Чого стоiшь?,  - Господь спитав.
Дiвчiнка очi опустила,
I вiн на руки ii взяв,
I нiжнiсть силу погасила.
Коли краiнам раздавав
Дари своi, а ти мовчала,
Так щоб завжди тебе пiзнав,
Зроблю, дитя, щоб ти спiвала.
I пiсню дам тобi прекрасну,
Що в нiч страшенну i ненасну, 
Тебе до мене приведе,
I не загубишся нiде.
I сила в нiй, i нiжнiсть буде
I сердце боже не забуде,
Як вiн маленькiй Украiнi,
Рясну, прекрасну мову дав.
Яка живе в Днiпра ревiннi,
Коли вiн хвилi пiдiймав
I в нiжнiй пiснi соловiнiй,
Яку я свiтлою назвав.
Вона у пiснi материнскiй,
Що в сердцi кожного живе.
В убитiй славi Украiнськiй,
Що хвилями Днiпра пливе.