...Нова соцiальна верства - козацтво, яка вiдродилась як опозицiя, як виклик iснуючiй системi, як нова елiта, що небезпiдставно претендує на роль полiтичного лiдера i владу...
1-Й ЕТАП. СIЧЕНЬ 1990 - ГРУДЕНЬ 1993. П"ЯТЬ КОЗАКIВ.
ЛИСТIВКА-КОЗАКIВКА
Прочитай та передай товаришу!
"Брати козаки (якi ще не знають, або не пам"ятають, що вони козаки)! Нам випадає шлях вспомнити в собi козацтво аби стати козаком, бо не бути їм не можемо, не повиннi ми. Батькiвщина-Мати кличе нас, кличе нас Свята Покрова! Вступайте до лав козацтва! Органiзовуйте козацькi осередки! Шукайте козакiв-побратимiв в других осередках - об"єднуйтесь, у спiльнiй дiяльностi наша сила!
Слава Українi! Слава козакам!" (1)
1. СIЧЕНЬ-БЕРЕЗЕНЬ 1990. КИЇВ КОЗАЦЬКИЙ.
...З початку сiчня по кiнець березня 1990 року я навчався на стацiонарних курсах резерву керiвних кадрiв освiти в Центральному iнститутi удосконалення учителiв (м. Київ). Лекцiї, семiнари, написання та захист курсових, публiкацiї в центральнiй педагогiчнiй пресi, практика в кращих школах столицi УРСР (керiвниками практики були легендарний Є.Березняк - майор Вихор, заступник мiнiстра освiти УРСР В.Максименко) - все це тема для окремих споминiв; а тодi... я в Києвi побачив козакiв...
... На Українi було неспокiйно: КПРС втрачала вплив, Пленум ЦК КПРС вимушений був пiти на вiдмiну ст. 6 Конституцiї СРСР (керiвна i спрямовуюча роль КПРС у суспiльствi); Народний Рух за перебудову стрiмко радикалiзувався; мiтинги, демонстрацiї (ОМОН в лютому ще чiпав митiнгуючих, в березнi вже стояв спокiйно); 21 сiчня - Ланцюг соборностi вiд Києва до Львова - вiдзначення роковин злуки УНР i ЗУНР (i я в ньому стояв), далi - передвиборчi баталiї, вибори до Верховної Ради України та мiсцевих Рад народних депутатiв. Курсанти ЦIУУ голосували за мiсцем навчання в iнститутi; в бiльшостi - за Л.Скорик; я пройшов в депутати Адамiвської сiльської Ради.
Київ жив передчуттям великих перемiн - подув (повiяв) вiтер перемiн. Я чув, як хтось iз викладачiв-киян сказав: "Ось i прикраса-лiпка над входом головпоштамту звалилася. Будуть змiни". Помер перший секретар ЦК КПУ В.Щербицький. Хрещатиком йшла процесiя, ми - курсанти, керiвники практики - стояли на площi Жовтневої революцiї бiля пам"ятника Ленiна й В.Максименко сказав: "Значення Щербицького в нашiй iсторiї велике...". (В.Щербицький - прихильник централiзованої партiйно-державної тоталiтарної влади, суворої пiдпорядкованостi республiк центру, орiєнтацiї економiки УРСР на союзний народногосподарський комплекс. Займав угодовську позицiю щодо русифiкацiї України в галузi освiти, культури, видавничої справи).
Ситуацiя в країнi особливо загострилася: спад в економiцi; валовий суспiльний продукт суттєво знизився; нацiональний доход зменшився; грошовi доходи населення зросли, що спричинило небувалий тиск на товарний ринок. Пiд впливом наростаючої кризовостi у полiтичного керiвництва СРСР починають з"являтися думки щодо запровадження надзвичайних умов, надзвичайних тимчасових заходiв, що на практицi означало вiдтягування, а за деякими напрямками i згортання реформ. Багатьох налякав розмах дiяльностi демократичних народних рухiв ("розгул демократiї"), полiтичнi цiлi яких у стрижневих питаннях стали розходитися з iнтересами владної елiти.
Пiсля занять мчав на Хрещатик (до головпоштамту): бiля фонтану вiдбувалися словеснi баталiї мiж сторонниками та противниками комунiстiв (там я побачив наших шестидесятникiв - В.Чорновола, Л.Лук"яненка, М.Гориня, В.Яворiвського, I.Драча, Д.Павличка); дивився; слухав, слухав, слухав й тверезiв, тверезiв, тверезiв...
