Адамiвська школа козацько-лицарського виховання Бiлгород-Днiстровського району Одеської областi - громадський (на базi загальноосвiтньої школи) навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову козацько-лицарську освiту, забезпечити їх надiйний духовний зв"язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками i зорiєнтувати козачат на iнтереси нащадкiв, бо творче вiдродження в життi iдей i засобiв козацької педагогiки має забезпечити виховання фiзично здорових, морально чистих i по-лицарськи мужнiх та сильних духом громадян незалежної України. The school of Cossack-Knight education of Adamivka village of Bilgorod-Dnistrovsky district of Odessa region is a public educational establishments of a new type (on the basis of the general education school), that is called to give children additional Cossack-Knight education, to provide a reliable spiritual contact with ancestors, to develop the relations with the contemporaries and to orient the little Cossacks to the interests of the heirs because a spiritual revival in our life of the ideas and methods of Cossacks education is to provide the education of physically strong, morally pure and knightly courageous and spiritually strong citizens of the independent Ukraine.
Ця книга - про Адамiвський курiнь Українського козацтва, що дiяв в Бiлгород-Днiстровському районi на Одещинi в останньому десятирiччi ХХ ст. - першому десятирiччi ХХI ст.; про козакiв та козачок, про людей Адамiвської громади, що в загальному громадському русi прокладали свої, козацькi, шляхи до незалежної держави Україна. Iсторiя куреня подається через документальнi джерела (газетнi та журнальнi статтi, протоколи, спомини самовидцiв, накази отаманiв та рiшення Козацьких Рад та iн.), що надає їй ознаки академiзму. Але за рядками документiв проглядають живi люди з їх пристрастями та iнтересами, своєрiдним козацьким поглядом на подiї та на життя взагалi.. Адамiвська громада - унiкальна громада; на її територiї лише в останнi 20 рокiв вiдбулися двi широкомасштабнi (помiтнi) для України подiї: створення асоцiацiї кооперативiв iменi Тараса Григоровича Шевченка (80-тi - 90-тi роки ХХ столiття; на метi було трансформацiя її в асоцiацiю вiльних фермерiв, а Адамiвську громаду - в козацьку громаду) та навчально-виховного закладу нового типу - Адамiвської школи козацько-лицарського виховання (90-тi роки ХХ столiття - 10-тi роки ХХI столiття; на метi було трансформацiя її в козацький лiцей)...
Теперiшнi часи в Українi можна порiвняти лише iз середньовiччям - феодальна роздрiбненiсть Великого Князiвства Україна: князi та князьки шматують Україну, дiлять землi, майно, грабують народ, який мовчить, спiває й танцює, виїжджає на заробiтки за кордон або спивається й вимирає; швидко багатiють одни - старцюють другi; Великий Князь ворогує iз Великою Радою та Верховним Вiзирем, останнi мiж собою; якщо хтось бува незгоден терпiти, повстає - злочинна влада вiдводить йому роль оленя на сафарi в лiсах "лозинських", вiдрiзає голову або замордовує по судах... Що робити козацтву, яке завжди було становим хребтом нацiї, її оберегом та надiєю? Ми маємо просто чесно робити й бути поводирем громади: виховувати, передусiм у собi, духовнiсть; формувати на позитивних прикладах молодь, гартувати її; допомагати слабим; захищати-пiдтримувати Лицарiв нацiї; робити добро, не чекаючи винагороди; й жити Вiрою, Надiєю, Любовiю, не тримаючи образи на мовчазного пересiчного мешканця, плекаючи з нього громадянина...
...Бог щедро нагородив Україну - благодатним клiматом, родючими чорноземами, талановитим козацьким народом! Та на жаль, столiття життя мiж сходом та заходом, мiж пiвнiччю та пiвднем виробили в нас лиху рису - ми думаємо одне, говоримо друге, робимо третє, а виходить - четверте; й ця риса заважає нам бути щасливими у своїй країнi! Козаки! Є багато шляхiв стати здоровими, багатими, знаними, але є лише один шлях стати щасливими - треба сумлiнно жити за Божими законами, за Козацьким кодексом честi, що викладається такими простими словами: "Душу - Боговi! Життя - Батькiвщинi! Серце - людям! Честь - нiкому!" Живiть так, козаки, Божої науки не цурайтеся й покажiть, що ми - козацького роду! I хай Бог нам допоможе! Слава Українi! Слава козакам!
Ця книга - про козацтво Заднiстрової Сiчi, що дiяла (й дiє) на Одещинi в мiстi Бiлгородi-Днiстровському та районi в першому десятирiччi ХХI ст.; про козакiв та козачок Бiлгород-Днiстровської громади, що в загальному громадському русi прокладали свої, козацькi, шляхи до незалежної держави Україна. Iсторiя Сiчi подається через документальнi джерела (газетнi й журнальнi статтi, протоколи, спомини самовидцiв, накази отаманiв i рiшення Козацьких Рад та iн.), що надає їй ознаки академiзму. Але за рядками документiв проглядають живi люди з їх пристрастями та iнтересами, своєрiдним козацьким поглядом на подiї та на життя взагалi... Бiлгород-Днiстровська козацька громада - унiкальна громада; на її територiї лише в останнi 20 рокiв вiдбулися декiлька широкомасштабних (помiтних) для України подiй: створення впливових козацьких громадських органiзацiй (90-тi роки ХХ столiття; на метi було трансформацiя їх в асоцiацiю козацьких органiзацiй, а Бiлгород-Днiстровську громаду - в козацьку громаду) та навчально-виховних закладiв нового типу - Сiчей (шкiл козацько-лицарського виховання) - Адамiвської, Долинiвської, Вигiнської, Старокозацької, Випаснянської, Турлацької (90-тi роки ХХ столiття - 10-тi роки ХХI столiття; на метi було трансформацiя їх в асоцiацiю навчальних закладiв козацького спрямування та створення козацького-лицарського лiцею)...
