все залежне лежить у мене на робочiм столi
паперовим корабликом з синьою краплею моря
i чорнило по краю рiдке мов весло у руцi
не штовхає вперед, не веде той кораблик до волi.
що написано - буде, най сказано тане ввi снi,
та iде всупереч всiм обабiч протравленим мрiям,
мiй кораблик пiв осени плив до весни
поки доля зiм'яла  його у камiння.
те висить на зашморгу, чекаючи часу свого,
щоб додати ваги до моїх ненаписаних вiршiв,
та легко i невпевнено стати обабiч всього,
або тiльки мене на високого неба узгiр'ї. 
16.10.24