Тихоненко Игорь : другие произведения.

Скіфський скарб або загублене щастя" укра§нською мовою.

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:

Глави із поеми "Скіфський скарб або загублене щастя".

Скарб. 8гл.

На пагорба Іван забрався,
І раптом §сти захотів.
Сів, вузлик розв"язав з харчами,
Та ще і чарочку налив.
"Ото нехай, здорові будуть
Всі добрі люди на землі".
Хильнув хорунжий, й ще добавив:
"Щоб не тупилися шаблі".
Сальце старанно він нарізав,
Цибульку, хліба й §сти став.
Не поспішав, бо місяць в небі
Потрібне місце не зайняв.
По§в, ікнув, води напився.
На пагорб ліг і заспівав.
Чом не співати, коли діла
Нема, бо час ще не настав.
По полю пісня розтеклася.
Пливе і стелиться до трав.
Та раптом місяць в темнім небі
Уже середини дістав.
Іван підвівся, взяв срібляник
І кинув с пальця до гори.
В повітрі він перевернувся
І покотився геть з гори.
За ним хорунжий поспішає,
Погано видно вже в ночі.
В траві загубиться і годі,
Тоді хоч караул кричи.
Монетка завмерла й спинилась.
Орлом до неба і лягла.
Шульга §§ підняв і каже:
"Не загубилась, не змогла.
Як відьмі вірити, копати
Потрібно саме таки тут".
Хорунжий заступ взяв одразу
І поплював собі до рук.
Годину, мабуть, він копався,
Аж поки зв"якнуло там щось.
Шульга уважно придивися,
А золота, спаси Христос.
Так добре враз на серці стало
У хлопця, і тепло пішло.
Та вмить в спині похолодало,
Як кригою всього скуло. 
"Ти хто такий?" - Суворий голос    
Позаду радість обірвав.
Шульга одразу повернувся
На голос, що його спитав.
Сто§ть і бачить, вершник дивний
І в обладунках, як в татар.
Та тільки дивний вже якійсь він.
А місяць світить, як ліхтар.
Іван із ями виліз швидко.
Намацав шаблю, щоб була.
Навколо тиша степ широкий
В кайдани, мов би, закула.
"Шульга, хорунжий запорізький,-
До вершника сказав Іван,-
А ти хто? Щось не впізнаю я,
Чи турок, чи татарський хан?"
"Я скіфський цар Атей, поганець.
А це мій пагорб і скарби.
А ти зібрався §х поцупить.
Як злодій ти прийшов сюди.
За це тебе я покараю.
Пощади в мене не проси.
Із голови тво§й я чашу
Зроблю на втіху, для краси".
"Мене не вбив, не похваляйся
Про чашу-голову мою.
Піклуйся краще ти про себе.
І голову тримай свою".
Іван підскочив і що сили
Штовхнув він царського коня.
Атей на землю рухнув зразу,
Аж задзвеніла вся броня.
Цар підхопився, меч дістав свій
І почався жорстокій бій.
По степу вітер розгулявся
І учинив нестерпний вій.
Вони так бились дуже довго.
Івана втома вже бере.
Він зрозумів, що так програє,
Якщо удар не нанесе.
Шульга зібрався, нахилився
і шаблею царя проткнув.
Цар навіть і не похитнувся,
А тільки так собі ікнув.
Іван не вспів прийти до тями,
Як опинився на землі.
Атей його коліном давить
І меч встромляє до груді.    
"Ну, все, кінець", - Шульга подумав
І все життя ураз згадав.
Та цар свій меч сховав у ножна,
І з задоволенням сказав:
"Вставай, мене не можна вбити.
При наймі зараз і тепер.
Я привід, не живу я більше,
Бо вже давно, давно я вмер.
Тебе вбивати я не стану.
Хоч ти мене і розлютив.
Ти славний во§н і хоробрий.
Навіщо вкрасти скарб хотів?"
Іван підвівся, отряхнувся
І каже, стримуючи дих: 
"За наречену я повинен 
Віддати тищу золотих. 
Віддай свій скарб мені, навіщо
Тобі він, ти ж вже не живеш.
На що то золото потрібне,
Коли уже не §ж й не п"єш?"
Цар посміхнувся, та і каже:
"Гаразд, віддам його тобі.
Якщо мені ти допоможеш,
Лишай все золото собі".

Весілля. 17гл.

Недовго вже й тягнути стали,
Через три дні і побрались.
Весілля на селі гуляли
Не так як зараз, як колись.
Усіх позвали, кого знали.
А на селі інших й нема.
Горілку пили й частували
Всі молодих, аж до рання.
А потім спати полягали,
Бо вже ходити не могли.
З обіду знову загуляли,
Верніш сказати, загули.
Там §ли всі, і всі там пили.
Як на весіллі, та й не пить?
Навіть собаки захмеліли,
Лежить собі таке й скавчить. 
Бо гавкать й бігати не може.
Чи то об"§лись, чи то що?
Ото весілля, так весілля,
А не якесь там, казна що. 
Було там все, і танцювали,
І, навіть, трохи подрались. 
Як на весіллі , та й без бійки?
Коли багато напились.
Іван з Марією сиділи,
Як цар з царицею, §й бо.
Такі красиві, гордовиті,
Такі щасливі, як ніхто.
Сорочки вишиванки білі,
Марія з квітками в стрічках.
Додолу очі опустила,
Ніби соромиться, отак.
А на ніч молодих до хати, 
Як то годиться, відвели.
Що далі §м робити треба,
Вони вже знали, то й лягли.
Чи спали, чи то вже не спали,
Ніхто не знає, окрім них.
Ніхто ж за ними не дивився.
Та чутно було гучний дих. 
То не стосується нас з вами.
То діло §хнє, молоде.
Багато хто, і так все знає,
А до кого ще і прийде.
На третій день після весілля
Марія й просить: "Хочу я, 
Почути, як той скарб добув ти?"
"Навіщо, ластівка  моя?"
"Як то навіщо?- Здивувалась
Марія й знову за своє,-
Ну, розкажи, тобі, що шкода?
Благаю, серденько моє".
Іван пручатись був не в силах.
Бо то ж дружина, а не хтось.
Та й розповів про все Марі§.
Як то усе і відбулось.
Повідав правду, майже, всю він.
Та де що все ж і приховав.
Наприклад, як то до Оксани
Він зранку в гості завітав.
Навіщо про таке казати,
Та ще й дружині. То ж дурня.
Ще по ночах не буде спати.
Із-за таких дрібниць вона.
"Іванко, дуже я благаю, 
Щоб місце в полі показав,
Де ти царя й царицю бачив,
А ще, де скарб отой лежав".
"Та довго §хати до місця,
Не вистачить й цілого дня.
Цар і цариця уже зникли.
Навіщо ця тобі дурня?"
"Ну, як не можна §х побачить,
Тоді могилу покажи,
Де той чаклун лежав проклятий,
Який нако§в всім біди".
"От як тебе це зачепило,-
Іван з усмішкою сказав,-
Гаразд, по§хали на острів,
Й до Хортиці Марію взяв".




 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"