Маршалова Тамара : другие произведения.

Рiздво Христове та Новий рiк - вiршi для малят

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
  I ти, Вiфлеєме, земле Юдина, не менший нiчим мiж осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Вiн пасти народ Мiй iзраїльський (Вiд Матвiя 2:6)
  I сказав їм Ангел: не бiйтеся; я благовiщу вам радiсть велику, яка буде всiм людям: бо нинi у мiстi Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. I ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, яке лежатиме в яслах (вiд Луки 2:10,12).
  
  МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (вiд Матвiя 6: 9-13)
  ЗАПОВIДI БОЖI (Бiблiя, Вихiд 20:2-17)
  ЗАПОВIДI ЛЮБОВI (вiд Матвiя 22:35-40)
  
  
  Чарiвна нiч Христового Рiздва! Спасiння нашого вiд темряви та зла, Новини Доброї вiд Вишнього Отця, надiї свiтлої у краще майбуття та вiри всiх людей у вiчне з Ним життя...
  
  
  Народження Спаса
  
  Народження Спаса -
  Не кульку срiблясту,
  А Кулю Земну
  В руки Божiй Дитинi
  Небесний Отець
  Вiддає на спасiння.
  
  
  Читати в рецензiї:
  
  https://www.facebook.com/secret.lviv.ua/photos/pcb.435860156575759/435857179909390/?type=3&theater
  
  http://issuu.com/angelyatko/docs/angelyatko_full/6
  
  
  Народження Любовi - Рiздвяний вiрш
  
  Серед мороку та стужi
  свiтло ясне загорiлось,
  Це ЛЮБОВ безмежна, друже,
  у стаднИцi* народилась.
  
  А ЛЮБОВ - Дитя то Боже,
  Спас у виглядi людини,
  Цар Вселенський без сторожi,
  на Землi один безвинний.
  
  Без грiха, у людськiм тiлi,
  Посланець усiм вiд Бога -
  Сенс життя, що нищить тлiння,
  Божа iстина й дорога.
  
  Серед мороку та стужi
  свiтло ясне загорiлось,
  Це ЛЮБОВ безкрайня, друже,
  у стаднИцi* народилась.
  
  
  *застарiле вiд 'стайня'
  
  
   Рiздво Христове
  
   Бiлоснiжна хуртовина
   замела дорiжки,
   По снiжку мала Дитина
   йде на Зустрiч пiшки,
   Йде до нас Дитятко Боже
   та й несе Новину*,
   Що Господь спасти в Нiм може
   Кожну вже людину.
  
   ***
   У нiч святу Христового Рiздва
   Яселка ти в душi зроби Дитинi,
   I запроси Дух Божого Єства
   Навiчно оселитись там вiднинi
  
  
   ***
   Рiздво Христове! У печерi,
   У дивнiм мiстi Вифлеємi
   Марiя Дiва Сина родить,
   Дитя Святе у свiт приходить.
  
   Ласку Бог Свою являє,
   Сина людям посилає.
   Бо Iсус, Дитя сповите,
   Є Спасителем для свiту.
  
  
   Рiздвяна Зiрка
  
   Рiздвяна Зiрка рiк Новий
   Нехай до миру запровадить,
   Любов дарує пломiнь* свiй,
   Нiщо хай щастю не завадить!
  
   * полум'я
  
  
  Рiздвяна ялинка
  
  Рiздвяна ялинка!
  Яка висота!
  Рiздвяна ялинка!
  Яка то краса!
  
  Розвiшанi там кульки,
  лiхтарики, бурульки,
  срiбляста мiшура..
  