За натурою я романтик; дiйснiсть завжди iдеалiзував; не бачив (а, можливо, й не хотiв бачити багна тоталiтаризму); жив у своєму свiтовi, свiтовi Червоних вiтрил...
...В КПРС вступив в Ленiнградї на 19-му роцi життя (мав рекомендацiї вiд керiвництва школи, де працював учителем музики перед армiєю); вступив осознано й вважав себе iдейним комунiстом. В армiї був командиром вiддiлення, заступником командира взводу. Пiсля армiї пройшов школу iнструктора з комсомолу полiтвiддiлу, заступника командира частини (БУРВА - батарея управлiння ракетних вiйськ та артилерiї) з полiтроботи кадрованої дивiзiї (мiсце дислокування - мiсто Бiлгород-Днiстровський), голови первинної профспiлкової органiзацiї, секретаря партiйної органiзацiї та члена парткому об"єднання санаторно-курортних установ Молдрадпрофу смт. Сергiївка (до речi, дружина Ступака О.Т. тодi була головним бухгалтером райкому партiї й нещодавно казала, що пам"ятає мене самим молодим секретарем первинної парторганiзацiї), а в березнi того київського року менi було 37 i вже 7 рокiв тому Тимофєєв В.Я. пройшов курс молодого директора...
...В Києвi сiчня 1990 року я читав, в лютому слухав, в березнi почав питати. А питати я почав хлопцiв, що одягненi були в сценiчнi козацькi костюми, мали папаху, люльку, шаблю, нагайку, вуса та оселедцi...
Прадiд мiй - отаман-некрасовець, дiд - козак-характерник, батько - син козачий, полковник Радянської Армiї, а я... ось тут й заговорили гени козацькi. Хлопцi посмiялися й (тепер я знаю - це був Д.Сагайдак iз товаришами) вiдповiли так: "На, москалику, листiвку-козакiвку - читай!". На жаль, оригiнал не зберiгся. Хтось iз тернопiльчан-курсантiв випросив її у мене. Але текст я переписав; потiм переробив для наших умов (тодi вважав, що козаки жили й живуть лише на Дунаї, а в Бiлгород-Днiстровському районi їх немає).
На жаль, подальшi контакти iз київськими козаками не вiдбулися - почалася пiдготовка до випускних екзаменiв (28 березня), захист "малих дипломних" (я тодi вже друкувався, навчався в аспiрантурi); заступник Мiнiстра освiти В.Максименко обiцяв допомогти iз друкуванням великої статтi з проблем виховання (я її гарячкувато правив), а ще й вибори 23.03.1990 в Адамiвцi голови сiльської ради (мене, як депутата, телеграмою просили приїхати - я їздив на вибори) - все це на деякий час вiдвернуло мою увагу вiд Хрещатика, а коли в кiнцi березня декiлька разiв поспiль ходив туди - (завiдуючий кафедрою ЦIУУ В.Маслов за моєю заявою продовжив менi ще на 3 доби термiн перебування в гуртожитку - для роботи над статтею) - вже козакiв не бачив...
В Києвi я багато фотографував, вiдкрив для себе М.Булгакова, Андрiїв узвiз...
ИЗВОЗ
Завтра -
последняя декада марта.
Мне предстоит пройти
маршрут длиною в три рассвета
и через лето
к осени прийти...
Шестой этаж.
Под нами - Покровский монастырь.
Испуганные лики смиренных монахинь.
В окно по воскресеньям
колоколов трезвон -
сигнал...
К почтамту мчимся
Где митинг,
СНУМ, ОМОН.
Гримить Дмитро Павличко,
Покаявся Бочар,
i чарiвна паличка -
Звертання "пан Гончар"...
Кричат:
"Коммуну до гiляки!"
И вот без драки
Попали в забияки.
В национальные герои...
Когда народ захотел другой жизни -
он вышел на улицы и его не могли "успокоить"
ни МВД, ни КГБ, ни ОМОН, ни армия...
Значит, дело не в большевиках...
Дело в народе...
Обманутый хотел быть обманутым...
Сейчас не хочет...
Потом -
обманут другие...
Восходит солнце, и заходит солнце, и спешит к месту своему, где оно восходит. Идет ветер к югу, и переходит к северу, кружится, кружится на ходу своем, и возвращается ветер на круги свои. Экклезиаст.
I. КОЛЕЧКО.
Взлетаю по ступенькам -
пятидесятая.
Направо - Аcademia -
аудитория тридцатая.
Звонок...
Утих резерв...
Звучат наук куранты...
