Я, мабуть, занадто людина, щоб бути з тобою.
Я радiю життю, наче завтра уже все скiнчиться.
Я спiваю пiснi своi тiльки на волi.
Я ввi снах над землею злiтаю, мов птиця.
Я для тебе, мабуть, надто далека вiд свiту,
Бо зв"язки соцiальнi моi поросли осокою.
Менi краще складати компанiю вiтру,
Нiж на свiтський прийом йти пихато з тобою.
Я для тебе - якась авангардна картина,
Бо ж деталей є - тьма, а за ними мене ти не бачиш.
Думай далi, що я просто людина.
Пiзно буде, коли я вiдлечу, - не побачиш...