* * *
Як хочеться усе перекреслити -
Усе - усе!... I пiти собi геть,
Неначе нiчого й не трапилося...
... Тiльки дiвчинка - навпроти моэi парти
У золотавому ореолi найпершого почуття...
... Тiльки криваво - червонi троянди
На запиленому пiдвiконнi...
... Тiльки прохолоднi скронi
У долонях мого зболеного кохання...
Ось це й усе, що менi вдалося...
1993р.
* * *
Я вiдчуваю неминуче -
Усе скiнчиться швидше вiд
Нiчного спалаху...
Блискуче
Небо увi снi.
П"янке вино. Хмiльне убрання -
З безповоротностi смiюсь.
Та чи прокинуся iзрання -
Чи мо" iз лiжка не зiпнусь?
... Та я ж тебе одну чекаю...
1993р.
* * *
Смiялось сонце помiж вiттям,
Лiнивий вiтер смiття мiв -
Лиш починалось стигле лiто -
А я не встиг... Чи не зумiв
Тобi сказати, що кохаю,
Що вже не знаю як i жить
Без тебе, мила.
Що я маю? -
Одну мiнливу, стрiмку мить,
I здогад, легкий, наче подих,
I щемкий дотик до руки -
Старi, зiм"ятi вгору сходи,
Як той струмочок до рiки -
Одну надiю в безнадii,
Одну усмiшку у сльозах,
Тремтливо-нiжнi, рiднi вii,
I соромливо-пiдлий страх -
Що все минеться, згине згодом...
У цiлiм свiтi - я i ти -
Старi, зiм"ятi вгору сходи,
Як той струмочок до рiки...
1993р.
* * *
Подаруй нам, Господи, терпiння.
Подаруй нам, Господи, любов.
Най впаде осв"ячене насiння
В землю нашу... I у нашу кров!
1992р.
* * *
Квiтнева нiч - весна ще тiльки мрiэ
Тугим зусиллям випнутих бруньок,
Молодик- мiсяць щедро зорi сiэ
У видноколi зiбганих думок.
... А я ж-бо сплю...
1992р.
Гiмн поету.
Кому не лiньки - iх судили
Iз найпрадавнiших часiв.
За що поетiв не любили -
Так це - за дзвiнкiсть голосiв,
За те, що правду вберiгали
Од яду злiсноi брехнi,
За те, що слiв не позичали
У найвельможнiших панiв, -
Корпiли тяжко, помилялись,
Страждали, мрiями жили,
З жiнками гарними кохались
I потерпали вiд хули...
Вони вмирали передчасно -
Немов вертались з пiв-шляху -
Та iх рядки бринiли ясно -
Що краплi неба на даху...
1992р.
***
Тишi зачарованоi спомин,
Вiтер у срiблястому вiкнi,
Лагiднi, впокоренi долонi -
Невагомим смутком на плечi...
1991