  А десь на тiй ялинцi,
  серед прикрас тендiтних,
  є хатка розписна.
  Та хатка непроста!
  Вгорi горить лiхтарик...
  I кулька золотава,
  мов повний мiсяць, там.
  Снiжинок рiй кружляє,
  на дах шаром лягає.
  А з комина тихенько
  сивенький дим злiтає.
  Загляньмо у вiконце,
  прищулившись. I хто це?!
  Там поблизу камiна
  знайомий нам Дiдок.
  Перед старим - мiшок!
  А в ньому є мотрiйки,
  ляльки, м'ячi, машинки,
  ведмедики, зайцi...
  Їх той Дiдок складає -
  даруночки збирає,
  спiває пiсню ще.
  
  Над столиком, при лампi,
  схилився Снiговик.
  Вiн гарний листоноша,
  до працi тої звик.
  Листи вiн доставляє,
  уголос їх читає...
  Ну, а Дiдок малятам
  на них вiдповiдає.
  Кипить отож робота -
  Приємнi всi турботи.
  На ранок бо Рiздво!
  В камiнi жар iскриться,
  мов та чарiвна птиця.
  За пiвнiч вже давно...
  
  А вранцi, тiльки видко,
  прибiгши до ялин,
  знайдуть дарунки дiти,
  сплеснувши вiд дивин.
  
  
  Який на колiр рiк Новий?
  
   Який на колiр рiк Новий?
   Вiн бiлий, мов снiжинка!
   Який на колiр рiк Новий?
   Срiблястий, мов льодинка!
   Який на колiр рiк Новий?
   Рожевий вiн, мов кулька!
   Який на колiр рiк Новий?
   Прозорий, мов бурулька!
   Який на колiр рiк Новий?
   Мов золота перлинка!
   Який на колiр рiк Новий?
   Зелений, мов ялинка!
   Вiн жовтий, синiй, рiзних барв,
   Мов сонце, небо, зорi!
   Вiн щастя колiр увiбрав,
   До ближнього любовi!
   Вiн барви миру та добра,
   Мов райдуга, тримає
   До тих, хто на Землi життя
   З людьми своє єднає!
  
   На ялиночцi Рiздвянiй
  
   На ялиночцi Рiздвянiй -
   Яблука, горiшки...
   Навiть пряники духмянi!
   Яснобарвнi шишки.
  
  
   Свято, друже, зустрiчай!
  
   Бiлий снiг блищить довкола,
   Мчать iз гiрочки ґринджоли.
   На ґринджолах Миколай.
   Свято, друже, зустрiчай!
  
   А, як ще слухняним був,
   Миколай це не забув.
   Привезе, повiр, чудовi
   Подаруночки святковi!
  
  
  Дивне Свято
  
  У святого Миколая
  Безлiч подарункiв.
  Вiн у торбу їх складає,
  Барвнi тi пакунки.
  
  Є в них брязкальця, машинки,
  Лялечки, звiрята -
  Є ведмедi з хутра, бiлки,
  Мавпи, зайченята...
  
  Стелить шлях нiч-чарiвниця
  Зорями ясними,
  Упряж оленiв ген мчиться,
  Сон летить за ними.
  
  Тихо хтось iде до хати...
  Просто до ялинки!
  А на ранок - дивне Свято
  Кожної дитинки!
  
  
  Рiздво у лiсi
  
  Серед ялин є у лiсi одна,
  Вабить усiх, наче квiтка рясна -
  Безлiч прикрас там зi снiгу та льоду,
  Є низочки iз грибiв, яблук, глоду...
  А на вершку - дивна Зiрка, малята,
  Нинi Рiздво - гарне й любе всiм Свято!
  
  
  Рiздвяний вiршик
  
  До ялинки прилетiла
  Зграя снiгурiв,
  Та уся зачервонiла
  Вiд живих вогнiв.
  Наче казка кожна гiлка,
  Замiсть мiшури
  Iнею срiблиться сiтка,
  З криги - лiхтарi.
  На верхiвцi Зiрка сяє,
  Золотий вiнець!
  Лiс Рiздво увесь стрiчає,
  Чистоти взiрець.
  
