19.03.2023


*****
менi здається - зупинився час
i всесвiт виходу з полону не чекає,
повiтря каменем лягло на довгий шлях
вiд ранку до вечiрнього причалу,
та треба йти, шукаючи принад
у кожному розстрiляному часi,
iди вперед, нарiд твiй не на пласi,
хоча вона готована для стад.
07.04.23


*****
невдовзi почнеться життя -
таке кольорове, барвисте,
веснянки блакитне намисто,
розсипано льодом на шлях,
та ночi холоднi, як зле
та чорне смiття на узбiччi,
Украйна ховає обличчя,
щоб дiти не бачили це
змарнiле дзеркало вiйни
та рани на рiдному полi -
я знаю, що це її доля
до вiку нової весни.

15.04.2023


я не лякаюсь старостi моєї -
вона пiд лiкоть вдалину мене веде,
її хода - легке щось та тверде,
як попiл вщент укритої Помпеї
де пiд скоринкою жеврiється життя
тих днiв, що спаленi у нероздiльних парах
i на вiки залишаться примарою,
що у майбутнє римою вплива.

23.04.23


*****
наснився дiм старий - "пятиэтажка"
що по сю пору ледве як стоїть,
як зуб гнилий болить та ни" важко -
не видерти, бо до життя обiк.  *
там вiкна свiтять наче очi долi,
тепло всерединi, та чисто, як до свят,
мiй дiм - Ковчег у неосяжнiм морi,
що чорним валом б'є у дверi втрат.
вiн захлинувся, та пiшов до кращiх,
але в багаттi туга ** жеврiє,  ***
що зможу в долi вимолити щастя -
закрити дверi, щоб не вистудила все.

* рядом
** тоска
*** теплится
13.05.23