Куди владу дiти?

Сумує кам"яний Тарас, чому радiти?
Неправда в Свiтi до тепер живе.
Народ на Укра§нi, нiде дiти,
Як був нiхто, так вiн i зараз є.
А на свята к поету рiзнi влада
Возами квiти тягне, аж харчить.
I каже, як вона його шанує.
Кобзар, закутий в каменi, мовчить.
Мовчить, бо вiдповiсти вже не може.
Та в творах вiн сво§х давно сказав,
Що мрiє, щоб народ на Укра§нi
Рабом не був, а вiльно проживав.
Не розумiю, чому можновладцi,
Якi жирують и народ гноблять, 
К Шевченку лiзуть зi своєй любов"ю
Вiн кликав §х сокирой частувать.
А ще дива нам влада в Укра§нi
Показує, §й Богу не брешу.
Нам каже криза, люди ледь жеврiють.
А олiгархи, як гриби пiсля дощу.
Й до церкви влада дуже часто ходить.
На Троiцю, або на Велик День.
Приходить за народ вона молитись.
Та чомусь там одна i без людей.
Не можна людям в церков,
Коли влада там молиться i з Богом говорить.
От люди, йдiть й не заважайте.
Про вас пiклуються, щоб вам же краще жить. 
А, може, не до Бога влада ходить
У церкву, нiби за народ просить?
А так, як й до Шевченка на тусовку,
Щоб веселiше в свiтi було жить.
Народу влада каже я потрiбна.
Без мене вам одразу всiм кiнець.
Та чомусь жити з нею так набридло,
Що зовсiм увiрвався вже терпець. 
Якби цю владу нам кудись подiти.
Сховати десь, чи то, комусь продати.
Хто хоче, забирайте, нам не шкода.
Ми можемо §§ й дарма вiддати.