  
  Дiнь-дiнь-дон - казковий час - новорiчна пiсенька
  
  Пiд ялинкою-красою
  Спить чарiвна мить,
  Наша пiсенька собою
  Тишу оживить.
  
  Барвнi кульки вмить розквiтнуть
  Пiд дощем рясним,
  Вiд дзвiночкiв спiви линуть,
  Срiблом повнять дiм:
  
  Приспiв:
  
  Дiнь-дiнь-дон, дiнь-дiнь-дон,
  Свято зустрiчай!
  Дiнь-дiнь-дон, дiнь-дiнь-дон,
  Рiк Новий вiтай!
  Дiнь-дiнь-дон, дiнь-дiнь-дон,
  Йде в казковий час,
  Дiнь-дiнь-дон, дiнь-дiнь-дон
  МИКОЛАЙ до нас.
  
  Пiд ялинкою-красою -
  Справжня дивина,
  У танок пiшла з тобою
  Дзенькоту луна.
  
  Подарунки дивовижнi,
  Пiд той нiжний дзвiн,
  Забавки, цукерки рiзнi
  Наповняють дiм.
  
  Приспiв:
  
  Пiд ялинкою-красою -
  Смiх, дзвiнкi пiснi,
  Нам пiдспiвують з тобою
  Зорi осяйнi
  
  Сiв Святий ген у санчата,
  Мiж зiрок летить,
  Обертаючи на свято
  Снiв чарiвну мить.
  
  Приспiв:
  
  
  Слимаковi сни - для дiтей
  
  Спить слимак,
  Сон сниться саме -
  Снiгу смак,
  Скрипучi сани,
  Сосни сивi,
  Спiв сузiр'я,
  Синь сапфiрiв
  Святвечiр'я.
  
  Спи, слимаче,
  Стужа стала,
  Срiбло снiжне
  Став сховало.
  
  ***
  
  Нiчка ниже намистини
  На незриму ниточку.
  Наряджає небо ними,
  Начепивши низочку.
  
  ***
  
  Мiсяць маревом мандрує,
  Медом маже межi.
  Маслом мальву, млин малює...
  Мiдянi мережi.
  
  ***
  На зеленiй, на ялинцi,
  Є прикраси та гостинцi -
  Кульки срiбнi, дуже гарнi,
  Зiрочки, гiрлянди барвнi.
  
  ***
  Iз Зимової країни
  Сам Морозко вiз дивини -
  Подаруночки святковi:
  М'яч, ключки, ляльки казковi...
  
  ***
  У Снiгуроньки, малята,
  В друзях: бIлочки, зайчата,
  Ведмежата та лисички,
  Їжачки, прудкi синички...
  
  ***
  Шишка - нiс, крижинки - вiчка,
  З горобини - ротик-стрiчка,
  Чуб - солома, руки - з хмизу...
  Снiговик прийшов iз лiсу!
  
  ***
  Без ялинки, що за свято?
  Тож без зайвих балачок
  Допоможе вам, малята,
  Хто? Колючий Їжачок!
  
  ***
  Клишоноге Ведмежатко
  Миє носик, вушка й лапки,
  Рiк Новий iде стрiчати
  Це маля сьогоднi з татом.
  
  ***
  Бiлка-пострибуха,
  Що з рудого пуху,
  По ялиночцi стрибає,
  Про гриби-прикраси дбає!
  
  ***
  Тiльки-но упав снiжок,
  Зшив наш Заєць кожушок.
  Бiлоснiжний, як годиться,
  Щоб ховатись вiд Лисицi.
  
  ***
  Знана кумонька Лисиця
  Каже хитро до Синицi:
  - В рiк Новий добрЕнька буду,
  Про зайчат й пташок забуду.
  
  ***
  Друзiв радо привiтаймо,
  Гарне Свято починаймо!
  Станьмо дружно всi у коло!
  Ллється музика довкола.
  
  
  Напрочуд нiжне - для малят
  
  Кошеня напрочуд нiжне,
  Бiло-бiло-бiлоснiжне,
  На вiкнi сидить, муркоче,
  Пiд снiжок iти не хоче.
  