Почти доктор учильных наук внушает курсантам:
"Обучение - это общенье
(записать определенье спешу),
где познаньем происходит управленье
(посмотрел... я уткнулся в конспект... я в конспекте поэму пишу...),
общественно-исторического опыта усвоенья.
(все внимают... вещает лектор... я ему ничего не скажу...
Промолчу...).
Тут декан
ковырнул ржавым ломиком юмора
(блеск традиций застольного Рюмера):
"Он один поднимает экран!"
Смех резерва послышался громкий.
(Как воспримешь ты юмор столь "тонкий"?
Я в смятеньи смотрю на Мишка -
Он страдальчески хмурит брови...)
Поднимаюсь с Петраркой вровень!
Счастлив я...
Спуcкаюсь по ступенькам -
пятидесятая,
вверху осталась
Academia -
аудитория тридцатая.
II. TABULA RASA.
Я окунулся в Неизбежность,
я спрятал в Ней свои шаги.
Моя стареющая Нежность,
начни читать меня, начни!
Твоя любовь - самоотдача...
И счастлив я, в конце-концов,
что, счастья от других не пряча,
услышал светлый тихий зов.
Моя стареющая Повесть,
ты не отступишь от лица...
И прочитать твою холодность
никто не сможет до конца.
Я разглядел - и ты не скроешь,
не можешь скрыть, как март, Светла,
моя стареющая Повесть,
ты - без начала и конца...
Они идут, твои страницы,
они идут, и ты жива.
У них - задумчивые лица,
в них нет начала, нет конца...
Они тревожны, как сомненья,
как трепет тела, как слова...
Моя стареющая повесть,
Как март, Светла. Как март, Светла...
III. ЛЕПЕСТОК.
Дом
зашторенными окнами
взглянул.
Из окон гул:
нечистой силы бал
хлестнул девятый вал.
Здесь
Мастер
жил.
Любил
он
Маргариту.
Я замедляю шаги...
В дверях - Бегемот:
"Поди! Поди!
Ему не нужен ты.
Гонимый и больной
нашел покой
ваш Мастер
не у вас!.."
Беда пришла,
коль на защиту Мастера
от нас
нечистой силы рать
пришлося звать
чистейшей Маргарите...
Завтра -
последняя суббота марта.
Прошел я
маршрут длиною в три рассвета
и через лето
к осени пришел...
2. КВIТЕНЬ-ТРАВЕНЬ 1990. ПРОФОРIЄНТАЦIЯ Й ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ КОЗАЧАТ.
На III з"їздi народних депутатiв СРСР М.Горбачова обирають президентом Радянського Союзу.
У Верховнiй Радi України утворилася парламентська бiльшiсть та парламентська опозицiя (I.Юхновський, О.Ємець, Д.Павличко, Л.Танюк, В.Яворiвський). Першим головою українського парламенту було обрано В.Iвашка, який до цього (замiнивши В.Щербицького), очолював ЦК Компартiї України. З iнiцiативи Демократичного блоку було прийнято Декларацiю про державний суверенiтет України.
На той час я був пошукачем наукового степеня кандидата педагогiчних наук при кафедрi педагогiки Одеського державного унiверситету (перший мiй науковий керiвник - завiдуючий кафедрою педагогiки професор Iван Iванович Кобиляцький помер й мене передали, разом iз змiною теми моєї дисертацiї, його наступницi - доценту Олександрi Миколаївнi Якубовськiй (померла в 2006 роцi) - дружинi директора Одеської радпартшколи (Якубовський Олексiй Петрович); потiм директор радпартшколи, вже у часи Незалежної України, став ректором Одеської фiлiї Академiї державного управлiння при Президентовi України; й тодi вже вiн, за порадою ректора Академiї Лугового, ще раз змiнив тему моєї дисертацiї - "Виховна робота державного службовця 9-10 рангу (голови сiльської, селищної ради) iз населенням").
