Коли залишишся один 
В холоднiй замкненiй кiмнатi,
Перед очима сiрий дим -
Душа палає на багаттi.

На мозок давить дивна тиша,
З'§дає очi блiда темiнь.
Душа моя сховалась, наче миша,
Та вмить спалахує, як кремiнь.

Спалахує i гасне, затихає,
Лиш сiрий дим вiд не§ залишився.
Вона не стогне, навiть не зiтхає,
Бо я сховався, я у кут забився.

Не треба вже нiкого i нiчого,
Самодостатня дiйснiсть розквiтає.
Нiколи я не зрозумiю того,
Хто щось у цьому свiтi має.

Смуток мiй змиває дощем,
Злива змиває й мене самого.
Я сам руйную себе дощенту.
I сам надаю собi допомогу.

Менi казали: Навiщо ти
Собi самому копаєш яму?
Та я не можу iнакше йти
Шляхом утрати своє§ тями.

Життя зробило мене таким,
Що я шукаю ще бiльше болю.
Нiчого не можу вдiяти з тим,
I не шукаю шляху на волю.