  Муркотить: Свербить у лапцi,
  Принесiть тепленькi капцi.
  А iще свербить у вушку,
  Принесiть бодай подушку....
  
  Спомин про лiто
  
  Пензлi взяв Мороз-маляр
  Та малює квiти.
  Має вiн чудовий дар
  Iнеєм творити.
  На зимовому вiкнi -
  Пролiски, рум'янок,
  Бiлi айстри осяйнi,
  Хризантем поранок...
  Ще й троянди - цвiт прикрас!
  Бiлоснiжнi квiти,
  Що в мороз зiгрiють нас
  Спомином про лiто.
  
  Зимо, зимо!
  
  Снiгом глицю притрусило,
  На смерецi бiлка сiла,
  Бiля неї бiлченята
  Почали гуртом гукати:
  - Зимо, зимо, снiговице,
  Бiлоснiжна чарiвнице!
  Снiгом землю укривай,
  Вiд морозiв захищай.
  Щоб були гриби улiтку,
  Щоб земля зростила квiтку...
  Щоб комахи та звiрята
  Мали влiтку що збирати.
  Щоб тебе в пухкiй обновi
  Стрiти знов були готовi.
  
  Зимова абетка-колисанка
  
  Апельсин у небi синiм
  Бiлка споглядала.
  Ведмежатко на калинi
  Грона ґрасувало.
  
  Дощ стає снiжком узимку,
  Ескiмо бiленьке.
  Є хмарки у небi, синку, -
  Журавлi сiренькi.
  
  Зяблик, чижик вiдлетiли,
  'И' сховалась в глИцi
  Iнiй лiг на гай та ниви.
  Їжа зайцю сниться.
  
  Йорж пливе в глибини рiчки,
  Короп там сумує.
  Лис слiдiв знаходить стрiчку,
  Мишу в нiрцi чує.
  
  Нiрку снiгом замiтає.
  Огник горобини
  Птаху в лiсi зiгрiває.
  Ряст чекає днини.
  
  Снiг кружляє, наче пiр'я,
  Тиша з ним спадає.
  У заснiжене подвiр'я
  Фея-нiч злiтає
  
  Хата спить, стуливши вiчка,
  Цвiркунець за пiччю.
  Час казковий. Гасне свiчка.
  Шерех грає з нiччю.
  
  Щогли сосен сон хитає,
  Юхту мли вдягає.
  Явiр тишу щось питає,
  та вiдповiдає:
  - Ььььььььььььььььььььььь...
  
  Спiваки
  
  Як узимку вовченя
  З гiрочки з'їжджало.
  Так з'їжджаючи пiвдня
  З вiтром розмовляло.
  - Дужче! Дужче, вiтре, дми,
  Пiдганяй санчата!
  Гарну пiсню, друже, ми
  Будемо спiвати:
  У-у-у... - у вухах свист,
  У-у-у... - спiваємо,
  У-у-у... - до спiву хист
  Ми обидва маємо.
  
  Гостинна хуга
  
  На пательнi льодянiй
  Та на плитцi крижанiй
  Хуга їжу готувала,
  Снiговiя пригощала:
  
  - Їж, мiй любий Снiговiю,
  Готувати добре вмiю.
  Пригощу тебе снiжечком,
  Ще з iнистеньким краєчком.
  
  На десерт - бурульки свiжi!
  Тож берись хутчiш до їжi.
  Будеш нею смакувати,
  Будеш гарно працювати!
  
  Як узимку
  
  Як узимку, бiля рiчки
  Ковзани зробивши з гички,
  Куцi ковзанку вiдкрили,
  Всiх звiряток запросили:
  
  - Казка стрiне вас зимова!
  Тiльки є одна умова -
  Ковзани самi майструйте,
  Всi можливостi врахуйте.
  