Тодi ж тема моєї дисертацiї тодi була пов"язана iз трудовим вихованням та профорiєнтацiєю, вже пройшли публiкацiї в ЗМI: "Вошли в ассоциацию" ("Школа и производство", Москва), "Учнiвська молодь - селу" ("Радянська школа", Київ), "Предлагаю програму вывода сельской школы из кризиса" ("Педагогическая инициатива", Одеса), у мiсцевiй газетi "Советское Приднестровье", дiяла в школi налагоджена система суспiльно-корисної виробничої працi, але щось менi муляло душу - не було високої iдеї, яка б запалювала серця юнi. Крiм того, я отримав листа вiд "класика закордонного бiзнесу" - З.Тенненбойма (автора книги "Прагматизацiя освiти", Швецiя-Осло, 1991), який, прочитавши мої опуси в радянських центральних ЗМI, вирiшив дати директоровi школи декiлька порад по налагодженню роботи шкiльних кооперативiв, але зауважив: "В сучасну епоху процвiтають тi регiони, в яких процвiтають виробничi фiрми. Виробничi ж фiрми (базовi пiдприємства, шефи - розрядка моя) процвiтають, якщо дiти й пiдлiтки (пiдшефної школи - розрядка моя) вже в шкiльнi роки отримують соцiальний досвiд життя духом й дисциплiною виробничої фiрми". Далi вiн пише: "Хлоп"ята та дiвчата, юнаки та юнки навчального закладу повиннi мати своє прибуткове виробництво, яке вони отримали в дар вiд сусiдньої фiрми (шефiв - розрядка моя). Не можна дiтям дарувати безпосередньо грошi, цукерки, працю дорослих, це дiтям не на користь; їм треба дарувати доступнi дитячiй працi госпрозрахунково-локальнi частини вже налагоджених виробництв i хай (паралельно навчанню) учнi там працюють й заробляють i на ремонт, i на прикрашення i на збагачення свого навчального закладу i на кишеньковi витрати i на доплату кращим вчителям i на туристичнi поїздки"...
У нас було своє прибутково-локальне виробництво (частина свинотоварного комплексу асоцiацiї кооперативiв - вирощували ремонтне поголiв"я свиней - майбутнiх свиноматок); на ньому у нас був iдеальний порядок: середньодобовий прирiст ваги свинки становив 650 г.!; в асоцiацiї iм. Шевченка - 248 г.?). Була в районнiй газетi стаття на цю тему "Урок для родителей"; в статтi ставилося питання: "Як же так сталося, що дiти зробили урок батькам?". Головi асоцiацiї (Бурлай М.I.) прийшлося давати пояснення; вiн сказав так: "Ми на це питання намагалися вiдповiсти на партiйних зборах. Думки були рiзнi. Але я особисто вважаю, що справа у вiдмiнно органiзованiй роботi по уходу за поголiв"ям. Дiти - молодцi. Нам у них треба багато чому навчитися". Завiдуючий фермою (Охременко Ф.О. - вже покiйний) сказав: "У дiтей нiчого не пропадало. Все, що можливо, вони несли на ферму. На пришкiльнiй дiлянцi вирощували буряк, кормовi гарбузи; поросяткам перепадало кожен день снопик свiжого сiна. Крiм того, слiдкували за тим, щоб сильнiшi поросята не заважали слабкiшим; цих слабкiших пiдкормлювали"... Хто заважав дорослим так робити? Але на цьому грунтi з нами вже восени 1993 року не продовжили контракт... Своєрiдна конкуренцiя...
УПРАВЛЕНИЕ ПРОФОРИЕНТАЦИЕЙ В СЕЛЬСЬКОЙ ШКОЛЕ.
Из опыта работы директора школы.
Профессиональная ориентация в общеобразовательной школе - это подготовка учащихся к труду и оказание им помощи в сознательном выборе профессии. Для реализации задач профориентации необходима глубоко разработанная система управления, которая снизила бы роль стихийного фактора. Но управление, отмечала Н.К.Крупская, должно рассматриваться у нас "не по-спецовски", не под углом зрения пригодности человека к той или иной профессии или специальности, а "... с точки зрения всестороннего развития человека" (Крупская Н.К. Пед. Соч. М. 1963, т.11 - с.542).
В данной статье сделана попытка обобщить накопленный опыт управления профориентацией в Адамовской НСШ и базовом хозяйстве - ассоциации кооперативов им.Т.Г.Шевченко (1984-1990) и указать возможные пути дальнейшей работы в этом направлении.
Причины обращения коллективов школы и базового хозяйства к данной проблеме в 1984 году следующие:
1. Низкая рентабельность хозяйства, как следствие - низкие заработки колхозников, нищая школа.
2. Неналаженые быт и культурный досуг тружеников со всеми вытекающими отсюда последствиями.
3. Текучесть кадров в хозяйстве, школе, на объектах культури.
Перед коллективами школы и базового хозяйства были поставлены следующие задачи:
1. Приобщить учащихся к традициям крестьянства (через общий с крестьянами труд - общественно-полезный и производительный), чтобы школьники осознали и усвоили крестьянское отношение к труду, своему коллективу, товарищам и свойственные трудовому человеку нравственные качества.