  Ось їжак iде з лiсочка...
  Ковзани - сухi грибочки!
  Бiлка плигає... Потiха!
  Зi шкарлуп вони горiха.
  
  Кабанець, натура груба,
  Ковзани зробив iз дуба.
  Мишеня бiжить, малята.
  Ковзани, авжеж, зернята!
  
  Тiльки вовчик та лисичка
  Стали осторонь вiд рiчки.
  Ковзанiв у них немає...
  Зло добру не заважає!
  
  Зимова колисанка
  
  Люлi, люлi, люлi-ляй -
  Спати час дитиночцi,
  Сон моститься, лиш поглянь,
  На бiленькiй гiлочцi.
  
  Деревця всi в кожушках
  Снiгових, пухнастеньких,
  Диво стрiхи на хатах
  У зiркових насипах.
  
  Iз бурульок ксилофон
  Награє мелодiю.
  Колискову, гноме-сон,
  Заспiвай, добродiю!
  
  Люлi, люлi, люлi-ляй -
  Спати час дитиночцi,
  Сон моститься, лиш поглянь,
  На бiленькiй гiлочцi.
  
  Казкова нiч
  
  Небо зорями ряснiє,
  Гасне свiтло по хатах...
  Нiч казки в дрiмоту сiє,
  Щоб посходили у снах.
  
  
  Ведмежий сон
  
  Тихо у ведмедика в барлозi,
  До весни, наразi, ще далеко,
  Мiсяць, прослизнувши, на пiдлозi
  Синiм променем вiдбився злегка.
  
  У колисцi ведмежа дрiмає,
  Сон зимовий - як пухнаста лапа,
  У вiконце зiрка заглядає...
  Спи, маля, мигтить небесна мапа.
  
  
  Заблукала у смереках зiрка
  
  Заблукала у смереках зiрка,
  Зачепилася за гiлку снiжну,
  Вiтер увi снi дзижчить, мов бджiлка,
  Їй спiває колискову нiжну.
  
  А на ранок, вихром пiдхопившись,
  Замете снiгами до безкраю,
  I ту зiрку, до небес пiднiсши,
  За бiлясту хмару заховає...
  
  
  I таке бува
  
  
  Тигреня та Слоненя,
  Пустотливе Мавпеня
  Раз пiдслухали розмову
  Вiтру з Пальмою. А мова
  Йшла про свято Новорiчне,
  Що на пiвночi є звичай
  Рiк ялинкою стрiчати,
  Зелененьку прикрашати.
  
  Пальма слухала, зiтхала,
  Свято дивне уявляла -
  Мiшуру, дзвiнкi прикраси,
  Снiжнi насипи... I ясно,
  Бiдолаха шкодувала,
  Що ялинкою не стала.
  
  Вiтер повно все повiдав,
  Балачками пообiдав,
  Та й прилiг собi поспати,
  Важко ситому лiтати.
  
  I тодi вже Тигреня
  Всiм сказало: Ми щодня
  Свято можемо стрiчати.
  Тiльки, де ялинку взяти?
  - Як щодня? Так не буває! -
  Слоненя вiдповiдає. -
  Рiк Новий, казав мiй тато,
  Раз на рiк iде, як свято.
  - Раз на рiк?! Коли ж це буде?! -
  Мавпеня мале марудить. -
  Чи у Вiтру запитати?
  Пане Вiтре, годi спати!
  
  - О хо-хо! - зiтхає Вiтер,
  Не дають заснути дiти.
  Подавай малечi свято,
  Рiк Новий щодня стрiчати.
  Тож послухайте, будь ласка,
  Нiч, що прийде, - справжня казка:
  Сяйвом мiсячним заснiжить,
  Спiвом зоряним потiшить,
  Принесе забави дiтям,
  Срiблом скрасить пальми вiти -
  Зодягне у файнi шати,
  Миколая щоб стрiчати.
  У святого Миколая -
  Безлiч iграшок, я знаю!
  I тому усi малята
  Роблять все, аби не спати.
  
  Тигреня отут питає:
  - Ну, а що, як засинають?
  Де шукати їм гостинцi?
  - Пiд подушкою в коли-и-исцi! -
  Вiтер крила розправляє
  Та на пiвнiч вiдлiтає.
  ______________________________
  Тигреня та Слоненя,
  Пустотливе Мавпеня
  Раз пiдслухали розмову
  Вiтру з Пальмою... А мова
  Йшла про свято Новорiчне!
  I тепер у них є звичай -
  Рiк Новий гуртом стрiчати,
  Пальму дружньо прикрашати.
  
  
  
  Бiлий сон, чи сон пiд Новий рiк
  
  
  Снiгопад? Йой, снiгопад! Укриває все пiдряд: cела, ниви, лiс... Усе!
  Бiлi сни з небес несе.
  Сплять у нiрках мишенята, cплять у дуплах бiлченята, у ставочках риби сплять... Зiрочки ряснi iскрять.
  Та не спить оце, малята, ведмежа мале брунатне. Не дає малому спати, снiг, що випав, наче вата.
  - Бiлий вiн, як цукор справжнiй! Нi, зефiр! А може вафлi, бо хрусткий? Та нi! Напевно, молоко оце згущене.... Мiсяць теж на дiжу схожий. Не пусту, а з медом, може! - меду ласого горнятко уявляє ведмежатко.
  Снiг лiтає, снiг кружляє, землю щiльно укриває...
  - Це ж усе цукрова вата! - ведмежа збагнуло раптом.
  Тихий стукiт у вiконце... Ведмежа питає:
  - Хто це?
  Визирає... I... О диво! Там стоїть щось бiле-бiле.
  - Ти мiй сон? - мале питає. - Зачекай, я саме граюсь! Ще не час лягати в лiжко. Дай помрiяти хоч трiшки.
  - Я не сон! - лунає в тишi. - Ось поглянь - у мене лижi! Я такий, як ти, ведмедик. Хутром лиш рiзнюсь вiд тебе. Тож виходь у двiр, мiй друже! Нiч сьогоднi гарна дуже! Свято бiлих ведмежат та усiх лiсних звiрят.
  - Ведмежат? Усiх звiрят! Та от тiльки би назад повернутися до хати, у пiтьмi не заблукати, - ведмежа вiдповiдає. Тихо дверi вiдкриває... А за ними - ранок наче, видко все довкола, значить.
  Незнайомець там чекає. Справжнiй вiн, бо не зникає. Посмiхається, до речi, ще й говорить дуже ґречно:
  - Що ж, знайомитись давай. I мене вже називай ти Снiжком. Ведмiдь я снiжний, рiс у хащi Бiлоснiжнiй. А тебе - Брунатик, знаю. Так тебе тут називають Заєць, Бiлка, всi пернатi. Та й табличка є на хатi.
  План у нас такий, послухай... Наставляй, мiй друже, вуха. Поспiшаймо до Дiброви, шлях до неї досить довгий. I веде той шлях повз кручу. Вiтер дме отам колючий... Через гай, у соннiй тишi, знадобляться, звiсно, лижi... Через рiчечку-струмок морозець скував мiсток. Поспiшаймо, що є сили, щоб до пiвночi ми встигли до Дiброви вже добiгти. Бо дзиґар почне там бити о дванадцятiй, я знаю. Час усi по нiм звiряють.
  Вдвох на лижi станьмо, отже. Шлях нам здасться в них коротшим. Промайне, як увi снi. Лижi нашi швидкiснi!
  Став Брунатик iз Снiжком. Замигтiло все кругом. Понесли їх лижi живо, аж в очах їм зарябiло...
  Тiльки раптом - дивний гул, дужий вiтер тут подув. Снiг здiйнявся однiєю бiлоснiжною змiєю...
  А була то Хуртовина, Снiговiя зла дружина. Казку хоче зiпсувати, ведмежат розчарувати.
  Тож вона усе хурделить. Замiтає... А до неї Холоднеча ще приспiла та огидно так занила.
  - Що на свято поспiшаймо? Нi, постiйте! Я бо знаю, нас забули - Хуртовину та мене, її дитину.
  Отже, з вами, друзi, пiдем, не пручайтеся. Не вийде! Бо, як буде нас забуто, то i вам отам не бути. Заметемо вас снiгами. Ми не гратимемо з вами. Не знайти вам до обiду анi стежки, анi слiду.
  Тут Брунатик наш злякався, бiлий ляку не пiддався. Холоднечi гордо каже:
  - Поведiнку вашу вражу в тiй Дiбровi кожен знає. I тому всяк уникає запросити вас на свято. З вами клопоту багато. Тож ми вас туди не вiзьмем, а удвох, як швидше, пiдем. Забирайтеся з дороги! Та несiть хутчiше ноги!
  - То ви так! Тодi тримайтесь! Краще, телепнi, здавайтесь! - Хуртовина закричала, закрутила, завищала. - Замету у чистiм полi! Не побачите бiльш волi! Холоднеча вас застудить, не до свята вам тут буде!
  Вихри Хузi пiдвивають, снiг до неба пiдiймають. Холоднеча холодить, лижi вкрасти норовить.
  Ведмежата не здаються. За свободу гiдно б'ються... Холоднечу вiдганяють та зубами зiгрiвають. А Снiжок ще приловчився, в гриву Хузi вже вчепився... I давай її трiпати, в клоччя ревно розривати.
  Клоччя снiжне скрiзь кружляє, ведмежатам заважає. Досягає бiй вершини, бо вже гаряче, не зимно.
  I отут чийсь голос чують :
  - Розбишаки бешкетують?! В нiч веселощiв й утiх хто здiймає вгору снiг?! Хто затiяв бiйку? З ляку? Хто покаже задираку? Хто на свято йти не хоче, рiк Новий стрiчати отже?
  Хуртовина вмить притихла.
  - Вiд ведмедiв, - каже, - лихо! Примирити я їх хтiла, ледве-ледве не зомлiла. Вихри всi допомагали та добряче постраждали. Це засвiдчить Холоднеча. Ось вона сидить, до речi.
  Озирнулись ведмежата - Миколай спiшить на свято. Вiз ялинку й повернув, бо почув потужний гул.
  - Кажеш, виннi ведмежата? Зiпсувати хтiли свято? Не обманюйте, бо знаю, хто i де всiм заважає, - тут Святий примружив очi. - I тому тепер я хочу в Хуртовини снiг вiдняти, Холоднечу заховати. Покараю зло отак - вiдiшлю їх по хатах! Де сидiти їм доволi, доки вийти не дозволю!
  А ведмедикiв вiтаю! В диво-сани хай сiдають. Дуже радий їх зустрiти. Миром треба дорожити!
  Снiг скрипить, несуться конi. Вiтерець їх жвавий гонить. Ось Дiброва... Гра вогнiв... Миколай... Та свято снiв...
  Бiлих снiв пiд рiк Новий. Там Брунатик повен мрiй - не дає малому спати снiг, що випав, наче вата.
  Бiлий вiн, як цукор справжнiй! Нi, зефiр! А може вафлi, бо хрусткий? Та нi! Напевно, молоко ото згущене....
  Мiсяць теж на дiжу схожий. Не пусту, а з медом, може!
  - Меду ласого горнятко! - облизнулось ведмежатко.
  ......................................................
  
  Снiгопад? Йой, снiгопад! Укриває все пiдряд: села, ниви, лiс... Усе! Бiлi сни з небес несе.
  
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"